/
Текст
№
РУСАЛКА
ДНІСТРОВАЯ
у вудим*
Пводїом К«^ол. Вееуодлодр Й«жт*кей<&<>,
18 3 7,
АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНСЬКОЇ РСР
ІНСТИТУТ СУСПІЛЬНИХ НАУК
ЦЕНТРАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІСТОРИЧНИЙ АРХІВ УРСР
У ЛЬВОВІ
«РУСАЛКА
ДНІСТРОВА»
документи
і матеріали
КИЇВ НАУКОВА ДУМКА 1989
Упорядники
Ф. І. Стеблій, О. А. Купчинський (старший упорядник),
Я. Я. Грицак, В. І. Парубій, О А. Полянський, ] Є. М. Гуменюк {
Автори передмови О. А. Купчинський. Ф. І. Стеблій
Автори приміток Я. Й. Грицак, О. А. Купчинський, Ф. І. Стеблій
«Русалка Дністрова».: Документи і матеріали / АН УРСР. Ін-т сусп. наук
та ін.; Упоряд. Ф. І. Стеблій та ін.; Ф. І. Стеблій (відп. ред.) та ін.—К.: Наук,
думка, 1989,—544 с.—18ВИ 5-12-000437-7.
У збірнику розкриваються основні напрями суспільно-культурної діяльності
авторів альманаху М. Шашкевича, 1. Вагилевича та Я. Головацького на широкому
фоні суспільних відносин у Галичині ЗО—40-х років XIX ст. Документи відобра-
жають багатогранні зв’язки «Руської трійці» з прогресивною громадськістю Росії,
України, ряду країн Європи.
Для наукових працівників, викладачів і студентів вузів, вчителів і крає-
знавців.
В сборнике раскрьіваются основньїе направлення общественно-культурной
деятельности авторов альманаха М. Шашкевича, И. Вагилевича и Я. Головацко-
г.о на широком фоне общественньїх отношений в Галиции ЗО—40-х годов XIX в.
Документи отражают многогранньїе связи «Руської трійці» с прогрессивиой
общественностью России, Украиньї, ряда стран Европьі.
Для научньїх работников, преподавателей и студентов вузов, учителей, крае-
ведов.
Редакційна колегія
|/7. Ф. В радій І, О. А. Купчинський, Ф. І. Стеблій (відповідальний редактор)
Затверджено до друку вченою радою
Інституту суспільних наук АН УРСР
Редакція історичної літератури
Редактор В. С. Трубенко
0503020200-045
М22І(04)-89
БЗ-13-4-88
I8ВN 5-12-000437-7
© Видавництво «Наукова думка», І989
ПЕРЕДМОВА
150 років тому в Будайській друкарні Пештського університету вийшов
друком українською мовою альманах «Русалка Дністрова», упорядникамв
і авторами якого були засновники демократичного громадсько-культурного
угруповання «Руська трійця» —М. Шашкевич, І. Вагилевич та Я. Головацький.
Виплекане на народному грунті, зігріте теплом гарячих сердець молодих
ентузіастів і патріотів, це скромне видання відкрило нову сторінку в розвитку
визвольного руху й духовного життя на західних землях розчленованої тоді
України. Значимість його зумовлювалася гострою актуальністю висловлених
на його сторінках думок та ідей, їх співзвучністю з ідеалами й прагненнями
широких народних мас, відповідністю основним завданням суспільного й куль-
турного прогресу.
Всупереч усім намаганням сил реакції пустити дітище «Руської трійці»
в небуття «Русалці Дністровій» судилося стати видатним документом своєї
доби, маніфестом національно-визвольної боротьби народних мас західноукра-
їнських земель, духовного єднання братніх слов’янських народів.
Період, в який сформувалась і розгорнула свою діяльність «Руська
трійця», для країн Східної Європи був часом складання буржуазно-демокра-
тичних .відносин і формування нових соціально-етнічних спільностей — націй. .
У цю перехідну епоху на ґрунті загострення класових суперечностей заро-
дилися і набули розвитку антикріпосницькі і антиабсолютистські суспільно-
політичні рухи, складовою частиною яких стали пробудження національного
жигтя і зародження національних рухів. Загально' відомі ленінські положення
про закономірність і прогресивність цих рухів на початковій стадії капіталізму,
економічна основа иких, за його визначенням, полягала в необхідності завою-
вання національною буржуазією внутрішнього ринку, об’єднання територій
з населенням, що говорить однією мовою в єдиній державі, при усуненні всяких
перешкод розвиткові цієї мови і закріпленню її в літературі *.
Розв’язанню таких завдань був підпорядкований і національний рух на
Україні. Ідеологами і провідними діячами національного руху стали представ-
ники передової інтелігенції, які в невимовно тяжких умовах соціального
і національного гноблення розгорнули боротьбу проти реакційної культури
панівних класів, за утвердження демократичних начал у національній .культурі
і прилучення до культурних цінностей широких народних мас, орієнтуючись
при тому на кращі зразки прогресивної культури Росії та інших країн1 2.
1 Ленін В. І. Повне зібр. творів..— Т. 25.-*- С. 247.
2 Сергієнко Г. Я. Суспільно-політичний рух на Україні після .повстання дека-
бристів— К., 1971.—С. 16—17.
•'К
Діячі визвольного руху, збагачуючи скарбницю національної культури,
водночас вступали в тісні контакти з діячами національних рухів і культури
інших слов'янських народів, сприяючи тим самим духовному єднанню цих наро-
дів як запоруці їх суспільного й культурного прогресу. Ідея братерського
єднання слов’янських народів, що втілювалась у життя діячами національного
руху, збагачувала цей рух, виводила його за вузькі національні рамки, вносила
в нього інтернаціональний струмінь®.
Вершиною визвольного руху на Україні та його міжнаціональних взаємин
стала діяльність у середині 40-х років у Києві Кирило-Мефодіївського това-
риства, яке завдяки активності насамперед революційно-демократичного крила
на чолі з Т. Шевченком, вписало одну з найяскравіших сторінок в історію
загальноросійського і загальнослов’янського визвольного руху3 4.
Суспільно-політичний, у тому числі національний, рух на Наддніпрянській
Україні, що набирав усе більшої сили, своїми ідейними надбаннями та реаль-
ними проявами в сукупності із загальноросійським визвольним рухом особливо
в ЗО—40-ві роки XIX ст., справляв дедалі вагоміший вплив на розвиток визволь-
ного руху на західноукраїнських землях, зокрема у Східній Галичині.
Тут, так само як і на Наддніпрянській Україні, в інших слов'янських
землях, визвольний рух був пов’язаний спочатку з поширенням серед освічених
верств наприкінці XVIII — першій третині XIX ст. ідей просвітництва. Ці ідеї
істотно позначилися на тенденції громадсько-культурного життя його населення,
зумовивши орієнтацію його передових сил на служіння справі суспільного
й культурного прогресу. Вони підготували грунт для піднесення демократичного
і національно-визвольного руху в краї у наступні десятиріччя5.
В 30-х — на початку 40-х років у центрі цього руху опинилася «Руська
трійця». її засновники М. Шашкевич, І. Вагилевич та Я. Головацький — в той
час студенти Львівського університету і одночасно вихованці духовної семі-
нарії — завдяки посиленій праці над собою одержали неабияку теоретичну
підготовку, глибоко пізнали історію і культуру слов’янського світу, пройнялися
актуальними проблемами його суспільно-політичного і духовного життя. Це
дало їм змогу також осягнути минуле і сучасне власного народу та його місце
в контексті загальноєвропейського і світового суспільно-історичного процесу,
глибше збагнути його невідкладні проблеми.
Юнаків глибоко вражала страхітливість становища рідного краю під гнітом
австрійського абсолютизму і польської шляхти. Для них великої ваги набувало
усвідомлення етнічної єдності українців по обидві сторони австро-російського
державного кордону. Глибоко переживаючи за територіальну розчленованість
України, вони іциро вболівали за долю свого народу, вірили в краще майбутнє
і прагнули власного діяльністю сприяти його прискоренню. Як видно із слів
Я- Головацького. він і його друзі вбачали своє завдання в тому, щоб пробудити
народ, аби він відчув гідність свого і силу6. Виникнувши на грунті, підготов-
леному просвітницьким етапом визвольного руху, продовжуючи, розвиваючи
3 Комаринець Т. І, Ідейио-естетичні основи українського романтизму.— Львів,
1983,—С. 12—13, 143—146.
4 Дьяков В. А. Освободительное движение в России 1825—1861 гг.— М.,
1979.— С. 173—184; Сергієнко Г. Я. Т. Г. Шевченко і Кирило-Мефодіївське то-
вариство.— К., 1983.— С. 60—79.
5 «Руська трійця» в історії суспільно-політичного руху і культури України,—
К., 1987 —С. 17—27.
6 Див. док. № 91.
6
і примножуючи його прогресивні традиції, «Руська трійця» започаткувала новий
етап у розвитку суспільно-політичного, в тому числі національного, руху в Схід-
ній І'аличині і на західноукраїнських землях взагалі, обличчя якого, як дове-
дено дослідженнями останніх десятиріч, стала визначати ідеологія романтизму
з вираженою тенденцією до активної дії1.
Свою суспільно-політичну діяльність М. Шашкевич, І. Вагилевич, Я. Г сло-
вацький почали в середовищі польсько-українських конспірацій початку 30-х ро-
ків, де задавали тон революційно настроєні демократичні кола і панувала
атмосфера міжслов’янського єднання, чому сприяла діяльність створеного у
Львові під впливом декабристського руху Товариства прихильників слов’ян-
щини. Не могли не імпонувати їм пошуки учасниками перших конспірацій,
зокрема «Союзу друзів народу», шляхів вирішення національного питання,
їх прагнення, за словами одного із засновників «Союзу» Г. Дмоховського,
«відроджувати велику думку Бестужева про союз слов’ян»7 8 9 і в результаті
прийняття більшістю членів «Союзу» принципу відродження Польщі на основі
демократичної федерації, яка мала гарантувати суверенітет кожного народу,
який входив би до її складу.
Близькість суспільно-політичних позицій діячів «Руської трійці» та її поль-
ських друзів у ці роки благотворно впливала на українсько-польське співробіт-
ництво в галузі науки, літератури, видавничої діяльності.
Досить плідними були дедалі міцніючі ідейні й безпосередні зв’язки
М. Шашкевича та його друзів з передовими людьми Росії і України, прогре-
сивними угрупуваннями і діячами визвольних рухів та культури західних та
південних слов’ян. Звертають на себе увагу їх глибокі симпатії і постійне
тяжіння до тих сил, икі ставили за свою мету соціальне й національне визво-
лення та братерське єднання слов’янських народів — аж до створення їх демо-
кратичної федерації. Тут можна навести і висловлювання Я- Головацького
про повстання декабристів як про «красні цвіти 1825 року», які породила
«самая чистая Русь, идро народа», яка «сидить у Москві і не хоче иі о царських
писателях, ні о цивілізації петербурзькій знати»» ®, і про О. С. Пушкіна, геній
якого, за його словами, «знайшов у малоросійській історії і обичаях корені
для свого великого духа»10 11, і загальновідомі поетичні слова М. Шашкевича
про побратимий край над Волгою і Дунаєм, де знаходяться «побратимі люди» ”,
Передова Росія приваблювала діячів «Руської трійці» бунтарським духом,
боротьбою проти самодержавства, виступами за соціальний і духовний прогрес.
Не можна не згадати й тісних особистих контактів співробітництва І. Вагиле-
вича та Я- Головацького з М. Максимовичем, О. Бодянським, І. Срезневським.
Усі помисли звертали юнаки до возз’єднаної з Росією України, яка була
для них центром тижіння всіх українських земель. Вони гордилися тим, що,
незважаючи на реакційну політику царизму, Україна може назвати багато
діячів, що мали заслуги на ниві народної літератури, призначеної не для царя,
не для московських вельмож, не для попів, а «для народу і народолюбців»
(Я. Головацький) 12.
7 «Руська трійця» в історії...— С. 36.
8 Кіспіегаісг 5. Копзрігасіе ваіісуізкіе.— ХУагзгатєа, 1955.— 8. 93.
9 Див. док. № 91.
10 Див. док. № 58.
11 Русалка Дністровая.—К., 1987.— С. 106.
12 Див. док. № 91.
7
Твори українських письменників близькі галицьким романтикам антикрі-
посницьким спрямуванням, народністю, гуманізмом, викликали у них захоплен-
ня, надихали, справляли благотворний вплив на їх власну творчість. Розгля-
даючи свою діяльність як складову частину загальноукраїнського культурного
процесу, М. Шашкевич та його друзі вважали своїм священним обов’язком
підтримати і продовжити на галицькій землі справу, розпочату літературними
силами Наддніпрянської України. Виражаючи думку «Руської трійці» про
нерозривну єдність Східної Галичини з Наддніпрянською Україною, Я. Голо-
вацький у листі до брата І. Головацького закликав сучасників: «держімся
цілості Русі, того коріння, з котрого-смо виросли, нащо нам відчімхатнся від
нього.., разом образуймося, разом поступаймо до одної цілі — просвіщеній і
образованія», «жиймо в згоді, в’яжімся... як можемо..., всі ми русини, нехай же
одно правописаніє в’яже всі одробини, порозсиповані по широкій руській землі,
згромаджує докупи, в одну цілість, так як иас в’яже одна історія, однаке
піснетворство (поезія), один звичай»13 14 15.
«Разом, разом, хто сил має,
Гоніть з Русі мраки тьмаві»,
закликав М. Шашкевич своїх однодумців у одному з своїх перших віршів.
Гиати мраки тьмаві, боротися проти соціального, політичного й духовного гніту
і тим самим наближати час визволення народу стало девізом «Руської трійці»
на весь десятирічний період існування гуртка. Йому була підпорядкована її
збирацька, дослідницька, літературна, видавнича й публіцистична діяльність,
наскрізь пройнята волелюбними мотивами; поетизацією визвольної бороть-
би тощо.
Рішуче відкидаючи кріпосницьку дійсність, з метою поширення волелюбних
настроїв серед учасників патріотичного руху, «Руська трійця» вдавалась до
відтворення й популяризації найяскравіших сторінок визвольної боротьби наро-
ду, вважаючи, що «в минулому пересторога і наука на будучність». М. Шашке-
вич та І. Вагилевич оспівували мужню боротьбу русичів Прикарпаття проти
іноземних феодалів у XII—ХІП ст. У наукових розвідках і публіцистиці
І. Вагилевич та Я. Головацький возвеличували антифеодальну боротьбу карпат-
ських опришків. М. Шашкевич, співставляючи період звитяжної боротьби
українського козацтва з сучасною йому дійсністю, стверджував, що «лучша
борба нещаслива, як нинішня тихота; в борбі була надія, а нині зниль»и.
Діячі «Руської трійці» розглядали козацтво як символ національно-визволь-
ної боротьби, носія свободи. Найважливішою добою в історії українського
народу Я. Головацький вважав часи Б. Хмельницького, коли «козацька слава
розливалася як широкий Дунай на всю Червенську Русь» і коли «засіяла зоря
свободи на галицькому небосхилі» ,6.
«Руська трійця» позитивно оцінювала возз’єднання України з Росією
і заслуги в цьому Б. Хмельницького. Я. Головацький у «Літочислительиому
списку державців Малоросії (Южної Русі)» особливо підкреслював думку
Б. Хмельницького, що до складу возз’єднаної з Росією України мали увійти
13 Див. док. № 91.
14 Шалата М. Маркіян Шашкевич,—К-, 1969.— С. 145, 151.
15 Гербімський Г. Ю. Розвиток прогресивних ідей у Галичині в першій поло-
вині XIX ст.-—Львів, 1965.— С. 1/0—171.
серед інших «козацьких наших провінцій»—Галицька, Львівська, Белзька,
Волинська, тобто західноукраїнські землі.
Своє прихильне ставлення до Б. Хмельницького М. Шашкевич засвідчив
неодноразовим звертанням до його образу в своїй творчості.
Усвідомлюючи велику виховну силу звернення до героїчного минулого,
М. Шашксвнч в одному з віршів закликав друзів:
Споминаймо, браття милі...
Може спомин спосіб дасть
Воскресити в новій силі
Руську славу, руську власть!1в
Як бачимо, звертаючись до минулого, «Руська трійця» ставила перед
сучасниками важливі суспільно-політичні проблеми і підказувала у формі своє-
рідної поетичної фігури можливий шлях до їх вирішення.
Визвольні мотиви звучали у підготовленій «Руською трійцею» до друку
в 1834 р. збірці «Зоря», яку відкривав портрет Б. Хмельницького. Серед інших
матеріалів сюди увійшов життєпис гетьмана, вірш М. Шашкевича «Хмель-
ницького обступлення Львова» та його ж переклад з латинської байки
Б. Хмельницького.
Збірка, яка засуджувала режим шляхетської сваволі та іноземного понево-
лення, звеличувала боротьбу народу за свою соціальну й національну свободу
та керівників цієї боротьби і національних героїв Б. Хмельницького, С. Нали-
вайка. маніфестувала єдність галицьких українців з українським народом, була
по суті запереченннм існуючих порядків, гімном визвольній боротьбі, гарячим
закликом до дії, зверненим до сучасників.
Саме тому вона так вороже була зустрінута і світською, і духовною
владою. У липні 1835 р. віденська цензура друкувати «Зорю» заборонила,
а на М. Шашкевича як її упорядника впала підозра, нібито він цією книгою
мав намір, «викликати антипатію до латинського духовенства’ та унії і домог-
тися зближення до російського уряду і церкви» ,7.
Однак ця перша невдача не похитнула юнаків, нкі у своїй подальшій
-боротьбі знайшли неоціненну допомогу в слов’янських визвольних рухах.
Є немало свідчень про тісні узи дружби, співробітництва, особисті контакти,
які під прапором слов’янської солідарності зв’язували діячів «Руської трійці»
з чехами П. Шафариком, Я. Колларом, К. Гавлічеком-Боровським, сербами
Г. Петровичем, Т. Павловичем, хорватом Ф. Курелацом та ін. їх товариська
взаємодопомога, виходячи за рамки суто наукових і культурних інтересів і на-
буваючи важливого суспільного значення, ставала істотним елементом спільної
визвольної боротьби. Саме в атмосфері цього братерського співробітництва
і народилась видатна пам’ятка української і загальнослов’янської культури —
альманах «Русалка Дністрова». Ця перша народна книга, ластівка нової, демо-
кратичної культури на західноукраїнських землях, в основу якої був покладе-
ний з деякими змінами рукопис згаданої вище «Зорі», і своєю формою (живою
народною мовою, фонетичним правописом, гражданським шрифтом) і, ще
більше, своїм змістом (звеличуванням боротьби українського народу за
соціальне і національне визволення, поетизацією народних героїв — Морозенка,
Довбуша, Бойчука, подвигів козацтва, учасників гайдамацького руху, мані-
фестуваиням єдності всіх українських земель, закликом до єднання з великим * *
16 Шашкевич М. Вибрані твори.—К-, 1972.— С. ЗО.
17 Див. док. № 123.
російським, всіма слов’янськими народами) була викликом усій феодально-
абсолютистській і клерикальній реакції, виявом протесту проти політики дена-
ціоналізації і штучного розчленування українського народу. І. Франко, відзна-
чаючи ідейну спрямованість «Русалки Дністрової», її сміливий виступ відразу
проти усіх авторитетів — соціального, політичного і літературного, справедливо
зауважив, що ця невелика книжечка «була свого часу явищем наскрізь рево-
люційним» Високу оцінку політичного підтексту альманаху дав академік
О. І. Білецький, який вважав «Русалку Дністрову» першою заявкою народу
Західної України про своє існування, про свою національну гідність, одним
із ранніх провісників великого дня—17 вересня 1939 р„ дня возз’єднання
Західної України з Радянською Україною в єдиній сім’ї народів СРСР ’9.
Ось чому з ентузіазмом зустріли появу «Русалки Дністрової» однодумці
«Руської трійці», передові люди України і Росії, прогресивна чеська, сербська
і польська громадськість. Видавці альманаху здобули серед неї загальне ви-
знання, а їх починання — всіляку підтримку. В той час продовжували розши-
рюватись і міцніти їхні зв’язки з таємними політичними організаціями загально-
слов’янського спрямування. Зокрема, Я- Головацький разом зі своїм братом
І. Голованьким наприкінці 30-х — на початку 40-х років встановив контакти
з активними діячами віденського підпілля, згодом лідерами чеського радикаль-
но-демократичного руху Ф. Кампеліком і й. Подліпським, які, продовжуючи
розвивати ідеї декабристського Товариства об’єднаних слов’ян, пропагували
серед товаришів ідею об’єднання слов’янських народів у одну державу —
федеративний союз республік. Аналогічні плани виношувала і братіславська
молодословацька «Взаємність»20, серед учасників якої, до речі «Русалка Дні-
строва» користувалася великою популярністю і була однією з найбільш читаних
книг18 19 20 21. Немає сумніву, що ця ідея була близька братам Головацьким, що видно
хоча б з їх листування тих років 22.
Не можна не помітити й ідейної близькості діячів «Руської трійці» та їх
спроб підтримувати контакти на початку 40-х років з майбутніми учасниками
Кирило-Мефодіївського товариства в Києві. Вони проявляють величезний
інтерес до ранніх творів Т. Шевченка, що закликали до боротьби з поневолю-
вачами і єднання слов’янських народів, збірок поезій М. Костомарова23. Май-
бутнім кирило-мефодіївцям, у свою чергу, була відома «Русалка Дністрова»24,
яка, за словами І. Франка, вказувала «далекий ясний образ свобідної всесло-
в’янської федерації в освіті і спільній роботі політичній»25. Більше того, серед
паперів М. Костомарова у вигляді додатка до «Книг буття українського наро-
ду» знаходивси вірш однодумця «Руської трійці» М. Устияиовича «Наддністрян-
ка», який розвивав ідеї «Русалки Дністрової»2е. Очевидно, йому відводилась
певна роль в утвердженні ідей програмного документу товариства серед тих.
для кого він призначався.
18 Франко І. Зібрання творів: В 50 т.— К., 1980.— Т. 26.— С. 90.
19 Білецький О. І. Від давнини до сучасності.— К., 1960.— С. 230.
20 Див. док. № 102.
21 Див. док. № 100.
22 Див. док. № 84, 86, 87, 91, 92.
13 Див. док. № 84, 86, 87, 91, 92.
24 Див. док. № 136.
25 Франко І. Зібр. творів: В 50 т.— Т. 26.— С. 90—91.
28 Возняк М. Кирило-Мефодіївське братство.— Львів, 1921.— С. 128; цент-
ральний державний архів Жовтневої революції, вищих органів державної влади
1:10
Значним результатом цих зв’язків було утвердження і відображення в
програмних документах товариства ідеї возз’єднання українських земель,
здійснення якої пов’язувалось з реалізацією намічених планів перебудови
суспільного і державного ладу слов’янського світу. Згідно з виробленим проек-
том Україна як складова частина майбутньої слов’янської федерації мала
становити два штати: Східний (Лівобережжя) і Західний (Правобережжя),
куди б приєдналась українська Східна Галичина* 27. По суті це був перший
висунутий суспільно-політичним рухом України XIX ст. проект возз’єднання
східно- і західноукраїнських земель. Значення цього акту у випадку його
здійснення важко переоцінити.
Таким чином, як у плані формування кінцевої мети руху (вільний розвиток
возз’єднаного українського народу в братній сім’ї слов’янських народів), так
і своєю послідовністю у боротьбі за досягнення цієї мети діячі «Руської трійці»
визначились як спадкоємці ідей декабристів (зокрема Товариства об’єднаних
слов’ян) і найближчі попередники Кирило-Мефодіївського товариства, зайнявши
тим самим відповідне місце серед визначних діячів не лише українського,
а й загальнослов’янського визвольного руху.
Діяльність «Руської трійці» не пройшла поза увагою австрійської влади,
у якої піднесення національних рухів слов'янських народів та тенденція до їх
єднання і співробітництва викликали серйозне занепокоєння й заходи активної
протидії. Органи влади в Галичині жорстоко розправлялися з учасниками
таких рухів. Не обійшло це і «Руську трійцю». Сам факт видання в Угорщині
«Русалки Дністрової» в обхід львівської цензури розглядався поліцією яи
результат діяльності нелегального Слов’янського товариства28, існування якого
серед українських студентів університету вважалось цілком імовірним. І таке
товариство фактично існувало. Це була «Руська трійця». Основна частина
тиражу альманаху при пересилці до Львова була конфіскована і заборонена
цензурою29. Над видавцями влаштовано слідство, після якого їм оголошено
сувору догану, поставлено під нагляд поліції і приречено на'постійні злигодні
й поневіряння30. Коли ж на початку 40-х років поліцією було розгромлено
широко розгалужене слов’янське підпілля в Галичині, у Відні та Братіславі
і матеріали слідства підтвердили поінформованість і не байдужість «Руської
трійці» та її однодумців до виношуваних підпільниками планів утворення
загальнослов’янської федеративної держави31, що розцінювалося як вияв
панславістських тенденцій та сприяння інтересам Росії32, доля конфіскованої
«Русалки Дністрової» була вирішена. Розпорядженням губернського управ-
ління від 22 серпня 1845 р„ санкціонованим Віднем, усі наявні у цензурі при-
мірники альманаху, за винятком одного, переданого в бібліотеку університету,
підлягали знищенню, як знищувались і інші видання, що вважались шкідливими
для держави і релігії 33.
і органів державного управління СРСР (далі ЦДАЖР).— Ф. 109. Експ. 1. 1847;
спр. 81, ч. 3.—С. 136—164.
27 Русская мьісль.-— 1885.— С. 5—6.
26 Див. док. № 40, 41, 44.
29 Див. док. № 35, 58, 59, 68.
30 Див. док. № 49, 50, 52, 123.
31 Див. док. № 91, 93, 102, 104—106, 108, ПО.
32 Див. док. № 100, 105, 106, 108, 109, 112, 118, 121, 123, 125, 128.
33 Див. док. № 148, 149.
11
-Розправа сил реакції над «Руською - трійцею» та її дітнщем «Русалкою
Дністровою» хоч і завдала відчутного удару українському рухові в Східній
Галичині, все ж не змогла зупинити його. Своїм самовідданим служінням
народові, послідовною боротьбою за його соціальну й національну свободу
«Руська трійця», завоювала любов і повагу серед передових людей та здобула
чимало однодумців, прихильників і послідовників, які продовжили її справу,
особливо під час буржуазно-демократичної революції 1848 р. та в наступні
десятиліття. Закладені «Руською трійцею» та «Русалкою Дністровою» в суспіль-
но-політичному і культурному житті народних мас західноукраїнських земель
традиції їх єднання з українським народом, дружби і братерства з великим
російським та іншими слов’янськими народами, як складової частини єднання
всіх народів усупереч протидії сил реакції виявили велику життєздатність.
Згодом вони були продовжені, розвинуті й збагачені революційною демокра-
тією на чолі з І. Франком і увійшли животворним надбанням у духовний світ
трудящих возз’єднаної Радянської України, слов'янських народів, країн соціа-
лістичної співдружності.
Дослідженню діяльності «Руської трійці» та історії видання альманаху
«Русалка Дністрова» присвячено багато праць. Однак буржуазні вчені висвіт-
люють її, як правило,- однобоко, а нерідко явно фальсифікують. Одним з пер-
ших належно оцінив її. творчість І. Я. Франко. В дорадянський період значний
внесок у дослідження спадщини «Руської трійці» зробили відомі вчені К. Сту-
дннський, В. Щурат, М. Возняк. Велика увага об’єктивному- висвітленню і оцін-
ці її творчості приділяється в працях радянських дослідників О. І. Білецького,
Г., Д. Вервеса, М. П. Пивоварова, І. К- Білодіда, П. К. Волинського, І. А. Дени-
сюка, В. Т. Дмитрука, І. І. Пільгука, Г. Ю. Гербільського, О. Т. Гончара,
М. й. Шалатн, Р. Ф. Кирчіва, Т. І. Комарннця, О. О. Петраша, Є. П. Кири-
люка, Є. М. Шабліовського, М. Т. Рильського, І. В. Іваньо, П. М. Федченка
та. ін. Чимало нових граней творчості цього гуртка постає з опублікованих
виступів, письменників О. Т. Гончара, Д. В. Павличка, Ірини Вільде, Р. М. Луб-
ківського, Р. І. Іваннчука.
Незважаючи на наявність значної кількості публікацій, присвячених твор-
чості «Руської трійці», ряд важливих сторін діяльності угруповання залишається
не вивченим.
Для комплексного дослідження діяльності і спадщини «Руської трійці»,
в тому числі альманаху «Русалка Дністрова», важливе значення має викори-
стання документального матеріалу. Проте нині він здебільшого малодоступний
для дослідників і читачів. Більша частина архівних матеріалів з даної теми
має складну палеографію (створена рукописною готккою і латиною) і раніше
не публікувалась. Видані ж документи, як правило, друкувалися мовою оригі-
налу і для широкої читацької аудиторії теж не завжди доступні, до того ж
давно стали бібліографічною рідкістю.
Пропонований збірник є першою радянською публікацією документів, що
відображають подвижницьку діяльність «Руської трійці» та її місце в історії
визвольної боротьби і духовному житті українського народу, братніх слов’ян-
ських народів. Документи і матеріали, що публікуються, відтворюють соціаль-
но-економічні й політичні умови та світоглядні основи діяльності і формування
«Руської трійці», розкривають її місце в суспільно-політичному русі та куль-
турному житті, в багатогранних інтернаціональних зв’язках, розповідають про
історію створений і видання альманаху «Русалка Дністрова», його цензурну
12
заборону та розправу сил реакції над його, видавцями, як елемент загального
курсу правлячої верхівки Австрії, спрямованого проти визвольних рухів та
єднання слов’янських народів, про широкий резонанс альманаху серед передової
громадськості. В збірнику через призму діяльності «Руської трійці» та історії
альманаху «Русалка Дністрова» розкриваються основні тенденції суспільно-
політичного і духовного життя населення західноукраїнських земель під гнітом
Австрійської імперії протягом XIX ст., становлення і розвиток демократичного
визвольного руху, нелегка боротьба за утвердження демократичної культури.
У збірнику подається багатий матеріал про зв’язки видавців «Русалки
Дністрової» з демократичним підпіллям ЗО—40-х років, спрямованим проти
феодально-абсолютистського ладу, пристрастну пропаганду ними демократичних
засад, ідей єдності українського народу, його спорідненості з великим росій-
ським народом та братерського єднання з іншими слов’янськими народами.
Значна частина матеріалів відображає роль традицій «Русалки Дністрової»
в розвитку прогресивної суспільної думки і культури на Україні в другій
половині XIX — на початку XX ст., боротьбу революційної демократії за ідейну
спадщину «Руської трійці», розкриває її місце в духовній культурі української
соціалістичної нації, спростовує спекуляції навколо неї буржуазно-клерикаль-
них фальсифікаторів.
Широкопланове розкриття діяльності «Руської трійці», послідовної пропа-
ганди і втілення в життя її діячами ідей визвольної боротьби, високо піднятого
почуття громадянського обов’язку і відповідальності перед народом, гуманізму,
дружби і єднання народів — ідей співзвучних ідеалам нашої доби, надає мате-
ріалам збірника чималого пізнавального і виховного значення.
Характер даного видання зумовив виявлення і включення до збірника усіх
найважливіших документів, що відображають діяльність «Руської трійці» й істо-
рію альманаху «Русалка Дністрова» та їх місце в суспільно-культурному житті
України.
3. цією метою були вивчені публікації історичних джерел, документальні
матеріали Києва, Ленінграда, Львова, Будапешта та інших міст, а також
періодична преса. На облік було взято понад 500 документів, з яких 327 віді-
брано для опублікування, причому найбільше включено до збірника документів
з фондів Центрального державного історичного архіву УРСР у Львові, Львів-
ської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника АН УРСР. Вони, як правило,
відображають переддень створення «Русалки Дністрової», її публікацію та
репресії, пов’язані з виходом у світ альманаху.
Багато документів публікується вперше, а з англійської, латинської, ні-
мецької, польської, сербської, словацької, хорватської, угорської, чеської та
інших мов перекладено на українську мову і вперше пропонуються широкому
читачеві. Документи, які не увійшли в реєстр збірника, використані у при-
мітках.
Усі документи збірника можна умовно поділити на дві групи. Першу ста-
новлять документи, які безпосередньо пов’язані з формуванням, публікацією
і цензурною забороною альманаху «Русалка Дністрова» та переслідуванням
її укладачів. Це, з одного боку, листування членів «Руської трійці» і визначних
діичів культури і літератури України, Росії, Чехії, Словаччини, присвячене
різним суспільно-політичним і культурним проблемам слов’янських народів,
боротьбі за їх соціальну і національну свободу, за утвердження, .прав, мови.
З другого—це документи центральних, крайових і міських органів влади,
представників панівного класу — державної адміністрації, вищого духовенства.
Це переважно повідомлення, розпорядження, спеціальне (нерідко таємне) листу-
вання, протоколи допитів, поліцейські звіти, складені австрійськими чиновни-
ками, префектами консисторій, поліцаями. Ці документи висвітлюють події з
позицій панівного класу, але все ж таки вони містять цінний фактичний мате-
ріал. До документів цієї групи слід підходити критично, бо в них часто зату-
шовується справжня картина подій, вчинків і стану речей, з класових позицій
панівного класу пояснюються причини діяльності М. Шашкевича, І. Вагиле-
вича, Я. Головацького та їх друзів.
До другої групи входять документи, що відображають вшанування «Руської
трійці» і поширення її творів, а за ними — засвоєння їхніх ідей у контексті
нових історичних умов другої половини XIX ст. Пізнавальними серед них є
оцінки творчості «Руської трійці» І. Франком, М. Драгомановим, М. Павлнком,
О. Терлецьким, В. Щуратом, М. Возняком. Велика кількість документів і мате-
ріалів, що належать до даної групи, свідчить про широке відзначення ювілейних
дат, зв’язаних з життям і діяльністю членів «Руської Трійці», зокрема М. Шаш-
кевича, та виходом у світ «Русалки Дністрової».
Вміщені в збірнику українською, російською та білоруською мовою доку-
менти подаються в оригіналах; німецькі, англійські, латинські, польські, сербські,
словацькі, хорватські та угорські, чеські — лише у перекладах українською
мовою (з застереженням у легенді). Документи, написані російською і україн-
ською мовами, зберігають мовні особливості того часу, зокрема в російських
текстах засвідчені українізми. В оригиналах зустрічається застаріла лексика, що
відображає специфіку документів XIX ст.
В основу збірника покладено оригінали документів. Коли ж оригіналів
не вдалося відшукати, відбиралися найвірогідніші копії та чорновнки. Багато
документів і матеріалів узято з рідкісних публікацій періодичних видань.
Археологічне опрацювання документів і складання науково-довідкового
апарату проведено згідно з «Правилами видання історичних документів в СРСР»
(К., 1972, переклад з російського видання 1969 р.).
Документи, що увійшли до збірника, супроводжуються заголовками, в яких
зазначено: дату (рік, місяць, число), різновидність документа, автор, адресат
і короткий зміст. У тих випадках, коли документ не має своєї дати, але на
ньому є дата резолюції або датовані діловодні помітки, у заголовку викори-
стана одна з тих дат з обов’язковим застереженням у підрядковій примітці.
Дата застережна у примітці і в тих випадках, коли взагалі немає ніякої дати
в тексті, а вона встановлюється на підставі змісту або за іншими даними
документа чн справи, до складу якої він входить. Документ, в якому простав*
лені лише рік, а немає місяця і числа, вміщений наприкінці групи документів
з цього самого року. Якщо відомий лише місяць і невідоме число, документ
вміщений у кінці документів за відповідний місяць.
Усі документи і матеріали у збірнику датовані за новим (григоріанським)
стилем. У випадках, коли вони мають дві дати, за старим (юліанським) і новим
стилем, на перше місце проставляється у заголовках дата за новим, а на дру-
гому — за старим стилем. Діловодні заголовки документів у більшості випадків
у текстах пропущені і, як Правило, використані у редакційних заголовках.
Тексти документів XIX ст. наближені до сучасних правил правопису із
загальним збереженням лексичних особливостей мови оригіналів. Осучасненню
піддана здебільшого афіксальна частина слів. Разом з цим змінено ряд графем.
14
Насамперед змінено « -р » та «б» на «і», « ©» на «о»; «І€» на «є»: «оу» та «X»
на «у»; «1А» на «я»; «^» на «в*> а також «е» на «є» та «и» на «і» в кінці та
на початку слів тощо. Крім того, в окремих українських текстах вживані
латинські літери замінено сучасними українськими графемами, наприклад, лат.
«п» на укр. «н», «і» на «т». Твердий знак «ь» в кінці слова пропущений. М’який
знак «ь» залишений там, де він був і повинен бути в кінці слів, всередині —
лише у тих випадках, коли засвідчує пом’якшення попередньої приголосної
відповідно до правил сучасної української літературної мови.
Складені форми дієслів минулого часу на «м», «єм», «с(ь)», «с(ь)мо»,
«с(ь)те», які в оригінальних текстах писалися окремо або разом, передаються
через дефіс. Рухома частина «ся» у постпозиції пишеться разом з дієсловами,
у препозиції — окремо. В енклітичних формах займенників типу «го», «му»,
«ню», «мя», «тя», «ня» та інших в основному зберігається правопис оригіналу.
Тексти документів і матеріалів, написані у XX ст., подаються майже без
жодних правописних правок. Вони розбиті на абзаци і речення, розділові знаки
розставлені за правилами сучасної пунктуації. Якщо в окремих випадках не
вдається у тексти першої половини XIX ст. проставити за правилами розділові
знаки, вони не ставляться.
У документах збережено різночитання власних, особових і географічних
назв. У заголовках географічні назви подано за тогочасним звучанням (Стані-
слав, а не Івано-Франківськ).
Місце написання документа в заголовках позначається в тих випадках,
коли воно зазначене у тексті. Встановлена назва місця складення документа
дедуктивним способом, наприклад, на основі аналогій, реконструкції подій, чи
за змістом, подається у квадратних дужках без окремої підрядкової помітки.
Якщо не вдається реконструювати назву, вона пропускається у заголовку.
Дрібні описки (в межах окремих літер, складів), які зустрічаються у текстах,
виправлені без застереження. Смислові перекручення слів, непрочнтані місця,
обгрунтування дат тощо пояснюються у підрядкових примітках. Тут же подаю-
ться переклади термінів, цитат з іноземних мов (із зазначенням мови оригі-
налу), що є складовою частиною українськомовннх текстів. Це, однак, не
стосується телеграм і великих за обсягом уривків документів, наприклад, цнта-
цій промов, витягів з наукових творів та ін., які перекладаються безпосередньо
в українському контексті.
Про ннх зазначається тільки у примітках, з якої мови перекладено: «Пере-
клад з польської», «Переклад з сербської». Слова і терміни, які рідко вживаю-
ться або вийшли з ужитку, пояснені в словнику застарілих і рідковживаних
слів. Скорочено написані слова розшифровані в квадратних дужках безпосе-
редньо у тексті, а ті, що зустрічаються часто — в окремому списку скорочень.
Більшість текстів, уміщених у збірнику документів, публікуються повністю.
В окремих випадках робляться купюри. Це, насамперед, тоді, коли текст повто-
рює зміст попередніх документів і матеріалів або не стосується темн. Пропуски
робляться, коли пошкоджений або не прочитаний текст. Введені скорочення
позначаються трьохкрапкою і оговорені у заголовку: «З донесення...», «З інфор-
мації...» тощо. В окремих випадках три крапки виступають в оригіналах або
публікаціях документів.
Помітки і примітки наведені лише ті, що містять відомості про дальший
хід справи, розкривають ставлення кореспондентів чи представників властей
до події. Усі діловодні помітки та більшість адресів — опущені.
15
Документи, зміст яких торкається одних і тях самих подій, пов’язуються
між собою підрядковими перехресними посиланнями.
Під кожним документом подається легенда, в якій вказано: місце збері-
гання документа (скорочена назва архівів чи бібліотек, номер фонду, опису,
справи, аркушу чи аркушів) із вказівкою на характер та автентичність (авто-
граф, рукопис-оригінал, рукопис-копія, чорновик). З відповідними скороченнями
подані друковані видання, в яких поміщені документи і матеріали. Скорочені
назви рукописних відділів бібліотек і архівів розшифровані у переліку викори-
станих архівних і бібліотечних фондів, друкованої літератури та періодичних
видань.
Для полегшення користування збірником до нього додані: примітки (під-
рякові і реальні), словник застарілих і рідковживаних слів, список скорочень,
перелік використаних архівних і бібліотечних фондів, друкованої літератури та
періодичних видань, іменний та географічний покажчики, передмова. Збірник
ілюстрований. Примітки склали Я. Й. Грнцак. О. А. Купчинський та Ф. І. Стеб-
лій, словник застарілих і рідковживаних слів та іменний покажчик — В. І. Па-
рубій, географічний покажчик—Я. Й. Грицак.
У виявленні документів, крім упорядників, взяли участь Т. Б. Брилинський,
О. О. Дзьобай та О. О. Петраш. Допомогу в підготовці документів та ілюстра-
тивного матеріалу подали С. П. Костюк, І. М. Микитпшин і Р. М. Шевчук.
Передмову написали О. А. Купчинський та Ф. І. Стеблій.
ДОКУМЕНТИ
1 МАТЕРІАЛИ
№ 1
1832 р., грудня 1 — 1836 жовтня 8 * (Львів).— ІЗ «ЩОДЕННИКА»
ЧИТАЛЬНОГО ЗАЛУ БІБЛІОТЕКИ ІНСТИТУТУ ОССОЛІНСЬКИХ1
У ЛЬВОВІ ПРО ВИДАЧУ КНИГ СТУДЕНТАМ УНІВЕРСИТЕТУ
М. ШАШКЕВИЧУ, 1. ВАГИЛЕВИЧУ ТА Я. ГОЛОВАЦЬКОМУ
Прізвище, ім’я, Назва твору, томи, примітки
заняття
Д[ня] 1 грудня 1832 [рД
Шашкевич М. Вагилевич І. Лелевеля [Й.] Вабапіа зіагогуіпозсі \У2^1§<І2іе £ео£гаШ...2 Лелевеля [Й.] О2ІЄ|е Роїзкі 3... XV [еі
Дня 3 грудня 1832 [рД
Вагилевич І. Шашкевич М. Шашкевич М. Вагилевич І. Рое2]'е Словацького [Ю.| 4 Т. 1. Забаве за розум и срце Юв[ана] п[ановича] 5 Раковецького [І.] Ргахуба Кизка 6... Кгаїебуогзкі гикоріз7... Сте-
Дня 4 грудня 1832 [рД
Шашкевич М. Вагилевич І. Вагилевич І. Раковецького [І.] Ргахуба Кизка... Кгаїебуогзкі гикоріз... Ріезпі зегЬзкіе...8
Дня 5 грудня 1832 [рД
Шашкевич М. філос[оф] II Вагилевич І. Раковецьк[ого] І. Ргахусіа Кизка... Ріезпі зегЬзкіе... Дня 6 грудня 1832 [рД
Шашкевич М. філософ, II Вагилевич І. Раковецького [І.] Ргахуба Кизка... ЗегЬзкіе ріезпі...
Дня 7 грудня 1832 [рД
Шашкевич М. Вагилевич І. Раковецького [І.] Ргахуба Кизка... ЗегЬзкіе ріе§пі...
* Дата основується на першому і останньому записі відвідувачів бібліотеки
у «Щоденнику».
18
М. Шашкевич
Головацький Я.
Шашкевич М.
Вагилевич І.
Шашкевич М.
філос[оф], II
Вагилевич І.
Головацький Я-
філос[оф], II
Вагилевич І.
Шашкевич М.
Головацький Я.
Шашкевич М.
Вагилевич І.
Головацький Я.
філос[оф], І
Головацький Я.
філос[оф], І
Шашкевич М.
Вагилевич І.
Шашкевич М.
Шашкевич М.
Головацький Я.
філос[оф], І
Головацький Я.
Шашкевич М.
Вагилевич І.
Вагилевич І.
Головацький Я.
філос[оф], І
Вагилевич І.
Шашкевич М.
Вагилевич І.
Дня 10 грудня 1832 [р./
Малороссийские песни Максимовича [М.| 9
Раковецького [І.] Ргахусіа Кивка...
ЗегЬвкіе ріевпі
Дня 11 грудня 1832 [р.}
Раковецького [І.] Ргачусіа Кивка...
Маїоговвуівкіе ріевпі Максимовича [М.]
Карамзин [Н.] История государства Рос-
сийского...10
Дня 12 грудня 1832 [р.]
Ріевпі вегЬвкіе..-.
Раковецького [І.] Ргахусіа Кивка...
Рое2]е Міцкевича [А.11 Т.]2
Раковецького [І.] РгаиМа Кивка...
ВегЬвкіе ріевпі...
Маїоговвуівкіе ріевпі Максимовича [М.]
ЙЬіогу V' Роївсе... Голембйовського [Л.] 12
Дня 14 грудня 1832 [р./
Раковецького [І.] Ргаичіа Кивка...
Рое2]'е... Вітвіцького [С.13 Т.]2
Дня 15 грудня 1832 [р./
Раковецького [І.] Рга\ус1а Кивка...
Дня 17 грудня 1832 [р./
Раковецького [І.] Рга\усІа Кивка...
„Сгаворівгп [о]... кві§£огЬіоги... іш. Оввоііп-
вкісЬ", 1831 [г.] 14...
Дня 18 грудня 1832 [р./
„Сгаворівгп [о] ... кві§£огЬіоги... іт. Оввоііп-
вкісЬ“, 1831 [г.]
Раковецького [І.] Ргаичіа Ривка...
„Огіеппік Шііепвкі", 1827 [г.] 15
„Огіеппік МШепвкі", 1827 [г.]
Дня 19 грудня 1832 [р.]
Рое2]е Одинця [А.] 16
„Огіеппік Ші1епвкі“, 1827 [г.].
Раковецького [І.] Ргач/сіа Кивка...
Маєвського [В. Й.] О вІошіапасЬ [і і сії
роЬгаіутсасЬ] 17
20
[Дня] 20 грудня 1832 [р.]
Головацький Я. філос[оф], І Шашкевич М. Вагилевич І. Роегіе Одинця [А]. Раковецького [І] Ргахусіа Кивка.... ОЬег гіег АЬкипй дег 81ауеп Суровецько- го [В.] 18
Головацький Я. філос[оф], І Вагилевич І. Роег)е Словацького [Ю.] 8иго\уіескі [АУ.]. ОЬег <іег АЬкипН [сіег 81ауеп]... Дня 21 грудня 1832 [р.]
Шашкевич М. Вагилевич І, КакоУЙескі [І.]. Ргашгіа Кивка... ОЬег [дег] АЬкипіі сіег 81ауеп [паск] [XV.] 8иго\уіескі... Дня 22 грудня 1832 [р.]
Шашкевич М. Какодуіескі [І.]. Ргахуда Кивка... Дня 27 грудня 1832 [р.]
Шашкевич М. „Сгаворівто... [кві^охЬіоги... іт Оввоіій- вкіск] ”, 1831 і Кивка Ргашда...
Вагилевич І. 8иго\уіескі [XV.] ..^ уоп... ЗсіїаГагік.19 Вапсіікіе [Л.] Нівіогіа Роївкі...20 Дня 28 грудня 1832 [р.]
Вагилевич І. Лелевеля [И.] Рапоу’апіе Ху^типіа 8іа- ГЄ£О21... Дня 29 грудня 1832 [р.]
Вагилевич І. Вагилевич І. Шафарика [П.] 0 вІоучапасЬ 22... [Лелевеля й.] Рапоу’апіе Ху^типіа [81а- ге£о]...
Вагилевич І. Роегіе, Ходзька [О.] 23 Дня 3 січня 1833 [р.]
Вагилевич 1. Шашкевич М. філос[оф], II Лелевеля [Й.] Йгіе]е віаґогу [Віє]і Іпгііі...24 Раковецького [І.] Ргау'да Кивка... Дня 4 січня 1833 [р.]
Вагилевич І. Онацевича [І. Ж] Рапоу'апіа Непгука [АУаіегуіивга] і 8іеГа[па] Ваіоге^о...25
Головацький Я- філос[оф], І Ріевпі шаіоговвуівкіе Максимовича [М.]
Шашкевич М.
філос[оф], II
Вагилевич І.
Шашкевич М.
філос[оф], II
Вагилевич І.
Вагилевич І.
Вагилевич І.
Шашкевич М
Вагилевич І.
Шашкевич М.
Вагилевич І.
Шашкевич М.
Вагилевич І.
Шашкевич М.
Вагилевич І.
Вагилевич І.
Вагилевич І.
Шашкевич М.
Вагилевич І.
Шашкевич М.
Вагилевич І
Дня 5. січня 1833 [рД
Раковецького [І ] Рга^да Кивка...
Онацевича [І. Ж] Рапо[шапіе].„ Кагі-
тіе[гга]...26
Дня 7 січня 1833 [рД
Како^іескі [І.]. Ргацгсіа Кивка...
Дня 8 січня 1833 [рД
Онацевича [І. Ж.] Рапохиапіе... Кагі-
тіегга...
Голембйовського [Л.] О дгіе]'асЬ Роївкі...27
Дня 9 січня 1833 [рД
Голембйовського [Л.] О йгіе]асЬ Роївкі...
Лелевеля [Й.] йгіе]е віагогуіпе...28
Дня 10 січня 1833 [рД
Ріезпі вегЬвкіе...
Лелевеля [И.] йгіе]е віагогуіпе...
Дня 11 січня 1833 [рД
„Нгіеппік А¥і1епвкі“, 1816 ]г.]... [Т.]2
Лелевеля [Й.] Вгіеїе-віагогуіпе...
Дня 12 січня 1833 [рД
„йгіеппік \Уі1епвкі“, 1816 [г.]...
Лелевеля [11] йгіе]е віагогуі [пе] ...
„Косгпік То^а [ггувіша Шагвга^вкіе^о]
рггу]асі61 паик“, 1809 [г.] 29
Дня 14 січня 1833 ІрД
ОоІ^ЬіоАУвкі [В.]. НЬіогу XV Роївсе...
Дня 15 січня 1833 [рД
Нємцевича [Ю. У.] Раті^іпікі [Ііівіогусгпе
о сіашіеі Роївсе.30 Т. ] 1
Дня 16 січня 1833 [рД
Максимовича [М.] Ріевпі гивкіе...
Нємцевича [ІО. У.] Раші^іпікі ківі [огус-
гпе] о гіашіе] Роївсе. [Т.] 1
Раковецького [І.] Ргашсіа Кивка...
Нємцевича [Ю. У.] Раті§іпікі Шві[огусгпе
о сіашіе] Роївсе] ...
22
Дня 17 січня 1833 [р.]
Вагилевич І. Нємцевича [Ю. У.] Раті§іпікі йівіогусяпе
Вагилевич І. [о дайте] Роївсе] ... Нємцевича [Ю. У.] Раті^іпікі йівіогусгпе [о да^те] Роївсе]... Дня 18 січня 1833 [р.]
Вагилевич І. Нємцевича [Ю. У.] Раті§(пікі [Ьівіогу- сгпе о дашіе] Роївсе. Т.] 1—2
Шашкевич М Раковецького [І.] Ргахсда Ривка... [Т.] 1. Згаїагік [Р.] Севскісйіе дег вІауівсЬеп
Вагилевич І. Зргаске и|пд] Ьііегаіиг...31 Нємцевича [Ю. У.] Раті§іпікі [Ьізіогусг- пе о да^пе] Роївсе. Т.] Д—2 Дня 19 січня 1833 !р.]
Шашкевич М Вагилевич І. Лелевеля [ГІ.] Нгіе]'е віагойуіпе... Нємцевича [Ю. У.] Раті§іпікі Ьівіогусгпе [о дайте] Роївсе. Т.] 2 Дня 21 січня 1833 {р.]
Вагилевич І. Нємцевича [Ю. У.] Раші§іпікі [Ьівіогусгпе о дахмпе] Роївсе Т.] 2
Вагилевич І. Нємцевича [Ю. У.] Раті^іпікі Ьівіогусгпе [о дайте] Роївсе]. Дня 23 січня 1833 [р.]
Вагилевич І. Нємцевича [Ю. У.], Раті§іпікі йівіогусгпе [о дайте] Роївсе Т.] 3
Вагилевич І. Нємцевича [Ю. У.] Раті§іпікі Ііівіогусгпе [о дауте] Роївсе Т.] 3 Дня 26 січня 1833 [р.]
Вагилевич І. Нємцевича [Ю. У.] Раті§іпікі Ьівіогусгпе [о дауте] Роївсе Т.] 3 Дня 28 січня 1833 [р.]
Шашкевич М. Зсйаїагік [Р-] Севскіскіе д [ег] візу [і- всЬеп] Зргасйе и[пд] ЬИ [егаіиг]...
Вагилевич І. Нємцевича [Ю. У.] Раті§іпікі Ьізіогусгпе [о дауте] Роївсе. Т.] 3
Головацький Я- філос[оф], І Шаііепвіеіп [Шіллера И. у перекладі] Я. Н. Канівського...32 і Маг]а, роугіевс икга- Ііпвка... [Мальчевського А.] 33 Дня 29 січня 1833 [р.}
Шашкевич М. ЗсЬаіагік [Р.] бевсЬіскіе д [ег] вІамівсНеп ЗргасЬе [ипд ЬИегаіиг]../[Т.] 2...
23
Головацький Я. філос[оф], І Вагилевич І. Массальського [Ю.] Роег]е34 Нємцевича [Ю. У.] Раші^іпікі Ьізіогусгпе [о дахупе] Роїзсе. Т.]3 Дня ЗО січня 1833 [рД
Вагилевич І. Нємцевича [Ю. У.] Ратіріпікі Ьізіогусгпе
Шашкевич М. Вагилевич І. [о сіахупе]' Роїзсе. Т.]4 Длугоша [Я.] Кгопіка...35 Нємцевича [Ю. У.] Раті§іпікі Ьізіогу[сгпе о сіахупе] Роїзсе. Т.] 4 Дня 4 лютого 1833 [рД
Вагилевича І. Лелевеля [Й.] йгіе]е зіагогуіпе... Дня 5 лютого 1833 [рД
Шашкевич М. Зскаїагік [Р-]. 6езсЬ[ісЬіе] й[ег] зіаху [і- зсЬеп] ЗргасЬе ц [псі] Ьііегаіиг... Дня 6 лютого 1833 [рД
Шашкевич М. ЗскаГагік [Р.]Сіезсії [ісИіе] сі [ег] з1[аші- зсЬеп] ЗргасНе и[псі] Ьііегаіиг... Дня 7 лютого 1833 [рД
Шашкевич М. філ[ософ], II Шашкевич М. ЗсЬаіагік [Р.]. 6езсЬ[ісЬіе] сі [ег] з1аху[і- зсіїеп] 8рг[асЬе] и [псі] Ьіі [егаіиг]... Немецкий и сербский словарь...36 Дня 8 лютого 1833 [рД
Шашкевич М. ЗгаГагік [Р.]. СезсЬісЬіе б [ег] зі [ау/ізскеп] ЗргасЬе [ипсі Ьііегаіиг] ... Дня 9 лютого 1833 [рД
Шашкевич М. Згаіагік [Р-1 С[е8сЬісЬіе] йег з[1а\уізсЬеп| 8р[гас1іе] и [псі] Ні [егаіиг] ... Дня 12 лютого 1833 [рД
Шашкевич М. Ьіуіиз [Т.]. СезсИісЬіе <1 [ег] Рот...37 [Всі.] 4 Дня 13 лютого 1833 [рД
Шашкевич М. Ьіуіиз [Т.] Сіезсії [ісЬіе] йег Рот... [Всі.] 4 Дня 14 лютого 1833 [рД
Шашкевич М. Згаїагік [Р.]. СезсЬісЬіе сі [ег] з [1а\¥ізскеп] 8рг[асЬе ипсі Ьііегаіиг]... Дня 15 лютого 1833 [рД
Шашкевич М. Ьіуіиз [Т.]. Нізіогіа Кгути... [Всі.] 2
24
1. Вагилевич
Головацький Я. „йгіеппік ХУіІепвкі”, 1827 Гг. Т.] 2
філ[ософ], І Шашкевич М. ЗсЬаіагік [Р.] Сі [евсШсІїіе] гі[ег] в[1атуі- всіїеп] 8рг[ас1іе] ипй Еіі[егаіиг]... Головацький Я. Шашкевич М.
Шашкевич М. Дня 16 лютого 1833 [р.] Зсіїаїагік [Р-] Оевсії [ісіііе] д [ег] в1алу[і- вскеп] 8рг[асйе] и [псі] Еіі [егаіиг] ... Дня 20 лютого 1833 (р.) Головацький Я. філ [ософ], І Головацький Я. Головацький [Я.]
Шашкевич М. Згаїагік [Р.] Севск [ісЬіе] сіег віауфвскеп 8ргаске ипсі] Еііегаіиг... Головацький Я.
Дня 21 лютого 1833 [р.]
Головацький І. Випіу су ЕІкгаіпіе... Макульського [Ф. Я.38 Т.] 1 Дня-23 лютого 1833 [р.] Головацький Я. ф[ілософ], І Головацький [Я.]
Шашкевич М. Головацький Я. філ [ософ], І Шашкевич М. 8гаГагік [Р.] Севсії [іскііе] <1 [ег] в1асу[і- всЬеп] 8рг [аске ипсі Еііегаіиг]... „Ратіріпік \\7агв2асувкі...“ 1815 [г.] 38 Стрийковського [М.] Кгопіка...40 Головацький Я. Головацький [Я.]
Дня 25 лютого 1833 [р.[
Шашкевич М. Головацький Я. філ [ософ], І Шашкевич М. Сравнительньїе словари...41 Роех]е, Ходзька [О. Т.] І „Раті^іпік Есуосувкі" г гоки 1818 [г.] 42 Головацький [Я.] Головацький Я.
Дня 26 лютого 1833 [р.[
Шашкевич М. Шашкевич М. Су/ібгепіа паикосуе...43 Ссуісгепіа паикоіуе... Головацький Я.
Шашкевич М.
Шашкевич М.
Шашкевич [М.]
Шашкевич М.
Шашкевич М.
Дня 27 лютого [1833 р.[
„Косхпікі Т [осуаггувісуа ХУагвгасувкіе^о]
р[ггу]асіб1] п[аик”. Кбсг.] 8
Дня 28 лютого [1833 р.]
Еуап^еііоп Каліста 44
Ьехісоп ігі1іп£иае в1ау[ісит] £гае[сит
еі] Іаііп [ит] ,..45
Дня 1 березня 1833 [р.]
Еісгііеіпе Еу[ап]§е1іе, Каліста і Тгуаг-
[усгпуі] віохуаг
Каїіві. Осгііеіпе Еуап^еііе и Словарь трия-
[зьічньїй]
Головацький Я.
Головацький Я.
Головацький Я.
Головацький Я.
Головацький Я.
Дня 2 березня 1833 [р. [
\¥ургау/а І£ога па роїосусбсу... 46
Каїіві. йсгііеіпе Еуап^еііе
Дня 4 березня 1833 [р.]
Роегіе Гославського [М.47 Т.] 1
Роег|е Міцкевича [А. Т.] 1
^аііепвіеіп Шіллера [й.]
Дня 5 березня 1833 [р.]
„Раші§іпік \\7аг8ха\У8кі“, 1817 [г.]
Дня 6 березня 1833 [р.]
Зсйаіагік [Р.] (Зевсії [ісЬіе] сіег в1а\у[і-
зсйеп] Зргаскеп ипгі Еііегаіиг...
„Сгаворівто [...кві^^огЬіоги...] іт. Овзоііп-
вкісЬ”, [1]832 [г.]
Дня 7 березня 1833 [р.]
Зсйаіагік [Р.] ЄевсШсІїіе сіег 8Іау[І8сЬеп
8ргаске ипсі] Еіі [егаіиг] ...
ЗсЬаГагік [Р.] Севскісіііе йег ві [ашівсіїеп]
8[ргасЬе ипгі Еііегаіиг]...
Дня 8 березня 1833 [р.]
Зскаїагік [Р.] Севсіїісйіе сіег віасуівсіїеп-
8ргас1іе ипй Еііегаіиг...
Зскаїагік [Р.] Оевсіїіскіе гіег’ віасуівскеп
Зргаске ипй Еііегаіиг...
Дня 9 березня 1833 [р.]
8сЬаїагік [Р.] бевсШскіе сіег віасуівсіїеп
Зргаске ипй Еііегаіиг...
Дня 12 березня 1833 [р.[
ЗскаГагік [Р.] бевскісіїїе сіег віасуівсйеп
8ргаске ипй Еііегаіиг...
Зсіїаїагік [Р.] бевсіїіскіе сіег віасуівсіїеп
Зргасйе ипй Еііегаіиг...
Дня 13 березня 1833 [р.]
ЗсйаГагік [Р.] бевсіїісіїіе сіег віасуівскеп
Зргасйе ипсі Еііегаіиг...
Сгесг [Ьї.] Нув Іііегаіигу гозвуізкіе] 48
Дня 14 березня 1833 [р.[
Сгесг [Еі.] Кув Іііегаіигу говвуївкіе] [Т.] 1
27
26
Дня 15 березня 1833 [рД
Головацький Я. Сгесг [N-1 Руз Іііегаіигу гоззу]зкіе] [Т.] 2
Головацький Я. Сгесг [ІЧ.] Руз Іііегаіигу гоззуізкіеі [Т.] 2 Дня 16 березня 1833 [рД
Головацький Я. Сгесг [ІЧ.] Куз Іііегаіигу гоззуізкіе] [Т.] 2 Дня 18 березня 1833 [рД
Головацький Я. Сгесг [ІЧ.] Куз Іііегаіигу гоззуізкіеі [Т.] 2 Дня 19 березня 1833 [рД
Головацький Я. Греча [М.] Куз Іііегаіигу гоззуізкіе] [Т.] 2
Головацький Я. Головацький Я. Слово о ігьлку Игорев'Ь 49 Поморського [Я-] Слово о полку Игоря50 Дня 20 березня 1833 [рД
Головацький Я. Карамзин [Н.] История Российского го- судар [ства... Т.] 5
Шашкевич М. Ма]е¥гзкі [XV.] 0 зіои'іапасії [і ісИ роЬга- іутсаск Т.] 5
Головацький Я- Карамзин [Н.] История государства Рос- сийского... [Т.] 5 Дня 21 березня 1833 [рД
Головацький [Я-] Головацький [Я.] Карамзин [Н.] Нізіог]а Коззуі... [Т.] 5 „Сгазорізто [...кзі§£огЬіоги...] іт. [Оззо- НпзкісЬ]“, 1828 [г. Т.] 1
Шашкевич М. Ма]етезкі [XV.] 0 зіохуіапасії [і ісН роЬга- іутсасії] Дня 22 березня 1833 [рД
Шашкевич М. Ма]е\узкі [XV.] 0 зіохуіапасії [і ісіі роЬга- ІлгТПГ'Я ОМІ
Головацький Я- іу ШСаХ-111 „Сгазорізто [...кзі§§огЬіоги...] іт. [Оззо- 1іпзкісЬ“], 1828 [г. Т. ] 3, 4.. Дня 23 березня 1833 [рД
Головацький Я. „Сгазорізто [...кзі§догЬіоги... іт.] Оззо- 1 [іпзкіск] 1829 [г.]
Шашкевич М. ,,Й\уі§(пік па г [ок] 1831“ 51
28
Головацький Я.
Шашкевич М.
Головацький Я.
Шашкевич [М.]
Головацький Я.
Шашкевич М.
Головацький Я.
Шашкевич М.
Головацький Я.
Головацький Я.
Шашкевич М.
Головацький Я.
Головацький Я-
Головацький Я.
Головацький Я-
Ґоловацький Я-
Шашкевич [М.]
Головацький Я.
Головацький Я.
Головацький Я.
Головацький Я-
Головацький Я.
Головацький Я.
Дня 26 березня 1833 [рД
„Сгазорізто [...кзі§£огЬіоги...] іт. Оззоііп-
зкісії", 1829 [г. Т.] З, 4
Ьаіорізіес..., Даниловича [І.] 52
„Сгазорізто ]...кзі§£огЬіоги... іт. Оззоііп-
зкіск"], 1829 [г.]
Копітара [В.] Огат[а(ука] зіолуіапзка...53
Дня 27 березня 1833 [рД
Схуісгепіа пайкове, 1818 [г. Т.] 2
Копітара [В.] Сгатаіука зіошіапзка...
Дня 28 березня 1833 [рД
„Сгазорізто [.„кзі§догЬіоги... іт. Оззоііп-
зкіск**], [1]830 [г. Т.] 4...
Копітара [В.] Сгат[аіука] зіохуіапзка...
„Сгазорізто ]...кзі§£огЬіоги...] іт. Оззоііп-
зкіск", 1830 [г.]
Дня 29 березня 1833 [ рД
„Сгазорізто [...кзі§£огЬіоги... іт. Оззоііп-
зкіск“], 1831 ]г.]
Копітара [В.] Сгатаіука зіохуіапзка...
„Сгазорізто [...кзі§догЬіоги... іт. Оззоііп-
зкіск“], 1832 [г ]
Дня ЗО березня 1833 [р. І
„Тудосіпік РеіегзЬигзкі’', [ 1 ] 830 [г.] 54
„Ту£ос1пік РеіегзЬигзкі“, 1830 г.
Дня 2 квітня 1833 [рД
„Тудосіпік РеіегзЬигзкі“, 1831 [г. Сг.] 1
„Ту£дбпік Реіег5Ьиг8кі“, [1]831 [г. Сг.] З
Дня 11 квітня 1833 [рД
Копітара [В.] Зкжіапзка £гат [аіука]...
Дня 19 квітня.11833 рД
„Тудосіпік РеіегзЬигзкі“, 1830 [г.]
„Ту^одпік РеІегзЬигзкі", 1830 [г.]
Дня 20 квітня [1/ 833 [рД
„Ту£ос1пік РеіегзЬигзкі*", [1]830 [г.]
„Туеосіпік РеіегзЬиг8кі“, 1830, 1831 [г.
Сг.] З
Дня 22 квітня [1! 833 [рД
„Ту^одпік Ре(егзЬигзкі“, 1831 [г. Сг.] З
„Ту^огіпік РеіегзЬигзкі", ]1]831*]г. Сг.] З
Головацький Я.
Половецький Я.
Головацький Я.
Головацький Я.
Головацький Я.
Головацький Я.
Шашкевич [М.]
Головацький Я.
Головацький Я-
Головацький Я.
Головацький [Я.]
Головацький Я.
Головацький Я.
Головацький Я.
Головацький Я.
філ [ософ], І
Головацький Я-
Головацький Я.
філ [ософ], І
Головацький Я.
філ[ософ], І
Головацький Я.
Головацький Я.
Головацький Я.
філ[ософ], І
Дня 24 квітня [1833 р.]
„Ту^огіпік Реіег8Ьиг8кі“, [1]831 [г. Сг.] 4
Роег]е Корсака [Ю.] 55
„Ту^осіпік РеіегвЬигвкі", [1]831 [г. Сг.] 4
Дня 25 квітня [1 /833 [р.]
„Когтаі1о8сі“, [1]832 [г] 56
Дня 26 квітня [1/833 [р./
„Когтаііовсі**, 1832 [г.]
„Когтаііовсі", 1832 [г.]
Копітара [В.] Кгаіпвка ^гаттаіука...57
Дня 27 квітня [1/833 [р./
Маг]а... Мальчевського [А.]
Маг]’а... Мальчевського [А.]
Дня 29 квітня [1/833 [р./
Випіу икгаіпвкіе... Макульського [Ф. Я.}
Випіу икгаіпвкіе... [Макульського Ф. Я.]
Дня ЗО квітня [1/833 [р./
Роех]е Словацького [Ю.]
Дня 1 травня [1/833 [р.]
Р^іпік пагодотеу... Пйонткевича 3.
Дня 2 травня [1/833 [р./
Рдіпік пагосіотеу... [Пйонткевича 3.]
Дня 4 травня 1833 [р./
„Сгаворівто [...квір^огЬіоги... іт. Оввоіій-
8кісЬ“], 1833 [г. Т.] 1
Попова [М.] Роех]е...59 [Т.] 1, 2
Дня 6 травня [1/833 [р.]
РгаСХ [І.] РІЄ8ПІ пагойотее ГО88[у]8кІе| 60
[Ргасх І.] Ріезпі пагосіотее гоззуізкіе
Дня 7 травня [1/833 [р.]
ЗгаГагік [Р.] 6е8сЬ[ісЬіе] сіег 8Іате [І8скеп]
Зргаске тій Ьіі [егаіиг]...
[Прача І.] Российские народньїе песни
Дня 10 травня 1833 [р./
Ргасх [І.] Ріезпі пагод [отеє] го88[у]8кіе
Т.] 1
ЗО
Я. Головацький
Головацький Я.
Головацький Я.
Головацький Я.
Головацький Я.
Головацький Я.
філ[ософ], 1
Головацький Я-
Головацький Я.
Шашкевич М.
філ [ософ]
Шашкевич М.
філ [ософ]
Шашкевич М.
філ [ософ]
Головацький Я.
фі [лософ], І
Шашкевич М.
філ [ософ]
Шашкевич М.
філ [ософ]
Шашкевич М.
філ [ософ]
Шашкевич М.
філ [ософ]
Шашкевич М.
філ [ософ]
Шашкевич М.
філ [ософ]
Шашкевич М.
філ [ософ]
Дня 11 травня [1833 р.[
Прача [І.]. Песни иародньїе росс[пйские]
„Ту^осіпік РеіегзЬ [игзкІ] 1831 [Сг.[ 4
Дня ІЗ травня [1[833 [р./
„Когтаііозсі**, 1832 [г.]
„Сгазорібшо [...к8і§£огЬіоги... іт Оззоііп-
8кіск“], 1833 [г.] Хезгуі 2
Дня 15 травня 1833 Ір.]
[Мазей А. С. Веі1га£е гиг] Егіаиіегип^ сіег
ОЬоігііізсЬеп АІіепіЬ [итеп] ...61
Дня 17 травня 1833 [р.[
Нємцевича [Ю. У.] Раті§піпікі [Ьівіогусг-
пе о сіаите] Роїєсе. Т.] 1
Дня 18 травня [11833 [р./
[Данилова К-] Оге^пі]е го88 [і]8кі]е] бііско-
Ьсог[епіа] 62
। [Данилова К] Древние росс[ийские] сти-
хо [творення]
Дня 20 травня 1833 [р./
Попова [М.] Сочйнения...63
Попова [М.] Сочинения...
Дня 21 травня 1833 [р.]
[Данилова К-] Оге\упі]е [гивзкіе] біісйо-
Іи'ОГІепЦа]
[Данилова К] Древние русские стихотво-
рения
[Данилова К.[ Древние русские стихотво-
рения
[Данилова К.] Древние русские стихотво-
рения
Дня 23 травня 1833 [рД
[Данилова К.], Древние русские стихот[во-
рения]
“Косгпікі То\у[аггу8І\уа] \У[аг8га\7зкіЄ£0
рггу]асі61 паик’\]
Дня 24 травня 1833 [рД
Слово о пьлку Игоревй
Пожарського [Я.] Слово о полку Игоря
32
Сторінки із «Щоденника» читального залу бібліотеки інституту Оссолінських
у Львові про видачу книг М. Шашкевичу, І. Вагнлевичу, Я. Головацькому.
1833 р.
2 8-1177
Шашкевич М.
філ [ософ]
Шашкевич М.
філ [ософ |
Шашкевич М.
філ [ософ]
Шашкевич М.
філ [ософ]
Шашкевич М.
філ [ософ]
Шашкевич М.
Дня 25 травня 1833 [р./
Слово о пьлку ИгоревЬ
Слово о пьлку Игорев'Ь
Дня 29 травня /1/833 /р./
Слово о пьлку ИгоревЬ
Слово о пьлку Игорев'Ь
/Дня] ЗО травня 1833 [р.]
Слово о пьлку Игорев'Ь
Шашкевич М.
філ [ософ]
Слов[о] о пьлку ИгоревЬ
Дня 3 червня /1/833 /р./
“Косхпікі То\у[агхуа1луа] Шагах [адуакіе^о
рггуіасібі паик”. Косх.] 10, 11.
Шашкевич М.
філ [ософ]
Шашкевич М.
філ [ософ]
Шашкевич М.
філ [ософ]
Шашкевич М.
філ [ософ]
Шашкевич М.
філ [ософ]
Шашкевич М.
філ [ософ]
Шашкевич М.
філ [ософ]
Шашкевич М.
філ [ософ]
Шашкевич М.
філ [ософ]
Дня 4 червня [/]<933 [р.]
“Косгпікі Т[о\уагхуаі\уа Шагагахуакіе^о
р[гху]асіб1] п[аик”. Косх.] 12, 13, 14
Дня 5 червня [1/833 [р./
Ргасх [І.] Ріезпі ^тіппе гизкіе...
Ргасх [І.] Ріезпі дтіппе гиакіе...
„81ауіп“ Добровського [Й.].64
Дня 7 червня 1833 [р./
„81ауіп“ Добр [овського Й.]
Ргасх [І.] Ріезпі дтіппе [гизкіе]...
„81ауіп“ Добровського [Й.]
Дня 9 червня [1833 р./
„81ауіп“ Добровського [Й.[
Дня 11 червня 1833 [рД
„Схазоріато [,..каі§£охЬіоги... іт. Оааоїіп-
акісЬ“], [1]829 [г. Хеахуі] 1—4.
34
Шашкевич М.
філ [ософ]
Шашкевич М.
філ [ософ]
Шашкевич М.
філ [ософ]
Шашкевич М.
філ [ософ]
Шашкевич М.
філ [ософ]
Шашкевич М.
філ [ософ]
Шашкевич М.
філ [ософ]
Шашкевич М.
філ [ософ]
Шашкевич М.
філ [ософ]
Шашкевич М.
філ [ософ]
Шашкевич М.
філ [ософ]
Шашкевич М.
філ [ософ]
Шашкевич М.
філ [ософ]
Шашкевич М.
філ [ософ]
Шашкевич М.
філ [ософ]
Дня 12 червня 1833 [р.]
„Косгпікі Т[ошаггу8Іша] М[аг8га\У8кіе£о]
р[ггу]асі61] п[аик“. Косг.] 6, 3, 7
Дня 14 червня 1833 [р.І
„Косгпікі Т[о\уаг/у5Іи'а] АУ[аг82аш8кіе£о]
р[ггу]асі61] п[аик.“ Косг.] З
„Саворіб Сезкейо Мизешп'*, гок 183365
Дня 17 червня 1833 /р./
Ргасг [І.], Ріезпі &тіппе [гизкіе]..; „Ра-
ті§іпік Шаг8га\У8кі...“, 1815 [г. Т.] З
Дня 19 червня 1833 [рД
Зіашізскег Еіутої [о^ісоп].., Добровсько-
[го Й.] 66
Дня 20 червня 1833 [рД
81аші8скег Еіутої [о^ісоп].., Добров[сько-
го Й.]
Дня 21 червня 1833 [рД
ЗІалуібсЬ [ег] Еіуто1о£[ісоп].., Добров-
[ського Й.]
Дня 25 червня 1833 /р./
81а\уІ8сЬег Еіутоіо^ісоп.., ' Добр [овсько-
го Й.]
Дня 26 червня 1833 ІрД
81а\у [ізскег] Еіутої [о^ісоп.., Добровсько-
го й.]
81а [\УІ8сЬег] Еіуто [Іо^ісоп.., Добровсько-
го й.]
Дня 27 червня 1833 /рД
81а\¥І8СЙ [ег] Еіутої [о^ісоп].., Добровсько-
го [й.]
Апіоп [К. Н.]. Сезсіїісйіе бег 81а\уеп...
Апіоп [К. Н.] ОЬег б [ег аііеп] 81а\уеп
[йгзргші^] 67
Дня 1 липня 1833 [ рД
«Известия Росс[ийской] Академии» 68
„Ігхуезііа Ко88І]8к[о]] Акабет[і]і]“
2*
Головацький Я.
філ [ософ], І
Шашкевич М.
філ [ософ]
Шашкевич М.
філ [ософ]
Шашкевич М.
філ [ософ]
Шашкевич М.
філ [ософ]
Шашкевич М.
філ [ософ]
Головацький Я.
Шашкевич М.
Головацький Я.
філ[ософ], І
Головацький Я.
філ[ософ], І
Головацький Я.
філ[ософ], І
Голов[ацький Я.]
філ[ософ], І
Головацький Я.
філ [ософ], І
Голов[ацький Я.]
філ [ософ], 1
[Головацький Я.]
Головацький Я.
Шашкевич М.
філ [ософ]
Дня 2 липня 1833 Ір.]
«Известия Рос[сийской] Академии»
„Ігууезііа Козз[і]8ко]] АкадетЦі** [Т.] 1,
2, З
Апіоп [К. Н.] ОЬег й[ег аііеп] Зіа’чтеп
[ІІгзргип^]...
Апіоп [К. Н.] ОезсЬісЬіе сіег 81а^еп...
Дня 3 липня 1833 /р.[
«Известия Росс[ийской] Академ[ии]»
Дня 4 липня 1833 [р.]
Коііеск [К-] АЦІ^етеіпе] ШеІі^езсЬісЬіе...69
[Всі.] З
Апіоп [К. Н.] ОЬег йег[а1іеп] 81а\уеп [1_Іг-
8рГЦП£]...
[Коііеск К. АІІдетеіпе ] ШеІідезсЬісЬіе...
[Всі.] 1, 2, 3, 4
Дня 5 липня 1833 [р./
„Сгазорізто [...квіедогЬіоги... іт. ОззоІіп-
вкісЬ“] 1833 [г. Хезгуі] З
Апіоп [К. Н.] ОЬег сіег [аііеп] 81а\уеп
[Ог8ргип£]
„Сгазорізто [...кзі^^огЬіоги... іт. Оззоііп-
зкісЬ“] 1833 [г. Хезгуі] 4
Дня 9 липня 1833 [р./
„Сгазорізто [...кзіу^охЬіоги.., іт. Оззоііп-
зкісЬ“] 1831 [г. Хебхуі] З
„Сгазорізто [...кзі?£огЬіоги... іт. Оззоііп-
зкісЬ"], 1829 [г. Хезгуіу] 1, 2, 3, 4
Дня 10 липня 1833 /рД
„Сгазорізто [...кзіу^огЬіоги... іт. Оззоііїї-
зкісЬ]”, 1829 [г. Хезхуі] З
— » —
Дня 11 липня 1833 /рД
„Схазорізто [...кзір^огЬіоги... іт. Оззоііп-
8кісЬ“] 1829 [г. Хезхуі] З
«Известия Рос[сийской] Академии»
36
Дня 15 липня 1833 [рД
Головацький Я. філ [ософ], 1 Головацький Я. Шашкевич М. філ [ософ] Ганки [В.] Мійупісе сезкеїіо [агіка...70 „Ко2таііо8сі“, [1]833 [г.] Ганки [В.] Мійупісе сезкеЬо [ахіка... Дня 16 липня 1833 [рД
Головацький Я. Головацький Я. „Когтаііо8сі“, [ї]833 [г.] „НогтаіІО8сі“, 1833 [г.] Дня 17 липня 1833 [рД
Головацький Я. філ[ософ], І «Известия Росс[ийской] Академии» Дня 19 липня 1833 [рД
Головацький Я. філ[ософ], І „Бгіеппік 5¥і1еіЇ8кі“, 1817 [г.], 3 іоту Дня 20 липня 1833 [рД
Шашкевич М. філ [ософ] '«Даница...» 71 Дня 22 липня 1833 [рД
Шашкевич М. філ [ософ] «Даница...» [Т.] 1, 2, 3 Дня 23 липня 1833 [рД
Шашкевич М. філ [ософ] Шашкевич М. філ [ософ] Головацький Я. Головацький Я. «Даница...» [Т.] 1, 2, 3 Максимовича [М.], Песни малоросс[ий- ские] «Даница... ХаЬашіік» Максимовича [М.] Песни малоросс[ийские] Дня 24 липня 1833 [рД
Шашкевич М. філос [оф] Головацький Я. Шашкевич М. Максимовича [М.] Песни малороссийские Максимовича [М.] Песни малороссийские «Даница»... [Т.] 1, 2, 3 Дня 25 липня 1833 [рД
Шашкевич М. філос [оф] Шашкевич М. Ьіуіиз [Т., СезсйісМе дег Коні... Всі.] 4 Максимовича [М.] Песни [малороссий- ские]
Дня 26 липня 1833 [р.]
Шашкевич М. академік Шашкевич М. філософ Максимовича [М.] Песни [малороссий- ские] Ьіуіив [Т., СевсЬісМе сіег Рош... Всі.] 4 Дня 27 липня 1833 [р.]
Шашкевич М. філос [оф] Шашкевич М. Шашкевич М. філос [оф] Максимовича [М.] Песни [малороссий- ские] Словарь Академии Российской 72 Максимовича [М.] Песни [малороссий- ские] и Словарь Академии Российской Дня 29 липня 1833 [р./
Шашкевич М. філос [оф] Максимовича [М.] Песни [малороссий- ские] Дня ЗО липня 1833 [р.]
Шашкевич М. філос [оф] Шашкевич М. Максимовича [М.] Песни [малороссий- ские] и Словарь Академии Российской Максимовича [М.] Песни [малороссий- ские] Дня 31 липня 1833 [р.]
Шашкевич М. Максимовича [М.] Песни [малороссий-
Шашкевич М. ские] Максимовича [М.] Песни [малороссий- ские] и Словарь [Российской Академии}... Дня 1 серпня 1833 [р.]
Шашкевич М. філ [ософ] Шашкевич М. філ [ософ] Максимовича [М.] Песни [малороссийские й Словарь [Российской Академии] Максимовича [М.] Песни [малороссий- ские] и Словарь [Российской Академии] Дня 2 серпня 1833 [рД
Шашкевич М. Максимовича [М.] Песни [малороссий- ские]
Шашкевич М. Максимовича [М.] Песни [малороссий- ские] Дня 3 серпня 1833 [рД
Шашкевич М. філос [оф] Шашкевич М. філос [оф] Челаковського [Ф.] Зіоуапвке [пагосіпі] рівпе 73 [Т.] 1, 2 Челаковського [Ф.] Зіоуапвке [пагосіпі] рівпе [Т.] 1, 2
Дня 5 серпня 1833 [рД
Шашкевич М. філос [оф] Прача [І.] Ріезпі ^гпіппе [гизкіе] Дня 6 серпня 1833 [рД
Шашкевич М. філос [оф] Шашкевич М. філос [оф] Шашкевич М. філос [оф] Прача [І.] Ріезпі ^гпіппе [гизкіе] Прача [І.] Ріезпі дтіппе [гизкіе] „Ту^обпік ро!зкі“ 74 [Т.] 7—11 Дня 7 серпня 1833 [рД
Шашкевич М. філософ Шашкевич М. філософ Гославського [М.] Роїіоіе...75 „.Ііпсіу а Иупі“ 76 1 830 [г.] Дня 8 серпня 1833 [рД
Шашкевич М. філософ Гославського [М.] Росіоіе Дня 9 серпня 1833 [рД
Шашкевич М. філософ. Шашкевич М. філософ Максимовича [М.] Песни [малороссий- ские. Т.] 1 Роіоскі 3., 0 зІодуіапасЬ...77 [Т.] 1 Дня 12 серпня 1833 [рД
Шашкевич М. філос [оф] Шашкевич М. Карамзии [Н. История государства Рос- сийского... Т.] 1 ЗсИІбгег [А. КиззізсЬе Аппаїеп...78 Всі.] 1 к
Шашкевич М. і—о Карамзии [Н. История государства Рос- сийского...] Зскібхег [А. НиззізсЬе Аппаїеп... ВИ.] 1—5 Дня 17 серпня 1833 [рД
Шашкевич М. філософ Шашкевич М. філосо[ф] ЗсЬІбгег [А. НиззізсЬе Аппаїеп... Всі.] 5 Карамзии [Н.] История [государства Рос- сийского... Т.] 1 Дня 27 серпня 1833 [рД
Вагилевич І. Вагилевич І. „Паз Аизіапгі*1, 1829,79 Хезгуі 2 Жолкевського [С.] \Уо]'па иіозкіедавка...80 Дня 28 серпня 1833 [рД
Вагилевич І. Нізіогуа Іііегаіигу роїзкіе] Бентаов[сько- го Ф.81 Т.] 1
39
Дня ЗО серпня 1833 /р.]
Вагилевич І. „Сгазорізто [,..кзі§§огЬіоги... іт Оззоііп- зкісЬ“]
Вагилевич І. Пшибильського [.!.] Ки'іпіа КаїаЬга...82 Дня 31 серпня 1833 [р.]
Вагилевич 1. Роех]’е Павла Воронича 83 [Т.] 1, 2 Дня 1 вересня 1833 [р.]
Вагилевич І. Данилов [К.] Древн[ие] рос[сийские] сти- хотворения Дня 2 вересня 1833 /р./
Вагилевич І. КоНеск [К-| АІЦ^етеіпе]. ХУеІГ^езсйісЬ- іе... [Всі.] 1 Дня 3 вересня 1833 [р./
Вагилевич 1. АІІ£[етеіпе] ХУеІГ [^езсНісМе]уоп НоГ- Геск [К. ВД] 2 Дня 4 вересня 1833 /р./
Головацький Я. Максимовича [М.] Песпи [малороссий- ские] Дня 5 вересня 1833 [р./
Головацький Я. Вагилевич І. Макзутохсісг М. Ріезпі [таїогизкіе] Коііеск [XV.] [АП^етеіпе] \\'е1(£езсТіісІііе... Дня 6 вересня 1833 Ір.]
Головацький Я. Вагилевич І. Вагилевич І. Макзутошісх [М.| Ріезпі таіоги[зкіе] Роііеск [К-] АП^етеіпе ХУеІі^езскісНІе... КоКеск [К.] АП^етеіпе ШеИ£езс1іісЬіе... Дня 7 вересня 1833 Ір./
Вагилевич І. Головацький Я. Зопеіу Кайсевича [Г.] 84 Максимовича [М.] Песни [малороссий- ские] і «Ту&осіпік РеіегзЬигзкі»
Вагилевич 1. „Сазоріз Сезкеко Мизеит"; Коііеск [К.] А1І£ет [еіпе] \УЄІІ£Є8СІ1ІСІ1ІЄ... Дня 9 вересня 1833 /р.]
Вагилевич І. Головацький Я. Гердера [Й.] Шегке...83 [Всі.] 8,9 Максимовича [М.] Песни [малороссий- ские] Дня 10 вересня 1833 [р./
Головацький Я. Максимовича [М.[ Песни [малороссий- ские]
40
Вагилевич І.
Вагилевич І.
Головацький Я.
Головацький Я.
Вагилевич І.
Головацький Я.
Головацький Я.
Шашкевич М.
теолог
Головацький Я.
Головацький Я.
Головацький Я.
Вагилевич І.
Вагилевич І.
Вагилевич І.
Вагилевич І.
Головацький Я.
Вагилевич І.
Вагилевич І.
Вагилевич І.
Гердера [Й.] \Уегке... [Всі.] 8, 9
Гердера [Й.| \Уегке...; Ргаеіидіеп гиг
РЬісІеп [Вс1.| 2
Максимовича [М.] Ріезпі [шаіогизкіе]
Дня 11 вересня 1833 /рД
Максимовича [М.] Ріезпі [шаіогизкіе]
Роег]‘е, Кльоновича [С.86 Т.] 1, 2
„Ту^осіпік РеіегзЬигзкі", 1832 [г.]
Дня 12 вересня 1833 /р./
„Ту^осіпік РеіегзЬигзкі", 1832 [г.]
„Ту^огіпік РеіегзЬигзкі", 1831 [г.]
Дня 13 вересня 1833 [р.[
„Ту^осіпік РеіегзЬигзкі", 1832 [г. Сг.] 5
„Ту^осіпік РеіегзЬигзкі", 1832 [г. Сг.] 5
Дня 14 вересня 1833 /р./
„Ту^огіпік РеіегзЬигзкі", 1832 [г. Сг.| 5—6
Бельського Кгопіка 87
Дня 17 вересня 1833 [р./
Роег]е Гославського [М.]
Орізапіе Кгакосма і ]е£0 окої [іс] 88
„Сазоріз СезкеЬо Мигеит", 1829 [г.]
Дня 18 вересня 1833 [р./
„Ту£огіпік РеіегзЬигзкі", 1832 [г. Сг.] 6
[Кохановського П.] ОгІапсІ згаїйпу...89
Дня 21 вересня 1833 /р./
[Кохановського П.] ОгІапсІ згаїопу...
Кгопіка Бельського
Шашкевич М,
Вагилевич І.
Вагилевич І.
Вагилевич І.
Вагилевич І.
Дня 23 вересня 1833 /р./
Хвальковського [М.] Кгопіка...90 [Т.| 2
Хвальковського [М.] Кгопіка...; Свенцько-
го [Т.], Біагогуіпозсі Роїзкіе...91 [Т.] 1—2
Дня 25 вересня 1833 [р./
Свєнціцького [Т.] Зіагогуіпозсі Роїзкіе...
Дня 26 вересня 1833 [р./
Стрийковського [М.] Кгопіка...
Дня 27 вересня 1833 Ір./
Стрийковського [М.] Кгопіка...
Дня 28 вересня 1833 [р./
Вагилевич І. Головацький [Я.} Кгогпег [М.] Кгопіка...92 „Ту^ойпік РеіегзЬ [игвкі] [ 1 ] 832 [г.] Дня ЗО вересня 1833 [р.]
Вагилевич І. Челаковського [Ф.] Різне [пагогіпі 8Іоуап- зке... Т.] 2
Вагилевич І. „Рапіі§іпік АЛ/агзгагузкі’', 1825 [г.] Дня 6 листопада 1833 [р.]
Шашкевич М. «Известия Российской Лкадемии» [Т.] 8 Дня 7 листопада 1833 /р./
Шашкевич М. Головацький Я. Головацький Я. «Известия Российской Академии» [Т.] 8 „Ту^обпік Реіег8Ьиг8кі“, 1832 [г.] Зсйаїагік [Р-] СезсЬісІїіе сі [ег] 8І [ауі- 8сйеп] ЗргасЬе ипсі Еііегаіиг... Дня 9 листопада 1833 [ р.]
Шашкевич М. Вагилевич 1. «Известия Российской Лкадемии» [Т.] 8 Коїіаг [Л.] [Когргауу] о ]'тепасЬ [...] 8Іа- уепзкісй..?8
Головацький [І]. ЗсЬаіагік [Р.] СезсЬісЬіе сі [ег 8ІауІ8сЬеп ЗргасЬе ипсі Еііегаіиг]... Дня 11 листопада 1833 [р.]
Вагилевич І. Максимовича [М.] Малороссийские песни Дня 12 листопада 1833 [р./
Вагилевич 1. „Раті§іпікі То\у[аггу8І\уа] ХУагзг [аткіе- £О] “ 94
Шашкевич М. Вагилевич і. «Известия Российской Академии» [Т.] 8 Сопуегзаі-Еехісоп 95 Дня 14 листопада 1833 [р.]
Вагилевич 1. Вагилевич 1. Шашкевич М. академік Прача [Е] Ріезпі го88у]зкіе [пагосіосуе]... Сопуег8а1-Еехісоп Вук [Караджич]. Српски р]ечник96 Дня 15 листопада 1833 [р.]
Шашкевич М. академік Ріевпі зегЬбкіе і Зіошпік Бука [Караджича] Дня 16 листопада 1833 [р.]
Вагилевич І. Шашкевич М. академік Вагилевич І. „ВіЬІіоіека Роїзка..."97 [Т.] 1 ГІ]есме српске... „ВіЬІіоіека Роїзка..." [Т.] 2
42
Вагилевич І.
Шашкевич М.
академік
Вагилевич І.
Головацький Я.
Вагилевич І.
Вагилевич І.
Шашкевич М.
академік
Головацький Я-
Шашкевич М.
академік
Шашкевич М.
академік
Вагилевич І.
Вагилевич І.
Шашкевич М.
Шашкевич М.
академік
Шашкевич М.
академік
Вагилевич І.
Вагилевич І,
Шашкевич [М.]
академік
Шашкевич [М.]
академік
Вагилевич [1.]
Дня 18 листопада 1833 [рД
Максимовича [М.] [Малороссийские] песни
Маіег уегЬогит 98
Дня 19 листопада 1833 [рД
„Саворів СевкеЬо Мивеит", 1833 [г.]
Дня 20 листопада 1833 [р.]
„Вгіеппік ДУПепакі**, [1]828 [г.]
Максимовича [М.] Малороссийские песни
„Ту^одпік РеіегвЬиг8кі“, 1830 Гг.]
2Ь]гка [пе]сІаупі8ІсЬ] зіоу [севкіск]
Зскаїагік [Р.]_ Сезскіскіе сіег біауйзскеп
[Зргаске ипсі Еііегаіиг]...
Ріезпі 8гр8кіе... і 81о\упік [Бука Караджи-
ча]
Дня 21 листопада 1833 [рД
Ціесме српске... і [Српски] р]ечник
„Вгіеппік АМПеп8кі“, 1823 [г.]
Ріевпі віаговхуіескіе 99
П]есме српске... і Српски р]ечник (Вука
Караджича]
Дня 22 листопада 1833 [рД
Р]евте вгрвке; Щесгпік
Дня 25 листопада 1833 [рД
ВіЬІіа в1о\у[іапвка Овіго^вка] 100
„Ту£осіпік РеіегвЬигвкі**, 1832 [г.]
Дня 26 листопада 1833 [рД
ВіЬІіа віохуіапвка [Овіго^вка]
ВіЬІіа 8Іо\у[іапвка Овіго^вка]
Дня 27 листопада 1833 [рД
ВіЬІіа віо5УІапвка [Овіго^вка]
Еоііеск [К.] АП^етеіпе \Уе1іее8с1іісЬІе.„
Всі. З
43
Дня 28 листопада 1833 [р.]
Шашкевич [М,] академік Вагилевич [І.] Максимовича [М.] Малорос [сийские] пес- ни „Пхіеппік \Уі1еп8кі“, 1827 роки Дня 29 листопада 1833 [р.]
Шашкевич [М.] Вагилевич [І.] Песни Максим [овича М.] и Словарь... Челаковського [Ф.] Різпе [пагогіпі] зіо- уапзке [Т.] 1—2 Дня ЗО листопада 1833 [р.]
Вагилевич І. Челаковського [Ф.] Різпе [пагогіпі] зіо- уапзке
Шашкевич [М.] академік Шашкевич [М.] Вагилевич І. Челаковського [Ф.] Різпе пагогіпі зіоуапзке Вука [Караджича] Српске п]есме...’ Уо1іІ££І [Л.]... 81о\упік сіаіпіаізку...1'01 Дня 2 грудня 1833 [р.]
Вагилевич 1. академік Шашкевич М. Се1ако\узку [Р.] Різпе [пагосіпі] зіоуапзке Максимовича [М.] Песни [малороссий- ские] и Словарь [Академии Российской) Дня 3 грудня 1833 [р.]
Шашкевич М. академік Вагилевич І. Максимович [М.] Песни [малороссийские] и Словарь [Академии Российской] НоНеск [К-] АП^етеіпе \УеИ ^езскісМе... 9 Всі. Дня 4 грудня 1833 /р.]
Вагилевич І. НоНеск [К.] [АП^етеіпе] УУеІі^ез[сіїісії- іе...] 9 Всі.
Вагилевич [І.] Шашкевич [М.] академік „Папіса“ і 81о\уаг зегЬ[зкі...] 9 Всі. Максимовича [М.] Малороссийские песни і Словарь [Академии Российской] Дня 5 грудня 1833 [р./
Шашкевич [М.] академік Максимовича [М.] Малороссийские песни і Словарь [Академии Российской] Дня 6 грудня 1833 Ір.]
Вагилевич [І.] Шашкевич [М.] акад [емік] „Раті§іпікі Птіеі^позсі1'102 Се1ако\узку [Р.] Різпе [пагоНпі] зіоуапзке; УоШ§£І [Л.] 81о\упік [гіаїтаізку]... Дня 7 грудня 1833 [р.]
Вагилевич І. ака[демік] „Папіса“; К]есгпік Вука [Караджича] і 81олуаг Уо11І££І [Л.]
44
Шашкевич М.
акад [емік]
Вагилевич І.
Шашкевич М.
акад [емік]
Вагилевич 1.
акад [емік]
Шашкевич М.
акад [емік]
Шашкевич М.
акад [емік]
Вагилевич І.
Шашкевич М.
Шашкевич М.
Вагилевич І.
Вагилевич І.
Шашкевич М.
акад[емік]
Вагилевич 1.
Вагилевич І.
Вагилевич І.
Шашкевич М.
акад [емік]
Вагилевич І.
Головацький Я.
філ [ософ], І
Слово о полку Игоря (Пожарського Й.)
Дня 9 грудня 1833 [р.]
«йапіса» Вука [Караджича], К]есхпік і
Уо1іІ££і [Л.] 8іо\уаг...
Слово о п-ьлку Игорев'Ь
Дня 10 грудня 1833 [р.]
Вука [Караджича] «йапіса», Н]есгпік і
Уо1іі££І [Л.] 8клу]аг]...
Сеіакоузку [Р.] Рівне [пагогіпі] зіоуап-
[зке]
Се1акоу8[ку] [Р.] Різпе [пагогіпі] з!оу[ап-
зке]; К]ес [гпік]...
Дня 11 грудня 1833 [р./
«йапіса», К]есгпік [Вука Караджича] і
Уо1іі££і [Л.] 8Іо\уаг
Челаковського [Ф.] Різпе [пагосіпі] зіо-
уапзке
Стрийковського [М.] Кгопіка...
Дня 12 грудня 1833 [р.]
Вука Стеф[ановича Караджича] «йапі-
[са]», Кіесгпік і УоШ§£і [Л.] 81о\уаг
Дня 14 грудня 1833 [р./
Онацевича [І. Ж.] Рапо[\уапіе] Каг[іті-
егга] Ла£ [еііопсгука] ОІЬ[гасНіа] і АІех-
[апдга]
Слово о пг>лку Игоревї.
Дня 16 грудня 1833 [р.]
Онацевича [І. Ж.] Рапо\уапіе Каг[ітіегга]
Ла^еііоп [сгук.а] О1Ь[гасіііа і Аіехапсіга]
Онацевича [І. Ж.] Рапо [шапіе]... 8іе(апа
Ваіоге^о
Теаігу XVI д¥Іеки
Дня 17 грудня 1833 [р./
Слово о п-ьлку Игорев1>103
Слово о піілку Игорев'Ь
Апіоп [К. Н.] ОЬег сіег... 81ау/еп [ГІг-
зргип^]
Дня 19 грудня 1833 [р./
Вагилевич І. Охіечуіса Огіеаїї [вка...] Ан[дрія] Бродзін- ського 104 Дня 4 січня 1834 [р.]
Вагилевич І. Зиморовича [В.] Зіеіапкі...105; Сбгпіскі [Ь.] Игуоггап [іп] ...’06 Дня 16 січня 1834 [р./
Шашкевич М. [Коїіаг Л.] Зіауу сісега 107 Дня 17 січня 1834 [р./
Вагилевич І. Максимовича [М.] Малороссийские песни... Дня 21 січня 1834 [р./
Вагилевич І. ,,Сазор[івшо] СевкеЬо Мизеигп", 1832 [г.] Дня 25 січня 1834 [р./
Шашкевич М. акад[емік] Коїіаг Л. 81ауу сісега. Дня 27 січня 1834 [р.]
Шашкевич М. акад [емік] Головацький І. філ [ософ] ЗсЬаі [агік Р.] Різне [зуеізке Іісіи] зіо- V [епзкеЬо] у ИЬгісЬ 108 [Шафарика П.] Різне [зуеізке] Ііди зіо- уелзкеко у ІЛігісЬ... Дня 28 січня 1834 [р./
Шашкевич М. акад[емік] [Коїіаг Л.] Степозіоу зіоуелзку...109 Дня 29 січня 1834 [р.]
Шашкевич М. акад [емік] Шашкевич М. Мелет[ия] Смотрицкого Грам[матики] слов[енскія] 110 «Известия Рос[сийской] Академии» Дня ЗО січня 1834 [р./
Головацький Я. акад [емік] Шашкевич М. Ріале [зуеізке] Іісіи з1оу[епзкейо V ИЬгісй] Шафарика [П.] [Коїіаг Л.] Стела зіоуелзку... Дня 31 січня 1834 [р.]
Шашкевич М. акад[емік] Головацький Я. акад[емік] Вагилевич І. Коїіаг Л. Стелозіоу з1оуел[зку]... [Вука Караджича] «Бапіса. 2аЬа\упік...» 1827 [г.] Клуіаіко5у[8кі К-] Рапо[АуапІе] ^1а<іу[з1а- Ауа...111 Т.] 4
46
Дня 1 лютого 1834 /р./
Вагилевич І. Шашкевич М. Созіаи/зкі [М.] Роех]е [Коїіаг Л.] 81ауу йсега Дня 3 лютого 1834 [рД
Шашкевич М. ЗсйаГагік [Р.] Нізі[огіа] ]?гука і 1ііе[га- іигу] зіоуфапзкіе]]... Дня 4 лютого 1834 [рД
Шашкевич М. акад[емік] „Озтап** Сипгіи1ісг[Л.] 112 і 81о\упік 8іи11е£о [Л.] "з Дня 17 лютого 1834 [ р./
Головацький І, філ [ософ] Різне паг[осІпі] з1оу[апзке] Челаковсько- го [Ф. Т.] 3 Дня 18 лютого 1834 [рД
Шашкевич [М.] Смотрицького [М.] Єгат]таіікі] зіа- \у[епзкі]а] Дня 24 лютого 1834 [рД
Шашкевич ]М.] акад [емік] Кгок. [Т.] 6 Дня 1 березня 1834 [рД
Шашкевич М. філ [ософ] [КлУіаікохузкі К.] Рапо\у[апіе] ХУІасЦузІа- луа. Т.] 4 Дня 6 березня 1834 [рД
Шашкевич [М.] філ [ософ] Максимовича [М.] Малороссийские песни Дня 7 березня 1834 [рД
Вагилевич І. Шашкевич [М.] Вагилевич [І.] МіазкоАУзкі 114 Максимовича [М.] [Ма1огоззу]зкіе] ріевпі Лелевеля [й.] йгіе]е зіаг [огуіпе] Іпбіі Дня 8 березня 1834 [рД
Вагилевич І. Лелевеля [Й.] йгіе]е зіаг [огуіпе]. йо- сіаіек.
Шашкевич [М.] йоЬгохузкі [Л.] СезсЬ [ісМе] Дня 11 березня 1834 [рД
Вагилевич І. акад[емік] Лелевеля [Й.] йгіе]е [зіагогуіпе] Іпйіі... Дня 13 березня 1834 [р./
Вагилевич І. СгеїакоАУзкі Р. Різне пагосіпі зіоуапзке [Т.] 1—3
47
Дня 17 березня 1834 [рД
Вагилевич І. Роііеск [К. АП^етеіпе] ^еІі^езсЬісЬіе... Всі. 5
Вагилевич І. „Пгіеппік РеіегзЬ[иг8кі]“, 1832 [г. Т.] 2 Дня 18 березня 1834 [рД
Вагилевич 1. Коііеск [К. АПе^етеіпе] А¥[еІІ£Є8сЬісИіе... Всі.] 5 Негсіег [Л.] Азігеазіеа. [ЗаттШске "Мет- ке].116 [Всі.] 10 Дня 20 березня 1834 [рД
Головацький Я. академік Шашкевич М. Челаковського [Ф.] 51оу[апзке пагогіпі] різпе [Т.] 1 Апіоп ]К.] ОЬег [сіег аііеп] Зіа^еп [ІІгв- ргипе]
Шашкевич М. 81ауу сісега Коллара [Я.] Дня 21 березня 1834 /рД
Вагилевич І. Негсіег [Л.| Шегке... [Всі.] 9 Дня 22 березня 1834 [рД
Головацький Я. академік Шашкевич М. „Ту^осіпік РеіегзЬигзкі", 1832 [г.] „Сгазорізто [...кзіе^огЬіоги... іт. Оззоііп- зкісЬ“],-1829, 1830 [г. Т.] 4 Дня 26 березня 1834 [рД
Шашкевич М. Р^іпік [пагосіочуу] [Пйонткевича Л.] Дня 5 квітня 1834 [рД
Головацький Я- філо[соф], І Рдіпік пагосіодуу Пйонткевича [Л.], 1829 [р.] Дня 10 квітня 1834 [рД
Головацький Я. „Сахеіа Ілі [егаска]", Шагзг[а\уа], 1822 1Н •117
Шашкевич [М.[ філ |ософ] ВіЬІіа з!о\у[іапзка] Озіго^зка Дня 25 квітня 1834 / рД
Шашкевич [М.] філ [ософ] ВіЬІіа зіошіапзка Озіг[о§зка] Дня 29 квітня 1834 [рД
Головацький [Я.] Раті§іпікі Птіе]§іпозсі... Дня 7 травня 1834 [рД
Головацький [Я.] академік Челаковського [Ф.] Різпе [пагосіпі] зіо- V [апзке. Т.] 1
48
Дня 9 травня 1834 [рД
Головацький [Я.] Челаковського [Ф.] Різне паг[осіпі] зіо- у[апзке. Т.] 2—3 Дня 4 липня 1834 [рД
Шашкевич М. теолог [Данилова К-] Древние [российские] сти- хотворения... Дня 7 липня 1834 [р.]
Шашкевич М. [Данилова К.] Древние [российские] сти- хотворения...
Головацький Я. академік „Сазоріз Сезкеїіо М.изеиш“, 1833 [г. С.| 4 Дня 8 липня 1834 [рД
Головацький Я. Слово о пьлку Игорев’Ь Дня 10 липня 1834 /рД
Шашкевич М. академік Шашкевич [М.] [Данилова К] Древние [российские ] сти- хотворения... „Ту^осіпік \У[аг52ашзкі]“. [Т.] 2 Дня 11 липня 1834 /рД
Шашкевич М. академік [Данилова К.] Древние [российские) сти- хотворения і Летописи... Дня 15 липня 1834 [рД
Шашкевич М. академік Памятники [российской словесносте] Ка- лайдовича [К.]...118 Дня 25 серпня 1834 /рД
Вагилевич І. Негсіег [Л.] ХУегке... [Всі.] 7—8 Дня 27 серпня 1834 [рД
Вагилевич І. Данилова [К] Вге\у[пі]е] гоз [зЦзкуе] зіісіїо [ідуогепЦа]...
Вагилевич [І.] 2Ьібг ратіуіпікбу/ XV гіаиг[пе]] Ро1[зсе]...119 Дня 28 серпня 1834 [рД
Вагилевич І. Вагилевич [І.| Бельского М. Кгопіка... Вольнея [К] Родгбг бо 8уг[іі і Е§іріи]...120 [т.] і. Дня 1 вересня 1834 [рД
Головацький Я. філос[оф|, II [Коїіаг Л.] 81ауу гісега;.. [Т.] І, 3
Дня 16 вересня 1834 [р.]
Шашкевич М. теолог Шашкевич М. академік Памятники российской словесности [Ка- лайдовича К.] [ВигісЬ Р.] ВіЬІіоі [йека] Зіауіса...121 Дня 17 вересня 1834 [р.]
Шашкевич М. акад [емік] Косйоуузкі [XV.] Нізі [огіа] ...122 Дня 18 вересня 1834 [р./
Головацький Я. академік Головацький Я. [Данилова К-] ВгехупЦе [гоззцзкіе зіісйо- ісуог [епі]а]... Калайдовича [К.] Памятники [российской словесности] Дня 19 вересня 1834 {р.]
Шашкевич М. акад[емік] Шашкевич М. акад[емік] Раті§іпікі Ьізіогусгпе 123 РиззізсЬе Мізгеііап [еа] Дня 20 вересня 1834 [р./
Шашкевич М. Риззізсйе МізгеІІап [еа] Дня 23 вересня 1834 [р.]
Шашкевич М. акад[емік] „Сазоріз СезкеЬо Мизеит" Дня 27 вересня 1834 [р./
Головацький Я. „Сгазорізто [...кзір^огЬіоги...] іт. Оззоііп- зкісЬ", 1828 [г.] Дня 3 жовтня 1834 [р./
Головацький Я. академік Памятники российской словесности [Калай- бовича К ]
Шашкевич М. Корііаг [В.] 81ау[ізсйеп] Сгаттаіік... ЗсЬаїагік [Р.] ЗегЬізсйе Ьезекагпег Дня 16 жовтня 1834 [ р.]
Шашкевич М. академік 2Ь]гка пе]<іауп[іеісЬ] зіоу сезкісй Дня 17 жовтня 1834 р.
Шашкевич М. Сезскісіїіе б [ег] біауфзскеп ЗргасЬе] ипсі Ьііегаіиг Шафарика [П.]
50
Вагилевич І.
слухач філосо-
фії II р [оку]
Вагилевич І.
слухач філос[о-
фії] II року
Вагилевич І.
академік
Головацький Я.
академік
Дня 17 листопада 1835 [рД
\\’ург[аша] І^ога..., видГання] Пожарсько-
го [Й.]
Дня 22 січня 1836 [р.]
Гердера [Й.] ЗНтте сіег Убікег...127
[ВФ] 9
Дня 21 лютого 1836 [р.]
Кгаїебуогзкі гикоріз 128
Челаковського [Ф.] Різпе [пагобпі зіоуап-
зке] Т. 2
ЛНБ АН УРСР,—Від. рук.—Ф. 54, спр. 138-к.~ Арк. 1 зв,—152 зв. Рукопис. Оригінал.
Переклад з польської.
№ 2
1834 р., червня 8. Львів—ЛИСТ ПРЕЗИДІЇ ГАЛИЦЬКОГО ГУБЕРНСЬКОГО
УПРАВЛІННЯ МІНІСТРОВІ ВНУТРІШНІХ СПРАВ АВСТРІЇ
Й. ЗЕДЛЬНІЦЬКОМУ 129 ПРО НАДІСЛАННЯ НА РОЗГЛЯД
ЦЕНТРАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ ЦЕНЗУРИ У ВІДНІ МАТЕРІАЛІВ
ПРО ДОПУСК ДО ДРУКУ АЛЬМАНАХУ «ЗОРЯ» 180
Ваша високоблагородносте, графе!
Додане тут донесення тутешнього управління цензури, в якому
міститься прохання про рішення цензури щодо написаного русь-
кою мовою твору «Зоря», маю честь переслати вашій ексцеленції
для видання ласкавої вказівки перевірити його в ц.-к. центральній
цензурі, і прошу повідомити мене про дальші високі вказівки
щодо цього питання.
Дозвольте, ваша ексцеленціє, виразити високе поважання,
з яким маю честь бути покірним слугою вашої ексцеленції.
[Ф.] Кріг131
Львів, 8 червня 1834 р.
[Помітки]: Поки що утриматись і напра.зити в цензуру.
17 червня 1834 р.*
Цензорові повернути повторно для остаточного висновку про
можливість надрукування.
26 червня 1834 р.**
Українсько-руський архів.— Т. З,—С. 6. Переклад з німецької.
* Помітка Й. Зедльніцького.
** Помітка невідомого урядовця віденської цензури.
51
№ З
1834 р., червня 21. Відень,- ЦЕНЗОРСЬКИЙ ВИСНОВОК В. КОПІТАРЛ
НА РУКОПИС АЛЬМАНАХУ «ЗОРЯ», ПІДГОТОВЛЕНОГО
М. ШАШКЕВИЧЕМ
Донесення про «Зорю» Руслана Шашкевича, твору, присвяче-
ного руській мові.
1. Наша Галичина налічує понад 2 млн русинів і Угорщина
1 млн, для яких цей твір на їхньому діалекті буде утішним і при-
ємним.
2. Таким же бажаним буде він іншим 6—7 млн російських ру-
синів цього самого діалекту.
3. Отже, сфера впливу [твору поширюється] на 9—10 млн чо-
ловік ,ЗІІ (Наші —уніати, російські не уніати).
4. В той самий час слід взяти до уваги, що наші і російські
поляки будуть дивитись на цю непривілейовану літературу з рев-
ністю і заздрістю.
5. Така ж реакція буде з боку єдиних покищо привілейованих
великоросів з Москви і Петербурга, в руках яких державна влада
в Росії. Малоросійська [мова] майже так само відрізняється від
великоросійської, як чеська від польської *.
6. Природне майбутнє цієї нової літератури — розвиватися за
рахунок польської і великоросійської.
7. Тому, отже, для Австрії [виникає] питання: чи може і чи
повинна вона підтримувати русинів за рахунок і на шкоду поль-
ській літературі?
8. Чи повинна вона бути такою ж за рахунок і на шкоду вели-
коросійській? Внаслідок, звичайно, появилася б духовна опозиція
6—7 млн [чоловік] [в] найбагатших і найбільш вигідно розта-
шованих російських південних провінціях до тамтешньої петер-
бурзької необмеженої влади; але ті 6—7 млн дуже рідко приєдна-
лися б до наших 3 млн. Можна битися об заклад — 10 проти 1,
що петербуржці швидко знайдуть спосіб спрямувати цю опозицію
проти самої Австрії.
9. Зміст рукопису в основному непоганий. За мовою, матеріа-
лом і трактуванням доволі грунтовний, іноді навіть дотепний.
Основу книжечки становлять руські народні пісні, життя Хмель-
ницького прозою, його невелике популярне оповідання |32, комічний
і сатиричний памфлет-скарга на нового священика, який гідно
виконує свої обов’язки і керує [парафією] і т. д., все на хорошому
русняцькому діалекті, але вже у зв’язку із включенням фрагмен-
та пісні про ватажка козаків Хмельницького, [книжка] ворожа
Польщі.
10. Нарешті, оскільки при [прийнятті] такого важливого рі-
шення референт повинен мати повну уяву [про зміст книжки],
а нещодавно введений в літературу русняцький (малоруський)
діалект ще не має словника, де у сумнівних випадках можна
[було б] знайти пояснення; тому ситуація склалася така: якщо
* Останнє речення проставлене на полі оригіналу як примітка.
52
справу у Відні я повинен передати для вирішення цензорові греко-
католицького ординаріату, то поки що потрібно запитати про це
львівського місцевого цензора, і, або залишитися при його обгрун-
тованій [схвальній] пропозиції, або, у разі необхідності, повідоми-
ти про це мені — загальному центральному цензорові.
Цензор [В.] Копітар-
Відень. 21 червня 1834 р.
[Помітка]. У зв’язку з тим, що у Львові, за повідомленням
Галицької Крайової президії, взагалі немає цензора для руської
мови, необхідно, щоб тутешній п[ридворний] цензор на основі
існуючих загальних цензурних норм дав виразний висновок щодо-
можливості надрукування твору.
Маль-
26 червня 1834 р.
Українсько-руський архів,— Т. З,— С. 6—8. Переклад з німецької.
№ 4
1834 р„ липня 1. [Відень].— ДОРУЧЕННЯ МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ
СПРАВ В. КОПІТАРУ ЩОДО ПОВТОРНОГО ЦЕНЗОРСЬКОГО
ПЕРЕГЛЯДУ РУКОПИСУ АЛЬМАНАХУ «ЗОРЯ» ТА ВИСНОВОК
ОСТАННЬОГО НА РУКОПИС
П[анові] Копітару!
И[ого] бл [агородності] для люб’язної специфікації та відгуку...
Оскільки у Львові немає цензора для руської мови, то вашу бла-
городність просять відповідно до високого доручення дати вираз-
ний висновок про можливість надрукування рукопису, що додає-
ться, на основі існуючих загальних норм. Гельцль.
[Далі відповідь В. Копітара]:
«Зоря» — Аврора — ранкова зоря — невеликий твір, присвяче-
ний руській мові, виданий М. Русланом Шашкевичем у 1834 [р.];
Дозволено відповідно до загальних цензурних норм!
Але оскільки тут має місце визначено конкретний і чисто по-
літичний випадок, я змушений наполягати на попередньому рі-
шенні і на міркуваннях львівського цензора. Місцевий цензор знає
про становище обох націй у Львові [і] Галичині (зокрема, поль-
ського екс-панства і руського молодого панства) і може своє полі-
тичне рішення мотивувати згідно з цим, а віденський ні! Якщо б у
Львові вважали, що вони не знають руської [мови], то тим більше-
|її не знають] у Відні! Віденська консисторія не має також нь
чеського, ні польського, ні ілірійського цензора, але в разі необ-
хідності його можна завжди знайти. З повною обгрунтованістю
можна зажадати від Львівського книжково-ревіз [ійного] управ-
ління знайти для перегляду цього надходження аматора спеціа-
ліста-мовознавця і можливо він при накопиченні нових надхо-
джень буде призначений руським цензором. У розпорядженні уні-
атської консисторії у Львові є такі знавці, починаючи з архієпи-
скопа Левицького 133. Зрештою у Львові друкувався руський ка-
53
техизис. Хто його цензурував? Напевно консисторія, яку очевидно,
також покищо можна запитати про інший руський твір.
[В. ] Копітар
.1 липня 1834 [р.]
Представлено високому придворному управлінню згідно з до-
щаним донесенням.
.'21 червня 1834 [р.]
[В.] Копітар
(Помітка]
«Не дозволяється» і рукопис з цим [рішенням] відправлено
для полагодження до Львова.
Президія] п[ридвірного] управління] п[оліції].
18 липня 1835 р. [№ 6294]
.Українсько-руський архів.— Т. 3.— С. 8—9. Переклад з німецької.
№ 5
1834 р. серпня 25. Львів.—З ДОНЕСЕННЯ ГАЛИЦЬКОГО ГУБЕРНСЬКОГО.
УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВУ ВНУТРІШНІХ СПРАВ У ВІДНІ
ПРО НАСЛІДКИ РОЗСЛІДУВАННЯ ОБСТАВИН ВИДАННЯ
І ПОШИРЕННЯ НЕЛЕГАЛЬНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ДРУКАРНЕЮ ІНСТИТУТУ
•оссолінських
Проти Августа Бельовського 134, Еміля Коритка 135, Юзефа Доб-
женцького136 порушено кримінальну справу і вони підлягають
арешту. А проти Юзефа Дунецького, Мартина Кардашевського,
Маркіяна Шашкевича, Гонората Заревича, Івана Федоровича 137,
Замбовича, Івана Шиманського, Казимира-Юзефа Туровського |38,
Миколи і Юліана Кмицикевичів 139, Павла Риглевича, Брика 14°,
Олександра Семінського, Андрія Вагнера, Келестина Холодецько-
го, Погана Айгпера, Ізидора Петруського, Гната Книшевського,
Калікста Орловського, Олександра графа Лончинського, Едуарда
Розвадовського, Генріха Губицького, Адама Жешотарського і
Еразма Коритовського не порушено.
[Підпис відсутній]
25 серпня 1834 р.
Українсько-руський архів,— Т. З,— С. 37. Переклад з німецької.
№ 6
1834 р., не раніше липня 29* [Львів].—З ЛИСТА Я.-П. КОУБЕКА1’1
ДО РЕДАКЦІЇ ЧАСОПИСУ «КУЕТУ СЕ8КЄ» ПРО КНИГОЗНАВЧІ
ЗНАХІДКИ М. ШАШКЕВИЧА ТА ЙОГО ПЕРЕКЛАД УКРАЇНСЬКОЮ
МОВОЮ КРАЛЕДВІРСЬКОГО РУКОПИСУ
...Посилаю Вашим милостям аркуш стародавньої чеської біблії,
знайденої моїм приятелем п[аном] Маркіяном-Русланом
ІЛашкевичем у Золочівському окрузі, в селі Боратин близько
Бродів, дня 29 липня 1834 р. ...Прошу Ваших милостей цю надіс-
* Лист датується за змістом.
54
лану картку з своєї ласки вручити п[анові] Ганці, я твердо пере-
конаний, що ця звістка його досить зацікавить. При цьому прошу
засвідчити йому мою глибоку повагу і сповістити йому, що мій
приятель п[ан] Маркіян Шашкевич, що знайшов цю біблію, пиль-
но і успішно працює над перекладом нашого неоцінимого Крале-
двірського рукопису українською мовою, і при найближчій нагоді
насмілимося через руки вельмишановних добродіїв надіслати
кілька уривків вельмишановному] п[анові] Ганці. Але пан Шаш-
кевич просить, щоб аркуш, вирваний з вищезгаданої біблії й пере-
сланий у цьому листі Вашим милостям і панові Ганці, ласкаво
був повернутий, бо, будучи великим любителем чеської мови, п[ан]
Шашкевич не хотів би його втратити...
[Підпис відсутній}
Українсько-руський архів.— Т. 15.— С. 147—148. Переклад з чеської.
№ 7
1834 р., вересня 17. Львів.—З ДОНЕСЕННЯ КЕРІВНИКА ПРЕЗИДІЇ
ГАЛИЦЬКОГО ГУБЕРНСЬКОГО УПРАВЛІННЯ Ф. КРІГА
ГЕНЕРАЛ-ГУБЕРНАТОРУ Ф. д’ЕСТЕ 142 ПРО НАСЛІДКИ
РОЗСЛІДУВАННЯ СПРАВИ ГРУПИ СТУДЕНТІВ, У ТОМУ ЧИСЛІ
М. ШАШКЕВИЧА, ЗАПІДОЗРЕНИХ В УЧАСТІ В ТАЄМНИХ
ОРГАНІЗАЦІЯХ
Ваша королівська високосте!
Як Ваша королівська високість зволила побачити з моєї допо-
124
віді від 25 серпня ц[ього] р [оку] № , я відклав розгляд полі-
тичної справи щодо тих осіб, котрі підозрюються в участі у полі-
тичних підступах серед галицьких студентів, але котрі криміналь-
ним судом були визнані такими, що не підлягають кримінальній
відповідальності й арешту. Відклав до того часу, поки останній не
подасть мені для ознайомлення документи розслідування.
Тепер я вже маю ці документи і поспішаю шанобливо доповіс-
ти про згадувану справу. Насамперед подаю тут копію повідомлен-
ня тутешнього апеляційного суду від 12 серпня цього року
№ 13 388, в якому стверджується, що ці особи не підлягають кри-
мінальному судочинству. Вже з цієї копії випливає, що йдеться
про три таємні організації, з яких одна під керівництвом Еміля
Коритка перебувала у Львові, друга утворилася в Перемишлі,
а третя з’явилася у Тернополі. Про ці три організації були пред-
514
ставлені донесення від 20 травня ц[ього] р [оку] №, від
396
13 червня ц[ього] р[оку] N° ’о'і від 20 червня ц[ього] р[оку]
№ . Не бажаючи їх всіх повторювати, я вважаю, що по суті
справи повинен навести такі факти, які є вкрай необхідними для
вирішення питання про те, наскільки придатне до недосвідчених
55.
осіб політичне звинувачення. Йосип Дунецький, Мартин Карда-
ішєвський, Маркіян Шашкевич, Іван Шиманський, Гонорат Заре-
вич, Іван Федорович, а також не згадувані ц.-к. апеляційним
судом граф Олександр Борковський *43, Паулі 144, Якубович і Гуго
.Вишньовський 145 запідозрювались у тісних зв’язках з Коритком
і.Добженцьким, котрі притягались до кримінальної відповідальнос-
ті. Про мету цих зв’язків свідчать зізнання Добжепцького і Ду-
нецького, а також лист останнього від 31 липня 1833 [року] до
Коритка з допискою Кардашевському і другий лист Добжепцького
до Шиманського (без дати). Зізнання Добжепцького роз’яснює, що
.Коритко мав намір (в липні чи серпні 1833 [року]) утворити
таємне товариство революційної спрямованості, таке як Зан 146
у Литві, або яке-небудь інше, де знають один одного, як членів,
лише двоє. Дунецький зізнався, що Коритко у другому учбовому
-.семестрі зажадав від нього сприяння в укладанні статистичного
збірника, який Коритко хотів видати при підтримці товариства,
члени якого зобов’язувалися дати детальний опис місць, де вони
.народилися. Спочатку Дунецький не хотів погодитися з цим пла-
ном. Але коли Коритко напередодні його [Дунецького] останніх
екзаменів .з права знову завів про це мову і просив Дунецького,
щоби він під час наступного перебування в Станіславі залучив
до цього гімназіальну молодь, то Дунецький обіцяв .це. виконати.
В листі Добжепцького міститься порада все оживляти [запалюва-
ти], а щодо Шиманського, то про людське око слухати теологію,
оскільки ця професія має найбільшу можливість впливати на
всі класи. У листі Дунецький запевняє Коритка, що він внесе
«свою частку в загальну справу і згідно з одержаними інструкціями
налагодить знайомства в гімназії м. Станіслава. В післямові ра-
диться Кардашевському, щоб він нічого не приховував з того, що
є необхідним для сприяння загальному благу нації, і висловлює-
ться віра, що він виправдає себе перед їхнім товариством. Отже,
здається, в липні чи серпні 1833 р. проектувалось [створення]
•якогось союзу для обробки молоді в революційному дусі. З метою
зведення в оману влади, а також членів, котрі повинні вербува-
тися, проект був завуальований планом видання статистичного
збірника. Словом, вони намагалися свої злі і таємні наміри при-
крити несправжньою, відкритою і невидною метою. Відносно на-
званих осіб відзначається таке:
Юзеф Дунецький знаходиться в даний момент у Відні, де має
намір скласти юридичний іспит. Його участь у цій організації,
судячи зі сказаного, здається значною, хоча підозра у злочинному
намірі до цього часу розслідуванням не підтвердилася ні наймен-
шою мірою. Тому також з поліцейського арешту пану президенту
надвірної поліції надійшла пропозиція про його звільнення.
Мартин Кардашевський закінчив право у Львові. Він признав-
ся, що був запрошений Коритком для співробітництва в цім ста-
тистичнім збірнику, на що той дав згоду. Однак він зауважив,
щоби не повідомив про це Дунецького.
Іван Шиманський — слухач теології у Перемишлі, на другому
56
курсі. Підозру на нього навів згаданий лист Добженцького, в яко-
му Шиманському дається порада слухати про людське око у
Львові теологію, оскільки ця професія дає найбільші можливості,
впливати на всі класи. Але з цим листом сталось таке. У зізнанні,
яке Добженцький зробив у протоколі відносно своїх злочинних,
планів, він повідомив, що Коритко, після того, як залучив його до
своїх планів, сказав, що він їде в Чернівці. Але оскільки йому
досить було цих планів, він передав йому згадуваний лист, для
Ши'манського. При цьому його намір був спрямований на те., аби
Коритка познайомити з Шиманським і Бриком (про котрого йти-
меться далі серед багатьох інших) і обох залучити на бік своїх,
ідей — збереження національності як підготовку для відновлення
Польщі.
Шиманський нібито цього листа не одержав, також він йому,
про це ніби не згадував, отже про те, що відбувалося між Доб-
женцьким і Коритком не мав ніякого поняття. Так само Коритко»
під час його допиту засвідчив, що він згадуваного листа не вико-
ристовував, оскільки поїхав не в Чернівці і таким чином не по-
знайомився з Шиманським. Але Шиманський поклявся на своєму
допиті, що він того листа не одержував. З цього випливає, що-
Добженцький вів до того, аби втягнути цього теолога на бік своїх,
планів, але останній довідався про це тільки при розслідуванні.
Таким чином, принаймні з цим листом, його провини немає, хоч;
завжди залишається підозрілою людина, котрій насмілюються
направляти такі листи. За таких обставин Шиманський вже давно»
був звільнений з-під арешту.
Маркіян Шашкевич.— теолог на другому курсі у Львові. Здава?
лось, що він з Коритком підтримує тісний зв’язок, оскільки по-
дорожував з ним у Подгуже. Однак не виявилося жодного факту,,
щоб міг би підтвердити цю підозру.
Гонорат Заревич — слухач хірургії у Львові та Іван Федоро-
вич, що закінчив філософію у Львові, призналися, що Коритко.
просив їх взяти участь у збиранні статтей на статистичну тему і.
вони згодилися дати йому такі статті. Граф Олександр Борков-
ський [знаходиться] тепер у Керманичах Перемишльського окру-
гу в маєтку, який арендує, одержав таке ж запрошення, але не
прийняв його. Паулі — формально студент, за свідченням Корит-
ка, був запрошений взяти участь у підготовці статистичного збір-
ника. Але чи це так, неможливо було допитати Паулі, оскільки
його місцезнаходження в даний момент невідоме.
Юзеф Якубович — формально студент, у даний час знаходиться
в маєтку, який арендує у Станіславському окрузі, зізнався на'
допиті, що Коритко згадував при ньому про підготовку статистич-
ного збірника про Галичину, але він заперечував, що той просин,
його співробітничати.
Гуго Вишньовський дуже підозріла особа в іншому відношен-
ні, котра, здається, дуже глибоко погрузла в підступах тутешніх
демагогів. У цій справі проти нього не було висунуто звинувачен-
ня в порушенні закону, але його обшукали, оскільки здавалося,
то він через графа Вінцентія Тишкевича перебуває в близьких
стосунках з Коритком. Цей обшук, однак, не приніс сподіваного
успіху. Хоча у нього знайдені деякі підозрілі брошури, але ре-
чових доказів зв’язку з Коритком не було виявлено. Згаданий у
доповідній записці апеляційного суду Замбович не проходить по
матеріалах слідства, і, здається, він названий замість Яновича.
Про останнього при розгляді цієї справи також йшла мова, але
не було висунуто звинувачень.
Оскільки відносно названих осіб, за винятком Коритка і Доб-
женцького, кримінальний суд оглосив, що вони не підпадають
під судовий розгляд, то їхню справу можна розглядати лише як
тяжке поліцейське правопорушення, що знайшло вираз в участі у
таємному товаристві. Однак, придивившись до справи пильніше,
з’ясовується, по-перше, що Шашкевич, Шиманський і Вишньов-
•ський, оскільки проти них немає звинувачень в участі у згадува-
ному товаристві, не можуть бути піддані судочинству. Борков-
ський, Паулі, Заревич, Якубович і Федорович одержали тільки
запрошення до співробітництва в статистичному збірнику без взят-
тя зобов’язання (саме так звучать пропоновані зізнання) на під-
твердження цього співробітництва — належати до організації то-
вариства. Здається, Дунецький і Кардашевський більше займали-
ся організацією товариства в думках, оскільки поки не доведено,
що вони говорили про участь в існуючому за всіма правилами
товаристві.
До того ж було б тяжко в даний час завести проти них судову
•справу по звинуваченню в тяжкому поліцейському злочині, оскіль-
ки кримінальному суду, згідно з пропонованим роз’ясненням, по-
трібні усі матеріали розслідування щодо цієї справи, і можливо
навіть, що той чи інший з названих осіб в результаті майбутнього
кримінального розслідування проти Коритка, Добженцького і
Бельовського був би визнаний таким, що підлягає під криміналь-
ний розгляд. Отже, я вважаю, поки що по цій спеціальній справі
.не треба нічого розпочинати, крім як висловити прохання відпо-
відним органам влади тримати згаданих осіб під строгим на-
глядом.
Щодо нагляду за Дунецьким, котрий перебуває у Відні, я вже
раніше висловив свої міркування панові президенту надвірної по-
ліції. Відносно Бельовського, котрий також належить сюди, думаю
треба стриматися з тієї причини, що він був кваліфікований до
кримінального судочинства ...
[Ф.| Кріг
Львів, !7 вересня 1834 р.
ЦДІА УРСР у Львові.— Ф. 146, оп. 1, спр. 1376,—Арк. 63—73. Рукопис. Оригінал. Переклад
а німецької.
58
№ 8
1835 р„ січня 15. Відень.— ЛИСТ МІНІСТРА ВНУТРІШНІХ СПРАВ АВСТРІЇ.
И, ЗЕДЛЬНІЦЬКОГО ГАЛИЦЬКОМУ ГУБЕРНСЬКОМУ УПРАВЛІННЮ
У СПРАВІ ПРИЗНАЧЕННЯ ЦЕНЗОРА УКРАЇНОМОВНИХ КНИГ
ТА ЦЕНЗУРУВАННЯ АЛЬМАНАХУ «ЗОРЯ»
[Ваша ексцеленцієї]
Шанобливим повідомленням від 8 червня ц[ього] р [оку] Ви,.
В[аша] е [ксцеленціє], люб’язно зболили надіслати мені отримане:
тут донесення Львівського к[нижково]-ревізійного] управління-
разом з доданим до нього укладеним руською мовою рукописом1
під назвою «Зоря» М. Руслана Шашкевича на предмет його цен-
зурування. Я дав цей рукопис для прийняття рішення цензорові,,
який знає руську мову, і отримав відгук, що відповідно загальних,
цензурних норм немає заперечення щодо дозволу на його друку-
вання. Але те, що в даному разі йдеться про мову, яка тепер*
поступово отримує свою власну літературу, до утворення і поши-
рення якої навіть в певному політичному плані не можна бути*
байдужим, необхідність повної гарантії того, що який-небудь про-
вінційний зворот не містить в собі непристойних виразів, робить,
особливо бажаним одночасну ревізію книг і рукописів, написа-
них мовою русняків з боку літератора, який добре знає національ-
ні відносини і провінціалізм мешканців Галичини, що розмовляють,
цією мовою, тому я вважаю себе зобов’язаним відновити при цій
нагоді розмову, почату раніше, про призначення власного цензорам
для творів, які появляються в Галичині руською мовою.
Як В[аша] е[ксцеленція] люб’язно переконається з актів там-
тешньої губернської президії, Львівське к[нижково]-р[евізійне]^
у [правління] в 1832 р. запропонувало на пост власного цензора,
для руської мови на вибір трьох чоловік, а саме ц.-к. апеляційно-
го канцеляриста Льва Сосновського, вчителя руської мови в Став-
ропігійському інституті Василя Нероновича і львівського громадя-
нина Дениса Зубрицького 147. Але ц.-к. Крайова президія в доне-
сенні від 3 січня 1832 р., що поступило сюди і яке я тут додаю,,
висловилася за професора польської мови і літератури в ц.-к. уні-
верситеті у Львові. Миколу Михалевича 14В, потім за руського пе-
рекладача в ц.-к. Галицькому губернаторстві Івана Бортника.
Поза тим, до мене надійшли повідомлення, за якими обоє ос-
танніх не у всіх відношеннях, здається, заслуговують того повного
довір’я, яке передбачає посідання цензорської посади. Я також ре-
комендував у вищезгаданих пропозиціях імена обох почесних кано-
ніків і професорів вищої школи у Львові Венедикта Левицького 149
і Онуфрія Криницького, які за іншими каналами охарактеризовані
мені як повністю надійні і цілком відповідаючі тій посаді, про
яку йдеться, літератори з бездоганною репутацією і гідними полі-
тичними принципами. Для того, щоб в цій справі прийняти рішен-
ня з повним спокоєм і впевненістю, я дозволю собі просити В[ашу]
е [ксцеленцію] подати люб’язну допомогу — повідомити мені свою-
59-
шанобливу думку про спеціальну кваліфікацію вищеназваних'осіб
ана посаду цензора книг і рукописів руською мовою, а також по-
відомити мені, чи немає там також крім них ще якої-небудь осо-
би, яка б повністю підходила для призначення, про яке йде мова,
гідної довір’я як через свою моральність і релігійність, державно-
громадську поведінку, так і в плані точного і практичного знання
руської мови і кому, відповідно, можна буде надати цензорську
посаду, про яку йдеться.
Що ж до рукопису «Зорі», то я прошу В[ашу] е [ксцеленцію]
.дати його для перевірки насамперед тамтешньому надійному лі-
тераторові, який добре володіє руською мовою, особливо з тих,
які повинні бути в розпорядженні згаданої місцевої консисторії,
іі відповідно прийняте цензорське рішення з вмотивованими пропо-
зиціями і додатком копії рукопису прошу ласкаво повернути мені.
Маю честь залишатися з глибокою повагою
[Й.| Зедльніцький
Відень, 15 січня 1835 р.
Українсько-руський архів.— Т. 3.—- С. 9—11. Переклад з німецької.
№ 9
Ш р„ лютого 23. Львів.—ЛИСТ КЕРІВНИКА ПРЕЗИДІЇ ГАЛИЦЬКОГО
ГУБЕРНСЬКОГО УПРАВЛІННЯ Ф. КРІГА ДО МИТРОПОЛИТА
М. ЛЕВИЦЬКОГО В СПРАВІ ЦЕНЗУРУВАННЯ АЛЬМАНАХУ «ЗОРЯ»
ТА ПРИЗНАЧЕННЯ ЦЕНЗОРА РУСЬКИХ КНИГ
Високоповажаний пане митрополите!
Доданий до цього призначений для друку рукопис «Зоря, пи-
<семце, посвященеє руському язику» Маркіяна Шашкевича провіре-
ний цензурою і за загальними цензурними нормами визнаний до-
пустимим для друку. Проте, щоб взнати, чи немає у ньому виразів,
які, зважаючи на провінційні обставини, містять у собі щось недо-
зволене, маю честь просити Вашу ексцеленцію, дати цей рукопис
для оцінки якомусь детально знайомому з провінційними обста-
винами і руською мовою літераторові і повідомити мене про його
думку разом з Вашим шанобливим висновком. При цьому дозво-
ляю собі звернути увагу Вашої ексцеленції на обох професорів
теології — Венедикта Левицького і Онуфрія Криницького.
Оскільки, зрештою, руська мова новітніх часів, що відрізня-
>ється від церковної і старослов’янської, на якій написані цінні
твори, зокрема в галузі історії, має тенденцію до літературного
самостановлення, тому прийшов час встановити для неї окрему
цензуру. Я буду зобов’язаний, якщо Ваша ексцеленція зболить
рекомендувати мені певних осіб, які за своїми моральними і ре-
лігійними якостями і своєю громадянською поставою заслуговують
на довір’я і з огляду докладного практичного знання руської мови
та провінційних обставин повністю придатні для зазначеної цілі.
На закінчення мушу зауважити, що цензорові польської літерату-
ри призначено плату в розмірі 200 флоринів, і тому цензор русь-
дп
кої літератури, при мізерному обсязі своєї роботи, не може пре-
тендувати на якусь значну плату, і тому було б бажаним визна-
чити людину, яка б погодилася прийняти на себе згадані обов’яз-
ки лише просто заради честі або за дуже невеликий гонорар.
Прийміть, Ваша ексцеленціє, вирази найвищої поваги, з якою
я маю честь перебувати Вашої ексцеленції послушним слугою
[Ф.] Кріг
Львів, 23 лютого 1835 р.
ЦДІА УРСР у Львові.— Ф. 201, оп. 1, спр. 1967.— Арк. І. Рукопис. Оригінал. Переклад
з німецької.
№ 10
1835 р., травня 27. Львів.— ДОНЕСЕННЯ МИТРОПОЛИТА М. ЛЕВИЦЬКОГО
ПРЕЗИДІЇ ГАЛИЦЬКОГО ГУБЕРНСЬКОГО УПРАВЛІННЯ
З ПРОПОЗИЦІЯМИ ПРО НЕДОПУЩЕННЯ ДО ДРУКУ АЛЬМАНАХУ
«ЗОРЯ» М. ШАШКЕВИЧА ТА ПРО КАНДИДАТУРУ НА ПОСАДУ
ЦЕНЗОРА УКРАЇНСЬКОМОВНИХ КНИГ
Повертаючи в додатку надісланий мені з високим президіаль-
ним листом від 23 лютого цього року, № 819 рукопис «Зоря,
писемце, посвященеє руському язику», складений Русланом Шаш-
кевичем і призначений для друку, вважаю потрібним шанобливо
висловитись наступним чином, а саме:
І. Відносно допуску до друку згаданого вище рукопису
За високим бажанням, я передав цей рукопис для детальної
перевірки докторові теології і одночасно професорові моральної
теології місцевого ц.-к. університету і почесному канонікові Вене-
диктові Левицькому. Згідно з доданим тут його відгуком, цей ру-
копис як щодо змісту, так і щодо вжитих виразів, містить багато
такого, що через тутешні провінційні обставини є недозволеним,
отже, непридатним для друку.
З цим поглядом професора і почесного каноніка Венедикта Ле-
вицького я цілком згідний і, незважаючи на те, що цей рукопис
визнаний цензурним управлінням за загальними цензурними нор-
мами як допустимий для друку, він, на мою думку, з огляду
на провінційні обставини, є непридатний для цього, тому що:
1. Самі тільки нагадування про сумні історичні події, зв’язані
з релігійним і політичним гнітом, який під колишнім польським
урядом терпіли тутешні жителі і корінні русини особливо через
вплив єзуїтів і лихварів, яких використовувано як знаряддя утис-
ку, і який спричинив криваву відплату під час козацьких війн
Хмельницького, викликали б гіркі відчуття, коли б рукопис був
надрукований і розповсюджений. Тому що:
2. Цей твір може дати привід тим, хто схильний ставити під
сумнів відданість місцевого греко-католицького кліру і галицько-
руської нації австрійському цісарському урядові, звинувачувати
згаданий греко-католицький клір і руську націю у прихильності
до Росії і неуніатської церкви, особливо з тієї причини, що зга-
даний твір написаний вихованцем греко-католицької семінарії
Маркіяном Шашкевичем, який, напевне, щоб не бути розпізнаним,
взяв собі надумане ім’я Руслан. Тому, далі, що:
3. Хоча взагалі літературних талантів, що з’являються серед
молоді гальмувати не належить, то все ж тенденція, яку обрав
у даному творі вихованець семінарії Шашкевич, не може бути
підтримана. Для нього, як кандидата священицького стану, най-
ближчим, зв’язаним з його професією, полем діяльності є теологія,
теологічна мораль, вивчення Біблії, церковна історія і т. д., де
він може знайти достатньо матеріалу, щоб себе літературно випро-
бувати в народній мові, написати загальнокорисну моральну кни-
гу для народу і тим відзначитися. І у такому випадку я не від-
мовив би йому в належних вказівках. Тому що, нарешті:
4. Загально помітний тепер у молоді потяг до осягнення автор-
ської слави шляхом компіляції статей і віршів тим менше може
мати схвалення і дозвіл відносно кандидатів духовного стану,
що міг би перешкоджати їх професійним студіям і спонукати
їх до контактів з людьми, які дотримуються шкідливих тенденцій
і хибних принципів.
II. Відносно призначення цензора для руської літератури
і мови
Для цього я можу пропонувати наступних, обізнаних з русь-
кою мовою і провінційними стосунками та заслуговуючих на до-
вір’я своєю громадянською поставою людей, а саме:
1. Львівський греко-католицький почесний канонік, доктор тео-
логії і професор моральної теології місцевого університету Вене-
дикт Левицький, потім
2. Греко-католицький священик і професор біблійних студій
Нового Завіту місцевого університету Яків Геровськцй.
Нарешті вважаю своїм обов’язком зауважити, що:
а) оскільки сучасная Галичина колись називалась Низзіа НиЬ-
га [Червона Русь], також НиіЬепіа [Русь], по-німецьки Коігеиззеп
[Червона Русь], її корінне населення НиШепі [русини, руські],
Йаііо гиШепа [руська нація], по-німецьки КніЬепег [русини],
Риійепізсіїе Иаііоп [руська нація], (Еп^еі СезсЬісЬіе уоп Наїісг
ипб ХУІагіітіг.— \Уіеп, 1792.— 2 ТЬеіі.— Зеііе 25 ипгі Тої^ешіе).
а слов’янський народний діалект цієї руської нації здавна позна-
чався назвою Ііпдиа гиіЬепзка [руська мова], НиіЬепізсЬе Зргасйе
[руська мова] навпаки;
б) назва «русинська мова» є новим винаходом і справляє не-
приємне враження, тому було б бажано і доцільно зберегти по-
чаткову, протягом семи століть загальновживану назву РпіЬепізсЬе
ЗргасЬе [руська мова] і призначити цензора для «РиійепізсЬе
Ідіегаіиг гіпсі ЗргасЬе» [руської літератури і мови].
М. Л [евицький]
Львів, 27 травня 1835 р.
ЦДІА УРСР у Львові.— Ф. 201, оп. 1, спр. 1967.— Арк. 2—3. Рукопис, Чорновик. Переклад
з німецької.
Опубл.: Кореспонденція Якова Головацького в літах 1836—49.— С. СХХУ—СХХУП.
63
№ 11
1835 р.. липня 4. Львів.— ДОНЕСЕННЯ ГАЛИЦЬКОГО ГУБЕРНСЬКОГО
УПРАВЛІННЯ МІНІСТРУ ВНУТРІШНІХ СПРАВ АВСТРІЇ
И. ЗЕДЛЬНІЦЬКОМУ ПРО ПРОПОЗИЦІЇ МИТРОПОЛИТА
М. ЛЕВИЦЬКОГО ЩОДО КАНДИДАТУР НА ЦЕНЗОРА
УКРАІНСЬКОМОВНИХ КНИГ ТА НЕДОПУЩЕННЯ ДО ДРУКУ
АЛЬМАНАХУ «ЗОРЯ»
Ваша високоблагородносте, графе!
Відповідно до високого розпорядження від 15 січня ц[ього]
р[оку] його ексцеленція пан губернський президент передав па-
нові митрополиту і львівському г.-к. архієпископу написаний
руською мовою і призначений для друку рукопис Руслана Шаш-
кевича «Зоря, писемце посвященеє руському язику» («Зоря —
твір, присвячений руській мові») з проханням доручити дати на
нього висновок літераторові, який добре знає становище в про-
вінції і руську мову, вказавши, чи немає в цьому.рукописі якого-
небудь непристойного виразу, і після цього повідомити його дум-
ку, а також власний погляд пана архієпископа. При тому, з метою
призначення цензора для творів, що появляються руською мовою,
пана архієпископа просили запропонувати кількох осіб, які б за
їх моральними та релігійними переконаннями, точним і практич-
ним знанням руської мови і становища в провінції, а також дер-
жавно-громадською поведінкою заслуговували довір’я і підхо-
дили для призначення [на згадану посаду]. У зв’язку з цим, між
іншим, було вказано на двох професорів теології Венедикта Ле-
вицького і Онуфрія Криницького.
Щоб уникнути значних видатків, панові архієпископу було од-
ночасно зауважено, що цензор руської літератури, зважаючи на
малий об’єм своєї роботи, не може претендувати на значну плат-
ню. Тому було б бажано вибрати людину, яка хотіла б взятися
за цю справу лише заради честі або за дуже невеликий гонорар.
В обох відношеннях пан архієпископ поставився прихильно до
висловленого йому прохання, про що ствердив у своїй відповіді,
яка подається в додатку. В ній щодо згаданого рукопису він ви-
словив категоричну думку, що вважає його непридатним для дру-
ку. На цензора руської літератури він пропонує першою кандида-
турою гр.-кат. каноніка, доктора теології і професора моральної
теології в тутешньому університеті Венедикта Левицького. Дру-
гим [він пропонує] гр.-к. світського священика і професора біб-
лійних студій Щового] 3[авіту] в тутешньому університеті Якова
Г еровського.
Щодо зробленого паном архієпископом цензорського рішення,
яке відповідає зауваженням, що їх висловив почесний канонік і
професор Венедикт Левицький, то я в зв’язку з наведеними обгрун-
туваннями приєднуюся до думки архієпископа.
Відносно запропонованих [кандидатур] на [посаду] цензора
руської літератури, хочу зауважити, що я не знаю інших осіб,
яким можна було б надати її з цілковитою впевненістю. [Думаю],
64
що Ваша ексцеленція повинна надати перевагу в призначенні цен-
зора першому кандидатові, названому архієпископом — почесному
канонікові, доктору теології і професорові моральної теології
в тутешньому університеті Венедиктові Левицькому, який має всі
необхідні для цього якості і вже за своєю високою науковою осві-
ченістю і духовним станом має переваги пербд другим кандида-
том, особисто мені незнайомим, професором Яковом Геровським...
[Підпис нечіткий]
Львів, 4 липня 1835 р.
Українсько-руський архів,—т. З,—С. 11—13. Переклад з німецької.
№ 12
1835 р., липня 31. Відень,— ПОВІДОМЛЕННЯ МІНІСТРА ВНУТРІШНІХ
СПРАВ АВСТРІЇ Й. ЗЕДЛЬНІЦЬКОГО ГАЛИЦЬКОМУ ГУБЕРНСЬКОМУ
УПРАВЛІННЮ ПРО ЙОГО ЗГОДУ НА НЕДОПУЩЕННЯ ДО ДРУКУ
АЛЬМАНАХУ «ЗОРЯ» І НА ПРИЗНАЧЕННЯ ЦЕНЗОРОМ
УКРАЇНСЬКОМОВНИХ КНИГ В. ЛЕВИЦЬКОГО
[Ваша ексцеленціє!]
Повертаючи при цьому з великою вдячністю В [ашій] е[ксце-
ленції] додатки послання від 4 липня ц[ього] р[оку], я можу
тільки повністю погодитись з обгрунтованою пропозицією його
ексцеленції тамтешнього митрополита і архієпископа про недопу-
щення рукопису «Зоря, писемце, посвященеє руському язику» Рус-
лана Шашкевича і тому надаю право В [ашій] екс [целенції] роз-
порядитися завершити [справу] з цим рукописом ч^рез місцеве
книжково-ревізійне управління з поміткою «не дозволяється».
Зрештою, я повністю погоджуюся, щоб.^запропонованого паном
греко-католицьким архієпископом почесного каноніка, доктора тео-
логії і професора моральної теології у Львівському університеті
Венедикта Левицького і визнаного В [ашою] е [ксцеленцією] у всіх
відношеннях відповідним [на посаду], призначити для Галичини
цензором творів і книг, що видаються руською мовою.
Я прошу тому В [ашу] екс [целенцію], відповідно до цього, роз-
порядитися про все необхідне.
Маю честь залишитися з глибокою повагою.
, |Д.] Зедльніцький
Відень, ЗІ липня 1835 р.
Українсько-руський архів.— Т. З,— С. 13—14. Переклад з німецької.
№ 13
1835 р„ вересня 15. Львів.— ЛИСТ Я. ГОЛОВАЦЬКОГО ДО Я. КОЛЛАРА
ПРО НОВИНИ ЛІТЕРАТУРНОГО ЖИТТЯ
Вельможний пане і ласкавий добродію!
Не знаючи з упевненістю, чи буду прийнятий на другий рік
філософії у львівському університеті, я не дав в [ельможному]
панові добродію ніяких відомостей про своє перебування у Льво-
з 8-І177
сДг даг^//м^^^
«л*> еіїі Іюш.а#нЛ>
Л^мга^рен*<ф
і/аЛ
*$1<М 4^5^^
^^іггіч^е/га^е •№<я*і. ( _
і&умГф. ™ Д4.,.
’чмт^Лг па^^ За а^Ш'с^^^аогмХ.
ігтю^/іпі наЛ/ГмМ,
Автограф уривку а поезії М. Шашкевича «Хмельницького обступлений Львова»
1833—1834 рр.
ві, думаючи, що, повернувшись до Пешту 1Е0, зможу усно розказа-
ти в [ельможному] панові добродію все, що гідне уваги.
Тепер же, коли я прийнятий тутешнім [університетським] слу-
хачем, відчуваю себе зобов’язаним здати звіт в [ельможному] пану
добр [одію] про.доручені мені справи.
Прибувши до Львова, [я] розпитував про пана д [окто] ра Зак-
ШЄВСЬКОГО І Одержав сумну ЗВІСТКУ, ЩО [ВІН] уже ВІДІЙШОВ У ‘ВІЧ-
НІСТЬ. Розпитував про священика Жуковського [і] довідався, що
він зараз на селі, [де] має одружитися, [а] потім у місяці листо-
паді ! прибуде у Львів, [щоб] одержати посвячення в духовний
сан,. Потім я дізнався у книгаря Пфаффа, що [він] не продав- ні-
чого з книжок, доручених йому в [ельможним] паном добр [одїєм]';
отож [я] відібрав усі примірники «Когргалу»151 і «Різні ІЇЙи
з1о\у [епзкеИо] 162» і буду старатися поширити їх серед прихильни-
ків Слов’янщини, тому що пан Православ Коубек, що перебуває
зараз у Львові, обіцяв мені їх у найкоротшім часі розпродати.
З тої причини не посилаю тепер вельмишановному] панові до-
бр [одію] книжок, бо насамперед не маю в запасі стільки грошей,
щоб-міг купити хоча б більш значних робіт про Слов’янщину, тим
паче, що: твори Голембйовського дуже дорогі: так «Еид роїзкі,
]Є£о.г\уусга]е, оЬусга]е і хаЬоЬопу» коштує 2 фл[орини] 24крей-
цери] к[онвенційною] м[оиетою], «Огу і гаЬахчу Іисіи роїзкі^о»
2 фл[орини] к [онвенційною] м[онетою], Каз[имира] Вуйціцько-
го153 «Рггузіохуіа пагогіомге роїзкіе» в 3-х томах коштують
Зфл[орини] к [онвенційною] м[онетою]. «Польські народні пісній
Вуйціцького ще не вийшли в світ, зате у Кракові надрукована
«Когргахуа о Зіахуіапзгсгугпіе рггесісйггезсіапзкіеі» Зор[іана] Хо-
даковського 154 разом з рецензією Вавр [инця] Суровецького, але
до Львова ця книжечка ще не дійшла.
«Зіахуіапій» 155 ще не вийшов з цензури, про що я чув від са-
мого-видавця п[ана] Яшовського 156. Ілюстрації, які маїоть бути
прикрасою цієї книги, старанням в [ельможного] п[ана] Ррсці-
шевського 157 гравіруються у Відні і Празі відомими в цих містах
граверами. • {
«Хріеуапек Зіохуіепзкісй» 158, висланих в [ельможним] гі[айом]
доброд[ієм], науковий заклад Оссолінських ще не одержав, не
знаю з якої причини. Один із моїх молодих приятелів перекл!ав
на руську (малоросійську) мову весь «Краледвірський рукопис» 15В.
Цей переклад п[ан] Коубек обіцяв відіслати до Праги, де [він]
має бути поміщений серед перекладів на всі слов’янські мови
в новому виданні, що повинно вийти дуже ошатним. Він же пра-
цює над перекладом «Слова о полку Ігоревім» на нашу руську
мову160. Очікуючи від в [ельможного] п[ана] добродія у відповіді
дальшого пояснення, яких я маю накупити книжок, залишаюся з
належною вдячністю і повагою до в [ельможного] пана добродія
учнем і найнижчим слугою
Я. Головацький, слухач філософії 2-го року в львівськім університеті.
Львів, 15/9 1835 р.
Українсько-руський архів.— Т, 15.— С. 68—70. Переклад з польської*
З* Я7
№ 14
1836 р., березня 29. Львів.— ЛИСТ Я. ГОЛОВАЦЬКОГО ДО Я. КОЛЛАРА
ПРО ПОСТУП НА НИВІ СЛОВ’ЯНОЗНАВСТВА ТА МІЖСЛОВ’ЯНСЬКИХ
КУЛЬТУРНИХ ВЗАЄМИН
Вельмишановний пане і найславніший добродію!
Розпродавши книги, які доручив мені. в[ельможний] пан доб-
родій, відсилаю гроші, саме 8 зл [отих] р[инських] конвенціо-
нальною]. м [онетою] за «Когргауу о ^тепасИ» і «ЬІоіу бо Різпі
пагобпусЬ», а 2 зл[отих] р[инських] за «81ауу бсегу», за яку так
само як. і за інші твори, що є моєю власністю з ласки вельмож-
ного] п[ана] д[обродія], дякую за найглибшою повагою, тому що
ними не тільки я, а й молоді мої приятелі, навіть інші вчені, і сам
Вацлав з Одеська (пан губернський секретар Залеський) мали
нагоду користуватися, за що просили передати свою вдячність
в [ельможному] п[ану] добродію. Я вважаю себе зобов’язаним
повідомити в [ельможному] п[анові] добродію дещо про польську,
як також і нашу літературу.
В минулому році вийшла у Львові «Нівіогіа шіавіа ілуохуз»
Зиморовича 161, написана в 1672 р., а з рукопису перекладена поль-
ською мовою М. Півоцьким у Кракові; 3[оріана] Д[оленги] Хода-
ковського «Нохргахуа о 8іа\¥Іап82С2угпіе рггесіскггебсіапакіе]»
з увагами Суровецького до цього дослідження і додатком відомос-
тей про життя і листування Ходаковського з Голембйовським. Без-
цінна робота [!]
Там же [вийшло] третє видання «Вгіе]’6\у роІзкісЬ» Бандтке
в 3 томах.
Вийшли також у Кракові «Рдті§іпікі Ьібіогіі і іііегаіигу рої-
зкіер професора Вишневського *62.
К[азимир] Вуйціцький оголосив «Вабапіа зіагохуіпобсі рої-
зкісЬ і гизкісЬ» в семи частинах. Раковецький опублікував свої
твори [окремими] зошитами.
У Варшаві вийшло дальше продовження «Нібіогіі ргахуобаху-
5І\уа 8Іо\уіапбкіе£О» Мацейовського 163.
Цього року у Львові була надрукована «Нікіогіа бгикагп гиз-
кісЬ» Зубрицького. В Кракові — «СгоЬу кгб1б\у роїйкісЬ і іппе
зіагогуіпозсі». [Вийшли] також «Зіагохуіпобсі роівкіе \ує ХУіебпш
і окоІісасЬ».
П[ан] Яшовський оголосив передплату на «81а\уіаціпа» в двох
частинах [обсягом] близько 40 аркушів. [Я] сподівався більшої
вартості від «81а\уіапіпа», тому що в ньому будуть самі чужі Сло-
в’янщині речі прозою і віршем, крім кількох сонетів на честь сла-
ветних слов’ян, історично-генеалогічне виведення походження кіль-
кох польських родин Коубека [чеха], також повісті Горчинського,
взяті з чеської історії і переклади. Туровського з «81ауу сісегу».
З жалем мушу повідомити, що [я] чув, ніби-то «Раші^Ьіік Кга-
ко\У8кі» перестав виходити — шкода і велика шкода для поляків
і для Слов’янщини.
Нарбут видав у Вільні історію Литви в трьох томах.
68
Що стосується нашої словесності, [то вона] розпочинається з,
великою надією. Маємо підготовлене «Слово о полку Ігоревім»,
перекладений «Краледвірський рукопис», півтори тисячі прислі-
в’їв, значний почин «Словника» та багато іншого.
Був я тепер недавно з одним із моїх приятелів над Віслою у
п[ана] гр[афа] Тарновського, де знайшли дуже багато важливих
речей для слов’янської історії тощо, надто багато старих рукопи-
сів. Серед руських [рукописів] ми знайшли статут св. Володимира
про духовні данини, підтвердження цього ж статуту князем Яро-
славом В[еликим] 164, де виразно сказано, що Кормча 165 книга не
була перекладена з грецької [мови], а лише пристосована на
грецький зразок до слов’янських звичаїв, про що вчений Рако-
вецький лише догадувався.
Були тут у Львові п’ять російських вчених, що поверталися
з курорту в Карлових Варах166, серед них професор історії п[ан]
Погодін167 з Московського університету, але [я] не мав щастя
побачитися з ними. Пізніше [я] читав у «Сагесіе Рогпапзкіе]»
витяг з листа п[ана] Погодіна, в якому дуже багато написано про
сучасну чеську літературу, дещо і про хорватську. Найбільше мене
втішили його слова, що при російських університетах мають бути
створені кафедри слов’янських мов. [Я] радію з тих поступів сло-
в’янської літератури і стараюся якнайнаполегливіше поширювати
ідею всеслов’янства, пам’ятаючи завжди батьківські поради і за-
уваження в[ельможного] п[ана] добродія. Залишаюсь до в[ель-
можного] п[ана] добродія з належною пошаною.
Найнижчий слута Ярослав Головацький,
слухач філософії 2-го року в Львівському університеті
Львів, дня 29 березня 1936 [р.].
Українсько-руський архів.— Т. 15.— С. 70—72. Переклад з польської.
№ 15
1836 р„ березня 8. Львів.— З ЛИСТА І. ВАГИЛЕВИЧА ДО М. ПОГОДІНА
ПРО НОВИНИ ЛІТЕРАТУРНОГО ЖИТТЯ В ГАЛИЧИНІ
Многоучений і многомилостивий господинеї
Перебачайте многоуч[ений] і многомил[остивий] господине,
що я, весьми незнаєм і далек, осмілив єм ся і до вас пишу. Різні
причини натокмили мня, та що проїзжаючі браття наші, сіверору-
сини, межи которими і Ви один були, як ми казано, у монастирі
св. Василія Великого166, від пречесного священомонаха госп[оди-
на] Компаневича 169 так пильно і чувственно ізвідовали-ся о нашій
руській словесності. Так похибне доношення з Львова, огласиме
в письмі тижневім петербургськім, а напослід важні поменики
староруської словесності, знаходящіся в книгохранилищі ученого
госп[одина] гра[фа] Тарновського, і опять поменники ваятельні
з неізвісними буквами, обчеркані в горах Карпатських, много об-
глядені і зняті, належні времю передхристинському — се, як я
думаю, важні річи для всеї Русі і я внемлев собі за повину о тім
достатньо все донести, а не мая ніякої відомості, окрім імя Ва-
шого, многоуч [ений] і многомил [остивий] господине, Вам писати.
Ізвініть мня да хоть тим, що у нас, де ще ялася любов до словес-
ності руської обужати, ніт так учених мужів, котрі би се могли
оцінити і розібрати.
Касательно руської словесності, то з тих пір, как появились
пісні польські і руські галичан, ізданнії Вячеславом Залеським 170,
при чім іміли в виду больше польськую, чим руськую словесність,
начали на нашій Русі подумивать о народній словесності, а з тим
возродилось желання ізслідовать язик і узнать хранилища пи-
сьменності, состоящії в піснях, повістях, небилицях, і вообще всі
історическії і поетическії зародиші, бившії по сю пору в скрит-
ності і неізвісності. Но при самом нервом розвитії істинної народ-
ної словесності вдруг постигла її гірка участь: возникли спори.
Начало тому положено напечатанням латинсько-польськими бук-
вами руських пісень Вячеславом Залеським, пісень, худо читаю-
щихся і худо переданих. Єму послідовали некоторії наші писателі
отчасті по невіданню, отчасті же по зависті і приміру. В таком
дусі написана Лозинським 171 стаття: «О необходимості употребле-
нія латинсько-польських букв в руськом письмі». Він же, не об-
ращая нікакого вніманія на возраженія і спори, іздал потом на
полуруськом язиці: «Описаніє . руського свадебного обряда» І72...
Тепер ніхто не сумнівається о настоятельній необходимості сла-
вянської азбуки для руського язика і кождий признаєт превосход-
ство її над недостаточностю чужого алфавіта. Однако спором тим
не все покінчилось. Нам уж грозить другая, несравненно важній-
шая борба, іменно з сторони соотчичів наших, духовенства русько-
го. Воно не видить потребності введеній гражданського письма в
нашу словесність... Хоть ми уважаєм первобитную кирилицю, не-
смотря на то первенство отдаєм гражданському письму за його
красивість і удобство. Нам ізвісно, що в середнім періоді, в ко-
тором язик руський бил в самом большом употреблінні, явилось
письмо гражданськеє для законодательства (уставодавства), ві-
роятно по причині кратності, как о тім ясно говорить статут Ли-
товський: і тото кріпить нас к борбі.
Книги і сочиненія руськії ілі для Русі ізданії, слід[ують]
на німецькім: «Грамматика южно-руськоґо язика», написапная
Левицьким173, только очень недостаточная, чего і можно било
ожидать от нижнесянянина (із Перемишля). О ней так отозвался
учений русин г[осподин] Левицький, професор нравственнаго бо-
гословія в Львові: «Видумал собі язик, а там видумивает народ,
которий. би так говорил». На латинськом: «Грамматика церковного
словенского язика і вмісті с тим і народного руського для Угор-
ской Русі» соч[иненія] Лучкая ,74. То твореніє по сю пору одно із
самих лучших в своїм роді. На польскім: «Руськая и польская
азбука» 17Б; «О русских типографіях і книгах в них напечатаних»,
соч[иненіе] Зубрицкаго, 1836 [р.]. Із книг, чисто руських, нічого
не напечатано, всі они находяться в рукописях, так напр., Яро-
70
слав Головацький собрал народнії пословиці числом 1500. Він
наміревається іздать їх з примічаннями. Він же перевів много
сербських пісень. Руслан Шашкевич, іздатель руської і польскої
азбуки, приготовив сочиненіе під названієм: «Русалка», посвящен-
ноє любителям руської словесності. В ній заключаються. різнії
статті, повісті і пісні. Г[осподин] Вагилевич ізготовив к печатан-
ню «Поход Ігоря, на половців» з переводом на южноруський язик,
поясненнями і указанням на многії сходства в словах і піснях
з руським. Він составляет так же «Словар южноруського язика»,
которий наміревається іздать точно так, как Вук Стефанович
Караджич напечатав свій сербський, т. є. з граматикою, описан-
ням обрядів і повірій народа, з тою різницею, що він кой-какіє
слова разбираєт філологічеськи і указиваєт на сходство їх з сло-
вами наших однородців. Він іміє уже около 10 000 слів, і надіє-
ться, что со временем число то, по крайній мірі, удвоїться...
[Підпис відсутній]
Львов, 8 березня * 1836 [р.]
Материальї по истории возрождения Кярпятской Руси.— Т. 1.— С. І45—147.
№ 16
1836 р. травня 26. Львів.— ЛИСТ МИТРОПОЛИТА М. ЛЕВИЦЬКОГО
РЕКТОРОВІ ЛЬВІВСЬКОЇ ДУХОВНОЇ СЕМІНАРІЇ У СПРАВІ ВТЕЧІ
З СЕМІНАРІЇ ВИХОВАНЦЯ І. ГОЛОВАЦЬКОГО
Відповідно до вчорашнього запиту ректорату урядові Золочів-
ського деканату дано вказівку, щоб парох з Чепелі'в Федір Голо-
вацький повідомив, чи його син Іван Головацький, який 21 числа
ц[ього] м[ісяця] з власної волі покинув семінарію, перебуває
зараз вдома, і якщо так, щоб цей Іван Головацький негайно був
відправлений звідти разом з детальним письмовим поясненням
причин зникнення і доставлений сюди згідно з вказівкою.
Оскільки, однак, ректорат своєчасно не зміг виявити зникнен-
ня вихованця Івана Головацького (бо якщо вже не того ж дня
21 числа, то принаймні наступного повинен був поставити до ві-
дома консисторію, а тим часом своє повідомлення про цю справу
оформив доперва 23 числа ц[ього] м[ісяця] за номером 160 і лише
25 числа ц[ього] м[ісяця] представив у протокольний відділ кон-
систорії), це засвідчує, що члени ректорату не завжди звертають
пильну увагу на все, що діється в семінарії, і тим самим не ви-
конують свої прямих обов’язків щодо вихованців. З уваги на це
достойному канонікові, якому в даний час тимчасово довірено
керівництво семінарією, доручаємо від нашого імені звернути особ-
* Народна назва «березень» на окремих західноукраїнських територіях від-
повідає «квітню», «цвітню». Саме так інтерпретується дата листа також у публіка-
ції: Материальї по истории возрождения Карпатской Руси.— Т. 1.— С. 152.
71
Л? <&>
Титульна сторінка полемічної брошури М. Шашкевича «Азбука і аЬесасІІо»,
1836 р.
ливу увагу керівників семінарії на цей недолік, щоб кожний з них
серйозно ставився до виконання своїх службових обов’язків.
Михайло, митрополит
Львів, 26 травня 1836 р.
Львівська духовна семінарія в часах Маркіяна Шашкевича.— С. 124—125. Переклад з ла-
тинської.
№ 17
1836 р„ червня 7. Пешт,— З ЛИСТА Я. КОЛЛАРА ДО Я. ГОЛОВАЦЬКОГО
ПРО НЕОБХІДНІСТЬ ЗМІЦНЕННЯ МІЖСЛОВ’ЯНСЬКИХ ЛІТЕРАТУРНИХ
ЗВ’ЯЗКІВ
Милий Друже!
Обидва Ваші листи отримав разом з відісланими грішми. Дуже
радий, що не забули про мене і все ще палаєте вогнем любові до
всеслов’янства. Не ображайтеся за те, що Вам до цього часу
не писав: довго не був у Пешті — їздив до Праги, до Нюрн-
берга і т. д.
Недавно написав мені і пан Росцішевеький зі Львова (дуже
гарний і цікавий лист). Просив у мене мій портрет, який я йому
три дні тому переслав поштовим діліжансом. Повідомте його про
це, будь ласка, якщо він зараз не у Львові, а десь у Переворську
чи у Журовичах. Той портрет, коли відмалюють, нехай мені назад
знову відішле поштою: разом з гравюрами пана Ганки, Шафари-
ка, Юнгмана 177 і т. д.
...«Раті§іпік Кгаков/зкі» мені дуже сподобався. Там панує
взаємність народів і мов слов’янських. Проте ми, тутешні слов’я-
ни, сердимось на львівського рецензента, який про «Рашщіпік» пи-
сав: «миліші нам будуть наші власні, польські вітчизняні роздуми
про слов’ян, ніж чужі, звідкілясь запозичені». Той, хто це писав,—
поганий егоїст, неслов’янин, котрий не належить до сьогоднішньо-
го століття. Ми повинні різноманітні взаємозв’язки і братання в
слов’янських літературах поширювати та заохочувати: переклади
з інших слов’янських мов, особливо з чеської на польську, є один
з найкращих засобів щодо цього. Якщо чехи і словаки перекла-
дають з польської Красіцького 178, Міцкевича, Нємцевича та ін-
ій [их], чому б і поляки не могли цього робити? Поборюйте цю
польську самозакоханість і односторонність та поширюйте інший
дух....
П. Шафарик видає «Зіагогііпозіі зіоуапзке», про публікацію
яких і Вам, без сумніву, буде відомо.
Пишіть мені і в майбутньому та привітайте всіх лотоХатоісоц.*
Цілую Вас, щирий Ваш приятель
Ян Коллар
7 червня 1836 р., Пешт.
* «Панславістів» (грец.). Слово слід умовно причисляти до грецизмів.
73
[Постскріптум]: Якщо б мені пан Яшовський хотів післати
«Зіаипапіп-а», я йому з книг взамін надішлю, що бажає, напри-
клад, «Хріеуапкі», «8Іауу дсега», «Когрга\уу» і т. д. Скажіть йому
це. Нехай надішле до Праги через книгарню Вебера, або у Відень
через Венедикта і79 до Пешту.
Кореспонденція Якова Головацького в літах 1835—49 рр.— С. 3—6.— Переклад з чеської.
№ 18
1836 р„ червня 28. Львів,— ДОРУЧЕННЯ МИТРОПОЛИЧОЇ КОНСИСТОРІЇ
РЕКТОРОВІ ЛЬВІВСЬКОЇ ДУХОВНОЇ СЕМІНАРІЇ З’ЯСУВАТИ МІСЦЕ
ПЕРЕБУВАННЯ ВИХОВАНЦЯ І. ГОЛОВАЦЬКОГО, ЯКИЙ ВТІК
З СЕМІНАРІЇ
Як достовірно випливає з донесення уряду Золочівського де-
канату, датованого 14 червня ц[ього] р [оку] за № 1754, Іван
Головацький, який 21 травня ц[ього] р[оку] зник з семінарії,
перебував у своїх батьків у Чепелях з 27 травня по 8 червня
ц [ього] р [оку], а потім кудись виїхав, у зв’язку з чим високому
ректорові доручається опитати вихованців, які, можливо, знають,
де зараз перебуває згаданий Головацький, і про результати опиту,
якщо випадково виявиться теперішнє місце перебування згаданого
Головацького, повідомити сюди у вигляді донесення.
[АГ] Барвінський
Львів, 28 червня 1836 р.
Львівська духовна семінарія в часах Маркіяна Шашкевича.— С. 125. Переклад з латинської.
№ 19
1836 р„ серпня 13. Львів,— ЛИСТ Я- ГОЛОВАЦЬКОГО Я- КОЛЛАРУ
ПРО ЛІТЕРАТУРНІ НОВИНИ ТА НАМІР ВИДАТИ В БУДІ АЛЬМАНАХ
«РУСАЛКА ДНІСТРОВА»
Вельмишановний пане і ласкавий добродію!
Радий був одержати лист в [ельмишановного] п[ана] в перших
днях цього місяця. З великою шаною дякую в [ельмишановному]
панові добр [одію] за ласкаву його пам’ять, що в [ельмишановний]
п[ан] добр[одій] зволив повідомити нас про поступ письменства
наших слов’янських братів. Взамін подаю в [ельмишановному] па-
нові добр [одію] відомість про найважливіші твори: Краледвір-
ський рукопис в перекладі Люціана Семенського 180 вийшов у Кра-
кові, [я] читав також в тутешніх «Коггпаііозсіасії», що п[ан]
Раковецький видав «Відозву до прихильників слов’янських старо-
житностей», в якій обіцяє оголосити «Нізіогір ]§гука 8Іо\уіаЙ8кіе£о
і ро\у8Іа1усй г піе^о йіаіекібу/» в 4 томах, в якій буде йти мова
про суспільне життя давніх слов’ян.— Том І містить: Теорія і прак-
тика способу утворення людської мови, що ділиться за своєю
природою на різні мертві і живі мови. Т. II. Про суспільне життя
давніх слов’ян. Т. III. Історія початку слов’янської мови і виник-
74
лих з неї діалектів; Т. IV. Витяги з оригіналів найдавніших пи-
семних пам’яток різних слов’янських діалектів. Август Бельовський
має намір друкувати тут у Львові нове (друге) видання перекла-
ду «\Уурга\уа І^ога па Роіошсо^» з додатком оригіналу. «Зіатеіа-
піп» п[ана] Яшовського ще не вийшов, але скоро почне вже
друкуватися. Пан Яшовський засвідчує свою повагу в [ельмиша-
новному] панові добр [одію] і постарається після виходу якнай-
швидше передати цей твір в [ельмишановному] пану.
П[ан] Росцішевський вже розпорядився вигравірувати погруд-
дя в [ельмишановного] пана, а після вигравіруваний надішле ори-
гінал на руки в [ельмишановного] пана.
Найближчим часом маю намір надіслати в Пешт п[анові] Пет-
ровичу 181 до друку «Русалку Дністрову» — альманах на нашій
руській народній мові, при цьому хочу послати в (ельмишановно-
му] панові добр [одію] ще один лист 3. Д. Ходаковського про роз-
шукування городищ та інших слов’янських старожитностей, який
не був надрукований у краківськім виданні серед інших-листів
цього незабутнього, передчасно згаслого у слов’ян мужа.
Довіряюсь ласкавій пам’яті вельмишановного] п[ана] до-
бр [одія] і залишаюсь назавжди щирим прихильником Слов’ян-
щини і в [ельмишановного] пана добр [одія]
найнижчим
Ярослав Головацький
Львів, 13 серпня 1836 р.
Українсько-руський архів,— Т. 15,— С. 72—73. Переклад з польської.
№ 20
1836 р., серпня 22 (Ю)Львів.— З ЛИСТА І. ВАГИЛЕВИЧА
ДО М. П. ПОГОДІНА ПРО ДРУКУВАННЯ В БУДІ АЛЬМАНАХУ
«РУСАЛКА ДНІСТРОВА»
Високоучений господине!
...О новостях в нашій словесності маленько маю донести Вам...
Лиш тепер виходить в руськім язиці в Будимі182 «Дністровая
Русалка» — новогодник на 1837 [рік, видаваний] «Русланом Шаш-
Кевичем; я також іздаю — «Слово о штику Игорев-Ь», пак надіюся
іздати «Рукопись Краледвірську». Книги сі, когда лиш ізійдуть,
гнеть, яко знак мого винного поклону, постараюсь Вам їх при-
слати...
Далибор-Іван Вагилевич
Львів, дня 10 кивни / 22 окто[бра] *
Письма к М. П. Погодину нз славянскнх земель,— С. 624—625.
* Народна назва місяця «кивень» відповідає серпню, тобто восьмому («окто»)
місяцеві в році. У публікації «Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич, Яків Голо-
вацький. Твори»,— С. 343 лист датується за 9 кивнем.
№ 21
1836 р„ вересня 4—1837 р„ квітня 28*.— З НОТАТОК Я. ГОЛОВАЦЬКОГО
ПРО ЗМІСТ ЛИСТІВ, ОДЕРЖАНИХ НИМ ВІД Г. ПЕТРОВИЧА
...4 вересня 1836 р.
«Русалка» відібрана, дана ценз [ору]...
6 жовтня 1836 р.
«Русалка» цензурата, до 6 неділь буде готова.
8, не 12.
8 листопада 1836 р.
Док лист тот до рук прийде, «Русалка» буде готова...
4 грудня 1836 р.
«Русалка» 11 болон-157 флоринів] к [онвенційною] м[онетою] за
«Русалку».
11 січня 1837 р.
15 флоринів] конвенційною] м [онетою] відібрав.
23 лютого 1837 р.
«Похід Ігоря» 183 получив і 90 фл[оринів] к [онвенційною] м [оне-
тою] ...
6 квітня 1837 р.
«Русалка» все ізданіє послано в Віну...
28 квітня 1837 р.
Посил [ає] «Ігоря»...
«Русал [ки]» 20 [примірників] у Беч і84, до Ганки 10, у Земун і85
10...
Кореспонденція Якова Головацького в літах 1835—49.— С. 1—2.
№ 22
1836 р„ вересня 7. Львів,— ВКАЗІВКА МИТРОПОЛИЧОЇ КОНСИСТОРІЇ
РЕКТОРОВІ ЛЬВІВСЬКОЇ СЕМІНАРІЇ ПРО ВИКЛЮЧЕННЯ ВИХОВАНЦЯ
І. ГОЛОВАЦЬКОГО З СЕМІНАРІЇ
Відповідно до одержаних нами розпоряджень від 10 вересня
ц[ього] р[оку] за № 200 повідомляємо високий ректорат, що Іван
Головацький, винний у самовільному залишенні семінарії, має бути
позбавлений дотеперішнього статусу і виключений з богословських
студій та духовного стану з правом пізнішого поновлення; про це
необхідно засвідчити в актах семінарії і повідомити ц.-к. директо-
рат, що І. Головацький викреслений зі списків вихованців; про те,
чи його можна допустити до інших студій, необхідно нас повідо-
мити.
[М. ] Барвінський, генеральний вікарій
Львів, дня 7 вересня [1]836 р.
[Помітка]: Всім вихованцям про це оголошено 19 жовтня
1836 р.
Ц. Дембіцький
Львівська духовна семінарія в часах Маркіяна Шашкевнча,— С. І26. Переклад з латинської.
Датується за публікацією.
76
№ 23
1836 р„ вересня 26. Львів,— ПОВІДОМЛЕННЯ РЕКТОРАТУ ЛЬВІВСЬКОЇ
ДУХОВНОЇ СЕМІНАРІЇ МИТРОПОЛИЧІИ КОНСИСТОРІЇ
ПРО ВИКЛЮЧЕННЯ І. ГОЛОВАЦЬКОГО З СЕМІНАРІЇ
Найяснішій і найдостойнішій митрополичій консисторії!
Згідно з розпорядженням консисторії від 7 вересня ц(ьогб]
р[оку], № 3206 вихованець генеральної семінарії Іван Головаць-
кий виключений з неї і викреслений зі списків семінарії, про його
звільнення з метою застрашення оголошено на зібранні вихованців
і результатом цього звільнення не повинно бути недопущення його
до інших студій.
В. Л[евицький], тимчасовий ректор семінарії
Львів, 26 вересня 1836 р.
Львівська духовна семінарія в часах Маркіяна Шанікевнча.—С. 126.— Переклад з латин-
ської.
Лй 24
1836 р., жовтня 3. Львів,— З ЛИСТА І. ВАГИЛЕВИЧА ДО П. ШАФАРИКА
ПРО ТВОРЧУ ПРАЦЮ ЛІТЕРАТОРІВ, МОВОЗНАВЦІВ
ТА ФОЛЬКЛОРИСТІВ ГАЛИЧИНИ
Високоучений господине!
Істне же наперсно з моєй сторони в далечині, оже я, незнаєм,
науприкряюся Вам моїм письмом неважним, лише стан наш в
духу просвіщеній, а послі покликання г[осподина] Погодіна на-
шего далекостороннього побратима. Прото важив-ємся Вам моє
почесне поздоровлення поклонити, надія ся же загалове імя сло-
в’ян, котре в предвіку наших величнопамятних правітців братало,
також і наші внучі серця в’яже іскренною щирою дружбою.
В даві у Львові мав-єм то щастя обізватися з деякими списа-
телями і в їх товаришуванню на слов’янських Книгах поучуючися,
весь посвятив-ємся словесності нашего отног[о] язика, вилеліяв-
шися розмареннями в облестнїй прекрасті його пісней і небилиць.
Пак присвоївши си його предвивну дебелу гадками і всев душев
ущепив-ємся в нем. Від оного веремня переложив-єм на наше
наріче «Слово о пльку Ігоревім», поменик піснотворний старорусь-
кий, висвітляя уступні місця послі правил язикоізслідія по огляді
живучого народа з уводом о поезії, язику и півності (ргозосіі).
Подібно, знаділаний лестним покликанням г[осподина] Раковець-
кого в «Правді руской», переложив-єм: «Кралеводворську ру-
кописи» і на предив в словесах, а паче в всіх настроях язика старо-
чеська (а пріто і нинішня) стрітив-єм нечайні подобя з нашим
наріччям, токмо боле до предиву подобе духу піснотворного, опро-
че в піснях, межи котрими: «Куїусе» та «Зкгіуапек» повтаряються.
Тії оба переложення уже скінчені може сегід іздам. Також роз-
почав-єм писати діло ціловажне, а се «Словарь южноруського язи-
77
ка», а чей послі поміру присохтовань хоть не дольний по потребі
краянів, дасть бог, може, скінчиться в сім десятиліттю. За привід
взяв-єм собі Вуков «Р]ечник српски» подобно з письменницев,
з товкованням народних обрядів і поведінок, лише кромі того
будет ще при деяких словесах істовковання первістців і додавки
слів з побратимчих наріч. А чей ти поправедній істині, наш язик,
довго сказаний на забуття і зневагу, воскресне необтинаний і не-
кал'ений в ряді своїх братніх наріч, як в старині, буде гомоніти
велично в цілій своїй прежній буйності і дольності і дебелій роз-
маїтості. Як льзі надіятися, коль в нім майже всі слова, знаємі
в інших наріччях, повторяють і в поєдних словах з всіми здрібле-
ності стрічаються премногі синоніми, бо він, стережений своїми
побратимами, в посередині всю старину в собі вірно згорнувши
іциро переховав...
Тут декотрі послідовання о нашім наріччю, щоб льзі було
відчитати його свойства и притокмити подоби к посестриним язи-
кам. Але вперві, не втираючи заслугам г[осподинів] Левицького
а Лучкая, наших граматиків, се кажу, же нікди не живуть ними
уложні язики, що, видиться, вони самі виявляти хтіли; називай
вони новотвори раз НбИегег 8іу1, а опять зеггпо сиіііог *, а призна-
юся, же їх язики тяжче обняти, бо в них, кромі мішми церковщи-
ни, стрічаються і інші ненаські чудаки; видиться, що вони хотіли
опять воскресити бесіду зіпсовану в веремня падіння язика русь-
ко-дипломатичного з письм богословних, напримір: Сизанего186
і інших. Але, дасть бог, що суєтна їх робота. Лише бо на наш
язик трібно з іншого становища удивлятися. Наш язик ділиться на
два головні наріччя: хробатський (на Підгір’ю і поріччях Дністра
і Буга) та [український] — з многими відмінами перехідними. Ли-
ше оні наріччя суть так малої ваги, же ніколи не становлять від-
рубні ворошними свойствами, а боле степенними переходами і пе-
ремінами...
Ще дещо о нашій словесності: Ярослав Головацький зібрав
приповістки народні і переложив многі сербські пісні.
Николай Вагилевич, мій брат, збират Загадки і б ас ні на-
родні. Устиянович 187 пише думання (Ьазпе). Верещинський 188
і Ількевич 189 збирають казки і небилиці (МагсЬеп), також
обряди і поведінки народні. Шашкевич, суєтне пімнений у «Кра-
леводвор[ській] рукоп[исі], нічого не пише, а навіть не чує в
собі парті (Таїепі) ** на списателя...
Далибор-Іван Вагилевич
У Львові, дня 3 ревня *** 1836 г.
Когезропііепсе Рауіа ЛозеТа 8аГаПка.— Сазі 1.— 8. 830—934.
* «Вищий стиль» (нім.), «культурніша мова» (лат).
** «Талант» (нім.).
*** Народна назва місяця «ревень» відповідає жовтню.
78
№ 25
1837 р., березня 7. Львів,— ЛИСТ І. ВАГИЛЕВИЧА ДО М. МАКСИМОВИЧА
ПРО НЕСТЕРПНІ УМОВИ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
В ГАЛИЧИНІ
Високоучений господине!
Дякую Вам з цілого серця за Ваш мені опроче миленький
поклін!
Оце ж за послідування о пісні Ігорю І9°. При тім хоть мені
вельми сумно, же ще мені нельзя і своїми літераторськими скуси
відвідати у переєм гаразду словесного. Ну, дарма ж бо, нікуди
що діяти — най хоть ще ся звільга лишена, що ся поділю з Вами
своїми видами на обширі літератури попри прикметні посяження.
Та й як би сі види ладно до кінця довести!
Що нам прелюбе? Чи не свята Русь, наша дідина?! І ми єсмо
руські діти!
Двійна жизнь ся вив’язала уже в давнині на Русі: на сівері —
із світлого сонця багатого, великого Новограда і на юзі — із свя-
тої столиці, ровесниці Цареграда, Києва. Як сеся жизнь розвива-
лася і розцвітала, та як ся притьмила, відомо з історії народу
руського. Коли преславні середниці' згасли, та що ж — ся жизнь,
роздрібнена, перенеслася по хижах християн. Ми єсмо южноруси-
ни. У нас також відумерщиною з коліна в коліно переходила ся
роздрібнена жизнь Южної Русі. Оце ж м.и всі — із-за Бескиду,
від Тиси, з-поза Сяну і по Серету — з братією нашою задніпро-
вою складаємо одне существо, де взаїмна перейма, лиш очутив-
ши душевну замітність, грає повною жизню. Така-то жизнь, мимо
перегороди господарственної, і наші серця плекала любезними
струями содригління. Геть перегороди, бо не їм псувати существо
народу, котре, яко душа нетикаяна, переходить свої переміни
зросту, розвиття і розцвіту, пак само й сили, і падіння! А який-то
ми народ, южнорусини? Народ непобідимий і повен слави! От-бо
невзгоди і негаразди всегда з неякоюсь почестю дотикалися внут-
ря сього великого загалу; бо душевне розвиття, котре лад пове-
дінок розкувало і правду уставило, було укріпленням проти ко-
лотам, паде пак воскресінням через торонкі бувалиці. Южна
Русь токмо в свіжих силах відмолоджалася; дасть бог, же колись
по-прежньому ще відмолодне!
От як, задивляючися на наш народ южноруський, усвідомлені
єсмо, же творячася словесність южноруська не може дечого в собі
обсягати, токмо душевне розвиття загалу народу. Оце ж прилеж-
ність і теперішність, взаїмною переймою зілляті і зав’язані, го-
родять жизнь народу, а повною і доспілою бувальщиною сеї жизні
є його душевне розвиття. От покіль сотвориться словесність, нуж-
но зібрати розвержені між миром всі ід ній присохтування, або
лучче сказати—потрібно пізнати народ южноруський.
Істне, же то узнання народне є роботою великою, повного
нудьги і замоти. Я знаю, що коби нинішнім писателям вдалося
зібрати всі присохтування, то було би добре, але тяжко; а саму
Та
словесність оснувати лишиться будущим потомним. Першим, го-
ловним уступом ід сим присохтуванням є южноруський язик з усі-
ма наріччями і піднаріччями та й історія рідна. Пак, уже самі
присохтування я ділю на мертві і живі. Мертві суть пам’ятники
старинні. Оце ж із години передхристиянської: 1 — древності зем-
ляні, складаючіся з намітів, могил, насипів та городів; 2 — по-
слідки служби божої, складаючіся з печер, храмів і кладовищ;
З — послідки промислу і рукоділ, начиння хісневі і оздобні, напр.,
ножі, мечі, стріли, персні і проч.; 4 — древності діяній, насипи
камінні й інші. Пак, з години християнської: 1 — різні будівлі,
тини, церкви; 2— письменні поменники; 3—начиння рукодільні.
Живі присохтування суть творіння первісні наук і уміній, або
лучче сказати, в огортці ся появляюча бувалиця жизні цілого на-
роду, котру (огортку) можна зважати як любовну зорю словес-
ності питомої. Сі живі присохтування суть 1-ше чини: обряди, об-
ходи, гри, забави, баїли і прочі; а пак 2-ге— мисль сих чинів у
піснях, прислів’ях, гадках, байках, казках і небилицях.
Коль указав-єм свій вид о втворенні ся народної словесності —
в присохтуваннях, тепер нужно мені сказати, що ся досі уділя-
ло ід ладному совершенню сих присохтувань, і з того огляду —
на якім ступені здешня южноруська словесність.
Словесність наша розпочалася від граматик. От-бо бере кож-
дий писатель, починаючи дещо по-руськи писати, в хіті нібито
щось важного і великого установити, не знаючи ні миру, ні язика,
криво та й ще розвидно дивлячися,— гнеть, творить собі правила
язика, в котрих і сам не дуже пильний. Зате послі їх указки так
суперечні і диві вив’язуються прикмітування о язиці южноруськім,
же ніт о нім інак і судити, токмо же він є мішма зі староболгар-
ського і польського язика в огортках грецькій та латинській —
язик твердий, рапавий, обдертий з всеї животини жизні; як уже
самі панове граматики... Лучкай і Левицький на кожнім листі
говорять — напримір, Лучкаєва приговірка «іп оге сиіііогі» *; та й
невидовицю указує Лозинський, з словес «зрідло», «в’єнци» Сину-
су) і проч. Лишень бог сохранив нас від всякої біди: сі панове
г[осподини], що мали з язика нашого сміх зробити, то самі з себе
сміх зробили. Ще іноді відзиваються торонкі распрі о азбуку,
попри ній пусті, час марнуючі оправдання ся — як останні прик-
метники невирозумлення народної словесності; оце ж і сесе, і то-
то необаві притреться. Та що ж нам до сих пустих бездільниць!
Уже не сим установителям творити відповідно німецькому «Біе
ВйсЬег ГП88ІПІ8СЙЄ обег Иосіїгиззіпізсіїе Зргасйе» ** — кого ж то
в XIX столітті здурити!?
Оце ж із того огляду вельми сумний образ нашої починаючої-
ся словесності. От рідко-то позаяк хто із писателів, ущепившися
у загал народної [справи], поняв загадку народної словесності.
Зате мало що уділялося поступків до розв’язання сих посяженій.
* Заради культурності (лат.).
** Книги русинської або верхньорусинської мови (нім.).
яо
Зі здешніх писателів г[осподини] Левицький, Лучкай і Семаш
пишуть, однако, по-руськи, як-то самі говорять — язиком серед-
нім, русько-слов’янським, а іноді чистим і вижньо-руським; та й
г[осподин] Лозинський пише з-польська по-руськи. Токмо г[оспо-
дини] Верещинський і Блонський 181 — більше пісняреве, а з-іноді
незвісні, пак ще попри деякі учні — г[осподин] Головацький, по-
заяк межи миром ущеплені, чи темно, чи самовісно понивши за-
гадку словесності теперішньої, пишуть по-руськи.
Оце-от, що ся удіяло або розпочало діяти на путі сього
присохтування. Я сохтую словар южноруського язика, пак пере-
ложив-єм із старинно-руського піснетвір о поході Ігоря: обсмотрив-
єм в Стрийськім повіті (в Розгірчі) послідки храму з передхри-
стиянської години та й ісписав-єм послідування о гуцулах, обива-
телях гір восточних Карпат. Г[осподин] Головацький зібрав
народні приповїстки та ісписав деякі уламки о рукописах русько-
слов’янських. Г[осподин] Стрільбицький у шпарких уламках ві-
ст,ить народного поета. Ід тому: дещо нагодиться прикметного ід
сим посяженням — хоть се між всячиною, за межею мого спису-
вательського талану •— всегда вивідуюся і записую; тож маю і
деякі байки, казки, небилиці, гадки, причти і пісні, тож само і
поєдні, розметані прикметки, що ся тичуть древності передхри-
стиянської — загалової слов’янської і питомої руської, пак народ-
ності южноруської (з черги поведінок, обичаїв, баїлів, бобонів
і проч.).
Лишень совершення сього посяження торопкі перегороди пу-
тають. От як: через велику борбу двох суперечних, вражих, полі-
тичних принципів — старого, природного, відсічуючогося, та ново-
го, розумного, чимраз дальню, розширяючогося, котра [борба]
тепер і наших краян яла вихрити) 182; немало колоту переходить
на здешню Южно-Русь. Зате тяжко ж ниньки путувати поміж ми-
ром, а як уже що І вивідуватися, і витверджувати!? Оце ж не
звісна нам ніяко жизнь словесна наших собратей, без котрої все-
гда ми зістаємо в безвіді, мимо відомостей нарочно не таківська —
то і зв’яжируч, бо де бих-мо уже могли щось досадного розвити,
тамка ув’язуємся в давно звісні вислідування. Пак у нас ніт
гражданської печатні — раз зато, що смо- без засобів, а д’ тому
таку у Львові нельзя було би і заложити. От що: ще тогід вліті
М. Шашкевичем відісланий забавник до Будима, та, відпечатан,
ще не дійшов сюди, до нас; при тім переповнений торопкими по-
милками, як самі о тім кажуть ісправлятелі. Вп’ять, у нас вель-
ми гостра цензура, бо не токмо що всі за границею печатані
книги лежать по році і по більш у цензурі — то саме діється з
книгами, нриходячими з угорських країн. От ще то найгірш, що
зьде у нас, южнорусинів, ніт іншого чину, окроме попівського;
от-бо, хто не піп, так уже пропав для Русі, сли не перейшов на
латинський рітус, так уже йому по-руськи ані чирк; рідко-бо і
русинів іноді найти, як по селах, бо міщани і шляхта — према-
ленько опроче чужих, ненаських, а то усе... лях, а теперка ні-
мота; от як г[осподини] Лучкай, Левицький, Лозинський, Блок-
ський, Верещинський — усе попове! усе попове! І я на попа
правлюся.
-Правда, що тепер уже позаяк пилуємо, аби ся сих перегород
позбути. Оце ж то опроче через літераторську перейму деяких
наших русинів з г[осподинами] Шафариком, Погодіним, Колларом
і Павловичем 193, іскаючи почесті у втіленні ся у загал слов’ян-
ський, [вдалося] нашу словесність тельмом загородити на ціпких
підвалах. Лишень чи не горе ж?! Книги — не токмо мої, но і
проотверті з бібліотеки, прислані в поклоні від г[осподина] Пого-
діна,— ще лежать у цензурі та, як кажуть, і за год не вийдуть;
от так г[осподииом] Головацьким виписан Снегірьов 194 («Русские
в своих пословицах») ще від осені застряг. Дарма ж бо і запо-
мога наших собратей — та як зьде дещо пригіжного льзя написа-
ти?! Чей, дасть бог, що будучі веремня про нас і про нашу словес-
ність принесуть ліпші пади та луччі долі.
Перебачайте мені, господине, же-м ся до Вас так нудною
плетанею розписав, бо хоч тим [виправдаюся], же я ід Вам, яко
ід своєму краяну, бесідував о своячині, де тяжко ж малослівному
бути. От-бо, очевидно, же що любе, миле — то в серцях і річах!
Зьде ще дещо до Вас. Будьте ласкаві, увідомліте мене, які
суть наріччя на цілій Украйні, яка онакість понад Прип’ять, і на
обох побережжях Дніпра, і по інших околах? Нарочно-бо, оже
много ще мусить бути, много розмаїтостей по Украйні між ми-
ром-— в поведінках та й в язиці, сли подумаємо, які туди завсіґди
вихрили набіги онаких народів: от кавуєве, берендеї, козаки і
проч. А се мені вельми нужно ізвіститися, коль буду в своїм сло-
варі бесідувати о наріччях язика южноруського. Пак також до-
несіте нам дещо о жизні словесній на руськім сівері та опроче на
юзі. Що писав і як Полевой? 195 І які вийшли книги про Южно-
Русь і в южноруськім язику, окроме Котляревського «Енеїди» і
Квітки «Малороссийских повестей»? — се нас вельми урадує.
Накінець, ще відзиваюся до Вас із просьбою. От що. Коли пе-
рейми-єм Ваш поклін, мій перевід [повісті] о поході Ігоря давно
уже лежав у Будимі в цензурі. Отже, по честі: видячи нині темні
висвітлення (о Трояні, о деремелах, о вітцю Святополка і проч.)
то з Ваших статей, то з Шафарика «ЗіагогИпозф] 8Іоуапзк[е]»
і з інуди, а опроче, перейнявши первісне іздання гр. Мусіна-Пуш-
кіна під написом «Ироическая песнь» (бо я не мав [іншого ви-
дання], токмо Пожарського, повного похибок і помилок), не за-
магаючи нічого ані ісправити, ані переіначити, нельзя було мені
робити, от як веліти, щоб книгу вертом прислати, і наново дещо
обробити. Оце ж, ладно ся розснувавши і ісправивши, [звертаюся
до Вас], бо як у Львові кирилицею печатати та як спускатися на
невіці в южноруськім у Будимі? От так, Ви будете ласкаві пере-
йняти на свої руки мій перевід «Повісті о поході Ігоря» і відпе-
чатаєте, заяк увидите? Тільки лиш жадаю, абисте до відпечатан-
ня веліли вилляти сі нові букви: сербське ц (дж), є (]'е) і наське
у (в словесах «дау», «мау», «воук» і проч). Однак о тім в прик-
метній годині льзя буде ладно розписатися.
82
От і кінчу. З глибоким почтенієм зістаючи, присохтуваний ід
услугам Вашим
Іван Вагилевич
У Львові, 7 березня 1837 [р.]
Шашкевич Маркіян, Вагилевич Іван, Головацький Яків.— Твори.— С. 192—199.
Ля 26
1837 р„ квітня 2. Львів,— З ЛИСТА І. ВАГИЛЕВИЧА ДО П. ШАФ АРИКА
ПРО ЙОГО ПРАГНЕННЯ ДОСЛІДЖУВАТИ МИНУЛЕ І СУЧАСНИЙ СТАН
ВІТЧИЗНИ
Пречесний господине!
Вельми мене тішить то, що Ви о мені тямите і Вашим любез-
ним писаннням дарите. Я рад за Вашим приводом поучуватися на
обширі паморочног[о] первовіку наших величних предків, котрих
лукава падь сказала на сумну безвість. Отже ж, всюди я Вас
слухати готовий, бо.для южнорусина нічого ніт приятнішого, ток-
мо ізслідування домашньої давнини,, заспіль з істверджуванням
теперішності. От, бо лишень коли на тім утоці з доброхіттю і доб-
роволею діло розпічиемо, то ні люта вражда, ні ложна обмана
нужди та зусилля не відбере нам наше розвите просвічення,
а гнеть тим будем, чим уроковано нам бути з первого зачала на-
шого существа. Але ж тяжко перед нами, з всіх сторін сум наля-
гає, та не знав як [і] що діяти! Усюди лихо! Усюди горе! Через
теперішні рахування та учитання ладу веіцей. Токмо най серце
грижа з’їдає! Байдуже! Хто наші душі зломить? А покіль живі
будемо, в нашій гадці єдно посяження, з которого посяження ко-
лись розів’ється ладне народне успіяння, бо хоть тепер недіздріти
і зародків сего успіяння, предці животини д[о] нПм суть ядерні
і повні здоровля...
Тепер приступаю до головної передміти нашої творячоїся сло-
весності, отже, до правописання. Наше посяження не є, токмо
просвічення народне самог[о] в собі й через самого себе. Прото
у нас словесність не може інша бути окроме народної, хоть бо
і з кальног[о] позору смотрена та обнята, тим що у нас ніт іншо-
го язика (як наприм. у Польщі) окроме сільськог[о], або, же так
скажу, окроме істного народного язика. Через се посяження сло-
весність хтілибисьмо мати усім приступну, загалову, отже через
правописання просте й найприкметніше до южноруськог [о].
Я Вам вельми дячен за Ваші уваги в сій передміті, готовий
послі них справлятися! Себо я цілком усвідомлений, же ніт неми-
лішої распрі на обширі словесності, позаяк азбучна. Отже в ній,
опроче нудної звяжируче, не токмо що время марнується, але і
ненависть розсівається. Дав би біг, щоб у нас уже кінець був
усім подібним распрям, але тяжко, бо скілько писателів, то, мере
тілько різних правописів, зь на привід головні: Максимович
пише: а, 6, е, й, у—і, е — ]'о, б — у, ь (старе); Квітка: и — і та
"Ь, ьі — и; Лучкай пише ь; Левицький: а—є, б — і, е — ]"о, С — у,
83
{ж—ц; тепер ще приймуть ] Вука, Котляревський и та і — і,
ьі — и. Тілько неточностей в сих правописаннях окреме одного
Котляревського. От і моє правописання сходиться з Котляревсько-
го] з тою відміною, же я усюди рядучися послі духа і потреби
язика нашого, інуда відступив-єм від него. Однак зьде сповідаю
явно, що я всегда готовий лишитися усіх новостей, коли лишень
вони будуть на перепоні творячійся кжноруській словесності.
Отже, первий ступень ід сему є, по Вашій пораді, занехання бук-
ви ц.
Зістаю з глубокою почестю, всегда готовий ід Вашим услугам.
Далибор — Іван Вагилевич
У Львові, дня 2 квітня 1837 [р.]
Коге8роп(1епсе Рауіа Ло8еїа 5аГа?іка.~ Саєі 1.— 5 . 935—938; Шашкевич Маркіян, Вагилевич
Іван, Головацький Яків.— Твори.— С. 199—202.
№ 27
1837 р„ квітня 11. Львів,—ДОНЕСЕННЯ ДИРЕКТОРА ЛЬВІВСЬКО!
ПОЛІЦІЇ Л. ЗАХЕР-МАЗОХА МІНІСТРУ ВНУТРІШНІХ СПРАВ АВСТРІЇ
И. ЗЕДЛЬНІЦЬКОМУ ПРО ВИЯВЛЕННЯ ВІДОЗВИ ТА ПІСЕНЬ
ДЕМОКРАТИЧНОГО ЗМІСТУ, ЗВЕРНЕНИХ ДО УКРАЇНСЬКОГО
НАСЕЛЕННЯ ГАЛИЧИНИ
Ваша ексцеленціє!
