АКАДЕМІЯ НАУК УРСР
ІНСТИТУТ СУСПІЛЬНИХ НАУК
ЛЬВІВСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ
З ІСТОРІЇ
РЕВОЛЮЦІЙНОГО РУХУ
УЛЬВОВІ
1917-1939
ДОКУМЕНТИ
і
МАТЕРІАЛ И

ЛЬВІВСЬКЕ КНИЖКОВО-ЖУРНАЛЬНЕ ВИДАВНИЦТВО
1 95 7 р.
Відповідальний редактор
доктор історичних наук професор І. П. Крип'якевич.
Редакційна колегія:
Г. І. Ковальчак, В. Я. Псиценко, Г. С. Сизоненко.
Упорядники:
Г. 1. Ковальчак, В. Я. Пащенко, Г. С. Сизоненко,
А. Г. Сісецький.
ВІД УПОРЯДНИКІВ
Перемога Великої Жовтневої соціалістичної революції
мала особливо великий вплив на розвиток революційного
руху в Західній Україні. Ідеї Жовтня надавали нових сил
трудящим в боротьбі за соціальне і національне визволення.
В героїчній боротьбі за світле майбутнє, за возз’єднання з
Радянською Україною львівський пролетаріат вписав не одну
славну сторінку в історію визвольного руху. Про це красно-
мовно розповідає даний збірник, що є однією з книг серійного
видання документів з історії старовинного українського Льво-
ва і охоплює останній рік перебування Західної України під
гнітом Австро-Угорщини (від листопада 1917 р. до листопада
1918 р.) та період окупації Західної України буржуазночпо-.
мішицькою Польщею (1918—1939 рр.).
Тема, якій присвячений збірник, в радянській історичній
літературі висвітлена ще не достатньо. Всебічне її вивчення
на основі опублікованих архівних документів матиме важ-
ливе наукове і політичне значення, допоможе у вихованні мо-
лодого покоління в комуністичному дусі.
У книзі публікуються відозви та листівки ІДК й Львів-
ського окружного комітету КПЗУ, ЦК КСМЗУ, МОПР’у, лі-
вих професійних спілок, а також деякі інші важливі відозви
і листівки, що друкувалися і розповсюджувалися у Львові і
які висвітлюють класову боротьбу та керівну роль Комуні-
стичної партії в революційному русі трудящих Львова, гово-
рять про їх інтернаціональну солідарність в боротьбі з фа-
шизмом, проти війни з Радянським Союзом та допомагають
глибше зрозуміти складність тодішньої політичної обстановки.
Великий інтерес для дослідження революційної боротьби
трудящих Львова мають опубліковані в збірнику виписки з
книги реєстрації страйків у Львові та перелік комуністичної
і прогресивної преси, яка видавалась і розповсюджувалась
у Львові.
Для більш широкого висвітлення теми використано доку-
3
менти польського буржуазного суду і поліції. В збірнику пу-
блікуються судові вироки, поліцейські донесення, рапорти,
розпорядження, інформації, звіти, що свідчать про участь
трудящих міста в революційних виступах, демонстраціях, мі-
тингах, зборах, страйках. Подаються повідомлення про роз-
повсюдження комуністичних відозв, листівок та революційної
літератури. До цих документів часто треба підходити кри-
тично, бо поліція з різних мотивів применшувала значення
тих чи інших революційних виступів трудящих, замовчувала
роль комуністів у них, охаювала борців за народну справу,
зводила наклепи на революційний рух і Радянський Союз
(див. документи №№ 7, 23, 24 та інші).
У зв’язку з тим, що документи за 1917 р. майже не збе-
реглися, а за 1918—20 рр. їх дуже мало, для більш повного
розкриття цього періоду підібрано деякі повідомлення з пе-
ріодичної преси.
Все ж через відсутність багатьох документів не всі роки
висвітлені достатньо і не завжди дана вичерпуюча характе-
ристика як самого революційного руху, так і його причин.
Усі документи збірника друкуються вперше (крім №№ 4,
5, 11, 15, 24, 27, ЗО, 45, 48). Зберігаються вони у Львівському
обласному державному архіві та філіалі Центрального дер-
жавного історичного архіву УРСР у Львові.
Заголовки та дати відозв і листівок відтворені, як в ори-
гіналі. В діловодних документах заголовки упущені, але збе-
режені позначення «таємно», «терміново» і т. п. Всі документи
м,ають редакційні заголовки, в кожному з них зазначається
порядковий номер, дата, різновидність і автор, адресат і
зміст.
Враховуючи те, що в заголовках документів часто повто-
рюються однотипні назви колишніх буржуазних установ та
організацій, їх місцеперебування не зазначається (наприклад,
замість «дирекція поліції у Львові», пишеться «дирекція по-
ліції» і т. д.). У випадках, коли публікується документ не-
львівської установи або коли виникає неясність, де ця уста-
нова знаходиться, тоді вказується місце її перебування.
В заголовках, які мають кілька адресатів, відмічається не
більше двох, останні адресати оговорені у виносках. Деякі
специфічні назви установ та їх структурних частин (напр.,
постерунок, експозитура, реферат), поліцейських та інших
посад (аспірант, пшодовнік) залишено без змін.
Всі документи публікуються без скорочення, за винятком
поліцейських звітів та рапортів, в яких дається характери-
стика не лише революційного руху, а й інших питань. У таких
випадках у заголовках пишеться «З рапорту», а скорочення
не пояснюються.
4
Розкриття скорочених слів та додані упорядниками слова
для кращого розуміння тексту взято в квадратні дужки-
Слідом за кожним документом йде легенда, в якій даються
відомості про місце його збереження, спосіб відтворення, ори-
гінал чи копія та ін.
До збірника додаються: бібліографічний покажчик кому-
ністичної та іншої прогресивної преси, яка розповсюджувалася
у Львові, хронологічний та іменний покажчики, перелік пе-
рейменованих вулиць і площ міста, про які згадується у до-
кументах, перелік ілюстрацій.
Збірник упорядкували: А. Г. Сісецький — ст. науковий
працівник Львівського обласного державного архіву, Г. С. Си-
зоненко — начальник — ст. науковий працівник Львівського
обласного державного архіву, Г. 1. Ковальчак — науковий
співробітник Інституту суспільних наук АН УРСР, кандидат
економічних наук, В. Я- Пащенко — секретар Львівського
міськкому КП України.
Крім упорядників, у підготовці документів і їх археогра-
фічній обробці брали участь від Інституту суспільних наук
АН УРСР Я. Р. Дашкевич, а від Львівського облдержархіву—
наукові працівники І. М. Духнич та Я. Ю. Заховай.
СПИСОК СКОРОЧЕНИХ СЛІВ
аря. вид. вул. вод. гр. зл. ЗУНР і т. д. і г. п. ім. ін. кг коп. КПЗУ кпп КПСГ КРПП КСМЗУ ЛОДА я я. МОДР	аркуш видання вулиця година гріш злотий Західно-Українська Народна Республіка і так далі і тому подібне імені інший, інші кілограм копійка Комуністична партія Західної України Комуністична партія Польщі Комуністична партія Східної Галичини Комуністична робітнича партія Польщі Комуністична Спілка Молоді Західної України Львівський обласний державний архів метр місто Міжнародна організація допомоги революціоне- рам
МОПР напр. ОУН оп. ППС ППСД ПА. проц. проф. Профлівиця Р-	Міжнародна організація помочі революціонерам наприклад Організація українських націоналістів опис Польська партія соціалістична Польська партія соціал-демократична площа процент професор Лівиця професійних спілок рік
7
р. в. рр- с. с. стор. св. «Сельроб»	рік видання роки село сторінка сторінка святий Українське селянсько-робітниче соціалістичне об’єднання
спр. ст. т, т-во т. зв. тов. УВО УНДО УНО УСДП УСРП ф- хв. ЦД1А ик ц. м. ц- р. ч.	справа століття товариш товариство так званий товариш Українська військова організація Українське національно-демократичне об’єднання Українська народна обнова Українська соціал-демократична партія Українська соціалістично-радикальна партія фонд хвилина Центральний державним історичний архів Центральний Комітет цього місяця цього року число
№ 1
1917 р. листопада 9. — Повідомлення агентства Рейтер про
перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції.
Лондон. [Агентство] Рейтер отримало від Петроградського]
урядового агентства], що знаходиться в руках більшовиків,
донесення такого змісту, що більшовики зайняли столицю і
ув’язнили міністрів. Ленін — провідник руху — зажадав не-
гайного перемир’я і миру.
Газета «Киг/ег Ілюоіязкі.», № 525, 9 листопада 1917 р. Ранковий випуск.
Переклад з польської мови.
№ 2
1917 р. листопада 9. — Повідомлення австрійської пресової
квартири про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної
революції.
Відень. Пресова квартира. Наші радіостанції на північному
сході прийняли сьогодні частково пошкоджену радіограму, пе-
9
редану з Петрограда до всіх армій, що називається відозвою
Військово-революційного комітету. [Як подає радіограма],
зразу ж звільнено політичних в’язнів, а Ре-
волюційний комітет посадив у в’язницю ко-
лишніх міністрів Коновалова, Кішкіна, Т е-
рещенка, Мальянтовича і т. д. Керенський
втік. Всім організаціям армії наказали негайно ув’язнити
Корейського і відіслати його в Петроград. За всяку допомогу,
надану Керенському, будуть карати, як за важкий державний
злочин. В Петрограді перемогла робітничо-солдатська рево-
люція.
Газета «Киг/ег Ілюошзкі», № 525, 9 листопада 1917 р. Ранковий випуск.
Переклад з польської мови.
№ З
1917 р. листопада 9. — Повідомлення телеграфного агентства
про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції.
Петроград. Год. 9. ЗО веч[ора]. Урядово. О год. 5 веч[ора]
Революційний військовий комітет робітничо-
солдатської Ради оголосив прокламацію, в
якій заявляє, що завдяки допомозі гарнізону, яка дала можли-
вість здійснити переворот без пролиття крові, Петроград є в
його руках. Прокламація заявляє, що нова вла-
да негайно запропонує справедливий мир, в і д-
дасть землю селянам і скличе законодавчі збори.
Газета «Киг']ег Ьшохмзкі», № 525, 9 листопада 1917 р. Ранковий випуск.
Переклад з польської мови.
10
№ 4
1917 р. грудня 5. — Із звіту Краківської дирекції поліції розві-
дувальному пунктові австро-угорської армії в Кракові про
політичне становище в Галичині в листопаді 1917 р.
У зв’язку з вашим листом № 3116/рез[ервно] від 15 липня
1917 р. маю честь доповісти таке:
На ставлення населення Галичини [до влади] протягом ли-
стопада дуже вплинули такі дві обставини: перш за все, в полі-
тичному відношенні — події на Східному фронті і в самій Росії,
в якій переворот Леніна висунув на перший план можливість
хоча б часткового миру, і вже почали накреслюватись майбут-
ні події перемир'я на розтягнутому Східному фронті.
Щодо матеріального становища — на першому плані в
дискусії стояла проблема постачання харчами. Явна нестача
продуктів харчування, особливо муки, хліба, жирів, цукру,
нестача вугілля дають себе знати все грізніше і привели
до відчаю населення, яке поки що виявило своє обурення на
різних зборах.
Російська революція внесла великі зміни у ставлення на-
селення до воєнних цілей, до яких прямують наші вороги. Ви-
щезгадані події в Росії, без сумніву, будуть мати значний
вплив як на характер боротьби за свободу малих націй, так
і на дальший хід боротьби за демократію.
У зв’язку з успіхами російської революції існує переко-
нання, яке виступає особливо з боку соціал-демократів, що
у всій Європі дійде до великої революції і що тільки вона
принесе мир. В найближчому майбутньому треба чекати ве-
ликих заворушень, до яких приведуть все зростаючі труднощі
в постачанні харчами.
Населення вбдчає причину існуючих злиднів насамперед
в легальному і нелегальному вивезенні всіх можливих харчо-
вих продуктів 4 Галичини. На цьому грунті зростає ненависть
до уряду та німців... *
Краків, 5 грудня 1917 р.
Емісарсько]-королівський] рад-
ник уряду і керівник дирекції
поліції [підпис нерозбірливий]
ЛОДА, ф, 102, оп. 1, спр. 76, арк. 8—9. Завірена копія. Переклад з ні-
мецької мови.
* В пропущеній<частиНі тексту йде мова про події в Кракові та За-
хідній Галичині. - - і
Н
№ 5
1918 р. січня 17. — Телеграма дирекції поліції Міністерству
внутрішніх справ у Відні про страйк львівських залізничників.
Вчора увечері відбулася нарада в одному з місцевих това-
риств залізничників, на якій ухвалили припинити роботу в
тому випадку, коли б робітники майстерень не отримали під-
вищення плати та призначену їм кількість муки і хліба. Вимо-
га підвищити плату відноситься особливо до тимчасових робіт-
ників, яким досі не давали жодного підвищення плати.
Справді, сьогодні зранку приблизно 800 робітників Майсте-
рень припинили роботу, однак залишилися в майстернях.
Страйкарі поводяться досі спокійно.
Львів, 17/1-1918 р.
ЛОДА, ф. 314, оп. 1, спр. 4328, арк. 13. Рукопис. Чернетка. Переклад
з німецької мови.
№ 6
1918 р. січня ЗО. — Лист галицького намісника Гуйна команду-
ванню австро-угорської армії у Львові з проханням привести
в готовність війська для придушення можливих заворушень
робітників у Львові та в Стрию.
Сьогодні.
Зважаючи на заворушення, які траплялися в багатьох
місцевостях Австрії і про які вам досі повинно бути відомо,
на міжміністеріальній конференції, яка відбулася у Відні
29 ц. м., обговорювалися попередні заходи, особливо на ви-
падок дальшого поширення повстанчого руху, зокрема- можли-
вість проголошення наказів стану облоги у місцевостях та
областях, що знаходяться під загрозою. Для придушення за-
ворушень, які можуть вибухнути, та для відновлення порядку
присутні на конференції представники ц[ісарсько]-к[оролів-
ської] військової влади обіцяли військову охорону з польових
12
формувань — для нашого адміністративного краю на такий
випадок разом 8000 чоловік.
Зважаючи на це, маю честь просити вас поставити в готов-
ність таку охорону для місцевостей, які знаходяться у вашому
віданні, враховуючи можливість вибуху заворушень в про-
мислових центрах, а саме:
для Львова ............... 1500 чоловік
для Стрия ................. 500 чоловік
Зважаючи на те, що політична влада має в своєму розпо-
рядженні дуже невелику кількість продовольчих запасів, я зму-
шений просити, щоб ви наказали забезпечити постачання охо-
рони інтендантурою на випадок, коли [охорона] буде потрібна.
Зважаючи на спішність справи, я дозволяю собі звернутися
до вас, щоб ви видали негайно дальші розпорядження в цій
справі, а також прошу повідомити, куди треба звертатися у
випадку потреби, щоб президія намісництва або, у випадку
небезпеки, відповідне староство негайно і безпосередньо ви-
кликали вищезгадану військову охорону.
Львів, 30 січня 1918 р.
Гуйн
Філіал ЦДІА УРСР у Львові, ф. 146, оп. 4, спр. 5228, арк. 42—43. Ма-
шинопис. Чернетка. Переклад з німецької мови.
№ 7
1918 р. січня 31.— 3 обіжника галицького намісника Гуйна
всім повітовим староством в Галичині та дирекціям поліції
у Львові і в Кракові про заходи для придушення революцій-
ного руху в Галичині. '
Суворо конфіденціально.
До власних рук.
В сучасний переломний момент, коли завдяки хоробрості,
мужності нашої армії і благородної самопожертви та трива-
лої готовності до жертв суспільства в краю наближаємось
13
чимраз скоріше до бажаного миру, особливим обов’язком по-
літичної влади е пильно слідкувати за всіма проявами політич-
ного і суспільного життя та розумна і рішуча протидія всьому,
що могло б ослабити опір суспільства, порушити лад і порядок
всередині держави і цим самим знизити бойову вартість армії
на фронті або відтягнути хвилину укладення миру.
На жаль, в останній час не бракує намагань порушити
громадський спокій і порядок в державі.
Хоча останні страйки закінчилися щасливо, однак не можна
промовчати про ті обставини, що радикальна фракція со-
ціалістичної партії вийшла з-під впливу легального представ-
ництва цієї партії і створила окремі страйкові комітети.
Фракція цієї партії далі легко піддається впливові між-
народної радикальної соціалістичної партії, яка тепер при до-
помозі відозв і листівок, що проходять контрабандою, розгор-
тає агітацію, щоб викликати соціально-революційний рух і
захопити владу в свої руки.
Маємо жахливі приклади в Росії, які наслідки викликає
подібна агітація...
Хоча тепер в монархії ще немає проявів у цьому напрямку,
які викликали б справжній неспокій, однак не виключено, що
через намагання ворогів, які без сумніву, вкладаючи великі
грошові суми, будуть старатися підтримувати цей рух в цент-
ральних державах, щоб викликати революцію, в деяких місцях
можуть виникнути неспокій і заворушення.
Звертаючи увагу пана на цей рух соціально-революційного
характеру, доручаю доносити мені про всі спостереження в
цьому напрямку.
Якщо б з’явилися прояви, що могли б непокоїти, або трап-
лялися окремі злочини, треба діяти заспокоююче через впливо-
вих осіб або при допомозі інших відповідних засобів. Коли б
це не допомагало, треба застосувати засоби, перераховані в
розпорядженні ц[ісарсько]-к{оролівського] Міністерства внут-
рішніх справ, № 12565 від 10 липня 1917 р., переданому нашим
розпорядженням № 17703/ президія] від 7 вересня 1917 р.
Якщо б ці заходи, а саме: проголошення заборони грома-
дитись на вулиці, передчасне закривання брам домів, часткове
або повне закривання шинків, кав’ярень і т. н.; заклики до
господарів, щоб тримали домашніх дома; вплив на населення
за посередництвом осіб, яких поважають; суворе дотримання
карних законів про збіговища і т. д.,— не дали наслідків, на-
кажуть [застосовувати] рішучі заходи, щоб придушити завору-
шення шляхом наглих судів.
Хоч цей захід буде застосований тільки в крайньому випад-
ку, однак потрібні вже тепер деяка підготовка і розпорядження,
щоб він був ефективним при його негайному введенні в життя.
14
Насамперед треба забезпечити відповідну військову охо-
рону. В цій справі звертаються до відповідного військового ,
командування, щоб визначили місце [розташування] цієї охо-
рони в більших містах та вислали до них певну кількість
військ.
Ви отримаєте вказівки про спосіб виклику охорони тоді,
коли надійде відповідь від ц[ісарсько]-к[оролівського] військо-
вого командування.
Щоб уникнути труднощів у постачанні харчів, треба викли-
кати військову охорону з зауваженням, що бажано, щоб відпо-
відний військовий відділ брав з собою харчі на кілька днів.
Якщо б була потреба тривалішого перебування військової охо-
рони, ви, домовившись з комендантом, своєчасно видасте відпо-
відні розпорядження про забезпечення військового відділу
харчами.
У випадку серйознішого неспокою в краю, але ще до роз-
порядження про введення негайних судів, ми накажемо роз-
клеїти відозви з пересторогою в містах і містечках усього
краю, в яких трапляються випадки порушення громадського,
спокою.
Коли б такі порушення траплялися і в сільських гмінах, цю
відозву треба розклеювати і в цих гмінах.
У випадку меншого неспокою ви самі можете видати ві-
дозву для заспокоєння.
Коли б ці перестороги не дали наслідків, будуть введені
наглі суди згідно з §§ 429 і наступними карного процесуаль-
ного кодексу.
Одночасно наказую надрукувати вищезгадану відозву та
афіші про введення негайних судів, які Ви отримаєте після
надрукування в опечатаних пакетах. Ці афіші треба тримати
в готовності, секретно, щоб, на випадок потреби, тільки
отримавши моє .доручення, можна було б їх негайно роз-
клеїти. Оголошення про введення негайних судів треба про-
водити суворо за правилами §§ 431, 432 і 433 карного кодексу
в усіх гмінах і місцевостях, в яких вводяться наглі суди, через
розклеєння афіш, оголошення в пресі і, за обставинами, че-
рез оголошення з амвону або [скликавши для цього людей] в
громадських місцях при допомозі барабана. [При цьому] за-
кликати двох свідків — їх прізвища і факт [скликання людей
при допомозі барабана] треба відзначити в протоколі.
До підготовчих заходів належать також розпорядження
про детальне розвідування настроїв і рухів у робітничому
класі.
У випадку потреби на це грошей прошу звернутися в пре-
зидію намісництва.
15
Якщо б не вдалося знайти інформаторів з робітничих кіл,
треба в кожному випадку отримувати відомості від робото-
давців. Треба мати на обліку і не випускати з поля зору діяль-
ність відомих агітаторів і підбурювачів. У критичний момент
треба їх усунути, призвавши на військову службу або .поса-
дивши під арешт, до чого причина, без сумніву, знайдеться.
Про факти порушення громадського спокою і порядку, які
трапляться, треба негайно донести короткою телеграмою прези-
дії намісництва та повідомити найближчу політичну владу.
Під час випадків порушення громадського спокою і порядку,
які можуть траплятися, треба якнайточніше дотримуватись
також правил про збори і дозволяти тільки такі збори, які
можуть діяти на всіх заспокоююче.
В кінці підкреслюю: якщо, заспокоюючи населення, треба
поступати з терпеливістю, лагідністю і тактом, то у випадку,
коли накажуть застосувати крайні заходи для придушення
насильств, треба діяти з повною рішучістю, щоб можна було
негайно придушити рух, який загрожує державі і суспільному
ладові.
Львів, 31 січня 1918 р.
Ц[ісарсько]-к[орол івський]
намісник г[енерал]-полк[овник]
Гуйн
ЛОДА, ф: 314, оп. 1, спр. 4494, арк. 465—466. Літографський відбиток.
Завірена копія. Переклад з польської мови.
№ 8
1918 р. березня 16. — Розпорядження галицького намісника
Гуйна дирекції поліції про обмеження свободи зборів у зв'язку
з поширенням ідей Великої Жовтневої соціалістичної
революції.
Відносно звіту № 714/ президія] 1^18 р. від 26 лютого
1918 р. заявляю пану радникові двору, що не бачу потреби мі-
няти розпорядження про проведення громадських зборів.
Відносини в краю та сусідство його з російськими просторами,
16
охопленими революцією, обгрунтовують обов’язок влади проти-
діяти всім спробам розширення політичної агітації.
Львів, 16 березня 1918 р.
Ц[ісарсько]-к[оролівський]
намісник Гуйн
ЛОДА, ф. 314, оп. 1, спр. 4324, арк. 8. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
№ 9
1918 р. квітня 10* — Телеграма дирекції поліції Міністерству
внутрішніх справ у Відні про продовольчі труднощі у Львові та
про можливість вибуху заворушень львівського пролетаріату.
Багато днів у Львові не видають хліба і десять тижнів
картки на муку взагалі не отоварюють.
Внаслідок труднощів з харчовим постачанням серед насе-
лення, особливо серед нижчих шарів, панує бродіння. Можна
сподіватися заворушень.
Як довідуюсь конфіденціальним шляхом, залізничники,
внаслідок недостачі хліба, планують страйк.
Директор поліції Райнлендер
Філіал ЦДІА УРСР у Львові, ф. 146, оп. 4, спр. 7160, арк. 19. Машино-
пис. Завірена копія. Переклад з німецької мови.
* Дата встановлена на основі документа, в якому згадується ця те
леграма.
2 № 503
17
№ 10
1918 р. квітня 17 *. — Телеграма дирекції поліції Міністерству
внутрішніх справ у Відні про можливість страйку львівських
залізничників.
Слідом за телеграфним рапортом № 1418/ президія] від
10 квітня 1918 р. повідомляю, що за достовірними конфіден-
ціальними відомостями планований залізничниками страйк, у
випадку, коли триватиме недостача хліба, розпочнеться
21 квітня.
Делегати центрального керівництва страйкового комітету
в Новому Сончі їздять по всіх залізничних лініях Галичини,
щоб підготувати страйк на вищезгаданий день.
Плановане припинення роботи повинно поширитися на пер-
сонал майстерень, огрівалок, магазинів та охопити нижчих
службовців, працівників та робітників цих категорій.
Директор поліції
Філіал ЦДІА УРСР у Львові, ф. 146, оп. 4, спр. 7160, арк. 45. Машино-
пис. Завірена копія. Переклад з німецької мови.
№ 11
1918 р. квітня 22. — Телефонограма дирекції поліції галицько?
му намісництву про страйк львівських залізничників.
Сьогодні, в зв’язку з відсутністю хліба, почався страйк у
львівських [залізничних] майстернях. Страйкує близько 800 ро-
бітників.
22 квітня 1918 р.,
год. 11 ранку
Радник двору Райнлендер
Філіал ЦДІА УРСР у Львові, ф. 146, оп. 4, спр. 7162, арк. 51. Рукопис.
Оригінальний запис телефонограми. Переклад з польської мови.
* Дата встановлена на основі супровідного листа.
18
№ 12
1918 р. квітня 25. — Рапорт IV генерального командування
австро-угорської армії (польова пошта № 354) військовому
командуванню «Львів» у Моравській Острові про втручання
війська в зв’язку з страйком львівських залізничників.
Власноручно має відкрити шеф генерального штабу.
Було необхідне втручання IV генерального командування
в зв’язку з заворушеннями у майстернях на львівському голов-
ному вокзалі, які почалися 22 квітня нібито через відсутність
постачання хлібом. Під час цього військові робітники заявили
про свою солідарність з вимогою цивільних робітників — не-
гайно звільнити [з-під арешту] одного військового робітника,
який, незважаючи на неодноразові вимоги військового] керів-
ника л[ей]т[енанта] Слябінака розпочати роботу, відмовлявся
це зробити і тому був арештований.
Ранком 24 ц. м. на головний вокзал були послані полков-
ник Томаскевич з 41 п[олку] п[іхоти] з військовим] керівником,
з сильною охороною жандармерії, з одною охоронною ротою
84 п[олку] п[іхоти]. На вимогу вищезгаданого полковника вій-
ськові робітники заявили, що вони готові знову приступити до
роботи. Однак прохали [поліпшити] постачання хлібом та ізо-
лювати від цивільних робітників, бо коли почали б роботу, ті
їм загрожували б.
25 ц. м. частина військових] робітників, очевидно,, рід
шкідливим впливом цивільних робітників, знову не працю-
вала, тому домовилися з представниками дирекції державних
залізниць, що серед довірених військових робітників найдуть
робітників тільки для котельної. Решта, приблизно 200 вій-
ськових робітників, буде послана до своїх запасних частин.
Це повинно бути зроблено партіями на протязі найближчих
днів.
Цивільна влада, на основі існуючих інструкцій, дозволила
цивільним робітникам продовжити страйк доти, доки не втри-
мають хліба.
Полковник Томаскевич рапортував про своє враження, що
л[ейтенан]та Слябінака не бажано залишати далі військовим]
керівником, зважаючи на його особисту безпеку та на збудже-
ний настрій [робітників]. Тому наполегливо повторюється
послане вчора прохання № 25625/1 негайно прислати іншого
військового] керівника.
2*
19
Направляється військовому командуванню «Львів» та до
відома дирекції поліції у Львові.
Польова пошта 354,
25 квітня 1918 р.
Г[енерал] п[іхоти]
Вебер
ЛОДА, ф. 314, оп. 1, спр. 4494, арк. 459. Машинопис. Завірена копія.
Переклад з німецької мови.
№ 13
1918 р. квітня 28. — Телеграма дирекції поліції Міністерству
внутрішніх справ у Відні про страйк львівських залізничників.
До вчорашнього телеграфного рапорту № 1690.
Вчора увечері відбулася нарада членів порядкового комі-
тету Страйкуючих залізничних службовців, під час якої взяли
верх помірковані елементи і спонукали страйкарів відновити
роботу.
Страйкарі висунули вимоги про забезпечення їх належною
кількістю хліба та інших харчових продуктів і передали їх
директорові державних залізниць.
Завтра зранку повинна знову розпочатися робота.
Сьогоднішні пасажирські поїзди від’їхали згідно розкладу
руху. 
Львів, 28/ГУ-1918 р.
Директор поліції Райнлендер
ЛОДА, ф. 314, оп. 1, спр. 4494, арк. 455. Рукопис. Чернетка. Переклад
з німецької мови.
20
№ 14
1918 р. квітня ЗО. — Телефонограма дирекції поліцаї .Міністер-
ству внутрішніх справ у Відні про страйк львівську.^ залізнич-
ників.
До телеграфного рапорту № 1708 від 28 квітня.
$к уже повідомляли, страйкуючі залізничники, розпочали
роботу знову 29.
Після мілітаризації, яка була проведена в неділю і якій
вони спокійно підкорилися, можна помітити серед них обра-
женість.
За конфіденціальними відомостями, вищезгадане роз-
порядження вже тепер відбивається на інтенсивності робо-
ти, і треба побоюватися того, що пасивний опір не припи-
ниться.
Сьогодні військо арештувало 9 провідників. їхні відстроч-
ки скасовано, і вони будуть передані у свої запасні ча-
стини.
Це розпорядження подіяло, як грім з ясного неба.
Поки що серед робітників панує повний спокій. Не можна
передбачити, що трапиться в найближчі дні, особливо зважа-
ючи на травневе святкування, яке відбудеться завтра. Про це
я негайно доповім.
Льців, ЗО/ІУ-1918 р.
Райнлендер
ЛОДА, ф. 314, оп. 1, спр. 4494, арк. 452—453. Рукопис. Чернетка. Пе-
реклад з німецької мови.
№ 15
1918 р. травня 18. — Телеграма дирекції поліції Міністерству
внутрішніх справ у Відні про початок страйку львівських
друкарів 17 травня 1918 р.
Вчора у Львові перестало працювати приблизно 200 скла-
дачів та інших кваліфікованих друкарських робітників.
Вони вимагали підвищення на 100% доплат у зв’язку з
21
війною (це зн[ачить] з 24 крон 50 гелерів * на 49 крон на
тиждень) і збереження заробітної плати за дні страйку.
Власники друкарень, які в цьому відношенні одержали
повну свободу дій від центральної організації у Відні, про-
понують 40 крон на тиждень.
Відносно цих вимог ведуться переговори, і ще протягом
сьогоднішнього дня повинні прийти до згоди.
Внаслідок цього страйку з учорашнього дня тут не вихо-
дять жодні газети і навіть офіціальний орган «Газета Львов-
ска». Виходить тільки «Нойе лембергер цайтунг», де зайняті
мілітаризовані робітники.
Порушення спокою не спостерігається.
ЛОДА, ф. 314, оп. 1, спр. 4328, арк. 34. Рукопис. Чернетка. Переклад
з німецької мови.
№ 16
1918 р. червня 7 **.— Телеграма дирекції поліції Міністерству
внутрішніх справ у Відні про заворушення у Львові, викликані
голодом.
Внаслідок труднощів у харчовому постачанні, а особливо
внаслідок недостачі хліба, сьогодні у Львові були вуличні екс-
цеси, які тривали до полудня.
 О год* 8 ранку на площі Ринок зібралось приблизно
500 осіб, переважно жінок, до яких приєднався натовп під-
літків.
Органи безпеки розігнали натовп, який кричав і вибив у
ратуші кілька віконних шибок. [Натовп] витиснули в бічні
вулиці, по яких він ішов у різних напрямках, по дорозі бив
віконні шибки та частково пограбував кілька вітрин. Патрулі,
що складалися з поліцейських органів та військової охорони,
затримали і арештували 22 особи, переважно жінок, за вулич-
ні ексцеси, крім цього,— одного добровольця 18 ба[тальй]ону
фельд’єгерів у зв’язку з підбурюючою промовою, в якій він
заохочував демонстрантів кидати каміння і чинити опір полі-
цейській сторожі. Проти, них ведеться слідство. Тільки попо-
лудні вдалося знову встановити спокій.
* 100 гелерів — 1 крона (австрійська).
** Дата встановлена на основі супровідного листа.
22
Вжито відповідних заходів безпеки на завтра, тому що
не виключене повторення подібних ексцесів.
Директор поліції
Філіал ЦДІА УРСР у Львові, ф. 146, оп. 4, спр. 7162, арк. 123. Машино-
пис. Завірена копія. Переклад з німецької мови.
№ 17
'1918 р. червня 8*. — Телеграма дирекції поліції Міністерству
внутрішніх справ у Відні про заворушення у Львові, викликані
голодом.
До вчорашнього рапорту повідомляю:
Сьогоднішній день пройшов відносно спокійніше. Опівдні на
Ринку зібралося кілька сотень жінок і підлітків-хлопців, яких
органи безпеки негайно розігнали.
У віддалених частинах міста невеликі групи заколотників
напали на кілька продовольчих крамниць і пограбували їх.
Коли з’явилися поліцейські патрулі, вони втекли, однак,
в зв’язку з злочином грабунку, арештовано 5 осіб, які пере-
даються карному судові.
Після обіду панував повний спокій.
Директор поліції
Філіал ЦДІА УРСР у Львові, ф. 146, оп. 4, спр. 7162, арк. 127. Машино-
пис. Завірена копія. Переклад з німецької мови.
* Дата встановлена на основі супровідного листа.
23
№ 18
1918 р. червня 28. — Обіжник галицького намісника Гуйна
всім повітовим староством в Галичині та дирекціям поліції
у Львові і Кракові про продовольчі труднощі та заходи для
придушення можливих заворушень.
Суворо конфіденціально.
В додатку посилаю Вам до суворо конфіденціального відома
копію телеграфного розпорядження народного продовольчого
уряду про припинення утримання закордонного збіжжя. До-
ручаю Вам суворо дотримуватися вказівок, які видасть в цьому
відношенні крайовий господарський уряд, а також видати не-
обхідні розпорядження для підтримання громадського спокою
і безпеки, дотримуючись 'вказівок, поданих нашим розпоря-
дженням № 32-а від 31 січня 1918 р., та дивитися за тим, щоб
криза, яка загрожує, пройшла без серйозних потрясінь.
Щоб придушити ще в зародку заворушення, які заслуго-
вують покарання, забезпечте собі своєчасно достатню військо-
ву охорону. В цьому випадку треба, щоб населення зрозуміло
рішучість державної влади в підтриманні спокою і порядку.
Також треба заручитися підтримкою серйозних і впливових
осіб, які б могли заспокоююче діяти на населення, і особливо
на-жінок, підкреслити їх патріотичну готовність йти на жертви
та роз’яснити населенню, що видані розпорядження необхідні,
заворушення безцільні, і будь-який неспокій не тільки не може
поліпшити становище, а навпаки, мусить викликати погіршення
становища.
Львів, 28 червня 1918 р.
Ц[ісарсько]-к(оролівський]
намісник, генерал-полковник Гуйн
ЛОДА, ф. 314, оп. 1, спр. 4494, арк. 447. Гектографічний відбиток. Пе-
реклад з польської мови.
24
№ 19
1918 р. грудня 12. — Повідомлення про поліцейські обшуки в
редакції української газети «Вперед» і в Ставропігійському
інституті та про арешти українців у Львові 11 грудня 1918 р.
Нічні ревізії у Львові відбуваються без упину далі. Вчора
о 3 год. ранку була ревізія і в редакції «Вперед», крім того,
в цілій' кам’яниці Ставропігії. В Ставропігії виломано браму
та сильно побито сторожа-каліку. Тої самої ночі зроблено ре-
візії по всіх визначніших домах українців. Деяких арештовано.
Додамо, що ревізії лишилися всюди без успіху, хоч перево-
джено їх так скрупулятно, що заглядано всюди, навіть до
креденсі'В.
Газета «Вперед», № 11, 12 грудня 1918 р.
№ 20
1918 р. грудня 21. — Повідомлення про переслідування
української мови у Львові.
«У Львові не вільно говорити по-українськи»!
Так завирокував якийсь польський «пан», коли почув, що
один з українських робітників говорив у торгівлі по-українськи!
Коли той запротестував проти того самовільного розказу,
«пан» крикнув: «Міїсг рап, Ьо каг§ рапа гагпкпдс!» *.
Останніми часами дуже часто доносять нам про того рода
«закази». Якби ми хотіли про все те писати, треба б ужити
щодня обі сторінки нашої газети. Та писання нічого не поможе.
Треба, щоб кожний українець і українка все й всюди говорили
лише по-українськи, а тоді й деякі круги, для яких наша мова
е чужа, навикнуть до неї.
Газета «Вперед», № 18, 21 грудня 1918 р.
* Замовчіть, бо я накажу вас арештувати!
25
№ 21
1919 р. лютого 11. — Повідомлення про ухвалу загальних
зборів львівських залізничників від 6 лютого 1919 р., в якій
засуджується переслідування залізничників української
національності.
Дня 6 ц. м. відбулися у Львові в залі машин загальні збори
залізничників у справі реорганізації і платні. По дискусії
прийнято проект платні, представлений зарядом організації.
Вкінці ухвалено отсю резолюцію:
«Зібрані львівські залізничники не солідаризуються з кра-
ківською ухвалою в справі видалювання зі служби залізнични-
ків іншої народності, що постійно мешкають в нашім краю
і осуджують викликування шовіністичних пристрастей, які вва-
жають шкідливими для національних і робітничих інте-
ресів».
Подаючи отсю резолюцію, ми з вдоволенням констатуємо,
що шовіністична течія краківських залізничників не перенесла-
ся на львівський грунт і що львівські польські робітники кра-
ще зрозуміли клич міжнародної солідарності робітників, як
їх краківські товариші.
Газета «Вперед», №59, 11 лютого 1919 р.
№ 22
1919 р. лютого 24. — Обіжник повітового командування
польової жандармерії у Львові постерункам польової
жандармерії Львівського повіту про заходи в зв'язку
з розповсюдженням відозв КРПП.
В останніх днях масово розкидано відозву КРПП (об’єднані
С[оціал]-д[емократія] Польського] К[оролівства] і Л[итви] і Лі-
виця ППС) під заголовком: «До пролетаріату Галичини і Сі-
лезії. Під прапором революції!», яка закликала пролетаріат
(товаришів і робітників)* до революції. Ця відозва написана
* Так в оригіналі.
26
в дуже ворожому до сучасного уряду тоні і закликає підніма-
тися на боротьбу, як і російські товариші, щоб змести теперіш-
ню владу та організувати по містах і селах Робітничі ради, а
також [закликає] до боротьби спільно (із соціалістичною Росією
та революційним пролетаріатом усіх країн проти буржуазії.
Тому наказується, під особисту відповідальність коменданта
постерунку жанд[армерії], провести пильний обшук підвладних
солдатів для розшуку вищезгаданої відозви. Кожний посте-
рунок жанд[армерії] до 27. II. 1919 р. повинен доповісти про
проведення обшуку і його результати.
Львів, 24 лютого 1919 р.
ЛОДА, ф. 102, оп. 1, спр. 28, арк. 33. Машинопис. Копія. Переклад з
польської мови.
№ 23
1919 р. травня 12. — Рапорт агентів польової жандармерії
Федунішина і Схерцала командуванню II відділу польової
жандармерії у Львові про революційні настрої львівських
робітників, які виявилися на зборах будівельних робітників
11 травня 1919 р.
П/У-1919 р., о 10 год. ранку, відбулися конфіденціальні
збори організації будівельних робітників у будинку по
вул. Цловій, № 6 (100 членів).
Збори тривали до год. 12 дня. Промовці говорили дуже
радикальним тоном. Спочатку торкалися питання про одяг.
Більшовицький рух Росії порівнювали з тим, як дикі звірі
вириваються з клітки приборкувача, які, незважаючи на
те, що вони є нерозумними звірами, розуміють, що значить
воля.
«Сотні з нас, товариші, були довгий час в Росії, в якій
пролетаріат, котрий ми називали завжди темним, здобув собі
права і владу, а ви, товариші, сидите склавши руки! Такого
моменту, як маємо тепер, ніколи не було і ніколи не буде».
Пізніше таврували ганьбою тих, що працюють за плату,
нижчу від встановленої спілкою норми.
27
Приміщення, нібито порожнє, під час зборів посилено охо-
ронялося.
Федунішин
Ян Схерцало
Львів, 12 травня 1919 р.
ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 37, арк. 6. Машинопис, Завірена копія. Пе-
реклад з польської мови.
№ 24
1919 р. серпня 5*. — 3 обіжника повітового командування
польової жандармерії у Львові постерункам польової
жандармерії на Клепарові, Замарстинові, в Брюховичах,
Ляшках і в Дублянах про заходи в зв'язку з поширенням
комуністичної агітації серед солдатів Львівського генерального
округу.
Конфід[енціально].
В одному з запасних батальйонів на території команду-
вання] Львівського генерального] о[кругу] викрито більшо-
вицьку агітацію серед солдатів, яку поширюють цивільні осо-
би, що приїжджають на побачення з солдатами. Завдяки енер-
гійним розпорядженням коменданта запасного ба[тальйону]
завчасно викрито і придушено в зародку цю агітацію. Із доте-
перішніх розслідувань виходить, що більшовицькі агітатори
використали, між іншим, те, що через відсутність потрібної
кількості цигарок чи тютюну, а також через зниження солдат-
ської платні серед солдатів вищезгаданого запасного баталь-
йону панує обурення. Тому, що наші вороги, особливо Радян-
ська Росія і Німеччина, зацікавлені в тому, щоб викликати се-
ред війська більшовицький рух, не шкодують грошей і не
гребують засобами.
Подаю до відома вищезгаданий, поки що єдиний випадок
більшовицької агітації і рекомендую начальникам запасних
ба[тальй]онів звернути пильну увагу на настрій серед підлег-
лих їм солдатів.
* Дата встановлена на основі вхідного запису постерунку польової
жандармерії в Брюховичах.
28
Як учить досвід, погане ставлення до солдатів і недостатнє
харчування, а також відсутність опіки над солдатами негатив-
но впливають на їх несприйнятливість згубної більшовицької
агітації.
Необхідно пильно звернути увагу і прикласти всі зусилля
до того, щоб солдати отримали якнайскоріше належну їм плат-
ню і харчування повністю і щоб в цій галузі не було ніякого
зловживання з боку підвладних органів, проти яких, після
ствердження зловживань, треба виступити з повною нещад-
ністю.
Солдатів треба оточити піклуванням так, щоб вони відчу-
вали, що начальники дбають про них і про їхнє добро. У ви-
падку тимчасової нестачі належних порцій харчів, а особливо
тютюну, треба солдатам роз’яснити, що в першу чергу повинно
бути забезпечене військо, яке воює на фронті, звертаючись
при цьому до їх патріотичного і товариського почуття, яке
наказує у всьому дати перше місце товаришам, які воюють,
перед тими, які поки що несуть службу в краю.
Необхідно, безумовно, заборонити вільний вступ цивільних
осіб у будинки, зайняті військом.
Ці особи тільки винятково можуть бути пропущені у вій-
ськові будинки і тільки поодинці та в супроводі інспекційно-
го органу.
Об’явити підлеглим солдатам, що поширення більшо-
вицьких принципів — це державний злочин, за який карається
смертю військово-польовим судом.
У випадку найменших проявів більшовизму серед солдатів
необхідно виступити з усією суворістю, негайно і енергійно
провести початкове слідство, щоб викрити і зловити агітаторів
та провідників.
Про прояви більшовизму необхідно негайно повідомити
пов[ітове] ком[андування] жанд[армерії] у Львові.
Повітовий комендант жандармерії
у Львові ротмістр Вічинський
ЛОДА, ф. 102, оп. 1, спр. 28, арк. 48—49. Машинопис. Копія. Переклад
з польської мови.
29
№ 25
1919 р. серпня 11. — Інформація комісара дирекції поліції
Крейнера про антивоєнну діяльність агітаторів у Львові.
Вже деякий час на торгових та міських площах з’яв*
ляются два підозрілі типи, один з них — чоловік віком близько
22 років, здоровий і сильний, досить високого росту, зви-
чайного вигляду, другий — якийсь малий, з кривими нога-
ми, може мати близько 18 років, в тем носи ньому одязі. Вони
продають якісь брошурки невідомого змісту. Ці брошурки
мають з собою в двох пачках, накритих газетами. Цей здо-
ровий чоловік заохочує купувати ці брошури, при цьому спі-
ває якусь віршовану мелодію такого змісту: народ гине
і лежить на площах та вулицях, народ не хоче війни і т. п. в
цьому значення. Це має бути, мабуть, в цих брошурах. Біля
цих двох людей, з яких малий відіграє, мабуть, роль маски,
громадиться звичайно цікава чернь і простонароддя. Деякі
купують брошурки, інші підтакують співові, інші знов ди-
вуються, що поліція щось таке дозволяє. Однак ніхто не
втручається.
Немає сумніву, що це антивоєнна або антидержавна про-
паганда.
Вищезгадані типи з’являються на ринку під час торгу або
недалеко криниці, з боку вул. Домініканської або [з боку]вул.
Руської. Вчора, 10. VIII, були на пл. Бернардинській, а, як
хтось відмітне; бувають і на Городецькій [дільниці],— отже,
всюди, де збирається більше безкритичної публіки. Про це я
довідався від цілком достовірної особи. Отже, треба негайно
за ними встановити слідство і арештувати.
Львів, 11 серпня 1919 р.
Крейнер.
ЛОДА, ф. 193, оп. 1. спр. 168, арк. 1. Рукопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
ЗО
№ 26
1919 р. жовтня 27.— Повідомлення про страйк львівських
залізничників 25 жовтня 1919 р.
Страйк польських залізничників у Львові почався в суботу
рано, 25 жовтня ц. р. Найгірше плачені робітники верстатів
покинули працю і, відбувши збори на залізничній площі, ма-
сово демонстраційним походом пішли до дирекції залізниць,
щоби запротестувати проти страшного покривдження.
Уряд запропонував підмогу в сумі 500 крон для робітників,
а 1800 крон урядникам, які й так мають більшу платню.
На це не годяться залізничники і грозять страйком. До-
магаються теж поправи нещасних апровізаційних відносин і
нових службових мундирів, яких не в силі нині самі купити.
Газета «Вперед», № 130, 27 жовтня 1919 р.
№ 27
1919 р. листопада 12.— Звіт дирекції поліції Міністерству
внутрішніх справ про опір львівських залізничників у жовтні
та в листопаді 1919 р.
.Протягом довгого часу серед робітників огрівалки і заліз-
ничних майстерень панує велике бродіння, яке проявилося в
цілковитому припиненні роботи— в т. зв. пасивному опорі.
.Причиною такого бродіння є незадоволення вищезгаданих
робітників у зв’язку з нерівномірним розподілом виділеної в
останній час урядової допомоги відповідно з розмірами заро-
бітної плати, а також неполадки в постачанні харчів.
Хоч після того, як повернулась з Варшави делегація, ви-
слана з цією метою, частина робітників, переважно з огрівалки,
в перші дні листопада повернулась на роботу, але вже 11 ли-
стопада 1919 р. відбулися конфіденціальні збори всіх вище-
згаданих робітників, на яких було вирішено припинити роботу
в зв’язку з невиконанням даних начебто делегації обіцянок
відносно поліпшення їх матеріального становища (заробітна
плата, грошова Допомога), особливо в напрямку усунення не-
поладок в постачанні харчів.
Зі
Крім цього, на цих зборах ухвалили послати спеціальних
делегатів у більші центри залізничників у Малопольщі, а саме
в місцевості, в яких є залізничні майстерні, як, наприклад,
Перемишль, Самбір, Стрий і т. п., для того, щоб порозумітися
з тамтешніми робітниками, щоб зайняти спільну позицію в цій
справі. Цими діями керує слюсар залізничних (майстерень Шін-
длер.
Після порозуміння з залізничними службовцями на про-
вінції повинні бути скликані загальні збори залізничних пра-
цівників з участю службовців руху, на яких приймуть остаточне
рішення про дальшу позицію. Не виключена [можливість] за-
гального страйку, т[обто страйку] всіх категорій залізничної
служби всієї Малопольщі.
Згідно з відомостями, які тепер надходять і які ще не пе-
ревірені, припинили роботу і залізничні робітники майстерень
у Перемишлі.
Про все це звітую Міністерству, а копію посилаю Міністер-
ству залізниць.
Львів, 12 листопада 1919 р. Директор поліції Райнлендер
ЛОДА, ф. 200, оп. 7, спр. 28-а, арк. 2. Машинопис. Завірена копія. Пе-
реклад з польської мови.
№ 28
1920 р. січня 3.— Телеграма дирекції поліції Міністерству
внутрішніх справ про страйк львівських залізничників.
Терміново!
У зв’язку з тим, що 1/1-1920 р. не виплатили заробітної
плати, залізничні робітники майстерень і паровозного депо
розпочали страйк. Залізничні поїзди не відходять. Письмове
донесення в дорозі.
Львів, 3/1-1920 р.
[Підпис нерозбірливий]
ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 140, арк. 9. Рукопис. Чернетка. Переклад з
польської мови.
32
№ 29
1920 р. січня 19.— Телеграма дирекції поліції Міністерству
внутрішніх справ про відсутність харчів у Львові.
У зв’язку з повного відсутністю картоплі невдоволення серед
біднішого населення може довести до вуличних заворушень.
Справу погіршує також загроза відсутності муки. Повідомляю
про це на доручення пана ген[ерала] д[ивізії] і прошу видати
відповідні розпорядження.
19 січня 1920 р.	Директор] пол[іції]
ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 159, арк. 4. Рукопис. Чернетка. Переклад з
польської мови.
№ ЗО
1920 р. січня 26.— Телеграма дирекції поліції Міністерству
праці у Варшаві про страйк службовців закордонних страхових
товариств у Львові.
22 січня ц. р. вибухнув страйк персоналу закордонних стра-
хових товариств.
Страйкує в цілому 175 осіб. Причина страйку — стремління
до поліпшення матеріального становища. Досі не почали жод-
них переговорів, бо місцеві представники окремих установ по-
силаються на відсутність повноважень від центральних управ.
Цими днями виїжджає делегація страйкарів до централь-
ної влади у Варшаві з проханням про втручання.
Директор поліції Райнлендер
26/1-1920 р.
ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 143, арк. 2. Рукопис. Чернетка. Переклад з
польської мови.
З № 503
33
№ 31
1920 р. лютого 29.— Повідомлення про голодну демонстрацію
львівських жінок.
Недостача всяких средств до життя дається людям чимраз
більше взнаки. Найважніших харчів, як хліба, муки, бараболь
і т. п., нема в місті. Бідне населення — чи то чорноробочий,
чи урядник—терпить, очікуючи обіцюваних ліпших часів, які,
одначе, не надходять. І не диво, що час від часу терпеливість
людей захитається і що час від часу вибухне живловий * грім-
кий протест, який домагається хЛіба, бараболь, муки, каші...**
Недавно в Перемишлі демонструвало голодне населення,
жадаючи хліба. І хоч обіцювано йому поправу життя, одначе
цеї поправи не видно.
В четвер, цього тижня, знову у Львові нагло, без ніякої ор-
ганізації, вибухла голодова демонстрація, а її підложем була
маніпуляція бараболями, яких так мало є у Львові.
Львівський магістрат дістав більшу кількість бараболь, які
мав продавати заряд апровізації. Та заряд апровізації, замість
продавати бараболі голодній людності, відпродав їх пере-
купкам, які знову підвищили ціни три- і чотирикратно.
Жінки зійшлися ще вдосвіта під міським склепом на площі
Стрілецькій, поставали рядом та очікували на створення скле-
пу і видачу бараболь. І можна представити собі обурення жі-
нок, коли по кількох годинах терпеливого вичікування сказано
їм, що бараболь вже немає, бо продані.
На цю вістку товпа жінок вибралася до ратуші та вдерлася
аж під самі двері президента. Та возні замкнули двері та
забарикадували їх. Жінки почали кликати: «Дайте хліба, дайте
бараболь!» Посипалися також гострі слова на адресу прези-
дента, магістрату, апровізації та радних.
Вкінці допущено три делегати до президента, які предста-
вили йому розпучливе становище і голод.
Президент обіцяв прийти в поміч населенню, і жінки-де-
монстранти розійшлися, обіцяючи, що ще раз тут прийдуть,
коли не поліпшиться становище.
Заалярмована поліційна патруля не мала вже «роботи», бо
жінки з дітьми розійшлися.
Газета «Вперед», № 49, 29 лютого 1920 р.
* Стихійний.
** Крапки в оригіналі.
34
№ 32
1920 р. березня 15.— Звіт дирекції поліції Міністерству
внутрішніх справ про страйк львівських залізничників
13 березня 1920 р. у зв'язку з вимогою укласти мир
з Радянською Росією.
Негайно.
Страйк залізничників у Кракові мав також відгуки серед
службовців тут[еш'Ньої] дирекції.
Вже 12/ІП-1920 р., коли надійшли перші неофіціальні ві-
домості про вибух страйку в Кракові, можна було відчути серед
тутешніх залізничників, зокрема серед службовців майстерень
і огрівалки, живий інтерес, і виникла думка організувати
страйк також в межах львівської залізничної дирекції. Одно-
часно з Кракова надійшли тут[ешній] [професійній] спілці за-
лізничників депеші, які офіціально закликали до страйку, хоча.б
для відзначення солідарності.
Протягом всього дня 12/111-1920 р. тривали наради «мужів
довір’я» тут[ешніх] залізничних працівників. Хоч лунали чис-
ленні голоси за негайний початок страйку в ім’я солідарності,
проте не прийнято ніяких резолюцій, і можливий страйк по-
ставлено в залежність від рішення всіх залізничних праців-
ників, яке мало бути прийнятим наступного дня на загальних
зборах, а також від дальшого ходу страйку в Кракові.
Тому що перед полуднем 13/ІІІ-1920 р. з Кракова надійшли
відомості, що в зв’язку зі зміною позиції міністра] залізниць
в питанні карток для вільного проїзду, а також в зв’язку з
обіцянками щодо підвищення заробітної плати, тамт(еціній
страйк припинений, робітники тут[ешньої] залізничної дирекції
визнали справу поки що полагодженою і вже того самого дня
пополудні повернулись до праці.
При цій нагоді слід зауважити, що в момент, коли тут[ешні]
залізничники займали в справі можливого страйку нерішучу
позицію і вичікували відомостей з Кракова, знайшлись серед
тут[ешніх] залізничників особи, які розвинули надзвичайно ін-
тенсивну агітацію за початок страйку. Оскільки немає жодного
сумніву, і, зрештою, це є загальна громадська думка, Що
останні страйки залізничників мають також політичну основу
і є справою комуністичної агітації, яка має на меті натисгіуїи
на уряд для якнайскорішого укладення миру *, тому можливо,
* Після цього в чернетці закреслено слова: «з більшовицькою Роі
сією».	’	/ і .
З»	35
що поведінка деяких осіб, які за всяку ціну стреміли до страй-
ку, має зв’язок зі згаданою агітацією.
З цих елементів особливо виділився якийсь Кароль Макса-
мін, залізничний службовець, який розгорнув дуже енергійну
агітацію за початок страйку і, обходячи окремих залізничних
працівників, схиляв кожного зокрема до страйку.
'Щоб не посилювати роздратування умів, я поки що утри-
мався від видання будь-яких розпоряджень відносно згаданих
елементів, але після заспокоєння приділю цим особам більше
уваги.
Нарешті підкреслюю, що, згідно з чутками, які ходять серед
залізничників, 21/ІІІ-1920 р. у Львові має відбутись з’їзд деле-
гатів всіх залізничних дирекцій Малопольщі, щоб порадитися
про дальший спосіб дій.
Про це звітую і підкреслюю, що про всякі дальші спостере-
ження вас повідомлю.
Копію звіту подаю президії Міністерства залізниць.
[Підпис нерозбірливий]
Льв(ів], 15/ІІІ-1920 р.
ЛОДА, ф. 193, оп. І, спр. 140, арк. 16—17. Рукопис. Чернетка. Переклад
з польської мови.
№ 33
1920 р. березня 22. — Донесення командування міської
громадянської сторожі у Львові дирекції поліції про поши-
рення комуністичних відозв у місті.
Суворо конфіденціально!
Ґї[ан] Станіслав Добрудзький, комісар залізничної дирекції,
[який працює] тепер в квартирно-будівельній управі коман-
дування] генерального] о[кругу] та проживає у Львові по вул.
Грюнвальдській, № 10, доніс місцевому] командуванню, що
21 березня ц. р. знайшов у своїй поштовій скриньці дома лист,
а .вірніше відозву, відбиту на гектографі, яка закликає всіх
трудящих до генерального страйку 25 березня ц. р. Ця відозва,
з, підписом «Миколай—Зігмунд», написана в чисто більшови-
цькому дусі, очевидно, розповсюджується у Львові якимсь
36
таємним більшовицьким комітетом. Своїм змістом вона в першу
чергу звертається до польського солдата, щоб перестав вою-
вати, намочив свою сорочку кров’ю полеглого брата, вивісив
її, як прапор, на окопах і їх покинув. Потім звертається до
всіх людей праці з закликом, щоб 25 березня безоглядно ки-
нули всяку працю, бо теперішній світ, побудований на гли-
няних ногах, мусить впасти, а тоді прийде і запанує новий лад
і порядок на світі, який всім людям дасть справжній рай на
землі.
Той, що доносить, повідомляє також місцеве] командуван-
ня, що днями у Католицькому домі по вул. Городецькій, № 2,
повинно відбутися під невинним прикриттям дуже підозріле
віче. Місц[еве] командування не може подати оригіналу відозви,
бо той, що доносить, передав оригінал д[окто]ру Шпорові, як
членові комітету національної оборони.
Львів, 22 березня 1920 р.
Комендант м[іської] Громадянської] с[торожі]
[підпис нерозбірливий]
ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 141, арк. 2. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
№ 34
1920 р. квітня 2.— Повідомлення про демонстрацію львівських
жінок-робітниць 31 березня 1920 р. з вимогами припинити
війну і голод.
В середу, дня 31 марта, зібралися знову жінки-робітниці
під ратушем. Вхід до ратуша був обсаджений поліційними
агентами та поліціянтами з наостро наладованими крісами.
Жінки-робітниці, між якими бачили ми багато з дітьми при
грудях, нужденно одягнені та висохлі, з слідами довготрива-
ючої нужди, яку переживають від довшого часу, хотіли вдер-
тися за всяку ціну до ратуша і представити президії міста
нинішнє тяжке положення.
Хліба нема достаточної кількості, бараболь не для всіх ви-
стане, інші харчі дуже дорогі, молоко і м’ясо можна дістати
тільки по дуже дорогих цінах,— все те причинилося до того.
37
що урвалася терпеливість жінок, тих мучениць, що від досвітку
до ночі вистоюють .в різних бараболяних, хлібних та інших
хвостиках.
Густий поліційний кордон не допустив жінок перед обличчя
президента міста... *
Жінки зібралися в товаристві дневних робітників «Праця»
та тут вибрали делегацію, зложену з 4 жінок і 4 чоловіків, яка
мала удатися до перебуваючого у Львові міністра Грабського
і до президента міста.
Міністр Грабський не прийняв депутації
робітниць і робітників!
Президентові міста депутація вірно представила нинішнє
безвихідне положення робітництва, недостачу харчів, а передо-
всім хліба і бараболь. Піднесено зажалення на ті нечувані
ніде в світі кілометрові хвостики, які від ряду днів
можна бачити на ринку та перед склепами.
Президент міста вислухав депутацію та заявив, що поро-
бить заходи, щоби зменшити хвостики, бо бараболю будуть
продавати не тільки в ринку, але й на Личакові, на площі Тео-
дора і Софіївці. Далі сказав, що 15 вагонів бараболь є в до-
розі, і коли де по дорозі не пропадуть (ірзіззіша уегЬа! **), то
будуть віддані для населення. Смальцю не дасть, бо нема, хлі-
ба не дасть, бо також нема, а зате в четвер, 1 квітня, на хлі-
бову картку ч[исло] 6 будуть давати по півкіла муки.
Отаке обіцяв пан Наймай.
Та голодне населення зовсім цим не .вдоволене, бо з обі-
цянок не будуть ситі.
Депутація, вернувши від п. Наймана, зложила звіт зібраним
жінкам, які прийняли його з великим невдоволенням.
З окликами «Дайте нам хліба, бараболь та кін-
чіть в і й н у!» розійшлися бідні жінки по своїх районах, щоби
далі вичікувати в хвостиках на кусничок хліба.
Та чи дістали його — треба сумніватись.
Газета «Вперед», № 77, 2 квітня 1920 р.
* В оригіналі — крапки.
** Це його справжні слова.
38
№ 35
1920 р. квітня 8.— Відозва КРПП до робітників з закликом
боротися за укладення миру з Радянською Росією
і Радянською Україною *.
Комуністична робітнича партія Польщі!
На боротьбу проти імперіалізму!
Робітники!
Закликаємо вас до боротьби за мир з Радянською Росією.
З першої хвилини свого існування робітничо-селянська Ро-
сія зверталася постійно до всіх народів, щоб покласти край
міжнародним конфліктам і різні, які проводяться в інтересах
капіталістів. Зверталася також постійно до польського народу
[з закликом] до миру.
Наш буржуазний уряд приховував від польського народу
всі мирні заклики Радянської Росії, з мовчазною погордою все
далі сунув польське військо на боротьбу проти уряду росій-
ських робітників і селян. Так робив наш уряд, слухаючи на-
казів великих капіталістичних держав, надіючись на їхню до-
помогу, та під натиском польської шляхти.
Однак вичерпалась народна терпеливість в країнах капі-
талістичної Антанти. Солдати Англії, Франції і Італії, яких
їхні уряди послали на .війну проти російських робітників і се-
лян, відмовились слухати капітал, і їх мусили забрати назад
з Росії. Робітники Англії, Франції і Італії примусили свої уря-
ди припинити війну проти Радянської Росії.
Зруйновані багаторічною війною, чужі капіталістичні дер-
жави, яким загрожує робітнича революція у власних країнах,
можуть бути примушені відмовити Польщі у всякій матеріаль-
ній допомозі на війну — тільки під цією загрозою наш уряд
врешті зволив відповісти на мирну пропозицію Радянської
Росії.
Робітники! Минає вже четвертий місяць з того часу,
коли Радянська Росія і Радянська Україна знову запропонува-
ли Польщі перемир’я на фронтах, тобто негайно припинити
воєнні дії і розпочати переговори. Вже приблизно чотири міся-
ці тому могло закінчитися пролиття крові. Однак наш уряд
поза спиною польського народу на таємних нарадах з сеймо-
вою комісією і в таємних торгах з капіталістичними урядами
Антанти складав умови миру, а польський солдат далі проли-
ває свою та чужу кров, і Польщу далі руйнує війна.
А коли врешті після стількох місяців з’явилася відповідь
* Відозва поширювалася також у Львові.
39.
польського уряду на мирні пропозиції Росії та України — що
вона нам принесла?
Насамперед — відкинення перемир’я! На фронті повинна
далі литися кров. Польща повинна далі стікати кров’ю і руй-
нувати себе, доки наш уряд під час мирних переговорів Не
витисне своїх бажань, які приховуються від польського народу.
По-друге, польський уряд висловлює готовність вести пере-
говори з Радянською Росією, але нічого не говорить, не дає
жодної відповіді Радянській Україні! Це значить, що наш уряд
не визнає Радянської влади на Україні, іщо [він] виступає проти
українських робітників і селян, які при допомозі робітничо-
селянської Росії здійснили у себе соціальну революцію. Це
проголошення війни Українській Радянській Республіці! Як
понад два роки тому німецький уряд в Брест-Литовську тихо
вів переговори з представниками українського буржуазного
уряду, вигнаного з України повстанням робітників і селян, а
пізніше пруськими і австрійськими багнетами придушив ро-
бітничо-селянську владу Радянської України, так і тепер на-
слідувач німецького імперіалізму — наш польський уряд —
веде таємні переговори з представниками гетьмана Петлюри,
з представниками неіснуючого на Україні уряду і готується
до повалення Української Радянської Республіки.
По-третє, наш уряд обстоює, щоб місцем мирних перегово-
рів був Борисів, що є на самій лінії фронту, і погоджується
припинити військові дії під час переговорів тільки на цьому
відрізку [фронту]. Радянський уряд марно пропонує вибрати
місце переговорів у нейтральній країні або у Варшаві, в Москві
чи Петрограді. Польський уряд наполягав на Борисові, бо так
подобалось нашій військовій владі, що, може, має в цьому при-
ховані стратегічні інтереси, а в кожному разі тому, що хоче,
щоб переговори велися далеко від народного зору і слуху, в
оточенні війська, при блиску багнетів 'і дзвоні щабель, щоб
польський народ не міг довідатися правди, щоб позбавити
його будь-якого впливу на мирні переговори. Тому що Німеч-
чина і Австрія *не хотіли переговорів у жодній столиці і ви-
брали собі фортецю Брест-Литовськ, наш уряд підготовляє
для себе свій Брест-Литовськ в Борисові.	1
Робітники! Вже з цього видно, що польський уряд, який
майже чотири місяці вагався і затягав справу миру, тепер шу-
кає приводу, щоб не допустити мирних переговорів, а коли б,
незважаючи на це, був змушений вести переговори, він зробить
з них причину для ведення війни, щоб задушити Радянську
Україну.
Отже, війна має тривати далі. І за що?
Оборонці буржуазії і вороги комуністів вселяли польському
трудящому народові [думку], що це була оборонна війна, що
40
тоді йшла мова про захист незалежності Польщі. В чому був
оборонний характер цієї війни? Спитайте про це робітників
і селян Литви, Білорусії, України, а вони дадуть вам відповідь,
що ховалося під захистом Польщі. Всюди, куди наш поль-
ський буржуазний уряд кинув своє військо проти більшовиків,
всюди мнима оборона Польщі зводилася до насильства над
робітниками та їхніми організаціями, а насамперед до ві-
дібрання землі від селян, до повернення влади і панування
шляхти. Палили цілі села або били і вбивали селян. На села
накладали нечувану контрибуцію. Десятки тисяч селян гниють
по в’язницях. Мнимі захисники Польщі таким чином зну-
щаються над народом в окупованих польськими військами
місцевостях, таким чином вбивають селян за те, що ті посміли
повстати проти панування батога економа і зайняти двірську
землю, яку віками орошували селянські піт і кров. Так, це була
оборона, але не Польщі, а шляхетських магнатів, їх маєтків,
їх експлуатації і гніту.
Робітники! Ця війна, яку веде польський буржуаз-
ний уряд, ніколи не була оборонною війною, а від самого
початку була війною проти робітників і селян, щоб в окупова-
них Польщею краях повернути батіг економа і капіталістичну
експлуатацію. Ми питаємо вас — чи могло бути інакше? Чи
є тепер на світі така капіталістична держава, хоча б найбільш
демократична, яка могла б вести оборонну війну, що не мала б
на меті анексій і грабунків?
Досвід шести років війни, досвід Брестського і Версаль-
ського договорів мусив навчити вас, робітники, що такої
буржуазної влади немає у світі.
Чи демократичні держави коаліції не твердили, що ведуть
оборонну війну і йдуть до здійснення прав кожного народу
вирішувати власну долю? А після перемоги нав’язали пере-
моженим державам мир насильства, що глузує з права само-
визначення народів.
Чи майже два роки тому Німеччина і Австрія не проголо-
шували своєї згоди на право самовизначення народів? А укла-
ли Брестський договір — придушили Польщу, задушили Радян-
ську Україну, потопили в крові Радянську Фінляндію, ви-
тиснули останні соки з Радянської Росії.
Тепер наш буржуазний уряд та сеймові партії також про-
голошують гасла самовизначення народів. Але одні, як ендеки,
просто бажають приєднати силою до Польщі все, що вдасться.
Інші, як людовці, ППС і Пілсудський, хочуть самовизначення
Литви, Білорусії, України — на взірець Брестського договору.
Вони визнають самовизначення цих країн, але під умовою, що
це не будуть радянські держави і що погодяться на федерацію
з Польщею. Отже, прямують до знищення Радянської України,
41
до повернення панування гетьмана Петлюри при допомозі
польських багнетів. Одні хочуть великої Польщі через при-
єднання чужих земель без федерації, інші хочуть створити ще
більшу буржуазну державу через приєднання Білорусії, Литви,
України шляхом федерації. Перші мають скромніші, другі
більш імперіалістичні цілі, але вся польська буржуазія разом
з урядом бажають, насамперед, знищити соціальну револю-
цію робітників і селян на Україні і цим хочуть завдати
смертельного удару також Радянській Росії, зробити те, що
не вдалося колчакам і денікінам.
Робітники! Такі воєнні цілі буржуазної Польщі, яка
буде прямувати до того, щоб нав’язати їх Радянській Росії,
якщо дійде до мирних переговорів.
Однак такі цілі означають розгром федерації Радянських
республік, перетворення буржуазної України на форпост капі-
талу і стратегічну основу нового наступу проти Радянської
Росії. Здійснення цієї мети мусило б скоро потягнути за со-
бою придушення робітничо-селянської влади в Росії, приду-
шення соціальної революції, повернення до влади російської
шляхти і капіталістів, відбудову російського імперіалізму,
тріумф міжнародного капіталу і жахливий удар для міжнарод-
ного пролетаріату. Цей удар відіб’ється нечувано важко на
долі польського пролетаріату і цілої трудящої Польщі.
Буржуазія, працюючи над відбудовою капіталізму в Росії
і на Україні, одночасно копає могилу незалежній буржуазній
Польщі, бо капіталістична Росія — це Росія анексій, це цар-
ська Росія. В Польщі можуть панувати або Ради робітничих
депутатів, або російські чиновники. Влада польської буржу-
азії веде до кривавого банкротства.
Отже, що далі?
Робітники! Відповідь на це питання залежить від вас
самих, від вашої свідомої волі і революційної енергії.
Треба пам’ятати одне: доки не повалимо панування бур-
жуазії, доки шляхом революції не створимо Польської
Республіки Рад робітничих депутатів міст і сіл, до того часу
Польща, як і кожна буржуазна держава, мусить мати і матиме
на увазі тільки імперіалістичні цілі, тільки грабунок і анексію
під ширмою права на самовизначення народів чи без будь-
якої ширми.
Отже, якщо хочемо, щоб Польща припинила злочинницьку
капіталістичну війну, якщо хочемо, щоб не укладала імпе-
ріалістичного миру, тоді мусимо прямувати всіма силами до
повалення панування капіталу.
В ім’я визволення пролетаріату і щоб вирвати Польщу з
кайданів міжнародного капіталізму та імперіалізму — н а б о-,
ротьбу, робітники!
42
На кожному вічі і демонстрації, під час кожного страйку,
під час масових виступів вимагаймо:
Негайного перемир’я на цілому фронті!
Геть війну в інтересах поміщиків і капіта-
лістів!
Хай живе соціальна революція!
Хай живе Російська Радянська Республіка!
Хай живе Українська Радянська Респуб-
ліка!
Хай живе Польська Республіка робітни-
чих Рад!
Варшава, 8 квітня 1920 р.
Центральний Комітет Комуніс-
тичної робітничої партії
Польщі
ЛОДА, ф. 285, оп. 1, спр. 3357, арк. 1—2. Друкована листівка. Переклад
з польської мови.
№ 36
1920 р. квітня 12. — Телеграма дирекції поліції Міністерству
внутрішніх справ про голодні заворушення у Львові.
Терміново!
У зв’язку з повного відсутністю хліба і картоплі сьогодні
відбулися вуличні демонстрації. Перед продовольчим урядом,
перед ратушею і в інших пунктах міста збирався натовп, пере-
важно жінок і дітей, займаючи загрозливу позицію і домагаю-
чись хліба.
Завдяки негайному і рішучому втручанню поліцейських
органів не дійшло до серйозніших ексцесів і не заподіяно ма-
теріальної шкоди.
За підбурювання арештовано кілька осіб, яких передадуть
в карний суд.
Для підтримання спокою і громадського порядку прошу
43
видати розпорядження, щоб усунути критичне становище від-
носно харчування.
Льв[ів], 12/ІУ-1920 р.
[Підпис нерозбірливий]
ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 159, арк. 8, 10. Рукопис. Чернетка. Переклад1
з польської мови.
№ 37
1920 р. квітня 14. — Телеграма дирекції поліції Міністерству
внутрішніх справ про голодні заворушення у Львові.
Терміново!
У зв’язку з відсутністю хліба, а також картоплі сьогодні
знову повторилися вуличні демонстрації. Натовп, що скла-
дався переважно з жінок і дітей, зібрався перед магістратом
і зайняв надзвичайно загрозливу позицію, обкидаючи камінням
ратушу. Ледве вдалося розігнати натовп і навести порядок.
Те, що далі немає продовольчих засобів, зокрема хліба
і, особливо, картоплі, рішуче вплине на погіршення стано-
вища. Не виключено, що в найближчі дні повторяться ще гріз-
ніші ексцеси.
Льв[ів], 14/ГУ-1920 р.
[Підпис нерозбірливий]
ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 159, арк. 11. Рукопис. Чернетка. Переклад з
польської мови.
44
№ 38
1920 р. квітня 19*. — Рапорт підпоручика транспортної колони
VI дивізіону рухомого складу у Львові І. Ярмули ** про арешт
двох осіб за вигуки комуністичного змісту.
П(ід]пор[учик] Ігнац Ярмула з транспортної колони VI ди-
візіону рухомого складу у Львові повідомляє про арешт Юзефа
Фуглевича і Антона Коросцєля.
Сьогодні опівдні, перебуваючи у кондитерській, я арешту-
вав вищезгаданих, які під час своєї розмови вигукнули: «Хай
живе велика більшовицька Польща!» Коли один з них
звернув увагу, що біля них знаходиться офіцер, з їхнього боку
посипався цілий ряд образ на мене і корпус. У зв’язку з цим
я викликав патруль, який арештував їх і привів в місцеве ко-
мандування. Підкреслюю, що вони не давали себе арештувати,
зневажали також солдатів. Тільки при допомозі сили вдалося
зломити їх опір.
Сержанта, який був у їхньому товаристві та признався в
більшовизмі, я також арештував.
П[ід]пор[учик] Ярмула
ЛОДА. ф. 102. оп. 1, спр. 79, арк. 26. Рукопис. Копія. Переклад з поль-
ської мови.
№ 39
1920 р. травня 1. — Резолюція Першотравневого віча
українських робітників у Львові.
І.	Зібрані в дні Міжнародного пролетарського свята
українські робітники й робітниці засилають всім товаришам
спільної визвольної боротьби свій братній привіт.
Вітаємо наших товаришів в пролетарській Україні, Москов-
щині, республіканській Німеччині, Австрії та Чехії, які важкою,
* Дата встановлена на основі примітки в копії документа.
’* На основі наявних документів адресата встановити неможливо.
45
невпинною працею та напруженням всіх сил вводять та за-
кріплюють в своїх республіках наші соціалістичні кличі.
Вітаємо революційний пролетаріат Італії, Франції, Англії та
Америки, що всіх сил докладає, щоб зломити імперіалістич-
но-капіталістичний режим своїх держав.
Сердечний привіт та наше найгарячіше співчуття засила-
ємо всім неповинним жертвам мадьярської контрреволюції та
клеймимо перед цілим культурним світом дикий, кровожадний
погром невинного працюючого народу.
Боротьбу за повалення капіталістичного світу, за створення
соціалістичного ладу вестимемо аж до остаточного здійснення.
II.	В дні 1 Мая, поновлюючи всі наші домагання, ми, укра-
їнські соціал-демократи, заявляємо, що конечною умовиною
здійснення наших соціалістичних цілей та змагань є: вільна,
самостійна, незалежна, суверенна Україн-
ська Соціалістична Республіка.
Ця вільна, самостійна, від нікого не залежна, суверенна
соціалістична республіки українського пролетаріату має стати
братнім союзником в сім’ї вільних, соціалістичних республік
цілого світу.
І тому ми, українські соціал-демократи, стоячи на цьому
становищі, в дні 1 Мая протестуємо якнайбільш рішуче і свя-
точно перед соціалістичним пролетаріатом цілого світу проти
всіх заборчих замірів і проти фальшування волі найширших
народних мас до цього найнримітивнішого права українського
народу на власне, вільне, самостійне життя.
III.	Тривалий мир, приязні сусідські відносини, побіда про-
летаріату і соціалізму наступить аж тоді, коли на руїнах ка-
піталу постане великий, братній союз вільних народів.
Вважаючи криваву оружну війну, ведену в заборчих імпе-
ріалістичних цілях останків феодалізму і капіталізму, за оди-
ноку перепону створення мирних відносин,— домагаємося її
покінчення.
IV.	Тому взиваємо в дні Міжнародного свята пролетарської
солідарності всіх невільників' -капіталу, всі жертви його урядів,
всіх визискуваних і поневолених, кличемо весь пролетаріат,
щоби, з’єднавшися разом, сповнив свій революційний і соці-
алістичний обов’язок, щоби доложив всіх своїх сил, щоби на
руїнах ладу капіталістичних посідаючих класів поставити брат-
ній союз вільних народів і соціалістичний лад.
Газета «Вперед», № 102, 4 травня 1920 р.
46
№ 40
1920 р. травня 13.— Повідомлення про страйк робітників
львівських цегелень.
Вже два тижні триває страйк робітників по цегельнях у
Львові. На першому засіданні властителів цегелень з робіт-
никами не прийшло до згоди і це було причиною страйку. Ро-
бітники покинули працю по цегельнях в числі коло 500. Щодня
відбуваються збори, на яких обговорюється ситуацію. Настрій
серед робітників дуже добрий, майже всі взялися за іншу пра-
цю і можуть спокійно ждати, аж властителі надумаються.
Газета «Вперед», № ПО, 13 травня 1920 р.
№ 41
1920 р. червня 10. — Донесення II дільниці міської громадян-
ської сторожі у Львові командуванню міської громадянської
сторожі про робітника С. Калішевського, який провадить кому-
ністичну агітацію серед робітників військової фабрики возів.
Колісник, за прізвищем Калішевський, який працює на вій-
ськовій фабриці возів по вул. Янівській, № 21, поширює серед
тамтешніх робітників більшовизм, змальовуючи райські роз-
коші в Росії. Свідок Артур Рупп, член мрської] Громадянської]
с[торожі] II дільниці.
Львів, 10 червня 1920 р.	Вебер
ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 191, арк. 5. Машинопис. Оригінал. Переклад з
польської мови.
47
№ 42
1920 р. червня 20.— Анонімне донесення дирекції поліції про
комуністичну агітацію серед львівських робітників.
Доносимо, що в головних залізничних майстернях слю-
сар Караван запально агітує [за] більшовизм, виявляє вели-
ку радість [у зв’язку] з успіхами радянських військ та невдово-
лення при успіхах польських військ. Ми не виступаємо як свід-
ки, бо ми не є його ворогами, однак влада могла б його легко
виправити. Тепер він любить прищіплювати [більшовицькі]
принципи у війську. Ми з [його] оточення.
В ресторані по вул. Доїздовій (на залізниці), на розі пл.
Копиткової, офіціант агітує [за] більшовизм, але його важко
[зловити], бо [він] дуже обережний. Розповідає довіреним від-
відувачам, що буде так і так.
Львів, 20/УІ-1920 р.
ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. ПО, арк. 46. Рукопис. Оригінал. Переклад з
польської мови.
№ 43
1920 р. червня 23.— 3 донесення дирекції поліції прокуратурі
окружного суду про комуністичну агітацію серед учнів гімназії.
Згідно з встановленим фактом, що Максиміліан Бергнер,
учень VII класу гімназії ім. Ст[ефана] Баторія у Львові, поши-
рював між шкільними колегами комуністичні газети «Чин» і
«Світ» * і, крім того, в зв’язку з викликаним підозрінням, що
він діяв від імені якоїсь таємної заколотницької організації,
негайно після отримання вашого листа наказано [провести]
домашній обшук в помешканні його батьків. Однак цей об-
шук не дав жодних позитивних наслідків. Це, правдоподібно,
викликали ті обставини, що від дисциплінарного слідства,
проведеного дирекцією гімназії, до повідомлення про цю
справу президії дирекції минуло 6 днів. Підозрілий, який мав
* «Сгуп» та «Зауіі».
48
у цей час повну свободу руху і зв’язку, міг використати [цей
час], щоб усунути можливий доказовий матеріал і затерти
сліди, які вели до справжнього пояснення справи.
Однак, щоб запобігти можливому дальшому впливові на
хід слідства і [не допустити] до ускладнень, наказано затримати
Бергнера в наших арештах від моменту початку слідства...
Львів, 23. VI. 1920 р.
Торвінський
ЛОДА, ф., оп. 1, спр. 42, арк. 6, 10, 11 Рукопис. Чернетка. Переклад з
польської мови.
№ 44
1920 р. червня ЗО.— Меморіал українських наукових та куль-
турних установ академіям, університетам та іншим науковим
установам усього світу про український університет
у Львові.
Університет у Львові, заснований за австрійської влади
1784 р., а відновлений 1817 р., не мав до 1848 р. ніякого на-
ціонального характеру. У 1848 р. призначено його в першій
мірі для заспокоювання культурних потреб українського наро-
ду. Одначе наслідком захоплення політичної переваги в краю
поляками став і університет від них залежний і прибрав від
70-х років XIX ст. польсько-український (утраквістичний) ха-
рактер. В кожнім случаї українська молодіж мала до нього не-
обмежений доступ і користала також з кафедр з українським
викладом.
А тепер вже від кінця 1918 р. польська окупаційна влада
зачинила для українського народу доступ на університет і тех-
ніку у Львові. Вже два роки українські професори позбавлені
фізичної можливості вчити, а українська молодіж — учитися.
Від професорів і доцентів зажадано присяги на вірність поль-
ській державі на території в 80% українській і Польщі не-
признаній, а коли вони, з виїмком двох, відмовились, усунено
їх з кафедр і заказано українські виклади. На основі розпо-
рядку польської влади, користати з університету і техніки має
право лише тота молодіж, що признає польську держав-
ність та сповнить обов’язок служби у польськім війську.
Ставлення таких условій є грубим і проти українського на-
4 № 503
49
роду зверненим нарушенням мандату, що його одержала поль-
ська влада від Найвищої ради Мирової конференції, а шану-
ючий себе народ, тим більше його молодіж, ніяк їх сповнити
не може. Проби видістатися з .краю на заграничні університети
кінчалися або відмовою паспортів або арештом. Тому тільки
незначна частина молодіжі (около 1000) дісталася при великім
ризику на заграничні університети. Частина її студіювала на
українськім університеті в Кам’янці-Подільськім, але і по
зайняттю Кам’янця польським] військом відси розпорядком
польських ‘властей з початком 1920 р. її усунено. В місяці
червні ц. р. в університеті навіть святочну академію розігнала
польська жандармерія.
Українська суспільність Галичини бажала зарадити тому
лиху і пробувала рятувати свою молодіж.
Українське Наукове товариство імені Шевченка у Львові,
трактоване науковим світом нарівні з Академіями наук, зорга-
нізувало чотири повні факультети, узгляднюючи в програмі
викладів і потреби технічного знання. Зробило це власним ста-
ранням, коштом і вповні кваліфікованими учительськими си-
лами. Та львівська делегатура польської влади розпорядком з
дня 27/ХІ-1919 р. університетські курси заборонила, а на при-
людний протест Наукового товариства [ім. Шевченка] з 3/ХІІ-
1919 р. проти цеї заборони не відповіла. Товариство україн-
ських наукових викладів ім. Петра Могили зголосило на основі
свого статуту систематичні наукові виклади дня 13/Х-1919 р.,
однак львівська делегатура заборонила виклади, а на внесений
дня 21/ХІ-1919 р. рекурс Міністерство справ внутрішніх у
Варшаві до нинішнього дня не відповіло. Університетські кур-
си, зорганізовані найстаршим, бо у XVI ст. заснованим укра-
їнським культурним товариством — Ставропігійським інститу-
том — розігнала 1920 року польська поліція. Протест проти
сього насильства, висланий просто до начальника польської
республіки дня 12/ІУ-1920 р., остався досі без відповіді.
Отеє образ поступовання польської влади супроти культур-
них змагань українського народу в Галичині. Так поступає
Польща, що при всякій нагоді покликується перед цивілізова-
ним світом на свою цивілізаційну місію на Сході і з того титулу
дістає мандати, не тільки незгідні з правом народів, але у на-
слідках не лише для української, але й для всякої культури—
вбивчі.
Підписані культурні українські товариства й інституції пе-
ред форум усього цивілізованого світу протестують проти по-
збавлення українського народу на його рідній землі прав до
вищого образовання.
Поступовання польської окупаційної влади, в якому доба-
чуємо планове стремління до винищення української інтеліген-
50
ції, находить аналогію хіба в акті російського царату з 1876 р.,
яким заборонено теж українську літературу і науку, а який
стрінувся з безпощадним осудом усього культурного світу.
Підносячи свій голос протесту, затривожені будуччиною
українського народу, просимо не лишити його без відповіді та
причинитися щиро і по своїх силах до рятування культури, мо-
лодіжі і будуччини українського народу в ім’я дорогої вам
культури і добра всього людства.
У Львові, дня ЗО червня 1920 р.
Філіал ЦДІА УРСР у Львові, ф. З, оп. 1, спр. 78, арк. 1—2. Машино-
пис. Копія.
№ 45
1920 р. липня 8.—Лист командування Львівського генерального
округу генеральному делегатові уряду для Галичини у Львові
Галецькому з вимогою ввести стан облоги в Галичині у зв'язку
з можливістю заворушень серед населення та солдатів.
На письмове роз’яснення президії намісництва без номера
від 7 липня 1920 р. на запитання інспекційного офіцера коман-
дування] генерального] о[кругу] про стан облоги в Галичині
прошу, зважаючи на сучасне становище як стратегічне, так
і внутрішнє, яке виявляється в значному посиленні дій воро-
жих елементів, що можуть викликати заколоти як серед солда-
тів, так і серед цивільного населення, які загрожують вибухом
небажаних громадських заворушень, а також ускладнювали б
воєнні операції в зв’язку з загрозою тилу, негайно відновити
стан облоги на території командування] Львівського генераль-
ного] о[кругу] і подати це до загального відома шляхом роз-
клеєння афіш на протязі 24 годин, а також передати по теле-
графу відповідні розпорядження всім староствам.
В зв’язку з цим прошу оголосити про наглі суди для всіх
злочинів, передбачених законом про наглі суди. Про це також
оголосити на цілій території к[омандування] генерального]
о[кругу] і підпорядкувати всі судові округи юрисдикції наглих
судів у випадках заколоту.
Вкінці прошу ввести превентивну цензуру періодичних
видань.
4!
51
Про видані розпорядження прошу повідомити команду-
вання] Львівського генерального] о[кругу] на ім’я шефа штабу.
Львів, 8 липня 1920 р.
Командуючий генеральним] о[кругом],
генерал-поручик Лямезан
Філіал ЦДІА УРСР у Львові, ф. 146, оп. 4, спр. 5263, арк. 121. Машино-
пис. Оригінал. Переклад з польської мови.
№ 46
1920 р. липня 8. — Донесення командування міської
громадянської сторожі дирекції поліції про дезертирів
з польської армії.
7 ц. м. о год. 10 вечора по вул. Вроновських у цитадель
вели групу дезертирів, яких половили поблизу Львова, кіль-
кістю приблизно в 100 чоловік. На вул. Вроновських з цієї
групи частина повтікала, ховаючись в сусідні брами будин-
ків. Солдати, яких обступила цивільна публіка, розповідали
нісенітниці як справжні вісті з фронту. Говорили про повний
розгром більшовиками армії на фронті, зайняття Тернополя,
Бродів, Золочева і обіцяли, що не пізніше як за 3 дні більшо-
вики будуть у Львові. Безкритичний натовп,. чуючи такі відо-
мості від нібито очевидців, був охоплений легко зрозумілою
панікою іі переполохом, що скоро охопили цілу вул. Вронов-
ських. Доктор Олександр Чоловський, власник одного з домів
по цій вулиці, побачивши і почувши, що діється, пішов осо-
бисто до міської команди, в якій розповів про все капітанові]
Вальтерові, одночасно просив наказати негайно [зробити]
обшук будинків по вул. Вроновських, щоб виловити дезертирів,
які поховалися в цих будинках. Кап[ітан] Вальтер не міг цього
зробити в ту ж мить, бо не мав під рукою людей. Невідомо,
чи досі видано які-небудь розпорядження в цій справі, тому
повідомляється, щоб видати можливі дальші розпорядження.
Львів, 8/УП-1920 р.
За коменданта м[іської] Громадянської]
с[торожі] [підпис нерозбірливий]
ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 183, арк. 2. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
52
№ 47
1920 р. липня 11.— Донесення радника намісництва 3одеського
II відділові штабу Львівського генерального округу про радісні
настрої серед населення у зв'язку з наближенням
до міста радянських військ.
На лист № 1036 експозитури] інформаційного] в[ідділу]
від 7/УІІ ц. р. повідомляю, що серед польського населення
немає великого запалу до вступу в армію І до дальшої війни,
незважаючи на те, що вона тепер має оборонний характер. На
це впливають в значній мірі дезертири, які поширюють жахли-
ві вістки про небезпеку на фронті, тим самим залякують мо-
лодь і разом з нею ховаються в лісах і в полі, що в нинішню
теплу пору року їм легко вдається.
Для висліджування тих, що ховаються, самої державної
поліції невистачає, і слід було б проводити облави з до-
помогою війська. Щодо українців, то серед них можна помі-
тити дуже таємний зв’язок, вони не приховують радості, що
більшовики наближаються. їх провідники часто їздять у Львів,
і тут відбуваються наради. Як мене інформують, н[а]п[рйклад],
з Щирця, д[окто]р Тжесньовський вже протягом кількох днів
перебуває у Львові.
Від польської організації я отримав відомості, що спира-
лись на твердженні проф[есора] Воляньчика, який прибув туди
з лекцією зі Львова, що українці, користуючись тяжкою си-
туацією Польщі, планують збройний виступ. Якби до цього
дійшло, [вони] знайшли б, на мою думку, підтримку у євреїв,
головним чином зі Львова, а також в гмінах під Львовом з
численним єврейським населенням, як, н[а]п[риклад], Замарсти-
нів і Знесіння.
Львів, 11 липня 1920 р.
Радник намісництва Залеський
ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 2, арк. 79. Машинопис. Завірена копія. Пе-
реклад з польської мови.
53
№ 48
1920 р. липня 13.— Донесення члена міської громадянської сто-
рожі у Львові коменданту міської громадянської сторожі про
дезертирів з польської армії та розвал оборони міста
в зв’язку з наближенням радянських військ.
Як член м[іської] Громадянської] с[торожі], вважаю своїм
обов’язком звернути увагу на факти, що можуть мати для
Львова дуже сумні наслідки,' і вважаю, що не тільки в інте-
ресах міста, але і в інтересах цілої Польщі, в інтересах спо-
кою у тилах бойового фронту треба негайно ще сьогодні
виправити лихо.
Вчора 12 ц. м. під час робіт на окопах я мав нагоду ба-
чити жалюгідний стан просто на Личаківській заставі — а
боюся, що [такий самий] і на інших заставах.
Я бачив втікачів з фронту, які поспішали на возах з ре-
чами і живим інвентарем у Львів. Вози навантажені, на них
багато молодих людей, одягнених переважно по-цивільному,
але у військових шапках (мацєювках), з возів стирчать ство-
ли карабінів.
Цих людей ніхто не питає, хто вони, які в них документи,
відкіля їдуть і т. д.
Що й цивільні мають з собою зброю — це, правда, нічого
дивного, але цю зброю повинні в них на заставі відібрати.
Треба було б також вияснити, чи вони не належать до дезер-
тирів, і маю підстави вважати, що цими возами їдуть також
дезертири.
Мені здається, що не треба впускати в місто втікачів
без жодного контролю на заставах, бо в місті можна дуже
легко ухилитися від контролю.
Якщо так триватиме далі, у місто напливе багато невідо-
мого і непевного елементу. Тому, побачивши те, що діється,-
говорять, що будьоннівці не мають чого журитися про окопи,
можуть в’їхати у Львів ватагою на возах, навіть у кареті,
і нікого це не турбуватиме, хіба акцизного вартового за його
спирт або харчі.
Я бачив також дезертирів із зброєю — один босий, але в
бойовій касці,— які пройшли заставу без перешкод і їхали
трамваєм в місто, розповідаючи про свою втечу: той, що був
без чобіт, «зняв їх, щоб легше втікати» і т. п.
54
Це все страхітливо, і я вважаю, що треба негайно по-
класти цьому край.
Львів, 13 липня 1920 р.
Член м[іської] громадянської]
с[торожі] [підпис нерозбірливий]
ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 173, арк. 3. Машинопис. Завірена копія. Пе-
реклад з польської мови.	.
№ 49
1920 р. липня 14.— Розпорядження Міністерства внутрішніх
справ генеральному делегатові уряду для Галичини у Львові
Галецькому про боротьбу з комуністичною агітацією серед
населення.
Таєм[но].
Міністерство внутрішніх справ сподівається в сучасний мо-
мент посилення комуністичної агітації, особливо агітації проти
призову у військо. Цим звертає увагу пана делегата на не-
обхідність прийняти найбільш енергійні заходи для боротьби,
проти цієї агітації; до винуватців за невиконання наказів про
призов у військо і за агітацію проти призову застосувати
карний закон від 28 червня 1890 р. В[існик] з[аконів], 1890 р.,
№ 137 (що зобов’язує, на основі закону від 1 травня 1915 р.,
В[існик] з[аконів], 1915 р., № 108, і закону від 20 лютого
1920 р., В[існик] з[аконів], № 20, 1920 р., п[ункт] 14). В окре-
мих особливих випадках треба застосовувати ст[аттю] 58 або
65«б» карного кодексу за порушення громадського спокою.
Варшава, 14 липня 1920 р.
Керівник Міністерства Кучинський
ЛОДА, ф. 193, оп. 1. спр. 183, арк. 8. Гектографічний відбиток. Завірена
копія. Переклад з польської мови.
55
№ 50
1920 р. липня 15. — Об’ява дирекції поліції про дальше
обмеження громадянських свобод населення міста у зв’язку
з наближенням радянських військ.
1.	Всякі збори в льокалях є дозволені тільки за дозволом
дирекції поліції.
2.	Збирання на вулицях і площах є безумовно заборонене.
3.	Шинки мають бути створені тільки до 8 год. вечора,
кав’ярні і реставрації — до 10 год. вечора.
4.	Ходження по вулицях міста по 11 год. вечора дозволене
тільки за перепустками, яких видачу зарядить команда міста
і площі.
5.	Всяке оружжя, з виїмком того, на якого ношення мається
дозвіл від дирекції поліції, мусить бути безумовно віддане
в команді міста і площі.
Повищі зарядження обов’язують від хвилини оголошення.
Винні переступства повищих заряджень будуть потягані до
судової, зглядно адміністаційно-карної, відповідальності.
У Льівові, дня 15 липня 1920 р.
• Дирекція поліції
Газета «Вперед», № 162, 16 липня 1920 р.
№ 51
1920 р. липня 17 *. — Об’ява генерального делегата уряду для
Галичини у Львові Галецького про введення наглих судів на
території Галичини.
Розпорядженням з дня 27 падолиста 1918, ч. 701/президія],
завела Польська комісія ліквідаційна на цілім просторі Гали-
чини доразові суди для злочинів: убивства, грабунку, підпален-
ня і для злочину публічного насильства, довершених внаслідок
злобного ушкодження чужої власності. Таке саме зарядження
з обов’язуючою силою для округу апеляційного суду у Львові
видав розпорядженням з дня 21 грудня 1918, ч. 18/пр[езидія],
* Дата встановлена на основі супровідних документів.
56
Тимчасовий комітет правлячий у Львові для злочинів: убив-
ства, грабунку, підпалення.
Для заведення одностайності сотвореного сими заряджен-
нями стану речей зніс пан міністр внутрішніх справ у Варшаві
розпорядженням з дня 14 мая 1919, ч. 47866, оба вищезгадаїні
розпорядження і зарядив в порозумінні з паном міністром
справедливості на основі § 430 закону о карнім поступованні
з 23 мая 1873, В[існик] з[аконіів] державних], ч. 119, заве-
дення в округах апеляційних судів у Кракові і у Львові
доразових судів для злочинів: убивства, гра-
бунку, підпалення і для предвиджених в
§85 загального карного закону публічного
насильства, довершених внаслідок злобно-
го ушкодження чужої власності.
Вищепоіменоване розпорядження пана міністра внутрішніх
справ входить в життя з днем оголошення по мислі § 431 за-
кону о карнім поступованні.
Хто, отже, по належнім оголошенні сего розпорядження
провиниться против одного з вищепоіменованих злочинів,
буде ставлений перед доразовий суд, о котрого
поступовання мають примінення приписи розділу XXV закону
о карнім поступованні, і підпаде карі смерті.
Остерігається при тім, що не лише безпосередній виновник
стається винним злочину, але також кожний, хто
приказом, порадою, научуванням або похва-
лою злочинне діло викликав або з наміром
спричинив до його довершення наміреним
достарчанням средств, усуванням перепон
або яким-небудь іншим способом уділив по-
перти або помочі до певнішого довершення
того ж спричинився, а також кожний, хто порозумівся
з виновником з'гори щодо уділення йому помочі і попертя по
довершенім злочині або щодо участі в зиску і користі (§ 5 за-
гального] карного закону).
На тих просторах, на которих внаслідок воєнних подій
діяльність цивільних судів карних підпала фактично завішен-
ню, вищезгадані злочини і взагалі вчинки, підпадаючі під
поняття бандитизму, підлягають воєнним судам польовим і бу-
дуть карані карою смерті в наглім поступованні.
Генеральний делегат правительства для Галичини
Галецький в[ласною] р[укою]
Філіал ЦДІА УРСР у Львові, ф. 146, оп. 4, спр. 5263, арк. 116. Дру-
карський відбиток. Афіша.
57
№ 52
1920 р. липня 26. — Донесення командування міської грома-
дянської сторожі у Львові дирекції поліції про комуністичну
агітацію серед солдатів у Львові.
25 ц. м. перед самою год. З на розі вул. Длугоша поль-
ський солдат (прізвище Польський, з групи Реймонта у Ста-
ніславі) читав афішу «До зброї». Зразу біля нього став якийсь
Пилип Чех, що прож[иває] по вул. Длугоша, № 21, і хоч сол-
дат, який читав, цілком його не зачіпав, той сказав до нього:
«Спочатку зробимо порядок з панами і тільки тоді по їх трупах
підемо на війну». Солдат хотів затримати цю особу, але воїна
сховалася в сусідньому будинку, з якого через городи добра-
лася аж до будинку по вул. Длугоша, № 21, у якому мешкає.
Патруль м[іської] громадянської] с[торожі] 3 секц[ії] І діль-
ниці по вул. Длугоша, № 5, довідавшись про це, привів цього
Пилипа Чеха у вартівню. Тут склали на нього протокол і пе-
реслали його' під конвоєм Антона Кльоппера, Яна Болькота,
Яна Савчина, Стефана Лєха і Францішка Маліка разом з
протоколом у командування міста і місця. Черговий офіцер до-
ручив відпровадити його в поліцейську інспектуру, як це
стверджує додане підтвердження поліцейської інспектури.
Антон Кльоппер як комендант патруля справді це зробив. На
жаль, це була марна праця громадян, бо з поліцейської інспек-
тури цього Чеха негайно звільнили.
Командування доносить про це президії дирекції поліції
і питає, на якій основі та чому так трапилось, бо вважає,
що коли такого роду зауваження, які робляться голосно,
якщо навіть і не є більшовицькою агітацією,, то в кожному
разі насмішкою і глузуванням над зверненнями, що закли-
кають громадян до зброї в такий важливий для нашої батьків-
щини момент. Це все ж таки, безумовно, вчинок, гідний пока-
рання.
(1 додаток).
Львів, 26/УІІ-1920 р.
За коменданта м[іської] громадянської]
с[торожі] [підпис нерозбірливий]
ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 70, арк. 7. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
58
№ 53
1920 р. серпня 1. — Відозва Тимчасового революційного
комітету Польщі до польських 'легіонерів у зв'язку
з створенням Тимчасового революційного комітету Польщі *.
Легіонери!
Сталося те, що мусило статися! Польща зруйнована вщент,
злидні і голод нависли над населенням, а переполохане поль-
ське військо тікає... * ** В краю хаос, анархія, а польські пани,
які заміняли вашу кров і тіло на іудині срібняки і продали
вас, як худобу на заріз, Антанті, рятуються втечею, евакуюють
Варшаву і шукають сховища в далекій Познаньщині.
Польські солдати! Трудящий народ, обдурений свої-
ми класовими ворогами, примушений боротися за чужі інте-
реси! Де ті союзники, що кинули вас на цю злочинницьку вій-
ну? Де їх допомога і підтримка? Де ті польські пани, що, сидя-
чи в сеймі і покурюючи запашні сигари, здалека запалювали
вас до бою? Де ті, що розтринькують життя тисяч, засуджую-
чи їх на муки і катування, на пекло війни і смерті?...** їх
немає з вами! Ви були потрібні їм доти, доки, слухняно вико-
нуючи їхні накази, вступали в чужі краї, несучи їм кайдани
неволі...** Сьогодні, коли вам не вдалося зробити цю ганебну
справу, ви стали непотрібними і вами перестали цікавитись.
Тисячі польських солдатів відмічають своїми трупами шлях
відступу, в край тягнуться десятки тисяч інвалідів, напризво-
ляще кинуто тисячі осиротілих родин, засуджених на голодну
•смерть...** Та ні західні імперіалісти, ні власні імперіалісти,
зайняті собою і своїми інтересами, не поспішають на допомо-
гу вам і вашим родинам. Вас кинули в найбільш критичну
хвилину і рахуються з вами лише остільки, оскільки ви мо-
жете затримати хоча б на деякий час переможний похід Чер-
воної Армії. Для них дорога кожна хвилина зволікання, бо
дає їм можливість вивезти з собою рухоме майно і обікрасти
край — вивезти харчі та продукти першої потреби...** Цей
тимчасовий опір ковтає тисячі нових жертв, але за це пани
зможуть вивезти з собою мільярди, край зробити бідним, а
•себе збагатити. Ні передсмертні судороги вмираючих, ні зой-
ки поранених, ні ридання голодних на них не діють. Вони
мають на увазі насамперед свої інтереси, дбають про свій до-
” Відозва поширювалася також серед польських солдатів у Львові.
** Крапки в оригіналі.
59
бробут, у них глухі серце і вухо на муки трудящого
народу.
Польські солдати! В таку хвилину не можна залишатися па-
сивними, мусить бути створена установа, що візьме владу в
країні, буде стояти на сторожі справи трудящих, буде піклу-
ватися про осиротілі родини і тисячі калік та хворих. Товари-
ші! Усвідомлюючи відповідальність, яка лягає на нас, Тим-
часовий революційний комітет Польщі, що стоїть на боці
інтересів трудящих мас, виконає всі ці завдання. Наші імена—
імена людей, які боролися на протязі десятків років за справу
визволення трудящого класу, яких ні каторга, ні Сибір не
могли примусити відмовитися від боротьби,— хай будуть для
вас гарантією, що дочекаєтесь вибору самими вами через
Ради робітничих і селянських делегатів постійного револю-
ційного уряду. Це завдання сумлінно виконаємо!
Польські солдати, гине Польща панів, але виникає нова
велика Польща — Польща трудящого народу, Польща, справ-
ді самостійна, незалежна ні від царів, ні від кайзерів, ні від
капіталу Антанти,— соціалістична Польща робітничих і сол-
датських Рад.
Вступаючи на польську землю, Червона Армія не керується
загарбницькою ненаситністю, а несе допомогу трудящому на-
родові Польщі, допомогу в боротьбі і звільненні з-під ярма
шляхти і буржуазії. Вона усвідомлює те, що тільки робітнича
і селянська Польща може оберегти Радянську Росію від за-
хланності польських і закордонних імперіалістичних загарбни-
ків. Червона Армія бореться за свою волю, разом з цим бо-
реться за нашу волю! Вітаємо не ворога, а щасливішого від
нас, бо вже звільненого, брата. Головне сучасне завдання,
наш обов’язок по відношенню до трудящого народу Польщі —
з’єднатися з Червоною Армією і спільними силами побороти
спільного ворога.
Кличемо вас на цю справу!
Створюйте солдатські Ради!
Беріть в полон своїх офіцерів і в спільних
рядах з Червоною Армією спішіть уВаршаву,
щоб врятувати від загибелі те, що ще можна
врятувати після господарювання панів. Кож-
на втрачена хвилина загрожує тисячам го-
лодною смертю.
До дії, товариші! Виконайте свій обов’язок! Про-
летарі, єднайтеся з пролетарями проти експлуататорів! Хай
польська Червона Армія в почесній боротьбі за визволення
трудящих іде в ногу з російською Червоною Армією!
Поспішай, робітнича і селянська дружино! Закликаємо
60
тебе на велику справу, на боротьбу, на остан-
ній бій проти світу експлуатації.
Білосток, 1 серпня 1920 р.
Тимчасовий революційний комітет
Польщі
Голова Юліан Мархлевський
Члени: Фелікс Дзержинський,
Фелікс Кон,
Едвард Прухняк,
Юзеф Уншліхт
ЛОДА', ф. 285, оп. 1, спр. 3357, арк. 21. Друкарський відбиток. Переклад
з польської мови.
№ 54
1920 р. серпня 21. — Розпорядження генерального делегата
уряду для Галичини у Львові Галецького державним органі-
заціям та установам міста про початкову евакуацію міста
в зв’язку з наближенням радянських військ.
До президії апеляційного суду, прокуратури апеляційного
суду, дирекції казни, дирекції пошт і телеграфів, дирекції
державних залізниць, крайової шкільної ради, технічної секції
намісництва, окружного уряду [охорони] здоров’я, відділу в
справах постачання Малопольщі, пана шефа інспекторату
сільськогосподарської допомоги, президії тимчасового відділу
самоврядування, окружної управи державних маєтків,
край[ової] аграрної комісії, інспекторату мір і ваги, відділу
Генеральної прокуратури, ректорату університету, ректорату
політехнічної школи, ректорату академії ветеринарів, дирекції
університетської бібліотеки, пана інспектора праці, пана про-
мислового інспектора, Малопольського відділу Міністерства
промисловості і торгівлі, державшого] уряду вивозу і ввозу,
пана голови край[ового] уряду відбудови в [стадії] ліквідації,
пана шефа секції відбудови селищ, пана заступника шефа
головної комісії розподілу дерева, пана голови львівської па-
лати державного контролю, пана редактора «Газети львов-
61
скєй», пана начальника уряду боротьби з лихварством і спеку-
ляцією, пана начальника комісаріату головного ліквідаційного
уряду, пана голови відділу польської крайової позичкової каси,
закладу страхування робітників від [нещасних] випадків,
край[ового] пенсійного закладу у Львові по вул. Пекарській,
№ 1-а, пана директора поліції, пана старости, команди
державної] поліції Малопольщі, пана директора державного
архіву (будинок намісництва) у Львові.
В зв’язку з місцевим] обіжником № 476/таєм[но], від
21 серпня 1920 р., яким я повідомив вас про розпорядження
відносно попередньої евакуації міста Львова, доводжу до ва-
шого відома, що в найближчі дні будуть відправлятись ева-
куаційні поїзди в напрямку Суха—Освенцім.
З метою остаточного встановлення кількості потрібних ва-
гонів для перевозки державного майна, сімей службовців і їх
багажу, треба негайно, не пізніше [як] 22 ц. м. включно,
подати в письмовій формі дирекції залізниць (вагонний уряд)
у Львові приблизно тоннаж державного майна, тоннаж багажу
сімей службовців, а також остаточну кількість членів сімей
службовців, які виїжджають.
Про час відправки поїзда буде вас своєчасно повідомлено.
Евакуаційні поїзди будуть направлені згідно в правилами д.о
Сухої або до Освєнціма — місцевостей, які належать до І кон-
центраційного цивільного району. В зв’язку з цим намісництво
не бере на себе відповідальності за розміщення тих сімей,
які хотіли б поселитися по дорозі в іншій місцевості, поза
вищевказаним районом.
Якщо ваша установа не отримала ще взагалі евакуаційних
карток, або [отримала] їв недостатній кількості для вільного
проїзду сімей службовців і перевезення багажу, слід покло-
потатись про них безпосередньо у генеральному] репатріа-
ційному] управлінні] по вул. Янівській, № 120.
Рекомендується взагалі щодо заповнення цих карток до-
мовитися з г[енеральним] репатріаційним] управлінням].
21 серпня 1920 р.
За генерального делегата уряду Зімни
Філіал ЦДІА УРСР у Львові, ф. 113, оп. 1, спр. 13, арк. 116. Гекто-
графічний відбиток. Переклад з польської мови.
62
№ 55
1920 р. жовтня 16.—Наказ командування Львівського
генерального округу військам Львівського гарнізону про
заходи в зв’язку з проголошенням генерального страйку
у Львові.
Таєм[но].
На день 18/Х ц. р. від год. 7 ранку до год. 19 оголошено-
загальний страйк на політичному грунті.
На цей день наказую зібрати гарнізон. Це полягає
в тому, що всі особи, які належать до війська, не мають
права в цей день появлятись на вулицях, за винятком служ-
бових] потреб.
Офіцери і ряд[ові], а також військові] урядовці проводять
цей день в казармах або в конторах і на місцях праці. Оче-
видно, вказаним слід дати можливість пообідати і вирішити
особисті справи, які не терплять зволікання.
Частина гарнізону повинна бути в повній бойовій готовності.
Нагадую, що втручання війська допускається тільки за
зверненням влади або коли військо буде під загрозою. До
речі, зазначаю, що за всіма даними, хід страйку буде цілком
спокійний.
Отримують: командування міста і місця у Львові, команду-
вання обор[онних] районів № І—XI, головний] ад’ютант
командування] Львівського генерального] о[кругу], генераль-
ний делегат уряду у Львові.
Львів, 16/Х-1920 р.
Шеф штабу полк[овник] генерального]
штабу Маріанський
ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 152, арк, 1, Машинопис. Завірена копія. Пе-
реклад з польської мови.
63
№ 56
1920 р. листопада 2. — Повідомлення про катування
львівських в’язнів, арештованих за комуністичну діяльність.
Вже від довшого часу говориться в місті про побої, яких
допускаються функціонері державної поліції при вулиці Льва
Сапєги у Львові. До нашої редакції заходять часто люди, які
мали те нещастя, що сиділи там в арештах за більшовизм. Опо-
відають вони нам, як там людей за що-небудь різні
функціонері катують без найменшої причини.
Поведений поліційних функціонарів стало таке голосне, що
навіть польська преса, яка займається виключно «патріотич-
ними» справами, нарешті, звернула увагу на її знущання над
арештованими... *
Час, найвищий час перевести строгу люстрацію не тільки
у Львові, але по всіх в'язницях в краї, в яких мучаться де-
сятки тисяч безборонних людей! Час увільнити тих людей від
кровожадних одиниць, які потраплять вимірювати «справедли-
вість» лише нагаєм, палкою або таки своєю грішною рукою!
Газета «Вперед», № 251, 2 листопада 1920 р.
№ 57
1920 р. листопада 14. — Стаття до третьої річниці Великої
Жовтневої соціалістичної революції.
Роковини Радянської влади.
Останні дні влади диктатора Корейського наглядно пе-
реконували кожного, що логічний розвиток випадків мусить
довести до обняття влади тими, що в перших днях мартової **
революції повалили старий царський режим, себто широкими
масами селянства й міського робітництва. Трісла миляна бань-
ка коаліційного кабінету, щиросоціалістичним кругам стояв
перед очима невдалий замах Корнілова, в обороні якого висту-
* Далі конфісковано 27 рядків.
** Мова йде про лютневу революцію 1917 р.
64
пили всі праві елементи, не виключаючи навіть революційних
міністрів. Романтик Корейський тільки говорив, закликав і з
пафосом провінціального актора лебедів на пропам’ятній
московській державній нараді: «Як жаль, що не впав я в пер-
ших днях революції».
Та коли ще недавно його слова в силі були поривати маси,
коли його промови могли здригнути навіть пасивну солдатську
масу на фронті, тепер лишалися вони без відгомону, були всім
чужі: і правим, яким надоїла революційна романтика дикта-
тора, і лівим, які помітили вже, що він далеко відійшов від
кличів, голошених ним в перших днях. А простонароддя, в той
час сіра солдатська маса, яка бажала миру за всяку ціну, а
не війни для користі союзників, яка не могла простити йому
фатального тернопільського прориву, стала добачуватп в ньому
заперечення всіх своїх сподівань і бажань.
Приготовлявся новий зрив, могутніший, чим липневе ви-
ступлений в Петрограді, під гаслом: «Смерть буржуазії! Вся
влада пролетаріатові!»
Дня 7 листопада 1917 р. * республіка Корейського впала.
Серед моря крові, серед лускоту розриваючихся гарматних
стрільн родилася друга, тепер уже чисто пролетарська рево-
люція. На барикадах Петрограда чи Москви падав москов-
ський робітник не від кулі царського жандарма, але тих, шо
ще кілька місяців тому квітчали себе червоною стрічкою. А се-
ред тої хуртовини сходила нова зоря пролетарської, соціа-
лістичної влади.
Перед кількома днями минуло якраз три роки від тієї епо-
хальної днини — 7 листопада 1917 * року, яка в історії рево-
люційної боротьби міжнародного пролетаріату творитиме зво-
ротну точку, без огляду на те, який буде епілог триваючих
ще по нинішній день гігантних змагань.
Не пора сьогодні в треті роковини пролетарської влади
аналізувати всі її фази, не пора витикати помилки і супереч-
ності. Треба підчеркнути небувале щодо розмірів явище в істо-
рії визвольних змагань класу міжнародного революційного
пролетаріату. Абсолютно негативного становища міжнародний
пролетаріат зайняти не може. В добу невгаваючої боротьби,
яка зараз йде між світовою реакцією а соціалістичним табором
пролетаріату, в хвилину, коли рішається судьба цілих мас
поневолених і визискуваних, для пролетаріату не може бути
байдужим те положення, в якому находиться Совітська Росія
і Радянська Україна. Проти них звернене нині вістря нена-
висті реакції цілого світу. Вони приневолені вести нерівну
боротьбу па всіх майже фронтах, їх нищиться блокадою. Та
* В оригіналі помилково—1918 р.
5 № 503
65
мимо цього Радянська влада не паде, навпаки, вона з кожним
днем кріпне, здобуває сильніший грунт, і сміло сказати можна,
що вона продержиться. Московський і український пролетар
зрозуміли, що їх уступлення — це одночасний провал всіх
здобутків революції, це добровільне положення «а себе ста-
рих капіталістичних кайданів. Європейський пролетаріат ро-
зуміє, що повалення Совітської Росії і Радянської України —
це перемога європейської реакції, це спинення на довший час
процесу пролетарської боротьби, це спинення побіди соціа-
лізму.
Тому з заінтересуванням слідить робітництво змагання
московського та українського пролетаріату та оцінює його
заходи над скріпленням соціалістичної держави.
Газета «Вперед», № 261, 14 листопада 1920 р.
№ 58
1920 р. листопада 20. * — Уповноваження страйкового комітету
млинарів і пекарів для проведення контролю львівських
пекарень.
Організація пекарських робітників у Львові послала цих
тов[аришів] контролювати пекарні в районі біля школи.
Прізвища контролерів: Якуб Фельд, Левенталь, Мейт,
Кондрацький, Лойз, Голій.
За комітет страйкуючих пекарів у Львові
голова Владислав Гудашек, Станіслав Куля
ЛОДА, ф. 193, оп. І, спр. 143, арк. 23. Рукопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
* Дата встановлена на основі дати початку страйку пекарів у Львові.
66
№ 59
1920 р. листопада 23. — Звіт дирекції поліції Міністерству
внутрішніх справ про страйк млинарських і пекарських
робітників.
17/ХІ-1920 р. у Львові вибухнув страйк млинарських ро-
бітників, що працюють у всіх місцевих] млинах, а саме: Тома,
Аксельбрада та «Марія Гелена».
До страйку приступили всі робітники як кваліфіковані,
так і некваліфіковані, кількістю близько 200 осіб, внаслідок
чого у всіх вищезгаданих млинах повністю припинилася
робота.
Страйк на економічному грунті, бо страйкарі висунули ви-
моги економічного характеру, такі, як підвищення дотеперіш-
ньої платні, а також підвищення дотеперішнього виділення
муки або хліба.
Незважаючи на неодноразові переговори робітників з
власниками млинів при втручанні місцевого] промислового
інспекторату, вони досі не порозумілися.
На- знак солідарності з млинарськими робітниками
20/ХІ-1920 р. до страйку приєдналися робітники, зайняті у
всіх місцевих] пекарнях, які, кількістю близько 500, також
повністю припинили роботу. При цій нагоді пекарські робітни-
ки висунули вимогу, щоб підвищити досьогочасну платню на
75%, а також заявили, що тільки при умові одночасного при-
пинення страйку млинарських робітників, по домовленості з
ними, повернуться на роботу.
Зважаючи на те, що дошкульно відчутна відсутність хліба
і продовження страйку може викликати фатальні наслідки в
постачанні харчами, що може також вплинути на стан без-
пеки і громадського порядку, я звернувся до місцевого] магі-
страту як промислової влади, щоб, з уваги на важливість
справи, проявив ініціативу, щоб дійти до порозуміння. Прези-
дент міста обіцяв розпочати дії в цьому напрямку.
Для забезпечення порядку в місті, а також щоб запобігти
можливих ексцесів і злочинів, дирекція поліції видала з свого
боку відповідні розпорядження.
Про це вам звітую, а про дальший хід страйку чи про
його закінчення негайно повідомлю.
Льв[ів], 23/ХІ-1920 р.	Райнлендер
ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 143, арк. 10—11. Рукопис. Чернетка. Переклад
з польської мови.
5*
67
№ 60
1920 р. листопада 25.— Рапорт комісаріату поліції. III дільниці
міста дирекції поліції про неявку на роботу призваних
млинарських робітників.
Згідно з дорученням інтендантури командування] Львів-
ського г[енеральіного] о[кругу] № 3386/Х/ конф[іденціально] від
19 листопада 1920 р. і магістрату № 104275/20 р. від 23 листо-
пада 1920 р., вручено повістки млинарським працівникам за
доданим списком, щоб негайно з’явилися [відбувати] особисту
військову повинність.
Тому що перераховані в списку, незважаючи на вручення
їм повісток, не з’явилися на роботу, прошу президію дирекції
поліції наказати примусово доставити вищевказаних 26 листо-
пада 1920 р. о год. 8 ранку до військової охорони млина
Д. Аксеїльбрада і сина на Підзамчі.
Львів, 25 листопада 1920 р.
Комісар і керівник комісаріату III діЛь[ниці;
[підпис нерозбірливий]
ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 143, арк. 12. Рукопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
№ 61
1920 р. листопада 29. — 3 донесення дирекції поліції
окружному карному судові про поширення комуністичної
літератури на території Львова.
У відповідь на ваш лист № 3708/20 р. від 17/ХІ-1920 р. по-
відомляю таке:
Вже неодноразово до рук дирекції поліції потрапляли ко-
муністичні газети і брошури, переслані контрабандою голов-
ним чином з Відня та Німеччини між газетами, які мають
дебіт в Польщі. Таким способом проникали сюди, насамперед,
в липні ц. р. примірники .комуністичних видань: «Світ», «Нова
доба», «Ді коммуиістіше Югенд», «Ді роте Фане», «Коммуніз-
68
мус» та інші. В зв’язку з цим дирекція поліції зверталася до-
компетентних органів, щоб посилити контроль на кордоні і
військовий нагляд над пресою. В останній час не стверджено,
щоб такого роду періодичні видання з’явилися в нашому ра-
йоні.
Відносно газети «Чин», забраної в зв’язку з справою Берг-
нера, треба підкреслити, що, крім цього примірника, не трапля-
лися інші примірники цієї газети...
Львів, 29/ХІ-1920 р.
Торвінський
ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 42, арк. 23, 24. Рукопис. Чернетка. Переклад
з польської мови.
№ 62
1920 р. грудня 6. — Меморіал секції урядовців «Українського
горожанського комітету» у Львові про масове звільнення
з роботи українських службовців у Львові.
З причини незложення присяги на вірність державі й наро-
дові, звільнили зі служби польські окупаційні власті тисячі
державних службовиків української народності іще в квітні
1919 р.
Руководячись шовінізмом, нетерпимістю до всього, що
українське, пішов слідом власті і польський загал та повики-
дав звільнених з консумів без огляду на це, що вони м'аліи
в них свої членські вкладки. Злокавтованих не вважано вже
дальше ані як державних службовців, ані як убоге населення,
і тому польський апровізаційний уряд виключив їх від ко-
ристування з підмог в харчах і одежі, якими наділювано вбоге
населення. Злокавтовані були змушені закуповувати средства
поживи по лихварських цінах. З уваги, що загал урядництва
і перед війною не находився в достатках, тому ясно, що,
лишені своєї місячної платні, без видатніших підмог, зруйно-
вані довгою війною, опинилися українські державні службо-
вики в крайній нужді. Український загал не в силі нещасним
помогти, бо і він, знищений довголітною війною, сам помочі
потребує, а його добру волю нести поміч нещасним жертвам
паралізують окупаційні власті всякими законними і незакон-
69
ними реквізиціями і безприкладним нелюдяним гнітом полі-
тичним. Уряднича секція «Українського] г[орожанського] ко-
мітету]» як заступниця злокавтованих зверталась о поміч для
злокавтованих до перебуваючого у Львові американського
Червоного Хреста, котрий по довгих заходах приділив трохи
харчів трьом декастерям (залізничникам, поштовикам і скар-
бовикам), замість прошеної одежі, трохи матерії на пошиття
одежі, зовсім непригожої. Внесених прохань о приділ службо-
викам автономічним і судовим американський] Ч[ервоиий]
Х[рест] не узгляднив. Лишені своїй власній судьбі, терплять
злокавтовані, особливо послідніми часами, страшну нужду.
А що польські окупаційні власті не спішаться з приниманням
до служби і справу цю остентаційно проволікають, тому і кінця
недолі злокавтованих годі предвидіти. Поки що лишається ще
у Львові (з виключенням провінції) злокавтованих родин:
400 залізничників, 50 поштовиків, 25 судовиків, 13 автономіч-
них. Приймаючи пересічно по 3 особи на родину, загальне
число винесло около 1500 осіб, потребуючих негайної мате-
ріальної помочі, щоби їх охоронити від голодової смерті.
Львів, 6/ХІІ-1920 р.
За урядничу секцію
ЛОДА, ф. 314, оп. 1, спр. 4383, спр. 4—5. Машинопис. Копія.
№ 63
1921 р. лютого 18. — Розпорядження генерального делегата
уряду для Галичини у Львові Галецького всім староством
Галичини, дирекціям поліції у Кракові і Львові та коменданту
державної поліції Малопольщі у Львові про заходи для
посилення боротьби з комуністичною агітацією інвалідів війни.
Конфі денці ал ьно!
До власних рук!
В останній час звертають на себе увагу інваліди війни,
які жебрають в багатьох місцях біля костьолів, співають або ж
виголошують ритмічні вірші антидержавного змісту, в яких
змальовуються найжахливіші наслідки і сліди війни, причому
70
ЧЕРГОВІ ЗАВДАННЯ
СОВІТСЬКОЇ ВЛАСТИ
ПЕРЕКЛАД П. ДЯТЛОВА
НАКЛАДОМ КОМУНІСТИЧНОЇ ПАРТІЇ СХ. ГАЛИЧИНИ
ВІД Е НЬ-Л Ь В1 В - 1920 - Д Р У КАРИЙ иАіДРЇЯ^
Праця В. І. Леніна «Чергові завдання радянської влади»,
видана КПСГ і конфіскована в 1921 р. у Львові.
ЛОДА, ф. 285, оп. 1, спр. 2852, арк. 3.
інваліди ілюструють це на собі, [показуючи] сумні картини ви-
падків каліцтва на війні, а також і картини розпачі і суму
родин. Інші вірші стосуються демобілізованих солдатів, з яких
уряд нібито зідрав одяг під час демобілізації і які залишилися
без праді тому, що їх місце зайняли інші, і їх не хочуть
прийняти назад на роботу, також оспівують багато інших
негативних явищ, які відстрашують від війська. Далі підозрілі
жебраки виголошують, що коли знову солдат буде потрібний
вітчизні, то тоді він на неї свисне, тому що: «Для чого битися
проти тих, які хочуть бути вільними, якщо нам всім, без
різниці стану, не панам, а друзям, об’єднаним в одне братнє
коло, буде добре, тепло і весело».
Особливо в передсвяткові дні велика кількість цих жебра-
ків вешталася по всіх базарах і ярмарках, збираючи навколо
себе натовпи людей. При цьому роздавали друковані листки —
начебто лист солдата, який бідує, з фронту до матері і родини.
Очевидно, тут маємо справу з спритно організованою роботою
більшовиків, бо громада жебраків-інвалідів, яку одночасно
випустили до всіх костьолів, іна базари і ярмарки, а також
туди, де збирається натовп, яка жебрає одним шаблонним
способом, прищеплює темній або напівінтелігентній масі
народу дуже небезпечні настрої, які можуть мати згубні
наслідки.
Треба звернути пильну увагу на цю темну роботу і негайно
вжити енергійні заходи для того, щоб її викоріняти, бо кожний
день такої агітації, зокрема біля костьолів у святкові дні і на
ринках у базарні дні, завдає великого лиха.
Про випадки затримання таких агітаторів і про видані від-
носно них розпорядження треба мене негайно повідомити.
Львів, 18 лютого 1921 р.
Генеральний делегат уряду
Галецький
ЛОДА, ф. 102, оп. 1, спр. 77, арк. 5. Машинопис. Завірена копія. Пе-
реклад з польської мови.
72
№ 64
1921 р. лютого 23. — Лист дирекції поліції генеральному
делегату уряду для Галичини у Львові Галецькому з прохан-
ням виділити додатково кошти на боротьбу з зростаючим
комуністичним рухом.
Розпорядженням № 27046/президія] від 2 грудня 1920 р.
президія виділила мені на біжучі видатки політичної поліції
аванс в сумі 5000 марок.
На кінець січня ц. р. я видав суму 11500 марок. Так що
залишається дефіцит в сумі 6500 марок.
В зв’язку з посиленням комуністичного руху, невідкладно
потрібно розгорнути більш інтенсивний нагляд в цьому на-
прямку, а здійснити це досьогочасними фінансовими засобами
при сучасному становищі неможливо.
Прошу президію виділити мені новий аванс кількістю в
25000 марок і покрити дефіцит, який виник, в сумі 6500 марок.
Львів, 23 лютого 1921 р.
Директор поліції
Райнлендер
Філіал ЦДІА УРСР у Львові, ф. 146, оп. 4, спр. 5227, арк. 230. Машино-
пис. Оригінал. Переклад з польської мови.
№ 65
1921 р. лютого не пізніше 25 *. — Телеграма генерального де-
легата уряду для Галичини у Львові Галецького всім повіто-
вим староством та дирекції поліції про заходи в зв’язку з за-
грозою страйку залізничників.
В зв’язку з загрозою страйку залізничників на території за-
лізничної дирекції у Львові, Станіславі командування] Львів-
ського генерального] о[кругу] наказує [бути в бойовій] готов-
* Дата встановлена на основі страйку залізничників, який почався
у Львові 26 лютого 1921 р.
73
пості всім військовим відділам і зайняти залізничні вокзали,
охороняти залізничне полотно, телеграфні і телефонні лінії,
залізничні об’єкти. На вимогу військової влади — делегу-
вати урядовців до охоронних відділів. Крім цього, на своїй
території наказати охороняти залізничні, телеграфні і теле-
фонні лінії. В конторі ввести чергування під час дії урядових
телеграфів і телефонів.
Г алецький
ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 145, арк. 54. Гектографічний відбиток. Завірена
копія. Переклад з польської мови.
№ 66
1921 р. березня 2.—Звіт дирекції поліції Міністерству внутріш-
ніх справ про страйк залізничників у Львові та заходи, вжиті
поліцією для його придушення.
Негайно.
Внаслідок заклику Центрального виконавчого комітету
професійної] с[пілки] залізничників] у Варшаві до страйку в
ніч з 25 лютого на 26 лютого 1921 р. члени професійної] с[піл-
ки] з[алізничників] у Львові, які працюють в місц[евих] заліз-
ничних майстернях та в паровозному депо, ранком 26 лютого
1921 р. кинули роботу.
А всі інші категорії залізничних працівників, які належать
як до польської спілки [залізничників], так і до професійної
[спілки залізничників], зокрема службовці руху, висловилися
проти страйку, так що рух поїздів підтримувався повіністю.
Також майстерні та паровозні депо частково пустили в рух,
бо службовці цих відділів, що належать до польської спілки
залізничників, приступили до роботи.
В цей самий день військова влада, на основі декрету
голови держави від 23 лютого 1921 р. про підпорядкування
залізниці діянню військових законів, прийняла управу заліз-
ниці на території командування] Львівського [генерального]
о[.кругу] і призвала на військову службу всіх працівників, які
приєдналися до страйку та припинили роботу.
Рівночасно, ізастосовуючи статтю 6 закону від 27. III.
74
1920 р., В[існик] д[ержавних] з[аконів] № 27, місц[еве] ко-
мандування] генерального] о[кругу] проголосило наглі військо-
ві суди за злочини проти збройних сил держави на залізниці,
які перераховуються у вищезгаданому законі. Дирекція поліції
затримала кількох відомих агітаторів, між ними залізнично-
го кладовщика якогось Мартина Охоцького, якого всі вважали
людиною крайніх поглядів. Внаслідок енергійних розпоряджень
військової влади відносно залізничних працівників, що тимча-
сово кинули роботу, а також внаслідок рішучої позиції всього
персоналу руху, який майже одноголосно висловився проти будь-
яких страйкових дій і склав відповідні заяви про це, в заліз-
ничному русі, а також в роботі’ майстерень і паровозного депо
не було жодної перерви — підтримувався цілком нормальний
стан. 26 лютого 1921 р. також надійшла вістка з центральної
комісії професійних спілок з Варшави, за якою ця комісія, щоб
підтримати страйк залізничних працівників та висловити про-
тест проти розпорядження про мілітаризацію залізниці, .вирі-
шила оголосити демонстраційний генеральний страйк 28 лю-
того і 1 березня ц. р. Місцева окружна комісія професійних
спілок на конфіденціальних зборах 27 лютого 1921 р. схвалила
позицію центральної комісії у Варшаві і прийняла ухвалу про-
вести загальний страйк у визначені дні, доручивши здійснення
цієї постанови окремим робітничим організаціям.
Дирекція поліції, отримавши конфіденціальну звістку про
цю ухвалу, видала цілий ряд розпоряджень, спрямованих на
підтримання спокою і громадського порядку в місті, та зв’яза-
лася з .військовою владою, яка на основі власних інструкцій,
на випадок страйку, наказала гарнізону бути в бойовій готов-
ності, зайняла важливіші установи і всі заклади громадського
користування, як електростанцію, газовий завод, водопроводи,
бойню і т. п., призначивши одночасно відповідний військовий
технічний персонал для того, щоб пустити в рух ці заклади на
випадок, якщо зайняті в них робітники не приступили б до
роботи. Тому що ухвала окружної комісії професійних спілок
про початок генерального страйку наступного дня була при-
йнята пізно ввечері, «мужі довір’я» окремих робітничих органі-
зацій не мали часу повідомити членів спілок про прийняту
ухвалу та домовитися про проведення страйкових дій.
Внаслідок цього тільки декілька професійних спілок про-
вели ще в цей самий день конфіденціальні збори, на яких
обговорювали спосіб виконання ухвали, прийнятої окружною
комісією, а більша частина робітничих організацій вже не
отримала повідомлення про страйк, що мав початися наступ-
ного дня.
Вістка про проголошення окружною комісією професійних
спілок генерального страйку, яка дійшла до окремих робіт-
75
ничих організацій через їхніх «мужів довір’я», не була всюди
прийнята з повним схваленням, так що з першої хвилини
можна було відчути певні ознаки хиткості та нерішучості і на-
віть відверті голоси, що виступали проти будь-яких страйкових
дій, як невідповідних в сучасний момент, зважаючи на інте-
реси держави.
На цей настрій певної групи робітників, більш свідомих
в національному і державному відношенні, значно подіяла рі-
шуча позиція майже всієї польської громадськості, яка з
усією силою осудила і залізничний страйк, і генеральний
[страйк], вважаючи кожні дії в цьому напрямку злочином
проти держави, особливо в сучасний момент, коли вирішуєть-
ся доля Верхньої Сілезії та доля миру з більшовиками
в Ризі.
Ці настрої громадськості висловлювала преса всіх відтінків,
крім «Дзєнніка людовего». Саме під впливом цих громадських
голосів професійна організація [друкарських] складачів висту-
пила проти загального страйку, ухваливши на конфіденціаль-
них зборах, які відбулися 27 лютого 1921 р., резолюцію, що
«такий страйк вважає актом, спрямованим проти інтересів
держави і суспільства».
Зі схваленням треба підкреслити також позицію спілки
міських працівників, зокрема трамвайної служби, яка, незва-
жаючи на сильну агітацію за страйк з боку крайніх елементів,
і навіть проти прийнятої ухвали про приєднання працівників
міста, зайнятих в усіх закладах громадського користування до
загального страйку, висловилася проти страйку і постановила
не кидати роботу.
Саме ці причини, зокрема рішучий виступ військової і
цивільної влади, неможливість відповідно підготувати прове-
дення проголошеного страйку в зв’язку з коротким періодом
часу і, нарешті, позиція певної групи більш свідомих робіт-
ників, що засуджували всі страйкові дії, призвели до того,
що генеральний страйк, який був призначений на 28 лютого
1921 р., вибухнув тільки в мінімальних розмірах, так що
цілком не вплинув на правильний і нормальний хід життя в
місті.
Насамперед трамвайний персонал приступив, за невеликим
винятком, до роботи, і рух трамвая 28 лютого і 1 березня
1921 р. цілком не був обмежений. Те, що службовці трамвая
приступили до роботи і трамвайні вагони з’явилися на вули-
цях міста в звичайну пору дня, було гаслом негайно приступи-
ти до роботи для інших робітників, які вели себе поки що стри-
мано, зокрема для працівників, зайнятих в інших закладах
громадського користування, як в електростанції, газовому за-
воді, бойні, водопроводах і т. п., так що ці заклади також на
76
протязі обох днів, на які був проголошений генеральний
страйк, діяли нормально, без перерви.
В цих закладах утрималися від роботи тільки окремі
[робітники] як винятки.
У приватних установах страйк також не відбувся, крім па-
рового млина Аксельбрада, в якому перед полуднем 28 лю-
того 1921 р. ні один з робітників не прийшов на роботу. Тільки
коли вони з’явилися на роботу серед дня, цей млин пустили
в рух.
Також не дійшло до страйку в крамницях, кав’ярнях, ресто-
ранах, так що торгівля не припинялась ні на хвилину. Незва-
жаючи на це, серед деяких груп робітників, які були під
впливом більш крайніх гасел, можна було помітити, особливо
28 лютого 1921 р. перед полуднем, т[обто] на протязі першого
дня проголошення генерального страйку, дуже сильну агіта-
цію, що була спрямована насамперед на підтримку часткового
страйку, який вже почався, або на викликання загального
страйку.
В цьому напрямку найбільш активною виявилася профе-
сійна організація млинарів і пекарів, яка тут вважається фор-
постом найбільш крайніх гасел. В ній групуються елементи з
найбільш радикальними поглядами.
Тому, внаслідок отриманої конфіденціальної вістки про
збори, які відбуваються в приміщенні згаданої організації, на
яких мали обговорювати дальші дії, щоб почати загальний
страйк, дирекція поліції розпустила негайно ці збори. Дирекція
поліції також затримала головного агітатора з цієї самої орга-
нізації, якогось Богуславського, який навіть в робітничих ко-
лах вважався комуністичним агітатором. Він на одних з остан-
ніх зборів робітників проголошував у своїй промові більшо-
вицькі принципи, виступаючи виразно за «диктатуру проле-
таріату».
Проти вищезгаданого дирекція поліції починає карно-судове
слідство за злочин за § 65 кар[ного] кодексу.
Крім професійної спілки пекарів і млинарів, у значній мірі
страйкова тенденція проявлялася в організації металістів, чле-
ни якої у великій кількості (200—300) на протязі обох днів
збиралися на конфіденціальні збори.
Нарешті ППС намагалася підтримати страйковий рух і
28 лютого 1921 р. опівдні розкинула певну кількість відозв до
робітників, в яких заохочувала негайно припинити роботу і
приєднатися до проголошеного генерального страйку.
Відозви, які з’явилися у вигляді додатку до органу ППС
«Дзєннік людови», були конфісковані пресовим відділом міс-
цевої] прокуратури держави.
Незважаючи на цю агітацію, робітники, які 28 лютого
77
1921 р. приступили до роботи, вистояли, ніде не кинули роботу.
Другого дня, тобто 1 березня 1921 р., повністю повтори-
лася картина попереднього дня, і становище в місті навіть по-
мітно поліпшилось, бо більшість робітників, які минулого дня
утрималися від роботи, 1 березня 1921 р. розпочали її знову.
За конфіденціальними відомостями, пополудні 1 березня
1921 р. відбулися збори місцевої] Робітничої ради, на яких
стверджено, що генеральний страйк повністю не вдався і що
треба звернутися до членів усіх робітничих організацій, щоб
знову розпочали роботу 2 березня 1921 р.
На цих зборах також прийнято ухвалу, що осуджує пове-
дінку службовців електричних трамваїв, яку Робітнича рада
вважає головною причиною невдачі страйку.
Сьогодні уми повністю заспокоїлися, і робота в усіх галу-
зях — і в закладах громадського користування, і в приватних
підприємствах — проходить цілком нормально.
На протязі обох днів проголошеного загального страйку
ніде не порушено громадського порядку і безпеки. Так що ні
військова влада, ні цивільна ніде не мали причин для втру-
чання.
Вкінці дозволяю собі підкреслити, що за конфіденціаль-
ними відомостями, які доходять до мене, серед крайніх груп
місцевих] робітників панує обурення в зв’язку з поведінкою
ППС, і особливо в зв’язку з поведінкою місцевого] соціалі-
стичного депутата Артура Гаузнера, якому ці елементи заки-
дають двозначність поведінки і переконані, що невдачу прого-
лошеного страйку також в основному треба приписати йому.
Депутат Гаузнер, на їхню думку, не доклав усієї своєї енергії
до проведення страйку і взагалі в цьому випадку показав від-
сутність будь-якого зацікавлення і навіть за весь час не з’я-
вився на жодні робітничі збори.
Таку саму позицію по відношенню до депутата Гаузнера
займають крайнє ліві елементи серед місцевих] залізничних
службовців.
Про це доповідаю Міністерству.
Директор поліції Райнлендер
Львів, 2 березня 1921 р.
ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 145, арк. ЗЛ—40. Машинопис. Оригінал. Пере-
клад з польської мови.
78
№ 67
1921 р. березня 2 *.— Додаток до звіту дирекції поліції Міні-
стерству внутрішніх 'справ про заходи військових і поліцей-
ських органів для придушення страйку залізничників у Львові.
Повної невдачі страйк залізничників і генеральний страйк
у Львові зазнали насамперед через рішучий виступ військової
і цивільної влади та їх енергійні розпорядження, що мали на
меті зробити неможливим будь-які страйкові дії.
Безперечно, головну роль відіграла тут військова влада
плановими і обдуманими та своєчасно введеними в життя роз-
порядженнями, а саме: прийняття залізниці під військову
управу та її мілітаризація, бойова готовность всього гарнізону
для (підтримки спокою та громадського порядку, зайняття
окремими військовими відділами управлінь та закладів гро-
мадського користування, щоб оберегти їх від саботажу і, на-
решті, прикомандируванпя до цих закладів військових тех-
нічних сил, щоб підтримати рух цих закладів.
Крім цього, опануванню загального становища сприяли
іакож розпорядження цивільної влади, зокрема дирекції
поліції, яка розпорядженнями превентивного та репресійного
характеру зробила неможливими будь-які страйкові дії.
Завдяки цим розпорядженням на протязі всього страйко-
вого періоду не відбулося жодних громадських зборів, ні де-
монстраційного походу, ніде в місті не порушено громадський
спокій і порядок.
Із цих розпоряджень дирекції поліції треба відмітити:
1.	Урядові органи та довірені особи точно і постійно слід-
кували за всім рухом залізничних працівників та робітників
всіх інших категорій, зокрема за робітничими організаціями,
відносно яких дирекція поліції вже раніше мала відомості, що
в них групуються найбільш крайні елементи, які будуть в
кожному випадку проявляти страйкові тенденції. Такими орга-
нізаціями тут вважаються: професійна спілка пекарських по-
мічників, професійна спілка робітників млинів, професійна
спілка помічників металістів і частково професійна спілка
гмінних працівників.
2.	Не допустили зборів залізничників і навіть розігнали
залізничників, які зібралися на головному вокзалі 26 лютого
ц. р., т[обто] в день проголошення страйку залізничників, од-
нак ще до прийняття залізниці військовою управою. На цих
* Дата встановлена на основі документа.
79
зборах повинні були прийняти резолюцію про проголошення
страйку і закликати майже весь персонал приєднатися до
нього.
3.	Арештували відомого залізничного агітатора Мартина
Охоцького та [провели] цілий ряд обшуків у підозрілих заліз-
ничників.
4.	Розігнали окремі збори, а саме: збори пекарських пра-
цівників, [робітників] млинів та металістів, на яких також мала
розгорнутися сильна агітація за страйк.
5.	Арештували відомого агітатора — пекарського челядника
Стефана Богуславського, якого доставили в окружний карний
суд з обвинуваченням у злочині за § 58 к[арного] кодексу.
6.	Затримали і перешкодили розкидати та добилися судової
конфіскації відозви ППС, що закликала весь робітничий клас
до загального страйку.
7.	В трамвайних депо поліцейські органи втручалися 28 лю-
того і 1 березня в страйк трамвайних працівників, які перед
початком роботи займали хитку і нерішучу позицію. Завдяки
цьому втручанню поліцейських органів, їх умовлянню і зао-
хочуванню, трамвайні працівники розпочали роботу в ці дні,
і трамвайний рух не припинявся ні на хвилину. Це був чималий
успіх з боку дирекції поліції, тому що те, що трамвайні ваго-
ни появилися на вулицях міста в звичайну пору, було ніби
протистрайковим гаслом для всього робітничого класу.
ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 145, арк. 34—35. Машинопис. Чернетка. Пере-
клад з польської мови.
№ 68
1921 р. березня 3 *.— Телефонограма головної команди дер-
жавної поліції у Варшаві дирекції поліції про заходи для
придушення можливого страйку залізничників.
В зв’язку з тим, що [за розпорядженням] голови дер-
жави 23 ц. м. державні залізниці підлягають військовим зако-
нам, та в зв’язку з розпорядженням про організацію залізнич-
ної поліції, доручаю поліцейським органам таке:
♦ Дата встановлена на основі вхідного штампу президії дирекції по-
ліції у Львові.
80
На безпосередню вимогу відповідної військової влади по-
ліція повинна:
1.	Ставити в міру наявних сил пости та висилати патрулі
на залізничні вокзали всіх ліній та біля всіх залізничних
об’єктів.
2.	Посилати пости у поїзди, що від’їжджають.
3.	Приводити призваних військовою владою залізничних
службовців.
4.	Не допускати або розпускати всі віча і збори залізнич-
ників на території залізниці.
5.	За письмовим дорученням військової влади арештову-
вати осіб, винних в порушенні ст[атті] 6 зак[ону] від 27. III.
1920 р. про залізниці під час війни, а також проводити обшу-
ки, слідство.
Крім цього, поліція повинна з власної ініціативи виступати
в кожному випадку порушення ст[атті] 6 згідно з тимчасовою
службовою інструкцією для державної поліції, а також пиль-
нувати, щоб не допустити будь-які саботажні дії, енергійно ді-
яти, викриваючи і переслідуючи злочинців, які б вчинили ви-
щезгадані злочинні дії.
З вимогою інтернувати окремих осіб військова влада по-
винна звертатися до адміністративно-політичної влади.
Скульський
ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 145, арк. 49—50. Рукопис. Завірена копія. Пе-
реклад з польської мови.
№ 69
1921 р. березня 16.— Лист дирекції поліції окружному інспек-
торатові праці у Львові про генеральний страйк.
У відповідь на ваш лист № 643/21 від 11 березня 1921 р.
повідомляється, що в зв’язку з своїми компетенціями дирекція
поліції має ряд відомостей про хід генерального страйку, про-
голошеного центральною комісією професійних спілок у Вар-
шаві, бо, як влада безпеки, була зобов’язана стояти на сто-
рожі опокою і порядку в місті.
У вступі треба ствердити, що проголошений загальний
6 № 503
81
страйк зазнав загальної невдачі на місцевій] території. В
першу чергу на це вплинули енергійність і рішучість, відпо-
відні розпорядження місцевої] військової і цивільної влади,
а також протистрайковий настрій серед великої кількості ро-
бітників, свідомих в національному і державному відношеннях.
Отже, загальний страйк, який був призначений на 28 лютого,
розпочався тільки в мінімальних розмірах і не мав помітного
впливу на правильний хід життя в місті.
З державних установ страйк частково охопив паровозні це-
хи і залізничні майстерні, в яких кинула роботу нечисленна
група крайніх елементів.
В закладах громадського користування, таких як електро-
станція, газовий завод, бойня, водопроводи, роботу припинили
також тільки окремі особи.
Щождо приватних промислових підприємств, то тут також
не дійшло до загального страйку, в них тільки тут і там ро-
бітники припинили роботу. Насамперед тут маються на увазі
робітники млинів, які тимчасово припинили роботу в млині
Аксельбрада 28 лютого, але розпочали її знову того ж дня.
Також страйкували окремі пекарі. Однак загальногр страйку
в цих галузях промисловості не було, незважаючи на сильну
агітацію з боку професійної спілки пекарів і млинарів.
28 лютого і 1 березня роботу припинила також досить ве-
лика частина робітників, які належать до спілки металістів,
зайнятих у різних приватних майстернях і підприємствах.
Відносно інших галузей промисловості, то можна говорити
тільки про окремих осіб, які приєдналися до страйку.
Дирекція поліції не має списку приватних промислових
підприємств, яких торкнувся страйк і де певні особи відмови-
лися працювати. Ведення такого обліку не входить у сферу
нашої діяльності.
Львів, 16/ІІІ-1921 р.	Торвінський
ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 144, арк. 17—18. Рукопис. Чернетка. Переклад
з польської мови.
82
№ 70
1921 р. квітня 8*. — Відозва місцевої комісії лівих професій-
них спілок у Львові до пролетаріату міста з закликом до
солідарного масового виступу проти насильства і терору
буржуазії.
До пролетаріату Львова!
Товариші робітники! Збанкрутований клас капі-
талістів у Польщі після війни на зовнішньому фронті, яка
тільки що закінчилась, перейшов у наступ на внутрішньому
фронті, розпочав війну проти робітничого класу — громадян-
ську війну! Фабриканти, поміщики і банкіри конче хочуть зро-
бити з робітників невільників, які мусять тільки працювати,
голодувати, слухатись і мовчати. Вони хочуть скласти всі во-
єнні витрати і величезні тягарі, які виникають з вини капіта-
лістичної економіки, на плечі пролетаріату.
Трудящі маси, хоч фізично виснажені внаслідок спекуля-
ції, браку харчових засобів, дорожнечі і хвороб, не дозволять
цього і встануть на енергійну і рішучу боротьбу, яка розпоча-
лася через провокацію буржуазії.
Буржуазія прекрасно розуміє, що завтрашній день під за-
грозою, бо вона поглибила розруху і економічний занепад
краю, викликала зниження [випуску] продукції, дезорганізу-
вала засоби транспорту, зупинила промисловість, розвинула
спекуляцію, привозячи протягом років замість машин і си-
ровини тільки воєнні знаряддя знищення, вивозячи натомість
за кордон нафту, цукор та інші продукти.
Буржуазія знає, що утриматись при владі вона може тіль-
ки шляхом обмеження робітників і позбавлення їх свободи дії,
шляхом ліквідації робітничих організацій, якими є класові
професійні спілки. І тому підприємці, незважаючи на зроста-
ючу дорожнечу, виступають проти підвищення заробітної пла-
ти, викидаючи на вулицю тих робітників, які вимагають цього.
Вони хочуть скасувати надбавки, зв’язані з дорожнечею, право
на страйк, прямують до чимраз більшого визиску робочої сили.
Буржуазія провадить боротьбу проти трудящого класу шля-
хом мілітаризації, нелюдських репресій, масового звільнення
страйкуючих з роботи, конфіскації соціалістичних газет, шля-
хом локауту деревообробних робітників і припинення роботи
на бойнях і м’ясних фабриках, провокування перукарських по-
* Дата встановлена на основі дати проведення конфіскації листівки.
6*	83
мічників, двірників і робітників інших професій, а також
[шляхом] безсоромного зірвання переговорів з нафтовими ро-
бітниками і спілкою сільськогосподарських робітників.
Товариші робітники! На акти насильства і терору
з боку буржуазної диктатури мусимо відповісти солідарним
масовим виступом.
Не можемо і не хочемо голодувати для прибутків фабри-
кантів, банкірів і спекулянтів! Не можемо і ме хочемо відбу-
довувати капіталістичну економіку за наш рахунок, нашою
кров’ю. Мусимо захищати нав’язану нам боротьбу, прийняти
і відбити [наступ].
Робітники! Приходьте всі як один на віче, яке відбудеться
в Ратуші 10 квітня ц. р. Покажіть вашу солідарну силу, про-
демонструйте вашу свідомість [власної] могутності, вимагайте
хліба і праці. Нехай затремтить заможний клас Львова від
вашої маніфестації.
Єдиним виходом з цієї господарської розрухи, голоду і
злиднів є соціалізм, і чим довше буде тривати період банкрот-
ства капіталістичної економіки, тим більше ударів упаде на
трудящі маси.
Отже, до боротьби, робітники! На масовий
виступ 10 квітня ц. р.!
Геть наступ капіталу на трудящий клас!
Геть локаут і визиск! Працю безробітним, забезпечення
і опіку інвалідам, вдовам і сиротам! Негайно випустити на
волю політичних в’язнів!
Хай живе солідарна боротьба робітників міст і сіл за со-
ціалізм!
Місц[ева] комісія класових] професійних спілок
ЛОДА, ф. 285, оп. 1, спр. 3149, арк. 3. Конфіскований друкарський від-
биток. Переклад з польської мови.
№ 71
1921 р. квітня ЗО.—Заява робітничої Ради УСДП у Львові
дирекції поліції про доповідь на святі Першого травня.
Отсим повідомляємо, що в неділю, дня 1 мая 1921 р. перед
театральною виставою в Українському театрі відбудеться від-
54
чит проф[есора] д[окто]ра І. Свєнціцького на тему: «Мистецтво
і робітництво». Початок о 7 год. ввечері.
Львів, дня ЗО/ІУ-1921 р.
За робітничу Раду УСДП
[підпис нерозбірливий]
ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 160, арк. 93. Машинопис. Оригінал.
№ 72
1921 р. травня 1 *.— Резолюція, прийнята робітничими збора-
ми під час святкування Першого травня у Львові.
Українське робітництво, зібране в дні 1 Мая, в дні Міжна-
родного пролетарського свята праці, відродження і револю-
ційної боротьби, поновлюючи свої давні соціалістичні дома-
гання, приєднується до голосу всього пролетаріату на цілому
світі. В часі, коли рішається доля мільйонів поневолених і ви-
зискуваних, в хвилі, коли валяться основи давнього, капіталі-
стичного ладу, коли сходить давно очікувана зоря, що віщує
скоре здійснення довго леліяних соціалістичних ідеалів, укра-
їнський пролетаріат підносить і свій голос, заявляючи:
І.	Сумою всіх змагань українського пролетаріату була,
є і буде вільна, самостійна, від нікого незалежна, з’єдинена
і суверенна Українська Соціалістична Республіка.
Ця вільна, самостійна, від нікого незалежна соціалістична
республіка українського пролетаріату має .стати братнім со-
юзником сім’ї вільних, соціалістичних республік цілого світу,
щоби цим способом запевнити раз на все тривалий і справжній
мир, щоб закріпити взаємні сусідські відносини між усіма на-
родами світу.
II.	Зібране в дні 1 Мая українське робітництво пересилає
свій дружній привіт всьому міжнародному соціалістичному про-
летаріатові, який сьогодні стоїть у важкій боротьбі за краще
завтра робітничого класу і зі своєї сторони підносить грімкий
протест проти варварських вчинків світової реакції, що їх на
власній спині відчув і український пролетаріат.
III.	Вважаючи краєугольним каменем і неоспоримою ко-
* Дата встановлена за змістом документа.
85
нечністю повної побіди міжнародного соціалістичного проле-
таріату солідарне з’єдинення всіх робітничих мас в одноцілому
соціалістичному таборі — Інтернаціоналі, українське робіт-
ництво заявляє, що, з огляду на повагу й історичне значення
переживаного моменту, всякі спори і різниці в лоні соціалі-
стичного табору непожадані та шкідливі і припізнюють тільки
здійснення соціалістичних ідеалів.
IV.	Зібране в дні 1 Мая українське робітництво протестує,
зокрема, проти політичного терору, знущань і переслідувань на
тих неоспоримо українських землях, які проти волі українсько-
го народу опинилися під польською владою, і домагається рі-
шуче, щоб тим вчинкам був негайно положений кінець, щоб
були відчинені тюрми і табори, щоб не нарушувано в безправ-
ний спосіб особистої свободи одиниці і не обмежувано її
прав.
V.	Українське робітництво, вважаючи себе рівнорядним
членом міжнародної соціалістичної сім’ї, прирікає, зі свого
боку, боротися в спільних рядах за здійснення ідеалів між-
народного соціалізму аж до повної остаточної побіди.
ЛОДА, ф, 193, оп. 1, спр. 160, арк. 96. Машинопис. Копія.
№ 73
1921 р. травня 31.— Звіт дирекції поліції Міністерству внут-
рішніх справ про страйк друкарів у Львові.
На протязі довгого часу тут провадиться боротьба за роз-
цінки між друкарями, зайнятими на друкуванні періодичних
видань, особливо щоденних газет, та власниками друкарень.
Друкарі висунули вимоги економічного характеру, зокрема ви-
магають підвищити основну плату, яка, за їх твердженням,
нижча від плати інших друкарів, зайнятих [на друкуванні]
газет, а крім цього [вимагають] спеціального додатку для дру-
карів газет, які працюють вночі, в сумі 700 п[ольських] м[арок]
в тиждень або ліквідувати нічну працю.
Тому що власники друкарень заявили представникам дру-
карів, що після переговорів з видавцями газет не можуть вра-
хувати їх вимог, друкарі на зборах 29 травня 1921 р. прого-
лосили початок страйку і від ЗО травня 1921 р. не виходять
на роботу.
86
Кількість страйкуючих друкарів разом з допоміжним
персоналом — близько 180 осіб. З цього моменту перестали ви-
ходити всі місц[еві] щоденні газети, крім органу ППС «Дзєннік
людови» і українських газет «Український вістник» і «Впе-
ред», видавці яких погодилися прийняти вимоги, та «Газети
цодзєнней», видавець якої є одночасно власником друкарні
і сам займається складанням і друкуванням газети.
Зокрема, страйкують друкарі друкарні «Слова польскєго»,
в якій друкується «Слово польскє», Польської друкарні, в якій
друкуються щоденні газети «Кур’єр львовскі» і «Жечпосполі-
та» та тижневик «Новіни понєдзялкове», друкарні «Праса»,
в якій друкується «Вєк нови», «Газета поранна і вєчорна»,
Львівської друкарні, в якій друкуються щоденні газети «Хві-
ля», «Тагблатт» і «Рідний край», та друкарні Лозінського, в
якій друкується «Газета львовска».
Поки що не вжито жодних заходів, щоб припинити страйк.
Однак, як мені відомо від власників друкарень або видавців і
від страйкарів, справа має скоро розв’язатися так, що, оче-
видно, вже завтра розпочнуться переговори.
Про це повідомляю та буду повідомляти Міністерство про
дальший хід страйку або його закінчення.
Директор поліції д[окто]р Райнлендер
Львів, 31 травня 1921 р.
ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 144. арк. 23. Машинопис. Копія. Переклад з
польської мови.
№ 74
1921 р. червня 21. — Повідомлення прокурора у справах преси
окружного суду прокуророві апеляційного суду про конфіска-
цію брошури «Заснування III Інтернаціоналу».
Окружний суд, як пресовий трибунал у Львові, заборонив
рішенням від 20 червня 1921 р., № діловодства], пр[еса]
197/21 р./2 далі поширювати брошуру «Иіе Огйпдип^ дег
сІгіНеп Іпіегпаііопаїе» * на основі § 58 ц к[арного] кодексу.
* «Заснування III Інтернаціоналу».
87
При цьому додаю примірник цієї брошури з проханням по-
вернути в зв’язку з тим, що це єдиний, який має місцева про-
куратура.
За [прокурора] Кучинський
Філіал ЦДІА УРСР у Львові, ф. 119, оп. 1, спр. 1252, арк. 73. Маши-
нопис. Оригінал. Переклад з польської мови.
№ 75
1921 р. липня 3.— Наказ командування Львівського генераль-
ного округу військовим частинам округу про заходи
для боротьби з страйками.
Щоб хоч частково забезпечити нормальне життя у Львові
в зв’язку з страйком млинарів, пекарів і різників, необхідно
підтримувати роботу в закладах і установах громадського ко-
ристування при допомозі війська, а саме:
1.	В міській бойні.
2.	На фабриці хліба «Меркурій».
3.	У млині Аксельбрада і сп[ілки].
Для цього наказую:
До 1. Як фаховий керівник, відкомандирований к[а]п[і]т[ан]
інж[енер] Станіслав Кіселевський. Крім цього, реферат оз-
броєння] к[омандування] генерального] о[кругу] відкомандиро-
вує 3 кваліфікованих машиністів, 10 помічників машиністів,
2 кочегарів, що склали іспити.
Командування] 5 див[ізії] піх[оти]. Робітничий від[діл] в
складі: 1 офіцер, 2 підофіц[ери], 12 ряд[ових] та як супровід-
ний [відділ] 1 офіцер, 5 підофіцерів], 40 ряд[ових]. Всі вище-
згадані, крім супр[овідного] від[ділу], повинні з’явитися у ро-
бочих мундирах до к[а]п[і]т[ана] Кіселевського у міській бойні
на Гаврилівні.
До 2. Як фаховий керівник, відкомандирований цивільний]
урядовець] інж[енер] Тадеуш Лодзінський. Крім цього, інтен-
дантура Генерального] о[кругу] по домовленості з в[оєвод-
ським] Господарським] відділом у Львові відкомандировує
6 кочегарів для печі, 33 пекарів. Командування] військових]
автомашин командування] генерального] о[кругу] — 5 ван-
88
тажних автомашин з обслугою. Командування] 5 див[ізії] пі-
х[оти] — 2 підофіцерів], 15 рядових, як робочий відділ. Вище-
згадані з’являться в робочих мундирах до інженера Лодзін-
ського у пекарні «Меркурій» на Левандівці * за Горо-
децькою заставою. Як відділ супроводу, командування] піх[о-
ти] пошле туди 1 офіцера, 5 підофіцерів, 25 рядових.
До 3. Як фаховий керівник, відкомандирований майор ін-
женер Францішек Подсонський. Крім цього, к[омандування]
військ[ових] автомашин] відкомандировує двох машиністів, 2
кочегарів для котлів. Інтендантура командування] гОнераль-
ного] о[кругу] по домовленості з в[оєводським] Господарським]
у[рядом]— двох старших млинарів, 40 помічників млинарів,
одного підофіцера і 20 ряд[ових], як робочий відділ, та супро-
відний] відділ в окладі 1 офіц[ера], 2 підофіцерів], 16 ряд[о-
вих].
Вищезгадані повинні з’явитися до майора інженера Под-
сонського в млині Аксельбрада і сп[ілки] по вул. Жовківській
в робочих мундирах, крім супр[овідного] від[ділу].
Загальне технічне керівництво технічно-робочих сил, які
військо посилає окремим установам, приймає шеф інжОнерних]
і сап[ерних] в[ійськ] командування] Львівського Генерального]
о[кругу] п[ід]полкОвник] Корніцький.
К[омандування] над супровідними] відділами приймає ко-
мандування] міста і місця у Львові.
Сьогоднішній наказ треба виконати за спеціальною вказів-
кою, що дається командуванням] Генерального] о[кругу]
всім командуванням], закладам і формаціям, до яких відно-
ситься.
Інтендантура командування] Генерального] о[кругу] негай-
но видасть відповідне розпорядження, щоб забезпечити хар-
чами супрОвідні] відділи. Для всього іншого дійсні загальні
розпорядження, що містяться в наказі 2368/Т/925/1 без-
пека] від 26. II. 1921.
Отримують: командування] 5 диврзії] піх[оти], команду-
вання] Генерального] о[кругу] — І організаційний] від[діл],
II в[ідділ] шт[абу], IV в[ідділ] озброєння], інтендантура, бу-
д[івельно]-кварт[ирний] відділ, шеф інж[енерних] і сапОрних]
[військ], к[омандування] міста і місця у Львові, к[омандування]
автомобільних] військ у Львові, в[оєводський] Господарський]
врдділ] у Львові, к[омандування] д[ивіз]іону військ[ової] жан-
дармерії] № 6, пан генеральний] делегат уряду у Львові ра-
зом з проханням, на випадок введення в дію цього наказу, від-
командирувати відповідну кількість цивільних службовців до
* Фабрика «Меркурій» знаходилась на Богданівці.
89'
супровідних] відділів, які названі у цьому наказі; команда
державної поліції Малопольщі у Львові.
Львів, 3 липня 1921 р.	За наказом
шеф штабу інж[енер] Маріанський
ЛОДА, ф. 75, оп. 1, спр. 158, арк. 1. Машинопис. Завірена копія. Пере-
клад з польської мови.
№ 76
1921 р, липня 17.— Наказ командування Львівського генераль-
ного округу повітовим командуванням поповнень округу про
заходи для придушення можливого генерального страйку.
Суворо таємно!
Міністерство] військ[ових] с[прав] розпорядженням № 8909
'організаційний] [відділ] від 15 липня 1921 р. повідомляє про
можливість початку загального страйку і наказує негайно при-
ступити до підготування дій, що мали б на меті оволодіти
становищем через виділення (на вимогу) технічних сил для
цивільної адміністративної влади. Всі п[овітові] командування]
п[оповнень] підготують з цією метою призовні повістки на
активну військову службу з залишенням на досьогочасній
роботі всіх працівників закладів громадського користування,
які постійно проживають на території даного п[овітового] ко-
мандування] пОповнень] та належать до років призову
1896—1901, яким з будь-яких мотивів відстрочили активну
службу на основі «Тимчасового] закону про загальний] обо-
в’язок] військової служби».
Підготовлені таким способом призовні повістки переховує
комендант (заступник) п[овітового] командування] пОпов-
нень] особисто під замком і може провести призов у випадку
вибуху загального страйку і на вимогу відповідної цивільної
політичної влади.
П[овітове] к[омандування] п[оповнень] накаже призвати ви-
щезгаданих працівників на активну військову службу тільки за
•окремим наказом к[омандування] генерального] о[кругу]. Це
розпорядження залишиться аж до того моменту в повній таєм-
ниці коменданта п[овітового] командування] п[оповнень].
90
П[овітове] командування] п(оповнень] встановить тісний
зв’язок з цивільною владою і дотримуватиметься найбільш
далекоглядної обережності і спокою, щоб уникнути непотріб-
ного нервування і тривоги.
Отримують: до виконання — підлеглі п[овітові] команду-
вання] Доповнень],
до відома — намісництво у Львові і І організаційний] від-
діл шт[абу].
Львів, 17 липня 1921 р. В[ід] імОні] полковник] Мєрка
ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 144, арк. 59. Гектографічний відбиток. Пере-
клад з польської мови.
№ 77
1921 р. серпень. — Звернення Секретаріату КПСГ до членів
Комуністичної партії з нагоди об'єднання Виконавчого Комі-
тету КПСГ і Центрального Комітету КПСГ та підготовки
партійної конференції у Львові.
Дорогі товариші!
Подаємо вам до відома радісну вістку. Криза, яка була в
нашій партії на території Сх[ідної] Галичини, минула. Між
Викон[авчим] Комітетом і Центр[альним] Комітетом КПСГ
прийшло до згоди на основі нової умови, затвердженої Комін-
терном. В присутності представника Центрального] Комітету
КРПП, котрої обласною організацією є КПСГ, відбулось
спільне засідання обох східно-галицьких Комітетів, на котрім,
як видно з долученого тут протоколу, прийшло до цілковитого
порозуміння. Іменем Центрального] Комітету КРПП призна-
чив його представник нас членами нового керуючого партій-
ного органу на території Сх[ідної] Галичини в числі 6 това-
ришів. Орган цей називається, згідно з умовою, Центральним
Комітетом Компартії Сх[ідної] Галичини. Завданням нашим
буде об’єднати всіх наших товаришів, працюючих на місцях,
та приготовити конференцію, на котрій ви через своїх деле-
гатів виберете новий керуючий ЦК КПСГ. Подаючи це до
відома з полученням всіх матеріалів по цій справі, звертає-
мось до вас, як поодиноких товаришів, так Комітетів і місцевих
91
організацій привести якнайскоріше до такого ж об’єднання на
місцях, щоб спільними силами добитись спільної мети. До цієї
справи прохаємо віднестись надзвичайно серйозно, так як від
того залежить будуча сила і спасенність нашої партійної ор-
ганізації. А без об’єднання всіх правдиво комуністичних сил
підготовка революції не піде вперед! Киньте недовір’я одних
до других, бо досить уже міжкружкових молодечих спорів, а
час уже приступити до строгої і справжньої організації діла!
В разі непорозумінь, які б виникли з цього приводу, звертай-
тесь за директивами до ЦК КПСГ.
З комуністичним поздоровленням
Секретаріат
Львів, дня...* серпня 1921 р.
ЛОДА, ф. 285, оп. 1, спр. 134, арк. 3. Літографський відбиток.
№ 78
1921 р. вересня 19.— Обіжник воєводського управління всім
старостам і дирекції поліції про запобіжні заходи проти ко-
муністичної пропаганди реемігрантів з Америки і Радянської
Росії та з інших країн.
Суворо конфіденціально!
До власних рук.
Дійшло до нашого відома, що реемігранти, які повертають-
ся в край з Америки, Радянської Росії і т. д., привозять у ве-
ликій кількості газети і літературу, переважно на українській
мові, комуністичного або взагалі ворожого польській державі
і суспільству змісту.
Ці реемігранти вміють різними способами ухилятися від
контролю і перегляду речей при переході через кордон і, при-
бувши в край, розгортають комуністичну і антидержавну про-
паганду, використовуючи при цьому привезені з собою газети
і літературу.
Також не виключено, що серед тих, які повертаються, є
агітатори та емісари, навмисно послані і відповідно навчені
* В документі число не вказано.
92
для пропаганди, які мають в своєму розпорядженні відповідні
фонди для агітації.
Тому доручаю пану старості, директорові звернути пильну
увагу на цю справу, а також видати негайно в цьому напрямку
відповідні розпорядження, щоб взяти реемігрантів під пильний
і суворий нагляд негайно, після їх повернення в край, а коли
виникне обгрунтоване підозріння, що ці реемігранти привозять
з собою літературу чи інші засоби для ворожої пропаганди,
або іншим способом поширюють ворожу для держави агітацію,
тоді негайно розпорядитись про детальну і сувору перевірку
цих осіб і, залежно від наслідків проведеного розслідування,
передавати справу відповідним судам для дальших дій. Для
того, щоб запобігти пропаганді, видано відповідні адміністра-
тивно-політичні постанови, як запобіжні, так і репресійні,
які допускаються за обов'язковими юридичними прави-
лами.
Про зроблені спостереження, а також про видані розпо-
рядження хай пан староста і директор негайно донесуть.
Львів, 19 вересня 1921 р.	Воєвода Грабовський
ЛОДА, ф. 102, оп. 1, спр. 77, арк. 54. Машинопис. Завірена копія. Пере-
клад з польської мови.
№ 79
1921 р. вересня 29.— Звіт дирекції поліції Міністерству внут-
рішніх справ про таємний український університет у Львові.
Посилаючись на мій звіт № 3532/пр[езидія], про діяльність
українців в зв’язку з заснуванням українського університету у
Львові, звітую про цю справу далі ось що:
За конфіденціальними відомостями, на які я вказував у
вищезгаданому звіті, що нібито визначний український діяч в
галузі освіти д[окто]р Василь Щурат був іменований ректором
українського університету у Львові, який повинен утворитися,
і що взагалі займався його організацією, а також в зв'язку
з газетними замітками такого сдмого змісту, які появилися
як в польській, так і в українській пресі, я покликав д[окто]ра
Щурата для вияснення, наскільки ці відомості відповідають
правді. Д[окто]р Щурат посилався частково на відсутність
93
будь-яких відомостей з цього приводу, а частково прямо від-
мовився дати будь-які відомості.
Відповідний протокол допиту подаю Міністерству додатко-
во в копії. Тому що поведінка д[окто]ра Щурата свідчила про
правдивість вищезгаданих чуток, д[окто]рові Щуратові видали
письмову заборону створювати український університет у Льво-
ві або влаштовувати українські наукові курси з галузі універ-
ситетських наук без попереднього дозволу і схвалення відпо-
відною владою під загрозою покарання, передбаченого в пра-
вилах.
Цю заборону, копію якої також подаю Міністерству в до-
датку, д[окто]р Щурат прийняв до відома і підтвердив вла-
сноручним підписом.
В зв’язку з цією оправою дійшло до мого відома конфі-
денціальним шляхом, що українські студентські товариства
«Академічна громада» і «Академічна поміч», що мають спіль-
не приміщення в Народному домі по вул. Рутовського, про-
водять запис української молоді у вищезгаданий університет.
В зв’язку з цим я наказав [провести] обшук у вищезгаданих
товариствах, під час якого забрали багато матеріалів, які да-
ють незаперечний доказ, що ці товариства справді займалися
[таким] записом і тим самим брали активну участь у створенні
таємного українського університету у Львові. Між іншим за-
брали близько 80 залікових книжок, вже заповнених прізви-
щами студентів цього університету, які походять з української
студентської молоді з Львова та з провінції, а також кілька-
надцять штук чистих залікових книжок.
На основі заповнених залікових книжок виявляється, що
таємні українські університетські 'курси існують вже довгий
час.
Крім цього, забрано кілька десятків «карт запису», також
заповнених прізвищами студентів, які записалися на майбутній
університетський рік, а також велику кількість чистих бланків.
В додатку подаю Міністерству бланк залікової книжки та
«карти запису» як взірець.
Нарешті знайдено детальний план лекцій на навчальний
1921 рік, з якого виявляється, що український таємний універ-
ситет мав 3 факультети, а саме: юридичний, філософський
і медичний.
В цьому плані подані також прізвища професорів, які по-
винні викладати окремі предмети на цих факультетах. На
основі цих даних я склав детальний список професорів, який в
додатку подаю Міністерству.
Як видно з цього списку, цілий ряд осіб, що тепер пере-
бувають на польській державній службі, зокрема в системі
освіти, адміністрації, судівництві і фінансових установах,
94
був іменований професорами українського університету у
Львові.
• Тому що українські студентські товариства, про які я вище
згадував, порушили обсяг дій, затверджених статутом, я при-
пинив діяльність цих товариств на основі § 25 зак[ону] від
15 листопада 1867 р., Вісник д[ержавних] з[аконів] № 134.
Воєводству подаю окремо пропозиції про їх розпуск.
При цій нагоді мушу згадати, наскільки мені відомо з віро-
гідного джерела українських кіл, намір заснувати український
університет у Львові є рішучий і непохитний. В сучасний мо-
мент єдиним стремлінням українців є за всяку ціну здійснити
цей намір одночасно з початком нового навчального року у
польському університеті.
Тому що, з другого боку, польська влада стоїть на своїй
старій позиції, не допускає до здійснення цього наміру, в зв’яз-
ку з опором українців, який передбачається, може створитися
серйозне становище в найближчому майбутньому, яке може
довести до поки що непередбачених і навіть кривавих кон-
фліктів.
Немає найменшого сумніву, що українські шовіністичні
кола, відомі своїм ставленням до польської державності, на-
віть умисне прямують до того, щоб викликати таке становище,
щоб розголосити за межами держави і зацікавити українською
справою авторитетні кола в галузі міжнародної політики.
В цьому випадку становище було б тим більш ускладнене,
що, як на це вже тепер вказують деякі прояви, польська гро-
мадськість, особливо студентська молодь польської національ-
ності, пильно слідкує за цією справою і не випускає її з поля
зору.
Буду звітувати Міністерству про дальші спостереження в
цій справі.
Львів, 29 вересня 1921 р.
Директор поліції
доктор Райнлендер
Філіал ЦДІА у Львові, ф. 151, оп. 1-а, спр. 794, арк. 6—7. Машинопис.
Копія. Переклад з польської мови.
95
№ 80
1921 р. жовтня 13.— Донесення міської команди державної
поліції дирекції поліції про страйк робітників державної фаб-
рики обробки дерева у Львові.
Конф[іденціально].
За донесенням комісаріату] д[ержавної] п[оліції] І дільниці
м. Львова 12. X. ц. р. опівдні розпочався страйк в державній
фабриці обробки дерева за Стрийською заставою.
Страйк вибухнув на грунті [боротьби] за поліпшення умов
життя. Робітники поводяться спокійно, і немає побоювань, що
буде пошкоджене фабричне устаткування. Поставили 2 пости,
щоб оберігати фабрику.
Львів, 13/Х-1921 р.	Заступник] коменданта
д[окто]р Торвінський
ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 144, арк. 76. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
№ 81
1921 р. жовтня 16.— Донесення міської команди державної
поліції дирекції поліції про страйк робітників на підприєм-
ствах металообробної промисловості м. Львова.
16 жовтня ц. р. о год. 10 ранку сюди з’явилися як пред-
ставники спілки металообробної промисловості:
1.	Д[окто]р Станіслав Бенковський, що прож[иває] по вул.
Потоцького, № 49, співвласник і директор заводу «Метал» на
Левандівці (бюро фабрики — вул. Захаріасевича, № 5);
2.	Зігмунд Піотрович — директор фабрики «Аякс» на Зне-
сінні, № 102 ц;
3.	Рудольф Ассман, прокурист* фірми «Автомотор» по
вул. Коперніка, № 54,—
і донесли, що в середу 12/Х ц. р. отримали меморіал «Орга-
* Юридичний представник підприємства.
%
нізації робітників-металістів», що міститься по вул. Вірмен-
ській, № 31, за підписом секретаря Венгльовського, в якому
[робітники] жадають:
1) підвищення плати на 100%; 2) принципіально колек-
тивного договору з організацією, а не з окремими підпри-
ємствами.
Ті, що доносять, погодилися підвищити плату на 35% в
порівнянні з дотеперішньою платою, аналогічно до промисло-
вості в цілій Польщі. Окремі роботодавці навіть вже до-
мовилися з своїми робітниками, і робітники працюють па но-
вих умовах.
Однак не можуть з економічної і політичної точок
зору допустити, щоб «Організація робітників-металістів», якою
керує Венгльовський, примусила колективним до-
говором усіх робітників [підкоритися] владі невідпові-
дальних елементів, які б могли зловживати своєю владою.
Таким чином, організований робітник став би невільником
керівників згаданої організації.
Д[окто]р Бенковський як голова відповів письмово Венгльов-
ському, що в суботу 15/Х-1921 р. о год. 6 веч[ора] відбу-
дуться збори промисловців металевої промисловості, які об-
говорять меморіал робітників.
Тимчасом організація робітників, не чекаючи відповіді
роботодавців, ухвалила в четвер 13/Х ц. р., що в суботу
15 ц. м. о год. 10 ранку влаштовує демонстративний страйк.
Так і трапилося — в суботу всі металообробні підприємства
припинили роботу.
В суботу 15/Х ц. р. о год. 11 ранку д[окто]р Бенковський
отримав другий [лист] за підписом Венгльовського з заявою,
що страйк в суботу був поки що демонстрацією, але від по-
неділка 17/Х-1921 р. розпочнеться справжній
страйк, якщо в неділю 16/Х ц. р. роботодавці не погодяться
на умови.
Роботодавці не дали відповіді, бо самозвана робітнича ор-
ганізація на чолі з Венгльовським не представляє всіх робіт-
ників, і постановили дотримуватись цієї думки.
Однак, зважаючи на те, що в суботу 15/Х трапився ви-
падок, що робітники-металісти «Земельного банку» увірвалися
на фабрику Паммера по вул. Городецькій, № 47, -і, загрожуючи
працюючим, примусили їх залишити роботу, ті, які доносять,
питають, чи урядова влада безпеки може ефективно оборо-
няти робітників, що хочуть працювати і не приєднуються до
страйку.
Охорона була б потрібна:
1.	Фабриці «Аякс» на Знесінні, № 102 ц.
2.	„ «Феррум» по вул. Жовківській.
7 № 503
97
3.	Фабриці Зеленєвського по вул. Мартина, № 11.
4.	„	Словіка по вул. Жовківській.
5.	„	«Автомотор» по вул. Коперніка, № 54.
6.	„	«Земельного банку» по вул. Городецькій, № 58.
7.	„	Клейтона-Шуттлеворта по вул. Городецькій.
8.	,,	Паммера по вул. Городецькій, № 47.
Львів, 16/Х-1921 р.	За команду д[ержавної]
п[оліції] м. Львова комендант
Лукомський
ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 144, арк. 77. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
№ 82
1921 р. жовтня 31.— Телефонограма воєводського управління
Раді Міністрів у Варшаві в зв’язку з арештом учасників
комуністичної конференції в будинку собору св. Юра у Львові.
Слідом за моєю телефонограмою від ЗО жовтня 1921 р.
від год. 8 вечора подаю такі дальші деталі:
В неділю ранком, т[обто] ЗО жовтня 1921 р., в будинках
українського собору св. Юра почала [свою роботу] крайова
конференція Комуністичної партії Східної Галичини.
В момент, коли в зал увійшли поліцейські органи, там було
27 осіб, з них 2 жінки, а саме: Марія Гіжовська з Львова і
Ольга Гроссерова з Варшави. Серед присутніх, переважно
осіб з кіл інтелігенції, були поляки, українці, євреї. Всі вони,
наскільки стверджено розслідуванням, — делегати і уповно-
важені комуністичних спілок, зокрема комуністів з провінцій
Східної Галичини, та кілька делегатів з Конгресівки, правдо-
подібно, емісари Варшавського Центрального Комітету. Не
виключено, що між присутніми були особи, що мають мандати
закордонних комуністичних центрів. Ствердження особистості
затриманих триває далі. Забрали писаний матеріал, зокрема
приготовлені для читання реферати з тезами про проведення
комуністичної агітації в Східній Малопольщі, звіти про діяль-
ність повітових комуністичних спілок, дальші організаційні
плани партії, брошури і т. п. В присутніх не знайдено жодної
зброї. Обслідування забраного матеріалу доводить, що метою
98
конференції було встановлення інтенсивної і єдиної програми
дій, які б якнайскоріше викликали соціальну революцію і ко-
муністичний переворот і, внаслідок цього, викликали приєд-
нання Східної Малопольщі до Радянської України. Конфе-
ренція мала тривати, здається, два дні, тобто доки не буде
вичерпаний порядок денний. В конференції, між іншим, брали
участь відомі тут своїми комуністичними стремліннями україн-
ські студенти Сеник і Крілик, що проживають у Львові. Всі
особи, що брали участь у нараді, арештовані. В зв’язку з ви-
криттям цієї таємної комуністичної конференції, у Львові про-
ведено ряд обшуків, зокрема в трьох квартирах Марії Гіжов-
ської (при цьому забрали більшовицьку бібулу)*, в помешкан-
нях Крілика, Сеника та якогось Завадки.
Папери і записки, які там забрали, є предметом дальшого
обслідування.
Про дальші результати слідства донесу завтра. Прошу пе-
редати цю телефонограму панові міністру внутрішніх справ до
відома.
Передано по телефону 31 жовтня 1921 р. о год. 9 вечора.
ЛОДА, ф. 200. оп. 7, спр. 26, арк. 269. Машинопис. Копія. Переклад з
польської мови.
№ 83
1921 р. жовтень.**— Тези, складені для конференції КПСГ
у Львові, про політичне становище в Східній Галичині і най-
ближчі завдання КПСГ.
1.	Характеристичною ціхою пануючих відносин в Східній
Галичині є антагонізм, який проявляється в національній бо-
ротьбі між маючими польськими класами (обшарники, дрібно-
міщанство, бюрократія і польська інтелігенція) а дрібноміщан-
ством (міським і сільським), як і відносно молодою, чисельно
зростаючою інтелігенцією українською. Боротьба ця ведеться
за становище пануючої нації в краї: маючі польські класи
стремлять до удержання за всяку ціну Східної Галичини в гра-
* Так називали всі види друкованої підпільної Літератури.
** Дата встановлена приблизно, на основі дати конференції КПСГ.
7»	99
НИцях польської держави, як одної з «історично-польських
дільниць», українське дрібне міщанство стремить до утворення
і здобуття власної національної державності, для здійснення
«національної програми» і заспокоєння національної амбіції,
себто здобуття виключних привілеїв в експлуатації робочої
сили і натуральних багатств краю та розширення коштом праці
і крові народних мас границь своєї держави.
2.	Політика польських маючих класів відносно Східної Га-
личини є заборчою, імперіалістичною політикою. По здобуттю
силою оружжя Східної Галичини польські маючі класи примі-
нили злочинний режим білого терору, режим кулі і стричка,
виїмкових станів і наглих судів. Панування це взороване на
брутальних методах царської системи утиску і винародовлю-
вання як і на підступній політиці пруського гакатизму *.
Всілякі прояви українського культурно-національного життя
здушується в зародку. Розвій шкільництва так нижчого, як і
вищого здержується або просто унеможливлюється при згід-
нім хорі цілої преси і буржуазних польських сторонництв. Ма-
сово. власті ругують ** з праці тисячі пролетарів-українців,
удаючи облудну прихильність до польського елементу, чим
розбуджують національну боротьбу в рядах пролетаріату.
Сейм ухвалює, а уряд перепроваджує специфічну колонізаційну
політику, що зміряє до того, щоб створити польські контррево-
люційні станиці на т. зв. кресах. Політика ця має на цілі
збільшити стан польського посідання, утворити під формою
рільних осад бойових одиниць, здібних до здавлення руху
українських хлопів, до боротьби з радянськими республіками,
спрямувати увагу малоземельних і безземельних народних мас
Польщі на здобування землі на кресах, відвертаючи їх від
боротьби за повалення власності обшарників у Польщі.
3.	Дрібне міщанство і українська інтелігенція, репрезен-
товані через всі національні українські партії, характеризує
брак виразної витичної політичної лінії, неочеркнення суспіль-
ної програми, шукання опертя у міжнародних імперіалістів,
перекидування від одної орієнтації до другої. Розв’язання
великих політичних і суспільних питань добачують вони лише
в напруженій акції національній, в перейняттю державної
влади в Східній Галичині в свої руки, до чого служить їм клич
національної самостійності. Два первні домінують в їхнім сві-
тогляді: протипольський, для позискання попертя українських
народних мас, та протирадянський, для запевнення собі помо-
чі міжнародного капіталу та консолідації буржуазних елемен-
♦ Гакатизм— ненависть до поляків.
♦♦ Викидають.
100
тів. Політика цих груп протягом трьох останніх літ цілковито
це підтверджує.
4.	Національні українські угруповання виросли в атмосфері
національної боротьби. По програній оружній борбі в 1918/19
році виступають вони як представники програми єдності на-
ціональної всего українського народу Східної Галичини проти
польських окупантів і гнобителів, використовуючи класовий
антагонізм українського хлопа до польського обшарника, на-
даючи йому характер антагонізму національного. Існування
через короткий протяг часу ЗУНР виказало властиве контрре-
волюційне буржуазно-націоналістичне обличчя цих верств і
наслідком цього скомпрометувало в великій мірі в очах на-
родних мас групи політичні, що творять уряд Петрушевича.
Вицофанняся Петрушевича, його уряду та кермуючих кругів
цієї політики на еміграцію окружило їх певним ореолом на-
ціонального геройства, а неусталення правно-політичного стану
Сх[ідної] Галичини і політика національного утиску, що її пере-
проваджує польський уряд, витворили умовини, які уможлив-
ляють тим ніби представникам національних українських
стремлінь, а властиво буржуазного націоналізму і контрре-
волюції, відігравати роль оборонців утиснених і визискуваних
мас народних і баламутити їх кличами національної єдності.
Доки велася боротьба на східній границі між пролетарською
революцією а буржуазною контрреволюцією, маси очікували
визволення від тріумфуючої Червоної Армії радянських рес-
публік. З хвилею заключення миру наступила певного роду
апатія і депресія, витворився настрій непевності, неозначених
надій, очікування якихось випадків і рішення посторонніх
чинників, що уможливляло акцію висланцям національних
груп і відвертало увагу мас національними кличами від без-
посередньої боротьби з існуючим капіталістичним ладом.
5.	Національні українські угруповання, усунені політикою
польського уряду від участі в політичнім житті і загрожені
з другої сторони революцією в виді Радянської України, чи-
сляться з неможливістю самостійної боротьби з польським на-
їздом і пролетарською революцією, взялися, проте, шукати
союзників і протекторів в тій боротьбі на два фронти і бо-
ротьбі за визволення з ярма національного гніту і забезпе-
чення перед революцією. В пошукуванню союзників і про-
текторів виявилися різні політичні «орієнтації» дрібного мі-
щанства й інтелігенції української.
Отже, петрушевичівців характеризує назагал орієнтація
на Англію, яка вже в останніх часах не раз виказала, що
готова є попирати інтереси тих груп проти політики Франції
і її пупіля Польщі, винаймаючої Франції експлуатацію нафти
проти інтересів англійського капіталу. Деякі групи віденські
101
зі сфер ЗУНР на чолі з адвокатом] доктором Євг. Левицьким
є прихильниками т. зв. німецької орієнтації, використовують
антипольські настрої Німеччини і обіцяють концесії німецько-
му капіталові. Чехофільські настрої серед тих груп україн-
ських є досить виразно оперті на антагонізмі польсько-чеських
інтересів, не відіграють, однак, самостійної ролі в українській
політиці. Деякі круги з-поміж петрушевичівців, щоб не зра-
зити собі цілком Франції, нав’язують зносини з вранглівцями,
як Моркотуном, агентом Франції для справ всеукраїнської
контрреволюції, годячися на федерацію України враз з Схід-
ною] Галичиною з будучою Росією.
6.	У тих орієнтаціях ясно означуються обі сторони питан-
ня: з одної сторони шукання опертя зі сторони українських
націоналістів у міжнародного імперіалізму проти претензій
і заборчої польської політики, а з другої сторони — консек-
вентна політика міжнародного імперіалізму попирання стрем-
лінь українських сфер, оскільки ці сфери зобов’язуються до
чинної протирадянської політики, що вимагало б участі укра-
їнської галицької контрреволюції у всеукраїнській контрре-
волюційній політиці. Консолідація, однак, тих чинників, як
виказав те розпад Всеукраїнського віденського комітету, і без-
успішні проби місцевих т. зв. міжпартійних галицьких з’їздів
з частиною петлюрівців (в серпні ц. р.) стрінулися з рядом
труднощів, виникаючих з розбіжності становища і поглядів
поодиноких українських груп.
Полонофільство і свого роду радикалізм суспільний петлю-
рівців не гармонізується з антиполонофільством і консерва-
тизмом старших кругів керманичів галицької політики україн-
ської. . Одиноко деякі круги національної молоді, головно
з-поміж бувших військових Української] галицької] а[рмії],
гуртуючись навколо «Народного Комітету» у Львові, схильні
вже нині до безпосередньої чинної протирадянської акції під
проводом Петлюри і Тютюнника.
7.	Міжнародний імперіалізм відносно Східної Галичини
провадить політику дволичну. Спочатку, в часі заключування
Версальського миру, як перші потрясення повоєнної кризи і
тріумфи російської революції захитали підставами панування
капіталу, Антанта дозволяє Польщі опанувати Сх[ідну] Гали-
чину, обіцяючи їй навіть мандат на 25 літ. Бо Польща помі-
щицько-буржуазна є тоді головним чинником військовим в бо-
ротьбі з радянськими республіками. Тому що Польща по за-
ключенню Ризького миру формально перестає бути чинником
безпосередньої інтервенції військової, Антанта зараз зміряє
до утривалення ширшого фронту протирадянського, що ясно
зазначується в прийняттю ковенської Литви до Ліги народів,
поставленню на дневний порядок її обрад справи Вільна, в
102
висуненню неофіціальними представниками Англії управиль-
нення справи статуту Сх[ідної] Галичини, рішенню справи Го-
рішнього Шлеська. Міжнародний імперіалізм виказав в кве-
стії поділу Горішнього Шлеська, що, в разі потреби, уміє
рішити спірне питання і змусити сторони борючіся до прийнят-
тя накиненого їм рішення. Так само висуваючи справу Схід-
ної] Галичини, потрапить змусити до прийняття децизії обі
борючіся сторони.
8.	Перші спроби нав’язання переговорів польського уряду
з віденським урядом ЗУНР, заініційовані урядом Вітоса, не
осягнули результатів. Піддержування зараз ППС проекту те-
риторіальної автономії Сх[ідної] Галичини, інспіроване через
Бельведер, свідчить, що тенденції в напрямі польсько-україн-
ської згоди нуртують в правлячих кругах Антанти. Проекти ці
не задовольняють українських націоналістичних сфер, стрі-
чаються рівнож з протестом польських імперіалістів. Не мен-
ше, однак, на коли прийде наказ згори від тих держав, на по-
пертя яких числить уряд ЗУНР і уряд Польщі, так одна, як
і друга сторона змушені будуть хоч би фіктивно погодитися,
ділячися властю над працюючим людом Сх[ідної] Галичини
для визиску його праці.
9.	Той хаос суперечних інтересів і перехрещуючихся пи-
тань національних поодиноких держав буржуазних, суспільних
класів і політичних груп не зможуть розв’язати в інтересах
працюючих мас і оперти на тривких підставах ані міжнарод-
ний імперіалізм рішеннями Ліги народів чи Ради амбасадорів,
ані уряди маючих класів безпосередньо заінтересованих сторін.
Програма великокапіталістичної буржуазії органічного вті-
лення Схід[ної] Галичини до Польщі і негація існування укра-
їнського питання, уложена через ендецію, є висловом заборчої
політики маючих польських класів, яка топче брутальною си-
лою мілітарною і перевагою економічною стремління своїх
українських конкурентів до натуральних багатств краю і ро-
бочої сили працюючого люду Сх[ідної] Галичини.
Програма українського дрібного міщанства независимості
державної Східної Галичини не розв’яже суспільного питання,
не визволить працюючих мас з економічного визиску і полі-
тичного гніту. Независимість державна дрібних держав в су-
часнім періоді панування великого капіталу є фікцією. Між-
народний імперіалізм підпорядковує собі свіжо посталі «не-
зависимі» національні держави, збільшуючи вдвоє визиск пра-
цюючих мас через капітал «національний» і «чужий». Бур-
жуазна державна самостійність змінює тільки одні кайдани на
другі, отвирає поле для розвою нових імперіалістичних і за-
борчих тенденцій «визволеної» буржуазії, втягаючи її в вир
нових конфліктів міждержавних, приковуючи працюючі класи
103
до ридвана буржуазії, кличем оборони нібито вже «власної»
державності, чого яскравим приміром є найясніша Річ Поспо-
лита Польська, яка робітничому класові дала тільки пануван-
ня дефензиви, «жолдацтва», паскарства, патріотичних зрадни-
ків робітничого класу. Політика «визвольна» міжнародного
імперіалізму виказувала від хвилі війни і Версальського миру
в цілій повні своє банкрутство і розвіяла ілюзії працюючих
мас на благородність децизії оборонців панування капіталу.
Одинокою дорогою, розв’язуючою цілість політичних, еконо-
мічних і національних питань, є соціальна революція, яка
повалює буржуазний устрій і установлює систему робітничих
і селянських Рад, яка уможливлює перехід до комуністичного
ладу.
10.	Робітничий клас довести до кінця може соціальну ре-
волюцію тільки тоді, коли її свідомий авангард революційний
є організований в Комуністичній партії, яка провадить проле-
таріат неугнуто і консеквентно до боротьби в міжнароднім
зарисі за остаточні цілі робітничого руху.
11.	Робітничий клас в Східній Галичині, серед котрого еле-
мент польський, особливо в промислових осередках, має по-
важний відсоток і то ще серед кваліфікованого робітництва,
був у протязі ряду літ під непереможним впливом ППС. Ця
партія завдячує своє упривілейоване становище участі в за-
гальнім робітничім русі Австрії, використанню для своїх цілей
матеріальної і політичної помочі, яку оказували зцентралізо-
вані професійні організації цілої держави своїм галицьким
відділам; по-друге, політиці соціал-реформізму та соціал-
патріотизму. З цього приводу узнано її легальною конституцій-
ною представителькою робітничого класу. ППСД пильно від-
городжувала робітничий клас Галичини від усяких революцій-
них впливів із зовні, дискредитувала в очах мас робітничий
рух в російськім «заборі» в Росії, в своїй пропаганді і агітації
ограничувалася до крикливої патріотичної фразеології, що
для «демократичності» була покрашена соціалістичною термі-
нологією. Маючи в своїх руках професійні організації проле-
таріату, ограничувалася до виховання більшого числа функціо-
нерів професійних і партійних, удержуючи умисно ширші маси
робітництва на низькім поземі класової свідомості. Була ти-
повою партією міщансько-інтелігентських шарлатанів і «вар-
холів», політичних та професійних бюрократів. Воєнна полі-
тика ППСД остаточно здемаскувала її обличчя. її діяльність—
це союз із Польським] національним] к[омітетом], вірнопід-
данчі декларації соціалістичних послів, ординарний «Виг^їгіе-
деп» *, участь в мілітарних гецах (легіони, зігхеїсу). З хвили-
* Угода.
104
ною повстання польської держави ППСД відіграє роль зви-
чайних наймитів буржуазії і підлих зрадників робітничого
класу, а спеціально ще на східногалицькім грунті, де ППС
маркантніше ще, чим деінде, втягає пролетаріат до національ-
них авантюр. Тепер ППС занурюється щораз більш в полі-
тиці згоди і зради, стаючися одною з головніших підпор.бур-
жуазної контрреволюції так в Польщі, як і в Галичині Східній.
12.	Національно-соціалістичні партії — українська і жидів-
ська * — постали, з одної сторони, як прояв реакції проти соці-
ал-патріотизму ППСД, з другої — одначе, під впливом сепара-
тистично-національних тенденцій дрібного міщанства, характе-
ризує їх також опортунізм, соціал-патріотизм, брак револю-
ційності діла в думанні, легалізм конституційний.
13.	УСДП в часі режиму ЗУНР іде тим самим шляхом, що
міжнародний соціал-патріотизм. Бере участь в національно-
буржуазнім уряді, є противницею пролетарської революції,
примилюється кличам «Виг^ігіебеп-у» і єдності національної.
Тепер, під впливом твердої дійсності і загального збільшення
революційного напруження, УСДП зачинає орієнтуватися на
Радянську Україну. Ці, одначе, симпатії мають своє джерело
в націоналізмі УСДП. В Радянській Україні бачить лише
Українську республіку. УСДП годиться .в «засаді» і на про-
граму суспільну Радянської влади, робить при цім, одначе,
ряд застережень і не провадить жодної чинної акції, що ви-
казувала б узнавання метод і засад революційної класової
боротьби. Діяльність свою ограничує лише до скромної освіт-
ньої праці, в житті політичнім не провадить жодної акції, в
політиці професійній не занимає очеркненого ясного становища,
у відношенні до Східної Галичини стоїть на становищі «між-
народності» цієї справи або узнає децидуючу роль буржуазних
чинників в роді Ліги народів. Жидівські соціалістичні партії
(«Поалей-Сіон», Бунд) проявляють рівнож значне пересунення
наліво жидівських робітників, будучих під їхніми впливами.
Бунд заховує одність та нестійке становище. Елементи свідомі
опускають ряди цих партій а вступають до Комуністичної
партії. Жидівські партії в ширшій акції робітничого класу не
відіграють ролі, завдяки свойому сепаратизмові, провадять
лише професійні акції дрібних жидівських союзів, будучих піл
їх впливами.
Доперва тріумф пролетарської революції в Росії, революція
в Німеччині, Австрії, поглиблюючаяся криза господарча і по-
літична, заострення класових антагонізмів, кріпшання Радян-
ської влади на Україні, поважний вплив революційного руху в
* Офіціальна назва єврейської національності в Польщі і в той час
на Західній Україні.
105.
Конгресівці забирають з-поміж ділаючих партій (ППС, УСДП,
жидівські партії) одиниці і групи, що зривають із скомпро-
метованими соціал-патріотичними партіями та створюють пер-
ші організації комуністичні, що громадяться в КПСГ, котра
знову переживає вже дволітній протяг часу нав’язування від-
носин, шукання кличів та форм організацій із внутрішніх кон-
фліктів та розламів. Доперва в біжучім році КПСГ стає на
тривалійших підставах і в кружковій організації входить на
шлях масової партії.
Карта розташування комуністичних організацій Східної Га-
личини в 1921 р„ складена поліцією на основі матеріалів
про арештованих учасників конференції КПСГ.
ЛОДА, ф. 285, оп. 1, спр. 136, арк. 36.
В послідніх масових страйкових акціях (страйк залізнични-
ків та загальний страйк нафтяних робітників в маї ц. рч про-
мислу споживчого в липні, металівців і т. д.), в акціях політич-
них (проти замаху иа 8-годинний день праці) ППС не лише
не провадить мас і не організує маси до боротьби, але в кож-
нім випадку свідомо старається протидіяти рухові, здержувати
його розвій, зблуджувати на тори згоди, зліквідувати вкінці
при помочі переговорів з буржуазією і урядом, не цофаючися
перед ужиттям дефензиви і поліції проти робітничого класу.
Маси самі проводять боротьбу, творять свої страйкові комітети,
оминаючи офіціальні професійні органи, тонучі в безчинстві і
бюрократизмі, та щораз більш освідомлюють собі зрадницьку
роль ППС, УСДП, мимо позірного радикалізму. Жидівські
партії «Поалей-Сіон», Бунд не відіграють жодної ролі в за-
106
гальнім русі і класовій боротьбі, позістаючи в ролі..?: або що-
найменше тіііеиїег-ів * **.
Цей переворотовий рух Компартія могла і зможе уняти
в рами організації так політичної, як і професійної і усвідо-
мити масам конечність революційної боротьби, її завдань та
їхніх остаточних цілей.
17. Партія Комуністична очеркує свою тактику, і кличі, і
основи організації згідно з оцінкою фактичного стану речей
і уложення класових сил в данім краї, а також згідно з за-
гальними основами Комінтерну. Властьмаючі з польських кла-
сів у Схід[ній] Галичині опирають свою силу на встановленні
буржуазної польської державності. Поміщицько-буржуазна
Польща стоїть в огні заоструючоїся класової боротьби. Проти
революційного пролетаріату польська буржуазія мобілізує ос-
танки своїх сил, для подавлення його боротьби сягає по виїм-
кові устави.
Щоб покрити дефіцит свого уряду, капітал зміряє до ві-
дібрання робітничому класу здобутих революційною боротьбою
здобутків, обниження його життєвої стопи. Пролетаріат в обо-
роні свого існування змушений є до сталої боротьби проти
посягань буржуазної реакції, боротьби, перемінюючоїся в без-
устанну боротьбу за повалення власті буржуазії. Дрібне мі-
щанство українське в своїх стремліннях до здобуття націо-
нальної держави стає поперек інтересам працюючого класу
і людових мас Східної] Галичини. Уложення класових сил не
запевнює робітничому класу переваги головно супроти недо-
сить сильного ще усвідомлення і зорганізовання революційного
пролетаріату, уможливлює зате використовування селянських
мас через дрібне міщанство — інтелігентські українські партії
і спрямовання його на дорогу, суперечну з інтересами проле-
тарської революції. Судьби пролетарської революції в Східній]
Галичині є стисло зв’язані і безпосередньо зависимі від розвою
революції в Польщі або активного попертя через Радянську
Україну. Радянські республіки стоять зараз супроти завдання
утривалити внутрішню працю, підставу свого існування і пе-
редвчасний їх конфлікт оружний з міжнародним імперіаліз-
мом, наражаючи їх на внутрішню кризу, маючи можність
захитати їх бут, не лежить в інтересах міжнародної революції.
Пролетаріат Сх[ідної] Галичини стоїть супроти тих самих за-
вдань, що і пролетаріат цілої держави польської — повалення
власті буржуазії і обшарників. Повалення того уряду визволить
рівночасно і працюючий люд Сх[ідної] Галичини з кайданів
капіталістичної неволі. Повалення буржуазної власті в Поль-
щі— то значить побіда робітничого класу, установлення влади
* Одне слово не можливо прочитати.
** Попутників.
107
Рад депутатів робітничих і селянських або постаннд Польської
Республіки Рад. Для того, проте, КПСГ взиває, організує і
провадить робітничий клас і працюючі маси до боротьби за
Польську Республіку Рад в стислім союзі з Радянськими
Республіками Росії і України. Доперва по поваленню буржу-
азної влади в Польщі створяться услів’я, в яких пролетаріат
і селянські маси Сх[ідної] Галичини будуть могли усталити
форми своєї революційної власті в союзі з совітськими респуб-
ліками Польщі, України і Росії, зламати всякі посягання внут-
рішньої і зовнішньої контрреволюції, використання револю-
ційного перевороту в Польщі для своїх контрреволюційних
цілей. Враз з поваленням панування політичного і економіч-
ного капіталу зноситься гніт одної народності над другою,
розв’язується питання національне і твориться услів’я мирно-
го, братнього співжиття працюючих класів різних націй в
одній великій федерації радянських республік.
ЛОДА, ф. 285, оп. 1, спр. 134, арк. 112—122. Літографський відбиток.
№ 84
1921 р. листопада 5.— Лист адміністрації фабрики машин і
вагонів Л. Зеленевського у Львові дирекції поліції з подякою
за поліцейську охорону під час страйку на фабриці.
Цим доносимо, що майже всі робітники на нашій фабриці
повернулись до роботи.
В зв’язку з цим вважаємо, що з нашої фабрики можна за-
брати охорону поліцейських органів, хоч офіційно страйк три-
ває на всіх львівських підприємствах.
Дуже щиро дякуємо за охорону і поручаємб себе [вашій
опіці] на випадок нової потреби. Заявляємо про готовність
сплатити будь-яку суму за охорону і, по можливості, просимо
нам її [цю суму] вказати.
З повагою від фабрик машин і ва-
гонів Л. Зеленевського в Кракові,
Львові і Сяноку Львівська фабрика
акційного товариства — Ян Біштига
Львів, 5 листопада 1921 р.
ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 144, арк. 74. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
108
№ 85
1921 р. листопада 15.— Повідомлення команди VIII округу
державної поліції у Львові воєводському управлінню про стан
слідства в зв’язку з святоюрською справою.
Виконуючи ваше розпорядження № 4408/ президія! від 10
листопада ц. р., доношу, що місц[ева] команда повідомляє
воєводство про кожний позитивний результат своїх розсліду-
вань, отже:
а)	в справі замаху Федака подано копію карного доне-
сення, посланого в прокуратуру, яке висвітлює всю справу,
а звіти з цієї справи були також подані за нашим № 1604/
президія];
б)	слідство в справі арештованих 30/Х ц. р. на конфе-
ренції комуністів ще не закінчено, в зв’язку з цим неможливо
при теперішньому стані справи подати вичерпний звіт, який
висвітлював би всю справу.
В основному учасники [конференції] заперечують будь-яку
свою вину, твердять, що вони не мають ніякого відношення
до комуністичної агітації, і навіть до комуністичних переко-
нань. Однак Ольга Левицька відверто показала в своїх запро-
токолованих зізнаннях, що конференція була скликана з її
ініціативи, що мала комуністичний характер і що її учасни-
ками були самі комуністи, бо тільки вони отримали на неї
запрошення.
Доказового матеріалу, зібраного державною поліцією ще
до конференції, наприклад, фотографій, листів, організаційних
наказів, перехоплених примірників «бібули», вистачає, щоб
повністю довести арештованим, [що вони вчинили] злочин дер-
жавної зради.
Крім цього, під час арешту комуністів 30/Х ц. р. в будин-
ках церкви св. Юра у Львові знайдено реферати, які мали бути
прочитані на конференції. Ольга Левицька (справжнє прізви-
ще Чеслава з Яхимовичів Гроссерова) читала один з рефера-
тів у той момент, коли в приміщення увірвалася державна
поліція. Реферат почала з читання трьох договорів, складених
між КРПП і КП(б)У, копії яких знайдено біля неї. В той мо-
мент, коли кінчала читати, її арештували разом з усіма чле-
нами конференції. Реферат, який мала прочитати Ольга, тор-
кався політичного становища у Східній Малопольщі. Крім
цього, в арештованих Адольфа Юнга (партійні псевд[оніми]
«Адольф», «Шанін», «Дніструн») і Семця знайдено реферати.
Реферат Юнга торкався минулого Комуністичної партії на те-
риторії Східної Малопольщі і її дотеперішньої діяльності, а
109
також сучасного становища в Малопольщі та директив від-
носно форми організації і засобів, що виникають з нього.
Реферат Сеника (псевдонім «Сирель») торкався роботи в
професійних спілках.
Додається список арештованих зі Львова та з провінції.
Відносно термінової подачі відповідних звітів дано відпо-
відний наказ підпорядкованим органам, зокрема відділові]
5-Ф, щоб подавали їх негайно місц[евій] команді, а вона буде
передавати їх негайно воєводству.
1 додаток.
[Підпис нерозбірливий]
Львів, 15 листопада 1921 р.
ЛОДА, ф. 200, оп. 7, спр. 26, арк. 115. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
№ 86
1921 р. грудня 27.— Повідомлення прокурора у справах преси
окружного суду прокуророві апеляційного суду про конфіска-
цію твору В. І. Леніна «Держава і революція».
Прокуратура при окружному суді у Львові наказала кон-
фіскувати друковане видання під заголовком:
Н. Ленін. «Держава і революція». Переклад П. Дятлова,
Відень 1920 р., з друкарні «Адрія» *, на основіі §§ 58 б, ц,
302, 305 к[арного] кодексу.
Одночасно передала окр[ужному] судові у Львові пропо-
зицію затвердити конфіскацію, заборонити далі поширювати,
знищити конфісковані екземпляри, а також наказати оголосити
рішення суду про цю справу.
В конфіскованому виданні є намагання викликати в інших
неприязні настрої відносно окремих соціальних класів та при-
низити і захитати юридичні поняття про власність — таким
способом, а також закликами і захвалюваннями, які прямують
до цієї мети, проводяться дії, спрямовані на викликання за-
* В оригіналі слова «Н. Ленін» аж до «Адрія» — по-українськи.
110
ворушень всередині держави та громадянської війни, щоб ви-
кликати насильницьку зміну форми влади.
27 грудня 1921 р.
За [підпис нерозбірливий]
Філіал ЦДІА УРСР у Львові, ф. 113, оп. 1, спр. 1253, арк. 208. Маши-
нопис Оригінал. Переклад з польської мови.
№ 87
1921 р. грудня 27. — Повідомлення прокурора у справах преси
окружного суду прокуророві апеляційного суду про конфіска-
цію твору В. І. Леніна «Чергові завдання радянської влади».
Прокуратура при окружному суді у Львові наказала кон-
фіскувати друковане видання під заголовком:
Н. Ленін «Чергові завдання совітської власти», Відень-
Львів, 1920 р., друкарня «Адрія» *, на основі §§ 58 б, ц.
302, 305, 308 к[арного] кодексу. Одночасно передала окруж-
ному] судові у Львові пропозицію затвердити конфіскацію, за-
боронити далі поширювати, знищити конфісковані примірники,
а також наказати оголосити рішення суду про цю справу.
Конфіскованим виданням автор хоче викликати в інших не-
приязні настрої щодо окремих соціальних класів і таким чином
принизити і захитати юридичні поняття про власність, а також
закликами і захвалюваннями, які прямують до цієї мети, про-
водяться дії, спрямовані на викликання заворушень всередині
держави та громадянської війни, щоб викликати насильницьку
зміну форми влади.
Крім цього, автор поширює фальшиву вістку, яка викликає
хвилювання за громадську безпеку, [хоче, щоб] без достатніх
причин вважати [цю вістку] правдивою.
27 грудня 1921 р.	За [підпис нерозбірливий]
Філіал ЦДІА УРСР у Львові, ф. 113, оп. 1, спр. 1253, арк. 202. Маши-
нопис. Оригінал. Переклад з польської мови.
* В оригіналі слова «Н. Ленін» аж до «Адрія» — по-українськи.
111
№ 88
1922 р. березня 22. — Із інформаційного повідомлення Міні-
стерства внутрішніх справ про позицію УСДП у Львові —
приєднати західноукраїнські землі до Радянської України.
...Українські справи.
Українська с[оціал]-д[емократична] партія у Львові оста-
точно стала на таку точку зору, що єдиною самостійною дер-
жавною українською організацією є тепер Радянська Україна.
У зв’язку з цим с[оціал]-д[емократи] гадають, що цей дер-
жавний витвір потрібно підтримувати всякими силами і пря-
мувати до приєднання до Радянської України також Східної
Галичини, Поділля, Волині і Холмщини.
ЛОДА, ф. 102, оп. 1, спр. 7, арк. 13—15. Рукопис. Копія. Переклад з
польської мови.
№ 89
1922 р. березня ЗО. — Лист дирекції поліції еолові управи
УСДП О. Панасові у Львові про заборону видання газети
«Час» —органу УСДП.
На підставі § 7 а закону від 5/У-1869 р. (Вісник зако-
нів] д[ержави] Ке 66) дирекція поліції не приймає до відома
заяви про видання газети п[ід] з[аголовком] «Час», органу Ук-
раїнської соціал-демократичної партії, бо не підлягає сумніву,
що згадана газета буде продовженням видання органу цієї ж
партії п[ід] заголовком] «Вперед», який з причини тенденції,
ворожої польській державі, був закритий нашою резолюцією
№ 1439/1922 р./пр[езидія] від 30/111-1922 р.
Надається право подати у Львівське воєводство скаргу на
вищевказане рішення. її можна подати через дирекцію поліції
протягом чотирнадцяти днів, рахуючи від наступного дня після
дня вручення резолюції.
Скарга не може затримати виконання [цього рішення].
Львів, ЗО березня 1922 р.
ЛОДА, ф. 200, оп. 7, спр. 97, арк. 40. Машинопис. Завірена копія. Пере-
клад з польської мови.
112
№ 90
1922 р. травня 1. — Звіт слідчого судді окружного суду окруж-
ному суду про демонстрацію політв’язнів * в день 1 Травня.
В кримінальній справі д[окто]ра Чеслави Гроссерової і то-
варишів] за злочин за § 58 к[арного] кодексу передаю такий
звіт:
Команда поліцейської варти донесла мені, що ув’язнені
темонстративно сьогодні, в день робітничого свята, прикололи
собі червоні стрічки. Я зразу видав розпорядження команді,
шоб негайно відібрали ці стрічки від кожного з ув’язнених
і склали їх у моєму кабінеті. Це доручення виконано, а ув’яз-
нені у відповідь на це почали голодовку, не заявивши, скіль-
ки вона триватиме.
Я негайно звернувся до окружної команди державної полі-
ції, вимагаючи провести розслідування відносно в’язничної
служби, яка приймає їжу для ув’язнених, щоб вияснити, хто
винен в цьому випадку і як це трапилось, що ув’язненим доста-
вили вищезгадані стрічки.
Про звіт о[кружної] к[оманди] державної] п[оліціґ донесу
окремим звітом.
Львів, 1 травня 1922 р.	Слідчий суддя
[підпис нерозбірливий]
ЛОДА, ф. 285, оп. І, спр. 136, арк. 34. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
№ 91
1922 р. травня 1. — Резолюція Періиотравневих зборів
робітників міста.
Зібраний в дні 1 Мая український пролетаріат приєднує
свій голос до голосу маніфестуючого в тому дні Міжнародного
* Якої в’язниці, в оригіналі не сказано.
8 № 503
113
соціалістичного робітництва, і як давніми роками, так і тепер,
в хвилину, коли рішається доля цілих мільйонів визискуваних
і поневолених, коли недалекий вже остаточний день побіди,
український пролетаріат заявляє:
І.	Основним заложенням соціалізму і краєугольним каме-
нем класової боротьби є міжнародна єдність пролетаріату.
Ця міжнародна єдність пролетаріату, розбита наслідком світо-
вої імперіалістичної війни, стає перед нами як найбільш пеку-
че питання сучасного моменту.
II.	Тому з радістю вітає український пролетаріат перші
заходи міжнародного соціалістичного табору для привернення
давньої єдності і, розуміючи історичне значення останньої Бер-
лінської конференції трьох Інтернаціоналів, відповідно до
його постанов в дні 1 Мая підносить: «Нехай живе 8-годинний
день праці, проч з безробіттям, нехай живе одноцільна акція
пролетаріату в справі визнання Радянської влади і помочі го-
лодуючим в Росії і на Україні, нехай живе об’єднаний про-
летарський фронт».
III.	Розуміючи вагу і значення української державності,
вважаючи її сумою всіх своїх змагань і боротьби, зібраний в
дні 1 Мая український пролетаріат підносить давній свій клич:
вільної, самостійної, суверенної Української Соціалістичної
Республіки, яка об’єднала би всі етнографічні українські землі.
IV.	Переживаючи момент нечуваного зросту реакції, яка
загрожує всім дотеперішнім революційним здобуткам робіт-
ництва, український пролетаріат підносить і свій голос проте-
сту, зокрема протестує проти знущань і переслідувань на тих
українських землях, на яких потоптано право самоозначення
народів, які є тереном нечуваного терору і шовіністичних оргій.
V.	Український пролетаріат заявляє готовність невпинної,
рішучої боротьби за свої одвічні права в рядах міжнародного
соціалістичного табору, бо тільки ця співборотьба може при-
нести йому бажану побіду і завершення всіх соціальних і на-
ціонально-державних домагань.
Газета «Громадський вістник», № 58, 4 травня 1922 р.
114
№ 92
1922 р. травень — 1939 р. серпень.— Виписки із книги обліку
страйків на території Львівського воєводства, складеної
відділом громадської безпеки Львівського воєводського
управління про страйки у Львові.
Дата початку страйку	Причина, хід, характер страйку, підприємство	Дата закін- чення страйку	Кількість страйкуючих робітників	Дн	Людино-дні
1	2	3	4	5	6
1922 р.					
26/УІ	Робітники транспорту.	30/УІ	180	5	900
10/УІІ	Будівельні робітники.	25/УІІ	2000	16	32000
28/УІІІ	Пекарня «Меркурій».	11/ІХ	44	15	660
11/ІХ	Робітники деревної промисло- вості [фабрики] «Ойкос».	25/ІХ	21	15	315
1923 р.					
13/1	Фабрика капелюхів Нейвельта.	9/11	25	28	700
17/1	Млин Аксельбрада.	8/11	50	23	1150
17/1	Млин «Марія Гелена».	8/П	40	23	920
18/1	Кахлярі.	21/1	80	4	320
28/1	Робітники] транспортних під- приємств].	7/ІІ	200	11	2200
7/11	Завод зброї і мет[алевих] ви- робів] «Арма».	22/11	100	16	1600
8/П	Ливарня заліза.	24/111	24	44	1056
19/ІІ	Робітники-столяри.	19/ІІІ 24/11	4	29	116
19/11	Робітники-столяри.		50	5	250
21/П	Завод залізн[их] виробів «Фер- рум».	26/П	130	6	780
21/П	Робітники-столяри.	22/11	20	2	40
21/П	Взуттєва фабрика «Гафота».	5/1II	130-	13	1690
8/ІП	Робітн[ики]-шевці.	26/111	50	19	950
8/ПІ	Робітн[ики]-кр авці.	26/Ш	650	19	12350
14/ІІІ	Монтери-метал[істи].	19/ІП	14	6	84
14/111	Кондитери	17/ІІІ	60	4	240
5/ІУ	Робітники] цегелень.	22/ІУ	480	18	8640
14/ІУ	Хор і оркестр міського театру.	19/ІУ	180	6	1080
16/ІУ	Столяри фабр[ики] «Явор».	24/ІУ	22	9	198
17/ІУ	Нафтоперегінний завод.	4/У	150	18	2700
19/ІУ	Роб[ітники]-кравці Малоп[оль- ських] закладів] од[ягу].	24/ІУ	60	6	360
20/ІУ	Консервна фабрика Рукера.	28/ІУ	25	9	225
23/ІУ	Фабрика мінеральних добрив.	25/ІУ	60	3	180
23/ІУ	Фабрика ультрамарину Перль- муттера.	30/ІУ	70	8	560
8»
115
1		3	4	5	6
3/У	Пекарня «Напшуд».	8/У	20	6	120
14/У	Робітники-столяри.	21/УІ	100	39	3900
5/УІ	Консервна (Ьабрика Рукера.	І2/УІ	70	8	560
11/УІ	Банківські працівники].	19/УІ	60	9	540
2Й/УІ	Працівники] залізниці.	30/УІ	3000	8	24000
2/УІІ	Тартак на Богданівні.	4/УІІ	71	3	213
6/УП	Фабрика мінеральних добрив.	9/УІІ	57	4	228
8/УІІ	Працівники] залізниці.	10/УІІ	350	3	1050
10/УІІ	Робітники деревообробної про- мисловості д[ержавних] Під- приємств] обр[обки] дер[ева]. Персенківка.	30/УІ І	250	21	5250
20/УІІІ	Робітники-металісти.	25/УПІ	300	6	1800
20/УІІІ	Робітники-бляхарі.	31/УЇП	200	11	2200
16/УІІІ	Закл[ад] [соціального] стра- хування].	25/УПІ	120	10	1200
11/ІХ	Фабрика штучн[их] добрив.	4/Х	60	24	1440
24/ІХ	Електромонтери.	30/ІХ	150	7	1050
26/ІХ	Банківські працівники].	8/Х	120	8	960
23/Х	Тартак «Альфа».	24/Х	150	2	300
23/Х	Генеральний страйк залізнич- них працівників]. Львівське воєв[одство] *.	11/Х1	12000	19	228000
2/ХІ	М’ясники міської бойні.	10/ХІ	80	9	720
5/ХІ	Генеральний страйк металістів. Львівське] воєв[одство].	ПУХІ	3000	7	21000
5/ХІ	Генеральний] стр[айк] робітни- ків] нафтової промисловості. Львівської воєв[одство].	пух І	15000	7	105000
5/Х1	Генеральний] страйк пекар- ських і харч[ових] робітни- ків]. Львівське воєв[одство].	11/XI	2000	7	14000
5/ХІ	Генеральний] стр[айк] столяр- ських і деревних робітників]. Львівське воєв[одство].	11/ХІ	3500	7	24500
5/ХІ	Генеральний] стр[айк] робітни- ків] тартаків. Львівське воє- водство].	117X1	3000	7	21000
5/ХІ	Генеральний] стр[айк] робітни- ків] цегелень. Львівське воє- водство].	11/ХІ	3000	7	21000
5/ХІ	Генеральний] стр[айк] друка- рів. Львівське воєв[одство].	11/ХІ	1000	7	7000
5/ХІ	Генеральний] стр[айк] робітни- ків] хімічн[ої] Промисловості]. Львівське воєв[одство].	11/ХІ	1500	7	10500
5/ХІ	Генеральний] стр[айк] буді- вельних робітн[иків]. Львів- ське В0€в[0ДСТВ0].	11/ХІ	1000	7	7000
* Тут і далі в подібних випадках неможливо було виділити окремо
кількість страйкуючих на території одного лише Львова.
116
1	2	3	4	5	6
5/ХІ	Генеральний] стр[айк] робітни- ків] чинбарень. Львівське во- єводство].	11/ХІ	350	7	2450
5/ХІ	Генеральний] стр[айк] харчових робітників]. Львівське воє- в[одство].	11/ХІ	100	7	700
1924 р. 7/1	Робітники транспорту і експе- диції.	7/1	156	1	156
9/1	Робітники пекарень.	31/1	7	23	161
24/1	Робітники тартака.	27/1	ЗО	4	120
2/11	Друкарі.	20/11	150	19	2850
23/11	Банківські службовці і праців- ники].	8/ІИ	200	14	2800
П/П	Друкарі.	26/111	350	45	15750
25/11	Робітники-столяри.	31/111	32	36	1152
31/ПІ	Робітники-шевці.	30/ІУ	98	31	3938
22/ІУ	Робітники млинів.	31/У	140	40	5600
22/ІУ	Д[ержавні] підприємства] об- робки дерева. Персенківка.	30/ІУ	160	9	1440
22/ІУ	Робітники млинів.	30/ІУ	25	9	225
15/У	Робітники-пекарі.	17/У	21	3	63
16/У	Металісти.	31/У	ЗО	16	480
16/У	Комунальні працівники.	24/У	1000	9	9000
24/У	Комунальні працівники (ре- шта).	24/У	2500	1	2500
7/УІ	Кухарі.	21/УІ	45	15	675
26/УІІІ	Державні] підприємства] об- робки] дерева. Персенківка.	18/ІХ	260	24	6240
5/IX	Фабрика гільз.	30/ІХ	70	26	1820
16/ІХ	Генеральний] страйк нафтових робітників], Дрогобич, Кросно, Сянок, Лісько, Березів, Львів.	24/ІХ	14000	9	126000
22/ІХ	«Ойкос» — підприємство] де- ревної промисловості.	14/Х	275	23	6325
15/Х	Робітники-бондарі.	11/ХІ	48	28	1344
28/Х	Пекарня Фінстера.	17/ХІ	11	21	231
15/Х	Будівельні робітники.	11/ХІ	48	28	1344
11/Х	Офіціанти.	15/ХІ	17	36	612
8/Х	Робітники] пекарень.	21/Х	11	14	154
20*/Х	Робітники] будівництва доріг.	20/Х	95	1	95
17/ХІ	Кондитери.	30/ХІ	50	14	700
2/ХІІ	Взуттєва фабрика «Гафота».	14/ХІІ	140	13	1820
1925 р.					
2/11	Друкарня Ставропігії.	2/ПІ	15	ЗО	450
117
1	2	3	4	5	6
23/УІ 8/У1 24/УІП 1926 р. 18/111 14/У 14/У 14/У 14/У 14/У 2Г/УІ 10/УІ 28/УІ 9/УІ І^/УПІ 12/УІП 15/УІІІ 17/ХІ 2/ХІІ	Генеральний страйк залізничників, металістів, робітників] деревної [про- мисловості], робітників] [закладів] гро- м[адського] користуван- ні], будівельних робітників]. Працівники] телефонної стан- ції. Робітн(ики] деревної промисло- вості. Взуттєва фабрика. Генеральний стр[айк] залізнич- ників. Львів, Перемишль, Дрогобич]. Генеральний стр[айк] металі- стів. Львів, Перемишль, Дро- гобич]. Генеральний стр[айк] [робітни- ків] [закладів] громадського] користування]. Львів, Пере- мишль, Дрогобич]. Генеральний стр[айк] нафтових робітників]. Львів, Пере- мишль, Дрогобич]. Генеральний стр[айк] робітни- ків] харчов[ої] промислово- сті]. Львів, Перемишль, Дро- гобич]. Фабрика мінеральних добрив на Знесінні. Чинбарня «Мазага». Чинбарня «Мазага». Взуттєва фабр[ика] «Гафота». Робітники] цегел[ень]. Паліт[урня] Легежинськ[ого] і Полонецьк[ого]. Фабр[ика] ультрам[арину] Перльмуттера. Фабр[ика] ультрамарину] Перльмуттера. Генер[альний] страйк нафтови- ків. Дрогобич, Кросно, Лісь- ко, Львів. 1	23/УІ 20/УІ 27/УІІІ 22/111 15/У 15/У 15/У 15/У 15/У 30/УІ 15/УІ 15/УП 20/ІХ 16/УІП 3/ІХ 19/УІІІ 1/ХП 4/ХІІ	3000 1500 300 2000 1000 38 16 61 8000 1000 1100 3000 200 60 100 100 200 510 60 80 100 5000	2 год. 2 год. 2 год. 2 год. 2 год. 13 4 5 2 2 2 2 2 10 6 8 104 5 23 5 15 3	750 375 75 500 250 494 64 305 16000 2000 2200 6000 400 600 600 800 20800 2550 1380 400 1500 15000
118
1	2	3	4	5	6
16/УПІ	Зав[од] зброї «Арма».	20/УІІІ	150	5	750
5/ХІІ	Робітники] пекарень.	5/ХІ І	200	1	200
1927 р.					
Х'Ш	Робітники] млинів.	14/ПІ	50	13	650
11/У	Тартак «Альфа». Левандівка.	20/У	80	10	800
1/У	Робітники] цегелень.	31/У	1000	31	31000
19/У	Чинбарня «Мазага».	21/У	80	3	240
9/УІІ 15/УП	Друкарі. Робітн[ики]-столяри. Замарсти-	15/УІІ 15/ІХ	50 16	7 63	350 1008
	нів.				
18/УП	Робітн[ики]-столяри.	18/УПІ	500	32	16000
20/УП	Офіціанти.	10/УІІ І	10	21	210
8/УПІ	Будівельні робітники].	20/У ІII	1000	13	13000
16/УІП	Електротехнічний] завод	25/УПІ		10	
	«Польмет».		90		900
18/УПІ	Робітники] будівництва] ка- налів.	29/УІП	150	12	1800
2/1Х	М’ясники.	6/ІХ	10.	5	50
6/1Х	Чинбарня «Новосць».	21/ІХ	60	16	960
29/ІХ	Банківські служб[овці].	29/ІХ	1200	1	1200
з/х	Робітн[ики]-шапкарі.	20/ХІ	60	49	2940
17/ІХ	Фабрика гребінців.	7/ХІ	120	22	2640
7/ХІ 22,XI	Робітн[ики]-металісти. Зубні техніки.	15/ХІ 27/ХІ	40 50	9 6	360 300
1928 р.					
15/111 20/Ш	Фабрика білизни. Робітники] цегел[ень].	20/111 31/Ш	25 400	6 12	150 4800 600 17600
5/ІУ 8/У	Будівельні робітники]. Кравці.	10/ІУ 29/У	100 800	6 22	
9А' 1/УІ	Взуттєва фабрика. Робітники-бляхарі.	22/У 11/УІ	16 200	14 11	224 2200
4/УІ	Робітники деревної промисло- вості. Будівельні робітники. Чинбарня «Пелліс».	6/УІ	60	3	180
11/УІ 23/УІ		20/УІ 30/УІ	10 100	10 8	100 800
25/УІ	Ливарня і зав[од] залізних ви- робів]. Робітники] цегел[ень]. Будівельні робітники].	30/УІ	80	6	480
30/УІ 9/УІІ		30/УІ 10/УІІ 30/УІ І 30/УІІ 18/УПІ 20/УІІІ 6'Х 28/ІХ 5/Х	50 90 40 ол	1 2 7	50 180 280
24/УІІ	Будівельні робітники].			*	90
28/УІІ 1/УІП 16/УІП 14/ІХ 20/ІХ	Будівельні робітники]. Офіціанти. Будівельні робітники]. Кравці. Будівельні робітники].		Ом 8 ЗО 200 70 70	□ 18 5 23 9 7	144 150 4600 630 553
29/ІХ	Тартак «Альфа».				
119
1	2	3	4	5	! 6
11,Х	Фабр[ика] ультрамарину] Перльмуттера.	17/Х‘	120	7	840
31/Х	Будівництво каналів.	15/ХІ	160	16	2560
7/ХІ	Робітники] броварні.	12/ХІ	800	6	4800
21/ХІ	Робітники] пекарень.	26/ХІ	7	6	42
1/ХП	Робітники] пекарень.	15/ХІ І	ЗО	15	450
18/ХІІ	Робітники залізниці.	20/ХІІ	1500	3	4500
1929 р.					
6/1	Пекарня «Меркурій».	9/1	40	4	160
15/У	Робітники] цегел[ень].	20/У	ЗО	6	180
22/V	Робітники пекарень.	24/У	8	3	24
2/УІ	Робітники-столяри.	12/УІ	20	11	220
2/УІ	Робітники-столяри.	19/УІ	120	18	2160
2/УІ І	Скляна гута.	З/УІІ	120	2	240
14/УІІ	Шофери таксі і візники.	22/УІІ	200	9	1800
22/VIІ	Будівельні робітники].	30/УП	32	9	288
13/УШ	Скляна гута.	14/УІІ І	100	2	200
15/ХІ	Спирто-горілчанин завод.	15/ХІ	200	1	200
10/ХП	Будівельні робітники].	20/ХІІ	77	11	847
10/ХІІ	Фабр[ика] мінер[альних] доб- рав] «Стрем».	31/ХІІ	89	22	1958
1930 р. 1/1 4/111	Фабр[ика] мінер[альних] доб- рав] «Стрем».	17/11	89	48	4272
	Робітники деревної промисло- вості.	12/ПІ	20	9	180
24/IX	Чинбарня «Мазага».	27/ІХ	120	4	480
24/ІХ	Чинбарня Танцера.	27/1X	60	4	240
1931 р.					
1/УП	Шофери таксі] і автобусів.	4/УП	600	14	2400
2/УІ І	Робітники цегел[ень].	20/У 11	600	19	11400
17/УШ	Цегельня Нейвонера.	17/УШ	60	1	60
24/УІІІ	Оркестр і хор міськ[ого] те- атр[у].	30/УІІІ	50	7	350
7/ІХ	Чинбарня Танцера.	20/ІХ	92	14	1288
21/ІХ	Трикотажна фабрика.	30/ІХ	зо	10	300
4/ХІІ	Робітники] пекарень.	4/ХІІ	150	1	150
14/ХІІ	Робітники] пекарень.	14/ХІІ	10	1	10
1932 р.					
16/11	Взуттєва фабрика.	28/11	28	13	364
1/ІЇІ	Урядовці магістрату.	1/Ш	800	2 год.	200
120
1	2	3	4	5	6
16/ІП	Генеральний] страйк клас ових]				
	професійних] спілок], Ц ен- трального] виконавчого] ко- мітету] ППС—друкарі, літо- графи], [робітники] фабр[ик]				
	пап[ерових] вирОбів]. Львів- ське воєвОдство].	16/ІП	495	1	495
16/ІП	Ген[еральний] стр[айк] [робітнії-				
	ків] швейної і галантерейної] [промисловості]. Львівське во-				128
	єв[одство].	16/ПІ	128	1	
16/ПІ	Генеральний] стр[айк] робітни-				
	ків] мінеральної] ПРОМИСЛО- ВОСТІ], скляних гут. Львів-				308
	ське воєв[одство].	16/ІП	308	І	
16/ІП	Генеральний] стр[айк] [робітни-				
	ків] харчової промисловості], пекарів. Львівське воєв[од- ство].	16/ПІ	718	1	718
16/ПІ	Генеральний] стр[айк] [робітни-				
16/ІП	ків] чинбарень. Львівське во- євОдство].	16/1II	170	1	170
	Генеральний] стр[айк] [робітни-				
	ків] хім[ічної] промисловості], гумової ф[абри]ки. Львівське воєв[одство].	16/ПІ	540	1	540
16/ІП	Генеральний] стр[айк] [праців-				
16/ПІ	ників] [закладів] громад- ського] користування. Львів- ське воєв[одство].	16/ІП	1364	1	1364
	Генеральний] стр[айк] металі-	16/ІП			471
	стів. Львівське воєв[одство].		471	1	
16/ІП	Генеральний] стрГайк] залізнич-				
	ників]. Львівське воєвОд- ство].	16/ПІ	227	1	227
16/ІП	Генеральний] стр[айк] [робітни- ків] нафтової промислово-	16/ПІ			
	сті]. Львівське воєвОдство].		6447	1	6447
18/П І	Друкарня і палітур[ня].	29/111	23	12	276
2/ІУ	Кравці.	10/ІУ	14	9	131
З/ІУ	Залізничні робітники].	З/ІУ	300	1 год.	38
4/ІУ	Робітники] пекарень.	7/ІУ	60	4	240
25/1У	Чинбарня «Пелліс».	26/1У	100	2	200
26/1V	Будівельні робітники]. Фабр[ика] шокол[аду] і конди-	30/У	500	35	17500
2/У		9/У 30/У 15/УІ	16 200 1200		128 3400 20400
14/У зо/у	терських виробів. Кравці. Робітники] цегелень.			8 17 17	
1/УІ	Фабр[ика] папер[ових] вир[обів] «Папетерія».	З/УІ	45	3	135
9/УІ 14/УІ	Друкарі. Фабрика гільз «Оллешоу».	12/УІ 15/УІ	157 15	4 2	628 ЗО
121
1	2	3	4	5	6
18/УІ	Цегельня Єм. Рудого.	20/УІ	60	3	180
20/УІ	Бляхарська майстерня.	20/УІ	10	1	10
24/УІ	Пекарня Фінка.	25/УІ	5	2	10
1/УП	Цегельня Шлейхера.	1/УП	70	1	70
2/УІІ	Цегельні.	З/УІІ	1200	2	2400
1/УІП	Цегельня Єм. Рудого.	1/УІП	80	1	80
1/УІП	Цегельні.	2/УІІІ	96	2	192
2/УІІІ	Цегельні.	2/УІП	77	1	77
З/УІІІ	Робітники] [закладів] громад- ського] користування] м[а]г[і- стра]ту м. Львова.	6/УІ1І	2600	4	10400
16/УПІ	Зав[од] зброї і зал[ізних] ви- робів «Арма».	17/УПІ	60	2	120
2/ІХ	Генеральний стр[айк] нафтови- ків. Львівське воєв[одство].	21/ІХ	11500	20	230000
2/ІХ	Нафтоперегінний завод.	26/ІХ	120	25	3000
12/ІХ	Кравці.	17/ІХ	*4	6	24
20/ІХ	Хімічна пральня Гіммля.	20/ІХ	6	3	18
20/1X	Зав[од] зброї і зал[ізних] ви- робів] «Арма».	20/ІХ	9	1	9
10,XI	Робітники] пекарень.	31/ХІІ	6	51	306
'22/ХІІ	Працівники] страхового това- риства «Генеральної асек[у-	31/ХІІ	40	10	400
1933 р. 1/1	рації]». Товариство] страхування] «Ге- неральної асекурації».	12/1	40	12	480
4/VI	Робітники всіх львівських і підміських] цегелень.	21/VI	1500	16	24000
14/УІІІ	Фабр[ика] бляш[аних] коробок «Бляхоліт».	15/УІП	20	1	20
12/ІХ	Цегельня Єм. Рудого.	14/ХІ	90	3	270
25/IX	Пекарня «Гриф».	25/ІХ	20	1	20
25/Х	Текст[ильні] і швей[ні] праців- ники].	25/Х	200	1	200
30/Х	Робітники] будівництва Стрий- ського шосе.	30/Х	80	2 год.	10
1/ХІ	Робітники] будівництва вул. Городецької.	14/ХІ	150	14	2100
1934 р. 1/1	8 великих друкарень у зв’язку з наміром ввести новий ко- лективний договір. Власники друкарень погодились про- довжити дотеперішній колек- тивний договір.	2/1	400	2	800
1/1	21 мала друкарня. Власники не хотіли підпис[ати] колиш- ній дог[овір].	23/1	350	23	8050
122
1	9	3	4	5	6
3/1	Палітурня Єгера. Італійський				
	страйк у зв’язку з введен- ням нового зак[ону] про ро-				
	бочий час, на який вкінці страйкуючі погодились.	4/1	20	1	20
11/1	Фабрика кондитерських виробів				
	і шоколаду «Бранка». Італій- ський страйк у зв’язку з вве- денням нового робочого часу, на який вкінці страйкуючі	12/1			320
15/1	погодились.		320	1	
	Фабр[ика] кондитерських виро-				
16/1	бів і шоколаду «Ядзя». При- чина і результат такі, як ви- щезгадані.	16/1	150	1	150
	Фабр[ика] кондитерських виро-				
	бів і шоколаду «Газет». При- чина і результат ті ж.	17/1	150	1	150
29/1	Фабрика паперових вир[обів]				
зол	«Леополія». Причина і ре- зультат такі ж.	5/11	38	7	266
	Фабрика кондитерських виро-				
	бів і шокол[аду] «Ядзя». Зни- ження заробітків і звільнен- ня. Вимоги страйкуючих взя-	8/11	150	8	1200
	то до уваги.				
18/П	Робітники, об’єднані в класо-				
	вих професійних] спілках], майже виключно нафтовики.				
	Демонстративний страйк на знак солідарності з австрій- ським пролетаріатом. Львів, Дрогобицький п[овіт], Крос- но, Лісько і Березів.	18/П	3000	1 год.	735
5ШІ	Фабрика паперових вир[обів]				
	«Папетерія». Звільнення з роботи 3 робітників, яких прийнято назад.	7/1II	1 50	2	100
6/1II	Чинбарня Танцера. Введення				
	нового робочого часу, на що вкінці страйкуючі погоди-				3627
	лись.	5/ІУ '	117	31	
7/ПІ*	Чинбарня «Пелліс». Демонстра-				
	тивний страйк на знак солі- дарності з страйкуючими чин-	8/ПІ** I	147		147
	барні Танцера.			1	
8, III	Пекарня Ф. Вассера. Вимога				
	підвищення плати. Страйк	1	1		
* В оригіналі 23/1II.
** В оригіналі 24/ПІ
123
І	2	3	4	5	6
16/ІУ	припинено після прийняття на роботу інших робітників.	9/1II	6	1	6
	Друкарня «Оссолінеум». Вимо- га звільнення з праці 3 ро- бітників, членів Спілки] про- фесійних] с[пілок], якої не добились.	19/ІУ	22	4	88
17/УІ	Слюсарна і бляхарська май- стерня Д. Вінтера. Вимога підвищення плати, яку задо- волено.	22/ІУ	14	6	84
26/1V	Фабр[ика] цукерків «Сісі».	26/ІУ	24	1	24
27/ІУ	Фабр[ика] ваг X. Вінтера.	29/ІУ	18	3	54
3(1/ IV	Фабріика] папер[ових] вир[обів] «Леополія».	4/У	40	5	200
зо; IV	Робітники перебудування вул. Г ородецької.	2/У	123	3	369
29/У	Шевські робітники] фірми «Батя».	7/УІ	7	10	70
29/У	Львівське] акціонерне] това- риство] броварень.	7/УІ	134	10	1340
29/У	Друкарня «Типографія».	30/У	5	2	10
7/VI	Робітники] будівництва дороги на Ялівці.	14/УІ	20	8	160
8/УІ	Універсальна друкарня.	8/УІ	7	1	7
11/УІ	Фабр[ика] папер[ових] вир[обів] і паліт[урня] «Карпаліт».	15/УІ	80	5	400
20/У І	Слюсарио-мех[анічна] майстер- ня Лемперта.	28/УІ	20	9	180
27/УІ	Ф[абри]ка кондитерських виро- бів і шокол[аду] «Бранка».	6/УИ	320	9	2880
11/УІ І	Фабрика скринь М. Гуттерера.	17/УІ І	22	7	154
1/УІІІ	фабр[ика] пап[ерових] вир[обів] і паліт[урня] «Карпаліт».	13/УІІІ	70	12	840
11/УІІІ	Фабр[ика] паперових] вир{обів] «Папетерія».	16/УІП	35	6	210
21/УІІІ	Фабр[ика] кондитерських виро- бів і шокол[аду] Вайдгорна.	21/УІІІ	10	І	10
27/УІ 11	Фабрика шкір[яних] верхів — Зільберман і с[пілка] Лейб Г анель.	29/У11І	7	3	21
26/УІІІ	Кравецькі робітники] 83 фірм.	26/ІХ	340	32	10880
3/ІХ	Фабр[ика] капелюхів Е. Лейхт- мана.	10/ІХ	6	8	48
4/ІХ	Палітурня Д. Кернера.	15/ІХ	9	12	108
12/ IX	Друкарня «Реклама».	22/ІХ	4	10	40
12/1X	Фаб[рика] пап[ерових] вир[обів] і палітурня «Карпаліт».	26/ІХ	44	15	660
21/ІХ	Фабр[ика] кондитерських виро- бів і шокол[аду] «Бранка».	30/ІХ 1	360	10	3600
124
1	2	3	4	і 5	6
12/Х	Тартак «Альфа». Левандівка.	15/Х	70	1 3	210
30/Х	Друкарі, літографи і палітур-			1	
	ники. Протестаційний страйк.	30/Х	120	2 год.	ЗО
19/ХІ	Г>афіч[ий] заклад і літ[ографія]				
	підприємства А. Гегедюша.	25/Х І	22	7	154
27/ХІ	Друкарські робітники] ви-				
	д[авничої] фірми «Культура».	30/Х І	7	4	28
8/ХІІ	Державн[ий] горілчаний завГод]				
	№ 10.	18/ХІІ	105	2 год.	26
1935 р.					
12/1	Державний горілчаний завод				
	№	10	Демонстративний страйк в результаті звіль-	12/1	128		128
	нення 6 робітниць.			1	
16/1	Фабрика папер[ових] вир[обів] і				
	літографія «Карпаліт». Де- монстративний] страйк в ре- зультаті звільнення 2 робіт- ників.	31/1	15	16	240
2/1	Фабрика паперових мішечків				
5/11	Лінга. Вимога постійної ро- боти протягом тижня. Страй- куючі приступили до праці на попередніх умовах.	4/1	5	3	15
	Слюсарна і бляхарська май-				
	стерня Давида Вінтера. Ви- мога продовження колектив- ного] договору і підвищення плати. Договір продовжено,				
6/П	але підвищення страйкуючі] не отримали. . Шапкарі 51 фірми.	21/П 23/11	15 70	17 18	255 1260
23/11	Фабрика паперових виробів]				
	«Папетерія». Вимога продов-				
	ження колективного догово- ру. Страйкуючі добились під- писання колективного] до- говору і виплати затриманої плати.	5/IV	35	41	1435
2/ПІ	Графічні заклади А. Гегедюша.				
	Вимога підвищення плати і дотримування робочого часу.	24/111	22	23	
	Страйкуючих задоволено.				□1/0
11/ПІ	Слюсарно-механ[ічна] майстер-				
	ня В. Маньчуковського. Ви- мога підв[ищення] плати і підписання колективного] до- говору. Страйкуючі не доби- лись свого.	16/1П	9	6 1	54
125
1	2	3	|_4_	5	6
15/ІП	Фабрика дерев’ян[их] скринь Г. Гуттерера. Вимога підви- щення плати і підписання ко- лективного договору. Страй- куючі добились тільки про- довження дотеперішнього ко- лективного договору ще на 9 місяців.	18/1II	20	4	80
8/ІУ	Ф[абри]ка залізних виробів] д[окто]ра К. Лілієнталя і спадкоємців]. Вимога підви- щення плати, чого і доби- лись.	і 15/ІУ	19	8	1Б2
18/ІУ	Друкарня «Газети поранней». Затримка виплати заробіт- ків. Борги виплачені.	23/ІУ	18	6	103
7/У	Робітники-паркетники з «Бун- ду». Вимога підвищення пла- ти і дотримування 8-год[ин- ного] робочого дня. Добились 20% підвищення.	15/У	65	9	585
10/У	Будів[ельні] робітники] на бу- дівництві] санаторію «Чер- воного] Хреста». Вимога під- вищення плати. Добились 30% підв[ищення].	10/У	37	1	37
20/У	Чинбарня «Пелліс». Наміри знизити плату, на що вкінці страйкуючі погодились.	20/У	51	1	51
24/У	«Малопольські меліоративні] і техн[ічні] заклади» інж[ене- ра] Пацкевича. Будів[ельні] робітники] на будуванні во- дозбірника. Вимога підви- щення плати. Страйкуючі от- римали часткову підвишку.	25/У	80	2	160*
25/У	Графічні закл[ади] А. Гегедю- ша. Працедавець] має намір продовжити колективний] договір] і хоче мати мож- ливість замінити працівни- ків, на це страйкуючі не по- годжуються.	З/УІ	19	‘ 9	171
31/У	Робітники] на будівництві ву- лиць і спортивного басейну. Вимагають підвищення пла- ти, гарантування постійної праці і виплати за неробочий день в день похор[ону] мар- ш[ала] Пілсудського.	6/УІ	347	7	2429
126
1	2	3	4	5	6
З/УІ	Столярна майстерня Саломо- на Тухтера. Замарстинів, вул. Крива, № 15. Причина: 10-год[инний] робочий день. Страйкуючі вимагають 8-го- д[инного] робочого дня без зниження дотепер ішн[ьої]			і і । і	
З/УІ	плати. Будівельні робітники] на бу- дівництві] по вул. Коханов- ського, № 47. Причина: звільнення з роботи кількох робітників] через недостачу грош[ей] на даль[ше] будів- ництво]. Звільнених прийнято	23/УІ	5	21	105^
З/УІ	назад. Столярна майстерня Зігм[унда] Гіссера. Замарст[инів], вул. Королівська, <№ 5. Причина	11/VI	40	9	360’
І2/УІ	і вимоги такі, як З/УІ. Пекарня Юзефа Грюбера. Ви- мога дотримувалися] 8-го-	10/УІ	8	8	64
13/УІ	д[инного] робочого дня. Фабр[ика] папер[ових] вир[обів] «Папетерія». Вимога відпу-	12/УІ	4	1	4
17/УІ	сток і плати за святкові дні. Каменярська фірма (фабр[ика] пам’ятників і гробниць) Бер- н[арда] Кобера. Вимога під-	25/УІ	33	13	429'
17/УІ	вищення] плати. Камен[ярська] фірма Людв[іка] Ольшевського. Вимога під- вищення] плати. Підвищен-	29/УІІ	16	43	688'
17/УІ	ня отримано. Камен[ярська] фірма Маур[и-. ца] Тура. Вимога підвищен- ня] плати. Підвищення от-	18/VI	4 1 1	2 і |	8'
24/УІ	римано. Камен[ярська] фірма Оск[ара] Дегліктера. Вимога підв[и- щення] плати. Підвищення	12/УІІ	6 !	! 26	156
24/УІ	отримано. Камен[ярська] фірма Лейби Мандля. Вимога підвищен- ня плати. Підвищення отри-	З/УІІ	3	10	ЗО’
24/УІ	мано. Камен[ярська] фірма Акур. Крона. Вимога підвищення]	14/УІІ	8	21	168'
27/УІ	плати. Підвищення отримано. Страйк протесту] проти нового виборчого полож[ення] у	11/УІІ	4	18	72
127
1	9	3	4	5	6
	Львові, Перемишлі, Кросні, Дрогобичі, Ліську. Нафтові робітники].	28/VI	6035	1 і і 1 1	6035
27/УІ	Мінеральна промисловість].	28/VI	430	І	430
27/УІ	Металісти.	28/УІ	166	1	166
27/УІ	Деревні робітники].	28/УІ	75	1	75
27/УІ	Паперова промисловість.	28/УІ	200	1	200
27/УІ	Хімічна промисловість].	28/УІ	24	1	24
15/УІ І	Малярські і лакувальні під- приємства. Вимога підвищен- ня плати. Підвищення отри- мано.	19/УІІ	1200	1 5	6000
17/УП	Робітники цегелень виступили на підтримку страйку в це- гельні «Пезет» у Львові і підміських грОмадах].	20/У 11	645	4	2580
18/УІ І	Робітники] на будівництві во- допровідного збірника фірми «Малоп[ольські] меліор[атив- ні] заклади». Вимога підви- щення плати. Підвищення отримано.	23/УП	120	І 6	720
24/УІІ	Працівники] хімічних пралень «Стелла», «А-ля-Парі». «Єв- ропейська». Вимога підвищен- ня .плати і визначення годин праці. Підвищення отримано.	29/УІІ	120	6	720
13/УІІ	КаменярОька] фірма Якуба Бухсбаума. Вимога така (як у каменярській фірмі Кобера 17/УІ). Підвищення отри- мано.	17/УП	2	5	10
5/УПІ	Міський бетонний завод на Боднарівці. Попередження про звільнення [з роботи] на 14 днів [раніше*]. Попере- дж[ені] отримали іншу пра- цю.	8/УІ 11	37	4	148
7/УІ 11	Кушнірська фірма У. Фіша. Звільнення з роботи 2 робіт- ників]. Фірма прийняла за- мість страйкуючих інших ро- бітників.	23/VIII	6	17	102
13/УІІІ	Цегельня Шеифельда. Звіль- нення з роботи 23 робітни- ків].	14/УІІІ	124	2	248
19/УІІІ	Робітники на будівництві ка- налу в цегельні «Еука», вул. Снопківська, № 1. Вимога підвищення плати на 15%.	27/УІ 11	31	9	279
16/УІП	Держ[авний] фонд праці — ре-				
128
1	І	2 1	3	і 4	1 5 І	(5
29/УІІІ 2/ІХ 3/ІХ 6/ІХ 27/ІХ 27/ІХ 5/Х 9/Х	। 10/Х 6/Х		гулювання Полтви у Львові на Замарстинові. Вимога під- вищення плати. Будування будин[ку] по вул. Кохановського, № 38. Малярі і лакувальники ф[ірми] Ста- ніслава] Франчука. Вимога підвищення плати і колек- тивного договору. Цегельня Мозеса Баума, Сихів- ська дорога, № ЗІ. Затри- мання виплати заробітків. Борги виплачено. Пекарські робітники всіх 91 пе- карень. Вимога підписання колективного договору. Будівельні робітники] на бу- дівництві будинку дирекції м[іських] е[лектричних] заліз- ниць]— теслярі. Вимога під- вищення плати. Підвищення отримано. Кравецькі робітники у фірмах Рот і Рудерфер Вимога під- вищення плати. «Загальний склад одягу»—па- сГаж] Міколаша. Кравецькі робітники]. Вимога підви- щення плати. Підвищення отримано. Робітники на перебудуванні вул. Казіміра Великого]. Звільнення з роботи 1 май- стра. Страйкуючі] добились підвищення плати, добились дотримання 8-год[инного] ро- бочого дня і прийняття на- зад звільненого майстра. Хім[ічна] пральня Папермана. Вимога підвищення плати і підписання колективного до- говору.	• Робітники] на перебудуванні вул. Казім[іра] Вел[икого]. Непорозуміння на грунті умов праці та вимоги підви- щення плати. Підвищення отримано. Кравецькі робітники] у фірмі Германа Каца. Вимога під- вищення плати.	5/ІХ 31/УІП 4/ІХ 6/ІХ 9/ІХ 25/Х 30/ІХ 1 7/Х 1 12/Х	| і 19/Х і 12/Х	!	34 7 92 457 8 92 ЗО 90 ЗО 200 ЗО	21 і 1 1 1 3 і I 3 і 4 4 29 4 3 4 10 7	714 21 276 1828 32 2668 120 270 120 2000 210
9 Ке 503
129
1	2	3	4	5	6
					