Таємними каналами я отримав копію відозви до русинів196,
яку подаю у перекладі німецькою [мовою], що, як говорять, про-
тягом довгого часу поширюється в краї. Оригінал тексту я Одно-
часно передаю ц.-к. Крайовій президії, зазначаючи, що на [мож-
ливість] появи цієї відозви у Львові буде звернена особлива ува.
га. Між іншим, я отримав також повідомлення, що останнім ча-
сом в селах поширюються руські пісні, які мають подібну демо-
кратичну спрямованість.
Я уже вжив заходів, щоб одержати їх, і копії не забарюся пе-
редати вашій ексцеленції.
[Л.] Захер
Львів, II квітня 1837 р.
Українсько-руський архів,— Т. 3.—С. 60. Переклад з німецької.
№ 28
1837 р„ квітня 17. Пешт.— ІНФОРМАЦІЯ РЕДАКТОРА ЧАСОПИСУ
«СРБСКІЙ НАРОДНИЙ ЛИСТІ» 197 Т. ПАВЛОВИЧА ПРО ВИХІД
З ДРУКУ АЛЬМАНАХУ «РУСАЛКА ДНІСТРОВА»
Найновіший, однак, твір малоросійської літератури, який дій-
сно можна рекомендувати кожному любителю слов’янської Літе-
ратури, особливо філологам і граматикам, насамперед ради піз-
нання тієї мови, якою розмовляє більше мільйона слов’ян, є на-
друкований тут, у Буді, 1837 р. під назвою «Русалка Дністрова».
[Це] перша книга, написана простою народною малоросійською
мовою і надрукована нашими гражданськими буквами. В ній по-
84
міщені: 1) Народні пісні;
2) Переклади: а) Сербські
народні пісні; б) Із чеського
«Краледвірського рукопи-
су». 3) Старина.. Книга об-
сягом 10 аркушів надруко-
вана на доброму папері,
в гарних обкладинках, а її
ціна 55 кр [ейцерів] сріб-
лом]. Придбати її мож-
на в Пешті в редакції
«С [ербського] Н [ародного]
л [исту]»:
Србскій Народний листь.— 1837.—
№ 16.— С. 128. Переклад із сербської;
З історії міжслов’янських зв’язків.—
К., 1983.—С. 108—109.
№ 29
1837 р., квітня 22. Пешт.— ЛИСТ
Т. ПАВЛОВИЧА ДО Я. ГОЛО-
ВАЦЬКОГО ІЗ СХВАЛЬНИМ
ВІДГУКОМ НА ВИХІД У СВІТ
«РУСАЛКИ ДНІСТРОВОЇ»
Любязні брати слов’яни!
Шануючи Ваші дорогі Титульна сторінка альманаху «Русалка
„ „ . „ „ _ „ Дністрова» з автографом -М. Шашкевича.
ДЛЯ мене поздоровлення, 1837 р
які були переказані паном
Петровичем, я не міг пропустити нагоду віддячити Вам за
любов і дружбу до слов’янства і запевнити, як я Вас ціную.
Для мене кожен словянин милий і дорогий, а понадто той,
який не лише допомагає і вдосконалює [літературу слов’янську],
але словом і ділом старається і прагне піднести народність сло-
в’янську. Я особисто мав можливість і чути і бачити гідні схва-
лення твори Ваші |98, а особливо мене тішить Ваша палка любов
до слов’янства, що розгорілася у Вашім молодому серці, а якщо
й надалі збережете відданість слов’янській справі, заслужите
вдячність нащадків. Зрештою, бажаючи на ділі засвідчити, як я
люблю і шаную Вас, прошу мої сербські книги, які є у господаря
Владислава Антича, тамошнього торговця, люб’язно прийняти в
дар як незначне свідчення моєї любові до Вас, а разом з цим
деколи згадати і ваших братів сербів. З дружніми почуттями
Теодор Павлович
У Пешті, 22 квітня 1837 р.
Кореспонденція Якова Половецького в літах 1835—49,— С. 6—7. Переклад з сербської.
№ ЗО
1837 р„ квітня 24. Львів.—ДОНЕСЕННЯ КЕРІВНИКА ПРЕЗИДІЇ
ГАЛИЦЬКОГО ГУБЕРНСЬКОГО УПРАВЛІННЯ Ф. КРІГА МІНІСТРОВІ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ АВСТРІЇ И. ЗЕДЛЬНІЦЬКОМУ ПРО ВИЯВЛЕННЯ
РЕВОЛЮЦІЙНОЇ ВІДОЗВИ, ПОШИРЮВАНОЇ СЕРЕД ВИХОВАНЦІВ
ЛЬВІВСЬКОЇ ДУХОВНОЇ СЕМІНАРІЇ
Ваша високоблагородносте, графе!
Незабаром після того, як я, у своєму донесенні від 12 квітня
ц[ього] р[оку], повідомив вашу ексцелепцію про одну, знайдену
у Снятині, революційну відозву руською мовою199, у Львів-
ській гр.-кат. митрополичій семінарії була виявлена друга подіб-
на відозва 20°, переклад якої я додаю. Зміст цієї статті більш мер-
зенний, ніж попередньої" а оскільки вона менше абстрактна, то
також і більше шкідлива.
Вона являє собою не що інше, як наслідування «Слів віруючо-
го» Ламепне201 і розрахована на руський народ. За виразними
натяками вона належить перу поляка. Поява другого такого ви-
твору революційного фанатизму вказує па планомірну обробку
руського народу і вимагає детального розслідування. Необхідно
виявити їх автора і суворо поставитися до тих осіб, які будуть в
цьому скомпрометованими.
Спрямованість цієї відозви — на революційній основі добитися
об’єднання польського і руського народів, знищити любов і від-
даність народу до монарха, який подається як справжній вину-
ватець всіх тягарів і страждань народу, а аристократія, духовен-
ство, вищі офіцери і чиновники — як його оплачувані помічники.
Судячи з точних знань про провінцію, що їх має автор цієї відо-
зви, його намагання показати її у ворожому світлі, він, очевидно,
є галичанином і напевно належить до таємної організації.
Виявлена нещодавно в гр.-кат. семінарії відозва була в при-
міщенні Львівського університету передана слухачем хірургії Мон-
цібовичем вихованцеві гр.-кат. семінарії Іванові Охримовичу.
Останній разом з вихованцями Котовичем, Ізидором Винницьким
і,Каєтаном Станкевичем зробили з неї копію, яку він дав про-
читати вихованцеві Проскурницькому, в якого вона під час са-
мостійних занять у семінарійному музеї була помічена і відібра-
на префектом студій Ільницьким-. Оригінал Охримович повернув
назад Монцібовичу. Я, після того як був повідомлений про цей
випадок, розпорядився негайно провести ревізію у Мопцібовича,
яка не дала результатів. Тепер (оскільки мало місце порушення
громадського спокою), я направляю справу кримінальним орга-
нам влади. Згадані теологи були виключені паном греко-като-
лицьким митрополитом з теологічних студій і вони разом з Мон-
цібовичем й падалі перебувають під поліцейським наглядом.
[Ф.] Кріг
Львів, 24 квітня 1837 р.
Українсько-руський архів.— Т. З,— С. 64—65. Переклад з німецької.
86
Будинок друкарні у м. Буді (Угорщина), в якій був надрукований альманах
«Русалка Дністрова».
№ 31
1837 р„ квітень*. Львів.—З ДОНЕСЕННЯ ЛЬВІВСЬКОЇ ДИРЕКЦІЇ
ПОЛІЦІЇ МІНІСТЕРСТВУ ВНУТРІШНІХ СПРАВ У ВІДНІ
ПРО РЕПРЕСИВНІ ЗАХОДИ, ЗАСТОСОВАНІ ПРОТИ ВИХОВАНЦІВ
ЛЬВІВСЬКОЇ ДУХОВНОЇ СЕМІНАРІЇ, ПРИЧЕТНИХ ДО ПОШИРЕННЯ
РЕВОЛЮЦІЙНОЇ ВІДОЗВИ
Поліцейські розслідування, проведені протягом ЦЬОГО МІСЯЦЯ,
дають важливі докази того, що спрямування громадської думки я
правильно визначив у донесенні від 9 лютого, що вона рішуче
спрямована на те, щоб обробити молодь і нижчі класи народу в
революційному дусі і заплямувати більшість галицького населен-
ня, зокрема, духовенство та селян гр.-кат. віросповідання, які до
цього часу були вірними високому урядові. На жаль, здається,
що русини, які ніколи не виявляли симпатій до польського питан-
ня, починають щораз більше сприймати демократичні ідеї, що,
очевидно, пояснюється товариськістю і характером цього класу
народу. Як тільки я отримав [відозву] до русинів, копію її ша-
нобливо передав вашій ексцеленції разом з донесенням від 11
цього місяця. [Одночасно] в президію надійшло кілька [примір-
ників відозви] від коломийського окружного управління.
* Лист датується за публікацією.
87
Під час церковного свята в Снятині Коломийського округу в
місцевій корчмі зібралося багато гр.-кат, священиків, після від’їз-
ду яких було виявлено домашній халат, в кишені якого знайдено
відозву. Власником халата виявився гр.-кат. ’ священик Словен-
ський 202. У зв’язку з цим мені здається, що ця відозва циркулює
серед гр.-кат. духовенства. Мені також надіслали примірники
(відозви) з Станіславського округу. Розслідування справи цього
священика ще триває.
Ще один підозрілий твір руською мовою, що містить сім листів
з коментарями, було виявлено в гр.-кат. семінарії вихователем у
вихованця Проскурницького в дусі «Слів віруючого». В ньому
образно описуються утиски народу податками, рекрутчиною, мо-
нополією, панщиною і т. д. і міститься заклик до русинів разом
з польськими братами скинути гніт. З розслідування, яке провів
митрополит, з’ясувалося, що цей твір вийшов від згаданого вже
слухача хірургії Монцібовича, в якого два тижні тому було про-
ведено обшук. Було також встановлено, що вихованці Микола
Проскурницький, Іван Охримович, Михайло Котович, Ізидор Вин-
ницький та Каєтан Станкевич — сини греко-католицьких свяще-
ників і дяків, частково ці [листи] переписали, а частину просто
прочитали. Пан митрополит ще в місяці березні запросив пана
єпископа Снігурського з Перемишля для спільної наради у Льво-
ві, щоб вирішити як зупинити [моральну] зіпсованість [вихован-
ців]. Внаслідок розслідування було виключено вихованців Дмитра
Мохнацького203 і йосифа Валька 204, дано напучення іншим,
а також вирішено негайно виключити згаданих п’ять богословів з
семінарії і духовних занять. Ц.-к. Крайова президія повідомила
про цей випадок ц.-к. апеляційний суд і дала одночасно розпо-
рядження про затримання названих п’ятьох вихованців до даль-
ших вказівок кримінального суду. Хірурга Монцібовича ще раніше
спіткала така ж доля, але проведений у нього старшим комісаром
Лоренсі детальний обшук не дав результатів...
Хто хоча б трохи знає екзальтованість і активну солідарність
молоді, повинен погодитися з думкою, що подібні завжди суворі
і рішучі заходи навряд чи розглядаються тими, кого це стосуєть-
ся, як покарання, тому що це вони вважають благородною ідеєю,
за яку вони хотіли боротися. Ц.-к. Крайова президія рішуче вва-
жає необхідним насамперед надіслати в усі окружні управління
список прізвищ [вихованців], які виключені з семінарії, щоб пе-
решкодити їм одержати посаду мандатора чи іншу службу і тим
самим вони не мали б можливості безпосередньо здійснювати
шкідливий вплив на підданих...
[Підпис відсутній]
Українсько-руський архів.— Т. 3.— С. 56—59. Переклад з німецької.
(88
Список заборонених віденською цензурою видань, до якого занесено альманах
«Русалка Дністрова». 1837 р.
№ 32
1837 р„ травня 17—19. Львів,— ТАЄМНИЙ ДОНОС НА ІМ’Я ДИРЕКЦІЇ
ЛЬВІВСЬКОЇ ПОЛІЦІЇ ПРО ВИНИКНЕННЯ ТАЄМНИХ РЕВОЛЮЦІЙНИХ
ОРГАНІЗАЦІЙ СЕРЕД СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ ЛЬВОВА ТА УЧАСТЬ
В НИХ М. ШАШКЕВИЧА, І. ВАГИЛЕВИЧА ТА Я. ГОЛОВАЦЬКОГО
Таємне донесення, яке отримав нижчепідписаний 17 травня
1837 р., пообіцявши не розголошувати ім’я донощика. Дослівно:
Вже в 1833 р., коли за наказом Залівського була організована
•експедиція в Росію 205, в Галичині з’явилося кілька емісарів з
Франції, наміри яких спрямовувались виключно на те, щоб викли-
кати серед галицького населення, особливо серед вищих класів,
дух невдоволення і бунтарства. Заклики-звернення до нації, книги
і все те, що лише мало революційну тенденцію, було тоді принесе-
но і поширювано поміж жителями і особливо серед студентської
молоді. Польська еміграція була озброєна і організована. Були
також залучені люди з вищих станів, особливо ті, які брали участь
в революції 1831 р.206, і всі вони були готові до виступу. Все це
відбувалося за згодою провідників польської революції, які емі-
грували в Париж. Але вони, здебільшого прихильники князя Ада-
ма Чарторийського 207, в цій експедиції не могли знайти вигоду ні
для себе, ні для своїх планів. Знаючи погляди справжнього демо-
крата Залівського, побоюючись втратити своє привілейоване ста-
новище, престиж і блиск, проти яких виступали демократи, вони
.намагалися чинити опір таким проектам.
Про план Залівського було проінформовано французький двір,
який, в свою чергу, надіслав повідомлення в Санкт-Петербург. Але
галицька аристократія була попереджена своїм власним делегатом
(Булевським), якого направив князь Адам Чарторийський з Пари-
жа. Таким чином, експедиція була паралізована і незабаром, як
відомо, ліквідована.
Приблизно в середині 1834 р. князь Адам Чарторийський та-
кож забажав дещо зробити для польської справи. З цією метою
він направив генерала Хшановського в Галичину, доручивши йому
•організувати «партизанку» і генерал виконав це завдання. Він на-
писав книгу під назвою «Партизанка», в якій описав всі військові
правила: організацію служби і, взагалі, все, що необхідно знати
партизанові і таку «партизанку» чисельністю 6000—8000 чол [овік]
кажуть, дійсно організував. Найбільший розмах вона мала в Сан-
чівському та Коломийському округах. Йому потрібний був ще зов-
сім незначний -час для виступу. Але демократична партія довіда-
лася про це і, з свого боку, послала в Галичину емісара (Ходзька),
щоб застерегти втягнуту Хшановським шляхту і направити її на
істинний шлях. Внаслідок задуми не були реалізовані. В цей час
Замойський теж перебував у Галичині.
Тепер почали розуміти, що на акт насильства, а саме на рево-
люцію, не можна розраховувати і вирішили добиватися мети, хоч
і протягом довшого часу, шляхом пропаганди.
Таким чином, сюди в Галичину були направлені емісари-про-
90
пагандисти, а разом з їх прибуттям у нас створилися таємні орга-
нізації і вся революційна діяльність, яка раніше, принаймні в Га-
личині, значною мірою була спрямована проти Росії, тепер спря-
мована проти всіх престолів.
У 1833 р. серед львівської молоді поширились таємні організа-
ції. Спочатку вони розраховували на повстання поза межами крак>
і ними керували ті, хто вперше брав участь у таємних товарист-
вах, в яких здійснювався збір і розподіл коштів для еміграції.
До них входило багато графів, імена яких, очевидно, відомі. Але
після невдачі плану Залівського ці таємні організації набрали
іншого характеру. Вони встановили зв’язки з емігрантами в Швей-
царії та Франції і реорганізували товариства за іншим статутом,,
змінювали його кілька разів, як і саму назву, за зразком різних
закордонних організацій, в погодженості і об’єднано з якими
діяли до того часу, поки нарешті «Молода Польща» 208 не стала
частиною «Молодої Європи» 209 на основі статуту і спрямованості
останньої.
Перші організації серед студентської молоді появилися у
1833—1835 рр., їх очолювали Федорович і Валігурський 2І°. Часто
збиралися в них на квартирах, де співали підбурюючих пісень,
обговорювали революції, найбільш оптимальні засоби і шляхи їх
здійснення в подібній країні, все це вирішувалося в тісному взає-
мозв’язку. Книги купувалися на зібрані гроші і розподілялися між
людьми...
Учні, які вийшли зі школи Федоровича: Маньковський, Олек-
сінський, Ломницький, Рунге, Латтінек, Павліковський, Лозин-
ський, Мадеєвський, Хшонстовський та ін [ші].
З Валігурським сходилися: Куфельковський, Юзефчик, Шашке-
вич (засновник теперішньої руської школи в гр.-кат. семінарії),.
Айвас, Вежхлейський.
Третя школа була Візе (пасинок міського реєстратора Івано-
вича і, як я думаю, перебуває в Угорщині). Там сходилися: Мат-
ковський, Бабірецький, Марцінкевич, Кляйн, Поль, Гошарт, КуЛь-
чицький, Новаківський, двоє останніх — греко-католицькі свяще-
ники.
З цих трьох відомих мені шкіл революції жодна не втрима-
лася. Авторитет керівників впав і їх учні заснували самостійні
організації. Разом з творами з Франції та Німеччини на них впли-
вали інші принципи, яких пізніше дотримувалися.
Серед цих учнів ТОДІ, як і тепер, своєю діяльністю виділявся
Маньковський. Більшість зібрань проходило в нього. Його учні:.
Монцібович, Домін, до нього від семінаристів рим.-кат. і гр.-кат.
віросповідання через руки Мадеєвського і Юзефчика попадали всі
книги з семінарії. Семінаристи також заходили до нього.
Утворилася теж школа поетів, серед яких найбільш відомим є
Євстахій Рильський, покійний Лозінський, Больберіц та ін. Далі,
Мощанський, Дуна'євський Альбін, Скулімовський, обоє Роман-
ських, Ромський, Трускавецький, Зайончковський, Скальковський,
91»
Капішевський, Шлегель та ін. Всі вони підтримують зв’язок з
Маньковським та Мадеєвським.
Із всіх учасників організацій, що утворились на даний
час і які продовжують існувати, мені добре відомі наступні
особи:
З четвертого року юридичного: Бочковський, Гіцкевич, Хитрий,
Хшонстовський, Чайковський, Делінковський, Федорович, Гуген-
мос, Фелонек, Капішевський, Ліпінський, Нейссер, Пашинський,
Шлегель, Смолуховський, Шапровський, Тюрманн, Вонтровський,
Урбан (переховує бібліотеку в своєму чемодані, але дає читати
тільки довіреним людям).
Третій рік юридичного: Рунге, Гарапіх, Гнатковський Франц,
Яноха Георг, Кобузовський Чеслав, Козловський Стефан, Кро-
бицький, Мохнацький Марцель, Павліковський, Плевінський, Ро-
мер, Рильський Казимир, Штокгамер, Смєшек, Віктор Якуб, Віль-
гельм, Звольський.
Другий рік юридичного: Дунаєвський Альбін, Капусцінський,
Кавецький, Куфельковський, Маєвський, Мокжицький, Морген-
бесєер, Олексінський, Піч, Рильський Карл, Сілецький 2П, Стравін-
ський, Урбанський, Вахольц, Вендриховський, Зажицький.
Перший рік юридичного: барон Баттагліа з Перемишля, Чер-
ський, Яноха, Кайзер Едуард, Любачевський, Любінський, Орлов-
ський, Прокопович, Рожанський, барон Шваммберг — вихованець
Каспера Ценглевича 212, Сцісловський, Стоковський, Валігурський,
Вільчинський, Винницький, Целлінгер.
З хірургічних студій: Латтінек Євген, Ломницький, Губманн,
Мадеєвський, Маньковський, Півецький (вийшов, в провінції), За-
луський, Бучаневич (в провінції), Бартман, Яноха, Комарницький,
Кшиштофович, Монцібович, Мощанський213, Мисловський, Ши-
манський, Василевський, Вноровський, Кляйн, Поль, Мравінчиц
і Лазечко, який брав участь в поході у Польщу, попав в російсь-
кий полон і служив солдатом на пруському кордоні.
З філософського, 1 рік: Блотницький, Больберіц, Янусевич, Па-
дух, Сколімовський, Тітц, Трускавецький (має бібліотеку), Зайон-
чковський (проживав в одного службовця бухгалтерії, який має
заборонену бібліотеку і позичає книги), Завадський.
II рік: Авайс, Больберіц, Длугошевський, Едер Карл, Гловаць-
кий разом з своїм братом, теологом в Тарнові, Гайдуцький, Колі-
товський, Ланцінгер Антон, Легенза, Махальський (вийшов), Пу-
хальський (вже в Тернополі був залучений в організацію), Ромер,
Романський, Скальковський, Бендзінський (вже в Перемишлі від-
значився активністю), Вежхлейськпй, Захар’ясевич.
З 1-го року теології: Дрималик, Головацький (один з керівни-
ків російської партії в семінарії), Помянковський, Зборовський,
Вагилевич (дуже ексцентричний, був заарештований в Коломий-
ському окрузі, керівник російської партії). [Примітка на полі ін-
шим почерком:] За даними, що надійшли до мене з іншого джере-
ла, Вагилевич зв’язаний і переписується з російським вченим
Погодіним.
92
II рік: Балько, Бжеський, Добрянський Олександр, Городинсь-
кий, Куличковський Петро, Величковський, (росіянин).
III рік: Граб214, Мінчакевич 2ІВ, Сєркевич.
IV рік: Алексевич Спнридон, Балько, Форманіош, Голинський,
Гловацький (обидва в Тарнові), Карачевський, Луцький, Мохнаць-
кий, Полончик, Сломка, Слойка (всі чотири в Тарнові), Триба,
Шашкевич (голова російського товариства), Вонторський (в Тар-
нові), Величковський2,6 (обоє належать до російської] партії),
Бучаневич.
Виключені з семінарії особи також належать сюди.
Це, хоча і не зовсім, повна характеристика подій і теперішньо-
го становища партій, про які я буду старатися поступово робити
детальні повідомлення.
Записано і закінчено вночі 17 і 19 травня 1837 р.
[Л.] Захер, директор поліції
ЦДІА УРСР у Львові.— Ф. 146, оп. 5, спр. 1828.— Арк. 6—21. Рукопис. Оригінал. Переклад
з німецької.
№ 33
1837 р„ червня 13. Львів,— З ПРОТОКОЛУ ЗАСІДАННЯ РЕКТОРАТУ
ЛЬВІВСЬКОЇ ДУХОВНОЇ СЕМІНАРІЇ У СПРАВІ ВИХОВАНЦІВ
М. ШАШКЕВИЧА, І. ВАГИЛЕВИЧА І Я. ГОЛОВАЦЬКОГО,
ЗАПІДОЗРЕНИХ У ВИДАННІ В ОБХІД ЛЬВІВСЬКОЇ ЦЕНЗУРИ
АЛЬМАНАХУ «РУСАЛКА ДНІСТРОВА»
Найдостойніший ректор нагадує:
Ц.-к. управління ревізії книг доручило мені як цензору руських
книг прорецензувати анонімну книжечку, написану руською і на-
друковану в Угорщині в Буді у 1837 р. під назвою «Русалка Дні-
строва». Творик цей, що містить різні сумнівні місця і видає авто-
ра як прихильника нововведень, скоро буде заборонений цензу-
рою. Знайшовши у цій книжечці вміщені статті, підписані іменами
Шашкевич, Вагилевич і Головацький, я запідозрив, що авторами
цієї збірки можуть бути такі вихованці семінарії: Шашкевич Мар-
кіян, Вагилевич Іван та Головацький-ек'стерніст львівської діаце-
зії, яких я вирішив закликати.до себе і встановив, що вони є укла-
дачами цього творика.
Обох вихованців: Шашкевича Маркіяна, Вагилевича Івана,
а також екстерніста Якова Головацького слід викликати і допи-
тати в ректораті і якщо після суворого дізнання це підтвердиться,
то результат слід передати уряду митрополичої консисторії. Цим
закінчується засідання. Протокол писав префект студій
Ільницький
Венедикт Левицький, [Климентій] Дембіцький,
[Антайль] Вітоишнський, Савв[атій] Гарасевич, [Іван] Слимаковський,
[Юліан] Дунайський, [Микола] Гординський, [Іван] Ільницький
Львів, 13 червня 1837 р.
ЦДІА УРСР у Львові.— Ф. 451, оп. 2, спр. 821.—Арк. 10. Рукопис. Оригінал. Переклад з
латинської.
№ 34
1837 р„ червня 13—15. Львів,—ПРОТОКОЛ ДОПИТУ М._ ШАШКЕВИЧА,
І. ВАГИЛЕВИЧА І Я. ГОЛОВАЦЬКОГО, СКЛАДЕНИЙ КЕРІВНИЦТВОМ
ЛЬВІВСЬКОЇ ДУХОВНОЇ СЕМІНАРІЇ У СПРАВІ ВИДАННЯ В ОБХІД
МІСЦЕВОЇ ЦЕНЗУРИ АЛЬМАНАХУ «РУСАЛКА ДНІСТРОВА»
Протокол
складений 13 червня 1837 р. після обіду в зв’язку з переданим ц.-к.
управлінням ревізії книг ректору г.-к. семінарії, як цензору русь-
ких книг, для офіційного цензурування книжечки під назвою «Ру-
салка Дністрова», в якій вміщені статті вихованців семінарії
Шашкевича Маркіяна *, слухача 4-го курсу теології, Вагилевича
Івана, теолога 1-го курсу, а також Головацького Якова, екстерніс-
та 1-го року теології. . -
Спочатку викликали і допитали Шашкевича Маркіяна *:
І. Пит[ання]. У творі «Русалка Дністрова» більшість статей
підписано вашим прізвищем; Вас запитують, чи ви автор цих ста-
тей?
Від [повідь]. Підписані моїм прізвищем статті дійсно належать
мені, частково я їх сам написав, частково переклав з сербської і
чеської.
II. Пит[ання]. Коли ви працювали над цим?
Від [повідь]. Ці статті я написав у різний час чотири-п’ять ро-
ків тому, коли я ще, будучи поза семінарією, навчався на філо-
софії.
III. Пит[ання]. Які були ваші головні наміри під час створен-
ня цього збірника і написання його статей?
Від [повідь]. Я випробовував свої сили руською мовою, оскіль-
ки це моя рідна мова, яка значно відрізняється від мови церковної
і великоросійської (московської), і хотів заложити наріжний ка-
міні для її дальшого розвитку і тим самим зарадити нестачі русь-
кої літератури.
В час написання статей моїм головним наміром .було сприяти
розвитку руської мови і літератури цією мовою настільки, на-
скільки вистачало моїх слабких сил. Оскільки я був впевнений, що
ця мова значно ** відрізняється від церковної і *** російської (мос-
ковської) мови, то я шукав її в мові народу, збирав там, де мав
змогу, за прикладом Вацлава з Одеська народні пісні, і.народні
казки, щоби на них краще досліджувати будову руської мови.
IV. Пит [ання]. Хто готував цей збірник і складав народні пісні
і народні оповідання? А також, хто переправляв його до друку в
Угорщину? І за чиї гроші це робилося?
Від [повідь]. Цей збірник склав не я, а Яків Головацький, слу-
хач 1-го курсу теології, котрому я передав багато статей. Він пе-
редав також тамошній цензурі для перегляду **** і організував
* В оригіналі «Мартіяна».
** Перекреслено олівцем.
*** Додано олівцем — дуже.
**** Перекреслено олівцем і на це місце проставлено слово «цензурування».
94
його видання, на яке я також обіцяв внести частину витрат
V. Пит[ання]. Який тираж? Скільки становлять ваші витрати?
Скільки внесли в це ви? І звідки ви взяли гроші?
Від [повідь]. Увесь тираж, мабуть, склав 800 примірників. Скі-
льки він коштує, мені не відомо; я вніс свою частину— 15 дука-
тів, які я позичив у мого двоюрідного брата Івана Авдиковського,
священика-адміністратора у Кутах.
0 5-й годині після обіду протокол було перервано, оскільки на-
став час загального виходу вихованців семінарії.
Венедикт Левицький,
виконуючий обов'язки ректора сем[інарії]
Львів, 13 червня 1837 р. ,,
К[лим] Дембіцький, вїце-ректор
[Айталь] Вітошинський, віце-ректор
Іван Ільницький, префект студій
Маркіян * Шашкевич, слухач св. теології 4гго курсу,
вихованець гр.-кат. семінарії
Продовження протоколу 14 червня, перед обі-
д р м,,
VI. Пит[ання]. Які були ваші наміри при публікуванні цього
збірника, чому не віддали його друкувати тут, а в Угорщині, через
тамошню цензуру.
Від [повідь] . Я думав згодом видати інші твори духовного зміс-
ту, але спочатку хотів знати думку громади відносно мого писання
і в' моїй подальшій роботі використовувати як директиву зроблені
з цього приводу нагадування і зауваження. Те, що книжечка на-
друкована в Угорщині, сталось виключно з волі збирача Головаць-
кого. Він організував видання там, де йому обійшлбся найдешев-
ше. Що стосується цензури, то малось на увазі, що оскільки ця
книжечка повинна була друкуватись не за кордоном, а в Австрій-
ській державі, і тамтешня цензура також підлягає тим самим
принципам цензурування, як і наша. А втім, якщо хотіли, щоб на-
друкувати книжечку в Угорщині, то і в цензуру треба було пода-
вати в Угорщині.
VII. Що повинно означати згадування імен багатьох осіб у пе-
редмові книжечки, особливо Верещинського в словах: «поклонися,
«Русалко»**, (поклонися, руська співачко) *** високошановному
пану Верещинському, котрий покликав тебе до життя, і всім ос-
таннім, котрі тебе прикрасили?»
Відповідь. Ці особи називаються за прізвищами, бо вони у різ-
ний час подали укладачу народні пісні, і тому необхідно згадати
там також і їх. А Верещинському, котрого, я особисто не знаю,
тому публічно висловлюється подяка, що він позичив Якову Голо-
вацькому на покриття витрат на друкування 60 гульденів конв [ен-
ційною] мон [етою].
* В оригіналі «Мартіян».
** Два останніх слова в тексті українською мовою, але латинськими літе-
рами.
*** Над останнім словом олівцем надписано «Иутріїе» — німфа (иім.).
СЕ
VIII. Пит[ання]. Коли Головацький організував видання кни-
жечки? І як ви посміли давати без відома ректорату друкувати
свої статті за межами провінції? *
Від [повідь]. Я вважаю, шо цей збірник Головацький здав у
цензуру і до друку в 1835 р., оскільки він у тому році навчався
на першому курсі філософії в Угорщині. А те, що мої статті на-
друковані без відома ректорату, сталось від того, що я передав
їх Головацькому ще чотири чи п’ять років тому, коли я був ще
поза семінарією і не підлягав ректорату.
IX. Як міг цей збірник бути відданим до друку ще в 1835 р.,
якщо згідно з датою, що знаходиться на титульній сторінці, він
надрукований в поточному році?
Від [повідь]. Дата 1837 за звичаєм книгодрукування поставлена
тому, що звичайно на всіх книгах, які друкуються у другій поло-
вині року, аби вони вважалися новинкою, вказується дата наступ-
ного року.
X. Пит[ання]. Може, ви маєте що-небудь додати до сказаного
або що-небудь змінити?
Я хочу додати ще до сказаного, що свої статті я написав зов-
сім не зі злого наміру, оскільки в протилежному випадку я під-
писав би їх не своїм прізвищем або ліпше залишив би без підпису.
На цьому протокол з Шашкевичем Маркіяном ** закінчується.
Венедикт Левицький, виконуючий обов’язки ректора семінарії
А [далі] Дембіцький, віце-ректор
[Айталь] Вітошинський, віце-директор
Іван Ільницький, префект студій
Львів, 14 червня 1837 р.
Маркіян *** Шашкевич, слухач св. теології 4-го курсу,
вихованець гр.-кат. семінарії
Продовження протоколу
Потім викликали Івана Вагилевича і запитали:
1. Пит[ання]. Чи ви писали статті, що знаходяться в книжечці
«Русалка Дністрова», підписані вашим прізвищем? У який час
все це зробили? Чи ви самі дали надрукувати їх у цьому збірнику?
Чи брали ви яку-небудь участь в покритті витрат на друкування?
Від [повідь]. Підписані моїм прізвищем статті, які знаходяться
в книжечці «Русалка Дністрова», дійсно створені мною у 1834 р.
і того ж року були передані Шащкевичу Маркіяну ****, щоби по-
містити їх у книжечці під назвою «Зоря», який він хотів видати.
(Тому, що я, однак, з часом [побачив їх] недосконалість і непо-
слідовність *****). Після того, як я залишив поезію і звернувся до
філософії та історії, я зрозумів, що ці мої перші літературні спро-
би несвоєчасні (це не продумано як слід, перебільшено ******).
* Над останнім словом надписано олівцем: «Саіігіеп»—Галичини.
** В оригіналі «Мартіяном».
*** В оригіналі «Мартіян».
**** В оригіналі «Мартіяну».
***** Текст у дужках перекреслений олівцем і доданий збоку.
****** Текст у дужках перекреслений олівцем.
Пізніше я часто вимагав від нього їх повернення і заборонив (най-
суворіше'*) подавати їх до відкритого друку. Проте це залиши-
лося без уваги, бо недавно я знайшов їх у зовсім невідомому мені
досі журналі «Русалка Дністрова». І нарешті, я нічого не вніс для
покриття витрат на друкування.
II. Пит[ання]. Звідки ви могли одержати цю книжечку «Русал-
ка Дністрова», адже вона ще не дозволена місцевим ц.-к. управ-
лінням ревізії книг і тому не може бути розповсюджена?
Від [повідь]. Ці статті я прочитав у примірнику, який передав
мені Головацький.
III. Пит[ання]. У передмові багато осіб названі за прізвищами.
Що повинно це означати? Чи знайомі вам ці особи? І в яких сто-
сунках ви знаходитеся з ними?
Від [повідь]. Крім названого там за прізвищем Коубек, котрий
живе у Львові і підтримує зі мною літературні зв’язки, інші особи
мені зовсім не знайомі і я зовсім не знаю, чому про них згадується
у цьому журналі.
IV. Пит[ання]. Відомо, що ви одержували листи з Москви. Як
виглядає справа з цими листами?
Від [повідь]. Це правда, що я одержав два листи від професора
Погодіна з Москви, але вони цілком літературного змісту і я перет
дав їх ректору в оригіналі і в копіях латинськими буквами для
перегляду.
V. Пит[ання]. Як ви познайомилися з професором Погодіним?
Від [повідь]. Я познайомився з професором Погодіним випад-
ково у бібліотеці, під час його переїзду через Львів.
VI. Чи маєте ви що-небудь додати в протоколі чи шо-небудь
змінити?
Від [повідь]. Я додам до цього єдине зауваження, що ні в краї-
ні, ні за кордоном я не беру участі у будь-якій недозволеній орга-
нізації і що я, вивчаючи теологію і виконуючи доручені мені рек-
тором літературні праці, а саме переклад аскетичної книжечки
14 св. Фоми з Кемпіса217 руською [мовою] **, надто зайнятий, аби
у мене був час для листування.
На цьому протокол допиту Вагилевича закінчено.
Венедикт Лееицький, виконуючий обов’язки ректора семінарії
[Айталь] Вітошинський, віце-ректор
Іван їльницвкий, префект студій
Іван Вагилевич, слухач 1-го курсу святої теології
і вихованець гр.-кат. семінарії
Львів, 14 червня
1837 р. після обіду.
Продовження протоколу
Нарешті, викликали Головацького і запитали:
І. Пит[ання]. Чи ви писали статті у книжці «Русалка Дністро-
ва», підписані вашим прізвищем? Коли ви це зробили?
* Останнє слово сильно перекреслене олівцем.
** Додано олівцем: «і українського словника».
4 8-1177
ОТ?
Від [повідь]. Я автор статей, підписаних моїм прізвищем. Я пра-
цював над ними приблизно у 1834 р.
II. Пит[ання]. Ви підготували цей збірник народних пісень і
народних оповідань? З яким наміром?
Від [повідь]. Я підготував цей збірник і при тому ні з якою
іншою метою, крім того, щоби руські народні пісні, які багатьма
іншими, зокрема Вацлавом з Одеська, видані латинськими буква-
ми, були надруковані руською мовою, її власного орфографією,
оскільки польські букви здавалися мені зовсім непридатними і не-
достатніми для передачі руських слів.
III. Пит[ання]. Хто переправив цей збірник для друкування в
Угорщину? Чому саме в Угорщину? Хто покривав витрати на дру-
кування і на інше?
Від [повідь]. Я сам доставив цей збірник для друку в Угорщину
в 1835 р. і тому в Угорщину, бо там друкування і папір обходяться
дешевше і я міг організувати видання цієї книжечки там легше,
ніж де-небудь в іншому місці. Оскільки я там же, а саме в Пешті,
навчався на 1-му курсі філософії, то цю справу міг влаштувати без
зусиль. Також моєю метою ні в якому випадку не було уникнення
тутешньої цензури *, але я повинен був передати в цензуру кни-
жечку там, де хотів її друкувати. Друкування та інші витрати сам
я не покривав, оскільки у мене немає засобів, однак я позичив не-
обхідні гроші: у директора окружної школи в Коломиї Верещин-
ського 60 гульденів кон[венційною] мон[етою], у Маркіяна **
Шашкевича 15 дукатів, які я сподіваюся вернути після продажу
цієї книжечки покупцям, віруючим.
IV. Пит[ання]. Ви кажете, що цю книжечку дали до друку в
1835 р., а на титульній сторінці вказана дата 1837 р.
Від [повідь]. У 1835 р. я передав книжечку тамошній цензурі на
перегляд***, і лише наприкінці 1836 р. це видання могло піти в
друк ****; Але оскільки я в цей час навчався уже у Львові на дру-
гому курсі філософії, то турботу про цю справу передав юристу Ге-
оргію Петровичу, котрий вчився там. А щодо дати 1837, то, без
сумніву, вона була проставлена друкарем, бо звичайно, коли
книжка друкується наприкінці року, ставлять наступний рік.
V. Пит[ання]. Що повинно означати згадування багатьох осіб
у передмові до книжечки.
Від [повідь]. У зв’язку з тим, що особи із згадуваними там прі-
звищами були також люб’язні передати мені свої старі зібрання
народних пісень, то я вважав справедливим висловити їм мою
вдячність, особливо я вважав своїм обов’язком публічно вислови-
ти свою вдячність Верещинському за позичені гроші.
VI. Чи маєте ви що-небудь додати до сказаного або що-небудь
змінити?
* Над останніми словами надписано олівцем «обійти»;
** В оригіналі «Мартіяна».
*** Над останнім словом надписано олівцем: «цензурування».
**** Над останнім словом надписано олівцем: «друкування».
98
Від [повідь]. Мені нічого до сказаного ні додати, ні що-небудь
змінити?
На цьому весь протокол закінчений 218.
Венедикт Левицький — виконуючий обов’язки ректора семінарії,
[Айталь] Вітошинський— віце-ректор
Іван Ільницький, префект [студій]
Яків Головацький, слухач св. теології першого року
Львів, 15 червня
1837 р., після обіду
Зоря (Львів).— 1888.— № 1.— С. 12—14. Переклад з німецької.
№ 35
1837 р., 15 червня. Львів.—ДОНЕСЕННЯ РЕКТОРА ЛЬВІВСЬКОЇ
ДУХОВНОЇ СЕМІНАРІЇ, ЦЕНЗОРА В. ЛЕВИЦЬКОГО МИТРОПОЛИЧІЙ
КОНСИСТОРІЇ В СПРАВІ ЦЕНЗУРУВАННЯ І ЗАБОРОНИ АЛЬМАНАХУ
«РУСАЛКА ДНІСТРОВА»
Високоповажана консисторіальна президіє!
Минулого місяця управління цензур надіслало підписаному як
цензорові руських книг для офіційного цензурування складену
руською мовою книжечку під назвою «Русалка Дністрова»— Впіе-
єіег ХУаззег- ипб ХУаІсіпупірЬе» або руська співачка», видану
у 1837 р. в Офені в Угорщині.
Цензурування названої збірки народних пісень цими днями за-
кінчене і прийнято рішення про її заборону в основному з тієї при-
чини, що вміщені в ній статті є несвоєчасним духовним витвором
екзальтованої юнацької фантазії, читання якого, особливо в тепе-
рішній час, може ввести в оману легковажних і викликати у них
невдоволення існуючим. Разом з тим, там трапляються окремі ре-
чення такого роду, що у відриві від основного задуму автора мо-
жуть бути неправильно витлумачені.
Оскільки ж далі більшість статей у згаданій книжечці виразно
підписана іменем Шашкевича і дві — Вагилевича, що є вихован-
цями семінарії, та три — іменем Головацького, який, згідно з сер-
тифікатом, навчається на власні кошти на першому курсі теології,
а нижчепідписаний поряд з обов’язками цензора виконує також
обов’язки ректора, він вважає належним і необхідним шанобливо
донести про цю справу президії консисторії (тим більше, що через
незнання фактичних обставин і стосунків вона могла б отримати
слумачення, яке, за переконанням ректорату, не відповідало б дійс-
ності і було б шкідливе для честі семінарії), зазначаючи при тому,
що ретельним розслідуванням у справі трьох названих осіб вста-
новлено, що Шашкевич Маркіян і Головацький Яків видрукували
цю книжечку власним коштом в Угорщині без усякого підозрілого
умислу, а лише через недосвідченість, юнацьку легковажність і
марну жадобу літературної слави.
Крім того, вважається за потрібне додати, що згаданим осо-
бам у зв’язку з виданням ними в Угорщині названої книжечки без
4
99
дозволу тутешньої цензури, ректорат виніс сувору догану і під
загрозою найсуворішого покарання заборонив їм усяке листування
в літературних справах.
Венедикт Левицький, виконуючий обов’язки ректора семінарії
Львів, 15 червня 1837 р.
ЛНБ АН УРСР.—Від. рук.— Ф. 19, спр. 13.—Арк. 9, Рукопис. Копія. Переклад з німецької.
№ 36
1837 р., червня 16. Відень,— З ДОНЕСЕННЯ МІНІСТРА ВНУТРІШНІХ
СПРАВ Й. ЗЕДЛЬНІЦЬКОГО ІМПЕРАТОРОВІ АВСТРІЇ ФЕРДИНАНДУ І
ПРО ВИКРИТТЯ СЛІДІВ РЕВОЛЮЦІЙНОЇ ПРОПАГАНДИ СЕРЕД
ВИХОВАНЦІВ ЛЬВІВСЬКОЇ ДУХОВНОЇ СЕМІНАРІЇ ТА ПОШИРЕННЯ
ВІДОЗВ ІЗ ЗАКЛИКОМ ДО ЄДНАННЯ УКРАЇНСЬКОГО І польського
НАСЕЛЕННЯ З МЕТОЮ ПІДГОТОВКИ ПОВСТАННЯ ПРОТИ ІСНУЮЧОГО
ЛАДУ
...Ваша величносте!
До цього часу спостерігалося радісне явище: галицькі піддані
руського походження і особливо гр.-кат. клір при всіх обставинах
вірно стояли на боці уряду, були недоступні багаторазовому за-
манюванню революційною пропагандою. Лише останнім часом,
а саме у зв’язку з поліцейським розслідуванням у справі викриття
в латинській семінарії у Львові політичних підступів, виявилися
сліди того, що серед львівських теологів гр.-кат. віросповідання і
особливо в семінарії цього віросповідання у Львові, багато вихо-
ванців стали політично неблагонадійними. Відомий Дмитро Мох-
нацький, слухач теології, дуже розумна голова, який також про-
бує себе на письменницькій ниві, очолює там незадоволених зга-
даного віросповідання.
В результаті повідомлення, зробленого львівським директором
поліції, галицька Крайова президія інформувала гр.-кат. архієпис-
копа про необхідність проведення дисциплінарного розслідування
і прийняття рішення в справі вихованців його семінарії, проти
яких висунуте звинувачення.
В донесенні галицької Крайової президії, яке додаю тут, пові-
домляється про результати проведеного згаданим митрополитом
розслідування і одночасно про заходи, що були прийняті як з боку
ординаріату, так і Крайовою президією. Ваша величність може
звідси зробити висновок, що в результаті здійсненої у Львівській
гр.-кат. семінарії ревізії справді було виявлено багато творів,
спрямованість яких частково в політичному відношенні небезпеч-
на. Ці твори головним чином мали кандидат перемишльської єпар-
хії Дмитро Мохнацький і кандидат Львівської єпархії йосиф
Балько. Тому обох теологів було оголошено непридатними для
священицького звання, звільнено від занять з теології і виключено
з семінарії. Одночасно Львівський гр.-кат. архієпископ, за згодою
гр.-кат. єпископа з Перемишля, якого залучили для обговорення
цього питання, запропонував, щоб також інші п’ять семінаристів,
які підозрюються поліцією, негайно були звільнені з семінарії і
разом із звинувачуваними в тому ж трьома екстерністами не були
допущені до продовження теологічних студій. У випадку, якщо
було б доказано їх невинність, їм можна подати надію на новий
прийом у духовний стан і дозвіл продовжувати навчання. Цю про-
позицію згаданий ординаріат обгрунтував, головним чином, необ-
хідністю яскравого прикладу і висловив думку про те, що [це
вплине] як на інших вихованців, так і на молодь, яка навчається
в гімназіях чи філософських студіях і в майбутньому має намір
присвятити себе духовному сану. Якщо вони бачитимуть, що ті
особи, щодо політичної поведінки яких виникають хоча б най-
менші підозри, без всякої поблажливості негайно виключають-
ся з духовного стану,— це справить на них благотворний вплив
і стримає від сприйняття політично шкідливих поглядів і відпо-
відних зв’язків.
Галицька Крайова президія схвалила згадане вище прийняте
рішення щодо Мохнацького і Валька, але вважає, що не може
погодитись з пропозицією відносно інших, менш скомпрометованих
виконавців. Сумнівне становище, в яке вони були б поставлені у
випадку тимчасового виключення з навчальних закладів, могло б
лише негативно вплинути на їх майбутню поведінку і сприяти
моральній зіпсованості.
Якими засобами польська революційна пропаганда намагаєть-
ся збільшити кількість прихильників своєї партії і заманити в свої
тенета до цього часу незіпсоваиих у політичному відношенні меш-
канців краю руського походження, свідчать відозви до руської на-
ції, надіслані сюди галицькою Крайовою президією. Відозви, як
видно, поширені в Галичині і ставлять за мету об’єднання на ре-
волюційній основі обох народів для спільного повстання проти
уряду, поміщиків, духовенства, вищих офіцерів і чиновників.
Менша із цих відозв є не такою абстрактною і один примірник
її було знайдено в корчмі у Снятині Коломийського округу, де
вона, ймовірно, була залишена священиком-адміністратором Сло-
невським із Заставни на Буковині. Більша відозва, розрахована
на руський народ, являє собою наслідування «Слів віруючого»
Ламенне і переважає першу за своєю мерзенністю та шкідливістю.
Вона була передана слухачем хірургії Монцібовичем вихованцю
Львівської гр.-кат. семінарії Охримовичу, який разом з вихован-
цями Котовичем, Винницьким і Станкевичем зробили копію з неї
і дали почитати вихованцеві Проскурницькому. При читанні відо-
зви їх і застали. Четверо названих вихованців виключені гр.-кат.
митрополитом з теологічних занять і разом з хірургом Монцібо-
вичем взяті під поліцейський нагляд, оскільки важливо встанови-
ти авторів цього плоду революційного фанатизму. їх поступок і
без того є злочинним, оскільки є порушенням громадського спо-
кою. Тому для офіційних дій було також залучено кримінальні
власті.
Я, з свого боку, дав розпорядження Галицькій крайовій пре-
зидії і Львівському директорові поліції докласти всіх зусиль до
виявлення автора цієї злочинної писанини. Коли стане відомо про
результати цього розшуку, я негайно надішлю покірне повідомлен-
ня вашій величності.
[Я.] Зедльніцький
Відень, 16 червня 1837 р.
Українсько-руський архів.— Т. З,— С. 68—71. Переклад з німецької.
№ 37
1837 р„ червня 16. Відень— РОЗПОРЯДЖЕННЯ МІНІСТРА ВНУТРІШНІХ
СПРАВ АВСТРІЇ Й. ЗЕДЛЬНЩЬКОГО КЕРІВНИКОВІ ПРЕЗИДІЇ
ГАЛИЦЬКОГО ГУБЕРНСЬКОГО УПРАВЛІННЯ Ф. КРІГУ ПРО ЗАХОДИ
ПРОТИ ПОШИРЕННЯ РЕВОЛЮЦІЙНИХ ВІДОЗВ, ЗВЕРНЕНИХ
ДО УКРАЇНСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ ГАЛИЧИНИ
[Ваша ексцеленцієі]
Люб’язно передані вашою ексцеленцією, разом з листами від
13 і 24 квітня ц[ього] р [оку], твори революційного змісту, які ма-
ють на меті підбурювання галицьких підданих руського походжен-
ня, доказують активну діяльність польських революціонерів, їх
постійні намагання збільшити число прихильників своєї партії
будь-якими способами. Про спроби зближення поляків з русинами
свідчить також добре відоме вашій ексцелепції розслідування з
приводу викритих в тутешньому конвікті 2,9 політичних підступів.
У зв’язку з цим я змушений терміново просити вас звернути особ-
ливу увагу на дане питання, щоб не лише перешкодити поширенню
згубних творів, а й з’ясувати їх походження та ініціаторів поши-
рення. В той самий час я чекаю на результати проведеного слід-
ства, особливо в справі священика-адміністратора Слоневського,
вихованців гр.-кат. семінарії Охримовича, Котовича, Винницького,
Станкевича і Стецького, слухача хірургії Монцібовича. Я подаю
обидва згадані на початку донесення разом з донесенням від
15 м [инулого] м[ісяця] про викриті в гр.-кат. семінарії у Львові
сліди політичних підступів і цілком доцільні розпорядження [в цій
справі] для ознайомлення його величності. Хочу ще додатково
просити, щоб ви, Ваша ексцеленціє, були люб’язні повідомити мені
про заходи, вжиті щодо виключених з гр.-кат. семінарії вихован-
ців Мохнацького і Валька. А також, що зробив, з свого боку,
згаданий ординаріат, на основі ваших вказівок щодо інших, менш
скомпрометованих вихованців гр.-кат. семінарії.
З глибокою повагою до вашої ексцеленції, покірний слуга —
Відень, 16 червня 1837 р.
[И.] Зедльніцький
ЦДІА УРСР у Львові,— Ф. 146, оп. 5, спр. 1828.—Арк. 24—25,—Рукопис. Оригінал. Переклад
з німецької.
102
№ 38
1837 р„ червня між 17—19*. Львів,— ДОНЕСЕННЯ МИТРОПОЛИЧОЇ
КОНСИСТОРІЇ ПРЕЗИДІЇ ГАЛИЦЬКОГО ГУБЕРНСЬКОГО УПРАВЛІННЯ
ПРО ВИДАННЯ В УГОРЩИНІ, В ОБХІД ЛЬВІВСЬКОЇ, ЦЕНЗУРИ,
АЛЬМАНАХУ «РУСАЛКА ДНІСТРОВА»
Високоповажна ц.-к. Крайова президіє!
Згідно з доданим звітом, тимчасовий ректор і одночасно цензор
книг Венедикт Левицький отримав для офіційного цензурування
виданий в Угорщині в Офені, в обхід тутешньої цензури, твір русь-
кою мовою під назвою «Русалка Дністрова».
Оскільки більшість статей цього видання підписана іменем ви-
хованця Шашкевича Маркіяна, теолога четвертого року, дві стат-
ті — іменем вихованця Вагилевича Івана, слухача теології першо-
го року, і три — іменем забезпеченого сертифікатом екстерніста і
також слухача теології першого року Якова Головацького, то на-
звані особи були допитані ректоратом, у ході чого виявилося, що
вихованець ІЇІашкевич Маркіян і екстерніст Головацький Яків
влаштували видання цієї книжки на власні кошти, що їм ректорат
уже виніс догани.
Про зміст згаданої книжечки не можна нічого сказати, бо до
консисторії вона не надійшла, а тимчасовий ректор на відразу ж
послану йому вимогу передати цю книжку на короткий час для
ознайомлення, заявив, що він не може без неї обійтися і через кіль-
ка днів подасть про це високій Крайовій президії обширний звіт.
Консисторії так само не відомий і характер участі згаданих
осіб у підготовці і виданні цього твору, оскільки ректорат не до-
дав до звіту про цей допит жодного протоколу розслідування, і,
згідно з наведеною довідкою, навіть його не склав. Були лише
коротко записані поставлені згаданим вище особам запитання і їх
відповіді, але ніякого формального протоколу про це не складено.
За таких обставин консисторія не може вирішити, чи можна
обмежитись винесеними ректоратом цим особам, згідно з долуче-
ним звітом, доганами, чи повинне наступити ще якесь покарання,
і шанобливо посилає звіт ректорату високій Крайовій президії для
негайного вирішення з зауваженням, що для того, щоб не затрима-
ти можливого розслідування, ректоратові дано вказівку вихованців
Шашкевича Маркіяна і Вагилевича Івана до особливого розпоря-
дження не відпускати на наступні канікули, а екстерністові Якову
Головацькому дати знати, що він також до подальших вказівок
повинен залишатися у Львові.
(Підпис відсутній)
ЛНБ АН УРСР.— Від. рук,— Ф. і9, спр. 13.— Арк. 3—4. Рукопис. Чорновик. Переклад з
німецької.
* Дата приблизна, встановлюється на підставі суміжних записів документів
у справі: ЛНБ АН УРСР.— Від. рук.— Ф. 19, спр. 13.— Арк. З—4.
103-
№ 39
1837 р„ червня не раніше 19*. Львів.— РОЗПОРЯДЖЕННЯ МИТРОПОЛИЧОЇ
КОНСИСТОРІЇ ПРО ЗАБОРОНУ М. ШАШКЕВИЧЕВІ, І. ВАГИЛЕВИЧЕВІ
І я. ГОЛОВАЦЬКОМУ ДО СПЕЦІАЛЬНОГО РОЗПОРЯДЖЕННЯ ВИЇЗДУ
ПІД ЧАС КАНІКУЛ ЗІ ЛЬВОВА В ЗВ’ЯЗКУ ЗІ СЛІДСТВОМ У СПРАВІ
ВИДАННЯ «РУСАЛКИ ДНІСТРОВОЇ»
До ректорату генеральної греко-католицької семінарії!
Ректоратові дається розпорядження до дальших вказівок забо-
ронити вихованцям Шашкевичеві Маркіянові і Вагилевичеві Іва-
нові виїзд на наступні канікули, а екстерністові Головацькому
Яковові дати знати, що і йому до дальшого спеціального розпоря-
дження належить залишатись у Львові. У нього потрібно взяти
його львівську адресу і записати до семінарських актів.
(Підпис відсутній)
Львів
ЛНБ АН УРСР.— Від. рук.— Ф. 19, спр, 13.— Арк. 4. Рукопис. Чориовик. Переклад
з німецької.
№ 40
1837 р„ червня 27. Львів.— З ПРОТОКОЛУ ЗАСІДАННЯ РЕКТОРАТУ
ЛЬВІВСЬКОЇ ДУХОВНОЇ СЕМІНАРІЇ У СПРАВІ ВИХОВАНЦЯ
М. ШАШКЕВИЧА, ЗАПІДОЗРЕНОГО В ОРГАНІЗАЦІЇ СЕРЕД
СЕМІНАРИСТІВ СЛОВ’ЯНСЬКОГО ТОВАРИСТВА І СКЛАДЕННІ
ЗВЕРНЕННЯ ДО УКРАЇНЦІВ ІЗ ЗАКЛИКОМ ДО ГРОМАДСЬКОГО РУХУ
Найдостойніший ректор повідомляє:
а) У ц.-к. дирекції поліції стало відомо і найдостойніший кано-
нік Яхимович, почувши це від самого директора поліції 1 червня
цього року, повідомив на зібранні професорів, що в семінарії серед
вихованців існує Слов’янське товариство, головою якого є вихова-
нець Маркіян Шашкевич, що він є автором звернення, яке закли-
кає русинів до громадського руху і що, нарешті, вихованці лис-
туються з Росією, де пропонують видати руський словник. Ректо-
рат генеральної семінарії, не сумніваючись в тому, що джерелом
відомостей є, головним чином, певні місця, які можна знайти в
найновішому творику, виданому в Буді в Угорщині в середині
червня ** під назвою «Русалка», постановив провести дізнання з
вихованцями Шашкевичем Маркіяном, Вагилевичем Іваном і тео-
логом-екстерністом Яковом Головацьким, внаслідок співпраці яких
згаданий твір «Русалка» побачив світ. Результат цього дізнання з
донесенням ректорату від 15 червня цього року, № 225 був пере-
даний пайяснішому уряду митрополичої консисторії. Тепер сам
протокол, складений ним, буде переданий для офіційного корис-
тування у вищі інстанції...
* Дата встановлена на підставі суміжних записів документів у справі: ЛНБ
АН УРСР.— Від. рук.— Ф. 19, спр. 13.— Арк. З—4.
** Так у тексті.
104
Сторінка із розпорядженням Львівської митрополичної консисторії ректорові
духовної семінарії в справі покарання видавців «Русалки Дністрової», 1837 р.
Тому що з цього протоколу якнайкраще постає вигляд усієї цієї
справи і можна побачити, чи обгрунтоване це попередження, його
слід передати найяснішому уряду митрополичої консисторії для
офіційного користування.
Цим завершується засідання.
Протокол писав префект студій
[7.] Ільницький,
Венедикт Левицький, [Длиментій] Дембіцький, [Айталь] Вітошинський,
С[авваті.й] Герасевич, [Юліан] Кучинський, Дван] Слимаковський,
[7ван] Ільницький, [Микола] Гординський
Львів, 27 червня 1837 р.
ЦДІА УРСР у Львові.— Ф. 451, оп. І, спр. 821.— Арк. ІЗ—14. Рукопис. Оригінал. Переклад
з латинської.
№ 41
1837 р., червня 28. Львів.— ПОВІДОМЛЕННЯ РЕКТОРАТУ ЛЬВІВСЬКОЇ
ДУХОВНОЇ СЕМІНАРІЇ МИТРОПОЛИЧІЙ КОНСИСТОРІЇ ПРО
НАДІСЛАННЯ Їй ПРОТОКОЛУ ДОПИТУ М. ШАШКЕВИЧА,
І. ВАГИЛЕВИЧА І Я. ГОЛОВАЦЬКОГО З ПРИВОДУ ВИДАННЯ «РУСАЛКИ
ДНІСТРОВОЇ»
Високоповажна консисторська президіє!
Ректорат семінарії знайшов потрібним, на доповнення до свого
донесення від 15 червня цього року N6 225, подати високоповаж-
ній президії митрополичої консисторії протокол, складений з при-
воду видання в Офені книжечки «Русалка Дністрова», яка
містить статті двох вихованців семінарії Шашкевича і Вагилевича
та екстерніста теології Головацького, тим більше, що поширювана
і донесена також до ректорату чутка про існування в семінарії
Слов’янського товариства під проводом вихованця Шашкевича
тощо, є зовсім безпідставною і, безумовно, походить з поганого
розуміння деяких місць згаданої «Русалки» (головним чином,
з темної передмови до цього твору, згадки у ньому про багатьох
осіб та з узятого з творів Коллара епіграфа) та розповсюджується
з усякими доповненнями, чому значно сприяють відомі ректоратові
обставини часу і локальні стосунки. За переконанням ректорату у
семінарії ніколи не існувало і не існує тепер жодної організації
вихованців, створеної для будь-якої злої цілі.
Венедикт Левицький, тимчасовий ректор семінарії
Айталь Вітошинський, віце-ректор
Львів, 28 червня 1837 р.
ЛІІБ АН УРСР.— Від. рук.— Ф. 19, спр. ІЗ.— Арк. 17. Рукопис. Копія. Переклад а
німецької.
106
№ 42
1837 р„ червня 28. Львів,— ДОНЕСЕННЯ ЛЬВІВСЬКОЇ ДИРЕКЦІЇ ПОЛІЦІЇ
ПРЕЗИДІЇ ГАЛИЦЬКОГО ГУБЕРНСЬКОГО УПРАВЛІННЯ
ПРО ВИЯВЛЕННЯ ПІД ЧАС ОБШУКУ У СТУДЕНТІВ ЛЬВІВСЬКОГО
УНІВЕРСИТЕТУ РЕВОЛЮЦІЙНИХ ПІСЕНЬ ТА ВІДОЗВИ ДО
УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ
З того часу, як до мене таємними каналами надійшла відозва
,до русинів, я порекомендував своїм агентам звернути увагу на по-
ширення подібної писанини, яка ставить за свою мету розбещення
до цього часу політично благонадійного народу.
Вісім днів тому я отримав точне повідомлення, що в колі де-
яких студентів, а саме — юриста Маєвського, сина ц.-к. окружного
секретаря в Самборі, обидвох Тюрманів, синів ц.-к. губернського
радика, Сілецького — сина службовця податкового управління в
Станіславі, обидвох Дунаєвських — синів ц.-к. окружного комісара
в Санчі, Альбіна Шлегеля — сина ц.-к. апеляційного секретаря,
Борецького і Кляйна — слухачів хірургії і багатьох інших поши-
рюються не тільки відома відозва до русинів, але і багато руських
пісень вищою мірою небезпечного змісту, автором яких є відомий
революційний поет та емігрант Мирослав Гославський.
Вночі 26-го я отримав достовірне повідомлення про те, що су-
вора ревізія, проведена у згаданих осіб, повинна бути обов’язково
успішною. Тому я вирішив її провести раннього ранку.
Із рапортів, що їх подали комісари поліції Лоренсі та Альт-
манн, а також практикант-канцелярист Кривальд, високошановна
ц.-к. краєва президія зволить переконатися:
1) що у Сілецького були знайдені у всіх відношеннях надзви-
чайно обурливі і небезпечні руські пісні, розраховані на револю-
ціонізування нижчих класів народу:
а) знайте біду вашу, б) вина чия?, в) лому ваша вина?, г) годі
тому, д) місто Київ, е) рекрутка, є) затужім 220*, переклад яких
додається, потім початок «Відозви до народу руського».
2. Навпаки, у Маєвського — кінець цього твору, з чого без сум-
ніву, виходить, що він передав цю писанину Сілецькому, після чого
останній займався копіюванням цих пісень. Маєвський ще раніше
запевнював, що він отримав ці твори від однієї дуже дорогої особи
на згадку. Вони написані невідомою людиною і підписані М. Гос-
лавський.
Цей емігрант, як кажуть, насправді знаходиться в краї, його
теперішнє місцеперебування невідоме, але спираючись на надійне
джерело, я можу запевнити, що «Відозва до народу руського» вже
у 1835 р. була в Станіславському окрузі, а в 1836 р. почала поши-
рюватись у краї. І, навпаки, пісні до цього часу були невідомими,
і перший раз їх побачили у Маєвського.
Розгляд питання про існування Гославського привів до отрима-
ного іншими шляхами, точного повідомлення про те, що в краї
Назви пісень подаються латинськими буквами.
107
перебуває емігрант і відомий поет Гощинський під ім’ям Козлов-
ського221. В минулому році він перебував тимчасово, і притому
тижнями у Вінценца Рогалінського в Кошицях Тарнівського окру-
гу, а також навперемінно в інших поміщиків. Потім пройшли чут-
ки, що він опинився в Угорщині, але за останніми даними це не
підтвердилося. Він і надалі вештався в краї і, кажуть, навіть по-
вернув до Львова, щоб під час напливу іноземців, під час контрак-
тів, побути тут кілька днів. На випадок його появи вжито відпо-
відних заходів для його арешту. Гощинському 34—36 років, серед-
ньої, приземистої тілобудови, коричневе волосся, невеликі
бакенбарди, без вусів, темні очі, на обличчі сліди віспи, одягався
по-німецьки, просто, в спілкуванні приємний і привітливий.
3) У Маєвського було виявлено алфавітний список, в якому
прізвища відомих державних службовців частково перемішані з
прізвищами підозрілих осіб, а також поміщиків та студентів. До-
дані числа, здебільшого в порядку від 10 до 16, дозволяють зроби-
ти висновок про їх таємну мету. Також були виявлені заборонені
книги, поруч із іншими сумнівними речами.
4) У Фердінанда Тюрмана, слухача 4-го року права, було ви-
явлено два революційних вірші французькою мовою, «Молитва
пілігріма» в перекладі з польської, а також реліквії: кусочок бар-
хату з оббивки гробу генерала Шептицького, що турботливо збері-
гався. Ці дані достатньо підтверджують попередні повідомлення
про погані переконання цього юнака. За повідомленням комісара
поліції Альтмана, Тюрманн поводився настільки зарозуміло, що
коли йому комісар, обурений підлістю зі кусочком бархату, заува-
жив про його німецьке походження, мати якого має пенсію і він
сам одержував допомогу па навчання, отже, як він міг змінити
свою національність, у відповідь Тюрманн заявив: «Ви як поліцей-
ський не компетентні судити про національність».
5) Нарешті, у хірурга Кляйна було знайдено багато революцій-
них віршів. Інші ревізії результатів не дали. Про все це подаю
шанобливе повідомлення для дальшого високого рішення. Маєв-
ський і Сілецький були заарештовані за наказом його королівської
високості шановного пана ерцгерцога генерал-губернатора від
24 травня.
Зрештою, залишаю за собою право усно представити панові гу-
бернському президенту детальні дані про подробиці розслідування
і допиту заарештованих.
[Л.] Захер, директор поліції, рука власна
Львів, 28 червня 1837 р.
ЦДІА УРСР у Львові.— Ф. 146, оп. 5, спр. 793.— Арк. 1—7. Рукопис. Оригінал. Переклад
з німецької.
О п у б л.: Українсько-руський архів.— Т. 3.— С. 106—109.
1ПК
№ 43
1837 р„ липня 8. Львів.—З ДОНЕСЕННЯ ЛЬВІВСЬКОЇ МИТРОПОЛИЧОЇ
КОНСИСТОРІЇ КРАЙОВІЙ ПРЕЗИДІЇ ПРО РЕЗУЛЬТАТИ СЛІДСТВА
В СПРАВІ ВИДАННЯ «РУСАЛКИ ДНІСТРОВОЇ» ТА ПРО ВЖИТІ
ПРОТИ її ВИДАВЦІВ ЗАХОДИ
Високоповажана ц.-к. Крайова президіє!
У нашому поданні від 19 червня цього року № 2032 відносно
виданого в Офені в Угорщині, в обхід тутешньої цензури, твору
«Русалка Дністрова» зауважувалося, що характер участі вихован-
ців тутешньої місцевої гр.-кат. семінарії Шашкевича Маркіяна і
Вагилевича Івана та екстерніста (студіюючого поза семінарією
теолога) Головацького Якова у,підготовці і виданні цього твору
консисторії не відомий, оскільки ректорат семінарії не переслав
зі своїм звітом жодного протоколу допиту, який можна було б до-
дати до нашого подання і який, за отриманими тоді відомостями,
не був на той час навіть формально складений, а були лише ко-
ротко записані поставлені згаданим вище особам питання щодо
цього твору та отримані від них відповіді. Пізніше ректорат семі-
нарії разом зі звітом від 28 червня цього року № 240 дослав також
складений у цій справі протокол допиту, який разом зі звітом" рек-
торату шанобливо подається високоповажаній Крайовій президії
в додатку 1/1.
Згідно з цим протоколом, уміщені в тому творі і приписувані
вихованцеві Вагилевичеві речі належать йому, але опубліковані
без, чи навіть проти, його згоди (Протокол, с. 7, п.. 1). Головним
збирачем статей для цього твору і вміщених у ньому народних пі-
сень був згаданий вище Головацький, який влаштував також цен-
зурування і видання цього твору в Офені в Угорщині (Прото-
кол], с. З, п. 4; с. 4, п. 6; с. 10—11, п. 2 і 3).
Щодо мети видання цього твору Шашкевич висловився, що на-
писанням більшості своїх статей хотів бути причетним для підне-
сення культури руської мови і літератури цією мовою, для чого пі-
знавав природу цієї мови з народних пісень і казок, які збирав,
а через видання своїх статей — хотів взнати думку публічності
про свій стиль у цій мові. (Прот[окол], с. 2, п. З і с. 4, п. 6). Метою,
яку вказує Головацький, було побачити руські народні пісні, ви-
дані іншими (видавцями) латинськими літерами, надрукованими
властивою руській мові орфографією (Прот[окол], с. 10, п. 7).
За свідченням Шашкевича і Головацького твір надрукований в
Угорщині тому, що там видання коштувало дешевше і тамішньої
цензури було досить (Прот[окол], с. 4, п.': 6; с. 10, п. 3). Оскільки
ми зі свідчення вихованця Вагилевича (Прот[окол], с. 8, п. 4)
довідалися далі, що він отримав два листи з Москви від професо-
ра Погодіна, щоб не затримати подання надісланого нам прото-
колу, негайно зажадали від ректорату цих листів, які тепер в ори-
гіналі і в копії латинськими літерами, разом з ще одним надісла-
ним ректоратом листом (за свідченням згаданого вихованця
109
надісланим йому з Праги Шафариком, додаток 4/1) шанобливо
передаються високоповажаній краєвій президії в додатках 2/1 і 3/1
з зауваженням, що, в зв’язку з незнанням російської і чеської мов,
на яких ці листи написані, ми не могли додати їх перекладу.
Ректорат семінарії у своєму звіті, який ми додали до нашого
подання від 19 червня поточного року № 2032, зауважує, що він
рішуче заборонив згаданим вище особам всяку кореспонденцію в
літературних справах. Оскільки, однак, з доданого тут під 1/1 про-
токолу допиту (с. 8, п. 3) видно, що згаданий вище вихованець
Вагилевич Іван підтримує літературні стосунки з певним, прожи-
ваючим у Львові, Коубеком, згаданому ректоратові заразом даєть-
ся вказівка подбати про те, щоб його заборона здійснювалася і
для цього уважно слідкувати за Вагилевичем і усіма вихованцями.
[Підпис відсутній]
Львів, 8 липня 1837 р.
ЛНБ АН УРСР,—Від. рук.—Ф. 19, спр. 13.— Арк. 15—16. Рукопис. Чорновик. Переклад з
німецької.
№ 44
1837 г., липня 8 [Львів].— ВИТЯГ З ПРОТОКОЛУ ДОПИТУ М. ШАШКЕВИЧА,
1. ВАГИЛЕВИЧА ТА Я. ГОЛОВАЦЬКОГО ІЗ ЗАУВАЖЕННЯМИ
МИТРОПОЛИЧОЇ КОНСИСТОРІЇ, НАДІСЛАНИЙ ПРЕЗИДІЇ
ГАЛИЦЬКОГО ГУБЕРНСЬКОГО УПРАВЛІННЯ
28 червня ц[ього] р[оку] ректорат семінарії подав під № 240
протокол, складений при допиті вихованців Маркіяна Шашкевича,
Івана Вагилевича і екстерніста Якова Головацького з приводу ви-
дання ними в Угорщині твору «Русалка Дністрова». До подачі
цього протоколу ректорат спонукало також й те, що на його дум-
ку, з деяких висловів, які трапляються у цьому творі, поширилася
чутка, ніби серед вихованців [семінарії] утворилося певного роду
Слов’янське товариство.
Допитаний 13 і 14 червня ц[ього] р[оку], Маркіян Шашкевич
зізнається:
1. Що статті у творі «Русалка», підписані його іменем, написа-
ні ним самим або перекладені з сербської і чеської мов.
2. Що це сталося чотири або п’ять років тому, коли він ще сту-
діював філософію.
3. Його основною ціллю при написанні цих статей було підне-
сення культури руської мови і внесення своєї частки в літературу.
Оскільки ж руська мова відрізняється від церковної і московської
мов, він хотів пізнати її з уст народу, з пісень і казок.
4. Збір народних пісень, їх цензурування в Угорщині і видання
влаштував Головацький, якому Шашкевич дав деякі статті і по-
обіцяв взяти на себе частину видатків.
5. Видання має становити 800 примірників, для покриття ви-
но
датків Шашкевич дав 15 дукатів, які він позичив у адміністратора
парафії в Кутах Івана Авдиковського *.
6. Ціллю видання було те, що він [Шашкевич] думав пізніше
видати твори духовного змісту, але хотів раніше взнати думку
публічності про свій стиль, щоб використати її як провідну нитку
у своїй подальшій роботі. Твір було видано в Угорщині тому, що
так хотів Головацький і що там можна найдешевше видрукувати.
Подали його в тамошню цензуру, бо вважали, що цього вистачить,
оскільки друкувалося не за кордоном.
7. Певні особи згадані у передмові тому, що подали народні
пісні, а Верещинський тому, що на покриття коштів видання по-
зичив Головацькому 60 флоринів конвенційною монетою.
8. Головацький подав твір до друку в Угорщині тому, що він
там у 1835 р. студіював філософію. Це було зроблено без дозволу
ректорату тому, що статті були передані Головацькому чотири або
п’ять років тому, коли Шашкевич не підлягав ректоратові.
9. Дату 1837 р. поставлено на титульній сторінці цього твору за
звичкою друкарів, які кожний виданий у другій половині року
твір датують наступним роком.
10. Потрібно ще додати, що видання не переслідувало ніяких
злих намірів, бо інакше не було б підписане іменами.
Допитаний 14 червня ц[ього] р [оку] Вагилевич Іван при-
знався:
1. Що підписані його іменем твори написані ним і у 1834 р. пе-
редані Шашкевичеві для вміщення в книзі під назвою «Зоря», яку
той хотів видати; що він пізніше неодноразово вимагав їх повер-
нення і забороняв включати їх до якогось публічного видання, але
даремно, і аж нарешті виявив їх у «Русалці Дністровій», до кош-
тів видання якої він нічого не вніс.
2. Ці статті він читав в примірнику, принесеному Головацьким.
3. З осіб, що згадуються у передмові, він знає лише Коубека.
4. Від професора Погодіна з Москви він отримав два листи, але
вони літературного змісту. Пересилаємо їх в оригіналі і в копії
латинськими літерами.
5. Знайомство з Погодіним відбулося випадково в університет-
ській бібліотеці.
6. Додається ще, що він не має жодних зв’язків ні в краю, ні
за кордоном і займається перекладом творів Фоми з Кемпіса і
руським словником.
Головацький Яків ** зізнається:
1. Що він є автором підписаних його іменем статей і написав
їх у 1834 р.
2. Ці пісні були зібрані і надруковані, бо не пасувало, як це
зробив Вацлав з Одеська, друкувати їх латинськими літерами.
* Після цього пункту у рукописі йде запис: «О 5-й годині по обіді допит
перервано, оскільки цей час призначений на прогулянку для вихованців семінарії».
А тоді: «Продовження дізнання 14 червня».
** В рукописі помилково «Іван».
Пі
3. Цей твір був надрукований в Угорщині, бо там видання зда-
валося дешевшим і він [Головацький] студіював там перший рік
філософію. Він не мав наміру обійти цензуру, але вимушений був
подати твір до цензури там, де його мали друкувати. Потрібні для
покриття друкарських видатків гроші він позичив, а саме: у Вере-
щинського 60 флоринів, у Шашеквича 15 дукатів.
4. Це твір переданий у цензуру у 1835 р., але міг бути надруко-
ваний лише наприкінці 1836 р., коли Головацький уже знаходився
у Львові і він мусив передати виконання друку Георгові Петрови-
чеві, який там же вивчав право.
5. У передмові згадуються ті особи, що передали дещо зі своїх
старих збірок, а Верещинський тому, що позичив на кошти видан-
ня 60 флоринів конвенційною монетою.
Листи, про які згадує Вагилевич у своїй відповіді під п. 5, рек-
торат передав, на нашу вимогу, в оригіналі разом з копією латин-
ськими літерами. Це два листи від Погодіна з Москви, датовані
27 травня і 27 жовтня 1836 р., і один лист від Шафарика з Праги.
В листі Погодіна від 27 травня є таке місце: «Все Ваше письмо с
переводом на наше наречие я печатаю теперь в одном из наших
журналов, вьіпустивши некоторьіе места, чтоб предохранить Вас
от пеудовольствия и умолчал Ваше имя». Якого змісту був цей,
друкований за кордоном лист? У другому листі від 27 жовтня
1836 р. Погодін посилається, можливо на той же, або інший лист,
коли говорить, що Шафарикові «послал копию с прежнего Вашего
письма ко мне».
Шашкевич висловлюється під п. 5, що усе видання цього твору
становить 800 примірників, а Головацького, який повинен це най-
краще знати, бо він влаштовував друкування, про це зовсім не
запитано. Обоє стверджують, що для покриття коштів друку Вере-
щинський дав 60 флоринів, а Шашкевич 15 дукатів, що становить
близько 130 флоринів конвенційною монетою і ледве вистачило б
для придбання паперу, оскільки обсяг твору становить 10 аркушів,
і, отже, для 800 примірників потрібно було 8000 аркушів паперу.
Згідно з п. 2 і 8 Шашкевич передав свої статті Головацькому
чотири або п’ять років тому. За зізнанням Вагилевича п. 1 його
статті були передані Шашкевичеві у 1834 р., той самий рік подає
і Головацький, а в тому році Шашкевич був теологом 1-го року
навчання і, як вихованець чи екстерніст, підлягав наглядові ректо-
рату, що він у п. 8 протоколу заперечує.
Нарешті у вказаному 1834 р. Вагилевич не відвідував у Львові
ніяких студій і його близький зв’язок з Шашкевичем і Головаць-
ким у цьому році є щонайменше не правдоподібним, як це видно
з перебігу років їх навчання, оскільки вони перебували:
В році Вагилевич Шашкевич Головацький
1829 У Станіславській гімназії У Бережанах —
1830 Львів, 2-й рік філософії Львів, 1 -й рік філософії —
1831 Те саме — —
1832 Львів, 2-й рік
філософії
Львів, акад[емічна] гімназія
2-й гуманітарний клас
1833
1834
1835
1836
1837
Львів 2-й рік
філософії
Львів, 1-й рік
теології
Львів, 2-й рік
філософії
Львів, 1-й рік
теології
Львів, 2-й рік
теології
Львів, 3-й рік
теології
Львів, 4-й рік
теології
Львів, 1-й рік
філософії
Те саме
Львів, 2-й рік
філософії
Львів, 1-й рік
теології
Вагилевич стверджує під п. 2, що він свої власні статті в «Ру-
салці» бачив у примірнику, який йому дав Головацький, але ос-
таннього не запитано, звідки у нього екземпляр твору, продаж
якого ще не дозволений.
Статті передані Головацькому — нібито 4 або 5 років тому,
але ж неправдоподібно, щоб і гроші, потрібні для покриття кош-
тів друку, були передані так багато років тому.
[А4.] Барвінський
8 липни 1837 р.
ЛНБ АН УРСР.— Від. рук.—Ф. 19, спр. 13.—Арк. 12—14. Рукопис. Копія. Переклад з ні-
мецької.
№ 45
1837 р., липня 18. Львів.—ДОНЕСЕННЯ КЕРІВНИКА ПРЕЗИДІЇ
ГАЛИЦЬКОГО ГУБЕРНСЬКОГО УПРАВЛІННЯ Ф. КРІГА МІНІСТРОВІ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ АВСТРІЇ И. ЗЕДЛЬНІЦЬКОМУ ПРО ВИЯВЛЕННЯ
ПІД ЧАС ОБШУКУ У СТУДЕНТІВ ЛЬВІВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ
«ВІДОЗВИ ДО РУСИНІВ» ТА ЗБІРКИ УКРАЇНСЬКИХ РЕВОЛЮЦІЙНИХ
ВІРШІВ
Ваша високоблагородносте, графе!
Подаю до високого відома Вашої ексцеленції у зв’язку з моїми
донесеннями від 12 квітня цього року № 495 та від 24 того ж мі-
сяця № 541 представлений нещодавно дирекцією поліції переклад
одного збірника руських революційних віршів, що були виявлені
нею у одного студента на прізвище Сілецький, якого заарештува-
ли. У згаданого студента було також виявлено фрагмент відозви
до русинів, поданий з першим донесенням, пізніше у студента Ма-
євського було виявлено другий фрагмент відозви. Маєвський та-
кож був заарештований, і я розпочинаю одночасно скрупульозне
розслідування цієї справи та розшуки вищезгаданого Гощин-
ського.
З повагою [Ф.] Кріг
Львів, 18 липня 1837 р.
Переглядав 1 серпня 1837 р. Ерцгерцог Фердинанд
ЦДІА УРСР у Львові.— Ф. 146, оп. 5, спр. 793,— Арк. 8. Рукопис. Оригінал. Переклад
з німецької.
О п у б л.: Українсько-руський архів,— Т. 3.— С. 109.
№ 46
1837 р.. липня 18. Прага.—З ЛИСТА П.-И. ШАФАРИКА ДО М. П. ПОГОДІНА
ПРО ЗАБОРОНУ АЛЬМАНАХУ «РУСАЛКА ДНІСТРОВА».
Найдорожчий друже!
, ...Вагилевич і його товариш дозволили собі надрукувати кни-
жечку «Русалка» (збірник малор [уських] народних пісень і т. д.
в Офені (Будин в Угорщині), яка принесла їм багато неприємнос-
тей, хоч вони зовсім не винні. Не хочуть у Львові дозволити для
русинів кирилиці, хоч в Угорщині серби друкують нею!!! Другий
злочин це те, що видавці присвоїли собі язичницькі імена —Дали-
бор Вагилевич, Ярослав Головацький і т. д. Пишуть, що книжка
там заборонена (у нас тут її ще немає) і тому бідні юні семінарис-
ти мусили багато витерпіти. Ваші листи Вагилевичу звичайно читає
спочатку пан ректор семінарії, як мені писав пан Зап 222...
Прага, 18 липня 1837 р. н[ового] с[тилю]
Павло Иоз[еф] Шафарик
Письма к М. П. Погодину из славянских земель.— С. 201. Переклад з німецької.
№ 47
1837 р., липня 20—22*. Львів,— ЛИСТ МИТРОПОЛИЧОЇ КОНСИСТОРІЇ
ДО ГАЛИЦЬКОГО ГУБЕРНСЬКОГО УПРАВЛІННЯ ІЗ ЗАПИТОМ
ПРО ДОЦІЛЬНІСТЬ ДАЛЬШОГО ЗАТРИМАННЯ В СЕМІНАРІЇ
М. ШАШКЕВИЧА ТА І. ВАГИЛЕВИЧА, ЗВИНУВАЧЕНИХ У ВИДАННІ
АЛЬМАНАХУ «РУСАЛКА ДНІСТРОВА» В ОБХІД ЛЬВІВСЬКОЇ ЦЕНЗУРИ
Високоповажна ц.-к. Крайова президіє!
В нашому донесенні на ім’я ц.-к. Крайової президії від 19 черв-
ня ц [ього] р [оку] № 3032 з приводу складеного слов’янською мо-
вою і надрукованого в Офені в Угорщині в обхід тутешньої цен-
зури твору під назвою «Русалка Дністрова», зауважено, що через
причину, вказану в цьому ж донесенні, ректорату тутешньої семі-
нарії було наказано не відпускати вихованців Шашкевича Маркія-
на і Вагилевича Івана на найближчі канікули до [одержання]
дальших вказівок.
Але, оскільки вихованець Шашкевич Маркіян вже повністю
закінчив теологічні студії, а вихованець Вагилевич Іван, згідно з
лікарським посвідченням, доданого до його прохання, потребує
курсу лікування ваннами, всепіддано просимо високоповажну ц.-к.
Крайову президію люб’язно повідомити консисторію, чи є потреба
й надалі затримувати в семінарії вказаних двох вихованців, чи їх
можна відпустити на тривалий час.
[Г.] Яхимович 223
Записки НТШ.— Ч. 106 —С. 110—111. Переклад з німецької.
Лист датується за публікацією.
114
№ 48
1837 р., серпня 14. Відень.— ЗАПИСКА ГЕНЕРАЛ-ГУБЕРНАТОРА ГАЛИЧИНИ
Ф. д’ЕСТЕ МІНІСТРОВІ ВНУТРІШНІХ СПРАВ И. ЗЕДЛЬНЩЬКОМУ
ЩОДО СХВАЛЕННЯ ПРОПОЗИЦІЇ ПРО ВІДДАЧУ ДО ВІЙСЬКА
СТУДЕНТІВ ЛЬВІВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ, ПРИЧЕТНИХ
ДО ПОШИРЕННЯ РЕВОЛЮЦІЙНИХ ВІДОЗВ
...Губернський президент барон ф [он] Кріг подає в додатку до-
несення про результати політичного розслідування в справі вияв-
леного у Львівській грецькій семінарії зошита з революційними
творами руською мовою.
У зв’язку з тим, що спрямованість цих творів вищою мірою'
злочинна і багато осіб, замішаних у цьому, характеризуються як
дуже підозрілі і небезпечні, в той час як закон, в умовах, коли
студентська молодь Галичини захоплюється помилковими погля-
дами, в подібних випадках дає не зовсім чіткі вказівки, вважаю,
що попереджуючі міри покарання є необхідними. Я повністю схва-
люю розпорядження губернського президента про те, щоб студен-
ти, які в даній справі скомпрометували себе найбільше, були від-
дані на військову службу і не сумніваюся, що Ваша ексцеленція
також приєднається до цієї думки.
Ерцгерцог Фердинанд
Відень, 14 серпня 1837 р.
Українсько-руський архів.— Т. 3.— С. 82. Переклад з німецької.
№ 49
1837 р., серпня 29. Львів.— ЛИСТ КЕРІВНИКА ПРЕЗИДІЇ ГАЛИЦЬКОГО
ГУБЕРНСЬКОГО УПРАВЛІННЯ Ф. КРІГА ДО МИТРОПОЛИЧОЇ
КОНСИСТОРІЇ В СПРАВІ ПОКАРАННЯ ВИДАВЦІВ «РУСАЛКИ
ДНІСТРОВОЇ» М. ШАШКЕВИЧА, І. ВАГИЛЕВИЧА ТА Я. ГОЛОВАЦЬКОГО
До греко-католицької митрополичої консисторії від ц.-к. Кра-
йової президії!
Виданням в Угорщині руського твору «Русалка Дністрова» тео-
логи Яків Головацький, Маркіян Шашкевич і Іван Вагилевич,
а особливо перший з них, допустилися каригідпого вчинку, і то
тим більше, що є причини вважати, що цей твір, з деякими зміна-
ми, є тим самим, який у 1835 р. під назвою «Зоря» був підготовле-
ний Шашкевичем і відхилений цензурою. Проте цього разу ми
відмовляємось від суворіших заходів проти цих теологів і лише
закликаємо консисторію від нашого імені винести їм за їх вчинок
догану з застереженням, що у повторному випадку вони будуть
безоглядно покарані, причому можливе навіть їх виключення з
духовного стану.
Відібрані у Вагилевича два листи від Погодіна і один від Ша-
фарика пересилаються при цьому для повернення їх адресатові.
Дальше перебування названих теологів у семінарії, оскільки
вони до неї прийняті, не підлягає ніякому запереченню.
115
Дано в порядку розгляду донесень від 19 червня, 8 і 27 липня
цього року № 2032, 2141 і 2454.
[Ф.] Кріг
Львів, 29 серпня 1837 р.
ЛНБ АН УРСР.— Від рук.— Ф. 19, спр. ІЗ.— Арк. 35. Рукопис. Оригінал. Переклад з ні-
мецької.
№ 50
1837 р., серпня не пізніше 31*.— Львів. РОЗПОРЯДЖЕННЯ
МИТРОПОЛИЧОЇ КОНСИСТОРІЇ ПРО ПОКАРАННЯ М. ШАШКЕВИЧА,
І. ВАГИЛЕВИЧА ТА Я- ГОЛОВАЦЬКОГО ЗА ВИДАННЯ В УГОРЩИНІ
АЛЬМАНАХУ, ВІДХИЛЕНОГО РАНІШЕ ЦЕНЗУРОЮ
Виданням в Угорщині руського твору «Русалка Дністрова» тео-
логи Яків Головацький, Маркіян Шашкевич і Іван Вагилевич,
а особливо перший з них, допустилися каригідного вчинку, і це
тим більше, що є підстави вважати, що цей твір, з деякими зміна-
ми, є той самий, який у 1835 р. під заголовком «Зоря» підготував
Шашкевич і який був відхилений цензурою. Одначе висока Кра-
йова президія зволила на цей раз відмовитися від застосування
проти цих теологів суворих заходів, і їм від її імені виноситься
[лише] сувора догана з застереженням, що на випадок повторен-
ня проти них буде вжито безоглядних заходів, навіть може насту-
пити їх виключення з духовного стану.
Відібрані у Вагилевича 2 листи професора Погодіна і один
лист Шафарика пересилаються в додатку і їх належить йому по-
вернути.
Про це доводиться до відома ректорату на основі високого пре-
зидіального розпорядження від 29 серпня цього року № 5197—5853,
виданого в результаті розгляду його [ректорату] донесень від 15
і 28 червня та 26 липня цього року № 225, 240 і 279, для повідом-
лення вищеназваним теологам.
[Г.] Яхимович
ЛНБ АН УРСР.— Від. рук.—Ф- І9, спр. ІЗ.— Арк. 38. Рукопис. Чорновик. Переклад
а німецької.
№ 51
1837 р., жовтня 23. Пешт.—ЛИСТ Ф. КУРЕЛАЦА224 ДО Я- ГОЛОВАЦЬКОГО
З ВИРАЗОМ СПІВЧУТТЯ з ПРИВОДУ ЦЕНЗУРНОЇ ЗАБОРОНИ
«РУСАЛКИ ДНІСТРОВОЇ»
Дорогі брати русини!
Почувши від мого друга Петровича, який прочитав мені Ва-
шого листа, про нещастя і неприємності, яких Ви мусили зазнати
через невинну дівчину «Русалку», я не міг інакше, ніж в міру
* Дата встановлюється на основі діловодної помітки: ЛНБ АН УРСР.— Від.
рук.— Ф. 19, спр. 13.— Арк. 38.
і їв
своїх можливостей втішити Вас, засмучених братів. Коли я нещо-
давно був у Буді у цензора Надя 225, він спитав мене, що такого
є в «Русалці», що вона заборонена. Коли я йому сказав, що не-
має нічого, окрім любові, ворожих нападів і т. д., він подумав-
ши, сказав: «Зирргезвіо, піЬі! диат зирргейзіо *. 8іе шоііеп кеіпе
гиШепійсІте Ілііегаіиг аиї коттеп Іаззеп **. Наші керівники звик-
ли, що їх раби сплять, бо за сплячими легко слідкувати і бути
над ними наглядачем; оскільки тепер все це міняється і минає,
бо ми трошки пробудились і протверезіли, вони занепокоєні і
стурбовані.
Ідіть, слов’янські брати, протореним шляхом, мужньо пере-
борюйте опір, будьте вище страждань та перешкод і перемагайте
їх, до здійснення любого шляхетного бажання ідіть твердою хо-
дою, у вчинках Ваших щирими будьте, науку всім серцем любіть,
крім бога нікого не бійтесь і не лякайтесь, дух рабства в душі
нищіть, а любов до волі і всіх слов’ян глибоко в серце вселяйте,
і тоді ми побачимо, хто на Вас нападе, хто Вас буде кусати, і на
Вашому прекрасному шляху зупиняти і чинити перешкоду.
Бувайте здорові, будьте сумлінними і невтомними слугами на
ниві слов’янства.
Франц Курелсщ, учитель мов з Хорватії
Пешт, 23 жовтня 1837 р.
Кореспонденція Якова Головацького в літах 1835—49.— С. 7—8. Переклад з хорватської.
№ 52
1837 р., жовтня 24. ВІДЕНЬ.— ВКАЗІВКА МІНІСТРА ВНУТРІШНІХ СПРАВ
АВСТРІЇ И. ЗЕДЛЬНІЦЬКОГО ГАЛИЦЬКОМУ ГУБЕРНСЬКОМУ
УПРАВЛІННЮ ПРО НАДІСЛАННЯ ЙОМУ МАТЕРІАЛІВ РОЗГЛЯДУ
СПРАВИ СТУДЕНТІВ М ШАШКЕВИЧА І Я. ГОЛОВАЦЬКОГО,
ЗВИНУВАЧЕНИХ У ВИДАННІ В ОБХІД ЛЬВІВСЬКОЇ ЦЕНЗУРИ
АЛЬМАНАХУ «РУСАЛКИ ДНІСТРОВОЇ»
Шанобливим листом від 29 минулого] м [ісяця] В [аша]
е[ксцеленція] люб’язно надіслали мені витяг з протоколу президії
про поліцейські справи, що надійшли для розгляду в тамтешньо-
му краї протягом липня місяця поточного] р[оку].
Беручи до уваги зміст цього протоколу, у зв’язку з донесенням
Львівської г.-кат. митрополичої консисторії з приводу надруко-
ваного в обхід місцевих цензурних властей в Офені альманаху
«Русалка», внаслідок чого В [аша] е [ксцеленція] вважає необхід-
ним паралельно з полагодженням цієї справи, винести, разом з
тим, обом теологам, Якову Головацькому і Маркіянові Шашкеви-
чу, сувору догану за видання цього альманаху і встановити на-
гляд за їх дальшою поведінкою, я дозволю собі просити В [ашу}
е [ксцеленцію] більш детально пояснити обставини розслідування
і надіслати матеріали про цю справу для з’ясування, чи немає
* Перешкоди, нічого, крім перешкод (лат.).
** Бонн не хочуть допустити піднесення руської літератури (нім.).
зв даному випадку потреби зв’язатися з к [оролівсько] -угорською
Надвірною канцелярією, щоб відповідним угорським цензурним
властям, які, очевидно, в даному випадку звинувачуються в недо-
пустимій поведінці, зробити відповідні вказівки про уникнення в
майбутньому аналогічних недоречностей.
Дозвольте, В[аша] е [ксцеленціє], виразити вам моє глибоке
шанування.
[И.] Зедльніцький
Відень, 24 жовтня 1837 р.
.Українсько-руський архів.— Т. 3.— С. і 12—113. Переклад з німецької.
№ 53
1837 р„ жовтня 25. Загреб.—ПОВІДОМЛЕННЯ ДИРЕКТОРА ВИЩОЇ
ШКОЛИ У ЗАГРЕБІ А. КУКУЛЕВИЧА 226 РАДІ НАМІСНИЦТВА
УГОРЩИНИ ПРО ВИЯВЛЕННЯ В КНИЖКОВИХ МАГАЗИНАХ
ЗАБОРОНЕНИХ КНИГ, СЕРЕД НИХ АЛЬМАНАХУ «РУСАЛКА
ДНІСТРОВА», ТА НАМІР ПЕРЕДАТИ ЇХ ЦЕНТРАЛЬНІЙ ЦЕНЗУРІ
Найясніший цісарсько-королівський почесний принце, архі-
княже Австрії і наміснику Угорського королівства!
Висока Радо Угорського королівського намісництва!
Найвельможніший і найдостойніший пане і панове!
У зв’язку з тим, що цими днями під час проведення повтор-
ного офіційного огляду у місцевих книжкових магазинах у книж-
ковому магазині Еміля Гіршфельда виявлено 11 примірників кни-
ги під назвою «Русалка Дністрова», надрукованої у друкарні
королівського університету в Буді цього року, яка позначена в
списку книг першої половини місяця серпня ц[ього] р[оку],
просто заборонених центральною віденською цензурою; наявних
119 примірників другої, під назвою «Хай буде вислухана і друга
•сторона», допущеної до друку високим керівником управління і
видрукованої Франциском Жупаном у Загребі, винесеної у списку
першої половини місяця вересня серед заборонених на найвище
місце, головний ревізор і цензор книг Стефан Мойзес заборонив
там продаж примірників обох книг і, крім того, вирішив зробити
повторний огляд, а також просив дозволу на ревізію другого ма-
газину, щоб якнайраніше вчинити те, що в подібних обставинах
належало робити, коли діяти не лише згідно з обов’язком, або ж
щоб, помимо обов’язку, не наважився вчинити щось більше.
Коли, однак, з’ясувалося, що відносно знайдених досі в книж-
кових магазинах і публічних книгарнях примірників заборонених
книг видано неоднакового характеру розпорядження, які передба-
чають, частково, конфіскацію наявного забороненого примірника
і внесення його в бібліотеку, частково конфіскацію і зберігання в
опечатаному сейфі у департаменті цензури, частково в інших
місцях, що перебувають під наглядом, звідки взагалі не повин-
ні би виходити, і що із знайденими примірниками обох книг до-
.118
велося самому щось робити, тоді я згідно Вашого ц.-к. розпоря-
дження, повеління високої королівської Ради намісництва, на;
підставі директив Вашої милості щодо всіх ревізій книг і поряд-
ку цензурування, дозволяю собі передати примірники виявлених,
заборонених книг центральному управлінню ревізії книг.
У всьому іншому перебуваю у найнижчому вірнопідданстві і
найвідданішому служінні Вашій високій ц.-к. милості і глибокій
вдячності Раді королівського намісництва, її ясновельможної ці-
сарсько-королівської Високої Ради королівського намісництва-
найнижчий, найвідданіший, найпокірніший слуга
Антоній Кукулевич де Сакка,
радник і директор вищих королівських студій-
Загреб, дия 25 жовтня 1837 р.
Державний архів Угорщини.— Ф. Рада намісництва Угорщини.— С. 60.— 1837 р.г № 35 899.
Рукопис. Оригінал. Переклад з латинської. ' ‘
№ 54
1837 р„ листопада 2. Львів.— РОЗПОРЯДЖЕННЯ МИТРОПОЛИТА
М. ЛЕВИЦЬКОГО РЕКТОРОВІ ЛЬВІВСЬКОЇ СЕМІНАРІЇ В СПРАВІ
КНИГ І РУКОПИСІВ, КОНФІСКОВАНИХ У її ВИХОВАНЦІВ ПІД ЧАС
ОБШУКУ
Про виявлені під час ревізії в семінарії і передані книжково-
ревізійному управлінню, відповідно до донесення ректорату від.
З червня цього року № 198, книги та рукописи висока ц.-к. пре-
зидія повідомила 21 жовтня ц[ього] р [оку] таке:'
1) «Бііоріз га Ьобупи 1826», Сгазі 3—4—не визначено;
2) Броніковського [К] «Цаг8Іе11ип£ аиз уег^апдепег 7еіі.—
НаІЬег8Іа(11», «Цхіаду», «Ріеідггут» Міцкевича [А.] та «Рашщіпік
Ьізіогусгпо — роїііусгпо— екопотісгпу». Сг^зс VII, 1785 р.,
навпаки, заборонені, а інші;
3) «Ратщіпік ііівіогусгпо — роїііусгпо — екопотісгпу». Сг§8с
V і VII.— 1788 р.; «РгіебгісЬ II Ьіпіегіаззепеп У/егке».— 1.В [б].—
Аи£сЬиг£.— 1789 р. і«Се8сЬісМе сіег ІгапгбвівсЬеп Кетоіиііоп»
Бухгольца [1]—дозволені.
Книги і рукописи під № 1 і 2 не можна залишати на руках
вказаних вихованців і вони затримані у високому [губернсько-
му] управлінні; навпаки, ті що дозволені, передаються в ректорат
для повернення власникам.
Щодо брошури [А.] Міцкевича «Ріеідггут» копію фрагментів
якої було виявлено у теолога Миколи Устияновича 227, то вона,,
у вищій мірі революційного змісту і висока ц.-к. Крайова прези-
дія постановила допитати М. Устияновича, як тільки буде виявле-
но його місце перебування, яким чином до нього потрапила ця ко-
пія, хто її зробив і в кого знаходиться оригінал.
Ця обставина доказує, як необхідно мати в ректораті вказа-
ний розпорядженням ординаріату від 10 січня цього року № 100
список всіх книг і рукописів, що є на руках вихованців, з тим,
щоб шляхом несподіваної ревізії виявити всі підозрілі твори та
•брошури і конфіскувати їх.
У зв’язку з цим, прошу ректорат в майбутньому точно дотри-
муватися виданих з цього приводу розпоряджень.
Михайло, митрополит
Львів, 2 листопада 1837 р.
Львівська духовна семінарія в часах Маркіяна Шашкевича - С 205—206. Переклад з
німецької.
№ 55
1837 р„ листопада 25.—ПОВІДОМЛЕННЯ КЕРІВНИКА ПРЕЗИДІЇ
ГАЛИЦЬКОГО ГУБЕРНСЬКОГО УПРАВЛІННЯ Ф. КРІГА МІНІСТРОВІ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ И. ЗЕЛЬДНІЦЬКОМУ ПРО НАДІСЛАННЯ
МАТЕРІАЛІВ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ ВИДАННЯ АЛЬМАНАХУ «РУСАЛКА
ДНІСТРОВА» БЕЗ ДОЗВОЛУ ЛЬВІВСЬКОЇ ЦЕНЗУРИ
Ваша благородносте, графе!
Відповідно до високих розпоряджень від 24 жовтня ц[ього]
р[оку] надсилаю в додатку Вашій ексцеленції руський твір «Ру-
салка Дністрова» разом з цензурним висновком про нього та
матеріалами розслідування з приводу цього безцензурного ви-
дання.
Ця праця складається з деяких, написаних тутешніми теоло-
гами Маркіяном * Шашкевичем, Іваном Вагилевичем та Яковом
Головацьким або перекладених з сербської і чеської на україн-
ську мову народних пісень, і в політичному відношенні не має
в собі, за винятком деяких місць, що допускають двозначне тлу-
мачення, нічого небезпечного. Згідно з представленими даними
розслідування, Головацький збирав пісні і внески на кошти ви-
дання і отримав для цього 60 флоринів від директора окружної
школи в Коломиї Верещинського та 15 від теолога Шашкевича
і цими засобами влаштував друкування згаданого твору в 1835 р.
в Офені, коли був у Пешті студентом першого року філософії.
Статті Вагилевича включені до цього твору начебто проти його
волі.
Головацький тому віддав його до друку в Офені, що там, як
було сказано, кошти видання менші і що він не бачив у тому ні-
якої зі свого боку провини, бо і сам він проживав у Пешті, і твір
попередньо подав до угорської цензури, яка його друк мала до-
зволити.
Наміри трьох теологів при складанні і збиранні цих пісень,
за представленими даними, були літературними і стосувалися пле-
кання руської мови. Особливо Вагилевич, який з московським
професором Погодіним та чеським мовознавцем Шафариком під-
тримує наукове листування, здається, поставив собі за мету шля-
* У тексті помилково «Мартином»
120
хом грунтовного вивчення руської мови сприяти слов’янським
мовним дослідженням.
[Ф.] Кріг
Львів, 25 листопада 1837 р.
Українсько-руський архів.—Т. 3.—С. 113—114. Переклад з німецької.
№ 56
1837 р.. листопада 28. Пеиїт.— ВКАЗІВКА РАДИ НАМІСНИЦТВА
УГОРЩИНИ ДИРЕКТОРУ ВИЩОЇ ШКОЛИ У ЗАГРЕБІ А. КУКУЛЕВИЧУ
ЩОДО СПОСОБУ ПОСТУПОВАННЯ З КНИГАМИ, ВКЛЮЧЕНИМИ
В СПИСКИ ЗАБОРОНЕНИХ ЦЕНЗУРОЮ
Відносно розгляду двох книг, однієї під назвою «Русалка Дні-
строва», виданої у друкарні королівського пештського універси-
тету в Буді, а другої під назвою «Хай буде вислухана і друга
сторона», виданої у Загребі, віднесених придвірною цензурою у
списки заборонених книг, у відповідь на Ваше подання від 25 жов-
тня ц[ього] р[оку] № 857 приймається таке рішення:
один примірник твору, затитулованого «Русалка Дністрова»,,
із тих, що залишилися нерозпроданими, слід надіслати сюди,
а решту аж до наступних вказівок слід затримати під секвер-
стром;
щодо примірників під назвою «Хай буде вислухана і друга-
сторона», який був допущений до друку Радою намісництва, то1
він може залишатися в книгарні, і його слід пускати у вільний
продаж, але на майбутнє слід добре слідкувати, щоб твори, до-
пущені розпорядженням королівського управління, навіть якщо і-
містяться в каталозі заборонених австрійськими органами книг,
складеному придвірною цензурою, до того часу, поки не буде по-
зитивного рішення щодо них, утримувались від вільного продажу.
Відносно решти примірників конфіскованих і заборонених у
майбутньому слід вдаватися до їх опечатування.
[Підпис нечіткий]
Пешт, 28 листопада 1837 р.
Державний архів Угорщини,— Ф. Рада намісництва Угорщини,— С. 60. 1837 р.» № 35 899.
Рукопис. Чорновнк. Переклад з латинської.
№ 57
1837 р.. грудня 22. Львів.— РОЗПОРЯДЖЕННЯ ГАЛИЦЬКОГО
ГУБЕРНСЬКОГО УПРАВЛІННЯ ДИРЕКЦІЇ ЛЬВІВСЬКОЇ ПОЛІЦІЇ
ПРО ВСТАНОВЛЕННЯ МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ І РОЗСЛІДУВАННЯ
ОБСТАВИН появи У М. УСТИЯНОВИЧА КОПІЇ РЕВОЛЮЦІЙНОЇ
БРОШУРИ А. МІЦКЕВИЧА '
У теолога Миколи Устияновича, [вихованця] місцевої г.-к. се-
мінарії, при проведенні ректоратом ревізії у травні цього року було;
виявлено фрагментарну копію надзвичайно революційної брошури
Міцкевича «РіеІ£ггугп», яка додається. Оскільки такий твір може-
появитися у людини, яка схвалює виражені в ньому ідеї і наяв-
ність його вказує на неправильні переконання Устияновича, не-
обхідно було для встановлення походження [цієї брошури] до-
питати, через Стрийського окружного старосту, Устияновича, який
закінчивши богослов’я, виїхав з семінарії до своїх родичів в Ми-
колаїв. Вказаний окружний староста нещодавно повідомив, що
Устияновича не можна допитати, До він вже не проживає в Ми-
колаєві, а у Львові, в службовця магістрату Костянтина, вірніше
Михайла Устияновича, під № 217. Дирекції поліції [даємо] зав-
дання розшукати згаданого теолога і допитати: чи він сам, чи
хто-небудь інший зробив цю копію, в крайньому разі, яким чином
і коли він її отримав, у чиїх руках знаходиться оригінал, чи пере-
дав він її і кому саме. Якщо він назве особу, від якої отримав її,
[з’ясувати] в яких взаєминах він перебував з нею. Далі, у випад-
ку необхідності, порівняти почерк копії з його власним, щоб пере-
конатися, чи не була ця копія зроблена ним самим. Необхідно
взяти в нього пояснення, чому він цей твір, згубну спрямованість
якого чітко видно, тримав у себе, і не доповів про це своєму
керівникові.
Про результати [розслідування] необхідно повідомити разом
з доданою копією.
[Підпис нечіткий]
Львів. 22 грудня 1837 р.
ЦДІА УРСР у Львові,—Ф. 146, оп. 5, спр. 1830 — Арк. 60—52. Рукопис. Чорновик. Пере-
клад з польської.
№ 58
1837 р„ грудня 27. Львів.— ВИТЯГ З ЛИСТА Я. ГОЛОВАЦЬКОГО
ДО Г. ПЕТРОВИЧА ПРО ВИДАННЯ КНИГ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ
ТА МОТИВИ ЗАБОРОНИ «РУСАЛКИ ДНІСТРОВОЇ»
...«Русалка» запречена і не буде позволена, бо, як кажуть,
декотрі речі були вийняті із рукописі, котра раз була в цензурі
підписана «сіатпаіиг» *.
Недоля нас в самім началі спіткала, не погубила, але покрі-
пила нас... В Росії малоросійське наріччя облюблене, і кілько
учених там ним займається. Сіє по цілій Южній Русі розширене
наріччя (так давне, як і прочії слов’янські), котрим около 15 мі-
ліонів говорить, котре так завчасу почало образоватися, в котрім
тілько старих літописей списано і тілько віків було грамотним і
книжним язиком в Южній (Польщі підверженій) Русі, на Литві
і Волині, тоє, кажу, наріччя, перейшов різні колії, бувши пониже-
не негідними і самолюбивими поляками, і хлопським і грубим
язиком тлумлене, тепер розвиває свою красоту перед чудуючи-
мися слов’янами. Давнішу южноруську словесність зрівняти мож-
на з сербською перед Досифеєм Обрадовичем 228, або з велико-
руською перед Петром В [еликим], бо так, як в тих язик, так і у
нас употребляли в мішмі слов’янського з народним. Але тепер
* Цензорський термін, що означав: підлягає забороні (лат.).
122
почалася зовсім народная словесність. Тут хочу вилічити, які;
книжки нинішніх времен видані в тім наріччю.
1. Вергілієва «Енеїда», на малоросійський язик переложенная
І. Котляревським. С.-Петер [бург], [1]797—[ 1 ] 808—[1 80922В.
2. «Грамат[ика] малоросійська», Павловського, [1 818 23°.
3. «Опьіт собрания старих малоросе[ийских] песен», кн[язя]
Цертелева.— СПб. [1]818 231.
4. «Малоросе [ийские] песни», изд[анньіе] Мих. Максимови-
чем,—Моск[ва], [1]827.
б. Почасти «Запорожская старина».-^-Харк[ів], [ 1 ] 833—
[1] 834.—Ч.III 232.
6. «Малоросс[ийские] пословицьі».— Харк[ів], [1]833.
7. «Малоросе [ийские] повести», изд[анньіе] Гриц[ком] Основя--
ненком.— Моск[ва], [1]834 233.
8. «Украинск [ие] народи [не] песн[и]», изд[анньіе] М. Макси-
мовичем.— Моск[ва], [ 1 ] 830.
9. Господ[ин] проф[есор] русской словесності при всеучили-
щі Київськом М. Максимович має до іздання збірник народ [них]
южноруських пісень числом більше, як 2500.
10. Від него надіємся южноруського словаря і грамат[ики].
11. «Наські українські казки Запорожця Іська Материнки».—
Моск[ва], [1]835. Іздатель О. Волинський 234, котрий зібрав пі-
сень южноруських до 8000, а білоруських [на Литві] 2000, написав
на великорос [ійськім] язиці статтю.
12. «О народной поззии славянских племен».— Моск[ва],
[1]837, переводить Шафарика «Зіоуапзке зіагогИпозіі» на вели-
коросійський язик, має іздати «Граматику южноруськ [ого] на-
річчя» і тепер має відбути путешествіє по слов’янських країнах,
а потім обняти кафедру словянських язиків в Москві, котрі (ка-
федри) заведені мають бути також на всеучилищах в С.-Петер-
бурзі, Харкові, Києві і Казані. Яка надія для слов’ян!
13. «Сватання», малоросійська] опера в III дійствах, Грицька
Основ’ян [енка].— Харків, [ 1 ] 836 235, було представлене на харків-
ськім театрі кількакрот з великим удоволенням народу.
14. «Полтава», поема О. С. Пушкіна, вольний перевод на мало-
рос [ійський] язик Є. Гребінки.— Спб. [ 1 ] 836 236.
15. Малорос[ійська] Васильковская повесть.—«Твардовскій»,
соч[инения] Степана Карпенка.— Моск[ва], [ 1 ] 837.
16. Малорос [ійська] повість «Плачевная участь древняго Ва-
силькова», соч[иненіє] Степ[ана] Карпенка.— Моск[ва], [ 1 ]837..
17. З давніших писателів ізданий в малорос [ійськім] язиці:
«Убогий Жайворонок»—притча Г. В. Сковороди.— Моск[ва],
[1]837 237.
18. «Украинские летописи».— Харьков, [ 1 ] 835.
19. «Супрасльская летопись», содержащая Новгородск[ую] и
Киевскую, сокращенньїе.— Моск[ва], [1]836 238.
20. Важне до історії Южної Русі. На великорос [ійськім] язиці
пишуть о Южній Русі дуже много.— Устрялов в своїй «Истории
русской» 230. СПб., [1]837 обсягає всю Русь у всякій порі, а не
123-
вилучає, как Карамзін і другі бувало, Южної Русі, коли була
під державою Литовською, Польською або Австрійською.
21. Від Н. Гоголя надіємся «Історії Малоросії» 240, повній тої,
як Бантиш-Каменського 241.
22. Юрій Венелін іздав: «Об источнике народной поззии вооб-
ще и южпорусской в особенности».— Москва, [1]834 242.
Много писателів великоросійських в своїх романах, повістях
і поезіях виставляють обичаї, життя і проч. Малоросії. До сих
належать: Гоголь, Погорельський, Голота, Наріжний, Кулжин-
ський, Маркевич, а навіть геній Пушкіна і Булгаріна найшов в ма-
лоросійській історії і обичаях корені для своєго великого духа. І у
нашій землі у Львові любов народності не остиває. Постаралися
уже наші русини о письмо гражданське, надіємся, то і у нас
небавком появляться: «Словар южноруський», «Слово о полку
Ігоря» і «Краледвірська .рукопись» на нинішнім южноруськім на-
річчю, «Руські приповідки», «Народні пісні», може і «Грама-
тика».
Недавно напечатана книжка Зубрицького: «Куз бо дгіеіблу
лагоди гизкіе^о XV Са1іс]і. (Елуолу, [1]837) об’яснила много темних
місць історії народної і декотрі поблудження справила.
Бувайте здорові, майтеся гаразд! Поздоровляйте милих прия-
телів і чесних защитників слов’янської і розмножителів слави
[Ярослав Головацький}
Львів, 27-го грудня [1]837 [р.].
{Адреса]: Ярослав Головацький... Наїіізсіїег УогвІасИ, N 457, 1/4 іп КозазсЬеп
Наизе іп Ноїе, 1 8іоск *.
Науковий збірник Музею української культури в Свиднику.— Т. З,— С. 252—253; 3 Історії
міжслов’янських зв’язків.— С. і 12—115.
№ 59
1837 р., грудня 27. Відень— ЗАУВАЖЕННЯ ВІДЕНСЬКОГО ЦЕНЗОРА
В. КОПІТАРА ДО РІШЕННЯ ЛЬВІВСЬКОЇ ЦЕНЗУРИ ПРО ЗАБОРОНУ
АЛЬМАНАХУ «РУСАЛКА ДНІСТРОВА»
Русалка Дністрова. В Будимі, 1837. Дністрова німфа. Офен.
У ц.-к. університетській друкарні. 8°. У Львівській цензурі в червні
1837 р. вирішено «підлягає забороні». За пропозицією в[исокого]
придвірного управління книга направляється Вашій благород-
ності для перевірки, щоб мати висновок про це тутешнього голов-
ного] цензора **.
Тгапзеаі ***.
С.106. Сербська жартівлива пісенька передана досить погано.
В лейпцігському сербському оригіналі звучить так:
* Галицьке передмістя, № 457, 1/4, в будинку Рози, у дворі, 1-й поверх
(нім.).
** Помітка невідомого урядовця віденської цензури.
*** Цензорський термін, що означав: дозволити, але не можна повідомляти
про факт в газетах, дослівнно: нехай буде пропущено (лат.).
124
Присядь дівчино зі мною,
Ми також не дикі мужчини,
І знаємо як треба цілувати:
Молодих вдовиць в очі,
А юних дівчат в груди (поміж соски).
Русняк говорить про це в другій строфі: люди не повинні диву-
ватись.
Інших мотивів львівського цензора я не можу зрозуміти. Всу-
переч цензорським правилам (або мудрості) (?) червоним [ко-
льором] підкреслено і місця, які після повернення екземпляру від-
дані на суд читача, вказують на дві речі: 1) Видавець виступає
за літературу свого наріччя; 2) § 32 з однієї народної пісні — тра-
гічний випадок, коли невістка одного руського священика вбила,
здається, свого нелюбого чоловіка, за що її повинні поховати жи-
вою, але вона хоче бути похованою, не поруч з своїм чоловіком,
а біля свого, також померлого чи вбитого, коханого. Перший пункт
не переступає межі дозволеного, в народній пісні це ще менше тре-
ба осуджувати, оскільки цей явно давній факт оспівується терпимо.
Навіть сьогодні в якого-небудь священика може трапитися це ж
саме. Між іншим, дивись цензорську записку про сербський літопис
(квартальний), що виходить там.
[В.] Копітар
27 грудня 1837 р.
Українсько-руський архів.— Т. 3.— С. і 14— і 15. Переклад з німецької.
№ 60
1838 р„ січня 1. (1837 р., 20 грудня). Прага.— З ЛИСТА О. М.' ВОЛИНСЬКОГО
ДО М. ПОГОДІНА ПРО НАЯВНІСТЬ СЕРЕД СЛОВ’ЯНСЬКИХ РУКОПИСІВ
МОНАСТИРЯ У ЛЬВОВІ, ПЕРЕЛІК ЯКИХ ВМІЩЕНО В «РУСАЛЦІ
ДНІСТРОВІЙ», СПИСКІВ БІОГРАФИ СЛОВ’ЯНСЬКОГО ПРОСВІТИТЕЛЯ
КОСТЯНТИНА (КИРИЛА)
...В кратком реєстре славянским и русским рукописям, нахо-
дящимся в библиотеке монастьіря св. Василия Великого во Льво-
ве, приложенном к «Русалке Днестровой», изд[анной] в Будине
1837 г. (теперь запрещено), нашел я, что в одной книге, сборнике,
помещено «Житие блаженного учителя нашего Константина —
философа, первого наставника славянскому язьїку», в дру-
гой же — «Житие блаженного учителя нашего Константина — фи-
лософа, первого наст[авника] роду российскому и всему язьїку
славянскому, списано из библиотеки Хиляндарской лаврьі серб-
ской». Шафарик имеет уже список с зтих биографий Константина,
присланньїх ему из Львова 243. На досуге я рассмотрю вниматель-
но зтот памятник...
О. Бодянский
Прага, 20 декабря (1 января) 1837—[183]8гг.
Письма к М. П. Погодину из славянскнх земель.— С. 9—10.
І 25
№ 61
1838 р„ січня ЗО. Загреб.— ПОВІДОМЛЕННЯ ДИРЕКТОРА ВИЩОЇ ШКОЛИ
У ЗАГРЕБІ А. КУКУЛЕВИЧА РАДІ НАМІСНИЦТВА УГОРЩИНИ
ПРО НАДІСЛАННЯ НИМ ПРИМІРНИКА ЗАБОРОНЕНОГО ЦЕНЗУРОЮ
АЛЬМАНАХУ «РУСАЛКА ДНІСТРОВА»
Високий цісарсько-королівський наслідний принце, ерцгерцогу
Австрії, наміснику Угорського королівства!
Шановна Радо намісництва Угорщини!
Найвельможніший пане і панове!
На виконання люб’язно надісланого мені головним цензором
і ревізором книг розпорядження № 35 899 від 28 листопада
1837 р. повертаю в додатку Вашій ц-к. високості і шановній Раді
королівського намісництва для додаткового ретельного перегляду
один примірник твору під назвою «Русалка Дністрова», а щодо
другого твору під назвою «Хай буде вислухана і друга сторона»,
я розпорядився пустити його у вільний продаж.
Одній Вашій пайяснішій милості, панові королівства і високій
милості найяснішій Раді королівського намісництва низькопідда-
ний, глибоко покірний слуга Вашої цісарської високості і високої
Ради намісництва
Антоніії Кукулевич де Сакка
радник і директор королівських вищих студій.
Загреб, ЗО січня 1838 р.
Державний архів Угорщини.— Ф. Рада намісництва Угорщини.— С. 60. 1838 р., № 5Ї85.
Рукопис. Оригінал. Переклад з латинської.
№ 62
1838 р.. лютого 12. Львів,—ДОНЕСЕННЯ ЛЬВІВСЬКОЇ ДИРЕКЦІЇ ПОЛІЦІЇ
ПРЕЗИДІЇ ГАЛИЦЬКОГО ГУБЕРНСЬКОГО УПРАВЛІННЯ
ПРО НЕБЕЗПЕЧНУ СПРЯМОВАНІСТЬ ПРАЗЬКОГО ЖУРНАЛУ
«О8Т ЦЦЦ ШЕ8Т» 8«, який СВОЄЮ ПІДТРИМКОЮ ЄДНАННЯ
СЛОВ’ЯНСЬКИХ НАРОДІВ ЗАГРОЖУЄ ЦІЛОСТІ АВСТРІЙСЬКОЇ
ДЕРЖАВИ
Журнал «Озі ипсі ХУезі», присвячений культурі, літературі і
духовному життю (редактор Рудольф Глязер), що з’явився в
Празі, мабуть, поставив собі за мету сприяти поширеному в Чехії
слов’янізму, а саме прагненню об’єднання всіх слов’янських на-
родів.
Під час цензурування цього журналу мені потрапили деякі
статті, які, безперечно, мають такий характер;
Я повинен залишити на Ваш високий розсуд, чи не може це
залежати якраз від австрійської держави, що в її окремих части-
нах, таких, як Угорщина, Чехія і Галичина, мають місце прагнен-
ня, які в кінцевому рахунку передбачають розпад, ізоляцію і
відрив, що розвиваються і щораз більше пускають коріння. І чи
не є одним із найважливіших завдань органів нагляду і цензу-
126
рування виступити проти подібних прагнень з усією повагою і
суворістю.
Коли про це прагнення мовиться зі схваленням цензури у без-
перечно шкідливій для цієї провінції взаємодії, моїм обов’язком
є звернути на це високу увагу.
Під заголовком «Польська література» цей журнал у надзви-
чайному додатку № 10, сторінка 43 містить критику «Зіач/іапіпа»,
що з’явився у Львові в 1837 р [оці], яка сама по собі написана в
дусі слов’янізму, однак їй властиві такі цитати, що варті особли-
вої уваги: «Деякі риси з життя Адама Міцкевича» Я [на] Д[об-
жанського] 245 — це тільки невеликий внесок у доповнення його
[Міцкевича] біографії у німецькому енциклопедичному словнику.
Чому укладач, посвячений у життєві обставини цього поета, так
поверхово висловився про нього і пе звернув увагу на його бага-
те внутрішнє життя? Міцкевич — одна з видатних індивідуально-
стей нашого часу. Він звертає на себе увагу не тільки як поет,
публіцист, але також як людина. Він — одна із зірок XIX ст., які
із затягнутої хмарами висоти метали блискавки в дріб’язкові тя-
готи земного співжиття. Тільки його земляки можуть до кінця зро-
зуміти цю людину і розгадати дивовижний запал, в якому поєд-
налися фантастична піднесеність Ламенне з поетичним генієм
Байрона; і ми по праву чекаємо розумної, вичерпної характери-
стики на нього, яка необхідна для достатнього розуміння його
творів. Поляки заборгували її решті Європи, нашому часу, на-
щадкам». Далі сторінка 44. Інші прозові статті «81атуіапіпа» не
мають великого значення. Слід згадати лише про два повідом-
лення Казимира Туровського, які своєю спрямованістю повинні
привернути увагу освічених слов’ян, а саме статтю про «Найста-
ріші драматичні п’єси поляків», і декілька сюжетів Коллара у
польському перекладі. Тільки шляхом розшуку забутих літера-
турних пам’яток народ прийшов би до усвідомлення духовного
життя, як і свого минулого, і це чимала заслуга — вказати на
такі пам’ятки і розповісти про них. Тут ми знаходимо сцени з
трагедій 15-го і 16-го століть. Про деякі з цих авторів старих
драматичних п’єс уже говорили Бентковський і Сярчинський,
а про більшість [йшлося] в словнику польських поетів Ющин-
ського.
Польський переклад обох сонетів з Колларової «81ауу <1сега»
цілком вдався і ми не можемо тут не навести декількох слів Ту-
ровського, якими він це супроводжує: «До цього часу немає твору,
який так близько прийшовся б всім слов’янам, як «81ауу бсега»
Коллара, тому кожен освічений слов’янин повинен прочитати цей
твір, незнання чеського діалекту не звільняє його від цього обо-
в’язку...
Без знання споріднених слов’янських діалектів не можна знати
достатньо і рідну мову, облагородження якої взагалі повинно
бути до серця кожній мислячій людині. Нехай кожний слов’янин
зробить споріднені діалекти своїми власними і він краще ово-
лодіє своєю власного народною мовою. Мова йде не про те, щоби
127
кожний розмовляв на всіх слов’янських діалектах, а про те,
щоби можна було читати усю слов’янську писемність і розуміти
її. Звідси можна побачити, як загальне слов’янське навчання пу-
стило коріння у освічених людей цих дуже поширених племен».
Можливо, шановна Крайова президія вважатиме за доцільне
звернути увагу на цей журнал пана президента вищого управ-
ління поліції і цензури.
[Підпис нечіткий]
Львів, 12 лютого 1838 р.
ЦДІА УРСР у Львові.— Ф. 146, оп. 5. спр. 1091.—Арк. 7—11. Рукопис. Оригінал. Переклад
з німецької.
№ 63
1838 р„ лютого 20. Пешт.— ВКАЗІВКА РАДИ НАМІСНИЦТВА УГОРЩИНИ'
ДИРЕКТОРУ ВИЩОЇ ШКОЛИ В ЗАГРЕБІ А. КУКУЛЕВИЧУ ПІДДАТИ :
ГРУНТОВНІЙ ЦЕНЗУРІ АЛЬМАНАХ «РУСАЛКА ДНІСТРОВА»
При цьому згідно з високим розпорядженням генеральному
директору вищої школи у Загребі доручається піддати грунтов-
ній цензурі твір під назвою «Русалка Дністрова», і по закінченні
разом з попереднім заключенням переслати її для винесення оста-
точного рішення.
[Підпис нечіткий]
Пешт, 20 лютого 1838 р.
Державний архів Угорщини.— Ф. Рада намісництва Угорщини.— С. 60. 1838 р., № 5185.
Рукопис. Чорновик. Переклад з латинської.
№ 64
1838 р.. березня 1. Львів.— ДОНЕСЕННЯ ЛЬВІВСЬКОЇ ДИРЕКЦІЇ ПОЛІЦІЇ
ПРЕЗИДІЇ ГАЛИЦЬКОГО ГУБЕРНСЬКОГО УПРАВЛІННЯ ПРО
НАДІСЛАННЯ ПРОТОКОЛУ ДОПИТУ СТУДЕНТА М. УСТИЯНОВИЧА
У ЗВ’ЯЗКУ з ВИЯВЛЕННЯМ У НЬОГО ТВОРІВ А. МІЦКЕВИЧА
Високошановна ц.-к. Крайова президіє!
Відповідно до високих розпоряджень від 22 грудня м[инулого]
р[оку| № і 17 лютого цього року № ^0 високошанованіи
ц.-к. Крайовій президії разом з поверненням першого представ-
ляється для високого використання у додатку протокол допиту
Миколи Устияновича у зв’язку із виявленням у нього уривків вір-
ша «Ріеі^ггуш». ,
Устиянович пояснює, що згаданий вірш переписав власноручно
у 1834 році з твору, що знаходиться в ц.-к. університетській біб-
ліотеці під назвою «РоїіЬутпііа», який був виданий у 1827 р [оції
у Львові Яном Юліушем Щепанським у 6-ти томах і містив урив-
ки з творів різних польських письменників.
[Л.] Захер
Львів, 1 березня 1838 р.
ЦДІА УРСР у Львові.— Ф. 146, оп. 5, спр. 1129.— Арк. 8, Рукопис. Оригінал. Переклад
а німецької.
128
№ 65
1838 р„ березня 7. [Відень].— З ДОНЕСЕННЯ МІНІСТРА ВНУТРІШНІХ
СПРАВ Й. ЗЕДЛЬНІЦЬКОГО ІМПЕРАТОРОВІ АВСТРІЇ ФЕРДИНАНДУ І
ПРО НЕОБХІДНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ СУВОРИХ ЗАХОДІВ ПРОТИ
ПОШИРЕННЯ РЕВОЛЮЦІЙНИХ ІДЕЙ СЕРЕД СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ
ГАЛИЧИНИ
...Всемилостивий пане! Проведені останнім часом розслідуван-
ня доказують, що значна частина молоді, яка вчиться в даній
провінції, частково спокушена фальшивими національними почут-
тями, частково нездоровими віяннями часу, піддається впливу по-
рушників громадського порядку, які постійно діють як в самому
краї, так і за його межами. Все це набрало таких розмірів, що
насправді загрожує суспільному спокоєві і безпеці згаданої про-
вінції. Найбільш шкідливі й обурливі принципи радикалізму; спря-
мованого на ліквідацію соціальних відносин і насильне повален-
ня існуючого законного ладу, радикалізм, який захищає навіть
вбивство як засіб для досягнення мети, насаджується серед цих
молодих людей і поширюється далі, так, що небезпідставно ви-
никає стурбованість за близьке майбутнє. Обов’язок уряду, вихо-
дячи з цього, полягає в обмеженні зла всіма силами, для вико-
рінення якого необхідно застосувати не лише звичайні, а й більш
сильні засоби, оскільки ті, які застосовувалися до цього часу,
були недостатніми і не досягали мети...
[Й.] Зедльніцький
7 березня 1838 р.
Українсько-руський архів.— Т. 3.—С. 92—93. Переклад з німецької.
№ 66
1838 р.. квітня 4. Львів,—ПОВІДОМЛЕННЯ ПРЕЗИДІЇ ГАЛИЦЬКОГО
ГУБЕРНСЬКОГО УПРАВЛІННЯ МИТРОПОЛИЧІЙ КОНСИСТОРІЇ
ПРО НАСЛІДКИ РОЗСЛІДУВАННЯ СПРАВИ М. УСТИЯНОВИЧА,
ЗВИНУВАЧЕНОГО В ЗБЕРІГАННІ ЗАБОРОНЕНИХ ТВОРІВ
А МІЦКЕВИЧА
Г.-к. митрополича консисторіє!
Дипломований теолог Микола Устиянович пояснив, що знай-
дена у нього поема «Вхіагіу», частина IV і сонет «Ріеі^гхут»,
Міцкевича були виписані з дозволеного цензурою твору І. Ю. Ще-
панського «Роїійутпііа», що знаходиться у тутешній універси-
тетській бібліотеці. Втім, при уважному перегляді цих творів кон-
статуємо: вони не торкаються політичних предметів, а лише пере-
плутані із забороненими віршами цього автора.
За таких обставин вважаємо, що треба відмовитися від ту-
тешнього розпорядження ВІД 22 грудня Минулого] р[оку] оод
про недопущення цього теолога до посвячення у священики, поки
5 8-1177 1 29
не з’ясується дане питання. Відповідне роз’яснення передаємо
відповідно г.-к. консисторії на її розсуд.
Львів, 4 квітня 1838 р.
ЦДІА УРСР у Львові.— Ф. 146, оп. 5., спр. 1129 —Арк. 22—23. Рукопис. Чорновик. Переклад
а Німецької.
№ 67
1838 р., квітня 23. Львів.—ДОНЕСЕННЯ ЛЬВІВСЬКО! ЦЕНЗУРИ
ПРЕЗИДІЇ ГАЛИЦЬКОГО ГУБЕРНСЬКОГО УПРАВЛІННЯ
ПРО НАСЛІДКИ ЦЕНЗУРНОГО ПЕРЕГЛЯДУ ВИЯВЛЕНИХ
У М. УСТИЯНОВИЧА ТВОРІВ А. МІЦКЕВИЧА ТА НЕОБХІДНІСТЬ
ЇХ ЗАБОРОНИ
Високошановна ц.-к. президіє!
Знайдені у г.-к. семінарії «Сгіасіу» Міцкевича, частина IV і
«Ріеі^ггут» в рукописі згідно розпорядження від 13 травня м[и-
644
нулого] р[оку] № оод були передані на цензурування і справу
цю закінчено. Свідченням цього є доданий лист з їх забороною,
незважаючи на те, що вони в 1827 р. були допущені в «РоІіЬут-
піі’-і». Це можна пояснити тим, що з того часу тут змінилися об-
ставини і політичні погляди. Отже те, що тоді було допустимо,
тепер повинно бути абсолютно заборонено.
При цьому додаток високого розпорядження від 4 ц[ього]
м[ісяця] № знову шанобливо вертається.
[Підпис нечіткий]
Львів, 23 квітня 1838 р.
ЦДІА УРСР у Львові,— Ф. 146, оп. 5, спр. 1129.—Арк. 24. Рукопис. Оригінал. Переклад
з німецької.
№ 68
1838 р., квітня 26. Пеіит— З ЛИСТА Г. ПЕТРОВИЧА ДО Я- ГОЛОВАЦЬКОГО
З ПОВІДОМЛЕННЯМ ПРО ВРЯТУВАННЯ ПІД ЧАС ПОВЕНІ ЧАСТИНИ
ТИРАЖУ «РУСАЛКИ ДНІСТРОВОЇ» ТА З ПРОХАННЯМ ПОВІДОМИТИ
ПРО МОТИВИ ЦЕНЗУРНОЇ ЗАБОРОНИ АЛЬМАНАХУ
Люб’язний приятелю, дорогий побратиме!
Перше, що я повинен написати Вам, люб’язний мій друже, як
цього вимагає Ваша щира дружба і що є моїм святим обов’яз^
ком,— це вказати на причини, чи вірніше вибачитись за таке дов-
ге мовчання.
Дотепер я одержав два Ваших листи. Перший від 27 грудня
[1] 837 *, а другий від 9 квітня 1838. Те враження, яке Ваші мислі
й дружні листи завжди на мене справляли, а особливо два остан-
ніх, пером не можна описати. Цю святу радість відчуваю серцем.
. Моє слабе здоров’я цієї зими не дозволило мені виконати свя-
тий обов’язок — відповісти Вам; наближався ярмарок в Пешті, і я
- * Див. док. № 58.
130
надумав ще стриматись день-два, поки з’їдуться купці, щоб діста-
ти від них гроші за «Русалку» і заодно їх переказати Вам. Та от
невдача! У нашому місті в той час сталася та страшна катастро-
фа247, купці роз’їхалися, розбіглися і так я нічого не одержав.
А між тим я одержав і другий Ваш лист з найщирішими друж-
німи почуттями, на який відразу ж Вам відповідаю. Тим більше,
що вчора мав нагоду бути у цензора і там побачив —на столі
лежить Ваша «Русалка» з якимись рескриптами. Цензор розповів
мені, про що і як йдеться в рескриптах, що я в кінці листа наве-,
ду Вам по-німецьки. Це і є, мій любий друже, причини, які; мене
стримували досі. Та серце і душа мої були весь час з Вами,—
з Вами вдень і вночі, вибачте.
Перший Ваш лист від 27 грудня всіх, кому я показував, зацьї
кавив, бо з нього видно кращі досягнення Вашої літератури.
З свого боку я просив би Вас частіше (оїїіегз) писати і дати по-
можливості ширшу інформацію про нових і старих Ваших
письменників та книги, щоб я через «Народний лист» і через «Лі-
топис»248 міг повідомити про них моїх співвітчизників, бо вони
про Вас, любі брати, мало що знають. Я маю намір зробити ко-
роткий огляд історії і подати його перед тією статтею про літе-
ратуру, щоб хоч якось Вас з нами познайомити. За цей Ваш труд
я, з свого боку, буду повідомляти про важливі для нас нові наші
сербські книги, щоб і Ви могли якнайшвидше познайомити з ними
ваших співвітчизників. Так, я місяць-два тому читав у «Сагесіе
Ту/оу/зкіе]» повідомлення про «Ри8Ііп]ак сеііп]єкі» 249 — вірші чор-
ногорського митрополита Петровича,— ця книжка надрукована
кілька років тому і вона широковідома.
За Ваш другий лист від 9 квітня не лише я, а й всі слов’яни,
Ваші брати, 'сердечно вам вдячні. З нього видно' Вашу любов і’
дружбу, які підтверджені ділом. Дякую і ще раз дякую Вам за1
таке ніжне почуття дружби...
,П[ан] Міловук поніс великі втрати, його книжки в основному
були затоплені. «Матиця» 250 врятована. На наш великий жаль;
твір пана Мушицького 251 затоплений, втрачено більш як 400 при-'
мірників. Інші більшою чи меншою мірою пошкоджені: «Русалка»
врятована...
Всіх Вас щиро вітаю і по-дружньому цілую.
Ваш вірний друг і побратим Георгій Д. Петрович
26 квітня 1838 р.
[Постскріптум]: Що стосується «Русалки», то я прошу вас від-
разу з першою поштою про наступне: [вказати] німецькою або
латинською мовами місця неприйнятні для цензури так, щоби
кожний міг прочитати, особливо цензор. Йому [саме так] при-
йшов рескрипт, щоби він дав реляцію про «Русалку». Тепер від
нього залежить доля «Русалки». Він бажає знати:
1. Чому там заборонена «Русалка»? Що в ній є проти цензур-
ного? Неприйнятні для цензури місця позначте спеціально, на
котрій сторінці і які слова.
5*
131
2. Чи була там «Русалка» в цензурі ще в рукописі? І що ви
там одержали у відповідь?
3. Хто найбільше проти «Русалки?»
4. Все інше, що могло би служити виправданням?
Але особливо, як я вже сказав, треба відзначити те, чому було
заборонено.
Я маю велику надію. Ми будемо тріумфувати. Я не пошкодую
сил, особливо цензор — мій Друг. Я чекаю відповіді з першою
поштою. Він буде тягнути зі своїм висновком тільки через цей
лист і Вашу відповідь. ЗіІепНит аііит — заріепіі а раиса *.
Вічний друг Г. Петрович
Кореспонденція Якова Головацького в літах 1835—49.— С. 8—10. Переклад з сербської і
німецької.
№ 69
1838 р„ червня 6. Пешт.— ВИСНОВОК ЦЕНЗОРА П. НЕДОКЛАНСЬКОГО
ПРО НЕДОРЕЧНІСТЬ ЗАБОРОНИ АЛЬМАНАХУ «РУСАЛКА ДНІСТРОВА»
ТА ДОЦІЛЬНІСТЬ ПЕРЕДАТИ ЙОГО У ВІЛЬНЕ РОЗПОРЯДЖЕННЯ
УПОРЯДНИКА
Шановному департаменту королівської книжкової цензури!
У відповідь на високе розпорядження від 20 лютого за
№ 5185, згідно з яким мені доручено уважно переглянути твір
під назвою «Русалка Дністрова» і представити вичерпну інфор-
мацію, шанобливо доповідаю:
Твір «Русалка Дністрова» (Русинка над Дністром, автор Яро-
слав Головацький зі Львова в Галичині), виданий в Буді, в дру-
карні королівського університету, перед поданням до друку був
переглянутий нижчепідписаним цензором, однак в ній не виявлено
нічого такого, що вимагало б знищення або недопущення до дру-
ку цього твору, за винятком окремих місць передмови, що безпо-
середньо стосуються народних руських пісень, або тих, які авто-
рові видалися необхідними для їх легшого розуміння.
Від с. 1 до 100 є найдавніші пісні, в змісті яких говориться
то про битви з татарами, то про різні любовні історії, деякі мі-
стять весільні святкові й жартівливі сюжети, однак нічого осуд-
ливого в собі не мають.
Від с. 103 до 112 є переспів сербських пісень, які надруковані
у Відні і нічим не шкідливі для держави.
Від с. 115 до 121 автор пояснює, що таке старовина і подає
грамоту, яка відтворює письмові форми від 1424 р.
С. 122—129 перераховують слов’янські або руські рукописи,
які зберігаються у Львові, в монастирі св. Василя, всі ці рукопи-
си здебільшого з XVI чи XVII ст., стосуються суто церковного
обряду. Нарешті на с. 130—133 наводяться, аргументи, щоб сло-
* Велика мовчанка—мала філософія (лат.).
132
в’янські народи в письмі користувалися кирилицею, яка більше
підходить для їхньої мови.
Зазначається, що це видання в 1835 р. надруковане в Галичині
в друкарні греко-католицького єп[иско]па (Перемишль).
При грунтовному перегляді нижчепідписаний цензор не виявив
нічого осудливого, хіба що заборони вимагають невідомі йому
обставини.
На вірнопіддану думку підписаного нижче, цей твір, оскільки
він не містить в собі нічого, що суперечило б державному ладові,
релігії або моралі, можна залишити у вільному розпорядженні
автора. А у зв’язку з тим, що заборона названого твору мала
місце через обставини, які тут неможливо з’ясувати, то щоб не
трапилось щось подібне у майбутньому, на думку нижчепідписа-
ного, у випадку надходження до Угорщини з будь-яких інших
ц.-к. провінцій подібних рукописів без дозволу на друкування не-
обхідно повідомляти департамент цензури і ревізії книг про при-
чини заборони таких творів, що було б корисним для його дирек-
ції. В усьому іншому залишаюся з усією пошаною.
Високого департаменту королівської цензури найпокірніший слуга
Павло Недокланський, цензор греко-католицьких книг
Пешт, 6 червня 1838 р.
Державний архів Угорщини,— Ф. Рада намісництва Угорщини.— С. 60. 1838 р., № 20 187.
Рукопис. Оригінал. Переклад з латинської.
№ 70
1838 р.. червня 15. Буда— ПОВІДОМЛЕННЯ ГОЛОВНОГО ЦЕНЗОРА
А. НАДЯ РАДІ НАМІСНИЦТВА УГОРЩИНИ ПРО ЗАВЕРШЕННЯ
ПЕРЕГЛЯДУ АЛЬМАНАХУ «РУСАЛКА ДНІСТРОВА» ЦЕНЗОРАМИ
ПЕШТА І ЗАГРЕБА
Висока Радо королівського намісництва Угорщини!
Щодо розпорядження високого керівництва Ради королівського
намісництва Угорщини від 20 лютого ц. р. за № 5185, отриманого
10 квітня ц[ього] р[оку], на підставі якого директор вищої ніколи
у Загребі передав у розпорядження високої Ради королівського
намісництва переглянуту ним книжечку «Русалка Дністрова», на-
друковану в друкарні Угорського королівського університету в
1837 р., та цензорський висновок про неї департамент цензури і
перегляду книг повідомляє: 12 квітня ц[ього] р[оку] цю книжеч-
ку було передано [на перегляд] шановному заступнику цензора
Павлу Недокланському, в обов’язки якого входить перегляд та
представлення цензорських висновків на греко-католицькі книги.
Свій висновок про неї він вручив тутешньому департаменту цен-
зури і ревізії книг, який шанобливо передає його в додатку висо-
кому керівництву королівської Ради [намісництва] з тим покір-
ним зауваженням, що цю книгу бачили у віденському каталозі за-
боронених книг за першу половину серпня 1837 р.
Найнижчий і найпокірніший слуга
Антоній Надь, головний цензор і ревізор книг
Була, 1Б червня 1838 р.
Державний архів Угорщини.— Ф. Рада намісництва Угорщини,— С. 60. 1838 р.. № 20 187.
Рукопис. Оригінал. Переклад з латинської.
№ 71
1838 р., червня 26. [Пешт}.— ПОВІДОМЛЕННЯ РАДИ НАМІСНИЦТВА
УГОРЩИНИ ДИРЕКТОРУ ВИЩОЇ ШКОЛИ У ЗАГРЕБІ А. КУКУЛЕВИЧУ
ПРО ДОЗВІЛ НА ВІЛЬНУ ПРОДАЖУ КОНФІСКОВАНИХ ПРИМІРНИКІВ
АЛЬМАНАХУ «РУСАЛКА ДНІСТРОВА»
У зв’язку з донесенням директора вищої школи (у Загребі)
від ЗО січня цього року за № 73, на підставі якого ним надіслано
[сюди] даний примірник твору під назвою «Русалка Дністрова»,
його повертається і при тому повідомляється: примірники згадано-
го твору, надрукованого за попереднім дозволом цензури у друкар-
ні королівського університету в Пешті, який не містить у собі нічо-
го осудливого, повинні бути залишені у вільному розпорядженні та
продажі книгаря Емілія Гіршфельда, в якого їх секвестрували.
[Нерозбірливі підписи}
26 червня 1838 р.
Державний архів Угорщини.— Ф. «Рада намісництва Угорщини».— С. 60. 1838 р., № 20 і87.
Рукопис. Чорновик. Переклад з латинської.
№ 72
1838 р., липня 5. Шенбрюнн. [Відень].— РОЗПОРЯДЖЕННЯ ІМПЕРАТОРА
АВСТРІЇ ФЕРДИНАНДА І УГОРСЬКІЙ ПРИДВОРНІЙ КАНЦЕЛЯРІЇ
ПРО БЕЗУМОВНЕ ВИКОНАННЯ ЙОГО ВКАЗІВКИ ЩОДО ПОСИЛЕННЯ
ЦЕНЗУРИ В УГОРЩИНІ
Любий графе Палфію!
Своїм розпорядженням від 2 січня ц[ього] р[оку] на пропо-
зицію придвірної канцелярії від 18 травня 1837 р. я між іншим
розпорядився одночасно з вирішенням питання про склад персо-
налу і утримання комісії в справах освіти в Буді, яка має бути
об’єднана з центральною колегією цензури, а також про цензорів
і ревізорів книг, які мають бути запроваджені для міст Буди і
Пешта, подати мені якнайскоріше пропозиції про заміщення по-
сад членів і поста секретаря комісії у справах освіти, представи-
ти проект службової інструкції .для цих органів та крім того внес-
ти пропозиції про майбутнє залучення іногородніх цензорів і ре-
візорів книг.
Оскільки жоден із цих моїх наказів досі не виконаний, а дуже
запущена справа цензури в Угорщині вимагає невідкладної дійо-
134
вої допомоги, я зобов’язую придвірну канцелярію подбати про те,
щоб моє згадане вище розпорядження було негайно виконане.
Про вжиті заходи мені необхідно доповісти і пояснити причи-
ни такого тривалого зволікання цієї термінової справи.
Фердинанд
Шенбрюнн, 5 липня 1838 р.
Державний архів Угорщини.— Ф. Намісник Йозеф. Центральний протокол. Док. № 1675 за
1838 р. Рукопис. Копія. Переклад з німецької.
№ 73
1838 р„ серпня 10. Відень,— ПОВІДОМЛЕННЯ МІНІСТРА ВНУТРІШНІХ
СПРАВ АВСТРІЇ Й. ЗЕДЛЬНІЦЬКОГО ПРЕЗИДІЇ ГАЛИЦЬКОГО
ГУБЕРНСЬКОГО УПРАВЛІННЯ ПРО ЗАХОДИ ЩОДО ПОСИЛЕННЯ
ЦЕНЗУРИ ПРАЗЬКОГО ЖУРНАЛУ «О8Т Ц№ АУЕ8Т» У ЗВ’ЯЗКУ
З ВИЯВЛЕНОЮ ЙОГО ТЕНДЕНЦІЄЮ ДО ОБ’ЄДНАННЯ СЛОВ’ЯНСЬКИХ
НАРОДІВ
Ваша ексцеленціє, бароне!
Маю честь, Ваша ексцеленціє, повернути у додатку вислане
ї- 313
мені листом від 5 лют [ого] п[оточного] р [оку] № повідом-
лення Львівського директора поліції з приводу деяких обурливих
місць у празькому журналі «Озі ипсі ХУезЬ, які стосуються там-
тешніх національних справ із зауваженням, що я через чеську
Крайову президію зробив відповідне розпорядження про те, щоб
у майбутньому при редагуванні і цензуруванні цього журналу до-
кладалося більше обачності та ретельності й усувалася' б кожна
стаття, яка згідно з існуючими н[айвищими] цензурними наказа-
ми здається недопустимою або виявиться у будь-якому відношен-
ні непристойною.
Хоча вважаю, що як редакція згаданого журналу, так і празь-
кий цензор, котрому доручено цензурування, докладуть за служ-
бовим обов’язком всіх зусиль, аби виконати цю вказівку, я, однак,
дозволю собі прохати Вашої ексцеленції настійно попросити та-
мошнього директора поліції, щоб він і далі звертав необхідну
увагу на згаданий празький журнал. І якщо він знову знайде у
ньому привід для обгрунтованих скарг і побоювань, довести це
до відома Вашої ексцеленції для вжиття відповідних заходів.
Прийміть, Ваша ексцеленціє, запевнення у моїй цілковитій по-
вазі, з якою [залишаюся] Вашої ексцеленції, покірний слуга
[Й.] Зедльніцький
Відень, 10 серпня 1838 р.
ЦДІА УРСР у Львові.— Ф. 146. оп. 5, спр. 1091.— Арк. 4—5. Рукопис. Оригінал. Переклад
а німецької.
135
№ 74
1838 р., вересня 1. Львів.— З ДОНЕСЕННЯ КЕРІВНИКА ПРЕЗИДІЇ
ГАЛИЦЬКОГО ГУБЕРНСЬКОГО УПРАВЛІННЯ Ф. КРІГА МІНІСТРОВІ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ АВСТРІЇ Й. ЗЕДЛЬНЩЬКОМУ ПРО ВИКРИТТЯ
ТАЄМНОГО ПОЛІТИЧНОГО ТОВАРИСТВА ЗА УЧАСТЮ УКРАЇНСЬКОЇ
СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ ЛЬВОВА
Виконуючий обов’язки гр.-кат. парафіяльного священика Де-
зидерій Гречанський з Грабівки Стрийського округу, за власним
бажанням, перебуваючи в зрілому віці і роздумуючи, що, краще,
зізнався калуському камеральному юстиціарію Павловичу про
наявність таємного товариства 252, яке, очевидно, охопило також
гр.-кат. священиків.
Згідно з цим зізнанням, колишній студент Сілецький, який в
даний час перебуває у Франції і відомий нам зі справи студента
Шайнохи в 1834 р.253, під час перебування в гр.-кат; семінарії у
Львові знайомив його з республіканськими ідеями і давав йому
читати книги, що написані в такому дусі.
Він зізнався йому пізніше, що є членом таємного республікан-
ського товариства; в яке його- прийняли урочисто в одному з
львівських будинків після прочитання статуту. Цей статут перед-
бачає рівні права, республіканську форму правління, ліквідацію
панщини, .передачу землі селянам, поширення цих принципів, бла-
горозумне ставлення до державних службовців, збір грошей. Очо-
лював це товариство Сілецький. Після його виїзду у Францію на
це, місце став якийсь Ромуальд Крижановський, гр.-кат. свяще-
ник. Членами товариства були: гр.-кат. священики Мейський, Кон-
стантинрвич, Гадзінський, Станчак, Кульчицький, Охримович,
Мінчакевич, Пекінський, а також вихованці Львівської латин-
ської] семінарії Шмельц і Кущикевич, юрист Кордашевський і
львівський пивовар Прохаска. Після ближчого знайомства з Сі-
лецьким були названі юрист Чеслав Кобузовський І Хшонстов-
ський. Втім, товариство, очевидно, поширюється далі. Його коре-
спонденція передається усно, а для зрадників встановлено смерт-
ну кару.
На зібраннях товариства, здебільшого, приймали [нових]
членів, обмінювалися ідеями, читали книги. Члени [товариства]
повинні були постійно бути готові до повстання...
[Ф.] Кріг
Львів, 1 вересня 1838 р.
Українсько-руський архів.—Т. 3.—С. і ІЗ—119. Переклад з німецької.
1ЧП
№ 75
1838 р., вересня 23. Львів.— ПОВІДОМЛЕННЯ РЕКТОРАТУ ЛЬВІВСЬКОЇ
ДУХОВНОЇ СЕМІНАРІЇ Я. ГОЛОВАЦЬКОМУ ПРО УМОВИ НАДАННЯ
ЙОМУ ДОЗВОЛУ НА ПРОДОВЖЕННЯ НАВЧАННЯ В УНІВЕРСИТЕТІ
Слухачеві теології Головацькому Якову!
Митрополича консисторія в листі від 22 вересня ц[ього]
р[оку] дозволяє Вам в даному навчальному році відвідувати тре-
тій курс теологічних трьохрічних студій, про що повідомляємо
Вас. Одночасно Вам доручається звернутися в ц.-к. ректорат тео-
логічних студій з приводу прийому на вказаний курс, з причини
запізнення на реєстрацію [просимо] пояснити або вибачитися.
Крім цього, за дорученням митрополичої консисторії, повідом-
ляємо, що в майбутньому Ви повинні точно виконувати обов’язки,
які покладаються на екстерністів, бо в протилежному випадку
Вас позбавлять виданого Вам сертифіката про прийом [на нав-
чання] протягом навчального року.
Ректорат семінарії
Львів, 23 вересня 1838 р.
Львівська духовна семінарія в часах Маркіяна Шашкевича.—С. 232. Переклад з німецької.
№ 76
1838 р.. жовтня 24. Прага,— ЛИСТ П. ШАФАРИКА ДО Я. ГОЛОВАЦЬКОГО
ПРО ЙОГО НАМІР ВКЛЮЧИТИ НАДІСЛАНІ ЗІ ЛЬВОВА ВИТЯГИ
ІЗ СЕРБСЬКОЇ ХРОНІКИ ДО ПУБЛІКАЦІЇ «МОЬШМЕМТА 8ЕКВ1СА» 254,
А В ДОДАТКУ ДО НЕЇ ПОМІСТИТИ СТАРОУКРАЇНСЬКІ ГРАМОТИ
Вельмишановний пане приятелю!
Дуже Вам вдячний за вислані мені витяги з сербської хроніки
і копії малоруських грамот. І хотів би Дечим Вам якнайшвидше
віддячитися.
Хроніка є твором сербського архієпископа Даниїла II, який
сидів на троні у 1325—1338 р[оках]. А також [подає] біографії
архієпископів до Никодима, який помер 1325 р[оку]. Слова «раб
твои Даниїил вл[ади]ко мои спсе» належать самому архієпископу
Даниїлу II. Автор біографій інших патріархів від Даниїла аж до
Єфрема (1325—-1375)—невідомий.
У зв’язку з старовинністю та важливістю цього рукопису при
можливості дістати витяги з нього, про що я раніше писав пану
Запові, я хотів би дану пам’ятку покласти в основу видання своїх
«Мопишепіа ЗегЬіса»
Не менш важливими з погляду мови є вислані копії мало-
руських громат. Наступні продовження, як і витяги з Кормчої
книги, яку пан Вагилевич мені пообіцяв, дуже чекаю.
З божою допомогою для своєї «Мопишепіа ЗегЬіса» я зібрав
біля 200 грамот, 60 старих надписів, досить велику кількість ви-
тягів з рукописів IX—XIV ст.
Може, до цього видання я приєднаю Ваші малоруські пам’ят-
ки як додаток. Одне буде служити для пояснення другого.
Будьте здорові. Ваш приятель
Пав[ел} Иоз[еф] Шафарик.
Прага, 24 жовтня 1838 р.
Кореспонденція Якова Головацького в літах 1835—49.—С. 11—12. Переклад з чеської.
№ 77
1838 р.. жовтня ЗО. Варшава.—З ЛИСТА В. А. МАЦЕИОВСЬКОГО ДО
Я- ГОЛОВАЦЬКОГО З ПРОПОЗИЦІЄЮ ПРО СПІВРОБІТНИЦТВО
У ВИЯВЛЕННІ ПАМ’ЯТОК ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ
Шановний пане Якове!
Лист Твій, пане Якове, доставив мені багато радості з причи-
ни літературних відомостей і двох руських пісень неоціненної вар-
тості. [Я] якраз займаюся працею, в якій звертаю велику увагу
і па руський народ. Прошу Тебе ласкаво постачати мене з руко-
писів [всім], що тільки може кинути світло на приватне і гро-
мадське життя того народу, а також на його побут. Найбільше
мене цікавлять народні пісні. Коли б [Ти], пане Якове, міг мені
побільше їх надіслати! Чи не міг би [Ти] також постаратись за ту
грамоту, в якій йдеться про луцького князя? [Я] був би Тобі
дуже вдячний. Не маєш до сих пір російських книжок [?] Я дав
навіть доручення книготорговцю з Вільна, щоб мені їх прислав,
але ні слуху, ні духу!
Посилаю Тобі потрібну працю з історії слов’янських законо-
давств255, навіть на веліновім папері, щоб у Тебе [був] Доказ
того, як [я] Тебе шаную. Отримаєш їх у книгарні Міліковського.
Але одержиш лише три томи. Першого тому у мене немає! Му-
сиш його собі переписати, бо сумніваюся, щоб [я] так швидко
взявся за видання нового. Не знаю навіть, чи зберуся видати їх
повторно. Друкуючи томами свою працю, [я] розпродав перші
два томи і вже нема їх у торгівлі; з другим томом ще немає
жодних труднощів, а властиво зараз закінчується друк тих двох
томів, які вийдуть під назвою «РатцТпікі о <1хіе]асЬ, різтіеппісі-
іуіе і рга\гос1а\\’8Ілгіе 81о\уіап аг сіо \чіеки XIV». Ці «Раті§іпікі...»
доповнюють цілість історії слов’янських законодавств аж до
XIV ст. Тепер навіть не торкнуся пера, щоб написати тогочасну
історію, вважаю її повністю закінченою. Але історія слов [’янсько-
го] законодавства аж до XVIII ст.! Це глиба. Все-таки [я] взявся
і до неї, поки що не обмеживши дослідження на самій Польщі
і перебуваючою з нею у зв’язку Русі, не посуваючись далі за
1650 р. Читаю все, що відноситься до того часу, і читаю з ува-
гою і наполегливою працею. Я закінчив польських поетів; їх чи-
тання зайняло у мене п’ять кварталів часу. Тепер читаю пропо-
відників. Читаючи, переписую все, хоча воно, власне кажучи, до
законодавства не належить. Я маю намір зібрати ті подробиці і
138
видати їх окремо, показуючи предмет польської літератури, по-
бут поляків тощо в XV—XVI ст. До цієї праці дуже мені би при-
годилися подробиці про русинів, отже, пам’ятай про мене, пане
Якове, і присилай, що тільки знайдеш гідного уваги...
Як тільки закінчу цей опис Польщі, приїду до Львова для за-
вершення праці. Кожний, навіть і найгірший письменник, має
бути детально розглянутий, а далі буде показаний дух нашого
письменництва в XV—XVI ст., разом з причинами й осмисленням.
Приватне життя тогочасних поляків має заступити пеісторичні
романси, які дотепер писано про ці віки. Прекрасний матеріал,
але важкий! Особливо, якщо річ має бути представлена і гладко,
і гарно, з урахуванням мистецтва і характеру народу, який в жит-
ті приватному настільки гідний захоплення, наскільки у громад-
ському житті вражає відсутністю такту.
Глибу, велику глибу речей зібрав я до цього часу, і що на-
писав про це Голембйовський, здається мені убогою мізерністю.
У якому ж іншому світлі видається мені тепер зв’язок руського
народу з Польщею! Як помилково його виставляли і писали про
нього напам’ять без знання справи. Все ж таки навряд чи з дру-
кованих праць можна щось почерпнути з цього питання. Треба
рукописів, і рукописів, які відображають приватне життя. Ви,
панове русини, повинні мені допомагати у цьому відношенні,
все ж таки тут і про вас йдеться, бо ваша історія поки що лежить
облогом. Я навіть більше був би радий, якби хтось із Вас взявся
за цю роботу, тоді [я] б охоче уступив йому свої матеріали. Мені
йдеться про історію, і її [я] хотів би відобразити [крізь призму]
побуту наших предків. Порадьтеся про це, милі панове, щоби
мені матеріалів не бракувало!
Кінчаю листа, наполегливо просячи Тебе про швидку відповідь,
щоб Твій лист, пане Якове, був довгий-довгий.
Приятель і слуга В. А. Мацейовський
З Варшави, дня ЗО жовтня 1838 [р.]
Кореспонденція Якова Головацького в літах 1835—49.— С. 12—14. Переклад з польської.
№ 78
1839 р., лютого 24 (12). Пешт.— З ЛИСТА Г. ПЕТРОВИЧА ДО
Я. ГОЛОВАЦЬКОГО ПРО РІШЕННЯ РАДИ НАМІСНИЦТВА УГОРЩИНИ
ЩОДО ВІЛЬНОЇ ПРОДАЖІ «РУСАЛКИ ДНІСТРОВОЇ»
Люб’язний приятелю! Дорогий брате!
Чи можете ще з листа Вашого друга згадати того, який вдень
і вночі думає про Вас, друже? І знову такий довгий час один про
одного нічого не чули! Немов би якийсь злий бог перервав наше
листування!
Найкращим поясненням всього цього може бути наступне:
останній раз я одержав листа від Вас від 28 травня [ 1 ] 838 р.—
відповідь на мій лист про цензуру на «Русалку». На цей лист я
міг дати Вам відповідь лише до 29 червня 1838 р.; в ній я Вам
139
повідомив, що «Русалка» схвалена Радою намісництва, а я на
днях вирушаю у верхню Угорщину. Першого липня * я вирушив
у мандри і перебував у Кошицях, Пряшеві, Бардієві (Кавваи,
Ерегіев, ВагІїеИ) до кінця того місяця. Десь у середині серпня
повернувся до Пешта, а наприкінці місяця поїхав на свою бать-
ківщину— в Новий Сад і там два місяці провів то в подорожах,
то вдома. Весь цей час не міг листуватися з Вами, любий друже,
бо був сьогодні тут, а завтра там. У середині листопада повер-
нувся’ до Пешта, сподівався застати від Вас якогось листа, але
надія не збулась. Лише через кілька тижнів випадково в розмові
з паном Павловичем зрозумів, що Ви йому писали, і він мені цей
лист переказав. Уявіть, як мені було, коли я з того Вашого листа
зрозумів, що Ви не одержали від мене листа від 29 червня
минулого] року і що Ви мені писали. Я нічого про це не знав.
На пошті я довідувався, чи немає якогось листа для мене, але
нічого втішного не міг дізнатися. І тоді я відразу вирішив Вам,
дорогий брате, написати і про все Вам повідомити, та надзвичай-
но важливі і численні справи, на превеликий мій жаль, не дозво-
лили мені до сьогодні виконати це моє бажання. Так що виба-
чайте мені, дорогий друже, це моє незначне запізнення, а те, що
ми не писали часто, зможемо напевно скорим побаченням надо-
лужити.
З Вашого листа до пана Павловича я зрозумів, що Вас най-
більше цікавить «Русалка». «Русалка» аЬ ехсеїзо Сопзіїіо Ке^іо
8пЬ 5Є58ІОПЄ гі-іо 26 Липіі ** схвалена і може провадитись публіч-
но ***. Про ті книги «Русалки», що залишились у мене, не хви-
люйтесь і будьте впевнені, що я їх бережу як життя і про них
піклуюсь. Гарантую Вам своєю честю...
Пан Павлович поздоровляє всіх слов’ян, а особливо Вас. При-
вітайте всіх Ваших друзів, яких я, правда, не знаю, але всіх їх
люблю і глибоко шаную. Бувайте здорові, дорогий побратиме, і не
забувайте того, який називається Вашим щирим другом.
З богом Геор[гій] Ф. Петрович
У Пешті, 24/12 січня**** 1839 [р.].
Кореспонденція Якова Головацького в літах і835—49,— С. 16—і7, Переклад з сербської.
* В публікації помилково «червня».
** «Високою Радою намісництва на засіданні від 26 червня» (лат.).
*** Див. док. № 71.
**** Народна назва місяця січень відповідає лютому.
140
№ 79
1839 р„ вересня 24. Відень,— ПОВІДОМЛЕННЯ МІНІСТРА ВНУТРІШНІХ
СПРАВ АВСТРІЇ й. ЗЕДЛЬНЩЬКОГО ГЕНЕРАЛ-ГУБЕРНАТОРУ
ГАЛИЧИНИ Ф. д’ЕСТЕ ПРО ОДЕРЖАННЯ ВІДОМОСТЕЙ ЩОДО
ІСНУВАННЯ ТАЄМНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ «ТОВАРИСТВО ОБ’ЄДНАНИХ
СЛОВ’ЯН»
Ваша королівська великосте!
Ц.-к. державному раднику пану князю ф[он] Меттерніху 256,
нещодавно надійшло секретне повідомлення про існування в Росії
таємного товариства, яке має за мету повалення існуючого уряду.
Ця організація, яка начебто називається «Товариство об’єднаних
слов’ян», вважають, має свою резиденцію у Москві і звідти нав’-
язала найширші зв’язки як в Російській імперії, так і за кордоном,
навіть в ц.-к. Австрійській державі. Особливо [тісні] листові
зв’язки з існуючими у великих містах Росії ложами згаданого то-
вариства підтримує, здається, ложа в Галичині, президентом кот-
рої є, ймовірно, князь Вишневецький, а президентом ложі об’єд-
наних слов’ян у Пешті є граф Вордар. Також підтримує зв’язки
з товариством багач з Угорщини і Сілезії Коловрат, який прожи-
ває в Сілезії.
Кажуть, що ці особи заявили: вони не в змозі підняти у своїх
місцевостях самостійний рух, однак, якщо товариство у Москві
проголосить повстання і воно буде щасливо підтримане, то вони
успішно зможуть діяти з метою приєднання Галичини і Угорщи-
ни до загального повстання.
Хоч ці твердження таємного донощика найбільш невірогідні
і в усякому разі перебільшені, проте вони не можуть залишитися
цілком без уваги, оскільки, з одного боку, їх джерело не нале-
жить до ненадійних, а з другого — в такий час, як тепер, також і
найбільш неймовірне є можливим. У крайньому випадку, якщо це
стосується таких важливих інтересів, то заслуговує ретельного
розслідування. Саме тому пан князь ф[он] Меттерніх відповідно
використав це у цілковитій таємниці у відношенні ім [ператорсько-
го] російського уряду, а я зі свого боку організував необхідні роз-
слідування як в Угорщині, так і в Сілезії. Одночасно я насмі-
люсь, Ваша королівська високосте, шанобливо просити самому
об’єктивно І суб’єктивно вникнути у суть справи: наскільки прав-
диві названі відомості, оскільки вони стосуються Галичини і су-
сіднього закордону, і особливо зволити дати вказівку розсліду-
вати, чи справді у Галичині є особа на прізвище Вишневецький
або на схоже прізвище. Чи в змозі він при його волі, маєтку і
здібностях очолити таку організацію, як названа вище. Нарешті,
чи відомо що-небудь у результаті проведеного в обох краях роз-
слідування про політичні підступи, або чи стало відомо через інші
канали про існування «Товариства об’єднаних слов’ян». В кінці
я дозволю собі просити Вашу королівську високість милостиво
141
довести до мого відома як можна швидше про результати цих
розслідувань;
[ЇЇ.] Зедльніцький
Відень, 24 вересня 1839 р.
ЦДІА УРСР у Львові,— Ф. 146, оп. 5, спр. 1460.—• Арк. 1—4. Рукопис. Оригінал. Переклад
з німецької.
№ 80
1839 р„ жовтня 26*. [Франкфурт].— З ПОВІДОМЛЕННЯ ПРУССЬКОГО
ПОСЛА СИЛОВА МІНІСТРОВІ ЗАКОРДОННИХ СПРАВ ВЕРТЕРУ
ПРО ВИСЛОВЛЮВАННЯ КАНЦЛЕРА АВСТРІЇ К. МЕТТЕРНІХА ЩОДО
НЕОБХІДНОСТІ ПРОТИДІЇ ІДЕЇ ЄДНАННЯ СЛОВ’ЯНСЬКИХ НАРОДІВ
ТА ЗРОСТАННЮ ВПЛИВУ РОСІЇ В ЄВРОПІ
...Я беру на себе сміливість, однак, доповідаючи, згадати про
ці сюжети, бо вже тільки неодноразове звернення до них пана
придворного і державного канцлера, що мало місце, без сумніву,
також і у Відні, не може не викликати інтересу.
Зокрема пан князь Меттерніх як в Йоаннісбергу 257, так і
тут 258 в присутності осіб, в дискретності яких він, мабуть, був
упевнений, неодноразово дуже докладно і дуже жваво висловлю-
вав свої побоювання з приводу того, що він назвав, між іншим,
«вторгненням славізму», яке на нас чекає.
Думка про зростаючий вплив Росії, особливо щодо Заходу,
який стає небезпечним саме там, де зуміє використати релігійні
або церковні інтереси, тепер займає його, здається, головним чи-
ном. А тому для нього особливо небажане швидко прогресуюче
поширення російської церкви в Австрійській імперії. ,
За його словами, частково під час революції в Греції 259,
а частково вже раніше припинилися зв’язки неуніатських вірую-
чих грецького обряду Австрійської монархії з константинополь-
ським патріархом, і Росія спритно використала це для заміни ав-
торитету патріарха авторитетом Святійшого синоду 260, який є
лише наступником колишніх московських патріархів. Австрійський
уряд, визнав він, своєчасно не звернув уваги на духовні потреби
населення прикордонних районів і суміжних з ними провінцій,
що належало в основному до грецької церкви 261 і в мирний Пе-
ріод зростало з разючою швидкістю. Він своєчасно не подбав про
будівництво і утримання церков та шкіл, про освіту духовенства
та вчителів. А в Росії не побоялись навіть значних пожертву-
вань, щоб, взявши на себе таке піклування, видачею дозволу на
фінансування будівництва церков, підготовкою в сербській семі-
нарії духовенства для прикордонних районів, даруванням книг
(особливо літургічних слов’янською мовою) для культових по-
треб та іншими надзвичайно послідовними засобами забезпечити
собі вплив. Деякі уряди вважають можливим, і не без достатніх
підстав, заявляти, що змушені захищатися від впливу папства
* Документ датується за публікацією.
142
на церковні справи країни. Тим більше є підстави для протидії і
побоювань, коли йдеться про стороннього суверена як главу церк-
ви, що неухильно поширюється, здатного повернути різні ідеї та
зацікавлення на свою користь. Ось чому для Австрії зовсім не
байдуже, що аж по Пешт і ще далі неуніатські віруючі грецького
обряду моляться в церкві насамперед за царя як главу церкви і
що його указ чи циркуляр Святійшого синоду через небагато мі-
сяців виконують навіть у Відні, як це мало місце ще недавно з
постановою про одне свято. Особливо Сербія 262 була, а останнім
часом стала ще більшою мірою центром інтриг Росії в церковно-
му і політичному відношенні.
Австрія має все необхідне і зовсім не прагне придбати, а лише
зберегти те, що має. Але тодішнє політичне становище Сербії
несумісне зі спокоєм Австрії на тривалу перспективу.
За таких умов цілком незалежно від інших версій також дії
Росії щодо римо-католицької церкви в Польщі 263 повинні викли-
кати всіляке побоювання Австрії і Пруссії, оскільки в любові
поляків до своєї національності та в їх прив’язаності до своєї
церкви в даний час слід вбачати єдиний природний заслін проти
посягань Росії. Цим, безсумнівно, пояснюється нерідко осуджува?
на і неправильно зрозуміла діяльність Австрії в Галичині 264.
Якщо коли-небудь церковна роз’єднаність мала б зникнути і
Росії вдалося б підсунути польському національному почуттю за-
хоплення загальнослов’янською справою, то міг би прийти кінець
володінню слов’янськими провінціями з боку Австрії і Пруссії.
Однак, за всіма даними, до такої мети' постійно, чи то інстинк-
тивно, чи цілком свідомо, прямують. Німецьких літераторів вико-
ристовують також, як здається, планомірно, щоб за -допомогою
плоду їхніх спекуляцій чи фантазій, особливо за допомогою ідей,
запозичених з філософії Гегеля, виставити в іншому світлі при-
страсть до завоювань та пиху 265.
Тому неодноразово висловлювана останнім часом ідея, що сло-
в’янам належить майбутнє 266, стає все більш реальною, особливо
якщо кабінети Відня і Берліна, спеціально покликані вникнути в
цю справу, коли-небудь дали б обдурити себе фальшивою дум-
кою, нібито тимчасовий, оснований на спільності певних політич-
них поглядів союз трьох східних держав 267 міг би бути постійним,
а не навпаки — рано чи пізно поступитися місцем відновленню
природнього зв’язку дійсно консервативних держав, тобто Англії,
Австрії, Пруссії і Німецького союзу проти Франції і Росії...
[Підпис відсутній]
ЦоІоЦ 6. Еіігбі МеііегпїсЬ... 5. 69—70. Переклад з німецької.
№ 81
1839 р„ жовтня 29. Львів.— ДОНЕСЕННЯ КЕРІВНИКА ЛЬВІВСЬКОГО
КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ М. ВІТТМАННА ПРЕЗИДІЇ ГАЛИЦЬКОГО
ГУБЕРНСЬКОГО УПРАВЛІННЯ ПРО ТЕНДЕНЦІЮ РОЗГРОМЛЕНОЇ
ТАЄМНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ «СОЮЗ МУЖІВ»268 ДО ОБ’ЄДНАННЯ
СЛОВ’ЯНСЬКИХ НАРОДІВ У ОДНУ РЕСПУБЛІКУ
Високошановна ц.-к. Крайова президіє!
Найвищим дорученням від 19 жовтня п[оточного] р [оку]
1390
нижчепідписаний одержав розпорядження представити
докладне пояснення про те, чи не зустрічалися в тутешньому суді
у документах проведених процесів про державну зраду сліди існу-
вання таємного «Товариства об’єднаних слов’ян».
Внаслідок цього найвищого розпорядження високо шановній
ц.-к. Крайовій президії з глибокою повагою доповідається, що
тільки в результаті розпорядження високої Крайової президії від
„ 1397
27 грудня 1836 р. № із переданих сюди копій з матеріалів
розслідування краківськими властями і особливо із знайденого у
Юзефа Гжимальського 269 рапорту видно сліди існування товари-
ства під назвою «Об’єднані слов’яни», і що ні матеріали слідства
у справах про державну зраду, які проходили раніше, ні [мате-
ріали] останнього часу не дають слідів існування такого товари-
ства. Лише у матеріалах слідства про державну зраду колишньо-
го старшого стрільця ц.-к. прикордонної охорони Якуба Фішера і
молодих стрільців Вацлава Бергера і Вацлава Штіха трапляють-
ся деякі натяки, з яких можна зробити висновок, що метою орга-
нізації, яку намагався заснувати Фішер, було об’єднати слов’ян-
ські племена, котрі знаходилися під різними урядами, і засну-
вати загальнослов’янську державу з республіканською формою
правління. Стосовно цього в проекті статуту даного товариства,
що мало назву «Союз мужів», є згадка, в якій говориться: по
суті справа виглядає так, що роз’єднані нації вступають у зв’я-
зок для захисту своїх національних інтересів не за подібністю у
їх нинішній конституції і дипломатії, а за природною спорідне-
ністю всередині країни, ознаками якої є характер, мова, культу-
ра, тому чехи, а також слов’яни в інших німецьких та угорських
провінціях, поляки і росіяни повинні складати одну націю, і щоби
досягти цієї мети, необхідно силою виступити проти існуючих уря-
дів, а щоби набрати необхідної сили, троє засновників союзу
уповноважуються приймати у союз членів, котрі, в свою чергу,
мають право знову приймати нових членів. Далі, кожний член
союзу зобов’язаний придбати по можливості зброю, бути присут-
нім на зборах, для чого керівник союзу називає відповідний день.
Нарешті, край ділиться на дистрикти, які мають свого началь-
ника, котрому ставиться в обов’язок перш за все поширення ре-
волюційних принципів і підтримання порядку серед членів союзу.
Втім, кожен член союзу повинен, згідно зі статутом, діяти так,
144
щоби відновити зневажені протягом століть конституцією і управ-
лінням територіальної держави права людей і повернути вітчизні
і її народу давно відсутню вкрадену волю; що вони самі до ося-
гнення цієї мети оголошують себе поза законом і відповідно від-
мовляються коритись властям, і що зрадники підлягають смерт-
ній карі, якій кожен повинен підкорятися.
Під час допиту Якуба Фішера, а також Вацлава Бергера і
Вацлава Штіха вони призналися в приналежності до організова-
ного Фішером союзу, однак вперто відмовлялися від того, ніби
вони розширили цей союз, і стверджували, що самі відмовилися
від розширення союзу як від чогось неможливого і відійшли від
своїх колишніх планів.
Під час слідства не вдалось також одержати певних відомо-
стей про розширення цього товариства.
[ЛІ.] Віттманн
Львів, 29 жовтня 1839 р.
ЦДІА УРСР у Львові,— Ф. 116, оп. 5, спр. 1460.— Арк. 37—40. Рукопис. Оригінал. Переклад
з німецької.
№ 82
1839 р., листопада 14. Варшава,— З ЛИСТА В. МАЦЄИОВСЬКОГО ДО
Я. ГОЛОВАЦЬКОГО З ПРОХАННЯМ НАДІСЛАТИ УКРАЇНСЬКИХ
НАРОДНИХ ПІСЕНЬ ТА РУКОПИСНИХ МАТЕРІАЛІВ ПРО ЖИТТЯ
ГАЛИЦЬКИХ УКРАЇНЦІВ В XV—XVI ст.
Шановний пане Якове!
[Я] давно вже не мав можливості хоча би листовно порозмов-
ляти з Тобою, а мені так приємно, коли хоч письмово можу по-
спілкуватися з людьми, які люблять науки і до яких належить
Пан. Працюю тепер над завершенням [твору про] побут Польщі
і Русі в XV—XVI [ст.] і знову звертаюся до Тебе, щоби надіслав
мені народні пісні, які на Твою думку є найстарішими...
У Моравії виявлені сильні сліди того, що козаки існували як
лицарство в XIV ст., отже, це є одвічний руський інститут. Про
життя поляків І русинів буде окрема невелика стаття, основана
на історичних пам’ятках незаперечної достовірності.
Я дуже вболіваю, що існує так мало історичних пам’яток, які
висвітлюють внутрішнє життя руського народу: я знайшов багато
про життя польських селян в XV—XVI ст., а про руських якби
хтось відрізав — нема та й нема. Але втішаю себе тим, що з ча-
сом лише тоді з’ясується це питання, коли виявляться джерела,
які до цього часу сховані. Ще раз повторюю моє прохання висла-
ти що-небудь, що або Пан, або його приятелі зібрали в цьому
напрямі.
Поклонись, пане Якове, п. Августипові 270 і скажи йому, що
в мене є майже все про полк Ігорів, чого він вимагав від мене
і з чим я йому обіцяв поділитися. Але як це надіслати? Чи через
книготорговця? Але чи таким шляхом не загине посилка, було би
це мені дуже прикро, бо я з великою бідою зібрав ті розпороше-
145
ні папери. Відписуючи мені, пане Якове, будь ласкавий повідоми-
ти, що сказав п [ан] Августин. Попроси у нього пробачення, що
не пишу до нього особисто, бо я дуже зайнятий.
Тепер обнімаю Тебе і дуже прошу Тебе про відповідь: напиши
мені обширний лист, повний літературних відомостей. Повторюю,
що мені дуже мило розмовляти з Тобою, якщо не можна усно,
то принаймні письмово.
Приятель і слуга В. А. М[ацєйовський]
З Варшави, дня 14 листопада 1839 р.
Кореспонденція Якова Головацького в літах 1835—49.— С. 18—20, Переклад з польської.
№ 83
1839 р„ листопада 17. [Львів].— ДОНЕСЕННЯ ГАЛИЦЬКОГО
ГУБЕРНСЬКОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТРОВІ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
АВСТРІЇ Й. ЗЕДЛЬНІЦЬКОМУ ПРО ВИЯВЛЕНІ ПІД ЧАС СЛІДСТВА
СЛІДИ ІСНУВАННЯ в ГАЛИЧИНІ ТАЄМНИХ ТОВАРИСТВ
З ТЕНДЕНЦІЄЮ ДО ОБ’ЄДНАННЯ СЛОВ’ЯНСЬКИХ НАРОДІВ
Розпорядженням від 24 вересня ц[ього] р[оку] Ви, Ваша ексце-
ленція] зажадали відомостей про те, що стало відомо як у Галичи-
ні, так і в Польщі, під час розслідувань підступів, проведених в
обох краях, чи через інші канали, про існування «Товариства об’єд-
наних слов’ян».
Згідно з одержаними відомостями у тутешньому кримінальному
суді під час проведеного слідства у справі про державну зраду
колишнього старшого стрільця прикордонної сторожі Якуба Фі-
шера і спільників траплялися натяки на створення загально-
слов’янської держави з республіканською формою правління.
В проекті статуту товариства, заснованого Фішером, говориться,
що було би природним, аби нації були представлені не за дипло-
матичними мотивами, які роз’єднують, а за національною спорід-
неністю, яка об’єднує, що чехи, слов’яни інших німецьких та
угорських провінцій Австрійської монархії, а також поляки і
росіяни повинні утворити лише одну націю, для чого створено
об’єднання під назвою «Союз мужів». Утворення такого союзу
цілком аналогічне таким таємним політичним товариствам, які
більш або менш відповідали карбонарству. Про справжнє поши-
рення у слов’янських краях «Союзу мужів», який охоплював
небагатьох галицьких прикордонних стрільців, нічого не відомо.
Особа, котра повідомила про відкриття у Перемишлі підступів
Лусаковського271 повідомила, що ... * існує революційний союз,
подібний до середньовічних сект, метою якого є заснування рес-
публіки серед слов’янських народів. Кримінальний суд при цьому
більше нічого не з’ясував. Також у Кракові 1836 р[оку] під час
слідства у справі краківського студента Юзефа Гжимальського
були виявлені сліди існування товариства під назвою «Республі-
канські слов’яни». Але всі вони були тільки слабкими печатками,
* Далі одне слово не розшифроване.
146
розвиток яких, здається, витіснили демократичні товариства,
а саме «Співдружність польського народу» 272. Заслуговує тут
згадки розвинута останнім часом тенденція польського револю-
ціонера наблизитися до руських слов’ян. З Королівства Польського
одержано повідомлення, що там відомі лише дуже непевні натяки
на існування опозиції під назвою «Об’єднані слов’яни». У середо-
вищі польської еміграції утворена нечисленна партія, яка працює
в напрямі об’єднання слов’янських народів у республіканську
державу і має прихильників у колишніх польських провінціях.
Князь Вишневецький у тутешньому краї не відомий. Чи є тут
хтось інший під таким ім’ям, повідомлю [Вашу ексцеленцію] у
наступному донесенні.
[Підпис відсутній]
17'листопада 1839 р.
ЦДІА УРСР у Львові.— Ф. 146. оп. 5, спр. 1460.— Арк. 46—49. Рукопис. Чорновик. Переклад
з німецької.
№ 84
1840 р., січень, між 14 і ЗІ*. [Відень].— З ЛИСТА І. ГОЛОВАЦЬКОГО
ДО Я. ГОЛОВАЦЬКОГО ПРО ВИКОНАНЕ ДОРУЧЕННЯ ЩОДО
ПІДГОТОВКИ ДО ДРУКУ «ГАЛИЦЬКИХ ПРИПОВІДОК І ЗАГАДОК»
Г. ІЛЬКЕВИЧА ТА І. БІРЕЦЬКОГО278
Коханий. Ярославе!
Твій лист від 5 січня я одержав 14 січня — не гнівайся же,
коханий брате, коли своїм мовчанням і запізненням завдав Тобі
неспокою; не’ моя то в цьому вина, лиш почасти екзамену, який
наближається (на початку лютого), а почасти фактора друкарні
мехітаристів 274, що спокушує мене—бо хто ж би на моєму місці
міг бути недбалим у виконанні доручення, яке тим почесніше
для мене, що має на увазі народну справу, а тим миліше мені,
що повинно завершити плоди Твоєї щирої праці. Даю Тобі у тому
урочисте запевнення, що моїм святим обов’язком і старанням
буде якнайдокладніше вдовільнити Твої побажання. [Я] давно
уже сподівався на подібний лист від Тебе, коли ще 5 грудня
писав разом до Тебе, до батьків і дідуся, де, між іншим, я згаду-
вав про пісні Падури 275, про які [Ти] мені колись нагадував.
Тим більшим було моє захоплення і радість, читаючи Твій лист,
писаний майже єдино з того приводу, з якого ми колись тільки
жартували.
Отож був [я] у друкарні бородатих мехітаристів і бачив граж-
данські літери, які тут називають сербськими, напевно з [тої]
причини, що [тут] мало або зовсім не друкують ніяких російських
творів; посилаю, отже, Тобі взірець паперу і перегляд відбитих
літер звичайного шрифту, а також і ціну друку, яка включає
* Лист датується за чорновиком. Див,: ЦДІА УРСР у Львові.— Ф. 152, оп. 2,
спр. 2840.— Арк. 33—36.
147
в себе гатунок паперу, величину формату, рід літер, кількість
примірників, тобто (видання) — накінець, зрозуміло, вартість на-і
бору і друку
...Ось маєш віз і перевіз — хоча насправді ті ціни, думаю,
лише здаються високими, ніде дешевше не вийде. Не знаю, зреш-
тою скільки виносило вам друкування у Пешті. Моїм побажанням
було б добре тут дати друкувати, проте у тому Твоя, а не моя
голова.
Коли нарешті рішився б на це, то прошу Тебе, щоби як це
лише можливо виразно писав, бо, як само розуміється, тутешня
друкарня за коректу не може ручатись. Я, проте, помимо всяких
зусиль, яких напевно не буду щадити, міг би через нерозуміння
[тексту] якісь залишати помилки, що мене, а подібно також і
Тебе дуже журило б, коли нам йдеться про докладне і довершене
віденське видання, на чому [нам] мусить дуже залежати. Можеш
мене також попередньо дещо познайомити з своєю орфографією
і алфавітом, який напевно має свої особливості, і хто знає, чи
збігається з сербським, водночас бажав би мати від Тебе якесь
мале пояснення про причини, які спонукали Тебе до застосування
гражданки, незважаючи на те, що я сам переконаний в її доско-
налості, я, проте, не є настільки досвідченим у тій справі, щоби
могти виплутатися і оправдати себе перед колегами, що живуть
зі мною, які нас могли би запідозрювати у поєднанні з росіянами
і відштовхуванні від поляків, чехів та ін., бо що голова, то розум.
Напиши ж мені багато щодо цього, і не забудь також про деякі
перестороги, що стосуються друку і Тобі відомі, а мені дуже
потрібні. Єгомості священику Верещинському, який не перестає
бути великодушним і відданим меценатом нашої новонародженої
літератури, хоч раз на тому попікся, засвідчуй мою пошану і
вдячність довіку....
[Іван]
Кореспонденція Якова Головацького в літах 1835—49.— С. 35—37. Переклад з польської,
німецької.
№ 85
1840 р., січня 31. Радожичі.— З ЛИСТА І. БІРЕЦЬКОГО ДО
Я. ГОЛОВАЦЬКОГО З ПРОХАННЯМ ПРИВЕЗТИ ЙОМУ ПРИМІРНИК
«РУСАЛКИ ДНІСТРОВОЇ» ТА ТВОРИ ІНШИХ УКРАЇНСЬКИХ
ПИСЬМЕННИКІВ
Любезний приятелю!
...Желав би-м я дуже собі дістати деякі сочиненія українців:
Срезневського, Котляревського, Основ’яненка і пр. Ци не міг би
Ти ся о тім постарати. О, жеби то мож було, що би я дав! Як би
то наші побратими слухали! Не забудь Основ’яненка і Котлярев-
ського з собою привезти до Перемишля. Взяв бись тоже: «Кри-
тику» Булгаріна від Малиновського276 ілі Запа і «Русалку», що-м
148
лишив для Вагил[евича], сли уже не нужна. Книжки до Пешту
післав-єм, але звідтам нічого нема від Твоего друга. Може там
дещо надійде для нас з Московщини, дав би біг, ждаємо того,
як каня дощу, але, відав, нічого з того. Лукашевич277 лише крас-
норічивий!
Уже-м Ти досить наплів, довольно!
Тепер ще раз повторяю, не забудь написати до мене перед
запуст. Поздоров знайомих і заховай мене в Твоїм серцю яко
все щирого
Івана Бірецького
Радожичі, 31.1 [1] 840 р.
Кореспонденція Якова Головацького в літах 1835—49.— С. 22—24.
№ 86
1840 р.. квітня 12. Відень.— ЛИСТ И. ҐЮДЛІПСЬКОГО ДО
Я. ГОЛОВАЦЬКОГО З ПРОПОЗИЦІЄЮ ВИДАТИ ЗБІРКУ УКРАЇНСЬКИХ
ПРИСЛІВ’ЇВ ЛАТИНСЬКИМ ШРИФТОМ
Дорогоцінний слов’янине і брате!
Знайомство з вашим братом, що студіює тут хірургію, спра-
вило мені велике задоволення, і з великою радістю я пригадав
час мого побуту в Галичині у Львові, коли я був там з паном
професором Преслем два роки тому. Усіх нас слов’ян вельми
потішила надіслана Вами збірка руських приповідок, і ми не
могли стриматися, щоби не допомогти Вашому братові наступною
порадою, про котру він пише у своєму листі. Як пише Ваш брат
у тому листі, ми, присутні тут: чехи, морави, словаки, іллірійці,
серби, поляки цим дуже задоволені і радимо наполегливо взятися
за цю справу: плоди з цього будуть найщедріші, і запевнюємо
Вас доброю вірою, що в тому випадку, коли збірка Ваших при-
повідок, тої простонародної практичної філософії
с л о в’ я н, буде впорядкована і укладена згідно з нашою порадою,
отримаєте вдвоє і втроє більше відбирачів у чехословацьких зем-
лях, в Іллірії, в Сербії, ніж раніше, і так одним пострілом вполює-
те двох зайців, бо цим нам, слов’янам, прокладається дорога до
єднання і Ви би поклали до цього перший камінь. Чи Ви не
спілкуєтесь із Запом у Львові? Як він мається? Чи задоволений
серед Вас. Маю надію, що так, у Львові. Приїздите часто до
Львова?
Живу тою надією, що Ви якнайшвидше дасте відповідь і буде-
те цим керуватися, і сердечно, по-слав’янськи вітаючи вас, зали-
шаюсь
Ваш вірний шанувальник Подліпсмшй
Відень, дня 12 квітня 1840 р.
Даний лист одержав 24 квітня, а дав на пошту26. Бажаю і прошу залиши-
тися при 500 примірниках і гражданських літерах.
В[ерещинський]
В Коломиї, 24 квітня 1840 р.
Кореспонденція Якова Головацького в літах 1835—49.—С. 29. Переклад з чесько?, польської.
і 40
№ 87
.1840 р„ квітня 13. [Відень].—З ЛИСТА І. ГОЛОВАЦЬКОГО ДО
Я. ГОЛОВАЦЬКОГО З ПРОПОЗИЦІЄЮ ВИДАННЯ ЗБІРКИ УКРАЇНСЬКИХ
НАРОДНИХ ПРИСЛІВ’ЇВ Г. ІЛЬКЕВИЧА ЛАТИНСЬКИМ ШРИФТОМ
Найдорожчий брате!
Я' одержав Твій лист—[один] з грішми (100 фл[оринів]
к[онвенційною] м[онетою]) і [один] без [грошей] і з рукописом
дня 23 березня 1840 [р.] і заплатив рогіо * близько 2 фл[оринів];
конвіктист Козловський нічого не знає про лист, переданий для
мене; він не може цього [ніяк] пояснити.
Незабаром після одержання листів я відніс Твій рукопис
планові] Копітару, просячи його швидко переглянути, але він
заявив, що [сам] охоче б це виконав, якщо б не був сильно
зайнятий цензурою інших слов’янських праць, яких зараз у нього
багато; а оскільки вони були йому передані раніше, то черга на
Твій рукопис може прийти аж за два місяці. Я подав також
прохання в надвірну цензуру про звільнення від [подачі] дублі-
кату, яке, очевидно, буде задовільнене, так як Твій рукопис не
носить жодного політичного ані історичного характеру. П[ан]
Копітар сказав мені, між іншим, що рукопис дуже недбало на-
писаний і направлений; я виправдовувався, як міг, проти цього
слушного закиду, але прийняв вину на себе. Теологічні праці,
.наприклад] проповіді, тут можуть цензуруватися на будь-якій
слов’янській мові. Якщо маєш багато [таких], то тільки присилай.
Я був в орієнтальній друкарні Шміда, бачив справді різні,
досить гладко різані гражданські черенки, але [тут] немає ані
гарного шрифту, ані курсиву, а ціна дванадцятий [надрукованої
шрифтом] Боргуа при тиражі 500 примірників без [вартості] па-
перу— по 20 фл[оринів] конвенційною] м[онетою] за аркуш
(і то, як він виражався, дуже дешево). У Бенка є гарні черенки,
але теж дорогі. Тому я залишився у вірменів. Формат має бути
велика дванадцятка, черенки — Боргуа, друк різаний, а решта, від-
повідно Твого доручення, має бути пропорційним. Брошуруватиме
їх власний палітурник. Я торгувався, скільки міг, і довів [ціну]
за все, тільки без паперу, до дев’яти фл[оринів] к[онвенційною]
м[онетою] при обсязі п’ять аркушів і тиражі 500 примірників.
Я не заключив з ними жодної угоди, бо поки [рукопис] вийде
з цензури, до самого діла ще далеко. Завдатку я теж не давав,
•бо цього не вимагали. Я ледве вимучив папір № 1, стопка по
З фл[орини] к[онвенційною] м[онетою]; за веліновим [папером]
я не питався, бо і так це все мені видалося задорого. Так вигля-
дають наші справи.
Читаючи далі листа, [Ти] задумаєшся і сильно здивуєшся
різницею, а властиво — розходженням наших поглядів. Я збираюся
написати Тобі багато, бо йдеться про важливу річ. Попереджую
Тебе для того, щоб Ти не остовпів від моєї сміливості, яка хоче
* Плата за пересилку (італ.).
150
за один раз знівечити твої давно уже вкорінені засади і переко-
нати Тебе в їхній неслушності. Якщо мій намір вдасться, [то]
засіяє зірка мого щастя.
Ти задовільний моє прохання, викладаючи в попередніх листах
причини, які змушують Тебе до прийняття, чи, швидше, до навер-
нення і нового впровадження давніх руських літер і правопису.
Відвертість велить мені поступити так само з Тобою і щиро при-
знати, що Ти, здається, не зовсім [правильно] розумієш інтереси
нашого народу і Слов’янщини в цілому.
Що стосується мене, то я і читаю, і розумію все, однак перед-
бачаю, що коректура коштуватиме мені страшних мозолів; але
мені стало легше, коли згадав собі, що вчені (літератори) не
люблять писати добре і виразно (згадай собі при нагоді кохано-
го] Кілярського) 278.
Щодо «злого серця, недоброзичливості до нашого народу, або,
презирства і замаху на його національне почуття» як джерело
закидів проти прийняття гражданських літер, признаюсь Тобі, що,
крім польської шляхти,— того покидька людськості і гадючого
насіння, на самолюбство якої не може покладати надію ні один
народ, яка нашу мову і її твори, написані латинськими чи граж-
данськими літерами, і тих же творців-літераторів не терпить,
зневажає і думає ще довго зневажати,— не знаю нікого, щоб з:
цієї причини міг би повстати проти впровадження гражданських
літер. Навпаки, поляки, чехи і решта освічених слов’ян почали
цінувати русинів і їхню мову, дуже захоплюються і співчувають
їм —принаймі тут я з ніким іншим не маю справи — всі бажають
[всього] найкращого русинам і вболівають над їхньою недолею..
Другою причиною закидів має бути «незнання і одностороннє
тлумачення історії». Ти говориш, що літери, які приймаєш, не є
ані московськими, ані сербськими,— це правда,— а загальносло-
в’янськими (зрозуміло, тільки слов’ян грецького визнання), впро-
вадженими разом з релігією. Але і тут [Ти] мусиш визнати, що,
без сумніву, культура і загальна освіта у Північно-Східній Європі
розвивалась би гігантськими кроками, коли б власне слов’яни
грецького визнання прийняли для свого письма латинські літери,
розповсюджені майже по всій Європі, коли через полегшення
взаємного спілкування Західна Європа ближче і детальніше зай-
малася б Східною і навпаки. Цьому на перешкоді стоїть кирилич-
не письмо. Ці літери навіть не є загальнослов’янськими, бо на
стороні слов’ян, які пишуть латинським шрифтом, якщо не пере-
вага, то рівновага, не говорячи вже про [чисельність] населення.
А що ж тоді решта Європи, що ж італійці, французи, англійці --
а навіть в Німеччині найбільше нових творів виходять латинським
письмом? Чи ж може нас релігія до чогось прив’язувати? Чи
повинні ми заради нашого визнання, яке ніяк не спричинилося
і ніколи не спричиниться до піднесення народу і поширення освіти,
чи повинні, кажу, заради тієї мертвої форми вирікатися, зрікатись
всяких зв’язків з іншими народами і приставати до старого заради
того, що воно було прийняте разом з релігією? Твої історичні
151
.аргументи, що колись на Русі і в Литві писали гражданськими
літерами (очевидно, це правда), можуть бути найкращими,— це
могло бути добре тоді, але не тепер, бо що було, того вже немає.
Не покликаймося на минуле, а швидше на майбутнє, дивімося,
куди прямує світ.
Приймім до уваги тільки [той факт], що в Європі Слов'янщи-
на бере верх і наближається до своєї найвищої вершини. Зауваж
[собі], що в Росії багато сердець в цей момент прагне поєднання
з Європою, що, серед інших, і Погодін, і Гоголь схиляються до
прийняття латинських літер, і якби цьому не противився росій-
ський уряд, то, без сумніву, уже було б досягнуто значних успіхів.
Краще єднатися з усією Європою, ніж з однією [її] частиною, бо
вона стогне під скіпетром самодержавця, який через розширення
своїх властивостей хоче тільки встановити свою силу розділенням
своїх підвладних, але, швидше всього, не викличе визволення
слов’ян. А зникне його влада, що своєю замкнутістю і відособлен-
ням дозволяє проникати не справжній, а виключно зіпсованій
.закордонній освіті, і свою силу покладає на обскурантизм —- зникне
його влада, то тоді і росіяни не будуть вагатися, щоб з’єднатися
з Європою. Чому ж замість поспішності, ми маємо затримуватися
із з’єднанням і тепер відступати назад, щоб колись набагато
пізніше дійти до межі? Тим більше, що у нас є зараз можливість
вибору. Не повертаймося ж до старого, бо хоч воно наше первісне,
дле що ж нам до того? Навіть тутешній уряд, який дуже боїться
московського царя, більше б сприяв латинському [правопису],
і наші священики поступово пом’якшилися б. Крок св[ященика]
Лозинського при виданні весільних пісень не здається мені тепер
таким гідним засудження, як раніше. Він мав запропонувати
Снігурському друкувати молитовник латинськими літерами,
і коли б цей нездара відзначався більшою стійкістю характеру
і справи, то, напевно, поважаючи його, досі добилися б більшого.
[Тоді] б, очевидно, ніхто не сказав, що ми хочемо зляшитися
або подібні нісенітниці. Так само власна література, загальна і
народна, не перестала б існувати, бо вона не перебуває в жодному
зв’язку з літерами.
Це зовсім не видається мені космополітичною фанфаронадою.
Навпаки, у тому випадку мільйони і все людство виграють більше.
А так що ж має з цього народ? Єдина користь дала би вивестися
для попівської касти і петербурзького царя, а для народу — ні
на шеляг, бо загальними є бажання і прагнення мати богослу-
жіння своєю мовою. Не задивляйся також і на сербів, бо що з тої
горстки? Поглиблюймо справу, але не розважаймо насліпо, пра-
цюймо на користь людства.
[Ти] згадуєш і покликаєшся на наших предків, що створили
первісний правопис. А що ж то були за одні? — спитаюсь я.
Священики, повні релігійних забобонів, як і сьогоднішні в пере-
важній своїй більшості. На їхні літери, спосіб писання, прийнятий
у стародавніх руських піснях (вони ще до того не дійшли) з боку
орфографії церковно-слов’янського письма зовсім не потребуємо
152
звертати уваги. Нашим завданням є і лишається удосконалення
мови і з нею правопису, виправлення помилок предків, а не їх
повторення, бо ніхто тим предкам не признає досконалості ані
в способі висловлення, ані в чистоті мови, ані також у правописі.
Так само, як і наші нащадки, можливо, і нам зовсім не при-
знають, бо людський розум рідко повертає назад, а найчастіше ж
іде вперед.
Бідні русини, що зазнають утисків Петербурга, коли б не при-
мус, напевно швидше пізнали би спільні інтереси і писали б
для Європи, для Слов’янщини, а не тільки для Росії. Але і для
них прийде [свій] час. [Я] також не сумніваюся, що там [в Ро-
сії], як і в Угорській Русі, учені вміють читати латинські літери»,
як і російські й сербські вчені. Бо хто не вміє читати, той і по-
гражданськи не потрафить [читати], нема тут більше про що
говорити. Той же тепер ні читати, ні писати не буде, так само1
як найбільша частина нашого нещасного народу. Але ж ті 2,5 міль-
йони в Угорській Русі і ті 13 мільйонів у Росії не уміють читати
ані латинськими, ані гражданськими [літерами], (бо число вчених
у них мізерне у порівнянні з всім населенням), тому для них все
це є лише ріит (ІЄ8ІСІЄГІГП *, і більш правдоподібно, що як тільки
[вони] перестануть сторонитися Європи, то швидше будуть писати
латинськими, а не гражданськими літерами. Отже, не можем
називати це відриванням від решти русинів. А якщо будуть сто-
ронитися Європи, то і їх, як дотепер через релігію, так пізніше
через релігію і літературу, будуть сторонитися, якщо література
[буде писатися] окремою азбукою.
Питаєшся, хто буде читати з поляків? Дідич? Лях? Сьогодні
крім дідичів і ляхів маємо досить поляків, які почуття до свого
подібним чином пригнобленого народу пов’язують безпосередньо
з нашим, прагнуть до звільнення від привілейованого класу і
далекі від того, щоб покладати на нього [привілейований клас],
найменші надії. А з прийняттям [гражданських] літер народ не
відродиться швидше, ані не здобуде права. Єднаймося ж з тими
поляками, а чехів так само мало [вміє] читати по-гражданськи,
хіба що поважні літератори.
А селянин наш якщо навчиться колись читати, то не буде'
твердо знати, чи то польські літери, чи якісь інші, тільки слова
свої і письмо своє зможе відчитати. Отже, відпадає думка і про1
відразу, яка могла б виникнути проти польських літер — чому,,
незважаючи на найщиріші [наші] бажання, далі даремно зіт-
хаємо.
Щодо давньоруської літератури, то мушу назвати її попівсько-
руською, бо [вона] була в руках попів, як при єдиній освіченій
касті, яка прив’язалася не до народу і до його мови, а до моли-
товника, і фальшувала, так [само] як і сьогодні часто фальшує-,
і старою кирилицею, в якої літери, як палки, була засліплена.
Тому [Ти] даремно побоюєшся львівської консисторії, бо якщо-
* Благе бажання (лат.).
1 АЯг
напишеш латинськими [літерами], то скажуть, що Ти відступник,
а якщо гражданськими [літерами], то скажуть, що впав у схизму.
Але ми тому якось зарадимо.
Справжня народна література появляється лише тепер, зде-
більшого ще тільки крутиться на устах народу. Вона як була,
так і залишиться народною. Піднімаймо і розвиваймо її, але
не хватаймося за спорохнявілу гілку!
Що наш народ буде мати свою власну народну літературу,
про це сумніваються хіба деякі поляки, які наших мають [теж]
за поляків, а Польщу розтягують від моря до моря. [Вони] стверд-
жують, що Польща і нам батьківщина, але я їм відповідаю, що
будьмо собі братами, добрими сусідами, але не переконуймо
себе в нічому і не нав’язуймо собі нічого, бо для чого ж [я] не
повинен гордитися тим, що я русин, як він поляк —• чи ж мушу
обов’язково говорити, що я теж поляк, щоб відчути свою вартість?
[Напевно,] багато навідріз відмовляться від такого присвоєння.
Якраз згадав собі, що з ініціативи Адама Чартер[ийського], кан-
дидата] на польський трон, опрацьовується великий твір, що
розглядає всю давню Польщу. Щоб надати спільний зв’язок сло-
в’янським племенам давньої Польщі, цей твір складається з таких
частин: І) Детальний опис території давньої Польщі разом з
статистикою; II) Філософія природи, а) Антропологія]: людина
за національністю, фізичною і моральною силою; б) Фізіологія
і фізична географія (автором має бути Вінцентій Поль); III) Гео-
логія, геогнозія, мінералогія п[ана] Ляйшнера, проф[есора]
мін[ералогії] в Крак[ові]; IV) Ботаніка разом з географією рос-
лин п[ана] Лобачевського у Львові і Єндзіла, проф[есора] бо-
таніки] в Вільні; V) Зоологія; VI) Філософія історії Польщі,
Подібний твір французькою мовою «Ьа геуие 81ауе» 27? («Сло-
в’янський огляд») видає тепер. Бонковський, д[октор] права. Го-
ловним прагненням [твору] є ознайомлення чужоземців (власне
французів) з найзагальнішими відомостями про слов’ян, пізнання
сили слов’янської єдності, пробудження спільного інтересу і при«
лучення до них [слов’ян] заради [їх] визволення з-під ярма...
Приступим тепер до самого твору «Приповідки». Я давав його
читати чехам (слухачам медицини), п[ану] Подліпському, тобто
знайомому, який два роки тому був у Львові разом з профе [со-
ром] п[аном] Пресслем 280 і познайомився [тоді] з Тобою, і яко-
мусь п[ану] Кампелікові281, людині величезної ціни і дуже
освіченій, яка тут у Відні заслуговує називатися чеською зіркою,
не зважаючи на те, що він, як і я, [є] ще студентом.
Судження п[ана] Кампеліка про Твій твір дуже точні, подібно
як і слушними є критичні зауваження. Він похвалив Твою щиру
любов до народу, яку Ти проявив у виданні в світ справжньої
народної філософії. Але для чого [Ти] упорядкував прислів’я за
алфавітом, того [він] зовсім не розуміє. Або [Ти] поспішав і не
хотів глибше подумати, або не хотів давати собі більшої праці.
Бо ж [справа] зовсім не залежить від того, з якої літери почи-
нається прислів’я, і ніхто не буде його вишукувати за початковою
154
буквою, бо це не словник, де кожне слово має своє значення ї.
повгінно починатися тою, а не іншою літерою. Тут же думка є
глибшою, і ані початкове слово, ні тим більше початкова літера
не є визначальними. Найчастіше сама думка є тільки забарвленою,,
а навіть невиразною. Отже, та думка і слова, які її передають,,
становлять прислів’я. Тут багато слів складають одну думку, так
як у словнику багато літер одне слово. Ту думку (моральний
сенс), отже, треба було поглибити, підкреслити, приєднати до неї
відповідні прислів’я і лише тоді упорядкувати їх за алфавітом або
якось інакше. Цього би вистачило для значного тлумачення [яви-
ща]. Таким чином, збірник прислів’їв втратив би свою словникову
сухість, а набув би набагато вищої ідеї, значно привабливішої,
справді практичної, філософської і наукової вартості (туіззеґізсйа-
ШісЬез \Уегі). Тоді є з чим показатися в Слов’янщині, ба — в цілім
науковім світі. Тоді сміливо друкуй 1000—2000 примірників і під-
німай ціну. Якраз такий збірник слов’янських прислів’їв, т[обто]
чеських, моравських, польських, руських, іллірійських, сербських,,
російських, укладених на таких засадах у порівнянні між собою,
видав Челаковський.
По-друге, у Твоєму збірнику прислів’їв є багато [таких], яких
[Ти] сам називаєш казками. З них годилося би скласти окремий
розділ, бо хоча вони у своїй більшості не містять якоїсь окремої
моралі і вживаються в спосіб прислів’їв, все ж таки для кращого
[їх] зрозуміння вимагають якогось пояснення; коли ж навпаки,
влучність і правда прислів’я, взятого з досвіду і ним же підтвер-
джувана, сама собою впадає в очі. Крім казок у збірнику є багато
ідіоматизмів, характерних рис мови в способі висловлення, чи то
стосується порівнянь, чи подібності, з яких не можна вивести
ніякі моралі, а які [Ти] все-таки відніс до прислів’їв, хоча вони
власне належать до мовних прикрас. Подібним чином вони утво-
рили б новий розділ, як врешті-решт і загадки, а в такий спосіб
у збірнику появилась би певна система, тоді коли в противному
випадку під одною назвою міститься мертва збиранина і мішанина
зовсім різнорідних речей.
Нарешті, якщо подумаєш добре над тим, що я писав на
попередніх сторінках і порівняєш з становищем наших русинів,
[то] появиться в Тебе думка, що найбільше користі було би з
видання цього твору і латинськими, і гражданськими літерами.
Це можна було б здійснити в двох окремих або в одній книжці.
Починати два окремі видання, це значило би писати одне для
чехів, поляків, іллірійців, а друге — для русинів, росіян, сербів.
[Тоді] б кошти друку подвоїлись, а вартість праці — ні. Ціну не
можна [було] би підняти і задум зближення слов’ян, які пишуть
латинкою і кирилицею, ця велика ідея залишилася б нездійснен-
ною і хибною. Отже, чехи радять Тобі, як це можеш детальніше
вичитати з листа п[ана] Подліпського 282, а, йдучи дорогою правди
і слушності, і я Тобі з ними раджу, доки ще можна відступитись:
найкраще було би видати великою октавою і одночасно трохи
меншими [гражданськими] і відповідно латинськими літерами
155
двома стовпчиками на кожній сторінці, і таким чином якось збли-
зити і поєднати партії, які хочуть виступити проти Тебе. [Ти]
не наразився б на підозру сприяння Росії (яка направду зв’язана
з гражданськими літерами), ухилився б від покриків [тих] сло-
в’ян, що пишуть латинкою, виправдав би себе перед нашими
священиками, і з’єднав би русинів, які пишуть в Росії по-граждан-
ськи. Це все щодо особистих, скажімо так, користей, а крім того,
все це спричинилось би до здійснення великої ідеї з’єднання Сло-
в’янщини і цілої Європи. [Ти] дав би і твердим русинам, і росія-
нам [можливість] мовчки пізнати спільний інтерес [шляхом] по-
рівняння і виявлення паралелей між тими й іншими літерами,
того й іншого правопису і, без сумніву, показав би дорогу ба-
гатьом, пробуджуючи в них приспану думку, яка в інших краях
уже дала буйні плоди. Таким є прагнення цілої нашої сучасної
Слов’янщини, таким є дух часу. А, крім того, не заплатимо дарем-
но за друк і не змарнуємо папір, навпаки,— чи вісімкою, чи два-
надцяткою, чи Гармондом чи Боргуа — все одно, пустого паперу
залишиться менше, якщо кожне прислів’я починати, як випадає,
з нового рядка, та й, нарешті, обсяг праці при великім форматі
одержав би кращу пропорцію. Подумай сам над тим, а в мене є
певна надія, що визнаєш за мною слушність. Без цього у мене
зв’язані руки і [я] не можу діяти. Твій дозвіл мені вкрай потріб-
ний. Доручи все тільки мені, а побачиш, що не розчаруєшся. Буду
працювати день і ніч, недоїм, недосплю, а що задумав, те зроблю.
Мені не потрібно більше як є — тижневої невтомної праці, і ціль
буде досягнута. Я — профан, тому не боюсь ніяких переслідувань
з боку консисторії, прийму все на себе, а якщо хочеш, то й ім’я
своє випишу — місцева цензура не буде зовсім цьому суперечити.
Не побоюйся, що я рвуся до того, чого не здолаю. Я не такий,
як [Тобі] може це здатися, тим більше, що Кампелік і Подліп-
ський урочисто запевнили [мене] у своїй підтримці і постачанні
потрібними джерелами. І це зовсім не шкодить, що твір уже в
цензурі; у мене є другий примірник, а якщо буде потрібно, то і
той заберу. Чекаю тільки з нетерпінням Твого: «згода, нехай
діється твоя воля». Про це Тебе прошу не лише, як брат, але як
найвірніший слов’янин. Дізнайся щось про «Русалку», де вона
зараз обертається, і, якщо можеш, то пришли мені один примір-
ник, може мені вдалося б видати [її] тут своїм правописом. Так
само Ти міг би прислати також і Основ’яненка. Збір пісень кінчай
швидше, але пиши моїм правописом, а укладай його за Колларом,
бо його система має бути найкращою. Повідом мені також щось
про Вагилевича, бо чи ж другий том не звик на перший том того
самого твору посилатися або хоча би згадати. Будь здоров. Задо-
вольни моє прохання. Цілую Тебе, серцем Твій
[Іван]
13 квітня 1840 р.
ЦДІА УРСР и Львові,— Ф. 152. оп. 2. спр. 2840,— Арк. 36—42. Рукопис. Чорновим. Переклад
з польської.
1Б6
№ 88
1840 р„ квітня 22. Київ.— З ЛИСТА М. МАКСИМОВИЧА ДО
Д. ЗУБРИЦЬКОГО ПРО ЗАКОНОМІРНІСТЬ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ
СЛОВЕСНОСТІ В ГАЛИЧИНІ НА ОСНОВІ ЖИВОЇ НАРОДНОЇ МОВИ
ТА БАЖАННЯ ДРУКУВАТИ її ЗРАЗКИ НА СТОРІНКАХ ЖУРНАЛУ
«КИЕВЛЯНИН»283
...Возрождение руской словесности в Червоной Руси єсть явле-
ние утешительное: дай бог, чтоб обстоятельства к тому благо-
приятствовали и чтобьі молодое ваше духовенство не прекращало
сего прекрасного и достойного начинания. На каком би ни писали
язьіке галичане, все равно, лишь бьі писали они о своей Руси;
но молодому — ньінешнему и будущему поколению надо писать
на своем родном язьіке, подобно немцам, французам, чехам и
всем другим нациям... [Но] для русинов Австрийской империи
живой язнк — южнорусский... весьма желательно, чтобьі они подоб-
но Вам усвоили себе великорусский язьік; но ваша червонорусская
словесность, по моєму мнению, должна бнть на вашем родном
р у с к о м язьіке, т. е. на южноруско м... И потому для ваших
молодьіх писателей наши народнне песни должнн бьіть не только
как памятники прекраснне, но и как живьіе образцьі язьїка
руского. Там и формьі уже готовьіе для галицких стихотворцев:
ато хорошо поняли Головацкий, Вагилевич, Устиянович и Шашке-
вич, и потому их стихи читают с большим удовольствием и сочув-
ствием, чем стихи Левицкого и прочих мне известньїх, кой от
своего народного отбиваются, а к великорусскому не пристали
и плавают между ними на искуственной средине, весьма не благо-
приятной их поззии... Ваши молодьіе писатели Должнн писать
чистим южноруским язиком, какой представляется особенно в пес-
нях и думах украинских и старинньїх червоноруских; а зтот язьік
пополнять могут из старинньїх письменних памятников галицких
и украинских, где много єсть слов и оборотов,— а потом уже до-
полнительннм источником пусть будет великорусский язик преиму-
щественно перед другими славянскими...
Прошу Вас покорно передать мои мисли Вашим львовским
пйсателям руским и поклониться от меня Вагилевичу, Головац-
кому, Устияновичу и всем им. Желаю им полного успеха... Если
Вам понадобится какая-нибудь книга, лишите ко мне, и я охотно
Вам буду висилать. Теперь посилаю Вам «К и е в л я н и н а»,
изданного в 1840 году. Вот начало такого издания, которого на-
значение ІОжная Русь и коего Вьі желали. Теперь посилаю
три зкземпляра для Вас, Вагилевича, Головацкого; при оказии
пришлю больше. Если у Вас єсть какие материальї, то одолжите
меня приснлкою их для помещения в «Киевлянине». Если можно,
к октябрю месяцу напишите мне статью о Львове (о начале
его, о состоянии особенно в 16 и 17 веке, когда била академия там,
о церквах замечательньїх и проч.). Хорошо би составить и статью
небольшую о Галиции всей или австрийской Руси
Червоной и Карпатской (показав округи все, границьі
их, народонаселение, церковное состояние, наречия и. проч.).
Статьи Ваши будут очень занимательньї и примутся у нас с удо-
вольствием большим и успехом. Пишите хоть на польском, я пере-
веду их на русский. Попросите Вагилевича, Головацкого и других
однородцев моих бьіть моими сотрудниками' и участвовать в
«Киевлянине» статьями о Червоной Руси. Хорошо, если бьі к
октябрю или ноябрю что-нибудь я получил для второй книжки
«Киевлянина». Пусть и галичане пбмогут «Киевлянину», и в нем
да озьівается их голос!
При сем, свидетельствуя Вам моє истинное почтение, остаюсь
Вашим покорнейшим слугою
М. Максимович
Дпреля 22 дня, 1840 г. Киев.
Записки НТШ.— Т. 43,—С. 25—28.
№ 89
1840 р„ квітня 27, Відень.— ЛИСТ І; ГОЛОВАЦЬКОГО ДО
Ю. КІЛЯРСЬКОГО ПРО ПОТРЕБУ ПРОСВІТНИЦЬКО! РОБОТИ СЕРЕД
УКРАЇНСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ В ГАЛИЧИНІ ТА ПРО СВОЮ ГОТОВНІСТЬ
АКТИВНО СПРИЯТИ ЦІЙ СПРАВІ
Наймиліший Юзефе!
Якраз 12 квітня зійшлися самі свої і розпочали- як колись
розмову, мріяли, радилися, вирішували поперемінно .про долю
народів, про долю слов’ян — аж тут дивись: листоноша несе мені,
від Тебе, дорогий Юзефе, так довго очікуваний .лист. . Радість,
яку я відчув, моє лихе перо ані визначити, ані висловити не
зуміє — моє серце заледве змогло її вмістити, а лише Твоє здатне
відгадати, бо що ж могло бути мені дорожчим, що приємнішим
за нашу дружбу, .яка, здавалося, вже відійшла [в минуле].,[Вона]
мало не в одну мить розгорілася свіжим і набагато сильнішим
полум’ям, розбудилася з надто міцного сну. Ціле наше любе
співжиття стало мені перед очима, зітхнув [я] з глибини душі
і подумав собі: наскільки більший простір і часу, і місця відділяє
тепер мене від Тебе, настільки миліші нам спогаду про роки,-
проведені в тісній дружбі, про роки, блаженний дух яких, на
жаль! уже минає і тільки сумна згадка про минуле часом промай-
не у нас. Минулося вже те життя без турбот, без особистого
інтересу, те життя сьогоднішнім днем і з віком приносить нам
взамін сувору дійсність повністю самостійного життя. Але ти,,
дружбо, ти єдиний невичерпний скарбе душі, якого гостре вістря
часу не може здолати, ти нам залишишся і з’єднаєш нас тим
нерозв’язним вузлом, яким [ти] дотепер нас з’єднувала. Коханий
Юзефе, [Ти], як бачу, зітхаєш за майбутнім, за переміною і
тішишся надією — про що ж допіру я можу мріяти, втративши
до цього часу стількох дорогих моєму серцю людей, і тільки
спогади про них як тінь мене безперервно супроводжують. Знаєш
добре, як [я] був прив’язаний до рідної сторони, до товариства
1Б8
моїх земляків — наскільки більше хотів би я бути в ньому тепер,
коли їх не бачу, коли можу тільки їх відчувати, але не можу
розмовляти. Ані навіть товариші мої, які стоять на однаковому
зі мною рівні, не в стані мені багато у цьому відношенні дати.
Лиш взаємно осолодити спільну долю, зробити нашу біду більш
терпимою, але повернути завданих страт не можем. Не маєш же
чого, дорогий товаришу, нам заздрити, бо наше вигнання є прав-
дивим, справжнім; і коли б ми не були разом, тоді б і наше життя
повинно було би називатися не життям, а злиденним існуванням.
Ти женишся, любий Юзефе, а нарікаєш, що нема [в Тебе] нікого,
з ким би Ти міг всім поділитися, а що ж нам тоді говорити?
Я переконаний у Тобі, що Ти цього не відчув, коли написав мені,
ніби я мав забути про наших селян, [бо] якщо би [Ти] так про
мене думав, [то] завдав би мені великої кривди. [Тобі] легко
було то сказати, але [як] мені [це] здійснити? Бо лише тепер [я]
можу порівняти їхні злидні, їхню недолю з тутешньою пишністю
і розкішшю і тим живіше уявити собі образ їхніх нещасть — лише
тепер [я] бачу перед собою цілий народ, невинно засуджений на
нелюдське знущання і безправні кривди, який волає про помсту,
тепер [я] відчуваю, скільки вони повинні витерпіти — і хоча [я]
з ними не розмовляю, але був досить [довго] наочним свідком,
щоб у моєму серці засіла жива пам’ять. Щастя ще для них, щастя
і для мене, що принаймні хоча одна частка їхнього добра пере-
дасться колись і Тобі, дорогий, бо [я] переконаний, що Ти, на-
скільки [це] буде в Твоїх силах, не дозволиш чинити їм кривду,
а коли ближче пізнаєш їх неволю, то тим більше посвятиш їм
співчуття і співпраці. О, чому ми такі безпомічні, що не можемо
здійснити наших мрій, чому [не можемо] знищити прокляття, які
так неслушно тяжіють над тим народом, чому не можемо підняти
їх моральний і життєвий рівень адже він такий доброчесний
народ, такий добродушний, як ні один інший у такому становищі
не може бути, а разом з тим такий нещасливий! Признаюся Тобі,
товаришу, що з часу мого перебування тут відчуваю в собі велику
переміну. Я був би радий ступити слідами свого брата Якова
і маю слушну причину для заздрості, що не [я] перший дійшов
до того пізнання і не роздобув для себе відомостей, потребу яких
я тепер так сильно відчуваю. Товариші мої жартома звуть мене
літератором, а ще більше репрезентантом русинів; о, який був би
я щасливий, якби міг заслужити таке почесне ім’я. Сьогодні в
цілій Слов’янщині підноситься відчуття спільності. Для чого ж я
маю сушити собі голову в лікарській професії, возвишення якої
до виняткової касти і зближення в багатьох відношеннях до попів-
ської касти [я] достатньо відчув, то нехай же [вона] буде під-
порядкованою ціллю, ніби світською маскою, а національне по-
чуття власного народу, добро слов’янської спільності — найголов-
нішим, найвищим моїм прагненням. Ти думаєш про дівчину, бо,
як сам розумієш, як сам признаєшся, хочби .раз! — щастя людини
і від цього багато залежить — нехай воно Тобі служить — бажаю
Тобі якнайбільш щасливої долі, а для себе лише прошу, щоб Ти
159
не забував про нас. Отже, Ти мусиш женитися, бо і я, будучи
на Твоєму місці, не знаю, чи поступив би інакше, тим більше,
що я ніколи не був і не є за своєю суттю байдужим до жінок,
і [я] дивуюся, що [Ти] можеш давнього прихильника прекрасної
статі — пригадай собі Лівчу — так безпідставно звинувачувати
[в тому], що [я] їх Не люблю. Але [Ти] думаєш про дівчину,
[я] ж взагалі не можу зітхати за нею, бо, як Тобі відомо, земляч-
ки у мене нема, а від німки, ще й до того віденки, схорони мене
боже. Нарешті, мусиш визнати, що чоловік, який вступає в таке
природне і потрібне, але все-таки надто тісне співжиття, мусить
почати жити більше для себе, для жінки, для дітей, а загальному
добру [тоді] посвятити себе дуже важко.
[Я] написав би Тобі про Відень, але як, коли мені тут нічого
не подобається. Був я на недавньому святі, в новому славному
пратері (говорячи по-нашому: в лісі, який чергується з лугами),
і придивлявся до забави віденців. Але незважаючи на те, що вони
ніби-то мають якісь характерні народні риси, вважаю їх настільки
убогими, що навіть не варто [про це] згадувати. Говорять [про
них], що то вчені люди, або принаймні освіченіші, але як [я] пере-
конуюся, цього по них не видно. Навпаки, наші гагілки, хоча такі
одноманітні, мають далеко більшу ціну—не тому, що наші, але
[тому], що в них так яскраво відображається невинна простота
нашого люду — в них панує одна надмірна чуттєвість.
Мені здається, [Ти] досить вичитаєш з цього листа, що я за
свідомістю, відчуттям і способом мислення такий самий, яким Ти
мене пізнав чотири роки тому. З новин, які стосуються мого особи-
стого життя, повідомляю Тебе, що, якщо мені [на це] позволять
гроші, буду робити докторат з хірургії. Бачиш, однак, як би мені
придалося закінчення філософії, тоді б мої плани на майбутнє
значно поправилися. Дорогий, якщо мене любиш, то пиши мені
часто, бо [я] так рідко одержую відомості з Галичини, через що
мене навіщають дуже сумні хвилини. Може будеш у Львові, то
повідом мені звідти, що чути там про те, як з Перемишля вивезе-
но до львівського криміналу 20 нещасних жертв доброї справи 284.
Пишу до Тебе новою, окремою орфографією, яка, на мою думку,
відповідає польській, а ще більше руській мові, був би радий,
якщо русини писали би такими літерами. Ще [я] написав Якову
короткий нарис теорії [правопису], зобов’язуючи його, щоб поді-
лився [нею] з Тобою, якщо [Ти] у цьому відчуєш потребу. Ти ж
пиши, як [вона] Тобі подобається, тільки швидко і багато, добре
запечатай, бо той другий [лист] ше раз було запечатано на
пошті. Посилаю Тобі і Твоїй наймилішій (яка ж то добра душа,
якщо на неї впав Твій вибір), всім нам і Тобі знайомим і не-
знайомим найніжніші обійми, розстаюся, але, пам’ятай, ненадовго
з Тобою, Твій довічний товариш
Іван Головацький
Відень, дня 27 квітня [1]840 [р.]
ЦДІА УРСР у Львові,— Ф. 152. оп. 2, спр. 2840.—Арк. 44—45. Рукопис. Чорновик. Переклад
з польської.
160
№ 90
1840 р., травня 2. Коломия.— З ЛИСТА М. ВЕРЕЩИНСЬКОГО ДО
Я. ГОЛОВАЦЬКОГО ПРО НЕДОЦІЛЬНІСТЬ ДРУКУВАННЯ ЗБІРКИ
НАРОДНИХ ПРИСЛІВ’ЇВ ЛАТИНСЬКИМ ШРИФТОМ
Вельмишановний пане добродію!
«Приповідки» вийдуть у велику дванадцятку. Товариш пана
Пресля 285, який кілька років тому був у Львові, додав до листа
картонку і свої поради. Пан Іван 286 запропонував вельможно-
му панові добродію нову руську орфографію й обгрунтував її
сильними доводами, що свідчать про його глибокі знання і нашої
мови, і решти слов’янських. Хоч я розділяю і запал, і його проник-
ливе розуміння предмету, однак не можу погодитись з його дум-
кою. Ми нічого не вигадаємо, пишучи латинськими літерами,
а тому і не можемо їх прийняти, хоча ними пишуть і друкують
чехи, іллірійці, яких ми любимо, але не можемо наслідувати, як
нам радять пан Іван і його колеги...
Найнижчий слуга
Коломия, дня 2 травня [1]840 р. /М.] Верещинський
Кореспонденція Якова Головацького в літах 1835—49.— С. 38—39. Переклад з польської.
№ 91
1840 р„ травня 17 (5).— Перемишль.— ЛИСТ Я. ГОЛОВАЦЬКОГО ДО
І. ГОЛОВАЦЬКОГО ІЗ ЗАПЕРЕЧЕННЯМ ПРОТИ ПРОПОЗИЦІЇ
ДРУКУВАТИ ЗБІРКУ УКРАЇНСЬКИХ НАРОДНИХ ПРИСЛІВ’ЇВ
ЛАТИНСЬКИМ ШРИФТОМ
Наймиліший із братій!
О, як я ся утішив, пізнавши з Твого листа, щось ся щиро взяв
до вітцівської ролі, котра так давно облогом залежала і майже
і зовсім бур’янами заросла, що-сь пізнав потребу нашого народу
і розгадуєш над способами і средствами, якби родиму ниву най-
лучше справити і для будучого покоління засіяти. І тому я рад,
щось ся вже познайомив із братією слов’янами, котрих я тобі
допіро рекомендувати і представляти мав. П[ан] Подліпський
пригодою щасливою також нагодився. Поздоровкай Твою слов’ян-
ську дружину від мене і від Бірецького (з котрим вкупі теперка
переглядаєм архів тутешнього консисторія руського) і від моїх
милих приятелів п[ана] Запа і Яхима 287, з котрим [перед свят-
ками] бачив-ємся у Львові, а котрі Тобі через мене представляти
мали п[ана] Кампеліка яко годного слов’яночеха (уіаьіепсе) *,
а ти вже маєш честь із ним познайомитися лично.
Первий Твій лист трохи ми був жалю задав, учувши від Тебе,
що живеш лише зо своїми львов’янами, а ще гірше боліло мя,
перечитавши, що поляки не вірують в Слов’янщину. Поляки ХОТЯТЬ
* Патріот (чес.).
6 8-1177
161
гвалтом, щобисьмо Польщу за своє отечество уважали і їх пра-
вопис, а може і язик приняли. Такії слова болісні руському серцю,
а ще гірше, наслухавшися чимало і надивившися, що шляхта діє
і тії деруни, що ся при ній вішають, тоє все розгадавши, дивлю-
чися живими очами на нужду мільйонів, а знавши із історії,
з чиєї причини все то діялося і нині ся діє, не здивуєш, чому ся
так остро виразив в моїм листі. Була то лише слабка відповідь
народолюбця на такії огиднії слова, на такії кривди, які нам
чинили, чинять і напосілися непереставати. Не було у мене тоді
на гадці, ані «світліших поляків» (коли деякі є, хиба у Відні,
бо тут не сто раз завів’ємся, так що тепер ледви кому увір’ю),
ані других слов’ян, котрих доброє намірення, щире родолюбиве
серце я добре знаю; знаю я, як добре вони жичуть нам і всій
братії словенській. Часи із ними пережитії, то щаслившії в моїм
житті. Тямлю і вовік не забуду тих годин, перебутих мною у Пешті
в братськім колі сербів, словаків і хорватів 288. Дружба безпри-
страстная, правдивеє побратимство зав'язалось між нами. Люба
мені згадка за тими хвилями незабутніми, коли однородці пізнали
побратимство своє і вкупі радувалися, потішали свою долю, одним
духом віддихали. Храни мене, господи, щоб я продумав, що такоє,
як Ти мені закидаєш! Чи ж ти мя не знаєш, брате, чи ми смієш
говорити, яко би я цурався слов’янами латинських букв і обрядку,
ніколи! У слов’ян один рід, один язик, одна народність, один дух,
а віра чи обрядок не повинна розділу чинити, хотя на наше горе
так ся не діє, наприклад, у нас... ба у Прешбургу, ледви чи не
в Сербії!.. Коли-м сказав, що кирилицькії букви суть спільнії сло-
венськії, прийняті з вірою, тоя я так гадаю, що букви сії уложені
словенином (св. Кирилом) для слов’янського язика, заведені були
сперва у задунайських слов’ян, потому у паннонських (корутан-
ських, як п[ан] Копітар хоче), а навіть у чеських і польських,
а відтак на Русі прийняті і заховані аж до сьогодні. То, віддай,
можуть ся звати спільними слов’янськими. Насупротив, латинський
алфабет, во-первих, є пізніше у словен запроваджений волею і
неволею з ветою латинською; по-вторе, по більшій часті німотою,
[і]таліянами і, бог знає, якими чужоземцями — міссіонар’ями.
Щось ся до мене розписав з новими представленнями і мнінія-
ми, тому ся не дивую. Знаю, бо я Твоє серце, знаю і стремління.
Догадуюся, звідки вітерець завіяв, звідки такі гадки приплили.
Але все минеться, а гаразд остане! Любо то злетіти за буйними
гадками, в свобідну хвилю утвореними — гадка гадку прошибає,
чоловік образує собі свій ідеальний рай, красується і любується
‘ним, літає по-під небесами і забуде на час за свою бідную землю,
але глянь на неї, не буяй від землі високо, бо сь до неї прикова-
ний, не вдивляйся з всім на далеку зорю, уважай під ноги, куди
ступаєш, щобись не поховзнувся, або і зовсім в яку яму не впав.
Нема тут місця широко розправляти о слов’янах взагалі, так
гречеського, як латинського обрядку, але вникни в народність
слов’ян, а покажеться, що, віддаленії від чужини європейської,
чистіше заховали так горожанськії (політичеськії) установлення
162
&&*<*&.
**? &-
ЄЛЄ-УТЛ*** б
Є^ІІ - •*
іЛ^хіг г €я А/еи.^х
у $ ;/©««*
:Є>І4»^Г,|ГУІ> ж.«и
X ...6 . .
і-**гг 4&»н*
І /^ДЛс'^Г^А.,
^сгт'у
КЛ^^Г
я^-н
Р>'
’Л^к?
л"”у*Л
Л 4
Я? (//цг?***^ г<**4Г
'ч^П.еЛ'Іу ІгІ^г^Л:,у^&
^>илі /й?^» ^мУ _
тп^»- Сі>»1 }л-кл Л^.И«
<п<,
'П.ї&уііїі са-і^вм ^,,^4 •/г^-лА,^^ к А «•,
^,г ї^ ’У'ІЯЛ і"*&.' /і
З? ^?лпя>« лгА*.»^ пе^іґ/^, ^і.Пгг^ілл-ю еї
> . &
...
Автограф роботи
щ &**> &*‘*0 XV Х**&
/х " " ' ^,'1*і -у е£&.
\яе*К^’‘»**г*’ сл^&КЬЄ-кц^
-1 -V
Я. Гол„8щ,0„ <Про Лиов<ад .
у • 4°-ВІ роки хіх ст
давно! патріархальної слов’янщини, як і в домашнім їх життю
відвічнії свої обрядки, звичаї, піснопініє народнеє у них невичер-
паємо, богатшає їх словесність народная, лучше їм розвинути
своє просвіщеніє, можна сказати, воин ближчі к народному від-
родженню. Коли западні! слов’яни під напливом Європи погубили
тую правдивую підставу рідної словесності, за котрою нині всі
народи тужать, зчужиніли на своїй землі! Зрівняй лише давній
Новгород і його молодшого брата Пскова28в, або нашу стару
Козаччину (котра ще нині в живій пам’яті народу) 2В0, або хоть
нинішній склад правління на Чорногорі291 або в Сербії, не суть
то спервовіку занятії права людськості (до яких образована Євро-
па вздихає), переховані у народів слов’янських, своєю колією обра-
зовавшихся. А глянь на запечену аристократію ляцькую, чеськую,
ба і всеї Європи, а з обрндом відвернеш лице. Коротша дорога к
істинному просвіщенію дійсно у слов’ян (пропроче кирил[иці]),
ніж в Європі, бо не мертвий, але недужий подужати, відживитися
може. Проте гадаємо поступати своєю дорогою, колисьмо правий
путь подибали, а не колувати за Європою. Але я, бачу, задалеко
сягнув. Приступімо до себе, о що нам йде, яке у нас намірення,
о що нам на самий перед старатися?
Хочемо потрібних відомостей нашому неписьменному народові
через книги в його наріччю уділити, щоби му ся світ створив,
щоби пізнав гідність свою і свою силу. Правда? Досить за сю
пору, а злишне само ся знайде.
Чи ж треба нам на сеє лучитися (по-вашому) з Європою?
І кого ж ти тут лучити гадаєш?., і як нас получиш?... Я думаю,
що народи сусідуючі стільки столітій обходяться межи собою,
то доконче і мусять бути якось получені. А сли би сь загадав полу-
пити їх так, щоби один народ другого книжки читав, то, по-перве,
кирилиця ціло не заваджає тому, але борше тая проклятая лінь
розправляющих насліпо. А для того раджу тим «світлішим поля-
кам», яких «є досить» (може і деяким чехам, хорватам), щоби
не задивлялися на Западную Європу, котра вивчає, ізслідує всі
язики і всі анроди, які де на краю світа є; і санскрит, і уракрит,
і перщину, і арабщину, і ефіопщину і, дідько знає що, не вміє,
лише свого сусіда так великого, так многоплеменного забули,
цураються ним так, що ще недодавна на жоднім всеучилищі
Западної Європи не було науки слов’янських язиків, ба ще і нині
дуже мало о них знають. То я ж раджу тим всім добрим (лише
трохи лінивим) людям та і Вашці, братчику, що напомацки за
невіжами потакуєш, щоби-сьте трохи присіли та навчилися чита-
ти кирилицею і розгляньтесь в світі, а певно не будете так багато
балагурити, не будете звати давної словесності руської (у котрій
більше народності слов’янської, ніж у нинішній латині, а о котрій
«світлішії поляки» стільки знають, що о хінській) попівсько-
руською, узнаєте потребу, високоє достоїнство того найдавніше
книжно образованого наріччя слов[’янського], о котрім учений
Бдндтке (протестант, не знаю, чи «світліший поляк», чи ні), а за
ним славний Шафарик, от що пишуть:
164
«Соіі §еЬе, базз <іег з1ау[ізске] Кігскепгііаіекі аіз гііе егзіе, огіег
\уєпі£8ієп8 <1іе аііезіе іШ8 Ьекаппіе 9ие11е <1ег з1ау[ізскеп] 8ргаске,
уоп аііеп 8Іау[І8сйеп] Убікегп £е1егп( ипсі декаппі зеі, піскі ит
бег Еіпкеіі сіег Кігске ауііієп, зопбегп ит сіег кбкегп куіззепзскаїі-
Ііскеп Віїгіипе ауіПєп, ит без з1ау[ізскеп] Уоікзікитз хуіііеп, аиГ
базз хуіг піскі уегбеиізскеп, піскі уегіаіегп, піскі уегійгкеп (іск-
Заіагік— зеіге кіпги: піскі уегїгапкеп, уегта^уегп), аиї базз \уіг
піскі акїаііеп уоп бег ^етеіпзскаШіскеп (^иеііе бег Уоікзікйт-
Іісккеіі, діє ігоіг бег Зійгте уоп гекп Лакгкипбегіеп піскі уегзіе^і
ізі». («Сезск [іскіе] <1 [ег] з1[ауізскеп] 8рг[аске] и[п<І] Ьіік[е-
гаіиг»]) *.
Не є то (як ся кому здає) старая спорохнявіла гілляка, але
свій родимий пень. Прочитайте пісні народнії: сербськії Бука,
руськії Максимовича, московськії Кириєвського 292 і Сахарова 293,
а уздрите новий світ поезії, зовсім Європі незнаємий слов’янський
рай, пізнаєте, що то є народність слов’янська!..
Розглянься в Московщині, її життю, в її словесності, а не
будеш бредити (що вони пишуть для царя, а не для народу).
Нема що казати, має і цар своїх писателів (так як Людвиг Пи-
лип294 своїх має), є у него Булгарін, Сенковський, гр[аф] Гуров-
ський 295 (поляки), є цілий кагал німоти і французьких заволок.
Але самая чистая Русь, ядро народу, з котрого бликнули красні
цвіти 1826 р. 296, (а хоть студінь зморозила і не дала ся їм розви-
нути, але живе дерево жде весни) — сидить у Москві і не хоче
ні о царських писателях, ні о цивілізації петербурзькій знати, але
старається на своїм ріднім пні діждатися плодів своїх! Ученії їх
добре знають западную словесність, вони получені з Європою.
Дивно мені, що Ти, читавши Основ’яненка, знаючи «Пісні»
Максимовича, Котляревського «Енеїду», можеш 'казати, що вони
для царя пишуть, або для попівської касти! Встидайся, брате, за
неуками потакувати! Не пишуть українці ані для царя, ані для
вельмож московських, бо цар жоден не читав і не буде читати
плодів словесності простого народу (борше що з Європи), ані
вельможа московський не візьме до рук (зарівно, як і лях) книж-
ки «хохлацької», як вони звуть; ні для попів (бо ті мають свої
духовнії книги, а що такого, то є у них суєта мирськая), але для
народу і народолюбців.
Іще спитаю Тебе: кого би ти гадав у нас з Європою лучити?
Часть народа письменного і без того із нею получена знанієм
язиків і словесностей западних. Більше вони читають чужини, як,
може, потрібно, бо вже і на свійню забули; їх треба відривати від
* Дав би бог, щоб церковно-слов’янський діалект як перше, або, принаймні,
найстарше відоме нам джерело слов’янської мови вивчили і знали усі слов’янські
народи не задля єдності церкви, а задля вищої наукової освіти, задля слов’ян-
ської народності, завдяки якій ми не онімечилися, не отатарилися, не отуречили-
ся (я, Шафарик, додам — не офранцузилися, не мадяризувалися), завдяки якій
ми не відкололися від загального джерела народності, яка, незважаючи на бурі
протягом десяти століть, не була переможена. («Історія слов’янської мови і лі-
тератури») (нім.).
165
чужини, а привертати до своєї слов’янсько-руської народності, нащо
їх лучити, вони і так читають і будуть читати чужії книжки.
Нарід неписьменний (в загалі) не потребує чужих язиків знати,
йому нужно добрих книжок в своїм язиці. Того би досить із нього.
А тут можна спитати: «Хто ж напише, як не тая часть письменних?
Хто єго навчить, хто провадити може? Самі книжки (хоть бись їх
тьмами напечатав) не навчать неписьменного. Хто ж має бути
учителем народу? Ані Ти, ані «світлішії поляки», ані другі слов’я-
ни, лише тії, же найближчії йому, що їх довжність бути учителя-
ми народу (хоть їх нині мало, але, дасть бог, більше буде). Тим
учителям треба дати книжок в такій барві, якби їм найприступ-
ніше було, в такім строю, щоби якнайрадніше без супереки прий-
мили. А такая барва є певно кирилиця!... О Європу не маєш ся
що журити, вона сама ширить своє стремління, книги із Западу
і так лізуть до нас. Словесності європейськії прорвуть самі собі
жолобину, і лишень боятися, щоб нашої народності не затопили!...
Дух часу і сам овіє, огріє нас, як прийде веснонька, а молодії
парістки на справленій нашими руками землі окриються прекрас-
ним цвітом надії. Але на землі руській, з кореня руського, під
руським небом, руськії цвіти і плоди будуть і мусять бути. Нельзя
нам відриватися від свого кореня, треба доглядати свій пень і
стерегти. Не гуди на старину, вона яка була, так була, а наша
була, а в минулості пересторога і наука на будучність, бо коли
хочеш рів перескочити, а не впасти в болотище, то цофнися назад,
а відтак, розігнавшися, пускайся безпечно!... Ти кажеш: «Ліпше
нам лучитися з цілою Європою, ніж одною частю», а я думаю,
ліше держімся цілості Русі, того кореня, з котрого-сьмо виросли.
Нащо нам відчімхатися від нього, ліпше тоє просвіщеніє, що-сьмо
вняли, ширити вглуб многоплемінного народу нашого, ніж маємо
сторонити від своїх. Разом образуймося, разом поступаймо до
одної цілі: просвіщеній і образованія.
Кажеш, «чи може нас віра до чого прив’язувати». Віра не
повинна переміняти народності, ані на народність, ані на язик не
повинна мати вліянія, а предсі у нас ся так діє, хто віри гречеської,
той русин, а скоро відмінив обрядок, вже вирікався і язика, і на-
родності, стаєся чужим родові свому, ворогує на своїх, каляє
гніздо своє! Чи ти хочеш мости мостити для того вироду перекін-
чиків? Доки у нашім отечестві так буде, доти довжні русини
держатися реп’яхом всього свого, що є з вірою прив’язане, бо їх
народність загибне! «Ісповідання може» і мусить нас прив’язува-
ти, бо русин (так сказавши) в ню вріс, і як себе русином, так
ВФУ руською зве, вона з ним нерозлучна, вона йому послідня
потіха і найкріпліший узел для своїх серед ворогів. Віруючим
не є она «мертвою формою», а пам’ятай, що народу без релігії
не було і не буде!... Тим, котрі жодної не мають, тим вона мертвою
формою і раді би ся її позбути. Як мало азбука кирилицька
перешкоджає розширенню добрих книг в Європі, явний приклад
на Букові Стефановичу. Чи не читає вся учена Європа сербських
пісень, або лучше сказати, чи не знають в Європі більше о піснях
166
сербських (хоч гражданських), ніж, наприклад], мадярських
поетів, хоть тамтих «горстка», а тих мільйонові вельможі ширять,
помагають і рекомендують. Хто знає в Європі о Качичевих піс-
нях297, хоть латинською] прав[описсю] логічеською напечатані?..
Не вір тому, щоби латинські] букви нас получили (інші тому
причини), бо хоть стать букв однака, але як розличний виговір
є і мусить бути? ... Хоть но-чеськи і іллірськи, [ііталіянськи,
франц[узьки] знаєш, не будеш читав по-англійськи, [і]спанськи,
німецьки, мадярськи, ані по-польськи! ... Щодо мого правописання,
не кажу я, щоб мало бути найліпше, не відповідає воно всім,
але лише найбільшим потребам. Більше я зважав, щоби злегшити
науку склоненія і снряженія, ніжелі читання. Важніша річ і
ненаському розуміти, ніж добре виговорювати (чого остатнього
ніколи з граматики сам не научиться). Не хочу я нічого нового
встановляти. Не хочу ся видавати за законодателя, апостола (бо
нікто не бі пророком в отечествіі), але йду дорогою давною,
колись убитою, а нині морогом прирослою, не хочу я взновляти
сварнів, колотні, та ще гірше, що за так благую причину як азбу-
ка. Спитайся хорватів, а розкажуть Ти про своїх сусідів (ту
горстку словенів країнських), які в них сварні були за тую без-
дільную річ. Хрань нас, боже, і нашу рідну землю від тої азбучної
війни, хрань боже, щоби «пиоуо бізсассіашепіо <1і ІеНеге» * роз-
дирати мало грудь матері нашої. Жиймо в згоді, в’яжімся до одно-
го снасительного кінця, як можемо, і пишім для народного про-
свіщення, а не гаймо часу. Азбука, хотьби найлучша в світі, не
спасе нас.
Стережися того ідеалу азбуки, з него гаразду не сподійся,
а лише розділення, подроблення народу. Один другому випоми-
наєте: «То по-гуцульськи, то — по-лемківськи, тб по-українськи,
то спольщене» — нащо нам тої суперечки того роздробу. Всі ми
русини, нехай же одно правописання в'яже всі одробини, пороз-
сипувані по широкій руській землі, згромаджує докупи в одну
цілість, так, як нас в’яже одна історія, однаке піснетворство (по-
езія, один звичай, одна віра (кажу о южних русинах, москалі
за себе добре дбають).
Опроче не думай, щоб то так легко було запровадити нову
орфографію (а ще тяжче, азбуку). Пан Гай 298 либонь ще 1823 ки-
нув свій проект і ждав пори, надробляв тихачем, аж 1835 виступив
явно, але як виступив? Має за собою книгопечатню, учених, мож-
них, має під рукою «Данницю» 299 і «Новини» 300 (однісінькі на
Юзі). Всі, хотячи-нехотячи, мусять купувати, читати. А ти кого
за собою матимеш, що тобі допоможе? — Нічого. Станеш, як па-
лець, а всі, як джмілі, загудуть і зі всіх сторін посиплеться каміння.’
Не поможе, не надійся, що буде «сприяти ряд латинським бук-
вам». От хиба хто — єзуїтове, котрі ширються у нас, вже в Ста-
ніславі відбирають гімназію і в Самборі відібрати мають, все би
то їм на руку, їм такої сварки потреба, вони сплеснуть в руки,
аж ся пекло засміє! Сіпни назад руку, котру їм подаєш, Європа
* Нове вигнання письменства (італ.).
167
далеко, а єзуїти на карку! Розважай, брате, куди звертаєш, цоф-
нися назад завчасу, щобись ся потому не каяв, а вже пізно буде!...
Лозинський навернувся, бо видить, що тяжко колодку через
пень валити. Сам Вук Стеф[анович], не вважавши на колишні
слова його «гпепе )'е ізіеппа гехупозі к гоби гноте обоЬгіІа і ргі-
писіііа, ба Іитагіт Махуот кгог охуо іге, такаг і заху росіегап
ігітао» * — теперечка (як г[осподин] Шафарик писав) жалує,
що так далеко забрів. А, однак, Вук не відвергав нічого, Вук
(можна сказати) лише одно — Л — запровадив. Що ж допіро,
хто би хотів зовсім нову азбуку встановляти, на то треба тисячі,
треба власті, сили, треба бути диктатором, як Петро В[еликий].
А ми ледве ся здобудем на іздання одної книжки і треба літ
ждати, заким знов що капне. Тут, коли розгадую над твоїми
представленнями, на гадку ми приходить:
„2а\чс2е§піе, кхуіаіки, хатосгезпіе,
•Іевгсге рбіпос тгогет гітиска;
2 £бг іезгсге піе гезгіу ріе^піе,
ЩЬгоу/а іезгсге піе зисіїа.
Рггутгиг гіосізіе зхчіаіеіка,
Пкгу) вір рос! таікі г§Ьек;
Мт сір г^иЬі зггопи г^Ьек,
Бик скіодпе] сову регеіка" **.
Щож би нам за добро, коби-сьмо ся ми, така горстка, відірвали
від цілості Русі, що скаже Київ старий, місто давніх згадок
народу, середоточіє Южної (нашої) Русі, що скажуть задніпрянці,
де є вся сила наша, так фізичная, як і моральная, де в живій
пам’яті старина козацькая, де наські єще пана, підданства, ані
жидови не знають, де тепер показується своє рідноє життя? Що ж
вони скажуть? Чи думаєш, що приймуть латинськії букви?! Не
знаю твердого русина, хто би так сказав!...
Накінець ще Ти тоє скажу, що хотьби і я прийняв твою пра-
вописи, то щодо ізданія «Приповідок» і «Пісень» треба сказати:
«Чий хліб їсь, того пісиь співай». У нас знайшлоби ся чимало
добрих приятелів, котрі би прибігли з представленнями, але сяг-
нути до кишені, то не дуже сквапні. Шануймо ж того, хто не
жаліє 500 ф[лоринів] к[онвенційної] м[онети]. Його треба слу-
хати.
Ще би-м тобі більше написав, але нема місця. Із «Приповід-
ками» все гаразд, як робиться. Відбирай із цензури і друкуй, так
* Істинна любов до мого народу спонукала і змусила мене до того, що я
бреду, пробиваючись головою крізь ці терни, хоч вони весь час калічать мене
і обдирають (серб.).
** «Квітонько, рано зійшла ти!
Віє ще хуга зимова.
Білі на пагорбах шати,
Холодом диха діброва.
Знову сховайся до нені.
Очки примруж золотисті —
Вб’ють тебе зазимки млисті,
Роси ранкові студені»
(Переклад з польської М. Пригари).
як писав’єсь 500 екземплярів]. Признаю, що уваги П. Кампеліка
дуже добрі, але годі було інакше зробити, бом ся дуже квапив.
Відпиши мені скоро, сюда до Перемишля. Я Ти пришлю незабав-
ком собраніє пісень. Із дому получив’єм лист, всі здорові, все
по-старому. Я тут забавлю ще з місяць або півтора та відтак
вернуся домів.
Відпис коби міг бути руський, то б я рад був, хоть би і Твоєю
правописею, нехай сам уздриш, як будуть виглядати букви з лич-
ками. Бувай здоров, майся гаразд, мій любезний братеньку.
Із Перемишля 5 [17] травня [1]840 [р.]
[Постскріптум]: Придані «Приповідки і загадки».
Ярослав Голо[вацький)
ЦДІА УРСР у Львові.— Ф. 152, оп. 2, спр. 2840,— Арк. 48—5і зв. Рукопис. Оригінал ла-
тинською транслітерацією.
Опубл.: Кореспонденція Якова Головацького в літах 1835—49.— С. 57—59; Возняк М. До
історії видання Ількевичевих приповідок.— Записки НТІІІ.— Ч. і06.—С. 176—185 (частково):
Письменники Західної України ЗО—50-х років ХіХ ст.—С. 286—288 (частково).
№ 92
1840 р„ травня 29 (17). Відень.—ЛИСТ 1. ГОЛОВАЦЬКОГО ДО
Я. ГОЛОВАЦЬКОГО З ВІДМОВОЮ ВІД НАМІРУ ВИДАВАТИ ЗБІРКУ
НАРОДНИХ ПРИСЛІВ’ЇВ ЛАТИНСЬКИМ ШРИФТОМ
Дай боже щасливо, брате Ярославе!
Та біг заплату Тобі за почесне! Ой тото-сь -мня. заняв! Напи-
сав би-м і я Тобі, милий брате, більше як много, але годі, нема
часу: пописи недалеко, треба дещо читати, а кромі того нельзя
ми з Тобою зачинати, ги той каже, війни азбучної і волію я всту-
питись на час, най буде гречка, най не буде сугіеречка. Але Ти
по правді скажу, що скоро уклад пісень такий буде, як припові-
док, то пожалься боже тих 500 валютів сріб[них], що їх на пусте
викидаєте. Аж ми сумно дивитись на ту сумішку найкращого
зерна ні зчинену, ні вивіяну — так то сквапно, сквапно, а діло без
кінця і вінця!
Ой, мілко ореш, брате, і рідко сієш на вітцівській ниві, малий
спасибіг на жнива! Бігме, же не твердий з Тебе русин.
Я Твою волю учиню, але жаль ми, що-м ся перед Тобою
виявив, лучче було тій гадці во внутрі душі моєї утонути навіки.
Не пізнав-єсь мене, не переняв-єсь моєй думки, поганьбив-єсь да-
ремнісінько, га! Все я то прийму від Тебе. Але Ти кажу, не все,
що ніби чуже, утвори розуму людського не суть і не повинні бути
ні в жодному чоловікові чужі; любомудрів, богословіє, дійописи,
природоумності і пр. не суть то романси. Не гуди на чужину,
бо-сь ся не в народі, але. в чужині вивчив; чи пізнав би Ти може
правдивеє народнеє любомудрів, піснетворство і високеє достоїн-
ство словесності старослов’янської, коби-сь сперва не був перейняв
відомостей загальних, зрівняючих чужії словесності із нашою сло-
в’янською. Доужність народів одна і та самая, бо дух часу ні з
часу, ні з вітру, але з чоловіка яко чоловіка виходить і всіх нас
проймає. Знаєш революцію французьку301, читав-єсь і серб-
ськую302 (може од Леопольда Ранке) 303, а не той же то самий
ток правління ту і там, хотяй не було ні книжок, ні людей фран-
цузьких. Народи і їх питомонародиоє просвіщення не стоять так
далеко від себе, як си думаєш. Милями їх нельзя мірити. Довж-
ность моя єсть та, що і Твоя, але і цілої Європи. Коловати, відав,
не будем за нею, бо нам дорога і так (можна сказати) ні далека,
ні близька. Через букви латинські не прибуде більше чужих
книжок до нас, як досі, але наші борше полізуть до чужини;
будуть приступніші для неї, а так, пізнавши нас, будуть і на
чужих всеучилищах нашого (слов’янського) язика учитись.
Не закидай мені того, що я ніколи і не думав, не вигадуй,
що я потакую насліпо за невіжами і неуками, бо-м я навіть і
ненараджувався з ніким о сеє, є то моє питоме, внутреннє пере-
конання. Я замовчу, бо годі колодку мовляв Ти, через пень валити,
але з розуму звести-ся не дам, бо-м ся не лінив кирилиці трохи
ліпше пізнати, як ся Тобі здає. О ніщо ми ту не ходить, лиш
о азбуку і правопис, а то небоженьку, не дурниця, як Ти кажеш.
А знаю добре, що то все на Тобі висить, лише би-сь слово писнув
чесному Верещинському, а все би гаразд було; але то Твоя сла-
бість: боїшся граду, тай за сівбу не думаєш, а знаєш, що правди
ні огонь не спалить, ні вода не забере, ні град не заб’є — вона
все перебуде. За словесність старослов’янськую, за Основ’яненка,
Котляревського, Максимовича, Падуру і пр. ніколи-м того не по-
думав, що Ти в мене впираєш і знаєш Ти ліпше, за кого-м я гадав,
бо-м я тут Твої власні слова потакував. От, коротенько сказавши:
і в Тобі трохи, і в мені правди, лише Твоя правда близька, низька
і мілка, а моя далека, висока і глибока.
В цензурі був-єм два рази, а все мені кажуть знеділі прийти,
але вже я то якось упораю, що-м обіцяв. Що маєш прислати,
то присилай скоро. По моїх пописах, нібито аж у серпні, розпічну
справу цілу, борше ні. Адрес до первого серпня той самий.
Но бувай здоров, братчику, та в гаразді не забувай о мені.
Іван Головаць[кий]
З Відня, 17/29 мая, [1]840 [р.].
А що, не пристойніше писати кругленькими личками, ніж про-
стими палками? А що ж допіро читати? А що за докладність?
Кореспонденція Якова Головацького в літах 1835—49,— С. 39—41.
№ 93
1840 р„ серпня 5 — вересня 26*. Відень.— ВИТЯГ З ПРОТОКОЛУ ДОПИТУ
І. ГОЛОВАЦЬКОГО, СКЛАДЕНОГО ВІДЕНСЬКОЮ ВИЩОЮ ДИРЕКЦІЄЮ
ПОЛІЦІЇ У ЗВ’ЯЗКУ з ПІДОЗРОЮ ЩОДО його ПРИЧЕТНОСТІ
ДО ТАЄМНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ
... — 3 ким Ви підтримуєте близькі взаємини на грунті праг-
нення до Всеслов’янства?
* Документ датується за оригіналом протоколу допиту Івана Головацького.
Див.: ЦДІА УРСР у Львові.— Ф. 152, оп. 2, спр. 2839.—Арк. 1—39.
170
— Крім мого брата Якова Головацького, якому я в листах
писав про свої погляди на Слов’янство, ні з ким іншим в близьких
взаєминах на цьому грунті я не перебуваю.
— Ця відповідь не може задовольнити, бо [дана] справа сама
по собі передбачає об’єднання багатьох літераторів. Тому Ви по-
винні повідомити, які особи мають таку ж саму мету, що і Ви?
Чи підтримуєте Ви з цими особами прямі або непрямі контакти?
— Крім мого вищеназваного брата, я ні з ким в близьких
взаєминах не перебуваю і тому не знаю, чи має хто-небудь таку ж
мету, як я.
— Показані вам тут зошити написані вашою рукою?
— Ці зошити написані мною, в них — оригінали мого листу-
вання з родичами і одним моїм товаришем, а саме Йосипом Кі-
лярським, управляючим маєтком поміщика з Крехівців Станіслав-
ського округу.
В листі № 1* с. 10 Ви чітко говорите: «Один з нас, Мошан-
ський, був на різдво в Пресбурзі і познайомився з місцевими
слов’янами **. Там зовсім інше життя. Угорський ландтаг продов-
жує засідати і його постулати стають для Австрії все більш
небезпечні. Тому Австрія, ціною угорських слов’ян, настроює їх
один проти другого, звичайно, щоб ослабити обидві партії і за-
хистити себе від Угорщини. Тому товариство молодих слов’ян в
Пресбурзі 304 та інших угорських містах...» Не кажучи вже про
спрямованість цього листа, перший рядок відразу ж показує, що
Ви зв’язані з об’єднанням і серед них з Мощанським та з това-
риством молодих слов’ян в Угорщині. Тому Вас настійно просять
ще раз правдиво і докладно признатися в цьому.
— В першому рядку тексту мого листа наведені слова: «Один
з нас». Вони стосуються виключно і тільки проживаючих разом
зі мною трьох шкільних товаришів, двоє з яких, а саме: Бартманн
і Пассман з сімей німців і Мощанський — поляк; але оскільки я
в цьому ж листі братові Якову-Ярославу вже написав, з ким
проживаю разом на квартирі, тому далі я вживаю слова: «Один
з нас». Поїздка Мощанського в Пресбург була пов’язана з родин-
ною справою; його зустріч і швидке встановлення знайомства з
деякими студентами — слов’янами відбулася там не спеціально,
а цілком випадково, тому зовсім виключає будь-які підозри у
зв’язках з згаданими вище слов’янами. Між іншим, згаданий текст
щодо угорського ландтагу і молодих слов’ян взятий, частково,
з газет, частково з розповіді Мощанського і, частково, випливає
з моїх власних поглядів. Саме тоді я хотів написати своєму бра-
тові листа, розглядаючи його як цікаву новелу, а різні джерела
[для написання] її хотів об’єднати в логічний ряд думок. Врешті,
мені, взагалі, у листах до брата важливими були багатство і краса
зовнішньої форми стилю, я міг навіть за рахунок правди, за допо-
* Див. док. № 102.
** ЦДІА УРСР у Львові.— Ф. 152, оп. 2, спр. 2840,— Арк. 35.
171
могою власних красивих фраз, які б явно не суперечили змісту
листа, так прикрасити зміст листа, що досягнув своєї мети —
довір’я брата, який прислав мені багато рукописів. На зекономлені
на друкарських видатках гроші я зміг би віддати до друку свій
власний твір «Про теорію слов’янського правопису», який планував
написати. :
— Навіть в руському листі Вашого брата *, який показуємо
Вам для перегляду, містяться докази, що суперечать Вашому,
тільки-що сказаному, твердженню. З цього листа видно, що тут
Ви належите до слов’янського товариства і зв’язані також з слов’я-
нами в Галичині. В ньому він [брат] згадував про своїх друзів
Запа й Яхима, далі згадується, що ви повинні зв’язатися з гідним
слов’яно-чехом п[аном] Кампеліком. Він пише цілком зрозуміло:
вітай від мене і від Бірецького своє слов’янське товариство. Так
що не вагайтеся і говоріть правду в її повному обсязі.
— Слово«дружина» руською мовою, якою, до речі, написано
лист, в жодному випадку не означає товариство, а тільки знайом-
ство. Оскільки я в своєму попередньому листі писав, що познайо-
мився з Подліпським і Кампеліком, то брат просив передати їм
вітання. Що стосується згаданого в його листі Бірецького, то я
знаю його лише з виду як товариша мого брата, і ніколи не
підтримував з ним зв’язків. Також нічого не можу сказати про
згаданих у листі товаришів мого брата: Запа та Яхима, оскільки
теж знаю їх лише з виду по Львову. Мій брат під словами
«слов’янська дружина» не мав на увазі нічого іншого, крім двох
чехів Подліпського та Кампеліка, і висловив їм подяку за добру
пораду, яку вони дали його творові «Галицькі приповідки».
— У вашому зошиті листів № 1 ви говорите на сторінці 17-й
про твір французькою мовою «Ьа геуие 81ауе» доктора Бонков-
ського, про який ви своєму братові викладаєте Вашу точку зору:
«Іноземцям, зокрема французам, [потрібно дати] докладні інфор-
мації про слов’ян, відомості про силу всього Слов’янства, з тим,
щоб збудити загальний інтерес до їх об’єднання і визволення від
гніту».
Оскільки Ви тут виявляєте більше, ніж духовний, інтерес до
об’єднання слов’ян і говорите про поширення цих ідей серед фран-
цузів, скажіть більш точно про причини, що спонукають Вас до
цього.
— Я не раз у своїх листах до брата висловлювався, що праг-
нення поляків показати свою мову як прототип всіх слов’янських
наріч і нав’язати її як найдосконалішу всім освіченим слов’янам,
є великим зухвальством. У зв’язку з цим, у своєму листі я наводив
твір «Ьа геуие 81ауе», в якому чітко видно таку ж тенденцію укла-
дача. Але, оскільки твір містив звичайний розгляд слов’янських
наріч і його видано французькою мовою, то я зробив висновок,
що його написано для іноземців, зокрема французів, з метою дати
їм уявлення про силу і обсяг слов’янських мов і, одночасно, закли-
Див. док. № 91.
кати слов’ян до об’єднання багаточисленних наріч в одну загаль-
ну наукову мову. В творі міститься думка про необхідність позбу-
тися різноманітності слов’янських мов, які по праву називаються
ярмом духовної освіченості слов’ян. Я твору не читав, бо по-фран-
цузьки не розумію. В клініці мені випадково потрапив у руки
журнал з Познаня, а в ньому я прочитав повідомлення про згада-
ний твір і коротку анотацію про нього, яка обмежувалась лише
переліком слов’янських наріч.
— У своїх нотатках про твір «Ба геуие 81ауе» Ви проявляєте
більше матеріальні, ніж духовні зацікавлення. Це підтверджує
одне, більш раннє, місце у Вашому листі, де Ви говорите: «Бідні
русини, що зазнають утисків Петербурга, якщо б не були при-
мушувані, напевно швидше пізнали б спільний інтерес і писали б
для Європи, слов’янства, а не виключно для Росії». Що Ви ска-
жете про це?
— Оскільки більша частина слов’ян проживає в Російській
імперії, і серед них є русини, а великоруська мова як панівна
вивчається в усіх навчальних закладах, нижчих і вищих, то русини
в Росії змушені писати російськими буквами. А якщо б вони їх
до цього не примушували, вони, звичайно, швидше пізнали б
спільний інтерес духовної освіченості, якою всі вчені на землі
зв’язані між собою, і могли б свої твори писати латинськими
буквами, щоб не лише слов’яни, які проживають в Росії, але і всі
інші, навіть вся Європа, могли легко прочитати.
— В цьому ж листі на сторінці 10 є такі слова: «В конвікті
у мене немає старих знайомих, а нових'знайомств я не шукаю
і тому я не ходжу туди, так що Тобі немає чого боятись за свою
таємницю». Що це за таємниця, яку Ви змушені берегти перед
вихованцями конвікту?
— Греко-католицькі священики взагалі і, насамперед, у Львів-
ській консисторії, дуже прихильні до кирилівського алфавіту, яким
надруковані богослужбові книги, і постійно прагнуть, щоб всі
руські твори друкувалися ним. Але цей алфавіт не настільки
відшліфований і розвинутий, щоб міг надати творові красивої і
потрібної форми, на що останнім часом звертається особлива ува-
га. В своїх творах мій брат досягає такої форми, але інколи він
хотів би уникнути особистих неприємностей, які могли б легко
виникнути через відмінність поглядів між моїм братом і руською
Львівською консисторією як його начальством. Тому він писав
мені, щоб я зберігав таємницю перед вихованцями конвікту, які,
звичайно, підтримують зв’язки із згаданим духовенством. Але,
оскільки я зовсім не маю знайомих у конвікті, то відповів йому:
«щоб він не боявся відносно цієї таємниці».
Іван Головацький, р[ука] в[ласна]. Прочитав і підписав.
ЦДІА УРСР у Львові.— Ф. 152, оп* 2, спр. 2840.— Арк. З—8. Рукопис. Оригінал. Переклад з
німецької.
№ 94
1840 р„ вересня 8 (серпня 27). Броди,—З ЛИСТА Я. ГОЛОВАЦЬКОГО ДО
М. МАКСИМОВИЧА ПРО ЙОГО НАМІР БРАТИ УЧАСТЬ В ПІДГОТОВЦІ
МАТЕРІАЛІВ ДЛЯ ДРУКУВАННЯ В ЖУРНАЛІ «КИЕВЛЯНИН»
Милостивий господине!
З великим врадуванням прочйтав-єм лист Вашої милості до
пана Зубрицького, котрий мені сей чесний старець, а наш добрий
русин уділив за буття мого у Львові. Всі Ваші уваги і перестороги
для виклювающоїся нашої словесності зовсім правдиві, і я з моєї
сторони майже ціло согласен.
Іздавання Вашого «Киевлянина» буде для всієї Южної Русі
средоточієм умственного сообщенія і розширення світла, котрого
промені, дасть біг, і на галицьких сусідів падатимуть.
Жадаєте від нас, щоби-сьмо присилали розправи для Вашого
«Киевлянина». Я не то що не відказуюся від сього, але і найрад-
ніше, що сила зможе, помагати буду. Ах жалко, що теперка нема
у мене нічого, так сказати, готового! Для того вибачайте, будьте
ласкаві, що Вам не можу при сесім письмі послати; але, дасть
біг, скоро упораюся дещо з ділами моїми, то вже конче щось
.приготовлю.
За тим часом прийміте завдячно хоч деяке описаніє «В е т х о т о
завіту», хоронящогося в монастирі св. Онуфрія у Львові...
Накінець, прошу Вашої милості, коли ласка, пришліте мені
дещо із новіших плодів южноруської словесності — чей, Основ’я-
ненка, Карпенка, Котляревського, Гребінки, Срезневського, Мо-
гили 305, Іська Материнки чи як вони ся звуть, бо коли не можу
сам відвідати України, нехай хоч пізнаюся в книжках з народом
і язиком наших одноплемінців.
Із тим остаюся з глибоким почтенієм Вашої милості похильний
слуга
Яків Головацький
Бооди, 27 серпня/8 майка * [1]840 [р.].
Шашкевич Маркіян, Вагилевич Іван, Головацький Яків.— Твори.— С. 309.
№ 95
1840 р„ вересня 19. Львів.— ІЗ ЛИСТА К. ЗАПА ДО Я. ГОЛОВАЦЬКОГО
ПРО УВ’ЯЗНЕННЯ Ф. КАМПЕЛІКА У ВІДНІ У ЗВ’ЯЗКУ З УЧАСТЮ
В ТАЄМНИХ ОРГАНІЗАЦІЯХ
Любий друже, Ярославе!
...Кампелік сидить у Відні у в’язниці, тому що знаходився в
гуртку з поляками у недобрих відносинах і всі йому папери
забрали...30®
Владислав [Зап]
Львів, дня 19 вересня 1840 р.
Кореспонденція Якова Головацького в літах 1835—49.—С. 44—46. Переклад з чеської.
* Народна назва місяця «майк», «майко» відповідає вересню.
174
№ 96
1840 р„ листопада 13 (1). Радожичі.— ІЗ ЛИСТА І. БІРЕЦЬКОГО ДО
Я. ГОЛОВАЦЬКОГО ПРО НАДІСЛАННЯ П. ЛУКАШЕВИЧЕМ «СЛОВА
О ПОЛКУ ІГОРЕВІМ»
Любезний приятелю!
...Дякую Ти красно, що-сь ся заняв моїми справами. Найбільше
радуюся посланим ми «Словом о штику Игоря». Як би зганув
Лукашевич, чого я не маю, а найбільше желав-єм. Дякувати му
і за тоє. Пише мені о ділах, що прислав Погодін для Зубрицького.
Далеко я від Вас, годі ми їх перезріти! Згаджається з нами поч-
тенний Максимович щодо польської мови, але мало нас таких.
Дуже ся дивую його пильності і терпеливості і прошу з Тобою
бога, коби му дав довго років ще здоров’я і витривалості!
Кажеш мені присилати якії артикули до «Киевлянина» і до-
даєш: «коли маєш (?)». Мати не маю тепер, але, може, буду
мати деколи...
Бувай здоров і не запоминай на Твоєго щирого друга
Івана Бірецького
З Радожич, дня 13/1 падолиста [І]840 [р.]
Кореспонденція Якова Головацького в літах 1835—49.— С. 46—48.
№ 97
1841 р., березня 9. Львів.—ПРОХАННЯ МИТРОПОЛИТА М. ЛЕВИЦЬКОГО
ДО ПРЕЗИДІЇ ГАЛИЦЬКОГО ГУБЕРНСЬКОГО УПРАВЛІННЯ ДАТИ
ПОЛІТИЧНУ ХАРАКТЕРИСТИКУ КОЛИШНІМ ВИПУСКНИКАМ
ДУХОВНО! СЕМІНАРІЇ І. ВАГИЛЕВИЧУ ТА Я. ГОЛОВАЦЬКОМУ
НА ПРЕДМЕТ ВИРІШЕННЯ ПИТАННЯ ПРО ЇХ ПРИДАТНІСТЬ
ДО ПРИЙНЯТТЯ ДУХОВНОГО САНУ
Високошановна Крайова президіє!
Згідно з доданим списком перелічені духовні кандидати:
1) Андрохович Михайло, 2) Андрохович Василь, 3) Семинович
Андрій, 4) Величковський Олександр, 5) Глібовицький Клим,
6) Щуровський Лев, 7) Бучацький Іван, 8) Авдиковський Арсен,
9) Дем’яновський Іван, 10) Мойсейович Теодор, 11) ГІигович Яків,
12) Стефанович Андрій, 13) Головацький Яків, 14) Головацький
Микола, 15) Вагилевич Іван, 16) Чемеринський Іван, 17) Левиць-
кий Григорій вже давно закінчили теологічні студії, але замість
того, щоб з’явитися на висвячення в священики і приступити до
душпастирської служби в архієпархії, де все ще не вистачає ба-
гатьох священиків, вони до цього часу тиняються по світу, забу-
вають те, що вивчали під час навчання і втрачають церковний
спосіб мислення, який їм старалися привити в семінарії.
Моїм обов’язком є допустити цих кандидатів до святого висвя-
чення тільки тоді, коли шляхом попереднього канонічного зізнання
буде доказано, що вони ще гідні сану священика.
175
Але бувають випадки, а в даній обстановці це особливо небез-
печно, коли ці теологи, протягом тривалого часу проводячи світ-
ський спосіб життя, починають задумуватися над політикою.
Виникає небезпека, що хтось із них міг вступити в революційні
організації. Тому до дальшого канонічного розслідування вони
виключаються з духовного стану. Але отримати точні дані про це
в мене немає можливості. У зв’язку з цим я прошу у відповідності
з президіальним розпорядженням від 11 лютого 1835 р. № 70,
щоб висока ц.-к. президія провела відповідне розслідування, ре-
зультати якого були б представлені мені для дальшого розгляду.
Особливо необхідно точно дізнатися:
1) про поведінку кандидата Головацького Якова, який закінчив
теологічні студії в 1839 р., опис якого зажадала ц.-к. дирекція
поліції в листі від 5 листопада м[инулого] р[оку],
2) про заняття кандидата Вагилевича Івана, який також закін-
чив теологічні студії в 1839 р. Йому, разом з Головацьким Яковом,
ще під час їх навчання розпорядженням високої президії від
29 серпня 1837 р. зроблено суворе попередження за участь в пуб-
лікації твору, забороненого місцевою цензурою і надрукованого
в Угорщині. Кажуть, що Вагилевич до цього часу підтримує зв’яз-
ки з російським професором Погодіним і отримав від нього в
подарунок друковані книги, що в даний час є дуже підозрілим,
бо, як відомо, російські вчені свої праці спрямовують проти унії
і роздаровуванням своїх творів, можуть спантеличити місцевих
уніатів.
Врешті, Вагилевич, з часу закінчення семінарії в 1839 р.» за
дорученням своїх закордонних кореспондентів, подорожуючи піш-
ки Галичиною, збирає для них літературні матеріали. Такі заняття
дозволяють припустити, що Вагилевич зовсім не думає про свою
духовну професію і свідчать про те, що до цієї професії він вже
не придатний.
Михайло Левицький, митрополит
Львів, 9 березня 1841 р.
Кореспонденція Якова Головацького в літах 1835—49»— С. 135—137. Переклад з німецької.
№ 98
1841 р., квітня 2. Київ,— З ЛИСТА М. МАКСИМОВИЧА ДО
Д. ЗУБРИЦЬКОГО ПРО ВИХІД В СВІТ ЧЕРГОВОГО ТОМУ ЖУРНАЛУ
«КИЕВЛЯНИН» З ВМІЩЕННЯМ В НЬОМУ оглядом ТВОРЧОСТІ
ГАЛИЦЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ
...«Киевлянина» 2-я книга хотя и отпечатана, но еще не вьшіла
в свет из цензурні и типографии. Потому я только два отрьівка
из нее к Вам посилаю: «О Червонорусских стихотворениях» *
и «Правописании малороссийском». Передайте их для прочтения
нашим юним и молодим пишущим братиям...
* Див. док. № 114.
176
Когда настанет осень, опять приймусь за нашу старину и
за 3 кн. «Киевлянина», для которого имею уже много материалу
любопьітного. Помогите и Вьі Вашим участием: пришлите разньїх
документов и, еслй можно, обещанную Вами статью. Особенно
я просил бьі не только для моего «Киевлянина», но и для Киев-
ской Руси 307 вообще потрудиться над составлением «Истории брат-
ства львовского» *; для сего, кажется, у Вас более, чем для
истории других братств, уцелело материалов, и зтим Вьі оказа-
лн бьі нам большую услугу. Манускрипт присилайте для издания
нам, здесь мьі очень охотно все Ваше будем печатать. Пере-
слать же можно через Надеждина 308, которнй, кажется, будет
ехать осенью; если и барон 309 будет возвращаться через Львов
в сентябре, то верне не откажетея взять с собою.
Если Вьі будете так добрьі, что станете писать ко мне до того
времени, то адресуйте в Киев.
Головацкому, Вагилевичу, Устияновичу, Могильницкому310
и другим нашим родичам прошу кланяться. Вам желаю здоровья
и всякого благополучия.
Преданньїй Вам друг Максимович
[На звороті]: Головацкого или кого другого попросите написать
дополнение и продолжение моей статьи «О Червоноруской литера-
туре» до половиньї сего года; а при случае пришлите и самьіе
издания. Если бог поможет поправиться в здоровьи и стать на
ноги, то в следующем году приеду к Вам непременно. Если Вам
удастся отьіскать материальї для истории здешнего братства и
академии, то ебирайте их: Иннокентий311 ебираетея писать исто-
рию оного, и уже собрал много материалов.
Прощайте!..
Киев, 1841 г., 2 апреля.
Записки НТШ.— Т. 43.— С. 33—35.
Аз 99
1841 р., квітня 17(5). Відень.—З ЛИСТА І. ГОЛОВАЦЬКОГО ДО РОДИНИ
ПРО ХІД НАБОРУ В ДРУКАРНІ ЗБІРКИ УКРАЇНСЬКИХ ПРИСЛІВ’ЇВ
ТА УВ’ЯЗНЕННЯ УЧАСНИКА РЕВОЛЮЦІЙНОГО ПІДПІЛЛЯ
К. МОЩАНСЬКОГО
Миленькая родино!
Гаразд і мир з Вами! Вже 5 неділя тому, як до Вас писав-єм.
Та й бачу, даремнісінько вісті виглядаю. Але вже годі довше
ждати. Обіцяли-сьте мені і весіленько Николаєве поточне описати,
та й за гроші споминав-ем Вам і просив; чи би перед великодними
святами не можна. Але бачу: ні сього, ні того. Не знаю, що Вам
бог дав, же о мні забуваєте. Предсі, татуню любий, знаєте дійсно,
же я Вашу працю певно не змарную, то тим бо то і ніколи не
* В оригіналі «львовское».
177
давалисьте за довго просити. Змилуйтеся, не покидуйте мня не-
дужого перед порогом. Коби-сь-те знали, як ми ся тепер діє, то
би-сь-те заледви і відтягали.
Я, хвалабог, здоров потрошки. Товаришів двох ЗО марця [1] 841
із неволі випустили на світ, а третього (коли може, братія, тямите:
сліпого, чорного Мощанського) повезли в ланцюгах в самую ве-
лику п’ятницю шибковозом до Львова на дальшую інквізицію 312.
Хотяй мені дуже жалко за ним, але якось ми тепер лекше, що
ніби то справа тутки зовсім закінчилась, та й вже ми ся з місця
рушити можна. Коб іно «Приповідки» до кінця довести, то тоді
качай-дуй, що аж ся закурит. Посилаю Ті, Ярославе, на показ
з первого арха остатную коректуру, аби-сь вздрів, який формат,
папір, черенки і пр[очеє]. Доси вже три архи осаджені, а два з
них вибиті, так що до 1 мая печатня зовсім ся і закінчить. Слов’я-
ни тутешні (крім ляхів) всі ся тішать, і обіцяють доброго покупу.
Із Праги та й від южних слов’ян дістану відомость, кілько взорів
(екземплярів]) будуть потребувати, щоб і зараз звідси послати...
Поживайте ми теперечки здорові та не забувайте за Вашого
Яся-Богдана Головацького
Відень, дня 17 цвітня (5 березня) * [1]841 [р.].
Кореспонденція Якова Головацького в літах 1835—49.— С. 48—50. Оригінал латинською
транслітерацією.
№ 100
1841 р„ травня 21. Львів,—ДОНЕСЕННЯ ЛЬВІВСЬКОГО КРИМІНАЛЬНОГО
СУДУ ПРЕЗИДІЇ ГАЛИЦЬКОГО ГУБЕРНСЬКОГО УПРАВЛІННЯ
ПРО ОДЕРЖАННЯ АГЕНТУРНИХ ДАНИХ ЩОДО НАЛЕЖНОСТІ
І. ВАГИЛЕВИЧА І Я. ГОЛОВАЦЬКОГО ДО ПРОРОСІИСЬКОГО
ТОВАРИСТВА, ОЧОЛЮВАНОГО М. ШАШКЕВИЧЕМ
Достойна ц.-к. Крайова президіє!
Відповідаючи на надіслану високою ц.-к. Крайовою президією
високій ц.-к. президії апеляційного суду записку від 22 квітня
д[аного] р[оку] і запит останньої від 5 травня д[аного] р[оку]
з повагою доповідаємо, що греко-кат. теологи Яків Головацький
та Іван Вагилевич за нашими даними виявились настільки ском-
прометованими, що один таємний донощик, який виступав як сві-
док, назвав обох цих теологів членами товариства з проросій-
ськими тенденціями, яке очолював вихованець семінарії Шашке-
вич **. Навпаки, щодо Олександра Величковського наші судові
акти не містять [компрометуючих ] доказів.
[М] Віттманн
Львів, 21 травня 1841 р.
Кореспонденція Якова Головацького в літах 1835—49.— С. СХХХУІІ— СХХХУПІ. Переклад
з німецької.
* Народна назва місяця «березень» відповідає квітню.
** Див. док. № 121.
178
№ 101
1841 р„ червня 16 (4). Відень.—З ЛИСТА І. ГОЛОВАЦЬКОГО ДО
Я. ГОЛОВАЦЬКОГО ПРО РОЗПОВСЮДЖЕННЯ «ГАЛИЦЬКИХ
ПРИПОВІДОК І ЗАГАДОК» Г. ІЛЬКЕВИЧА ТА І. БІРЕЦЬКОГО
Миленький Ярославе, любий братчику!
...Посилаю ниньки «Приповідки» 400 книжок через Крігсгабера
(бо Бранкард дуже дорогий) на руки многочесного господ[ина]
Зубрицького. Тутки квиток залучаю. Відберіть, заплатіть (бо мені
годі) та порайтесь далі, як хочете. Я своє зробив...
Продалося: Дарувалося:
У Відні ЗО кн[ижок] У Відні 10 книж[ок]
до Праги 10 » » Празі 4 »
» Загребли 5 » » Загреблі 1 »
» Прешборка 8 » ДО цензури 3 »
53 18 книжок
разом 71. Посилаю 400, а у мене зісталося ще 29. Конвіктисти
добре ся списали, бо самі взяли 21 книж[ку].
Срезневського нема давно тутки...
[Помітка]: Дістав-єм тутки кілька піснів українських (Макси-
мовича) разом з напівом, відписаних якоюсь Пражацькою, і піз-
нав-єм, що Твоя правопись і наш язик (в Галичині) зовсім з
правописею Максимовича і з язиком русинів українських щодо
крихти однакії.
Іван-Богдан Головацький
У Відні, 4/16 червня [1]841 [р_]
Кореспонденція Якова Головацького в літах 1835—49.— С. 52—53,
№ 102
1841 р„ червня 17. Львів.—З ДОНЕСЕННЯ КЕРІВНИКА ЛЬВІВСЬКОГО
КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ М. ВІТТМАННА ГЕНЕРАЛ-ГУБЕРНАТОРУ
ГАЛИЧИНИ Ф. д’ЕСТЕ ПРО ЗІЗНАННЯ К МОЩАНСЬКОГО ЩОДО
ІСНУВАННЯ СЕРЕД СТУДЕНТІВ ВІДНЯ І БРАТІСЛАВИ ТОВАРИСТВ,
МЕТОЮ ЯКИХ БУЛО СТВОРЕННЯ ЗАГАЛЬНОСЛОВ’ЯНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ
Ваша королівська високосте!
Найсвітліший пане!
Ув’язнений тутешнім судом за державну зраду Карл Мощан-
ський почав давати докладні пояснення щодо таких пунктів:
І. про його зв’язки тут у Львові;
II. про його контакти з військовими особами;
III. його зв’язки у Відні;
IV. про існуючі підступи серед чеських студентів у Відні;
179
V. про справжню тенденцію словацьких євангелістських теоло-
гів * у Пресбурзі.
За змістом його зізнань Вашій королівській] високості шаноб-
ливо представляється наступний звіт:
...Щодо IV. Про дії чеських студентів, котрі знаходяться у Від-
ні, Мощанський доносить, що він зауважував у них схильність до
утворення загальнослов’янської держави. У цьому відношенні один
слухач медицини, а саме якийсь Подліпський, довірливо повідомив,
що у зв’язку з тим, що австрійська монархія складається переваж-
но із слов’ян, а слов’янські народи займають східну частину
Європи і є найбільш численним народом, то було б доцільно,
аби слов’янські народи об’єдналися, як північноамериканські віль-
ні штати. Отже, вони повинні мати відповідно федеративну кон-
ституцію і бути поділені на штати за народностями. Резиденція
уряду повинна знаходитися у столиці кожного штату, а централь-
ний уряд повинен бути у Відні. Також, що вони, славочехи, пра-
цюють задля того, щоби у Чехії, Моравії і Сілезії оживити сло-
в’янську літературу, а тим самим національні прагнення, і щоби
онімечування, яке вкралося, було усунено. А потім, коли це праг-
нення буде загальним, то, звичайно, справа набрала б серйозного
спрямування. Як особливо активного в цьому відношенні Подліп-
ський назвав медика Кирила Кампеліка, доктора прав Отта313
і згадав також ще якогось Зах314 або Заха, як ревного слов’янина,
котрий у Брюнні має трактир, додав, що він після польської рево-
люції був у Франції і там прилучився до еміграційних кругів,
поділяючи з ними демократичні принципи, також хвалив тутеш-
нього службовця бухгалтерії Запа або Заппа, як ревного слов’я-
нина, якого він відвідав тут у Львові багато років тому, коли був
у Галичині в товаристві празького професора мінералогії Пресля,
також ревного слов’янина. Втім, Подліпський повідомив йому про
журнал, що з’явився у Парижі, «Ьа гєунє 81ауе», в якому йшлося
про усі слов’янські народи, їхню літературу і мову і в якому вказу-
валося на сприяння у заснуванні загальнослов’янської держави.
На основі цих донесень керівництво віденської ц.-к. поліції
відразу ж провело ревізію у Подліпського і Кампеліка, в резуль-
таті якої, а також тісного зв’язку між Мощанським і Подліпським,
з’явилася підозра, що Мощанський не тільки розповів про існуван-
ня революційного товариства, але, можливо, і передав йому доку-
менти, які стосуються товариства, і, ймовірно, у Подліпського
знаходяться документи, які вказують на заснування загальносло-
в’янської держави.
У зв’язку з цим залишається лише скромне прохання, аби
Ваша королівська] високість зводили розпорядитися через ц.-к.
вищу дирекцію у Відні допитати по пунктах, що додаються під 9/9,
медика Подліпського про його стосунки з Мощанським і про
зроблені йому повідомлення. Втім, здається, виникла також по-
треба ревізії у трактирника Заха в Брюнії і необхідного поліцей-
* На полях примітка «існуючого літературного товариства».
»яп
ського нагляду за ним, оскільки він звинувачується не тільки як
прихильник слов’янізму, а також як прихильник революційного
руху.
Щодо V. Відносно підступів існуючого у Пресбурзі слов’ян-
ського літературного товариства Мощанський підтвердив, що під
виглядом словако-євангелістських теологів у Пресбурзі існує тер-
пиме високим урядом слов’янське літературне товариство, яке
спочатку мало за мету виключно літературно-мовні дослідження.
Та згодом це товариство набрало політичного забарвлення і члени
цього товариства працюють спільно з чехами над заснуванням
загальнослов’янської держави. Проте останнім часом серед членів
товариства сталася диференціація, оскільки у Пресбург прибули
російські емісари і «намагалися схилити це слов’янське товариство
на бік російських інтересів», і що їм це вдалося.
Частина членів, а саме президент товариства за прізвищем Гур-
бан315, схилилися на бік російських інтересів; він був знайомий
з Тимольським 316 і, нарешті, з колишнім президентом Штуром 317
і помічав за ними схильність до заснування загальнослов’янської
держави.
Під час різдвяних свят 1839 р. він з Тимольським поїхав у
Пресбург, щоби познайомитися з президентом товариства Гурба-
ном, крім нього він ще взнав сеньйора Грабона. Гурбан відразу ж
поцікавився чехами, які знаходилися у Відні, а саме Кампеліком,
про котрого він говорив із захопленням. Згодом розмова була
спрямована на слов’янську літературу і теперішнє прагнення това-
риства. Потім співали словацькі пісні, в яких то тут то там про-
блискували революційні думки. Нарешті Гурбан, оскільки зібра-
лося багато теологів, виголосив промову, в якій він перерахував
усі існуючі слов’янські народи і відзначив, що коли б усі ці наро-
ди тримались разом, слов’яни могли би стати могутнім народом.
У час їх від’їзду з Пресбурга Гурбан вручив Тимольському лист
для Кампеліка і шкодував, що вони приїхали в період канікул,
коли не проводяться засідання, інакше вони могли би одержати
більш детальне уявлення про роботу товариства. Після свого
повернення з Пресбурга він повідомив медику Подліпському про
знайомство з цим теологом. На це Подліпський відповів, що вони
з цим товариством знаходяться у контактах і що в Пресбурзі
був емісар російського уряду, котрий був там багато місяців і
з цим словацьким теологом, а саме з президентом Гурбаном,
вступив у зв’язок і навіть використав гроші, щоби схилити його
на бік російських інтересів. Подліпський назвав йому прізвище ро-
сійського емісара, яке звучало Боротинський або Бортинський 31в,
однак він не міг точно згадати його. Внаслідок цих донесень здає-
ться доцільним точний перегляд документів цього товариства, так
само і документів теологів Гурбана і Грабона. Ймовірно, в них
можна виявити сліди теперішньої спрямованості цього товариства
і форми його зв’язків з чеськими вченими і чехами, котрі вчаться
у Відні, нарешті також про таку обставину: чи ир апов,—.-----
до теологів, що навчаються у Пресбурзі, революційне товариство
у Відні, яке існує серед галицьких студентів.
Згідно з цим висловлюється вірнопідданське прохання, щоби
Ваша королівська] високість, у випадку найвищого дозволу,
розпорядилася провести ці заходи і одночасно люб’язно розпоря-
дилась би допитати теолога Гурбана згідно доданих 10/10 питань.
М. Віттманн
Львів, 17 червня 1841.
.ЦДІА УРСР у Львові.— Ф. 146, оп. 5, спр. 2327.— Арк. 54—62. Рукопис. Оригінал. Переклад
з німецької.
№ 103
1841 р„ липня 3. [Львів].—З ДОНЕСЕННЯ КЕРІВНИКА ЛЬВІВСЬКОГО
КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ М. ВІТТМАННА ГЕНЕРАЛ-ГУБЕРНАТОРУ
ГАЛИЧИНИ Ф. д’ЕСТЕ ПРО НАСЛІДКИ РОЗСЛІДУВАННЯ В СПРАВІ
ТАЄМНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ У ЛЬВОВІ ТА ЗАГРОЖУЮЧУ УРЯДОВІ
НЕБЕЗПЕКУ У ЗВ’ЯЗКУ ІЗ ЗРОСТАННЯМ ПАТРІОТИЧНИХ НАСТРОЇВ
У ЧЕХІЇ
...Із з’ясованої тепер ситуації в справі викритих нещодавно під-
ступів державної зради Ваша королівська високість може зробити
висновок, що організації, метою яких є повалення високого уряду
в цьому краї, набули поширення, яке викликає стурбованість.
Адже революційне товариство, про яке Геллер 3|9, Мощанський і
Сковронський дали детальні свідчення, поширене не лише тут
у краї, але й у Відні. Наступне завдання, яке ставило товариство,
було знайти вхід в ц.-к. армію. Товариство нараховує значну кіль-
кість членів як серед службовців, так і серед духовного та інших
станів в краї. Першочерговим завданням товариства є поширення
революційних принципів і збільшення числа осіб, які вороже став-
ляться до високого уряду.
Крім товариства «Змова польських демократів» 320 тут є ще
одне, не повністю викрите товариство «Співдружність польського
народу», або як його останнім часом називають «Товариство док-
торів», до якого, як припускають, належать також військові. Крім
того, проведені тут судові розслідування дали можливість при-
пустити, шо поява в Чехії та Моравії стремління любові до сло-
в’янської мови і літератури і поширення цих ідей має політичну
мету, яка, якщо не в даний час, то в майбутньому становитиме
небезпеку для високого уряду, оскільки любов до мови та літера-
тури пробуджує національні почуття. Таким чином, там може
створитися таке становище, яке на порядку денному в цьому краї...
М. Віттманн
З липня 1841 р.
ЦДІА УРСР у Львові.— Ф. 146, оп. 5, спр. 2329.—Арк. 101. Рукопис. Оригінал. Переклад
з німецької.
182
№ 104
1841 р„ липня 26. Відень.— З ПОВІДОМЛЕННЯ МІНІСТРА ВНУТРІШНІХ
СПРАВ АВСТРІЇ й. ЗЕДЛЬНІЦЬКОГО ГЕНЕРАЛ-ГУБЕРНАТОРУ
ГАЛИЧИНИ Ф. д’ЕСТЕ ПРО ВИЯВЛЕННЯ ТАЄМНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ
СЕРЕД СЛОВ’ЯНСЬКИХ СТУДЕНТІВ У ВІДНІ ТА ПІДОЗРІННЯ ЩОДО
УЧАСТІ У НИХ І. ГОЛОВАЦЬКОГО
Ваша королівська високосте!
З розслідування, що проводилось в справі заарештованого у
Відні за політичні підступи хірурга Карла Мощанського, якого
[після арешту] негайно відправили у Львів і розпочали кримі-
нальне слідство, також із змісту мого вірнопідданого послання від
24 ц[ього] м[ісяця] в справі політичної неблагонадійності хірурга
Івана Головацького, Ваша королівська високість змогла дізнатися,
що проти багатьох осіб польської та слов’янської національності
було проведено поліцейське розслідування. їх звинувачували у
приналежності до нібито існуючого польського і слов’янського
таємного товариства, але через відсутність доказів, зокрема ста-
туту, який дав би можливість визначити, наскільки це товариство
є небезпечним для держави, кримінальна справа не була поруше-
на, тому не залишилося нічого іншого, як відпустити цих осіб і
встановити за ними пильний поліцейський нагляд, за винятком
Карла Мощанського, який скомпрометував себе в іншому, до того
часу, поки в цій справі не буде прийняте рішення Вашої ц.-к.
високості.
В даний час, спираючись на свідчення Карла Мощанського,
а також на представлені мені Вашою королівською високістю
12 ц[ього] місяця зізнання звинувачених у державній зраді
львів’ян Сковронського, Геллера, Янішевського, Хмелевського32і,
які, очевидно, є достовірними, можна констатувати, що револю-
ційна партія в Галичині пустила глибоке коріння не лише в цьому
краї, але, на жаль, також у Відні і її дії набрали небезпечного
характеру, оскільки прихильники революційних принципів [у Від-
ні] мають тісні зв’язки з організованим у Львові центральним
товариством. На мою думку, Львівському .кримінальному судові
необхідно виявити серед осіб, що знаходяться під поліцейським
слідством, двох дуже підозрілих галичан. Вказаний кримінальний
суд в змозі, і в цьому його покликання, піддати звинувачених
більш детальному і настійливому розслідуванню, в результаті
якого можна зробити обгрунтовані висновки...
[Й. Зедльніцький}
Відень, 26 липня 1841 р.
ЦДІА УРСР у Львові,— Ф. 146, оп. 5, спр. 2333.— Арк. 30—33. Рукопис. Оригінал. Переклад
з німецької.
183.
№ 105
1841 р., серпня 5. Відень.—З ЗАПИСКИ МІНІСТРА ВНУТРІШНІХ СПРАВ
АВСТРІЇ И. ЗЕДЛЬНІЦЬКОГО ГЕНЕРАЛ-ГУБЕРНАТОРУ ГАЛИЧИНИ
Ф. д’ЕСТЕ ПРО НЕОБХІДНІСТЬ ДОКЛАДНОГО ВИВЧЕННЯ
ПОВІДОМЛЕНЬ ЩОДО ПРОРОСІИСЬКИХ НАСТРОЇВ СЕРЕД
ДУХОВЕНСТВА І СТУДЕНТІВ ГАЛИЧИНИ
Шанобливо представлене мені донесення начальника Львів-
ського кримінального суду Віттманна від 12 м[инулого] м[ісяця]
про свідчення звинувачених у державній зраді Едуарда Сковрон-
ського, Адальберта Геллера, Віктора Фанічевського і Роберта
Хмелевського щодо діяльності та поширення в тому краї револю-
ційного товариства викликає ще більший сум, оскільки з них
видно, що, незважаючи на вжиті заходи, підступи порушників
спокою й надалі мають місце. В цих підступах замішані не лише
старі й нові державні службовці, але, на жаль, багато священиків
та вихованців семінарії різних віросповідань.
Із запевнень Вашої королівської високості я зрозумів, що Ви
залишаєте за собою право поки що розпорядитися про встанов-
лення відповідного нагляду за тими священиками і вихованцями
семінарії, проти яких не буде порушено кримінальну справу. Але
я дозволю собі висловити побажання, щоб Ваша королівська
високість була так ласкава повідомити мені детально про зроблені
в цій справі розпорядження, оскільки я зобов’язаний подати його
ц.-к. величності докладні^нформації про вжиті поліцейські заходи
в цій справі.
Згідно з вищезгаданим донесенням голови львівського кримі-
нального суду, внаслідок судового розслідування було виявлено,
що багато священиків і вихованців семінарії греко-у[ніатського]
обряду виявляють особливі симпатії до Росії і неприховано вороже
ставляться до ц.-к. уряду. Це викликає необхідність більш доклад-
ного поліцейського розслідування. Тому я наважуюся просити
Вашу королівську високість зобов’язати відповідні органи про-
вести, по-можливості, детальний розгляд цієї справи і повідомити
мені про одержані результати.
Щодо названих у згаданій реляції осіб, членів вказаного това-
риства, а саме студента Петра Бартмана, Йосипа Пепловського,
Йосипа Марина, Карла Жуковського, Людвіга Хировського і Кар-
ла Ломницького, то перші четверо, згідно запиту, що поступив
з львівського кримінального суду від 3 червня д[аного] р[оку]
безпосередньо у вищу дирекцію поліції, вже тоді були заарештова-
ні. З ними поступили так, як вказано у високому посланні Вашої
королівської високості від 24 червня ц[ього] м[ісяця]. З свого
боку я розпорядився щодо існуючого в Пресбурзі слов’янсько-літе-
ратурного товариства, на державно небезпечну спрямованість
якого вказується у надісланій реляції згаданого начальника кри-
мінального суду. Під підозрінням перебувають також такі особи,
як голова цього товариства Гурбан і, внаслідок проведеної ревізії
184
творів, брюннський трактирник Франц Зах, якого звинувачено у
таємних зв’язках з польськими революціонерами. Щодо них по-
трібно вжити необхідних заходів через президію королівсько-
угорської канцелярії і моравсько-сілезької Крайової президії.
Відносно обох студентів Хировського і Ломницького я одно-
часно даю вказівку Віденській вищій дирекції поліції докладно
розглянути їх свідчення і діяти відповідно до обставин, виявлених
слідством. Залишаю за собою право доповісти Вашій королівській
високості про результати цього акту.
[РІ.] Зедльніцький
Відень, 5 серпня 1841 р.
ЦДІА УРСР у Львові.— Ф. 146, оп. 5, спр. 2334.— Арк. 50—53. Рукопис. Оригінал. Переклад
з німецької.
№ 106
1841 р„ серпня 8. Львів.— РОЗПОРЯДЖЕННЯ КЕРІВНИКА ПРЕЗИДІЇ
ГАЛИЦЬКОГО ГУБЕРНСЬКОГО УПРАВЛІННЯ Ф. КРІГА ГОЛОВІ
ЛЬВІВСЬКОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ ПРО З’ЯСУВАННЯ
ОБГРУНТОВАНОСТІ ПІДОЗРИ ЩОДО УЧАСТІ В ТАЄМНИХ
ОРГАНІЗАЦІЯХ І. ГОЛОВАЦЬКОГО ТА ІНШИХ СТУДЕНТІВ
У зв’язку з поліцейським розслідуванням [справи] згаданого
в донесенні ц.-к. кримінального суду від 21 травня ц[ього] р[оку]
№ 6832 г.-кат. богослова Якова Головацького були отримані дані,
що його брат — хірург у Відні Іван Головацький, перебував під
поліцейським слідством, і його документи піддавались ревізії.
Тому ми звернулися до пана президента Надвірного поліцейського
управління з проханням повідомити детальні обставини цього
.обшуку. Про цю справу він повідомив 24-го м[инулого] м[ісяця]
.таке: дані, що появилися в 1839 р. про існування польського і
.слов’янського товариства серед віденських студентів польської і
слов’янської національностей, викликали широке поліцейське роз-
слідування в справі учасників цих таємних організацій, до яких
належав також Іван Головацький. В результаті розслідування,
кримінальну справу [проти учасників товариств] не було поруше-
но, крім хірурга Мощанського, у зв’язку з його причетністю до
перемишльських військових підступів. [Справу] його, між іншим,
було передано місцевому кримінальному суду, який ствердив
[свою] моральну впевненість в існуванні таємної політичної орга-
нізації, яка, очевидно, має на меті остаточне об’єднання всіх осіб
польської національності в одну державу.
Президент придвірного поліцейського управління застеріг за
собою право, після розслідування цієї справи, яка передана на
високий перегляд і вирішення його ц.-к. величності, повідомити її
результат, який буде доведено до пана начальника кримінального
суду, наскільки [дана справа] може цікавити місцеві судові
органи.
В додатках є знайдені при згаданому Іванові Головацькому
підозрілі твори, що частково стосуються його листування з братом
Яковом Головацьким *, який проживає в нашому краї, а також
протокол, складений Віденською дирекцією поліції **, в якому
[І. Головацький] дає пояснення про підозрілий зміст цих листів.
Панові апеляційному раднику наказується відповідно з’ясувати
. . КР 1016
в світлі нашого розпорядження від сьогоднішнього числа №
обгрунтованість підозр щодо участі в політичних підступах тим-
часово звільнених від поліцейського нагляду віденських хірургів
і результати разом з повідомленням переправити сюди.
Ф. Кріг
Львів, 8 серпня 1841 [р.]
ЦД1А УРСР у Львові.— Ф. 152, оп. 2, спр. 2840.— Арк. 1—2. Рукопис. Оригінал. Переклад
в німецької.
№ 107
1841 р., серпня 27 [/5]. Пешт.— З ЛИСТА І. ГОЛОВАЦЬКОГО ДО
Я. ГОЛОВАЦЬКОГО ПРО ОДЕРЖАННЯ ВІД И. ПОПОВИЧА ЗБЕРЕЖЕНОЇ
ЧАСТИНИ ТИРАЖУ «РУСАЛКИ ДНІСТРОВОЇ»
Бодай здоров, брате Ярославе!
...Як я сюди приїхав, ци прийшов, знатимеш із попереднього.
Перша мені тутка гадка була, повитати від нас обох родимого,
високоумного батька Слов’янщини г[осподина] Коллара і всю його
всечесную дружину — всі мня сердечно раді прийняли, а, дякуючи
Тобі за «Приповідки», поздоровляють Тебе, іменно: г[осподини]
Коллар, Павлович, Попович (також і Калитовський, але все той
самий пустий, що з віка — все бідний), а Петрович єсть у Відні
і слухає прав німецьких. Дуже мені жалко, що так довго пробу-
ваючи, ніколи не зустрічав-єм [йо]го... Коллар питав, ци Ти яко
священик не пустиш так красненько справлено ріллю в обліг або
толоку, бо то, каже, не раз, не два ся так стало. Але я-м [йо]го
забезпечив за Тебе. Дуже рад припоминав собі тії часи, що Ти,
його навижуючи і при нім образуючись, мов рідная дитина, при-
голублявся к ньому. Г[осподин] Павлович питався, чи галицькії
руські писателі порозумілися із російськими, або ци може ду-
мають-ся відривати із своєю словесністю від великоруської, так
високо ізображенної. Я-м відповів, але ні се, ні те, бо мені щось
сей чоловік здається несамовитий, та мож, відав, рублями пере-
лицьований. Вже-м у Відні не мало скверного за него чув. Від
г[осподипа] Поповича відібрав-єм: «Русалку Дністрову» —
170 екземплярів. Казали, що ніхто не хоче купувати. Не знаю,
чи всі то вже. Петрович мав но тілько всіх зіставити, крім тих,
що г[осподин] Надеждін із Москви скілька на показ взяв. На-
пиши, що маю із ними ділати. Я думаю, коб но як через границю
* Див. док. № 84, 87, 89, 91, 92.
** Див. док. № 93.
186
перекрасти. Перечитавши «Русалку» тепер, пізнав-єм, що за іскре-
нії русини приготовили ю. Но, пожалися боже, що ся годі русинам
урадувати нею. Там-то вовнющій цвіт у тім пущику, та годі йому
було до ціла розвинутися. А ще більш мені жаль за нашого Русла-
на, що либонь так марнісінько на дармоїда пустився, та за все, що
праве, забув. Нинька-м його спізнав, коли бачу, а він вже запро-
пастився. Куди ся кинеш, то все лихо русинам, а ворогам радість.
Нема добра на сім світі...
От добре, що-м си на кінці наганув. Читав-єм ще у Відні в
«Сазоріз Сезкеію Мизешп» розправи Далибора: «О ЬисиіасЬ»,
«О Ьо]касЬ», «О ирігеск»322 (напиши мені що о Далиборі), але
що найбільше у послідній зв’язці «Сезіа ро Наїіске а ІЛіегзке
Ризі», 4 Іізіу»,323 та відразу спізнав-єм, що Твої. Подумай си, яка
радість моя була, але но на хвильку, бо сумна ми ся насунула
гадка, що нам у материнім язиці годі дещо потішного читати...
А так бувай мені здоров, братчику миленький, гараздуй собі
щасливо із своєю милесенькою та із всіма добрими людьми на
світі, але не забувай ніколи за Слов’янщину та згадай коли і
брата Твого
Ів[ана}-Богд]ана\ Головацьк\ргд\
У Пешті, 27/15 серпня [1]841 [р.]„.
Кореспонденція Якова Головацького в літах 1835—49.— С. 55—57.
№ 108
1841 р„ вересня 6. Відень.— ВКАЗІВКА ВІДЕНСЬКОЇ ДИРЕКЦІЇ ПОЛІЦІЇ
ПРЕЗИДІЇ ГАЛИЦЬКОГО ГУБЕРНСЬКОГО УПРАВЛІННЯ ПРО
ВСТАНОВЛЕННЯ ПОЛІЦЕЙСЬКОГО НАГЛЯДУ ЗА СТУДЕНТОМ
Л. ГАССМАНОМ, ЗАПІДОЗРЕНИМ В УЧАСТІ В ТАЄМНИХ
ОРГАНІЗАЦІЯХ ТА ЗВ'ЯЗКАХ З І. ГОЛОВАЦЬКИМ
Ваша високоблагородносте, бароне!
Людвіг Гассман, уродженець м. Бохні в Галичині, син покійно-
го пенсіонера, колишнього службовця соляного управління, після
закінчення в цьому році хірургії у Відні просив дозволу повернути-
ся на батьківщину, щоб, як він твердить, зібрати у тамтешніх
родичів гроші для покриття видатків на екзамен.
Оскільки особливих причин для затримання його тут не було,
я розпорядився, щоб дирекція поліції завізувала його паспорт для
виїзду прямим шляхом у Бохню. Але я дозволю собі, Ваша ексце-
ленціє, просити Вас звернути увагу на перебування цієї в політич-
ному відношенні не зовсім благонадійної людини і вжити всіх
необхідних заходів для встановлення пильного поліцейського на-
гляду за його особистими контактами і листовним спілкуванням, а
також за зв’язками і політичною поведінкою під час перебування
в Галичині.
Гассман проживав протягом трьох років разом з хірургом Мо-
щанським, який в даний час перебуває під кримінальним слідством
у Львові, з відомим Головацьким, який у минулому році через
187
свої панславістські симпатії був заарештований і перебував під
слідством, і також із заарештованим в даний час на прохання
львівського кримінального суду Бартманом. Півроку він проживав
також у надзвичайно підозрілого у політичному відношенні хірур-
га Маньковського, який теж проходить [в справах] останніх львів-
ських розслідувань і лише нещодавно допитувався львівською ди-
рекцією поліції. Проживаючи тут, він знаходився у товариських
взаєминах з Карлом Жуковським, який перебуває під слідством
як рішучий прихильник модерного лібералізму та панславізму.
Про політичні підступи останнього інші скомпрометовані гали-
чани не лише знали, але, можливо, і самі брали в них участь.
Ці дані і та обставина, що він [Гассман] може негативно впли-
нути на розпочаті останнім часом в Галичині розслідування, ви-
кликає необхідність пильного нагляду за ним. Повторюючи моє
вищезгадане прохання, я дозволю собі ще раз нагадати, щоб
Ваша ексцеленція люб’язно повідомила мене про досягнуті успіхи
в цій справі і всі варті уваги спостереження, зокрема про час
повернення Гассмана у Відень.
[Підпис нечіткий]
Відень, 6 вересня 1841 р.
ЦДІА УРСР у Львові,— Ф. 146, оп. 5, спр. 2337.— Арк. 96—98. Рукопис. Оригінал. Переклад
з німецької.
№ 109
1841 р.. жовтня 7. [Львів].—З РОЗПОРЯДЖЕННЯ КЕРІВНИКА ПРЕЗИДІЇ
ГАЛИЦЬКОГО ГУБЕРНСЬКОГО УПРАВЛІННЯ Ф. КРІГА ЛЬВІВСЬКОМУ
КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОВІ ПРО ПРЕДСТАВЛЕННЯ ДОКЛАДНИХ
ДАНИХ ЩОДО ОСОБЛИВИХ СИМПАТІЙ УКРАЇНСЬКОЇ СТУДЕНТСЬКОЇ
МОЛОДІ І ДУХОВЕНСТВА ДО РОСІЇ
...При цій нагоді я інформую Вас, що пан президент високого
поліцейського придвірного управління у зв’язку з тривожними по-
відомленнями про багатьох священиків і вихованців гр.-кат. семі-
нарії, які проявляють симпатії до Росії, виразив побажання, щоб
зібрані дані були розглянуті більш детально і грунтовно. Я настій-
ливо прошу Вас провести якомога точно розслідування цієї спра-
ви і результати його представити мені в окремому донесенні...
[Ф. Кріг]
7 жовтня 1841 р.
ЦДІА УРСР у Львові.— Ф. 146, оп. 5, спр. 2334.— Арк. 64—65. Рукопис. Чорновик. Переклад
з німецької.
188
№ ПО
1841 р., жовтня 9. Відень—З ПОВІДОМЛЕННЯ МІНІСТРА ВНУТРІШНІХ
СПРАВ АВСТРІЇ й. ЗЕДЛЬНІЦЬКОГО ПРЕЗИДІЇ ГАЛИЦЬКОГО
ГУБЕРНСЬКОГО УПРАВЛІННЯ ПРО ДЕЯКІ НАСЛІДКИ РОЗСЛІДУВАННЯ
СПРАВИ ЩОДО ІСНУВАННЯ РЕВОЛЮЦІЙНОГО ПІДПІЛЛЯ СЕРЕД
СТУДЕНТІВ-ГАЛИЧАН У ВІДНІ
...Майже всі названі вище занесені в протокол особи фігурува-
ли при розслідуванні, що проводилося тутешньою Вищою дирек-
цією поліції протягом минулого року проти багатьох осіб поль-
ської і слов’янської національності. У зв’язку з приналежністю їх
до нібито існуючого у Відні польського і слов’янського товариства,
про яке я вже згадував у своїх листах, від 24 і 26 липня ц[ього]
р[оку] його королівській високості генерал-губернаторові, що
стосувалися хірурга Івана * Головацького, студентів Томаша
Бельського і Йоахіма Мідовича, а також в моєму листі до Вашої
ексцеленції відносно д[окто]ра медицини Никодима Бентковського
від 26 серпня ц[ього] р[оку], було порушено справу про поліцей-
ське розслідування.
[Я.] Зедльніцький
§ жовтня 1841 р.
ЦДІА УРСР у Львові.— Ф. 146, оп. 5, спр. 2341.—Арк. 23—24. Рукопис. Оригінал. Переклад
з німецької.
№ 111
1841 р„ жовтня 16. Львів— РОЗПОРЯДЖЕННЯ МИТРОПОЛИТА
М. ЛЕВИЦЬКОГО РЕКТОРОВІ ЛЬВІВСЬКОЇ ДУХОВНОЇ СЕМІНАРІЇ
ПРО ПРЕДСТАВЛЕННЯ ХАРАКТЕРИСТИК НА КОЛИШНІХ
СЕМІНАРИСТІВ І. ВАГИЛЕВИЧА ТА О. ВЕЛИЧКОВСЬКОГО
ІЗ ЗАЗНАЧЕННЯМ ЇХНІХ ПОЛІТИЧНИХ ПЕРЕКОНАНЬ
З довір’ям до ректорату семінарії передаю таємне розпоря-
дження високої Крайової президії від 20 вересня ц[ього] р[оку]
кр„1116 „ . .
№(ЗСС ’ в ЯК0МУ ВДетьСЯ про сумніви щодо можливості висвячен-
ня випускників теології Олександра Величковського, Якова Голо-
вацького та Івана Вагилевича. Смисл його полягає в тому: від-
носно Олександра Величковського — необхідно ідентифікувати
його особу, оскільки у 1837 р. двоє теологів під таким прізвищем
були названі серед учасників революційних організацій; щодо
Якова Головацького—абсолютно неможливо допустити до висвя-
чення; щодо Івана Вагилевича — потрібно спочатку ретельно пе-
ревірити його переконання. Тому я, враховуючи вказані у високо-
му розпорядженні Крайової президії обставини, настійно прошу
ректорат подати свої міркування про ідентичність Олександра Ве-
личковського, а крім того повідомити про обдарованість і здіб-
ності Величковського та Вагилевича, їх старанність і точність у
навчанні, переконання взагалі, і, особливо, в політичному відно-
* В оригіналі помилково «Йосипа».
189
шенні. По можливості, наскільки це відомо ректорату, повідомте,
де вони знаходяться в даний час і чим займаються після закінчен-
ня навчання. У зв’язку з наявними сумнівами я хотів би також,
щоб ректорат одночасно подав свої міркування, чи не вважає він
за доцільне не допустити обох до висвячення.
Пропозиції подати в додатку.
Михайло, митрополит
Львів, 16 квітня 1841 р.
Львівська духовна семінарія в часах Маркіяна Шашкевича.—С. 290—291. Переклад з ні-
мецької.
№ 112
1841 р„ жовтня 27. Львів.— З ІНФОРМАЦІЇ РЕКТОРАТУ ЛЬВІВСЬКОЇ
ДУХОВНОЇ СЕМІНАРІЇ МИТРОПОЛИЧОМУ ОРДИНАРІАТОВІ ПРО
НАВЧАННЯ, ЛІТЕРАТУРНУ І НАУКОВУ ДІЯЛЬНІСТЬ ТА ЗВ’ЯЗКИ
З РОСІЄЮ КОЛИШНЬОГО СЕМІНАРИСТА І. ВАГИЛЕВИЧА, А ТАКОЖ
ВІДСУТНІСТЬ У НЬОГО ДАНИХ ДЛЯ ПРИЙНЯТТЯ САНУ СВЯЩЕНИКА
Високоповажаний митрополичий ординаріате!
На основі надісланого сюди розпорядження високої Крайової
президії від 20 вересня ц[ього] р[оку], ректорат отримав в додат-
ку від високоповажаного митрополичого ординаріату наказ від
16 жовтня ц[ього] р[оку], № 62:
1) Зваживши на обставини, вказані у високому президіально-
му розпорядженні, подати свої висновки щодо ідентичності Олек-
сандра Величковського;
2) повідомити про талант і здібності Олександра Величковсь-
кого та Івана Вагилевича, старанність їх у вивченні теології;
3) повідомити про їх переконання взагалі і, зокрема, по-
літичні;
4) інформувати, де вони перебувають у даний час і чим зай-
маються після закінчення свого навчання.
Згідно з цим завданням ректорат вважає за необхідне повідо-
мити наступне:...
Щодо другого пункту. Тривалий час, який Олександр Велич-
ковський та Іван Вагилевич змушені були присвятити філософ-
ським і теологічним студіям, є яскравим доказом їх недостатніх
знань з цих дисциплін.
Вагилевич Іван у 1828 р. закінчив гімназію у Станіславі.
В 1830 р. навчався на першому курсі філософії, але тільки в пер-
шому семестрі, [тому] в 1831 р. повторно навчався на цьому кур-
сі. В 1832 р. він був прийнятий на другий курс, який закінчив у
1836 р. У зв’язку із слабким талантом його прийняли на трьохріч-
ний теологічний навчальний курс, на якому він навчався у 1837,
1838 і 1839 роках. [Тут] він, за винятком догматики, отримав з
усіх навчальних предметів перший розряд. Оскільки він отримав
другий розряд з догматики і при повторній здачі не поліпшив
його, то ректорат документом від 18 вересня 1838 р., № 368 кло-
потався як за нього, так і за інших вихованців, щоб, незважаючи
190
на цей низький розряд, його залишили в семінарії, що його [імпе-
раторська] величність, відповідно до повідомлень високоповажа-
ної митрополичої консисторії від 3 жовтня 1839 р. № 3445, дозво-
лив. Було також зауважено, що Вагилевич під час навчання тео-
логічним предметам приділяв недостатньо уваги, а здебільшого
захоплювався збиранням народних пісень, написанням невеликих
статей руською мовою, перекладом на руську мову історичних
творів і т[аким] і[ншим]. При всій пристрасності до руської мо-
ви, він, все ж, не прагнув старанно засвоїти ні церковного співу,
ні читання церковної мови.
Щодо третього пункту: ...Вагилевича Івана у 1837 р. за участь
у підготовці конфіскованого твору «Русалка Дністрова», надруко-
ваного в обхід місцевої цензури в Офені, в Угорщині, було [допи-
тано] і складено протокол, який разом з двома листами від росій-
ського вченого Погодіна і одним від Шафарика, подано достойно-
му ординаріатові 28 червня 1837 [р.]. Згідно з повідомленням
від 31 серпня 1837 р., високою Крайовою президією від 29 серпня
1837 р., було вирішено Вагилевичу від імені високої Крайової
президії оголосити сувору догану і пригрозити у випадку повто-
рення виключенням з духовного стану. В поданому протоколі до-
питу він вказав, що познайомився із згаданим Погодіним випад-
ково в університетській бібліотеці, але оскільки [Вагилевич] у
1833, 1834 і 1835 рр. робив перерви в навчанні, не виключено, що
він міг у цей час з паспортом на проїзд, або і без нього, побува-
ти в Росії і там познайомитися з ним. Встановлені зв’язки, здає-
ться, і тепер не припинилися, бо в доповіді, що її Погодін як
секретар історичного товариства в Москві 324 подав російському
Міністерству [освіти] і фрагменти з якої кілька місяців тому
появилися в журналі «Паз Аизіапсі», є згадка проте, що в Гали-
чині Вагилевич переклав давньоруського* хроніста Нестора325 на
польську мову. Про це повідомив згадане історичне товариство,
очевидно, сам [Вагилевич] або хтось із його товаришів.
Під час свого перебування в семінарії він постійно уникав тіс-
них контактів з іншими вихованцями, які вважали його дивним.
Навпаки, він був про себе високої думки і оскільки листувався
з такими вченими, як Погодін і Шафарик, а [також] друкував
свої статті в згаданій «Русалці» в Офені, статті про гуцулів у жур-
налі в Празі ** і свій опис печер у Розгірчі чеською мовою в Пра-
зі, то він вважав, що має право зараховувати себе до вчених.
Щодо четвертого пункту: ...Вагилевич Іван з часу закінчення
навчання подорожував. Спочатку, як кажуть, він направився до
одного поміщика поблизу Одеська Золочівського округу з метою
взяти на себе обов’язки вчителя його дітей, щоб таким чином
мати можливість проводити розкопки великого кургану, який
знаходиться там. З такою самою метою він направився пізніше
в Монастириська, далі, на деякий час, до свого батька і до свя-
* В публікації помилково «російського».
** В публікації помилково «Кракові».
191
щеника Петрушевича 326 в Стрийському окрузі. Коли він почув, що
поблизу Снятина один дяк має стару хроніку, поїхав туди, щоб
переписати її, але добрався лише до Монастириськ і через відсут-
ність грошей змушений був повернутися до Петрушевича. Потім
він поїхав в Галич до рабина караїмів Леоновича, з яким оглянув
руїни замку і кладовище. Звідти він прибув до Львова і проживав
деякий час у графа Борковського, який бажав отримати почесний
диплом від якогось вченого товариства і для цього хотів написати
наукову статтю. З цією метою згаданий граф випозичив у достой-
ного перемишльського єпископа Снігурського укладену Смотриць-
ким граматику і за допомогою Вагилевича написав про неї кри-
тичну статтю. Після цього Вагилевич відправився до свого бать-
ка, де, як вважають, перебуває і в даний час.
Наприкінці, ректорат вважає за необхідне виразити свою дум-
ку про те, що Вагилевич, теологічні й літургічні знання якого не-
достатні, а зв’язки з Росією підозрілі, зацікавлення [теж] спрямо-
вані на заняття, які можуть пошкодити виконанню обов’язків
душпастиря, очевидно не може посідати духовну професію. Таким
чином, його не варто допустити до висвячення в духовний стан.
[Г. Яхимович]
Львів, 27 жовтня 1841 [р.]
Львівська духовна семінарія в часах Маркіяна Шашкевича.— С. 291—294.— Переклад а
німецької.
№ 113
1841 р., грудня 5. Львів.— ІЗ ЛИСТА НЕВІДОМОГО АВТОРА *
НЕВСТАНОВЛЕНОМУ АДРЕСАТУ ПРО ФОЛЬКЛОРИСТИЧНУ
й НАУКОВУ ПРАЦЮ І. ВАГИЛЕВИЧА, Я. ГОЛОВАЦЬКОГО ТА ІНШИХ
УКРАЇНСЬКИХ І ПОЛЬСЬКИХ ДОСЛІДНИКІВ
...П[ан] Вагилевич переклав на рідну мову «Нестора». Важли-
ва це і віддавна очікувана праця, аби лише швидше друком поя-
вилася.
Священик Головацький збирає «повісті, загадки і руські старо-
житності» **, які задумує опублікувати. Йосип Лозинський, уні-
атський парох церкви у Медиці, автор вельми важливої розвідки
«Руськоє весілє», написав коротку граматику руської мови. Він-
центій Поль 327 написав коротку географію польської землі, дотри-
муючись бігу наших рік. Жегота Паулі видав другий том руських
пісень, наприкінці даючи словничок малозрозумілих виразів. Ба-
гато пісень живцем переписав із збірника Максимовича та із май-
же невідомого твору «Русалка Дністрова», який вийшов перед
кількома роками. Багато із тих передрукованих пісень [тепер]
* За припущенням В. Щурата автором листа був В. А. Мацєйовський. Див.:
Щурат В. Перші голоси про «Русалку Дністрову». // «Життя і знання».— 1У37,
№ 12— С. 341.
** Лапки в публікації.
102
галицьке населення не знає і не співає. Паулі публікує другий і
третій зошити своїх старожитносте#...
5 грудня [1841 р.]
ВіЬІіоіека її'агзгаиізка (ХУагзгахуа).—1841.—Т. І,—8. 189.
№ 114
1841 р.*—їЗ СТАТТІ М. МАКСИМОВИЧА «О СТИХОТВОРЕНИЯХ
ЧЕРВОНОРУСКИХ» З ОЦІНКОЮ ТВОРІВ М. ШАШКЕВИЧА,
І. ВАГИЛЕВИЧА І Я. ГОЛОВАЦЬКОГО, ОПУБЛІКОВАНИХ В «РУСАЛЦІ
ДНІСТРОВІЙ»
С легкой руки Котляревского — сочинителя перелицеванной
«Знеидьі», «Наталки Полтавки» и прекрасной песни «Віють вітри,
віють буйні», давно сделавшейся анродною,— наш малоросийский
или южноруский язьік пошел успешно в литературное дело, а
князь Цертелев в добрий час проложил первьій путь малоросий-
ским народним песням для дальнейшего хода их по славянскому
миру. У нас, особенно в истекшее десятилетие, появилось значи-
тельное количество литературньїх произведений в стихах и прозе
на язьіке малоросийском. Между ними первое место занимают
повести Грицька Основьяненка, превосходнне по своєму составу
и по своєму вираженню живому, вполне народному.
Впоследствии ми представим нашим читателям обозрение все-
го, что вьішло у нас, преимущественно из Харькова, на язьіке
малоросийском; а теперь известим их о начатках литературной
деятельности на том же язьіке, но возникших на другом, противо-
положном конце Южной Руси, отделенном от нас разлучньїм
Днестром. Я разумею стихотворения; которьіе в последние пять
лет (1835—39) написанні галицкими русинами и напечатаньї во
Львове, Перемьішле, Вене и Будиме.
Червоная или Галицкая Русь, несмотря на ее пятивековое по-
литическое отчуждение от великого руского мира, все близка для
руского сердца и, особенно, для Києва. Он а близка для Києва не
одними историческими воспоминаниями о той тесной государствен-
ной связи, в какой били они за пять векоВ, когда Карпатские горн
подпертьі еше бьіли железньїми полками руских князей **, о том
церковном единстве, в котором пребьівали онгі долго и по утрате
Галичем государственноруской жизни, о том взаимном общении
по делам верьі и просвещения, которое велось между ними, когда
И Киев бьіл под короною польскою, и о той горькой чаше верого-
* Стаття датується за публікацією.
** Вьіражение из «Песни о полку Игореве», где древнєє величне Галича изоб-
ражено в лице Галицкого князя Ярослава Осмомьісла: «Високо сидишь на своем
престоле златокованном; тьі подпер горн угорские своими полками железньїми,
за радив путь королю, затворив ворота Дунаю, кидая гроМадьі через облака, суди
ряди до Дуная. Грозьі твои по землям текут; отвбряешь ворота Києву; с золо-
того отцовского престола стреляешь тьі салтаиов- за землями дальними!» (Прим,
автора). •
7 8-1177
нения, которую Киев за одно с Червоной и всею Западной Русью
испил под владьічеством Польпіи. Зта чаша истощилась только
с разделом польских владений. Тогда большая часть Западной
Руси возвратилась из-под короньї польской опять под царствен-
ньій венец Мономаха, и только Червоная Русь доставалась на до-
лю Австрии, в составе которой покоится и теперь, вместе со мно-
гими другими землями славянскими. Но и теперь она близка для
Києва по их народному, кровному единству, ибо коренной народ
Червоной Руси и теперь тот же, что и прежде бьіл, та же руская
речь звучит за Днестром, что и на Днепре; на том же язьіке на-
родная песнь оглашает Карпатские горьі и раздается по украин-
ским степям и берегам Черноморским. В Києве, наконец, об име-
ни Галича напоминает непрестапно и служение церковное — мо-
литвенньїм возглашением к творцу о митрополите Киевском и
Галицком. Потому-то для Києва особенно приятпо возобновление
и литературной деятельности на руском язьіке у нашей задне-
стрянской братии. Стихотворньїе опити их не такого еще достоин-
ства, чтобьі подвергать их строгому суду критики.
Они без пишного сияния
Едва приметем красотой...
Но зато зти первоцветки червоноруской музьі также радуют со-
бою киевлянина, как весенняя мурава на проталинах, как первьіе
подснежники, когда засинеют они на горах киевских...
Безискусственное, простеє вьіражение народних песен и теперь
прекрасно. Иная песня живет уже в народе два, три и более века,
но ее вьіражение не состарилось и цветет такою свежестью, как
будто она сложена в наше время одним из лучших позтов. Достоин-
ство народних песен вполне признано только в наш век, когда и
литературньїй или письменний язик наш так усовершенствовался
через приближение к живому, естественному народному ЯЗИК}7
русскому, от которого так далеко бьіл книжний язик русских пи-
сателей прошлого века. Тредиаковский, которого стихи так пре-
красньї, народньїе песни назьівал подлнми; между тем, как Пуш-
кин лучшим шегольством для своих прекрасних стихов почитал
вьіражение народнеє и очень любил свои песни, написанньїе в на-
родном вкусе, а Мерзляков и барон Дельвиг приобрели себе сла-
ву, подражая народним песням в своих песнях, из которнх неко-
торьіе, в свою очередь, сделались народними.
Вековой опит нашего руского стихотворства должен послужить
в урок для писателей червоноруских. Пусть они избегают искус-
ственного словосочинения и стихосложения! Живая литература у
них может процвести только на их народном, живом язьіке: пусть
они все изучают его в народних пословицах, поговорках, сказках
и еще более в песнях малоросийских, особенно украинских, где
народное вьіражение процвело с наибольшею силою и красотою.
Тем более зто прилично червоноруской музе, которая возрождает-
ся в ередоточии славянского мира, и в ту именно пору, когда поч-
194
ти все славяне сознали цену своей народносте и так горячо за
нее ухватились.
Между стихотворениями червонорускими зтим общеславянским
направлением к своенародности отличается особенно:
«Русалка Дністровая». У Будимі. Письмом корол [івського]
всеучилища Пештанського, 1837, в 8°, стр. 133.
Известний на Москве И. В. Попов, пиша некогда о первом
издании моем «Малороссийских песен», вьіразился так: «Если
отечества и дьім нам сладок и приятен, то еще сладостнее для нас
благоухание цветов отечественньїх!» Зти слова можно применить
к «Дністровой Русалке», которая и дьішет, и благоухает своена-
родностью, и представляет собою уже не брошюрку, а целую книж-
ку стихов и прози на язьіке южноруском. В составлении «Русал-
ки» участвовали своими статьями три галичанина: Далибор Ваги-
левич, Ярослав Головацкий и Руслан Шашкевич.
В начале зтого первого червоноруского альманаха помещеньї
туземньїе народньїе песни, числом 21. К ним приложено неболь-
шое рассуждение о песнях, написанное Вагилевичем с теплою лю-
бовью к своєму предмету и знанием дела.
Затем следуют складання, т. е. сочинения упомянутьіх трех
галичан. Нам приятно бьіло узнать отсюда, что Вагилевич, извест-
ньгй своими разьісканиями отечественной народной старини, обла-
дает и дарованием стихотворннм — в «Русалке» напечатана его
стихотворная сказка «Жулин и Калина» и стихи горного удальца
старого Мадея...328
Головацкий поместил очень милую песню, во вкусе народиом,
под названием «Два віночки»...329
Из сочинений Шашкевича помещеньї здесь «Олена», сказка в
прозе, и шесть стихотворений, из них более других нам поправи-
лась «Веснивка»...330
Третье отделение «Русалки» составляют переводи. Здесь по-
мещеньї шесть сербских и четьіре чешские народньїе песни из Кро-
ледворской рукописи, переведенний Шашкевичем, и две сербские
песни, переведенньїе Головацким.
В последнем отделении «Русалки», названном «Стариною», по-
мещеньї: передговор Шашкевича к «Старине»; три малороссий-
ские песни из старой рукописи; межевой лист 1424 г.; коротка
ведомость о рукописях славянских и рускйх, находящихся в кни-
жнице монастиря св. Василия во Львове, составленная Головац-
ким. В заключение предложена библиографическая мисль о кни-
ге «Рускоє весілє», писанное через И. Лозинского в Перемншле,
1835. Зта книжка на малоросийском язьіке напечатана латино-
польскими буквами и «Русалка» не хохочет, а почти плачется
на Лозинского за такое отступничество от славяноруской грамоти.
Чтобьі показать, как «Дністровая Русалка» вьіражается про-
зою, випишем ее предисловие.
«Судило нам ся послідним бути. Бо коли другі слов’яни верш-
ка ся дохаплюють, і если не вже, то небавком побратаються з
повним, ясним сонцем, нам на долині в густій студеній мраці
7*
195
гибіти. Мали і ми наших півців і наших учителів, але найшли тучі
і бурі — тамті заніміли, а народові і словесності надовго ся
здрімало. Однако ж язик і хороша душа руська була серед Сло-
в’янщини, як чиста слеза дівоча в долоні Серафима. Зволила
добра доля появитися і у нас збіркам народних наших пісень і
іншим хорошим і ціловажним ділам *. Є то нам як зарання по
довгих тьмавих ночах, як радість на лиці нещасного, коли лучча
надія перемчить скрізь серце його...
Не журися, Русалочко з-над Дністра, що-сь не прибрана, в
наряді, який від природи і простодушного і простосердного наро-
ду твойого приймилась, стаєш перед твоїми сестрицями. Вони
добрі, віддячать ти, приймуть тя і прикрасять».
На ату милую оговорку «Дністровой Русалки» можно отвечать
только стихом нашего земляка Богдановича331:
Во всех тьі, Душенька, нарядах хороша!
Представив читателям «Киевлянина» обозрение первьіх явле-
ний червоноруской музьі, мьі приветствуем ее с ее возрождением
и желаем ей успешного, непрерьіваемого возрастания и процвета-
ния, желаем ей вдохновений своенародньїх, песнопений на само-
бьітньїй лад и в заключение скажем ей ее же словами:
«Заспівай світу тими голосами
Що-сь переймила від красной природи...
Покажи світу, що ти ні татари
З білого личка красоньки не стерли,
Ні бусурмани поганської пари,
Ні ляхи чорної душиці не вперли!» 332
М. Максимович
Киевлянин (Київ).-1841,-Кв. 2.—С. 119-122, 141-143, 147, 149-152.
№ 115
1842 р„ січня 3. Львів.—ДОНЕСЕННЯ ЛЬВІВСЬКОЇ ЦЕНЗУРИ ПРЕЗИДІЇ
ГАЛИЦЬКОГО ГУБЕРНСЬКОГО УПРАВЛІННЯ ПРО ОДЕРЖАННЯ
КНИГОТОРГОВЦЯМИ КНИГИ А. СТАЖИНСЬКОГО «ЗЕАХУІАИІИ»
З ВИРАЖЕНОЮ ТЕНДЕНЦІЄЮ ДО ПОВАЛЕННЯ ІСНУЮЧИХ УРЯДІВ
ТА ОБ’ЄДНАННЯ СЛОВ’ЯНСЬКИХ НАРОДІВ
Високошановна ц.-к. Крайова президіє!
Сьогодні надійшли у книгарні Віняжа і Піллера та спілки у
кожну по шість примірників твору під назвою «Зіа’йіапіп» зо-
шит 1, Париж, накладом автора. Ім’я укладача Антон-Альфонс
Стажинський. Згідно з накладною рго поуііаіе **, її послав відпо-
відним книжково-торговельним шляхом з Лейпцігу паризький кни-
готорговець Жюль Ренуар і спілка, котрий протягом літа 1841 р.
* Здесь подразумеваются все издания на малоросспйском язьіке, и в Гали-
ции и у нас (Прим, автора).
** Як [видавничі] новинки (лат.).
влаштовував у Лейпцігу комісійну торгівлю продукції французь-
кого друку.
Спираючись на високе розпорядження від 10 червня 1838
№ , [вимагаємо] накласти арешт на цю брошуру, яка є
витвором польської еміграції і в політичному відношенні найви-
щою мірою шкідлива, оскільки у ній пропонується об’єднання
слов’ян для повалення існуючих урядів і створення Польщі та
слов’янських держав. Аби досягти цього, від кожного вимагається,
щоби він вдома непомітно вправлявся зі зброєю та у військовому
мистецтві, і у сприйнятливий для цих революційних змовників
момент не був захоплений зненацька. У кінці цього першого
зошита додається короткий огляд тактики (від с. 21 до 105).
Продовження обіцяно у наступному зошиті.
Щоби не допустити арешту на ці брошури, вказані книжкові
торговці висунули як виправдання те, що вони були вислані їм
згідно з накладної рго поуііаіе, тобто без їх відома, і що вони
дали виразне розпорядження щойно відкритому торговельному
складу у Лейпцігу «Ренуар і спілка», аби не посилати їм польські
твори, журнали і т. д., надруковані у Франції, Бельгії і Англії.
Але ті вислали проти їх волі. У даному випадку існуюче на це
розпорядження не може і не має права задовольнятися такими
мотивами виправдання. Комітет і комісіонер нехай домовляються,
хто винний і хто повинен сплатити збитки.
У 1839 і 1840 рр. лейпцігський торговельний дім «Брокгауз»
і «Авенаріус» надсилали час від часу окремі брошури польської
еміграції для тутешніх книжкових магазинів і також протестува-
ли подібним чином проти накладення на них арешту. Ці протести
не були взяті до уваги, і «Брокгауз» у 1841 р. не надсилав більше
таких посилок для тутешніх книжкових торговців. Ренуар також,
звичайно, відмовиться від цього, якщо йому не вдадуться окремі
спроби такого роду.
Втім, Ренуар, ймовірно, добре знав, що ці брошури тут абсо-
лютно не дозволені, оскільки він окремі примірники (брошур)
вкладав у цілком безневинні твори великого формату, щоби від-
вернути від них увагу цензурних властей.
Цілком ймовірно, що ці брошури надходили також Міліков-
ському, вантаж якого ще з минулого тижня через митні затримки
не міг бути доставлений сюди для огляду, оскільки Ренуар, цілком
вірогідно, таким чином надіслав вказані брошури багатьом книж-
ковим магазинам Австрійської держави.
[/.] Канкоффер
Львів, 3 січня 1842 р.
ЦДІА УРСР у Львові.— Ф. 146, оп. 5, спр. 2648.—Арк. 2—5. Рукопис. Оригінал. Переклад
з німецької.
107
№ 116
1842 р., січня 4*. Львів,—ЗАПИТ МИТРОПОЛИЧОЇ КОНСИСТОРІЇ
ДО ПРЕЗИДІЇ ГАЛИЦЬКОГО ГУБЕРНСЬКОГО УПРАВЛІННЯ ПРО
МОЖЛИВІСТЬ ПРИЗНАЧЕННЯ М. ШАШКЕВИЧА НА ПОСАДУ
ПАРАФІАЛЬНОГО СВЯЩЕНИКА
Високошановна ц.-к. Крайова президіє!
Виконуючий обов’язки гр.-кат. пароха в Новосілках Золочів-
ського округу Маркіян Шашкевич бажає одержати посаду пароха
в Новосілках і подав сюди своє прохання, складене у відповіднос-
ті з інструкціями.
Цей священик, згідно з доданим деканальним свідоцтвом, на-
лежним чином виконує свої професійні обов’язки, заслуговує під-
вищення на [посаду] дійсного пароха.
Але оскільки він замішаний в справі тих, які згідно високого
президіального розпорядження від 29 серпня 1837 р. № 5197—
5853, у зв’язку з виданням руського твору «Русалка Дністрова»,
були звинувачені у протизаконних діях, шанобливо просимо ви-
сокошановну ц.-к. Крайову президію повідомити консисторію, чи
не перешкоджає це підвищенню Шашкевича на посаду дійсного
пароха.
/. Бохеський
Записки НТШ.— Т. 106.—С. 124. Переклад з німецької.
№ 117
1842 р„ лютого 9. Львів— ДОЗВІЛ ГЕНЕРАЛ-ГУБЕРНАТОРА ГАЛИЧИНИ
Ф. д’ЕСТЕ МИТРОПОЛИЧІЙ КОНСИСТОРІЇ НА ЗНЯТТЯ СЛУЖБОВИХ
ОБМЕЖЕНЬ З М. ШАШКЕВИЧА. ЗВИНУВАЧЕНОГО В ПОРУШЕННІ
ЦЕНЗУРНИХ ПРАВИЛ
Оскільки порушення цензурних правил, яких допустився те-
перішній виконуючий обов’язки пароха Маркіян Шашкевич, було1
незначним, вже застаріло і не містило в своїй основі ніяких полі-
тично підозрілих мотивів, то вони можуть розглядатися як такі,
що не стоять на перешкоді цьому священику в його духовному
прошенні і переведенні його на вищу посаду. Цим залагоджується
донесення від 4 січня ц[ього] р [оку] н[омер] 3933, додаток до
якого слідує.
Е/рц] герцог] Фердинанд
Львів, 9 лютого 1842 р.
Записки НТШ.— Т. 106.— С. 125. Переклад з німецької.
Документ датується за публікацією. Почав складатися 27 вересня 1841 р.
1.98
№ 118
1842 р„ квітня 4. [Львів].— ІЗ ЗІЗНАНЬ УЧАСНИКА ПІДПІЛЛЯ
м. ялтинського ПРО революційно-пропагандистську
РОБОТУ В ЛЬВІВСЬКІЙ ДУХОВНІЙ СЕМІНАРІЇ ТА НАЯВНІСТЬ СЕРЕД
її ВИХОВАНЦІВ СИМПАТІЙ ДО РОСІЇ
...Мартин Латинський також повністю признався; він, зокре-
ма, зізнався, що разом з Людвігом Вільгельмом і Венедиктом Ку-
щикевичем заснував революційний союз «Вільні галичани» 333...
Після канікул 1839 р. він [М. Лапчинський] поступив у ц.-к.
семінарію, де очолив інших членів товариства, які перебували там.
До товариства примкнув також Подолинський 334. Але там для
справи товариства чогось особливо діяльного він не зміг зробити,
•оскільки ректор семінарії Яхимович здійснював суворий нагляд і
[ставився] цілком неприхильно до польської партії. Разом з тим
[він] благотворив тим, хто присвячував себе переважно руській
та російській мовам.
Взагалі, він застав так звану російську партію в семінарії до-
сить поширеною, чому сприяли переважно чутки, нібито російсь-
кий цар планує об’єднати всі слов’янські народи під своїм скіпет-
ром, що він підтримує і нагороджує слов’янських вчених, що
церква в Угорщині та Сербії, грецька церква словаків постачаю-
ться церковним приладдям, що там поширюються російські кни-
ги *. Особливо ревними прихильниками Цієї партії він називає
братів Шашкевичів, Якова Головацького, Могильницького, Бод-
нара, Навроцького і Лотоцького, які явно заохочувались як рек-
тором Яхимовичем, так і віцеректором Лотоцьким і префектом
Малиновським.
У 1840/41 навчальному році Лапчинський залишив семінарію,
оскільки він закінчив теологічні студії, і передав керівництво там-
тешніми справами юристу Князелуцькому, який повинен був домо-
витися з цього питання з семінаристом Данилом Левицьким...
[Підпис відсутній]
4 квітня 1842 р.
Українсько-руський архів,—Т. 3.— С. 149. Переклад з німецької.
№ 119
1842 р„ квітня 17 (5). Братіслава.— З ІНФОРМАЦІЇ І. СРЕЗНЕВСЬКОГО
МІНІСТРУ НАРОДНОЇ ОСВІТИ РОСІЇ ПРО НАУКОВЕ
І ЛІТЕРАТУРНО-ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ В ГАЛИЧИНІ ТА МІСЦЕ
В НЬОМУ ВИДАВЦІВ «РУСАЛКИ ДНІСТРОВОЇ»
...Из Стрьія я поехал во Львов и остановился здесь на несколь-
ко дпей: надобно бьіло познайомиться с состоянием литературной
деятельности польской и южноруской и с теми, которьіе принима-
ют в ней участие, а также и с библиотеками и их богатствами.
Оставляй в стороне обозрение современного хода литературьі
* Див. док. N° 80.
199
польской, огранйчусь замечаниями о литературной деятельности
южньїх русов. Состояние ее жалко вовсе не потому, чтобьі
между людьми, посвящающими себя литературньїм заняти-
ям, не бьіло пишущих по-южноруски или чтоб зто бьіли люди
неблагомьіслящие. ГІокорньїе правительству, под управлением
которого они находятся, душею привязанньїе к своєму народу,
они бьі могли сделать много полезного, но, к сожалению, не
имеют никаких средств. Вот краткий перечень книг, появившихся
на наречии южноруском в последние годьі:
1. «Ріевпі роїзкіе і гивкіе Іиби Оаіісуізкіе^о г тугукд іпвіти-
тепІОАУапд рггег К. Ьіріпзкіе^о. ХеЬгаІ і ^убаї ХУасІате 2 Оіев-
ка».— ілуоау 1833 (ЬІУ, 546, 183 стр., іп-8*). Собрание довольно
богатое, впрочем изданное без большого умения и часто без кри-
тики. Голоса песен редко не искаженьї по безотчетному и неумест-
ному пристрастию к гамме итальянской. При всем том, оно имело
такое влияние, что собиратель, вместо того, чтобьі продолжать
свой труд, совершенно бросил его, а с тем вместе и вообще заня-
тйя литературой.
2. «Сгаттаїік бег КиіЬепізсІїеп огіег Кіеіп-Киззізскеп 8рга-
ске ін Оаіігіеп, уоп Л. Ьешіскі».— Рггетузі, 1834 (XXVI, 212,
59 стр., іп-8). Хотя сочинитєль смешал с наречием южноруским
и книжное великорусское и книжное западноруское, однако ж
далеко оставил за собою своих предшественников: Павловского и
Лучкая умел наблюдать характеристику язьїка и пользовался как
богатствами народной словесности, так и грамматическими сочи-
нениями о других славянских наречиях. Книга зта имела значи-
тельное влияние на сознание в молодьіх людях необходимости за-
няться тщательньїм изучением южноруского наречия.
3. «Кпзкоіе Х¥езі1е, ору8аппо]'е сгегег І. Ьогіпакоко».— XV. Ре-
гетуєгіу, 1835 (8 д[оля] л[иста], [стр.] 153). Описание очень
любопнтное, хотя и далеко неполное, а отчасти неотчетливое.
Книга писана по южноруски, а напечатана польско-латинскими
буквами, и Лозинскій даже показьівал, как необходимо ввести ла-
ТИНСКИЄ буквьі ДЛЯ южноруского наречия («КО2ПіаІІО8СІ ІАУОАУВ-
кіе» 1834, № 29). Описание прочтено, но галичане не могли при-
нять предложение Лозинского равнодушно, и отвечали ему
(«Огірошіебг па ггіапіе о шргодуасігепіи АЬесагііа роїзкіе^о бо рі§-
тіеппісіша Кизкіе^о, рггег Л. Ье\уіскіе§о».— XV, Рггетузіи, 1835,
«Азбука і АЬесабІо, ии'а^і пай гогрга^д Л. Когіпвкіе^о».— XV Ргге-
ту8Іи, 1836; Мисль о «Руськім весілю», описанім через Лозинсь-
кого, в «Русалке Дністр[овой]», стр. 130—133). Замечено било:
«Хпаїагіа іа тубі зХуоісЬ вігоппікбгу — ]е(1пус1і, кібгу 8І§ 1§ка]д
кі1ко£осІ2Іппе£о Ігигіи, аЬу рогпас аЬесабІо гивкіе, ски^ісИ, кібгу 2
іппе£о пігеїі сгубіо Шегаскіе^о хуусЬобгд біапомпбка» ** («Азбука»,
* ‘/в формату (лат.).
** Ця думка знайшла своїх прихильників — одних, котрі бояться кількагодин-
ної праці, шоб вивчити руську азбуку, других, які виходять з інших, відмінних
від чисто літературних міркувань (польськ.).
стр. 4). Замечено било также: «Чи годиться безчестити святиню?
Чи годиться потручати ногою сивенького старця, що ся нами від
молодості нашої опікував, заступав від бурі, хоронив, перед жегу-
щим огнем, придержував душу в тліннім тілі? Чи годиться відвер-
тати Азбуку святого Кирила, любомудрця високоумного, много-
ученого, що ся так добре вдивив в язик словянський... Азбука
святого Кирила була нам небесною, незборимою твердинею перед
довершенням знидіням... Є то діва райськая звіздострійна, озоре-
на добродійною силою, .що нас теплим солоденьким духом овіває;
єї то чудне діло, що ми досі русинами!» * («Русалка», стр. 132—
133). Если сами волохи отстаивают свою кирилловскую азбуку
(«Арьтарі к Влахіи ст>у Румяній нус де виц Романіи».— ОГеп, 1827,
стр. 119 и след[ующие]), то тем естественнее думать об зтом ру-
синам.
4. «Русалка Дністровая».— У Будимі, 1837 (іп-8, стр. XX,
133). Зто бьіл первьій отголосок желания литераторов галицких
трудиться сообща, первое собрание их трудов. Одушевленньїе
славянским соревнованием, издатели говорят во вступлении: «Су-
дило нам [ся] (галицким южнорусам) послідним бути. Бо коли
другі слов’яни вершка ся дохаплюють, і єсли не вже, то небавком
побратаються з повним, ясним сонцем, нам на долині в густій
студеній мряці гибіти. Мали і ми наших півців і наших учителів,
але найшли тучі і бурі — тамті заніміли, а народові і словесності
надовго ся здрімало. Однако ж язик і хороша душа руська була
серед Слов’янщини, як чиста слеза дівоча в долоні Серафима.
Зволила добра доля появитися і у нас ** збіркам народних наших
пісень, і іншим хорошим і ціловажним ділам. Є то нам як заран-
ня по довгих тьмавих ночах, як радість на лиці нещасного, коли
лучша надія перемчить скрізь серце єго...» Почти половина зтой
книжки наполнена народними песнями. Далее следуют Складання
и Переводи — большею частию в стихах; тут попадаются имена
Руслана Шашкевича, Ярослава Головацкого, Далибора Вагилеви-
ча. В конце єсть снимок и чтение сведочного листа, 1424 года и
библиогпаф[ические] заметки о рукописях.
5. «Ріевпі Іигіи гизкіе^о XV Саіісуі. 2еЬгаІ 2е£оіа Раиіі» —
Ьшоуу. 1839 -40 (іп-8 [с.] 117, 205). Много любопнтного, но и
много уже известного. Издатель собирал не песни, а уже готовне
их собрания, и иное исковеркал, иногда; впрочем, добавив к ним
любопнтнне примечания.
6. «Галицькії приповідки і загадки, зібранії Григорієм Ільке-
вичем».—У Відні, 1841 (іп-8*** [стр.] 124). По множеству мате-
риалов собрание превосходное, но, к сожалению, расположено все
азбучним порядком.
Кроме зтого вншло еще несколько книжек для детей, сти-
хотворений на разнне случаи и пр. Виходило би несравненно
* Далі: «В подлиннике напечатано «сусимами» (Прим, автора).
** В публікації помилково: «їх».
*** '/і формату (лат.).
больше, если би издатели не встречали затруднений непреодоли-
мнх. Даже и изданньїе книги не все можно достать в Галиции: так
«Русалка», печатанная в Венгрии, там лежит без читателей, а в
Галиции и даже в Вене искать ее зкземпляра надобно, будто ру-
кописи X века.
Прибавлю еще несколько слов о трудах, которьіми занятьі га-
лицкие литераторьі. Язьїкознание, народность, народная словес-
ность, чтение для народ а и для детей — вот их поприще.
Язьїкознание. Г[осподин] Левицкий приготовляет другое изда-
ние своей грамматики. Новая грамматика г[осподина] Могиль-
ницкого 335 ждет цензурного позволения. Многие молодьіе люди
собирают идиоматизмьі *; составлению Полного словаря посвятил
себя г[осподин] Скоморовский, и у него уже, как мне сказьівали,
собрано и об-ьяснено до 20 000 слов.
Народность. Г[оспода] Зубрицкий и Вагилевич написали уже
несколько удачньїх опьітов. Кроме их и нескольких молодих лю-
дей, еще один, пожелавший оставить имя своє в неизвестности,
посвятил себя подробному изучению народностей южнорусов га-
лицких и угорских, и ведет своє дело хотя медленно, но с большим
уменьем.
Народная словесность. Собранием народних песен занимаются
г[оспода] Шашкевич, Вагилевич, Бирецкий. Чрезвьічайно замеча-
тельно собрание колядок сего последнего: 336 я надеюсь познайо-
мить с ними русских читателей.
Народнеє и детское чтение. Об атом заботятея молодьіе люди,
думая, что любовь к чтению полезному может воспитать в душах
благороднеє сознание долга семьянина и гражданина. Готовится
Столетний календаря с большим знциклопедическим добавлением:
он будет печататься в Вене и продаваться так, чтобьі только оку-
пились издержки. Успех такой книги, кажетея, не может бить
сомнителен.
Между литераторами галицкими єсть многие, которьіе хорошо
понимают все главньїе славянские наречия, а на некоторьіх гово-
рят и пишут...
Из Львова отправилея я в Перемишль и Ярослав и, переехав-
ши за Сан, бнл уже в крає польском, населенном мазурами. Ос-
тавляю замечания о них до отчета о путешествии по польским
землям, и перехожу к замечаниям о наречиях русинов галицких.
Как на пути в Львов и в самом Львове, так и по пути из Львова
к Сану, я обращал внимание на различие местннх наречий, и со-
брал несколько любопитньїх замечаний. Долгом почитаю засви-
детельствовать мою искреннюю благодарность г[осподам] Голо-
вацкому и Вагилевичу за их усердное желание помочь мне в опи-
саний сих наречий...
Из Братислави от 5/17 апреля 1842 г.
Журнал Министерства народного просвещения.—4. 37.— Отд. IV.—С. 55—68.
* В публікації «идиотизмьі».
202
№ 120
1842 р„ червня 10 (травня 29). Відень.— З ЛИСТА І. ГОЛОВАЦЬКОГО
ДО Я. ГОЛОВАЦЬКОГО ПРО НАМІР НАДІСЛАТИ
І. СРЕЗНЕВСЬКОМУ УКРАЇНСЬКІ КНИГИ ТА КАЗКИ І ПРИСЛІВ’Я
Любий Ярославе, братчику мій милийі
...Поздоровкай, братику, і поклонись чесному г[осподину]
Ср[езневському], коли вже у Львові. Я маю йому кілька казок
і приповідок малоруських і польських, де но яких тут у Відні межи
краянами придбати міг-єм. Г[осподин] Петрович залучає для Тебе
свій лист*. Ми збираємося із ним до г[осподина] Ср [езневського]
тими днями писати....
Іван Голов[ацькиії]
10 травня**/29 мая [1]842 [р.], у Відні.
Кореспонденція Якова Головацького в літах 1835—1849.—С. 63—64.
№ 121
1842 р„ липня 20. Львів.— З ПОВІДОМЛЕННЯ КЕРІВНИКА ЛЬВІВСЬКОГО
КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ М. ВІТТМАННА ПРЕЗИДІЇ ГАЛИЦЬКОГО
ГУБЕРНСЬКОГО УПРАВЛІННЯ ПРО ЗІЗНАННЯ УЧАСНИКА ПІДПІЛЛЯ
Д. МОХНАЦЬКОГО ЩОДО ЗРОСТАННЯ СЕРЕД УКРАЇНСЬКОЇ
СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ ПАТРІОТИЧНИХ НАСТРОЇВ, СИМПАТІЙ
ДО РОСІЇ ТА ПРАГНЕННЯ ДО ОБ’ЄДНАННЯ СЛОВ’ЯНСЬКИХ НАРОДІВ
Високошановна ц.-к. Крайова президіє!
Високим розпорядженням від 8 липня ц[ього] р[оку] № 926
{мені] було доручено якомога швидше представити результати
допиту звинуваченого у державній зраді Дмитра Мохнацького про
підступи гр.-кат. духовенства в Галичині та інших мешканців
краю в інтересах Росії.
Оскільки допит цього звинуваченого щойно закінчився, [ниж-
че] підписаний з повагою поспішає представити зроблені Дмит-
ром Мохнацьким свідчення до високого відома...
Наприкінці цих загальних зауважень Мохнацький згадує, що
утворилася також своєрідна російська партія 337, яка планомірно
працювала в напрямі збільшення прихильності до Росії і антипатії
до Австрії. В результаті цих її старань такі настрої гр.-кат. духо-
венства проявляються більш виразно. Переходячи до опису особ-
ливих свідчень про підступи, Мохнацький дає такі пояснення. Ко-
ли він восени 1835 р. поступив з Перемишля у Львівську гр.-кат.
семінарію як теолог 3-го року навчання, він застав серед семіна-
ристів три партії: демократичну, російську і партію прихильників
високого уряду.
Найсильнішою з цих партій була проросійська, яка сподівалася
знайти велике щастя під майбутньою російською владою і тому, по
* Кореспонденція Якова Головацького в літах 1835—1849.— С. 60—61.
** Травнем у першій половині XIX ст. позначали також місяць червень.
203
можливості намагалася сприяти прихильності до російського уря-
ду, культивуванню російської мови та літератури.
Прихильниками цієї партії, яких за їхню інтелігентність, вплив
на інших та діяльність можна вважати головними, Мохнацький
називає тодішніх семінаристів: Ловицького, Кушлика, Михайла
Бульвінського, Юліана Ямінського, Маркіяна Шашкевича, Миколу
Устияновича, Симона Плешкевича, Порфирія Лукасевича, Порфи-
рія Білінкевича, Кемеровського, Вагилевича, Могильницького^
Трещаковського та Галецького і подає про них такі дані:
1. Ловицький, студіював на теології до 3-го року навчання,
пізніше за антирелігійні висловлювання був виключений з семіна-
рії, усунутий від навчання. В цей час він присвятив себе російсь-
кій літературі та мові і протягом довгого часу проживав в Росії,
поки через сім років знову був прийнятий в семінарію і допущений
до занять, де його на 4-му році зустрів свідок [Д. Мохнацький];
він був висвячений і поїхав у Чернівці вікарієм. Місце перебуван-
ня його в даний час невідоме. Це була високоосвічена людина,,
прекрасних здібностей, особливо досвідчена в російській мові.
В ньому вбачали проводиря тієї російської партії, оскільки було
відомо, що він має найбільший вплив на своїх знайомих.
2. Кушлик, особисто йому не знайомий, мав тоді поза ЗО років,
був на 4-му році теології, потім висвячений і, можливо, отримав
призначення у Львівську єпархію, оскільки належав до неї.
3. Михайло Бульвінський з Перемишля, де він навчався на
3-му році теології, поки не прибув до Львова в гр.-кат. семінарію.
Висвятився і, напевно, одержав місце в Перемишльській єпархії.
В Перемишлі Бульвінський був ревним прихильником якогось Іва-
на Шиманського і своїми розмовами та розповідями [почерпну-
тими] з книг багато де в чому сприяв поширенню демократичних
принципів. Але у Львові він вже відійшов від своїх колишніх
принципів як прихильник російської партії. Він був одним із спів-
робітників при підготовці русько-російського і російсько-руського
словника, який був укладений семінаристами і заохочуваний то-
дішнім професором філософії Г. Яхимовичем, з метою довести
подібність обох мов.
4. Юліан Ямінський, народився у с. Туринську Сяноцького ок-
ругу, священик Перемишльської єпархії. Він також належав у
Перемишлі до прихильників Шиманського і захисників демокра-
тичної партії. Але [пізніше] він змінив свій спосіб мислення і
примкнув до російської партії.
Згадані вище досі чотири семінаристи були на 4-му році на-
вчання, до них приєдналися наступні із 3-го року.
5. Маркіян Шашкевич з Львівської гр.-кат. єпархії, тому він
там і отримав місце. Людина чудових здібностей. Один з най-
більш діяльних членів російської партії. На думку Мохнацького,
не підлягає жодному сумніву, що він є найманцем російського
уряду. Після того, як Ловицький закінчив навчання і залишив се-
мінарію, Шашкевич за своєю діяльністю і впливом на інших вва-
жався главою тієї російської партії.
6. Микола Устиянович з Львівської єпархії, тому, очевидно, він
там і перебуває, також людина прекрасних здібностей. Уклав
разом з Шашкевичем і Симоном Плешкевичем книгу, написану в
російських інтересах, яка повинна використовуватись для елемен-
тарного викладання в парафіальних школах.
7. Симон Плешкевич з Перемишльської єпархії, де він, оче-
видно, служить, укладач щойно згаданої книги. На бал-маскара-
ді в семінарії він закинув Мохнацькому за його демократичні по-
гляди.
8. Порфирій Лукасевич з Львівської єпархії, людина посередніх
здібностей, який показав себе також ревним покровителем росій-
ських інтересів.
9; Порфирій Білінкевич з Львівської єпархії, особливо обізна-
ний з російською історією та мовою і користується серед росій-
ської партії також значним авторитетом.
З 2-го року [навчання]:
10. Скоморовський з Львівської єпархії, як глава демокра-
тичної партії, був попередником Мохнацького. Але поки Мох-
нацький перебував в семінарії, утримувався примикати до якої-
небудь партії і перейшов до російської партії тільки після виходу
його з семінарії; він закінчив вищезгаданий словник.
З 1-го року [навчання]:
11. Вагилевич з Львівської єпархії, на той час також відомий
як ревний росіянин. Він, очевидно, ще не висвятився, бо роз’їжджає
по Галичині, збираючи матеріали з історії галицьких російських
племен і маючи намір видати історію цих племен. Це дуже вчена
людина. Він подав в чеський журнал «Усеїа» («Бджола») багато
статей про галицькі племена гуцулів та бойків 938. Листується з
одним вченим у Москві, прізвище якого Мохнацькому невідоме,
а також з приводу літературних питань листується з чеськими та
словацькими вченими, а саме: Палацьким, Копітаром, Колларом,
Юнгманом та ін. Вагилевич, на думку Мохнацького, очевидно вна-
слідок своїх переконань, як ревний прихильник Росії, змінився і
присвятив себе панславізму.
Те, що Мохнацький знає про цю організацію, він довідався
з випадкових розповідей інших осіб, яких він не може пригадати.
Наскільки йому стало відомо, наміри її полягають в тому, щоб
сприяти об’єднанню всіх слов’янських народів у велику державу
під егідою Росії. За чутками, члени цієї організації перебувають
під російським впливом і розглядаються як чудовий важіль, що
сприяє об’єднанню слов’ян, заохочує і об’єднує слов’янські літера-
тури; Приналежність Вагилевича до панславізму Мохнацький ви-
водить з його постійного листування з вже названими та іншими
слов’янськими вченими, від яких отримує літературні твори. Про
це Мохнацький чув від самого Вагилевича приблизно рік тому —
під час його перебування тут, у Львові, в сходознавця графа Юзе-
фа Борковського. Те, що він говорив Мохнацькому про своє лис-
тування, відносилося завжди тільки до літературних устремлінь,
205
але саме це є прикриттям панславістів, які свої наміри і дії нама-
гаться приховати під вивіскою літературної діяльності. В інтере-
сах панславізму, як далі свідчить Мохнацький, написано твір про
взаємність слов’ян літератора Коллара 339. На останньому курсі
теології в семінарії його залюбки читали [студенти]. А втім, Ва-
гилевич має звичку зберігати свою досить обширну кореспонден-
цію, яка пояснює його зв’язки. Але її, очевидно, важко відшукати,
оскільки він не має визначеного місця проживання. Можливо, що
вона [кореспонденція] зберігається у графа Юзефа Борковського
або в поміщика в Станіславському окрузі, прізвище якого невідо-
ме, і в якого Вагилевич має звичку час вїд часу зупинятися. Ваги-
левич, врешті, перебуває в дружніх взаєминах з якимось Запом,
який займається слов’янськими літературами, і з Августом Бельов-
ським, який відмовився від демократичних підступів, але, як ка-
жуть, має схильність до панславізму.
12. Могильницький, з Львівської єпархії, перебуває на посаді
священика. Щоб уникнути непорозуміння, Мохнацький зауважує,
що на теології в семінарії в одному випуску було двоє Могиль-
ницьких, імена яких йому невідомі. Він знав лише того, який на-
лежав до російської партії, друга цілком індиферентна людина
йому зовсім невідома. Тому для більш детального опису, про кого
йде мова, він зауважує, що це був досить високий і повний муж-
чина. [Він] вивчав у Відні філософію і протягом тривалого часу
мав труднощі з висвяченням через свою аморальну поведінку. Це
здібна людина, відома своїми гарними проповідями, які він виго-
лошував в тутешній семінарії. Він мав великий вплив на прихиль-
ників Росії в семінарії.
До згаданих осіб Мохнацький зараховує ще екстерністів і ко-
лишніх теологів 1-го курсу, як от:
13. Трещаківського з Станіслава, який належить до Львівської
єпархії. Чи він висвятився, Мохнацькому невідомо. Він займався
також російською літературою і поширенням подібних видань у
семінарії.
Це ж саме стосується також:
14. Галецького з Львівської єпархії, про якого Мохнацький
не знає, чи він був висвячений. Крім названих тут осіб, вважають,
що ще багато належать до російської партії, але їх Мохнацький не
може назвати. Традиційним шляхом він лише дізнався, що ця пар-
тія існувала вже протягом тривалого часу ще до його вступу в
семінарію. Перед Ловицьким, главою цієї партії, начебто, був
незнайомий йому теолог, якого він більше не зустрічав у семіна-
рії, Михайло Левицький — родич грецького] митрополита і син
теперішнього почесного настоятеля кафедрального собору.
З попередніх керівників семінарії до російської партії примк-
нув тільки колишній префект, теперішній віце-ректор Іван Ільниць-
кий. Він також завжди мав багато російських творів, але зміг
розгорнути лише незначну діяльність, оскільки був [людиною]
обмежених здібностей.
206
Іншими префектами були — Микола Гординський 340, який на-
лежав до демократичної партії, але про його діяльність Мохнаць-
кий не може нічого сказати; Слимаковський і Кучинський — не
примикали до жодної партії, так як і ректор Дембіцький, хоча Те-
ліховський напевно знав про існування всіх партій, але постійно
дбав про дотримання спокою у семінарії.
Другий віце-ректор Черкаський постійно намагався відвернути
вихованців семінарії від політичних партій та поглядів і [нама-
гався] зайняти їх навчанням. Цей — справжній прихильник ц.-к.
австрійського уряду..
Такий опис російської партії Мохнацьким став можливим тому,
що він мав змогу вивчати її протягом двох років, які він провів
у семінарії. Це та партія, яку в семінарії називали Миколайці.
Відразу після свого вступу у семінарію Мохнацький близько зі-
йшовся з згаданим вище Юліаном Ямінським, якого знав ще з
Перемишля як однодумця, а тут спочатку не зрозумів, що погляди
його змінилися. Приблизно через два місяці після вступу у семі-
нарію, у середині жовтня 1835 р., його запросив Ямінський на
спільну розмову, в ході якої Ямінський сказав йому, що, як відо-
мо, більша частина Галичини раніше перебувала під руськими*
князями, а Польща збройною силою захопила собі ці землі І тому
не має на них права, що кров старих місцевих руських * князів
від Володимира Великого тече лише в династії дому Романових,
і тому вона має претензії на Галичину. Хоча в семінарії існує де-
мократично-революційна партія, яка має на меті польські націо-
нальні інтереси, але в цьому вона не має рації, бо турбується про
чужі, а не свої власні, руські *, інтереси. Ця партія не досягне
своєї мети, бо вона, саме в семінарії, має сильного противника
в особі добре організованого товариства, мета’ якого полягає в
тому, щоб будь-якими можливими способами збудити симпатії за
об’єднання Галичини з Росією і, таким чином, сприяти реалізації
тут російського панування. Плани цього товариства, яке, між
іншим, серед семінаристів має чимало прихильників, є більш об-
грунтованими, ніж демократичної партії, тому що остання для
реалізації своєї мети сама повинна підняти зброю проти існуючого
уряду. А товариство, до якого належить він, має лише очікувати
[зручної] нагоди, щоб Росія сама оволоділа Галичиною, і тоді во-
ни, як прихильники російського уряду, зможуть виступити відкри-
то. Після цього Ямінський запросив Мохнацького примкнути до
цієї партії і усвідомити собі безперспективність демократичних
устремлінь та жалів, що Мохнацький схилявся до демократичної
партії. Він [Мохнацький] не повинен боятися зради, бо лише не-
багато підтримують один з одним постійний зв’язок. Члени цього
товариства дають самі собі слов’янські прізвища, під якими вони
відомі в товаристві. В даний час для цього склалися сприятливі
обставини, щоб вступити в це товариство, яке зараз намагається
залучити здібних [людей] в свої ряди. Тепер також хочуть засну-
* У документі «російськими», «російських», «російські».
207
вати руський журнал у семінарії, в якому б друкувалися статті
про становище русинів і росіян в історичному плані, проповіді і
нотатки про російську літературу з метою викликати любов до цієї
літератури. А він [Мохнацький] міг би писати статті для історич-
ного розділу [журналу]. Про все це він [Ямінський] розповідає
йому не просто як товариш, особисто, а як уповноважений для
цієї справи. Для прикладу він називає себе, звертаючи увагу на
свій відхід від демократичних ідей і приєднання до більш обгрун-
тованої і надійної справи.
З цієї розмови Мохнацький зрозумів, що, очевидно, існує орга-
нізоване товариство, мета його полягає в пропаганді інтересів
Росії. Більш детально про організацію і суть товариства він не
зміг розповісти, оскільки Ямінський йому більше не пояснював,
а сам він в це товариство не вступив і на пропозицію Ямінського
про це відповів, що залишається вірним тим політичним переко-
нанням, прихильником яких він знав його в Перемишлі. З тепе-
рішнього моменту він, де тільки зможе, буде працювати проти
всіх зусиль цього товариства і російської партії взагалі. Тому во-
ни можуть вважати його своїм противником. Ямінський відповів,
що він [Мохнацький] буде каятися і матиме неприємності, як пе-
ред ним Охримович, Пекінський та багато інших, оскільки він мо-
же не сумніватися в тому, що між ними є такі люди, які мають з
поліцією зв’язки341 і тому його, як вороже настроєного щодо їх
планів, ще й такого, який займається демократичними підступами,
видадуть поліції.
Мохнацький не звернув на це уваги, але й справді, через де-
який час, 10 листопада в нього було проведено поліцейський об-
шук, з чого можна допустити, що російська партія донесла на ньо-
го в поліцію. Хоча під час ревізії не було виявлено нічого, сам цей
факт викликав в нього бажання працювати проти російської пар-
тії. Тут Мохнацький зауважує, що він, зважаючи на вищезгадану
діяльність і велику повагу до названих ним членів російської пар-
тії, він дійшов висновку, що всі вони були членами цього товари-
ства, але крім Ямінського він не може назвати ще когось конкрет-
ного, бо лише з ним він мав безпосередній контакт. Враховуючи,
що Ямінський в своїй пропозиції вказав на багатьох членів, які
діяли досить активно в російських інтересах, Мохнацький вважає,
що його припущення можна вважати обгрунтованими. Мохнаць-
кий висловив свою думку щодо діяльності згаданого товариства і
російської партії. На його думку, очевидно, не всі настроєні про-
російськи були членами цього організованого товариства. Можли-
во, багато семінаристів могли лише поділяти принципи цього то-
вариства, були об’єднані ним в партію і перебували під її впли-
вом; в той час коли дійсними членами цього товариства були лише
ті, хто відзначався активною діяльністю та інтелігентністю. Вже
в 1835—[18]36 рр. Мохнацький чув, що ця партія прагнула зро-
бити руську мову мовою спілкування не лише серед своїх при-
хильників, але, по можливості, взагалі в семінарії. Проти цього
виступала демократична партія, всі прихильники якої домовилися
208
про те, щоб розмовляти лише польською мовою. Ці розходження
в питаннях мови між обома партіями тривали повних два роки,
які Мохнацький провів у семінарії, поки не здобула переваги русь-
ка мова. Так-що з цього часу семінаристи навіть у розмовах з
своїми начальством користувалися руською мовою. Ця партія
намагалася також в приватному листуванні з своїми прихильни-
ками використовувати російський шрифт, введений Петром Вели-
ким. Прихильники цієї партії й надалі дотримуються цього
шрифту.
В цьому ж році в галицькому журналі «Когтаііозсі» з’явилася
стаття гр.-кат. священика Перемишльської єпархії Й. Лозинського,
який запропонував в руському письмі використовувати не кири-
личні чи московські букви, а латинський шрифт, як це має місце
у західних слов’ян. Таким чином, руська мова і література були б
більш доступні всім іншим слов’янським народам. Ця пропозиція
викликала велику сенсацію серед гр.-кат. духовенства і російська
партія в семінарії [з цього приводу] опублікувала окремою бро-
шурою спростування цієї пропозиції, автором якого є Маркіян
Шашкевич342. В обговоренні цього питання брало участь багато
з названих вище осіб, оскільки подібний крок можна зробити
тільки за згодою всіх. Це спростування [брошура М. Шашкевича]
різко заперечило пропозицію Лозинського, бо російська партія
вбачала в ній лише одне намагання — наблизити русинів до по-
ляків; і справді в цій брошурі йому [Й. Лозинському] докоряло-
ся, що в основі такої пропозиції лежить не чиста літературна тен-
денція, а спроба полонізувати русинів. Ця брошура набула широ-
кого поширення серед духовенства і викликала гостру літератур-
ну дискусію.
Далі Мохнацький згадує про звичай, який був у семінарії. Що-
місяця один з семінаристів виголошував промову перед семіна-
ристами, начальством і представниками консисторії на честь його
величності імператора Австрії. А тому, що в цей час кращі вихо-
ванці [семінарії] були в російській партії, то, звичайно, промовець
вибирався із їх середовища. Всі їх промови відзначалися тим, що
вони вихваляли щастя краю за панування старих російських кня-
зів, а епоху польського панування змальовували як найбільш не-
щасну. Це тривало доти, поки вони врешті не переходили до на-
лежного [в таких випадках] прославлення його величності. Влас-
не вищеназвані Левицький і Маркіян Шашкевич виголошували
свої промови чистою руською* мовою. Це дратувало прихильни-
ків демократичної польської партії. Тому Мохнацький, який на-
лежав до цієї партії, звернувся до тодішнього ректора, наступни-
ка Теліховського, теперішнього професора моралі Венедикта Ле-
вицького у Львові і зробив йому зауваження, що такі прояви
почуттів проти Польщі тут і в даний час, очевидно, недоречні. Він
дійсно прочитав кілька промов і зробив деяким [промовцям] за-
уваження, але вони не дали результатів.
* В документі «російською».
209
В цей час у семінарії працювали також над укладанням росій-
сько-руського словника з метою доказати подібність і невелику
різницю між власне російською і руською мовами. Під час першо-
го року перебування Мохнацького в семінарії над цим працював
згаданий вище Бульвінський, точніше кажучи, ця робота прово-
дилася під його керівництвом і нею були зайняті всі кращі пред-
ставники тієї партії; після відходу його цією роботою керував
Устиянович, а після нього продовжував Скоморовський, при яко-
му ця робота була завершена. Мохнацький дотримується думки,
що ініціатива [такого словника] вийшла від тодішнього ректора
семінарії Григорія Яхимовича і він був укладений при його спри-
янні. Такий висновок робиться на основі того, що Бульвінський
і Устиянович, які керували цією роботою, дуже часто бували в
Яхимовича і належали до його улюбленців. За чутками, рукопис
цього словника знаходиться у Яхимовича...
Наприкінці лютого 1837 р. знову відбулося зближення при-
хильників цієї партії з Мохнацьким. Шашкевич, будучи хворим,
перебував тоді в семінарському інфірмаріумі № 2. Одного разу
туди покликали Мохнацького, який зустрів там Шашкевича, Устия-
новича і Плешкевича. Там Устиянович при закритих дверях пові-
домив йому, що вони вже другий рік разом у семінарії і увесь час
перебувають у напружених взаєминах, а також натякнув на тертя
в семінарії між демократично-польською і російською партіями.
Далі він зауважив, що російська партія в своїх симпатіях до Ро-
сії зайшла надто далеко, а з другого боку, партія польських де-
мократів також надто б захопилась, якщо б обмежувалась лише
польською національністю. Коли обидві партії стануть дещо менш
запопадливими, вони зможуть об’єднатися на грунті політичних
і літературних інтересів. Тому він запропонував Мохнацькому об’-
єднатися, щоб панувати в семінарії. Мохнацький вважає, що
Устиянович мав на увазі лише об’єднання або зв’язок обох партій,
а не утворення офіційного союзу, оскільки про організоване това-
риство не йшлося. З висловлювань Устияновича Мохнацький зро-
бив висновок про модифікацію його переконань щодо російських
інтересів і перехід його до панславізму. І, навпаки, він вважає,
що Шашкевич і Плешкевич без сумніву залишилися вірними ро-
сійським інтересам, а щодо пропозиції, зробленої йому при Устия-
новичу, були не зовсім щирими.
Вони сказали йому, що вже домовилися з багатьма вченими
руського народу, за винятком гр.-кат. священика Йосифа Левиць-
кого з Шкла, який літературною мовою вважає руський діалект
околиць Перемишля. [Вони ж] вважають, що мовою руської літе-
ратури повинен стати діалект, яким говорять на Покутті, що в
Чортківському і Коломийському округах, оскільки цей регіон зна-
ходиться посередині руської частини краю від Києва до Сонча.
З цього Мохнацький зрозумів, що в літературі вони визнають не
чисто московську мову.
Щодо політичних принципів вони хоч і не зробили чітких по-
яснень, але висловлювалися, що необхідно поступитися політич-
210
ними інтересами задля можливого об’єднання. Мохнацький не
підтримав пропозиції про об’єднання і пояснив, що у літературно-
му відношенні він не може’ бути корисним, оскільки російською
літературою не займався, а в політичному відношенні одного разу
досвід його вже навчив. При цьому він натякнув на обшук, який
проводили у нього через подібну пропозицію Ямінського, на яку
він дав негативну відповідь. Незважаючи на це, Устиянович запе-
речував Мохнацькому в його твердженнях і в своєму завзятті ді-
йшов до того, що притримував двері і не хотів випустити Мох-
нацького. Він заявив, що сьогодні або ніколи вони повинні об’єд-
нати його з ними, і тільки після багатьох просьб вони відпустили
його. З сказаного Устияновичем щодо прийняття певного руського
діалекту як літературної мови Мохнацький робить висновок, що
вони домовилися з багатьма вченими відносно об’єднання, або
в кращому випадку такі переговори відбулися.
Про Шашкевича Мохнацький додає, що він останніх три роки,
будучи в семінарії, переважно взимку, в січні або лютому, за доз-
волом консисторії мав звичку виїжджати в Броди і перебувати
там від двох до трьох місяців. Приводом для цих поїздок він на-
зивав необхідність зміни клімату у зв’язку з станом свого здо-
ров’я, хоча він якраз не мав слабкого здоров’я. Дві такі поїздки
він здійснив під час перебування Мохнацького в семінарії, а тре-
тю — рік перед тим. Кажуть, що про справжню мету цих поїздок,
навіть серед прихильників його партії в семінарії, поширена дум-
ка, що їх здійснювано в інтересах російського уряду. Ця думка
підтверджується тим, що за висловлюваннями багатьох вихован-
ців семінарії, Шашкевич з цих поїздок постійно повертався з ро-
сійськими срібними карбованцями, які, кажуть, бачили його това-
риші переважно під час гри в карти.
Те, що до цього моменту Мохнацький повідомляв про росій-
ські підступи, він почерпнув під час свого перебування в гр.-кат.
семінарії. Але у зв’язку з проведеним у нього 2 березня 1837 р.
завдяки тодішньому кустошу кафедрального собору Григорію Яхи-
мовичу обшуку, він був виключений з семінарії і усунутий від тео-
логічних студій, і тому дальші наміри російської партії йому не-
відомі. Так-іцо наступний 1837 р., як і увесь 1838 р., жодного знач-
ного, вартого уваги матеріалу не дав.
Він, зокрема, зауважує, що через вісім днів після його виклю-
чення було проведено поліцейський обшук у Шашкевича, Устия-
новича і Плешкевича, під час якого, як він пізніше довідався від
ректора семінарії Левицького, були висловлені претензії щодо
творів, написаних російською мовою. Серед них був, поряд з ба-
гатьма піснями, написаними в російськом дусі, рукописний оригі-
нал підручника для руських народних шкіл, укладений в російсь-
ких інтересах, зміст якого йому невідомий. Укладачами його, за
повідомленням ректора Левицького, були Шашкевич, Устиянович
і названий Галецький. Саме через двозначний зміст, як сказав
Мохнацькому ректор, цей рукопис цензура оголосила підозрілим,
і з крайової президії в консисторію та ректорат надійшов запит
211
про більш детальні пояснення щодо осіб укладачів. Згідно пові-
домлення Левицького, ректорат і консисторія висловилися про
цих осіб схвально, і тому цей твір їм було повернуто.
Пізніше Мохнацький довідався від одного семінариста, якого
він не може згадати, що укладачі цього твору, в обхід місцевих
цензурних правил постаралися надрукувати його в Офені чи
Пешті...343
На цьому завершуються дані, які подав Мохнацький щодо під-
ступів російської партії. І хоча він не в змозі довести, що існує
організоване товариство, яке діє на користь російських інтересів,
Мохнацький вірить, що діяльність російської партії і участь в ній
Ямінського, Устияновича, Малиновського дає можливість зробити
висновок про існування організованого товариства...
[ЛІ.] Віттманн
Львів, 20 липня 1842 р.
Українсько-руський архів,—Т. 3.—С. 161—173. Переклад з німецької.
№ 122
1842 р., серпня 10. Братіслаеа.— З ЛИСТА 1. СРЕЗНЕВСЬКОГО ДО
В. ГАНКИ ПРО ГЛИБОКО УСВІДОМЛЕНЕ ПОЧУТТЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО
ОБОВ’ЯЗКУ, ПРИТАМАННЕ МОЛОДИМ УКРАЇНСЬКИМ ЛІТЕРАТОРАМ
У ГАЛИЧИНІ
...Теперь же из моих воспоминаний о пути по славянской Венг-
рии и Галиции сообщу Вам только несколько замечаний. В Венг-
рии господствует, как Вьі знаєте, мадьяризм, в Галиции, не в та-
кой мере, но все-таки господствует полонизм: там господа хотят
все омадьярить, тут они хотят все ополонить. В Венгрии все гру-
беє, дичее, зато там и противодействие сильнеє, так что господа
мадьяристьі начинают бояться словаков. Русин в Галиции не бо-
ится поляка, разговаривает с ним своим язьїком, но зато и в духо-
венстве, особенно между главами, не находит подпорьі, и остается
от* книги и училища, потому что не только пан, но и отец духов-
ний считает зто бесполезньїм, даже вредньїм. Литераторьі и дру-
гие люди, держащиеся народной сторони, и там и здесь отличают-
ся благородной нравственностью в жизни частной и общественной
и образованием ума... Молодим людям, готовящимся виступить на
поприще, несть числа. И прибавлю: зто все люди, которьіе не бре-
дят новизнами, которьіе под маскою любови к отечеству не скрьі-
вают черного сердца, которьіе не думают о своих вигодах, не
продадут ни себя, ни другого, которьіе терпеливо сносят пресле-
дования врагов, зная, что, угодивши им, приставши к их стороне,
не останутся без укоризньї в отношении к исполнению долга граж-
данина, к какому бьі народу он ни принадлежал, какую би рели-
гию не исповедьівал...
Измаил Срезневский
Вратислав, 10 августа 1842 р.
Письма к Вячеславу Ганке из славянских земель,—С. 1020—1021,
* 'Гак у публікації.
212
Ло 123
1842 р., вересня 16. Львів,— З ПОЯСНЕНЬ КЕРІВНИКА ПРЕЗИДІЇ
ГАЛИЦЬКОГО ГУБЕРНСЬКОГО УПРАВЛІННЯ Ф. КРІГА МІНІСТРОВІ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ АВСТРІЇ И. ЗЕДЛЬНІЦЬКОМУ ДО ЗІЗНАНЬ
УЧАСНИКА ПІДПІЛЛЯ Д. МОХНАЦЬКОГО ПРО НАСТРОЇ СЕРЕД
УКРАЇНСЬКОЇ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ, ЗОКРЕМА ЧЛЕНІВ «РУСЬКОЇ
ТРІЙЦІ»
Ваша високоблагородносте, графе!
Маю честь представити Вашій ексцеленції, згідно з в[исоким]
розпорядженням від 21 червня і 4 липня поточного року, повну
копію донесення, яке представив мені 20-го минулого місяця ке-
рівник тутешнього кримінального суду про зізнання звинувачува-
ного у державній зраді Дмитра Мохнацького відносно існуючої
серед гр.-кат. духовенства в Галичині партії, що діє в інтересах
російського уряду.
Свідка, без сумніву, слід вважати основним джерелом, з якого
звинувачені у державній зраді Генрих Богданський, Мартин Лап-
чинський, Томаш Райський і Карл Жуковський черпали свої ві-
домості про цей предмет, якому я, в силу їх невизначеності і
неправдоподібності, згідно мого донесення № 512 від 25 квітня по-
точного року, не міг надати значної ваги. Якщо пропоновані зі-
знання вже з цієї причини вимагають точної і настійної перевір-
ки, то я повинен бути ще більше зобов’язаним до цього, оскільки
вони є двозначним подарунком фанатичного апостола свободи і
запеклого ворога нашого уряду, котрий тим самим з одного боку
вводить в оману органи нагляду, а з другого боку може мати на-
мір мстити партії гр.-кат. духовенства, ймовірний покровитель
якої — єпископ Яхимович як тодішній.- ректор гр.-кат. семінарії
розпорядився виключити його з гр.-кат. семінарії.
Що стосується передусім загальної частини зізнань Дмитра
Мохнацького, де він намагається історично довести виникнення
так званої російської партії, то правильно тільки це, що польська
революція і події, які наступили після неї, оживила в певної час-
тини руського духовенства і навіть серед мирян цього народу в
Галичині спогади про гноблення русинів поляками при польсько-
му пануванню і про переваги, які мала латинська церква порівня-
но з грецькою. В результаті цих гірких спогадів і почуттів русини
загалом вкрай негативно поставилися до польського повстання і
радше бажали [перемоги] російської, ніж польської зброї.
З цього моменту відносини між русинами і поляками стали
ще гостріші, ніж були до того часу. Серед молодого гр.-кат. духо-
венства, і особливо серед вихованців гр.-кат. семінарії, утвори-
лась партія, котра противилась полонізму, заповзятливо культи-
вувала зовсім забуту руську мову, якою почали писати лише де-
кілька десятиліть тому.
Але як сталось так, що той же гр.-кат. клір, котрий, як при-
знається сам звинувачуваний, до 1830 р. був дуже відданий ав-
стрійському уряду, оскільки він зобов’язаний йому значним поліп-
шенням свого становища порівняно з тим, яке було при старому
польському правлінню, при живішій згадці про останній раптом
охопила антипатія до свого благодійника — австрійського уряду,
і, як кажуть, з такою прихильністю він навернувся до російського
уряду, що для нього підлеглість Галичини російському скіпетру мог-
ла здаватись бажаною,— але ні у зізнаннях звинувачуваного,
ні в суті справи цьому не можна знайти достатнього пояс-
нення...
Чим незвичайніше, згідно з цим, представлено стан партії
гр.-кат. духовенства, яка, кажуть, зробила метою своєї діяльності
відмову від унії і підкорення російському пануванню, тим строгі-
ше і обережніше повинні оцінюватись факти, що наводяться як
свідчення існування такої партії. Такі факти існують згідно спе-
ціальної частини зізнань Мохнацького:
а) в непрямих повідомленнях, які, вважають, робились звину-
вачуваному деякими членами російської партії, і
б) в різних подіях і діях, які дозволяють зробити висновок про
існування цієї партії та її мету.
Щодо а) Прямо повідомлення про існування оргаінзованого то-
вариства, що діє в інтересах російського уряду, Дмитро Мохнаць-
кий одержав, як стверджує, тільки у жовтні 1835 р. від якогось
Юліана Ямінського, тодішнього священика Перемишльської єпар-
хії. Після того, як він [Мохнацький] у відповідь на пропозицію
останнього вступити у згадуване організоване товариство, не одер-
жавши більш докладного повідомлення про його сутність, пояснив,
.що він вірний демократичним принципам і хоче залишитися про-
тивником того товариства, на початку 1837 р. йому знову запро-
понували вступити в російську партію вихованці семінарії Устия-
нович, Шашкевич і Плешкевич. Характер цього запрошення був,
однак, відмінним від першого. Якщо Ямінський виразно сказав
йому, ніби його партія утворює справжнє організоване товариство
в інтересах російського уряду, то три згаданих семінаристи пояс-
нили це значно докладніше, що йдеться тільки про об’єднання
партій, які є у семінарії (польсько-демократичної і російської)
і що з метою цього об’єднання необхідно цілком відійти від полі-
тичних інтересів. Далі Мохнацький зауважує, що Устнянович, за
його власними висловлюваннями, свої переконання щодо російсь-
ких інтересів змінив і став панславістом. При різниці цих пові-
домлень припускається, що вони дійсно були зроблені звинувачу-
ваному, але щонайменше викликає сумнів, яке з двох є правиль-
ним і чи переслідує так звана російська партія в семінарії, крім
культури, історії русинів, мови і літератури також політичну мету
в інтересах Росії. Здається, що Мохнацький усіх вихованців гр.-
кат. семінарії, котрі не належали до його партії, а отже мислили
не по польсько-демократичному, зараховував без великої перевір-
ки до російської партії. Тому і сталось так, що він навіть поважно-
го єпископа Яхимовича зараховує до цієї партії.
Щодо б) Як факти і події, з яких Мохнацький робить висно-
вок про названу тенденцію, він наводить таке:
214
1. Що ця партія прагнула в розмовах у гр.-кат. семінарії вжи-
вати якомога більше руську- мову і нею користуватися також під
час їх пробних проповідей.
Якщо правдивість цього твердження не піддається заперечен-
ню, то таку тенденцію можна просто пояснити згадуваним запе-
реченням польськості і тією обставиною, що молоде духовенство
гр.-кат. обряду щораз більше приходить до переконання, як необ-
хідно вживати мову, на якій вони в майбутньому повинні бути
зрозумілі руському народові при читанні з кафедри катехизиса і
в сповідальні.
2. Ніби стаття якогось Лозинського, надрукована в 1835/36 на-
вчальному році у додатку до Львівської польської газети («Ког-
шаііозсі»), де він пропонує користуватися в руському письмі не
кириличним, а латинським алфавітом, викликала серед гр.-кат.
духовенства велику сенсацію і російська партія в семінарії була
змушена надрукувати спростування проти цього погляду, напи-
сане, ніби, Маркіяном Шашкевичем. У ньому автор зробив докір,
що він [Лозинськнй] мав намір полонізувати русинів. Я одержав
згадану статтю священика Лозинського за 1834 р., потім видане
також ще у 1834 р. спростування на неї священика зі Шкла Ле-
вицького, нарешті, брошуру теолога Шашкевича на цю ж тему,
що з’явилась друком у 1836 р. в Перемишлі, і пересилаю вашій
екселенції ці три твори в додатку для високого перегляду із заува-
женням, що цей захист кириличного алфавіту не має вказаного
Мохнацьким докору Лозинському (котрий, крім того, названий там
людиною, сповненою доброї волі), а виявляє гарячу прихильність
до руської мови і кириличного алфавіту, і не має зовсім ніякої
політичної тенденції і ніякої антипатії до польської мови і літе-
ратури...
5. Шашкевич протягом останніх, трьох років перебування в се-
мінарії, звичайно взимку, з дозволу консисторії, як стверджували,
виїжджав у Броди і залишався там від двох до трьох місяців і
вертався, наділений російськими срібними рублями, чим підтвер-
джувалась і без того поширена між його прихильниками думка,
що ці поїздки здійснювались в інтересах росіян.
У зв’язку з цим я попрошу гр.-кат. митрополита представити
мені точні пояснення про всі обставини: чи взагалі виїжджав
Шашкевич, як часто, на скільки часу і з якою метою, залежно від
обставин обов’язково продовжу розслідування цієї справи *.
6. Приблизно через вісім днів після виключення Дмитра Мох-
нацького в 1837 р., у Шашкевича, Устияновича і Плешкевича на-
чебто відбувся поліцейський обшук, під час якого нібито були
пред’явлені претензії до багатьох пісень, написаних у російському
дусі, а також до рукопису одного підручника для руських народ-
них шкіл, складеного в російських інтересах. Цей рукопис ніби-то-
цензура визнала як підозрілий. Тому було прохання до Крайової
президії пояснити характер і переконання укладачів, котрими
* Див. док. № 124.
215
звинувачений назвав Шашкевича, Устияновича і якогось Галець-
кого. Ректорат висловився про цих осіб ніби прихильно. Пізніше
звинувачений довідався від віце-ректора Левицького, що укадачі
цього твору в обхід цензурного розпорядження надрукували -його
в Офені чи Пешті.
Крім того, я повинен зазначити, що згідно з доданими актами
президії № 64 і № 1406 вихоавнцям гр.-кат. семінарії Миколі
Устияновичу і Плешкевичу під час ревізії, у,вказаний Мохнаць-
ким час, з боку ректорату, зрозуміло, було висловлено зауваження
відносно деяких книг і творів *. Але серед них не було рукопису
підручника для руських народних шкіл і взагалі про цей рукопис
тут нічого не відомо.
Втім, здається, в основі цих зізнань Дмитра Мохнацького ле-
жить розслідування, яке велось відносно укладеного в 1835 р.
Шашкевичем руського твору «Зоря» **. Цей твір за вимогою Ва-
шої ексцеленції розглянули професор моральної теології тутеш-
нього університету Венедикт Левицький і пан митрополит, і після
того, як обидва визнали його недопустимим до друку, Ви, Ваша
ексцеленціє, визнали згідно високого розпорядження від 31 червня
1835 р. це питання полагодженим з поміткою «сіатпаіиг ***».
У додатку я знову надсилаю для високого перегляду представле-
ну паном митрополитом доповідь, оскільки з неї і з доданого від-
гуку цензора Левицького виходить, що цей твір, звичайно, був
здатний викликати спогади про релігійне і політичне гноблення
русинів, якого вони начебто зазнали від польського уряду під
впливом єзуїтів і збудити гіркі відчуття, а також міг дати привід
звинуватити гр.-кат. духовенство в симпатіях до Росії і до неуні-
.атської церкви, через що проти укладача Шашкевича все-таки
виникла деяка підозра, що він цією книжкою мав намір виклика-
ти антипатію до латинського духовенства та унії та домогтися
зближення з російським урядом і церквою. Те ж, що цей твір, на-
чебто пізніше надрукований в Офені чи Пешті, неправда. Звинува-
чений, очевидно, знову сплутав з ним іншу книжку, яка була на-
друкована з ініціативи теологів Шашкевича, Вагилевича і Якова
Головацького в Офені в обхід існуючих приписів під назвою
«Русалка Дністрова», про що я мав честь представити Вашій екс-
целенції донесення від 24 жовтня 1837 р., 25 листопада 1837 р.
№ 8972, підтверджене документами ****...
Що ж стосується Дениса Зубрицького, то це, звичайно, правда,
що 2-й зошит твору «Куз с!о Ііізіогіі пагоби гизкіе^о Оаіісіі і
Иіегагсіїіі сегкіеитіеі Іетге кгбіехузіхуіе» у своїй первісній формі
виявив ворожу тенденцію щодо польського правління і унії грець-
кої церкви з римською, яка відбулася при цьому правлінні. І, що
особливо важливо, він негативно відповів на поставлене там пи-
тання: чи мали право митрополит і п’ять єпископів, котрі з ним
* Див. док. № 57.
** Див. док. № 2—5, 8—12.
*** Не допущено (лат.).
**** Див. док. № 52, 55.
91В
Об’єднались, без згоди решта духовенства і усіх станів народу
вступати в унію і чи могла її підпорядкованість апостольському
престолу з’єднати народ, котрий про це не спитали і більшість
якого протестувала проти цього.
До цього твору додався документ руською мовою, де унія по-
казана як наслідок обману.
На донесення губернського радника ф [он] Залеського від
12 грудня 1839 р., яке додається, де згадуваний твір докладно і
точно оцінено, Ви, Ваша ексцеленціє, розпорядились високим роз-
порядженням від 29 лютого 1840 р., щоби він був змінений відпо-
відно до вказівки названого губернського радника. Після того, як
було усунено всі подібного роду ущипливі і недозволені місця, твір
надруковано.
З представленого досі з’ясовується, що наведені Дмитром Мох-
нацьким факти ні в якому разі не достатні, щоби довести само по
собі неймовірне, не вмотивоване належним чином існування орга-
нізованого тоавриства, яке діє серед тутешнього г.-кат. духовен-
ства в інтересах неуніатської церкви і російського уряду. Навпа-
ки, не підлягає сумніву, що частина молодого гр.-кат. духовенства
сумлінно займається вивченням руської мови та літератури і в цій
справі підтримує також зв’язки з іншими слов’янськими літерато-
рами, наприклад, з Погодіним і Мацієвським у Росії, Копітаром у
Відні, Шафариком у Празі. Чи не ховається за цією літературною
справою також політична, поки що не можна з певністю ні ствер-
джувати, ні заперечувати. Тому необхідно постійно пильно слід-
кувати за подіями в руській і взагалі- слов’янській літературі *.
У зв’язку з цим дозволю собі звернути увагу Вашої ексцеленції
на найновіший твір празького літератора Шафарика під назвою
«81о\уепзку пагойоріз, зезіахуіі Рачуеі Логеї Зхаіагік, 8. 5. тар-
рои.— XV Ргаге, [1] 842», у якому вміщена карта усіх слов’янських
країн. У цій карті дві третини Галичини названі Малоросією і по-
значені кольором Російської імперії, назви міст, всупереч свідчен-
ню історії і всупереч мовному вживанню, наведені чисто москов-
ською мовою. Наприклад, там називається Лемберг — Львов, Гро-
дек—Городок, Злочев — Злочов, Трембовля — Теребовль і так
далі. Назви, які не можна почути в Галичині навіть з уст руського
селянина. Ймовірно, в основі твору Шафарика лежить суто літе-
ратурна тенденція, проте не підлягає сумніву, що автора з та-
ким же правом можна підозрювати в російсько-панславістській
орієнтації, як це трапилось щодо Шашкевича і Дениса Зубрицько-
го. Та які б не були мрії і прагнення в окремих головах, я дотри-
муюсь твердого переконання, що серед тутешніх русинів взагалі
немає ні бажання потрапляти під російське правління, ні прагнен-
ня відмовлятися від унії. Переважна більшість цього народу скла-
дається з селян, котрі, напевно, добре знають, що вони при росій-
ському пануванні були би цілком і повністю віддані на поталу
поміщикам, тоді як в австрійському уряді вони вбачають захист,
* Див. док. № 73, 80.
217
до якого можуть з довір’ям звернутися з кожною кривдою 344. Цей
захист для селянина більш цінний, ніж спорідненість народів, до
якої він цілком байдужий. Постійний приплив селян з сусідніх
російських провінцій — Волині і Поділля в Галичину, який був би
ще значніший, коли б не треба було, згідно з існуючою домовле-
ністю, повертати їх назад, виразно і практично показує, до якого
правління руський селянин належав би більш охоче.
Що стосується необізнаних людей з вищих класів народу, та-
ких, як адвокатів, службовців, лікарів, літераторів і дрібних шлях-
тичів, то, вони, як правило, досить освічені, щоби плекати бажан-
ня потрапити під таке правління, де, як відомо всьому світу, па-
нує так багато брутальності, сваволі і зіпсованості. У наш час
таке бажання цілком суперечило б прагненню середніх класів, і
якщо в цьому класі русинів виявляється прагнення до політичних
змін, що звичайно, трапляється рідко, то, мабуть, це носить швид-
ше характер лібералізму, ніж симпатії до росіян...
Хоч я повинен бути загалом спокійним щодо настроїв русинів,
проте приділятиму цьому важливому питанню постійну увагу, щоб
не залишити поза увагою будь-яких змін, які б могли статися у
політичних настроях і симпатіях цієї чисельної частини мешканців
краю.
Втім, мені здається, назріла необхідність встановити через від-
повідних окружних старост нагляд за всіма тими колишніми ви-
хованцями грецької] семінарії, котрих Мохнацький назвав як
членів російської партії. Це зумовлюється частково тим, що сам
Мохнацький їх участь у тому товаристві лише припускає, а част-
ково тим, що я в своїй уяві не можу відділити діяльність цієї пар-
тії в інтересах російського уряду від дій проти унії. А відносно
останнього переконаний, що завдяки ревності пана Левицького,
всією душею відданого католицькій церкві і австрійському уряду,
так само як і ревності пана перемишльського єпископа Снігурсь-
кого, перейнятого такими ж переконаннями, і вікаріального єпи-
скопа Яхимовича вдасться своєчасно розкрити і паралізувати
прагнення ворогів уряду і католицької церкви, спрямовані проти
унії обох релігій. Не залишилися, звичайно, без цілющого впливу
також відомі Вашій ексцеленції чудові пасторські послання на цю
тему згаданого пана митрополита 345.
Крім того, це питання має настільки делікатний характер, що
я повинен був би потурбуватися про те, аби повідомлення бага-
тьох окружних старост і встановлення останніми нагляду не ви-
кликали передчасної уваги і хвилювання умів. Тому я поки що
обмежуся, крім вже вказаних розпоряджень, тільки тим, що поре-
комендую старості Золочівського округу, в якому в селі Новосіл-
ках виконує обов’язки парафіального священика Шашкевич, вста-
новити за Маркіяном Шашкевичем постійний пильний нагляд,
оскільки він, за свідченням Мохнацького, належить до керівників
цієї партії [і], як зазначено вище, у зв’язку з рукописом «Зоря»
викликав підозру, роздобуду через поліцію дані про спосіб мислен-
ня і поведінку префекта семінарії Малиновського, і, нарешті, вста-
218
новлю теперішнє перебування Юліана Ямінського, котрий не за-
значений у духовному тематизмі.
Наскільки я через це або окрім того шляхом моєї дальшої
пильної уваги до цього предмету зможу досягти вартих уваги ре-
зультатів, обов’язково повідомлю про них Вашу ексцеленцію.
Дозвольте виразити Вам найвищу повагу, з якою маю честь за-
лишатися Вашої ексцеленції покірний слуга
[Ф.] Кріг
Львів, 16 вересня 1842 р.
Українсько-руський архів.— Т. 3.— С. І73—189. Переклад з німецької.
№ 124
1842 р., вересня 16. Львів.— ЗАПИТ ПРЕЗИДІЇ ГАЛИЦЬКОГО
ГУБЕРНСЬКОГО УПРАВЛІННЯ ДО МИТРОПОЛИТА М. ЛЕВИЦЬКОГО
У СПРАВІ ВИЯСНЕННЯ ПРИЧИН ТРИВАЛИХ ВІДЛУЧЕНЬ
М ШАШКЕВИЧА З ДУХОВНОЇ СЕМІНАРІЇ В ОСТАННІ РОКИ ЙОГО
НАВЧАННЯ
Найдостойніший п[ане] митрополите!
Як з’ясувалося, колишній гр.-кат. теолог Маркіян Шашкевич.
який тепер виконує обов’язки парафіяльного священика в Ново-
сілках Золочівського округу, в останні три роки свого перебуван-
ня в семінарії мав звичку вибиратися зимою на подорожі за доз-
волом консисторії, і був відсутній по два-три місяці.
Маю честь просити Вашу ексцеленцііо люб’язно мене повідо-
мити, чи ці відомості є обгрунтованими, потім — коли, як часто, на
який час і з якою метою М. Шашкевич виїжджав з семінарії. Далі
просив би Вашу ексцеленцію повідомити мене про теперішнє міс-
це знаходження колишнього гр.-кат. теолога Юлідна Ямінського,,
який одночасно з Шашкевичем перебував у семінарії, родом з Ту-
ринська * Сяноцького округу.
З глибокою повагою маю честь бути найвідданішим слугою Ва-
шої ексцеленції
[Підпис нечіткий].
Львів, 16 вересня 1842 р.
Записки НТШ.— Т. 106.— С. 128—129. Переклад з німецької.
№ 125
1842 р., вересня 22. Відень—ВКАЗІВКА МІНІСТРА ВНУТРІШНІХ СПРАВ-
АВСТРІЇ И. ЗЕДЛЬНІЦЬКОГО ГЕНЕРАЛ-ГУБЕРНАТОРОВІ ГАЛИЧИНИ
Ф. д’ЕСТЕ ЩОДО НАДІСЛАННЯ ІНФОРМАЦІЇ ПРО НАСЛІДКИ
ПЕРЕВІРКИ СВІДЧЕНЬ Д. МОХНАЦЬКОГО ПРО ІСНУВАННЯ
В ГАЛИЧИНІ ПРОРОСІЙСЬКОГО УГРУПОВАННЯ
В[аша] королівська] в[исокосте]!
Донесення керівника Львівського кримінального суду президії
галицького апеляційного суду про хід слідства в справі державної
* У тексті помилково: «Тиггапік».
219
зради було представлене останньою ц.-к. вищому управлінню юсти-
ції, а цією придворною установою і нашою доповіддю доведене До
відома його ц[ісарської] величності, який резолюцією від 11 ц [йо-
го] м [ісяця] зволив схвалити зауваження вищого управління юсти-
ції, щоб свідчення звинувачуваного Дмитра Мохнацького, згадані
в цьому донесенні, були піддані пропонованому поліцейському
розслідуванню.
Ці свідчення містять дані про існування і прагнення партії, що
діє в Галичині на користь Росії, а також інформації про багатьох
осіб, які відомі свідкові як прихильники цієї партії.
Вже в моєму вірнопідданому посланні від 29 січня ц[ього]
р [оку], я на підставі найвищого розпорядження його величності,
інформував Вашу високість щодо показань звинувачуваного Ген-
риха Богданського про прояви русизму в Галичині і Ви, Ваша
високосте, в посланні від 8 березня ц[ього] р[оку] № 208 мило-
стиво зауважили, що такі підступи не повинні знайти відгуку в
Галичині.