					
11/Х 9/Х 17/Х 11/Х 22/Х 13/ХІ 16/ХІ 16/ХІ 16/ХІ 16/ХІ 16/ХІ 16/ХІ 21/ХІ 21/ХІІ	Завод метал[евих] вир[обів] «Фаброль». Вимога підви- щення плати і підписання колективного договору. Під- вищення отримано. Робітники] на будівництві спорт[ивного] залу в корпу- сі] кад[етів]. Вимога відміни- ти попередження звільнення [з праці]. Майстерні м[іських] електрич- них] к[олій] по вул. Вулець- кій. У зв’язку з адміністра- тивним] покаранням 4 ро- бітників]. Зав[од] метал[евих] виробів] «Гега». Підстави такі, як [на заводі «Фаброль»]. Під- вищення отримано. фабрика знарядь для чищен- ня коней по вул. Джерель- ній, № 11. Вимога підви- щення плати і виплати бор- гів. Підвищення отримано. Фабрика гребінців «Таврос» по вул. Граничній, № 60. Ви- мога підвищення плати. Під- вищення не отримано. Цегельня Єм. Рудого. Вимога підвищення плати за копан- ня землі. Підвищення отри- мано. Цегельня банкова. [Привід і результат такий], я[к] в[ище]. Цегельня Домасєвича. [При- від і результат такий], я[к] в[шце]. Цегельня Баума. [Привід і ре- зультат такий], я[к] в[ище]. Цегельня Шенфельда. [Привід і результат такий], я[к] в[и- ще]. Цегельня Рейсса. [Привід і ре- зультат такий], я[к] в[ище]. Міськ[і] заклади очист[ки] міста. Вимога підвищення плати. Під- вищення отримано. Бляхарська майстерня Вінте- ра. Затримання виплати за- робітків.	17/Х 19/Х 19/Х 29/Х 30/Х 28/ХІ 19/ХІ 19/ХІ 19/ХІ 19/ХІ 19/ХІ 19/ХІ . 24/ХІ 23/ХІІ	31 28 392 18 5 35 46 13 8 23 20 25 550 25	7 11 3 19 9 16 4 4 4 4 4 4 4 3	217 308 1176 342 45 560 184 52 32 92 80 100 2200 75
130
1	2	3	4	5	6
25/ХІІ	Вожаті і кондукт[ори] м[іських] т[рамваїв] з парку на Гав- рилівні. Демонстр[ативний1 страйк у зв’язку з неотри- манням в ц[ьому] р[оці] т. зв.		50	4 год.	25
1936 р. 2/1	«13-тої заробітної плати». Працівники літографічних] під- приємств. Вим[ога] підви- щення] плати. Підвищення	25/ХІІ			
2/1	отримано. Друкарня «Кресова». Затри-	17/ІУ	76	107	8132
29/1	мання випл[ати] заробітків. Держ[авний] горілчаний зав[од]. Демонстративний] страйк	9/1	25	8	200
з/і	проти зниження] плати. Фабрика мила Гріффельштей- на. Вимога підвищення] пла-	29/1	138	2 год.	40
4/11	ти. Підвищення отр[имано]. Майстерня дерев’ян[их] скринь Гуттерерів. Вим[ога] підви- щення плати. Підвищення	4/1	15	2	ЗО
4/П	отр[имано]. Склад друкарських машинок «Машинотип». Вим{ога] під- вищення] плати. Підвищення	22/11	22	19	418
17/П	отримано. Львівське] акціонерне] т[ова- рист]во броварень, робітни- ки] в льодовні. Вим[ога] під- вищення] плати. Підвищеп	7/П	4	4	16
від З/ІІ ДО	ня отримано. Держ[авний] горіл[чаний] за- в[од]. 11 протест[аційних] од- ногод[инних] страйків проти	17/П від З/ІІ до	20	1	20
12/П 29/11	зниження плати. Тартак «Альфа» на Левандів- ці. Протест[аційний] страйк у зв’язку з грубим ставлен- ням] керівника тартака до	12/П	136	11 год.	187
17/ІП	робітників]. Єврейські] різники в міськ[ій] бойні. Протест[аційний] страйк проти заборони ри-	29/11	60	15 хв.	2
17/ІП	туального] забою. Фабрика гільз «Аіда». Привід	17/ІП	80	4 год.	40
18/ІІІ	такий, я[к] в[ище]. Фабрика дерев’яних скринь	17/ІП	200	4 год.	100
9*
131
1	2	3	4	5	1 6
	Ігн. Юріма. Вимога підви- щення плати. Підвищення				
24/ПІ	отримано. Челядники різників у місь- кий] бойні. Протест[аційний] страйк проти забою свиней	12/У	12	56	672
28/1II	у фірмі Рукера. Завод ковбасних машин «Бі- зон». Вимога підвищення плати. Підвищення отри-	25/ИІ	213	2	426
ЗО/ІІІ	мано. Чинбарня «Пелліс». Демон- стративний] страйк у зв[’яз-	28/111	21	6	126
28/1II	ку] з краківськими] подіями]. Будів[ельні] і деревні роб[іт-	30/ІП	150	1	150
28/111	ники]. Протестаційний страйк. Робітники] чинбарень. Проте-	28/ІІІ	333	1 год.	41
2/ІУ	стадійний] страйк. Загальний] протест[аційний] страйк у зв’язку з краків- ськими] подіями]. Львівське воєв[одство]:	28/Ш	227	1 год.	28
	металісти, нафтові, мінер[альні], хіміч-	2/ІУ	1019	1 год.	127
	ні] [підприємства], будівель[ні] і деревн[і] [під-	2/ІУ	2979	1 год.	372
	приємства],	2/ІУ	195	1 год.	24
	швейні [підприємства], працівники] [закладів] гро- мадського] користування],	2/ІУ	135	1 год.	17
31/ПІ	комун[альні], приватні], держ[авні] монополії]. Фабрика багетів для рам Дорн- берга. Попередження про звільнення з роботи, яке	2/ІУ 2/ІУ	1281 143	1 год. 1 год.	160 18
6/ІУ	фірма [пізніше] відмінила. Тартак С. Екштейна на Сигнів- ці. * Звільнення з роботи од-	1/ІУ	5	2	10
9/ІУ	. ного робітника. Не прийняли [назад]. Будівництво каналів. Звільнен- ня з роботи одн[ого] робіт-	9/ІУ	25	4	100
31/ПІ	н[ика], якого прийнято назад. Перукарі.	Протест[аційний] страйк проти розпоряджен- ня] мед[ичного] огляду перу- карів у Львові, Перемишлі,	10/ІУ	25	2	50
20/IV	Дрогобичі]. Одноденний демонстративний] страйк у зв’язку з львів- ськими подіями]. Львів, Пе-	31/ІИ	300	1	300
132
1	2	3	4	5	6
	ремишль, Рава-Р[уська], Жовква:				
	роб[ітники]-металісти і елек- тротехніки], робітники]	мінер[альних], нафт[ових] і хім[ічних] [під-	20/ІУ 20/ІУ	1579	1	1579
	приємств], будівельні і деревні роб[іт-		1144	1	1144 1940
					
	ники], робітники] швейн[их] і галан-	20/ІУ	1940	1	
					
	т[ерейних] [підприємств], а також чинбарень,	20/ІУ	1345	1	1345
	робітники] друкарень і па- перової] [промисловості]), робітники] харчової [проми-	20/ІУ 20/ІУ	835	1	835
					974
	словості], робітники] [закладів] гро-		974	1	
					2617
	м[адського] користування], робітники] держ[авних] мо-	20/ІУ 20/ІУ	2617	1	
					120
від 16/ІУ	н[ополій]. Крім цього: деревні і будівельні] роб[іт-		120	1	
					
	ники], робітники] чинбарень і швей-	20/ІУ	563	4	2252
	н[их] [підприємств], робітники] друк[арень] і па-	20/ІУ	115	4	460
2/У	пер[ової] [промисловості]. Тартаки Екштейна, «Альфа», «Ролліндустрія». Демонстра-	20/ІУ	207	4	828
	тивний] страйк у зв’язку із				
	звільненням з роботи в тар- таку] Екштейна.	5/У	166	4	664
5/У	Тартак Екштейна, [привід та-				
	кий], я[к] в[ище]. Звільнених прийняли на роботу.	7/У	18	3	54
					
6/У	Будівельні робітники] на будів-				
	ництві «Дому [польського] солдата» по вул. Зел[еній], № 14. Вимога підв[ищення] плати. Підвищення отримано.	6/У	80	1	80
					
					
8/У	Будівельні робітники] всіх про-				
	фесій. Львів і повіт. Вимо- ги]: 1. робочого одягу, 2. ви- плати] заробітків] за поден-				
					
					
	ну роботу, 3. випл[ати] за святкові] дні і держав[ні] свята. Будівельники] отри-				
	мали] підвищення плати. Бляхарі страйкували] до	2/УІ	4000	25	100000
1	15.УІ, робітники цегельні —	15/VI	300	38	11400
і 1	до 17. VI.	17/УІ	1500	40	60000
133
1	2	3	4	5	6
12/У	Майстерня дерев’ян[их] скринь б[ра]тів Гуттерерів. Солідар- ність] зі страйком будівель- них робітників].	15/У	22	4	88
12/У	Механічно-слюс[арна] майстер-				
	ня Кобдзея. Вимога підви- щення плати. Підв[ищення] отримано.	27/У	14	16	224
21/У	Міські заклади громадського]				
	користування]. Вимога під- в[ищення] плати і інші еко-				
	ном[ічні] [вимоги] (пенсії, спецод[яг] і т. д.). Добились				
	часткового виконання вимог.	25/У	3000	4	12000
25/У	Чинбарні «Пелліс», «Дермата»,				
28/У	«Новосць». Вимога підви- щення] плати і демонстра- тивний страйк] підтримки бу- дівельних [робітників].	25/У	386	1	386
	Майстерня скла і шліфування				
	дзеркал й. Тортена. Вимога підвищення плати, яку отри-				
2/УІ	мано. Окупаційний страйк]. Ливарники зал[іза] в 5 фабри-	2/УІ	7	6	42
12/УІ	ках] мет[алевих] вир[обів]. Вим[ога] підвищення плати і т. д. Отримано.	14/УІ	35	13	455
	Пекарня Анни Гарасимчук. Ви-				
16/УІ	мога] дотримувалися] 8-г[о- динного] робочого дня. Муляри і теслярі на будів- ництві «Дому польського] солдата» по вул. Зеленій, № 14. Звільнення з роботи мужів дов[ір’я] Професійної] с[пілки] будівельних] робіт- ників] по вул. Льва, № 1. Звільнених прийняли назад	15/УІ	8	4	32
					
					
					
					
18/УІ	на роботу. Цегельня й. Рейсса. Непри- йняття до праці одного ро- бітника], звільненого] мину-	16/УІ	20	1	20
	лого] р[оку] у зв’язку з об-				
	разою власника цегельні. Звільненого прийняли назад				
	на роботу. Окупаційний страйк].	19/УІ	150	1	і 50
19/УІ	Цегельня Н. Шеифельда. Солі-				
	дарність із поп[ереднім]				
134
1	2	3	4	5	6
	страйком.	Окупаційний	19/УІ			100
19/УІ	страйк]. Цегельня «Пезет» В. Бахути, [привід такий], я[к] в[ище].		100	1	
20/УІ	Окупаційний страйк]. Робітники] на будівництві мо- стової по вул. Кадецькій. Звільнення з роботи одного	19/УІ	ЗО	1 і	ЗО
22/У1	робітника. Будівельні робітники] на 5 бу- дівництвах підприємства] і Ількова. Звільнення з робо- ти одного робітника] (мужа довір’я] сп[ілки]). Звільне-	22/УІ	90	2	180
23/УІ	ного не прийнято. Протестац[ійний] страйк ро- бітників] будівництва] до- ріг] і каналів, у зв’язку з арештом К. Генца, заступ- ника гол[ови] професійної]	24/У І	33 1661	3 2 год.	99 415
27/УІ	сп[ілки] мулярів. Робітники] на будівництві ка- налу на вул. Ягелл[онській]. Повідомлення] про звільнен-	23/УІ	1243	2 год.	311
26/УІ	ня] з праці, яке не здійснено. Робітники] на будівництві до- роги в Кульпаркові і Сопіль- никах, Львівського п[овіту]. Вимога підвищення] плати,	27/УІ	44	1	44
30/УІ 1	яку отримано. Слюсарна майстерня С. Бухаля. Вимога укл[адення] колек- тивного] договору і підви- щення плати. Задоволено.	4/УІІ	34	9	306
2/УІ І	Окупаційний страйк]. Цегельня Шенфельда. Вимога звільнення з праці 3 чужих (з Жешува) робітників],	З/УІІ	4	3	12
8/УІІ	яких звільнено. Чинбарня «Пелліс». Непорозу- міння на грунті покарання одного робітника] і при- йняття 3 чл[енів] «Стшель-	2/УІ1	130	1	130
8/УІІ	ца». Міські робітники] на регулю- ванні потоку. Звільнення 3	8/УІІ	160 1	2 год.	40
7/УІІ	роботи, яке відм[інено[. Скляна гута по вул. Старозне- сінській. Непорозуміння на і	8/УІІ	17	3 год.	7
135
1	2	3	4	1 5	6
	грунті непризначення май- стрів.	7/УІ І	80	2 год.	20
14/УІІ	Робітники] на будівництві ка- налу по вул. Кресовій. Ви- мога] плати за суботу, як за 8-годинний робочий день (працюють 6 [годин]). Не от- римано.	15/УІ І	45	2	90
15/УІІ	Скляна гута А. Гальберсберга Так, як 7.УІІ.	15/У 11	80	1	80
17/УП	Робітники] на будівництві ка- налу по вул. Чарнецького. Непорозуміння у зв’язку 3 прийняттям до праці інших робітників] (додатково]). От- римано] підвищення плати.	17/УП	10	1	10
17/УП	Робітники] на будівництві дороги Львів—Янів. Затрим- ка з виплатою] заробітків.	17/УП	18		18
20/VIІ	Робітники] на розбиранні] бу- динку по вул. Сикст[уській], № 10. Вим[ога] підвищення плати, яку отримано. Роб[ітники]-брукарі на вул. Верхній-Зеленій. Вимога під- вищення плати, яку отри- мано.	20/УП	28	1	1	28
20/УІІ		20/УІІ	11	1	11
20/УП	Робітники] на будівництві вул. Кадецької. Повідомлення про звільнення] з роботи.	24/УІІ	132	5	660
21/VIІ	Робітники] на будівництві Си- хівської дороги. Звільнення 4 робітників].	28/УІ І	43	8	344
21/УІІ	Муляри по вул. Сноп[ківській], № 25 і Карпатській, № 9. Вим[ога] підвищення] плати. Не отримано]. Окупацій- ний страйк].	24/УІІ	7	4	28
22/УІІ	Робітники] на ремонті вул. Стрийської. Повідомлення про звільнення з роботи на 14 дн[ів] наперед.	28/УІ І	28	7	196
23/УІІ	Робітники] на ремонті доріг у Львівському пов[іті]. Со- лідарність] із страйкуючими у зв’язку 3 повідомленням] про звільнення з роботи. Страйк протесту.	23/УІІ	160	2 год.	40
23/УІІ	Цегельня Є. Рудого. Затри- мання з виплатою заробіт- ків.	27/УІ І	119	1	119
136
1	2	3	4	5	1 1 6
30/УІ І	Робітники] на будівництві шо- се. Повідомлення про звіль- нення] з роботи на 14 дн[ів] наперед у Пасіках, Львів-		І		1 1 150
З/УІ 11	ського п[овіту]. Сажотруси. Вимога підв[и-	30/УІ І	150	1	
10/УІІІ	щення] плати. Кушнірська майстерня С. Бан- ка. Повідомлення про звіль- нення з роботи, яке відмі-	20/УІ 11	74	18	1332
1 З/УІ 11	нено. Робітники] на будівництві до- роги у Львові на Сигнівці. Повідомлення про звільнен- ня з роботи на 14 днів на-	11/УІП	12	2	24
13/УІІІ	перед. Окупаційний страйк]. Кравецькі челядн[ики] в єв- рейських] крав[ецьких] під- приємствах]. Вим[ога] підв[и- щення] плати. Частково страйк закінчився. кладено договір про підвищення пла-	21/УІІІ 1	24 1	9	216
14/УІІІ і	ти. Робітники] на будівництві до- роги на Пасіках [у Львові].	15/Х	300	64	19200*
18/УІІІ	Повідомлення] про звільнен- ня з роботи. Окупаційний	17/УІ 11 і	120	4	480'
19/УІІІ	страйк]. Робітники] на будівництві по вул. Ягеллонській, № 4. Ви- мога працювати 6 днів в тиж- день] і доплата на одяг. Отримано. Окупаційний	21/УІП	120	4	480’
19/УІІІ	страйк]. Робітники] газонів на Лича- к[івському] клад[овищі]. По- відомлення про звільнення]	22/УІІІ	37	4	148
22/УІІІ	з праці. Робітники] на будівництві «Дому польського] солд[а- та]» по вул. Зеленій, № 14. Затримка з виплатою заро- бітків. Борг виплачено. Оку-	22/УІІІ	10	4	40
28/УПІ	паційний страйк]. Міські продовольчі закл[ади]. Вимога підвищення плати,	22/УІІІ	64	1	64
31/УІІІ	яку отримано. Тесляри на будівництві будин- ку м[іських] е[лектричних] Закладів]. Підприємець не дотримується колективного	28/УПІ	90	1	90
137
1	1	2	3	4	5	6
	договору. Укладено договір.				
1/ІХ	Окупаційний страйк]. Робітники] на будівництві ка- налу по вул. Кохановського на Погулянці. Вимога під- в[ищення] плати, яку отри-	31/УІП	12	1	12
1/ІХ	мано. Робітники] на будівництві Лю- бінської дороги. Звільнення з роботи одного робітника], яке відм[інено]. Окупацій-	1/ІХ	51	1	51
3/ІХ	ний страйк]. Робітники] на будівництві вул. Кульпарківської. Вимога під- вищення плати, яку отрима- но. Окупаційний страйк]. Практиканти на фабр[иці] елек- тричних лампочок «Люкс». Вимога підвищення] плати,	3/1Х	48	3	144
7/ІХ		4/ІХ	40	2	80
•6/ІХ	яку не отримано. Єврейські різники. Вимога під- в|ищення] плати. Перегов[о-	7/1X	10	1	10
8/ІХ	ри] не закінчено. Робітники] пекарень. Вимога підв[шцення] плати, 8-годин- ного робочого дня і т. д. Стр[айк] закінчився] на по- передніх] умовах і ведеть-	15/ІХ	100	10	1000
15/ІХ	ся] переговори]. Робітники] на 4 будівництвах інж[енера] Гимковича. Непо- розуміння з помічниками, чл[енами] професійної] спіл- ки] «Польської] п[раці>.	19/ІХ	600	12	7200
15/ІХ	Окупаційний страйк]. Робітники] в млинах Тома і «М[арія] Гелена». Вим[оги] підвищення] плати, яку от- римано. Окупаційний страйк].	16/ІХ	58	2	116
32/ІХ		21/ІХ	56	6	392
	Млини Аксельбрада	16/Х	50	25	1250
22/ІХ	і «Єдліна». Вимога підвищення] плати, яку отримано]. Окупаційний страйк]. Робітники] на будівництві Кульпарк[івської] дороги. Не- порозуміння з наглядачем,	25/ІХ	67	4	268
•3/Х	якого звільнили. Будівництво каналу на Погу- лянці. Вим[ога] заплатити за 2 год[ини], під час яких ро-	23/ІХ	80	2	160
338
1	2	3	4	5	6
	б[ітники] не працювали, бо йшов дощ. Отримано.	6/Х	65	4	260
30/ІХ	Механ[ічна] слюсарна майстер- ня Баумштрейха. Вим[ога] укласти колективний] дого- вір. Договір укладений. Окупаційний страйк].	5/Х	4	6	24
5/Х	Робітники] на будівництві ка- налу по вул. Валовій. Пові- домлення про звільнення 3 роботи на 14 дн[ів] наперед.	6/Х	60	2	120
8/Х	Кравецька майстерня Ріхтера. Звільнення] з роботи 2 ро- бітників] і вим[ога] підви- щення] плати. Прист[упили] до праці на попередніх умо- вах. Окупаційний страйк].	8/Х	11	1	11
14/Х	Торговельні працівники] скла- ду залізного емальованого посуду «Унія». Вим[ога] під- вищення] плати, яку отрима- но. Окупаційний страйк].	15/Х	10	1	10
26/Х	Будівельні робітники] на 3-х будівництвах по вул. Лича- ківській, Виспянського, Піс- ковій. Вимога підвищення плати, яку отримано. Шевські закрійники. Вимога підвищення плати.	27/Х	73	2	146
28/Х		22/ХІ	ПО	26	2860
27/Х	Робітники] на перебудуванні дому по вул. Ягелл[онській], № 6. Повідомлення] про звільнення з праці. Звіль- нення відмінено. Плату під- вищено]. Окупаційний страйк].	2/ХЇ	40	6	240
26/Х	Крамниця залізних [виробів] Самуеля Вейнбергера. Вимо- га колективного договору, визнання професійної] спіл- ки], соціального] страхуван- ня], 8-годинного робочого дня.	31/Х	3	6	18
28/Х	Оптовий склад яєць Готтліба Пінкаса. Вимога колективно- го договору, визнання про- фесійної] с[пілки], відмінити звільнення одного з робітни- ків], 8-год[инного] робочого ДНЯ.	3/ХІ	7	7	49
6/ХІ	Територія V і X комісаріатів]				
139
1	2	3	4	5	6
7/ХІ 7/ХІ 10/ХІ 13/Х1 13/ХІ 16/Х1 16/ХІ 17/ХІ 19/ХІ 24/ХІ 21/ХІ 23/ХІ 24/ХІ	[поліції], конторські і торго- вельні працівники. Демонст- ративний] страйк, участь 66 фірм. Т[оварист]во страхування] «Фе- лікс». Причина: звільнення з праці, вимога 3-місячної зар- плати при звільненні. Отри- мали працівники], які пра- цювали понад 2 роки. Оку- паційний страйк]. Т[оварист]во страхування] «Фелікс», пл. Марійська, № 7. Економічна основа. Фабрика різницьких машин «Бізон». Вимога підвищення плати. Отримано 10% під- вищення]. Робітники на [будівництві] до- ріг і каналів на території м. Львова. Демонстративний стр[айк] за плату за 11/ХІ та перегляду повідомлень про звільнення з роботи на 14 днів наперед. Робітники, що працюють] на регулюванні Полтви, через звільнення 12 робітників] 3 навколишніх громад. Звіль- нено. Демонстративний страйк, я[к] і в[ище]. Робітники [на будівництві] ка- налів. Повідомлення про звільнення [з роботи] на 14 днів наперед. Прийняли 6 ро- бітників], 4 отримало «14- дцятку» *. Робітники державної] спирто- вої монополії. Півгодинні страйки 16/ХІ і 17/ХІ. Вима- гали по 100 зл. як зимову допомогу. Працівники] державшої] спир- тової] монополії. Демон- стративний] страйк за зимо- ву допомогу. Робітники] [на будівництві] до- ріг і канал[ів]. Демонстр[а-	6/ХІ 10/ХІ 10/ХІ 14/ХІІ 13/ХІ 13/ХІ 16/ХІ 17/ХІ 19/ХІ 24/ХІ 21/ХІ	190 29 28 20 1490 168 10 152 152 152 150	2 год. 3 3 5 10 хв. Уа год. і 10 хв. 5 год. Уа год. У2 год. У2 год. Уа год.	47 87 84 100 31 10 6 19 9 9 9
* Повідомлення на 14 днів раніше перед звільненням.
140
1	1	2	3	4	5	1 6
	тивний] страйк за 26 тиж[нів]	23/ХІ і		7г ГОД.	
25/ХІ	праці. Скляна гута. За оплату від- пустки. Після пояснення, що страйк передчасний, повер-	24/ХІ	1351 і		170
25/ХІ	нулися до роботи. Робітники [на будівництві] до- ріг і канал[ів]. Демонстра- тивний] стр[айк] за 26 тиж-	26/ХІ	100	2	200
25/ХІ	[нів] праці. Робітники державної] спирто-	25/ХІ	1351	7г год.	85
26/ХІ	[вої] монополії. Демонстра- тивний] страйк за зимову	25/ХІ і	152	7г год.	9
27/ХІ	грошову допомогу. Робітники держ[авної] спирто- вої монополії. Демонстр[а-	26/ХІ	152	7г год.	9
30/ХІ	тивний] страйк, я[к] і в[ище]. Фабрика ультрамарину Перль- муттера. Протест проти звіль- нення нічного сторожа. О[ку-	27/ХІ	152	72 год.	9
30/ХІ	паційний страйк]. Некваліфіковані шляхові ро-	3/ХІ1	109 27	4	436
30/ХІ	бітники по вул. Міцкєвича. Держ[авна] спирто[ва] монопо-	2/ХІ	50	3	231
1/ХІІ	лія. Демонстративний] страйк	30/ХІ	152	7г год.	9
2/ХІІ	за зимову грошову допо-	1/ХІІ	152	7г год.	9
23/ХІ	могу. Ювелірні майстерні Вольфа Кернера по пд. Марійській, № 5, і Норберта Бекмана по вул. Каз[іміра] Великого, № 17. За колективний дого- вір, ліквідацію акорд[ної оп-	2/ХІІ	152	7г год.	9
2І/ХІІ	лати] праці. Отримано. Гута Арона Гальберсберга по вул. Жовківській і вул. Ста- рознесінській. Протестацій- ний страйк за колективний	15/Х11	10	23	230
1937 р. 27/1	договір. Працівники м[іських] електрич- них] к[олій]. Протест[аційний] страйк проти закону про працівників] самоврядуван- ня. [Організований] [проф]-	21/ХІІ	428	1	428
1/И	сп[ілкою]. Фабр[ика] папер[ових] виро- бів] «Леополія». Звільненая]	27/1	700	1	700
141
1	2	3	4	5	6
	з роботи. Звільненая] від- мінено. Окупаційний страйк].	15/П	35	1 1:5	525
і/п	Кравецька фірма Рот і Рудер-				
	фер. Вимога дотримування] колективного] договору. От- римано також підвищення. Окупаційний страйк].	8/11	28	8	224
3/11	фабр[ика] газ[ованої] води				
	Шлейхера. Робітники] на ви- робі льоду. Вимога підв[и-				
					
	щення] плати, яку отримано. Фабр[ика] ультрамарину] Пер-	3/П	70	1	70
8/П					
	льмуттера. Демонстратив- ний] страйк у зв’язку з не- дотримуванням фірмою умов				
18/11	колективного договору. Будівництво дому по вул. Тех-	8/П	109	1 год.	14
	нічній, № 1. Звільнення] з роботи 2 робітників], яких прийняли назад.	18/11	50	1	50
					
					
2/111	Фабрика пап[ерових] виробів]				
	«Леополія». Скорочення часу				
	праці. Отримано] додержу- вання] 8-г[одинного] робочого дня, платні відпустки і ви- знання Професійної] с[пілки]. Окупаційний] страйк.	20/ПІ	25	19	475
5/ПІ	Фірма готового] [одягу] «Еле-				
	ганція». Вим[ога] підвищен- ня] плати. Отримано. Окупа- ційний] страйк.	13/1II	4	9	36
					
					
8/111	Фабр[нка] металевих] банок				
	Е. Вейнреба. Вим[ога] підви-				
	щення] плати. Отримано. Окупаційний] [страйк].	13/111	ЗО	6	180
8/ІП	Майстерня складання годин-				
	ників Ландесберга. Вим[ога] підвищення] плати. Отрима- но. Окупаційний] страйк. Галантерейна] фірма «Ернет-	17/ІП	5	10	50і
					
9/ІП					
	те». Вим[ога] підвищення] плати. Не отримано. Окупа- ційний страйк].	11/ПІ	4	3	12
					