Пізніше: галицька Крайова президія в донесенні від 25 квітня
ц[ього] р[оку] № 512, представила мені детальний рапорт керів-
ника Львівського кримінального суду щодо проведеного у Львові
процесу в справі державної зради, в якому на основі свідчень зви-
нувачених Мартина Лапчинського, Томаша Райського та Карл Жу-
ковського було вказано, що як серед гр.-кат. духовенства в Гали-
чині, так і серед інших місцевих жителів утворилася про російська
партія. Я вважав своїм обов’язком листом від 21 червня ц[ього]
р[оку] знову звернути увагу галицької крайової президії на такий
стан справ, тим більше, що співпадання свідчень різних звинуваче-
них давали підставу припустити, що такі підступи дійсно мали і,
можливо, ще мають місце в Галичині.
Це припущення ще більше підтверджується вище доданими по-
казаннями Дмитра Мохнацького. В них є дані, які наштовхують
на думку, що в Галичині організувалося справжнє діюче в росій-
ських інтересах товариство.
В усякому разі справа, на мою думку, вимагає як завбачливо-
го, так і наполегливого поліцейського розгляду. Я вважаю, що для
обгрунтування цієї думки тут необхідно звернути увагу на те, що
саме Мохнацький керував вказаними підступами як серед семіна-
ристів, так і серед екстерністів із всіх чотирьох теологічних кур-
сів, що навчалися у Львові в час його перебування в семінарії
(1838 р.). Він також вказав на їх приблизне місце перебування і на
те, що Маркіян Шашкевич — священик Львівської гр.-кат. єпархії,
перебуває на службі російського і [мператорського] уряду. Колиш-
ній начальник семінарії, що тепер займає посаду віце-ректора —
Іван Ільницький, кажуть, був членом тієї російської партії і мав
багато російських творів, а колишній семінарист Юліан Ямін-
ський, що вербував Мохнацького в цю партію, згідно з останніми
свідченнями, очевидно, добре ознайомлений із її спрямуванням і
відгалуженнями тощо.
Відносно розпорядження В[ашої високості] щодо перевірки до-
220
стовірності показань звинуваченого Мохнацького з метою визна-
чення дальших офіційних заходів, зокрема, поліцейського розслі-
дування, то я залишаю це на розсуд Вашої високості. Одночасно
прошу В[ашу] в[исокість] проінформувати мене про результати
цих заходів, додавши при цьому згадане на початку донесення
кримінального суду *.
[Й.] Зедльніцький
Відень, 22 вересня 1842 р.
Українсько-руський архів.—Т. 3.—С. 189—191. Переклад з німецької.
№ 126
1842 р., вересня 29—30**. [Львів].— ДОНЕСЕННЯ МИТРОПОЛИЧОЇ
КОНСИСТОРІЇ ГАЛИЦЬКОМУ ГУБЕРНСЬКОМУ УПРАВЛІННЮ ПРО
НАДІСЛАННЯ ВИЯСНЕННЯ ПРИЧИН ВІДЛУЧЕННЯ М. ШАШКЕВИЧА
З СЕМІНАРІЇ В ОСТАННІ РОКИ ЙОГО НАВЧАННЯ
Згідно з високим розпорядженням від 16 вересня' 1842 р;,
№ 1066, всепідданио доповідаю високоповажній ц.-к. Крайовій
президії, що згідно з доданим тут донесенням ректорату тутеш-
ньої семінарії колишній гр.-кат. теолог Маркіян Шашкевич дійсно
в останні три роки перебування в семінарії за порадою лікаря для
зміцнення свого здоров’я раз на рік виїжджав до своєї матері в
[с.] Княжне Золочівського округу.
Дозвіл консисторії, що видавався з цього приводу кожного ро-
ку, виписувався на чотири тижні, але Шашкевич ніколи не повер-
тався у визначений термін, лишаючись через слабе здоров’я завж-
ди на довший час в селі, а саме: вперше в 1835 р. з 29 березня до
2 вересня, тобто на чотири місяці; вдруге в 1836 р. з 26 квітня до
4 червня, тобто на п’ять тижнів; втретє в навчальному році 1837
з 27 грудня 1836 р. до 5 травня 1837 р„ тобто понад чотири місяці.
Цей самий Шашкевич тепер є парафіяльним священиком в Но-
восілках Золочівського округу. Перед переведенням його на вищу
посаду місцева консисторія всепіддано направила запит високо-
поважаній ц.-к. Крайовій президії від' 4 січня ц[ього] р[оку],
№ 3933, чи його переведенню не перешкодить догана за порушен-
ня цензурних правил. За високим президіальним рішенням з цього
приводу від 9 лютого 1842 р., № 710 він був утверджений на по-
саді дійсного парафіяльного священика 23 березня ц[ього] р [оку].
У справі Юліяна Ямінського ректорат семінарії повідомляє, що
в навчальних роках 1835, 1836 він знаходився в семінарії. Ходять
чутки, що він уже помер. Я звертаюся до перемишльського єписко-
па Г. Снігурського, до дієцезії якого належав Ямінський, з про-
ханням надіслати донесення в[исокій] Крайовій президії з цього
приводу.
[Підпис відсутній]
Записки НТШ.— Т. 106.— С. 129—130. Переклад з німецької.
* Див. док. № 121.
** Донесення датується за публікацією.
221
№ 127
1842 р„ жовтня 16. Відень.— ПРОПОЗИЦІЯ МІНІСТРА ВНУТРІШНІХ
СПРАВ Й. ЗЕДЛЬНІЦЬКОГО ІМПЕРАТОРОВІ АВСТРІЇ ФЕРДИНАНДУ І
ЗОБОВ’ЯЗАТИ ПРЕЗИДІЮ ГАЛИЦЬКОГО ГУБЕРНСЬКОГО УПРАВЛІННЯ
ВЖИТИ ВСІХ ЗАХОДІВ ДЛЯ ВИКРИТТЯ І ЗНЕШКОДЖЕННЯ
БУДЬ-ЯКОЇ МОЖЛИВОСТІ ПОЛІТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ГАЛИЧИНІ
НА КОРИСТЬ РОСІЇ
В [аша] і [імператорська] в [еличпосте]!
Згідно з повідомленням президії ц.-к. вищого управління юсти-
ції, Ви, Ваша величносте, на вірнопідданську доповідь, якою зга-
дана президія довела до найвищого відома Вашої величності до-
несення № 70 керівника Львівського кримінального суду галиць-
кому апеляційному суду, передане останнім вищому управлінню
юстиції, відносно подальшого ходу процесу про державну зраду,
зболили наложити резолюцію від 11 вересня п [оточного] р [оку],
якою розпорядились, щоби у зв’язку із свідченнями звинувачува-
ного Дмитра Мохнацького, наведеними в тому донесенні, було
проведено пропоноване поліцейське розслідування.
У цих свідченнях є зізнання про стан і прагнення партії, що
діє у Галичині в інтересах Росії, а отже і про багатьох осіб, кот-
рі були відомі свідку як прихильники тієї партії. Вони [зізнання]
знаходяться у прямому зв’язку з відомостями, одержаними у цій
справі у Львові уже раніше, під час слідства про державну зраду,
на які посилається [Ваш] найвищий власноручний лист від 29 ли-
стопада м [инулого] р [оку] і [моя] вірнопідданська доповідь від
4 липня ц[ього] р[оку], відтворена тут мною, а також вказане по-
слання ц.-к. вищого управління юстиції від 14 травня ц[ього]
Р [оку].
На підставі найвищої резолюції від 13 цього місяця, повідомле-
ної мені згаданим посланням, думаю, Галицька крайова президія
вже тоді повинна була розпорядитися з приводу свідчень, котрі
зробили звинувачувані Мартин Лапчинський, Томаш Райський і
Карл Жуковський про стан проросійських настроїв партії у Га-
личині, домовитися з керівником Львівського кримінального суду
більш докладно розглянути справу і результати повідомити згада-
ній крайовій президії для вжиття необхідних поліцейських за-
ходів.
Цей більш докладнний розгляд було досягнуто тепер з допомо-
гою згаданих докладних свідчень Дмитра Мохнацького. І я зі сво-
го боку відразу після того, як мені про це повідомили із вищого
управління юстиції, звернувся до й[ого] корол [івської] високості
найсвітлішого пана ерцгерцога Фердинанда, генерал-губернатора
Галичини з проханням розпорядитися, щоб підтвердили достовір-
ність чи голослівність вказаних свідчень з допомогою належного
в такому випадку розслідування з можливо більшою точністю.
З моїм згаданим вище розпорядженням збіглася додана тут
доповідь галицької Крайової президії, з якою ця остання предста-
вила мені в єдиній копії вказані зізнання Дмитра Мохнацького,
222
що знаходяться в згаданому раніше донесенні керівника Львів-
ського кримінального суду. Таким чином, вони розглянуті і з по-
літичної точки зору оцінені детально, а його повідомлення додано,
після чого було зроблено розпорядження згідно з вказівками для
Г аличини...
Наймилостивіший пане! На мою в[ірно]п[іддану] думку га-
лицька Крайова президія вичерпно, по усіх пунктах і в усіх від-
ношеннях оцінила справу, про яку йде мова, і я вважаю, що мені
нічого заперечити проти його зваженої думки, яка склалась внас-
лідок багаторічного досвіду спостереження над характером гали-
цького населення, тамтешніми відносинами, над стосунками з при-
кордонною Російською імперією.
Те, що вона розпорядилася у поліцейському відношенні, я та-
кож цілком повинен схвалити і залишаю за собою право у випад-
ку, якщо Ваша величність нічого іншого не накажуть, зобов’язати
Галицьку крайову президію дальше повідомляти про результати
вищезгаданих починань і про наступні розпорядження.
В разі необхідності я також буду вживати заходів у вказаній
справі і турбуватися про те, щоби з боку вказаних галицьких
органів влади було докладено всіх зусиль як шляхом ретельного
контролю за допомогою цензури за творами руської літератури,
так і шляхом взаємопорозуміння з керівництвом гр.-кат. духовен-
ства та іншими відповідними поліцейськими засобами, щоби мож-
ливі такого роду підступи, якщо такі в Галичині дійсно мали б
місце, своєчасно розкрити і шляхом ефективних заходів знешко-
дити.
[Я.] Зедльніцький
Відень, 16 жовтня 1842 р.
Українсько-руський архів.— Т. 3.— С. 191—193. Переклад з німецької.
№ 128
1842 р., жовтня 29. Львів.— ІЗ ЗАПИСКИ ГЕНЕРАЛ-ГУБЕРНАТОРА
ГАЛИЧИНИ Ф. д’ЕСТЕ МІНІСТРОВІ ВНУТРІШНІХ СПРАВ АВСТРІЇ
И. ЗЕДЛЬНЩЬКОМУ ПРО БЕЗУСПІШНІСТЬ СПРОБ ЗНАЙТИ
ПІДТВЕРДЖЕННЯ ДОСТОВІРНОСТІ СВІДЧЕНЬ Д. МОХНАЦЬКОГО
ЩОДО ІСНУВАННЯ в ГАЛИЧИНІ ПРОРОСІИСЬКОГО ПОЛІТИЧНОГО
УГРУПУВАННЯ
...З цього грунтовного президіального донесення Ваша ексце-
ленція може зробити висновок, що свідчення Дмитра Мохнацько-
го про існування та діяльність згаданої партії є дуже невірогід-
ним. Якщо дійсно така партія, яка за чисельністю в жодному ви-
падку не може бути значною, існує, то небезпека поширення її
при загалом неприхильному ставленні в краї до російського уря-
ду, не повинна хвилювати.
Достовірність свідчень Дмитра Мохнацького стає ще більш сум-
нівною у зв’язку з проведеним тим часом розслідуванням, оскільки
згідно донесення ц.-к. директора поліції від 27 вересня поточно-
го] р[оку] № 524, що додається, префект гр.-кат. семінарії Мали-
223
новський, якого свідок охарактеризував як ворога католицької
церкви, відомий як релігійна і в політичному відношенні благона-
дійна людина. Так, у зв’язку з відходом у 1839 р. грецької церкви
в Росії від унії34е, у виданому в Аугсбурзі творі «Меизіе ХізсИ-
іапде бег каіоІізсИеп КігсИе іп Киззіапб» він наводить багато
доказів на захист унії. Згідно з донесенням Чортківського окруж-
ного старости від 18 ц[ього] м[ісяця] № 67, гр.-кат. священик
Михайло Борисикевич, на якого Мохнацький посилався як на учас-
ника вечора, влаштованого у 1836 р. в гр.-кат. семінарії начебто
на честь імператора Росії, заперечує твердження про проведення
у вказаний час будь-якого вечора. І, врешті, теолог Маркіян *
Шашкевич, теперішній гр.-кат. священик у Новосілках, перебуваю-
чи в семінарії, за повідомленням консисторії від ЗО вересня п [о-
точного] р[оку], виїжджав на деякий час з дозволу консисторії
не в Броди, як твердив Мохнацький, а у зв’язку із [погіршенням]
здоров’я, в Підлисся ** Золочівського округу, де проживає його
мати.
За таких обставин я вважаю дальше поліцейське розслідуван-
ня цієї делікатної справи тим менш доцільним, оскільки гр.-кат.
теолог Юліан Ямінський, від якого Мохнацький, за його словами,
одержував відомості про існування організованої російської пар-
тії, за свідченням перемишльського гр.-кат. ординаріату від 8
ц[ього] м[ісяця], № 2534 помер ще 14 квітня 1838 р. У зв’язку
з цим, відпадає можливість повного з’ясування джерел походжен-
ня, існування і розширення згаданих підступів.
Між іншим, я і надалі приділятиму увагу цим справам і пові-
домлю Вашу ексцеленцію про можливі важливі спостереження.
Е[рц]г[ерцог\ Фердинанд
Львів, 29 жовтня 1842 р.
Українсько-руський архів.— Т. 3.— С. І93—194. Переклад з німецької.
№ 129
1842 р., не раніше грудня б*** [Новосілки].— ЛИСТ М. ШАШКЕВИЧА
ДО М. КОЗЛОВСЬКОГО ПРО НАДІСЛАННЯ ЙОМУ книжкових
НОВИНОК З УКРАЇНИ: АЛЬМАНАХУ «ЛАСТІВКА» 347 ТА ЗБІРНИКА
ПОЕЗІЙ А. МЕТЛИНСЬКОГО
Рідні, любезненькі!
Несеться воздухами до Вас, мої миленькі, шпарка «Ластівка»;
ой ластівка ж то, ластівка! Такої ще ніхто зроду не бачив, бо не
то іно, що гарно виспівує та щебече та так, мов примовляє, а то
ще і на зиму не ховається, і все снується, і все літає, і все виспі-
* У публікації «Мартіш».
** У публікації помилково «Новосілки».
*** Дата встановлюється на підставі листа відповіді М. Козловського, який
датовано «Утішків, дня 5 декамвр[ія 1 ] 842 [р.]». Див.: ЛНБ УРСР,— Від. рук.—
Ф. 142, спр. 6; Записки НТШ — Т. 58,—С. 37; О. О. Дзьобай. Вказ. праця,—С. 41.
224
ж»
тог,
«я .<$&' 4» ^«''^вйг^^ел-я'^е*
*&? -/«?іглг«*
**» ае^т^ & «$»*»
ел^йгл^'' --^.«т?
^даГ — и
. ^Г^, !ЙЖ>^
^*<;«
Ж»^/, л м<а?Й«^іЄ^
Перша сторінка листа М. Шашкевича до М. Козловського. 1842 р.
8 8-1177
вує, що забудеш і біду, і горе, і смуток, і журбу, і здається тобі,
що завсіди весна. От така-то летить до Вас ластівка!
При ластівці ступає вагою сановитий, сумний, казав-бись, пре-
старий Могила 348 і заглядає не так, як ластівка, весело в віконця,
а ступає під землю в могили, цілує давній порох, обнімає кості,
а нагорнувши там сили у свої груди, гуляє з вітрами по степах
або з вороном попід небеса. От так, братчику! Потішся з ни-
ми, полюбуйся, пожурися і поплач, а небавком назад їх до нас
пришли.
Коли-сь, може, деякий знайшов жемчуг, що мать наша Русь
розронила, заховай або до нас передай: все то, разом нанизане
(насиляне), вчиниться великим сяючим намистом для тої пишної
цариці. Може, з моїх нісенітниць знайшов-єсь дещо 349,— пришли
мені, щоб я передав Головацькому, може, йому ся дещо знадо-
бить 35°.
Ми от так якось живемо, тай наш маленький, видиться, не
слабший. Рабі би-сьмо, щоб і ви ніколи смутку не зазнали. Бувай-
те нам здорові та веселі!
М[аркіян] і Ю/лія] Шашкевичі
Прийміть і від мене низенький поклін М. Тимняк331.
От, от, був би-м забув. Основ’яненкових повістей другу книж-
ку352 потому пришлемо. Прехороша там Маруся, окаянний п’яню-
га Нечипір і таки живісінький на патреті солдат; побачиш сам
небавком, коли вже з Основ’яненком довше будеш балакати.
Треба мені тонісінького папірця на лист до Устияновича, а не
маю, лиш такий, якого тобі дві болони на заміну посилаю; уділи
мені, будь ласкав.
Маркіян
От ще одно, мої любенькі! Наш маленький захотів на святого
Николая охреститися. Отже ж, він вам ся низенько кланяє і мо-
вить, що коли ви його ся відкинете і ним ся цурати будете, він
долі не матиме. Отже ж, і ми з ним разом дуже, а дуже лебедимо:
не відмагайтесь, будьте ласкаві, і будьте через хрест святий рід-
ними нашому синові вдруге *.
ЦНБ АН УРСР.— Від. рук.— Ф. і, спр. 47 097. Автограф.
Опубл.: Зоря Галицька, яко альбум иа год 1860.— С. 495—496; Записки НТШ.— Т:. 58.—
СІ 37; Писання Маркіяна Шашкевича.—С. 231—232;Петраш О. Невідомі автографи М. Ша-
шкевиц^га*. С. 64; Письменники Західної України Зб—50-х років XIX ст.— С. 126—127; Ша-
шкевич Маркіян, Вагилевич Іван, Головацький Яків.— Твори.— С. 129—130.
* На обкладинці листа напис: «Високоповажному пану А. Гладкому353
і дорогим землякам-українцям на пам’ятку передав Володимир Шашкевич» 354,
226
№ 130
1842 р., грудня 22*. Новосілки,— ЛИСТ М. ШАШКЕВИЧА ДО
М. КОЗЛОВСЬКОГО ПРО НАДІСЛАННЯ ЙОМУ КНИГИ ПОВІСТЕЙ
Г. КВІТКИ-ОСНОВ’ЯНЕНКА
Милий брате Михайле!
То сяк, то так я ся догадував, чому-то не приїхали-сте до нас
в неділю або хоч в понеділок. Колис-те, може, най бог заступить,
хворі, тож дармо, а коли, дай боже, здорові, то нам дуже, Жалко
на вас, що відцуралис-те ся нас та й нашого маленького бідолаш-
ку, що навіть русина не було, який би його до хреста святого по-
тримав.
Вже може, вичитав-есь Могилові думи і «Ластівчині» пісін, тож
передай, бо вже тра відсилати до Львова, а натомість на Тобі
Грицька Основ’яненка повісті. Напиши мені, будь ласкав, як Тобі
ся видять думи Могили і як до тебе промовляла «Ластівка».
Коли вже, може, мої нісенітниці позбирав-єсь, то передай до
мене,— вже я Тобі згадував, нащо вони мені потрібні.
Г[осподин] Тимняк, що Вас дуже бажав видіти на святого Ни-
колая, покланяється до Вас; а моя жінка добре сердита, однак
Вас від серця цілує.
Бувайте здорові та веселі!
Маркіян...
Четвертей
Писання Маркіяна Шашкевича.— С. 232—233; Письменники Західної України ЗО—50-х років
XIX ст,—С. 127; Шашкевич Маркіян, Вагилевич Іван, Головацький Яків,— Твори,— С. 130.
№ 131
1848 р„ травня 27, Ловів.—ДОНЕСЕННЯ ЛЬВІВСЬКОЇ ЦЕНЗУРИ
ПРЕЗИДІЇ ГАЛИЦЬКОГО ГУБЕРНСЬКОГО УПРАВЛІННЯ ПРО
НАДРУКУВАННЯ У ВАРШАВСЬКОМУ ЖУРНАЛІ СТАТТІ, ЯКУ СЛІД
ТРАКТУВАТИ ЯК ВИПАД ПРОТИ АВСТРІЇ
У представлюваному разом з відгуком цензури журналі, що
з’явився у Варшаві під назвою «Денница» (березень, 1843 [р.])
на 188 сторінці є стаття про Галичинузбв, яка при дружніх стосун-
ках між Австрією і Росією та при добре налагодженій цензурі у
Варшаві, усе ж таки повинна здаватися дивною.
Я вважаю своїм обов’язком люб’язно довести до відома про це
шановній ц.-к. президії, оскільки мовчання про цей випадок, якщо
проти неї не буде рекламації, не будуть висунуті хоч які-небудь
слабкі бар’єри, з боку уряду буде виглядати як запрошення вар-
шавської цензури до запеклих нападів на Австрію панславістських
письменників.
І. Канкоффер
Львів, 27 травня 1843 р.
ЦДІЛ УРСР у Львові,— Ф. 146. оп. 7, спр. 2401.—Арк. 16—17. Рукопис. Оригінал. Переклад
з німецької
* Лист датується на підставі змісту і порівняння його з док. № 129. Він є
відповіддю на листа 1842 р. (№ 129), отже, писався у 1842 р. Згадка про «чет-
вертої® (четвер) після свята Миколи (18 грудня у XIX ст.) вказує на 22 грудня.
8* 227
№ 132
1843 р.. червня 19. Львів.— РОЗПОРЯДЖЕННЯ ПРЕЗИДІЇ ГАЛИЦЬКОГО
ГУБЕРНСЬКОГО УПРАВЛІННЯ. КЕРІВНИЦТВУ ЛЬВІВСЬКОЇ ЦЕНЗУРИ
СИСТЕМАТИЧНО СЛІДКУВАТИ ЗА НОМЕРАМИ ВАРШАВСЬКОГО
ЖУРНАЛУ «ДЕННИЦА» НА ПРЕДМЕТ ВИЯВЛЕННЯ НОВИХ
МАТЕРІАЛІВ. ЗДАТНИХ ЗБУДЖУВАТИ ПРИХИЛЬНІСТЬ ДО РОСІЇ
Представлений разом з донесенням від 27 ц[ього] м[ісяця] за
№ 904 березневий номер журналу «Денница», що виходить у Вар-
шаві, в якому заслуговує, звиачйно, на увагу стаття про долю
галицько-руської мови через помітну виразну прихильність до ро-
сійщини, повертається управлінню цензури і ревізії книг разом з
доданим цензорським висновком та з вимогою й надалі уважно
слідкувати за тенденцією і спрямованістю цього журналу і допо-
відати про все, що заслуговує на увагу.
[Ф.] Кріг
Львів, 18 червня 1843 р.
ЦДІА УРСР у Львові,— Ф. 146, оп. 7, спр. 2401.— Арк. 22—23. Рукопис. Чорновнк. Переклад
з німецької.
№ 133
1843 р„ липня 1. [Львів].— З ЛИСТА І. ВАГИЛЕВИЧА ДО
Я. ГОЛОВАЦЬКОГО З ПРОХАННЯМ ВИСЛАТИ МАТЕРІАЛИ ІЗ ТВОРІВ
УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ, НЕОБХІДНІ ЙОМУ ДЛЯ НАУКОВОЇ
ПРАЦІ
Пане побратиме!
Тішить мене, що Ти гаразд труждаєшся в літературі, по своїй
парті, яку від бога маєш. 1 наші краяни виступлять в жизнь євро-
пейську як народ, уцивілізований прикметно до духу и потреби
веремня.
Від половиці березня я є у Львові, де, ходячи в своїх оруду-
ваннях, що є можна, занимаюся літературою. До «Символіки» 386
поробивєм виписки із пісенників Смолера, Ербена, Ліпінського і з
інш[их]. До «Демонології» 387 — із Вальвазора і із інш[их]. До
«Коляди» 358 — із Гавлічка, Фаєрпатського і інш[их].
Я хочу скоро кінчити «Символіку» і «Праздник Коляда», але
перед ще узнав-єм за конечне потрібне іздати сочиненіє «Статьи
о южнорусском язике». Міг би і Ти мені дещо в тім помочи, аби-сь
прислав деякі свойства южноруського язика в Уграх і слів із кіль-
ка десяток. Также дещо короткого, повного опису, стих із якої кни-
ги, що я її не маю, напривід, книжки: повісті Г. Квітки, стихотво-
ренія Гулака-Артемовського, Т. Шевченка «Кобзар» і «Гайдама-
ки», [І.] Котляревського «Енеїда» і пр [оче]. Добре би було,
аби-сь написав і оцінку кождого сочиненія, а я на Тебе ся покли-
чу...
Чув-єм, що Ти маєш Збірник пісень южноруських на II части-
ни] , іздавай їх якнайборше, бо лише Ти потрафиш подати їх
228
пригіжно; і для мене придало би ся розглядіти їх для «Симво-
ліки»...
Твій товариш Даліибор]
1.7.1843 [р.]
Кореспонденція Якова Головацького в літах 1835—49.— С. 85—87; Шашкевич Маркіян,
Вагилевич Іван, Гсловацький Яків.— Твори.— С. 206.
№ 134
1843 р., липня 26(14). Львів,— З ЛИСТА І. ВАГИЛЕВИЧА ДО М. ПОГОДІНА
ПРО КОНЧИНУ ВИДАВЦЯ «РУСАЛКИ ДНІСТРОВО!» М. ШАШКЕВИЧА
[Пречесний господине!]
...Тутки дещо до «Москвитянина».
7 * косня ** умер южноруський литератор, священик ГІОСПОДИН]
М. Шашкевич, іздатель «Русалки Дністрової» в Будині 1837 (р.].
Він був родимий із Підлисся *** окр[уг] Золочів в 1811 г,****,
син священика. Учився в Бережанах і у Львові, де був свячений
1838 г.*****. Видав він ще статтю по-польськи «Азбука і АЬесасІ-
1о» в Перемишлі 1836. Коли-м ся з ним познайомив 1829 г., був
тогді веселий молодик, говорив много розумного, пустого, його
лице бліде і очі голубі мали щось в собі привлекательного. І тог-
ди він много писав, але лише стихи по-польськи. Послі знайомство
із пустаками-бурсаками наробило му много диха, так що і його
отець через нього умер.. Так хоть і віддався більше общеслов’ян-
ській літературі, а особенно філології, через горе утратив здоров’я,
так що від 1835 г. уже розвивалася недуга, на котру і умер. В ру-
копису лишив перевід старочеського стихотворенія («Кгаїегіуотвку
гикоріз» и «Євангеліє» св. Іоанна перефразоване..."
Д. М. В[агилевич]
Львів, 14(26) косня ** 1843 [р.].
Письма к М. П. Поголину из славянских земель,— С. 640. 643.
№ 135
1843 р„ вересня 12. Львів.— З ЛИСТА К. ЗАПА ДО Я- ГОЛОВАЦЬКОГО
ПРО ПРОХАННЯ О. БОДЯНСЬКОГО НАДІСЛАТИ ЙОМУ ЗРАЗКИ
НАРОДНИХ ПІСЕНЬ ТА ПОЕТИЧНИХ ТВОРІВ З ГАЛИЧИНИ
Милий друже!
...Твій рукопис я віддав сьогодні пану Зубрицькому, щоб він
подав його до цензури. Позавчора були у мене в гостях канонік
Венедикт Левицький з Малиновським, і я при тій нагоді показував
йому «Марусю» 359 та просив його, щоб він в ній довго не кохався.
* В публікації помилково «5».
** Народна назва місяця косень відповідає червню.
*** В публікації помилково «Княжа».
**** В публікації помилково «1812».
***** В публікації помилково «1836».
229
Федір Матвійович Боровський (Карел Гавлічек) 360 написав ме-
ні у квітні дуже цікавого листа, в якому я нічого дурного не зна-
ходжу, як [це вважає] Далибор-Іван Вагилевич. Насамперед, він
пише про свою подорож до Києва, Москви, потім про російську
літературу, про лекції Бодянського, потім про Москву і життя ро-
сійське.
Мені здається, що він досить пильно збирає, і багато мені обі-
цяв, що все зробить. Кобринському (Йосафату) * 361 я дав його ли-
сти з додатком, щоб добре все запам’ятав і Тобі правильно усно
все передав. Я був на того чоловіка злий, тому що він давав стіль-
ки наївних запитань, що мені навіть не хотілося відповідати.
Між іншим, маю Тобі сказати, що Гавл[ічек] пише про прохання
Бодянського до Тебе, чи не міг би Ти для його всеслов’янської
хрестоматії виділити кілька галицько-руських народних пісень і
декілька [творів] у вищому стилі **. Тобто він хоче зробити дві
хрестоматії, одну простонародну, другу — вищу. За це він обіцяє,
що вишле Тобі книги, які тільки скажеш, щоб лише Ти хотів.
Зараз якраз я пишу Гавлічкові, щоб він мені вислав збірник
творів Гоголя і нову історію малоруську, яка недавно вийшла.
Отож, Ти вишли мені пісні, написані всі разом на тонкому папе-
рі, щоб я зміг вислати туди листом...
Накінець будь здоровий і потіш мене скоро дечим добрим
Твій Карел-Владислав [Зал]
Львів, 12 вересня 1843 р.
Кореспонденція Якова Головацького в літах І835—49.— С. 88—89.— Переклад з чеської.
Ай 136
1843 р., жовтня 3 (вересня 21). Березань.— ІЗ ЛИСТА П. ЛУКАШЕВИЧА
ДО І. ВАГИЛЕВИЧА ПРО ОЗНАЙОМЛЕННЯ Т. Г. ШЕВЧЕНКА
З «РУСАЛКОЮ ДНІСТРОВОЮ» ТА ОЦІНКУ ХУДОЖНЬОЇ
ДОСКОНАЛОСТІ АЛЬМАНАХУ
Брате Далиборе Николаєвичуі
Письмо Ваше від 3-го липня із Львова ледве дотягло послід-
ніх чисел серпня... Коли Вашу листину получив, той час з паном
Шевченком читовали Вашого «Мадея», що есте напечатали в Бу-
димі 362. Дуже жалко, що таковую поезію народную оставили. Да-
рите нас чистою мовою бескидською, бо вона наша прадідівська.
Ще не мало би нам услуг сказали, коли би описали весь народ
руський, живущий в Карпатах, з їх обичаями, преданіями і наріч-
чями...
В битність Шевченка у меня я предложив йому заімствовать
некоторії слова і форми Ваші, на что він согласився. Напишіте,
где тепер Головацький Яків Федорович. Я перед ним остаюсь мно-
го виноват, не отвічавши на його письмо, но то не значить, щоби
* Помітка в дужках внесена Я. Головацьким.
** Див. Док. № 137.
230
я його позабил. «Літопись Львівськая» 363 хорониться у мене яко
зіниця ока, а що не тиснена, то тим нічого не потеряла, дасть бог,
вийде, і може в лучшу годину, а ще до неї найшов другую і сукупно
їх іздам. Через Шевченка в ноябрі відправлю в Петербург в цен-
зуру. Да проситиму Вас прислать народнії складання карпатору-
сів, а особ[ливо] їх обрядні пісні...
Терпіте, Друже, і ми не мед п’ємо: вкупі каша їсться...
Платон Лукашевич
1843 года сентября 21. Березань.
Україна (Київ).— 1930.—№ 3—4. Березень — квітень.—С. 69.; Возняк М. У століття «Зорі»—
Ч. 2.—С. 310—312.
№ 137
1843 р., листопада 4 (жовтня 22). Коломия.— З ЛИСТА Я. ГОЛОВАЦЬКОГО
ДО О. БОДЯНСЬКОГО ПРО НАДІСЛАННЯ ЙОМУ ЗАПИСІВ НАРОДНИХ
ПІСЕНЬ З ГАЛИЧИНИ І ЗАКАРПАТТЯ ТА ПОЕЗІЙ М ШАШКЕВИЧА
І М. УСТИЯНОВИЧА
Милостивий паноньку!
По желанію Вашому * посилаю Вам народних пісень галицько-
руських і кілька поезій, досі ще ніде не печатаних364. Всі пісні
збирані із уст миру в різних сторонах Галицької Русі. Я знарошне
Вам вибирав із різних сторін, а іменно: із Задністрянського Під-
гір’я і Горішшя (Погір’я) Надвислоцького і дві із Угорської Русі,
щоб лучче показати розмаїті відміни бесіди галицького піднаріччя.
На листку А — думки або співанки, на В — самі обрядові пісні
(цвіт народної поезії). Колядки номери 1 по 10 збирані на Підгір’ї
над рікою Стриєм, 10-а, 11-а, 12-а — над Висловом, у горах Ся-
ноцьких; весільні пісні (або ладкання, від слова Ладо; відти
«ладнати» — пісні весільні співати) також там зібрані...
Коли Ваша воля і потреба, то більше найдете пісень, а може,
і кращих, в печатних збірниках. Не дивуйте, що так мало поезій
вищого слоту посилаю. У нас піснетворення народне багатше, як
книжне, учене; мало маємо поетів правдивих. Віршоробів най-
шло би ся доволі, бо є того цвіту по всьому світу, та й у нас
чимало, бо й не так цвіту, як бур’яну. Прошу імена авторів ли-
шень початковими буквами назначувати. У нас в Галіції все пово-
лі йде — мало новин літературних, бо І давнини небагато.
Господина Зубрицького «Літопись города Львова»365 по пів-
треті года вийшла із цензури — і що диво, же все, що львівська
цензура помазала, то у віденській зовсім пропущено, на злість па-
нам ляхамі
Заносилося було щось на часописи малоруську 366, котра мала
видаватися у Відні, але ж бо тяжко упросити, аби друкувалося
кирилицею (гражданськими буквами), та тому мало до неї охоти,
бо русини воліли би, щоби жодної не було словесності, як би мала
* Див. док. № 135.
231
Поезія Т. Шевченка «На вічну пам’ять Котляревському» у копії Я. Головацько-
го. 40-ві роки XIX ст.
бути латинськими (польськими) буквами. Та, відав, із того або
крапне трохи, або борше ті хмари зовсім розійдуться.
Більшу надію маємо на своїх молодих братів у своїм краї, усе
то більше розпространяється дух руський, всі раді би, скільки
сили, помагати і підносити, будити народність, всюди займається
русчина, молоді і старим дрімакам не даФть заспати, але принуку-
ють до ділання. Є в роботі [проект], аби язик руський міг бути
запроваджен до тривіальних, і, коби можна, і до нормальних ні-
мецьких шкіл у цілій Галіції, де русь переважує. Щось чутка хо-
дить (та ледве правдива), що граматика і словесність польського
язика мають бути заведені до гімназії і філософських заведеній.
За шість літ, чую, упросили собі пани у його величества цісаря
тую ласку, щоби те проізволення при новім розпорядку шкільнім,
котрий колись наступити має, у діло ввійшло. А за бідними руси-
нами нікому ся вступити, аби для них хоч одну кафедру, хоч одну
школу випросити, хоч русинів є за п’яту часть всіх слов’ян, авст-
рійському жонду підвласних.
Дякую Вам дуже красненько за казки Іська Материнки. Коли
Ваша ласка, то і на потім не забувайте мене. Тою самою дорогою
пришліть дещо для голодних бідняків, що для них всяка руська
книжка — невидальщина. Присилайте, з ласки Вашої, що з нових
малоруських сочиненій або із великоруських історичеських, нази-
дательних і пр[оче] —Скальковського, Снегірьова, Сахарова, або
що з пам’ятників давньої літератури і пр.— «Русские достопам’ят-
ки», Нестора літоп[ис] або другі літоп[иси], Даниїла Паломника,
хоч би і Карамзінову історію із доповненням господиня Строє-
ві367. Що ласка Ваша — все прийме братія галицька завдячна і
буде старатися Вам чим добрим відслужити.
Пробачте, що так пізно посилаю пісень — не я виноват, но мені
так пізно знати дали.
Прощайте і нас не забувайте.
Ваш щирий побратим русии Яцько Чепеленько
Коломия, 4 листопада (22 жовтня) [1]843 р.
Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР.— Від. рук., ф. 99, № 70.— Арк. іб.
Автограф.
Опубл.: Письменники Західної України ЗО—50-х років XIX ст.—С. 288—290; Шашкевич
Маркіян, Вагилевич Іван. Головацький Яків.—Твори.—С 311.
№ 138
1843 р., листопада Р —З ЛИСТА І. ВАГИЛЕВИЧА ДО Я. ГОЛОВАЦЬКОГО
ПРО КРИТИЧНИЙ ВИСТУП Й. ЛЕВИЦЬКОГО ПРОТИ «РУСАЛКИ
ДНІСТРОВОЇ»
Любезний приятелю!
Дякую Ти за відпис на мій лист. Я давно дещо збирався до
Тебе опять написати, але не було о чім, а то для того, що я тогди
був у гостині у своїх родителів.
233
Недавно писав до мене г [осподин] Лукашевич, де і о Тобі спо-
минав *...
Левицький печатає в Перемишлі замітки о «Русалці Дністро-
вій»368, де мені ся найбільше дістало; але я нічого не відповім...
Твій щирий старший товариш Д. І. Н. Вагилевич
9 листопада [18]43 р.
Кореспонденція Якова Головацького в літах 1835—49,— С. 91—92.
«N2 139
Кінець 1843 р.** — 3 ЛИСТА А. ПЕТРУШЕВИЧА 369 ДО Я. ГОЛОВАЦЬКОГО
З ВИСЛОВЛЕННЯМ ВДЯЧНІСТІ ЗА НАДСИЛАННЯ КНИГ, ОДЕРЖАНИХ
З РОСИ
Чесний ієрею!
Новоосвячений ієрей Йосафат передав мені дві книжки: Хом’я-
кова370 і Дмитрієва371, а одну Погодіна на перечтеніє, на них Ваш
підпис; так я виджу, Ви єще і до нині не забуваєте на мене. Знаю
я добре, що я Вам винен. Ви-сьте перший зажегли в мені огень
отчинної любві. Чи тямите, літ тому вже п’ять минуло, коли Ви,
перебуваючи єще в Львові, незнаєм, через брата свого, не одну
вижичили-сьте мені книжку? Накінець що за радість, познакоми-
ли-стеся лично зі мною. Щаслива була то година життя мого. Ви
знаєте, я блукався манівцями. Ви-сте справили мене на биту до-
рогу. Коби не Ви, чужа була би для мене слава роду руського, ні-
мії гроби вітців, а серце не било би ся так сильно в грудях моїх
при гадці судьби і долі нашої. Дякую Вам за пересилку книжок.
Мої всі мисли за Вами горнуться...
А. Щетрушевич}
Кореспонденція Якова Головацького в літах 1835—49.— С. 94—95.
№ 140
1844 р., лютого 6. [Відень].— З ЛИСТА І. ГОЛОВАЦЬКОГО ДО
Я. ГОЛОВАЦЬКОГО ПРО ТВОРЧІ ЗВ’ЯЗКИ І ВИДАВНИЧУ ДІЯЛЬНІСТЬ
ОСТАННЬОГО
Ярославе, соколе мій сизенький!
...Так минув рік, другий — судьба над Тобою увисла: прийшло
із тяжелим серцем з-поміж родини і свойні у далеку чужиноньку
ступати! Тямлю, як нині, колись-те ся прощали біля Зимної Води,
йшло під осінь, сонічко спочивало, а Ти однісенький, як палець.
Кількоро шмаття у хустині і пара чобіт — тай стільки всього.
І грошенят ледви чи досить було — із тим пустився у світ! Але
господь печалився Тобою, і вів за рученьку помежи братію сло-
* Див, док. № 136.
** Лист датується за публікацією.
234
в’янську. Тут межи ними либонь чи не друга Твоя епоха: пізнав-
єсь чесного Верещинського, Лучкая; над Дунаєм широким, поваж-
ним, под печю отця Коллара споважніли й Твої гадки і доспіли
плода рясного. Тут виробилася сила Твоя моральна до такої сте-
пені, якої би я ще і пойняти не встиг. Побідивши нужду і тугу за
родиною, повернув-єсь щасливо домів, хоч не раз, не два під тяга-
рем покладу Твого і скарбівні — книг — із безсиля стогнав,
омлівав на дорозі! А «Русалка Дністровая», «Приповідки», «Похід
по Галицькій і Угорській Русі» були первістками Твоїх родолю-
бивих трудів! Відтіля все дальше а стальше поступаєш певним, по-
важним кроком...
Іван Головацький
6 лютня [1]844 [р.]
Кореспонденція Якова Головацького в літах 1835—49,—, С. 101, 103—104.
№ 141
1844 р„ лютого 20. [Відень].—З ЛИСТА Г. ГОЛОВАЦЬКОГО ДО
Я. ГОЛОВАЦЬКОГО ПРО НАМІР ВИДАТИ ЛІТЕРАТУРНИЙ АЛЬМАНАХ
ТА ПРО ПОЕЗІЮ Б. ЗАЛЕСЬКОГО
Ярославе, соколе мій сизенький!
...Скажи ж тепер, братчику, чи не пора мені застановитися
над самим собою?... Радби я розпочав ту нову епоху не ділом лі-
карським, але таки нашим народним. Думаю уложити на спосіб
новорочника писмечко під назвою «Вінець галичанам в
подарок уплів І [ван] Г [словацький]... Коли маєш дещо
найлучшого, то пришли, але уважай, дещо може темного, так щоб
вияснити примітками, також рад би-м всі пісні, що мені прислав-
єсь, знати, від кого, по імені і по прізвищу. Нема ся нам чого таї-
ти із справедливою справою... Пізніше дам Тобі обширнішу вість
о «Вінці», і чи буде на сей, чи на [18] 45 год. Із приятелів не при-
слав ми ніхто нічого — знать виглядають всі діла якого...
Пр. Цибульський в Берліні відчитує сего року «СіЬег Уоікзроезіе
бег Зіачуеп». Міцкевичеі чтенія 372 суть по тутейши книгарнях в
німецькім переводі. Много в них гадок нових, геніальних, але за-
падини вплив переважає. Якийсь Мікшічек іздає в Берні «Казки
моравські народи і»...
Читав-єм недавно «Р о е г ] е» Богдана Залеського 373 — «Писк
об зіери» (Рггу£гу\ука бо почує] роег]і)»— прекрасно співає о
діяннях всього чоловічества, від Адама і найдавніших часів, доки
і історія не сягає, всі епохи історії огульної, взлетівши духом сте-
повим під небесами...
Що за пречудні пісні! Але коли все одно товче! Йому Слов’ян-
щина польська в голові...
Маю ось перед собою: «Питу а биткі Вокбапо\уе» — також,
де глянеш, то чудо які хороші. Но лиш тая нещаслива проклятая
манія нас всіх перекінчиками поробити. Язик пливе як водою, на-
родові із губів вийняті гадки, но лиш спольщені, та до розуму
235
промовляють, але до серця не прив’яжуть! Ой! коб то нам такого
півця, таких дум, духом би постала Малорущина і засіяла би
краще усіх паростей слов’янських...
Бувайте всі хатою здорові і гараздуйте, ваш брат
Іван Головацький
20 лютня £1]844 [р.]
Кореспонденція Якова Головацького у літах 1835—49.—С. 101, 108, 111, 114, 110, 118, 120.
№ 142
1844 р„ квітня 19. Львів.— З ЛИСТА К. ЗАПА ДО Я. ГОЛОВАЦЬКОГО
ПРО ВІДМОВУ ЛЬВІВСЬКОЇ ЦЕНЗУРИ ДАТИ ДОЗВІЛ НА ДРУКУВАННЯ
ПОВІСТІ Г. КВІТКИ-ОСНОВ’ЯНЕНКА «МАРУСЯ»
Наймиліший друже!
Пересилаю Тобі лист, надісланий [І.] Срезневським через
п[ана] Міліковського... Твій лист з піснями* я відіслав Волин-
ському, а заодно написав, що Ти відступиш йому цілу свою збір-
ку 374 так, як Ти мені повідомив...
Рукопис Твоєї «Марусі»** відхилений цензурою не через зміст,
а через правопис і українські слова...
Бувай здоров. Твій друг
Карел-Владислав [Зон.]
У Львові, дня 19 квітня 1844 р.
Кореспонденція Якова Головацького в літах 1835—49,— С. 122—124. Переклад з чеської.
№ 143
1844 р., серпня 8 (липня 27) [Львів].— ЛИСТ Я. ГОЛОВАЦЬКОГО ДО
І. СРЕЗНЕВСЬКОГО ПРО НАДІСЛАННЯ ЙОМУ ЗАПИСІВ НАРОДНИХ
ПРИСЛІВ’ЇВ
Милостивий господине!
Посилаю Вам жадані приповідки, витовкувані коротенько, як
можна було помістити, може, дещо закоротко, якось прихапці, не-
ясно, але що ж було робити? І так назбиралося багато, а хотів
об’яснити їх як належить,— то бог знає, який би лист був великий.
От Вам ще кілька приповідок, що у книжці 375 не були поміщені:
«Громада — великий чоловік: як плюне, то і війта втопить»,
«Доки попа — попадя, як не стане попа — пропадя», «За попом
дзвонять, а попадю з села гонять», «Лях — дев’ятденник», «Ляше,
ти блудиш!», «Однаково їздити», «Мудрий лях: по шкоді, як ко-
билу украли, він стайню замкнув», «Страхи — на ляхи, а русин не
боїться» або «Страхи — на ляхи, та і русинові дістанеться», «Ні-
мець— голоколінець», «Німець а верба — де посадиш, то ся при-
* Див. док. N5 137.
** Див. док. № 135.
236
йме», «Німця не перепишеш, жінки не перелюбиш», «Без приносу
нема фолосу» (\Уігкпп£) * (кажуть ворожки, аби їм шо дати).
Я Вам ще не подякував за ласкаво прислані книжки — скаже-
те, невдячен! Ніт, не невдячен, але ніщо було писати, а так, на
пусто-дурно Вас замітувати моїми листами не потрібно. Я получив
«Українські] балади» 376, «Запор (ожскую] старшину]» 377, «Дум-
ки...» Могили 378, «Нат]алку] Полтавку»379, «О предмете стати-
стики]», за що дякую сердечно. Дисертації Костомарова, о котрій
мені пишете, я не дістав. Вбудуче, коли ласка якими книжками
обдарити, прошу: надпишіть на кожній книжці, кому посилаєте.
Матеріалів до історії Хмельницького у мене нема; сли хто їх
має, то, певно, пан Зубрицький,— до нього прошу удатися.
Недавно писав мені Далибор, що дістав від Вас лист, у котрім
жадаєте записків кстаті жизні народу южноруського. Не мале то
завдання — поле широке. Найшло би ся і в мене, та не знаю, з
якого кінця починати, не знаю, чого Вам іменно треба і в якій бар-
ві, яким способом.
Не споминаєте мені слова за грамоти і пісні, котрі я ще ізпо-
чатку 1843 г. одним чехом [Гавлічком], їдучим до Москви, пере-
слав. Знать, не получили-сте?
Із новин літературних від нас небагато сподівайтеся. У людей
нові книжки рахуються сотнями, тисячами, а в нас і на пальцях
нема що лічити...
«Марусю» Основ’яненкову не позволила цензура ** — не так про
содержаніє її, як про правописання та українські слова (!!!), «нам
не понятні». Даремний мій захід!
Із сим зостаюся
Ваш щиросердний друг і поважатель Яцько Чепеленько
8 серпня/27 липня 1844 [р.]
Материальї по истории возрождения Карпатской Руси.—Т. 1.— С. 172—174; Шашкевич
Маркіян, Вагилевич Іван, Головацький Яків.— Твори.— С 312—313.
№ 144
1844 р., після жовтня 5***. [Коломия].— З ЛИСТА Я. ГОЛОВАЦЬКОГО ДО
Д. ЗУБРИЦЬКОГО ПРО ОДЕРЖАННЯ ЙОГО «ХРОНІКИ МІСТА ЛЬВОВА»
І ПРО БАЖАННЯ й. СОКУЛЬСЬКОГО ПРИДБАТИ ВИПУСКИ ЖУРНАЛУ
«ОТЕЧЕСТВЕННЬІЕ ЗАПИСКИ» 380 ТА ІНШІ РОСІЙСЬКІ ВИДАННЯ
Милостивий государе!
Я получил Вашей «Літописі города Львова» 6 екземплярів],
із коїх три екземпляри уже продані. Как скоро продам і остальні
два екземпляри], сейчас перешлю деньги к Вам. За подарений
мені екз[емпляр] благодарю покорно. «Отечественньїе записки» я
послав к Вам через моєго шурина семінариста Дионисія Бура-
* Дія, вплив, ефект (нім.).
** Див. док. № 135, 142.
*** Лист датується за публікацією.
чинського на первих днях місяця октября і думаю, что Ви до сей
пори уже прлучили їх. В противном случаї благоізволите спросити
у вищеіменованого питомця ІІІ-го года. Єсли би Ви благоізволили
і остальні VI тома прислать для перечтенія в Коломию почтовим
возом, і еще яких-небудь книг руських, я би очень поблагодарил.
У г[осподи]на Запа єсть для мєня несколько чеських книг, что
прошу покорно і етіє присовокупити к присилці Вашій, когда бла-
гоізволите удовлетворить просьбі моїй. Ваша «Літопись» для мєня
і моїх добрих сусідів, коїм я єю сообщал, чрезвичайно поправи-
лась. Мій сусід і друг, г [осподи] н отець Сокульський желаєт еті
всі тома «Отечественних записок» для себя от Вас откупить і ко-
гда би Ви більше книг русских ілі русских журналов, н[а]пр[ик-
лад^ «Московитянина» 381, «Библиотека для чтения» 382 і пр. благо-
ізволили єму отсупить, він тотчас заплатить за онії і по присланії
книг відішлет деньги, прошу всякої книги лавочну ціну сообщить
нам.
[Підпис відсутній]
Кореспонденція Якова Головацького у літах 1835—49.— С. 129—130,
№ 145
1844 р., листопада 5 (жовтня 24). Пістинь.— З ЛИСТА Я. ГОЛОВАЦЬКОГО
ДО О. ВОЛИНСЬКОГО ПРО ОБСТАВИНИ СТАНОВЛЕННЯ НАРОДНОЇ
СЛОВЕСНОСТІ В ГАЛИЧИНІ
Чесний господине!
...Питаєте, що у нас коїться в письменнім світі, дивуєтеся, що
Червона Русь менше Вам звісна, ніж Америка. Правда! Але ж
ледве є в світі де така сторона, де би так мало робилося, так ма-
ло писалося і печаталося, як у нас. Галіція найбідніша область з
того огляду із всіх австрійських! Причин тому багато. Русини,
правда, жиють на своїй питомій землі, в своїм отечестві вони самі
первії населенці, первії обитателі сеї землі, але нарід руський
понижен, придоптан, прибит до землі ляшиною, не може і досі го-
лови піднести. Предці руська народність ще жиє і досить сильна,
хотя ледве у самім простонародді — найлучшим доказом того, що
жодна друга словесність не може пустити глубоко корінь на несво-
їй землі, не може приймитися. Поляки самі кажуть, що із всіх
областей давньої Польщі Галіція в плоди словесності найбідніша.
Тим менше Німеччина приймається. Коли Австрія загорнула під
високу руку свою наше отечество, то шляхта руська заможніша
або уже була спольщена, або була на тій дорозі зляшитися. Духо-
венство, піднесене ласкавим австрійським правлінням, не багато
дбало за народність, лиш за тим гонило, якби во всім в правах і
образованню зрівнятися із шляхтою і духовенством римського іспо-
відання, тим же, хотячи і не хотячи, сторонила від рущини. Для
того і само духовенство найбільше причинилося до знищення ка-
тедр руських в філософськім і богословськім факультетах 383. Пре-
подавання слов’янсько-руські філософії і богословія замінені (1809)
238
латинськими. Так самохіть утратилисьмо добродійство, котрого досі
жоден народ словянський в Австрії не мав і не має! Від того часу
потахали в нас все чужії соки, докись-мо зовсім ним не пересякли.
Професори філософії і богословія руського зовсім забуті, їх пре-
подавання рукописні або печатні пішли в нітвісті. Язик руський
винужден із урядових діл, ізо шкіл, остався в одній церкві попри
слов’янсько-церковнім. Поволі-поволі занедбалася і наука церков-
ного язика і так грозив нам совершенний упадок народності ру-
ської! Аж недавно —от около десять літ тому або щось, більше
назад, як зачав-ся появляти дух інший — дух руський. Ні геній не
пробудив здрімалу народність, ні жодне важне проісшествіє не по-
трясло народом, хиба грім, котрий у сусідстві загримів 384, або
приклад других слов’янських народів прочумав і нас. Зраз)' пока-
залися лишень деякі вірші, пригодові радісні або печальні, котрі
ледве не зовсім вирахував пан Максимович у «Киевлянине» * І
дуже милосердно і ласкаво осудив. Потому минуло рік, два — не
показалося нічого. Здавався вже первий огонь народної словесно-
сті пригасати! Але ніт! Не погас тот священний огонь, лиш тихо
розжарювався, щоби ще ясніше розсвітити пітьму нашого обзору.
І от теперка показалося одного року більше книжок, чим уперед
за кільканадцять, і то не полулисткові вірші або переводи, не од-
нохвильнії плоди, але труди кільколітнії, не поляками видавані
пісні народні, котрі хотіли нам свою азбуку польську накинути і
до своєї словесності нашу приліпити, не сварки, не перетики ** за
азбуку, але грубілії книжки, таки русинами для русинів видані.
Побідив руський дух!..
Шкода лишень, що галицьким писателям так мало знакома мо-
лода література малоруська на Україні, через що дуже збиваю-
ться з дороги народного слова і одні впадають в польщину, тай
псують чистонародний, ізустний язик, котрий так прекрасно цвіте
в піснях народних, а другі, хотячи його прибрати і прикрасити із
церковно-слов’янського язика взятими формами, впадають на дру-
ге бездоріжжя, котре тілько літ не дало'розвитися істинно народ-
ній словесності, і вїдклоняються від тої непринужденної, щиросер-
дечної, а разом і благородної простоти, котрою лиш простонарод-
ний южноруський язик похвалитися може...
Видно із того, що галицько-руськую словесність подібна доля
спіткала, як сербськую, і у нас заноситься на суперечку межи чи-
сто народним слотом (которого защитником у сербів був Вук Сте-
фанович Караджич) та й межи мішаним, макаронізованим (хотя,
думаю, у нас ледве найдуться такі загонисті і запеклі поборники
церковно-слав’янського язика, як у сербів 385), але надія, що із луч-
шим пізнанням народного домашнього язика і словесності народ-
ної, котра на Україні процвітає, переможе сторона народна.
...Шкода, і велика шкода, що сего року помер Маркіан Шаш-
кевич, іздатель «Русалки Дністрової» (у Будимі, 1837) і перевод-
* Див. док. № 114.
** В тексті «перераки».
239
Чик Королеводвірської рукописи. Сей високим дарованієм обдаре-
ний муж був так же великим любителем і цінителем народності...
Із сим прощайте Ваш щиросердечний Я. Федорович [Головацький]
24~го жовтня ,
Пістинь, дня [1]844 [р.]
’ 5-го листопада л
Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР.— Від. рук.— Ф 99, № 70.— Арк. 10—
11. Автограф.
№ 146
1844 о., листопада 29. Львів.— ІЗ ЛИСТА Д. ЗУБРИЦЬКОГО ДО
Я. ГОЛОВАЦЬКОГО ПРО НАМІР НАДІСЛАТИ ЙОМУ ЧЕРГОВІ ТОМИ
ЖУРНАЛУ «ОТЕЧЕСТВЕНННЕ ЗАПИСКИ»
Шановний і шляхетний друже!
...«Записок» шість томів * приніс мені з семінарії Петрушевич.
Не знаю, чи пан з ним знайомий, чи ні, це дуже здібний, цікавий,
молодий чоловік... Як тільки В. Зап, якого я буду шукати, пере-
дасть мені чеські книжки, зараз же вишлю пану п’ять томів «За-
писок», бо 27** том у св[ященика] Левицького у Шклі. Прошу
тільки, щоб сам їх читав, бо пан уміє шанувати книжки, а видно,
що ті шість томів, які я одержав, були в руках особи, яка не вміє
шанувати. Найдальше за 14 днів будуть [вони] вже в Коломиї.
Маю велику повагу до особи в [ельможного] св[ященика] Со-
кульського, але не можу йому зараз відступити «Отечественньїх
записок». Як пану відомо, в них знаходиться розділ «Современная
хропика законодательства»... ,
. [Д.] Зубр[ицький]
Львів, 29 листопада 1844 р.
Кореспонденція Якова Головацького у літах 1835—49.— С. 133—135. Переклад з польської.
№ 147
1845 р„ березня 19. Львів,—З ЛИСТА К.-В. ЗАПА ДО Я. ГОЛОВАЦЬКОГО
ПРО ПОШИРЕННЯ СЕРЕД ПОЛЬСЬКОЇ ІНТЕЛІГЕНЦІЇ ВИГАДОК
ЩОДО ПАНСЛАВІСТСЬКИХ СИМПАТІЙ ГАЛИЧАН
Милий друже!
...У поляків 386 вважається найбільшим проступком, якщо хто-
небудь є панславістом, а я маю честь бути зарахованим до них...
Що нам і вам, русинам, поляки під приводом того панславізму на-
шкодили перед владою, того їм пан біг в небі не відпустить. Якби
Ти знав усе те, як ганебно поводилися, особливо звільнені тепер,
інквізити, як нас очорняли, щоб обілити себе, то Ти сплюнув би...
Карел-Владислав [Зап]
У Львові, дня 19 березня 1845 р.
Кореспонденція Якова Головацького в літах 1835—49.— С. 147—149. Переклад з чеської.
* Дії в. док. № 144.
** В тексті помилково «127».
240
№ 148
1845 р., липня 9. Львів.— ПРОХАННЯ ПРЕЗИДІЇ ГАЛИЦЬКОГО
ГУБЕРНСЬКОГО УПРАВЛІННЯ ДО МІНІСТРА ВНУТРІШНІХ СПРАВ
АВСТРІЇ И. ЗЕДЛЬНІЦЬКОГО ПРО ПОВЕРНЕННЯ МАТЕРІАЛІВ
РОЗГЛЯДУ СПРАВИ ЩОДО ВИДАННЯ В ОБХІД ЛЬВІВСЬКОЇ ЦЕНЗУРИ
«РУСАЛКИ ДНІСТРОВОЇ»
Ваша високоблагородносте, графе!
Посилаючись на тутешнє донесення ‘від 25 листопада 1837 р.
№ 8972 щодо виданого в Офені теологом Головацьким в обхід цен-
зурних правил твору під назвою «Русалка Дністрова»*, маю честь
просити Вашу ексцеленцію повернути це донесення разом з мате-
ріалами слідства, тому що тепер за ініціативою книжково-ревізій-
ного управління йдеться про прийняття рішення в справі дальшої
долі збережених примірників відхиленого твору. Для цього ба-
жано ознайомитися з матеріалами згаданого слідства.
З повагою, у відсутність його ексцеленції пана губернського
президента,
Лазанський
Львів, 9 липня 1845 р.
Українсько-руський архів.— Т. 3.—С. 114. Переклад з німецької
Яа 149
1845 р„ серпня 7. Відень.— ПОВІДОМЛЕННЯ МІНІСТРА ВНУТРІШНІХ
СПРАВ АВСТРІЇ И. ЗЕДЛЬНІЦЬКОГО ГАЛИЦЬКОМУ ГУБЕРНСЬКОМУ
УПРАВЛІННЮ ПРО ПОВЕРНЕННЯ МАТЕРІАЛІВ РОЗГЛЯДУ ОБСТАВИН
ВИДАННЯ АЛЬМАНАХУ «РУСАЛКА ДНІСТРОВА» ТА СХВАЛЕННЯ
ВЖИТИХ ЗАХОДІВ У ЦІЙ СПРАВІ
Повертаючи в додатку Вашій ексцеленції представлені мені в
листі від 25 листопада 1837 р. № 8972 матеріали слідства про ви-
дання теологом Яково м Головацьким без дозволу місцевої цензури
в Офені твору під назвою «Русалка Дністрова» і, таким чином,
розв’язуючи питання, яке порушувалося в листі від 9 липня 1845 р.
№ 4355 **, я не маю заперечень щодо думки Вашої ексцеленції про
цю справу, а, отже, і щодо вжитих [в цій справі] заходів ***. Маю
честь виразити Вашій ексцеленції моє шанування.
[Д.] Зедльніцький
Відень, 7 серпня 1845 р.
Українсько-руський архів.—Т. 3.—С. 115—Ї16. Переклад з німецької.
* Див. док. № 55.
** Днв. док. № 148.
*** Див. док. № 168.
241
№ 150
1845 о.. жовтня 19 (7). Відень— З ЛИСТА І. ГОЛОВАЦЬКОГО ДО
Я. ГОЛОВАЦЬКОГО ПРО ПІДГОТОВКУ ДО ДРУКУ АЛЬМАНАХУ
«ВІНОК РУСИНАМ НА ОБЖИНКИ»
Милий братчику Ярославе!
...По Твоїй раді я чим скоріше забрався до мого «Вінка», і,
укінчивши перву часть, хотів в серпні подати до цензури, але
Миклошич 387 виїхав до своїх родаків на 4 неділь, так все перево-
лікло ся. За тим часом приїхав милостивіший воєвода 388, я дожи-
дав єго у Відні, але дарма. 2 вересня (зеріешЬег) поїхав я до него
(коло АУіепег-ІМеизіасН до ПгзсЬепсІогї). Дуже рад мене приймав і
на посвящення «Вінка» согласився. Повернувши, подав-єм до цен-
зури, і за 10 день вже було готове.
Сю перву часть «Вінка», як видиш, іздаю я в пользу і хосен за-
воднених галичан 389. Маю в тім свої причини у многих оглядах і
дуже важні. Пізніше колись побесідуєм о тім. Не хотів я Тобі пер-
ше писати, бояв-єм ся Твоєї розради, а знаєш, де би я Тебе у чім
не послухав. А так вже стало ся, напиши пропало.
Содержаніє «Вінка» таке: «Піснь воєводі»; «Приговір читате-
лям» (коротенький); «Хрещення Русі»; «Пам’ять Р. Шашкевичу»;
«Пінія Р. Шашкевича» (разом 25); «Статут Литовський»; «Роз-
прави і переводи... сербських пісень». Не хотів-єм у первій часті
великої розмаїтості; лучше вона удасться у слідуючих, буцім то в
слідствіє первої часті. Все займатиме ледве не 10 болон октавних,
ізданіє 1000 екземпл [ярів] буде стояти до 150 фл [оринів] к [онвен-
ційною] м [онетою].
Щоб мою ціль скоріше довершити, то я розписав передплату,
котра і у віденських газетах 8, 11 і 16 октобр[а] оголошена
була. По кількадесяти листів сего оглашенія з порученцями послав
я до Праги, Прешбурга і Загребли і до 2 віденських купців — бу-
дуть і там в «Новинах» 390 голосити...
Іван-Богдан [Головацький]
Відень, 19/7 жовтня (октобра) 1845 [р.].
Кореспонденція Якова Головацького у літах 1835—49,— С. 152—153.
№ 151
1845 р., грудня 5. Чернівці.— З ЛИСТА Я. ГОЛОВАЦЬКОГО ДО
О. БОДЯНСЬКОГО ПРО ПЕРЕШКОДИ НА ШЛЯХУ РОЗВИТКУ
ДЕМОКРАТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ
Милостивий пане шановний побратиме!
...Тут лишень витолкувати хочу, для чого, коли бесіда о нашій
народній словесності, я книжки польськії і німецькії підкладаю.
Така то наша доля, що по чужих щеблях лізти мусимо, аби ся сво-
го дохрапати. Народність руська не загибла, жиє, кріпиться, та
242
не з одним* ворогом боротися мусить. В Галіції ж польщина все
приголомшила, подавила русь. Русин просвіщенний встидається
свого язика, хапається польського, ним говорить, орудує, легше
[йо]му із’яснятися на польськім, наученім в школі і обществах, як
на своїм природнім. Для того і декотрі русини пишуть по-поль-
ськи. При тім польський язик оброблений, із установленими пра-
вилами, напротив, руський, слобідний в устах парода, до сего часу
сим похвалитися не може. Письменничество руське Держало духо-
венство завсігди в своїй опіці, і до сего часу держати хоче. Се же,
бравши церковно-слов’янський язик за давній руський, гулило і по-
нужковалося нар'одним ізустним язиком яко, по їх мнінію, попсова-
ним, іскаженим і не давало [йо] му книжно розвинутися, а все пхало
якийсь полу-слов’янський свій учений язик, котрий знов народову
до смаку припасти не міг. ...Але, хвалити бога, вже щось тая сто-
рона на силах опадати зачинає. Молодше покоління жадає народ-
ного язика в словесності, старе не здужає свого будинку підперти.
Із того распря межи молодим і старим поколінням, але у нас нема
жодної руської часописи, польськії і німецькії не приймають, для
того та справа виточилася аж на великий базар липський в Йор-
дановую «Літопись слов’[янських] літ [ератур]» 389. Була там роз-
права «Доля галицько-руського язика», із «Денниці» переведена,
критика «Біблійної історії» і сочиненій В. Гавришкевича, «Руко-
водство ко умноженію і годованій? садовини по селах і містеч-
ках».— В Перемишлі 1844, написана йосифом Левицьким, автором
«Малоруської граматики» і переводчиком Шіллерових балад...
Сей то Левицький старався о позволения видавання часопи-
сьма духовного содержанія (см[отри] «Денниця», 1843), і переміг,
переборов всі козні, підступи, зависних, передрозсудних наських і
ненаських людей і получив, накінець, право аж із Відня видавати
журнал духовний під надписом «Бібліотека бесід духовних». Тая
бібліотека має виходити в Перемишлі від 1846-го года, на рік
VI частей по п’ять листів і посвячена буде предметам [г]омілетиче-
ським, катехитичеським і проч. статтям духовного содержанія. Ці-
на пренумерати на рік 1 гульден (золотий ринський) ср [іблом]!
Тільки-то потішного на будуще. У Відні видає Іван Головацький
новогодник на рік 1846 під написом «Вінок русинам на обжинки
уплетен» гражданським письмом в народнім язиці малоруськім.
Будуть там поезії М. Шашкевича, так вчесне для словесності згас-
лого і переводи пісень нар [одних] сербських і другії статті.
1845-го видав І. Вагилевич у Львові «Сгашаіуки ї^хука гпаїоги-
зкіе§о», але не удоволив ні желанням народним, ні обіщанням,
як смо мали причину по нім жадати. Впрочім нічого нового...
Русинам тілько правлення ласки учинило, що наказано в ново-
ізданих школьних правах (ЗсЬиІуегїаззипд), щоби при головних
окружних школах (Наирізсішіеп) і тривіальних школах дітям
руським преподована була наука релігії в народнім руськім язи-
ці і щоби руськії діти по тих школах училися по руськи читати і
* В тексті помилково «одних».
243
писати. Але на нещастя, закон тот, як багато других спасительних
питань, у книжці, бо ніхто не хоче його слухати, нікому вступи-
тись за русинами. Милостиве правління соізволило, щоби шість
полків галицьких, в котрих більшинство русинів, мали своїх полко-
вих духовних гречеського уніатського обряду, що до сеї пори рим-
сько-катол [ицькі] заступали. Не раз було, що русини-солдати
[уніяти] по кілька літ несповідані ходили або воліли тілесну кару
знести, як мали піти до причащення до латинського священика.
Від якогось часу зачав і Рим нашими русинами клопотатися. Папа
римський милостиво зробив місце на 13 руських хлопців в місіо-
нерськім заведенні де ргора^апда Гіде *. В заведенні тім, котре
урядив небіжчик Копітар, мають бути между другими і русини
образовані на місіонерів (ледве не все навертати на унію) в своїм
народнім язиці образоватися через одного священика із Галіції
або русина, котрий мав би бути сим хлопцям і татом, і мамою, і
наставником, і учителем, і всім. Два роки вербували по цілій Галі-
ції і ледве шість хлопців знайшли, котрих сего року вислали до
Риму, але із духовенства ніхто не хоче їхати до Риму за наставни-
ка до тих дітей, і так воин самі, сиротята, загибають. Запевне всі
бояться парного воздуха римського, що так цураються. Отці-єзуї-
ти продовжують свої місії по містечках, але лиш по костелах —
до церков ніхто їх пустити не хоче. В самім Львові відправляли
свої місії, по площадях проповідали, як їх до костела де не хотіли
впустити. Як в Галіції польська стихія все перемагає, під себе гор-
не, так на Буковині все Німеччина опанувала і давить, хоть може
не так сильно, рущину і Волощину. Самі русини, удержавшіїся
при православії, радніше волохами називаються, напроти уніятів,
котрих звуть русинами. Русини же уніяти і православнії живуть
між собою, як в Прешбургу словаки католицькії із протестантами.
Уніяти пишняться своїм буцім вищим просвіщенням, а православ-
нії видять в них лишень міст, через котрий до римокатоликів пере-
ходиться. 'Гак щасливо удається австрійськеє йіуіде **. Уніятів на
Буковині дуже мало. Буковинськії православнії просили височайшеє
правління, шоб їм було позволено спровадити богослужебних книг
на слов’янськім язиці для руських із Києва або Москви, а для во-
лоських приходів—в волоськім язиці із Ясс і височайшеє прав-
ління милоство рачило їм тоту просьбу зовсім відказати... щоби не
було сношенія ні з Молдавією, ні з Росією. Звісно, що буковин-
ськії православнії не мають своєї друкарні (в Львові і Перемишлі
є уніатськії), для того мусять всі свої богослужебнії книги доста-
вати аж із Пешту, або коли відти неможно, то так, як во время
оно, переписувати! Предці височайшеє правління, ласкаве для бу-
ковинців, позволимо православним в Чернівцях будувати соборную
церков, палату для єпископа і консисторію (або, як в Чернівцях
кажуть, владичія). Буде то великоліпноє зданіє. Також благоізво-
лило височ[айшеє] правління призначити пенсію для православ-
* Пропаганди віри (лат.).
** Поділяй (лат.).
9.44
них ієреїв по 500 зол [отих] ср[іблом], а для протоієрея по 600—
700 зол [отих] ср[іблом] (гульденів] ср[іблом]) Уніятськії ієреї
і протоієреї мають не більше як 300. Також віддало всі школи
нормальнії і тривіяльнії на Буковині під управління благочестивої
консисторії — до сеї пори була під римсько-кат[олицькою] Львів-
ською консисторією. Православні буковинці іміють свою семіна-
рію, богословіє же преподається на волоськім і руськім язиках,
мають ще свою шляхту і другії привілегії і для того могут скорше
і лучше розвинути бит свій, як галіціяни...
Чернівці, 4-го грудня 1845 [р.].
Поручаюся Вашій пам’яті. Я. Федорович /Головацький}
Інститут літератури їм. Т. Г. Шевченка АН УРСР.—Від. рук.— Ф. 99, № 70,—Арк. 5—8.
Автограф.
№ 152
1846 р„ лютого 8. Прага,—З ЛИСТА П. ШАФАРИКА ДО О. БОДЯНСЬКОГО
ПРО ВИКОНАННЯ ДОРУЧЕННЯ ЩОДО ПЕРЕСИЛКИ КНИГ ДЛЯ
Я. ГОЛОВАЦЬКОГО
Премилий приятелю!
...Книги Головацького я знову віддав Запові, і просив його на-
полегливо, щоби він потурбувався про їх належну пересилку.
Надіюсь, що і книги, які я Вам надіслав у місяці червні
1845 р., вже потрапили до Ваших рук. Повідомте мене про це, про-
шу Вас. Я вже Вас питався, чи тим шляхом через Кронбергера і
Ржівнача маю продовжувати висилати Вам книги? Як тільки отри-
маю Вашу відповідь, пошлю Вам приготовану для Вас рукописну
збірку малоруських пісень Головацького, що лежить тут у Запа,
разом з деякими іншими книгами...
В Празі, 8 лютого 1846 р. Ваш відданий друг Шафарик
Когезрогиіепсе Рауіа Лоееїа баіагіка.— Сазі І.— 8. 98—99. Переклад з чеської.
№ 153
1846 р., березня ЗО. [Відень/* —З ЛИСТА СТУДЕНТА В. ІЛЬНИЦЬКОГО391
ДО БАТЬКІВ ПРО ВИХІД З ДРУКУ ПЕРШОЇ КНИГИ АЛЬМАНАХУ
«ВІНОК РУСИНАМ НА ОБЖИНКИ» ТА ВРАЖЕННЯ ВІД ПОЕЗІЙ
М. ШАШКЕВИЧА
Найдорожчі батьки, добродії!
...«Вінок» уже вийшов з-під пресу (т[обто] руська книжечка,
яку передплатив тато). Губернське управління до цього часу ще
не подало редакторові [списку] передплатників, тому [він] не
знає, кому має посилати. Ми знаємо цього редактора: [він] нази-
* Лист писаний з Відня, де на той час навчався В. Ільницький (Прим, пуб-
лікатора).
Ь’-Л^" .' : - •.<.’ '. ' •' " Л-?
'ліС- ’ ’ ' '_ =•?’
- ... ВШЯФЖ
,.Л, А <' .,. * *- :уг?-' ''5-' \ :
РУСИНАМ НА ОШЖШІКН
*.... / 7 ‘ ’ ;Л.Г , ,. •
: У'\ ' > Я Л * «
; ,л=Х- -• <-. г> V;-'
д/м// с.е іумяіАцкій.
’ ЧАСТЬ НЕРВА II
в полка* н вспомокито гмищшх <-кмн
•ікте.ч поведи» втор»ч»> ппдаиллмк.
У пидни ' і?
/у Чфжкавн
> А
• *ЯС ., х. ’ ' •••<'< -
Ч# :Л й>
Титульна сторінка альманаху «Вінок
,русинам на обжинки». 1846 р.
вається Головацький, але не з
родини Блудниковських, хі-
рург, русин душею і тілом і
порядна людина. Квіти до то-
го «Вінка» — від священика
Добрянського з Перемишль-
ської єпархії, Даниловича, по-
кійного Шашкевича і Голо-
вацького, брата редактора.
Думки Шашкевича дуже кра-
сиві, треба тільки в них вчита-
тися, бо ми вигадувані на
польській і німецькій літерату-
рі, свою [літературу] не мо-
жемо відразу розсмакувати,
але пізніше смакують ліпше
свої гречані пироги, ніж чужі
запіканки. В одному місці
Шашкевич говорить дуже гар-
но і правдиво:
«Руська мати нас родила,
Руська мати нас повила,
Руська мати нас любила:
Чому ж мова єй немила?
Чом ся иев встидати маєм?
Чом чужую полюбляєм?»...
ЗО березня 1846 р. Ваш сии Василь
Записки НТШ.— Т. 66.— С. 41—42. Перек-
лад з польської.
№ 154
.1846 р., квітня 29 (17). [Відень].— З ЛИСТА І. ГОЛОВАЦЬКОГО ДО
Я. ГОЛОВАЦЬКОГО ПРО НАДІСЛАННЯ В ГАЛИЧИНУ ПРИМІРНИКІВ
«ВІНКА РУСИНАМ НА ОБЖИНКИ» ТА ВІДМОВУ ПРЕДСТАВНИКІВ
ВИЩОГО ДУХОВЕНСТВА ПРИЙНЯТИ ЇХ
Любий мій брате, Ярославе!
...Честь і слава від всіх наших краянів великодушному покро-
вителю всіх ревнительнішому Николаю 392. Його чиста душа непо-
колебимо стоїть проти всім недолям нашої возникаючої словесно-
сті. О, як щаслив, кого сей муж полюбив, а, пізнавши його в гли-
бині душі, і повіривши йому, жертвує гірко придбане імініє в поль-
зу всеобщого добра: таких мужів мало під нашим сонцем, мало
на сім світі! З безконечною благодарностю приймаюся до всіх
должностей, до котрих мене тілько зобов’яжете, і старатимуся всі-
ми силами желанню Вашому удоволити. В поруку мого глибокого
почтенія і подяки післав-єм Вам 3 екзем [пляри]: от. Николаю
В [ерещинському], от. Бурачинському і Тобі. Прошу прийняти з
тією сердечністю і благосклонністю, котрої мене досі удостоїти
246
благоволили-сьте. От. Николаю В [ерещинському] післав я сукроме
благодарственне письмо за його велелєпную поміч в так тяжкій
годині, що мене напала...
Накінець, брате, Ти мене перестерігав, але вже запізно, щоб
«Вінок» перед часом не попався в руки декотрих великих панів;
но на щастя, от тиждень тому, получив я послану книжку з пи-
сьмом навороти від нашого митрополита 393, не відпечатану з при-
міткою: \уігс! пісЬі ап^епоштепі! * Ну! то добре. Але чернівець-
кий Гакман394 відпечатав, переглядів, і відписав що «не прі-
ймаєт более потому, что тая книга ни п о-
грамматике, ни по духу словенскаго язьїка
на Буковине употребляемого сочиненна», і, ві-
діславши (мною франковану) книжку почтою листовою, сподобив
мене 2 зол [отих] ср[іблом] порто заплатити!... О прочих пастирях
я ще досі нічого не знаю...
1ван-Б[огдан] Головацький:
17/29 цвітня 1846 [р.]
Кореспонденція Якова Головацького у літах 1835—49.— С. 171—173.
№ 155
1846 р.. червня 19. Прага.— З ЛИСТА П. ШАФАРИКА ДО О. ВОЛИНСЬКОГО
ПРО НАДІСЛАННЯ ЙОМУ РУКОПИСУ ЗБІРКИ УКРАЇНСЬКИХ
НАРОДНИХ ПІСЕНЬ Я- ГОЛОВАЦЬКОГО
Милий друже!
...Збірку руських пісень Головацького в рукописі я віддав тут
Ганці для пересилки Вам. Він послав її баронові де Шодуару до
Києва, якого Ви, хоча б по імені, знаєте. Отож від нього маєте її
очікувати...
Ваш відданий друг Шафарик
В Празі, 19 червня 1846 р. нового стилю
Когезропсіепсе Рауіа Лозеїа ЗаїагІка.— Сйзі. 1.— 8. 102—103. Переклад з чеської.
№ 156
1846 р., червня 25 **.— ІЗ СТАТТІ Я. ГОЛОВАЦЬКОГО «СТАНОВИЩЕ
РУСИНІВ У ГАЛИЧИНІ» ПРО АНТИНАРОДНУ ДІЯЛЬНІСТЬ ВИЩОГО
УНІАТСЬКОГО ДУХОВЕНСТВА ТА ЙОГО ГАНЕБНУ РОЛЬ У ЦЕНЗУРНИХ
ПЕРЕСЛІДУВАННЯХ НОВАТОРСЬКИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ПОЧИНАНЬ
...Серед усіх слов’янських народів руський або малоруський на-
род занепав найбільше. Найчисельніший після великорусів, він, од-
нак, не міг у відповідній пропорції розвинути свій дух у літерату-
рі. Відомо, що русини, котрих називають також малоросами або
південноросами, частково живуть під російським володінням, де:
* Не приймається (нім.).
** Датується за публікацією.
247
їх нараховує Шафарик 10 370 000 чоловік, частково під Австрією,
де їх нараховується 2 774 000. Отже, народ у кількості майже
13 320 мільйонів 395, тобто на 3 млн. більший від поляків, у 3 рази
більший від чехів (богемців і морав’ян) у 2,5 раза більший від
усіх сербів, понад 5 разів більший, ніж австрійські серби, хорвати
,і словенці разом взяті, майже 5 разів так великий, як словаки,
майже у 4 рази більший, ніж болгари, і у 85 разів більший, ніж
лужицькі серби! Звідки така духовна мертва тиша? Мала при-
хильність Росії і Австрії до духовного і літературного національ-
ного розвитку русинів не може, очевидно, бути виною цьому всьо-
му. Хоча Малоросія і може показати багатьох людей, котрі мають
.заслуги у рідній літературі, проте їх надто мало, іцоби вони могли
вплинути на весь народ, роз’єднаний у державному відношенні.
Травестована Котляревським «Енеїда» пережила видання, його
опери ставляться з великим успіхом не тільки в Малоросії (Хар-
ків, Полтава, Київ), айв обох столицях Росії. Із захопленням чи-
таються незрівнянно милі і наївні романи та оповідання справді
народного письменника Основ’яненка (Григорія Квітки), як і по-
етичні твори національних талановитих (поетів) Гулака-Артемов-
•ського, Гребінки, Єремії Галки (Костомарова), А. Могили (Мет-
линського), Шевченка та інших. Та це майже все, і сам факт до-
статньо свідчить про те, як тяжко малоруській літературі підняти-
ся до рівня великоруської.
Якщо уважно придивитися до слов’ян, які живуть під австрій-
ським скипетром, то побачимо, що австрійські русини займають
серед них щодо кількості третє місце, оскільки їх по-праву можна
вважати кількістю у 3 млн. Уже кілька десятиліть, як великі і
малі слов’янські народи Австрії збудилися до нового життя; кожен
з них звеличує мову своїх предків, розвиває свою літературу, по-
ширює знання серед свого народу. Чехи, хорвати, словенці й дал-
матинці, серби та словаки змагаються між собою. Такі жменьки
.людей, як словенці, далматинці, лужицькі серби, словаки, видають
часописи, а 3 млн. русинів не можуть похвалитися чимось таким,
що могло би бути ознакою їх літературного життя. Навіть болга-
ри, що знемагають у мусульманському ярмі, показують ознаки
своєї духовної діяльності, а русини під ласкавим пануванням Ав-
стрії живуть без літератури, без часопису, без національної освіти,
.без шкіл, як варвари.
Яка ж причина цієї апатії русинів? Де першоджерело такого
духовного конання?...
Передусім бракує руському народові здібних керівників і про-
водирів, центру і органічного зв’язку окремих частин, а освіченим
русинам — необхідної моральної сили, знання справи, любові до
батьківщини і самопожертвування. Народ розчленований, пригноб-
лений і ледве животіє без самосвідомості, а його вожді, денаціона-
лізовані й чужі йому, спокійно присипляють його дальше в цьому
сні. А зверху, нарешті, дивляться на цей гнилий застій цілком
спокійно і відхиляють посередньо і, можливо, несвідомо, кожний
рух, який міг би розбудити сплячих.
248
Друга головна біда — в численному розпорошенні русинів у по-
літичному, соціальному й церковному відношенні. Дещо менша
частина народу знаходиться під австрійським пануванням, але
навіть і ці неповні 3 млн політично поділені. Майже 2,5 мли
належать до Галичини, а 0,5 млн до угорської корони. Нарешті,,
галицькі русини у релігійному відношенні діляться на уніатів і
неуніатів (на Буковині близько 150 тис).
...Але якщо щось може мати вплив на громадське і літературне-
життя нашого народу, мусимо докладніше зупинитися на цьому,
оскільки ми поставили перед собою завдання відверто з’ясувати
справжні причини застою галицьких русинів і першоджерело їх
духовного конання. Друже Дато, друже Плато і т. д. Ми настійно
просимо вас, галицькі (псевдо)-русини заперечити нам, що слова,
які ми тут навели — брехян. Хіба це неправда, що митрополит 396,
«усе' руське навколо себе пригноблює»', як це стверджує' анонім
(«Щоріч[ник] слов’[янської] літератури], с. 210)? Ви повинні
відповісти ще на ці та багато інших питань у статті аноніма. Зі
свого боку запитуємо Вас, його захисників, що зробив він доброго
для свого народу, для довіреної йому пастви протягом багатьох
років від 1813 [р.] (коли він став єпископом), хоч мав великі
засоби? Чия це вина, що руська мова і література так дуже за-
непали? Хто ставить їм всюди перешкоди?
Він умів підбирати собі людей, котрі не мають самостійного
характеру, а лише надавалися для його обскурантних цілей, і зде-
більшого ними оточував себе. Він надав семінарії цей неправиль-
ний напрям, який вона має тепер, бо довірив ректорат таким
людям, котрі здебільшого не доросли до такого поста. Форму-
вання вихованців багато в чому залежить від- індивідуальності
керівників. Вони можуть легко надихнути слабку молодь своїм
духом і статися при цьому зразком для наслідування. Якщо рек-
тор п’яниця, то він буде виховувати п’яниць і картярів, якщо він
короткозорий, то всюди буде ошуканий. Теперішній ректор —
сумнівна, безвольна людина, без твердості і рішучості. Колись
семінарія була окрасою русинів і надією батьківщини. У теперіш-
ній семінарії є немало основ для знань, але немає правдивої віри,
християнської любові й жодної надії на краще. Єзуїтські лице-
мірники, польські ренегати, жадні до хліба чревоугодники,
родичі Левицького — всі перемішалися між собою. Дзвін — це
важіль, який рухає цю машину і привчає до святенництва.
Словом, заклад — годівниця для виховання [індивідів] без душі
і ідеї. Вихованцям суворо заборонено читати книжки, будь-який
прояв молодого таланту, будь-яке сміливе слово викликають
підозру. Ректор заборонив читати Гете 397, Шіллера 388, Оссія-
на3". Молоді люди не сміють читати польську газету, що вихо-
дить у Львові, ані книжок з університетської бібліотеки, за-
боронені навіть «Правда руська» Раковецького і «Історія Ро-
сії» Карамзіна у німецькому перекладі (!) *, що знаходяться у
Так у публікації.
•семінарській бібліотеці. Загалом мотиви у цих панів логічні: якщо
молодь читає книжки, то не можна перешкодити, щоби їй не
потрапили в руки також заборонені, тому найліпше не давати
їм зовсім нічого, тоді вони будуть гарантовані від заборонених.
Ця аргументація схожа з таким висновком: серед харчових про-
дуктів є також багато отруйних рослин, тому щоб врятувати себе
від отруєння і неминучої смерті, не треба їсти нічого, тоді й отруй-
ні рослини не проковтнеш. Природно, перед людиною мимоволі по-
стає питання: навіщо тоді змушувати молодь вивчати в гімназіях
римських і грецьких класиків, слухати на філософському факуль-
теті філософію, природознавство, загальну історію і т. д.? Хіба
імена, наприклад, Шеллінга 400, Окена401, Гумбольдта 402, Роттека
повинні бути відомі їм лише з кафедри, а їх твори залишатися для
них таємницею. Молодь потребує поживи для душі. Кращі талан-
ти знаходять досить часу поза шкільними уроками для благород-
ної літератури. Але ці пани самі з молодих літ нічого іншого,
крім шкільних підручників, не читали, потрапили через ласку
або з допомогою інших засобів на високі посади, нічого не знають
про поступ нашого часу і не хочуть також дозволяти молоді, щоби
вона що-небудь почула про це. Нарешті, митрополит використовує
також свій вплив навіть на цензуру чи точніше на цензора руських
книг, котрий часто радиться з його ексцеленцією. Там, де ієрар-
хічний тиск сягає так далеко, що статтю Ламартіна 403 «Про обо-
в’язки духовного стану», яку один аматор переклав на церковпо-
-слов’янську і також польську, в одному місцевому журналі не
.допустили до друку, де вже 10 років не пройшли цензури ряд
-статей, найбільш невинні речі про світ, майже всі переклади,
зокрема «Селянин-мільйонер» (опера з німецького), стаття про
те, як слов’яни грецького обряду повинні вираховувати день вос-
кресіння (також з німецького), методика (з німецького), уривок
з твору «Конрад Валленрод» Падури 404 (з польської), його вірш
про Дніпро, переклади з Анакреонта 405 і Карпінського 406, альма-
нах «Зоря», «Руська орфографія» Й. Левицького, його ж другий
лист про руську літературу, історії Галичини 407, «Історія руської
ієрархії» о[арона] Гарасевича 408, «Руська граматика» Лозинсько-
:го і т. д., і т. д.; де рецензують не твір, а автора, беруть до уваги
.його особу і підозрюють, як за таких умов можливе літературне
життя? Так, у нас дійшло навіть до того, що в брошурі «Листи до
руських літераторів у Галичині» Й. Левицького (1843 [р.], с. 24),
автор хвалить уряд за те, що він (чи точніше руський цензор)
конфіскував видану в 1837 р [оці] в Офені руську книжку під
назвою «Русалка Дністрова» тільки тому, що вона була надруко-
вана новою орфографією. Нам невідома справжня причина кон-
фіскації цього твору, але це справжній глум з уряду — вважати,
щоб він опустився до такої дрібничкової справи, як азбука, і через
це захотів знищити твір літератури, яка майже нічого не проду-
кує. І так протягом кількох років багато творів було приречено
з поміткою «не дозволяється». Як же може тут розвиватися літе-
ратура? У якому ж дусі і яким чином повинні писати автори?
250
В усякому разі неможливо зрозуміти, чим власне керується цен-
зор: єзуїтськими принципами, порадами ординаріату чи своєю»
власного скрупульозною мораллю, оскільки неможливо, щоби уряд,
вимагав таких суворих цензурних обмежень. І що ж буде, якщо
і далі стільки часу буде витрачатися марно, стільки авторів за-
лишуться незадоволеними...
Щоби вже раз закінчити, не будемо дальше викладати, як за;
намовою митрополита ревнителі національної справи були замуче-
ні і ще будуть мучені тисячами неприємностей і насмішок. Досить
згадати, як мучили бідного Вагилевича. Він мусив зазнати кано-
нічного процесу, який за вигадкою митрополита повинен був бути,
певного роду фокусом чи духовною інквізицією, коли двоє запри-
сягнених священиків мали засвідчити перед деканом в протокол,
що духовний кандидат не грає в карти, не пиячить, не курить
тютюну і тому подібне. Принаймні мені так описали цю справу.
Сім років митрополит утримувався від висвячення Вагилевича і.
нарешті, аби успішно завершити справу, змусив його дати роз-
писку, в якій Вагилевич зобов’язувався нічого не писати і нічого-
не друкувати ні в межах країни, ні за кордоном (!!!) *. Адже Ва-
гилевич— безневинний книжковий хробак, який тілом і душею-
відданий слов’янській літературі і, незважаючи на деякі недоліки;
і хибні погляди, міг би зробити багато корисного. Нехай галицькі,
(псевдо-) русини дадуть нам відповідь на те, чи видумані факти,,
які ми тут навели, чи дихаємо ми лише злістю і мстивістю («Що-
річник]», 1845, с. 126) 409. Ми вимагаємо спростувати нас, але ре-
чення за реченням, не загальними фразами і софізмами, лише.»
відповідно дійсному стану справи. Сумно для народу, коли негідні1
люди чужої нації топчуть ногами його національність, але значно
сумніше, коли син-виродок роздирає груди своєї.рідної матері..
На жаль, ми мусимо сказати це про наш народ: в його надрах,
таїться надто багато брудних виродків, таких гнобителів нації,,
котрим гарантоване цілковите безсмертя. Але вони гірше Геро-
страта, оскільки храм національності дорожчий тисячу разів, ніж:
храм Діани 41°...
Гаврило Русин-
Написано иа руїнах колишньої столиці Галича, 25 червня 1846 р.
ІакгЬйсГіег Гйг вІачуІзсЬе Ьііегаіиг, Кипві ипб ХУІзаепасЬаП.— 1846,— Н. 9—10 — 8 . 362—363,.
370—373. Переклад з німецької
№ 157
1846 р.. липня 26. [Микитинці].— З ЛИСТА Я. ГОЛОВАЦЬКОГО ДО
О. ВОЛИНСЬКОГО ПРО ЗГУБНИИ ВПЛИВ ВИЩОГО УНІАТСЬКОГО
КЛІРУ НА ДУХОВНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ ГАЛИЧИНИ'.
Чесний господине!
...Радуємося дуже всім тим, що у Вас нового видається добро-
го, гаразд, що на праве джерело натрафили, добувають та відко-
* Так у публікації.
251
пують рідну батьківщину з передвіцької первісної рущини, не
забувають і козацького красноцвіту. Спасибі Вам за те, за все
та й честь і слава Вам. А що ж ми Вам насупротив поставимо,
чим відкликнемося брату, чим ся похвалимо? Яку ознаку життя
дамо? Нема чим відповісти. Ох, на тяжку біду, на нужденних
старців перейшли-сьмо! Здається, іцо-сьмо прочумалися, що-сьмо
трохи очуняли, але, правду сказавши, ще зорі не зазорили, ще
ледве на досвіток забирається. Мало, дуже мало є таких, що дещо
думають-гадають, а загал жиє... от як божая твар... Добре Тарас
Бульба (у Гоголя) каже: «перенимають чорт знає, які бусурман-
ськії обичаї, гнушаються своїм язиком, свій зі своїм говорити не
хоче, свій свого продає...» Прийшлося зовсім погибати. Но надія
в бозі, чей колись лучше буде, надія, що ще у посліднішого єсть
хотя крупиця руського чувства, проснеться він когда-нибудь... Всі
слов’яни начиняють жити новим життям, проснулися, сонце для
них сходить, лиш наші ще сплять, та не знать, чи борзо прочу-
маються. Життя у нас нема народного, або хоть є яке, то якесь
тускле, сумне, тяжко як під обухом. Ви запевне читаєте йордано-
ву часописи слов’янську, що у Липську видається. От аж там
відбивається якийсь відблиск нашого життя письменного, бо у нас
тяжко ся продрати скрізь густий туман та чорні хмари. Отець
Йос[иф] Левицький (автор граматики галицького руського, а те-
пер другої — німецького язиків) задраснув своїми розправками і
критиками до живого превелебних прелатів руських і буцім —
руських, що аж сподобилися відізватися в тім самім журналі, а то
були засиділися, як Котляревського боги на Олімпі, що забули
наших людських бід, і теперка щораз бо дещо перечитати можна
хоть у Йордане, та й самі отці щось зачали шататись і поміркува-
ли, що час на часі не стоїть, світ наперед іде. Ніщо казати, воно
трохи не ладно розносити по чужині то, що ся у своїй хаті діє,
що ж діяти, коли годі у себе обізватися, годі кому пожалуватися.
Свого часописьма не мож мати, а до ляцьких приступу нема.
Кругом сирота бідний русин, тужив, терпів, але де ж уже і терпе-
ливості стане?.. Звісно Вам запевне буде, що йос[иф] Левицький
мав намірення видавати часописи духовного содержанія, і що уні-
атський львівський митрополит перепону ставляв тому іздаванню,
аж видаватель у Відні у придворній палаті добув позволення до
видавання свого журналу. Але що ж, митрополит потрафив знов
найти перешкоду хоть переволочи його іздання. Тот же митропо-
лит, котрий в такій почесті у папи римського, що папа благосло-
вив молитву, їм сочиненную «со еже непоколібимо в соєдиненії з
римською церкв’ю стояти» і надав їй силу сто днів відпусту для
кожного, хто його набожно відговорить, принудив І. Вагилевича
(автора «Граматики южноруського язика», многих розправ в «Му-
зейнику»411 і собирателя пісень), що мусив підписатися, же не буде
нічого писати і ані в краю, ані за границею нічого печатати, іначе
не хотів його рукоположити в чин ієрейський. Митрополит споді-
вався кардинальський бриль, але якось розвіялося, тимчасом ми-
лостиве правительство обдарило його недавно орденом вел [икого]
252
хреста св. Леопольда, таким самим, яким сего року декотрі старо-
стове западних округів Галіції за своє чесне орудування нагоро-
джені були. Тільки у нас нового. За Коліївщину і паліївщину, яка
сего року подіялася412, я вже Вам писав в перейшлім листі до-
сить. Нічого більше споминати, тай весь світ уже о тім знає, гань-
ба для виновників, але сталося — велика наука для многих: для
лишків і для німців! як то з вогнем гратись. Ми, русини, бога
молимо і благодаримо, що то нещастя на нас не спало, бо вже би
нам просвітку не було, сплели би, що то московська робота, що
русини-гайдамаки і пр[оче], а так самі ся католики побили, по-
різали, руська рука не посквернилася. Цредці болить серце сло-
в’янина, що ще і нині слов’яни із. слов’янами, рід з родом різа-
лися...
Книжок у нас не вийшло, от хибань дві граматики: одна Ва-
гилевича: «Сгапппаіука і^гука таїогизкіе^о \у Саіісу], иіогопа
рггег Лапа ХУа^іІехуісга»,— Ь\у6\у, ХУуІІосгопо \у Іпзіуїисіе 8іа\у-
горі^ііапзкіт. 1845. 8. XXV, и* 181(8°). Але автор не ізобразив
язика так, як уживається між народом, але по-своєму помудру-
вав, понакручував, що вийшло ні се, ні те. Друга — «Граматика
язика німецького для шкіл парафіяльних», написав Йос[иф] Ле-
вицький, печат[ана] у Відні, 1845 [р.]. Сей держиться більше
виговора народного, в своїй окрузі уживаного. То має добре, що
приложив також начала граматики руської, чим поможеться на-
учанню руського язика, доки до Німеччини добереться. Обі грама-
тики кирилицею. Лозинський по кількох роках знов обізвався із
своїм предложенням, щоби русини писали латинськими буквами
і печатає граматику руську латин [ськими] букв[ами] у Пере-
мишлі. Але нема такого русина, хто би його послухати мав. Книж-
ки тії всі можете получити від мене, коли схочете. У Відні вийшов
також «Вінок», альманах на рік 1846 по-малоруськи, котрий може
получили-сьте уже через руки п[ана] Срезневського, котрому мав
послати книжний купець львівський Міліковський. Накінець рад би
узнати, чи правда, що геніальний писатель Гоголь уже небіжчик,
бо у нас якась чутка ходить, що вже помер. Утрата [не] оджа-
лованная була би! ...
Прощайте!
[Без підпису]
26-го (і]юля [1] 1846 [р.]
Інститут, літератури їм. Т. Г. Шевченка АН УРСР.— Від рук.— Ф. 99. № 70.— С. 12—13.
Автограф.
* Так у тексті.
№ 158
1846 р.* — СТАТТЯ Я. ГОЛОВАЦЬКОГО «ПАМ’ЯТЬ МАРКІЯНУ —
РУСЛАНУ ШАШКЕВИЧУ»
Така доля народу галицько-руського, що годі і годі йому роз-
винути свою красу й силу в народній словесності! Ледве забликла
зірничка з-поза густих хмар, замеркотіла на проясненім небі, та й
тут і погасла. Такою зірничкою розсвіту нашого був недавно
померлий наш Шашкевич. Бистрою мислю обняв він бувшеє і
теперішнє, кинув гадок кілька в будуче — на час, на годинку по-
радував він своїми піснями свій рід, свою братію — та й замовк
навіки!..
Маркіян Шашкевич уродився 1811 року в селі Підлис-
сі,** недалеко від Золочева. Перше виховання і перша наука його
була в домі отцівськім; отець його (на ім’я Семен ***) був свяще-
ником руським у тім же селі. Відданий ще дитиною до німецьких
(нормальних) шкіл до обводового міста Золочева, а по скінченні
цих до Бережанської гімназії, вчився добре. Зарано, ба ще ледве
не в дитинячих літах, утратив отця свого. Бідна мати, як могла,
так зі своїми сиротятками короталася, з останнього тягнулася, аби
їх до людей допровадити. Маркіян, старший з чотирьох братів, сам
учився і ще молодшим давав привід у науці. На нім всю надію
покладала журна мати. Скінчивши латинські (гімназіальні) кла-
си, прийшов молодий молодик на університет до Львова, але ні-
чим було утриматися: мати мала ще менших синочків, котрим
також треба було дати підмогу, щоби на люди випровадити, та й
донечкам яку долю обдумати. Прийшлося — вступив Маркіян до
руської семінарії уже на курс любомудрія, в наміренні посвятитися
станові духовному. В таких заведеніях треба піддатися гострим
правилам, на світі не знаним, котрі доконче потрібні для захован-
ня порядку, для уложення в карби і на будуче життя воспитан-
ників, і за малий проступок цих правил такого заведеній слідує
утрата того добродійства. От і Маркіяна нещастя спіткало, що
мусив виступити із того семенища духовного. Теперечки лишився
сам як палець. Сам мусив старатися на себе — мати не чимало,
могла йому допомогти. Помагав трохи по мамі дідо — парох ру-
ський із Підлисся, отець Авдиковський, но більше о своїм кінчив
науки любомудрія. Але нещастя навчило його о себе самого дбати,
дало йому случай оглядітися в світі, пізнати різних людей, бо-
ровся він не з одним лихом, але сам становився певнішим, сталь-
шим — розвивав свої сили. Сам зачав бажати власного образовап-
ня, закушав і засмакував у книжках — дух його спрагнений усе
дальше та дальше сягав. За короткий час познайомився добре зі
словесностями класичними — латинською і німецькою, котрих в
школах, може, лише прихапці покушав, вивчив, основно, польську;
пізнав, поняв, полюбив народність і народну словесність. Книго-
* Датується за публікацією.
** У публікації помилково «Княжім».
*** У публікації помилково «Іоанн».
254
хранилища — університетське і Оссолінського — достарчали не-
мало поживи для його все більше лакнучого духу. Допав Добров-
ського сочиненія про Слов’янщину, його «ІпвНіиііопев Впинає 81а-
уісае»4І3, Шафарикову «Історію слов’янських язиків», діла Лінде,
Раковецького, Бука Стефановича — і нитка по нитці дійшов до
самого клубка. Тут йому створився великий світ — Слов’янщина
зі своєю поважною, величною стариною, з відмоложеними, віджи-
ваючими паростками. Все те переймала молода, повна сили і на-
дії душа: з живим запалом молодецьким слідив, іспитував, загор-
тав цілу Слов’янщину і заодно розпросторопював свої відомості.
Розваживши все і роздивившись, предці не знаходив ніде того,
що дух його віщий передчував, а душа так сильно бажала. Все
він тужив за чимсь, шукав, чого у школах не учили, чого не зна-
ходив ні в старих, ні в нових словесностях, бо він шукав своєї
народної, банував за своєю родимою. Як півсонно снувалася пе-
ред умом якась нова, питома своя народна словесність, але не
було відваги без приводу самому пуститися в незнайому путь!
Пригодою лучилась Котляревського «Ецеїда», «Малороссийские
песни» Максимовича та, либонь, Павловського «Граматика». Ура-
дуваний, найшов те, за чим так давно глядів, побачив живий
приклад, переконався о можності народної руської словесності;
загадав велику гадку — утворити чисто народну словесність южно-
руську — цій гадці вірен остався до кінця. В тім-то часі наімену-
вався слов’янським іменем — Русла н ом, обіцявши собі в душі
під цим іменем працювати для слави слов’ян, для пожитку свого
народу. Живко взявся він до свого діла: почав збирати пісні на-
родні, випитувати за звичаї і обряди народні, шукати, питати за
стародавніми рукописами і другими пам’ятниками .старовини, роз-
бирав народний язик, зрівнюючи з другими слов’янськими, сам,
без учителя, учився свого язика, своєї історії і пр. Не споро іде
така наука, особливо коли у нас із. рущини тільки і знаємо, що з
рідного дому принесемо, бо в школах нічого не прибуде. Але чо-
ловік-родолюбець, понявши ту велику мисль, полюбивши серцем
і душею свою народність, готов на все: посвятити і час дорогий,
і здоров’я, і маєток, і все для хісна свого любого народу. Що сам
поняв наш Маркіян, о тім бесідувалося і голосило між побратима-
ми і соучениками. І не чудно, що, маючи за собою добрі докази
та й уміючи до серця промовити, знайшлися між молодими побра-
тимами одномислячі і сочувствуючі з ним: мав-бо Маркіян дару-
вання когось навчити, переконати, дух в другім збудити, піднести,
мав дар відкривати завмерлий талан [т]. Тим часом, скінчивши
любомудрія курси, записався знов на богослов’я, бо обрав собі
стан духовний — чесний той стан, в котрім найбільше міг би жити
з народом, йому милим, і робити для просвіщення його.
Ледве не першим (хоч, може, ще недоспілим) плодом цього
прочумання була «Русалка Дністровая», котру небіжчик видав
у Будимі 1837 г. Але в нещасливу годиноньку уродилася тая
«Русалка»! Замість помочі та підохочування, найшлися посмівки
та недовольність, ба й ворогування. Показалося же, що голова —
255
то розум. Були такі, котрі би радо її вітали, але не в тім строю,
одному за се, другому за те невподоба, одному в сім, другому в
тім недогода. Не взяв враг і таких, що зовсім цуралися такою
невидальщиною і бісом на неї дивилися. А нікому стільки біди
терпіти, стільки гризи зносити, як бідному іздателеві. Зарозумі-
лість, односторонність, невіжество від ровесників і перевесників
не раз доїдали йому до живого. Але Шашкевич, переконаний о
правості своїй, в чистоті серця, терпеливо зносив усі наруги і
укори, лишейь часом з'-під жалісного серця виривалася яка журна
думка. Не упав він був на дусі, лиш замкнув зранене своє серце
несвідомим, а створив лише невеличкому кругові приятелів і
знайомих, котрі поняли його гадку і горнулися до нього, як до
старшого соколонька молодша братія. І від того часу не опустив
Маркіян жодної пригоди, де би-ся дало щось зробити для свого
язика, коли би можна піднести дух народний, де би можна хоч
дорогу показати або провести колибаючихся. Незважаючи на сла-
бовитість здоров’я (бо навіть із семінарії мусив виїздити на село
весну веснувати і лічитися), робив, що здужав, у всякім заводі.
Чи стихом *, чи словом ко питомцям і соученикам** старався по-
гострити увагу краян своїх. Одне було в нього завсігди на думці:
свій рід, свій язик, своя словесність, своя народність!
Сперва був робив Шашкевич над словарем етимологічним цер-
ковнослов’янського язика, котрий гадав як підвалину всіх своїх
язикослівних робіт покласти. Але, видячи, що би то його далеко
завело, є більше дечого потрібнішого, та й поміркувавши, що не
його здоров’я було до так трудної, неперестанної праці, лишив ту
роботу другим, а сам пустився на поле діянь. Зачав збирати ма-
теріали до «Історії навернення слов’ян до віри християнської».
Недокінчене се діло не знать в чиї руки попалося. Видячи великий
недостаток книжок учебних для народу і не мавши на кого зда-
тися, написав сам «Читанку» — книжку до читання для народних
руських училищ.
Головніші його творіння були поезії, бо він був істинний поет
з високим даруванням. Думки його не були ніколи печатані (лиш
кілька початкових у «Русалці Дністровій»), но десь, розсипані
поміж приятелями та знайомими покійника, в рукописах знахо-
дяться. Велику би прислугу народній словесності той зробив, хто
би їх позбирав і видав у цілості. Ми кілька таких подаємо тут,
у сій книжці, читателям. Шкода, що не можемо ще одної привести
дуже красної думки, починаючоїся сими словами: «Вздовж, попе-
рек зійти світом...» От із неї кілька рядочків, котрі тямлю:
«Руська мати нас родила,
Руська мати нас повила,
Руська мати нас любила:
* Наприклад: «Печаль по смерті його величества блаженної пам’яті цісаря,
нам щасливо панувавшого, Франца І».— У Львові, в печатні Ставропігійській,
1835 [Прим. Я. Головацького].
** «Слово к питомцям семінарії руської у Львові», говорив небіжчик
1834 р. по-руськи, з великим восхищенням прийняте слухателями; не знати,
у чиї руки дісталася рукопись його [Прим. Я. Головацького].
Чому ж мова єй не мила?
Чом ся нев встидати маєм?
Чом чужую полюбляєм?..»
Шашкевич писав також історичеську поему «Перекинчик бісур-
манський», із котрої до мене лишень сесі уривки дісталися (см.
с. 73) *. Думки Маркіянові, повні глибокого чувства, пливуть із-
під самого серця гладким, звучним, чистим руським язиком. Рідко
в них свобідна, безжурна мисль — найчастіше глибока сердечна
туга, жаль та скарга на долю аж серце розриває. От, словом, іс-
тинне п’ятно нашої народної поезії руської. В одній думці припо-
минає Підлисся, де в молодості пробував, і сам розказує:
«Як там грало серпе моє,
Світала година.
У садочку соловійчик
Щебетав пісеньки,
Розвивав ми пісеньками
Літа молоденькі».
Окрім думок першотворних, переложив також із чеського цілу
«Краледворську рукопись» із «Судом Любушиним» ** (см. «Сазо-
різ, Сезкейо Мизеит», 1838, 8у. III.— 8. 363), кілька сербських
пісень і уривки із польської поеми «Хатек Капіоуузкі». Мав також
переробити нинішнім наріччям піснетворіння староруське «Слово о
полку Ігоря» свобідною мірою українських козацьких дум. Із ні-
мецького на польське переложив «Паз ЬєЬеп Лезн», уоп 3. Р. 8і1-
Ьегі (не печатаие).
По-польськи написав розправу «Азбука і аЬесасІІо, осірохл/іесіх
па гсіапіе Л. Богіпзкіедо о хургохуабгепіи аЬесасІІа роїзкіе^о бо
різтіеппісіууа гизкіе^о».— XV Рггетузіи, 1836.
Не опустив Шашкевич і тої важної пори, коли у нас заносилося
на роздвоєння словесності двоякою азбукою і простував на праву
дорогу тих, котрі на чужі сліпанки пустились.
Аби ще лучче пізнати душу небіжчика, його тверду віру, а ра-
зом довідатися, в яких іскушеніях бував з якимись людьми-недо-
вірками, а як иепоколибимо, певно устояв при своїм, приводимо
тут кілька розправок його, котрі нам на листочку дісталися під
написсю «П салми Русланові».
«...Віра серця мого, як Бескид, твердо постановилась на любо-
ві. І смуток твій знидіє, а радість сліди його позмітає, а сумна
північ буде ясним полуднем — і звеселишся, а око твоє заблищить
зірничкою в бурній пітьмі життя твого — і огорнешся зоревою
свитою тихомиря, і линяє *** над тобою милість божа, бо надія із
серця твого не втекла,— бо хто, яко бог!
* Див. альманах «Вінок русинам на обжинки».— Ч. 1.—Відень, 1846.—
С. 73—77.
** По слову госп[одина] 1. І. Срезневського, перевів сі дорогоцінні пам’яте
ники старослов’янщини на южноруський язик г[осподин] Єремія Галка і
Амвр[осій] Могила. Так тепер оба переводи знаходяться у Харкові, бо і Маркія-
нів дістався в цілості г[осподинові] Срезневському. Надіємося на їх скоріше
іздання [Прим. Я. Головацького].
*** Так у публікації.
9 8-1177
ОК'У
Сполошиш мені долю і проженеш щастя, день мені споморо-
чиш, і світ мені западе, нуждою мене вдариш і нашлеш мені злид-
ні, світ мені спустіє і йме ворогувати, знидіє радість, і плач мене
огорне, туга мені ранком і вечором журба, і ніч мені не сонна,
і горювання з сонцем; вирвеш мені очі і душу мені вирвеш, а не
візьмеш милості і віри не візьмеш, а не видреш любові і віри не
видреш, бо руське моє серце та й І віра руська!» *
Шашкевич, скінчивши в семінарії богослов’я 1837 року, не при-
став на лестні предложеиня, які йому давано, аби висвятився не-
жонатий і лишився при консисторії в надії заслуг. Він заодно
тужив за селом, за життям родинним — не був ні гордий, ні пиш-
ний, не бажав ні достоїнства, ні слави, лишень домашнього спокою
і гаразду. В тій мислі подружився 1838 року з Юлією, дочкою
священика отця Крушинського в селі Деревні. Того ж року ще
поставлен в чин ієрейський — був адміністратором у Гумниськах,
відтак перенісся до Нестанич, а напослід постановлеи парохом в
Новосілках (Золочівського обводу); працював у винограді господ-
нім і там закінчив своє життя навесні 1843 року, в 32 годі віку
свого.
В послідніх літах життя взявся було до переводу священного
писання на южноруський язик і розпочав від чотирьох Євангелій.
1841 року уже мав переложеного цілого євангеліста Іоанна і дру-
гого (котрого, не тямлю) зачав. Не знаю, чи дозволила йому сла-
бість докінчити, чи ні. Ще в молодих літах, либонь, упав і, зда-
ється, щось собі в грудях ушиб, і через те затягнув собі якусь
грудну біль, на котру в одно слабував і котра потім в дихавицю
перейшла і сталася причиною смерті. Книжки його, старі рукопи-
си слов’янські, котрих назбирав немало, власні письма і рукопи-
си, либонь, лишилися у вдовиці небіжчика або по приятелях його.
Маркіян був чоловік середнього зросту, щуплий, але меткий,
волосся ясно-русе, очі сині, тужні, носик невеличкий, кінчастий,
лице худощаве виражало якусь тугу і болість. Сам був м’якого,
доброго серця, в товаристві дотепний і забавний, показував себе
веселим і шаловливим. Лиш коли розговорився за рущину, на-
родність, за рідний язик, родиму словесність і пр., тоді показалася
вся сильна душа його, котра в тім слабовитім тілі жила, очі
блискнули живістю і якимсь святим вотхновенням, чоло трохи при-
морщилося, і лише набрало якоїсь грізної поваги; говорив сердеч-
но, сильно переконував, бо йому з серця йшло, він цілий тим
духом жив і віддихав.
* Кажеш, приятелю, що простим изиком нашим не можна, лиш о домашніх,
щоденних речах бесідувати, що руський народний язик зовсім не спосібний до
вираження вищих понять. От тобі показав живим приміром Шашкевич, як можна
взнестися високо, як можна своїм наріччям, без чужої примітки, і найвищі по-
няття о бозі гладко виговорити — та ще ик сильно, нк мудро, як положительно,
основно! Не язик народний винен, але ти сам, бо (вдарся у груди) не знаєш
його, не вмієш по-руськи! Шашкевич не рік, не два виучував і розбирав народну
бесіду — тепер видиш, як йому гнеться всюди під лад!? Не лінуйся, працюй, то
і тобі легше піде,— але знай, що без праці само до берега твого не приплине
[Прим. Я. Головацького].
258
Тяжко, правда, самому доходити, іспитувати, учитися. Кожний
самоук великі труди підносить — він сам за десятьох робить, хоч,
може такої признаки нема. Як деревина, сама собі лишена, пізні-
ше і менше плодів видає, ніж тота, що рукою старанливою садів-
ника підливана, від вітру та морозу захищувана, пильно викоха-
на,— так і чоловік-самоук стоїть против ученикові многих учите-
лів; не дивно ж би було, якби той припізні або не так дуже то-
ропкі плоди видав, як сесь, котрий убитою дорогою іде, та ще його
десять за руки ведуть. Потомність найлучче оцінить заслуги, для
того не хочемо багато розводитися.
Най же буде і Маркіяну Шашкевичеві від нас щира подяка за
його труди і роботи, а коли не за множество і докональність його
діл, то за щире родолюбиве серце, за вплив і науку його, за те,
що сам дорогу праву знайшов і другим показав, і що твердо
устояв напротив супротивних хвиль. Від усіх добрих русинів честь
і вічна слава!
Вінок русинам на обжинки.— Ч. 1.— С. 49—66; Шашкевич Маркіян, Вагилевич Іван, Го-
ловацький Яків.— Твори.—С. 264—271: Письменники Західної України ЗО—50-х років XIX ст,—
С. 205—211.
№ 159
1847 р., березня 23. Львів.—ДОНЕСЕННЯ ЛЬВІВСЬКОЇ МИТРОПОЛИЧОЇ
КОНСИСТОРІЇ ПРЕЗИДІЇ ГАЛИЦЬКОГО ГУБЕРНСЬКОГО УПРАВЛІННЯ
ПРО ЗДІЙСНЕННЯ НАГЛЯДУ ЗА Я. ГОЛОВАЦЬКИМ
Високошановна ц.-к. Крайова президієї
1042
За згодою президії від 25 липня 1842 № колишній ди-
пломований теолог Яків Головацький у грудні 1842 р. посвячений
у священики і згідно представленого сюди донесення від 28 лю-
того 1843 № 777 призначений кооператором при г.-к. парафії у
Пістині Коломийського округу і поставлений під нагляд тамош-
нього священика і пістинського декана.
На наше клопотання від 23 січня 1846 р. № 5755 висока Кра-
285
йова президія розпорядженням від 31 січня 1846 № знай-
шла можливим цього священика-кооператора Головацького, зва-
жаючи на те, що під час його використання як пастиря, а також
у політичному відношенні нічого недозволеного за ним не було
помічено, допустити до конкурсного іспиту священика і зводила
дати дозвіл на призначення на посаду пароха. Тільки він і далі
повинен знаходитися під відповідним наглядом з боку його ду-
ховного керівництва.
На основі цього високого рішення названий священик-коопе-
ратор Головацький допущений до конкурсного іспиту священика.
Після складання конкурсного іспиту йому запропоновано місце,
яке звільнилося у місцевому капеланстві у Хмелеві разом з філіа-
лом Свершківці Чортківського округу. Після представлення ^лю-
того 1847 документу — презентації не згадане місце капелана у
Хмелеві і канонічного призначення був введений 3 березня у
9*
259
повноваження і обов’яки, а також поставлений під дальший на-
гляд Заліщицького декана і священика у Свідові Йосифа Меде-
лянського.
Про це шанобливо повідомляється високошановній ц.-к. Кра-
йовій президії.
Г. Юхимович
Львів, 23 березня 1847 р.
ЦД1А УРСР у Львові.— Ф. 146, оп. 6, док. № 1829 за 1847 р. Рукопис. Оригінал. Переклад
з німецької.
№ 160
1847 р.. квітня 4. Львів—РОЗПОРЯДЖЕННЯ ПРЕЗИДІЇ ГАЛИЦЬКОГО
ГУБЕРНСЬКОГО УПРАВЛІННЯ ЧОРТКІВСЬКОМУ ОКРУЖНОМУ
СТАРОСТВУ ПРО ВСТАНОВЛЕННЯ ПОЛІЦЕЙСЬКОГО НАГЛЯДУ НАД
ПОЛІТИЧНО ПІДОЗРІЛИМ Я. ГОЛОВАЦЬКИМ
Згідно з повідомленням Львівського г.-к. ординаріату колиш-
ній г.-к. священик-кооператор у Пістині Коломийського округу
Яків Головацький призначений місцевим капеланом у Хмелеві ра-
зом з філіалом у Свершківцях Чортківського округу і 3-го мину-
лого] м[ісяця] прийняв посаду.
У зв’язку з тим, що цей священик давніше, коли він вивчав
теологію у Львові, у політичному відношенні викликав підозру,
то він — хоча згодом щодо нього не виникла підозра — повинен
бути підданий поліцейському нагляду і будь-які гідні уваги спо-
стереження за його поведінкою повинні надсилатися сюди.
[Підпис відсутній]
Львів, 4 квітня 1847 р.
ЦД1А УРСР у Львові.— Ф. 146, оп. 6. Док. № 1829 за 1847 р. Рукопис. Чорнових. Переклад
з німецької.
№ 161
1847 р., травня 19 (7). Відень.— З ЛИСТА І. ГОЛОВАЦЬКОГО ДО
Я. ГОЛОВАЦЬКОГО ПРО ВРАЖЕННЯ ВІД СТАТТІ «СТАНОВИЩЕ
РУСИНІВ У ГАЛИЧИНІ» З «ЩОРІЧНИКІВ СЛОВ’ЯНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ,
МИСТЕЦТВА І НАУКИ» ЗА 1846 Р.
Братчику мій любезний!
...Щодо Гаврила Русина, його розправа пречудная, прекрасная,
дуже ся слов’янам подобала, навіть Міклошичу, а що ж о мні
сказати? Вона мене істинно зелектризувала в самій глибині душі
і серця. О, коб я його міг пізнати і до серця притиснути! Відай чи
не знаю я його?!! ...
Твій брат Іван-Боедан [Головацький]
Відень, 19/7 мая [1)847 [р.]
Кореспонденція. Якова Головацького в літах 1835—49.—С. і88—189.
260
№ 162
1847 р„ вересня 16. Лагодів.— З ЛИСТА Р. МОХА414 ДО Я. ГОЛОВАЦЬКОГО
ПРО НОГО ВРАЖЕННЯ ВІД СТАТТІ «СТАНОВИЩЕ РУСИНІВ
У ГАЛИЧИНІ» З «ЩОРІЧНИКІВ СЛОВ’ЯНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ,
МИСТЕЦТВА І НАУКИ» ЗА 1846 Р.
Любезний приятелю!
...Щодо сварки в селі415, вже кінчиться, але прошу Вас, того,
що-сьте переписали, бійтеся бога, не публікуйте, не давайте її з
рук Ваших, бо би-сьте мені все поховали. Я маю мій уклад влас-
ний, котрим мишлю і сподіюся що трохи допомочи нашим. Я би-м
утратив приступ у наших, і все пішло би марно. Я Вам колись
ясніше дам знати, як і що замишляю. Тепер Вам тільки но спім-
ну, же ще не час дерти лико. Ви знаєте хто і що нам найбільше
на перешкоді — тії перешкоди повинні-сьмо найперше через роз-
строй і покору усувати. Я маю (богу дякувати) смілий приступ,
а утратив би-м [йо]го нараз, єсли би ся мій плід без відомості
тих старших показав за границею. Прошу же Вас яко приятеля —
не робіть всім нам гірших трудностей, як маємо. Все воно дасться
зробити, бо бог з нами, аби іно здоров’я послужило. Любезний!
Маю надію, же мене порозуміти схочите. Доношу Вам, же ми ся
припадком случило читати... «Хизіапгіе бег Киззіпеп іп баїісіеп».
Іздатель сего бил то майстер — ехсерііз, ехсіріепбіз, у[е1] зирріеііз
зпріепбіз *, досить же воно не без овощу буде...
Р. Мох **
Лагодів, 16 вересня 1847 [р.].
Кореспонденція Якова Головацького в літах 1835—49,— С. 204.
№ 163
1847 р., жовтня 20. Рожнів.— З ЛИСТА І. В. СОКУЛЬСЬКОГО ДО
Я. ГОЛОВАЦЬКОГО ПРО ЗАБОРОНУ ЦЕНЗУРОЮ ПОШИРЕННЯ СТАТТІ
«СТАНОВИЩЕ РУСИНІВ У ГАЛИЧИНІ» З «ЩОРІЧНИКІВ СЛОВ’ЯНСЬКОЇ
ЛІТЕРАТУРИ, МИСТЕЦТВА І НАУКИ» ЗА 1846 Р.
Любезний отче Якове!
...Як-им повзяв вість, всі прелати повзали да в губерніум, щоби
артикул Йордана уничтожить, що і вскурали. Цензура надаль
книгопродавцям запретила...
йосиф Вас[ильович] Сокольський
Рожнів, 20.10.(1] 847 р.
Кореспонденція Якова Головацького в літах 1835—49,— С. 207.
* Дослівно — викидав те, що повинно бути викинемо, або ж вставляв, що
належало б вставляти (лат.),
** В публікації «Мех».
261
№ 164
1848 р„ січня 10. Чернівці.— З ЛИСТА П. ГОЛОВАЦЬКОГО ДО
Я. ГОЛОВАЦЬКОГО ПРО ПОПУЛЯРНІСТЬ СЕРЕД ЧИТАЧІВ БУКОВИНИ
СТАТТІ «СТАНОВИЩЕ РУСИНІВ У ГАЛИЧИНІ» З «ЩОРІЧНИКІВ
СЛОВ’ЯНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ, МИСТЕЦТВА І НАУКИ» ЗА 1846 Р.
Любезний брате!
...За Йордана книгар ще з Львова не мав відомості, лиш все
ся надіє, що прийде, а того другого416, каже, таки ніколи не мав.
Але благочесть його добре знає, і много за нього від неї чував-єм
доброго —дуже [йо]го полюбила...
Петро Головацький
Чернівці, 10.1. [18]48 [р.]
Кореспонденція Якова Головацького в літах 1835—49.— С. 215.
№ 165
1848 р., лютого 2. Коломия.— З ЛИСТА М. ВЕРЕЩИНСЬКОГО ДО
Я. ГОЛОВАЦЬКОГО ПРО РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ПРИМІРНИКІВ
АЛЬМАНАХУ «ВІНОК РУСИНАМ НА ОБЖИНКИ» ТА ПРИНЦИПИ
МАЙБУТНЬОГО ВИДАННЯ ПОЕЗІЙ Г. БОДНАРЯ
Пречесний господине!
Дев’ятнадцятого листопада минувшого года були дані наші
книжки в Відні до бюро колії залізної, а аж ЗО децембра над-
везли їх фірмани, що їздять бриками, до Коломиї. Межи книж-
ками не було жодного листа від госп [одина] Іоанна. «Вінка» було
140 зкземплярів. Зараз того самого дня відібрав от Йосафат417
40, а потому 10 екз [емплярів]. От Боднар * 418 взяв 10 екз [емпля-
рів] на продаж, а Проскурницький Ясьо з Микуличина 12 екз [емп-
лярів]. Вчора дав-єм по Вашому желанию 50 зкз [емплярів] от.
Терлецькому, в паці положив-єм разом книжки, вижичені отцю
Боднарові *. До Чернівець даю нині на почту 15 екз [емплярів].
У мене зостало іно 3 екз [емпляри] з прекрасною оправою, котрі,
як будете в Коломиї, то відберете самі. Не важуся їх через кого
посилати, аби ся не злакомив на них. От. Кобринський післав
гроші до Відня, но що лихо, він продає свій «Вінок» по 3 цванци-
гери, і псує нам гендель. 4 цванц[игери] мало де хто дає, а дене-
котрі такой і купувати не хотять, мовлячи, же їм 4 цванцигери
задорого. Що в Львові старшина каже о «Вінку», у нас не чувати,
але я боюся, що бодай там ніхто його продавати не схоче, аби
не попався в руки зельотів наших...
У поета Жукотинського вимантив-єм манускрипти і тримаю їх
у себе. Аж то буде прекрасний вінок, як вони ся напечатають.
Але би їх краси поетичеської не позбавили, треба їх в барві
руській видати, то єсть затримати треба орфографію покійного
Шашкевича. Коли-сьмо Маркіана хвалили за його руське серце,
* В оригіналі «Беднарж», «Бедпаржові».
262
то заховаймо і його правила писання в пам’яті, які нам зоставив.
Він . нас на праву дорогу справив. До чого нам чіпатися общини,
коли маємо рідну мову. Най не буде пам’ятник виставлений Мар-
кіянові кадилом фарисейським. Най же доля молодшого сина
Тараса Бульби, що ся був закохав в польській общині, учить не
зиркати очима на всі сторони, але триматися вірно свого, отече-
ського.
Будьте здорові, і не хорійте, старайтеся до нас назад поверну-
ти, Вам повітря наше ліпше служить, як подільське і нам також
без Вас сумно.
З почтенієм Ваш найнижчий слуга М. Верещинський
Коломия, 2 лютого 1848 р.
Кореспонденція Якова Головацького в літах 1835—49.— С. 216—217.
№ 166
1848 р„ лютого 24. Комарів,— ЛИСТ А. МОГИЛЬНИЦЬКОГО ДО
Я. ГОЛОВАЦЬКОГО З ВИСЛОВЛЮВАННЯМ РАДОСТІ З ПРИВОДУ
ВИХОДУ В СВІТ АЛЬМАНАХУ «ВІНОК РУСИНАМ НА ОБЖИНКИ»
ТА ЗАСУДЖЕННЯМ ВИЩОГО УНІАТСЬКОГО ДУХОВЕНСТВА
ЗА ПЕРЕСЛІДУВАННЯ ЗАЧИНАТЕЛІВ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ
ЛІТЕРАТУРИ В ГАЛИЧИНІ
Любезний брате Яцю!
На мені справджається тота руська приповідка: «До села тогди
новина приходить, коли її уже в місті всі сороки та й ворони
на стріхах вискребечуть!» Таке ж то й моє! Сиджу в селі, як
черв’як в хроні, та й не знаю, що ся де на великім світі діє. Уже
ціла наша Галичина «Вінок» Твоєго брата Івана першу й другу
часть не лише прочитала, але може і подерла,' а я аж сих м’яс-
ниць довідався, що якийсь «Вінок» єсть для русинів уплетений,
і що і моя галузочка барвінку або калинки єсть в нього увита!
Дуже мя тото урадувало, коли-м вичитав з того «Вінка», же наші
чеснії русини зачинають потрохи глипіти життям духовним! А ще
більша утіха, же Твоєму брату удалося поконати всі перешкоди,
які не лише дух * іноплеменників-німців і ляхів, але особливо наші,
ніби то родимії русини, наставники духовнії, але в самій річі пере-
кінчики і гонителі, свому материнському язикові чинять! Але най-
більша моя радість з того, же брат Твій, посвятивши свій вінок
митрополиту Карловацькому 4|9, завстидав нашого Ірода 420, від
котрого-сьмо денекотрі за двигнення материнського язика і умної
словесності руської так торонкі муки і страсті перетерпіли! Бо-
гдай то-ся Гаврили421 й на камені родили, котрі правду говорити
і уміють, і не бояться! Твоєму брату най бог помагає в його добрих
замислах! Дякую Вам красненько, же-сьте мя в Вашім «Вінку»
повеличали! Але прошу тя, Яцуню, напиши мені, хто подав моє
«Слово» до «Вінка» і хто до нього такії краснії приписки починив?
За тоту пам’ятку чей я і на потім стануся пожиточним і причинюся
* Так у тексті.
263
до вибудування того світлішого народного храму, до котрого-сьте
так краснії підвалини положили. Я маю денекотрі краснії писем-
ка стихом і прозою, але-м їх досі нікому не об’являв для тих при-
чин, же сам до ізданія ані грошей, ані способу, ані таких прияте-
лів не маю, котрі би ми в нім допомогли. Хвалитися і блищати
не прагну, а над все не хотів би-м, як то мовлять, наразитися на-
шому малодушному консисторові, доки ся якої парафійки не до-
храпаю, бо наші старші так надгороджають правдиві заслуги, же
за сім літ мого попівства ледве не ледве укоренивімся на капела-
нію, аби ся мною принаймні леда біда не поштурхувала! Але не
гадай, Япю, що я, сидячи тихо, уже-м завмер для руської словес-
ності! Хорони боже! По-руському жию, думаю і пишу! Але мовчу,
доки і мені не скаже хтось колись, як Йосифові ангел в Єгипті:
«Вернися Йосифе до твоєї Вітчизни, бо уже умер той Ірод, що на-
ставав на твоє життя!» Прошу тя, Япуню, напиши ми чим скорше,
що межи Вами доброго чувати, як ся мають браття наші, котрі
коло уплетення «Вінка» працюють, хто їм допомагає, чи гадають
і далі видавати його. Напиши ми також, які нові книжки в нашім
малоруськім язику тепер повиходили, де би їх можна дістати
і прочесть... Я ся гаразд маю, бо-м здоров! Богу дякувати! Грошей
нема, але дітей троє, дві доньки і син, з котрого сподіваюся твер-
дого русина. Мою жінку Гандзю, що з родичів була ляхавка, пере-
хрестив-єм зовсім на руське. Слиби ми прийшло коли написати
що до Твого брата до Відня, научи мя, як маю до нього письмо
простувати? Поздравляю і цілую Тя з Твоєю дружиною сердечно!
Бувай здоров і не забувай за мене!
Вірний Твій друг, Антін з Любич Могильніщький
В Комарові, 24-го фебруарія 1848 р.
Кореспонденція Якова Головацького в літах 1835—49 — С. 219—220.
Ай 167
1848 р., березня 20 (8).~ З ЛИСТА Я. ГОЛОВАЦЬКОГО ДО
О. БОДЯНСЬКОГО ПРО ВИХІД З ДРУКУ ДРУГОЇ ЧАСТИНИ «ВІНКА
РУСИНАМ НА ОБЖИНКИ» ТА ПЛАНИ ВИДАННЯ У ЛЬВОВІ
УКРАЇНСЬКОМОВНОГО ЖУРНАЛУ «ГАЛИЦЬКА ПЧОЛА»
Милостивий государь Осип Максимович!
...Наша Галицька Русь здобулася за цілий рік [1]847 знов на
одну книжку («руськую»), а тая є: «Вінок русинам на обжинки»
уплів Іван Б. Ф. Головацькій, ч. вторая, у Відні черенками отців
мехитаристів, 1847. Формат і ізданіє таке, як первої часті, но ледве
не вдвоє завгрубшки проти тої. Правописання дещо відмінне від
І часті, більше привернено до церковного або великоруської]
грамоти...Но із сим роком 1848, пам’ятним (48-им) * в діяннях
Южної Русі відкрився для малоруської словесності новий світ,
нове життя в просвіщенню народнім. Многії із русинів львівських
* Так у тексті.
264
(духовнії лиця і чиновники), а особенно Ставропігійський інсти-
тут422, которий учредив порядочную книжную лавку, обновив свою
книгопечатню і літографію, гадає іздавать малоруський журнал
«Галицькую пчолу» 423. Дух божий надхнув русинів, і в зляшенім
і понімеченім Львові знайшлися і сочинителі, і сотрудники до
«Пчоли». Подано о позволення іздавання, і сподіються небавком
получити його, бо сам губернатор йо[го] с[вітлість] граф Ста-
діон 424, которий дуже благоросположений для русинів, не відмо-
вив своєї помочі і ходатайства. Ставропігійський інститут бере
на себе іздавання, печать, розсилку і пр[оче]. Редакцію благоізво-
лив на общую просьбу прийняти чесний наш Д. Зубрицький
(«світло країни нашої»), Относительно содержання будуть при-
йматися статті історич [ного], географічного] і етнографія [ного]
содержання, казки, повісті, переводи із других язиків. Дай боже
лишень в щасливу годиноньку розпочати, а як бог угодить, даль-
ше підемо. «Вінок», коли не буде якої перепони, гадаємо і дальше
плести. Цвітів найшлоби-ся, коби лиш купці були. Опроче, що
буде, наперед не знати. Будуше в руці божій, но, очевидячи, і нам
засвітало, надія в бозі, що і в наше віконце засвітить раз сонце...
Накінець, западнії і южнії проізшествія 426 багато говору напло-
дили, але ще тяжко якого толку допитатися. У Львові ляцький
дух пужає боязливих, але лишень у Львові. Впрочім спокійно.
Русских сподіваються у нас. Більше і нічого писати...
Прийміть моє сердечне поздоровлення
Ваш поважатель Я. Головацький
20
^-марта [ 1 ]848 [р_]
О
Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР.— Від. рук.— Ф. 99. № 70.— Арк. 31—32.
Автограф.
№ 168
1848 р., квітня ЗО. Львів,—ВИТЯГ З ДОВІДКИ ЛЬВІВСЬКОЇ ЦЕНЗУРИ
ПРО РОЗПОРЯДЖЕННЯ ГАЛИЦЬКОГО ГУБЕРНСЬКОГО УПРАВЛІННЯ
ЩОДО ПРИМІРНИКІВ АЛЬМАНАХУ «РУСАЛКА ДНІСТРОВА»,
НАДІСЛАНИХ Я. ГОЛОВАЦЬКОМУ З ВІДНЯ
№ п/п № пересилки Ім’я адресата Назва книги Примітки
23 2253/845 Головань- Одна скриня з Високим розпорядженням президії від
кий екземплярами 22 серпня 1845 р., № 6786/В.И.2.
твору «Русалка наказано знищити ці екземпляри, за
Дністровая» винятком одного, який належить пе-
редати в бібліотеку університету *.
[Підпис нерозбірливий]
Львів, ЗО квітня 1848 р.
ЦДІА УРСР у Львові— Ф. 146, оп 7, спр. 2772.— Арк. і23—124. Рукопис. Оригінал.
Переклад з німецької.
Опуб’л.: Історія Львова в документах І матеріалах.—С. 124.
* Див. док. № 177.
26Н
№ 169
1848 р„ червня 27. Львів.—ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ВШАНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ
М. ШАШКЕВИЧА НА ЗБОРАХ УКРАЇНСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ ЛЬВОВА
ПІД ЧАС ЗАСНУВАННЯ ГОЛОВНОЇ РУСЬКОЇ РАДИ 126
Наша рада руська зав’язалася, як знаєте, дня 2-го мая т|ого]
р[оку]. Запевне кожний би рад знати, яке її було начало, і якії
суть її найважнішії ділання. Мусимо то Вам оповісти...
Надійшла устава конституції з д[пя] 25 березня 427, від най-
яснішого пана видана, котрої § 22 всім краю обивателям позво-
ляє собранія. Тогда русини зараз о собранії руської ради зачали
гадати і коли ся кількох зійшло, урядили, аби зараз 2-го мая в
салі собранія консисторського у св. Юра збір русинів учинити і на
підставі петиції з дня 19-го березня 428 раду руську зав’язати... Тая
вість, від всіх русинів найбільшою радостею прийнята, в однім дні
розширилася, що 2-го мая о 6-тій годині ввечір більше як триста
русинів розмаїтого стану і віку на той збір зійшлося. Нім-ся зача-
ла нарада, красною згадкою за Маркіяна Шашкевича 429, завчесне
нам згаслого, повитано русинів, для охорони і піднесення руської
народності згромаджених, і в тій святій годині віддано честь тому
народність руську так сильно возлюбившому поетицькому духові....
Потім (о 7-ій годині) під тимчасовим предсідательством все-
чесного от. М. Куземського 43°, схоластика, зав’язалася Рада народ-
на руська...
Зоря Галицька (Львів).—27 червня 1848 р.-№7.-С. 28.
№ 170
1848 р„ вересня 17. [Хмелева]— З ЛИСТА Я. ГОЛОВАЦЬКОГО ДО
І. БОР.ИСИКЕВИЧА ПРО ЙОГО ЗГОДУ ОЧОЛИТИ КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЄ
ТОВАРИСТВО «РУСЬКА МАТИЦЯ» 431 ТА КАФЕДРУ УКРАЇНСЬКОЇ
ФІЛОЛОГІЇ У ЛЬВІВСЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТІ482
Чесний пане і любезніший побратиме!
Дуже-сьте мене урадували Вашим письмом і потішними но-
винами із Львова. Давні найщиріші желання серця мого {спов-
няються. Промисл божий рядить нами і, очевидячки, провадить-
справедливу справу нашу до блаженного пуття. На предложення
Ваші щодо кафедри літератури і «Матиці» охотно пристаю, бо
хто ж з русинів би не був готовий посвятити сили свої і здоров’я
своє дорогій справі любого народа свого, [не] схотів трудитися
для піднесення умислового життя нашого?
Чи може бути святіший обов’язок над наставлений молодіжі,
сеї надії нашої, на виховання будучого покоління на славу і га-
разд роду нашого. Я готов жертвувати всіма силами моїми ум-
ственними і тілесними, іно боюсь, чи одолаю я гідно обов’язкові
тому так важному, чи удовлетворю жаданням і ожиданпям на-
роду свого. Знаю і сили, і немощі мої. Чим більше хто знає, тим.
266
тісніше пізнавати повинен, як ще далеко не досягає доскональ-
ності...
Щодо «Матиці» також мене утішило, же Вам ся удало до так
•основної поправи приготування зробити. Нам би треба такої «Ма-
тиці», котра би була сосредоточенням всього умственного ділання
наших учених, котра би вказувала живоє тутно родимого життя,
«обирала в єдно всі приміти світла народного, всі іскри життя в
•один вогонь, палящийся в жертву народові й отечеству, а навпаки
озираючись, скарбницею, котра би згромаджувала всі пам’ятники
давнього життя — відгрібала поміж ломом, нещасними годинами
нагруженим, живії пеньки, на котрих ще можна защепити життя
руського просвіщення — руського духа, повинна бути і здоровим
судом на сочиненія наші й оеередительницею на дорозі просвіще-
ній. Для того першою потребою «Матиці» є видання часопису на
спосіб чеських, сербських] і іллірськ[их], котра би час від часу
подавала вісті о поступах наших і состоянію народної словеснос-
ті. Але [о] тім всім розговоримося, коли бог дасть на з’їзд433
зібратися. Нижче залучаю Вам словесників мені свідомих, котрих
запросити маєте. Мало їх, але що ж діяти, не були часи потому,
щоби пізнатися. Може знайдеться і більше, але що ж, коли впе-
ред і брат брата цурався, а єсли не цурався, то боявся. З Угор
не знаю, кого запросити, хиба би послати до консисторії в Унгварі
(НпдЬуаг) і Пряшеві (Ерегіез) і до архідіаконатів-монастирі [в],
бо по них є гімназії декуди, нехай хотя узнають, що ми оживаєм.
Мох предкладає мені редакторство при «Газеті Львівській»*, але
боюся, чи не схочуть, щоби чоловік запродав їм за 400 ф [лоринів]
і становище своє, а служив за тоє якійсь чорножовтщині. Я обі-
цяюся, але під кондиціями: як зобачу, що не можна буде бути і
зостати русином, то скинуся, бо мені совісно чужу барву
приймати і служити їй...
Підпис відсутній]
17.9.[18]48 [р.]
кореспонденція Якова Головацького в літах 1835—49,—С. 291—293.
№ 171
1848 р., вересня 17. [Хмелева].—З ЛИСТА Я. ГОЛОВАЦЬКОГО ДО Р. МОХА
ПРО ЙОГО ПРАГНЕННЯ ЗБЕРЕГТИ ВІРНІСТЬ СПРАВІ ВИЗВОЛЕННЯ
РІДНОГО НАРОДУ
...Правдиво в клопіт привів-єсь мене: хліб ся лучає, а не знаю,
як го вкусити, та й чи пожитний буде. Жадаєш мого признання
на редактора письма часового, а не ндписав-єсь, якого содержа-
нія: бо єсли не політичного (белетрист[ично]-забави[ого]), то ні
гадки нема. Але як скоро газету політичну видавати, то нехай ми
вольно би було запитатися, якої барви? Нехай би був на стороні
уряду конституційного] і я при тім, но я лиш бою [ся], чи не тре-
* Див. док. № 171.
267
ба би припадком під час виречися свого переконання, свого пра-
вого становища яко русин, зрадити тій хоругві, котрій присягав-єм
не перед урядом яким людським, не тепер, а тогди, коли-м при-
йшов до сознанія, але перед совістю, перед богом, перед судом
роду свого. Тої барви я боюся зрадити, і тої барви не скину ні за
що, не продам за ніякії почесті. Волію вічно мовчати, бо навчила
нужда в глубині серця закопувати найсвятішії чувства, таїти пе-
ред лукавим світом, як би-м мав зрадити або скривити стремлін-
ня народне...
[Підпис відсутній}
17.9.1849 [р.]
Кореспонденція Якова Головацького в літах 1835—49.— С. 293.
АГй 172
1848 р.. вересня 24. Коломия.— З ЛИСТА М. ВЕРЕЩИНСЬКОГО ДО
Я. ГОЛОВАЦЬКОГО ІЗ ЗАКЛИКОМ ВИСТУПИТИ НА З’ЇЗДІ ДІЯЧІВ
НАУКИ, ОСВІТИ І КУЛЬТУРИ В ЗАХИСТ НАРОДНОЇ МОВИ ЯК ОСНОВИ
ПИСЬМЕНСТВА
Пречесний господине!
Бог видів, як-єсте в цвіті літ Ваших вже о просвіщенію наро-
ди руського гадали, журилися, збирали, вишукували, записували,
з Пешту через гори книжки додому несли, Угорщину і Галіцію пе-
реходили, камінь угольний до піднесення побратимців закладали,
«Русалку Дністрову», «Приповідки», «Вінки» в світ висилали,
народу древність і званіє його прийоминали, засівали, трудили-
ся — бог то видів, і поблагословив, добре насіння зійшло, і не-
бесний господь дав Вам тепер видіти плоди праць і надій своїх,
і тішитися ними. Так єсть, тіштеся тою весною народа руського.
Ви бо до її пришествія ся причинили, Ви ю безден времен викли-
кали, то Ваша хвала, Ваша заслуга, і наша всіх тепер радість.
Руслан безсмертний наш поділяє з нами в вишнім житті. Я знаю,
же Ви ми на то скажете: «Аз насадих, Аполлос напої, бог же
возрасти». І я то потверждаю, же від бога возраст, но садити
і поливати то так же єсть праця і заслуга, і тими тішити ся єсть
дозволено. Дякую богу, же нам дав дожити упадку панщини і
неволі, тішитися вільністю І ліпшими часами. Вам зась прошлість
для того на пам’ять приводжу, аби-сьте ся нею покріпили і до»
дальших трудів заохотили. Ви тепер в силі мужа, працюйте щас-
ливі щасливо, готуйте літо господнє приятне. Будьте русинам
вісником світла, правди і божої сили. Ідіть до Львова, і совоку-
піть сили руські до одного цілю, совершіть діло просвіщеній и сво-
боди. Понеже на собранію учених наших в Львові голос Ваш єсть
важний і без сомніння буде слуханий, удаю-ся проте до Вас в річі
язика і правопису руського, і заклинаю во ім’я розуму чоловіче-
ського, аби не творено нового, ученого язика, аби народний язик
зістав ненарушений і був підставою нашого письменства. Для
268
народа нашого шукаємо світла і гаразду, най же буде язик його
органом, котрим до нього говорити, йому одвічні правди уділяти
маєм. Німці сотворили учений язик, штучну орфографію, і для
того він стався скарбом університетів і аристократії, народ бід-
ний не розумів [йо]го і зостав темним. Пізнали свій блуд, і вер-
тають назад до органу народного і починають той обробляти,
і хотяй вже Вавілон книг напечатали, то однако ж зійшовся собор
учених, котрих наміренням єсть «еіпе еіпїасіїе, паійгіісЬе. уегпйпЬ
ї^таззе ОгіЬо^гарЬіе ги Ье^гйшіеп» *. Ми вже вступили на злу
дорогу, ми аккомодуємося вже до церковного, вже до польського,
вже до російського язика, і другим слов’янам не велику прислугу
робимо, а собі шкодимо. Тото «б» (ляхбв), «одказує» (місто «від-
казує»), «ходил» (місто «ходив») серце мені роздирає. Почитаю
високо Кирила нашого і його «Азбуку», узнаю її заслуги, але тим
однако ж не грішу, же «т>» викидаю навіки і пишу, як м о в л ю.
Любителі древності, котрі для почтенія заслуг високих мужів не
важуться відступити від правил, ними уставлених, суть ідолослу-
жителі, більше бо людей, ніж бога, котрий єсть найвищим розу-
мом, поважають. Наша словесність єсть народна, не даваймо про-
те історичному праву приступу до неї, будьмо чистими демокра-
тами, то єсть за розумом, за натурою і за правдою ідім, і стере-
жімся всякої виквінтності, котра єсть доказом злого смаку і зна-
ком нерозуму... Зостаю з істинним почтенієм
Ваш уважений слуга [Лї.] Верещинський
Коломия, 24 вересня [1]848 [р.]
[Помітка]: Ваш лист вчора отримав-єм.
Кореспонденція Якова Головацького в літах 1835—49.— С. 295—296.
№ 173
1848 р., жовтня 31 (19). Львів,— З ПРОМОВИ М. УСТИЯНОВИЧА
НА З’ЇЗДІ ДІЯЧІВ ОСВІТИ, НАУКИ І КУЛЬТУРИ У ЛЬВОВІ ПРО
БАГАТСТВО УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ, ВИРАЖЕНЕ В ТВОРАХ
І. КОТЛЯРЕВСЬКОГО, Г. КВІТКИ-ОСНОВ’ЯНЕНКА, Т. ШЕВЧЕНКА,
М. ШАШКЕВИЧА ТА В НАРОДНИХ ПІСНЯХ
...Родимці! Європа подала світу новую бувальщини карту, а на
ній золотими буквами стоїть виписано: воскресеніє! Кождий на-
рід потряс підвалинами єстества свого, зачав новую жизнь, жизнь
свободи і долі; а ми ж на тоє переболіли найтяжчую в Європі
неволю, аби і надаль віддихати тяжким віддихом скону, мов під
тягарем могили? Величавая Віндобона434 виборола і для пас золо-
теє право письма і слова, а краснодушії побратимці нашої землі
давно розв’язали на руках дзвенящії окови підданства; а ми ж
Створити простий, природній, розумний правопис (нім.).
би-сьмо мали зрікатися найдорожчої чоловічества перли, могли
би-сьмо обоятно призиратися оковам душі? Бог присудив галичій
Русі, тій маленькій частині великого нашого народу, скорше щас-
ливую судьбу і розсвітив над нею зорю нового щастя, незнаних
життя свобод. А ми ж би не мали старатися о розсвіт душі нашо-
го народу, аби спізнав, порозумів, полюбив тоє щастя, розбудив
честь в своїй груді і став-ся до того золотого дару достойним?
Родимці! Свобода єсть то красная і умная відданиця, которая собі
не полюбить сліпого жениха, а безсильному не подасть руки. Тіль-
ки з розвоєм духа розвивається земная, д небесная щасливість чо-
ловіка, а блага краю множаться тільки благами душі; а котро-
му ж чесному синові землі, якому правому обивателю не лежить
на серці братнє щастя і благость краю?!
Родимці! Аж занадто знаєте ви нужденний стан руського на-
роду, занадто в’яже вас до нього любов, гарантована довгими ві-
ками чорної недолі, і занадто вгризла нам ся тая неволя в серце,
аби-сьмо не могли достойно розпізнати красних лучей свободи сон-
ця; занадто довго розложила була тоска мешкання в нашій груді,
аби-сьмо не оцінили верем’я доби; нащо ж довгим розговором
марнувати час так дорогий? Руськоє серце чувствує за все правоє,
а чесний син Слави знає своє діло! За діло ж, братця, за діло!
А тим ділом єсть: розсвіт на галичій землі, розсвіт на тім темнім
участку Русі! Воскресеніє народної жизні! Воскресеніє животного
ядра з-під гробової могили!..
Найдорожчим маєтком народу єсть язик його, він єсть душею,
він єсть ядром його жизні. Ткнешся бесіди, тикаєшся єго жизні,
хватаєш му за серце і сповняєш убійство не одного чоловіка, але
мільйонів... Залишивши бесіду нашу, учинимо святокрадство най-
святіших прав чоловічества, обдирство народного престолу Русі,
а може, а може, і цілої Слов’янщини.
Хто ж бо в Слов’янщині не знає тої мови святої Русі, тої бесі-
ди серця, того наповидного ласкання, котрим мати першеє дитя
своєї милості любує, тої красавої пісеньки, якую ластівка під
стріхою щебече, хто не знає барви цвіту і воні тої літорослі золо-
тобережної України?! На слов’янськім виросла вона серці і всяки-
ми цвітами приоздобила ю красавая мати. Всякії чувства душі і
ума появи приодіває вона золотими точками. Аж хочем налюбу-
ватися її принадами милості, підім до Основ’яненкової «Марусі»,
аж желаєм надивитися ненаглядним її барв красотам, вержмо око
на його всхід сонця; аж хочем узброїтися в кріпость, послухаймо
громкого Шевченка, ах розвеселитися і попустувати — візьмім
Котляревського; аж напослідок статочного образу хочем, прочи-
таймо єден тілько короткий уступ з «Перекінчика» під назвою
«Бандурист», через незабвенного нашого Шашкевича написаний;
а єсли би-сьмо не пожалували потрудитися до пісней народу, до
тої комори природних народних гадок, знайшли би-сьмо не одну
звіздку, котра би славу найкращому письменникові кождого на-
роду принесла. О тій красі бесіди руської добре знають слов’яни,
з того-то джерела черпали наші побратимці поляки для свого
270
язика овую обильність, которою днесь так велично їх мова ся кра-
сує. Руським то цвітами покрили вони давню наготу красноріччя
свого 435...
У Львові, дня 19 жовтня 1848 [р.] * ст[арого] ч[ислення]
Исторический очерк Галицко-руской матицьт.— С. 4—6, 8—9.
№ 174
1848 р., грудня 15. Кромериж.— З ЛИСТА К. БЛОНСЬКОГО ДО
Я. ГОЛОВАЦЬКОГО ПРО НЕОБХІДНІСТЬ ВИДАННЯ ШКІЛЬНИХ
ПІДРУЧНИКІВ У ГАЛИЧИНІ НАРОДНОЮ МОВОЮ
Чесний пане!
...Чули-сьмо, що хотять шкільні книжки нові в Львові русини
видавати або денекотрі чеські або і німецькі на руський язик
переводити. Дуже Вас прошу, скажіть ;тим господам, щоби дуже
з тим були осторожні і не написали так, як Основ’яненків Пе-
стряк: «Вожделенного умоизступления с дневньїм местоприбьіва-
нием Вас, пане сотнику, утресугубляємо», Най ся постарають о
шкільні книжки чеські, польські, а доконче і о російські, бо нам
конче треба термінології. Я маю добру руську «Фізику». Термінів
много нам нестає...
[К.] Блонський
Кромериж, дня 15 декемврія [1]848 [р.]
Кореспонденція Якова Головацького в літах 1835—49.— С. 322—323.
Лз 175
1849 р„ лютого 5 (січня 25). [Львів].— З ЛЕКЦІЇ Я. ГОЛОВАЦЬКОГО
У ЛЬВІВСЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТІ ПРО ПЕРШІ КРОКИ УКРАЇНСЬКОЇ
ДЕМОКРАТИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ В ГАЛИЧИНІ
...Сорок літ минуло, як умовкло руське слово на університет-
ській кафедрі, но зерно, раз посіяне, видало плід. Насіння, верже-
не в ріллю, мусить зтліти, щоби з него виросла нова стебелинка.
То зерно довго кільчилося в землі, ждало ясного сонічка, теплої
росиці, щоб вистрілило наверх і зазеленіло на ниві рідного про-
свіщений. І так від двадцяти літ появлялися вже одинокі паростки
народного почуття, народної словесності (Шашкевич, Устиянович,
Левицький і др.— ото суть тії цвіточки первовесняні, котрі перші
зацвіли на рідному дереві). В наших очах так сильно рухнуло,
як по теплому дощику весняному, тілько сил до образовання на-
родної словесності, що нам найкращу надію і поруку будучності
подає...
Головацький Я. Три вступительиії преподаванія о руской словесності.— С. 27—28.
* У публікації помилково «1849».
№ 176
1849 р., квітня 9 (березня 28). Львів — ЛИСТ Я. ГОЛОВАЦЬКОГО ДО
о. волинського ПРО ПОЖВАВЛЕННЯ КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЬОГО
РУХУ в ГАЛИЧИНІ в УМОВАХ РЕВОЛЮЦІЇ ЯК ПРОДОВЖЕННЯ
СПРАВИ «РУСЬКОЇ ТРІЙЦІ»
Високопочитаємий господине, милостивий пане!
Вже кілька місяців минуло, як я получив від Вас так миле для
мене письмо, в котрім ласкаво обіцяли-сьте частіше переписну
продовжати із моєю милостію. Но після відпису мого надаремно
я ожидав від Вас дальших писем, накінець рішив-єм ся сам пер-
ший перервати так довге мовчання і наприкрятися Вам моїм ли-
стом.
Від посліднього мого листа багато перемінилося. Русини наші
поступили наперед більше за півроку, як давніше за десять [ро-
ків] . Не говорю тут о політичеськім виступі і значенні, но в лі-
тературнім відношенні. Позаяк я ніколи не занимався політи-
кою436, тою пошестю нашого времені, так і теперка зіставляю її
другим. Я занимаюся науками і не гадаю відступати ніколи від
них. Нехай собі другі (звані і незвані, котрих-то—послідніх —
далеко більше) голову ломлять над проісшествіями політичесь-
кими, у мене своє діло. Для того, не во гнів Вам, не учуєте від
мене пі жодного політики касающогося ізвістія, а самі літературні,
котрі-то Вам по возможності моїй розлучно описати гадаю.
Якоби предтечі нашого воскресіння, кілька літ тому взад
ялися луччі русини покріпляти свою народність — старанно Ізучу-
вати свій язик, упражнятися в писанні сочипеній в народнім язи-
ці,— чули своє возрожденіє, як тая билинка, що паростки пускає,
чуючи весну зближающуся. Нині те старання, та наука увінчані
пайлуччим успіхом, бо пожитком для цілого народу. Високе пра-
вительство ізрекло рівноправність нашого малоруського язика 437
із другими Австрійської держави. Вслідствіє того має бути язик
руський заведен в школах, судах і урядах нашої Русі Галицької.
Тепер пора русинам всіма силами робити, щоби все те в життя
ввести, що правительством ласкаво надано. І о те тепер русини
стараються. Хоч для малості учених людей, к тому спосібних, по-
волі той поступ діється, но, споглянувши навпаки,— за один ще
несповна рік много ся зробило. В школи заводиться руський язик.
Молодіж охотно береться до науки руського язика. В народних і
городських училищах ледве не всюди в нашій Галицькій Русі
обучають читанню і писанню руському. При гімназіях також учре-
ждені кафедри руського язика, де вся молодіж должна учитися
по-руськи. Сього року по більшій часті тільки релігія може бути
в руськім язиці преподавана — за неімінієм учебних книг, но на
другий шкільний рік будуть старатися руські учителі гімназії і
другі предмети учити по-руськи. В Львівськім університеті учре-
ждена кафедра язика і словесності малоруської, котрих-то пред-
метів я маю честь бути публічним ординар [ним] професором. А же
сього року шкільного факультети філософський і правний суть
272
замкнені, то преподавання відбуваються в ліцеальному академіч-
ному класі, на котрі лекції множество слушателів ходить. В ліцеї
Перемишльськім уже сього року преподаються науки релігії і фі-
лософії в обох годах філософського факультету по-руськи. На-
йшло би ся і більше професорів, котрі би желали по-руськи пре-
подавати, але для совершенного недостатку учебних руських книг
тяжко їм приходить переводити або перецілувати свої предмети
для руських лекцій. В богословських заведеннях у Львові і в
Перемишлі преподається уже більша часть предметів в руськім
язиці. Всюди відзивається руське слово, руський дух — коли перед
роком ніхто не учув слова руського в жоднім шкільнім заведенні,
кромі хібань приходських училищ.
Від місяця червня завелася у нас Матиця галицько-руська,
з подібним наміренням, як-то чеська і другі слов’янські, і має уже
сто кількадесят сочленів. Не маючи, однако ж, зпачительних гро-
шей, не могла ще більших сочиненій видавати. Першу увагу звер-
нуло те общество на ізданіє добрих учебних книжок для дітей.
В тім наміренні видала Матиця «Буквар язика малоруського», на-
писаний Ант[оном] Добрянським 438, парохом із Валяви, і зачала
печатати «Граматику малоруську», мною сочиненную. Вийде також
небавком кілька моїх «Преподаваній о руській словесності» 439,
ізданієм Матиці галицько-руської. Тая ж Матиця зізвала була в
місяці жовтні минувшого году собраніє учених руських, котрі на-
раджували над піднесенням народних шкіл і народної словесності.
Собор той, поділившися на відділи, держав свої засідання через
цілий тиждень і працював у відділах. Накінець установив «Обще-
ство галицько-руське просвіщеній народного». Діланія того собору
вчених будуть напечатані іждивенієм Матиці. Матиця має намі-
рення видавати часописьмо наукове, но недостаток- фонду ділає
ще таке ізданіє невозможним. Міністерство справедливості [юсти-
ції] учредило перевід законів государственних австрійських на
руський язик, і комісія, зложена із 10 членів, роботає неустанно
над тим.
У Львові виходить дві політичеські газети руські: а) «Зоря
Галицька» 440, двічі на тиждень, півтора листа, в котрій поміща-
ються політичеські ізвістія і розправи, також поезії і розправи *,
простонародно ізложені від тутейшого общества земледільчеського
руського; б) «Новини»441 — також двічі на тиждень, по чверті
листа — печатають, кромі політичеських ізвістій, також поезії, між
которими находяться часом дуже красні. Левицький печатає в Пе-
ремишлі граматику язика руського. «Маруся», повість Основ’я-
ненка, перепечатується у Львові 442 із життєописанієм Квітки. Га-
дають також ще «Енеїду» Котляревського перепечатати 443, бо
книжок із Росії не спосіб получати. Колестин Скоморовський 444
оголосив передплату на «Єрмака» Хомякова, котрий переложив
стихом на малоруську [мову] М. Устиянович, соловей руський,
як тут звичайно називають сього талановитого нашого поета,
Останнє слово перекреслено.
273
переложив драму Коженьовського «Верховинці» («Сбгаїе Каграс-
су») 445, а любителі драматичеського іскуства, котрі вже кілька
разів представляли Котляревського «Наталку...» і «Москаля...»,
і інші драм[атичні] кавалки 446, гадають ту драму представити.
О, як би нам ся теперка придали драми Основ’яненка і других
малоросійських] авторів, а навіть і великоруські сочиненія дра-
матичні, особенно представляющі сцени із України, козаччини або
древньої Русі! Охотників до переділки, переводів і представленій
найшло би ся, коби лиш книжки. А представленій, особливо на-
родні, сильно дійствують на піднесення духу, в великій мірі і на
уничтоження передрозсудків. У Перемишлі також часто представ-
ляють малоруські кавалки.
Йосиф Скоморовський 447 зібрав словар малоруського язика, до
30 000 слів, із фразеологією і толкуванням польським, і гадає пре-
нумерату оголосити на те діло, бо ні сам, ні Матиця не мають та-
кого фонду, щоб так обширне діло випечатати. Ів[ан] Гушале-
вич 448, учитель руськ[ого] язика при гімназії Львівський], видав
«Стихотворенія» і думає видавати «Розсвіт» — журнал беле-
тристичний. В Коломії завелась «Читальня руська», тоже і у
Львові таке общество заводиться. Но всюди одна гадка і одна
скарга, що не можна книжок дістати малоруських і вообще
руських.
То все, що досі зділалося в піднесенні народності. Мало воно,
мало, але сли подумаємо, яка тиха глуш перед роком була, то
увидимо, що дуже багато зробилося, а по крайній мірі підстава
сильна для будучності положилася.
Ще осміливаюсь відізватися до Вас із просьбою. Як давно мені
радісно, мило було мати надію, що Вашим родолюбним трудом
вийдуть в світ народні малоруські пісні *, так тепер більша потре-
ба такого ізданія і сообщенія нашому народові його твореній да-
ється чути. Позвольте спитатись, чи борзо можемо надіятись на
ізданіє їх? Тепер пора для них!
Прошу також ласки Вашої, коби-сьте благоізволили прислати
мені продовження лекцій о словесності руській неоціненного пи-
сателя господина Шевирьова 449. Вони мені як були провідником
в моїх преподаваннях, так і надалі необходимі. Також, може, най-
дуться які другі сочиненія для об’яснення словесності (особенно
від XV до XVIII століття).
У нас збираються учені до переводів учебних книг для гімназій
і ліцеїв на руський язик. Мають польські і чеські книжки того
роду, но я думаю, для такого діла необходимі нам [велико] руські
книжки. Із них можемо добути істинно руських, коренних наіме-
нувань технічеських, которі повинні бути одні для всіх рус[ин]ів.
Будьте ж ласкаві, поможіть нам в тім!.. Кажіть кому зробити
список всіх учебних книжок (ісключая язики), які уживані в
[велико] руських гімназіях, ліцеях, і університетах, і будьте лас-
каві прислати його під моєю адресою сюди, а ми уже будем ста-
* Див. док. № 142.
274
ратися, яким чином виписати їх із Росії. Пробачте моїй смілості,
але що ж діяти, до кого ся удати, як не до свого рідного!?
Маю честь бути Вашого високоблагородія щирим почитателем
Я. Головацький
Львів, 28 марта / 9 квітня, [ 1]849 [р.]
Інститут літератури їм. Т. Г. Шевченка АН УРСР.— Від. рук.— Ф. 99, № 70.— Арк. 1—2.—
Автограф.
О п у б я.: Письменники Західної України ЗО—50-х років XIX ст.— С 290—293; Шашкевич
Маркіян, Вагилевич Іван, Головацький Яків,— Твори — С. 318—321.
№ 177
1849 р„ липня 31. Львів,— ПОВІДОМЛЕННЯ НАМІСНИКА ГАЛИЧИНИ
А. ГОЛУХОВСЬКОГО ДЕКАНАТУ ФІЛОСОФСЬКОГО ФАКУЛЬТЕТУ
ЛЬВІВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ ПРО ДОЗВІЛ НА ВИДАЧУ
Я. ГОЛОВАЦЬКОМУ КОНФІСКОВАНИХ ЦЕНЗУРОЮ ПРИМІРНИКІВ
«РУСАЛКИ ДНІСТРОВОЇ»
Професор руської мови в університеті Яків Головацький звер-
нувся з проханням повернути йому конфіскований у 1837 році
тодішнім управлінням цензури тираж 600 примірників надруко-
ваного в Буді руського твору під назвою «Русалка Дністрова»
(Руські народні пісні), переданих бібліотеці університету. Я задо-
вольнив це прохання і зобов’язав дирекцію бібліотеки, щоб до-
зволила видати прохачеві ці книги.
Ставлю до відома про це деканат на предмет повідомлення
професора Головацького.
А. Голуховський
Львів, 31 липня 1849 р.
Резолюція: Панові Якову Головацькому, професору руської мови
у ц.-к. Львівському університеті.
Про що доводимо до Вашого відома.
Деканат філософського факультету
Львів, 31 липня 1849 р.
Державний архів Львівської області.— Ф. 26. оп. 22, спр. 1464,—Арк. 19—20. Рукопис.
Сригінал. Переклад з німецької.
№ 178
1849 р„ листопада 19 (7). Львів — З ЛИСТА І. ГОЛОВАЦЬКОГО ДО
Я. ГОЛОВАЦЬКОГО ПРО РАДИКАЛЬНІ І АНТИКЛЕРИКАЛЬНІ
ВИСЛОВЛЮВАННЯ М. УСТИЯНОВИЧА
Любезніший Ярославе!
...Не увірив би-сь, що то за чоловік з того Устиянов[ича], і не
пізнав би-сь, не побувши підручником його так ось, як я. Все в
нім знайдеш, лише руської душі ніт і за грош. Межи нашими
275
гадками але і серцями бездонная пропасти, порозуміння невоз-
можне...
От що на днях, коли мова була о новій церкві і Народному
домі 45°, він каже: «Нам би лучше з того зробити театр руський,
а не церков, наші церкви і так пусті в Львові. То би більший
був пожиток, бо хоч не ми, то, принаймні, поляки грали би в нім
за гроші». Удруге знов каже, що іконостас наших церквей не
здобить, но лише заваджає. Яке ж поняття може такий русин мати
о руськім духу, ще до того священик від 13 літ... І такі-то люди
приймаються провадити опінію галичоруського народу. Тут в тім
слові уже відбилася черта його оригінальності, новаторства, і на-
мірення духа руського не.попирати, но роздор чинитиі
Рада головна — то у них хмиз, священики — то сіль в оці, ре-
лігія — то пуста суєта. Зубрицький — то ворог руської народності
і т. д. А спитай, чого хочуть, самі не знають. Же на Раді співа-
ють «Царю небесний» і «Достойно»,— і то пусте, члени Ради —
то раби без глузду і волі!.. Щастя єще нашої Русі, що не багато
межи нами таких ультрамонтано-радикалівстів...
Іван Голова/цький/
Львів, 19/7 листопада [1]849 [р.]
Кореспонденція Якова Головацького в літах 1835—49.— С. 409—410.
№ 179
1849 р* [Львів].— ІЗ СТАТТІ Я. ГОЛОВАЦЬКОГО «РОЗПРАВА О ЯЗИЦІ
ЮЖНОРУСЬКІМ І ЙОГО НАРІЧЧЯХ» ПРО ВНЕСОК М. ШАШКЕВИЧА
ТА ЙОГО ПРИХИЛЬНИКІВ У СТВОРЕННЯ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ
ЛІТЕРАТУРИ НА НАРОДОМОВНІЙ ОСНОВІ
...Волинсько-подільське наріччя, котрим народ в сих обох об-
ластях бесідує, мало що розлипається від українського, або, луч-
ше сказавши, є те саме, що українське, лиш різномова його. Воно
найобширніше із всіх наріч южноруських, бо розлягається по
цілій Южній Русі, а Галичини іно окрайки захватило. Се наріччя
має найлучше вироблені, найдоскональнії види (форми), воно всю-
ди одностайно образоване, що є порукою за давноту його обра-
зування і досконалення, як то зауважав г[осподи]н Максимович
(«Истор[ия] др[евне]руск[ой] слов [есности]», с. 100). В пам’ят-
никах письменних южноруських встрічаємо ледве не всі знаки ни-
нішнього волинсько-подільського (українського) наріччя, або хоть
натитки, свідетельствующії за существованням того наріччя вста-
рині. Грамоти, договори, судові діла і пр [оче] писані майже тим
наріччям (хоть не без примішки церковно-слов’янського). Ба й в
Галицькій Русі і Молдавії в XIV, XV і XVI віці писані грамоти
носять п’ятно сего наріччя. Воно багате піснями народними всякого
рода, особливо повіствовательними. В піснях, яко в ізустній народ-
ній словесності утворився язик одностайний, пісенний. З піснями
(думами, думками) розширилося се наріччя ще давно по всій
* Текст статті був виголошений 23 жовтня 1848 р.
276
Галичині. Самі ,горяни (гуцу-
ли, верховинці, бойки, лемки)
співають пісні українського'
походження (козацькії) по та-
мошньому виговору, коли тим-
часом в ліричних співанках
(коломийках, талалайках і
др.) і обрядових піснях за-
ховують своє помісне наріччя.
В найновіших часах зачали
декотрі писателі книжно об-
робляти сесе наріччя і видава-
ти свої сочиненія, чистонарод-
ним язиком писані. Котлярев-
ський первий показав дорогу,
перелицювавши «Енеїду» і на-
писавши кілька опер. За ним
щасливо управляли сю ниву
Основ’яненко в казці, Арте-
мовський451 і Гребінка в бай-
ці, Могила, Галка 452, Шевчен-
ко, Забіла 453 в думах і думках
і пр[оче]. Що наші писателі
в тім взгляді учинили (Шашке-
внч, Устиянович, Мох, Левицщ
кнй і др.), всім відомо...
Головацький Я. Розправа о язиці...—
С. 38—40.
Титульна сторінка «Читанки» М. Шаш-
кевича. 1850 р.
№ 180
1850 р„ листопада 2 (жовтня 22).— ІЗ СТАТТІ-СПОГАДУ НЕВІДОМОГО
АВТОРА «МОЛОДАЯ РУСЬ» ПРО РОЛЬ «РУСЬКОЇ ТРІЙЦІ»
У ГРОМАДСЬКО-КУЛЬТУРНОМУ ЖИТТІ ГАЛИЧИНИ 30-Х РОКІВ XIX ст.
...Тямлю ще як нині, бо Ж і мої літа МОЛОДШІЇ стрітили тую
хвилю, як нераз ровесники мої у всеучилищі Львівськім розмов-
ляли за рущину, за бувальщину, за святую батьківщину...
Три молодці: Маркіян Шашкевич, Яцко Головацький і Іван
Вагилевич, віддихаючії, казавби-сь, єдиними грудьми і глядаючії
ненаситною алчбою за кормом [для] свого ума, сполучилися як
покревнії духом в щирую дружину, і, походячи з народу, спізнали
потреби, вислідили желання його, або, може, зроднилися з ним, і,
понивши ясно заданіє доби, верглися розлучно на родимую ниву.
Діялося тоє в перших літах по революції варшавській року
1831. Збірка народних пісень і дум, знаходящихся в Галичині,
через Вацлава з Олеська іздана, а пізніше помножених і в окре-
мім ізданію через Жеготу Паулі в світ пущених, було найпершим
плодом мелодійних трудів сеї троїнки. В один неомаль час вийшло
277
з печаті «Руськоє весілля» через Лозинського і подало ключку до
упорної борби за кирилівську азбуку, в котрій Маркіян Шашкевич
в глибокоумній своїй розправі перший раз своє ім’я письменно-
му об’явив світу. Пісні овії і тая борба не малу звернули на себе
увагу читателів руського щепу...
Знакома єсть слеза Николи з Николаєва на гробі глубокоум-
ного літописця ієрархії галицькоруської крилошана Михайла Га-
расевича 4Б4, зронена знакомоє повременникам і її в общині при-
нятіє. Знанії суть твори Моха, Могильницького, Луки з Ракова455
і інших предконституційних русинів. Знана єсть «Дністрянка» 456,
через якую молодую троінку іздана. Далій «Вінок» Івана Голо-
вацького і іннії діла молодих півців, котрії всі, хотяй совершен-
-ства не доспіли, однако ж так сильно на народноє відродження
Галича ділали, же Русь Галича, прийшовши через них до ясного
свідущества свого желанія, вообще до розлучного вияву народних
потреб була розположена. Не пом’яну уже за українськії красно-
річивії уста, за Котляревського, Основ’яненка, Галку, Шевченка
і прочії, котрії, пробудившися неомаль в один і той сам час, го-
.лосами своїми навіть з гробу могли би були воскресити закосні-
лую Русь і новеє жаркоє життя в її состави вляти.
Крайним слідствієм того всего було, же Ставропігія, величаю-
щася особливе в тоє самоє время Діонизем Зубрицьким, мужем
європейської слави і інними глибокоумними членами і присматри-
вающися, як завсе правим народним желанпям, аби їх по возмож-
ності усуществляти, ревнуючи і підкріпляючи щиро молодії талан-
ти, ще двома літи перед 19 марта 1848 [р.] о іздаванню часописи
чисто народно-руської в Львові промишляла. І воістину було би
тоє намірення ще пережде осуществилося, если би смерть не пере-
тяла була дорогеє молоденькоє пасмо життя незабвенного Мар-
кіяна.
«Розвів-єсь нам весну соловію красний,
Верг-есь цвітом незнаним на дикі пустирі,
Заграла природа, зазорів день ясний,
Щезла мряка студена, пошуміли мари.
Як предтеча, стелнв-єсь путь спасення,
Но, як він, не бачив слави воскресення...»
Ударила на послідь година 19 марта... Некоторії, не осміляю-
чися безпосередньо на соєдиненіє по єдиній гадці ділати, ділали
посередньо. Так подав Никола з Николаєва печальний свій стих
в пам’ять незабвенного Маркіяна 457, давніше уже приготовлен,
нароком в тую самую пору до печатання, аби, ударивши в жалкії
і тоскливії струни народної думи, видобути в найблаженнішій
годині і в родимім серцю стоголосний відзвук. Була вона читана
перед самим першим засіданням засновуючоїся Головної руської
ради в Львові, зобачивши іншим в тую годину світ милий.
З яким єдиномислієм, з яким усердієм і ревністю зав’язалося
тоє заступничество руського народу, свідомо єсть всім...
Зоря Галицька (Львів).—2 листопада (22 жовтня). 1850 р.—№ 88.—С. 542—544.
278
№ 181
1852 р„ травня 26 (14).— ІЗ СПОГАДУ М. КОЗАНОВИЧА ПРО ВПЛИВ
ТВОРЧОСТІ М. ШАШКЕВИЧА НА ЙОГО СУЧАСНИКІВ
«Відкинь той камінь, що ти серце тисне,.
Дозволь в той сумний тнн,
Най свободоньки сонечко заблисне.
Ти не неволі син!»
О несмертельний Маркіяне! Тими то трогательними словами
тронув Ти чувства, придавлені тяжким сиротинства каменем в
задумці погруженого о долі своїй молодця і звернув увагу на
інший предмет, котрий в моїй душі лежав, а не моїм видівся
бути. По розлуці з Тобою я, сиротонька, віддалей від світа, ски-
тався без цілі і надежди по берегам Опора і Оряви. Там Твій
голос погонив мя: «Збирай цвітоньки верховинськії, а насадим го-
родець руського слова». Но тогдашнії гадки мої молодії не поні-
мали Твого благовістованія. Я збирав, по не садив. Судьба хотіла,
що ми розлучилися переміною місця, ах за скоро розсталися... а я
зайнявся моїм званієм. По довгому мовчанню Твоїм голос знова
надлетів в мого пребивання сторононьку і візвав за дружбу
Твоєї молоденької красивої доні «Русалки», коли-сь ю віддавав
замуж туда за Дунай! 459 Одержавши Твоє цілування, я подивляв
Твою дерзость, і від того часу восхищались чувства про руське
слово, про руську словесність, і горять до нині! Не могучи учас-
ником бути тієї свадьби, уплів я первий з руського цвіта віночок,,
і послав Твоїй доні в упоминок, а ти його, Руслане, в коси Твоєї
надобної відданиці не лишив-єсь вплести. Ти зажег єси вогонь в
моїй груді, котрий лише гробова персть загасити возможе! Но
відколи невинну доню Твою зачали поругати, смагати і гонити
родимці, відтоді я попав у тугу, і мої чувства сокрились в болес-
нім серці. А віддалений світами від Тебе, зостався без потіхи, роду
і друга! Чувства любові к Твоїй доненці згоряли довго в серці
вогнем неугасаємим, а гробне мовчаніє осіло на устах спалених!
Все замовкло, надежди наші уснули, і Ти невіджалуваний загас!!!
О, коби Ти був дожив ясного воскресення дня руської неньки, до
котрого Ти так предчуствительно воздихав! Був би-сь много ще
на груді возлюбленої красавиці радості пролляв сльози, як про-
ливав єси в восторзі над недолею її. І тішусь днесь з нею, а пла-
чу за Тобою, і мої сльози не престануть, поки стверднуть в кри-
стал, і стануть пам’ятником на Твоїй могилі! Но вічная пам’ять-
Тобі!
Душа моя восхищається Твоїм образом, котрий всегда на яв
стоїть, а слова Твої, котрого всі закутини отечества любезного го-
монять, воспламеняють чувства ревнувати про «руську неньку»
твоїми подвигами *! '
...Любов’ю руського слова наповнене серце чародійною силокт
оживило чувства мої, котрії ніхто возбудити не міг. я ожив.
і пролляв сльози горя і радості! Горя, бо може не возмогу пам’ять
* В оригіналі «подвнгн».
279>
о Тобі достойно увінчати, радості, бо небо опущеному від світа
зсилає друзей, взивающих до діла. Дух мій розпливається в уне-
сеннях, а серце поїться радістю, чи могу зложити цвітну на Твій
гріб, і освятити пам’ять о Тобі ділом, котороє Твоєму серцю всег-
да було мило — плеканням руського слова!...
М. К[озанович]
Лісник для русинів Австрійської держави (Відень).—14 (26) травня 1852 р,— № 38.— С І50.
№ 182
/857 р„ вересень — листопад*.—ІЗ СПОГАДІВ К. УСТИЯНОВИЧА460
ПРО НЕВДАЛУ СПРОБУ ОРГАНІЗАЦІЇ У ЛЬВОВІ В 50-Х РОКАХ
ГУРТКА УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ З МЕТОЮ ПОПУЛЯРИЗАЦІЇ
УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В ДУСІ ТРАДИЦІЙ «РУСАЛКИ ДНІСТРОВОЇ»
...Рущина принималась між русинами в Галичині дуже пиияво.
Як теє зерно, кинене під стужу в холодну землю, не скільчиться,
поки його не огріє сонце і теплий не зросить дощик, так і руська
мисль, кинена Маркіяном, не принималась довго і була би,— ло-
мимо таких адептів, як Головацький, Вагилевич, Устиянович, Мо-
гильницький, Гушалевич, Данкевич і многих інших і помимо за-
гального одушевлення русинів в р. 1848, помимо руських викладів
богочестя і язика руського в школах,— на віки завмерла, коли би
не подуло на неї весною конституції 1860 р.461
В р[оках] 1857—[185] 8, отже, 20 літ по чаруючім призиві «Ру-
салки Дністрової», а 10 літ по короткій провесні 1848-го року за-
в’язав я був з покійним Володимиром Шашкевичем 462, учеником
6 кл. гімназії домініканської, дружество в цілі ширення руської
мислі і руського слова між соучениками гімназії домініканської,
а потім бернардинської у Львові. Перші сходини наші відбулися
осінню 1857 р. ...
Так ми й пустились на агітацію за тим, щоби руські товариші
наші в гімназії бернардинській почали між собою говорити по-
руськи. Однак пропаганда ся не вдалася нам цілковито. Товариші
висміяли нас і ми притихли, боячись, щоб нас за наші змагання
не вигнано зі шкіл. Доперва в 1860 р. запала та сама молодіж
вогнем патріотизму руського і кинулась вводити мову руську в
родинні руські круги на селах Галичини...
.Устиянович К. М. Руська мова...— Т. 3.— С. 467—468: Історія Львова в документах І ма-
теріалах.— С. 129—130.
№ 183
/862 р„ травня 31. Львів,—З РЕЦЕНЗІЇ А. ВАХНЯНИНА НА ПОЕМУ
ЛИСИКЕВИЧА «ГОСТИНА НА УКРАЇНІ» ПРО СУСПІЛЬНУ ЗНАЧИМІСТЬ
ТВОРЧОСТІ Т. ШЕВЧЕНКА І М. ШАШКЕВИЧА
Словесність — то маленький промінь величавого світла, до кот-
рого всякий народ здужає; а се величаве світло ставляє в його
душу віру — сю скалу-пристань в недолі і горюванні; жиє у його
* Датується за змістом. Перше засідання гуртка відбулося восени 1857 р.
280
серці любов’ю та квітучою
надією на красну будуч-
ність; се світло світить, щоб
всякий народ себе спізнав,
хто він і що він і яке йому
завдання поміж другими
народами? У сім величавім
світлі жиє кожний народ
правдивим питомим жит-
тям; се світло надає кожно-
му питому вдачу, різницю
народну, так, що нікому не
вільно і не можна без гріху,
тяжкого гріху перевертня,
умерти для себе, а жити чу-
жим життям.
І народ руський поду-
жав до сего величавого
світла... У сему світлі жиє
він, а живучи, спізнав себе
та своє завдання між наро-
дами, і від сего то світла
довелося йому питоме п’ят-
ко, своя вдача та ціха, і тую
хранить він...
І що за діло тому «ма-
«ловеоишуипйш.
ШИО ОЛИЯ ІООМН’УМ.
й / і У ' '
; 5- 'і -
Перша сторінка перекладу І. Вагилевича
«Слово о полку Ігоревім». 1865 р.
лоруському чоловікові?» От
коротко скажем. Спадщину
батьківську ховає він непо-
рочну у своїм серці та
устах під сільською стріхою. Там жиє він, вдячний своїм ді-
дам; там родить пісні та думи за них, щоб безсмертну пам’ять
внукам передати. У сільській хатині родить він геніїв: родить
Тараса і інших, родить Маркіяна — рідних синів. Через них спі-
ває він світу за свою долю і горе, через них передає в будучу
долю героїв та їх пам’ять безсмертну...
Зійшли тії високії мужі і на Україні, і Галичині: там Тарас
...тут Маркіян. Згасли, но вказали своїм високим духом, куди нам
здужати. І не без овочів пало се зерно на поля Вкраїни. Там
зросло воно у дерево гіллясте та тінисте, а під те збіглася Укра-
їна ціла, бо то рідне шатро. У нас інакше. Згас Маркіян, мов
зірка на заранню, і по невеликім часі вкрався у тих, що його пер-
ше подивляли та у його дорогії сліди ступали, дух чужинний, не-
наський, нерідний 463.
Та головаті наші літерати, щоби узнати повагу свого генія
безсмертного, і не досить на тім, що самі не хотять спізнати, ще й
глумляться молодим працям на стежці Маркіяновій. Свою мертву
головатість гадають накинути живій молодій Русі; її чисті гадки,
спільні з цілою Вкраїною, у самім зароді сухим терням заголом-
281
шити, або бодай перед світом сплювати, щоби не спиняли замір
забою руського народу...
Н. з-над Сяну
Вечерниці (Львів).—31 травня 1862 р,—№ 18.—С, 141—142,
№ 184
1862 р., вересня 6 (серпня 25). Львів.— ВІДОЗВА В. ШАШКЕВИЧА
З ПРОХАННЯМ ДОПОМОГТИ У ВИЯВЛЕННІ ТА ЗБОРІ ТВОРІВ
М. ШАШКЕВИЧА
Відозва
Часто-густо розпитували наші народолюбці за повним збором
письм покійного Маркіян а Шашкевича. Ідучи за тими го-
лосами, я уважав то за мій сумлінний обов’язок взятися самому
до збирання батьківських творів, і відзиваюся тому до всіх прия-
телів, товаришів та знакомих покійника, щоби зболили поперти
мене у тім ділі, чи то радою, чи надісланням мені яких вісток за
життя його, чи в кінці пересилкою розкинених поміж ними співа-
нок та деяких листів покійного на руки редакції «С л о -
в а» 464 а б о «В е ч е р н и ц ь» 465 без взгляду, чи вони уже друко-
вані, чи ні, а ми кажду такую хоч би найменшую підмогу приймем
щирим серцем яко прислугу нашій словесності, оголосимо для
зархоти молодшим в обох наших часописьмах. Надіємось роздо-
бути перевід пок[ійним] «священного писанія», за котрим так
багато допитувались, а котрий ми уже раз мали в руках, розпра-
ву про Хмельницького, котра, як зачуваємо, хорониться в однім з
книгозборів львівських, та ненадрукованих ніде ще пісень, що
все з прилученням ще в 1836 році (в Перемишлі) друкованої,
а тепер уже рідкої брошури «Азбука і АЬесайІо, ихуа^і пай
гогргадуд о хмргохмасігепіи АЬесасІіа роїзкіе^о сіо різтіеппісілуа
гизкіе^о, парізапа рггег кз. Л. Вогіпзкіе^о, итіезгсгогщ XV Когтаі-
іозсіаск Ьхуохузкісії г гоки 1834, № 29» становило б дільце про-
сторонніше, з котрої то причини гадаємо для улегшення нашим
родимцям видавати єго випусками, з чистого же доходу
призначаємо одну часть на надгрібник покій-
никові, котрий мав би станути в Новосільцях
на його могилі, а так все набуваючи тоє діло, будуть пер-
шими основниками нового п а м’я т н и к а на підкарпат-
ській Русі, до чого і родина з своєї сторони всіма силами причи-
ниться.
Пренумерату оголосимо, скоро упорядкуємо матеріал до І ви-
пуску.
Володимир Шашкевич
'Слово (Львів).—25 серпня (6 вересня) 1862 р.—№ 67.—С. 266.
282
№ 185
1868 р., березня 13 (1)* [Відень].—
ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ЛІТЕРА-
ТУРНО-МИСТЕЦЬКИЙ ВЕЧІР З
НАГОДИ 25-1 РІЧНИЦІ ВІД
ДНЯ СМЕРТІ М. ШАШКЕВИЧА,
ВЛАШТОВАНИЙ СЛОВ’ЯНСЬ-
КИМИ МОЛОДІЖНИМИ ТОВА-
РИСТВАМИ У ВІДНІ
...У п’ятницю 1 (13) мар-
ця с [ього] р[оку] святкува-
ло руське товариство
«Січ» 466 свої закладини і
поминки Маркіяна Шашке-
вича в залі «Під трьома
ангелами» о 8 годині з
вечора. Загостили на ве-
чорниці всі товариства сло-
в’янські, як сербська «Зо-
ря» 467, хорватсько-словен-
ський «Юг» 468, чеська «Вел-
тава» 463, «Славія» 470 і «Мо-
М. Устиянович.
рава» 471, словацький «Татран» 472 і «Русская Основа» 473. За сими
наспіло і товариство слов’янських співаків.
Розпочав святкування голова товариства п[ан] В[ахнянин] 474
вступною річчю... Зійшовши на Маркіяна Шашкевича, говорив бе-
сідник: «Ми святкуємо, браття слов’яни, пам’ять’ його тому, бо
він і перший був, що пробудив галичан до питомого руського жит-
тя, перший, що дав нам почути чародійні звуки рідного сло-
ва, перший, що вистелив дорогу, якою нашій літературі пряму-
вати»...
За сею річчю проспівав хор слов’янських співаків із наших
пісень: «Біду собі купила», «Ой під гаєм», «Ой на горі та женці
жнуть», відтак посипались грімкі приплески з усіх сторін. Насту-
пив дальше солоспів українських пісень: «Та не жур мене мати,
бо я й сам журюся» і «Ой у полі та й у Баришполі». Ту похвали-
ти треба мотив народний, а величатись нам русинам талантом зем-
ляка нашого п[ана] Л [аврівського] 475, котрий із новим чуттям
підібрав супроводи на піаніні до сих народних фантазій і посвя-
тив їх закладникам товариства. Декламація «Титаря» Т. Шевчен-
ка повелася хорошо. За нею слідувала річ брата сербина п[ана]
Георгієвича, в котрій вивів він життя Маркіяна і прирівняв його
із безсмертним Буком. «Оба сі мужі,— казав він,— вислободили
живе слово із оков, якими ковала його старосвітчина»...
* Датується за подією.
283
А.. Могильницький.
Відтак проспівав хор знов
композицію п[ана] Л[аврів-
ського] «Ой у лузі та при бе-
резі» гостям словянським у
вподобу, а народові нашому у
славу. За свою піснею виго-
лосив п[ан] Л-ч вірш у па-
м’ять Маркіянову, а вечір за-
кінчився тим, що проспівано
дві народні пісні під ліру, щоб
слов’яни і нашу народну музи-
ку почули.
На відбувшийся вечір при-
спіло 4 телеграми із Галичи-
ни: дві зі Львова, з Станісла:
ва, з Тернополя — з сердечним
поздоровленням для товарист-
ва і братів слов’ян...
И-т>-т>
Правда (Львів).—15 марця 1868 р.—
№ 10/11 —С. 132.
№ 186
1871 р* [Санкт-Петербург].— ВСТУПНЕ СЛОВО М. В. ГЕРБЕЛЯ ДО
ПУБЛІКАЦІЇ ВІРША М. ШАШКЕВИЧА «ТУГА ЗА МИЛОЮ» В АНТОЛОГІЇ
«ПОЗЗИЯ СЛАБИН»
Маркиан Шашкевич [родился в 1811 году в селе Подлесье **,
около Золочева, в Галиции, где отец его бьіл священником]. По
окончании гимназического курса [он] вступил в число студентов
Львовского университета, в котором в короткеє время хорошо
ознакомилея с литературами латинской, немецкой, польской и
древнеславянской. Но все зто не могло удовлетворить пьітливого
духа Шашкевича, пока не попались ему в руки «Знеида» Котля-
ревского, «Украинские песни» Максимовича и «Малороссийская
грамматика» ГІавловского. Зта находка разом перевернула все
идеи Шашкевича и как бьі открьіла перед ним новий мир и ука-
зала ему новий путь. Он задумал создать галицкую словесность,
для чего ревностно принялея за изучение своего язьїка и истории
русекого народа; затем стал собирать народньїе песни, изучать
обьічаи и обрядьі народа, разбирать старьіе рукописи и другие
памятники старини. Кроме того Шашкевич сумел повлиять и на
других, вразумить и научить их, так-что скоро вокруг него обра-
* Датується за публікацією.
** В публікації помилково «Княжье».
284
зовался цельїй кружок молодежи, горячо сочувствовавшей его йдем.
Окончив курс философии, Шашкевич вступил на богословский
факультет. Около зтого времени появился в печати его первьій ли-
тературньїй труд: «Днестровая русалка», отпечатанная 1837 году
в Будине. Затем он издал «Читанку» 476 для русских народних
школ. Но главнейшим призванием Шашкевича бьіла поззия, и по-
тому два собрания его стихотворений, изданньїх им под названием
«Думки» и «Псалмьі Руслановьі», ставятся галичанами вьіше все-
го, написанного им в течение своего литературного поприща.
И действительно думьі Шашкевича отличаются неподдельньїм
чувством и глубокою грустью — зтой отличительной чертой народ-
ной галицкой поззии. Многие из его песен перешли в народ. Кро-
ме того, он перевел на галицкий язьік «Краледворскую рукопись»,
несколько сербских песен и отрьівки из польской позмьі Гощин-
ского «Каневский замок» 477 (Шашкевич умер в 1843 г.)
Поззия славян.— С. 205.
№ 187
1872 р„ липня 7 (червня 25)*. Львів.— ІНФОРМАЦІЯ ПРО ВЕЧІР У ЛЬВОВІ,
ПРИСВЯЧЕНИЙ ПАМ’ЯТІ М. ШАШКЕВИЧА
В неділю дня 25 червня (7 липня) відбувся в кімнатах «Бесіди
руської» 478 вечір музикально-декламаторський, уряджений захо-
дом товариства «Просвіта» 479, в честь пам’яті славного нашого га-
лицького співака Маркіяна Шашкевича. Публічність руська зі-
бралася дуже численно, так що обі комнати були переповнені.
Вечір розпочався співом квартетовим «Ой на Івана та на Купа-
ла», вийнятим із нової ще не представлюваної оперетки народної
п[ана] Наталя Вахнянина. Відтак виголосив -професор руської
словесності на львівському університеті, д-р Омелян Огонов-
ський 480 річ свою про значення і діяльність Маркіяна. Річ тая
становила головну часть вечора і ми подали її в цілості в ниніш-
нім числі «Правди»481. Опісля слідувала декламація — уступ з
поеми Маркіянової «Перекінчик бісурманський» («Бандурист»),
по чім відспівав хор пісню «Біду-м собі купила». Дальше відчитав
п[ан] Корнило Устиянович першу дію з своєї трагедії історичної
«Ярополк». Мова поетична, плавний і красний стиль, жива акція,
правильна заснова характерів, а вже і сам предмет вийнятий з
історії наших князів, що так годиться до драматичного оброблен-
ня, дозволяють много надіятися, на цілість артистичну
сеї трагедії. За відчитом тим слідувала декламація віршу
М. Устияновича «На могилу Маркіяна Шашкевича», за чим хор
і закінчив вечір. В хорах брали уділ співаки нашого співочого
товариства «Торбан» 482 і хор студентів руської гімназії під упра-
вою п[ана] Н. Вахнянина, котрий коло піднесення співу хораль-
ного і сольового непєречно великі положив у нас заслуги. Вже
по укінченню вечора надійшли дві телеграми.
Правда (Львів).— 15 (27) липня 1872 р.— С. 186-197.
* Датується за подією.
285
№ 188
1873 р„ липня 7 (червня 25)*. Львів.— ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ВШАНУВАННЯ
ПАМ’ЯТІ М. ШАШКЕВИЧА У ЛЬВОВІ В 30-У РІЧНИЦЮ ВІД ДНЯ ЙОГО
КОНЧИНИ
Музикально-декламаційний вечір в 30-ті роковини смерті Мар-
кіяна Шашкевича відбувся дня 25 червня (7 липня) в кімнатах
«Руської бесіди» при живій участі руської публіки. На виступі
мав п[ан] Верхратський відчит о життю і діяльності Маркіяна,
в котрім висказав не одну нову гадку про незабутнього віщуна і
роз’яснював деякі із його найважніших поезій. З відчитом сим
познайомимо у будущих н[оме]рах наших читачів ближче. П[ан]
Шухевич декламував з належним зрозумінням «Думу» Маркіяна
Шашкевича, котрий сей же написав до свого побратима Николи
Устияновича, посилаючи йому пісні українські. П[ан] С.**, звіс-
ний у Львові артист, відіграв на фортепіані «Марш жалобний»
Бетховена, а пізніше ще полонез Щопена. Обі сі п’єси дуже сподо-
балися публіці і прийняті були грімкими оплесками. Хор муже-
ський відспівав дві пісні «Щасливий, хто хоч сльози має», а на
самім кінці народну пісню «Ой, Морозе, Морозенку». Крім того
п[ан] Вітошинський в супроводі мурмотіючого хору (Вгнттсйог)
відспівав пісню «Темна пітьма небо вкрила, лиш миленька ще не
спить». Всі тії три співи, під управленням проф. Вахнянина, ви-
пали дуже добре і в повне вдоволення публіки. Ще одну пісню,
солоспів Лисенка 483 «Ой одна я, одна як билинка в полі», відспі-
вав молодий співак п[ан] В. Пісня була дуже красна, однако
трудна і вимагала великої вправи; п[ан] В. має гарний голос і
при відповіднім вправленні може красних успіхів надіятись. До
наймильших продукцій сього вечора належала декламація п[ана]
Куриловича «Петрусь» Т. Шевченка. П[ан] Курилович вже від
давнішого часу — славнозвісний декламатор, тож виступу його
очікує публіка з напруженою цікавістю, а ся увага її росте і взмо-
гається аж до кінця. Так було і сього разу, і ми вдячні дуже
п[ану] Куриловичу, що таким способом і ширші круги обзнаком-
лює з многими із найкращих творів безсмертного українського
Кобзаря. Накінець відіграв ще п[ан] Ц. на цитрі «Піуєгііййєгпєпі»
з «Ьисіа сі і Ьаттегтог» Доніцетгі і «Русалки», і обома сими
продукціями на сім приємнім і чим раз більше уживанім інстру-
менті причинився немало до умилення вечора. Надійшли також
чотири телеграми, котрі сього вечора відчитано. Іменно із Стані-
слава: «Першому поетові Галицької Русі і спорудникові першого
руського букваря достойний помин. Целевич, Желехівський 484,
Ружицький, Заячківський». Також ще другий із Станіслава: «Мо-
щам твоїм, кобзарю, сердечний наш поклін. Пам’ять про тебе не
згасне, хоч і задзвонить волі дзвін! Станіславці». Відтак із Ві-
нер — Нейштадт: «К почитанню віща Маркіяна найглибше со-
* Датується за подією.
** Тут і далі скорочення імен і прізвищ у тексті.
286
чуство Вам, панове «Просвіти», і сльози ревної вдяки. Богдан
Шашкевич, військовий академік». А накінець з Тернополя від
сина Маркіяна, котрого виділ «Просвіти» запросив був на сей
вечір: «З-за неможності дістати урльоп пересилаю хвальному
виділу «Просвіти» і «Бесіди», почесним панам мовцям, деклама-
торам, співакам і всім високоповажним гостям вдячне моє спа-
сибіг, що зводили пошанувати дорогу пам’ять мойого покійного
батька. Володимир Шашкевич». На другий день, спізнившись,
надійшла ще одна телеграма з Буди: «Сердечне вітання зібраному
товариству на святі вшанування пам’яті Маркіяна, чий патріотич-
ний розум, любов і відданість до народу, чий порив до розвитку
і піднесення народного духу, вироблення народної літератури зна-
ходить тут палких і достойних послідовників і представників. Хай
живуть збори і хай далеко рознесеться відгомін їхньої пісні від
найглибших рівнин аж до галицьких Бескидів. Антон Шашкевич,
капітан» *.
Правда (Львів).—1 (13) липня 1873 р,—№ 10,—С. 374—375.
№ 189
1876 р., червня 24 **. Львів.— ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ЛІТЕРАТУРНО-
МУЗИЧНИЙ ВЕЧІР В ПРИМІЩЕННІ «РУСЬКОЇ БЕСІДИ», ПРИСВЯЧЕНИЙ
ПАМ’ЯТІ М. ШАШКЕВИЧА
Дня 24/6 с[его] р [оку] відбувся в кімнатах товариства «Ру-
ська бесіда» вечерок музикально-декламаторський, даний в па-
м’ять 33-літньої річн [иці] смерті Маркіяна Шашкевича обома
академічними товариствами, «Академічеський кружок» 485 і «Дру-
жеський лихвар» 486. Програму розпочала вступна річ товариша]
А. Дольницького 487, котру в нинішнім числі подаємо нашому чи-
таючому кругові. Радісно прийнято зазив тов[ариша] А. Д[оль-
ницького], котрий заохочував по приміру обох академічних това-
риств всі прочії руськії общества до згоди і до спільної праці.
Після тої бесіди відіграла оркестра прекрасну С — шоіі симфонію
Вербицького 488, по чім слідувала декламація товариша] 1. Бе-
лея 489 «Празник у Такові» Юрія Федьковича 49°, котра приводячи
перед наші очі образ із борби сербів о свободу під начальством
Обреновичів, викликала заразом живу згадку про теперішню не-
долю братів наших, слов’ян задунайських. Після терцету
(муз[ика] Вахнянина) «Кому бог в груди» слідував відчит
тов[ариша] М. Павлика491 «О потребі етнографічної роботи в
Галичині»***, в котрім представлено вкоротці почат[ок] і цілий
перебіг етнограф [ічних] праць в прочій Європі, їх вплив на літе-
ратуру], і виказано, що все причина того, що наша література
як «старої», так і «молодої» партії іменно тому не здужала стати
* Переклад з німецької. ,
** Датується за подією.
*** Див. док. № 190.
2Я7
на народній почві, що не мала належної підстави в етнографіч-
них працях, що писателі хоть і хотіли були писати про народ, та за
недостачею студій над його життям і бесідою, не знали, що і як
писати о нім, чого йому треба і як подавати йому реально корис-
ну науку. Відчит той прийняла публіка з правдивим восторгом,
що ручаєсь нам за то, що подібнії гадки скоро приймуться тепер
межи молодіжжю, котру т[овариш] Щавлик] в ім’я народного
діла завізвав до праці, і що студіум над народним життям поста-
вить і літературу нашу небавом на здоровій, реальній підставі,
на котрій вона виключно і може взрости. Вечерок закінчив зна-
менитий по композиції і удачно хором виповнений квартет «За-
росли шляхи тернами», стих Шевченка. Можна сміло сказати, що
публіка наша віднесла з того вечерка якнайкорисніше враження.
Наспіли слідуючі телеграми:
Бережани. «Подивися, Маркіяне,
Та хоч крізь могилу:
Русь проснулась, брати встали —
Згадують тя мило! —
Бережанці».
Тарнів. «З далекої Мазуріцини обом товариствам і високоповаж-
ним гостям щире спасибі за пошанування дорогої пам’яті покій-
ника від вдови і сина Маркіянового.—
Юлія і Володимир Шашкевичі».
Скалат. «Слава вам, почитающим пам’ять народних пророків.—
Наумович».
Краків. Честь пам’яті Шашкевича, пророка-брата. Братам приві-
тання.—
Молодь Ягеллонського університету *.
Друг (Львів).—15 (27) червня 1876 р.—№ 12,—С. 190.
№ 190
1876 р., червня 24 **. Львів,— ІЗ ВИСТУПУ М. ПАВЛИКА НА ВЕЧОРІ,
ПРИСВЯЧЕНОМУ ВШАНУВАННЮ ПАМ’ЯТІ М. ШАШКЕВИЧА,
ПРО народний грунт його творчості
Межи іншими книжками слов’янської речі допалися в руки
Шашкевичеві і збірники українських пісень Максимовича, і з їх
поводом взявся він з Іваном Вагилевичем та Яковом Головаць-
ким збирати народні пісні в Галичині і учитися мови народної від
люду. Небавком умів вже її Маркіян натілько, що по-живому
став писати стихи, казку «Олену» і переводити із чеського та
сербського і т. д. Шашкевич був щирий чоловік і народне діло в
* Переклад з польської.
** Датується за док. № 189, в якому вказано, що виступ М. Павлика відбув-
ся 24 червня.