					
13/ПІ	Каменярські челядники. Про-				
	тест проти проектованого] закону.	15/ІП	70	3	210
15/ІП	Фабрики капелюхів (6). Страй-				
	куючі] домагаються колек- тивного договору] і підви- щення] плати. Отримано.	17/ІП	15	3	45
142
1	2	3	4	5	6
16/111	фабр[ика] ультрамарину] Пер- льмуттера. Вим[ога] колек- тивного договору і підвищен- ня плати. Окупаційний страйк].	18/Ш	108	3	324
19/1II	Столярна майстерня] А. Фаль- тера. Вимога підвищення плати. Отримано. Окупа- ційний страйк].	20/111	15	2	1 зо
24/111’	Мод[истки] майст[ерні] С. Грос- са. Вим[ога] підвищення пла- ти. Отримано.	24/111	8	1	8
24/ПІ	Мод[истки] майстерні Р. Вейн- трауба. Вимога підвищення] плати. Отримано.	25/111	1 1 4	2	8
24/111	Працівники] складу заліза «Т[оварист]ва контролю] для торгівлі і промисловості». Вимога підвищення плати. Отрим[ано].	26/111	27	3	81
1/ІУ	Цегельня Радзівіл-Віммер-Же- ленський. Вимога підвищен- ня] плати. Отримано].	9/ІУ	65	9	585
15/ІУ	Склади... ♦ Вим[ога] підвищення] плати. Отримано.	22/ІУ	ЗО	8	240
19/ІУ	Робітники] [на будівництві] ка- налу. Вим[ога] заміни плати на виробіток поденною пла- тою. Отримано].	19/ІУ	31	1	31
22/ІУ	Чинбарня «Пелліс». Звільнен- ня] одного робітника]. При- йнято назад. Окупаційний страйк].	22/ІУ	180	1	180
1/У	Кооперативний] банк дріб[ної] | торгівлі. Вим[ога] визнання ' спілки і підв[ищення плати. 1 Отрим[ано].	!	3/У	5	3	15
14/У	Робітники ЗО шевських майстс- І рень. За укладення нового колективного договору і під- вищення] плати від 10% до 15%. Отримано.	2/УІ	58	20	1160
18/У	Будівництво каналів по вул. Б[олеслава] Хороброго. Ви- магають дальшої роботи. Страйком] кер[ує] професій- на] сп[ілка] будів[ельних] ро- бітників]. Окупаційний страйк].	20/У	29	3	87
* Чотири слова нерозбірливі.
143
1 18/У 18/У 24/У і 31/У 25/У 31/У 26/У 28/У 31/У 29/У 1/УІ 3/УІ 3/УІ 3/УІ 14/УІ 23/УІ	2 Львівське] акціонерне] т[ова- рист]во броварень по вул. Клепарівській, № 18. Вима- гають колективного договору, а також підвищення] плати на 20%. Отримано. Страй- ком] кер[ує] с[пілка] профе- сійних] с[пілок]. Окупаційний страйк] Будівництво каналів на Погу- лянці. Звільнення з роботи. Страйком керує професійна] сп[ілка] будівельних] робіт- ників]. Прийн[ято] назад. Окупаційний страйк]. Тартак «Ролліндустрія». Страйк] солід[арності] з страйком] тартака фірми Чарський і Якцмович в Ко- зільниках. біля Львова; Тартак С. Екштейна. Я[к] і в[ище]. Тартак акціонерної] с[пілки] «Ойкос». Я[к] і в[ище]. Фабрика стол[ярних] виррбів] Фальтера. Я[к] і в[ище]. Тартак «Альфа». Демонстра- тивний] стр[айк]. Як і вище. Цегельня Штейна і Ціпсера. Не прийняли до праці одного робітника]. Окупаційний страйк]. Брукарі на будівництві вул. Краківської]. Вимога підви- щення плати. Отримано. Брукарі на будівництві вул. Кульпарківської. Вимога під- віищення] плати. Отримано]. Окупаційний страйк]. Фабрика гільз «Аіда». Вимога підвищення] плати. Отрима- но. Окупаційний страйк]. Цегельня Мозеса Баума. За- тримка випл[ати] заробітків. Укладено договір. Окупацій- ний] [страйк]. Брукарі на будівництві вул. Шептицьких. Вим[ога] під- вищення] плати і проти при- йняття на роботу чужих бру- карів. Отримано] підвищен- ня] плати.	3 20/У 22/У 24/У 31/У 25/У 31/У 26/У 28/У 31/У 29/У 31/У 3/УІ 4/УІ 4/УІ 10/УІ 14/УІ 26/УІ	4 130 і 52 25 25 28 28 8 14 108 108 65 28 21 230 65 27	1 5 3 5 Уг год. Уг год. Уг год. Уг год. Уг год. Уг год. Уг год. Уг год. 3 2 2 8 1 4	6 г і і І 390 1 1 ! 260 3 3 4 4 1 1 14 14 195 56 42 1840 65 108
144
1	2	3	4	5	6
23/УІ	Брукарі на будівництві вул. Валової. Вимога підв[ищен- ня] плати або ліквідації акордної оплати] праці. От- р[имано] підвищення.	26/УІ	10	4	і і 40
23/УІ	Брукаоі на будівництві вул. Личаківської і Гловінського. Вим[ога] підвищення] плати. Отрим[ано] підвищення.	26/VI	5	1 4	1 20
23/УІ	Брукарі на будівництві Лю- бінської дороги. Вимога під- вищення] плати і звільнен- ня чужих робітників]. Отри- мано] підвищення.	26/VI	15	- 4	60
24/V	Брукарі на будівництві] вул. Яховича і Бернштейна. Я[к] і в[ище]. Отримано] підви- щення.	26/УІ	2	1 1 3	6
25/уі	Фабр[ика] металевих вир[обів] 1 К. Левенталя і с[піл]ки. Ви- мога підв[ишення] плати і визнання Професійної] спіл- ки]. Отримано. Окупаційний страйк]. Від 7/VII звичайний.	9/УІІ	20	І : 15	! 300
28/VI	Муляри на будівництві по вул. Стрімкій, № 4. Затримка ви- плати заробітку. Укладено договір про випл[ату] боргу. Окуп[аційний страйк].	।	30/УІ	6	। । 3	і 18
30/УІ	Робітники] на будівництві вул. 1 Жовківської і Вл[асної] Стрі- 1 хи. Демонстративний] страйк । з метою підтримання деле- гації в інспек[тораті] праці.	30/УІ	57	Ї2 ГОД.	4
1/УП	Брукарі на будівництві вул. Любінської. Звільнення з ро- боти мужа довір’я — після пробачення керівника — при- йнято назад. Окупаційний страйк].	З/УІ І	і 8 І	3	і 24
2/УІІ	Земляні робітники] по вул. Шептицьких і пл. Більчевсь- кого. Звільн[ення] з роботи. Укладено договір.	2/УІІ	40	1 2 год.	10
6/УІІ	Демонстративний] стр[айк] на підтримку страйку в лиси- Ницькій] ф[абри]ці дріжджів. Хімічні ф[абри]ки ультрама- рину, Блюменфельда і «Дер- мата».	6/УІІ	336	1 1 год.	42
10/УІІ	Цегельня М. Баума. Затримка виплати заробітків.	10/УІІ	67	1	67
10 № 503
145
1	2	3	4	5	6
29/УІІ	1 Фабрика оцту С. Френкля і М. Камінкера. Вимога підви- щення плати і укладення ко- лективного договору. Отри-		|		
29/УІІ	мано. Окупаційний страйк]. Друкарня Дори Ебнер. Звіль- нення] з роботи одного ро- бітника]. Рішення відмінено.	31/УІІ	5	3	15
1/УІІІ	Окупаційний страйк]. Офіціанти кафе «Маскотт». Прий[няли] до праці офіціан- ток з-поза спілки. Окуп[а-	30/УІ І	3	2	6 і
4/УШ	ційний страйк]. Робітники] на земельних робо- тах на стадіоні спортивного] к[лубу] «Чорних». Вимога звільнення керівника робіт через погане відношення до робітників. Був переведений.	2/УІ II	5	2	10
7/УІ 11	Окупаційний страйк]. Міське молочарське підприєм- ство. Розвізники молока. Ви- мога прийняти назад 3 ско- рочених працівників. їх при-	6/УІП	78	3	* 234
9/УІІІ	йняли на іншу ділянку праці. Робітники на ремонті школи ім. М[арії] Магдалини. Затрим-	7/УІ 11	12	1	12
10/УІІІ	ка виплати заробітку. Цегельня М. Баума. Затримка виплати заробітків. Окупа-	9/УІІ І	10	1	10
19/УІІ І	ційний страйк]. фабр[ика] олії Лям і Ферш- лейсер. Прийняття до праці чужого робітника]. Уклали договір. Прийнятий залишив-	13/УІІІ	50	4	200
3/ІХ	ся. Окупаційний страйк]. Єврейські] робітники] на об- робці птиці на пл. Теодора. Вимога підв[шцення] плати.	25/УПІ	12	7	84
3/ІХ	Отримано. Будівельні робітники] (земля- ні) . Демонстр[ативний] страйк на підтримання вимог деле-	17/ІХ	36	15 72-	540
8/ІХ	гації про підвищення] плати. Ювелірна майстерня Є. Фіша. Введення акордної роботи і визначення норми праці. Не введено] акордної опла-	3/ІХ	528	1год.	42
17/ІХ	ти] праці. Заклад очистки міста (підмі- тальники і роб[ітники] кана-	17/ІХ	7	10	79
146
1	2	3	4	5	(5
27/ІХ	лів). Вимога підв[ищення] плат[и]. Отрим[ано] грошову допомогу. Фабрика насосів і водопрово-	17/ІХ	225	। і 1	225
1/Х	дів А. Кунца. Звільнення од- ного робітника. Прийняли ін- ших робітників, які покину- ли працю. [Задоволення ви- мог] не отримано.	24/ХІІ	22	89	1958
	Робітники] [на будівництві] до- ріг і каналів. Демонстр[атив-  ний] стр[айк] гіа підтримку делегації, яку відкликали.	1/Х	548	У2 год.	35
9/Х	Фабр[ика] папер[ових] вир[о- ; бів] «Папетерія». Затримка ! виплати заробітків. Окуп[а- . ційний страйк].	14/Х	1 ! 118	6	708
11/Х	К-равецька майстерня П. Гала- вія. Затримка виплати заро- бітків. Окупаційний страйк].	12/Х	12	2	24
19/Х	РЬб[ітники] [на будівництві] до- . ріг і каналів. Страйк на під- тримку делегації за підви- щення] плати і єврейського] страйку.	19/Х	640	72 ГОД	40
18/Х	Візники і службовці транспорт- них фірм. Страйк на під- тримку дій за підвищення плати.	19/Х	40	2 год.	10
6/Х 18/Х	Скляна гута на Знесінні. Вимо- га звільнення 2 робітників] ’чл[енів] с[пілки] Професійних]  с[пілок]. Власн[ик] звільнив	6/Х	і 335	1	335
25/Х	їх.	18/Х	335	1	335
	Робітники] на будівництві ка- налу по вул. св. Софії. За- тримка виплати заробітків. Борг видано. Окупаційний страйк].	25/Х	33	1	33
4/ХІ	Фабр[ика] шоколаду] і конди- терських виробів «Г азет». Звільнення] з роботи 5 ро- бітників] і вимога підви- щення] плати. Звільнених] прийнято назад. Підвищен- ня] не отримано. Окупацій- ний страйк].	6/Х1	241	3	723
12/ХІ	Візники, робітники] транспор- ту] і експедиції]. Вим[ога] підвищення] плати і колек- тивного] договору. Отримано.	13/ХІ	250	2	500
10*
147
1	2	3	4	5	6
19/ХІ	Робітники] міськ'их] парків. Скорочення] 21 робітника]. Скорочення відмінено. Оку- паційний страйк], від 22.ХІ звичайний.	28/ХІ	78	10	780
25/ХІ	Демонстративний] страй пра- цівників] закл[аду] очистки міста на підтримку страйку- ючих робітників] парків.	25/ХІ	480	Чг год	ЗО
23/ХІ	Фабр[ика] цукерків і шоколаду	23/ХІ	250	15 хв.	8
24/ХІ	«Газет». Демонстративний] страйк.	24/ХІ	250	15 хв.	8
25/ХІ	Як і в[ище].	25/ХІ	250	15 хв.	8
25/ХІ 20/ХІІ	Фабрика шоколаду і кондитер- ських виробів «Газет». Ви- мога підвищення] плати і т. п., а також прийняття 2 звільнених робітників]. Оку- паційний страйк] до 26.ХІ; 29/ХІ повернулося до праці 130 [робітників]. Спілкова оліярня. Звільнення] з роботи 2 робітників]. Звіль- нених прийняли назад. Оку- паційний страйк].	29/ХІ 16/ХІІ 22/ХІІ	250 29	3 і	3290 :	87
20/ХІІ	Друкарня видавн[ицтва] «Хві- ля». Звільнення з роботи. Прий[нято] назад. Окупа- ційний страйк].	27/ХІІ	117	1 8	936
21/ХІІ	Друкарня І. Єгера. Вимога під- вищення плати і укладення колективного договору. Не отримано.	Окупаційний страйк].	23/ХІ І	70	3	210
21/ХІ	Центр[альний] продовольчий банк. Працівники розумової праЦі]. Вимога підвищення плати. Отримано. Окупацій- ний страйк].	1/1. 1938	13	12	156
1938 р. 17/1	Кооперативний банк дрібЦої] торгівлі. Вимога підвищення плати. Окупаційний страйк].	26/ІУ	4	100	400
17/1	Крамниця залізного знаряддя і матеріалів] В. Емроха. Ви- мога підвищення] плати і коЦективного] догов[ору]. Не отримано.	27/1	8	11	88
148
1	2
20/1	Транспортна фірма «Краковія». Звільнення] з роботи. Звіль- нення] відмінено. ОкуНацій- | ний страйк].
7/11	Друкарня і паліт[урня] І. Єге- ра. Непорозуміння із-за пра- ці. Окупаційний страйк].
20/П	Працівники] сцени у Великому театрі. Покарання 4 робіт- ників].
13/ІУ	Робітники, що працюють на зе- мляних роботах на стадіоні «Чорних» (міська упр[ава]). Підвищення] плати. Не отри- мано. Окупаційний страйк].
25/ІУ	Будівельні робітники] по вул. Кохановського, № 93. За 15% підвищення] плати. Отрима- но частково (по 5 і 10 грош. за год.). Окупаційний страйк].
26/1V	Робітники, що працюють на будівництві доріг на Сигнів- ці, в Козільниках, по вул. Пелчинській і Грюнвальд- ській. За ліквідацію акорд- ної оплати] праці. Окупа- ційний] страйк.
28/ІУ	Деревні і тартачні робітники] тартаків «Ойкос», Екштейна, «Альфа», «Ролліндустрія», Перського і паркетної фабри- ки Фальтера. Протестаційний страйк.
24/У	Робітники] цегельні ф[ір]ми Віммер-Желенський. Не при- йняття до праці робітників]. Не отримано]. Окупаційний страйк].
28/У	Робітники], що працюють] на земельних роботах по вул.
І	Підхорунжих. Через попе-
і 30/У	редження про звільнення на 14 днів наперед.
	Робітники] у майстернях місь- ких] електр[ичних] закладів по вул. Пелчинській. За пе- реведення робітників] і служ- бову прагматику. Окупацій- ний страйк].
30/У	Робітники] парку міських] е[лектричних] к[олій] по вул.
І
1 3	4 !	5	1 6
30/1	4	11	44
17/11	76	11	836
20/П	22	І	22
13/ІУ	75	1	75
26/1V	25	2	50
4/У	494	8	3952
	7	15 хв.	
	25	15 хв.	
	100	15 хв.	
	20	15 хв.	
	15	15 хв.	
28/ІУ	250	15 хв.	417
31/У	75 і	8	600
29/У	50	2	100
30/У	146	1	І46
149
1	2	3	4	5	6
	Городецькій, № 153. За пе- реведення робітників] і служ- бову прагматику.	30/У	13	1	13
7/УІ 17/УІ .	Роб[ітники], що працюють] на будівництві] мостової по вул. Рицарській. Невиплата заробітків. Виплатили части- нами. Від 17.VI окупацій- ний страйк]. Робітники], що працюють] на будівництві] каналу по вул. Боремельських. Через звіль- нення] 2 робітників]. Одного прийнято назад.	8/УІ 23/УІ 17/УІ	40 44 24	1	748 24
18/УІ	Робітники], що працюють] на будівництві] каналу по вул. Стрийській. Звільнення 6 ро- бітників]. Отримано роботу. Окупаційний страйк].	20/УІ	16	.3	48
15/УІ	Робітники] чинбарні «Дермата» на Гаврилівні. За підвищен- ня] плати. Не отримано].	17/УІ	9	3	27
2/УП	Розвізники пива Калуської бро- ’ варні. За прийняття звільне- них] робітників]. Окупацій- ний страйк].	2/УІ	б	1 1	Ь
4/УІІ	Робітники], що працюють] на будівництві] каналу по вул. Підхорунжих. Затримка заро- бітків. Окупаційний страйк].	5/УІІ	32	•2	64
9/УІІ 8/УЙ	Робітники] на [будівництві] ка- • налів по вул. генерала] - Сло- вінського. Через звіль[нення] 12 робітників]. Окупаційний страйк].	11/ХІІ	29	> ♦ ІЗ	87
	Каменярі ф[ір]ми РобераМенд- ля по вул. Піліх[овській]. За підвищення] плати і 8- годинний робочий день. От- римано.	22/УІІ	40 28		400 600
14/УІІ	Робітники] зем[ляних] роб[іт] по вул Пелчинській. За змі- ну категорії] грунту.	14/УІІ	111	1	111
І5/УН	Робітники] слюсарської ф[ір]- ми Конопацького. Через звільнення] 3 робітників]. Прийнято назад. Окупацій- ний страйк].	30/УП	11	15	165
26/УІІ .	Друк[арня] С. Єгера. За підви- щення] плати. Отримано 12°/о. Окупаційний страйк].	26/УІІ	178	1	178
150
1	2	3	4	5	6
2/УІІІ	Будівництво каналу по вул. Совінського. Звільнення кіль- кох робітників]. Отримали роботу в іншому місці. Оку- паційний страйк].	4/УІІІ	14	3	42
22/VIII	Столярні робітники] (будівель- ні і мебльові). Вим[ога] ко- лективного] договору і під- вищення] плати. Перегово- ри] продовжуються.	31/УІП	310	10	3100
22/УІП	Будівельні робітники]. Демон- стративний] страйк на під- тримку вимог підвищення плати, англійської] суботи і 6-год[инного] робочого дня. (Перший страйк).	22/УІІІ	733	Уг год.	46
25/УПІ	Робітники] на будівництві] ка- налу по вул. Потоцького і Мончинського. Звільнення 3 роботи 2 робітників. Окупа- ційний страйк].	1/ІХ	53	8	424
30/УІП	Будівельні робітники] і [робіт- ники на будівництві] каналів на 14 ділянках праці. 1-го- динний	демонстративний] страйк на підтримку вимог підвищення плати і ін. (Дру- гий страйк).	30/УІП	575	1 год.	75
31/УІП	Будівельні робітники] і [робіт- ники] на будівництві каналів на 17 ділянках праці. Як і вище. (Третій демонстратив- ний] страйк).	31/УІП	640	1У2	120
1/ІХ	Будівельні робітники] і [робіт- ники] на будівництві каналів на 20 ділянках праці. Як і вище. (Четвертий демонстра- тивний] стр[айк]).	1/ІХ	650	год. 2 год.	162
4/ІХ	Пекарня 3. Зейдена. Вимога підвищення плати. Не отри- мано.	5/ІХ	8.	2	16
8/ІХ	Робітники] на нівеляції Пел- чинської гори. Звільнення 3 роботи одного робітника. Йо- го прийнято] до праці на ін[шій] ділянці. Окупаційний страйк].	8/ІХ	125	1 і	125
9/1X	Фабрика оцту Камінкера. Звіль- нення] з роботи одного’ ро- бітника]. [Рішення про] звіль- нення відмінено.	10/ХІ	6	і 2 1	12
151
1	2	3	4	5	' 6 1
19/ІХ	Цегельня М. Баума. Затримка				1
	виплати заробітків.	20/ІХ	8	2	1	16
19/ІХ	Цегельня Є. Рудого. Затримка виплати заробітків.	20/ІХ	20	2	і «,
17/Х	Працівники перукарень в 136 підприємствах. Вим[ога] під- вищення] плати і нового ко- лективного договору. 3 20 ц. м. додатково] застрайку- вало] 100 [робітників]. Отри- мано.	25/Х	100 191	7 10	! І ! 700 1910
21/X	Земельні робітники] у фільвар- ку Бідоско. Звільн[ення] 3 роботи 2 робітників. Не от- римали роботи]. (Страйкую- чі] погодились на звільнен- ня] з роботи 2 робітників]). Окупаційний страйк].	21/Х	37	1	І !	37
2/ХІ	Шевська майстерня й. Чорнія. Вимога підвищення] плати. Отримано.	Окупаційний страйк].	11/ХІ	4	10	40
7/ХІ	Паліт[урня] і літогр[афія] А. Єгера. Вим[ога] колективно- го] договору з гарантією ро- боти на довгий час і підви- щення] плати. Отримано. Окупаційний страйк].	16/ХІ	53	10	530
14/ХІ	Фабрика росл[инної] олії Г. Ля- ма і 3. Фершлейсера. Вимо- га підвищення] плати. Нест- римано. Окупаційний страйк].	25/ХІ	8	12	96
7/ХІІ	Кравецька майстерня А. Вер- нена. Звільнення з роботи хлопця-кур’єра.	10/ХІІ	4		,6
9/ХІІ	Конторські працівники] нафто- вої промисловості] в Дрого- бицькому], Кросненському, Ліському пов[ітах] і м. Льво- ві. Демонстративний страйк] у зв[’язку] з вимогою колек- тивного] договору.	9/ХІІ	1380	4 год.	690
1939 р. 26/1	Склад швейних машин і май- стерня С. Гроскопфа і синів. Звільнення з роботи 3 ро- бітників]. [Рішення] відміне- но. Окупаційний страйк]. ।	7/11 і	7 1	13	91
152
І	2	3	і 4	5	і 6
11/ІІ	Кафе «Ріц». Затримка випла- ти заробітків. Окупаційний страйк].	27/111	І 68	45	3060
10/111 ІЗ/ІП	Конторські працівники] нафто- вої] [промисловості] в Дро- гобицькому], Ліському, Кро- сненському пов[ітах] і м. Львові. Вимога укласти ко- лективний договір. 3 13.ІІІ Каменярі. Вимога підвищення плати. Отримано.	16/ПІ 16/ПІ 22/1II	683 500 46	10	6781 460
13/ІІІ	Міська бойня. Єврейські риту- альні різники. Протестацій- ний страйк за дорученням] з’їзду равінів у Варшаві.	25/ІИ	21	4	294
15/ІП	Фабрика гільз «Аіда». Проте- ст[аційний] страйк у зв’язку з частковим] припиненням] роботи на ф[абри]ці судом. Дано грошову заставу. Оку- паційний страйк].	18/ІІІ	200	4	800
15/Ш	Нафт[ова] ф[ір]ма «Земні гази». Конторські працівники. Ви- мога] підвищення плати. Як і 10.ІІІ.	16/ПІ	44	2 і	88
1/ІУ	Палітурня фірми І. Єгера. Ви- мога відшкодування у зв’яз- ку з ліквідацією фірми. Не отримано, почались перего- вори]. Окупаційний страйк].	5/ІУ	28	5	140
14/ІУ	Єврейський шпиталь. Санітари і санітарки. Вимога дотри- мування 8-год[инного] робо- чого дня. Отримано.	18/ІУ	48	І 5	240'
29/ІУ	Палітурня «Папір-трест». За- тримка виплати заробітків. Виплачено.	Окупаційний страйк].	29/ІУ	І 16 І	9	144
22/У	Броварня Львівського] акціо- нерного] товариства] брова- рень] по вул. Клепарівській. Непорозуміння на грунті ко- лективного договору (недо- тримування дирекцією). От- римано. (Частково] окупа- ційний страйк]).	24/У 1	1 1 І і 370 1 і і	3 5	1110
15а
1	2	3	4	5	6
27/У ґ	Монтажна велосипедів Клінг- гоффера. Вим(ога] укладен- ня] колективного договору. Не отримано].	27/У	6	1	6
30/У	Монтажна велосипедів 3. Грос- копфа. Вимога звільнення 2 робітників], не прийнятих через спілку. Задоволено.	31/У	11	2	22
9/УІ	Розливна пива ф[ір]ми «Жи- вецьке джерело». Вимога під- вищення плати. Отримано.	10/УІ	ЗО	2	60
14/УІ	Фармацевтичний оптовий склад «Озон». Вимога підвищення плати. Отримано]. Окупа- ційний страйк].	15/УІ	40	2	80
28/УІ	Будування стадіону «Гасмо- нея». Вимога підвищення] плати. Не отримано. Окупа- ційний страйк].	11/УІІ	32	14	448
30/УІ	Крамниця взуття Й. Мейзель- са. Вимога підвищення пла- ти. Не отримано.	1/УПІ	3	33	99
и4/УІІ	Обслуга єврейського шпиталя. Вимога підвищення плати.	10/УІІ	94	7	658
1І/УІІ	Робітники] на ремонті загаль- ної школи ім. Собєського. Вимога підвищення плати. Отримано.	Окупаційний страйк].	12/УІІ	15	2	ЗО
20/УІІ	Цегельня Є. Рудого і сп[ілки] А. Шенкер. Затримка випла- ти заробітків.	20/УІІ	65	1	65
31/УІІ	Фабрика ультрамарину X. Перльмуттера. Затримка ви- плати заробітків.	1/УЩ	104	2	208
І 8/УІ 11	Зем[ельні] робітники] з акорд- ною [оплатою праці] на стрийських горах. Велика норма виробітку. Отримано знижку.	18/УПІ	79	1	79
.ЛОДА, ф. 200, оп. 1, спр. 1603, арк. 6—124. Рукопис. Оригінал. Переклад
з польської мови
154
№ 93
1922 р. червня 12. — Рапорт агентури 5-Ф міської команди
державної поліції дирекції поліції про святкування 20 роковин
революційних подій 1902 р. у Львові.
Конфіденціально.
Під час вчорашнього святкування, яке влаштували робіт-
ничі професійні спілки на честь пам’яті полеглих в 1902 р. ро-
бітників, виголошено ряд промов з цієї нагоди польською,
українською та єврейською мовами як на пл. Стрілецькій, так
на єврейському та Личаківському кладовищах.
Тут треба підкреслити, що промовляли переважно провід-
ники комуністичного руху серед місцевих] робітників. Також
помічено, що група єврейських робітників, яка приєдналася
на вул. Казімірівській до походу, серед тісної маси робітників
на єврейському кладовищі розгорнула транспарант з написом:
«Комуністична робітнича партія Східної Галичини. Геть дикта-
туру буржуазії! Хай живе диктатура пролетаріату! Хай живе
всесвітня соціалістична революція!»
Через короткий час цей транспарант згорнули і сховали.
Злочинців, які вивісили цей транспарант, не вдалося зловити
в натовпі, однак, коли похід розійшовся, у якогось Юзефа
Шлігера, що проживає по вул. Джерельній, № 10, II поверх,
відібрали жердину.
Ведеться дальше слідство для викриття злочинців, що виві-
сили вищезгаданий транспарант.
Після закінчення святкування учасники спокійно розійшли-
ся з Личаківського кладовища.
Львів, 12 червня 1922 р.
[Підпис нерозбірливий]
ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 28, арк. 4. Машинопис. Оригінал. Переклад з
польської мови.
155
№ 94
1922 р. не раніше серпня 26 *.— Відозва КПСГ до трудящих'
Східної Галичини з протестом політичних в’язнів, заарешто-
ваних за участь в конференції КПСГ.
Комуністична партія Східної Галичини.
Окружна організація Комуністичної робітничої партії Польщі.
Нижче подаємо протест, пересланий міністру юстиції Ма-
ковському 40 політичними в’язнями, заарештованими пере-
важно на зборах в будинках собору св. Юра у Львові.
Цей документ ще раз показує, що «демократичні» польські
власті керуються безправ’ям і насильством, коли
справа торкається придушення робітничого руху. У всій наготі
показує він ще раз варварські методи знущання судо-
вих і в’язничних властей над борцями за пролетарську справу.
Провокація, тортурування арештованих, примушення під-
судних до зізнань — всі ці мерзенні способи, одержані в спад-
щину від загарбницьких урядів і застосовані на всій тери-
торії Польщі, виступають в ще більш нещадній, ще більш
потворній формі у Східній Галичині.
Бо Східна Галичина є краєм, який польська буржуазія
хоче утримати в своїй державі силою, голим насиль-
ством і тому, не соромлячись, ввела там владу найроз-
гнузданішого терору.
Святоюрська справа є для всіх буржуазних і націоналістич-
них партій — від Національної демократії до Польської соціа-
лістичної партії включно — удачею, про яку вони мріяли.
Святоюрська справа повинна довести перед Лігою Націй
мнимий зв’язок між українськими націоналістами і комуні-
стами; повинна довести, що тільки остаточне віддання Східної
Галичини під владу буржуазної Польщі збереже Галичину від
«більшовизації», тобто забезпечить європейським капіталістам,
справжнім власникам джерел нафти у Східній Галичині, спо-
кійну експлуатацію галицької нафти, безкарний визиск нафто-
вих робітників.
Пов’язання святоюрської справи з робо-
тою українських націоналістів є «відомою
брехнею. Про це свідчить сам склад робітничих діячів, за-
арештованих у [будинках церкви] св. Юра. Робітники-українні
належать до тих, хто найактивніше бореться проти укра-
їнських націоналістів — чи то з буржуазного табору.
* Дата встановлена за змістом документа.
156
чи то з табору соціал-угодовської і соціал-патріотичної Укра-
їнської соціал-демократичної партії. Робітники-поляки, яких
серед «святоюрців» є великий процент, належать до тих, що
протестують проти затримання Польщею Східної Галичини си-
лою, але одночасно твердять, щоненезалежністьСхід-
ноїГаличини може визволити тамтешній пролетаріат з-під
ярма визиску і національного гніту.
Комуністи-поляки і комуністи-українці знають, що тільки
загальна боротьба за повалення панування капіталу у Східній
Галичині, в Польщі, у всьому світі, що тільки Польська Соціа-
лістична Республіка Рад депутатів у федерації з Радянськими
Республіками України і Росії визволить польський і україн-
ський народи.
Пану міністру юстиції Речі Посполитої
Польської у Варшаві.
Ми, нижчепідписані політичні в’язні, що перебуваємо вже
десять місяців у слідчій в’язниці у Львові, обвинувачені в при-
належності до Комуністичної партії (т. зв. святоюрська спра-
ва), цим звертаємось до пана міністра юстиції з обвинувачен-
ням і протестом проти дій львівських судово-слідчих властей,
які є насмішкою над правом і елементарними принципами
справедливості. Звертаємось до пана міністра юстиції поль-
ського уряду тому, що польська держава, збройною силою
розтоптавши права населення на вирішення власної долі, оку-
пувала Східну Галичину, нав’язуючи цьому краю всі органи
польської державної влади, не даючи одночасно населенню
Галичини можливості користуватися громадянськими свобо-
дами, гарантованими конституцією демократичної польської
республіки від 17/ПІ-1921 р., і навіть позбавлючи його тих прав
і свобод, якими воно користувалось за часів цісарсько-коро-
лівської монархії Габсбургів.
Ми обвинувачені в приналежності чи то до Комуністичної
партії Східної Галичини, чи то до Комуністичної робітничої
партії Польщі. Це обвинувачення було сформульоване львів-
ською поліцейською владою, яка веде попереднє слідство, і
перейнято судовою слідчою владою, а паном слідчим суддею
Гутом, який веде нашу справу, кваліфіковано як «злочин дер-
жавної зради» за § 58 австрійського кримінального кодексу
від 1852 р. ...* Цей параграф, який вже десятиріччями не за-
стосовувався ц[ісарсько]-к[оролівськіими] австрійськими судови-
ми властями, був витягнутий з звалища старого мотлоху судо-
вими властями демократичної Польської республіки, щоб
* Три крапки в оригіналі.
157
придушити визвольний рух широких мас трудящого народу,
спрямований проти тиранії і визиску з боку заможних класів.
Незважаючи на те, що конституція Речі Посполитої Поль-
ської від 17/ІП-1921 р. гарантує свободу політичних переконань,
свободу об’єднань і зборів і особисту недоторканість, польські
судові власті вже майже рік тримають нас в ув’язненні, обви-
нувачуючи в приналежності до Комуністичної партії, хоч їх
обов’язком, здавалося б, повинно бути додержання основного
закону власної держави.
Не торкаючись поки що того факту, чи справді за прина-
лежність до Комуністичної партії можна кого-небудь тримати
у в’язниці, не потоптавши конституції вільної, демократичної
Польської республіки, особливо підкреслюємо, що проти вели-
чезної більшості тут ув’язнених абсолютно немає доказів, які б
підтверджували їх приналежність до Комуністичної партії. Цей
сумний для львівських судово-слідчих властей факт змушений
буде ствердити навіть суд, який складається з наших класових
ворогів, як це вже мало місце в останні місяці в цілому ряді
комуністичних процесів в Кракові, Самборі, Львові, Тернополі
і т. д., якщо нарешті справа дійде до публічного судового про-
цесу. Ця відсутність доказів будь-якої «вини» не перешкоджає,
однак, тому, що невинних навіть з точки зору порохнявого
австрійського карного кодексу людей тримають протягом ряду
місяців у в’язниці. Яскравим доказом цього є факт звільнення
після 8 місяців «слідства» семи товаришів, які перебували в
ув’язненні разом з нами в тій же, що й ми, справі.
Для створення видимості необхідності тримати нас під слід-
ством якнайдовше [судові власті] ускладнювали слідство шля-
хом прилучення цілого ряду «справ», фактично і формально
окремих, до справи 26 товаришів, заарештованих в будинках
[церкви] св. Юра у Львові ЗО/Х-1921 р., як справи товаришів
Шварцмана, Хеля, Іваненка, братів Кушнірів, заарештованих
в різних місцях і в різний час задовго до ЗО/Х-1921 р., а також
товаришів Коцківної і Лейтнерівної, Анни Болькот, Иозефсбер-
га, Диркавця, Ленчицького, Варшавського, Теслюка, УрсакІ,
Куявінського і Яворського, заарештованих в різних місцях і в
різний час після ЗО/Х-1921 р. Таке об’єднання ряду окремих
справ в одну привело до того, що правдоподібний термін про-
цесу з січня місяця 1922 р., як запевняв нас п[ан] слідчий суддя
Гут, зволікався з місяця на місяць, поки нарешті не був щас-
ливо відсунутий на невідомо який час. І хіба могло бути інак-
ше, коли свавільне ув’язнення людей, невинних навіть з точки
зору п[ісарсько]-к[оролівського] австрійського закону від
1852 р., не тягне за собою судово-карної відповідальності.
Оскільки взагалі порушування справ на основі карного ко-
дексу, який залишився після цісарської Австрії, розкриває
158
справжню суть «демократичної» системи влади Польської .ре-
спубліки, оскільки залежність, яку виявляють «незалежні» су-
дово-слідчі власті, від поліції, а значить фактора раг ехсеїепсе*
залежного, є явищем просто таким небувалим, що навіть в
практиці колишнього цісарського судочинства знайдено мало
подібних прикладів. Тільки на третій місяць після нашого ареш-
тування судово-слідча влада представила нам «обвинувальні
матеріали», відпрепаровані слідчим урядом львівської окруж-
ної команди державної поліції. Вже тільки це показує, що
протягом трьох місяців «незалежний» суд покривав своїм ав-
торитетом безправ’я поліції. Пізніше судово-слідча влада без-
застережно прийняла цей «обвинувальний матеріал», який є
збіркою поліцейських домислів, припущень, вигадок, зізнань
агентів, і навіть провокаторів, не підтверджених в переважній
більшості випадків ніяким поважним доказовим матеріалом.
Крім цього, тоді виявились факти фальшування протоколів
попереднього допиту в слідчому уряді державної поліції, як,
наприклад], протокол допиту в поліції тов. Марії Гіжовської,
і ці факти не викликали ніякої реакції з боку п[ана] судді
Гута, який веде слідство.
Якщо те, що нас тримають у в’язниці за приналежність до
Комуністичної партії, є безправ’ям, якщо ув’язнення тих з нас,
відносно яких судово-слідча влада не має доказів їх приналеж-
ності до цієї партії, є порушенням закону, то те, що, на жаль,
дозволяє собі судово-слідча влада по відношенню до хворий
товаришів, є вже не замахом на волю, а замахом на життя
своїх політичних противників і, отже, звичайним злочином.
Всім товаришам, які подавали заяви про звільнення їх з в’яз-
ниці в зв’язку з тяжкою хворобою, ствердженою тюремним
лікарем, і [про] дозвіл відповідати перед судом як вільні, па-
лата радників львівського карного суду, а пізніше львівський
апеляційний суд постійно відмовляли на тій підставі, що обви-
нувачені за § 58, який передбачає покарання від десяти років,
тяжкого ув’язнення аж до покарання на смерть (і це за прина-
лежність до Комуністичної партії), не можуть бути звільнені,
оскільки їх «попереднє ув’язнення є обов’язкове».
Отже, елементарним правом відповідати перед судом як
вільні, яким нерідко користуються в демократичній Речі По-
сполитій спекулянти, шантажисти, ошуканці іі злодії, ми, поло-
нені буржуазії, користуватися не можемо. Ба, цього права
позбавляють комуністів навіть у випадку тяжкої хвороби.
В цьому з усією яскравістю проявляється класовий характер
«справедливості», якою керується судово-слідча влада.
Якщо до цього додамо:
* Переважно.
159'
1.	Що у випадку захворювання нас не лікують, бо в’яз-
ничний лікар твердить, що він не може нікого лікувати, тому
що не має на це ні лікувальних засобів, ні лікарні, ні відпо-
відної дієти, ні, нарешті, часу, і ми навіть не можемо кори-
стуватися свіжим повітрям — єдиним лікувальним засобом,
який нам залишається і не обтяжує державну казну, бо про-
гулянки відбуваються в тісному кутку між вогкими стінами,
без сонця, без доступу свіжого повітря, але зате з багатим
доступом смороду з вбиральні, яка є в цьому кутку;
2.	Що ми були б приречені на хвороби і повільне конання
з голоду, якби не допомога родин, і насамперед робітничих
професійних спілок, харчами. Важко просто повірити, що лю-
дей, яких тримають у в’язниці, можна систематично мучити
голодом, як це було в перший місяць ув’язнення, коли власті
не дозволялй доставляти нам харчі ззовні і навіть купувати їх
за власні гроші, які були в депозитах. Таке знущання є по-
стійною долею звичайних в’язнів;
3.	Що ми були змушені тричі вдаватися до крайнього за-
собу оборони — голодовки, щоб [добитися] можливості задо-
вольнити найелементарніші потреби, [такі] як прогулянка, лаз-
ня, книжки і газети, купування харчів за власні гроші і т. д.,
і насамперед з приводу відповідного ставлення до нас влади,
яка стереже нас. Незважаючи на це, нас постійно цькує влада,
і навіть репресує президія суду, яка виносить свої дисциплі-
нарні присуди, не вислухавши обвинуваченого, засуджує на
покарання, що мають всі риси знущання, як, наприклад], повне
позбавлення харчів, навіть хліба. Такі дії влади свідчать про
те, що вона має намір нав’язати нам четверту голодовку;
4.	Що розпорядження, видані відповідною вищою владою
нижчій владі, що стереже нас, мають всі риси цькування і є
постійним джерелом неминучих сутичок між нами і службов-
цями, які стережуть нас. Зазначаємо, крім цього, що нагляда-
ють за нами три роди сторожі: державна поліція, військова
жандармерія і в’язнична сторожа, очевидно, не тільки для
кращого нагляду, але і для взаємного контролю. Цю сторожу
настроюють вороже до нас, розповсюджуючи серед неї фан-
тастичні оповідання про вигадані замахи, які нібито готуються
проти неї, про втечі, які плануються, за допомогою таємничих
автомашин, переодягнених офіцерів, великих грошових сум
і т. п. чуток. І тільки завдяки великій терпимості і тактовності
всіх товаришів наш відділ у «Бригідках» не є ареною постій-
них і гострих конфліктів. Для ілюстрації [того], як нас цьку-
ють розпорядженнями вищої .влади, дозволимо собі навести
кілька прикладів з [їх] нескінченного ряду.
В свій час п[ан] слідчий суддя Гут визначив, що голки —
це «гостре знаряддя», і заборонив їх отримувати. Так. зробив
460
неможливим для нас лагодити подерту білизну і одяг. Коли
нарешті в результаті голодовки дозволили передавати нам
харчі з волі, видали такі накази про їх контролювання, засто-
сування яких дорівнювало знищенню цих харчів (наказали
різати на дрібні частини м’ясо, хліб, булки і т. д.; навіть яблука
і цитрини, а плитку шоколаду товкти на дрібні шматочки).
Дозволені в Польщі газети і книжки цензуруються спеціально
викликаним з цією метою поліцейським агентом, який вирізує
з газет різні замітки, статті, навіть цілі аркуші, не допускає га-
зет і книжок, небажаних властям політичних напрямків, таких,
як легальні робітничі видання, національно-українські і всі
єврейські, і навіть конфісковує легально видані книжки. На-
решті, незважаючи на те, що фактично слідство вже закінчено
три місяці тому, дотримується безцільне ізолювання нас одного
від одного, що не дає можливості нам використовувати час,
який ми проводимо примусово у в’язниці, в освітніх цілях.
Ось неповна картина цієї дійсності, яка волає про помсту і в
яку нас кинули примусом і насильством. А .скарги на сваволю
влади в президію окружного карного суду у Львові марні, бо
вони залишаються без відповіді або відкидаються під при-
водом «давності», як це трапилось в останній час зі скаргою
тов. Яворського на незаконні дії п[ана] слідчого судді Гута.
У зв’язку з вищевказаним стверджуємо, що ув’язнення нас
польськими властями на підставі параграфів карного кодексу,
які не застосовувались навіть в Австрії Габсбургів і суперечать
принципам конституції Польщі, є кричущим беззаконням, і,
вносячи цей наш протест проти незаконних дій судово-слідчої
влади, звертаємось до пана міністра юстиції з вимогою негайно
припинити порушену проти нас справу.
Якщо, однак, австрійський закон від 1852 р. є більш авто-
ритетним для влади демократичної Речі Посполитої Польської,
ніж її власна конституція від 17/ІІІ-1924 р., як це до цього
часу підтверджують факти, і не тільки на окупованій території
Східної Галичини, то в такому разі вимагаємо:
1.	Негайно звільнити хворих, що практикувалось навіть
царськими і окупаційними урядами;
2.	Звільнити тих, проти яких немає доказів приналежності
до Комуністичної партії;
3.	Звільнити останніх на поруки або під застави, які відпо-
відають матеріальному станові звільнюваних;
4.	Негайно вручити нам акт обвинувачення і призначити
процес в найближчий час. Його хід покаже всьому робітничому
класу, за що ми були ув’язнені урядом вільної демократичної
Польської Республіки.
Львів, «Бригідки», 26 серпня 1922 р.
11 № 503
161
Політичні в’язні (підписи):
Д[окто]р Чеслава Гроссерова, Марія Гіжовська, Ольга Коп-
ківна, Фріда Лейтнерівна, Михайло Маліновський, Юзеф
Шнейдер, Володимир Попель, Юрко Матвіїв, Мориц Рапапорт,
Іван Вантух, Стефан Крулікоївський, Владислав Месарош, Аб-
раам Бергман, Адольф Урсакі, Гриць Іваненко, Семен Кушнір,
Петро Кушнір, Микола Диркавець, Абраам Шварцман, Хаїм
Хель, Олександр Яворський, Юзеф Гельо, Ілько Семець, Саму-
ель Йозефсберг, Йосип Крілик, Тома Баршовський, Михайло
Теслюк, Василь Корбутяк, Ізидор Сеник, Олександр Чура, Не-
стор Хомин, Євстахій Цибрух, Дмитро Мойса, Іван Дзюс, Гер-
ман Рапапорт, Онуфрій Семець, Казімір Ціховський, Адольф
Лянгер, Антоній Куявінський, Францішек Ленчицький.
ЛОДА, Ф. 285, оп. 1, спр. 175, арк. 99—100. Друкарський відбиток. Пере-
клад з польської мови.
№ 95
1922 р. вересень.— Виборча платформа Центрального вибор-
чого комітету Спілки пролетаріату міст і сіл
Східної Галичини.
Центральний комітет виборчий Східної
Галичини Союзу пролетаріату
міст і сіл.
Згідно розписання виборів до сейму і сенату, група робіт-
ничих і селянських діячів з найголовніших осередків Сх[ідної]
Галичини постановила приступити до виборів цілком в союзі
з пролетаріатом міст і сіл других частин Польщі і утворила
в тій цілі Союз пролетаріату міст і сіл.
Для керування виборчою акцією на терені Східної Гали-
чини утворений зістав Центральний] к[омітет] виборчий] в та-
кому складі:
Центральний комітет виборчий Східної
Галичини Союзу пролетаріату
міст і сіл.
Глінський Михайло, вертач з Борислава;
Щурковський Микола, швець зі Львова;
Ф е л і к с і к Михайло, токар зі Львова;
162
Браула Іван, секр[етар] шкіряного союзу зі Львова;
Магура Адам, електромеханік зі Львова;
З а в а д к а Йосип, залізничник зі Львова;
Бернард Матвій, млинарський робітник зі Львова;
Шварц Герма н, фотограф зі Львова;
Кізлик Володисла.в, друкарський робітник] зі Львова;
Пшеорський Андрій, залізничник з Перемишля;
Іваненко Гриць, конц[іп’ент] адвокатський], Дрогобич;
Орокський Микола, урядник приватний], Дрогобич;
Бандо Томаш, пекар зі Станіслава;
Борис Микола, студ[ент] мед[ицини], Самбір.
Центральний комітет виборчий Східної
Галичини Союзу пролетаріату міст і сіл
уконституювався в такому складі:
Глінський Михайло — голова;
Щурковський Микола — заступник голови;
Феліксік Михайло — скарбник;
Браула Іван — секретар.
В усіх справах, дотичних Союзу пролетаріату міст і сіл,
зголошуватися належить під адресою: М. Щурковський,
Львів, вул. К а ш т е л я не ь к а, ч. 11.
До працюючого люду міст і сіл!
Наближається день виборів до сейму. Всі партії, які в
першому сеймі підтримували панування визиску і гніту, боро-
нили уряд буржуазії і капіталу, кують знову брехливі і обман-
чиво обіцяючі гасла, аби дістати для себе виборчі голоси оту-
маненого люду і добути владу в державі для своїх цілей.
Що дав народові законодавчий сейм?
Три минулі роки існує законодавчий сейм. Гризлися там
різні партії, воювали з собою о свої інтереси, о участь в уряді.
Але всі ті партії — від Народової демократії до Польської
партії соціалістичної включно — уміли злучитися в один фронт
і виступати разом, дружно, коли ходило про оборону панування
капіталу, про утримання уряду буржуазії. Всі ті партії — від
Народової демократії до Польської партії соціалістичної включ-
но — палали ненавистю до працюючих мас, які борються о вла-
ду, о вирвання себе з кайданів гніту і капіталістичного визиску.
Всі намагалися розпалити вогонь націоналістичного шалу та
поширити ненависть до окремих народів. Всі причинилися до
створення мілітаризму, всі вводили імперіалістичну авантюру,
всі підтримували і підтримують союз з крайнє реакційною ім-
періалістичною Францією, всі мали велику і смертельну не-
нависть та війну проти робітників і селян Росії.
Така, власне, політика всіх партій в сеймі — від Народової
11*	163
демократії до Польської партії соціалістичної включно — вки-
нула край в море фінансового банкрутства.
Гальмувала вона господарчу відбудову Польщі, викликала
неустанне безробіття, страшенне розповсюдження дорожнечі,
нестримно ростучий друк паперових грошей на проповідь мі-
літаризму, на продовження війн, на гніт працюючих мас, на пе-
реслідування непольської людності. Така, власне, політика всіх
партій в сеймі — від Народової демократії до Польської партії
соціалістичної включно — довела Польщу до нечуваної залеж-
ності від капіталістів Антанти. Дорого заплатив працюючий
люд за великодержавне стремління польської буржуазії. Вза-
мін за поміч у війнах мусила Польща віддати шакалам капі-
талу французького і англійського галицьку нафту, гірношлесь-
кі копальні вугілля та руд, гірношлеські фабрики та інші свої
природні багатства.
Така, нарешті, політика всіх партій в сеймі — від Народо-
вої демократії до Польської партії соціалістичної включно —
довела до нечуваного піднесення реакції внутрі краю, до щораз
нахабнішої офензиви капіталу проти робітників міст і сіл, до
щораз більшої неволі і злиднів малоземельних і безземельних
селян. Гніт і репресії проти робітничих організацій ввійшли
в систему. Закони царської Росії, монархії Габсбургів і Гоген-
цоллернів примінені до робітничого руху з цілою безоглядністю.
З дріб’язковим брудом і запеклістю переслідується боротьба
фільваркових робітників. Борючийся за визволення робітників
і селян селянський комуністичний посол Домбаль засуджений
на 6 років тяжкої в’язниці. Офензива капіталу поставила зма-
гаючийся о визволення робітничий клас поза правом.
Що хоче Союз пролетаріату міст і сіл?
Закликаючи працюючий люд до виборчої боротьби, Союз
пролетаріату міст і сіл протиставиться всім партіям, котрі з
польської держави творять зброю визиску іі гніту працюючих
мас.
Союз пролетаріату міст і сіл бореться за те,
щоб польську державу перетворити зі зброї визиску і капіталі-
стичного гніту в державу, в якій уряди перейшли б в руки
пролетаріату міст і сіл.
Після жахливої світової війни, яка проковтнула 10 мільйонів
забитих і залишила в два рази стільки інвалідів, яка зруйну-
вала стільки країн і кинула в найстрашнішу нужду працю-
ючі .класи, по цій війні міжнародний капіталізм оказується
нездібним до підняття світу з руїни. Всі заходи капіталу в гос-
подарчій відбудові скеровуються тільки єдино до стремління
визискувати робітничий клас, до звалення на працюючі маси
всіх тягарів війни і відбудови.
Розділений протилежними капіталістичними інтересами,
164
буржуазний світ знову озброюється, знову кидає в пастку во-
єнного молоха мільярди, здобуті з визиску працюючих мас,
знову рихтує війни, сто раз ще страшніші війни, в яких знову
стечуть кров’ю робітничі і селянські маси, а світ впаде в ще
глибше море руїни і здичавіння. Дальніше існування капіта-
лізму стало для цілого людського суспільства безпосередньою
загрозою заглади всякої культури. Перед міжнародним про-
летаріатом стоїть, яко безпосереднє завдання, боротьба за со-
ціалізм, боротьба за створення союзу пролетарських республік
світу.
Як на цілому світі, так і у нас, буржуазія, завдяки своєму
трьохлітньому урядуванню в сеймі і поза сеймом, довела до
того, що вона нездібна до відбудови Польщі, знищеної 6-літ-
ньою війною, і вона бачить єдиний рятунок для капіталістич-
ного строю в зміцненні визиску робітничого класу. Одпові-
дальність за своє збанкротування буржуазія силкується зва-
лити на робітничий клас, на його боротьбу з розгнузданим
паскарством і дорожнечею, на 8-годинний робочий день, на
страйки, на якоби надмірну робітничу платню, на кошти ро-
бітничих застрахувань. Одповідальність за своє банкрутство
клас посідачів силкується звалити на те, що широкі робітничі
і селянські маси допущені до голосу в політичному житті. Не
одважуючись одверто противитися гаслам і формам демократії,
буржуазія при допомозі союзників з Польської партії соціалі-
стичної нагинає її до життєвих потреб капіталу, до оборони
його панування. Яскравим прикладом методу, де під плащиком
громадянської рівності куються привілеї і панцир для дальшо-
го панування буржуазії :і багатого селянства, є сучасне прове-
дення виборів до сейму і сенату. Про правдиву політичну рів-
ність не може бути мови там, де немає рівності економічної,
де одні володіють землями, лісами, копальнями і фабриками,
а другі мусять їм продавати свою працю, аби жити.
Фальшивій буржуазній демократії Союз пролетаріату міст
і сіл протиставить демократію робітничу.
Хай урядують ті, хто працює!
А для того в Східній Галичині і цілій Польщі змаганням
працюючих мас мусить бути соціалістична респуб-
ліка.
Соціалістична республіка—то значить усуспільнення фаб-
рик, копалень, землі й природних багатств урядом зорганізо-
ваного працюючого класу.
Польська Соціалістична Республіка визволить працюючий
люд з-під ярма панування і визиску буржуазії.
Польська Соціалістична Республіка оборонить незалежність
Польщі від приказів чужого капіталу.
Польська Соціалістична Республіка випише на своєму стя-
165
гові міжнародну с о л і д а р н і ст ь пролетаріату, бра-
терство соціалістичних республік.
Здобути соціалістичну республіку можна буде тоді, коли
буде така незламна воля робітників міст і сіл, які будуть бо-
ротися в союзі з безземельними і малоземельними селянами,
то значить, коли та величезна більшість суспільності сполучить
свої сили проти визиску і капіталістичного гніту.
Першим усліів’ям побідної боротьби о соціалізм необхідно,
щоби робітники, безземельні і малоземельні селяни зірвали з
буржуазією, щоби злучили свої сили проти буржуазії, перед-
ною стражею якої є народова демократія, яка виступає під час
виборів під ошукапчою назвою «Християнський союз народної
єдності».
Одною з найбільших перешкод в цій боротьбі являються
ті партії, які на устах мають соціалізм або добро робітників
і селян, а в дійсності зв’язують робітників з буржуазією, від-
даючи їх під впливи буржуазії.
Польська партія соціалістична, Українська соц[іал]-демо-
кратична партія, Народова партія робітнича і другі, подібні
їм, суть ті власне партії, котрі в’яжуть робітників з буржуазією
і через те стримують утворення стислого одноцільного проле-
тарського фронту проти буржуазії.
В роках 1918—1919 робітники без різниці поглядів були
злучені в Радах робітничих делегатів; провідники Польської
партії соціалістичної розбили Ради робітничих делегатів. В
професійних союзах робітники без огляду на партійну прина-
лежність сполучені суть до спільної боротьби проти визиску - -
провідники Польської партії соціалістичної і Українська] со-
ц[іал]-демо[кратична] партія розбивають союзи професійні. На
устах мають боротьбу з визиском капіталістичним, в дійсності
ламають кожну більшу боротьбу робітництва з визиском. На
устах мають солідарність міжнародну, в дійсності розби-
вають ту солідарність підтримкою міліта-
ризму і націоналізму. Коли свідомі робітники вима-
гали від проводирів Польської партії соціалістичної утво-
рення одноцілого робітничого фронту проти буржуазії,
провідники ті одверто, ганебно спротивилися одноцілості ро-
бітничого фронту, зате утворили в сеймі союз з буржуазними
партіями під проводом паскарів з табору «Ріазіа», завдяки
чому ще міцніше прикували частину робітників до ярма визи-
скувачів.
Таку саму роль між безземельними і малоземельними селя-
нами відіграють різні партії людові: п’ястовці, стапі-
ченці, визволенні, котрі запродують визиску-
вані селянські маси дідичам і буржуазії.
Одним з найголовніших бажань свідомих робітників є ба-
166
жання розірвати те сполучення визискуваних і пригнічених з
визискувачами і гнобителями, приспішити утворення одноці-
лого пролетарського фронту для боротьби з буржуазією і
створити політичний союз робітників міст і сіл з малоземель-
ними і безземельними селянами.
З’єднання робітників в боротьбі з буржуазією і союз робіт-
ників з визискуваними селянами наступить тим швидше, чим
з більшою енергією буде розвиватися боротьба за вільність
і насущний хліб, боротьба за слідуюче:
Жадання Союзу пролетаріату міст і сіл.
В боротьбі з утиском політичним робітників і селян жа-
даємо:
1.	Повної політичної вільності, вільності слова, друку, згро-
маджень, звільнення політичних в’язнів, знесення антиробітни-
чих параграфів законодавства держав заборчих.
2.	Повної вільності організацій і страйків для всіх робітни-
ків і працюючих сільськогосподарських, залізничних, держав-
них урядовців і гмінних.
3.	Повної релігійної вільності, відділення церкви від дер-
жави.
4.	Школи світської, єдиної школи праці з рідною мовою.
5.	Безплатної науки для дітей робітників, забезпечення ді-
тей підручниками і шкільним приладдям, безплатного кормлен-
ая в школі, видачі одягу і обуві дітям незаможних батьків.
Боротьба з дорожнечею і відсутністю пра-
ці скупчитися мусить коло бажань слідуючих:
1.	На покриття потреб держави необхідно оподаткувати
класи володіючі шляхом конфіскації частини їх майна рухо-
мого і нерухомого. Від податку того треба звільнити селян
мало- і середньоземельних, дрібних ремісників, посідачів
дрібних посілостей і т. п.
2.	Запевнення працюючим міст і сіл і осередків промисло-
во-копальняних державою і самоурядуванням дешевших про-
дуктів.
3.	В промислі, торгівлі і сільському господарстві мусить
бути запроваджений робітничий контроль при допомозі зорга-
нізованих комітетів фабричних, копальняних і фільваркових,
вибраних працюючими і злучених в комітети окружні
і крайовії.
В боротьбі з визиском наємної сили через
капітал боремося за:
1.	Забезпечення 8-тод[инного] дня праці для всіх робітників
в промислі, торгівлі і сільському господарстві, 6-годинного дня
праці для малолітніх робітників, а також для гірників, пра-
цюючих під землею.
2.	Охоронне законодавство для робітників міст і сіл. Охо-
167
рона праці і здоров’я робітниць і малолітніх робітників. Су-
спільне застрахування робітників міст і сіл.
3.	Знесення податків з праці робітників, урядовців і інших
працюючих.
4.	Забезпечення праці безробітним при допомозі органі-
зування громадських робіт, зглядно виплачування їм держав-
ної підмоги в розмірі середньої заробіткової платні.
5.	Удержання охорони локаторів, будови мешкань для ро-
бітників і урядовців. Заборона реквізицій помешкань робітни-
ків і зворот зареквізованнх.
В обороні селян безземельних і малозе-
мельних Союз пролетаріату міст і сіл домагається:
1.	Замість земельної реформи, яка землі фільварочні від-
дає До рук багатих селян і спекулянтів, безземельних і мало-
земельних селян лишає без дахів і заробітків, домагаємося
вивласнення цілої панської, церковної і монастирської землі
без відшкодування і віддання її в руки працюючого люду.
2.	Звільнення 'малоземельних від податків грунтових, а та-
кож від безплатних повинностей гмінних і державних.
3.	Безповоротна допомога грошова держави, або в природі,
на поліпшення господарства малоземельних, на їх інвентар і
посіви, на знесення шахівниць, закладання шкіл сільськогоспо-
дарських, державна допомога на закладання кооперативів, гос-
подарчих спілок, споживчих і виробничих, і різних спілок ма-
лоземельних селян.
В справі політики закордонної вимоги мас
працюючих мусять бути слідуючі:
1.	Зірвання зі всяким імперіалістичним авантюрництвом.
2.	Мирні відносини зі всіма сусідніми державами.
3.	Незаключення і зірвання всяких союзів політичних і ук-
ладів мілітарних, загрожуючих новими війнами.
4.	Негайне приступлення до виконання пропозицій Совіт-
ської Росії, вимагаючої конференції з метою роззброєння.
5.	Нав’язання нормальних торгових відносин з Росією і
Україною Совітською.
В справі народних меншостей Союз пролета-
ріату міст і сіл найенергійнішіе поборювати буде буржуазну
політику, яка на взір пруського гакатизму викидує з рідної
землі селян українських і білоруських, відбираючи їм церкви,
переслідуючи їх рідну мову в школі, адміністрації і суді. Союз
противиться всякій політиці, яка силою збройною або адміні-
страційним утиском поборює стремління народів окраїнних,
стремлячих до самоопреділення.
Союз пролетаріату міст і сіл закликає робітників, селян
безземельних і малоземельних на «кресах» до протиставлення
національній політиці буржуазних партій українських, біло-
168
руських і литовських, закликає їх до спільної бо-
ротьби за соціалізм йдучи рука в руку з пра-
цюючим людом Польщі. Тільки таким шляхом обо-
ронять вони своє право на землю і здобудуть можливість са-
моопреділення.
Людожерний антисемітизм та розгнузданий шовінізм На-
родової демократії є найбільшим варварським виразом поль-
ської реакції і становить саме могутнє средство оборони ка-
піталістичного визиску, задурення темних мас, піднесення
шовіністичних інстинктів, ненависті расової і релігійної. Спо-
лучення робітників всіх народностей в один класовий фронт,
фронт соціалізму є непоборне средство для одержання пере-
моги робітничого класу.
Боротьба з антисемітизмом, зіі всяким іншим підбуренням
народу є одним з найповажніших условій визволення пролета-
ріату з-під панування капіталу.
Тому Союз пролетаріату міст і сіл поборює переслідування
народу жидівського і німецького і домагається рівноправності
їм, як взагалі і всім народним меншостям в школі, адміністра-
ції і суді. Союз вимагає запевнення народним меншостям пов-
ної свободи і культурного розвою.
Отже, за це все мусять боротися наші посли в сеймі і 'поза
сеймом. Але Союз пролетаріату міст і сіл остерігає робітників
і селян, що 'найкращі посли, хоч би їх було найбільше в сеймі,
не зможуть нічого зробити, якщо сам працюючий люд не буде
боротися за свої справедливі вимоги. Своїми промовами і го-
лосами в сеймі 'вони не зможуть знищити утиску і визиску па-
нів і капіталу. Працюючий люд міст і сіл повинен сам органі-
зуватися і боротися, а завданням їх послів є виголосити з
сеймової трибуни бажання працюючого люду, нести в маси
класову свідомість, допомагати їм організуватися, боротися
і перемагати.
Визволення робітництва мусить бути ділом самих робіт-
ників!
Геть з пануванням капіталу!
Хай живе Польська Соціалістична Респуб-
ліка!
Хай живе федерація соціалістичних рес-
публік світу!
Центральний виборчий комітет Східної
Галичини Союзу пролетаріату міст і сіл.
Львів, вересень.
ЛОДА, ф. 285, оп. 1, спр. 175, арк.. 101, 106. Друкарський відбиток.
169
№ 96
1922 р. жовтня 3. — Обіжник ^Міністерства внутрішніх справ
усім воєводам, делегатові уряду у Вільнюсі і комісарові уряду
у Варшаві в справі Спілки пролетаріату міст і сіл.
У зв’язку з: 1. Зміною назви Спілки пролетаріату сіл і міст
на Комуністичну спілку працівників сіл і міст, 2. Включенням
в виборчі списки кандидатів і у виборчі комітети тільки кому-
ністичних діячів, відомих не тільки серед громадськості, але
в багатьох випадках і за судовими присудами і, нарешті, 3. На
основі програми іі характеру діяльності згаданої Спілки, опуб-
лікованої як в газеті «Пролетаріат», яка видається у Вар-
шаві, так і в відозвах, особливо у вже конфіскованій судами
в кількох містах відозві «Брати селяни, товариші», — треба
зробити висновок, що згадана Спілка 'є аналогічною Польській]
р[обітничій] п[артії] Сілезії], приналежність до якої, як також
і діяльність на її користь, карається законом. В зв’язку з цим
наказую панам якнайрішучіше застосувати до даної Спілки
вказівки, подані в обіжнику № 15 від 6/ІХ ц. р. (Обіжник воє-
водства № 633, таємно, від 25/ІХ-1922 р.).	1
Отже, насамперед, не можна допускати жодних віч і перед-
виборних зборів, які скликає згадана Спілка. Всі видання Спіл-
ки необхідно негайно конфіскувати, провести відповідні обшу-
ки, всякі спроби агітації і баламучення мас агітаторами Спіл-
ки беззастережно паралізувати. В цьому напрямку слід про-
явити якнайбільшу пильність, налагодивши, як пропонується
в обіжнику № 10, від 10/ІХ-1921 р. (обіжник воєводства № 39,
таємно, від 29 вересня 1921 р.), найтісніший зв’язок з легаль-
ними організаціями і суспільними силами, щоб повністю пара-
лізувати платну і інспіровану ззовні агітацію проти польської
держави і народу в передвиборний період і не дати [можли-
вості] їй невірними відозвами і гаслами нас збаламутити.
Далі, в зв’язку з цим слід вжити якомога енергійніших
заходів проти агітаторів і діячів Спілки. Однак під час прове-
дення в них обшуків і під час арештів треба в міру можли-
вості встановлювати не тільки сам факт приналежності до
передвиборних організацій Спілки, але насамперед активну ді-
яльність на користь Комуністичної партії, а також, по можли-
вості, порушення ними різних юридичних правил.
Під час проведення цих дій треба домовитися з протекто-
рами, [щоб] в міру існуючих юридичних і фактичних даних всі-
ма силами прямувати до того, щоб затримувати під арештом
шкідливих діячів і агітаторів Спілки. Однак підкреслюю, треба
го
уникати арештів, які могли б бути відмінені судовою владою
ще в передвиборний період. Також арешти членів передвибор-
них організацій Спілки повинні носити назовні характер ареш-
тів не за факт приналежності до організації вищезгаданої
Спілки.
Варшава, 3 жовтня 1922 р.	Міністр А. Каменський
ЛОДА, ф. 75, оп. 1, спр. 366, арк. 53. Машинопис Завірена копія. Пере-
клад з польської мови.
№ 97
1922 р. жовтень *.— Розпорядження прем'єр-міністра Новака,
міністра військових справ Соснковського і міністра внутрішніх
справ А. Каменського інспекторові V армії у Львові генералові
Галлеру про надання йому необмеженої влади для забезпе-
чення спокою під час виборів у Східній Галичині.
Суворо таємно.
У зв’язку з повторними спробами викликати заколот і анар-
хію у виборчий період на території Львівського, Станіслав-
ського і Тернопільського воєводств, уряд доручає пану гене-
ралу боротьбу з заколотниками на цих територіях і дає за-
вдання встановити громадську безпеку і забезпечити спокій під
час виборів.
1.	З цією метою, аж до скасування цього [розпорядження],
призначаю пана генерала командуючим всіх військових сил,
які перебувають на території командувань корпусних округів
у Львові і Перемишлі.
У зв’язку з цим пану генералу підпорядковуються всі зброй-
ні сили і їх командування на згаданій території. Одночасно
пана генерала уповноважується нормувати спосіб використання
військ [для виконання] дорученого панові генералові завдання
в межах загальної директиви, щоб не розпорошувати марно
військові сили.
* Дата встановлена на основі супровідного листа команди державної
поліції VIII округу у Львові від 28 жовтня 1922 року.
171
2.	Командуючий к[орпусним] о[кругом] в Любліні зобов’я-
заний брати під увагу директиви і вказівки пана генерала Гал-
лера, якщо для виконання доручених йому завдань необхідним
буде співдіяння військ Люблінського корпусу.
3.	На час виконання паном генералом довіреного йому ке-
рівництва залишається пан генерал, в межах виконання своїх
завдань, в розпорядженні пана міністра внутрішніх справ.
4.	У галузі нормування відносин між військовою і цивіль-
ною владою, забезпечення потрібних для військ умов діяння
в межах громадської безпеки і забезпечення спокійного ходу
виборів пан генерал уповноважений видати від імені міністра
внутрішніх справ обов’язкові розпорядження адміністративній
владі І і II інстанцій на вищезгаданій території.
5.	Пан генерал особисто має право припинити діяльність
адміністративної влади І інстанції, службовців безпеки, а та-
кож комендантів і офіцерів митних батальйонів, однак тільки
відносно провин, що торкаються довіреної панові генералу сфе-
ри діяльності.
Здійснювати це право пан генерал буде через воєвод, для
яких рішення пана генерала є обов’язковим.
6.	Одночасно пан генерал є уповноважений видавати окремі
або загальні розпорядження в обсязі застосування декрету
про використання війська в особливих випадках від 2/1-1919 р.
(Вісник законів № 1, п[ункт] 80), а також в разі необхідності
робити зміни в способі діяння, передбаченому розпорядженням
Ради Міністрів про спосіб використання військ для забезпечен-
ня громадського порядку від 18/ІУ-1919 р. (В[існик] законів
№ 35, п[ункт] 276).
Прем’єр-міністр Новак
Міністр військових справ Соснковський
Міністр внутрішніх справ А. Каменський
ЛОДА, ф. 75, оп. 1, спр. 366, арк. 64. Літографський відбиток. Завірена
копія. Переклад з польської мови.
172
Вівжіоі'вяЛ
читальні .птчитя*
В БОРННИЧАХ.
КАРНО МАРКС — ФРІДРІХ ЄНҐЕЛЙС ^7
КОМУНІСТИЧНИЙ
МАНІФЕСТ
,ЯЬвЖ Ж*- ЄИДАНИЙ КУЛЬТУРНО-даВіТНОЇ КОМІСІЇ УСДП;
«Маніфест Комуністичної партії» К. Маркса і Ф. Енгельса,
виданий УСДП в 1922 р. у Львові.
173
№ 98
1923 р. січня 13. — Розпорядження воєводського управління
всім старостам Львівського воєводства і дирекції поліції про
посилення боротьби з можливим виникненням страйків.
Таємно.
Міністерство внутрішніх справ розпорядженням № т[аєм-
но] ББ 243, від 10 січня 1923 р., повідомило, що в останній
час відчувається деяке наростання страйкових настроїв серед
робітників. Крім економічних причин цих настроїв, страйк
текстильників, що вибухнув у Лодзі, показав дуже сильний
вплив комуністів, які працюють над створенням єдиного
фронту.
Хоч за досьогочасними відомостями у воєводствах досі не
спостерігали страйкового руху, а також страйки не передбача-
ються в найближчому майбутньому, однак, зважаючи на нама-
гання таємних комуністичних організацій створити єдиний
фронт, про що згадує розпорядження Міністерства, не виклю-
чено, що комуністичні організації будуть намагатися викликати
і на місцевій території страйкові рухи, особливо у промислових
центрах, використовуючи .ріст дорожнечі і погіршення
економічного становища робітників, які приєднуються до
цього.
Тому доручаю панам, щоб звертали найпильнішу увагу на
рух серед робітників, особливо у важливих промислових цент-
рах, щоб протидіяти можливими юридичними засобами будь-
якій агітації вищезгаданого характеру, а на випадок загрози
вибуху страйку гарантувати для себе військову допомогу міс-
цевого гарнізону, якщо потрібно — вимагати через воєводство
його зміцнення, а на випадок потреби [вимагати] також виді-
лення технічних військових сил, щоб розпорядитись про охо-
рону урядових об’єктів, а також, якщо потрібно, промислових
[об’єктів] при допомозі поліції і війська від можливих актів
саботажу і при допомозі технічних військових сил підтримувати
дію закладів громадського користування. На випадок страйку
треба виступати якомога енергійніше проти будь-яких актів те-
рору, насильства або страйкового примусу, а коли б отримали
відомості про озброєння з цією метою організацій, треба їх не-
гайно роззброїти, незважаючи на політичний напрямок, а
винуватців притягнути до відповідальності. Про всі зроблені
спостереження і видані розпорядження треба мене постійно
174
і швидко інформувати, зважаючи на важливість і негайність
справи, по телефону або телеграфу.
Воєвода Грабовський
Львів, 13 січня 1923 р.
ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 149, арк. 1. Гектографічний відбиток. Заві-
рена копія. Переклад з польської мови.
№ 99
1923 р. лютого 15.— Повідомлення агентури 5-Ф міської
команди державної поліції дирекції поліції про опір
львівських залізничників.
Конфіденціально.
Конфіденціальним шляхом нам стало відомо, що залізничні
працівники, які працюють в місцевих залізничних майстернях,
а також залізничні машиністи та взагалі урядовці нижчих ка-
тегорій почали 6 лютого ц. р. чинити пасивний опір існуючим
або виданим залізничною владою наказам, інструкціям та роз-
порядженням. Це проявляється у надто повільному виконанні
дорученої їм роботи і обов’язків, як, н[а]п[риклад], залізничні
машиністи свідомо викликають спізнення поїздів навіть на
кілька годин і т. п., а працівники місцевих] залізничних май-
стерень працюють з дуже малою продуктивністю, яка доходить
навіть до 25 % •
Причиною цього явища серед місц[евих] залізничників є,
мабуть, невдоволення в зв’язку з тим, що відповідні урядові
органи не взяли до уваги їх вимог в справі службових правил.
Кайдап
Львів, 15 лютого 1923 р.
ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 147, арк. 6. Машинопис. Копя. Переклад з
польської мови.
175
№ 100
1923 р. лютого 20.— Із рапорту агентури 5-Ф міської команди
державної поліції дирекції поліції, команді VIII округу дер-
жавної поліції* про матеріальну допомогу страйкового комітету
залізничників страйкуючим міста.
Конфіденціально.
Справа страйків без змін.
Як вдалося довідатися, страйковий комітет отримав шляхом
пожертвувань робітників, що не страйкують, страйковий фонд,
що досягає суми 750 000 польських] м[аро]к. З цього фонду ви-
платили приблизно ЗО робітникам (із всіх 196 страйкуючих осіб)
грошову допомогу, що досягає 25000 польських] м[аро]к...**
Львів, 20 грудня 1923 р.
[Підпис нерозбірливий]
ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 149, арк. 39. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
№ 101
1923 р. березня 18***.—Резолюція з’їзду УСДП у Львові в пи-
танні про Східну Галичину.
В зв’язку з рішенням імперіалістичної Антанти, яка постано-
вою Ради амбасадорів, не питаючи і не враховуючи волі
українського народу, ні всього иролетаріату нашого краю, від-
дала Сх[ідну] Галичину під владу шляхетсько-буржуазної Поль-
щі, з’їзд УСДП заявляє, що український пролетаріат не зо-
бов’язують жодні ухвали капіталістично-імперіалістичних ди-
пломатів і що цих ухвал український] пролетаріат ніколи не
визнає.
З’їзд УСДП заявляє, що українські робітничі і селянські
маси вірні своїм принципам і будуть боротися далі за повне
* а також міській команді державної поліції
** Далі говориться про арешт двох чоловік, затриманих біля ріки
Збруч.
*** Дата встановлена на основі дати з’їзду УСДП у Львові.
1Т6
визволення і скинення шляхетсько-імперіалістичного ярма.
Український] пролетаріат буде прямувати до цієї мети шляхом
спільної класової боротьби разом з пролетаріатом усього світу.
З’їзд УСДП заявляє, що український] пролетаріат ніколи
не мав ілюзій і надій на допомогу імперіалістів Антанти і що
вина за рішення і насильство над українським] народом і про-
летаріатом нашого краю падає також і на дрібнобуржуазний
український табір, який, засліплений класово-буржуазною не-
навистю до соціалістичних радянських республік, не тільки
віддав саму долю, але й допоміг віддати Сх[ідну] Галичину
в руки шляхетсько-буржуазної Польщі.
З’їзд УСДП заявляє, що, незважаючи на всі ухвали капіта-
лістичного імперіалізму, укр[аїнський] пролетаріат нашого краю
вважає себе за одне ціле з пролетаріатом нашої матері — со-
ціалістичної Радянської України і Союзу Радянських Соці-
алістичних Республік.
ЛОДА, ф. 1, оп. 1, спр. 139, арк. 20. Машинопис. Завірена копія. Пере-
клад з польської мови.
№ 102
1923 р. квітня 28.— Відозва Центрального Комітету Спілки
пролетаріату міст і сіл Східної Галичини до робітників м. Льво-
ва з нагоди святкування 1 Травня.
Товариші, товаришки, робітники і робіт-
ниці!
У вівторок 1 Травня пролетаріат Львова
збереться на пл. Госєвського о год. 10 ранку.
Буде промовляти також представник Сп[ілки] пролетаріату]
м[іст] і с[іл].
Після віча відбудеться маніфестаційний
похід.
1 Травня робітники демонструють:
проти реакції, проти фашистських зазіхань,
проти всевладного панування капіталістів у державі;
проти дорожнечі і спекуляції,
проти подоходних податків від плати робітників,
12 № 503
177
проти шахрайства земельної реформи,
проти національного гніту,
проти політичних репресій,
проти окупації Рурського басейну як вогнища нової імперіа-
лістичної війни,
за високе і прогресивне оподаткування заможних класів,
за підвищення плати робітникам згідно з зростанням до-
рожнечі,
за дотримання 8-годинного робочого дня,
за повне матеріальне забезпечення безробітних, інвалідів,
вдів і сиріт,
за робітничий контроль над виробництвом і торгівлею,
за експропріацію великої земельної власності для безро-
бітних і малоземельних,
за свободу страйків, об’єднань, зборів і преси,
за звільнення всіх політичних в’язнів,
за скасування протиробітничих статей царських і кайзерів-
ських кодексів,
за політику миру, обмеження озброєнь, денонсацію існую-
чих військових договорів.
Товариші і товаришки!
1 Травня мусить бути могутньою маніфестацією всього про-
летаріату без різниці національності і релігії за єдиний фронт
робітничої боротьби! Приходьте всі! Хай нікого з вас не бра-
куватиме! Киньте всі роботу, щоб достойно і сильно підтверди-
ти свою .волю до боротьби за перемогу нашої справедливої
справи, за перемогу соціалізму, за союз соціалістичних респуб-
лік світу.
Центральний Комітет Спілки пролетарі-
ату] міст і сіл Східної Галичини
Газета «ТгуЬипа гоЬоіпісга», № 7, 28 квітня 1923 р. Відозва конфіскована.
Переклад з польської мови.
№ 103
1923 р. квітня 28.— Рапорт міської команди державної поліції
дирекції поліції про кількість поліцейської охорони, виділеної
на час святкування 1 Травня у Львові.
Конфіденціально].
Повідомляється, що на 1 травня 1923 р. місц[ева] команда
матиме в своєму розпорядженні таку кількість служ-
бовців:
500 нижчих служб[овців] у мундирах,
100 служб[овців] слідчої поліції і
16 вищих службовців.
Крім цього, звернулися до команди округу з проханням
прикомандирувати на цей день їхню школу постерункових,
кількістю приблизно в 100 служб[овців] у мундирах.
Незалежно від цього контррозвідка місцевої] команди та
команди округу можуть, у випадку потреби, віддати весь свій
персональний склад у наше розпорядження.
Львів, 28 квітня 1923 р.	Комендант Лукомський
ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 161, арк. 17. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
№ 104
1923 р. квітня ЗО. Відмова дирекції поліції вічевому комітетові
УСДП влаштувати збори, присвячені святкуванню 1 Травня
у Львові.
Сьогодні.
Дирекція поліції, на основі § 6 зак[ону] від 15. XI-1867 р.
(Вісник державних] з[аконі.в] № 135), не приймає до ві-
дома повідомлення про намір влаштувати 1/У-1923 р. о год.
10 ранку в залі музичного товариства імені Лисенка по вул.
Шашкевича публічні збори з порядком денним:
1. Боротьба пролетаріату проти капіталізму,
12*
179
2. Єдиний пролетарський соціалістичний фронт
і забороняє проведення зборів.
В зв’язку з становищем Української соціал-демократичної
партії на останніх зборах мужів довір'я 18/ІІІ-1923 р., зміст
якого викладений в резолюціях (в яких прокуратура держави
знайшла злочин за § 65-а кар[ного] кодексу), ці збори, оче-
видно, мали б характер, небезпечний для інтересів держави.
Надається право внести письмову скаргу на цю резолюцію
через дирекцію поліції (на протязі 8 днів, рахуючи від дня вру-
чення цієї резолюції) в през[идіальний] відділ Львівського]
воєв[одства].
Скарга не може затримати [виконання цього рішення]
Льв[ів], 30/ІУ-1923 р.	[Підпис нерозбірливий;
ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 161, арк. 19. Рукопис. Чернетка. Переклад з
польської мови.
№ 105
1923 р. травня 1 *.— Резолюція Першотравневого мітингу ро-
бітників Львова.
Пролетаріат м. Львова, який зібрався на грандіозну ма-
ніфестацію, заявляє разом з усім організованим] труд[ящим]
кл[асом] світу найгарячіший протест проти всіх зазіхань, що
могли б порушити стремління людства до загального миру.
Геть війну!
Хай живе мир, заснований на волі всіх народів, на волі
окремої особи у вільному суспільстві!
Перед обличчям посилення реакції, напередодні приходу до
влади в Польщі реакційних елементів, пролетаріат м. Львова
стверджує необхідність об’єднатися під черв[оним] прапором
для проведення переможної боротьби за робітничі права, за
соціалізм і щоб відбити зазіхання на досьогочасні здобутки
трудящого класу.
Вітаємо всі стремління провідників робітничого руху до
створення єдиного соціалістичного] Інтернаціоналу всього про-
летаріату.
* Дата встановлена на основі звіту про святкування 1 Травня 1923 р.
у Львові.
180
Пролетаріат м. Львова не зупиниться в боротьбі проти ре-
акції за введення і гарантування рівних прав всім громадянам
Р[ечі] П[осполитої], за дотримання 8-г[одинного] робочого дня,
за соціальне страхування, за земельну реформу, проведену
згідно з потребами робітничого класу, за повні права для жі-
нок, за опіку над дитиною, за загальне навчання, за поліпшен-
ня матеріальних умов усіх трудящих і нещадну боротьбу проти
дорожнечі і спекуляції.
Зважаючи на те, що політика буржуазної влади Р[ечі] По-
сполитої], а також всієї капіталістичної Європи є виразником
Інтересів капіталістів і поміщиків, що економічна політика чим-
раз безсоромніше прямує до того, щоб весь тягар минулої
війни і сучасної економічної кризи скинути на плечі трудящих
мас, зважаючи на те, що поруч зі збільшенням економічного
тягару, що пригнічує трудящі маси, також іде політика без-
жалісних репресій і насильств, які застосовуються до робітни-
чого класу, а також до непольських національностей, що про-
живають у цій державі, зважаючи на те, що політика націо-
нального гніту проявляється, між іншим, в позбавленні при-
гнічених національностей культурно-освітніх прав, навіть шкіл
на рідній мові, затемнює класову свідомість робітників різних
національностей, а т[ак] з[вана] колонізація окраїн має на меті
забезпечити поміщиків західних територій держави від голоду
на землю за рахунок безземельних і малоземельних селян, зва-
жаючи на те, що закордонна політика — це продовження дово-
єнної імперіалістичної політики, яка проявляється всередині
держави у збільшенні армії і у збільшенні видатків на озбро-
єння, а назовні — в укладенні т[ак] з[ваних] наступально-обо-
ронних військових договорів, ми готові дати рішучу відсіч всім
намірам реакції в Польщі.
Робітничий клас Польщі, об’єднаний тісними узами проле-
тарської солідарності, не дозволить відібрати завойовані права
і буде боротися за повне здійснення демократії і соціалізму.
Геть реакцію!
Хай живе соціалістична республіка!
Геть національний гніт!
Геть війну!
Хай живе соціалізм!
ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 161, арк. 45. Машинопис. Копія. 'Переклад з
польської мови.
№ 106
1923 р. червня 16.— Наказ військового командування м. Льво-
ва військовим частинам Львівського гарнізону про військові
заходи на випадок страйку комунальних робітників.
Суворо таємно!
В зв’язку з тим, що можливий вибух страйку робітників
міських закладів, наказую зайняти відділами Львівського гар-
нізону такі, підприємства:
І.	Міські електричні заклади займає 40
п[олк] прхоти], що сторть] у Львові:
а)	1 підофрцер] + 1 розв[одящий] + 15 ряд[ових] як супро-
відний відділ з’являються в міські електричні заклади по вул.
Вулецькій, № 2. Два улани 14 п[олку] ул[анів] на конях — як
зв’язкові.
б)	1 офіц[ер] + 1 заступник] + 2 розв[одящих] + 21 рядо-
вій] як супровід[ний] [відділ] — до центральної електричної
станції на Персенківці.
(Крім цього, 1 підофрцер] +20 ряд[ових] як робочий відділ,
2'ул[ани] 14 п[олку] ул[анів] на конях як зв’язкові).
в)	1, підофрцер] + 1 розв[одящий] + 9 ряд[ових] як супро-
відний [відділ] у міські електр[ичні] заклади на Гаврилівці.
2 ул[ани] 14 п[олку] ул[анів] на конях як зв’язкові.
' г) 1 підофрцер] + 1 розв[одящий] + 6 ряд[ових] як супро-
відний [відділ] — у кабельний відділ по вул. Чарнецького. 2
ул[ани] 14 п[олку] ул[апів] .на конях як зв’язкові.
д) Трансформаторні будки охороняє державна поліція.
II.	Міський газовий завод займає 26 п[олк]
п [і х о т и]:
а)	1 офіц[ер] + 5 підофіц[ерів] + 74 ряд[ових] як робочий
відділ, в цьому [числі] — 16 слюсарів-механіків.
(Крім цього, до робочого відділу 6 д[ивіз]і[он] автом[ашин:
відкомандировує 2 електротехніків і 6 шоферів, особовий склад
VI ба[тальй]ону телеграфістів] — двох телефоністів).
б)	1 офіц[ер]+10 підофіц[ерів] + 40 ряд[ових] + 1 к[улс]-
м[ет] як супровідний [відділ]. 2 ул[ани] 14 п[олку] ул[анів]
на конях як зв’язкові.
III.	А. Міські водопровідні підприємства
(насоси по вул. Шевченка і вул. Зеленій) займає 6 п[о л к]
в[а ж к о ї] а[р т и л е р і ї]:
а)	1 офіц[ер] + 1 підофіц[ер] + 1 розв[одящий] + 16 рядо-
вих] як супровідний [відділ].
182
б)	1 підоф[іцер] 4- 20 ряд[ових], серед них 4 кочегари
і 4 машиністи як робочий відділ. 2 ул[ани] 14 п[олку]
ул[анів] на конях — зв’язкові].
Б. Водопровідне підприємство (вул. Зелена,
№ 62) займає 5 п[олк] п[ольової] а[ртилерії]:
а)	1 підоф[іцер] + 1 розв[одящий] -ф 18 ряд[ових] як супро-
відний [відділ].
б)	1 підофіцер] + 28 ряд[ових], серед них 4 монтери як
робочий відділ. 2 ул[ани] 14 п[олку] ул[анів] на конях як зв’яз-
кові.
IV.	Пекарню «М е р к у р і й» займає 40 п[о л к]
п[і х о т и], що с т[о ї т ь] у Львові:
а)	2 підофіцери] + 15 ряд[ових] як робочий відділ.
б)	1 офіц| ер] + 5 підофіцерів] 4- 25 рядіових] як супровід-
ний [відділ]. Два зв’язкові на конях з 5 п[олку] п[ольової] арти-
лерії].
V.	Млин Аксельбрада займає 19 п[олк] пі-
хоти] «О[б о р о н ц і в] Л[ь в о в а]» (школа підофіцерів]):
а) 1 підоф[іцер] 4- 20 ряд[ових] як робочий відділ.
б) 1 офіїфер] 4- 4 підофіцери] 4~ 20 ряд[ових] як супровід-
ний [відділ]. 2 ул[ани] 14 п[олку] ул[анів] на конях як зв’язкові.
Комендантом всіх вищеназваних супровідних і робочих
відділів призначаю п[ід]п[о]лк[овника] Лангнера, к[омендан]та
40 п[олку] п[іхоти], що стріть] у Львов[і], який урядує в ко-
мандуванні міста по вул. Валовій, № 16.
Супровідним відділам видати по 40 штук бойових патронів
на карабін і 2000 бойових патронів на к[уле]м[ет]. Супровідні
і робочі відділи отримають харчі у відповідних командуван-
нях полків за встановленими нормами. К[омендан]тів супро-
відних відділів треба проінструктувати:
а)	втручатися тільки за завданням міністерства] внутріш-
ніх] с[прав] (воєводське управління, поліція),
б)	застосовувати зброю у випадку справжньої потреби,
в)	у випадках саботажу і терору треба винуватців негай-
но арештовувати і відправляти в державну поліцію,
г)	про супровідну [службу], хід страйку і дії супровідних
[відділів] доповідати щоденно о год. 13 і 21 командуванню
міста,
д)	про кожний [випадок] застосування зброї доповідати
к[о]м[ан]д[уванню] міста негайно.
Кожний відділ із складу Львівського гарнізону після наказу
«зайняти заклади» посилає по 2 зв’язкових у командування
міста.
14 п[олк] ул[анів] висилає до командування міста 1 під-
офіцера] і 4 уланів на конях як зв’язкових.
е)	Всім відділам львівської залоги, на в и-
183
падок страйку, наказую бути в бойовій го-
товності і стояти поза вищеназваними від-
ділами, що займають дані підприємства як
резерв у розпорядженні к{о] м [а н] д [у в а н н я]
міст а.
Цей наказ виконати після телефонної депеші к[о]м[ан]д[у-
вання] міста «зайняти заклади». Точніші спеціальні розпо-
рядження про підтримання дії згаданих підприємств і [збере-
ження] порядку в них будуть видані окремо.
У випадку часткового страйку в міських закладах, тобто
коли певна частина робітників прийде на роботу, робочі відді-
ли не потрібні, потрібні тільки супровідні відділи.
VI. Охорона, водопроводу Льві в—Я мінське
Поріччя—Воля Добростанська:
1.	14 п[олк] ул[ажв] для охорони міського водопроводу від
Янівської застави вздовж шосе аж до Янівського Поріччя
(23 000 м) розставить шість постів зв’язкових, кожний із 1 під-
офіцера] + 4 ул[анів] на конях:
а)	патруль — Янівська застава.
б)	„ від напису Рясна Польська] (австрійська] то-
пографічна] карта 1 X 75 000).
в)	„ залізнична станція Рясна Руська.
г)	„	„	„	Домажир.
д)	„	„	„	Гамельна.
е)	„	„	„	Я'НІвське Поріччя.
К[омендан]т 14 п[олку] ул[анів] призначить одного офіцера
комендантом всіх зв’язкових патрулів. Він керуватиме охоро-
ною і розставить патрулі за інструкцією про охорону водопро-
воду і про патрулі, яку отримає особисто в к[о]м[ан]д[уванні]
міста.
Зміна патрульного відділу через 12 год. Фураж і харчі від-
діл бере з собою. Наказ виконати після телефонного розпо-
рядження к[оман]дування міста.
2.	Для охорони водопровідної станції у Волі Добростан-
ській та водопроводу від Волі Добростанської до Янівського
Поріччя комендант гарнізону у Городку Ягеллонському при-
значить охорону вищезгаданої лінії за наказом к[омендан]та
VI к[орпусного] о[кругу].
Склад залоги: 2 офіц[ери] 4- 80 ряд[ових]. Охорона зв’язко-
вою системою.
В Янівсьиім Поріччіі — зв’язок з 14 п[олком] ул[анів].
Цей наказ виконати після телефонної депеші командуван-
ня міста Львова.
Посилаю:
V інсп[екторатові], армії, к[омендан]ту VI к[орпусного] ©[кру-
гу], к[омендан]ту 5 д[ивізії] п[іхоти].
184
; Отримують для виконання:
19 п[олк] п[іхоти], 26 п[олк] п[іхоти], 40 п[олк] прхоти],
5 п[олк] п[ольової] а[ртилерії], 6 п[олк] в[ажкої] а[ртилерії],
6 д[ивізіон] к[інної] а[ртилерії], 6 обозний д[ивіз]іон, 6 санітар-
ний] ,ба[тальй]он, 6 д[ивіз]іон автомаш[ин], 4 п[олк] ул[анів],
6 д[ивіз]іон військової] жанд[армерії], особовий склад б[аталь-
й]ону телеграфістів], к[омендан]т гарнізону в Городку Яг[ел-
лонському].
Отримують до відома:
Львівське воєводське управління, Львівське староство, ма-
гістрат м. Львова, директор] поліції Райнлендер, окр[ужна]
к[о]м[ан]д[а] держав[ної] поліції, 6 кавалерійська бр[игада],
к[о]м[ан]д[а] державшої] полрції] м. Львова.
Врд] ім[ені] коменданта
міста [підпис нерозбірливий]
Львів, 16 червня 1923 р.
ЛОДА, ф. 75, оп. 1, спр. 158, арк. 21. Літографський завірений відбиток.
Переклад з польської мови.
№ 107
1923 р. вересня 12. — Розпорядження Міністерства юстиції
у Варшаві апеляційному суду про розслідування участі україн-
ських професорів у таємному українському університеті
у Львові.
Суворо конфіденціально.
Дійшло до відома Міністерства юстиції, що у Львові укра-
їнці бойкотують державний університет. З цією метою вони
організували таємний український «університет», у якому ви-
кладають переважно професори гімн[азій] і державні урядовці.
Щоб ліквідувати цей бойкот державними працівниками дер-
жавного університету, Міністерство освіти розпорядженням
№ 4144 Д. II від 20/Л7’І-1923 р. повинно було доручити Львів-
ській кураторії, щоб попередила професорів, які викладають,
що звільнить їх з роботи. Тому що між тими, що викладають,
185
повинні бути також судді і взагалі урядовці судочинства, про-
шу розслідувати, чи цс так, і повідомити про це Міністерство.
Варшава, 12 вересня 1923 р.	За міністра директор
департаменту
{підпис нерозбірливий]
Філіал ЦДІА УРСР у Львові, ф. 151, оп. 1-а, спр. 794, арк. 50. Машино-
пис. Оригінал. Переклад з польської мови.
№ 108
1923 р. жовтня 15. — Рапорт інформаційного відділу дирекції
поліції про обшуки у комуністів Львова та арешти
їх за антидержавну діяльність.
Конфіденціально.
В ніч з 14 на 15 ц. м. проведено ряд обшуків у колах міс-
цевих] комуністів. Про деталі доповім вам пізніше. Підкрес-
люю, що під час цих обшуків арештовано тут разом приблизно
63 особи, підозрілі у веденні антидержавної діяльності. При
цьому забрано велику кількість брошур, газет і записок неле-
гального змісту, а також кілька штук револьверів. Забраний
матеріал е предметом нашого детального обслідування, а після
ствердження, чи вищезгаданий матеріал може бути предметом
карно-судового слідства, про це доведемо до вашого відома
додатково, бо, в зв’язку з його надзвичайно великою кількістю,
досі не вдалося розглянути. Незалежно від вищесказаного, на
протязі сьогоднішньої ночі проведено обшуки в редакціях
«Трибуни роботнічей», «Жизні», «Волі народа», «Землі і волі»,
в приміщенні товариства «Воля», а також в приміщенні секре-
таріату Спілки пролетаріату міст і сіл.
Звіт про хід зборів, які відбувалися вчора, тобто 14 ц. м.,
буде переданий у ситуаційному .рапорті завтра.
Нарешті підкреслюю, що приміщення, перераховані в пер-
шому абзаці сьогоднішнього рапорту, були опечатані після про-
ведення обшуків.
Львів, 15 жовтня 1923 р.	[Підпис нерозбірливий]
ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 10, арк. 207. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
186
№ 109
1923 р. жовтня 18.— Донесення дирекції поліції прокуратурі
окружного карного суду у Львові про арешт робітника
Й. Завадки за підозріння в комуністичній агітації.
Конфіденціально.
Арештований.
15/Х-1923 р. був заарештований командою державної полі-
ції м. Львова Йосип Завадка, залізничний слюсар, син Теодо-
ра і Ганни, нар[одився] в 1898 р. в Смерекові, повдт] Жовква,
гр[еко]-кат[олицької] рел[ігії], одружений, прож[иває] по вул.
Львівських дітей, № 38, як підозрілий у веденні комуністичної
агітації, зокрема серед працівників львівських залізничних
майстерень.
Допитаний Завадка, як свідчить доданий до цього протокол
допиту, визнав цілком відверто і прямо, що він є переконаним
комуністом і вважає необхідним викликати революцію для по-
валення сучасного державного ладу.
Хоч, як член Спілки пролетаріату міст і сіл, відомої своїми
антидержавними і комуністичними виступами, Завадка зізнає,
що метою цієї Спілки є організування робітників на боротьбу
за поліпшення [умов] існування легальним шляхом, однак його
твердження, що сучасний державний лад мусить бути змінений
шляхом революційного виступу, найбільш переконливо вказує
на те, що справжнім стремлінням членів згаданої Спілки є
організування незадоволених сучасним державним ладом осіб
для викликання у відповідний час зміни форми влади насиль-
ницьким способом і впровадження, за зразком Радянської Ро-
сії, т. зв. диктатури пролетаріату.
Завадка, як сам зізнає, збирав, за допомогою спеціальної
книжки квитанцій, пожертвування на цілі вищезгаданої Спіл-
ки. Ця книжка квитанцій, в якій на перших картках (від 1 до
8 включно) вказано суми пожертвувань, додається при цьому,
як також додаються забрані в нього брошури, а саме:
1. «Стан господарського життя Радянської Росії», видану
КРПП, 2. «Пшегльонд звьонзкови» і 3. «Процес комуністів у
Львові».
Вкінці зазначаю, що Завадку, в зв’язку з тим, що його при-
звали повісткою № 104 п[овітового] командування] п[оповнень]
м. Львова на 13-денні [військові] вправи в 52 п[іхотний] п[олк]
в Золочеві, доставлено на місце призову.
187
Про це доноситься прокуратурі для дальшого розслідуван-
ня з доданням копії протоколу допиту Завадки.
2 дод[атки] та деп[озит] з 4 додатків].
Львів, 18 жовтня 1923 р. . Директор поліції Райнлендер
ЛОДА, ф. 285, оп. 1, спр. 293, арк. З—4. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
№ 110
1923 р. жовтня 23. — Телефонограма Львівського воєводського
управління дирекції поліції про страйк залізничників у Львові.
Страйк залізничних машиністів вже охопив повністю тери-
торію Львівської залізничної дирекції.
До цього страйку починають приєднуватись вже і робітники
майстерень.
Внаслідок цього товарні поїзди не могли дійти до станцій
призначення, а залишилися на різних станціях без жодної охо-
рони, так що складений товар може бути розграбований.
До того часу, поки військо прийме охорону залізничних
об’єктів та різного роду майна, яке залишилося ло станціях,
прошу вас, пане директоре, наказати через підвладні вам орга-
ни державної поліції негайно охороняти залізничні об’єкти
шляхом частішого висилання патрулів, а решту майна [охоро-
няти! спеціальними постами і доповісти мені про виконання.
Львів, 23/Х-1923 р.	Підпис в[иконуючого]
обов’язки] воєводи
Зімни
ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 147, арк. 47. Рукопис. Завірена копія. Переклад
з польської мови.
№ 111
1923 р. жовтня 26. — Рапорт підінспектора державної поліції
Ю. Мєнсовича міській команді державної поліції про призов
у військо страйкуючих залізничних машиністів.
Призвані залізничні служб[овці] повинні були з’явитися
25.Х в п[овітове] командування] поповнень]. Після вручення
повісток 24/Х і 25/Х, по 25/Х включно, не можна було привести
призваних силою. Вже 25/Х опівдні я видав накази комісарі-
атам], щоб стежити за явкою. Внаслідок цього II комісаріат]—
трьох, а VI [комісаріат] — двох залізничних машиністів привели
вночі у п[овітове] командування] поповнень]. Сьогодні, 26/Х,
саме в цей момент я повернувся з VI комііс[аріату], в якому
особисто проінструктував поліцейських агентів, де і як вони по-
винні вислідити призваних. Я був особисто також в повітово-
му] командуванні] п[оповнень], в якому встановив, що з при-
званих 23 кочегарам дано відстрочку, 2 машиністів звільнено,
29 визнано придатними [до служби], немає ЗО, адреси яких
відомі і за якими слідкують. Зробити більше і скоріше, навіть
при найбільшому зусиллі, не вдалося.
26.Х-1923 р.	Мєнсович
ЛОДА, ф. 75, оп. 1, спр. 158, арк. 55. Рукопис. Оригінал Переклад
.з польської мови.
№ 112
1923 р. листопада 1*. — Розпорядження Міністерства внутріш-
ніх справ Львівському і Тернопільському воєводським управ-
лінням про нещадну боротьбу з агітацією за страйк.
Згідно з нашим розпорядженням в справі страйків, прошу
вас звернути найпильнішу увагу на:
1. Агітаторів, що їздять з метою організації страйку, який
тепер згасає. Агітацію за страйк, якщо тільки у ній є будь-які
* Дата встановлена на основі примітки про те, що розпорядження
передано телефонограмою міської команди державної поліції.
189
ознаки того, що вона повинна бути покарана за обов’язковими
на вашій території карними законами, треба нещадно карати.
Агітаторів затримувати і негайно передавати судовій владі.
Прошу проявити тут максимум енергії, безумовно, в межах
права, і повідомити нам результати.
2. Вимагаю обов’язково надати абсолютну і ефективну охо-
рону працюючим, причому звертаю увагу, що ефективна охо-
рона працюючих в сучасний момент має першочергове зна-
чення.
За міністра Де Лож
ЛОДА, ф. 102, оп. 1. спр. 77, арк. 102. Машинопис. Копія. Переклад з
польської мови.
№ 113
і
1923 р. листопада 3.— Телефонограма дирекції поліції
воєводському управлінню про страйк залізничників.
Страйкове становище на залізниці 2/ХІ-1923 р. пополудні
було таке:
Робітники, що працюють у головних майстернях і в паро-
возному депо, не приступили до роботи. У головних майстернях
працювало тільки 142 цив.ільні робітники, що належать до
ідольської] с[Пілки] залізничників], 109 термінаторів і 143 мобі-
лізованих робітники. В паровозному депо працювали тільки
мілітаризовані робітники і військові робітники із залізничного
полку кількістю приблизно в 80 осіб. Робітники допоміжної
майстерні на 45 полотні (приблизно 100 осіб), які тимчасово
припинили роботу, повернулися близько 1 год. до роботи і
працювали нормально до год. З поп[олудні]. Сигнальна май-
стерня на Чернівецькому вокзалі, в якій працює приблизно
60 робітників, діяла.
Страйкове становище 3/ХІ-1923 р. перед полуднем:
У головних майстернях працює 92 цивільних робітники з
польської] с[пілки] залізничників] (на 51 менше, ніж вчора),
з мобілізованих робітників — тільки 124 (решта не з’явилася)
та 116 термінаторів. У паровозних майстернях працюють, як
і вчора, тільки мобілізовані робітники та військові. Чотири мі-
літаризовані робітники не прийшли на службу. В допоміжних
190
майстернях на 45 полотні працюють тільки 4 мілітаризовані
робітники, а решта — цивільні робітники — сьогодні не з’яви-
лася на роботу. У сигнальній майстерні працюють робітники,
як учора. Всі мілітаризовані машиністи несуть службу.
Рух пасажирських і товарних поїздів — як і в попередні
дні.
В справі звітних зборів посла Гаузнера 2/ХІ-1923 р., в
яких взяло участь приблизно 5000 залізничних працівників, пе-
редаю окремий звіт.
Льв[ів], 3/ХІ-1923 р.	[Підпис нерозбірливий]
ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 147, арк. 82—83. Рукопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
№ 114
1923 р. листопада 4.— Розпорядження воєводського управ-
ління дирекції поліції в зв’язку з загальним
страйком у Львові.
При цьому посилаю 198 примірників виданої мною сьогодні
відозви до населення в справі генерального страйку. Наказую
їх негайно розклеїти.
Одночасно, на основі «розпорядження Міністерства внутріш-
ніх справ № т[аємно], б[езпека] 17552 від 4 ц. м., наказую:
1.	Безумовно дотримуватись заборони проводити походи
і збори під відкритим небом, не виключаючи депутатських
зборів.
2.	Видати негайно заборону продавати спиртні і алкогольні
напої.
3.	Треба за всяку ціну забезпечити спокій та можливість
свободи праці, про які говориться у відозві, та, безумовно, при-
тягати до карної відповідальності відповідним шляхом тих,
що перешкоджають [в цьому] або агітують [проти].
Військова влада отримала одночасно доручення: а) давати
на вимогу військовий супровід адміністративній владі, дер-
жавній поліції, залізничній і поштовій владі, б) передати вій-
ськову жандармерію на допомогу державній поліції, в) під-
готувати технічні .відділи, щоб пустити в рух заклали громад-
ського користування, г) на вимогу цивільної влади давати вій-
19)
ськову допомогу для особистої охорони тим, що хочуть працю-
вати, зокрема працівникам залізниці і пошти, д) стерегти най-
важливіші об’єкти і патрулювати по залізничних лініях,
е) згромадити військо в казармах, аж до скасування [цього
розпорядження], на вимогу адміністративної влади наказати
марширування військ по промислових центрах.
Про настрої населення і хід страйку звітувати негайно по
телефону.
Львів, 4 листопада 1923 р.	Виконуючий] обов’язки]
воєводи Зімни
ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 149, арк. 216. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
№ 115
1923 р. листопада 8.— Звіт старшого пшодовніка державної
поліції М. Гіжейовського міській команді державної поліції
про боротьбу поліції з страйкуючими робітниками
м. Львова
5/ХІ ц. р. я отримав наказ ком[анди] державної] п[оліції]
міста Львова, щоб із ЗО лостер[унковими] д[ержавної] п[оліції]
піти на вул. Вірменську, иа якій страйкарі, кількістю близько
тисячі [чоловік], намагалися організувати похід та вирушити в
напрямку мііського театру. На вул. Вірменську я прибув
з відділом зімкнутою лавою з карабінами в руках та багне-
тами. Рішучі і енергійні дії моїх підвладних частково збенте-
жили тих, які там зібралися; після заклику розійтися вони
почали групками розходитися; в цей час з іншого боку цієї
вулиці надійшов зімкнутою лавою відділ аспіранта] Мончки.
Оточені з обох боків, побачивши енергійні дії поліції, виснаже-
ні та змучені, вони розійшлися з вигуками: «Геть поліцію і
уряд!». За домовленістю з аспірантом] Мончкою я послав
сильні патрулі, щоб розганяли групки страйкарів, які ще зали-
шилися в бічних і сусідніх вулицях. Вночі [разом] з відділом я
повернувся в казарми.
6/ХІ ц. р., тоді коли натовп страйкарів зібрався на Ринку
під ратушею та намагався відтіля почати демонстративний по-
хід, я, згідно з наказом ком[ан]д[и] д[ержавної] п[оліції] міста
192
Львова, [разом] з відділом поліції подався на допомогу аспі-
рантові] Концевичеві, який вже тоді захопив Ринок, Я з своїм
відділом вийшов демонстрантам в тил, і вони були розпороше-
ні рішучим натиском першого і другого відділів, які натискали
з двох боків. Сильні патрулі, які були послані, очистили бічні
вулиці поблизу Ринку; після цього запанував спокій.
Вночі [разом] з відділом я повернувся в казарми.
7/ХІ ц. р. я отримав наказ пройти з половиною роти
державної] п[оліції] через бічні вулиці в гараж по вул. Хотин-
ській і там в укритті чекати дальших наказів, бути готовим у
кожну хвилину виступити проти походу, який мав організува-
тися у залізничних домах і [мав направитися] до міського те-
атру. Я прибув на місце, не помічений окремими групками
страйкуючих, які зібралися на вул. Городецькій. Незабаром
аспір[ант] Стрийковський, який зі своїм відділом заховався на
вуличці біля костьолу св. Єлизавети, доповів, що страйкарі
прорвалися бічними вулицями на вул. Городецьку і біля ко-
стьолу св. Анни організували похід, який подався до театру.
Я, [разом] з відділом, а також підкоміс[ар] Копарський пода-
лися негайно по вул. Городецькій на допомогу підкоміс[арові]
Поточному, який прибув туди раніше та зумів на хвилину за-
тримати похід. Там, внаслідок енергійного виступу відділу,
[який був] під моїм командуванням, та роти підкоміс[ара] Ко-
нарського, розігнали страйкуючих, тобто примусили, щоб вони
подалися в залізничні доми, в яких мали відбутися посольські
збори під керівництвом посла Гаузнера. На половині вул. Го-
родецької страйкуючі знову організували похід, незважаючи на
заклики та вмовляння членів ППС, підбурювані комуністич-
ними агітаторами, заявили, що за всяку ціну походом мусять
дістатися до міського театру. Зібрані почали прориватися через
ланцюг поліції і війська, і врешті усією масою кинулися на
ряди поліції. Зімкнутий відділ, під моїм командуванням, дру-
гий і третій [відділи], під командуванням підком[ісарі.в] Поточ-
ного і Конарського, різким виступом затримали розлючений
натовп, при цьому відділам кінної поліції і кінної артилерії
вдалося відтиснути натовп на кілька десятків кроків назад.
Якраз тоді я {разом] зі своїм відділом по тротуару з одного
боку вулиці, а підком[ісар] Конарський з ротою по тротуару
з другого боку кинулися бігом з карабінами з наставленими
багнетами на натовп, і нам вдалося з трудом відтиснути страй-
куючих [назад] на кілька десятків кроків. Ми посувалися пово-
лі за відступаючими, і таким чином майже [повністю] розфор-
мували натовп, тобто похід. Під командуванням підкоміс[араі
Конарського ми повернулися .на своє місце в гараж по вул. Хо-
тинській. Коли ми були вже на вул. Бартоша Гловацького, по-
чули крик і заклики до формування нового походу. В цей са-
13 № 503
193
мий час ми побачили, як похід, в складі кількасот чоловік, по-
спішав по вул. Городецькій. Ш,об перешкодити походові страй-
куючих, ми вирушили по вул. Бартоша Гловацького на вул.
Городецьку і роз’єднали похід на дві частини. Там я помітив,
що страйкуючі оточили кількох постер[ункових] д[ержавної] по-
ліції] і почали бити їх кулаками, при цьому в одного [постерун-
кового] вирвали з рук карабін. Побачивши це, я, з револьвером
і шаблею в руках, [разом] з кількома постер[унковими] дер-
жавної] п[оліції] вирушив на них, однак їм вдалося втекти, ка-
рабін кинули на землю. Ледве вдалося затримати розлючений
натовп. Пізніше дальшими діями до повної ліквідації походу
керував підінсп[ектор] д[окто]р Торвінський, що прибув на
місце.
Львів, 8/ХІ-1923 р.
Ст[арший] пшод[овиік] Мар’ян Гіжейовський
ЛОДА, ф. 102, оп. 1, спр. 40, арк. ПО—111. Машинопис. Оригінал. Пе-
реклад з польської мови.
№ 116
1923 р. листопада 8.— Звіт керівника III комісаріату держав-
ної поліції Т. Конарського міській команді державної поліції
про боротьбу з страйкарями 6—8 листопада
у Львові.
6 листопада 1923 р. я одержав від коменданта д[ержавної]
п[оліції] міста Львова наказ поїхати негайно вантажною авто-
машиною разом із ЗО постерунковими на вул. Зелену, № 7, де,
незважаючи на заклики поліції, натовп не хотів розходитися.
Коли я прибув на місце, застав у кінці вул. Зеленої і Зиб-
лікєвича зімкнуті лави натовпу, що нараховував майже 1000
осіб; в ньому переважали підозрілі типи. Напроти був розстав-
лений ескадрон кавалерії. З надією, що мені вдасться умовити
натовп, щоб розійшовся без застосування збройної сили, я
увійшов поміж [натовп] і промовою намагався умовити його,
щоб розійшовся. Це, однак, не дало бажаного наслідку, бо
натовп, мабуть, підбурюваний комуністичними агітаторами,
поставився [до моїх слів] вороже, чулися вигуки: «Стріляйте,
194
а ми не .відступимо» і т. п. Крім цього, у кількох чоловік в ру-
ках я помітив камені. Тому що, незважаючи на моє триразове
звернення, натовп не хотів розійтися, я домовився з присутнім
на місці делегатом дирекції поліції радником Мадейським і, ви-
йнявши шаблю, дав знак командирові ескадрону уланів провести
атаку; при цьому, однак, рекомендував бути обережними і не
виймати шаблі. Внаслідок проведеної уланами атаки натовп не-
гайно розпорошився, при цьому обійшлося без вживання зброї.
Арештовано трьох агітаторів, яких доставили у поліцей-
сько-слідчу експозитуру при команді державної] п[оліції] міста
Львова. Свідками цієї сутички були присутні на місці: радник
дирекції поліції Мадейський, надкомісар дирекції поліції Фаль-
кевич, підінспектор державної] п[оліції] Мєнсович, надкомісар
Брожинський і комісар д[ержавної] п[оліції] Бялковський.
Опис діяльності 8 листопада 1923 р.
8 листопада, близько год. 10 ранку, я одержав наказ від
ком[ан]ди д[ержавної] п[оліції] міста Львова піти з відділом,
кількістю в 50 чоловік, в гараж автомашин по вул. Хотинській
та прийняти командування над відділом постерункових, які
несли службу в [районі] вул. Городецької і були під команду-
ванням підкомісара Кохановича і аспіранта Стрийковського.
У мене було завдання не допустити можливих ексцесів та по-
ходів страйкуючих залізничників, збори яких відбулися по вул.
Городецькій, № 131 (на [зборах] були як делегати від дирекції
поліції надкомісар Вагнер і від державної поліції надкомісар
Брожинський).
Близько год. 10.30 [хів.] я довідався від аспіранта д[ержавної]
п[оліції] Стрийковського, що частина залізничників, кількістю
в кількасот чоловік, подалася групками в місто, де біля вул.
Бема об’єдналася та сформувала похід, щоб піти до .міського
театру. Якби дозволили розгорнений похід в таку гарячу хви-
лину, це могло б довести до непередбачених наслідків; тому я
негайно сформував із підлеглих мені постерункових відділ в
складі 60 чоловік, з якими поспішив за демонстрантами, а ре-
шту [постерункових] я залишив на місці під командуванням
аспіранта] Стрийковського. На вул. Городецькій, біля малого
театру, я зустрів натовп демонстрантів, який був відтиснутий
з [центра] міста відділом поліції під командуванням комісара
державної] п[оліції] Поточного. Тому що натовп був дуже гріз-
ний і кидав образливі вигуки на адресу уряду, поліції і т. п.,
я енергійно закликав, щоб [він] розійшовся.
Залізничник Урсіні, який очолював похіід, просив мене за-
тримати поліцію, поручився, що демонстранти спокійно підуть
на збори у свої [спілкові] приміщення. В зв’язку з цим я за-
тримав відділ поліції, однак це не дало бажаних наслідків,
бо натовп, мабуть, підбурюваний агітаторами, відійшов кілька
13*
195
кроків, повибивав усі шибки в трамвайному вагоні, який про-
їжджав [поруч], та легко поранив у голову [відламком шибки]
одного пасажира. В зв’язку з цим я був змушений втрутитися
і за дорученням підіпспектора державної] п[оліції] Торвінсь-
кого, який прибув під час цих подій, при допомозі поліцей-
ського відділу та ескадрону кавалерії розігнати натовп. Однак
демонстранти зібралися знову перед приміщенням спілки заліз-
ничників по вул. Городецькій, № 69. Тоді я увійшов поміж на-
товп і, за дорученням підінспектора д[ержавної] п[ол»ції] д[ок-
то]ра Торвінського, заявив [зібраним], що, в зв’язку з тим, що
збори дирекція поліції вже дозволила, частина залізничників,
яка не поміститься в [приміщенні по вуд. Городецькій], № 69,
може піти до [приміщення] спілки по вул. Городецькій,
№ 131.
Частина зібраних послухала, однак [інша] частина, підбурю-
вана агітаторами, зібралася в кінці вул. Каспра Бочковського
і, надзвичайно вороже [настроєна], розпочала ексцеси. В одного
постерункового навіть відібрали карабін, а в одного кінного
поліцая — шаблю. Тоді я мусив діяти якнайбільш енергійно і
силою витискати демонстрантів, однак вони тісно зімкнули
лави та заявили, що не рушаться з місця. Підкреслюю, що ста-
новище в ту хвилину було таке загрозливе, що я мусив здійс-
нювати свій обов’язок з оголеною шаблею та револьвером.
Натовп був такий розлютований, що просто кидався на посте-
рункових. Ніякі умовляння і пояснення не давали жодних на-
слідків, бо натовп продовжував кричати, вимагаючи звільнення
арештованих. Побачивши, що застосування сили не приведе до
мети і навіть могло б викликати небажані наслідки, до яких,
мабуть, тепер прямували агітатори в натовпі, я дав знак ру-
кою, щоб стало тихо, і заговорив до зібраних, звертаючись до
їхнього патріотизму. При цьому я підкреслив, що тепер [є]
між зібраними одиниці, які, мабуть, не належать до середови-
ща залізничників, вони повибивали вікна в трамваї і підбурю-
ють також тепер натовп, незважаючи на те, що більша частина
прагне спокійно розійтися. Ті [агітатори] не допускають цього,
мабуть, бажають пролиття братньої крові. При цьому я пору-
чився, що не було жодних арештів та що поліція відійде, коли
зібрані спокійно розійдуться. Пізніше справді я пересунув від-
діл поліції на кілька кроків назад.
Моя промова та маневр [поліції] дали такі наслідки, що де-
монстранти розійшлися спокійно. Підкреслюю, що карабін і
шаблю, яку [раніше] відібрали [в поліції], повернено назад у
руки поліції. Зараз арештувати винуватців було неможливо,
бо це ще погіршило б становище, однак їх прізвища відомі.
В ході цих подій ніхто не був поранений і навіть конту-
жений.
196
В усій цій діяльності мені дуже допомагав старший пшодов-
нік д[ержавної] п[оліції] Гіжейовський.
Свідками вищевказаних фактів були: підінспектор держав-
ної] п[оліції] Доктор] Юзеф Торвінський, надкомісар дирекції
поліції Юзеф Вагнер, надкомісар д[ержавної] п[оліції] Гвідон
Брожинський, а також аспірант д[ержавної] п[оліції] Стрий-
ковський.
Львів, 8 листопада 1923 р. Підк[омісар] Тадеуш Конярський
ЛОЦА, ф. 102, оп. 1, спр. 40, арк. 103—104. Машинопис. Оригінал. Пе-
реклад з польської мови.
№ 117
1923 р. листопада 8.—Звіт керівника комісаріату державної
поліції В. Мончки міській команді державної поліції про
боротьбу поліції з страйкуючими робітниками.
5/ХІ-1923 р., після одержання наказу, вирушив я разом
з 2 поліцейськими агентами та 25 нижчими урядниками
у Скарбову палату по вул. Рутовського, щоб не допустити
яких-небудь недозволених зборів у спілці металістів по вул.
Вірменській, № 31 Іі в спілці працівників гміни по вул. Вір-
менській, № 2.
Весь час до півдня я разом із розісланими патрулями по-
стійно -розбивав групи страйкарів, які громадилися по вулицях
Рутовського, Вірменській, Краківській, Бляхарській, Гетьман-
ській, Скарбківській, таким чином не допускав, щоб на вище-
вказаних вулицях громадився натовп.
Одночасно пильно слідкували за спілками по вул. Вірмен-
ській, № 31 і № 2 і кілька разів перешкодили провести недо-
зволені збори в цих спілках.
5/ХІ-1929 р., після полудня, у спілку працівників гміни по
вул. Вірменській, № 2 прибув соціалістичний посол Гаузнер і
негайно оголосив про [проведення] там посольських зборів.
Про посольські збори, які мали відбутися, я повідомив
негайно к[оманду] д[ержавної] п[оліції] міста, в зв’язку з цим,
за дорученням дирекції поліції, на ці збори був делегований
комісар Фалькевич. Після того, як збори почалися, посол Гауз-
нер почав підбурюючу промову, тому ці збори комісар Фаль-
197
кевич закрив. Одночасно я одержав від комісара] Фалькевича
доручення звільнити зал від присутніх.
Я стояв біля посла Гаузнера, тому попросив його, щоб він
попросив присутніх розійтися, бо збори закриті. Однак він не
тільки цього не зробив, але ще дуже гострим тоном наказав
мені негайно залишити приміщення, вигукуючи: «З поліцією
ми можемо самі розправитися на місці». Побачивши, що посол
Гаузнер не виконає мого прохання, я офіціально звернувся до
присутніх, щоб негайно звільнили приміщення. Однак посол
Гаузнер після мого звертання закликав присутніх не рухатися
з місця, навіть хоча б це довело до кровопролиття. Присутні,
почувши такі заклики посла Гаузнера, почали кричати: «Геть
поліцію — замість хліба дають нам багнети» і т. п. Я заспоко-
їв присутніх, а пізніше зауважив послові Гаузнеру, що за все,
що трапиться, він нестиме повну відповідальність. Тоді посол
Гаузнер знову почав кричати до присутніх, щоб не рухалися
з місця, бо комісар з дирекції поліції не мав права закривати
посольські збори. Я заявив послові Гаузнеру, що наказ розігна-
ти присутніх, який я отримав, я обов’язково виконаю. Посол
Гаузнер тоді мені сказав: «Пане комісар, прошу прийняти до
відома, що я закриваю ці збори і за 5 хвилин відкриваю нові
посольські збори». В зв’язку з тим, що посол Гаузнер заявив
про закриття зборів, я вивів свій відділ із залу у коридор та
доповів по телефону панові комендантові Лукомському про
всю сутичку. Тоді я отримав наказ, що, коли посол Гаузнер
негайно не закриє ці збори, треба звільнити зал від присутніх.
Повернувшись на місце, я побачив, що присутні не виходять
із залу, з сходів і ганку. [Тоді] я почав виганяти присутніх
силою. Довідавшись про це, посол Гаузнер наказав присутнім
негайно виходити з залу, а я, для того щоб вони не чекали
на другі збори, які посол Гаузнер хотів відкрити через 5 хви-
лин, не дозволив присутнім залишатися в коридорі, на ганку
і на сходах, а направляв їх на вулицю, на якій їх розігнав від-
діл п[ана] надкоміс[ара] Брожинського.
5/ХІ ц. р. увечері я отримав наказ закрити вул. Вірмен-
ську та не допустити зборів, які мали відбутися о год. 22.30
[хв.] у спілці [в будинку по вул. Вірменській], № 2.
Коли закрили вулицю, до мене підійшов посол Гаузнер і,
вигукуючи на всю вулицю, наказав мені негайно вивести від-
діл з вулиці. [У відповідь] на це я заявив йому, що відділ не
виведу, бо я отримав наказ закрити вулицю і рішуче виконаю
цей наказ. На це посол Гаузнер кричав далі: «Ви не виконаєте
цього наказу, я цього вимагаю» і т. п. Тоді я йому відповів, що
наказ мого начальника безумовно і якнайкраще виконаю, бо
цей обов’язок накладений на мене законом, який прийняв пан
посол іі сейм. Тоді посол Гаузнер закричав до мене: «Я вам по-
198
кажу, що збори відбудуться», і негайно відійшов у бік вул.
Корняктів, на якій розмовляв кілька -хвилин з якоюсь групою
страйкарів, пізніше сам повернувся у спілку по вул. Вірмен-
ській, № 2. Коли посол Гаузнер пішов у спілку, я послав не-
гайно патрулі у всі сторони біля вул. Вірменської, щоб вони
розганяли на місці групи, які громадилися, та не допускали,
щоб збирався великий натовп.
О год. 23.30 [хв.] посол Гаузнер, побачивши рішучість мого
відділу, вийшов із 33 страйкарями зі спілки та подався у на-
прямку Гетьманських Валів. Негайно послав я за ними [групу]
з 8 чоловік, [щоб] слідкувала. Вони повернулися і доповіли, що
ця групка розійшлася: одні на вул. Городецьку, інші сіли у
трамвай, який над’їхав, ще інші пішли [у напрямку] до Віден-
ської кав’ярні, а ще інші — у напрямку вул. Жовківської. По-
сол Гаузнер [разом] з 3 чоловіками подався на вул. Сиксту-
ську у редакцію «Дзєнніка людовего».
6/ХІ ц. р. я був також разом із відділом у Скарбовій па-
латі, з якої до півдня, разом з патрулями, які повисилав, по-
стійно розганяв гурти страйкарів, які збиралися по вулицях
Рутовського, Вірменській, Краківській, Бляхарській, Гетьман-
ській, Скарбківській, одночасно пильно слідкував за спілками
[по вул. Вірменській], № 31 і № 2. При цьому в спілці під
№ 31 два рази перешкодили провести заборонені збори.
Після полудня, слідкуючи за районом, який був мені дору-
чений, я помітив, що частина натовпу, який розбили в Ринку,
приблизно 200 чоловік страйкарів, намагалася походом пройти
з вул. Краківської через вул. Вірменську на Гетьманські Вали.
Я перешкодив цьому, [разом] із своїм відділом зібраних розіг-
нав. Незадовго після цього я помітив, що майже 300 страйкарів
затримало 2 трамваї на вул. Гетьманській, тому я швидко пе-
ребіг з половиною свого відділу на місце, розганяючи страй-
карів, потім я скерував непошкоджені трамваї на пл. Голухов-
ських.
Пізніше страйкарі намагалися створити натовп на Гетьман-
ських Валах, однак я цьому перешкодив, розганяючи тих, які
згромадилися.
7/ХІ-1923 р. я був із своїм відділом на вул. Городецькій під
командуванням п[ана] підінспектора д[окто]ра Торвінського.
Аспірант д[ержавної] п[оліції] Віктор Мончка
ЛОДА, ф. 102, оп. 1, спр. 40-, арк. 108—109. Машинопис. Оригінал. Пе-
реклад з польської мови.
199
№ 118
1923 р. листопада 9. — Звіт інструктора окружної школи посте-
рункових у Львові старшого пшодовніка Я. Пасєрськоео міській
команді державної поліції про боротьбу поліції з страйкую-
чими робітниками м. Львова
Мене, нижчепідписаного інструктора команди окружної
школи [постерункових], використовували для особливих дору-
чень під час загального страйку, коли я перебував безпосеред-
ньо в розпорядженні пана інспектора, коменданта д[ержавної]
п[оліції] міста Львова Броніслава Лукомського.
6/ХІ-1923 р. я був посланий комендантом міста Львова на
чолі відділу, що складався з 50 учнів, щоб не допустити зборів
трамвайників по вул. Вірменській, на якій знаходиться їхня
спілка.
Шляхом енергійного виступу, а також тактовного впливу
на натовп, який громадився, вдалося [його] розпорошити на
вищезгаданій вулиці без поважних наслідків.
7/ХІ-1923 р. о год. 4 ранку був посланий комендантом дер-
жавної] п[оліції] міста Львова на чолі відділу 20 учнів школи
постерункових у парк електричної залізниці на Гаврилівні,
щоб не допустити можливого нападу страйкарів на працівників
міських електричних залізниць, які не хотіли припиняти ро-
боту.
Біля год. 5 ранку там згромадилося біля 50 трамвайників,
які радилися, чи починати працювати, чи ні. Шляхом тактов-
ного впливу на них умовив розпочати роботу. [Трамвайники]
негайно виїхали з парку.
Після повернення з відділом в казарми мене, [нижчепід-
писаного, в цей же самий день о год. 11 ранку послали за до-
рученням коменданта міста Львова з відділом, який складав-
ся з ЗО учнів школи постерункових, щоб розігнати похід на
Ринку, який формувався з двох спілок. Після прибуття на міс-
це [нижчепідписаний побачив войовничість зібраного натовпу,
енергійно видав військові накази: «Багнети на зброю!», «Зброю
в наступ!» і вирушив розгорнутою лавою проти натовпу, який
складався приблизно з 1500 чоловік, з різноманітних небезпеч-
них елементів.
Натовп, побачивши справний і рішучий відділ; негайно роз-
порошився на всі сторони. Відновивши спокій на Ринку, а та-
кож заспокоївши дрібних торгівців, які тікали відтіля та вна-
слідок дій поліції збільшували паніку, я відвів відділ у ка-
зарми.
200
Біля 12 години ЗО хвилини комендант д[ержавної] п[оліції]
міста Львова послав [нижчепідписаного на чолі ЗО постерун-
кових на вантажній автомашині в напрямку вул. Зеленої на
допомогу іншим поліцейським відділам, які вже там були, бо
натовп, що складався з найбільш різноманітних елементів, на-
магався порушити спокій та хотів зробити замах на поліцію.
Після прибуття на місце автомашиною, я, [нижче]піідписаний,
енергійно видав військові накази: «В багнети!», «Зброю в на-
ступ!» та вирушив з голою шаблею [з відділом] розгорнутою
лавою проти обуреного натовпу, який свистів, закликав до опо-
ру, кидав каміння, займав все більше й більше ворожу позицію.
Однак, після арештування Кількох підбурювачів, які були ду-
шею натовпу, [натовп] втратив рівновагу і, під натиском баг-
нетів рішучих службовців д[ержавної] п[оліції], почав відходити
в напрямку пл. Бернардинської. Там його розігнали. Арешто-
ваних посаджено в автомашину і під сильним конвоєм достав-
лено в поліцейські арешти.
Після розігнання натовпу і відновлення порядку [нижче]-
підписаний одержав від коменданта державної] п[оліції] міста
Львова, який керував діями, наказ повернутися з відділом у
казарми.
В цей самий день біля год. 16 комендант д[ержавної] по-
ліції] міста Львова послав [мене] на чолі ЗО постерункових на
автомашині в напрямку вул. Городецької, в залізничні доми,
на допомогу відділам поліції, які знаходилися вже там під
командуванням аспіранта Стрийковського. Після прибуття на
місце я помітив натовп приблизно з 3 тисяч [чоловік] на вище-
згаданій вулиці. [Натовп] намагався організувати недозволене
віче в залізничних домах. Після закликів до натовпу, щоб [він]
розійшовся, цей [натовп] зайняв грізну позицію. Нижчепідпи-
саний енергійно видав військові накази: «Багнети на зброю!»,
«Зброю в наступ!», послав кількох постерункових на тротуари,
а сам, оголивши шаблю, на чолі 15 службовців д[ержавної]
п[оліції], які залишилися, рушив зімкнутою лавою по середині
вулиці проти натовпу. Натовп, побачивши справний рішучий
поліцейський відділ, почав відходити в напрямку вул. Копит-
кової, на якій його, без найменших нарікань, розігнали на всі
боки.
Після повідомлення телефоном коменданта д[ержавної] по-
ліції] про те, що натовп розігнали без жодних сутичок, відділ
відвели в казарми.
О год. 19, за дорученням коменданта д[ержавної] п[оліції] мі-
ста Львова, я був посланий на вул. Чарнецького, щоб забезпе-
чити воєводство від можливих демонстрацій, і там залишався
до години 23.
201
Внаслідок того, що в місті запанував цілковитий спокій, в
цей час мене відкликали [в казарми].
На цьому моя діяльність закінчилася.
Львів, 9 листопада 1923 р.
Інструктор окружної школи у Львові,
старший пшодовнік державної] п[оліції]
Ян Пасєрський
ЛОНА., ф. 102, оп. 1, спр. 40, арк. 112—113. Рукопис. Оригінал. Перек-
лад з польської мови.
№ 119
1923 р. листопада 9.— Звіт керівника II комісаріату державної
поліції аспіранта Стрийковського міській команді державної
поліції про боротьбу поліції з страйкуючими робітниками
м. Львова.
І.	5. ХІ-1923 р. о год. 7. ЗО [хв.] на вул. Городецькій, біля
№ 69, коло спілки з[алізничних] професійних] с[пілок], я,
нижчепідписаний, з допомогою постерункових, усував із тро-
туарів групки страйкуючих залізничників, які [там] збиралися,
не давав їм домовлятися [між собою] та інформував про всі
наміри і рухи зібраних команду державної поліції міста Льво-
ва, яка, на основі цих інформацій, давала відповідні дальші
розпорядження.
Цього самого дня ранком я, нижчепідписаний, доручив полі-
цейським агентам, які були до мене прикомандировані, щоб
звертали особливу увагу на агітаторів, які закликають робітни-
ків до страйку. Таким чином був схоплений і арештований За-
йонц саме тоді, коли він зачитував підбурюючу відозву серед
груп залізничників.
Я доручив доставити Зайонца та відозву, яку той порвав на
дрібні шматки, в команду державної поліції міста Львова.
Арештування Зайонца дало можливість провести з пози-
тивним наслідком обшук в спілці з[алізничних] професійних]
с[пілок] по вул. Городецькій, № 69 і пізніше арештувати дуже
небезпечних, мені особисто відомих діячіів чи, точніше, зако-
лотників — Ланга і Талярика.
202
II.	6/ХІ-1923 р. вже о год. 7. ЗО [хв.] ранку нижчепідписа-
ний з допомогою патрулів з постерункових розігнав групки
•страйкуючих залізничників, які збиралися на вул. Городецькій.
[Залізничники], незважаючи на удари [поліції], ранком біля
год. 9. ЗО почали йти малими групками через різні вулички в
напрямку міста; збірний пункт мав бути у спілці кахлярів по
вул. Зеленій, № 7. Про це нижчепідписаний негайно повідомив
команду держ[авної] поліції] міста Львова.
Після невдачі зборів на вул. Зеленій всі страйкарі почали
знову збиратися на вул. Городецькій, зразу ж біля Спілки за-
лізничних] професійних] с[пілок], під № 69, і [біля] залізничних
домів по цій же самій вулиці, № 131, але [ті] групки, які зби-
ралися, весь час ми тактовно розганяли, щоб вони не мали
можливості домовлятися.
Після півдня, біля год. 17, поліцейські агенти, яких нижче-
підписаний розіслав для розвідки, доповіли, що групки страй-
карів сходяться з усіх боків, переважно з боку Городецького
кладовища, на подвір’ї залізничних домів під № 131.
За домовленістю з командою державної поліції міста Льво-
ва нижчепідписаний негайно прибув на місце зі своїм відділом
поліції і застав на вищезгаданому подвір’ї вже біля 400 осіб,
які зібралися, щоб провести збори під керівництвом посла
Гаузнера, якого ще тоді не було.
Нижчепідписаний закликав зібраних іменем закону негайно
розійтися; цього заклику присутні спочатку не послухали, тому
нижчепідписаний мусив викликати допомогу.
Коли розганяли зібраних, хтось з натовпу кидав на нижче-
підписаного каміння, а пізніше з поверху [котрогось з] заліз-
ничних домів хтось кинув старою бляшаною півквартою.
Коли прибула піша та кінна допомога, нижчепідписаному
вдалося без будь-яких дальших перешкод розігнати натовп.
III.	7/ХІ-1923 р. о 7 год. ранку нижчепідписаному доповіли,
що з монтажної виходять зібрані [там] працівники майстерень
з наміром пііти походом у спілку по вул. Городецькій, № 69.
Цьому негайно запобігли. Нижчепідписаний разом з посте-
рунковими пішов на пл. Копиткову і там тактовно розсіяв за-
лізничників, які йшли натовпом. Внаслідок цього створилися
тільки групки, які йшли вже не бруком, а тротуаром.
Ці групки й далі усували з тротуарів, щоб не давати мож-
ливості домовлятися.
В цей час команда державної поліції міста Львова, [ознайо-
мившись] із становищем, про яке повідомив нижчепідписаний,
доручила звільнити від присутніх приміщення під № 69 і за-
мкнути приміщення.
Прибувши на місце, нижчепідписаний застав уже [тут] під-
комісара Конарського, посланого з команди держ[авної] по-
203
л[іції], яким звернувся до присутніх у спілці, щоб [вони] ро-
зійшлися. Присутні не хотіли зробити цього добровільно. По-
бачивши це, нижчепідписаний звернувся до особисто знайомо-
го діяча Цалки, який, після настанов нижчепідписаного, за-
кликав присутніх залишити приміщення. Велика кількість при-
сутніх це виконала — інакше таки дійшло б до сутичок.
Коли присутні вийшли з приміщення, нижчепідписаний до-
ручив закрити приміщення, поставив варту і наказав зібраним
розійтися.
Через деякий час, може, [через] чверть години, за дору-
ченням команди державної поліції міста Львова, спілкове при-
міщення професійної] с[пілки] залізничників] під № 69 відкри-
то для того, щоб зібрані могли ввійти всередину і чекати збо-
рів, які мали відбутися в присутності делегатів дирекції по-
ліції та держ[авної] поліції.
Після відкриття приміщення частина зібраних увійшла все-
редину, а частина залишилася на вул. Городецькій та розхо-
дилася в усі боки групами. Побачивши це, нижчепідписаний
послав поліцейських агентів, щоб слідкували за цими [гру-
пами].
Приблизно через десять хвилин донесено нижчепідписа-
ному, що групи страйкарів починають збиратися на вул. Го-
родецькій, зразу біля казарми Бема і «Католицького дому».
Зразу ж після одержаного донесення нижчепідписаний по-
мітив, що частина зібраних у спілці, під № 69, почала вихо-
дити з приміщення і подалася по обидва боки вулиці вниз вул.
Городецькою, на якій, як довідався нижчепідписаний, нама-
галися організувати похід.
Щоб не допустити цього, нижчепідписаний доручив підко-
місарові Конарському, прикомандированому до нього на допо-
могу, щоб [він] негайно пішов з відділом поліції за страйка-
рями, які намагалися формувати похід. Одночасно повідомив
про це по телефону команду держ[авної] поліції] міста Льво-
ва, яка після цього повідомлення негайно послала назустріч
походу відділ .поліції під командуванням підкомісара Поточ-
ного.
Пізніше, після повідомлення в команду державної поліції
міста Львова, нижчепідписаний доручив кінному відділові, який
був у його розпорядженні, щоб той якомога швидше їхав униз
вул. Городецькою на допомогу.
Під час цього нижчепідписаний [разом] з малою кількістю
поліцаїв тактовно заспокоював зібраний натовп, який був під-
бурений і готовий на все. [Натовпові], в зв’язку з відсутністю
місця в спілці з[алізничних] професійних] с[пілок], під № 69,
дирекція поліції дозволила провести збори на подвір’ї в заліз-
ничних домах по вул. Городецькій, № 131.
204
Далі діями керували підінспектор державної поліції п[ан]
д[окто]р Торвінський та делегований з дирекції поліції урядник
п[ан] надкомісар Вагнер, які прибули вже на місце.
Львів, 9 листопада 1923 р.
Керівник II комісаріату д[ержавної] поліції] Стрийковський.
ЛОДА. ф. 102, оп. 1, спр. 40, арк. 105—106. Машинопис. Оригінал. Пе-
реклад з польської мови.
№ 120
1923 р. листопада 16.— Розпорядження Міністерства внутріш-
ніх справ воєводському управлінню в зв'язку з загрозою нового
загального страйку.
Таємно.
Незважаючи на ліквідацію загального страйку, комуністич-
ні спілки та інші неспокійні елементи продовжують підтри-
мувати в державі викликаний ними настрій і шляхом поширен-
ня фальшивих або вигаданих чуток про можливість вибуху но-
вого генерального страйку та про різні політичні замахи нама-
гаються тримати всю громадськість в постійному неспокої і
страху.
В зв'язку з цим хай пан зверне пильну увагу па неспокійні
чутки такого роду, обслідує їхнє джерело і шляхом стверджен-
ня їхньої неправдивості постарається вплинути в кожному ви-
падку [зокрема], заспокоюючи населення, притягаючи до спів-
праці в цьому напрямку місцеву пресу, яка могла б зробити
неоціненні послуги для справи.
Незалежно від цього треба притягати до судової відпові-
дальності винуватців, що поширюють подібні відомості.
Щоб перешкодити можливості викликати на даній території
які-небудь страйки або заворушення, треба панові в кожному
випадку підготувати відповідні засоби, щоб забезпечити нор-
мальний хід роботи і охороняти тих, що хочуть працювати, а
також щоб успішно протидіяти всім намірам порушити спокій
і громадську безпеку.
Варшава, 16 листопада 1923 р.	Міністр Кернік
ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 149, арк 220. Гектографічний відбиток. Заві-
рена копія. Переклад з польської мови.
205
Конфіскований номер газети «Вперед», органу УСДП,
від 25 січня 1924 р., присвячений В. І. Леніну.
ЛОДА, ф. 285, оп. 1, спр. 3662, арк. 5.
206
№ 121
1924 р. січня 28. — Шифрована телефонограма воєводського
управління дирекції поліції про заборону проведення маніфе-
стацій у Львові в день похорону В. І. Леніна.
Таєм[но].
Внаслідок розпорядження Міністерства внутрішніх] справ
№ 372, пр[езидіальний відділ], від 27 січня 1924 р., повідомляю,
що які-небудь маніфестації на вулицях та в громадських при-
міщеннях, спеціально зв’язані з похороном і прославленням
Леніна, не допускаються.
28 січня 1924 р.
Воєвода
ЛОДА, ф. 102, оп. 1, спр. 42, арк. 24. Машинопис. Розшифрована заві-
рена копія. Переклад з польської мови.
№ 122
1924 р. лютого 3.—Стаття газети «Земля і воля» «Ленін помер».
Ніколи, може, вістка про смерть великої людини не звору-
шила стільки уїмів, не зробила такого вражіння, як смерть
великого пролетарського борця, великого вождя революції Во-
лодимира Ілліча Ульянова (Леніна). Немає сьогодні закутини
на цілому світі, де би ця вістка не дійшла і не сповнила сумом
серця мільйонів трудящих, мільйонів серць працюючого люду,
що стогне в ярмі соціального поневолення. Постать Леніна за-
кроєна на всесвітню міру. Ім’я його було синонімом визвольних
революційних змагань пролетаріату цілого світу, який уважав
його своїм духовним батьком і провідником. Зі смертю Леніна
сходить до гробу людина, яка усіми фібрами своєї істоти від-
чувала горе і нужду мільйонів поневолених рабів, яка цілою
душею була віддана справі визволення цих рабів з ярма по-
неволення, яка справі цій посвятила ціле своє життя. Зі смер-
тю Леніна тратять працюючі маси цілого світу свого гарячого
трибуна і вождя, який з невмолимою непохитністю, послідов-
207
ністю та залізною волею вів їх- до кращого майбутнього, до
визволення з оков, які наложив на них капіталістичний світ.
Як велика спадщина по Леніні, остали перші у світі проле-
тарські держави на сході Європи, дальшою його живою спад-
щиною є примір цілого його життя, посвяченого революції, і
його твори, які стануть євангелієм і джерелом великого ду-
ховного революційного підйому для всіх, кому лежить на серці
добро широких працюючих мас, добро революції, яка принесе
їм повне визволення.
Зокрема, бідне селянство цілого світу тратить зі смертю
Леніна гарячого оборонця і речника його класових інтересів,
тратить людину, яка, як, може, ніхто інший, зрозуміла його
положення і долю в сучасному капіталістичному ладі, вказу-
ючи йому на спільність інтересів і конечність спільної спів-
праці з міським пролетаріатом, яка одинока може принести їм
визволення. Поневолені нації і раси на цілому світі тратять
зі смертю Леніна свого гарячого оборонця і заступника.
На домовині Леніна революційний пролетаріат і селянство
цілого світу складають прекрасний вінок з квітів любові і все-
цілого віддання великому революціонерові і голошених ним
ідей та клянеться, що всіма своїми силами боронитиме черво-
ного прапора революції, який -він до останнього свого подиху
держав у своїх дужих руках.
По приказах залізних, невмолимих законів природи умерла
фізично велика людина, великий революціонер, та вічно жи-
ти|іме] та горітиме в серцях багатомільйонного люду ідея, яка
виросла з цього люду та якої він був найгарячішим поборни-
ком та речником.
Над гробом великого революціонера немає місця для сліз
і жалобного квиління.
Над його могилою високо стоятиме червоний бойовий пра-
пор, довкруги якого тісною лавою гуртуватиметься бататом і ль-
йонова революційна армія всесвітнього міського пролетаріату
та селянства, готова кожної хвилини до бою за кличі, які на-
писані на тім прапорі.
Газета «Земля і воля», № З, 3 лютого 1924 р. Стаття конфіскована.
208
№ 123
1924 р. лютого 27.— Розпорядження дирекції поліції голові
управи УСДП О. Панасові про заборону діяльності УСДП.
Протокол списаний дня ЗО січня 1924 в президії дирекції
поліції з Олексою Панасом яко предсідателем Української со-
ціал-демократичної партії в справі ліквідації цієї партії.
Являється особисто Олекса Панас, уроджений у Львові, літ
51, релргії] гр[еко]-кат[олицької], жонатий, друкар (складач)
в друкарні Товариства ім. Шевченка, заімешкалий при вулиці
св. Кінги, ч. 24, якому подано до відома оцей наказ:
З причини розвивання діяльності Української соціал-демо-
кратичної партії, спираючоїся на основах, вирішених на з’їзді
мужів довір’я у Львові дня 18 марта 1923, і ворожої для ін-
тересів польської держави, дирекція поліції, з огляду на без-
печенство і публічний супокій, заказує, на основі № 7 розпо-
рядку з 20/ІХ-1854 ч. 9 В[існика] з[аконів] державних], дальше
ведення всякої діяльності Української соціал-демократичної
партії.
Всі виступаючі проти вшценаведеному заказові, оскільки
чин не буде заключати знамен злочину, підходячих під поста-
нови загального карного закону, будуть карані на основі § 11
вищезгаданого розпорядження арештом до 14 днів.
Проти повищому заказові прислугує право відклику до
Львівського воєводства, який можна подати на письмі через
дирекцію поліції протягом 14-ти днів, числячи від дня дору-
чення оречення на письмі.
Відклик не має здержуючої сили.
Львів, дня ЗО січня 1924.	Кучевський
Повищий закон приймаю як предсідатель заряду Української соціал-
демократичної партії до відома та прохаю доручити мені цей заказ на
письмі.	О. Панас.
Одноднівка «1-ий Май», 1 травня 1924 р.
14 № 503
№ 124
1924 р. лютий.— Відозва ЦД ДПЗУ до трудящих Західної
України у зв'язку з забороною УСДП.
До робітників і селян Західної України.
Товариші! Товаришки!
Польська реакція чимраз сильніше наступає на робітничий
клас. Сучасний уряд, що складається із всякого роду капі-
талістів та обшарників, поставив собі за ціль знищити останні
сліди так званої «демократії» та завести режим твердої руки,
іншими словами скинути із себе маску, під якою він досі скри-
вав диктатуру буржуазії.
Диктатура буржуазії існує в Польщі вже від самого по-
чатку її державного існування. Але до цієї пори вона була за-
маскована, бо пани і обшарники не мали відваги сказати цього
одверто з огляду на те, що боялися революційного ферменту
мас, який внесла в них світова війна і велика пролетарська
революція на землях царської Росії.
Під впливом страху капіталісти і обшарники пішли тоді на-
віть на певного роду уступки вроді реформ, як «конституція»,
8-годинний робочий день, земельна реформа і т. п.
Одначе в дуже короткому часі показалось, що ці обіцянки
були звичайною брехнею, що вони мали послужити лише для
введення в блуд робітничо-селянських мас та приспати їхню
революційну чуйність.
КПЗУ звертала давно увагу працюючих мас на ці штучки
та закликала їх до вступлення в свої бойові ряди для пова-
лення панування фабрикантів і обшарників, взивала до рішу-
чого бою з диктатурою буржуазії.
Польська буржуазія, що силою багнетів загарбала землі
Західної України, сиділа до цієї пори, як на вулкані, одначе
від якогось часу, коли буржуазія цих земель, рідні українські
«трудовики» роблять угоду з польською буржуазією, почуває
вона себе сильніше не лиш супроти українського, але теж
і супроти польського пролетаріату, бо зменшився її фронт о
одного ворога, яким були українські націоналісти.
Польська буржуазія хоче за всяку ціну зробити «угоду» з
українцями, а і нашим українським панам і підпанкам дуже
усміхаються посади і інші концесії, одначе на перешкоді цьому
порозумінню стояла до цієї пори УСДП, котра, хоча ще не
сказала свого останнього слова в багатьох справах, в яких
дійсно соціалістична партія повинна би сказати, мимо того, що
210
не належала до цієї пори до жодного з Інтернаціоналів, то
все-таки старалась нести класову свідомість між працюючі
маси міста і села і одинока поза Комуністичною партією об-
стоювала з’єднання всіх українських земель і була проти уго-
ди не лиш з польською, але і зі своєю рідною українською
буржуазією. Піднявши такі кличі, здобувала УСДП чимраз
більший вплив на українські працюючі маси, котрі бачили,
що їхні провідники-,націоналісти хочуть їх запродати польській
буржуазії.
 Тому УСДП стала невигідною польському урядові, і він
постарався усунути свого ворога насильством.
Польська дефензива одержала від свого шефа, міністра
внутрішніх справ, приказ розв’язати цю партію, завісити всі її
видавництва та арештувати цілий ряд людей, щоби під час
того, як УСДП матиме закнебльовані * уста, зробити «угоду»
з українською буржуазією, себто за всякого роду посади ку-
пити від українських націоналістів працюючі маси і наділити
Східну Галичину «автономією».
Факт ліквідації УСДП є ярким доказом того, що нема ні-
якої демократії, нема ніяких законів для робітників і бідних
селян. Замкнення уст широких працюючих мас земель Захід-
ної України є доказом брутального насильства буржуазії і ло-
мання нею прав і законів тоді, коли ходить о працюючих.
Одначе цей поступок буржуазії є останнім передсмертним
подвигом, є ознакою конання буржуазного ладу. Працюючі
маси робітників і селян земель Західної України повинні дати
пануючому класу рішучу відповідь на його ганебні поступки.
Перед працюючими масами стоїть величезне завдання —
не допустити до розбиття організації, всіма можливими сред-
ствами боротись за привернення легальних форм організації.
В цій боротьбі за удержання своєї організації найдуть вони
прихильників у всіх пролетарських партій.
І не лиш за форму організації повинні боротися працюючі
маси. Вони повинні боротися за повалення капіталістичного
устрою — диктатури буржуазії та замінити його урядом робіт-
ників і селян.
Одинокою партією, що прямим шляхом веде працюючі ма-
си до такої боротьби, є Комуністична п[артія] 3[ахідної] Укра-
їни].
Тому звертаємося до всіх працюючих до вступлення в ряди
нашої партії, скріпити її бойову силу і спільно з пролетаріа-
том Польщі повалити буржуазний польський уряд і сотворити
на його місці уряд робітників і селян, себто на диктатуру
буржуазії відповісти диктатурою пролетаріату.
14*
* Закнебльований — з зав’язаним ротом.
21)
Хай живе Комуністична партія Західної України!
Хай живе Комуністична партія робітнича Польщі!
Хай живе Радянська Західна Україна в об’єднанні з Ра-
дянською Україною!
Хай живе Союз Радянських Республік світу!
Хай живе Комуністичний Інтернаціонал!
Львів, в лютім 1924.
Центральний Комітет КПЗУ.
ЛОДА, ф. 374, оп. 1, спр. 2236, арк. 3. Друкарський відбиток.
№ 125
І924 р. березня 13.— Вказівка воєводського управління ди-
рекції поліції про розслідування комуністичної діяльності
у професійній спілці металістів.
На основі цілком достовірних конфіденціальних відомостей
місяцевого] інформаційного відділу З/ІІ ц. р. в приміщенні
спілки у Львові по вул. Вірменській, №31, відбулися загальні
збори професійної спілки металістів, на яких в управу обрали
самих комуністів.
Хай пан директор, по можливості, негайно накаже подати
сюди вичерпний звіт про цю справу, щоб помістити в ситуацій-
ному, рапорті за березень місяць ц. р.
Львів, ІЗ березня 1924 р.
За виконуючого] обов'язки]
воєводи Квасневський
ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 28, арк. 27. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
№ 126
1924 р. березня 20.— Повідомлення про рішення ради профе-
сійних спілок міста допомогти політичним в’язням.
Наш заклик до робітників у справі вшанування [річниці]
Паризької Комуни був конфіскований львівською прокурату-
рою. В усьому світі пролетаріат цілком вільно відзначав річ-
ницю паризьких комунарів, які полягли за святу справу ви-
зволення пролетаріату. У Польщі — тріумфувала біла пляма
цензора.
Але гасла 18 березня стануть власністю польського проле-
таріату. Боротьба проти політичних репресій, боротьба проти
знущання над політичними в’язнями є найбільш гідним вша-
нуванням великої річниці героїчної боротьби пролетаріату
Парижа.
Рада професійних спілок у Львові прийняла в останній час
рішення в справі ставлення до знущання над політичними в’яз-
нями. Цю ухвалу ми надрукували в передостанньому номері
нашої газети. Вона заслуговує особливої уваги і тому нагадує-
мо її ще раз, випускаючи місця, вилучені цензурою:
«Рада професійних спілок від імені організованого робіт-
ничого класу м. Львова енергійно протестує проти знущання
поліції над політичними в’язнями, а також і над членами ро-
бітничих організацій.
Закликаємо Центральну комісію професійних спілок, а та-
кож всіх робітничих депутатів вжити всіх заходів, щоб на-
тиснути на уряд (конфісковані місця) *. Закликаємо також
братні організації в інших містах Речі Посполитої, щоб при-
йняли аналогічні ухвали і донесли робітничій пресі і робітни-
чим депутатам в сеймі про знущання над політичними в’язнями,
а також [над] організованими робітниками (конфісковане
місце) *.
Ухвала Львівської ради професійних спілок повинна го-
лосним відгуком пролунати серед робітничого класу всієї
Польщі.
Численні випадки варварського знущання над в’язнями вза-
галі і політичними в’язнями зокрема, які робітнича преса і
наші депутати витягнули з закутків контррозвідки на денне
світло, глибоко стривожили робітничу думку в краю. Ухвала
Львівської ради професійних] сп[ілок] вказує робітникам шлях,
яким можна дійти до усунення цієї середньовічної практики
* Так в оригіналі.
213
раз назавжди. Протест робітничого класу мусить бути орга-
нізованим. По всій Польщі всі робітничі організації мусять
протестувати проти варварського ставлення до політичних в’яз-
нів. Мусимо вимагати від Центральної комісії професійних
спілок, щоб від імені робітничого класу Польщі вона заявила
енергійний протест.
Чим згуртованіше, сильніше, голосніше виступить робіт-
ничий клас на захист людського ставлення до політичних в’яз-
нів, тим більша [буде] гарантія [того], що такі випадки більше
не повторяться.
Але це тільки один бік цієї справи. Політичні в’язні жи-
вуть в страшних умовах і голодують. Родини, позбавлені го-
дувальників, не мають шматка хліба. Діти вмирають з голоду.
Робітничий клас Польщі вкрив би себе ганьбою, якби не при-
йшов на допомогу бійцям за робітничу справу і їх родинам.
У в’язницях Речі Посполитої сидить за гратами понад 2000 ро-
бітничих діячів і українських та білоруських національних ді-
ячів. Нізвідки [.немає] для них допомоги. У Львові протягом
4 днів тривала голодовка 40 політичних в’язнів. Після закін-
чення голодовки не можна було їм передати навіть трохи
харчів. Не було грошей.
Робітничий клас мусить прийти на допомогу своїм братам,
які стогнуть у в’язницях. Робітники живуть в дуже тяжких
умовах. Допомога, яка надається політичним в’язням, вимагає
надзвичайних жертв, скорочення в домі щоденного продоволь-
чого раціону. Але, незважаючи на це, ми знаємо, що робітни-
чий клас зробить усе, щоб виконати свій обов’язок перед
ув’язненими братами.
З усіх кінців Польщі надійдуть пожертвування для полі-
тичних в’язнів та їх родин.
На допомогу ув’язненим товаришам по боротьбі!»
Газета «ТгуЬипа гоЬоіпісга», № 42, 20 березня 1924 р. Конфісковане пові-
домлення. Переклад з польської мови.
№ 127
1924 р. березня 25.— 3 рапорту інформаційної агентури по-
ліції дирекції поліції про підготовку молоді до святкування
1 Травня.
Конфіденціально.
За відомостями, які одержано суворо конфіденціальним шля-
хом, Комуністична партія зайнялася інтенсивною роботою в
справі організації комуністичної молоді, яку мають використа-
ти для відповідної мети під час святкуваня 1 Травня (з них
біля 60 осіб мають використати для розкидання комуністичних
листівок, а 20 осіб — для контролю). З цією метою сьогодні
о год. 10 повинна відбутися нарада Спілки пролетаріату міст
і сіл (приміщення ще не відоме). Про хід проведеної наради
доповімо додатково, одержавши відомості конфіденціальним
шляхом...
Львів, 25 березня 1924 р. Керівник інформаційної агентури
[підпис нерозбірливий]
ЛОДА, ф. 193, оп. 4, спр. 12, арк. 84. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
№ 128
1924 р. квітня 12.— Повідомлення воєводського управління
дирекції поліції про загальні збори організації
«Спілкова пекарня у Львові».
За місцевими] відомостями, 12/П ц. р. у Львові в приміщен-
ні по вул. Городецькій, №55 відбулися загальні збори «Спіл-
кової пекарні» з таким порядком денним:
1.	Прочитання звіту останніх загальних зборів.
2.	Звіт дирекції і ревізійної комісії.
3.	Затвердження балансу.
4.	Зміна статуту.
5.	Вибори надзірної ради і ревізійної комісії.
6.	Пропозиції.
215
На цих зборах вибрали нову надзірну раду, в склад якої
ввійшли самі комуністи, а саме: Козак, Слобода, Богу-
славський і Біч, а в ревізійну комісію — комуністи: Мруз і
Држевецький. За пропозицією Богуславського, одноголосно
ухвалили скласти на потреби «Трибуни іроботнічей» суму
50 000 000 польських] м[аро]к.
Це подається панові директорові до відома і використання.
Львів, 12 квітня 1924 р.
За воєводу Квасневський.
ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 28, арк. 29. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
№ 129
1924 р. квітня 17.— Повідомлення інформаційної агентури
поліції дирекції поліції про вплив комуністів у про-
фесійній спілці металістів у Львові.
Конфіденціально.
Виконуючи доручення № 1256/24 р. президія] від 28/ІУ-
1924 р., доношу, що, як довело тут розслідування, вибрані
З/ІІ ц. р. в управу спілки металістів особи — це за переконан-
ням або комуністи, або прихильники комуністичної ідеї.
Отже: Феліксік і Магура — переконані комуністи, їх на-
віть приводили у в’язницю місцевого] о[кружного] к[арного]
с[уду] за проведення комуністичної пропаганди.
Всі інші, хоч не зареєстровані з політичної точки зору,
однак відомі тут як прихильники комуністів.
Львів, 17 травня 1924 р. Керівник інформаційної агентури
[підпис нерозбірливий]
ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 28, арк. ЗО. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
216
№ 130
1924 р. квітень.— Відозва ЦК. КЛЗУ до трудящих з нагоди
Першого травня.
Комуністична партія Західної України.
1 Май.
Товариші! Товаришки!
В дні 1 Мая, в дні свята працюючих мас цілого світу, взи-
ває Комуністична партія Західної України працюючі маси мі-
ста і села вийти на вулицю та демонструвати під прапором ко-
мунізму та соціальної революції.
Товариші і товаришки! Робітники та селяни! Працюючий
народе міст і сіл!
Сьогодні на цілому світі святкує пролетаріат своє свято
праці, боротьби та братерства. Через кордони та окопи буржу-
азії [трудящі] подають собі спрацьовані руки і міжнародному
таборові капіталу та буржуазії протиставлять міжнародний
табір робітників молота та плуга.
Робітники і селяни Польщі, Німеччини, Румунії, Болгарії,
Франції, робітники всіх країн світу підносять в цей день свій
голос протесту проти насильства та знущання буржуазії та
обшарників.
Сьогодні міжнародний пролетаріат складає присягу боро-
тися аж до побіди під прапором соціальної революції.
Робітники і селяни!
Ми переживали рік нових неповоджень пролетаріату, нових
злочинів обшарників та капіталістів. Уряд цих панів проводить
свою санацію скарбу коштом поту і крові широких працюючих
мас. Менша платня^ більше праці — оце клич капіталу. Наступ
капіталістів на 8-г о д и н н и й день праці частинно їм
вдався завдяки попертя уряду та зраді соціал-патріотів з
ППС. Всі податкові тягарі зложено на нашу спину. Дорожне-
ча, взможений визиск праці — оце дарунки буржуазної санації
скарбу. Побіч крайньої нужди працюючих мас панує розпуста
посідаючих класів.
При пануванні удержується буржуазія при помочі культа
багнетів. Лахміття буржуазної демократії стрягне чимраз глиб-
ше в болото. Уряд капіталістів та обшарництва топче безлично
свободу коаліції, зібрань, слова, преси та прав, гарантованих
конституцією. В’язниці переповнені робітниками та селянами.
Над політичними в’язнями знущаються поліційні бандити в
страшний спосіб. Стіни камер оббризкані кров’ю полонених
217
буржуазії, катованих та тортурованих, так як за середньо-
вічних часів. По селах панує дике насилля наїзників, котрі
правом кулака заграбили наші землі. Забирають нам школи і
землі. Земські комісії спекулюють кров’ю і потом цілих поко-
лінь місцевого населення, пересиченого землею. Колонізація
видирає послідній кусник землі селянам. Власті знущають[ся]
над безборонним населенням. Карні експедиції, реквізиції,
примусове стягання добровільної позички для панів та обшар-
ників, масові арешти, тягання сотками селян з поля і хати по
міських тюрмах, злочини жолдаків та жандармів-ступайків,
воєводів і старостів, присланих капіталістичним урядом Поль-
щі,-2-оце хліб насущний нашого життя.
’1А ще- на глум та на посміховисько забирають нам сййів і
братів до війська та кажуть їм боронити наших гнобителів.
Товариші! Товаришки! Робітники і селяни!
' ' До боротьби проти панування та насильств буржуазії ! об-
шарників кличе вас під свої прапори Комуністична партія1 За-
хідної України.
'* В цій боротьбі ми не самі. Сильним і вірним нашим союз-
ником є революційний пролетаріат Польщі, що стогне так са-
мо, Як ми, в ярмі посідаючих класів. Польський робітник бо-
реться проти панування буржуазії за своє визволення. Поль-
ський селянин бореться так само, як селянин українець і біло-
руски, за землю, загарбану обшарниками. Класово свідомий
пролетаріат Польщі розуміє, що влада обшарників і капіта-
лістів на землях Західної України є товчком та підпорою їх-
нього панування в цілій Польщі. Спільна боротьба робітників
та селян — українців, поляків, жидів, білорусів іі інших — з
польськими обшарниками і капіталістами дасть їм повну по-
білу.
Товариші! Товаришки! Робітники і селяни!
" Боротьба революційного пролетаріату Польщі не устає ані
на хвильку. Щораз то стрясає Польщу хвиля страйків, які є
Доказом, що революційний пролетаріат хоче боротися аж до
повної побіди. У звіснім падолистовім повстанні краківських
робітників змішалася кров польських робітників з кров’ю жов-
ніра українця-селянина, що не хотів боротися зі своїми бра-
та ми-робітника ми. Полилася кров і на наших землях в Бо-
риславі. Боротьба робітників була здушена, та вже кілька мі-
сяців пізніше підняли робітники наново боротьбу. Послідній
страйк у всіх углевих басейнах змобілізував проти робітників
Цілу буржуазію. І тим разом допомогла до побіди буржуазії
зрадницька ППС. Але після невдач приходить побіда.
Товариші! Товаришки!
Нашу боротьбу ведемо рам’я .в рам’я з міжнародним проле-
таріатом цілого світу. У всіх країнах стає пролетаріат до бо-
218
ротьби. По той бік Карпат на Закарпатській Україні робітники
і селяни-українці в останніх виборах до парламенту віддали
всі голоси за Комуністичну партію Чехословаччини, даючи тим
виказ незламної волі боротися спільно з чеським пролетаріа-
том за повалення панського уряду.
Товариші! Товаришки!
Класова боротьба рам’я об рам’я з міжнародним пролета-
ріатом — це одинока дорога до побіди. Учімся з досвіду ми-
нулих літ. Доволі довго вірили ми нашим петрушевичам, котрі
дурили нас Антантою і дипломатією.
Українська буржуазія шукає дороги до угоди з польською
буржуазією, щоб за ціну міністеріальних фотелів і теплих
урядових посад мати змогу разом з нею гнобити і визискувати
українського робітника і селянина. Разом з польським урядом
підготовляються вони до війни проти Радянської України --
нашої одинокої вітчизни. На Радянській Україні селянин і ро-
бітник мають владу в своїх руках. Робітник є паном фабрики,
а селянин — землі, відібраної обшарникам-прабителям.
Наша українська буржуазія помириться скоріше чи пізніше
з польською буржуазією, щоб утворити спільний фронт проти
держави робітників і селян.
Хай день 1 Мая буде могутньою демонстрацією проти на-
шої буржуазії, проти трудовицьких і радикальних зрадників.
Товариші! Товаришки!
Взиваємо вас під прапор соціальної революції і комунізму
до боротьби в обороні 8-го динного дня праці!
Проти обнижувань заробітної платні!
Проти податкових тягарів!
До боротьби проти безробіття! Проти репресій і за увіль-
нення політичних в’язнів! За відібрання землі обшарникам та
віддання її без викупу безземельним селянам! Проти колоні-
зації! За наділення польських селян землею обшарників в
Польщі!
В день 1 Мая хай вийдуть на вулицю робітники і селяни
без різниці націй, хай побіч робітника чи селянина-українця
іде робітник чи селянин поляк, білорусин чи жид!
День 1 Мая хай стане могутньою демонстрацією та про-
тестом проти загарбання польською буржуазією брутальною
силою оружжя земель Західної України, хай буде доказом
спільної волі працюючих мас всіх народностей 3[ахідної] Укра-
їни] до повалення спільно з пролетаріатом Польщі капіталі-
стичного уряду, хай буде доказом незламної волі до боротьби
за створення Радянської Польщі та прилучення земель За-
хідної України до Радянської України.
Проч з урядом капіталу!
Проч з українською буржуазією!
219
Хай живе диктатура пролетаріату!
Хай живе об’єднання робітників і селян!
Хай живе революція, хай живе братерство визволених на-
родів!
Хай живе Радянська Західна Україна в об’єднанні з Ра-
дянською Україною!
Хай живе Союз Радянських Соціалістичних Республік!
Хай живе союз робітничо-селянських республік світу!
Львів, в квітні 1924 р.
Центральний Комітет КПЗУ
ЛОДА, ф. 285, оп. 1, спр. 350, арк. 111. Друкарський відбиток.
№ 131
1924 р. травня 1.— Рапорт інформаційної агентури поліції
дирекції поліції про святкування 1 Травня у Львові.
Конфіденціально.
Вчора відбулося урочисте святкування робітничого свята —
1 Травня, хід якого був такий:
Після того, як спілкові оркестри відіграли на вулицях
міста зорю, о год. 9 у власних приміщеннях зібралися про-
фесійні спілки, сформувалися і рушили з спілковими прапора-
ми .на пл. Госєвського, а єврейські професійні спілки — на Збі-
жеву площу. Там виголосили програмні промови. Під час збо-
рів, які відбувалися на пл. Госєвського, виявилось, що на краю
вулиці Кохановського поставили тимчасову трибуну, навколо
якої зібралася частина публіки, що була на площі з прапорами
УСДП і С[пілки] пролетаріату] міст і сіл, та робітнича молодь.
На трибуну вийшла якась особа, прізвище якої не вдалося
встановити, і почала говорити до зібраних. Під час її промови
делегат дирекції поліції, який перебував там, заборонив го-
ворити далі, а коли, незважаючи на заборону, особа продов-
жувала говорити, закликаний відділ поліції примусив зібраних
навколо цієї трибуни розійтися. При цьому там забрали пра-
пор УСДП і, крім цього, затримали кілька осіб, що несли ви-
щезгаданий прапор, яких також підозрівали в розкиданні ко-
муністичної «бібули». Однак треба відмітити, що «бібулу» роз-
кидано у дуже незначній кількості і переважно розкидано її
220
на площі таким способом, що вона не могла потрапити в руки
присутніх.
Після проведення зборів похід вирушив до театру, звідки,
після промови Желяшкевича та розпуску, зібрані, згорнувши
свої прапори, пішли додому. Тоді, коли розходився похід, який
складався з польських професійних спілок, до театру надійшов
похід єврейських професійних спілок, який, після промови
Поха, згорнув свої прапори і таблиці з написами, а зібрані
розійшлися по домах.
Слідкування за окремими професійними спілками, яке було
наказано [вести] до пізньої ночі, не показало нічого підозрілого.
Під час маніфестації, яка відбувалася, арештовано Олексу
Корчовського та Івана Дацківа за несення забороненого транс-
паранту, а також Юліана Ганса, Романа Партикевича — за те,
що кидали каміння в поліцаїв, Соломона Каттера і Ліпу Ка-
ца — за розкидання комуністичних відозв. В цьому поході взя-
ло участь 3500—4000 осіб.
Львів, 2 травня 1924 р. Керівник інформаційної агентури
[підпис нерозбірливий]
ЛОДА, ф. 193, оп. 4, спр. 12, арк. 123. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
№ 132
1924 р. травня 20. — Протест політичних в’язнів тюрми «Бри-
гідки» окружному судові в зв’язку з нелюдським ставленням
адміністрації до політичних в’язнів.
Знаючи з досвіду умови у в’язниці по вул. Баторія, знаючи
про те, що політичних в’язнів розміщують між бандитами, що
знущаються над деякими хворими товаришами (наприклад,
над тов. Чарнецьким), не допускають газети і .книжки, знаючи
про ставлення, яке є просто глузуванням з найелементарніших
засад гуманності, що політичним в’язням шкодують повітря,
точніше] двогодинної прогулянки,— ми, політичні в’язні з
«Бригідок», приєднуємося до голодного протесту, що триває
тепер у в’язниці по вул. Баторія, повністю солідаризуємося
з ними і ставимо вимогу, що лунає всюди: «По-людськи ста-
витись до політичних в’язнів!»
221
Ми приєднуємося до голодовки в’язні© по вул. Баторія ще
й тому, що, незважаючи на обіцянки, які нам давали йід час
попередніх голодовок, пониження гідності та пригнічення по-
літичних в’язнів часто трапляються далі.
Повідомляємо про цей наш протест-голодовку президію
окр[ужного] суду у Львові і ліві фракції сейму.
Львів, «Бригідки», 20 травня 1924 р.
Газета «ТгуЬипа гоЬоіпісга», № 93, 23 травня 1924 р. Переклад з
польської мови. Конфіскований номер.
№ 133
1924 р. травня 21.— Список, складений виконавчою управою
місцевої професійної ради для дирекції поліції про кількість
страйкарів у Львові в листопаді 1923 р.
Згідно з конференцією, яка була проведена головою вико-
навчої управи ради професійних спілок у .Львові, сьогодні
передаємо список кількості страйкарів у листопаді 1923 р. за
професіями. В страйку брали участь представники майже всіх
професій, крім електриків і газівників. Участь страйкарів за
окремими професіями виглядає так*:
* Дирекцією поліції цифри виправлені так:
1. Залізничний транспорт і майстерні —приблизно 4000 чоловік
2. Друкарні, графічні і палітурні цехи	„	400
3. Деревообробна промисловість	,,	400
4. Швейна промисловість (кравці, кушніри,
модистки)	„	300
5. Харчова промисловість і споріднені з	нею	„	300
6. Металева промисловість і споріднені з нею	„	800
7. Гастрономічно-готельні працівники	„	100
8. Будівельна промисловість і споріднені	з нею	„	800
9 Керамічна промисловість і споріднені з нею	—закреслено
10. Хімічна промисловість (броварні, нафтопе-
реробні заводи і т. п.)	„	150 чоловік
11. Шкіряна промисловість і споріднені з нею „	600	„
12.	Торгівля і бюро	—закреслено
13.	Перукарська, фотографічна і дентист[ична] професії —закреслено
14.	Прислуга і поденники	„	800 чоловік
Разом	„	8000
222
1.	Залізничний транспорт і майстерні	—	5000 чоловік
2.	Друкарні, графічні і палітурні цехи	—	1000
3.	Деревообробна промисловість	—	800
4.	Швейна промисловість (кравці, кушніри,
модистки)	—1700
5.	Харчова промисловість і споріднені з
нею	—1500
6.	Металева промисловість і споріднені з нею—2400
7.	Гастрономічно-готельні працівники — 1400
8.	Будівельна промисловість і споріднені з
нею	’	— 3200
9.	Керамічна промисловість і споріднені з
нею	—	700
10.	Хімічна промисловість (броварні, нафто-
переробні заводи	і т.	п.)	—	2500
11.	Шкіряна промисловість і споріднені з нею—1100
12.	Торгівля і бюро	—	650
13.	Перукарська, фотографічна і дентист[ич-
на] професії	—	600
14.	Прислуга І поденники	—	4500	„
Подаючи вищенаведене до відома, підписуємось з повагою:
Львів, 21 травня 1924 р.	За виконавчу управу
місцевої професійної ради у Львові
секре[тар]
[підпис нерозбірливий]
ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 148, арк. 38. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
№ 134
1924 р. вересень *.— Вимоги робітників фабрики гільз Топфа і
Ельстера, пред'явлені під час страйку львівською групою про-
фесійної спілки робітників хімічної промисловості й спорідне-
них професій.
1.	Визнати професійну спілку єдиним представником робіт-
ників.
* Дата встановлена на основі супровідних документів.
223
2.	50% додатку.
3.	Усунути страйколомів в особах: Броні Райхер і Ліни На-
вроцької.
4.	Не позбавляти праці жодного робітника з страйкуючих
протягом мінімум 6 місяців.
5.	Людського ставлення керівнички Цукерман до робітників.
6.	Заплатити за час страйку.
ЛОДА, ф. 625, оп. 1, спр. 2, арк. 3. Машинопис. Оригінал. Переклад з
польської мови.
№ 135
1924 р. листопада 7.— Відозва ЦК. КПЗУ до трудящих з на-
годи VIII річниці Великої Жовтневої соціалістичної революції.
Комуністична партія Західної України.
Пролетарі всіх країн, єднайтесь!
Хай живе Велика Жовтнева пролетарська
революція!
7 падолиста, 1917 р.
Надарма шукали б ми в історії людства події, яка своєю
величчю, своїм всесвітнім значенням дорівнювала б події В е-
ликої Жовтневої пролетарської революції
в 1917 р.
Кожного року, коли приходить день 7 падолиста (25 жовт-
ня по старому] ст[илю]), зустрічають його як своє найбільше
свято не тільки робітники і селяни радянських республік, але
так само і весь міжнародний пролетар і т.
Кожного року в день 7 падолиста чогось то очі всіх пра-
цюючих гноблених, як робітників і селян цивілізованого Захо-
ду, рабів чорної і жовтої раси найдальшого Сходу і Півдня,
звертаються в сторону могучої Спілки Соціалістичних Радян-
ських Республік з якоюсь тугою зажить таким самим життям,
як там, а рівночасно з цим з міцною постановою зломить кай-
дани гніту і визиску в себе дома, знести всі кордони, якими
пануючий клас відмежував нас від мас працюючих Радянських
республік.
224
В чому ж лежить та сила, те велетенське значення проле-
тарського жовтня 1917 р.?
В жовтні 1917 р. робітники і селяни б[увшої] царської ім-
перії раз назавсігди зламали ярмо фабрикантів,
дідичів і попів, захопили в свої руки державну владу.
Жовтень 1917 р. віддав селянам землю, а робітникам фаб-
рики.
Жовтень 1917 р. створив широко двері працюючим масам
до освіти і віддав школи в руки робітників і селян.
Жовтень 1917 р. освободив працю від визиску і прокляття
зі сторони капіталу і проголосив клич: хто не працює,
той не їсть.
Жовтень приніс освободження всім поневоленим народам і
оголосив рівноправність всіх народів, всіх мов.
Жовтень розкріпостив жінку-робітницю з того клятого яр-
ма, в якому вона жила в світі капіталу.
Жовтень воплотив у реальну дійсність ідеї, які були до цих
пір лише в творах великого нашого вчителя К. Маркса.
Зараз, у 8-му річницю великої пролетарської революції,
ми можемо з гордістю глянуть на весь тяжкий шлях, пройде-
ний нами, і з певністю своєї побіди зустрічать майбутність.
Бо все те, що пройшли робітники і селяни Радянських]
республік, всі їх успіхи і здобутки є успіхами і здобутками
міжнародного пролетаріату, є доказом нашої сили, нашої неми-
нучої побіди.
Скінчились роки кривавої громадянської війни, роки, в яких
міжнародний капітал враз з рідною контрреволюцією намага-
лись затопить в крові вдасть робітників і селян.
Колчак, Юденіч, Денікін, Врангель, гетьман і німці, Пет-
люра, шляхта — все те розбилось в пух і прах о непобідиму,
тверду, як сталь, грудь славної Червоної Робітничо-Селянської
Армії.
По закінченні воєнного фронту настає економічний фронт.
Працюючі маси Радянських] республік приступають до
тяжкої праці над відбудовою знищеного господарства. Остан-
ній рік приносить з собою найбільше завоювання Радянської]
влади на фронті економічної боротьби: тверда валюта—черво-
нець стає ознакою економічного зросту і сили Сп[ілки] Со-
ціалістичних] Радянських] Республік], з якою мусять нині
числитись і входить в усякі торговельні зв’язки найбільш за-
пеклі її вороги.
Товариші робітники і селяни!
Жовтень 1917 р.— це перший етап міжнародної пролетар-
ської революції.
Жовтень розпочинає нову еру в історії люд-
ств а.
15 № 503
225
Всі здобутки Жовтня будуть запевнені тільки тоді, коли
на цілій земській планеті працюючі маси знесуть вдасть ка-
піталу і ухоплять владу в свої руки.
Всесвітня соціальна пролетарська революція — зламання
влади капіталу — ось клич, який мусить пролунати з грудей
міжнародного пролетаріату в дні 7 падолиста 1924 р.
Товариші робітники і селяни земель 3[ахідної] України!
8-му річницю Жовтневої революції ми знову стрічаємо в
услів’ях лютого терору, дикого гноблення і визиску робітни-
чих і селянських мас зі сторони польських фабрикантів, дідичів
і ксьондзів.
Наступаючий капітал касує 8-годинний робочий день, змен-
шує заробітну плату, доводить робітника до нелюдських умов
існування. Голодне на землю селянство, обтяжене податками в
зв’язку з тогорічним неврожаєм, стоїть перед маревом великої
нужди і голоду.
До економічного гніту прилучається ще національний. В той
час, коли на землях Радянських] республік] всім народам
відкрито широкий шлях для їх господарчого і культурного роз-
витку, в шляхетській Польщі вбивається всякий прояв націо-
нального освободження і національної окреміжності. Скаженіє
шляхта. Збільшується терор, ллється наша кров.
Але недарма розстріляно Енгля і Бялого, недарма кривавий
май в Заболотові, недарма падають в боротьбі сотки селян на
землях Білорусії і Знахідної] України.
Товариші робітники і селяни!
8-мі роковини пролетарської революції міжнародний про-
летаріат буде обходити без Леніна. Немає Леніна. Помер наш
Ленін. Немов та гранітна скала, що опустилась в море і схви-
лювала його, так схвилювала серця мільйонових працюючих
мас смерть дорогого вождя, великого Ілліча.
Ленін вмер, живе, однак, його твір — залізна Комуністична
партія.
В дні великого свята ми ще тісніше, ще більш ма-
сово згуртуймося в її рядах. Під її проводом, зі знам’ям
ленінізму ідім нестримно до нашої мети, до нашої побіди, до
всесвітнього Жовтня!
Хай живе всесвітній Жовтень!
Хай живе всесвітній СРСР!
Хай живе соціальна революція в Польщі!
Хай живе Комуністична] партія Польщі і
Західної України!
226
Слава борцям, павшим в боротьбі за про-
летарську справу!
Львів, 7 падолиста 1924 р.
ЦК Комуністичної] партії Західної України
ЛОДА, ф. 285, оп. 1, спр. 3901, арк. 2. Друкарський відбиток.
№ 136
1924 р. листопад.— Відозва ЦК КПЗУ до робітників і селян з
закликом боротися проти терору буржуазії.
Комуністична партія Західної України.
Робітники і селяни!
Кривавий терор проти борючихся о своє цілковите визво-
лення робітників і селян безустанно збільшується.
Загрожена в самих основах свого панування в панічнім
страху перед змагаючоюся хвилею робітничого обурення, .заду-
мує польська буржуазія тюрмою і розстрілами, тортурами і
масовими мордами * здавити революційний рух пролетарських
мас.
На цілому просторі, де тільки сягає влада польського ім-
періалізму, тюрми переповнені тисячами найкращих синів про-
летаріату. На т. зв. «кресах» відбуваються день у день екзе-
куції і катування українських і білоруських селян та робітни-
ків, які пориваються до боротьби з польськими гнобителями.
За слово критики, за приналежність до революційного табо-
ру запроторюється селян і робітників на кілька і кільканад-
цять літ в тюремні каземати.
Робітники І селяни!
Головно на 3[ахідній] Україні окупаційна влада польських
посіпак хапається найбезглядніших методів, щоби могти і на-
дальше продовжувати тут своє злочинне панування.
* Убивствами
15*
227
Ціла країна стогне в кайданах страшної неволі. Відрухові
селянські повстання здавлюються в крові їх учасників.
Зграї розбещеного вояцтва нападають на «збунтовані» села,
рівняють їх з землею, мордують мешканців. По містах пере-
слідується революційний робітничий табір. На основі вироків
«демократичних» судів запроторюється до тюремних льохів
сотки найкращих товаришів.
Робітники і селяни!
Недавно скінчилися у Львові два судові процеси. Під об-
лудним плащиком «демократії» судові пахолки польського ім-
періалізму відіграли одну з найцинічніших комедій.
На основі судового вироку сказано 9-тьох молодечих робіт-
ників і інтелігентів на 28 літ каторги.
Одинокою їх провиною було те, що почувалися до прина-
 лежності до революційних рядів. В звірський спосіб закато-
вані в закамарках дефензиви, зістали змушені до підписання
зізнань, яких тільки підла поліцейська душа забажала.
На основі цих зізнань довершив суд своєї класової помсти.
Але недосить того. Кілька днів після вироку на молодечих,
засуджує той суд нашого робітника на десять років каторги.
Робітники і селяни!
КПЗУ, що веде важку боротьбу о визволення працюючого
люду, на кожному кроці п’ятнує облуду польських панів. «Де-
мократичні» установи в Польщі є в дійсності найпотворнішою
диктатурою чорної імперіалістичної мафії.
Робітники і селяни! Усі, що стогнете під кнутом польського
•імперіалізму! До вас звертається КПЗУ з закликом: вступайте
-усі в революційні комуністичні ряди!
• Єдиною гідною з вашої сторони відповіддю на гніт і пере-
' слідування може бути тільки збільшення робітничої армії, що
'береться проти влади капіталу і обшарництва.
Робітники і селяни!
КПЗУ, яка веде боротьбу о визволення українських земель,
окупованих польським імперіалізмом, з кайданів суспільного
поневолення, не забуває о своїх товаришах, що перебувають за
тюремними гратами, сотках жертв кривавого терору.
Робітничий клас не допустить безкарного знущання над
його братами. Організованою самообороною відповість він на
буржуазний терор.
Проч з кривавим терором буржуазії і обшарників!
Проч з владою польського імперіалізму!
Слава поляглим товаришам!
228
Слава усім, що перебувають за тюремними гратами.
Хай живе Польська Радянська] Республіка]!
Хай живе з’єднання 3[ахідної] України з Українською Со-
ціалістичною] Радянською] Республікою]!
Львів, у падолисті 1924 р.
Центральний Комітет Комуністичної партії Західної
України
ЛОДА, ф. 1, оп. 1, спр. 239, арк. 247. Друкарський відбиток.
№ 137
1925 р. січня 24.— 3 рапорту міської команди державної по-
ліції дирекції поліції, про разклеєння комуністичних листівок
на мурах міста.
Конфіденціально.
В ніч з 23 на 24 ц. м. на мурах міста з’явились комуністичні
листівки двох видів, а саме:
1. «Комуністична партія Західної України», видані Стрий-
ським Окружним Комітетом КПЗУ (в справі арешту 8 мало-
літніх робітників і одного студента зі Стрия, обвинувачених в
розклеєнні відозв з протестом проти арешту депутата Лан-
цуцького).
2. Видані Комуністичною Спілкою Молоді Західної України
з датою: Львів, 15 січня 1925 р., підписані ЦК КСМ 3[ахідної]
У[країни] в справі роковин смерті Рози Люксембург, Карла
Лібкнехта і Леніна, які припадають на січень.
Почалися розшуки, щоб вислідити осіб, які розклеїли ці ві-
дозви. Одночасно звернулися з цією справою в пресову проку-
ратуру, щоб видати рішення про конфіскацію і заборону даль-
шого поширення...
Львів, 24 січня 1925 р.
Керівник експозитури політичної поліції
[підпис нерозбірливий]
ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 14, арк. 21. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
229
№ 138
1925 р. січня 31.— Розпорядження воєводського управління
окружній команді державної поліції про посилення боротьби
з вивішуванням комуністичних прапорів та написів.
Конфіденціально. До власних рук.
і'
Міністерство внутрішніх справ уже тривалий час отримує
повідомлення майже з усіх воєводств про вивішування кому-
ністами прапорів з написами протидержавного і заколотниць-
кого змісту. Такі прапори вивішують на телеграфних, телефон-
них дротах, фабричних трубах і навіть на дзвіницях і вежах
церков. їх вивішують не тільки на дорогах і в місцях, які мало
відвідуються, але також і в місцях з дуже пожвавленим вулич-
ним рухом. Незважаючи на те, що факти вивішування прапорів
дуже численні, майже не було випадку, щоб винуватців за-
тримали і арештували.
Осмілілі комуністи в зв’язку з цією безкарністю в останній
час застосували ще більш провокаційний спосіб поширення
своїх гасел, а саме: при допомозі т. зв. шаблонів відбивають
масляною фарбою протидержавні написи на тротуарах, парка-
нах, мурах і стінах не тільки приватних домів, але навіть і
державних будинків. І в цих випадках винуватців ніколи не
ловлять. Далі не можна терпіти таке становище. Безпорадність
органів безпеки викликає враження безсилля проти дій кому-
ністів, які, в розумінні звичайного громадянина, виростають до
розмірів дуже сильної законспірованої організації, а це цілком
не відповідає дійсності.
В зв’язку з цим, на основі розпорядження Міністерства
внутрішніх справ № Т.Б.524/25р. від 24 січня 1925 р., я дору-
чаю панові окружкому] комендантові негайно закликати під-
владні йому органи зовнішньої служби, щоб енергійно і якнай-
більш сумлінно виконували службу, зокрема обходи, і особливо
вночі, а одночасно підкреслити, що до тих [службовців], в ра-
йоні служби яких були вивішені вищезгадані прапори або від-
биті шаблонами протидержавні написи, а винуватці не були б
затримані в зв’язку з недбалістю по службі, буде застосоване
якнайбільш суворе дисциплінарне покарання.
Про випадки вивішення прапорів, про які йде мова, або
відбивання написів при допомозі шаблонів, а також про затри-
мання винуватців постерунки повинні негайно доповідати па-
нові старості, який мусить у випадках, коли винуватців не
затримано, починати дальше слідство. Вкінці підкреслюю, що
одночасно даю відповідні розпорядження старостам та директо-
рові поліції у Львові, щоб, з свого боку, видали відповідні вка-
230
зівки підвладним органам зовнішньої і політичної поліції про
співпрацю для ліквідації вищезгаданої комуністичної діяль-
ності.
За воєводу Кархези
ЛОДА, ф. 102, оп. 1, спр. 45, арк. 1. Машинопис. Завірена копія. Пере-
клад з польської мови.
№ 139
1925 р. січень. — Відозва ЦК КРПП, присвячена першій річ-
ниці смерті В. І. Леніна *.
Комуністична робітнича партія Польщі.
Секція Комуністичного Інтернаціоналу.
Пам’яті вождя.
(До першої річниці смерті Леніна).
21 січня минув рік з дня смерті Леніна — великого вождя
російської революції і міжнародного пролетаріату.
В час світової війни, коли капіталізм розв’язав найжахли-
вішу в історії людства різню, більшість соціалістичних вождів
з II Інтернаціоналу стала слухняними капралами гінденбургів
і фошів — Ленін з невеликою групою револю-
ційних соціалістів виступив проти міжна-
родно ї різні, організованої капіталом, ви-
сунув лозунг громадянської війни пролета-
ріату з буржуазією, війни за визволення
робітничого класу.
І гасло було перетворено в дію. Під керівництвом Леніна
революційна, єдина, залізна партія більшовиків стає на чолі
замучених війною і злиднями мас і веде їх на переможний
штурм твердинь капіталізму.
Переможна більшовицька революція смер-
тельно поранила світовий капіталізм. Про-
летаріат, взявши в свої руки владу, зробив великий пролом у
фортеці експлуатації і рішуче став на шлях, який веде до со-
ціалізму.
* Відозва розповсюджувалась також у Львові.
231
Смілива і ясна революційна думка Леніна вказала проле-
таріатові всіх країн шлях до перемоги. Не реформи в межах
буржуазної держави, а боротьба з цією державою, повалення
влади буржуазії шляхом збройного повстання або соціальної
революції, веде до визволення пролетаріату.
В своїй смертельній боротьбі з капіталом пролетаріат не
одинокий. Ленін вказав йому його природних союзників — се-
лянство в сільськогосподарських країнах і колоніальні народи.
Революційне бродіння серед експлуато-
ваних селянських мас та бунти пригнобле-
них народів Азії так само грізні для все-
світнього імперіалізму, як визвольний рух
пролетаріату.
Пролетаріат, який стоїть на чолі всіх сил, що підривають
капіталістичний лад, ставши революційним керівником при-
гнобленого селянства і пригнічених народів, веде їх на бороть-
бу проти спільного ворога.
Ця велетенська армія мусить мати єдине революційне ке-
рівництво, досвідчений і загартований штаб. Цим штабом є
створений Леніним Комуністичний Інтернаціонал. Цей Комуні-
стичний Інтернаціонал — це не просто порозуміння ряду партій
різних країн, це єдина бойова організація, це
єдина всесвітня партія.
Ленін, незважаючи на свою фізичну смерть, є й надалі ду-
ховним вождем світової революції. Під прапором його вчення,
під прапором комунізму в усіх країнах, на всіх континентах
збираються відділи революційних бійців з капіталом. З року
в рік міцніють сили цього геройського аван-
гарду. А під його керівництвом на цілій земній кулі багато-
мільйонні безправні маси піднімаються на вирішальну бороть-
бу з капіталом за владу, за новий порядок в світі, за соціалізм.
Хай живе гвардія ленінізму — Комуністичний Інтернаці-
онал!
Хай живе соціальна революція!
Хай живе соціалізм!
Варшава, січень 1925 р.
Центральний Комітет
Комуністичної робітничої партії Польщі
ЛОДА, ф. 102, оп. 1, спр. 44, арк. 6. Друкарський відбиток. Переклад
з польської мови.
232
№ 140
1925 р. березень *.— Відозва КРПП до робітників з закликом
включитися в боротьбу за звільнення комуністичного посла
Ланцуцького і всіх політичних в’язнів.
Робітники!
Щоб закувати вас в кайдани ще більш жахливої експлуата-
ції і злиднів, буржуазія придушує кожний го-
лос протесту.
Тому кидає тисячі робітників і селян у в’язниці, переслідує
комуністичну фракцію в сеймі, громить і забороняє її віча,
тому тримає у в’язниці посла тов. Ланцуцького.
Суд над тов. Ланцуцьким повинен відбу-
тися в половині березня.
Робітники! Хто не хоче стати невільником буржуазії, хто не
хоче віддавати свої родини на муки голоду і злиднів,— всі на
протест проти насильств буржуазії, на боротьбу за
звільнення тов. Ланцуцького і всіх полі-
тичних в’яз ні в.
ЛОДА. ф. 193, оп. 1, спр. 14, арк. 95. Друкарський відбиток. Переклад'
з польської мови.
№ 141
1925 р. березня.— Відозва Профлівиці до безробітних і буді-
вельних робітників з приводу зриву членами ППС робітничого
віча.
Товариші! Робітники!
15 ц. м. рада професійних спілок м. Львова скликала ро-
бітниче віче в справі безробіття. На цьому вічу не дали слова
представникові робітничої лівиці, не дали йому слова тому, що
пепеесівці, які керують львівською радою професійних спілок,
* Дата встановлена на основі змісту листівки.
233.
не хотіли, щоб робітники почули правду з уст представника
лівиці, правду про те, як вони кожного дня зраджують робіт-
ничий клас Польщі. На цьому мітингу пепеесівці дали слово
панові інженерові] Гіполітові Сліівінському, який через кілька
днів голосував у сеймі разом з польською буржуазією проти
будівельного закону, як дивувався нібито...* «Дзєннік людови»,
орган пепеесівців.
Коли робітники, присутні на вічу, глибоко обурені поведін-
кою пепеесівців, які не дали слова робітникові, а дозволили
виступати представникові буржуазії (панові Слівінському),
енергійно вимагали від президії віча, щоб вона дала слово
тов. Урсакі, цим зразу скористався комісар поліції і розпустив
мітинг. Пепеесівці розпустили чутки, що лівиця розбила робіт-
ниче віче. Ми здавна звикли до того, що пепеесівці, які відпо-
відають за всі поразки, що спіткали робітничий клас Польщі
в останні роки, розкололи єдність робітничого руху, зламали
героїчну боротьбу пролетаріату у вугільному басейні, погоди-
лись на впровадження 10-годинного робочого дня у В[ерхній]
Сілезії, підтримують уряд Грабського і т. д., звалюють вину на
лівицю. Метод «лови злодія», який пепеесівці застосовують
у відношенні до лівиці, щоб приховати власні злочини, які
[вони] чинять кожного дня проти робітничого класу Польщі,
аж надто добре відомий робітникам, щоб їх можна було зло-
вити на цей гачок.
Товариші! Не лівиця розбила віче. Лівиця прийшла на віче,
щоб розказати безробітним і будівельним робітникам, що при-
чина безробіття лежить в злочинницькій політиці уряду Граб-
ського, який представляє інтереси польських панів і капіталі-
стів та за рахунок робітників і бідних селян хоче поправити
фінанси держави. Що безробіття зростає і набирає катастро-
фічних розмірів, що голод і злидні робітничого класу ще збіль-
шаться, бо польська буржуазія хоче голодом виморити проле-
таріат Польщі, щоб змусити його [погодитись на] 10-г[одинний]
робочий день і зниження заробітків. Що безробітним не можна
себе обдурювати, начебто обіцяний урядом розвиток будівни-
цтва дасть їм всім працю, що 100 мільйонів злотих, призначе-
них урядом на пожвавлення робіт на 13% при великій дорож-
нечі будівельних матеріалів — це крапля в морі, що уряд Граб-
ського, який викликав безробіття, замість того, щоб пожва-
вити будівельні роботи за рахунок капіталістів і поміщиків,
хоче накласти новий тягар на найбідніші верстви трудящого
населення, новий квартирний податок, що уряд Грабського,
який витрачає понад 600 мільйонів злотих на військо, дав на
допомогу для півмільйона безробітних ледве ’/іоо — 6 мільйо-
* Крапки в оригіналі.
234
нів. Що робітники, які працюють, мусять у власних інтересах
єднатись з безробітними, щоб разом боротись проти утисків
з боку польської буржуазії та її уряду. Що пролетаріат Поль-
щі мусить боротися за:
1.	пуск в рух заводів, 2. грошову допомогу для всіх безро-
бітних в розмірі повного заробітку за весь час тривання безро-
біття, 3. використання всієї американської позики на будівель-
ні цілі, 4. накладення спеціального будівельного податку на
капіталістів і поміщиків, 5. безумовне дотримання 8-годинного
робочого дня, 6. підвищення заробітків відповідно до росту
дорожнечі, 7. примушення уряду до укладення з Союзом Ра-
дянських Соціалістичних Республік торгового договору, який
відкриє кордони великої Радянської держави для нашої
промисловості і сприятиме пускові в рух заводів і т. д. До цієї
боротьби, яка буде гострою, невблаганною, бо польська бур-
жуазія, завдяки зраді ППС, сильна, закликала і закликає
польський пролетаріат Робітнича лівиця, і за це пепеесівська
рада професійних спілок м. Львова не хотіла дати слова її
представникові.
Пепеесівці, які, замість того,, щоб боро-
тись, .ведуть переговори з буржуазією, які
кілька днів тому в сеймі рятували від па-
діння уряд Грабського, той уряд, при якому
викинуто на вулицю сотні тисяч робітни-
ків, впроваджено 10-год[инний] робочий
день у В [ер хні й] Сілезії, який ув’язнює ти-
сячі робітників, кидає у в’язниці робітни-
чих депутатів, вбиває селян на окраїнах,
дає капіталістам і поміщикам по кілька
голосів на виборах у міські, сільські ради
для зловживання численною перевагою над
робітниками і селянами, навмисно допу-
стили до розпуску віча, розбили віче, бо
не хотіли, щоб робітники довідалися прав-
ду про їх зраду.
Робітники мусять знати правду. Обов’язку говорити правду
робітничому класові, правду про зраду ППС, лівиця ніколи не
зречеться. Допоможуть їй в цьому самі робітники. Відповідаль-
ність за те, що робітниче віче 15 ц. м. розпустили, падає вик-
лючно на пепеесівську раду.
Львів, березнь, 1925 р.	Профлівиця м. Львова
ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 121, арк. 8. Машинопис. Копія. Переклад з
польської мови.
235
№ 142
1925 р. квітня 4. — 3 протоколу конференції керівних праців-
ників адміністративних і поліцейських установ воєводства
в справі посилення боротьби з комуністичною діяльністю.
Присутні: 1. Пан воєвода д[октор] Павел Гарапіх — голова.
2.	Пан директор .поліції у Львові д[октор] Райнлендер.
3.	Пан староста з Перемишля радник Екгардт.
4.	Пан староста з Дрогобича Порембальський.
5.	Пан керівник від[ділу] громадської безп[еки] воєводсько-
го] управління] радник Квасневський.
6.	Пан окр[ужний] комендант] держ(авної] пол(іції] інспек-
тор Вічинський.
7.	Пан начальник окр[ужного] управління] політичної] по-
л[іції] підінспектор Савіцький.
8.	Пан надкомісар д[ержавної] п[оліції] з окр[ужного]
управління] політичної] п[оліції] Івахув.
9.	Пан пов[ітовий] комендант] д[ержавної] п[оліції] з Дро-
гобича надком(ісар] Іллюкевич.
10.	Пан керівник експозитури] політичної] поліції] в Бори-
славі підкомрсар] Дидусяк.
11.	Пан керівник] експозитури] політичної] полрції] у
Львові надкомісар Мітленер.
Конференцію відкрив головуючий пан воєвода. Скликання
сьогоднішньої конференції має на меті розглянути питання про
комуністичний рух на території місцевого] воєводства і намі-
тити засоби щодо ліквідації його.
Комунізм — це страшне нещастя і хвороба суспільства, то-
му треба боротися з ним усіма засобами і не тільки не дати
йому можливості для дальшого розвитку, але й знищити те,
що він досі здобув своєю діяльністю. Тоді, коли діяльність міс-
цевої] влади в напрямку отримування відомостей про цей рух
дуже велика, то в напрямку його ліквідації вона слабка. Однак
відсутність великого посилення боротьби з комуністичним] ру-
хом викликається законодавством нашого краю, його недоліка-
ми, які часом не дають можливості виступити більш рішуче
тоді, коли, наприклад], в Конгресівці там[тешнє] законодавство
полегшує діяльність влади, бо вже самої приналежності до Ко-
муністичної партії вистачає, щоб застосувати карний закон.
Незважаючи, однак, на ці труднощі, завдання влади — бо-
ротися з цією хворобою всіма засобами, які в нас допускають-
ся. Для того, щоб їх обдумати, скликано конференцію, на яку
запросили і пан[ів] старост, і представників державної] по-
ліції з округів, яким найбільше загрожує комунізм...
236
Пан директор поліції у Львові д[октор] Райнлендер [заявив]:
В питанні боротьби з комунізмом місц[ева] влада зробить
все в межах дозволеного їй, щоб довести не тільки до зменшен-
ня комуніст[ичного] руху, але також до часткової, якщо не пов-
ної, ліквідації [його].
На львівській території влада проявила ініціативу у лікві-
дації УСДП, під ширмою якої маскувався комунізм.
Заборона «Трибуни роботнічей», ліквідація наскоку на по-
рохівню, крім того, відома комуністична справа Лінка, яку
розглядають разом з іншими справами в суді,— все це ясний
доказ, що місц[ева] влада пильно слідкує за діями комуністів
і протидіє їм. З польських комуністичних] газет тепер немає
тут жодної, є 2 українські] газети, якими маскується більшо-
визм. Якщо тут з’являється комуністична «бібула», то вона
проникає сюди ззовні. Тому треба подумати, як краще боро-
тися з її розповсюдженням. В цьому нам допоможе посилена
розвідка, яка б у відповідний час дала потрібні відомості!...
Писав протокол
служб[овець] слідчої] сл[ужби] VIII реф[ерату] Балуш
ЛОДА, ф. 102, оп. 1, спр. 45, арк. 28, 29, 32. Машинопис. Копія. Пере-
клад з польської мови.
№ 143
1925 р. червня 23.— Резолюція віча робітників міста в зв’яз-
ку з погіршенням економічного становища.
Робітники міста Львова, які зібралися на віче 23 червня
1925 р., відзначають:
1.	Катастрофічне економічне становище широких трудящих
верств, які становлять більшість громадян держави,
2.	Постійний ріст безробіття і тенденцію поглиблення тепе-
рішньої кризи тільки за рахунок людей праці,
3.	Відсутність програми і бездіяльність уряду в напрямку
поліпшення [умов] існування широких трудящих мас, а також
нехтування інтересами мільйонних мас споживачів,
4.	Недотримання урочистих обіцянок з боку уряду,
5.	Хибну господарську політику уряду, яка на руку тільки
капіталістам і заможним верствам,
237
6.	Відсутність почуття відповідальності з боку сейму і уря-
ду за теперішнє катастрофічне економічне становище [перед]
мільйонними масами громадян
і вимагають:
а)	змінити економічну політику сейму і уряду, врахувавши
інтереси трудящих верств як споживачів,
б)	виконати закон про розбудову міст шляхом негайного
асигнування урочисто обіцяних урядом 100 000 000 зл. на роз-
будову,
в)	почати будівництво будинків за державні кошти,
г)	боротися проти безробіття шляхом пуску в дію проми-
словості навіть примусовими засобами,
д)	такої економічної і митної політики з боку уряду, яка б
викликала безумовну і значну знижку цін на товари першої
необхідності (хліб, одяг, паливо),
е)	не загострювати сучасне становище наступом, який під-
тримується урядом, на соціальні права робітників ( 8-годинний
робочий день, страхування, свободу об’єднань). •
Робітники міста Львова закликають соціалістичних депута-
тів енергійно боротися за ці вимоги.
ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 136, арк. 5. Машинопис. Копія. Переклад з
польської мови.
№ 144
1925 р. червня 26. — Запит групи депутатів польського сейму
міністру внутрішніх справ в зв’язку з нападом поліції на
демонстрацію робітників.
У вівторок, 23 червня ц. р., львівські робітники організували
двогодинний демонстративний страйк на знак протесту проти
безробіття під гаслом: «Праці і хліба!» Цей страйк був викли-
каний зростаючими злиднями робітничих мас, які в умовах
постійно зростаючої дорожнечі здані на ласку і неласку капі-
талістів і мусять терпіти дедалі більший гніт і визиск. Заро-
бітна плата робітників не тільки не зростає разом з дорожне-
чею, але навіть падає. Урядово-поліцейський терор позбавляє
робітників будь-якої можливості захищатися — громить ро-
бітничі організації, загрожує в’язницею і найсуворішим по-
каранням за кожну спробу справжньої боротьби за поліпшення
238
[умов] існування. В таких умовах легально існувати і діяти мо-
жуть тільки такі організації, які, хоч за своєю назвою є робітни-
чими, однак насправді своїм головним завданням вважають
поширення в робітничих рядах ідей угодовства з заможними
класами. Ясна річ, що вся система переслідувань і заборон не
тільки не зменшує, але навіть постійно збільшує і загострює
невдоволення трудящих мас. Не можуть запобігти цьому навіть
найбільш угодовські, нібито робітничі, організації. Страйк про-
тесту, [який відбувся] у вівторок, був найкращим доказом
цього. Внаслідок рішення Львівської ради професійних спілок,
у вівторок, 23 червня о 10 год. ранку, зупинилися усі фабрики
і майстерні. На подвір’ї ратуші зібрались великі маси проле-
тарів, які протестували проти політики уряду і буржуазії, що
з кожним днем посилює визиск і недолю трудящого народу.
Після віча похід рушив до воєводства, щоб передати вимоги
львівського пролетаріату представникам центральної влади.
Але як тільки похід дійшов до Губернаторських Валів, на нього
кинулись сконцентровані сили поліції і почали брутально роз-
ганяти демонстрантів. Ось як описує хід сутички між поліцією
і робітниками львівський орган ендеків «Слово польскє»:
«Після віча на магістратському подвір’ї робітники рушили
до воєводства. Поліція затримала їх в кінці вул. Руської біля
Губернаторських Валів. У відповідь на це з натовпу демон-
странтів посипалось на поліцію каміння, приготоване для ре-
монту вулиці, поранивши деяких поліцейських. Під натиском
поліцейського строю натовп відступив з вул. Руської на Ринок,
чекаючи повернення делегатів від п[ана] воєводи. Вже після
виходу делегації з воєводства було влаштовано другий наступ
на поліцію. В натовп в’їхав якийсь візник з вугіллям і затри-
мався серед нього. Він зіскочив з воза. Демонстранти почали
хапати грудки вугілля і кидати ними в поліцію, причому знову
попали в окремих поліцейських службовців. У відповідь на це
відділ кінної поліції вирушив у наступ на натовп з голими
шаблями... * В зв’язку з цими спробами (викликати] завору-
шення (?) заарештовано Ігнація Бутля, єврея Абраама Сабо-
вича і Юзефа Холацького. Затримано також тимчасово Міхала
Ротуху, Альйоза Маліняка, учня промислової школи Ромуаль-
да Гільовського і двірничку Барбару Ляхович. Під час завору-
шень були тяжко контужені: постерунковий з окружної школи
Станіслав Червінський та постерункові Юзеф Возніца, Міхал
Кініцький і Ян Преш».
. Повідомлення «Слова польскєго» доповнюємо ще кілько-
ма фактами з інших газет. Отже, «Вєк нови» пише, що під час
подій «кілька робітників важко поранено шаблями». «Діло»,
•Три крапки в оригіналі.
239
зокрема, повідомляє: «З вікон нашої редакції ми бачили, як один
поліцейський поранив прикладом хлопця, який лежав на тро-
туарі,— [він] там випадково проходив з водою і був збитий
[з ніг] натовпом, який розбігався». «Дзєннік людови» відзначає
факт провокації з боку поліції, а саме: [що] один з поліцей-
ських агентів, якийсь Нові, вийняв револьвер і, погрожуючи
ним демонстрантам, стріляв у повітря. Не дивує нас, коли ор-
ган ендеків намагається представити львівські події як нібито
«спробу заворушення». Насправді це ще один виступ поліції
проти робітників, які захищали своє життя. Це ще один факт
провокації виснажених голодом і злиднями робітничих мас.
Підписані запитують, чи готовий пан міністр внутрішніх
справ притягнути до відповідальності і суворо покарати під-
владні йому органи, звільнити з в’язниці і відповідно задоволь-
нити всіх арештованих поліцією учасників походу і сутички?
Варшава, 26 червня 1925 р.	Інтерпелянти...*
ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 136, арк. 32. Машинопис. Копія. Переклад з
польської мови.
№ 145
1925 р. серпень—вересень. — Повідомлення про розстріл львів-
ського комуніста Н. Ботвіна у в’язниці «Бригідки».
Тов. Нафталі Ботвін, 20 років, вбитий польською буржуа-
зією 6 серпня о 1 год. 10 хв. у львівських «Бригідках».
На суді, перед обличям катів, високо тримав червоний пра-
пор, сміливо проголошував гасла комунізму, коли говорив про
робітничу долю. Його слова почули робітники і робітниці усієї
Польщі і пролетаріат усього світу.
Ботвін говорив: «Свого батька не пам’ятаю, помер, коли я
мав тільки 3 роки. Залишилося нас 8 сиріт. Мати утримувала
всіх нас, а в останні роки я утримував цілу сім’ю. Через злид-
ні вдома рано змушений був залишити школу, зайнятися про-
дажем цигарок на вулиці, щоб заробити на шматок хліба.
В 1921 р. став шевцем, в 1923 р. вступив до Комуністич-
ної партії. Став я комуністом тому, що комунізм вказує шлях
до людського життя, до рівності і щастя.
* Далі йде 14 підписів послів з комуністичної посольської фракції у
польському сеймі та підписи послів, які приєдналися до цього запиту.
240
Я довідався точно про роль провокатора Цехновського.
Перед тим я вчився стріляти, я знав, що інспектор Піонткевич
займає в політичній поліції набагато визначніше становище,
як Цехновський. Але Піонткевич є службовцем, який виконує
свою повинність, а Цехновський був зрадником, провокатором,
який зраджував робітничі інтереси.
Я знав, що мене чекає, але як ідейний комуніст і дисцип-
лінований член партії виконав свій обов’язок. Жалію, що
вбив людину, але не жалію, що вбив про-
вокатора».
Іменем Польської Речі Посполитої Ботвін був засуджений
на смерть через повішення. У зв’язку з відсутністю ката стра-
та через повішення була замінена розстрілом. Вирок має бути
виконаний на протязі 2 годин — це було одноголосне рішення,
яким відповів судовий трибунал 6 серпня 1925 р.— того самого
дня, коли проходив з’їзд легіонерів на відзначення другого ви-
ступу кадровиків на боротьбу за незалежну Польщу.
Багата незалежна Польща мала провокатора Цехновського,
має прокурора Скочинського. Бідна — не має ката, який умів
би вішати.
Панове легіонери можуть декламувати і піднімати тости,
а ь цей самий день у Польщі вмирає Ботвін — робітник, який
жаліє, що вбив людину, але не жаліє, що вбив провокатора,—
солдат інших легіонів — робітничих легіонів,— ластівка нашої
червоної весни.
Перед смертю Ботвін сказав:
«Присягаюсь Леніним, що нікого не зрадив. Я щасливий,
що гину за робітничу справу».
Ботвін не прийняв рабина: «Не потрібна мені ваша релігій-
на потіха. Релігія — для .невільників. Я не невільник».
йшов до місця страти, співаючи «Інтернаціонал». Разом з
ним співали всі політичні в’язні, які перебували в «Бригідках».
Став під тюремним муром, де вже чекали його кати. Не
дозволив зав'язати собі очей. А коли очі Ботвіна побачили
дула карабінів, направлені на його тіло, дух залишився в
ньому незламним — вірним робітничій справі. І кинув Ботвін
клич, який всюди, ідучи на смерть, виголошують наші брати і
залишають його нам як заповіт:
«Геть буржуазію! Хай живе соціальна революція!» І з роз-
битою головою Ботвін упав на землю.
Виконаймо його заповіт.
ЛОНА, ф. 102, оп. 1, спр. 44, арк, 36. Підпільна газета «№і§гіеп роїі-
іусгпу», Варшава, № 5—6, серпень—вересень 1925 р. Переклад з поль-
ської мови.
16 № 503
241
№ 146
1925 р. вересня 7. — Із рапорті/ міської команди державної
поліції дирекції поліції про вивішення комуністичного прапора
на Високому Замку.
Конфіденціально.
...Вивішення комуністичного] прапора
на Високому Замку.
Сьогодні сюди надіслали з III комісаріату державної] по-
ліції] комуністичний прапор з написом: «Геть руки від Радян-
ської Росії!», який був переданий туди сторожем з Високого
Замку, Казіміром Альбертом. Як говорить Альберт, цей прапор
вивісили на кургані Великого Замку. Ведеться розслідування,
[щоб викрити] винуватця цього вчинку...
Львів, 7 вересня 1925 р.
Керівник експозитури політичної поліції
[підпис нерозбірливий]
ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 14, арк. 266. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
№ 147
1925 р. вересень. — Відозва Львівського комітету КПЗУ до ро-
бітників з закликом посилити боротьбу з білим терором
у львівських в’язницях.
Комуністична партія Західної України.
Проти білого терору у львівських тюрмах.
Товариші робітники!
«Демократична» Польща просякла робітничою кров’ю. Ра-
ни, завдані пролетаріатові, поглиблюються. Польська буржуа-
242
зія з дикою радістю приглядається розстрілам геройських ре-
волюціоністів. Наситивши хвилево свою жадобу крові смертю
безсмертних героїв — тт. Ботвіна, Гібнера, Кнєвського, Рут-
ковського і інших, польська буржуазія кидає тисячі інших
робітничих борців до тюрми. Польські тюрми є переповнені
найкращими синами пролетаріату. Майже щоденно польські
суди видають жорстокі засуди на комуністів. Право і конститу-
ція у відношенні до пролетаріату, який бореться за свою сво-
боду, є потоптані в брутальний спосіб. Сеймових комуністичних
послів польська буржуазія кидає до в’язниць. Польські суди
засудили тов. Ланцуцького на 6 років важкої тюрми за про-
мову, виголошену на робітничому вічі.
Так виглядає «демократична» свобода у відношенні до ро-
бітничого класу. Польська буржуазія хоче фізично знищити
пролетаріат в Польщі. Стручуючи робітничий клас на дно
страшної нужди та замикаючи найкращих її синів по тюрмах,
вона хоче раз на все здушить пролетаріат і його революційну
боротьбу.
Товариші робітники!.
З львівських в’язниць доходить до нас зойкіт катованих
в’язнів. Під оком судових властей дозорці та поліціанти в
страшний спосіб б’ють ваших братів і синів та насилують ваші
дочки і сестри. До молодих робітників, обжалованих о кому-
нізм, польскі власті відносяться, як до найгірших злочинців.
В обороні прав політичних в’язнів, в обороні своєї людської
гідності ці молоді робітники є приневолені проводить голо-
довки, які винищують їх фізично та допроваджують до не-
вилічальних жолудкових хвороб. У відповідь на голодовку
«політичних», яка триває вже від тижня і є третьою з ряду на
протязі одного місяця, суд посилає до тюрми поліцію в цілі зду-
шення бунту в’язнів. Хворих та знесилених голодовкою .в’язнів
побито до крові, як це ствердив лікар, та вкинено до темниць.
Крик розпуки розлягається сьогодні по келіях та коридорах
львівських в’язниць. Катовані в’язні та насилувані товаришки
звертаються до вас, робітники Львова, о поміч.
Робітники, товариші! Станьте в обороні політичних в’язнів!
Протестуйте при помочі своїх профспілок проти білого те-
рору у львівських тюрмах!
Помстіть [за] кривду насилуваної товаришки!
Домагайтесь амністії для політичних в’язнів!
Піддержуйте домагання політичних в’язнів!
Геть з буржуазією!
Геть з владою поміщиків і фабрикантів!
Хай живе революція!
16*
243
Хай живе робітничо-селянський уряд!
Хай живе диктатура пролетаріату!
Львів, .вересень 1925 р.
Львівський комітет КПЗУ
ЛОДА, ф. 285, оп. 1, спр. 4067, арк. 1. Гектографічний відбиток.
№ 148
1925 р. жовтня 9. — 3 рапорту міської команди державної
поліції дирекції поліції про розповсюдження комуністичних
листівок.
Конфіденціально.
...Комуністичні листівки.
Сьогодні в кількох місцях міста розклеєні на мурах та роз-
кидані комуністичні листівки під заголовком «До солдатів,
призовників, робітників і селян!». Листівки видані Централь-
ним Комітетом Комуністичної Спілки Молоді Польщі з да-
тою 25/ІІІ-1925 р. в зв’язку з святкуванням комуністичного дня.
Крім цього, сюди передано комуністичні листівки Львівського
комітету КПЗУ польською іі українською мовами в зв’язку з
останніми подіями у львівських в’язницях, залишені у великій
кількості на будівництві будинку «Сокола IV», по вул. Лича-
ківській, і знайдені там сторонніми особами ще 26/ІХ-ц. р.
Наказано енергійно розслідувати ці справи, про результати
доповім вам додатково.
Львів, 9 жовтня 1925 р.	За керівника експозитури
політ[ичної] поліції
[підпис нерозбірливий]
ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 14, арк. 298. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
244
№ 149
1925 р. жовтня 29. — 3 рапорту міської команди державної
поліції дирекції поліції про розповсюдження у місті комуУ
ністичних листівок.
Конфіденті ально.
...Поява комуністичних листівок.
На мурах нашого міста сьогодні з’явилися комуністичні ли-
стівки розміром 1/в аркуша під заголовком «Комуністична пар-
тія Польщі», видані у Варшаві в жовтні 1925 р. Вони закли-
кають негайно затримати підвищення квартплати, [дати] без-
платні житла безробітним до часу отримання ними роботи та
звільнити їх від квартирних податків.
Цього ж самого дня власник ресторану Броніслав Домбров-
ський передав сюди на збереження 1 примірник] комуністичної]
листівки під заголовком «Комуністична партія Польщі», вида-
ної у Варшаві в жовтні 1925 р., яка закликає робітників бой-
котувати Лігу [протиповітряної оборони польської держави.
Почато енергійне розслідування, щоб викрити тих, які поши-
рювали вищезгадані листіівки...
Львів, 29 жовтня 1925 р.	Керівник експозитури
політичної поліції
[підпис нерозбірливий]
ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 14, арк. 318. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
245
№ 150
1925 р. листопада 1. — Відозва ЦК КПП і ЦК КПЗУ до ро-
бітників і селян, присвячена VIII річниці Великої Жовтневої
соціалістичної революції.
Комуністична партія	Комуністична партія
Західної України	Польщі
(секція Комінтерну)
Восьмі роковини листопадневої (жовтневої)
революції.
Товариші! Товаришки! Робітники! Робітниці! Селяни!
7 листопада .минає 8 літ від того дня, в якому російські ро-
бітники і селяни повалили владу буржуазії, нагнали геть її
угодових підніжків та перший раз в історії світу обняли .владу
своїми спрацьованими руками.
Побідили, бо в кривавій муці, під ярмом царату навчилися,
як боротись із насильством, як згуртувати довкруги себе всі
сили до боротьби. 1905 рік, в якому з буржуазійного перево-
роту, як молодий великан, виросла пролетарська революція,
скріпив союз робітника і селянина, збудив визвольні стремлін-
ня серед гноблених народів, створив органи пролетарської вла-
ди — Ради робітничих делегатів. Робітник і селянин почули,
зрозуміли свою могучість. І не помогло вже затоплення в кро-
ві першої революції, не помогла оргія білого терору, не по-
могла жорстокість кривавої війни. Витривало, з неустаючою
силою проводив працюючі маси до побіди вождь робітничої ре-
волюції — більшовицька партія. Під її проводом рушили робіт-
ники 7 листопада до рішаючого бою — за мир, за працю і хліб,
за землю, за Радянську владу. Перша пролетарська держава
стала дійсністю. В рік по тім зірвались до боротьби вимучені
війною народи Європи. Червоний прапор завис над столицями
королів і цісарів. У Відні, в Берліні збирались пролетарські
Ради. Але не було там залізної більшовицької партії, яка по-
провадила б робітників і селян до перемоги. При помочі своїх
міністрів та лакеїв — шайдеманів, герсінгів, дашинських —
буржуазія замордувала вождів пролетаріату: Лібкнехта, Розі'
Люксембург, Тишку, здушила революцію, спасла свою владу.
Тому-то сьогодні державою царів рядить побідний робітник і
селянин, а Німеччиною, Австрією, Чехією і Польщею — аген-
ти англійських та американських капіталістів.
246
Робітники і селяни!
На протязі 8 літ уряд диктатури пролетаріату та буржуазні
уряди доложили всіх зусиль, щоб піднести господарку з руїни,
зміцнити своє безпеченство та свою владу. І що показалося?
Союз Радянських Республік власними силами поборов ве-
ликанські труднощі, спричинені .війною і контрреволюцією,
впровадив здорову валюту, урухомив фабрики і копальні, за-
осмотрив села в насіння, .рільничі машини і товар, а рівночас-
но поліпшував чимраз більше умови життя працюючих мас —
дав їм зріст заробітків, 8 і 6-годинний робочий день праці, опіку
пролетарської держави. Сьогодні промисел в Союзі Радян-
ських Республік доганяє вже передвоєнний стан, а ще за кіль-
ка літ мирної праці створить таку силу, яку ніщо вже не зможе
захитати.
Інакше діється в капіталістичному світі, який урятувала
соціал-угода. Панує там криза і страшне безробіття. В коло-
ніях сьогодні вже палає пожежа війни, а білий терор та наці-
ональний гніт мають зломити опір працюючих мас. Проби ка-
піталістичної відбудови спадають цілим невиносимим тягарем
на робітників і селян, які мусять кормити не лиш власні капі-
талістичні гієни, але також мусять платити данину загранич-
ним банкірам. І мимо всіх зусиль, мимо всіх насильств і зло-
чинів на порозі кожної капіталістичної держави, на порозі
Польщі стоїть банкротство і знищення.
Тому Союз Радянських Республік, який чимраз більше зро-
стає в силу, все кріпше і кріпше приковує до себе очі робіт-
ників і селян цілого світу. Тому у народів Сходу, у колоніаль-
них народів будить він розгін до боротьби проти імперіалістич-
них гнобителів. Тому СРСР чимраз більше стає осередком
боротьби між буржуазією і робітничим класом цілого капіталі-
стичного світу. І тому-то пануючі класи -в надії, що сьогодні їм
це удасться, хотять здушити це огнище революції, пробують
знову під проводом найбільшої колоніальної сили — Англії
утворити протирадянський блок. Договори в Локарно є спро-
бою утворення такого блоку.
Сьогодні, в 8-мі роковини листопадневої революції, Союз
Радянських Республік знову в небезпеці!
Робітники і селяни!
Хто не хоче бути безсильною жертвою шаліючої офензиви
капіталу, реакції і війни, хто не хоче стати невільником англо-
американського капіталу, той мусить стати в обороні Союзу
Радянських Республік, мусить ударемнити кожну спробу атак
імперіалістичної кліки. Мусимо збурити цей мур, яким буржу-
азія розділює нас від Союзу Радянських] Республік], який
дозволяє їй ширити безкарно безличні брехні про СРСР. Му-
симо жадати від профспілок, від робітничих організацій ви-
247
слання делегацій до СРСР, мусимо самі .вибрати делегатів у
фабриках та копальнях. Мусимо згуртуватися довкруги англо-
радянського Комітету Міжнародної Єдності Профспілок, який
виковує братній союз робітників і селян цілого капіталістично-
го світу і СРСР.
Але не лиш боронити Союз Радянських] Республік] нам
треба. Щоби поліпшити свою долю, щоб увільнитися від маре-
ва війни, перестати бути невільником імперіалістів Заходу, тре-
ба піти за геройським приміром робітників і селян СРСР, треба
довершити революцію.
Робітничий клас Польщі мав уже свій 1905 рік. Рука в руку
з російським пролетаріатом зірвався він тоді до боротьби. Ра-
зом з ним поборено його. Але коли в 1917 році під пануванням
царату розпалилась великанська повідна революція, тоді —
в рік опісля — убила її, так як в Німеччині і Австрії соціал-
угода, убила його ППС. Але мимо зради І поразки, мимо оргій
білого терору робітничий клас Польщі і Західної України не-
надовго дасться закувати в кайдани.
Збройне повстання в Кракові, яке вперше з’єднало робіт-
ників і селян .в революційних рядах, являється першою спро-
бою зірвати кайдани капіталу, являється предсказанням нової
визвольної боротьби.
Робітничий клас Польщі мав уже свій 1905 рік, але не мав
ще свого листопада, тому, приготовляючись до остаточного рі-
шаючого бою, мусить він на прикладі радянського листопада
навчитися, як боротись і побіджувати.
Геть з імперіалізмом і війною!
Геть з протирадянським блоком!
Геть з буржуазією, угодою і націоналізмом!
Хай живе соціальна революція!
Хай живе Союз Радянських Республік!
Хай живе Польська Радянська Республіка!
Хай живе спілка українського і польського пролетаріату!
Хай живе злука Західної України з Радянською Україною!
Центральний Комітет
Комуністичної партії Західної
України
Центральний Комітет
Комуністичної партії
Польщі
Львів, 1 листопада 1925 р. Варшава, 1 листопада 1925 р.
ЛОДА, ф. 1, оп. 1, спр. 239, арк. 667. Гектографічний відбиток.
248
№ 151
1925 р. листопада 7. — 3 рапорту міської команди державної
поліції дирекції поліції про вивішування комуністичних
прапорів.
Коніфіденціально.
...Вивішеная комуністичних] прапорів.
У зв’язку з вищезгаданою справою * місц[еві] комуністичні
організації намагалися влаштувати демонстрацію [на честь]
7 листопада шляхом вивішування комуністичних прапорів, що
частково й зробили. Отже, в ніч з 6 на 7 ц. м. невідомі виві-
сили на ліхтарі біля будинку по вул. короля Лещинського,
№ 12, червоне полотнище розміром 85X65 см з золотим напи-
сом: «Геть буржуазію! Геть мілітаризм! Хай живе революція!»,
а з другого боку: «Вимагаємо звільнення політичних в’язнів!
Геть націоналізм! Геть буржуазію! Хай живе революція!» По-
дібне полотнище таких самих розмірів з написами: «Хай живе
російська революція!» — з одного боку, «Хай живе Комуністич-
на робітнича партія Польщі! Хай живе!» — з другого боку,
помічено о 6 год. 15 хв. на ліхтарі в кінці вулиць Городецької
і Білінських.
Нарешті, о 6 год. зняли з паркана навпроти будинку по вул.
Гаврилівна, № 4, подібне полотнище таких самих розмірів з на-
писами: «Хай живе Комуністична партія Польщі! Хай живе
єднання робітників! Геть буржуазію!», а з другого боку: «Ви-
магаємо звільнення політичних в’язнів! Геть білий терор в
Польщі!»
Для того, щоб викрити і схопити злочинців, що вивісили
вищезгадані прапори, почато енергійне розслідування і конфі-
денціальну розвідку...
Львів, 7 листопада 1925 р.	Керівник експозитури
політичної поліції
[підпис нерозбірливий]
ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 14, арк. 372. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
* Мається на увазі святкування роковин Великої Жовтневої соціа-
лістичної революції.
249
№ 152
1925 р. листопада 17. — Розпорядження куратора Львівського
шкільного округу Собінського керівникам повітових шкільних
рад і шкільній раді у Львові про посилення боротьби з комуні-
стичною агітацією серед учнів.
Конфіденціально.
Центральний Комітет Комуністичної Спілки Молоді почав
посилено створювати групи Комуністичної дитячої організації
серед дітей народних шкіл, підкреслюючи в своєму таємному
циркулярі важливість руху серед дітей і пропагуючи основи
міжнародної солідарності робітничих і селянських дітей.
Повністю усвідомлюючи велетенську небезпеку, що загро-
жує душам і серцям дітей, які є основою майбутнього суспіль-
ства, доручаю п[анам] керівникам, згідно з розпорядженням мі-
ністерства в[іро]с[повідань] і народної о[світи] від 13 листопада
ц. р., № 528/0, през[идія]/25р./ конфіденціально, суворо і пильно
звернути увагу на всі навіть найменші прояви цієї агітації і су-
воро таємним і конфіденціальним шляхом боротися з цією агі-
тацією, тримати руку на пульсі шкільного життя серед дітей,
бути в якнайбільш тісному і постійному контакті в цій справі
з політичною владою та, якщо потрібно, видати таємні розпо-
рядження, такі, які, зважаючи на місцеві обставини, будуть
найкращі, щоб оберегти школярів від комуністичної агітації.
Пропоную п[анам] керівникам періодично доповідати про
хід превентивних дій, а також про можливі випадки викриття
агітації або запідозрений її.
17 листопада 1925 р.	Куратор Собінський
ЛОДА, ф. 102, оп. 1, спр. 45, арк. 48. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
250
№ 153
1925 р. грудня 3. — Звіт міської команди державної поліції
дирекції поліції про припинення і обмеження роботи
на львівських підприємствах в листопаді 1925 р.
За ваш[им] дорученням № 13741, реф[ерат] II, від 14 травня
1924 р. подаю за листопад місяць 1925 р. такий звіт відносно
промислово-виробничих підприємств, які у вищезгаданому мі-
сяці
1.	припинили роботу повністю або частково,
2.	обмежили роботу .в робочих днях або годинах,
3.	були охоплені повним або частковим страйком робіт-
ників.
До 1 —чинбарня Ісаака Пістинера «Мазага» на Гаврилівці,
№ 1, звільнила 45 робітників у зв’язку з відсутністю роботи.
Консервна фабрика Зігмунда Рукера, по вул. Жовківській,
№ 173, звільнила 25 робітників.
Палітурня Бардаха, по вул. Баторія, № 11, звільнила 8 ро-
бітників. На роботі залишилось 10 робітників. На фабриці че-
моданів Моня Гальперна, на пл. Голуховських, № 1, звільнено
[з роботи] всіх робітників. Залишився тільки 1 учень.
На килимарській фабриці д[октора] Штоффа, по вул. Зімо-
ровича, № 14, цілком припинено працю в зв’язку з відсутністю
роботи.
До 2 — фабрика мила Ігнатовича, по вул. Сикстуській,
№ 25, обмежила роботу до 3 днів на тиждень по 6 год. [в день]
у зв’язку з застоєм.
В шліфувальні скла Мозеса Бика, по вул. Вірменській,
№ 27, роботу обмежили до 3 днів на тиждень при попередній
кількості робітників тому, що не було роботи.
До 3 — не трапилося нічого.
Львів, 3 грудня 1925 р.
Комендант [підпис нерозбірливий]
ЛОДА, ф. 57, оп. 4, спр. 41, арк, 28. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
251
№ 154
1925 р. — Законопроект про український університет та укра-
їнську політехніку у Львові, запропонований комуністичною
посольською фракцією в польському сеймі.
В справі
перебраная на державний кошт українського університету
і політехніки, що існують тепер у Львові тайно.
Внесок
послів із комуністичної посольської фракції.
Наслідком воєн польсько-української та польсько-більшови-
цької семимільйонна частина українського народу живе в ме-
жах нинішньої польської держави. Вона живе суцільною ма-
сою в Східній Галичині, на Волині, Підляшші, Поліссі і на
Холмщині та на тих землях є рішуче подавляючою більшістю
населення.
Що 7 мільйонів українців, котрі живуть в Польщі, потре-
бують шкіл усіх ступенів—від народної школи до універси-
тету, політехніки, високої сільськогосподарської школи,— цього
чейже доводити не треба.
Не потрібно теж і того доводити, що всі ці школи мусять
бути українськими школами; вони мусять бути утримувані дер-
жавою з прилюдних, загальних фондів і право навчання в них
має бути дарове. Вони мають облегчити синам робітників і се-
лян добування знання через єдину трудову школу з допомогою
державних стипендій.
Того всього дійсно не треба доказувати! Але зараз при цім
треба ствердити, що тих 7 мільйонів, що живуть з примусу
під владою польської буржуазії та несуть всі тягарі, накладені
тим урядом на громадян, тих 7 мільйонів не можуть вчити
своїх дітей, не можуть працювати біля розвитку своєї рідної
науки, техніки, літератури і мистецтва.
Державні розпорядки і адміністраційні практики руйнують
безупинно українську народну школу. Середні школи придав-
лено, а вищих українських шкіл, таких, що існують явно на
державні кошти, немає зовсім.
Українському народові не лишається в таких обставинах
ніщо інше, тільки закладати приватне і тайне українське
шкільництво і в той же час вести найбільш рішучу боротьбу
за право на державну рідну школу всіх ступенів.
252
Безпонятність шкільної політики польських маючих класів
у відношенні до українського, а й до білоруського теж, народу
•просто захоплює. Бо, лишаючи в стороні те, що винародовлення
якогось народу є нездійснимою забаганкою,— як про це най-
краще свідчить історія польського народу,— така політика по-
руч безміри терпінь для українського народу не може принести
ніяких інших наслідків, лише добре заслужену ненависть укра-
їнського населення до буржуазії, що панує в Польщі. Вона не
може принести ніяких других наслідків тому, що робітничо-се-
лянський український народ є в велетенській більшості і має
власну суверенну державу — Українську Соціалістичну Радян-
ську Республіку. Дякуючи великій пролетарській революції,
на захопленій нею території українській, де перед 1914 р. не
було ні одної української школи, нині, крім цілої мережі на-
родних і середніх українських шкіл, існує 11 українських ви-
щих освітніх установ і державна Українська Академія наук
в Києві.
Навіть в сусідній буржуазній Чехословацькій республіці є
З вищі державні освітні українські установи, в котрих вчиться
західноукраїнська молодь, що її переслідування польських дер-
жавних властей примусили тікати з рідного краю.
План уряду утворити «руські кафедри» в Кракові, що
мали б саме стільки спільного з Україною, що Астрахань із
Польщею, не викликали й не могли в таких умовинах виклика-
ти вдоволення навіть в колах українського міщанства, що про-
сякнуло угодою. Ніхто не може, ані не буде вважати засно-
ваний «руських кафедр» в Кракові додержанням зобов’язань,
що їх прийняли на себе уряд і польські маючі класи,— зобо-
в’язань, що містяться в договорі про національні] меншості, в
конституції з 17 березня 1921 р., або хоча б лише в законі про
самоврядування трьох воєводств Східної Галичини з 26 верес-
ня 1922 р.
При цьому слід загалом підкреслити, що з научної точки
погляду «руські кафедри» в Кракові не допомогли б ні на во-
лос справі розвитку української науки, що досягає таких ве-
личних успіхів на вільній Радянській Україні
Годиться теж згадати, що загальновідомі причини із-за
котрих так уряд, як теж і польські маючі класи ні [чути] не хо-
чуть про це, щоби Львів став осідком українського універси-
тету.
Бо Львів — це штучно витворений острів польського напли-
ву й польської колонізації серед моря українського селянства,
що заселює довкруги всю територію суцільними масами.
Львів — осідок українського університету й загалом укра-
їнських високих шкіл — дуже швидко став би українським го-
родом її могутнім осередком української революційної ірреден-
253
ти. І тому постав карикатурний план заснування «руських ка-
федр» у Кракові.
Дуже легко можна теж збагнути, чому уряд і польські ма-
ючі класи так вперто називають українців «русинами». Це має
без сумніву допомогти їм забути про те, що вони є складовою
частиною великого українського народу.
Ввиду тих подій є безсумнівне, що наведена вгорі шкільна
політика польських маючих класів мусить скінчитися куди
більшим соромом і ганьбою, як славетна царська політика, що
її колись примінювали до польського народу.
З точки погляду заспокоєння палючих потреб і побажань
українського народу, як теж з точки розуміння інтересів поль-
ських робітників і селян треба якомога скоріше покінчити цю
безглузду, наскрізь реакційну та імперіалістичну політику поль-
ських посідаючих класів на полі шкільної справи.
Комуністична посольська фракція, представниця революцій-
них робітничих і селянських мас всіх національностей, що жи-
вуть в межах польської держави, вважає своїм обов’язком
жадати від уряду Грабського—Тугута й від польських маю-
чих класів, щоб вони перестали руйнувати і винародовлюва-
ти семимільйонний український народ, що живе під Поль-
щею.
Домагаємося дарової української єдиної трудової школи
(народних і середніх шкіл цього зразка), щоби в них могла
вчитися без винятків уся українська молодь обидвох полів.
Жадаємо вищих українських шкіл: університету, політех-
ніки, вищих сільськогосподарських курсів, педагогічного інсти-
туту, академії мистецтв і др. — без примусу плати за право
навчання, з державними стипендіями для незаможних сту-
дентів.
Домагаємося припинення насміхань з українського народу,
в виді підсовуваних йому «руських кафедр» в Кракові.
Жадаємо негайного перебрання на державні кошти україн-
ського університету і української політехніки, що досі існують
тайно у Львові.
Як підсумок усього, що вгорі, вносимо:
Високий сейм звелить прийняти слідуючий закон:
Закон про удержавлення українського університету та ук-
раїнської політехніки, що в сучасний момент існують тайно
у Львові.
Ст. 1. Український університет і українська політехніка, що
існують тепер тайно у Львові, переходять на утримання дер-
жави.
Ст. 2. Місцем осідку обидвох згаданих українських освітніх
установ остає город Львів.
254
Ст. 3. Навчання в обох освітніх установах є дарове.
Ст. 4. Діти робітників і селян мають першенство при при-
йомі студентів до тих освітніх установ.
Ст. 5. Незаможні студенти отримують допомоги (стипендії)
з державної скарбниці в розмірі, достаточному для утримання
студента.
Ст. 6. Управління університету і політехніки є в руках збо-
ру, складеного з представників робітничих і селянських орга-
нізацій, що існують на українських землях, з представників
студіюючої молоді і з представників професорських кіл.
Ст. 7. Переведення в життя цього закону доручається міні-
строві віросповідань і прилюдної освіти в реченці одного міся-
ця, від дня його прийняття рахуючи.
Конфіскована брошура «В справі перебрання на державний кошт україн-
ського тайного університету і політехніки у Львові. (Внесок, зложений
в сеймі посольською комуністичною фракцією)». Львів, 1925 р.
№ 155
1926 р. квітня 10. — Рапорт IV комісаріату державної полі-
ції міській команді державної поліції про необхідність очисти-
ти пл. Госєвського від каміння, яке трудящі можуть викори-
стати для нападу на поліцію під час Першотравневої
демонстрації.
Конфіденціально].
У зв’язку з тим, що наближається робітниче свято 1 Трав-
ня, доповідаємо, що на площі робітничих зборів ім. Госєвського
лежить багато розкиданого дрібного каміння для брукування.
Під час можливого виступу органів поліції в цей день, щоб не
допускати промов небажаних осіб, те каміння може бути вико-
ристане при нападі на поліцію. її можуть обкидати камінням,
як траплялося в 1924 і 1925 рр. Тому що ця площа належить
до району місцевого] комісаріату, керівництво місцевого] ко-
місаріату] просить команду державної] п[оліції] м. Львова
дати розпорядження, щоб магістрат очистив пл. Госєвського
від каміння, яке там лежить. Зрештою, це [комісаріат] робить
для добра всієї поліції та її службовців. Пізніше керівництво
255
місцевого] комісаріату] візьме цю площу під нагляд, щоб підо-
зрілі особи не зносили туди каміння.
Львів, 10 квітня 1926 р.	За керівника комісаріату
[підпис нерозбірливий]
ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 163, арк. 10. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
№ 156
1926 р. квітень.— Відозва ЦК КПЗУ до робітників і селян з
нагоди 1 Травня.
Пролетарі всіх країн, єднайтеся!
Комуністична партія Західної] України.
Товариші і товаришки! Робітники (ці)
і селяни (нки)!
Зближається Перший май — Міжнародне свято пролетаріа-
ту, день провірки і мобілізації армії праці.
Мов на чарівний знак, по всіх закутинах землі замовкнуть
фабрики і верстати, і все, що живе з важкої праці рук, вийде
па вулицю демонструвати свою солідарність, свою силу і го-
товність боротьби за новий лад.
Першомайське свято, як свято побіди, зможе святкувати
ще тільки незначна частина — пролетаріат Рад[янського] Сою-
зу. Незрівнянна ж більшість пролетаріату, що знаходиться ще
в кігтях буржуазії, святкуватиме це свято як свято напередо-
дні остаточних боїв за своє визволення, створюючи шляхом
одноцільного фронту щораз то більшу єдність робітничого
класу. На наших очах виростає вже цей фронт пролетарської
єдності. Приспішеним темпом іде до з’єднання в один Інтерна-
ціонал цілого професійного руху, розбитого зрадою Амстерда-
ма. Одноцілий фР0НТ здійснюється мимо терору і саботажу
з сторони буржуазії та її прислужників — соціал-зрадницьких
вождів II Інтернаціоналу.
Товариші! А у нас, де нужда і голод робітничого класу да-
леко більші, де монархо-фашистівська реакція гарячково готу-
ється до захоплення влади,— Центральний] виконавчий]
256
к[омітет] ППС заборонив тій частині робітництва, що йде за
ним, єднатися в день 1-го Мая з цілим робітничим класом.
Пепеесівські вожді бояться єдності робітничого] класу та
кажуть ждати спокійно на ласку коаліційного уряду.
Що ж дала робітничому класу та коаліція ППС з капі-
талістами за 4 місяці існування коаліції? Крім господарчої
руїни та закріпачення робітничого] класу, не зробила вона
нічого. Фабрики завмерли, безробіття зросло, голод і нечувана
нужда стали масовим явищем. Польська буржуазія, користа-
ючи з цього, що ППС своєю участю в уряді акцептує її кроки
до закріпачення працюючих мас — переводить оздоровлення
господарчого положення коштом працюючих верств. Буржуазія
дуже добре розуміє, що обниження зарплати, продовження дня
праці, обмеження підмог безробітним та позбавлення робітни-
чого] класу його останніх здобутків суспільного забезпечення
і робітничого законодавства вона зможе перевести тільки тоді,
коли положить на лопатки робітничий клас та зломить всяку
спробу опору. На те готує вона монархо-фашистівський пере-
ворот, небезпеку якого можуть легковажити тільки зрадники
робітничого класу.
Ті затії буржуазії і буржуазно-пепеесівського уряду мусить
робітничий клас якнайскоріше спаралізувати. Економічний са-
ботаж буржуазії та наступ чорної реакції зможе робітничий
клас зломити лише з’єдинений в профсоюзах, які через умасов-
лення з теперішніх органів угоди мусять стати органами кла-
сової боротьби. Всі робітники—до профсоюзів, ук-
раїнські робітники — до загальних профсо-
юзів!
Потрібні -гроші на людське забезпечення всіх безробітних,
на урухомлення промислу, на заспокоєння голоду села треба
взяти там, де вони є. Треба стягнути 740 мільйонів
з буржуазії і поміщиків т. зв. маєткової данини,
якої вони досі не заплатили. Хай віддасть буржуазія 740 міль-
йонів. Тоді буде належна підмога для безробітних, а ласку —
свою філантропійну зупу «обивательських комітетів» — хай
їсть сама враз із тими пепеесівцями, що сидять у цих коміте-
тах. Лише оживлення промислу шляхом стягнення данини з
капіталістів і поміщиків і найтісніший господарчий і політич-
ний союз з Радянським] Союзом усуне катастрофу, стане ря-
тунком для працюючих мас. Але присилувати буржуазію відда-
ти 740 мільйонів, відбити монархо-фашистівський замах зможе
лише об’єднаний робітничий клас в тісному союзі з більшістю
селянства та революційною частиною інтелігенції. Виконати
його зможе тільки побідна робітничо-селянська влада, проти-
ставляючи себе монархо-фашистівському переворотові.
Проч з фашизмом, проч з реакцією! Звіль-
17 № 503	257
нити всіх політичних в’язнів! Геть з урядом
коаліції капіталістів і ППС!
Хай живе робітничо-селянський уряд!
Єднайтеся, організуйтесь, коли робітничий клас не має бути
десяткований нуждою і голодом. Єднайтеся до самооборони!
Кличемо весь пролетаріат без огляду на партійно-політичну
приналежність до творення спільних комітетів єдності для бо-
ротьби за стягнення з буржуазії 740 мільйонів, для боротьби
з фашизмом, для рятування робітничого класу від голодової
смерті.
Тому на цьому місці звертаємось до окр[ужного] комітету
ППС у Львові з пропозицією спільного святкування 1-го Мая
на цілому терені Західної України. Одначе ще певні ми, чи
окр[ужний] комітет послухає нашого зазиву, може, і для нього,
так як для Центрального] виконавчого] к[омітету] ППС, до-
рожчий союз з буржуазією, чим інтерес робітництва. Отже ж,
товариші робітники — члени ППС! Коли цеї єдності не схочуть
ваші верхи і відкинуть наш заклик, то це об’єднання мусите
ви перевести самі. Всі як один на вулицю, всі в одну могутню
демонстрацію, всі до спільної боротьби за -спільну пролетар-
ську справу. Доволі нужди! Доволі дурману, що буцімто своїм
терпінням рятуєте «свою» державу. Чому ж її не рятує бур-
жуазія? Чому не дає данини?
Отже ж, однопільним фронтом наперти на верхи, щоб або
прилучилися до боротьби, або відчахнулися від робітничого
класу. Не міністерська дипломатія, а відкрита боротьба з
реакцією, не коаліція з буржуазією, а робітничо-селянський
уряд!
Терпець робітничого класу вже рветься. Наростає могутня
хвиля гніву, і тут, то там об’єднані голодні маси виходять на
вулицю з рішучим протестом. Ні тюрми, ні катування, ні боже-
вільний терор, ні пепеесівський дурман не ослабили духа мас.
Вулканічні взриви стрясли вже мурами Лодзі, Варшави, Чен-
стохова, Любліна, робітничий клас забагрив уже кров’ю своїх
найкращих жертв вулиці Каліша, Влоцлавка, Стрия в непо-
хитній вірі, що невинно пролита катами кров не може і не сміє
пропасти дармо.
Слава погибшим героям Стрия! Всі на
допомогу жертвам терору!
Хай живе диктатура пролетаріату!
Товариші селяни!
До вас звертаємось з зазивом в цей день 1-го Мая ставати
спільно з робітничим класом в одну бойову лаву працюючих,
демонструвати свою готовність до боротьби за власні пекучі
домагання. А коли вам хто скаже, що 1-ий Май — це не ваше
258
свято, а тільки міського робітництва,— не вірте! Так може
говорити лиш панський прислужник або відкритий хрунь.
1-й Май — це свято тісного союзу боротьби робітників і селян.
Лиш в тіснім союзі з міським робітництвом зможете вибо-
роти собі повне визволення. Тому кличемо вас демонструвати:
За землю без викупу! За державну під-
могу для безробітних і голодуючих!
Не еміграція кудись, а земля і праця на
місці!
Не вивіз збіжжя за границю, а збіжжя
голодуючим в краю!
Не здирання з голодних мас останнього
за податки, а стягнення данини з дідичів
і капіталістів! Не колонізація, а земля
місцевому населенню!
Геть з самоволею і терором поліції та
наказних війтів!
Товариші селяни! Адвокати, попи і жменька багачів
з т. зв. УНДО добиваються вже торгу з польськими панами.
За вигідні посади, за відпадки з панського стола вони годяться
поборювати ваші визвольні змагання. І тому з’єднаному фрон-
тові польських панів з прихвоснями попівського УНДО мусимо
протиставити робітничо-селянський фронт працюючих цілої
Польщі. Тільки з’єднаним фронтом, тільки спрямуванням своїх
ударів у серце ворога, в білу Варшаву, зможете розбити кай-
дани неволі, прогнати панів та забрати назад свою прадідів-
ську землю, злучитись з Радянською Україною.
Хай живе тісний р о б і т н и ч о-с е л я н с ь ки й
союз боротьби!
Хай живе робітничо-селянський уряд
Польщі!
Проч з угодою!
Проч з автономією, які' пропонує ППС
і до якої потайки йде УНДО!
Лиш побідний робітничо-селянський уряд Польщі здійснить
самоозначення зах[іідно]українських працюючих мас, т. є. при-
єднає до УСРР.
Проч з антисемітськими цькуваннями
УНДО!
Жадаємо українських шкіл для україн-
ського населення!
Проч з привілеями для польської мови!
Кожна мова мусить бути державна!
Хай живе соціалістична революція в
Польщі — єдиний шлях прилучення Західної
України до Радянської України!
17*
269
,Хай живе Комуністична партія Західної
У^р а ї,ни!
Хай живе Перший май!
Львів, квітень 1926.
Центральний Комітет
Комуністичної партії Західної
України.
ЛОДА, ф. І, оп. 1, спр. 239, арк. 671. Гектографічний відбиток.
№ 157
1926 р. квітень *.— Список політичних організацій, професій-
них спілок та фабрик, що перебували під комуністичним впли-
вом, складений міською командою державної поліції.
Професійна] спілка єврейських] перукарів по вул. Сиксту-
ській, № 36.
Бунд по вул. Котлярській, № 1 і № 2.
[робітників] шкіряної [промисловості] по
вул. Жовківській, № 42.
пекарів на пл. Ринок, № 29.
Клуб Анцького на пл. Стрілецькій, № 2.
ППС-лівиця по вул. Зиблікєвича, № 44.
«Сельроб» по вул. Валовій, № 14.
Українське] товариство] «Муза» по вул. Краківській, № 17.
Фабрики.
фабрика «Мазага» по вул. Гаврилівна.
„ Блюменфельда по вул. Я. Германа, №31.
„ Зеленевського по вул. Мартина, № 11.
„ Рукера по вул. Жовківській, № 173.
„ «Кисень» на Замарстинові по вул. Львівській.
«Ойкос» по вул. Замарстинівській, № 53.
„	«Бранка» по вул. Шептицьких.
„	Перльмуттера на Знесенні.
„	Ельстера і Топфа по вул. Сакраменток.
„ «Карпаліт» по вул. Зеленій, № 20.
* Дата встановлена на основі супровідних документів.
260
Фабрика «Меркурій».
Державна розливня горілки на Богданівні.
Ткацька [майстерня] (дві) по вул. П’ястів.
Млин Тома по вул. Янівській.
Млин Аксельбрада по вул. Жовківській.
ЛОДА, ф. 75, оп. 1, спр. 174, арк. 49. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
№ 158
1926 р. травня 22.— Звіт міської команди державної поліції
дирекції поліції про припинення роботи на львівських фабри-
ках та страйки робітників.
За ваш[им] дорученням № 20811/26 р. від 14 травня ц. р.
подаю після відповідних уточнень такий звіт за квітень місяць
ц. р. відносно промислово-виробничих підприємств, що 1. при-
пинили роботу повністю або частково, 2. обмежили роботу в
днях або годинах, 3. були охоплені повним або частковим
страйком.
До 1. Управа фабрики зброї «Арма» на пл. Бема, № 3, в
зв’язку з відсутністю грошей з 1 травня ц. р. повністю припи-
нила роботу. Повідомлено про звільнення з роботи 14 служ-
бовців, 17 майстрів та 337 робітників.
До 2. Не трапилося нічого.
До 3. 10/ІУ-1926 р. о 17 год. ЗО хв. робітники фабрики «Ки-
сень» на Персенківці, кількістю в 16 [чоловік], попередили про
страйк у зв’язку з повідомленням про звільнення з роботи од-
ного робітника.
Після вирішення справи директором цієї фабрики Хадашем
на другий день всі'робітники розпочали роботу.
17/ГУ ц. р. працівники залізничних майстерень припинили
роботу на 1 годину у зв’язку з затримкою належної їм плати.
Львів, 22 травня 1926 р. Комендант [підпис нерозбірливий]
ЛОДА, ф. 57, оп, 4, спр. 41, арк, 36. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
261
1Й^-

X'
ЙШ ®фйй| «фіу МшєйЄдЙ*
«Ш іг М^ффйЙйШ’ ЇтсШйІєйі
ЛІМ№
Ї’У
<	' д * V
|* агІукиЛиґ |24 І&ШМДОйс^І.
ИзГш^ &&	г—----?	---,.
« аЯ Ш а	2^ ^«аіушж® &«
Ш<т,Ш ,	.	...	. Й<«ЙийИ^йаШ«туяШ>
(ЙІЙ8ВК^Є Ьік $& ІСи^И^Ф О ^ййМеі ~й^шЙ&Н ж **№ &в
шмй .|Лв4^^^ш^хей(ш^ОЬй^4^^^Л]р0^й«йіа
ЙЩЙИ М ^<Йутйе< Ф> шй ^Н<іі Ш ^й^йіа	іут е$а&Ж$8ш£
Нр^^МепШ шізнй Й&Н^Ф &#£Я^ф щ^шжйй/ > *	' ;?
> ЖбІоЬу гз0&ЙФ ЙШіїЙєійА ^Й^мЙ &б <? Ьу< «^!е чйН^ їчй^еаей^
г	Ш і п*Н т^^шіїї й$»	& й ійс я| 4а &| <йфста^
... ’Ж^С Нй*'АЙЇ“,>	і шгі'
^>чЖ&50&& гі'*А	* <*' ¥*	/?	^,, , - -	.	>.
іаь.	-ЬзіяМб ,х$г<іа«
'*	іі^» «я *%	ЙМ Д &Н<'	< «й?» <> ^>у^йй’ »> -	р’з^» р
йЦйМ**»*1»	Хі# здаиД^йс^ ,^^«^«» {<^<	.,г\ ». ’ Ч
&ї* х >. ..к.лі.у...-Ж. . ..ЛС-—КХХ Й.КІ.ІІ--	^^..Чк‘і.ій.25: І іхїо.4	,Л«йіЛ^Ал ^Ц-ҐІ'ІЯ<,}	^ «£**
4>&<*«>Лк	й?»‘ ІІ ’іі х
|Ч . Й$Щ/;^ТН	*“<£ і5» '
^Ййі^*йи^ МЙ1*У
/Й&еа «х^»^
8Й«фг«е*й>> а-Ч
: ШйО &**М**«*
НайЬ-« М^а
л «V >;
¥ч<<и^ і
і ЙЦ