поо
Галичині чув усім серцем. Але ж воно, тото народне діло в Га-
личині, показалося тоді інтелігенції руській так чужим, так про-
тивним її ідеалам, що «Русалка Дністровая» мусила-ся друкува-
ти в Будимі, де ходив на університет Яків Головацький. В Гали:
чині не допустили її уздріти світу попи-русини і, на щастя для
народного діла, вигнали були Шашкевича із семінарії. Як же
вийшла «Русалка» на Уграх, то кинулися на неї, як оси, попи:
вона «не граматична», «не моральна» — і не пустили її межи га-
лицьку публіку. Так на гадці був тогдашній інтелігенції люд, що
й не замітила збірників його усної словесності: ні Вацлава з Оде-
ська, що викликав межи іншими гарячу Гоголеву статтю про цін-
ність народ[ної] словесності] (в «Журнале министерства народ-
ного просвещения»,- 1834), ні Лозинського, ні Жеготи Паулі, ні
Ількевича. Так їм було в голові, тій нашій інтелігенції, народне
діло, що аж поляки кинулися списувати то, що співає ру-
ський люд.
Звісно, що поляки напудилися того, що вийшло із тих пі-
сень,— принцип демократичного малоруського народу,— і поки-
нули сю роботу, а руська інтелігенція думки не мала пізнати люд,
що її годував. Так перейшла праця над пізнанням народу в Га-
личині в дуже слабенький дилетантизм, що о народній усній сло-
весності приходиться в Галичині читати тілько розправи, писані
ужасним язиком, а вся література галицька іде по-мертвому.
Один, як кажу, Маркіян порозумів збірники народної усної сло-
весності, бо і мови з них научився, і писав такою мовою, а далі
домагався до того, що треба писати для люду його ж мовою («Чи-
танка» і перевод Євангелія). Правда, сему всему допомогло щире
Маркіянове серце, що не було німе, як чуло в селі своїм від лю-
дей співанки і т. д., і бачило, і чуло людське горе, то й легше
було потому Шашкевичеві,. хоть попівському синові, полюбити
збірники руської усної словесності і винести з них щиру любов до
того люду, котрий бідуванням і своїм життям па землі склав все
тото. До народного діла треба, так сказати, одчайдуш сердечних,
не студених моралістів: ось чому язик у Маркіяна чистий, ось
чому його писання якесь миле серцю, ось чому у нього любов до
люду... Він, якби був пожив трохи довше, то дійшов би був до
чогось яснішого, але се був тоді один чоловік в Галичині, що чув
діло народне усім серцем, а проти него став цілий легіон мертво-
ти,— і Шашкевич помер з грижі й жалю, що його ніхто не поняв,
а з ним умерла натоді чиста ідея народності...
Пруг (Львів).— 24 липня (5 серпня) 1876 р,— № 14/15,— С. 228—229.
ю 8 —1177
289
№ 191
1876 р* — 3 ПЕРЕДМОВИ М. ДРАГОМАНОВА492 ДО КНИГИ «ПОВІСТІ
ОСИПА ФЕДЬКОВИЧА» ПРО НОВАТОРСТВО «РУСАЛКИ ДНІСТРОВОЇ»
ЩОДО ВПРОВАДЖЕННЯ НАРОДНОРОЗМОВНОЇ МОВИ
В ПИСЬМЕНСТВО ГАЛИЧИНИ
...Дістались у Галичину й збірник пісень українських Макси-
мовича, «Енеїда» Котляревського та «Граматика» Павловського.
Стали деякі молоді галичани додумуватись до того, що письмен-
на мова і для них мусить бути така, якою у них говорить простий
руський народ, тобто малоруська. Найгарячійший з цих молодих
людей був Маркіян Шашкевич, що уродився в 1811 р. од свяще-
ника у селі Підлиссю ** коло Золочева, а вмер священиком тех
у Золочівськім повіті у 1843 р. Він укупі з своїми приятелями
Іваном Вагилевичем та Яковом Головацьким, що тепер у Вільні
предсідателем Археографічної комісії, зібрали невеличку книжеч-
ку «Дністрова Русалка» з пісень народних і власних, як вони
казали, складань і хотіли напечатати її у Галичині, а потім у
Відні ***, де була руська семінарія, але їм не дозволили власні
руські духовні, ті самі, що писали вірші нібито руські. Вони щи-
тали богзна яким злим ділом печатати книжки так,' як «хлопи»
говорять,. Шашкевич мусив печатати цю книжку у Пешті на Угор-
щині, в 1837 р. ...
«Русалка Дністрова» наполовину була зложена з народних пі-
сень, а в другій, котру Шашкевич і приятелі йоно назвали скла-
дання, були їх власні стихи, але доволі подібні до народних пі-
сень, живіші, ніж вірші других писателів галицьких. Од того Мак-
симовичу більш і подобалась ця книжка ****. І Д, хто напечатав
«Русалку», більш і послухались і совіту Максимовича писати так,
як народ говорив у Галичині і на Україні...
М. Драгоманов
Драгоманов М. Переднє слово...—С. 11—17; його ж. Літературно-публіцистичні праці...—
Т. 1.— С. 316, 320.
№ 192
1878 р. *****, [Львів].—ІЗ СТАТТІ І. ФРАНКА 493 «КРИТИЧНІ ПИСЬМА
О ГАЛИЦЬКІЙ ІНТЕЛІГЕНЦІЇ» ПРО НОВАТОРСЬКУ СУТЬ «РУСАЛКИ
ДНІСТРОВОЇ»
...1837 року в Будині вийшла невеличка малоруська книжечка
під назвою «Русалка Дністровая». Були в ній напечатані пісні
народні, дві-три статті прозою і 20 карток оригінальних поетич-
них творів. Видавці тої книжечки, молоді семінаристи,— казав
* Датується за першою публікацією.
** У передмові помилково «Кияжім».
*** У передмові помилково «Відні».
**** Див. док. № 114.
***** Датується за першою публікацією.
290
би-сь, люди зовсім спокійні
та благонамірені; в самій
книжечці нема ні ясних
ідей, ні смілих намогів ре-
волюційних, ні навіть ярких
образів або виразних зга-
док про життя народу. Ну,
сказати одним словом, кни-
жечка ніяким світом, що б
того ... небезпечна абощо.
Так ні,— не туди пішло! Ще
до її виходу на світ видавці
претерпіли формальне гоне-
ніє від поліції і від консис-
торії. Але по її виході поча-
лася правдива трагікомедія,
котрої кінець був такий, що
книжку (більшу часть на-
кладу, привезеного з Угор)
забрано і уміщено в місці
темнім і прохладнім,— в
пивниці консисторській, де
лежить і досі *,— а видав-
ців по висвяченню розіпха-
но по самих мізерних адмі-
ністраціях, здалека від лю-
дей образованих та мисля-
чих.
Погляньмо ж тепер на
книжку саму і спитаємо: яка
Титульна сторінка прані Я. Головацького
«Народньїе песни Гадацкой и Угорской
Руси». 1878 р.
була причина тої бурі, котру вона викликала? Чи мали за що сто-
рожі порядку так люто нападати на неї? Дивлячися на діло з їх ста-
новища, мусимо сказати, що справді, мали за що! «Русалка Дні-
стровая», хоч і який незначний її зміст, які неясні думки в ній.
висказані,— була свого часу явищем наскрізь революційним;, Бо
зважмо лишень, що становило головну суть тодішнього літера*
турного руху в нас! Передовсім традиція церковна, котра назнд-,
чувала предмети, якими можна було заніматися, і згори назначу-
вала спосіб та дух їх оброблення. Відтак традиція язикова, котра,
згори осуджувала все, писане не по-церковному і не церковнім
правописом. Оперта на тих двох авторитетах, мусила література,
стати кастовою, зректися всякого поступу, всякої критики, всякої
живішої мислі. З релігійного становища вона прискрібувала не,
тільки свобідну думку та свобідний суд про діла, але й свобідне,,
чоловіче чуття, бо се все кінець кінців ішло до обвалення автори-
тету, до перевороту, до революції. А «Русалка Дністровая» якраз,
ударила від одного маху на всі три точки. Вона поставила і об-
* Див. док. № 177.
10*
291
говорювала предмети зовсім світські, зовсім не обняті тісним цер-
ковним світоглядом, обговорювала їх зовсім не так, як би сього
жадали церковники, ба навіть у письмі і правопису відбігала від
старої традиції, значить, рішучо встала проти літературно-церков-
ного авторитету. Се-вже було діло сміле та й неабияк сміле на
свій час. Але «Русалка Дністровая» не стала на тім. Авторитет
літературний тих часів не був єдиним авторитетом; побіч нього і
понад ним стояв другий, далеко більший і тяжчий — авторитет
політичний і соціальний, під котрим стогнав-мучився народ. І про-
ти тої страшної сили поважилася виступити «Русалка». Супроти
гнітючого Меттерніхівського абсолютизму, нівелюючого всі на-
родності, вказує «Русалка» зараз на вступі далекий ясний образ
свобідної, всеслов’янської федерації в освіті, і спільній роботі по-
літичній,— вказує, правда, невиразно, як на наш час, але аж
надто виразно, надто сміло на тодішній. «Судилося нам послідні-
ми бути. Бо коли другі слов’яни вершка ся дохаплюють і если не
вже, то небавком побратаються з повним ясним сонцем,
нам на долині в густій студеній мраці гибіти». В тім самім «пе-
редслів’ю» (с. З—6) «Русалка», вказуючи виразно єдність мало-
руського народу на Україні і в Галичині і признаючи свою ціл-
ковиту солідарність з тим новим рухом, котрий там розпочався
враз із видавництвом збірників народних пісень та з виступлен-
ням літературним Квітки, Максимовича і Метлинського, підносить
другий протест — против розполовинення одного народу між дві
держави. І ще більше, «Русалка» переводами сербських та че-
ських пісень, цитатами та моттами з поезій звісного панславіста
Коллара, далі й правописом, приноровленим до Караджичевого,
вказує вже ясно, яка мусить бути спільна всеслов’янська робота,
вказує, що правдива федерація між народами, хоч і братніми,
та розрізненими історією, можлива аж тоді, коли сі народи пізна-
ються докладно, обміняються всім, що в них є найкращого й най-
ліпшого, пізнають свої окремішні змагання і зложать з них одну,
загальну ціль. Се був протест «Русалки» против політичного авто-
ритету.
Проти соціального авторитету виступити руському писателеві
було тоді зовсім не легко, а прецінь «Русалка» і сей послідній
крок зробила, правда, не так прямо і рішучо, як попередні. Бо
чи ж се не протест — ввести в літературу бесіду і пісні того на-
роду, котрий між освіченими панами вважається худобою, а не
чоловіком? Чи ж се не протест проти суспільного гніту — вказу-
вати, бодай в маленьких картинках («Олена» Шашкевича) його
життя, розказувати про його бувальщину та характер («Передговор
к народним руським пісням» Вагилевича)? Аж надто виразно про-
бивається той протест в тім, що автори любуються іменно в опи-
санню людей, вигнаних із суспільності, опришків та розбійників,
котрі цілим своїм життям закладають протест проти існуючого
ладу. Той «сивий Мадей» Вагилевича, так сердечно і тепло спи-
саний, як же симпатичний нам, хоч і знаємо, що він чоловік «не-
легальний». А тота ціла картина оприського курища, так чудно
ооо
і артистично змальована Шашкевичем в «Олені», чи ж не вихо-
дить вона на апофеоз того єдиного протесту проти неволі, який
тоді був- можливий для’народу? Правда, кажу ще раз^годі було
руським писателям тодішнім, а ще до того так стісненим різними
авторитетами, як були видавці «Русалки», підносити сміло і ясно
голос права народу та про гніт його і пониження; на се в них не
стало б було сили, а може і вмілості. Вже й се, що вони зробили,
єднає їм повне право до нашої подяки.
Та становище видавців «Русалки» вже тим . самим, що було
федерально-всеслов’янське, не могло бути виключно національне,
на якім стоять наші нинішні народовці494. Всесвітня праця научна
і культурна йшла поперед усякої національності, розуміється, не
виключаючи її, а тільки вказуючи належне становище. «Чужина
нас займає,— чому ж би нашина не прилягла нам до серця?» —
каже Шашкевич (стор. 115) і вказує тим самим, що «нашина»
зовсім ще не вистачує * і не становить цілі сама по собі.
Але все сказане досі про «Русалку Дністрову» ще не станом
вить її повної характеристики. Головне враження, яке вона ро-
бить на нас, се якесь неясне, а сильне чуття, ніжне і інстинктивне,
як чуття дитини, котра рветься на волю силою вродженого потя-
гу, не аргументуючи, не роздумуючи, не понімаючи навіть доклад-
но, як виглядає та воля. Се ніжне чуття, мов запах лугів, напро-
весні, обхвачує кожного читателя «Русалки», в нім лежить її
найбільша вартість.
Заким може початися серйозна, тверда праця розуму, мусить
уперед дух людський прилагодитися не тільки наукою, але й зру-
шеннями чуття; заким почнеться рух, мусить постати бажання
руху; заким мисль увійде в свої права, мусить постати задума.
Ціла «Русалка» — се немов неясний прорив чуття людського се-
ред загального затупіння та одичіння. Се її найбільша, найрево-
люційніша ціха. Чуття — а панщина! Задума — а всесторонній
притисок! Теплі, братолюбні пориви—а холодна, мертвяча доля
народу! Ні, Шашкевич не міг направду казати: «Студена ми та
доля к серденьку припала!» Се була велика іронія прибитої ди-
тини, котра без ропоту піддається нелюдському вітчимові. Недар-
мо ж автор вказав, бодай здалека, образ недолі загальної, як
вона, мов у дзеркалі, відбивалася в його душі.
«Там нещасен думаю, тяжка мов могила
Серед степу опівніч сумненько думає.
Згадка в душі печальній тужно згомотіла,
Бо сплинули радощі, як Дністер спливає.»
(«Русалка Дністровая]».— С. 78).
Тут більше тонів, ніж слів (так і в цілій «Русалці»), а в кожнім
тоні дрижить глибока, затаєна біль, котрої причини уста не ви-
сказують, але серце чує.
Та не в добру пору вибралася тота «цвітка дрібная» до на-
шої богоспасаємої Галичини, не могла вона «згорнути весь світ
Так у публікації.
до себе», бо пора була прикра, студена,— і заморозила дрібну
цвітку. Сесь маленький і слабенький проблиск революційного духу,
переполошив усі власті церковні й світські і викликав довгу,
майже десятилітню реакцію в літературі. Початок і повільний
зріст її найліпше характеризує друге цікаве видання малоруське —
«Вінок» у двох частих, котре мало бути продовженням «Русалки
Дністрової» і в котре ввійшла більша часть статей «Русалки»
(всі письма Шашкевича і пр[оче]). В ті холодні часи припадає
також перше появлення в літературі імен Устияновича, Могиль-
ницького, Гушалевича...
Молот.— С. 91—93: Франка І. Зібрання творів: В 50 т.— Т. 26.— С. 89—93.
№ 193
1879 р* — ІЗ ПРАЦІ О. М. ПИШНА І В. Д. СПАСОВИЧА «ІСТОРІЯ
СЛОВ’ЯНСЬКИХ ЛІТЕРАТУР» ПРО СТИМУЛЮЮЧИЙ ВПЛИВ
ВИЗВОЛЬНИХ РУХІВ СЛОВ’ЯНСЬКИХ НАРОДІВ ТА УКРАЇНСЬКОЇ
ЛІТЕРАТУРИ НА ДІЯЛЬНІСТЬ «РУСЬКОЇ ТРІЙЦІ»
Между галицкими книжньїми людьми не бьіло недостатка в
патриотах, желавших развития своей народности, но они долго не
могли вибиться из тяжельїх условий своего бьіта, из мелкой борь-
бьі с окружаюгцим притеснением народности, из униатства, уда-
лившего их и от малоруссов и от собственной старини; не мудре-
но, что они долго не находили пути. Наконец, проникают и сюда
отголоски славянского возрождения, говорившого о восстанин сла-
вян для новой жизни, и с другой сторони, дошли сюда произве-
дения малорусской литературьі на Украине, где уже прямо дава-
лись образцьі того, как народний язик может бить поднят до
литературного вираження. Украинская литература могла сказать
самое непосредственное действие, потому что вся история не по--
мешала племенному тождеству русинов из малороссами в народ-
ной областе язика, бита и поззии. Сами русини били не в силах
поднять знамя своей народности; но когда рядом, в Малороссии,
народний южнорусский язик явился в книге, создавалась малень-
кая ** литература, зто не могло не заТронуть самих глубоких ин-
стинктов и не возбудить сочувствий у русинов,- Народная поззия
малоруссов сказала то нравственно-иациональное действие, о ка-
ком ми упоминали. Тогда уже издаиьі били сборники Цертелева
и Максимовича; польские ученьїе Доленга-Ходаковский, Вацлав;
из Олеска 495 обратили внимание на русские песни в Галиции и
ставили их вьіше польских. Зто признание придало также бод-
рости галицким патриотам. В начале тридцатьіх годов составился
небольшой кружок галичан-студентов львовского университета,
которьіе поставили себе целью изучение своей народности и осно-
вание галицкой литературн. Примерн возрождения у других пле-
* Датується за публікацією.
** Так у публікації.
294 >
мен укрепляли их в мьісли, что их народ — они спитали его, в це-
лом, 15 миллионов — имеет- такое же право на особое литератур-
ное развитие. В зтом кружке бьіли Шашкевич, Вагилевич, Голо-
вацкий, Илькевич и другие. Чтобьі закрепить своє народно-славян-
ское направление, они приняли славянские имена Руслана,
Далибора, Ярослава, Мирослава и пр. В 1834 году они задумали
издать небольшую книжку из народних песен и собственньїх ста-
теек в прозе и стихах. Но местньїе власти не только запретили
книжку, но и отдали писателей под надзор полиции. Позднее,
однако, друзья успели издать книжку в Пеште (так как в Венг-
рии бьіли на то свои порядки), но в Галиции она бьіла снова
запрещена. Зто бнла «Русалка Днестровая» (у Будиме, письмом
корол [евского] всеучилища Пештанского 1837. XX, 135, мал [ая]
8), с которой можно считать начало новейшей галицкой литера-
турьі...
Пьіпин А. Н., Спасович В. Д, История славянскнх литератур.— Т. ї.— С. 414—415.
№ 194
1880 р„ червня 16(4). Львів.— ОГОЛОШЕННЯ ПРО КОНЦЕРТ,
ПРИСВЯЧЕНИЙ ПАМ’ЯТІ М. ШАШКЕВИЧА, В «НАРОДНОМУ ДОМІ»
У ЛЬВОВІ
Вечір музикально-декламаторський в честь пам’яті поета Мар-
кіяна Шашкевича відбудеться дня 22 червня в великій салі «На-
родного дому», заходом товариства «Акад [емічний] кружок».
Програма вечора: Вступна річ, п[ан] П.; «Чи я в лузі», музика
Н. В[ахнянина]; «Весна»; «Куда пливеш ти», .стих Гушалевича,
музика Вербицького; «Ой, зозуле-зозуленько», музика Вербиць-
кого; «Бандурист», поезія Маркіяна Шашкевича — декламація;
«Цвітка дрібная», стих М. Шашкевича, музика Матюка, відспі-
ває п[ан] М., соло баритонове, відспіває п[ан] І.
Окрім співу буде ще гра на фортепіано.
Дохід з вечора призначений на бідних академіків і учеників.
Діло (Львів).— І6 (4) червня 1880 р,—№ 43.
№ 195
1880 р., червня 23(11). Львів,—ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ЗБІР КОШТІВ
НА СПОРУДЖЕННЯ ПАМ’ЯТНИКА М. ШАШКЕВИЧУ
В [исоко] п [оважаний] директор О. Білоус підносить в письмі,
писанім до нас, прекрасну гадку здвигнення пам’ятника в честь
Маркіяна Шашкевича. В тій цілі звертає увагу наш многозаслу-
жений неутомимий патріот на вчерашній вечір, устроєний руською
академічною молодіжжю в честь Маркіяна Шашкевича, і вносить,
щоби якусь частку з доходу з того вечора, хотяй би і дрібну
(5—10 з[олотих] р[инських]), відложити на той же пам’ятник.
295
З гадкою увіковічення пам’яті першого нашого галицько-руського
поета Маркіяна Шашкевича всякий русин, без сумніння згодить-
ся, ходить тільки о тоє, як, чим увіковічнити Маркіянову пам’ять.
Пам’ятник розуміється був би найвідповідніший, але о кілько нам
звісно, по Маркіяні Шашкевичу не остало ніякого портрету, кот-
рий би міг послужити яко модель для пам’ятника. Той заміт по-
даємо під розвагу чесних читателів, примічаючи, що всякії ближ-
чі пояснення і погляди в тім взгляді знайдуть місце в нашій
часописі.
Діло (Львів).— 23 (11) червня І880 р.— №45.
№ 196
1880 р., не раніше липня 7*. [Коломия].— ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ПОЇЗДКУ
СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ ЛЬВОВА НА МОГИЛУ М. ШАШКЕВИЧА
ДЛЯ ВШАНУВАННЯ ЙОГО ПАМ’ЯТІ
Коли всі народи ставлять своїм заслуженим мужам великі
пам’ятники, украшають на всі способи їх могили, у нас, в Га-
лицькій Русі, перший поет Маркіян Шашкевич не тільки що не
має жодного .-пам’ятника, ба навіть ніхто не спитає, де находиться
його могила, чи є на його гробі хоч не великий хрестик з написом,
котрий пригадав би кожному, що там хороняться останки того,
що перший показав русинам галицьким путь, якою їм ступати
належить. Доперва кружок історично-літературний, львівських ака-
деміків-русинів відділу філософського - рішив відбути поїздку на
могилу Шашкевича до Нрвосілок, сконстатувати, в якому стані
вона находиться,- розпитати старших людей , новосілецьких, що
вони ,пам’ятають про свого колишнього священика Шашкевича,
і подати все тоє печатно до відомості всіх русинів.
Вибраний комітет запросив до участі всіх інших академіків
львівських, і помимо всяких перепон, зібралося 25 академіків,
межи тим 5 співаків, котрим -належиться повне визнання. Жаль
тільки, що- ректорат не позволив ні одному питомцеві взяти участь
у поїздці, коли на всякі похорони, навіть польські, висилає по
12 питомців, так що у Львові поляки називають наших питомців
«Кивка ііагтопіа» **, котра—кажуть вони — є найдешевшою.
У день св. Івана Хрестителя *** від’їхали зібрані академіки
полудненим потягом залізниці Кароля Людвіка до Задвір’я, дру-
гої станції, а звідси підводами до Новосілок Лісних, чотири милі
від Львова. Цвинтар новоселицький лежить в дуже гарній околи-
ці, серед широкого поля, висаджений довкола берестиною. Одна-
кож даремно глядів би хто на численних пам’ятниках камінних
і залізних імені Шашкевича; поет галицької Русі не діждався і
такого пам’ятника, як його прихожани. Прибувші академіки по-
* Датується за змістом.
** «Руська гармонія» (польськ.)
*** 7 липня.
296
чали .читати, де спочиває Маркіян, однак ніхто не знав напевно
сказати, доперва надійшла старенька жінка і вказала одну моги-
лу, окружену дерев’яними штахетами, украшену камінним хрести-
ком з польським надписом. Надпис цей свідчить, що в тій могилі
спочиває родина шляхтича економа чи урядника Гарбовського,
про Маркіяна нема на тім камені ні згадки. Так отже, перший
поет галицької Русі хорониться в чужім гробі, на котрім нема
права ставити якого-небудь пам’ятника. Прийшлося академікам
чужій могилі поклонитися, на чужім хресті завісити прегарний ві-
нок з лентою, на котрій стоїть надпис: «Маркіяну Шашкевичу —
русини академіки»...
Весна (Коломия).— 8 серпня 1880 р.—№ 15.— С. 104.
№ 197
1881 р., червень—серпень ІЗ СПОГАДІВ Я. ГОЛОВАЦЬКОГО ПРО
ФОРМУВАННЯ УГРУПОВАННЯ «РУСЬКОЇ ТРІЙЦІ», ЙОГО ЗВ’ЯЗКИ
З РЕВОЛЮЦІЙНИМ ПІДПІЛЛЯМ ТА ПРО ОБСТАВИНИ ВИХОДУ В СВІТ
АЛЬМАНАХУ «РУСАЛКА ДНІСТРОВА»
...В 1831—32 году, кончив гимназию, я поступил на философиче-
ский факультет Львовского университета... Никто не мешал чи-
тать во время лекции какую угодно книгу. Я пользовался свобо-
дой, читал книги, посещал библиотеки, но читал уже с большим
разбором книги, касающиеся истории и язнкознания, преимуще-
ственно русского и славянского...
Слушатель второго года философии (физики) Маркиян Шаш-
кевич, которьій, в свою очередь, занимался руським язьїком и
историей Руси, заметил, в каком направлений я читаю книги и
делаю зксцептн. Он сблизился со мною, прямодушно открьіл свои
думьі, сказав, что русин, и заявил решительно, что нам, молодим
русинам, нужно соединиться в кружок, упражняться в славянском
и русском язьїках, вводить в русских кругах разговорньїй русский
язьік, поднять дух народний, образовать народ и, противоборствуя
полонизму, воскресить русскую письменность в Галичине. Я при-
шел в восторг от такого предложения, о котором я позволял себе
только грустно желать.
Шашкевич познакомил меня с Йваном Вагилевичем, моим кол-
легою на первом году философии, и с тех пор мьі стали сердеч-
нейшими друзьями. Мьі постоянно, встречаясь дома, в аудито-
риях, на прогулках, всюду мьі втроем говорили, толковали, спо-
рили, читали, критиковали, рассуждали о литературе, народности,
истории, политике и пр., и почти всегда мьі говорили по-русски,
так что коллеги називали нас в насмешку «русская тройца»...
Шашкевич, смелейший из нас всех на всякий подвиг, приобрел все
* Датується за поміткою Б. Дідицького про надіслання рукопису спогадів
Я. Головацького у редакцію «Литературного сборника» влітку 1881 р.— Див.:
Литературньїй сборник, издаваемьій Галицко-русскою матицею.— Львов, 1885.—
Внп. 1.— С. 9.
297
больше сочувствующих нашим идеям. Ми условились, что всякий,
приобретенньїй нами и вступающий в наш кружок, должен по-
дать руку и заявить честньїм словом, что он обещает всю жизнь
действовать в пользу народа и возрождения русской народной
словесности. Чтобьі освятить то обещание, мьі приняли славянские
имена: Шашкевич — Руслана, Вагилевич — Далибора, я — Ярос-
лава. Затем явились Велимир — Лопатьшский, Мирослав — Иль-
кевич, Богдан — мой брат Йван, Ростислав — Бульвинский
(умер); явились Всеволодьі, Мстислави, Володари и пр[очие].
Шашкевич пошел еще дальше: он составил альбум «Русская
зоря», в котором записьівались желающие со своими стишками
или девизами, но не иначе, как русской скорописью на русском
язьіке. Я вписался с другими при словах: «Гуйоі оеапї&у —
пізнай себе, буде з тебе» *. Шашкевич привел из песни Максимо-
вича: «Світи, зоре, на все поле, закіль місяць зійде». Острожин-
ский написал: «Час уже ляхам перестати, а нам, русинам, напи-
нати». Вписались философьі и богослови: Покинский, Урицкий,
Минчакевич, Кульчицкий, Охримович, Гадзинский, Белипский и др.
В семинарии начались толки о русском народе, о его просве-
щении посредством народного язика. У нас, правда, не било ясно-
го понятия и определенной программьі, всякий понимал дело по-
своему, но движение между молодим поколением било сильно.
В то время Вацлав из Олеска (Залесский) напечатал свой
сборник песен народних. Мьі гордились тем, что поляк ставил
русские песни во много вьіше польских по позтическому творче-
ству; но ми негодовали на то, что русские песни напечатаньї впе-
ремежку с польскими и что напечатаньї польскими буквами. Нам
хотелось би иметь национальньїй сборник вроде Максимовича
(с 1827 г.). Я со своей сторони величался тем, что в моем сборнике
находится много истинно народних песен, которнх нет ни у Мак-
симовича, ни у Залесского. У нас зародилась мисль издать ру-
ський альманах под названием «Зоря», в котором били бьі поме-
щепьі народнне песни, сочинения стихами и прозой, памятники
прежней народной поззии и переводи. Сказано: довольно слов,
надобно приступать к делу. Начали сочинять статьи: Шашкевич
написал на оснований Бантьіш-Каменского биографию Богдана
Хмельницкого, сказку «Олена» и несколько стихотворений; Ваги-
левич — «Мадея» и «Жулина и Калину»; я сочинил «Два веночки»
и внбрал песни из моего сборника, к которьім Вагилевич взялся
написать предисловие. Насчет правописания происходили долгие
спори. Я предлагал правописание Максимовича; мои сотоварищи
требовали применения (по мнению Копитара и Гримма, самого
логического) сербского правописания Вука Стефановича Кара-
джича. Я отстаивал русскую азбуку и не допускал латинского—
І-. Наконец решили, викинуть -ь и м, писать, как произносят, за-
менив о, е буквою і, ьі—-буквою и. Вагилевич, указнвая на ана-
логию сербского язика, желал ввести для своих статей є вм [есто],
* Пояснення автора.
298
я, и писать честь (часть), тєжко— тяжко. Но мьі не согласились,
и часть, тяжко остались для всех однообразно. Только в просто-
народних песнях оставили є.
Пока я приготавливал рукопись для цензури, Шашкевич отнес
в цензуру копию изображения Хмельницкого, срисованную одним
семинаристом, обьяснив цензору, что то еіп уєгсіієпзіуоіієг Мапп
ппсі РеІсШегг * и в ту же минуту получил разрешение к печата-
яию. С рукописью дело пошло не так удачно. Так как, кроме
церковних книг, разрешаемьіх епархиальной властью, с давних
лет не печаталось ничего по-русски, то во Львове не било русско-
го цензора, и рукопись послали в Ведень. Копитар отказался
дать свои мнение, заявляя, что он не понимает того язика (гиШе-
пібсЬ**), вследствие чего назначен бьіл цензором профессор мо-
рального богословия в Львовском университете, д-р Венедикт Ле-
вицкий, человек благожелательннй русскому делу, но со своими
•своеобразннми воображениями. Он порицал употребление устаре-
льіх церковнославянских форм, которьіе отстаивал Стефан Семаш
(чиновник счетоводной канцелярии), но желал видеть язик книж-
ний русский с тем, чтобьі ввести некоторне потерянньїе форми,
.напр. славянский звательннй падеж и полине форми прилага-
тельньїх: -ьій, -ня и (сред[него рода]) -ая. Нечего удивляться,
что цензор с такими убеждениями не одобрил нашего радикаль-
ного правописания и простонародного слога и язика, и написал
на рукописи: «Коп аФтіШіиг асі ітргітепсіит» ***. Наш кружок
пал духом. Но дело тем не кончилось. Полиция обратила на нас
внимание, и через несколько дней у Шашкевича на квартире сде-
лали ревизию. Полицийнне комиссарьі перерили все его вещи,
но не нашли ничего запрещенного. К счастью, его альбум «Зоря»
била при нем в кармане, его же особи не троиали, а то, если б
нашли список имен с девизами, немцн били бьі увереньї, что они
Открьіли русский заговор, и Шашкевич по всей своей неосторож-
ности погубил бьі столько полной надежди молодежи. После реви-
зии Шашкевич бросил свою «Зарю» в нужник.
Вместе с нами коллегии посещал небольшой человечек, некто
Игнатий Паули, мазур, приехавший из Сандечской гимназии в
университет. Он постарался познайомиться с нами, изьявил буд-
то бьі пламенное желание научиться по-русски и по-славянски,
удавал славянина и подписьівался даже Жегота Паули. Я не до-
верял ему, но Вагилевич бьіл больше откровенньїм, а Шашкевич
рад бьіл, что идея славянства пускает корни на польской почве
и что Паули стоит за демократический принцип, так как он соби-
рал песни польского люда, и потому он считал его безвредньїм,
находя, что будто на оснований демократического устройства ляхи
нам не опасньї. Паули вьіманил от нас не только тетрадкй на-
родних песен, но и переписал от меня песни Максимовича и после
* Заслужена людина і полководець (нім.).
** Руський (нім.).
*** «Не дозволено до надрукування» (лат.).
299
продал книгопродавцу К. Яблонскому, которьій их издал в двух
частих под з[аглавием]: «Ріезпі Гисіи гизкіе^о XV Саіісуі, геЬгаІ
2едо(а Раиіі».— Ьхуоху, 1839, хотя он вовсе не собирал песен,
а переписьівал таковьіе. Паули ввел нас в польские кружки и
познакомил с Белевским, Семенским, Войцицким, Туровским.
В то время весь Львов кипел змигрантами и беглецами из пов-
стання. Возвратившиеся из-за Висльї студенти, принятьіе на кур-
си, ходили в университет в улаиских касках, и ученики носили
фуражки, кто с бельїм, кто с черньїм окольїшем (и наш Ник[олай]
Устиянович ходил в такой фуражке). У Белевского и адвоката
Вьісоцкого собирались по вечерам молодне люди (поляки); Се-
менский, Винцентий Поль читали свои патриотические стихи. Там
велись речи, пускались в ход анекдоти и шутки на немецкое пра-
вительство, говорилось о необходимости прогнать немцев и за-
вести народное правление — республику или королевство. Не-
сколько спустя, Паули открьіл нам под секретом, что готовится
восстание и всякому благомьіслящему обивателю той области
нужно бить готовим, чтобьі, в случае дела, знать, к кому при-
стать. Он сказал нам, каждому поодиночке, что он уполномочен
комитетом для того, чтобн навербовать 10 людей, которьім он
будет сообщать приказн свнше. Всякий завербованньїй, если он
по обязанности навербует 10 человек, будет их же десятником,
управляющим. Я не охотно поддавался таким внушениям и не
верил польским мечтателям, но думал про себя: пусть они зате-
вают рухавки; они своє, а ми своє—ми будем просвещать народ
и поддерживать русскую народность...
В Пеште нашли ми столичную обстановку, университетские
порядки более регулированн. Профессорн, сами литераторьі, даже
мадьярские знаменитости, преподавали по своим собственньїм пе-
чатним руководствам. Содержание дороже, чем в Кошицах. На
первьіх же днях я зашел к славянину Иоанну Коллару, которьій
встретил мєня весьма дружелюбно. Он давал мне читать книги,
познакомил с другими ученими словаками Годжею 496, Кузма-
ним 497, хорватом Курелацом и издателем Сербской Матицй и
сербом Павловичем, купцом и сербским меценатом Миловуком.
Особенно я подружился с сербами-студентами: Георгием Петро-
вичем (издавшим после иллюстрированвнй листок «Србскій На-
родний листь»), Николичем, Поповичем и др. Я очутился совсем
в своем елементе, читал сербские, словацкие, чешские книги и
упражнялся в славянских наречиях. Сначала ми не понимали
друг друга и говорили по-латнни или по-немецки; я сделал пред-
ложение, чтобн всякий из нас говорил на своем наречии, так как
ми все братья-славяне и стидно нам обьясняться на чужих язи-
ках. Серби говорили по-сербски,. словаки по-чехословенски, я го-
ворил по-польски или по-руськи. Сначала ми не понимали друг
друга или понимали плохо, особенно если кто говорил скоро, но
после все более усвоивались с вьіговором, и мало-помалу я довел
до того, что мог обьяснитись по-сербски и по-словенски...
В продолжение 1835 и 1836 года я вел переписку с моим дру-
300
гом из Пешта Георгием Петровичем, сербским патрйотом и лите-
ратором. Он обещал мне ,заняться напечатанием и корректурой
сборника сочинений в сербской будимской типографии по разре-
шению будимской цензурьі. В Венгрии бьіла цензура свободнее
львовской, и мьі предполагали, обойдя последнюю, пустить гото-
вую книжку нашу в публику. Я переписал почти все статьи из
рукописной «Зори» (статья о Хмельницком где-то затерялась у
Шашкевича), мьі добавили некоторьіе новьіе статьи и назвали
наш сборник «Русалка Дністровая»,— и я послал его Петровичу.
Вскоре последовало разрешение цензури, и услужливьій Петрович
прислал мне счет за напечатание книжки в сумме 400 гульд[енов].
На радости я написал письмо к директору Верещинскому в Коло-
мию, и он согласился дать 400 флор[инов]. «Русалка» напечатана
в 1000 зкземплярах, и Петрович прислал мне все во Львов, за
исключением 100 зкз., посланньїх в Ведень. При уплате оказался
недочет в типографии в 100 гульд[енов], и Шашкевич взял взай-
мн у коллеги Авдьїковского «посаговьіх» 20 голландских дукатов,
обратился к духовнику Тарасевичу, которьій принял их под залог,
и я послал 100 гульд[енов] в Пешт...
Литературньїй сборник, издаваемьій Галицко-русскою матицею.— Львов, 1885.— Вьіп. І.—
С. 10—14, 32; 1886.— Вьіп. 1.—С. 97; Головацкий Я. Пережитеє и перестраданное // Письмен-*
ники Західної України ЗО—50-х років XIX ст.— С. 229—234, 255. 264—265.
№ 198
1881 р.. серпня 22(10).— ІЗ СПОГАДІВ М. УСТИЯНОВИЧА ПРО ВПЛИВ
«РУСЬКОЇ ТРІЙЦІ» НА ЙОГО ПЕРШІ ПОЕТИЧНІ СПРОБИ
Поступив в четвертий класе гимназии, я бьіл уже поддержи-
ван двумя старшими братьями, добравшимися ’лучшого матери-
альвого становища во Львови, а в первих литах университетских
наук получал стипендию из религийного фонда, пока наконец не
бнл принят до гр.-кат. семинарии яко слушатель 3-го года бого-
словия. Там стретился я в первьій раз с Маркияном Шашкеви-
чем, познакомилея случайно с Яковом Головацким (прибившим
во Львов из Пештского университета) и с Йваном Вагилевичем,
а одушевлен тою тройкою, начал изучать малорусское галицкое
наречие и пробовати свои сили в мелких позтических сочинениях.
«Надгробний стих по причине смерти Михайла барона де Ней-
штерн Гарасевича», печатанний в Львовской Ставропигийской ти-
пографии, и два стишки в злополучной «Русалце»498 били моими
первьіми произведениями на поле галицко-русской, сльїшком в то
время запемевшей словесносте.
А било то в году 1836 — в году, в котором система Меттер-
ниховской зрьі и полицейская навязчивость доходили до своего
зенита. В семинарии начались ревизии за запрещенньїми книга-
ми. У мене найдено спорьій свиток вьіписов из розличньїх, совсем
не запрещенньїх авторов *. Но уже самое издание «Русалки», осу-
жденной цензурою яко небнвалая и нечуванная новость, било
* Див. док. № 54, 57.
ЗОЇ
Титульна сторінка зібрання творів М. Шаш-
кевича, І. Вагилевича, Я. Головацького,
1884 р.
достаточною злобою, щобьі
всех, причинившихся до по-
явлення на свете сего не-
винного немовлятка, поста-
вити под строгий полицей-
ский надзор и отняти им
так зовимое «Іііиіиш шеп-
зае» *, пока вьісшие прави-
тельственньїе сфери не бла-
говолят що иное распоря-
дити.
В последовавшем позже
протоколярном исследова-
нии правительство не ви-
кривало в лепете жаворон-
ка ниякого заговора, опас-
ного для существующего об-
щественного порядка, но
все-таки подвергло нас и
дальшому полицейскому
надзору, и то притупило,
конечно, пер вую, едва рас-
тлевшую искру народного
одушевления в юношах,
привьікших до рабского
смирення пред лицом пра-
вительственньїх властей.
Родимьій листок (Чернівці).—10 (22)
серпня і88і р.—№ 14/15.— С. 230.
№ 199
1884 р., між квітня 28 і травня 3 **. Львів.— З ЛИСТА І. ФРАНКА ДО
К. ПОПОВИЧ ПРО ЧАРІВНІСТЬ ПОЕЗІЇ М. ШАШКЕВИЧА
Ласкава пані!
...Шашкевич написав лиш кілька кусничків, досить невикінче-
них щодо форми, а прецінь вони чарують і завсігди будуть чару-
вати читателя тим, що випливали з серця чистого, з душі і з тем-
пераменту оригінального і дуже симпатичного...
. Ваш Іван Франка
ЛНБ АН УРСР.— Від. рук,— ф. 29, спр. 658,— Арк. 16—18. Автограф.
Опубл.: Возняк М. Листи Івана Франка до Климентії Попович.— С. 75; Франка І. Зібран-
ня творів: В 50 т.— Т. 48,— С. 423.
* Духовне звання (лат.).
** Датується за останньою публікацією листа: Франка І. Зібрання творів:
В 50 т — Т. 48.— С. 705.
302
№ 200
1885 р., вересня 22 (10). [Увисла].— З ОГОЛОШЕННЯ ПРО КОНЦЕРТ
НА ЧЕСТЬ М. ШАШКЕВИЧА У м.'КОПИЧИНЦЯХ НА ТЕРНОПІЛЬЩИНІ
В Копичинцях дня 28 вересня с [ього] р [оку] устроюють ака-
деміки враз з старшими патріотами при співуділі денисівських
співаків вечерок в пам’ять 50-літнього виступу Маркіяна Шашке-
вича на полі руської словесності, в домі п[ана] Гальпериа (пер-
ший дім нижче пошти) враз з танцями, котрі відбудуться в салі
п[ана] Сафіана. Підписаний комітет просить п[ані]в товаришів]
земляків о численну участь і має надію, що кожне руське серце,
дорожаче пам’яттю першого робітника на галицько-руській літе-
ратурній ниві, не відкажеться від вплетення цвітки-иезабудьки до
того вінка, який складаємо в день 28 вересня пам’яті незабут-
нього Маркіяна.
Програма вечорка слідуюча: 1. Вступне слово о М. Шашке-
вичу; 2. Вахнянин — «По морю», відспіває хор Денисівський 4";
3. Декламація «Чигирин», п[ан] М.*; 4. Лаврівський — «До соло-
вій», хор Денисівський; 5. VI Уагіе Вегіоі — соло скрипки при
акомпонементі фортеп’яну п[ан] Г. з п[анею] Гр.; 6. Вахнянин,
«Туга»; 7. Воробкевич 500, «Якби була я зозуля» відспіває хор
Денисівський; 8. Соло на фортеп’яні, відіграє п[ані] Б.; 9. Ди-
сенко — «Коли б мені господи»; 10. Вербицький — «Квіти», від-
співає хор Денисівський. 11. Декламація «До Русі», п[анн]а М.;
12. Квартет.,.; 13. Вербицький — «Жаль»; 14. Лаврівський — «До
Зорі», хор Денисівський...
Від комітету: І. Борисикевич501 з У висли
[та ін.— всього 10 підписів].
Діло (Львів).— 10 (22) вересня і885 р.— № 100.
Ай 201
1885 р„ вересня 24 (12). [Микулинці].— ОГОЛОШЕННЯ ПРО ВЕЧІР,
ПРИСВЯЧЕНИЙ ПАМ’ЯТІ М. ШАШКЕВИЧА У с. КОНОПКІВКА
НА ТЕРНОПІЛЬЩИНІ
Виділ товариства читальні в Микулинцях устроює при уділі
знаних денисівских соловіїв на дні 27 вересня 1885 вечерок во-
кально-декламаційний в Конопківці.
Програма: Часть І. 1. «Споминки по Маркіяні Шашкевичу»,
відчитає проф[есор] Петро Левицький; 2. «До Соловія», Лаврів-
ського, хор; 3. «По морю», Вахнянина хор; 4. Декламація «Побра-
тимові», М. Шашкевича, виголосить панна М. Р.*; 5. «Жаль»,
Вербицького, хор;
Часть II. 6. «Зозуля», Воробкевича, хор; 7. «Квіти», Вер.биць-
кого; 8. Декламація «Галич», К. Устияновича, виголосить п[ан]
І. Г.; 9. «Коли б мені-господи», Лисенка, хор; 10. «При Чигрині»,
* Тут і далі скорочення імен і прізвищ у тексті.
303
Ю. Федькович.
Вахнянина, хор; 11. «Пок-
лик до братей славян», Геть-
манця 502, виголосить селя-
нин п[ан] П. Д.; 12. «Туга»,
Вахнянина, хор.
Ціна місць: крісла в пер-
ших рядах — І з[олотий]
р [инський]; від фамілії з
4 осіб 3 з [олотих]; в даль-
ших рядах: 70 кр[ейцерів],
в послідніх рядах 40 кр [ей-
церів]; місце стояче —
20 кр [ейцерів].
Початок о 6.30 годині ве-
чером. По вечорку наступ-
лять танці.
Подаючи сю програму
до загальної відомості, ниж-
чепідписаний виділ запро-
шує доокресну публічність,
щоб якнайчислепніше при-
була на сей вечерок, аби
почтити пам’ять першого
галицького сівача на народ-
ній ниві. Стрій народний ве-
черковий.
Від виділу читальні в Микулинцях.
Діло (Львів).—24 (12) вересня 1885 р.—№ 101.
№ 202
/586 р„ квітень ІЗ СТАТТІ М. ПАВЛИКА «ТАРАС ШЕВЧЕНКО
И ГАЛИЦЬКА УКРАЇНА» ПРО АНТИКЛЕРИКАЛЬНУ СПРЯМОВАНІСТЬ
ДІЯЛЬНОСТІ «РУСЬКОЇ ТРІЙЦІ»
...Що лиш доброго для своїх народних відродин зробили ру-
сини, то зробили в хвилину щасливого надиху проти клерикаліз-
му, в завзятій боротьбі з ним, ломлючої його пристаркуваті фор-
ми та й започинаючої нові напрями. Нагадаємо лише змагання
перших піонерів руських відродин у Галичині—Маркіяна Шаш-
кевича, Головацького та Вагилевича, далі 60-і роки т[ак] на-
зв [аного] українського руху в Галичині та ще поступовішого
руху 70-х років. Ві всіх згаданих фазах свого розвою руський рух
Датується за першою публікацією.
304
в Галичині справлений був у першій лінії проти пристаркуватих
понять попівства. Завважать нам, може, що до піддвигнення
руської народності в Галич'ині причинилися в значній частині
попи. Правда, але зробили вони се лише за впливом руху зі світ-
ським, поступовим характером, лише яко люди світської просвіти,
світської науки, позакілько вона встигла їх обхопити, і — не забу-
ваймо — зробити се, як кождий з них потакне, в несказано важ-
кій боротьбі з самими собою, зі своїм клерикальним покликан-
ням та й околом. І навиворіт: усякі вспятні прояви в руськім русі
Галичини випливають із клерикалізму. Супроти сеї, ясної, як сон-
це, правди нерозумно, майже божевільно, йти на приману голов-
ного ворога руського руху в Галичині!!...
Ргге^іцй (у£о(1шо\\у (ХУагзгаууа).— N 4. Водаіек тіезіесгпу га к\уіесіеп 1886 г.— 5. 383—400;
Павлик М. Тарас Шевченко й Галицька Україна...— С. 7—8; його ж. Пропащий чоловік...—
С. 338—339.
№ 203
1887 р„ лютого 12 [Львів]— СТАТТЯ М. ПАВЛИКА «50-ЛІТТЯ РУСЬКОЇ
ЛІТЕРАТУРИ» ПРО ПЕРЕСЛІДУВАННЯ ОРГАНАМИ СВІТСЬКОЇ
І ДУХОВНОЇ ВЛАДИ АЛЬМАНАХУ «РУСАЛКА ДНІСТРОВА» ТА ЙОГО
ВИДАВЦІВ
На цей рік припадає 50-ліття руської літератури в Галичині,
яку започаткував збірник п [ід] н[азвою] «Русалка Дністрова»,
виданий в 1837 р. «Руською трійцею»: Маркіяном Шашкевичем,-
Яковом Головацьким і Іваном Вагилевичем.
Для вшанування цієї події, а одночасно для міцнішого єднан-
ня галицьких русинів у літературному напрямі,-розпочатім «Ру-
салкою», п[ан] О. Барвінський 503, викладач учительської гімна-
зії в Тернополі, висунув у «Ділі» думку про скликання «другого
з’їзду руських учених» на зразок того, що відбувся в 1848 р.
У цьому зібранню взяли б участь не лише русини, але також і всі
слов’яни. Цей останній задум здається нам непрактичним з тої
причини, що це є справа виключно руська, яка не може цікавити
всіх слов’ян, тим більше, що п[ан] Барвінський для того згро-
мадження радить відродити програму 1848 р. В той час головним
чином йшлося про мовні справи, коли тепер спір між русинами
точиться відносно суспільних засад і напрямів. Тоді руська ін-
телігенція мала твердо заявити, чи руський народ є окремим на-
родом і повинен мати окрему літературу [писану] мовою свого
люду — питання, як бачимо, дуже важливе, яке тепер уже, однак,
в Галичині розв’язане практично позитивно. Відновлення цього
питання теоретично зустрілося би з певними труднощами і не
обійшлося би без бурхливих сцен.
Взагалі, згадана вище річниця * викликає у серці кожного
русина цілий ряд різноманітних почуттів. До неприємних відно-
ситься перш за все доля самої «Русалки» і її авторів. Недопуще-
* В оригіналі помилково польськ. мовою «гбгпіса» (різииця).
ЗОН
на до Львова, вона вийшла в Пешті, де в той час цензура була
ліберальнішою. Проте для одержання [права] вільного розпо-
всюдження у Галичині її, уже надруковану, треба було віддати
на перегляд львівській цензурі, яка строго заборонила її, хоча у
«Русалці» були поміщені тільки народні пісні і поезії (оригіналь-
ні і перекладні з сербської і чеської мов), оповідання та етногра-
фічні дослідження мовою руського галицького селянина. Ця
остання обставина стала причиною того, що цензор (руський
свящ[еник] Вен [едикт] Левицький) написав на її примірнику
найсуворіший, який взагалі існував тоді, вирок — Цатпаїиг *.
Руська інтелігенція, яка говорила тоді польською, німецькою або
церковно-слов’янською, теж засудила новий рух. Найсуворішим
було те, що її видання викликало переслідування з боку уряду
і власної ієрархії: трьох згаданих юнаків віддано ще в 1836 р.
під суворий поліцейський нагляд, а після закінчення гр.-кат. се-
мінарії їм було відмовлено в Шиїит тепзае **. Тогочасний мит-
рополит, противник русинів, з цієї причини десять років відмов-
ляв Вагилевичеві у посвяченні в сан священика і погодився на-
решті не інакше, як на письмовій декларації, що вищезгаданий
не буде публікуватися ні в місцевих, ні в закордонних виданнях.
Також і особисте життя Вагилевича представляло собою цілу сму-
гу терпінь: голоду, холоду і всякого роду поневірянь. А була це
людина незвичайної в той час ерудиції у слов’янських питаннях,
надзвичайно працьовитий, і, розуміється, простий літератор, без
революційних амбіцій.
Невдача з першою спробою найбільш діткнула М. Шашкеви-
ча, ініціатора всього руху. Хоча його й було висвячено, але на-
дано невелику парафію, де він тяжко бідував, умер на сухоти
на 32 році життя (під час хвороби він втратив також зір і слух).
Але, незважаючи на те, він один все витримав до кінця, а його
дух залишився в подальшому провідною зіркою для руху в Га-
личині.
Започаткований ним напрям у руській літературі панував дуже
недовго. Навіть найближчі товариші і приятелі померлого поки-
нули [ного] прапор: Вагилевич змушений був віддатись польській
літературі, а Головацький змінив свої позиції. Що стосується
руської інтелігенції, то лише в 1848 р. вона призналася до ру-
ського народу і його мови, і то, головним чином, за наказом того-
часного уряду, а не з власного переконання. Тому і незабаром
покинула народ...
І сьогодні ці відносини багато залишають ще до побажання.
На наш погляд, галицькі русини найкраще б вшанували його па-
м’ять, коли б зрозуміли, що кожне молодше покоління має право
йти дальше від своїх батьків і коли б точно дотримувались цього.
Зрештою, може бути, що з’їзд — якщо він взагалі відбудеть-
ся— принесе певне порозуміння між освіченими русинами, при-
* Підлягає забороні (лат.).
** Духовне звання (лат.).
306
наймні щодо діяльності у справі народної освіти. Побачимо. Тим
часом «Просвіта» власне видала книжечку для народу, п [ід]
н [азвою] «Маркіян Шашкевич. Про его житє і письма» пера
проф. львівського університету Ом[еляна] Огоновського. Ця кни-
жечка належить до найкращих видань «Просвіти». Це є перша
спроба народовців роз’яснити руському народові суть літератур-
ного, політичного і т. п. рухів, від чого дотепер його оберігали
як від зарази. На жаль, власне ці місця написані фрагментарно,
і при тому з помилками, яких належало б остерігатися, тим біль-
ше для таких читачів. Так, напр., д-р Огоновський громить пансла-
вістів взагалі, при чому дає про них лише однобічне поняття,
минаючи напрямок Костомарова і Шевченка 504, про який згадує-
ться в книжЦі. Що ж стосується практичних порад, то вони зво-
дяться до закликів вступати до «Просвіти», яка колись має
об’єднати всіх русинів.
Гуцул
Ргахусіа (\Уагзга\уа).—12 1иіе£О (31 зіусгпіа) 1887 г.— N 7.-8. 75.
№ 204
1887 р„ грудня 20 (8). Бережани,— ПРОГРАМА СВЯТКОВОГО ВЕЧОРА
В м. БЕРЕЖАНАХ З НАГОДИ 50-РІЧЧЯ ВИДАННЯ АЛЬМАНАХУ
«РУСАЛКА ДНІСТРОВА»
В честь Маркіяна Шашкевича, яко в 50-літню річницю ви-
дання «Русалки Дністрової», відбудеться в середу 28 н [ового]
ст[илю] грудня 1887 в Бережанах в салі касина міщанського во-
кально-декламаторський вечір, устроюваний бережанськими ру-_
синами при участі хору Вітошинського з Денисова з такою про-
грамою:
1. Вступне влово д[окто]ра А. Чайковського 605; 2. На могилі Мар-
кіяна— слова І. Грабовича, музика І. Воробкевича, хор міша-
ний; 3. Декламація жіноча; 4 а) Осінь, слова Устияновича, музи-
ка Лаврівського, хор; б) КоЗак до торбана, слова Гушалевича,
музика Лаврівського, хор; 5. Відчит С[ильвестра] Л[епкого] о
Маркіяні Шашкевичу; 6. а) Цвітка молить, слова Шашкевича, му-
зика М. Вербицького; б) Жаль, слова М. Шашкевича, музика
М. Вербицького; 7. Декламація мужеська; 8. До соловія, музика
Лаврівського; 9. На беріжку, піснь народна, музика Лисенка...
Початок точно о годині 7.30 вечером. В Бережанах дня
14 н [ового] ст[илю] грудня 1887.
За комітет: М. Соневицький, д[октор] Савчак
Діло (Львів).— 8 (20) грудня 1887 р,— № 137.
307
№ 205
1887 р* [Львів].—З КНИГИ М. ПАВЛИКА «ПРО РУСЬКО-УКРАЇНСЬКІ
НАРОДНІ ЧИТАЛЬНІ» ПРО АНТИКРІПОСНИЦЬКУ І АНТИКЛЕРИКАЛЬНУ
СПРЯМОВАНІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ «РУСЬКОЇ ТРІЙЦІ»
...1834 р. товариші рішили видати руський народний збірник,
похожий на той, який ще 1827 р. видавав був українець Михай-
ло Максимович. Збірник сей мав називатися «Зоря» і скла-
датися з руських народних пісень, власних віршів та оповідань у
народній мові і перекладів із чужих — слов’янських — мов. Між
іншим, мала там бути поміщена стаття Шашкевича про Хмельниць-
кого, котрого образок мав також красуватися в «Зорі»... Уряд ці-
сарський та львівська консисторія не позволили видати «Зорі»...
«Руська трійця» таки не покидає своєї думки — видати русь-
кий збірник, і він виходить 1837 р. в Пешті п[ід] заголовком]
«Русалка Д н і с т р о в а я», за гроші старшого руського патріо-
та Николи Верещинського, директора головної міської
школи в Коломиї. Се перша у нас книжка в руській
мужицькій мові — угольний камінь галицько-
руського письменства...
Взагалі Шашкевич бажав через спільне з українцями руське
письменство, з одного боку, прихилити інтелігенцію руську до на-
роду, а, з другого боку, двигнути нарід руський у просвіті. Він
стояв за самостійний розвій руської народності, тільки ж думав,
що розвиваючи своє осібне письменство, русинам треба тримати
спілку з усіма слов’янами, т. є. був слов’янофілом-федералістом, як
і його товариші. Особливо ж був Шашкевич переконаний, що в
праці для народу русинам треба йти спільно з польськими наро-
довцями чи демократами, хоть мабуть противний був таємним
змовам, що змагали до повстання. Ще глубше був про се перекона-
ний Вагилевич, котрий мало що не проповідував між руським на-
родом бунту против Австрії й панщини, як се робили щиріші
польські демократи. Взагалі просвітні заходи М. Шашкевича таки
йшли посередньо против панщини, при котрій неможлива була ні-
яка народна просвіта. Та не солодко прийшли молодій Русі
її щирі заходи.
Ще 1834 р., коли товариші думали видати «Зорю», призначений
правительством для світських руських книжок цензор, русин, Вене-
дикт Левицький, професор богословія у Львові, не позволив, щоби
книжка була друкована, через те, що зложена була в мужицькій
мові та написана фонетикою. Окрім того не подобався мабуть,
і зміст, наскрізь світський та ще й прихильний мужицтву...
Рукопись «Зорі», окрім статті Шашкевича про Хмельницького,
котра десь запропастилася, переписану Головацьким, передано
сербському патріотові й письменникові Г[еоргію] Петровичу,
й попрошено його, щоби в Пешті, де була вільніша цензура, за-
ймився друком книжки, котру з «Зорі» Шашкевич перезвав на
Датується за публікацією.
308
«Русалку Дністрову». Петрович зробив сю прислугу русинам, і
1837 р. увесь наклад «Русалки» висланий був у сю половину
Австрії, іменно 100 примірників до Відня, а решта, т. є. 900 при-
мірників, до Львова, на руки Головацького.
...«Русалку Дністрову» опять строго заборонили, і всі її при-
мірники відвезли на сховок до св. Юра.
Так засуджено на смерть руське письменство, котре, видно,
ненаручне було і для австрійського правительства. Се прямо ви-
сказав в увазі про авторів «Русалки» тодішній директор львівської
поліції, Пой м а н: «\¥іг ИаЬеп тії деп Роїеп чоііаиї ги зсЬаНеп,
ипд діезе ТоІІкбрГе ауоіієп поск діє іодіЬедгаЬепе гиШепізсЬе
ПаііопаїіШ апітескеп!» — «У нас по горло клопоту з поляками,
а сі дураки хотять воскресити й замертво поховану руську народ-
ність» *.
Св. Юр поступав при тім рука в руку з правительством. Ба,
тому «осячому гніздові» і того було за мало: воно й далі не по-
пустилось авторів «Русалки» і всіх прихильників нового руського
руху. Головацького й Вагилевича, котрі скінчили семінарію
1839 р., митрополит Левицький не хотів висвятити, іменно Голо-
вацького видержав так чотири роки, а Вагилевича, що нікому не
любив кланятися, аж сім літ. Та й то видумав був для них якусь
гр.-к. інквізицію: два попи мусіли під присягою зложити до про-
токолу, що вони не належать до тайного товариства, не грають
в карти, не пють, не курять і т. і.! Від Вагилевича ж митрополит
виміг ще й письмо, що не буде нічого писати, ані друкувати, ані
в краю, ані за границею!!...
Духовенство руське взагалі, не любило ані справи «Руської
трійці», ані їх самих. Шашкевич, Головацький і Вагилевич були
люди світлі й поступові, не мали в собі нічого попівського і не тіль-
ки думками, а й учинками йшли різко против загалу галицько-
руського попівства, против його неруських та противнародних ду-
мок і звичаїв. Можна сказати сміло, що заходи «Руської трій-
ці»—се була перша в Галичині революція против
загалу руського духовенства, особливо вищого,
у котрого й переклади з св. письма на мову мужицьку були ділом
безбожним. То само значили ті заходи й для польської шляхти та
полякуючого тоді цісарського правительства...
Павлик М. Про русько-українські народні читальні.— С. 10—17.
№ 206
1887 р.** — 3 СТАТТІ Н. КОБРИНСЬКОЇ «РУСЬКЕ ЖІНОЦТВО
В ГАЛИЧИНІ В НАШИХ ЧАСАХ» ПРО ОБСТАВИНИ ПОЯВИ
«РУСАЛКИ ДНІСТРОВОЇ»
...Були то часи, коли і до нашої богом забутої Галичини почали
з різних боків допливати хвилі нового духу, відгуки великих слів:
свободи, рівності і любові до рідного народу. З одного боку упадок
* Переклад автора.
* * Датується за першою публікацією.
зло
І. Франко.
польського повстання з
р. 1830—31 розбудив пер-
ший раз на польській землі
завзяту суперечку між ари-
стократами і демократами,
а затим викинув величезну
масу людей з обох спорячих
таборів за границі Росій-
ської держави, особливо до
Франції. Там потворились
незліченні товариства і
зв’язки еміграційні, в кот-
рих завзято дебетовано над
теоріями суспільними і над
способами відбудування
Польщі при їх помочі. Тут
перший раз ясно поставлено
питання про увільнення се-
лян від панщини, і в протя-
гу десятка літ 1833—1843
набігало з Заходу множе-
ство емісарів до нашої Га-
личини, проповідуючи ви-
роблені там теорії тутешній
молодіжі, а навіть подекуди
й самим селянам. Між інши-
ми, звернули польські агі-
татори пильну увагу на руську духовну семінарію, де їм удалося
для своїх цілей позискати чимало сйосібних людей і зав’язати
навіть філію свого зв’язку під проводом одного віце-ректора.
Але той могучий натиск польської конспірації, скріплений ще
тим, що в семінарії панувала й польська мова та польська літера-
тура (навіть польські представлення театральні устроювались в її
мурах!), збудив і покликав до життя також відпорні сили — сві-
домість власної народної окремішності і самостійності. Під впли-
вом поляка Ходаковського—Чарноцького виросло замилування до
народної (в східній Галичині конечно руської) пісні, котрого
плодом був великий збірник Вацлава з Одеська; руська пісня на-
родна зродила замилування й до руської народної мови. Дунув
свіжий вітер і з України, появились відтам нові збірники пісень
та дум козацьких, а враз із ними й перші твори артистичної укра-
їнської музики: «Енеїда» Котляревського, повісті Квітки, «Ластів-
ка» Гребінки, «Южно-русский зборник» 506 Метлинського; галицькі
русини переконалися наглядно о можності літератури на своїй
рідній мові, на мові темного і панщиною придавленого хлопа. І ще
не досить: Галичина силою свого географічного положення і полі-
тичного стану стояла ще більше на межинароднім грунті, ніж те-
пер. На Львівськім університеті, крім німців, русинів і поляків,
вчили також чехи, з котрими інтелігентні русини водили знакомст-
310
во і через котрих знакомились з ходом і станом чеського і обще-
слов’янського відродження; через Пешт, де також много русинів
ходило на університет, вони -подавали руку також будячимся до
нового життя сербам та словакам; примір усіх тих воскресаючих
слов’янських братів додавав охоти, пробуджував і до власного по-
чинання, розогнював надії. Здавалось, що рух той живо і невдер-
жимо піде наперед. Шашкевич боявся, щоб русинам не прийшлось
бути в нім послідніми, уявляв собі, що прочі слов’яни вже «верш-
ка ся дохапують», і спішив де мога і як мога проявити в світ свою
«Русалку Дністрову», незважаючи на жодні неприємності, які з то-
го при тодішніх порядках мусили вийти для його особи...
Перший вінок,— С. 74—76; Кобринська Н. Вибрані твори.—С.— 305—307.
№ 207
1888 р., лютого 2. Львів.—ДОЗВІЛ ЛЬВІВСЬКОЇ ДИРЕКЦІЇ ПОЛІЦІЇ,
адресований а. вахнянину, на влаштування музикально-
літературного ВЕЧОРА ПАМ’ЯТІ М. ШАШКЕВИЧА У ЗВ’ЯЗКУ
З 50-РІЧЧЯМ ВИХОДУ У СВІТ АЛЬМАНАХУ «РУСАЛКА ДНІСТРОВА»
До п[ана] Анатоля Вахнянина у Львові,
вул. Скарківська, ч[исло] 4
Висока президія ц.-к. намісництва дозволила Вам рескриптом
з дня 1 лютого с[ього] р[оку] ч[исло] 1095 на проведення в залі
«Народного дому» на дню нинішнім музикально-вокального вечора
в поєднанні з декламаціями та з вступним словом в честь пам’яті
Маркіяна Шашкевича за оплатою вступу на дохід руських това-
риств після предложеної тут програми.
О тім пана повідомляється на прохання, внесене тут 31 січня
с[ього] р[оку].
Мариновський
У Львові, 2 лютого 1888 р.
ЦДІА УРСР у Львові,— Ф. 8І8, оп. 1. спр. 26.— Арк. 47. Рукопис. Оригінал. Українська
мова в латинській транслітерації.
№ 208
1888 р„ лютого 6 (січня 25) — лютого 13 (1). Львів.— З ПОВІДОМЛЕННЯ
ПРО ВІДЗНАЧЕННЯ ГРОМАДСЬКІСТЮ ЛЬВОВА 50-РІЧЧЯ ВИХОДУ
У СВІТ «РУСАЛКИ ДНІСТРОВОЇ» З ДОДАТКОМ ТЕКСТІВ ВІТАЛЬНИХ
ТЕЛЕГРАМ
До дійсного багатого духовного пиру засіла Русь Галицька в
четвер (2 н [ового] ст[илю] лютого) в салі «Народного дому».
Інтелігенція, міщани, селяни, старші, молодші, чоловіки, женщини,.
діти, львів’яни і за місцеві гості зі всіх закутків краю, всі з свя-
точним настроєм в душі, згромадились в одну, одним духом пе-
рейняту родину, щоб достойно пом’янути п’ятдесятлітницю виходу
«Русалки Дністрової». Так численно навіщеного концерту давно
не бувало у Львові. Білетів вступу не стало. Глянувши з естради,
311
здавалось, великанська лавина вкотилася в простір і розіпре сті-
ни хоч як великої салі. На щастя, були се живі, одною гадкою
•одушевлені почитателі трудів Маркіянових.
Вечір відкрив голова вечеркового комітету товариств руських
проф [есор] Наталь Вахнянин ось такою річчю:
«В імені руських товариств львівських маю честь повітати Вас,
високодостойні почитателі трудів Маркіянової музи.
Яке значення вся Русь Галицька в’яже з лицем великого по-
кійника — говорити злишно. Плоди благодатного луча вогню, що
з Маркіянового часу горить в грудях кождого вірного Русі сина,
при котрого блиску послідня стремлінь наших ціль всякому стала
ясною,— плоди ті надто видні і ними сміло і найдостойніше мо-
жемо нині звеличати пам’ять галицького Прометея...
Перед п’ятдесятьма руками грімким громом понеслось по нашій
землі животворне його слово: Русь, вставай! Вітчизно моя дорога,
•ожий, воскресни, бо наспів і для тебе час в родині слов’янській
зайняти достойне місце!
І, як на віще слово Тараса на зеленій Україні «трупи встали
і очі розкрили і брат з братом обнялися і проговорили слово тихої
любові», так і на землі Даниловій від русальної пісні повіяло ча-
рами, від котрих народ рам’я об рам’я станув до труду коло свого
національного відродження...
Хоч три рази незавидна судьба ломила культурні труди нашого
народу, а все-таки двигається він сміло і скоро вперед, стоячи не-
схитно на сторожі свого духовного і матеріального розвою на на-
ціональних основах.
Такі народи не пропадають. Прийде час, і Європа, і Слов’ян-
щина мусять з ним почислитись, а враз з цим подбати о лучшу
для нього долю. Се наша віра, а віру ту влив в душу галичан
незабутній Маркіян.
Тому в торжественній сьогоднішній хвилі, при нинішнім всена-
роднім святі, при духовній тризні всієї Галицької Русі тиснеться
з грудей лиш одне слово: Вітай духом Твоїм при нас, великий
Маркіяне, і кріпи до дальшого діла!».
Річ проф [есера] Н. Вахнянина прийнято з повним одушевлен-
ням, а потім сили артистичні «Лютні» 507 і аматорські приступили
до виконання поодиноких точок програми концерту.
На першім місці стояла симфонія С — тої! Михайла Вербиць-
кого, річ чисто оркестральна о шести частях, о тематах переважно
народних...
За тим слідувало соло тенорове «Цвітка дрібная», твір Віктора
Матюка до слів Маркіяна. Утвором тим, повним ніжної мелодії,
прикрашувано вже не раз концерти руські. Мимо популярності,
слухала публіка піснь тую з великим заняттям, бо-ж і виконання
поручено многонадійному нашому артистові, п[ану] Євг[епові]
Гушалевичеві. П[ан] Гушалевич співав ще і другий номер: «Мені
однаково», композицію Лисенка до слів Тараса. Обі пісні вийшли
вповні удачно, з. якнайбільшим ефектом і з закроєм дійсного артиз-
му, а дзвінким і хорошо виробленим голосом одушевлена публіка
312
нагородила співака грімкими і добре заслуженими оплесками.
Панна Неоніла Лопатинська, в хорошім гуцульськім строю, ви-
голосила Маркіяна поемат «Побратимові» спокійно і ніжненько>
і удостоїлась із сторони публіки рівно рясних оплесків. Надіємось
проте ще не раз почути симпатичну декламаторку на наших об-
ходах народних.
З ато автор «Мойсея» своїм повного вогню і артистичного совер-
шенства виголошенням власних поематів «На спомин Маркіянові»-
і «Гуляй, молодче, гуляй» заполонив, вірно сказавши, всю публіку
і вихром пірвав її за собою. Оцінити словами декламацію п[ана]
К[орнила] Устияновича трудно; треба чути і бачити нашого поета-
і артиста, щоби витворити собі поняття о могучості живого слова,
наколи оно вилітає з душі, повної чистого патріотизму і любовї
свого народу. Скажемо хіба коротко: автор «Мойсея» видер сего<
вечера всім композиторам і артистам пальму побіди. Ні,— забага-
то сказано! — він поділився побідою з артисткою в повнім зна-
ченню сего слова, панною Марією Павликівною. Так і дійсно
було!...
Панна Марія Павликівна співала в II акті опери «Купало» го-
ловну сопранову роль Одарки; співала партію солову, співала в-
двох ансамблях і в двох великих хорах, мішанім і мужеськім... Без
пересади кажучи і не підхлібляючи, так солодкого, ніжного,
артистичного і совершеного співу і так доброї декламації могла б
нашій аматорці позавидувати не одна первостепенна артистка
європейська. Так впрочім не ми самі, але весь світ артистичний
львівський оціняє виступлення концертові панни М. Павликівної.
Нам тілько радуватись і чванитись талантом її яко русинки.
Партію тенорову (Степана) співав звісний- ширшій публіці
п[ан] Ст[аніслав] Цетвинський, довголітній диригент «Лютні»,
а співав її рівно удачпо, як завсігди. Партію басову (Максима)-
співав п[ан] Славічек, хотя з малою тремою, але хорошо. Ми по-
дивляли, іменно широкий матеріал голосу у п[ана] Славічека.
Маленьку ролю посла (басову) віддав довголітній член «Лютні»
і звісний вже з концертових продукцій п[ан] Стотанчик зовсім-
відповідно.
Хор мішаний, хотя, по нашій думці, замалочисленний до повної
оркестри, виконав «Молитву перед нападом татарським» з всякою
прецизією і точністю. Хор козаків, ідучих до бою (хор мужеський),.
вийшов з вогнем та повпою силою і завершив ціле представлення...
По концерті зібралось до 300 осіб в великій салі Гживинського
на імпровізований комерс. Був се рід празника, зааранжованого-
на велику скалю. При довгих столах засіла одна велика родина.
В часі угощення пригравала музика військова на галереї... Дуже
любо вразила всіх зібраних отся промова молодого серба п[ана]
Радована Кошутича: Шановне панство! Серце мені підказало при-
йти до товариства Вашого. Я радий, що як син сербського народу
знаходжусь між Вами в таку урочисту хвилину, якою є відроджен-
ня літератури Вашої, що можу привітати Вас словами поета серб-
ського Якшича:
зіз
«Гей, козаче, побратиме бойовийі
Як підеш у свій край
Козацький, до рідних місць,
І я заграю иа балалайці —
Привітай мою стареньку неньку Україну!»
Нема і не може бути між слов’янськими племенами двох наро-
дів, котрі б за симпатіями своїми та історичними подіями були
настільки близькі один одному, як народ сербський і малоруський.
І Ви, і ми гинули тисячами, щоб захистити темні середні віки і
Захід європейський від нападів: ви — татарських, а ми—'Турець-
ких, Від незгод і проклятого фатуму слов’янського впав сербський
народ, оте вогнище балканської освіти, на полі КосовімБ08. Все
нас покинуло. Порядне, благородне загинуло, а непорядне відцу-
ралося, полетіло в чуже зніздо. Ренегати наші то були фанатики,
беї боснійські. Окрім гуслів, меча і чаші не залишилося народові
нічого — Європа думала, що нас нема, що ми мертві. І погляньте!
На початку 19 століття піднімається сербський народ «за хрест
чесний і свободу золоту». Ні на кого ми не надіялись, крім себе —
колись ми, обдурені, чекали допомоги від Європи. З відродженням
політичним піднялася і література сербська. Те, що характеризує
відродження всіх слов’янських народів: самобутність народу і лі-
тература, народною мовою писана, сталося і в нас. Робота Букова
і народна поезія рознесли ім’я наше по слов’янству і Європі. І з
Вами, малоросами, було так само. Витерпіли Ви від найближчого
племені слов’янського 509 страшні удари по своїй вірі, мові і народ-
ності. Вся шляхта покинула Вас. Не жалійте її! Вороння шукає
здобич, і де її більше, туди й летить. Не стало боярів, світ думав,
що й народ розтанув. Але народ, як лава у вулкані, кипить, чекає,
а коли прийде час вимагає прав своїх! Робота Кирило-Мефодіїв-
•ського товариства і пізніші товариства українські будили почуття
народні і слов’янські. Політичні події 19 століття пробудили і ру-
синів у Галичині, а патріоти піднімають знамено із закликом:
«Рівні з рівними, вільні з вільними!» І література відродилася.
Мова народна вимагає свого.
Тут ми, серби, маємо великі заслуги перед Вашою літературою,
особливо перед «Русалкою Дністровою». З Вука брали приклад
перші Ваші народні літератори, вони мали у нас готовий право-
пис; з розпростертими руками допомагали ми Вам, як братам сво-
їм, всюди, де тільки могли. «Русалка Дністрова» вийшла з нашою
допомогою. То була Вам скромна подяка, браття-слов’яни, за ти-
сячі жертв, що Ви їх принесли на вівтар свободи сербської. Потоки
козацької крові пролилися на Балканах, щоб нас із рабства ви-
зволити! Спасибі Вам!
Кров та нехай нас об’єднає на братерську працю! Ходімо далі
за прикладом1 попередників своїх! Давайте будити народ зі сну!
Давайте працювати разом! В краях оцих, особливо в Угорщині,
гнітить нас одне зло. Давайте ширити освіту в народі, нехай наше
перо прагне до важливих подій! Пізнаваймо один одного! При-
йміть іще раз сербське вітання наше словами сербського поета:
3!4
«Ге®, козаче; побратиме бойовий!
Як підеш у свій край
Козацький, до рідних місць,
І я заграю на балалайці —
Привітай мою стареньку неньку Україну!» *
В подяку щирому братові сербові окружила його численна гро-
мада і відспівала кілька патріотичних пісень сербських.
Комерс протягнувся до 2 години вночі і лишив в кождій душі
руській, що там була, пам’ять одної з найлюбіших хвиль життя
товариського. ,,
Подавши уже сгіравоздання з концерту і опісля комерсу, кінчи-
мо телеграмами, які наспіли на той торжественний вечір:
Бережани. П’ятдесят літ, як появилась «Русалка», пристроєна
вінцем первоцвітів народної ниви. Тої самої ниви цвітами квітчаєте
її нині оп’ять. Прийміть і від нас щиру цвітку до вінця, з того
закутка рідної землиці, де віщий Маркіян викохав перші цвітки
своєї музи! — Бережапці.
Відень. І ми, вірні сини народу, підносимо грімкий оклик ра-
дості і одушевлення, якими горять серця наші, хоч розлучені.
Празнуємо з вами велике свято відродження мови батьківської.
Півстоліття минає, як спліснілі струни забутої ліри української за-
звеніли солодкими звуками пісні народної... Честь і слава діятелям,.
що своїм могучим словом і пером научили нас любити і поважати
бесіду, якої нас ненька учила! Честь і слава їм, що нашому неза-
бутньому язикові, котрого рідні сини цурались і свідомо його псу-
вали,. привернули до повного блеску! Слава великому Маркіянові,.
тому правдивому пастиреві народу і люду, і його товаришам, ЩО'
мову рідну, сей кивот завіта, з котрого процвітає щастя і будуч-
ність народу, нам назад віддали! Воскрес язик, ,воскресла ідея
і самопізнання народне, воскресне і народ з своєї недолі.— Това-
риство «Січ».
Відень. Серби у Відні також святкують з братами по духу
50-ліття виходу «Русалки Дністрової». Нехай промінь першого-
світла літературного сяє все сильніше. Студенти: Савчич, Попович,.
Николич, Джович, Анович, Моїч, Томич, Вулетич, Станкович, Йова-
нович, Вуїч, Милдинович, Алексич, Андеєвич, Атаначкович, Мар-
куш, Дам’янович, Карамат, Суботич, Мичич, Рядованович **.
Дрогобич. Честь Вам і слава, що вмієте почтити пам’ять пер-
шого ратая народної ниви, незабутнього Маркіяна.— Молодіж.
Жидачів. При нагоді торжества народного відродження честь
і слава Вам, браття! — Боднар, Лукавецький, Винницький.
Коломия. Ювілей положення каменя угольного під літературу
народну та відродження наше на основах народних через «Русал-
ку Дністрову» святкують з вами духом, в надії на кращу будуч-
ність,—- Товариства коломийські...
Новий Санч. Вітаємо по-щироруськи вас, поминаючих пам’ять
незабутного нашого Маркіяна! — Русини сандецькі.
* Промова сербською мовою. Переклад з сербської.
** Переклад з сербської.
315-
Стрий. Єднаюсь духом із серця з Вами, браття русини, для
вшанування визначного патріота Маркіяна Шашкевича. Нехай
пам’ять про нього переживе віки! Ян з Олексова Гнєвош *.
Сучава. Ім’я генія, що стряс окови темряви і перший показав
нам лучі сонця, най славиться від роду в рід! Слава вам, празную-
чим нинішнє святої Ми духом з вами! — Коралевий, Ших.
Ярослав. Честь вам, що празнуєте пам’ять великого генія Мар-
кіяна. Ми душею з вами.— Біберович^10 і Гриневецький5І1, дирек-
тори русько-народного театру.
Чернівці. Члени «Руської бесіди», присутні на головних зборах,
прилучаються духом до великого свята галицьких братів, поминаю-
чих незабутнього Маркіяна, показавшого світ. О, коби спільна на-
ша трійця — Тарас, Маркіян і Осип — получила нас в нерозривну
дружню громаду, загріла до взаїмної любові і помочі во славу
матері-Русі!
Стрий. Честь, честь вам, що у вашій груді Маркіянова ідея-луна
відбилась звуком величавим і днесь нас будить до життя! —
Стрийська молодіж руська.
Краків (Письмо). Засуджені на чужині зустрічати нинішнє свя-
то всенародне, ми думкою сердечною до вас линемо, родинонько
дорога, щаслива, бо маєш кого поминати; сильна, бо гідного сипа
поминаєш; віковічна, бо умієш цінити пожертвування одиниці для
мільйонів. Нехай же свято нинішнє стане звісником лучшої долі
нашого занапащеного народу! — Краківські академіки.
Радимно (Письмо). Зійшло зерно Маркіянове против тучам і
громам Венедиктів і цвітом окривається! Тож не пропаде Русь-
удовиця, а житиме до віки, бо має синів вірних, що дбають о доб-
ро і славу її. Честь тіням незабутого Маркіяна і поклін його
«Русалці»! Честь і вам, почитателі Русі воскресителя! — Хащова-
ненко, Захар’ясевич.
Честині (Письмо). І ми їх чули:
«...ті батьківські клики учули:
...як звідси аж по Чорне море
Воздухи голос нам рідненький поре;
То мати кличе на велике свято
І дітей стало багато, багатої»512
І всі поминаєм і будем поминати, доки його вище слово не
вмре, не загине.., а
«...буде літати
І буде співати
І о руській славі
Скрізь світу казати!» 5,3
Честинські русини.
Жовтанці (Письмо). «Возрадуйся, блаженна тіне Маркіянова,
бо твоє віще слово, твоя пісня, що виросла колись з твого живого
серця, процвіла нині — і з весною та молодою ми всі з тобою! —
Жовтанецькі русини».
Діло (Львів).—25 січня (6 лютого) 1888 р.—№ 19; 26 січня (7 лютого) 1888 р.— № 20;
(13) лютого 1888 р.— № 24.
Переклад з польської.
316
№ 209
1888, лютого 15 (3). [Стрий].— ІЗ ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО СВЯТКОВИЙ
ВЕЧІР НА ЧЕСТЬ 50-ї РІЧНИЦІ ВИХОДУ У СВІТ АЛЬМАНАХУ
«РУСАЛКА ДНІСТРОВА» В м. СТРИЮ НА ЛЬВІВЩИНІ
І наша підбескидська сторона почтила окремим вечером 50-літ-
ню пам’ять виходу «Русалки Дністрової».
На зазив місцевого комітету, що уконституювався під проводом
декана Шанковського, прибула на недільний концерт вся місцева
і замісцева інтелігенція в повнім числі. Як у Львові, так і у нас,
не стало білетів вступу. Простора саля «Ресурси» з прибочними
кімнатами була битком набита.
Вечір відкрив проф. Горбаль514 згадкою про Маркіяна. В річі
своїй начеркнув бесідник короткими словами вагу Маркіянової
«Русалки» в розвою літератури руської. Потім виконали члени
львівської «Лютні» під управою проф. Нат[аля] Вахнянина п’ять
пречудесних хорів з великою точністю і дійсно артистично. Панну
Ол[ьгу] Бакинську за виконання рапсодії Ліста о темах руських
прикрито оплесками. Рівно ж подобався всім спів сольовий панни
Дворської, учениці д-ра Богданського, котра виконала арію з опе-
ри Лисенка «Різдв’яна Ніч» «Нема, нема його», пісню Варлаамова
«Люба пташиночко» і одну пісню Пашкова. О співі панни Двор-
ської була вже похвальна рецензія з Тернополя, з котрою і ми
вповні солідаризуємось. Але пальму побіди видер знову всім
п[ан] Корнило Устиянович, виголосивши з дійсно поетичним жа-
ром дві свої поезії «На спомин Маркіянові» і другу «М’ясниці».
Оплескам не було кінця, а одушевлення зросло до кульмінаційної
точки...
Діло (Львів).— 3 (15) лютого 1888 р.— № 25.
№ 210
1888 р., березня 17. [Краків].— ІЗ ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ЮВІЛЕЙНИЙ
ВЕЧІР СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ У КРАКОВІ, ПРИСВЯЧЕНИЙ
50-Й РІЧНИЦІ ВИХОДУ У СВІТ АЛЬМАНАХУ «РУСАЛКА ДНІСТРОВА»
Концерт в честь 50-літнього ювілею виходу «Русалки Дністро-
вої» святкували ми тут д[ня] 12 н[ового] ст[илю] марта дуже
величаво, дякуючи гостинності «Академічної читальні». На про-
граму зложились самі руські точки: декламації, співи хоральні,
відчит і кінцеве слово.
Коли саля битком заповнилася академіками і гостями (з за-
прошених гостей прибули: парох Борсук, професори університе-
ту]: д-р Анат[оль] Левицький, Жулковський, Глузінський, дирек-
тор шпит]алю] д-р Гараєвич, асистенти клініки д-ри Буздичан і
Суржицький), повітав зібраних п[ан] Яворський, голова «Читаль-
ні», знаменитий бесідник. П[ан] Яворський, розказавши життя
молодіжі руської і польської в «Читальні», признав публічно, що
«Читальня» зразу лише задля того була противна, щоб русини
зав’язували окреме товариство, бо боялися, що в таборі борців за
поступ та просвіту народну через виступлення з «Читальні» рур.и-
нів настане вилом, через котрий скорше зможуть ударити до «Чи-
тальні» хвилі реакції... Коли ж русини подали сильні, пересвід-
чуючі аргументи, ми уступили і бажаємо їм щастя і успіху в са-
мостійнім їх товаристві. Молодіж — казав дальше бесідник — все
і всюди повинна гадкою і ділом вибігати наперед і стояти за прав-
ду та не зрікатись великої гадки. Отже, і щодо справи руської!
Хоть Сейм крайовий не дає того русинам, чого вони домагаються
і що їм по справедливості належиться, хоть сфери у нас верхово-
дячі може й хотіли б їх здушити, то молодіж, осуджуючи не
згідну з поступом нетолеранцію, не боячись, що попаде в неласку,
рада русинів притиснути до своїх грудей. Нехай в безвісті загине
нетолеранція і недовір’я, а замість них нехай буйно розцвітає цвіт
любові та взаємного поважання! ... Словам тим приплеснули щиро
всі зібрані.
Потім слідував руський відчит товариша] Колесси515. Преле-
гент розвинув основно початок духовного відродження русинів і
показав присутнім, що «не Стадіон винайшов русинів...»Б'6.
Продукції музикально-вокальні і декламації випали дуже доб-
ре. Хори «Закувала та сива зозуля» Нііцинського 5,7 і «Гуляли»
Нижанківського518 (досі незнані в Кракові) відспівав повний хор
академічний під управою д-ра Барабаша; хор «Гуляли» мусів бути
повторений. Соло тенорове «Цвітка дрібная» відспівав тов[ариш]
Дольницький прекрасно своїм ніжним голосом. Тов[ариш] Яцків
віддекламував «Побратимові», а товариш Лаврівський стих Кор-
нила Устияновича в честь Марк[іяна] Шашкевича — і обі декла,-
мації викликали сильне впечатління. Скрипка і цитра — шумки
Завадського і попурі з руських мелодій, виконані живо і уміло,—
доповнили програму концерту.
Поважний сей вечір закінчив словами тов[ариш] Ортинський.
В своїй річі п[ан] О[ртинський] загрівав молодіж руську до лю-
бові рідного народу і до безграничного посвячення за його долю,
а яко примір поставив Маркіяна, що жив в тяжчих часах, не від-
дихав воздухом широкої свободи академічної, умів однак постави-
ти незрушені підвалини під святиню народної письменності в Га-
личині. Опісля бесідник подякував «Читальні» за новий доказ
щирої симпатії і тверезого погляду на справу руську. «Плекаймо
сю ідею,— кінчив бесідник,— ширімо культ її в найдальші круги,
а поступаючи дорогою взаємного пошанування, сповнимо ідеал
безсмертного Тараса:
«Щоб усі слапяне стали
Добрими братами,
І синами сонця правди...»
Діло (Львів).— 4 (16) марта 1888 р,—№51.
318
№ 211
1888 р., березня 24 (12). [Джермен].-^ ІЗ ЛИСТА РЕДАКТОРА ГАЗЕТИ
«АМЕРИКА» В. СІМЕНОВИЧА ПРО ЗАСНУВАННЯ В ЧЕСТЬ 50-1 РІЧНИЦІ
ВИХОДУ У СВІТ «РУСАЛКИ ДНІСТРОВОЇ» ЧИТАЛЬНІ ім. МАРКІЯНА
ШАШКЕВИЧА У м. ДЖЕРМЕНІ У США
...П[ан] Тилявський заложив в Джермені читальню, котра но-
сить назву імені Маркіяна Шашкевича, [подібно] як читальня в
Оліфанті назву Осипа Федьковича...
Діло (Львів).— 12 (24) марта 1888 р.—№ 58.
№ 212
1888 р., квітня 15. Дрогобич,— ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО СПІЛЬНЕ
ВШАНУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЮ І ПОЛЬСЬКОЮ ГРОМАДСЬКІСТЮ
ДРОГОБИЧА ПАМ’ЯТІ Т. ШЕВЧЕНКА ТА СВЯТКУВАННЯ 50-РІЧЧЯ
ВИХОДУ У СВІТ АЛЬМАНАХУ «РУСАЛКА ДНІСТРОВА»
У честь 27-літньої річниці смерті Тараса Шевченка, а також
50-літньої річниці видання «Русалки Дністрової» Маркіяна Шаш-
кевича відбувся у Дрогобичу 15 квітня ц[ього] р [оку] літературно-
музичний вечір старанням комітету, організованого з цією метою
як з українців, так і з поляків. Програма цього вечеру була
слідуючою:
Вступне слово (п[ан] К. О.*)
«Наша жизнь». Слова Гушалевича, музика Вахнянина. Муж-
ський хор (виконують п[ани] любителі співу під диригуванням
п[ана] К. К-).
Бетховен «Гранд септуор». Фортепіано на 4 руки (па[ні] О. Т.,
п[ан]К. К.).
Доніцетті «Лючія де Ляммермур». Фінальна арія. Годфрі «Ко-
хання і весна». Солоспів меццо-сопрано п[ані] К. С., акомпонує
на фортепіано п[ан] К. К.
Відчит про Маркіяна Шашкевича (п[ан] Б. С.). «Осінь». Сло-
ва Устияновича, музика Лаврівського. Мужський хор (любителі
співу).
Варіації на тему української народної пісні «У сусіда хата
біла» Витвицького. Соло на фортепіано па[нна] В. И.
«До ластівки». Слова Навроцького, музика Нижанківського.
Дует на тенор і баритон п[анів] А. С. і В. П.
«Тополя» Т. Шевченка. Декламація п[ані] М. Р.
«Завіщання моїм землякам на Україні». Слова Т. Шевченка,
музика Вербицького. Соло-баритон у супроводі двох хорів і фор-
тепіано. Виконали п[анове] любителі і любительки співу і музи-
ки під диригуванням п[ана] К. К. При фортепіані — па[нна] О. Т.
З усіх точок зору вечір пройшов чудово. Чисельно зібрана пуб-
ліка була задоволена, а каса місцевої бурси св. Яна Хрестителя,
Тут і далі скорочення імен та прізвищ у тексті.
319
на користь якої був організований цей вечір, одержала кількадесят
гульденів.
багеіа КшШпіезігіаЛзка (ВгоИоЬусг).— І таїа 1888 г.— № 9. Переклад з польської.
№ 213
1888 р., травня 16 (4). [Чернівці].— ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО УХВАЛУ
«РУСЬКОЇ БЕСІДИ» В ЧЕРНІВЦЯХ ЩОРІЧНО ПРОВОДИТИ
ВШАНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ Т. ШЕВЧЕНКА, Ю. ФЕДЬКОВИЧА ТА
М. ШАШКЕВИЧА
«Руська бесіда» в Чернівцях порішила щороку обходити па-
м’ять «Руської трійці»: Тараса, Юрія і Маркіяна літературними
вечорками. Сьогорічний вечорок відбудеться в день посвячення па-
м’ятника Федьковича.
Діло (Львів).—14 (16) мая 1888 р.—№ 99.
№ 214
1888 р., травня 22 (10). Тернопіль.—ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО СВЯТКОВИЙ
ВЕЧІР НА ЧЕСТЬ 50-ї РІЧНИЦІ ВИХОДУ У СВІТ АЛЬМАНАХУ
«РУСАЛКА ДНІСТРОВА» У м. ТЕРНОПОЛІ
З Тернополя пишуть нам: По двох літах діждались ми руських
музикально-вокальних вечерниць. Для 20 н [ового] ст[илю] мая,
в неділю, відбулись вони заходом «Руської бесіди» в спомин Мар-
кіяна. Вечерниці розпочав професор гімн [азії] п[ан] П: Левицький
короткою промовою, повною жару і патріотизму. Бесідник зазна-
чив се наше літературне і національне відродження, завізвав до
невпинної праці та важким словом вказав на тих, що відцурались
своєї рідні. За тим появивсь хор наших селян, співаків з Денисова,
під управою Вітошинського і гарно та артистично виконано «На
могилі Шашкевича» Вербицького і «Верховину» Лисенка. Легко
понеслась наша пісня і милим звуком завпала у серце слухаючих.
Гадаємо, що хор денисівський своєю появою рішучо вплинув в ко-
ристь сих вечерниць, бо надав їм народної краски, котрої може і
хибло би їм задля чисто артистичних продукцій. Тому, коли наші
соловії вдруге, а дальше втретє вийшли на естраду і відспівали
«Осінь» Лаврівського, «Квіти» Вербицького та «На беріжку» Ли-
сенка, всі в правдивім ентузіазмі висказали їм своє признання. По
«Верховині» відспівав звісний наш співак п[ан] Гушалевич своїм
милозвучним голосом «Вечір» і «Милованку» Лисенка. Всі зібрані
вітали нашого співака грімкими оплесками. Загальну похвалу збе-
регли собі панна Крушельницька 519 і п[ан] В. Садовський своїм
відспіванням «Зацвіла в долині червона калина» Лисенка. Друга
часть програми вечерниць почалась декламацією Маркіянової «Ду-
ми побратимові» панни Кузьми. Сміло і з жаром понеслись слова
Маркіяна, а на грімкі оплески почули зібрані ще надпрограмову
320
декламацію «До руської землі» Устияновича, виголоіїіену з пат-
ріотичним чувством. В кінці піднести треба квартет «Хлопське
весілля в Швеції» Зедермана, відспіваний п[анами] Крушельниць-
ким, Садовським, Яросевичем і Кальбою. Знаменито виконаний сей
квартет належав до найкращих продукцій вечорниць. «Роїопаізе»
Лисенка, відіграний на фортепіяні п[аном] Недільським, і дует
з опери «Рогніда», виконаний п[анами] Гушалевичом і Славиче-
ком, з’єднали собі загальну похвалу і признання у зібраних. Те-
леграм наспіло дві... З правдивим вдоволенням розійшлись зібрані
домів, уносячи в серці щиру подяку для панів, що устроїли сі
вечорниці.
Діло (Львів).— 10 (22) мая 1888 р. — № 104.
№ 215
1888 р.— ІЗ ПРАЦІ М. ДАШКЕВИЧА «ОТЗЬІВ О СОЧИНЕНИИ Н. ПЕТРОВА
«ОЧЕРКИ ИСТОРИИ УКРАИНСКОИ ЛИТЕРАТУРЬІ XIX СТОЛЕТИЯ»
ПРО ЗНАЧЕННЯ ГРОМАДСЬКО-КУЛЬТУРНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ «РУСЬКОЇ
ТРІЙЦІ»
...В Львовском университете в начале 30-х годов познакомились
друг с другом и сблизились начинатели галицко-русского литера-
турного возрождения, «осмелившиеся сделать пролом в Меттерни-
ховской системе правлення, подавляющей и самое святейшее, но
новое и небьівалое движение в «подданстве из божьей воли»,
а вместе пролом в известном консерватизме галичан русских, на-
ходящихся на стоках в направлений прямом до народной погибе-
ли» *. Зти начинатели составили знаменитую «Русскую тройцу».
Два члена ее — Вагилевич и г[осподин] Головацкий — уже назва-
на. Остается сказать о третьем — Маркияне Шашкевиче, которого
г[осподин] Головацкий назьівает «зорничкой розсвету» и о котором
восторженно отзнваются все близко знавшие его. Современньїе
галичане вспоминают имя его с глубокой благодарностью. По все-
му видно, своими трудами, обаянием своей личности и своим во-
одушевлением, он вьідавался из ряда молодежи, проникшейся го-
рячей любовью к родному народу и стремцвшейся поднять про-
свещение его и самосознание...
М. Шашкевич бьіл душою кружка молодежи, обратившейся к
изучению родной речи, родной словесности и истории. Он не толь-
ко внушал патриотический знтузиазм, но и подавал пример. Он
і:.достиг основательного образования, хорошо ознакомился со сла-
вянскими литературами и исполнился широкого интереса ко всему
Славянству. Он следил со вниманием за развитием украинской
литературьі, с восторгом приветствовал альманах Гребенки «Лас-
товку» и восхищался произведениями Квитки. Подобно другим
деятелям галицко-русского возрождения и Шашкевич увлекался
украинскими и галицко-русскими песнями. В старине он видел
* Литерат[урньій] сборн[ик].—[Львов], 1885, [вьіп. 1], с. 43. (Прим, автора).
Ц 8-1177
«незвядаемую красоту передвечну». Для неизданного альманаха
«Зоря» Шашкевич приготовлял биографию Богдана Хмельницко-
го, и, по-видимому, интересовался историею казачества...
...Перейдем прямо к вьіводу из только что изложенньїх фактов,
к общему указаним главньїх двигательньїх начал галицко-русского
возрождения и галицко-русской литературьі. Несмотря на то утес-
нение, какому подпал русский народ в Галичине под австрийским
владьічеством, зта литература бьіла вьізвана: 1) пробуждением
идеи народности, увлечением народною поззиею и обращением к
зтнографическому изучению народности; 2) знайомством с украин-
скою литературою, развившеюся также под влиянием любви к на-
родности; 3) знайомством с общерусскою литературою, преимуще-
етвенпо научною; 4) распространением идей славянского возрож-
дения; и 5) воздействием польско-украинской поззии. И в Галичине
умственное движение, породившеє литературу на родном язьіке,
находилось в связи с народничеством.
Стчет о двадцять. девятом присуждении наград графа Уварова.— Спб.. 1888.—С. 129—132.
№ 216
1889 р., листопада 22 (10). [Павлів].— ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ВШАНУВАННЯ
ПАМ’ЯТІ М. ШАШКЕВИЧА У с. ПАВЛОВІ НА ЛЬВІВЩИНІ
Вечерок у читальні в Павлові, устроєний дня 14 н [свого] ст[и-
лю] падолиста в честь Маркіяна Шашкевича, удався знаменито.
На вечерку попри велике число селян явилось понад ЗО осіб з ін-
телігенції. Пісні і декламації, а також і два відчити сільських учи-
телів: «О дрібнім промислі» та «Просвітою до слави і добра» —
подобались загально і викликали оплески з сторони учасників.
Діло (Львів).— 10 (22) падолиста 1889 р.—№ 253.
№ 217
1890 р., червня 14 (2). Львів.—ОГОЛОШЕННЯ ПРО МАЇВКУ, ПРИСВЯЧЕНУ
ПАМ’ЯТІ М. ШАШКЕВИЧА, ВЛАШТОВАНУ МОЛОДДЮ НА ПРОГУЛЯНЦІ
У ЛЬВОВІ
Ученики руської гімназії у Львові устроюють нині громадко
з професорами маївку на долині за броваром Кляйна на Погулян-
ці. На маївці дають ученики концерт в честь Маркіяна Шашкевича
з слідуючою програмою, зложеною з дев’яти точок: Вступна річ.—
Марк[іян] Шашкевич; Н [аталь] Вахнянин: «Не згасайте», хор
мішаний; — Корн[ило] Устиянович: «В пам’ять Марк[іяна] Шаш-
кевича», декламація; Шевченко-Вахнянин: «Ой по горі», хор муже-
ський; Вол [одимир] Шашкевич-Вербицький: «Не чужого ми ба-
жаєм», дует на. баритон і тенор; Марк[іян] Шашкевич: «Там є в
лісі» і «Змарнів я», піснь народна, хори мужеські; МаркЦян]
Шашкевич: «Бандурист», декламація; Д[анило] Млака-Іс [идор]
322
Воробкевич: «Пробудилась Русь», хор мужеський. Справді всяке
признання годиться для руської молодіжі, що знала сполучити ве-
селу забаву з так поважним концертом в честь нашого галицького
поета.
Діло (Львів).— 2 (14) червня 1890 р,— № 123.
№ 218
1891 р* — ІЗ КНИГИ О. ПИШНА «ИСТОРИЯ РУССКОЙ ЗТНОГРАФИИ»
ПРО ЗНАЧЕННЯ «РУСЬКОЇ ТРІЙЦІ» ЯК ОСНОВОПОЛОЖНИКА НОВОЇ
ЛІТЕРАТУРИ ТА УКРАЇНСЬКОГО НАРОДОЗНАВСТВА В ГАЛИЧИНІ
...Первьіе признаки национального возрождепия в русской
Галиции относятся к 1830-м годам. Отголоски славянского движе-
ния достигают там в среду учащейся молодежи и пробуждают
интерес к изучению собственной народности и по связи с ней —
русской литературн и зтнографии. Скудость материальньїх средств,
трудность иметь русские книги, подозрительность цензурні и поли-
ции обставляли дело большими препятствиями, но молодьіе знту-
зиастьі добивали кое-как русские книги, изучали старину, пус-
кались в археологию, собирали песни и в результате положили
начало новой галицкой литературе и зтнографии.
И здесь, как в других случаях славянского возрождения и как
в наших первьіх стремлениях к народности, исторически созревав-
шее направление сказьівалось нередко чисто инстинктивно в людях
молодого поколения, которьіе стремились к народности, не имея
ясного представлення о том, куда оно может привести их, и неоста-
навливаясь перед самой ограниченностью своих литературньїх
средств. В галицком молодом поколений влеченйе к народности
бьіло таким же инстинктивньїм и вместе романтическим. Троє из
тогдашних молодих писателей, Маркиян Шашкевич, Яков Голо-
вацкий, Йван Вагилевич, еще студентами, на школьной скамье,
думали о необходимости новой литературн для своего народа, со-
бирали песни, изучали старину, делали собственнне литературнне
и исторические опити, и к концу 30-х годов издали книжку, кото-
рая била одним из первьіх опьітов ввести в книгу язик галицко-рус-
ского народа, била началом новой галицко-русской литературн и
вместе одним из первьіх опнтов галицкой зтнографии...
Они вскоре тесно одружились и внделились в среде товарищей,
как «Русская тройца», своим интересом к народности. Изучение
русской старини, истории и язика давались трудно за отсутствием
руководства, за недостатком книг; друзья делились своими зна-
ннями и стремлениями, и ... как первьім результатом их общей ра-
ботн била изданная с большими препятствиями «Русалка Днестро-
вая» (1837)—первая книга, с которой считается возрождение
галицко-русской литературн в народном направлений...
Пьіпин А. Н. История русской зтнографии.—Т. 3.—С. 134—135, 227.
* Датується за публікацією.
11
323
№ 219
1892 р., червня 20 (8). [Чернівці].— ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО СВЯТКОВИЙ
КОНЦЕРТ, ПРИСВЯЧЕНИЙ Т. ШЕВЧЕНКУ, М. ШАШКЕВИЧУ ТА
Ю. ФЕДЬКОВИЧУ У ЧЕРНІВЦЯХ
Про концерт в честь Тараса Шевченка, Маркіяна Шашкевича
і Юрія Федьковича в Чернівцях, устроєний минувшого понеділка
чернівецькими русинами при участі дванадцятий «Львівського Бон-
на»520, пише чернівецька «Сагеіа Роїзка»: понеділковий вечір в
салі товариства музичного, даний русинами буковинськими, випав
у цілості дуже добре, що не може дивувати з огляду на сили спі-
вацькі, якими розпоряджає «Львівський Боян», котрий власне ве-
чір сей своєю присутністю зробив можливим і світлим. Програма
була дуже багата і різнорідна. Вже те треба признати русинам,
що мають звичай не скупитись. Хто на їх вечерницях подібних,
як сі, буває, не може жалуватись, що мало слухав, що дармо за-
платив, як се часто лучаєсь, що багато шумних обіцянок, а в дій-
сності завід. Тут було противно. Хори були знамениті, більше собі
бажати від такого молодого товариства не можна. Русини дали
доказ, що мати природа не скупить їм ніколи дару музичного в
напрямі вокальної музики, голос їх або широкої скалі, або також
надзвичайно м’ягкий і сумовитий. Ансамбль вечора виказав велику
оригінальність їх рідної музики. В ніякім іншім народі слов’ян-
ськім не подибуємо такого дивно мелодійного, а так противно від-
мінного від інших п’яніссіма, по котрім Гогііззіто * як би природ-
ним буває наслідком. Пригадуються уступи чардашеві, а однако ж
наскрізь слов’янські. Словом, «Боян» має свою будучність, власне
через те, що скрізь стоїть на питомім грунті, не ганяючись за ефек-
тами новомодних, денервуючих опереток, особливо так ексцентрич-
них і дразнячих змисли, як оффенбахівські, вони переживаються
гнет, коли муза слов’янська криє в собі величезні багатства, треба
їх лише уміти виглядіти і взяти з величезного скарбу народного.
Важко тут не згадати о п[анові] Шимапськім, котрий своїм
гарним голосом, чистим, широким і звучним, знаменито причинився
до цілковитого поводження на вечерку. А і ясноволоса красавиця
декламаторка панна В. * зібрала заслужені оплески, як взагалі
публіка не щадила їх артистам співаючим по кождоразовім їх
виступі. Також загальний оплеск одержав і молодий скрипак С **,
котрий і перед ширшою публікою може сміло пописуватись.
Дивувало нас немало, що ми поміж гістьми ані одного члена
тутешного «Сезап£ — Уегеіп — у» не виділи, а шкода! Могли від
«Бонна» не одного пожиточного для себе научитись. Чи думають
може, що позаяк се слов’янські сили, то згори вже ігнорувати їх
можна?»
Діло (Львів).— 8 (20) червня 1892 р.—- № 128»
* Дуже голосно (італ.).
** Так у публікації.
Ф>Л
№ 220
1892 р„ липня 19. Кам’янка Струмйлова.— ЗВЕРНЕННЯ ФІЛІЇ .ТОВАРИСТВА
«ПРОСВІТИ» ДО ГРОМАДСЬКОСТІ ЗБИРАТИ КОШТИ НА
ПЕРЕЗАХОРОНЕННЯ І ВСТАНОВЛЕННЯ ПАМ’ЯТНИКА М. ШАШКЕВИЧУ
Відозва!.
Дорогі кожному русинові мощі незабутого нашого поета бла-
женної п[ам’яті] Маркіяна Шашкевича попивають до сеї пори в
чужій гробниці, в гробниці бувшого властителя Новосілок Лісь-
ких повіта Кам’янецького, де покійний поет був душпастирем і
помер.
В слідуючім 1893-ім році припадають 50-ті роковини смерті
Маркіяна. Щоби видати хоть в часті заслужену честь заслугам
нашого віщого поета, що то перший в 30-х роках нашого століття
відізвався забутим чистим руським народним словом та й видобув
з-під сільської стріхи гармонійні звуки чудно мелодійної руської
пісні, постановили перші загальні збори філії товариства «Про-
світа» в Кам’янці Струмиловій в 50-літній ювілей смерті бл [ажен-
ної] п[ам’яті] Маркіяна вимурувати на кладовищі в Новосілках
Ліських гріб йому, перенести з можливо найбільшим торжеством
цінні мощі його і Поставити на могилі пом’янник та тим показати,
що в нас не загибла вдячна пам’ять про того, що збудив русинів
галичан до праці па рідній руській ниві.
Загальні збори поручили виділові філії товариства «Просвіта»
перевести се діло в життя і зложили на тую ціль 26 з[олотих]
р [инських] 50 кр[ейцерів]. Відзиваємося до всіх русинів, до всіх
почитателів Маркіяна і просимо: поспішайте з жертвами на високу
тую ціль! В міру впливаючих жертв буде можна подумати о вели-
чавішім або мірнішім пом’япнику. Тож складаймо й складаймо
кождий чи найбільшу, чи найдрібнішу жертву. А особливо ми,
русини повіта Камянецького, посеред котрих попивають дорогі мо-
щі бл[аженної] п[ам’яті] Маркіяна, не даймося завстидати.
Здвигнем Маркіянові пам’ятник, гідний його заслуги.
Най побачать люде, що Русь уміє почтити заслужених синів
своїх!
Складки просимо надсилати або просто до виділу філії товари-
ства «Просвіта» в Кам’янці Струмиловій, або до редакцій наших
часописей, котрі просимо приймати жертви на повищу ціль.
Всі редакції часописей наших просимо о повторення сеї ві-
дозви.
Виділ філії товариства «Просвіти» в Кам’янці Струмиловій,
дня 19 н [ового] ст[илю] липня 1892.
М. Цегельський— голова, П. Стецьків
Діло (Львів).—11 (23) липня 1892 р,— № 155.
№ 221
1893 р„ травня 31*. Бережани.— ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ВЕЧІР ПАМ’ЯТІ
М. ШАШКЕВИЧА, ВЛАШТОВАНИЙ УЧНЯМИ БЕРЕЖАНСЬКОЇ ГІМНАЗІЇ
Вечорниці в пам’ять 50-х роковин смерті Маркіяна Шашкевича
устроїли дня 31 н[ового] ст[илю] мая питомці руської бурси в
Бережанах. Про сі вечорниці пишуть нам: Гарно прибрана саля
руської бурси заповнилася професорами гімназії під проводом ди-
ректора, виділовими бурси, гістьми і молодіжжю гімназіальною.
Зібраних привітав префект бурси, професор Вас[иль] Сабат щи-
рою і простою промовою, в котрій вказав на велику вагу і значен-
ня Маркіяна для відродження Русі, на великий і животворний
вплив його на руську молодіж, а вкінці і на окреме значення сего
свята для бережанців, позаяк Маркіян кінчив свої студії гімназі-
альні в Бережанах. Наступили продукції хоральні і музикальні.
Хор мішаний під умілою управою Вас[иля] Гривнака, уч[ня]
VII кл[асу], відспівав так удачно: «Не згасайте ясні зорі», сл[ова]
Марк[іяна] Шашкевича, [музика] Вітошинського і «В’язанку з.
народних пісень» Кумановського, що мусив кожний кусник повто-
ряти. Хор мужеський відспівав «Гуляли» Ост[апа] Нижанківського
так складно, що оплески як хорові і його диригентові, і присутньо-
му композиторові не умовкали, і хор мусив відспівати ще раз тую
пісню, але вже під управою самого композитора. Оркестра зложена
з питомців і учеників гімназії відіграла дуже добре увертюру:
«ХаиЬегег у[оп] Рот», «Галицьку жизнь», фантазію з народних
пісень і марш «Кришталева чаша». Поміж хорами був відчит
Ост[апа] Весоловського, уч[ня] VII кл[асу] і дві декламації:
Шевченкову «Тополю» виголосив Юл[іан] Козловський, уч[ень]
VII кл[асу], а Маркіянову «Погоню» Євг[ен] Литинський, уч[ень]
II кл[асу]. Вечорниці закінчив відповідною промовою голова бур-
си Михаїл Соневицький і подякував зібраним гостям за звеличен-
ня пам’яті Маркіянової своєю присутністю на вечорницях, а пи-
томцям бурси за заходи коло вечорниць. Взагалі вечорниці свід-
чать о патріотичнім вихованню молодіжі в бурсі. Як з того слідно,.
пісня Маркіянова не прогомоніла марно, молодіж йде за його за-
повітом, і можна надіятися, що гімназія Бережанська буде плека-
ти і дальше таких тямущих синів Русі, як покійних д-ра Ол [ександ-
ра] Огоновського і Євг[ена] Желехівського. Пам’ять Маркіянова
не загинула, чого найкращим доказом бережанські вечорниці і той
факт, що незрячі за Маркіяна, а тепер просвічені хлібороби
спом’янули його пам’ять не злим словом, от як Павло Думка 52к
поезією в його пам’ять.— С. С. **
Діло (Львів).—21 травня (2 червня) 1893 р,—№ 111.
* Датується за подією.
** Так у публікації.
326
№ 222
1893 р., листопада 1. Львів.— ВІДОЗВА РЕДАКЦІЇ ЖУРНАЛУ «НАРОД»
З ПРИВОДУ ПЕРЕНЕСЕННЯ ОСТАНКІВ М. ШАШКЕВИЧА 3 с. НОВОСІЛОК
КАМ’ЯНЕЦЬКОГО ПОВІТУ НА ЛИЧАКІВСЬКЕ КЛАДОВИЩЕ У ЛЬВОВІ
Сьогодні, 1-го ноября 1893 р. відбуваються у Львові торжества
по поводу перенесення з Новосілок Кам’янецького повіту пороху
покійного М. Шашкевича і 50-х роковин його смерті. Займаються
сим ділом, натурально, народовці, при участі митрополита з духо-
венством і світських властей. Наша редакція надрукувала на осіб-
нім листку для розширення на торжествах у Львові в 2000 при-
м [ірників] ось яку відозву:
«Земляки! Спочуваючи глибоко нинішньому святкуванню па-
м’яті безсмертного будителя галицької Русі, ми позволимо собі
зазначити, що учасники торжества і всі спочуваючі йому можуть
зовсім достойно пошанувати пам’ять М. Шашкевича тільки тим,
коли вони відтепер будуть відноситися по-людськи до дійсних на-
слідників М. Шашкевича — найпоступовіших русинів-українців те-
перішнього часу і зроблять так, щоби те горе, яке прийшлося пе-
ренести покійникові від властей і суспільності, було у нас не мож-
ливе надалі; се ж може бути тільки тоді, коли наша суспільність
зуміє знятися на точку вічно живучої сили в людському житті —
еволюції вперед і признає, що чим далі, усе нові й нові по-
коління руські мусять мати рацію і право на провід в русько-укра-
їнському житті.
Маркіян безсмертний тим, що він був на свій час революціоне-
ром поступовцем у нашому народному житті, висуваючи на перший
план простий руський народ з його мовою й піснею та видержуючи
в ідеалах своєї молодості до смерті. Нехай же пам’ять про пере-
несення пороху Маркіянового у Львів нагадує те загалові русинів,
особливо львівських, а найперше нехай наслідпики найбільших
томителів безсмертного покійника і його товаришів — св. Юр, що
очевидячки поправляє кривду заподіяну їм давнім св. Юром — не-
хай той св. Юр перше чим братися за поминки за покійника, умиє
руки від куренд проти руських видань, що висувають на перший
план той же наш простий народ з його людськими й горожанськи-
ми правами й інтересами і нехай свято постановить більше не
утискати руської передової думки.
Нехай світлий Маркіянів дух витає віднині над галицькою
Руссю, проганяючи від нас усяких духів тьми, раболіпія і неволі.
Редакція «Нарада» іменем русько-українських радикалів.
Народ (Львів).—1 ноября (893 р., № 21.—С. 265.
327
№ 223
1893 р., не пізніше листопада 1*. [Київ].— ЛИСТ О. КОНИСЬКОГО ДО
О. ОГОІЮВСЬКОГО ІЗ ЗАСВІДЧЕННЯМ ПОШАНИ ДО ПАМ’ЯТІ
М. ШАШКЕВИЧА
Високоповажний і дорогий друже мій!
Довідався я з часописів, що Товариство наше переноситиме до
Львова останки славного діяча Маркіяна Шашкевича. Я вважаю за
обов’язок кожного русина взяти участь в сему торжестві і був би
щасливим, коли б спроможно мені було поклонитися останкам
благородного земляка і земним поклоном подякувати його за те
насіння, що посіяв він на. ниві відродження нашого письменництва
і національного розвитку в Галичині. На лихо і па мій превеликий
Жаль не спроможно мені вчинити се особисто. Тим то мушу про-
хати В ас,. друЖе мій, в день перенесення і похорону останків доро-
гого нашого народно-національного робітника переказати мою
глибочезну шанобу до його пам’яті і праці і мою сердечну подяку
ініціаторам перенесення і всім активним діячам в сій руській
справі. Нехай же вона свідчить, що русини знають, що пам’ять
народного поета повинна бути святощами і розуміють, що, як мо-
вив один британець, шанувати сю пам’ять'—святий обов’язок кож-
ного, кому дорога своя національна честь, національна повага і
добра слава національна!
Ваш щирий Олександр Кониський
ЦДІА УРСР у Львові.— Ф. 309, оп, 1, спр. 2383.— Арк. 87. Автограф.
№ 224
1893 р„ не пізніше листопада 2 (жовтня 21)-—листопада 4 (жовтня 23).
Львів.—ІЗ ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО СВЯТКОВИЙ КОНЦЕРТ У ЛЬВОВІ
НА ВШАНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ М. ШАШКЕВИЧА
...Вечером відбувся в великій залі «Народного Дому» концерт
«Львівського Бояна» в честь перенесення Маркіянових мощей.
Жаль лиш, що зала не могла помістити і десятої частини приїжд-
жих гостей.
Концерт розпочала оркестра львівської «Гармонії» симфонією
Вербицького С-шоіі, а потім виголосив наш славнозвісний артист
п[ан] Корнило Устиянович ось цю огнисту промову:
«Дорогі краяни!
Нині святкуємо 50-і роковини смерті Маркіяна — творця нашо-
го словесного і народного відродження в Галичині.
Що ж скажу Вам о нім? Чим же прославлю його перед Вами?
Відоме Вам його коротке життя, відомі поезії та інші письма,
Ви йому вже давно поставили вівтар в своїм серцю.., а все-таки
* Документ датується на основі відомостей про час перенесення останків
тіла М. Шашкевича у Львів.— Див. док. № 222.
Траурний похід з прахом М. Шашкевича дорогою з Новосілок до Львова.
1893 р.
дивуєтесь: як міг він один то учинити, що йому приписуєм? Чим
він ліпший від учених сучасників своїх? Чим ліпший від двох то-
варишів— Якова Головацького і Івана Вагилевича? Чим ліпший
від свого любого побратима поета?
Краяни! Всі вони світлі, всі вони учені, всі і заслужені. Але як
з поміж розкинутих брильянтів найкращо світить той, що на нього
промінь сонця вдарив, так найясніше світить з сучасників своїх
Маркіян, бо його осіяв промінь духа, бо його чоло поцілував геній
Русі.
Щоби зрозуміти, чим єсть Маркіян Шашкевич для галицької
Русі, треба нам вглянути в ті часи, що в них жив і ділав, треба
пізнати й людей, серед котрих він станув і промовив. А часи ті,—
перша третина XIX століття, були для руського імені на галиць-
кій землі ворожими, смертоносними.
Давно вже було зайшло теє сонце, що пас за часів Йосифа II
хвильку огрівало і руську мову не признавалося вже більше за
«Ьашіез — Уоікз — ипсі Каїіопаї — ЗргасЬе» *. Давно вже були за-
німіли у Львові учені кафедри руські. Все училище перенесено ще
1805 р. до Кракова, а року 1817 покасовано навіть народні руські
школи, руська мова була в погорді чужих і своїх, а германізаційна
і поліційна система душила в зароді кожний проблиск вільного
духа.
Крайову, народну і національну мову (нім.).
329
Але на далекім Заході раз-у-раз блискало. Неслися воздухом
великі слова братерства і свободи народів — скрізь по Європі було-
чути під землею скрегіт зубів закованих титанів. Провалювалися
старі гроби і мерці вставали з віковічних могил. Воскресла Греція,,
воскресла Сербія, вставали чехи, ожили словаки і давно забуті
болгари, а ляхи, не добиті різнею на варшавській Празі, підніма-
лись знову і пручалися з кайданів на волю. Чути було весну. Сві-
тало! З-під густого туману неволі піднімалися скрізь по слов’ян-
ських нивах голосні жайворонки, благовіствуючи нове життя і
свободу. А молодіж руська, викормлена на класичних прикладах
великого пожертвування великих мужів Греції і Риму, рвалась
проти тиранії і проти всякої неправди, готова була життя дати за
кожну людську ідею, але свого, але руського ідеалу не мала,
не знала. Тліла вправді іскра руської народності, тліла та ніхто-
не знав, де вона і як її роздути. А були під той час у нас мужі
учені і свідомі своєї народності, як: Снігурський, Гарасевич, Іван
Могильницький, трьох Левицьких, Геровський, Яхимович і многі
інші. Всі вони чули надходячу весну, всі чули воскресні дзвони
з-над Дунаю і з-над Влтави і всіх донімав милий гомін української
пісні, але не було між ними ні одного, котрий би був розумів слова
Шіллєра: «\Уепп бег Сеізі зоїі аиїегзіеЬеп тизз діє Еогт іп Зійске
^екеп» *,— не було такого, котрий би пхнув руське життя на
дорогу відродження, на дорогу будучності. І народність руська
конала, конала так, як конала вірменська з псалтирою на серцю.
І се являється Маркіян Шашкевич — чоловік великого серця, ве-
ликої віри і великої надії.
Він находить цю дотліваючу іскру Галицької Русі в нашій жи-
вій народній мові, він дує на неї своїм животворним духом і Русь
та будиться, і Русь та встає, радується його покликом до життя,,
як радується той, що йому здіймуть більмо із очей.
Його солодка пісня проникла в кожне руське серце, збудила
в нім спомини дитинних райських днів, нагадала тужливі думки
руської матері, нагадала чарівні казки руської пістунки і забилося
руське серце в молодих грудях ровесників Маркіяна, і заплакало
тугою за своїм руським, давно забутим, давно утраченим раєм.
Навіть ще й нині літ шістьдесят по його першім виступі між нами,
навіть ще й нині, на розсвіті залізних днів, коли почуєте спів.
Маркіянової «Веснянки», якийсь чар дивний обнімає Вашу душу
і Ви вітаєте її, неначе ластівочку весни, неначе гостя зачарованої
надземської країни.
Такими [є] всі пісні Маркіяна Шашкевича, прості, тихі, сумні,,
як для нашого народу, а в тій їх любій простоті лежить вся загад-
ка його чарів і його побіди. Не мала ще часу пісня Маркіянова
піднестися орлом до бистрого лету попід хмари високо, а кружляє
і квилить ластівочкою вколо загроженого руського гнізда. Не мог-
ла ще вона загримИи, як Дніпрові пороги, мирові. Вона, як чисте
джерело нашого рідного Дністра, що або журчить любенько по-
Коли дух мусить воскреснути, тоді форма повинна перейти у річ (нім.). -
330
кремнистих камінцях і наповняє душу дивним супокоєм, або з
бойовим окликом спадає з. верховинської скали і розливається
спокійним і поважним плесом глибини — все чиста, все ясна і
прозірна, як теє небо синє понад нею, а премильна, а люба як
рум’яна, як добра дитина.
Мале воно, те джерело Дністра; його [легко] застановити —
як застановлено на літ десять конфіскатою «Русалки» розвій сло-
весності нашої,— мале воно! Але не будь його, не було б і Дністра:
а щось інше. Не будь Маркіяна,— не було [б] з нас нині русинів.
Гей! Стіни, стіни Народного дому! Гей, Стіни, стіни! Ви постав-
лені на руїнах тої академії, що в ній учився Маркіян, і може влас-
не тут, на сему місці ідея нашого народного відродження блисла
йому з голови чиста, ясна і величава, неначе Паллада Афіна з
голови Зев.са, може власне на сему місці запалив він ровесників
своїх так горячим патріотизмом, що Козанович о нім каже: «О, без-
смертний Маркіяне! Ти запалив єси в мені вогонь, котрого лиш
гробова персть здушити зможе», а Миколай з Миколаєва, підні-
маючи прапор з його мертвої руки,, проливає гарячу сльозу за
ним, за першим русином, за «предтечею слави».
Краяни! Бувають хвилі в життю народів, що родять людей,
котрі, як той Прометей добувають животворного вогню, щоб сві-
тити ним дорогу народові. Тих людей зовемо геніями. Таким- був
для нас Маркіян Шашкевич! Він найшов іскру нашого життя, він
роздув її, він поставив словесність нашу на живій народній мов_і,
він пробудив Русь нашу з п'ятисотлітньої дрімоти і показав їй
світлу будучність в сердечній гармонії всіх слов’янських братів.
Ми же, браття, ми, його епігони, здобули для тої погордженої
хлопської мови право горожанства між русинами і в цілому краю
і розвинули ми наше рідне слово у всіх галузях людської мислі.
Словесність наша, що перед п’ятдесяти роками журчала малим
потічком і кількома ще меншими допливами, шумить нині широ-
кою і глибокою струєю поважної ріки.
До покоління нинішнього, до внуків доби Маркіяна належить
здобути для неї узнання цілого світа.
Любіть же її, любіть сю мову Маркіяна, пам’ятайте, що поки
вона держиться народа, доти буде як той Атлант непобідна, а зги-
не, як він, коли покине свою Матір-землю.
Не зражайтеся ні противностями, ні злобою, ні тиранією, а з
прапором Маркіяна в руці ідім сміло і витривало усе вперед, усе
вгору до мети, до ідеалу, з кріпкою вірою в будуччину, бо як каже
великий поет:
«Хоть молот як ціпко кайдани кує,
Є сила на силу, що їх розіб’є!
Молоток кує, розкує обух,
А сила над сили усі — людський дух!»
По промові, для котрої оплескам признання не було кінця, ви-
ступив під управою знаменитого диригента п[ана] Вахнянина мі-
шаний хор «Львівського Бояна» і відспівав Лисенка «Похоронний
марш». Не багато нам розводитися над виконанням композиції,—
331
сам диригент і слава «Бонна» вже досить ясно говорять самі про
себе. Впрочім, найкраще оцінила публіка, обдаровуючи і дириген-
та, і хор неумовкаючими оплесками. Так само гарно відспівав хор
Лисенка «Б’ють пороги» в супроводі оркестру, а по хорі «Купала»
одушевлення дійшло зеніту. Яких шість разів або і більше викли-
кувано композитора п[ана] Вахнянина. Хор мужеський відспівав
дуже гарно Нижанківського «Слов’янські гімни». Солові точки
спочивали в руках пані Збіржховської і оперового артиста п[ана]
Миш'уги524. Пані Збіржховська, співачка колоратурова, очарувала
двома піснями Бігдая, а п[ан] Мишуга так заполонив серця всіх,
що ціла зала лунала довго і довго заявами одушевлення. Побіч
програмової пісні Матюка «Цвітка дрібная» п[ан] Мишуга одару-
вав ще публику Вахнян[ин]овою «Помарніла наша доля!». З при-
знанням треба. піднести також повну чуття декламацію панни
О. Барвінської, що віддала поезію Маркіянову під заголовком]:
«Побратимові» дуже гарно. На кінець наспіло множество телеграм
з краю і з-за границі...
Киів. Олександер Кониський — просить переказати його глибо-
ку шанобу пам’яті і праці Маркіяна і його подяку ініціаторам пе-
ренесення мощей будителя Галицької Русі *.
Прага. З Маркіяном розпочалася срібна доба у Галицькій Ру-
сі. Вона веде до золотої доби.— Фр[антішек] Ржегорж ** 525.
Прага. У сьогоднішньому визначному торжестві високого духом
Шашкевича складають поклін його пам’яті жінки і дівчата Че-
хії! **
Прага. З нагоди перезахоронення тіла Маркіяна Шашкевича
кличемо будителю руського народу вічну пам’ять! — «Везесіа ите-
Іеска» у Празі. Пінкас, голова **.
Прага. «ЗІауіа» — мовно-літературне товариство у Празі, ве-
лике об’єднання слов’янської студентської молоді, центр чеського
студентства не може бути присутнє на визначному святкуванні пе-
ренесення тіла у священному Львові незабутнього засновника русь-
кої літератури Маркіяна Шашкевича і віддати честь його славній
пам’яті. Думкою летимо до Вас, душею і серцем з Вами! При-
віт! — Керівна рада мовно-літературного товариства «Біауіа».
Д[окто]р Скарбек, голова і Данічек — секретар **.
Варшава. У день Вашого народного свята ми духом з Вами.
Багнети нас не розділяють. Нехай живе народ, який дає великих
поетів, нехай живе Русь-Україна! — Гурток польської патріотичної
молоді у Варшаві ***.
Медіолан. Я хоч на чужині, і моя сльоза нехай спаде на Мар-
кіянову могилу. Поминаю нині також пам’ять нашого поета.— Со-
ломія Крушельницька.
Відень. Віковічна слава Маркіянові, першій зірниці на небо-
склоні нашого духовного і народного відродження,— Виділ това-
риства «Громада»...
* Див. док. № 223.
** Переклад з чеської.
*** Переклад з польської.
090
Відень. Живим народним словом збудив Маркіян русинів. Жи-
ве його пам’ять у всіх українсько-руських серцях! — Віденські ру-
сини...
Чернівці. Вмісті с Вами чествуєм память першого пробудителя
нашой Родіни.— Общество руських студентов «Буковина»...
Краків. Честь пам’яті Маркіяна, що підняв нашу мову з забут-
тя, а своєю працею над людом, мимо тяжких переслідувань і пе-
репон від своїх і чужих, вказав нам дорогу, котрою йти належить.—
«Академічна громада».
Скала. Дорогим браттям учасникам Маркіянового свята сердеч-
ний привіт шле — Читальня в Скалі...
Пеняки. Цвітку до вінця для незабутнього Маркіяна посилає —
Читальня в Пеняках.
Борщів. Зібрані в Борщеві щирі сини матері Русі шлють Вам
привіт. Кріпім ся памяттю праведного пророка на благо Русі, на
процвіт нашої святої справи. Най живе Русь! — Русини з Борщева
і окрестності...
Комарно. Духом з Вами, обходячими пам’ять незабутнього
Маркіяна.— Руська читальня.
Надвірна. Слава і поклін дорогим порохам Маркіяна, незабут-
нього розбудителя Галицької Русі, а честь святкуючим пам’ять йо-
го. Ми духом з Вами! — Надвірнянці.
Бережани. Діло Маркіяна, ученика — Нестора бережанської
гімназії, рознеслось нині високими гадками, крильми його духа.
Доганяймо сонце! — Бережанська бурса...
Золочів. Торжествуючи пам’ять Маркіяна, добре пам’ятаємо
«Псальми» Русланові: Не видреш любові і віри не видреш, бо
руське ми серце та й віра руська.— Філія Качковського.
Бучач. І ми днесь празнуємо день для всіх нас так великий, а
духом з Вами склалисьмо в зимну землицю святі останки незабут-
нього Маркіяна.— Бучацькі учасники празника Маркіянового...
Вдйнилів. Поминаючи у себе дома «не злим тихим словом»
першого галицько-народного поета і віщуна лучшої долі нашого
народу, шлемо Вам, дорогі браття, щирий привіт. Честь і слава
Вам, панове, що постановили перевезти тлінні мощі дорогого по-
кійника до столиці Галицької Русі. Духом з Вами.— Читальники
з Войнилова...
Діло (Львів).—21 жовтня (2 падолиста) 1893 р,—N° 237; 22 жовтня (3 падолиста) 1893 р,—
N° 238; 23 жовтня (4 падолиста) 1893 р.— № 239.
№ 225
1893 р.* —ІЗ СТАТТІ 1. ФРАНКА «ЛІТЕРАТУРНЕ ВІДРОДЖЕННЯ
ПОЛУДНЕВОЇ РУСІ І ЯН КОЛЛАР» ПРО РОЛЬ МІЖСЛОВ’ЯНСЬКИХ
ЗВ’ЯЗКІВ У ФОРМУВАННІ ГРОМАДСЬКО-КУЛЬТУРНИХ ЗАЦІКАВЛЕНЬ
М. ШАШКЕВИЧА ТА ЙОГО ОТОЧЕННЯ
...Початки відродження нової, національної літератури на
спільній, народній основі припадають в галицькій і в українській
Русі в часи т. зв. відродження слов’янського, часи, в котрих одним
з характеристичних світочів на слов’янськім небі був знаменитий
Ян Коллар. Тож, хотячи бодай коротко розказати про вплив думок
і творів Коллара на хід полудневоруського відродження, ми муси-
мо осібно говорити про Галичину, а осібно про Україну російську,
бо почуття національної спільності в обох сих частинах тоді ледве
що почало було прокидатися.
Осередком галицько-руського відродження літературного був
Львів. Тут у початку 30-х років пробували в гр.-кат. семінарії ду-
ховній молоді люди: Маркіян Шашкевич, Яків Головацький, Іван
Вагилевич, Микола Устиянович, Ількевич, Мінчакевич і др., котрих
справедливо вважаємо творцями того відродження. Народні пісні,
свої і українські, граматика укр[аїнська] Павловського, «Енеїда»
Котляревського і т. п. видання склонили їх іти подібною дорогою.
Та заходи їх не були несвідомим, інстинктивним поворотом живих
натур від книжної, церковної мертвеччини до свіжого, народного
грунту. В думах їх, а особливо у М. Шашкевича, росли й ясніли
далеко ширші замисли: витворити однопільну, полуднево-руську
мову і літературу і при їх помочі воскресити цілу полудневоруську
націю до нового життя духовного і громадського. Що в тих замис-
лах покріпляло їх пильне слідження за рухом і ростом других
слов’янських народностей, про се також не може бути сумніву. За-
раз перші слова, котрими Шашкевич розпочав «Русалку Дністро-
ву», той перший маніфест нового народного напряму літературного,
показують, що примір других слов’ян був для нього принукою до
власного почину. «Судилося нам послідніми бути,— писав він,—
коли другі слов’яни вже давно спішать назустріч ясному сонцю,
а деякі вже от-от вершка ся дохапують, ми тільки одні сидимо ще
в темній холодній долині».
Відки черпали ті молоді люди, заперті в мурах духовної семі-
нарії, вбогі і мало вчені, свою відомість о сучасних їм рухах та
планах братніх слов’янських народів? Здається, що за тим джере-
лом не потребуємо далеко шукати. Се був інституту Оссолінських
з його багатою вже тоді бібліотекою, багатою іменно на книги і
видання слов’янські. До 1834 р. інститут той стояв під управою
К. Слотвінського 526, правника, та довкола нього громадилась куп-
ка молодих, світлих і талановитих поляків, що опісля мали віді-
грати важну роль в історії польського письменства. До тої купки
належали: А. Бельовський, Л. Семенський, К. Шайноха, Ж. Паулі,
* Датується за першою публікацією.
334
брати Юзеф і Лешек Борковські 527, В. Хлендовський, Зелінський
і др., а з старших і поважних становищем людей зближався до
них Тадей Василевський, віце-маршалок галицького сейму стано-
вого, приятель і протектор М. Шашкевича... Все те, безперечно,
причинювалося до розбудження почуття слов’янського серед моло-
дих і гарячих русинів і склонило їх увійти в ближчі зносини з пред-
ставителями західного слов’янства. І таких вони найшли у Львові,
де тоді, за абсолютного режиму, в університеті і по всіх урядах
було багато чехів. Особливо два світлі мужі — Зап і Коубек за-
служили собі на вдячну згадку яко приятелі і не в одному вчите-
лі наших молодих русинів. Через їх посередництво Вагилевич і
Головацький ввійшли в зносини й з чехами празькими і особливо
з редакцією «Сазор[І8] СезкеИо Мизеиша», де 1838-[18]42 помі-
стили декілька своїх праць...
Коїійг Іап. 1793—1852. ЗЬогпік 8іаіі.8. 270—272; Франко І. Зібрання творів: В 50 т.—
Т. 29.— С. 42—45.
№ 226
1894 р., травня 5. Вілюйськ,— ІЗ ЛИСТА П. ГРАБОВСЬКОГО 528 ДО
К. ПАНЬКІВСЬКОГО622 З ПРОХАННЯМ НАДІСЛАТИ ТВОРИ
М. ШАШКЕВИЧА І МАТЕРІАЛИ, ШО СТОСУЮТЬСЯ «РУСАЛКИ
ДНІСТРОВОЇ»
Високоповажному Костеві Паньківському!
...Прошу надіслати мені, коли спромога та ласка, от сі речі:
1) Пам’яткове число «Зорі» в ювілей «Русалки Дністрової»;
2) Книжечку ювілейну «Просвіти» — Ів[ана] Белея; 3) Вибір з
творів Маркіяна Шашкевича (звістку про дві останні книжечки
знайшов у 22 ч[ислі] «Зорі» за [18]93 рік)...
Вілюйськ, 5 мая [18]94 року
Павло Граб\овський}
ЦДІА УРСР у Львові,— Ф. 309, оп. і, спр. 2397.—Арк. 3. Автограф.
Опубл.: Грабовський ТІ. Зібрання творів: У 3 т.— Т. 3.— С. 208.
№ 227
/894 р.—З ПРАЦІ О. ТЕРЛЕЦЬКОГО «ЛІТЕРАТУРНІ СТРЕМЛІННЯ
ГАЛИЦЬКИХ РУСИНІВ ВІД 1772 ДО 1872 р. «ПРО НОВАТОРСЬКІ РИСИ
«РУСАЛКИ ДНІСТРОВОЇ» ЯК ПРИЧИНУ П ЦЕНЗУРНОЇ ЗАБОРОНИ
...Зараз першу книжку, котру Шашкевич з товаришами хотів
видати, альманах «Зоря» на 1834 рік, цензор не допустив до дру-
ку; редакторів трохи не позамикано; у Шашкевича відбулася ся
ревізія, після котрої він знищив бувшу у нього частину рукописів
альманаха; сама ж рукописи застрягла в цензурі...
Вже після сих перших перешкод молоді писателі, побачивши
несподівано против себе старше покоління, старалися оминати все,
335
що могло визвати проти них тяжку його руку. В «Русалці Дністро-
вій», напечатаній з осторожності в Пешті сербськими приятелями
Головацького, нема антипольських поезій Шашкевича, ані його
історичної розправи «Хмельниччина», котра мала також увійти
в недопущену до друку «Зорю». Дух цілої книжки дуже супокій-
ний і лагідний. Але і се не помогло нічого. Бо все ж таки на цілій
книжці лежала печать нових стремлінь. І язик її був «революцій-
ний», бо мужицький, і напечатана вона була не кирилицею, але
гражданкою, і окрім того допустилася ще й нового тяжкого грі-
ху— нової правописі. «Хочемо зачинати, проте знати нам конче,
яке теперішньому язикові істинноє лице; задля того держали-
сьмо-ся правила: «пиши як чуєш, а читай як видиш», каже в пе-
реднім слові Шашкевич. Задля сеї непростимої новизни руський
центр надійшовший з Пешту до Львова увесь наклад Русалки
сконфіскував... і треба було аж громів 1848 року, щоби її видобути
з констисторських пивниць.
А на авторів її посипались нові переслідування. Індагаціям,
притикам не було кінця. Товариші могли ледве-не-ледве о стільки
оборонитися, що їх не віддано під суд і не прогнано...
Стремління Шашкевича і товаришів упали. Сполучені сили
уряду і вищого духовенства руського знищили їх у зароді...
Житє і слово.— І894 — Т, 2.— С. 445—449.
№ 228
1894 р.— ІЗ СТАТТІ І. ФРАНКА «М. ШАШКЕВИЧ І ГАЛИЦЬКО-РУСЬКА
ЛІТЕРАТУРА» ПРО НОВАТОРСЬКУ СУТЬ ПОЕЗІЇ М. ШАШКЕВИЧА
...Чим був Шашкевич для галицько-руської літератури? З до-
теперішніх праць про нього, а головне з праць самого д-ра Ко-
цовського 530 ми знали, що він був свого роду новатором, вніс
у галицько-руську літературу нові елементи, котрих у ній досі
не було і котрі він черпав почасти з творів українських, з пісень
народних, від польських романтиків, із слов’янського відроджен-
ня, з сучасних літератур європейських (хоч ті останні, здається,
він знав небагато). Новою супроти давнішого галицько-руського
письменства у Шашкевича єне тільки мова — гарна і чисто
народна. Щодо мови у нього були попередники ще в XVIII віці,
автори «Світської політики» і полународних пісень дворацьких,
котрих купа яко пісні народні увійшла в збірку Вацлава з Оде-
ська. Новим був дух Шашкевичевої поезії — свіжий і оригіналь-
ний: новим був той її індивідуальний, суб’єктивний характер,
що дає нам можливість із-за кожного твору, із-за кожного стиха
бачити особистість поета, його симпатичну вдачу і щире серце.
У Шашкевичевих віршах у нас перший раз повіяло духом поезії
XIX віку; давня «мова богів» як колись називано поезію, тут ста-
лася кристалізованою, очищеною мовою людського серця, звер-
неною безпосередньо до серць усіх інших людей. Так ми розу-
336
міємо слова д-ра Коцовського про те, що Шашкевич «зірвав книж-
ні пута письменства» (с. 10). Справді, в своїй поезії він не ста-
вав на котурни, не маскувався і не удавав, а говорив так само
просто, від душі, як би говорив усно в хвилях афекту і підйому
чуття — і се його велика іновація в галицько-руській поезії, се за-
сновок справді нової, справді народної школи літературної. На-
родні пісні тут тільки наполовину могли бути для нього взірцем;
вони так само прості і натуральні, та при тім вони імперсо-
нальні, без суб’єктивного колориту, індивідуальність поета в
них затерта...
Житє і слово.-- 1894.— Т. 2.— С. 147—153; Франко І. Зібрання творів; В 50 т,— Т. 29.—
С. 249-250.
№ 229
1898 р., листопада 1 (жовтня 20)*. Львів.— ІЗ ВИСТУПУ Н. КОБРИНСЬКОЇ
НА НАУКОВІЙ АКАДЕМІЇ У ЛЬВОВІ З НАГОДИ ІОО-ЛІТНЬОГО ЮВІЛЕЮ
НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ, ПРО МІСЦЕ В НІЙ М. ШАШКЕВИЧА
...В Галичині перший Маркіян Шашкевич ударив палицею
Мойсея у зледенілу скалу зціплених народних чувств. І бризнула
струя живого слова і живої народної літератури...
Діло (Львів).— 24 жовтня (5 падолиста) 1898 р.— № 238; Кобринсько Н. Вибрані твори.—
С. 327.
№ 230
1903 р„ травня 4. Київ,— З ЛИСТА М. ЛИСЕНКА ДО ДОЧКИ
К. МАСЛЯНИКОВОЇ (ЛИСЕНКО) ПРО ВИКОНАННЯ О. МИШУГОЮ
НА ШЕВЧЕНКІВСЬКОМУ ВЕЧОРІ ПІСНІ «ВЕСНІВКА!» НА СЛОВА
М. ШАШКЕВИЧА
...Що ж тобі сказати про наше суспільне й родинне життя?
Невже ж бо я, пак, не описав Тобі Шевченкового вечора? У вели-
кому листі я Тобі, здається, описував, казав, що Мишуга брав
участь; співав «Мені однаково» (дуже добре; бісірував); «Огні
горять», далі якусь галицьку пісню (Шашкевича слова) «Цвітка»,
«Козака» Мовюшка в українському перекладі, «Кажуть люди,
шо-м щаслива». Усіма добре і приймано, і вітано його велично...
М. Л[исенко]
Київ, 4 мая 1903 г.
Мишуга Олександр. Спогади. Матеріали. Листи.— С. 589—590.
* Датується за подією. Н. Кобринська виступала иа науковій академії 1 ли-
стопада (20 жовтня) 1898 р,—Див.: Діло, 24 жовтня (5 падолиста) 1898 р„
№ 238.
337
№ 231
1904 р.*— ІЗ СТАТТІ І. ФРАНКА «ЮЖНОРУССКАЯ ЛИТЕРАТУРА»
ПРО ГРОМАДСЬКИЙ РЕЗОНАНС СТАТТІ Я. ГОЛОВАЦЬКОГО
«СТАНОВИЩЕ РУСИНІВ У ГАЛИЧИНІ»
...Жалкое состояние общественной и литературной жизни, в ко-
тором много виновата бьіла и сама галицкорусская интеллиген-
ция, в особенности иерархия, побудило Головацкого написать пла-
менную обличительную статью в Иордановом журнале «81ахуі-
зсЬе ЛаЬгЬйскег» под заглавием «Хизіангіе гіег Киззіпеп» (1846).
Зто бьіло самое смелое произведение галицкой публицистики до
1848 года; содержавшая зту статью книга журнала бьіла в Гали-
ции немедленно запрещена. Получив как-то один печатний зкзем-
пляр ее, воспитанники львовской духовной семинарии в одну ночь
переписали полтораста зкземпляров статьи; она разошлась всюду
и открьіла глаза тем, которьіе до тех пор не сознавали ужаса
своего положення...
Йван Франка
Знциклопедический словарь Ф. А. Брокгауза н И. А. Ефрона.—Т. 41.—С. Зі2; Франка К
Зібрання творів: В 50 т.~ Т. 41.—С. 128—129.
№ 232
1907 р„ серпня 25. Львів.— ВІДОЗВА ДО УКРАЇНСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ
ЛЬВОВА ЗАПИСУВАТИ ДІТЕЙ ДО УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ
їм. М. ШАШКЕВИЧА
Браття русини!
Приходить час запису дітей до школи!
Кожний русин повинен посилати свої діти до руських шкіл!
Скоро схочемо мати стільки руських шкіл в місті, скільки
належиться нам після числа руської людності, то мусимо пере-
повнити усі дотепер існуючі руські школи.
Маємо лише одну руську міську школу, а то школу ім. Маркія-
на Шашкевича при вул. Скарбківській, ч[исло] 26.
Дотепер була тота школа мішана (разом хлопці з. дівчатами),
через те багато не хотіло посилати своїх дітей, головно дівчат,
до тої школи.
Підписаний комітет постарався, що школа та буде розділена,
осібно для хлопців, осібно для дівчат (в осібних будинках) вже
з початком сего шкільного року.
Тому вписуйте всі свої діти до міської школи ім. Маркіяна
Шашкевича.
Вписи будуть відбуватися на днях 29, ЗО і 31 серпня 1907 від
9—12 і 3—5 години.
* Датується за першою публікацією.
338
Кожний русин, що не за-
пише своєї дитини до руської
школи, робить на шкоду
власному народові!
Держім високо народну
честь і ідім всі спільно до
мети здобуття належних нам
прав!
В єдності сила!
Від організаційного комітету
львівських русинів
[Три підписи]
Львів, дия 25 серпня 1907 р.
ЦДІА УРСР у Львові,— Бібліотека.
Колекція листівок, відозв і афішів.
№ 4175. Друкований відбиток.
О п у б л.: Історія Львова в докумен-
тах.! матеріалах.—С. 166.
№ 233
1910 р., січня 20. Львів —
З ВІДГУКУ В. ЩУРАТА581
НА ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ
ПЕРЕДРУК АЛЬМАНАХУ
«РУСАЛКА ДНІСТРОВА»
...Перше видання «Русал-
ки Дністрової» належить Титульна сторінка альманаху «Русалка
нині вже до білих круків. Дністрова», перевиданого 1910 р.
Тернопільському «Інститу-
тові жіночому ім. княгині Ярославни» 532 прийшла добра гадка пере-
друкувати її перед сотими роковинами уродин Шашкевича, а
Пос[ип] Застирець333 мав щасливу руку, виконуючи інтенцію То-
вариства. Передрук вийшов зовсім вірний, зберігши навіть усі
похибки першого видання... Для студій над «Русалкою Дністро-
вою» нове видання якраз тепер дуже добре придасться. І не лиш
для студій, але і для всіх, що бажали б пізнати інтересний зміст
книжки, нове видання стане в пригоді...
Учитель (Львів).— 1910.— № 1/2.—С. ЗО.
№ 234
1910 р„ грудень. Казань,—З ВІДГУКУ Н. ПЕТРОВСЬКОГО534 НА
ТЕРНОПІЛЬСЬКЕ ПЕРЕВИДАННЯ АЛЬМАНАХУ «РУСАЛКА ДНІСТРОВА»
...История возникновення и цензурних митарств «Русалки
Днестровой» является едва ли не самим любопнтннм фактом в
развитии малорусской литературн XIX века. В настоящее время
об зтой книге обнародовано немало как официальннх докумен-
339
Меморіальні дошкн на честь 100-річчя від дня
народження М. Шашкевича, встановлені у
м. Бібрці та Винниках. 1911 р.
тов, так и воспоминаний,
и читатель мог бн ожи-
вать, что о. Застирець
снабдит свою перепечат-
ку, как зто часто делает-
ся, историко-литератур-
ньім введением, в котором
подробно расскажет судь-
бу «Русалки» и охарак-
теризует ее значение.
К сожалеиию, ничего по-
добного ие сделано (не-
сколько биографических
мелочей о Шашкевиче и
одном из его товари-
щей — стр. V — конечно
не заменяют подобного
введення). Тем не менее,
разбираемое издание мо-
жет бьіть признано полез-
ньім, так как за очень
скромную цену дает воз-
можность ознакомиться с
редкой книгой, сьіграв-
шей очень крупную роль
в истории малорусского
возрождения...
Н. Петровскиіі
Казань, декабрь 1910 г.
ИОРЯиС АН.— Т. 16.—Кн. 3.—
С. 327—328.
№ 235
1911 р., вересня 15. Львів,—ЗВЕРНЕННЯ КОМІТЕТУ ДЛЯ ВІДЗНАЧЕННЯ
100-РІЧЧЯ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ М. ШАШКЕВИЧА ДО БРАТНІХ
СЛОВ’ЯНСЬКИХ НАРОДІВ
Браття слов’яни!
Дня 6 (н[ового] с[тилю]) падолиста 1911 р. минає сто літ,
як побачив світ Маркіян Шашкевич, поет і письменник, що поклав
основи під відродження українського народу на галицькій землі.
І коли весь український народ буде поминати в тім дні у Львові
заслуженого поета та діяча, підписаний Комітет почувається до
обов’язку запросити Вас, браття слов’яни, до участі в сім святі.
Вітайте нам всі, кому дорога Слов’янщина, бо й дорогою вона
була Маркіянові Шашкевичеві!
340
Він розумів, що ми, українці, є невідлучною частиною Сло-
в’янщини і тому познакомлював українську громаду з перекла-
дами народних пісень та творів поетів сербських, чеських і поль-
ських.
З тугою згадував Він про полабських слов’ян, що упали голов-
но через власну незгоду.
Він линув думками над «яру Влтаву», де «суд Любушин мир
давав» і зв’язував ті часи, прожиті чеським народом, з хвилями
світлих удач рідної землі за князя Ярослава Мудрого.
Він витав духом «поза білі води», де «білий гніздо орел вив»
і рівночасно нагадував свому народові, що й його славу розно-
сив у старині вічевий дзвін.
Він радів колишньою величчю Новгорода, не меншою від сла-
ви золотоверхого Києва.
Тужною думкою линув він «в побратимий край, побратимі де
суть люди поза Волгу, за Дунай».
З радістю згадував він, що «Слави дочка величава на світ
цілий сіяла», та з жалем глядів, що хіба в «журній думці» при-
ходиться поминати колишнє життя слов’ян.
Для свого народу бажав він повної самостійності, якнайкращо-
го розвою на всіх областях українських земель, посеред великої
сім’ї слов’янських народів. До стремлінь других слов’ян відносився
він з найбільшим пошануванням, їх життям щиро займався,
а плоди ума і духа слов’янських народів переносив на літературне
поле України.
Тому, слов’яни, віддайте враз з нами поклін пам’яті Поета,
пошануйте століття його уродин!
Вітайте між нами, слов’яни, в дню 6 (н[ового] с[тилю]) падо-
листа у Львові, а пригорнемо Вас всіх щирим серцемі Вітайте,
браття! Єднаймося! Най живе Слов’янщина, а серед неї нехай
росте і двигається Україна!
[6 підписів]
У Львові, дня 15 вересня 1911 р.
ЦДІА УРСР у Львові.— Ф. 348, оп, 1, спр. 59.— Арк. 1. Друкований відбиток.
№ 236
1911 р„ жовтня 29 (16). Київ.—РЕДАКЦІЙНА СТАТТЯ ГАЗЕТИ «РАДА»835
З НАГОДИ 100-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ М. ШАШКЕВИЧА
Закордонна Україна розпочинає сьогодні серію ювілейних свят
з приводу народження на світ першого діяча національного від-
родження в Галичині Маркіяна Шашкевича. В Підлиссі, де сто-
ропів тому народився Шашкевич, стане сьогодні пам’ятник на
вічний спомин про благородного прихильника рідного народу, яко-
му Шашкевич присвятив усі свої сили, віддав найкраще, що має
людина — пал душі молодої, пориви високого розуму, любов ве-
ликого серця. Насіння, що кинув Шашкевич у рідну землю, по-
довгих часах національного лихоліття й стужі, прийнялося на-
решті, зійшло і скрізь тепер зазеленіли вже молоді вруна нашого-
(народного відродження. І довгий ряд стає перед нами постатів,
що не жалуючи себе, працювали для його колись...
Незабаром ми докладніше маємо розглянути життя і працю
Шашкевича на ниві нашого національного життя. Тепер, на по-
чатку свята, ми хочемо звернути увагу тутешніх земляків на одну
тільки рису його діяльності — на її всеукраїнську вагу, на те зна-
чення, яке мав Шашкевич не тільки для тіснішої своєї вітчизни,
але й для всієї України. Це справді був діяч, що не обмежувався
тісними закутками і горизонтами, а сягав поза їхні межі, прози-
раючи орлім оком за політичні кордони, обнімаючи своєю бра-
терською любов’ю всі краї, де лунає українське слово, де живе
рідний народ.
Саме діло національного відродження своєї тіснішої вітчизни
почав Шашкевич під безпосереднім впливом з України. Заціка-
вившись слов’янською справою, Шашкевич зрозумів, що ідея сло-
в’янства — мертва в абстрактній формі безгрунтовного слов’яно-
фільства, без живої праці на користь конкретного народу — того
народу, що зродив і вигодував свою інтелігенцію і дає їй силу та
підпору. Допомогали Шашкевичеві так, а не інакше поставити
>справу ті ластівки національного відродження, що вже тоді за-
літали з України Наддніпрянської на Україну Наддністрянську.
Твори Котляревського, Квітки, Костомарова, Гребінки, Метлин-
ського, народні пісні Максимовича, перші згуки вогневої музи
Шевченка — ось що запалило душу Шашкевича і на віки при-
вернуло його палке серце до рідної справи. З єднання з цілою
Україною починає Галичина своє національне відродження — і в
цьому перша велика заслуга апостола Наддністрянської України,
що зі спільного джерела черпав свою любов до рідного краю. Він
не тільки втішався,
«Коли з України руська пісенька
Так мило, солодко вколо серця в’ється»,—
ні, він підхопив ту ноту великої любові до народу, що бриніла
в українських піснях, і поставив її «во главу угла» конкретної
.діяльності на користь народу — і в цьому його друга велика за-
слуга. Нарешті, він збудив своїх земляків з довгого сну й повів
до боротьби за національне відродження, за добро і щастя май-
бутніх поколінь, відновивши той національний рух, що зовсім
змінив національне обличчя Галичини,— і це третя заслуга Ша-
шкевича.
Та не на саму тільки Галичину розійшлися наслідки від ді-
яльності Шашкевича... Вся Україна повинна з шанобою й глибо-
кою вдячністю згадати нині апостола Наддністрянської України
й символ всеукраїнського єднання. Маркіян Шашкевич — всеукра-
їнської ваги діяч і місце йому давно вже готове в нашому на-
ціональному пантеоні, серед інших діячів такої ж всеукраїнсь-
кої ваги.
Тихе Підлисся, до якого слав поет свою «журну думку», від-
криває сьогодні пам’ятника своєму великому громадянинові. Ве-
.лике це свято для мешканців Підлисся, але не їх тільки це свято.
342
Ми певні, що святковий настрій поділяють усі свідомі українці,
і з усіх усюдів, де тільки лунає українська мова й б’ється укра-
їнське серце, линутимуть у Підлисся гарячі привітання.
Рада (Київ).-—16 (29) жовтня 1911 р.— № 233.
№ 237
1911 р„ жовтень—листопад.— ВІТАЛЬНІ ТЕЛЕГРАМИ, НАДІСЛАНІ ДО
ЛЬВОВА І с. ПІДЛИССЯ У ЗВ’ЯЗКУ З ВІДЗНАЧЕННЯМ 100-РІЧЧЯ
ВІД дня НАРОДЖЕННЯ М. ШАШКЕВИЧА
Київ. Невмирущій пам’яті братнього поета, відродителя Гали-
чини, Маркіяна Шашкевича в день відкриття йому пам’ятника
виголошує «слава» — Українське Наукове Товариство в Києві 536..
Київ. Українське громадянство з-над широкого Дніпра-Славу-
ти шле рідному селу великого Маркіяна свій гарячий привіт. Не-
хай невмирущий дух національного апостола нашого во віки ї
віки єднає Україну Наддністрянську з Україною Наддніпрян-
ською! — Українське громадянство Києва.
Київ. Від щирого серця вітаємо земляків непохитного борця
за українське слово, незабутнього Маркіяна Шашкевича. Довічна,
слава тому, хто на сторожі коло свого люду поставив рідне сло-
во! — Редакція «Ради».
Київ. Вітаємо любих земляків з святом Маркіяна. Духом ми з
Вами.— Український театр М. Садовського 537.
Київ. Українська громада київської політехніки складає ни-
зенький уклін пам’яті славного Маркіяна і шле привітання закор-
донним братам.
Київ. Подільська «Просвіта» шле дорогим братам на миле
Підлисся щиросердечний привіт з нагоди столітніх •роковин наро-
дження славного сина України. Ваше свято — наше, бо одна<
«руська мати нас родила». Слава апостолові відродження галиць-
кої України, орлу, що «пісень вічної зориці світові співає!» —
Подільська «Просвіта».
Харків. Щиро вітаємо братів наших на Україні Галицькій з
великими святами народження Маркіяна Шашкевича, що своєю-
працею поклав перший камінь до культурного єднання України.
Наддністрянської, Наддніпрянської і нашої Слобідської.— Харків-
ське українське громадянство.
Харків. Від харківських учителів. Мимо меж і кордонів єдна-
ємося духом з братами нашими на сучасних національних святах,
наших.
Москва. Збори української секції при Товаристві слов’янської
культури 538 ухвалили приставити свій глос до великих національ-
них українських свят пам’яті Маркіяна Шашкевича. Українці:
Москви певні, що і Російська Україна піде тим широким шляхом,,
на який вивів Галичину геній Маркіяна.
Варшава. Від «Української громади у Варшаві». Перед пер-
шим, хто кинув промінь світу в темряву, низько вклоняємось. Ду-
шею ми на Вашім великім святі.
343.
Колонія. Нехай звізда безсмертного Пробудителя українсько-
го слова далі світить його народові на шляху розвитку, нехай
охороняє його і благословить. Весело, як його сонця мчать-ся по
чудовім небі, ідіть, брати, своїм шляхом, з радістю, як герой до
побіди!
— П[ан] Модест Менцінський 539.
Діло (Львів).— 31(18) жовтня 1911 р.—-№ 242; Рада (Київ) — 16(29) жовтня 1911 р.—
№ 233; 21 жовтня (3 листопада) 1911 р,—№ 237; 22 жовтня (4 листопада) 1911 р.— № 238;
26 жовтня (8 лиистопада) 1911 р.—№241; 29 жовтня (II листопада) 1911 р.— № 244;
1(14) листопада 1911 р.—№ 246.
№ 238
1911 р., листопада 3. Дрогобич.— ВІДОЗВА ДО СЕЛЯН І РОБІТНИКІВ
ДРОГОБИЦЬКОГО ПОВІТУ З ЗАКЛИКОМ ВЗЯТИ УЧАСТЬ
У СВЯТКУВАННІ 100-1 РІЧНИЦІ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ
М. ШАШКЕВИЧА
Заходом Хлопського комітету, Робітничого союзу і Радикальної
організації відбудеться в неділю 19 падолиста о годині 12-ій в
полуднє в Дрогобичі в салі міській (гімнастичній) святочний об-
хід в честь 100-літніх роковин уродин Маркіяна Шашкевича з
•слідуючою програмою: І. Академія, получена з концертом:
1) Вступне слово; 2) Шевченко — Воробкевич. «Та не дай господи
нікому» — хор мужеський з сольом баритоновим; 3) Шашкевич.
«Підлисся» — декламація; 4) Шевченко — Воробкевич. «Думи
мої» — хор мужеський; 5) Життя і значення Шашкевича — рефе-
рат; 6) Збір пісень народних — селянський хор; 7) Шашкевич.
«Побратимові» — декламація; 8) Шевченко — Воробкевич. «Тече
вода з-під явора» — хор мужеський; 9) Привіти від товариств і
•організацій; 10) Закінчення.
Опісля слідує на вулицю Шашкевича 11) Маніфестаційний по-
хід, де на закінчення промовить посол тов. Семен Вітик540.
Товариші! Селяни! Робітники! Міщани!
Прибувайте численно на се народне хлопсько-робітниче свято
і великим числом звеличіть пам’ять того, що перший своїм словом
збудив галицьку Україну до нового життя. Численною участю по-
кажіть своїм та чужим ворогам вашу силу, солідарність і кар-
ність та свідомість.
Хлопський комітет. Робітничий союз. Радикальна організація.
•Голос Підкарпаття (Дрогобич)З падолиста 1911 р.— № 14.
№ 239
1911 р., листопада 7 (жовтня 25). [Львів)—З ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО
СВЯТКОВИЙ КОНЦЕРТ У ЛЬВОВІ НА ЧЕСТЬ 100-РІЧЧЯ ВІД дня
НАРОДЖЕННЯ М. ШАШКЕВИЧА
Ясно було вчора у львівській фільгармонії. Таких величних
хвилин не переживали ми давно. Саля заповнилася по береги
львівською і замісцевою публікою, а над нею від першої хвилі
344
віяв той святковий поддих, що настроює серця в один ритм, вби-
рає чоло у глибоку задуму і тиснеться до грудей почуття розжа-
лення і гіркості.
А із тла темної, лентами вінків прибраної занавіси визира-
ло сумне лице того, котрому доля судила з кервавим смолоски-
пом в долоні йти крізь осінні сумерки нашого національного за-
непаду і мертвоти і будити галицьку Україну на нове житє...
А були то часи, коли всі «розбіглися з вітром по байраках,
вогонь погас і тільки меркотіла грань», коли по тучах і бурях,
які переживав наш народ, усе заніміло, самому «народові і сло-
весності надовго ся здрімало», а рідне слово жило ще лише в
широких темних масах простолюддя. І лишилася жива руська
душа «як чиста сльоза дівоча в долоні Серафима».
Здавалося вчора, що з мертвого портрета дивилися на салю
його Добрі сині очі, повні болю туги і тої непохитної віри, що
«як Бескид твердо постановилась на любові» і колись серед най-
тяжчої злоби дня не дала йому захитатись і станути серед
дороги.
А йшов за життя тим шляхом серед наруги чужих і прокльо-
нів «своїх» гасителів духа, ішов і кервавив ноги об придоріжне
каміння і зболілими устами шепотів: «Сполоши ми долю і проже-
неш щастя, день ми спаморочиш і світ ми западе, нуждою мня
вдариш і нашлеш ми злидні, вирвеш ми очі і душу ми вирвеш...
а не видреш любові і віри не видреш, бо руське ми серце та й віра
руська...»
Літав вчора його ясний чистий дух понад нами і радів, що
піснею своєю підбив покоління і призбирав стільки матеріалу,
щоб викувати собі великий нерукотворний пам’ятник у збірній
душі українського народу!...
Вечір розпочала музика 15 полку дуже старанним відігранням
Бородінової 541 поеми, що є музичною ілюстрацією широкого сте-
пу, де колись і Маркіянова думка залітала шукати розвіяних
відгомонів нашої великої минувшини.
Перед очима ставала візія тирсою вкритого простору, з його
тихою меланхолією, з його мотивами жалісними, як погасаюче
серед степових бурянів сонце, з його мелодіями тужними, як спі-
ви вітру, що зродилися геть на найтемнішому дні чагарів і губи-
лися біля старих запалих могил...
Коли мішаний хор «Бояна» відспівав гарненьку композицію
Людкевича542 до слів Маркіяна «Дністрованка», станула на
естраді повитана бурею ентузіастичних оплесків пані С. Крушель-
ницька.
Відчувалося в тому одушевленню, що українська публіка ві-
тала в ній свою артистку, ту, що в своєму житті ніколи не за-
бувала, що «руська мати нас родила» і у широкому світі все так
достойно зазначувала свою приналежність «до сірої підкарпат-
ської сім’ї».
І вчора у великі роковини відродин галицької України станула
серед нас, щоби своєю участю звеличити велике національне свято.
ОЛК
З виїмком двох італійських пісень, співала самі українські
твори з пам’яті, співала так, як лишень Крушельницька вміє спі-
вати українську пісню, вкладаючи у її виконання цілу свою пре-
багату душу.
Співала Матюкове «Цвітка дрібная», Лисенка «Удосвіта встав
я» і Нижанковського «Ой, в полю садок», Вінцковського 543 «Мав
я рожу», а з народних пісень — «В неділеньку вранці», «Отамане
батьку наш» та ін.
Публіка за кождою появою обкидала її квітами, а коли при
кінці незмовкаючі оплески не давали їй зійти зі сцени, сіла ар-
тистка до фортепіана і співала прегарні галицькі народні пісні:
«Ой, у лузі калина» та «А хто іде? Кум до куми»...
Святковий вечір покінчив «Боян» величавою кантатою Лисен-
ка. Добре виспіваний гурт, досконалі темпа, на всім слід солід-
ної і вправної руки диригента зложилися на гарну артистичну ці-
лість...
Загальне враження вчорашнього концерту було незвичайно
гарне і сильне. Львівські українці достойно звеличали пам’ять
воскресителя галицької України!
Ст. Чарнецький
Діло (Львів).— 7 падолиста (25 жовтня) 1911 р.— № 248.
№ 240
1911 р„ листопада 14(1). Броди.—З ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ВІДЗНАЧЕННЯ
100-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ МАРКІЯНА ШАШКЕВИЧА
У м. БРОДАХ
Дня 1 падолиста відбувся в Бродах концерт в честь Маркіяна
Шашкевича. Се було перше на більшу скалю уряджене україн-
ське національне свято в тім місті. Вправді були люди, які хотіли
не раз подібне свято урядити, однак все стрічалися з перепонами
так технічними, як і матеріальними. Аж сего року удалося неве-
личкому гурткові людей доброї волі урядити концерт в честь не-
забутнього Маркіяна, який дуже много причинився до пробуджен-
ня українського життя і до викорінення в народі того, чим він
досі жив та що було його найбільшим лихо.м.
Концерт почався промовою проф. Гнатишака, що пояснив зна-
чення Маркіянової праці та вказав на його примірі, що коли хто
лиш має сильну волю до діла, то все ж потрафить щось зробити.
В концерті взяв участь хор товариства] «Бандурист» 544 зі Льво-
ва під проводом свого диригента п[ана] Артимовича, а продукції
його, як звичайно добре вистані, піднесли дух присутніх, які пер-
ший раз мали нагоду бути учасниками так великого національно-
го свята в Бродах. Пані Гнатишакова виголосила поему «Великі
роковини» Франка. Декламація ся виголошена знаменито, з прав-
дивим артистичним зрозумінням і одушевЛенням зробила на ауди-
торію велике вражіння. Звісний цитрист Купчинський,545 якому
належиться сердечна подяка за прибуття на концерт, розворушив
346
всіх своєю пориваючою грою. Гра піаністки пані Долинської ви-
пала також вдоволяюче. Концерт пройшов взагалі знаменито, зі-
брав значне число гостей, підніс дух, дав доказ, що і тут є люди,
охочі до праці, лиш поки мало їх. Бажалося б лише, щоби за
тими одиницями пішов загал, щоби не було людей байдужих до
народної праці, яких на жаль, в Бродах є ще багато...
П-р-ий
Діло (Львів).— 14(1) падолиста 1911 р.—№ 253.
№ 241
1911 р., листопада 14(1).— ТЕКСТ ПАМ’ЯТНОЇ ТАБЛИЦІ, ВІДКРИТОЇ
У м. БОРИСЛАВІ НА ЧЕСТЬ 100-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ
М. ШАШКЕВИЧА
1811—1911
«І очі ми вирвеш і душу ми вирвеш,
А не возьмеш ми милості і серця не возьмеш,
Бо руське ми серце і віра руська».
Великому галицькому поетові, що перший своєю рідною мо-
вою і піснею пробудив галицьких русинів до нового життя, Мар-
кіянові Шашкевичеві, в столітні роковини його уродин таблицю
сю присвячують
Громадяни Борислава
Діло (Львів).—14(1) падолиста 1911 р. —№ 253.
№ 242
1911 р., листопада 16.— ІНФОРМАЦІЯ ПРО УРОЧИСТІ
ЗБОРИ В МОСКВІ, ПРИСВЯЧЕНІ 100-РІЧЧЮ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ
М. ШАШКЕВИЧА
29-го октября ц[ього] р [оку] відбулися збори Української сек-
ції при «Товаристві слов’янської культури» в Москві. На цей раз
членів прибуло досить багато і зібрання мало дуже жвавий ха-
рактер.
Голова секції. С. М. Хвостов 546 відкрив зібрання теплою про-
мовою, присвяченою пам’яті Маркіяна Шашкевича з приводу сто-
літніх роковин його народження. В загальних, але яскравих рисах
промовець схарактеризував те становище, в якому пробувала Га-
личина сто літ тому, і величезну роль піонера її національного'
відродження — Маркіяна Шашкевича.
Згодом секція має присвятити М. Шашкевичеві одну з своїх
літературних вечірок, а на цім зібранні пам’ять його вшанували
347
вставанням і доручили президіумові секції надіслати в Галичину
до ювілейного комітету привітальну телеграму...*
Р[оку 19] 11. X. ЗО
Я. М[амонт]ов 547
Рада (Київ).—3(16) листопада 1911 р., № 248.
№ 243
1911 р., листопада 19**. Дрогобич.— ПОВІДОМЛЕННЯ ГАЗЕТИ «ГОЛОС
ПІДКАРПАТТЯ» 548 ПРО ВІДЗНАЧЕННЯ РОБІТНИКАМИ, СЕЛЯНАМИ
І ПЕРЕДОВОЮ ІНТЕЛІГЕНЦІЄЮ ДРОГОБИЦЬКОГО ПОВІТУ 100-РІЧЧЯ
ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ м. ШАШКЕВИЧА
Обхід Шашкевича 19-го падолиста, уряджений поступовими
товариствами, випав впрост величаво. Найсвідоміші хлопи, робіт-
ництво, міщани, частина независимої, поступової інтелігенції взя-
ла участь в тім святі. Свято відкрив тов. Микола Стронський.
Хори випали знаменито, що є великою заслугою не тільки хори-
стів, але в першій мірі пана Корчака і академіка Лозинського.
З великим зрозумінням віддекламували стихи Шашкевича п[ані]
Гутовичівна та тов. Биків з Ясениці, який має надзвичайний
дар декламаторсько-артистичний. Реферат про значіння Шашке-
вича виголосив тов. Скибінський. Привіт від організацій виповів
тов. Стронський і'тов. Здебський. Свято замкнув тов. Коцко549.
Опісля відбувся похід. В поході відбивало 6 прапорів робітничих.
Кожний, що приглядавсь сему походові, видів, що се йдуть карні,
свідомі полки хлопсько-робітничих мас.
Похід закінчив промовою з балкона готелю «Оерепбапсе»
посол тов. Семен Вітик:
Нинішнє свято святкує саме зерно Дрогобиччини. Святкують
справді ті, для яких Шашкевич має великі заслуги, утікають від
його свята ті, які причинились до скорої його смерті. Попи і бом-
зи зі «святого» Юра були відцурались Шашкевича тільки тому, що
він перший відважився мову нашу піднести до висоти культурної
мови, що він учив ушанувати хлопський, робочий народ. І видно,
що народ побідити мусить, коли ті самі попи і «святий» Юр
вправді не щиро святкує пам’ять Шашкевича.
Вони справді бояться, щоб на тих святах не почути слова
правди і тому утікають від нинішнього свята, а революційність
Шашкевича хочуть закрити реверендою. Але люд розуміє Шашке-
вича. Його ідея присвічує йому все, він стремить до цілковитого
визволення з-під всякого ярма, щоб здобути для себе вільну, само-
стійну Україну.
Піднесені на душі розходились учасники свята домів, певні,
що ідея вільності і поступу набирає щораз більше сили.
Голос Підкарпаття (Дрогобич).— 24 падолиста 1911 р.— № 16.
* Див. док. № 237.
** Датується за подією.
348
№ 244
1911 р., листопада 29(16). /Харків/.—ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ЗАБОРОНУ
ВЛАШТУВАННЯ ВЕЧОРА ПАМ’ЯТІ М. ШАШКЕВИЧА У ХАРКОВІ
...Харків. Не дозволено впорядити в громадській книгозбірні
вечір, присвячений пам’яті Маркіяна Шашкевича.
Рада (Київ).—16(29) листопада 1911 р,—№ 259.
№ 245
1911 р„ листопад. Прага.— ІНФОРМАЦІЯ ПРО 100-РІЧНИИ ЮВІЛЕЙ
М. ШАШКЕВИЧА
Маркіян Шашкевич (1811—1843). 6 листопада цього року
український народ святкує сторіччя від дня народження першого
будителя Галицької України, передчасно померлого письменника
М. Шашкевича. Шашкевич в студентські роки під впливом праць
Шафарика, Караджича і Копітара став гарячим прихильником
слов’янського відродження і поставив собі за мету наблизити
його методи і прагнення до галицько-українського народу. Йшло-
ся насамперед, зрозуміло, про відродження української народної
мови. Тому М. Шашкевич в одному із своїх віршів писав: «Руська
(тобто українська) мати нас родила, руська мати нас повила,
руська мати нас любила, чому ж мова єй немила? Чом ся нев
стидати маєм? Чом чужую полюбляєм?»
М. Шашкевич був душею відомої «Руської трійці» (Шашке-
вич, Вагилевич, Головацький), і він єдиний до кінця залишився
на своїх позиціях, в той час як Вагилевич пізніше приєднався до
польського табору, а Головацький до руського так званого москво-
фільського. Шашкевич був першим національно свідомим буди-
телем Галицької України, який добре розумів значення відроджен-
ня українського народу. Значення Шашкевича полягає в тому,
що він завжди прагнув свої ідеї реалізувати на практиці. Робив
це як проповідник і письменник. В цьому році ціла Україна вша-
новує його пам’ять і на це своє національне свято запрошує
усіх слов’ян. І по-праву, тому що це також і загальнослов’янське
свято: Шашкевич був не лише національним будителем, але й
гарячим поборником ідей і прагнень слов’янського відродження
взагалі.
Зіоиапзкф ргеШед (РгаИа).— ІЛзіорад.— 1911,— N 2.— 5. 99—100. Переклад з чеської.
№ 246
1911 р., грудня 6 (листопада 23).— ІНФОРМАЦІЯ ПРО УЧАСТЬ
С. КРУШЕЛЬНИЦЬКОЇ В КОНЦЕРТІ, ПРИСВЯЧЕНОМУ ПАМ’ЯТІ
М. ШАШКЕВИЧА, У ПЕРЕМИШЛІ
С. Крушельницька, виїжджаючи з Галичини до Італії, по до-
розі заїхала до Перемишля і взяла там участь у концерті, при-
свяченім пам’яті Шашкевича. Концерт дав чистого доходу
600 кр [он], котрі передано на «Рідну школу»55°.
Рада (Київ).—23 листопада (6 грудня) 1911 р,— № 264.
№ 247
1911 р„ грудня 2. Львів*.—З ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ВІДЗНАЧЕННЯ
УКРАЇНСЬКИМИ ВИКЛАДАЧАМИ І СТУДЕНТАМИ ЛЬВІВСЬКОГО
УНІВЕРСИТЕТУ 100-ї РІЧНИЦІ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ
М. ШАШКЕВИЧА
Заходом україністів Львівського університету уладжено 2 гру-
дня на університеті святочні сходини в честь Маркіяна, в котрих
академічна молодіж взяла дуже численну участь. Товариші]
К. Заклинський551 і М. Рудницький 552 відчитали реферати: пер-
ший про Шашкевича як людину, другий «Шашкевич в часі свого
виступу а тепер». Т[овариш] Заклинський, опираючися на творах
і біографії Шашкевича, на згадках сучасних людей, а вкінці на
листах і документах, виказав такі ціхи його характеру: його опо-
зиційність, коли мусів боротися з традицією, публічною опінією
і властю. Невдоволений церковно-слов’янщиною, шукає нових до-
ріг і з порівняння живої мови з мертвою повертає в сторону мови
живої. Відносини Маркіяна до людей були щиро-прихильні. Поет
ширив національну свідомість гал [нцьких] українців: ненавидить
дідичів і показує тим способом свої суспільні симпатії до понево-
лених верств українського народа. Як відноситься до людей, вид-
но з його ідеалу поета-бандуриста. Та на людях він розчарувався.
З’ясувавши всі причини того болю, перейшов прелегент до кохан-
ня Шашкевича, яке його піддержувало...
Цілком відмінно поставився до творчості і значення Шашке-
вича т[овариш] Михайло Рудницький, так що його відчит мимо-
хідь стався критикою зі щирістю та теплом написаного реферату
К. Заклннського. Вдаряє тут передусім новість і оригінальність
думки. Кожне покоління має нове основне завдання, що безна-
станно повертає: перейти дорогу віддалення між собою а генієм
і в сей спосіб свій світогляд протиставити величині почитаних ге-
ніїв, щоби поняттю величини надати нове значення, з порівняння
двох світів створити третій. Однак звичайно учасники таких свят
не ставляться критично до того, кого вони почитають. Той, кого
вони почитають, стається мраморною статуєю, яку треба прикра-
* Датується за подією.
•350
сити лавровим вінцем. Ті всі, що віддають поклін пам’яті поета,
не потребують побільшати його до міфічної величини, ані почи-
тати його ціною свого засліплення. Вистане, коли згадаємо про
поета як про першого, що словом і ділом боровся за права горо-
жанства української мови. Він промовив лише рідною живою мо-
вою, а вона рішила дальше сама. Хоч твори Шашкевича не мо-
жуть нині нікого одушевити, представляючи під літературним
оглядом незначну вартість, то лише того пошана для Шашкевича
зростає і буде зростати вповні незалежно від теоретичних осудів
його літературної діяльності, зростатиме самим внутрішнім по-
чуттям, що розбуджена ним струя сягає аж до сеї хвилі. І се
одинока міра кожної творчості, а одинокою її вартістю [є] сила
наслідків, які за собою потягають в будуччині.
По сих двох відчитах забрав голос проф[есор] Студинський 5НЗ:
коротко з’ясував значення Шашкевича і загрів україністів до
праці, вказуючи, що кожний учитель української мови мусить її
любити та вчити других любові та пошани до рідного слова.
Продовження сих святочних сходин гуртка відбулося у вівто-
рок на університеті, на котрих явився проф[есор] Колесса 554 і
виголосив виклад, що своєю палкістю та теплом перевищив всі
попередні. Єсть якась таємна сила,— промовив,— що корениться
в бувальщині, теперішності і промощує дорогу будуччині. Та сила
видвигнула М. Шашкевича на ниві нашої літератури, на тій тери-
торії, що довше і більше була під гнітом, стративши найраніше
свою самостійність. Шашкевич взявся з залізною волею за діло.
Він ідеалізував прастару бувальщину і протиставляв її нинішньо-
му положенню. Під впливом чужих поетів доходить до культу
старини свого рідного народа. Культ історичної старини Зв’яза-
ний у Шашкевича з глибокою пошаною до народної творчості,
а ввівши до літератури живу мову, стається її батьком і відіграє
ту ролю, яку відіграли В. Караджич, Коллар, Шафарик, Рей, Кот-
ляревський, Ломоносов; стоїть вище від Котляревського, маючи
ясне почуття і розуміння національної окремішності. Віруючи в
побіду своїх ідеалів, в ім’я ідеї та поступу гонив тьмяві мраки
заскорузлості і ретроградства, зв’язував розділені частини нашої
землі, не узнаючи кордонів в межах України. Отже, став віщу-
ном, пісняром і пропагатором нового життя, що й є його найбіль-
шою заслугою.
Михайло Бараник
Діло (Львів).—11 грудня (28 падолиста) 1911 р.—№ 274.
351
№ 248
1911 р.*—ІЗ МАТЕРІАЛІВ І. ВЕРХРАТСЬКОГО555 ДО СТАТТІ «ЧИТАНКА
МАРКІЯНА ШАШКЕВИЧА»
...Се перша читанка, написана язиком галицько-руського люду,
з котрою і порівняти не дадуться інші тогочасні букварі і читан-
ки, яких язик був більшою частю не зрозумілий і мертвий для
дітей...
«Читанйу» сю спорудив Маркіян для малих дітей почасти сам,
пишучи легко і приступно коротенькі статті, почасти користаючи
з декотрих писем то печатних оригінальних чи перевідних, або з
доручених йому товаришем Юліаном Величковським. Після
М. Возняка (Записки Наукового Товариства імені Шевченка,
Т. СІУ, с. 181) «Читанка» була вже 2 грудня 1836 р. в цензурі,
а могла бути зладжена 1835 або 1836 р. Знадоби Величковського
Маркіян, як згадав М. Возняк, переробив так, що можна їх ува-
жати духовним плодом Маркіяна, як стишки «Отець ся оден...»,
«Діти і жаби», також деякі кусники прозою.
До своєї читанки втягнув Маркіян Шашкевич... байки з грама-
тики Лучкая...
Всі статейки яко призначені для дітей, суть дуже поєдинчі.
Однако ж в тих дрібненьких статтях находили не раз вперше
зажиті народні вирази, котрі і для філолога мають вагу...
Треба, однако, пам’ятати, що «Читанка» Маркіяна, предложе-
на в цензурі 1836 р., печаталась доперва 1850 р., а спорядник
її помер ще 1843 р. Видавці (головно Яків Головацький, при-
ятель і товариш Маркіяна) декуди приложили руку до «Читанки»
і «справили» по крутим дорогам «язичія»...
«Читанка» Шашкевича була дітям наймильша. Коли інші то-
дішні руські учебники були для наших дітей трохи не чужі й
хапали їх за серце, мов мертвою рукою, пр[иміром] «Граматика»
Йосифа Левицького, «Читанка» Маркіяна так сердечно промов-
ляла, як жодна друга ні руська, ні польська.
То теж я, яко дев’ятилітній хлопець, особо полюбив ту «Чи-
танку». Іменно подобалися мені повістки, байки і пісні... ч
«Читанку» Маркіяна Шашкевича я, розуміється, яко дитина,
нічого не знаючи про літературні спори руські, обняв сердечною
любов’ю і з захватом співав пісню «Вже соице красно хвалабог
встало!».
Іван Верхратський
ЦДІА УРСР у Львові,— Ф. 309, оп. 1, спр. 1145.—Арк. 1—13. Автограф.
* Датується на основі праці: М. Возняк. Віршові спроби Юліаиа Величков-
ського (До питання авторства Шашкевичової «Читанки»).— Записки НТШ.—
Т. 104,—1911.—С. 181—191.
яко
№ 249
1911 р.* — ІЗ ПЕРЕДМОВИ К. СТУДИНСЬКОГО ДО АЛЬБОМУ «ПАМ’ЯТІ
МАРКІЯНА ШАШКЕВИЧА»
«Зірничкою розсвіту» його звали, бо він розпалював у грудях
своїх товаришів такий вогонь, який лише «гробова персть уга-
сити може».
В хвилях завмертя на галицькій землі всякого духового жит-
тя, в хвилях зневіри і байдужості... Маркіян Шашкевич нагаду-
вав своїм землякам, що «руська мати нас родила і повила і
любила» та взивав до любові до рідної української мови, бо
«руське ми серце та віра руська». (
Всі патріотичні польські почування серед української з роду,
а польської з пересвідчень інтелігентної суспільності бажав він
звернути на український шлях, щоби враз з нею розігнати «мраки
тьмаві», що сповили були тоді галицьку землю.
І чистою, як кришталь, народною мовою промовив він до сон-
них та байдужних і оспівав у ній свій жаль і біль свого народу.
Він линув гадками до рідного села Підлисся, де розкаже
«...дуб старенький
І один і другий,
Як там жив-єм ще маленький
Без журби, без туги»,
де в садочку серед пісень соловейка минали його молоденькі літа,
де «колодязь студененький, а дуб воду тягне», під ту підлисецьку
гору білу, за якою його серце рвалося у щирій тузі.
Він плакав словами народних пісень над власного недолею,
плакав сердечно над лихоліттям рідного народу. Татарські часи,
що значили свій шлях кров’ю та розбоєм, коли орда «руським
тілом годувалася, руськов крівлев напувалася», тяжкі умови крі-
пацтва, панщини та й взагалі суспільного гніту, в якім стогнав
український народ, найшли в нім талановитого речника покрив-
джених. І хоть як тяжко було жити українському народові, поет
не зневірювався. Він шукав опори для свого народу в глибокій
старині.
Він оспівував бій князя Ярополка з польським королем Боле-
славом Кривоустим. Він викликував з-під могил «руських бать-
ків, боярів, князів», поминав козацтво, його спис та шаблюку,
величав бандуристів та українську пісню, яка «заквітчає себе при
Чорному морю», «заграє весело в степах», «у водах Дніпра
змиєсь, прибереться», «занесеться над Дністр», полине під небо і
«край сонця сонічком повисне» та «буде літати і буде співати
і о руській славі скрізь світу казати».
Сердечною і щирою любов’ю обіймав він всі українські землі
та рівночасно линув між Слов’янщину, нагадував їй, «як весело
колись було, як то сумно нині в нас» та своїми перекладами
* Датується за публікацією.
12 8-1177
чеських, сербських і польських творів зближував свій народ до
сім’ї слов’ян.
Та не лише в тім його заслуга, що як поет будив рідну землю
з просоння. Своїми науковими дослідами промощував він шлях,
на якім росте і двигається кожний народ. Він збирав і вглиблю-
вався в народні пісні, в яких живе душа народу. Він відбував сту-
дії над українською мовою, що є багатим скарбом нашого наро-
ду. Він був одним з перших реформаторів нашої правописи. Він
вчитувався в українську минувшину та виказував, що ми не без-
домні, але [є] народом живим, який прожив славне минуле і який
має перед собою будуччину.
Він розумів, однак, що будуччина належить до потомства і
тому звернув він увагу на українську дітвору, для якої уложив
одну з перших «Читанок».
Та хоть стелив він дорогу нашому народному відродженню,
то не судилося йому побачити плодів своїх рук і ума. Не даром
виспівав собі поет, «що вихор свисне, мороз потисне, буря загуде,
краса змарніє, личко зчорніє, головоньку склепиш, листоньки зро-
ниш, жаль серцю буде».
Зів’яла перед часом цвітка, померкла в заранню зірничка на-
шого розсвіту, а в серцях тих, що бачили працю Маркіяна, остав
глубокий жаль.
А на домовині Маркіяна, на його праці росло наше життя.
І коли ми величаємо себе народом, коли чванимося культурними
придбаннями на всіх областях людської праці, то се заслуга не
лише генія українського народу, але й тих вірних, безкорисних
робітників, між якими почетне місце займив немічний тілом, але
велет духом — Маркіян Шашкевич.
І пошанувала українська громада його пам’ять в п'ятдеся-
тиліття смерті, коли в 1893 р. перевезла його мощі до столиці
князя Льва, щоби тут міг кожний біля його могили згадати його
діла, склонити голову перед його заслугами. А сам похоронний
обряд був тріумфальним походом борця, що упав у бою, але
обезпечив своїм життям українському народові на землі князя
Данила основи для його розвою.
І коли нині святкуємо століття уродин поета, станьмо біля
його могили, зросім її сльозами вдячності, згадаймо сю велику
культурну душу, звеличаймо сю перед часом зів’ялу цвітку, по-
м’янім нашу «зірничку розсвіту», що була вісником світла і сон-
ця на небосклоні галицької України.
К. Студинський
Пам’яті Маркіяна Шашкевича,—С. [1—21.
354
№ 250
1912 р., січня 21 ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ВШАНУВАННЯ РОБІТНИКАМИ
БОРИСЛАВА ПАМ’ЯТІ М. ШАШКЕВИЧА
Дня 21 с[ього] м[ісяця] відбувся в Бориславі концерт в честь
М. Шашкевича. Робітники віддали честь тому, що перший в Га-
личині почав ширити в літературі українське слово. Свято се
було тим характеристичне, що на нім крім інженера Пласкача,
не прибув ніхто з бориславських «патріотів». Здається, що ті па-
нове перестали вже грати комедію перед робітниками та відвер-
то признають, що не там їм місце, де робітникові. Робітники по-
винні їм також відвзаємнитись!
Голос Підкарпаття (Дрогобич).— 2 лютого 1911 р.— №3.
№ 251
1912 р., червня ЗО * **.— З ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ВІДКРИТТЯ ПАМ’ЯТНОЇ
ТАБЛИЦІ В ЧЕСТЬ Т. ШЕВЧЕНКА, М. ШАШКЕВИЧА ТА І. ФРАНКА
НА СКЕЛЯХ В УРИЧІ
...Сего року, дня ЗО червня, відбулася прогулка на Урич, в якій
взяла участь також закордонна молодь, що вибралася звиджу-
вати австрійську Україну. При сій нагоді відбулося відслонення
пропам’ятної таблиці в честь Шевченка, Шашкевича і Франка.
Артист О. Майданюк вирізав на скалі ці слова: «Вставайте, кай-
дани порвіте! Т. Шевченко, М. Шашкевич, 1. Франко.— Дрого
бицька Україна, ЗО.УТ. [1] 912» **.
Неділя (Львів).— 21 липня І912 р.—№ 27/28.—С. 16.
№ 252
1913 р„ травня 10 (квітня 27).— ІЗ СТАТТІ Д. ЛУК’ЯНОВИЧА656
«ШЕВЧЕНКО, ФЕДЬКОВИЧ І ШАШКЕВИЧ В ОСВІТЛЕННЮ М. ЄВШАНА»
ПРО ЗНАЧЕННЯ РЕФОРМАТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ М. ШАШКЕВИЧА
...Шашкевич був справдішнім реформатором. Очевидно, не
зробив щось з нічого. Як у поезії мав перед собою тисячі неназва-
них народних поетів, яких твори жили в устах люду, так і тут
мав своїх попередників. Але вони, власне, несвідомо уживали
української мови, не придаючи їй більшого значіння. Або сходили
до неї з висоти, як польські революціонери... Шашкевич... учився
від одних і від других, тільки знов вложив у діло свою власну
думку, свою власну душу. Він ужив народної мови у тім глибо-
кім переконанню, що іншою писати не можна. З тою ж думкою
* Датується за подією.
** Датується за подією.
*.** У тексті помилково «900».
12*
Титульна сторінка зібрання творів М. Шаш-
кевича. 1912 р.
він і сам виголошує україн-
ські проповіді і других до
того наклонив. З тою ж
думкою він уживає народ-
ної мови на різних полях
знання, і в поезії, і в по-
пулярній літературі (про
Хмельницького), і в науці,
і в школі («Читанка»).
А, крім того, він впрова-
джує її до приватного і ро-
динного життя намість поль-
ської і тим виробив її право
горожанства.
...Шашкевич не тільки
писав, але й видавав, і то
альманахи, збірні твори, які
до пропаганди й заінтересо-
ваний книжкою якраз на-
даються. Шашкевич зав’я-
зував кружки, в яких това-
риші розійшлися і понесли
з собою ідеї на село, між
народ...
В (18) 48-м р. зійшов
Маркіянів посів. Живіші
люди чули на собі його
вплив. (Ти зажег єси вогонь
в моїй груді, котрий лише
гробова персть загасити воз-
може! — писав про нього Козанович) *. А Головацький і Устия-
нович, а Верещинський і Кобринський і багато інших! Закладні
збори Головної руської ради, відбуті 2.У.1848, почалися відчитан-
ням вірша в честь Шашкевича і поклоном його пам’яті, але той
вірш Устияновича був перший раз друкований ще 1843 р.557 по-
польськи і Маркіянові други через тих 6 років, які ділять дату
його смерті від «весни руського народу», свідомо продовжали
Маркіянові почини. Про Головацького тільки те саме можна ска-
зати, а «Вінок» — се ж продовження «Русалки». Шашкевич не
жив, але жило його діло. А що й пізніше на ціле покоління мав
він вплив — своєю «Читанкою» — гляди про се в споминах Верх-
ратського («Руслан», 29 ч[исла] с[ього] р[оку]) **. Не без зна-
чення було й се, що аж в [18] 48-м р. появилася на світ сконфіско-
вана свого часу «Русалка»...
Відомо, що писання Шашкевича поліція сконфіскувала, його
самого стали переслідувати, не дали плати з каси, він у нужді і
* Див. док. № 181.
** Див. док. № 248.
в слабості помер у 32-м році життя... А, проте, він справді був
будителем нового життя на Галицькій Україні...
Вся його роля в історії, його коротке життя — одна безпере-
ривна служба святій ідеї аж надто явно показує, що Шашкевич
не був буденною появою, не був звичайним з’їдачем хліба, але
в нім тліла іскра божа, він був героєм і пророком...
Шашкевич був наскрізь поступовий чоловік. Він як щирий
демократ хотів опертися на народі, який вважав одинокою під-
ставою, що на ній будувати можна...
Шашкевич був і лишиться поетом і то національним. Він був
і лишиться для незасліплених людей реформатором. Від нього
починається літературне відродження. Правда, не політичне, але
на жаль і найближчі часи не принесли політичних ідеалів, не
всюди серед нас вони ще й нині ясні. Не Шашкевич тому винен.
Своєю працею він, даючи підвалини до національної свідомості,
приспішив і скристалізування політичних ідей української су-
спільності...
Діло (Львів).— 10 мая (27 цвітня) 1913 р.—№ 102.
№ 253
1913 р,— З КНИГИ І. Я. ФРАНКА «ПАНЩИНА ТА П СКАСУВАННЯ
В 1848 р. В ГАЛИЧИНІ» ПРО АНТИКРІПОСНИЦЬКУ СПРЯМОВАНІСТЬ
ТВОРЧОСТІ М. С. ШАШКЕВИЧА
...Про життя та писання Маркіяна Шашкевича писано вже до-
сить багато, то я й не буду розповідати ширше ані про нього, ані
про його товаришів, та скажу тільки дещо найважніше. Всі ті,
хто знав особисто Шашкевича і пам’ятав ті часи, коли появилися
його писання — чи то друком, чи в відписах,— стверджують згід-
но, що вони робили дуже велике враження, були немов блискавка
серед темної ночі. Ми, нині читаючи немногі Шашкевичеві писан-
ня, не дуже розуміємо той запал, із яким говорять про них того-
часні русини. Але треба взяти на увагу тодішні відносини, то
побачимо, що Шашкевич обік гарної людової мови, щирого та
сердечного тону, мав у своїх писаннях іще щось, чим мусив подо-
батися і чого не було у жодного з його товаришів. Він мав від-
вагу й дар висловити досить виразно, а бодай для тогочасних
прибитих русинів досить зрозуміло все те, що їх боліло, чого вони
бажали і чого надіялися. Він знав ту тугу, ту зневіру, яка тоді
мусила нападати кожного русина і чорною хмарою застелювати
перед ним небо, і він проклинав її:
«Вчора вечір чорна хмара
Мені говорила:
«Чудуєшся, побратиме,
Де ся доля діла.
Твоя доля —то я була,
Я тя не минаю;
<2^7
Вкривалам тя чорнов мраков,
І тепер вкриваю.
І над гробом твоїм мраки
Ще мої повиснуть».
От надія! Таку долю
Най то громи тріснуть!»
Та він не гнувся під вагою тої долі. Він чув гордим, гарячим
серцем те, що писав у листі до свого друга М. Козановича:
«Відкинь той камінь, що Ти серце тисне!
Дозволь в той сумний тип
Най свободоньки сонечко заблисне —
Ти не неволі син!»
І се не було в нього пусте слово. Він відчував, відки плила
неволя цілого руського народу в Галичині, і різко вказав се у
двох своїх творах. Простий народ стогнав під ярмом панщини —
і Шашкевич у своїм оповіданні «Олена» показує нам ось яку річ.
Багатий господар справляє весілля. Свахи саджають у піч коро-
вай, молодіж танцює, аж ось приходить дружба Василь, зажуре-
ний, і оповідає батькові молодої, що він із Семеном був у Добров-
ничах у пана старостича просити ного на весілля. Старостич ізра-
зу нахмарився, потім удавав веселого, обдарував Семена і обіцяв
бути на весіллі, але коли оба парубки вийшли з двора, він закли-
кав Семена до себе, а Василь вернув сам. Ми не знаємо, що там
говорив старостич із Семеном, але, мабуть, щось не дуже приєм-
не, бо Семен, вирвавшися з двора, вже не вертав до своєї моло-
дої, але побіг у поблизький ліс до опришків. Опришки під прово-
дом Медведюка та Бойчука лагодяться напасти на замок пана
старостича, та довідавшіїся, що сей вибирається на Семенове ве-
сілля, діляться на дві купи: одна нападає на замок, грабить і
підпалює його, а друга з ватажком засідає в ліску на пана ста-
ростича. Сей не дармо їздив на весілля. Він ухопив молоду і влас-
не вертав із нею, коли опришки напали його, відібрали Олену,
а самого вбили. Шашкевич оповідає, очевидно, про старі польські
часи. Розбійник Бойчук був дійсно і нападав на панів та різав
їх немилосердно коло 1750 року. Але, читаючи Шашкевичеве опо-
відання, люди перед 1848 роком дуже добре мусили розуміти,
що й на їх очах діється не одно подібне, бо ані панська самоволя
та збиткування над людьми, ані розбійницькі напади не минулися,
ще були й за часів Шашкевича.
Коли простого, темного селянина тисла панщина і він тікав
від неї в крайнім разі в опришки, то освічений, свідомий русин
бачив над собою загрозу спольщення...
В Шашкевичевих словах тодішні русини віднаходили свою на-
дію, свою силу, свою людську та народну гідність, і для того він
був такий милий для них.
Та такі русини, що в тих часах так, як Шашкевич, вибігали
думкою в світ свободи і думали про розірвання кайданів, були
як люди, що б’ються головою об мур в’язниці. Всі на них гляділи
косо: і шляхта, й уряд, і своя зверхність. Усі боялися клопотів
358
і старалися придушити таких людей. Шашкевич, набідувавшися в
школах, швидко вмер бідним сільським попом...
Франкб І. Панщина та її скасування...— Львів, 1913.—С. 228—231, 233—234; Його ж. Зібран-
ня творів: В 50 т.—Т. 47.—С. 112—115.
№ 254
1915 р.— ІЗ СТАТТІ М. ВОЗНЯКА558 «ЕПІЗОДИ КУЛЬТУРНИХ ЗНОСИН
ГАЛИЦЬКОЇ І РОСІЙСЬКОЇ УКРАЇНИ В 1-й ПОЛОВ[ИНІ] XIX в.
«ПРО СТИМУЛЮЮЧИЙ ВПЛИВ ЛІТЕРАТУРИ НАДДНІПРЯНСЬКОЇ
УКРАЇНИ НА ДІЯЛЬНІСТЬ М. ШАШКЕВИЧА ТА ЙОГО ПОСЛІДОВНИКІВ
...Про новий напрям української літератури, про відродження
на основі дотеперішніх даних можна говорити щойно від часу
Шашкевича, якому «Енеїда» Котляревського та перший збірник,
народних пісень Максимовича визначили дорогу його прагнень.
Історичне значення Шашкевича в тім, що він не обмежив праві
української народної мови самою белетристикою, але й ввів її в'
популярні писання і наукові, в шкільні підручники та приватне
та громадське життя. Одначе, це історичне значення без реально-
го прикладу навряд чи був би осягнув; правдоподібніше, був би
заглибився у народну творчість, граматичні студії й оборону прав
греко-католицької церкви.
Засновані Шашкевичем літературно-наукові альманахи, ця не-
обхідність будь-якого народу без власної преси, викликали благо-
родне бажання не залишити галицької України дуже далеко
позаду не тільки інших слов’янських народів, але передусім закор-
донних братів. За прикладом українських книжок з Росії, напи-
саних народною мовою, старалися укладачі альманахів і письмен-
ники, що в них брали участь, писати найліпшою народною мовою,
наскільки дозволяло їм знання її. Деколи були навіть випадки
зближення мови писань у галицьких українців до мови літератур-
ної російських українців, приміром] приповідки Ількевича," які
видав Яків Головацький у 1841 р. з м’яким закінченням третьої
особи однини та множини, свою граматику української мови з
1849 р. опер переважно на говорах російської України та зблизив
її до літературної мови українських письменників у Росії.
Можна жалкувати тільки, що роздобування української книж-
ки в Росії не відповідало ніколи в ніякій мірі попитові її, що
не всі українські видання в Росії діставалися вчасно в руки га-
лицьких українців, а деякі, як перший «Кобзар» Шевченка та
перше видання «Гайдамаків», правдоподібно найменше до поло-
вини 40-[х] рр. не були відомі галицьким українцям. Звідти так
мало розуміння Шевченкової музи.
Чим була російська Україна для галицької, показує і 1848,
і 1849 р. «Головна руська рада», перше просвітнє товариство «Га-
лицько-руська матиця», політичний часопис «Зоря . Галицька» —
все то працювало під гаслом спільності галицьких і російських
українців.
359
М. Возняк.
Численність українського
народу була одним з най-
важливіших аргументів при
запереченні польських пре-
тензій. Хвилями одухотво-
рення й піднесення були
згадки про нову українську
літературу в Росії, про істо-
рію України, про широкі
границі і багатолюдність
українського велета. І на-
скільки культурно-націо-
нальну єдність галицької й
російської України галицькі
культурні та політичні діячі
українського народу під-
креслювали, під гаслом цієї
єдності розвивали свою
діяльність, настільки можна
говорити про культурне від-
родження галицької Украї-
ни в першій половині XIX в.,
не більше. Поки гомоніли
ці гасла в кінці 40-[х] рр.,
було національне, деколи й
кипуче життя. Перестали
роздаватися гасла, урвала-
ся нитка, що притримувала галицьку галузь з головним пнем, на-
стала мертвота в галицькій Україні і гробовий спокій 50 років...
Філологічний збірник,— 1915.— С, 91—92.
№ 255
1921 р* — 3 КНИГИ М. ВОЗНЯКА «КИРИЛО-МЕФОДІЇВСЬКЕ БРАТСТВО»
ПРО МОТИВИ появи СЕРЕД ПАПЕРІВ М. КОСТОМАРОВА ВІРША
М. УСТИЯНОВИЧА «НАДДНІСТРЯНКА»
...З усяких споминів українських діячів у Галичині в першій
половині XIX ст. знаємо, що в рукописних копіях ходили по руках
вірші Маркіяна Шашкевича, Миколи Устияновича й інші, між ін-
шим і на волинськім пограниччі бувшої Австрії й бувшої Росії.
Одним із таких віршів була й Устияновичева «Наддністрянка».
Гаряче бажання її автора побачити свою батьківщину славною
в крузі щасливих слов’янських народів злилося з таким же гаря-
чим бажанням кирило-мефодіївців. Тут і причина, чому копія
Устияновичевого вірша знайшлася між паперами Костомарова ББ9...
Возняк М. Кирило-Мефодіївське братство.— С. 128.
* Датується за публікацією.
360
Надгробний пам’ятник М. Шашкевичу.
Надгробний пам’ятник Я. Головацькому.
Надгробний пам’ятник І. Вагилевичу.
№ 256
1929 р., травень *. Київ.— ІЗ СТАТТІ П. БАЛИЦЬКОГО «ЕТЮДИ З ІСТОРІЇ
УКРАЇНСЬКОЇ КНИГИ» ПРО ІСТОРІЮ ВИДАННЯ АЛЬМАНАХУ
«РУСАЛКА ДНІСТРОВА»
...В Галичині починається вже і справжнє українське книж-
кове життя. Основоположницею його являється... «Русалка Дні-
строва».
Ще року 1834 Маркіян Шашкевич з товаришами збирався ви-
дати збірник під назвою «Зоря, альманах руський на рік 1834»,
який складався з народних пісень та наукових і літературних тво-
рів молоді. Цензорові не сподобалася чиста народна мова збір-
ника та його правопис: Лякали і деякі, на його погляд, ліберальні
місця. Через те перша в Галичині українська книжка так і не ді-
стала дозволу на друк. Через два роки, поробивши деякі зміни
та додавши нового матеріалу, замість викиненого, Шашкевич з
Головацьким назвали збірник «Русалкою Дністровою» й
за допомогою знайомого серба Юрія Петровича видрукували її
аж у Будапешті. Кошти на видання «Русалки» дав їм Микола
Верещинський, директор школи головної в Коломиї, що був ве-
ликим прихильником ідей Маркіяна Шашкевича.
Одначе, майже весь наклад альманаху був сконфіскований,
як тільки «Русалка» прибула до Львова **. Розповсюдити її
встигли не більше, як із сотню примірників.
Видання «Русалки» не тільки принесло видавцям значні мате-
ріальні збитки, але, накликало на них і великі неприємності полі-
ційні. Все ж найприкрішим для них було те, що свої громадяни
зустріли «Русалку» неприхильно...
Така доля спіткала перше українське видання в Галичині, що
за наших часів являє дорогоцінний раритет...
Хоч Шашкевич і зауважує в передмові, що «Русалка» не при-
брана, але як видання це звертає на себе увагу своєю охайністю,
скромною красою. Через дбайливий, чистий друк її, старанну ко-
ректу скрізь світиться гаряча любов видавців до книжки...
Життя й революція (Київ).— 1929.— № 5.—С. 114—і 16.
№ 257
1930 р., червня 15—3 ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ЗБІР КОШТІВ НА КУПІВЛЮ
ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК ДЛЯ УПОРЯДКУВАННЯ ТЕРИТОРІЇ НАВКОЛО
ПАМ’ЯТНИКА М. ШАШКЕВИЧУ НА БІЛІЙ ГОРІ ПОБЛИЗУ с. ПІДЛИССЯ
Як відомо, в Золочеві існує т[оварист]во ім. М. Шашкеви-
ча560, яке поставило собі завданням ширити культ цього першого
світлоносця Галицької волості, в першу чергу викупити тради-
ційну Білу Гору, де находиться могила нашого «Руслана»561,
з приватних рук та зробити її місцем всенародної прощі. Як
* Дата виходу у світ № 5 журналу «Життя й революція».
** Конфіскату знято аж у 1848 р. (прим, автора).
364
нам доносять, досі одержа-
ло те т[оварист]во з усіх
закутин краю 5663 золо-
тих] 20 гр[ошів], за які ви-
купило вже не цілих 6 мор-
гів Шашкевичевої гори.
Жертви, однак, пливуть пи-
няво, і т[оварист]во відкли-
кується знов до серць гро-
мадян та подає до відома
всіх таке гідне уваги пи-
сьмд:
Ми, радні українці гро-
мади Підлисся, складаємо
по 1 зол[отому] на викупно
Білої Гори і взиваємо всіх
радних — українців нашої
землі, щоби такий податок
на ту ціль зложили та цим
дали свідоцтво єдності і си-
ли українського народа.
Дано і підписано в Під-
лиссі дня 25-го травня 1930
під великим Шашкевичевим
дубом...
[17 підписів]
Неділя (Львів).—15 червня 1930 р.—
№ 23.
Збірка музичних творів С. Людкевича на
слова М. Шашкевича. 1934 р.
№ 258
1937 р„ квітня 11 ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО СВЯТКОВИЙ ВЕЧІР У ЛЬВОВІ
З НАГОДИ СТОЛІТТЯ «РУСАЛКИ ДНІСТРОВОЇ»
Дня 11 квітня відбулось гарне свято в гімназії з українською
мовою навчання у Львові... Для батьків, членів рідні та запроше-
них гостей гімназійна молодь повторила святочний вечір з наго-
ди 100-ліття «Русалки Дністрової». Багата програма цього вечора
була придумана оригінально.
Після гарного вступного слова учня глядачі бачили на світ-
ляних картинах діячів «Руської трійці» та головні моменти, по-
в’язані із життям Маркіяна Шашкевича.
Між слухачами було чимало знавців, а вони щиро сплескува-
ли дівочий і мішаний хор, що відспівали «Цвітку дрібную», «Рі-
ченьку» Головацького та «Осінь» Устияновича. Оркестр виконав
коломийки [В.] Беркоровайного. Найвищу частину вечора взяли
на себе учениці та учні, що декламували поезії творців «Руської
трійці». Всі ці речі — дуже тяжкі, дуже далекі від тих вимог, які
ставлять нині слухачі творам, що їх вибирають на декламацію.
Датується за подією.
365
Зразок меморіальної дошки на честь
століття «Русалки Дністрової». 1937 р.
Вечір не томив, бо мав різ-
номанітну програму, добру
організацію і проходив у жва-
вому темпі без зайвих перерв.
КанадІйський фермер (Вінніпег).— 12 трав-
ня 1937 р — № 19.— С. 10.
№ 259
1937 р., квітень *. [Львів].— З ПО-
ВІДОМЛЕННЯ ПРО ВИХІД У СВІТ
СЦЕНІЧНИХ КАРТИН, ПРИСВЯЧЕ-
НИХ 100-РІЧЧЮ АЛЬМАНАХУ
«РУСАЛКА ДНІСТРОВА»
В. Ковальчук, «Русалка»,
сценічні картини з приводу
100-ліття появи «Русалки Дні-
стрової» (1837—1937) з 7 об-
разками І 2 нотами пісень,
Львів, 1937, накладом Товари-
ства «Просвіта», с. 48, ціна
50 гр[ошів].
Цього року, як відомо, припадає століття від появи книжечки
в Галичині, що від неї почалося наше народне й національне від-
родження. Цією книжечкою була відома «Русалка Дністровая»,
що її зладила й видала в Будапешті 1837 р. «Руська трійця»
(М. Шашкевич, Я. Головацький та Ів. Вагилевич)...
«Русалка» В. Ковальчука подумана й укладена так, що її
може поставити на своїй сцені кожний драматичний читальняний
гурток. Декорація тільки одна, розмови не важкі, дієвих осіб
усього—14 (самі чоловічі ролі!), до співів (за сценою) є надру-
ковані ноти, та найважніше — на кінці книжки додані для режи-
сера зауваги (про одяг, світло й т. д.). Може трохи важче буде
виставити кінцеву сцену, де М. Шашкевичеві, в його захопленні
з приводу виходу «Русалки» ввижається відродження українсько-
го народу. Але, докладно вдумавшись в сценку, можна її добре
виставити й захопити нею зібрану громаду.
Звертаємо увагу на цю місячну книжечку «Просвіти» й гаря-
че поручаємо її нашим драматичним гурткам.
Життя і знання (Львів).— 1937.— № 4.—С. 127.
* Дата виходу у світ № 4 журналу «Життя і знання».
366
Загальний вигляд середньої школи № 34 ім. М. Шашкевича у Львові.
ЗО-ті рр. XX ст.
№ 260
1937 р., червня 9. Львів.—ДОЗВІЛ ЛЬВІВСЬКОГО ВОЄВОДСЬКОГО
УПРАВЛІННЯ НА ВИГОТОВЛЕННЯ НАГРУДНОГО ЗНАЧКА НА ЧЕСТЬ
100-РІЧЧЯ АЛЬМАНАХУ «РУСАЛКА ДНІСТРОВА»
На підставі статті 1, розділу І постанови від 2 жовтня 1935 р.
... і § 2.розпорядження від 15 листопада 1935 р. ... дозволяється
філіалу Товариства «Просвіта» у Львові виготовити і вживати
ювілейний значок у вигляді металевого, золотого кольору, щита,
на якому проглядується кириличними літерами напис «Русалка
Дністровая» і цифри: «1837—1937», а нижче вінок.
Значок може вживатися до кінця 1937 року як пам’ятний знак
для ношення на гвинтику членами філіалу і особами-учасниками
торжеств.
За значок Ювілейний комітет філіалу може брати одноразову
оплату з метою повернення коштів за виготовлення, але не біль-
ше як 20 гр [ошів].
[Підпис нерозбірливий]
Львів, дн[я] 9 червня 1937 р.
Державний архів Львівської області.— Ф. 1, оп. 51, спр. 1217.— Арк. З, Машинописна копія.
Переклад з польської.
367
№ 261
1937 р., травня 9*. [Станіслав].— З ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО СВЯТКОВИЙ
КОНЦЕРТ З НАГОДИ 100-РІЧЧЯ АЛЬМАНАХУ «РУСАЛКА ДНІСТРОВА»
У СТАНІСЛАВІ
Заходом кружка «Рідна ш[кола]» відбувся 9 травня ц[ього]
р [оку] концерт у честь М. Шашкевича, у 100-ліття появи його
«Русалки Дністрової». У концерті взяли участь: станіславський
«Боян» під проводом проф[есора] І. Смолинського, чоловічий хор
«Думка» під проводом Л. Крушельницького та арт[ист] М. Го-
линський 562. Програма хорів, як на святочний концерт, була до-
сить скромна й невибаглива. Станіславський «Боян» виступив з
двома піснями Матюка «Не згасайте, ясні зорі» і «Нещасний»
та кантатою Ярославенка563 «В Маркіянове свято»...
Чоловічий хор «Думка» виконав Стеценкового 564 «Прометея»
і Воробкевича «Зазвенімо». Ті пісні чули ми вже не раз у вико-
нанні цього ж хору, в його давнішньому, кращому складі...
М. Волинський... відспівав ту саму програму, що недавно ви-
конував на Шашкевичівській академії у Львові і з таким самим
успіхом.
Того самого дня перед полуднем відбулася академія в честь
Шашкевича під голим небом, на якій виступили сполучені чоло-
вічі хори довколишніх сіл та оркестра ремісничої молоді «Зоря»...
Українська музика (Львів).— Червень 1937 р.— № 4.— С. 58.
№ 262
1937 р„ грудень **.— З СТАТТІ В. ШУРАТА «ПЕРШІ ГОЛОСИ ПРО
«РУСАЛКУ ДНІСТРОВУ» ПРО РОЛЬ ІДЕЙНОЇ СПАДЩИНИ «РУСЬКОЇ
ТРІЙЦІ» В ПІДГОТОВЦІ СУСПІЛЬНОГО РУХУ В ГАЛИЧИНІ 1848 р.
Коли поет Антін Любич Могильницький (1811—1873 рр.), оспі-
вуючи в «Зорі галицькій» 1850 р. національні заслуги голови Го-
ловної ради Михайла Куземського (1809—1879 рр.), між іншим
радів і тому, що:
«...вже «Русалка», що досі несміла,
В гаях і в горах пред світом ся крила,
Честь принадлежну відбирає нині
В музів святині...»,
то радість його не була тільки його радістю. З ним усі тямущі
українці в тодішній Галичині свідомі були того, що не будь п’ят-
надцять років раніше того ідейного гуртка молоді, який проявив
себе «Русалкою Дністровою», не було б кому станути й до на-
ціональної праці в 1848 р. Конфіскація «Русалки Дністрової» не
вбила духа, який сплодив її. Цей дух, наче з кременем зударив-
шись, тим сильніше блиснув навкруги, освітлюючи темряву.
А могли спричинитися до того, і, певно, спричинилися, також ті
* Датується за подією.
** Дата виходу у світ № 12 журналу «Життя і знання».
368
голоси, що після появи «Ру-
салки Дністрової» далися про
неї чути, дарма що було їх
небагато...
Життя і знання (Львів),— 1937.— № 12.—
С. 341; Щурат В. Г, Вибрані праці з істо-
рії літератури.—С. 136.
№ 263
1940 р., грудень. [Ленінград].— ІЗ
СТАТТІ І. ПРОСЯНИКА «ЛІТЕРА-
ТУРА ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ І ПІВ-
НІЧНОЇ БУКОВИНИ» ПРО МІСЦЕ
ТВОРЧОСТІ МАРКІЯНА ШАШКЕ-
ВИЧА І АЛЬМАНАХУ «РУСАЛКА
ДНІСТРОВА» В ГРОМАДСЬКО-
КУЛЬТУРНОМУ ЖИТТІ ЗАХІДНО-
УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ.
Пам’ятник М. Шашкевичу у Канаді.
...Рождение новой западно-
украинской литературьі связа-
но с именами трех знтузиас-
тов — студентов львовской се-
минарии, так назьіваемой «Русской троицьі» — Маркиана Шашке-
вича, Якова Головацкого и Йвана Вагилевича. После цензурного
запрещения двух подготовленньїх ими сборников «Сьін Руси» и
«Заря» им все же удалось в 1837 году издать в Будапеште сбор-
ник «Русалка Днестровая».
Но и зтот сборник бьіл конфискован и вновь появился только
спустя одиннадцать лет. Издателей привлекли к ответственности.
Львовскому митрополиту Левицкому показался весьма подозри-
тельньїм псевдоним Шашкевича — «Руслан». Митрополит усмот-
релв нем внражение симпатин к России.
«Русалка Днестровая» бьіла своеобразньїм литературньїм ма-
нифестом, возвестившим не только о рождении западноукраинской
литературьі, но и о ее стремлениях и ориентации.
В «Русалке Днестровой» наряду с оригинальньїми стихотворе-
ниями, переводами из славянских язьїков представленні замеча-
тельньїе образцьі народного творчества.
С народного творчества началось возрождение литературьі За-
падной Украиньї. К его истокам обращались Шашкевич, Федько-
вич, Франко, Кобьілянская и др. Подневольньїй украинский народ,
испьітавший гнет турецкий, польский, австро-венгерский, отразил
свои чаяння в думах и песнях, исполненньїх несокрушимой верм
в светлое будущее.
В народних думах прославлялись герой, поднимавшие освобо-
дительное знамя борьбьі против извечньїх врагов, имена Богдана
Хмельницкого, Перебьшноса, Палея, Кармелюка, Довбуша, Кобьі-
лицьі, Гаркуши и др.
Беспредельная любовь к своей родиме и безграничная нена-
висть к ее врагам — лейтмотив фольклора Западвой Украиньї, дум
и песен, напечатанннх в «Русалке».
В думе «Ой поїхав Романонько до Сучави на ярмарок» за-
печатлено чувство глубокого патриотизма. Крестьянин Роман
встречается на ярмарке с турком. Последний, узвав, что у Рома-
на єсть сестра Елева, предлагает ему обмевять ее ва лошадь.
После векоторого раздумья Роман соглашается на обмев. Крестья-
нив сообщает сестре, что ждет гостей, приказьівает ей убрать
светлицу и вадеть праздничньїе наряди. В поле показались всад-
вики. На вопрос сестрьі, кто зти люди, Роман раскрьівает ей прав-
ду. Елева ковчает самоубийством. Последвие слова умирающей
обращенн к родине.
Благородвьім патриотизмом проиикнута и вторая дума, рас-
сказьівающая о встрече в турецкой веволе матери и дочери. На
предложевие дочери остаться в неволе мать отвечает: «Лучше в
родвом краю в горе жить, чем у хавов утопать в роскоіпи».
Любовью к отчизне проникнути думн о славвом вожаке угне-
тенньїх гуцулов Довбуше, о мужественном Морозенко, в пред-
смертньїй час посьілающем сьшовий поклон родине. В сборнике
представлень! также бьітовьіе и обрядовьіе песни...
Наиболее талантливьім представителем «Русской троицьі» бьіл
Маркиан Шашкевич (1811—1843).
В истории западпоукраинской литературн упрочилось заслу-
женвое определевие его роли — «предтечи славьі и пророка чес-
ти»...
Он вьіступает ревностньїм поборником национального возро-
ждения Западвой Украиньї, ее культури и литературн. Но пере-
песеннне вевзгодьі надорвали его здоровье и рано свели талантли-
вого писателя в могилу.
Литература славянских народов — Шафарик, Коллар, Карад-
жич, восточвоукраинская — Котляревский, Квитка-Основьяненко,
народнеє творчество — явились основним стимулом в развитии
освободительннх идей Шашкевича. Пробудить народнеє сознание,
указать пути к возрождению угветенвой рбДиньї — вот смисл жиз-
ни Шашкевича. Еще во вступительном слове к первому сборнику
«Сип Руси» Шашкевич обращаетея с признвом к молодому ио-
колевию:
«Дайте руки, юні други
Серце к серцю най припаде,
Ум охота най засяде,
Най іцезають тяжкі туги,
Разом, разом! Хто сил має,
Гонім з Русі мраки тьмаві,
Зависть най нас не спиняє
Разом к світу, другії жваві!»...
Шашкевич создал в своих произведениях образи героев, дви-
жимнх благородной идеей защитьі родини от піляхетской Поль?
370
ши, героев, мужественно защищавших свой народ, его поруган-
ную честь и попранную свободу. -Он воскрешает в народной нами-
ти героические подвиги Богдана Хмельницкого против извечного
врага — панской Польши.
Исторические собьітия 1139 года, ознаменованньїе победой над
польским королем Болеславом Кривоустом, с особой силой звучат
через восемь веков, когда мощной поступью Красной Армии осво-
божден народ Западвой Украиньї.
«Радість, радість, галичане!
Не загостить більше враг.
Гремн, Дністре, греми, Сяне,—
Не прнскоче вовком лях...»
«Болеслав Кривоустий під Галичем»...
Звезда (Ленінград)1940.— № 12.— С. 159—160.
№ 264
1940 р., грудень *. Львів.— ІЗ СТАТТІ Ф. КОЛЕССИ 665 «КІЛЬКА СЛІВ
ПРО ФОЛЬКЛОР ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ» ПРО ВНЕСОК «РУСЬКОЇ
ТРІЙНІ» У ЗБИРАННЯ НАРОДНИХ ПІСЕНЬ ТА IX ПУБЛІКАЦІЮ
У «РУСАЛЦІ ДНІСТРОВІЙ»
...Систематичне записування й видання творів української усної
словесності в Галичині почалося ще в 1830 рр. відомою трійкою:
М. Шашкевичем, Я. Головацьким, І. Вагилевичем; отже, незаба-
ром після виходу в світ першого Максимовичевого збірника укра-
їнських народних пісень із Придніпрянщини (1827 р.). І перша
книжка, що знаменувала відродження української літератури в
Галичині, «Русалка Дністровая» з 1837 р., містить значну збірку
народних пісень. Та величезний пісенний матеріал, який Я. Голо-
вацький зібрав ще замолоду, щойно в 1860 рр. друкується части-
нами в московських «Чтениях», а в цілості появляється в 1878 р. в
монументальному 4-томному збірнику «Народньїе песни Галицкой
и Угорской Руси», куди ввійшли й попередні галицькі збірники...
Література і мистецтво (Львів).— 1940.—№ 4.— С. 37.
№ 265
1950 р., березень **.— З ПЕРЕДМОВИ О. БІЛЕЦЬКОГО 566 ДО
ФОТОТИПІЧНОГО ВИДАННЯ «РУСАЛКИ ДНІСТРОВОЇ» ПРО СУСПІЛЬНЕ
й ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНЕ ЗНАЧЕННЯ АЛЬМАНАХУ
...«Досвітньою зіронькою» назвав колись славного учасника й
ініціатора цієї маленької книжки — Маркіяна Шашкевича — один
з його сучасників. Образ цей можна прикласти і до самої книжки.
. * Датується за публікацією. Дата виходу жури. «Література і мистецтво»
X» 4 припадає на грудень.
** Див. док. № 288.
371
Скромні її розміри. На перший погляд нічого революційного на-
чебто й нема в її змісті. А тим часом вона — документ великого
суспільного й історико-літературного значення.
Ця книжка була в свій час першою чітко розпізнаваною віхою
довгого й тяжкого шляху, пройденого народом теперішніх захід-
них земель України до того, коли він, віками відірваний від єдино-
кровних братів, що жили за Дністром, в Росії, возз’єднався з ни-
ми в складі єдиної Української Радянської Соціалістичної Рес-
публіки.
Багато страждань перетерпіло і довго боролось проти натиску
іноземців, проти своїх і чужих експлуататорів трудяще населення
західних українських земель -— раніш ніж здобуло можливість
вільно і щасливо жити в братній сім’ї народів великого Радян-
ського Союзу.
Справа возз’єднання підготовлялась протягом багатьох років
кращими синами українського народу. Свою частку внесли в неї
і співробітники «Русалки» — троє молодих друзів, троє ентузіастів
народної мови, народної поезії, героїчних переказів далекого ми-
нулого, що відбились у ній, троє людей, яких, незважаючи на
різницю в поглядах, що згодом виявилася, об’єднувала в молоді
роки гаряча любов до свого народу...
Читач наших днів, розкриваючи «Русалку Дністрову», вік якої
вже становить більш ніж століття, буде немало здивований її гір-
кою долею в момент народження. На перший погляд збірка може
видатися просто невинним і зворушливим виявленням любові до
«народності» і «народної старовини». Але історико-літературний
факт, як і всяке явище суспільності, розкривається перед нами у
всій повноті свого значення тільки тоді, коли він поставлений у
певні історичні рамки.
І ось у цих рамках скромна «Русалочка з-над Дністра», яку
Шашкевич у передмові називає «неприбраною, в наряді, який від
природи і простодушного, і добросердечного народа свойого вона
одержала»,— виглядає інакше.
І прогресивним, і сміливим для того часу було свідоме став-
лення упорядників до мови і орфографії: «Пиши, як чуєш, а чи-
тай, як видиш».
Перелік українських книг — збірок фольклору, творів Котля-
ревського, Квітки, Гребінки, Гулака-Артемовського з вельми пози-
тивною їх оцінкою («хороші і ціловажні діла», «здорові повно-
сильні рістки») — хіба не був певним викликом тим ворогам укра-
їнської народної мови, які забороняли «Марусю» Квітки за
«незрозумілі слова», що ніби трапляються в ній?
В кінці передмови упорядників названий ряд імен — Миколи
Верещинського, Мирослава Ількевича, Православа Коубека, Івана
Білинського, Маркела Кульчицького [Михайла] Мінчакевича,
яким видавці висловлюють подяку. Перший з поіменованих забез-
печив грошовими засобами видання «Русалки». Ількевич, Білин-
ський, Кульчицький і Мінчакевич передали видавцям збірки
тексти записаних ними і добутих із старих рукописів народних
372
пісень. Правом ав Ковбек
[Коубек] передав Шашке-
вичу грамоту старости Зуде-
чівського 1424 року — доку-
мент, цікавий для історії
української мови. Таким чи-
ном, виявилося, що у «Русь-
кої трійці» були прихильни-
ки і однодумці. Значить,
рух, який здавався небез-
печним і мракобісам укра-
їнського походження, і офі-
ціальній владі, дійсно набув
розмірів набагато ширших,
ніж це можна було подума-
ти на перший погляд.
За передмовою, яку за-
раз можна розглядати як
свого роду «маніфест» від-
родження української літе-
ратури в межах Галичини,
в збірці йдуть публікації
народних пісень (дум і об-
рядових пісень — «гаївок»,
тобто весняних танкових пі-
сень, і «ладкань»—пісень О. Білецький.
весільних) з передмовою
Вагилевича. Наступний розділ — «Складання», тобто оригінальні
твори М. Шашкевича, Я. Головацького та І. Вагилевича. Далі
йдуть переклади сербських народних пісень (із збірки Бука Ка-
раджича) і уривків з чеського «Краледвірського рукопису». Вірне
чуття Шашкевича примусило його вибрати з цього фальшивого
пам’ятника для перекладу ліричні пісні, що ближче за все стоять
до справжньої чеської народної творчості. Останній розділ, «Ста-
рина», крім вступної замітки, складається з трьох пісень, добутих
із старовинного рукопису, згаданої вище грамоти початку XV сто-
ліття, короткого опису слов’янських і «руських» рукописів, що
знаходилися в бібліотеці монастиря св. Василія Великого у Львові,
і невеликої рецензії на видання Й. Лозинського «Руське весілля».
Вже у вступі І. Вагилевича до текстів народних пісень ствер-
джується древність «руського народу», його національна гідність
засвідчена і пам’ятками матеріальної культури, і багатством на-
родної творчості. Озираючись назад, автор згадує Київську Русь,
пишноту її древньої столиці, древніх співців-боянів, які «пускали
по десять соколів на стадо лебедів» (одна із згадок про «Слово о
полку Ігоревім»,— сліди захоплення цією поемою ми зустрінемо в
збірці неодноразово), а потім татарську навалу і її сумні наслідки
для життя народу. В числі їх вказується й ренегатство, денаціона-
373
лізація тих, хто перекинувся в табір переможців, відрікся від рід-
ного народу і разом із ворогом почав кувати на нього кайдани...
Ясно, що згадуючи про далеке минуле, автор натякає і на су-
часну упорядникам збірки галицьку дійсність, де зрада інтелігент-
ської верхівки народним інтересам була, на жаль, частим явищем.
Таким самим докором сучасності звучить і передмова Шашке-
вича до історичних пісень, вміщених у збірці під заголовком «Ста-
рина». Для Шашкевича ці пісні й опубліковані вслід за ними
історичні документи зовсім не предмет археологічного інтересу або
звичайної любові до науки. Так, вони «зеркало, як вода чистоє,
в котрім незмущепноє являється липе столітей», але, крім того,
вони — свідоцтво слави минулих і теперішніх років «всього наро-
ду», і ось саме таке ставлення до них Шашкевич хотів би прище-
пити читачеві. «Чуже» їх цікавить, невже ж рідне не знайде до-
ступу до їх серця, не примусить його забитися почуттям націо-
нальної гордості?
Так, вникаючи в зміст збірки, ми починаємо розуміти, що саме
в ній дозволило згодом Івану Франкові назвати факт видання
«Русалки» «явищем наскрізь революційним». Дійсно, книжка, що
більш ніж наполовину складається з публікацій фольклору, що
має на титульній сторінці підзаголовок (не зовсім відповідний
змістові) «КиНіепібсйе Уоікзііебег» («Руські народні пісні»),
була бойовим виступом в оборону прав українського народу.
Це, швидше інстинктом, ніж розумом, збагнули цензори і згадува-
ні вище «критики». І, незважаючи на всю свою тупість і обмеже-
ність, зрозуміли вірно.
Не вдаючись у детальний аналіз фольклорної частини збірки,
відзначимо наявність в ній пісень, що набули широкої популяр-
ності по всій Україні (і Західній, і Східній), а часто дожили в
народі майже до нашого часу. Така, наприклад, пісня про Моро-
зенка (сподвижника Хмельницького у війні з польською шляхтою,
товариша Кривоноса), який залишив про себе пам’ять як про при-
хильника простого люду. Не менш популярні із зібраних у першо-
му відділі пісні про брата (Романа), що продає сестру (Олену)
туркам, або пісня про Івана Коновченка та його матір, або, на-
решті, пісня про Довбуша, ватажка галицьких опришків, згодом
ще раз записана Іваном Франком, включена також у відомий
«Збірник українських пісень» М. Лисенка. Увага до зразків народ-
ної творчості, вступні нотатки до них І. Вагилевича і М. Шашке-
вича не могли не навести читача на думку, згодом висловлену у
відомих віршах Шевченка:
«Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине:
От де, люди, наша слава.
Слава України!»
Один письменник (Ілля Кокорудз 567, згадуючи п’ятдесяти-
річчя виходу з друку «Русалки Дністрової», справедливо писав,
що публікація народних пісень у збірці викликана була переко-
нанням, що «лише той поет може порушати цілими масами, може
374
вказувати дорогу і будити народ до світла і науки, може бути
правдиво народним поетом, що -заговорить і заспіває власним язи-
ком народним, що зуміє відчитати з пісень тайни творчості народ-
ного духа». Маркіян Шашкевич був глибоко пройнятий цим пере-
конанням. Про це свідчить і його пізніший вірш «Побратимові,
посилаючи йому пісні, українські». Він звернений до М. Устияно-
вича, поета, сучасника Шашкевича. Народна пісня, каже тут Мар-
кіян, літає по просторах від Дніпра до Дністра, летить під небо,
до сонця, повисне малим сонечком біля великого і буде всьому
світові оповідати про руську славу.
З того часу, як видана була «Русалка Дністрова», репертуар
записаних українських пісень безмірно розрісся. Українська літе-
ратура виросла в одну з великих літератур слов’янства. Але й те-
пер, читаючи збірку Шашкевича, Головацького і Вагилевича,
ми розуміємо, в чому полягала сила її упорядників.
Сила їх була, по-перше, в мові — не книжній, не штучній,
а народній. Сила їх була в тому, що в країні, де народ ще знема-
гав під феодальним ярмом, троє його представників, молоді енту-
зіасти, пропагували ідею людської гідності селянських мас, ідею
їх права на громадянську рівність. І ще в тому, що крізь сумні,
жалібні ноти їх оригінальних творів не раз прориваються мотиви
віри в майбутнє, мотиви оптимістичні, кінець кінцем, пануючі
над усім іншим.
Оригінальній творчості упорядників збірки в ній приділено
порівняно скромне місце. Якщо не рахувати передмов, вона пред-
ставлена шістьма віршами М. Шашкевича і одною його «казкою»
в прозі, двома баладами І. Вагилевича і віршем Якова Головаць-
кого. Найбільш «програмні» вірші — М. Шашкевича. Про один з
них — «Згадку» — вже йшла мова. Але значення «Згадки» не ли-
ше в романтичнім протиставленні славного минулого слов’ян їх
сумному тогочасному становищу, але й у звеличенні слов’янства,
у ствердженні його права на місце в історії серед інших народів.
Згадаємо, як Гегель незадовго до цього проповідував, що слов’я-
ни, які ще ніяк не заявили про себе в області «духа», взагалі не
стали ще «історичним» народом. А в Шашкевича ми знаходимо
не тільки ствердження славного історичного минулого, а й дещо
більше — ствердження, що це минуле є набуток слов’янського
народу, нерозривно зв’язаного з іншими слов’янськими народами:
русини — брати народу, що живе від Дунаю до Волги; він споді-
вається, що його ліричний порив долетить і до тих, далеких:
«Із русина щирой груди
В побратимий летить край.
Побратимі де суть люди
поза Волгу, за Дунай!»
Звичайно, це було нове і неприйнятне для всіх згаданих вище
левицьких, які вважали такі висловлювання «державно небезпеч-
ними». Для них неприйнятна була і орієнтація молодих поетів на
народну творчість. А орієнтація ця виявилася не тільки в стилі-
стиці, що широко використала пісенні епітети, паралелізми, всю
375
пісенну символіку, але взагалі в очевидному намірі авторів набли-
зитися до фольклору, створювати пісні, які самі могли б стати
народними піснями.
Про страждання рідного народу збірка не говорить прямо.
Але в ній вміщено «казку» Маркіяна Шашкевича «Олена» — один
з ранніх зразків української прози. Прославляючи народних за-
ступників опришків, вона разом з тим досить ясно показує і воро-
гів народу — поміщиків. Парубок Семен одружується з Оленою і
запрошує на своє весілля молодого пана. Щастя люблячих мог-
ло б зруйнуватися, коли б мерзенний задум пана вкрасти Олену
здійснився; та в справу втручається ватажок опришків Медведюк.
Частина опришків нападає на панський замок, а з другою части-
ною Медведюк приходить до Семена, але залишитися на весіллі
відмовляється: «У вас перше п’ють, а потім танцюють, в нас навід-
ворот (навпаки), перше танцюють, а потому п’ють.
— Хлопці! На коні та до наших! — кликнув ватажок — та й
щезли».
Знаючи, як галицькі власті ставилися до опришків, що про-
довжували залишатися реальною небезпекою пануючого ладу,
знаючи, що в 30-х роках поміщики залишалися повновладними і
свавільними господарями у всій державі, ми не можемо не під-
креслити безстрашності, сміливості автора «Олени».
Творчість Шашкевича ми недаремно відносимо до «активного
романтизму». Характеристика цієї творчості в цілому, як і харак-
теристика діяльності його товаришів, не входять у завдання нашої
статті. Маркіян Шашкевич помер у 32 роки, зломлений матеріаль-
ними нестатками і хворобою. Він не встиг висловитися і наполо-
вину, навіть у тих віршах і статтях оригінальних і перекладних,
які були опубліковані після його смерті. Його товариші: І. Ваги-
левич і Я- Головацький, залишили після себе сліди більше в галу-
зі науки, ніж у поезії. Творчість двох останніх зараз відійшла в
архів історії літератури, і читають їх переважно спеціалісти.
Але «Русалка Дністрова» — перша заявка народу Західної
України про своє існування, про свою національну гідність,— за-
лишилася безсмертною всупереч злій волі тих, хто намагався її
умертвити. Вона стала одним з ранніх провісників великого дня —
17 вересня 1939 року, дня возз’єднання Західної України з вели-
кою єдиноправною Радянською Україною в єдиній сім’ї Союзу
Радянських Соціалістичних Республік! Ця скромна книжка — под-
виг, про який не забуває український народ.
Русалка Дністрова (Фотокопія з видання 1837 р.).— К-, >972.— С. 3—-31.
376
№ 266
1953 р.* — ІЗ СТАТТІ М. ВОЗНЯКА «ІСТОРИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ
МАРКІЯНА ШАШКЕВИЧА» ПРО ІДЕЙНУ СПРЯМОВАНІСТЬ ТА
НОВАТОРСЬКІ РИСИ ТВОРЧОСТІ ВИДАВЦЯ «РУСАЛКИ ДНІСТРОВОЇ»
...Великою заслугою Маркіяна Шашкевича е його палкий за-
клик до єднання з братнім російським народом та з південно-сло-
в’янськими народами, що терпіли від турецьких поневолювачів...
Ніякі кордони і рогатки царського і австрійського урядів не
могли розірвати культурних зв’язків українського населення Га-
личини з Наддніпрянською Україною і з великим російським на-
родом.
Пересилаючи своєму приятелеві Миколі Устияновичеві «пісні
українські», себто наддніпрянські книги, Шашкевич написав вірш
«Побратимові» з початком:
«От так, Николаю, вкраїнські вірлята
І веселять душу, й серце зігрівають».
Шашкевич вірить, що прийде скоро час, коли українська пісня
лунатиме від Дністра до Дніпра і буде «о руській славі скрізь
світу казати»...
Значення Маркіяна Шашкевича не тільки в його літературній
спадщині, але ще більше в історичній ролі його виступу. Він
скрізь виступав як новатор, скрізь рвав консервативні традиції
(церковшину, книжну мову, псевдокласику тощо). Панівні класи
ставилися до пригнобленого панщиною селянства з погордою,
кривдили його, держали в темноті, а Шашкевич і сам поставився
з симпатією і любов’ю до покріпаченого селянства, і звертав сим-
патії і любов своїх товаришів до нього. Відвернувшися від живих
питань сучасності й народу, більшість з тодішніх освічених верств
цікавилась щонайбільше мертвою схоластикою і віджилими ідея-
ми, а Шашкевич звернувся до народу, старався пізнати його по-
треби й думки, думав про його освіту; працю для народу він по-
ставив метою свого життя. Освічені представники панівного кла-
су писали або мертвими мовами — церковнослов’янською і латин-
ською, або мовами панівних націй •— польською і німецькою,
а Шашкевич замінив названі мови живою мовою, мовою галиць-
кого селянина, стараючись зробити її мовою літератури, науки,
школи й громадського життя. До того ж традиційну кирилицю він
замінив гражданкою, запроваджуючи одночасно радикальний фо-
нетичний правопис...
Возняк М. Історичне значення діяльності Маркіяна Шашкевича,— С. 122—1.26.
* Датується за публікацією.
377
№ 267
1956 р., травень З ДОПОВІДІ И. ГРОЗЄНЧИКА, Ф. ГОНДОРА,
В. ЖІДЛЩЬКОГО, М. МОЛЬНАРА І М. НЕВРЛІ НА КОНФЕРЕНЦІЇ
СЛОВАЦЬКОЇ АКАДЕМІЇ НАУК, ПРИСВЯЧЕНІЙ ЧЕХОСЛОВАЦЬКО-
УКРАЇНСЬКИМ ЗВ’ЯЗКАМ, ПРО ВЗАЄМИНИ ДІЯЧІВ ЧЕСЬКОГО
НАЦІОНАЛЬНОГО ВІДРОДЖЕННЯ З «РУСЬКОЮ ТРІЙЦЕЮ»
...Через те, що Чехія і Словаччина були економічно і куль-
турно більш розвиненими, чехословацько-українські зв’язки того
періоду характеризувались порівняно більшим впливом нашого
відродження на розвиток руху за національне відродження на
Україні. Вже та обставина, що наша країна і Західна Україна
входили до складу однієї держави і були відділені від Східної
України міцно замкненим російсько-австрійським кордоном, при-
зводило до того, що вплив цей найбільш інтенсивно проявлявся у
західній частині України, в Галичині. Наше відродження відігра-
вало тут роль прямо інспіруючої сили. Галицькі українці вбачали
в ньому приклад і взірець для своїх власних прагнень. Особливо
великі заслуги в справі зближення нашого і галицького відро-
дження належать деяким чеським культурним діячам, що певний
час діяли в Галичині, таким як Карел Зап, $н Православ Коубек,
Франтішек Яхим, Карел Піхлер та Інші. За їх посередництвом був
встановлений тісний зв’язок між нашими будителями та відомою
«Руською трійцею» — Шашкевичем, Головацьким І Вагилевичем.
Два останні своїми статтями, вміщеними в «Часопіс ческего музеа»
(«Сазоріз СезкеЬо тизешп»), сприяли вивченню в нас української
проблематики. У зв’язку з цим слід відмітити, що «Часопіс ческего
музеа» мав велике значення для галицького відродження: він був
майже єдиним періодичним органом, що з’єднував галицьких
українців з іншим слов’янським світом І де галицькі українці
мали можливість публікувати свої праці...
З історії чехословацько-українських зв’язків.— С. 23.
№ 268
1956 р. Львів.— ІЗ СПОГАДІВ І. СВЄНЦІЦЬКОГО 588 ПРО ГАСТРОЛІ
В ПЕТЕРБУРЗІ С. КРУШЕЛЬНИЦЬКОЇ ТА ВИКОНАННЯ НЕЮ
«ВЕСНІВКИ» М. ШАШКЕВИЧА
...В 1900 році в Петербурзі я кілька разів слухав С. Крушель-
ницьку в операх під час її гостинних виступів у тодішній столиці
Росії. Особливо запам’яталася її Татьяна в опері Чайковського
«Євгеній Онєгін». Як спів, так і гра були надзвичайні. Так про-
йнятися роллю, з такою силою і хвилюванням відтворити її міг
тільки великий митець.
Перед від’їздом Крушельницької з Петербурга я і ще один мій
земляк принесли їй на прощання букет троянд. Вона з радістю
* Датується на підставі примітки про час прочитання доповіді. Див.: З істо-
рії чехословацько-українських зв’язків.— Братіслава.-— 1959.— С. 16.
378
прийняла їх. Між іншим, тоді артистка розповіла нам, що імпе-
раторська родина запрошувала її до себе, бажаючи ще раз почути
її спів .у тісному сімейному колі. На прохання господарів, вона
виконала кілька сольних арій, які були зустрінуті загальним ви-
знанням. Крім того, артистка заспівала українською мовою «Вес-
нівку» Віктора Матюка на слова Маркіяна Шашкевича:
«Цвітка дрібная
молила неньку,
весну раненьку:
«Нене рідная!
Вволи ми волю,
Дай мені долю
весь
щоб я зацвіла,
весь луг вкрасила,
щоби я була,
як сонце, ясна,
як зоря, красна,
щоби-м згорнула
світ до себе!»
Прості дівочі мрії, вкладені поетом у цей куплет, сила туги за
життям у трактуванні Соломії Крушельницької завжди навівали
думки про здійснення загальних мрій і сподівань.
Слова матері являли собою в неповторній Інтерпретації вели-
кої артистки стримане ридання:
«Доню, голубко!
жаль мені тебе,
гарная любко!
Бо вихор свисне,
мороз потисне,
жаль
буря загуде:
краса змарніє,
лнчко зчорніє,
головоньку склониш,
листоньки зрониш,
серцю буде».
Співачка відчувала і передавала думки поета так, як мусить
сприймати і переживати ці рядки кожна людина з чуйним серцем.
Навряд чи оточення царя могло їх зрозуміти навіть після віль-
ного французького перекладу...
Львів, 1956 р.
Крушельницька Соломія.— Спогади...— Ч. 1.— С. 107—108.
№ 269
1956 р* [Варшава].— ІЗ СТАТТІ С. КЄНЄВИЧА569 «ПОЛЬСЬКО-УКРАЇНСЬКІ
ВІДНОСИНИ В 1820—1870 РОКАХ» ПРО ВИЗНАЧНУ РОЛЬ «КОБЗАРЯ»
Т. ШЕВЧЕНКА І АЛЬМАНАХУ «РУСАЛКА ДНІСТРОВА» В РОЗВИТКУ
ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ НА УКРАЇНІ
...У 1837 році була надрукована «Русалка Дністрова», твір
поетів «Руської трійці» на чолі з Шашкевичем. У 1840 році по-
явився «Кобзар» Шевченка. ЦІ дати мають переломне значення у
розвитку української народної і революційної свідомості. Україн-
ський романтизм, схожий у цьому на польський і російський
романтизм, був відображенням тих наростаючих у краю прагнень
до визволення, які мали свою підтримку в народі...
Кіепіеюісг 5. Зіозипкі роїзко-икгаійзке V/ ІаіасЬ 1820—1870,— 8. 142. Переклад з польської.
* Датується за публікацією.
. 379
№ 270
1957 р* [Київ].—13 СТАТТІ М. РИЛЬСЬКОГО 570 «НОВА УКРАЇНСЬКА
ПОЕЗІЯ ДОЖОВТНЕВИХ ЧАСІВ» ПРО МІСЦЕ «РУСЬКОЇ ТРІЙЦІ»
В ГРОМАДСЬКО-КУЛЬТУРНОМУ ЖИТТІ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ
ЗЕМЛЯХ
...Боротьбу за національні права українського народу по той
бік Збруча очолив у 30-х роках XIX ст. гурток інтелігенції у
Львові, так звана «Руська трійця»**—Маркіян Шашкевич
(1811—1843), Яків Головацький (1814—1888), Іван Вагилевич
(1811—1866). Весняний вітер, що овіяв голови цих молодих
ентузіастів, ішов з Росії. Це була геніальна поезія Пушкіна, це
були твори Котляревського, Квітки, Гулака-Артемовського, це бу-
ли фольклорні збірники Цертелєва, Максимовича, Срезневського.
Справив на них вплив і національно-визвольний рух по інших сло-
в’янських країнах: у Чехії, в Сербії. Знайшли підпору вони і в
фольклористичних працях польських поетів та вчених, що публіку-
вали в своїх виданнях українську народну поезію. Треба додати,
що з польським повстанням 1830—1831 рр. посилилось єднання
передової української інтелігенції з передовою інтелігенцією поль-
ською на грунті спільної визвольної боротьби.
Великим ділом «Руської трійці» було видання 1837 року збір-
ника «Русалка Дністрова», де містились українські фольклорні
зразки і твори самих упорядників збірника. Основною темою й
метою збірника було збудити національну свідомість, і в цьому
полягало його, за визначенням Франка, революційне значення.
Якщо у найталановитішого представника «трійці», Маркіяна
Шашкевича, і було в деяких ранніх поезіях уболівання за «слав-
ним минулим» України, то в одному з пізніших своїх віршів поет
дивиться уже з сучасного в майбутнє:
«Най свободоньки сонічко заблисне:
Ти не неволі син!»
Він писав — і на той час це було сміливо:
«Руська мати нас родила,
Руська мати нас повила,
' Руська мати нас любила;
Чому ж мова єй не мила?
Чом ся нев встидати маєм?
Чом чужую полюбляєм?»
У поезії «Дайте руки, юні друга», у настрої й самій формі
цього твору, не можна не бачити перегуку з «Одою до молодості»
Міцкевича.
В поезіях Івана Вагилевича поряд з народопісенною україн-
ською манерою, поряд з використанням коломийкового розміру
відчуваються зв’язки з польським, а може й німецьким роман-
тизмом.
* Датується за публікацією.
** Русь — в розумінні Україна, русин — у розумінні українець. Ця терміно-
логія довгий час існувала в західноукраїнських землях (прнм. автора).
380
Яків Головацький, який усе далі відходив у своїх поглядах у
правий бік, якому не чужі були панславістські тенденції, залишив
помітний слід в українській фольклористиці. Як поет, він за мо-
лодих років боровся поруч із Шашкевичем за права рідної мови,
за прогрес рідного краю й народу.
З діяльності «Руської трійці» починається літературне і за-
гальнокультурне відродження в західноукраїнських землях.
Близько до «трійці» стояв Микола Устиянович (1811—1885),
чий вірш-пісня «Верховинець» («Верховино, світку ти наш») у на-
родній редакції і в музичному оформленні М. Лисенка часто спі-
вається в нас у хорових гуртках та на концертах...
Антологія української поезії.— Т. 1.— С. 22—23.
№ 271
1959 р., вересень—жовтень. [Вороніж].— ІЗ СТАТТІ О. КОВАЛЬОВА
«БРАТСКАЯ СВЯЗЬ» ПРО ІДЕЙНУ СПОРІДНЕНІСТЬ ОКРЕМИХ ПОЕЗІЙ
О. КОЛЬЦОВА 571 ТА М. ШАШКЕВИЧА
...Благотворнеє влияние Кольцова испьітали на себе мпогие
украинские писатели: современник Кольцова, вьідающийся деятель
украинской культурні Йван Котляревский, один из основополож-
ников новой украинской литературьі в Галиции Маркиан Шашке-
вич, позт-разночинец, автор стихов песенного характера Степан
Руданский, позт Виктор Забила, позт и баснописец Леонид Глибов
и другие.
В творчестве М. С. Шашкевича (1811—1843) можно найти
многие мотиви, характерньїе для поззии Кольцова. Так, например,
стихотворение Шашкевича «Доля» и песня Кольцова «Горькая до-
ля» близки переданньїми в них настроениями горести и страда-
ния, которьіе' испьітьівает в своей жизни бедняк. Близки между
собою и по мьісли также стихотворения «Над Бугом» Шашкевича
и «К реке Гайдари» Кольцова...
Подаєм (Вороніж).— і959.— № 5.— Сентябрь — октябрь.— С. 70.
№ 272
1960 р„ жовтня 29. Львів,—РІШЕННЯ ВИКОНКОМУ ЛЬВІВСЬКОЇ
ОБЛАСНОЇ РАДИ ДЕПУТАТІВ ТРУДЯЩИХ ПРО ВІДКРИТТЯ ПАМ’ЯТНОЇ
ПЛИТИ У с. ШДЛИССІ НА МІСЦІ ЖИТЛОВОГО БУДИНКУ,
ДЕ НАРОДИВСЯ М. ШАШКЕВИЧ
З метою увіковічнення пам’яті Маркіяна Шашкевича, викон-
ком обласної Ради депутатів трудящих вирішив дозволити ректо-
рату Львівського державного університету ім. Ів. Франка поклас-
ти кам’яну плиту в селі Підлисся Олеського району на місці, де
була хата, в якій народився Маркіян Шашкевич з таким написом:
аяі
«Тут була хата, в якій 6 листопада 1811 року народився Мар-
кіян Шашкевич».
Голова виконкому обласної Ради депутатів трудящих С. Стефаник
Секретар виконкому обласної Ради депутатів трудящих О. Кушнєрова
29 жовтня 1960 р., м. Львів
Державний архів Львівської області.—Ф. Р-221; оп. 2. спр. 4005.—Арк. 170. Машинописна
копія.
№ 273
1961 р„ листопада 12, 22 *— ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ВІДЗНАЧЕННЯ
150-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ М. ШАШКЕВИЧА
12 листопада 1961 р. в с. Підлиссі Одеського району Львів-
ської області на батьківщині М. Шашкевича відбулось урочисте
засідання, присвячене пам’яті видатного письменника-гуманіста.
З доповіддю «Український народний поет Маркіян Шашкевич» ви-
ступив О. Н. Мороз, доцент Львівського університету.
Увечері в м. Одеську Львівської області було проведено виїз-
не засідання Вченої ради філологічного факультету Львівського
ордена Леніна державного університету ім. І. Я- Франка за участю
широких кіл громадськості району.
Після вступного слова ректора Львівського університету члена-
кореспондента АН УРСР Є. К. Лазаренка 572 присутні заслуха-
ли доповіді А. М. Халімончука (Львів) — «Письменник-гуманіст
Маркіян Шашкевич» та М. І. Пастушка (Олеськ) -— «Батьківщи-
на Маркіяна Шашкевича колись і тепер».
З теплим словом про українського письменника виступили пи-
сьменник П. Загребельний, композитор А. Кос-Анатольський 573,
скульптор Д. Крвавич 574, поети Д. Павличко57Б, М. Сидоренко,
вчитель М. Віблич.
* * *
22 листопада 1961 р. у Києві відбувся ювілейний вечір з на-
годи 150-річчя з дня народження видатного українського письмен-
ника Маркіяна Шашкевича, організований з ініціативи Спілки
письменників України, Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка
АН УРСР, Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії
АН УРСР та Київського ордена Леніна державного університету
ім. Т. Г. Шевченка.
У вступному слові академіка АН УРСР М. Т. Рильського гово-
рилось про те, що в серці українського народу ніколи не згасне
пам’ять про талановитого сина української землі, видатного пй-
сьменника-просвітителя, керівника «Руської трійці», ініціатора ви-
дання альманаху «Русалка Дністрова» Маркіяна Шашкевича.
В доповіді доктора філологічних наук В. Я. Герасименка «Мар-
кіян Шашкевич — видатний письменник-гуманіст» було висвітлено
Датується за подіями.
382
життєвий і творчий шлях
письменника, його боротьбу
за вільний розвиток україн-
ської національної культу-
ри, палку віру у возз’єднан-
ня українського народу.
На закінчення вечора
виступили поети Д. Павлич-
ко, М. Марфієвич.
В. Г. Латинський
Радянське літературознавство (Київ).—
1962.-— № 2.—С. 152—153.
№ 274
1961 р,— СТАТТЯ Д. В. ПАВЛИЧ-
КА «ПАДРЕ ГАЛИЦЬКОЇ ЗЕМ-
ЛІ» ПРО МІСЦЕ ТВОРЧОЇ
СПАДЩИНИ М. С. ШАШКЕВИ-
ЧА В СКАРБНИЦІ ДУХОВНОЇ
КУЛЬТУРИ українського
НАРОДУ
Другого СІЧНЯ ЦЬОГО року Титульна сторінка збірника «Пісні на слова
В Гавані, на святі кубин- м- Шашкевича».
ської революції, неподалік
від урядової трибуни, на якій стояв мудрий і сміливий бородань
Фідель Кастро, я побачив священика. Він був ототений різними
людьми — кубинцями й туристами-іноземцями. Серед тих людей
я впізнав жінку з Аргентіни (ми бачились раніше на зустрічі
Нового року). Вона підійшла до священика і сказала: «Падре,
я ніколи не цілувала рук, але дозвольте вам поцілувати руку!»
Через кілька хвилин я довідався, що звати священика Герман
Лінсе, що він «звільнений з роботи» в костьолі за схвальні пропо-
віді про кубинські' революцію, що тепер Герман Лінсе відправляє
«фіделеслужіння» на вулицях і площах Гавани. У своїх виступах
він розвінчує Ватікан, духовенство, яке ніяк не може насититися
добром кубинського народу. Мені стала зрозумілою пошана арген-
тінки до цього чоловіка. Я раптом пригадав собі одного галиць-
кого попа, до якого я підійшов би так само з тремтінням у душі
і схилився б перед ним у великій шанобі.
Я пригадав Маркіяна Шашкевича, галицького Котляревського,
реформатора і просвітителя, гуманіста і зачинателя нової україн-
ської літератури на Подністров’ї. Між Германом Лінсе і Маркія-
ном Шашкевичем є щось спільне. Воно, напевно, полягає в тому,
що ряса й сутана, незважаючи на свою величезну міць, не
383
роздавили цих сильних людей, не обмоталися навколо їхніх сер-
дець, не задушили їхньої жагучої любові до рідного народу.
Маркіян Шашкевич написав небагато. Але він показав дорогу
іншим, його творчість була орієнтиром для Івана Франка і Васи-
ля Стефаника 576, Марка Черемшини 677 і Леся Мартовича 578,
для багатьох письменників Західної України. Маркіян Шашкевич
і сьогодні входить своїм словом у комуністичну діяльність нашої
культури, бо він був пророком єдності розмежованих українських
земель, проповідував братню спілку України з іншими слов’янами.
Маркіяна Шашкевича можна й треба бачити разом з тими, що
переходили Збруч у 1939 році, ламаючи прикордонні стовпи.
Відомо, Маркіян Шашкевич стояв на чолі прогресивно настроє-
ної галицької молоді в тридцятих роках минулого століття. То
були часи, коли австрійські й польські колонізатори хотіли нав’я-
зати «русинам» абецадло, латинський алфавіт, щоб поруч з полі-
тичним кордоном, який ділив українців, збудувати кордон страш-
ніший, мовний. Абецадло поглибило б Збруч так, що на місці річ-
ки могла б утворитися прірва! Маркіян Шашкевич звитяжив у
так званій «азбучній війні» і цим активно допоміг нам нищити всі
кордони, які розтинали українські землі.
Маркіян Шашкевич проголосив: писати так, як чуєш. Писати
так, як говорить народ. Який страшний ворог був перед ним в
особі потворного язичія, можна судити з того, що це язичіє так
глибоко засіло в деяких галицьких гімназіях, що навіть у двадця-
тому столітті воно мало ще свої газети. Маркіян Шашкевич під-
косив його, але не вбив. Це язичіє хотіли знищити такі могутні
люди, як Іван Франко і його побратими. Але воно животіло. Аген-
ти царської охранки в Галичині, москвофіли, підкормлювали ту
вигадану мову, тільки Жовтнева революція завдала їй смертель-
ного удару.
Значення діяльності Маркіяна Шашкевича виходить далеко за
межі літератури. Він відчув, що центр України не у Львові, а в
Києві, що серце України над Дніпром, і передав це відчуття на-
ступним поколінням.
Здається, ніхто з наших письменників не жив у таких важких
умовах, як Маркіян Шашкевич. Він був позбавлений літератур-
ного оточення, яке формує талант, надихає, посилює віру в кра-
щий день, його друзі в «Трійці» ледве сягали йому до плеча —
мається на увазі духовний ріст,— а простий народ, парафіяни, бу-
ли для нього тим, що є для дерева земля. Сонця ж і дощу він не
мав. Тільки погляд на Схід вселяв у нього віру й оптимізм. Мар-
кіян Шашкевич вірив, що українська нація житиме, що вона ро-
зірве ковані на неї у високих палатах Відня, Варшави й Петер-
бурга кайдани.
Коли вийшла «Русалка Дністровая», начальник львівської по-
ліції сказав: «Ми досить маємо клопоту з однією національністю
(мається на увазі польська нація), а тут ці божевільні хотять ще
вернути, з гробу мертву українську національність». Але на суді
384
історії божевільними ставали і стануть ті, що хотіли й хочуть
умертвити народи, а не ті, які віщували їм визволення.
Маркіян Шашкевич писав:
«Руська мати нас народила...
Чому ж мова ї немила,
Чом ся нев стидати маєм,
Чом чужую полюбляєм!»
Ці слова палили рутенів, ренегатів, вірних служак Франца-
йосифа і Иосифа Пілсудського...
Як майстер слова, Маркіян Шашкевич був щасливцем,, що
одержує від природи не тільки хист поета, але й талант оповіда-
ча. Якби хтось з учених хотів уважніше придивитися до його
поетики, до всієї різноманітності форм його віршів, то міг би на-
писати цікаву розвідку про Маркіяна Шашкевича і визнати, що це
був митець, який не любив повторюватися.
Твори Маркіяна Шашкевича світили тоді, коли було темно,
але помиляється той, хто думає, що на світлі вони потьмяніють.
І сьогодні вражає нас його вірш про дівчину, яка «витоптала 'биту
стежку білими ногами», його слова не світляки, що світять тільки
в темряві, а дорогоцінні перлини — чим більше сяйва навкруги,
тим більше набирають вони чародійного блиску.
...Неподалік від урядової трибуни на площі Хосе Марті, де Фі-
дель Кастро приймав військовий парад, я стояв серед групи ла-
тиноамериканців, що оточувала революційного кубинського попа
Германа Лінсе. Хвилинами здавалося, що переді мною той, хто. у
передмові до «Русалки Дністрової» порівняв нашу мову й «хоро-
шу душу руську» з «чистою сльозою дівочою в долоні серафима»,
великий падре галицької землі.
1961 р.
Павличко Д. Над глибинами.— С. 36—39.
<N2 275
1965 р„ червня 1. Львів.— ІЗ СПОГАДІВ М. КОЛЕССИ ПРО УЧАСТЬ
О. МИШУГИ В КОНЦЕРТІ НА ЧЕСТЬ 100-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ'
Т. ШЕВЧЕНКА ТА ВИКОНАННЯ НИМ ПІСНІ «ВЕСНІВКА» НА СЛОВА
М. ШАШКЕВИЧА
...Наприкінці червня 1914 р. у Львові відбувся великий здвиг
спортивних товариств Галичини на честь 100-річчя від дня на-
родження Тараса Шевченка... З нагоди цього сокільського здвигу:
відбувся великий концерт, в якому взяли участь найкращі галиць-і
кі мистецькі сили. Концерт відбувся в колишньому Спортивному
палаці по вул. Зеленій. ' ".рі '
Я добре пригадую цей великий концерт, на який зібралося \ба-
гато народу і не тільки громадян Львова, а й представників, на-і
шої громадськості з усього краю... На цьому концерті.' ВПЙрше
виконувалася симфонічна кантата Станіслава Людкевича '«'Кав-'
каз» під керуванням самого автора. Приїхали на це велике сцято
13 8-1177
2СХ
і Олександр Мишуга з Варшави та Модест Менцинський зі Шве-
ції. Пам’ятаю, як вони вийшли на сцену і, привітавшись, розцілу-
валися під гучні оплески публіки. З того, що співав Мишуга,
запам’ятався мені лише один твір — «Цвітка дрібная» Віктора Ма-
тюка. Він співав її так проникливо і так натхненно, що вона запа-
ла мені в душу на ціле життя...
Львів, 1 червня 1965 р.
Мишуга Олександр. Спогади. Матеріали. Листи.— С. 312—313.
№ 276
1967р., жовтня 13—13 СТАТТІ ІРИНИ ВІЛЬДЕ570 «ДОРОГОЮ
ШАШКЕВИЧА, ФРАНКА І СТЕФАНИКА» ПРО РОЗВИТОК
І ПРИМНОЖЕННЯ ТРАДИЦІЙ М. ШАШКЕВИЧА, І. ФРАНКА,
В. СТЕФАНИКА НАСТУПНИМИ ПОКОЛІННЯМИ ПИСЬМЕННИКІВ
ЛЬВІВЩИНИ
«Яке коріння, таке й насіння» — говориться в народі. А на-
род — то розумний чоловік.
Літературна галицька парость забуяла з коріння таких веле-
тів, як Шашкевич, Франко, Стефаник.
Що було б з душею західної гілки нашого народу, якби не
було Шашкевича, Франка, Стефаника? Народу, в якого загарбник
намагався забрати власне його ім’я, дане йому історією при на-
родженні. Забрати ім’я, відтяти нитку, що зв’язувала українців-
галичан з чесними предками, перегородити їм дорогу через річку
Збруч, а самих, без роду й імені, без пращурів і їх славних справ,
невідомих, викреслених зі всіх аналів історії, перетворити на без-
мовних рабів. І коли літературознавці підкреслюють вагомість
Каменяревого пафосу, бо він став яскравим відображенням діла,
філософської глибини й пристрасті почуття,— то ці твердження з
чистою душею можна віднести до всіх трьох західноукраїнських
класиків.
Шашкевич перший за Тарасом Шевченком будив тут на га-
лицьких землях національну свідомість поневоленого народу.
«Руська мати нас родила...
Чом же мова ей немила?
Чом ся нев встидати маєм?
Чом чужую полюбляєм?..»
Франко, пророкуючи українському народові сяйне майбутнє у
колі вільних народів, глибоко болів і над його тогочасним безпро-
світним становищем. Стефаник знаходив вихід у зовсім конкретній
формі: «Тату, кажете, тепер підемо воювати за Україну. За яку
Україну?»
А він підіймив груду землі і каже: «Оце Україна, а тут,— спра-
вив шаблю у груди,— отут її кров».
Пройшов безжальний час, і Стефаник, услід за Шашкевичем і
Франком, відійшов у безсмертя'. Гай української галицької літе-
ратури зазеленів новими іменами: Тудор, Талан, Гаврилюк, Коз-
386
ланюк... І сьогодні, з верхів сьогодення, оцінюючи належно літера-
турну спадщину цих письменників-комуністів, ми не можемо інак-
ше, ми просто мусимо поряд з їхніми літературними заслугами
поставити як рівноцінний фактор їхню громадсько-політичну робо-
ту, зокрема, роль у пропаганді нової української радянської літе-
ратури серед галичан, а за нею й марксистсько-ленінських ідей
по цей бік Збруча.
Це їхніми стараннями проникли до нас твори молодого Тичи-
ни, Рильського, Сосюри, а через них відкривався новий світ бага-
тьом з нас ще до тридцять дев’ятого року. Це заслуга Тудора, Га-
лана, Гаврилюка, Козланюка і ряду інших їхніх товаришів, що
вславлений вересень більшість нас тією чи іншою мірою зустріла
вже духовно підготовленою до великих історичних змін.
Наша Львівська організація, куди входять і письменники При-
карпаття, Покуття, Волині, Бойківщини і частини Поділля, про.-
довжує по змозі сил традиції своїх попередників. Готуючись до
великої дати — 50-річного ювілею Радянської влади, правління
Львівського відділення розіслало анкету з низкою запитань, які
зводилися до одного: з чим ви йдете до Великого Жовтня? Приєм-
но відзначити, що з більш як п’ятдесяти членів організації жоден,
незважаючи ні на вік, ні на стан здоров’я, не лишився осторонь
підготовки до великого свята. Кожен звітує новим романом, по-
вістю, поемою, збіркою чи циклом оповідань, новел, віршів...
А ось цифри. За останні передювілейні роки тираж творів
львівських письменників перевищує два мільйони примірників!
Книжки двадцяти семи наших письменників перекладено на іно-
земні мови. Майже всі найкращі твори вийшли й російською мо-
вою та мовами братніх народів Радянського Союзу. Мати таку
велику аудиторію — це неабияка честь, але водночас"вона накла-
дає на нас і великий обов’язок.
Тому приємно, що письменники не зачиняються в царині суто
літературної творчості. Як і їхні великі попередники, вони керую-
ться гаслом: творчість і громадська діяльність, громадська діяль-
ність і творча робота. Тільки за останній рік, для прикладу,
письменники Львівської організації мали сотні виступів перед гро-
мадськістю міст, районних центрів і колгоспів. Зародились, під-
казані самим життям, і нові традиції: обмінні творчі вечори з
братніми спілками художників, композиторів, архітекторів. їх ми
провадили і в нашому приміщенні, і в майстернях художників,
скульпторів. Ще тісніше зв’язали узи дружби, дали чимало по-
зитивного спільні поїздки в Канів, на батьківщину Івана Франка,
в гуцульський Космач.
До нової традиції в нашому відділенні Спілки письменників
треба віднести також обмінні візити дружби — не тільки з пи-
сьменниками інших областей України, але й візити до білоруських
друзів, у Польщу до наших найближчих сусідів з Жешувського
воєводства.
Активно працює секція перекладачів. Нею організовано кілька
дуже вдалих творчих вечорів, присвячених перекладам з поль-
13*
387
ської, чеської, болгарської та лужицької літератур. На черзі вечо-
ри перекладів з німецької та французької.
З приємністю хочу відзначити й тісні зв’язки із рядом шкіль-
них літературно-краєзнавчих гуртків, особливо Надвірнянської
школи-інтернату, де робота поставлена по-справжньому цікаво й
науково.
Разом з обкомом ЛКСМУ правління Львівської організації
СПУ провело навесні цього року велику творчу нараду обдарова-
ної молоді, присвячену 50-річчю Жовтня. Взагалі, якщо казати
про роботу з молодими літераторами, то найбільшою популяр-
ністю користуються обговорення дебютів: вечори першої книжки.
Сподіваємось, що найближчим часом одержимо нове поповнення
з талановитого загону літературної молоді.
Напившись цілющої води з-під дубів Шашкевича, Франка, Сте-
фаника, засвоївши найкращі традиції Тудора, Галана, Гаврилюка
і нашого довголітнього голови Петра Козланюка, натхненні життє-
радісним ритмом праці мільйонів, сповнені найкращих надій на
майбутнє, з піднесеною головою простують письменники Львівщи-
ни разом із трудящими всієї нашої неозорої Батьківщини на-
зустріч Великому Жовтневі.
Ірина Вільде
Літературна Україна (Київ).— 13 жовтня 1967 р.— №81.
№ 277
1967 р* — ІЗ СТАТТІ В. МАТУЛИ «О. Б. ВРХОВСЬКИИ І СЛОВАЦЬКО-
УКРАЇНСЬКІ ЗВ’ЯЗКИ КІНЦЯ ТРИДЦЯТИХ РОКІВ XIX СТОЛІТТЯ»
ПРО ЗАЦІКАВЛЕННЯ СЛОВАЦЬКОЇ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ
30-Х РОКІВ XIX СТ. УКРАЇНСЬКИМ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНИМ
РУХОМ У ГАЛИЧИНІ ТА АЛЬМАНАХОМ «РУСАЛКА ДНІСТРОВА»
В широко розгалуженій діяльності провідних представників
генерації Молодої Словаччини, спрямованій на свідоме встанов-
лення І розвиток зв’язків та співробітництва з іншими слов’ян-
ськими народами, наприкінці 30-х років минулого століття відпо-
відне місце зайняли і галицькі українці. їх рішучий виступ за роз-
виток своєї самобутньої національної культури і мови, як і перші
успіхи культурно-політичного руху в другій половині 30-х років
XIX століття, не пройшли повз увагу молодих словаків, які їх
сприймали з глибокою симпатією і щирою радістю.
При встановленні і розвиткові зв’язків з галицькими українця-
ми та їх львівським центром визначну роль відігравав Олександр
Болеславін Врховський, в той час провідний діяч молодословаць-
кого руху. Врховський добре знав проблематику національно-ви-
звольного руху в Галичині із своєї тісної співпраці з демократич-
но і революційно орієнтованими галицькими поляками, які вчи-
лись у Відні, із зв’язків з іншими віденськими слов’янами. Між
* Датується за публікацією.
388
його слов’янськими друзями і знайомими були також галицькі
українці, цілком безсумнівно напр. Іван Головацький, брат відо-
мого львівського діяча Якова Головацького, в той час слухач
медицини і товариш близького друга Врховського, чеха Ф. К- Кам-
пеліка.
Інтерес Врховського до галицьких українців не зник і після
його вибуття з Відня і посилився особливо після його приїзду до
Пешту, куди він прибув влітку 1837 р. після майже однорічної
плідної діяльності в Братіславі. Там, в' середовищі австрійсько-
угорських слов’ян, в колі видатних діячів слов’янського культур-
ного і політичного життя за участю Яна Коллара, Врховському
відкрилися нові можливості для систематичного спостереження за
розвитком національних рухів окремих слов’янських народів, між
ними й національного руху галицьких українців. В літературній
спадщині Врховського як очевидний доказ того інтересу зберігся
витяг з листа Я. Головацького невідомому адресатові від 27 груд-
ня 1837 року. Адресатом листа був, очевидно, серб Г. Д. Петро-
вич, який в той час перебував у Пешті і листувався з Я. Головаць-
ким... Врховський зробив цей витяг з листа Головацького (подібні
копії і витяги робив з листів інших слов’янських діячів), не лише
для власної інформації і уяви про розвиток національного життя
інших слов’янських народів, яке, між іншим, дійсно було гідне
уваги, але для того, щоб про становище і прагнення галицьких
українців мати змогу достовірно інформувати своїх друзів у Бра-
тіславі і деінде, передусім членів таємного молодословацького
союзу «Взаємність».
Так він зробив 26 лютого 1838 р. в одному з так званих взаєм-
ностних листів, які власне були сукупністю найновіших відомостей
і виконували функцію свого роду інформаційного бюлетеня «Вза-
ємності». Ще до того Врховський післав молодим братіславським
словакам один примірник «Русалки Дністрової» в дар для їх біб-
ліотеки. Таким чином, молода генерація словацької національно-
свідомої інтелігенції в Братіславському центрі словацького націо-
нального руху мала можливість познайомитися з тим, за розміра-
ми незначним, але великим за своїм значенням твором, який, за
словами великого українського демократа І. Франка, політичному
і соціальному гнітові, під яким стогнав і мучився український
народ, протиставляв «далекий ясний образ свобідної всеслов’ян-
ської федерації», і то аж надто виразно для свого часу.
А що «Русалка» не лежала в бібліотеці братіславського Сло-
вацького інституту даром, а належала до найчитаніших книг,
свідчить інформація тодішнього провідного діяча молодословаць-
кого руху, заступника професора чехословацької мови і літератури
братіславського ліцею Б. П. Червенака, за яким його учні на
екзамені 4 червня 1838 р. читали і перекладали також з «Ру-
салки».
Так завдяки невтомному організаторові словацько-слов’ян-
ської взаємності і співробітництва О. Б. Врховському молода сло-
389
вацька генерація досить рано познайомилася з національним літе-
ратурним рухом галицьких українців та його досягненнями.
Науковий збірник Музею української культури в Свнднику.— Т. 3.— С. 251—254. Переклад
із словацької.
№ 278
1968 р., березня 22.— ІЗ СТАТТІ Р. ЛУБЕНСЬКОГО «ВІДДАЙМО ШАНУ
МАРКІЯИОВЬ ПРО ВСЕНАРОДНЕ ВШАНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ
М. ШАШКЕВИЧА
7 червня ц. р. минає 125 років від дня смерті Маркіяна Шаш-
кевича.
Натхненник «Руської трійці», один з авторів «Русалки Дністро-
вої» — книги, що започаткувала культурне відродження в Захід-
ній Україні, була головним протестом проти «мраків тьмавих».
Безстрашний лицар, поет-новатор, що «зберіг для нас дзвінкі Кар-
пати і мову голубу зберіг».
Небагато письменників люблено й шановано в Галичині так, як
Маркіяна Шашкевича. Першенство у цій любові здавна віддава-
лося Шевченкові (Маркіян Шашкевич високо цінував поезію
Кобзаря і робив усе можливе для широкої популяризації її — зга-
даймо хоча б його відомий лист до М. Козловського). В Шашкеви-
чеві ж народ бачив поета, близького до Кобзаря — і за устремлін-
ням, і за духом творчості...
Смерть, що так раптово обірвала Маркіянове життя, стала
прологом до його безсмертя. До знаменитої Білої гори в селі Під-
лисся, де народився поет, за тисячі миль йшли люди, щоб уклони-
тися пам’яті Маркіяновій, вслухатися в шум престарого Маркіяно-
вого дуба, напитися води зі «студененького колодязя».
Похований поет був спочатку в с. Новосілках, а в день п’ятде-
сятиріччя смерті його тіло з почестями було перенесене до Львова.
І сьогодні кожен, кому доводиться відвідати Личаківський цвин-
тар, не може обминути скорбної жінки, що навічно застигла на
його могилі, так, як ле може обминути Каменяревої постаті, що
зводиться неподалік від останнього притулку Маркіяна.
Пам’яті про Шашкевича судилося жити вічно.
Пригадую листопадовий день 1961 року—відзначення
150-ої річниці від дня народження поета. Тисячі людей зібралися
в Підлиссі. В сільському клубі виступали письменники. Тодішнє
керівництво університету імені Івана Франка зробило все для
створення музейної кімнати, відкриття погруддя поета прекрасної
роботи скульптора Дмитра Крвавича. Було свято. Велике, неза-
бутнє свято української культури. Тоді ж дбайливою рукою у за-
веденій книзі вражень з’явився перший запис: «Музеєві Маркіяна
Шашкевика в с. Підлисся з нагоди стоп’ятдесятиріччя з дня
народження вдячні нащадки».
€ листопада 1961 року».
390
Недавно я відвідав музейну кімнату. Гортаю сторінки книги
вражень. Характерний, знайомий почерк: «Низько вклоняємося
одному з перших діячів відродження української культури Мар-
кіянові Шашкевичу
Петро Козланюк 68°»
Підлисся, 8 жовтня 1962 р.
Пишуть композитори, селяни, учні Львівської середньої школи
№ 34, що носить ім’я М. Шашкевича...
Я знову повертаюся до початку своєї статті. Зближається
125-річчя від дня Маркіянової смерті. Смерть і забуття. Ніяк не
в’яжуться, не можуть в’язатися ці слова з іменем поета.
«Я так, як бачу Маркіяна,
Обличчя мудре і бліде.
Я так, як чую Маркіяна:
То слово, що із серця йде»,—
Павличкові рядки про Шашкевича знов і знов будять в уяві доро-
гий образ, збережений у слові, камені, бронзі. Історія не залиши-
ла нам жодного автентичного зображення поета, його образ ство-
рено за спогадами й розповідями. Та — всупереч жорстокому фа-
тумові і сьогодні, і 7 червня, і завжди говоритимемо:
— Бачимо і чуємо тебе, Маркіяне!
Літературна Україна (Київ).— 22 березня 1968 р.— №24.
№ 279
1968 д*— ІЗ ПРАЦІ Е. ВІНТЕРА681 «РОМАНТИЗМ, РЕСТАВРАЦІЯ
І РАННІЙ ЛІБЕРАЛІЗМ В ДОРЕВОЛЮЦІЙНІЙ АВСТРІЇ» ПРО
ДІЯЛЬНІСТЬ «РУСЬКОЇ ТРІЙЦІ» ЯК ВИЯВ УТВЕРДЖЕННЯ
РОМАНТИЗМУ В КУЛЬТУРНОМУ ЖИТТІ СХІДНОЇ ГАЛИЧИНИ
...Хоча Шевченко діяв на території царської України, це не
перешкоджало поширенню його творів; австро-російський кордон
в Галичині не міг припинити зв’язків між Східною і Західною
Україною.
В Східній Галичині відбувалася боротьба між старо- і моло-
доукраїнським рухом. В той час як староукраїнський рух висту-
пав за російську мову як мову письменства 582, щоб утриматись
перед полонізмом, молодоукраїнський рух, Молода Україна, ви-
ступив цілком в дусі національного романтизму за плекання укра-
їнської народної мови як літературної. Так звана українська
«Трійця» (Головацький, Вагилевич і Шашкевич) видала у 1837 р.
альманах «Русалка Дністрова». В тісному зв’язку з Шафариком
та під його керівництвом молодоукраїнська «Трійця» розгорнула
дослідження української мови, літератури та етнографії...
Жіпіег Е. ЦотапНзтиз. Незіаигаііоп ипгі ГгШшЬегаіізгпиз іт бзіеггеісЬізсіїеп І^огтагж.—
8. 215. Переклад з німецької.
* Датується за публікацією.
391
№ 280
1968 р.* — 3 КНИГИ М. ПОПОВИЧА 583 «ІСТОРІЯ СЕРБСЬКОЇ
ЛІТЕРАТУРИ» ПРО ЗНАЧЕННЯ ПЕРЕСПІВІВ СЕРБСЬКИХ НАРОДНИК
ПІСЕНЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ М. ШАШКЕВИЧЕМ ТА Я- ГОЛОВАЦЬКИМ
в «русалці дністровій», для розвитку літератури на
ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ
...1837 р. в Буді в альманаху «Русалка Дністрова» опублікова-
но окремі переспіви Букових народних пісень, здійснені Маркія-
ном Шашкевичем та Ярославом Головацьким. Ці переспіви згодом
будуть мати вплив на відродження західноукраїнської літера-
тури...
Попович М. Истори]а српске кньижевности.— С. 103. Переклад з сербської.
№ 281
1970 р. Рівне.— ІЗ СПОГАДІВ М. САБАТ-СВІРСЬК.01 ПРО УЧАСТЬ
С. КРУЩЕЛЬНИЦЬКОЇ В КОНЦЕРТІ НА ЧЕСТЬ 100-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ
НАРОДЖЕННЯ М. ШАШКЕВИЧА
Восени 1911 р. на мурах міста Львова з’явилися афіші, що
сповіщали про великий концерт з нагоди 100-річного ювілею від
дня народження Маркіяна Шашкевича — першого українського
поета на галицькій землі. В ньому мала виступати світової слави
наша співачка Соломія Крушельницька.
її ім’я, знане тоді на всіх континентах світу, привертало увагу
перехожих, що юрмилися біля афіш, перечитували програму, ко-
ментували приїзд великої співачки.
Соломія Крушельницька була тоді в зеніті слави. Та в якій би
частині світу вона не знаходилася, на заклик своїх земляків зав-
жди приїздила на батьківщину, щоб взяти активну участь у від-
значенні якоїсь знаменитої річниці української культури.
Концерт відбувся у . залі кінотеатру «Атлантик», - в будинку
графа Скарбка. Мені також пощастило бути на ньому.
Зал був святково прибраний, яскраво освітлений. На сцені,на
високому постаменті стояв портрет поета, обрамлений вишивани-
ми рушниками, заквітчаний квітами.
Спершу виступили хор львівського «Бонна», скрипаль Євген
Перфецький — професор інституту імені Миколи Лисенка у Льво-
ві, потім хтось читав вірші Шашкевича. І аж після цього на сцену
вийшла Соломія Крушельницька...
З появою Соломії Крушельницької на сцені всі присутні в залі
піднялися з місць і привітали її бурхливими оплесками,
«Веснівка» Віктора Матюка, слова Маркіяна Шашкевича»,—
оголосив ведучий. І в зал полинула ніжна, лагідна мелодія. Голос
співачки, чистий, мов гірський струмок, переливався, як живе сріб-
ло, і то пестив, чарував, то зворушував до глибини душі.
* Датується за публікацією.
392
«Веснівку» я слухала у виконанні багатьох наших видатних
співаків і сама часто співала Ті, але те, що робила Соломія Кру-
шельницька з цією піснею, не йде ні в яке порівняння. Це було
щось неповторне, незабутнє...
Оплескам присутніх не було кінця. Великій артистці піднесли
два кошики квітів, перевиті стрічками з написами. На вимогу слу-
хачів Крушельницька виконала ще цілу низку українських народ-
них пісень під власний акомпанемент і виконала з такою майстер-
ністю і темпераментом, що зал кричав від захоплення. її букваль-
но закидали квітами, які, мов метелики, летіли з усіх кінців
залу. А вона сама, як найкраща квітка, стояла посеред сцени і
ніяковіючи дякувала за такий теплий прийом...
Рівне, 1970
Крушельницька Соломія.— Ч. і. Спогади,— С. 167—169.
№ 282
1971 р.*— ІЗ КНИГИ Е. АР АТО584 «ІСТОРІЯ СХІДНОЇ ЄВРОПИ ПЕРШОЇ
ПОЛОВИНИ XIX СТ.» ПРО ЗНАЧЕННЯ АЛЬМАНАХУ «РУСАЛКА
ДНІСТРОВА» ДЛЯ СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ
МОВИ В ГАЛИЧИНІ
...Піднесення народної мови до рівня літературної у галицьких
українців супроводилося внутрішньою .боротьбою. Передовий та-
бір становила буржуазна інтелігенція, представлена головним
чином вихідцями з духовенства, котра збирала народні пісні, на-
родні прислів’я і писала народною мовою. У 1837 р,. в Пешті'ви-
йшла «Русалка Дністрова», альманах, який у Галичині мав таке ж
значення, як поетичні твори Котляревського на російській Україні.
Цей твір, [виданий] під редакцією М. Шашкевича, мав великий
резонанс. Клерикальні й консервативні елементи на чолі з істори-
ком Зубрицьким висловилися за підтримку церковно-слов’янської
мови, засуджували селянську мову і вважали, що українці не ста-
новлять окремої нації... Боротьба в 40-ві роки загострилася, а зга-
даний український альманах був конфіскований, його розповсю-
дження до 1848 р. було заборонене...
Агаіо Е. Кеіеі — Еіігора Тбгіепеіе а 19. ягйгас! еізб ГеїбЬеп.— ОМ, 136. Переклад з угорської,
і. . : ’
№ 283
1976 р.** — ІЗ КНИГИ К- ПОКЛЕВСЬКОЇ588 «РОМАНТИЧНА ГАЛИЧИНА»
ПРО ТВОРЧІ ЗВ'ЯЗКИ ТА БЛИЗЬКІСТЬ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ
І КУЛЬТУРНИХ ІНТЕРЕСІВ ЧЛЕНІВ «РУСЬКОЇ ТРІЙЦІ» І ПОЛЬСЬКОЇ
ДЕМОКРАТИЧНОЇ ІНТЕЛІГЕНЦІЇ
безпосередні зв’язки єднали «зєвончиків» 586 з трійкою україн-
ських будителів: .Яковом Головацьким, Маркіяном Шашкевичем і
Іваном Вагилевичем. Як питомці української семінарії у Львові,
* Датується за публікацією.
** Датується за публікацією.
а пізніше — як студенти теології у Львівському університеті, вони
дихали тією самою, що і «зєвончики», атмосферою, формувалися
і самостійно розвивалися на тій самій літературі (таємній і ле-
гальній), джерелом якої був Оссолінеум. Спільно, як Бєльовський
з Головацьким, вирушали у народознавчі подорожі; перебували
у міцній приязні, як Вагилевич з Юзефом Дуніним-Бор-ковським;
розпочинали наукові праці як Бєльовський і Вагилевич, стійким
доробком яких мали стати «Джерела до історії Польщі». Одночас-
но вони перекладали старовинні пам’ятки слов’янських літератур:
у 1832 р. Семенський і Шашкевич закінчили переклади «Крале-
двірського рукопису» (визнаного обидвома за оригінальний твір).
Вагилевич залишив у рукописі український і польський переклад
«Слова о полку Ігоревім», сучасний, як здається, фрагментові
перекладу Семенського і повному перекладові Бєльовського з
1833 р. їх єднало зацікавлення тією самою землею, історією і
фольклором України, доказом чого стали переспів українських
дум Семенським і Бєльовським і переклад «Канівського замку»
Шашкевича.
Разом з «зєвончиками» молоді українці вірили в існування
в далекому минулому ідеальної слов’янської культури, рідної і
доскональної, утопічне бачення якої накреслив у своїй праці Зорі-
ан Доленга—Ходаковський. У майбутньому ж бачили вони, як
писав Іван Франко, «далекий ясний образ вільної загальнослов’ян-
ської федерації в галузі освіти і спільної політичної праці, реалі-
зуючої слов’янське братерство народів». «Ковчегом заповіту» між
минулим і майбутнім був для молодих українських будителів
народ і народна пісня. У пошукуванні слідів давньої слов’ян-
ської спільності, яка, як вони вірили, була ідеальним зв’язком
вільних людей, вони звертали свій погляд на Запорізьку Січ і
Карпати. Січ у минулому, гори Покуття у сучасному були для
них притулком вільних людей, що не зносили гніту. У горах, до-
водив Вагилевич, створився вид життя, порядку і прав, подібний
до козацького. Винятково пластично, високоемоціональним стилем
дослідник (історик і етнограф заразом) малював «опришківську
легенду» з гір Покуття, визнаних ним за місце збереження вимрія-
ної, ідеальної, віддаленої у часі спільності. В творчості молодих
українців повторювався мотив вільного козака і гірського розбій-
ника (опришка), відомий з народної пісні про Довбуша—Добо-
ша, переспіваної теж Бєльовським і відтвореної в оповіданні
Шашкевича «Олена», у його пісні про Наливайка («Гей, молодці,
за свободу...»), у написаній Вагилевичем думі «Мадей». Апофеоз
вільної людини пов’язувався з апофеозом активного протиставлен-
ня злу і несправедливості, з похвалою первісних почуттів: кохання
і безкомпромісної вірності, ненависті і помсти. З таких передумов
виникла концепція світу, повного протиріч, напруження, драма-
тичних конфліктів, яка була близька «зєвончикам».
Праці «Руської трійці», які у багатьох випадках лише через
багато років опубліковані з рукописів або і до цього часу зали-
394
Радянські видання творів «Руської трійці».
шиються у рукописах, поширювалися у переписуваних від руки
копіях, як студентський збірник «Син Русі» 587 з 1830 р., як скон-
фіскована уніатською цензурою «Зоря» (1834), так і в єдиному ви-
даному (перед 1840 р.) альманаху «Русалка Дністрова». Клопо-
тання про надрукування «Русалки» тривали від 1833 аж до 1837 р.,
після чого велика частина виданого в Буді тиражу була затрима-
на у Відні і «звільнена» лише в 1848 р. Репрезентуючи народні
395
пісні іп січїсіо.*,’ вірші, і оповідання «Руслдна» Шашкевича, «Далі-
бора» Вагилевича і «Ярослава» Головацького,"основані на народ-
них мотивах і сюжетах, переклади пам’яток чеської і сербської
літератури, «Русалій Дністрова» багато в чому нагадувала «Зєво-
нію». Боротьба молодих українців за культурне (а не політичне)
визволення народу, який вони представляли, ще не вело до націо-
нальних міжусобиць. Тому на перший план висувалося те, що
єднало, а не те, що розділяло польських і українських авторів:
слов’янофільство, народність, романтичний культ вільної людини.
Рокіетхка К. СаІІсІа готапіусггіа,— 8. 179—181. Переклад, з польської.
№ 284
1977 р., вересень **.—З ДОПОВІДІ Г. ВИТЖЕНСА 688 НА НАУКОВІЙ
КОНФЕРЕНЦІЇ, ПРИСВЯЧЕНІЙ 200-РІЧЧЮ БУДАПЕШТСЬКОЇ ДРУКАРНІ,
ПРО ЗНАЧЕННЯ АЛЬМАНАХУ «РУСАЛКА ДНІСТРОВА» В КУЛЬТУРНОМУ
ЖИТТІ НАСЕЛЕННЯ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ
Серед багатьох книг,- важливих для національного і мовно-
літературного відродження слов’янських і 'неслов’янських народів
Австрійської імперії, "виданих вшановуваною на нашій науковій
конференції Будайською університетською друкарнею, «Русалка
Дністрова» займає яскраво виражене особливе місце—. місце пер-
шої книги національною мовою для найпізніще пробудженого сло-
в’янського народу Габсбургської монархії..... *
«Русалка Дністрова», перша збірка українських народних
пісень і власних віршів трьох юниУ«видавців Маркіяна Шашкеви-
ча, Якова Головацького та Івана Вагилевича, була певною мірою
першою ластівкою національного і тим самим мовно-літературного
самоусвідомлення українців... в Австрії і Угорщині.
Ця книга, що мала епохальне значбІЇНЖ'для історії україн-
ської культури,’будуч/тзиданою в 1837 рлдиражем лише в’тисячу
примірників і до 1848 р. Дуже мало поширеною, двічі перевидава-
лась і стала предметом^ чисельних наукових досліджень насам-
перед західноукраїнський вчених...
УРуіггепз 6. Віє Вейеіііип^ сіег ..Низаїка Бпізігоуа"...— 8. 3$З^Переклад з німецької
№ 285
1981 р„ листопада 6 ***? [ТОРОНТО]**- ПОВІДОМЛЕННЯ ГАЗ. «ЖИТТЯ
І СЛОВО» ПРО ВІДЗНАЧЕННЯ У ВІННІПЕГУ 170-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ
НАРОДЖЕННЯ МАРКІЯНА ШАШКЕВИЧА
В дільниці Пойнт Доглес у Вінніпегу українські іммігранти
почали осідатися в 1892 році. Вже в 1900 році там була збудована
перша читальня ім. Т. Шевченка. Свідченням раннього організова-
* В оригіналі, натурі (лат.).
** Датується на підставі передмови до видання Туро§гар1ііа Шпі\ег5ІІаІІ8
Нші^агісае Видає. 1777—1848.—Видареві, 1983.— Р. 9.
*** Датується за подією.
396
ного життя українців у Пойнт Доглес можуть послужити два хо-
роші громадські будинки, споруджені добровільною працею і фі-
нансовими пожертвами українських жителів — Український Робіт-
ничий дім і Рідна школа ім. М. Шашкевича.
На перехресті вулиць Юклид, Джарвіс і Мід старанням світ-
ських і парафіяльних товариств споруджено пам’ятник поетові
Маркіянові Шашкевичу в 1944 році. Це був перший пам’ятник
видатному українському літераторові і громадському діячеві на
американському континенті.
В п’ятницю 6 листопада з поклоном до пам’ятника Маркіяну
Шашкевичу прибули члени Т[овариства] об’єднаних] у[країнців]
К [знади], Р [обітничого] з[апомоговог]о товариства], Клубу
українських літніх громадян з приводу 170-річчя з дня народжен-
ня цього видатного галицького поета-демократа, що в тяжких умо-
вах австрійського режиму закликав працювати і єднатися для під-
тримання і розвитку української національної культури.
Відзначення ювілею почалося в Українському Робітничому
Домі докладом про життя і творчість Маркіяна Шашкевича. Хор
клубу літніх громадян під диригуванням В. Филиповича виступив
з народними піснями. Солістка Марія Білецька проспівала «Вес-
нівку» на слова М. Шашкевича, музика В. Матюка. Задушевно
прозвучало ніжне сопрано нашої Марії, передаючи з глибоким
почуттям ліричні слова поета: «Цвітка дрібная, молила неньку.
Весну раненьку».
Вінок різнобарвних квітів до пам’ятника Шашкевичу піднесли
довголітні члени Т[овариства] об’єднаних] у[країнців] К[анади]
М. Кащак, А. Білецький, А. Нагорняк, В*. Грицюк, В. Юречко.
Голова свята А. Семенова виступила з короткою промовою про
громадсько-просвітительську діяльність поета...
Зібрання коло пам’ятника закінчилося виступом хору, який
врочисто підійшов до пам’ятника. Сердечно задзвеніли українські
народні пісні, гомін яких полинув по затишних вулицях Пойнт
Доглес. Так Вінніпег вшанував видатного народного діяча Мар-
кіяна Шашкевича, що в Галичині в роки панщини перший звер-
нувся до народу і заговорив його мовою.
Анна Семенова
Життя і слово (Торонто).— 14 грудня.— І981 р.— N2 44.
№ 286
1981 р„ грудня 8.-- ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ВІДЗНАЧЕННЯ НА ЛЬВІВЩИНІ
170-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ М. ШАШКЕВИЧА
Громадськість Львівщини широко відзначила 170-ту річницю з
дня народження видатного українського поета-демократа Маркія-
на Шашкевича. У Львівському ордена Леніна державному універ-
ситеті ім. І. Франка відбувся великий літературний вечір. Відкрив
його голова правління Львівської організації Спілки письменників
України Р. Лубківський 589. З теплою промовою про М. Шашкеви-
.307
ча виступив секретар правління Спілки письменників України,
лауреат Державної премії УРСР ім. Т.- Г. Шевченка Л. Дмитерко.
Доповідь «Шашкевич і Франко» виголосив заступник голови
правління обласної організації СПУ, лауреат премії ім. А. Голов-
ка Р. Іваничук. Твори, присвячені поетові-демократу, прочитали
М. Петренко, Р. Братунь, В. Лучук, В. Колодій. У виконанні
артистів Львівського академічного українського драматичного
театру ім. М. Заньковецької звучали вірші митця.
Торжества завершилися літературно-мистецьким святом «Мар-
кіянове слово в братерстві живе» на батьківщині поета в с. Під-
лиссі Золочівського району. У святі взяла участь велика група
львівських літераторів, учених-літературознавців, акторів.
Літературна Україна (Київ).— 8 грудня 1981 р.—№ 98.
№ 287
1983 р„ серпень,— ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ВІДЗНАЧЕННЯ 140-РІЧЧЯ
ВІД ДНЯ СМЕРТІ М. ШАШКЕВИЧА
Минуло 140 років від дня смерті видатного українського поета-
демократа, співця єднання слов’янських народів Маркіяна Шаш-
кевича. З цієї нагоди представники громадськості Львова поклали
квіти до могили письменника. Перед присутніми виступив голова
правління Львівської організації СПУ Роман Лубківський, який
говорив про значення творчості Маркіяна Шашкевича для розвит-
ку української культури.
Цього ж дня квіти до пам’ятника М. С. Шашкевичу покладено
на його батьківщині — в селі Підлисся Золочівського району.
Жовтень (Львів).— 1983.—* № 8.— С. 132.
№ 288
1984 р„ листопад,— ІЗ СПОГАДІВ О. ЗАСЕНКА ПРО ПІДГОТОВКУ
І ЗДІЙСНЕННЯ ПЕРШОГО ФОТОТИПІЧНОГО ВИДАННЯ «РУСАЛКИ
ДНІСТРОВОЇ»
Ще в студентські роки на лекціях професора М. К. Зерова я впер-
ше почув про «Русалку Дністрову» та її укладачів і видавців —
Маркіяна Шашкевича, Івана Вагилевича і Якова Головацького.
Історія появи (та в яких же похмурих умовах!) і переслідування
цієї книжечки урядовими органами абсолютистсько-монархічної
Австрійської імперії і різного рангу клерикалами-мракобісами
мене тоді страшенно схвилювала і лишилась пам’ятною на все жит-
тя. Ніколи не забуду, як під час екскурсії, організованої професо-
ром Зеровим у бібліотеку УАН (тепер ЦНБ АН УРСР), я з трем-
тінням узяв до рук один із нечисельної кількості вцілілих примір-
ників тієї знаменитої книжечки. Гортав сторінки, вглядався в її
скромне, непоказне лице: обкладинку, рудуватий шорсткий папір,
398
не дуже чіткий друк, убоге оформлення. Передаючи книжечку ко-
мусь із товаришів, я звернувся до Миколи Костевича:
— А чому б не перевидати «Русалку Дністрову», щоб її знали
скрізь і всі,— і в середніх, і у вищих школах?
Професор видивився на мене пильно і замість відповіді якось
аж немовби задерикувато запитав мене:
— Ай справді: чому б?
Від того дня минуло багато років. І кожного разу, розповідаючи
студентам про «Русалку Дністрову», я все переживав той момент,
коли вперше (і то один лише раз!) тримав примірник альманаху
в своїх тремтячих руках. І все зринало в пам’яті: «А чому б не
перевидати?».
І ось після переможного завершення Великої Вітчизняної війни
мені випало стати видавцем. У 1947—1949 рр. я все ставив у ви-
давничий план Держлітвидаву України і «Русалку Дністрову».
З тих чи інших причин, а головне через брак відповідного паперу
і виробничої бази для фототипічного перевидання пам’яток мину-
лого, відсувалося перевидання й «Русалки Дністрової». Нарешті,
в 1950 р. з’явилася реальна можливість здійснити мою давню мрію:
«Русалка Дністрова» була внесена до плану видання. Незвичайно
радий з того, я навіть не подумав про численні труднощі, які на
мене чекали. А вони зразу ж постали — жорстоко й нездоланно.
Звернувся в ЦНБ АН УРСР з проханням дати примірник «Русал-
ки Дністрової» для передруку,— рішуче відмовили: єдиний, на
особливому обліку, заборонено законом виносити з приміщення
бібліотеки! Пошукував у львівських книгосховищах — одержав та-
кі' саму відповідь. Час минав, а справа з підготовкою до переви-
дання була під явною загрозою зриву.
Одного дня, у присутності М. І. Терещенка (він теж тоді пра-
цював у Держлітвидаві) я майже одчайдушно вигукнув:
— Що ж робити? Де дістати примірник «Русалки Дністрової»
для перевидання?!
Микола Іванович зміряв мене співчутливим поглядом, але ні-
чого не сказав, перевів мову на щось інше, поворушив пальцями
правої руки всі папірці на моєму столі (мав таку звичку — огля-
дати все, що було на столі у співрозмовника і навіть вибірково
прочитувати те, що в якусь мить його зацікавило), посидів ще з
хвилину й пішов.
У розмові із знавцями техніки книгодрукарської справи я з’я-
сував для себе технологію фототипічного видання. І впав у відчай:
таке перевидання за тодішніх технічних умов можна було здій-
снити, тільки розшивши примірник книжки. Адже ж кожен аркуш
треба було змочувати спеціальним розчином, переводити текст
кожної сторінки на плити друкарського каменю, а вже потім з тих
плит здійснювати друк. Де ж я можу дістати примірник (один із
ста, чи й менше) для такої офіри? Намірився, почати мову з Олек-
сандром Івановичем Білецьким, щоб написав вступну статтю до
перевидання «Русалки», але відклав. Передмову, був певен, Олек-
399
сандр Іванович напише, але саме видання може відсунутися ... до
грецьких календ.
Порятунок прийшов раптово й несподівано. Одного дня М. І. Те-
рещенко зайшов до мого кабінету в якомусь незрозумілому для
мене врочисто-піднесеному настрої. Переступивши поріг, сів до
сусіднього малого столика, подивився на мене хитрувато і раптом
запитав.
— То з «Русалочкою», виходить, як той казав, залишилося на-
глухо... Співчуваю, усім серцем співчуваю...
, Я підняв голову, зміряв його похмурим поглядом і вже готовий
був відповісти в тон йому не дуже лагідним словом і ... прикусив
губу: з-під поли, з лівої бокової кишені Микола Іванович повільно
видобув книжечку в чорній оправі без будь-якого напису... Я впі-
знав: то була «Русалка Дністрова». Встав із-за столу, ступив крок
у напрямку до Миколи Івановича, а він до мене з простертою
рукою.
— Беріть і перевидавайте! — тільки й сказав, обдаровуючи мене
теплим дружнім поглядом. Я узяв, розгорнув: вона! На титульній
сторінці: «Русалка Дністровая». Під назвою малюнок-заставка:
серед лаврових гілочок, на фоні трави й пшеничного колосу напів-
похилена в лівий бік ліра-символ поетичного натхнення. На верх-
ньому ріжку ліри — лавровий вінок: символ безсмертної слави.
А нижче напис німецькою готикою: «КиШепізсЬе Уоіквііедег».
Внизу сторінки: «У Будимі. Письмом Корол [івського] Всеучилища
Пештанського. 1837».
Я мовчки поклав книжечку в портфель. Робочий день закінчив-
ся. Вийшли разом із видавництва й попрямували кожен своєю до-
рогою.
У портфелі під лівою рукою серце моє обдавала теплом «Ру-
салка Дністрова». «Є» — сам собі казав. «Буде!» — продовжував
твердити.
У ті години я ні про що інше не міг думати. Прийшов додому й
кинувся гортати книжечку. І раптом отетерів, вжахнувся: на ба-
гатьох сторінках побачив виправлення друкарських помилок чор-
ним, поруділим від часу чорнилом. Отже, для фототипічного пере-
видання цей примірник «Русалки Дністрової» не годився. Хоч у
своєму роді він і був дуже знаменитий, бо, як потім з’ясувалося,
належав нашому славному вченому, першому ректорові Київського
університету, Другу Т. Г. Шевченка — Михайлові Олександровичу
Максимовичу. Отож, цей пильний до слова чоловік і повиправляв
акуратно друкарські помилки своєю власного рукою, не думаючи —
не гадаючи, що тим завдасть нащадкам неабиякої прикрості.
Хоч була пізня вечірня пора, я зателефонував Миколі Івано-
вичу...
Вислухавши мене, Микола Іванович довго мовчав. А потім глу-
хуватим голосом промовив:
— У народі кажуть: ранок мудріший за вечір. До ранку може
щось і придумаємо. Надобраніч!..
І поклав трубку. Я потримав трохи свою і теж поклав.
400
Наступного дня у видавництво ми прийшли ледве не хвилина в
хвилину. Мовчки зайшли до мого кабінету. З глибини кишені сво-
го широкого темно-синього молевого пальта Микола Іванович щось
довго діставав, нарешті видобув і простягнув мені ... другий при-
мірник «Русалки Дністрової». І жартівливо проказав:
— Махнемо так на так?!
— Махнемо!
Я дістав із портфеля примірник Максимовича і віддав йому.
— Переданий вам у дарунок примірник чистий-чистісінький! —
сказав Микола Іванович,—сам перевірив від обкладинки до об-
кладинки. Пролежав у бібліотеці Львівської Ставропігії понад
століття неушкодженим і тепер от для доброї справи пригодиться.
І засміявся голосно, вдоволено. Таким я його бачив уперше.
— Але як вам вдалося? Два примірники?..
.— А сталося це дуже просто. Невдовзі після визволення Льво-
ва нашою армією від фашистів мені у складі бригади письменни-
ків довелося бути в цьому славному місті. У вільні від справ годи-
ни я за давньою звичкою книголюба нишпорив по базарах і на
книжкових розкладках «упіймав» чимало цінного й цікавого, а в
тім числі й дві «Русалочки». От і вся казка! Якісь людці пороз-
крадали народне добро з державних книгосховищ, ну, а я дещо
відкупив у них і зберігаю.
Того ж дня я був в Олександра Івановича Білецького вдома на
вул. Рейтерській, 9. Умовляв його написати передмову до пере-
видаваної «Русалки Дністрової». Олександр Іванович не зразу
дав на це згоду, казав, що літературним процесом на західноукра-
їнських землях у час появи альманахи він ніколи не займався,
що й загалом лицем до української класичної літератури він по-
вернувся тільки під час війни, коли перебував в евакуації у Том-
ську.
— Як ви знаєте,— говорив,—у дореволюційний час усі видан-
ня, які виходили в Росії, а часом й з того, що з’являлося росій-
ською, українською, польською мовами за кордоном, розсилалися
у бібліотеки всіх університетів країни. Отож, як я під час війни
опинився у Томську і став працювати в університеті, то й зробив
для себе відкриття: в університетській бібліотеці зосереджено
багатюще зібрання дореволюційних видань (книжкових і журналь-
них), у тому числі й українських — східних і західних. Я дуже ну-
дився, просто тужив за Україною і тому кожну вільну годину про-
водив за читанням україніки в університетській бібліотеці. В тому
читанні я відпочивав, відмолоджувався душею. Уперше тоді, можу
признатися, я став пильніше приглядатися й до творчості Шевчен-
ка, і до творчості Франка та інших класиків української літерату-
ри. Я почувався немов би боржником перед їхньою пам’яттю.
— Усе те, що ви сказали, для мене відкриття. І я перепрошую,
що втрутився у вашу надзвичайно цінну для мене розповідь. Спа-
сибі за відвертість! Тепер я зрозумів, що ви найкраще за всіх на-
ших сучасників підготувалися до написання передмови до «Ру-
салки Дністрової».
Тут я не втримався і розповів Олександрові Івановичу історію
свого заміру щодо перевидання цієї безсмертної книжечки. Він
вислухав мене з великою увагою, а коли я скінчив — зміряв гост-
рим поглядом і доброзичливо, зовсім по-дружньому, жартівливо
сказав:
— А ви, дорогуша, крім усього іншого, виявляється ще й не-
аби-якнй хитрунець-дипломат. Бач, аж звідки зайшов, які струни
в моїй душі торкнув... Що ж, здаюсь. Буду писати передмову...
Отже, справа з підготовкою до перевидання «Русалки Дністро-
вої» була надійно поставлена на реальний грунт. Проте лишалося
ще одне неабияке завдання — підготувати належним чином групу
робітників та інженерів друкарні, щоб вони якнайобережніше роз-
шивали офірований для передруку примірник, акуратно все по-
трібне зробили, а потім знову книжку зшили й повернули мені.
Поїхав у призначений час у друкарню, розповів робочій групі все
про «Русалку»,— слухали із захопленням, розпитували й допиту-
вали про все, пов’язане з нею, навіть про таке, що до технології
передруку не мало жодного стосунку, але було цікаве людям. Від
тієї зустрічі мав велике моральне задоволення і був певен, що все
буде здійснено якнайкраще.
А через три тижні після наших перетрактацій про передмову
Олександр Іванович приніс у видавництво рукопис, поклав переді
мною на стіл і з властивою йому доброзичливою іронією доповів:
— Це мій звіт за пророблену роботу винуватцеві появи цього
опуса... Скажу вам, дорогуша, що вимотався я над «Русалочкою»
до краю. Але працював із натхненням і насолодою. І, додам, з ве-
ликою користю для себе. Які ж то світлі й величаві думи та почут-
тя піддвигнули, наснажили ту «трійцю» юнаків на таку благородну
й високу дію! Та ще ж у темну та похмуру добу життя західно-
українських народних мас під важкою п’ятою династії Габсбур-
гів. Тисячу разів мав рацію Іван Франко, коли прирівнював цю
акцію тих мужніх юнаків-семінаристів до революційного под-
вигу.
Того ж дня я прочитав передмову і, звичайно ж, був захоплений
нею, про Що й сказав Олександрові Івановичу телефоном.
— Це одна з кращих Ваших праць, вельми цінний набуток
українського радянського літературознавства. Ніхто нині і в май-
бутньому не обмине її, хоч би принагідно згадуючи про «Русалку
Дністрову» — говорив я...
Редагування було коротке й легке: телефоном домовились зро-
бити у двох місцях статті незначні, але потрібні уточнення. За
дві-три доби Феофан Скляр (блискучий знавець української мови
і талановитий перекладач,— на чільному місці серед його числен-
них перекладів збірочка поезій видатного французького поета
XVI ст. П’єра Ронсара) переклав передмову з російської мови на
українську, а наступного дня вона вже була в друкарні. Це ста-
лося у вересні 1950 р. Через два місяці «Русалка Дністрова» ви-
йшла у світ і швидко розлетілася по всій Україні, по всій Радян-
ській землі і за її межами. У примірнику «Русалки Дністрової»,
402
з якого здійснено перевидання, на форзацній сторінці в кінці
книжки я зробив такий запис:
«З цього примірника в 1950 р. Державне видавництво худож-
ньої літератури УРСР перевидало «Русалку Дністрову» фотоспоео-
бом (надруковано 10 тне. прим.). Робітники та інженери друкарні
видавництва ЦК КП(б)У «Радянська Україна», де здійснювалось
перевидання, дуже обережно розшили цей примірник, пильно сте-
жили, щоб жоден листочок не попсувався, не забруднився і після
закінчення фотографування знову зшили й оправили у стару об-
кладинку— додано тільки новий форзац і злегка обрізано краї.
Ініціатива перевидання належить мені — у той час я працював
завідуючим відділу класичної літератури в Держлітвидаві. Для
цього поет М. І. Терещенко подарував мені один із двох своїх
примірників першого видання «Русалки Дністрової», а дійсний
член АН УРСР О. І. Білецький на моє настійливе прохання написав
передмову. Отже, цей примірник «Русалки Дністрової» у своєму
роді має історико-літературне значення і для пам’яті нащадкам
про це я зробив оцей запис.
1 січня 1951 року, м. Київ...»
Жовтень (Львів).— 1984,—М 11,—С. 108, 111.
№ 289
1985 р., лютого 21.— ІЗ СТАТТІ Р. ЛУБКІВСЬКОГО «ВІН ЯСНОЇ ЗАБАГ
ЗОРІ...» ПРО РОЛЬ В. ШАШКЕВИЧА В РОЗВИТКУ ТРАДИЦІЙ
«РУСАЛКИ ДНІСТРОВОЇ»
В історії становлення нової української літератури є не одна
промовиста сторінка. Із пошаною і вдячністю звертаючи свої по-
гляди до Маркіяна Шашкевича, Івана Вагилевича, Якова Голо-
вацького, заново перечитуючи сьогодні поезії Миколи Устияновича
та Юрія Федьковича, добрим словом згадуємо і ті, значно скромні-
ші постаті, які творили громадсько-культурну атмосферу, без якої
був би неможливим геніальний творчий злет Івана Франка. У до-
франківську епоху (та і в часи Франка) галицькі обрії надовго за-
тягувались понурими хмарами, але час від часу їх протинали со-
нячні промені надії, глибокого ентузіазму, віри в безсмертну душу
народу. Одним із джерел такого життєствердного проміння була
громадська діяльність поета, прозаїка, публіциста, видавця, гро-
мадського діяча Володимира Шашкевича, сина славетного Маркія-
на Шашкевича, визначного письменника-демократа, класика на-
шої літератури.
Народився Володимир 7 квітня 1838 р. на Львівщині в убого-
му селі Нестаничах. Від батька успадкував любов до рідного сло-
ва, патріотичні переконання, неабиякий літературний талант,
організаторські здібності. І хоч Маркіян Шашкевич помер, коли
його синові заледве виповнилося чотири роки, Володимир із лю-
бов’ю і гордістю до кінця років згадував: «Роднч ясним сивим
403
оком стеріг ми дитинних літ». Ці слова — не тільки синівська да-
нина вдячності батькові, а й літературному вчителеві, натхненни-
кові, попереднику. Адже саме Володимирові Маркіяновичу довелося
у 60—80-ті роки минулого століття ніби заново відроджувати те, що
започаткував батько. Перша і єдина його поетична збірка «Зіль-
ник», видана в 1863 р., фактично продовжила головні ідейно-ху-
дожні лінії альманаху «Русалка Дністрова», але вже на новому
рівні, співзвучна до суспільних запитів своєї доби. Володимир
Шашкевич, як і його попередник, утверджував історичну, духов-
ну єдність українського народу більш відкрито й виразно:
«Чую, як звідси аж по Чорне море
Воздухи голос якийсь рідний поре:
То мати кличе на велике свято,
А дітей стало багато-багато!..
(«Нинішня пісня»).
Звертаючись до великого Кобзаря, під впливом якого Володи-
мир Шашкевич перебував, галицький поет не тільки послуговує-
ться шевченківською строфікою чи ритмомелодикою; він перено-
сить на західноукраїнський грунт пафос єднання «од Дніпра до
Бугу»: «В ім’я Тараса з любов’ю Усі окликнімось, І тверду один
одному Долоню подаймо...»
Ця щира пристрасть пронизує весь невеликий (а проте ціка-
вий і вагомий за змістом і формою) поетичний доробок Володи-
мира Шашкевича. Громадською одержимістю пройнята і його
публіцистична спадщина (згадати хоча б опубліковану 1867 р.
статтю «Козацький героїзм і завзяття», в якій битва під Берестеч-
ком порівнюється з битвою під Фермопілами і — чи не вперше піс-
ля Шевченка — так високо славиться подвиг трьохсот легендарних
героїв, що загинули, але не піддалися польській шляхті). І хоч
доля з такою ж лютою, як і щодо батька, послідовністю завдавала
удару за ударом і кидала Володимира зі Львова до Пешту, відтак
до Тарнова і Великих Мостів, а потім знову до Львова, все-таки
він багато встиг. Автор оповідань, драми, поеми «Черна, княжна
чернігівська», Володимир Шашкевич прославився як видавець і
редактор першого в Галичині українського літературного журналу
«Вечорниці», на сторінках якого публікувалися твори Шевченка,
Марка Вовчка, Юрія Федьковича, а також сучасників і побрати-
мів Володимира, які становили наче друге покоління «Руської
трійці». До його перекладацьких заслуг слід віднести тлумачення
ліричних поезій Генріха Гейне, до публіцистичних — численні ви-
ступи в тогочасній періодиці, про які згодом прихильно відгукнув-
ся Франко. До речі, Франкова оцінка місця Володимира Шашкеви-
ча в літературі заслуговує глибокої уваги з боку літературознав-
ців. У своєму знаменитому «Нарисі історії української літератури»
Франко писав про те, що «Володимир Шашкевич виявив дуже гар-
ний і симпатичний талант, гідний стати обік свойого батька»...
Гнаний суворою долею, Володимир Шашкевич помер у Львові
16 лютого 1885 р. Він похований поруч із батьком та матір’ю на
Личаківському кладовищі. Нема такого дня, щоб перед печальною
404
жінкою з потемнілої бронзи не зупинялися люди, і кожної пори
року тут можна побачити живі квіти. І коли думаєш про невмиру-
щий подвиг Маркіяна Шашкевича, образ якого постає сьогодні
перед нами на повен ріст, то хочеться згадати дату 100-річчя смер-
ті того, який, окрім літературних і громадських заслуг, має заслу-
гу чи не найбільшу: будучи мов крапля води подібним до свого
батька, він «позичив» своє обличчя для портрета Маркіяна Шаш-
кевича, який з легкої руки Івана 'Груша 590 став канонічним. І ця
подібність, і спорідненість духовна, громадянська дають нам пра-
во говорити про подвиг батька і сина, про їхнє безсмертя в серцях
нащадків. Він, як писав поет, наче про себе: «ясної забаг зорі»..
І ця зоря — незгасна.
Літературна Україна (Київ).— 21 лютого 1985 р.— № 8.
№ 290
1986 р., січня 5.— ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ЛІТЕРАТУРНЕ СВЯТО
«МАРКІЯНОВЕ СЛОВО В БРАТЕРСТВІ ЖИВЕ»
Постать Маркіяна Шашкевича, видатного поета-демократа, пи-
сьменника, який у період жорстокого визиску й гноблення з боку
Австро-Угорської монархії, рішучого наступу католицизму першим
на західноукраїнських землях започаткував літературу україн-
ською народною мовою, звернувся у своїй творчості до історичних
і фольклорних джерел народу, познайомив читача Галичини з тво-
рами Тараса Шевченка, висунув ідею братерства слов’янських
народів, закликаючи їх до єдності «від Волги до Дунаю», осмис-
люється новими поколіннями все глибше і чіткіше. Він живив свої-
ми ідеями творчість Івана Франка, а Великий Каменяр, у свою
чергу, мостив дорогу революційним письменникам.
У радянський період увага до творчої спадщини Маркіяна
Шашкевича зросла, пам’ять про нього оточена шаною. На бать-
ківщині письменника в Підлиссі та в Білому Камені на Золочівщи-
ні вже стало традиційним літературне свято «Маркіянове слово в
братерстві живе».
Цього разу в район на свято прибула велика група літераторів
з Києва та Львова. Гості поклали квіти до погруддя М. Шашке-
вича, відвідали меморіальний музей поета-в Підлиссі.
В будинку культури села Білого Каменя відбувся великий лі-
тературний вечір. Вступним словом його відкрив голова правлін-
ня Львівської організації Спілки письменників УРСР Роман Луб-
ківський. На вечорі виступив секретар правління Спілки письмен-
ників України Анатолій Мороз. Вірші, присвячені дружбі народів,.
Перемозі радянського народу у Великій Вітчизняній війні, прочи-
тав заступник головного редактора журналу «Україна» Василь
Юхимович. Зі словом-вітанням до присутніх звернувся відпові-
дальний секретар комісії, по роботі з молодими авторами Спілки
письменників України Віктор Кава. Письменник Роман Іваничук,
удостоєний цього року Державної премії Української РСР
ім. Т. Г. Шевченка за історичні твори (один з них —роман «Вода
з каменю» про Маркіяна Шашкевича), розповівши про історію
написання роману, подарував бібліотеці Білого Каменя цю книгу.
Львівські поети Микола Петренко та Марія Людкевич прочитали
вірші, присвячені пам’яті Маркіяна Шашкевича. Від Львівської
письменницької організації учасників свята привітав відповідаль-
ний секретар її правління Левко Різник. У вечорі взяли участь і
молоді поети Григорій Лютий з Гуляйполя, Петро Гірник з Києва.
У виконанні артиста Львівського державного академічного драм-
театру ім. М. Заньковецької Святослава Максимчука прозвучали
вірші Маркіяна Шашкевича, Івана Франка, Бориса Олійника 591.
Р. Левченко
Вільна Україна (Львів).— 5 січня 1986 р.— №4.
№ 291
1986 р„ жовтень 23. Київ,— ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО СТВОРЕННЯ
РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО КОМІТЕТУ ПО ВІДЗНАЧЕННЮ 175-РІЧЧЯ З ДНЯ
НАРОДЖЕННЯ М. ШАШКЕВИЧА ТА 150-РІЧЧЯ ВИХОДУ В СВІТ
«РУСАЛКИ ДНІСТРОВОЇ»
Постановою секретаріату правління Спілки письменників Украї-
ни створено Республіканський комітет по відзначенню 175-річчя
з дня народження класика української літератури М. С. Шашке-
вича та 150-річчя виходу в світ альманаху «Русалка Дністрова».
До складу комітету увійшли: О. Т. Гончар 592 — голова, Д. В. Пав-
.личко — заступник голови, Р. М. Лубківський — заступник голови,
І. С. Алаєва — заступник голови Львівського облвиконкому,
С. Д. Бердник—заступник голови Товариства охорони пам’яток
історії та культури УРСР, В. М. Висоцький — начальник Львів-
ського обласного управління культури, Б. Г. Возницький — дирек-
тор Львівської картинної галереї, І. Ф. Драч, І. О. Дзеверін,
М. Г. Жулинський, С. С. Зінчук — секретар, В. Й. Здоровега — го-
лова Львівської організації Товариства книголюбів, Р. І. Івани-
чук— доповідач, Г. П. Кримчук, Ю. М. Мушкетик, О. А. Мірошни-
ченко — начальник управління Міністерства культури УРСР,
Б. І. Олійник, Г. М. Петрук-Попик, Р. М. Федорів, М. й. Шалата,
С. П. Янчук — секретар Золочівського райкому партії, М. Т. Яцен-
ко — завідуючий відділом української дожовтневої літератури
Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР.
Літературна Україна (Київ).—23 жовтня 1986 р.— № 43.
406
№ 292
1986 р., жовтня 26. Київ.— ПОВІДОМЛЕННЯ РАТАУ ПРО ПІДГОТОВКУ
ДО ВІДЗНАЧЕННЯ — 175-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ
М. ШАШКЕВИЧА І 150-РІЧЧЯ АЛЬМАНАХУ «РУСАЛКА ДНІСТРОВА
Видатним поетом-демократом увійшов в історію української лі-
тератури Маркіян Шашкевич. Створений ним гурток «Руська трій-
ця» виданням альманаху «Русалка Дністрова» засвідчував пра-
гнення трудящих західноукраїнських земель до єднання з побра-
тимами з-над берегів Дніпра, Волги і Дунаю.
Незабаром літературна громадськість республіки широко від-
значить 175-річчя з дня народження Маркіяна Шашкевича і
150-річчя альманаху «Русалка Дністрова». Ювілейні торжества
відбудуться на Тернопільщині, Івано-Франківщині, Закарпатті, в
інших областях республіки. У бібліотеках, клубах, будинках куль-
тури будуть розгорнуті книжково-ілюстративні виставки, пройдуть
читацькі конференції, літературні вечори. На батьківщині письмен-
ника— в селі Підлиссі Золочівського району Львівської області
відкриється меморіал на честь майстра слова. У .селі буде прове-
дено літературно-мистецьке свято «Маркіянове слово в братерстві
живе». У Львові передбачається відкрити пам’ятну дошку на ву-
лиці Шашкевича та музей у середній школі, яка носить його ім’я.
У Києві будуть проведені літературно-мистецький вечір, наукові
конференції, творчі зустрічі.
Для підготовки та відзначення 175-річчя з дня народження
Маркіяна Шашкевича та 150-річчя альманаху «Русалка Дністро-
ва» створено республіканський ювілейний комітет, який очолює
Герой Соціалістичної Праці, лауреат Ленінської премії та Держав-
них премій СРСР, академік АН УРСР Олесь Гончар. Відбулося
перше засідання комітету.
Радянська Україна (Київ).— 26 жовтня 1986 р.— № 246.
№ 293
1986 р., жовтня ЗО. Київ,— ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ЗАСІДАННЯ
РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО ЮВІЛЕЙНОГО КОМІТЕТУ ДЛЯ ВІДЗНАЧЕННЯ
175-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ М. ШАШКЕВИЧА
Відбулося засідання Республіканського комітету по відзначен-
ню 175-річчя з дня народження М. С. Шйшкевича.
Відкриваючи його, голова комітету О. Гончар підкреслив, що
громадська й літературна діяльність Маркіяна Шашкевича, нат-
хненника створеного ним гуртка «Руська трійця», який півтора
століття тому виданням альманаху «Русалка Дністрова» засвідчив
споконвічне прагнення їхніх земляків до єднання з «побратаними
людьми» з-над берегів Дніпра, Волги і Дунаю,— яскрава сторінка
в історії української та вітчизняної культури. Маркіян Шашкевич
був духовним та ідейним предтечею великого Каменяра. Іван
407
Франко справед/іиво назвав подвиг Шашкевича і його соратників
та послідовників революційним.
Радянська доба гідно оцінила діяльність «Руської трійці», до-
несла до найширших читацьких кіл їхню творчу і наукову спад-
щину, увічнила їхні, діяння.
Особливо значним видається ювілей сьогодні. Він відзначати-
меться не лише на батьківщині славетного Маркіяна. Пам’ять по-
лум’яного лицаря слова вшановуватиметься на Львівщині, Терно-
пільщині, Івано-Франківіцині, Буковині, Закарпатті. Столиця
нашої республіки стане місцем проведення великого літературно-
мистецького вечора, наукових конференцій, численних творчих зу-
стрічей.
На засіданні комітету було підбито підсумки підготовчої ро-
боти, розглянуто і затверджено програму ювілейних заходів.
Як повідомив завідуючий відділом культури Львівського обко-
му партії М. Д. Божко, у ювілейні дні відбудеться урочисте від-
криття меморіалу М. Шашкевича у його рідному селі Підлйссі Зо-
лочівського району на Львівщині. До нього входять відтворена
садиба, де народився поет, нова літературно-меморіальна експози-
ція, іменне поле письменника у колгоспі «Серп і молот». Тут буде
проведено традиційне літературно-мистецьке свято «Маркіянове
слово в братерстві живе».
Передбачається відкрити пам’ятні знаки і в інших населених
пунктах.
Особливо широка програма вшанування у м. Львові. Планує-
ться відкрити пам’ятну дошку на вул. М. Шашкевича і музей
у середній школі № 34, що носить його ім’я. Ювілейний вечір за
участю провідних українських письменників і гостей з братніх
республік відбудеться в актовому залі Державного університету
їм. І. Я. Франка. Незабаром буде завершено роботу над пам’ятним
знаком М. Шашкевичу, який створив лауреат Державної премії
УРСР ім. Т. Г. Шевченка, відомий скульптор Д. Крвавич.
В обговоренні взяли участь Р. Лубківський, Д. Павличко,
Ю. Мушкетик, Б. Олійник, І. Драч, М. Жулинський, Г. Петрук-По-
пик. Було висловлено пропозиції про проведення наступного року
вечора у Москві, присвоєння вулицям у Києві та Тернополі ім.
М. Шашкевича, створення у Львові музею «Русалки Дністрової»,
відзначення меморіальною дошкою будинку Львівської державної
наукової бібліотеки імені В. Стефаника, де діячі «Руської трійці»
вивчали літературу російського та інших слов’янських народів.
Широке відзначення ювілейних дат, підкреслювалося на засі-
данні, стане заслуженою даниною пам’яті патріота і борця, знач-
ним внеском у пропаганду прогресивного культурного набутку,
традицій інтернаціонального єднання, дружби народів, викриття
буржуазно-націоналістичних і клерикальних фальсифікацій, істо-
рії української культури.
У своїх виступах члени комітету дали високу оцінку роботі по
підготовці до ювілею, виконаній громадськими і творчими орга-
нізаціями Львівщини.
408
Літературно-мистецький вечір, присвячений 175-річчю від дня народження
М. Шашкевича у Львівському держуніверситеті ім. І. Франка.
У роботі республіканського комітету взяли участь заступник
завідуючого відділом культури ЦК Компартії України В. С. Дро-
б’язко, начальник головного управління театрів та музичних за-
кладів Міністерства культури УРСР О. А. Мірошниченко.
Літературна Україна (Київ) — ЗО жовтня 1986 р.— № 44.
№ 294
1986 р.. листопада 7*. Львів.— ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ВІДКРИТТЯ
КНИЖКОВОЇ ВИСТАВКИ У ЛЬВІВСЬКІЙ НАУКОВІЙ БІБЛІОТЕЦІ
ім. В. СТЕФАНИКА АН УРСР, ПРИСВЯЧЕНОЇ 175-РІЧЧЮ ВІД ДНЯ
НАРОДЖЕННЯ М. ШАШКЕВИЧА
У Львівській, науковій бібліотеці ім. В. Стефаника АН' УРСР
експонується виставка літератури, присвячена 175-річчю від дня
народження письменника-демократа Маркіяна Шашкевича. Зо-
крема, представлені західноукраїнський літературний альманах
«Русалка Дністрова», виданий у 1837 році в Пешті, рукописи тво-
рів «Вірна», «Туга», «Хмельницького обступлення Львова», пере-
клад з давньоруської мови «Плачу Ярославни» з «Слова о полку
Ігоревім», переклади з польської, чеської та сербської літератур.
* Датується за подією. Виставка була відкрита 1 листопада 1986 р. Див.
Книгу обліку книжково-ілюстративних виставок ЛНБ ім. В. Стефаника АН УРСР.
40»
Відкриття меморіального музею-саднби М. Шашкевича в с. Підлисся Золочів-
ського р-ну Львівської обл. Листопад 1986 р.
Крім рукописної спадщини, в фондах бібліотеки зберігаються
прижиттєві та рідкісні видання творів письменника, «Писання Мар-
кіяна Шашкевича», «Твори» та ін.
Відвідувачі бібліотеки мають змогу ознайомитись і з літера-
турою про поета. Експонуються монографії М. Шалати «М. Шаш-
кевич», В. Дмитрука «Маркіян Шашкевич», М. Возняка «Історич-
не значення діяльності М. Шашкевича» тощо.
Вільна Україна (Львів).— II листопада 1986 р,—№ 216.
№ 295
1986 р„ листопада 6 *. Львів.- ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ВСТАНОВЛЕННЯ
ПАМ’ЯТНОГО ЗНАКУ І ПРИСВОЄННЯ ОДНОМУ З ПОЛІВ с. БІЛИЙ
КАМІНЬ ЗОЛОЧІВСЬКОГО РАЙОНУ ім. М. ШАШКЕВИЧА
У колгоспі «Серп і молот» Золочівського району відбулось уро-
чисте відкриття пам’ятного знака на честь 175-річчя з дня на-
родження Маркіяна Шаійкевича. Знак встановлено на краю поля,
яке відтепер носитиме ім’я поета.
Урочистий мітинг відкрив голова Білокамінської сільської Ра-
ди народних депутатів В. Р. Козич.
Відповідальний секретар правління Львівської організації
Спілки письменників України Л. И. Різник у своєму виступі го-
ворив про значення творчості Маркіяна Шашкевича, про те, що
іменне поле поета повинйо стати для йсио земляків символом ви-
сокої духовності, чистої краси, відданості своєму народові.
* Датується за подією. Встановлення пам’ятного знаку на полі с. Білий Ка-
мінь відбулоси 6 листопада 1986 р. Див. док. № 307.
410
Музей-садиба М. Шашкевича в с. Підлисся. 1986 р.
Поетеса Марія Людкевич прочитала, вірш «Маркіянове поле»..
На мітингу також виступили механізатор колгоспу «Серп і мо-
лот» В. М. Гайванович та піонервожата Білокамінської середньої,
школи Г. М. Антонюк.
У відкритті пам’ятного знака взяв участь секретар Львівського»
обкому партії Д. А. Яремчук.
Вільна Україна (Львів).— І2 листопада І986 р.— № 2і7,
№ 296
1986 р., листопада 6 — не пізніше 11 *. Львів.— ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО
ВШАНУВАННЯ 175-РІЧНИЦІ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ М. ШАШКЕВИЧА.
НА ЛЬВІВЩИНІ >
Виповнилося 175 років від дня народження відомого україн-
ського поета Маркіяна Шашкевича. У цей день представники гро-
мадськості, творчих спілок, вузівської молоді поклали квіти до>
могили письменника на Личаківському кладовищі.
. Наше древнє місто свято береже пам’ять про Маркіяна Шаш-
кевйча — його ім’ям названа одна з вулиць Львова. У день-
* Датується за подіями. Див. док. № 307 та газ. «Ленінська молодь».— 11 ли-
стопада 1.986 р.— № 135.
411:
Пам'ятник М. Шашкевнчу в с. Під-
лисся.
ювілею письменника тут від-
крита меморіальна дошка,
створена скульптором Мико-
лою Посікірою. На ній — порт-
рет Маркіяна Шашкевича і
напис про те, що вулиця назва-
на іменем видатного українсь-
кого письменника — зачинате-
ля нової української літерату-
ри . на західноукраїнських
землях.
З нагоди відкриття мемо-
ріальної дошки відбувся уро-
чистий мітинг. Вступним сло-
вом його відкрила заступник
голови Львівського міськви-
конкому В. к. Губаренко. На
мітингу виступили: головний
редактор журналу «Жовтень»,
депутат Верховної Ради Сою-
зу РСР Р. М. Федорів, голова
правління Львівської організа-
ції Спілки композиторів УРСР,
народний артист УРСР
М. Ф. Колесса, робітник заво-
ду автотракторних запчастин
Л. Г. Оприск, студентка уні-
верситету Ярина Брилинська.
У мітингу взяли участь завідуючий відділом пропаганди та агі-
тації обкому партії В. С. Григоренко, начальник обласного управ-
ління культури В. М. Висоцький.
У Золочівському районі— на батьківщині Шашкевича—відбу-
лося відкриття пам’ятного знака письменнику. Він встановлений
на краю поля в колгоспі «Серп і молот». Віднині це поле йменува-
тиметься полем Маркіяна Шашкевича.
* * *
Новосілки — село в Буському районі — стало останнім місцем
проживання Маркіяна Шашкевича. Тут у 1843 р. поет помер і був
похований на сільському кладовищі. Пізніше останки М. Шашке-
вича були перенесені до Львова на Личаківське кладовище. Але
жителі Новосілок бережуть пам’ять про поета. Днями на місці
його першого захоронення був відкритий пам’ятний знак.
Мітинг, присвячений цій події, відкрив голова Новосілківського
сільвиконкому І. Т. Матвіїв. Зі словом про Маркіяна Шашкевича
виступила вчителька місцевої школи С. М. Шпитько. Вірші, при-
свячені поету, прочитав голова правління Львівської організації
Спілки письменників УРСР Р. М. Лубківський. Вірш Шашкевича
«Над Бугом» прозвучав у виконанні семикласниці Оксани Думки.
412
Відкриття літературно-мистецького свята в с. Білий Камінь Золочівського
р-ну Львівської обл., присвяченого 175-річчю від дня народження М. Шашке-
вича.
У мітингу взяли участь завідуючий відділом культури Львів-
ського обкому партії М. Д. Божко, другий секретар Буського
райкому партії А. І. Тарновський.
Потім у новосілківському сільському клубі відбувся тематич-
ний вечір.
* * *
З селом Нестаничі Радехівського району також було пов’язане
життя Маркіяна Шашкевича. Тут він жив і працював з 1838 по
1841 р. Тут народився його син Володимир...
Днями в Нестаничах відбувся літературний вечір, присвячений
Маркіяну Шашкевичу. Активну участь у підготовці цього свята
взяли працівники сільської бібліотеки. Член президії Радехівської
районної організації Українського товариства охорони пам’яток
історії і культури, краєзнавець І. Й. Дік подарував бібліотеці пор-
трет М. Шашкевича і оформив цікавий стенд. Виступаючи на ве-
чорі, він висловив сподівання, що невелика експозиція при бібліо-
теці переросте в музей письменника.
На святі виступили учитель школи с. Вузлового А. У. Полян-
ський, голова правління Львівської організації Спілки письменни-
ків УРСР Р. М. Лубківський, поетеса Марія Людкевич, голова
колгоспу ім. Я. Галана І. С. Парубочий. У вечорі взяла участь
секретар Радехівського райкому партії Т. В. Глухова.
Ленінська молодь,—11 листопада 1986 р.—№ 135.
№ 297
1986 р„ листопада 23*. Підлісся — Львів.— ІНФОРМАЦІЯ ПРО ВІДКРИТТЯ
МЕМОРІАЛЬНОГО МУЗЕЮ-САДИБИ М. ШАШКЕВИЧА В с. ПІДЛИССІ
ТА ЛІТЕРАТУРНО-МИСТЕЦЬКЕ СВЯТО «МАРКІЯНОВЕ СЛОВО
У БРАТЕРСТВІ ЖИВЕ» У с. БІЛОМУ КАМЕНІ
Минулої неділі всі дороги вели у Підлисся, ЩО в Золочівському
районі. Тисячі цінителів творчості зачинателя нової української лі-
тератури на західноукраїнських землях прибули у рідне село Мар-
кіяна Шашкевича, щоб вшанувати пам’ять поета, віддати належне
його творчому генію і громадянській мужності. Ще ніколи в ПІД-
ЛИССІ не було відразу стількох гостей з усієї Львівщини, сусідніх
Волинської, Ровенської, Тернопільської та інших областей респуб-
ліки.
У радянський час український народ, літературознавство гідно
оцінили велич подвигу поета-борця в ім’я щастя народного. Про
це говорилося на мітингу, присвяченому відкриттю пам’ятного зна-
ка поета в центрі Підлисся, про це йшла мова і на святі відкрит-
тя меморіального музею-садиби. Урочистість відкрили заступник
голови Львівського облвиконкому, голова обласного ювілейного
комітету по відзначенню 175-річчя від дня народження Маркіяна
Шашкевича І. С. Алаєва. Слово надається секретареві Львівського
обкому партії Д. А. Яремчуку. Він говорить про те, що Комуністич-
на партія Радянського Союзу надає великого значення використан-
ню у виховній роботі з трудящими того духовного й фактичного
багажу, який дають нам відзначення історичних подій, розповіді
про життя і боротьбу за світле майбутнє народу його кращих синів
і дочок. Усенародне відзначення ювілею Маркіяна Шашкевича є
промовистим свідченням цього **.
Письменник, голова республіканського ювілейного оргкомітету,
Герой Соціалістичної Праці, лауреат Ленінської та Державних
премій СРСР, Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка акаде-
мік О. Т. Гончар у своєму виступі наголосив, що Маркіян Шашке-
вич, зачинатель нової української літератури на Західній Україні,
вніс значний вклад у становлення усієї української літератури.
Підтвердженням цього є сам факт створення республіканського
ювілейного комітету, те, що торжества, присвячені пам’яті Маркія-
на Шашкевича, пройдуть не лише на Львівщині, а і в багатьох
містах і селах Радянської України.
Секретар правління Спілки письменників СРСР, лауреат Дер-
жавної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка, міжнародних літера-
турних премій імені Гвєздослава та Христо Ботева Д. В. Павличко
відзначив, що незважаючи на коротке життя, поет-демократ зро-
бив для українського письменства, українського народу надзвичай-
но багато. Творчість Маркіяна Шашкевича — той зародок, в якому
було все необхідне для дальшого розвитку української літератури.
* Датується за подією. Відкриття музею-садиби М. Шашкевича відбулося
23 листопада 1986 р.— Див. док. № 306.
**’ Див. док. Ке 298.
414
На відкритті музею виступили також механізатор колгоспу
«Серп і Молот» В. М. Гнучий, директор Гологірської середньої
школи Є. С. Попович, директор Львівської картинної галереї
Б. Г. Возницький. Перерізано червону стрічку — і музей-садиба
Маркіяна Шашкевича прийняв перших відвідувачів. Цікаво й пов-
но розповідає про життя й діяльність Шашкевича літературна
експозиція, в створенні якої активну участь взяли львівські пи-
сьменники.
Олесь Гончар та Дмитро Павличко посадили біля музею струн-
ку тополю. В стіну будинку було закладено шкатулку із землею,
привезеною з рідних місць Тараса Шевченка, Івана Котляревсько-
го, Івана Франка, Лесі Українки. До пам’ятника Маркіяну Шаш-
кевичу, спорудженого неподалік від будинку-музею, лягають квіти
вдячності і шани від письменників, земляків, численних гостей.
Просторий зал Будинку культури Білого Каменя — центральної
садиби колгоспу «Серп і Молот» не зміг вмістити усіх бажаючих
взяти участь у літературно-мистецькому святі «Маркіянове слово
у братерстві живе», що відбулося того ж дня. Перед присутніми
виступив Олесь Гончар. Слово про життя і творчість Маркіяна
Шашкевича виголосив Роман Лубківський. Свої поезії про Шаш-
кевича прочитали Дмитро Павличко, Олесь Лупій, Наталя Кащук
з Києва, Микола Романченко, Володимир Лучук зі Львова, Петро
Мах з Луцька, Григорій Петрук-Попик з Тернополя, переклади
поезій Шашкевича російською мовою — Олександр Ратнер з Дні-
пропетровська. Про те, як шанують пам’ять Маркіяна Шашкевича
його земляки, як прагнуть зробити Підлисся і навколишні населені
пункти селами достатку і людського щастя, розповіла голова кол-
госпу «Серп і Молот» Герой Соціалістичної Праці 3. Я- Ложов-
ська.
На закінчення свята відбувся великий концерт,' в якому взяли
участь митці зі Львова та самодіяльні аматори сцени Золочів-
ського району.
М. Лапсюк
Вільна Україна (Львів).— 26 листопада 1986 р,—№ 227.
Лї 298
1986 р„ листопада 23 *. Підлисся.— ВИСТУП СЕКРЕТАРЯ ЛЬВІВСЬКОГО
ОБЛАСНОГО КОМІТЕТУ КОМУНІСТИЧНОЇ ПАРТІЇ УКРАЇНИ
Д. ЯРЕМЧУКА НА ВІДКРИТТІ МУЗЕЮ-САДИБИ М. ШАШКЕВИЧА
У ЙОГО РІДНОМУ СЕЛІ
Шановні товариші!
В свято пісні і праці, духовного єднання і дружби народів
перетворились ювілейні урочистості, що відбуваються з нагоди
175-річчя від дня народження Маркіяна Семеновича Шашкевича.
З його ім’ям пов’язані початок нової української літератури на
Датується за подією. Див. док. № 306.
415
Меморіальна дошка на вул. М. Шашкевича у Львові, встановлена на честь
175-річного ювілею поета.
західноукраїнських землях і вихід першої друкованої народною
мовою книжки «Русалка Дністрова». Символічно, що свого апогею
ці урочистості досяглії саме на радянській соціалістичній Львів-
щині, у кращому колективному господарстві області «Серп і Мо-
лот», в рідному селі видатного поета і громадсько-культурного дія-
ча; За своє коротке життя встиг зробити він чимало на ниві куль-
турно-просвітительської праці. З висоти кількох наступних поко-
лінь, 70-го року Великої Жовтневої соціалістичної революції і
48-го року після возз’єднання західноукраїнських земель з Радян-
ською Україною у складі Союзу РСР ми можемо оцінити життєвий
подвиг цієї талановитої, мужньої людини, вільнодумства якої не
могли простити ні феодально-кріпосницька влада, ні уніатсько-цер-
ковні кола. За життя його цькували, піддавали моральним торту-
рам, а після смерті спекулювали на його походженні і духовному
сані, а то і просто наживали політичний і навіть матеріальний
капітал. Та саме життя відмело брудні нашарування з чесного
імені поета. Досить згадати, що ще Іван Якович Франко наголо-
шував на революційності справи Шашкевича і створеного ним
гуртка «Руської трійці». А сучасна наукова думка прийшла до
висновку, що коли зважати на тогочасне суспільне оточення, на за-
кличні мотиви Шашкевичевої пісні, то постать поета росте на
очах, досягаючи найвищого демократичного рівня в дошевченків-
ський період, що не можна уявити дальшого розвитку західноук-
раїнської літератури без тієї героїчної місії, яку добровільно взяв
416
на себе організатор «Руської трійці», що, будучи предтечею май-
бутніх культурно-національних зрушень, Маркіян Семенович Шаш-
кевич’заслужив право на поважну розмову з нашим сучасником.
Так, сьогодні вдячність нащадків знайшла своє відображення
у нових виданнях творів Шашкевича, у перекладах їх на мови
багатьох народів світу, у нових музичних мелодіях на поезії поета,
у творах літератури і образотворчого мистецтва про Шашкевича,
у численних літературно-мистецьких заходах, що пов’язані з його
іменем. Тільки в цьому місяці проведено літературно-мистецькі
вечори в с. Нестаничі на Радехівщині і Нововсілки Буського ра-
йону, встановлено пам’ятний знак на місці першого захоронення
у Новосілках, відкрито іменне поле поета у колгоспі «Серп і Мо-
лот», а також пам’ятну дошку у місті Львові. Завтра відбудеться
великий святковий вечір з нагоди 175-річного ювілею поета у
Львівському державному університеті ім. Ів. Франка. В цьому
візьмуть участь наші високі гості, яких сердечно вітають трудящі
області, члени республіканського ювілейного комітету на чолі з
Героєм Соціалістичної Праці, лауреатом Ленінської і Державної
премій, академіком Олесем Терентійовичем Гончаром, поети і пи-
сьменники Радянської України, представники літератури братніх
народів Радянського Союзу.
А сьогодні вони — учасники торжеств на Золочівщині, в Під-
лиссі й Білому Камені. Щойно відкрито новий пам’ятний знак Мар-
кіяну Шашкевичу в його рідному селі,, а зараз ми зібрались біля
нововідтвореного музею-садиби поета, біля місця, де він народив-
ся, де була його колиска, де вперше по зігрітій сонцем землі сту-
пала його дитяча нога. Сюди, на підлиські двори, він слав свою
журну думку на спочинок у зелену соснину, в тінь двох стареньких
дубів, які і досі, граючись з вільним вітром, розповідають нам
про те, як розвивались молоденькі літа поета.
Найщиріші, найніжніші рядки присвятив М. Шашкевич рідному
селу. Але все своє життя він пам’ятав тяжку долю простих людей,
про їхні прагнення до кращого життя, сам був мислителем — резо-
натором цих прагнень, соціальних мотивів:
«Відкинь той камінь, що ти серце тисне!»—
писав він.
«Дозволь — в той сумний тин
Най свободоньки сонечко заблисне:
Ти не неволі син!..»
Недовгим було життя М. Шашкевича, невелика його літера-
турна спадщина. Та своєю діяльністю він багато послужив розвит-
ку нової української літератури у нашому прикарпатському краї,
зміцненню громадсько-літературних зв’язків з Україною і Росією,
зверненню літератури до народного життя і мови. І в цьому розу-
мінні життя і творчий доробок М. Шашкевича є визначною на-
ціональною цінністю. На XXVII з’їзді КПРС наголошувалось, що
наших людей треба виховувати так, щоб вони були старанними
охоронцями духу народного, який живе в пам’ятках історії та
культури... Думаю, що музей-садиба М. Шашкевича і ці пам’ятні
|4 8-1177
417
знаки, які відкрито на -честь поета, видання його творів послужать
цій благородній справі.
Але все-таки найкращим пам’ятником поету є наша радянська
соціалістична дійсність, що знаходить своє відображення у дося-
гненнях колективної праці трудівників «Серпа і Молота», в онов-
леній красі рідного Підлисся і Білого Каменя, у щасливому дитин-
стві підростаючих поколінь, у єдпості і' дружбі народів нашої
Батьківщини — Союзу Радянських Соціалістичних Республік, які
в обстановці творчого пошуку і оновлення, з піднесеним настроєм
вступили в 70-й рік біографії першої у світі держави робітників
і селян, проводять велику і складну роботу по прискоренню со-
ціально-економічного розвитку, на яке націлили нас квітневий
(1985 р.) Пленум ЦК і XXVII з’їзд КПРС.
Хай в цій оселі-музеї черпають наснагу для праці й творчості
і сучасники, і майбутні покоління радянських людей, і хай ніколи
не заростає до неї народна стежка.
Партархів Львівської області КП України.— Ф. З, оп. 59. спр. 51.—Арк. 1—6. Машинописна
копія.
№ 299
1986 р„ листопада 24 ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО РОЗГЛЯД
РЕСПУБЛІКАНСЬКИМ ЮВІЛЕЙНИМ КОМІТЕТОМ ПИТАННЯ ПРО ХІД
ВИКОНАННЯ ЗАХОДІВ ПО ВІДЗНАЧЕННЮ 175-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ
НАРОДЖЕННЯ МАРКІЯНА ШАШКЕВИЧА ТА 150-РІЧЧЯ АЛЬМАНАХУ
«РУСАЛКА ДНІСТРОВА»
У рамках широких заходів по відзначенню 175-річчя від дня
народження Маркіяна Шашкевича та 150-річчя Альманаху «Русал-
ка Дністрова» у приміщенні Львівської письменницької організа-
ції за участю представників громадськості, творчих спілок та’орга-
нізацій відбулося чергове засідання Республіканського ювілейного
комітету. '
«Хвилюючим, справді великим народним святом стали незабутні
Маркіянові дні на Львівщині. Вони засвідчили глибоку людську
шану до славетного предтечі Каменяра — невтомного Будителя,
провісника волі й братнього єднання народів і культур»,— відзна-
чив, відкриваючи засідання, голова Комітету, кандидат у члени
ЦК КПРС, член ЦК Компартії України, лауреат Ленінської пре-
мії, Державних премій Союзу РСР та Державної премії Україн-
ської РСР ім. Т. Г. Шевченка, академік АН УРСР О. Т. Гончар.
На засіданні було високо оцінено велику роботу, яку проведено
в області завдяки активній допомозі партійних і радянських орга-
нів, особливо на Золочівщині — в. рідному краї письменника. Від-
значалось, що Львівська письменницька організація разом із То-
вариством охорони пам’яток історії та культури і Львівською кар-
тинною галереєю, з допомогою інших творчих спілок, наукових
установ, музеїв, бібліотек стали ініціаторами нового, більш глибо-
* Датується за змістом. Див. док. № 302.
418
кого підходу до спадщини діячів «Руської трійці», що дає можли-
вість гідно увічнити громадянський і творчий подвиг Маркіяна
Шашкевича.
Заступник голови Комітету, голова правління Львівської орга-
нізації СПУ Р. М. Лубківський ознайомив присутніх з вітальними
телеграмами від письменників братніх республік та зарубіжних
країн з нагоди ювілею.
Учасники засідання розглянули проектні пропозиції скульпто-
ра, лауреата Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка
Д. П. Крвавича, який з групою архітекторів (Львівська майстер-
ня 2 «Діпромісто») працює над пам’ятним знаком М. Шашкевичу,
а також проект художньо-меморіальної дошки на відзначення
М. Шашкевича та його ідейних однодумців (автор — скульптор
М. М. Посікіра). Авторські пропозиції схвалено й затверджено.
Висловивши побажання, щоб після допрацювання роботи було
переведено в матеріал, Комітет рекомендував:
Встановити пам’ятний знак М. Шашкевичу у м. Львові по ву-
лиці Коперника, оскільки це місце має історично-меморіальну цін-
ність, в ансамблі є пам’яткою архітектури XVIII ст., у якій розміс-
тити музей «Русалки Дністрової». Зважаючи на винятково важли-
ве значення діяльності М. Шашкевича, а також па резонанс ювілею
у міжнародному масштабі, Комітет визнав доцільним звернутися
до уряду республіки з клопотанням, щоб пам’ятний знак М. Шаііі-
кевичу кваліфікувати як пам’ятник і повністю втілити в життя
ідейно-художній задум Д. П. Крвавича за допомогою Республікан-
ської організації Товариства охорони пам’яток історії та культури
і новоствореного Фонду культури.
Встановити художньо-меморіальну дошку на честь М. Шашке-
вича та його соратників (з нагоди 150-річчя альмайаху «Русалйа
Дністрова») роботи М. М. Посікіри на фронтоні ЛНБ ім. В. Сте-
фаника АН УРСР.
•Ці роботи слід завершити до травня наступного року.
Порушено питання про впорядкування та відзначення пам’ят-
них місць діячів «Руської трійці» на Львівщині, Тернопільщині,
Івано-Франківщині, Буковині, організацію та проведення Респуб-
ліканської Наукової конференції, Республіканської ювілейної ху-
дожньої виставки. Запропоновано Держкомвидаву УРСР підготу-
вати ряд нових видань монографій, створення' Всесоюзною фірмою
«Мелодія» платівки, а Держкіно УРСР-А повнометражного доку-
ментального фільму. Висловлено пропозицію про відзначення -Мі-
ністерством культури УРСР працівників Львівської картйннб’ї
галереї, групи художників Львівського виробничого комбінату Хуїр
.фонду УРСР та авторів проекту літературно-меморіальног'81 му-
зею-садиби М. Шашкевича у Підлиссі. ''«
Д. В. Павличко, М. Г. Жулинський, С. С. (3ін.чук висловилися
з приводу .широкої популяризації творчості Маркіяна,Шашкевича
в нашій країйі, країнах соціалістичної співдружності,' скрізь, ,де
‘безсмертне Маркіянове слово будить світлі чуття, служить спраИІ
миру, гуманізму, прогресу.
14* ЙЬ
У роботі Комітету взяв участь завідуючий відділом культури
Львівського обкому Компартії України М. Д. Божко. Того ж дня
в актовому залі Львівського ордена Леніна державного універси-
тету імені Івана Франка відбулося урочисте засідання Республі-
канського ювілейного комітету й великий літературно-мистецький
вечір *.
Члени Комітету і представники громадськості міста поклали
квіти до могили М. С. Шашкевича та І. Я. Франка.
Літературна Україна (Київ).—4 грудня 1986 р.— №49.
№ 300
1986 р., листопада 24 **. Львів.— ІНФОРМАЦІЯ ПРО ЛІТЕРАТУРНО-
МИСТЕЦЬКИИ ВЕЧІР У ЛЬВІВСЬКОМУ ДЕРЖАВНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ
ім. І. ФРАНКА, ПРИСВЯЧЕНИЙ 175-РІЧЧЮ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ
М. ШАШКЕВИЧА
Актовий зал не вміщає усіх бажаючих. Кріслами заставлені
проходи, балкони тріщать від студентів. Ректор університету про-
фесор В. П. Чугайов як щирий господар приймає гостей і учасників
свята.
«Сердечно вітаємо братів-українців з видатним ювілеєм —
175-річчям з дня народження славного поета-демократа Маркіяна
Шашкевича. Іскри вогню, запаленого Шашкевичем, долітали і в
серця білорусів. Світло його слова засяяло частинкою зорі Вели-
кого Жовтня». «Вітаємо усіх діячів культури України з великим
святом— 175-річчям з дня народження Маркіяна Шашкевича, ду-
ховного брата латиша Кришяна Барона»... Голова правління Львів-
ської письменницької організації Р. М. Лубківський читає віталь-
ні телеграми, що надійшли від письменників Білорусії, Латвії,
Ленінграда, Грузії, Польщі, Болгарії, Чехословаччини, особисто —
від першого лауреата премії ім. Івана Франка: сербської поетеси
Десанки Максимович.
«Тільки вільний народ, з’єднаний у своїй Радянській державі,
може так гідно й велично шанувати своїх великих талановитих
синів, творців його літератури й культури»,— написав Петро Крав-
чук693, голова крайового виконавчого комітету Товариства об’єд-
наних українських канадців ***.
Десятки листів надійшли в республіканський ювілейний комі-
тет, Спілку письменників СРСР та УРСР, Українське товариство
охорони пам’яток історії та культури. Та чи не найбільше їх адре-
совано Львівській письменницькій організації.
Про життя і творчість Маркіяна Шашкевича розповів у допо-
віді доктор історичних наук, професор В. й. Здоровега. Він звер-
* Див. док. № ЗОЇ.
** Датується за подією. Літературно-мистецький вечір у Львівському дер-
жавному університеті ім. І. Франка відбувся 24 листопада 1986 р.— Див. док.
№ 307.
'*** Див. док. № 304.
420
Пам’ятник І. Вагилевичу в с. Ясені Рожня-
тівського р-ну Івано-Франківської області.
нув увагу на ще одну грань
великого обдарування Шаш-
кевича — журналістську
майстерність, з якою була
укладена «Русалка Дні-
строва».
«—В країні зараз відбу-
вається важливий процес —
перебудова, що має піднес-
ти на новий якісний рівень
усе наше суспільство,— під-
креслив Герой Соціалістич-
ної Праці, лауреат Ленін-
ської та Державних премій
СРСР, Державної премії
імені Т. Г. Шевченка акаде-
мік О. Т. Гончар,— і для
нас у цій перебудові завжди
будуть прикладом світлі по-
статі попередників, духов-
них світочів нашого народу,
серед яких і Маркіян Шаш-
кевич» *.
«Він засвітив смолоскип
народної самосвідомості й
самопошани, щоб при його
світлі відстояти братерство
народів» — сказав секретар
правління Спілки письмен-
ників СРСР, лауреат Дер-
жавної премії УРСР ім. Т.
поет Д. В. Павличко **.
Г. Шевченка та міжнародних премій
Поетичний вінок Шашкевичу склали Петро Перебийніс, Рости-
слав Братунь, Володимир Лучук, Станіслав Зінчук, Олесь Лупій,
Марія Людкевич. Вірші Маркіяна Шашкевича російською мовою
прозвучали в перекладі Олександра Ратнера з Дніпропетровська.
До святкового концерту ввійшли перлини з творчої скарбниці
українського та російського народів, пісні на вірші Шашкевича
і самі вірші, твори радянських поетів і композиторів, виконані й
прочитані народними артистами УРСР Марією і Даниїлою Бай-
ко, Тамарою Дідик, заслуженим артистом УРСР Іваном Берна-
цьким, самодіяльними колективами університету — народними
ансамблями пісні і танцю «Черемош» і камерним оркестром, ан-
самблем бандуристок. Особливо цікавими були три концертних
прем’єри — пісня Богдана Янівського на слова Маркіяна Шашкеви-
ча «Там, де зоря ясна», що її виконали солісти опери Ніна Мельник
та Іван Нагірний, пісня Ігоря Кушплера та Миколи Петренка
* Див. док. № ЗОЇ.
* * Див. док. № 302.
421
Запрошення на урочистості, присвячені ювілейним датам М. Шашкевйча та
альманаху «Русалка Дністрова».
«Люблю тебе, мій рідний краю» у виконанні тріо бандуристок
філармонії Надії Хоми, Марії Серняк і Романи Василевич та
майстерно прочитана народною артисткою УРСР Ларисою Кади-
ровою нова поема Романа Лубківського «Камертон Шашкевича».
Заслужений артист УРСР Сергій Кустов прочитав уривок з ро-
ману Романа Іваничука «Вода з каменю».
У вечері взяли участь завідуючий сектором літератури відділу
культури ЦК Компартії України Є. І. Лук’яненко, секретар Львів-
ського обкому партії Д. А. Яремчук, заступник голови облвиконко-
му І. С. Алаєва.
Л. Рупняк
Вільна Україна (Львів).— 26 листопада 1986 р.—№ 227.
№ 301
1986 р.. листопада 24*. Львів,—ВИСТУП ГОЛОВИ РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО
ЮВІЛЕЙНОГО КОМІТЕТУ ПИСЬМЕННИКА О. ГОНЧАРА НА
ЛІТЕРАТУРНО-МИСТЕЦЬКОМУ ВЕЧОРІ У ЛЬВОВІ, ПРИСВЯЧЕНОМУ
175-РІЧЧЮ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ М. ШАШКЕВИЧА
Аж дивно: як за короткий час і як багато встигла зробити
ця славетна, галицька трійця, триєдине побратимство юнаків-пат-
ріотів, що іменами Маркіяна Шашкевича,, Якова Головацького та
* Датується за подією. Див. док. № 306;
4Й2
Івана Вагилевича назавжди ввійшли в історію української куль
тури.
Чим ці постаті творців «Русалки Дністрової», натхненні ентузі
асти.-з похмурої цісарської минувшини, дорогі для нас, людеі
XX в.?
Дорогі насамперед тим, що, не мавши зброї іншої, крім чесногс
і допитливого розуму та палкої синівської любові до свого народу
змогли в умовах тогочасної суспільної темряви запалити ясниг
вогонь народної демократичної духовності, дати першу українську
книжку дітям свого народу і стати — хай віддаленими в часі —
але фактично провісниками омріяної у віках події, яку називаєм
Возз’єднанням, коли під зорею соціалізму, в золотому вересні бу-
ло звершено і стверджено історичну справедливість, коли раніш
розшматовані й розтерзані українські землі могли нарешті знов
поєднатись і поріднитись.
Хотів би зараз нагадати вам один факт, зафіксований дослід-
никами: восени 1836 р., тобто рівно 150 років тому Шашкевич та
його товариші — як духовні особи — одночасно виголосили у
трьох львівських церквах проповіді українською мовою. Це було
вперше і це було відповіддю тим, хто намагався онімечити та спо-
лонізувати українське місто. А важливий цей факт ще й тим, що
було не тільки кому проповідувати рідне слово, а й було кому його
слухати! Віддаючи належне подвигові культурних діячів минулого,
ми не повинні забувати, що упродовж віків оборонцем рідної мови,
її надійним оберігачем був також і сам народ,— це ж він беріг
свою мову і під час робіт, і в побуті, і в прекрасних своїх піснях,
і в самій своїй душі. Тим-то й кращі його сини, всупереч тодішнім
утискам, виступали на захист рідної мови, вбачивши. в ній визна-
чальну духовну цінність, яка саме й робить народ народом, а не
просто населенням, дає людині почуття.гідності, будить у ній твор-
чі-сили.
Маркіян Шашкевич, бувши душею «Руської трійці», справді
може бути названий предтечею Івана Франка. Принаймні багато
що в ньому сприймається як суто каменярське: і це одержиме тру.-
долюбство і непоступливість у переконаннях, і — що особливо
важливо — відсутність національної обмеженості, широкий погляд
на світ, завдяки чому подвижницька праця Шашкевича сьогодні
постає все відчутнішою для всього слов’янства.
В передмові до «Русалки» Шашкевич відзначав велику роль
творів Котляревського, Квітки-Основ’яненка, Гребінки, Гулака-
Артемовського, а також фольклорних збірників Цертелева, Мак-
симовича, «Запорожской старини» Срезневського, тобто в його
полі зору були духовні цінності народу, що з’являлись друком і в
Києві, і в Харкові, і в Москві та Петербурзі...
А десь за обрієм уже гриміли могутні громи «Кобзаря».
. 30-ті роки XIX ст. були для української літератури в певному
розумінні знаменними: в північній столиці імперії Тарас пише свої
перші балади і готує видання «Кобзаря», на Дунаї, в Будапешті
виходить Кобзарева сестра «Русалка Дністрова», люди закохані
423
в українську пісню, видають один за одним збірники дум та пісень,
де в усій красі й естетичній розкоші постав перед світом творчий
геній українського народу, а якщо додати ще сюди твори Гоголя та
Пушкіна на українську тематику, твори, де був самий захват, лю-
бов, зачарованість, то ясно, як це піднесло тоді престиж України,
української культури. То була справді братерська закоханість у
прекрасне і як усе те не схоже на скалозубство деяких теперішніх
міщан і снобів, які до української теми та українських прізвищ
часом вдаються лише для того, щоб їх скарикатурити.
Зараз нерідко чуємо голоси про якусь надлітературу, суперлі-
тературу, котра має своїми «круглими» столами ледве що не
замінити класику, в чомусь ніби застарілу, аж ніби відсталу.
Вважається деким, що красу художності, оту саму «изящную сло-
весность», «красне письменство» можна замінити голою газетно-
журнальною публіцистикою, бо вона, мовляв, актуальніша, і гост-
ріша, і більше відповідає потребам часу. Публіцистика добра на
своєму місці. Але ніколи цей жанр не замінить нам сповнених
великого гуманізму романів Толстого і Достоєвського, поезій Лесі
Українки і Павла Тичини, і потрібна сьогодні нам не якась там
вигадана застольними балакунами «суперлітература», а просто
чесна й правдива література, яка здатна в усіх жанрах створюва-
ти високопоетичні, філософськи глибокі й довговічні образи людини
XX віку, передовсім людини-творця, інтернаціоналіста й колек-
тивіста.
Чи не здається вам, що і в нашім театрі, і на екрані, і в лі-
тературі теж сьогодні занадто багато місця відводиться шукачеві
легкого життя, егоїстові, пошлякові й міщанинові, причому войов-
ничому, агресивному, який прагне якомога більше урвати від жит-
тя всіляких благ та насолод?
Спостережено: з’явились в суспільстві певні прошарки людей
зегоїзованих, дрібнодухих чи й зовсім бездуховних, засліплених
ілюзорними цінностями речей і речей, які нібито можуть замінити
їм і красу мислі, і мудрість художнього шедевру, і щастя повсяк-
денної безоглядної самозабутньої творчості, адже вона доступна
кожному, хоч у якій би ти сфері звершував свій труд на добро
своєму народові й людству.
Кажуть, іде зараз в літературі «сіра хвиля», але сіризну їй,
здається, якраз і надає міщанин, убогий, сірий, бездуховний герой-
чик, якщо він поставлений автором у центрі твору.
Чи не забагато честі всій оцій рефлектуючій сіризні, до якої
літературна критика нерідко виявляє дивовижну прихильність?
Люди подвижницького складу — ось хто має бути сьогодні
на авансцені життя й літератури! Люди з ідеалами, люди з свя-
тинями в душі — тільки вони по-справжньому й здатні надихнути
істинного художника.
В країні відбувається грандіозний процес перебудови, яка має
піднести на якісно новий рівень все наше суспільство, глибше ви-
явити, енергію, моральність і творчі сили кожної радянської лю-
дини.
424
Праця попереду велика, праця прекрасна і спільниками в ній
для кожного з нас хай будуть світлі постаті попередників і їхній
подвижницький труд.
Сьогорічні ювілеї Ломоносова і Франка ще повніше виявили,
як багато важать для кожного народу його духовні світочі. І самі
ювілеї проводимо не для того, щоб розчварювати людей, щоб про-
тиставити когось комусь, а для того, щоб у всій величі осягнути
силу братерства, гуманізма наших народів, ще раз підкреслити
пріоритетність загальнолюдських цінностей над усіма іншими мір-
куваннями, які всі меркнуть перед глобальною метою людства:
мир! Мир на вічні часи!
Товариші!
«Руська трійця» власне дала генетичну? основу наступному, та-
кому рясному розвиткові талантів на західних українських землях,
які збагатили й збагачують нині всю нашу багатонаціональну ра-
дянську літературу й культуру.
Шашкевичеві належать віщі слова: «З синів на сини — віки
перебуде, каміння перестоїть!» — Така була його віра в творчу
снагу народу, в його невмирущість.
Хай вірою цією повниться життя нині живущих І прийдешніх
поколінь!
Літературна Україна (Київ).—4 грудня 1986 р.—№ 49,; Радянське літературознавство
(Київ).— 1987.— № 2.— С. 3—5.
№ 302
1986 р„ листопада 24*. Львів,— ВИСТУП СЕКРЕТАРЯ ПРАВЛІННЯ СПІЛКИ
ПИСЬМЕННИКІВ СРСР, ПОЕТА Д. В. ПАВЛИЧКА НА ЛІТЕРАТУРНО-
МИСТЕЦЬКОМУ ВЕЧОРІ У ЛЬВІВСЬКОМУ ДЕРЖАВНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ
ім. І. ФРАНКА, ПРИСВЯЧЕНОМУ 175-РІЧЧЮ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ
М. ШАШКЕВИЧА
Минулого року, коли відбудовувалася хата Маркіяна Шашке-
вича, ми поїхали в Підлисся з Р. Лубківським, щоб подивитися,
як іде робота. Застали ми засумованих майстрів, які саме насте-
ляли підлогу, а сумні були вони через те, що матеріал їм дали
недоброякісний — сирі лаги та мокрі дошки. «На такому дереві
не довго стоятиме ця хата!» — казали золочівські теслі. Певна річ,
ми з Р. Лубківським подбали про те, щоб матеріал було замінено,
й наші теслі повеселішали. Подумалось тоді про первомайстра
української літератури в Галичині — Маркіяна Шашкевича: вій
вибрав для своєї будови і місце високе, звернене до сонця, і під-
валини алмазні, розуміючи, що стояти їм треба буде віки.
Сьогодні ми ніби приторкаємося до підвалин не тільки «га-
лицької», а й всеукраїнської літератури й чуємо, що дзвонять вони
міцністю своєю. Ні одна ідея Маркіяна Шашкевича не струпішля-
віла і не підгнила, можна тільки дивуватися, як цей чоловік, роз-
* Датується за подією. Див. док. № 306.
425
Медаль і значки, видані до 175-річчя з дня народження М. Шашкевича,
150-річчя «Русалки Дністрової».
риваний суперечностями тодішнього соціального й національного
буття, спромігся витесати фундаменти для нашої духовності* на
яких можна безпечно зводити найвищі хмаросяги. • -
Він був хворобливий, кволий на тілі, але його творчість прося-
ває здоров’ям молодості, гармонією, яка дається тільки міцному,
невмирущому духу. Він був священиком, але служив не господові
тиранів і лицемірів, а богові бунтарів та опришків, богові земної
'справедливості. Він був проповідником національного відродження
в замкнутій і глухій Галичині, але голос його почула Закарпатська
і Наддніпрянська Україна, голос його пролунав од Дунаю до'Вол-
Ги, і, якщо не хочемо, щоб нас розмила* хвиля космополітизму і
національної зневаги, ми .повинні сьогодні вслухатися в його1, за-
клики. Він засвітив смолоскип народної свідомості й самопбїіійни,
але тримав і ніс вогонь так, щоб ніколи, за жодних обставин не
розпалити міжнаціональної ворожнечі, а, навпаки, при мужнйому
світлі шукати єдності й братерства народів. Вів писав і пошоль-
ськи, але відстояв кирилицю і саму душу української мови у бо-
ротьбі з латинізацією і смертю і став першим натхненником'рятів-
ного й благословенного возз’єднання, яке звершилося 1939 р. Він
був предтечею Франка, але геній Каменяра не затінив його, а ви-
світив, і підніс, і показав його місце в історії, і відкрив у ньому
426
вічно живі прикмети художника й борця. Він не’ залишив нам
зображення свого обличчя, але, якщо ви схочете побачити його
ЛЮДСЬКИЙ образ, ВДИВІТЬСЯ В ЛИК одержимого любов’ю ДО. ;СЙОГО
народу юнака, в осіяне лице талановитого юнака, який говорить
правду. Ото й буде Маркіян Шашкевич.
Літературна Україна (Київ).— 4 грудня 1986 р.— № 49.
№ 303
1986 р., листопад, не пізніше 24 ВІТАЛЬНІ ЛИСТИ І ТЕЛЕГРАМИ,
Ш0 НАДІЙШЛИ ДО ЛЬВОВА У'ЗВ’ЯЗКУ З ВІДЗНАЧЕННЯМ 175-РІЧЧЯ
ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ М. ШАШКЕВИЧА
Ленинград. Председателю юбилейного комитета празднования
Маркияна Шашкевича Олесю Гончару. ' .
Поздравляем с замечательньїм праздником украинской культу-
рні—- 175-летием Маркияна Шашкевича, писателя-патриота, интер-
националиста, гіереводчика «Слова», славного современника Пуш-
кина и Шевченко.
Поклон от вечера Михайла Дудина, всем сердцем ваши Михаил
Дудин, Мустай Карим, Йван Драч, Анатолий Чепуров. Глеб Гор-
бовский, Петр Жур.
Минск. Сардечна вітаєм братоу украінцау вьідатньїм юбілеєм —
175-годдзем дня нарадження слаунага пазта-демакрата Маркіяна
Шашкевіча. Іскрьі агня, запаленага Шашкевічам, даляталі и у
сзрцьі Баларусау, святлб яко слова заззяла частінкай зарьі вяліка-
га кастрьічніка,— Танк, Крапіва, Бьікау, Брьіль, Панчанка, Шамя-
кін, Гілевіч, Зуенак, Жук, Казько.
Рига. Поздравляем всех деятелей культурні Украиньї великим
праздником-—175-летия со дня рождения Маркияна Шашкевича,
духовного брата латиша Кршиьяна Барона.
От имени латьішских писателей Янис Петерс, председатель
Союза писателей Латвийской ССР.
Тбилиси. Дорогие украинские друзья! Союз писателей Грузин
сердечно поздравляет Вас замечательной датой—175-летием со
дня.рождения вьідающегося писателя и общественного деятеля,
основоположника новой украинской литературн на землях За-
падной Украиньї, поборника интернационального единения и друж-
би народов Маркияна Семеновича Шашкевича.
Союз писателей Грузии.
София. Дорогие друзья! Союз болгарских писателей привет-
ствует львовских писателей и в их лице украинских деятелей куль-
турні по поводу 175-летия Маркияна Шашкевича, вьідающегося
творца славянских народов. Просим принять пожелания всего са-
мого доброго.— Любомир Левчев. і
Братіслава. Дорогі друзі! Сердечно поздоровляємо Вас з нагоди
175-річчя народження народного будителя Маркіяна Шашкевича,
* Датується за подією. Див. док. № 307.
427
Відкриття наукового симпозіуму «Руська трійця» і слов’янські культури
епохи романтизму», присвиченого 150-річчю виходу в світ альманаху
«Русалка Дністрова».
ідейного друга і соратника нашого Яна Коллара і Павла Йозефа
Шафарика. Ідеї слов’янської взаємності, які пропагували ці пред-
ставники двох братніх літератур, надихали наші народи у боротьбі
за соціалізм. І сьогодні ми зацікавлені і щиро прагнемо до зміцнен-
ня зв’язків між українською радянською і соціалістичною словаць-
кою літературами.
Бажаємо Вам, дорогі друзі, нових творчих успіхів.
Ян Солович, заслужений діяч, голова Спілки словацьких пи-
сьменників
Ладислав Баллек, заслужений діяч, секретар Спілки словаць-
ких письменників *.
Варшава. Продовжувачам і шанувальникам справи і творчос-
ті Маркіяна Шашкевича, поета-будителя совісті українського на-
роду, друга поляків, співтворця «Русалки Дністрової» в день юві-
лею 175-річчя сердечні поздоровлення від польських письменників
шле Воіщех Жукровський **.
Белград. Поздравляем Вас 175-летием уважаемого украинско-
го писателя Маркияна Шашкевича, знаменитого переводчика [из]
сербохорватского язьїка. Желаем здоровья и творческих успе-
хов.— Десанка Максимович, Мира Алецкович ***.
Торонто. Шановні друзі, брати й сестри! Прошу прийняти від
членів і прихильників Товариства об’єднаних українських канад-
* Переклад з словацької.
** Переклад з польської.
*** Переклад з сербської.
428
ців велику подяку за ті великі заходи, які Ви вже зробили і які
найближчим часом плануєте здійснити у зв’язку з 175-річчям з
дня народження Маркіяна Шашкевича — видатного українського
поета, просвітителя-демократа.
Як і ім’я Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Оль-
ги Кобилянської, Василя Стефаника і інших українських літера-
торів-класиків, так і ім’я Маркіяна Шашкевича добре відоме ши-
роким колам українських поселенців у Канаді. Відома і їхня
творчість — їхні поезії, оповідання, повісті.
Уже перші українські емігранти, які через економічні умови і
національне гноблення вибирались наприкінці XIX ст. за океан
у т. зв. «Новий світ», привозили з собою твори тих класиків. Уже
тоді в українських халупах і бурдеях на канадській землі лунала
пісня «Цвітка дрібная» на слова Маркіяна Шашкевича.
З берегів Атлантики і Тихого океану висловлюємо Вам велику
вдячність за те, що Ви так високо підносите постать Маркіяна
Шашкевича і ціните його безсмертну творчість.
Тільки вільний народ, з’єднаний у своїй Радянській державі,
може так гідно й велично шанувати своїх великих талановитих
синів, творців його літератури і культури.
Петро Кравчук, гол[ова] крайового Виконавчого комітету То-
вариства об’єднаних українських канадців.
Торонто. Дорогі друзі! Прийміть, будь ласка, вітання з нагоди
175-ї річниці з дня народження Маркіяна Шашкевича, засновника
нової української літератури в Західній Україні.
Національний виконавчий комітет Асоціації об’єднаних канад-
ських українців *.
'Архів Львівської організації Спілки письменників України.— Ф. № 125. Оригінал.
Переклад зі словацької, польської, англійської.
№ 304
1986 р., листопада 26. [Тернопіль].— ІЗ СТАТТІ П. МЕДВЕДИКА «ВПЕРШЕ
НА УКРАЇНІ» ПРО ПЕРЕВИДАННЯ «РУСАЛКИ ДНІСТРОВОЇ»
В ТЕРНОПОЛІ У 1910 р.
...Вдруге «Русалка Дністрова» надрукована 1910 року у Терно-
полі, тобто вперше на Україні. Яка ж історія Тернопільського ви-
дання? Чим вона відмінна від першого? Хто його упорядник і ви-
давець?
На обкладинці надруковано: «Русалка Дністровая». Вдруге
видана з нагоди століття уродин Маркіяна Шашкевича (з портре-
том і подобизною письма поета). Тернопіль, «Інститут жіночий
ім. княгині Ярославни». 1910, 96 стор. Ювілейна бібліотека,
том 1.»
Це видання підготував до друку Йосип Застирець (1873—
1943)—викладач Бережанської, а в 1905—1917 рр. Тернопільсь-
кої гімназії. Родом він з села Конюшкова, тепер Бродівського
Переклад з англійської.
району на Львівщині. Він автор краєзнавчих нарисів та буваль-
щин, гуморесок, слабенького підручника для гімназії «Історія
української літератури» (1902), гостро критикованого І. Франком
та В. Щуратом. Зібрав велику рукописну збірку народних пісень з
Тернопільщини. Був, до речі, ініціатором листа до Шведської ака-
демії на представлення І. Франка до відзначення Нобелівською
премією у грудні 1915 року (через запізнення подачі документів
премія не була присуджена).
В організації та фінансуванні видання «Русалки Дністрової»
допомогло й. Застирцеві культурне жіноче товариство ім. княгині
Ярославни в Тернополі, яке носило ім’я героїні «Слова о полку
Ігоревім». Це товариство, зокрема в особі учительки та громад-
ської діячки Марії Солтисової та лікаря Я. Грушкевича, родича пи-
сьменниці Ів. Блажкевич, та інших, постановило видавати книги,
альманахи до ювілеїв класиків літератури. Першим таким ви-
данням, на якому бачимо гриф «Ювілейна бібліотека, том І» і була
«Русалка Дністрова» 1910 року.
У передмові до видання упорядник повідомляв: «Русалку Дні-
стровую» передруковуємо з 1-го видання, не змінюючи її правопи-
су. Пропускаємо лише «відбитку» грамоти пана старости Ленка
Зудачівського, а додаємо три автографи Маркіяна...»
Автографи М. Шашкевича з архіву бібліотеки Львівського «На-
родного дому» якісно виготовив відомий літограф А. Андрейчин594
(перепис поезії «Олень», «Псалом Руслана» і лист).
Поряд з «передмовою» й. Застирець подав коротеньку статтю
про М. Шашкевича. В ній є згадки сучасників про життя Маркія-
на у будинку на Вірменській вулиці у Бережанах (до речі, цей
будинок зберігся до сьогодні), штрихи до зовнішнього вигляду
поета, які стверджували дуже близьку подібність його до відомого
портрета (за спогадами колишнього семінариста Плешкевича);
епізод з львівських мандрів Шашкевича...
Друге видання «Русалки Дністрової» з дарчим автографом
й. Застирця з датою 10 березня 1910 ,р. зберігається сьогодні у
Львівській науковій бібліотеці ім. В, Стефаника АН УРСР.
Петро Медведик
Вільне життя (Тернопіль).—26 листопада 1986 р.— № 226..
№ 305
1986 р., листопада 28. Тернопіль.— ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ВЕЧІР З НАГОДИ
175:РІЧЧЯ М. ШАШКЕВИЧА В ТЕРНОПОЛІ
Він дивиться з портрета у зал, який вщерть заповнили терно-
пільчани. Він радий зустрічі з нащадками тих, з ким учився у Бере-
жанській гімназії, тих, кому присвятив весь вогонь серця. Він вдив-
ляється з портрета у зал, і, здається, світліла його легка усмішка.
«Я ніби бачив Маркіяна»...— пропомовляємо ми словами сучас-
ного поета. А Маркіян ніби бачить нас, бачить у сім’ї вольній, но-
430
вій, сповнений почуттям щасливої радості за свій народ, той народ,
що йому, Маркіяну, випало будити до боротьби за кращу долю, за
світле прийдешнє.
Україна Радянська гідно вшановує свого славного сина. Уро-
чисте відкриття музею-садиби великого Маркіяна у Підлиссі, літе-
ратурно-мистецькі вечори у Львові. А тепер і тернопільська зем-
ля, яку у свій час сходив Шашкевич, віддає шану поету-демократу,
народному будителю.
На вечір вшанування пам’яті Маркіяна Шашкевича в один з
найкращих палаців культури Тернопільщини зібралися представ-
ники громадськості області, всі, кому дороге поетове слово. Від-
криваючи цей вечір, заступник голови облвиконкому Ю. М. Тро-
фим’як підкреслила, що життя зачинателя нової літератури на
західноукраїнських землях було тісно пов’язане з Надзбруччям.
Незабаром один з нових бульварів обласного центру буде названо
ім’ям Шашкевича. Та найкращим пам’ятником поету є наша Тер-
нопільщина, яка розквітає під сонцем Радянської влади. Саме про
світле майбутнє рідного краю і мріяв поет.
На зборах були присутні секретар обкому Компартії України
М. Ю. Бабій, завідуючий відділом пропаганди і агітації обкому
Компартії України М. М. Лівійський, заступник голови оргкоміте-
ту по відзначенню ювілею М. Шашкевича поет Дмитро Павличко,
секретар оргкомітету поет Станіслав Зінчук, редактор журналу
«Київ» Петро Перебийніс, літератори Тернопільщина.
Схвильоване слово про Маркіяна Шашкевича сказав письмен-
ник, доктор філологічних наук, професор Тернопільського педін-
ституту імені Я. О. Калана Роман Гром’як. Поетові, наголосив
оратор, судилося прожити лише тридцять два роки. У жахливих
нестатках, у тяжких недугах. Але, немічний тілом, він був веле-
том духу. Драматичне життя. Драматична доля; І безсмертя. Своє
безсмертя він заслужив тим, що був предтечею Кобзаря і Каменя-
ра. Тим, що кожним рядком своїм кликав народ до боротьби з ви-
зискувачами, кликав до інтернаціональної єдності. «Разом к світ-
лую другй жвавї!У> Ці Маркіянові слова стали лейтмотивом його
життя.' ч
— Він вірив у братність народів,— підкреслив у своєму висту-
пі Петро Перебийніс.— Він боровся за це, і тому ми Нині так вро-
чисто вшановуємо його пам’ять. Маркіянове свято Ще тільки по-.
чалбсь, гібпереду чимало вечорів; конференцій... ' -
Відповідальний секретар Тернопільської обласної організації
Спілки письменників УРСР Георгій Петрук-Попик розповів про
свою поїздку на відкриття садиби-муЗею видатного' поета. Знову
у Підлиссі заструмила’ криниця, з якої пив стулену воду Маркіян.
Отак і до народної творчості він припадав, як дої криниці. Ця
творчість надихала його па боротьбу, на літературний, подвиг. Від-
криття музею-садиби перетворилося у свято дружби народів Краї-
ни РаД. Це свято ще раз переконало: пам’ятні імена, незабутні
звершення тих, хто боровся з темрявою, хто вів народ До світла.
431
Поет Станіслав Зінчук сказав, що 24 грудня у Києві відбуде-
ться республіканський вечір з нагоди 175-річчя Маркіяна Шашке-
вича. А на весні 1987-го урочини продовжаться по всій республі-
ці, у тому числі в Тернополі, Бережанах. Адже виповнюється ще
одна знаменна дата — 150-річчя «Русалки Дністрової». Відзначаю-
чи ці ювілеї, ми повинні пам’ятати: Шашкевич був прихильником
єднання українського народу, ця його мрія здійснилася у золотому
вересні 1939 року.
Тернопільський поет, лауреат комсомольської премії імені
С. Будного Борис Демків натхненно читає свій вірш, присвячений
великому Маркіяну.
Про невмирущу Маркіянову спадщину пристрасно говорили
секретар Спілки письменників СРСР, лауреат республіканської
премії імені Т. Г. Шевченка Дмитро Павличко. Ні, не припав пи-
лом творчий спадок Маркіяна, ми не тільки повинні вшановувати
його, а й читати, перечитувати, черпати з його творів натхнення
і силу. Бо Шашкевич закладав підвалини нашої культури, і сьо-
годні у таких людей, як Шашкевич, ми повинні вчитися любити
свою Батьківщину, виховувати у дітей своїх почуття гордості від
того, що вони живуть у країні, де дружба єднає усі народи, де
партія комуністів стверджує мир і справедливість на землі.
У вінок слави Шашкевича вплів свою квітку і великий святковий
концерт. У ньому взяли участь професійні і самодіяльні артисти.
Линули народні пісні, пісні на слова Шашкевича, звучали твори
про наше щасливе сьогодення. Гриміли оплески, зал подовгу не
відпускав зі сцеии виконавців.
Вільне життя (Тернопіль)28 листопада 1986 р,—№ 227.
№ 306
1986 р., грудня 4,— ІНФОРМАЦІЯ ПРО УРОЧИСТОСТІ В РЕСПУБЛІЦІ
З НАГОДИ 175-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ М. ШАШКЕВИЧА
«Чим ширша своєю діяльністю людина, тим дальше після її
смерті шириться пам’ять про неї. Чим ясніший своєю моральністю
й правдивіший життєвий голос творця,—тим чистішим і звучні-
шим стає цей голос з часом, у віках. І ще: чим глибший сам тво-
рець — тим приступніші будуть думи його щодо сприйняття їх на-
родом»,— ці слова, мовлені П. Тичиною з нагоди ювілею Г. Ско-
вороди, якнайточніше визначають і ту атмосферу всенародної
шани й любові, якою повито ім’я поета-демократа, натхненника і
провідного діяча знаменитої «Руської трійці». Він же, класик на-
шої літератури, був поетом і прозаїком, фольклористом і етногра-
фом, укладачем першої читанки українською мовою. Був палким
захисником і глибоким знавцем рідної мови, відкривачем її ніж-
ної музики і громової сили.
А над усе і в усьому М. Шашкевич був патріотом, поборником
єдності і самого буття української землі, наперекір поглинальни-
цьким наділенням ненаситних імперій. Поборником братерства з
432
Пам’ятна медаль до 150-річчя «Русалки Дністрової».
народом російським і всіма слов’янами: «Побратимі де суть люди,
поза Волгу, за Дунай». Він був одним із трійці будителів само-
утвердження народу, його духовності, будителів до живого й чес-
ного діла, до невсипущого труда. «Разом к світлу, други жваві!» —
цей заклик прозвучав з його вуст у часи «тяжких туг» і «мраків
тьмавих», у часи нестерпного соціального й національного гніту.
«Огрітий неложною любов’ю до рідного народу й. непохитно
певний своєї дороги як у штуці, так і в житті»,— характеризував
М. Шашкевича великий Каменяр. Ця любов і окриляла, і мучила
Маркіяна з юних літ до останнього подиху. В пекучих роздумах
про долю народу-трудівника і свій синівський обов’язок він обрав
зброєю слово, літературу. «Письменство — найперша потреба всьо-
го народу»,— заявляє він і готує зі своїми товаришами І. Вагиле-
вичем та Я. Головацьким «Русалку Дністровую». Епіграфом до цієї
славнозвісної книжки взято слова Коллара: «Не тоді, коли очі
сумні, а коли руки діяльні, розквітає надія». Отже, незгасний
оптимізм цієї енергійної натури живила передусім діяльна любов
до народу, який сьогодні возз’єднаний у єдиній Українській Ра-
дянській державі, віддячує своєму мужньому й талановитому си-
нові сторицею.
Урочистості, що відбулися в ці дні у республіці, ще раз за-
свідчили те, як уміє народ шанувати виразників свого духу, як
озивається в його незглибимій душі їхній поклик до високого й
світлого.
Символічно те, що літературно-мистецьке свято «Маркіянове
слово в братерстві живе» на Львівщині взяло розгін біля його
іменного поля: ще 6 листопада, в день його народження, тут вста-
новлено пам’ятний знак — «Поле поета Маркіяна Шашкевича» *.
Керівники Золочівського району, представники трудових колекти-
* Див. док. № 296.
433
вів, учнівська молодь саме тут, де починається це впоране дбай-
ливими руками поле, хлібом-сіллю стріли делегацію письменників
на чолі з головою Республіканського комітету по відзначенню юві-
лею, М. Шашкевича Героєм Соціалістичної Праці Олесем Гон-
чаром.
Гості та учасники свята прямують до центру села Підлисся, на
мітинг з нагоди відкриття ще одного пам’ятного знака з написом:
«У цьому селі 6 листопада 1811 р. народився видатний українсь-
кий поет-демократ Маркіян Шашкевич». Голова виконкому Золо-
чівської районної Ради народних депутатів Л. І. Ковальчук надає
право відкрити цей знак секретареві Львівського обкому партії
Д. А. Яремчуку, заступнику голови Львівського облвиконкому
І. С. Алаєвій, докторові філологічних наук М. Жулинському, голо-
ві правління Львівської організації СПУ Р. Лубківському. Звучать
Державні гімни Союзу РСР та УРСР. Перед присутніми постає
знак, на якому викарбувано дві строфи з вірша поета «Підлисся».
«Маркіян Шашкевич освятив цю землю», «Пишаюся тим, що
живу в селі, де народився великий Маркіян», «Сповнене любов’ю
до людей, слово поета буде дороге їй вічно», «З' трепетом розгор-
таємо книжки уславленого земляка» — це слова з виступів на мі-
тингу літературознавця М. Жулинськрго, механізатора місцевого
колгоспу «Серп і Молот» С. Гавришківа, вчительки середньої, шко-
ли села Білий Камінь Ганни Гальчак та учениці Нелі Гавришків.
Тисячі людей заповнили мальовничу околицю села, на якій під
шатами вікових дубів, що пам’ятають і дитячі літа Маркіяна, від-
будовано садибу поета. Тут відбувається мітинг, присвячений від-
криттю музею-садиби М. Шашкевича. І. С. Алаєва. надає сло-
во секретарю Львівського обкому Компартії України Д. А. Ярем-
чуку. в »
Це свято пісні і праці, духовного єднання і дружби народів,
наголосив Д. А. Яремчук. Відрадно, що свого апогею воно досягло
у кращому колективному господарстві соціалістичної Львівщини
«Серп і Молот», на батьківщині видатного поета і громадсько-
культурного дійча. Сьогодні ми високо оцінюємо (ЖИТТЄВИЙ подвиг
М: Шашкевича, якому не могли подарувати вільнодумства ні фео-
дально-кріпосницька влада, ні уніатсько-церковні кола. Він заслу-
жив право на поважну розмову з нашим сучасником
На трибуні Олесь Гончар:
— Ніколи не заросте стежка до Маркіяна Шашкевича. Слава
його , стає справді всенародною. Він заслужив її, як і його спо-
движники по «Руській трійці», що відстояли в лихі часи мову,
гідність народу, відкрили простір для майбутнього розвитку куль-
тури на з'емлі Прикарпатської України. Ім’я Шашкевича дороге
всій Україні, урочистості на його честь триватимуть у Києві та
інших містах.
Олесь Гончар передав для музею поета дарунок від Спілки
письменників України — вазу роботи народних майстрів.
* Див. док. № 298.
434
— Ми повинні схилятися перед першоджерелами духовності
нашого народу,— сказав Дмитро Павличко,— поклонитися землі
підлисецькій, Білій горі, що високо піднесла думи поета, напитися
з криниці перших проповідників українського відродження в Га-
личині.
На мітингу також виступили механізатор колгоспу «Серп і Мо-
лот» В. Гайванович, директор Гологорівської середньої школи
Є. Попович, директор Львівської картинної галереї Б. Возницький.
На увічнення пам’яті поета на його садибі О. Гончар та
Д. Павличко посадили тополю. Р. Лубківський, Р. Федорів, Р. Іва-
ничук та П. Мах закладають у стіну будинку М. Шашкевича зем-
лю з рідних місць І. Котляревського, Т. Шевченка, І. Франка та
Лесі Українки.
Музей-садиба М. Шашкевича приймає перших відвідувачів.
Слід віддати належне тим, хто доклав рук до того, щоб відтворити
це родинне гніздо поета. Проект відбудови розроблено у Львів-
ському відділенні інституту «Укрпроектреставрація» (директор
І. Могитич, головний архітектор проектів Я. Кушнір, керівник гру-
пи В. Швець). Роботи по спорудженню виконані Золочівським
ремонтно-будівельним управлінням № 11, місцевим лісгоспзагом,
районним шляховим РБУ та колгоспом «Серп і Молот». Автори
художньбго оформлення — І. Мельничук, О. Микита, О. Скоп,
Б. Смольський, Є. Кормаков та Ю. Попович. Експозицію створили
наукові працівники Львівського музею І. Федорова Софія Малець,
Марія Видашенко та Оксана Кох.
Урочистості продовжуються в Будинку культури с. Білий Ка-
мінь. Виступаючи тут, Олесь Гончар наголосив на всенародному
характері свята і його духовному потенціалі.
Слово про життя І творчість М. Шашкевича виголосив заступ-
ник голову Республіканського ювілейного комітету Р. Лубківсь-
кий. Про оновлений край поета розповіла голова колгоспу «Серп
і Молот» Герой Соціалістичної праці Зінаїда Ложовська. Свої
вірші прочитали Д. Павличко, О. Лупій, Наталя Кащук, В. Лучук,
М. Романченко, Марія Людкевич, Г. Петрук-Попик, П. Мах. Пере-
клади М. Шашкевича на російську мову прочитав О. Ратнер *.
Наступного дня в актовому залі Львівського державного уні-
верситету імені І. Франка відбувся літературно-мистецький ве-
чірі’**, який відкрив ректор професор В. Чугайов. Заслухано
доповідь про М. Шашкевича доктора філологічних наук В. Здоро-
веги. Про велич поета йшлося у виступах О. Гончара *** та Д. Пав-
личка.
Р, Лубківський ознайомив присутніх з вітальними телеграма-
ми, що надійшли з нагоди ювілею М. Шашкевича від письменни-
ків Ленінграда, Білорусії, Грузії, Латвії, Польщі, Болгарії,
Югославії, Словаччини та від Петра Кравчука з Канади ****.
* Див. док. № 297.
’* Див. док. № 300.
*** Див. док. № 301.
**** Див. док. № 304.
435
На вечорі виступили поети П. Перебийніс, Р. Братунь, О. Лу-
пій, С. Зінчук, В. Лучук, Марія Людкевич, О. Ратнер.
На урочистостях був присутній завідуючий сектором худож-
ньої літератури відділу культури ЦК Компартії України Є. І. Лу-
к’яненко.
* * *
Наступна адреса свята — Тернопільщина, з якою також пов’я-
зане життя М. Шашкевича. Тут у Палаці культури «Текстильник»
відбувся літературно-мистецький вечір *, який відкрила заступник
голови облвиконкому Ю. М. Трофим’як. З доповіддю про поета
виступив доктор філологічних наук Р. Гром’як. Вінок шани
М. Шашкевичу склали вірші, які прочитали Д. Павличко, М. Пе-
ребийніс, С. Зінчук, Г. Петрук-Попик, Б. Демків.
На вечорі був присутній секретар Тернопільського обкому Ком-
партії України М. ЇО. Бабій.
Письменницьку групу на чолі з Д. Павличком прийняв перший
секретар Тернопільського обкому Компартії України А. І. Кор-
нієнко.
Скрізь — і в Білому Камені, і у Львові, і в Тернополі — вечори
завершилися великими концертами майстрів мистецтв та колекти-
вів художньої самодіяльності, в яких звучали вірші М. Шашкеви-
ча, пісні на його слова та улюблені мелодії поета.
Іван Ільенко
Літературна Україна (Київ).—4 грудня 1986 р.— №49.
№ 307
1986 р., не пізніше грудня 6.— ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО УРОЧИСТІ ЗБОРИ
В м. БЕРЕЖАНАХ, ПРИСВЯЧЕНІ 175-РІЧЧІО ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ
М. ШАШКЕВИЧА
Днями у Бережанському районному будинку культури відбули-
ся урочисті збори, присвячені 175-річчю з дня народження Мар-
кіяна Шашкевича.
Про життя письменника на Бережанщині, нові дослідження
його творчості розповів тернопільський літературознавець Петро
Медведик.
Думками про роботу над власними творами, в яких простежує-
ться життєвий і творчий шлях І. Франка та М. Шашкевича, поді-
лився письменник зі Львова Роман Горак.
Потім бережанські поети А. Паславський, В. Савчук, М. Люд-
кевич прочитали свої вірші, присвячені Маркіяну Шашкевичу.
Ровесник (Тернопіль).— 6 грудня 1986 р.— № 49.
* Див. док. № ЗОБ.
436
№ 308
1986 р„ після грудня 6*. Дрогобич.— З ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО
ЛІТЕРАТУРНО-МИСТЕЦЬКИЙ ВЕЧІР, ПРИСВЯЧЕНИЙ 175-РІЧЧЮ ВІД
ДНЯ НАРОДЖЕННЯ М. ШАШКЕВИЧА У ДРОГОБИЦЬКОМУ
ПЕДІНСТИТУТІ ім. І. Я- ФРАНКА
Після урочистостей, присвячених 175-річчю від дня народження
Маркіяна Шашкевича, які пройшли у Львові і на Тернопіллі, від-
значено ювілей класика української літератури, поета-демократа
і у нас, в Дрогобичі.
У залі засідань нашого інституту відбувся літературно-мистець-
кий вечір, який відкрив декан філологічного факультету Я- К. Ра-
девич-Винницький. Він сказав про той пієтет, з яким радянський
народ вшановує пам’ять своїх співців, про роль Маркіяна Шашке-
вича в історії слов’янської культури і української зокрема. З ве-
ликою доповіддю «Маркіян Шашкевич і слов’янська культура»
виступив завідувач кафедрою української літератури, член Рес-
публіканського ювілейного комітету, автор грунтовної монографії
про Маркіяна Шашкевича М. й. Шалата. Перед слухачами, яких
цього разу не міг вмістити зал засідань педінституту, постала по-
стать поета-демократа Маркіяна Шашкевича, невтомного трудів-
ника на ниві народної культури, борця за кращу долю народу,,
скромної, чуйної людини. Водночас Маркіян Шашкевич, як зазна-
чив доповідач,— пристрасний поет-інтернаціоналіст, який мріяв по-
бачити свій народ вільним, у дружбі з іншими народами-братами..
Мріям Шашкевича суджено здійснитися в наші дні.
Після доповіді відбувся великий святковий концерт...
На закінчення концерту хор «Бескид» виконав «Пісню возз’єд-
нання», яку створили М. Шалата і С. Стельмащук. Бібліотека пе-
дагогічного інституту організувала цікаву книжкову виставку
«Світоч «Русалки Дністрової», на якій можна було ознайомитися
із виданнями творів Маркіяна Шашкевича, літературою про життя
і творчість поета.
Радянський педагог (Дрогобич).— 1 січня 1987 р,— № 1.
№ 309
1986 р„ грудня 9.— ІЗ СТАТТІ ПИСЬМЕННИКА В. ШВЕЦЯ «ПОСТКРІПТУМ.
ПАВЛА ТИЧИНИ» ПРО ЗАЦІКАВЛЕННЯ ПОЕТА ПІДГОТОВКОЮ ДО
ВІДЗНАЧЕННЯ 140-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ М. ШАШКЕВИЧА
Він за своєю вдачею та сутністю своєї душі належав до тих
поетів, які без оточення добрих людей губляться й тужать. Він все
своє коротке життя провів у нескінченних пошуках любові та
дружби, в чому, на щастя, доля йому не відмовляла.
* Датується за подією. У Львові та па Тернопільщині основні ювілейні уро-
чистості відбулися між 24 листопада і 6 грудня. Див. док. № 297—ЯЛ7
Так говорилось у товариському колі, коли ми з моїм добрим
.другом Петром Козланюком вирушали зі Львова на батьківщину
.Маркіяна Шашкевича...
Попід лісом гори забіліло село. Так, це.воно — Підлисся.
Мені невідомо, як почуваються люди, потрапляючи до музею
чи ще до якогось місця, чимось пов’язаного з історичною постаттю.
.Зі мною ж там твориться казна-що. І так, де б не був: у Переяс-
лаві або Моринцях, у Нагуєвичах або в колишній квартирі Павла
Тичини 595. Переміщуються віки... Над оцим людоплином очам ви-
різняється постать — образ того, до кого нарешті прибув укло-
нитися.
Таке відчувалося і тепер у першу хвилину доторку ступнем
;ЗЄМЛІ та вдиху повітря на одній із вулиць Підлисся. Хочеться дов-
го стояти без рушення, без розмов, як недавно стояв над кам’яною
мотикою, заполонивши уявою прапращура-ратая, коли він добував
-свій хліб. Той ратай, Шашкевич, і Тичина за руки взялися —
йдуть. Це завдяки Тичині мені поталанило підійти впритул до
здійснення мрії — стояти ось тут. Це він, пізнавшися про мою на-
ступну подорож по Галичині, попрохав завітати до нього на квар-
тиру «в конче важливій справі». На жаль, моє завітання трошеч-
ки припізнилось: відбувалась сесія Верховної Ради, і Павло Гри-
горович був у той час на засіданні. Лідія Петрівна, дружина поета,
вручила мені ось таку записочку:
«Дорогий наш Василю! У мене до Вас велика просьба. Узнайте
у Львові, будь-ласка, що там планується для вшанування Шашке-
вича (140 р [ічниці])
П. Тичина
Р. 8. Не забудьте ж узнати».
Як бачимо, знаки оклику тут відсутні. Але хіба оцей коротень-
кий постскриптум не лунає наказом тривоги? Так, в ньому тривога
і вболівання Тичини...
Душа Маркіяна Шашкевича — справжня мембрана, чутлива й
'несхибна, вбирала найтонші звуки, відгукувалась на будь-який
шепіт і порух як зовні, так і внутрі єства. Особисто до мене він
.прийшов у середній школі: організатор знаменитої «Руської трій-
ці», видатний співець поневоленої Галичини. Але те, що він і на-
справді видатний поет, усвідомлено тільки з добірки його поезій
•на сторінках альманаху, виданого в Харкові ще десь у двадцятих
роках.
«Руська мати нас родила,
Руська мати нас повила,
Руська мати нас любила:
Чому ж мова ей не мила?
Чом ся нев встидати маєм?
Чом чужую полюбляєм?»
Коли цю поезію моя пам’ять прорепетирувала в підлисецькій
сільраді, оплесків не було, зате кілька разів повторялося «фай-
но!» Людям приємно було почути «із уст задніпрянця» живий, хо-
438
ча й трансформований, голос Маркіяна Шашкевича — свого слав-
ного земляка...
Саме тут, у Підлиссі, провесневої тихої ночі навік усвідоми-
лось, чому з таким інтересом і поривом своєї вразливо-довірливої
душі турбувався Павло Тичина вшануванням Шашкевича. Обоє
вони з дитинства кохалися в музиці, аніскільки не мецше, ніж у
поезії. В обох майже спільна доля гартувала характери й сили у
фізичних та моральних іспитах. Сказано «майже», тому що пер-
ший із них народився й помер невільником соціально-національ-
ного утиску й гніту. Другому пощасливилось же замолоду: вибу-
ховим сяєвом Жовтневої революції розірвано гноблення, і він став
одним із найзапальніших її співців.
Отож і сам уклін Тичини Шашкевичу був побожно-земним.
Приєднаймося до того поклону і шануватимемо нашого Мар-
кіяна Семеновича не лише під час ювілеїв,Іа протягом всього свого
життя.
Вільна Україна (Львів).—9 грудня 1986 р,— № 235.
№ 310
1986 р„ не пізніше грудня 17. Львів,—ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ВІДКРИТТЯ
КІМНАТИ-МУЗЕЮ М. ШАШКЕВИЧА У ЛЬВІВСЬКІЙ СЕРЕДНІЙ
ШКОЛІ № 34
Львівська середня школа № 34 ось уже 75 років носить-ім’я
Маркіяна Шашкевича. Недавно тут відбулося відкриття'ймнати-
музею Письменника. Цьому передувала велика пошукова робота,
яку вели педагоги і шкВлярі. Учні побували на батьківщині пи-
сьменника— в* селах Підлиссі і Білому Камені Золочі.вського ра-
йону. А на кошти випускниці школи .1936 р. О. П. Яськів скульп-
тором Б. Поповичем створений бюст засновника «Руської трійці».
Велику пошукову і дослідницьку роботу провели викладачі укра-
їнської мови і літератури О. й. Тимочко, російської мови і літера-
тури О. Р. Кучма, історії І. І. Федик, географії А. В. Турйн.
Експозиція музею складається з трьох розділів: «Життєвий
шлях Маркіяна Шашкевича», «Літературна діяльність письменни-
ка» І «Вшанування пам’яті Маркіяна Шашкевича».
Вступним словом урочистість відкрила Секретар партійної орга-
нізації школи П. О. Бохопко.
Поет Роман Лубківський . розповів про творчість Маркіяна
Шашкевича, її значення для розвитку літератури на західноукра-
їнських землях.
Директор школи К. І. Дьякова відзначила, що відкриттям му-
зею письменника школа відзначає і своє 75-ліття.
Про цікаві експонати, знайдені учнями 6-А класу, розповів
голова пошукового загону Іван Федик.
На мітингу також виступили заступник голови правління об-
ласної організації Українського товариства охорони пам’яток істо-
439
рії та культури І. А. Кудин та ветеран праці заводу автотрактор-
них запчастин Л. Г. Оприск.
Учениці 9-Б класу Ольга Кобрин, Наталія Голдан і Юлія По-
пович провели для гостей школи першу екскурсію.
Потім відбувся літературно-музичний вечір.
Вільна Україна (Львів).— 17 грудня 1986 р.— № 240.
№ 311
1986 р., грудня 24 ПОВІДОМЛЕННЯ РАТАУ ПРО ЛІТЕРАТУРНО-
МИСТЕЦЬКИЙ ВЕЧІР У КИЄВІ, ПРИСВЯЧЕНИЙ 175-РІЧЧЮ ВІД ДНЯ
НАРОДЖЕННЯ М. ШАШКЕВИЧА ТА 150-РІЧЧЮ «РУСАЛКИ ДНІСТРОВОЇ»
Яскравою сторінкою в історії української культури стала літе-
ратурна і громадська діяльність Маркіяна Шашкевича — натхнен-
ника створеного ним гуртка «Руська трійця», який півтора століт-
тя тому виданням альманаху «Русалка Дністровая» засвідчив спо-
конвічне прагнення земляків-галичан до єднання з «побратаними
людьми» з-над берегів Дніпра, Волги та Дунаю. Талановитий пи-
сьменник був духовним предтечею великого Каменяра.