3.
® вЖІЛ . ї



' «а€та&<а	й&й'
лт«^і^«е *^^ЙЙ»В8<<^Н
'	* Г1	< й &: »’< »»Й* М »<	’^ійі «й«»54% г^«я^<
> ^жй« Ж	і* п «*гк^ і М^«*8>»	й.^ а
». '	’5К ’й'*^ и«	аШя? /£^лЖ$Шй (г<п! із^пейі Ш^РЗ' М&ШіЖ; &(НМ*й і*^уй^ .
І 4^»йй^ ргМ*ксЬ <« Й' Нййпу	й* ШШйІ йЖМ < >'	:	’У
Г І-'	' ШШ іммрмійн^ ?иШйіШЙ^	ГзМлш	лМ ш> '
РМї 1>, Ш‘ Й^ДІ ^лййн» -к> ««іПгізвЩііійй^ шк»ча«йп?а г‘І»У^ р?вШ$$	/ж«^й£^
^ЙП)У€І1 .ЙШОйЙ^й>Х‘Ь * иМі«иеЛап$^&г^іШ£ еЙіусй .«Жіййр і Ч'МрйїШ>«Й^ /^іМ
^ЇЙйі^рй^<к^ тчЬік паМй^ей» г^и??^«ййіт>^йШ| / ««Й/у	^«ий^р
‘ ^«гйгиЩуйй |^фйЛм	л>< ’	* х\’#	?	?	*	*< > - Р' ' >'ї
^гжц^пмпйа *Єе ^«ЩмЬвф: ^Лу<Лв- і^ИусЛг
тіаИ.ж апіет «ч^омвйшШ./,^ .	-і” ,
.і»”-	'‘. , .V;Л>	*
Розпорядження Львівського воєводи Гарапіха з травня
1926 р. про введення надзвичайного становища на території
воєводства.
Філіал ЦДІА у Львові, ф. 113, оп, /, спр. 555, арк. 3.
№ 159
1926 р. травень. — Відозва ЦК КПЗУ до робітників в зв’язку
з травневим переворотом Пілсудського.
Комуністична партія Західної України.
Товариші робітники!
Спільними зусиллями війська і робітничого класу усунуто
уряд Християнської] с[пілки] національної] є[дності] — «П’я-
ста». Зламано опір буржуазії. Однак надії робітників і селян,
які з співом «Червоного прапора» допомогли Пілсудському
перемогти, не здійснилися: замість робітничо-селянського уряду
державою керує уряд без виразного обличчя, який не дає
жодної гарантії, що виконає вимоги тих, які проливали свою
кров на вулицях Варшави за поліпшення долі трудящого кла-
су. Буржуазія, побачивши нерішучість переможців, готується
до завзятої боротьби проти вимог робітників і селян. Проле-
таріат не може задовольнитися невикориста-
ною половинчатою перемогою, а мусить прямувати
до проведення [в життя] основних робітничо-селянських вимог.
Тільки їх [здійснення] може забезпечити звільнення трудящого
класу від тягарів, накладених на нього реакційною владою
буржуазії.
Пролетаріат мусить боротися за:
1.	Створення єдиного фронту боротьби
проти фашизму.
2.	Озброєння робітничого і селянського
класів, бо тільки участь широких трудящих мас забезпечить
перемогу пролетаріату.
3.	Взяття влади робітничо-селянським
урядом.
4.	Передачу поміщицької землі без вику-
пу масам малоземельних і безземельних
[селян].
5.	Звільнення політичних в’язнів.
6.	Право пригнічених	народів	на	своє са-
мовизначення.
Хай	живе	робітничо-селянський	уряд!
Хай	живе	КПП!
Хай	живе	КПЗУ!
Львів, травень 1926 р.
Центральний Ком[ітет] КПЗУ
ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 51, арк. 6. Гектографічний відбиток. Переклад
з польської мови.
263
№ 160
1926 р. червень *.— Платформа Виборчого комітету україн-
ських, польських і єврейських робітників, селян і трудової
інтелігенції.
Чого хоче Виборчий комітет українських, польських, жидів-
ських робітників, селян і трудової інтелігенції?
Вибори до міських і сільських рад, розписані урядом Піл-
судського в трьох воєводствах Західної України, то перші від
15-ти літ вибори на тому терені. Ці вибори відбуваються майже
в річницю т. зв. «майового перевороту» і обняття влади Піл-
судським. Картина дійсності, створена цим переворотом,—ясна.
Буржуазія, довівши край до цілковитої руїни, приступила
до нової спроби стабілізації капіталістичного устрою при по-
мочі фашизму. Всі кошти тієї спроби .вона звалює на працюючу
людність. 8-годинний день праці фактично вже давно знесений.
Робітники, які нібито добровільно працюють понад 8 годин,
є до того примушені через неймовірно низьку заробітну плату,
що не раз не доходить до половини передвоєнної платні. Су-
спільне законодавство ломиться на кожному кроці. Дорожня
росте з дня на день, а заробітна платня не підноситься. А коли
робітники приступають до страйку, коли безробітні домагають-
ся праці або запомог, уряд спішить на поміч буржуазії, щоб
репресіями або примусовими арбітражаїми зломити боротьбу
робітників. В разі виграного робітниками страйку капіталісти
не додержують підписаних умов, ломлять їх на кожному кроці,
а це мало місце в деревному і нафтовому промислах на за-
хідноукраїнських землях. На зах[ідно]укр[аїнському] селі ну-
жда і безробіття. Непосильні податкові тягарі спадають на
плечі малоземельного і середнього селянства. В деяких око-
лицях Західної] України в зв’язку з минулорічним неврожаєм
і грабунковим вивозом збіжжя за границю панує голод, а в
парі з ним поширюються епідемічні недуги.
Уряд, виконуючи волю поміщиків, проводить цілковиту лі-
квідацію ’ земельної реформи, яку має замінити запланована
ним комасація, проводжена в інтересі куркулів, та збільшення
колонізації і військового осадництва в формі т. зв. парцеляції.
Відносно українського і білоруського народів уряд примі-
нює безоглядні репресії і терор супроти проявів їх визвольних
змагань. Нищить їх пресу, арештує їх послів, зводить в під-
земелля їх партії, перетягаючи на свою сторону буржуазну
* Дата встановлена приблизно, на основі донесення команди дер-
жавної поліції м. Львова від 12 липня 1927 р.
264
верхушку «національних] меншостей», як УНДО, радикали,
васильчуки, білоруський «Сельсоюз» Єреміча і Рогулі, сіоні-
сти і т. д.
Приміром переходу до фашистського табору частини укра-
їнського дрібноміщанства є відомий з’їзд УНДО. З’їзд цей є
рівночасно об’явом політичного об’єднання націоналістичного
дрібноміщанства з петлюрівською еміграцією на платформі
спільного організованого Англією протирадянського фронту.
УНДО грає нині чимраз ясніше роль помічника і агента
польської буржуазії і фашизму.
Змагаючи до переведення в життя стабілізації капіталу в
Польщі,, польський фашизм хоче відвернути увагу широких пра-
цюючих імас від своїх основних цілей, хоче піддержати в ма-
сах демократичні ілюзії та використовує для себе загальне не-
вдоволення працюючих мас з теперішнього буржуазного уст-
рою і їх ненависть до наказних комісарів та їх дорадчих
клік — байратів, які безцеремонно і безкарно правлять гро-
мадами.
Розписано вибори до громадських рад, щоб створити ілю-
зію, що політика сенаторів відповідає стремлінням цих мас.
Розписано вибори на основі старої цісарської реакційної
куріяльної виборчої системи з нужденним охлапом для пра-
цюючих мас в виді четвертої курії, рахуючи, що шляхом цієї
виборчої ординації вдасться замінити назначених урядових ко-
місарів рівними вибраними вже «законно» підніжками, різного
роду дідичівсько-попівсько-старостинськими попихачами, кур-
кулями, попами і меценасами з УНДО і їм подібними хлібоїд-
сько-радикальними стовпами.
Знаючи, що при існуючому режимі не може бути справжніх
демократичних самоурядових інституцій, тобто що вони не мо-
жуть стати справжніми самоурядовими органами робітників і
селян, а лише демократичною декорацією, що мала б за за-
вдання ширити демократичні ілюзії в робітничо-селянських
масах, поборюючи з цілою рішучістю куріальні вибори І бу-
дучи за виборчим правом тільки для робітників і селян, робіт-
ничо-селянські маси мусять визискати вибори до громадських
рад, щоб помимо всіх репресій, мимо відібрання їм права збо-
рів і преси, мимо неможності широкої агітації виразно ска-
зати, що в їх очах уряд Пілсудського є так само, як уряд
Християнської спілки] національної є[дності] — «Пяста», уря-
дом буржуазії та дідичів.
Працюючі маси мусять визискати ці вибори для того, щоб
об’єднатися в один табір боротьби, який протиставляється та-
борові фашизму та війни.
Виборча кампанія є одним із відтінків загальної боротьби
яку ведуть працюючі маси проти фашизму за робітничо-селян-
ський уряд.
265
До самоврядовних виборів стане два блоки. З одної сторо-
ни під різними .масками, різними фразами стануть оборонці і
слуги буржуазії, стануть дідичі, фабриканти, спекулянти, багаті
купці, каменичники і лакеї «Звйонзку направи Жечипосполі-
тей», УНДО, радикали, явні або скриті вороги працюючого
люду, з другої сторони стануть вороги буржуазії, вороги фа-
шизму, стануть люди праці, що стремлять до того, щоб владу
здобули працюючі маси, стане Виборчий комітет укра-
їнських, польських, жидівських робітників, селян і трудової ін-
телігенції, комітет боротьби з фашизмом, угодовством і не-
безпекою війни.
Робітничо-селянський комітет з цілою рішучістю виступав
проти того обману працюючих мас, яким являється так звана
боротьба за самоврядування таких міщанських партій, як ППС,
вожді якої є помічниками фашизму, які провадять серед про-
летаріату політику угоди з буржуазією та тим самим працю-
ють на річ т. зв. стабілізації капіталу. Вони-то замовчують
перед масами ту правду, що виборчою карткою до сейму чи
самоврядовних установ не можна здобути визволення, що ви-
зволення широких працюючих мас можливе лиш після пова-
лення капіталістичного ладу і фашистського режиму, а тому
теж боротьба за справжні самоврядовні установи мусить бути
тісно пов’язана з боротьбою проти фашизму. Замовчуючи це,
такі партії в своїй виборчій кампанії обманюють працюючі
маси. їхня так звана боротьба за демократичний сейм чи са-
моврядовні установи зводиться до права їх власного панування
над робітником і селянином. Самоврядовні вибори — це для
них боротьба за джерела наживи, за посади, а не засіб для
організації і мобілізації мас до боротьби за визволення.
Не маючи вигляду па здобуття поважнішого числа манда-
тів, вони можуть (як це саме робить ППС на терені Сх[ідної]
Галичини) заявляти, що не візьмуть участі в виборах. Прого-
лошуючи бойкот виборів, ППС зміряє до того, щоб частину го-
* лосів польських робітників, які по несвідомості позістають ще
в рядах ППС, кинути на листи буржуазних польських партій
і тим, згідно з своєю дотеперішньою практикою, причинитися
до успішного проводження системи полонізації «кресів». То є
властива і неприкрита ціль пепеесівського «бойкоту» виборів.
Робітничо-селянський комітет, борючись проти замаху на
свободу виборів для робітників і селян, проти комісарсько-бай-
ратівської самоволі, буде як і в передвиборчій кампанії, так
і в самих виборах мобілізувати маси на грунті своєї платфор-
ми, вияснювати масам і п’ятнувати рівночасно всю облудну і
зрадницьку позицію тих наймитів капіталізму, пам’ятаючи, що
проти горстки дідичів і фабрикантів, генералів і попів росте
нині і могутніє в цілому світі незламний союз готових до бо-
266
ротьби людей важкої праці в містах і по селах та що боротьба
кожного робітничого загону повинна стати частиною великого
протиімперіалістичного фронту робітників і селян цілого світу.
Робітничо-селянський комітет, свідомий своєї лучностіі з
тією наростаючою хвилею боротьби, взиває всю працюючу
людність Західної] України під прапор цієї боротьби.
Виборча платформа
Працюючі маси міста і села пізнали добре і зненавиділи
глибоко господарку урядових комісарів і їх байратів. Пра-
цюючі маси з ненавистю і обуренням гляділи, як ці ганебні
спілки помножували гніт і визиск, як спекулювали і як гра-
билн громадське майно, як посміхалися з найбільшої нужди,
жируючи на ній.
Супроти росписання виборів до громадських рад на основі
куріальної виборчої ординації Виборчий комітет стверджує,
що ця реакційна ординація вдаряє в основні інтереси працю-
ючих мас та відбирає їм можність користати з самоврядовних
стійок, як терену боротьби за їх класові інтереси. Робітничо-
селянський комітет взиває працюючі маси до відпертя фашист-
ських зазіхань буржуазії, до боротьби за те, щоб громадами
правили лиш робітники і селяни, взагалі люди праці, з виклю-
ченням капіталістичних галапасів. Робітничо-селянський ко-
мітет, виступаючи до виборчої боротьби в містах і на .селі, ви-
ставляє домагання, за які буде боротись спільно із всім робіт-
ництвом і селянством Західної] України:
1.	За виборче право тільки для робітників і селян.
2.	За свободу виборів для робітників і селян.
3.	За повалення фашизму та робітничо-селянський уряд.
4.	За право українського народу на самоозначення.
5.	За землю селянам без викупу.
6.	За 8-год[инний] день праці.
7.	За звільнення працюючих мас від усіх податкових тяга-
рів, які накладає громада, і перекинення їх на багачів. »»., .
8.	За будову домів і помешкань для робітників і вивлас-
нення в користь громади приватних доходових камениць.
9.	За будову громадських пекарень, різень, паправу та бу-
дову нових доріг. Все під контроль громади і робітничих інсти-
туцій.
10.	За переведення електрифікації в містах і селах. За за-
ведення електрики і газу до всіх робітничих помешкань і змен-
шення оплат за електричне світло, газ, воду і переїзд в трам-
ваї, за будову трамвая у всіх більших містах краю, за пе-
реведення каналізації у всіх містах.
11.	За поширення опіки над санітарними умовами міста і
села, за будову нових шпиталів, санаторій, поліжничих клінік,
267
аптек для безплатного ужитку робітничо-селянських мас, від-
дання летвіск * і купелевих місцевостей виключно для ужитку
працюючого класу.
12.	За мешканевий контроль зі сторони робітничих делега-
тів, за усталення норми поміщень і конфіскату понаднормових
мешкань на річ робітників, щоб тим чином зменшити мешка-
неву нужду.
13.	За працю для безробітних і підвишку запомоги та по-
ширення її на всіх безробітних. За повне удержання безробіт-
них та їх родин через цілий час безробіття і звільнення їх від
усяких податкових тягарів.
14.	За забезпечення праці інвалідів, вдів та сиріт і підвиш-
ки їх рент.
15.	За безоглядне перестерігання 8-годинного дня праці і
всіх робітничих здобутків у громадських (міських) підприєм-
ствах, на публічних роботах, за піддержку громадою (магістра-
том) класової боротьби міського робітництва та сільської бід-
ноти.
16.	За піддержку громадськими радами робітничих і селян-
ських кооператив.
17.	Проти оренди громадських земель, а там, де така від-
бувається, за винайм кооперативам і сільській бідноті.
18.	За знесення приватних шарварків і прочих приватних
чинитьб.
19.	Проти накладання всяких тягарів на громаду, в зв’яз-
ку з удержанням школи і учителя, за перенесення їх на кошт
держави.
20.	Проти вислуг, які громада поносить в користь попа.
21.	Проти безплатного давання підвід поліції, проти без-
платного возіння будівельного матеріалу на «соколи» та проти
інших драк того роду.
22.	За переложення коштів регуляції рік з громади на дер-
жаву.
23.	За безплатний приділ громадських будівельних парцель
під «Просвіти», кооперативи і проч[і установи].
24.	За будову коштом громади домів для робітничих і се-
лянських товариств, профспілок і культурно-освітніх установ.
25.	За повну рівноправність всіх трьох національностей, за
доступ українського і жидівського населення до громадських
урядів, за введення в них урядування у всіх трьох мовах.
26.	За повну піддержку так матеріальну, як і моральну
українських] і жидівських] міських шкіл, культурно-освітніх
організацій і т. п.
27.	За закладання міських шкіл праці для теоретичного-
* Дачна місцевість.
268
і практичного навчання робітничої молоді з удержанням учнів
на кошт громади через цілий час науки.
28.	Проти назначування шкільних місцевих рад шкільними
інспекторами, а за виборність їх громадами.
29.	За внесення розділу між законодавчим тілом внутрі гро-
мади та за з’єднання тих функцій в одно.
ЗО.	За знесення державної поліції та заступлення її гро-
мадською робітничо-селянською міліцією.
31.	За цілковиту явність засідань громадських та міських
рад.
32.	За право виборцями відкликати кожночасно депутата з
громадської (міської) повітової ради і назначування нового.
33.	За повну незалежність громадських рад від контролю
державної адміністрації.
З такими домаганнями Робітничо-селянський комітет стає
до виборів. Але вибори до громадських рад будуть тільки во-
дою на млин фашизму, коли не порушать найширших мас до
боротьби. Борючись рішуче за всі ці домагання, Робітничо-
селянський комітет буде стреміти до якнайтіснішої лучності
громадських рад з працюючою людністю міст і сіл, буде дома-
гатись контролю робітничих і селянських організацій над гро-
мадською господаркою, публічної явності обрад рад, магістра-
тів, відділів і комісій. Громадські ради повинні постійно спів-
працювати з профспілками і організаціями безробітних, на
селі з селянськими організаціями як представництвами най-
ширших мас населення.
Вибрані до громадських рад представники Робітничо-селян-
ського комітету не замкнуться в чотирьох стінах громадських
рад. Вони підуть на село, до фабрик, копалень, верстатів, до
безробітних мас, щоб пізнати потреби, недолю і кривди пра-
цюючого люду, щоб здати йому звіт із своєї діяльності і вислу-
хати його думки про свою працю. Для Робітничо-селянського
комітету боротьба в громадських і міських радах є невідлуч-
ною частиною боротьби робітників, селян і непольських на-
родів проти фашизму та боротьби за робітничо-селянський
уряд.
Робітничо-селянський комітет не робить працюючим масам
ніяких обітниць, крім обітниці рішучої боротьби в їх обороні.
Остерігає їх перед усякими ілюзіями. Ніякий здобуток
не може бути видертий в буржуазії голосу-
ванням в громадських радах, а тільки шляхом
масової, впертої, безнастанної боротьби.
В день виборів не повинно бути ніяких вагань в рядах пра-
цюючого люду. Кожний робітник і селянин, працівник і уря-
довець мусить з огидою відвернутись від агентів буржуазії,
агентів фашизму, які хотять врятувати від загибелі гниючий,
269
збанкрутований капіталістичний світ коштом неволі і нужди
працюючих мас.
В день виборів мусимо створити один
незламний фронт працюючого люду міста
і села.
Робітники! Ані один ваш голос не повинен впасти на гно-
бителів, визискувачів і їхніх угодових агентів. Не дайте ошу-
кати себе брехнею і солодкими фальшивими патріотичними або
їх облудними «революційними» фразами. Не допустіть
до розбиття ваших сил в момент загострених атаків
капіталу.
Селяни! Кожний голос, видурений від вас через ундовців,
радикалів та хлібоїдів — цих прихвоснів фашизму,— то за-
кріплення влади магнатів та дідичів, то дальше задержання
ними землі, котра просякла потом і кров’ю ваших батьків та
дідів. То нова воєнна авантюра. То нове знущання петлюрів-
ських банд, фашистських союзників над вами. Станьте до бо-
ротьби в одному ряді з робітниками, заключіть незламний ро-
бітничо-селянський союз.
Працююча інтелігенція! Фашизм спихає вас що-
раз глибше на дно нужди. Посідаючі класи за ціну привілеїв
і посад накидують вам роль своїх поклонників і агітаторів.
Але ваше місце є тільки в рядах працюючого люду, котрий в
труді і тяжких змаганнях будує правдиво вільний світ думки
і праці.
Робітниці! Селяни! Жінки і матері! Ви живете в найтяжчій
недолі. Не маєте хвилини відпочинку від праці і турбот. Над
вами тяжить подвійне ярмо визиску і гніту, зарібкової праці
і домашнього хазяйства. Вас найбільше гнобить безробіття,
дорожня і мешканева нужда — ціла банкротуюча капіталістич-
на господарка. Не піддавайтеся намовам попів і їх попихачів.
Ставайте сміло до боротьби в одному ряді зі своїми мужами,
синами, братами. Без боротьби ваша доля ніколи не зміниться.
Без боротьби жде вас вічна нужда, безробіття, поневірка. Без
боротьби знову забере вам мужів і синів війна, яку готує
капітал.
Працюючі міст і сіл!
На наступ капіталу і фашизму дайте в день виборів гідну
відповідь. Гуртуйтесь під прапором боротьби за робітничо-се-
лянський уряд.
На буржуазні блоки працюючі маси мусять відповісти одно-
цілим фронтом боротьби всіх гноблених і визискуваних, могут-
нім робітничо-селянським єднанням. В день виборів ані одного
голосу на агентів капіталу. Ані одного голосу на такі партії,
як «Звйонзек направи Жечипосполіітей», Х[ристиянська спілка]
270
н[аціональної] фхності] — «П’яст», сіоністи, УНДО, радикали,
хлібоїди і другі їх союзники.
Ані одного голосу на пахолків і оборонців обшарників і
капіталістів.
Всупереч поліційному режимові і фашистським боївкам,
всупереч ошуканчій фашистській демагогії, всупереч агітації
попів, ксьондзів і равінів, всупереч з’єдиненим силам реакції
і їх лрихвоснів, усі голосуйте на Робітничо-селян-
ський комітет, на комітет боротьби за соціальне, полі-
тичне і національне визволення працюючих мас міста і села.
Виборчий комітет
українських, польських, жидівських
робітників, селян і трудової інтелігенції
ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 113, арк. 12—16. Гектографічний відбиток.
№ 161
1926 р. липня 14.— Повідомлення прокурора в справах преси
окружному суду про конфіскацію твору В. І. Леніна «ПІ Інтер-
націонал і його історичне значення».
Прокуратура при окружному суді у Львові звертається за
рішенням окр[ужного] карного суду у Львові як трибуналу в
справах преси, що зміст брошури під заголовком «Третій Інтер-
націонал і його історичне значінє» автора Н. Леніна, накладом
«Українських робітничих вістей» у Вінніпегу, Май *, в 1921 р.,
зокрема на сторінках 12, 13, 18, 19, 20 і 21, має ознаки злочину
за § 58 б, ц к[арного] з[акону], і, отже, конфіскація, яку нака-
зала провести прокуратура 14/УІІ-1926 р. і яка була проведена
в цей день, правильна. Весь тираж вищезгаданої брошури по-
винен бути знищений і дальше поширення заборонене.
Обгрунтування.
Мета брошури — пропаганда комуністичного ладу, стрем-
ління через прийняття вказівок III Інтернаціоналу до світової
революції, отже, і до громадянської війни та насильницького
перевороту і диктатури пролетаріату в Речі Посполитій. Особ-
Слова «Третій» аж до «Вінніпегу, Ман» в оригіналі по-українськи.
271
ливо ясно вказує на цей намір надрукування ухвал і програми
ПІ Інтернаціоналу (пункти 1—5 на сторінках 18, 19 і 20).
Тому я наказав конфіскувати цю брошуру, примірник якої
додаю.
За прокурора в справах преси Бізуб
14 липня 1926 р.
ЛОДА, ф. 285, оп. 1, спр. 2851, арк. 2. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
№ 162
1926 р. вересня 11. — Донесення міської команди державної
поліції дирекції поліції про вростання комуністичного впливу
серед української гімназичної молоді.
Конфіденціально.
За отриманими останнім часом відомостями, в колах гім-
«[азичної] молоді українських] гімназій — головної і філії —
сильно розвивається комуністична агітація і підготовка моло-
дих майбутніх членів КСМ 3[ахідної] У[країни]. Комуністична
агітація має сприятливий грунт особливо в гімназії по вул.
Леона Сапєги і там уже нібито існує кілька добре організова-
них осередків. Серед гімн[азичної] молоді діють особливо сту-
денти — відомі тут комуністи Бичковський і Вовк.
Львів, І1/ІХ-1926 р.	В[ід] ім[ені] коменданта
державної поліції м. Львова
надкомісар д[ержавної] п[оліції]
[підпис нерозбірливий]
ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 86, арк. 7. Машинопис. Завірена копія. Пере-
клад з польської мови.
272
№ 163
1927 р. січень. — Відозва окружного комітету КПЗУ до робіт-
ників Львова у зв’язку з вироками Володимир-Волинського
трибуналу.
Довго проливають нашу кров кати.
Однак надійде день розплати,
Тоді суддями будем ми.
До робітничого класу Львова.
Трибунал у Володимирі-Вол[инському] засудив 10 січня
1927 р. 8 комуністів на довічне важке ув’язнення, 4 — на 15
років, 6 — на 12 років, 10 — на 6 років, ЗО — на 10 ррк5в і
60 — на 4 роки важкого ув’язнення.
Товариші робітники!
Вигук жаху і обурення проти ганебного вироку мусить вир-
ватися з уст того, в чиїх [жилах] тече хоч крапля робітничої
крові. Немає робітника, що не запалав би бажанням помота-
тись за вбивчий вирок сотні і кільком десяткам робітників і
селян.
Товариші робітники!
За що засудили комуністів у Володимирі-Волинському? За
те, що боронили права і вимоги робітничого класу, за те, що
боролися за землю для голодуючих селян, за те, що виступали
проти гноблення національних меншостей. За що таке страшне
покарання? За те, що боролися, щоб вирвати пролетарів з ка-
піталістичного ярма, за те, що присвятили все життя боротьбі
за створення робітничо-селянського уряду на руїнах капіталі-
стичного ладу. За те, що боролися за соціалістичний лад. Коли
боролися за робітничо-селянський уряд — боролися за землю
без викупу для безземельних і малоземельних селян, за право
на самовизначення пригнічених національних меншостей.
Товариші! Робітники!
Волинський вирок — це не що інше, як жнива фашизму в
Польщі. Фашистський уряд Пілсудського відповів кулями і
багнетами на вимоги робітників в Надвірній і Дзвинячі, від-
повів довічною в’язницею на боротьбу пролетаріату за полі-
тичне і економічне визволення.
Товариші! Робітники! Пепеесівці і бундівці!
Киньте в обличчя своїх провідників важке обвинувачення:
«Ви співвинуватці у цьому вироку! Ви бороните фашизм, кажу-
чи, що Пілсудський — приятель трудящого народу! Ви спів-
робітничаєте з фашистським урядом, незважаючи на мниму
опозицію! Морачевський сидить в уряді! Зємєнцький — в комі-
18 № 503
273
сії праці! Голувко — в комісії для національних меншостей.
Фашистські провідники є агентами фашизму, а Бунд — серед
єврейського пролетаріату».
Товариші робітники з ППС, Бунду!
Примушуйте ваших провідників вступати у міжнаціональ-
ний секретаріат для боротьби за амністію в Польщі! Приму-
шуйте їх припинити репресії проти зростаючої опозиції в про-
фесійних спілках!
Примушуйте їх співробітничати у створенні єдиного фрон-
ту трудящих мас для боротьби з фашизмом у Польщі.
Товариші робітники!
Посилення кампанії за амністію для політичних в’язнів у
Польщі мусить бути відповіддю на волинський вирок. В усіх
професійних спілках, на всіх зборах, на всіх фабриках і міс-
цях роботи — всюди мусять прийняти ухвалу, що засуджує
вирок фашистського суду і вимагає від спілкових управ без-
умовного приєднання до кампанії за амністію.
Товариші робітники!
Ви мусите відповісти контрнаступом на наступ фашизму.
Фашистській зграї, яка керує державою, ви мусите довести,
що не злякаєтесь куль і судів. Так, як загинув царат, так впа-
де польський фашизм. Створюйте самооборону, формуйте кад-
ри на боротьбу за робітничо-селянський уряд! Хай будуть для
вас прикладом робітники і селяни червоної Росії! Вимагайте
від професійної ради скликання віча протесту проти вироку!
Геть буржуазні суди!
Хвала і честь геройським бійцям пролетаріату!
Геть фашизм!
Хай живе соціалістична Росія!
Хай живе робітничо-селянський уряд!
Геть зрадницьких провідників ППС і Бунду!
Львів, січень 1927 р.	Окружний комітет КПЗУ
ЛОДА, ф. 285, оп. 1, спр. 488, арк. 4—5. Машинопис. Копія. Переклад
з польської мови.
274
№ 164
1927 р. квітня ЗО. — Першотравнева відозва ЦК КПЗУ до
робітників і селян.
Комуністична партія Західної України.
Пролетарі всіх країн, єднайтеся!
Товариші і товаришки! Робітники і селяни!
В умовинах фашистівської диктатури обходять працюючі
маси Польщі і Західної України цьогорічний Перший май.
Виступаючи рік тому назад чинно в державному перевороті
по стороні Пілсудського, вони вірили, що прийшов кінець владі
визиску і поневолення, що робітник і селянин добуде владу.
Навіть український селянин вслухався в глухий відгомін вар-
шавських стрілів і снував свої плани. Адже автори перевороту
проголосили боротьбу реакції, на спілку з ППС викинули клич
«робітничо-селянського уряду», адже недаром у Варшаві ли-
лась робітничо-селянська кров! Але це були тільки ілюзії.
Не знищити реакцію прийшов Пілсудський, тільки здійсню-
вати грубу самоволю капіталістів і поміщиків. Не щоб дати
селянам землю, а робітникам фабрики, а щоб кулями і баг-
нетами приневолити робочий люд до послуху, віддати його на
ласку і неласку горстці експлуататорів.
Рік уже панує фашистівська диктатура в Польщі, і працю-
ючі маси на власних плечах відчувають всі її наслідки. Робіт-
ники приневолені працювати 10 і 12 годин денно. Зростаюча
з дня на день дорожня обнизила до голодового рівня заробіт-
ну плату. Соціальні здобутки роб[ітричого] класу зліквідовані
остаточно. Безробіття стало рости. Завішено навіть куркулів-
ську земельну реформу, прикриваючи її новим обманом: ко-
масацією та дикою парцеляцією. Величезні податкові тягарі
налягли на село. На Підкарпатті вже від кількох місяців панує
голод. Серед широких працюючих мас наростає нова хвиля
невдоволення. Робітники і селяни починають пізнавати, що з
сучасного положення не може бути мирного виходу. Фашизм
щораз частіше пускає в хід апарат насильства і білого терору.
Масові процеси на Західній Україні, ув’язнення білоруських
послів, розв’язання «Громади» й НПХ *, виїмковий закон про-
ти комуністів — всі ці удари мають за ціль розгромити пере-
довий бойовий відділ працюючих, щоб тим легше після цього
упоратись з ними.
* НПХ — Незалежна партія хлопська (селянська)
18*	275
Фабрикантам — фінансова підтримка, а страйкуючим робіт-
никам в Дзвинячі — кулі! Дідичам в подарунку 740 мільйонів
зол. податкових залеглостей, а білоруським селянам в Коссо-
ві — жандармські багнети! Польській та українській реакції
повна свобода, а членам КПЗУ у Володим[ир]-Вол[инському]
процесі 1000 літ тюрми! Так виглядає фашистівська диктатура
Пілсудського!
Товариші! Робітники і селяни! В день 1 Мая демонструйте:
Проти наступу капіталу на 8-год[инний]
день праці!
Проти безробіття! За допомогу безробіт-
ним міста і села!
Проти арбітражу! За страйкову боротьбу!
За робітничу контролю над продукцією!
За землю селянам без викупу!
Проти білого терору! Проти виїмкового
закону!
За звільнення політичних в’язнів!
Балачки уряду моральної санації про самоурядування —
це черговий обман фашистівського уряду Пілсудського, обчис-
лений на закриття правдивого обличчя фашизму. Ніякого само-
урядування в умовинах фашистівської диктатури бути не може.
Це потрібно ясно сказати, ідучи до виборів. І коли УНДО, ра-
дикали, ППС того не кажуть і викликають в той спосіб в масах
ілюзії, що самоуряд[увальні] інституції можуть в чому-небудь
поправити положення мас, то тим ці партії віддають тільки
лакейську прислугу фашизмові.
Геть з наказними війтами! Хай живе с а-
моурядуванпя робітників і селян! Геть з
куріальними виборами! Хай живе виборче
право лиш для робітників і селян! Тільки
при владі робітників і селян буде справж-
нє с а м о у р я д у в а н н я для працюючого люду!
Пілсудський — реалізатор планів польської буржуазії.
Але хто такий Пілсудський? Бувший вождь ППС! Хто си-
дить в уряді Пілсудського? Морачевський! Хто відіграє ролю
фашистівських лакеїв при арбітражах, хто розбиває професій-
ний рух (профспілка] хім[ічних] робітників), ослаблюючи і дез-
організуючи пролетаріат? ППС! Польська партія соціалістична
є головною опорою фашистівської диктатури!
Проч з пепеесівськими розбивачами про-
фесійного руху!
Хай живе єдність профспілок! Хай живе
англо-радянський комітет!
Проч зі соціал-зрадниками, помічника-
ми фашизму!
276
Хай живе Компартія — єдиний провідник
працюючих у боротьбі за визволення!
Товариші! Польські робітники!
Розтоптавши шляхетським чоботом свободу зах[ідно]укра-
їнських працюючих мас, Пілсудський розпродує польське на-
ціональне майно англійським і американським банкірам, а ви
маєте стати подвійними невільниками польської і закордонної
буржуазії. Агент Пілсудського — Млинарський — торгує само-
стійністю Польщі на американських біржах, як торговщик лік-
тями перкалю.
Проч з владою польських капіталістів
і поміщиків!
Хай живе Польська Республіка Рад!
Проч з національним поневоленням!
Хай живе право націй на само о значення
аж до відокремлення!
Товариші! Українські робітники і селяни!
Головним помічником фашистівської диктатури на Західній
Україні являється УНДО, ця партія попів і адвокатів, що з
страху перед пролетарською революцією пішла на угоду з
Пілсудським на платформі боротьби з Радянською] Україною
і робітничо-селянським блоком на 3[ахідній] У[країні]. В Поль-
щі відбувається об’єднання всіх реакційних сил, яке має за
ціль забезпечити панування буржуазії й унеможливити прилу-
чення Зах[ідної] України до УСРР. Тому союзові польської,
української і білоруської реакції треба протиставити єдиний
фронт польських, українських і білоруських робітників і селян.
Проч з угодою УНДО!
Хай живе прилучення Західної] України
до УСРР!
Хай живе єдиний бойовий союз працю-
ючих мас цілої Польщі!
Товариші! Над працюючим людом знову повисло марево сві-
тової різні. Побідна китайська революція, подібно як недавній
страйк англійських вуглекопів, довела до небувалого напру-
ження поміж Вел[икою] Британією і Рад[янським] Союзом. Фа-
шистівський переворот в Польщі і на Литві, за якими має по-
слідувати небавом Лотва * і Естонія,— це яскраві об’яви безпо-
середньої підготовки Англії до війни. Радянський Союз — єди-
на на світі держава робітників і селян — в небезпеці.
Польщі призначена роль пробоєвого загону, що на даний
сигнал має перший перейти кордони СРСР. Ось чому Пілсуд-
ський удержує так много війська, ось чому організує він 300-ти-
сячну армію «Стшельца», ось на що наші селяни платять
* Латвія.
277
такі страшні податки, ось чому дефензива пацифікує «креси»,
розгромлюючи революційні організації працюючих!
Товариші! Радянський Союз — це остоя міжнародної]
пролетарської революції і наш союзник в боротьбі з капіталі-
стами. Хай дізнаються імперіалісти, що їхні розбишацькі пла-
ни стрінуться з нашим рішучим спротивом.
Геть з мілітаризмом!
Руки проч віід Союзу Радянських Соціа-
лістичних Республік!
Хай живе визвольна боротьба червоного Китаю!
Товариші! Страшне зубожіння широких працюючих верств,
голод і нужду, небезпеку війни, терор і поневолення принесла
диктатура фашизму. З цього положення немає іншого виходу,
як тільки безпощадна боротьба усіх визискуваних проти влади
капіталістів і поміщиків.
Тільки єдиний революційний фронт робітників, селян і по-
неволених націй під проводом Комуністичної партії може по-
валити диктатуру фашизму, тільки робітничо-селянський уряд
в Польщі може принести повне визволення працюючим. Взи-
ваючи вас до цієї боротьби, кличемо до вас:
Геть з фашистівською диктатурою Піл-
судського!
Хай живе бойовий союз робітників, се-
лян і поневолених народів!
, Хай живе Ком [у н істична] партія Західної
України!
Хай живе р о б і т н и ч о - с е л я н с ьк и й уряд в
Польщі!
Хай живе всесвітня пролетарська рево-
люція!
Хай живе генеральний штаб світової ре-
волюції — Комуністичний Інтернаціонал!
Хай живе 1-ий Май!
Львів, ЗО квітня 1927 р.	Центральний Комітет
Комуністичної партії Західної]
України
Філіал ЦДІА УРСР у Львові, ф. 113, оп. 1, спр. 575, арк. 57. Друкар-
ський відбиток.
278
№ 165
1927 р. травня 8.— Повідомлення про арешти й побиття полі-
цією трудящих Львова під час першотравневої демонстрації.
Вже на довгий час перед 1-им Мая відбулися масові ареш-
тування в Галичині, головно в Стрию, Станіславові, Долині,
Болехові і т. д. і у Львові. В п’ятницю, ніччю, поліція зробила
ревізію в редакції «Волі народа» і в приватних помешканнях
товаришів К. Вальницького, М. Голінатого і К. Пелехатого.
Першомайське свято відбулося при великім здвизі працю-
ючих. «Сельроб» прийняв чисельну участь. Ліві угруповання
професійних союзів не хотіли слухати пепеесівських мовців і
мимо оборони пепеесівської боївки зайняли одну з двох трибун
і вибрали головою тов. Хімчина, який між іншими дав голос
тов. послові Маківці.
ППС завізвала помочі поліції і кількадесяти поліціантів
кинулося на спокійне робітництво. Почалася страшна маса-
кра *. Поліція і агенти поліційні били рушницями по головах,
тратували ** людей, а навіть дітей, жінок били по головах і в
лице. На площі лежали купи потратованих. Між іншими рани-
ла поліція тов. Перчинського ударом в голову. Кількадесятьох
арештовано, між ними т. Хімчина. Поліція арештованих била.
Прапор «Сельроба» поліціанти здерли і віддали аж після ін-
тервенції.
В розвинувшімся пізніше поході стануло за сельробівським
прапором понад 800 з дисциплінованих сельробів. По розв’я-
занні походу під міським театром відпровадили сельроби свій
прапор при співі революційних пісень на вул. Валову, до ре-
дакції] «Волі народа».
Газета «Воля народа», № 331, 6 травня 1927 р.
* Розправа, побиття.
** Топтали.
279
№ 166
1927 р. червня 11.—Донесення міської команди державної
поліції прокуратурі окружного суду про арешт співробітників
газети «Світло» — М. Вовка і А. МатулІвни.
2 арештовані.
Вслід за нашим донесенням № 2140/11/27 від 9/УІ ц. р. в
справі Івана Хаби — відповідального редактора газети «Світ-
ло», доповідаю, що 9/УІ ц. р. були тут затримані Антоніна
Матулівна, дочка Івана і Марії, що нар[одилася] у Львові в
1902 р., гр[еко]-кат[олиць'кої] рел[ігії], незаміжня, прож[иває] на
Клепарові, № 764, а також Михайло Вовк, що нар[одився] у
Львові в 1902 р., гр[еко]-кат[олицької] релргії], син Стефана і
Юстини, нежонатий, прож[иває] на пл. Юра, № 5, як підозрілі в
розповсюдженні згаданої газети. 1
Як Михайло Вовк, так і Матулівна, яка є його нареченою,
відомі тут своїми комуністичними переконаннями, були спів-
робітниками згаданої газети.
Слід зазначити, що Михайло Вовк у свій час був заміша-
ний в т[ак] зв[аній] святоюрській справі. Матулівна в неодно-
разових виступах показала себе як ідейна і завзята прихиль-
ниця [комунізму] і комуністичний агітатор.
Вищеназваних доставляють у вашу в’язницю окр[ужного]
карного суду в розпорядження прокуратури. Одночасно дода-
ються протоколи їх допитів, а також протоколи зізнань керів-
ника друкарні «Дзєнніка людовего» Людвіка Баршинського,
що проживає] по вул. Садовій, № 4.
З дод[атки].
11 червня 1927 р. Від ім[ені] і за коменданта державної]
п[оліції] м. Львова підком[ісар]
д[ержавної] п[оліції] Оленкевич
ЛОДА, ф. 285, оп. 1, спр. 477, арк. 63. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської ліови.
280
№ 167
1927 р. липень, не раніше 6 *.— 3 рапорту міської команди дер-
жавної поліції воєводській команді державної поліції про
вкинення комуністичних листівок в приміщення англійського
консульства у Львові.
Конфіден ці ал ьно.
...2. Комуністичні листівки.
28 червня ц. р. англійський консул, що проживає по вул.
Асника, № 1, повідомив, що увечері цього ж дня в його квар-
тиру кинули камінь через вікно і вибили дві шибки. [Камінь
був] обгорнутий трьома комуністичними листівками, виданими
Львівським окружним комітетом КПЗУ, з датою: Львів, чер-
вень 1927 р. та однією, виданою ЦК КПП (ситуаційний рапорт
№ 85 від ЗО червня 1927 р.)...
В[ід] ім[ені] і за коменданта держав-
ної] п[оліції] м. Львова підком[ісар]
д[ержавної] п[оліції] Оленкевич
ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 16, арк. 105. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
№ 168
1927 р. липень. — Відозва окружного комітету КПЗУ до ро-
бітників у зв’язку зі смертю комуніста Г. Черкеса у в’язниці
«Бригідки».
Комуністична партія Західної України.
Товариші робітники!
До боротьби з білим терором!
До боротьби з фашистською диктатурою!
* Дата встановлена на основі хронологічних меж рапорту, який
охоплює події за час 30/УІ—6/УІІ 1927 р.
281
14 липня 1927 р. в казематах львівської в’язниці «Бригідки»
помер політичний в’язень тов. Гринь Черкес. [Він був] засуд-
жений буржуазним судом на 6 років тяжкого ув’язнення за те,
що насмілився боротися за робітника і селянина, за народне
визволення.
Змучений довголітньою хворобою, знесилений голодовими
боями з адміністрацією в’язниці, загинув на посту.
Товариші робітники!
Ряд кривавих жертв білого терору в Польщі збільшується
новою жертвою. Вже 14 місяців гуляє по Польщі кривавий
фашистський кат Пілсудський. Вірно виконуючи накази англій-
ського імперіалізму, післятравневий уряд хоче кров’ю робітни-
ка і селянина зміцнити панування капіталістів і поміщиків у
Польщі. З кожним днем збільшуються репресії проти свідомих
робітників і селян, в’язниці заповнюються тисячами найкращих
борців за робітничу справу, закривається робітнича преса, при-
душується професійний рух, знищуються соціальні здобутки.
У селян за допомогою підкупленої різними привілеями і по-
дачками буржуазної верхівки національних меншостей — укра-
їнської, білоруської і єврейської (УНДО, «Сельсоюзу», сіоні-
стів) — забирають рештки [прав], які давала їм так звана стара
[аграрна] реформа. Нечуваними репресіями придушується кож-
ний визвольний рух національних меншостей.
На страйкову боротьбу фашистська диктатура відповідає
кулею, багнетом і арбітражем. Польські буржуазні суди ви-
носять вироки смерті довговічного ув’язнення (Володимир-
Вол[инський], Луцьк).
В цей самий час контрреволюційна монархічна наволоч,
здійснюючи плани англійського імперіалізму, влаштовує бан-
дитські замахи...* при явному потуранні з боку польських фа-
шистських судів.
За наказом англійських імперіалістів, позиціям яких за-
грожують зростаючий революційний рух в Китаї і напруження
класової боротьби в Англії, фашистський уряд Пілсудського
готує нову воєнну авантюру проти СРСР — єдиної держави ро-
бітників і селян,. З цією метою уряд Пілсудського збільшує
воєнний бюджет, підвищує платню офіцерам та підофіцерам
і розширює організацію військової підготовки.
Угодовські вожді ППС-правиці, Бунду, радикалів і т. п.—
вірні союзники уряду. Співпрацюючи безпосередньо або посе-
редньо з урядом, допомагаючи придушувати робітничий клас,
ламаючи спільно з урядом страйкову боротьбу арбітражем,
придушуючи спілкову позицію, підтримуючи контрреволюційну
петлюрівську кліку в її воєнних планах проти Радянської Ро-
* Одне слово нерозбірливо.
282
сії, угодовські провідники несуть спільну відповідальність за
голод, злидні і криваві вироки, які лягають на трудящі маси
міст і сіл.
Товариші робітники і робітниці! Смерть тов. Черкеса у
в’язничому льоху, смерть пролетарського борця за справу ви-
зволення робітників, селян і пригнічених народів з-під влади
капіталістів і поміщиків, нехай буде поштовхом до ще тісні-
шого згуртування ваших рядів.
Під прапором Комуністичної партії, незважаючи на фашист-
ський терор і репресії,— всі до боротьби з білим терором! До
боротьби проти воєнного нападу на єдину пролетарську держа-
ву — СРСР! До боротьби з фашистською диктатурою!
Вічна пам’ять пролетарському борцеві тов. Черкесу!
Хай живе держава робітників і селян — СРСР!
Хай живе робітничо-селянський уряд!
Хай живе диктатура пролетаріату!
Хай живе самовизначення!
Хай живе Комуністична партія Західної України!
Хай живе Комуністична партія Польщі!
Львів, липень 1927 р. Окружний комітет Комуністичної
партії Західної] України
ЛОДА, ф. 191, оп. 1. спр. 5, арк 248. Гектографічний відбиток. Переклад
з польської мови
№ 169
1927 р. серпня 14. — Відозва Профлівиці до робітників міста
з закликом підтримати страйкуючих столярських і будівель-
них робітників.
До всіх робітників міста Львова!
Товариші! Робітники!
Від чотирьох тижнів стоять столярські робітники в огні
страйкової боротьби. Доведені дотеперішніми голодовими плат-
нями до розпуки і до крайньої нужди, домагаються навіть не
мінімум екзистенції, але кільканадцять відсотків підвишки за-
робітної платні, щоб заробити для себе і для своїх родин на
кусень сухого хліба. Від чотирьох тижнів фабриканти і столяр-
283
ські майстри насміхаються зі справедливих і слушних домагань
столярських робітників, а рівночасно стараються всіма способа-
ми заломити непримириму поставу робітників і приневолити їх
до повороту до пращі на старих умовинах, до давнього голоду
і ще більшої нужди.
Товариші! Робітники!
Вже тиждень, як до фронту страйкової боротьби прилучи-
лися будівельні робітники. Найкраще кваліфіковані з-поміж
будівельних робітників, які як сезонові робітники працюють
лише кілька місяців протягом цілого року і з цього мають зао-
щадити для себе і для родини на життя на цілий рік, зароб-
ляють сьогодні ледве 1 зл. 20 сот. за годину, так що не є їв
можливості з такої платні виживити себе і свої родини. От
зараз — в розгарі будівельного сезону, перед лицем надходячих
зимових місяців, місяців безробіття, крайньої нужди і прими-
рання з голоду — приступили до боротьби за право до життя,
за рятунок перед голодовою смертю.
Товариші! Робітники!
Розпука і голод кинули столярських і будівельних робіт-
ників до страйкової боротьби! Але не лише столярські і буді-
вельні робітники є сьогодні у великій нужді. Робітники цілого
Львова, робітники всіх професій є сьогодні в якнайгіршім ста-
ні, так що страйк стає конечністю та останньою дошкою ря-
тунку.
Вже рік, як ведеться акція залізничників за краще життя,
а земні робітники проголосять страйк, якщо магістрат не задо-
вольнить їхніх домагань. Серед металістів також кипить, бо
їхні заробітки виносять половину коштів удержання. До акції
змагають робітники всіх професій!
Злидні робітничого класу.
Загал робітництва в Польщі, а з ним і львівські робітники
знайшлися в стані, з якого нема виходу. П’ятнадцять місяців
панування санації зіпхнуло робітничий клас на дно нужди
і визиску. Від п’ятнадцятьох місяців поміщики і капіталісти на-
пихають свої кишені щораз то більшими зисками, від п’ятна-
дцятьох місяців із скаженою бистротою росте дорожня. В цім
самім часі робітничі заробітки осталися незмінені, в цім самім
часі систематично ліквідується 8-год[инний] день праці, урльо-
пи * і прочі соціальні здобутки пролетаріату. Цілий ряд ве-
ликих робітничих страйків в усіх ділянках промислу здавлено
і заломано урядовими арбітражами або в інший спосіб. Через
* Відпустки.
284
цілий цей час ідуть шалені репресії і наступи на робітничі
права і організації.
Товариші! Робітники!
Рука в руку з наступами капіталістів .на права робітників
ідуть угодові вожаки з-під знаку ППС-правиці, Бунду і т. д.
ППС має своїх міністрів в уряді Пілсудського, а партійні пе-
песяки * займають високі посади в державній адміністрації.
Центральна комісія профсоюзів, яку опанувала в своїй біль-
шості ППС-правиця і Бунд, протидіє страйковій боротьбі
пролетаріату і перешкоджає поширенню страйкової боротьби.
Центральна комісія ухвалює паперові резолюції про тяжкий
стан робітничого класу, але рівночасно усіма силами стара-
ється не допустити до класової боротьби проти стабілізації
капіталізму коштом нужди і поневолення робітничих мас.
Товариші! Робітники!
Професійна рада у Львові ставиться до інтересів пролета-
ріату так само, як Центральна комісія у Варшаві. Цілий рік
львівське робітництво спадає в щораз більшу продасть нужди
і злиднів і чекає від професійної ради заклику до боротьби за
підвишку платні. Але раді про це не сниться навіть. Проф-
бюрократи цілими місяцями не скликують ради, щоб не ви-
тягнути на денне світло робітничих злиднів.
Вже чотири тижні страйкують столярські робітники і через
цілий цей час виконавчий відділ ради не скликав засідання,
щоб нарадитися над підмогою для страйкуючих столярів, щоб
уже раз розпочати боротьбу за поліпшення долі львівського
робітничого класу.
Виконавчий відділ профради скликав на 8 серпня конфе-
ренцію профспілок. Тут лишній раз показали своє зрадницьке
обличчя пепеесівські і бундівські махери. На цім засіданні
Професійна лівиця поставила резолюцію, щоб ухвалити загаль-
ний страйк за 50% підвишки заробітної плати, за 8-год[инний]
робочий день, за примінювання доріжняного покажчика і другі
домагання. Та пепеесівські і бундівські бюрократи закрили
конференцію мимо того, що за страйком заявилося 14 проф-
спілок, а проти лише 3.
Так само зрадили на другий день профбюрократи на засі-
данні виконавчого комітету. Під натиском робітничих мас
ухвалили вони лише звернутися до профспілок в оправі за-
гального страйку, щоб проволокою добитися заломання страй-
ку столярів і будівельних [робітників].
* Члени ППС-правиці.
285
Товариші! Робітники!
Не дозвольте туманитися крутаниною угодових профбю-
рократів. Довше не можна зволікати. Нужда і злидні такі, що
їх не можна перенести. Об’єднаному фронтові капіталістів тре-
ба протиставити одноцілий фронт усіх робітників Львова. При-
ступайте до страйку і поширюйте фронт боротьби столярських
і будівельних робітників за кращі умовини праці, за краще
завтра.
Коли приступите до страйкової боротьби, станете в збитих
рядах усього пролетаріату в Польщі і зможете завдати удар
капіталістичній стабілізації, яка відбувається коштом трудящих
мас, коштом ваших злиднів, станете до боротьби проти поне-
волення робітничого класу капіталістами і поміщиками, проти
фашистівських замахів на ваші права, проти воєнної небезпеки,
за робітничо-селянський уряд.
Товариші! Робітники!
Момент дуже важний. Приступайте до страйкової боротьби
разом зі столярськими і будівельними робітниками. Домагай-
тесь від професійної ради проголошення загального страйку.
Творіть спільний комітет акції усіх робітників міста Львова за
50% підвишки заробітної плати, за примкнення доріжняного
покажчика, за 8-год[инний] день праці, за працю для безробіт-
них, за збірні договори, за робітничі відпустки.
Хай живе страйк робітників міста Львова!
Хай живе 8-годинний день праці!
Всі робітники до профспілок!
Проч з професійними угодовцями!
Хай живе комітет акції робітників міста
Львова!
Проч з фашизмом!
Хай живе робітничо-селянський уряд!
14/УШ-1927	Професійна лівиця
ЛОДА, ф. 285, оп. 1, спр. 486, арк. 5. Друкарський відбиток україн-
ською і польською мовами.
286
№ 170
1927 р. вересня 17. — Обвинувальний висновок прокуратури
окружного суду на комуніста М. Вовка за видання комуністич-
ної листівки.
Прокуратура при Львівському окр[ужному] карному суді
обвинувачує перед цим самим судом як трибуналом суду при-
сяжних Михайла Вовка, що народився у Львові і тут живе,
сина Степана і Юстини, 25 років, г[реко]-кат[олицької] ре-
лігії], нежонатого, приватного учителя, що закінчив гімназію,
[раніше] судженого, за те, що в серпні 1927 р. у надрукованій
ним як видавцем в друкарні Н[аукового] товариства]
ім. Шевченка листівці під заголовком «До всіх робітни-
ків міста Львова» з датою 14/УШ-1927 р., з підписом «Проф-
лівиця», намагався викликати зневагу і ненависть до адміні-
страції і державного ладу, а також ненависть громадян дер-
жави до ворожих йому партій.
Цим вчинив злочин за § 65а і провини за § 302 к[арного]
з[акону], які підлягають покаранню згідно з § 65а к[арного]
з[акону] при застосуванні §§ 34, 35 к[арного] з[акону] і статті
35 розпорядження] презид[ента] Р[ечі] П[осполи]т[ої] від
10/У-1927 р., № 45, п[озиція] 398 Вісника з[аконів] Р[ечі] П[о-
сполитої].
Пропоную на головній розправі відчитати вищенаве-
дене видання, а також вимагати наявні зізнання обвинува-
ченого.
Підстава.
У серпні 1927 р. в друкарні Наукового товариства ім. Шев-
ченка була надрукована відозва «До всіх робітників міста
Львова» (дата 14/УШ-1927 р. і підпис «Профлівиця»), яка за-
кликала робітників до загального страйку. Видавцем цього-
надрукованого видання був обвинувачений, який, зрештою,
признався у цьому в ході попереднього слідства. Вищезгадана
відозва має місця особливо злочинницького характеру, метою
яких є викликати в усіх .зневагу і ненависть до державної
адміністрації і ладу та поглибити класову ненависть. Торкаю-
чись тем, що не мають жодного відношення до страйку сто-
лярських і будівельних робітників у Львові, відозва називає
устрій Речі Посполитої «поміщицько-капіталістичною нево-
лею», закидає сучасному урядові, що [той] штовхнув робіт-
ничий клас на дно злиднів і експлуатації, обвинувачує його
у фашизації, мілітаризації і т. п. Такі нічим не обгрунтовані
287
закиди розраховані на те, щоб викликати зневагу і нена-
висть до адміністрації держави і її ладу, а також до за-
можних класів, бо, за твердженням відозви, тільки уряд, капі-
талісти і поміщики винні в критичному становищі трудящих
класів.
У зв’язку з незаперечними фактами провин, за які тепер має
відповідати обвинувачений, львівська дирекція поліції роз-
порядилася конфіскувати вищезгадану листівку, а львівський
окружний карний суд рішенням № діловодства] пр[еси]
293/27 р. від 20/УІІІ-1927 р. затвердив конфіскацію.
Обвинувачений не міг сказати нічого більше на свій захист,
крім того, що, на його думку, листівка не містить нічого не-
дозволеного, бо вона повторює неконфісковані варшавські
і львівські газети. Ця оборона у зв’язку з ствердженням ка-
рипідності інкримінованої [йому] листівки не має значення.
Прокурор в справах преси [Зубжицький]
Філіал ЦДІА УРСР у Львові, ф. 113, оп. 1, спр. 578, арк. 1. Машинопис.
Копія. Переклад з польської мови.
№ 171
1927 р. листопада 6.— Стаття «Десяті роковини», присвячена
X річниці Великої Жовтневої соціалістичної революції.
7 листопада минає десять років від велетенської перемоги
всесвітнього пролетаріату. Десять років тодоу працюючі маси
бувшої російської імперії в кривавій боротьбі повалили капі-
талізм, розправилися рішуче та безпощадно з царем, поміщи-
ками та капіталістами, відібрали від них фабрики та землю,
розбили вщент бюрократично-поліцейський державний апарат
і створили новий лад робітників та селян.
Цей акт всесвітньоісторичного значення відкриває нову
добу в житті людства, добу, що йде під знаком повалення ка-
піталізму, під знаком перемоги соціалізму в цілому світі.
І в цей день ювілею великої побіди в Радянському] Союзі
кожний робітник, кожний працюючий в цілому світі повинен з
особливою увагою перегорнути сторінки цієї славетної пере-
моги, щоб з подвійною силою та завзяттям працювати для
побіди визвольних змагань робітничого класу цілого світу.
288
В листопаді 1917 року в країні, відсталій техінічно, з біль-
шістю селянського населення, в країні, доведеній великою ім-
періалістичною війною до господарської катастрофи, робітни-
чий клас під керівництвом більшовиків у спілці з селянською
біднотою раз на все повалив капіталістичний клас. Всі вороги
працюючих як в середині країни, так і за кордоном, від соціал-
демократів до монархістів, говорили про негайний упадок ро-
бітничої влади. Але минали місяці і надії їх не справджува-
лися. Зусилля буржуазії збройною рукою повалити новий лад
розбилися о сталеву грудь озброєного робітництва. Чотири'
роки тяглася завзята боротьба, чотири роки міжнародна реак-
ція висилала на молоду державу робітників і селян свої ватаги,
підпомагала і озброювала всякі білі армії та кулацько-ота-
манські банди внутрі країни і все надармо. В геройських зу-
силлях і з величезними жертвами своїх найкращих синів від-
бив робітничий клас всі наступи, розгромив всю внутрішню
і зовнішню контрреволюцію і викинув її геть поза межі ра-
дянських республік.
І починається друга доба в житті Радянської] держави —
доба господарського будівництва. Треба було надлюдських зу-
силь, щоб піднести майже зовсім зруйновану промисловість,
транспорт, сільське господарство. З цього виходила в першу
чергу необхідність установити правильні взаємовідносини між
промислом а сільським господарством, між робітничим] кла-
сом а селянством. Партія під керівництвом Леніна переходить
до нової економічної політики. Багато галасу наробила була
тоді контрреволюція, вона шаліла з радості, що буцімто ре-
волюція знайде загибель аж на цьому шляху. Але і тут про-
роцтва показалися безпідставними.
Підсумовуючи здобутки Жовтневої революції за 10 років
існування Рад[янської] влади та за 6 років господарського
будівництва, остання ювілейна сесія ЦВК СРСР відзначає, що
промисловість не тільки закріпила свій провід в господарстві
країни, але і втягнула в виробництво сотні тисяч нових робіт-
ників, що транспорт у всіх відношеннях перевищив передвоєн-
ні розміри, що сільське господарство в основному осягнуло до-
воєнну продукцію. Заробітна платня в 26—27 рр. перевищила
довоєнну на 8,3%, кооперація об’єднала 24 мільйони членів.
Тисячі тракторів оре землю радянських] господарств, комун
та сільськогосподарських] колективів. Зусиллями робітничо-
го класу будуються десятки нових фабрик, що все більше звіль-
няють країну від залежності від капіталістичних країн. Одна
за одною виростають великанські електростанції (Волховстрой,
Штерівка, Закавказька, будується Дніпрельстан і т. д.) — ця
основа технічної перебудови промисловості і рішаючий чинник
упромисловлення країни. Майже вся гуртівна торгівля вже
19 № 503
289
зосереджена в руках держави й кооперації, щораз то' більше
відступає приватний крамар в роздрібній торгівлі.
Необхідно відмітити й великанський зріст партії, що нарахо-
вує більше півтора мільйона членів працюючих, сотні тисяч се-
лян, зорганізованих в комітети незаможників, комітети селян-
ської взаємодопомоги і різні культ[урно]-осв[ітні] організації.
Все це говорить про великанські здвиги і успіхи соціалістич-
ного будівництва. Одначе це не значить, що в СРСР немає ні-
яких труднощів та що за низкою успіхів партія їх не бачить.
Труднощі будівництва великі. Полягають вони перш за все
в міжнародній обстановці, в підготовлюванні міжнародним ім-
періалізмом під проводом Англії війни проти СРСР, дальше,
в недостачі засобів для швидкого промислового розвитку, в
бюрократизмі державного] апарату, що залишився як спад-
щина, з якою партія нещадно і рішуче бореться, та в певному
зрості активності ворожих елементів всередині країни. Всі ті
труднощі партія бачить, з ними бореться і немає сумніву, що
переможе їх. Одночасно всі ті труднощі міжнародного і внут-
рішнього характеру породили хитання в незначній частині,
себто в опозиції. Недооцінка перспектив і переоцінка небезпек
та зневіра збивають опозицію на соц[іал]-дем[ократичні] ма-
нівці.
Жовтнева перемога, яка з корінням вирвала царський аб-
солютизм, звільнила десятки національностей б[увшої] Росій-
ської імперії від національного гніту. Вона створила таку
форму державного об’єднання, яка забезпечує державний роз-
виток усім національностям, що входять в склад Союзу.
Як окрема державна одиниця ввійшла до складу Союзу і
Українська Радянська] Соціалістична] Республіка, яка в своє-
му розвитку, в боротьбі з контрреволюцією — від Петлюри до
Денікііна — обстояла свої революційні здобутки. ,
На підвалинах розвитку та досягнень Радянського] Союзу,
без огляду на величезні труднощі в справі будівництва, остання
сесія ЦВК СРСР в маніфестації до працюючих цілого світу,
захищаючи в зовнішній політиці справу миру, в своїй внутріш-
ній роботі зобов’язує Рад[янський] уряд на протязі одного року
зменшити день праці з 8 на 7 годин, асигнувати додатково на
робітн[иче] житлове будівництво 50 мільйонів карб[ованців],
звільнити цілковито ще 10%, крім 25% звільнених вже, селян-
ських господарств від податку, скасувати задовженість селян
з часів неврожаю, взяти на державний кошт земельне впоряд-
кування господарств бідноти, забезпечити нездібних до праці
селян на рахунок держави та збільшити платню інвалідам.
Коли порівняти досягнення робітників і селян в Радянсько-
му Союзі зі станом трудящих в капіталістичних країнах, то
бачимо величезні різниці.
290
Капіталістичні країни зброяться і підготовляють напад на
СРСР. Супроти робітничого класу капіталісти стосують терор.
Робітників розстрілюється. Для робітничих борців є елек-
тричні крісла і середньовічні тюрми. Восьмигодинний день
праці замінено 9 і 10-годинним днем. Зменшується заробітну
платню, розбивається профсоюзи і класові робітничі органі-
зації. Розгуляний фашизм відбирає робітникам і селянам решт-
ки прав, що ними користувалися дотепер. На найбідніші верст-
ви населення звалюється весь тягар податків і капіталістичної
стабілізації.
В радянських республіках, де при владі є робітники і се-
ляни, зростає нове життя, будується новий суспільний лад. За-
вмирають останки капіталістичних форм, зникають класи, а
твориться безкласова суспільність, суспільність трудящих. .
Тому капіталізм, що находиться на краю загибелі, з ве-
ликим поспіхом готується до наступу на СРСР і на робітничий
клас цілого світу.
Оборонити здобутки Жовтня, протиставитися наступові ка-
піталізму — то завдання не лише робітників і селян Радян-
ського Союзу, але цілого зорганізованого міжнародного про-
летаріату.
Газета «Світло», № 43, 6 листопада 1927 р. Конфіскований номер.
№ 172
1927 р. грудень, не раніше 28*. — 3 рапорту слідчого відділу
міської команди державної поліції міській команді державної
поліції, слідчому відділові воєводської команди державної
поліції ** про кількість безробітних в місті.
Конфідент’ ал ьно.
...3. Справа безробіття.
Подається копія тижневого рапорту з біржі праці за час
від 17 до 23/ХІІ ц. р. Цей рапорт тут отримали з місцевого]
державного управління посередництва праці 27.ХІІ ц. р. За
останнім тижневим рапортом кількість безробітних в порівнян-
ні з минулим тижнем зросла на 185 осіб, а саме: група металі-
стів— на 15 осіб, група будівельників] — на 90 осіб і група
некваліфікованих [робітників] — на 80 осіб — внаслідок мерт-
* Дата встановлена на основі хронологічних меж рапорту, який
охоплює події за час 22/ХІІ—28/ХІГ '‘927 р.
** а також дирекції поліції.
19*
291
вого сезону та перерви на будівництві колекторів і ремонті
вулиць, викликаної морозами. Львів з передмістями нараховує
безробітних в шахтарській] галузі — 5, в текстильній] галузі—
5, в мет[алевій] галузі — 535, в будівельній] [галузі] — 800;
кваліфікованих] — 1150, розум[ових] — 1785, некв[ал:фікова-
них]—400, сільськогосподарських—65, разом 4745 безробітних.
В[ід] ім[ені] заступника керівника] слідчого] відділу
підк[омісар] державної] п[оліції] Чеховський
ЛОДА, ф. /93, оп. 1, спр. 16, арк. 399. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
Листівка виборчого комітету Робітничо-селянської єдності
з лютого 1928 р.
ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 48, арк. 17.
№ 173
1928 р. лютого 10 *. — Донесення слідчого відділу міської
команди державної поліції прокуратурі окружного суду про
вплив комуністичних ідей на студентську молодь.
Рядом відомостей, одержуваних протягом тривалого часу,
які підтвердилися спостереженнями місцевих] поліцейських ор-
ганів], стверджено, що у Спілці студентської молоді «Жицє»
* Дата встановлена на основі вхідного штампу прокуратури окруж-
ного суду.
292
діють відомі місцевому] відділові комуністичні діячі та що
на збори приходять також комуністи — нестуденти. Крім цьо-
го, були відомості, що в зв’язку з передвиборною діяльністю
приміщення «Жиця» використовується як місце зборів і агі-
тації в комуністичному дусі, зокрема українською] партією
«Сельроб» і ППС-лівицею, що, безперечно, перебувають під
впливом КПЗУ.
Крім цього, ми вже довгий час отримували вістки про те,
що в останній час посилилися зв’язки комуністів-студентів із
студентською молоддю, що стоїть поза [комуністичним] рухом.
Це [робиться] для того, щоб обдурити місцеві поліцейські ор-
гани та забезпечити можливість передвиборних зборів у при-
міщеннях, які перебувають під меншим наглядом поліції, а
також щоб на можливий критичний момент розшуків і ареш-
тів забезпечити собі приватні квартири своїх колег, які не
беруть участі в антидержавному русі і тому нам не відомі.
В зв’язку з цим, а також в зв’язку з протидіями посиленій
агітації і діяльності антидержавних елементів, про які був на-
каз вищої влади, за схваленням вищезгаданої влади була про-
ведена ліквідація ряду комуністичних центрів, під час якої
провели також перегляд Спрілки] студентської] молоді «Жицє».
Коли туди ввійшли місц[еві] поліц[ейські] орг[ани], секре-
тар] студ[ентської] Сп[ілки] мол[оді] «Жицє» Ян Блаттон, сту-
д[ент] III курсу інж[енерного факультету] Львівської політех-
ніки, мав реферат на основі книжки п{ід] з[аголовком] «Роза
Люксембург».
Цей реферат слухало 17 осіб, серед них відомі нам кому-
ністи, а саме: Юзеф Кубіч, Зігмунд Брановіцер, Роза Вейсберг,
Александер Натанзон, Клара Левінтер та інші.
В зв’язку з цим орг[ани] д[ержавної] п[оліції] почали пере-
віряти документи присутніх та [провели] особистий обшук, під
час якого знайдено листівки «Сельробу», а також документи,
що свідчать про приналежність деяких членів до ППС-лівиці.
Підкреслюється, що були присутні також нечлени «Жиця» і
нестуденти.
В зв’язку з цим розпочали обшук приміщення.
Зібраних там привели до нас для допиту та відповідного
вияснення справи...*
Львів, лютого * 1928 р.
Заступник] керівника слідчого від-
ділу комісар д[ержавної] п[оліції]
Лапіцький
ЛОДА, ф. 285, оп. 1, спр. 525, арк. 1. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
* Далі перераховуються особисті дані 17 затриманих осіб
293
№ 174
1928 р. березень *.— Відозва виборчого комітету робітничо-
селянської єдності до робітників і селян з поясненням, чому
влада оголосила недійсним виборчий список робітничо-селян-
ської єдності.
Товариші] робітники-селяни!
Чому об’явили недійсним список робітничо-селянської єд-
ності № 13?
Тому що список № 13 — це список боротьби з фашизмом,
небезпекою віійни, соціал-зрадою, за робітничо-селянську єд-
ність, за соціальне і національне визволення, за робітничо-
селянський уряд.
Комітет робітничо-селянської єдності № 13
ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 48, арк. 21. Друкарський відбиток. Переклад
з польської мови.
№ 175
1928 р. квітня 27.— Повідомлення слідчого відділу воєводської
команди державної поліції слідчому відділові міської команди
державної поліції про підготовку комуністів до святкування
1 Травня.
Суворо конфіденціально.
За отриманими конфіденціально відомостями, в зв’язку з
першотравневою демонстрацією «Сельроб-лівиця» має намір
привезти у Львів селянські оркестри з повітів Рава-Руська,
Сокаль або Жовква та великі селянські делегації з гмін цих
* Дата встановлена на основі донесення слідчого відділу міської
команди державної поліції від 2 березня 1928 р. про поширення цієї
відозви.
294
повітів, щоб зробити похід більш масовим. На це вказується,
щоб вжити відповідні заходи.
«Львів, 27/ІУ-1928 р.
[Підпис нерозбірливий]
ЛОДА, ф. 57, оп. 4, спр. 101, арк. 43. Машинопис. Завірена копія. Пере-
клад з польської мови.
№ 176
1928 р. квітня ЗО.— Відозва міжпартійного і міжспілкового
Першотравневоео комітету до трудящих міста.
Пролетарі всіх країн, єднайтеся!
До загалу працюючих.
День 1 Мая за капіталістичного ладу не може бути святом
пролетаріату, а мусить бути днем загального страйку і демон-
страції пролетаріату міст і сіл, 'його готовності до боротьби з
капіталістичним ладом, з фашизмом.
Упадаючий міжнародний капіталізм, а враз з ним поль-
ський капіталізм, змагає до стабілізації коштом робітничого
класу при помочі капіталістичної раціоналізації і нагої фа-
шистівської диктатури.
Раціоналізація—це нічого іншого, як система обтинання го-
лодових робітничих заробітків, то безупинне шрубовання до-
рожні цін найконечніших артикулів до життя, щоб коштом
визиску і нужди працюючих мас набити кишені капіталістів і
обшарників.
Капіталістична раціоналізація — це видертя працюючим ма-
сам решток соціальних здобутків, як 8-год[инний] день праці,
англійська субота, платні відпустки і інші, котрі виборов собі
робітничий клас в кривавій боротьбі в літах революційної
хвилі.
Раціоналізація — то масове безробіття і засудження соток
тисячів робітників і їх родин на повільну голодову смерть.
Фашистівська стабілізація капіталу — це насильне здавлен-
ня кожного відруху боротьби пролетаріату за поправу свого
295
існування, це здавлення кожного страйку кулею і багнетами
або накиненим фашистівським арбітражем.
Для переведення своїх планів дібрала собі буржуазія най-
митів — соціал-угоду всякої масті і національності, як ППС-
правицю, українських] радикалів, Бунд, «Поалей-Сіон» і т. п.
Соціал-зрада вірно вив’язалася зі свого завдання. В літах
1918—1919 спасала вона капіталістичний лад фальшивими ро-
бітничо-селянськими урядами (морачевських, дашинських),
попирала масакри страйкуючих робітників через участь в коа-
ліційних урядах (зємєнцькі, барліцькі), а сьогодні сповняє по-
слушку службу опозиції до сучасного уряду, беручи в нім
участь неофіційно (Морачевський, Голувко й інші).
Коли, однак, треба утішити представників працюючих мас,
протестуючих проти кнебльовання уст, тоді на розказ свого
маршалка Латинського посли з ППС-правиці з послами один-
ки і сеймовою поліцією кидаються на комуністичних послів,
даючи в цей спосіб вияв своєї гармонійної і річевої співпраці
з буржуазією.
В цілях фашизму ломить соціал-зрада кожночасно страй-
кову боротьбу, здавлюючи її в зародку, відмежовуючи її від
робітничого загалу (послідній страйк в Лисиничах) або звер-
таючись до уряду з проханням о ласкавий фашистівський ар-
бітраж. Для цілей капіталу і його влади розбиває соціал-уго-
да професійний рух націоналістичним сепаратизмом і фашизує
професійні спілки через виключування з них Робітничої ЛІ'ВИЦІ.
Ця гармонійна співпраця фашизму, і соціал-зради має на
меті приготовити виконання планів міжнародного імперіалізму
до нападу і знівечення діла будови соціалізму, соціального та
національного визволення всіх поневолених, щоб одним зама-
хом здобути рівнож ринки збуту для капіталістів та видерти з
поворотом в свої руки забрані через революцію Жовтня фаб-
рики і обшарничі землі.
Передбачаючи, одначе, рішучий опір працюючих мас, що
не дадуть себе ужити до нової воєнної різні і будуть боронити
вітчизну міжнародного пролетаріату — СРСР, одинокої в сві-
ті держави, котра домагалася і домагається цілковитого дій-
сного роззброєння всіх держав, як єдиної підстави запевнення
світового миру, забезпечує собі фашизм запілля фронту на
випадок війни, з одної сторони, перекупствами і позірними
шкільно-язиковими уступками для буржуазії українського і
білоруського народів, парцеляційною земельною політикою в
хосен багатого селянства, находячи рівнож під впливом цієї
політики помічників в ренегатах роб[ітничо]-сел[янського] та-
бору в т. зв. шумськістах з «Сельроб-правиці» і «Світла».
З другої сторони, фашизм забезпечує собі зади будучої вій-
ни законами про загальну мілітаризацію, переслідуваннями і
296
репресіями (закриття «Просвіт» і т. п.), штиком і тюрмами у
відношенні до тих робітничо-селянських організацій, які не-
суть прапор боротьби проти фашизму, проти всяких воєнних
планів за соціальне і національне визволення працюючих мас
(«Білоруська громада»).
Робітники і робітниці!
Товариші і товаришки!
День 1 Мая мусить стати днем демонстрації одноцілого про-
тифашистівського фронту усього працюючого класу, проти і
понад голови розбивацьких ватажків (ППС-правиця, україн-
ські] радикали, Бунд, «Поалей-Сіон», «Сельроб-правиця»,
«Світло» і т. п.), мусить бути днем солідарності і бойової го-
товості робітничо-селянських мас Західної] України разом з
пролетаріатом Польщі і цілого світу до боротьби проти капі-
талу і його фашистівських урядів, за робітничо-селянський
уряд, проти дорожні, за підвишку платні, за 8-годинний день
праці і поширення суспільних законів, проти капіталістичної
раціоналізації, за поліпшення життя працюючих мас, за повні
допомоги для всіх безробітних міст і сіл, за працю для без-
робітних, проти розбивацьких методів соціал-зради, за масові,
бойові і одноцілі класові профсоюзи, за вільну школу з ма-
тірною мовою гноблених народів.
Селяни і селянки!
В день 1-го Мая станьте разом з робітничим класом до бо-
ротьби проти урядів обшарників і капіталістів, проти обман-
чивої парцеляційної політики фашизму, за робітничо-селян-
ський уряд, що єдиний переможе вашу нужду і дасть вам зем-
лю без викупу та повне соціально-національне визволення.
Робітниці і робітнича молодь!
Найбільш вас гнобить економічний визиск урядів капіта-
лістів і обшарників. Ви як перші маєте бути жертвами нової
імперіалістичної війни, яка засудить на різню ваших батьків
і мужів, братів і синів.
І тому вашим обов’язком є боротись спільно з працюючим
класом проти війни, проти ганебного визиску, за робітничо-
селянський уряд.
До загалу працюючого класу міста Львова!
Ваші кличі в день 1-го Мая такі:
Геть з визиском і фашистівською раціоналізацією!
Геть з акордовою працею!
Хай живе 8-годинний день праці і підвишка зарібків!
297
Хліба і праці для всіх!
Земля селянам без викупу!
Геть з імперіалістичною війною, геть з уоруженим нападом
на СРСР!
Геть з брехнями і наклепами на УРСР!
Хай живе самовизначення гноблених народів!
Геть з терором і фашистівськими урядами!
Увільнення 7 тисячів політичних в’язнів, заперестання про-
цесу проти «Білоруської громади»!
Геть з розбивачами революційного, робітничо-селянського
РУХУ!
Хай живе одноцілий протифашистівський фронт без різниці
національностей!
Геть з фашизмом і його урядами!
Хай живе робітничо-селянський уряд!
Хай живе соціалізм!
Хай живе революційний авангард пролетаріату!
Хай живе 1-ий Май!
Міжпартійний і міжсоюзний комітет 1 Мая
ЛОДА, ф. 57, оп. З, спр. 782, арк. 2. Друкарський відбиток.
№ 177
1928 р. квітень.— Відозва ЦК КПЗУ до робітників і селян,
присвячена 1 Травню.
Хай живе 1 Травня!
Хай живе день міжнародної
солідарності!
Товаришки й товариші! Робітники й селяни!
Ваш бойовий авангард, Комуністична партія Західної
України, взиває вас до нової боротьби, щоб відперти наступ
з’єднаних сил буржуазно-поміщицької реакції на ваші права
й життя, щоб виявити і задокументувати в день 1 Травня ваш
бойовий запал, вашу незламну волю до боротьби з капіталом,
до побіди. В цей день гуртується пролетаріат цілого світу, всі
визискувані і гноблені, всі, хто угинається під тягарем соціаль-
ного, політичного і національного гноблення,— в спільні ряди,
творять могутні батальйони міжнародної революції. Ділом
виявлять свою вірність червоному прапорові соціальної рево-
208
люції, докажуть готовність до боротьби за повалення ладу
безправства і неволі, гніту і визиску, до боротьби за створен-
ня ладу свободи, відродження всієї людськості. В цей день у
великій міжнародній робітничо-селянській армії не сміє бра-
кувати і вас, робітники і селяни Західної України, котрих гне
потрійне ярмо неволі, котрі віддані на поталу безправного,
фабрично-поміщицького визиску, котрі опинились під насиль-
ством окупації буржуазної Польщі, на котрих спадають удари
фашистівського терору. В цей день як один муж
станьте під прапори революції, до бороть-
би за ваші права і життя, за знищення по-
трійного ярма неволі соціальної, політич-
ної і національної.
Товариші робітники!
Фашистівська диктатура проводить на цілому фронті [на-
ступ] на права людського життя працюючих мас, забирає
кров’ю виборені здобутки.
Заковує робітників в подвійні кайдани неволі, безустанно
пре до цілковитого обезвладнення мас, до спаралізування їх
боротьби. Ціле соціальне законодавство сфашизовано: уставу
промислову, устави про найм праці, про збірні умови, про со-
ціальне забезпечення. Всі ці устави мають на цілі віддати
робітника на поталу фабрикантів і майстрів, ослабити і роз-
бити робітничі професійні організації, відібрати пролетаріатові
найголовнішу і наймогутнішу зброю для боротьби за поліп-
шення долі — зброю страйку. А під охороною фашисті вського
законодавства, змобілізованої сили цілого апарату фашистів-
ської диктатури перепроваджується капіталістичну раціоналі-
зацію промислу, щоб з робітників витискати чимраз більші
зиски і в той спосіб зміцнити захитане панування капіталу,
яке зближається до неминучого упадку.
Два роки панування фашистівської дик-
татури— це два роки небувалого погіршен-
ня життя працюючого класу. 8-годинний
день праці не існує.
Убивча 10—12- і більше-годинна праця загрожує масам
цілковитим фізичним і моральним звироднінням. До цієї над-
людської праці, що нагадує найгірші часи невільництва, запря-
гається сотки-тисячі жінок і малодітних та з брутальним глу-
мом топчеться закони про. охорону праці. А рівночасно збіль-
шується стала армія безробітних і немає для них рятунку,
немає надії знайти в капіталістичних умовах працю, для них
остається найчорніша безвиглядна нужда. Раціоналізація ся-
гає рівнож і на село та тягне в нужду і голодову смерть тисячі
рільних робітників та їх родин. Вкоротці охопить вона вповні
299
і інституції державні, де працюють сотки тисяч робітників і
службовців. Вже ухвалено «комерціалізацію» пошти і теле-
графів, незабаром почнеться «раціоналізоване» викидування
робітників на вулицю. В найближчій майбутності мається пе-
ревести «комерціалізацію» .державних залізниць. Мара безро-
біття і голоду стане перед очима соток тисяч залізничників і
їх родин.
Рівночасно високі ціни на збіжжя і потреби поживи золо-
том напихають кишені дідичів і глитаїв, знову ж «валориза-
ція» і підвишка мит дали фабрикантам притік до небувалої
підвишки цін. Нова хвиля дорожнечі залляла
весь край. Підвишка ціни хліба і бараболь, цукру і вугіл-
ля піднесла ціни на одежу і взуття. Польща має сьо-
годні найнижчу в Європі реальну заробіт-
ну платню. Робітник, що йому обривають і знижують за-
робітну платню, що угинається під тягарем шаліючої дорож-
нечі, опинився на рівні колоніального невільника. А в додатку
ще тягар податків. Фашистівський уряд, при допомозі фаши-
стівського сейму, творить нові проекти на збільшення податків,
комірного, різних комунальних оплат і т. п. Як хмара гайво-
роння над падлиною, так фабриканти й купці, дідичі й глитаї
збираються докупи, щоб кинутись на маси працюючих і наси-
чуватись їхнім визиском. Маси робітників мусять повстати в
обороні своїх кров’ю добутих прав, в обороні умов людського
життя, до боротьби за працю, за хліб. Мусять почати безпо-
щадну боротьбу проти капіталістичної «ра-
ціоналізації», проти фашизації соціального
законодавства, за підвишку заробітної
платні до висоти дорожи яного індексу, за
100 процентів підвишки запомог безробіт-
ним, за 8-годинний день праці.
Товариші! Безземельні і малоземельні
селяни!
Політика фашистівського уряду, уряду дідичів і глитаїв ці-
лою ватагою тяжить над робочим селом. В інтересі магнатів
і дідичів фашистівський уряд завісив закон про земельну ре-
форму і навстіж відчинив двері дикій парцеляції в користь
селян-багачів. Мільйонам безземельного і малоземельного се-
лянства Західної України голодова смерть заглядає в очі, в
той час як магнати розпродують глитаям землю, що кров’ю
селянською злита і потом цілих поколінь зрошена. Фашистів-
ський уряд спроваджує колоністів, і місцевим селянам заби-
рає найкращі куски землі. Земля для селян без ви-
купу — оце бойовий клич, який зве селян Західної] України
до боротьби проти гнобителів, магнатів і багачів-кулаків, до
300
боротьби проти уряду цих визискувачів, проти фашистівського
уряду Пілсудського.
Всі працюючі села, рільний пролетаріат, безземельні і ма-
лоземельні селяни мусять рівночасно повстати до боротьби з
політикою фашистівської диктатури на селі, з політикою ви-
соких цін, яка спихає життєвий стан широких селянських мас
до напівзвірячого животіння, до боротьби з податковою полі-
тикою, що вкладає на плечі селянства величезні тягарі, до бо-
ротьби з різними драчками, шарварками і т. п., політикою кар і
здушування та згноблювання всякої спроби поліпшити долю.
Комуністична партія Західної України взиває вас, безземельних
і малоземельних селян, до оборони ваших прав
на землю, до поборювання дикої парцеля-
ції, за знесення всяких повинностей, що тя-
жіють на селянській бідноті, за поширення
охорони безробітних і на село, до бороть-
би в обороні ваших самодопомогових орга-
нізацій (комітети помочі жертвам повені). Боротьба
працюючих мас села в одних рядах з пра-
цюючими масами міста проти з’єднаної сили гнобите-
лів і визискувачів відіпре наступ на ваші права, допровадить
вас до побіди.
Робітники і селяни Західної України!
Чимраз тяжчим, чимраз то більш невиносимим стає націо-
нальний гніт. Польська фашистівська реакція розпаношилась
на окупованих українських землях. Ціла Західна Україна ви-
дана на поталу польського дідича, польського і заграничного
фабриканта, польського урядника і жандарма. Українське
шкільництво уставою про утраквістичні школи віддано на за-
гибель, його систематично ліквідується. Українські діти поз-
бавлені науки в рідній мові. Дикі репресії падуть на масові
культурно-освітні організації. Майже по всій Волині розв’яза-
но читальні «Просвіти», є небезпека впровадження регіональ-
ної устави, всі права українського народу брутально стоп-
тані.
Фашистівська Польща стала тюрмою непольських народів,
краєм, де багнет і нагайка всевладно панують над поневоле-
ними народами. До боротьби з тим утиском, з фашистівським
насиллям, до боротьби за визволення тих поневолених народів
стають працюючі маси усіх поневолених народів. Враз з ні-
мецьким і жидівським робітником, враз з білоруським і литов-
ським робітником і селянином мусить робітник і селянин За-
хідної] України стати до боротьби з політикою насильства фа-
шистівської диктатури, за народні права, за державну школу
в матірній мові навчання, за самоозначення народів
301
аж до відірваний, за прилучення Західної
України до Радянської України.
В цих бойових рядах не сміє бракувати й польських робіт-
ників і селян, й жидівських робітників. Всі вони здобудуть своє
визволення лише шляхом революції, шляхом повалення капі-
талізму, здобуттям влади через маси працюючих. Влада робіт-
ників і селян запевнить всім їх соціальне і політичне визво-
лення, запевнить свобідний розвій народу.
Польські робітники і селяни!
До спільних рядів з українськими працюючими масами в
обороні ваших прав, до боротьби з утиском і визиском фабри-
кантів і дідичів!
Робітники жиди! Лучіться в один бойовий фронт з
українськими і польськими робітниками в обороні вашого
буття, до боротьби з екстермінаційною антисемітською політи-
кою фашизму, за жидівську мову в судах і урядах, за держав-
ні жидівські школи, за допущення жидівських робітників і
службовців до державних і комунальних установ і підприємств.
В день 1 Травня мусять робітники і се-
ляни всіх народів, що замешкують Захід-
ну] Україну, демонструвати міжнародну
солідарність і бойове братерство, мусять рішуче висту-
пити проти націоналізму і народного сепаратизму, проти отруї
шовінізму, що його буржуазія та її лакеї стараються впоїти в
бойові ряди мас. Враз з робітниками й селянами цілої Польщі
мусять робітники й селяни Західної] України створити непо-
боримий залізний батальйон міжнародної революційної армії.
Всякий сепаратизм, всякий націоналізм — це розбиття бо-
йових рядів, це ламання одноцілого фронту революції, це по-
легшування роботи капіталістам й обшарникам, це підбадьо-
рювання фашистівської диктатури, котра тільки чекає на най-
менше заломлення бойової армії пролетаріату і селянства, щоб
подвоїти насильство й терор. Тільки спільною, солідарною бо-
ротьбою зуміють працюючі маси відперти скажені атаки фа-
шизму на їх соціальні і народні права.
Товариші! Робітники й селяни!
В день 1 Травня ви не смієте забути про фашистівський те-
рор і його жертви. Донині мучаться в тюремних льохах сотки
волинських робітників і селян, засуджених кровожадними гіє-
нами польського фашизму на доживотні й довголітні тюрми.
В тюрмах Львова, Дрогобича і по тюрмах всієї Польщі сидять
робітники і селяни, що відважно стали під червоні прапори
революції. Фашистівська диктатура випустила на робітників і
селян цілу зграю шпіцлів і жандармів, її дефензива арештує
302
і катує сотки і тисячі революціонерів, її слуги на судейських
і прокурорських стільцях видають згори вже приготовані засу-
ди, сфабриковані на підставі шпіцлівських і провокаторських
«актів оскарження».
Товариші й товаришки! Робітники й се-
ляни Західної України! Мусите відперти
наступ фашизму, ударемнити і спаралізу-
вати його напади на ваші професійні і по-
літичні організації, мусите видерти з кіг-
тів фашистівських посіпак тисячі робітни-
ків і селян, що гниють в тюремних льохах,
мусите вибороти волю для політичних в’яз-
нів, не допустити до засуду ваших білору-
ських братів, членів «Громади», для котрих
кати польського фашизму вже кують кай-
дани за те, що вони відважились виступи-
ти доборотьби за визволення працюючих
мас Західної Білорусії.
Робітники й селяни!
Фашистівська диктатура під командою міжнародного імпе-
ріалізму готує нову криваву різню. Під позором облудних ми-
рових фраз, під покриткою комедії, що її відіграє «комісія
роззброєння Ліги Народів», міжнародний імперіалізм гаряч-
ково готується до нападу на Союз Радянських Соціалістичних
Республік. Відкидаючи дійсно мирові і направду спрямовані
до роззброєння, до відвернення воєнної небезпеки пропозиції
Радянського уряду, імперіалістичні держави ще раз показали
своє дійсне мілітаристське обличчя грабіжницьке. На розказ
англійських капіталістів імперіалістичні держави організують
наступ на СРСР, на державу робітників і селян, котрі перед
10 роками скинули ярмо капіталістичної неволі і нині витри-
вало будують соціалізм.
Лакей банкірів, англійських і американських фабрикантів,
Пілсудський має відіграти в цій воєнній виправі активну роль.
На розказ своїх панів з Лондона і Нью-Йорка, в обороні маг-
натів !І «кресових» короликів Пілсудський має пхнути умунди-
рованих робітників і селян Польщі, Західної] України і Біло-
русії проти їхніх братів в СРСР, має збурити здвигаючуся бу-
дівлю соціалізму.
Товаришки і товариші! Робітники Захід-
ної України! Не смійте допустити до кри-
вавого капіталістичного нападу на Радян-
ську Україну і СРСР, не смійте дозволити
на знищення революції, що усунула панування ка-
піталістів і обшарників, визволила з соціальної неволі міль-
303
йони робітників і селян, дала робітникам людські умови жит-
тя, 7-годинний день праці і можливість повного фізичного та
культурного розвою, дала селянам землю і знищила всякий
гніт і визиск працюючих мас, визволила поневолені народи.
Як один муж станьте в обороні УРСР і
СРСР, не допустіть до підлого нападу між-
народного імперіалізму і польського фа-
шизму на Союз Радянських Соціалістичних
Республік, відверніть грізну небезпеку
кривавої воєнної різні.
Товариші робітники і селяни!
В боротьбі з воєнною небезпекою, в обороні СРСР, в бо-
ротьбі проти фашистівського терору, проти буржуазно-обшар-
ничого визиску гуртуйтесь під прапори революції, під прапори
Комуністичної партії Західної України і Комуністичного Ін-
тернаціоналу. Мусите нищити всяких ворогів у ваших рядах,
що приходять до вас з облудною маскою приятелів, мусите
перешкодити всяким спробам вдертись фашизмові до ваших
рядів.
Польський фашизм штурмує робітничі пости, старається
вдертись в ряди працюючих робітників і селян, впоїти маси
облудними кличами, ціною обманчивих обіцянок перетягнути
на свою сторону часть робітників і селян. Де сам не може ні-
чого вскурати *, там посилає своїх лакеїв.
Соціал-угода і зрада стараються при помочі обманчивих
націоналістичних і демократичних кличів, при помочі нужден-
ної комедії опозиційних жестів і фраз, відірвати маси від та-
бору революційної боротьби, щоб зараз їх зрадити і запродати.
В рядах робітників і селян не сміє бути місця для впливів
УНДО-петлюрівщини.
В робітничо-селянських рядах немає місця для соціал-зрад-
ників і контрреволюційних радикалів та вождів «Сельроб-пра-
виці», що тягнуться в хвості УНДО-петлюрівщини і працюють
на користь фашизму, очернюючи всіма способами в очах пра-
цюючих мас геройську боротьбу робітників і селян УРСР і їх
вождя — Комуністичну партію (більшовиків) України.
В цих рядах немає і не може бути місця для впливів сіоніст-
ських, що є тим слабо замаскованим фашизмом, немає місця
для Бунду і «П[оалей]-С[іону]»( що відвертають увагу жидів-
ських мас від дійсного ворога — фашизму і на кожному кроці
зраджують істотні інтереси працюючих мас. В рядах працю-
ючих мас немає місця для патентованих зрадників з ППС, що
лиш жиють зі зради працюючих мас, що на службі фашистів-
* Добитися.
304
ської диктатури повнять найтруднішу роботу фахових посіпак
і зрадників, котрі облудою «демократизму» і опозиційними
фразами стараються притягати до себе маси і котрі кнеблю-
ють уста і з кулаками кидаються на горстку комуністичних
послів — цих одиноких оборонців працюючих мас.
В робітничо-селянських рядах немає місця і для тих, що
недавно ще в них були, но, даючись прорватись хвилі націона-
лізму, зрадили прапор революції, пішли на шлях розламу і
розбивання одноцілого фронту міжнародної революції, на шлях
зогиджування нашої братньої КП (б) У і УРСР, на шлях служ-
би фашизмові. Хто зламав бойовий фронт пролетаріату, хто
зрадив прапор революції, того муситься прогнати з револю-
ційного робітничого табору. Таку долю приготовила собі сама
групка дрібноміщанських, націоналістичних інтелігентів був-
шого] керівництва КПЗУ; волею революційного пролетаріату
і постановою Комуністичного Інтернаціоналу постановлена
вона поза рамки табору міжнародної соціалістичної революції.
Товариші! Робітники і селяни Західної
У к р а ї н и!
В боротьбі проти фашистівської диктатури та її слуг, в бо-
ротьбі проти класових ворогів — капіталістів і обшарників,
проти розбивачів і зрадників боротьби з утиском, визиском
і насильствами революційна свідомість працюючих мас дозріє,
їх бойова сила загартується, підуть в бій нові ряди революцій-
них робітників і селян. На цілому нашому фронті закипить ре-
волюційна боротьба мас, яка неминуче допровадить до цієї
хвилі, коли робітники і селяни Західної України враз з робіт-
никами і селянами цілої Польщі збройною рукою повалять
ненависне панування фашистівської диктатури, а на звалищах
збуреної капіталістично-обшарничої неволі здвигнуть будівлю
соціалізму.
Товаришки і товариші! Робітники
і селяни Західної України!
Під прапор боротьби, до рядів міжнародної революції взи-
ває вас в день 1 Травня Комуністична партія Західної України.
В одноцілій, збитій лаві з робітниками і селянами цілого світу,
в братерському союзі працюючих міст і сіл, в тісній злуці з пра-
цюючими масами Польщі і Західної Білорусії — всі до бороть-
би під кличами міжнародної революції.
Проч з фашистівською диктатурою!
Проч з капіталістично-обшарничим гні-
том і визиском!
Проч з національним поневоленням!
Проч з капіталістичною раціоналізацією!
20 № 503
305
Проч з білим терором!
Проч з війною, зі збройним нападом на
УРСР і СРСР!
Проч зі зрадниками і розбивачами!
Хай живе 8-годинний день праці!
Хай живе земля для селян без викупу!
Хай живе самоозначення народів аж до
відірвання!
Хай живе прилучення Західної України
до Радянської України!
Хай живе УРСР і СРСР!
Хай живе солідарність міжнародних пра-
цюючих мас!
Хай живе робітничо-селянський уряд!
Хай живе диктатура пролетаріату!
Хай живе соціалістична революція!
Хай живе КПЗУ!
Хай живе Комуністичний Інтернаціонал!
Всі до страйку і до походів в день 1-го
Травня!
Львів, в квітні 1928.
Центральний Комітет
Комуністичної партії Західної
України
ЛОДА, ф. 285, оп. 1, спр. 835, арк. 11—12. Друкарський відбиток.
№ 178
1928 р. травня 9*. — Відозва Профлівиці до робітників міста
з закликом до солідарної боротьби та до підтримки страйку
кравецьких робітників.
До кравецьких робітників і всіх
робітників Львова!
Протягом 10 днів ведуть страйкову боротьбу кравецькі ро-
бітники Львова (ті, що працюють на замовлення). До розпо-
чатого польськими і українськими робітниками страйку приєд-
* Дата встановлена на основі дати конфіскації листівки.
306
мались єврейські робітники. Зараз страйкує 600 кравецьких
робітників Львова.
Боротьба ведеться на захист найелементарніших умов жит-
тя. Дорожнеча, яку постійно роздувають капіталісти і поміщи-
ки, зросла з часу останньої боротьби за розцінки на 100%;
хліб — єдина пожива робітника — за рік подорожчав у два
рази. Капіталісти, спираючись на свою фашистську владу, за
допомогою горезвісної капіталістичної раціоналізації порушу-
ють 8-годинний робочий день і все соціальне законодавство.
Акордною роботою намагаються виссати останню краплину
робітничої крові, викидають на вулиці сотні тисяч робітників,
щоб за допомогою зголоднілої армії безробітних легше душити
і розколювати робітничий фронт, який організовується для
боротьби.
У відповідь на цей наступ капіталізму, що дедалі поси-
люється, трудящі маси всієї Польщі готуються до економічної
боротьби, до страйкової боротьби! На території Львова перші
піднялися на боротьбу кравецькі робітники. Вони борються за
підвищення заробітної плати на 50%, за введення індексу до-
рожнечі, [за] ліквідацію системи акордної роботи, яка не-
щадно експлуатує [робітників], за 8-годинний робочий день,
за визнання «мужів довір’я» на місцях праці і визнання тру-
дового посередництва професійних спілок і нарешті [за те, щоб]
не звільняти робітників з приводу страйку. Це необхідні умови
для захисту робітничого класу від наступу капіталу і фашизму.
Але болячка на тілі робітничого класу, соціал-зрада всякої
масті і національності, як завжди, і тут намагалась вже на-
перед послабити позиції страйкарів, зволікаючи з початком
страйку до кінця сезону, ніби на побажання майстрів; намага-
лась також не допустити солідарної боротьби всіх кравців.
Боївки ППС не допускали єврейських робітників на перед-
страйкові збори, бундівська управа тільки під натиском робіт-
ників згодилась на приєднання до страйку єврейських робіт-
ників.
П’яний пепеесівець Кузьмір напав на збори і, загрожуючи
терором, намагався стримати всіх кравців від того, щоб розпо-
чали солідарну боротьбу. [Робилося] все, щоб ізолювати страйк
і тим самим призвести його до неминучої поразки.
Зрештою нема нічого дивного. Соціал-зрада відіграє роль
прислужників фашизму і капіталу, [вона] не зупинилась перед
пролиттям робітничої крові, як, [наприклад], 1 Травня у всій
Польщі гідно заступила фашистську поліцію і хоче таким чи-
ном утримати втрачений на останніх виборах вплив серед тру-
дящих мас. Соціал-зраді мало вже шпигунської роботи, вна-
слідок якої віддані робітничій справі люди потрапляють до
в’язничних льохів, як це довели виявлені в останні дні факти
20*
307
Про контррозвідників-шпигунів, депутатів ППС — Малінов-
ського, Яворовського і багатьох інших.
Соціал-зрада тепер переходить до відкритої боротьби про-
ти Робітничої і Профспілкової лівиці іі попереджує про терор
так само, як фашистська поліція. Отже, чи можуть лакеї капі-
талу і фашизму — ППС і Бунд повести страйк іншим шля-
хом, ніж до його придушення і поразки, до розбиття таким чи-
ном бойового робітничого фронту?
Кравецькі робітники!
[Ви] знаєте, як ППС-правиця ганебно зрадила в минулому]
році могутній страйк лодзьких робітників, пам’ятаєте, як те
саме [вона] зробила минулого] року у Львові зі страйком бу-
дівельників та інших. Викиньте із страйкового керівництва
зрадників-пепеесівців і бундівців, проведіть без них об’єднан-
ня обох відділів [у] єдину бойову професійну спілку, під час
боротьби залучайте маси до спілки, стійте непорушно в єдино-
му фронті, і перемога за вами!
До всіх робітників міста Львова!
Страйк кравецьких робітників не є ізольованим страйком
однієї професії, це, поряд з страйком робітників взуттєвої фаб-
рики «Леонія», початок цілої хвилі економічної боротьби на
території Львова, як і всієї Польщі: озокеритники у Бориславі,
шевці в Кракові, лодзькі робітники заявляють про боротьбу
і т. д.
Отже, страйки стануть частиною загальної боротьби тру-
дящих мас проти дорожнечі і злиденних заробітків, про-
ти збільшення 8-год[инного] робочого дня і ліквідації соціаль-
них здобутків, проти капіталістичної раціоналізації, проти
влади капіталу і фашизму, проти воєнної політики цих урядів,
проти збройного нападу на СРСР — єдину державу робітників
і селян, яка будує соціалізм і рішуче вимагає загального роз-
зброєння як найкращої гарантії миру у світі.
Робітники і робітниці!
Отже, піднімайтесь на солідарні енергійні дії за матеріаль-
ну і моральну допомогу страйкарям! Старанно збирайте [по-
жертвування] і надавайте якомога більшої підтримки страйка-
рям.
Скликайте збори в професійних спілках і вимагайте від
виконавчої] упр[ави] ради професійних] сп[ілок] Львова скли-
кання загальноробітничого віча для обговорення і координації
страйків, які вибухають, для підготовки загальної економічної
боротьби, що наближається, для вираження готовності всього
робітничого класу Львова підтримати страйкуючих кравецьких
308
робітників, для організації переможної боротьби за поліпшен-
ня [умов] існування трудящих мас.
Хай живе боротьба кравецьких робітників аж до перемоги!
Геть соціал-зрадницьку тактику пепеесівських і бундівських
провідників!
Геть капіталістичну раціоналізацію і шалену дорожнечу!
Підвищити плату і повернути індекс дорожнечі!
На боротьбу за 8-год[инний] робочий день!
Геть націоналістичний спілковий сепаратизм!
Хай живуть єдині, бойові і масові професійні спілки!
Геть фашистську владу капіталістів і поміщиків!
Геть воєнні приготування!
Хай живе соціальне і національне визволення робітничих
і селянських мас!
Хай живе робітничо-селянський уряд!
Профлівиця
ЛОДА, ф. 57, оп. З, спр. 824, арк. 24. Друкарський відбиток на черво-
ному папері. Переклад з польської мови.
№ 179
1928 р. червня 1. — 3 повідомлення про напад поліції на Пер-
шотравневі/ демонстрацію трудящих.
Травневі жнива.
Львів, площа Госєвського. Біля трибуни ППС поліція роз-
ганяє комуністів. Б’є, товче, рубає шаблями. З запалом в по-
гоні за безробітними шпики і поліцаї добрались до трибуни.
З трибуни чути оклики пепеесівців: «Панове поліцаї, це
наші». Сторожі капіталістичного ладу спішно відходять, засо-
ромлені і змішані.... *
Львів. Сутичка поліції з комуністами. Серед робітників
нишпорить боївка ППС. Вишукують комуністів. Крейдою, хре-
стиками на спині позначають робітників з Профлівиці. Поліція
і шпики розуміють це чудово. Хто з хрестиком — арештовують.
Справді неоціненні заслуги боївки ППС для влади. Нічого не
* Пропущено текст, в якому описуються події в інших місцевостях
Західної України.
309
значить мізерна співпраця пепеесівського хулігана Войтка
Маліновського з контррозвідкою в порівнянні з тими десят-
ками пепеесівських боївкарів, які дружно і злагоджено спів-
робітничали з Мітленером і його зграєю.
Одноднівка «] едподпідіика гоЬоіпісго-сМорзка». 1 червня 1928 р. Конфіс-
кований номер. Переклад з польської мови.
№ 180
1928 р. червня 18. — Відозва окружного комітету МОПР
до трудящих міста з закликом підтримати вимоги
політичних в’язнів.
Червона допомога.
До всіх робітників і працюючої інтелігенції міста Львова.
Товариші!
Від суботи ведуть політичні в’язні. «Бригідок» голодовку.
Тюремний заряд з цілою брутальністю приступив до введення
в життя фашистівського декрету президента о в’язнях, яким
хоче уряд фашистівської диктатури відібрати ув’язненим про-
летарським борцям ці права, які вони так тяжко собі вибороли.
Ув’язнені наші брати домагаються тільки того, що дозво-
ляли їм навіть царські і кайзерівські опришки.
Політичні в’язні «Бригідок» домагаються:
1.	Цофнсння * розпорядження ставання на позір перед
кожним ступайкою.
2.	Відділення від політичних в’язнів кримінальних в’язнів.
3.	Допущення всіх книжок і часописів.
4.	Тижневих півгодинних бачень.
5.	Купелів раз на два тижні.
6.	Спільних проходів, які існували до цього часу.
Товариші!
Мусимо всією силою поперти ці так марні ** домагання
наших в’язненних братів. Протестуйте в кожній професійній]
спілці, в кожній фабриці і верстаті праці проти фашистівського
розпорядження і цим виражайте в’язням честь і свою симпа-
* Зняття, відмінення.
** Мізерні.
310
тію! Уряджуйте збірки на політичних] в’язнів, щоб по скін-
ченій голодовці їм помогти в тяжкім положенні, хай знають,
що пролетаріат не забув своїх найкращих ув’язнених борців!
Геть з фашистівським декретом!
Честь політичним в’язням!
Всі до МОПР’у!
Всі на оборону політичних в’язнів!
Львів, 18/УІ-1928.	Окр[ужний| ком[ітет] МОПР’у
ЛОДА, ф. 57, оп. 4, спр. 775, арк 27, Машинопис. Копія. Надруковано
латинськими буквами.
№ 181
1928 р. червень.— Повідомлення про ліквідацію легальних ро-
бітничих та студентських організацій, які були під впливом
революційних ідей.
Атаки на пролетарське студентство.
Рівнобіжно з ліквідуванням легальних організацій на робіт-
ничім терені, як «Просвіти», «Луги» тощо, приступає фашизм
до ліквідації студентських згуртувань, які виказали хоч би
найменшу симпатію до революційного руху на Західній] Укра-
їні й цілій Польщі.
23 квітня академічний сенат університету] Яна Казіміра
розв’язав секцію акад[емічної] соціалістичної] молоді «Жицє».
Розв’язання наступило нагло, без попереднього дисциплінар-
ного доходження, без повідомлення управи товариства. Ломи-
мо домагань не хотів сенат подати жодних причин, крім
загального покликання на поліцію, котра «ствердила протидер-
жавну діяльність товариства». Фашизм знищив ще одну ідейно-
виховавчу установу, в якій пролетарське студентство побирало
підставові відомості в економічнім підложжі сучасних відно-
син, де на певній марксистській підставі могло обговорювати
всі питання сучасного життя.
Ще більшим болючим ударом було для незаможного про-
летарського студентства розв’язання самодопомогового това-
риства «Огнище». Тут добачила поліція антидержавну діяль-
ність, мабуть, у тім, що тут їли студенти-соціалісти при однім
311
столі, без різниці релігії й народності, що не дали себе замк-
нути .в карби шовінізму «братняків», що помагали собі самі,
а не [дали] себе перекупити університетською експозитурою
буржуазії.
Фашизм, розбиваючи всі легальні товариства на робітничім
грунті і студентськім, хоче зробити з Західної] України умову
трупарню, з якої не вдарив би ані один голос в уха фашистів-
ської буржуазії. Так як фашистівський терор не може здушити
визвольних змагань пролетаріату, так само репресії фашистів-
ської експозитури на університетах, університетські сенати не
звернуть пролетарського студентства з вибраного шляху спіль-
ного фронту з робітничо-селянськими масами в боротьбі о по-
валення ярма фашизму й буржуазії.
ЛОДА, ф. 285, оп. /, спр. 537, арк. 55. Підпільна газета «Бюлетин КЦ
МОПР’у на Зах. Україні», червень 1928 р.
№ 182
1928 р. липня 29.— Повідомлення про конференцію по пере-
виборах ради профспілок міста та резолюції конференції.
Ідучи за кличем Профлівиці, яка організувала «місяць
профруху» в цілі умасовлення, убойовлення, з’єднання і сцен-
тралізування професійного руху на терені Зах[ідної] України,
профспілка будівельників у Львові започаткувала акцію пере-
вибору львівської ради профсоюзів. •
Стара рада профсоюзів існувала тільки фіктивно. Не то що
не централізувала й не провадила ніяких акцій на львівському
терені, але навіть не відбувала ніколи засідань, щоб показати,
що цікавиться бодай робітничими акціями. Така пряма ігно-
рація робітничих справ радою профсоюзів, що сильно відбива-
лося на львівському робітничому русі, була наслідком того,
що більшість у ній мала соціал-зрада з ППС. Більшість у тій
раді здобула вона в той спосіб, що з двох найчисленніших у
Львові профспілок—залізничників і трамвайників — прихо-
див на вибори до ради тіільки голова профспілки пепесяк і
голосував від імені 65 делегатів. Делегатів тих профспілок
їхній пепеесівський заряд не висилав тому, щоб між ними не
знайшлись представники або прихильники Робітничої лівиці,
а тоді рада профсоюзів могла б дістатися в руки Робітничої
312
лівиці. Пропорціональних виборів не було й тому делегати
профспілок, які є в руках Робітничої лівиці, змайоризовані, не
могли вибрати до ради своїх представників.
Така ситуація дальше існувати н^ могла. Страйки львів-
ського робітництва, які то тут то там вибухають, щоб були по-
бідні, вимагають доброго дійсно пролетарського керівництва.
Тому найактуальнішим завданням львівського робітництва є
усунути стару, існуючу тільки в фікції, раду та вибрати нову
раду профсоюзів, яка сповнювала б свої обов’язки керівника
львівського професійного руху.
Зрозумівши це, профспілка будівельників заініціювала кон-
ференцію й запросила на неї всі львівські профспілки. На цій
конференції, яка відбувалася дня 21 липня ц. р., були заступ-
лені всі львівські профспілки— 10 офіціально,  цебто з рамені
заряду, який є в руках Робітничої лівиці, а прочі, що досі за-
лишаються під впливом соціал-зрадників різної масті,— неофі-
ціально, цебто представниками Профлівиці.
Бачимо, отже, що пепеесівці й наші соціал-зрадницькі пара-
зити в робітничому русі зігнорували цей здоровий почин дійсно
революційної профспілки.
Після вибору президії представник Профлівиці з’ясував за-
гальне політичне положення у світовому масштабі, зокрема
політичне положення в Польщі (підготовка війни проти СРСР,
намагання стабілізувати капіталізм тощо) та виказав тісний
зв’язок планів світового імперіалізму з погіршенням становища
робітничого класу. Висвітлив співпрацю соціал-зради ППС,
Бунду, радикалів і ін. з польським імперіалізмом, які своїми
псевдосоціалістинними фразами розбивають політичний і про-
фесійний рух пролетаріату, щоб в той спосіб помогти імперіа-
лізмові краще поневолити трудящих і знищити їх батьківщи-
ну - СРСР.
Дальше представив бездіяльність львівської ради профсо-
юзів та конечність вибору нової ради, в склад якої ввійшли б
люди, що справді боронитимуть інтереси львівського пролета-
ріату. Вив’язалась жива дискусія, в якій брали участь всі при-
сутні, а в якій всі п’ятнували ганебну роботу соціал-зради до
ренегатів-шумськістів включно.
Двох шумськістів, які були присутні на конференції, стара-
лись заступити тут неприсутніх зрадників з ППС і Бунду. Ста-
вили вони внесок, щоб ця конференція не була офіціальною й
компетентною в професійних справах на львівському терені,
але тільки звичайною нарадою, та щоб назначити другу кон-
ференцію. Хотіли вони, здається, щоб на слідуючій конферен-
ції збільшилось їхнє число через приєднання до них соціал-
зради з ППС і Бунду. Але конференція перейшла над тим.
внеском до денного порядку.
313'
Зволив також забрати голос в дискусії присутній на конфе-
ренції п[ан] віце-президент ради профсоюзів Лясковський. Ста-
рався він оправдати виконавчий] комітет ради, її ігнорування
робітничих справ та, як «пожондни пепесовєц», зрадницьку ро-
боту ППС і казав, що чоловік і жінка (Роб[ітнича] лівиця й
ППС) повинні спільно кормити й виховувати своїх дітей (ро-
бітників). Чи не кормить ППС тих дітей кулями й тюрмами?
Вкінці заявив, що аж тоді розпише вибори до ради, коли касові
книги будуть упорядковані. Невже ж так багато було надужить
зі сторони пепеесівської ради, що аж цілий рік треба впоряд-
ковувати касові книги?
Вкінці вибрано комітет, який має за завдання провадити
започаткову акцію до кінця, аж поки не вибереться нової ради
профсоюзів, яка була б справжнім провідником у боротьбі
львівського пролетаріату проти фашизму. Ухвалено також од-
ноголосно резолюції, до яких два шумськісти пропонували по-
правки, в яких похвалюється шумськізм, але конференція з обу-
ренням відкинула ці поправки й за ними голосували самі два
внескодавці.
Текст резолюції:
Конференція делегатів профспілок, яка відбулася дня
21 липня ц. р. у Львові, стверджує слідуюче:
«Офензива капіталістів і фашистівського уряду на існування
й права робітничого класу щораз більше посилюється. Т. зв.
раціоналізація, перепроваджувана підприємцями, послідні сили
витягає з робітників. 8-годинний день праці вже давно перестав
обов’язувати. Продовжуваний до 10, 12, а навіть і більше го-
дин, збільшує кадри безробітних, що при жахливій дорожні
середників першої потреби засуджує працюючі маси на голод
і злидні.
Наступи фабрикантів, які опираються на свій фашист-
ський уряд, звертаються передусім на рештки робітничого
уставодавства. При помочі фашистівської промислової уста-
ви, яка ударяє в першу чергу в робітничу молодь і в широкі
ремісничі маси національних меншостей,— [закону] про умови
праці, про збірні умови, фашистівський уряд хоче відібрати
робітникам всяку можливість оборони своїх інтересів, м!іж ін-
шим права страйку.
Робітничий клас під проводом Робітничої і Професійної лі-
виці по-геройськи борониться проти атаків фашизму. Виборча
й першотравнева акції, економічна боротьба, що безперервно
вибухає у щораз іншій частині краю, виказують, що свідомість
працюючих мас все й все зростає. Цю свідомість фашистів-
ський уряд Пілсудського намагається згнобити страшним теро-
ром, наповнюючи тюрми найкращими борцями робітничого
класу, видаючи комуністичних послів — єдиних представників
314
революційних робітників і селян — та придушуючи кожний
об’яв визвольної боротьби пригнобленого українського й біло-
руського народів.
Рівночасно в інтересі міжнародної і польської буржуазії
фашизм підготовляє нову імперіалістичну різню проти єдиної
держави робітників і селян — СРСР.
Побіч явних помічників для своїх воєнних планів, як ППС,
УНДО і ін., фашизм перетягнув також на свій бік націоналі-
стичних шумськістів з «Сельроба-правиці» й «Світла», які
приєдналися до загальної пепеесівсько-ундівсько-фашистівської
кампанії очернень і наклепів на СРСР і УРСР.
Протиставитись цим атакам і затіям фашизму мусить і мо-
же тільки робітничий клас, зорганізований в масових і бойових
профсоюзах. Та, на жаль, вожді ППС, Бунду і цілої соціал-
зради звели професійний рух до ролі бюрократичного апарату
й стараються зробити з нього знаряддя в їхній боротьбі
зі зростаючою радикалізацією трудящих мас.
Вожді соціал-зради, ППС, Бунду ломлять кожну робітничу
боротьбу при помочі фашистівських урядових арбітражів, де-
нунціюючи робітників (Маліновський), а завершенням цього
всього є кривава різня, яку пепеесівська боївка урядила в дні
1 Травня.
Центральна комісія профсоюзів, ця експозитура ППС і
Бунду в професійному русі, розбиваючи на національні сек-
ції профсоюзи, виключаючи Профлівицю з центральної комі-
сії і з профсоюзів, викидаючи цілі союзи й відділи (хімічні,
торговельні), завішуючи ліві заряди й накидаючи комісарів,
причинюється до масової втечі робітників із профсоюзів, і тому
профсоюзи стають нездібними до відпирання атаків фашизму.
Комісію центральну гідно репрезентує більшість виконав-
чого] комітету ради профсоюзів у Львові.
Конференція стверджує, що виконавчий] комітет через ці-
лий час свого існування, не допускаючи до зцентралізувапня
економічних акцій, ламає в той спосіб кожну боротьбу львів-
ських робітників (страйк столярів і будівельників, страйк хі-
мічних і кравців).
Конференція стверджує, що вик[онавчий] комітет сам, зби-
раючись і не скликаючи ради, безправно існує вже від року
і є лише тілом гамуючим.
Конференція жадає негайного разв’язання виконавчого] ко-
мітету й скликання конференції делегатів, вибраних на зібран-
нях профспілок на основі пропорціональності, та вибирання
нового виконавчого] комітету ради теж на основі пропорціо-
нальності.
Конференція домагається запровадження повної робітничої
демократії у профсоюзах і негайного усунення іменованих ко-
315
місарів, розв’язання існуючих зарядів, які не відповідають
фактичному настроєві і потребам мас, та розписання нових-
виборів.
Конференція протестує проти виключення тов. Островсько-
го з центральної] комісії і жадає негайного прийняття його
з поворотом.
Конференція домагається негайного поновного прийняття
до центральної] комісії профсоюзів хімічних і торговельників
і жадає заперестати розбивацької роботи творення нових, рів-
нобіжних профсоюзів.
Конференція жадає від центральної] комісії скликання кра-
йової конференції на Західній] Україні в цілі вибору крайового
секретаріату з урядуванням в трьох мовах.
Конференція домагається від центральної комісії створен-
ня крайових секретаріатів для кожної галузі промислу на За-
хідній] Україні теж з урядуванням в трьох мовах.
Конференція взиває цілий робітничий клас до масового
вступлювання до класових профсоюзів, бо тільки в цей спосіб
зможуть робітники викинути звідтіль зрадницькі, угодовські
керівництва і зробити з них знаряддя безкомпромісової, класо-
вої боротьби з фашистівською диктатурою за робітничо-селян-
ський уряд.
Конференція взиває робітничий загал до матеріального й
морального попертя «Професійних вістей» — єдиного органу,
який щиро боронить робітничих інтересів.
Хай живуть масові й бойові профсоюзи!
Проч з соціал-фашизмом в робітничому русі!
Проч з небезпекою війни проти СРСР і УРСР!
Увільнити політичних в’язнів!
Проч з фашистівською диктатурою!	ч
Хай живе робітничо-селянський уряд!»
Додаток. Резолюція робітничої молоді:
«Конференція стверджує, що наступи фашизму вдарять най-
більше в робітничу молодь, яка позбавлена всякої охорони, є
віддана на ласку й неласку своїх працедавців — фабрикантів
і майстрів. Молодий робітник, який за 12—14 і навіть більше
годин праці заробляє тижнево від 2 до 14 злотих, знаходиться
в жахливих умовах.
В разі безробіття молодь є позбавлена всякої допомоги й є
засуджена на голодову смерть. Фашистівська промислова уста-
ва, з причини заказу зміни місця праці без дозволу працедав-
ців, робить з молодого термінатора середньовічного невільника.
Вожаки ППС і Бунду не допускають молоді до організування
себе в серцях молоді при профспілках, пхають її до Т[овари-
316
ства] робітничих] у[ніверситетіів], «Стшельца» й ін. фашистів-
ських мілітаристичних організацій, де виховується її в дусі,
ворожім справі визволення пролетаріату і робиться з неї
бездушне знаряддя в руках імперіалізму й польського фашиз-
му проти СРСР.
Конференція взиває всю робітничу молодь, щоб спільно з
старшими робітниками вступала до класових профсоюзів і тво-
рила там сильні секції молоді, які в профсоюзах будуть боро-
тися за поправу існування молодих робітників.
Конференція домагається створення при раді профсоюзів
відділу молоді».
Член Профлівиці
Одноднівка «Робітник-профспілчанин», 29 липня 1928 р. Конфіскований
номер.
№ 183
1928 р. серпня 9.— Розпорядження воєводського управління
міському старості про заборону діяльності Селянсько-робітни-
чого комітету боротьби з голодом.
Терміново!
Воєводське управління не приймає до відома заяву Михай-
ла Дурдели і тов[аришів] у Львові про відкриття у Львові ко-
мітету під назвою Селянсько-робітничий комітет боротьби з
голодом і на основі § 7 розпорядження від 20 квітня
1854 р. (Вісник зак[онів], п[ункт] 96) забороняє розгор-
тати діяльність згаданого комітету, тому що тепер немає
потреби створювати подібні комітети. У зв’язку з минулорічною
повінню був заснований Центральний суспільний комітет до-
помоги жертвам повені та воєводські і повітові відділи цього
комітету, які, однак, в зв’язку із здійсненням своїх  завдань,
вже розпустилися. Організатори не так прагнуть до гуманних
дій, як до того, щоб отримати відповідний грунт для ведення
організаційних і агітаційно-пропагандистських дій в комуні-
стичному дусі. Про це свідчить особовий склад комітету та по-
відомлення комітету, що було поміщене в газеті «Сельроб»,
№ 46 від 1/VII-1928 р., яке було конфісковане мііським старо-
317
ством, а цю конфіскацію затвердив окружний карний суд рі-
шенням, пр[езидіальнии| № 316/28 р. від 27 червня 1928 р., бо
мав ознаки злочину за § 65а к[арного] з[акону]. Насправді ви-
щезгаданий комітет не був би нічим іншим, як відновленням
забороненого владою Головного] селянсько-робітничого комі-
тету допомоги потерпілим від повені, що був ліквідований у
зв’язку з розгортанням політичної діяльності під ширмою до-
помоги.
На це рішення можна внести касацію в Міністерство внут-
рішніх справ, яку треба подати у воєводське управління у
Львові на протязі 14 днів, рахуючи від наступного після вру-
чення дня, але можлива касація не має права затримати [дію
цього рішення].
Про це треба повідомити прохачів на ім’я Івана Шаха у
Львові по вул. Вірменській, № 20, письмово, на держав-
ній м о в і, за письмовим посвідченням про доручення.
Одночасно пан староста повинен слідкувати, щоб вищезга-
даний комітет не розгортав своєї діяльності.
Львів, 9 серпня 1928 р.
За воєводу [підпис нерозбірливий]
ЛОДА, ф. 57, оп. 4, спр. 769, арк. 16. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
№ 184
1928 р. серпня 18. — Із звіту відділу громадської безпеки
воєводського управління прокуратурі апеляційного суду про
вивішування транспарантів з закликом боронити права
політичних в'язнів.
Таєм[но].
...14 серпня ц. р. невідомі [особи] вивісили на телефонних
дротах по вул. Городничій у Львові транспарант з написом:
«Геть облудну фашистську амністію! Звільнити політичних
в’язнів! Тиждень оборони прав політичних в’язнів!» та по вул.
На Оболоні, також на телефонних дротах, транспарант з
318
написом: «Геть фашистський декрет! Звільнити всіх політичних
в’язнів!»
Слідство ведеться...
Львів, 18 серпня 1928 р.
За воєводу віце-воєвода Гронзєвич
Філіал ЦДІА УРСР у Львові, ф. 113, оп. 1, спр. 458, арк. 25а, 29. Скло-
графічний відбиток. Переклад з польської мови.
№ 185
1928 р. серпня 28. — Донесення слідчого відділу міської
команди державної поліції міському староству про симпа-
тії професора М. Возняка до Радянської держави.
Конфіденціально.
Виконуючи ваше доручення № 3702/1928 р./ президія] від
14 серпня 1928 р., після проведеної розвідки доповідаю, що
консул Лапчинський прекрасно інформований про настрої се-
ред українців та взагалі серед населення Східної Малопольщі
і посилено намагається зав’язувати товариські відносини і
кожним, хто коли-небудь проявив хоча б тінь симпатії до Ра-
дянської України.
Одним з таких типів є проф[есор] Михайло Возняк. Він не
належить до жодної партії, фанатично ненавидить Польщу,
перестав викладати в гімназії і утримується, як довела розвід-
ка, на кошти, одержані за наукові праці. Пише літературно-
критичні статті для українських] газет, друкує багато праць
в «Записках Наукового товариства] ім. Шевченка». Видав ряд
серйозних творів, як .«Історія української літератури» — досі
З томи, «Староруське письменство», «Граматика староцерков-
ної мови» та інші.
У зв’язку з слабо розвинутою українською] видавничою
справою у Польщі, він почав друкувати свої роботи, за посе-
редництвом консула Лапчинського, на Радянській Україні в
органі Української] Академії наук «Україна» та в місячн[ику]
«Життя і революція». Гонорар за роботи йому виплачують за
посередництвом консула Лапчинського. Тому-то зросли радяно-
319
Нільські симпатії проф[есора] Возняка, який заохочує і запро-
шує інших авторів посилати свої роботи на Радянську Україну.
Львів, 28 серпня 1928 р.
Заступник] керівника слідчого від-
ділу комісар д[ержавної] п[оліції]
Лапіцький
ЛОДА, ф. 193. оп. 1, спр. 199, арк. 16. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
№ 186
1928 р. серпня 31 *.— Відкритий лист секції молоді профспілки
-будівельних робітників у Львові до трудової молоді міста з за-
кликом боротися за організацію секцій молоді при всіх
профспілках. '
Пролетарі всіх країн, єднайтеся!
Товариші і товаришки! Молодечі робіт-
ники і робітниці!
Секція молоді при профсоюзі будівельних робітників ухва-
лила скликати загальну конференцію працюючої молоді
м. Львова в справі поліпшення побуту молодих робітників і
робітниць, як рівнож в справі організації молодечих секцій
при профсоюзах.
Нашу конференцію скликаємо в часі значного погіршення
стану цілого робітничого класу. Капіталісти й фабриканти, спи-
раючись на фашистівські розпорядження, розгортають наступ
на час праці й на робітничу плату, виданням фашистівських
законів стараються відобрати робітникам рештки громадян-
ських і політичних прав (промисловий закон, о наймі до праці,
о збірних умовах).
Найбільший утиск та визиск серед пролетаріату терпить
його молодеча частина, бо вона позбавлена всякої охорони.
Так звана раціоналізація, проведена капіталістами, викидає на
* Дата встановлена на основі постанови окружного карного суду
про конфіскацію листівки.
320
вулицю тисячі молодих пролетарів в обняття голодової смерті.
Нас, неорганізованих у класових профсоюзах, безоглядно визи-
скують через ряд років т. зв. термінаторства, фабриканти й
майстри. 8-годинного дня праці ніде й ніхто не застосовує, пра-
цюємо стілько, скілько до вподоби майстрам. Оплата праці
термінаторів та учнів є ганьбою. Від 2—10 злотих у тиждень
виплачують учням й термінаторам по верстатах за 12—Пого-
динний], а то й довший робочий день. Урльопів для молодих
робітників фактично нема. Вони примушені працювати аж до
повного вичерпання своїх сил, наповнюючи кишені фабри-
кантів.
Для закріплення цього нелюдського визиску капіталістич-
ний уряд видає промисловий закон. Тим законом дозволено
майстрам продовжувати час термінаторства до 5 й 6 років, а за
непослух майстер має право накладати на учня кару до 100 зло-
тих, а навіть впакувати до в’язниці. Без дозволу працедавця
термінатор не може змінити місця праці, ані вступити до орга-
нізації.
По тій, власне, причині підприємці забороняють молоді
вступати до класових профспілок, які єдино могли б вибороти
певні права для молоді, а пхають їх до різних християнських,
фашистівських, мілітаристичних об’єднань. В таких організа-
ціях виховують молодь на ворогів солідарності робітників,
в шовіністичному дусі, на страйколомів, під виглядом спорту
вишколюють їх у військовому дусі й виробляють з них оборон-
ців інтересів власної й міжнародної буржуазії, для підбою
Литви й нападу на Радянський Союз.
В цій каїновій роботі капіталістам, їх урядові активно по-
магають соціал-угодовці з ППС, Бунду, «Поалей-Сіону» й
«С[ель]робу-правиці». Вони також за допомогою Товариства]
р[обітничих] університетів], «Цукунфт», національних] проф-
союзів не допускають до організації молоді при класових проф-
союзах, вони відтягають молодь від класової боротьби і в той
спосіб обеззброюють її 'і видають на пожертя фашизмові.
Товариші й товаришки!
Зможемо вибороти поправу свого нужденного стану й про-
тиставитись фашистівським атакам, тільки будучи організова-
ними в сильні могучі секції при класових профсоюзах, спільно
з дорослими робітниками.
В тій цілі закликаємо вас надіслати на нашу конференцію
ваших делегатів вибраних [на] масовках і [в] профсоюзах. На
нашій конференції мимо величезних перешкод з боку капіталі-
стів і соц[іал]-угоди обговоримо способи втягнення молоді до
профсоюзів і молодечих секцій при них.
Нехай день 2-го вересня, день Міжнарод-
21 № 503
321
ного свята робітничої молоді, буде днем
започаткування широкої акції за створен-
ня й умасовлення секцій молоді при проф-
со юз а х!
Хай живуть масові секції молоді при класових профсоюзах!
Хай живе загальна конференція робітничої молоді
м. Львова!
Хай живе Міжнародний День молоді!
Секція молоді при профсоюзі
будівельних робітників у Львові
ЛОДА, ф. 285, оп. 1, спр. 4817, арк. 2. Друкарський відбиток українською,
польською та єврейською мовами.
№ 187
1928 р. серпень. — Відозва окружного комітету К.ПЗУ до сол-
датів запасу з закликом до боротьби проти мілітаризму.
Комунпстична партія Західної України
До робітників і селян — солдатів запасу Львівського округу!
Проти імперіалістичної війни!
На захист Союзу Радянських Соціалістичних Республік!
Проти зазіхання польського фашизму на Литву!
За повну грошову допомогу для родин солдатів запасу!
За звільнення від чиншу і податків!
Товариші робітники і селяни!
Знову, як щороку, вас призвуть на військове навчання.
Знову ваші жінки і діти зазнаватимуть голоду і поневірянь.
Не один з вас, внаслідок призову до війська, втратить роботу.
Однак фашистський уряд з цим не рахується. Він не турбуєть-
ся, що тисячі родин солдатів запасу, жінок і малих дітей за-
лишаться без засобів до життя, без жодної допомоги, що не
одну родину, внаслідок несплати чиншу, викинуть на вулицю.
Цьогорічний призов на військову перепідготовку припадає
на час, коли наступ буржуазії та її фашистського уряду на
життєвий рівень робітничого класу надзвичайно посилюється.
Промисловці і поміщики, разом із своїм фашистським урядом
322
Пілсудського, за рахунок збільшення експлуатації робітни-
чого класу намагаються стабілізувати захитану капіталістичну
економіку. Капіталістична раціоналізація промисловості, про-
ведена за рахунок робітничого поту і крові, зниження плати
на виробіток і премій, заміна роботи чоловіків дешевою робо-
тою жінок і дітей — ось яким способом буржуазія «оздоров-
лює» промисловість. Скорочення — цей нерозлучний супутник
раціоналізації — також посилює ріст безробіття.
В таких умовах призов на перепідготовку і те, що на 6 тиж-
нів] вас відривають від місця роботи, загрожують вам повною
втратою роботи. Фабрикант не буде вас чекати, незважаючи
на закон, який фабриканти будуть всіляко обходити. Після по-
вернення з навчання перед вами будуть закриті ворота фабрик.
Товариші робітники і селяни!
Перепідготовка солдатів запасу — це ще одна ланка в лан-
цюгу озброєння, яке проводить світовий імперіалізм під керів-
ництвом Англії та його вірний васал — фашистська Польща.
Це спроба закувати в кайдани покори тисячні маси пролетаріату
Західної України, це спроба зробити з них пасивне знаряддя
войовничих задумів фашиста Пілсудського проти єдиної дер-
жави робітників і селян. Досьогочасні надії буржуазії на
поступовий розвал і занепад С[оюзу] Радянських] Соціалістич-
них] Республік] зовсім не виправдалися. Десять років існуван-
ня Радянської влади, велетенський поступ будівництва соціа-
лізму, 7-годинний робочий день, електрифікація та інше неза-
перечно довели, що робітничий клас доріс до влади, дозрів до
свого історичного завдання — будівництва соціалізму, що роз-
рахунки буржуазії залишились тільки нездійсненним бажан-
ням. СРСР, спираючись на робітничо-селянський союз, розви-
вається далі, з кожним роком свого існування робить чимраз
більший пролом у капіталістичній економіці та здобуває сим-
патії пролетаріату і пригноблених народів. Співіснування двох
таких різних ладів — капіталізму і соціалізму (одного — що
спирається на нещадну експлуатацію робітничого класу, на на-
ціональний гніт і лютуючий фашистський терор, другого — що
спирається на постійне зростання життєвого рівня робітників,
мирне співжиття різних народів та на робітничу демократію),
для акул капіталізму неможливе. Звідси їх гарячкова підго-
товка до війни, звідси постійна гонка озброєння та військових
бюджетів імперіалістичних держав під прикриттям пацифізму.
Як серйозно ставиться буржуазія до своїх фраз про пацифізм,
можуть свідчити наради Ліги Націй — установи, яка нібито
повинна послаблювати і попереджувати воєнні конфлікти.
Насправді вона має на меті тільки зберегти панування світо-
21*
323
його імперіалізму. Коли на останній сесії Комісії по роззбро-
єнню Ліги Націй тов. Літвінов від імені Радянського Союзу
вніс пропозицію про повне і загальне роззброєння, імперіалі-
стичні держави відкинули її як неможливу, бо для імперіалі-
стичних держав неможливе роззброєння, їм потрібне військо
не тільки для загарбання ринків, але насамперед для [приду-
шення] визвольної боротьби пролетаріату і поневолених на-
родів. Ще краще ілюструє «мирні» наміри світового імперіаліз-
му останній проект американської дипломатії, так званий пакт
Келлога, що осуджує війну. Цей пакт підписаний без участі
Радянської держави, що займає ’/в частину земної кулі. Що
це значить? Це значить, що якщо імперіалі-
стичні держави перед лицем спільного во-
рога, може, осудять війну між собою, то
ніколи — по відношенню до Радянського]
С [о ю з у]. Війна проти Радянського] С[оюзу] не тільки «допу-
скається», але є наказом, необхідністю сьогоднішнього дня.
Пакт Келлога — це найновіша форма антирадянського блоку.
Товариші робітники і селяни!
Воєнний апетит польського фашизму у відношенні до Лит-
ви — це перший агресивний крок проти Радянського С[оюзу],
це перший акт нападу на Західну Україну, щоб відібрати у
селян землю і віддати її польським поміщикам. Угодовці ППС,
Бунду, радикали і найновіші союзники буржуазії — шумські-
сти, що на території копалень, фабрик і майстерень доносять,
зраджують і ламають кожний захід робітничого класу, під-
тримуючи політику фашистських арбітражів, також, незважа-
ючи на гучні фрази про осуд війни, насправді є союзниками
і опорою фашистського уряду. Ухвалюючи без застережень
військовий бюджет, активно виступаючи проти Радянського
С[оюзу] і Радянської України, через своїх людей, як Голувко
і Васілевський, підготовляючи окупацію Литви, ППС, Бунд,
радикали і шумськісти відіграють підлу роль жандармів сві-
тового і польського імперіалізму.
Товариші робітники і селяни!
Тільки масовими виступами усього класово-свідомого про-
летаріату під керівництвом Комуністичної, партії Західної
України, що стоїть на сторожі інтересів робітничого класу і
веде вперту боротьбу проти небезпеки війни, можна усунути цю
небезпеку.
Організовуйтесь!
Створюйте комітети оборони прав солдатів запасу на фаб-
риках і в майстернях.
Вимагайте гарантії, що отримаєте роботу після повернення
з навчання!
324
Вимагайте звільнення від чиншів і податків на час прове-
деня навчання!
Вимагайте проведення перепідготовки на місці проживання
і наказів рідною мовою!
Боріться з казарменою системою проведення перепідго-
товки!
Боріться проти мілітаризму і фашизму Пілсудського!
Всі під прапором КПЗУ до боротьби за виплату повного
заробітку родинам солдатів запасу на протязі усього часу пере-
підготовки!
За звільнення від чиншів і податків!
За гарантію, що отримаєте роботу після повернення з пере-
підготовки!
За проведення перепідготовки за місцем проживання!
За накази рідною мовою!
Проти нових імперіалістичних війн!
Проти збройних підступів проти С[оюзу] Радянських Соці-
алістичних] Республік]!
Проти збройної окупації Литви!
Львів, серпень 1928 р.
Львівський окружний комітет КПЗУ
Філіал ЦДІА УРСР у Львові, ф. 113, оп. 1, спр. 1268, арк. 84—85. Маши-
нопис. Копія. Переклад з польської мови.
№ 188
1928 р. жовтня 20 *. — Відозва Профлівиці до трудящих
Львова з закликом до загального страйку на знак солідар-
ності з страйкуючими лодзінськими текстильниками і сіль-
ськими робітниками Равського повіту.
Товариші і товаришки!
Страйкуючі лодзінські текстильники та страйкуючі рільні
робітники в Равському повіті — два чільні відділи пролетар-
ської армії у боротьбі з фашизмом — взивають вашої помочі.
Ми не позволимо, щоб буржуазії і соціал-фашистам уда-
лося зламати страйк наших товаришів при помочі поліційних
репресій та арбітражних договорів. Приєднуймося до боротьби.
* Дата встановлена на основі постанови про конфіскацію листівки.
325
Пам’ятаймо, що найуспішнішою поміччю для наших страйкую-
чих братів є страйкова боротьба за поправу існування у влас-
ній професії. Гоніть геть від себе фашистівських провідників
з-під знаку ППС, які роздрібнюють страйкову боротьбу. Го-
товмося до загального страйку понад голови тих зрадників
робітничої справи. Оподаткуймося на річ страйкуючих у Лодзі
й у Равському повіті.
Проч з пепеесівськими агентами фашизму!
Хай живе побідний страйк текстильників і рільних робіт-
ників!
Хай живе загальний страйк!
Проч з фашизмом!
Хай живе робітничо-селянський уряд!
Профлівиця
ЛОДА, ф. 57, оп. З, спр. 824, арк. 14. Друкарський відбиток українською
та польською мовами.
№ 189
1928 р. жовтня 29.— Телефонограма воєводського управління
Міністерству внутрішніх справ про розгром, поліцією
секретаріату ЦК КПЗУ.
Таєм[но].
Сьогодні!
По телефону!
Від 26 до 28 ц. м. на місцевій території ліквідовано секре-
таріат ЦК КПЗУ та центральну техніку * КПЗУ. Забрано бага-
то викривального матеріалу: фальшиві військові документи
і паспорти, комплектну друкарню, 2 шапірографи, гектограф
«Ронео», друкарську машинку, ряд готових відозв і видань
КПЗУ, а також матеріал і бухгалтерію МОПР. Досі арешто-
вано 45 осіб, членів КПЗУ, зокрема секретаря ЦК КПЗУ
(псевдонім] «Адам»), секретаря ©[кружного] «[омітету] міста
Львова Миколу Павлика, секретаря ©[кружного] к[омітету]
♦ Тут — технічний відділ для випуску підпільної літератури.
передмістя Львова Енцеля Ступа й інших, з яких 6 передано
вже судовій владі. У зв’язку з тим, що знайдено матеріали
III Крайового з’їзду КПЗУ, заарештовано всіх учасників
з’їзду. Дальші арешти і слідство, причому й на території су-
сідніх воєводств, тривають. Точний звіт передам додатково.
Львів, 29 жовтня 1928 р.
За воєводу начальник від[ділу] гро-
мадської б[езпеки] Б. Роговський
ЛОДА, ф. 200, оп. 2, спр. 781, арк. 16. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
№ 190
1928 р. листопада 10. — Із звіту відділу громадської безпеки
воєводського управління прокуратурі апеляційного суду про
вивішування транспарантів у зв’язку з XI річницею Великої
Жовтневої соціалістичної революції.
Таємн[о].
...7. Заколотницький рух.
Львів.
У зв’язку з XI річницею більшовицької революції, яка при-
падає на 7 ц. м., комуністи у Львові вивісили транспаранти
поблизу Личаківського вокзалу і Городецької застави з напи-
сами: «Хай живе загальний страйк 7 листопада — в річницю
більшовицької революції! КПЗУ». Злочинців не вдалося вислі-
дити...
Львів, 10 листопада 1928 р.
За воєводу начальник відділу
Роговський
Філіал ЦДІА УРСР у Львові, ф. 113, оп. 1, спр. 460, арк. 9, 16. Склогра-
фічний відбиток. Переклад з польської мови.
327
№ 191
1928 р. листопада 12.— Відозва окружного комітету КПЗУ до
робітників броварень з закликом продовжувати страйкову
боротьбу.
Комуністична партія Західної України!
Пролетарі всіх країн, єднайтеся!
До робітників броварень! Проти зради пепеесівських страй-
коломів!
На нову боротьбу під комуністичним прапором!
Товариші!
Капіталісти, що намагаються далі вводити свої раціоналі-
заторські плани, ще сильніше затиснути нашийник, який вас
душить, зменшити вашу і так вже мізерну зарплату і погір-
шити умови праці, намагаються насамперед ускладнити вашу
оборонну боротьбу. З цією метою безпосередньо або при до-
помозі своїх пепеесівських агентів підкуплюють і схиляють до
зради деяких з ваших провідників (Попович, син якого одер-
жав посаду в «Касі хворих», та деякі інші), щоб решту робіт-
ників, збентежених цією зрадою, можна було легше терори-
зувати.
Незначне підвищення кинули вам в травні, коли дирекція
запросила до себе як арбітра пепеесівця Щирка, маючи, ма-
буть, до нього повне довір’я, що він буде добре боронити її
капіталістичні інтереси. Це підвищення з’їла зростаюча до-
рожнеча. Грошову допомогу, яку вам раніше виплачували за
дні хвороби, систематично зрізували, а в останній час зовсім
перестали її виплачувати. Належного [вам] спецодягу не ви-
давали і на кожному кроці ламали колективний договір.
Побачивши зростаюче невдоволення робітників, дирекція
вирішила тероризувати вас репресіями. Товариша Лотиша,
який як ваш делегат не дав себе, як деякі інші, підкупити, але
завжди вірно боронив ваші інтереси і який агітацією на користь
справді робітничого, антифашистського [виборчого] списку
«Робітничої солідарності» викликав до себе ще більшу нена-
висть капіталістів і їх пепеесівських найманців,— цього то-
вариша звільнили з роботи. А коли всі ви піднялися на його
захист, а тим самим і на свій власний захист, коли стало
ясно, що в зв’язку з вашим солідарним становищем відсту-
пити мусили б капіталісти, тоді на допомогу дирекції поспі-
шили пепеесівські махінатори з самозваної професійної ра-
ди — Іванове] Закжевський і Лясковський. Закжевський здобув
328
відразу ваше довір’я, щоб ще більш цинічно іі підступно вас
зрадити і продати по-шахрайськи «щоб не було жертв», як це
насмілюються доводити у своїй шматі — «Дзєнніку людовем»,
у цій фаворитці капіталістів. Зате Лясковський виступив від-
крито в своїй зрадницькій ролі і вжив усіх заходів, щоб очер-
нити в ваших очах тов. Лотиша та і[нших] товаришів] з лі-
виці, щоб під приводом, що ваш страйк «дикий», схилити вас
до повернення на роботу або принаймні схилити до цього ча-
стину з вас і зламати вашу солідарність.
Товариші!
Вашу боротьбу запроданцям вдалося зламати. Пепеесів-
ська більшість управи вашої спілки, яка вже зрадила робіт-
ників з Лисенич, і в цьому випадку явно і безсоромно в спілці
з Лясковським і Закжевським по-зрадницьки стала проти вас
на боці дирекції броварні. їм вдалося схилити до праці ча-
стину робітників, що дало можливість капіталістам решту ро-
бітників викинути на вулицю. Але не тільки пепеесівська зрада
була причиною вашої поразки. Рішучими, правдивими лівими
робітничими діями можна було не допустити зради. Але цієї
необхідної рішучості бракувало останнім, правда, чесним ва-
шим провідникам і її бракувало самому делегатові Лотишеві.
Відсутність рішучості з вашого боку відносно пепеесівських
запроданців полегшила їхню зрадницьку, іудину роботу і
принесла вам поразку. За цю хиткість і нерішучість доводиться
вам тепер дорого заплатити. Дирекція броварні постарається
використати одержану перемогу.
Товариші!
Ваш страйк, який припав на дні, коли, з одного боку, ка-
піталісти, згруповані навколо фашистського уряду, святкували
десятиріччя своєї буржуазної республіки, а, з другого боку,
робітничі [маси] усього світу святкували одинадцяту річницю
переможної Жовтневої революції в колишній царській імпе-
рії, — був ілюстрацією до цих подій. Тоді, коли російський про-
летаріат під керівництвом більшовицької партії одинадцять
років тому повалив царат і на його руїнах сьогодні будує но-
вий соціалістичний лад, трудящий клас Польщі, довірившись
у переломні 1918—1919 роки зрадливим пепеесівським вож-
дям, сьогодні, наприкінці десятиріччя «незалежності», гнеться
у фашистському ярмі капіталістів та поміщиків. Ваш страйк
і ваша невдача — це зменшений відбиток і повторення
1918 року.
ППС зрадила революцію 1918 р. і сьогодні осмілюється ви-
хваляти свій вчинок, святкуючи роковини контрреволюційного
«народного» уряду Морачевського. ППС і в листопаді 1923 р.
зрадила збройне повстання робітників і солдатів у Кракові.
ППС на протязі всього часу підтримувала фабрикантсько-помі-
329>
щицькі уряди. ППС і зараз, саботуючи і підриваючи боротьбу
робітників (придушені геройські бої робітників у Лодзі, дії
нафтових і деревних робітників), а також поширюючи демо-
кратичні ілюзії і роздуваючи в масах прищеплений їм буржуа-
зією імперіалістичний шовінізм, є головною опорою фашизму.
ППС продала і вашу боротьбу.
Однак передчасний тріумф капіталістів та їх соціал-фаши-
стських прислужників! Під прапорами Комуністичної партії
об’єднуються робітничі і селянські маси на боротьбу проти
фашистської диктатури, проти капіталістичної раціоналізації,
яка вводиться за рахунок робітників, проти гніту поневолених
народів, проти підготовки нападу на першу в світі соціалістич-
ну державу — СРСР, на боротьбу за робітничо-селянський
уряд! І ви, товариші броварники, станете в комуністичні ряди!
Продану і зраджену на цей раз боротьбу незабаром відновите!
Однак, вже навчені досвідом, ви мусите показати більший
гарт, рішучу волю до перемоги. Навчені пепеесівською зрадою,
зрозумієте, що ваша боротьба проти власників броварень, як
взагалі боротьба всього робітничого класу проти сьогодніш-
нього фашистського ладу, може закінчитися перемогою тільки
під певним та досвідченим керівництвом Комуністичної партії.
Ви мусите вимести з вашої спілки зраду, угоду та хиткість,
вибрати в управу нових людей, стійких і мужніх. Разом з усім
пролетаріатом Львова ви мусите розпочати заходи до виборів
нової професійної ради —- ради, яка б не була зрадницькою,
а керувала робітничою боротьбою. Ви мусите об’єднати і зімк-
нути свої ряди, щоб [боротись] за свої справедливі вимоги.
За повернення звільнених!
За людську плату і врахування дорожнечі!
За відновлення грошової допомоги за дні хвороби!
За дотримання умов колективного договору!
За гарантію недоторканості ваших делегатів!
Незабаром знову ставайте до боротьби проти парнасів та
лясковських, проти фабрикантсько-пепеесівської спілки, проти
фашистської машини, яка вас гнобить.
Львів, 12 листопада 1928 р.
Львівський окружний комітет
Комуністичної партії Західної
України
ЛОД.А, ф. 285, оп. 1, спр. 4801, арк. 3. Гектографічний відбиток. Переклад
з польської мови.
330
№ 192
1928 р. листопада 20. — Донесення прокуратури окружного
суду прокуратурі апеляційного суду про арешт комуніста
Б. Дудикевича
Арештований.
Маю честь донести, що тут починається карна справа проти
Богдана Дудикевича за злоч[ин] за § 58 б, ц, 59 б к[арного]
з[акону]. За змістом донесення він відомий комуніст та прово-
див комуністичну діяльність. Крім цього, у нього знайдено
велику кількість комуністичних газет і брошур.
Я запропонував почати і проводити попереднє слідство з
слідчим арештом за § 180-2 к[арного] п[роцесу] проти Богдана
Дудикевича за злоч[ин] державної зради за § 58 б, ц, 59 б
абз[ац] 2, якого він допустився у Львові останнім часом — був
активним членом Комуністичної партії і проводив комуністич-
ну діяльність, спрямовану на насильницьку зміну суспільного
і політичного ладу в Польщі та на відірвання східних земель
від держави, зберігав газети і видання, які служать для про-
ведення цієї заколотницької пропаганди. Таким чином, прова-
див дії, спрямовані на насильницьку зміну форми уряду, на
відірвання частини [земель] від усієї держави, на викликання
небезпеки ззовні та на громадянську війну в державі, і в цих
заходах брав участь.
20 листопада 1928 р.	Прокурор Свобода
Філіал ЦДІА УРСР у Львові, ф. 113, оп. 1, спр. 596, арк. 17. Машинопис.
Оригінал. Переклад з польської мови.
№ 193
1928 р. листопад.— Постанова ЦК КПП в справі листопадових
подій у Львові.
Акт брутального гвалту й терору, що ними окупаційна вла-
да на Західній Україні уквітчала десятиріччя свого пануван-
ня, мусить притягнути до себе найбільшу увагу робітників та
331
селянських мас цілої Польщі. Погром українських маніфеста-
цій та установ в перших числах листопада за допомогою полі-
ції та фашистських організацій з усією яркістю викриває всю
суть фашистівської національної політики. Гвалтування, гніт —
оце суть тієї політики на окупованих землях — однаково на
3[ахідній] У[країні], як і на 3[ахідній] Білорусії],— що мас-
кується способами підкупу та нікчемних поступок з боку
буржуазії і горішніх кіл дрібноміщанства у відношенні заво-
йованих народів.
Загострення класових протиріч, процес визволення щораз
ширших українських та білоруських мас з-під впливів угоди
та зради, перехід тих мас до рішучої боротьби проти фаши-
стівської окупації викликають і викликатимуть в щораз біль-
шій мірі застосування методів гвалту і пригноблення, методів
відкритого національного утиску, як найбільше вживаного зна-
ряддя для підтримки влади польських дідичів та капіталістів
на 3[ахідній] У[країні] та 3[ахідній] Б[ілорусії], знаряддя при-
душення революційного національного руху та приготування
фашистівської диктатури до збройного нападу на СРСР.
КПП — авангард робітничо-селянських мас Польщі —
звертає особливу увагу польського робітника та селянина на
львівські події. Революційний національно-визвольний рух —
це союзник польських мас в їхній боротьбі проти влади помі-
щиків та капіталістів, проти фашистівської диктатури, в їх
боротьбі за Польську Республіку Рад.
Те, що буржуазно-поміщицька Польща запрягла в ярмо
3[ахідну] У[країну] та 3[ахідну] Білорусію], є одним з джерел
визиску і поневолення робітничих та селянських мас корінної
Польщі. Поки триває окупація Західної України та Західної
Білорусії, доти неможливе визволення польського робітника
та селянина.
КПП закликає' польські трудящі маси якнайенергічніше
підтримати боротьбу народів українського та білоруського за
визволення, закликає до невпинної боротьби в спілці з працю-
ючими масами 3[ахідної] У[країни] та 3[ахідної] Білорусії], на
чолі їх, проти польської окупації на 3[ахідній] У[країні] та
3[ахіднійТ Білорусії], проти приготування фашизму до зброй-
ного нападу на СРСР та до повалення УРСР. Ведучи боротьбу
проти фашистівської окупації на 3[ахідній] У[країні], ведучи
невтомну боротьбу проти всіх проявів окупантської політики,
демаскуючи польських соціал-фашистів, як одну з найстарших
підпор буржуазно-поміщицької окупації, даючи рішучу відсіч
усім спробам напувати польські працюючі маси отрутою поль-
ського великодержавного шовінізму, демаскуючи і . поборюючи
водночас українську угоду та зраду (УНДО, радикалів та шум-
ськівських ренегатів, що волочаться в їхньому хвості), що,
332
прикриваючись націоналістичною фразою, відриває українські
маси від боротьби в спілці з працюючими масами цілої Польщі
і запродує фашизмові справу визволення українського наро-
ду,— КПП мобілізує до революційної боротьби робітників,
селян та пригнічені народи, цементує їх бойовий союз в огні
боротьби проти окупації, проти диктатури фашизму, за робіт-
ничо-селянську владу, за Польську Республіку Рад, за право
самовизначення пригноблених народів аж до відірвання, за
прилучення Західної України до України Радянської.
Нехай у відповідь на криваву масакру та львівські погроми
загримить в кожній фабриці, в кожній копальні, в кожному
селі й фільварку — у всій Польщі — могутній голос протесту!
Геть з окупацією Західної України і Білорусії!
Хай живе єдність працюючих мас цілої Польщі в боротьбі
за класове й національне визволення!
сНаша правда», № 11—12, листопад—грудень 1928 р., стор. 122—123.
№ 194
1928 р. листопад.— Відозва окружного комітету КПЗУ до
українських та польських робітників і селян з закликом до
створення єдиного антифашистського фронту.
Комуністична партія Західної України.
На боротьбу з буржуазним націоналізмом!
Зімкнімо міцніше фронт масової боротьби!
Товариші! Робітники і селяни! Трудяща інтелігенціє!
1 листопада ц. р. трудящі маси міста Львова були свідка-
ми, а робітники української національності — частково й уча-
сниками кривавих подій. Шаблями, прикладами і багнетами
львівська поліція розігнала український похід, влаштований
з нагоди 10-річчя 3[ахідної] Української] Н[ародної] Респуб-
ліки] і для вшанування полеглих у братовбивчій польсько-
українській війні. З обох боків лунали постріли, десятки уча-
сників демонстрації потрапило в поліцейські арешти, до сьо-
годнішнього дня по всій Західній Україні котиться хвиля ареш-
тів. Кривавий режим фашистської окупації довів ще раз, що
не допустить, щоб українські трудящі маси демонстрували
свою волю до національного визволення, хоча б навіть у тих
333
вузьких рамках, в які їх втискує угодовське і запродане поль-
ському фашизмові УНДО.
Уряд маршала Пілсудського, який не перестає хвалитися
своїм «лібералізмом» у відношенні до національних «меншо-
стей», на засіданні сейму устами міністра Складковського ясно
і недвозначно визнав, що коли він не схвалює заходів львів-
ської поліції, то тільки тому, що вони були надто лагідні. Баг-
нетів, прикладів, пострілів, ран і каліцтв, сотень арештованих
було замало! Треба було «не шкодувати патронів», а поліція,
на думку пана Складковського, влаштувала надто малу роз-
праву.
Першолистопадові події, які викликали загальне обу-
рення і протести трудящих усього світу, насамперед трудящих
Радянської України, стали для урядових кіл вихід-
ним пунктом для шовіністичної агітації і
польського великодержавного шовінізму,
загострення національної ненависті, для
розколення фронту трудящих мас на ворожі
націоналістичні табори.
В цей самий день, 1 листопада, не без допомоги і співпраці
урядових органів і при дивній пасивності поліції озвіріла шо-
віністична польська студентська молодь влаштувала контрпо-
хід, що перетворився в звичайний погром українських установ,
заподіявши багато шкоди. Фашистська преса всіх відтінків,
очевидно, не виключаючи і соціал-фашистської пепеесівської
преси, починає револьверну кампанію проти всього українсько-
го. Вістки, що «у Львові б’ють поляків за розмову по-поль-
ськи», «б’ють польських учнів», що «польські урядові устано-
ви залиті українським сепаратистським елементом», провока-
ційні закиди, що уряд веде «несміливу і боязку політику проти
національних меншостей», вимоги твердої руки, кількох швид-
ких та показових процесів, кількох шибениць «без права на
помилування»,— не зникають із сторінок фашистських газет.
Ряд зборів і віч ухвалює резолюції з вимогами негайно при-
пинити і розпустити «Луги», «Соколи» і т. д. Вся ця, розрахо-
вана на широкі маси, провокаційна націоналістична діяльність,
крім цього, розрахована „на те, щоб запаморочити широкі тру-
дящі маси, щоб затемнити свідомість польських робітників,
щоб розколоти спільний фронт класової боротьби трудящих,
щоб протиставити визвольній боротьбі українських робітників і
селян «об’єднаний національно-польський великодержавний
фронт».
Товариші і товаришки!
Першолистопадова демонстрація, влаштована угодовсько-
зрадницьким УНДО, не мала нічого спільного з революційною
боротьбою за національне визволення. Вона була в руках.
334
УНДО тільки тактичним маневром, яким воно хотіло замаску-
вати свою угодовську політику у відношенні до польського
фашизму, при допомозі зовнішньої опозиційної видимості запа-
морочити українські трудящі маси і таким способом зміцнити
серед них свій вплив. Однак, коли демонстрація закінчилася
кривавою сутичкою, коли почалися арешти, коли польська фа-
шистська преса накинулася на український визвольний рух, а
палець ундівського хлібодавця — фашистського уряду недво-
значно погрозив провідникам УНДО, ундівські депутати, пано-
ве целевичі, левицькі і тайлєві * поспішили до львівського во-
єводи, щоб відмежуватися від різних «безвідповідальних еле-
ментів» і ганебно зрадити маси, які самі вивели на вулиці.
Першолистопадова демонстрація проти волі УНДО пере-
творилася на стихійний протест проти імперіалістичної окупа-
ції і національного гніту. Але це був мимовільний і не-
організований протест — протест частини укра-
їнських мас, яка не знайшла справжнього, єдиноможливого
революційного шляху до національного визволення, заблудив-
ши поміж угодовським УНДО і терористично-авантюрниць-
ким У В О.
Святкування 1 листопада було потрібне українській буржу-
азії і для того, щоб викликати серед українських робітників
і селян ненависть до їх братів — польського пролетаріату. Тому
з цієї ж самої причини вона використовує листопадові події
і репресії, які щедро після них посипалися, щоб серед трудя-
щих мас поширювати гасла «національної солідарності» і по-
казати, що на чолі боротьби національного визволення стоїть
українська буржуазія — та, яка насправді давно зрадила ви-
звольну боротьбу!
Об’єднана тісними узами спільної експлуатації трудящих
і спільними класовими інтересами, польська і українська бур-
жуазія використовує поширення націоналістичного першолисто-
падового чаду, щоб розколоти пролетаріат на
ворожі націоналістичні табори, а трудящі
маси втягнути у сферу свого впливу, осла-
бити напруження класової боротьби і та-
ким способом на пролитій крові робітни-
ків продовжити своє буржуазне панування.
Товариші! Робітники і селяни!
Великодержавний польський шовінізм і українська реакція
в руках буржуазії є знаряддям розколу єдиного революційно-
го робітничо-селянського фронту усієї Польщі. До боротьби з
буржуазним націоналізмом! Не дозволяймо запрягти себе в
колісницю шовіністичної ідеології! Зімкнімо тісніше свої ряди,
* Так в оригіналі.
335
робітники і селяни без різниці національності! В одному робіт-
ничо-селянському таборі вставайте на боротьбу іпроти пануван-
ня буржуазії, проти капіталістичного ладу, за соціалізм!
Українські робітники і селяни!
Не дайте себе запаморочити націоналістичним лицемірством
і гаслами «національної єдності», гоніть геть УНДО — ради-
кальну угоду! Ваш шлях не йде спільно з шляхом цих зрадни-
ків національно-визвольної боротьби, з цими угодовцями і слу-
гами польського фашизму. Не єднайтеся з українською буржу-
азією, яка експлуатує вас не гірше від польської, проти неї
тільки треба боротися в тісному союзі з трудящими усієї Поль-
щі, незважаючи на національність.
Шлях вашої боротьби веде не через буржуазну «національ-
ну єдність», але через класову єдність всіх робітників і селян
і боротьбу проти польської, української і єврейської буржуазії,
проти фабрикантів і поміщиків. Тільки цим шляхом здобудете
перемогу, тільки тісно зв’язавши боротьбу за національне виз-
волення з боротьбою за соціальне визволення, тільки пліч-о-
пліч з пролетаріатом Польщі, тільки шляхом повалення фа-
шистської диктатури і капіталістичного ладу і створення Поль-
ської Радянської Республіки ви дійдете до повного соціального
і національного визволення і приєднання Західної] України
до Радянської України.
Польські робітники і селяни!
Між вами та трудящими української національності поль-
ські пани намагаються помістити море крові, пролитої у брато-
вбивчій польсько-українській війні, під час «оборони Львова»
і т. д., хочуть закрити ваші очі на те, що українські трудящі
маси стільки винні в цьому пролитті крові, скільки й ви, що
вони, так, як і ви, були запаморочені «своєю» націоналістич-
ною буржуазією.
Поверніть всю свою ненависть і гнів проти справжніх вину-
ватців братовбивчої війни — проти польської і української бур-
жуазії,— вони вели її за встановлення свого панування і ек-
сплуатації трудящих мас. Шовіністичній великодержавній по-
літиці протиставте свої вимоги — створення разом з україн-
ськими трудящими масами єдиного спільного антифашист-
ського фронту! Тільки це буде гарантією вашої перемоги
над буржуазією і [гарантією] створення Польської Радянської
Республіки.
Товариші і товаришки! Робітники і селяни!
Дороговказом в цій боротьбі є Радянський Союз із своїм
переможним соціалістичним будівництвом, із своїми здобутка-
ми в національному питанні, вашим дороговказом є Радян-
ська Україна з своїми велетенськими здобутками в галузі еко-
номічного, державного, культурного і національного роз-
.336
квіту. В робітничих і селянських рядах чимраз сильніше ро-
стуть симпатії і дружба до цієї нашої пролетарської батьків-
щини, чимраз більш загальною стає впевненість, що тільки
на тому шляху, по якому йшов пролетаріат Радянського Союзу
під керівництвом Всесоюзної] Комуністичної] п[артії] і тов.
Леніна, можлива остаточна перемога.
Товариші і товаришки, ви не підете на гачок буржуазних
фраз, ви не можете дозволити розколу спільного фронту бо-
ротьби всіх трудящих проти всієї буржуазії. Ми мусимо твер-
до виступити проти імперіалістичних планів нападу на СРСР.
Станемо всі до боротьби на захист держави робітників і се-
лян — батьківщини міжнародного пролетаріату. Під керівни-
цтвом Комуністичної партії в одному тісному ряду стануть ро-
бітники і селяни, незважаючи на національність, до боротьби
на захист СРСР, проти 'імперіалістичної війни і нападу на Ра-
дянський Союз, проти фашистської диктатури та її угодовських
прислужників, що зраджують боротьбу за соціальне і націо-
нальне визволення, проти реакційного шовінізму, за соці-
альне і національне в и з в о л с н н я, за приєднання
Західної] України до Радянської України, за Польську Ра-
дянську Республіку!
Окружний комітет Комуністичної
партії Захід[ної] України
Листопад 1926 р.
Філіал ЦДІА УРСР у Львові, ф.113, оп. І, спр. 615, арк. 63. Гектографіч-
ний відбиток. Переклад з польської мочи.
№ 195
1928 р. листопад. — Відозва окружного комітету КПЗУ до
трудящих з закликом голосувати за виборчий список
«Робітничої солідарності».
Комуністична партія Західної України
Пролетарі всіх країн, єднайтеся!
Кампанія по виборах в «Каси хворих» — це ділянка бо-
ротьби проти фашистської диктатури!
22 № 503
337
Товариші!
Протиставити фашизмові, який зосереджує навколо себе
всі ворожі пролетаріату групи і все більше консолідується,
згуртований табір трудящого класу — ось завдання, яке по-
ставила перед собою Комуністична партія, яка послідовно пря-
мує до повалення фашистської диктатури. І можемо сказати,
що наша робота в цьому напрямку не була й не є даремним
зусиллям. Робітничо-селянський блок, створення якого ми до-
бились на гмінних виборах минулого] р[оку] і який ще силь-
ніше згуртувався під час сеймових виборів, а особливо під час
боротьби з шумськізмом, блок, єдність якого була написана
на прапорах, під якими цього року вийшли на вулицю робітни-
чо-селянські маси в день 1 Травня, блок, скріплений в остан-
ній час кров’ю робітників і селян в Гребенному,— цей блок
є доказом того, що в робітничих і селянських масах все біль-
ше розуміють гасло єдності. Ці маси все ясніше розуміють, що
тільки цим шляхом і тільки під керівництво^ Комуністичної
партії, тільки в тісному союзі з трудящим класом усієї Польщі
зможуть здобути перемогу в своїй смертельній боротьбі проти
фашизму. Цю нашу лінію ми послідовно проводили і в тепе-
рішній кампанії по виборах в «Каси хворих». Кампанія по ви-
борах в «Каси хворих» — це, під нашим керівництвом, даль-
ший етап в єднанні робітничих сил, дальший етап в розвитку
і цементуванні робітничого блоку. Під нашими гаслами і під
нашим впливом — єдиним фронтом робітничої солідарності йде
на вибори трудящий клас.
Безпартійній одиниці *, явно фашистській, пепеесівсько-сіо-
ністично-бундівсько-песеківській ** двійці, ундо-впередівській
п’ятірці, вісімці «лівих» песеків,— цим чотирьом виборчим
спискам, які для видимості і для того, щоб легше замилити очі
робітникам, виступають нібито окремо, але які, однак, станов-
лять спільно один антиробітничий фашистський фронт, [цим]
ворожим виборчим спискам протиставляється тільки робітни-
чий, антифашистський виборчий список «Робітничої солідар-
ності» № 3.
Товариші! Робітники!
Ваг не обдурять облудні обіцянки фашистів і поміщиків!
Метою фашизму не є розширення, а ліквідація соціального
страхування. Фашизація «Каси хворих» має полегшити їм до-
сягнення цієї мети, має зробити з робітничих установ зна-
ряддя дальшої полонізаторської політики фашистського уряду,
дальшого національного гніту; має одночасно перетворити ці
* Виборчий список № 1.
** ПС (песеки)—члени єврейської буржуазної партії «Поалей Сіон».
338
установи на синекури для петлюрівських кадрів, яких до цього
часу відпихали від ясел, що були монополією пепеесівських
зломщиків кас. Однак сьогодні [петлюрівці] потрібні фашизмові
у зв’язку з війною, що готується проти Радянського] Союзу.
Не введуть вас в оману фрази про «боротьбу за ідеали со-
ціального страхування», що цитуються у відозвах соціал-фа-
шистами. Повне соціальне страхування трудящий клас здобуде
тільки шляхом боротьби за владу, шляхом революції, тільки
при соціалістичному ладі. В руках пепеесівських директорів
«Каси хворих» не є справжнім робітничим форпостом, а є засо-
бом підкупу теплими посадами менш стійких робітничих пред-
ставників, джерелом для оплачування кадрів боївкарів, які
стріляють разом з поліцією в демонстрантів.
Ви не повірите пепеесівській брехні, нібито «в радянському
раї немає закону про 8-годинний робочий день, немає соціаль-
ного законодавства»! В Радянському Союзі, в цій першій у
світі соціалістичній державі робітників і селян, одинадцяту
річницю існування якої саме відзначали пригноблені трудящі
маси і народи всього світу, в Радянському Союзі трудящий
клас, як це відмічали численні закордонні робітничі делегації,
користується повним і всебічним соціальним страхуванням,
якого немає і не може бути в жодній капіталістичній державі.
Радянський Союз є не тільки єдиною державою, де повністю
реалізований 8-годинний .робочий день; в Радянському Союзі
фабрики переходять вже поступово на 7-годинний робочий
день! Перед лицем війни, яку готує фашизм проти Радянського
Союзу, ця брехня й наклепи пепеесівців мають на меті від-
вернути від Радянського Союзу симпатії робітничо-селян-
ських мас.
Не слухайте націоналістичних нашіптувань ундівців, впере-
дівців і радикалів, що самі давно вже знюхалися з поль-
ським фашизмом і підтримують його стабілізаційні зусилля та
імперіалістичні плани проти Радянського Союзу і Радянської
України. [Вони] хотіли б під облудним прикриттям «національ-
ної єдності» вбити клин між українськими, польськими та
єврейськими робітниками.
Не підете на принаду імперіалістично-шовіністичних гасел
одиниці. Вашим виборчим списком є тільки список робіт-
ничої солідарності! 17 і 18 листопада зімкнутою лавою всі
будете голосувати за трійку!
Не залякають вас тепер фабриканти, не стримають полі-
цейські репресії! На посилений терор дасте відповідь подвоє-
ною енергією, ще гострішою.боротьбою проти фашизму! Ваша
рішуча позиція оборонила виборчий список Робітничої
солідарності від шахрайського анулювання, ваша кла-
сова свідомість забезпечить цьому списку перемогу!
22*
339
Товариші! Робітники!
На фашистські шовіністичні натиски, на буржуазні святку-
вання, зв’язані з воєнними приготуваннями, на спробу розпа-
лити національну боротьбу і в-ваших рядах, на [союз] єврей-
ської буржуазії з пепеесівськими соціал-демократами та бундо-
песеківськими кагальниками, на фашизацію ваших установ, на
скажені репресії і переслідування — вашою відповіддю буде
Робітнича с о л .і дар вість, буде ще ширше згуртуван-
ня в робітничому блоку. Кампанія по виборах «Каси хво-
рих» — це тільки ділянка па фронті вашої загальної боротьби.
Проти фашистської диктатури!
Проти національного гніту!
Проти імперіалістичних воєнних приготувань!
Проти капіталістичної стабілізації!
Проти фашизації і ліквідації законодавства для робітників!
Проти керівництва фашистів і соціал-фашистів в «Касах
хворих»!
За повне соціальне страхування і справжнє робітниче само-
врядування в установах страхування!
За 8-годинний робочий день!
За соціальне і національне визволення!
На захист вітчизни пролетаріату — СРСР!
За робітничо-селянський уряд!
За диктатуру пролетаріату!
Львів, листопад, 1928 р.
Львівський окружний комітет
Комуністичної партії Західної України
ЛОДА, ф. 1, оп. 1, спр. 242, арк. 43. Гектографічний відбиток. Переклад
з польської мови.
№ 196
1928 р. грудня 18.— Телефонограма міського староства
воєводському управлінню про страйк залізничників.
18/ХІІ-1928 р. о 9 год. ЗО хв. тут вибухнув італійський
страйк залізничних робітників, що зайняті в майстернях І і
II кл[асу], а також у паровозному депо. Страйкує біля 1400
осіб. Через свою делегацію на чолі з президією професійної]
340
с[пілки] залізничників] страйкарі поставили перед головою ди-
рекції залізниць вимогу негайної виплати ще в грудні місяці,
13-ої заробітної плати, а також здійснення вимог, висунутих
головною управою професійної] с[пілки] залізничників] у
Варшаві. Голова заявив, що представить цю справу міністер-
ству], і закликав страйкарів повернутися до праці. Хід страйку
Поки що спокійний. Дані відповідні розпорядження, щоб за-
безпечити спокій і охорону працюючих.
Дальші повідомлення про хід страйку або повернення до
праці подам додатково.
Львів, 18/ХІІ-1928 р.
[Львівський староста] Кльоц
ЛОДА, ф. 75, оп. 4, спр 771, арк. 21. Рукопис. Чернетка. Переклад А
польської мови.
№ 197
1928 р. грудень *. — Відозва КПЗУ до робітників і селян з
закликом боротися проти нападу на Радянський Союз.
Комуністична партія Західної України.
Пролетарі всіх країн, єднайтеся!
Товариші і товаришки! Робітники і селяни!
Нова хвиля білого терору котиться по західноукраїнських
землях. Кількасот нових політичних в’язнів — робітників і се-
лян — заповнило в’язниці. Біля сотні арештованих у самому
Львові, кілька десятків — у Дрогобичі, кілька десятків — у
Тернополі, десятки — в кожному великому місті Західної
України. Навпопад, без розбору арештовують фашистські по-
сіпаки, думають, що таким способом зможуть «ліквідувати»
Комуністичну партію Західної України. По
західноукраїнських в’язницях котиться нова хвиля знущань
над в’язнями. Арештованих б’ють і катують. У львівській