Широко відзначається в нашій республіці 175-річчя з дня на-
родження Маркіяна Шашкевича та 150-річчя «Русалки Дністро-
вої». Ювілейним датам був присвячений літературно-мистецький
вечір, який відбувся у Колонному залі імені М. В. Лисенка Київ-
ської державної філармонії.
Вступним словом вечір відкрив голова Республіканського юві-
лейного комітету, лауреат Ленінської премії та державних премій
СРСР, Герой Соціалістичної Праці, академік АН УРСР Олесь
Гончар. Голос «Русалки Дністрової», сказав він, почула Україна,
привітали її в південних і західних слов’янських землях, з при-
хильністю українське видання було зустрінуте в колах передової
російської інтелігенції. «Русалка» — дитя розуму М. Шашкевича,
дитя його полум’яної душі і провісницької далекоглядності. Енту-
зіасти «Руської трійці» виданням цього змістовного альманаху
увічнили себе в українській історії * **.
У доповіді про життя і творчість Маркіяна Шашкевича та його
товаришів по «Руській трійці» письменник Роман Іваничук зазна-
чив, що слово видатного поета-демократа в умовах тодішнього
життя народу Галичини і Буковини мало революційний резонанс.
Воно оспівувало єдність людей, справило великий вплив на роз-
виток національної літератури і культури ***.
Велике значення творчості Маркіяна Шашкевича для вітчизня-
<ної культури підкреслили у своїх виступах головний редактор
журналу «Наш современник» поет Сергій Вікулов **** та білорусь-
* Датується за подією. Літературно-мистецький вечір у Києві відбувся
24 грудня 1986 р.
** Див. док. № 312.
*** Див. док. № 313.
**** Див. док. № 314.
440
кий літературознавець Вячеслав Рагойша *. Вірші, присвячені
класику української літератури,'прочитали Іван Драч, Марія Люд-
кевич, Ростислав Братунь, Петро Осадчук та Роман Лубківським.
Твори Маркіяна Шашкевича прозвучали у концерті, яким за-
вершився вечір.
Радянська Україна (Київ).—26 грудня 1986 р,— № 294.
№ 312
1986 р„ грудня 24 **.— ВСТУПНЕ СЛОВО ГОЛОВИ РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО
ювілейного комітету героя соціалістичної праці о. гончара
на літературно-мистецькому вечорі у КИЄВІ, присвяченому
175-РІЧЧЮ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ М. ШАШКЕВИЧА ТА 150-РІЧЧЮ
АЛЬМАНАХУ «РУСАЛКА ДНІСТРОВА»
Той, хто дав дітям свого народу першу в історії «Читанку»
українською мовою, хто узаконив цю мову в чистій дитячій душі,
хіба ж не заслуговує він на довічну вдячність поколінь?
Ось чому сьогодні в цій залі присутній образ Маркіяна Шаш-
кевича.
А хіба ж не годиться нам у пошані схилитись перед патріотич-
ним подвигом творців «Русалки Дністрової», яка, з’явившись
150 років тому і бувши, за словами Франка, «явищем наскрізь ре-
волюційним», в умовах лихої цісарщини з'асвідчила життєвість і
перспективність культури народу, від імені якого вона виступала.
Альманах «Русалка Дністровая», виданий у Будапешті, був та-
кою ж знаменною подією, як і вихід у Петербурзі 1’841 р. україн-
ського альманаху «Ластівка», що його підготував Євген Гребінка
за участю Тараса Шевченка,— саме в «Ластівці», як відомо, з’яви-
лись і перші Тарасові твори.
В історії культури є віхи етапні, такі, як перша публікація
«Енеїди», як з’ява на сцені «Наталки Полтавки», як вихід укра-
їнських пісень у записах Максимовича, до цього ж ряду належать
і ці славетних два альманахи, що, з’явившись один на Дунаї, дру-
гий на Неві, мовби перегукнулися між собою, сказавши всьому
цивілізованому світові: така література є, така література й куль-
тура буде!
Голос «Русалки Дністрової» почула Україна, привітали її в.
південних і західних слов’янських землях, з прихильністю україн-
ське видання було зустрінуте в колах передової російської інтелі-
генції.
«Русалка» — дитя розуму Шашкевича, дитя його полум’яної
душі і його провісницької далекоглядності. Ентузіасти «Руської
трійці» — Шашкевич, Головацький та Вагилевич — виданням цьо-
го винятково змістовного альманаху увічнили себе в українській
історії, благородною своєю діяльністю ще раз засвідчили, що
* Див. док. № 315.
** Датується за подією. Див. док. № 311.
Меморіальна дошка М. Шашкевичу,
І. Вагилевичу і Я. Головацькому иа
будинку Наукової бібліотеки ім. В. Сте-
фаиика АН УРСР, встановлена на честь
150-річчя з часу виходу у світ альма-
наху «Русалка Дністрова».
торувати нові шляхи — це
завжди нелегко і що будів-
ництво культури вимагає- .-зу-
силь всежиттєвих, трудів одер-
жимих і найголовніше — любо-
ві до свого народу, любові без-
оглядної, безкорисливої.
Шашкевич та його спо-
движники — це ті, хто дав
своїм сучасникам урок патріо-
тизму, національної гідності,
урок того, як людина свідомо
бере на себе максимальні жит-
тєві навантаги і в мужній не-
всипущій праці для народу,
у вірнім служінні йому знахо-
дить для себе втіху, відраду,
й надію, і найвищий життєвий
сенс.
Натхненний Шашкевич...
Перед нами молоде — власне
юнацьке — життя, яке могло б
змарнувати себе, але не змар-
нувало. Могло б захлинутись
у дріб’язках, потонути в суєті,
в захланному нагромаджуван-
ні речей, тобто могло б само-
спустошитись, і якщо цього не
сталося, то це тому, що могу-
чий дух переміг, перемогли
честь і чуття синівського обо-
в’язку перед народом.
Ювілеї, які проводимо, оче-
видно, цінні для нас і тим, що спонукають уважніше вглядатись
у проблеми нашого сьогодення.
Культура, як повітря: вона необхідна кожному. Творення куль-
тури — це та сфера, де важлива участь не лише одиниць, а й най-
ширшого народного загалу. І нема тут роботи чорнової, непрес-
тижної. Де будується культура — там уся робота чиста й прес-
тижна, бо тут майстер кожен, хто хоч один камінь вкладе в цю
вічну святу будову людської духовності.
Бойовита громадянськість, незачерствілість душі, небайду-
жість, здатність уболівати за народні інтереси — це те, чим нас
захоплюють наші попередники і про що, нам здається, так доречно
буде нагадати сьогодні. Адже дехто вважає, що скажімо, дбати
про культурні цінності народу — це справа здебільшого письмен-
ників, вони, мовляв, звичні до всяких гострих перепалок із брако-
ньєрами, а мені ж, обережненькому, краще буде обрати для себе
позицію премудрого піскаря чи такого ж премудрого цвіркуна з
442
кущів, який, тримаючись осторонь, буде з боку в тиху погоду да-
вати нам поради чи деколи навіть і поспівчуває. Ні, пора, нарешті
усвідомити: культура належить усім, тож і дбати про неї повинен
кожен — рядовий ти чи не рядовий — в кожному має озватись із
самих глибин громадянське сумління, чуття патріотичної відпові-
дальності, хай би, скажімо, йшлося про збереження давньої біб-
ліотеки чи рідкісного пам’ятника архітектури, чи про синівське
ставлення до рідної мови, зневажати яку наплодилось чимало-
охочих, або коли всім разом треба втрутитись у справи екологічні,
де стільки «умільців» «випрямляти» річки, вигублювати мальовни-
чі озера, де вузько-відомчі інтереси та іце й на державний кошт
часом по-хижацькому руйнують життєве середовище народу, з бу-
льдозерною впертістю спотворюють красу природи, осушують
одне, похапцем затоплюють інше, навіть не задумуючись над тим,
що з усього того вийде.
Нині, в умовах наростаючої гласності, великої перебудови жит-
тя, маємо усвідомити, що культура, господарство, мир і природа —
це все наше спільне поле, тут є простір виявити свою громадянсь-
кість кожному — і молодій людині, і вченому такого поважного
віку, як академік Лихачов, чия інтелігентність, принциповість у
захисті народних цінностей не може не захоплювати, адже завдя-
ки таким людям — а вони є на всіх рівнях — вдалося і північні'
ріки врятувати від сумнівних легковажних експериментувань та й
повсюдно побільшити увагу до культури, до всього духовного жит-
тя суспільства.
Даруйте мені за цей «ліричний відступ», адже мені він здає-
ться не зайвим, адже саме з високої патріотичної пристрасті,,
з трудолюбства і мужньої громадянськості виникла вся наша кла-
сика, і сьогодні ці почуття мають бути ще сильніші в кожному,
щоб успішно розвивати гуманістичну культуру народів нашої краї-
ни, настійливіш оберігати моральні основи життя, вдосконалювати
характер і взаємини підростаючих поколінь.
Той, кого сьогодні вшановуємо, рано пішов із життя. Але нас
і сьогодні вражає феноменальна духовна енергія Маркіяна Шаш-
кевича, рідкісне його творче горіння, яке залишило нам і нащад-
кам нетлінні скарби.
Як зірниця на обрії, як передгрозовий небесний зблиск — та-
ким ! коротким було це життя, але воно, зрештою, зреалізувало5
себе найдостойнішим чином.
Літературна Україна (Київ).— 1 січня 1987 р,— № 1,
№ 313
1986 р„ грудня 24 *. Київ.— З ДОПОВІДІ ЧЛЕНА РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО
КОМІТЕТУ Р. І. ІВАНИЧУКА НА УРОЧИСТОМУ ВЕЧОРІ, ПРИСВЯЧЕНОМУ
175-РІЧЧЮ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ М. ШАШКЕВИЧА
...Переломна епоха мусила народити сильніші особистості, ніж
ці, які сиділи біля припорошених золою ватрищ і не давали за-
гаснути іскрі, вряди-годи роздмухуючи слабенькі пломінці.
І вони вийшли на світ божий — три вихованці Львівського уні-
верситету і греко-католицької духовної семінарії, з яких двом —
Маркіяну Шашкевичу та Іванові Вагилевичу— на початок діяль-
ності сповнилось по 20, а Якову Головацькому всього 17 літ. Вони
прийшли не як першопрохідці, а як європейського рангу діячі, які
мусили акумулювати в собі весь культурний досвід свого й сусід-
ніх, раніше пробуджених народів, до того ж — виявити заховані в
неторканих архівах і книгосховищах закриті від світу духовні
українські національні скарби, самі ж мусили оволодіти знаннями
свого часу, стати високими ерудитами, то ще й донині, крім усього
іншого, служать вони нам прикладом працьовитості і освіченості.
Ці юнаки, народжені просвітницькою епохою і введені нею в
русло революційно-романтичного напрямку, започаткованого Гер-
дером, Рилєєвим, Шафариком, Ганкою, Караджичем, Максимови-
чем, Гощинським, за п’ять років наукової і моральної підготовки,
яка дала їм сміливість і право видати «Русалку Дністрову», стали
визнаними фахівцями...
Ніхто не має права називати їх групкою ентузіастів та й тіль-
ки — були це вчені-енциклопедисти європейського рівня, які гли-
боко усвідомлювали своє просвітницьке покликання...
Говорячи про діяльність «Руської трійці» у статті «Літератур-
не відродження полудневої Русі і Ян Коллар», Іван Франко за-
уважив: «Заходи їх не були несвідомим, інстинктивним поворотом
живих натур від книжної церковної мертвеччини до свіжого на-
родного грунту. В думках їх, а особливо в Маркіяна Шашкевича,
росли й рясніли замисли: витворити одноцільну полудневоруську
мову й літературу і при їх помочі воскресити цілу полудневорусь-
ку націю до нового життя — духовного й громадського».
Такий закон переломних епох: вони породжують людей з ви-
нятковими здібностями, обдаруваннями, універсальними знаннями,
невтримною енергією.
Ту переломну епоху, ознаменовану Великою Французькою ре-
волюцією, перший в літературознавстві осмислив німецький філо-
соф, історик і фольклорист Йоганн Гердер, який висунув широку
програму оновлення національних літератур зверненням до народ-
них джерел і перший у Європі ствердив, що поза народом немає
ні націй, ні поезії. Він розбудив до революційно-романтичної ді-
яльності чеських і сербських будителів; в унісон з новими віяння-
ми подали дужі голоси — Северин Гощинський у Польщі, а в Ро-
* Див. док. № 311.
444
сії поети-декабристи, видавці «Полярной звездн» Олександр Бес-
тужев-Марлінський і Кіндрат Рилєєв.
Будителі заговорили від імені третього стану, вся їхня діяль-
ність спрямовувалася проти феодально-абсолютистського ладу; про-
довжуючи справу, розпочату гуманістами Відродження, трактуючи
мистецтво як організм, що виростає на конкретно-народному істо-
ричному грунті, романтики, в тому числі й українські, проповіду-
ють віру в людський розум, його безмежні сили й можливості,
усвідомлюють; що просвітництво покликане не тільки розповсю-
джувати освіту, а й просвічувати уми засобами громадського й
морального виховання, затавровують старий світопорядок, який
суперечить людській природі, намагаються розгадати феномен
історії. Тогочасний польський історик і революціонер Август Бе-
льовський говорив, оцінюючи діяльність «Руської трійці», що
вони — Шашкевич, Вагилевич і Головацький — ставили собі за
мету «розкрити минуле очам сучасності, щоб зв’язати ті ниточки,
які порвалися серед вікових лихоліть між учорашнім і нинішнім
днем». Ці слова найкраще підтвердить строфа з поезій Шашке-
вича:
«Споминаймо, браття милі,
Може, спомин спосіб дасть
Воскресити в новій силі
Руську славу, руську власть».
Прийнято говорити про вплив на діяльність «Руської трійці»
чеських, сербських і словенських будителів. Ніхто цього не запе-
речує: Шашкевич, Вагилевич і Головацький знаходилися непода-
лік центрів визвольного руху західних і південних* слов’ян, та не
забуваймо про їх тісні духовні й ділові контакти з українськими
діячами всеслов’янського відродження Осипом Бодянським та
Ізмаїлом Срезневським, які підготували грунт програми слов’ян-
ського єднання, складеної десятьма роками пізніше членами Ки-
рило-Мефодіївського братства.
Не забуваймо лицаря російської романтичної поезії Кіндрата
Рилєєва, твори якого читав Маркіян Шашкевич: можливо, рилєєв-
ські рядки із поеми «Наливайко» — «Мне ад Украйну зреть в не-
воле, ее свободной видеть — рай» — наштовхнули Маркіяна на
створення вірша «О Наливайку».
Не забуваймо теж лицаря польської романтичної поезії, без-
страшного революціонера Северина Гощинського, уривок з поеми
якого «Замок Каньовський» переклав Маркіян Шашкевич і сам у
дусі тогочасних революційно-романтичних віянь створив прекрасні
вірші «Хмельницького обступлення Львова» та «Болеслав Криво-
устий під Галичем».
Та коли ми говоримо про елементи впливів, а інакше й не мож-
на, бо діяльність «Руської трійці» треба розглядати тільки в кон-
тексті національного відродження першої половини ХЇХ ст., то
мусимо передусім сказати про поетичну самобутність видатного
поета України Маркіяна Шашкевича.
У 40-х роках Яків Головацький відповідав скептикам: «Кажеш,
приятелю, що нашою простою мовою можна розмовляти тільки
про щоденні речі, що. руська народна мова не здатна висловлюва-
ти високі почуття. Тож показав тобі на живому прикладі Маркіян
Шашкевич, як можна на своїм наріччі писати — мудро, статечно,
істотно. Та Шашкевич не рік і не два студіював мову люду».
Не рік і не два — все життя. Цю зневажену мову ще дитиною
вчув Маркіян від пастухів на підлиській толоці (в домі Маркіяно-
вого діда підлиського пароха Романа Авдиковського, в якого поет
виховувався, розмовляли по-польськи), а тужливі пісні — від се-
лянок, що приходили до обійстя священика брати воду з криниці.
Він узяв ті пісні до свого серця й розуму, а потім, здобувши висо-
ку освіту, підніс рідну мову на можливий тоді літературний ща-
бель, щоб заговорити нею до пробудженого слов’янського світу
й заявити, що не вмер український галицький люд.
Українська народна мова відкрила його очам простір ширший,
ніж Галичина, він усвідомив кровну спорідненість Галичини й
Великої України, проголосив віщі слова інтернаціонального Зву-
чання «побратимі — це суть люди поза Волгу і Дунай», сво'Єю
грунтовно науковою, патріотичною статтею «Азбука і абецадло»
розпочав азбучну війну і виграв її, прозорливо передбачивши, що
впровадження латинського алфавіту в українське письменство на-
віки роздерло б українську націю, катастрофічно ослабивши її
потенціал.
Ми нині можемо тільки уявляти, на яку висоту піднявся б мо-
гутній талант Шашкевича, якби він жив у сприятливіших обста-
винах.
Я сказав «могутній талант» не тільки з пієтету'до особи поета.
Вслухаймося у кришталеву мову, високу поетичність, романтичну
символіку відомої всім «Веснівки», з якої запитую лише останні
рядки: '• •'
«Бо вихор свисне,
Мороз потисне,
Буря загуде,—
Краса змарніє,
Личко'зчорніє,
Головку склониш.
Листочки зрониш,—
Жаль серцю буде.»
Порівняймо «Веснівку» Шашкевича з «Веснянками» Івана
Франка, написаними на цілих півстоліття пізніше, і- ми поставимо
між поезією Каменяра і пое,зією його предтечі зііак мистецької
рівності, в одному тільки моменті відзначивши різницю: між мі-
норністю вірша Шашкевича, породженою безнадією: часу, і ма-
жорністю «Веснянок» Франка, викликаною пробудженням револю-
ційних^ сил народу. - V -......'
Про Івана Франка ми багато думаємо — з нагоди ювілеїв і без
цих нагода—осмислюючи широчінь,-^глибину. й висоту його генія.
Виняткова пам’ять, працелюбність і працездатність, освіченість і
ерудиція — все це так. Але повернімося, від Франка на кілька де-
,446
сятків літ назад і натрапимо на цілий ряд імен культурних діячів
Галичини, з яких не один міг наблизитися якимось чином до
Франкової величі, особливо ж — Яків Головацький, якого ще при
житті називали українським Ломоносовим, Іван Вагилевич — ви-
значний джерелознавець свого часу і вбитий сухотами, поліцей-
ським цькуванням і попівською цензурою світлий талант Маркія-
на Шашкевича. Чому жоден з них не зумів стати хоча б на при-
близний Франковий рівень?
Гван Франко народився тоді, коли -Європа знала вже «Мані-
фесті Маркса й Енгельса, а Тарас Шевченко відбував останній
рік солдатської муштри; дитинство Франка випало на період зро-
стання революційно-робітничого руху в Європі; юність його розбу-
див грім Паризької Комуни; зрілість Франка співпала із зрілістю
Льва Толстого, Еміля Золя і Михайла Драгоманова. Франко пере-
бував серед оточення, яке постійно давало йому приклад, як мож-
на розвивати свій талант на повну потужність.
Доля не шкодувала Франкові випробувань, та вона не була
скупою і до його попередників, проте по-різному ті випробування
вплинули на її обранців: попередників пригноблювали, Франка ж
загартовували до боротьби. Його не першого гнали етапом. Подіб-
ним шляхом — з Коломиї до Ясенова Горішнього — пройшов рані-
ше Іван Вагилевич. Та якщо етапний марш навіяв на Вагилевича
страх, який навіки погубив його, то в Івана Франка виховав муж-
ність, яка не покидала його до останніх днів життя.
Якщо Яків Головацький з часом заплутався в погодінсько-мо-
сквофільській демагогії, то Франко, знайомий з працями Черни-
шевського, який гнівно засудив москвофільство, чітко вмів розріз-
няти російський народ і російське самодержавство.
Якщо Маркіяна Шашкевича, знесиленого переслідуванням по-
ліції і духовенства, здолала люта хвороба, а ще гірше — душевна
депресія, то у Франка «дух тіло рвав до бою», бо він уже мав
приклад мужності Шевченка.
Проте і Маркіян Шашкевич, і Іван Франко однаково були по-
кликані до-діяльності неподібними за характером вимогами, пере-
ломними в житті людства епохами.
іДоля «Русалки Дністрової» — першого альманаху народною
українською мовою на галицьких землях — відома. Тільки двісті
примірників відразу після її виходу пішло у світ. Відомо й те, що
трапилося з «Руською трійцею», коли від неї відійшов Шашкевич:
Головацький і Вагилевич згодом не втрималися на її позиціях. Та
все ж Франко високо оцінив діяльність галицьких будителів, від-
значивши, що вихід «Русалки Дністрової» був явищем наскрізь
революційним» *.
І революційний резонанс мало поетичне слово Маркіяна Шаш-
кевича. У роки розгулу німецької автократії та спалаху шовініс-
тичних настроїв в польських шляхетсько-буржуазних колах напе-
* Див. док. № 192.
447
редодні «Весни народів» поет закликає гнати з Русі мраки тьмаві.
Він проголошував:
Гей, хто русин, за ратище,
В крепкі руки меч ясний,
Шпарка стріла хай засвище,—
Гордий ляше, день не твій!
Дрібна квітка Маркіянової поезії не обсипала свої пелюстки
на вранішньому морозі — вона розрослася в пишний поетичний
букет, в якому заквітли імена Антона МоГильницького, Володими-
ра Шашкевича — сина поета, Корнила Устияновича, Сидора Во-
робкевича, Юрія Федьковича і врешті — Івана Франка.
Можна сьогодні дивуватися з одержимості Шашкевича, який
не злякався ні виключення з семінарії, ані погрому в бібліотеці
Оссолінських, де здобував освіту..., ні виклику до моторошно
страшного шефа львівської поліції Захер-Мазоха, не зневірила
його й заборона першого альманаху «Руської трійці» — «Зорі».
Але й не слід дивуватися з душевного надлому Маркіяна Шаш-
кевича, який стався пісДя конфіскації мало не всього тиражу «Ру-
салки Дністрової» — альманах не дійшов до народних глибин.
Справа всього життя виглядала для Маркіяна програною.
Шашкевич до самої смерті, що настигла його на тридцять дру-
гому році життя, не зможе знати, яка доля судилася його «Русал-
ці». У глухоті й сліпоті, із з’їденими сухотами легенями все ж він
залишиться до кінця вірним своїм ідеалам, про що свідчить його
поезія «Побратимові», й у кожну хвилину життя мав він право
вимовити слова із своїх «Псалмів Русланових»: «Сполошиш ми
долю і проженеш щастя, день ми споморочиш і світ ми западе,
нуждов м’я вдариш і нашлеш ми злидні, світ ми спустіє і плач
м’я огорне, вирвеш ми очі й душу ми вирвеш, а не возьмеш милос-
ті і віри не возьмеш, не видреш любові і віри не видреш, бо руське
ми серце та й віра руська!».
Маркіян Шашкевич помре й буде похоронений у Новосілках.
Про нього забудуть, і аж у часи Франка діти нової революційної
доби згадають свого будителя й перевезуть його прах на Личаків-
ське кладовище у Львові. Хай же це багаторічне забуття поета
волає й до нас перестрогою: не сміймо забувати жодного із наших
попередників, бо ж немає нині для цього ніяких причин, крім хіба
що однієї байдужості.
А незадовго після смерті Маркіяна Шашкевича трапиться ви-
падок, який стане віхою на шляху культурного прогресу україн-
ського народу. Під час своєї першої подорожі по Україні Тарас
Шевченко прочитає в помісті Платона Лукашевича «Русалку Дні-
стровую» й тоді осягне своїм пророчим зором усю Вкраїну — роз-
дріблену, та не вбиту, бо мала вона у своїх кутках співців — пред-
теч великого генія.
Роман Іваничук
Архів Львівської організації Спілки письменників України.— Ф. 1.— № 25. Машинописна
копія.
448
№ 314
1986 р.. грудня 24 ВИСТУП РЕДАКТОРА ЖУРНАЛУ «НАШ
СОВРЕМЕННИК» С. ВІКУЛОВА НА ЛІТЕРАТУРНО-МИСТЕЦЬКОМУ
ВЕЧОРІ В КИЄВІ, ПРИСВЯЧЕНОМУ 175-РІЧЧЮ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ
М. ШАШКЕВИЧА ТА 150-РІЧЧЯ АЛЬМАНАХУ «РУСАЛКА ДНІСТРОВА»
М. О. Некрасов у поезії, присвяченій Добролюбову, написав:
Природа мать, когда б таких людей
Тьі иногда не посилала миру,
Заглохла б нива жизни...
Стосовно до Маркіяна Семеновича Шашкевича можна до-
дати — заглухла б не тільки нива життя, а й національна куль-
тура і насамперед література — цвіт і плід духовного життя на-
роду.
Його патріотична діяльність на захист української (можна на
віть і ширше — слов’янської) азбуки в писемності, народної мови
в літературі, а отже, її самобутності — великий урок нам, сучас-
никам.
І робилося все це в похмурих, драматичних умовах для народу
Буковини й Галичини. Потрібно було дуже вірити в духовні сили
свого народу, в живучість його мови і культури, вірити і бути го-
товим принести особисту жертву в ім’я збереження й подальшого
процвітання. І він таку жертву приніс. Хоча далеко не все встиг
зробити за недовгі роки життя, відпущені йому долею.
Такий подвиг, така широчінь погляду, такий патріотизм могли
бути притаманні тільки високоосвіченій, демократично настроєній
людині і поету свого часу.
Маркіян Шашкевич був такою людиною! І вже за одне це ми,
його нащадки, сьогодні вдячно схиляємо голови перед його па-
м’яттю.
Впевнений, що не без урахування заповітів Маркіяна Шашке-
вича торував шлях до народності — цієї найголовнішої якості іс-
тинно національної літератури — великий сип України Тарас Шев-
ченко.
Та й ми, його нащадки, не можемо не визнати, що напрочуд
по-сучасному звучать сьогодні слова з передмови до збірника «Ру-
салка Дністрова»: «Чужина пас займає. Чому б нашина не при-
лягла до серця?»
Велику батьківщину — Україну Богдана Хмельницького, він' із
цісарсько-австрійської далечини називає «Руська мати» і, сумую-
чи за нею, за її мовою, піснями, обрядами і звичаями, пише вірш:
«Руська мати нас родила,
Руська мати нас повила,
Руська мати нас любила:
Чому ж мова ей немила?
Чом ся нев встилати маєм?
Чом чужую полюбляєм?»
* Датується за подією. Див. док. № 311,
449
15 8-1177
Не важко помітити, що в цих рядках знайшли втілення не тіль-
ки його синівська любов до батьківщини, до її * мови, до її * куль-
тури, а й тривога за них.
І це також співзвучно нашому часові, нашим переконанням, на-
шій національній політиці в галузі культури, основою якої є роз-
квіт усіх національних культур без втрати їхньої національної са-
мобутності, в рішучому протистоянні чужим впливам буржуазної
культури, космополітичної за своєю суттю.
Сучасна українська література — один із наймогутніших заго-
нів багатонаціональної радянської літератури. Вона далеко сягну-
ла від своїх витоків і стала явищем світової літератури.
Ми в Москві щиро радіємо цьому фактові і намагаємось яко-
мога повніше знайомити російських читачів з найкращими досяг-
неннями братньої української літератури.
Журнал «Наш современник» теж намагається зробити свій
скромний внесок у цю справу: за останні роки він опублікував ро-
ман Ю. Мушкетика «Обвал», поему Б. Олійника «Золоті ворота»,
твори П. Воронька, О. Лупія та вірші інших поетів.
Мрія Маркіяна Шашкевича про зближення наших літератур
стала щасливою реальністю.
Літературна Україна (Київ).—І січня 1987 р,—№ 1.
№ 315
1986 р., грудня 24**.— ВИСТУП ГОЛОВИ КОМІСІЇ ХУДОЖНЬОГО
ПЕРЕКЛАДУ СПІЛКИ ПИСЬМЕННИКІВ БІЛОРУСІЇ В. РАГОЙШІ НА
ЛІТЕРАТУРНО-МИСТЕЦЬКОМУ ВЕЧОРІ В КИЄВІ З НАГОДИ 175-РІЧЧЯ
ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ М. ШАШКЕВИЧА ТА 150-РІЧЧЯ АЛЬМАНАХУ
«РУСАЛКА ДНІСТРОВА»
На самому-самому передвісні, коли ще панує зима, а до справж-
ньої весни так далеко, в лісі з’являються проліски.
У духовному житті нації також є свої проліски, які віщують і
прискорюють прихід весни. Такими квітами-веснянками, квітами-
пролісками, що пробилися крізь кам’янистий грунт Прикарпаття
в студені цісарські часи, бачаться мені постаті трьох юнаків із
славнозвісної «Руської трійці». І першим з перших Маркіян Шаш-
кевич.
«До літераторів, які стоять на початку розвитку національної
літератури, ми ставимось по-особливому. Бо, великі вони чи малі,
вони в обох випадках особистості історичні». Це сказав сучасник
Маркіяна Шашкевича Віссаріон Бєлінський. Слушно сказано. Але
в дотичності до українського, білоруського та інших пригноблених
у минулому народів це висловлювання потребує деякого уточнен-
ня. Бо не було у нас знедолених соціально і національно, роз’єд-
* В тексті помилково «його».
** Датується за подією. Див. док. № ЗН.
450
наних різними імперіями, релігіями, навіть звичайним алфавітом,
малих письменників. Не могло бути. Чи зміг би «малий» дорости в
ті темної пам’яті часи до усвідомлення громадянської й національ-
ної гідності, запалити справжньою любов’ю до людини-трударя,
виступити активним захисником її прав, мови, культури, заступити
її від національного нігілізму, всепоглинаючої хвилі космополітиз-
му? Не вина, а історична біда наша, що від тих неофітів рідної
культури кількісно мало що залишилось. До нас дійшли не грубез-
ні томи в шкіряних оправах, а скромні поодинокі книжки на
кшталт альманаху «Русалка Дністровая» (1837) М. Шашкевича,
І. Вагилевича, Я. Головацького, на кшталт тоненьких книжок біло-
руського Дударя — Вінцета Дуніна-Марцинкевича (1808—1884),
ровесника і однодумця спільників «Руської трійці»...
«Біце ж чалом тром сакалом,
дзеукі, маладзіцьі!
Гзта ж кветкі з свойскай веткі —
славянскай зямліци».
Цими рядками, написаними з нагоди приїзду до Мінська Стані-
слава Монюшка та двох його друзів — музик, Дунін-Марцинкевич
міг би свого часу привітати і «Руську трійцю». Міг би... Але надто
розділені були наші народи, надто мало знали один про одного.
Ще далеко було і до визволення українців та білорусів з-під со-
ціального ярма, і до їхнього національно-духовного розквіту, і до
історичного возз’єднання земель у межах збратаних національних
республік, і до державно-політичної єдності цих республік у складі
СРСР... А тоді, в першій половині минулого століття, на околицях
двох імперій — царської Росії й цісарської Австро-Угорщини —
Маркіян Шашкевич і Вінцет Дунін-Марцинкевич, не-знаючи один
про одного, робили, по суті, одну і ту ж справу, гартували народ-
ну думку, надихали її вірою в прихід весни.
Таке покликання, така доля пролісків.
Дивує і подібність у характері, в розмаху діяльності двох на-
ших перших класиків, у різнобічності й широті їхньої творчості.
Маркіян Шашкевич писав вірші і прозу, займався фольклористи-
кою і етнографією, укладав першу читанку для українських ді-
тей. Вінцет Дунін-Марцинкевич передусім поет, автор віршів і
поем. І водночас він і перший білоруський драматург, автор
«Пінської шляхти», яка з успіхом ставиться і нині. Він готував
театральні вистави, в яких сам грав; як лібреттист, спільно зі
своїм земляком Станіславом Монюшком' писав і ставив у Мін-
ську опери.
Проліски довго не живуть. Не дожив хоча б до пушкінського
віку і Маркіян Шашкевич — помер у 32 роки. Не дочекався рево-
люційних громовиць 1848 року — європейської «весни народів», за
образним висловом Карла Маркса. Та, власне, це і не була весна
для українського народу. Вона, весна, прийшла до українців, як
і до білорусів, не із Заходу, а зі Сходу, і набагато пізніше — на
початку XX століття. Але — прийшла! Не могла не прийти!
15*
451
Бо на самому-самому передвісні, коли ще панувала зима, а до
справжньої весни так далеко, крізь люті сніги Прикарпаття про-
бився до сонця пролісок. Ім’я йому — Маркіян Шашкевич.
Літературна Україна (Київ).— 1 січня 1987 р.— № Г, Література і мастацтва (Мінськ).—
20 лютага 1987 р.— № 8.
№ 316
198С р':, не пізніше грудня 24*.— ВІТАЛЬНІ ТЕЛЕГРАМИ, ЩО НАДІЙШЛИ
НА АДРЕСУ УЧАСНИКІВ ЛІТЕРАТУРНО-МИСТЕЦЬКОГО ВЕЧОРА
В КИЄВІ, ПРИСВЯЧЕНОГО 175-РІЧЧЮ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ
М. .ШАШКЕВИЧА
Одеса. Команда теплохода «Іван Франко» вітає учасників уро-
чистого вечора, присвяченого 175-річчю видатного поета-інтернаціо-
наліста Маркіяна Шашкевича.
Будапешт. Найсердечніше братнє вітання учасникам літератур-
ного вечора в Києві, присвяченого 175-річчю видатного поета, спів-
ця дружби народів Маркіяна Шашкевича. Місто, в якому він ви-
дав альманах «Русалка Дністрова», глибоко шанує пам’ять вели-
кого сина української землі **.— Шара 1<аріг
Прага. Спілка чехословацьких письменників сердечно вітає
учасників вечора, присвяченого 175-річчю класика української лі-
тератури Маркіяна Шашкевича, співця дружби та співробітництва
слов’янських народів і друга чеського народу.— Ян Козак, Віра
Адлова та Іван Скала ***.
Архів бібліотеки Львівської картинної галереї.—Ф. 10.—№ 75. .Телеграфні бланки. Пере-
клад з угорської, чеської.
; № 317
1987 р., січень. Торонто,—РЕДАКЦІЙНА СТАТТЯ ЖУРНАЛУ
«ТНЕ ЦСКАШІАЦ САЦАШАМ» ПРО МІСЦЕ М. ШАШКЕВИЧА ТА
АЛЬМАНАХУ «РУСАЛКА ДНІСТРОВА» У ЗАГАЛЬНОУКРАЇНСЬКОМУ
СУСПІЛЬНО-КУЛЬТУРНОМУ ПРОЦЕСІ
. Маркіян Шашкевич разом з двома іншими молодими письмен-
никами Яковом Головацьким та Іваном Вагилевичем — один із за-
чинателів «національного відродження» у західноукраїнській літе-
ратурі. Наприкінці 1820-х років вони Організували літературний
гурток «Руська трійця», навколо якого групувались прогресивні
письменники Західної України.
Відокремлення Західної України від Наддніпрянської України
і Росії затруднювало розвиток національної культури у західних
областях. Незважаючи на кордонні пости і сувору цензуру, твори
українських і російських письменників пробивали собі шлях у Га-
личину і сприяли формуванню нової літератури у цьому регіоні.
* Датується за подією. Див. док. № 311.
*•* Переклад з угорської.
*** Переклад з чеської.
452
У своїх, можливо ще не зовсім довершених, прагненнях від-
образити реальне життя і думки народу «Руська трійця» стала
мужнім голосом, який звав до 'возз’єднання українського народу,
до пробудження національної самосвідомості. Альманах «Русалка
Дністрова», який «Руська трійця» видала у 1837 р., був своєрід-
ним маніфестом цього відродження.
Відзначаючи історичну роль в українському літературному про-
цесі, яку відіграли талановиті зачинателі української літератури
у Західній Україні М. Шашкевич, Я. Головацький та І. Вагиле-
вич і їхній альманах «Русалка Дністрова», слід наголосити, що у
винятково суворих умовах австро-угорського гніту, юні ентузіасти
пропагували ідею людської гідності і громадянських прав,-
• Найбільш визначною фігурою в «Руській трійці» був, без сум-
ніву,, Маркіян Шашкевич. Його погляди на літературу відзначали-
ся глибиною і сміливістю. «Література будь-якого народу,— писав
він,-—є відображенням його життя, його способу мислення, його
душі.; отже, повинна вона зародитись, вирости з власного народу
і зацвісти на тій же самій ниві... Література є постійною потребою
всього народу».
У листопаді минулого року весь український народ і Радян-
ський Союз віддав шану 175-річниці з дня народження Маркіяна
Шашкевича і його історичній ролі, яку він зіграв у формуванні но-
вої літератури на Західній Україні.
ТІге Усгаіпіап СапаШап (Тогопіо).— Лапиагу 1987.— Р. 17. Переклад з англійської.
№ 318
1987 р., лютого 17—19*.—З ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО УРОЧИСТІ ВЕЧОРИ
В МОСКВІ, ПРИСВЯЧЕНІ 175-РІЧЧЮ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ
М. ШАШКЕВИЧА І 150-РІЧЧЮ АЛЬМАНАХУ «РУСАЛКА ДНІСТРОВА»
ТА 130-РІЧЧЮ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ І. ФРАНКА
Знаменно, що в рік 70-річчя Великого Жовтня столиця нашої
багатонаціональної Вітчизни слідом за Пушкінськими торжества-
ми, слідом за представницьким міжнародним форумом «За без’я-
дерний світ, за виживання людства» вшанувала двох славних си-
нів України Маркіяна Шашкевича та Івана Франка—палких по-
борників братерського єднання народів.
17 лютого у великому залі Центрального будинку літераторів
імені О. Фадєєва зібралися сотні москвичів, а також посланці ба-
гатьох країн світу — русисти й славісти, які стажуються в москов-
ських вузах. Серед присутніх літератори Москви й братніх респуб-
лік; представницька делегація України на чолі з першим секрета-
рем правління СПУ Ю. Мушкетиком.
Літературний вечір, присвячений 175-річчю з дня народження
класика української літератури, письменника-демократа Маркіяна
Шашкевича та 150-річчю альманаху «Русалка Дністрова», відкрив
* Датується за змістом.
453
секретар правління Спілки письменників СРСР, головний редактор
журналу «Дружба народов» С. Баруздін.
Говорячи про значення творчості М. Шашкевича, промовець
підкреслив, що поет, відстоюючи разом із діячами «Руської трій-
ці» І; Вагилевичем та Я. Головацьким право українців Галичини
на рідну мову й культуру, тим самим відстоював єдність усього
українського народу, а «Русалка Дністрова» стала однією з ранніх
провісниць великого дня возз’єднання Західної України з Радян-
ською Україною в єдиній сім’ї збратаних народів СРСР.
Доповідач, голова правління Львівської письменницької органі-
зації Р. Лубківський відзначив, що М. Шашкевич був першим бу-
дителем і першим видатним поетом на західноукраїнських землях,
укладачем першої читанки, автором першого сонета в українській
поезії, першим перекладачем геніального «Слова о полку Ігоре-
вім». його дітище «Русалка Дністрова» — перша ластівка україн-
ської літератури в Галичині—вийшла 1837 р. в Буді. Характерно,
що в передмові М. Шашкевич згадує ряд українських видань, які
з’явилися в Москві, Петербурзі, Харкові, тобто підкреслює духовну
спорідненість української та російської культур, а в його гумані-
стичній ліриці вчувається відлуння пушкінської волелюбної музи
й «Оди до молодості» А. Міцкевича.
Шашкевич постійно звертав погляд «за Волгу, за Дунай».
І треба сказати, що «за Волгою, за Дунаєм» давно і глибоко ша-
нують творчий подвиг Маркіяна Шашкевича та його побратимів.
Відгуки на «Русалку Дністрову» з’явилися по всій Європі, а сам
альманах знаходився в бібліотеках Белграда, Праги, Братіслави,
в особистому зібранні П. Чаадаєва.
Доповідач розповів про заходи республіканського комітету по
відзначенню ювілеїв М. Шашкевича й «Русалки Дністрової», які
проводилися на Львівщині, Тернопільщині, в Києві.
Секретар правління Спілки письменників РРФСР, головний ре-
дактор журналу «Наш современник» поет С. Вікулов акцентував
на високому патріотизмі поезії М. Шашкевича, значенні його твор-
чого набутку в боротьбі проти проявів національного нігілізму,
пафосі його інтернаціоналістських устремлінь.
Відомий грузинський літературознавець, лауреат премії імені
Павла Тичини «Чуття єдиної родини», професор О. Баканідзе ви-
словив слушне побажання про видання творів письменників «Ру-
ської трійці» у перекладі російською мовою, щоб із ними міг озна-
йомитися всесоюзний читач. _ - ?
..Білоруський літературознавець і перекладач В. Рагойша за-
уважив, що М. Шашкевич був, провісником соціального, духов-
ного і національного відродження рідного народу, а його твор-
чість належить до спільної спадщини всіх братніх слов’янських
народів. . "
Щиро вітали присутні промови та вірші, присвячені ювілярові,
з якими виступили І. Драч, Д. Павличко, П. Перебийніс, С. Зінчук.
М. Шашкевич був предтечею великого Каменяра, і символічно,
що після його вечора 19 лютого в Колонному залі Будинку спілок
454
москвичі вшановували геніального Франка з нагоди 130-річчя від
дня народження...
Вечори завершилися великими концертами за участю майстрів
мистецтв Москви, Києва, Львова, Івано-Франківська.
Літературна Україна (Київ).—26 лютого 1987 р.—№ 29.
№ 319
1987 р„ лютого 18.— СТАТТЯ Р. М. ЛУБКІВСЬКОГО «ЛИЦАР
УКРАЇНСЬКОГО СЛОВА» З НАГОДИ ЛІТЕРАТУРНО-МИСТЕЦЬКОГО
ВЕЧОРА У МОСКВІ, ПРИСВЯЧЕНОГО 175-РІЧЧЮ ВІД ДНЯ
НАРОДЖЕННЯ М. С. ШАШКЕВИЧА ТА 150-РІЧЧЮ «РУСАЛКИ
ДНІСТРОВОЇ»
Маркияи Шашкевич — почти ровесник Шевченко. Прожив
32 года, позт опубликовал всего шесть своих стихотворений. Да,
слишком тяжельїми бьіли обстоятельства Жизни и творчества зтого
рьіцаря украинского слова, зтой одержимой, деятельной, кипучей
натурьі, ярко засиявшей на хмуром горизонте галицийской жизни.
Всплеск его писательского, позтического таланта Йван Франко
сравнил со вспьішкой молнии. Он же дал жизни-подвигу Шашке-
вича определение — революционньїй.
Невзирая на усилия царского правительства, волна декабрист-
ских настроєний вьішла далеко за предельт России; недаром поз-
же соратник Шашкевича Яков Головацкий с волнением будет
вспоминать о «красньїх цветах 1826 года»... А сейчас, в середине
30-х, под сводами старинньїх львовских библиотек Маркиян и его
друзья запоєм читают новую украинскую и русскую литературу —
Пушкина, Гоголя, Крьілова, переводят «Слово о полку Йгореве»,
поддерживают контактні с литературно-научньїм СЛавянским ми-
ром.
Деятельность молодих львовских знтузиастов — Маркияна
Шашкевича, Йвана Вагилевича, Якова Головацкого — приобретает
все больший размах. Недруги сперва иронически посмеивались над
«Руською трійцею» («Украинской троицей»), потом перешли в на-
ступление, и прежде всего —против стремления ввести в литерату-
ру народную речь. Кружку приписьівают сепаратистские, русо-
фильские тенденции. И все-таки в 1837 г. в Буде им удается из-
дать альманах «Русалка Дністровая» — первую ласточку украин-
ской литературьі на западноукраинских землях. Характерно, что в
предисловии к сборнику Маркиан Шашкевич, говоря о развитии
молодой литературьі, упоминает цельїй ряд украинских изданий,
вьішедших в Москве, Петербурге, Харькове, то єсть подчеркивает
духовное родство украинской и русской культур.
Побратимам бьіло суждено работать почти на пустом месте.
Недаром М. Шашкевич ссьілался на слова И. Крьілова: «Делаем
что можем и как можем, а там придут другие: и сделают лучше
нас».
Да, другие придут — но позже, главньїм образом уже в зпоху
Йвана Франко, то єсть через несколько десятилетий. Но Маркиян
455
Шашкевич останется первьім — первим будителем и первьім вьіда-
ющимся позтом на западноукраинских землях, автором первого
сонета в украинской поззии, первьім переводчиком «Слова»...
Каковьі же приметьі зтого лирического таланта, чем он привле-
кает сегодняшнего читателя? Зто прежде всего человечность, сво-
бодолюбне, открьітость. Минорньїй лад позта берет начало из
фольклорних источников, но и зти образи, мотиви, интонации вьі-
страданьї, прочувствованьї незащищенньїм его сердцем. Его про-
граммное стихотворение «Слово к почитателям украинской речи»,
несмотря на «лозунговость», овеяно теплом и искренней сердеч-
ностью:
«Вместе, вместе из потемков
Вьірьівайте край родимий;
Не для слави — для потомков
Вместе к свету, побратими!»
Конечно, гуманистические устремления лирики двадцатидвух-
летнего позта (в ней находим отголоски и пушкинской свободолю-
бивой музьі, и «Одьі к молодости» Мицкевича) бьіли не просто не-
ожиданньїе на убогой галицкой литературной ниве—зто бьіл Гроз-
ний внзов и содержанию, и форме, и язнково-интонационному
ладу «стихотворов» той пори. Подумать только: молодой семина-
рист, а взялся вон за какие проблеми — мировне, общечеловече-
ские, да еще и на «холопском» язьіке их вьіражает!
Ему довелось пережить преследования, обьіски, доноси, исклю-
чение из духовной семинарии, от него отрекся отец. Но значитель-
но тяжелее било переносить «невидимьіе» муки, когда душа лише-
на общения с окружением, прежде всего с побратимами-единомьіш-
ленниками. Лишь сказать об атом — огромная смелость автора.
Напомпим читателю, что Маркияну Шашкевичу как духовному
лицу, священнику доводилось виполнять и свои «прямьіе обязан-
ности», но и в зтих рамках ему удавалось ратовать за лучшую до-
лю своего народа. Вндающийся украинский публипист, соратник
Йвана Франко — Михаил Павлнк замечал: «Шашкевич, Головац-
кий и Вагилевич. били людьми светльїми и прогрессивними, не
имели в себе ничего поповского и не только мислями, но и дела-
ми резко виступали против массьі галицко-русского поповства... » *
Могучей опорой для Маркияна Шашкевича била поззия Тара-
са Шевченко. Известно, что в кругу Шевченко жила заинтересо-
ванность кружком побратимов, велась переписка между Петербур-
гом и Львовом и в центре в-нимания, пусть опосредствованно, нахо-
дились Шевченко и Шашкевич.
Тяжелая болезнь, потеря зрения и слуха, а вскоре и ранняя
смерть, затем многолетнее забвение —'даже друзьями — затенили
самобьітность таланта, которий так и не развернулся в полную
силу. Многие его стихотворения, среди которьіх били настоящие
шедеври, утраченн. Кое-что сохранилось в записях, сделанних по
памяти его близкими друзьям.и и знакомьіми, кое-что, словно ос-
* Див, док. № 205.
456
колки янтаря, из воли времени приносят к нам то неизвестная ру-
копись, то архивньїй документ... .
«Счастье, спящее в кургане,
Зхом изредка гудит;
Дума, вспомнив, как славяне
Жили раньте, загрустит.
Из груди русина с ветром
К побратимам в милий край
Полетит над белнм светом —
Вдаль за Волгу, за Дунай»,
— зти строки можно поставить зпиграфом ко всему творчеству
Маркиана Шашкевича, верившего в светльїй грядущий день своего
народа.
Надо сказать, что «за Волгой, за Дунаєм», давно и глубоко
чтят творческий подвиг Шашкевича. Отклики на «Русалку Дніст-
ровую» появились во всей Европе, а сам альманах находился. в
библиотеках Белграда, Праги, Братиславьі, в личном собрании
П. Я- Чаадаева.
...Словно удар камертоном, лирика Маркиана Шашкевича пере-
дала високую гражданскую тональность поззии Миколи Устияно-
вича, Владимира Шашкевича (енна позта), Корнила Устияновича,
Юрия Федьковича, Сидора Воробкевича; нежньїе и тревожньїе ин-
тонации Маркиана сльїшньї в творчестве Йвана Франко.
Ннне поззия Шашкевича вьіходит на мировую арену, вслед за
переводами его произведений на польский, чещский, словацкий по-
являются переводьі на болгарский, венгерский и китайский язьїки.
Готовится наиболее полное издание его лирики.на украинскбм и
русском язьїках — его подарит читателям в 1987 г. львовское из-
дательство «Каменяр».
Мьі по достоинству ценим творческое наследие Маркиана Шаш-
кевцча и его соратников. В связи с юбилейньїми мероприятиями
работает республиканский комитет во главе с Олесем Гончарем.
Больщие юбилейньїе праздиества состоялись уже на Львовщине,
Тернопольщине, в Києве. Полученьї сердечньїе поздравления из Ка-
нади, от творческих союзов ЧССР, ПНР, Болгарин, а также от
писателей Ленинграда, Белоруссии, Грузин.
В честь 150-летия альманахи «Русалка Дністровая» во Львове
будет открьіт Музей одной книги и памятник М. С. Шашкевичу,
памятньїе доски в Тернополе и Бережанах. Литературньїй вечер
памяти позта состоялся в Москве в Центральном Доме литерато-
ров им. А. А. Фадеева.
Литературная газета (Москва).—18 февраля 1987 г.-ЛВ.-С. 11.
457
№ 320
1987 р., березня 19, Київ.—ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ГРОМАДСЬКЕ
ЗБИРАННЯ КОШТІВ НА СПОРУДЖЕННЯ ПАМ’ЯТНИКІВ
М. ШАШКЕВИЧУ ТА. Т. ШЕВЧЕНКУ У ЛЬВОВІ
Відрадно було читати лист групи діячів культури «Хай ожи-
вуть у мармурі!», опублікований у «Літературній Україні» 26 лю-
того ц. р. У ньому порушено питання про громадське збирання
коштів на спорудження пам’ятників класику української літера-
тури М. Шашкевичу у Львові та композиторові Л. Ревуцькому в
Ічні на Чернігівщині.
Приємно повідомити читачам газети, що в січні 1987 р. на
розрахунковий рахунок Львівської обласної організації Україн-
ського товариства охорони пам’яток історії та культури № 70 043
у Львівському міському управлінні Держбанку надійшло 507 крб.
49 коп. на пам’ятник М. Шашкевичу у Львові. Ці кошти переказа-
ла обласна філармонія із прибутків літературно-мистецького вечо-
ра поета Р. Братуня.
Ще в 1981 р. М. Нікельський вніс із своїх заощаджень на раху-
нок обласної організації товариства 4 тис. крб. у фонд споруджен-
ня пам’ятника Т. Шевченкові у Львові. Про це повідомлялося в
обласних газетах. За прикладом Л. Нікельського багато людей по-
чало надсилати кошти на рахунок товариства. На сьогодні у цей
фонд перераховано 120 тис. крб.
Кожен, хто бажає, може переказати на цей розрахунковий
рахунок поштовим переказом чи через ощадну касу свій внесок із
зазначенням — «На пам’ятник Т. Шевченкові чи М. Шашкевичу у
Львові».
Сподіваємось, ще до 50-річчя возз’єднання українських земель
в єдиній Українській Радянській державі у Львові будуть спору-
джені величні пам’ятники геніальному Тарасу Шевченку і буди-
телю Маркіянові Шашкевичу.
І. Кудин
Літературна Україна (Київ).— 19 березня 1987 р.—№ 12.
№ 321
1987 р.. не пізніше березня 20. Мінськ.— ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО УРОЧИСТИЙ
ВЕЧІР У МІНСЬКУ, ПРИСВЯЧЕНИЙ 175-РІЧЧЮ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ
М. ШАШКЕВИЧА ТА 150-РІЧЧЮ АЛЬМАНАХУ «РУСАЛКА ДНІСТРОВА»
Грамадскасць рзспублікі адзначьіла 175-годдзе з дня народжз-
ня класіка украінськай літаратурьі, пазта-дзмакрата Маркіяна
Шашкевіча і 150-годдзе з дня вьіхаду V свет альманаха «Русалка
Днястровая». Гзтьім падзеям бну прьісвечаньї вечар у Доме літа-
ратара, які адкрьіу і веу сакратар праулення СП БССР В. Зуенак.
Слова пра творчасць М. Шашкевіча і альманах «Русалка Дняс-
тровая» сказав сакратар Львоускага абласнога аддзялення Саюза
пісьменнікау Украіньї Р. Лубкіускі.
458
На вечарьі вьіступілі В. Рагойша, Я. Брнль, Я. Міклашз^скі,
Т. Кабржьщкая, украінская пазтзса С. Майданская.
Література і мастацтва (Мінськ).— 20 сакавіка 1987 р.— № 11.
№ 322
1987 р„ червня 3—4*. Київ.— ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО СВЯТКУВАННЯ
175-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ М. ШАШКЕВИЧА ТА 150-РІЧЧЯ
З ЧАСУ ВИХОДУ У СВІТ АЛЬМАНАХУ «РУСАЛКА ДНІСТРОВА»
У м. БЕРЕЖАНАХ НА ТЕРНОПІЛЬЩИНІ
Тернопіль. «Шашкевич — людина наскрізь симпатична, щира і
проста, огріта неложною любов’ю до рідного народу і непохитна
своєї дороги як у штуці, так і в життю» — ці слова великого Іва-
на Франка, мабуть, дають найповнішу оцінку всієї подвижницької,
хоч і такої короткої життєвої дороги класика української літера-
тури, поета-демократа Маркіяна Шашкевича. І нині, коли все про-
гресивне людство вшановує незабутнього подвижника української
духовності — «Руської трійці» (урочистості відбулися на Львівщи-
ні, де народився поет, у Тернополі та Києві, у Мінську, в столиці
нашої Бітьківщини Москві), знову і знову приходить він до нас
живим і немеркнучим у пам’яті. В часі збіглися дві особливої ва-
ги дати— 175-річчя з дня народження Шашкевича та 150-річчя з
дня виходу в світ «Русалки Дністрової» — першого альманаху на-
родною українською мовою.
На Тернопільщині, у старовинному українському містечку Бе-
режани, в 1825—1829 рр. навчався один із фундаторів «Руської
трійці» Маркіян Шашкевич. А на початку XX ст., у'Тернополі бу-
ло видруковано альманах «Русалка Дністрова». Тому стала й
Тернопільщина одним із місць святкування знаменних дат.'
На урочистості до Бережан прибули голова Республіканського
ювілейного комітету, Герой Соціалістичної Праці, лауреат Ленін-
ської та Державних премій, письменник-академік О. Гончар, за-
ступник голови комітету, голова правління "Львівської письменни-
цької організації поет Р. Лубківський, член ювілейного комітету,
відповідальний секретар Тернопільської письменницької організа-
ції поет Г. Петрук-Попик, посланці Золочівського району Львів-
щини — батьківщини Маркіяна Шашкевича, а також сусідньої Іва-
но-Франківщини та майже усіх районів Тернопільщини. Тернопіль-
чани зустріли гостей хлібом-сіллю, квітами.
Великий мітинг, присвячений відкриттю пам’ятної дошки, вста-
новленої на будинку колишньої гімназії, де вчився Шашкевич,
відбувся на центральній площі Бережан. Урочини відкрив голова
райвиконкому Я. А. Кучерявий. Гостей щиро вітав перший секре-
тар райкому партії М. Т. Левицький.
Почесне право відкрити пам’ятну дошку було надано О. Гонча-
ру, голові обласного ювілейного комітету, заступнику голови
* Датується за подією.
лкп
облвиконкому Ю. М. Трофим’як, першому секретареві райкому
партії М. Т. Левицькому та Р. Лубківському.
В будинку культури відбувся великий літературно-мистецький
вечір, в якому взяли участь члени ювілейного комітету, учасники
художньої самодіяльності, гості.
З великою увагою слухали присутні виступ Олеся Гончара,
який сказав, зокрема, що найкращим пам’ятником для безсмертно-
го класика української літератури Маркіяна Шашкевича є пам’ять
народна *.
Вірші, присвячені Маркіяну Шашкевичу, прочитали Р. Лубків-
ський, Г. Петрук-Попик, В. Вихрущ, Б. Демків, Р. Пінь. У вико-
нанні вчительки Марти Петращ прозвучали вірші Маркіяна Шаш-
кевича. Потім відбувся великий концерт учасників художньої са-
модіяльності.
Під час перебування на Тернопільщині О. Гончар мав розмову
з першим секретарем обласного комітету партії В. С. Острожин-
ським, завідуючим відділом пропаганди і агітації обкому М. М. Лі-
винським. Йшлося про духовне і культурне вдосконалення Молодої
зміни, розвиток Тернопільщини у дванадцятій п’ятирічці, хід пере-
будови в області.
Олесь Терентійович оглянув новобудови Тернополя, зокрема,
перше в республіці «Співоче поле», меморіальні літературно-мис-
тецькі музеї видатних наших земляків: Соломії Крушельницької —
у селі Білому, Леся Курбаса — у с. Старий Скалат Підволочисько-
го району, Юліуша Словацького — у Кременці.
Літературна Україна (Киїд).—2 липня 1987 р.—№ 27.
№ 323
1987 р., червня 3—4 **. Київ.— З ВИСТУПУ ПИСЬМЕННИКА ОЛЕСЯ
ГОНЧАРА В м. БЕРЕЖАНАХ НА УРОЧИСТОСТЯХ З НАГОДИ 175-РІЧЧЯ
ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ М. ШАШКЕВИЧА ТА 150-РІЧЧЯ З ЧАСУ
ВИХОДУ В СВІТ АЛЬМАНАХУ «РУСАЛКА ДНІСТРОВА»
Подумаймо, що важать для нашої культури такі постаті, як
Маркіян Шашкевич^—один із багатьох наших класиків, які ство-
рили духовну культуру українського народу. Народ український,
як нація, як і кожен інший народ, формувався протягом багатьох
віків. Якщо говорити про нашу культуру, то можна з певністю
стверджувати, що вона сягає ще тих часів, коли творилось «Слово
о полку Ігоревім», коли творились літописи, думи та героїчний ко-
зацький епос, чи пізніше, коли працювала з такою інтенсивністю
Києво-Могилянська академія, коли, скажімо, Львівське братство
вело величезну просвітительську роботу.
І Бережани, ваші славні Бережани, як ми пересвідчились у Му-
зеї книги, теж уже тоді брали участь у цьому могутньому Духов-
* Див. док. № 327.
** Датується за подією.
460
йому процесі. Це було для мене до певної міри відкриття. Я тепер
буду про ваше чудове місто ще кращої думки, ніж був. Тут таке
глибоке коріння культури нашої і, з другого боку, тут саме сьо-
годні відчуваєш, як глибоко поважають люди свої духовні скар-
би: і класичні, і те, що створюється нині.
Це, звичайно, дуже багато про що говорить у наш час, а тим
паче в ці дні, коли країна наша живе в полоні великих процесів
оновлення життя, демократизації, гласності. Знаю, наскільки це
все напружено. Але ми не маємо права не відчувати й тих нега-
тивних явищ, які є ще в нащому житті. Не зважати на них, не ба-
чити, не давати їм належної оцінки було б великою помилкою. То-
му сьогодні нас, письменників, багато що насторожує, і роздуми
наші сягають того, як будемо жити далі, яке місце у нашому жит-
ті займуть духовні наші багатства. Це, повірте, дуже й дуже важ-
ливо.
Я не кажу зараз про економіку, про матеріальні чинники жит-
тя—думаю, що тут налагодити все можна легше, ніж домогтися
того, щоб людина відчувала себе людиною в кращому, духовному
розумінні цього слова. В тому розумінні, щоб вона почувала себе
інтелігентною, почувала потребу бути порядною, щоб нею володі-
ло органічне прагнення жити за законами совісті, прислуховувати-
ся до голосу своєї совісті. Я кажу фактично про те, на чому часто
наголошував у своїх виступах Генеральний секретар ЦК К.ПРС
М. С. Горбачов. Він звертався до письменників: «Допоможіть роз-
будити в людях почуття совісті, честі...» І в цьому розумінні ду-
маю, що роль літератури, роль книги, в тому числі і спадщини на-
шої Класичної, буде величезною. Там, де є повноцінне духовне
життя, не процвітатимуть наркоманія і злодійство, не буде інших
неподобств та антисуспільних вивертів.
Нині багато молодих людей замість життя духовного, часте
припадають біля квадратного екрана телевізора. Вони, крім того
квадрата,— а в ньому далеко не все те, що Молодій людині йде на
користь, є багато й такого, що розраховано на дешеві міщанські
смаки, розважання, на те, що людину, по суті, морально розбе-
щує,-— нічого не бачать. А тоді й дивуємося, звідки то в порядних
сім’ях беруться нікчемні діти.
Це ніби й не має відношення до свята Шашкевича, і в той же
час, я вважаю, що й має. Бо такі народні свята вшанування па-
м’яті великих діячів нашої культури, по-перше, є прикладом, взір-
цем, як повинна людина жити.
Ось і Шашкевич. Молодим пішов із життя, але всі свої свідомі
літа він присвятив людям, народові своєму, він жив високим і чи-
стим життям, він горів чистим вогнем, і за це доля винагородила
його, дарувала йому таке довге-довге життя, що й сьогодні він се-
ред нас, як живий, і вічно житиме у народі нашому.
Там, де припадає до джерел духовних люд, особливо молодь,—
а ми знаємо, що молодь — добра, прекрасна: скільки лягає на її
плечі труда в нашому суспільстві! — там вона морально здорова.
Моральне, духовне здоров’я суспільства значною мірою залежить
461
від того, -з яких джерел ми черпаємо для себе духовні, так би мо-
вити, вітаміни. І я вважаю, що літературу, справжню творчість
таких митців, як Шашкевич, Шевченко, Леся Українка, Франко,
нічим не замінити. Чим частіше людина, особливо молода, буде
припадати до тих джерел, тим міцніше її коріння вросте в рідному
народові. А того, хто в рідному народові буде, важко збити на ма-
нівці. Така людина буде набагато міцнішою в житті і, зрештою,
щасливішою.
Тож сьогоднішня подія — а це таки подія в нашій культурі —
радує мене ще й тим, що ви, господарі цього краю, виявили вели-
ку цікавість до минувшини своєї. Сьогодні до тих, хто тут живе і
працює, приписався ще один чоловік — Маркіян Шашкевич, при-
писаний він буде на віки вічні. Людина з-поміж нас тут присут-
ніх,— найбільшого віку, а отже, й найбільшої мудрості, він буде
для всіх вас, як постійний інспектор життя. Буде з вами, буде спо-
стерігати, як ви живете, як ставитесь одне до одного, як бережете,
рідну культуру, як складаються взаємини між старшими і молод-
шими, між дружинами і чоловіками, чи ніхто нікого не кривдить,
і головне, як дається вам ваша постійна — бо ви люди трудові —
праця на благо Батьківщини нашої, на користь нашої рідної Ук-
раїни, як ви збагачуєте рідну культуру вже сьогодні новою сучас-
ною творчістю.
Ми відвідали ваш Музей книги. Він справляє дуже глибоке
враження, бо в ньому справді відчуваєш, що книги для багатьох
із вас — це частка життя, це друг ваш, порадник, з яким ви не
розлучаєтесь роками. Думаю, що так буде і надалі. Покоління, ни-
ні підростаючі, хочеться сподіватися, завжди будуть берегти те, що
залишене попередниками у творчості духовній, зокрема в літерату-
рі українського народу. Маркіян Шашкевич рано- пішов із життя,
але якби він не встиг нічого більше зробити, лиш створити читан-
ку для дітей свого народу і скласти альманах «Русалка Дністро-
ва», якому судилося поряд з такими виданнями, як, скажімо, «Пі-
сні Максимовича», що вийшли приблизно в той же час, як «Ластів-
ка» — харківський альманах, і, зрештою, «Енеїда» Котляревського,
і «Кобзар», який став апофеозом, найвищим виявом творчої насна-
ги українського народу в цей час,— все одно був би достойний
безсмертя. Воно з ним, воно засвідчилось оцим прекрасним народ-
ним святом.
Мені доводилось бути у Львові, на Львівщині минулого року,
бачити, якою величезною культурною подією стало відкриття му-
зею Маркіяна Шашкевича в Підліссі. Погода була сувора і все ж
люду зібралося сила-силенна. І — відчувалося, як люди дорожать
одним із своїх найсвітліших духовних наставників у минулому,
одним із тих, хто був предтечею Івана Франка і пізніших діячів
нашої української культури. Одне слово, свято Шашкевича, зусил-
лями самого народу, його пам’ятливістю, а також завдяки актив-
ному сприянню і партійних, і радянських організацій Львівщини,
вдалося.
Ми зараз багато уваги приділяємо школі. Нас, письменників,
462
та й не тільки письменників, турбує те, що у школах скорочують
години літератури, мови, мовляв, треба для інформатики більше,
для комп’ютерів. Ми цим занепокоєні. Стоїмо на тому, що гумані-
тарна освіта, тобто освіта літературою, освіта історією народу,
яку ми занедбали дуже, має бути визначальною. Цими речами не
можна нехтувати, бо ніяка інформатика людину людиною не зро-
бить,— зробить її саме усвідомлення того, що перед нею були її
предки, що за плечима у неї цілі покоління достойних синів наро-
ду, і що вона, молода людина, покликана гідно продовжувати
справу їхню, продовжувати життя свого народу, розвивати культу-
ру його, трудитися, щоб народ наш український в сім’ї інших на-
родів був прекрасним, талановитим. І в ім’я його культури, в ім’я
його життя — і сьогоднішнього, і майбутнього—- ми з вами будемо
працювати і працювати.
Літературна Україна (Київ).—2 липня 1987 р,—№27.
№ 324
1987 р„ червня 4—6 *. Київ.— ІНФОРМАЦІЯ ПРО 'УРОЧИСТОСТІ У ЛЬВОВІ
З НАГОДИ 150-РІЧЧЯ ВИДАННЯ АЛЬМАНАХУ «РУСАЛКА ДНІСТРОВА»
Львів. У Львові на початку червня працював науковий симпо-
зіум «Руська трійця» і слов’янські культури епохи романтизму», на
якому виступили з доповідями та повідомленнями вчені-фїл'блоги
й історики з Москви, Києва, Єревана, Ужгорода. Участь у форумі
близько вісімдесяти представників різних наук дозволила всебічно
розглянути діяльність «Руської трійці» в широкому контексті ви-
звольного руху і розвитку культури народів Східної Європи у зі-
ставленні з аналогічними процесами інших народів цього регіону.
У доповідях кандидата історичних наук Ф. І. Стеблія «Руська
трійця» — поборник суспільного і духовного прогресу, національно-
го визволення й братерського єднання слов’янських народів», ві-
домих московських вчених доктора філологічних наук Л. О. Соф-
ронової, доктора історичних наук І. 1. Лещиловської з Інституту
слов’янознавства і балканістики АН СРСР, головного редактора
журналу «Советское славяноведение» кандидата історичних наук
О. К- Кавка, члена-кореспондента АН Вірменської РСР В. Б. Бар-
худар’яна, докторів філологічних наук М. Г. Жулинського,
В. Й. Здоровеги, М. Ф. Нечиталюка, І. О. Денисюка, Т. І. Кома-
ринця та багатьох інших учасників симпозіуму було проаналізова-
но теоретичні проблеми розвитку слов’янських культур епохи
романтизму і в цьому контексті — культури українського народу,
місце «Руської трійці» в її розвитку, участь її діячів у визвольній
боротьбі, за зв’язки з діячами національних рухів і культур сло-
в'янських народів, внесок у демократизацію духовного життя на
західноукраїнських землях, загальносуспільні і загальнокультурні
процеси, пропаганда ідей дружби народів і міжнаціонального спів-
робітництва. Знайшли широке висвітлення традиції «Руської грій-
* Датується за подією. Науковий симпозіум відбувся 4—6 червня 1987 р.
ці» в розвитку прогресивної суспільної думки і культури україн-
ського, російського та інших слов’янських народів.
Робота симпозіуму у Львові завершилася традиційним святом
книги з нагоди 150-річчя «Русалки Дністрової». Того ж дня відбув-
ся' мітинг. Відкрив його заступник голови виконкому Львівської
міської Ради народних депутатів О. О. Нужний. На мітингу ви-
ступили голова обласної письменницької організації Р. Лубків-
ський, науковий співробітник Інституту слов’янознавства і балкані-
стики АН СРСР Л. О. Софронова, заступник директора львівсько-
го Інституту суспільних наук Ф. І. Стеблій, директор Львівської
бібліотеки АН УРСР імені В. Стефаника М. В. Лизанець. Перері-
зається стрічка. Перед присутніми на барельєфі (скульптор М. По-
сікіра, архітектор І. Федик) постають образи діячів «Руської трій-
ці» і напис: «Видатним діячам української демократичної культу-
ри Маркіяну Шашкевичу, Івану Вагилевичу, Якову Головацькому.
На честь 150-річчя «Русалки Дністрової».
В урочистостях взяли участь завідуючий відділом пропаганди і
агітації Львівського міськкому партії Е. В. Пузирков, секретар
Ленінського райкому Компартії України Л. й. Клим’юк, голова ви-
конкому Ленінської районної Ради народних депутатів В. Є. Ли-
тюга.
До знаменної дати у Львові відкрито ювілейні виставки філо-
картистів, екслібриса та книжкових видань.
Літературна Україна (Київ).— 2 липня 1987 р.~ № 27.
№ 325
1987 р., не пізніше червня 6. Тернопіль.— ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО
ЛІТЕРАТУРНІ ВЕЧОРИ, ПРИСВЯЧЕНІ 175-РІЧЧЮ ВІД ДНЯ
НАРОДЖЕННЯ М. ШАШКЕВИЧА В БІБЛІОТЕКАХ ТЕРНОПІЛЬЩИНИ
«Я так як бачу Маркіяна» — літературні вечори такої тематики
проводяться у всіх бібліотеках області. Книжково-ілюстративні ви-
ставки широко відтворюють життя і творчість Маркіяна Шашкеви-
ча, розповідають, як пам’ять про поета глибоко вшановують у на-
шій країні і за рубежем.
Працівники обласної бібліотеки імені В. Затонського підготува-
ли бібліографічний покажчик видань творів ювіляра і книжок про
його коротке і таке яскраве життя. Широко відзначають ювілей
Шашкевича у Кременецькій районній бібліотеці імені Ю. Словаць-
кого. В університеті культури, який працює при цій бібліотеці,
проведено засідання, присвячене 175-річчю з дня народження Мар-
кіяна Шашкевича. У ньому взяли участь місцеві літератори, учас-
ники художньої самодіяльності. Зараз тут готуються до вечора на
честь 150-річчя «Русалки Дністрової».
У бібліотеках проходять прем’єри книги «Руська трійця» про
Шашкевича і його сподвижників. Читачі з цікавістю зустрічаються
з автором цієї праці тернопільцем Осипом Петрашом.
Цільне життя (Тернопіль).—В червня 1987 р,— № 108.
464
№ 326
1987 р., не пізніше червня 6. Тернопіль.— ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО
ЛІТЕРАТУРНО-МИСТЕЦЬКИЙ ВЕЧІР В м. БУЧАЧІ, ПРИСВЯЧЕНИЙ
175-РІЧЧЮ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ М. ШАШКЕВИЧА ТА 150-РІЧЧЮ
ВИХОДУ У СВІТ АЛЬМАНАХУ «РУСАЛКА ДНІСТРОВА»
Обласні організації товариства «Знання» і охорони пам’яток
історії та культури провели в Бучацькому радгоспі-технікумі літе-
ратурний вечір, присвячений 175-річчю від дня народження
М. С. Шашкевича і 150-річчю виходу в світ альманаху «Русалка
Дністрова».
Літературознавець, дослідник творчості діячів «Руської трійці»
і автор книг про них О. О. Петраш розповів присутнім про діяль-
ність Маркіяна Шашкевича, його боротьбу за розвиток україн-
ської мови в Галичині, участь І. Вагилевича, Я- Головацького у
виданні «Русалки Дністрової», громадську роботу «Руської трійці».
Заступник голови правління обласної організації товариства
охорони пам’яток історії та культури Р. І. Пінь вів мову про па-
м’ятні місця, пов’язані з перебуванням Шашкевича на Тернопіль-
щині, про літературно-мистецькі заходи, які проводилися і будуть
проведені по відзначенню цих двох славних ювілеїв, прочитав свій
вірш про М. Шашкевича.
У виконанні вчительки М. О. Петраш прозвучали твори юві-
ляра.
Вільне життя (Тернопіль).— 6 червня 1987 р.— №' 108.
№ 327
1987 р„ червня 7.—ПОВІДОМЛЕННЯ РАТАУ ПРО РОБОТУ НАУКОВОГО
СИМПОЗІУМУ «РУСЬКА ТРІЙЦЯ» І СЛОВ’ЯНСЬКІ КУЛЬТУРИ ЕПОХИ
РОМАНТИЗМУ» ТА ВІДКРИТТЯ МЕМОРІАЛЬНИХ ДОШОК НА ЧЕСТЬ
М. ШАШКЕВИЧА, І. ВАГИЛЕВИЧА ТА Я. ГОЛОВАЦЬКОГО У ЛЬВОВІ
ТА БЕРЕЖАНАХ
Меморіальну дошку на честь класика української літератури
Маркіяна Шашкевича, 175-річчя з дня народження якого широко
відзначалось у нашій країні, відкрито в місті Бережанах на Терно-
пільщині. її встановлено на будинку колишньої гімназії, де здобув
освіту поет-демократ.
Виступаючи на мітингу, голова Республіканського ювілейного
комітету, Герой Соціалістичної Праці, письменник Олесь Гончар,
письменники Роман Лубківський, Георгій Петрук-Попик, перший
секретар Бережанського райкому партії Л. Т. Левицький та інші
промовці говорили про значення творчості М. Шашкевича, який
очолював у 30-і роки минулого століття літературний гурток про-
гресивної молоді «Руська трійця». У 1837 році цей гурток почав
випускати альманах «Русалка Дністрова», що відіграв помітну
роль у розвитку української літератури в Галичині.
До 150-річчя виходу альманаху, який став пам’яткою загально-
слов’янської культури, був приурочений науковий симпозіум у
465
Львові «Руська трійця» і слов’янські культури епохи романтизму».
У ньому брали участь вчені України, Російської Федерації, Біло-
русії та інших братніх республік.
Земляки шанують пам’ять про визначних просвітителів. Імена-
ми діячів «Руської трійці» названо вулиці в багатьох населених
пунктах, про важливі події, пов’язані з їхньою діяльністю, розпові-
дають меморіальні дошки. Нині їх доповнила ще одна — на будин-
ку Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника АН УРСР, де
працювали над рукописами видавці знаменитого альманаху.
Радянська Україна (Київ).—7 червня Ї987 р.— № 131.
ДОДАТКИ
ПРИМІТКИ
1. Бібліотека Інституту Оссолінських — одна з перших львівських бібліо-
тек, заснована у 1817 р. Читальний зал відкритий з 1832 р. Знаходилася при
культурно-науковій і видавничій установі, відомій під назвою «Національний
заклад ім. Оссолінських» («Оссолінеум»), фундатором якого був польський про-
світитель, історик і бібліофіл Юзеф Оссолінський (1748—1926).— Док. № 1.
2. Лелевель Иоахим (1786—1861) — польський історик і громадсько-політич-
ний, діяч, ідеолог польського демократичного руху першої половини XIX ст.
У творах стверджував вирішальну роль народних мас в історії, висвітлював
боротьбу антагоністичних класів, засуджував національне поневолення поль-
ськими феодалами українського і білоруського населення, виступав за слов’ян-
ську єдність. Мається на увазі праця И. Лелевеля «Ваіапіа зіогогуіпозсі \\'е
тег^ірйгіе §ео§гаПі...» (Вільно — Варшава, 1818).— Док. № 1.
3. Йдеться про працю: Ьеіелуеі Л Ихіеіе Роїзкі... роїосгпут зрозоЬет оро-
хуіесіхіапа, <іо пісії (іи'япазсіе кга]оЬгагбм зкгезііі. (Варшава, 1829).— Док. Ке 1.
4. Збірка поезій польського поета-демократа Юліуша Словацького (1809—
1849), Рое2]е (т. 1—2, Париж, 1832).— Док. № 1.
5. Збірка творів «Забаве за розум и срце» (Відень, 1828) належить серб-
ському письменнику і громадському діячеві Ювану Степановичу,—Док. № 1.
6. Мається на увазі праця польського історика, письменника і перекладача
Ігнатія-Бенедикта Раковецького (1782—1839) «Ргахуйа Кивка» (т. 1—2, Варша-
ва, 1820—1822). Значний інтерес у членів «Руської трійці» викликав перший
том праці, який має підзаголовок «Куз йізіогусгпу 2\уусга)6те, оЬусгаіб^, геїі-
ргачг і Іргука батепусії зІошіапзкісЬ і зіохчіапзко— гизкіск пагосібто».—
Док. № 1.
7. Йдеться про твір «Кгаїесіуогзкі гикоріз» (Прага, 1818), який вважався в
період діяльності «Руської трійці» автентичною пам’яткою раннього середньо-
віччя. Насправді його автором був відомий чеський поет і культурний діяч
Вацлав Танка (1791—1861). Високохудожність твору, витриманість стилю сло-
в’янського народного епосу, глибокі національно-патріотичні ідеї були щиро
сприйняті представниками передової слов’янської суспільної думки, ним захоп-
лювалися, перекладали і переспівували О. Пушкін, М. Шашкевич, І. Вагилевич,
Б. Залеський, А. Шишков, М. Костомаров, Л. Семенський, А. Метлинський,
С. Руданський, І. Франко.— Док. № 1.
8. Мається на увазі збірка творів «Народне српске піесме», кн. 1—2 (Лейп-
циг, 1824) визначного сербського філолога, етнографа і фольклориста, історика,
реформатора сербо-хорватської книжної мови Бука Стефановича Караджича
(1787—1864). І. Вагилевич міг читати й інше видання під аналогічною назвою,
перша книга якого вийшла в Лейпцігу (1823).—Док. Ке 1.
9. Збірка видатного українського історика, філософа, вченого-природознав-
ця, етнографа і фольклориста Михайла Олександровича Максимовича (1804—
1873) «Малороссийские песни» (М., 1827).— Док. № 1.
10. Праця М. М. Карамзіна «История государства Российского»— (т. 1—
12.— СПб., 1816—1829). Створена на широкій джерельній основі в дусі літопис-
ної традиції, вона «зафіксувала цілу епоху розвитку російської суспільної
думки і літератури, епоху переходу від просвітництва до історизму»,— Див.
Макогоненко Г. П. Карамзин и Просвещение//Славянские литературьі. VII Меж-
468
дународннй сьезд славистов.— Варшава, август 1973 г. Доклади советской деле-
гацій.— М., 1973.— С. 317.— Док. № 1,г
11. Йдеться про збірку поезій видатного польського поета, діяча націо-
нально-визвольного руху А. Міцкевича «Роех)е» (т.' 1—2, Петербург, 1829).—
Док. № 1.
42. Повна назва праці: Со/рЬ/ошзйі 1лікавг. ЕІЬіогу IV Роїзхсхе об па]бауу-
піе]'кхус1і схазбху ах бо сЬууіі оЬсспусИ, зрозоЬет буксіопагха иіохопе і орізапе
(Варшава, 1830).— Док. № 1.
13. Мііипскі 8. Роех)е ЬіЬІіупе. (Варшава, 1830).— Док. Ке 1.
14. «Схазорізто паикохче кзі^охЬіоги риЬ1ісхпе£О ітіепіа ОззоІійзкісЬ» —
одне з неперіодичних видань Бібліотеки Інституту Оссолінських, присвячене пи-
танням історії, літератури і науки. Виходило-у Львові протягом 1828—1834 рр.—
Док. № 1.
15. «Пгіеппік ХУіІейзкі»— літературно-науковий журнал. Виходив у Вільню-
сі протягом 1805—1806 та 1815—1850 рр.— Док. № 1.
16. Мається на увазі однотомник поезій польського поета-романтика, пере-
кладача А. Одинця (1804—1885) «Роех)е> (Познань, 1832).— Док. № 1.
17. йдеться про працю польського історика і філолога-санскритолога Вален-
тина Маєвського-Скорохода (1764—1835) «О зІохуіапасЬ і ісЬ роЬгаіутсасЬ»
(Варшава, 1816).—Док. № 1.
18. Повна назва праці: ОЬег бег АЬкипіі бег 81а\уеп пасії 8иго\уіескі
уоп б[осіо]г Р. б. 8аїаїік.— Оїеп, 1828. Павел йозеф Шафарик (1795—1861) —
чеський і словацький філолог, етнограф та історик літератури, професор Празь-
кого університету, видатний славіст.— Док. № 1.
19. Див. прим. № 18.
20. Йдеться про працю польського історика Якуба-Самуеля Бантдке (1768—
1835) «Пхіеі’е Кгоіехузіхуа Роїзкіе^о».— Т. 1—2 (Вроцлав, 1820).— Док. № 1.
21. Мається на увазі праця й. Лелевеля: «Озіаіпіе Іаіа рапохуапіа Ху^тип-
1а 8іаге§о і . росх^іек рапохуапіа Ху^типіа Аи^изіа».— УУагзхахуа, 1821.—
Док. № 1. _
22. Під назвою «О зІохчіапасЬ» праця П. Шафарика не відома. Можливо
І. Вагилевич користувався розвідкою: «ПЬег бег АЬкшіГі бег 81атееп...» (див.
прим. 18).—Док. № 1.
23. СНойіко А. В. Роех]е.— 8.— РеІегЬиг^, 1829,—Док. № 1.
24. Повна назва праці: Ееіеаіеі І. Пхіе)е зіагохуіпе Іпбіі ха. зхсхе^біпет хаз-
іапохуіепіет зір паб хуріухует ]акі тіес то^іа па зігопу хасЬобпе Іпбіа ха^ап-
ееска, 8іпіа і 8егіка, іїе ]е зіогохуіпі хпаїі. Оео^гаїіа іпбцзка х кзі§£ зхуіріусЬ.
Ріегхуоіпа па М’ясіюбхіе хіеті хпаїотозс.— М’агяхахуа, 1820.—Док. № 1.
25. Мається на увазі праця польського і литовського історика Ігнатія Же-
готи Онацевича (1780—1845) «Рапохуапіе Непгука ХУаІехіизха і 8іеГапа Ваіоге-
ро». (Варшава, 1823).— Док. № 1.
26. Опасешсг І. X. Рапохуапіе бареііойсхукбху Кахітіегха ОІЬгасЬіа і Аіе-
хапбга.— ХУагзхахча (?), 1827.— Док. № 1.
27. Йдеться, очевидно,. про дослідження Л. Голембйовського «О бхіеіорізасії
роїзкісії, ісЬ бисЬи, хаІоіасЬ і хуабаск.— АУагзхахуа, 1826.— Док. № 1.
28. Повна назва твору: Ьеіешеї І. Схіе)е зіагохуіпе об росхдіки схазбху
ЬізіогусхпусЬ бо бгиріе) роїохуу хуіеки VI егу сЬгхезсііайзкіе).— Шііпо, 1818.—
Док. № 1.
29. «Косхпік Тохуагхузіхуа АУагзхахузкіе^о ргхуіасібі паик»— неперіодичне
видання, присвячене питанням літератури, науки і мистецтва. Виходило у Вар-
шаві протягом 1802—1830 рр.— Док. № 1.
30. йдеться про працю Ю. У. Нємцевича: ХЬібг рашіріпікбху ЬізіогусхпусЬ
о батепе] Роїзсе.— Т. 1—5.— ХУагзхахуа, 1822—1825.— Док. № 1.
31. Повна назва книжки: Вга^агік Р. СезсЬісЬіе бег зіахуізсіїеп 8ргасЬе ппб
Еііегаіиг пасЬ аііеп Мипбагіеп.— Оіеп, 1826.— Док. № 1.
32. Йдеться про переклад Я. Н. Камінським драми й. Шіллера «ХУаІІепзіе-
іп» польською мовою, що вийшов у Львові 1827 р.— Док. № 1.
33. Розповідається про поему одного з представників української школи
в польській літературі, поета А. Мальчевського (1793—1826) «Маца, рохуіезс
икгаійзка хуіегзхет...» (Львів, 1825—1833). У поемі поетизована природа Поділ-
469
ля і Волині. Твір перевидавався у другій половині XIX—XX ст., перекладений
багатьма мовами.— Док. № 1.
34. Вважаємо, що йдеться про видання байок, оповісток, окремих поезій
польського поета Юзефа Массальського (помер бл. 1850) під назвою «Роегіе».—
Т. 1—2 (Вільно, 1827).—Док. № 1.
35. Мається на увазі видання праці відомого польського історика і дипло-
мата, церковного діяча Яна Длугоша (1415—1480) «Кгопіка хуіеки XII...», що
була опублікована у Варшаві 1831 р.— Док. № 1.
36. Із запису ие відомо, про які саме словники йшлося і хто їх автор. Мож-
ливо, це перекладний німецько-сербський словник В. С. Караджича «Српски р}-
ечник истолкован немачким и латинским риіечма (Беч, 1818).— Док. № 1.
37. Йдеться про багатотомну працю римського історика Т. Лівія, над ні-
мецьким перекладом якої тривалі роки працював Ц. Ф. Клаубер. Повна її на-
зва: ііоїиз Т. КбтізсЬе СезсЬісЬіе. СЬегзеігипц уоп С. Р. КІаиЬег.— Всі. 1—27.—
БіиД^агі, 1827—1834.— Док. № 1.
38. Мається на увазі праця шляхетського історика і публіциста, поета
Францішка Якси Макульського «Випіу икгаіпзкіе, сгуїі С'кгаіпса пай ГІкгаіпд
ихуаці...» (Варшава, 1790), в якій автор виступав з проектом заходів щодо
зміцнення панування шляхти иад українським селянством.— Док. № 1.
39. «Ратіріпік ЇУагзгагузкі сгуїі бгіеппік паик і итіеіріпозсі...»— літера-
турио-науковий журнал. Виходив у Варшаві протягом 1815—1823 рр. Неофіці-
альний орган Товариства приятелів наук у Варшаві.—Док. № 1.
40. Говориться про прапю польського історика і поета Мацея Стрий-
ковського (близько 1547—1582) «Кгопіка роізка, Іііегузка, хтшігка і гузгузі-
кіе) Ризі» (перше видання — Кенігсберг, 1582; друге — Варшава, 1766).—
Док. № 1.
41. Йдеться про лексикографічну працю «Сравнительньїе словари всех язи-
ков и наречий, собранньїе десницею всевнсочайшей особи» (Отдел 1.— Часть 1—
2:—СПб.. 1787—1789).—Док. № 1.
42. «Ратіріпік Ідуошзкі» — літературно-науковий квартальний, що виходив
у Львові під редакцією А. Хлендовського протягом 1817—1819 рр. Вийшло
11 книг. В одному з випусків (1819, т. 1, Хе 1) було передруковано працю Зо-
ріана Доленги-Ходаковського «Про Слов’янщину до прийняття християнства».—
Док. № 1.
43. «Сшісгепіа паикохуе» — періодичне видання у Варшаві, яке складалося
з двох відділів — відділу літератури і відділу з фізико-математичними розвід-
ками. Відоме за 1818 р. У 1819 р. заголовок змінений на «Ратіріпік паикохуу».—
Док. N8 1.
44. «Учительне Євангеліє» — твір царгородського архієпископа Каліста. Ви-
дане Гедеоном Балабаном у Крилоській друкарні (1606). М. Шашкевич міг та-
кож користуватися якимсь латинським перекладним списком пам’ятки.—
Док. № 1. - -
45. Розповідається, очевидно, про «Пісііопагішп зіауісит, ^гаесит еі Іаіі-
пит» (кін. XVIII ст.). Саме цей словник, як це підтверджує інвентарна книга
поступлень (ЛНБ ім. В. Стефаника АН УРСР. Відділ рукописів, спр. 54 (IV—К),
знаходився уже наприкінці 20-х років XIX ст. в «Оссолінеумі» і його, очевидно,
використовував М. Шашкевич.— Док. № 1.
46. Мається на увазі польський переклад давньоруської поеми «Слово о
полку Ігоревім» А. Бельбвського. Оригінальна назва перекладу «їУургауеа І рога
па Роїоу/сбу.’. Роепіаі зіохуіапзкі».— Б\\’6\у, 1833. Бельовський Август (1806—
1876)—відомий польський історик, літературознавець і джерелознавець, поет-
романтик, учасник Листопадового повстання 1830—1831 рр. в Королівстві Поль-
ському, антикріпосницького підпілля 30-х років у Галичині, довголітній праців-
ник Бібліотеки Інституту Оссолінських, автор поетичних творів, співвидавець
альманаху «Хіегуопіа» (1834, 1837), ініціатор і видавець «Мопитепіа Роїопїае
Нізіогіса» (Т. 1—3, 1864—1876), в яких опублікований давньоруський початко-
вий літопис «Повість временних літ». Тривалий час співробітничав з І. Ваги-
левичем (Дзьобай О. О.). Іван Вагилевич. Покажчик рукописів праць та ма-
теріалів до біографії.— Львів, 1986.— С. 7—8, 10—12, 15, 17. 71 та ін.).—
Док. № 1.
47. Повна назва: Созіаиізкі М. Роегіе.— Т. 1.— ЇУагзгагеа, 1828. Гослав-
470
ський Маурици-Мирбслав (1802—1834)—поет, представник «української шко-
ли» в польській літературі. Походив з Поділля. Учасник польського повстання
1830—1831 рр., після поразки якого поселився в Галичині. За участь в органі-
зації так званої експедиції Ю. Залівського заарештований і ув’язнений в м. Ста-
ніславі, де помер і там похований.
В поезії оспівував красу і героїчне минуле Поділля (поеми «Росіоіе», «Пи-
та о Мусхаіи», «Вогкі агочта»), подвиг декабристів (вірш «Па згпіегс Резіеіа,
Мига\уіе\уа і іппусії іп^схеппікби' Розу]‘зкіеі іуоіпозсі»).— Док. № 1.
48. йдеться про працю російського журналіста, письменника й вченого ре-
акційно-монархістських поглядів Греча М. І. (1787—1867) «Опит краткой исто-
рии русской литературн».— СПб., 1822. Будучи одним з редакторів і видавців
журналів «Снн отечества» (1812—1839) та «Северная пчела» (1831—1859), не-
одноразово виступав проти прогресивних ідей в російській літературі, зокрема
проти О. Пушкіна, М. Лєрмонтова.— Док. № 1.
49. Про яке видання давньоруської поеми говориться, точно не встановлено.
Окремі дослідники допускають, що це перша публікація «Слова о полку Ігоре-
вім», здійснена О. І. Мусіинм-Пушкіиим під заголовком: «Ироическая песиь о
походе иа половцев удельного князя Новагорода-Северского Игоря Святослави-
ча... Слово о пьлку Игореве» (Москва, 1800), яка потрапила до Львова в «Оссо-
лінеум» у 20-х роках XIX ст. (Галушко М. В. Видання «Слова о полку Ігоревім
XIX — поч. XX ст. у фондах відділу рідкісної книги ЛНБ АН УРСР.— Бібліотека,
книга, читач.— Київ, 1987, с. 6—7). Однак такий висновок суперечить заяві
І. Вагилевича в листі до М. Максимовича від 7 березня 1837 р. про те, що вій
до відправлення на початку 1837 р. свого перекладу поеми для друку в Буду не
мав у своєму розпорядженні жодних видань пам’ятки, за винятком видання
Я. Пожарського.— Док. № 1.
50. Мається на увазі публікація: Слово о полку Игоря... вновь переложен-
ное Я. Пожарским».— СПб., 1819.— Док. № 1.
51. Очевидно, йдеться про щорічник «Моїуу каїепбагг сгуїі 8и'§1пік па гок
1831», виданий К. Слотвінським у Львові, 1830 р.— Док. № 1.
52. Говориться про працю відомого історика і джерелознавця Ігнатія Дани-
ловича «Ьаіорізіес Гіі’огу і кгопіка Кивка (Вільно, 1827).— Док. № 1.
53. Праця відомого філолога-славіста В. Копітара (1780—1844) «Сгатта-
Іік бег ЗІауізсЬеп ЗргасЬе іп Кгаіп, Кагпіеп гіпсі Біеіегтагк» (Любляна, 1808—
1809). Варфоломій (Ерией, Бартоломей) Копітар, один із перших дослідників
слов’янської писемності, видавець пам’яток, бібліотекар придвірної бібліотеки
у Відні, цензор слов’янських книг, давав відгук на підготовлені «Руською трій-
цею» альманахи «Зоря» і «Русалка Дністрова», листувався із рядом культурно-
освітніх діячів України.— Док. № 1.
54. «Туцобпік РеіегзЬигзкі» — щотижнева польськомовна газета, що вихо-
дила .протягом 1830—1856 рр. у Петербурзі для земель Польського королівст-
ва.— Док. № 1.
55. йдеться про видання: Кдгзак І. Роегіе.— РеІегзЬиг^, 1830,—Док. № 1.
56. «Когтаііозсї» — щотижневий літературний додаток до «Сагеіу ілло\уз-
кіеі». Видавався у Львові у 1817—1848, 1854—1859 рр.— Док. Ке 1.
57. Див. прим. № 53.— Док. № 1.
58. йдеться про працю: Ріуіігіетісг 7. Рдіпік пагосклуу, сгуїі гЬібг бгикіегп
<1оЦ<1 піеоціозгопусії різні...— Гіуоху, 1827.— Док. № 1.
59. йдеться про поетичну спадщину російського письменника і перекладача
Михайла Івановича Попова (1742 — близько 1790), вміщену в книзі «Описание
древнего славяиского басиословия» (1768). М. Попов друкував також свої пое-
зії на сторінках журн. «Трутень», видаваний М. Новиковим, у збірці «Собра-
ние разннх песен» під редакцією М. Чулкова.— Док. № 1.
60. Маються на увазі пісні, зібрані і оголошені друком російським філоло-
гом, музикознавцем і композитором, з походження чехом Іваном Богумилом
Прачем (серед. XVIII ст,— 1818) під заголовком: «Собрание народних русских
песен с их голосами» (СПб., 1790, перевидана 1806). Із збірки М. Шашкевич
копіював українські народні пісні. Див. ЛНБ ім. В. Стефаника АН УРСР. Від-
діл рукописів.— Ф. 142, с. 32,—Док. № 1.
61. Праця: МазсН А. О. Веіігаце гиг Егіаиіегипр бег ОЬоІгіІізсЬеп АІіепІЬи-
шеп... (1830?).— Док. N2 1.
62. Збірка пісень: «Древнерусские стихотворения, собранньїе Киршей Дани-
ловьім» і опубліковані К. Ф. Калайдовичем у 1818 р. Кирша (Кирило) Дани-
лов — один із перших збирачів і імпровізаторів російської народної творчості.—
Док. № 1.
63. Очевидно, мається на увазі трьохтомна праця російського письменника
і перекладача М. І. Попова: Славянскне древностн, нли приключения славян-
ских князей» (ч. 1-—3. М., 1770—1771). Див. прим. N° 59.— Док. N° 1.
64. «Зіауіп»— літературно-науковий альманах, виданий видатним чеським
вченим, основоположником слов’янської філології Йозефом Добровським (1753—
1829) у Празі 1808 р. Діяльність Й. Добровського мала велике значення для
національного відродження Чехії та інших слов’янських країн.— Док. № 1.
65. «Саворів Севкейо Мивеит»— чеський літературно-науковий журнал, що
виходив у Празі з 1827 р. У 1838, 1840 та 1841 рр. в журналі публікував свої
фольклористично-етнографічні праці І. Вагнлевнч, у 1841 та 1843 рр,—Я. Го-
ловацький.— Док. № 1.
66. Повна назва праці: ОоЬгохизкі 1. Епіхуіігї ги еіпет аіі^етеіпеп Еіуто-
Іо^ісоп сієї Зіауізсйеп Зргасіїе.— Ргад, 1813.— Док. № 1.
67. Йдеться про двотомник: Апіоп К. Н. Егзіїіп^е еіпез УегзисЬз иЬег бег
я Неп 81асеп Пгвргипр;.—Т. 1—2.— Ьеіргіц, 1783—1789,—Док. № 1.
68. «Известия Российской Академии»— збірники праць, виходили неперіо-
дично. У Петербурзі в 1815—1823 та 1828 рр. вийшло 12 книг. З восьмої книги
«Известнй» за 1820 р. М. Шашкевич скопіював ряд пісень «Краледвірського
рукопису» у перекладі російського поета А. Шишкова. Копії ці див. ЛНБ
ім. В. Стефаннка АН УРСР. Відділ рукописів, ф. 142, спр. 19.— Док. № 1.
69. Праця німецького історика — просвітителя і політика Карла Роттека
(1775—1840): «АНцешеіпе ХУеК^евсйісМе іііг аііе Зіапгіе топ бел (гіійегеп 2еі-
іеп Ьіб хит Лайте 1831. (Т. 1—4, Штутгарт (?), 1831—1833), якій передувало
інше фундаментальне дослідження, цього автора «АП^етеіпе СевсйісМе тот
Апїапц <іег йівіогівсйеп Кеппіпівв Ьіз аи{ ипзеге Хеііеп... (Т. 1—9.— Фрейбург,
1824—1826). У його працях була викладена концепція всесвітньо-історичного
процесу 3 теоретичним визначенням позитивної ролі буржуазних революцій,
особливо Великої французької революції.— Док. № 1.
70. Мається на увазі праця: Напка V. Сгатпіаііса сііі тійупісе севкейо
їахіка росіїе Пойгохувкейо.— Ргайа, 1831.— Док. № 1.
71. «Даница. Забавник...» — історико-філологічний альманах. Виходив Спо-
чатку в Буді, пізніше у Відні протягом 1826—1829, 1839 рр. під редакцією Бу-
ка Ст. Караджича.— Док. № 1.
72. Члени «Руської трійці» могли користуватися двома виданнями словника.
Відомі:.Словарь Академин Российской.— Часть 1—6.—СПб., 1789—1794 та Сло-
варь Академии Российской по азбучному порядку расположеиннй.— Часть 1—
6.— СПб., 1806—1822. Обидва словники на початку 30-х років XIX ст. були в
Бібліотеці Інституту Оссолінських,— Док. № 1.
73. Праця чеського філолога і фольклориста, професора слов’янської філо-
логії у Братіславі та Празі Франтішека Ладнслава Челаковського (1799—1852):
Зіоуапвке лагосіпі рівне. Т. 1—3.— Ргайа, 1822, 1825, 1827.— Док. № 1.
74. «Туцосіпік роївкі» — польська щотижнева газета, що виходила у Варша-
ві протягом 1818—1820 рр..—Док. N8 1.
75. Мається на. увазі поема польського поета М. Гославського «Рогіоіе»
(Варшава, 1828). Див. прим. № 47.—-Док. № 1.
76. «Ліпсіу а Пупі» — чеський літературний журнал, виходив у Празі у
1819—1833 рр. під редакцією Й. Гібля, И. Поспішіва, у 1834 р. перейменований
на «Куеіу севке» — Док. № 1.
77. Очевидно, йдеться про працю Я. Потоцького: «Егацтепів йівіогіриев еі
£ео£гарйіриев виг 1а Зсуійіе, 1а Загтаііе еі Іев Зіауев».— Т. 1—4.— Вегііп,
1796,—Док. № 1.
1 78. Повна назва праці: ЗсМогег А. Ь. Киввівсйе Аппаїеп іп ійгег віохуєпі-
всйеп Огипсі — Зргасйе.— Всі. 1—5.— ОеШп^еп, 1802—1809. Шлецер Август Люд-
віг (1735—1809) — німецький історик-просвітитель. У 60-х роках XVIII ст. жив
і працював у Росії. Відомий дослідник східнослов’янської історії, джерелозна-
вець, один із засновників славістики в Німеччині.— Док. № 1.
472
79. «Пав Аивіапй» — німецька щоденна газета, присвячена «духовному жит-
тю народу», фольклору та літературі.. Виходила у Мюнхені. У Львові у відділі
рідкісної книги ЛНБ ім. В. Стефаника АН УРСР зберігається примірник під-
шивки газети за друге півріччя 1829 р., якою користувалися члени «Руської
трійці».— Док. № 1.
80. Оригінальна назва: їоікіеюзкі 5. Нівіогіа ш>]пу шоБкіехуБкіеі,—
іау<лу, 1833.— Док. 1.
81. Двотомна праця відомого польського історика літератури Ф. Бентков-
ського: Нівіогіа Іііегаіигу роївкіе].— Т. 1—2.— Шагвхахуа, 1814.— Док. Де 1.
82. Очевидно, говориться про працю: РггуЬуІькі Засек Ійхі. Ратщіка сІ2Іе]д»
ЬокаІегБкісЬ х м-іеки £гаЇ8коіго8кіе£о 8ріе\\’асіі Нотега і Кхуіпіа. ХУесікіц
ріег\уоі\уог6\у ЕГескісії 5Іо\УІапот досконала.— Т. 1—7.— Кгакби', 1814—1816.—
Док. № 1.
83. Малась на увазі збірка «Рое'Де».— Т. 1—2 (Краків, 1832—1833) відо-
мого культурного і церковного діяча Польщі Яна Павла Воронича (1757—
1829).—Док. Де 1.
84. Каучіеюісг 1. Н. Зопеіу.— Рагух, 1833.— Док. № 1.
85. Гердер Иоганн Готфрід (1744—1803)—відомий німецький філософ, один
із ідеологів Просвітництва, творець концепції поступального характеру історич-
ного розвитку, в якому історія людства розглядається як безпосереднє продов-
ження історії природи. На його думку, суспільство — це органічне ціле, що роз-
вивається, визначальне значення в його житті має мова, ремесло, релігія, сім’я,
наука, держава. Розвиток народів складає єдиний ланцюг культурного розвит-
ку, де кожна ланка необхідно зв’язана з попереднім і наступним. Члени «Русь-
кої трійці» часто користувалися і розвивали в умовах ЗО—40-років XIX ст.
філософські концепції Й. Г. Гердера. Окрема увага зверталася на твір «Ігіееп
хиг РЬіІОБорІтіе бет Оезсіїісіїїе <1ег МєпбсЬЬєіі». і. Вагилевич звичайно користу-
вався виданням: Негіїег І. О. ЗатшіПсйе ІУегке.— Всі. 1—І8 —\Уіеп, 1814—
1820. У дев’ятому томі опублікована праця «Бііттеп йег Убікег. Когб\уе5і1іс1іе
І.іегіег, №бг<1І£сііе І.іегіег, Біесіег гіег ХУіІбеп (АУіеп, 1818).— Док. № 1.
86. Треба вважати, що йдеться про твори польського поета Себастіяна Фа-
біяна Кльоновича (1551—1608), видані під загальною назвою «йхіеіа...» —
Т. 1—2.— Краків, 1829.— Док. № 1.
87. Сьогодні на основі запису у «Щоденнику» важко встановити, про якого
Бєльського хроніку йдеться — польського історика і письменника Мартина Бєль-
ського (1495—1575) «Кгопіка шяхузікіе^о зхтіаіа...» (видана. 1551, далі у видо-
змінених варіантах 1554 та 1564 рр.), чи Йоахима Бєльського (1540—1599) —
сина Мартина, теж історика і письменника, яка є грунтовною переробкою і
доповненням хроніки М Бєльського та має назву «Кгопіка роївка Магсіпа
Віеізкіе^о, похуо ргхех їоасіїіта Віеївкіе^о аупа ]е£о шугіапа». Перше видання:
Краків, 1595, наступні — Варшава, 1764, 1828—1833 (останнє в дев’яти книгах у
складі збірника «ХЬіог рІБагхбту роївкісії»)— Док. № 1.
88. Чия праця «Орізапщ Кгакохса і ]еро окоііс», не встановлено. Про Кра-
ків наприкінці XVIII — перших десятиріччях XIX ст. писали В- Політовський,
А. Грабовськнй та ін.— Док. Де 1.
89. Коскапанизкі Р. Охіапгі 8ха1опу х Бигіи'іка Агіобіо.— Кгакбху, 1799.—
Док. № 1.
90, Йдеться про працю: Сктаїкояпякі М. РатіДпік аІЬо кгопіка тІБІгхбчг
і кбіаЦі ргиБкісЬ... Бхдуегіхка і тоБкіе\У8ка \уо]па.— Рохпап, 1712.— Док. № 1.
91. Повна назва твору: §тескі Т. 0рІ8 БІагохуіпозсі Роівкі. Т. 1—2, УУагвха-
у/а, 1816. Друге видання— 1828 р.— Док. № 1.
92. Мова йде про хроніку Польщі з найдавніших часів до 1505 р., автором
якої є польський історик і церковний діич Мартін Кромер (1512—1589). Праця
містить чимало відомостей про Україну. її оригінальна назва: Магііпі Кготегі
гіе огіріпе еі геЬііз £Є6ІІ8 Роїопогшп.— Вахеїеі, 1555. Хроніка перевидавалася
1558, 1568, 1589 рр., перекладена польською, німецьйою і російською мовами.—
Док. № 1.
93. Праця чеського і словацького поета, вченого, видатного культурного
діяча Яна Коллара (1793—1852) «Рохргахуу о ітепасіі, росаікасії а БІагохііпов-
іесй пагогіп БІауБкейо а ]еЬо ктепй.— Вигііп, 1830. Я. Колар своїми творами.
473
особливо ліроєпічною поемою «Зіауу гісега» (1824) відстоював ідею слов’янсько-
го єднання, виступав поборником дружби слов’янських- народів, закликав їх до
боротьби за визволення. Протягом 1834—1835 рр. видав двотомне зібрання сло-
вацьких пісень. З цього видання М. Шашкевич запозичив для «Русалки Дні-
стрової» епіграф: «Пісні народні є найбільш певна ннва освіти, живої ученості,
підпора народності, щит і окраса мови». У 1835 р. із Я. Кодларом особисто
познайомився Я. Головацький, а після цього тривалий час листувався з ним.—
Док. N° 1.
94. йдеться про «Ратщіпік ІУагзгатузкі...»— неофіційний орган Товариства
приятелів наук у Варшаві. Див. прим. 39.— Док. № 1.
95. Праця під назвою «Сопуегзаі —• Бекзікоп» видавалась трнчі. Два перші
рази у Лейпцігу.— Т. 1—10, 1814—1819 та одночасно Т. 1—10, 1817—1819, тре-
тій— в Штуттгарті, Т. 1—7, 1818—1819.— Док. № І.
96. Повна назва праці: Српски ріечник, нстолкован иемачким и латннским
рщечма... издао Вук Стефанович, у Бечу, 1818. У той же час цей словник ви-
ходить з німецьким заголовком: ЗІерНапзокпз №оЦ. ЗегЬізсй-сіеиізсІї-ІаіеіпізсІїез
\Уог(егЬис1і (\Уіеп, 1818) та латинським — 8іерНапі Ьирі Р. Бехісоп зегЬісо-рег-
тапікоіаііпит (Уіеппае, 1818).— Док. № 1.
97. ВіЬІіоіека роїзка. Ратіріпік итіеіріпозсі, Шзіогіі, Іііегаіигге і ггесгот
кга)оу/ут розуіесопу.— Т. 1—7.— Шагзгатуа, 1825—1827.— Док. № 1.
98. Очевидно, мається на увазі словник старочеської мови «Маіег уегЬо-
гшп», друкований В. Ганкою в ж. «Сазоріз Сезкейо Мизешп» част. 4 за
1827 р.— Док. № 1.
99. Про яке зібрання пісень йдеться в запису «Щоденника», невідомо. Мож-
ливо це збірка П. Й. Шафарика, що пізніше була видана Я. Колларом. Днв.
прнм. № 108.— Док. № 1.
100. Острозька біблія — визначна пам’ятка українського друкарства. Опуб-
лікована 1581 р. у м. Острозі І. Федоровим. Перше повне видання Біблії
церковно-слов’янською мовою староукраїнської редакції. До книги увійшли
передмови К. Острозького, Г. Смотрицького та післямова І. Федорова.—
Док. N° 1.
101. Очевидно, йде мова про працю: УоШррі І. Кіезозіотупік іііігзка^о, ііа-
ііапзка^о, піетіескаро )езіка.— 1803.—Док. N° 1.
102. Див. прим. № 97,—Док. № 1.
103. Див. прим. № 49.— Док. N° 1.
104. Йдеться про твір й. Ф. Шіллера «Орлеанська діва», перекладений
польською мовою А. БродзінськиМ під назвою: Згіїїег 1. Пгіедуіса огіеапзка, іга-
ресііа готапіусгпа роїзкіт хуіегзгет ргхеїохопа рггег Апс1гге)а Вгосігіпзкіе^о,
Ауузіахуіопа ріепузгу гаг па іеаігге пагобоу/ут \у тіезщсн ^підпій 1820, г йо-
сіаніет гбгпусЬ роегуі Нитасга.— Шагзгахуа, 1821.— Док. № 1.
105. Мається на увазі твір львівського письменника і хроніста Юзефа-Бар-
толомея Знморовича (1597—1677) «Біеіапкі роїзкіе г гбгпусЬ ау/іогоу/ геЬгапу»
(Варшава, 1770). Він же автор ряду творів, присвячених українській історичній
проблематиці, зокрема Хотинській війні 1620—1621 рр.. Визвольній війні україн-
ського народу 1648—1654 рр., м. Львову.—Док. N° І.
106. Йдеться про твір Л. Гурніцького «Схуоггапіп», виданий у Варшаві
1828 р.— Док. № 1.
107. Коїіаг 1. 81ауу сісега.— Впсііп, 1824. Твір. Я. Коллара користувався ве-
личезною популярністю серед слов’янської прогресивної громадськості (див.
прнм. 93). М. Шашкевич використав початкові частини поеми цього видання
у своїй «Згадці». Не виключено, однак, що у 1834 р. поетові було відоме й
друге, повне видання поеми, опубліковане у Пешті 1832 р. І. Вагилевич пере-
клав з поеми ряд сонетів, а саме 7, 24, 38, 78, 161, 242, 258, 325. Автографи со-
нетів нині берігаються в ЛНБ В. Стефаника АН УРСР. Відділ рукописів.—
Ф. 19, спр. 19.— Док. N° 1.
108. Збірка «Різне зуеізке Іісіи зіоуепзкеко у ПЬгїсН» була підготовлена
П. Й. Шафарнком за участю Я- Благослава у 1823 р. Видав і написав до
збірки вступну статтю Я. Коллар (Т. 1.— 1823; Т. 2.—1827).— Док. № 1.
109. Праця Я- Коллара «Єшепозіоу сіїі зіоупік озоЬоууск ртеп гогііспусії
ктепй а пагесі пагосіи зіауепзкейо геЬгапу—Вшііп, 1828 (написана у спів-
авторстві з Я. Пачичем).— Док. № 1.
474
110. Мова йде про твір українського письменника-полеміста, філолога і цер-
ковного діяча Мелетія Герасимовича Смотрнцького (1578—1633) «Грамматйки
словенскія правилное синтагма». Видана у Єв’ї 1618 р. (друге видання 1619).—
Док. № 1.
111. Кв’ятковський Каєтан (1770—1852)—історик, церковний і культурно-
освітній діяч Польщі, член Варшавського товариства приятелів наук. Написав
«Вгіе)е пагоби роїзкіе^о ха рапогпапіа АУІабуаІахча IV...» (Варшава, 1823).—
Док. № 1.
112. Гундулич Іван (1583—1638)—хорватський поет і драматург, визнач-
ний представник «золотого віку» дубровннцької літератури в Югославії. Голов-
ний його твір «Озтап»— історична поема про Хотинську війну 1620—1621
(складається з 20-ти пісень).— Док № 1.
113. Праця: Зіиііі /оаігіт. Бехісоп Іаііпо-ііаіісо-іііугісит йіНзаітит, ас 1о-
сиріеіізБІтит, іп аио абіегипіиг изііаііогез, еІе^апНогев, сііПісіІіогед еагипсіет
Ііпдиагит ріігазез, Іодиешіі іогтиіае, ас ргочегЬіа.— Вікіае, 1801.— Док. № 1.
114. Сьогодні не можна встановити, про твори якого Мясковського йдеться.
І. Вагилевич міг читати збірку поезій Мясковського Каспера (1553—1622) —
польського поета, прибічника контрреформації, автора кннжкн «2Ьіог гуійтбху»
(1612) і твір Мясковського (Мястковського) Войтіха (помер 1650 р.) —поділь-
ського стольника, львівського підкоморія і дипломата, який разом з А. Кисілем
вів переговори з Б. Хмельницьким в лютому 1649 р. Йому належить '-також
цінний «Оіагіизх гігові бо ІУоізка Харогохкіеро...» — Док. № 1.
115. Йдеться про працю И. Добровського: «Сезсіїісіїїе бег ВоИтпізсІїеп 8рга-
сЬе иші аііегп Еііегаіиг» (Прага, 1792, перевидання, 1818).— Док. № 1.
116. Твір И. Гердера «Авігеакіеа» входить в склад десятого тому «8аттіП-
сііе ХУегке». Див. прим. № 85.
117. «Сагеіа Еііегаска» — щотижнева газета, що'виходила у Варшаві 1821—
1822 рр.— Док. № 1.
118. Мається на увазі праця російського археографа-історнка Констяитина
Федоровича Калайдовича «Памятннки российской словесностн XII в.» (М.,
1821). Йому належать численні публікації пам'яток писемності Давньої Русі,
наукові праці, присвячені опису рукописів, допоміжним історичним дисциплінам
та опрацюванню прийомів видання джерел.— Док. № 1.
119. Праця Ю. І. Нємцевнча. Днв. прим. № 30.
120. Уоіпеі С. Рг. СИ. Росігбх <1о Зугіі і Е^іріи.— Т. 1—2,— Кгакб’», 1802.—
Док. № 1. ' '
121. ОигісИ Г. ВіЬІіоіека 81ауіса апіідиіззіпїае біаіесіі соштипіз еі ессіевіав-
іісае ипічегзае зіауогит цепііз,—• Уоі. І —УіпбоЬопа, 1795,—Док. № 1.
122. Йдеться про працю відомого польського дослідника літератури й істо-
ріографа В. Коховського (1633—1700) «Аппаііез Роїопіае аЬ оЬііи Уіабізіаі.
(Зиагіі сіітаеіег ргітиз», яка вийшла у чотирьох томах. Перші три томи дру-
кувалися у Кракові 1683, 1688 та 1698 рр. Четвертий залишився в рукописі і
був опублікований тільки у 1853 р. Написана з тенденційних позицій, зокрема
негативно оцінена Визвольна боротьба українського народу 1648—1(554 рр.—
Док. № 1.
123. Праця Ю. І. Нємцевича. Див. прим. № ЗО.— Док. № 1.
124. Назва праці в оригіналі: РісМег І. КиззізсЬе МізхеПеп.— Ееірхщ,
1803—1804. Днв. прнм. № 118.— Док. № 1.
125. Див. прнм. № 118. * ' ’
126. 8сНа[аггік Р. І. ЗегЬізсІїе І.евекагпег.— Резі, 1833.— Док. № 1.
127. Йдеться про дев’ятий том творів И. Г. Гердера. Днв. прим. 85.—
Док. № 1: ~ .
128. ’Див. прим. № 7.— Док. № 1.
129. Зедльиіцький Иозеф (1778—1855), граф-мініетр внутрішніх справ Ав-
стрії у 1815—1848 рр., керівник центрального управління поліції і цензури,
один з головних провідників реакційної внутрішньої політики Габсбургської мо-
нархії.— Док. №2. - -
130. «Зоря» — літературна збірка, укладена М. Шашкевичем, І. Вагилевй-
чем та Я. Головацьким у 1834 р. Після цензурної заборони була опублікована
з деякими змінами у Буді (Угорщина) під назвою «Русалка Дністрова»,—
Док. № 2. - ‘
475
131, Кріг Франц, барон фон Гохфельдев (1776—1856). — австріЕський чи-
новник, у 1831—1847 рр. керівник, президії Галицького губернського управління,
фактичний правитель Галичини; реакціонер.— Док. № 2.
132. Йдеться про відому байку про вужа в домі селянина, що її Б. Хмель-
ницький розповів послам польського короля Яна Казимира у 1655 р. В її мора-
лізуючій частині результат мирних переговорів з королем був поставлений у
залежність від відмови польських феодалів від претензій на українські землі
та готовності повернути під владу гетьмана «всю Русь до Володимира і Львів,
і,.Ярославль, і Перемишль» (Див.: Збірник філологічної секції Наукового това-
риства ім. Шевченка.— Т. 3.— Львів, 1890.— С. 1—3). Неповний переклад байки
з латинської на українську пера М. Шашкевича. Див.: Писання Маркіяна Шаш-
кевича.— Львів, 1912.— С. 145.— Док. № 3.
133. Левицький Михайло (1774—1858) — уніатський церковний діяч, пере-
мишльський єпископ (1813—1815), львівський митрополит (1815—1858), карди-
нал (1856—1858). Реакціонер, вірний слуга Габсбургів і польської шляхти,
непримиренний ворог визвольних рухів, прогресивної громадсько-культурної
діяльності та мовно-літературних нововведень. Один з ініціаторів і вершителів
цензурної заборони альманахів «Руської трійці» «Зоря» і «Русалка Дністрова»,—
ДоК:.№ 4.
134. Див. прим. 46.— Док. № 5.
135. Коритко Еміль (1813—1839) — студент Львівського університету, учас-
ник антикріпосницького підпілля початку 30-х років, брав участь у друкуванні
в друкарні інституту Оссоліцських та поширенні серед підпільників нелегаль-
ної літератури, в тому числі «Книг польського народу і паломництва польсь-
кого» А, Міцкевича, у- зв’язку з чим був заарештований, інтернований в сло-
венському місті Любляні та поставлений під нагляд поліції. Там займався
збиранням народної творчості. Видав збірник «Зіоуєпвйє резпі кгарпакі^а
пагода».
136. Добженцький Юзеф — учасник антикріпосницького підпілля в Галичині
30-х років XIX ст. Підтримував зв’язки з Е: Коритком, поширював серед молоді
демократичні _ ідеї, за що притягався до . кримінальної відповідальності.—
Док. № 5.
137. Федорович Іван Андрійович (1811—1870) — студент Львівського уні-
верситету, учасник Листопадового повстання 1830—1831 рр. в Королівстві Поль-
ському та .один з провідних діячів антикріпосницького підпілля початку 30-х ро-
ків у Галичині, згодом ліберальний громадський діяч і публіцист. І. Франко
розглянув діяльність його в монографії «Життя Івана Федоровича і його часи»
(Зібр. творів у 50 т —Т. 46. Кн. 1.— К., 1985.— С. 7—298).— Док. № 5.
138. Туровський Казімєж Юзеф (1813—1874).— польський письменник, пе-
рекладач і фольклорист в Галичині, прихильник слов’янської взаємності. На по-
чатку 30-х років — учасник антикріпосницького підпілля, заснував серед укра-
їнських і польських гімназистів Перемишля «Товариство вчених», серед членів
якого „поширювались демократичні ідеї та обговорювались питання про шляхи
національного визволення українського й польського народів. Згодом як праців-
ник Інституту Оссоліиських у Львові підозрювався в причетності до поширення
серед молоді нелегальних патріотичних видань і перебував під слідством та в
ув’язненні.— Док. № 5.
139. Кмицнкевичі Лев, Микола, Теофіл і Юліан — учні Перемишльського
ліцею, учасники «Товариства вчених», прихильники національного визволення
українського і польського народів.— Док. № 5.
140. Брик Петро—вчитель Симбірської гімназії, почесний член перемишль-
ського «Товариства вчених» початку 30-х років. Викритий в небажанні служити,
за його словами, «чужій для українців, як вогонь воді, Австрії», бажанні боро-
тися за визволення Польщі та у зв’язках з Е. Коритком. Був звільнений з вчи-
тельської посади. Див. ЦДІА УРСР у Львові.— Ф. 146, оп. 1, спр. 1376.—
С. 32—36.— Док. № 5.
141. Коубек Ян Православ (1805—1854)—чеський поет і вчений, професор
Празького університету. Проживаючи у Львові та інших місцевостях Галичини
(1,830—1838), працював як домашній учитель і займався літературною діяль-
ністю, збирав українські народні пісні. Підтримував дружні зв’язки з «Руською
трійцею», якій передав для публікації в альманасі «Русалка Дністрова» свої
476
записи пісень і виявлену українську грамоту 1424 р. В журналі «Сазоріз сез-
кеііо Мизент» (1838) опублікував фрагменти «Краледвірського рукопису» в
перекладах М. Шашкевича та І, Вагилевича, більшість яких була вміщена в за-
бороненій цензурою «Русалці Дністровій».— Док. № 6.
і 142. Д’Есте Фердінанд (1781—1850)—австрійський ерцгерцог, цивільний
і військовий генерал-губернатор Галичини (1832—1846), реакціонер, покрови-
тель польської шляхти, проводив політику жорстокого придушення визвольних
рухів.—Док. № 7.
143. Борковський-Дунін Олександр (Лешек; 1811—1896)—польський поет
і публіцист у Галичині. В 30-і роки підтримував зв’язки з учасниками анти-
кріпосницького підпілля, згодом — ліберально-буржуазний громадський діяч.
Його художнім творам була властива антикріпосницька і антиаристократична
спрямованість.— Док. № 7.
144. Паулі Ігнаци (Жегота; 1814—1895) — польський етнограф і фолькло-
рист. Видав збірку «Ріезпі ІиДи гизкіеро хе Саііср» (1838—1840), яка е однією
з перших спроб систематизованого видання української народної поезії. В 30-і
роки — учасник антикріпосницького молодіжного підпілля у Львові. Підтриму-
вав дружні зв’язки з «Руською трійцею».— Док. № 7.
145. Вишньовський Гуго (1814—1846)—учасник Листопадового повстання
1830—1831 рр. в Королівстві Польському і антикріпосницького підпілля в Гали-
чині 30-х років, один з керівників таємного «Союзу друзів народу», активний
діяч «Співдружності польського народу» та «Змовн польських демократів».—
Док. № 7.
146. Зан Томаш (1796—1855)-—польський поет-романтнк, приятель А. Міц-
кевича, один із організаторів студентських патріотичних гуртків у Віденському
(нині Вільнюському) університеті (1819).— Док. № 7.
147. Зубрицький Денис Іванович (1777—1862) — український дворянський
історик монархічно-консервативного напряму, архівіст і видавець джерел, автор
праць «Куз бо Ьізіогуі патоби Кизкіе^о хе Саіісуі і ІіїегагсЬіі сеікіехупе) хе іеш-
ге кгоІехуДхуіе» (1837), «Кгопіка тіазіа Ідеохеа» (1844), «История древнего Га-
личско-русского княжества» (т. 1—3, 1852—1855) та ін., в яких спростовував
твердження польсько-шляхетської історіографії про Східну Галичину і Західну
Волинь як нібито одвічні польські землі. Згодом — ідейний натхненник так зва-
ного москвофільства.— Док. Ке 8.
148. Михалевич Микола (1792—1846) — професор польської літератури і
мови у Львівському університеті (1825—1844), редактор (1827——1834) «Саге-
іу Ехеохузкіє]» та літературно-наукового додатку до неї «Когтаііозсі».—
Док. № 8.
149. Левицький Венедикт (1783—1851)—уніатський церковний діяч, профе-
сор теології Львівського університету, в. о., ректора духовної семінарії, цензор
українських книг і театральних вистав (1835—1848 рр.). Реакціонер, ініціатор
цензурної заборони альманахів «Руської трійці», «Зоря» і «Русалка Дністрова».—
Док. № 8.
150. Мається на увазі перебування Я. Головацького у Пешті в 1834—
1835, рр. під час його навчання на першому курсі філософії Пештського універ-
ситету.— Док. № 13.
151. Йдеться про працю Я- Коллара «Когргауу о ітепасй, росаікасй а зіа-
гогііпозіесй пагобн зіаузкеію а ]еро ктепй» (Буда, 1830).— Док. № 13.
152. Див. прим. № 108.— Док. № ІЗ.
153. Вуйціцький Казімєж-Владислав (1807—1879)—польський етнограф, ав-
тор праць з питань культури і побуту українського селянства. В 30-х роках
певний час жив у Галичині, встановив зв’язки з діячами «Руської трійці», поді-
ляючи їх погляди на народну творчість, на необхідність міжслов’янських зв’яз-
ків.— Док. № 13.
154. Ходаковський-Доленга Зоріан — псевдонім Адама Чарноцького (1784—
1825), польського етнографа та історика, наукова діяльність якого була пов’я-
зана з Україною. У 1817—1818 рр. він займався історико-географічними, архео-
логічними, етнографічними і фольклористичними дослідженнями в Галичині. Був
автором праці «О зіохуіапзгєгугпіе рггеб с1ігге5сі]агікіх\’ет» (1818, 1819, 1835),
в якій дано загальний огляд народнопоетичної творчості як цінного джерела
для характеристики стародавньої історії слов’янства. Діяльність і наукова спад-
477
щина вченого була об’єктом зацікавлень багатьох діячів слов’янських культур,
у томі числі «Руської трійці».— Док. № 13.
155. «81а\уіаіііп» (т. 1 — 1837, т. 2 —1839)—альманах, упорядкований і
виданий С. Яшовським. Містив ряд творів на слов'янську, в тому числі україн-
ську тематику, публікації народних пісень. Невисокий літературний рівень аль-
манаху викликав критику на його адресу на сторінках ряду журналів, через, що
видавець продовжив його видання під зміненою назвою «Ппіезіггапка» (1841).—
Док. № 13.
156. Яшовський Любич-Станіслав (1803—1842)—польський поет, публіцист,
видавець альманахів «Зіахуіапіп» (1837, 1839), «йпіезіггапка» (1841), автор
сонетів на честь учеиих-слов’ян О. С. Пушкіна, А. Міцкевича, Я. Коллара,
П. Й. Шафарика, В. Гаики, й. Юнгманиа, В. Караджича.— Док. № 13.
157. Росцішевський-Юноша Адам (1774—1844)—польський культурний діяч,
колекціонер і меценат. Автор численних бібліографічних нотаток в періодичних
виданнях і альманахах з питань культурного життя слов’янських народів. Спри-
яв комплектуванню фондів бібліотек Інституту Оссоліиських, Чеського Націо-
нального Музею. Підтримував зв’язки з П. Шафариком, Я. Колларом, В. Гай-
кою, М. Погодіним та ін.— Док. № 13.
158. йдеться про фольклорну збірку Я- Коллара «Пагойпе кріехчапку».
Т. 1—2, 1834—1835.—Док. № 13.
159. Мається на увазі, очевидно, переклад «Краледворського рукопису»,
здійснений І. Вагилевичем.— Док. № 13.
160. Говориться про переклад «Слова о полку Ігоревім» українською мовою
пера І. Вагилевича, один з перших иа Україні.— Док. № 13.
161. Мається на увазі латинськомовна хроніка м. Львова польського істо-
рика і письменника Зиморовича Юзефа Бартрломея під назвою «Ееороііз Тгір-
Іех» («Потрійний Львів»), опублікована вперше у Львові в 1835 р. в пере-
кладі иа польську мову.— Док. № 14.
162. Вишневський Міхал (1794—1863)—польський історик літератури та
видавець історичних джерел, професор Ягеллонського університету в Кракові.
Автор праць: «Рошпікі Ііізіогіі і Іііегаіигу роізкіе).— Кгакбуу, 1835—1836; Ніз-
іогіа ІИегайігу роїзкіе]». Т. 1—10, 1840—-1857 та ін.— Док. № 14.
163. Мацейовськнй Вацлав Александер (1793—1883) —польський історик
культури, права і літератури ліберально-буржуазного напряму. В своїх працях
проводив ідею єдності слов’ян.— Док. № 14.
164. йдеться про виявлені І. Вагилевичем та Я. Головацьким в архіві
Я. Тарновського уривки староукраїнської Кормчої XV ст., на сторінках якої
знаходилися «устави» Володимира про церковні суди і «устави» Ярослава —
видатні пам’ятки давньоруського законодавства.— Док. № 14. 'Ч
165. Кормча книга—збірник законів і правил, які використовувались' в цер-
ковних і цивільних судах Давньої Русі. Назва «кормча» означає керівна, тобто
керівна для судів.— Док. № 14.
166. йдеться про російських вчених і літераторів М. П. Погодіна, М. І. На-
дєждіна, Д. М. Княжевича, П. В. Киреєвського, які відвідали Львів у 1835 р.
М. П. Погодін тоді встановив зв’язки з львівським істориком В. Компаневичем,
який став посередником в налагодженні контактів з Росією діячів «Руської
трійці».— Док. № 14. • г
167. Погодін Михайло Петрович (1800—1875) — російський історик, письмен-
ник, журналіст, публіцист офіційно-монархічного напряму, професор Москов-
ського університету (1826—1844). В другій половині 30-х — першій < половині
40-х років підтримував зв’язки з діячами «Руської трійці» І. Вагилевичем і
Я. Головацьким, сприяв публікації в російських періодичних видайнях їх праць,
постачав інформацією з питань культурного життя, надсилав літературу. Не
знайшовши, однак, в цих діячах ідейних прихильників, припинив з ними кон-
такти, Зате на грунті спільності кріпосницько-великодержавницьких поглядів
близько зійшовся з дворянським істориком Д. І. Зубрицьким і став його ідей-
ним натхненником та наставником,—Док. № 14.
168. Йдеться про Оиуфріївський монастир у Львові, в бібліотеці якого збе-
рігалось чимало старинних рукописів та стародруків з історії слов’янських куль-
тур.— Док. № 15.
169. Компаневич Варлаам (1779—1856)---український історик, краєзна-
478
вець і бібліограф. Автор зведених літописів львівських монастирів, науково-по-
пулярних статей про пам’ятки старовини в Галичині, бібліографічних заміток про
нові книги російського друку. Брав участь у перекладі на польську мову «Хро-
ніки» м. Львова Б. Зиморовича. Підтримував зв’язки з російським істориком
М. П. Погодіним і сприяв у налагодженні контактів з ним діячів «Руської трій-
ці».— Док. № 15.
170. йдеться про двотомну збірку польського фольклориста і етнографа
Залеського Вацлава Міхала (літературний псевдонім — Вацлав з Одеська; 1799—
1849) «Ріезпі роїзкіе і гнзкіе Ішіи §а1ісу]8кіе§о» (1833).— Док. № 15.
171. Лозинський Йосиф Іванович (1807—1889) — український етнограф і мо-
вознавець. Один з перших у Галичині порушив питання про використання народ-
ної мови в українській художній літературі, автор праці «Сгаттаіука ірхука
гивкіе^о (таіогивкіе^о)» (1846). Пропонував запровадити в українському письмі
латинський алфавіт і з цією метою видав латинкою збірку пісень і весільних об-
рядів «Кнзкоіе хєевіїе» (1835), але зазнавши нищівної критики, в тому числі
й з боку «Руської трійці», переглянув свої позиції, відмовився від помилкового
погляду про перспективи розвитку української літератури в складі польської
й визнав провідну роль для Галичини культури України, возз’єднаної' з Ро-
сією.— Док. № 15.
172. йдеться про фольклорний збірник й. Лозинського «Ривко) е мевіїе»
(1835).—Док. № 15.
173. Левицький йосиф (1801—1860) —український письменник, педагог, пуб-
ліцист і культурний діяч, творчість якого розвивалася в руслі ідей Просвітницт-
ва. Автор праці «СгаттаНк бег гні1іепі8с1іеп огіег кІеіпгиввібсЬеп БргасЬе іп
Оаііхіеп», (1834), а також інших українських підручників для початкових шкіл
та- • перекладів поезій західноєвропейських класиків, написаних тогочасною
книжною мовою. Будучи зв’язаним спочатку з клерикально-шляхетським табо-
ром, виступав проти новаторських починань «Руської трійці», зокрема проти
народної мови і новітнього правопису альманаху «Русалка Дністрова». Згодом,
порвавши з уніатською верхівкою, виступив проти неї з рядом викривальних
статей у зарубіжних періодичних виданнях (у Варшаві, Лейпцігу) і в деяких
питаннях визначився як союзник «Руської трійці» у боротьбі за утвердження
народної мови в письменстві Галичини.— Док. № 15.
174. Лучкай Михайло Михайлович (справжнє прізвище Поп; 1789—1843) —
український мовознавець та історик на Закарпатті. Автор праці «Сгаттаііса
Зіачо — Киіііепа» (1830) — першої друкованої української граматики иа Закар-
патті та п’ятитомного дослідження «Нівіогіа Саграіііо РиіЬепогигп» (збереглась
у рукопису, опублікована у «Науковому збірнику Музею української культури
в Свиднику». Пряшів, 1983, Вип. 11.— С. 45—181).—Док. № 15.
175. йдеться про брошуру М. Шашкевича «Азбука і аЬесабІо» (Перемишль,
1836), спрямовану проти висунутого Й. Лозинським проекту запровадження в
українське письменство латинського алфавіту. В ній автор аргументовано до-
казав шкідливість такої реформи, мовознавчу і культурно-історичну неспромож-
ність аргументації її прихильників та продемонстрував прагнення українців
Галичини як письмом, так і культурою взагалі ие відокремлюватися від Над-
дніпрянської України. Виступ М. Шашкевича по суті означав захист української
народної мови та маиіфестувания її єдності обабіч австро-російського держав-
ного кордону.— Док. № 15.
176. Головацький Іван Федорович (1814—1899) — український громадський
діяч і журналіст, брат Я. Ф. Головацького. Співупорядник і видавець альмана-
ху «Війок русинам на обжинки» (Ч. 1—2. Відень, 1846—1847). В студентські
роки підтримував зв’язки з учасниками молодіжного антикріпосницького під-
пілля у Львові та Відні.— Док. № 16.
177. Юнгмаин Йозеф (1773—1847)—чеський філолог, учень Й. Добров-
ського, діяч чеського Відродження, відіграв велику роль у створенні і розвит-
ку чеської літературної мови. Автор багатотомного словника чеської мови
(1834—1839).—Док. № 17.
178. Красіцький Ігнаци (1735—1805) — польський письменник-просвітитель —
Док. № 17.
179. йдеться про книгарню Альберта А. Венедикта у Відні, що торгувала
слов’янськими книгами.— Док. № 17.
470
180. Семенський Луціан (1807—1877)—польський поет-романтик, новеліст,
перекладач та літературний критик, співзасновник Товариства прихильників Сло-
в’янщини (Львів, 1821—1826). Учасник Листопадового повстання 1830—1831 рр.
в Королівстві Польському. У 30-х роках — член таємних організацій «Союз дру-
зів народу» та «Співдружність польського народу». Автор перекладу на
польську мову українських народних пісень, Краледвірського рукопису, співви-
давець альманаху» «7іе\уопіа» (1834, 1837). Після 1848 р,—ліберально-бур-
жуазний, а згодом консервативний діяч, редактор краківської газети «Сгаз».—
Док. N° 19.
181. Петрович Георгій (р. н. н.— 1843)—сербський громадсько-політичний
і культурний діяч, друг «Руської трійці». Надав їй допомогу в публікації в Буді
альманаху «Русалка Дністрова», а згодом і в справі зняття з нього цензурної
заборони та одержання дозволу на його вільну продажу на території Угорсько-
го королівства.— Док. № 19.
182. Йдеться про друкування альманаху «Русалка Дністрова» в Будайській
друкарні Пештського університету.— Док. № 20.
„ 183. «Похід Ігоря» — переклад «Слова о полку Ігоревім» пера І. Вагилеви-
ча (1836) під назвою «Похід Ігоря на половців». Перекладач наприкінці 1836 р.
за допомогою Я. Головацького надіслав рукопис Г. Петровичу, маючи намір
опублікувати його за допомогою останнього в Будайській друкарні. Проте
у квітні 1837 р. він зажадав повернення рукопису для доопрацювання і його ви-
дання не було здійснене. Вперше даний переклад був опублікований у 1884 р.—
Док. № .21.
184. Беч —сербська назва Відня.— Док. № 21.
185. Земун—місто на території сербської Воєводини, прикордонний пункт,
торговий центр, який відіграв роль посередника в зовнішній торгівлі Австрій-
ської імперії з балканськими країнами, насамперед з Сербією. Тепер входить
у міську смугу Белграда.— Док. № 21.
186. Йдеться про Зизанія Лаврентія — українського педагога, перекладача
і церковного діяча кінця XVI — першої половини XVII ст., автора першого на
Україні і в Білорусії букваря із словником (1596) та «Граматики».— Док. № 24.
187. Устиянович Микола Леонтійович (1811—1885) — український письмен-
ник-романтик і громадський діяч, близький до «Руської трійці». Автор вірша
«Наддністрянка», близького задумом та ідейною спрямованістю до «Русалки
Дністрової», який ще до його публікації у «Вінку русинам на обжинки» (1847)
був відомий М. Максимовичу, М. Костомарову. Під час революції 1848 р.—ор-
ганізатор першого з’їзду діячів української культури і освіти у Львові, на яко-
му закликав відстоювати українську культуру, розвивати традиції Т. Шевчен-
ка і М. Шашкевича. Згодом відійшов від демократичного напряму. 1849—
1850 рр. видавав проурядову газету «Галичо-руський вісник».— Док. № 24.
188. Верещинський Микола (1793—1882)—український освітній і культур-
ний діяч. Багатолітній директор школи в Коломиї. Дав кошти на видання «Ру-
салки Дністрової», збірки Г. Ількевича «Галицькі приповідки», «Вінка русинам
на обжинки». У 1848 р.— голова місцевої руської ради і один з організаторів
аматорського театру в Коломиї.— № 24.
189. Ількевич Григорій Степанович (1803—1841)—український фольклорист,
етнограф і педагог. Зібрав 2700 народних прислів’їв, виданих І. і Я. Головаць-
кими у Відні під назвою «Галицькі приповідки і загадки» (1841).— Док. № 24.
190. Йдеться про надіслане І. Вагилевичу дослідження М. Максимовича
«Песнь о полку Игоря». Критический разбор», опубліковане в «Журнале Ми-
нистерства народного просвещения».— Ч. 10.— 1836.— №4.— С. 1—22; №6.—
С. 439—470; ч. ІЗ,— 1837.—№ 1.—С. 29—58.—Док. № 190.
191. Блонський Кирило Іванович (1802—1852)—український письменник,
перекладач, фольклорист і педагог, близький до Я- Головацького. Автор укра-
їнської читанки для другого класу сільських шкіл (1848). Під час революції
1848 р., будучи обраним депутатом віденського парламенту, одним з небагатьох
рішуче виступав на захист інтересів селянства, разом з іншими демократами
домагався скасування панщини без оплати викупу поміщикам. У Відні зробив
спробу опублікувати окремим виданням «Енеїду» І. П. Котляревського, але цьо-
му перешкодив його раптовий від’їзд до Галичини, пов’язаний з розгоном пар-
ламенту 8 березня 1849 р.— Док, Ке 25.
480
192. Мається на увазі піднесення демократичного суспільно-політичного руху
в Галичині в 30-х роках.— Док. № 25.
193. Павлович Теодор (1804—1854)—сербський письменник і публіцист,
секретар «Матиці сербської», засновник і редактор ряду наукових журналів та
газет. Підтримував починання «Руської трійці».— Док. № 25.
194. Снєгірьов Іван Михайлович (1793—1868) — російський етнограф, фоль-
клорист, археолог.—*Док. № 25.
195. Полевой Микола Олексійович (1796—1846)—російський письменник-
романтик, історик, критик, журналіст, видавець відомого журналу «Московський
телеграф» (1825—1834).—Док. № 25.
196. Йдеться про антикріпосницьку рукописну відозву під назвою «Народе
руський», виявлену 5 квітня 1837 р. у члена «Союзу друзів народу» К. Слонев-
ського в містечку Снятині на Прикарпатті, яка закликала українських селян і
молодь боротися разом з польським народом за своє визволення,— Док. № 27.
197. «Српскій народний листі»—газета, що виходила сербською мовою
в Пешті (1835—1849) як літературний додаток до часопису • «Српсйе народне
новине».— Док. № 28.
198. Йдеться про вірш Я. Головацького «Два віночки», вміщений в «Русал-
ці Дністровій».— Док. № 29.
199. Див. прим. № 196.— Док. № ЗО.
200. Мається на увазі українськомовна антикріпосницька відозва'«Листи до
приятелів миру» Ю. Горошкевича, поширювана серед українських студентів
Львівського університету в 1837 р.— Док. № ЗО.
201. Ламенне Фелісіте Робер (1782—1854) — французький релігійно-політич-
ний діяч, філософ, письменник і публіцист, один з ідеологів християнського со-
ціалізму, автор книги «Слова віруючого», популярної серед учасників студент-
ських таємних гуртків Львова у 30-х роках XIX ст.— Док. № ЗО.
202. Слоневський Кирило (р.н.н,—1839) — учасник антикріпосницького під-
пілля 30-х років у Львові, член «Союзу друзів народу». У квітні 1837 р. у
нього було виявлено рукописну відозву «Народе руський», в якій звучав заклик
до українських селян і молоді разом з польським народом боротися за своє ви-
зволення, у зв’язку з чим його взято під нагляд поліції.— Док’. № 3,1/
203. Мохнацький Дмитро — учасник таємних антикріпосницьких організа-
цій в Галичині 30-х років XIX ст. У своїх зізнаннях під час кримінального слід-
ства в справі підпілля у 1841—1842 рр. намагався зобразити патріотичну діяль-
ність «Руської трійці» як інтригу російського царизму, спрямовану. на підрив
польського визвольного руху.— Док. № 31.
204. Балько йосиф — учасник таємних студентських антикріпосницьких гурт-
ків Львова 30-х років.— Док. № 31.
205. Експедиція Залівського—перша після Листопадового повстання 1830—
1831 рр. спроба підняти збройне повстання' в Королівстві йольському за іні-
ціативою польської карбонарської організації в еміграції, керованої комітетом
під назвою «Иомста народу», що мала місце у 1833 р. і зазнала невдачі. Дріб-
ні партизанські загони під проводом Ю. Залівського та ін. з Галичини проникли
на територію Королівства Польського, але не спромоглися підняти на боротьбу
ні селян, иі шляхту і були розбиті або розбіглися.— Док. № .32.
206. Йдеться про Листопадове повстання 1830—1831 рр. в Королівстві
Польському.— Док. № 32.
207. Чарторийський Адам (1770—1861), князь — польський магнат, від 1833 р.
жив постійно в Парижі. Був лідером так званої аристократичної партії поль-
ської еміграції після Листопадового повстання 1830—1831 рр.— Док. № 32.
208. «Молода Польща» (1834—1836) — революційно-демократична організа-
ція польських емігрантів, головним чином учасників Листопадового повстання
1830—1831 рр. в Королівстві Польському, що існувала в Швейцарії. Входила
до складу об’єднання «Молода Європа». її метою було відновлення незалеж-
ності Польщі в кордонах до 1772 р. у вигляді демократичної республіки, осно-
ваної на засадах свободи і братерства.— Док. № 32.
209. «Молода Європа» (1834—1836) — об’єднання таємних демократичних
організацій, створених емігрантами з різних країн Європи у Швейцарії з метою
пропаганди ідей свободи, братерства та утворення демократичних республік.
Створене в період загального спаду революційного руху в Європі, воно не ві-
16 8-1177
аяі
діграло практичної ролі в боротьбі буржуазної демократії з силами реакції і
скоро фактично розпалось.— Док. № 32.
210. Валігурський Францішекучасник антикріпосницького підпілля 30-х
років у Львові, автор спогадів «Зрізкі і тиску XV Саііср ро гоки 1831 («Вгіеппік
Ідмохмзкі», 1867).— Док. Ке 32.
211. Сілецький Іван — учасник молодіжного антикріпосницького підпілля
30-х років у Львові, засновник і керівник секції «Союзу друзів народу» у Львів-
ській духовній семінарії.— Док. № 32.
212. Ценглевич Каспер (1807—1886)—польський поет-романтик і револю-
ційний діяч в Галичині 30-х років XIX ст. Автор звернутих до селян віршів
українською мовою та призначеної для підпільників агітаційної бесіди «Інструк-
ція для вчителів руського народу», в яких містились закликв до об’єднання і
боротьби за свободу, рівність і національну незалежність Польщі, до якої поряд
з польськими зараховувались також і українські та литовські землі. Під час
революції 1848 р.— один з організаторів «Руського собору» — полонофільської
-організації спольщеної української шлнхти та інтелігенції.— Док. Ке 32.
213. Мощанський Карл — учасник студентського антикріпосницького під-
пілля в Перемишлі, Львові, Відні ЗО — початку 40-х років XIX ст., член «Спів-
дружності польського народу», «Союзу синів вітчизни», один з керівників ко-
мітету для зв’язку і проведення демократичної пропаганди серед учасників
«Військово-демократичного союзу».— Док. № 32.
214. Граб Василь — учасник антикріпосницького підпілля в Галичині 30-х ро-
ків XIX ст., член «Співдружності польського народу», «Союзу синів вітчизни»,
підтримував тісні зв’язки з учасниками «Військово-демократичного союзу».—
Док. № 32.
215. Мінчакевич Михайло Андрійович (1808—1879)—учасник антикріпо-
сницького підпілля в Галичині 30-х рбків XIX ст., член «Союзу друзів народу».
Брав участь у створенні фольклорно-літературної збірки М. Шашкевича «Син
Русі», автор віршів «Сатира», «Розсвіт», «Роксолян, ілі танець руський», «Роз-
лука». Ділився з «Руською трійцею» своїми записами народних пісень, частина
з яких увійшла до альманаху «Русалка Дністрова».— Док. № 32.
216. Величковський Юліан — активний учасник гуртка, що сформувався на-
вколо «Руської трійці», автор кількох віршів та перекладів з польської у «Чи-
танці» М. Шашкевича.— Док. № 32.
217. Фома з Кемпіса (Кемпійський; 1380—1471)—середньовічний містик.—
Док. № 34.
218. Чорновик протоколу допиту М. Шашкевича, І. Вагилевича і Я. Голо-
вапького у справі видання в обхід львівської цензури «Русалки Дністрової».
Див.: ЦДІА УРСР у Львові.— Ф. 451, оп. 2, спр. 821.— Арк. 1—15.— Док. № 34.
219. Віденський конвікт — духовний навчальний заклад, призначений для
підготовки кадрів латинського й уніатського духівництва різних провінцій Авст-
рійської монархії (1803—1894).— Док. № 37.
220. Йдеться про українськомовні революційні пісні К. Ценглевича «Зату-
жім», «Молитва», «Червон-Когут», «Знайте біду вашу», «Косарі», «Далі, браття,
в руки коси», «Доки німець псами їхав», призначені для поширення серед селян
Східної Галичини.— Док. № 42.
221. Гощинський Северин (1801—1876)—польський громадсько-політичний
діяч демократичного напряму, поет-романтнк, представник «української школи»
в польській літературі, критик, публіцист, учасник Листопадового повстання
1830—1831 рр. в Королівстві Польському, після поразки якого певний час
(1832—1838) жив нелегально в Галичині, був співзасновником «Союзу друзів
народу» та «Співдружності польського народу». Згодом перебував в еміграції
у Франції (1841—1872). Автор поеми «Хатек Капіохузкі» (1828), в якій з де-
мократичних позицій оцінив Коліївщнну (1768). Уривок з поеми на українську
мову переклав М. Шашкевич.— Док. № 42.
222. Зап Карел Франтішек Владислав (1812—1871)—чеський прогресивний
письменник, перекладач і етнограф. Певний час жив у Галичині (1830—1845),
підтримував дружні стосунки з «Руською трійцею». Автор книги «Сезіу а рго-
сйагку ро Наїіске хеті» (1843).— Док. № 46.
223. Яхимович Григорій (1792—1863) — уніатський церковний і український
громадсько-політичний діяч реакційного напряму, професор Львівського універ-
482
ситету (1819—1837), ректор Львівської духовної семінарії (1837—1841), вікарі-
альний єпископ у Львові (1841—1848), єпископ у Перемишлі (1849—1859), мит-
рополит у Львові (1860—1863). У 1848—1851 рр. очолював Головну руську
раду.— Док. Ке 47.
224. Курелац Фраио (1811—1874)—хорватський громадсько-політичний і
культурний діяч, прихильник ілліризму, письменник, учений-філолог і педагог.
Підтримував дружні зв’язки з «Руською трійцею», подав їй моральну підтрим-
ку після цензурної заборони «Русалкн Дністрової».— Док. № 51.
225. Надь Антоній (1774 — р. см. н.) — хорватський письменник, видавець
і педагог, професор загальної і вітчизняної історії у Загребському університеті,
згодом цензор книг у Буді. Автор книг про боротьбу населення Угорщини про-
ти Наполеона, різних довідників, хорватських календарів, перекладів на хор-
ватську мову Овідія. Його літературна діяльність високо оцінена П. Й. Шафа-
риком. Як цензор книг сприяв виданню в Будайській друкарні Пештського уні-
верситету альманаху «Русалка Дністрова», а після його цензурної заборони
у Львові та у Відні спричинився до одержання дозволу на вільну продажу
книги на території Угорщини.— Док. № 51.
226. Кукулевич Антон (1776—1851)—хорватський освітній діяч, верховний
інспектор шкіл в Хорватії. Брав участь у повторному цензорському перегляді
альманаху «Русалка Дністрова», завдяки якому Радою намісництва Угорщини
було прийняте рішення про його вільну продажу на території королівства.—
Док. № 53.
227. Днв. прнм. № 187.— Док. № 54.
228. Обрадовнч Досифей (близько 1739—1811) — сербський письменник і
громадський діяч — просвітитель, зачинатель нової сербської літератури.—
Док. № 58.
229. «Енеїда» — славнозвісна поема першого класика нової української лі-
тератури І. Котляревського. Примірники поеми (друге і третє видання) були
наявні у львівських бібліотеках, поширювалися в Галичині в численних рукопис-
них копіях.— Док. N° 58.
230. «Граматика» О. Павловського — перша граматика української мови
(Москва, 1818).— Док. № 58.
231. «Опнт собраиия старинних малороссийских песен» (Петербург, 1819) —
праця Цертелєва (Церетелі) Миколи Андрійовича (1790—1869)—українського
і російського фольклориста, одного з перших дослідників і видавців української
народної поезії.— Док. № 58.
232. «Запорожская старина»—фольклорно-історична збірка, видана відо-
мим російським та українським славістом Срезневським Ізмаїлом Івановичем
(1812—1880) (ч. 1, вип. 1—3. Харків, 1833—1834).—Док. № 58.
233. «Малороссийские повести» — збірка українського письменника, осно-
воположника прози в новій українській літературі Григорія Федоровича Квітки-
Основ'яненка (1778—1843), видана у Москві 1834 р., до якої увійшли твори
«Маруся» і «Мертвецький Великдень».— Док. № 58.
234. «Наські українські казки запорожця Іська Материнки» — фольклорис-
тичний збірник українського і російського філолога-славіста, історика, етногра-
фа і письменника-романтика Осипа Максимовича Бодянського (1808—1877), ви-
даний у Москві 1835 р.— Док. № 58.
235. «Сватання на Гончарівні» — комедія Г. Ф. Квіткн-Основ’яненка (Хар-
ків, 1836).— Док. № 58.
236. «Полтава» — поема О. С. Пушкіна в перекладі на українську мову Єв-
гена Павловича Гребінки (1812—1848), видана в Петербурзі 1836.— Док. № 58.
237. «Убогий жайворонок» — притча-діалог видатного українського просві-
тителя, філософа і поета Григорія Савича Сковороди (1722—1794), написана
1787 р., видана в Москві 1837 р.— Док. № 58.
238. «Супрасльская летопись, содержащая Новгородскую и Кневскую со-
кращеннме летописи» (Москва, 1836)—перша публікація літопису, що стано-
вить цінне джерело з історії Українв та Білорусії XIV — першої половини
XVI ст. Знайдений у Супрасльському монастирі (неподалік Білостока, тепер
ПНР). Опублікований М. А. Оболенським.— Док. № 58.
239. Йдеться про працю російського дворянського історика офіційного мо-
нархічно-охоронного напряму Миколи Герасимовича Устрялова (1805—1870)
«История русскар». (Петербург, .1837), що була першим друкованим .універси-
тетським курсом .лекцій вданого предмету.—Док. К» 58.
... 240. Цро те, що великий російський письменник Микола Васильович Гоголь
(1809—1852) працював у 30-х роках над історією України, було відомо його
сучасникам., У творчії) спадщині письменника, що містить розробку питань
історії України, збереглись статті і нотатки («Взгляд на состояние Малорос-
сни», «Материальї по истории Украиньї», «Обьявление об издании истории Ма-
лороссии», «Заметки при чтении «Описання Украиньї» Г. Боплана»), художні
твори, насамперед повість «Тарас Бульба».— Док. № 58.
241. Бантиш-Каменський Дмитро Миколайович (1788—1850)—російський і
український дворянський історик і археограф, автор чотирьохтомної «Истории
Малой Россни» (М., 1822), написаної з монархічних позицій.— Док. № 58.
242. Венелін (Гуца) Юрій Іванович (1802—1839)—російський і український
історик-славіст, етнограф і філолог, автор праці «Об источннке народной поззии
вообще и южно-русской в особенности» (Москва, 1834) та більше 50 праць з
славістики, на яких позначився вплив ідей романтизму.— Док. № 58.
243. Йдеться про пам’ятки південнослов’янського письменства «Паметь и
житие блаженаго учителя нашего Константина — философа, прт>ваго наставника
словенскому езику» і «Память и житие блаженного учителя нашего Константи-
на — философа, первого наставника роду россійскому и всему язьїку словен-
скому. Списано из библиотеки.. Хиляндарской лаврьі сербской», списки яких
І. Вагилевич і Я. Головацький виявили в бібліотеці Онуфріївського монастиря
у Львові і копії з яких в 1837 р. надіслали до Праги П. Й. Шафарику на
його-, прохання, який згодом використав їх при підготовці публікації «Раїлаіку
сігеупіііо рїзетпісіуі уііюзіоуапйу» (перше видання—1851 р., друге— 1873 р.)..
Детальніше про це див.: З історії міжслов’янських зв’язків.— К-, 1983.— С. 116—
117,—Док. № 60.
244. «Озі ипд У/’езі» — німецькомовний літературний журнал, виходив у
Празі у 1837—1848 рр. Вміщував матеріали про розвиток слов’янських літера-
тур, зокрема, статті П. Шафарика, Пуркіне, Коубека, Гая та ін,—Док. № 62.
245. Я. Д. (Л В.) — криптонім польського письменника і журналіста Яна
Добжанського.— Док. № 62.
246. «РоІіЕітпіа, сгуїі рщкпозсі роегр аиіогош Іе^осгезпусЬ <11а тііозпікохч
ІііегаІигу роїзкіер — антологія польської поезії кінця XVIII — початку XIX ст.,
видана у Львові в шести томах 1827 р. Яном Юліаиом Щепанським. Один із
томів (.четвертий) становила поезія А. Міцкевича з першодруком «Оди до мо-
лодості».— Док. № 64.
247. йдеться про повінь у Пешті в березні 1838 р.— Док. № 68.
248. «Літопис» — «Србски летопис» — літературний журнал «Матиці Серб-
ської», що виходив від 1825 р,— Док. № 68.
249. «Ризііпіак сеііп(8кі»— збірка віршів видатного чорногорського поета
Петра Петровича Нєгоша (1813—1851), видана в Цетині 1834 р.— Док. № 68.
250. Матиця Сербська — сербське культурно-освітнє і наукове товариство,
засноване в Пешті у 1826 р. З 1864 р. діє в м. Новому Саді (тепер СФРЮ).—
Док. № 68.
251. Мається на увазі видана у Пешті в 1838 р. перша книга чотиритомно-
го посмертного видання поезій сербського поета — просвітителя Лукіана Му-
шицького (1777—1837), підготовленого Георгієм Мушицьким.—Док. №68.
252. Йдеться про «Союз друзів народу» — таємну буржуазно-демократичну
організацію в Галичині 1833—1835 рр., яка мала на меті повалити феодально-
абсолютистський лад шляхом збройного повстання, утворити на’ землях колиш-
ньої Речі Посполитої федеративну демократичну республіку та здійснити бур-
жуазно-демократичні перетворення. До її складу поряд з польськими входило
12 українських студентів Львівського університету (І. Сілецький, Р. Крижанів
ський, М. Мінчакевич, Т. Кульчицькнй, К. Слоневський та ін.).— Док. № 74.
253. Справа Шайнохи—йдеться про викрите австрійськими властями в
1834 р. «Товариство галицьких старожитностей», засноване Карлом Шайнохою
(1818—1868) серед гімназистів Львова з метою пропаганди демократичних ідей.
Ряд його учасників (К. Шайноха, Антін Шашкевич—брат М. Шашкевича
та ін.) були заарештовані і тривалий час перебували під слідством.— Док. № 74.
484
254. «Могштепіа ЗегЬіса» — збірник стародавніх* сербських рукописів, над
створенням якого П. й. Шафарик працював у 1838—1839 рр. і який частково
опублікував під назвою «Ратаіку бгбупіНо різетпісіуі уіЬозІоуапйу» (1851).—
Док. № 76.
255. Йдеться про працю польського історика культури, права і літератури
Вацлава Александра Мацейовського (1793—1883) «Нівіогіа ргаиюсіагувку зіо-
и'іапзкісії (1832—1835, в чотирьох томах).— Док. Ке 77.
256. Меттерніх "Клеменс Лотар (1773—1859), князь,— австрійський, держав-
ний діяч і дипломат, міністр закордонних справ (1809—1821), канцлер (1821—
1848) Австрії, реакціонер, головний творець Священого союзу, спрямованого
проти революційних і національно-визвольних рухів у Європі,— Док. № 79.
257. йоаннісберг — замок в прусській провінції Гессен-Насау, з 1816 р.—
родовий маєток К. Меттерніха.— Док. № 80.
258. Мається на увазі перебування К- Меттерніха в Франкфурті 22 і
23 жовтня 1839 р.— Док. Ке 80.
259. Йдегься про визвольну війну грецького народу 1821—1829 рр., що за-
вершилася створенням незалежної Грецької держави.— Док. № 80.
. 260. Святійший синод або Духовна колегія — вищий орган церковного уп-
равління в Російській імперії, заснований в 1721 р. Петром 1 після скасування
патріархату, що означало ліквідацію самостійної політичної ролі церкви та
перетворення її в складову частину чиновницько-бюрократичного апарату абсо-
лютистської держави.— Док. № 80.
261. йдеться про православну церкву.— Док. № 80.
262. Говориться про автономне Сербське князівство під верховною владою
султана Османської імперії, створене при військовій і дипломатичній підтримці
Росії в 1830 р.— Док. Ке 80.
263. Мається на увазі закриття царським урядом значної частини като-
лицьких монастирів в 30-х роках XIX ст. та прийняття уніатською митрополією
православ’я в 1839 р., що призвело до ліквідації уніатської церкви на Право-
бережній Україні та в Білорусії.— Док. № 80.
264. Йдеться про політику загравання Габсбургів з польською панівною
верхівкою в Галичині в інтересах зміцнення свого панування в країні.—
Док. № 80. *
265. Тут міститься натяк на підкреслювані деякими діячами слов'янських
культур (напр., Я. Колларом) войовничість древніх германців та недооцінка ролі
слов’ян в світовій історії з боку деяких німецьких буржуазних вчених XIX ст.—
Док. № 80.
. 266. Йдеться про проповідувану німецьким просвітителем Й. Г. Гердером
та багатьма діячами визвольного руху і культури слов’янських народів 30-х ро-
ків XIX ст. (Я. Колларом, П. ІПафариком та ін.) ідею про історичне покли-
кання слов’ян відкрити нову культурну епоху в розвитку людства — епоху тор-
жества гуманізму.— Док. № 80. ,
267. Мається на увазі Священний союз — реакційний союз Австрії, Пруссії і
Росії, створений у 1815 р., діяльність якого була спрямована на придушення
революційних і національно-визвольних рухів у Європі. Розпався в 30-х роках
XIX ст,— Док. № 80.
268. «Союз мужів» — таємна антикріпосницька організація військових-
прикордонників, розташованих в західних округах Галичини. Виник восени
1835 р. і ставив собі за мету повалення шляхом революції існуючого феодаль-
но-абсолютистського ладу в Австрійській монархії, ліквідацію станової і май-
нової нерівності, створення республіки, побудованої на засадах свободи, рів-
ності і загального щастя, об’єднання усіх слов’ян в одну державу під назвою
«Славія». До її складу належало близько ЗО осіб різної національності (чехи,
поляки, українці та ін.), а її керівниками були солдати-чехи Я. Фішер, В. Бер-
гер і В. Штіх. Наприкінці 1835 р. організація була виявлена і розгромлена ор-
ганами австрійської влади, а її керівники відправлені на багаторічні каторжні
роботи.— Док. № 81.
269. Гжимальський Юзеф — учасник антикріпосницького підпілля в Кракові,
член «Співдружності польського народу», арешт якого спричинився до частко-
вого викриття краківського підпілля у 1836 р.— Док. № 81.
270. Йдеться про Бельовського Августа (див. прим. № 46, 134).— Док. №82.
485
271. Лусаковський Юзеф — учасник антикріпосницького підпілля в Гали-
чині, член «Загальної конференції польської нації», в яку об’єднались, відко-
ловшися, найбільш радикальні діячі «Співдружності польського народу» (1837).
Проводив антикріпосницьку агітацію серед селян західних округів Галичини та
серед учнівської молоді Перемишля, об’єднаної в радикальний за своїм спря-
муванням «Союз вільних галичан».— Док. № 83.
272. «Співдружність польського народу» — таємна буржуазно-демократична
організація, що ставила своєю метою визволення Польщі від іноземного гніту
та здійснення буржуазних перетворень. Заснована в 1835 р. До її складу вхо-
дили ліберальна шляхта, буржуазна інтелігенція, студентська молодь. Керівний
орган—Головний збір — знаходився спочатку в Кракові, а з 1836 р. у Львові.
Мала свої відгалуження в Королівстві Польському,' Краківській республіці, Лит-
ві, Білорусії, на Правобережній Україні і в Галичині. В її рамках точилася
гостра боротьба між демократичною і ліберальною течіями. Останній у 1837 р.
вдалося захопити керівництво, що привело до розколу організації, а незабаром
і до її саморозпуску. Істотними вадами програми організації були проповідь
класової гармонії всередині нації, намагання відновити Польщу в кордонах
1772 р., невизнання національних прав українців, білорусів, литовців. Головні
діячі: С. Гощинський, ПІ. Конарський, Л. Лукашевич, Ф. Смолька, Г. Еренберг.—
Док. № 83.
273. Бірецький Іван (1815—1883) — прогресивний громадський і культур-
ний діяч, фольклорист, близький до «Руської трійці». Зібрані ним українські
загадки ввійшли до збірки «Галицькі приповідки і загадки» (Відень, 1841), ви-
даної І. Головацьким.— Док. № 83.
274. Друкарня мехітаристів — діяла у 1830—1850 рр. у Відні при засно-
ваному мехітаристами — членами вірменського католицького чернечого ордену —
«Товаристві для розповсюдження добрих книжок». — Док. № 84.
275. Падура Томаш (Тимко) (1801—1871)—поет-романтик, представник
«української школи» в польській літературі. Автор стилізованих під народні
пісні українськомовних віршів на історичну тематику, в яких ідеалізував відно-
сини між польською шляхтою та українським селянством, його твори були
популярними в інтелігентських колах Галичини.— Док. № 84.
276. Малиновськнй Михайло (1812—1894)—уніатський церковний діяч у
Галичині, історик і публіцист, автор праць з історії церкви, видавець праці
М. Гарасевнча «Аппаїез ессіезіае гиіііепае» («Аннали руської церкви», 1862).—
Док. № 85.
277. Лукашевич Платон Якнмович (близько 1806—1887)—український
фольклорист і етнограф, видавець українських народних пісень. Видав збірку
«Малоросснйские н червонорусские народньїе думьі и песни» (1836). Листувавсн
з Я. Головацьким та І. Вагилевичем.— Док. № 85.
278. Кілярський Юзеф — приятель Якова та Івана Головацьких із студент-
ських років. їхнє листування засвідчує тісні зв’язки авторів листів з антикрі-
посницьким підпіллям у Львові в середині 30-х років та І. Головацького у
Відні на початку 40-х років.— Док. № 87.
279. Ба геуие зіаче («Слов’янський огляд») — неперіодичне видання, що
вийшло в Парижі у 1840 р., упорядником якого був польський емігрант їєро-
нім Наполеон Бонковський. Головною метою видання видавець вважав пропа-
ганду ідеї спільності інтересів слов’янських народів у боротьбі за свободу і не-
залежність, сприяння їх взаєморозумінню, надання можливості для обміну ідея-
ми їхнім мислителям і вченим, його зміст мали становити історичні, статистичні
й літературні відомості про слов’янські країни і народи. В даному випуску були
вміщені статті «Мови слов’янських народів» і «Слов'янські прагнення». Серед
учасників студентського підпілля у Відні поширювалась копія видання у пере-
кладі з французької на польську мову. її було вилучено поліцією під час
арешту Й. Подліпського. Зберігається в ЦДІА УРСР.— Ф. 152, оп. 2, спр. 2860.—
Арк. 89—110.— Док. № 87.
280. Пресль Ян Сватоплук (1791—1849)—чеський вчений-природознйвець,
професор Празького університету, прихильник культурного єднання слов’ян-
ських народів. У 1838 р. разом з Й. Подліпським здійснив поїздку до Галичи-
ни.— Док. № 87.
281. Кампелік Франтішек Кнрнл (1805—1872)—чеський лікар і громадсько-
486
політичний діяч. В студентські роки (1835—1843)—учасник таємних молодіж-
них організацій, з 1835 р.— член «Співдружності польського народу», напри-
кінці 30-х — початку 40-х років — один з провідних діячів таємної організації
слов’янської молоді в Відні. Підтримував контакти з молодіжним підпіллям у
Братіславі та представниками українського національного руху (Я. та І. Голо-
вацькими), пропагуючи серед них ідею об’єднання слов’янських народів у феде-
рацію. В липні 1840 р. був заарештований у Відні і перебував під слідством.
Згодом—один з учасників чеського радикально-демократичного руху. В 1848 р.
співробітничав у першому чеському робітничому часопису «Ніазпік» — Док. № 87.
282. Подліпськнй Йосеф (1816—1867)—чеський лікар і визначний діяч
чеського національно-визвольного руху. В студентські роки — учасник молодіж-
ного підпілля у Відні, серед учасників якого поширював ідею утворення загаль-
нослов’янської федерації. Підтримував зв’язки з Я. та І. Головацькими. В 1838 р.
разом з Я. С. Преслем побував у Галичині. Згодом — одии з лідерів чеського
радикально-демократичного руху.— Док. № 87.
283. «Киевляннн»—загальноукраїнський науково-літературний альманах,
який видав у Києві М. О. Максимович. Вийшло три випуски (1840, 1841,
1850 рр.). У другому випуску була вміщена стаття М. О. Максимовича «О сти-
хотворениях червонорусских», в якій, проводячи ідею єдності східно- і захід-
ноукраїнських земель та літературного процесу на цих землях, автор високо
оцінив альманах «Руської трійці» «Русалка Дністрова» (див. док. № 114).—
Док. № 88.
284. Маються иа увазі арешти учасників антикріпосницького підпілля у
Перемишлі в березні — квітні 1840 р. у зв’язку з викриттям поліцією сітки таєм-
них організацій в Галичнні.— Док. № 89.
285. Йдеться про Й. Подліпського (див. прим. № 282).— Док. № 90.
286. Говориться про І. Ф. Головацького.— Док. № 90.
287. Яхим Франтішек — чеський культурний діяч, письменник. В 40-х ро-
ках XIX ст. жив у Львові, звідки надсилав кореспонденції до чеських часопи-
сів про культурне життя в Галичині. Підтримував дружні зв’язки з Я. Голо-
вацьким.— Док. № 91.
288. Йдеться про перебування Я. Головацького в Пешті під час навчання
на філософському факультеті університету в 1834/35 навчальному році.—
Док. № 91.
289. Маються на увазі Новгородська і Псковська феодальні республіки
XII—XV ст., що виникли в результаті феодальної роздробленості Київської
Русі, в яких вічовий лад являв собою своєрідну феодальну «демократію», одну
із форм феодальної держави, в якій демократичні принципи представництва
і виборності службових осіб на вічу створювали ілюзію «народовладдя», але
де насправді уся повнота влади була зосереджена в руках бояр і привілейова-
ної верхівки купецтва.— Док. № 91.
290. Йдеться про Запорізьку Січ — військово-адміністративну організацію
українського козацтва в пониззі Дніпра XVI—XVIII ст., яка, увібравши в себе
вікові традиції Київської Русі, практикувала військово-політичне самовряду-
вання, виборність старшин на військовій козацькій раді, що дало підставу
К. Марксу назвити її «козацькою республікою».— Док. № 91.
291. Чорногорія — невелика держава на Балканах, яка в результаті бага-
товікової визвольної боротьби наприкінці XVIII ст. завоювала фактичну неза-
лежність від Османської . імперії. На чолі держави стояв митрополит, який
об’єднував у своїх руках церковну й світську владу, а все життя країни до кін-
ця XVIII ст. регулювалося звичаєвим правом. У першій половині XIX ст. пат-
ріархальні форми правління значно зберегли свою силу. Проте у боротьбі з
племінним сепаратизмом поступово зміцнилась центральна влада. У 1852 р. Чор-
ногорію проголошено князівством. За Сан-Стефанськнм мирним договором
(1878) вона стала суверенною державою. Нині — союзна республіка в складі
Соціалістичної Федеративної Республіки Югославії.— Док. №91.
292. Киреєвський Павло Васильович (1808—1856)—російський фолькло-
рист ліберально-слов’янофільського напряму, укладач фольклорного зібрання
з історичних і ліричних пісень та дум, виданого посмертно за редакцією
П. О. Безсонова під назвою «Песни, собранньїе Киреевскнм».— Внп. 1—10
(1860—1874).— Док. №91.
293. Сахаров Іван Петрович (1807—1863) — російський фольклорист і ет-
нограф, упорядник п’ятитомного збірника «ГІеснн русского народа» (1838—
1839), де вміщено й українські обрядові, ліричні та історичні пісні.—
Док. № 91.
294. Йдеться про Луї Філіппа (1773—1850)—представника династії Бурбо-
нів, короля Франції у 1830—1848 рр., що правив в інтересах фінансової та про-
мислової буржуазії і був скинутий революцією 1848 р.—Док. № 91.
295. Булгарін Фадей Венедиктович (1789—1859), Гуровський, Сенковсьхий
Осип (Юліан) Іванович (1800—1858)—російські журналісти, літературні кри-
тики і письменники напряму «офіційної народності», запеклі противники демо-
кратизації культурного життя.— Док. № 91.
296. йдеться про повстання декабристів у Петербурзі 14 (21і; грудня 1825 р.
та на Україні 29 грудня 1825 (10 січня 1826) — 3 (15) січня 1826 рр.—
Док. № 91.
297. Маються на увазі, очевидно, вірші на історичні сюжети і авторські
обробки народних пісень хорватського поета Андрія Качича-Міошича (1704—
1760), видані окремою збіркою під назвою «Разговор угодни народа словин-
скога» (1756, 1759) з використанням латинського шрифту, яка згодом неодно-
разово перевидавалась і була свого часу надзвичайно популярною.— Док. № 91.
298. Гай Людевіт (1809—1872)—хорватський політичний і громадський
діяч, один з керівників ілліризму, реформатор хорватського правопису і літе-
ратурної мови.— Док. Яв 91.
299. Мається на увазі «Папіса Нгуаізка, Зіауопзка і Оаїтаііпзка» — що-
тижневий літературний додаток до газети «Моуіпє Нгуаізке», яку видавав у
Загребі Л. Гай в 1835—1850.— Док. Яв 91.
300. Йдеться про «Коуіпе Нїуаізке»— політичну газету, яку заснував у За-
гребі Л. Гай (1835) і яка була тоді єдиним політичним органом південносло-
в’янських народів Австрійської монархії і органом їх національних рухів. Після
поразки революції 1848—1849 рр. газета стала офіційним органом уряду Хорва-
тії і Славонії,—Док. Яв 91.
ЗОЇ. йдеться про Велику французьку революцію 1789—1794 рр., яка, лік-
відувавши феодально-абсолютистський лад, розчистила шлях для розвитку ви-
щої і прогресивнішої на той час соціально-економічної формації — капіталізму
і мала великий вплив на розвиток громадсько-політичної думки та визвольних
рухів у різних країнах Європи.— Док. Яв 92.
302. Мається на увазі Перше сербське повстання 1804—1813 рр., що явля-
ло собою буржуазно-національну революцію, яка мала своїм завданням визво-
лити Сербію від турецького гніту, знищити феодальні порядки і відкрити шлях
для розвитку капіталізму. При військовій і дипломатичній допомозі Росії Сер-
бія добилася широкої автономії (1830), фактично визволившись від іноземного
гніту.— Док. Яв 92.
303. Ранке Леопольд (1795—1886)—німецький історик консервативного
напряму. Автор праць з всесвітньої історії та історії Німеччини, монографії
«Оіе ЗегЬізсЬе Чеуоіиііоп» (Берлін, 1844).— Док. Яв 92.
304. йдеться про учасників таємної молодословацької організації «Взаєм-
ність», що існувала в Братіславі у 1837—1840 рр. і ставила своїм завданням
поширення демократичних ідей та розвиток співробітництва з національними
рухами інших поневолених слов’янських народів в дусі ідейних засад Я. Кол-
лара. Провідними її діячами були О. Б. Врховський, Б. Червенак, М. Годжа,
Й. М. Гурбан, А. Г. Скультети.— Док. Яв 93.
305. Мається на увазі МетлИнський Амвросій Лукіянович (псевд. Амвросій
Могила, 1814—1870)—український поет-романтик, фольклорист, етнограф, ви-
давець; професор Харківського і Київського університетів.— Док. Яв 94.
306. Йдеться про арешт Ф. К. Кампеліка у зв'язку з викриттям австрійсь-
кою поліцією молодіжного антикріпосницького підпілля у Відні влітку 1840 р.
(див. прим. Яв 281).— Док. Яв 95.
307. Мається на увазі Наддніпрянська Україна.— Док. Яв 98.
308. Надєждін Микола Іванович (1804—1856) — російський журналіст і лі-
тературний критик, видавець журналу «Телескоп» (1831—1836) і газети «Мол-
ва» (1831—1836), професор Московського університету. В критичних виступах
відзначав застарілість класицизму і романтизму, відстоював нове мистецтво,
488
яке було синтезом досягнень попередніх епох і сучасності, по суті передбачив
появу реалізму. Після закриття журналу «Телескоп» за публікацію в ньому
«Філософічного листа П Я. Чаадаєва» (1836) був відправлений на заслання
і згодом відійшов від активної літературно-критичної діяльності.— Док. № 98.
309. Мається на увазі Шодуар Станіслав (1790—1858), барон — археолог і
колекціонер, власник великої нумізматичної збірки, колекцій грецьких, римських
та російських старожитностей, автор праці «Обозрение русских денег и ино-
странннх монет,'употребляющихся в России с древних времен» (СПб., 1837).
Листувався з В. Ганкою.— Док. № 98.
310. Могильницький Антін Любич (1811—1873)—український поет-роман-
тик, відстоював народну мову в літературі, певною мірою продовжуючи тра-
диції «Руської трійці».— Док. № 98.
311. Мається на увазі Борисов Іннокентій— діяч руської православної
церкви, архиєпископ, ректор Київської духовної академії, історик, який, притри-
муючись ліберальних поглядів, критикував кріпосницькі порядки і бюрократизм
державного апарату царської Росії, висловлював думки про необхідність осві-
ти народу. Рідкісними книгами і рукописами із його багатої бібліотеки кори-
стувався М. Максимович.— Док. № 98.
312. К. Мощанського, заарештованого 13 квітня 1841 р. у зв’язку з ви-
криттям австрійською владою молодіжного підпілля в Перемишлі та у Відні
в 1840 р., за розпорядженням міністра внутрішніх справ Й. Зедльніцького від-
правлено для продовження слідства до Львова, де в кримінальному суді він
дав докладні свідчення про діяльність організацій «Союзу синів вітчизни» у
Львові та Відні, а також про нелегальну діяльність чеської й словацької молоді
у Відні та Братіславі.— Док. № 99.
313. Очевидно, йдеться про Отта Карла (1816—1897)—історика, професо-
ра Віденського університету, автора праць з історії церкви.— Док. № 102,
314. Зах Франтішек (1807—1892) — учасник нелегальної діяльності чеських
студентів у Відні наприкінці 30-х — на початку 4,0-х років XIX. ст., згодом —
емігрант, у 1843—1848 . рр.— дипломатичний агент консервативно-монархічиогч
табору польської еміграції, очолюваного А. Чарторийським, у Белграді, де під-
тримував діяльність громадсько-політичних кіл, що ставили своєю метою об’єд-
нання південнослов’янських земель у суверенну державу.— Док. № 102.
315. Гурбан йосеф Мілослав (1817—1888)—провідний діяч та ідеолог сло-
вацького національного руху, письменник, публіцист, видавець, освітній праців-
ник. У студентські роки (1830—1840)—активний учасник молодіжних куль-
турно-освітніх гуртків при Братіславському ліцеї, у 1.837—1840 рр.— один з ке-
рівників таємної демократичної організації «Взаємність».— Док. № 102.
316. Тимольський Юзеф — учасник молодіжного підпілля у Відні кінця
30-х — початку 40-х років XIX ст., член «Союзу синів вітчизни». Разом з К. Мо-
щанським підтримував зв’язки з учасниками молодословацької «Взаємності» у
Братіславі.— Док. № 102.
317. Штур Людовіт (1815—1856)—поет, філолог, громадсько-політичний
діяч, реформатор словацької літературної мови, ідеолог словацького національ-
но-визвольного руху.— Док. № 102.
318. йдеться про О. Бодянського (див. прим. № 234), який, перебуваючи
в 1837—1842 рр. в науковому відрядженні в зарубіжних слов’янських країнах,
у 1838 р. побував у Словаччині, зокрема в Братіславі, де мав зустрічі з діяча-
ми словацького національно-визвольного руху, обговорюючи з ними питання
міжслов’янського культурного співробітництва.— Док. № 102.
319. Геллер Войцех — учасник антикріпосницького підпілля в Галичині
30-х років, член «Співдружності польського народу, один з керівників «Молодої
Сарматії» і «Змови польських демократів». Заарештований поліцією в червні
1841 р., під час слідства дав детальні свідчення про сітку таємних антикріпос-
ницьких організацій в Галичині та про їх діяльність, спричинившись тим самим
до їх остаточного викриття й розгрому.— Док. № 103.
320. «Змова польських демократів» — таємна буржуазно-демократична ор-
ганізація в Галичині, створена на базі «Молодої Сарматії» в другій половині
1838 р. Керівним органом був Уряд земський у Львові, якому підлягали на
місцях палати демократичні. Очолював його Л. Ставський, з початку 1840 р.—
номінально А. Бельовський, а фактично В. Геллер. Організація ставила своїм
489
завданням підготовку збройного повстання з метою повалення феодально-абсо-
лютистського ладу і створення Польської буржуазної республіки. Проте орга-
нізаційна робота в ній поступово затухала. Внаслідок численних арештів учас-
ників, проведених поліцією в 1840—1841 рр., припинила своє існування.—
Док. Ке 103.
321. Хмелевський Роберт (1803—1848)—польський громадсько-політичний
діяч, секретар Централізації Польського демократичного товариства у Франції.
У 1837—1841 рр. як його емісар перебував у Галичині із завданням підпоряд-
кувати місцеві конспірації закордонному центру, однак не мав успіху. Заареш-
тований у березні 1841 р., був засуджений на 15 років каторги. Звільнений за
амністією у 1848 р., незабаром помер.— Док. № 104.
322. Йдеться про статті І. Вагилевича, опубліковані у ж. «Сазоріз Сезкейо
Мизент», а саме: «Нисиїоуе, оЬууаіеІе уусйобпіЬо ро!іог)а КаграізкеИо.—
1838.—8у. 4.— 8. 475—498; 1839.— 8у. 1.— 8. 45—68. «О ирігеск а и/ібтасії.—
1840.—8у. 3.—8. 232—261; Во]коуе, Ііб гизкозіоуапзку у На1іс)еЬ.— 1841.—
8. 30—72. Укр. переклад: «Жовтень».— 1978.—№ 12.—С. 117—130.— Док. №107.
323. Праця Я. Головацького: «Сезіа ро Наїіске а ІЛіегзке Кизі. 8бе1епа V
Іізіесй об Л. Р. Н. ки ргіїеіі бо Б...— Сазоріз Сезкейо Мизеит 1841.— 8у. 2,—
8. 183—223; 8у. 3.— 8. 302—317; 8у. 4.— 8. 423—437. Укр. переклад: Головаць-
кий Я. Мандрівка по Галицькій та Угорській Русі//«Жовтень».— 1976.— Хе 6.—
С. 49—94— Док. № 107.
324. Йдеться про «Общество нстории и древностей росснйских», Що існува-
ло при Московському університеті з 1804 по 1929 р. Це було перше професійне
об’єднання істориків Росії. Видавало серійні і періодичні видання: «Записки и
трудьі», «Трудьі и летописи», «Русские достопамятности», «Временник», «Чте-
ння». У 1836—1844 рр. секретарем товариства був М. П. Погодін.— Док. № 112.
325. Йдеться про Нестора—видатного давньоруського письменника і літо-
писця XI — поч. XII ст. (помер 1113 р.), автора «Читання про життя і згублен-
ня... Бориса і Гліба» (80-і роки XI ст.), «Житія Феодосія, ігумена Йечерського»
(близько 1091) і ймовірно автора і упорядника «Повісті времениих літ».—
Док. Хе 112.
326. Йдеться про Петрушевнча Степана (1772—1860)—українського етно-
графа, письменника, батька історика А. С. Петрушевнча.— Док. № 112.
327. Поль Вінцентій.(.18О7—1872)—польський етнограф, фольклорист і поет
Окремі праці стосуються української тематики: «Робгох бо Таіг», «Робгбг ро
Цкгаіпіе» (1835), «О НнсиІасН», «О КазгиЬасИ», «Ризгсга Іііечузка» (1847), вір-
шований художній твір літературно-краєзнавчого характеру «Ріезп о гіегпі паз-
гер (1835, опубл. 1843). З фольклорних праць на увагу заслуговує збірка
«Ріезпі днійте» (1827—1830, надрукована у німецькому перекладі 1833). У кни-
гу увійшли переважно українські пісні у перекладах і переспівах В. Поля.—•
Док. Хе І І З.
328. Вірш І. Вагилевича «Мадей» передрукований з «Русалки Дністрової»
в журналі «Киевляиин». Кн. 2. 1841, с. 143—147.— Док. Хе 114.
329. Вірш Я. Головацького «Два віночки» передрукований з «Русалки Дні-
стрової» в журналі «Киевляиин».— Кн. 2.— 1841.— С. 147—148.— Док. Хе 114.
330. Вірш М. Шашкевича «Веснівка» передрукований з «Русалки Дністро-
вої» в журналі «Киевляиин».— Кн. 2.— 1841.— С. 149 —Док. Хе 114.
331. Богданович Іполнт Федорович (1743—1803)—російський поет, автор
поеми «Душенька» (1778), з якої взято цитований М. Максимовичем уривок.—
Док. Хе 114.
332. Цитована строфа взята з вірша М. Устияновича «Наддністрянка», що
засвідчує факт наявності цього вірша у М Максимовича задовго до його
першої публікації у «Вінку русинам на обжинки».— Ч. 2.— 1847.— С. 128—129.
В останньому рядку слово «ляхи», взяте з оригіналу, в пізніших виданнях було
замінене словом «врагн».— Док. № 114.
333. «Союз вільних галичан» — таємна буржуазно-демократична організація,
заснована восени 1836 р. у Львові польською студентською молоддю. її метою
було повалення австрійського абсолютизму шляхом збройного повстання, віднов-
лення незалежності Польщі й проголошення її демократичною республікою, лік-
відація станових привілеїв; найближчим завданням — пропаганда демократич-
них принципів і підготовка повстання проти Габсбургської монархії. Члени ор-
490
ганізації вели агітаційну діяльність також серед українських студентів Львова.
На початку 1838 р. вона об’єдналась'з «Союзом синів вітчизни».— Док. № 118.
334. Подолинський Василь Іванович (1815—1876)—прогресивний україн-
ський громадсько-політичний діяч в Галичині, публіцист. В студентські роки
належав до «Союзу синів вітчизни». Автор брошури «81о«о рггезіго^і» (1848),
в якій виступав* проти феодально-абсолютистських порядків і зазіхань польської
шляхти на українські землі, доводив право українського народу на самовизна-
чення, обстоював ідею демократичної федерації вільних слов’янських народів.—
Док. № 118.
335. Могильницький Іван (1777—1831)—культурно-освітній і церковний
діяч у Галичині. Як член Перемишльської консисторії виконував обов’язки інс-
пектора шкіл Перемишльської єпархії, заснував чимало українських народних
шкіл, підготував і видав для них ряд підручників і посібників: «Буквар славе-
но-руського язика» (1816), «Правила школьнії» (1817) та ін. Був ініціатором
і першим ректором заснованого в Перемишлі (1817) інституту для підготовки
вчителів парафіальиих шкіл, засновником першого в Галичині українського ос-
вітнього товариства (1816), проти якого виступили Ватікан і панівна верхівка.
Склав «Граматику язика словяно-руського» (1829) —першу в Галичині грама-
тику української мови. У праці «Відомість о руськім язиці» (1829) спростував
поширені тоді помилкові уявлення про українську мову і аргументовано визна-
чив її як одну з реально існуючих східнослов’янських мов.— Док. № 119.
336. Мається на увазі зібрання колядок Бірецького Івана (1815—1883) —
громадянського і культурного діяча, одного з найближчих друзів «Руської трій-
ці», М. Костомаров у праці «Об историческом значений русской народной поз-
зии» (Харків, 1843) про це зібрання висловився так: «Почтенньїй наш зтнограф
И. И. Срезневский по возвращении своем нз путешествня в славянские земли
сообщил мне колядки, собранньїе в Галиции г[осподином] Берецким. Зто ру-
кописнеє собрание содержит 33 песнн и драгоценно в вьісокой степени для рус-
ской зтнографни, филологии, истории и в особенности мнфологии; так что
многое проливает новий свет на верования наших предков» (с. 216).—Док.
№ 119.
337. Російським угрупованням («партією») у Львівській духовній семінарії
помірковані кола, які мали перевагу в «Співдружності польського народу», зо-
бражали «Руську трійцю» та її прихильників, вбачаючи в її патріотичній діяль-
ності інтриги російського царизму, спрямовані на підрив польського визвольно-
го руху.— Док. № 121.
338. Днв. прим. № 322,— Док. Де 121.
339. Йдеться про трактат Я. Коллара «О Іііегагпе] угаіетпоДі тегі ктепи
а паїесіті зіаузкуті», надрукований в альманаху «Нгопка» (1836), а пізніше
виданий окремою брошурою під назвою «ПЬег сііе Піегагівсйе Шесіїзеїзеііі^кеіі
гмпзсИеп гієн уіег Зіаттеп ипб Мипдагіеп сіег зіауізскеп ІЧаііоп» (1837), в яко-
му була накреслена широка програма слов’янського культурного співробітницт-
ва. Представники слов’янських національних рухів трактували колларівські ідеї
по-різному. На основі його концепції певна частина слов’янської інтелігенції ви-
сунула ідею політичного об’єднання слов’ян під егідою Росії, у зв’язку з чим
німецька та угорська публіцистика 30-х років використала вихід трактату для
посилення кампанії проти «панславізму». Я. Головацький переклав трактат з
«Нгопку» на українську мову.— Док. № 121.
340. Гординськнй Микола Лукнч (1802—1866) — префект Львівської духов-
ної семінарії. Будучи учасником таємних організацій «Союз друзів народу»
(1833—1835) та «Співдружності польського народу» (1835—1837), здійснював
керівництво їх філіями в семінарії. Займався перекладом на польську мову
памфлету англійського просвітителя Т. Пейна «Про права людини». Ув’язнений
в серпні 1841 р., був засуджений иа кару смерті, замінену на 12 років тюрем-
ного ув’язнення.— Док. № 121.
341. Йдеться про інсинуації, поширювані серед учасників конспірацій, на-
чебто молодь, що гуртувалася навколо «Руської трійці», мала зв’язки з полі-
цією. Насправді діячі «Руської трійці» і їх однодумці (напр., М. Мінчакевич,
М. Устиянович) самі були жертвами постійних поліцейських переслідувань.
Див. док. № 34, 38, 39, 40, 41, 43, 44, 46, 47, 49—59, 64, 66—71, 78, 97, 100—
112, 116, 117, 123, 125, 148, 149, 159, 160, 168,—Док. № 341.
342. Мається на увазі брошура М. Шашкевича «Азбука і аЬесасІІо» (1836).
спрямована проти спроб латинізації західноукраїнської писемності, на захист
української народної мовн, відстоювання єдності цієї мови обабіч австрійсько-
російського державного кордону.— Док. № 121.
343. Йдеться про альманах «Русалка Дністрова», надрукований «Руською
трійцею» в м. Буді (1837).—Док. № 121.
344. Йдеться про надане селянам Галичини імператорським указом від 1 ве-
ресня 1781 р. право звертатись із скаргами на незаконні дії поміщиків до уря-
дових органів, яке насправді було ілюзорним.— Док. № 123.
345. Мається на увазі послання митрополита М. Левицького до духовенст-
ва на захист унії від 10 березня 1841 р. (днв. ЦДІА УРСР у Львові.—Ф. 146,
оп. 7, спр. 2352.—С. 5).—Док. № 123.
346. Днв. прим. 263.— Док. № 128.
347. «Ластівка» — український альманах, виданий 1841 р. в Петербурзі
Є. Гребінкою. В альманасі опубліковані твори І. Котляревського, Є. Гребінки,
Т. Шевченка, українських поетів-романтнків, зразки народної творчості.—
Док. № 129.
348. Йдеться про збірку творів А. Метлинського (Могили) «Думки і пісні
та ще дещо» (Харків, 1839), надіслану М. Шашкевичем далекому родичеві і
приятелеві М. Козловському разом з «Ластівкою».— Док. № 129.
349. Маються на увазі автографи М Шашкевича, .що зберігались у М.- Коз-
ловського.— Док. № 129.
350. Йдеться, очевидно, про намір М. Шашкевича передати свої твори
Я. Головацькому для вміщення в планованому ним збірнику «Галичанка» на
1843 р., матеріали з якого увійшли в альманах-' «Вінок русинам на обжинки».
Ч. 1—2. 1846—1847.—Док. № 129.
351. Тимняк (Тим’як) Михайло —товариш М. Шашкевича, священик з су-
сіднього села Гаї.— Док. № 129.
352. Мається на увазі перша книжка «Малороссийских повестей» Г. Квітки-
Основ’яненка (Москва, 1834). Другу книжку цього видання (Москва, 1837)
М. Шашкевич надсилав М. Козловському, очевидно, раніше.— Док. № 129.
353. Гладкий Антін (р.н.н.— 1885)—випускник юридичного факультету Мос-
ковського університету, кандидат на кафедру міжнародного права в Новоросій-
ському (Одеському) університеті. У 1871—1872 рр. приїжджав у Львів для збо-
ру матеріалу до книжки про Галичину. Очевидно, саме під час перебування у
Львові В. Шашкевич передав А. Гладкому автограф листа свого батька.—
Док. № 129.
354. Шашкевич Володимир Маркіянович (1839—1885)—український пи-
сьменник. Син М. Шашкевича. Автор збірки поезій «Зільннк» (1863), драми «Си-
ла любові» (1864), читанок для селян під назвою «Зоря». У 60-х роках брав
участь у редагуванні періодичних видань «Вечерииці» (1862—1863), «Дуля»
(1864), «Русалка» (1866).— Док. № 129. і
Зоб. йдеться про статтю й. Лвеицького «Доля галицко-русского язьїка»,
надруковану в варшавському журналі «Денница» (1843, с. 188—194).—
Док. № 131.
356. Йдеться про працю І. Вагилевича, присвячену питанням умовного ві-
дображення подій, явищ, понять, ідей тощо у слов’янських народів, побудовану
в типологічному співставленні з символікою інших народів. Незавершена. В ру-
кописі збереглися початкові розділи і підбірка матеріалів. Див.: ЛНВ" АН
УРСР.— Від. рукописів.— Ф. 19, спр. 34.— Арк. 1—205.— Док. № 133.
357. Мається на увазі, очевидно, дослідження І. Вагилевича «Оетопокщіа
зіо^іапзка». В рукописі збереглися план, виписки з літератури та текст з окре-
мих розділів. Днв.: ЛНБ АН УРСР. Від рукописів—Ф. 19, спр. 39.— Арк. 1—
46. Питань демографії І. Вагилевич торкається також у праці «Кгопіка Іиби.
2 бетопоіодіі зіохуіапзкіе]».— Там же, спр. 49.— Арк. 1—49.— Док. № 133.
358. Ведучи мову про працю «Коляда», або «Празник Коляди», 1. Вагиле-
вич мав на увазі підготовку грунтовного дослідження про це давньо- і спіль-
нослов’янське свято з додатком збірки колядок і щедрівок різних слов'янських
народів та спеціального коментаря. Над колядками 1. Вагилевич працював три-
валий час. Проте праця така не була написана. Збереглося, однак, в архіві вче-
ного чимало рукописних матеріалів, які мали лягти в основу праці, наприклад
492
«Збірник колядок слов’янських народів» (ЛНБ АН УРСР.— Від. рукописів.—
Ф. 19, спр. 29,—Арк. 24—39), «Святочні пісні на коляду»,—Там же; спр. 29.^—
Арк. 59—66), «Збірка колядок з Прикарпаття».— Там же, спр. 29.— Арк. 5—6,
69—89). Крім того, зошити з Вагнлевнчевнмн записами колядок і щедрівок зна-
ходяться у Державній бібліотеці ім. В. І. Леніна (Від. рукописів, ф. Погодіна,
спр. 38); у Національному інституті ім. ОссоліисЬких у Вроцлаві (№2411 (11).
О. О. Дзьобай. Іван-Вагилевич. Покажчик рукописів праць та матеріалів-до біо-
графії. Львів, 1986,—С. 26).— Док.-№ 133.
'359. -Йдеться про повість Г. Квітки-Основ’янеика’«Маруся», яку Я. Голова-
цькнй мав намір перевидати 1843 р. в Галичині; однак, не одержав дозволу
цензури. За його ініціативою при підтримці І. БориснкевиЧа її видано у Льво-
ві -1849 р.— Док. № 135. є *-
360. Боровський-Гавлічек Карел’(1821-^1856) —чеський'Пнсьмейник-сатирик,
публіцист і політичний діяч? Підтримував дружні'стосунки з діячами «Руської
трійці». Перебуваючи на початку 40-х років у Москві, був посередником у твор-
чих зв’язках між О. Волинським та Я. Головацьким. Під час революції 1848 р.—
діяч ліберальног.6 напряму. Після революції майже.-до кінця життн перебував
на засланні.— Док. №135.
•361, Кобринський "Йосафат (181-8—1901).—громадсько-культурний діяч,, од-
нодумець і послідовник «Руської трійці». Автор «Букваря», та посібника' до
нього (1842), в яких вперше в Галичині-застосував гражданський шрифт, пер-
шого в Галичині агрономічного’посібника для селян українською мовою (1847).
В 1848 р... активний, член Руської ради :В Коломиї, . один з організаторів Ко-
ломийського театру і читальні, учасник з'їзду діячів культури у Львові.—
Док..№ 135.- >. . Д„
-362. В .українському літературознавстві прийнято вважати, ЩО' тут мається
-на увазі публікація вірша .1» Вагилевича «Мадей» в «Русалці Дністровій».-. На той
час,;дарш.,був відомий на Україні також з публікації у журн. «Киевлянин»
(184к“-Кн.-2,—,С. 143«—147), здійсненої; М. Максимовичем.-,-Док. № 136. . *
363. Йдеться про один із кращих українських літописів 1-ої* пол. -XVII ст.
«Літопись Львівська», чи «Львівський літопис», • що був виявлений у рукопис-
ній книзі М. Г. Гунашевського. Назва його, однак,, умовна, належить • археогра-
фам. Автор літопису, час і- місце написання, не відоме. Літописні записи почина-
ються 1498 і закінчуються 1649'рр. Знайшов літопис Д,- Зубрицький на почат-
ку 30-х років XIX ст., розшифрував і переписав Я. Головацький «(ПоловецькийЯ.
Воспоминания о Маркняне Шашкевиче и Йване Ватилеви'геД Литературньїй
сборник... Галицко-русской матицн.*- Львов, 1885.— Вьш. Г.— С. 36), Вперше
надруковано Товариством історії та стврожитностей російських при. Московсь-
кому університеті у 1839 р. («Русский нсторическнй "сборник..,»»4- М., 1839.---
Т. З, кн. 3), вдруге у Львові. 1867 р. («Науковий сборник изд, литературньїм
обществом Галнцко-руесйой- ма'гицьі».— Львов.— 1867.— Вьш. 3^—4), втрете у
Києві 1970 р. (Бевзо О. А. Львівський літопис і Острозький літописець.— К..
1970).—Док. № 136.
364. Йдеться про вірші М. Шашкевича «Бандурист», ‘«Бездольний» (тепер
відомий під назвою «Безрідний»), «До- братії галицької о пісних українських»
(тепер відомий під назвою • «Побратимові, посилаючи ему українські пісні») і
М. Устияновича «Наддиїетрянка».— Док. № 137.
365. Мається на увазі праця галицького дворянського історика Дениса Іва-
новича-Зубрицького «Кгопіка шіазіа ілуогув» (1844).— Док,- № 137.
366. йдеться про українськомовйу політичну газету, видання якої планува-
лось у 1842 р. урядовими колами Відня, стурбованими одержаними в ході роз-
слідування у справі конспірацій відомостями про зростання «російського впли-
ву» В Східній Галичині, з метою протидії цьому впливу. Редагування її було
запропоноване І. Головацькому, який мав намір скористатись цим для започат-
кування української журналістики в Австрії. Одержавши, однак, від адміні-
страції Галичини заспокійливу інформацію про безпідставність подібних побою-
вань, урядові кола втратили інтерес до планованої газети, і вона так і не з'яви-
лася. Зібрані ж І. Головацьким підготовчі матеріали увійшли до двох випусків
альманаху «Вінок русинам на обжинки».— Док. № 137.
367. Очевидно, йдеться про Строєва Павла Михайловича (1796—1876) —
російського історика і археографа, академіка (1849), автора багатьох розвідок
лпо
з давньої історії Росії, головного археографа «Комиссии печатания государст-
венннх грамот и договоров».— Док. Ке 137.
368. Йдеться про брошуру Й. Левицького «Еізіу іусг^се ві§ різтіеппісіша
гіі8кіе£о Ц' Саіісуі» Ьізі І. (1843), в якій автор виступив проти новаторських
починань «Русалки Дністрової» щодо мови і правопису,— Док. № 138.
369. Петрушевич Антін Степанович (1821—1913)—український історик, фі-
лолог та етнограф «москвофільського» напряму. Член Петербурзької та Краків-
ської АН, почесний член АН у Бухаресті. Автор близько 200 праць. Більшість
з них присвячена питанням історії та археології західноукраїнських земель,
містам Галичини, виданню та критиці текстів пам’яток писемності. Основною
працею А. Петрушевича є «Сводная Галицко-русская летопись» в шести час-
тинах, яка охопила період з 1600 до 1800 рр. (Львів, 1874—1897).— Док. № 139.
370. Йдеться про Хом’якова Олексія Степановича (1804—1860)—російсько-
го письменника, ідеолога слов’янофілів.— Док. № 139.
371. Дмит.рієв Іван Іванович (1760—1837)—російський поет-сентнмента-
ліст.— Док. № 139.
372. Йдеться про лекції з історії слов’янських літератур А. Міцкевича, які
він читав як професор в Колеж де Франс у Парижі в 1840—1844 рр. і які дру-
кувались в польських емігрантських виданнях та в перекладах на французьку та
німецьку мови.—Док. Ке 141.
373. Залеський Юзеф Богдан (1802—1886)—поет-романтик, один з найвиз-
начніших і найпопуляриіших представників «української школи» в польській
літературі. В своїх творах широко використовував український фольклор та
побутово-звичаєві традиції.— Док. Ке 141.
374. Мається на увазі збірка українських народних пісень Я. Головацького,
надіслана ним О. Бодянському для публікації в планованому ним в 1844 р. до
видання повному зібранні народних пісень. Збірка була опублікована за допо-
могою О. Бодянського спочатку у випусках видання «Чтения в имп. Москов-
ском обществе истории и древностей российских при Московском университете»
в 1863—1877 рр. і в 1878 р. окремим книжковим виданням під назвою «Народ-
иьіе песни Галицкой и Угорской Руси»,— Док. Ке 142.
375. Йдеться про збірку фольклорних матеріалів «Галицькії приповідки і
загадки, собраннне Гр. Ількевичем», що була видана у Відні 1841 р. Ількевич
Григорій Степанович (1801—1841)—учитель Коломийської «тривіальної» шко-
ли, український етнограф і фольклорист. З його фольклорної колекції потрапи-
ло понад десяток записаних ним пісень до «Русалки Дністрової». Виданням
«Галицькії приповідки і загадки» займався Я. Головацький.— Док. Ке 143.
376. «Укр, балади» — поетична збірка М Костомарова «Українські балади»
(Харків, 1839).— Док. Ке 143.
377. «Запор, стар.» — збірник І. Срезневського «Запорожская старина», у
двох частинах, в шести книгах (Харків, 1833—1838).— Док. Ке 143.
378. «Думки...» Могили — див. прим. 348.
379. «Наталка Полтавка»—п’єса І. Котляревського, опублікована в «Укра-
инском сборнике И. И. Срезневського» (Харків, 1838),— Док. Ке 143.