поліцейській в’язниці, в яку стягають арештованих з усього
краю, вже кілька днів триває голодовка. Криваві фашистські
кати відновлюють традиції кайданів і лабіаків **.
* Дата встановлена на основі повідомлення прокурора в справах
преси при окружному карному суді у Львові від 22/ХІІ-1928 р. про кон-
фіскацію листівки.
** Службовці політичної поліції, відомі своїми знущаннями над
в’язнями.
341
Але самих арештів, самих знущань поліцейським псам
мало. Вони хочуть збезчестити свої жертви, дискредитувати
в очах трудящих мас їх революційну партію, обдати своєю
отрутою весь революційний рух Західної України. І тому від
моменту арештів вся буржуазна і соціал-угодовська преса виє
про «зловживання», «люксус», «гобелени» арештованих то-
варишів. Від «Дзєннііка людовего» до «Слова польскєго», «Но-
вого часу» й «Хвілі» ведеться одна мерзенна груба кампанія
очорнювання і брехні, [основана] на виссаних з пальця заки-
дах і фальсифікованих контррозвідкою «документах». Ця хвиля
білого терору, цей наступ поліцейських арештів і очорнювання,
що має на меті розбити революційну партію робітників і се-
лян Західної України — КПЗУ і дискредитувати її в очах тру-
дящих мас, спрямовані не тільки проти КПЗУ. Вони одно-
часно спрямовані проти страйкової боротьби робітників міст,
яка наближається, [робітників], які без революційного керів-
ництва, зраджувані соціал-угодовцями, мусили б, без сумніву,
зазнати поразки, спрямовані проти сільськогосподарського про-
летаріату, який, під проводом КПЗУ, прекрасною перемогою
закінчив свою боротьбу в Дебах і Гребенному. Вони спрямо-
вані проти боротьби селянської маси за землю без викупу і
проти національно-визвольного руху українських трудящих
мас Західної України, яких може повести до перемоги тільки
КПЗУ. Цей поліцейський наступ — це одночасно один з мо-
ментів підготовки польського фашизму до нападу на державу
робітників і селян — на Радянський Союз, Радянську Україну.
Революційний рух трудящих мас Західної України, керованих
КПЗУ,— це одна з серйозних перешкод на шляху до здійснен-
ня злочинницьких воєнних планів фашизму. Сучасні арешти —
це спроба усунути цю перешкоду, гарантувати собі «безпечний
тил» під час кривавої контрреволюційної авантюри.
Товариші робітники і селяни!
Поліцейський наступ — наступ арештів, знущань і очорню-
вання — не досяг мети. Ні на хвилину не захиталися ряди Ко-
муністичної партії, ані Комуністичної Спілки Молоді Західної
України. Навпаки. Зімкнулися ще міцніше. Фашистський те-
рор не зламає революційного руху Західної України. Ваш
обов’язок — стати в ряди тих, що борються.
Дайте відповідь на арешти ще міцнішим об’єднанням дов-
кола своєї партії, негайно заповнивши зроблений в ній пролом.
На катування відповідайте масовими виступами за звільнення
всіх політичних в’язнів. На очорнювання вашої партії відпові-
дайте посиленою пропагандою наших робітничо-селянських
кличів. Протестуйте на фабриках, в професійних спілках, «Про-
світах» проти арештів і знущань над політичними в’язнями.
Вимагайте втручання професійних спілок на захист катованих
342
товаришів. Тавруйте ганебну спілку соціал-угодовців і контр-
розвідки в мерзенній кампанії очорнювання арештованих.
Своєю масовою участю в святкуванні річниці Жовтня доведіть,
що трудящі маси, незважаючи на терор, і далі борються під
прапором Комуністичної партії Західної Ук-
раїни.
Проти підготувань до нападу на Радянський Союз!
Проти фашистської диктатури в Польщі!
За звільнення всіх політичних в’язнів!
За робітничо-селянський уряде Польщі!
В с і на захист Радянського Союзу!
Всі в ряди Комуністичної партії Західної
України!
Філіал ЦДІА УРСР у Львові, ф. 113, оп. 1, спр. 1268, арк. 16. Гекто-
графічний відбиток. Переклад з польської мови.
№ 198
1929 р. січня 29.— Рапорт підкомісара державної поліції
Т. Смольницького слідчому відділові міської команди держав-
ної поліції про голодовку політичних в’язнів у тюрмі «Бри-
гідки» 28 січня 1929 р.
Д[уже] терміново.
Суворо таємно.
В зв’язку з усним дорученням 29 ц. р. о год. 10 я пішов до
начальника карної в’язниці по вул. Казімірівській, № 24,
інспектора] Маєвського, який повідомив мене, що політичні
в’язні 28/1 ц. р. почали загальну голодовку, подавши як її
причину однакове відношення і до політичних, і до криміналь-
них в’язнів. Доказ цього — факт накладання наручників полі-
тичним в’язням Давидові Габерману, Самуелові Гербсту і То-
біашеві Вінеру 25/1 ц. р. під час перевозки вищезгаданих
службовцями д[ержавної] п[оліції] в будинок суду по вул. Ба-
торія.
Вищезгадані в’язні чинили завзятий опір служб[овцям]
д[ержавної] п[оліції], не хотіли дати наложити собі наручники,
при цьому вигуками намагалися викликати бунт всіх інших
в’язнів. їх дії викликали певні наслідки, бо всі інші в’язні
343
кількістю в 120, в знак солідарності підняли крик, одночасно
добиваючись до дверей і вікон камер.
26 ц. м. політичні в’язні почали знову шуміти і співати по
камерах. Це примусило адміністрацію розмістити їх в каме-
рах кримінальних злочинців. Одночасно застосовано до по-
літичних в’язнів дисциплінарне покарання, а саме: триденний
дисциплінарний арешт. Це розпорядження 'було посередньою
причиною оголошення голодовки політичними] в’язнями.
Сьогодні ранком в’язні висловили бажання вести перего-
вори з адміністрацією, яка, однак, зайняла цілком рішуче ста-
новище, заявивши, що може повернути привілеї, які були ві-
дібрані політичним в’язням, тільки тоді, коли вони переста-
нуть голодувати.
На думку начальника в’язниці Маєвського, всі ці вищевка-
зані дії в’язнів керовані ззовні комуністичними діячами, які
з сусідніх будинків мають можливість встановлювати контакт
з в’язнями тюрми по вул. Казімірівській.
Львів, 29/1-1929 р.
Під комісар] д[ержавної] п[оліції]
Тадеуш Смольницький
ЛОДА, ф. 102, оп. 1, спр. 52. арк. 2. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
(
№ 199
1929 р. січня не раніше ЗО *.— 3 рапорту слідчого відділу
міської команди державної поліції міській команді державної
поліції, слідчому відділові воєводської команди державної
поліції ** про комуністичні написи на мурах міста.
Суворо таємно!
...Комуністичні написи па мурах.
29/1-1929 р. на мурі по вул. Шептицьких, № 41, помічено
напис, зроблений при допомозі трафарету, такого змісту: «Ні
один молодий робітник у фашистський «Стшелєц», «Сокул»
*	Дата встановлена на основі хронологічних меж рапорту, який
охоплює події за час 24-30/1-1929 р.
*	* а також воєводському комендантові державної поліції, міському
староству і відділові громадської безпеки воєводського управління.
344
і т. д. Всі в Комуністичну Спілку Молоді! Таких написів не
помічено в інших дільницях міста. Відповідному комісаріатові
державної поліції доручено знищити напис...
Керівник слідчого відділу,
підкомісар Біллевич
ЛОДА, ф. 75, оп. 2, спр. 13, арк. 13. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
№ 200
1929 р. лютого не раніше 6*. — 3 рапорту слідчого відділу
міської команди державної поліції міській і воєводській ко-
мандам державної поліції** про вивішування комуністичних
прапорів та комуністичні демонстрації біля в’язниці «Бри-
гідки».
...З аколотницький рух.
Комуністичні прапори.
2 лютого ц. р. в районі II комісаріату державної] п[оліції]
зняли 2 комуністичні прапори, вивішені поблизу вул. Піліхов-
ської з такими написаіми: «Боронім СРСР — твір Леніна,
Лібкнехта, Люксембург. Геть з підготовкою війни проти
СРСР!»*** і «Звільнити всіх політичних в’язнів!», а в районі
III комісаріату д[ержавної] п[оліції] на вул. св. Мартина знято
комуністичний прапор з написом: «Геть фашистський терор!»...
Комуністичні демонстрації біля «Бригідок».
2/П ц. р. коло год. 18.20 на вул. Карну біля «Бригідок»
прийшла група комуністів приблизно в 40—50 осіб, яка, про-
співавши пісні і кинувши вигуки «Звільнити політичних в’яз-
нів!», пішла на вул. Шпитальну і вул. Берка йоселевича, на
якій біля год. 18.40 розійшлася...
Керівник слідчого відділу, комісар
д[ержавної] п[оліції] Шварц
ЛОДА, ф. 57, оп. 4, спр. 99, арк. 107—109. Машинопис. Завірена копія.
Переклад з польської мови.
* Дата встановлена на основі хронологічних меж рапорту, який охоп-
лює події за час 31/1—6/11-1929 р.
** а також міському староству, відділові громадської безпеки воє-
водського управління, .самостійному інформаційному рефератові VI кор-
пусного округу у Львові
*** Слова «Боронім» аж до «СРСР» в оригіналі по-українськи.
345
№ 201
1929 р. лютого 15. — Наказ начальника в'язниці «Бригідки-
Маєвського про покарання в'язнів-комуністів.
На основі рапортів вищих службовців місцевої в’язниці я
ствердив, що в’язні-комуністи не виконують розпоряджень і
правил в’язничного порядку.
Незважаючи на пільги і деякі привілеї, які я зробив для
них, вони повинні виконувати правила порядку, вітати всіх
в’язничних службовців, бути слухняними та ввічливо стави-
тися до персоналу. Тому наказую, щоб дозорчий персонал суво-
ро наглядав за додержанням відповідного порядку і дисциплі-
ни, зокрема, у відношенні до в’язнів-комуністів.
Під час прогулянки в’язнів-комуністів, коли переходить
урядник в’язниці, треба командувати: «Увага!» В’язні-комуні-
сти, правда, не повинні затримуватися, але повинні вітати того,
що проходить, знявши кепку з голови. Якщо проходить пан
прокурор або начальник в’язниці, крім цього, треба подавати
сигнал: «Стій!», після якого в’язні негайно зупиняються на
місцях до того моменту, поки не пройдуть вищезгадані і ви-
щестоячі начальники в’язня.
У камерах в’язниці, коли входить урядник в’язниці, в’язні-
комуністи зобов’язані встати і стоячи чекати на сигнал: «В ря-
ди!» або щоб вийти з камери.
Суворо заборонено в’язням тримати руки в кишенях або
закладені за спину, чи ставитись легковажно або непристойно
під час розмови з службовцями в’язниці.
Ці самі розпорядження торкаються також в’язнів у відно-
шенні до чергового під час перевірки.
В’язням-комуністам не дозволяється ніяким чином зв’язу-
ватися поміж собою, особливо жестами, вигуками, окликами,
а також при допомозі «грипсів».
Один з в’язнів з кожної камери може зв’язуватися тільки
зі мною в справах інших в’язнів. Крім цього, не дозволяю ні-
яких зв’язків з в’язнями інших камер без мого спеціального
дозволу.
Всім таким порушенням в’язнів-комуністів треба запобігати
ввічливо та рішуче, а у випадку опору або непослуху, чи по-
рушень, зроблених в’язнями-комуністами, треба мені негайно
донести рапортом, щоб покарати винуватця.
Одночасно треба повідомити в’язнів-комуністів, що на них
умовно накладено дисциплінарні покарання:
а)	відібрано пільги і привілеї, право користуватися книж-
ками і періодичними виданнями, листуватися і бачитися з
346
сім’єю на протязі 14 днів (за порушення порядку у в’язниці
25/1-1929 р.) та
б)	дисциплінарне покарання — суворе відокремлення на З
дні, скасування пільг і привілеїв, права бачитися і листува-
тися з сім’єю, читати книжки і періодичні видання на протязі
одного місяця (за порушення, зроблені 26/1-1929 р.), яке
буде виконано на протязі 10 місяців. Отже, на випадок, коли
окремі особи або окремі камери зроблять які-небудь порушен-
ня, ці покарання будуть безоглядно виконані над винуватцем
(над винуватцями), незалежно від новонакладеного покарання.
15 лютого 1929 р.	Начальник в’язниці Маєвський
ЛОДА, ф. 102, оп. 1, спр. 52, арк. 15. Машинопис. Завірена копія. Пе-
реклад з польської мови.
№ 202
1929 р. березня 14.— Декларація робітничо-селянських деле-
гацій на загальних зборах Ревізійного союзу українських ко-
оперативів у Львові про завдання західноукраїнської коопе-
рації.
1.	Кооперація в умовах капіталістичної господарки є під-
порядкована загальним законам капіталістичного розвитку і
може принести трудящим масам певні економічні користі лише
тоді, коли буде ними керована. Але в той же час вона не є в
силі змінити сучасного суспільно-політичного ладу і щойно за
робітничо-селянського уряду може вповні відповісти інтере-
сам трудящих мас. За сучасного капіталістичного ладу може
кооперація лише під керівництвом трудя-
щих та їх політичних і професійних орга-
нізацій становити помічний засіб на фронті класової бо-
ротьби працюючих мас за соціальне й національне визволен-
ня, за соціалізм, причиняючися, зі свого боку, до організації
цих мас і до їх класового освідомлення.
2.	Погляди соціал-угоди, що кооперація може шляхом
мирного вростання в сучасну господарчу
систему без боротьби довести до упадку капіталістичного
ладу, використовує буржуазія та її партії як знаряддя в бо-
ротьбі проти класового руху, поширюючи їх з метою закріп-
347
лювання серед трудящих мас ідеології класового миру і со-
ціальної згоди, як рівнож ілюзій про можливість мирної пере-
будови сучасного ладу.
3.	Чужими ідеології трудящих мас і облудними засадами
нейтральності, понадкласовості і понад-
партійності кооперації прикриває буржуазія в дійсності
лише свої власні класові інтереси. Ці засадничі буржуазні на-
прямні щодо кооперації примінює українська буржуазія в
західноукраїнській кооперації з метою защіплювання серед
українського селянства і робітництва буржуазно-націоналі-
стичної ідеології класового миру, соціальної згоди всіх суспіль-
них класів українського народу, закріплюючи в цей спосіб
через кооперацію ідеологічні і політичні впливи українських
буржуазних партій УНДО, Українського] християнського]
об’єднання] і радикалів. У наших умовах під сучасним ради-
кальним проводом кооперація стала складною частиною за-
гальнофашистської економічної політичної системи соціаль-
ного і національного утиску українських працюючих мас.
4.	Стоячи на становищі, що шлях до селянсько-робітничої
кооперації веде через втягнення широких селянсько-робітничих
мас до кооперативних організацій, це є умасовлення коопера-
цій,— боремось і будемо боротись за те, щоби ціла коопера-
тивна політика була підпорядкована цему домаганню. Об’єд-
нана селянсько-робітнича делегація на з’їзд Ревізійного] с[ою-
3У] українських] кооперативів] боротиметься:
а)	За обниження членських уділів для бідноти і уможлив-
лення оплати їх ратами.
б)	За безоглядне примінювання в усіх кооперативах та в
союзах кооперативної засади товарних зворотів, за усунен-
ня лихварства, як і за усунення тих членів, що його поши-
рюють.
в)	За виховання кооперативного проводу та активу із се-
лянської бідноти та робітників, за уладжування кооперативних
курсів, відчитів, кооперативних свят по повітах і селах та
за утримування по всіх низових кооперативах добірних біблі-
отек.
г)	За видання кооперативних газет і журналів в дусі між-
народної солідарності всіх працюючих та за правильне ви-
світлювання цими журналами ролі і завдань кооперації.
д)	За введення в центральних і повітових кооперативних
установах засади продажі товарів по риночних цінах, за повне
усунення посередників (як, прим., «Нар[одної] торгівлі»), що
жирують на кооперативному русі.
е)	За довершування низовими кооперативами всіх закупів
виключно тільки через кооперативні установи.
Будемо боротися всіма засобами:
348
а)	За робітничо-селянську кооперацію та проти всяких
форм і проти фашизування кооперативного руху через назна-
чування згори явно фашистських елементів до повітових сою-
зів та до низових сільських кооперативів.
б)	За те, щоби при розділі річних чистих зисків частина
зисків призначувана була на культурно-освітні цілі для пра-
цюючих і на допомогу селянсько-робітничим політичним в’яз-
ням та щоб ті зиски не йшли на різні клерикально-націоналі-
стичні потреби (наприм[ір], будова церков, закупно дзвонів,
фелонів тощо).
в)	Будемо послідовно .працювати над перетворенням та
підпорядкуванням інтересам нашої визвольної боротьби тих
низових кооперативів, що находяться ще в організаційному
зв’язку з москвофільським Руським ревізійним] союзом та з
«Дністросяном», бо ці установи разом з політичними москво-
фільськими партіями є союзниками польського фашизму в бо-
ротьбі проти селянсько-робітничих змагань за соціальне і на-
ціональне визволення.
г)	За нав’язування безпосередніх зв’язків з кооперацією
на Радянській Україні з метою популяризації її досягнень як
одного з шляхів соціалістичного будівництва та вихіснування
в цей спосіб досвіду радянської кооперації на зах{ідно]укр[аїн-
ських] землях.
З огляду на те, що сучасний провід зах[ідно]укр[аїнських;
центральних кооперативних установ находиться в руках тих
елементів, що стоять під ідеологічним і політичним впливом
УНДО, Українського] християнського] об’єднання] радикалів,
та що зах[ідно]укр[аїнська] кооперація під ундо-ухо-радикаль-
ним керівництвом ні своїм ідейним змістом, ні кооперативною
політикою не відповідають інтересам, стремлінням і визволь-
ним змаганням українських трудящих мас,— тому будемо зма-
гати до того, щоби низові та повітові кооперативи стали до
боротьби за повне соціальне й національне визволення захід-
ноукраїнських працюючих мас, за робітничо-селянський уряд,
за соціалізм.
14 березня 1929 р.
ЛОДА, ф. 57, оп. 1, спр. 835, арк. 68, 104. Гектографічний відбиток.
№ 203
1929 р. березня 21. — Декларація робітничо-селянських деле-
гацій на з’їзді товариства «Просвіта» у Львові про завдання
і цілі товариства.
Зараз, за капіталістичного ладу, справа освічення народних
мас находиться в руках посідаючих класів. Ця освіта є на-
скрізь перепоєна буржуазно-попівським духом, наслідком чого
служить вона до закріплення панування посідаючих класів над
мільйонними масами селян і робітників і для виправдання
існуючого ладу визиску й поневолення.
Щойно за робітничо-селянського уряду справа освіти зможе
бути поставлена так, щоби вповні задовольняла культурно-
освітні потреби працюючих мас.
Обов’язок поширювання позашкільної освіти на західно-
українських землях спочиває на товаристві «Просвіта».
Силою обставин найшлася галицька «Просвіта» в руках
української буржуазії, попівства й соціал-радикальпого дріб-
номіщанства, а на Волині переважно в руках петлюрівщипи.
Всі елементи більш-менш солідарно намагаються зробити
«Просвіту» осідком духовної буржуазно-попівської реакції, а
політично використати її як знаряддя для угоди з фашизмом,
для боротьби з визвольними змаганнями західноукраїнського
селянства й робітництва.
За сучасного ундо-ухївського й радикального проводу та
буржуазно-попівського ідеологічного напрямку в освітній ді-
яльності «Просвіта» стала пропагандистом класових інтересів
пануючих класів буржуазії й дідичів на культурно-освітньому
полі. Одночасно з наладнуванням угоди з польським фашиз-
мом ундо-ухівський іі радикальний провід стремить промостити
через «Просвіти» польському фашизмові шлях до селянсько-
робітничих мас на західноукраїнських землях.
На підставі всієї дотеперішньої діяльності головного виділу
товариства «Просвіта» стверджуємо, що під кожним оглядом
ця діяльність зміряла до використання «Просвіти» для вище-
згаданих цілей та була наскрізь ворожа інтересам і стремлін-
ням західноукраїнських селянсько-робітничих мас. Ця воро-
жість появилася у частих і систематичних актах терору з боку
ундо-ухо-радикалів супроти селянсько-робітничих елементів і
окремих їхніх діячів, у паставлюванні ундо-клерикальної комі-
сарщини в читальнях «Просвіт» та у фактичній співучасті ра-
зом із петлюрівщиною у підготовлюванні грунту для закриття
волинських «Просвіт» через свідоме й явне тенденційне цьку-
350
вання ундо-ухо-радикально-петлюрівською пресою тих «Про-
світ», що стояли під селянсько-робітничими впливами.
«Просвіта» повинна служити лише інтересам селян і робіт-
ників, повинна вона ширити освіту, побудовану на соціалістич-
ному світогляді, що являється єдино правильною науковою
зброєю трудящих мас у їхній боротьбі за соціальне й націо-
нальне визволення.
Виходячи з вищеприведених заложень, селянсько-робітни-
ча делегація на загальних зборах товариства «Просвіта» в ін-
тересах західноукраїнських селянських і робітничих мас ста-
вить перед «Просвітою» такі безпосередні завдання:
1.	Безоглядно поборювати буржуазний ундо-фашистський
і попівсько-радикальний провід, що заміряє перемінити «Про-
світу» у знаряддя польського фашизму й ундо-фашистської
угоди, в осередок для виховування мас по лінії класових ін-
тересів буржуазії та у знаряддя для розбивання боротьби пра-
цюючих мас за соціальне й національне визволення.
2.	Усунути з членів «Просвіти» весь буржуазний і клери-
кальний елемент, ворожий культурно-освітнім змаганням селян
і робітників.
3.	Поборювати ундо-ухо-радикальний терор супроти се-
лянсько-робітничих елементів.
4.	Безоглядно протиставитися всяким спробам зробити
«Просвіти» тереном для протирадянської пропаганди, яко під-
готовки війни й інтервенції проти селянсько-робітничої Радян-
ської України й Радянського Союзу.
5.	Вислати від імені «Просвіти» делегацію на Радянську
Україну з метою познайомитися з 'досягненнями Радянської
влади на культурно-освітньому полі й фронті позашкільної ос-
віти та нав’язати безпосередні взаємини з головполітосвітою.
6.	Поробити заходи для видання просвітянської літератури
виключно тільки в дусі ідеології трудящих мас.
7.	Для намічення програми культурно-освітньої праці «Про-
світи» скликати загальнокрайову нараду, на яку будуть по-
кликані представники від усіх культурно-освітніх громадян-
ських і професійних робітничо-селянських організацій.
Селянсько-робітнича делегація вносить найрішучіший про-
тест проти закриття органами влади «Просвіт» на Волині і в
Галичині, п’ятнуючи петлюрівську хруніаду й ундо-радикалів,
що причинилися до цього закриття, та закликає західноукра-
їнські трудящі маси до боротьби проти фашистських замахів
на «Просвіту».
21 березня 1929 р.
ЛОДА, ф. 57, оп. 1, спр. 835, арк. 126—127. Гектографічний відбиток.
35’.
№ 204
1929 р. березня не раніше 27*. — 3 рапорту слідчого відділу
міської команди державної поліції міській команді державної
поліції, слідчому відділу воєводської команди державної по-
ліції ** про кількість безробітних у Львові за час від 16 до
23 березня 1929 р.
...9. Безробіття.
На основі листа від 23/111-1929 р. державного управління
посередництва праці, за час від 16 до 23/ІІІ-1929 р. у
Львові з передмістями нараховується 5575 безробітних, а саме:
в текст[ильній] галузі - 5, метал[евій] — 310, будівель[ній] —
1945, кваліфікованих] — 995, розум[ових] — 810, неквал[іфіко-
ваних]— 1480, сільськогосподарських] — ЗО.
В порівнянні з попереднім тижнем, загальна кількість без-
робітних збільшилася на 220 осіб, а саме: група робітників із
гути— 130 осіб, внаслідок припинення роботи в гуті в Жовкві
через брак вугілля; група кваліфікованих робітників] — 20
осіб, внаслідок скорочень і звільнень [з роботи] у приватних
торговельних фірмах; група некваліфікованих [робітників] —
70 осіб, внаслідок скорочення, проведеного в міських закладах
очистки міста...
Керівник слідчого відділу комісар
державної] п[оліції] Шварц
ЛОДА, ф. 75, оп. 2, спр. ІЗ, арк. 32. Машинопис. Завірена копія. Пе-
реклад з польської мови.
4 Дата встановлена на основі хронологічних меж рапорту, який
охоплює події за час 21—27/ІП-1929 р.
** а також воєводській команді державної поліції, міському старо-
ству, відділові громадської безпеки воєводського управління і самостій-
ному інформаційному рефератові командування VI корпусного округу
у Львові
352
№ 205
1929 р. квітня 21. — Рапорт слідчого відділу міської команди
державної поліції міській команді державної поліції, слідчому
відділові воєводської команди державної поліції * про збори
і демонстрацію безробітних у Львові 20 квітня 1929 р.
1. Збори безробітних:
20/ІУ ц. р., о год. 11 в залі Народного Дому, по вул. Ру-
товського, № 22, відбулися збори безробітних будівельних пра-
цівників, окликані комітетом безробітних з Емілем Слободою
на чолі.
До президії зборів обрано Еміля Слободу, Василя Возніцу
і Антона Палубяка, всі — члени ППС-лівиці.
Перший взяв слово Возніца, який об’явив вимоги безро-
бітних, закликаючи присутніх записуватися у комітет безро-
бітних, бо тільки силою можуть вони одержати свої права.
Пізніше промовляла Яблонська, дружина члена ППС-лі-
виці, яка закликала жінок, щоб разом з дітьми виходили [ма-
ніфестувати] иа вулицю, вимагаючи від фашистського уряду
хліба і праці.
Після вищезгаданих промов відкрилася дискусія, під час
якої взяв слово посол Вальницький, який в своїй промові, роз-
бираючи справу безробіття, заявив, що безробіття панує не
тільки в Польщі, але [також] і в цілому світі в зв’язку з ра-
ціоналізацією праці. Подав як приклад польський вугільний
басейн, в якому раніше працювало 216 000 шахтарів, а після
фашистського перевороту Пілсудського працює тільки 100 000;
продуктивність праці повинна бути більшою, як раніше, при-
чина всього цього — фашистський уряд.
На цих словах промови присутній [на зборах] делегат місь-
кого староства закрив збори, тоді посол. Вальницький хотів
відкрити посольські збори, однак поліція в мундирах звіль-
нила зал [від присутніх].
Частина присутніх, вийшовши з залу, розійшлася, а велика
група, в кількості біля 150 [чоловік], на чолі з Слободою, Па-
лубяком і Возніцою, подалася під ратушу, намагаючись уві-
йти до комісара уряду, однак у воротах ратуші її розігнала
поліція в мундирах.
Поліція в мундирах, із особового складу V комісаріату
* а також міському староству, відділові громадської безпеки воє-
водського управління, самостійному інформаційному рефератові коман-
дування VI КОрПуСНОГО Округу У ЛЬВОВІ	'	' "
23 № 503
353
державної] п[оліції], затримала під ратушею три особи за
опір властям, між ними Михайла Доманського.
У зборах, на яких був присутній делегат міського ста-
роства, взяло участь біля 300 осіб (№ дозв[олу] 1396 6, 3778).
21 квітня 1929 р.
Керівник слідчого відділу комісар
д[ержавної] п[оліції] Шварц
ЛОДА, ф. 75, оп. 2, спр. 14, арк. 68. Машинопис. Копія. Переклад з
польської мови.
№ 206
1929 р. квітня 23. — Рапорт слідчого відділу міської команди
державної поліції міській команді державної поліції, слідчому
відділові воєводської команди державної поліції * про демон-
страції безробітних 22 квітня 1929 р.
Конфіденціально.
1.	Демонстрація безробітних.
Вчора, біля год. 8, безробітні будівельні працівники зібра-
лися на Личаківській заставі і, кількістю близько 50—70 осіб,
під керівництвом якогось Еміля Слободи і Миколи Какули,
кушніра, що проживає по вул. Кордецького, № 19, пішли на
будівництва, проганяючи нЄмісцєвих робітників.
О год. 8 розігнали будівельних робітників по вул. Мучній,
звідси пішли на вул. Бічну Піарів, на якій розігнали будівель-
них робітників, що працювали під керівництвом підмайстра
Альфреда Попкевича, [безробітні] цеглою поранили робітника
Василя Чайку, що проживає на Маєрівці, № 3. Демонстранти
вимагали, щоб Попкевич негайно звільнив немісцевих робіт-
ників, а на їх місце прийняв робітників зі Львова.
З вул. Пііарів демонстранти пішли в напрямку вул. Торосє-
вича. Тут, однак, їх розігнала поліція в мундирах. Відділ, по-
сланий IV комісаріатом державної] п[оліції], арештував за
опір 4 особи, а саме: 1. Миколу Какулу, 22 роки, гр[еко]-кат[о-
* а також міському староству і самостійному інформаційному ре-
фератові командування VI корпусного округу у Львові
354
лицької] релігії], по професії кушніра, що прож[иває] по вул.
Кордецького, № 19; 2. Стефана Коневку, 24 роки, рим[о]-кат[о-
лицької] рел[ігії], робітника, що прож[иває] в Лисиничах; 3. Ва-
силя Качмара, 21 рік, гр[еко]-кат[олицької] рел[ігії], робітника,
що проживає] по вул. Панєнській, № 25; 4. Юзефа Каспровича,
37 років, рим[о]-кат[олицької] рел[ігії], що прож[иває] в Козель-
никах, № 128.
Розігнані поліцією демонстранти поодинці й групами пода-
лися на пл. Ринок. Тут делегація, яка складалася з 3 осіб, об’я-
вила комісарові уряду такі вимоги:
1. Збільшити [грошову] допомогу безробітним на 100%, по-
ширити [її] на всіх безробітних і на весь час безробіття. 2. Від-
мінити виселення з квартир і звільнити від квартирних подат-
ків. 3. Видавати харчі натурою. 4. [Видати] одноразову допо-
могу по 150 злотих одруженим, по 100 злотих неодруженим.
5. Лікувати у закладі суспільного страхування протягом усього
часу хвороби і видавати ліки безкоштовно. 6. Розпочати робо-
ти для безробітних і відмінити свідоцтва моральності, [необ-
хідні] для прийому на роботу.
Вищенаведені вимоги підписав Еміль Слобода я.к голова
комітету безробітних і Мар’ян Зазуля як секретар.
Комісар уряду заявив делегації, що розгляне ці вимоги,
а також що скоро розпочнуться роботи [для безробітних].
Про відповідь комісара делегація повідомила безробітних,
що зібралися біля ратуші, і вони розійшлися. Частина з них
пішла в приміщення ППС-лівиці по вул. Зиблікєвича, № 44,
та в приміщення «Сельроб» по вул. Валовій, № 14.
Всі демонстранти, як стверджено, брали участь у зборах
безробітних 20/1-1929 р. у Народному Домі (дивись ситуа-
ційний] рап[орт] № 49 від 21/IV ц. р.).
23 квітня 1929 р.
Керівник слідчого відділу комісар
державної] п[оліції] Шварц
ЛОДА, ф. 75, оп. 2, спр. 14, арк. 70—71. Машинопис. Копія. Переклад
з польської мови.
23*
355
№ 207
1929 р. квітень. — Відозва Першотравневого комітету антифа-
шистського блоку у Львові до трудящих міста в зв’язку з днем
Першого травня.
Першотравневий комітет антифашистського блоку.
До працюючого класу міста Львова!
Товариші! Товаришки!
Першого травня, в день боротьби й мобілізації сил револю-
ційного пролетаріату, робітники міста Львова, спільно з про-
летаріатом Польщі й цілого світу покиньте працю й вийдіть
на вулиці задемонструвати вашу готовність до боротьби:
проти фашизму,
проти соціал-фашизму,
проти загрози імперіалістичного походу проти СРСР,
проти капіталістичної раціоналізації,
за 8-годинний день праці,
за подвоєння допомоги безробітним та виплачування її
всім безробітним за цілий час безробіття,
за підвишку заробітної плати,
за рівну плату, за рівну працю для жінок,
за '6-годинний день праці для молоді!
Товариші! Товаришки!
Явіться всі в день Першого травня о год. 8 рано на площі
Госєвського. Гуртуйтеся під прапорами антифашистського бло-
ку, під прапорами Профспілкової лівиці, «Сельроб-єДності» і
ППС-лівиці.
Геть з соціал-фашистськими розбивачами робітничого
руху — ППС, Бундом, УСДП, поалей-сіоністами, шумськіста-
ми, радикалами і т. п.
Геть з національним гнітом!
Домагаємося самовизначення поневолених народів!
Домагаємося самовизначення українського народу!
Домагаємося звільнення політичних в’язнів!
Хай живе союз робітників і селян!
Хай живе робітничо-селянський уряд!
Львів, у квітні 1929 р. Першотравневий комітет проти-
фашистського блоку
ЛОДА. ф. 75. оп. 2, спр. 14, арк. 80. Друкарський відбиток на червоному
папері.
,356
№ 208
1929 р. червень. — Відозва окружного комітету КСМ Західної
України до малолітніх робітників деревної промисловості
в зв’язку з страйком львівських столярних робітників.
Пролетарі всіх країн, єднайтеся!
Комуністична Спілка Молоді Західної України!
Товариші! Малолітні робітники деревної промисловості!
Вже приблизно тиждень триває страйкова боротьба столяр-
ських робітників у Львові. Вже майже тиждень, як робітники,
яких довели до крайності злиднями і голодом, тяжко експлуа-
товані фабрикантами і майстрами, кинули роботу, щоб боро-
тися за поліпшення свого існування.
Перед обличчям грізної економічної кризи, яка б’є безпо-
середньо по гнилих основах стабілізації капіталу, яка падає
всім тягарем на плечі робітничого класу, фабриканти і май-
стри, спираючись на свій кривавий уряд, фашистський уряд,
певну допомогу своїх прислужників — соціал-фашистів різної
масті, все більше посилюють експлуатацію і неволю, все біль-
ше закручують гайку вбивчої раціоналізації, щоб за рахунок
крові і поту робітника наповнити свої кишені, чимраз більше
знижуючи їх злиденну плату і збільшуючи кількість годин пра-
ці, забираючи від них всі права страхування («Касу хворих»
і т. п.), не визнаючи жодних професійних спілок, ні робітничих
делегатів. Ще більше експлуатують малолітнього деревного ро-
бітника. Плата малолітнім коливається між 4—6 злотими в
тижд[ень], а найчастіше малолітній працює дармо. Робочий
день триває 14—19 год., так що малолітній] робітник] мусить
постійно перебувати в темних льохах майстерень.
Фашистський уряд приходить на допомогу фабрикантам,
промисловим законом віддає малолітнього робітника на ласку
та неласку фабрикантів і майстрів. Малолітній робітник цілком
не знає відпусток, працює без перерви, особливо в єврейських
майстернях, не застрахований у «Касі хворих», фашист-
ський закон дає фабрикантам можливість покарати штрафом
або віддати в руки поліції малолітнього робітника. Капітал в
Польщі кладе важку лапу на малолітніх робітників. Фашист-
ська раціоналізація б’є, перш за все, по робітничій молоді, ви-
тискуючи з неї останні життєві соки.
В процесі капіталістичної експлуатації беруть безпосередню
участь ППС, Бунд, УСДП і т. п.
357
Професійнії спілки, якими керують соціал-угодовці, не до-
пускають до. організації малолітніх]. Коли малолітні робітни-
ки зголосилися у спілку, бундівці посилали їх у «Сельроб» або,
перевіривши, що вони безпартійні, наказали платити подвійні
внески.
Товариші малолітнії
Однак робітники розуміють, що не компромісом, не про-
ханням, як це роблять постійні прислужники фашизму —
ППС, Бунд і т. п., не арбітражем фашистського уряду, який
хоче прикрити експлуатацію і злидні нужденними відпадками,
вони здобудуть право на життя, а непохитною боротьбою в
об’єднаних бойових рядах.
Пепеесівці, бундівці та інші соціал-фашисти намагаються за
всяку ціну зламати єдність і боротьбу столярських робітників.
Розпуск секції машиністів, розпуск перед самою боротьбою
єврейського відділу, тому що він не хотів бути послушним зна-
ряддям в руках бундівців, і те, що єврейських робітників не
допустили до страйку, йде на руку соціал-фашистам. Терором,
побиттям і викиданням лівих робітників] вони хочуть зламати
робітників.
Однак малолітні робітники] організуються, незважаючи на
соціал-угодовців, щоб таким способом протиставитися всім
наступам фабрикантів, майстрів та їх агентів. Разом із стар-
шими товаришами будуть створювати нову спілку деревних
робітників. Малолітні знають, що не приєднатися до страйку —
це значить грати роль страйколомів, значить ламати єдиний
фронт робітників, що борються, а це завдання прислужників
фашизму. Малолітні робітники знають, що захист їх інтере-
сів — це їх власна справа.
Товариші!
Всі на страйк! Вибирайте страйкові комітети малолітніх
на масовках на фабриках і в майстернях! Будуйте нову бойову
спілку деревних робітників] понад голови соці-
ал-зрадників.
Не будьте страйколомами! Разом із старшими проводьте
вашу боротьбу за 6-годинний робочий день! За соціальне стра-
хування! За 100% підвищення плати!
За 2-річну професійну школу!
За врахування часу навчання в час ро-
боти!
За щорічні платні відпустки!
Проти	використання	малолітніх як	до-
машню] прислугу!
Проти	промислового	закону!
Проти	фашистської	раціоналізації!
Проти	мілітаризації	професійних	шкіл!
358
Проти фашизму і їх агентів (ПП С, Бунд,
УСДП і т. д.)!
Проти воєнної підготовки проти СРСР!
Проти фашистської диктатури!
Хай живе Комуністичний Інтернаціонал!
Хай живе КСМ на 3[ахідній] У [країн і] і
КСМ в П [о л ь щ і] — єдиний керівник мас ро-
бітничої молоді!
Хай живе диктатура пролетаріату!
Львів, червень 1929 р.
Окружний комітет Комуністичної
Спілки Молоді Західної Укр[аїни]
Філіал ЦДІА УРСР у Львові, ф. 113, оп. 1 спр. 1274. арк. 40. Друкар
ський відбиток. Переклад з польської мови.
№ 209
1929 р. серпня не раніше 8 *. — 3 рапорту слідчого відділу
міської команди державної поліції міській команді державної
поліції, слідчому відділові воєводської команди державної
поліції ** про вивішення комуністичного транспаранта
1 серпня 1929 р.
...Заколотницька діяльність.
Комуністичний прапор.
1/УІІІ ц. р. вранці, з телефонних проводів по вул. З Травня
знято комуністичний прапор із написом: «Геть воєнні приготу-
вання проти СРСР!», який був вивішений невідомим...
За коменданта державної] п[оліції]
м. Львова керівник слідчого відділу
підкомісар Федунішин •
ЛОДА, ф. 75, оп. 2, спр. 13, арк. 57. Машинопис. Завірена копія. Пе-
реклад з польської мови.
* Дата встановлена на основі хронологічних меж рапорту, який
охоплює події за час 31/УІІ—8/УШ-1929 р.
** а також міському староству та самостійному інформаційному ре-
фератові командування VI корпусного округу у Львові
359
№ 210
1929 р. вересня не раніше 4*. — 3 рапорту слідчого відділу
міської команди державної поліції міській команді державної
поліції, слідчому відділові воєводської команди державної
поліції ** про вивішення комуністичного транспаранта
ЗО серпня 1929 р.
...Заколотницька діяльність
Комуністи.
30/УІІІ ц. р., вночі, в районі II комісаріату на залізничному
мості по вул. На Оболоні невідомі вивісили транспарант із на-,
писом: «Хай живе СРСР і УРСР! Хай живе прилучення Захід-
ної] Укр[аїни] до Радянської] Укр[аїни]» ***. Цей транспарант
знято о год. 5.30.
В цю саму ніч в районі V комісаріату, в кінці вул. Маршал-
ківської і 3 Травня, вивішено транспарант із написом: «Геть
з фашистською диктатурою — геть з окупацією Західної]
Укр[аїни]!> ****. Цей транспарант знято о год. 6.
За коменданта д[ержавної] п[оліції]
м. Львова керівник слідчого] відді-
лу іпідкомісар д[окто]р Бурда
ЛОДА ф. 75, оп. 2, спр. 13, арк, 61. Машинопис. Завірена копія. Пере-
клад з польської мови.
* Дата встановлена на основі хронологічних меж рапорту, який
охоплює події за час 28/УІІІ—4/ІХ-1929 р.
** а також- міському староству та самостійному інформаційному ре-
фератові командування VI корпусного округу у Львові
*** Слова «Хай» аж до «Укр[аїни]» в оригіналі по-українськи.
**** Слова «Геть» аж до «Укр[аїни> в оригіналі по-українськи.
360
№ 211
1929 р. вересень.— Відозва Профлівиці до робітників, безро-
бітних, членів профспілок Західної України в справі окружної
конференції профспілок і профспілкового з’їзду УСДП
у Львові в вересні та жовтні 1929 р.
Пролетарі всіх країн, єднайтеся!
Профлівиця Західної України.
До робітничого класу міст і сіл Західної України.
До всіх членів профспілок!
До .всіх безробітних!
В справі окружної конференції профспілок у Львові дня
28 і 29 вересня ц. р. і професійного з’їзду УСДП.
Товариші робітники! Товариші робітниці!
На 28 і 29 вересня ц. р. год. 9 рано до Львова, вул. Оссо-
лінських, 10, II [поверх], до льокалю ради профспілок Централь-
на рада профспілок в Польщі скликала окружну конференцію,
що належать до Центральної] комісії з Львівського, Стані-
славівського, Тернопільського й Волинського воєводств. Рівно-
часно УСДП заповіла на жовтень ц. р. скликання професійного
конгресу українських робітників із тих чотирьох воєводств. Цей.
з’їзд мав би за завдання вибір «Української професійної комі-
сії» (щось в роді бундівського культурамту), причому вже на
першій конференції мають бути зроблені перші кроки в напря-
мі заключення умови, що ділитиме впливи на професійному
терені між соціал-фашистами з-під знаку пепеесівської Цен-
тральної комісії з УСДП так, як це було зроблено на політич-
ному терені в часі грудневого з’їзду УСДП.
Ці оба з’їзди будуть відбуватися в часі брутального насту-
пу фашизму на дотеперішні здобутки працюючого класу. Щоб
ослабити опір робітничого класу, опір, звернений проти звалю-
вання на неї всіх тягарів господарчої кризи, що її зараз пере-
живає польський капіталізм, фашистська диктатура безглядно
нищить і фашизує всякі робітничі організації: .профсоюзи,
культосвітні товариства, «Каси хворих», кооперативи й тощо,
згноблюючи в цей спосіб всякий протест і зорганізовану бо-
ротьбу працюючих мас.
Впарі з фашистським терором іде терор соціал-фашистських
профспілчанських і політичних махерів з-під знаку Централь-
ної] комісії ППС, УСДП, Бунду, «П[оалей]-С[іону]» і шумські-
стів, що шаліє у всіх робітничих організаціях проти всякого
відруху революційної думки, проти всякого діяльнішого, не за-
лежного від них діяча. Завішування й вихлюпування з Цен-
зе 1
тральної комісії цілих профсоюзів, завішування й виключу-
вання цілих зарядів й поодиноких членів, уневажнювання ви-
борів, іменування профсоюзними бюрократами фабричних де-
легатів до всяких комісій, конференцій і з’їздів, недопускання
до зорганізування молодих робітників в секціях при профсою-
зах як елементу більш революційного тощо, вкінці гноблення
при помочі поліції, дефензиви, старостів кождого революцій-
ного відруху, кождої робітничої демонстрації, кождої страйко-
вої боротьби — ось робота соціал-фашистів усіх відтінків і
національностей. Щораз більше зростаючись з фашизмом,
ППС, УСДП й інші соціал-фашистські партії при цілій своїй
«опозиції» проти уряду (на експорт для мас) є сьогодні фак-
тично частиною капіталістичного апарату й підпорою фашист-
ської диктатури та головною тамою революційної боротьби з
фашистською диктатурою.
Ці партії є сьогодні головними виконавцями планів фашиз-
му в рятуванні гниючої капіталістичної господарки коштом
подвоєного визиску працюючих мас, в перекодуванні всяких
економічних тягарів у ділі стабілізування капіталістичного
ладу коштом робітничого класу. Вони головно помагають в
перепроваджуванні капіталістичної раціоналізації праці, що
видушує десятий піт робітника.
І сьогодні, коли фашизм у безпосередній підготовці до війни
й нападу на Радянський Союз створює серед робітничого класу
свої безпосередні штурмові відділи (БС, Федерація праці
тощо), роль соціал-фашистів з ППС, УСДП, Бунду й інших
у професійній і політичній ділянці не є іншою, ніж була по-
передньою... *, небезпека з цього боку для робітничого класу
є зараз здвоєною.
У цих, отже, умовинах такими вождями скликані окружна
конференція і з’їзд, [які] мають стати ще одним засобом в ру-
ках соціал-фашистів з ППС й УСДП в цілі рятування своїх
впливів у революційних масах, спутання революційної енергії
тих мас, втягнення їх у професійний апарат, у паперові
протести й ухвали й полишенні їх в організаційному без-
силлі.
Товариші робітники! Прикладу гноблення соціал-фашиста-
ми революційної енергії пролетаріату, зраджування й запро-
дування ними страйкової боротьби маємо в кождій місцевості
аж забагато. Возьмім великий страйк лодзінських текстильни-
ків, що їх зрадили соціал-фашисти з Центральної комісії й
профсоюзу текстильників, возьмім рільні страйки на Західній
Україні, що їх соціал-фашисти ломили, возьмім свіжу акцію
* Одне слово в тексті написане нерозбірливо.
•362
громадських * робітників Львова, закінчену новою зрадою со-
ціал-фашистів Гофмана й компанії.
Рівночасно УСДП, послуговуючися національно-визвольною
фразою на взір ступайки волинського воєводи Юзефського, при
найактивнішій співучасті соціал-фашистів з ППС, старається
зробити собі зі з’їзду поміст для переходу їв масу українських
робітників в цілі спутання їх своєю обманливою фразеологією
й зроблений їх податними на маневри ідеології фашизму.
Підготовляючись до війни й нападу на СРСР, фашизм
звернув головну увагу на Зах[ідну] Україну й Білорусь. Спряг-
нувши зі своєю імперіалістичною політикою й верхівку дріб-
ного міщанства міст і сіл Західної] України й Зах[ідпої] Біло-
русі, перекупивши їх за ціну господарчих концесій, коштом
працюючих мас Західної] України, оперуючи демократичною
фразеологією в національній справі, при рівночасній полоні-
заційній «великомоцарствовій» політиці, фашизм здвоює еко-
номічний визиск працюючих мас цих територій на взір визи-
скуваних колоній і в цей спосіб запевнює собі Зах[ідну] Укра-
їну й Зах[ідну] Білорусь, як майбутню базу своїх мілітаристич-
них операцій проти Радянського] Союзу.
В цій політиці головними агентами фашизму серед робіт-
ничого класу 3[ахідної] У[країни] є ППС й УСДП. Мають вони
за завдання підготовити робітничі маси на податне знаряддя
фашизму для його планів, [і] ці маси, напоєні ненавистю до
СРСР й комуністів, порізнити між собою на окремі національ-
ності робітничого класу 3[ахідної] У[країни], роздробити їх ор-
ганізації, затруїти їх націоналізмом і шовінізмом, ламанням
усяких революційних виступі®, страйків, пропагуванням «дер-
жавно-творчої» імперіалістичної ідеології, спутати революційну
енергію працюючих мас — ось головні завдання, що їх в інте-
ресі виконують ППС і УСДП на 3[ахідній] Україні. В цей спо-
сіб соціал-фашизм має підготовляти працюючі маси до насту-
пу на СРСР й УРСР, .щоб на їх руїнах створити буржуазну
«Українську Народну Республіку», яка б. стала полем колоні-
ального визиску й поневолення [для] світового й польського
імперіалізму.
Ось фактична мета, задля якої соціал-фашисти скликують
обидва з’їзди.
Цю програму старається використати серед мас безземель-
ного й малоземельного селянства УСРП •— українські радика-
ли, закладаючи за попертям фашизму всякі «Селянські спілки»
в цілі фашизування українського села. Цю саму роботу вико-
нують зрадники зі «Сельробу-правиці» й ренегати комунізму —
шумськісти з групи Василькова—Туринського.
* Тут в розумінні комунальних.
363
Товариші робітники й робітниці!
В інтересі фашизму було б ваше безвільне підданий й па-
сивність супроти цих нових махерів соціал-фашизму. Не дай-
теся звести голосам знеохочення до боротьби в профсоюзах,
які нуртують серед вас. В моменті зросту класових антагоніз-
мів, піднесення революційної хвилі й переходу пролетаріату до
офензиви проти буржуазії зробіть усе, щоб усамостійнитись у
боротьбі й провід над нею віддати в цілості Робітничій лівиці.
Товариші робітники! Члени профсоюзів!
У ваших руках лежить можність, щоб розбити плани ППС
і УСДП!
Товариші, не.зорганізовані в профсоюзах!
Товариші робітники!
Боротьба з маневрами соціал-фашистів, підготовча кампа-
нія до обох з’їздів буде для вас моментом започаткування ма-
сової боротьби за убойовлення профсоюзів, масової енергійної
боротьби з фашизмом і соціал-фашизмом на профсоюзному
терені.
Зробите це:
1.	Масовим вступленням до профсоюзів.
2.	Гуртуванням довкруги Профлівиці й протиставленням
під її проводом кожній зраді, кожному крутійству профспіл-
чанських соціал-фашистських бюрократів, власною самостій-
ною програмою праці чй боротьби, самостійною тактикою, ідео-
логічно-революційною лінією та самостійними керівничими ор-
ганами у всіх акціях і у страйковій боротьбі.
3.	Організуванням побіч профспілок — в загальноробітни-
чих органах — одноцілого фронту, як фабричні, копальняні й
фільварочні комітети боротьби, комітет безробітних тощо, що
мають працювати в тісному зв’язку й під керівництвом Проф-
лівиці.
Товариші безробітні!
Вашим класовим революційним обов’язком є направити
вашу дотеперішню похибку перебування поза профспілками —
цією єдиною формою легальної масової організації пролета-
ріату!
Товариші робітники!
В часі перепроваджування виборчої кампанії делегатів го-
ніть геть від себе соціал-фашистських провідників! Вибирайте
й висилайте масово на оба з’їзди опозиційних делегатів! Не
зважайте на ніякі репресії Центр[альної] комісії й окр[ужної]
комісії.
Не зважайте на виборчі ограничення, висунені Централь-
ною] комісією, але вибирайте делегатів зі всіх профсоюзів, зі
всіх підприємств, тартаків, фабрик, верстатів праці й фільвар-
ків.
364
Товариші безробітні! Товариші робітнича молодь!
Не дайтеся усунути соціал-фашистам поза фронт боротьби,
поза зорганізовані в профспілках ряди пролетаріату! Виси-
лайте від себе делегатів на окружну конференцію й профспіл-
чанський конгрес УСДП! Попріть масово програму організу-
вання безробітних і боротьби з безробіттям, висунену Проф-
лівицею!
Попріть масово Профлівицю в її боротьбі за організування
молодих робітників — цієї найбільше використовуваної части-
ни пролетаріату — в секції молоді при профспілках!
Товариші, робітники Львова й околиць!
В день створення окружної конференції, себто 28 вересня,
демонструйте масово свою солідарність із прибувшими на з’їзд
опозиційними делегатами, висилаючи масові делегації на її
привітання.
Демонструйте масово проти репресій, що їх пристосовує до
революційних делегатів соціал-фашистське керівництво ок-
ружної] і Центральної] комісії!
Товариші робітники!
Пам’ятайте, що від вашого кожноразового опору, від вашої
постави залежить розбиття планів соціал-фашистів, уложених
разом з фашизмом! Від вас залежить, щоб профспілки на
3[ахідній] У[країні] стали одноцілою, класовою, інтернаціо-
нальною й бойовою організацією пролетаріату, здібною вести
безкомпромісову, революційну боротьбу, стати могутньою ар-
мією революційних робітників, здібною запобігти небезпеку
війни й .нападу на СРСР через повалення буржуазії та її фа-
шистської диктатури.
Від вас залежить, щоб профспілки могли вибороти вам
поліпшення матеріального існування!
Всі до профспілок під провід Профлівиці!
Всі до боротьби за окремі крайові заряди профспілок! За
окремий крайовий секретаріат профспілок на 3[ахідній] Укра-
їні] з діловодством в українській мові, з повним заспокоєнням
мовних і культурних потреб польської і жидівської меншості!
Хай живе боротьба за революційну лінію й єдність профе-
сійного руху на 3[ахідній] У[країні]!
Хай живуть інтернаціональні, класові профспілки на За-
хідній Україні!
Хай живе одноцілий фронт українських, польських і жидів-
ських робітників і селянства на 3[ахідній] Україні!
Геть з фашистськими й соціал-фашистськими розбивачами
з-під знаку ППС, УСДП, Бунду, «П[оалей]-С[іону]> і Централь-
ної комісії!
Геть з ренегатами комунізму й революції — «Сельроб-пра-
вицею» й шумськістами!
365
Геть з фашизмом і його агентами серед робітництва!
Геть з польською фашистською окупацією Західної Укра-
їни!
Хай живе революційна боротьба Профлівиці проти соціал-
фашистів й фашистської диктатури!
Хай живе союз працюючих мас 3[ахідної] У[країни] з по-
відним пролетаріатом Радянської України й Радянського.
Союзу!
Геть з фашистською диктатурою!
Хай живе робітничо-селянський уряд!
Вересень 1929 р.	Професійна лівиця Західної України
ЛОДА, ф. 75, оп. 2, спр. 14, арк. 194—195. Гектографічний відбиток.
№ 212
1929 р. жовтень.— Відозва ЦК КПЗУ до робітників і селян ’
Західної України з нагоди XII річниці Великої Жовтневої
соціалістичної революції.
Товариші, товаришки, робітники, робітниці, селяни!
7 листопада пролетаріат всього світу святкує дванадцяту
річницю Великої Жовтневої революції. Ця річниця є святом
не тільки для робітників і селян визволених народів колиш-
ньої Російської імперії, котрі на грузах кривавого царату й
капіталістичного ладу створили вільний Союз Радянських Со-
ціалістичних Республік. Ця річниця є рівнож святом для про-
летаріату, селянства й поневолених народів всіх країн земної
кулі. Бо Жовтнева революція 1917 року була й є складовою
частиною світової соціальної революції, її першим перемож-
ним кроком, її могутньою рушійною силою. Жовтнева рево-
люція поклала початок знищення капіталістичного ладу в
усьому світі.
Дванадцять років існування першої в світі пролетарської
держави — СРСР були роками героїчної боротьби і соціалі-
стичного будівництва. Міжнародний розбійницький імперіа-
лізм, російська, білоруська, грузинська і т. д. буржуазно-об-
шарницька контрреволюція шалено силкувалась задушити со-
ціалістичну державу робітників і селян. Але трудящі маси
Радянської Росії, України, Білорусії, Кавказу та інших радян-
366
ських республік на чолі з робітничим класом, під проводом
Комуністичної партії — партії Леніна — відбили ці криваві
спроби, відстояли свою Радянську державу. Союз Радянських
Соціалістичних Республік вступає нині в тринадцятий рік сво-
го існування під знаком нечуваного зросту, зміцнення й під-
йому. Будуються сотні й тисячі нових соціалістичних фабрик,
електричних станцій, тисячі кілометрів залізничних шляхів.
Перебудовується на соціалістичних засадах рільництво країни,
на місце злиденного й голодного господарства сільської бідно-
ти постають тисячі великих колективних і радянських госпо-
дарств, заосмотрених в найновіші машини й удосконалення.
З дня на день підноситься культурний рівень мас країни. Росте
й розвивається соціалістична культура визволених народів.
Весь робітничий клас і десятки мільйонів селянства беруть
участь безпосередньо в керівництві своєю державою. П’яти-
річний план розбудови соціалістичної господарки, який вико-
нується навіть з перевищенням, забезпечує величезний поступ
країни, невпинне піднесення матеріального і культурного рівня
трудящих мас.
Великанські. здобутки Жовтня, господарський і культур-
ний розвій соціалістичної країни в такому темпі, про який на-
віть мріяти не можуть капіталістичні держави, показують
усьому світові, чого може досягнути пролетаріат .в спілці з се-
лянством, вирвавши в кривавій боротьбі владу з рук обшар-
ників і капіталістів. Жовтнева революція знищила назавжди
соціальний і національний визиск і гніт, роздушила й вигна-
ла рештки гнобителів з вільної робітничо-селянської [країни].
В Жовтневій революції робітники одібрали у капіталістів фаб-
рики, копальні й залізниці, селянство дістало всю обшарни-
цьку землю та землю попівства й царської держави. Поневолені
російським царатом та буржуазією, нації звільнились од націо-
нального гніту й створили свої власні робітничо-селянські
республіки.
Товариші! Товаришки! Великанське, неоціниме значення
Жовтневої революції 1917 року полягає в тому, що вона по-
казала пролетаріатові і трудящим та поневоленим народам
усього світу єдиний шлях, єдиний приклад справжньої рево-
люційної боротьби і справжнього визволення.
З того часу, як у жовтні 1917 року почала своє існування
пролетарська держава, вона є огнищем світової революції, єди-
ною соціалістичною Батьківщиною трудящих усього світу.
Дедалі розгортаються класові битви в капіталістичному світі,
дедалі вище підноситься хвиля революції. Капіталістичний
світ вступає тепер у добу гострих революційних боїв, в добу
рішаючих боїв за владу.
Першотравневі барикади героїчного пролетаріату в Бер-
367
ліні, могутні й бойові страйки в Рурі, в Лодзі, у Франції та
по інших країнах світу, революційні повстання індусів в Бом-
беї і арабіів в Палестіні проти імперіалістичного гніту, хвилі
бойових страйків рільних робітників і сільської біднот.и на
Західній Україні — всі ці та багато подібних революційних
виступів мас по всіх країнах капіталістичного світу свідчать
про те, що наближається день остаточнрї боротьби за владу,
близиться світовий Жовтень.
В цей час пролетарі всіх країн з тим більшим піднесенням
повинні відзначити Жовтневу річницю. В цей час тим більше
важить для переможного поступу світової революції СРСР —
Батьківщина трудящих усього світу. Саме існування СРСР є
запорукою перемоги пролетарської революції в усьому світі.
Тому так шалено скаженіють імперіалісти всіх країн проти Ра-
дянського Союзу. Тому так шалено готують вони воєнний
похід на СРСР. В перших лавах цього походу йде фашистська
Польща. Організатори цього походу поруч імперіалістів і ра-
зом з ними є соціал-фашисти, є так звані соціалістичні партії,
що облудними словами прикривають своє ганебне діло. Про-
летаріат і трудящі маси всього світу повинні стати в обороні
своєї соціалістичної Батьківщини — СРСР і в дванадцяту річ-
ницю Жовтневої революції 1917 року — 7 листопада — повинні
вийти на вулицю, щоб продемонструвати свою братерську єд-
ність з робітництвом і селянством Радянського Союзу, щоб
показати свою волю до боротьби за світовий Жовтень, за Ра-
дянську владу у всьому світі, щоб заявити зі всією рішучістю
про свою 'незламну готовність захищати Радянський Союз од
збройної навали імперіалістів.
В день 7 листопада по всіх містах і селах Західної Укра-
їни вийдуть на вулицю маси і на своїх вічах і демонстраціях,
під червоними прапорами Комуністичної партії проголосять
дальшу завзяту боротьбу з капіталістичним ладом, з фа-
шизмом, за диктатуру пролетаріату, за робітничо-селянський
уряд, за експропріацію капіталістів і обшарників, за землю,
фабрики, за соціальне і національне визволення, за світовий
Союз Радянських Соціалістичних Республік, початок і взірець
якого дав дванадцять років тому, 7 листопада 1917 року, ге-
роїчний пролетаріат Росії, України, Кавказу та інших країн
колишньої кривавої імперії.
Товариші! Товаришки! Робітники й селяни Західної Укра-
їни! Шлях Жовтневої революції є єдиний шлях визволення
пригнічених народів. Жовтнева революція 1917 року дала волю
і владу робітникам і селянам Великої України. Жовтнева ре-
волюція дала справжню незалежність України, дала величез-
ний її господарчий зріст, велетенський підйом і розвиток укра-
їнської соціалістичної культури. Українська буржуазія, обшар-
368
ники та куркулі, щоб врятувати своє панування перед пере-
можною революцією, запродували Україну чужоземним імпері-
алістам, нинішня українська контрреволюція — буржуазна і
дрібнобуржуазна наволоч по обидвох боках Збруча,— ряту-
ючи себе як клас, стає союзником і передовим загоном міжна-
родного і польського імперіалізму в його поході на СРСР та
УРСР. Тільки трудящі маси під проводом пролетаріату, керо-
вані Комуністичною партією, зуміли відстояти Велику Україну
од ярма української буржуазії і її природних союзників між-
народного, німецького й польського імперіалізму та вигнали
зі своєї землі збройних окупантів. Тільки робітники й селяни
Західної України під проводом Комуністичної партії Західної
України в тісній спілці з революційним пролетаріатом цілої
Польщі зможуть Західну Україну визволити з-під ярма капі-
таліста і обшарника, з-під чобота польської окупації.
Українська буржуазія й соціал-фашизм, від УНДО, пет-
люрівщини і до шумськістів, захотять відзначити 1 листопада,
одинадцяту річницю ЗУНР. Вони будуть нібито кликати маси
на першолистопадовий похід, а на ділі видаватимуть їх з го-
ловою посіпакам польського фашизму. Кривавий досвід мину-
лого року, ганебна поведінка всіх угруповань української бур-
жуазії та соціал-зради в обличчі піднесення національно-виз-
вольної боротьби, проявом чого було 1 листопада 1928 року
у Львові, ще свіжий в пам’яті трудящих Західної України.
Справжня й успішна боротьба проти визиску й гніту, проти
польсько-фашистської окупації Західної України можлива
тільки під проводом КПЗУ, тільки в боротьбі проти польсько-
го фашизму і його українських спільників — проти української
буржуазії та куркульні, проти українського соціал-фашизму.
Українська буржуазія і соціал-зрада розбили масовий рух
трудящих Західної України 1918 року. Фактично українська
буржуазія й соціал-зрада видали тоді з головою революцій-
ний рух мас польському окупантові і тим самим стали на ділі
спільниками маршала Пілсудського. Українська буржуазія
й соціал-зрада першими стали на перешкоді тому, щоб ство-
рення 3[ахідної] Української] Н[ародної] Р[еспубліки] дійсно
започаткувало собою соціальне й національне визволення За-
хідної України і перетворилось в західноукраїнський Жовтень.
Через десять років— 1 листопада 1928 р.— ця українська бур-
жуазія та соціал-фашизм показали, що вони стали вже тепер
прямими і явними спільниками польського фашистського оку-
панта на Західній Україні, знаряддям окупації та придушен-
ня визвольного руху мас.
Товариші! Першого листопада трудящі маси покажуть, що
тільки вони під проводом КПЗУ можуть довести цю боротьбу
до кінця, як боротьбу робітників і селян усіх націй проти
24 № 503
369
польського фашизму, проти його українських та жидівських
спільників, проти буржуазії всіх націй. Першого листопада
трудящі маси Західної] України повинні нагадати, що вони не
забули злочину української буржуазії та соціал-зради в ли-
стопаді 1918 року і в 1919 році, що вони своїм ворогом в бо-
ротьбі за західноукраїнський Жовтень, проти окупації, за при-
єднання Західної України до України Радянської, своїм смер-
тельним ворогом вважають не тільки польський фашизм, але
й його українських спільників. Першого листопада мусить бути
зірвано облудну .машкару з огидного обличчя української бур-
жуазії та соціал-фашизму. Першого листопада трудящі маси
повинні проголосити гасло боротьби за західноукраїнський
Жовтень, за 7 листопада Західної України.
Товариші! йдіть на вулиці 1 листопада. Влаштовуйте віча,
організуйте під прапорами КПЗУ походи. Підносьте гасла бо-
ротьби проти окупації Західної України, за соціальне й націо-
нальне визволення, за Жовтневу революцію, за 7 листопада.
Протиставляйтесь таборові націоналістичної буржуазії й со-
ціал-фашизму, що є спільниками польського фашизму в соці-
альному й національному пригнобленні Західної України. Тво-
ріть бойову єдність українських, польських, жидівських робіт-
ників і селян в боротьбі проти окупації, проти гніту і визиску.
7 листопада, в день роковин Великого Жовтня, ставайте в
бойові лави на демонстраціях і вічах. Підносьте прапори
Компартії Західної України. Проголошуйте гасла світового
Жовтня, гасла пролетарської революції в Польщі і Західній]
Україні. Ставайте в оборону Радянського Союзу і Радянської
України проти готування імперіалістичної війни.
Хай живе Жовтнева революція! Хай живе революційна бо-
ротьба в усьому світі за диктатуру пролетаріату! Хай живе
пролетарська революція в Польщі і на Західній] Україні! Хай
живе революційне самоврядування на Західній] Україні і
з’єднання її з Радянською] Україною! За землю без викупу!
За експропріацію капіталістів! За владу робітників і селян!
Геть з фашизмом! Геть з пануванням буржуазії й обшарників!
Геть з окупацією! Геть з війною проти СРСР! Хай живе Ра-
дянський Союз — єдина Батьківщина трудящих усього світу!
Геть з польським, українським і жидівським соціал-фашиз-
мом — агентом і спільником кривавого польського фашизму!
Геть з українськими підніжниками і спільниками польського
фашизму! Геть облудну роботу українських націоналістів —
од УНДО іі УВО аж до УСДП і шумськістів,— що є фактич-
ними спільниками польського фашизму! Хай живе інтернаціо-
нальна єдність українських, польських і жидівських трудящих
в боротьбі за соціальне й національне визволення Західної
України!
370
Хай живе Комуністична партія — єдиний проводир револю-
ційної боротьби трудящих і організаторів світової Жовтневої
революції! Хай живе міжнародна єдність революційного руху!
Хай живе КПЗУ! Хай живе КПП! Хай живе Комуністичний
Інтернаціонал!
Центральний Комітет Комуністичної партії
Західної України
Львів, в жовтні 1929 р.
ЛОДА, ф. 57, оп. 4, спр. 128, арк. 6—7. Гектографічний відбиток.
№ 213
1929 р. листопада 8.— Донесення начальника в’язниці «Бри-
гідки» Маєвського прокуратурі апеляційного суду про святку-
вання комуністами в тюрмі річниці Великої Жовтневої
соціалістичної революції.
Доношу, що 7 листопада ц. р., у зв’язку з комуністичним
святом, в’язні-комуністи, кількістю в 25 чоловіків і 4 жінки,
співали у в’язничних камерах «Інтернаціонал». Крім цього,
в дорученій мені в’язниці в цей день не було жодного порушен-
ня в’язничного порядку.
Цими співами в’язні-комуністи порушили спокій у в’язниці
і викликали збуджений настрій інших в’язнів, особливо серед
українців, які знаходяться в довіреній мені в'язниці з обвину-
ваченням в бомбових замахах, а також серед співчуваючих
комуністам осіб, які сидять за кримінальні справи.
В’язні-комуністи вже третій раз цього року порушили в’яз-
ничні правила, порушивши спокій, тому, по домовленості з па-
ном прокурором у Львові, я покарав дисциплінарно в’язнів,
що брали участь у співі,— відмінив пільги і позбавив права
зв’язуватися особисто і листуванням [з рідними] на протязі
4 тижнів.
Моє рішення про покарання в’язнів-комуністів передаю
панові прокуророві до відома і затвердження.
1 дод[аток].
8 листопада 1929 р.	Начальник в’язниці Маєвський
Філіал ЦДІА УРСР у Львові, ф. 113, оп. 1, спр. 1672, арк. 1. Машинопис.
Оригінал. Переклад з польської мови.
24*
371
№ 214
1930 р. січень.— Відозва окружного комітету КПЗУ до трудя-
щих та безробітних з закликом виступити на допомогу страй-
куючим робітникам фабрики «Стрем».
Пролетарі всіх країн, єднайтеся!
Комуністична партія Західної України.
Товариші й товаришки!
Робітники фабрики «Стрем», приведені до крайньої нуж-
ди, висунули домагання підвишки платні, охоронних одягів,
вугля на зиму і т. д. Та фабрикант не тільки відкинув ці до-
магання, але викинув із праці активніших робітників, що були
членами фабричного комітету, хотячи в той спосіб позбавити
робітництво керівництва. У відповідь на це робітники присту-
пили до страйку, який триває вже біля чотирьох тижнів. Мимо
терору з боку поліції, мимо намагання з боку соціал-фашистів
зломити страйк, страйкуючі далі стоять солідарно за свої до-
магання. Коли спроваджені фабрикантом в’язні не змогли
упоратись із працею, тоді він спровадив безробітних. Та без-
робітні, довідавшись про страйк, згуртувались в ряди й зі
співом «Інтернаціоналу» відійшли з фабрики.
Товариші й товаришки!
Гостра господарча криза в Польщі кидає мільйонні маси
працюючих міста й села в найкрайнішу нужду й голод. Вели-
чезне безробіття й нелюдський визиск горстки ще працюючих
робітників характеризує сьогоднішнє положення у Польщі.
Мимо цього, фашистський уряд Пілсудського кидає величезні
мільярди гроша, витисненого з крові й поту працюючих, на
озброєння проти СРСР — єдиної Батьківщини працюючих
всього світу. А на домагання робітників фашистська диктатура
відповідає терором. Обниження заробітної платні, викидуван-
ня з праці, арештування активніших робітників, катування
їх по дефензивах — ось середники, якими польський, україн-
ський і жидівський фашизм «залагоджує» нужду й голод пра-
цюючих. Соціал-фашизм усіх національностей своєю «опози-
ційною» фразеологією старається спинити революційність пра-
цюючих від безпосередньої боротьби.
. Одначе працюючі під проводом Комуністичної партії на всі
ці атаки фашизму й соціал-фашизму відповідають контрата-
ками. Страйк робітників фабрики «Стрем» є зломом у ланцюзі
контратаки працюючих цілої Польщі. Ця фабрика в часі бан-
372
датського нападу Пілсудського на СРСР має бути перемінена
на лабораторію трійливих газів проти пролетарів Радянського
Союзу. Досвід теперішнього страйку допоможе вам, робітни-
ки фабрики «Стрем», знищити в часі війни цю лабораторію
смертоносних газів. Тому навіть найжорстокіший терор фашиз-
му й соціал-фашизму не можуть зломити вашої боротьби.
Мусите аж до повної побіди витримати на своєму посту за-
гальної класової боротьби.
За диктатуру пролетаріату в Польщі, проти окупації За-
хідної України й за приєднання її до Радянської України,,,в
обороні СРСР і УРСР.
Товариші й товаришки безробітні!
Фабрикант, спекулюючи на величезнім безробітті, що з дай
на день зростає, хоче при помочі безробітних зломити цей
страйк. Але ви не підете проти своїх товаришів — страйкуючих,
щоб відібрати їм злиденний кусок хліба. Масовими вуличними
виступами під проводом Комуністичної партії мусите поперти
страйкуючих, бо їх боротьба тісно в’яжеться з вашою бороть-,
бою.
Робітники й робітниці!
Побіда страйкуючих лежить у ваших руках. Хай не буде ні
одного робітника працюючого або безробітного, що не попер би
страйкуючих. Готуйтеся до акції й боротьби солідарності;
Робіть збірки для страйкуючих. Гуртуйтеся довкруги страй-
кового комітету в обороні фабричного комітету й ваших
прав!
Хай живе спільна боротьба працюючих і безробітних під
проводом Компартії!
Геть з фашизмом і їхніми наймитами соціал-фашистами з
ППС, УСДП, Бунду, «П[оалей]-С[іону]» і шумськістів! Геть
зі спільниками польського фашизму — УНДО, УВО, Україн-
ською] п[артією] п[раці], УСРП!
Геть з редукціями! Геть з арбітражами!
Хай живе боротьба працюючих під проводом КПП і КПЗУ,
за диктатуру пролетаріату в Польщі!
Хай живе СРСР і УРСР!
Хай живе Комуністична партія Польщі і Комуністична пар-
тія Західної України!
Хай живе гегемон працюючих світу — Комуністичний Ін-
тернаціонал!
Львівський окружний комітет КПЗУ
Львів, січень 1930 р.
ЛОДА, ф. 57, оп. 4, спр. 192, арк. 34. Гектографічний відбиток.
ЗТІ
№ 215
1930 р. березень.— Відозва окружного комітету КПЗУ до тру-
дящих Львова з закликом демонструвати в день Паризької
Комуни.
Дня 18 березня, в день 60 річниці Паризької Комуни, всі
до вуличних Демонстрацій під проводом КПЗУ в обороні на-
слідника Паризької Комуни — СРСР!
Всі на вулицю до боротьби з фашистською диктатурою і
бкупацією 3[ахідної] України], за диктатуру пролетаріату!
До робітників й селян!
Товариші й товаришки!
18 березня 1871 р. повалив пролетаріат паризький при по-
мочі збройного повстання свою рідну буржуазію і встановив
першу в історії світу пробу диктатури пролетаріату — Комуну
Паризьку.
Короткий час існувала Комуна Паризька. Буржуазія до
спілки з мнимим ворогом, з пруським військом Бісмарка, з
котрим вела1 тоді війну, вдарила в Паризьку Комуну й на її
руїнах' в оргіях білого терору збудувала теперішню буржу-
азну французьку республіку. Але досвід і наука Комуни Па-
ризької ввійшли в кров і тіло працюючих мас всього світу.
Геройська боротьба комунарів паризьких є вічним прикладом
боротьби працюючих мас за диктатуру пролетаріату. Зараз,
коли з причин капіталістичної раціоналізації працї росте в ка-
піталістичних Державах голод і нужда, мільйони безробітних
й голодуючих находяться на вулиці. Коли працюючі маси
міста й села під проводом Комуністичної партії переходять до
офензиви проти капіталістичного ладу, проти соціального і на-
ціонального гніту й визиску, буржуазія і її іприхвосні чимраз
більше дрижать за своє панування. Нині в цілому капіталі-
стичному світі росте в приспішеному темпі, при співучасті фа-
шизму й соціал-фашизму, збройна підготовка до війни, для
знищення наслідника Паризької Комуни — СРСР.
При співучасті соціал-фашисїів — макдональдів, мілорів,
дашинських і др.— ростуть військові бюджети, зброєння, ро-
стуть атака і репресії на клас працюючих і його авангард —
Комуністичну партію.
ССРР — це твердиня всесвітньої революції, в ССРР про-
летаріат міста й села під проводом своєї партії ленінської —
ВКП(б) — впроваджує 7- і 6-годинний день праці, будує
нові фабрики, колективізує сільське господарство, нищить
рештки царського режиму, дає цілковиту державну незалеж-
374
ність народам, які входять в склад ССРР. Там, в ССРР, ви-
користовується досвід паризьких комунарів, пролетаріат під
•проводом ВКП(б) будує соціалізм, а кожний день будівництва
соціалістичного в ССРР — це поглиблення кризису в капіта-
лістичних державах.
Товариші, робітники, селяни й жовніри!
День 18 березня — день річниці Паризької Комуни — му-
сить стати днем оборони ССРР. Тут, на 3[ахідній] У[країні],
звідки має наступити перший напад, де українська] буржуа-
зія і соцфашисти УВО, радикали, УСДП й шумськісти на спіл-
ку з польською фашистською владою творять свої майбутні
легіони, уряджують напади на консулат ССРР у Львові, до-
магаються хрестоносного походу на УСРР і ССРР, працюючі
маси під проводом КПЗУ мусять активно протиставитися. Вже
пролетаріат Знахідної] У[країни] й Польщі—Равщини*, Сяноку,
Горішнього Шлеську, Бидгощі, Влоцлавка, Варшави і Заглем-
б’я виказав, що не застрашиться поліційних карабінів в бо-
ротьбі за уряд робітників і селян. За їх прикладом, робітники
й селяни, всі на вулицю! У відповідь на терор і репресії тво-
рім і зміцнюймо наші власні роб[ітаичо]-сел[янські] відділи
самооборони.
До дня 19 березня буржуазія робить пробну мобілізацію
для хрестоносного походу на ССРР. Розбиваючи цю клери-
кально-фашистську демонстрацію в дню 19 березня, пролета-
ріат рівнож 18 березня вийде на вулицю, під в’язницю, де си-
дять і очікують вашого визволення найлуччі борці за справу
робітників і селян, під магістрат, староства й уряди посеред-
ництва праці, демонструючи проти фашистської диктатури,
проти окупації 3[ахідної] У[країни], проти національного по-
неволення, проти нужди й безробіття, проти фашистської ра-
ціоналізації праці, за звільнення полйтичних в’язнів, за соціаль-
ну революцію, за Ради робітників, селян і жовнірів, за ві-
дірваная 3[ахідної] У[країни] і прилучення до УСРР. За дик-
татуру пролетаріату.
18 березня, в день 60 річниці Паризької Комуни, вийдім на
вулицю, боронім ССРР — наслідника Паризької Комуни.
Слава геройським комунарам паризьким!
Хай живе УСРР і ССРР! Геть з фашистською дикта-
турою!
Геть з війною проти УСРР і ССРР! Геть з соціал-фашиз-
мом! Геть з окупацією 3[ахідної] У[країни]!
Хай живе революційне] відірвання 3[ахідної] У[країни] і
прилучення до Радянської] України! Всі під прапори КПЗУ!
* Мається на увазі Рава-Руський повіт.
375
Хай живе революційна] боротьба робітників і селян 3[ахідної]
У[країни] в руку з пролетаріатом всієї Польщі.
О[кружний] к[омітет] КПЗУ
Львів, у березні 1930 р.
ЛОДА, ф. 285, оп. 1, спр. 689, арк. 39. Гектографічний відбиток.
№ 216
1930 р. квітня 29.— 3 рапорту слідчого відділу міської команди
державної поліції міській команді державної поліції, слідчому
відділу воєводської команди державної поліції* про
вивішення комуністичного транспаранта.
...Комуністи.
В ніч з 27 на 28/ІУ ц. р. невідомий повісив на телефонних
дротах залізниці, по вул. Кушевича, комуністичний транспа-
рант з написом польською мовою: «Хай живе СРСР — Вітчиз-
на міжнародного пролетаріату!»...
29 квітня 1930 р.
За коменданта д(ержавної] п[оліції] м. Львова
керівник слідчого відділу комісар д[ержавної]
п[оліції] Шварц
ЛОДА, ф. 75, оп. 2, спр. 22, арк. 99. Машинопис. Завірена копія. Пере-
клад з польської мови.
* а також міському староству і самостійному інформаційному рефе-
ратові командування VI корпусного округу у Львові
376
№ 217
1930 р. червень *.— Відозва Антифашистського студентського
комітету до незаможної студентської молоді з закликом до бо-
ротьби проти переслідування прогресивних студентів.
Пролетарі всіх країн, єднайтеся!
До незаможної студентської молоді.
Товариші і товаришки!
З дня на день погіршується становище незаможної студент-
ської молоді. Шаліюча економічна криза, незвичайний ріст без-
робіття, подорожчання засобів для життя і помешкань, наоч-
ності **, відсутність приватних лекцій і допоміжної роботи зі
сторони—все це веде незаможну студентську] молодь до край-
ніх злиднів. Щоб зміцнити у вищих учбових закладах фашизм
і підготувати напад на СРСР, об’єднують плату за навчання в
один внесок, щоб таким чином не дати можливості вчитися
незаможній студ[ентській] молоді. Фашизм зацікавлений в
тому, щоб закрити двері вузів перед невигідними елементами
студ[ентської] бідноти, радикалізація якої, що зростає чимраз
більше, турбує буржуазію. Одночасно фашистські сенати пря-
мують до розбудови фашистських організацій за рахунок не-
заможної студ[ентської] молоді і перекладають на 'неї тягар
сучасної кризи. Ці причини викликали радикалізацію неза-
можної студ[ентської] маси (розбиття С[пілки] н[езалежної],
соціалістичної] м[олоді]), яка йде одночасно з зростанням ре-
волюційності робітничих і селянських мас (криваві демонстра-
ції в Завєрцю, в Лодзі, Бидгощі, Сяноку, результати виборів
на 3[ахідній] Білорусії] і 3[ахідній] У[країні]), викликали з
боку буржуазії натиск на трудящі маси шляхом загострення
фашистського терору. Перелякана буржуазія не може знайти
виходу з сучасної кризи капіталізму, тому вона старається
бандитськими репресіями і виключенням з вищих учбових
закладів, позбавленням роботи, розправами над демонстран-
тами, катуванням політичних в’язнів придушити революційний
рух, який розвивається.
Перед виборчим приміщенням арештовують тов. Пандер-
фера за те, що він роздавав листівки студентської] лівиці,
засуджують на смерть трьох товаришів] — Пропера, Югенда
і Гірша. Фашизм, обмазаний кров’ю, помилився в своїх розра-
хунках. Репресії, виключення з вузів, катування аршетованих
* Дата встановлена на основі супровідних документів.
** Тут книжки, зошити і т. ін.
37.7
і смертні присуди ні на один крок назад не посунуть нашу ак-
тивність. Всі присуди для нас—це виразна заповідь останніх су-
дорог загниваючого капіталізму. Ці факти не знищать рево-
люційного руху, а піднесуть його і наблизять хвилину, оста-
точного соціального і національного визволення. Ми всі готові
на смерть, разом з робітниками і селянами під керівництвом
пролетаріату і студентської] лівиці — всі йдемо на боротьбу за
роботу для всіх, за скасування плати за навчання, за повне
утримання на рахунок держави, за соціалістичне самовряду-
вання в студентських домах, за робітничо-селянський україн-
ський університет у Львові, проти фашизму і соціал-фашизму,
проти виключення [з вузів], за політичні переконання, проти
національного гніту у вищих учбових закладах!
Створюйте в студ[ентських] домах, в учбових закладах і
т. д. комітети боротьби за скасування плати за навчання!
, Створюйте комітети боротьби з фашистським терором!
Хай живе студ[ентська] лівиця — керівник незаможної сту-
дентської] молоді!
Звільнити політичних в’язнів!
Хай живе повне самовизначення народів аж до відокрем-
лення!
На захист СРСР!
Хай живе робітничо-селянський уряд!
Хай живе соціалізм!
Антифашистський студентський комітет
ЛОДА, ф, 57, оп. 4, спр. 191, арк. 95. Машинопис. Копія. Переклад з
польської мови.
№ 218
1930 р. липень *.— Відозва окружного комітету КСМ Західної
України до трудящої молоді міста з закликом до боротьби за
здійснення політичних і економічних вимог.
Пролетарі всіх країн, єднайтеся!
До боротьби з безробіттям! До боротьби проти скорочень.
За 100% підвищення [заробітної плати]! За 6-годинний робочий
день для молоді! Геть фашистську диктатуру Пілсудського
і його помічників з ППС! Хай живе пролетарська революція!
Дата встановлена на основі супровідних документів.
378
Товариші! Товаришки! Безробітні і робітники!
Незважаючи на те, що «будівельний сезон» і «сільськогос-
подарські роботи», які за запевненням буржуазії і її уряду
мали дати всім безробітним працю, тривають вже два місяці,
безробіття не тільки не усунено, але чимраз більше зростає.
Кожний третій робітник у Польщі позбавлений праці, майже
жоден не працює повний тиждень. У Львові терпить голод
22 тисячі безробітних, в тому [числі] 5—6 тисяч молоді; тільки
безробітних будівельників є 3000, а фабриканти наживаються,
проводячи дальші скорочення і зрізуючи плату: на «Аяксі»
скорочено 40% загальної кількості робітничої молоді, у Зеле-
нєвського і «Феррум» — по 60%, а «Метал» закрили повністю;
на тартаках в деревній промисловості скорочено майже поло-
вину молоді. Ті, які залишились на роботі, працюють лише
кілька днів або, як на «Аяксі» і у Зеленевського, 5—6 годин,
одержуючи за годину 5—25 гр., отже, 25—75 гр. поденно. При
цьому затримують [виплату] і цих мізерних кілька грошів, як
в «Арматурі». Малолітні безробітні приречені буржуазією і її
фашистським урядом на голодну смерть. До 18 років не одер-
жують жодної грошової допомоги, після 18 років — 6—8 зл.
на тиждень, і то тільки тоді, якщо працювали 20 тижнів на
великій фабриці. А коли повністю отримає грошову допомогу,
викреслюють його із списку; таким чином кількість безробіт-
них, на [думку] буржуазії, зменшується (!). Отже, в дійсності,
можливо, */ю частина, можливо, навіть менше, безробітної
молоді отримує злиденну грошову допомогу, з якої не можна
ні жити, ні вмерти (що з’їсти, як одягнутися, як заплатити ви-
сокий чинш за помешкання, якщо й батько й мати не мають
грошей).
Товариші! Товаришки!
Ви гинете з голоду тому, що панування поміщиків та ка-
піталістів, уряд фашистської диктатури Пілсудського і його
соціал-фашистських помічників з ППС, Бунду, УСДП довели
до нинішньої кризи, до скорочень, закривання фабрик, до злид-
нів, голоду і безробіття. За ваш рахунок, за ваші злидні і го-
лод капіталісти і їх держава хочуть вийти з сліпої вулички.
Тому вони за допомогою поліції і пепеесівських боївкарів
ламають ваші страйки, знижують заробітки, скорочують робіт-
ників, порушують 6-годинний робочий день, закривають фаб-
рики, а фашистський уряд і сейм дарують капіталістам по-
датки, надають пільги і премії, знижують грошову допомогу
безробітним. На ваші вимоги, підтримані страйком і демон-
страцією, фашизм відповідає кулею і багнетом, бомбою і при-
кладом (Сянок, Рава, Грубешів, Завєрцє, Лодзь, Олькуш, Сос-
новєц). Кривавий уряд Пілсудського годує голодних робітни-
ків олов’яною квасолею, вбиває їх ватажків, пригнічує україн-
379
ський, білоруський і єврейський йа.роди, тримає під окупа-
цією Західну Україну і 3[ахідну] Білорусію] і спільно з укра-
їнською і міжнародною буржуазією готує воєнний напад на
єдину  державу робітників і селян — Радянський Союз, який
на 7б частині світу будує лад без пригнічення, злиднів і без-
робіття.
ППС, Бунд, УСДП вірно служать фабрикантам і Пілсуд-
ському (незважаючи на те, що .мають рот, повний «опозицій-
них фраз»), зривають всякі дії робітничого класу [за підви-
щення], заробітної плати та політичні [дії], (наприклад], дії
гмінних робітників). Голова ради професійних спілок Лясков-
ніцький заявляє, що «в період кризи капіталістичної держави
і безробіття не можна страйкувати», а на страйкові вимоги ро-
бітничої молоді говорить: «Ідіть шукати собі працю на Кра-
ківському [ринку]». Таким чином хочуть протиставити безро-
бітних працюючим, створити між ними провалля і зірвати їх
спільну боротьбу.
Безробітна і робітнича молодь Львова знає, що єдиним
шляхом до поліпшення існування, до ліквідації безробіття є
боротьба, яка ведеться під керівництвом КСМ 3[ахідної] У[кра-:
їни]. Разом з старшими робітниками вона демонструє (пере-
бування Ю'зефського) і -буде демонструвати на вулицях і пе-
ред управліннями посередництва праці, перед магістратом та
воєводством проти фашистської диктатури Пілсудського і його
помічників з ППС, проти окупації 3[ахідної] У[країни], проти
нападу [на] УРСР..
її О НА, ф. 57, оп, І, спр. 831, арк. 39. Гектографічний відбиток. Переклад
з польської мови.
№ 219
1930 р. серпня 1.—Відозва ЦК КПЗУ до солдатів з нагоди
Міжнародного антивоєнного дня.
Комуністична партія Західної України.
Пролетарі всіх країн, єднайтеся!
Товариші жовніри! .
Близький вже момент, коли ваші офіцери виведуть вас на
фронт, кажуть вам іти проти Червоної Армії, проти Радян-
ських Республік Ті, що вас гноблять та знущаються над вами,
380
ті, що биттям, карними вправами, пакою та стійкою хочуть з
вас зробити сліпе знаряддя фашизму, виведуть вас проти ро-
бітників та селям Радянського Союзу, що на руїнах царату
будують своє соціалістичне господарство.
Підготовка тієї війни йде повною парою. Шефи генераль-
них штабів Румунії, Латвії, Естонії та Фінляндії з’їжджають до
Варшави. Пілсудський конферує навіть з урядом Української]
Н[ародної] Республіки], що його державна територія знахо-
диться в тютюновому домі паризьких кав’ярень, а генерал
Сальський вже дарує цілі губернії Радянської України
фашистській Польщі. Хоча безробіття шалене, хоча фаб-
рику по фабриці замикають, фабрики бомб та бойових газів
працюють повною парою. Маневри та воєнні вправи від-
буває не тільки поборова армія. Тягнуть сотки тисяч резер-
вістів, відривають селян від землі в час жнив. Різні фашист-
ські організації відбувають вправи. Залізниці змілітаризовано.
Щоб забезпечити тили армії та її «вірність», збільшено терор
до неможливих границь. За друкування нелегальних летючок
львівський суд карає смертю. Поліція газовими бомбами та
кулеметами розганяє безробітних, що день у день виходять на
вулиці Варшави, Сосновця та других міст Польщі з домаган-
ням хліба та праці.
Вбитих та поранених лишають на площах.
Класовий зміст тієї війни ясний. Капіталізм загниває. Де-
сятки мільйонів безробітних виходять на вулиці Америки та
Європи. Капіталісти не в силі вже дати їм праці. Зокрема
в Польщі безробіття дійшло до страшних розмірів. Стоять
горішньо-сілезькі та домбровські копальні, стоїть Лодзь. Сто-
ять фабрики на Західній Україні. Деревний промисел завмер.
На селі злидні страшні, землі нема для селян, зате є податки,
фашистська комасація, тюрми та поліцейські кулемети. Маси
радикалізуються. Це бачать фашистські партії з «Центро-
лєву», влаштовують конгреси в Кракові, щоб комедією мнимої
боротьби з урядом здержати маси перед революційними ви-
ступами під проводом Комуністичної партії. Сваряться між
собою фашисти, яким способом вдержатися при владі. Тому
і Польща відіграє таку велику роль у воєнній підготовці.
Війною хоче польський фашизм врятувати себе. Українська
білогвардійська еміграція разом з УНДО та УВО хочуть иа
тій війні довоюватись української буржуазної держави, щоб
відібрала фабрики і землю робітникам та селянам Радян-
ської України та віддала їх чужоземним банкірам і поль-
ським поміщикам. В той сам час всі фабрики в Радянському
Союзі йдуть повною парою. Щодня відкривають нові фабрики.
П’ятирічний господарчий план, що про нього верещали фаши-
сти, що не вдається, буде сповнений не в п’ять, а в чотири роки.
381
План з тогорічної сівби в колективних господарствах вико-
нано вже до половини червня в 108 відсотках, отже, 8 відсот-
ків більше, чим передбачувано. Збанкрутували всі брехні бур-
жуазної преси про селянські бунти. Селянин бачить, що ко-
лективне господарство запевнює йому менше праці, а більше
доходів, розуміє він, що колективізація — це ліквідування
глитайства та залишків класового гніту на радянському селі.
Проти себе стоять два світи — світ загниваючого капіталізму
та світ розцвітаючого соціалізму; як вмираючий, ка-
піталізм в передсмертній агонії чіпляється останньої спроби
рятунку — війни з СРСР. Задушити Жовтневу революцію,
згнобити працюючі маси Радянського Союзу, затопити радян-
ські ринки та сирівці — ось план імперіалістів. А масам вере-
щить папа римський про святу війну. Брехні УНДО про мнимі
переслідування на Україні заперечили самі агенти польської
дефензиви з Союзу поневолення України, стаючи перед про-
летарським судом. Петлюрівські міністри самі признали, що б
то була за Україна, що її УНДО хоче збудувати. Соціал-фа-
шисти з УСДП, радикали, шумськісти, пепеесівці, бундисти
кричать, що вони проти війни, але голосують за воєнний бюд-
жет, а коли тов. Жарський здер з них маску, кинулись на
нього з палками, а Дашинський зі Славеком наказали його
арештувати.
Товариші жовніри!
В день 1 серпня вийдуть на вулиці цілого світу робітники,
селяни та жовніри, щоб демонструвати проти війни з Радян-
ським Союзом! Того дня задемонструють вони свою волю бо-
ротьби з капіталізмом аж до повалення його, в обороні Ра-
дянського Союзу рука в руку з Червоною Армією. І серпня
демонструйте, товариші, в казармах та маневрових таборах.
Хай 1 серпня покажуться червоні прапори на касарнях та
таборах. Не йдіть того дня на вправи. Приєднайтесь до демон-
страційного страйку робітників та селян. Ви прецінь кістю з
кістей робітничо-селянських мас, робітничо-селянська бороть-
ба — це ваша боротьба. Ломіть дисципліну, відмовляйте по-
слуху, внеможливіть вдержання гострого поготівля проти робіт-
ників та селян. Виходіть масою з касарні, єднайтеся з демон-
странтами. Оскільки перебуваєте на селі (в таборах), єднайтесь
з місцевим селянством, ідіть разом з ним до найближчих міст,
там єднайтеся з робітниками. Ідіть слідом геройських жовнірів
Львівського гарнізону, самоходового дивізіону та 6 летунсько-
го полку, що збунтувались в січні того року. Не допустіть до
того, щоб ваші підофіцери стріляли до робітників, як це було
6 березня в Сяноку.
В день 1 серпня виставіть всі ваші домагання. Боріться
проти офіцерського терору, дисциплінарних кар та знущань.
382
Боріться з національним гнітом в армії. Домагайтесь відбу-
вання служби в місці замешкання, щоб унеможливити зусилля
фашизму протиставити дорогою сіяння національної ненави-
сті жовнірів робітникам та селянам.
Боріться за право вживання рідної мови на службі та поза
службою, за звертання до вас на рідній мові.
Товариші жовніри!
Борючись за ваші щоденні домагання, борючись проти ма-
сового отруювання жовнірів, як це мало місце в 51 полку пі-
хоти в Бережанах, де отруїлось 263 жовніри, боріться з те-
рором, класовим та національним гнітом в армії. Ставайте
одночасно в ряди пролетарського фронту оборони Радянського'
Союзу. 1 серпня демонструйте проти фашизму та соціал-фа-
шизму, проти війни з СРСР. Задемонструйте, щоб ту імперіа-
лістичну війну перемінити в домашню війну, що разом з
Червоною Армією зломите польський фашизм, встановите
Радянську владу в Польщі, приєднаєте Західну Україну до
Радянської України.
Демонструйте під прапорами КПЗУ, що до останньої каплі
крові боронити будете Радянського Союзу — Батьківщину сві-
тового пролетаріату та селянства. В момент вибуху війни
єднайтесь з Червоною Армією проти спільного класового во-
рога, оберніть ваші кріси проти ваших офіцерів та фашизму.
Проч з війною проти СРСР!
Хай живе Радянський Союз — Батьківщи-
на трудящих цілого світу!
Хай живе Червона Р о б і тничо-Селянська
Армія!
Геть з фашизмом та соціал-фашизмом!
Геть з ундо-петлюрівщиною!
Геть з класовим та національним гнітом!'
Хай живе Радянська Польща!
Хай живе приєднання Західної України
до Радянської України дорогою оружного
повстання в Польщі!
Хай живе Комуністичний Інтернаціонал!
Хай живе Комуністична партія Польщі!
Хай живе Комуністична партія Західної України!
Центральний Комітет Комуністичної партії
Західної України
Львів, 1 серпня 1930 р.
ЛОДА, ф. 57, оп. 4, спр. 36, арк. 15. Друкарський 'відбиток.
383
№ 220
1930 р. оковтня 11.— 3 рапорту міського староства відділові
громадської безпеки воєводського управління про викинення
портрета президента Речі Посполитої з вікна української
гімназії.
...Викинення портрета пана президента з української гімн[азії].
10/Х ц. р. о год. 13.10 хв. досі невідомий викинув з вікна
II п[ов6рху] української гімн[азії], по вул. Леона Сапєги, порт-
рет пана президента Речі Посполитої. Ведеться слідство в цій
справі...
11 жовтня 1930 р.
Львівський міський староста
[підпис нечіткий]
ЛОДА, ф. 57, оп. 4, спр. 189, арк. 163. Машинопис. Завірена копія. Пе-
реклад з польської мови.
№ 221
1931 р. лютий *.— Відозва міського комітету КСМ Західної
України до безробітних Львова з закликом до боротьби
з безробіттям.
г
Безробітнії
Щоденно у Польщі викидають на вулицю тисячі роботяг,
прирікаючи на голод і нужду. З дня на день росте мільйонна
армія голодних людей, які шукають праці. Кривавий фашист-
ський уряд не пам’ятає про допомогу, не старається годувати
родин роботяг, тільки посилає екзекуторів, щоб витиснути
останній гріш для податків, для квартирної плати за нужденні
мешкальні нори.
Тимчасом економічна криза загострюється у цілому капіта-
лістичному світі.
* Дата встановлена на основі супровідних документів.
384
Фабрики стоять, з роботи викидають щораз нові робітничі
маси, збільшуються армії тих, що чекають під різними уста-
новами злиднів на працю і хліб, чекають без результату цілі
місяці.
Малолітні безробітні, переважно позбавлені допомоги, за-
суджені на ще більші злидні, як їхні старші брати і батьки.
Вони мають бути гарматним м’ясом у війні з Радянським Со-
юзом. їх мають використати для повалення робітничої дер-
жави, в якій кожний трудящий має забезпечене життя, де нема
зовсім безробіття.
Товариші!
Піднімайтесь на боротьбу з безробіттям, на боротьбу за
покращання свого життя!
Вимагайте негайної одноразової допомоги для безробітних
в розмірі по 100 зл. на кожного! Вимагайте реєстрації всіх
позбавлених праці! Не дозволяйте, щоб вас викидали з по-
мешкань за несплату квартирної плати! Вимагайте, щоб без-
робітні не платили податків!
Для керівництва вашою боротьбою вибирайте комітети без-
робітних! Влаштовуйте голодові походи під магістрати! Слі-
дами ваших радянських братів .вступайте на боротьбу з урядом
кривавого Пілсудського, з урядом голоду, терору і безробіття,
за робітничо-селянський уряд, за диктатуру пролетаріату!
Не дозволяйте катувати ваших вождів у льохах фашист-
ських в’язниць! Вимагайте звільнення політичних в’язнів!
Боріться проти воєнних приготувань проти СРСР! Вима-
гайте, щоб використати гроші воєнного бюджету на допомогу
безробітним (1,5 мільярда злотих).
25 лютого вийдіть всі на демонстрацію проти голоду.
Безробітні з ППС, Бунду, УСДП! Виступайте на боротьбу
за працю і хліб в єдиному фронті з цілим антифашистським
табором проти фашизму і ваших зрадницьких вождів!
Хай живе 25 лютого — день боротьби з безробіттям! Хоче-
мо хліба і праці! Хай живе робітничо-селянський уряд!
Хай живе Польська Радянська Республіка!
Хай живе відторгнення Західної України від Польщі і при-
єднання до Радянської] України!
Хай живе Радянський Союз!
Хай живе вождь робітничої молоді і безробітних мас —
Комуністична Спілка Молоді Західної України!
Львівський комітет Комуністичної
Спілки Молоді Західної України
ЛОДА, ф. 75, оп. 2, спр. 34, арк. 39. Гектографічний відбиток. Переклад
з польської мови.
25 № 503
385
№ 222
1931 р. квітня 27.— Розпорядження міського староства слід-
чому відділові міської команди державної поліції у зв’язку
 з поширенням комуністичних відозв у Львові.
Конфіденціально]
24 квітня 1931 р. Альойзи Ваньчура, заступник шкільного
інспектора у Львові, доніс сюди, що в ніч з 23 на 24 квітня ц. р.
невідомі розкинули на горішній частині вул. Круп’ярської
страйкові комуністичні відозви, кидали їх також через замк-
нуті брами на подвір’я. Два примірники такої відозви найшов
цей, що доносить, 24 квітня ц. р. зранку біля брами на подвір’ї
свого дому по вул. Круп’ярській, № 34.
Додаю під № 1 найдену відозву, доручаю почати слідство.
При цьому підкреслюю, що в останній час на території Льво-
ва проводять безкарно поширення комуністичної «бібули», яка,
очевидно, приходить масово у Львів. Щоб придушити поши-
рення, доручаю видати відповідні розпорядження і посилити
розвідку. Звіт з поверненням] а[ктів].
Додаток.
Львів 27 квітня 1931 р.
Львівський міський староста Галляс
ЛОДА,' ф. 57, оп. 1, спр. 831, арк. 71. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
№ 223
У
1931 р. квітень*.— Відозва Спілки шкільної молоді у Львові
до незаможної шкільної молоді з нагоди свята Першого
травня
До незаможної шкільної молоді!
Товаришки і товариші!
В' день- свята міжнародної солідарності трудящих мас, в
день 1 Травня — на вулицю. На демонстрації проти викидан-
* Дата встановлена на основі супровідних документів.
386
ня учнів за приналежність до С[пілки] ш[кільної] м[олоді]. При-
йняти назад 7 учнів С[пілки] т[овариств] н[ародних] і серед-
ніх] ш[кіл] у Львові. Відкрити шестикл[асну] українську] гім-
назію] у Львові. Відкрити українські гімназії в Дрогобичі,
Тернополі, Рогатині.
На боротьбу проти викидання революційних учнів, які
борються за ваші справи проти фашистського ладу, який ви-
сокою платою за навчання закриває брами шкіл перед сина-
ми робітників, селян, широких мас службовців і працюючої
інтеліг[енції]. В державших] школах підвищують плату за на-
вчання на 50%, викидають вас із шкіл за невнесення плати за
навчання, а дітей буржуазії підтримують дирекція і вчителі.
За протекцією батьків банкірів і промисловців на них чекають
посади. На вас чекає дальша голодовка за кордоном або, в
найкращому випадку, .в краю. [Особи з] самоврядування, яких
призначає [дирекція] або яких обирають за згодою дирекції,
тільки допомагають підтримувати таке становище. На спроби
організації революційного самоврядування оборони своїх ін-
тересів у стінних газетах дирекція відповідає цензурою, теро-
ром, який застосовують у відношенні до більш активних еле-
ментів (викидання зі С[пілки] товариств] н[ародних] ш{кіл], від-
міна зниження плати за навчання в українських] ґімн[азіях],
торговельній] шк[олі]). Інструктори «Стшельца», «Трумпель-
дору» наказують явно виступати в ролі донощиків, провокато-
рів, а «Сокул», «Стшелєц», «Гашмер» і Товариство] робітни-
чих] університетів] ламають вашу боротьбу гаслами про мниму
аполітичність, розганяють масовки, продають лівих учнів, ор-
ганізовують бойкот членів С[пілки] ш[кільної] м[олоді]. Проти-
українською нагінкою, антисемітизмом, національним шові-
нізмом розколюють єдиний фронт мас працюючої україн-
ської], єврейської] і польської] молоді в боротьбі за ліпше іс-
нування незаможної шкільної мол[оді].
Під гаслом великодержавного «громадянського виховання»
наказують вам вступати до «Стшельца», Військової] під-
готовки], готуючи вас на гарматне м’ясо у війні проти робіт-
ників і селян, які борються з окупацією Зах[ідної] Укр[аїни],
готуючи до походу на Київ.
А Радянська Укр[аїна] йде попереду радянських респуб-
лік, які ліквідовують неписьменність (71,3% письменних). Тут
злидні, голод учнів, а там — утримання учнів на рахунок дер-
жави. Тут безробіття, там — прискорений господарчий] роз-
виток. Тут полонізація, там — вільний розвиток української],
єврейської], польської культури, школи на рідн[ій] мові, [роз-
винена] учнівська преса. С[пілка] ш[кільної] м[олоді] 3[ахідної]
У[країни] організовує вас на захист Радянської України. Не-
зважаючи на терор, закликає вас на боротьбу з окупацією.
25*
387
Радикарізація учнівських мас росте. Учні беруть участь у сабо-
тажній боротьбі українських селян. Сотні учнів посаджено у
в’язниці в Луцьку, в «Бригідках» та ін[ших], щоденно нові при-
суди на революційних] учнів, щоденно нові репресії (Львів,
Ченстохов, Золочів).
Товариші і товаришки!
На фашистський терор мусимо відповісти масовим вступом
у С[пілку] ш[кільної] м[олоді]. Організовуймо страйки проте-
сту проти виключення учнів.
1 Травня демонструйте разом з робітн[ичою] молоддю
Львова!
Проти фашизації і полонізації шкіл!
Школи повинні бути на рідній мові за рахунок держави.
Проти виключення революційних] учнів, проти цензуру-
вання шкільних газет директором!
За революційне] самоврядування!
Проти закривання українських шкіл!
За зниження плати за навчання!
За харчування учнів на рахунок держави!
За книжки, зошити і наочність за рахунок держави!
За безкоштовні трамвайні карти і проїзд по залізницях!
Проти примусу Військової] підготовки]!
Ні гроша на Л[ігу] п[роти]п[овіітряної] о[борони], «Крен
Каємет»!
Хай живе рев[олюційна] учнівська преса!
Розколюйте «Стшелец», «Трумпельдор», виступайте з [ря-
дів] УВО, «Лугу», «Гашомер», Т[овариства] р[обітничих] уні-
верситетів]!
Вступайте в С[пілку] ш[кільної] м[олоді]!
Вибирайте в класах Першотравневі комітети, орг[анізовуй-
те] загальний страйк 1 Травня!
Хай живе шкільний страйк 1 Травня!
ЛОДА, ф. 57, оп. 4, спр. 263, арк. 217. Гектографічний відбиток. Пере-
клад з польської мови.
388
№ 224
1931 р. квітень *.— Відозва студентського комуністичного осе-
редки Західної України до студентів Львова з нагоди
Першого травня.
Хай живе загальний політичний страйк 1 Травня! Хай живе
національно-визвольна боротьба проти окупації польського
імперіалізму, [боротьба] разом з робітниками і селянами Поль-
щі під проводом КПЗУ, КПП!
Увільнити революційних бойовиків-робітників, селян і під-
биті народи! До оборони СРСР і УРСР! Хай живе трудова ре-
волюція в Польщі!
Товариші! Студенти!
Терор окупантського наїзника Пілсудського на Західній
Україні.
По відкиненню 50% української молоді при вписах на вищі
школи у Львові замкнуті 3 українські гімназії, викинено на
вулицю кількасот учеників. Поверх 200 студентів гине ще по
тюрмах та льохах дефензиви.
Загальний наступ фашистів на буття робітників, селян і
трудової інтелігенції вдаряє найгостріше по підбитих народах.
Коли міністерство заводить фашистський закон про «ізби іін-
женєрскі», редукується рати оплат на політехніці до 2, огра-
ничується число і висоту стипендій, український незаможний
студент взагалі не має змоги одержати стипендії, дістати прак-
тику чи зниження шкільних оплат.
Як відповідають на це фізичне нищення, на ці оргії теро-
ру фашистські вожді кравціви і янови? Що робить в обороні
студентських прав ОУН—УВО? Чи організує самооборону?
Контрнаступ? Ні! ОУН—УВО і цілий український фашистський
табір організують напад на Радянський консулат, ОУН органі-
зує протирадянські замахи (на «Силу»), УВО свят-
кує річницю бою під Крутами, щоби використати нагоду до
цькування проти Радянської України. Студентські крайові кон-
ференції наших фашистських вождів, їх орган «Студентський
шлях» глорифікують українські] корпорації, глорифікують ці
передові протиробітничі загони. Товариство катол[ицьких] сту-
дентів] «Обнова» посувається уже до явної співпраці з «0(1-
госігепіет», котрого почесний представник 15/111 витає загаль-
ні збори «Обнови». Українські фашисти єднаються з польськи-
ми, щоб змонтувати воєнний протирадянський блок.
ОУН—УВО кидав опозиційні фрази і скликає під натиском
* Дата встановлена на основі супровідних документів.
389
з долу протипольські протиклерикальні віча, бо боїться втра-
ти впливав. Старається здобути ваше довір’я, кидаючи навіть
антиінтервенційні кличі (на вічі 18/111), щоб вас пхнути опісля
в. ряди проти радянських легіонів під покровом кривавого
марціалка, щрби вашими руками втопити в крові визвольні
здобутки Рад[янської] України, щоби скріпити панування наїз-
ника на Україні Західній. ОУН, УНДО, «Обнова» — ці пред-
ставники української] буржуазії — хочуть на звалиіцах дик-
татури пролетаріату зорганізувати диктатуру капіталу.
. Галущинські, шептицькі, хомишини вже тепер залюбки
п’ють «чорні кави» з б[локом] б[езпартійних], одверто пруть до
угоди; По ганебнім заломанню національно-визвольних зма-
гань восени цього року по виданню «Комунікату трьох партій»
і пастирських листів, осуджуючих недоцільні і шкідливі сабо-
тажеві акти, по взиванню до «спокою» в дні 1 листопада вож-
ді УНДО заключають явну угоду.
Українська буржуазія ще торгується, ще дреться з поль-
ською за більшу участь у визиску трудящих Західної України,
за доступ до корита. Та в обличчя трудової революції усіх пра-
цюючих Польщі кидає УВО революційну фразу — фразу са-
мостійницьку, щоби під її покришкою готовити марш на Київ.
За' ціну розгромлення Радянської] України єднається україн-
ська] буржуазія з польською, віддає їй більшу частину, кон-
солідується протирадянський блок.
Управи самодопомогових академічних товариств, їх вож-
ді— це представники інтересів буржуазії, а їх спори з поль-
ськими фашистами — це спори за поділ зисків, видертих з нас,
а не усунення цього визиску.
' Товариші!
; На Радянській Україні будується соціалізм. На Радян-
ській] Україні забезпечено усі національні права, закінчується
українізування установ та шкіл. 90% часописів виходить на
українській мові, 75% студентів студіює на державний кошт.
В робітничій державі створено школи для робітничо-селян-
ської молоді. Тоді коли українські фашисти у Львові уладжу-
вали протирадянські демонстрації під консулатом СРСР, ро-
б[ітничо]-селянська студентська молодь Харкова, Києва, Оде-
си демонструвала проти Пілсудського. Коли УНДО осуджувало
саботажі, наші радянські брати в тисячних маніфестаціях де-
монстрували проти пацифікації і окупантського режиму, про-
ти агентів польського імперіалізму на Радянській] Укра-
їні — єфремових і морбулісів.
Фашисти з ОУН—УВО не можуть признати рівнорядного
становища України в СРСР, мусять розсівати брехні—про «ко-
лоніальне відношення» до Москви, щоб підбехтувати маси,
390'
щоб втягнути вас у рейки воєнних планів Пілсудського, щоб
загнати шляхом петлюрівського походу на Київ у 1920 р.
Фашистські] часописи розпускають чутки про «ліквідацію
КПЗУ». Це чергова брехня! КПЗУ, вождь націоцал[ьно]-виз-
вольної боротьби, КСМ 3[ахідної] У[країн,и].— вождь робітни-
чо-селянської молоді Західної] України — закликає вас до бо-
ротьби проти шкільних оплат, за безплатне удержання, проти
полонізації шкіл, за українські школи! Проти терору і кату-
вання політв’язнів! Проти окупації, за злуку з Радянською]
Україною! За самоозначення Західної України і революційне
відірвання від Польщі!
В дні 1 Травня демонструйте разом з робітниками і селя-
нами цілої Польщі, за трудову революцію в Польщі, за зни-
щення кривавої окупації, за визволення підбитих народів!
Проти диктатури капіталу, за робітничо-селянський уряд!
УВО, УНДО взивають вас до розбивання одноцілого револю-
ційного протиокупантського фронту українських, польських
і жидівських трудящих мас, тоді коли самі заключають контр-
революційний союз з польською і жидівською буржуазією. Ра-
зом з робітниками і селянами з УНДО-радикалів, котрі справді
хочуть боротисй з окупацією, проти їх вождів.
Проти інтервенції проти СРСР!
Хай живе 5-літній план соціалістичного будівництва!
Хай живе пролетарський суд над контрреволюцією в УРСР
і СРСР!
Організуйте 1-майові наради! Вибирайте студентські ко-
мітети!
У відповідь на терор посилюйте ряди революційного табору!
Вступайте масово в члени КСМ 3[ахідної] У[країни]!
1 Мая у Львові йдіть на робітничу демонстрацію об 11 [год.]
перед пол[уднем] на Гетьманські Вали під помником Собє-
ського!
Студентська комуністична комірка Західної України
ЛОДА, ф. 57, оп. 4, спр. 794, арк. 41. Літографічний відбиток.
391
№ 225
1931 ір. травень.— Відозва солдатського полкового комітету
19 піхотного полку при окружному комітеті КПЗУ до солдатів
Львівського гарнізону з закликом до боротьби проти терору.
Товариші! Солдати Львівського гарнізону!
Фашистська диктатура і її вірні підручні офіки відчувають
боротьбу солдатських мас, яка дедалі посилюється, та виступи
проти терору яснопанських синків-офіків, які стають дедалі
жорстокішими, вживають всіх засобів, щоб придушити кожний
найменший прояв революційної боротьби в казармах. Коли,
після солідарного виступу 2 р[оти] 19 п[іхотного] п[олку], яка
виступила проти фізичних покарань, появилися відозви, що
закликали солдатів усіх полків масово боротися з кривавою
диктатурою, фашистські песики почали казитися зі злості.
Коли шляхом терору їм не вдалося придушити революційний
настрій в казармах, вони хочуть при допомозі обіцянок зла-
мати солдатську солідарність. Офіки 19 п[іхртного] п[олку]
обіцяють кожному солдатові, який викаже кольпортерів *, дати
7 і навіть 14 днів відпустки. Ви чуєте, товариші, 14 днів від-
пустки має отримати той, хто покаже і пошле у .в’язницю свого
товариша! Банда офіків хоче зробити з нас шпиків, хоче, щоб
ми за мізерні подачки продавали наших товаришів, які стають
на захист всіх нас. Та жорстоко помиляються ці ка-
налії, ні один солдат, ні один робітник і селя-
нин в мундирі не буде зрадником своїх
братів.
Солдати! Рядові!
Ваша відповідь на ці пропозиції банди офіків — ще біль-
ша солдатська солідарність, об’єднання,
ведення боротьби. Під керівництвом революційного полко-
вого комітету, проти кривавої фашистської диктатури і крива-
вого терору офіків, проти воєнної підготовки до нападу на
СРСР. Проти кривавої окупації Західної України польськими
загарбниками-фабрикантами, поміщиками. За збільшення
солдатської плати на 100%, за кілограм хліба на день, за кі-
лограм цукру на тиждень, за цигарки, за жири до хліба, за
14-денні відпустки, за виплату добових на їжу на час відпустки.
Шляхом масових виступів, шляхом відмови йти
на навчання ми будемо боротися за наші вимоги. Тільки
солідарною боротьбою всіх солдатів — поляків, українців, бі-
лорусів і євреїв — ми зможемо протидіяти теророві офіків. Всі
* Особи, які займаються розповсюдженням преси.
392
солдати, незважаючи на національність, об’єднуйтесь навколо
революційного полкового комітету. В усіх полках, батальйонах
створюйте революційні комітети, які організовують вашу бо-
ротьбу.
Хай живе солідарна боротьба всіх солдатів під керівни-
цтвом солдатського полкового комітету!
Геть війну проти СРСР!
Геть криваву фашистську диктатуру і соціал-фашизм!
Геть українську буржуазію з-під прапора УНДО і УВО!
Хай живе народна революція!
Хай живе збройний союз робітників, селян і солдатів!
Львів, травень 1931 р.
Солдатський полковий комітет 19 п[іхотного] п[олку] при
окружному к[омітеті] КПЗУ
ЛОДА, ф. 57, оп. 4, спр. 192, арк. 47. Гектографічний відбиток. Пере-
клад о польської мови.
№ 226
1931 р. червень.— Відозва ЦК КПЗУ до (трудящих Західної
України з закликом до боротьби проти раціонального Ігніту.
Пролетарі всіх країн, єднайтеся!
Комуністична партія Західної України.
До бо.ротьби за державну школу в укра-
їнській мові!
Проти колонізаторської політики оку-
пантського уряду!
Проти замикання українських шкіл!
За самовизначення Західної України
аж до в і д і р в а н н я!
Товариші і товаришки!
Робітники, працюючі селяни, трудяща інтелігенція!
Годі вже зносити важке ярмо національного гніту, що,
крім соціального, доводить українські] працюючі маси до
краю розпуки, нужди та голоду. Годі вже зносити панування
польських обшарників, ватаги карних експедицій та екзеку-
торів, годі терпіти дальше знущань над українськими жінками
393
і дітьми. Український народ присуджений окупантським уря-
дом на смерть, на втрату всіх своїх масових організацій, на
переслідування української мови, на загарбання своєї землі
осадниками та обшарниками. Мало голоду землі, мало подат-
ків та різних тягарів, що витягають останні соки з українських
трудящих мас,— жорстокий національний гніт довершує роз-
пуку, біль та обурення українських працюючих мас.
Українських] службовців викинено зі служби,— хай зди-
хають з голоду па вулиці,— тому що брали участь в націо-
нально-визвольній боротьбі українських] трудящих, україн-
ська] мова, переслідувана і висміяна, сталася мало що не зло-
чином для тих, що її вживають. Масові українські організації,
що пройшли вже не одну карну експедицію, є замикані та сві-
домо, руйновані окупантським урядом. Зміцнити та розбудува-
їи безпосередній свій найпевніший вал — польських осадників,
що були б охороною проти революційного руху,— такою є суть
політики фашистського уряду. В Холмщині замкнено всі «Рідні
хати», на Волині па місце «Просвіт» постають петлюрівські клу-
би з певними та юзефськими на чолі, що є тільки огнищами під
готовки петлюрівських ватаг проти Радянського] Союзу. Кож-
ний день приносить вістку про якесь замкнення «Просвіти»,
мовляв, підлога зіпсута, дах валиться, п’єса виставлена «анти-
паньствова» тощо. Окупантський уряд боїться всяких масових
організацій, бо вони є кузнями, де виковується гарт та воля
боротися проти окупантського режиму, і тому нищить він ко-
оперативи, нищить спортові організації, як «Луги», «Сокіл»,
замикає врешті українські школи.
Товариші! При помочі явного та замаскованого терору,
при помочі різних шахрайств окупаційний уряд проводить
систематичну ліквідацію українського] шкільництва. З цих
тисячів українських] шкіл, що існували ще з австрійських
часів, лишились зараз тільки руїни. На папері існуючий за-
кон про т. зв. плебісцит переводиться жандармами, що при
помочі фізичного терору, погрозою кар та шахрайськими ма-
хінаціями фальшують волю батьків. «Українські] батьки не
хочуть української] школи!» — проголошують окупанти. Укра-
їнські діти, що ні слова не розуміють по-польськи, не хочуть
вчитися по-українськи!
Але ви, українські] працюючі маси, ви на власній шкурі
переконались, що значить хотіти української] школи. Коли
школа не замкнена ще за «антипаньствову» агітацію, коли
не розгромили її ще карні експедиції, а учнів до тюрми не
замкнули, то приходить утраквізація, ц[еб]т[о] введення дво-
мовності в українських школах. По-українськи вчать в такій
школі гімнастики, співу, рисунків, релігії та української] мови.
Всі найважніші предмети — по-польськи. Утраквізація в дійс-
394
ності є тільки етапом до повної ліквідації українського]
шкільництва. До того зміряє окупантський уряд, щоб україн-
ські] діти забули українську] мову, щоб з них зробити яни-
чарів до розгромлювання боротьби українських] трудящих.
А в українських по імені загальних школах вчать по-україн-
ськи» вчителі з Познані, що українського слова не розуміють,
що, крім каліцтва, нічого українських] дітей навчити не мо-
жуть.
Через 13 літ свого панування окупантський уряд зумів зни-
щити українські школи. Що робить українська буржуазія,
українські буржуазні партії від УНДО до радикалів в справі
української] школи? Чи ведуть вони боротьбу за українську]
державну школу, чи до тої боротьби вони кличуть трудящі ма-
си Західної] України? Ні, українські] буржуазні партії, не-
залежно від вживаних ними фраз, в дійсності, на практиці,
жодної боротьби проти полонізації укр[аїнських] шкіл не ве-
дуть, як не ведуть її на всіх інших ланках нац[іонально]-ви-
звольної боротьби. Українські трудящі маси повстають до бо-
ротьби проти окупації, а українська] буржуазія домагається
карних експедицій, поліцаїв, буків та куль на них! Українські]
трудящі маси повстали до боротьби проти ліквідації україн-
ського] шкільництва, а ундо-радикали відтягають їх від тої
боротьби збиранням підписів під різні петиції та висиланням
делегатів до старости. Замість боротися за українську] дер-
жавну школу, ундо-радикали кажуть платити на «Рідну шко-
лу», поширюючи шкідливі погляди, немовбито шляхом при-
ватного шкільництва можна було замінити боротьбу за укра-
їнську] державну школу. Ні! Приватні школи «Рідної школи»
при своїх високих оплатах є тільки доступні для синків укра-
їнської] буржуазії, а не для широких працюючих мас. Ці остан-
ні лишились поза скобками українського шкільництва.
Не ведуть українські] буржуазні партії цієї боротьби та
вести не можуть, бо з польським фашизмом заключили вже
явну угоду, явний класовий союз, що звернений проти кла-
сової та нац[іонально]-визвольної боротьби трудящих мас, має
на меті розбити зростаючу хвилю революційного руху та на
грунті очищеного запілля почати спільну боротьбу проти Ра-
дянської] України.
«Радянська] Україна є ворогом українських] працюючих,
мало не польський окупантський уряд, що потоками крові зна-
чить щоденно своє панування. Радянську] Україну треба зни-
щити, а не боротися проти окупації», каже українська] бур-
жуазія через уста своїх представників — хомишинів, луцьких
та галущинських. Для знищення вільної та независимої Ра-
дянської] України, для привернення там влади обшарників та
капіталістів заключила українська] буржуазія угоду з поль-
395
ською окупацією. До розгромлення та розбиття революцій-
ного] руху на наших землях кличуть українські] буржуазні
партії — ці партії пацифікації західноукраїнських земель.
Товариші! Цим ганебним планам української] буржуазії
та польської окупації ви дайте належну відсіч. Ви знаєте,
що Радянська] Україна вигнала поміщиків і капіталістів, що
землю вона віддала селянам, що там на грунті добровільної
колективізації росте в скорім темпі загальний добробут мас,
ви знаєте, що там існує український роб[ітничо]-селянський
уряд, який успішно проводить українізацію всіх державних
та приватних установ. Коли під фашистською Польщею укра-
їнська] культура придушена, коли тут розгромлює окупація
українські] школи, українські] економічні, культурні та про-
світянські інституції, переслідує українську] мову, то там,
в Рад[янській] Україні, з кожним роком відкривають тисячі
нових шкіл, в яких безплатно обучаються сини робітників,
працюючого селянства та інтелігенції. В Радянській] Україні
розвивається українська] культура, росте число газет та ви-
даваних книжок, постають щораз нові вищі школи, в яких
студенти дістають удержання через цілий час студії. В Поль-
щі — руїна українського] шкільництва, в Рад[янській] Украї-
ні — його розвиток, в Польщі — полонізація, там — україніза-
ція всіх ланок життя, в Польщі — викидання всіх українських]
службовців з державних та громадських установ, там україн-
ські] робітники та селяни мають владу в своїх руках. Так
виглядає дійсність. І тому українські] працюючі маси боро-
нять і боронитимуть своїх радянських братів, тому вони пі-
дуть їх революційним] шляхом, що одинокий принесе повне
соціальне та національне визволення.
Товариші робітники, працючі селяни та
трудяща інтелігенція!
Комуністична партія кличе вас до розгортання могутньої
боротьби проти полонізації та ліквідації українського] шкіль-
ництва, за українське] державне шкільництво. Комуністична
партія кличе всіх тих, що йдуть ще за українськими] фашист-
ськими і соціал-фашист[ськими] партіями, згуртуватися
довкруг неї до боротьби проти окупації, яку підтримують укра-
їнські] буржуазні партії! Вірнопідданчим петиціям та вити-
ранням салонів ундо-радикалами трудящі маси протиста-
влять свою дійсну боротьбу, під прапорами якої впаде окупа-
ційний лад. Творіть по містах фабричні та вуличні, по селах,
сільські шкільні комітети, що вестимуть боротьбу за державну
школу в українській] мові, за безплатне навчання, проти шкіль-
них податків, проти насилання до українських] шкіл польських
вчителів. Вибирайте ці комітети на масовках, вічах, широких
конференціях, улаштовуйте демонстрації батьків та дітей під
396
староства, готуйтесь до шкільного страйку дітей в школах,
не платіть шкільного податку.
Товариші! Боротьба за українську] державну школу є ча-
стиною боротьби проти національного] утиску, проти окупа-
ції. Цю боротьбу ви поведете проти волі українських] буржу-
азних партій, що на спілку з польським фашизмом готують
війну проти Радянської] України.
Товариші міські робітники!
Станьте на чолі боротьби за національне] визволення до
боротьби за українські] державні школи під проводом фаб:
ричних шкільних комітетів. Хай на кожній масовці, під час
кожного страйку пролунає ваш пролетарський протест проти
переслідування українського] шкільництва. Ви, робітники,
гноблені соціально та національно, не можете байдуже ди-
витись на нац[іонально]-визвольну боротьбу. Ваше місце в
перших її рядах. Бо тільки під ударом одного солідарного
фронту всіх працюючих впаде фашистсько-окупантський лад.
Товариші польські пролетарі!
Боротьба за національне визволення українських] трудя-
щих є вашою боротьбою, без якої ви ніколи не визволитесь від
ярма капіталу. Окупація українських та білоруських земель
зміцнює польський фашизм. Фашистським спробам поширю-
вання національної ворожнечі між працюючими протиставте
один міжнародний фронт боротьби всіх трудящих!
Хай живе боротьба за українську дер-
жавну школу!
Хай живуть шкільні комітети! Хай живе
шкільний страйк!
Хай живе єдиний міжнародний фронт
боротьби всіх трудящих проти окупації
та фашизму!
Геть з польським окупантським урядом
та його спільниками— вождями українських
буржуазних партій Українського] като-
лицького] с[оюзу], УНДО, УСДП, радикалів
та шумськістів!
Геть з полонізацією українського шкіль-
ництва!
Хай живе боротьба за самовизначення
Західної України аж до відірвання!
Геть з війною проти СРСР і УРСР!
Хай живе Радянська Україна!
Хай живе КПЗУ!
Львів, червень 1931.	ЦК КПЗУ
ЛОДА, ф. 1, оп. 1, спр. 245, арк. 513. Друкарський відбиток.
397
№ 227
1931 р. червень *.— Відозва окружного комітету КПЗУ до
трамвайників міста з закликом до страйку солідарності.
До всіх львівських трамвайників!
Від вівторка 9/УІ триває страйк трамвайників у Варшаві.
Замахові на їх існування і права зі сторони магістрату вони
протиставили зімкнутий фронт боротьби під керівництвом
КПП. На раціоналізаторські розпорядження, які проводились
інж[енером] Квятковським та мали на меті посилення експлу-
атації робітника, відповіли тим, що побили і викинули інже-
нера з майстерень. А коли дирекція хотіла знову нав’язати
ненависні форми посиленої експлуатації, варшавські трам-
вайники відповіли страйком. Цей страйк вибух[нув] проти
волі фашистських і соціал-фашистських професійних спілок:
ним керує революційний страйковий комітет, вибраний всіма
проти бебесівців, пепеесівців і ходеків. Бойова позиція вар-
шавських трамвайників, те, що вони зламали бебесівську
і пепеесівську перепону, зразу викликала панічний страх бур-
жуазії і її фашистського уряду. Зразу на другий день трам-
вайники добилися усунення інженера і плати за час страйку.
Спілкові вожді за всяку ціну намагаються послабити бо-
ротьбу робітників. Оголосили закінчення страйку, та прора-
хувалися. Робітники, незважаючи на їх заклики, далі страй-
кують, вимагаючи підвищення [плати], під керівництвом свого
страйкового комітету, під керівництвом комуністів.
Соціал-фашисти явно співпрацюють з урядом фашистської
диктатури, щоб зламати [страйкові] дії. На спільній конферен-
ції в міністерстві ухвалюють проголосити цей страйк неле-
гальним, загрозити робітникам викиненням з роботи і поста-
новляють пустити в рух транспорт, т[обто] організувати групи
страйколомів,. Наміри фашизму і соціал-фашизму нічого не
дадуть. Тисячі варшавських трамвайників одностайно продов-
жують геройську боротьбу. Вони вже показали на вулицях,
що вміють розправлятися з страйколомами і вміють перешко-
дити розпочати рух [транспорту]!
Товариші трамвайники Львова!
КПЗУ закликає вас до солідарності з робітниками Варша-
ви, дати відсіч фашизму, який весь тягар звалює на плечі ро-
бітників і селян. Дайте відповідь, мобілізувавши свої сили, до
боротьби за пролетарське розв’язання кризи, за повалення
Дата встановлена на основі супровідних документів.
398
влади буржуазії, за робітничо-селянський уряд. Уряд фашист-
ської диктатури Пілсудського чимраз більше посилює терор,
щоб задавити революційну хвилю, яка зростає, і підготувати
війну проти СРСР. Тому і проводить пацифікацію Західної]
України, вбиває робітників 1 Травня в Манєвичах, Любартові
і т. д. У крові робітників хоче втопити страйкову боротьбу
шахтарів Яворжна і Калуша!
Львівські трамвайники, піднімайтеся на боротьбу за ваші
вимоги і [вимоги] усього робітничого класу 3[ахідної] У[країни]
і Польщі. Піднімайтеся до страйку солідарності з робітниками
Варшави! Боріться проти 15% зниження плати, проти вбивчої
раціоналізації, за підвишку плати! Проженіть зрадників з
ППС і Безпартійного] б[локу]! Створюйте страйкові комітети!
В широкому єдиному фронті об’єднуйтесь всі, а також і ви,
робітники-пепеесівці, яких досі обдурювали ваші вожді!
Хай живе страйк солідарності львівських трамвайників!
На захист трамвайників Варшави, на захист шахтарів Ка-
луша!
Створюйте страйкові комітети в парках і в майстернях!
Об’єднуйтесь з комітетами безробітних!
Збирайте матеріальну допомогу для варшавських робіт-
ників!
Згруповуйтесь навколо Профлівиці!
Боріться проти раціоналізації, за 7-го динний робочий день!
Геть фашизм і соціал-фашизм!
Хай живе КПЗУ!
О[кружний] к[омітет] КПЗУ у Львові.
ЛОДА, ф. 67, оп. 4, спр. 192, арк. 44. Гектографічний відбиток. Переклад
з польської мови.
№ 228
1931 р. червень *.— Вимоги політичних в’язнів-комуністів в'яз-
ниці «Бригідки», пред’явлені начальникові в’язниці у зв’язку
з переслідуванням в’язнів.
1.	Об’єднати всіх комуністів у окремих камерах, а не з
в’язнями-націоналістами; не тримати в’язнів-комуністів у слід-
чій камері разом з кримінальними в’язнями.
* Дата встановлена на основі супровідних документів.
399
2.	Перевести жінок назад у шпиталь або в II відділ.
3.	Поліпшити їжу: їжа надто пісна.
4.	В’язня Стецька помістити назад у шпиталь.
5.	Зняти обмеження на зошити, книжки.
6.	Дозволити олівці, пера, чорнило, папір для писання і
зошити.
7.	Дозволити різні журнали, книжки, газети — без обме-
ження.
8.	Зняти теперішнє ускладнення при передачі книжок і
періодичних видань з камери в камеру.
9.	Зняти бар’єр під час побачення.
10.	Давати побачення кожній особі, яка приходить «з волі»,
без визначення особистості даної людини, яка прийшла на по-
бачення з в’язнем-комуністом (без пред’явлення документів).
11.	Півгодинні прогулянки, а на шпитальному подвір’ї —
два рази в день.
12.	Дозволити користуватися в камері ножами, бритвами,
ножицями і т. п.
13.	Припинити будь-які обшуки в’язнів, бо вони є знущан-
ням.
14.	Не застосовувати ніяких дисциплінарних покарань по-
літичних в’язнів без домовленості між начальником в’язниці та
старостою комуни.
15.	Дозволити комуністичному старості постійно зв’язува-
тися з в’язнями інших камер, з жінками-комуністками в тому
числі.
16.	Нехай негайно, після кожного запису, начальник в’яз-
ниці приймає старосту комуни.
ЛОДА, ф. 102, оп. 1, спр. 56, арк. 7. Машинопис. Завірена копія. Пе-
реклад з польської мови.
№ 229
1931 р. липня 16.— Звіт бюро в справах преси міського ста-
роства відділові громадської безпеки воєводського управління
про проведення обшуку в прогресивному видавництві
«Книжка».
Терміново.
15/	УІ ц. р. місцевий] уряд звернувся до слідчого судді
VI рай[ону] ©[кружного] с[уду] у Львові з проханням дозволити
затримувати листування і посилки вид[авничої] сп[іл]ки «Книж-
400
ка» у Львові, зважаючи на те, що на адресу «Книжки», як
стверджено, з Радянської Росії приходять рекомендовані по-
силки з комуністичною «бібулою» і виданнями сугубо заколот-
ницького змісту. Цю літературу «Книжка», очевидно, поширює
далі, користуючись тим, що рекомендовані посилки міське
староство не має права контролювати. Внаслідок цього доне-
сення слідчий суддя VI району у Львові постановив 8/УІІ-
1931 р. розпочати слідство проти невідомих за злочин за § 58
к[арного] з[акону] — провести обшук у приміщенні видавничої]
сп[ілки] «Книжка» у Львові та наказати затримувати листу-
вання «Книжки» до розпорядження львівського прокурора в
справах преси.
На основі доручення слідчого судді місцевий] слідчий від-
[діл] державної] п[оліції] провів 11/VII-1931 р. обшук у примі-
щенні вид[авничої] сп[ілки] «Книжка» у Львові по вул. З Трав-
ня, № 5, і після забрання матеріалів, у вигляді листування,
записок і картотеки, опечатав приміщення до дальшого розпо-
рядження слідчого судді.
Все листування і рекомендовані посилки з Радянської Ро-
сії затримали в місцевому] бюро преси, щоб провести цензуру.
Вкінці підкреслюю, що під час обшуку в приміщенні «Книж-
ки» затримано Михайла Стронського, про якого слідчий відділ
передав окремий звіт № 1702/11 п. таєм[но] 1931 р. від
12/УІІ-І931 р.
Львів, 16/УП-1931 р.	Ліпінський
ЛОДА, ф. 57, оп. З, спр. 8, арк. 47. Рукопис. Чернетка. Переклад з поль-
ської мови.
№ 230
1931 р. липня 27.— 3 донесення слідчого відділу міської ко-
манди державної поліції слідчому судді IV району окружного
суду про комуністичну діяльність у зв’язку з святкуванням
міжнародного антивоєнного дня у Львові.
Таємно!
22 арештованих.
У зв’язку з річницею міжнародного антивоєнного дня, яку
комуністичні організації відзначають кожного року 1 серпня,
26 № 503
401
слідчий відділ отримав достовірні конфіденціальні відомості,
які походять з кількох джерел [про те], що в цьому році кому-
ністи намагатимуться з більшою енергією і завзятістю проводи-
ти антивоєнну пропаганду, що має на меті привести до насиль-
ницької зміни форми влади шляхом революції, через викликан-
ня загального страйку будуть прямувати до відірвання Східної
Малопольщі і Волині від єдиного об’єднання держави і при-
єднання цих територій до СРСР.
На території м. Львова вже почали застосовуватися такі
засоби для цієї мети: 1. розкидання у Львові у великій кіль-
кості комуністичної літератури, зокрема революційного змісту,
2. вербування нових членів у комуністичні організації і 3. під-
тримка членів або родин арештованих комуністів, щоб у мож-
ливій] боротьбі за приєднання східних земель до СРСР не
падали духом.
За конфіденціальними відомостями, комуністи на терито-
рії м. Львова, що належать як до КПЗУ, так і до КСМ За-
хідної] У[країни], розпочали таку діяльність серед безробітних
і серед війська. Видимою ознакою цієї діяльності є комуні-
стична література, яка розкидається на вулицях міста Льво-
ва, примірники якої, як зразок, додаю... *
Львів, 27 липня 1931 р.
В[ід] ім[ені] коменданта д[ержавної] п[оліції]
м. Львова і за керівника фідчого відділу під-
комісар д[ержавної] п[оліції] Злотковський
ЛОДА, ф. 1, оп. 1, спр. 245, арк. 537, 540. Машинопис. Завірена копія.
Переклад з польської мови.
№ 231
1931 р. липень.— Відозва окружного комітету К.ПЗУ до без-
робітних і робітників міста \та солдатів Львівського гарнізону
з закликом до боротьби проти злиднів, голоду і фашистського
терору.
Товариші! Товаришки!
Вимагаємо праці і хліба для всіх безробітних! Ні гроша на
підготування війни проти СРСР! Кожний гріш — безробітним!
* Далі подаються особисті дані 22 арештованих.
402
Кожний день приносить нові докази робітничого і селянського
гніву. В Бориславі, Дрогобичі, Варшаві, ГдинІ і т. д. маси
безробітних, яких голод і злидні довели до розпачу, нападають
на пекарні, беруть [хліб] для себе і для своїх дітей.
В Катовіцах і Жерардові безробітні борються цілими годи-
нами на барикадах з озброєними до зубів шпиками і поліца-
ями. В Яворожно, Калуші — шахтарі, в Бєльську, Жерардо-
ві— текстильники, у Варшаві — трамвайники, проти волі
соціал-фашистських вождів, страйкують під керівництвом ко-
муністів проти наступу буржуазії на плату і умови роботи.
Відповідь на вимоги працюючих і безробітних — куля, багнет,
гумова палиця і отруйні гази. Однак ні в’язниця, ні постріли
в робітників, ні зрада соціал-фашистів не утримають робітни-
ків і селян від боротьби за поліпшення свого існування, від
боротьби за повалення фашистського ладу, за Польську Ра-
дянську Республіку, за відокремлення Західної України.
Безробітні міста Львова! Кожного дня зменшується кіль-
кість тих, що користуються грошовою допомогою безробітним,
щоденно зростають знущання в бюро злиднів, щоденно поси-
люється контроль, щоб не допустити, як це говорить останнім
часом оголошення в державному] управлінні] посередництва]
п[рац'і], до обману на шкоду державної казни. На практиці це
означає, що відберуть [грошову допомогу] навіть тим, що
мають право користуватися злиденними подачками.
Політика соціал-фашистів — ляоковських, кушнірів та ін-
ших, політика делегації до інших міністрів, воєводів, старостів
і депутатів (до Шидельського та інших), заборона робітничих
демонстрацій, одним словом, політика зради робітників довела
до сучасного жахливого становища безробітних та їх родин.
Безробітні! В комісаріатах кидають вам милостиню у ви-
гляді бонів. Бон на 2 зл. або 4 зл. для цілої робітничої сім’ї
в місяць — це тільки глузування з важкого становища безро-
бітних. Все частіше трапляються випадки самогубств із-за
відсутності роботи, збільшується проституція.
Працюючі робітники! Дамоклів меч висить над вами кож-
ного дня. Закривають фабрики, влаштовують «свєнтувки» * на
кілька місяців (гута), обрізують вам плату на 15—40%,
вкінці проводять грабункову капіталістичну раціоналізацію,
яка тягне за собою збільшення кількості нещасних випадків (за-
лізничні майстерні). Забирають від вас відпустки, погіршують
лікування і медичні послуги. Політикою ощадності влашто-
вують оргії за рахунок вашого здоров’я. Товариші! Станьте
всі під прапор КПЗУ! Тільки під керівництвом комуністів ви-
зволитеся від злиднів, голоду і фашистського терору. Ство-
;	* Вільний від роботи день, за який не платили.
Ж*
403
рюйте єдині комітети безробітних без соціал-фашистських
вождів! Створюйте на фабриках страйкові комітети! Поєднуй-
те дії безробітних з діями працюючих. Всі на вулицю! На
великі пекарні і магазини!Досить злиднів і голоду! Хай живе
боротьба безробітних і працюючих робітників!
За грошову допомогу всім безробітним, без винятку ма-
лолітніх у сумі втраченого заробітку!
За негайну допомогу в сумі 100 зл. готівкою (а не в бонах)
кожному безробітному! За допомогу натурою (одяг, мука
і т. д.)! За безкоштовну медичну допомогу в установах гро-
мадського страхування! За 7-годинний робочий день! За під-
вищення плати! Проти грабункової раціоналізації! Проти ви-
кидання з помешкань!
Солдати Львівського гарнізону!
Безробітні готуються до розправи з фашизмом, ладом го-
лоду, безробіття, злиднів, війни і терору. Ставайте і ви, сини
робітників і селян, до боротьби в єдиному ряді з безробітними!
Не дозволяйте, щоб вас використовували як знаряддя приду-
шення боротьби робітників і селян! Багнет і куля — для офі-
ків, синків буржуїв!
Хай живе КПЗУ!
Хай живе СРСР!
Хай живе самовизначення Західної України і Західної Бі-
лорусії аж до відокремлення!
Хай живе збройне повстання!
О[кружний] к[омітет] КПЗУ
Львів, липень 1931 р.
ЛОДА, ф. 57, оп. 4, спр. 263, арк. 212. Гектографічний відбиток. Пе-
реклад з польської мови.
№ 232
1931 р. серпня 9. — Вимоги об’єднаних професійних спілок
робітників харчової промисловості у Львові, пред’явлені місь-
кому старості у зв'язку з безробіттям та важкими умовами
праці робітників.
Виконуючи резолюції загальних зборів об’єднаних профе-
сійних спілок робітників харчової промисловості, які відбулися
9 серпня ц. р.,
404
проф[есійна] спілка пекарських робітників, І відділ, на пл.
Ринок, № 8,
професійна] спілка пекарських робітників, II відділ, по
вул. Шпитальній, № ЗО,
проф[есійна] спілка кулінарів, по вул. Хорущини, № 5,
професійна] спілка гастроном[ічно]-готель[них] працівни-
ків] Польщі, Львівське відділення, на пл. Ринок, № З,
професійна] спілка броварників, по вул. Бернштейна, № 17,
проф[есійна] спілка кондитерів, по вул. Зеленій, № 7, заяв-
ляють про катастрофічне становище з безробіттям та надзви-
чайно важке -матеріальне становище харчових робітників та
вимагають скликати загальну конференцію зацікавлених спі-
лок робітників і підприємців.
В різних професіях рівень безробіття такий:
пекарські робітники — реєстрованих безробітних — 160
кулінари	„	„ "	160
офіціанти	„	.	140
броварники	„	„90
кондитери	„	„ЗО
Зацікавлені спілки вимагають стримати масове звільнення
з роботи, скорочення плати, підписати колективні договори і
[дати] роботу безробітним, бо підприємці нічого не втрачають
із своїх прибутків; незважаючи на те, що продукти споживання
помітно подорожчали, вони займаються спекуляцією за раху-
нок експлуатації та злиднів робітників.
Далі домагаються — приймати [на роботу] безробітних, як
правило, тільки за посередництвом громадських бюро посеред-
ництва] праці, які існують при спілках, і заборонити приймати
[на роботу] робітників і малолітніх зі сторони; далі — утвори-
ти при інспектораті праці комісію для контролю закладів і
умов праці, з участю представників від робітників.
Становище в окремих професіях таке:
Пекарські робітники працюють від 12 до 16 год.
в день, без плати за наднормові години. Безробітні, в зв’язку
з опором підприємців, не отримують жодних... * днів. Далі
проводиться звільнення з роботи, щоб підприємці тягнули біль-
ші прибутки, коли зменшиться кількість робітників і збіль-
шиться кількість годин роботи. На нічній роботі працюють ма-
лолітні хлопці, вони працюють в антигігієнічних та шкідливих
для здоров’я умовах, а також в неділі та свята, без днів від-
починку. Плату робітникам знизили на 30%, незважаючи на
те, що [норми] випічки залишилися на рівні 1930 року. Безро-
бітні пекарські робітники не отримують нічого з [громадських]
* Тут одне слово написано нерозбірливо.
405
повинностей, ніякої грошової допомоги. Підприємці приймають
будь-які некваліфіковані сили.
Спілка вимагає виконувати договір, підписаний в 1930 р.,
безоглядно заборонити наймати учнів (термінаторів), яких
кількість треба визначити. Дотримуватись правил про 8-год[ин-
ний] робочий день та санітарних правил, застосовуючи в про-
тилежному випадку якнайбільш суворе покарання. Скликати
мішану кваліфікаційну комісію та розпочати роботу в паритет-
ній комісії, [утвореній] 'воєводським управлінням. Впровадити
постійну і поденну роботу для всіх безробітних. Давати платні
відпустки по закону.
Кулінари працюють більше законного [робочого] часу,
ряд фірм не дає роботи кваліфікованим кулінарам, а [приймає
на роботу] некваліфіковані сили. Термінаторів приймають, об-
минаючи існуючі закони на 16 годин роботи в день. Не дають
відпусток робітникам, а санітарні умови нижче [всякої] кри-
тики. Кулінарів підприємці приймають зі сторони, обминаючи
бюро посередництва] праці. Спілка кулінарів домагається ко-
лективного договору, налагодження, згідно з правилами, справ
термінаторів, відпусток і призначення на вільні місця кулінарів
через спілкове бюро посередництва] праці. Далі вимагає ство-
рення швидкої санітарної комісії, яка б із знанням справи
робила висновки про правильне утримання ресторанів і їда-
лень, щоб в комісію входив представник від кулінарів. Далі
вимагає, щоб в ресторанах та їдальнях працювали тільки про-
фесіонали.
Офіціанти працюють від 12 до 16 год. в день. Все ча-
стіше трапляються випадки зменшений плати. В багатьох за-
кладах працюють жінки і малолітні хлопці для обслуговуван-
ня відвідувачів в пізні нічні години, таким чином підприємці
різко порушують закон. У загальній кількості закладів працює
50% учнів (на загальну кількість кваліфікованих працівників).
Учнів рекомендують незаконні посередники. Відсутність колек-
тивного договору збільшує злидні й експлуатацію працівників.
Приблизно в 80 гастрономічних закладах може працювати
більша, [як тепер], кількість кваліфікованих працівників, якщо
[тільки] будуть енергійні разпорядження влади, бо покарання,
які призначаються судами праці, не дають жодних наслідків.
Підприємці беруть заставу зі спекулятивною метою, і вона до-
волі часто пропадає. Спілка вимагає укладення колективного
договору і підтримки влади, щоб боротися з масовими зловжи-
ваннями і порушеннями законів про робітників і охорону.
Якщо усунути обслугу жінок і малолітніх із закладів, в яких
вночі торгують вроздріб спиртними напоями, та з їдалень, мож-
на повністю розв’язати господарську кризу.
Робітників львівських броварень скорочено на 30% і
406
[вони] працюють 5 днів в тиждень, отримують плату за 38 год.
в тиждень, а не за повний тиждень. Внаслідок зниження пла-
ти, заробітки робітників у львівських броварнях нижчі від
коштів для примітивного існування. Робітники львівських бро-
варень вимагають затримати будь-які скорочення і поновити
роботу і плату за повний тиждень.
Кондитери працюють тільки в особливих випадках по
8 год. в день. Плата мінімальна, а за наднормові години не
платять. Якщо ввести 8-год[инний] робочий день, то можна
буде дати заняття всім безробітним.
Спілки, які [нижче] підписалися, звертають увагу, що ката-
строфічне становище робітників зросло до такої межі, що
мусить привести до поважного і гострого конфлікту, а робіт-
ники, охороняючи своє існування, вживуть всіх можливих за-
ходів.
Загальні збори об’єднаних спілок робітників харчової про-
мисловості вимагають від компетентних органів — якнайшвид-
ше скликати загальну конференцію зацікавлених [в ній] спі-
лок робітників і підприємців, [на якій порушити] питання
плати, законів про робітників, безробіття і колективного дого-
вору.
Зважаючи на те, що професійні відносини харчових робіт-
ників не врегульовані, що панують нечувана експлуатація і
злидні робітників та що питання жахливого становища безро-
бітних ще досі не було розглянено відповідними органами, від-
чай [робітників] всіх професій зріс до нечуваного розміру. Тому
здійснення вищенаведених вимог є крайнє необхідною спра-
вою, яка не терпить зволікання, а для робітників це питання
існування.
Враховуючи те, що компетентні органи, розглянувши ці ви-
моги, накажуть якнайшвидше скликати конференцію зацікав-
лених спілок робітників і підприємців, з повагою підписують-
ся за об’єднані проф[есійні] спілки робітників харчової проми-
словості]:
Густав Індик, від професійної] сп[ілки] гастрономічно-го-
тельних] працівників] Польщі, управа Львівського округу,
Маєр Крюгер, гол[ова], від професійної] сп[ілки] робітни-
ків] харчової промисловості] Польщі, II відділ пекарів у
Львові,
Свйонткєвич, голова, [підпис нерозбірливий], секретар, від
професійної спілки кулінарів у Львові,
Д. Самборський, гол[ова], від професійного об’єднання кон-
дитерів Східної Малопольщі у Львові,
Юзеф Лисаковський, гол[ова], від професійної] спілки ро-
біт[ників] харч[ової] промисловості] Польщі, І відділ пекарів
у Львові,
407
Казімсж Пєтруса, гол[ова], від спілки робітників харчової
промисловості Польщі, відділ броварників у Львові.
Львів, 9 серпня 1931 р.
ЛОДА, ф. 102, оп. 1, спр. 56, арк. 14—15. Машинопис. Оригінал. Пере-
клад в польської мови.
№ 233
1931 р. серпня 17.— Донесення слідчого відділу міської коман-
ди державної поліції віце-прокуророві IX району окружного
суду про поширення комуністичних відозв.
Конф[іденціально]
9/УІІІ ц. р. під час віча робітників харчової промислово-
сті, яке відбувалося в залі ППС по вул. Рутовського, № 23,
невідома особа розкинула біля 80 шт[ук] друкованих на скло-
графі відозв п[ід] з[а головком] «До всіх робітників-харчовиків
Львова», підписаних дільничним комітетом КПЗУ (дода-
ток] № 1).
Проведені сл[ідчим] від[ділом] розвідка і слідство не вияви-
ли винуватця в поширенні відозв. ’
З дод[атки].
За коменданта д[ержавної] п[оліції]
м. Львова керівник слідчого] відділу
комісар д[ержавної] п[оліції]
Жбіковський
Львів, 17 серпня 1931 р.
ЛОДА, ф. 57, оп. 4, спр. 323, арк. 1. Машинопис. Завірена копія. Пе-
реклад з польської мови.
408
№ 234
1931 р. вересня 3.—Донесення слідчого відділу міської команди
державної поліції віце-прокуророві IX району окружного суду
про розповсюдження комуністичних відозв і вивішення комуні-
стичних транспарантів.
28 серпня ц. р. біля 0 год. ЗО хв. постерунковий Конечний
з особового складу III комісаріату д[ержавної] п[оліції] помі-
тив під час патрулювання по вул. Джерельній біля міських
бараків транспарант, повішений на телефонних дротах, з напи-
сом: «Геть з кривавою імперіалістичною окупацією Польщі на
Західній Україні]! Хай живе прилучення Західної] Укр[аїни]
до УРСР! Жадаємо праці, хліба для всіх безробітних. Жадає
КСМ 3[ахідної] У[країни]»* (дод[аток] № 1). Цей транспарант
знято.
28/УІІІ ц. р. біля 7 год. постер[унковий] Кульпа з особового
складу І комісаріату д[ержавної] п[оліції] під час патрулюван-
ня зняв з комина на цегельні Гардмунта по вул. Пелчинській
транспарант з написом: «Хай живе свято міжнародної молоді!
Проч з окупацією Західної] України! КСМ 3[ахідної] Украї-
ни]»** (дод[аток] № 2), до якого була прив’язана картонна ко-
робка з камінням. Біля входу в комин була прибита картка з
написом: «Увага, бомба» (дод[аток] № 3).
29/УІП ц. р. біля 21 год. невідома особа кинула на по-
двір’я трамвайного парку по вур. Коперніка біля 50 шт[ук]
відозв п[ід] заголовком] «До робітників закладів громадського
користування», підписаних комітетом Профлівиці робітників]
закладів громадського користування (дод[аток] № 4).
Слідство та розвідка, які велися, щоб викрити винуватців,
які вивісили транспаранти і розкидали відозви, дали негатив-
ний результат.
4 дод[атки].
Львів, 3 вересня 1931 р.
В[ід] ім[ені] коменданта державної]
п[оліції] м. Львова керівник слідчого
відділу комісар д[ержавної] п[оліції]
Злотковський
ЛОДА, ф. 57, оп. 4, спр. 326, арк. 1. Машинопис. Оригінал. Переклад з
польської мови.
* Слова від «Геть» аж до «України» в оригіналі по-українськи.
** Слова «Хай» аж до «України» в оригіналі по-українськи.
409
№ 235
1931 р. вересня 23.— 3 рапорту слідчого відділу міської коман-
ди державної поліції міському староству, слідчому відділу воє-
водської команди державної поліції * про вивішення комуні-
стичного транспаранта.
...Комуністичний прапор.
22 ц. м. о 22 год. 15 хв. старший] пост[ерунковий] Юзеф
Бартошек за допомогою пожежної охорони зняв із телефонних
дротів перед будинком по вул. Піарів, № 28, червоний комуні-
стичний прапор з написом: «Смерть Пілсудському!»**. У зв’яз-
ку з пошкодженням прапора далі напис нерозбірливий.
23 вересня, 1931 р. В[ід] ім[ені] коменданта державної]
п[оліції] м. Львова керівник слідчого
відділу комісар д[ержавної] п[оліці'Л
Жбіковський
ЛОДА, ф. 75, оп. 2, спр. 36, арк. 82. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польскої мови.
№ 236
1931 р. жовтень.— Відозва гарнізонного комітету при Львів-
ському окружному комітеті КПЗУ до солдатів Львівського
гарнізону з нагоди дня боротьби проти окупації Західної
України.
Комуністична партія Західної] України!
1 листопада — це день боротьби з польською окупацією на
Зах[ідній] Україні!
Це день боротьби з кривавим терором, пацифікацією і вій-
ськово-польовими судами!
* а також міській команді державної поліції і самостійному
інформаційному рефератові командування VI корпусного округу у
Львові.
** Слова «Смерть Пілсудському» в оригіналі по-українськи.
410
Проти ліквідації українських шкіл, кооперативів і това-
риств!
Проти зради УНДО, радикалів і УСДП!
Проти війни з Радянським Союзом!
Проти національного гніту в казармах!
Проти полонізаторських зазіхань офіків!
1 листопада — це день бойового союзу робітників, се-
лян і солдатів для боротьби проти фашистської диктатури
Пілсудського, за самовизначення народів аж до відокрем-
лення!
За Ради робітничих, селянських і солдатських депутатів!
Солдати, 1 листопада всі на робітничі демонстрації, які від-
будуться на Ринку о 5 год. пополудні.
Незважаючи на сувору бойову готовність, масово залишай-
те казарми!
Захищайте робітників на демонстраціях від нападів поліції
і фашистських боївок!
Хай живе бойовий союз робітників, селян і солдатів!
Хай живе Комуністична партія Західної України!
Львів, жовтень.	Гарнізонний комітет при окруж-
ному] к[омітеті] КПЗУ
ЛОДА, ф. 57, оп. 4, спр. 192. арк. 55. Машинопис. Завірена копія. Пе-
реклад з польсокої мови.
№ 237
/95/ р. жовтень.— Відозва комітету III дільниці КПЗУ у Льво-
ві до робітників і селян з закликом масово виходити зі зрад-
ницьких фашистських і соціал-фашистських організацій та
вступати в ряди КПЗУ.
Робітники і селяни!
КПЗУ — єдина партія на території Західної] Укр[аїни], яка
бореться за економічне і культурне визволення трудящих мас
і закликає вас до боротьби проти кривавої окупації Зах[ідної]
Укр[аїни] фашистськими польськими поміщиками. Сьогодні,
1 листопада, всі робітники і селяни, що живуть на території
Західної] Укр[аїни], стають під прапором КПЗУ до боротьби
проти польського фашизму, проти влади експлуатації і злиднів,
411
поміщиків і фабрикантів. У 1918 р. маси робітників і селян
мали найкращу нагоду переконатися в зрадницькій ролі ук-
раїнської] буржуазії. Тоді, коли український] робітник і селя-
нин проливав свою кров, борючись за економічне і культурне
визволення Зах[ідної] Укр[аїни], українська] буржуазія вела
ганебні переговори з польським урядом, наслідком яких було
поневолення українських] мас.
Робітники і селяни!
В час найгострішої економічної кризи, коли злидні трудя-
щих мас ростуть з дня на день, а безробітні вмирають тисяча-
ми з голоду, фашистський уряд видає сотні мільйонів на бро-
непоїзди, отруйні гази і карабіни, щоб підготувати збройну
інтервенцію проти СРСР — єдиної опори соціалізму, єдиної
держави робітників і селян. А вам залишаються удари поліцей-
ських прикладів і гумові палиці фашист[ських] і соціал-фаши-
ст[ських] шпиків.
Українські] фашистські] і соціал-фашист[ські] партії на те-
риторії Західної] Укр[аїни] різних відтінків прямують нібито
до національного визволення українського] народу, а в дійс-
ності хочуть примусити робітників і селян працювати на укра-
їнську] буржуазію.
Відомо, що дала «вільна і відроджена Польща» (а вірніше
польська буржуазія) польським робітникам і селянам — злид-
ні, голод і безробіття, а на невдоволення українських] мас
фашист[ський] поль[ський] уряд відповів, пацифікацією і 'масо-
вим закриттям українських] шкіл. Тому закликаємо вас масово
виходити з зрадницьких фашист[ських] і соціал-фашист[ських]
організацій і вступати у ряди бойової партії — КПЗУ, яка
бореться:
за український] робітничий університет у Львові,
за самовизначення Захрдної] Укр[аїни] аж до відокрем-
лення,
за економічне і культурне визволення національних мен-
шостей,
за робітничий і селянський уряд.
Геть окупацію польських фашистів!
Геть фашистський уряд Пілсудського!
Хай живе КПЗУ!
Хай живе СРСР!
Хай живуть Польська і Українська] радянські республіки!
Львів, жовтень, 1931 р.
Комітет III дільниці КПЗУ
ЛОДА, ф, 374, оп. 1, спр. 140, арк. 3. Літографський відбиток. Переклад
з 'польської мови.
412
№ 238
1931 р. листопад. — Відозва Студентської лівиці до львів-
ських студентів з закликом до боротьби проти національного
і соціального гніту.
Товариші! Товаришки! Тринадцять літ минає від дня 22 ли-
стопада, в якому польський фашизм поневолив західноукра-
їнські маси. До цього тріумфу прилучився потайки і український
фашизм, який вложив у це поневолення свій поважний уділ.
Його заслугою є те, гцо українське робітництво гине на бруку
голодовою смертю, що екзекутори стягають з ваших батьків-
селян останню сорочку, що маси української трудової інтелі-
генції ходять без праці, що українських] убогих студентів ви-
кидають з вищих шкіл.
Український] фашизм має здержувати західноукраїнські]
маси від боротьби за національне і соціальне виз-
волення, він прогавив день 1 листопада, день національного]
визволення 3[ахідної] У[країни].
У дні 22 листопада польський фашизм буде давити ще біль-
ше революційний] рух зах[ідно]укр[аїнських] мас, а зі сторони
УНДО — фашистської] кліки — попливуть зате вірнопідданчі
заяви та поміч до здавлювання революційного] руху зах[ідно]-
укр[аїнських] мас.
Товариші і товаришки! Нехай день 22 листопада] стане
днем національного] і соціального] протесту проти поневолен-
ня зах[ідно]укр[аїнських] мас. Творіть протифашист[ські] гуртки
студентів, вступайте в члени студентської] лівиці, ставайте до
•боротьби з фашист[ською] нагінкою на національні] меншості,
як недавня нагінка польського] і жидівського] фашизму на
жид[івські] студ[ентські] маси. Ведіть боротьбу з фашизмом,
котрий витворює національні] антагонізми і ломить одноцілий
протифашист[ський] фронт.
До боротьби проти «питегиз сіаизиз» *, проти оплат від
дипломів, проти ліквідації українських] шкіл.
Ідіть одним фронтом пролетарських] студ[ентів] до бороть-
би за стипендії для українських] студентів], за субсидії для
українського] Академічного] дому, за переведенням україн-
ських] шкіл «Рідної школи» на державний кошт.
Геть з поневоленням Західної] України!
Геть з зрадницьким УВО-м і УНДО-м!
Геть з нагінкою на національні] меншості!
* Обмеження вступу для студентів певної національності.’
413
Геть з опортуністичним] фашистським] проводом «Ос-
нови», Академічного] дому і і«[ших] студентських] товариств!
Хай живе Академічна лівиця!
Академічна левиця.
Львів, листопад 1931 р.
ЛОДА, ф. 374, оп. 1, спр. 188,' арк. 3. Літографський відбиток.
№ 239
1931 р. грудня 1. — 3 рапорту слідчого відділу міської команди
державної поліції міському староству, слідчому відділові воє-
водської команди державної поліції * про діяльність комуністів
на території Львова з нагоди роковин Великої Жовтневої
соціалістичної революції.
...Заколотницький рух.
Роковини більшовицької революції — діяльність комуністів.
З нагоди 14-х роковин більшовицької революції комуністичні
елементи на території Львова розгорнули жвавішу діяльність,
яка проявляється в розповсюдженні комуністичних листівок і
вивішуванні прапорів антидержавного змісту, а саме:
В ніч з 31/Х на 1/ХІ ц. р. невідома особа на одному з дерев
на Губернаторських Валах вивісила прапор червоного кольору
з написом: «Геть окупацію Західної України! Геть війну про-
ти СРСР! Хай живе МОПР!»
Крім цього, 31/Х ц. р. в будинку по вул. Люблінської уйії,
№11, підкинено 8 комуністичних листівок українською мовою,
виданих Комуністичною партією Західної України.
1/ХІ ц. р. ранком на стежках Янівського кладовища розві-
дувальні органи слідчого] від[ділу] знайшли велику кількість
розкинених комуністичних листівок, виданих Львівським ок-
р[ужним] комітетом] Комуністичної] Спілки Молоді Західної]
Укр[аїни]. Як підозрілого в розкиданні цих листівок затримано
Рогатінера або Рогатіна, що нар[одився] в 1894 р. у Львові,
* а також міській команді державної поліції і самостійному ін-
формаційному рефератові командування VI корпусного округу у Львові
414
випускника ветеринарії, що прож[иває] по вул. Яблоновських,
№ 2. За відсутністю доказів вини його звільнено.
1/Х ц. р. біля 7 год. якийсь Юзеф Корнецький, що прожи-
ває] по вул. Казімірівській, № ЗО, здав у слідчий відділ дер-
жавної] п[оліції] коло ЗО комуністичних листівок польською мо-
вою, виданих МОПР, які знайшов у парку Костюшка.
31/Х ц. р. об 11 год. в приймальні амбулаторії закладу гро-
мадського страхування по вул. Фредри, № 2, затримано Наума
Дідуха, 19 років, що нар[одився] у В’язовій, Жовківського по-
в[іту], без заняття і постійного місця прож[ивання], тоді, коли
відвідувачам, які чекали в коридорі, читав комуністичну ли-
стівку, написану польською мовою.
Під час слідства 31/Х ц. р. арештовано Владислава Матуш-
ку, що нар[одився] в 1904 р. в Чудці, Стрижівського пов[іту],
без заняття, що прож[иває] по вул. Янівській, № 11 а, в якого
знайдено 2 такі листівки. Вищезгадані передані судовим ор-
ганам.
6/ХІ ц. р. секретар юридичного факультету університету]
Я[на] К[азіміра] у Львові здав у слідчий відділ державної]
п[оліції] 5 штук листівок, написаних синім олівцем на папері
форматом 25 X 18 [см].
Листівки були розкидані 6/ХІ ц. р. біля 7 год. в коридорі
у[ніверситету] Я[на] К[азіміра] студентом університету невідо-
мого прізвища.
Листівки мають такі гасла:
1.	«Воєннонольові суди — це вступ до війни проти СРСР!
Геть війну проти СРСР!»
2.	«Боротьба з терором — це боротьба на захист російської
революції!»
3.	«Політичні в’язні — це кадри майбутнього листопада,
захищаймо життя політичних в’язнів!»
4.	«Хай живе 7 листопада — роковина переможної росій-
ської революції! Демонструйте під прапорами МОПР!»
5.	«Звільнити революційних в’язнів, борців за польський
листопад!»
В ніч з 6 на 7/ХІ ц. р. невстановлені винуватці вивісили
на телеграфних дротах на розі вулиць Ожешкової і Задвірян-
ській прапор антидержавного змісту з такими гаслами поль-
ською мовою:
«Хай живе самовизначення Західної України аж до від-
окремлення!»
7/ХІ ц. р. о 18 год. 45 хв. пост[ерунковий] Ян Ковальський
з особового складу III комісаріату] державної] п[оліції] пові-
домив телефоном цей комісаріат, що на розі вул[иць] св. Кінги
і Жовківської сформувався похід, який складається приблизно
415
з 150 осіб, які, кидаючи незрозумілі вигуки, поспішають в на-
прямку міста.
Негайно послані на місце постерункові д[ержавної] п[оліції]
затримали на розі вулиць Балонової і Жовківської осіб, підо-
зрілих в участі в цьому поході, а саме:
1.	Броніслава Больку, що прож[иває] по вул. Жовківській,
№ 73.
2.	Тадеуша Заходилу, що прож[иває] на Замарстинові, по
вул. Падеревського, № 10.
3.	Мар’яна Беднарського, що прож[иває] по вул. Караїт-
ській, № 3.
4.	Станіслава Загороднього, що прож[иває] по вул. Бало-
новій, № 5.
5.	Кароля Скомронського, що прож[ивае] по вул. Любо-
мірських, № 3.
6.	Леона Панька, що прож[иває] по вул. Балоновій, № 8.
Під час слідства встановлено, що затримай! не брали без-
посередньої участі в поході, тільки були випадковими гляда-
чами, а тому їх звільнено з поліцейських арештів.
Страйкові листівки, арешти і обшук.
У зв’язку з розкиданням листівок 27/Х ц. р. в котельній за-
лізничних майстерень у Львові, виданих Профлівицею, які за-
кликають залізничників до страйку, 31/ХІ ц. р. у підозрілого в
цьому Адольфа Рейхерта — залізничного котельника, що про-
живає] по вул. Бічній Любінської дороги, № 7, проведено
домашній обшук, під час якого забрано кілька брошур анти-
державного змісту.
Після допиту арештований Рейхерт звільнений, а справу
передано судовим органам.
23/ХІ ц. р. залізничний комісаріат д[ержавної] п[оліції]
здав у слідчий] від[діл] державної] п[оліції] кільканадцять ли-
стівок з підписом «Залізнична лівиця», які були розкидані в
паровозному депо 1-го класу «Львів-Сх'ід».
Комуністичні листівки.
1/ХІ ц. р. біля 17 год. ЗО хв. в кінці вул[иць] Руської і Серб-
ської згромадилася групка підлітків і розкинула кількана-
дцять листівок комуністичного змісту. Постерунковий Ян Новік,
який патрулював у цьому місці, затримав втікаючого з цієї
групки Юзефа-Станіслава Саву, що прож[иває] по вул. Піарів,
№ 38, якого передано судовим органам.
Цього ж самого дня близько 10 год. листівки такого са-
мого вмісту .розкидано на пл. Стрілецькій.
1/ХІ ц. р. біля 11 год. невідомий розкинув на Гетьманських
416
Валах біля кафе «Віденська» кільканадцять листівок поль-
ською мовою, виданих комітетом III дільниці КПЗУ...
Цього ж самого дня близько 18 год. Броніслав Галіков-
ський, що прож[иває] на Замарстинові по вул. Стебелінських,
№ 36, здав у слідчий] від[діл] до 100 листівок комуністичного
змісту українською мовою п[<ід] заголовком] «Комуністична
партія Західної України». Галіковський знайшов ці листівки,
складені біля Преображенської церкви по вул. Краківській.
14/ХІ ц. р. о 10 год. 15 хв. в актовому залі університету]
Я[яа] К[азіміра] у Львові невідомим були розкидані комуні-
стичні листівки прід] заголовком] «До бідної студентської мо-
лоді», видані Львівським окр[ужним] комітетом КСМ Захід-
ної] Укр[аїни]...
1 грудня 1931 р.	В[ід] ім[ені] коменданта д[ержавної]
п[оліції] м. Львова керівник слідчого
відділу комісар державної] п[оліції]
Жбіковський
ЛОДА. ф. 75, оп. 2, спр. 37, арк. 80—61, 84. Машинопис. Оригінал. Пере-
клад з польської мови.
№ 240
1931 р. грудня 13. — Повідомлення міського староства слід-
чому відділові міської команди державної поліції про діяль-
ність КПЗУ у зв’язку з днем голоду.
Конфіденціально.
Терміново.
За отриманими в останній час конфіденціальними інфор-
мацідми, КПЗУ також готується до виступів 15 грудня 1931 р.
під гаслом «дня голоду», при цьому окремі організаційні осе-
редки КПЗУ мали отримати директиви в напрямку:
1.	Влаштовувати демонстрації безробітних, що повинні де-
монструвати на вулицях і перед староствами, та домагатися
видати їм фонд грошової допомоги, який будуть розподіляти
вони самі;
2.	Виводити на вулиці дітей безробітних як голодних;
3.	Влаштовувати масовий збір пожертвувань для МОПР;
27 № 503
417
4.	Демонструвати перед в’язницями в зв’язку з в’язнич-
ними правилами і домагатися зняти їх;
5.	Висилати меморіали в міністерство справедливості;
6.	Викликати у в’язницях голодовки, не йти на прогулян-
ки, записуватися масово в рапорти, щоб таким чином надсіда-
ти в’язничній адміністрації.
Посилаю це до відома вслід за місцевим дорученням від
9 грудня 1931 р. за № 1186 /конф[іденціально]/ 31 р., щоб
видати відповідні розпорядження та переслати мені до 12 год.
14 грудня 1931 р. вичерпний звіт.
Львів, 13 грудня 1931 р. Львівський міський староста
ЛОДА, ф. 57, оп. 4, спр. 327, арк. 4. Машинопис. Завірена копія. Пере-
клад з польської мови.
№ 241
1931 р. грудня 31. — Відозва окружного комітету КСМ Захід-
ної України до безробітних малолітніх робітників з закликом
на демонстрацію.
На демонстрацію безробітних 31 грудня!
Малолітні робітники і безробітні!
Малолітні товариші!
Вашим батькам і вам щораз частіше заглядає голод у вічі
тоді, коли сита буржуазія, підраховуючи в кінці року прибутки,
нажиті на вашій крові, .влаштовує оргії обжерливості на Силь-
вестра.
Вугільні барони викидають з шахт останніх робітників, бо
вугілля безперервно росте на складах, лодзькі фабрики закри-
вають, бо склади тріщать від матерії, а ви тимчасом терпите
холод, бо немає палива, одягу, взуття. Буржуазія та її фа-
шистська влада кладуть тягар кризи на плечі мас. Цей тягар
збільшується на землях Західної України внаслідок колоніаль-
ної політики польських окупантів.
В останній час фашистський міністр Пристор видав обіж-
ник, в якому наказує викидати малолітніх робітників, щоб на
їх місце приймати старших безробітних за таку саму плату.
Це дасть можливість усій буржуазії знижувати і так злиденні
заробітки [робітників].
418
Сьогодні уряд облудно, при допомозі пансько-священи-
цьких «громадянських комітетів», що мають підтримку соціал-
фашистської ППС та УНДО-радикалів, годує кожного деся-
того з вас ріденькою юшкою і дає кожному двадцятому з вас
лахміття на свято, щоб тільки стримати вас від боротьби за
життєві потреби.
Товариші малолітні!
Тільки єдиним фронтом безробітних і працюючих робіт-
ників, тільки безумовною революційною боротьбою можете
вибороти своє класове звільнення і умови існування.
Тільки організовуючи комітети малолітніх безробітних, мо-
жете як слід розгорнути свою боротьбу!
31 грудня, коли розважається сита буржуазія, виходьте
на вулицю вимагати свої життєві права!
Боріться за державну грошову допомогу для малолітніх
безробітних [в сумі], рівній заробітку!
За одноразову грошову допомогу на зиму!
За видачу взуття, одягу, палива!
За управу кухонь, обрану безробітними!
Всі працюючі, боріться разом з безробітними 31 грудня під
проводом КПЗУ і Комуністичної Спілки Молоді Західної Укра-
їни!
Проти фашистської влади голоду, злиднів, безробіття,
війни!
Проти національного гніту на землях Захрдної] Укр[аїни]!
Проти окупації Західної України!
Хай живе СРСР — батьківщина пролетаріату, в якій немає
голоду, в якій робітник і селянин будують соціалізм!
Хай живе пролетарська революція в Польщі!
31 грудня 1931 р.
Львівський окружний комітет Комуністичної]
Спілки] Мол[оді] Західної] Укр[аїни]
ЛОДА, ф. 285, оп. 1, спр. 929, арк 7. Літографський відбиток. Переклад
з польської мови.
Я*
419
№ 242
1932 р. січня 22.— 3 рапорту міського староства громадсько-
політичному відділові, воєводського управління про комуні-
стичні транспаранти й листівки.
...22/1-1932 р. о 2 год. ЗО хв. невідомі повісили на дротах
м[іських] е[лектричних] з[алізниць] на розі вул. Собінськоіго і
вул. Зеленої комуністичний транспарант такого змісту: «Слава
забитому комуністові Градовському, смерть катові Пілсуд-
ському» *. Транспарант знято і передано їв слідчий відділ.
В ніч з 21 на 22/1 ц. р. на телеф[онних] дротах на вул. За-
тишній вивішено червоний прапор з написом: «Слава вбитому
Градовському, смерть вбивцям. Львів, о[кружний] к[омітет]
МО.ПР». Прапор зняли органи державної] п[оліції].
21/1-1932 р. о 14 год. ЗО хв. біля кухні безробітних по вул.
Боїмів, № 29, невіідомі розкинули кільканадцять листівок ко-
муністичного змісту. Розкинувши листівки, винуватці втекли
в напрямку вул. Сербської. Листівки, написані від руки і від-
биті на склографі, без дати і підпису, починаються такими
словами: «Пролетарі всіх країн, єднайтеся! Товариші малолітні
робітники! Комуністична Спілка Молоді закликає вас на ма-
сові демонстрації в день роковин [смерті] трьох полеглих вож-
дів міжнародного пролетаріату — Леніна, Лібкнехта і Люк-
сембург» і т. д. Ці листівки — розміром на піваркуша паперу.
Із змісту викинає, що вони видані КСМ...
22 січня 1932 р.
ЛОДА, ф. 57, оп. 1, спр. 831, арк. 193. Машинопис. Копія Переклад з
польської мови.
* Слова в лапках в оригіналі по-українськи.
420
№ 243
1932 р. січня 28. — Донесення слідчого відділу міської команди
державної поліції віце-прокуророві IX району окружного суду
про розповсюдження комуністичних листівок.
Таємно.
16/ІХ-1931 р. постер[унковий] Людвік Струсінський з осо-
бового складу команди державної] п[оліції] м. Львова прохо-
див через гору Страти біля Клепарівського стрільбища і помі-
тив вздовж огорожі на території стрільбища розкинені кому-
ністичні листівки п[ід] заголовком] «Товариші солдати Львів-
ського гарнізону», видані гарнізонним солдатським комітетом
при о[кружному] к[омітеті] КПЗУ у Львові, [з датою]: Львів,
серпень, 1931 р.
Знайдені листівки, кількістю в 5 штук, постер[унковий]
Струсінський передав у слідчий відділ.
Проведене слідство, яке мало на меті викрити винуватця
розповсюдження листівок, не дало результату.
Дод(аток] листівки.
Львів, 28 січня 1932 р.
В[ід] ім[ені] коменданта д[ержавної] п[оішп] м. Львова
і керівника слідчого відділу підкомісар
Й. Злотковський
ЛОДА, ф. 374, оп. 1, спр. 180, арк. 1. Машинопис. Оригінал. Переклад з
польської мови.
№ 244
1932 р. лютий.— Відозва окружного комітету МОПР до ро-
бітників і робітниць Львова з закликом до боротьби проти
терору польського фашизму.
Червона поміч у Польщі (МОПР)
Всі на масовий протест проти вбивства Миколи Павелця
в Синєвідську, під Стриєм!
42).
Підпільна газета «Прапор Комунізму», орган ЦК КПЗУ, січень 1932 р.
ЛОДА, ф. 285, оп /, спр. 1021, арк. 101.
122
Геть політичні .вбивства і воєннопольові суди!
Робітники і робітниці Львова!
Кілька місяців висить над нами загроза воєннопольових
судів і політичних вбивств.
Ось кілька днів тому був убитий поліцією один з учасників
сельробівських зборів в Синєвідську, під Стриєм, Микола Па-
велець, а Шкалубин і його жінка були важко поранені. Решта
учасників зборів, які активно чинили опір поліції, яка на них
нападала, щоб не дати себе арештувати, втекли в гори. Коли
їх впіймають — грозить їм воєннопольовий суд. День за днем
приносить нам нове насилля, нові злочини польського фашиз-
му. Загнаний в тупик кризи, безробіття, перед обличчям май-
бутньої війни, в якій буде йти попереду, польський фашизм
намагається ліквідувати в країні революційні елементи. Ро-
бітник і селянин, однак, під ударами все більших злиднів не
будуть спокійно чекати голодної смерті і пасивно дивитися,
поки знову їх використають як гарматне м’ясо. А тому, мов-
ляв, треба тримати їх при допомозі терору. Не допомогли ви-
роки на 10—15 років, досмертні — отже, треба запровадити
нові в’язничні правила, щоб політичний в’язень не почував
себе революціонером, а звичайним злочинцем! Не допомогли
в’язничні правила — отже, оголосили воєннопольові суди!
З 59 вироків воєннопольових судів 31 виконаний — ось жнива
катівського уряду.
Коли і це не допомогло — дають собі раду простіше —
стріляють просто в намічені жертви. Коген і Градовський в
Варшаві, робітник в Парушовцу під Рибником, Павелець в
Синєвідську, під Стриєм, були вбиті поліцейськими найман-
цями.
Львівські робітники! Тільки там, де робітничий клас сто-
їть зімкнуто і солідарно за своїх борців, фашистський суд не
наважується віддавати робітників, які борються за свої права,
в воєннопольові суди. 14 безробітних в Парушовцу під Риб-
никам в Сілезії, незважаючи на 3-год[инний] бій з поліцією,
передано тільки звичайному судові.
Товариші!
Хай справа Шкалубина і товаришів знайде голосні відгуки
серед усього львівського пролетаріату. В наших руках доля
цих засуджених. Наша мовчанка — це смерть для тих, які
стоять перед воєннопольовим судом. Хай для нас буде пере-
сторогою виконання вироку воєннопольового суду в Ковелі над
Данилом Вуйціком за вбивство провокатора. Хай прикладом
для нас будуть масові протести і демонстрації, які вирвали
томашівських робітників з Томашова.
Масово протестуймо проти вбивства Павелця. Організуймо
423
демонстрації під судом і «Бригідками», проти воєннопольового
суду над Шкалубином, його жінкою і товаришами.
Геть воєннопольові суди!
Геть політичні вбивства!
Геть терор катівського уряду!
Звільнити революційних політичних в'язнів!
Хай живе МОПР!
О[кружний] к[омітет] МОПР
Львів, лютий 1932 р.
ЛОДА, ф. 102, оп. 1, спр. 59, арк. 11. Гектографічний відбиток. Переклад
з польської мови.
№ 245
1932 р. лютий *. — Відозва окружного комітету КСМ Західної
України до всіх старших робітників та трудящої і безробітної
молоді Львова з закликом до боротьби на захист страйкуючих
робітників шкіряної фабрики.
Пролетарі всіх країн, єднайтеся!
Комуністична] Спілка Молоді 3[ахідної] У[країни]
До всіх старших робітників і трудящої та безробітної мо-
лоді м. Львова!
Всі на захист страйкуючих робітників шкіряної фабрики!
Хай живе страйк аж до перемоги!
Хай живуть страйки солідарності!
Хай живе єдиний фронт знизу!
Геть зниження [заробітної плати] і скорочення [персоналу]
і присторівський закон!
Хай живе збройне повстання — єдиний вихід з катастрофи!
Товариші! Товаришки!
У зв’язку з загостренням кризи у фабрикантів одна по-
літика: перекинути її [тягар] на плечі трудящих мас шляхом
скорочення [персоналу], за рахунок робітників, які залишають-
ся, зниження заробітної плати, збільшення робочого дня. Все
* Дата встановлена на основі супровідних документів.
424
це — звичайне явище. Зрадники робітничого класу, соціал-фа-
шистські вожді — ці вірні цепні пси кривавої диктатури Піл-
судського,— щоб приспати пильність робітничого класу, щоб
фабриканти могли спокійно проводити свої кровожерливі пла-
ни, приходять до робітника і туманять голову, що під час кризи
не може бути мови про переможний страйк і що треба чекати,
поки прийдуть кращі часи, тобто треба чекати склавши руки
і дозволити фабрикантові гуляти, зрізувати заробітки, вики-
дати робітників і т. п. Останні економічні дії показали, що всі
ці нісенітниці — справжня брехня.
Для останніх економічних дій характерне [є те], що вони
є взагалі переможними діями. Життя показало,
що коли фабриканти не закривають підприємств, то [роблять
вони це] не з гуманних міркувань, а з метою прибутку.
Товариші!
В усьому краю киплять страйкові дії. На наступ на заро-
бітну плату, умови праці, скорочення робітники всюди в і д-
повідають страйком. На території цілого Львова фаб-
риканти наступають на робітників, на цілому ряді фабрик
знижують [заробітну плату] і скорочують [робітників] (бро-
варня і т. п.).
Товариші!
Шкіряна фабрика по вул. Сєнявській не захотіла стати
територією, на якій фабрикант може спокійно проводити свої
плани, і прямо приступила до економічної боротьби проти зни-
ження [заробітної плати], проти викидання робітників на ву-
лицю!
Товариші! Робітники чинбарні!
Страйк на фабриці по вул. Сєнявській — це ваш
страйк! їх перемог а—ц е в а ш а! І на ваших фабриках
зрізують заробітну плату, скорочують. На всі ці наступи відпо-
відайте, за прикладом сєнявських робітників, страйком?
Товариші! Створюйте комітети солідарності, проводите на-
ради на ваших фабриках, приєднуйтесь до страйку під власни-
ми гаслами!
Геть зниження [заробітної плати] і скорочення і т. п.!
Товариші! Тільки тоді зможемо завоювати свої справедливі
вимоги, коли будемо поширювати фронт боротьби, тільки спіль-
но зможемо зламати залізний фронт фабрикантів.
Товариші! Робітники! Наступ капіталу не минув і вас. Ско-
рочення персоналу, зниження [заробітків] на 10% вже нависли
над головою. Дайте вашим фабрикантам таку відповідь, яку
дали робітники-шкіряники, на наступ відповімо
страйком. Страйк на фабриці по вул. Сєнявській є сигна-
лом до великих економічних боїв, які охоплять пролетаріат
усього Львова.
425
Товариші! Хай на кожній фабриці, в майстерні буде ство-
рений комітет солідарності! Проводьте фабричні наради! При-
єднуйтесь до страйку з власними вимогами, збирайте фонди
для страйкуючих робітників! Не дозвольте, щоб жінки та
діти страйкарів голодували. Весь пролетаріат повинен мо-
рально і матеріально допомагати робітникові, який бореться.
Товариші безробітні! Боротьба працюючих — це ваша бо-
ротьба! Організовуйте естафети, не допускайте страйколомів!
Пліч-о-пліч станьте з страйкуючими робітниками-шкіряни-
ками!
Хай живе спільна боротьба працюючих і безробітних!
Ні гроша зниження! Геть скорочення! Хай живе 6-годинний
робочий день для працюючої молоді! Геть присторівський за-
кон! Хай живе загальний генеральний страйк!
Комуністична] Спілка Молоді 3[ахідної] У[країни]
Львівський ©[кружний] к[омітет]
ЛОДА, ф. 374, оп. І. спр. 148, арк. 13. Склографічний відбиток. Переклад
з польської мови.
№ 246
1932 р. березня 16. — 3 донесення міського староства відділові
громадської безпеки воєводського управління про розповсю-
дження комуністичних листівок та вивішення комуністичних
транспарантів.
...4. Комуністичні листівки і транспаранти.
15/ІП-1932 р. о 10 год. ранку розкидано в університеті]
Я[на] К[азіміра] листівки комуністичного змісту польською і ук-
раїнською мовами (дод[аток] 2). В зв’язку з цим затримано пі-
дозрілу в розкиданні цих листівок Гелену Вурм, студ[ентку]
II курсу філософського факультету, що прож[иває] по вул.
Руській, № 16. Після проведення обшуку з негативним наслід-
ком і допиту, вищезгадану звільнено в зв’язку з відсутністю
доказів вини.
16/ПІ о 4 год. 45 хв. невідомий розкинув по вул. Замарсти-
нівській листівки комуністичного] змісту МОПР. Ці листівки,
кількістю в 52 штуки, передано у слідчій відділ д[ержавної]
п[оліції] (дод[аток] 3).
426
14/ІІІ ц. р. о 22 год. розкинено комуністичні листівки поль-
ською мовою (на вісімках паперу) біля пожежної варти (до-
даток] 4). Ці листівки, за дорученням начальника пожежної
варти, передано команді державної] п[оліції].
16/ІІІ ц. р. о 2 год. вивішено комуністичний транспарант
біля школи ім. Собеського, по вул. Замарстинівській, з напи-
сом: «Хай живе генеральний страйк аж до перемоги! Хай живе
Комуністична Спілка Молоді!» Транспарант зняли органи дер-
жавної] п[оліції] і передали в слідчий відділ.
16/ПІ д. р. о 5 год. ЗО хв. на пл. Краківській знайдено ко-
муністичний транспарант з таким, як вище, написом. Транспа-
рант передано команді державної] п[ол!іції]...
16 березня 1932 р.	Міський староста Галляс
ЛОДА, ф. 200, оп. 2, спр. 1498, арк. 49—50, 51. Машинопис, Оригінал.
Переклад з польської мови.
№ 247
1932 р. березень.— Відозва окружного комітету МОПР до
робітників міста з закликом до боротьби проти окупації і
терору.
Міжнародна організація помочі революціонерам.
Хай живе 19 березня — день боротьби проти польської-
окупації!
Всі під прапори червоної допомоги!
До боротьби проти терору, окупаційної влади, воєннопо-
льових судів!
Робітники Львова!
Кожного року революційний пролетаріат демонструє в ро-
ковини Паризької Комуни проти кривавого терору капіталі-
стично-фашистської влади. До десяти тисяч комунарів, які
полягли на вулицях Парижа від куль французької контрре-
волюції, приєднується загін робітників і селян, приєднуються
сотні тих, які в сучасну епоху гинуть від куль фашистських
диктатур, японського загарбника або англійського імперіалі-
ста *. Мільйонам робітників і селян грозить смерть, бо світ,
* Так в оригіналі.
427
який конає в лабетах імперіалізму, шукає виходу з кризи у
війні проти СРСР.
Проти терору фашистських диктатур, проти придушування
китайської революції, проти війни з СРСР демонструватиме
в цьому році революційний пролетаріат з подвійною силою
під прапорами червоної допомоги.
Товариші робітники!
На Західній] Україні боротьба проти терору фашистської
диктатури — це боротьба проти окупації, це боротьба за са-
мовизначення Західної] України аж до відокремлення.
13 років шаліє кривавий терор на цій території. Тисячі
робітників гниють в польських казематах. Тисячі робітників і
селян впали жертвою пацифікації 1921, 1923, 1930 років.
Нові жертви стоять перед воєннопольовими судами. Боротьба
проти окупації не припиняється ні на хвилину. 1923 рік., Ба-
тятичі і Гребенне, підпали в 1930 р., Досєдавичі * і Маневи-
чі — це її окремі етапи.
19, 20, 21 березня мусять принести дальше напруження
цієї боротьби. Революційний пролетаріат міст і сіл Західної]
України відповість демонстраціями на смерть Вуйціка в Ко-
велі, Павелця в Синєвідську, вирве з фашистських лабет ко-
вельських селян, врятує від смерті 15 львівських робітників і
інтелігентів, обвинувачених у вбивстві провокатора.
Робітники Львова!
До страйкової боротьби за хліб, до боротьби проти наступу
на ваші дотеперішні завоювання!
Сьогодні до неї приєднайте боротьбу проти окупації, терору
і війни. 19 березня мусить стати для вас днем масових демон-
страцій проти польської окупації і кривавого терору.
Створюйте комітети боротьби проти окупації і терору. Пе-
пеесівським вождям, які говорять вам про польський Львів,
плюньте в обличчя!
Геть окупацію Західної України!
Геть війну проти Радянського Союзу!
Хай живе 19 березня—день боротьби проти окупації і те-
рору!
Хай живе самовизначення Західної України аж до від-
окремлення!
О[кружний] к[омітет] МОПР
Львів, березень 1932 р.
ЛОДА, ф. 374, оп. І, спр. 102, арк. 15. Гектографічний відбиток. Пере-
клад з '•польської мови.
* Так в оригіналі.
428
№ 248
1932 р. березень.— Відозва солдатського комітету 40 піхотного
полку у Львові до солдатів Львівського гарнізону з закликом
до боротьби проти терору офіцерів.
Солдати!
Недавно в нашому полку знову трапився факт побиття
солдата підлим офіком. Підпоручик Садовяк, цей фашистський
кат, побив до крові стрільця Мазура тільки тому, що Мазур
відмовився віддати свого коня п[ід]пор[учикові] Садовякові,
якому забажалося кінної їзди для приємності. Фашистський
бандит вдарив в обличчя Мазура, бо він тільки стрілець, бо
це пролетар. На додаток Мазур дістав від фашистського ко-
мандування ще два тижні «кошарняка» * і карні роботи. Те-
пер над нашими братами шаліє на волі і в казармах терор.
Фашистська дисципліна хоче нас зробити покірним знаряддям.
В останній час 6 роту невинно покарали. їй не можна тепер
залишати казарму, мусить у повному спорядженні з’яв-
лятися до рапорту, на молитву і т. д. Причина [покарання] в
тому, що карали вже всіх рядових цієї роти, отже, в тому,
що не підкорилася кривавому уставу.
Фашизм намагається придушити в нас всяку думку, .вояку
класову свідомість, зробити з нас машини, шоб можна було
вислати нас на воєнну різню без опору з нашого боку.
Воєнні приготування роблять за наш рахунок. Нашу жеб-
рацьку платню знову хочуть понизити на 12 грошів в декаду.
Годують нас, як свиней, гнилою їжею і дають дуже малі порції.
Цілу зиму ми мерзли в недостатньо опалених залах. Тепер
скорочено наполовину виділене вугілля. В залах холодно.
Мерзнемо. Зате купують нові гармати й літаки. Терор і злид-
ні в казармах.
Солдати!
Тільки організованим виступом зможемо вибороти кращі
умови. Масово ламайте дисципліну! Не виконуйте наказів, ви-
кидайте геть огидну їжу! Лягайте спати в мундирах! Боріться
за прикладом наших геройських братів з Варшави, Лодзі,
Пйотркова і Домбровського та Краківського басейнів.
Робітники і селяни в солдатських мундирах! Боріться так,
як личить робітникам і селянам, пролетаріатові!
Солдати 6 роти! Не з’являйтесь в повному спорядженні!
Не дайте себе тероризувати!
За вищу плату! За кращу їжу! За паливо!
* Заборона виходу з казарми.
429
Проти кривавої дисципліни! Проти покарань, карних робіт,
карних рапортів!
Геть кривавого офіка Садовяка!
Геть війну проти Радянського] С[оюзу]!
Геть дисципліну! Геть покарання!
Хай живе боротьба солдатів за краще існування в казар-
мах!
Хай живе боротьба за визволення пролетаріату!
Львів, березень.	Комітет 40 піхотного] п[олку]
ЛОДА, ф. 374, оп. 1, спр. 134, арк. 3. Гектографічний відбиток. Переклад
з польської мови.
№ 249
1932 р. квітня 8.— Донесення слідчого відділу міської коман-
ди державної поліції віце-прокуророві IX району окружного
суду про вивішення комуністичного транспаранта.
Таем[но].
28/ПІ ц. р. біля 5 год. постер[унковий] Бенедикт Ейсмонд
з особового складу V комісаріату] д[ержавної] п[оліції] помітив
під час патрулювання вивішений на електричному дроті на
пл. Краківській комуністичний транспарант з написом: «Геть
криваву владу ката Пілсудського, владу голоду, злиднів, без-
робіття і пригноблення! Хай живе Комуністична Спілка. Мо-
лоді Західної України!», який зняв і передав у слідчий відділ.
Розслідування, яке велося, щоб викрити винуватця, зали-
шилося без результатів.
Переданий транспарант переслали в депозитний відділ
о[кружного] с[уду] у Львові за № 1018/11 /таєм[но]/1932 р.
Львів, 8 квітня 1932 р.
За коменданта д[ержавної] п[оліції] м. Льво-
ва і керівника слідчого відділу підкомісар
Й. Злотковський
ЛОДА, ф. 374, оп. 1, спр. 209, арк. 3. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
430
№ 250
1932 р. квітня 16.— Донесення слідчого відділу міської ко-
манди державної поліції віце-прокуророві IX району окруж-
ного суду про вивішення комуністичного транспаранта.
Таем[но].
9/ІУ ц. р. біля 2 год. ЗО хв. постер[унковий] Трояновський
і поліцейський] аг[ент] Юліан Соха з особового складу III ко-
міс[аріату] державної] п[оліції] під час патрулювання помі-
тили на розі вул. Сонячної та вул. Під Дубом вивішений на
газовому ліхтарі комуністичний транспарант з написом: «Ви-
магаємо праці, хліба, страхування на час тривання безробіття.
Геть владу злиднів, голоду і безробіття! Геть імперіалістичний
напад на СРСР!», який зняли і передали у слідчий відділ.
Розслідування, яке велося, щоб викрити винуватця, що ви-
вісив транспарант, залишилося без результатів.
Переданий транспарант переслали в депозитний відділ
о[кружного] с[уду] у Львові.
Львів, 16 квітня 1932 р.
В[ід] ім[ені] коменданта державної] п[оліції]'
м. Львова керівник слідчого відділу комісар
д[ержавної] п[оліції] Вацлав Міка
ЛОДА, ф. 374, оп. 1, спр. 211, арк. 3. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
№ 251
1932 р. квітня 19.— Доповідна записка міського староства
відділові громадської безпеки воєводського управління з при-
чини скарги Наукового товариства ім. Шевченка щодо вилу-
чення радянських видань з поштових посилок на одресу
товариства.
Виконуючи розпорядження № П[ресове] б[юро] 140/10/32 р.
від 8/ІУ-1932 р., доношу, що видання, які не мають дебіту*
* Дозвіл на посилку поштою.
431
або мають антидержавний зміст, надходять у Львів переважно
з Радянської Росії виключно на адресу різних українських
установ, редакцій, видавничих спілок («Книжка») і т. п. Між
Науковим] товариством] ім. Шевченка у Львові та Загально-
українським товариством культурного зв’язку з закордоном
у Харкові та з вид[авничою] спілкою] «Книжкова палата» в
Харкові існує взаємний обмін всіма українськими виданнями.
На основі цього договору на адресу Наукового] тов[ариства]
ім. Шевченка у Львові масово приходять посилки з Харкова,
в яких є всі українські видання, що друкуються в Радянській
Росії. Стверджено, що в цих посилках є видання по кілька при-
мірників — періодичні видання, які не мають дебіту — і багато
«бібули» пропагандистського сугубо антидержавного характе-
ру. У відношенні до цих посилок застосовано систему суворого
контролю. Видання антидержавного характеру та періодичні
видання, які не мають дебіту, безумовно вилучаються з по-
силок.
Ці дії відповідають розпорядженню Міністерства внутрішніх
справ № АА84/1, обіжник № 176 від 27/ІХ-1930 р., який пере-
слано воєводським управлінням з розпорядженням № П[ресо-
ве] б[юро] 1984/30 р. від 6/ІІ-1931 р., за яким право передпла-
чувати видання, які не мають дебіту та заборонені, може дати
особливим індивідуальним шляхом у відношенні до території
східних воєводств [тільки] Рада міністрів, а у відношенні до
інших місць — міністр внутрішніх справ.
Наук{ове] товариство] ім. Шевченка у Львові не має такого
дозволу, і в зв’язку з цим міське староство послідовно вилучає
такі видання з посилок. Підкреслюю, що видання наукового
характеру, а також видання, що не мають виразно пропаган-
дистського антидержавного характеру, які приходять на адресу
Наукового] товариства] ім. Шевченка, звільняють негайно ма-
сово від пресового контролю, і в зв’язку з цим Наук[ове] то-
вариство] ім. Шевченка не може пред’являти жодних претен-
зій, а лист, направлений в Міністерство внутрішніх справ, має
на меті отримати дозвіл на право передплати видань, що не
мають дебіту.
Львів, 19 квітня 1932 р.
Львівський міський староста
д[окто]р Клімув
ЛОДА, ф. 57, оп. З, спр. 8, арк. 32. Машинопис. Завірена копія. Пере-
клад з польської мови.
432
№ 252
1932 р. квітень.— Відозва окружного комітету Профлівиці до
робітників Львова з закликом до солідарного страйку на захист
страйкуючих робітників друкарні «Бібльос».
До всього робітничого класу міста Львова!
До всіх працівників друкарень!
Товариші! Вже п’ять тижнів триває страйкова боротьба
25 робітників друкарні «Бібльос». По-геройськи з першої хви-
лини стали робітники до страйку на захист своїх справедливих
вимог. Плата там мізерна, вона була нижче загального друкар-
ського цінника. Цькування робітників були щораз гостріші.
Особисті обшуки і охаювання робітників були на порядку ден-
ному. У відповідь на ,ці скандальні відносини робітники від-
повіли італійським страйком. На протязі 12 днів-— вдень і вно-
чі— страйкуючі не залишали друкарні. Лише при допомозі
фашистської поліції вдалось директорам «Бібльосу» усунути
виснажених страйкуючих. Незважаючи на репресії, які посипа-
лись на голови страйкуючих, незважаючи на масові арешти,
страйк триває далі. Робітники не повернуться [до роботи], доки
їх вимоги не будуть виконані.
Друкарня «Бібльос» належить українському клеру, на чолі
якого стоїть митрополит Шептицький. Через різних своїх аген-
тів — в особі озвірілого директора Нагірного — Шептицький
керує друкарнею, експлуатуючи там зайнятих робітників.
Буржуазія і український клер з УНДО мають в роті цілий
потік фраз і нісенітниць про «єдність» українського на-
роду. Під ширмою «єдності» вони найбільш жорстоко експлуа-
тують українських робітників. Між українським робітничим
класом та українською буржуазією немає нічого спільного.
Для українських робітників — український буржуй такий са-
мий, як буржуй польський чи єврейський. Українська буржуа-
зія для пригнічування і експлуатації єднається з польською і
єврейською буржуазією—закликає фашистську поліцію окупа-
ційного уряду західноукраїнських земель, щоб боронила її ін-
тереси. В боротьбі проти окупації західноукраїнських земель
польською буржуазією український пролетаріат мусить одно-
часно скерувати своє вістря проти власної вітчизняної україн-
ської буржуазії. В цьому страйку, який триває п’ять тижнів,
виявилося все лицемірство проводирів з ППС і УСДП. Прово-
дирі професійної сп[ілки] друкарів «Огніско», з Кусиком на
чолі, свідомо співпрацюють з власниками «Бібльосу», -щоб роз-
бити єдиний фронт страйкуючих. І всередині професійної сп[іл-
28 №503
433
ки] «Огніско» застосовуються поліцейські і провокаційні методи
проти опозиційних робітників, і ззовні, під час кожного страй-
ку, соціал-фашистські проводирі Кусик і сп[ілка] зраджують
друкарських робітників. Ми ставимо під ганебний стовп всієї
робітничої думки зрадницьке керівництво «Огніска» за висил-
ку страйколомів в «Бібльос».
Страйкуючі «Бібльосу» звернулись у «Огніско» за фінан-
совою допомогою. Управа з Кусиком на чолі відмовила допо-
могу страйкуючим. Ми стверджуємо, що хуліганські проводирі
Кусик і сп[ілка] діяли на користь найбільш запеклих ворогів
робітничого класу, намагалися придушити страйкуючих робіт-
ників. Ми закликаємо всіх членів «Огніска» і, зокрема, класово
свідомих робітників, щоб викрили роль Кусика і всього керів-
ництва «Огніска» під час страйку в «Бібльосі» і негайно при-
йшли з допомогою страйкуючим.
Ми закликаємо всіх робітників-друкарів, які працюють по
розцінках або без розцінок, створити спільний фронт боротьби
за встановлення єдиної зарплати для всіх друкарів.
Ми закликаємо всіх друкарів матеріально і морально під-
тримати страйкуючих «Бібльосу». Справа страйкуючих «Біб-
льосу» — це справа всіх друкарів і всього робітничого класу,
їх перемога — це перемога всіх робітників.
Тому: Хай живе страйк друкарів «Бібльосу» аж до пере-
моги!
Хай живе єдиний фронт всіх друкарів, які працюють по
розцінках і без розцінок!
Хай живе загальний солідарний страйк, щоб підтримати
страйкуючих «Бібльосу»!
Геть страйколомів! Геть соціал-фашистських проводирів —
Кусика і спілку!
Товариші друкарі! Готуйтеся до широких дій за зрівняння
плати друкарів, які працюють по розцінках і без розцінок!
Окружний комітет Профлівиці
Квітень 1932 р.
ЛОДА, ф. 102, оп. 1, спр. 59, арк. 34. Гектографічний відбиток. Переклад
з польської мови.
434
№ 253
1932 р. квітень *.— Відозва Першотравневого комітету шкіль-
ної молоді до молоді Львова з закликом до масової участі
в першотравневих демонстраціях.
Товариші і товаришки!
Всесвітня криза довела до повного зубожіння широких
працюючих мас і викликала величезну хвилю безробіття, біди
і голоду. Обурення та бойові настрої мас, які ростуть в бороть-
бі за право на хліб і працю, невдоволення, яке всюди поши-
рюється. примушують фашистський уряд енергійно рятувати
позиції, які перебувають під загрозою, шляхом масових ско-
рочень, кривавого придушення страйків (Пйотрків, Калуш,
Басейн, Верхня Сілезія), [рятувати] мільйонний воєнний бюд-
жет на антирадянську війну і збільшення поліції. Наступ капі-
талізму також в шкільній галузі йде швидкими кроками впе-
ред. Національний гніт, підвищення плати [за навчання] на
100%, новий шкільний закон, який відмежовує школу китай-
ським муром від незаможної 'МОЛОДІ шляхом цілого ряду іспи-
тів та ускладнень, повна відсутність стипендії тоді, коли од-
ночасно зубожіння широких суспільних верств і відсутність
лекцій [для заробітку] скасовують всі джерела утримання неза-
можної молоді — це зразок «опіки» буржуазії над шкільною
біднотою. Зате фашизм ретельно опікується своїми інтересами
за рахунок трудящого класу. Підготовляючи всі свої сили для
антирадянського блоку, польський фашизм намагається зро-
бити з молоді знаряддя для своїх грабіжницьких планів. Про-
водить інтенсивну мілітаризацію школи за допомогою Військо-
вої] підготовки], пластових і стрілецьких спілок, спортивних
клубів і одночасно намагається відвернути увагу незаможних
від щоденної боротьби за свої права на навчання і існування
шляхом розпалювання національної ворожнечі, посиленим на-
ціональним гнітом на окупованих окраїнах Західної] України
і Зах[ідної] Білорусії.
Товариші і товаришки!
Всім цим наступам капіталізму на ваше існування ви по-
винні чинити рішучий опір. Тільки шляхом організації учнів-
ських комітетів для безкомпромісної боротьби проти національ-
ного гніту, «шкільних реформ», підвищень, ВІЙСЬКОВОЇ] п[ід-
* Дата встановлена на основі супровідних документів.
28*
435
готовки], шляхом спільних виступів проти кожного зазіхання
на ваші права вдасться затримати натиск фашизму. Цю бо-
ротьбу успішно веде незаможна молодь тільки разом із ряда-
ми революційного пролетаріату міст і сіл.
Всі 1 Травня на вулицю! Хай лунає ваш голос: Геть
війну! Геть війну проти СРСР! Геть наці-
ональний шовінізм! Геть шкільний терор!
Геть В[і й с ь к о в у] п[і д г о т о в к у], «С т ш е л є ц» і
«Сокул»! Геть «новий шкільний» закон! Ви-
магайте скасувати плату за навчання! Вима-
гайте безкоштовних шкільних підручників! Вимагайте безкош-
товних обідів і сніданків!
Хай живе солідарний фронт незаможної шкільної молоді з
пролетаріатом!
Хай живе 1 Травня!
Беріть масово участь у демонстраціях
1 Травня!
Місце збору— Гетьманські Вали, 11 год. ранку.
Першотравневий комітет шкільної молоді
ЛОДА, ф. 57, оп. 4, спр. 350, арк. 106. Гсклографічний відбиток. Пере-
клад з польської мови.
№ 254
1932 р. травня 7. — Донесення слідчого відділу міської коман-
ди державної поліції віце-прокуророві IX району окружного
суду про розповсюдження комуністичних листівок і вивішення
транспарантів у зв’язку з святкуванням Першого травня.
Таєм[но].
У зв’язку з 1 Травня ц. р.— Міжнародним робітничим свя-
том — комуністи розпочали діяльність, поширюючи відозви
і вивішуючи транспаранти та роблячи антидержавні гасла за
допомогою трафаретів на території м. Львова, а саме:
1)	19/ІУ ц. р. о 23 год. 15 хв. постер[унковий] Ян Мадей,
з особового складу IV комісаріату] Державної] п[оліції], під
час патрульної служби йшов по вул. Личаківській, побачив на
розіі вул. Гофмана розкинені комуністичні листівки, які закли-
436
кали: «Товариші! Комуністична Спілка Молоді Західної
України закликає вас на першотравневе віче, на Гетьманські
Вали, на год. 11». Ці [листівки], кількістю в 18 штук, позбирав
і передав слідчому відділу державної] п[оліції]. (Дод[аток]
№ 1).
2)	21/ІУ ц. р. Зігмунд Фредерік (два імені) Штокайло, що
прож[иває] по вул. Цловій, № 6, передав у IV комісаріат]
д[ержавної] п[оліції] 2 комуністичні відозви л[ід] заголовком]
«Пролетарі всіх країн, єднайтеся! Червона допомога (МОПР)
на Захід[ній] Україні», з підписом: «Львів, квітень, о[кружний]
к[омітет] МОПР у Львові», які знайшов у вбиральні дому, в
якому живе. (Дод[аток] № 2).
3)	24/ІУ ц. р. о 21 год. Антоній Лисаковський, референт
преси міського староства у Львові, передав у III комісаріат]
д[ержавної] п[оліції] декілька комуністичних відозв п[ід] з[аго-
ловком] «Хай живе 1 Травня — бойовий день свята пролетарі-
ату!» (українською мовою), які знайшов біля залізничного
шлагбаума по вул. Жовківській. (Дод[аток] № 3).
4)	26/ІУ ц. р. постер[унковий] Станіслав Пжондо, з осо-
бового складу III комісаріату] державної] п[оліції], проходячи
по вул. Жовківській, знайшов біля будинку № 101 кількана-
дцять комуністичних листівок п[ід] заголовком], як під 1.
5)	27/ІУ ц. р. о 2 год. постер[унковий] Станіслав Зайонц,
з особового складу III комісаріату] державної] п[оліції] під
час виконання патрульної служби знайшов на вулицях Тка-
цькій, Бойовій і Нової бойні комуністичні відозви з потрійним
змістом п[ід] заголовком]:
а)	«Пролетарі всіх країн, єднайтесь!» від слів: «Комуні-
стична партія Західної України», що кінчаються: «Хай живе
КПП і КПЗУ»,
б)	«Геть імперіалістичну війну проти СРСР!» і
в)	«До всієї трудящої молоді Львова!» з підписом: «Ок-
ружний комітет Комуністичної Спілки Молоді». їх, кількістю
в 45, передано у слідчий відділ. (Дод[атки] №№ 4, 5, 6).
6) В цей самий день біля 16 год. ЗО хв. швейцар чинбарні
Танцера на Гаврилівці, № 1, знайшов 75 листівок п[ід] заго-
ловком], як під пунктом 1, розкинені невідомою людиною, які
постер[унковий] Ян Греля з III комісаріату] державної] полі-
ції] забрав і передав у слідчий відділ.
7) В ніч з 27 на 28/ІУ ц. р. постер[унковий] Слобіцький, з
п[остерунку] державної] п[оліції] в Брюховичах, під час патру-
лювання помітив на Замарстинівських луках (поле військових
вправ) розкинені комуністичні відозви п[іід] заголовком] «Між-
народна організація помочі революціонерам» з підписом:
«Львів, 1932 р. О[кружний] к[омітет] МОПР», які, кількістю
437
близько 100 штук, позбирав і передав нашому слідчому відді-
лові. (Дод[аток] № 7).
: 8) 28/ІУ ц. р. о 1 год. ст[арший] пшод(овнік] ДоМбровський,
з особового складу IV комісаріату] д[ержавної] п[оліціїі, підчас
перевірки патрульної служби помітив на вулицях Павлінів,
Пісковій і Мучній розкидані невідомими людьми комуністичні
листівки п[ід] заголовком], як під пунктом № 1. Позбирані ли-
стівки, кількістю в кілька десятків штук, передано у слідчий
відділ державної] п[оліції].
9)	29/ІУ ц. р. біля 5 год. постер[унковий] Альойзій Ващи-
шин, з III комісаріату] д[ержавної] п[оліції], під час патруль-
ної служби помітив па вул. Якуба Германа вивішений на те-
лефонних дротах комуністичний транспарант з написом: «Хай
живе 1 Травня, знищити в’язниці, випустити політичних в’яз-
нів, не допустити до війни з СРСР, геть ката Пілсудського!»,
який зняв і передав у комісаріат.
10)	Цього ж дня біля 1 год. постер[унковий] Теклюк, з IV
комісаріату] державної] п[оліції], під час патрульної служби
помітив на вул. Домагалічів, пл. Госєвського і вул. Павлінів,
на мурах будинків написи, зроблені за допомогою трафаретів,
зі змістом: «Геть імперіалістичну війну проти СРСР!», які
внаслідок розпорядження були стерті двірниками окремих
домів.
11)	30/ІУ ц. р. о 5 год. Ян Плочинічак, сторож закладу
«Чувай», що проживає] на Левандівці, по вул. Бартоша Сло-
вацького, № 18, передав у IV комісаріат] д[ержавної] п[оліції]
пакет з комуністичними відозвами п[ід] заголовком] «Това-
риші призивники!» з підписом: Окружний комітет Комуністич-
ної Спілки Молоді», кількістю в 65 штук. (Дод[аток] № 8).
12)	Цього ж дня о 3 год. ЗО хв. поліцейський] аг[ент]
Мільчановський, ідучи до праці, помітив на Левандівці, за за-
лізничним мостом від вул. Янівської, вивішений на електрич-
ному дроті комуністичний транспарант з написом: «Хай живе
самовизначення Західної] України аж до відокремлення!»,
який зняв і передав у слідчий відділ д[ержавної] п[оліції].
13)	Також цього ж дня біля 6 год. старший] пшод[овнік]
Домбровський під час перевірки довідався, що на Пасічній
дорозі за стадіоном «Гасмонеї» вивісили комуністичний транс-
парант. Він пішов туди і зняв його з телеф[онного] дроту.
[Транспарант] мав напис, як під пунктом 9. Потім передав
його у слідчий відділ державної] п[оліції].
14)	30/ІУ ц. р. о 0 год. 50 хв. ст[арший] пост[ерунковий]
Бартошек під час патрульної служби знайшов на вул. Войтіха
залишений комуністичний транспарант з написом: «Геть оку-
пацію Зах[ідної] України, хай живе КПЗУ!», який передав у
слідчий відділ державної] п[оліції].
43Й
15)	1/У ц. р. о 4 год. 45 хв. постер[унковий] Міхал Мотика,
з III комісаріату] державної] п[оліції], під час служби помі-
тив на холмі Люблінської унії вивішений комуністичний транс-
парант з написом: «Хай живе загальний страйк в день 1 Трав-
ня! Хай живе Польська Радянська Республіка! Геть напад на
СРСР!», який зняв і передав у III комісаріат державної] по-
ліції].
16)	Цього ж дня о 8 год. 45 хв. постер[унковий] Радянський,
з VI комісаріату] д[ержавної] п[оліпії], помітив на Богданівні,
по вул. Окружній, вивішений комуністичний транспарант з на-
писом: «Хай живе 1 Травня! Хай живе КПЗУ! Хай живе
СРСР! Геть війну проти СРСР! Геть уряд голоду і війни!»
(українською і польською мовами), який передав у слідчий
відділ д[ержавної] п[оліції].
17)	Також цього ж дня біля 5 год. постер[унковий] Стефан
Ліпак, з І комісаріату] д[ержавної] п[оліції], ідучи до праці,
помітив на вул. Личаківській (трамвайне кільце) вивішений на
електричних дротах комуністичний транспарант з написом:
«Геть війну і напад на СРСР!», який передав у II комісаріат
Державної] п[оліції].
Проведене розслідування цих справ, для виявлення вину-
ватців цих вчинків залишилось без результатів.
По одному примірнику знайдених відозв і листівок подаю,
а транспаранти і решту відозв та листівок послано в депозит-
ний відділ о[кружного] СУДУ] У Львові.
8 додатків.
Львів, 7 травня 1932 р.
За коменданта д[ержавної] п[оліції]
м. Львова в[ід] ім[ені] керівника
слідчого відділу аспірант держав-
ної] п[оліції] й. Баліцький
ЛОДА, ф. 374, оп, 1, спр, 201, арк, 4. Машинопис, Оригінал, Переклад
з польської мови.
439
№ 255
1932 р. травня 29.— Донесення слідчого відділу міської коман-
ди державної поліції віце-прокуророві IX району окружного
суду про розкинення комуністичних відозв у Львівській
політехніці.
Таєм(но].
11/111 ц. р. возний Львівської політехніки Станіслав Млод-
ніцький, що нар[одився] в 1895 р. у Львові, син Леона і Фран-
цішки, прож[иває] по вул. Снопківській, № 10, під час приби-
рання лекційного залу механічного факультету помітив розки-
нені комуністичні відозви, кількістю близько ЗО штук, п[ід]
заголовком] «Міжнародна організація помочі революціо-
нерам (МОПР). Студенти, студентки!» з підписом: «О[круж-
ний] к[омітет] МОПР, Львів, березень 1932 р.», які позбирав
і передав у канцелярію секретаріату.
Розслідування, яке велося слідчим відділом, щоб викрити
винуватця, який розкинув відозви, залишилося без резуль-
татів. Додаю одну відозву, а всі інші були знищені в секре-
таріаті Львівської політехніки.
Один додаток.
Львів, 29 травня 1932 р.
В[ід] ім[ені] коменданта д[ержавної] п[оліції]
м. Львова і за керівника слідчого відділу аспірант
державної] п[оліції] Й. Баліцький
ЛОДА, ф. 374, оп. 1, спр. 194, арк. 1. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
440
№ 256
1932 р. травень *.— Відозва окружного комітету Профлівиці
до будівельних робітників з закликом до боротьби проти зрад-
ників робітничого класу.
До будівельних робітників, мулярів, тес-
лярів, козлярів і будівельних помічників!
Товариші!
Ваш страйк, який триває 6 тижнів, ганебно зрадили пепе-
есівські проводирі Вєчистий і спрлка]. На початку цієї страй-
кової боротьби пообіцяли вам, що тільки вони можуть вести
вас до перемоги. Вас обдурили, утримували від кожного ви-
ступу, який мав иа меті покращення вашого існування. Про-
вокували вас, виконували ролі звичайних, огидних і платних
агентів буржуазії. Очолили страйк, щоб могти швидко зламати
його і зрадити. Співпрацювали з підприємцями, з поліцією і
всіма ворогами робітничого класу і все це робили проти вас.
Коли в останніх тижнях ви домагались демонстрацій перед во-
єводством, ці каналії — Вєчистий і сп[ілка] — повідомили про
це поліцію. Проти вас ці гультяї-пепеесівці вислали поліцію,
щоб стріляти у вас.
Члени управи виконували роль страйколомів. Поширювали
серед вас паніку, ламали вас, розколювали вашу робітничу
єдність, ваш спільний фронт боротьби. Найкращих оборонців
робітників виключено з спілки тому, що говорили про експлу-
атацію робітників, про зраду соціал-фашистських вождів Гауз-
нера, Слоньовського, Вєчистого і сп[ілки].
Ця кліка, боячись правди, боячись, щоб її не вигнали ро-
бітники, вживала всяких засобів, щоб на зборах .не дати сло-
ва щирим оборонцям робітничого класу.
Фашистський уряд — уряд кривавої диктатури Пілсудсько-
го — щодня арештовує і вбиває робітників. Поліція стріляє в
безробітних, які домагаються праці і хліба.
Трудящим знижують плату, витискають останню краплю
поту. Провідники ППС допомагають фашистському урядові
в проведенні цієї кривавої фашистської диктатури. Без тихої
підтримки ППС, без підтримки нібито робітничих партій, як
Н[ародова] п[артія] р[обітнича] і інші, цей уряд не утримався
б ні хвилини.
* Дата встановлена на основі донесення слідчого відділу міської
команди державної поліції віце-прокуророві IX району окружного суду
від 2 червня 1932 р. про поширення цих листівок у Львові 25 травня
1932 р.
441
Тепер страйк зрадили. Страйковий комітет був у руках го-
лови управи, тому не велась боротьба проти страйколомів, то-
му на багатьох будівництвах працювали на очах страйкового
комітету, який весь час мовчав.
Товариші! Що треба тепер робити? Чи треба втрачати віру
в дальшу боротьбу за здійснення ваших вимог? Ми, Профлі-
виця спілки, не раз звертали увагу на небезпеку, яка вам гро-
зить. Теперішній страйк зрадили Вєчистий, Кушнір, Сло-
ньовський і с[піл]ка, але .ні підприємці, ні про-
відники ППС не можуть зламати і знищи-
ти справедливих стремлінь будівельних
робітників.
Щоб знову підготувати вас до нової боротьби, яка розпоч-
неться в недалекому майбутньому, мусите викинути
геть цю кліку зрадників В є чистого, Б а ч-
манського, Слоньовського, Ф'ілянкевича і
с [ п і л ] ку.
Ваші вимоги можуть бути здійснені тільки в боротьбі
під керівництвом Профлівиці, при активній уча-
сті всіх робітників.
На боротьбу мають піднятися всі будівельні робітники,
незважаючи на те, чи це муляр, чи тесляр, чи помічник.
Тому в и м а г а й т е й проводіть вибори нової
управи, що складалася б з щирих бійців
робітничого класу.
Вимагайте негайно прийняти виключе-
них з спілки. Вибирайте на будівництвах будівельні ко-
мітети і під їх керівництвом розпочинайте страйкову боротьбу
за покращення економічного існування.
Хай живе єдиний оборонець робітничого
класу — Профлівиця!
Геть зрадників робітничого класу!
Геть еоціал-фашизм!
Окружний комітет Профлівиці
ЛОДА, ф 374 оп. 1, спр. 121, арк. 2. Гектографічний відбиток.
442
№ 257
1932 р. травень.— Відозва окружного комітету МОПР до тру-
дящих Львова з закликом до боротьби проти терору польського
фашизму.
До трудящих мас Львова!
Товариші і товаришки!
Фашистський уряд, уряд голоду і безробіття, боїться, як
вогню, кожного масового виступу, кожної демонстрації про-
летарських мас. При кожній такій нагоді ставить на ноги апа-
рат своєї контррозвідки і шпиків, який заходить все далі в
своїй підлій практиці. День 1 Травня, день Міжнародного свята
пролетаріату, збуджує страх [у] фашизму. Бо він знає, що в
цей день авангард пролетаріату — Комуністична партія — ви-
водить маси на вулицю, незважаючи на всякі зрадницькі гасла
соціал-фашистських вождів, щоб [вони] демонстрували свою
боротьбу проти уряду війни, голоду і безробіття. І тому за
кілька тижнів перед 1 Травня заповнюються каземати Польщі,
Західної] України і Білорусії революційними робітниками і
селянами. Розлютованим терором проведено на Волині нову
пацифікацію. Тільки в Холмському та Грубешіївському пові-
тах заарештовано понад 200 осіб. Вночі з ліжок витягали лю-
дей, яких після того, як [їх] затягали в контррозвідку, нелюд-
ськи катували до непритомності. Одна тов. Бібель з Холма
збожеволіла.
Робітники і робітниці!
Незважаючи на арешти і катування, трудящі маси демон-
стрували 1 Травня. Скрізь зустрічала їх поліція багнетами,
кулями, заарештовуючи сотні демонстрантів. У Верхній Сіле-
зії на вулицях Сосновця полягло 4 робітники від куль поліції.
Тисячі робітників проводжали останки полеглих, демонструючи
свій протест і боротьбу.
Товариші і товаришки! Та кривава катівня політичних в’яз-
нів — луцька в’язниця — була ареною нової розправи 1 Трав-
ня. З в’язнями розправились за те, що за гратами відзначали
свято 1 Травня співом «Інтернаціоналу». Всіх жінок по-звіря-
чому катували, один з товаришів] збожеволів. В’язні на кри-
ваву розправу відповіли голодовкою. Коли 9 травня мав від-
бутись процес більш як над 70 особами, з’явилося тільки кіль-
канадцять тих, які були на волі, бо в’язні лежать хворі, висна-
жені довготривалою голодовкою.
Робітники і робітниці міста Львова!
Організація МОПР — організація боротьби проти білого
терору—закликає вас!
443
Вступайте в ряди червоної допомоги! Тільки масовою орга-
нізацією, розширенням і зімкненням революційних рядів змо-
жемо успішно протиставитись кривавим атакам фашизму, ку-
лям поліції і шпигунській зграї.
Товариші! Створюйте скрізь на фабриках і в майстернях
гуртки самооборони. Тільки масовою самообороною вирвете
ваших товаришів з кривавих лап поліції і шпиків. Бойовими
демонстраціями під в’язницями продемонструйте вашу бо-
ротьбу.
Слава товаришам, які полягли 1 Травня!
Слава в’язням Луцька, які борються!
Геть фашистську диктатуру!
Звільнити пролетарських в’язнів!
Хай живе червона поміч — МОПР!
Травень 1932 р. ©[кружний] к[омітет] МОПР у Львові
ЛОДА, ф. 374, оп. 1, спр. 196, арк. 2. Гектографічний відбиток. Пере-
клад з польської мови.
№ 258
1932 р. червня 5 *.— Резолюція зборів представників літерату-
ри, науки, театрального, музичного і образотворчого мистецтва
та трудової української, польської та єврейської інтелігенції
у Львові.
Підписані представники літератури, науки, театрального,
музичного й пластичного мистецтва та працюючої інтеліген-
ції — української, польської й жидівської,— зібрані на конфе-
ренції у Львові дня 5 червня 1932 р., вітають з радістю ініціа-
тиву великих письменників Ромена Ролана, Анрі Барбюса,
Б. Шоца і М. Горького влаштувати Міжнародний бойовий Кон-
грес проти війни в дні 28 липня ц. р. і приймають їх поклик
розвинути масову противоєнну кампанію.
Зібрані стверджують, що ще ніколи небезпека нової імпе-
ріалістичної війни, небезпека нападу на Союз Радянських Со-
ціалістичних Республік не була така близька, така безпосе-
редня, як сьогодні. В той час, коли японський імперіалізм вже
почав інтервенцію, міжнародний імперіалізм кінчає свої остан-
* Дата встановлена за змістом документа.
444
ні приготування і іледа день * приєднається до японської акції
зі сходу. В зв’язку з тією воєнною атмосферою проходить
оскаженіла протирадянська нагінка, що її ведуть в останньому
часі всесвітні імперіалісти й їх платні письмаки, проходить
ціла низка протирадянських провокацій.
Радянський Союз — це країна соціалістичного будівництва.
Радянський Союз — це одинока країна, що не знає кризи, без-
робіття і національного поневолення. Радянський Союз — це
країна нової соціалістичної культури. Туди звернені очі пра-
цюючих мас усього світу. Це ще одна і головна причина, щоб
імперіалісти скерували усі свої зусилля на здавлення, зни-
щення свого смертельного ворога.
Два фронти стоять проти себе. З одного боку — Радянський
Союз — Батьківщина працюючих мас і цілий світ праці, з дру-
гого — міжнародний імперіалізм, що спирається на допоміжню
силу нещирого пацифізму соціал-демократичних обманців, Лі-
гу Націй та псевдорадикальну балаканину роззбройної кон-
ференції.
Лиш від постави працюючих мас, лиш від сили опору і
боротьби залежатиме, чи імперіалістам удасться перевести
їхні злочинні плани. Тією дорогою звертаємося до робітників,
селян та трудової інтелігенції західноукраїнських земель із
закликом:
Боріться проти нової світової різні! Не
допустіть до нападу на СРСР! Стійте му-
ром при Радянськім Союзі! Солідаризуй-
теся з против о єнним конгресом! Вибирайте
противоєнні комітети! Вибирайте делега-
ції! Бороніть Радянський Союз!
Конференція вибирає рівночасно противоєнний комітет, що
разом з іншими комітетами поведе цілу противоєнну кампанію,
як теж вибирає делегацію на Міжнародний Конгрес боротьби
з війною.
Степан Тудор, письменник
Ярослав Галан, письменник
Петро Козланюк, письменник
Олександр Гаврилюк, письменник
Микола Колесса, музик
Кузьма Пелехатий, журналіст
Ярослав Кондра, письменник...**
Філіал ЦДІА УРСР у Львові, ф. З, оп. 1, спр. 2593, арк. 3. Машинопис.
Копія.
* Ось-ось. '
** Крім цього, 48 підписів письменників, журналістів, акторів, профе-
сорів музики та інших.
445
№ 259
1932 р. червня 20. — 3 рапорту міського староства відділові
громадської безпеки воєводського управління про вивішення
комуністичних транспарантів.
...5. Комуністичні транспаранти.
18/УІ-1932 р. 'біля 23 год. невідомий повісив да телефонних
дротах біля дому № 60, по Кульпарківській дорозі, комуні-
стичний] транспарант з написом польською мовою [такого]
змісту: «Геть імперіалістичну] війну і напад на СРСР!» В ніч
з 18 на 19/УІ-1932 р. невідомий повісив біля залізничного по-
лотна на телефонних дротах на Знесінні комуністичний] транс-
парант з написом польською мовою: «Геть війну проти СРСР!
Геть окупацію Західної] України! Хай живе КПП і КПЗУ!»
Другий транспарант такого самого змісту в цей самий час
повісили, мабуть, ці самі на телефонних дротах по вул. Город-
ничій, на Знесінні.
19/УІ-1932 р. о 4 год. 20 хв. невідомий повісив на телефон-
них дротах по вул. Піарів, в кінці вул. Петра транспарант на
польській і українській мовах: «Хай живе СРСР! Хай живе
КПЗУ! Проч з війною проти СРСР! Проч з урядом голоду,
війни, проч з окупацією 3[ахідної] У[країни] *! Хай живе СРСР!
Хай живе КПЗУ! Геть уряд голоду! Геть окупацію Західної
України!» Транспаранти передано у слідчий відділ...
20 червня 1932 р.
Львівський міський староста д[окто]р Клімув
ЛОДА, ф. 200, оп. 2, спр. 1501, арк. 59, 64. Машинопис. Завірена копія.
Переклад з польської мови.
* Слова «Хай живе» аж до «3[ахідної] У[країни]» в оригіналі по-
українськи.
446
№ 260
1932 р. липня 2.— Донесення слідчого відділу міської команди
державної поліції віце-прокуророві IX району окружного суду
про вивішення комуністичних транспарантів.
Таєм[но1.
У зв’язку з антивоєнною пропагандою Комітету КПЗУ і
КСМ в ніч з 18/УІ на 19/УІ ц. р. на телефонних дротах біля
залізничного полотна, що веде до міської бойні, вивісили ко-
муністичний транспарант з написом: «Геть війну проти СРСР,
геть окупацію Західної] України! Хай живе КПП і КПЗУ!»
Тоді ж помітили на телефонних дротах біля залізничного по-
лотна Львів—Тернопіль вивішений другий комуністичний транс-
парант з таким самим написом. Обидва транспаранти в районі
постерунку д[ержавної] п[оліції] на Знесінні знято і передано
сюди.
Рівночасно IV комісаріат] державної] п[оліції| надіслав
третій комуністичний транспарант з написом: «Геть імперіалі-
стичну війну, напад на СРСР!», який був повішений на теле-
фонних дротах в кінці вул. Піарів і вул. Петра.
Це подаю, а проведене розслідування [для викриття] вину-
ватців не дало позитивних результатів.
Дод[аток] — три трансп[аранти].
Львів, 2 липня 1932 р.
За коменданта д[ержавної] п[оліції] м. Льво-
ва в[ід] ім[ені] керівника слідчого відділу
підкомісар й. Злотковський
ЛОДА, ф. 285, оп. 1, спр. 218, арк. /. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
447
№ 26!
1932 р. липня 16.— Донесення слідчого відділу міської коман-
ди державної поліції віце-прокуророві IX району окружного
суду про розповсюдження комуністичних листівок.
Таєм[но].
10/УІІ ц. р. о 21 год. білетер кіно «Пан» повідомив посте-
р[ункового] Станіслава Пемпуся, з І комісаріату] державної]
п[оліції], який виконував службу на пл. Академічній, що в цей
час невідомий тип кинув у кіно «Пан» голуба, обгорнутого чер-
воною ганчіркою, з якої випало 3 комуністичні листівки, напи-
сані олівцем, такого змісту: «Товариші робітники! Вже близь-
кий день вибуху війни» і т. п. з підписом: «Загальний антивоєн-
ний комітет», а на червоній ганчірці був напис: «Геть напад
на СРСР!» Ці листівки разом з транспарантом передав по-
стерунковому.
Проведене слідчим відділом розслідування для викриття
винуватця цього вчинку не дало результатів.
Додаю переданий транспарант та одну листівку в оригіналі
і в копії.
З додатки.
Львів, 16 липня 1932 р.
В[ід] ім[ені] коменданта д[ержавної] п[оліції]
м. Львова керівник слідчого відділу комісар
д[ержавної] п[оліції] Вацлав Міка
ЛОДА, ф. 374, оп. І, спр. 117, арк. 1. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
448
№ 262
1932 р. липень.— Відозва ЦК КПЗУ до робітників і селян За-
хідної України з нагоди Міжнародного антивоєнного дня.
Пролетарі всіх країн, єднайтеся!
Комуністична партія Західної України!
1-го серпня, в день боротьби проти ім-
періалістичної війни, проти збройної ін-
тервенції проти Радянського Союзу, всі
на вулиці!
В день 1-го серпня — до масових вічі в,
походів, масовок, вуличних демонстрацій,
до політичних демонстраційних страйків!
До робітників, селян і народних мас За-
хідної України!
1-го серпня, в річницю вибуху світової різні 1914 року,
робітничо-селянські маси цілого світу виходять на вулиці, щоб
в масових демонстраціях піднести свій палкий протест проти
нових імперіалістичних війн, проти кривавої різні, яку між-
народні імперіалістичні хижаки готують для широких мас.
1-го серпня проявляють працюючі маси всього світу свою пе-
реможну волю боротись проти імперіалістичної війни та зброй-
ної інтервенції проти соціалістичної Батьківщини — Радян-
ського Союзу, що зараз завершує першу п’ятирічку та при-
ступає до реалізування другої п’ятирічки соціалістичного бу-
дівництва. В огні першосерпневих демонстрацій виковують
народні маси цілого світу оружжя своєї міжнародної солідар-
ності проти війни, мобілізують свої ряди, щоб імперіалістичну
війну перемінити на горожанську війну за владу робітників та
селян.
Цьогорічні першосерпневі демонстрації припадають на час,
коли міжнародні імперіалісти завершують послідні підготовчі
праці для розпалення світової воєнної пожежі. На Далекому
Сході війна вже почалася. Японські імперіалісти при активній
помочі європейських імперіалістичних держав, з Францією на
чолі, зайняли оружжям китайські землі, пустили з димом ки-
тайський район Шанхая, зайняли твердині Ву-сунг і Ча-пей
після геройського опору китайських народних мас з Комуністич-
ною партією Китаю на чолі. Заключивши ганебний договір з
китайськими генералами з табору зрадницького гоміндану, про-
водить японський імперіалізм розбір Китаю та анектує Ман-
чжурію. В морі крові здавлюють японські хижаки геройський
29 № 503
449
опір китайських народних мас в Манчжурії. Японські банди,
зайнявши Харбін та Східно-Китайську залізницю, посунулись
до самих східних кордонів Радянського Союзу, стараючися
спровокувати війну з СРСР. Для тої мети організує японський
генеральний штаб ряд провокаційних атентатів * на залізничні
дороги, влаштовує напади на радянський консулат в Харбіні,
мобілізує над радянською границею контрреволюційні білогвар-
дійські банди Семьонова, переводить в Манчжурії збройну ко-
лонізацію. Огонь, підложений на Далекому
Сході, може .кожної хвилини розгорітися
у великий світовий пожар.
Імперіалісти всього світу щоразу наявніше вступають на
шлях воєнного розв’язання суперечностей, що нахопились до
нечуваних розмірів. З кожним днем поглиблюється світова кри-
за, що відкриває перед масами цілу злочинність та безрадність
капіталістичної господарки. Кожний працюючий бачить, що в
той час, коли в капіталістичних державах завмирає одна га-
лузь продукції за другою, то в СРСР постають нові фабрики,
нові технічні велетні, кладучи фундаменти під могутню будів-
лю соціалізму. Коли по капіталістичних державах волочиться
50-мільйонова армія безробітних, то в Радянському Союзі ще
брак робочих рук. Коли в капіталістичних краях царять голод
і пошесті, то в Радянському Союзі росте добробут широких мас.
В капіталістичних землях голод землі, небувала аграрна криза,
а в Радянському Союзі 70% сільських господарств сколекти-
візованих, зникає різниця між відсталим селом та містом. В ка-
піталістичному світі — національний гніт, білий терор, в Ра-
дянському Союзі — свобідний розвиток національної культури,
пролетарська демократія, влада робітників та селян. Тому
прірва між соціалістичним світом і капіталістичною неволею
щораз то яркіша перед очима працюючих. Очі працюючих
звертаються чимраз більше в сторону Радянського Союзу, ро-
стуть симпатії до СРСР, все нові та нові шари працюючих
приступають до боротьби з прогнилою капіталістичною систе-
мою, все нові маси пізнають в збройному повстанні, на зразок
Жовтневої революції, одинокий вихід з пекла нужди, голоду
та війни. Швидкими кроками назріває революційна криза,
назріває світовий Жовтень.
Світова криза поглиблює суперечності між поодинокими
капіталістичними державами. Ростуть суперечності між Япо-
нією та Америкою, Францією та Америкою, Францією та Ан-
глією, Німеччиною та Польщею тощо, виявляються у всякого
роду збройних маніфестаціях, як маневри американського фло-
ту в Тихому океані, візит польського торпедовця «Віхер» у
* Замахів.
450
Данціг, контрвізит німецької воєнної тяжкої ескадри в Дан-
ціг, гарячкове приготування польського генерального штабу
до анексії Данцігу, конфлікт за Мемель і т. д. Над тими внут-
рішніми суперечностями верховодить, одначе, одна основна су-
перечність між капіталістичним світом і Радянським Союзом.
В обличчі назріваючої революційної кризи міжнародний капі-
талізм хапається, як послідньої дошки рятунку, війни, війни
проти Батьківщини всіх працюючих — СРСР. На просторих
землях СРСР, що обіймає 1/в світу, хочуть міжнародні імперіа-
лісти знайти нові терени для своєї господарчої експансії. Зни-
щенням фортеці революційного руху хочуть криваво здавити
пролетаріат та широкі народні маси, хочуть його закути в ще
тяжчі диби фашистського ярма. Швидким темпом завершують
міжнародні імперіалісти моральну, політичну та технічну під-
готовку війни. Множаться провокації проти СРСР. Атентат
Ванєка в Москві, атентати польських агентів Штерна та Ва-
силієва, вбивство французького президента Думера білогвар-
дійським фашистом, гарячкові озброєння всіх капіталістичних
держав, сталі транспорте оружжя на схід — це виразні по-
кажчики напряму воєнних готувань.
Гарячково готовиться до нападу на СРСР польська буржу-
азія, форпост міжнародного імперіалізму. В той час коли одна
фабрика за другою зачиняє свої ворота, викидаючи на брук
тисячі робітників, коли тільки одна галузь продукції процві-
тає,— це продукція мордерчого знаряддя, тоді, коли позбавля-
ється безробітних послідніх охлапів і дотеперішніх прав, росте
мілітарний бюджет. Фашистський уряд не цофається перед
найбрутальнішим терором, щоб застрашити широкі маси та
очистити запілля для майбутньої війни. Вже зараз царить в
фашистській Польщі правдивий воєнний стан; доразові суди зі-
брали вже криваве жниво зі соток робітників та селян; на За-
хідній Україні проводиться систематичну пацифікацію. Мі-
літаризація залізничників має на меті забезпечити нормальний
хід залізниць на випадок війни. Мілітаризація всього суспіль-
ного життя, пожвавлена вербункова кампанія до воєнних ор-
ганізацій Л[іги] п[роти]п[овітряної] о(борони], озброєння
«Стшельца» та мілітаризація всіх організацій молоді мають за-
безпечити резервові кадри для контрреволюційної війни. Поруч
з тим веде польська буржуазна преса шалену нагінку на Ра-
дянський Союз.
В підготовці війни бере активну участь вся українська бур-
жуазія, від УНДО до УСДП та УВО включно. Скажена геца
проти Радянського Союзу, систематична брехлива кампанія в
справі утиску Зеленого Клину мають створити почву для во-
рожих настроїв проти СРСР. Українська буржуазія організовує
збройні ватаги, що мають створити стержень для створення
29*
451
контрреволюційних легіонів проти Радянської України. Укра-
їнська буржуазія хоче помститись на мільйонних масах укра-
їнських працюючих, що скинули ярмо буржуазного панування.
Найганебнішу роль в підготовці війни відіграє соціал-фа-
шизм. Беручи активну участь у підготовці війни, будучи на
Західній Україні прямим агентом окупації, старається зама-
скувати свою роль вирафінованими маневрами. В нагінці на
СРСР переліцитовуються соціал-фашисти з одверто фашист-
ськими партіями. Соціал-фашисти стараються замаскувати пе-
ред масами стан воєнних приготувань, щоб тим способом умо-
жливити буржуазії заскочити маси непідготовленими до обо-
рони перед війною.
Весь буржуазний табір від явних фашистів до соціал-фа-
шистів зійшовся на спільній платформі уможливлення буржу-
азії фашистського виходу з кризи — через війну, коштом міль-
йонів жертв, по горах робітничих трупів. Одначе працюючі
маси мають глибоко в пам’яті спомини світової війни, знають,
що вона означає. Для багачів-галапасників — воєнні достави,
розкішне життя, нові багатства, для офіцерів — добробут і
сваволю. Для мас війна означає голод та пошесті, гарматне
м’ясо за капіталістичні інтереси, каліцтво та злидні. Фашист-
ському виходові з кризи дорогою імперіалістичної війни про-
тиставляють робітничо-селянські маси революційний вихід із
кризи, дорогу збройного повстання робітничо-селянських і на-
родних мас поневолених націй, шлях повалення капіталістич-
ного ярма та заведення на його руїнах влади робітників та
селян.
На ту дорогу вступили уже стотисячні маси Польщі та За-
хідної України. Страйк в Горішньому Шлеську та Домброві,
трамваярів, текстильників, міських робітників в Лодзі, страй-
кова боротьба на Західній Україні в деревному промислі, у
Зеленевського, друкарів, цегельняних, будівельних, масова бо-
ротьба українських селян проти окупації, геройське повстання
селян Ліського повіту — [все це] вказує, що щораз то ширші
шари виходять на шлях боротьби проти перевалення тягарів
кризи на плечі працюючих, проти імперіалістичної війни, про-
ти фашистського виходу з кризи. Ростуть сили міжнародного
революційного табору. Працюючі Німеччини затиснюють єди-
ний робітничий фронт для боротьби з фашистською диктату-
рою Гітлера. Хвиля революційного підйому в Іспанії підно-
ситься щораз вище. Могутні страйки гірників у Чехословаччині
та Бельгії, величезні страйки в Швеції, Норвегії та Голландії,
ряд повстань в Південній Америці, гігантські демонстрації без-
робітних та працюючих у Сполучених Штатах Північної Аме-
рики — це вістуни назріваючої революційної кризи на цілому
світі. Кріпшає сила китайських совітів в огні боротьби проти
452
міжнародного імперіалізму та зрадницької китайської буржу-
азії з Чан Кай-ші на чолі. Назріває повстання колоніальних
народів Індії та Китаю. Нові мільйони працюючих цілого світу
затягаються під червоні прапори безоглядної боротьби з про-
гнилою капіталістичною диктатурою, за диктатуру пролета-
ріату, під прапором Комуністичного Інтернаціоналу.
Товариші рядові члени УНДО, УВО, УСРП, УСДП та
інших буржуазних партій! В той час, коли стогнете під чобо-
том окупантської неволі, коли окупант накладає на вас незно-
симі податкові тягарі, коли окупантський терор нищить ваші
культурно-освітні та всякі масові організації, коли поліцїйні
ватаги бушують у ваших бідолашних халупах, ваші вожді за-
тиснюють угоду з окупантом, зраджують вашу національно-
визвольну боротьбу. Під керівництвом окупанта організують
ваші вожді війну проти ваших братів з УРСР, що скинули
ярмо панської неволі. Чи вам з ними по дорозі? Понад їхніми
головами творіть єдиний фронт робітників і селян для бороть-'
би проти окупанта, проти колонізації та полонізації, проти до-
разових судів та пацифікації, проти війни, за самовизначення
Західної України аж до відірвання. Геть польських окупантів!
Організуймо масові прогонювання назначених війтів, полоні-
заторів, представників окупантів, активних стшельців! Геть,
осадників! Проганяймо окупантів, що будуть прибувати! За
українську мову в самоурядуванні, суді, уряді, введім україн-
ську мову явочним порядком, за укр[аїнську] школу на дер-
жавний кошт, за український університет у Львові!
Товариші, низові члени УСДП, ППС, Бунду, «П[оалей]~
С[іону]!»
Комуністична партія закликає вас до спільної боротьби в.
єдиному робітничому фронті проти атаки капіта-
лістів на ваші нужденні платні, проти безробіття, за 7-годин-
ний день праці при повній платні, проти голоду, проти дорож-
нечі та війни проти СРСР.
Товариші жовніри! Ви маєте по бажанні капіталістичних
п’явок зложити криваву данину з вашого здоров’я і життя,
щоб рятувати їхні зиски, їхнє гниле господарство. Вас хоче
фашистська генераліція вжити проти народних мас Західної
України, що борються проти окупації. Чи дасте себе вжити до
тої ганебної ролі, проти ваших батьків, братів, синів? Зоргані-
зуйте масову відмову від участі в пацифікації. Якщо вас
фашистське командування пошле проти ваших братів-робітни-
ків і селян, братайтеся з ними! Братайтеся з Червоною Ар-
мією робітників і селян! Зверніть штики проти фашистських
офіцерів та буржуазії.
Товариші залізничники, робітники нафтового і воєнного
промислу!
453
У ваших руках лежить можливість перекреслити воєнні
плани капіталістів. Творіть скрізь комітети боротьби проти
війни, викривайте всі транспорти оружжя та всякі підготовчі
праці для війни, відмовляйтеся транспортувати воєнне зна-
ряддя! Організуйте страйки проти атак на ваші платні, орга-
нізуйте політичні протестаційні страйки проти війни!
Робітниці, селянки, працюючі жінки! Ставайте до боротьби
проти війни, що несе злидні, неволю та смерть вам, вашим
братам та батькам! Вибирайте делегаток працюючого жіноц-
тва на Антивоєнний конгрес!
Товариші! Боротьба робітничо-селянських мас проти війни
захопила також значні круги працюючої інтелігенції, що ви-
ступила з рішучою декларацією проти небезпеки нової імпе-
ріалістичної війни. Декларація польських, українських і жидів-
ських літераторів і представників мистецтва, признаючих пра-
ва Західної України до самовизначення, закликуючих маси до
участі в Міжнароднім антивоєннім конгресі 28 липня ц. р.,
набирає спеціального значення в обличчі переслідувань і ска-
женої нагінки, з якою її прийняли наємні собаки польського
імперіалізму;
Вибираймо по фабриках і верстатах, фільварках і селах
антивоєнні комітети боротьби проти війни, вибираймо делега-
тів на Конгрес!
Під проводом КПЗУ борімося за повалення планів міжна-
родного і польського імперіалізму проти СРСР!
Геть з японським імперіалізмом, геть з розбором Китаю,
хай живуть китайські Совіти! * Геть з війною проти СРСР! Хай
живе СРСР — Батьківщина працюючих всього світу! Хай жи-
ве Радянська Україна! Геть з націонал- і соціал-фашизмом!
Геть з фашистським урядом! Геть польських окупантів! Хай
живе самовизначення Західної] України аж до відірвання!
Хай живе КПП і КПЗУ! Хай живе світова революція!
Львів, липень 1932 р.	ПК КПЗУ
ЛОДА, ф. 285, оп. /. спр. 1045, арк. 47—48. Друкарський відбиток.
* Ради.
454
№ 263
1932 р. липень *.— Відозва ініціативної групи робітників мі-
ських закладів громадського користування з закликом до
страйку проти розірвання управою міста колективного
договору.
Геть розірвання колективного договору!
Геть зниження заробітної плати!
Хай живе страйк аж до перемоги!
До робітників гміни і [закладів] громадського користування
м. Львова!
Товариші!
Після спроби відрахувати 10% платні під час виплати
1 липня управа міста оголосила в львівській пресі («Експрес
вєчорни»), що 1 серпня буде відраховано міським працівни-
кам 10% платні за липень і серпень місяці (тобто 20%).
Цього недосить: нам всім відомо, що управа міста друкує
окремі книжечки, т[обто] повідомлення про звільнення окремих
робітників, в яких написано, що 1 серпня повідомляють про
звільнення з роботи, а якщо б даний робітник хотів далі пра-
цювати, мусив би погодитись з умовами дирекції. До нас дохо-
дять також чутки, що дирекція має намір різко обрізати плат-
ню працівникам, які отримують понад 200 зл. Це має на меті,
по-перше, обманути пильність всіх робітників і, по-друге, роз-
колоти робітників на два табори, які б боролись між собою.
Що це значить, товариші? Це значить, що управа міста
хоче терором примусити нас прийняти свої умови, це новий на-
ступ на наше існування, на життєвий рівень робітника, наступ
тим більш грізний, що внаслідок зростання дорожнечі реаль-
на плата робітника значно знижується. Ціни на продовольчі
продукти постійно зростають, а ціна на гас і вугілля постійно
така висока, що робітник не може купувати цих продуктів.
Зазіхання підприємців на життєвий рівень трудящих мас, от-
же, йде у двох напрямках. З одного боку, знижують злиденну
платню, з другого — реальна вартість платні спадає ще біль-
ше внаслідок дорожнечі, яка зростає. •
Управа хоче за наш рахунок утримати рівновагу бюджету.
Товариші! Нам відомо, для чого потрібні гроші капіталі-
стам (білу гарячку війни яких прекрасно бачать трудящі маси),
що за гроші, які витягають з нашої кишені, виготовляють тан-
* Дата встановлена приблизно, на основі донесення слідчого відділу
міської команди державної поліції віце-прокуророві IX району окружного
суду від 16 липня 1932 р. про розкинення цих відозв у Львові 10 липня.
455
ки, військові літаки і [виробляють] отруйні гази, що пацифіка-
цією і кривавим терором примушують селян безкоштовно ла-
годити дороги і мости (підготовка війни). Все це — жахливий
терор, спрямований проти всього робітничого класу, особливо
проти робітників і селян, які страйкують і борються. [Це] вка-
зує на близькість і неминучість нової кривавої війни. Гідно до-
помагають капіталові в придушенні боротьби трудящих мас
зрадницькі вожді ППС, іуди, які за миску сочевиці продають
капіталові інтереси робітників,— самі повідомляють поліцію,
що робітники готуються до страйку, і вислуговуються, як мо-
жуть, перед директорами і президентом.
З цинічною безсоромністю признається «Дзєннік людови»,
що коли у Варшаві, в зв’язку з тим, що управа міста знизила
робітничі премії на 50%, робітники почали стихійно згуртову-
ватися і підготовляти страйк, вони перші повідомили поліцію
про ці події й про те, що не беруть на себе відповідальності
за хід справи, а також вказали на керівників дій. Не краще
показав себе наш голова пан Грфман, який під час виплати
1-го липня негайно повідомив дирекцію, що робітники почнуть
страйкувати, що трамваї заїжджають в трамвайний парк. Ось
як виглядають зрадницькі вожді, які, незважаючи на ради-
кальні гасла, які проголошують, щоб остаточно не втратити
впливу на маси, зраджують інтереси робітників.
Товариші!
Становище складне. Тільки спільною, організованою бороть-
бою, тільки страйком виграємо. Так, як ми переможно відбили
[наступ] 1-го |липня ц. р., мусимо відбити дальші наступи.
Пам’ятайте одне, що мусимо ізолювати зрадницьку управу
від дій, в іншому випадку — готова зрада.
Мусимо вибрати страйковий комітет з-поміж нас самих, без
зрадницької управи, і почати страйк за наші справедливі ви-
моги.
До боротьби проти розірвання колективного договору, про-
ти зниження [платні].
Товариші! Всі в ряди на захист своєї
платні!
Хай жиіве страйк аж до перемоги!
Ініціативна група робітників [закла-
дів] громадського користування
м. Львова
ЛОДА, ф. 374, оп. 1, спр. 133, арк. 2. Гектографічний відбиток. Пере-
клад з польської мови.
456
№ 264
1932 р. серпня 5. —Рапорт військового коменданта м. Львова
підполковника 3. Кучинського командуючому VI корпусним
округом у Львові про загальний страйк комунальних
робітників.
Таєм[но].
Виконуючи нак[аз] № 1200/таєм[но]/32, подаю ситуаційний
рапорт: 4/УІІІ президент міста видав відозву у вигляді афіш
і листівок, в якій звертається до громадянського почуття
страйкуючих робітників, пояснюючи неправильність їхньої по-
ведінки.
Цього дня створився комітет, складений з організацій:
«Звйонзек легіоністув», «Звйонзек стшелєцкі», «Звйонзек офі-
церув резерви», «Звйонзек подофіцерув резерви», «Легіон
млодих» і «Федерація»,— цей комітет також у своїй відозві
висвітлив страйк як необгрунтований, крім цього, підкреслив,
що його викликали заколотницькі елементи, і в інтересах
всього міста закликає придушити страйк.
Сьогодні, т[обто] 5 ц. м., появилася друга відозва прези-
дента міста, в якій він визначає 3-денний термін від початку
страйку. Після закінчення цього [терміну], якщо страйк не буде
припинений, розірве трудовий договір. Серед страйкуючих по-
мітне вагання.
Працюючі робітники залишаються постійно на підприєм-
ствах, побоюючись реакції зі сторони страйкуючих. Жінки при-
носять їм харчі.
Більшість громадськості засуджує страйк, вважаючи його
безпідставним, говорить, що працівники міста, особливо трам-
вайники, отримують дуже добру плату.
5-го ц. м. коло 23 год. на територію газового заводу пере-
кинено листівки, з яких додаю одну. Листівки помітив варто-
вий. Про це повідомив коменданта варти. Винуватця не знай-
дено.
6/УІІІ буде вирішальним днем.
Зараз важко передбачити дальший розвиток.
Дії військ виглядають так:
вжито як спеціалістів
. у водопровідному закладі:
1 оф[іцер] + 50 ряд[ових]
яа газовому заводі: 80 ряд[ових]
на електростанції: 72 ряд[ових]
як охорону
32 ряд[ових]
24 ряд[ових]
1 [офіцер] -]- 40 ря-
дових]
457
Як комендант в кожному підприємстві — 1 офіцер.
Кількість страйкуючих
І.	а) Загальна кількість зайнятих в м[іських] елек-
тричних] закладах]..................................356
б)	Кількість працюючих........................... 167
в тому [числі] враховані, однак, [і] ті, які знахо-
дяться у відпустці, на військовому] навчанні,
хворі і т. п., кількістю в 44 [чоловіки] і ПО по-
денних робітників. Отже, фактично працює по-
стійних робітників.............................. 13
в)	Кількість страйкуючих..........................189
II.	а) Загальна кількість зайнятих у міському
трамваї....................................... -	. 1301
б)	Кількість працюючих............................250
в тому [числі], однак, враховано тих, які зна-
ходяться у відпустці, на перепідготовці і т. п.,
кількістю в 138 [чоловік] та 81 поденний робіт-
ник, отже, фактично працює постійних праців-
ників .......................................... 32
III.	М[іський] г[азовий] з[авод].
а)	Загальна кількість працівників, зайнятих в
м[іському] газовому заводі.........................223
б)	Кількість	працюючих............................ 23
в тому [числі] 13 поденних робітників, отже,
працює.......................................... 10
в)	Страйкує	робітників...........................200
IV.	М[іські] водопровідні] з[аклади].
а)	Загальна кількість працівників, зайнятих в
м[іських]	в[одопровідних]	закладах]	....	232
б)	Кількість	працюючих.......................171
в тому [числі] 11 у відпустці, хворих і т. п. і 90
поденних	робітників; працює	працівників	...	70
в)	Страйкує......................................  61
V.	Міські заклади очистки міста.
Працює [чоловік].................................281
Страйкує [чоловік]...............................116
VI.	Міська бойня.
Працює [чоловік]................................. 33
Страйкує [чоловік]............................... 11
VII.	Похоронний заклад.
Всі працюють.
VIII.	Міські продовольчі заклади.
Всі працюють.
IX.	Бетонний завод.
Працює [чоловік]................................. 31
458
Страйкує [чоловік]................................... 6
X.	Канали-дороги.
Працює [чоловік]....................................372
Страйкує [чоловік]................................... 6
1 додаток.
Львів, 5 серпня 1932 р. В[ід] ім[ені] коменданта гарнізону
міста дипломований] п[ід]п[о]лк[ов-
ник] Зігмунд Кучинський
ЛОДА, ф. 57, оп. 4, спр. 254, арк. 9. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
№ 265
1932 р. серпень.— Відозва революційної групи солдатів 5 пол-
ку польової артилерії у Львові до солдатів Львівського гарні-
зону з закликом боротися проти знущань над солдатами
Комуністична партія Західної України.
Солдати Львівського гарнізону!
Нам, всім солдатам 5 п[олку] п[ольової] а[ртилерії],
фашистське командування видало зіпсований, цвілий хліб, і
сказали нам його їсти.
Домовившись з іншими батареями, ми не прийняли хліба,
ставлячи вимогу видати інший хліб. Не допомогло те, що яс-
нопанські синки офіки * казились — перша і друга батареї ви-
ступили солідарно проти того, щоб солдатів кормили собачою
їжею. Після цілоденного голоду, який ми перетерпіли без хлі-
ба, тільки ввечері наш експлуататор — полкове командуван-
ня — видав нам свіжий хліб.
Товариші солдати!
Фашистське командування зменшує нам, солдатам, їжу, го-
дує зіпсованим м’ясом, гнилою картоплею, всякими супами і
тухлою мамалигою. Це є порядком дня усього Львівського гар-
нізону.
У всіх полках з нас видушують останню кров, хочуть нас
якнайдешевше підготувати на гарматне м’ясо. На наших шлун-
Офіцери (зневажливо).
459
ках роблять заощадження помічники буржуазії — генерали і
офіки. Хочуть, щоб ми ходили голодними на вправи й марші.
Солдати Львівського гарнізону!
Даймо належну відповідь нашому класовому ворогові —
фашистському командуванню і офікам. Досить того, що офі-
церські каналії і командування відносяться до нас, солдатів,
як до звірів. Досить напились нашої крові їхні цивільні побра-
тими — капіталісти, фабриканти і поміщики. Не слухаймось,
солдати, фашистського командування у фашистських казармах.
Станьмо в окремих полках масово організовані до нещадної
боротьби за кращі харчі. Вибираймо комії'ети боротьби у ро-
тах, батареях і ескадронах, щоб вони керували нашою бороть-
бою! Якщо не будемо організовані, фашистське командування
буде щораз більше нас гнобити і експлуатувати.
Солдати, в організації — сила! Спільно зуміє-
мо відбити кожний наступ фашистського командування на на-
ші харчі і солдатську платню. Тепер приступаймо до погоджу-
ваних нарад в ротах, батареях і ескадронах!
На погану їжу, яку нам тепер дає фашистське командуван-
ня, відповідаймо невиконанням наказів! Не ходім на вправи,
не ставаймо на перевірку в ряди і т. д. Собачого їдла не при-
ймаймо — виливаймо до параші і за вікно!
Солдати! Всі як один станьмо на боротьбу за поліпшення
харчів. Геть смердючі супи, старе м’ясо, гнилу картоплю і цві-
лий хліб! Геть експлуатацію солдатських мас! Хай живе бо-
ротьба солдатів за ліпші харчі!
Хай живе боротьба солдатів 5 п[олку] п[ольової] а[ртилерії]
за кращий хліб!
Револ[юційна] група солдатів 5 п[ол-
ку] п[ольової] а[ртилерії]
Львів, серпень.
ЛОДА, ф. 75, оп. 2, спр. 43, арк. 82. Гектографічний відбиток. Переклад
з польської мови.
460
№ 266
1932 р. вересня 3. — Інформація бюро міського староства
слідчому судді коломийського окружного суду про
прогресивний журнал «Вікна».
В справі, про яку говорить заголовок, повідомляю, що «Вік-
на» редагуються в комуністичному дусі. Більшість статей — це
заколотницька пропаганда, яка подається з культурно-соціаль-
ної точки зору,— тому їх майже постійно конфіскують.
3/ІХ-1932 р.	[Підпис нерозбірливий]
ЛОДА, ф. 57, оп. 4, спр. 594, арк. 2. Рукопис. Чернетка. Переклад з
польської мови.
№ 267
1932 р. вересня 26. — Розпорядження воєводського управління
про розпуск партії «Сельроб-єдність».
Українська партія п[ід] н[азвою] «Українське селян-
сько-робітниче соціалістичне об’єднання»
(в скороченні «Сельроб»), що існує від жовтня 1926 р., а від
травня 1928 р.—п[ід] н[азвою] «Українська селянсько-
робітнича соціалістична єдність» (в скороченні
«Сельроб-єдність»), керована і утримувана комуністичною ор-
ганізацією, на протязі всього часу своєї діяльності поширюва-
ла заколотницькі гасла, збройним шляхом прямуючи до пова-
лення сучасного державного і суспільного ладу і до відірвання
частини земель від цілості Речі Посполитої.
Злочинницька діяльність цієї партії виявилася в ряді су-
дових процесів проти її провідників, яких засуджено на тю-
ремне ув’язнення, а присудом окружного суду в Любліні від
17 травня 1930 р., затвердженим апеляційним судом в Люблі-
ві, партію «Сельроб-єдність» визнано «прибудовою» Комуні-
' стичної партії Західної України (КПЗУ), отже, антидержав-
; ною організацією.
В зв’язку з цим пан міністр внутрішніх справ, покликаний
461
охороняти безпеку і спокій держави і відповідальний за них
повністю перед громадськістю, не може терпіти цю змовницьку
організацію, як ворожу і небезпечну для держави, визнав пар-
тію «Сельроб-єдність» нелегальною організацією, наказав роз-
пустити її і заборонив належати до неї або співпрацювати
з нею.
Отже, застерігаю, що кожний, хто, незва-
жаючи на заборону, буде належати до пар-
тії «С е л ь р о б -єдність» і буде з нею співпра-
цювати, буде притягнутий до карно-судової
відповідальності з усією суворістю закону.
Сьогоднішнє розпорядження входить в
силу з дня оголошення.
Львівський воєвода, д[октор] Рожнєцький
Львів, 26 вересня 1932 р.
ЛОДА, ф. 57, оп. 1, спр. 835, арк. 4. Друкарський відбиток. Переклад
з польської мови.
№ 268
1932 р. вересень *.— Стаття про XV роковини Великої
Жовтневої соціалістичної революції **.
7 листопада — день великого світового свята— 15 річниця
Жовтня — день пролетарської революції.
Цього року пролетарське свято—15 річниця Жовтня —
відбуватиметься за значно відмінних умов від попередніх
років.
За 15 років пролетарської революції і Радянської влади в
СРСР робітничий клас цілого світу і всі працюючі наочно
пересвідчилися у безмежній різниці між світом капіталізму
і світом соціалізму.
У капіталістів вже більше як чотири роки триває криза, що
трясе уже життя капіталізму, руйнує цілу господарку, несе
* Дата встановлена на основі зізнань від 1 жовтня 1932 р. у слід-
чому відділі міської команди державної поліції м. Львова.
** Стаття призначалася для підпільної газети «Спартак», яка вихо-
дила у Львові.
462
нові і нові тисячі безробітних, голод, нужду, смерть, дичавін-
ия широких трудящих мас.
У світі соціалізму будується нове життя, виконується пере-
можно п’ятилітній план в чотири роки, могутньо зростають
нові гіганти промисловості, як Магнітогорськ, Кузнецьк, Дні-
пробуд, тракторні заводи в Сталінграді, Харкові, Челябінську,
автомобільні заводи в Нижньому] Новгороді, в Москві (ко-
лишній] Амо, нині ім. Сталіна).
Сільське господарство твердо стало на шлях колективізації
на основі нової машинної техніки, чим цілком змінює обличчя
села, даючи йому великі перспективи розвитку і перетворення
колишнього відсталого хлібороба на свідомого працівника со-
ціалізму.
В світі соціалізму нема безробіття, а навіть недостачає ро-
бітничої сили для розбудовуючихся і виростаючих нових про-
мислів.
Світ капіталізму задихається від кризи, що має перепов-
нені магазини різних товарів, а мільйони людей голодують,
мруть з голоду, бо не мають за що купувати.
Світ капіталізму корчиться в агонії, мусить закривати фаб-
рики і заводи, звільняти тисячі робітників, обрікаючи сотні,
тисячі і мільйони людей, в тім числі і дітей, на голодну смерть.
В країні переможного соціалізму з кожним днем зростає
добробут робітництва і трудящого селянства.
Труднощі, що їх переживає країна Рад, є труднощами зро-
сту, що йдуть з того, що до життя потягнулися мільйони лю-
дей колишніх рабів, пригноблених царатом, який їх душив еко-
номічно і духовно.
В світі капіталізму тягар кризи перекладається на плечі
працюючих, знижується рівень заробітної платні, збільшується
робітний день, урізається усякі економічні і соціальні досяг-
нення, посилюється експлуатація.
На селянство накладаються все більші і нові налоги, дріб-
не селянство розоряється від конкуренції кулацтва і поміщи-
ків, підпадає в економічну зависимість від ростовщиків і помі-
щика.
В такій загальній обстановці, з одного боку, нечуваної ру-
їни, голоду, нужди, жорстокої і вирафінованої експлуатації
мільйонних мас, працюючих в країнах капіталу, і, з другого —
могутнього розквіту переможного соціалістичного будівництва
В країні Рад працюючі маси цілого світу будуть святкувати
своє пролетарське свято— 15 літ великого пролетарського
^Жовтня.
Святкуючи могутню світову перемогу бойового авангарду
міжнародного пролетаріату — робітничого класу Радянського
Союзу, працюючі цілого світу повинні твердо пам’ятати про
463
свої міжнародні обов’язки перед своєю соціалістичною Бать-
ківщиною — Радянським Союзом.
Капіталісти готують інтервенцію, збройний напад на краї-
ну Рад, хочуть перешкодити будівництву соціалізму, розгро-
мити здобутки Жовтня і таким шляхом нанести розбиття ре-
волюційного руху робітництва в своїх країнах.
Працюючі! Організовуйтесь на боротьбу проти війни, проти
нападу на Радянський Союз, зривайте плани імперіалістів, що
готують нову війну, оголошуйте масові протести, масові анти-
військові демонстрації, страйки. Однодушно ставайте на за-
хист здобутків переможного великого Жовтня!
Працююче селянство! Відмовляйтеся від сплати податків
уряду війни і голоду. Відмовляйтеся від роботи на шарварках.
Кріпіть єдиний фронт боротьби проти війни і нападу на країну
Рад!
Такий первий обов’язок працюючих перед Батьківщиною
соціалізму в знак 15 річниці Жовтня!
Працюючі Західної України, що знаходяться під гнітом
польського імперіалізму, повинні ще збільшити свою боротьбу
за своє національне визволення з-під польської окупації.
Великий Жовтень приніс працюючим Радянської України
вільний національний розвиток, дав змогу економічного і куль-
турного відродження.
Здобутки Жовтня на Радянській Україні треба зробити до-
стоянієм кожного працюючого Західної України, розпові-
сти йому, якою ціною стало це можливо, розказати йому про
шлях, який пройшли працюючі маси в боротьбі за свої
права.
Це другий обов’язок працюючих перед Батьківщиною со-
ціалізму в знак 15 річниці Жовтня!
Розгортати ширше фронт національно-визвольної боротьби,
гнати польського окупанта з земель Західної України, громи-
ти поліційно-військового агента окупації — «Стшельца>, ви-
кривати зрадництво української буржуазії, нести в широкі ма-
си працюючих здобутки, що їх має Радянська Україна.
Молодь і діти в країні Рад є активними будівниками со-
ціалістичного суспільства. Мають доступ до вищих, середніх
і початкових шкіл.
Молодь має фабрично-заводські школи, що дають їй змогу
учитися і набувати кваліфікацію.
Дитинство має змогу вчитися в школі на рідній мові і од-
норазово набувати практику участі в суспільному житті і коло
верстатів.
Молодь має за радянським законодавством 4- і 6-годинний
робітний день, відпустки, будинки відпочинку, санаторії і
цілком гарантована від безробіття.
464
Молодь і дитинство на Західній Україні позбавлені цих
можливостей.
Молодь і діти! Розгортайте боротьбу за школи на державні
кошти, з викладанням на рідній мові, зусилюйте свою боротьбу
за економічні і соціальні права. Ставайте в лави свідомих
борців за національне і економічне визволення з-під Польщі.
Такий ваш обов’язок в 15 річницю Жовтня.
15 річниця Жовтня в країні Рад буде проходити вільно, з
великим ентузіазмом усього працюючого люду.
В країнах капіталу 15 річниця Жовтня буде проходити
під багнетами і в крові.
Але це не може спинити пролетарів і працюючих. Всі на
вулиці, на масові демонстрації пролетарського свята— 15 річ-
ниці Жовтня — так повинні відповісти працюючі Західної
України на терор фашистського уряду в день Міжнародного
свята.
Хай живе Радянський] Союз!
Хай живе світовий Жовтень!
ЛОДА, ф. 285, оп. 1, спр. 1021, арк. 23—24. Рукопис. Оригінал.
№ 269
1932 р. листопада 22.— Повідомлення слідчого відділу пові-
тової команди державної поліції в Холмі слідчому відділові
міської команди державної поліції у Львові про комуніста
В. Семярчука.
На № 3243/таєм[но]/32 р. від...* ц. р. повідомляю, що Чес-
лав або Вячеслав Семярчук, син Олександра і Марії з Віто-
севських, що нар[одився] 2/У-1910 р. в Березні, гміни Свірже,
Холмського пов[іту], української національності, православного
віросповідання, закінчив семикласну загальну школу, нежона-
тий, по професії різьб’яр, весною 1931 р. виїхав з нашої тери-
торії у невідомому напрямку.
Семярчук відомий, як колишній член і діяч колишньої] не-
залежної] с[елянської] п[артії], колишнього] об’єднання] селян-
ської] лів[иці] «Самопоміч», колишньої] ППС-лі'в[иці] і «Сель-
роб-єдності», а також підозрівався в приналежності до КПЗУ.
* Дата в документі не проставлена.
ЗО № 503
465
переважно в організації КСМ 3[ахідної] У[країни] і в підго-
товці фільварочних робітників до весняних страйків і під час
жнив.
Стверджено, що Чеслав або Вячеслав Семярчук у 1930 р.
під час виборів до сейму виконував функції секретаря Холм-
ського о[кружного] к[омітету] КПЗУ і був відомий під псевдо-
німом] «Гріша», співпрацював разом з Василем Савіною, то-
гочасним секретарем Холмського о[кружного] к[омітету] КСМ
3[ахідної] У[країни], керуючи діяльністю Компартії під час
згаданих виборів.
Згідно з наявними відомостями «Гріша» при допомозі Са-
віни повинен був налагодити роботу в партії, встановити зв’яз-
ки в усьому о[кружному] к[омітеті] після великих провалів,
внаслідок яких літом і восени 1930 р. наступила ліквідація,
що принесла партії великі втрати, бо найвизначніші члени
[партії] з Холма були арештовані разом з делегатами ЦК
КПЗУ зі Львова: Євгеном Кушко — псевдонім] «Мар’ян», Сі-
моном Епштейном — пс[евдонім] «Якубович».
З цією метою Семярчук влаштувався в кредитному банку
в Кракові агентом доларової позики і преміальних облігацій,
з якими їздив по території повітів, що належали до ©[круж-
ного] к[омітету] КПЗУ і проводив свою комуністичну діяльність,
не викликаючи до себе підозріння.
В травні або червні 1931 р. на території пов[іту] Томашів
Люблінський] Семярчука затримали, однак, після встановлен-
ня його особистості, звільнили, бо прийняли його за агента
вищевказаного банку, тому що його праця там не була відома
і не був компрометований як підозрілий в проведенні [кому-
ністичної] діяльності. Однак, внаслідок затримання його по-
ліцією в Томашеві, він вже не появлявся на тамтешній тери-
торії «[кружного] (к[омітету] КПЗУ. В нас були відомості, що
Семярчука перевели на іншу територію, мабуть, в Східну Ма-
лопольщу. У зв’язку з цим послано листа у слідчий відділ
у Львові № 129/таєм[но] від травня 1931 р., з проханням
встановити за ним стеження.
За повітового коменданта д[ержавної] п[оліції] керівник
слідчого відділу підкомісар Й. Гойловський
22 листопада 1932 р.
ЛОДА, ф. 285, оп. 1, спр. 1015, арк. 222. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
№ 270
1932 р. грудня 10.— Донесення слідчого відділу міської ко-
манди державної поліції віце-прокуророві IX району окружно-
го суду про розкидання комуністичних листівок.
3/ХІ 1932 р. о 21 год. в коридорі [приміщення] повітової
команди стрілецької спілки м. Львова, по вул. Зиблікевича,
№ 33, розкинули комуністичні листівки такого змісту: «Геть
імперіалістичну війну! Геть напад на Радянський Союз! Вій-
на—війні! Геть наклепи і брехню проти Радянського Союзу!
Хай живе єдина пролетарська держава, в якій немає злиднів
і голоду!» з підписом: «КСМ».
Ці листівки, розкинені в коридорі, помітив комендант 40
відділення стрілецької] сп[ілки] 3. Дрогослав-Чаплінський,
який їх позбирав і подав сюди.
Додаю передані мені листівки, підкреслюючи, що розслі-
дування, яке велося для [викриття] винуватців, не дало ніяких
результатів.
В[ід] ім[ені] коменданта д[ержавної] п[оліції] м. Львова
і керівника слідчого відділу комісар д[ержавної] п[оліції]
Вацлав Міка
Львів, 10 грудня 1932 р.
ЛОДА, ф. 139, оп. 1, спр. 137, арк. 1. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
№ 271
1933 р. січня 10. — Заява політичного в’язня тюрми «Бригідки»
М. Заяця до прокурора апеляційного суду з протестом проти
розправи над політичними в’язнями.
В пересланім панові прокураторові меморіалі представлено
домагання політичних в’язнів. З ціллю попертя цих домагань
ЗО*	467
і на знак протесту проти побиття політичних] в’язнів, не ви-
ходжу з загалом політичних .в’язнів на проходи. З огляду на
те, що досі не отримано .ніякої відповііді на пересланий мемо-
ріал, звертаюся оцим до пана прокуратора з проханням при-
бути до в’язниці.
Львів, 10/1-1933 р. Михайло Заяць, політичний в’язень.
Келія 64
ЛОДА, ф. 344, оп. 1, спр. 5, арк. 15. Рукопис. Оригінал.
№ 272
1933 р. січня 10. — Заява політичного в’язня тюрми «Бригід-
ки» Б. Дуткевича до прокурора апеляційного суду
з протестом проти розправи над політичними в’язнями.
Від двох тижнів спільно з іншими політичними в’язнями не
виходжу на проходи на знак протесту проти масакри та для
підтримки наших домагань.
Звертаюся до пана прокуратора о прибуття до в’язниці.
Львів, 10 січня 1933.	Богдан Дуткевич, політв’язень
ЛОДА, ф. 344, оп. 1 спр. 5, арк. 105. Рукопис. Оригінал.
№ 273
1933 р. січня 10. — Заява політичного в’язня тюрми «Бригідки»
В.. Огоновського до прокурора апеляційного суду з про-
тестом проти розправи над політичними в’язнями.
Від двох тижнів спільно з іншими політичними в’язнями
не, виходжу на проходи на знак протесту проти масакри та
463
для підтримки наших домагань. Звертаюся до пана прокурато-
ра о прибуття до в’язниці.
Львів, 10 січня 1933. Володимир Огоновський, політв’язень
ЛОДА, ф. 344, оп. 1. спр. 5, арк. 96. Рукопис. Оригінал.
№ 274
1933 р. січня 10.— Заява політичного в’язня тюрми «Бригідки»
М. Соляк до прокурора апеляційного суду з протестом проти
розправи над політичними в’язнями.
Дня 28/ХП-1932 р. вислано до п[ана] прокуратора меморіал
в імені всіх політв’язнів. Від двох тижнів разом з загалом
політв’язнів не виходжу на проходи на знак протесту проти
масакри і для попертя домагань, що представлені в меморіалі,
з огляду на брак відповіді дотепер, звертаюсь до п[ана] проку-
ратора о прибуття до в’язниці.
Дня 10/1-1932 р. Львів.	Марія Соляк
ЛОДА, ф. 344, оп. і, спр. 5, арк. 86. Рукопис. Оригінал.
№ 275
1933 р. січня 10.— Заява політичного в’язня тюрми «Бригідки»
І. Довганика до прокурора апеляційного суду з протестом про-
ти розправи над політичними в’язнями.
Дня 28/ХІІ-1932 вислано до п[ана] прокуратора меморіал
в імені всіх політичних в’язнів. Від двох тижнів разом з зага-
лом політичних в’язнів не виходжу на проходи на знак проте-
сту проти масакри й для попертя жадань, що є в мемо-
ріалі.
469
З огляду на брак донині відповіді, звертаюсь до п[ана]
прокуратора о прибуття до в’язниці.
Ілля Довганик, політв’язень
Львів, в’язниця, дня 10 січня 1933.
ЛОДА. ф. 344, оп. 1. спр. 5, арк. 50. Рукопис. Оригінал.
№ 276
1933 р. січня 11.— Інформація слідчого відділу міської коман-
ди державної поліції міському староству і слідчому відділові
воєводської команди державної поліції про методи поширення
комуністичної пропаганди серед солдатів.
ЦК КПЗУ, внаслідок останньої постанови, запровадив тепер
у військовому та жіночому відділах [ЦК] новий спосіб поши-
рювання агітації серед солдатів, який полягає в тому, щоб
організувати гуртки служниць, які, на думку Комуністичної
партії, є найкращими агітаторами серед солдатів.
Жіночий відділ повинен для цієї мети відповідно навчити
служниць.
У професійній спілці торгівців, по вул. ЯнІВСЬКІЙ, № 14,
організовано фракцію жінок, очолену Льоткою, що прож[иває]
у Львові, по вул. Фурманській, № 6.
Гізе, що прож[иває] у Львові, по вул. Городецькій, № 34,
виголошує комуністичні реферати та збирає [гроші] на МОПР.
За коменданта д[ержавної] п[оліції] і керівника
слідчого відділу підкомісар Й. Злотковський
11 січня 1933 р.
ЛОДА, ф. /, оп. З, спр. 762, арк. 2. Машинопис. Оригінал, Переклад з
польської мови.
470
№ 277
1933 р. січень.— Відозва Профлівиці до робітників фабрики
ультрамарину в закликом боротися проти експлуатації на
фабриці.
До робітників і робітниць фабрики Перльмуттера!
Робітники і робітниці!
Ультрамаринова фабрика, на якій працюєте, є одною з не-
багатьох фабрик у Львові, яка непогано процвітає. її влас-
ник — загальновідомий хитрий спекулянт і найогидніший гли-
тай, який жиріє на злиднях своїх робітників і набиває свою
кабзу. Одночасно він відомий скнара; це .відбивається на
жахливих гігієнічних умовах на фабриці. На фабриці холодно
і брудно. Власник так заощаджує на паливі, на технічних удо-
сконаленнях, що нещасні випадки не сходять з порядку денно-
го. Далі, у Перльмуттера застосовується найбільш безпощадна
раціоналізація. Працюючих підганяють нечуваним способом
так, що в них немає навіть кількох вільних хвилин, щоб з’їсти
кусок хліба. Отруйна фарба осідає на легенях і робить з вас
туберкульозників. Відрядна робота дуже низько оплачується.
Крім того, що праця при печах і млинах поденна, керівники
визначають ще й [кількість] матеріалу, яку треба виробити.
Якщо та праця не виконається, то тоді відраховують 5—6 годин.
Виснажуюча, понад людські сили, робота валить з ніг робіт-
ників.
Чоловіки, які кладуть сировину в печі і вибирають звідтіля
вже готову фарбу, виходять з праці цілком мокрі. А в сушарні
знову така жара, що можна задихнутися. Управа фабрики,
побоюючись солідарності робітників, намагається посварити
між собою українців, поляків, євреїв, щоб легше експлуату-
вати робітників.
Особливо тяжке становище робітниць, яким керівники роб-
лять ганебні пропозиції. Якщо яка-небудь робітниця непокір-
на, її чекають знущання і навіть звільнення з роботи.
Плата злиденна. За важку, виснажуючу роботу, що руйнує
здоров’я, отримують стільки, що невистачає навіть на найнеоб-
хідніші потреби. Але й тієї мізерної плати дирекція не випла-
чує. Ряд тижнів дирекція затримує виплату зарплати, а робіт-
ники після цілого дня важкої праці не мають навіть гроша на
хліб. Фабрика тим часом працює на всю потужність і дирекція
має з цього великі прибутки.
Частина робітників у Перльмуттера належить до пепеесів-
471
ської хімічної спілки і платить внески своєчасно. А що робить
ця спілка, щоб полегшити тяжку долю працюючих? Не тільки
сама -нічого не робить, але і стримує робітників від бороть-
би, пояснюючи їм, що час не підходить, і вони повинні бути
задоволеними, що їх тримають на фабриці. Ці спілкові ділки
не роблять цього безкорисно. Йдучи рука в руку з підпри-
ємцями, вони добре наживаються і таким чином найбезсором-
ніше зраджують наші інтереси.
Робітники і робітниці!
В хвилину, коли вас так ганебно експлуатують, коли загро-
жують вашому здоров’ю, коли навіть вам не виплачують за-
робленого кривавою працею заробітку, ви мусите піднятись на
боротьбу і домагатись власною ініціативою кращих умов. Тіль-
ки від вас залежить, чи дирекція буде експлуатувати вас далі,
чи керівники і далі будуть вас попихати, чи дирекція буде ре-
гулярно виплачувати вам злиденні заробітки. Виберіть комітет
дії, поставте свої вимоги, погрожуючи солідарним страйком,
без зрадницьких спілкових діячів, якщо б їх не прийняли. До-
кажіть дирекції, що не дасте себе безкарно обдирати, зумієте
боротись за» свої права і солідарно витримати цю боротьбу.
Геть убивчу раціоналізацію і цькування! •
Геть грубе ставлення до робітників і робітниць з боку ке-
рівників!
Вимагаймо введення технічних удосконалень, щоб забезпе-
чити нас від [нещасних] випадків!
Вимагаймо негайної виплати затриманих
заробітків!
Геть зрадницьку пепееоівську спілку!
Хай живе єдиний фронт усіх робітників, незважаючи на
віросповідання і національність!
Хай живе солідарність боротьби робітників!
Львів, січень 1933 р.	Профлівиця
ЛОДА, ф. 1, оп. З, спр. 836, арк. 3. Гектографічний відбиток.
№ 278
1933 р. лютого 16.— Донесення слідчого відділу міської ко-
манди державної поліції віце-прокуророві IX району окруж-
ного суду про комуністичну діяльність в професійних спілках
будівельної, хімічної і скляної промисловості.
Таем[но].
В результаті виявлення слідчим] відділом комуністичної
агітації, яка ведеться протягом довгого часу в професійнії!
спілці будівельних робітників, а також участі членів цієї спіл-
ки в таких антидержавних виступах, як масовки і розповсю-
дження комуністичної «бібули», Львівське воєводство розпоря-
дженням № громадська] б[езпека] 62/0/78/32 р. від 29/1 ц. р.
розпустило цю спілку.
13 лютого ц. р. слідчий відділ отримав від міського ста-
роства у Львові доручення № громадська] б[езпека] 6/2684/
32 р. охороняти майно спілки і слідкувати, щоб вона не про-
водила дальшої діяльності.
В зв’язку з цим слідчий відділ розпорядився забрати книж-
ки спіл[ки] будівельних робітників], щоб представити [їх] мі-
ському староству і опечатати приміщення.
Під час проведеного обшуку приміщення, в якому, крім
професійної] спілки будівельних робітників], містились про-
фесійні] спілки робітників хіміічної і скляної промисловості,
знайдено 11 штук комуністичних відозв п[ід] заголовком]
«Відкритий лист. До всіх львівських робітників» з закликом
розпочати страйк 15 ц. м., підписаних Профлівицею.
По домовленості з міським староством, слідчий відділ опе-
чатав приміщення вищеназваних спілок, яке міститься в бу-
динку ресторану парку Костюшка.
Зазначаю, що вищеназвані спілки перебувають під впливом
КПЗУ, а члени цих спілок переважно реєстровані за комуні-
стичну діяльність.
Дод[атки].
За коменданта д[ержавної] п[оліції] і керівника слід-
чого відділу підкомісар Й. Злотковський
16 лютого 1933 р.
ЛОДА, ф. 374, оп. 1, спр. 415, арк. 3. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
№ 279
1933 р. лютий *.— Відозва КСМ Західної України до безро-
бітних Львова з закликом боротися за поліпшення умов
'	існування.
До безробітних м. Львова.
На боротьбу проти нового закону про безробітних, про со-
ціальне страхування, проти законів про професійні спілки та
робітничі організації!
На боротьбу проти уряду злиднів, голоду, терору і безро-
біття!
На боротьбу за наші справедливі вимоги без різниці віку:
1.	За цілоденне харчування безробітних!
2.	За бони на харчі для родини і паливо!
3.	За одяг і черевики на зиму!
4.	За грошову допомогу в сумі 10 зл.! •
5.	За передачу кухні під керівництво безробітних!
Товариші безробітні! Кривавий уряд Пілсудського, уряд
негайних судів і шибениць (Волинь, Лісько), хоче відібрати
від нас усю соціальну допомогу, яку робітники в 1918 і 1919 рр.
здобули кров’ю. Замість грошової допомоги [на протязі] 39
тижнів, тільки на 26 тижнів. За лікаря закладу громадського
страхування треба платити 50 гр., за ліки — [платити] 10%
[ціни]. Проголошено новий закон про професійні спілки і ро-
бітничі організації, що має на меті закрити класові організації.
Демонструймо проти нового наступу фашизму, проти уряду
окупанта, за робітничі здобутки!
Конфісковуймо харчі у складах і пекарнях, як в Німеччині,
організовуймо напади на пекарські вози! Шляхом нарад на
кухнях, в д[ержавних] управліннях] посередництва] п[раці] і
[в межах окремих] комісаріатів створюймо комітети безро-
бітних!
Хай живе спільний фронт безробітних і працюючих!
Хай живе Комуністична Спілка Молоді Західної] України!
ЛОДА, ф. 374, оп. 9, спр. 432, арк. 5. Літографський відбиток. Переклад
з польської мови.
* Дата встановлена на основі донесення слідчого відділу міської ко-
манди державної поліції від 12 лютого 1933 р. про поширення цієї ли-
стівки.
474
№ 280
1933 р. березня 16.— Відозва окружного комітету МОПР до
трудящих міста в зв'язку з кривавою розправою над політич-
ними в’язнями у тюрмі «Бриеідки» та вбивством політичного
в’язня І. Михальчука.
Помстити за вбивство тов. Михальчука!
У львівських «Бригідках» поліцейські собаки вбили тов.
Ігора Михальчука. У львівських «Бригідках» адміністрація,
разом з поліцією, влаштувала кілька кривавих розправ. Під
час останньої розправи, влаштованої 8 і 9 березня, тяжко по-
ранено кілька десятків осіб. Деякі з них борються зі смертю,
тов. Михальчук вже помер. Прокурор не пропускає ніяких відо-
мостей від голодуючих. Досить вже масових процесів і не-
людських присудів. Досі тортурували в’язнів ТІЛЬКИ 'В поліції,
тепер тортурують у в’язниці за наказом прокурора.
Товариші! Робітники! Безробітні! Всіх вас душить фашизм
і підготовляє вам голодову смерть. Виходьте сьогодні на вули-
цю! Демонструйте проти білого терору! Тільки диктатура про-
летаріату покладе край тортурам робітників!
Демонструйте проти білого терору всіма доступними вам
способами. Не дайте фашизмові спокою. Треба помстити за
смерть тов. Михальчука!
Геть кривавий терор Пілсудського!
□[кружний] к(омігет] МОПР
Львів, 16 березня.
ЛОДА, ф. 1, оп. З, спр. 836, арк. 19. Гектографічний відбиток. Переклад
з польської мови.
475
№ 281
1933 р. березнь *.— Відозва окружного комітету КСМ Західної
України до робітничої молоді з закликом посилити боротьбу
проти наступу польського фашизму.
До всієї робітничої молоді м. Львова.
Проти грабунку страхування, проти фашистських баталь-
йонів праці, проти закону про вищі школи, проти польської
окупації Західної України.
Товариші! Товаришки!
Через всю фашистську Польщу прокотилась хвиля полі-
тичних страйків проти грабунку страхування. Страйкували
текстильники на чолі з відзевськими мануфактурниками, гірни-
ки, металісти. На Західній Україні б’є вгору хвиля політичної
страйкової боротьби проти нових наступів буржуазії — поль-
ських окупантів. 22 [лютого] залишили працю 700 робітників
тартаку Гредля в Сколе, до політичного страйку приступили
робітники «Контакту», каменоломень, шляховики, друкарі,
шевці і кравці. 22-го демонстрували проти грабунку соціаль-
ного страхування, за школу на українській мові учні школи
ім. Кінги та інші.
Наступного дня, незважаючи на маневри ендецьких ватаж-
ків, піднялись на боротьбу студенти Львова проти остаточної
ліквідації видимості свободи студентської молоді і автономії,
проти завищеної оплати.
Товариші! Товаришки! Боротьба триває і загострюється.
У польському фашистському сеймі ухвалено грабунок страху-
вання, новий закон про вищі школи — голосують за новий за-
кон про самоврядування і про батальйони праці.
Новий закон про батальйони праці — це новий удар по
масах голодуючої молоді. [Він] несе новий грабунок 1% го-
лодних практикантських заробітків, ліквідацію кухонь .і пода-
чок негайної допомоги. [Новий закон] зіііштовхує робітничу
молодь на рівень худоби, заганяє в казарми. Безробітним Льво-
ва «Громадська опіка» знизила подачки допомоги ще на два
злотих і попередила .про його скасування. Батальйони праці —
це батальйони гарматного м’яса, яке навчають в казармах
для війни проти СРСР. Батальйони праці — це загони майбут-
ніх наступних моральних експедицій проти українських мас.
Новий закон про самоврядування відбирає виборче право у
робітничої молоді, насаджує поляків членами громадських рад
* Дата встановлена на основі супровідних документів.
476
і .війтами на 3[ахідній] Україні]. Новий закон вимагає для
[користування] виборчим правом знання польської мови пись-
мово і усно. Це дальша .полонізація земель Західної Укр[аїни],
це дальше тероризування і фашизація робітничо-селянських
мас.
Робітнича молодь!
На постійні наступи уряду фашистської диктатури мусимо
відповісти рішучою боротьбою. Тільки боротьбою відіб’ємо на-
ступи. До дальших страйків проти наступів на соціальне стра-
хування і проти закону про самоврядування, проти переводу
вас на казармений стан в батальйонах праці. Вимагайте праці
на повний день за вільним наймом. Не допускайте до ліквіда-
ції грошової допомоги в суспільній опіці, кухонь, боріться
проти зменшення грошової допомоги, за грошову допомогу
для робітничої молоді на весь час тривання безробіття. На
демонстрації, проти конфіскації харчів!
Студентська молодь!
Тільки в єдиному фронті боротьби, незважаючи на політичні
і .національні переконання, зможете добитись [задоволення]
ваших справедливих вимог. Ватажки н[аціонал]-д[емократії]
зривають вашу боротьбу. Щоб не втратити вплив на незадо-
волену студентську масу, яка штовхала на боротьбу, оголосили
страйк. Ваше бажання боротьби хочуть скерувати на шлях
єврейських погромів. Відповіддю всього пролетаріату і трудо-
вої інтелігенції повинно бути: бити антисемітських хуліганів.
Сидячи спокійно, не доб’єтесь нічого. Вирвіть керівництво
з рук ватажків н[аціонал]-.д[емократії], виберіть страйковий
комітет. Загострюйте вашу боротьбу, демонструйте, боріться
проти закону про вищі школи, за зниження плати за навчання
в них, проти виключення 960 студентів, за український універ-
ситет, проти наступу на студентські товариства, проти антисе-
мітських погромів, проти польської окупації 3[ахідаої] Укра-
їни].
Хай живе боротьба аж до перемоги!
Геть наступ на соціальне страхування!
Геть батальйони праці!
Геть закон про самоврядування! Геть закон про вищі школи!
Геть польську окупацію на землях 3[ахідної] У[країни]!
Хай живе боротьба за самоврядування 3[ахідної] У[країни]!
Геть війну проти СРСР!
Хай живе робітничо-селянський уряд!
Хай живе Комуністична Спілка Молоді Західної України!
©[кружний] к[омітет] КСМ 3[ахідної] У[.країни]
ЛОДА, ф. 374, оп. 1, спр. 436, арк. 6. Гектографічний відбиток. Переклад
з польської мови.
477
№ 282
1933 р. березень.— Відозва Профлівиці до комунальних робіт-
ників міста з закликом до загального страйку.
До комунальних робітників м. Львова.
Робітники! Товариші!
Львівський магістрат провів новий грубий наступ на кому-
нальних робітників. Здійснюючи свою політику, щоб видушити з
робітника останні соки і зробити його цілковитим невільником,
магістрат видав нові правила праці для трамвайників. Ці пра-
вила ламають 8-год[инний] робочий день і позбавляють пра-
цівників транспорту всякої свободи дії. Казармені правила
роблять з трамвайника, і до того жорстоко визискуваного, ці-
лоденного невільника, який в кожну годину дня мусить бути
в розпорядженні дирекції. Працівник транспорту з цього часу
не зможе вести свого особистого життя, буде повністю про-
даний магістратові, який, як величезна п’явка, без усякої со-
вісті, п’є кров робітників.
Робітники! У відповідь на вістку про це нечуване зазіхання
на існування трамвайників всі транспортні робітники оголо-
сили стихійно 29 березня італійський страйк, і ні один вагон
не появився в місті.
Трамвайники, глибоко обурені новими правилами, заявили,
що нізащо не будуть працювати на нових умовах. Але навіщо
є п[анове] гофмани, почонтки і загородники? Ці зрадники ро-
бітничих інтересів ще раз показали, по чиїй стороні вони сто-
ять, .якщо справа йде про боротьбу проти магістратських роз-
бійників. Пан Гофман вів закулісні переговори з президен-
том] Дрояновським, а потім казав вам повернутися до праці на
нових умовах. За три дні повинні отримати остаточну відпо-
відь, чи старі правила будуть поновлені, чи ні!
Робітники! Товариші! Через три дні прийде до вас п[ан]
Гофман і заявить, що ви .перемогли. Президент] Дрояновський,
враховуючи хвилювання мас, зробить дрібні, незначні зміни,
щоб вас ввести в оману,— але насправді існувати-
муть нові правила!
Робітники! Будьте готові і не вірте зрадницьким гофіма-
нівським каналіям, які знову хочуть вас продати магістратові.
Магістрат не відступить від нових правил, хоча б навіть пішов
на дрібні поступки! Солідарним страйком відповідайте на нове
зазіхання капіталу! Зазіхання капіталу можна відбити лише
478
боротьбою, а не переговорами, які проводять зрадники робіт-
ничого класу!
Гмінні робітники м. Львова! Зазіхання на працівників
транспорту — це одночасно зазіхання і на ваше існування! В
час коли трамвайники готуються різко відбити новий наступ,
приєднуйтесь до спільного страйку і висуньте ось такі вимоги:
Усунути нові правила праці!
Перевести тимчасових робітників в розряд постійних!
Безумовно дотримуватись колективних договорів від 1922 р.
Нараховувати додатки на родини [до зарплати] тим, яким
досі цього додатку не нараховували!
Виплатити за форму! Поновити святкове!
Безоглядно зберігати 8-годинний робочий день!
Платити за працю в неділю і свята!
Поновити [не]скорочені відпустки! Поновити англійську
суботу!
Скасувати останню знижку плати на 10%!
• Гмінні робітники! 1 квітня закінчується колективний дого-
вір. Магістрат приступить до скорочення працівників, які пра-
цюють менше 10 років, і почне приймати на індивідуальних
гірших умовах. На це небувале грабування робітничих прав
вам необхідно відповісти негайним солідарним страйком аж
до перемоги. Вимагайте негайного скликання зборів усіх кому-
нальних працівників м. Львова і виберіть «а ньому страйкові
комітети з щирих робітників, які хочуть боротися за свої права.
Візьміть це в сівої власні робітничі руки без п{знів] гофманів
і їх. спільників. Тільки безоглядною, солідарною боротьбою
зумієте зламати грубе зазіхання капіталу!
Геть зазіхання на робітничі завоювання і права!
Геть зраду п[анів] гофманів, які віддають робітників у
жадібні лапи магістрату!
Хай- живе єдиний, солідарний страйк усіх гмінних робітни-
ків аж до перемоги!
Профлівиця
Львів, березень 1933 р.
ЛОДА, ф. 1, оп. З, спр. 837, арк. 82. Гектографічний відбиток. Переклад
з польської мови.
№ 283
1933 р. березень.— Відозва групи безробітних робітників і
Тимчасового комітету безробітних Львова до трудящих міста
з закликом до боротьби проти організації батальйонів праці.
До безробітних і працюючих робітників міста Львова!
Геть батальйони праці! Геть ліквідацію допомоги безро-
бітним!
Геть уряд голоду, безробіття, злиднів і війни!
Робітники! Товариші!
Щоб розв’язати питання безробіття, польський фашистський
уряд останнім часом приступив до організації батальйонів
праці під командуванням підофіцерів і офіцерів. У Львові
організуються вже такі батальйони праці в Брюховичах.
Товариші! Що таке батальйони праці?. Батальйони праці —
це дальша ліквідація допомоги безробітним, ліквідація кухні,
бонів і взагалі всіх подачок, які ви досі отримували. Однак
цього мало! Батальйони праці означають ще щось більше! Ба-
тальйони праці організовуються на військовий лад, під коман-
дуванням офіцерів, з військовою дисципліною. За найменший
бунт і мевдоволення вам грозить військовий суд і тяжка в’яз-
ниця. Так фашистський уряд хоче зробити з батальйонів праці
знаряддя для придушення робітничо-селянського руху і СРСР.
Для чого будуть використані батальйони праці? Для будови
доріг, мостів, залізниць і т. д., тобто виключно в військових
цілях. Пошлють вас, робітники, на Волинь, Полісся та в інші
місцевості будувати дороги, мости і т. д. на випадок війки з
СРСР, до якої фашизм гарячково готується. Тому тут потрібна
військова дисципліна, під командуванням підофіцерів і офі-
церів.
Таке значення, робітники, мають батальйони праці! Це є
шлях фашизму, при допомозі якого він хоче ліквідувати пи-
тання безробіття. Ці батальйони праці мають бути організовані
за рахунок працюючих робітників. Зі злиденних і жалюгідних
заробітків працюючих робітників буде фашизм відраховувати
кілька відсотків на користь «фонду праці». Отже, весь тягар
кризи на плечі працюючих мас і за їх рахунок вихід з стано-
вища, в якому опинився фашизм.
Робітники! Товариші! Ми хочемо праці, але не під команду-
ванням підофіцерів і офіцерів, щоб нас зробили знаряддям
фашизму для придушення революційного руху і СРСР. Ми
хочемо праці, але під умовою вільного найму, без командуван-
ня підофіцерів і офіцерів. Геть батальйони праці!
480
. Робітники! Товариші! Кличемо вас на вулицю, на демон-
страції і масовки, під магістрат і староство з вимогою хліба
і праці. Не дадуть нам—забирайте самі! Хай такою буде наша
відповідь на організацію батальйонів праці.
Товариші! Вибирайте всюди комітети безробітних! Вима-
гайте видачі бонів і грошової допомоги, кращої їжі .на кухнях,
одягу і вугілля! Якщо вам не дадуть, беріть самі, масово кон-
фісковуйте: паливо, їжу і одяг на складах та у великих крам-
ницях.
Геть батальйони праці!
Геть імперіалістичну війну проти СРСР!
Вимагаємо хліба і праці!
Хай живе масова конфіскація харчів, палива та одягу!
Геть уряд голоду і безробіття!
Хай живе СРСР, в якому немає голоду, безробіття і злид-
нів!
Група безробітних робітників. Тимчасовий комітет
безробітних міста Львова
Львів, березень 1933 р.
ЛОДА, ф. 1, оп. З, спр. 836, арк. 33. Гектографічний відбиток. Переклад
з польської мови.
№ 284
1933 р. березень.— Відозва окружного комітету КПЗУ до тру-
дящих жінок міста з нагоди Міжнародного жіночого дня.
Робітниці! Товаришки!
8-го березня працюючі жінки всіх капіталістичних країн
виходять на вулицю і солідарно виступають проти експлуатації,
злиднів і голоду, проти економічної та політичної неволі і гуч-
ним голосом вимагають хліба, праці і належних їм прав. В цей
день працюючі жінки підкреслюють свою солідарність і го-
товність до спільної боротьби з робітниками усіх капіталі-
стичних країн, які невідступно борються проти грабіжницьких
наступів капіталістів, проти терору фашистських урядів.
Товаришки! Страшне марево капіталістичної кризи гнітить
31 № 503
481
вас з подвійною силою. Там, де ви ще працюєте, у вас від-
бирають навіть ті злиденні права, якими користуються ваші
батьки, чоловіки і сини. Коли підприємці викидають вас на
вулицю, не отримуєте навіть цих мізерних залишків, які бур-
жуазія кидає чоловікам. Вас і ваших дітей кидають в обійми
злиднів, поневіряння і голоду. На фабриках директори і ке-
рівники вимагають від вас, щоб ви виконували їхні примхи,
в іншому випадку — знущання і звільнення. Ви змушені ди-
витися, як ваші чоловіки, незважаючи на те, що бажають
праці, роками змушені існувати за «добродійні» подачки від
буржуазії, передчасно марніють. Кожний день все гірше і гір-
ше. Коло злиднів стискається все більше і більше.
Товаришки! В час, коли ви тут з останніх сил боретесь за
найгірший шматок хліба для себе і своїх дітей, робітниці
в Радянському Союзі користуються всіма правами і поруч з
своїми товаришами з запалом працюють за зміцнення соціа-
лізму. В Радянському Союзі, в якому пролетаріат здобув владу
і сам вирішує свою доліб, жінка є рівноправною товаришкою
і всі надбання пролетаріату і для неї повністю доступні. Там
працююча жінка займає і найвищі місця в державі, промисло-
вості, сільському господарстві та шкільництві. Всі двері для
неї відкриті, нею спеціально опікуються, держава витрачає
великі кошти на охорону матері. В галузях промисловості, шкід-
ливих для здоров’я, жінкам працювати забороняється. Заборо-
нена також нічна праця. Жінки користуються всіма [видами]
соціального страхування: від хвороби, [нещасних] випадків,
від безробіття, відпустками, санаторіями для відпочинку, забез-
печенням на випадок непрацездатності, пенсією по старості
і т. д., двомісячними платними відпустками перед родами і
двомісячними платними відпустками після них, спеціальною
допомогою для новонароджених дітей, безплатним приданим
для дитини та іншими різними пільгами. Ось чим користується
жінка в [Радянському] Союзі. Там працююча жінка має необ-
межений доступ у всі школи нарівні з чоловіком. Може пов-
ністю користуватися всіма правами і надбаннями, які росій-
ський пролетаріат здобув в героїчній переможній боротьбі.
Товаришки! У фашистській Польщі, крім гніту з боку ка-
піталістів, ви знаходитесь під гнітом з боку уряду, який відби-
рає в українських працюючих мас школи і культурні установи
та на кожному кроці гнобить їх. В Радянському Союзі кожний
народ користується усіма правами, там немає сильних і слабих
народів, пригнічуючих і пригнічуваних. Там кожний народ сам
вирішує свою долю.
Товаришки! Світ кривди і експлуатації відчуває, що набли-
жається його остання годину, і шукає виходу з катастрофи.
Цей вихід він бачить в безсоромному обдиранні робітничих
482
працюючих мас, цей вихід бачить у новій війні проти Радян-
ського Союзу. Працюючий клас об’єднує всі свої сили на оста-
точну розправу з загниваючим ладом. Чи ви залишитесь далеко
від цієї боротьби, яка вирішить долю вашу і ваших дітей? Ідіть
слідами своїх товаришок з інших капіталістичних країн, які
стоять в перших рядах у боротьбі проти буржуазії і фашизму,
наслідуйте [приклад] ваших сестер з Бельгії, Німеччини та
Італії. Станьте пліч-о-пліч з вашими чоловіками у спільній бо-
ротьбі проти уряду злиднів, голоду, терору та війни!
Виходьте 8-го березня масами на вулицю і виступайте про-
ти експлуатації і фашизму, проти наступу на життєві інтереси
робітничого класу, проти небезпеки війни.
Доведіть, що ви належите до мільйонної армії пролетаріа-
ту, яка бореться за соціальне і національне визволення.
Геть наступ на робітничі надбання!
Геть фашистський терор!
Геть війну проти СРСР!
Хай живе міжнародна солідарність працюючих жінок!
О[кружний] к[омітет] КПЗУ
Львів, березень 1933 р.
ЛОДА, ф. 1, оп. З, спр. 836, арк. 34. Гектографічний відбиток. Переклад
з польської мови.	' і
№ 285
1933 р. березнь. — Відозва ЦК КПЗУ до трудящих Західної
України та до соціалістичних і соціал-демократичних партій
з пропозицією створити єдиний фронт боротьби проти наступу
фашизму.
До робітників і селян, працюючої інтелігенції,
до народних мас Західної України.
До ЦК ППС, УСДП, УСРП, Бунду та інших соціал-демо-
кратичних партій.
Прихід до влади фашистського уряду Гітлера в Німеччині
розпочався від нечуваних провокацій супроти німецького ро-
бітничого класу. Провокаційний підпал Рейхстагу, вчинений
фашистськими бандами, став сурмою для масових мордів, роз-
31*
483
стрілів, знущань і терору супроти працюючих мас. Фашистська
диктатура Гітлера намагається розгромити робітничі органі-
зації, відібрати працюючим політичні і соціальні здобутки, ви-
борені довгими .роками боротьби, фізично знищити авангард
німецького пролетаріату та весь 'німецький пролетаріат скути
в ланцюги неволі.
В тій ситуації справа німецького пролетаріату стає справою
робітників цілого світу, а передовсім робітників Західної Ук-
раїни і Польщі, зв’язаних тисячами вузлів з німецьким про-
летаріатом. Зміцнення реакції в Німеччині — значне збільшен-
ня політичної реакції в цілому світі.
В такій ситуації нашим найпершим обов’язком є прийти з
поміччю німецькому пролетаріатові, що веде геройську бо-
ротьбу з кривавою диктатурою юнкерів і капіталістів і який
в теперішніх виборах до Рейхстагу, незважаючи на весь дер-
жавний апарат насильств і репресій, засвідчив свою відданість
справі соціалістичної революції в Німеччині.
Наступ реакції. в‘ Німеччині є одним з найважливіших зве-
нів насильної офензиви на працюючі маси в капіталістичних
краях.
Ясним доказом цієї офензиви є атаки буржуазії в Польщі
на всі дотеперішні здобутки робітничого класу, на заробітну
платню, на соціальні здобутки, на відпустки і час праці. Дока-
зом цієї офензиви є наложення нових податкових тягарів на
працююче селянство Західної України, це, врешті, нова хвиля
окупаційного наступу на окуповані польським фашизмом за-
х[ідно]укр{аїнські] і зах[ідио]білоруські землі. Ліквідацію на-
родного шкільництва, розгромлення масових культурно-освітніх
товариств і спортових «Лугів», «Соколів» і т. п., заселення ти-
сячів польських осадників, колоністів, стрільців і полонізато-
рів — ось як виглядає Західна Україна під пануванням поль-
ської фашистської диктатури. Щойно вирішений новий закон
про самоврядування має на меті підчинити всі самоврядуваль-
ні інституції польській окупації і вчинити з них знаряддя при-
мусової полонізації і насильства.
Під опікою фашистського уряду Пристора і Пілсудського
атакують нафтові капіталісти заробітну платню робітників,
зривають збірну умову, редукують, викидаючи на вулицю, ти-
сячам робітників не випріачують заробітної] платні, деревельні
барони знизили платню деревельникам до нужденної платні бі-
лих рабів. Нафтові капіталісти тільки ждуть моменту, щоб
зірвати збірну умову і обнизити і так вже обнижену на 12%
зар[обітну] платню. Примір геройської боротьби гірників трьох
вуглевих кітловин в Польщі, що змусила капіталістів вицофа-
ти обнижку, вказує нам на шлях до відбиття атаки капіта-
лістів.
484
Зараз стоїть в запеклій боротьбі сто тисяч текстильних ро-
бітників Лодзі і округи. Все це вказує, що робітничий клас в
Польщі зривається до відпертя капіталістичного наступу і що
одноцільний фронт робітничого класу відіб’є атаки капіталі-
стів. Переводячи оцей наступ супроти широких народних мас,
фашистський уряд збільшив терор і репресії, посилив дора-
зові суди, зокрема пацифікацію і карні експедиції на землях
Західної] України і Західної] Білорусії. Таким чином уряд на-
магається залякати маси арештами, розстрілом, заказом ро-
б[ітничо]-сел[янських] зборів тощо.
Західноукраїнська буржуазія аж задихається з радості з
приводу фашистської диктатури в Німеччині. «Діло» кличе фа-
шистські банди штурмовиків до нових збільшених мордів, ре-
пресій і знущань та заохочує Гітлера до прискорення імперіалі-
стичної війни і нападу на СРСР.
Ціла міжнародна ситуація, загроза імперіалістичної війни,
боротьба проти розшалілої реакції в Німеччині, конечність
оборони німецького пролетаріату — величезні бої, перед якими
стоять робітники і працююче селянство в Польщі і на Захід-
ній] Україні,— ставить з цілою силою перед робітниками і се-
лянами справу організації одноцілого фронту проти фашист-
ської офензиви, що шукає виходу з кризи коштом широких
працюючих мас.
Для нас, комуністів, одноцілий фронт — це одноцілий
фронт боротьби проти буржуазії, [одноцілий фронт] робітників
і селян без різниці партійної і професійної приналежності до-
вкруги конкретних домагань і кличів, під керівництвом коміте-
тів, вибираних демократично самими робітниками.
В цілому ряді страйкових боїв комуністи давали неоднора-
зово докази реалізації одноцілого фронту. Приміри одноцілого
фронту були в загальнім страйку нафтових робітників в мину-
лому році, демонстраційний страйк робітників тартаку Гредля
22/П, де вибраний робітниками страйковий комітет з репрезен-
тантів робітників з різних партій.
Приміром одноцілого фронту була геройська боротьба лісь-
ких селян, де селяни — українці і поляки — без різниці націо-
нальної і партійної приналежності відперли спробу фашизму,
що хотів їх закути в кайдани шарваркової панщини. Ми, ко-
муністи, давали неодноразово приміри, як треба організувати
одноцілий фронт робітничих мас.
В організуванні страйкової боротьби, в розгорненні широ-
кого фронту протиокупаційної боротьби, проти насильств і
знущань польської окупації бачимо ми, комуністи, підставу до
одноцілого фронту до атаки на капіталістичні фортеці.
Головною перешкодою для створення одноцілого фронту
боротьби комуністичних соціал-демократичних робітників була
485
і є політика соц[іал]-дем[ократичних] партій співробітництва з
буржуазними партіями, що допомогла фашизмові захопити
владу в руки, що промощувала шлях для фашистської дикта-
тури Гітлера, що полегшила буржуазії в Польщі знизити жит-
тєвий рівень працюючих, прийти фашизмові до влади, що по-
могла окупації скріпити її панування на Західній] Укр[аїні].
Декларація II Інтернаціоналу і належних до цього Інтер-
націоналу соціал-демократичних партій о готовості до встанов-
лення одноцілого фронту спільного з комуністами для боротьби
проти фашизму і реакції в Німеччині стоїть в суперечності зі
всіма ділами цього Інтернаціоналу і партій, що до нього на-
лежать. Вся політика соціалістичного] Інтернаціоналу до цього
часу дає підставу КПЗУ не вірити в щирість заяви соц[іа|лістич-
ного] Інтернаціоналу, що виступає з цією пропозицією у цей
момент, коли в цілому ряді країн, а насамперед в Німеччині,
сам робітничий клас бере організацію одноцілого фронту бо-
ротьби до своїх рук; цю підставу дають рівнож неодноразові
заяви УСДП, ППС і радикалів, що вйпоиідались проти одно-
цілого фронту з комуністами, як також питання заяви цент-
ральної комісії професійних] спілок, що закликує до протеста-
ційних. зборів на день 5 березня і що визначає одноцілий фронт,
як гуртування робітників в рамках ППС, УСДП, Бунду і проф-
спілок, що належать до центральної комісії, або участь вождя
ППС Гаузнера у спільній нараді з ендеками і Вітосом — за-
клятими . ворогами українського народу.
Та не звертаючи уваги па весь дотеперішній досвід, не звер-
таючи на всі різниці, які є між нами а соціал-демократичними
партіями, ми, здаючи собі справу з відповідального моменту,
робимо ще одну спробу створення одноцілого фронту комуні-
стичних і соціалістичних робітників при участі соціал-демо-
кратичних партій. Ми робимо це в тому переконанні, що одно-
цілий фронт відбив би наступ капіталу та фашизму і приско-
рив би неминучий кінець всякої капіталістичної експлуатації,
соціальної і національної неволі.
Згідно з відповіддю Комінтерну пропонуємо вам створити
одноцілий фронт для переведення слідуючих завдань:
1.	Комуністи і члени УСДП, ППС, радикалів, Бунду і ін-
ших соц[іал]-демократичних партій негайно приступають до ор-
ганізування і переведення відпору атакам фашизму на політич-
ні, профспілкові, кооперативні організації, на робітничо-селян-
ську пресу, на українське] нар[одне] шкільництво, на україн-
ські] нац[іонально]-визвольні організації «Луги», «Соколи»,
«Просвіти», за свободу зборів, зібрань, демонстрацій і страй-
ків, за негайне звільнення політичних в’язнів, проти доразових
судів, пацифікацій і карних експедицій, закону про збори,
за українську школу на кошт держави, за повне впроваджу-
486
вання української мови по школах, урядах, судах, за знесення
закону про самоврядування, за прогонювання наказних війтів,
агентів окупації, учителів-полонізаторів і стрільців — військо-
вих осадників.
В тій цілі організують вони масові збори, вуличні демон-
страції, масові політичні страйки та організують комітети акції
по фабриках, копальнях, по селах, .в «Лугах», «Соколах», як
рівнож організують роб[ітничо]-селянські групи самооборони.
2.	Комуністи і члени УСДП, радикалів, ППС та інших со-
ціалістичних] партій негайно розпочинають організацію одно-
дневного протестаційного страйку, загального в цілій Польщі,
проти введення закону про зменшення соціальних забезпечень,
законів про ліквідацію англійської суботи і зменшення від-
пусків, проти зниження платні, масовгіх редукцій, проти змен-
шення запомоги для безробітних, за державну допомогу для
всіх безробітних в місті і на селі.
3.	На випадок прийняття і переведення цих двох умов, вва-
жаємо за можливе стриматись від атаків на соціалістичні] ор-
ганізації на час спільної боротьби проти наступу капіталу та
фашизму. Проти всіх, хто нарушить умову угоди в справі про-
ведення одноцілого фронту, треба проводити безпощадну бо-
ротьбу, як проти штрейкбрехерів, котрі зривають єдиний фронт
робітничого класу.
Висуваючи оці пропозиції, ми переконані, що всі робітники
і працюючі селяни без різниці партійної приналежності негай-
но, незалежно від того, як би вожді соціал-демократії поста-
вились до утворення одноцілого фронту, подолають усі переш-
коди і здійснять разом з нами не на словах, а на ділі одноці-
лий фронт.
Нема ні хвилини до втрачення! Кожний робітник повинен
зрозуміти свій класовий обов’язок і станути в спільних рядах
до боротьби проти фашизму і окупації.
Геть з фашистською диктатурою!
Геть з фашистською польською окупацією!
Хай живе одноцілий фронт боротьби пролетарських мас!
Хай живе міжнародна солідарність в боротьбі проти офеп-
зиви капіталу і фашизму!
ЦК КПЗУ
Львів, березень 1933.
ЛОДА, ф. 374, оп. 9, спр. 403, арк. 22—23. Гектографічний відбиток.
487
№ 286
1933 р. квітня 29.— Вказівка заступника міського старости
Стажецького цензорам міського староства про заборону вжи-
вання в українській пресі назв «Українська земля»,
«Галичина» і т. п.
21/IV р. п[ан] начальник Соханський доручив по телефону
п[ану] старості, щоб вислови та визначення Східної Малополь-
щі іменем «Українська земля», «Галичина» і т. п., які вміщу-
ють в українській пресі, конфіскувати.
Панам цензорам до відома.
Стажецький
29/ІУ-1933 р.
ЛОДА, ф. 57, оп. 4. спр. 602, арк. 31. Рукопис. Оригінал. Переклад з
польської мови.
№ 287
1933 р. квітень.— Некролог про смерть політичного в’язня
комуніста І. Михальчука, закатованого у в’язниці
«Бригідки».
Дня 14 березня 1933 р. замордували окупантські звірі в
«Бригідках» у Львові
Ігора Володимира Михальчука,
члена Комуністичного Союзу Молоді Західної України, студен-
та Львівської політехніки. Згинув він з рук розшалілих жан-
дармів під час масакри над голодуючими політв’язнями.
Тов. Михальчук уродився 1911 р. в селі Мервичі, повіт
Жовква.
Наложив він головою в геройській боротьбі проти крива-
вого ката за визволення трудящих мас Західної України з-під
окупації польського імперіалізму, за владу робітників і селян.
Підпільна газета «Спартак», квітень 1933 р.
488
№ 288
1933 р. червень.— Відозва ЦК КПЗУ до трудящих Західної
України з закликом підтримати селянські виступи на території
Західної України і Польщі.
Пролетарі всіх країн, єднайтеся!
Комуністична партія Польщі
(Секція Комуністичного] Інтернаціоналу)
Комуністична партія Західної] України
До робітників і селян Західної України.
На поміч селянам, які борються в Ропчицях і Ланцуті!
Усунути військо і поліцію зі села!
Проч з карними експедиціями!
Увільнити всіх арештованих селян!
До масових протестів проти мордів селян, які борються за
хліб, дрова і землю!
Хай живе робітничо-селянський союз!
Хай живе спільна боротьба українських і польських робіт-
ників і селян!
Честь геройським селянам, які впали, замордованіі поліцій-
ними посіпаками!
Товариші і товаришки!
В цілій Польщі переходить могуча хвиля селянських бунтів
і повстань. В повітах Ропчицькім, Ряшівськім і Ланцутськім
селяни багатьох сіл повстали проти панування голоду й нужди.
Почали забирати панський ліс, конфіскувати майно й поле,
гнати геть визискувачів, екзекуторів і вичистили цілі села від
постерунків і поліційної шумовини.
Не минув рік від геройського Ліського повстання, як слі-
дами Ліського повстання ідуть селяни цілої Польщі. У першу
річницю Ліського повстання селяни здвигають свої сильні ра-
мена і визволюються з-під ярма поліційної банди, кровопийців-
землевласників і всякої фашистської наволочі. Під проводом
комунізму виростає в цілій Польщі і на Західній] Україні мо-
гуча аграрна революція за землю без викупу, за соціальне і на-
ціональне визволення. За приміром селян з Ліська, польські се-
ляни дають примір, як бити ворога. Саме тоді, як прийшов
489
екзекутор забирати зерно одному бідному селянинові, ціла гро-
мада стала в його обороні. Вигнала цю п’явку і поліцію, поло-
живши трупом двох посіпак. Селяни повітів Ліського, Сяноць-
кого, Перемиського, Ярославського — геть аж через Пшеворськ
до Кракова і дальше—всюди громадяться по дорогах, ведуть
боротьбу з поліцією і військом, приготовляються до нових рі-
шучих боїв.
Робітники, селяни, жовніри!
22 полк, висланий по тих подіях до Ропчиць для пацифі-
кації, відмовився стріляти до своїх братів-селян. Отже, віді-
слали його назад.
Честь жовнірам 22 полку. Жовніри, робітники і селяни в
мундурах, ідіть їхніми слідами. Переходіть на сторону покрив-
дженого народу, який зі зброєю в руках бореться за свої
права.
Товариші і товаришки! Але замість них прийшли нові від-
діли війська і поліції. Тим часом з Перемишля вибрано саму
старшину, жовнірів замкнено в кошарах, 4 літаки з газами
розміщено в околицях Перегорська. Цілі Перегорський і Бу-
шівський повіти є одним воєнним табором. Зі Львова вислано
З вагони поліції для здавлення селянської війни. В Перемишлі
й Сяноку панує фактичний стан облоги. Не вільно виходити
по 10 год. на вулицю; безустанні облави, масові побиття ро-
бітників і селян.
Робітники, селяни! Під час того, як десятки тисяч селян
б’ються зі спільним нашим ворогом, не вільно нам сидіти
сьогодні спокійно з заложеними руками.
Всі до солідарного виступу, до масової війни проти крива-
вої фашистської диктатури. До вуличних демонстрацій, до
політичних страйків, до зібрань і масовок. До масових свят-
кувань першої річниці Ліського повстання. Проти польської
окупації на Західній] Україні і її окупантів.
Проти зрадників — вождів соціал-фашистських партій!
Ані гроша податків!
Гнати екзекуторів!
Ані години шарварків і відробітків!
Харчів, одягу, дров і запомоги для голодуючих!
Землі для селян без викупу!
Конфіскуймо масовими виступами харч і опал у землевлас-
ників і великих магазинах!
Творім масову роб[ітничо]-сел[янську] самооборону!
Тільки масове збройне повстання робітників і селян під про-
499
водом КПП і КПЗУ дасть працюючим масам землю, працю,
хліб і національне визволення!
Хай живе робітничо-селянський уряд!
Центральний комітет
Комуністичної партії Західної України
Львів, у червні 1933 р.
ЛОДА, ф. 374, оп. 9, спр. 383, арк. 62. Гектографічний відбиток.
№ 289
1933 р. липень.— Відозва Львівського окружного військового
відділу КПЗУ до солдатів Львівського гарнізону з закликом
підтримати селянські виступи на території
Західної України і Польщі.
До боротьби з офіцерським терором!
До солдатів Львівського гарнізону!
Товариші!
Терор офіцерських паничів, підлабузництво підофіцерів зно-
ву припинили [життя] кільком солдатам нашого гарнізону.
Після самогубства в 6 авіаційному] п[олку] — спроба самогуб-
ства в 40 піхотному] п[олку]. Солдат 40 п[іхотного[ п[олку],
замучений карними вправами — «жабка з чемоданом» *,— ви-
скочив з вікна і лежить тяжко хворий в шпиталі. Два дезер-
тири в 40 п[іхотному] п[олку], два — в 26 п[іхотному] п[олку].
Не від приємності вони втікали! Казармена неволя для них
гірша від смерті, голод і поневіряння в умовах офіцерського
свавілля гірші від в’язниці і блукання. Товариші! Ці випадки
самогубства солдатів, відступ у боротьбі з офіцерським теро-
ром б’ють тривогу! Це пересторога для вас —• обороняйте то-
вариша, якого переслідують, протестуйте проти карних пе-
регонів **. По лобі капрала, який за невичищення чобіт дає
20 «жабок з чемоданами». Ці самогубці і дезертири — заклик
* Стрибки з чемоданом у руках.
** Карні експедиції.
491
до солідарності всіх солдатів проти сваволі офіцерських та
підофіцерських катів. Офіцери всіляко намагаються зламати
цю солідарність. Чимраз сильніше гнуть вашу спину до землі,
виснажуючи вправами, перегонами, чимраз гіршою стравою,
кошарняком *.
Хто-небудь дезертирував — кошарняк, листівка в районі —
кошарняк, помилка у марші — кошарняк, полковника болить
заднє місце — кошарняк. А солдати? Нічого, відсиділи неділю
за неділею в казармах! Один офіцер, другий потирають руки,
а військова дисципліна [у солдатів] вже в кістках. Потрібно
ще, щоб забули, що вони селяни, що мають робочі руки! І щоб
вас, товариші, навчити, як маєте воювати з робітниками та
селянами Росії, як стріляти в повсталого селянина чи робітни-
ка, фашистське командування пожене вас на маневри. Пожене
вас у тісні селянські хатини, потолоче селянські поля і захо-
че нацькувати вас проти селянина. Приведе до радянського
кордону, покаже СРСР і попробує прищепити думку, що там
ворог, пожене вас вздовж’і впоперек Західної України і скаже,
що це Польща — батьківщина (капіталістів та поміщиків),
а селянин, який бореться за волю — це невдячний (за подат-
ки) бунтівник.
Товариші солдати! Робітники та селяни в мундирах! Пани
офіцери розчаруються в цих маневрах! Разом з селянином ви-
магайте квартирувати в поміщицьких дворах, повного відшко-
дування за кожний лан потолоченого збіжжя, за кожну годину
селянського шарварку! Братайтеся з селянином! У відповідь на
ваші відомості з казарм і міст він розповість вам про жорстокі
бої з екзекуторами та поліцією.
Протестуйте проти надмірно довгих маршів, проти пере-
втомлювання та моріння голодом!
Твердо, солідарно вимагайте теплої страви, постійного від-
починку та зручного квартирування!
Організовуйте наради проти війни з совєтами, проти кар-
них експедицій на селян, які повстають!
Пам’ятайте! Ні один солдатський постріл не пролунає про-
ти озброєних селянських і робітничих повстанців! Героїчний
червоний 22 п[іхотний] п[олк], якого гнали 2 липня проти ря-
шівських селян, застрілив полковника, віддав зброю повстан-
цям. Познанські полки, львівський «стшелєц», яких гнали про-
ти ряшівського повстання, не послухалися. 14 п[олк] ул[анів],
який направили для проведення пацифікації в 1932 р. у
Ліському повіті, не послухався. І багато, багато інших!
І ви підете разом з вашими братами — селянськими і ро-
бітничими повстанцями! Ворог солдата — офіцер, ворог селя-
* Заборона виходу з казарми.
492
нина — поміщик, ворог робітника — фабрикант. Спільний ваш
ворог — капіталізм!
Хай живе революційний союз солдатів, селян та робітників!
Хай живе збройне повстання селян в Ряшівщині і Ліщині!
Геть офіцерський терор! Геть виснажуючі вправи!
Геть війну проти совєтів!
1 серпня — роковини вибуху війни — день боротьби проти
імперіалістичної різні!
Окр[ужний] військовий] відд[іл] КПЗУ
Львів, середина липня 1933 р.
ЛОДА, ф. 102, оп. 1, спр. 61, арк. 220. Гектографічний відбиток. Пере-
клад з польської мови.
№ 290
1933 р. грудень. — Відозва ЦК КПЗУ до трудящих Західної
України з закликом до боротьби на захист Г. Димитрова
і товаришів.
Комуністична партія Польщі!
(Секція Комуністичного Інтернаціоналу)
Комуністична партія Західної України!
До робітників і селян Західної України!
Рятуйте Димитрова, Попова, Танева і Торглера!
Товариші робітники та селяни!
Могутній голос протесту трудящих мас усього світу при-
мусив суд ката Гітлера видати наказ про звільнення товари-
шів] Димитрова, Торглера, болгарських революціонерів]. Про-
те немає найменшої впевненості, чи не замордують героїчних
революціонерів, оправданих судом. Адже ж Герінг відверто
грозив Димитрову: «Почекай, хай лише дістану тебе в свої
руки». Пропозиція прокурора свідчить про те, що гітлерівські
палії роблять одчайдушні зусилля, щоб замаскувати ганебне
банкротство лейпцігського процесу. Спочатку злочинний план
підпалювачів полягав у тому, щоб показати світові, що вину-
ватцем підпалення рейхстагу є Комуністична] пар[тія] Німеч-
493
чини в особі тов. Торглера і Комуністичний] Інтернаціонал в
особі тов. Димитрова. Героїчна позиція і боротьба обвинува-
чених на чолі з тов. Дймитровим на протязі трьох місяців три-
вання процесу рознесли вщепт цілу гору обвинувачень, сфабри-
кованих при допомозі небувалого терору, шахрайства і прово-
кації. Справжніх підпалювачів — Герінга і Гітлера — так ском-
прометували, що фашисти, незважаючи на свою нахабність,
не посміли вимагати покарання тов. Димитрова.
Товариші робітники і селяни!
Героїчні революціонери на чолі з Димитровим боролися на
процесі від імені робітничого класу. Вони показали світу, що
існує лише одна сила, яка не зігнеться перед жахливим фа-
шистським] терором, яка змете фашистську] диктатуру шля-
хом збройного повстання. Цією силою є робітники і селяни на
чолі з Комуністичною партією.
Цей процес мав величезне значення для робітників і селян
усього світу, а особливо для пролетаріату Польщі і 3[ахідної]
У[країни]. Гітлерівські оргії білого терору зміцнюють розбур-
ханий роками терор фашистської диктатури Пілсудського, те-
рор польських пацифікаторів і окупантів. На Західній] Укра-
їні дедалі густішає ліс шибениць. По-нелюдськи тортурують
політичних в’язнів, нарівні з кримінальними. Окупанти теро-
ризують село вартами, масовими арештами, переслідуванням
укр[аїнського] населення. Терор шаліє на фабриках. В лещатах
терору корчаться, конаючи від голоду і шалених морозів без-
робітні міст і сіл, потерпілі від повені на Покутті і Поліссі
і т. п.
Пілсудський щораз більше зближується з Гітлером, хоча
існують між ними великі імперіалістичні] протиріччя (Коридор,
В[ерхня] Сілезія), але це перевершується спільною ненавистю
до СРСР, спільними прагненнями до завоювання нових про-
сторів на Сході, гарячковим готуванням до антирадянської
війни. Пакт про ненапад на СРСР з боку Пілсудського — це
тільки маневр, за допомогою якого він хоче зробити натиск на
Гітлера, щоб у спільних торгах [останній] що-небудь уступив.
Це лише ширма, при допомозі якої фашистський уряд маскує
від робітників і селян свої приготування до війни.
Товариші, робітники і селяни!
Тільки зусилля міжнародного пролетаріату може врятува-
ти Торглера і народного героя Димитрова і товаришів] від
смерті. Голос протесту робітників] і селян 3[ахідної] У[країни]
на захист обвинувачених револ[юціонерів] — це одночасно бо-
494
ротьба проти терору в нас, проти війни, на захист СРСР. Оку-
паційний уряд намагається терором пацифікувати 3[ахідну]
У[країну] до того, як вибухне війна. Енергійно допомагають
йому в цьому УНДО, ППС, ОУН та інші. Всі вони ведуть ша-
рену наклепницьку кампанію проти СРСР, а УНДО і ОУН
зображають Гітлера як приятеля України.
Хай загальний голос протесту затаврує цих підлих зрадни-
ків народу!
Протестуйте всі! Рятуйте Торглера, Димитрова і товари-
шів] від страти або звичайного вбивства!
Приймайте резолюцію протесту!
Організовуйте вуличні демонстрації і страйки протесту!
Волю Торглеру, Димитрову і товаришам]!
Волю політичним в’язням Польщі!
Геть фашистський уряд Пілсудського!
Геть польську окупацію!
Хай живе право на самовизначення 3[ахідної] У[країни] аж
до відокремлення!
Землю серіянам без викупу!
Геть імперіалістичну війну!
Хай живе СРСР і Радянська Україна!
Хай живе Польська Радянська Республіка!
Львів, грудень 1933 р.	ЦК КПЗУ
ЛОДА, ф. 1, оп. З, спр. 837, арк. 19. Гектографічний відбиток. Переклад
з' польської мови.
№ 291
1934 р. січня 11.— Протокол наради представників страйкую-
чих робітників фабрики «Бранка» та власників фабрики в при-
сутності представників окружного інспекторату праці у зв'язку
зі страйком на фабриці.
Присутні: з боку дирекції фабрики «Бранка» директор
Вільгельм Брандштеттер і промисловий заступник інж[енер]
Г. Пешес. З боку працівників — делегація в складі: Ізидор
Васік — магазин, Міхал Димет — вафельна, Ольга Бачин-
ська — варильня, Юзеф Калісман — шоколад[на], Мар’ян • Ко-
вальчук — лабораторія, Людвік Ковалишин — картонажна,
Гелєна Чикерда — пакувальна, Ванда Лямпіка — пекарня.
495
Працівники фабрики «Бранка» пред’являють такі вимоги:
1. Скасувати зниження плати.
2.	Видати розпорядження, щоб в окремих відділах не пере-
слідували робітників, ставилися до них по-людськи, не обра-
жали гідність робітників.
3.	Призначити приміщення для читальні.
4.	Укласти колективний договір.
3. Не давати відпусток частинами і не переривати [їх].
6.	Прийняти звільнену Салю Дінер.
7.	Дати запевнення, що дирекція фабрики нічого не роби-
тиме [робітникам] за проведений сьогоднішній страйк.
8.	Не примушувати працювати акордно, бо це кривдить
робітників.
Дирекція фабрики «Бранка» знімає наказ про 15% знижен-
ня плати, яке думара провести, і завіряє, що накаже керівни-
кам відділів, щоб нікого не переслідували і відносилися як
слід до робітників. Дирекція не погоджується призначити при-
міщення для читальні, пояснюючи це тим, що робота на фаб-
риці триває без перерви 8 годин і працівник не має часу чита-
ти газети і книжки; в зв’язку з цим безцільно призначати при-
міщення.
Дирекція фабрики укладе колективний договір після домов-
леності з іншими фабриками, з якими конкурує, і після дво-
сторонньої домовленості делегацій робітників цих фабрик.
Відпусток не будуть переривати. Досі фабрика робиїла ви-
нятки тільки на прохання окремих робітників.
Салю Дінер не можуть прийняти назад, бо досі її не звіль-
няли з праці.
Нарешті дирекція фабрики завіряє працівників, що нічого
не робитиме [робітникам] за сьогоднішній страйк.
Цей протокол прочитано сторонам. Заперечень не було.
Після прочитання підписано.
Делегація робітників заявляє, що негайно приступлять до
роботи, але у зв’язку з пізнім часом розпочнуть роботу 12 січ-
ня ц. р. у звичайний час.
11 січня 1934 р.	Вільгельм Брандштеттер, інж[енер]
Г. Пешес, Ізидор Васік, Міхал Ди-
мет, Ольга Бачинська, Юзеф Каліс-
ман, Мар’ян Ковальчук, Людвик Ко-
валишин, Гелена Чикерда, Ванда
Лямпіка, [підпис делегата інспекто-
рату праці нерозбірливий], Войце-
ховський, Слабіцький
ЛОДА, ф. 57, оп. 4, спр. 466, арк. 88. Машинопис. Копія. Переклад з
польської мови.
496
№ 292
1934 р. січня 12.— 3 рапорту слідчого відділу міської команди
державної поліції міському 'староству, слідчому відділові воє-
водської команди державної поліції * про страйк
робітників на фабриці «Бранка» 11 січня 1934 р.
Страйки.
11/1 ц. р. о 10 год. робітники і робітниці, зайняті на фабри-
ці шоколаду і цукерок «Бранка», по-вул. Шептицьких, № 26,
залишили роботу і оголосили т[ак] зв[аний] італійський страйк.
Страйк не охопив усієї фабрики, в т[ак] зв[аному] загальному
відділі далі працювало 28 робітників і робітниць.
Після оголошення страйку страйкуючі передали дирекції
фабрики «Бранка» такі вимоги: відмінити закон про укрупнен-
ня. відмінити від 10% до 15% скорочення плати, не скорочу-
вати персонал, скасувати знижку плати, [проведену] 6 місяців
тому. Належно ставитися до працюючих, визнати фабричні ор-
ганізації і комітет, ввести 6-годинний робочий день для мало-
літніх.
Дирекція фабрики не погодилася на ці вимоги, однак на
50% зменшила останнє зниження плати. Ця умова була б при-
йнята тіртьки в тому разі, коли страйкуючі найпізніше до 11.30
розпочнуть працю. Страйкуючі не погодилися на цю умову ди-
рекції фабрики «Бранка».
О 14 год. відбулася конференція страйкуючих і дирекції
фабрики «Бранка» в присутності делегата інспекторату праці
у Львові. Внаслідок переговорів дирекція фабрики «Бранка»
прийняла такі вимоги страйкуючих: скасувати зниження плати
на 15%, яке мали провести; запевнити належне відношення до
робітників з боку керівників усіх відділів. Щодо колективного
договору, то він буде укладений після домовленості дирекції
фабрики «Бранка» з іншими фабриками такої ж галузі [про-
мисловості]. Будуть дотримуватися часу відпусток, а в кінці за-
вірила дирекція фабрики, що нічого не зробить робітникам за
те, що страйкували. Переговори закінчилися о 17 год.
Пересилаю панові міському старості вимоги страйкуючих,
відповідь на них дирекції фабрики та копію протоколу перего-
ворів, які велися від 14 год. до 17.
12/1 о 8 год. страйкуючі почали нормальну роботу в усіх
відділах.
* а також міській команді державної поліції і самостійному інфор-
маційному рефератові командування VI корпусного округу у Львові.
32 № 503
497
Частковий страйк друкарських працівників триває далі без
змін...
Керівник слідчого відділу держав-
ної] п[оліції] м. Львова комісар
д[ержавної] п[оліції] Вацлав Міка
12 січня 1934 р.
ЛОДА, ф. 57, оп. 4, спр. 466, арк. 87. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
№ 293
1934 р. січень.— Відозва окружного комітету КПЗУ до заліз-
ничників Львова з закликом до боротьби проти польського
фашизму.
Пролетарі всіх країн, єднайтеся!
Комуністична партія Польщі
(Секція Комуністичного Інтернаціоналу).
Комуністична партія Західної України.
Геть антиробітничі закони!
До всіх залізничників Львова.
Товариші!
Під час наступу на робітничий клас фашизм вводить но-
вий закон про заробітну плату, який має зменшити ваші зли-
денні заробітки. Робиться це тоді, коли, внаслідок зниження
плати, введення «простоїв» і зниження премій, ваша плата не
досягає 40% колишньої.
«Національна позика» є одною з форм зниження ваших за-
робітків. Сьогодні шляхом встановлення нових категорій плати
відбувається черговий грабунок робітничого гроша.
Одночасно уряд має намір провести масові скорочення.
Першим кроком, який має зміцнити проведення намірів уряду,
є посилення терору і раціоналізація. Залізничників примушу-
ють до нечувано інтенсивної праці, а найменший протест зу-
стрічається з погрозами бути звільненими з праці. Там, де
раніше працювало 2—3 робітники, сьогодні примушують, щоб
498
один робітник виконував цю роботу. Після закону проти об’єд-
нання появилися «новорічні» закони, за якими продовжено час
праці, скорочують відпустки, грабують рештки соціальних за-
воювань, здобутих героїчною боротьбою робітників в 1918—
1923 роках.
Вводиться мілітаризація залізниць, приймають до праці
підофіцерів і зміцнюють весь репресійний апарат. Примушу-
ють залізничників вступати до Л[іги] п[роти]п[овітряної] обо-
рони. Мілітаризація тепер є особливо важлива для буржуазії,
щоб посилити терор проти залізничників і успішно зламати
вашу боротьбу. На допомогу буржуазії приходять зрадники
робітничого класу: гаузнери, утслі, синовиці і інші «бонзи».
Це ж вони разом з Б[локом] безпартійних], Безпартійним
б[локом] с[півпраці] і іншими підписали відозву в справі «на-
ціональної позики» — зниження ваших заробітків.
Закликали вас, щоб ви платили «національну позику», то-
му що держава її потребує.
Так, державі потрібно на шпиків, на провокаторів, на по-
ліцейських, на підготовку війни, на наглі суди, на придушення
боротьби робітників. На це державі потрібно!
Товариші!
Мусите якнайрішучіше виступити проти наступу фашизму.
Щоб ваша боротьба дала результати, мусите так, як робіт-
ники Лодзі, Домброви і іінші, масово стати до боротьби і про-
гнати геть від себе зрадників утслів, синовиців і інших проф-
спілкових «бонзів».
Всі залізничники, незважаючи на свої політичні переконан-
ня, мусять гордо піднятися на боротьбу.
Проти антиробітничих законів!
Проти посиленого терору!
Проти передбачуваного зниження [зарплати], проти скоро-
чення!
Проти мілітаризації залізниць.
Проти Л[іги] п[роти]п[овітряної] оборони!
Вибирайте комітети боротьби!
Вибирайте комітети проти скорочень!
Хай живе єдиний фронт боротьби всіх залізничників!
Окружний комітет Комуністичної
партії Західної України
Львів, січень 1934 р.
ЛОДА, ф. 374, оп. /, спр. 1679, арк. 73. Гектографічний відбиток Пере-
клад з польської мови.
32*
499
№ 294
1934 р. лютого 19.— Розпорядження Міністерства внутрішніх
справ воєводським управлінням і комісару управління сто-
личного міста Варшави в зв’язку з поширенням комуністичних
видань через пошту.
Конфіденціально.
Як видно зі звітів, які надсилаються Міністерству внутріш-
ніх справ, пошту постійно використовують для пересилки ко-
муністичних видань крайових, і особливо закордонних.
В зв’язку з цим міністерство бере до уваги свої попередні
розпорядження, а особливо № Громадська] б[езпека] 1592/2/та-
єм[но] від 16/11-1933 р. і просить підтримувати постійний і
пильний нагляд за посилками з виданнями, щоб
таким способом затримати у нас поширен-
ня нелегальної літератури. Особливу увагу тре-
ба при цьому звернути на легальні періодичні видання, які
висилають поодинокими примірниками не з відповідних ад-
міністрацій періодичних .видань, бо в таких бандеролях зви-
чайно приховуються комуністичні видання.
Начальник відділу інж[енер] Ст. Кухарський
Варшава, 19 лютого 1934 р.
ЛОДА' ф. 57, оп. З, спр. 8, арк. 25. Гектографічний відбиток. Завірена
копія. Переклад з польської мови.
500
№ 295
1934 р. лютого 19.— Додаток до рапорту слідчого відділу воє-
водської команди державної поліції відділові громадської без-
пеки воєводського управління, воєводській команді державної
поліції * про страйк солідарності з пролетаріатом Австрії.
Хід демонстративного страйку.
Хід демонстративного страйку 19/П ц. р. на території
м. Львова, проголошеного Центральним комітетом професій-
них спілок як прояв солідарності польського пролетаріату з
пролетаріатом Австрії, який бореться, був такий:
О 10 год. стали на лінії всі трамвайні вагони, пізніше, після
5-хв[илинної] перерви, почався нормальний рух. Страйкуючих
було близько 220 осіб.
Міська електростанція, Персенківка,— страйкувало 120 осіб
на протязі 15 хвилин. Під час цього страйкуючі провели збори
в котельній, на яких виступав Жулкевський, обговорюючи ос-
танні події в Австрії; пізніше проспівали «Червоний прапор».
Парк м[іських] т[рамваїв], Городецька Рогатка,— страйку-
вало 25 осіб на протязі 15 хвилин.
Парк м[іських] т[рамваїв], Гаврилііївка, і майстерні —
страйкувало 40 осіб на протязі 15 хвилин.
[Технічна] кабельна допомога м[іських] -фрамваїв], вул. Чар-
нецького,— страйкувало ЗО осіб на протязі 5 хвилин.
Міський газовий завод, вул. Газова,— страйкувало 69 осіб
на протязі 15 хви|лин.
Нафтоперегінний завод, Знесіння,— із 70 працюючих страй-
кувало тільки 20 осіб на протязі 15 хвилин.
Фабрика паперових виробів «Леополія», вул. Жовківська,
№ 63,— страйкувало 36 осіб на протязі ЗО хвилин.
Чинбарня «Пелліс», вул. св. Мартина, — страйкувало 150
осіб на протязі ЗО хвилин.
«Тенцер», Гаврилівна,— страйкувало 120 осіб на протязі
ЗО хвилин.
Акціонерна броварня, вул. Клепарівська,— страйкувало 230
осіб на протязі ЗО хвилин.
Кондитерська фабрика «Газет», вул. Панєнська,—страйку-
вало 150 осіб на протязі ЗО хвилин.
* а також самостійному інформаційному рефератові командування
VI корпусного округу у Львові і слідчим відділам воєводських команд
державної поліції в Станіславі і Тернополі
501
Кондитерська фабрика «Ядзя», вул. Панєнська,— страйку-
вало 120 осіб на протязі ЗО хвилин. Страйкуючі провели збори,
на яких виступав Соломон Бродт, обговорюючи останні події
в Австрії. Промову закінчив окликом: «Хай живе Радянський
Союз, геть конституцію і суди! Випустіть Зііпмунда!» Слідство
в цій справі ведеться.
Фабрика електр[ичних] частин «Контакт», вул. Кордецько-
го, № 45,— страйкувало 150 осіб на протязі 15 хвилин.
Млин «Єдліна», ву|л. Янівська, № 115,— страйкувало 40
осіб на протязі ЗО хвилин.
Кондитерська фабрика «Бранка», вул. Шептицьких,—страй-
кувало 200 осіб на протязі 15 хвилин.
Парк міського] т[рамвая] і майстерні, вул. Вулецька,—
страйкувало 150 осіб на протязі 15 хвилин.
Разом з обслугою руху трамвайних ліній страйкувало
близько 1900 осіб.
Такі міські заклади, як продовольчий, очистки міста, во-
допроводи, залізничні майстерні, друкарні і інші промислові
заклади, працювали нормально.
Хід страйку був зовсім спокійний, за винятком випадку на
фабриці «Ядзя».
За воєводського коменданта дер-
жавної] п[оліції] заступник началь-
ника слідчого відділу підкомісар
д[ержавної] п[оліції] Федунішин
19 лютого 1934 р.
ЛОЦА, ф. 1, оп. З, спр. 866, арк. 386. Машинопис. Оригінал. Переклад з
польської мови.
№ 296
1934 р. березень.— Повідомлення про Першу загальну львів-
ську конференцію робітничої молоді 25 лютого 1934 р.
25 лютого за участю 32 делегатів відбулася Перша загаль-
нольвівська конференція робітничої молоді.
Були присутні представники від фабрик «Бранка», «Ядзя»,
«Контакт», «Стрем», «Леополія», представники секції молоді
502
проф[есійної] сп[ілки] друкарів, робітників паперової промис-
ловості, кравців, санітарок, торговельних працівників, шевців,
перукарів, від шкіл Сташіца, еко[номічно]-торгової, Кона,
С[пілки] ш[кільної] м[олоді], від організацій] Товариства] ро-
бітничих] університетів], «Бяпу», «Перецу», Гоалю і «Жиця».
Багато делегатів і представників не з’явилося- із-за поганого
повідомлення. З вищезгаданих делегатів, вибраних на нара-
дах, зборах чи масовках, було 13 делегатів, які представляли
понад 500 Осіб] робітничої молоді.
Після відкриття прочитали реферат про політичне станови-
ще і завдання молоді, потім відбулася жвава дискусія, в якій
брали по черзі слово всі делегати, вказуючи на доцьогочасні
недоліки в організації і боротьбі робітничої молоді, вказуючи
одночасно на шлях їх поліпшення.
Після цього ухвалено ряд резолюцій. Для проведення ух-
вал і резолюцій обрали тимчасовий комітет лівиці робітничої
молоді, в склад якого ввійшло 9 учасників, і постановили скли-
кати Другу конференцію робітничої] молоді з широкою участю
делегатів, за допомогою всіх учасників.
Обрали також 3 делегатів на загальнольвівську нараду
проф[есїйних] сп[ілок], скликану більшістю львівських] профе-
сійних] сп[ілок]. Конференція також ухвалила видавати періо-
дичний бюлетень, щоб мати можливість звертатися до якнай-
ширших мас молоді і затвердити рішення і резолюції конфе-
ренції на звітних зборах і нарадах на фабриках, у проф[есій-
них] спілках], школах і організаціях] молоді.
Резолюція Першої львівської конференції
робітничої молоді.
1.	Перша львівська конференція робітничої молоді захоп-
люється [боротьбою] і висловлює свою солідарність з героїчним
пролетаріатом Австрії, який, всупереч капіталізму і зраді со-
ціал-демократичних вождів (зрада їх полягала в тому, що вони
зовсім не хотіли повалення капіталістичного ладу, як це зая-
вили в інтерв’ю Бауер і Дейч), почав героїчну боротьбу проти
кривавої фашистської диктатури Дольфуса за владу робіт-
ників] і сел[ян]. Конференція стверджує, що, всупереч фаль-
сифікації ППС, Комуністична партія Австрії стала в перших
рядах боротьби і що тільки комуністи вказували робітникам
шлях боротьби, а тактика Бауера—Дейча роззброїла робітни-
ків і була головною причиною поразки. Конференція засуджує
і таврує ганебну роль ППС, УСДП, Бунду, які використовують
героїчну боротьбу робітників, що борються проти антиробітни-
чих законів фашизму. Оголосивши півгодинний страйк, пепеесів-
ська центральна] комісія хотіла придушити прагнення мас до
503
загального страйку проти фашистської диктатури в краю. Але
навіть цього страйку не провели пепеесівські «бонзи».
У Львові страйк відбувся там, де його організувала Проф-
лівиця.
2.	Конференція різко протестує проти закриття лівих про-
фесійних] сп[ілок] кондитерів і торгових працівників у Львові
та висловлює свою солідарність і готовність давати допомогу
в боротьбі кондитерів і торгових працівників на захист спілки.
Конференція з обуренням таврує ганебну роль ППС під
час закриття Спілки кондитерів і торгових] працівників, яка
радила (Кушнір під час розмови з старостою) закрити неви-
гідні їй (тобто революційні) професійні] сп[ілки] і підтри-
мувала роботу поліції своїми різними заходами.
Конференція вважає, ш.о терор, застосований проти лів[их]
проф[есійних] оп[ілок], є тільки частиною кривавого терору про-
ти революційних робітників в усій Польщі, а зокрема на оку-
пованій території Західної] Укр[аїни] і Західної] Білорусії.
Конференція різко протестує проти системи терору, а особ-
ливо проти останніх розправ і вбивств у Луцьку, і вимагає
звільнення в’язнів луцького процесу і всіх політичних в’язнів.
Конференція приєднує свій горос протесту проти затри-
мання у в’язниці звільнених під час лейпцігського процесу —
Димитрова, Попова і Танева, стверджує свою повну солідар-
ність з їх революційною боротьбою і вимагає звільнення їх
і .всіх політичних в’язнів, на чолі з тов. Тельманом, з в’язниці
кривавого ката Гітлера.
3.	Конференція стверджує, що страйк протесту 3 лютого
був могутньою мобілізацією сил пролетаріату Львова до бо-
ротьби проти нових антиробітничих законів і сильним ударом
в спину фашизму, в саме серце його окупації.
Всупереч кряканню ППС, пролетаріат Львова виявив^себе
здатним відбити наступ і збирає свої сили для дальшої бороть-
би проти фашистської диктатури і окупації за робітничо-селян-
ську владу.
Конференція ухвалює вести далі боротьбу разом з проле-
таріатом всієї Польщі і постановляє приєднатися до дій робіт-
[ників] Львова за загальний страйк, якими керує Профлівиця.
Конференція вважає, що тільки єдиний фронт всієї трудової
молоді може відбити наступ буржуазії і фашизму та провести
спільну з усім пролетаріатом боротьбу за загальні вимоги
молоді:
а)	Проти антиробітничих законів, які особливо б’ють по
молоді, викидають її з фабрик, відбирають у неї право голосу-
вати на виборах до «Каси хворих», сейму і [органів] самовря-
дування;
б)	Проти фашистських законів про молодь;
504
в)	Проти закону про часткове звільнення молоді;
г)	За 6-годинний робочий день для молоді;
д)	За 4-годинний робочий день для молоді в промисловості,
праця в якій шкідлива для здоров’я;
е)	Проти виснажуючої роботи термінаторів;
є) За дворічну практику;
ж)	Проти скорочень після переведення учнів у підмайстрів;
з)	За зарахування годин навчання в професійних школах
в час праці;
и)	За безкоштовне шкільне приладдя;
і)	За школи на рідній мові;
ї) За українські школи за рахунок держави;
й) За український університет у Львові;
к)	За повну грошову допомогу всій безробітній молоді.
Конференція стверджує, що єдиний фронт постійно сабо-
тують ППС, Бунд, УСДП і ЦК Т[овариства] р[обітничих] уні-
верситетів] всупереч вцлі мас молоді, яка об’єднується в цих
організаціях.
Конференція засуджує організовані ППС боївки на зборах
в справі конституції і їх напади на революційних робітників
і стверджує обурення серед пепеесівських і турівських робіт-
ників такими методами поведінки.
Конференція постановляє обрати комітет боротьби проти
законів для проведення загального страйку серед молоді і
обрати делегатів на загальну робітничу конференцію.
4.	Одну з головних перешкод в організації боротьби мо-
лоді конференція бачить у відсутності секцій молоді у про-
фесійних] спілках]. Це є результатом зрадницької політики
ППС і ЦК Товариства] р[обітничих] університетів], ухвали
яких не дозволяли засновувати секції молоді.
Конференція вважає необхідним засновувати секції молоді
і закликає всі професійні р[обітничі] с[портивні] к(луби] пере-
творитися у відповідні секції молоді професійних] сп[ілок].
Конференція постановляє виділити комітет Профлівиці мо-
лоді Львова для створення секцій молоді, координації і керів-
ництва боротьбою молоді в усьому Львові.
5.	Конференція закликає всю молодь до боротьби проти
воєнних приготувань як власного фашизму, так і закордонних
імперіалістів, які готуються до нової імперіалістичної різні і
нападу на Батьківщину робітників і селян — СРСР.
Конференція різко виступає проти підготовки всеукраїн-
ського і жіночого з’їздів і закликає всю молодь бойкотувати
їх, тому що їх метою є придушення національно-визвольної
боротьби, вони є ідеологічною підготовкою українських мас
до інтервенції проти СРСР, підготовлені українською буржуа-
зією, під керівництвом польського і німецького фашизму.
505
Конференція закликає всю молодь до боротьби за націо-
нальне визволення мас Західної] Укр[аїни], проти кривавої
грабіжницької окупаційної політики уряду.
Конференція стверджує, що національно-визвольну бороть-
бу, яку героїчно ведуть маси Зах[ідної] Укр[аїни], постійно
зраджує вся українська буржуазія, всі її партії від ОУН і
УНДО до УСДП і радикалів.
6.	Конференція приєднується до пропозиції скликати робіт-
ничо-селянський] конгрес. Конференція ставить собі за мету