380. «Отечественньїе записки» — російський журнал (1820—1884). В 40-х ро-
ках під час співробітництва в ньому В. Г. Бєлінського і наприкінці 60-х років
завдяки М. О. Некрасову був рупором ідей революційної демократії та уто-
пічного соціалізму. В 70—80-х роках — орган народництва,—Док. Ке 144.
381. «Москвитяннн»—російський журнал охоронно-монархічного напряму,
заснований М. П. Погодіним. Видавався в Москві у 1841—1856 р.— Док. Ке 144.
382. «Библиотека для чтения» — російський журнал охоронно-монархічного
напряму, заснований О. І. Сенковсьхим (1834—1864) — Док. Ке 144.
383. Мається на увазі так званий Зіибійт КиіЬепит (Руський інститут) —
тимчасовий допоміжний навчальний заклад при Львівському університеті і ліцеї
(1787—1809 рр.) для студентів-українців філософського, юридичного і теологіч-
ного факультетів, в якому викладання (у зв’язку з відсутністю достатнього кон-
тингенту слухачів, що мали належну підготовку з латинської мови, якою в
університеті викладались різні предмети) велось тогочасною українською книж-
ною мовою. Серед його викладачів були відомі вчені і освітні діячі П. Лодій,
1 Лаврівський, 1. Земанчнк. А. Павлович. П. Лодій для потреб слухачів пере-
клав з латинської на українську мову і опублікував підручник німецького філо-
494
софа X. Баумейстра «Настанови иравоучительиої філософії» (1790).—
Док. Я» 145.
384. Натяк на Листопадове повстання в Королівстві Польському 1830—
1831 рр.—Док. Яе 145.
385. Противником впровадження народної мови в літературу у сербів були
православна церква на чолі з митрополитом С. Стратимировичем і частина
сербської інтелігенції в Австрійській монархії. Боротьба навколо мовної рефор-
ми В. Караджича, що тривала протягом першої половини XIX ст., увінчалась
укладенням в 1850 р. у Відні угоди між провідними діячами національного
відродження сербського і хорватського народів про єдину літературну мову
на народній розмовній основі та єдиних принципах правопису.— Док. Я° 146.
386. Мається на увазі середовище польської шляхетсько-буржуазної інте-
лігенції Галичини, яке будь-які прояви українського національного руху та
його підтримки, вияв симпатій до російського народу і його культури сприйма-
ло різко вороже і видавало це за підступи російського царизму, прояви «пансла-
візму».— Док. Яе 147.
387. Міклошич Франц Ксаверій (1813—1891) —австрійський славіст і архео-
граф, за походженням словенець, професор слов’янських мов у Віденському
університеті. Автор численних праць, важливіші з яких: «Мопитепіа ііпдие ра-
Іаеозіоуепісае е Сосіісе Биргазііепзі» (1851), «Уег^ІеісЬепбе Сгаттаіік бег зіа-
уізсЬеп Бргаскеп» (т. 1—4, два видання— 1852—1879), «Мопитепіа зегЬіса...»
(1858), «СЬгопіка Яезіогіз» (1860), «Ьехісоп раіаеозіоуепісит...» (1862—1865),
«ЕіутоІо^ізсЬез ХУбгіегЬисЬ бег віашівскеп БргасЬеп» (1886). За висновком
І. Франка, праці Ф. Міклошнча «становлять епоху в науковому пізнанні всіх
мов слов’янських». Брав участь у виданні «ЗІауізсНе ВіЬІіоіЬек» (50-ті роки),
опублікував окремою книгою кращі праці В. Копітара (1855). Як куратор
шкільництва від Міністерства віровизнань і культів Австрії підтримував тісні
контакти з Галичиною, сприяючи розвитку українського шкільництва; напри-
кінці 50-х років рішуче виступив проти спроб впровадження латинського алфа-
віту в українську писемність, виховав цілу плеяду українських філологів. Збе-
реглося велике листування між Ф. Міклошичем і українськими славістами, в
тому числі Я. Головацьким.— Док. Яе 150.
388. Йдеться про правителя герцогства Лукка (1815—1847) в Середній Іта-
лії Карла II Людовіка, одного з представників династії Бурбонів. У 30-х — на
початку 40-х років проводив ліберальну політику. Щоб заохотити І. Головаць-
кого до спеціалізації з гомеопатії, підтримував його матеріально. Йому адре-
сована присвята першої книги альманаху «Війок русиивм на-обжинки». виданого
І. Головацьким —Док. Яв 150.
389. Йдеться про населення Галичини,, потерпіле від повені Вісли і Сяну в
1845 р.— Док. Яе 150.
390. Мається на увазі журнал «ЗаЬгЬйсЬег іиг зіашізсНе Еііегаіиг,- Кипзі ипб
ХУіввепвсйаИ» (1843—1849), заснований в Лейпцігу серболужицьким славістом
Яиом Петром Йорданом (1818—1891). Журнал відіграв важливу роль посе-
редника в культурному спілкуванні слов’янських і німецького народів та про-
пагандиста слов’янських культур. В ньому друкували свої публіцистичні статті
й українські автори з Галичини (напр., Я. Головацький, Й. Левицький).—
Док. Яе 151.
391. Ільницький Василь Степанович (1823—1895) — український письменник^
педагог, публіцист «иародовського» напряму, директор української академічної
гімназії у Львові. Автор поезій, новел і оповідань з життя інтелігенції, кри-
тичних статей з питань мови і літератури, оглядових розвідок на фольклорис-
тично-етнографічні і педагогічні теми. Видав історичну повість «Рогнеда Гори-
славна», п’єсу «Настася» (1872), присвячені подіям Давньої Русі.— Док. Яе 153.
392. Йдеться про Верещинського Миколу Михайловича — днв. прим. Яе 188.—
Док. Яе 154.
393. Мається на увазі митрополит М. Левицький. Див. прим. Яе 133.—
Док. Яе 154.
394. Гакман Євгеній — православний церковний діяч на Буковині; черніве-
цький єпископ, згодом митрополит, вірний слуга румунського боярства і австрій-
ської правлячої верхівки, ворог суспільного й культурного прогресу.—
Док. Яе 154.
495
395. Дані про чисельність українського народу в складі Російської і Авст-
рійської імперій, що наводились у праці П. Й. Шафарика «Зіоуапзку пагогіо-
рІ8» (1842), відзначались високим ступенем достовірності і здобули визнання
тогочасних етнографів. Вони близькі до даних, встановлених сучасною істори-
ко-демографічного наукою (13,5 тис. чоловік). Див.: Брук С. И., Ка бувай В. М.
Численносте и расселенне украннского зтноса в XVIII — начале XX в. // Совет-
ская зтнография,— 1981.— № 5,—- С. 21 —Док. № 156.
396. йдеться про митрополита М. Левицького. Див. прим. № 133.— Док.
№• 156. ... > •
397. Гете. Йоганн-Вольфганг (1749—1832) — німецький поет і мислитель,
один із корійфеїв німецького Просвітництва -та- основоположників нової німець-
кої літератури. Автор романів, драм, ліричних віршів, а також наукових праць
з природознавства.— Док. № 156.
398. Шіллер Йоганн-Фрідріх (1759—1805)—один з корифеїв Просвітницт-
ва. Автор ліричних віршів, балад, драм, пройнятих волелюбними мотивами,
ідеєю братерства, а також праць з естетики.— Док. № 156.
399 Йдеться про цикл поем-підробок англійського письменника Джеймса
Макферсона «'Оззіап» (Т. 1—2.—1765),. представлених ним як оригінальні пісні
стародавнього кельтського співця Оссіана. Пісні набули широкої популярності
і мали великий вплив на розвиток романтичної поезії. їх переспівували, Пере-
кладали4,' використовували в дослідженнях. Виявлення підробки здійснено лише
в середині ХЇХ ст.-^Док, № 156.
400. Шеллінг Фрідріх-Ві^іьгельм (1776—1854) — німецький філософ, притри-
мувався 'об’ективноддеалістнчннх поглядів. Першоосновою світу вважав тотож-
ність буття і свідомості, матерії і духу, об’єкта і суб’єкта. Розвиток природи
тлумачив якч|.д.іагректнчний саморозвиток світового руху від несвідомого стану
др самоусвідомлення.'Чимало з ідейнр;філософськнх засад Ф.-В. Шеллінга (особ-
ливо, концепція, натурфілософії) ДЯГЛО [В основу, світогляду діячів «Руської трій-
ці». («Руська ^трійця» в історії суспільно-політичного руху і культури Украї-
ни,— Київ,- 1987,— С. .41—47, 190—191).— Док. Да 156.. • - .
401. Окен (справжнє прізвище — Оккенфус) Лоренс (1779—1851) — німець-
кий природознавець, натурфілософ. Будучи! за філософськими поглядами ідеа-
лістом.-орозвнйа-в -умоглядні уявлення про природу. Визнаючи взаємозв’язок і
єдність’ явищ світу, Внсловий геніальну здогадку — ідею розвитку, яка увійшла
одним із головних «-елементів ідеолоїії романтизму.— Док. № 156.
’ 402.' Гумбольдт Вільгельм (1767—1835) — німецький філософ-ідеаліст, мово-
знавець і державний діяч, визначний представник- німецького класичного гума-
нізму, засновник порївнялййб-історйчного методу дослідження мов. Один із
засновників Берлінського університету.—Док. № 156. '
403. Ламарїін Альфонс Марі Лут 'де (1790—1869) — французький поет —
романтик, історик, політичний діяч.— Док. № 156. . ' ’ -
404. Тут помилка.г’«Конрад Валленрод» — поема А. Міцкевича, а не Т. Па-
дурн—.Док. № 156.
405. Анакреонт- (близько 570—478 рр. до н. е.)—старогрецький поет. Йому
приписується збірник- життєрадісної лірйкн (переважно на теми кохання), яка
пізніше —у часи Відродження і Просвітництва — викликала багато наслідувань
і перекладів, у європейських «-літературах. Переспіви М. Шашкевича окремих
сюжетів':/«Анакреонтнкн» під 'заголовком «Сила невістки» і «Жалосте» див.:
Маркіян-’ШаШкевич, Твори.—ІС: Дніпро, 1973 — С. 108.— Док. № 156.
406. -Дарпінський Францішек '(1741 —1825)—польський поет епохи Просвіт-
ництва, Ьснойоположник польського "сентименталізму. Автор ідилій, ліричних
віршів, пісень, близьких до фольклору. Переспів одного з його віршів («До Юс-
тини. Скарга иа весну») належить М. Шашкевичу,— Док. № 156.
407. Йдеться про працю Д. Зубрицького «История древнего Галичско-рус-
ского княжества» (ч. 1—3, 1852—1855).— Док. № 156,-
408. Мається на увазі коментований збірник документів професора- Львів-
ського університету, історика, церковного діяча, археографа Михайла Гарасе-
внча (1763—1836) «Аппаїев ессіевіае гпіііепае ай йіоесевев гиІЬепав Беороііеп-
зет, Ргеті8Ііеп8ет еі СЬеїтепвет», виданий М. Малиновським посмертно у
Львові 1862,— Док. № 156.
496
409. Тут цитуються слова з відповіді й. Лозинського на статтю Й. Левнць-
кого (див. прим. 355). Відповідь Й. Лозинського була надрукована у журналі
«4а1ігЬйс1іег ійг зіатуізсйе Іліегаіиг, Князі ипгі ХУІззег.зсІїаП» (Лейпціг,- 1845,
№ 4).— Док. № 156.
410. Герострат — грек із Ефесу, який прагнув за всяку ціну увічнити своє
ім’я і 356 р. до н. е. спалив храм Артемідн. його ім’я набуло узагальненого
значення марнославної людини. Діана — у римській міфології богиня Місяця
й полювання, яку ототожнювали з грецькою богинею Артемідою.— Док. № 156.
411. Мається на увазі празький журнал «Сазоріз Сезкейо Мпгепт».—
Док. № 157.
412. йдеться про селянське повстання в Галичині 1846 р.— Док. № 157.
413. Мається на увазі праця чеського лінгвіста та історика й. Добровсько-
го «ІпзШиііопез Ііп^иае Зіауісае біаіесіі уеіегіз» (1822).— Док. № 158. Див.
також прим. 64, 115.
414. Мох Рудольф Іванович (1816—1891)—український поет, драматург і
громадський діяч, один з послідовників «Руської трійці», учасник з’їзду діячів
української культури у Львові 1848 р., секретар Глинянської руської ради
1848—1849 рр. Автор збірки поезій «Мотиль» (1842), гумористично-сатиричних
п’єс «Сварка в селі Клекотині» (1849), «Розпука арендарська», «Терпен-спасен»,
комедії «Опікунство».— Док. № 162.
415. «Сварка в селі Клекотині» — п’єса Р. Моха, в якій відображено життя
галицького українського села часів панщинн з його непроглядною темнотою
і деморалізацією.— Док. № 162.
416. Йдеться про окрему відбитку статті Я. Головацького «Становище ру-
синів у Галичині» із «ЗаЬгЬйсйег їйг зІаАУізсИе Еііегаїиг, Кипзі ипгі Шіззеп-
зсйаИ» (1846), підписану псевдонімом Гаврило Руснн. (Див. док-. № 157).—
Док. № 164.
417. Йдеться про Йосафата Миколайовича Кобринського (Див. прим.
№ 360).— Док. № 165.
418. Йдеться про Григорія Боднаря (1815—р.с.н.)—поета і перекладача,
одного з послідовників «Руської трійці». В студентські роки належав до «Това-
риства галицьких старожитностей», заснованого у Львові К. Шайнохою. йому
належить перший на Україні переклад на українську мову «Енеїди» Вергілія,
ряд перекладів західноєвропейських класиків (Шіллера, Байрона). У 1848 р.
був членом Коломийської руської ради, учасником з’їзду діячів української
культури, одним із засновників читальні в Коломиї.— Док. № 166.
419. йдеться про карловацького митрополита (з 1848 р.), патріарха -серб-
ської православної церкви в Австрії- йосифа Раячича (1785—1861), який по-
крив кошти видання Я. Головацьким II тому альманаху «Вінок русинам на
обжинки» (1847). На титулі книги позначена присвята її цьому меценатові.—
Док. № 166.
'420. Мається на увазі митрополит М. Левицький.— Док. № 166.
421. Натяк на Гаврила Русина — псевдонім Я. Головацького під статтею
«Становище русинів у Галичині»; надрукованою в «ЗаЬгЬйсИег Ійг зІалуізсИе Бі-
іегаіиг, Кшізі ипб ЇУіззепзсІїаІі» (1846).— Док. № 166.
• : 422. Ставропігійський інститут у Львові — кульїурно-освітня і наукова
установа. Утворився на базі колишнього Ставропігійського братства (націо-
нально-релігійної організації українських міщан Львова), і затверджений імпе-
раторським декретом від 16 лютого 1793 р. За структурою і напрямом діяль-
ності цілком відрізнявся від Ставропігійського братства. Керівним органом
Інституту була Рада, що обиралася на'загальних зборах і очолювалася сеньйо-
ром і віцесеньйором. Складовими частинами Інституту були школа, бурса, дру-
карня, книжкова крамниця, управління будинками і церква. Для керівництва
цими підрозділами Рада призначала т. зв. провізорів. Інститут, в цілому, не
відігравав помітної ролі у громадсько-політичному та культурному житті, об-
межувався здебільшого видавничою діяльністю, веденням справ друкарні, бурси
та був куратором церкви. У другій половині XIX ст. став на позиції «москво-
фільства». Закритий у 1944 р.— Док. № 167.
423. «Галицька пчола» — назва українськомовної газети, видання якої пла-
нувалось Ставропігійським інститутом в кінці 1847 р.— на початку 1848 р. Доз-
віл на друкування газети інститут одержав 17 березня 1848 р., але в ньому
497
уже не було потреби, оскільки народними виступами в ці дні у Відні поча-
лась революція в Австрійській монархії, яка змела цензуру. Замість неї з трав-
ня 1848 р. почала виходити газета «Зоря Галицька».— Док. № 167.
424. Стадіон Франц-Серафін (1806—1853), граф — австрійський реакційний
державний діяч, губернатор Галичини (1847—1848), міністр внутрішніх справ
Австрії (листопад 1848 — травень 1849), виразник і захисник інтересів австрій-
ського абсолютизму.— Док. N° 167.
425. Йдеться про буржуазні революції у Франції та в Італії, що почалися
на початку 1848 р.— Док. № 167.
426. Головна руська рада (1848—1851)—політична організація української
буржуазної інтелігенції та уніатського духівництва Галичини ліберального на-
пряму періоду революції середини XIX ст., на програмі і діяльності якої позна-
чився вплив консервативного вищого духовенства. Виступала з вимогами про-
ведення поміркованих буржуазних реформ, поділу Галичини на самостійні
адміністративні одиниці: українську (східну) і польську (західну) з об’єднанням
в одну провінцію українських земель — Східної Галичини і Закарпаття (вперше
офіційно проголосивши їх населений складовою частиною 15-мільйонного укра-
їнського народу)—під владою конституційної Австрійської монархії, створення
української національної гвардії, запровадження викладання українською мо-
вою в народних школах. Відкрила Народний дім у Львові, провела з’їзд діячів
української культури, видавала першу в Галичині українську газету «Зорю Га-
лицьку». В умовах наступу реакції, починаючи з осені 1848 р., керівництво нею
повністю захопило вище духовенство, яке пішло на союз з контрреволюцією.—
Док. № 169.
427. Мається на увазі обнародуваний імператором Фердинандом І 25 квітня
1848 р. проект конституції, яка проголошувала Австрію конституційною монар-
хією, однак зберігала за імператором верховне командування армією та право
вето на рішення обох палат парламенту, а виборче право пов’язувала з висо-
ким майновим цензом. Під тиском народних мас Відня уряд у травні 1848 р.
був змушений внести в законопроект зміни: замінити двопалатний парламент
(рейхстаг) однопалатним та скасувати майновий ценз. Скликаний на основі да-
ного законопроекту в липні 1848 р. рейхстаг повинен був виробити і затвер-
дити конституцію, але в березні 1849 р. він був розігнаний і конституція не на-
була чинності.— Док. № 169.
428. йдеться про петицію верхівки уніатського духовенства та української
буржуазії Галичини на ім’я імператора Австрії від 19 квітня 1848 р., в якій
від імені українського населення висувались помірковані вимоги: запроваджен-
ня в школах і діловодстві Східної Галичини української мови, забезпечення
українцями доступу на всі посади та зрівняння в правах духовенства всіх ві-
росповідань,—Док. № 169.
429. Пам’ять М. Шашкевича при заснуванні Головної руської ради вшано-
вано декламуванням вірша М. Устияновича «Згадка за Маркіяна Шашкевн-
ча».— Док. № 169.
430. Куземський Михайло Євстахійович (1809—1879)—український громад-
сько-політичний та уніатський церковний діяч. В 40—50-х роках як шкільний
інспектор спричинився до заснування значної кількості народних шкіл в Гали-
чині. У 1848 р.— один із організаторів і заступник голови Головної руської ради
у Львові, у 1868—1870 рр.— холмський єпископ.— Док. № 169.
431. «Галицько-руська матиця» — культурно-освітиє товариство у Східній
Галичині. Засноване 16 липня 1848 р. у Львові иа зразок інших слов’янських
матиць. Займалося видавничою справою — публікувало популярні киижки за-
гальноосвітнього змісту, художню літературу, шкільні підручники, також вида-
вало неперіодичні збірники праць під заголовком «Науковий сбориик...», «Лите-
ратурньїй сборник...», «Научно-литературннй сборник». З кінця 50-х років
XIX ст. перейшло иа реакційно-монархістські «москвофільські» позиції, втрачаю-
чи своє культурно-освітнє значення. Формально існувало до 30-х років XX ст.—
Док. № 170.
432. Кафедра української мови та літератури у Львівському університеті
заснована на початку 1849 р. згідно з імператорським указом від 13 вересня
1848 р. Першим її професором став Я. Головацький, який займав цю посаду
до початку 1867 р.— Док. № 170.
498
433. Мається на увазі перший з’їзд українських діячів культури, науки і
освіти у Львові, що відбувся 19—25 жовтня 1848 р.— Док. № 170.
434. Йдеться про виступи народних мас Відня у' березні й травні 1848 р„
які привели до падіння реакційного уряду К. Меттерніха і завоювання ря-
ду буржуазно-демократичних свобод на початку революції 1848 р,—Док.
№ 173.
435. М. Устиянович мав на увазі становлення нової польської літератури
і роль у ньому письменників «української школи», які писали твори на укра-
їнські теми і широко використовували український фольклор,—Док. № 173.
436. Показна аполітичність даної заяви Я. Головацького, який перед тим
довгі роки перебував під наглядом поліції, була викликана його бажанням
уникнути чергових придирок з боку правлячих кіл Австрії.— Док. № 176.
437. Мова йде про вимушене в умовах революції офіційне визнання австрій-
ським урядом за українською мовою права на її функціонування в школах і
урядових установах Східної Галичини. Воно було деклароване частково кон-
ституційним проектом від 25 квітня 1848 р., частково підтверджене відповіддю
уряду на петицію від 19 квітня 1848 р. (див. прим, № 428), датованою 9 травня
1848 р,-— Док. №' 176.
438. Добрянський Антін (1810—1877) — культурно-освітній діяч, автор
шкільного букваря, граматики, історичних статей.— Док. № 176.
439. йдеться про працю Я. Головацького «Три вступительнії преподаваиія
о руской словесності», опубліковану у Львові 1849 р,—Док. № 176.
440. «Зоря галицька» -— перша українська газета. Виходила у Львові у
1848—1857 рр., спочатку як орган Головної руської ради, а пізніше як орган
«москвофілів» (1852—1854 рр.).—Док. № 176.
441. Ідеться про статтю й. Лозинського «Веіпегкші^еп йЬег <1еп Агіікеі
«Паз 8сЬіск$а1 бег Саііхізсй-Кизізсіїеп ЗргасИе ипгі Шегаїиг», опубліковану в
Лейпцігському журналі «ЛаІігЬйсНег Ніг зіауізсіїе Еііегаіиг, Кипзі ипб ХУіззеп-
всйаП» (1845), в якій автор виступав на захист митрополита М. Левицького
від звинувачень в придушенні української культури, висунутих проти нього
й. Левицькйм,—Док. № 157 (?).
442. Повість Г. Квітки-Основ'яненка «Маруся» була видана у Львові
1849 р. У вигляді передмови до иеї вміщено статтю Я- Головацького «О житті
і сочиненіях Грицька Основ'яненка», написану на основі праці К. М. Сементов-
ського «Г. Ф. Квитка. Биографический очерк» («Москвитянин».—.1843.— Ч. 5.—
№ 10).— Док. № 176.
443. Передруком «Енеїди» І. Котляревського у Відні у 1848 — на .початку
1849 р. займався К. Блонський, обраний депутатом рейхстагу. Проте завершен-
ню видання перешкодив його раптовий від’їзд до Галичини, пов’язаний з роз-
гоном рейхстагу 8 березня 1849 р. (Див.: «Жовтень», 1969, № 8, с. 98—105).—
Док. № 176.
444. Скоморовський (Долиняненко) Келестин (1820—1866) — галицький
поет, перекладач і лексикограф.— Док. № 176.
445. Коженьовський Юзеф (1797—1863) — польський письменник-драматург
і освітній діяч, автор ряду повістей і п’єс, етнографічного нарису про гуцулів.
В драмі «Каграссу ^бгаїе» показав підневільне життя гуцулів під гнітом Ав-
стрійської монархії. П’єса користувалася незмінним успіхом на сцені україн-
ського театру 2 половини XIX ст.. неодноразово перекладалась і перероблялась
українською мовою.— Док. № 176.
446. йдеться про перші аматорські театральні вистави в Галичині (в Ко-
ломиї, Львові, Перемишлі) під час революції 1848—1849 рр., для яких викори-
стовувались переробки п’єсн «Наталка Полтавка» та водевілю «Москаль-чарів-
ник» І. Котляревського.— Док. № 176.
447. Скоморовський йосиф (1815 — р.с.н.)—укладач українсько-польського
словника в п’яти томах, який лишився в рукописі.— Док. № 176.
448. Гушалевич Іван Миколайович (1823—1903)—український письменник,
педагог, журналіст, громадський діяч «москвофільського» напряму. Автор чис-
ленних поезій, п’єс — «Підгіряни», «Сільські пленіпотенти», упорядник коменто-
ваного видання для гімназій «Слова о полку Ігоревім» (Львів, 1850). Редагував
газету «Новини» (1849 р.), перпінй літературно-науковий тижневик у Галичині
«Пчола», газети «Зоря Галицька» (1851—1853), «Дом і школа» (1863—1864).
499
(Див.: Франко 1. Іван Гушалевич//Зібр. творів у 50 т,—Т. 35,—С. 7—73).—
Док. № 176.
449. Шевирьов Степан Петрович (1806—1864)—російський історик літе-
ратури, критик і поет. Я. Головацький мав на увазі його працю «История рус-
ской словесностн, преимущественно древней» (1846).— Док. № 176.
450. «Народний, дім»— культурно-освітня організація, заснована у Львові
1849 р. Головною руською радою на народні пожертвування. При ньому була
бібліотека, зал для зборів і концертів. У концертному залі «Народного дому»
29 березня 1864 р. постановкою драматичної переробки повісті «Маруся»
Г. Квітки-Основ’яненка відкрито український професійний театр у Львові.—
451. Мається на увазі Гулак-Артемовський Петро Петрович (1790—1865) —
український поет і культурно-освітній діяч. Автор байок та балад, перекладів
творів Дж. Мільтона, Ж.-Ж. Руссо, переспівів од Квінта Горація Флакка.т-
Док. № 179. . ।
452. Йдеться про Костомарова Миколу Івановича (літерат. псевдонім Ієре-
мія .Галка, 1817—1885)—українського і російського історика буржуазно-лібе-
рального напряму, етнографа, письменника-романтика, одного із засновників
Кирило-Мефодіївського товариства в Києві, автора численних наукових праць
і художніх творів з історії України та Росії, пройнятих увагою до діяльності
народних мас в історії та опозиційністю до самодержавного ладу, але невіль-
них від елементів буржуазно-націоналістичних концепцій, зокрема концепції про
«безкласовість» і «безбуржуазність» української нації, взятої на ' озброєння
буржуазно-націоналістичною історіографією.— Док. № 178.
453. Забіла Віктор Миколайович (1808—1869) — український поет-романтик.
Був у дружніх взаєминах з Т. Шевченком. Автор збірки поезій «Співи' крізь
сльози» (поч. 40-х років). У деяких віршах В. Забіли звучали соціальні моти-
ви.^ Док. № 178."
454. Мова йде про вірш М. Устияновича «Сльоза на гробі Михаїла барона
Гарасевнча» (1836).— Док. № 180.
455. Йдеться про Данкевича Луку (псевдонім Лука з Ракова, 1791—
1866) — українського письменника і публіциста в Галичині, автора віршів і
байок, у тому числі гострої сатири на «октройовану» конституцію 1849 р. «Над-
гробне слово карті з 4 марта 1849». І. Франко в 1912 р. підготував до друку
збірку творів письменника, однак вона не була видана.— Док. № 180. ">
456. Мається на увазі альманах «Русалка Дністрова».— Док. № Г80.
457. Йдеться про вірш М. Устияновича «Згадка за Маркіяна Шашкевича»,
написаний незабаром після смерті М. Шашкевича, вперше опублікований окре-
мою листівкою у Львові 1848 р. паралельно українською і польською мовами,—
Док. № 180.
458. Козановнч Михайло (1807—1877)-—український письменник і громад-
ський діяч, друг М. Шашкевича. Його власні поезії та переклади творів захід-
ноєвропейських поетів (й. Г. Гердера, Ф. Шіллера та ін.) друкувались у періо-
дичних виданнях 50-х років. Був автором дослідження про гуцулів (1851), в
якому позитивно оцінив антифеодальну боротьбу карпатських опришків. М. Шаш-
кевич присвятив йому поетичне послання (1836), в останній строфі якого за-
кликав:
Відкинь той камінь, що ти серце тисне!
Дозволь — в той сумний тин
Най свободоньки сонечко заблисне: ’
Ти не неволі син!..— Док. № 181.
459. Мається на увазі, очевидно, участь М. Козановича в пересилці у
1836 р. рукопису альманаху «Русалка Дністрова» Г. Петровичу в Пешт для
його друкування.— Док. № 181.
460. Устиянович Корннло Миколайович (1839—1903)—український письмен-
ник, художник ліберально-буржуазного напряму. Син М. Устияновича (Див.
чрпм. 187, 227). Автор творів на історичні теми: поеми «Іскоростень», «Вадим»
та ін., п’єс «Ярополк», «Олег Святославич Овруцький». У 1882—1883 рр. реда-
гував і ілюстрував сатирично-гумористичний журнал-двотижневнк «Зеркало»
(від липня 1883 р. «Нове зеркало»). Автор численних художніх жанрових кар-
тин, серед яких «Бойківська пара», «Гуцул», «Гуцулка біля джерела», присвя-
500
чених історичній тематиці: «Мойсей», «Василь Теребовельський», «Літописець
Нестор», «Козацька битва», «Шевченко на засланні»; серії портретів діячів
культури.— Док. № 182.
461. Йдеться про конституційний проект 1860 р., який одержав назву Жовт-
невого диплому, а в літературі нерідко за традицією іменується федераліст-
ською конституціях Він закріплював за землями Австрійської імперії урізані
автономні права та прокламував принцип вірності історичному державному
праву монархії, її традиційній адміністративно-політичній структурі. Відновлю-
валась діяльність земельних сеймів, які посилали своїх представників в імпер-
ську раду — рейхстаг. Проте вища законодавча і виконавча влада й надалі зо-
середжувалась в руках монарха, аристократії і відтісненої нею на другорядні
ролі бюрократії.— Док. № 182.
462. Див. прим. № 354.— Док. № 182.
463. Говориться про ідейно-політичну еволюцію частини української буржу-
азної інтелігенції після поразки революції 1848—1849 рр. вправо та перехід її
на позиції «москвофільства»,— Док. Ке 183.
464. «Слово» — громадсько-політична і літературна газета, орган «москво-
філів». Виходила у Львові в 186Г;—1887 рр.— Док. № 184.
465. «Вечерниці» — український громадсько-літературний часопис — тижневик
ліберального напряму, заснований «народовцями». - Виходив у Львові • 1862—
1863 рр. Пропагував розвиток української культури, мови і літератури, духовне
єднання всіх українських земель, відіграв значну роль в популяризації в Гали-
чині творчості Т.‘ Шевченка, Марка Вовчка, Ю. Федьковича та інших україн-
ських письменників.— Док. Ке 184.
466. «Січ» — українське студентське культурио-освітнє товариство у Відні,
засноване 1888 р. У 70—90-х роках у товаристві провідну роль відігравали
демократично настроєні представники студентства, серед них О. Терлецький,
І. ,Семаиюк (Марко Черемшина). На початку 90-х років «Січ» зійшла на бур-
жуазно-націоналістичні позиції.— Док. № 185.
467. «Зоря» — культурно-освітнє товариство сербських студентів у Відні.—
Док. Ке 185.
468. «Юг» — хорватсько-словенське студентське культурно-освітнє товарист-
во у Відні, засноване 15 лютого 1868 р. Існувало до травня 1869 р,—
Док. Ке 185.
469. «УІЇМа» — товариство чеських студентів'у Відні. В 1868 р. разом з
товариством «81ауіа» об’єдналось в «Сезку акагіетіску зроіек уе Уійпі».—
Док. Ке 185.
470. «Славія» — загальнослов’янське студентське товариство у Відні 60-х ро-
ків XIX ст. Ставило своїм завданням розвивати культурне співробітництво сло-
в’янської молоді.— Док. Ке 185.
471. «Могауа» — товариство чеських студентів походженням з Моравії у
Відні.— Док. Ке 185.
472. «Таігап» — товариство словацьких студентів у Відні. У 1893 р. разом
з Чеським академічним товариством у Відні, віїдало ювілейний збірник «Лап
Коііаг (1793—1852)», в якому брав участь І. Фраико (див. док. Ке 225).—
Док. № 185.
473. «Русская основа» — товариство українських студентів «москвофіль-
ського» спрямування, створене при підтримці російських слов’янофілів у Відні
в 1868 р. Було центром пропаганди російської мови і культури. Влаштовувало
лекції і доповіді з питань економічного, політичного і культурного життя Росії,
курси російської мови. Створило власну бібліотеку. Існувало до 1873 р.—
Док. Ке 185.
474. Вахнянин Анатоль (Наталь) Климентович (1841-—1908)—український
композитор, педагог, письменник, літературознавець, один із лідерів «народов-
ців». Засновник музичних товариств «Торбан», «Боян» та ін., перший голова
культурно-освітнього товариства «Просвіта» (з 1868 р.).— Док. Ке 185.
475. Лаврівський Іван Андрійович (1822—1873) — український композитор
і музичний діяч.— Док. № 185.
476. «Читанка» М. Шашкевича — перший в Галичині шкільний підручник
для читання народною мовою. Укладена в 1836 р., видана вперше в 1850 р..
501
перевидана в 1853 р. Тривалий час використовувалась в початкових школах,—
Док. № 186.
477. В поемі «2атек Капіоч/зкі» (1828) С. Гощинський з демократичних
позицій трактував Коліївщину — селянське антифеодальне повстання на Украї-
ні, завдяки чому поема була популярною серед українських романтиків. Ури-
вок з неї М. Шашкевич переклав у 1838 р. Вперше надруковано його в 1870 р.—
Док. № 186.
478. «Руська бесіда» — культурно-освітиє товариство ліберально-буржуаз-
ного напряму в Галичині, засноване у Львові 1861 р. З 1864 по 1923 р. у його
віданні перебував український галицький театр.— Док. № 187.
479. «Просвіта» — культурно-освітнє товариство, організації якого існували
в Східній Галичині і Західній Україні (1868—1939), на Наддніпрянській Україні
(1906—1917), иа Закарпатті (20—30-і роки XX ст.), серед українців-емігрантів
у Канаді. Вони займались виданням популярної літератури, підручників, кален-
дарів, організовували читальні, курси, театральні вистави тощо. В них постійно
точилася боротьба між реакційними, буржуазно-ліберальними і буржуазно-націо-
налістичними ( з кінця XIX ст.) угрупованнями, з одного боку, та прогресивни-
ми, демократичними (з 30-х років у Західній Україні — комуністичними) діяча-
ми — з другого.— Док. № 187.
480. Огоновський Омелян. (1833—1894)—український вчений-філолог, педа-
гог і громадський діяч буржуазно-ліберального напряму. Був професором ка-
федри української мови і літератури у Львівському університеті (1867-—1894),
головою товариства Просвіта (1877—1894 рр.). У своїх працях «Маркіян
Шашкевич, єго жизнь і літературна діяльність» (1886), «Історія літератури
руської» (1891) розглядав творчість «Руської трійці» у вузькому національно-
культурному плані. Критичний розгляд ного наукової і педагогічної діяльності
див.: Франка І. Я. Зібр. творів у 50 т. К., 1986.— Т. 43,—С. 358—381.
481. «Правда» — літературно-науковий і політичний журнал, орган «наро-
довців». Виходив у Львові протягом 1867—1880 та 1888—1898 рр,—Док. № 187.
482. «Торбан»—львівське музично-хорове товариство, засноване у 1870 р.
українським композитором А. Вахнянином.— Док. № 187.
483. йдеться про видатного українського композитора Миколу Віталійови-
ча Лисенка (1842—1912), твори якого користувалися незмінним успіхом у Га-
личині.— Док. № 188.
484. Желехівський Євген (1844—1885)—український лексикограф і фольк-
лорист. Підготовлений иим «Малорусько-німецький словар» (1886) зіграв вели-
ку роль у поширенні на західноукраїнських землях так званого фонетичного пра-
вопису, близького до правопису «Русалки Дністрової».— Док. № 188.
485. «Академічний кружок» — студентське товариство, засноване 1871 р.
у Львові, спочатку «москвофільського», пізніше демократичного напряму. Пер-
ший його голова О. А. Авдиковський. Видавав своїм коштом «Бібліотеку повіс-
тей», журнал «Друг» (1874—1876), окремі книги та брошури. До 1877 р. в
«Академічному кружку» діяла демократична група, яку очолювали 1. Франко,
М. Павлнк, О. Терлецький. «Академічний кружок» мав власну книгозбірню, ар-
хів. Ліквідований у березні 1894 р.— Док. № 189.
486. «Дружній лихвар» — студентське видавничо-освітнє товариство «наро-
довського» напряму у Львові. Існувало протягом 1871—1882 рр. (пізніше діяло
під назвою «Академічне братство»),— Док. № 189.
487. Дольннцький Антін (1858 —кінець 40-х років XX ст.)—ліберально-бур-
жуазний діяч і літератор (псевдонім Переплис). У 70-х роках — співробітник
журналу «Друг». Текст промови А. Дольницького на літературно-музичному ве-
чорі див.: Друг.— 1876.— № 12.— 15 (27) червня.— С. 186—189.— Док. № 189.
488. Вербицький Михайло Михайлович (1815—1870)—один з перших укра-
їнських композиторів-професіоналів у Галичині. Перший серед композиторів
взявся за музичну інтерпретацію творів М. Шашкевича. Писав музику на твори
Т. Шевченка («Заповіт»), Ю. Федьковича.— Док. № 189.
489. Белей Іван (1856—1921)—журналіст (псевдонім — Роман Розмарин),
видавець. У 70-х роках — член редакції «Друга». В 1881—1882 рр. разом з
І. Франком видавав журнал «Світ». На початку своєї діяльності стояв на про-
гресивних позиціях, пізніше зблизився з «народовцями». З 1884 по 1902 р. оув
редактором «народовської» газети «Діло».— Док. № 189.
502
490. Федькович Юрій Адальбертович (1834—1888)—український поет, гро-
мадський діяч демократичного напрямку. Продовжував і розвивав демократичні
традиції, закладені в західно-українській літературі «Руською трійцею», зокре-
ма, щодо утвердження української літературної мови на народній основі.—
Док. № і 89.
491. Павлик Михайло Іванович (1853—1915) —.український письменник,
публіцист і громадський діяч революційно-демократичного напряму. У своїх
публіцистичних працях (див. док. № 190, 202—203, 205) виступив иа захист
спадщини «Руської трійці» від посягань на неї буржуазно-клерикальних кіл.—
Док. № 189.
492. Драгоманов Михайло Петрович (1847—1895) — український публіцист,
учений і громадський діяч демократичного напряму. Йому належить певний
внесок у популяризацію творчості «Руської трійці» серед громадськості Росії
і України. У працях «Література російська, великоруська, українська і галиць-
ка» (1873), «Галицько-руське письменство» (1876) він показав вплив літератури
Наддніпрянської України (творів І. Котляревського, М. Максимовича) на фор-
мування ідейних засад творчості М. Шашкевича, І. Вагилевича, Я. Головаць-
кого.— Док. № 191.
493. Стоячи на позиціях революційного демократизму, І. Франко вперше дав
чіткі і всеохоплюючі оцінки діяльності «Руської трійці». У працях «Літературне
відродження полудневої Русі і Ян Коллар», «Шашкевич і галицько-руська літе-
ратура», «Критичні письма о галицькій інтелігенції», «Причинок до історії
1848 р.», «Южно-русская литература», «Азбучна війна в Галичині 1859 р.»,
«Нариси історії українсько-руської літератури до 1890 р.» показав революціо-
нізуюче значення творчості «Руської трійці» для становлення нової української
літератури в Галичині, для формування демократичних тенденцій у культурному
та суспільно-політичному житті України ЗО—40-х роках XIX ст. в цілому.—
Док. № 192.
494. «Народовці» — громадсько-культурне угрупування галицької лібераль-
ної інтелігенції, що сформувалося у 60-х роках XIX ст. На початку своєї діяль-
ності зіграло певну позитивну роль в утвердженні демократичних починань «Русь-
кої трійці» в культурному житті Галичини, протистоячи реакційно-клерикальній
течії «москвофілів». Після виникнення революційно-демократичного напряму на
чолі з І. Франком та М. Павликом (друга половина 70-х років ХІ?< ст.) позиції
«народовців» у суспільно-політичному житті змістилися вправо, в їх діяльності
все чіткіше проступали націоналістичні тенденції. Прикриваючись національними
лозунгами, «народовці» обстоювали співпрацю з австрійським урядом, нехтува-
ли інтересами трудящих мас. Літературознавцям та критикам «народовського»
табору (В. Коцовському, О. Огоновському, Й. Тершаковцю та ін.) належать
певні заслуги в опублікуванні, дослідженні та популяризації спадщини М. Шаш-
кевнча, І. Вагилевича й Я. Головацького. Однак у своїй оцінці «Руської трій-
ці» «народовці» ставили иа перше місце національно-культурні, мовні та освіт-
ні аспекти, применшуючи, а то й зовсім замовчуючи соціальну загостреність
діяльності галицьких романтиків.— Док. № 192.
495. Вацлав з Одеська (справжнє прізвище-—Залеський Вацлав, 1798—
1849)—польський фольклорист. У 1848—1849 рр.— губернатор Галичини. Ви-
дав збірку «Ріезпі роїзкіе і гизкіе 1и<1и £а1ісуізкіе£о» (1833).— Док. № 193.
496. Годжа Міхал (1811—1870)—словацький письменник і громадський
діяч. Боровся за утвердження словацької літературної мови. Один з керівників
словацького повстання 1848 р.— Док. № 197.
497. Кузмаиі Карел (1806—1866)—словацький письменник і громадський
діяч.— Док. № 197.
498. Тут неточність: М. Устиянович помістив не два вірші у «Русалці Дні-
стровій», а чотири у «Вінку русинам на обжинки» (ч. 2).— Док. № 198.
499. Денисівський хор—один із найвідомішнх у Галичині сільських хоро-
вих колективів. Заснований у 1869 р. українським диригентом і композитором
Йосипом Вітошннським (1838—1901).— Док. № 200.
500. Воробкевич Сидір Іванович (1836--1903)—український письменник і
композитор. Автор музики до окремих поезій М. Шашкевича і Я. Головацько-
го.— Док. № 200.
503
501. Борисикевич Іван (1815—1892)—український діяч ліберально-буржуаз-
ного напряму в Галичині, співзасновник Головної руської ради, делегат Слов’ян-
ського з’їзду в Празі (1848), організатор з’їзду діячів української культури у
•Львові (1848), «Галицько-руської матиці». Підтримував дружні зв’язки з Я, Го-
ловацьким.— Док. № 200.
502. Гетьманець—псевдонім Старицького Михайла Петровича (1840—
1904) — відомого українського письменника, драматурга, театрального І гро-
мадсько-культурного діяча.— Док. N6 201.
503. Барвінський Олександр Григорович (1847—1926)-—український гро-
мадський діяч, один із лідерів «народовців», історик літератури, редактор і ви-
давець «народовських» видань.
504. Мається иа увазі платформа Кирило-Мефодіївського товариства — та-
ємної політичної антикріпосницької та антицаристської організації, що існува-
ла у Києві у 1845—1847 рр. У програмних документах товариства висловлюва-
лася ідея об’єднання слов’янських народів у федеративну парламентську респуб-
ліку на демократичних засадах.— Док. № 203.
505. Чайковський Андрій Якович (1857—1935) г—український письменник,
автор оповідань і повістей на теми з історії українського народу.
506. «Южнорусский сборник»—альманах, випущений у 1848 р. Амвросієм
Лук’яновичем Метлинським. В альманах, крім творів самого А. Метлинського
та інших українських романтиків, увійшла драма Г. Квітки-Основ’яненка «Щира
любов».— Док. № 206.
507. «Лютня» — польсько-українське хорове товариство, засноване у Льво-
ві 1880 р.— Док. № 208,
508. Мається на увазі поразка сербо-боснійського війська від турецької ар-
мії 15 червня 1389 р., після якої Сербія стала васалом турецьких султанів,—
Док. № 208.
509. Мається на увазі політика соціального та національного гніту, яку
проводила польська шляхта щодо українського населення Галичини.—
Док. № 208.
510. Біберовцч Іван (1854—1920)—відомий український актор і театраль-
ний діяч у Галичині. У 1881-—1892 рр.— директор театру «Руської бесіди».—
Док. № 208.
511. Гриневецькнй Іван (1850—1889) — український актор і режисер.
У 1882—1889 рр. разом з І. Біберовичем очолював театр товариства «Руська
бесіда».— Док. № 208.
512. Уривок з вірша В. Шашкевича «Нинішня пісня».— Док. № 208.
513. Уривок з вірша М. Шашкевича «Побратимові».— Док. № 208.
514. Горбаль Кость (1836—1903) —український педагог, журналіст і гро-
мадський діяч ліберально-буржуазного напряму, редактор «народовських» часо-
писів «Нива» (1865) і «Русь» (1867).— Док. № 209.
515. Колесса Іван Михайлович (1864—1898)—український етнограф і фоль-
клорист, засновник і голова (до 1889 р.) наукового і культурно-освітнього то-
вариства українських студентів у Кракові «Академічна громада».— Док. № 210.
516. Маються на увазі поширювані свого часу домисли польських шляхет-
сько-буржуазних кіл, начебто національний рух українців Галичини під час
буржуазно-демократичної революції 1848 р. був інспірований австрійською вла-
дою (зокрема, губернатором Ф. Стадіоном).— Док. № 210.
517. Ніщинський Петро Іванович (1839—1896, літературний псевдонім Петро
Байда) — український композитор і поет-перекладач демократичного напряму.—
Док. № 210.
518. Нижанківський Остап Йосипович (1862—1919) — український компо-
зитор, диригент і педагог, автор обробок народних пісень, інструменталь-
них та хорових творів, в тому числі «Гуляли» на слова Ю. Федьковича.—
Док. № 210.
519. Крушельницька Соломія Амвросіївна (1873—1952) — видатна україн-
ська співачка і вокальний педагог. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1951).
В її концертний репертуар входила, зокрема, «Веснівка» М. Шашкевича на му-
зику В. Матюка,—Док. № 214.
520. Львівський «Бояи» — українське музично-хорове товариство, засноване
у 1891 р. Серед його членів відомі українські композитори А. Вахнянин, О. Ни-
504
жаиківський, Д. Сочинський, Ф. Колесса, С. Людкевич. Наприкінці XIX —на по-
чатку XX ст.— активний учасник музично-літературних вечорів на честь Т. Шев-
ченка і М. Шашкевича. Після визволення західноукраїнських земель (1939) на
його базі була заснована Державна академічна капела «Трембіта».—
Док. №219.
521. Думка Павло (1854—1918) —селянин з с. Купчинців на Тернопільщині,
член радикальної партії, поет. Автор вірша «В честь і в пам’ять Маркіяна Шаш-
кевича— першого вістуна нашої долі» (1892).— Док. № 221.
522. Кониський Олександр Якович (1836—1900)—український письменник,
видавець і громадський діяч ліберально-буржуазного напряму. Підтримував
зв’язки з Галичиною, зокрема, був одним із ініціаторів створення у Львові То-
вариства ім. Шевченка (1873 р.), співробітником «народовських» часописів «Зо-
рі» і «Правди».— Док. № 223.
523. Иосиф II (1741 —1790) — співправитель імператриці Марії Терезії
(1765—1780), імператор Австрії (1780—1790). Під час його правління у склад
Австрійської імперії були насильно включені Галичина (1772) і Північна Бу-
ковина (1774). Виразник політики «освіченого абсолютизму», суть якої поляга-
ла в пристосуванні суспільно-економічного ладу Австрійської монархії до умов
розвитку капіталістичних відносин. У виступі К. Устияновича йдеться про зас-
нований за його згодою при Львівському університеті т. зв. Руський інститут
(див. прим. № 383).— Док. Ке 224.
524. Мишуга Олександр Пилипович (1853—1922) — видатний український
співак і вокальний педагог. Включав у свій концертний репертуар «Веснівку»
В. Матюка на слова М. Шашкевича.— Док. Ке 224.
525. Ржегорж Франтішек (1857—1899) — чеський етнограф, фольклорист і
письменник демократичного напряму. У 1877—1890 рр. жив у Галичині (в с. Вов-
кові теперішнього Перемишлянського району на Львівщині), підтримував друж-
ні стосунки з І. Франком. Автор численних праць з етнографії України. У стат-
ті «Маркіян Шашкевич», надрукованій у журналі «Буеіогог» (РгаЬа, 1886.—
№ 7.— 8. 103), високо оцінив подвиг М. Шашкевича та революціонізуюче зна-
чення «Русалки Дністрової». Зокрема, він писав: «Русалка Дністрова» є мостом
до русинської літератури. Книжка ця, значення надзвичайного, збільшила кіль-
кість недругів Шашкевича, вона видавалася на той час надто' революційною,
хоча статті в ній звичайні і цілком природні... Однак вона суперечила тради-
ціям, які ще після неї зберігалися у кожному виданні: були це насамперед мова
народу, якою вона написана, потім та обставина, що зміст її був чисто світ-
ським. Отже, перше і друге суперечило встановленому порядку, як ми про це
сказали вище. Виступи проти «Русалки» підсилювались тим, що Шашкевич го-
ворив про русинів як про частину великої родини слов’янської, якій теж слід
крокувати вперед і зайняти в історії людства місце, яке займають інші народи.
Своїх національних героїв Шашкевич змальовує з такою щирістю і запалом, що
читачі співпереживають з ними навіть проти своєї волі. Вершину поетового за-
хоплення вбачаємо в думах, звернених «до всіх слов’ян»: в них поет закликає
всіх слов’ян до спільної праці, до пізнання не лише самих себе, а й чужого.
В його працях проявляється якась туга, икесь неясне бажання, ніжне передчут-
тя овіває читача, і в цьому власне ціле революційне спрямування «Русалки»,
що проявляється як крик пригніченої людяності».— Док. № 224.
526. Слотвінський Константии (1793—1846)—польський культурно-освітній
діяч. У 1831—4834 рр.— директор Інституту Оссолінських у Львові. За органі-
зоване в друкарні інституту друкування заборонених цензурою патріотичних
книг, в тому числі книги А. Міцкевича «Кзір^і пагобн і ріеі^ггутвіу/а роїзкіе-
§о» у 1834 р. заарештований і засуджений на вісім років ув’язнення. Загинув
під час селянського повстання 1846 р.— Док. № 225.
527. Див. прим. Ке 143.— Док. № 225.
528. Грабовський Павло Арсенович (1864—1902) — український поет і гро-
мадський діяч революційно-демократичного напряму. У 1886—1897 рр. здійснив
переклад окремих поезій М. Шашкевича на російську мову. Задумана ним книга
«Песни Украиньї», де мали бути поміщені вищезгадані переклади, своєчасно не
вийшла. Його переклади М. Шашкевича див.: Грабовський П. А. Избр.— М.,
1952 —С. 211, 214—215.—Док. Ке 226.
529. Паньківський Кость (1855—1915)—ліберально-буржуазний громадський
діяч, економіст, видавець, редактор «Зорі» в 1895—1896 рр.— Док. № 226.
530. Коцовський Володимир (1860—1921)—український громадський діяч
«народовського» напряму, письменник і педагог, автор перекладів і літературо-
знавчих праць, співробітник «Зорі» і «Діла». У 1884 р. під його редакцією ви-
йшов 3-й том «Руської бібліотеки» І. Онишкевича — першого наукового видан-
ня спадщини М. Шашкевича, І. Вагилевича та Я. Головацького. Автор числен-
них публікацій про життя і творчість М. Шашкевича. Деякі з них за хибність
оцінок і методологічних засад критикувалися І. Франком.— Док. № 228.
531. Щурат Василь Григорович (1871—1948)—український літературозна-
вець, фольклорист, поет. Академік АН УРСР (з 1929 р.). Активно досліджував
творчість «Руської трійці», його праці з даної теми опубліковані у збірці «На
досвітку нової доби: Статті й замітки до історії відродження України». (Львів,
1919).—Док. № 233.
532. Інститут жіночий ім. кн. Ярославни в Тернополі — жіноче культурно-
освітнє і видавниче товариство, організоване у Тернополі у 1909 р. Першим
головою був й. Застирець. Активну участь в роботі брали І. Блажкевич, О. Ві-
тошинська.— Док. № 233.
533. Застирець Йосип (1873—1943)—український громадський діяч, педагог
і письменник.— Док. № 233.
534. Петровський Нестор Мемнопович (1875—1921) — російський філолог,
історіограф і бібліограф, професор (з 1907 р.) Казанського університету, ака-
демік (з 1917 р.). У своїх працях проводив думку про прогресивний розвиток
слов’янських народів при збереженні національної самобутності — Док. № 234.
535. «Рада» — українська щоденна газета ліберального напряму. Виходила
в 1906—1914 рр. у Києві.— Док. № 236.
536. Українське наукове товариство у Києві створене у 1907 р. за ініціати-
вою групи співробітників журналу «Кисвская старина». В його склад входили
В. Б. Антонович, Д. 1. Багалій, М. С. Возняк, Б. Д. Грінченко, М. С. Грушев-
ський. О. Я. Єрименко, І. Я- Франко та ін. Видавало «Записки...», а з 1914 р.—
журнал «Украйна». У 1921 р. ввійшло до складу АН УРСР.—Док. № 237.
537. Український театр М. Садовського («Трупа українських артистів під
орудою Миколи Садовського») — перший стаціонарний український театр. За-
снований відомим українським режисером, актором і драматургом Миколою Кар-
повичем Садовським (справжнє прізвище—Тобілевич, 1856—1933). Діяв з 1906
по 1919 р., спочатку як мандрівна, а з 1907—як стаціонарна трупа. У складі
трупи у різний час перебували М. Заньковецька, С. Тобілевич, Л. Курбас,
И. Стадник та ін.— Док. № 237.
538. Товариство слов’янської культури засноване у Москві в березні 1908 р.
Відмежовуючись від реакційних шовіністичних течій в слов’янському питанні,
захищало рівноправність культур слов’янських народів, в тому числі україн-
ського народу, його головою був обраний видатний російський мовознавець,
академік Ф. Є. Корш; у склад правління входили відомі славісти Р. Ф. Брандт,
брати Олександр і Олексій Веселовські, М А. Янчук, перекладач В. М. Лавров,
сходознавець А. ІО. Кримський та ін.— Док. № 237.
539. Менцвнський Модест Омелянович (1875—1935) — видатний український
оперний співак.— Док. № 237.
540. Вітик Семен (1876—1937)—діяч радикального (в 90-і роки), згодом
робітничого руху, один із лідерів галицької соціал-демократичної партії. У 20—
30-х роках XX ст. жив у Радянській Україні.— Док. № 238.
541. йдеться про Бородіна Олександра Порфирійовича (1834—1887) — ві-
домого російського композитора.— Док. № 239.
542. Людкевич Станіслав Пилипович (1879—1979) — український радянський
композитор, музикознавець і фольклорист, педагог, народнвй артист СРСР
(з 1969 р.). Автор ряду музичних творів, написаних на слова М. Шашкевича;
серед них «Дайте руки, юні други» (1911), «Дністрованка», «Розпука». На по-
чатку XX ст.-— активний учасник музикально-літературних вечорів, що відбу-
валися у Галичині на честь М. Шашкевича.-—Док. № 239.
543. Вінцковський (Ярославенко) Ярослав Дмитрович (1880—1958) — укра-
їнський радянський композитор і хоровий диригент, один з організаторів му-
506
зичного видавництва «Торбан» (1906). У 1945—1948 рр. завідуючий кабінетом
Центральної наукової бібліотеки АН УРСР в Києві.— Док. № 239.
544. «Бандурист» — хорове товариство у Львові. Засноване студентською
молоддю 1905 р. Діяло до 1914 р., у 20-х роках відновило діяльність.—
Док. № 240.
545. Йдеться «іро Купчинського Євгена Івановича (1867—1938) — україн-
ського композитора, цитриста, хорового диригента, активного учасника концер-
тів, влаштовуваних громадськістю на честь Т. Шевченка, М. Шашкевича на
західноукраїнських землях у 80—90-х роках XIX — перших десятиліттях XX ст.
Є. Купчинський перебував у родинному зв’язку з М. Шашкевичем. Його дід
по матері — Іван Авдиковський (1812—1868)—двоюрідний брат М. Шашкевича.
Саме від нього М. Шашкевич одержав 20 голландських дукатів «посагових» на
покриття витрат, зв’язаних з друкуванням «Русалки Дністрової» (Головаць-
кий Я. Пережитеє и перестражданное // Письменники Західної України ЗО—50-х
років XIX ст,—К„ 1965.—С. 265).—Док. № 240.
546. Хвостов Сергій Михайлович (р.н.н.— р.с.к.) — адвокат, член Товарист-
ва слов’янської культури, голова його української секції, активний учасник від-
значення ювілею М. Шашкевича і Т. Г. Шевченка у Москві у 1911 р.
547. Мамонтов Яків Андрійович (1888—1940) —український радянський дра-
матург і театрознавець. У 1911 р.-—кореспондент газ. «Рада» у Москві.—
Док. № 242.
548. «Голос Підкарпаття» — прогресивна газета, яка видавалась у Дрого-
бичі в 1911—1912 рр. спільно місцевими комітетами радикальної і соціал-де-
мократичної партій.— Док. № 243.
549. Коцко Василь (1873—1942)—активний діяч робітничого і соціалістич-
ного руху в Галичині. У 1911 -р.— голова Дрогобицького хлопського комітету,
один із видавців газ. «Голос Підкарпаття». Керівник Дрогобицького збройного
повстання 1919 р. Один із організаторів Комуністичної партії Західної Украї-
ни.— Док. № 243.
550. «Рідна школа» — українська громадська культурно-освітня організація
ліберального напряму, що діила в Галичині в 1881—1939 рр.— Док. № 246.
-551. Заклинський Корнило Романович (1889—1966)—учитель гімназії, лі-
тературознавець.— Док. № 247.
552. Рудницький Михайло Іванович (1889—1975)—український радянський
письменник, літературознавець, педагог.— Док. № 247.
553. Студинський Кирило Йосипович (1868—1941)—український літерату-
рознавець, академік АН УРСР (з 1929 р.). Досліджував життя і творчість
М. Шашкевича, І. Вагилевича та Я. Головацького. Опублікував ряд документів
про діяльність «Руської трійці», зокрема «Кореспонденцію Я. Головацького у
1835—1862 рр.» (т. 1—2, 1909).—Док. N8 247.
554. Колесса Олександр Михайлович (1867—1945)—український літерату-
рознавець, мовознавець, фольклорист. Після смерті О. Огоновського (1894) про-
фесор української мови та літератури у Львівському університеті, громадський
діяч ліберально-буржуазного напряму. Досліджував творчість М. Шашкевича.—
Док. N° 247.
555. Верхратський Іван (1846—1919) — український поет і письменник, фі-
лолог, природознавець, педагог.— Док. N° 248.
556. Лук’япович Денис Якович (1873—1965)—український радянський пись-
менник, літературознавець. У статті «Шевченко, Федькович і Шашкевич в освіт-
ленню М. Євшаиа» («Діло».— 1913,—9—10 травня) рішуче виступив проти
спроб критика М. Євшана применшити історичну роль М. Шашкевича у станов-
ленні української літератури в Галичині.— Док. № 252.
557. Вірш М. Устияновича «Згадка за Маркіяна Шашкевича» вперше на-
друковано в 1848 р.— Док. № 252.
558. Возняк Михайло Степанович (1881—1954) — український радянський
літературознавець, академік АН УРСР (з 1929 р.). Фундатор радянського фран-
кознавства. Основоположник освоєння радянською наукою спадщини «Руської
трійці». Автор численних статей, повідомлень, брошур і монографій з даної
теми.— Док. № 254.
559. Про наявність серед паперів М. Костомарова поруч з твором «Закон
божий» (він же «Книга буття українського народу» — програмного документа
507
Кирило-Мефодіївського товариства) вірша з назвою «Подністрянка» див.: Ма-
теріали до історії Кирило-Мефодіївського братства. Признання кирило-мефо-
діївців.— К.— 1915.— С. 63—Док. № 255.
560. Товариство ім. М. Шашкевича — культурно-освітнє товариство, створе-
не в м. Золочеві на Львівщині у 1930 р. Ставило собі за мету збір коштів для
викупу землі на Білій Горі і встановлення там пам’ятника М. Шашкевичу.
Видавало журнал «Шашкевичеві вісті».— Док. № 257.
561. Мається на увазі пам’ятний хрест, встановлений на честь М. Шашке-
вича иа Білій Горі у 1911 р. Проект пам’ятника належить відомому українсько-
му архітекторові А. Лушпинському.— Док. № 257.
562. Голинський Михайло Теодорович (1890—1973)—відомий український
співак. Виступав у містах України (Харків, Київ, Одеса) та Москві. З 1938 р.
жив у Канаді.— Док. № 261.
563. Див. прим. № 543.— Док. № 261.
564. Стеценко Кирило Григорович (1882—1922)—український композитор,
хоровий диригент, музикальний діяч.— Док. № 261.
565. Колесса Філарет Михайлович (1871—1947)—український радянський
фольклорист-музикознавець, композитор, літературознавець, академік АН
УРСР,— Док. № 264.
566. Білецький Олександр Іванович (1884—1961) — український і росій-
ський радянський літературознавець, академік АН УРСР (з 1939 р.) і АН СРСР
(з 1958 р.).— Док. № 265.
567. Кокурудз Ілля (1857—1933)—український літератор і педагог лібе-
рально-буржуазного спрямування. Автор статті «Маркіян Шашкевич і народні
пісні» («Зоря», 1887, № 21—22).— Док. № 265.
568. Свєнціцький Іларіон Семенович (1876—1956) — український радянсь-
кий філолог, літературознавець і мистецтвознавець. Видав «Материальї по исто-
рии возрождения Карпатской Руси» (1905) з листами І. Вагилевича. Я. Голо-
вацького до І. Срезневського та М. Погодіна.— Док. № 268.
569. Кєнєвич Стефан (р. н. 1907) — сучасний польський історик,’ відомий
дослідник історії Галичини XIX ст., член Польської АН (з 1965 р.),—
Док. № 269.
570. Рильський Максим Тадейович (1895—1964)—український радянський
поет, учений і громадський діяч, академік АН УРСР (з 1943 р.)', АН СРСР
(з 1958 р.).— Док. № 270.
571. Кольцов Олексій Васильович (1809—1842) —російський поет-ромаитик,
автор ліричних віршів, що стали художнім відображенням життя, побуту, ра-
дощів і горя російського кріпосного селянства. Більша частина його віршів
покладена на музику.— Док. № 271.
572. Лазаренко Євген Костянтинович (1912—1979)—український геолог-мі-
нералог, академік АН УРСР (з 1969 р.), заслужений діяч науки УРСР (з
1961 р.), ректор Львівського Державного університету ім. І. Франка (1951—
1963).—Док. № 273.
573. Кос-Анатольський Анатолій Йосипович (1909—1983) — український ра-
дянський композитор і педагог, народний артист УРСР (з 1969 р.). Автор му-
зичних творів і романсу «Думка» иа слова М. Шашкевича та величальної пісні
«Встала «Русалка Дністрова» на слова Д. Павличка.— Док. № 273.
574. Крвавич Дмитро Петрович (р. н. 1926)—український радянський
скульптор, заслужений діяч мистецтв УРСР (з 1964 р.). Автор пам'ятних знаків
М. Шашкевичу в с. Підлисся (1962 р.) та у Львові (підготовленого до 150-річ-
чя «Русалки Дністрової»).— Док № 273.
575. Павличко Дмитро. Васильович (р. н. 1929) — український поет, секре-
тар Спілки письменників СРСР, лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шев-
ченка, міжнародних літературних премій ім. Гвєздослава та Христо Ботева, ав-
тор есе й віршів, присвячених М. Шашкевичу.— Док. № 273.
576. Стефаник Василь (1871—1936)—український письмеиник-демократ і
громадський діяч, видатний майстер соціально-психологічної новели.—
Док. № 274.
577. Черемшина Марко (справжнє ім’я та прізвище — Семенюк Іван, 1874—
1927)—український письмеиннк-демократ, культурно-освітній і громадський
діяч, перекладач і публіцист.— Док. № 274.
508
578. Мартович Лесь (Олекса/Семенович, 1871 — 1916)—український письмен-
иик-демократ і громадський діяч.— Док. № 274.
579. Вільде Ірина (літ. псевдонім Дарини Дмитрівни Полотиюк (1907—
1982)—українська радянська письменниця, Лауреат Державної премії УРСР
ім. Т. Г. Шевченка.— Док. № 276.
580. Козланю^ Петро Степанович (1904—1965)—український радянський
письменник і громадський діяч.— Док. № 278.
581. Вінтер Едуард (1896—1983)—німецький історик-славіст, член Німець-
кої АН у Берліні (з 1948 р.). Автор праць з історії та культури країн Східної
Європи, зокрема Росії і України.— Док. № 279.
582. Мається на увазі церковно-слов’янська мова.— Док. № 279.
583. Попович Міодраг — югославський літературознавець, автор праць з
історії літератури.— Док. № 280.
584. Арато Ендре — угорський учений, автор праць з історії Східної Євро-
пи.— Док. № 282.
585. Поклевська Кристина — польська дослідниця, автор праць з історії ро-
мантизму в Галичині.— Док. № 283.
586. З’євончики — члени польського літературного угрупуваиня, що видава-
ло у 1834—1838 рр. альманах «Хіетеопіа». У його склад входив А. Бєльовський
(редактор і видавець альманаху), С. Гощинський, А. і Ю. Дунін-Борковські,
Д. Магнушевський, Л. Сємєнський, К. Вуйціцький. Погляди з’євончиків (звер-
нення у своїй діяльності до ідеї праслов’янської єдності, визнання народної
поезії джерелом національної літератури) були близькими до ідейних засад
«Руської трійці».— Док. № 283.
587. «Сии Русі» — рукописна поетична збірка (1833), складена М. Шаш-
кевичем. Перший документально засвідчений вияв громадсько-культурної ді-
яльності «Руської трійці».— Док. № 283.
588. Витженс Гюнтер (р. и. 1922)—австрійський учений, професор Віден-
ського університету, академік Австрійської АН, автор праць з культурної істо-
рії слов’янських народів XIX — початку XX ст.— Док. № 284.
589. Лубківський Роман Мар’янович (р. н. 1941)—український радянський
поет, громадський діяч. Голова правління Львівської обласної організації спіл-
ки письменників України,— Док. № 286.
590. Труш Іван (1869—1941) — український художник. У 1911 р. на основі
спогадів поетових сучасників та фотографії його сина, В. Шащкевич, створив
портрет поета, який вважається найкращим зображенням М. Шашкевича.—
Док. № 289.
591. Олійник Борис Ілліч (р. и. 1935)—український радянський поет, пе-
рекладач. Лауреат Державної премії СРСР (1975 р ).— Док. № 291.
592. Гончар Олесь (Олександр) Терентійович (р. н. 1918)—український
радянський письменник, громадський діяч, академік АН УРСР (з 1978 р.), Ге-
рой Соціалістичної Праці (1978). Лауреат Ленінської та Державних премій
СРСР, Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка.— Док. Ке 292.
593. Кравчук Петро Ількович (р. н. 1911)—діяч української прогресивної
еміграції в Канаді, публіцист і літературознавець. Член Комуністичної партії Ка-
нади з 1932 р. Народився на Львівщині. Автор публіцистичних та історико-літе-
ратурних праць.— Док. Де ЗОЇ.
594. Андрейчин Андрій Михайлович (1865 —р. с. н.)—український худож-
ник-літограф і керівник літографічного підприємства у Львові, громадський діяч.
Виконав серію малюнків на фольклорно-етиографічиу тематику, кращі з яких
«Писанки», «Українські монографи для вишивок...», оформив титульні сторінки
музичних видань «Музикальної бібліотеки», «Бояна», різних календарів. Ви-
пустив репродукції «Київські і галицькі князі», «Гетьмани козацькі» та ін.—
Док. № 305.
595. Тичина Павло Григорович (1891—1967) — український радянський поет,
громадський і державний діяч, академік АН УРСР (з 1929 р.), Герой Соціа-
лістичної Праці (з 1967 р.).— Док. № 309.
СПИСОК СКОРОЧЕНЬ
арк. — аркуш р- — рік
в. — вік рим.-кат. — римо-католицький
Від. рук. — Відділ рукописів рр. — роки
ВЬІП. — випуск с. — село, сторінка
вул. — вулиця св. — святий, священик
г.-к. — греко-католицький свщ. — священик
г.-кат. — греко-католицький серб. — сербська
греко-кат. — греко-католицький см. — смотри
гр.-кат. — греко-католицький спр. — справа
гр.-католи- — греко-католицький ст. — століття
цький стр. — страиица
Д. — доктор т. — том
Д-р — доктор та ін. — та інші
др. — другі т. є. — то ест
екз. — екземпляр т. е. — то ест
ім. — Імені тис. — тисяча
іи. — інший тов. — товариш
італ. — італійська т. п. — таке подібне; тому
і т. д. — і так далі подібне
і т. і. — і таке інше т. д. — так далі
і т. п. — і таке подібне т. зв. — так звані
кн. — книга ф. — фонд
лат. — латинська ч. — число, частина
м. — місто ц.-к. — цісарсько-королівський
мли — мільйон ва. — Ваші
иапр. — наприклад с — Сазі
иім. — німецька а. — Сг§8с
0. — отець 6. — Оеііеіте
от. — отець 666 — баіігівсйе Сепегаї-
отд — отдел бопуегпетепі
оп. — опис Н. — НеН
п. — пан, параграф, питан- іт. — ітіепіа
ня Й8. — кащсіг
п. н. — під назвою оіа. — ОИаІ
польськ. — польська р. — ра^е, ра^іпа
п. п. — параграфи г. — гок
прим. — примітка, примірник Косх. — Косг.
пр. — професор $. 8. — 8еііе, бігопіса
проф. — професор Т. — Тот
проч. — прочее, прочих
510
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ
АРХІВНИХ І БІБЛІОТЕЧНИХ РУКОПИСНИХ
ФОНДІВ, ДРУКОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ТА ПЕРІОДИЧНИХ ВИДАНЬ
1. Архівні та бібліотечні рукописні фонди
Державний архів Львівської області
ф. 1 — Львівське воєводське управління, м. Львів
ф. 26 — Університет ім. Яиа Казимира у Львові
ф. Р-221 — Виконавчий комітет Львівської обласної ради народних депутатів
(облвиконком), м. Львів
Державний архів Угорщини
ф. Намісник Иозеф
ф. Рада намісництва Угорщини
Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії наук УРСР.
Відділ рукописів (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР. Від.
рук.)
ф. 99 — О. М. Волинський
Львівська картинна галерея. Архів-бібліотека (Архів бібліотеки Львівської
картинної галереї)
ф. 10 — М. С. Шашкевич
Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника Академії наук УРСР. Відділ
рукописів (ЛНБ АН УРСР. Від. рук.)
ф. 19—І. М. Вагилевич
ф. 54— Інститут «Оссоліиеум» у Львові, Архів
ф. 142 — М. С. Шашкевич
Архів Львівської організації Спілки письменників України.
ф. 1—Колекція «175-річчя від дня народження Маркіяна Шашкевича».
Партійний архів Львівського обкому Компартії України (Партархів Львів-
ської області КП України)
ф. З — Львівський обком Компартії України
Центральна наукова бібліотека Академії наук УРСР.
Відділ рукописів (ЦНБ АН УРСР. Від. рук.)
ф. 1 — Літературні матеріали.
Центральний державний історичний архів УРСР у Львові
(ЦДІА УРСР у Львові)
ф. 146— Галицьке намісництво, м. Львів
ф. 152—Крайовий суд, м. Львів
ф. 201 — Греко-католицька митрополича консисторія, м. Львів
ф. 309— Наукове товариство ім. Т. Шевченка, м. Львів
511
ф. 348 — Товариство «Просвіта», м. Львів
ф. 451 — Греко-католицька богословська академія, м. Львів
ф. 818 — Вахнянин Анатолій Климеитійович
Бібліотека — Колекція листівок, відозв і афішів
II. Друковані видання
Антологія української поезії: В 4-х т.— Т. 1.— К-, 1957 (Антологія Української
поезії.— Т.).
Вінок русинам иа обжинки.— Ч. 1.— Відень, 1846 (Вінок русинам на обжин-
ки.— Ч. 1).
Возняк М. Віршові проби Юліана Величковського (До питання авторства Шаш-
кевичової «Читанки»).— Записки НТШ.— Т. 104.— Львів, 1911.— С. 181 —
191.
Возняк М. До історії видання Ількевичевих приповідок.— Записки НТШ.—
Т. 106.—Львів, 1907,—С. 176—185.
Возняк М. Історичне значення ' діяльності Маркіяна Шашкевича.— Наукові за-
писки Інституту суспільних наук АН УРСР.— Т. 1.— К., 1953.— С. 122—126.
Возняк М. Кирило-Мефодіївське братство.—Львів, 1921.
Возняк М. Листи Івана Франка до Климентії Попович,— Франко Іван. Статті
і матеріали.— Збірник третій.'—Харків, 1952.— С. 54—92.
Возняк М. У століття «Зорі» Маркіяна Шашкевича (1834—1934).— Ч. 2.—
Львів, 1935.
Головацький Я- Пережитое и перестражданное,—Письменники Західної Украї-
ни ЗО—50-х років XIX ст,— К-, 1964.— С. 229—265.
Гсловацький Я. Три вступительнії преподаваиія о руской словесності.— Львов,
1849 (Головацький Я- Три вступительнії преподаваиія).
Головацький Я. Розправа о язиці южноруськім і його наріччях.— Львів, 1850
(Гсловацький Я- Розправа о язнці...).
Грабовський Павло. Зібрання творів: У 3 т.— Т. 3.— К., 1960 (Грабовський П.
Зібрання творів.— Т. 3).
Дзьобан О. О. Рукописи Архіву М. С. Шашкевича. Опис.— Львів, 1979 (Дзьо-
бав О. О.).
Драгоманов М. П. Літературно-публіцистичні праці у двох томах.— Т. 1.— К.,
1970 (Драгоманов М. П. Ліберально-публіцистичні праці.— Т. 1).
Драгоманов М. Переднє слово.— У кн.: Повісті Осина Федьковича.— К., 1876
(Драгоманов М. Переднє слово).
Житє і слово.— Т. 2.— Львів, 1894.
Записки Наукового товариства ім. Т. Шевченка (Записки НТШ).— Львів, 1901.—
Т. 43; 1904 —Т. 58; 1905,—Т. 66; 1911.—Т. 104.
Засенко О. Кілька штрихів до портрета//Про Олександра Біленького. Спогади,
статті.—К., 1984,—С. 200—217.
З історії міжслов’янських зв’язків.— К., 1983.
З історії чехословацько-українських зв’язків.— Братіслава, 1959.
Исторический очерк Галипко-руской матицьі.— Львов, 1850 (Исторический очерк
Галицко-руской матицьі).
Історія Львова в документах і матеріалах.— К., 1986 (Історія Львова в доку-
ментах і матеріалах).
Киевляиин.— Кн. 2.— К., 1841.
Кобринська Н. Вибрані твори —К., 1980,—С. 305—307 (Кобринська Н. Вибрані
твори).
Кореспонденція Якова Головацького в літах 1835—49. Видав Кирило Студин-
ський.— Львів, 1909 (Кореспонденція Якова Головацького в літах 1835—49).
Литературньїй сборник, издаваемьій Галицко-рускою матицею.— Львов, 1885.—
Вьш. 1; 1886.— Вьіп. 1.
Львівська духовна семінарія в часах Маркіяна Шашкевича (1829—1843). Напи-
сав Кирило Студииський.— Львів, 1916 (Львівська духовна семінарія в
часах Маркіяна Шашкевича).
Шашкевич Маркіян, Вагилевич Іван, Головацький Яків.— Твори,— К-, 1982
(Шашкевич Маркіян, Вагилевич Іван, Головацький Яків.— Твори).
512
Материальї по истории возрождения Карпатской Руси.— (Т.) І. Сиошеиия Кар-
патской Руси с Россией в 1-й половиие ХІХ-ого века, собрал И. С. Свеи-
цицкий.— Львов, 1905 (Материальї по истории возрождения Карпатской
Руси.— Т. 1).
Молот. Галицько-українська збірка. Видав М. Павлик.—Львів, 1878.
Науковий збірник Музею, української культури в Свидиику.— Т. 3.— Пряшів,
1967 (Науковий збірник Музею української культури в Свидиику.— Т. 3).
Мишуга Олександр. Спогади. Матеріали. Листи.— К., 1971 (Олександр Мишуга.
Спогади., Матеріали. Листи).
Отчет о двадцать девятом присуждеиии наград графа Уварова.— Спб., 1888.
Павлик М. Пропащий чоловік: Оповідання. Повісті. Публіцистика.— Львів,
1983.— (Павлик М. Пропащий чоловік).
Павлик М. Про русько-україиські народні читальні.— Львів, 1887 (Павлик М.
Про русько-українські народні читальні).
Павлик М. Тарас Шевченко й Галицька Україна.— Львів, 1911.— (Павлик М.
Тарас Шевченко й Галицька Україна).
Павличко Д. Над глибинами.— К., 1983 (Павличко Д. Над глибинами).
Пам’яті Маркіяна Шашкевича.— [Львів], 1911.
Перший вінок.— Львів, 1887.
Петраш О. Невідомі автографи М. Шашкевича (До. 175-річчя з дня народження
письменника).— Радянське літературознавство. 1986. № 11, с. 62—67 (Пет-
раш О. Невідомі автографи. М. Шашкевича).
Пьіпин А. Н. История русской зтнографии. Т. III. Зтнография малорусская.—
Спб., 1891.
Пьіпин А. Н., Спасович В. Д. История славянских литератур.— Т. 1.— Спб., 1879
(Пьіпин А. Н., Спасович В. Д. Истории славянских литератур.—Т. 1).
Писання Маркіяиа Шашкевича.— Львів, 1912 (Писання Маркіяна Шашкевича).
Письма к Вячеславу Ганке из славинских земель. Издал В. А. Францев.— Вар-
шава, 1905 (Письма к Вячеславу Гаике из славянских земель).
Письма к М. П. Погодииу из славянских земель (1835—1861). Изданьї под ре-
дакцией Нила Попова.— М., 1879 (Письма к М. П. Погодииу из славянских
земель).
Письменники Західної України ЗО—50-х років XIX ст.—К., 1965 (Письменники
Західної України ЗО—50-х років XIX ст.).
Попович М. Истори]а српске кньижевности,— Романтизм.— (Т.) 1,— Београд,
1968 (Попович М. Истори]а српске кньижевности).
Поззия славян,—СПб., 1871 (Поззия славян).
Русалка Дністрова,— К., 1950. Фотокопія з виданням 1837 р.
Крушельницька Соломія. Спогади. Матеріали. Листування. У двох частинах.—
Ч. і. Спогади.— К., 1978 (Соломія Крушельницька. Спогади).
Українсько-руський архів,— Львів, 1907.— Т. 3; 1921.— Т. 15 (Українсько-русь-
кий архів.— Т. З, т. 15).
Устиянович К. М. Руська мова серед молодіжі гімназійної в 50-х роках.— Т.. 3.—
Львів, 1895.
Філологічний збірник.— К., 1915.
Франко І. Зібрання творів: В 50-ти т.—Кч 1980.— Т. 26; 1981.—Т. 29; 1983.—
Т. 40; 1984,—Т. 41; 1986.—Т. 47; 1986,—Т. 48.
Франко 1. Панщина та її скасування 1848 р. в Галичині.— Львів, 1913 (Фран-
ко І. Паншииа та її скасування).
Знциклопедический словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефроиа.— Т. 41.— Пг., 1904
(Знциклопедический словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефроиа.— Т. 41).
Шурат В. Перші голоси про «Русалку Дністрову».— «Життя і знання».—
1937,—№ 12,—С. 341.
Агаіо Е, Кеіеі-Еигбра Тбгіепеіе а 19. зхагеб еізб ГеІеЬеп.— Вибарезі, 197! (Ага-
іо Е. Кеіеі-Еигора Тбгіепеіе а 19. згагаб еізб ІеіеЬеп).
Діепіеиіісг 8. Біозипкі роїзко-икгаіпзкіе XV ІаіасИ 1820—1870.— Іп.: 8ез]а пайкова
XV ігескзеіпд госгпіс? г]е<іпосгепіа Скгаіпу г Коз]^ 1654—1954. Маіегіаіу.—
\¥агзхахуа, 1956,—8. 142. (Кіепіеїшсг 8. Біозипкі роїзко-икгаігїзкіе XV Іаіасії
1820—1870).
17 8—1177
Коїіаг Гап. 1793—1852. 8Ьогпік зіаіі о хіуоіе рйзоЬепі а Іііегагпі сіп повії реусе
«8Іауу дсегу». ІЧа озіауи ]еГю віоІеіусИ пагохепіп.— Уе Уідпі. 1893 (Доііаг
Іап., 8Ьогпік зіаіі).
ДогееропЛепсе Рауіа дозеїа ЗаГагіка. УудаГУ. А. Ргапсеу.— Сазі І—II. V Ргахе,
1927—1928 (Когезропсіепсе Рауіа .Тозеіа Заіагіка).
КоНоЦ 0. Рйгзі Меііегпісії ііЬег діє зіауізске ип<1 діє та^уагізсіїе СхеїаРіг іт
Лакге 1839.— Іп: МіНеі1ип£еп дез ОвіеггеісНізсЬеп Іпвіііиів (йг СевсісЬізїог-
8сйип£.— Ваші ПІ. НеГі 1.—ІпаЬгиск, 1938 (РоіоЦ С. Ріігві МеЙегпісЬ...).
Рокіешзка К. Са1іс]а готапіусхпа (1816—1840) — Іп: Нізіогіа і (еогіа Іііегаіи-
гу. 8іидіа.— (Т.) 40.— ХУагзхахуа, 1976.— 8. 179—181. (Рокіеиозка К.. Оа1іс(а
готапіусхпа).
Турщгаріїіа ипіуегзііаііз Нип^агісае Видає. 1777—1848.— Видарезі, 1983.
ХХ'Іпіег Е. Котапіізтиз. Кезіаигаїіоп ипд РгйІіІіЬегаІізтиз іт Озіеггеіеііізсіїеп
Уогуагіх.— ХУіеп, 1968 (К'іпіег Е. Котапіізтиз, Кезіаигаііоп ипд ргййііЬе-
га1І8ти8 іт Озіеггеісіїізсйеп Уогтагг).
УРуїггепз 6. Сіє Ведеиіип§ дег «Кизаїка Впізігоуа» їйг дав паііопаїе ЕтасЬеп
дег ІЛгаіпег Іп Озіеггеісії ипд 1/п^агп.— Іп: Туроцгарїііа Ппіуегзііаііз Нип-
§агісае Видає. 1777—1848.— Видарезі; 1983 (ХГуїггепз О. Сіє Ведеиіип£ дег
«Кизаїка Впізігоуа»...).
ПІ. Періодичні видання
Газ. Весна (Коломия).— 8 серпня 1880 р.— № 15; Жури. Вечерниці (Львів).—
31 травня 1862 р,—№ 18.— С. 141—142
Газ. Вільна Україна (Львів).—5 січня 1986 р.— № 4; II листопада 1986 р.—
№ 216; 12 листопада 1986 р,— № 217; 26 листопада 1986.—№ 227; 9 груд-
ня 1986 р.— № 235; 17 грудня 1986 р.— № 240.
Газ. Вільне життя (Тернопіль).—26 листопада 1986 р.— № 226; 28 листопада
1986 р.—№ 227; 6 червня 1987 р,—№ 108.
Газ. Вісник для русинів Австрійської держави (Відень).— 14 (26) травня
1852 р,—№ 38.—С. 150.
Газ. Голос Підкарпаття (Дрогобич).— 3 падолиста 1911 р.— № 14; 24 падо-
листа 1911 р.— № 16; 2 лютого 1911 р.— № 3.
Газ. Діло (Львів.— 4 (16) червня 1880 р.— №43; 10 (22) вересня 1885 р.—
№ 100; 12 (24) вересня 1885 р.— № 101; 8 (20) грудня 1887 р,— № 137;
25 січня (6 лютого) 1888 р.— № 19; 26 січня (7 лютого) 1888 р.— № 20;
1 (13) лютого 1888 р,—№ 24; 3 (15) лютого 1888 р — № 25; 4 (16) бе-
резня 1888 р.— № 51; 12 (24) марта 1888 р.— № 58; 4 (16) мая 1888 р.—
№99; 10 (22) мая 1888 р —№ 104; 10 (22) листопада 1889 р —№ 253;
2 (14)'червня 1890 р.—№ 123; 8 (20) червня 1892 р,—№ 128; 11 (23) лип-
ня 1892 р —№ 155; 21 мая (2 червня) 1893 р,—№ 111; 21 жовтня (2 лис-
топада) 1893 р.— № 237; 22 жовтня (3 листопада) 1893 р.— № 238;
23 жовтня (4 листопада). 1893 р.— № 239; 24 жовтня (5 листопада)
1898 р.— №238; 20 жовтня (1 листопада) 1898 р.— №234; 31 (18) жовтня
1911 р.— № 242 ; 7 падолиста (25 жовтня) 1911 р.— № 248; 14 (І) падо-
листа 1911 р,—№ 253; 11 грудня (28 падолиста) 1911 р.— № 274; 10 мая
(27 квітня) 1913 р.— № 102.
Журн. Друг (Львів).—15 (27) червня 1876 р,— № 12; 5 серпня 1876 р.—
№ 14/15.
Журн. Життя і знання (Львів).— 1937.— № 4, 12.
Журн. Життя й революція (Київ).— 1929.— № 5.
Газ. Життя і слово (Торонто).— 14 грудня 1981 р,—№ 44.
Журн. Жовтень (Львів).— Серпень 1983 р —№ 8; листопад 1984 р.— № 11.
Журн. Журнал Мииистерства народного просвешения.— Ч. 37.— Отд. IV.— М.,
1843.
Журн. Звезда (Ленінград).— 1940.— №12.
Журн. Зоря (Львів).— 1888.— № 1.
Газ. Зоря Галицька (Львів).— 1848 — № 7; 1850.— № 88.
Журн. Известия ОтдеЛення русского язьїка и словестиости Академии наук.—
Т. 16, кн. 3.—Спб., 1911 (ИОРЯиС АН).
514
Газ. Канадійський фармер (Вінніпег).— 12 травня 1937 р — № 19.
Газ. Ленінець (Одесько, Львів, обл.).— 8 березня 1959 р.— № 29.
Газ. Ленінська молодь (Львів).— її листопада 1986 р.— № 135.
Газ. Литературная газета (Москва).— 18 февраля 1987 г.— № 8.
Газ. Література і мастацтва (Міиск).— 20 лютага 1987 р,—№ 8, 20 сакавіка
1987 р.—№ II.
Журн. Література і мистецтво (Львів).— 1940.— № 4.
Газ. Літературна Україна (Київ).— 13 жовтня 1967 р.— №81; 22 березня
1968 р.— № 24; 8 грудня 1981 р.— № 98; 21 лютого 1985 р.— № 8; 23 жовт-
ня 1986 р.— № 43; ЗО жовтня 1986 р.— № 44; 4 грудня 1986 р.— № 49;
1 січня 1987 р.— № 1; 26 лютого 1987 р.— №29; 19 березня 1987 р.—
№ 12; 2 липня 1987 р.— № 27.
Газ. Народ (Львів).— 1 ноября 1893 р.— № 21.
Газ. Неділя (Львів).— 21 липня 1912 р.— № 27/28.
Газ. Неділя (Львів).—15 червня 1930.— № 23.
Журн. Под-ьем (Вороніж).— Сентябрь—октябрь 1959 г.— № 5.
Газ. Правда (Львів).—15 березня 1868 р.—№ 10/11; 15 (27) липня 1872 р,—
№ 4; 1 (13) липня 1873 р —№ 10.
Газ. Рада (Київ).— 16 (29) жовтня 1911 р.— № 233; 21 жовтня (3 листопада)
1911 р.— № 237; 22 жовтня (4 листопада) 1911 р.— № 238; 26 жовтня
(8 листопада) 1911 р.— № 241; 29 жовтня (11 листопада) 1911 р.— № 244;
1 (14) листопада 1911 р,—№ 246; 3 (16) листопада 1911 р,—№ 248;
16 (29) листопада 1911 р,—№ 259; 23 листопада (6 грудня) 1911 р.—
№ 264.
Газ. Радянська Україна (Київ).—26 жовтня 1986 р.— 246; 26 грудня 1986 р,—
№ 294; 7 червня 1987 р.— № 131.
Журн. Радянське літературознавство (Київ).— Березень — квітень 1962 р,—
№ 2; 1987 —№ 2.
Газ. Радянський педагог (Дрогобич).— 1 січня 1986 р.— № 1.
Газ. Ровесник (Тернопіль).— 6 грудня 1986 р.— № 49.
Газ. Родимьій листок (Чернівці).— 10 (22) серпня 1881 р.— № 14—15.
Газ. Слово (Львів).— 25 серпня (6 вересня) 1862 р.— № 67.
Газ. Србскій Народний листь (Пешт).— 1837.— № 16.
Журн. Україна (Київ).— 1930.—. № 3—4.
Журн. Українська музика (Львів).— Червень 1937 р.— № 4.
Жури. Учитель (Львів).—20 січня 1910 р.— № 1/2.
Журн. ВіЬІіоіека XVагзга^зка (ХУагзгахуа).— Т. 1.— 1841.
Газ. багеіа Кагібпірзігіапзка (ПгокоЬусг).—1 та)а 1888 г.— N 9.
Журн. ІаЬгЬйсігег Іііг яіаи-ізсйе Бііегаіпг, Кппзі шкі ШіззепзсИаН (Беіргір;).—
Не» 9—10, 1846.
Газ. Рггеріусі Ту^осіпіохуу (ХУагзгахса). Ообаїек тіезцюгпу га ки-іесіеіі 1886 го-
кп,— N 4,— 8. 383—400.
Газ. РгаиЛа (ХУагз/.ахга).— 12 Ііііецо (31 зіусгпіа) 1887 г.— N 7.
Журн. 8,1ояапзку ргекіесі (Ргаїїа).—Бізіорас! 1911.— N 2.
Журн. Пе Нсгаіпіап Сапабіап (Тогопіо).— Заппагу.— 1987.
17*
СЛОВНИК РІДКОВЖИВАНИХ СЛІВ
Академік—Мучень старших класів гім-
назії
Академія — тут: урочисте засідання
Аккомбдуйатися —- пристосуватися
Алчба — прагнення
Баїли замовляння; колискові пісні
Безвідь — невідомість
Безден — вдосвіта, на зорі
Бобони — забобони
Болона — аркуш паперу
Боргуа — назва шрифту
Борзо — швидко, хутко
Борше — швидше, скоріше
Брики — кінна пошта
Вергтися — вернутися, кинутися
Веремия — час
В’енци — більше
Вертом — повертаючись назад
Вижний— верхній
Виквіитність — вишуканість
Випав-— видався
Вихрити — захопити, втягнути
Вичесйий— шановний
Відумерщнна — спадщина
Відчит — звіт
Візвати — закликати
Візія — видіння, привід
Ворошний — спільний, гуртовий
Вспятний — реакційний
Гармонд — назва шрифту
Г ауптмаи — капітан
Гибіти — пропадати
Гнеть — скоро, вже, негайно
Головатий — розумний
Гризи(грижа) — журба, біда, турбота
Гульден — срібна монета (0,805 г)
в Австрії з 1753 по 1892 р. (в обі-
гу до 1900 р.). Гульдени також на-
зивалися флоринами, римськими,
левами, золотими (злотий ринсь-
кий)
Даві—давно, колись, давніше.
Дебелий — тут: вагомий-
Деканат — церковна адміністративна
одиниця у римо-католицькій та
греко-Католицькій церкаах, до якої
входило декілька парафій
Дольний — здатний
Доокресиий — навколишній
Доперва — щойио, тільки що
Доспіти — наздогнати
Дохапуватися — досягти
Екстерніст — особа, що складає іспи-
ти при якому-иебудь учбовому за-
кладі, не навчаючись в ньому
ЖивкО — жваво, швидко'
Живіття — життя
Животний — жнвий, життєрадісний
Забавник — тут: книжка, твір
Завід—невиконана обіцянка
Заганки — загадки
Зажиті — вжиті
Закладні — установчі
Закрій — форма чого-небудь
Замір — намір
Заміт—тут: замітка, повідомлення
Запуст — тут: останні диі напередод-
ні великого посту
Заспіль — разом
Звиджувати — бачити, мандрувати
Здвиг — масове зібрання
Здужати — тут: прямувати, йти
Зельотизм — надмірна старанність
Зладжений — зроблений, налагодже-
ний
Зиаділаний — зваблеиий
Зьде — тут
Ід —до
Іиуда — поза тим, інколи
Істио — дійсно, насправді
Кальний — брудний
516
Канонік — римсько- і греко-католиць
кий священик, член капітулу (ради
при єпископі)
Кариість — дисципліна
Касиио — клуб, приміщення для то-
вариських зібрань
Кервавий — кривавий
Ключка — зачіпка, причина
Коловати — ходити по колу
Комерс — банкет після якоїсь урочис-
тості
Конвікт—пансіонат, учбовий заклад
прн монастирі
Консеквентний — послідовний
Консисторія — судово-адміністра-
тивний орган, управління при єпи-
скопаті, митрополитові і т. д.
Крейцер — мідна австрійська монета,
сота частина гульдена
Крилошаиин — священик, часто член
ради при єпископі
Куреида — обіжник, циркуляр
Ландтаг — парламент землі (феде-
ральної адміиістративпо-територи-
альиої одиниці)
Ляхавка — тут: полька
Льзя — можна, можливо
Марець — березень
Маре—справді, майже, мабуть
Мерта — смерть
Мехітаристи — вірменський католиць-
кий чернечий орден
Місто — замість
Мішна — суміш, мішанина
Морг — міра землі, що дорівнювала
0,57 га
Мотто — епіграф
Мрака — туман
Навспаки — навпаки
Наклонитн — спрямувати, переконати
Намога — вимога
Наський — иаш
Натокмити — тут: наштовхнути
Начиння — знаряддя праці, що необ-
хідні для виконання якої-небудь
праці
Невидовиця — невідоме, небачене
Недіздріти — недобачити
Незмущений — чистий, иеспотвореиий
Необаві — незабаром
Неомаль — майже
Нетикаяиий — неторканий
Ніт — немає
Обужати — пробуджувати
Овії — тії
Одробина — крихта, крапля, частка
Окол — навколішки місцевість, поста-
ва. зовнішній вигляд
Октава — тут: формат видання
Ординаріат — єпископське або митро-
поличе управління
Отиий — батьківський
Падолист — листопад
Падь —навала, нещастя
Пак — зате, знову
Парох — священик, що очолює пара-
фію
Парта — талант
Передговор — передмова, вступ
Перейма — перехоплення, естафета
Персть — земля
Печатня — друкарня
Пиняво — мляво, повільно
Півність—ритміка, мелодика
Пімнеиий — згаданий
Пістунка — нянька
Повод — тут: приклад
Подобизиа — автограф
Поемат — тут: вірш
Поєдинчий — поодинокий
Покіль — поки
Половиця — половина
Поминати — минати, обходити, дома-
гатися
Пописи — іспити
Почасти — частково
Порто — поштово-телеграфиі видат-
ки, оплачувані за рахунок клієнта,
замовника
Послідь — залишок
Посполу — спільно, разом
Посяження — тут: прагнення, бажан-
ня
Потомний — майбутній, прийдешній
Потяг — поїзд
Правитися—виправлятися, вчитися
Правник — юрист, фахівець з право-
знавства
Предці — проте, однак, все ж таки
Прелат-—у католицькій церкві ви-
щий духовний сановник
Прелегеит— доповідач
Префект — урядовий чиновник, що
очолює управління в адміністра-
тивно-територіальній одиниці
Прецінь — адже, а все ж, усе-таки
Пригіжно — принагідно
Приплески — оплески
Присохтування — готування, лаго-
дження
Притокмити — тут: пристосувати
Проскрібувати — оголошувати поза
законом, виганяти (з країни)
Противно — навпаки
Процвіт — розквіт
Уконститувати — утворити
Унесення — піднесення
Управа — керівництво, керівний ор-
ган певної установи, організації;
Н17
сила, здатна зупинити кого-небудь
в його незаконних діях.
Урльоп — відпустка
Урядпити — улаштувати що-небудь,
здійснити якийсь захід, прикрасити
Успіяння — досягнення, успіх
Уступ — уривок, абзац, місце в книзі
Фільгармонія — філармонія
Флорин — див. Гульден
Франкований — оплачене наперед пе-
ревезення й доставка листів та ін-
ших поштових відправлень
Хосен — користь
Хінський — китайський
Хіть — прагнення
Цванцигер — народна назва австрій-
ської розмінної монети у 20 край-
царів
Цвітень — квітень
Ціха — риса, ознака, особливість
Цофнутися — відступити, відсунути,
відмовитися
Чин — діло, стан
Штука — мистецтво
Щеп — рід
Щитати — вважати
Яти — почати, взятися
Яв — реальність, дійсність
ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК
Августин, див. Бєльовський Август.
Авдьїковский, див. Авдиковський Іваи.
Авдиковський Арсен — 97.
Авдиковський, див. Авдиковський
Роман.
Авдиковський Іван (Авдьїковский) —
34, 44, 197
Авдиковський Ромаи (Авдиков-
ський) — 158, 313.
Адам — 141.
Адлова Віра — 316.
Айвас — 32.
Айгнер Иоган — 5.
Алаєва І. С.— 291, 297, 300, 306.
Алексевич— 208.
Алексевич Спиридон — 32.
Алецкович Мира — 303.
Альтмани — 42.
Анакреоит— 156.
Андеєвич — 208.
Андрейчин А.— 304.
Андрохович Василь — 97.
Аидрохович Михайло — 97.
Анович — 208.
Антич Владислав — 29.
Антонюк Г. М.— 295.
Артемовський, див. Гулак-Артемов-
ський.
Артимович —240.
Арато Е.— 282.
А. С,—-212.
Атаначкович — 208.
Атлант — 224.
Б,— 200.
Бабій М. Ю.— 305, 306.
Бабірещ>кий — 32.
Бажанська Ольга — 209.
Ба.йко Даниїла — 300.
Байко Марія — 300.
Байрон — 62.
Баканідзе О.— 318.
Балицький П.— 256.
Баллек Ладислав — 303'.
Батько, див. Балько Йосиф.
Балько Йосиф (Балько) —31, 32, 36
37.
Бандтке—14, 91.
Бантьші-Камеиский, див. Бантиш-Ка-
менский.
Бантині Каменский (Бантьіш-Камеи-
ский) —58, 197.
Барабані — 210.
Бараник Михайло—247.
Барвіиська Ю.— 224.
Барвінський М.—- 18, 22, 35, 44.
Барвінський О.— 203.
Баронь — 99.
Бартман, див. Бартман Петро.
Бартман Петро (Бартман) — 32, 93,
105, 108.
Баруздін С,—318.
Бархудар’ян В. Б.— 324.
Баттагліа — 32.
Беднарж, див. Боднар, Г.
Белевський, див. Бєльовський Август.
Белей І., див. Белей Ів.
Белей Ів. (Белей І.) — 189, 226.
Белинский— 197.
Бєльовський, див. Бєльовський Ав-
густ.
Бєльовський А., див. Бєльовський Ав-
густ.
Бєльовський Август (Августии, Бе-
левский, Бєльовський, Бєльов-
ський А.)—5, 7, 19, 82, 197, 225,
283.
Бельський — 1.
Бельський Томаш— ПО.
Бенк — 87.
Бентковський, див. Бентковськнй Ни-
кодим.
Бентковський Никодим (Бентков-
ський) — 62, 110.
Бентковський Ф.— 1.
Бердник С. Д.— 291,
Бернацький Іваи — 300.
Бестужев-Марлінський Олександр —
313.
Бетховен— 188, 212.
Бєлінський Віссаріои — 315.
519
Бжеський — 32.
Биків — 243.
Бирецкий, див. Бірецький Іван.
Біберович — 208.
Бігдай — 224.
Біленька Марія (Марія) — 285.
Біленький А.— 285.
Біленький О. І., див. Біленький Олек-
сандр Іванович.
Біленький Олександр Іванович (Бі-
ленький О. І.) — 265, 288.
Білииський, див. Білинський Іван.
Білииський Іван (Білииський)—265.
Білінкевич Порфирій—121.
Білоус О.— 195.
Бірецький, див. Бірецький Іван.
Бірецький І., див. Бірецький Іван.
Бірецький Іван (Бирецкий, Бірець-
кий, с Бірецький І.)—84, 85, 91, 93,
96, 101, 119.
Блажкевич їв.— 304. -
Блоиський, див. Блонський І.
Блонський І. (Блоиський) — 25, 174.
Блотницький — 32.
Блудниковські— 153.
Богданович — 114.
Богдаиський Генрих — 123, 125, 209.
Боднар, див. Бодиар Г.
Бодиар Г. (Бедиарж, Боднар) — 118.
165.
Бодянський, див. Бодянський О. М.
Бодииський О., див. Бодянський О. М.
Бодииський Осип, див. Бодяи-
ський О. М.
Бодянський О. М. (Бодянський, Во-
линський О., Бодянський Осип, Ма-
теринка Ісько) — 58, 60, 94, 135,
137, 142, 145, 151, 152, 155, 157,
167, 176, 313.
Божко М. Д.— 293, 296, 299.
Болеслав Кривоуст — 249, 263.
Больберіц — 32.
Бонковський — 87, 93.
Борецький — 42.
Бориснкевич І,— 170, 200.
Борисикевич Михайло—128.
Борковський, див. Дудіи-Борковський
Юзеф.
Борковський Юзеф, див. Дудіи-Бор-
ковський Юзеф.
Борковський Лешек, див. Борковсь-
. кий Олександр.
Борковський Олександр (Борковсь-
кий Лешек) — 7, 225.
Боровський Федір Матвійович, див.
Гавлічек Карел.
Боротинський (Бортииський) — 102.
Бородіи — 239.
Борсук — 210.
Бортииський, див. Боротинський.
Бортиик Іван — 8.
520
Бохеський І.— 116.
Бохоиько П. О.— 310.
Бочковський — 32.
Бранкард— 101.
Братуиь Р., див. Братуиь Ростислав.
Братуиь Ростислав (Братунь Р.) —
286, 300, 306, 311, 320.
Брик— 5, 7.
Брилииська Ярина — 296.
Бродзінський Андрій— 1.
Брокгауз — 115.
Броиіковський К.— 54.
Б. С,— 212.
Брьіль, див. Брьіль Я.
Бриль Я. (Бриль) —303, 321.
Бугаиевич — 32.
Бугацький Іван — 97.
Будитель — див. Шашкевич Маркіяи
Семенович.
Буздичан — 210.
Булгаріи — 58, 85, 91.
Булевський — 32.
Бульвинский Ростислав— 197.
Бульвінський, див. Бульвінський Ми-
хайло.
Бульвінський Михайло (Бульвін-
ський) — 121.
Бурачинський, див. Бурачииський
Діоиисій.
Бурачинський Діонисій (Бурачинсь-
кий) — 144, 154.
Бьїкау — 303.
Бухгольц — 54.
В,—219.
В,— 188.
Вагилевич, див. Вагилевич І. М.
Вагилевич Далибор, див. Вагиле-
вич І. М.
Вагилевич Далибор-Іван, див. Ваги-
левич І. М.
Вагилевич Д. М., див? Вагилевич І. М.
Вагилевич Д. І. Н., див. Вагиле-
вич І. М.
Вагилевич Иваи, див. Вагилевич І. М.
Вагилевич І., див. Вагилевич І. М.
Вагилевич Ів., див. Вагилевич І. М.
Вагилевич Іван, див. Вагилевич 1. М.
Вагилевич І. М. (Вагилевич, Вагиле-
вич Далибор, Вагилевич Далибор-
Іван, Вагилевич Д. І. Н., Вагиле-
вич Д. М., Вагилевич Йван, Ваги-
левич І., Вагилевич Ів., Вагилевич
Іван, Далибор) — І, 15, 20, 24—26,
32—34, 38—41, 43, 44, 46, 47, 49,
50, 55, 76, 85, 87, 88, 97, 99. 100,
107, 111—114, 119, 121, 123, 133—
136, 138, 143, 151, 156, 157, 180,
182, 190, 191, 193, 197, 198, 202,
203, 205, 215, 2Ї8, 224, 225, 245,
259, 263—265, 267, 270, 279, 283,
284, 288, 289, ЗОЇ, 306, 313, 315.
317—319, 324, 326, 327.
Вагилевич Николай — 24.
Вагиер Андрій — 5.
Валігурський — 32.
Вальвазор— 133.
Варлаамов — 209.
Василевський — 32.
Василевський Тадей — 225.
Василевич Роман — 300.
Василь, див. Ільницький В.
Василь, див. Швець Василь.
Вахияиии, див. Вахияиии Наталь.
Вахиянии А., див. Вахияиии Наталь.
Вахнииии Н., див. Вахиииии Наталь.
Вахияиии Наталь (Вахияиии, Вахия-
нин А., Вахияиии Н., Н. з-иад Ся-
ну) — 183, 185, 187, 188, 189, 200,
201, 207—209, 212, 217, 224.
Вахольц — 32.
Вацлав з Одеська (Вацлав из Олес-
ка, Залесский, Залесский Вячеслав.
Залеський, Залеський Б., Залесь-
кий Богдан) — 14, 15, 34, 123, 141.
180, 190, 193, 197, 206, 228.
Вацлав из Олеска, див. Вацлав з
Одеська.
Вебер —-17.
Вежхлейський — 32.
Величковський — 32.
Величковський, див. Величковський
Юліан.
Величковський О., див. Величков-
ський Олександр.
Величковський О., див. Величков-
ський О.) — 97, 100, 111, 112.
Величковський Юліаи (Величковсь-
кий) — 248.
Венедикт—• 17.
Венеліи Юрій — 58.
Веидзіиський — 32.
Вендриховський — 32.
Вербицький, див. Вербицький Михай-
ло.
Вербицький М., див. Вербицький Ми-
хайло.
Вербицький Михайло (Вербицький.
Вербицький М.) — 189, 194, 200,
201, 204, 208, 212, 214, 217, 224.
Верещииский, див. Верещинський
Микола.
Верещинський, див. Верещинський
Микола.
Верещинський М„ див. Верещинський
Микола.
Верещинський Микола (Вереіцин-
ский, Верещинський, Верещинсь-
кий М., Верещинський Никола, Ве-
рещииський Николай, Николай) —
24, 25, 34, 44, 55, 84, 86, 90, 92.
140, 154, 165, 172, 252, 256, 265.
Верещинський Никола, див. Верещин -
ський Микола.
Верещииский Николай, див. Вере-
щинський Микола.
Вергілій — 58.
Вертер — 80.
Верхратський, див. Верхратський
Іван.
Верхратський І., див. Верхратський
Іван.
Верхратський Іван (Верхратський,
Верхратський 1.) — 188, 248.
Веселовський Остап — 221.
Видашенко Марія — 306.
Винницький, див. Винницький Ізидор.
Винницький Ізидор (Винницький)—
ЗО, 31, 32, 36, 37.
Висоцький В. М. 291, 296
Витвицький — 212.
Витжеис Г.— 284.
Вихрущ В.— 322.
Вишневецький — 83.
Вишиевський— 14.
Вишньовський Гуго — 7.
Віблич М.— 274.
Візе — 32.
Віктор Якуб — 32.
Вікулов С., див. Вікулов Сергій.
Вікулов Сергій (Вікулов С.)—311,
314, 318.
Вільгельм, див. Вільгельм Людвіг.
Вільгельм Людвіг (Вільгельм) — 32,
118.
Вільде Ірина — 276.
Вільчииський — 32.’
Вінтер Е.— 279.
Віицковський — 239.
Віияж—115.
Вітвіцький С.— І.
Вітик Семен — 238, 243, 248.
Вітошинський Айталь — 33, 34, 40,.
41.
Вітошинський, диригент хору — 204,
214, 221.
Вітошинський, співак— 188.
Віттманн, див. Віттмаии М.
Віттмаии М. (Віттманн)—100, 102,
103, 105, 121.
В. И,—212.
Виоровський — 32.
Вовчок Марко — 289.
Возиицький Б., див. Возиицький Б. Г.
Возницький Б. Г. (Возиицький Б.) —
292, 294, 306.
Возияк М,— 248, 254, 255, 266, 294.
Войцицкий— 197.
Володари— 197.
Володимир, див. Шашкевич Володи-
мир.
Володимир, див. Володимир Великий.
Володимир Великий (Володимир)—
14, 121.
Володимир Маркіяиович, див. Шаш-
кевич Володимир.
Вольней К. Ф.— 1.
Вонторський — 32.
Воитровський — 32.
Воробкевич, див. Воробкевич Сидір.
Воробкевич Данило Млака — Ісидор,
див. Воробкевич Сидір.
Воробкевич І., див. Воробкевич Си-
дір.
Воробкевич Сидір (Воробкевич, Во-
робкевич Данило Млака'— Ісидор,
Воробкевич І., Воробкевич Си-
дор) — 200. 201, 204, 217, 238, 261,
313, 319.
Воробкевич Сидор, див. Воробкевич
Сидір.
Воронич Павло — 1.
Воронько П.— 314.
В. П.— 212.
Врховський, див. Врховський Оле-
ксандр Болеславін.
Врховський О. Б., див. Врховський
Олександр Болеславін.
Врховський Олександр Болеславін
(Врховський, Врховський О. Б.) —
277.
Всеволоди— 197.
Вуйцінький Казимир—13, 14.
Вуїч — 208.
Вук, див. Караджич Вук Стефанович.
Вук Стефанович, див. Караджич Вук
Стефанович.
Вук Стефанович Караджич, див. Ка-
раджич Вук Стефанович.
Вулетич — 208.
Вьісоцкий — 197.
Г,— 200.
Габсбурги — 288.
Гавлічек, див. Гавлічек Карел.
Гавлічек Карел (Боровський Федір
Матвійович, Гавлічек) — 133, 135,
143.
Гаврилюк —276.
Гавришкевич В.— 151.
Гавришків Неля — 306.
Гавришків С.— 306.
Гадзинский, див. Гадзіиський. .
Гадзіиський (Гадзинский) — 74, 197.
Гай —91.
Гайваиович Б. М.— 295.
Гайванович В.— 306.
Гайдуцький — 32.
Гакман-— 154.
Галаи — 276.
Галецький— 121, 123.
Галка, див. Костомаров М.
Галка Єреміи, див. Костомаров М.
Гальперн — 200.
Гальчак Ганна — 306.
Гаидзя — 166.
Гайка, див. Гайка В.
Танка В. (Гайка) — 1, 6. 17, 122,
155, 313.
Гараєвич — 210.
Гарапіх —32.
Гарасевич, див. Гарасевич Михайло.
Гарасевич .Михаил де Нейштерн, див.
Гарасевич Михайло.
Гарасевич Михайло (Гарасевич, Га-
расевич Михаил де Нейштерн) —
156, 180, 198, 224.
Гарасевич Савватій —33, 40.
Тамбовський— 196.
Гаркуша — 263.
Гассмаи, див. Гассмаи Людвіг.
Гассмаи Людвіг (Гассмаи) — 93, 108.
Гегель — 80, 265.
Гейне Генріх — 289.
Геллер, див. Геллер Адальберт.
ГелЛер Адальберт (Геллер) — 103,
104, 105.
Г ельцль — 4.
Георгієвич— 185.
Герасименко В. Я.— 273.
Гербель М..В.— 186.
Гердер, див. Гердер йогаин.
Гердер Йогаин (Гердер) — 313.
Геровський, див. Геровський Як>в-
Геровський Яків (Геровський) — 10,
11, 224.
Герострат— 156.
Гете— 156.
Гетьманець — 201.
Гжимальський Юзеф — 83.
Глибов Леонид — 271.
Гілевіч, див. Гілевіч Н.
Гілевіч Н. (Гілевіч) — 303.
Гірник Петро — 290.
Гіршфельд Еміль — 53, 71.
Гіцкевич — 32.
Гладкий А.— 129.
Глібовицький Клим — 97.
Г ловецький — 32.
Глузінський — 210.
Глухова Т. В.— 296.
Глязер Рудольф — 62.
Гнатишак — 240.
Гнатишакова — 240.
Гнатковський Франц — 32.
Гнєвош Ян — 208.
Гнучий В. М.— 297.
Гоголь, див. Гоголь М.
Гоголь М. (Гоголь)—58, 87, 135,
157, 190, ЗОЇ, 319.
Годра — 197.
Годфрі — 212.
Голдаи Наталій — 310.
Голембйовський, див. Голембйов-
ський Л.
522
Голембйовський Л. (Голембйов-
ськнй) — 1, 13, 14, 77.
Голинський — 32.
Голииський М.— 261.
Головацкий, див. Головацький Яків
Федорович.
Головацкий Яков, див. Головацький
Яків Федорович.
Головацький, див. Головацький І. Ф.
Головацький, див. Головацький Яків
Федорович.
Головацький І., див. Головаць-
кий І. Ф.
Головацький Іван, див. Головаць-
кий І. Ф.
Головацький Іван-Богдаи, див. ГоЛо-
вацький І. Ф.
Головацький Іваи Б. Ф., див. Голо-
вацький І. Ф.
Головацький І. Ф. (Головацький, Го-
ловацький 1., Головацький Іваи, Го-
ловацький Івап-Богдан, Головаць-
кий Іваи Б. Ф., Головацький Ясь-
Богдаи, Ивап-Богдаи, Іван, Іван-
Богдан, Іоани) — І, 16, 18, 22, 23.
84, 87, 89—93, 98, 101, 104, 106—
108, 110, 120. 140, 141, 150, 151,
153, 154, 161, 165-167, 179, 180,
197, 277
Гсловацький Микола — 97.
Головацький Петро, див. Головаць-
кий П. Ф.
Головацький П. Ф. (Головацйкий Пе-
тро) — 164.
Головацький Федір—16. '
Головацький Я., див. Головацький
Яків Федорович.
Головацький Яків, див. Головацький
Яків Федорович.
Головацький Яків Федорович (Голо-
вацкий, Головацкий Яков, Голо-
вацький, Головацький Я., Голова-
„» цький Яків, Головацький Яков, Го-
ловацький Ярослав, Головаць-
кий Я. Ф., Головацький Яцко, Ру-
син Гаврило, Яків, Яків-Ярослав,
Яцьо, Яиуиьо, Яцьо Чепелеиько) —
1, 13, 14, 17, 19, 24, 25, 29, 32—35,
38—41, 43, 44, 46, 49—52, 55, 58,
68, 69, 75—78, 82, 84—101, 106,
107, 111, 113, 114, 118—120, 123,
129, 133—168. 170—172, 174—180,
182, 190—193, 197, 198, 202, 203,
205, 215, 218, 224, 225, 227, 231,
245, 248, 252, 254, 256, 258, 259,
264, 265, 267, 270, 277, 279, 280,
283, 284, 288, 289, 301, 306, 312,
313, 315. 317—319, 324, 326, 327.
Головацький Яків, див. Головацький
Яків Федорович.
Головацький Ярослав, див. Головаць-
кий Яків Федорович. ‘
Головацький Ясь-Богдаи, див. Голо-
вацький Іван.
Головацький Я. Ф., див. Головаць-
кий Яків Федорович.
Головацький Яцко, див. Головацький
ЯКІВ ФеДОрОВИЧ:
Голота — 58.
Голуховський А.— 177.
Гоидор Ф.— 267.
Гончар О., див. Гончар Олесь Терен-
тійович.
Гончар Олесь, див. Гончар Олесь Те-
рентійович.
Гончар Олесь Тереитійович (Гон-
чар О, Гончар Олесь, Гон-
чар О. Т.)—291—294. 297—299,
300, ЗОЇ, 303, 306. 311, 312. 319,
322, 323, 327.
Гончар О. Т., див. Гончар Олесь Те-
реитійович.
Горак Роман—307.
Горба ль — 209.
Горбачов М. С.— 323.
Горбовский Глеб — 303.
Гордииський Микола — 33, 40, 121.
Городинський — 32.
Горчинський—14. „
Гославський, див. Гославський Миро-
слав.
Гославський М., див. Гославський
Мирослав.
Гославський Мирослав (Гославський,
Гославський М.) — 1, 42.
Гошарт—32.
Гощинський, див. Гощииський Севе-
рии.
Гощииський Северин (Гощинський,
Козловський) —42, 45, 186, 313.
Гр.— 200.
Граб— 32.
Грабон — 102.
Грабович І.—203.
Грабовський П„ див. Грабовський
Павло.
Грабовський Павло (Грабов-
ський П.) — 226.
Гребінка, див. Гребінка Євген.
Гребінка Є., див. Гребінка Євген.
Гребінка Євген (Гребінка, Гребін-
ка Є.)—58, 94, 156, 178, 206, 215.
236, 265, ЗОЇ, 312.
Гречанський Дезидерій—74.
Гривнак Василь — 221.
Григореико В. С.— 296.
Гримм— 197.
Гриневецький — 208.
Грицюк В.— 285.
Грозєичик И.— 267.
Гром’ик Р., див. Гром’ик Роман.
523
Гром’як Роман (Гром’як Р.) — 305
306.
Грушкевнч Я.—304.
Губаренко В. К.—296.
Губицький Генріх —5
Губманн — 32.
Гугенмос — 32.
Гулак-Артемовський (Артемов-
ський) — 133, 156, 178, 265, 270,
ЗОЇ.
Гумбольдт — 156.
Гурбан — 102, 105.
Гуровський— 91.
Гутовичівна — 243.
Гуцул, див. Павлик Михайло.
Гушалевич, див. Гушалевич Євген.
Гушалевич Євген (Гушалевич)—208,
214.
Гушалевич, див. Гушалевич Ів.
Гушалевич Ів. (Гушалевич) — 176,
182, 192, 194, 204, 208, 212.
Далибор, див. Вагилевич І. М.
Дам’янович — 208.
Даикевич — 182.
Даниїл, див. Даниїл П.
Даниїл П. (Даниїл) — 76.
Даниїл Паломник — 137.
Данило —208, 249.
Данилов К.— 1.
Данилович І.— 1.
Данилович — 153.
Данічек — 224.
Дашкевич М. П.— 215.
Дворська — 209.
Деліиовський — 32.
Дельвиг— 114.
Дембіцький, див. Дембіцький Кли-
ментій.
Дембіцький Клим, див. Дембіцький
Климентій.
Дембіцький Климентій (Дембіцький,
Дембіцький Клим)—33, 34, 40,
121.
Дембіцький Ц,— 22.
Демків Б., див. Демків Борис.
Демків Борис (Демків Б.) — 305,
306, 322.
Дем’яновський Іван — 97.
Денисюк І. О.— 324.
Діана — 156.
Джовнч — 208.
Дзеверін І. О,—291.
Дідик Тамара — 300.
Дідицький Б.— 197.
Дік І. И,— 296.
Длугош Я.— 1.
Длугошевський — 32.
Дмитерко Л,— 285.-
Дмитріев — 139.
Дмитрук В.— 294.
Добжанський Ян — 62.
Добженцький Юзеф — 5, 7.
Добровський, див. Дббровський И.
Добровський И. (Добровський) — 1,
158.
Добролюбов — 314.
Добрянський, див. Добрянський Ан-
тои.
Добрянський Антон (Добрянський) —
153, 176.
Добрянський Олександр — 32. .
Довбуш (Довбуш-Добош) — 263, 265,
283.
Довбуш-Добош, див. Довбуш.
Доленга-Ходаковський, див. Доленга-
Ходаковський Зоріаи.
Доленга-Ходаковський, див. Доленга-
Ходаковський Зоріаи.
Доленга-Ходаковський Зоріан (До-
ленга-Ходаковский, Доленга-Хода-
ковський, Ходаковський, Ходаков-
ський 3. Д., Ходаковський Зоріан,
Ходаковський-Чарноцький) — 13,
14, 19, 193, 206, 283.
Долииська — 240.
Дольницький, див. Дольницький А. Д.
Дольницький А., див. Дольниць-
кий А. Д.
Дольницький А. Д. (Дольницький,
Дольницький А.),—189, 210.
Доміи — 32.
Доніцетті — 212.
Достоевський — 301. ,
Драгоманов М., див. Драгома-
нов М. П.
Драгоманов Михайло, див. Драгома-
нов М. П.
Драгоманов М. П. (Драгоманов М.,
Драгоманов Михайло) — 191,, 313.
Драч Йван, днв. Драч І. Ф.
Драч І., див. Драч І. Ф.
Драч Іван, див. Драч І. Ф.
Драч І. Ф. (Драч Йван, Драч І.,
Драч Іван) —291, 293, 303, 311', 318.
Дрималик — 32.
Дроб’язко В. С.— 293.
Дудар, див. Дудін-Марцинкевич Він-
цеит.
Дудин Михаил — 303.
Думка Оксана — 296.
Думка Павло —221.
Дунаевський Альбін — 32.
Дунаєвські — 42.
Дунецький Юзеф — 5, 7.
Дудін-Борковський Юзеф—112, 121,
225, 283.
Дудін-Марцинкевич, див. Дудін-Мар-
цинкевич Віицент.
Дудін-Марцинкевич Вінцент (Дудар,
Дудін-Марцинкевич) — 315.
Дьикова К. І.— 310.
524
Едер Карл —32.
Енгельс — 313.
Ербен— 133.
Єфрем — 76.
Желехівський, див. Желехівський Єв-
ген.
Желехівський Євген (Желехівсь-
кий) — 188, 221.
Жешотарський Адам — 5.
Жідліцький.іВ.— 267.
Жолкевський С.— 1.
Жук.— 303.
Жуковський, див. Жуковський Карл.
Жуковський Карл (Жуковський) —
13, 105, 108, 123, 125, 127.
Жукотииський— 165.
Жукровський Войцех — 303.
Жулинський М., див. Жулинсь-
кий М. Г.
Жулинський М? Г. (Жулинсь-
кий М.) —291, 293, 299, 306, 324.
Жултовський — 210.
Жупан Франциск — 53,
Жур Петро—303.
Забила Виктор, див. Забіла В.—
Забіла В. (Забила Виктор) — 179,
271.
Завадський—32. 210.
Завдечавський Ленко — 304.
Загребельиий П.— 273.
Зажицький — 32.
Зайоичковський — 32.
Заклинський К.— 247.
Закшевський— 13.
Залесский, див. Вацлав з Одеська.
Залесский Вячеслав, див. Вацлав з
Одеська.
Залеський, див. Вацлав з Олеська.
Залеський Б., див. Вацлав з Олеська.
Залеський Богдан, див. Вацлав з
Олеська.
Залівський — 32.
Залуськнй — 32.
Замбович — 5, 7.
Замойський — 32.
Зан — 7.
Зап, див. Зап Карел-Владислав.
Зап В., див. Зап Карел-Владислав.
Зап Владнслав, див. Зап Карел-Вла-
дислав.
Зап К., див. Зап Карел-Владислав.
Зап Карел, див. Зап Карел-Влади-
слав.
Зап Карел-Владислав (Зап, Зап В.,
Зап Владислав, Зап К., Зап Карел,
Зап К. В., Запп) —6, 46, 76, 85 91
93, 95, 102, 121, 135, 142, 144, ’146,
147, 152, 225, 267.
Зап К.-В., див. Зап Карел-Владислав.
Запп, див. Зап Карел-Владислад.
Заревич Гонорат — 5, 7.
Засенко О.— 265, 288.
Застирець, -див. Застирець Йосип.
Застирець И., див. Застирець Йосип.
Застирець Йосип (Застирець, Засти-
рець Й.) — 233, 234, 304.
Зах, див. Зах Франц.
Заха, див. Зах Франц.
Зах Фраиц (Зах, Заха) — 102, 105.
Захар'ясевич, студент — 32.
Захар’ясевич, мешканець м-ка .Р'адим-
на — 208.
Захер, днв. Захер-Мазох Л.
Захер Л., див. Захер-Мазох ЇД.
Захер-Мазох, див. Захер-МазоХ Л.
Захер-Мазох Л. (Захер, Захер Л.,
Захер-Мазох)—27, 32, 42, 64, 313.
Заячківський—188. " ' ’
Збіржховська — 224.
Зборовський — 32.
Звольський — 32. ’';
Зевс — 224.
Зедермаи—214.
Зедльніцький И.— 2, 8, 11, 12, 27, ЗО,
36, 37, 45, 48, 52, 55, 65, 74, 104,
105, ПО, 123, 125, 127, 128,: 148,
149.
Зелінський — 225.
Зеров, див. Зеров М. К. ,
Зеров М. К- (Зеров, Микола Крсте-
вич) — 228.
Здебський — 243.
Здоровега В., див. Здоровега В. ГІ.
Здоровега В. И. (Здоровега В.) —
291, 300, 324.
Знморович, див. Зиморовнч В.
Зиморович В. (Зиморович) — 1, 14.
Зінчук С., див. Зінчук С. С.
Зіичук С. С. (Зінчук. С., Зінчук Ста-
ніслав)—291, 299, 300, 305, 306,
318.
Зіичук Станіслав, див. Зінчук С. С.
Золя Еміль — 313.
Зубрицький, див. Зубрицький Д. І.
Зубрицький Д., див. Зубрицький Д. І.
Зубрицький Денис, див. Зубриць-
кий Д. І.
Зубрицький Д. І. (Зубрицький; Зу-
брицький Д., Зубрицький Денис,
Зубрицький Діонис, Зубрицький
Діонисій)—8, 14, 15, 58,'88,- 94,
96, 99, 101, 119, 123, 135, 137, 143,
144, 146, 179, 180, 282.
Зубрицький Діонис, див. Зубриць-
кий Д. 1.
Зубрицький Діонисій, див. Зубриць-
кий Д. 1.
Зудачівський Ленко—304.
Зуенак, див. Зуенак В.
Зуенак В. (Зуенак) — 303, 32Г.
И,— 194.
Иван-Богдан, див. Головацький І. Ф.
Илькевич, див. Ількевич Мирослав.
Илькевич Мирослав, див. Ількевич
Мирослав.
Ииокентий — 98.
И —ь-ь — 1851
Іван, див. Головацький І. Ф.
Іван-Богдан, див. Головацький І. Ф.
Іваничук Р., див. Іваничук Р. І.
Іваничук Р. І. (Іваиичук Р., Івани-
чук Роман)—286, 290, 291, 300,
306, 311, 313.
Іваничук Роман, див. Іваиичук Р. М.
Іванович — 32.
І. Г,— 201.
Ігор — 25.
Ільенко Іван — 306.
Ількевич, див. Ількевич Г.
Ількевич, див. Ількевич Мирослав.
Ількевич Г. (Ількевич) — 84, 87, 90,
101, 254.
Ількевич Мирослав (Илькевич, Иль-
кевич Мирослав, Ількевич, Миро-
слав)—24, 190, 193, 197, 225, 265.
Ільницький, див. Ільницький Іван.
Ільницький В. (Василь) — 153.
Ільницький Іван (Ільницький) — ЗО,
33, 34, 40, 121, 125.
Іоани— 134.
Іоанн, див. Головацький І. Ф.
Ірод — 166.
йованович — 208.
Йозеф — 72.
Йосиф — 166.
Йосиф П,— 224.
Йосафат— 139, 165.
Йордан— 151, 157, 163, 164, 231.
Кабржьіцкая Т.— 321.
Кава Віктор — 290.
Кавецький— 32.
Кавко К.— 324.
Кавк Православ (Каук) — 265,
Каук, див. Кавк Православ.
Кадирова Лариса — 300.
Казько — 303.
Кайзер Едуард —32.
Кайсевич Г.— 1.
Калайдович К-— 1-
Калитрвський— 107.
КалісТа — 1.
Кальба — 214.
Камеияр, див. Франко Іван Якович.
Камінський Я. Н.— 1.
Кампелік, див. Кампелік Кирило.
Кампелік Кирило (Кампелік) — 87,
• 91, 93, 95, 102.
Кампелік Ф. Ц.— 277.
Канкоффер І — 115, 131.
Капішевський — 32.
Капусцінський — 32.
Караджич, див. Караджич Вук Сте-
фанович.
Караджич В., див. Караджич Вук
Стефаиович.
Караджич Вук, див. Караджич Вук
Стефанович.
Караджич Вук Стефаиович (Вук, Вук
Стефанович, Вук Стефанович Ка-
раджич, Караджич, Караджич В.,
Караджич Вук).— І, 15, 24, 26, 91,
145, 158, 185, 192, 197, 208, 245.
247, 263, 265, 313.
Карамат — 208,
Карамзин Н., див. Карамзін Микола.
Карамзин, див. Карамзін Микола-.
Карамзін Микола (Карамзин Н., Ка-
рамзін) — 1, 137, 156.
Карачевский — 32.
Карим Мустай — 303.
Кардашевский, див. Кардашевський
Мартин.
Кардашевський Мартии (Кардашев-
ский) — 5, 7, 74.
Каріг Шара — 316.
Кармелкж — 263.
Карпенко, див. Карпенко Степан.
Карпенко Степан (Карпенко) — 58,
94.
Карпінський— 156.
Кастро Фідель — 274.
Качиджевич — 91.
Кащак М.— 285.
Кашук Наталя —298, 306.
Квитка, див. Квітка-Основ’яненко Г.
Квитка-Основьяненко, див. Квітка-Ос-
нов’янеико Г.
Квітка, див. Квітка-Основ’яненко Г.
Квітка Г., дяв. Квітка-Основ’янен-
ко Г.
Квітка Григорій, див. Квітка-Основ’я-
неико Г.
Квітка Основ’яненко, див. Квітка-Ос-
нов’яненко Г.
Квітка-Основ’янеико Г. (Квитка,
Квитка-Основьяиенко, Квітка, Квіт-
ка Г., Квітка Григорій, Квітка-Ос-
нов’яиенко, Основ’яненко, Основ’я-
ненко ГрицЬко) —25, 26, 58, 87, 91,
92, 94, 114, 129, 130, 133, 142, 143,
156, 173,. 174, 176, 178, 180, 192, 206,
215, 236, 263, 265, 270, 301
Кєневич С.— 269.
Кириєвський — 91.
Кирило—91, 172, див. Костянтин
(Кирило).
Кілярський, див. Кілярський Йосип.
Кілярський Йосип (Кілярський, Кі-
лярський Юзеф) — 87, 89, 93.
526
Кілярський Юзеф, див. Кілярський
Йосип.
К. К-—212.
Клим’юк Л. Й,— 324.
Кляйн — 32, 42.
Кльонович С.— 1.
Кмицикевич Микола — 5.
Кмицикевнч Юліан —5.
Киишевський Гиат — 5.
Князелуцький— 118.
К. О.— 212.
Кобзар, див. Шевченко Т. Г.
Кобнлица — 263.
Кобьілянская, див. Кобилянська Оль-
га.
Кобилянська Ольга (Кобьілянская) —
263, 303.
Кобрии Ольга —310.
Кобринська Н., див. Кобринська На-
таля.
Кобринська Наталя (Кобрин-
ська Н.) —206, 229.
Кобринський, див. Кобринський йо-
сафат.
Кобринський Йосафат (Кобрин-
ський) — 135, 165, 252.
Кобузавський Чеслав — 32, 74.
Ковальов О.— 271.
Ковальчук В.— 259.
Ковальчук Л. І.— 306.
Коженьовський— 176.
Козак Ян — 316.
Козаиович, див. Козанович М.
Козанович М. (Козанович) — 181,
224, 252, 253.
Козич В. Р.— 295.
Козланюк, див. Козланюк Петро.
Козланюк Петро (Козланюк, Петро
Степанович) — 276, 278, 309.
Козловський, див. Гощинський Севе-
рин.
Козловський, бурсак — 87.
Козловський М. (Михайло) — 129,
130, 278.
Козловський Стефан — 32.
Козловський Юліан — 221.
Кокорудз Ілля — 265.
Колесса — 210, 247.
Колесса М., див. Колесса М. Ф.
Колесса М. Ф. (Колесса М) — 275,
296.
Колесса Ф.— 264.
Колітовський — 32.
Коллар, див. Коллар Яи.
Коллар Йоан, див. Коллар Ян.
Коллар Я., див. Коллар Яи.
Коллар Ян (Коллар, Коллар Иоан,
Коллар Я.) — І, 13, 14, 17, 19, 25,
41, 62, 87, 107, 121, 140, 192, 197,
225, 247, 263, 277, 303, 306.
Колодій В.— 286.
Кольцов, див. Кольцов О.
Кольцов О. (Кольцов)—271.
Комаринець Т. І.— 324.
Комарницький — 32.
Кемеровський— 121.
Компаневич — 15.
Констаитинович — 74.
Кониський О., див. Кониський Олек-
сандр.
Кониський Олександр (Кони-
ський О.) — 223, 224.
Коновченко Іван — 265.
Копитар, днв. Копітар В. (Є., Б.)
Копітар, див. Копітар В. (Є., Б.).
Копітар В. (Є., Б.) (Копитар, Копі-
тар) — 1, 3, 4, 59, 87, 91, 121, 123,
151, 197, 245.
Коритко Еміль — 5, 7.
Коритовський Еразм-— 5.
Кормаков Є.— 306.
Корнієнко А. І.— 306.
Корсак Ю. — 1.
Корчак — 243.
Кос-Аиатольськнй А.— 273.
Костомаров, див. Костомаров М.
Костомаров М. (Галка, Галка Єре-
мія, Костомаров) — 143, .156, 158,
178, 180, 203, 236, 255.
Костянтин, див. Устиянович Михайло.
Костянтин (Кирило) — 60.
Котляревський, див. Котляревський
Іван.
Котляревскцй Йван, див. Котлярев-
ський Іван.
Котляревський, див. Котляревський
Іван.
Котляревський І., див. Котляревський
Іван.
Котляревський Іван (Котляревський,
Котляревский Йван, Котляревсь-
кий, Котляревський І.) — 25, 26, 58,
85, 91, 92, 94, 114, 133, 157, 158, 173,
176, 178, 180, 186, 191, 206, 225,
236. 247, 254, 263, 265, 270, 271,
274, 282, 297, ЗОЇ, 306, 323.
Котович, див. Котович Михайло.
Котович Михайло (Котович) — ЗО,
31, 36, 37.
Коубек, див. Коубек Яи-Православ.
Коубек Православ, див. Коубек Ян-
ҐІравослав.
Коубек Я.-П., див. Коубек Ян-Пра-
вослав.
Коубек Ян-Православ (Коубек, Коу-
бек Православ, Коубек Я.-П.)—6,
13, 14, 34, 43, 44, 225, 267.
Кох Оксана — 306.
Кохановський П.— 1.
Коцко — 243.
Коцовський — 228.
Кошутич Радован — 208.
527
Кравчук Петро — 300, 303, 306.
Красіцький— 17.
Крвавич Д., див. Крвавич Д. П.
Крвавич Дмитро, див. Крвавич Д. П.
Крвавич Д. П. (Крвавич Д., Крвавич
Дмитро)—273, 278, 294, 299.
Кривальд — 42.
Кривоиос — 265.
Крижановський Ромуальд — 74.
Кримчук Г. П.—291.
Кринииький Онуфрій —8, 9, 11.
Кришяи Барон (Кришьян Барон) —
300, 303.
Кріг, див. Кріг Ф.
Кріг Ф. (Кріг) — 2, 7, 9, 30, 37, 45,
48, 55, 74, 106, 109, 123, 132.
Крігсгабер — 101.
Кробицький — 32.
Кроибергер — 152.
Крушельницька, див. Крушельницька
Соломія.
Крушельницька С„ див. Крушельии-
цька Соломія.
Крушельницька Саломея, див. Кру-
шельницька Соломія.
Крушельницька Соломія (Крушель-
ницька, Крушельницька С., Кру-
шельницька Саломея) — 214. 224
239, 246, 268, 281, 322.
Крушельницький — 214.
Крушельиицький Л.— 261.
Крушинський— 158.
.^рьілов, див. Крьілов И.
Крьілов И. (Крьілов) —319.
Крьішьян Барон, див. Кришя Барон.
К. С.-212.
Кудии І,, див. Кудин І. А.
Кудин І. А. (Кудин І.)—310, 320.
Кукулевич А., див. Кукулевич де
Сакка Анатолій.
Кукулевич Анатолій де Сакка, див.
Кукулевич де Сакка Анатолій.
Кукулевич де Сакка Анатолій (Ку-
кулевич А., Кукулевич Анатолій де
Сакка) — 53, 55, 61, 63.
Куземський М., див. Куземський Ми-
хайло.
Куземський Михайло (Куземсь-
кий М.) — 169, 262.
Кузман— 197.
Кузьма — 214.
Куличковський Петро — 32.
Кульжинський — 58.
Кульчицький, див. Кульчицький Мар-
кел
Кульчяцкий, див. Кульчицький Мар-
кел
Кульчицький Маркел (Кульчнцкий,
Кульчицький) —32, 74, 197, 265.
Кум аиовський — 221.
Купчинський— 240.
Курбас Лесь — 322.
Курелац, див. Курелац Франц.
Курелац Ф„ див. Курелац Франц.
Курелац Франц (Курелац, Куре-
лац Ф.) — 51.
Курилович— 188.
Кустов Сергій — 300.
Куфельковський — 32.
Кучерявий Я- А,—322.
Кучииський, див. Кучииський Юліаи.
Кучииський Юліан (Кучииський) —
33, 40, 121.
Кучма О. Р,— 310.
Кушнєрова О.—272.
Кушиір Я.— 306.
Кушлик— 121.
Кушплер Ігор — 300.
Кушикевнч, див. Кущикевіїч Веие-
дикт.
Кущикевич Веиедикт (Кущикевич) —
74, 118.
Кшиштофович — 32.
Лаврівський— 185, 200, 201, 204, 210,
212, 214.
Лазаиський— 148.
Лазареико Є. К.— 273.
Лазечко — 32.
Ламартін— 156.
Ламеиие — 30, 36, 62.
Лаиціигер Антои — 32.
Лапсюк М,— 297.
Лапчииський, див. Лапчинськнй Мар-
тин.
Лапчинськнй М., див. Лапчииський
Мартин.
Лапчииський Мартин (Лапчииський,
Лапчииський М.) — 118, 123, 125,
127.
Латтінек, див. Латтінек Євген.
Латтінек Євген (Латтінек) — 32.
Левицький Анатоль—210.
Левицький В., див. Левицький Вене-
дикт.
Левицький Венедикт (Левицький, Ле-
вицький В.) — 8—12, 15, 23, 33—
35, 39—41, 121, 123, 135, 197, 203.
205.
Левицький Григорій —97.
Левицький Данило— 118.
Левицький, див. Левицький Вене-
дикт.
Левицький, див. Левицький Йосиф.
Левицький, див. Левицький Михайло.
Левицький й., див. Левицький йо
сиф.
Левицький йосиф (Левицький, Ле-
вицький й.) 15, 24—26, 88, 121, 123,
131, 138, 146, 151, 156, 157, 175. 176,
178, 248.
Левицький Л. Т.— 324.
528
Левицький М., див. Левицький Ми-
хайло.
Левицький Михайло (Левицький, Ле-
вицький М., Михайло)—4, 9, 10.
11, 16, 54, 97, 111, 124, 156, 263.
Левицький Михайло, родич митро-
полита — 121,
Левицький М. Т.— 322.
Левицький П., див. Левицький Пет-
ро.
Левицький Петро (Левицький П.) —
201, 214.
Левицькі — 224.
Левчев Любомир — 303.
Левченко Р.— 290.
Легеиза — 32.
Лелевель И.— 1.
Лепкий Сильвестр — 204.
Леоитович — 212.
Лещиловська І. І.— 324.
Лизаиець Ф. І.— 324.
Лисенко, див. Лисеико Микола.
Лисенко М., див. Лисенко Микола.
Лисеико Микола (Лисеико, Лисен-
ко М.) — 188, 200, 201, 204, 208.
209, 214, 224, 230, 239, 265, 270.
Лисикевич— 183.
Литинський Євген — 221.
Литюга Л. И.— 324.
Лихачев — 212.
Лівійський М. М.— 305, 322.
Лідія Петрівна — 309.
Ліиде— 158.
Лінсе Гермаи — 274.
Ліпінський — 32, 133.
Ліст — 209.
Ловицький — 121.
Ложовська Зінаїда, див. Ложовсь-
ка 3. Я.
Ложовська 3. Я. (Ложовська Зінаї-
да) —297, 306.
Лозинский, див. Лозинський Йосип.
Лозинський. див. Лозинський Йосип.
Лозииський й„ див. Лозинський
Йосип.
Лозинський Йосип (Лозинский, Ло-
зинський, Лозииський Й.) — 15, 25.
87, 91, 113, 114, 119, 121, 123/і 56,
157, 180, 190, 265.
Лозииський, студент — 32.
Лозинський, учень — 243.
Ломницький, див. Ломиицький Карл.
Ломницький Карл (Ломницький) —
32, 105.
Ломоиосов — 247, ЗОЇ, 313.
Лончииський Олександр — 5.
Лопатииська Неоиіла — 208.
Лопатьшский Велимир— 197.
Лоренсі — 31, 42.
Лотоцький — 118.
Лубківський Р„ див. Лубків-
ський Р. М.
Лубківський Р. М. (Лубківський Р.,
Лубківський Роман, Лубкіускі Р.)—
278, 286, 287, 289, 291, 293, 296,.
297, 299, 300, 302, 306, 310, 311, 318,
319, 321, 322, 324, 327.
Лубківський Роман, див. Лубків
ський Р. М.
Лубкіускі Р., див. Лубківський Р. М
Лукасевич Порфирій— 121.
Лукашевич, див. Лукашевич Платон
Лукашевич ГІ., див. Лукашевич Пла-
тон.
Лукашевич Платон (Лукашевич, Лу-
кашевич П.)—85, 96. 136, 138,
313.
Лука з Ракова — 180.
Лук’яиенко Є. І.— 300, 306.
Лук’яиовнч Д.— 252.
Лупій О., див. Лупій Олесь.
Лупій Олесь (Лупій О.) — 297, 300,
306, 314.
Лусаковський — 83.
Луцький — 32.
Лучкай — 15, 24—26, 119, 140, 248.
Лучук В., див. Лучук Володимир.
Лучук Володимир (Лучук В.) — 286,
297, 300, 306.
Л. Ч,— 185.
Любачевський — 32.
Любіиський — 32.
Людкевич, див. Людкевич Станіслав
Людкевич М., див. Людкевич Марія.
Людкевич Марія (Людкевич М.) —
290, 295, 296, 300,- 307, 311.
Людкевич Станіслав (Людкевич) —
239 275
Лютий Григорій — 290.
М,— 200.
М — 194, 200.
Мадеєвський — 32.
Маевський — 32, 42, 45.
Маєвський В. И.— 1.
Майданская С.— 321.
Майданюк О.— 251.
Максимович, див. Максимович Ми-
хайло Олександрович.
Максимович Десанка — 300, 303.
Максимович М., див. Максимович
Михайло Олександрович.
Максимович Мих., див. Максимович
Михайло Олександрович.
Максимович М. О., див. Максимович
Михайло Олександрович.
Максимович Михайло Олександрович
(Максимович, Максимович М.,
Максимович Мих., Максимо-
вич М. О.) — 1, 25, 26, 58, 88, 91,
92, 94, 96, 99, 101, 113, 114, 145, 158,
178, 186, 190—193, 197, 205, 236.
254, 264, 270, 288, ЗОЇ, 312, 313.
Макситуй Святослав — 290.
Макульський Ф. Я.— і.
Малиновський — 85, 118, 123 128
135.
Маль — 3.
Аіальчевський А.— 1.
Мамонтов Я.— 242.
Маньковський — 32, 108.
Аіарин Йосип— 105.
Мариновський — 207.
Маркиан, див. Шашкевич Маркіян
Семенович.
Маркіян, див. Шашкевич Маркіян
Семенович.
Маркіян Семенович, див. Шашкевич
Маркіян Семенович.
Маркс, див. Маркс Карл.
Маркс Карл (Маркс) —315.
Малець Софія — 306.
Марія, див. Білецька Марія.
Маркевич — 58.
Маркуш — 208.
Мартович Лесь — 274.
Марфієвич М.— 273.
Марціикевич — 32.
Моргенбессер — 32.
Масляникова (Лисенко) Катерина —
Массальський Ю.— 1.
Матвіїв І. Т.— 296.
Материнка Ісько, див. Бодян-
ський О. М.
Матковський — 32.
Матула В.— 277.
Матюк, див. Матюк Віктор.
Матюк В., див. Матюк Віктор.
Матюк Віктор (Матюк, Матюк В.) —
194, 208, 224, 239, 261, 268, 275,
281, 285.
Мах П, див. Мах Петро.
Мах Петро (Мах П.) —297, 306.
Мацейовський, див. Мацейовський
В. А.
Мацейовський В. А. (Мацейов-
ський) — 14, 77, 82, 113, 123.
Мацелинський Иосиф— 159.
Медведик П„ див. Медведик Петро.
Медведик Петро (Медведик П.) —
304, 307.
Мейський — 74.
Мельник Ніна — 300.
Мельничук І.— 306.
Менцинськнй Модест — 237, 275.
Мерзляк ов— 158, 236.
Метлииський, див. Метлинський А.
Метлииський А. (Метлинський, Моги-
ла, Могила А., Могила Амвро-
сій)—94, 129, 130, 143, 156;' 158,
179, 192, 206, 236.
Меттерніх, див. Меттерніх К.
Меттерніх К. (Меттерніх)...80.
Мидович Иоахім — 110.
Микита О.— 306.
Микола — 121.
Микола Іванович, див. Терещен-
ко М. І.
Миколай з Миколаєва, див. Устия-
нович Микола.
Микола Костевич, див. Зеров М. К.
Мирослав, див. Ількевич Мирослав.
Мисловськйй — 32.
Михайло, див. Козловський М.
Михайло, див. Левицький Михайло.
Михалевич Микола — 8.
Михальський — 32.
Мишуга, див. Мишуга Олександр.
Мишуга О., див. Мишуга Олександр.
Мишуга Олександр (Мишуга, Мишу-
га О.) — 224, 230, 275.
Мидлинович — 208.
Миловук, див. Міловук.
Минчакевич, див. Мінчакевич.
Мичич — 208.
Міклашзускі Я.— 321.
Міклошич—150, 161.
Мікшічек—141.
Міліковський — 77, 115, 142, 156.
Міловук (Миловук)—67, 197.
Мінчакевич (Минчакевич) — 32, 74,
107 99 Я 904
Мірошниченко О. А,—291, 293.
Мицкевич, див. Міцкевич Адам.
Міцкевич, див. Міцкевич Адам.
Міцкевич М., див. Міцкевич Адам.
Міцкевич Адам (Мицкевич, Міцке-
вич, Міцкевич А.) — 1, 17, 54, 57,
62, 141, 270, 318, 319.
Могила, див. Метлинський А.
Могила А., див. Метлинський А.
Могила Амвросій, див. Метлинг
ський А.
Могильницький А., див. Могильниць-
кий Антін Любич.
Могильницький, див. Могильницький
Антін Любич.
Могильницький, див. Могильницький
Іван.
Могильницький Антін, див; Могиль-
ницький Антін Любич.
Могильницький Антін Любич „ (Мо-
гильиицький, Могильницький А.,
Могильницький Антін)—99, 118,
121, 166, 180, 182, 192, 262, 313.
Могильницький Іван (Могильниць-
кий) — 119, 224, 313.
Могильницькі — 121.
Могитич І.— 306.
Моїч — 208.
Мойсей — 229.
Мойсейович Теодор — 97.
Мойзес Стефан — 53.
Мокшицький— 32.
Мольнар М.— 267.
530
Моицібович — ЗО—32, 36, 37.
Монюшко, див. Монюшко' Станіслав.
Монюшко Станіслав (Монюшко) —
230, 315.
Мороз Анатолій — 290.
Мороз О. Н.— 273.
Морохенко — 263.
Мох, див. Мох Р.
Мох Р. (Мох) — 162, 170; 171, 178,
180.
Мохнацький, див. Мохнацький Дмит-
ро.
Мохнацький Д., див. Мохнацький
Дмитро;
Мохнацький Дмитро (Мохнацький,
Мохнацький Д.) — 31, 32, 36, 37,
121, 123, 125, 127, 128.
Мохнацький Марцель — 32.
Мощанський, див. Мощанський Карл.
Мощанський К-, див. Мощанський
Карл.
Мощанський Карл. (Мощанський,
Мощанський К.)—32, 93, 98, 102,
103, 104, 106, 108.
М. Р,— 201, 212.
Мравіичиц — 32.
Мстислави— 197.
Мусін-Пушкін — 25.
Мушицький — 68.
Мушкетик Ю., див. Мушкетик Ю. М.
Мушкетик Ю. М. (Мушкетик Ю.) —
291, 293, 314, 318.
Навроцький— 118, 212.
Нагірний Іван — 300.
Нагорняк П.— 285.
Надеждин—99, 107.
Наливайко — 283.
Нарбут— 14.
Наріжний — 58.
Наумович— 189.
Неврлі М.— 267.
Недільський — 214.
Недокланський Павло — 70.
Нейсер — 32.
Некрасов М. О.— 314.
Неронович Василь — 8.
Нестор — 137, 224.
Нечиталюк М. Ф.— 324.
Нємцевич, див. Нємцевич Ю. У.
Нємцевич Ю. У. (Нємцевич) — 1, 17.
Н. з-над Сяну, див. Вахнянин На-
таль.
Никодим — 76.
Никола з Николаєва, див. Устияно-
вич Микола.
Николай— 129, 130.
Николай, див. Верешииський Микола.
Николич — 208.
Нижанківський, див. Нижанківський
Остап.
Нижанківський Остап (Нижанків-
ський)—210, 212, 221, 224, 239.
Николич—197.
Нікельський М.— 320.
Ніщинський— 210.
Новакінський -— 32.
Нужний О. О — 324.
Обрадович Досифей— 58.
Обреновичі— 189.
Огоновський. див. Огоиовський Оме-
лян.
Огоновський О., див. Огоновський
Омелян.
Огоновський Олександр — 221.
Огоновський Ом., див. Огоновський
Омелян.
Огоновський Омелян (Огоновський.
Огоиовський О., Огоновський
Ом.) — 187, 203, 223.
Одинець А.— І.
Океан — 156.
Олексінський — 32.
Олесь Терентійович, див. Гончар
Олесь Терентійович.
Олійник Б., див. Олійник Б. І.
Олійник Б. І. (Олійиик Б., Олійник
Борис) —290, 291, 293, 314.
Олійиик Борис, див. Олійиик Б. І.
Онацевич І. Ж-— 1.
Оприск Л. Г.—296, 310.
Орловський, див. Орловський Ка-
лікст.
Орловський Калікст (Орловський) —
5, 32.
Ортинський —-210.
Осадчук Петро — 311.
Осип, див. Федькович Юрій.
Основ’яненко, див. Квітка-Осиов’я-
неико Г.
Основ'яненко Грицько. див. Квітка-
Осиов’яненко Г.
Оссіяи—156.
Острожинский— 197.
Острожинський В. С.— 322. '
О. Т,— 212.
Отт— 102.
Охримович, див. Охримович Іван.
Охримович Іван (Охримович, Охрн-
мович) — ЗО, 31, 36, 37, 74, 121,
197.
Охримович, див. Охримович Іван.
П.— 194.
Павлик, див. Павлик М.
Павлик М. (Гуцул, Павлик, Павлик
Михаил) -5 189, 190, 202, 203, 205,
319.
Павличко, див. Павличко Д. В.
Павличко Д., див. Павличко Д. В.
Павличко Д. В. (Павличко, Павлич-
531
ко Д., Павличко Дмитро) — 272—
274, 278, 291, 293, 297, 299, 300, 302,
305, 306, 318.
Павличко Дмитро, див. Павлнч-
ко Д. В.
Павликівна М., див. Павликівна Ма-
рія.
Павликівна Марія (Павликівна М.) —
208.
Павліковський — 32.
Павло Григорович, див. Тичина П. Г.
Павлович — 74.
Павлович, див. Павлович Теодор.
Павлович Т., див. Павлович Теодор.
Павлович Теодор (Павлович, Павло-
вич Т.) — 25, 28, 29, 78, 107, 197.
Павловский, див. Павловський.
Павловський (Павловский)—88, 119,
158, 186, 191, 225.
Павльїк Михаил, див. Павлик М.
Падура — 84, 92, 156.
Падух — 32.
Пайман — 205.
Палацький — 121.
Палий — 263.
Паллада Афіиа — 224.
Палфій — 72.
Паичаика — 303.
Паньківський К., див. Паньківський
Кость.
Паньківський Кость (Паиьків-
ський К.) — 226.
Парубочий І. С.— 296.
Паславськин А.— 307.
Пастушко М. І.— 273.
Паули, див. Паулі Жегота.
Паули Жегота, див. Паулі Жегота.
Паули Игнатий, див. Паулі Жегота.
Паулі, див. Паулі Жегота.
Паулі Ж., див. Паулі Жегота.
Паулі Жегота (Паули, Паули Жего-
та, Паули Игиатий, Паулі, Пау-
лі Ж.)—7, 77, 113, 180, 190, 197,
225.
Латинський —32.
Пашков — 209.
П. Д,— 201.
Пенловський Йосип— 105.
Перебийніс П., див. Перебийніс Пет-
ро.
Перебийніс Петро (Перебийніс П.,
Перебьійнос) — 263, 300, 305, 306,
318.
Перебьійнос, див. Перебийніс Петро.
Перфецький Євген — 281.
Петерс Янис — 303.
Петраш Марта, див. Петраш М. О.
Петраш М. О. (Петраш Марта) —
322, 326.
Петраш О. О. (Петраш Осип) — 325,
326.
Петраш Осип, див. Петраш О. О.
Петренко М., див. Петренко Микола.
Петренко Микола (Петренко М.) —
286, 290, 300.
Петро В., див. Петро Великий.
Петро Великий (Петро В.)—58, 91,
Петрович — 68.
Петрович, див. Петрович Г. Д.
Петрович Г., див. Петрович Г. Д.
Петрович Георг, див. Петрович Г. Д.
Петровий Георгий, див. Петро-
вич Г. Д.
Петрович Георгій Д., див. Петро-
вич Г. Д.
Петрович Георгій Ф_, див. Петро-
вич Г. Д.
Петрович Г. Д. (Петрович, Петро-
вич Г„ Петрович Георг, Петрович
Георгий, Петрович Георгій Д„ Пет-
рович Георгій Ф., Петрович Гр.,
Петрович Юрій) — 19, 34, 44, 51,
58, 68, 78, 107, 120, 197, 205. 256,
277.
Петрович Гр., див. Петрович Г. Д.
Петрович Юрій, див. Петрович Г. Д.
Петровський М.— 234.
Петро Степанович, див. Козланюк
Петро.
Петрук-Попик Г., див. Петрук-ГІо-
пик Г. М.
Петрук-Попик Георгій, див. Петрук-
Попик Г. М.
Петрук-Попик Г. М. (Петрук-По-
пик Г., Петрук-Попик Георгій, Пет-
рук-Попик Григорій) —291, '293,
297, 305, 306, 322, 327.
Петрук-Попик Григорій, днв. Пет-
рук-Попик Г. М.
Петрушевич, див. Петрушевич А.
Петрушевич А. (Петрушевич)— 112,
139, 146.
Пилип Людвиг —91.
Пиши О. М.— 193, 218.
Пипович Яків — 97.
Півецькнй — 32.
Півоцький М.— 14.
Піллер— 115.
Пілсудський Юзеф — 273.
Піикас— 224.
Піиь Р., див. Пінь Р. І.
Пінь Р. 1. (Пінь Р.)—322, 326.
Піхлер Карел — 267.
Піч—32.
Пйоиткевич 3.— 1.
Петруський Ізндор — 5.
Пласкач — 250.
Плевіиський — 32.
Плешкевич, див. Плешкевич Симон.
Плешкевич Симон (Плешкевич) —
121, 123, 304.
532
ГІогодіи, див. Погодін М. П.
Погодін М., див. Погодін М. П.
Погодіи М. П. (Погодін, Погодіи М.)—
14, 15, 20, 24, 25, 34, 43, 44, 46,
49, 50, 55, 60, 87, 96, 97, 112, 123,
134, 139.
Погорельський — 58.
Подліпський, див. Подліпський Й.
Подліпський й. (Подліпський) — 86,
87, 90, 91, 93, 102.
Подолинський— 118.
Пожарський, див. Пожарський Я.
Пожарський Я. (Пожарський) — 1,
25.
Поймай — 205.
Покинскнй, див. Пекінський.
Пекінський (Покииский) —74, 121,
197.
Поклевська К.— 283.
Полевон — 25.
Полоичик — 32.
Поляиський А. У.— 296.
Поль, див. Поль Вінцеитій.
Поль Виицентин, днв. Поль Вінцен-
тій.
Поль Вінцеитій (Поль, Поль Винцен-
тий) —32, 113, 197.
Пом’янковський — 32.
Попов И. В.— 114.
Попович — 208.
Попович Б.— 310.
Попович Й. (Попович) — 107, 197.
Попович Є., див. Попович Є. С.
Попович Є. С. (Попович Є.) — 297.
306.
Попович К.— 199.
Попович М.— 280.
Попович Ю., див. Попович Юлія.
Попович Юлія (Попович Ю.) — 306,
310.
Посікіра Микола, див. Посікіра М. М.
Посікіра М. М. (Посікіра Микола) —
296, 299, 324.
Пражацька — 101.
Пресль— 86, 87, 90, 102.
Прокопович — 32.
Прометей — 224.
Проскурницький, див. Проскурниць-
кий Микола.
Проскурницький Микола (Проскур-
нйцьікий) — ЗО, 31, 36.
Проскурницький Ясьо— 165.
Прохаска — 74.
Пузирков Е. В.— 324.
Пухальський — 32.
Пушкин, див. Пушкін О. С.
Пушкін, див. Пушкін О. С.
Пушкін О. С. (Пушкин, Пушкін) —
58,114,270,301,303,319.
Пфафф — 13.
Радевич-Вииинцький Я. К.— 308.
Рагойша В., див. Рагойша Вячеслав.
Рагойша Вячеслав (Рагойша В.) —
311, 315, 318, 321.
Райський Томаш— 123, 125, 127;
Раковецький, див. Раковецький І.
Раковецький І. (Раковецький) — 1,
14, 19, 24, 156, 158.
Раике Леопольд— 92.
Ратнер О., див. Ратиер Олександр.
Ратиер Олександр (Ратнер О.) —
298, 300, 306.
Ревуцький Л.— 320.
Рей — 247.
Ренуар, див. Ренуар Шюль.
Реиуар Шюль (Ренуар) — 115.
Ржегорж Фр.— 224.
Ржівиач — 152.
Риглевич Павло — 5.
Рилєєв, див. Рилєєв Кіндрат.
Рилєєв Кіндрат (Рилєєв) — 313
Рильський, див. Рильський М. Т.
Рильський Казимир — 32.
Рильський Карл — 32.
Рильський Євстахій — 32.
Рильський М. Т. (Рильський) — 270,
273, 276,
Різник Левко, див. Різник Л. И.
Різник Л. й. (Різник Левко) —290,
295.
Рогаліиський Вінцеитій — 42.
Рожанський — 32.
Розвадовський Едуард — 5.
Романови — 121.
Романський — 32.
Романські — 32.
Романченко М., див. Ромаиченко Ми-
кола.
Ромаиченко Микола (Романчеи-
ко М.) —297, 306.
Ромер — 32.
Ромський — 32.
Роисар П’єр — 288.
Росцішевський — 13, 17, 19.
Роттек — 156.
Руданський Степан —271.
Рудницький М., див. Рудницький Ми-
хайло.
Рудницький Михайло (Рудни-
цький М.) — 247.
Ружицький— 188.
Рунге — 32.
Рупняк Л.— 300.
Русин Гаврило, днв. Головацький
Яків Федорович.
Руслан, див. Шашкевич Маркіян Се-
менович.
Рядованович — 208.
С — 188, 219.
Сабат-Свірська М.— 281.
Савчак — 204.
Савич — 208.
Савчук В.— 307.
Садовський, див. Садовський В.
Садовський В. (Садовський) — 214.
Сабат Василь —221.
Сафіан — 200.
Сахаров—91, 137.
Свєнціцький Т.— 1.
Свєнціцький І.— 268.
Святополк — 25.
Семаш, див. Семаш Стефан.
Семаш Стефан (Семаш) — 25, 197.
Семен — 158.
Семеиова А., див. Семенова Анна.
Семеиова Анна (Семенова А.) —
285.
Семеиський, див. Семенський Люціаи.
Семеиський Л., див. Семенський Лю-
ціан. -
Семеиський Люціан (Семенський, Се-
меиський Л.)—.19, 197, 225, 283.
Семинович Андрій — 97.
Семинский, див. Семінський Олек-
сандр.
Семінський Олександр (Семин-
ский) —5, 197.
Сеиковський — 91.
Серафим— 119.
Серияк Марія — 300.
Серкевич — 32.
Сидов — 80.
Сидоренко М.— 273.
Сизаний— 24.
Сілецький — 32, 42, 45, 74.
Сіменович В.— 211.
Скала Іван— 316.
Скальковський — 32, 137.
Скарбек —224.
Скибінський — 243.
Скляр Феофаи — 288.
Сковорода Г„ див. Сковорода Г. В.
Сковорода Г. В. (Сковорода) — 58,
306.
Сковроиський, див. Сковронський
Едуард.
Сковронський Едуард (Сковрон-
ський) — 103—105.
Сколімовський— 32.
Скоморовський, див. Скоморовський
йосиф.
Скоморовський Йосиф (Скоморовсь-
кий) — 176, 119, 121.
Скоморовський Колестин—176.
Скоп О.-— 306.
Скулмовський — 32.
Славічек—208, 214.
Слимаковський, див. Слимаковський
Іван.
Слимаковський Іван (Слимаковсь-
кий) — 33, 40, 121.
Словацький Ю., див. Словацький
Юліуш
Словацький Юліуш (Словаць-
кий Ю.) — 1, 322.
Сломка — 32.
Слонка — 32.
Слоневський — 31, 36.
Слотвінський К.— 225.
Смолииський І.— 261.
Смолуховський — 32.
Смоляр — 133.
Смольський Б.—306.
Смотрицький, див. Смотрицький Ме-
летій.
Смотрицький М., див. Смотрицький
Мелетій.
Смотрицький Мелетій (Смотрицький,
Смотрицький М.) — 1, 112.
Снегірьов — 25, 137.
Снігурський, див. Снігурський Г.
Снігурський Г. (Снігурський)—31,
87, 112, 123, 126, 224.
Сокульський Й., див. Сокульський
Йосиф-Василь.
Сокульський й. В., див. Сокульський
Йосиф-Василь.
Сокульський Йосиф-Василь (Сокуль-
ський Й., Сокульський Й. В.) —
144, 146, 163.
Солович Яи — 303.
Солтисова Марія — 304.
Соневицький М., див. Соиевицький
Михайло.
Соиевицький Михайло (Сопевиць-
кий М.) — 204, 221.
Сосновський Лев — 8.
Сосюра — 276.
Софронова Л. О.— 324.
Спасович В. Д.— 193.
Срезневський, див. Срезневський Із-
маїл.
Срезневский Измаил, див. Срезнев-
ський Ізмаїл.
Срезневський І., див. Срезневський
Ізмаїл.
Срезневський Ізмаїл (Срезневський,
Срезневский Измаил, Срезневсь-
кий І., Срезневський І. І.) — 85, 94,
101, 119—122, 142, 157, 158, 270,
ЗОЇ, 313.
Срезневський І. І., див. Срезневський
Ізмаїл.
С. С,—221.
Стадіон— 167, 210.
Стажинський А., див. Стажинський
Антои-Альфонс.
Стажинський Антои-Альфонс (Ста-
жинський А.) — 115.
Станкевич, див. Станкевич Каетан.
Стаикевич Каетан (Станкевич)— ЗО,
31, 36, 37.
534
Стаикович — 208.
Станчак — 74.
Сїеблій Ф. І.— 324.
Стельмащук С.— 308.
Степанович Юван — 1.
Стефанович Андрій —97.
Стецеико — 261.
Стецький — 37.
Стеньків П,—220.
Стефаиик, див. Стефаиик Василь.
Стефаиик В., див. Стефаиик Василь.
Стефаиик Василь (Стефаиик, Стефа-
ник В.) —274, 276, 303.
Стефаиик С.— 272.
Стешек — 32.
Стоковський— 32.
Стотанчик — 208.
Стравінський — 32.
Стрийковський М.— 1.
Стрільбицький — 25.
Строев — 137.
Стронський, див. Строиський Мико-
ла.
Стронський Микола (Стронський) —
243.
Студинський, див. Студинський К.
Студииський К. (Студинський)—
247, 249.
Суботич — 208.
Суплан Франциск — 53.
Суржицький —-210.
Суровецький, див. Суровецький Вав-
рипець.
Суровецький В., див. Суровецький
Ваврииець.
Суровецький Вавринець (Суровець-
кий, Суровецький В.) — 1, 13, 14.
Сцісловський — 32.
Сярчинський — 62.
Танк —303.
Тарас, див. Шевченко Т. Г.
Тарасевич— 197.
Тарновський, див. Тарновський Ян.
Тарновський А. І.— 296.
Тарновський Яи (Тарновський) — 14,
15.
Теліховський — 121.
Терещеико М. І. (Микола Івано-
вич) — 288.
Терлецкий — 165.
Терлецький О.— 227.
Тилявський — 211.
Тимняк, див. Тимияк М.
Тимник М. (Тимняк) — 129, 130.
Тимольський— 102.
Тимочко О. Й.— 310.
Тичина, див. Тичина Павло.
Тичина П„ див. Тичина Павло.
Тичина Павло, див. Тичина П. Г.
Тичина П. Г. (Павло Григорович Ти-
чина, Тичина П., Тичина Павло) —
276, ЗОЇ, 306, 309.
Тишкевич Вінцеитій — 7.
Тітц — 32.
Толстой, див. Толстой Лев.
Толстой Лев (Толстой) —301, 313.
Томич — 208.
Тредиаковский— 114.
Трещаковський— 121.
Триба — 32.
Трофим’як Ю. М.—305, 306, 322.
Троян — 25.
Трускавецький — 32.
Труш Іван — 289.
Тудор — 276.
Турин — 310.
Туровский, див. Туровський Казн-
мир-Юзеф.
Туровський, див. Туровський Кази-
мир-Юзеф.
Туровський Казимир, див. Туров-
ський Казимир-Юзеф.
Туровський Казимир-Юзеф (Туров-
ский, Туровський, Туровський Ка-
зимир) —5, 14, 62, 197.
Тюрмани, див. Тюрманн Фердиианд.
Тюрманни — 42.
Тюрманн Фердиианд (Тюрманн) —
32, 42.
Українка Леся — 297, ЗОЇ, 303, 306,
323
Урбан — 32.
Урбанський— 32.
Урицкий— 197.
Устиянович К., див. Устиянович Кор-
иило.
Устиянович Корнило (Устияно-
вич К.) — 182, 187, 201, 208—210,
217, 224, 313, 319..
Устиянович, див. Устиинович М. Л.
Устиянович М., див. Устиянович М. Л.
Устиянович Микола, днв. Устияно-
вич М. Л.
Устиянович М. Л. (Миколай з Мико-
лаєва, Никола, Никола з Ни.колає-
ва, Устиянович, Устиянович М., У<;-
тиянович Микола, Устиянович Н.,
Устиянович Никола, Устиянович
Николай) — 24, 54, 57, 88, 99, 121,
123, 129, 137, 173, 175, 176, 178—
180, 182, 187, 188, 192, 197, 198,
204, 212, 214, 224, 225, 252, 255,
258, 265, 266, 270, 289, 319.
Устиииович Михайло (Костянтин) —
57.
Устрялов — 58.
Фаєрпатський— 133.
Фанічевський Віктор — 105.
Ф. де Есте, див. Фердиианд де Есте.
Федик Іван, див. Федик І. І.
535
Федик І. І. (Федик Іван) —310.
Федик М.— 324.
Федорів Р„ днв. Федорів Р. М.
Федорів Р. М. (Федорів Р.) — 291,
296, 306.
Федорович, див. Федорович Іван.
Федорович Іван (Федорович) — 5, 7,
32.
Федькович, див. Федькович Юрій.
Федькович Осип, див. Федькович
Юрій.
Федькович Ю., див. Федькович Юрій.
Федькович Юрин, див/ Федькович
Юрій.
Федькович Юрій (Осип, Федькович,
Федькович Осип, Федькович Ю.,
' Федькович Юрнй, Юрий) — 189,
208, 211, 213, 219, 263, 289, 313,
319.
Фердииаид, див. Фердинаид де Есте.
Фердинанд де Есте (Ф. де Есте, Фер-
динаид) — 7, 45, 48, 102—105, 117.
125, 127, 128.
Ферднианд 1—36, 65, 72, 127.
Фєлонек — 32.
Фнлипович В.— 285.
Фішер, див. Фішер Якуб.
Фішер Якуб (Фішер) — 83.
Фома з Кемпіса — 34, 44.
Форманіош — 32.
Фраико, див. Франко Іван Якович.
Франко Иваи, див. Франко Іван Яко-
вич.
Франко І., див. Франко Іван Якович.
Франко Іван, див. Франко Іван Яко-
вич.
Франко Іван Якович (Каменяр.
Франко, Франко Йван, Фраико І..
Фраико Іван, Франко І. Я.) — 192.
199, 225, 228, 231, 240, 251, 263.
265, 274, 276—278, 283, 288, 289.
290, 293, 297—299, 301—307, 311—
313, 318, 319, 322, 323.
Франко І. Я., див. Франко Іван Яко-
вич.
Франц-Йосип — 274.
Франц І — 158.
Фрідріх II — 54.
Халімончук А. М.— 274.
Хвальковський М.— 1.
Хвостов С. М.— 242.
Хировський Людвиг — 105.
Хитрий — 32.
Хлендовський В.— 225.
Хмельницький, див. Хмельницький
Богдан.
Хмельницький Богдан, див. Хмель-
ницький Богдан.
Хмельницький, див. Хмельницький
Богдан.
Хмельницький Богдан (Хмельницкий,
Хмельницкий Богдан, Хмельниць-
кий) — 10, 143, 184, 197, 205, 215.
252, 263, 265, 314.
Хмелевськйй, див. Хмелевський Ро-
берт
Хмелевський Роберт (Хмелев-
ський) — 104, 105.
Ходаковський, див. Доленга-Ходаков-
ський Зоріан.
Ходаковський 3. Д., див. Доленга-
Ходаковський Зоріаи.
Ходаковський Зоріаи, див. Долейга-
Ходаковський Зоріан.
Ходаковський-Чарноцькнй, Див. До-
ленга-Ходаковський Зоріан.
Ходзько, див. Ходзько О.
Ходзько О. (Ходзько) — 1, 32.
Холодецький Келестин — 5.
Хома Надія — 300.
Хомяков— 139, 176.
Хощаваненко — 208.
Хшановськнй — 32.
Хшонстовський — 32, 74.
Ц,— 188.
Цегельський М.— 220.
Целевич— 188.
Целлінгер — 32.
Ценглевич Каспер — 32.
Цертелев, див. Цертелєв.
Цертелєв (Цертелев) — 114, 193, 270,
301
Центвинський Станіслав — 208.
Цибульський— 141.
Чаадаєв П., див. Чаадаєв П. Я.
Чаадаєв П. Я. (Чаадаєв П.)—318
319.
Чайковський — 32.
Чайковськнй А.— 204.
Чарнецький Степан — 239.
Чарторийський Адам — 32, 87.
Челаковський Ф_, див. Челаков-
ський Ф. Л.
Челаковський Ф. Л. (Челаков-
ський Ф.) — 1.
Чемеринський Іван — 97.
Чепуров Анатолій — 303.
Червенак Б. П.— 277.
Черемшина Марко — 274.
Черкавський— 121.
Чернишевський — 313.
Черський — 32.
Чугайов В., див. Чугайов В. П.
Чугайов В. П. (Чугайов В.) — 300
306.
Шайноха, див. Шайноха К.
Шайноха К. (Шайноха) — 74, 225.
Шалата М., див. Шалата М. Й.
536
Шалата М. Й. (Шалата М.) — 291,
294, 308.
Шамякін — 303.
Шанковський — 209.
Шаировський — 32.
Шафарик, див. Шафарик Павел-Йо-
зеф.
Шафарик П., див. Шафарик Павел-
Йозеф. і
Шафарик Павло, див. Шафарик Па-
вел Йозеф.
Шафарик Павел-Йозеф (Шафарик,
Шафарик П., Шафарик Павло,
Шафарик П.-й.) — 1, 17, 24—26,
43, 44, 46, 49, 50, 55, 58, 60, 76,
91, 112, 123, 152, 155, 158, 245,
247, 263, 279, 303, 313.
Шафарик П.-Й., див. Шафарик ГІа-
вел-йозеф.
Шашкевич Антои— 188.
Шашкевич Богдан — 188.
Шашкевич В., див. Шашкевич Воло-
димир.
Шашкевич Владимир, див. Шашке-
вич Володимир.
Шашкевич Володимир (Володимир,
Володимир Маркіяиович, Шашке-
вич В., Шашкевич Владимир) —
129, 182, 184, 188, 189, 217, 289,
296, 313, 319.
Шашкевич, див. Шашкевич Маркіян
Семенович.
Шашкевич!— 118.
Шашкевич М., днв. Шашкевич Мар-
кіян Семенович.
Шашкевич Маркиян, див. Шашкевич
Маркіян Семенович.
Шашкевич Маркиян Семенович, днв.
Шашкевич Маркіян Семенович.
Шашкевич Маркіян, див. Шашкевич
Маркіян Семенович.
Шашкевич Маркіян-Руслан, днв.
Шашкевич Маркіяи Семенович.
Шашкевич Маркіян Семенович (Бу-
дитель, Маркиаи, Маркіян, Маркіян
Семенович, Руслан, Шашкевич,
Шашкевич М., Шашкевич Маркиан,
Шашкевич Маркиии, Шашкевич
Маркняи Семенович, Шашкевич
Маркіян, Шашкевич Маркіян-Рус-
лан, Шашкевич Мартин, Шашкевич
Мартіян, Шашкевич М. Руслаи,'
Шашкевич М. С., Шашкевич Р.,
Шашкевич Руслаи, Шашке-
віч М.) — 1, 3—12, 15, 20, 24, 25,
32—35, 38—41, 43, 44, 47, 49, 50,
52, 55, 88, 100, 114, 116, і 17, 119,
121, 123—126, 128—130, 134, 137,
145, 150—153, 158, 165, 169, 172,
173, 175, 178, 180—230, 232—259,
261, 263—276, 278—325.
Шашкевич Мартин, див. Шашкевич
Маркіяи Семенович.
Шашкевич Мартіян, див. Шашкевич
Маркіян Семенович.
Шашкевич М. Руслаи, див. Шашке-
вич Маркіяи Семенович.
Шашкевич М. С., див. Шашкевич
Маркіяи Семенович.
Шашкевич Р„ див. Шашкевич Мар-
кіяи Семенович.
Шашкевич Руслан, див. Шашкевич
Маркіян Семенович.
Шашкевіч М., див. Шашкевич Мар-
кіян Семенович.
Шашкевич Юлія (Юлія) — 129, 158.
189.
Швамберг — 32.
Швець В., див. Швець Василь.
Швець Василь (Василь, Швець В.) —
306, 309.
Шевирьов — 176.
Шевченко, див. Шевченко Т. Г.
Шевченко Т., див. Шевченко Т. Г.
Шевченко Тарас, див. Шевченко Т. Г.
Шевченко Т. Г. (Кобзар, Тарас, Шев-
ченко, Шевченко Т„ Шевченко Та-
рас) — 133, 136, 156, 173, 178, 1.80,
183, 185, 188, 189, 203, 208, 210,
212, 213, 217, 219, 221, 230. 236,
238, 251, 254, 265, 269, 275, 276,
278, 279, 288, 289, .290, 297, ЗОЇ,
303, 305, 306, 312—314, 319, 320,
323.
[Пеллінг— 156.
Шептицький — 42.
Шиманський— 219.
Шиманський, див. Шиманський Іван.
Шиманський Іван (Шиманський) —
5, 7, 32, 121.
Шіллер, див. Шіллер Й.
Шіллер Й. (Шіллер) — 1, 156, 224,
Шлегель, див. Шлегель Альбін.
Шлегель Альбін (Шлегель) — 32, 42,
Шмельц — 74.
Шмід — 87.
Шодуар — 155.
Шопен — 188.
Шпитько С. М.— 296.
Штокгамер — 32.
Штур — 102.
Шухевнч —, 188.
Щепанськнй Ян-Юліуш — 64.
Щурат В — 113, 233, 262, 304.
Щуровськнй Лев — 97.
Юзефчик — 32.
Юлія, див. Шашкевич Юлія.
Юнгмаи— 17, 121.
Юречко В.— 285.
ГО*7
Юрій, див. Федькович Юрій.
Юхимович Василь—290.
Ющинський — 62.
Яблонсквй К.— 197.
Яворовський — 210.
Яків, див. Головацький Яків Федо-
рович.
Яків-Ярослав, див. Головацький Яків
Федорович.
Якубович Юзеф — 7.
Якшич — 208.
Яміиський, див. Яміиський Юліан.
Ямінський Юліан (Яміиський) — 121,
123—126, 128.
Янівський Богдан — 300.
Янішевський— 104.
Якович — 7.
Яноха, див. Яноха Георг.
Яноха Георг (Яиоха)—32,
Янусевич — 32.
Яичук С. П.— 291.
Яремчук Д. А.— 295, 297, 298, 300,
306.
Ярополк — 249.
Яросевич — 214.
Ярослав, див. Головацький Яків Фе-
дорович.
Ярослав Великий, див. Ярослав Муд-
рий.
Ярославенко — 261.
Ярослав Мудрий (Ярослав Вели-
кий) — 14, 235.
Ярослав Осмомисл— 114.
Яськів О. П.— 310.
Яценко М. Т.— 291.
Яцків — 210.
Яцуиьо, див. Головацький Яків Фе-
дорович.
Яцько Чепеленько, див. Головацький
Яків Федорович.
Яцьо, див. Головацький Яків Федо-
рович.
Яхим, див. Яхим Фраитішек.
Яхим Фраитішек (Яхим)—91, 93,
267.
Яхимович, див. Яхимович Григорій.
Яхнмович Г., див. Яхимович Григо-
рій.
Яхимович Григорій (Яхимович, Яхи-
мович г.)—40, 47, 50, 112, 118,
121, 123, 159, 224.
Яшовський—13, 14, 17, 19.
ГЕОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК
Австрійська держава, див. Австрія.
Австрійська імперія, див. Австрія.
Австрійська Україна, див. Україна.
Австрія (Австрійська держава. Авс-
трійська імперія) — 3, 27, ЗО, 34,
45, 52, 53, 65, 72, 79, 80, 83, 88, 93,
104, 105, ПО, 121, 123, 127, 128,
131, 145, 148, 158, 176, 205, 255,
279, 284. Див. Австро-Угорська мо-
нархія.
Лвстро-Угорська монархія — 290, 315,
днв. Австрія.
Австро-Угорщина, див. Австро-Угор-
ська монархія.
Америка — 145.
Англія — 80, 115.
Аргентіна — 274.
Атлантика, див. Атлантичний океан.
Атлантичний океан (Атлантика) —
303.
Лугсбург (Аи£8Ьпг&), м.— 54, 128.
Бардієв, м.— 78.
Барфельд, м.— 78.
Бельгія — 80, 115.
Бережани, м.— 44, 134, 189, 204, 208,
221, 224, 304—305, 307, 319,''322—
324.
Бережанщииа — 307.
Березань, с.— 136.
Берестечко, м-ко — 289, 313.
Берлін, м,-—80, 141.
Берн, м.— 141.
Бескид, гірськ. хр.— 25, 158, 239.
Белград, м.— 302, 319.
Бескиди Галицькі, гірськ. хр.— 188.
Біла Гора, г.— 257, 278.
Біле, с.— 322.
Білий Камінь, с.— 290, 295, 297—298,
306, 310.
Білорусія (БРСР) — 300, 306, 315,
319,’ 321, 324.
Бойківіцина — 276.
Болгарія — 300, 306, 319.
Боратии, с.— 6.
Борислав, смт.— 241, 250.
Борщів, м.— 224.
Бохня, м.— 108.
Братіслава (Вратислав, Пресбург,
Прешбург)—91, 93, 102, 105, 119,
122, 150—151, 277, 303, 319.
Броди, м,— 6, 94, 121, 123, 128, 240.
Бродівський р-н—304.
БРСР, див. Білорусія.
Брюнн, м.—.102.
Буг, р.—24, 271.
Буда, див. Будапешт.
Будапешт (Буда, Будим, Будин,
Офен, Пешт) — 13, 17, 19—20, 25,
28—30, 33—35, 39—41, 43, 46—47,
51—52. 55—56, 59—60, 63, 68-72,
78—80, 85, 91, 107, 112, 119, 123,
134, 145, 148—149, 151, 156—158,
172, 178, 186, 188, 190—193, 197.
203, 205, 227, 256, 259, 277, 280,
282—284, 289, 294, ЗОЇ, 312, 316,
318—319.
Будим, див. Будапешт.
Будин, див. Будапешт.
Буковина (Північна Буковина) — 36,
'151, 154, 156, 164, 263, 293; 299,
311, 314.
Буський р-и — 296, 298.
Бучач, м.— 224, 326.
Валява, с.— 176.
Варшава— 14, 77, 82, 131—132, 203,
224, 237, 269, 274—275, 303.
Ведень, див. Відень/
Великі Мости, м.— 289.
Вена, див. Відень.
Веигрия, див. Угорщина.
Відень (Віндобона, Ведень, Вена,
ХУіеп) — 2—5, 7—8, 10, 12, 13, 17.
31, 36—37, 48, 52, 59, 65, 72—73,
79—80, 84, 86—87, 89, 91—93, 95,
99, 101—102, 104—108, ПО, 119—
121, 123—124, 127, 131, 137, 140—
141, 149—151, 153—154, 157, 161,
165—167, 173, 185, 197, 205, 208,
224, 274, 277, 283.
Вілюйськ, фортеця — 226.
Вільно, м.— 14, 191.
Віндобона, див. Відень.
Вінер-Нейштадт, м.— 188.
Вінніпег, м.— 258, 285.
539
Вірменська РСР — 324.
Вісла, р.— 14, 197.
Вижииця, м,—313.
Вислок, р.— 137.
Влтава, р.— 224, 235.
Войнилів, с.— 224.
Волга, р,—235, 265, 290, 292, 293,
302, 306, 311, 313, 319.
Волинська обл.— 297.
Волинь— 123, 276.
Волощина — 58.
Вороніж, м.— 271.
Вратислав, див. Братіслава.
Гавана, м.— 274.
Гайдарі, р.— 271.
Галиции, див. Галичина.
Галич (Наїісг), м.— 10, 112, 156, 263,
Галич, див. Галичина.
Галичина (Галич, Східна Галичина,
Галіція, Галиции, Саіісуа, баїігіеп)-
3, 4, 7—8, 10, 12, 27, 32, 34, 37.
48, 58, 62, 65, 69, 79- 80, 83, 85.
88, 89, 93, 97, 101—105, 108, 112.
117, 119, 121—124, 127, 131, 135.
137, 145, 151, 154, 156—157, 165.
172, 174—177, 179—180, 182—183.
185, 186, 189—193, 197, 202, 203,
205—206, 208, 210, 218, 223—225.
229—230, 236—237, 242, 246, 250
253, 255—256, 259, 262, 264—267,
271, 274—275, 277—279, 282, 285.
289, 290, 302, 306, 309, 311, 313- ,
314, 317—318, 326—327. Див. Русь.
Україна.
Галіція, див. Галичина.
Галицька Русь, див. Русь.
Галицька Україна, див. Україна.
Городок (Гродек), м — 123.
Грабівка, с.— 74.
Греція — 80, 224.
Гродек, див. Городок.
Грузія —300, 303, 306, 319.
Гуляйполе, м.— 290.
Гумниська, с.— 157.
Денисів, с.— 204, 214.
Деревия, с.— 158.
Диків, с.— 313.
Джермеи, м,—211.
Дніпропетровськ, м.— 299, 300.
Дніпро, р.—25, 224, 237, 265—266,
274 292____293 311
Дністер, р —24, 192, 224, 249, 265—
266.
Добровиичі, с.— 253.
Дрогобич, м.— 208, 212, 238, 243,
308.
Дрогобиччииа — 243, 251.
Дунай, р,— 140,. 181, 224, 235, 290,
292, 293, 302, 306, 311—313, 319.
Європа (Західна Європа, Східна Єв-
ропа)—62, 80, 87, 91—93, 174,
189, 208, 224/287, 313, 319, 325.
Єгипет— 166.
Жаб’є —313.
Жешівське воєводство — 276.
Жидачів, м.— 208.
Жовтаиці, с.— 208.
Журовичі, с.— 17.
Загреб (Загребль), м.— 53, 56, 61.
63, 71, 150.
Загребль, див. Загреб.
Задвір’я — 196.
Задніпрянське Підгір’я, див. Під-
гір’я.
Закарпатська Україна, див. Україна
Закарпаття (Угорська Русь) —15,
137, 292—293.
Західна Європа, див. Європа.
Західна Україна, див. Україна.
Збруч, р,— 270, 274, 276.
Зелена, вул.у Львові — 275.~
Зимна Вода, с.— 140.
ЗлОчев, див. Золочів.
Злочів, див. Золочів.
Золочів (Злочев, Злочів), м.— 124,.
157, 186, 191, 224, 257.
Золочівський обвод — див. Золочів
ський округ.
Золочівський округ — 6, 116, 124, 126,
128. 134, 158, 191, див. Золочів
щииа.
Золочівський р-н — 286—287, 292—
293, 295—296, 299, 306, 310, 326.
Золочівщина — 290, 299, 306, див
Золочівський округ.
Івано-Франківськ (Станіслав) — 7, 42,
44, 91, 113, 121, 185, 188, 261, 318
Івано-Фраиківщина — 292, 293, 299.
Іллірія — 86.
Італія — 246.
Ічия, м.— 320.
Иоаннесберг, м,— 80.
Казань, м.— 58, 234.
Каменецький повіт, див. Кам'янко-
Струмилівський повіт.
Кам’янка-Струмилова, м.— 220.
Кам’янко-Струмилівський повіт (Ка-
менецький повіт) — 220, 222.
Канада —303, 306. 319.
Канів, м.— 276.
Карлові Вари, м.— 14.
Карпати (Карпатські гори) — 15, 25.
136, 278, 283.
Карпатська Русь, див. Русь.
Карпатські гори, див. Карпати.
Кельн (Кольонія) — 237.
Кемпиіс, м.— 34.
540
Київ —88, 91, 98, 121, 135, 151, 155—
156, 223—224, 230, 235—237, 246,
254, 256, 273—274, 290—293, 298,
ЗОЇ, 305, 311—316, 319—320, 322—
324.
Київська Русь, див. Русь.
Княжа, див. Княже.
Кияже (Княжа), с.— 125, 131, 158,
186, 191.
Коломийський округ—121, 159—160.
Коломия —34. 55, 86, 90, 137, 144.
146, 165, 172, 176, 196, 197, 205,
208, 222, 256, 313.
Кольоиія, див. Кельн.
Комарів, с.— 166.
Комарно, м.— 224.
Конопківка (Конопківщина), с.— 201.
Конопківіцииа, див. Конопківка.
Конюшків, с.— 304.
Копичинці, м.— 208.
Керманичі, с.— 7.
Королівство Польське—83, 121.
Космач, м.— 276.
Косове поле — 207.
Кошиці (Кавваи), м,—78, 197.
Кошиці, с,-— 42.
Краків, м,— 13, 14, 19, 83, 112, 189.
208, 210, 224.
Кременець, м.— 236.
Крехівці, с.— 93.
Кромириж, с.— 174.
Кути, м,— 34, 44, 313.
Кутища — 313.
Лагодів, с,— 162.
Латвійська РСР, див. Латвія.
Латвія (Латвійська РСР)—300, 303,
306.
Лейпціг (Липськ), м.— 115, 157.
Лемберг, див. Львів.
Ленінград (Петербург, Санкт-Петер-
бург), м,— 3, 32, 58, 136, 186, 193,
263, 268, 274, 300—301, 306, 312.
318—319.
Липськ, див. Лейпціг.
Личаківське кладовище, у м. Льво-
ві — 278, 289, 296, 313.
Литва — 7, 14, 58, 87.
Луцьк, м.— 298.
Львів (Лемберг, ілуо\с) —1—11,
13—20, 22—27, 30—47, 49—50, 54—
55, 57—58, 60. 62, 64, 66—67, 69,
74—77, 82—83, 85—88, 94—95,
97—100, 102—104, 106, -108—109,
111—121, 123—126, 128, 130—136.
142—144, 146—148, 151, 156—160,
164—165, 167—170, 172—174, 176—
189, 192, 194—199, 203—205, 207—
209, 217, 222, 224—229, 232—233,
235. 237, 239—241, 247—248, 251—
253, 256—262, 264—265, 268, 272,
273, 275, 278, 281, 283, 287, 289—
290, 292—300, 302, 305, 307—310,
313, 318—320, 322—324.
Львівська єпархія— 121.
Львівська обл.— 273, 292, 293, див.
Львівщина.
Львівщина — 209, 216, 276, 285, 289.
293, 296, 297, 298, 299, 305, 307,.
319, 322—323, див. Львівська обл
Малоросія, див. Україна.
Малорущииа, див. Україна.
Медіолаи, див. Мілан.
Мілан (Медіолаи), м.— 224.
Мінськ, м,— 303, 315, 321—322.
Миколаїв (Николаев), м.— 57, 179.
Микулинці, м-ка — 201, 214.
Микуличии — 165.
Монастириська, м-ко— 113
Молдавія—151, 180.
Моравія — 82, 102, 103.
Моринці, с.— 309.
Москва, м.— 3, 34, 43—44, 58, 79,
107, 113, 121, 135, 143, 151, 237.
242, ЗОЇ, 314, 318—319, 322, 324.
Московщина, див. Росія.
Нагуєвичі, с.— 309, 313.
Надвірна, м.— 225.
Наддніпринська Україна, див. Украї-
на.
Наддністрянська Україна, див. Украї-
на.
Надзбруччя — 305, див. Тернопіль-
щина.
Нева, р,—312.
Нестаничі (Нестанища) — 158, 289,
296, 298.
Нестанища, див. Нестаничі.
Німеччина (Німецький союз)—32,
80, 87.
Німецький союз, див. Німеччина.
Николаев, див. Миколаїв.
Новгород, м.— 91, 235.
Новий сад, м.— 78.
Новий Санч — 207.
Ново-Сандецький округ— 104.
Новосілки (Новосілки Ліські), с.—
116, 124, 126, 128—130, 157, 220.
222, 278, 296—297.
Новосілки Ліські, див. Новосілки.
Нюрнберг, м.— 17.
Одеса, м.— 316.
Олексів, с.— 208.
Одеський р-и — 272—273.
Одесько, м-ко—14, 34, 44, 113, 179.
190, 193, 197, 206, 228, 273.
Оліфаит, м.— 211.
Опір, р.— 181.
Орява, р.— 181.
Офеи, див. Будапешт.
541
Павлів, с.— 216.
Париж, м,—32, 102, 115.
Пеняки, с.— 224.
Переворськ, м.— 17.
Перемишль (Рггегпуіі), м,—7, 15, 31,
35, 69, 83, 85, 89, 91, 119, 121, 123,
134, 138, 151, 157—158, 176, 184,
246, 313.
Перемишльська єпархія—121', 123.
Перемишльський округ — 7.
Переяслав, м.-— 209'.
Петербург, див. Ленінград.
Пешт, див. Будапешт.
Південна Русь, див. Русь.
Північна Буковина, див. Буковина.
Північно-Східна Європа, див. Європа.
Підволочиський р-н — 322.
Підгір’я (Задністрянське Підгір’я) —
24, 137.
Підкарпатська Русь, див. Русь.
Підкарпаття — 313.
Підлисся (Підлісся) — 128, 134, 158,
236—238, 249, 257, 272—273, 278,
286—287, 290, 292, 293, 295, 297—
298, 302, 305—306, 309—310, 323.
Підлісся, див. Підлисся.
Пістииь, с.— 146, 159, 160.
ПНР, див. Польща.
Погулянка, част. м. Львова — 217.
Подгуже — 7.
Поділля— 123, 276.
Подністров’я — 274.
Пойнт Доглес, дільниця у м. Вінні-
пег — 285.
Покуття— 121, 276, 283.
Полтава, м.— 158.
Польща (ПНР) — 7, 26, 32, 58, 77,
80, 82, 83, 87, 115, 121, 145, 263,
276, 283, 300, 306, 313.
Прага, м.~— 13, 17, 43—44, 46, 60,
62, 76, 99, 113, 123, 150,. 152, 155,
224, 245, 316, 319.
Прага, частина м. Варшави — 224.
Пресбург, див. Братіслава.
Прешбург, див. Братіслава.
Прикарпатська Україна, див. Украї-
на.
Прикарпаття — 276, 315.
Пруссія — 80.
Прип’ять, р.— 25.
Пряшів (Ерегіез), м.— 78, 170, 267.
Псков, м.— 91.
Радехівщина — 297.
Радожичі, с.— 85, 96.
Радимно, м-ко — 208.
Радехівський р-н — 296.
Радянська Україна, див. Україна.
Радянський Союз, див. Союз Радян-
. ських Соціалістичних Республік.
Раків, с.— 179. .
Рига, м.— 303.
Рим, м.— 151, 224.
Рівне, м.— 281.
Ровенська обл.— 297.
Рожнів, с,— 163.
Розгірче, с.— 25, 112.
Російська держава, див. Росія.
Російська імперія, див. Росія.
Російська Україна, див. Україна.
Російська федерація, див. Росія.
Росія (Московщина, Російська дер-
жава, Російська імперія. Російська
федерація) — 10, 32, 40, 58, 79—
80, 85, 87, 91, 93, 105, 109, 112,
118, 121, 123—124, 127—128, 131 —
132, 139, 151, 156, 176, 206, 254—
255, 263, 265, 268, 270, 297, 313,
315, 317, 319, 327.
Русь (Галицька Русь, Карпатська
Русь, Київська Русь, Південна
Русь, Підкарпатська Русь, Угор-
ська Русь, Южиа Русь) — 15, 25,
58, 82, 87—88, 91, 94, 120, 164,
167, 172—176, 179—180, 183—184,
187, 197, 205, 208, 217, 220—222,
224—225, 264—265. Див. Галичина,
Закарпаття, Прикарпаття, Україна,
Самбір, м.— 42, 91
Сан, див. Сян.
Сандомирщина — З ГЗ.
Санкт-Петербург, див. Ленінград.
Свешківці, с.— 159—160.
Свідова, с.— 159.
Свидник, м.— 58.
Сербія —80, 86, 91, 118, 224, 270.
Серет, м,— 25.
Синява, с.— 313.
Сілезія — 79,.102.
Скала, м.— 224.
Скалат, м,—189.
Скарбківська, вул. у м. Львові — 207.
Слобідська Україна, див. Україна.
Словаччина—267, 307, див. Чехо-
словацькі землі,- ;Чехословаччина.
Снятии, м.— ЗО, 31, 36, 112.
Сонч, м-ко — 42, 121.
Софія, м.— 303.
Союз Радянських Соціалістичних
’ Республік (Радянський Союз, Со-
юз РСР, СРСР) — 265, 296—297,
299, 306, 315, 317—318, 324.
Союз РСР, див. Союз Радянських
Соціалістичних Республік. - >
СРСР, див. Союз Радянських Со-
ціалістичних Республік.
Станіслав, див. Івано-Франківськ.
Станіславський округ — 93, 121.
Старий Скалат, м.— 322..
Стебнів, с —313.
Стрий, м.— 113, 207, 209.
542
Стрий, р.— 137.
Стрийський округ — 74, 112.
Сучава, м.— 208.
Східна Галичина, див. Галичина.
Східна Європа, див. Європа.
Східна Україна, див. Україна.
Сян (Сан), р.—25, 119, 183.
Сяноцькі гори — 137.
Сяноцький округ—121, 124.
Таків, с.— 189.
Тарнів (Тарнов), м.— 32, 189, 289.
Тарнівський округ— 42.
Тарнов, див. Тарнів.
Тбілісі, м.— 303.
Теребовля (Теребовль, Трембовля) —
124.
Теребовль, див. Теребовля,
Тернопіль, м.— 7, 32, 185, 188. 203,
209, 214, 293, 297, 304—305, 307, 319,
322, 325—326.
Тернопільська обл.— 298. Див. Терно-
пільщина.
Тернопільщина — 200, 201, 292, 293,
299, 305—306, 319, 326—327. Див.
Надзбруччя, Тернопільська обл.
Тиса, р.— 25.
Тихий океан—303.
Томськ, м.— 288.
Торонто, м.— 303, 317.
Трембовля, див. Теребовля.
Тужанік, див. Туринсько.
Туринсько (Тужанік), с.— 121, 124.
У висла, с.— 200.
Угорська Русь, Закарпаття.
Угорська Русь, див. Русь.
Угорщина (Венгрия, Угри) — 3, 32,
34—35, 39—40, 42—44, 46—47, 49—
50, 53, 56, 61—63, 69, 71—72, 78—
79, 93, 97, 112, 118—119, 121, 172,
190—191, 193, 197, 208, 284.
Угри, див. Угорщина.
Ужгород, м.— 325.
Україна (Австрійська Україна, Га-
лицька Україна, Закарпатська Ук-
раїна, Україна Західна, Прикарпат-
ська Україна, Радянська Україна,
Слобідська Україна, Східна Украї-
на, Українська Радянська Соціалі-
стична Республіка, Українська РСР,
Українська " радянська держава,
УРСР) —25, 94, 129, 141, 145, 156,
173, 183, 191, 193, 202, 206, 208,
224—225, 235—239, 243, 245, 247,
249, 251—252, 254, 263—267, 270,
274, 276, 278—279, 282—283, 290—
306, 311—314, 317, 320—321, 323—
324, 327. Див. Галичина, Букови-
на, Закарпаття, Поділля, Покуття,
Прикарпаття, Русь.
Україна Західна, див. Україна.
Україна Радянська, див. Україна.
Українська радянська держава, див.
Україна.
Українська Радянська Соціалістична
Республіка, див. Україна.
Українська РСР, див. Україна.
УРСР, див. Україна.
Унгвар (ПпеИуаг), м.— 170.
Урич, с.— 251.
Уршеидорф (С'гзсіїспгіог), с.— 149.
Утішків, с.— 129.
Фермопіли, гірська ущелина — 289.
Франкфурт, м.— 80.
Франція —32, 74, 80—81, 102, 114,
206.
Харків, м —58, 156, 158, 237, 244, 303,
318_____319.
Хмелева, м,— 159—160, 170—171.
Хосе Марті, пл. у м. Гавані — 274.
Чепелі, с.— 16, 18.
Червона Русь, див. Галичина.
Чернівці, м.—7, 121. 151, 164—165,
208, 213, 2.19, 224.
Чернігівщина — 320.
Цргтипі с*__
Чехія —62, 102,‘ 103, 267, 270. Див.
Чехословацькі землі, Чехословаччи-
на, Чехія, Словаччина.
Чехословаччина (Чехословацькі зем-
лі) — 86, 299. Див. Чехія, ЧССР,
Словаччина.
Чорний Дунаєць, с.— 104.
Чорне море — 249, 289.
Чорногорія — 91.
Чортківський округ— 121, 159—160.
ЧССР, див. Чехословаччина.
Швейцарія — 32.
Швеція — 275.
Шенбрюнн, м-ко — 72.
Шкло, с.— 146.
Югославія — 306.
Южна Русь, див. Русь.
Ярослав, м.— 119, 208.
Ясениця, с.— 243.
Ясенів Горішній — 313.
Аи£зЬиг{?, див. Аугсбург.
Вагїеїд, див. Барфельд.
Ерегіез, див. Пряшів.
Саіісуа, днв. Галичина.
Саііхіеп, див. Галичина.
Наїісг, див. Галич.
Каззаи, див. Копійці.
Ілк’бху, див. Львів.
Рггетузі, див. Перемишль.
Пп^ііуаг, див. Унгвар.
Сгзсіїепгіогї, див. Уршендорф.
АУіеп, див. Відень.
ЗМІСТ
Передмова ....... .......... . ................. ; 5
ДОКУМЕНТИ І МАТЕРІАЛИ ..................................... 17
ДОДАТКИ ........................................................467
Примітки ...................................................... 468
Список скорочень ...... ..................................... ; 510
Перелік використаних архівних і бібліотечних рукописних фондів, друко-
ваної літератури та періодичних видань ....................... 511
Словник рідковживаних слів . . 516
Іменний покажчик ......................................... 519
Географічний покажчик . . .......... ...................... . 539
Научное издание
Академии наук Украинской ССР
Институт общественньїх наук
Центральний государственньїй архив УССР во Львове
«РУСАЛКА ДНІСТРОВА»
ДОКУМЕНТИ И МАТЕРИАЛЬІ
Составители: СТЕБЛИН Феодосий Иванович, КУПЧИНСКИИ Олег Антонович
(старший составитель), ГРИЦАК Ярослав Иосифович, ПАРУБКИ Владимир Ива-
иович, ПОЛЯНСКИИ Олег Арсенович, [ГУМЕНЮК Євгений Микитович |
Автори предисловия: О. А. КУПЧИНСКИИ, Ф. И. СТЕБЛИН
Автори примечаний: Я. И. ГРИЦАК, О. А. КУПЧИНСКИИ, Ф. И. СТЕБЛИН
Редакционная коллегия: Ф. В р а д и й,\ О. А. Купчинский,
Ф. И. Стеблий (ответственньїй редактор)
Киев, издательство «Наукова думка»
На украинском язьіке
Оформлення художника Слєпцової Н. Ю. Художній редактор : С. П. Квітка.
Технічний редактор І. А. Ратнер. Коректори В. М. Божок, Л. П. Рябцева,
3. П. Школьник.
ПБ № 8881
Здано до набору 01.04.88. Піди, до друку 12.01.89. БФ 01007. Формат 60Х90п>. ПВпірофсет, № І.
Вис. друк. Літ. гарн. Ум. друк. арк. 34,0. Ум. фарбо-відб. 35,0. Обл.-вид. арк. 39,62. Ти-
раж 4600 прим. Зам. 8—1177. Ціна 2 крб. 20 к.
Видавництво «Наукова думка», 252601 Київ 4, вул. Рєпіна, 3.
Головне підприємство республіканського виробничого об’єднання «Поліграфкнига». 252057,
Київ, вул. Довженка, 3.