задуматися над становищем молоді і політичною ситуацією,
під час якої відбу|лася [конференція].
Не була вона випадковою, а, навпаки, тісно зв’язана з цим
становищем і завданнями, які стоять перед всією робітничою
молоддю.
Конференція зібралася тоді, коли проти антиробітничих
законів фашистського уряду піднявся до боротьби пролетаріат
Львова з масовою участю молоді. Про що це свідчить? Це
свідчить про те, що робітнича молодь щораз краще розуміє
своє становище, розуміє, що сьогоднішній лад не дає їй жод-
ної надії, що прирікає на працю, за яку не платять, а ще в
більшій мірі на вічне безробіття. По нас, молоді, найсильніше
б’ють антиробітничі закони уряду. Грабують у нас право го-
лосувати, право об’єднуватись і навіть право на працю.
Закон про охорону праці викидає нас з фабрик, нові зако-
ни про шкільництво зробили з шкіл оазиси для синків бур-
жуазії.
Вонючі кухні для безробітних, зупацьиі * казарми — фаб-
рики гарматного м’яса, сірі в’язничні доми і поліцейські фур-
дигарні **, смердючі казарми панських наймитів, центри нечу-
ваних злиднів, експлуатації, розкладу та темноти — ось що
відкривається перед нами, ось де пропадають мільйони проле-
тарської молоді. Але більша частина робітничої молоді зро-
зуміла вже, що вона є тим найціннішим товаром, яким торгує
буржуазія, зрозуміла своє становище і свою долю, зрозуміла,
що разом з старшими своїми братами і батьками мусить ви-
рішити свою долю, повалити фашистський дад злиднів і при-
гнічення.
Це переконливо показав масовий страйк приблизно 3000
пролетарів під керівництвом Профлівиці, показав, які велетен-
ські сили вже дозріли в пролетаріаті, яке величезне стремління
до боротьби за краще завтра, за робітничо-селянський уряд,
за соціалізм.
3-тє лютого викрило брехню тверджень ППС про те, що ро-
* Казарми, в яких жили понадстроковики.
** Приміщення для тимчасово ув’язнених.
506
бітничий клас ще не здатний до боротьби, нанесло удар її на-
маганням приспати пильність мас і бажання боротися, нанесло
удар пісенці вічного «завтра — ніколи». Хоча страйк 3 лютого
не був загальним, не застрайкували залізничники, комунальні
і транспортні робітники, однак страйк був масовим, якого
Львів ще не бачив. Якщо не був загальним, то це заслуга
ППС, УСДП та Бунду, які його зрадили.
У вогні боротьби робітники переконалися, хто їхні мнимі
друзі. Крім того, що страйк був ухвалений на вічі, скликаному
ними, зрадили, саботували і зривали рішення про страйк.
У залізничників голосували проти страйку, мотивуючи це
дійсно ендецькою антисемітською нагінкою. В своїх газетах
оголосили, що резолюція за страйк провалилася. Вони думали,
що на віче, яке вони скликали тихо, навіть без афіш, прийде
декілька старих пепеесівських приків *, з якими кінчиться
на балаканині.
Але виявилося, що стремління мас і бажання до боротьби
зірвали таємні наміри зрадників, і на віче прийшло понад 2000
робітників. Обставини і маси під керівництвом Профлівиці
приперли ППС до муру. Це ще раз показарю їх фашистське
окупантське обличчя.
їм потрібні були резолюції, а не боротьба. Думали, що
буде достатньо набрехати і саботувати страйк і уряд та бур-
жуазія не матимуть причин побоюватися. Львів окупантів може
спокійно спати. їх маневри не вдалися. Над їх головами ро-
бітники під керівництвом Робітничої лівиці виступили на ма-
сову страйкову боротьбу, вийшли на вулицю, на демонстрацію.
Над їх головами утворюється єдиний фронт з молоддю То-
вариства] р[обітничих] університетів], незважаючи на їхні по-
грози замкнути і розпустити Товариство] рОбітничих] універ-
ситетів] (Гаузнер).
Завданням конференції було продовжити цю боротьбу, рух
молоді охопити організаційними рамками на основі єдиного
фронту, підготувати молодь до дальшої страйкової боротьби,
до загального страйку в усій Польщі, який наближається, і
створення керівного органу цієї боротьби — загальнольвівсько-
го комітету молоді Робітничої лівиці.
Завданням конференції було влити в широкі маси робіт-
ничої молоді свідомість того, що стоїмо на порозі вирішаль-
них боїв пролетаріату в усьому світі, а особливо у нас, що
ріст фашизму і націоналістичного шалу є тільки вторинним
відбиттям посилення боїв робітничого класу, що фашизм є
ознакою слабості, а не сили.
Події в Австрії, Франції, Іспанії, велетенська хвиля полі-
* Дряхлий старик (зневажливе).
507
тичних страйків в усій Польщі, боротьба колоніальних народів
і ріст національно-визвольної боротьби у нас є найкращим
доказом цього.
Завданням .конференції було показати, що останні фашист-
ські антиробітничі закони є тим ланцюгом для дротування щі-
лин, які виникають в організмі капіталістичного ладу, що роз-
кладається, є гальмом виходу робітничих мас на ширшу полі-
тичну арену до боротьби проти фашист[сько]-окупант[ського]
уряду, а у нас є ще одною петлею для мас Західної] Укра-
їни, які борються, щоб скинути криваве ярмо окупації і ко-
лоніального гноблення. Тому боротьба проти цих законів є
боротьбою проти фашизму і окупації, є частиною боротьби
за соціалізм.
Чи виконала конференція своє завдання? В значній мірі
так. Хоч вона була вузькою, хоч не всі делегати були присутні,,
а насамперед не було представників від фашистських (Орга-
нізації] м[олоді] польської]) і українських організацій], не-
зважаючи на ці недоліки, незважаючи на погану технічну під-
готовку, в зв’язку з якою «загубили» частину делегатів, ця
конференція дала основи для широких дій загального страйку,
чого не було в попередньому масовому страйку.
Хід і серйозність конференції гарантують, що її резолюції
і ухвали будуть здійснені. Знаємо, що перед нами стоять труд-
нощі, що капіталісти і їх уряд не піддадуться, що зроблять
все, щоб зламати нашу боротьбу, починаючи від дикого полі-
цейського терору, закриття професійних спілок і фізичного
винищення пролетарського авангарду та кінчаючи найбільш
рафінованим обдурюванням, балаканиною для того, щоб при-
вернути робітничу молодь до себе і зламати її боротьбу.
Але віримо, що переборемо ці труднощі, віримо, що не-
далеко той час, коли червоний прапор соціалізму з символом
серп і молот замайорить над усім світом.
Ухвала Тимчасового комітету молоді
Робітничої лівиці про дальшу діяльність.
Скликати збори в усіх фабриках, школах і професійних
спілках, секціях молоді в кожному місці, в якому збира-
ється молодь, на яких комітет звітуватиме про конферен-
цію.
На кожних зборах комітет постановляє провести ухвалу
про загальний страйк у Львові проти антиробітничих законів
і обрати страйковий комітет, а дату страйку встановить по
домовленості з старшими робітниками.
2.	Друга львівська конференція повинна бути насамперед
508
конференцією страйкових комітетів в тих організаціях, в яких
обрані такі комітети, і делегатів там, де не можна було ство-
рити комітетів.
Друга конференція обере львівський страйковий комітет
молоді, завданням якого буде керувати боротьбою всієї мо-
лоді Львова.
Звертаючи велику увагу на справу організації молоді, ко-
мітет закликає робітників паперової промисловості, кравців,
шевіців, санітарок масово вступати у секції молоді, які існують
у відповідних професійних спілках.
Комітет звертається до управ усіх цих революційних про-
фесійних спілок, в яких немає секцій молоді, щоб їх за-
снувати.
Комітет закликає молодь «Графіки», «Металу» до перетво-
рення цих спортивних клубів у відповідні секції молоді.
3.	Розпуск професійних спілок кондитерів показав, що
створення революційних професійних організацій не повинно
обмежитися створенням професійних спілок, тому закликає
молодь фабрик до створення груп Профлівиці на фабриках.
До групи Профлівиці повинні належати всі члени спілки. Кож-
на група повинна мати реєстрованих членів і обраного секре-
таря, завданням якого є керувати боротьбою робітників спіль-
но з професійною спілкою. В професійних школах молодь по-
винна організуватися в гуртки лівиці по класах, школах.
їх завданням буде боротися проти пдати і пожертвувань
на Л[ігу] п[роти]гі[овітряної] о[борони], «Червоний хрест»
і т. п., проти колонізації, антисемітизму, цькування молоді. Всі
шкільні гуртки обирають шкільний комітет, що керуватиме
боротьбою усієї школи.
4.	Комітет закликає робітничу молодь у фашистських ор-
ганізаціях створювати опозиції проти зрадницьких керівників
і розколювати фашистські організації. Одночасно звертається
до всіх революційних] робітників з закликом приєднувати до
Профлівиці членів фашистських] організацій]. Справа приєд-
нання членів фашистських організацій] повинна бути спра-
вою всієї лівої молоді.
5.	Комітет ставить перед Другою конференцією питання
про скликання віча молоді проти антиробітничих законів, екс-
плуатації мцлоді, проти фашизму, війни і окупації.
Цей план праці був прийнятий на засіданні Тимчасового]
комітету молоді 4 лютого 1934 р., на якому був присутній
представник лівиці старших робітників, який заявив таке:
«(Представник лівиці старших робітників вітає і поздоров-
ляє Першу конференцію і закликає до дальшої напруженої
509
праці для підготовки страйку, Другої конференції і для орга-
нізації молоді Львова».
Львів, березень 1934 р. Львівський комітет Профлівиці молоді
ЛОДА, ф. 285, оп. 1, спр. 1682, арк. 9—10. Підпільний „Віиіеіуп № 1
Ьхи)охю8кіе^о котііеіи Ьеюісу гшіугкошеі тіосігіегу''. Переклад з польської
мови.
№ 297
1934 р. квітня 7.— 3 рапорту слідчого відділу воєводської ко-
манди державної поліції відділові громадської безпеки Львів-
ського та Станіславського воєводських управлінь, воєводській
команді державної поліції * про демонстрацію безробітних
6 квітня 1934 р.
...2. Виступи безробітних.
6 ц. м. коло 11 год. безробітні, які зібралися перед держав-
ним] управлінням іп[осередництва] п[раці], по вул. Скарбків-
ській, № 23, у Львові, були розігнані поліцією. Після чого по-
чали групуватися перед Великим театром, атгізніше, в кількості
близько 200 чоловік, пішли по вул. Легіонів на вул. Акаде-
мічну, вигукуючи: «Дайте нам роботи!» На розі вулиць Ака-
демічної і Хорущини їх розігнала поліція. Тоді [вони] ви-
били шибки в кімнаті сніданків Телічкової, а пізніше в кафе
«Рома». Як підозрілого затримано Антона Карпінського, без-
робітного, що прож[иває] по вул. Джерельній, № 52, якого
запроваджено в V комісаріат] д[ержавної] п[оліції] м. Львова
і замкнено.
7 квітня 1934 р.
В[ід] ім[ені] воєводського коменданта дер-
жавної] п[оліції] заступник начальника слідчого
відділу підкомісар державної] п[оліції]
Федунішин
ЛОДА, ф. 1, оп. З, спр. 866, арк. 326, 327. Машинопис. Оригінал. Пере-
клад з польської мови.
* а також самостійному інформаційному рефератові командування
VI корпусного округу у Львові і слідчим відділам воєводських команд
державної поліції в Станіславі і Тернополі
510
№ 298
1934 р. квітня 28.— 3 рапорту слідчого відділу міської команди
державної поліції прокуратурі окружного суду, слідчому від-
ділу воєводської команди державної поліції * про вивішення
комуністичного транспаранта 27 квітня 1934 р.
Транспарант.
27 ц. м. коло 21 год. невідомий вивісив на дротах м[ісбких]
т[рамваїв], на пл. Голуховських, транспарант з написом: «Хай
живе революційне повстання селян і солдатів! Хай живе Ра-
дянська влада!»
Транспарант зняли і передали в місцевий] слідчий] від-
діл...
Керівник слідчого відділу д[ержавної] п[оліції]
м. Львова комісар д[ержавної] п[оліції]
Вацлав Міка
28 квітня 1934 р.
ЛОДА, ф. 57, оп. 4, спр. 463, арк. 162, 163. Машинопис. Оригінал. Пере-
клад з польської мови.
№ 299
1934 р. червня 18.— Телефонограма міського староства міській
команді державної поліції про заходи поліції у зв'язку з утво-
ренням концентраційних таборів у Польщі.
Сьогодні, мабуть, буде оголошено декрет про утворення кон-
центраційних таборів. Зважаючи на те, що сьогодні минає
термін в 48 годин затримання ряду осіб, на основі останніх роз-
поряджень, треба зробити на всіх затриманих карне доне-
сення судовій владі, щоб зробити законним затримання їх в
* а також міському староству, міській команді державної поліції і
самостійному інформаційному рефератові командування VI корпусного
округу у Львові	।
511
арештах аж до часу рішення, хто буде відданий до концентра-
ційного табору, а хто буде звільнений.
Підписав міський староста д[окто]р Клімув
18/УІ-1934 р. 16 год. ЗО хв.
ЛОДА, ф. 75, оп. 1, спр. 180, арк. 8. Завірена копія. Переклад з поль-
ської мови.
№ 300
1934 р. червня 19.— Наказ міської команди державної поліції
команді піхотного резерву міської команди державної поліції
про заходи поліції в зв’язку з утворенням концентраційних
таборів у Польщі.
Сьогодні оголошено декрет про створення концентраційних
таборів.
На випадок, коли б преса представляла цей декрет як не-
сумісний з правом або конституцією, а вірніше, коли б зліс-
но його атакувала, треба її конфіскувати.
Це відноситься також до газет, які можуть попасти на про-
вінцію перед конфіскацією.
Всякі прояви протесту треба ліквідувати в зародку.
Львів, 19 червня.	[Підпис нерозбірливий]
ЛОДА, ф. 75, оп. 1, спр. 180, арк. 7. Машинопис. Завірена копія. Пере-
клад з польської мови.
512
№ ЗОЇ
1934 р. вересня 25.— Розпорядження міського староства мі-
ській команді державної поліції про заходи поліції у зв’язку
зі страйком робітників на фабриці «Бранка».
Конфіденціаїльно!
Дирекція фірми «Бранка» звернулася 21 вересня 1934 р.
до страйкуючих робітників, щоб вони почали працю на про-
тязі трьох днів під загрозою розірвання договору, згідно з
обов’язковими законними правилами. Термін звільнення ми-
нає 26 вересня 1934 р. о 7 год. ранку. Дирекція думає тоді
пустити в дію фабрику і усунути з території фабрики робіт-
ників, які підтримують страйк або не починають працювати.
На місце звільнених будуть прийняті нові сили. Якщо б
26/ІХ ц. р. не вдалося пустити в дію фабрику і видворити
страйкуючих з фабричних будинків, дирекція думає поновити
спробу пустити в дію фабрику 27 вересня ц. р. В зв’язку з
цим страйкуючих робітників мали б видворите в цей день о
4 год. ранку. Після цього дирекція, можл[иво], оголосить новий
набір.
Тому що страйк має виразно комуністичний зміст і дивер-
сійний характер, в зв’язку з тим, що, за відомостями, які отри-
мано, комуна має намір викликати подібні страйки в інших
фабриках цукерок, намір дирекції пустити в дію фабрику, оче-
видно, зустріне опір страйкуючих, які добровільно не залишать
території фабрики, і навіть, можливо, застосують терор або
насильство. Особливо ексцеси або авантюри можуть трапитися
27/IX ц. р., коли дирекція думає безумовно звільнити територію
фабрики хоча б тільки для того, щоб оберегти від псування
товари, захоплені страйкуючими.
В зв’язку з таким становищем та з метою профілактики,
щоб не допустити до поширення і розгорнення страйкуючих дій,
як це думає комуна, доручаю, на випадок сутичок і авантюр
на фабриці, про які може повідомити дирекція, негайно втру-
титися і при допомозі органів д[ержавної] п[оліції] звільнити
фабрику. При цьому звертаю увагу, що кількість страйкуючих
близько 300 чоловік; тому відділ, який буде втручатися, му-
сить бути відповідно сильний. У випадку, коли органи д[ержав-
ної] п[оліції] почнуть втручатися, фабрику мусять звільнити
від страйкуючих найпізніше до 5 год. ранку. Разом з цим ні
на яких умовах не можна допустити до того, щоб страйкуючі
громадилися поза межами фабрики на сусідніх вулицях; звідти
33 № 503
513
треба безоглядно виганяти тих, хто групується. Якщо дирекція
розпорядиться про новий набір робітників, доручаю у відпо-
відний час вжити [заходів], щоб не допустити робітників гру-
пуватися на вулиці перед фабрикою для того, щоб попередити
авантюри і не дати можливості комуні застосувати терор від-
носно тих, які повертаються на роботу, однак не ускладнювати
доступу в контору тим, хто зголошуватиметься на роботу.' .По-
ліцейські .пости, які підтримуватимуть порядок на вулиці,'по-
винні вести себе тактовно, але рішуче, негайно ліквідуючи
будь-які спроби чинити опір.
Додаю для орієнтації, що пропускна і контора фабрики
знаходяться з фронту вул. Шептицьких і їх зайняв персонал
службовців фабрики, який не страйкує, а страйкуючі зайняли
чотири комплекси фабричних будинків, які знаходяться на
подвір’ї. Проходи до них забарикадовані ящиками, біля яких
стоїть варта.
Про хід дій треба звітувати мені.
25/ІХ-1934 р.
ЛОДА, ф. 57, оп. 4, спр. 254, арк. 1. Машинопис. Завірена копія. Пере-
клад з польської мови.
№ 302
1934 р. вересень 27*.— Відозва Львівського комітету КПЗУ
до робітників Львова у зв’язку з розправою над робітниками
фабрики «Бранка».
Пролетарі всіх країн, єднайтеся!
Комуністична партія Польщі
(Секція Комуністичного Інтернаціоналу).
Комуністична партія Західної] України.
Геть уряд вбивців робітників!
Геть катів страйкуючих робітників!
Геть звірячі напади поліцейської зграї на безборонних
страйкуючих робітників «Бранки»!
* Дата встановлена на основі дати ліквідації страйку на фабриці
«Бранка», яка була проведена поліцією 27/ІХ-1934 р.
5И
Всі на боротьбу, демонстрації, на вулицю, проти уряду
вбивць і катів робітників!
Всі на загальний страйк протесту!
Всі на вулицю!
Товариші! Робітники міста Львова!
Сьогодні вночі орда поліцаїв ввірвалася на фабрику «Бран-
ка», де страйкує 380 робітників і робітниць. Жахливим звір-
ським способом побила і розправилася над робітниками (пе-
реважно жінками), які знаходилися всередині. Робітники го-
ворять, що там вбито дві товаришки робітниці, велику кіль-
кість поранених забрала швидка медична допомога.
Товариші, завтра нас чекає така сама доля, якщо ми сьо-
годні негайно не вчинимо опір фашистській владі, яка пря-
мує до придушення в зародку кожного [випадку] боротьби
експлуатованих робітників проти влади фабрикантів і поміщи-
ків, за роботу і хліб дяя всіх.
Робітники і робітниці! Товариші з ППС, Буїнду, УСДП і
безпартійні, всі пліч-о-пліч, єдиним фронтом в найближчі го-
дини розпочинаймо загальний страйк протесту!
Негайно скликайте збори і наради в усіх фабриках і май-
стернях, щоб оголосити страйк солідарності і протесту робіт-
ників міста Львова!
Геть звірячий фашистський терор!
Геть уряд фабрикантів і поміщиків!
На боротьбу за робітничо-селянський уряд!
Х-ай живе пролетарська революція!
Хай живе єдиний фронт боротьби всіх працюючих, експлу-
атованих і пригноблених!
Хай живе загальний страйк солідарності і протесту робітни-
ків міста Львова!
Хай живе героїчний страйк робітників «Бранки»!
Страйк аж до перемоги!
Львів, вересень 1934 р.	Львівський комітет КПЗУ
ЛОДА, ф. 57, оп. 4, спр. 254, арк. 3. Машинопис. Копія. Переклад з
польської мови.
33*
515
№ 303
1934 р. вересня 27.— Рапорт коменданта резерву міської ко-
манди державної поліції підкомісара Ю. Бальцера міській
команді державної поліції про ліквідацію страйку на
фабриці «Бранка».
Конфіденціально.
Згідно з усним наказом пана коменданта від 26/ІХ-1934 р.,
який був даний на основі розпорядження пана міського ста-
рости від 25/ІХ ц. р. № громадська] б[езпека] 1/27/1934 р.,
звітую, що 27/ІХ ц. р. о 4 год. делегати управи фабрики цу-
керків, шоколаду і какао «Бранка» ввійшли в фабричні будин-
ки, зайняті страйкуючими робітниками і звернулись до них,
щоб звільнити ці будинки. Коли страйкуючі не виконали цьо-
го, делегати намагалися видворити їх силою, нарешті їх вики-
нули з зайнятих приміщень.
Зважаючи на такий хід справи, директор згаданої фабрики
звернувся до мене [з проханням] про втручання.
Разом зі мною спостерігали за втручанням вищезгаданих
делегатів і чекали у фабричних коридорах: керівник V комі-
саріату д[ержавної] п[оліції] м. Львова підком[ісар] Роман
Афтович, комендант кінного резерву д[ержавної] п[оліції]
м. Львова підком[ісар] Єжи Войцєховський і аспірант] Та-
деуш Кріачинський з слідчого відділу державної] п[оліції]
м. Львова, а також 50 піших ряд[ових] з пішого резерву з
V комісаріату д[ержавної] п[оліції] м. Львова і 10 рядкових]
на конях з кінного резерву д[ержавної] п[оліції] м. Львова.
Ці останні чекали наказу перед фабричними будинками по
вул. Шептицьких.
На прохання директора фабрики я ввів цілий поліцейський
відділ (крім кінного відділу) на фабричне подвір’я і, призна-
чивши 5 хвилин часу для страйкуючих, щоб вони звільнили
підприємство, звернувся до них, щоб негайно виходили.
Страйкуючі відповіли тільки писком і криками і навіть нама-
галися активно замірятися голими руками на окремих служ-
бовців д[ержавної] поліції]. Внаслідок цього одна з робітниць
вдарила мене кулаком в бік, [якась] жінка також копнула під-
ком[ісара] Афтовича в живіт.
Після того, як минув час, визначений на звільнення фабри-
ки, у зв’язку з агресивною поведінкою страйкуючих, о 4 год.
15 хв. я видав наказ силою звільнити будинки, зайняті страй-
куючими. До 4 год. 45 хв. фабрична територія була звільнена
516
від страйкуючих силою, а між 4 год. 45 хв. та 5 год. ЗО хв.
я дозволив їм забрати одяг, який частково залишили в фабрич-
них будинках.
Всі дії закінчи|лися о 5 год. ЗО хв., пізніше я вивів полі-
цейський відділ з території фабрики.
Наприкінці звітую, що, хоча страйкуючі ударили кількох
поліцаїв, під час дій поліцаї не вживали навіть гумових
палиць.
Підкреслюю, що від 4 год. до 5 всі дії відбувалися в су-
проводі голосних криків і писку страйкуючих жінок, які на-
магалися таким чином демонструвати неприхильність до втру-
чання влади.
В додатку — лист директора вищезгаданої фабрики, який
вимагав поліцейського втручання.
Під час вищеописаних дій захворіли на істерично-спазма-
тичному грунті такі робітниці: Анеля Бартошевська, що про-
живає] у Львові, на Левандівці, вул. Сенаторська, № 8, їда
Брандель, що прож[иває] по вул. Бойовій, № 4, Олена Стець,
що прож[иває] у Львові, на Левандівці, вул. Міцкєвича, № 38,
Бліма Федер, що про[живає] у Львові, вул. Бартоша Словаць-
кого, № 14, Анна Когут, що прож[иває] на Кульпаркові, по
вул. Леховича, дім Сковронка. Цим жінкам надав лікарську
допомогу на місці д[окто]р Густав Кіммерлінг.
1 дод[аток].
Комендант резерву д[ержавної] п[оліції]
підкомісар Юзеф Бальцер
27 вересня 1934 р.
ЛОДА, ф. 57, оп. 4, спр 254, арк. 6. Машинопис. Оригінал. Переклад з
польської мови.
№ 304
1934 р. жовтня 18.— Донесення слідчого відділу міської ко-
манди державної поліції віце-прокуророві IX району окруж-
ного суду про комуністичну діяльність кооперативу
«Робітничий театр». ‘
20/УІІ-1934 р. наш слідчий] від[діл] отримав анонімного
листа про проведення антидержавної діяльності «Робітничим
театром», що міститься на вул. короля Лещинського, № 23.
Нагадую, що за дорученням місь[кого] стар[ости], № гро-
мадська] б[езпека] 6/61/34 р. від 29/ІІІ-1934 р. «Робітничий
театр» був розпущений 18/ІУ, а книги і протоколи зборів пе-
реслано міському старості.
Лист про цю справу переслано пану віце-прокуроровіі за
№ 1479/34 р. від 18/У ц. р.
Крім цього, копію донесення переслано окружному торго-
вельному суду з пропозицією розпустити \ кооператив «Робіт-
ничий] театр». В цьому приміщенні є друга установа — коопе-
ратив «Рідний дім», в якому збираються його члени, а також
члени управи «Роб[ітничого] театру», а саме: Роман Мулик і
Кузьма Пелехатий, і далі проводять комуністичну агітацію,
скликаючи нелегальні збори. В цьому приміщенні розміщуєть-
ся також музичне товариство] «Мелодія», в якому відбува-
ються збори і проводять комуністичну пропаганду,, а на чоілі
цього руху стоять відомі комуністичні] діячі: Мелітон Голіна-
тий, к[олишній] член «Сельробу», Кузьма Пелехатий і Роман
Мулик. Відносно Петра Горбаля — члена кооперативу] «Рід-
ний дім», то, хоча він і не був зареєстрований, його підозріва-
ють в комуністичній діяльності тому, що мав зв’язки з чле-
нами МОПР, які купували в нього харчі для політичних]
в’язнів.
Горбаля і його жінку викликали на головне судове засі-
дання 25/Х як свідків в справі Сарн Валь і Ківе Фінка — чле-
нів МОПР, яких арештовано 23/VI і передано в розпоряджен-
ня пана слідчого] судді IV рай[ону] о[кружного] с[уду] у
Львові.
Анонімний лист, протоколи допитів та протокол донесення
Генріка Віке, [що проживає по] вул. Матейки, № 8, про «Ро-
518
б[ітничий] театр» подаю на вирішення вслід за нашим донесен-
ням за № 1479/34 р. від 18/У.
12 додатків].
В[ід] ім[ені] коменданта державної] п[оліції]
м. Львова і за керівника слідчого відділу під-
комісар д[ержавної] п[оліції] м{а]г[іст]р
В. Тарнавський
Львів, 18/Х-1934 р.
ЛОДА, ф. 374, оп. 1, спр. 934, арк. 1, Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
№ 305
1934 р. жовтень.— Відозва Львівського комітету КПЗУ до ро-
бітників і трудової інтелігенції міста з нагоди XVII річниці
Великої Жовтневої соціалістичної революції.
Пролетарі всіх країн, єднайтеся!
Комуністична партія Польщі
(Секція Комуністичного Інтернаціоналу)^
Комуністична партія Західної України.
Хай живе 7 листопада — день XVII річниці пролетарської
революції!
Хай живе Батьківщина міжнародного пролетаріату — Ра-
дянський Союз!
Хай живе червоний Китай!
Геть капіталістичний лад — лад голоду, злиднів, терору,
війни!
Руки геть від Радянського Союзу і червоного Китаю!
Хай живе Червона Армія — армія робітників і селян!
Всі на захист Радянського Союзу і червоного Китаю!
В день XVII річниці пролетарської революції — 7 листо-
пада— вулиця наша!
До робітників, трудової інтелігенції м. Львова.
Товариші і товаришки! 7 листопада минає 17 років з часу,
як пролетаріат царської Росії в союзі з експлуатованим селян-
ством окинув ярмо неволі фабрикантів і поміщиків. 17 років
519
минає з моменту, коли переможний пролетаріат після довгих
і кривавих боїв здобув владу. Фабриканти, поміщики, орди
генералів і офіцерів, які жили з крові і поту трудящих, не
дали себе легко відкинути від жолобу, заклика|ли на допомогу
капіталістів усього світу.
Але не могли справитися пани імперіалісти, не допомогли
бандитські напади білогвардійських орд, яких підтримували
капіталісти всього світу, не допомогли надіслані війська, гро-
ші, зброя. Не допомогли папські бул|ли, що закликали до бо-
ротьби проти «варварських» робітників і селян. Пролетаріат
в союзі з експлуатованим селянством, під керівництвом партії
Леніна-Сталіна переміг. Серед нечуваних труднощів, серед
саботажу, організованого платними агентами капіталу, робіт-
ники і селяни почали будувати свою власну державу. Кожний
рік — нова перемога, кожний місяць, день — дальший ріст со-
ціалістичного будівництва. З дня на день підноситься життєвий
рівень трудящих, ростуть фабрики, робітничі доми, електро-
станції, дитячі ясла і садки, кухні і великі їда|льні. З року в
рік збільшується кількість університетів, шкіл, бібліотек, теат-
рів, кіно, газет, зростає число пролетарських вчених. Виросло
нове покоління, яке не знає голоду, злиднів, безробіття, яке не
знає, що таке гумова палиця, концентраційні табори, націо-
нальний гніт, яке не знає пана власника, фабриканта, бича
погонича над тортовою. 180 мільйонів людей творить свою влас-
ну культуру, національну за формою, пролетарську за змістом.
7є частина світу перестала бути територією експлуатації для
капіталістів усього світу. ї/е частина світу стоїть непорушно
за політику миру, незважаючи на зухвалі провокації Японії зі
Сходу, Німеччини і Польщі з Заходу, яких підтримують імпе-
ріалісти всіх держав.
Товариші! Нам, що працюємо в капіталістичних країнах,
кожний рік, місяць приносить нові кадри безробітних, нові
антиробітничі закони, закривання і переведення професійних
спілок під державне управління, биття страйкуючих, концен-
траційні табори, довгорічні присуди, пацифікації. Кожний
рік — це нове закривання шкіл, ріст кількості неписьменних,
посилення національного гніту, посилений терор. В уряді фаб-
рикантів і поміщиків—два шляхи для виходу з кризи: пере-
кинення його на плечі трудящих мас іі напад на Радянський
Союз і Радянську Україну.
Коли справа торкається придушення революційного руху
трудящих мас, об’єднуються разом фашисти польські, україн-
ські і єврейські. У нас, на Західній Україні, «найбільш смі-
ливо» допомагає урядові польських окупантів у відверненні
пригноблених мас від соціальної і національної боротьби, в
нацьковуванні на Радянський Союз і Радянську Україну укра-
520
їнська буржуазія. її провідна бандитська бригада ОУН, па-
ничі, синки фабрикантів, поміщиків і попів, разом з окупант-
ською поліцією організовують напади на революційних робіт-
ників і селян.
Товариші робітники! У нас, трудящих,— єдиний шлях вихо-
ду, а ним є шлях робітників і селян колишньої царської Росії,
шлях впертої, невпинної боротьби проти капіталістичного ладу,
боротьби аж до перемоги. Росте і посилюється боротьба при-
гноблених і експлуатованих трудящих мас у всьому світі. Під-
німається страйкова хвиля, робітники не дають себе залякати
терором фабрикантів і поліції.
Ми, трудящі Львова, добре пам’ятаємо героїчний страйк
кравецьких робітників, згуртованих в єдиному фронті боротьби,
страйки капелюшників, шевців, «Карпаліту», палітурників, дру-
карів, «Бранки», а також робітників тартаків. На страйки
протесту проти розправи над страйкарями з «Бранки» підня-
лося 1500 робітників. Трудящі переконуються все більше [в
тому], що тільки всі разом, в єдиному фронті зможуть боро-
тись проти фашистського уряду.
Товариші! Робітники Львова!
ЦК КПП, КПЗУ і Львівський комітет КПЗУ досі ще не
отримали ніякої відповіді на пропозицію створення єдиного
фронту боротьби. В останній час ми кілька разів зверталися
до соціалістичних партій. Фашистський уряд тремтить перед
створенням єдиного фронту боротьби, боїться, що це
означає останній бій, який не закінчиться для нього
перемогою, тремтить, бо бачить волю трудящих мас до ство-
рення єдиного фронту, незважаючи на протест і перешкоди де-
яких панів із Центрального] Виконавчого] К[омітету] ППС.
Товариші! Ми знаємо: існують два класи — експлуатованих і
експлуататорів. У експлуатованих один шлях — шлях бороть-
би; хто стоїть на перешкоді об’єднання всіх експлуатованих,
той стоїть на боці експлуататорів. Запам’ятаємо прізвища цих
панів пужаків, чапінських, жулавських і їх кліки. Товариші з
соціалістичних організацій, вирішуйте самі, приступайте до
створення на кожній фабриці, по всіх місцях роботи, в [кожній]
профспілці комітетів єдиного фронту, скликайте мітинги, збори.
Підем за прикладом робітників Іспанії, Австрії, Німеччини,
Італії, Бельгії, які героїчно борються. Об’єднаймось всі разом,
бо тільки від нас залежить, коли будемо святкувати річницю
пролетарської революції в Польщі і на 3[ахідній] У[країні].
Товариші, наближається 7 листопада. В день XVII річниці
пролетарської революції — вулиця наша! Створюйте на кожній
фабриці, по всіх місцях роботи, в [кожній] профспілці комітети
521
7 листопада. Проведемо масові наради, виберемо робітничі
делегації до Радянського Союзу, які б посилались за рахунок
держави. 7 листопада всі візьмемо участь у політичних страй-
ках.
Хай живе пролетарська революція!
Хай живе світовий Жовтень!
Всі станемо спільно на захист Батьківщини всіх трудя-
щих — СРСР!
Геть уряд фабрикантів і поміщиків!
Геть польський, український і єврейський фашизм!
Всі трудящі, пригноблені і експлуатовані, ставайте до бо-
ротьби проти кривавої фашистської диктатури!
До боротьби на вулицю! Піднесемо вище прапор революції!
До боротьби за Польську Радянську Республіку!
Хай живе самовизначення Західної України аж до відо-
кремлення від польської держави!
Хай живе КПП і КПЗУ!
Львівський комітет КПЗУ
Львів, жовтень 1934 р.
ЛОДА' ф. 374, оп. 1, спр. 1006, арк. 7. Гектографічний відбиток. Переклад
з польської мови.
№ 306
1934 р. грудень.— Повідомлення про страйк 'на фабриці
«Бранка», що відбувся 21—27 вересня 1934 р.
В кінці вересня станули робітники «Бранки» до боротьби
проти ломання Брандштеттером 46-годинного тижня праці та
проти невидання спецодежі, застережених збірною умовою,
яку виробили робітники у минулорічнім страйку. Дирекція
не прийняла фабричної делегації, що прийшла з домаганнями
робітників.
Делегати негайно повернули на відділи, кидаючи гасло
страйку за представлену платформу. Станула ціла фаб-
рика. Робітники задержали машини та окупували фабричний
терен.
Настрій страйкуючих був знаменитий. Протягом сімох днів
522
окупації фабрики робітники дискутували, вічували, співали ре-
волюційні пісні. Щоби здавити робітників, Брандштеттер не
допускав зразу харчів на терен фабрики.
Однак в обличчі сильної постави страйкуючих, під натиском
робітників Львова, зачав допускати харчі вже у другому дні
страйку.
Справа «Бранки» вже від самого початку сталася справою
цілого пролетаріату Львова. Комсомол зорганізував по фабри-
ках та профсоюзах збірку грошей і харчів для страйкуючих,
всюди принимано сблідарностеві резолюції. Кілька разів виби-
то шиби в склепах Брандштеттера. Від імені Львівського ок-
ружного комітету комсомолу вислано листа до страйкуючих
з закликом до витіривання в боротьбі та заявою, що робітнича
молодь Львова допоможе «Бранці» до побіди. Лист комсомолу
відчитано на загальних зборах страйкуючих. Прийнято його
бурхливими оплесками. «Бранка» стала осередком революцій-
ної боротьби у Львові, стала двигуном наростаючого у скорому
темпі загального страйку у Львові. Розправитися з «Бран-
кою»— ось завдання, яке стануло перед фашистсько-окупант-
ською владою. Масакра готовилася через фашистських оприч-
ників тим більше, що її Не передвиджено і не зорганізовано
заздалегідь відпору зі сторони робітничого Львова.
Сьомого дня страйку над ранок збудилися льокатори домів
при вул. Шептицьких, де знаходиться «Бранка», наслідком
жахливого крику битих і масакрованих жінок. Кількасот оку-
пантських бандитів, напоєних горівкою, [напари] на сплячих
робітниць, що нічого не сподівалися. Робітниць викидано у біл-
лі на улицю, б’ючи безпощадно. Побита та доведена до нерво-
вого розстрою страхіттями масакри робітниця Анна Когут
вискочила на вулицю через вікно, ламаючи собі ноги.
Робітнича кров обильно зросила шоколадки, цукерки і вер-
стати пана Брандштеттера. Більша група робітників, зорієнто-
ваних у положенні, забарикадувалася в фабричному корпусі,
ставлячи поліції завзятий опір.
Але криваві опричники здолали випхати їх на улицю.
Вістка про жахливу масакру на «Бранці» поставила на ноги
цілий робітничий Львів.
Комуністична партія і комсомол зорганізували протягом
двох днів масові протестаційні страйки, що обняли около
1500 робітників. Комсомол перевів масовки на «Газеті» і «Кру-
ліках», наради в ряді фабрик і верстатів. На виступи, зоргані-
зовані партією і комсомолом, прийшло 200 людей, в тому числі
15 турівців, що, всупереч забороні Гадуха, заманіфестували
свою волю до боротьби в одноціїлому фронті проти кривавої
фашистської диктатури.
Хоч робітники «Бранки» на цей раз програли боротьбу, хай
523
не тішиться кривавий Брандштеттер та його розбійнича банда.
Кров робітників «Бранки» кличе великим голосом до робіт-
ничих мас Львова і цілої 3[ахідної] України]. Страйк на
«Бранці», хоч зломаний, створив очі тисячам визискуваних і
гноблених і пірвав їх до бою проти кривавих фашистських
наїзників.
Робітник з «Бранки»
ЛОДА, ф. 191, оп. 1, спр. 5, арк. 268. Підпільна газета «Комсомолець
3. У.», грудень 1934 р.
№ 307
1935 р. березня 26.— Пропозиція прокуратури окружного суду
прокуратурі апеляційного суду про конфіскацію газети
«Правда».
Віце-прокурор V району запропонував затвердити проведе-
ну міським староством у Львові конфіскацію №№ 41, 43, 44
друкованого видання «Правди», що видається в Москві, в-
зв’язку з ознаками злочину за ст[аттею] 154, § 2 к[арногоІ
кодексу].
Рівночасно вноситься пропозиція видати заборону про даль-
ше поширення видання, знищити конфісковані примірники. Об-
грунтування пропозиції про конфіскаціїр таке, що ці видання
мають на меті поширювати комуністичну пропаганду.
Видання пе додаю, бо міське староство у Львові послало
мені тільки поодинокі примірники, які посилаю окружному су-
дові у Львові разом з пропозицією.
Прокурор окружного суду
д[окто]р Юзеф Хіровський
Львів, 26 березня 1935 р.
Філіал ЦДІА УРСР у Львові, ф. 113. оп. 1, спр. 1482, арк. 5. Машино-
пис. Оригінал. Переклад з польської мови.
524
№ 308
1935 р. квітня 15 — Відозва ЦК КПЗУ до ЦК УСДП і ЦК
УСРП з нагоди Першого травня.
Пролетарі всіх країн, єднайтеся!
До ЦК УСДП і до ЦК УСРП.
В обличчі небаченої хвцлі наступу капіталістів й фашист-
сько-окупантської влади на працюючі маси міста і села, нових
наступів на вже кількаразово обнижені платні робітників та
збірні умови, дальшого грабування обезпечень, загрози гляйх-
шальтунку * профспілок, наклздування нових податкових тяга-
рів на робітників і працюючих селян, впровадження фашист-
ської конституції, яка ставить працюючі маси поза межі права,
загострення фашистсько-окупаційного терору, дальшого росту
небезпеки нападу імперіалістів на СРСР — пропонуємо вам
спільні зібрання, віча, походи, загальний страйк в день 1 Трав-
ня під слідуючими гаслами:
1.	Проти офензиви капіталу і фашизму, проти наступу на
платні і збірні умови!
2.	За працю для безробітних, за 6-годинний день праці без
обниження зарібків!
3.	В обороні робітничих профспілок!
4.	Проти фашистського грабунку суспільних здобутків, за
цілковите забезпечення від безробіття, недуги, випадків інва-
лідства, старості робітників в місті і на селі на кошт капіталі-
стів і держави, за державні допомоги для всіх безробітних!
5.	Проти податкового розбою і лихви, проти екзекуцій сек-
вестратором **, за уморення податкових залеглостей, за умо-
рення довгу селянської бідноти, за державну поміч для голоду-
ючих селян!
6.	Проти національного утиску, проти пацифікацій, проти
націоналістичного цькування, за світську школу на рідній мові,
за українську школу на державний кошт, за український уні-
верситет у Львові!
7.	Проти фашистської конституції в обороні працюючих
масі
8.	Проти імперіалістичної війни в обороні СРСР і Радян-
ської України!
9.	За звільнення антифашистських політичних в’язнів!
* Нищення, погрому.
** Збирачем податків.
525
Створена паритетова комісія керує травневою акцією. На
фабриках і т. п. вибирається одноцілофронтові травневі комі-
тети або твориться спільні комісії. Спільна травнева комісія
реєструє міліцію (самооборону). На вічах промовляють пред-
ставники обох партій, в походах будуть несені прапори обох
партій і транспаранти з вищенаведеними гаслами. В великих
містах демонстрації одноцілофронтові можуть бути без пар-
тійних прапорів. Демонстрації без прапорів розуміємо як обо-
пільне зобов’язання.
Наводжуючи наші пропозиції, ми є готові обговорити всякі
ваші внески відносно спільного травневого виступу.
Уважаємо, що спільні травневі виступи, могутня демон-
страція одноцілого фронту буде найкращою відповіддю на на-
ступ капіталу і фашизму.
Очікуємо відповіді в п’ятидневному речинці.
Центральний Комітет
Комуністичної партії
Західної] України
Львів, дня 15 квітня 1935 р.
Філіал ЦДІА УРСР у Львові, ф. 113, оп. 1, спр. 743, арк. 9. Друкарський
відбиток.
№ 309
1935 р. травня 1.— Телефонограма аспіранта державної полі-
ції Колацінського міській команді державної поліції про кіль-
кість робітників, які взяли участь у святкуванні 1 Травня
у Львові.
На основі отриманих рапортів повідомляю, що у святку-
ванні 1 Травня взяли участь робітники таких майстерень:
Міські водопровідні
заклади
Електростанція
Трамвайний парк по
вул. Городецькій
Трамвайний парк на
Гаврилівні
— з 178 робітн.	— 12 чоловік не працювало} - 60	„
— з 400	„	— 400
— з 2000	„	— 2000 .»
526
Газовий завод	— з 323* **	робітн.— 246	ЧОЛОВІК	не працю [вало]
Закл[ад] очист[ки]				
міста	— з 450	„	-250	я	»	V
Нафтоперегінний за-				
вод на Знесінні	— з 100	.	- 40	»	у	»
Скляний завод	— з 250	„	-250		
Чинбарня „Пелліс"	— з 150	.	-143	V	V	V
[Фабрика горілки]				
Бачевського	-з 80	„	- 73		V	V
Цегельня Шенфельда		— 20	»	V
„	Банкова		— 20	V	
„	Рудого		— 40	V	„	V
„	Баума		— 16	V	Я	V
Трамвайний парк по				
вул. Пелчинській		— 45	Я	
Каблеве підприємство	— з 100	.	- 60		V
Залізниця	— з 3250	„	—1300	V	V	V
[Всього не працювало]		— 5095-	Я	V	V
1/У—1935 р., год. 12.50.
Аспірант] Колацінський
ЛОДА. ф. 75, оп. 1, спр. 170, арк. 18.
польської мови.
Рукопис. Оригінал, Переклад з
№ 310
1935 р. травня 22.— 3 рапорту слідчого відділу міської коман-
ди державної поліції прокуратурі окружного суду та міському
староству *** про комуністичну відозву в зв’язку
з смертю Пілсудського.
...Повідомлення .про смерть.
20 ц. м. коло 22 год. невідомі наліпили на паркані по вул.
Крупярській, між будинками № 18 та № 32, дві об’яви, на
піваркуша, в чорних рамках, написані рукою, такого
змісту: «Помер Юзеф Пілсудський, вождь фашизму, пред-
ставник капіталу, гнобитель польського пролетаріату, гнобив
, * В оригіналі до цього примітка: «З цього числа у нічній зміні 54».
** Так в оригіналі, а повинно бути 4972.
*** а також слідчому відділові воєводської команди державної по-
ліції, міській команді державної поліції і самостійному інформаційному
рефератові командування VI корпусного округу у Львові
527.
робітників і селян, пацифікував Зах[ідну] Україну і Захрдну]
Білорусію. Ганьба його пам’яті.— Червона допомога Зах[ідної]
Укр[аїни]».
Наклеєні повідомлення про смерть зняли і передали в мі-
сцевий] слідчий] від[діл].
В[ід] ім[ені] коменданта д[ержавної]
п[оліції] м. Львова керівник слідчо-
го відділу комісар В. Яня
Львів, 22 травня 1935 р.
ЛОДА, ф. 1, оп. І, спр. 124, арк. 231. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
№ 311
1935 р. червня 5.— 3 рапорту слідчого відділу міської коман-
ди державної поліції міському староству, слідчому відділові
воєводської команди державної поліції* про розповсюдження
комуністичних листівок.
...Масовка.
4 ц. м. коло 20 год. 20 хв. зібралось перед карно-слідчою
в’язницею по вул. Казіміра Великого кільканадцять чоловік1,
які обілляли |іур в’язниці червоним чорнилом, а також роз-
кинули кільканадцять т[ак] зв[аних] «метеликів», писаних чер-
воним чорнилом на шматочках паперу. Після цього винуватці
втекли.
Шість таких «метеликів» з гаслами: «Геть фашистську кон-
ституцію! Геть фашистське положення про вибори! Домагає-
мось повних прав для робітничо-селянського пролетаріату!»,
* а також міській команді державної поліції і самостійному інфор-
маційному рефератові командування VI корпусного округу у Львові
528
з підписом: «Червона допомога, Львів» позбирали і передали
у наш слідчий] від[діл].
В[ід] ім[ені] коменданта державної]
п[оліції] м. Львова керівник слідчого
відділу В. Яня
Львів, 5 червня 1935 р.
ЛОДА, ф. 1, оп. 1, спр. 124, арк. 219. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
№ 312
1935 р. червня 13.— 3 рапорту слідчого відділу міської коман-
ди державної поліції прокуратурі окружного суду, міському
староству * про вивішення комуністичного транспаранта і про
страйк робітників у столярській майстерні на Замарстинові.
Транспарант.
В ніч з 12 на 13 ц. м. невідомий вивісив на телефонному
стовпі на розі вулиць Піарів і Цетнарівської транспарант з на-
писом: «Геть нову фашистську конституцію і положення про
вибори! Геть пацифікацію селян на Волині! — Львівська Чер-
вона допомога».
Транспарант зняли і передали у наш слідчий] від[діл]...
В[ід] ім[ені] коменданта д[ержавної]
п[оліції] м. Львова керівник слідчого
відділу В. Яня
Львів, 13 червня 1935 р.
ЛОДА, ф. 1, оп. 1, спр 124, арк 213. Машинопис. Оригінал. Переклад з
польської мови
* а також начальникові слідчого відділу воєводської команди держав-
ної поліції та самостійному інформаційному рефератові командування
VI корпусного округу у Львові
34 № 503
529
№ 313
1935 р. червня 28.— 3 рапорту слідчого відділу міської коман-
ди державної поліції прокуратурі окружного суду, міському
староству * про розповсюдження комуністичних листівок.
...Комуністичні] листівки.
27 ц. м. о 7 год. ЗО хв. на розі вул. Коперніка і Софії Хжа-
новської невідомий розкинув листівки, писані олівцем через ко-
піювальний папір, такого змісту:
1. «Хай живе загальний протестаційний страйк 27/VI проти
нового положення про вибори! (Комсомол 3[ахідної] Укра-
їни])». 2. «Боріться за свободу слова, страйків, зборів і преси!
Хай живе протестаційний страйк 27 червня! (КСМ 3[ахідної]
У[країни])». 3. «Геть нове положення про вибори! Геть фа-
шизм! Хай живе загальний протестаційний страйк 27 червня!
(КСМ 3[ахідної] У[країни]». 4. «27 червня страйкуйте проти
положення про вибори! (КСМ 3[ахідної] У[країни])>. 5. «27
червня страйкуйте проти нового положення про вибори! (КСМ
3[ахідної] У[країни])».
По одному примірнику цих листівок посилаю пану міському
старості. -Листівки передано у слідчий] від[діл]...
В[ід] ім[ені] коменданта д[ержавної]
п[оліції] м. Львова керівник слідчого
відділу В. Яня
Львів, 28 червня 1935 р.
ЛОДА, ф. 1, оп. 1, спр. 124, арк. 191, 192. Машинопис. Оригінал. Пере-
клад з польської мови.
* а також слідчому відділові воєводської команди державної поліції
та самостійному інформаційному рефератові командування VI корпусного
округу у Львові
530
№ 314
1935 р. липня 1.— Повідомлення про страйк малярських
робітників.
Тому кілька днів відбувся страйк 2000 малярських робіт-
ників Львова, в цьому близько 300 малярської молоді. Маляр-
ська молодь, яка живе в нечувано злиденних умовах, заробля-
ючи від 2—6 зл. тижнево, виставила домагання: 5, 10, 15 зло-
тих у чергових роках практики, вчислення часу науки в профе-
сійній школі до часу праці (2 години денно). На величезному
вічі, яке зорганізувала щиро класова профспілка малярських
робітників і хадецька профспілка, вибрано страйковий комітет,
до якого ввійшли представники молоді. Страйк мав могутній
перебіг. Був бойовий. Дісталось страйколомам. За 3 дні солі-
дарної боротьби осягнено велику перемогу.
Малярська молодь, яка під час страйку незламно держа-
лася, яка брала активну участь у пікетах і в боротьбі з страй-
коломством, виграла повнотою свої домагання: підвишку плат-
ні й зачислення часу науки до часу праці.
Але малярська молодь не заспокоюється перемогою. Знає,
що їй грозять безупинно атаки з боку підприємців на важко
виборені позиції. їх оборонить [молодь] тільки в одноцілому
фронті, тільки зорганізована. Вона вступає до профспілки, де
гуртується в секції молоді, що спеціально захищає її інтереси.
(З кореспонденції).
Журнал «Знання», № 1, 1 липня 1935 р., стор. 15. Конфіскований номер.
34*
531
№ 315
1935 р. липня 17.— Рапорт слідчого відділу міської команди
державної поліції прокуратурі окружного суду, міському ста-
роству * про захоплення безробітними «Малопольської фабри-
ки лампочок», про розповсюдження комуністичних відозв,
страйки робітників та інше.
Наскок на фабрику електричних лампочок.
В березні 1935 р., у зв’язку з великим браком коштів, рі-
шенням акціонерів припинено роботу на фабриці лампочок, по
вул. Львівських дітей, № 25, під назвою «Малопольська фаб-
рика лампочок». Урядовців і робітників цієї фабрики, кількістю
в 50 [чоловік], повідомили про звільнення з роботи, виплатили
по закону гроші в зв’язку з звільненням, а також плату за від-
пустки. Крім цього, робітники і урядовці отримали премії по
кількасот злотих. Звільнені підписали декларацію, що жодних
претензій до роботодавців не мають.
16 ц. м. о 8 год., використовуючи відкриті входові двері,
ввійшло в зал, на першому поверсі фабрики, ЗО колишніх ро-
бітників цієї фабрики під керівництвом колишнього урядовця
фабрики Збігнєва Пйотровського. Зайнявши зал, вони зверну-
лися до директора по ліквідації фабрики з вимогою пустити
в дію фабрику, бо вже незадовго вони перестануть отримувати
грошову допомогу з фонду праці і будуть приречені на голод.
Одночасно заявили, що не залишать зайнятого залу доти, доки
[директор] не виконає їх вимог. Директор по іліквідації фабрики
звернувся в цій справі до акціонерів, а одночасно повідомив
про це поліцію. Тому що до 16 год. робітники не залишили
фабрики, вислали відділ поліції, і комендант посланого від-
ділу д[ержавної] п[оліції] після короткої розмови з робітниками
добився того, що вони добровільно залишили фабрику.
Слідство в цій справі веде VI комісаріат д[ержавної] полі-
ції].
Листівки.
16 ц. м. о 16 год. 15 хв. на вул. Пєрацького бі|ля залізнич-
ного блоку [будинків], коли виходили робітники залізничних
майстерень, невідомий розкинув кіпу комуністичних відозв, на-
писаних по-польськи |і [надрукованих] на склографі п[ід] з[аго-
ловком] «Залізничники», з підписом: «Львівський окружний
* а також слідчому відділові воєводської команди державної поліції,
міській команді державної поліції і самостійному інформаційному рефе-
ратові командування VI корпусного округу у Львові
532
комітет КПЗУ». Листівки зібрали іі передали у слідчий відділ
д[ержавної] поліції].
До рапорту додаю одну листівку.
Вибиття шибки.
16 ц. м. вночі, невідомо, о якій годині, вибито одну шибку
малого вікна партера будинку апеляційного суду, по ву|л. Ба>
торія, № 1, каменем, що був обгорнутий папером з написом:
«Геть терор і фашизм! Геть фашистські [в’язничні] правила в
«Брипідках»! Геть ключника-садиста Наконечного! Вимагаємо
повернути права політичним в’язням.— МОПР, Львів».
Слідство веде X комісаріат д[ержавної] п[оліції].
Страйки.
Страйк каменярів у майстерні Баруха Кобера, по вул. Пі-
ліховській, № 11, триває далі.
Каменярі фірми Буксбаума закінчили страйк, отримавши
свої вимоги, і 16 ц. м. почали працювати.
Страйк малярів і лакувальників триває далі, і, за наявними
відомостями, 17 ц. м. о 12 год. в зв’язку з цим повинна відбу-
тися нарада працівників і роботодавців у інспектораті праці.
За отриманими звітами окремих комісаріатів д[ержавної]
п[оліції] страйкують ма]лярно-лакувальні робітники таких ма-
лярно-лакувальних майстерень: Павел Зубік, по вул. Потоць-
кого, № 33, — один робітник, Юліуш Братковський, по вул.
Потоцького, № 38,—двоє робітників, Герман Гімпель, по вул.
Городецькій, № 43,— п’ять робітників. Вільгельм Флаксер, по
вул. Городецькій, № 73,— чотири робітники, Юзеф Здуніков-
ський, по вул. Домса, № 14,— один робітник. На будівництві
по вул. Мііончинського, № 2а, страйкує один робітник, у [фір-
мі] Гекер, по вул. Зеленій, № 4,— 23 робітники.
Підкреслюю, що, за наявними конфіденціальними відомо-
стями, страйкує близько 1000 малярів і лакувальників.
Фактичну кількість страйкарів точно встановити не можна,
тому що на території Львова існує дуже багато малярських
майстерень, що не мають жодних вивісок, про які знають тіль-
ки малярі і лакувальники. Крім цього, багато малярів і лаку-
вальників, що працюють, приєдналося солідарно до страйку
за власною ініціативою.
В[ід] ім[ені] коменданта д[ержавної]
п[оліції] м. Львова і керівника слід-
чого відділу аспірант Тадеуш
Клачинський
Львів, 17 липня 1935 р.
ЛОДА, ф. 57, оп. 4, спр. 487, арк. 51—52. Машинопис. Оригінал. Пере-
клад з польської мови.
533
№ 316
1935 р. липня 26.— 3 рапорту слідчого відділу міської команди
державної поліції прокуратурі окружного суду, міському ста-
роству * про розповсюдження комуністичних листівок.
...КомуністГичні] листівки.
25/УП-1935 р. керівник поштової філії у Львові, на Леван-
дівці, № 25, видав 5 листів, адресованих мешканцям Леван-
дівки, в яких були комуністичні листівки польською та укра-
їнською мовами різного змісту. Змістом листівок є оправа смер-
ті с[вятої] п[ам’яті] маршала Пілсудського, загальний протеста-
ційний страйк проти нового положення про вибори, а також
застосування терору на Волині проти працюючого класу. В цій
останній справі подані конкретні факти з зазначенням прізвищ
убитих і поранених.
25/УІІ-1935 р. о 14 год. Ян Бячек, випускник торгової шко-
ли, що прож[иває] по вул. Городецькій, № 83, передав у VI ко-
місаріат Державної] п[оліції] два конверти, адресовані на його
прізвище, у яких були комуністичні листівки такого самого
змісту...
В[ід] ім[ені] коменданта Державної]
Доліції] м. Львова і за керівника
слідчого відділу підкомісар Держав-
ної] Доліції] м[а]г[іст]р
В. Тарнавський
Львів, 26 липня 1935 р.
ЛОДА, ф. 1, юп. '1, ‘.спр. 124, арк. 163. Машинопис. 'Оригінал. Переклад
з польської мови.
* а також слідчому відділові воєводської команди державної поліції
та самостійному інформаційному рефератові командування VI корпус-
ного округу у Львові
534
№ 317
1935 р. липень.— Відозва ініціативного комітету Антифашист-
ського Народного фронту до трудящих Західної України з за-
кликом створювати єдиний Народний фронт для боротьби за
права трудящих.
Шановні товариші!
Становище, в якому знаходяться широкі народні маси, при-
мушує нас розпочати широку діяльність, щоб стати проти
планів санаційного уряду, які обдумуються і частково вже
введені в життя. Нові виборчі правила забирають у широких
мас п’ятиприкметникове виборче право *, позбавляє широкі
маси молоді участі у виборах, одночасно створює дальші мож-
ливості ліквідації решток ще тут і там існуючих демократичних
прав. Існує серйозна небезпека нападу на професійні спілки і
різні громадські організації, тобто будуть обмежені права сво-
боди об’єднань, зборів, слова і преси. Далі існує концентрацій-
ний табір, який характеризує реакцію і варварство. Одночасно
позбавляють волі десятки тисяч чоловік тільки за їх політичні
переконання. Незаможну молодь систематично усувають із ви-
щих учбових закладів шляхом підвищення плати за навчання,
яка не дозволяє їм далі вчитися. Тут, на східних просторах
країни, на яких проживають українські маси, проводиться по-
літика денаціоналізації. Українську мову систематично вити-
скають, українським масам не дозволяють об’єднуватися в ор-
ганізаціях, які вони самі засновують. На Волині з повного си-
лою шаліє жорстокий терор (Колки). В зв’язку з розбещеною
демагогічною агітацією ендецької фашистської партії загрожує
серйозна небезпека поширення антисемітизму (Гродно, Сувал-
ки). Одночасно з великими податками, які накладають на на-
родні маси, збільшується небезпека нової війни, а особливо
серйозна небезпека — союз Польщі з гітлерівською Німеччи-
ною.
Тому організовуймо широку діяльність за єдиний народний
фронт, за збереження демократичних прав, за п’ятиприкмет-
никове виборче право, за мир, проти війни, за договір з Ра-
дянським Союзом на зразок Франції, проти гітлерівсько-поль-
ського союзу, за широкі права для українських мас, за притяг-
нення до відповідальності винуватців розправи на Волині, за
ліквідацію Картузької Берези, за звільнення всіх політичних
* Загальне, пряме, рівне, таємне, пропорціональне.
535
в’язнів, проти наступу капіталу на плату робітників і колек-
тивний договір, проти антисемітизму, проти нової панщини у
вигляді шарварків, за участь мфоді у виборах.
З цією метою скликаємо конференцію і просимо вас при-
слати на неї делегатів.
Запрошення вишлемо окремо.
Ініціативний комітет Антифашист-
сього Народного фронту
Львів, липень 1935 р.
ЛОДА' ф. 57, оп. 4, спр. 487. арк. 59. Машинопис. Копія. Переклад з
польської мови.
№ 318
1935 р. липень.— Відозва окружного комітету КПЗУ до львів-
ських залізничників з закликом до боротьби проти знущань
польського фашизму над робітниками.
Пролетарі всіх країн, єднайтеся!
Комуністична партія Польщі
(Секція Комуністичного Інтернаціоналу).
Комуністична партія Західної України.
Залізничники!
Кліка санаційних негідників ухвалила нові виборчі прави-
ла. Кривавий уряд косцялковських, славеків і беків, уряд ди-
кої пацифікації на Волині грабує останки демократичних прав.
Імперіалістичний союз з гітлерівською Німеччиною— це союз
інтервенції проти СРСР.
Останній гріш грабують з вас на війну, на Л[ігу] п[роти]п[о-
вітряної] о[боропи], на інвестиційну позику, на пам’ятник Піл-
судському. Хочуть закувати залізничників у кайдани військо-
вої дисципліни. Розперізуються шпигунство і провокація. По-
ліцейський конфідент Жешувський продає масово робітників,
шпик Міхал Бобовський видає невинну дівчину біля майсте-
рень в руки поліції.
Реформістські бюрократи з управи професійної] с[пілки]
536
залізничників — куриловичі і талярки — ті самі, які організо-
вують траурні урочисті збори на честь кривавого ката Пілсуд-
ського, виступили проти страйку протесту проти нових вибор-
чих правил в день 27 червня. Стараються прищепити вам, що
боротьба викличе скорочення і репресії, що треба коритися і
плазувати перед фашистським катом.
І що ж? Зразу після 27 червня кільканадцять залізничників
на основі § 80 і § 83 викинуто на брук. Фашистські кати через
вашу пасивність знахабніли в наступі на робітничі права, ви-
кидають вас на брук, на голод, на поневіряння.
В 1932 р. було перше велике скорочення. З року в рік на
вас падають все нові наступи. Зниження плати, дика нагінка
на роботу, переведення в склади і на шляхові роботи, нові ма-
сові скорочення. Ось до чого приводить пасивність. Ось до
чого приводить політика куриїловичів і талярків.
Сьогодні кільканадцять ваших товаришів викинуто на ву-
лицю, завтра це чекає кожного з вас. Сьогодні вони засуджені
на безробіття і злидні, завтра кожний з вас може опинитися
без роботи й хліба.
Не дозволяйте знущатися над робітником! Не дозволяйте,
щоб вас викидали з роботи! Вимагайте від управи професій-
ної] с]пілки] з[алізничників] скликання надзвичайних загальних
зборів і почати Дії! Масово вступайте в професійну] срілку]
з[алізничників]! Боріться проти нападу на професійні] сріл-
ки] зрлізничників]! Готуйтеся до страйку проти скорочень!
На допомогу звільненим з роботи! За прикладом Лодзі,
Домброви, Борислава — на боротьбу проти грабування робіт-
ничих прав! Гоніть геть, бойкотуйте таких підлих шпигунів,
як Жешувський і Бобовський! Не розмовляйте з ними і не
подавайте їм руки!
На боротьбу проти примусових відрахувань на воєнні цілі,
на Л[ігу] п[роти]п[овітряної] о[борони], пам’ятник Пілсудському
і т. д.
Геть польсько-німецький союз!
Геть напад на пролетарську Батьківщину — СРСР!
Геть провідний відділ інтервенції — бандитів ОУН і УНДО!
Вимагайте укладення Польщею договору про взаємодопо-
могу з СРСР!
1 серпня — це роковини вибуху великої імперіалістичної
різні, це день боротьби проти війни і фашизму!
На антивоєнні масовки єдиного фронту, збори, віча!
Вибирайте антивоєнні комітети єдиного фронту!
На вушичні демонстрації в день 1 серпня!
На боротьбу проти війни і грабування демократичних сво-
бод, проти окупантського гніту в Західній Україні!
Хай живе єдиний фронт боротьби робітничого класу!
537
Хай живе широкий Антифашистський Народний фронт!
Хай живе пролетарська революція в Польщі!
Хай живе право самовизначення Західної України аж до
відокремлення від польської держави!
Хай живе Комуністична партія Польщі!
Хай живе Комуністична партія Західної України!
Львівський окружний комітет КПЗУ
1935 р., липень.
ЛОДА, ф. 57, оп. 4, спр. 487, арк. 58. Гектографічний відбиток. Переклад
з польської мови.
№ 319
1935 р. липень *.— Відозва ЦК КПЗУ до окружного робітни-
чого комітету ППС, Львівського комітету Бунду та ЦК УСДП
з закликом до спільної боротьби проти польського фашизму.
Пролетарі всіх країн, єднайтеся!
До ©[кружного] р[обітничого] к[омітету] ППС, Львівського
комітету Бунду, до Центрального комітету УСДП.
Товариші!
Першотравнева демонстрація і віче пройшли цього року
у Львові під знаком єдиного фронту. Всі робітничі партії ра-
зом з нами, комуністами, взяли участь у цій демонстрації. Вже
багато років робітники Львова не бачили такої веїлетенсьїкої
демонстрації, такого великого захоплення, як цього року.
Бо робітничі маси, незалежно від партійної приналежності,
хочуть єдиного фронту дій, вони почувають цілком правильно,
що ще ніколи не була так потрібна єдність дій робітничого
класу, як тепер. Це прямування робітничих мас, активних ро-
бітничих діячів, незалежно від партійної приналежності, ена-
йшло свій вияв у резолюції, прийнятій багатотисячним робіт-
ничим вічем на пл. Госєвського, в якій говориться: «Вже н і-
коли не буде з іі рвана спільна боротьба
робітників міста Львова».
* Дата встановлена на основі супровідних документів.
538
Тепер особливо потрібний єдиний фронт всіх партій, що
діють серед робітників. Фашистський уряд Славека .виробив
нові виборчі правила, які відбирають у робітників усі виборчі
права. Якщо будуть введені в життя нові правила, робітничих
мас позбавлять решток елементарних політичних прав, якщо
це не натрапить на масовий одностайний рішучий протест най-
ширших мас робітників і селян. В майбутньому сеймі, який
був би обраний на основі таких правил, не було б ні одного
робітничого депутата, не було б кому сказати слово протесту
проти кривавих катів фашистських банд, проти наступу капі-
талу, підготовки війни і можливої війни проти Батьківщини
міжнародного пролетаріату — СРСР.
Старше покоління львівських робітників ще пам’ятає, якою
довгою і впертою боротьбою, що коштувала багатьох жертв,
вдаїлося вирвати в кривавих австрійських окупантів загальне
виборче право. Вони ще пам’ятають загальний страйк 1905 р.
в усій Австрії, криваву боротьбу проти виборчих обдурювань
потоцьких і баденів. Сьогодні ці самі магнати радзивіли і по-
тоцькі із «Спілки землевласників», пани великі капіталісти —
ця ціла фашистська зграя — відбирають у нас здобуті кров’ю
права.
Ми, комуністи, розуміємо те, що буржуазна демократія і
загальне виборче право в умовах існування капіталізму, екс-
плуатації, класової нерівності дає буржуазії можливість па-
нувати, пригнічувати і грабувати найширші [кола] трудящих
мас.
Ми прекрасно пам’ятаємо, що ні І, ні II сейми, що були об-
рані загальними виборами, не дали робітникам хліба і праці,
а селянам — землі без викупу. Пам’ятаємо виборчі чуда 1928
і 1930 рр.
Ми розуміємо, що тільки диктатура робітничого класу, ро-
бітничо-селянський уряд, здобутий в революційному повстанні,
може принести соціальне і національне визволення найшир-
шим масам, дати їм справжню волю, справжню демократію.
Однак ми проти грабування елементарних робітничих прав,
ми готові боротися за кожне робітниче право.
Ми вважаємо необхідним об’єднати всі сили робітничого
класу на боротьбу проти .проекту нових ганебних виборчих пра-
вил. Ми розуміємо, що нові виборчі правила — це одна з ланок
постійного грабування всіх прав робітничого класу, що най-
ближчі наслідки цих правил — напад на професійні] спілки,
так як це роблять гітлерівці.
В зв’язку з цим пропонуємо вам влаштовувати спільні збо-
ри в професійних спілках, масові віча протесту і демонстра-
цію— півгод[инний] страйк у Львові в дні скликання сейму.
Ми готові домовитися з вами про форми спільних дій. Однак
539
вважаємо потрібного якнайшвидшу відповідь з вашого боку,
бо ця справа надзвичайно важлива і не терпить зволікання.
Пам’ятайте, що тільки спільним зусиллям працюючих мас, а не
позакулісними махінаціями, ми можемо відбити це нове грубе
зазіхання польського фашизму.
З пролетарським привітом!
Центральний Комітет Комуністичної партії Західної Укра-
їни.
ЛОДА, ф. 57, оп. 4, спр. 487, арк. 32. Друкарський відбиток. Переклад
з польської мови.
№ 320
1935 р. липень.— Повідомлення про участь комсомольців
у страйку друкарів.
З кінцем травня львівські друкарі під керівництвом Проф-
лівиці приступили до страйку. Разом з будівельними, які при-
лучилися до них, страйкувало 1000 робітників. Страйкуючі
висунули такі домагання: 1. заплатити за день жалоби з при-
воду смерті Пілсудського, 2. підвишка платні, 3. признання
профспілки, 4. підписати збірну умову.
Страйкуючі окупували терени та днями й ночами варту-
вали. Страйк цей .викликав велике зацікавлення в масах. Львів-
ський комсомол, розуміючи своє завдання, розуміючи, що лише
розгорненням одноцілофронтової акції солідарності зуміє по-
могти страйкуючим, приступив негайно до організування акції
солідарності і допомоги. Мимо того, що керівництво соціалі-
стичних організацій не раз відкидало наші одноцілофронтові
пропозиції, ми звернуїлися до молоді цих організацій в справі
акцій допомоги страйкуючим. На наш заклик група турівців
(Т[овариство] р[обітничих] у[ні.верситетів]) разом з комсомоль-
цями збирали гроші та продукти в верстатах, пекарнях, скле-
пах для страйкуючих. Від 6-ої рано до пізнього вечора ходили
разом з нами. І так на практиці постав одноцілий фронт. Мо-
лодий соціаліст переконався, що наші одноцілофронтові про-
позиції — щирі, що це не хадеки, що іде нам за наші спільні
роб[ітничо]-селянські інтереси та що тільки в одноцілому фрон-
ті молодь доб’ється успіхів.
540
Наші делегації промовляєш до страйкуючих, взиваючи їх
до витривалості.
В профшколах комсомольці заявили, що не дадуть ні сотика
на свідоцтва тоді, коли 1000 робітників голодує страйкуючи.
Цю думку підтримувала більшість українців і поляків у
класі. Щоби перешкодити цій акції, директор звільнив усіх
учасників цілої школи під різними претекстами.
Крім того, зорганізували ми масовку на Замарстинівській
і під казармами «Бригідки».
Наші кличі проти конституції і виборчої ординації бу|ли
підтримувані масою. А з вікон «Бригідок» падали оклики про-
ти виборчої ординації.
В останніх днях страйку зорганізували ми допомогу дітям
страйкуючих у формі харчування. Страйкуючі й їхні родини
ентузіастично прийняли цю ініціативу.
На зібраннях з зацікавленням прислуховувалися до промов
про міжнародну солідарність і про класову боротьбу за краще
завтра.
Увага редакції.
Ця акція показує нам, як шоденною щирою роботою можна
організувати одноцілий фронт, що, реагуючи на всі актуальні
потреби молоді чи роб[ітничо]-селянського класу взагалі, мож-
на переконувати соціалістичну мо|лодь про щирість і конечність
наших пропозицій одноцілого фронту. З другого боку, ця акція
показує деякі хиби нашої організації. А іменно: чи справді
немає молоді між будівельними і брукарями? І тут показа-
лось — незнайомість терену, звідти — не висунення молодечих
домагань. Далі: ограничення одноцілофронтової акції до спіль-
ного виступу з Товариством] р[обітничих] університетів],— а
другі, соціалістичні організації?
Хибне було теж і те, що комсомольці на профшколах зго-
дилися на розігнання учеників, що ограничилися тільки до
заяви, а не зорганізували акцію солідарності у формі страй-
ку, висуваючи домагання безплатних свідоцтв в рідній мові і
взагалі школи на кошт держави в українській мові. А далі:
що не охопила організаційно тих, які підтримували нашу заяву.
ЛОДА, ф. 374, оп. 1, спр. 1504, арк. 10. Підпільна газета «Комсомолець
3. У.»' № 2, липень 1935 р.
541
№ 321
1935 р. серпня 11.— Повідомлення про голодовий страйк, ро-
бітників бетонного заводу.
У понеділок на Львівському міському бетонному заводі
вибухнув голодовий страйк робітників на захист злиденної
плати.
Газета «ТгуЬипа гоЬоіпісга», № 32, 11 серпня 11935 р. Конфіскований
номер. Переклад з польської мови.
№ 322
1935 р. вересня 8.— 3 рапорту слідчого відділу міської коман-
ди державної поліції прокуратурі окружного суду та міському
староству * про вивішення комуністичних противиборчих афіш.
... Комуністичні] противиборчі афіші.
7/IX, приблизно о 21 год., невідомі наклеїли по вул. Па-
нєнській дві афіші на піваркуша, писані рукою, такого змісту:
«Робітники! Народні маси! Нове положення про вибори від-
бирає у вас політичні права, свободу слова і робітничої преси.
Дає право власникам будинків проводити масові примусові
виселення з них і викидати вас на вулицю. Ні од-
ного голосу за фашистських депутатів — Зоммерштейна і ін-
ших. Хай живе революційний бойкот виборів! Хай живе єдиний
фронт проти фашизму і примусового виселення з будинків!
За свободу преси, за хліб і працю! — Дільничний] комітет] се-
редмістя КПЗУ».
* а також слідчому відділові воєводської команди державної поліції,
міській команді державної поліції і самостійному інформаційному рефе-
ратові командування VI корпусного округу у Львові
542
Ці афіші зняли і передали у наш слідчий відділ.
В[ід] ім[ені] коменданта державної] п[оліції]
м. Львова керівник слідчого відділу комісар
В. Яня
Львів, 8 вересня 1935 р.
ЛОДА, ф. 1. оп. 1, спр. 124, арк. 105. Машинопис. Оригінал. Переклад з
польської мови.
№ 323
1935 р. вересня 16.— 3 рапорту слідчого відділу міської коман-
ди державної поліції прокуратурі окружного суду та міському
староству * про комуністичний транспарант.
... Транспарант.
15 ц. м. коло год. 18 невідомий у Львові, на Ринку, випу-
стив голуба, якому до ноги причепив транспарант з написом:
«Геть призначених у сейм і сенат! Хай живе широкий народ-
ний фронт боротьби за волю, хліб, працю і мир! — КСМ За-
хідної] У[країни]».
Голуба разом з транспарантом передано в слідчий відділ.
Львів, 16 вересня 1935 р.
В[ід] ім[ені] коменданта державної] п[оліції]
м. Львова і за керівника слідчого відділу під-
комісар державної] поліції] м[а]г[іст]р
В. Тарнавський
ЛОДА, ф. 1, оп. 1, спр. 124, арк. 100. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
* а також слідчому відділу воєводської команди державної поліції,
міській команді державної поліції і самостійному інформаційному рефера-
тові командування VI корпусного округу у Львові
543
№ 324
1935 р. вересень.— Повідомлення про участь комсомолу в
страйку малярів.
На основі одноці|лофронтової акції лівиці й профспілки хри-
стиянських] демократів] 1000 малярів стануло до страйку іпро-
ти злиденної платні, проти 10—12-год[инного] дня праці, за
збірку умову, підвишку платень з 2—3 на 5 зл. декваліфікова-
ним, з 5 зл. на 8 зл. кваліфікованим. Між страйкуючими було
250 моїлодечих. Малярська молодь була особливо визискувана,
гаруючи запівдармо, використовувана майстрами до домашніх
робіт. Перед страйком на вічах молодь висунула свої дома-
гання: підвишки платні для термінаторів у 1-му році з 2 зл. на
5 зл., в 2-му році з 4 на 10 зл., а в 3-ому році з 6 на 15 зл., за
8 год[инний] день праці, вчислення часу науки’до часу праці,
невживання термінаторів до домашніх робіт, за долучення мо-
лоді до загальної збірної умови.
До страйкового комітету увійшов представник молоді.
Страйк був дуже бойовий. Комсомол зорганізував пікети,
які стягали працюючих з будівель. Були спроби страйколом-
ства. У верстаті, на ву|л. Личаківській, дійшло до сутички пі-
кету з поліцією. Були поранені з обох боків: поліції і пікету.
Одному маляру вибито зуби, страйколоми зібрали гроші для
нього на лікаря. Після того випадку страйколоми кинули пра-
цю і приступили до страйку. Страйк закінчився перемогою.
Старші виграли 90 проц. своїх домагань. Молодь виборола всі
домагання. Перемога молоді має велике значення: мо|лоді при-
знано збірну умову, а це є могутнім ударом в цеховий закон.
Ліві молодечі робітники відіграли визначну роль у страйку,
а передусім у перемозі того страйку: зорганізувавши маляр-
ську молодь до страйку, активно боролися за признання мо-
лодечих домагань, бо старші малярі, особливо з хадецької
управи профспілки, а навіть деякі з лівиці, не хотіли спочатку
признати цих домагань, висуваючи аргумент, що молодь обо-
в’язує цеховий закон, організували пікети, допомогу тощо.
ЛОДА, ф. 191, оп. 1, спр. 5, арк. 261—262. Підпільна газета «Комсомо-
лець 3. У.», № 3, вересень 1935 р.
544
№ 325
1935 р. жовтня 24.— Донесення слідчого відділу міської коман-
ди державної поліції віце-прокуророві IX району ^окружного
суду про комуністичну діяльність кооперативів «Український
робітничий союз» і «Мелодія».
Наш слідчий відділ отримав відомості, що в кооперативах
«Український робітничий союз» і «Мелодія», які розміщені у
їх власному будинку по вул. короля Лещинського, № 23, про-
водиться комуністична робота. Відбуваються законспіровані
комуністичні збори, а також співають пісні комуністичного
змісту.
У зв’язку з цим допитано ряд членів цих організацій, які
заперечують ці відомості.
Однак проведена розвідка підтверджує факти, що ці ко-
оперативи виключно економічного характеру проводять полі-
тичну діяльність. В значній мірі охоплені комуністичною ро-
ботою близько 30% членів — це відомі і зареєстровані в на-
ших картотеках комуністи.
Донесення разом з протоколами допитів передаю пану віце-
прокуророві для вирішення.
12 дод[атків].
В[ід] ім[ені] коменданта д[ержавної] п[оліції]
м. Львова і керівника слідчого відділу аспірант
Тадеуш Клачинський
Львів, 24 жовтня 1935 р.
ЛОДА, ф. 374, оп. І, спр. 1592, арк. 1, Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
35 № 503
545
№ 326
1935 р. жовтень *.— Повідомлення про смерть комуніста
Г. Мигаля.
Тов. Григорій Мигальїц. м. помер через проле-
тарську хворобу**. Тов. Григорій Мигаль, будівельний робіт-
ник зі Львова, який багато років вірно стояв у рядах робітни-
чого руху, найкращі свої сили віддав визвольній боротьбі тру-
дящого класу і загинув на посту як жертва терору.
Тов. Мигаль, довгий час безробітний, жив в крайніх злид-
нях, голоді і холоді. Однак ніколи не піддавався сумнівам, на-
впаки, хоча як .мучила його біда, він розгортав ще жвавішу ді-
яльність серед робітників, підбадьорював, організовував без-
робітних на боротьбу за хліб і працю. Як українець невтомно
боровся проти контрреволюційного українського націоналіз-
му, просвіщав задурманених, викривав демагогію диверсантів
всередині робітничого класу і з поєною гідністю представляв
антифашистський рух, відважним борцем якого він був.
Кількаразове перебування у в’язниці підірвало його хворий
організм, незважаючи на це, не припиняв боротьби. Літом ніко-
го] р[оку] знову попав у в’язницю і там, разом з іншими това-
ришами, пройшов пам’ятну героїчну боротьбу на захист прав
політичних в’язнів, які були під загрозою. Внаслідок розправи
у в’язниці тов. Мигадь смертельно захворів, туберкульоз по-
чав жахливо прогресувати. В’язнична адміністрація, [побачив-
ши], що дні їхньої жертви лічені, вважала за краще випустити
його на волю, ніж взяти на себе відповідальність за непряме
вбивство.
Тов. Мигаль переселився з в’язниці прямо в лікарню, в якій
скоро закінчилося його життя.
Влаштуванням маніфестаційного похорону трудящий клас
Львова постановив вшанувати пам’ять свого вірного і відда-
ного товариша по боротьбі, що загинув як жертва звірячого фа-
шистського терору. Незліченний натовп робітників, їх жінок
і дітей йшов походом, який нараховував понад 800 чоловік.
Несли вінки від різних антифашистських організацій, від піо-
нерів, від Народного фронту, який створюється. На кладовищі
над могилою промовляли від імені антифашистського руху,
Спілки будівельників і єдиного фронту. Коли після закінчен-
ня промов, зібрані почали співати «Інтернаціонал», велика
* Дата встановлена на основі дати смерті Григорія Мигаля, який
помер 1 жовтня 1935 р.
** Туберкульоз.
546
кількість поліції, що приховалася за могиїлами, використову-
ючи сутінки, несподівано напала на учасників і почала звірячу
розправу. Наосліп били гумовими палицями, топтали тих, що
падали, не щадили навіть дітей. Озвіріння поліцаїв дійшло до
таких розмірів, що спокійні прохожі, почувши крик, голосно
протестували проти катувань. Почалися також численні арешти.
І так був похований тов. Мигаль, як німий свідок звірства,
проти якого боровся все своє життя і внаслідок якого помер.
Пролетаріат Львова вшанує пам’ять свого померлого то-
вариша посиленою боротьбою проти фашизму, найстрашнішого
ворога робітничого класу, у єдиному фронті всіх тих, по яких
б’є гноблення і терор.
Вічна слава вірному товаришу!
ЛОДА, ф. 374, оп. 1, спр. 1961, арк. 9—10. Підпільна газета «Сгегшопа
ротос», № 9, 1935 р. Переклад з польської мови.
№ 327
1936 р. лютий *.— Проект платформи і вимог з’їзду працівни-
ків їкультури.
12 листопада 1935 р., після довгого періоду підготовчих
робіт, відбулись у Львові збори численної групи працівників
культури з різних її галузей, а саме: письменників, журналі-
стів, художників, театральних артистів, вчителів і т. д. Вони
постановили скликати загальний з’їзд працівників культури з
питань втручання фашизму в життя і культуру і зв’язаної з
цим страшної небезпеки. Вибрано комітет, який мав ряд за-
сідань з доповідями і дискусіями, в яких розглядались основні
питання з гарузі окремих ділянок культурної творчості. Резуль-
татом цих нарад є прийнята комітетом основна платформа і
конкретні вимоги.
Платформа.
Культура, як невід’ємна частина життя, проходить через
аналогічні йому процеси, розвивається в тому ж самому ритмі,
зазнає тих же самих потрясінь. Культура і її ділянки: наука,
* Дата встановлена на основі рішення міського староства від 11/11-
1936 р. про конфіскацію брошури.
35*	547
мистецтво, література — взагалі всі галузі творчості людського
духа — не є далеким островом, а частиною того ж самого бе-
рега, об який б’ють хвилі та бурі життя. Свідоме, творче, ви-
зволене від забобонів, таке що бореться проти кривди і гніту
формування і перетворення, життя творить спільну платформу
дій як розумових, так і фізичних працівників. їх солідарність—
гарантія прогресу, який окрилює {людський дух і визволяє
працю.
Засилля гітлерівсько-фашистського варварства, яке пере-
могло в ряді країн і загрожує іншим, незаперечно показує вза-
ємозалежність процесів в галузі праці і духа. Фашизм у всіх
своїх видах і в цілому ряді проявів є поверненням до серед-
ньовіччя. Він є тільки грубим наступом нової, ненаситної, ма-
буть, чи не останньої, армії помічників капіталізму, яка вико-
ристовує післявоєнні потрясіння і безладдя, щоб відкинути
людство назад. Цей шлях назад позначається безліччю
втрат і жертв. Праця зневажена і поневолена, як ніколи
раніше. В добу розквіту техніки і надлишкової продукції злид-
ні все грізніше показують ікла. Імперіалісти [різних країн],
як дикі звірі, накидаються один на одного, занурюючи світ в
імлу крові і вбивств. Муссоліні стоїть на чолі нової хвилі за-
гарбницького варварства, яке веде до нещастя і загибелі як
своєї країни, так і країни «ворога». Знову розбушувався на-
ціональний гніт і племінна та расова ненависть. Божевілля
озброєнь, розв’язане знову Гітлером, охопило весь світ, вири-
ває у бідняків останній шматок хліба, закриває новому по-
колінню шлях до шкіл і кращого завтра. В полоні варварства
наражені на знищення гідність і воля людини — найдорожче
добро на цій землі, без якого не можна збудувати нічого трив-
кого.
Наступ фашистського варварства підриває культурну твор-
чість в самих її основах. Фашизм намагається надягнути мун-
дир на творчість духа і нещадно нищить те, що не хоче йому
піддатись. В межах його діяльності наукова правда мусить
уступити місце підкроюванню знання згідно з потребами те-
перішніх володарів і систем правління, а наукові пости в надто
численних випадках є нагородою для тих, які вислуговуються,
перестали бути місцем роботи для найбільш покликаних [до
цього]. Література під загрозою знищення мусить іти на сдуж-
бу. Смертний вирок був виданий не тільки на соціальну літе-
ратуру, яка протирічить стремлінням фашизму, але і на об’єк-
тивне представлення складної вібрації душі і людських від-
носин. Похмурий і повний лицемірства дух фашизму проганяє
радість і сміх і прикриває все вуаллю фальшивої соромливості.
Світ стає похмурою і темною в’язницею. В обіймах фашизму
задихається театр, він стає вихолощеною іграшкою або раб-
548
ським вихвалянням. Конає духовно і матеріально журналісти-
ка, приречена на тупе копіювання інструкцій, що виходять
з бюро преси, а читачі з нудотою і огидою втікають від одно-
манітної урядової преси, від тупого, розлютованого цькування
зовнішніх і внутрішніх «ворогів». Живопис і різьба також му-
сять прославляти новий лад і нових володарів. Освіта відхо-
дить на найдальший план, бо свідомий, освічений громадянин
становить найбільшу небезпеку для системи, що спирається на
сліпий, невільницький послух. Обмежують роки навчання, зни-
жують рівень шкільництва, закривають доступ до шкіл бідним
дітям робітників, селян і трудової інтелігенції. Освіта зане-
падає, і жахливо починає знову поширюватись неписьменність.
В умовах гніту і терору культурні цінності наражені на
крайню небезпеку, бо можуть розвиватися тільки в атмосфері
творчості, свободи, повного запалу і віри на майбутнє. Тому
засуджуємо всі без винятку прояви фізичного і морального гні-
ту, бо вони цілять в добро і розвиток культури, борцями якої
ми є.
Грізна небезпека змушує діяти швидко і солідарно. Світ
духа мусить організуватись, попередити всіх від небезпеки, яка
загрожує, нагадати про свої права. Мусить кинути заклик до
боротьби за новий, кращий і справедливий лад. Світ духа і
світ праці мусить подати руки один одному. Вперед, на бій за
волю людини, за волю і розвиток духа і культури, за усунен-
ня соціальної несправедливості, за мир для змученого людства,
за нове, краще, повніше завтра!
Вимоги:
Шкільництво.
З’їзд працівників культури рішуче виступає проти урізу-
вання бюджету на освіту і шкільництво і проти зменшування
штату вчителів. Теперішня освітня політика підриває існуван-
ня шкільництва як польського, так і інших національностей,
які живуть у Польщі, і тому треба якнайскоріше покласти їй
край.
Вимагає загального і безплатного навчання [в школах] всіх
ступенів за рахунок держави.
Охоплення навчанням усіх дітей шкільного віку.
Будівництва шкіл, збільшення штату вчителів і, перш за
все, будівництва шкіл в робітничих і селянських населених
пунктах, які до цього часу обминали.
Створити середню і вищу школу доступною для найширших
трудящих мас без всяких обмежень.
Державної допомоги для незаможної молоді.
Світської школи в дусі національної терпимості і [терпи-
549
мості] по відношенню до переконань, основою якої було б
відокремлення церкви від держави.
Автономії вищих учбових закладів.
Ліквідувати мілітаризацію виховання і провести зміни про-
грам навчання в дусі свободи і прогресу.
В галузі шкільництва інших національностей, які населю-
ють державу, з’їзд вимагає урівняїння в правах мов цих наро-
дів у навчанні і протестує проти обмежування кількості їх
шкір. Що стосується українського населення, то вимагаємо
для нього відповідної кількості державних нижчих і середніх
шкіл, а також українського університету.
Література.
З’їзд підносить свій голос проти обмеження свободи літе-
ратури, проти цензури і конфіскації прогресивних видань, про-
ти переслідування незалежних письменників як польських, так
і інших національностей, а також проти всіх спроб фашизації
літературного життя. Вимагаємо виділення відповідних коштів
професійним спілкам літераторів, які виражають визволену
і демократичну думку сучасної літератури, для того, щоб лі-
тературну працю зробити можливою для молодих талантів з
народних мас. Вимагаємо встановлення норм, які зробили б
неможливим ганебний визиск літераторів видавцями. Повністю
оцінюючи виховну роль літератури в школі, з’їзд висуває ви-
могу забезпечити професійним спілкам літераторів вплив на
добір літератури для шкільного читання, а також вимагає
заснування в робітничих і селянських населених пунктах чита-
лень і бібліотек за рахунок держави.
Театр.
В .галузі театру з’їзд виступає проти теперішнього методу •
перетворення польських сцен на державні, проти залежності
їх від клік і протекцій, що робить неможливою всяку продук-
тивну працю. Протестує проти варварської практики цензури,
що гальмує появу справді сучасного прогресивного реперту-
ару. Виступає проти тих дотеперішніх керівників театрів, які
підбирають п’єси з точки зору потреб існуючої системи, і ви-
магає забезпечення впливу на репертуар спілок артистів, як
органів творчих тенденцій, визволених від сторонніх впливів,
при тісній співпраці представників професійних спілок робіт-
ників і інтелігентів. Пікдуючись про виховання театральної
молоді, особливо з народних кіл, з’їзд висуває вимогу усунути
труднощі, що їх чинять всякі бюрократи і доктринери при при-
йомі в С[піл<ку] а{ртистів] польської] с[цени], бо це шкодить
роботі театрів, вимагає полегшення творчим артистам доступу
в режисерські школи. Піклуючись про те, щоб мистецтво було
550
доступним дл>я мас, з’їзд вимагає цілеспрямованої організації
виїзних театрів, завданням яких була б популяризація серед
мас прогресивного мистецтва, пристосованого до потреб тру-
дящого населення. З’їзд підносить голос протесту проти галь-
мування розвитку незалежних і прогресивних театрів, а також
вимагає субсидій для селянських і робітничих драматичних
колективів незалежно від національності.
Образотворче мистецтво.
З’їзд протестує проти запрягання образотворчого мистецтва
в колісницю націоналізму і імперіалізму, вимагає праці для
незалежних художників, створення художніх рад, складених
з незалежних представників мистецтва, засновування державою
і місцевим самоврядуванням будинків і музеїв, придбання для
державних і міських музеїв і галерей мистецтва творів про-
гресивних художників, яких до цього часу бойкотують і які
приречені на злидні. Художники мають повне право на гро-
мадську допомогу у вигляді страхування і «Фонду безро-
біття».
Безробіття, яке жахливо поширюється особливо серед мо-
лодих художників, мусить бути ліквідоване шляхом надання
їм роботи державою — прикрашувати громадські будинки і
установи.
Журналістика.
Журналістика мусить бути докорінно реорганізована в дусі
Прогресу і свободи. Ліквідувати закони, які служать наморд-
ником для преси, а також всякі політичні і економічні пута,
що спотворюють дійсність, поширюють національну ненависть
і соціальний гніт. З’їзд висловлюється якнайбільш енергійно
проти переслідування і ліквідації незалежної преси і, перш за
все, незалежних робітничо-селянських органів і їх керівників,
а також проти переслідування преси інших національностей.
З’їзд об’являє війну пресі, яка служить шовінізмові і ім-
періалізмові.
Професійні спілки журналістів мусять стати справжньою
зброєю трудящих мас журналістів в боротьбі за їх права і
існування. І тому з них мусять бути виключені видавці, які
найбрутальнішим способом нав’язують своїм працівникам свої
погляди і інтереси. Гегемонії капіталу прогресивна журналісти-
ка протиставить свою волю формувати громадську думку в
дусі миру, свободи, прогресу і незалежного погляду.
Організаційний комітет з ’ їзду праці вникі в
культури у Львові.
Влодзімєж Худовецький, Александер Дан, Броніслав Дом-
551
бровський, Ярослав Галан, Галіна Рурська, д[окто]р Влодзі-
мєж Ямпольський, Анна Ковальська, Нікодем Копілевич, Ма-
ріан Нашковський, Анджей Пронашко, Андрій Сабат, Броні-
слав Скаляк, д[окто]р Герман Штернбах, Ян Щирек.
Досі висловили солідарність з тезами організаційного] ко-
мітету і заявили про свою участь в з’їзді: Мар’ян Чухновський,
Владислав Дашевський, Едвард Козіковський, Леон Кручков-
ський, Ян-Непомуцен Міллер, Антоні Ольха, Леон Півовар.
Адам Полєвка, Анджей Струг.
«0г§апі2ас]а Х/агсІи ргасоитікдю киїіигу юе Ьшоине». Львів, 1936 р
Конфіскована брошура. Переклад з польської мови.
№ 328
1936 р. березня 12.— Повідомлення воєводського бюро фон-
ду праці міському староству про кількість безробітних
у Львові.
Воєводське бюро фонду праці повідомляє, що 29 лютого
1936 р. був такий рівень безробітних у Львові:
1.	Загальна кількість зареєстрованих безробітних	.	7970
В цьому [числі] фізичної праці	....	6305
Розумової праці..........................1665
Загальна кількість безробітних	нереєстрованих	набагато
більша, її можна визначити приблизно —12000 безробітних.
2.	Кількість безробітних, які отримують грошову допомогу
за законом............................................ 2364
3.	Кількість, яка користується невідкладною допомо-
гою 	 6451	родина.
Виконуючий] о[бов’язки] директора
Ст. Гаєвський
Львів, 12/ІІІ-1936 р.
ЛОДА, ф. 102, оп. 1, спр. 67, арк. 96. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
552
№ 329
1936 р. березень.— Відозва ЦК КПЗУ до трудящих Західної
України з закликом до загального страйку протесту проти
фашистського терору.
Пролетарі всіх країн, єднайтеся!
Комуністична партія Польщі
(Секція Ком[уіністичного] Інтернаціоналу).
Комуністична партія Західної] України.
Хай живе загальний страйк 2 квітня!
Всі на протест, до дій, на демонстрацію!
Нікого не може бракувати!
Широким Нар[одним] фронтом до боротьби проти фашизму
і війни!
Товариші!
Звіряче вбивство фашистською поліцією кільканадцяти ро-
бітників Кракова, які вчинили героїчний виступ, викликало у
всій країні хвилю обурення і протесту проти кривавих катів
трудящого народу, зміцнило волю до боротьби, віру в перемогу.
Негайними діями протесту, короткими страйками, бойовими
демонстраціями відповів пролетаріат на звірство фашизму.
На годину застрайкував пролетаріат. Припини|ли працю кому-
нальні працівники і весь пролетаріат Львова. Бойову львів-
ську демонстрацію очолював загін працівників державного]
агентства] т[елефонної] с[лужби] з розгорненим червоним пра-
пором. По всій Польщі прокотилась хвиля страйків і демон-
страцій. Похорон жертв фашизму перетворився у могутню
50-тисячну маніфестацію єдності робітників, селян і трудової
інтелігенції проти фашистського терору.
Остаточно спала маска з «ліберального» уряду Косцялков-
ського. Розвіялись останні ілюзії. Показалось справж-
нє, фашистське, антинародне обличчя уря-
ду санаційної кліки. Залпи карабінів, багнети і в’яз-
ничні камери — ось чого можуть чекати трудящі!
Вже через два дні після краківських подій полилася знову
робітнича кров на вулицях Ченстохова. І знову впали по-
ранені і вбиті безробітні, які боролись за хліб, за право на
життя.
А над робітниками Львова, які демонструють свою солі-
дарність з краківським пролетаріатом, розправляється, б’є [їх],
катує, розганяє темносиня банда! *
* Так трудящі називали поліцаїв, які носили синю форму.
553
Протягом 3 днів заповнились в’язничні камери новими сот-
нями, тисячами політичних в’язнів.
Товариші! Фашистський уряд відчуває наближення бурі,
яка змете його з поверхіні! Звідси його (лють і страх, звідси по-
силений терор і переслідування!
Краківські події відкривають новий період антифашистської
боротьби. В цей момент більш, ніж коли-небудь, пекучою стає
необхідність згуртування всіх антифашистських
сил для боротьби. Бо боротьба не може припинитись,
не може ослабнути! Навпаки! Власне тепер вона мусить ви-
бухнути і з подвійною силою розгорітись новим, могутнім по-
лум’ям!
Не можна допустити, щоб звірства фашизму проходили
для нього безкарно. Не можна допустити, щоб вся країна пе-
ретворилась на територію пацифікації на зразок Во-
лині!
Тільки масовий бойовий натиск мас, об’єднаних в Народ-
ному фронті, змусить банду гнобителів і паліїв війни податися
назад, відступити перед гнівом народу.
Товариші!
Центральна комісія професійних] сп[ілок] оголосила на
2 квітня по всій країні 1-годинний загальний страйк на знак
протесту проти фашистських вбивць, на знак солідарності з
краківським пролетаріатом.
Цей страйк мусить бути справді загальним! Він
мусить охопити всі частини пролетарської
а р м і ї! Не можна з нього наперед виключати такої важливої
робітничої групи, як залізничники!
Загальний страйк 2 квітня мусить стати могутньою
класовою битвою! Покажемо в ньому нашу
силу! Проявимо нашу во|лю до боротьби!
Здійснимо нашу єдність!
Товариші! Страйк 2 квітня — справа не тільки робітників!
Гасло Народного фронту, гасло єдності всіх трудящих міста
і села мусить об’єднати в цей день весь трудовий народ.
Коли замовчать фабричні гудки — ні один
селянський віз не виїде на ринок, ні один
сільськогосподарський робітник не вийде
в поле! Коли робітничі маси заповнять
площі та вулиці, коли зазвучить спів — у
рядах демонстрації не буде бракувати і
селян!
Організовуйте спільно робітничо-селян-
ські мітинги, масовки і демонстрації!
Борючись проти фашистського уряду, ми боремось і про-
ти окупації Західної] України, проти пацифікації мученицької
554
Во|лині, проти світових паліїв війни, проти нападу на Радян-
ський] Союз!
До страйку! На демонстрацію! На вулицю!
Комуністи, пепеесівці, людовці, радикали, всі люди праці,—
в спільні ряди у Народний фронт!
ЦК КПЗУ
Львів, березень 1936 р.
ЛОДА. ф. 285, оп. 1, спр. 2158, арк. 69. Друкарський відбиток. Переклад
з польської мови.
№ 330
1936 р. квітня 3.— 3 рапорту слідчого відділу воєводської ко-
манди державної поліції воєводській команді державної по-
ліції, громадсько-політичному відділові воєводського управ-
ління * про одногодинний демонстративний страйк.
Конфіденціально!
Політичний розділ.
1. Одногодинний демонстративний страйк 2/ІУ-1936 р.
2 ц. м. у зв’язку з оголошенням ППС одногодинного демонстра-
тивного страйку, викликаного краківськими подіями, на лініях
припинився рух вагонів міського] т[рамвая], робітники
закладу очистки міста і зайняті на шляхових роботах
також припинили працю. Крім цього, за повідомленнями ко-
місаріатів, які до цього часу надійшли, демонстративний страйк
охопив такі підприємства: державна спиртна монополія, по
вул. Купальній, № 2,— страйкувало 173 робітники; ливарня
заліза Кунца, по вул. Жовківській, № 102,— страйкувало 70 ро-
бітників]; скляна гута, по вул. Купальній, № 2,— страйкувало
35 робітників; майстерні міського] т[рамвая], Гаврилівна,—
страйкувало 35 робітників; завод рафінування нафти,
* а також прокуратурі апеляційного суду, самостійному інформацій-
ному рефератові командування VI корпусного округу у Львові, слідчим
відділам воєводських команд державної поліції в Станіславі, Тернополі
і Луцьку
555
по вул. Жовкіївській, № 35,—страйкувало 35 робітників], заклад
очистки міста — страйкувало 500 робітників]; ливарня заліза
«Феррум», по вул. Жовківській, № 147,— страйкувало 55 ро-
бітників; скляна гута, по вул. Старознесінській, № 6,— страй-
кувало 80 робітників]; фірма «Ластріко», склад будівельних
матеріалів, Боццанівка, № 19,— страйкувало 26 робітників; га-
лицька ощадна каса — страйкувало 100 чоловік.
Коли зупинилися трамвайні вагони на Гетьманських Валах,
перед пам’ятником Собєському згрупувалося близько 500 без-
робітних та членів окремих професійних спілок. Коло 11 год.
20 хв. група молодих коїмуністів-евреїв змішалась з натов-
пом, з якого потім почали кидати найрізноманітніші вигуки,
як: «Геть поліцію!», «Геть фашистський уряд!» і т. п. Одно-
часно розкинуто в натовпі комуністичні відозви, однак в не-
великій кількості. Демонстрантів розігнала поліція, причому
хтось з них, утікаючи через браму в пасажі Гаусмана, виду-
шив дві шибки у дверях готелю «Гранд». Втікаючи бічними
вулицями, демонстранти намагалися згрупуватись біля Вели-
кого театру, де знову хотіли влаштувати демонстрацію, однак
і тут поліція їх розігнала. На пл. Голуховських, окремих полі-
цаїв обкидано камінням, причому були покалічені постерун-
кові] — Володимир Демчик, з особового складу X коміс(аріату]
д[ержавної] п[одіції] м. Львова, Броніслав Матусік і Франці-
шек Каськевич, з особового складу III комісаріату]. Демчика
вдарили каменем в ліве вухо, і швидка допомога відвезла його
у загальний шпиталь. Після перев’язки його залишили під до-
машнім доглядом. А інших побито камінням в плечі і в ноги...
Начальник слідчого відділу надкомісар
Александр Доманський
З квітня 1936 р.
ЛОДА, ф. 1, оп. З, спр. 912, арк. 7, 10. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
556
№ 331
1936 р. квітень, не раніше 16*.— Звіт слідчого відділу міської
команди державної поліції воєводській команді державної по-
ліції про барикади на вулицях Львова під час
подій 16 квітня 1936 р.
В районі II комісаріату].
І.	На пл. Бема, кінець вул. Городецької,— мебльовий віз.
2.	На вул. Петра Скарги, кінець вул. Городецької,— пекар-
ський віз.
3.	На вул. Йосафата, кінець вул. Городецької,— один ван-
тажний віз на середині мостової, а обабіч — пекарські вози.
4.	На вул. Городецькій, кінець вул. королеви] Ядвіги,—
перевернений віз з дошками впоперек мостової.
5.	На вул. Бартоша Гловацького, кінець вул. Городе-
цької,— пекарський віз.
6.	На вул. Хотинській, кінець вул. Городецької,— декілька
пекарських возів.
7.	На мостовій пл. Більчевського, кінець вул. Городе-
цької,— пекарський віз.
В районі III комісаріату].
8.	На вул. Сонячній, ріг вул. Берка Йоселевича,— три пе-
карські вози і чотири возики.
9.	На вул. Бригідській, біля складу «Лодзінської фабрики
ниток», впоперек вулиці на всю широчінь,— 2 кінні вози і одна
драбина.
10.	Ріг вул. Легіонів та вул. Каз[іміра] Великого — кінний
віз.
В районі V комісаріату].
11.	На вул. Янівській, ріг вул. Клепарівської,—залізні коші
(на сміття), розібрана огорожа з вул. Янівської, а також пере-
вернена автомашина міського закладу очистки міста з резер-
вуаром води.
12.	По вул. Городецькій, напроти дому № 7,— вантажний
кінний віз разом з траверсами (рейками) для будівництва, два
вантажні вози і плитки з тротуара.
13.	Кінець вулиць Судової і Городецької,— розібрана ого-
рожа і два вантажні вози.
14.	Йг вулиць Городецької і Зігмундіївської,— будівель-
* Дата встановлена на основі дати подій, про які говориться в до-
кументі.
557
ний матеріал і дошки, забрані з найближчого складу дерева.
15.	На вул. Сикстуській, перед [будинком] № 5,— перевер-
нений трамвай з причіпним вагоном.
В районі VI комісаріату].
16.	На мостовій вул. Леона Сапєги, в кінці вул. св. Тере-
зи,— перевернутий автобус.
17.	Ріг вул. Л[еона] Сапєги і Львівських дітей,— перевер-
нений вантажний віз.
В районі X комісаріату].
18.	На вул. Гетьманські Вали — перевернений трамвайний
вагон.
19.	На вул. Каз[ііміра] Великого, між вулицями Фурман-
ською і Легіонів,— перевернені два трамвайні вагони.
Дод[аток] 1 схема.
ЛОДА, ф. 1, оп. 1, спр. 188, арк. 84. Машинопис. Копія. Переклад з
польської мови.
№ 332
1936 р. квітня 18.— Із розпорядження міського староства
міській команді державної поліції про заходи поліції у зв’язку
з напруженим становищем у місті.
У зв’язку з поміченим масовим напливом чужих підозрілих
елементів до міста доручаю посилити перевірку осіб на всіх
заставах і залізничних вокзалах і затримувати всіх підозрілих,
які прибувають у місто без ясно визначеної мети. У зв’язку з
підтвердженими відомостями про наміри [профспілкових орга-
нізацій] оголосити 20 квітня ц. р. демонстративний страйк у
Львові, треба розпорядитися, щоб особливо пильно перевіряли
19 і 20 квітня ц. р. і не допускали злочинницьких і диверсій-
них елементів на територію міста...
Міський староста Протассевич
Львів, 18/1У-1936 р.
ЛОДА, ф. '75, 'оп. Ч, спр. ,170, арк. 20. Літографський відбиток. Переклад,
з польської мови.
558
№ 333
1936 р. квітня 18.— Звіт ! комісаріату державної поліції
міській команді державної поліції про події
16 квітня 1936 р.
Згідно з телефонограмою від 18/У-1936 р., складаю звіт
про мою діяльність під час сілужби 16/У-1936 р. в ратуші.
1.	Яку діяльність проводив даний відділ
або комісаріат?
Одержавши під час наради 15/ІУ-1936 р. наказ від пана
коменданта поліції Львова, надкомісара Колацінського, я зай-
няв ратушу разом із 31 рядовим 16/ІУ-1936 р. о год. 8.
Моїм завданням було не допустити до збирання натовпу на
Ринку, для цієї мети я визначив по одній секції, які зайняли
кінці вулиць, що ведуть на Ринок.
О год. 14 я одержав від цивільної особи відомості, що
похіід безробітних іде з боку вул. Краківської, зі Стрілецької
площі на Ринок. Негайно подався з одною групою з рату-
ші, щоб закрити вулицю Краківську. Прибувши на вул. Кра-
ківську, я одержав відомості, що похід повернув вверх по
Стрілецькій площі й прямує на Ринок через вул. Гродзіцьких.
Я подався з групою в бік вул. Гродзіцьких і тоді зв’язко-
вий доповів мені, що за наказом пана комісара Штабгольца
слід пропустити похід. Я пропустив похід, приблизно в 7000
чоловік, який на хвилину затримався біля [дому] № 5, на
Ринку, і пізніше спокійно пройшов на вул. Сербську.
О год. 14.15 зібрався на Ринку, біля [дому] № 5, дру-
гий похід, приблизно в 200 чоловік, який поспішив за
першим.
О год. 15.20, побачивши натовп, який поспішав з Бернар-
динської площі в бік вул. Легіонів, я закрив двома групами
вул. Сербську і вул. Галицьку.
О год. 15.30 я одержав наказ від п[ана] комісара] Штаб-
гольца не затримувати натовпу і стягнути відділи до ратуші.
О год. 18.30 з одною групою ліквідував спробу безро-
бітних вторгнутися на Ринок з боку вул. Трибунальської. Кіль-
кома хвилинами пізніше я розігнав безробітних, озброєних
[дошками із] паркана по вул. Краківській.
О год. 18.45 не допустив безробітних на Ринок з боку
вул. Гродзіцьких.
Після цих сутичок я залишив залогу в кінці вулиць на Рин-
ку, а з одною групою залишився в обводі.
559
О год. 19, за дорученням пана міського старости, я з
6 рядовими зайняв міський газовий завод.
О год. 21.30, за наказом коменданта поліції м. Львова,
я виїхав військовою автомашиною [разом] із трьома секціями
у III комісаріат, пізніше — в V комісаріат, в якому одержав
наказ від пана комісара Штабгольца повернутися у III комі-
саріат і звідти патрулювати по залізничному полотні.
О год. 22.15 я вислав два патрулі: один—по полотні до
вокзалу Львів—Личаків, другий — до моста на шосе Львів—
Янів. Після повернення патрулів, закінчив службу о 2 год.
17/ІУ-1936 р.
2.	Які трапилися випадки під час виконання
служби?
Крім того, що були вибиті вітринні вікна по вулицях Три-
бунальській, Краківській і Гродзіцьких, жодних [інших] випад-
ків не було.
3.	Від кого одержував накази?
Накази одержував від пана коменданта поліції м. Львова,
надкомісара Колацінського, комісара Штабгольца, комісара
Яні, а також пана старости Протассевича.
16/ІУ-1936 р. я мав у своєму розпорядженні зв’язкового
телефоніста з слідчого відділу при команді поліції у Львові
ст[аршого] пост[ерункового] слідчої] сл[ужби] Філіповича, а
також двох кінних рядових.
Підкомісар А. Вінніцький
18 квітня 1936 р.
ЛОДА, ф. 1, оп. І, спр. 188, арк. 3. Машинопис. Оригінал. Переклад з
польської мови.
№ 334
1936 р. квітня 18.— Звіт III комісаріату державної поліції
\міській команді державної поліції
про події 16 квітня 1936 р.
Виконуючи наказ по телефону пана підінспектора Шварца
від 18/ІУ-1936 р., доповідаю, що 16/ІУ-1936 р. місцевий] ко-
560
місаріат виконував первентивно-репресійну службу, обмежив-
шись тільки вживанням гумових палиць для розігнання де-
монстрантів.
Створений за моїм наказом відділ, що складався з 8 рядо-
вих під командуванням ст[аршого] пшод[овніка] Клеменса Мак-
симовича на площі Старий Ринок для охорони костьолу Марії
Сніжної, церкви св. Миколи, синагоги, а також пл. Стрілецької,
пл. Краківської і вул. Жовківської, пополудні біля з’єднання
пл. Краківської з вул. Жовківською розігнав натовп приблизно
в 500 осіб, вживаючи гумові палиці. Пізніше, одержавши ін-
формації, що на пл. Голуховських демонстранти перевертають
трамвайні вагони, ст[арший] пшод[овнік] Максимович із своїм
відділом негайно поспішив туди, де перевернули 2 вагони,
[там] великий натовп обкидав [його] камінням, не пошкодивши
нікого. Далі, застосовуючи гумові палиці і погрожуючи зброєю,
[він] розігнав натовп і перес/лідував [його] до рогу вул. Шпи-
тальної і вул. Казіміра Великого. Тоді ж в тилу зібрався дру-
гий натовп, який кидав вигуки: «Повісити поліцію, вбити її!»
Одночасно обкидали цей відділ камінням. По цій трасі переслі-
дували розгнуздані елементи до костьолу Марії Сніжної; після
цього я стягнув ст[аршого] пшод[овніка] Максимовича з цілим
відділом у комісаріат, щоб озброїлись карабінами. Відтіля
[він] подався на вул. Жовківську і ву|л. Замарстинівську, про-
довжуючи далі розганяти демонстрантів. Я ж з відділом (12
рядових) розганяв демонстрантів, що зібралися на вул. Со-
нячній і пл. Польських, при цьому цілий відділ закидали камін-
ням із-за будок по вул. Ваговій та з приватних будинків. Ті-
лесних пошкоджень не було. До застосування зброї не дійшло.
Пізніше, одержавши інформації, що демонстранти хочуть на-
пасти і роззброїти III, VIII і IX комісаріати, я повернувся з
відділом у свій комісаріат і відразу по телефону повідомив від-
повідні комісаріати. Продовжуючи дії, я розганяв натовп, який
збирався на вул[ицях] Жовківській, Замарстинівській і Панєн-
ській. Увечері, за наказом пана комісара Штабгольца, з при-
сланими з X комісаріату 17 рядовими очистив вул[иці] Пястів,
Мартина, Зборовських, Купальну, а також в районі IX коміса-
ріату — вулиці Зборовських, Купальну і Жовківську, до Жов-
ківської застави, застосовуючи тільки гумові палиці. Пшод[ов-
нік] Чарни подався на вул. Шпитальну з відділом в 15 чоловік,
розганяючи там натовп гумовими палицями. Пізніше пшод[ов-
нік] Чарни, за наказом ст[аршого] пшод[овніка] Максимовича,
подався на вул. Під Дубом і в район II комісаріату, на ву-
лиці] Ненцького і Шпитаїльну, розганяючи натовп близько 400
чоловік. Тоді, коли я був зайнятий, очищаючи вулиці в районі
IX комісаріату, пшод[овнік] Голонка, за наказом ст[аршого]
пшод[овніка] Максимовича, був висланий на пл. Теодора, щоб
36 №503
561
перешкодити грабунковим намірам; там розігнав людей, що
збиралися, в кількості близько 100 чоловік.
До застосування зброї не дійшло ні разу. Грабунків і кра-
діжок також не допущено. Демонстранти повибивали шибки в
кільканадцяти домах та пошкодили вуличні ліхтарі по вул.
Сонячній.
Керівник III комісаріату державної] п[оліції]
Львова, аспірант Едвард Круковський
18 квітня 1936 р.
ЛОДА, ф. 1, спр. 188, арк. 7. Машинопис. Оригінал. Переклад з поль-
ської мови.
№ 335
1936 р. квітня 18.— Звіт IV комісаріату державної поліції
міській команді державної поліції про події 16 квітня
1936 р.
Відповідно до наказу пана коменданта поліції міста Льво-
ва, одержаного на нараді 15/ІУ-1936 р., 16/ІУ-1936 р. о год. 7
наказав зібратися всім чотирьом плутонам, кількістю в 44 ря-
дових поліцаї, і, поінформувавши їх відповідно, о год. 8 роз-
поділив службу ось так:
Одну групу, кількістю в 9 поліцаїв, передав у розпоря-
дження кермуючого] X комісаріату]; 6 патрулів, по 2 поліцаї,
вислав в кінці вулиць Личаківської, Цлової, Пекарської і Ко-
хановського, з боку пл. Бернардинської; 3 поліцаї помістив у
загальному] шпиталі, по вул. Гловінського, № 7; 3 [поліцаї] —
у моргу, по вул. Пекарській, № 52. Ці останні 6 поліцаїв засіли
в будинках для таємного спостереження. Я з групою в
складі 13 чоловік і з своїм заступником — ст[аршим] пшод[ов-
ніком] Марком Леопардом — розмістився у Варшавському го-
телі, щоб запобігти можливим ексцесам на пл. Бернардин-
ській під час тривання походу, підтримуючи постійний теле-
фонний зв’язок з моргом (в якому, крім інших, були 2 полі-
цейські агенти), [з] загальним] шпиталем, командою міста, ке-
руючим] X коміс[аріату] і командуючим поліцейським відді-
лом у воєв[одському] управлінні аспірантом] Пасєрським, а
562
також з IV комісаріатом, у якому я залишив 4-х поліцаїв. До-
даю, що поліцаї з моєї групи були озброєні службовими
револьверами, [мали] по 25 штук патронів, гумові палиці і
[були] без касок.
Близько год. 12 з хвилинами (точно не пам’ятаю години, бо
її не перевіряв) мене повідомив пан коміс[ар] Штабгольц, з[а-
ступни]к пана коменданта м. Львова, що похід, який поспі-
шає до моргу, наближається до Бернардинської площі. Фак-
тично через кілька хвилин після цього похід, попереду якого
несли вінки з червоними стрічками і спілкові прапори, пока-
зався з боку пл. Галицької на пл. Бернардинській. Цей похід
о год. 14.10 пройшов біля Варшавського готелю і попрямував
на вул. Пекарську. Про це я доповів черговому офіцерові по
телефону. Ще пізніше до нього приєдналося кілька менших
груп із транспарантами. Похід, в склад якого, крім наших
робітників і безробітних, входило 20% різних семітських типів
(була і деяка кількість єврейок), за моїми підрахунками, міг
мати понад 3 тисячі чоловік. Коли похід минув Варшавський
готель, мене повідомив по телефону поліцейський агент пшо-
д[овнік] слідчої] сл[ужби] Проболя з моргу, що він помітив, як
біля моргу соціалістична охорона починає створювати шпале-
ри. В зв’язку з цим я зробив висновок, що передбачається
щось непристойне, особливо тому, що майже одночасно теле-
фонував мені із моргу ст[арший] пост[ерунковий] Юзеф Бар-
тошек, що натовп вимагає змінити трасу похорону, кричить:
«На Янів!», що в натовпі гомоніли, нібито тіло треба нести на
плечах, а не везти на похоронному возі. Я негайно повідомив
про це все п[ана] комісара] Штабгольца по телефону. Близько
год. 14 15 хвилин у Варшавський готель прибув комендант мі-
ста п[ан] надкомісар Колацінський в супроводі аспіранта] Зенге-
ра з слідчого] від[ділу], і ми почали разом обговорювати, в якому
місці треба б замкнути вулицю, щоб направити похід назад
на правильну трасу, тоб[то] на Личаківське кладовище. Пан
комендант вирішив, що найкраще було б зробити це в кінці
вулиці Жулінського. Скоро після цього прибули в готель під-
ком[ісар] Шимкевич з Великих Мостів і аспірант] Станіслав
Шозда, керівник] IX комісаріату] м. Львова, який був віід-
даний у розпорядження першого. Пан комендант хотів
зв’язатися по телефону з аспірантом] Пасєрським, який
охороняв воєводство. Але тоді не можна було з ним зв’я-
затися, бо, як мені відповів телефоніст, аспірант] Пасєрський
мав на хвилину раніше піти з воєводства у Варшавський го-
тель. Коло год. 14.48 аспірант] Шозда одержав від ст[аршого]
пост[ерункового] Міхала Кондзьолки, мого зв’язкового, вістку,
що похід змінив напрямок і, замість того, щоб прямувати
на Личаківське кладовище, повернув на вул. Пекарську
36*
563
в напрямку пл. Бернардинської, тобто на Янівське кла-
довище. Тоді пан комендант дав доручення п[анові] п[ід]ком[і-
сарові] Шимкевичу, щоб із своїм плутоном (кількістю близько
22 чоловік із куріеметом) замкнув вул. Пекарську, в кінці вул.
Жулінського. Тоді я спитав п[ана] коменданта, чи міг би я зі
своєю групою піти туди. На це п[ан] комендант відповів ме-
ні: «Добре, хай пан піде». В ту хвилину я подався на це ви-
значене місце зі своєю групою. Коли я побачив, що плутон
п[ід]ком[ісара] Шимксвича одним боком, т[обто] фронтом, зу-
стрівся з початком походу, а ззаду його оточили зіваки та різні
підозрілі особи, кількістю близько 1000 чоловік, я домовився
з аспірантом] Шоздою і очистив з своїми людьми частину
вул. Пекарської, пізніше наблизився з групою до плутону, але
затримався на віддалі 20 м до нього, тому що вузька вул. Пе-
карська не дозволяла інакше розміститися.
В гомоні я не чув, як п[ід]ком[іісар] Шимкевич закликав,
щоб розійшлися, але помітив, що похід на хвилину затримав-
ся. Незабаром я побачив, як плутон намагався застосувати
[гумові] палиці, [у відповідь] па що в цю хвилину з натовпу
посипалося каміння і кілька пострілів. Тоді я наказав своїй
групі застосувати [гумовії палиці, [група], злившись тепер з
плутоном, намагалася [гумовими] палицями затримати пох'ід,
але незабаром я почув стрілянину поліцейського відділу,
до якої механічно приєдналися мої люди. Я також почав стрі-
ляти. В цьому пекельному гамі, серед страшних прокльонів і
погроз натовпу, я не чув наказу п[ід]ком[ісара] Шимкевича
вжити зброю. Після 10—15-хівилинної стрільби хтось (із полі-
цаїв чи, може, поліцейських агентів (хто — сьогодні абсолютно
собі не пригадую) іп’ідбіг до мене і сказав, що пан комендант
викликає мене до телефону, що йде мова про те, аби пропу-
стити натовп на Янівське кладовище. Але я залишився з відді-
лом, бо, оточений з усіх боків натовпом, не міг добрати-
ся до телефону, крім цього, не хотів залишити свій відділ,
щоб підвладні не зрозуміли мене невірно. Тепер я задумався
над виходом із цієї пекельної ситуації. Я вирішив не діяти
проти наказу і відійти з вул. Пекарської на пл. Бернардинську
та звільнити прохід для натовпу. До площі, одначе, було ще
700 метрів, а натовп шалено атакував нас градом каміння і
почав нас витискати з вул. Пекарської. Вкінці я звернувся до
всіх поліцаїв, які почали проявляти деякі ознаки хвилювання
(особливо молоді поліцаї з Великих Мостів): «Хлопці, відхо-
димо, але лицем до противника, спокійно, бо інакше пропа-
демо». Це вплинуло [заспокоююче] і поліцаї почали повільно
відходити, рідко відстрілюючись (кожному залишилося тільки
по 10 патронів). Завдяки цьому нам удалося примусити на-
товп до повільного темпу, і таким чином ми вирвалися на
564
пл. Бернардинську. В кінці вул. Чарнецького, напроти Вар-
шавського готелю, я вирішив за всяку ціну затриматися з від-
ділом, щоб натовпові закрити дорогу до воєводства. В цьому
мені пощастило. Натовп, що влився, як бурхлива ріка, на пл.
Бернардинську, поплив униз до пл. Галицької. Частина з них,
розлючена, погрожувала кулаками, проклинала, кілька разів
закидала нас камінням. При цьому пролунало [з натовпу] кілька
пострілів. Тоді поліцаї дали ще один залп. Коли натовп трохи
заспокоївся і поплив спокійніше, ми припинили стрілянину, за-
лишившись у пасивному стані, але заступили дорогу до воєвод-
ства різним пройдисвітам. Пізніше моя група почала очищувати
вул. Чарнецького і пл. Бандурського, це їй удалося. Саме в цей
час з воєв[одського] управління примчався аспірант] Людві-
ковський з якимсь відділом (кількості не пригадую), але діяти
йому вже не довелося. Лише тепер я відчув, як болять у мене
плечі, ноги і бік. Я зрозумів, що це наслідки каменів, яких
натовп нам не пошкодував.
Коли натовп пройшов, мене з моєю групою відкликали у
воєводство, в якому вже тоді стояв п[ід]ком[ісар] Ясінський з
плутоном. Через годину, за його дорученням, я закрив
вул. Чарнецького знову, але на цей раз вже в кінці
вул. Личаківської, не допускаючи великих і малих груп, які
намагалися пробратися до воєвод[ського] управління. Коло год.
20 з воєв[одства] підійшов зі своїм плутоном п[ід]ком[ісар] Ясін-
ський, а я з своєю групою і 10 іншими поліцаями, яких
постягував з патрулів, взяв під охорону воєв[одське] управлін-
ня аж до год. 21, т[обто] до того часу, коли там охоронну
службу взяла рота 40 піхотного] п[олку]. Тоді відкликали
мене у IV комісаріат, де я перебував до ранку другого дня,
висилаючи в район патрулі і контролюючи їх.
Якщо йдеться про випадки, то знаю, що в кінці вул. Жу-
лінського чи Скжинського загинула якась жінка, яку забрав
магістратський віз у заклад судової медицини. Прізвище цієї
жінки досі не встановлено. Крім цього, там було кілька пора-
нених. Тоді, під час стрілянини, був поранений один поліцай з
плутону п[ід]ком[іісара] Шимкевича з Великих Мостів, прізвища
якого не знаю, а я та всі поліцаї з моєї групи одержали по
кільканадцять цеглин. Внаслідок цього ст[аршому] пост[ерун-
ковому] Янові Майхрові опухла права щока, а в пост[ерунко-
вого] Яна Маковського виник легкий парез правої руки.
На вул. Пекарській по нас пролунали постріли з натовпу
і з поверхів, а також це саме трапилося в кінці вул. Чарнець-
кого. Коли з вул. Чарнецького мене відкликали до воєводства,
якась особа (прізвище Мартин Меллер), що проживає у Льво-
ві по вул. Старотандетній, №4, вибила каменем шибку в бу-
динку командування] к[орпусного] о[кругу]; його затримав роз-
565
відник з IV комісаріату, ст[арший] пост[ерунковий] слідчої]
сл[ужби] Войцєх Коцила при допомозі якогось Юзефа Попста,
що прож[иває] по вул. Пекарській, № 21; [Меллера] відвели у
слідчий від[діл] поліції] у Львові.
Об’єктивним свідком, який із І поверху свого дому, по вул.
Пекарській, № 24, спостерігав сутичку з натовпом в кінці вул.
Жулінського, є Юзеф Новак, влас[ник] ковбасної. Крім того,
бачив це той же Юзеф Попст, що проживає по вул. Пекарській,
№21, врешті — директор Варшавського готелю Натан Фішлер;
інших свідків можна буде додатково знайти у випадку потреби.
Керівник комісаріату державної] п[оліції]
аспірант А. Нєдзвєцький
18 квітня 1936 р.
ЛОДА, ф. 1, оп.. 1, спр. 188, арк. 8—10. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
№ 336
1936 р. квітня 18.— Звіт V комісаріату державної поліції мі-
ській команді державної поліції про події 16 квітня 1936 р.
Звітую, що 16/ІУ ц. р., за наказом п[ана] к[омендан]та м[і-
ста], о год. 8 я об’явив бойову готовність відділу, в кількості
31 рядов[ий] (один плутон), в Великому театрі. Я виставив 4
патрулі на відрізку Гетьманські Вали, пл. Голуховського і
вул. Легіонів. Приблизно о год. 11.30 моїм завданням було не
допустити двох походів з вул. Льва і вул. Замарстинівської
в напрямку до Гетьманських Валів, що й виконано, і обидва
походи пройшли по вул. Гродзіцьких в напрямку Ринку.
О год. 14.40 я одержав наказ від п[ана] к[омендан]та м[іста]
виїхати з відділом до воєводства, де п[ан] к[омендан]т м[іста]
дав мені завдання зараз же зайняти вул. Кохановського і ріг
пл. Госєвського, щоб повернути назад на Личаківське кладо-
вище похоронну процесію з померлим Козаком і в ніякому
разі не допустити процесії до середмістя. Приблизно після 15
хвилин аспірант] Зенгер, за наказом п[ана] ком[ендан]та, до-
ручив мені стягнути плутон з траси і від’їхати разом з ним
машиною до воєводського управління.
Після прибуття до воєводства п[ан] к[омендан]т м[іста] до-
ручив мені відправитись разом з відділом до X комісаріату.
566
Під час проїзду до X комісаріату] вул. Валовою на висоті
вул. Галицької натовп маніфестантів закидав камінням мій
плутон, який проїжджав на відкритій машині. Були поранені:
ст[арший] посг[ерунковий] Ліпак, з воє[водської] ком[анди],—
поранений на переніссі, пост[ерунковий] Цьвікла, з V коміса-
ріату],— контузія голови каменем через каску, а пост[ерунко-
вий] Зайончковський, з V комісаріату],— контузія спини ка-
менем. Старшого] пост[ерункового] Ліпака я відіслав в за-
гальний шпиталь для перев’язки рани, після чого [він] пішов
додому. На відрізку X комісаріату] (пл. Марійська, вул. Ва-
лова і пл. Галицька) мій плутон розганяв демонстрантів при
допомозі гумових палиць.
Приблизно о год. 16 я одержав від п[ана] ком[ендан]та м[і-
ста] наказ про негайний перехід відділу до Великого театру.
Через 10 хвилин, тобто приблизно о год. 16.15, по телефону я
одержав від п[ана] к[омендан]та м[іста] наказ перейти з відді-
лом до поліцейських казарм по вул. Казіміра Великого. Я за-
йняв відрізок вул. Браєрівської і вул. Казіміра Великого, біля
в’язниці, не допускаючи натиску натовпу на казарми. Викори-
стовуючи гумові палиці, мій відді|л разом з відділом п[ід]ком[і-
сара] Войцєховського очистив вулиці Браєрівську, Монюшка,
Подлевського, Міцкєвича і парк Костюшка.
Приблизно о год. 17.36 І і II групи мого плутону, за на-
казом п[ана] к[омендан]та м[іста], очистили від натовпу вулиці
Шпитальну, Джерельну, Сонячну, Казіміра Великого, пл. Го-
луховського і вул. Легіонів до вул. Ягеллонської. Натовп роз-
ганяли всюди при допомозі гумових палиць. На п|л. Голухов-
ського і вул. Легіонів демонстранти закидали мій відділ камін-
ням. Під час демонстрацій на Гетьманських Валах затримано
двох чоловіків. III група мого взводу, на чолі з пшод[овні-
ком] Ямровичем, була затримана на вул. Браєрівській про-
тягом довгого часу за дорученням п[ана] к[омендан]та. Ця
група в цей день від год. 17.30 вже більше не була в моєму
розпорядженні. Приблизно о год. 19 після виконання свого
завдання, згідно з наказом п[ана] к[омендан]та м[іста], я по-
вернувся на вул. Казіміра Великого і одержав наказ негайно
піти на допомогу відділові п[ід]ком[ісара] Бальцера з завдан-
ням зайняти барикади, споруджені натовпом на вул. Янівській.
На цьому відрізку було вже зовсім темно, ліхтарі не світились.
Мій відділ безпосередньо не, зіткнувся з демонстрантами, і, як
мені заявила групка членів 'міліції ППС — служ[бовців] газо-
вого заводу чи служб[овців] державного агентства] телефон-
ної] с[лужби], яка там стояла,— натовп мав відступити від ба-
рикад до приходу поліції. Як мені заявили, згадані службовці
одержали для цього розпорядження п[ана] старости. •
О год. 19.15 я одержав наказ від п[ана] старости направи-
567
тись з відділом до вое[водської] ком[анди], звідки негайно
відіслали мене на вул. Казіміра Великого в розпоря-
дження п[ана] коменданта міста. Друга група мого плутону
була виділена п{ід]ком[ісарові] Бальцерові, а я одержав від
п[ана] к[омендан]та м[іста] групу пшод[овніка] Касперського.
Приблизно о год. 19.30 я одержав наказ від п[ана] к[омен-
дан]та м[іста] піти з двома групами на пл. Копиткову, щоб
перевірити становище і надати допомогу керівникові залізнич-
ного] комісаріату], залишаючи йому одну групу, і якщо б
становище навко|ло вокзалу було спокійне, я повинен був по-
вернутись зі своєю групою в казарми.
Прибувши на пл. Копиткову, я ствердив, що вул. Городе-
цька від пл. Більчевського зайнята натовпом і забарикадована.
Доступ від вул. Городецької, пл. Більчевського і з боку Горо-
децької застави охороняв невеликий відділ ст[аршого] пшод[ов-
ніка] ременя з залізн[ичного] комісаріату].
Для підкріплення я залишив одну групу розгорнутим
строєм на вул. Дзялинських. З одною групою я особисто
розігнав [гумовими] палицями натовп на ву|л. Городецькій, очи-
щаючи цю вулицю аж до самої застави. На просьбу ст[аршого]
пшодовніка Жемєня, який прислав мені з вул. Дзялинських мою
швидку поліцейську машину [і просив] подати [йому] допомогу,
я повернувся на пл. Копиткову і приблизно о год. 20.15, в
зв’язку в натиском натовпу демонстрантів в напрямку вокзалу,
з двома групами зайняв пл. Копиткову і вул. Городецьку
до № 70. В крамниці Барона (крамниця чоловічої і жіночої бі-
лизни), по вул. Городецькій, № 70, натовп розтягав одяг. На
гарячому в крамниці затримано 5 чоловік разом з речами; я
доручив відправити їх до слідчого відділу.
На розі вул. Городецької, № 77, горів склад взуття Гані
Дрикс. У мене були відомості, що пожежна охорона прибула,
але натовп не допустив її гасити пожежу і, погрожуючи, при-
мусив відійти. Я переконався, що на розі вулиць Хотинської,
Городецької, пл. Більчевського, [біля] костьолу св. Єлисавети,
і вул. Леона Сапєги були споруджені барикади, за якими був
натовп, що нараховував приблизно 500 чоловік. У мене були
відомості (пізніше стверджені), що натовп розгромив крамни-
цю з горілкою по вул. Городецькій, і частина демонстрантів
була п’яна. Після зайняття позицій мій відділ закидали гра-
дом каміння (бруківкою). Незважаючи на заклики і попере-
дження, натовп далі атакував поліцію камінням, чулися ворожі
вигуки на адресу поліції, а окремі вожаки закликали [демон-
странтів] до наступу на поліцію.
Зважаючи, що становище на цьому відрізку загрозливе, я
вирішив негайно атакувати барикади; вогонь поширювався, і
пожежа могла охопити інші крамниці. Я наказав пшод[овні-
568
ку] Чорнієві атакувати вул. Городецьку в напрямку барикад,
а сам з групою атакував від вул. Сапєги праве крило ба-
рикад, тому що натовп намагався оточити мій відділ. Я на-
казав пшод[овніку] Чорнієві, на випадок дальшого агресивного
ставлення натовпу, вжити зброю. Лінія барикад була зайнята
відділом, причому група пшод[овніка] Чорнія дала два залпи
по натовпу.
Під час нашої атаки спочатку .пролунали постріли з боку
натовпу в напрямку поліції. Майже всі поліцаї (пшод[овнік]
Чорній, іпост[ерунковий] Тулькіс, старший] пост[ерунковий] Ко-
билецький, ст[арший] пост[ерунковий] Вонсович, ПОСт[ерунКіО-
вий] Боянович, ст[арший] пост[ерунковий] Кукеля, пшод[овнік]
Касперський, ст[арший] пост[ерунковий] Мотика, ст[арший] по-
ст[ерунковий] Беднарчик, пост[ерунковий] Сєбестковський)
були покалічені камінням, яке кидав натовп. Мене
вдарили каменем у груди і гострим каменем поранили праву
ногу, нижче коліна (перев’язали в єврейській лікарні 17 ц. м.
о год. 2). Я викликав пожежну охорону, яка загасила вогонь
по вул. Городецькій. В цей час в крамниці Барона, по вул. Го-
родецькій, було затримано вдруге на гарячому 2 особи, яких
доставлено до слідчого відділу. На тих відрізках, де вжива-
лась зброя, вбитих або поранених не знайшли.
Я довідався від тутешніх мешканців, що натовп, якраз пе-
ред наступом поліції, намагався знищити бензинну станцію на
вул. Більчевського, і для цього вже буро підкладено купку со-
ломи й шматки дерева, в чому я сам пересвідчився.
Після цього я залишив групу пшод[овніка] Чорнія на
розі вул. Городецької і пл. Більчевського, а сам подався на
вул. Леона Сапєги, де, при допомозі гумових палиць, розігнав
в кількох місцях демонстрантів. На вул. Леона Сапєги демон-
странти атакували поліцію камінням, викрикуючи ворожі за-
клики.
Під час мого виступу з відділом в цей день натовп всюди
був агресивний, а особливо на вул. Городецькій, пл. Більчев-
ського, вул. Леона Сапєги, і, як я поміітив, натовп переважно
складався з безробітних. Рядові мого комісаріату в районі
комісаріату несли звичайну службу. Не було серйозних ви-
падків, за винятком у пшод[овніка] Гжесяка, який, разом з 6
рядовими, приблизно о год. 16.00, брав участь у відбиванні ата-
ки на поліцейські казарми, по вул. Казіміра Великого, де за-
стосовувалась зброя під керівництвом п[ід]ком[ісара] Войцє-
ховського. Треба відмітити відвагу і спокій пост[ерункового]
Генрика Калюкіна з мого комісаріату, який в цей день о год.
15.45, коли наближався похід на вул. Казіміра Великого, по-
мітивши незнайомого, який вибивав шибки в крамницях, за-
тримав його серед великого натовпу і, з револьвером у руці,
569
відвів до комісаріату, не допустивши, щоб натовп, який хотів
напасти на нього, відбив арештованого.
За наказом п[ана] ком[ендан]та мріста], на визначеному мені
відрізку я залишився до год. 24.
Керівник комісаріату Державної] п[оліції]
підкомісар держ[авної] поліції] Роман Афтович
Львів, 18 квітня 1936 р.
ЛОДА, ф. 1, оп. І, спр. 188, арк. 13—15. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
№ 337
1936 р. квітня 18.— Звіт VII комісаріату державної поліції
міській команді державної поліції про події 16 квітня 1936 р.
Згідно з телефонним дорученням від 18 ц. м., в зв’язку зі
звітуванням про дії 16 ц. м., доповідаю ось що:
16/ІУ-1936 р., за наказом команди міста Львова, о год. 7.30
я подався, на чолі 31 рядового, до воєводства, щоб охороняти
його від демонстрації. Я залишався там, біля воєводства, до
год. 15.45. В цю ж годину, коли натовп вирушив з моргу в на-
прямку Янівського кладовища і дійшов до половини вул. Пе-
карської, я одержав наказ від коменданта Колацінського, щоб
закрити вулиці Личаківську, Жулінського, Пекарську і Коха-
новського. Ці вулиці були замкнені відділами, якими команду-
вали аспір[анти] Людвіковський, Шозда і підком[ісари] Шим-
кевич, Ясінський і Афтович. Приблизно через 5 хвилин я одер-
жав наказ від пана коменданта м. Львова, надком[ісара] Кола-
цінського, щоб негайно стягнути ці відділи, бо похід має дозвіл
йти з похороном на Янівське кладовище. Автомашиною пана
коменданта міста я поїхав на вул. Личаківську, отягнув [від-
діл] аспір[анта] Людвіковського, а інших, які були вже в дії, не
міг стягнути і повернувся під воєводство, де був розташований
мій відділ. Коли натовп дійшов до пл. Бернардинської, я, за
власного ініціативою, закрив кінці вулиць Личаківської і Чер-
нецького, щоб не допустити його до воєводства. Але він
намагався пройти через вул. Чарнецького на вул. Ва-
лову. Наступом цілого плутону і при допомозі [пожежного]
570
насоса я випер цей натовп в напрямку пл. Бернардинської, а
свій відділ вивів на вул. Чарнецького, бо моїм головним за-
вданням було охороняти воєводство. Натовп відхлинув з
пл. Бернардинської в напрямку вул. Легіонів,— дальше його
пересування в напрямку Янівського кладовища мені не
відоме.
В цей же день, о год. 18, я одержав наказ від підком[ісара]
Ясінського, який прийняв цей наказ від к[оманди] міста Льво-
ва, щоб на швидкій поліцейській автомашині негайно від’їхати,
очолюючи свій відділ, і розігнати натовп, який громив театр.
Коли я з 22 рядовими приїхав до театру, мене атакував ка-
мінням натовп, що стояв на вул. Скарбківській]. Тоді я нака-
зав плутонові наступати на вул. Скарбківську і витиснув на-
товп — частину на пл. Краківську, частину — вверх по вул.
Скарбківській. Коли я з плутоном розгорнутим строєм був
на 'ПЛ. Краківській, мене атакували камінням з боку базару,
з розвалених будинків. Обхідною атакою я очистив цілу пл.
Краківську і вирушив за розбитим натовпом на пл. Стрілецьку,
на якій також розігнав його. Він намагався напасти на крам-
ниці і вибивати шибки. В цей момент відступаючі' заворушники
підпалили бензинну станцію на пл. Стрілецькій і намагалися
перешкодити гасити вогонь пожежній сторожі, яка прибула на
місце. Станція згоріла. Сильним наступом я розігнав натовп
в різні напрямки. Потім я подався, зібравши цілий плутон,
на вул. Гродзіцьких. Звідти я почув крик: «Грабують!» і брязкіт
битих шибок. Швидким маршем я подався в напрямку бряз-
коту, а коли прийшов у нижній кінець вул. Скарбківської, рап-
том почали кидати в мене камінням. Я наказав наступати,
одначе натовп розбігся, побачивши поліцаїв; я подався за ним
і в кінці вул. Скарбківської і в верхній частині Краківської
почув, як б’ють шибки; я подався в цьому напрямку. Побачив-
ши стрілецький ланцюг поліції, бунтівники втекли.
Тоді я направив свій відділ по вул. Трибунальській. Коли
прийшов на пл. св. Духа, я затримав свій відділ, щоб хвилину
відпочити. В цей час підійшов до мене голова скарбової палати
з проханням охоронити будинок палати, бо вже декілька разів
якісь підозрілі особи намагалися вторгнутися в нього. Я задо-
вольнив прохання голови і двома постами забезпечив головний
вхід у скарбову палату. Досі ніяким чином я не міг зв’язатися
з командою, бо всюди були закриті ворота і крамниці. Тільки
на пл. св. Духа я подався у головну варту, до офіцера варти, з
проханням дозволити зв’язатися з командою. До апарату пі-
дійшов пан керівник слідчого] від[ділу] Яня, якому я доповів
про хід моїх дій.
Бід комісара] Яні я одержав наказ залишатися у головній
варті аж до дальших наказів. О год. 22 я одержав наказ від
571
з[асту]пника коменданта м. Львова комісара] Штабгольца зі-
брати цілий відділ і податися до російського консульства, бо
там бунтівники збираються вибивати шибки. Коли ми прибули
на місце, натовп розбігся, я залишив там 3 рядових як охо-
рону. З цією самою метою на швидкій поліцейській автомаши-
ні я подався до загального шпиталю, щоб усунути докучливих
посторонніх осіб, які намагалися ввійти у шпиталь, щоб відві-
дати поранених. Після забезпечення загального шпиталю
З рядовими, я направився до шпиталю анатомії, по вул. Пе-
карській, де також розігнав зібраних. Забезпечив головний
вхід до анатомії 4 рядовими, а з рештою плутону повернувся
до команди міста по вул. Леона Сапеги о год. 22 і на цьому
закінчив свою службу.
Керівник комісаріату державної]
п[оліції] аспірант Ян Пасєрський
Львів, 18 квітня 1936 р.
ЛОДА, ф. 1, оп. 1, спр. 188, арк. 4—5. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
№ 338
1936 р. квітня 19.— Звіт 11 комісаріату державної поліції мі-
ській команді державної поліції про події
16 квітня 1936 р.
На телефонограму № 303/36 р. від 18/ГУ-1936 р. повідом-
ляю, що в день 16/ІУ-1936 р. я залишився в комісаріаті з 7 ря-
довими; з них вислав 2 патрулі по 2 рядових; [залишилися]
1 черговий], 1 [у] резерві і 3 рядових після ночі, тобто після
24-годинної служби, яких, у зв’язку з перевтомою, не можна
було використати на жодній службі.
О год. 12.15 повідомив мене по телеф[ону] Н. Яновський,
персональний завідуючий] акційного товариства] броварень у
Львові, по вул. Клепарівській, № 18, що тамошні робітники ви-
магають звільнити їх на похорон с[вятої] п[ам’яті] Козака, а
тому що всіх звільнити не міг, між ними виникло незадово-
лення і ходять поки що непідтверджені чутки, що передба-
чається страйк; він, побоюючись нападу безробітних, просив у
поліції допомоги для забезпечення броварні ззовні.
572
Про це я доповів панові заступнику коменданта комісаро-
ві] Штабгольцу, а пізніше — панові старості.
ҐІан староста доручив мені послати туди лише службу спо-
стереження, отже, я послав ст[арших] постер[ункових] сл[ідчої]
сл(ужби] — Вішнєвського і Коцура.
О год. 16 доповів мені черговий коміс[аріату], ст[арший]
постер[унковий] Плебанек, що, за дорученням чергового] офі-
цера ком[ан]ди пана аспір[анта] Клачинського, слід стягнути
патрулі з обводу комісаріату у комісаріат. В зв’язку з цим я
негайно послав ст[аршого] пост[ерункового] Плебанека стяг-
нути патрулі з траси похоронного походу.
О год. 16.15 сюди з’явився постер[унковий] Юрчик і допо-
вів, що під час його патрулювання з ст[аршим] постер[унко-
вим] Андрієм Косткою натовп, який бере участь в похо-
роні, закидав їх камінням; внаслідок цього його ударили ка-
менем в коліно, а ст[аршого] постер[ункового] Костку — в го-
лову, понад лівим вухом, і поранили двічі ножем. В цей час
постер[унковий] Юрчик, застосувавши зброю, задержав напа-
даючих, підхопив з землі ст[аршого] постер[ункового] Костку і
завіз додому, на вул. Кордецького, № 7.
Після повідомлення місцевих] мешканців, що учасники по-
хорону б’ють шибки і громлять крамниці, черговий комісаріа-
ту] пшод[овнік] Новаковський доповів про це черговому офіце-
рові з проханням допомогти поліцейським відділам; на це
одержав відповідь від пана підінсп[ектора] Шварца, що немає
вільного поліцейського відділу, бо всі в дії, а якщо говорити
про будинок комісаріату, то [треба] забарикадувати двері і обо-
роняти тими рядовими, які є в комісаріаті.
О год. 16.55, за дорученням пана керівника II комісаріату
д[ержавної] п[оліції] аспір[анта] Пасєрського, я вислав пшо-
д[овніка] Пйотровського з рядовими в патруль з карабінами
по вул. Городецькій.
О год. 17.20 мене повідомив по телефону ст[арший] пшо-
д[овнік] Жемєнь із залізничного комісаріату], що за наказом
пана старости Протассевича стягнув патрулі з вул. Городе-
цької в комісаріат, повідомивши: якщо є патрулі з місцевого]
комісаріату, необхідно їх стягнути, бо демонстранти можуть їх
роззброїти. В зв’язку з повідомленням ст{аршого] пшод[овніка]
Жемєня, я просив по телефону вирішити цю справу. Цим апа-
ратом говорили зі мною п[ан] черговий] офіцер і пан коміс[ар]
Яня, керуючий слідчого відділу, який, порозумівшись з паном
з[аступни]ком ком[ен]д[анта] коміс[аром] Штабгольцом, дору-
чив мені стягнути в комісаріат патруль, висланий за доручен-
ням пана аспір[анта] Пасєрського. Цей патруль (після повер-
неня) я використав для охорони будинку комісаріату від
573
нападу з боку демонстрантів, тим більше, що в комісаріаті]
знаходились карабіни і боєприпаси для повного складу рядових.
Пшод[овнік] Пйотровський, повернувшись з патрулювання,
доповів мені, що низ вул. Городецької кишить демонстрантами,
а верхня частина цієї вулиці заповнена зіваками.
Пізніше пан аспірант Пасєрський по телефону доручив, щоб
під час нападу безробітних на комісаріат стріляли без усякої
совісті. Для охорони комісаріату] разом з черговим у мене
було 6 рядових.
19 квітня 1936 р.
Керуючий комісаріату старший
пшодовнік державної] п[оліції]
Щепан Грабовєцький
ЛОДА, ф. 1. оп 1. спр. 188. арк. 6. Машинопис. Оригінал. Переклад з
польської мови.
№ 339
1936 р. квітня 21.— Рапорт міського староства громадсько-по-
літичному відділові воєводського управління про меморіал
Ліги оборони прав людини і громадянина в зв’язку з по-
діями 16 квітня 1936 р.
Ліга оборони прав людини і громадянина опрацювала ме-
моріал на 60 сторінок, в якому розбираються події 14 і 16/ІУ-
1936 р. та останні арешти. Вона обчислює, що під час цих по-
дій загинуло 40 осіб, при цьому ні міський староста, ні
поліція нібито не знають справжньої кількості вбитих, бо їх
негайно ховали. Ліга зібрала матеріал, яким намагається до-
вести, що поліція зробила провокацію. На основі цих же ма-
теріалів вина за сутички і грабунки на вулицях Янівській, Ле-
гіонів і середмісті лежить на покидьках суспільства, хоч ме-
моріал не заперечує участі комуни. Події на вул. Городецькій
були викликані нібито студентами-ендеками, які мали керу-
вати діями покидьків суспільства. Якщо мова йде про причину
четвергових подій, меморіал не бачить її конкретного пояснен-
574
ня. До меморіалу, в якому є точний опис подій, повинні бути,
додані фотографічні знімки подій.
21 квітня 1936 р.
ЛОДА, ф. 102, оп. 1, спр. 67, арк. 166. Машинопис. Копія. Переклад з
польської мови.
№ 340
1936 р. квітня 22.— 3 рапорту слідчого відділу воєводської
команди державної поліції воєводській команді державної по-
ліції, громадсько-політичному відділові воєводського управ-
ління * про загальний страйк на території міста.
Конфіденціально!
Політичний розділ.
...3. Загальний страйк на території м. Львова.
20 ц. м., у зв’язку з випадками на території Львова, прого-
лошений одноденний страйк охопив такі заклади праці:.
1. Сітка м[іських] е[лектричних] підприємств], вул. Чарнецько-
го, № 5,— страйкувало 20 робітників. 2. Міські каналізаційні
роботи, пл. Академічна,— страйкувало 50 робітників]. 3. Мі-
ські каналізаційні роботи, пл. Бернардинська,— страйкувало]
ЗО робітників]. 4. Держ[авна] спирт[на] монополія, вул. Купаль-
на, № 2,— страйкувало 120 робітників. 5. Парк і майстерні
міського трамвая, Гаврилівка, — страйкувало 250 робіт-
ників. 6. Міське підприємство очистки міста, вул. Марти-
на, № 18,— страйкувало 465 робітників. 7. Міське будівництво
дороги, вул. Варшавська,— страйкувало 44 робітники]. 8. Мі-
ське будівництво дороги, вул. Бойова,— страйкувало 24 робіт-
ники. 9. Д[ержавне] агентство] т[елефонної] с[лужби], вул. Сик-
стуська, № 26,— страйкував 71 робітник. 10. Парк і майстер-
ні -міського трамвая, вул. Вулецька,— страйкувало 292 робіт-
ники. 11. Міський бетонний завод, Бондарівка, № 7,—
* а також прокуратурі апеляційного суду, самостійному інформацій-
ному рефератові командування VI корпусного округу у Львові, слідчим
відділам воєводських команд державної поліції в Станіславі, Тернополі
і Луцьку
575
страйкувало 50 робітників. 12. Міський водопровід, вул. Зе-
лена, № 62,— страйкувало 39 робітників. 13. Ремонт шляхів
міської управи, вул. Зелена, № 14,— страйкувало 15 робітни-
ків. 14. Електростанція, Персенківка,— страйкувало 90 робіт-
ників. 15. Радіостанція, вул. Понінського, № 12,— страйкувало
7 робітників. 16. Міський газовий завод, вул. Газова, № 28,—
страйкувало 203 робітники. 17. Парк міського трамвая, вул.
Городецька,— страйкувало 57 робітників. Крім цього, в
різних місцях праці на території Львова, а також в су-
сідніх львівських гмінах страйкував разом 4051 робітник...
22 квітня 1936 р.
Начальник слідчого відділу надко-
місар Александер Доманський
ЛОДА, ф. 1, оп. 3. спр. 912, арк. 46. Машинопис. Оригінал. Переклад з
польської мови.
№ 341
1936 р. квітня 23.— 3 рапорту слідчого відділу воєводської
команди державної поліції воєводській команді державної по-
ліції, громадсько-політичному відділові воєводського управ-
ління * про чутки і настрої у місті після подій 16 квітня.
Конфіденціально!
Політичний розділ.
...5. Події на території Львова.
а) У зв’язку з останніми подіями на території Львова, се-
ред робітників поширювались різноманітні чутки, начебто по-
ліція ховала в одній домовині по кілька трупів, і навіть без
домовини та одягу вкидала їх в могили, що поліція отримала
з Варшави 50000 зл. командировочних, що поліція вбивала
* а також прокуратурі апеляційного суду, самостійному інформацій-
ному рефератові командування VI корпусного округу у Львові, слідчим
відділам воєводських команд державної поліції в Станіславі, Тернополі
і Луцьку
576
безборонних жінок та дітей, а також що всі у воєводському
управлінні мали револьвери з жінкою воєводи на чолі. Крім
цього, всюди на адресу поліції сиплються погрози, що пора-
хуються з львівськими поліцаями, коли тільки від’їдуть поліцаї
інших міст...
23 квітня 1936 р.	А. Доманський
ЛОДА, ф. 1, оп. З, спр. 911, арк. 47. Машинопис. Завірена копія. Пере-
клад з польської мови.
№ 342
1936 р. квітня 29.— Рапорт слідчого відділу міської команди
державної поліції прокуратурі окружного суду, міському ста-
роству * про вивішення комуністичної афіші, розповсюдження
комуністичних листівок та про страйк робіт-
ників майстерні скринь.
Комуністична афіша.
28/ІУ ц. р. о год. 22 Юзеф Яблонський, що проживає по
вул. Личаківській, № 57, передав у IV комісаріат одну афішу,
написану ручним письмом, такого змісту: «Товариші!
Останні випадки у Кракові, Ченстохові і Львові по-
казали, що санаційний уряд на чолі з Рачкевичем здійснює
свою фашистську програму. Безробітні, виходячи на вулицю
з домаганнями хліба і праці, отримують кулі від поліції.
В день 1 Травня закликаємо весь робітничий клас і молодь
взяти участь в демонстраціях під гаслом боротьби за хліб, во-
лю, мир і освіту. Хай живе 1 Травня—Міжнародний день бо-
ротьби робітників! Геть вбивства робітників на вулицях Льво-
ва! Геть санаційний уряд! Геть Картузьку Березу! Хай живе
фронт молодого покоління! Комуністична] С[пілка] М[олоді]
3[ахідної] У[країни]».
Ця афіша була наклеєна на паркані біля військового шпи-
талю, по вул. Личаківській, № 26.
* а також начальникові слідчого відділу воєводської команди дер-
жавної поліції, міській команді державної поліції і самостійному рефе-
ратові командування VI корпусного округу у Львові
37 № 503
577
Комуністичні листівки.
28/ІУ ц. р. біля год 20.45 невідомий розкинув на вул. За-
марстинівській, біля № 29, комуністичні листівки на польській
мові двох видів. Одні листівки починаються словами: «Това-
риші громадяни!», а другі словами: «Солдати, в народний
фронт, до боротьби з фашизмом!». Змістом як одних так і дру-
гих листівок є справа останніх подій у Львові, а також заклик
до солдатів, легіонерів, оборонців Львова і громадян до спіль-
ної боротьби в Народному фронті проти фашистського уряду.
Ці листівки, кількістю 14 штук, зібрав ряд(овий] III комі-
саріату і передав у місцевий] слідчий відділ.
Комуністичні листівки.
28/ІУ ц. р. біля год. 22 невідомий розкинув на вул Полтв’я-
ній, біля № 27, комуністичні листівки, т. зв. «вітрівки», надру-
ковані на сигаретному папері розміром 7 X 7 см, такого змісту:
«Організовуйте Першотравневі наради єдиного фронту і Народ-
ного фронту, масовки, віча і вибирайте Першотравневі коміте-
ти! До спільних демонстрацій під спільними прапорами ЦК
КПЗУ!»
Ці листівки, 33 штуки, позбирав рядовий слідчої] сл[ужби],
які потім передав у місцевий] слідчий відділ.
Страйк.
Страйк робітників майстерні дерев’яних скринь Ігнаца
Юрііма, по вул. Новій Бічній, № 8, триває далі.
29 квітня 1936 р.
За коменданта державної] п[оліції]
м. Львова керівник слідчого відділу,
комісар В. Яня
ЛОДА, ф. 1, оп. З, спр. 908, арк. 84. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
578
№ 343
1936 р. квітня ЗО *. — Інформація міської команди державної
поліції підлеглим поліцейським органам про наміри робітників
у зв’язку з святкуванням 1 Травня.
За зібраними відомостями, на першотравневу демонстрацію
1 травня 1936 р. вибирається із Скнилова близько 50 робітни-
ків, які постійно працюють у Львові, крім цього — коло ЗО ро-
бітників, що працюють на цивільному аеропорті у Скнилові;
з Дублян підуть на першотравневу демонстрацію коло 15 ро-
бітників, що працюють на різних фабриках і підприємствах
Львова. Ці робітники святкуватимуть тільки під впливом львів-
ських робітників.
З громад Борщевичі й Пруси на демонстрацію збирається
коло 20 безробітних.
Сільське населення з Білки Шляхетської хоче відмовитись
від ярмарку у Львові 1 травня ц. р., побоюючись демонстрацій.
З Кривчич вибирається близько 70 робітників, в основному
муляри. Запобігти важко, бо Кривчичі безпосередньо зв’язані
зі Львовом.
З Підбірців і Лисинич вибирається коло 40 осіб, членів ще
не зареєстрованої Спілки робітників деревної, будівельної] і
керамічної промисловості в Підбірцях.
Тютюнова фабрика у Винниках і фабрика дріжджів у Ли-
синичах дали розпорядження працювати 1 травня, але, мабуть,
робітники не працюватимуть. Підкреслюю, що на фабриці у
Винниках працює 350, а в Лисиничах — 70 робітників. Не ви-
ключена можливість, що частина з них прибуде до Львова.
З Баторівки і Рясної Польської до Львова вибирається
близько 55 осіб. Серед них розійшлася чутка, яка вийшла, ма-
буть, із Сп:|лки, по вул. Цловій, що влада не дозволяє жодного
святкування 1 травня.
З Давидова вибирається близько 20 робітників, які постій-
но працюють у Львові і належать до С[пілки] професійних]
с[пілок] у Львові. Серед них кружляє чутка, що у Львові ма-
ють відбутися демонстрації робітників з вимогою звільнити з
в’язниці робітників, затриманих у зв’язку з подіями 16/ІУ ц. р.
Із Збоїщ на демонстрацію піде близько 300 робітників, що
працюють у Львові, з Ляшок — близько 50, а Малехова — ЗО,
з цегелень у Сихові —ЗО, з Сокільник— 18, з Пустомит, з фаб-
рики вапна,— 8, а з Львівських Сорок — 8 безробітних.
Я отримав додатково вістку, що робітники фабрики тютюну
* Дата встановлена на основі супровідних документів.
37*
579
у Винниках та дріжджів у Лисиничах не працюватимуть
1 травня ц. р. У зв’язку з приналежністю вищезгаданих груп
робітників до різних професійних спілок на території Львова,
не можна відвернути їхньої участі в поході.
При допомозі впливових осіб і організацій я все зробив для
того, щоб 1 травня ц. р. сільське населення відмовилося від
масової участі в ярмарку у Львові, крім тих, що доставляють
харчові продукти. Я дав розпорядження посилити д[ержавну]
п[оліцію] довкола Львова. Вона має завдання не допускати
підозрілих осіб до міста. Крім цього, я розпочав ряд позапла-
нових робіт на шляхах, на яких працюють безробітні з околиць
міста. Це також повинно відтягнути їх від приходу до Львова.
ЛОДА, ф. 75. оп. 1, спр. 170, арк. 36. Машинопис. Копія. Переклад
з польської мочи.
№ 344
І936 р. травня 6.— Рапорт міського староства громадсько-по-
літичному відділові воєводського управління про підготовку
страйку будівельних робітників.
На території [міста] відчуваються сильні страйкові тен-
денції серед будівельних робітників. Дотогочасна практика оп-
лати праці була такою, що укладались колективні договори
між підприємцями і працівниками поодиноких категорій, крім
колективного договору, який укладали працедавці з мулярами,
мулярськими помічниками і теслярами. В цьому році,
як щось нове, з боку професійних спірюк будівельної галузі
промисловості висунуто вимогу укласти загальний колектив-
ний договір з будівельними працівниками, тільки в рамках
якого наступило б визначення індивідуальних договорів для
окремих категорій працівників. В зв’язку з цим створено спіль-
ний фронт професійних спілок: мулярів, брукарів і бетонників,
малярів і лакувальників, теслярів, цегельників, кахельників
і робітників деревної промисловості, що охопив 12 категорій
будівельників у загальній кількості 7000—8000 чоловік, зайня-
тих роботою на території Львова. Разом з вимогою укладення
загального колективного договору в будівельній [промислово-
сті] висунуто також принцип міжспілкової солідарності в тако-
му розумінні, що можливий опір одної спілки може зробити
580
неможливим підписання цілого договору і навіть може спро-
вокувати страйк. Спочатку навіть висунуто вимогу нібито ма-
сових переговорів таким чином, що всі управи спілок буді-
вельних працівників мали б спільно брати участь в перегово-
рах із пленумом будівельних підприємців усіх категорій. Хоча
цей початковий проект вирішення питання про колективний
договір способом мітингів відпав, однак, він являє собою
яскраву ілюстрацію настроїв робітничих низів, на які, як це
виявилось під час переговорів, о[кружний] к[омітет] Профе-
сійних] с[пілок] має мінімальний вплив.
Остаточно зупинилися на тому, що переговори про розцінки
розпочалися між делегатами спілок і представниками праце-
давців. Ці спільні конференції, зважаючи на розбіжність ін-
тересів поодиноких будівельних галузей, натряпл'яють на ве-
ликі труднощі і можна сумніватися, чи їх погодять.
Професійні спілки, м[іж] іншим, зажадали: зобов’язати при-
ймати працівників тільки через спілку; визнати мужів довір’я,
які б кожний час мали вільний вхід на будівництво і могли б
завжди провадити з робітниками наради на місці роботи: дати
робітникам спецодяг; у випадку хвороби працедавець мав би
перші 3 дні платити хворому повну винагороду (від
4-го дня після заяви .про хворобу ці обов’язки переходять на
[заклади громадського] страхування), виплачувати винагороду,
незважаючи на припинення роботи через дощ; дотримуватися
8-годинного робочого дня, заборонивши наднормові години і
т. п.
На останній конференції про розцінки, яка відбулася]
5/У-1936 р., вищ[е]наведені спілки поставили як ультиматум
[вимогу] остаточно встановити умови рамкового* договору до
б/У ц. р., погрожуючи тим, що якщо мирно не дійдуть до зго-
ди, делегати, що беруть участь в переговорах, будуть змушені
звернутися до всіх будівельних працівників. Внаслідок згоди
працедавців, на 6/У ц. р., на 18 год., була призначена (для
погодження) конференція у залі Ремісничої палати, по вул.
Костьольній, № 8. Від її результатів залежить дальший хід
подій.
Як характерне, слід підкреслити, що вже 4/У ц. р. всі ви-
щ[е]згадані спілки в'нес|ли у Львівське] міське староство заяву
про мітинг на день 7 травня 1936 р. для обговорення справи
розцінок. Тому що, як виходить із цього положення, ще перед
закінченням переговорів спілки мали намір вжити мітингову
демагогію, щоб викликати страйкові дії, зважаючи на гро-
мадський порядок, мітинг був заборонений. При цьому Львів-
ське] міське староство вважало, що кожна з спілок має мож-
* Типового.
581
ливість повідомляти своїх членів про хід подій на закритих
пленарних зборах.
Треба відмітити, що, згідно з наявними відомостями, Проф-
лівиця наполягає розпочати страйки, щоб, можливо, поставити
перед здійсненим фактом надзвичайну арбітражну ко-
місію, якої зажадав інспекторат праці, передбачаючи
неспроможність погодити розбіжності, що насуваються, і не-
поступливість становища професійних спі|лок. На випадок, коли
переговори будуть зірвані, прибуття надзвичайної комісії у
Львів було призначено на 15 травня ц. р. Спілки відносяться
негативно до арбітражу надзвичайної комісії.
За дальшими інформаціями, Компартія схиляється до того,
щоб перенести проголошення страйку на 12 травня ц. р., щоб
це стало демонстрацією в день свята роковин смерті маршала
Пілсудського.
6 травня 1936 р.
ЛОДА, ф. 102, оп. 1, спр. 67а, арк. 211—212. Машинопис. Копія. Переклад
з польської мови.
№ 345
1936 р. травня 8.— 3 рапорту слідчого відділу воєводської
команди державної поліції прокуратурі апеляційного суду,
громадсько-політичному відділові воєводського управління *
про страйк будівельних робітників.
Конф іденці ал ьно!
Політичний розділ.
...5. Страйки.
а) 8 ц. м., в ранніх годинах, у Львові застрайкували буді-
вельні робітники, зайняті на будівництві, копанні каналів та
ремонті шляхів. Тому що не всі будівельні робітники були на
вчорашніх зборах, багато з них 8 ц. м. прийшло на роботу.
Працюючих робітників повідомили про страйк делегації
професійних] сп[ілок], а на околицях робили це за допомогою
* а також самостійному інформаційному рефератові командування
VI корпусного округу у Львові, слідчим відділам воєводських команд
державної поліції у Станіславі, Тернополі і Луцьку
582
автомашин. Згідно з дотеперішніми повідомленнями комісаріа-
тів поліції, страйкує близько 1500 робітників. Досі страйк про-
ходить спокійно...
8 травня 1936 р.
[Підпис нерозбірливий]
ЛОДА, ф. 1, -оп. З, спр. 911, арк. 78, 80. Машинопис. Завірена копія. Пе-
реклад з польської мови.
№ 346
1936 р. травня 8.— 3 рапорту міського староства громадсько-
політичному відділові воєводського управління про зростання
впливу комуністів серед трудящих міста.
Загальна частина.
Після демонстративних страйків простесту проти «краків-
ської трагедії», 16/ГУ ц. р. відбувся виступ львівської вулиці,
режисерований правильно з точки зору знання психіки натов-
пу. Обмежуючись тісним полем рефлексії, не вникаючи в ана-
ліз безробіття, яке є істотною основою для розкладаючої ро-
боти, потрібно ствердити, що в дзеркалі четвергових львів-
ських подій у всій повноті відбулася втрата впливу ППС серед
робітничих мас. Помітно, шо після цих подій ППС безсильно
пішла за стихією, так що спочатку механічно зліплений Народ-
ний фронт починає входити в сферу накручування кон’юнктури
на ідейний радикалізм. Ряди антилівої, а також антикомуні-
стичної опозиції ППС постійно тануть, а до голосу в партії
починають приходити, як вирішальні фактори, радикальні еле-
менти, перед якими група старших діячів стає безвольним зна-
ряддям.
До найцікавіших спостережень належить картина поража-
ючої нездатності львівської громадськості під час подій. Вона
потопає в пустих фразах патріотизму, безпомічна і дезорієнто-
вана в хвилину, коли треба діяти...
8/У-1936 р.	Дембовський
ЛОДА, ф. 102, оп. І, спр. 67 а, арк. 213—214. Машинопис. Завірена копія.
Переклад з польської мови.
583
№ 347
1936 р. травня 12.— Доповідна записка громадсько-політичного
відділу воєводського управління воєводі про необхідність по-
силення боротьби з прогресивними друкарнями і бібліотеками.
1.	Друкарні.
ч Цей промисел не належить до ремісничого промислу, а та-
кож до концесійної промисловості, отже, € вільним промислом
і вести його дозволено кожному. При видаванні промислових
дозволів промисловий відділ міської управи вимагає судової
контестації * від міського старости про особу, яка займається
цим промислом. Крім цього, той, хто займається цим промис-
лом, мусить представити промисловій владі проект устаткуван-
ня закладу згідно з параграфом 14 промислового права від
7/УІ-1927 р.
Можна відмовити видати промисловий дозвіл, якщо примі-
щення, в якому знаходиться це підприємство, непридатне для
цієї мети через технічні хиби. Якщо б були сумніви
відносно правильного ведення друкарні або коли особа, яка
клопоче про дозвіл на право відкрити підприємство, буде вико-
нувати чи виконувала недозволені пропагандистські роботи,
можна тоді до затвердження проекту устаткування попросити
обводового інспектора праці, щоб дав висновок, і наказати
[провести] огріяд на місці, щоб знайти технічні хиби.
2.	Книгарні (антикварні).
Ведення цього промислу також вільне.
На думку місцевого відділу, управи міст та повітові ста-
роства не повинні негайно видавати особам, які повідомляють
про ведення книгарні, посвідки, а тільки прийняти прохання
подавців, пізніше звернутися до громадсько-політичного від-
ділу воєводського управління з проханням дати висновок. По-
літичний відділ, після обслідування справи, дає розпорядження
відповідній управі гміни чи повітовому старості. Якщо б, на
думку політичного відділу, особа, яка повідомляє про ведення
книгарні, не давала потрібних гарантій або була б запідозре-
на у веденні цього промислу для недозволених цілей, тоді
можна б робити певні труднощі для тих, які повідомляють, вка-
зуючи, що стан приміщень не відповідає вимогам будівель-
ного права. Також можна звернути увагу на обладнання, а
* Ствердження факту.
584
коли б книгарня продавала старі книжки, можна вимагати,
щоб ці книжки перед продажем дезинфікували. Можна відмо-
вити в дозволі через те, що стан старих книжок, зважаючи на
санітарні правила, непридатний для обороту.
3.	Бібліотеки.
Цей промисел також вільний. При виданні промислового
дозволу можна поступати так, як при веденні книгарського
промислу (під 2). Можна відмовити видати промисловий доз-
віл підозрілій особі, якщо приміщення і його устаткування
невідповідні — наприклад, приміщення надто мале і недостат-
ньо освітлене та не відповідає правилам розпорядження міні-
стра здоров’я від 25/УІІ-1923 р. про чистоту повітря в примі-
щеннях (В[існик] з[аконів] Р[ечі] П[осполитої] № 84, п[ункт]
653) і розпорядження] президента Реч[і] Посполитої про безпе-
ку і гігієну праці від 16/ІІІ-1928 р. (В[існик] з[аконів] Р[ечі]
П(осполитої] № 35, п[ункт] 325).
В кінці підкреслюється, що найкращим вирішенням вище-
вказаних трьох [видів] вільного промислу було б звернення до
Міністерства промисловості і торгівлі з проханням новелізу-
вати * відповідні вказівки промислового закону в тому на-
прямку, щоб визнати ці промисли, зважаючи на державні і
громадські інтереси, концесійною промисловістю. Тоді промис-
лова влада могла б вільно, грунтуючись на вказівках промис-
лового закону, регулювати справу видачі концесій на ведення
вищезгаданих промислів.
Львів, 12 травня 1936 р.
ЛОДА, Ф. 200, оп. 2, спр. 1577, арк 36. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
* Змінити або доповнити закон.
585
№ 348
1936 р. травня 18.— 3 рапорту слідчого відділу воєводської
команди державної поліції воєводській команді державної по-
ліції, громадсько-політичному відділові воєводського управ-
ління * про конгрес працівників культури.
Конфіденціально!
П О Л І Т II ч н и й розділ.
1. Конгрес працівників культури.
17 ц. м. об II год. у Великому театрі відбулися при вщерть
заповненому залі урочисті збори з нагоди' конгресу працівни-
ків культури. Після відкриття зборів промовляли: Анджей
Струг, Ковальська, Чухновський, Бронєвський, Дембінський.
Банда Василевська, Зегадлович і декілька інших. Воі названі
вище промовляли в крайньо лівому дусі. У своєму виступі
Кручковський підкреслив, що соціалізм і комунізм, який ви-
пливає з соціалізму, мусять перемогти. Ніщо і ніхто не має
сили цього стримати, і Європа мусить бути комуністичною.
Дембінський, якого вітали окликами: «Ми хочемо відверто го-
ворити!», почав промову, спрямовану проти Берези Картузької:
«В давній Франції символом буржуазного уряду була Бастілія,
в царській Росії — фортеця Шліссельбург, а в Польщі таким
символом є Береза Картузька. Коли тоді хотіли кого-небудь
невигідного усунути і коли проти нього не було Ніяких доказів,
то декрет на його усунення мусив підписати король. Зараз,
однак, таке право має урядовець безпеки». Далі Дембіцький
відзначив, що домовина вбитого, яка пройшла крізь усі дротя-
ні загорожі і барикади, хай буде прапором Народного фронту.
Закінчуючи, заявив, що його товариші з столиці Західної Біло-
русії передають через нього геройському Львову поздоровлен-
ня. Крім цього, артисти Великого театру — Красновєцький і
Домбровський — виступали з художнім читанням. В цей час до
стола президії підійшла Марія Панцєвич, що прож[иває] по
вул. Джерельній, № 50, старша і бідно одягнена жінка, яка
поклала на стіл букет квітів, звернувшись з такими словами:
«Приходжу від імені страйкуючих робітників, щоб вам подя-
кувати за співробітництво в обороні робітників. Хай ця ваша
* а також прокуратурі апеляційного суду, самостійному інформацій-
ному рефератові командування VI корпусного округу у Львові, слідчим
відділам воєводських команд державної поліції в Станіславі, Тернополі
і Луцьку
586
праця принесе краще завтра для наших чоловіків і для наших
дітей». Наприкінці урочистих зборів Анджей Струг, показуючи
на той букет квітів, сказав: «Хай цей букет квітів буде сим-
волом зв’язку між робітниками та інтелектуалістами, хай ці
сьогоднішні ухвали підуть у широкі робітничі і селянські
маси!» Урочисті збори закінчилися о год. 14.
Художнє читання літературних творів.
У зв’язку з конгресом працівників культури, 17 ц. м. о год. 20
в залі технологічного інституту, по вул. Булярда, № 5, захода-
ми організаторів цього конгресу відбувся вечір художнього чи-
тання літературних творів при участі близько 500 чоловік,
виключно євреїв, переважно молоді. Під час цього вечора свої
твори читали такі літератори: Ковальська прочитала твір під
заголовком] «Поздоровлення матері і дитини»; Зегадлович
прочитав твори п[іід] заголовками «Чорний день» та «Лагід-
ний великан»; Ольха прочитав на українській] мові твір п[іід]
заголовком] «Мова і бунт дітей»; Бурська прочитала твір п[ід]
заголовком] «О це прошу пані»; Тудор прочитав на україн-
ській] мові твір п[ід] заголовком] «Найменшій товаришці»; Дом-
бровський продекламував твір п[ід] заголовком] «Абіссінська
балада»; Олевський прочитав твори п[ід] заголовками «Лег-
коатлетика», «Домбровський басейн», «Елегії про смерть Ва-
ринського», «Балада про театральну площу»; Полох прочитав
українською] мовою плакат «Безробітні»; Стожек прочитав
твір п[ід] заголовком] «Телефон і контратака»; Домбровський
продекламував твір «Ніфіціліс»; Гаврилюк прочитав україн-
ською] мовою уривок з твору «Шляхи»; Домбровський проде-
кламував твір Ашендорфа п[ід] з[аголовком] «Чи ви не бачили
моєї матері?»; Воліца прочитала твір п[ід] заголовком] «Мої
пахучі лілії»; Василевська прочитала уривок з повісті «Віт-
чизна» про страйк форналів. На закінчення Чухновський про-
читав твір п[ід] заголовком] «Важкий життєпис». Зміст всіх
цих творів був крайньо лівий і революційний. Перед початком
художнього читання Зегадловича вітали голосними оплесками,
у відповідь на що він підніс вгору лівий кулак; встаючи з
місць, це повторила публіка. Під час читання твору Чухнов-
ського, тобто біля год. 21.45, невідомі вибили камінням шибки
в лекційному залі і вкинули всередину одну смердючку, що
викликало замішання. За хвилину один з учасників вечора за-
кликав присутніх проспівати «Інтернаціонал». Присутні про-
співали з піднесеними лівими кулаками. Після співу «Інтерна-
ціоналу» Чухновський закінчив читати свій твір, а вкінці взяв
у руку один із вкинених в зал каменів, показав його присутнім
і сказав: «Цим борються з нами ендеки». Публіка з піднесе-
587
ними лівими кулаками крикнула: «Ганьба їм!» На цьому вечір
закінчився і учасники залишили зал. На сходах стояли три
особи з коробками і капелюхами, збираючи добровільні пожер-
твування для страйкуючих і їх дітей. Затримано Євстахія Раль-
ського, що прож[иває] в II Домі техніків, студ[ента] політех-
ніки, як одного з підозрілих у вибитті шибок і вкиненні в зал
смердючки. Після перевірки документів затриманого звіль-
нено...
18 травня 1936 р.	[Підпис нерозбірливий]
X
ЛОДА, ф. 1, оп. З, спр. 911, арк. 103—104. Машинопис. Завірена копі я ►
Переклад з польської мови.
№ 349
1936 р. травня 25. — 3 рапорту слідчого відділу міської коман-
ди державної поліції прокуратурі окружного суду, міському
староству * про демонстрацію безробітних.
Події на Гетьманських Валах.
24/У ц, р. о 9 год. на Валах, недалеко від пам’ятника Собє-
ському, зібралось біля ЗО жінок з малими дітьми, які в одну
мить пішли на трамвайні рейки і там сіли недалеко від кіоску
Л(іги] Протиповітряної] о[борони], щоб таким чином зупинити
рух трамвайних вагонів. Коли поліцаї намагались усунути
цих жінок, вони підняли великий вереск і почали голосно пла-
кати. Безробітні і бродяги, які були недалеко, побачили втру-
чання поліції і почали свистіти та кричати: «Геть поліцію!»
Тоді в сторону поліцаїв полетіло декілька каменів. Коли
деяких жінок почали садити в швидку поліцейську автомаши-
ну, решта жінок, разом з дітьми, зійшла з трамвайних рейок.
Жінки, зійшовши з трамвайних рейок, пішли у напрямку
пл. Голуховських; коли наблизилися до кінотеатру «Атлантик»,
навколо них збиралось щораз більше безробітних і бродяг.
Біля кінотеатру «Атлантик» натовп зріс приблизно до 500
осіб, серед яких було дуже багато євреїв. Коли поліція почала
* а також слідчому відділові воєводської команди державної поліції,
міській команді державної поліції і самостійному інформаційному ре-
фератові командування VI корпусного округу у Львові
588
[їх] розганяти, її закидали камінням. Натовп остаточно розігна-
ли за допомогою струї води з моторизованого насоса протипо-
жежної сторожі. Тоді хтось вибив шибку з боку вул. Гетьман-
ської у скарбовій палаті...
25 травня 1936 р.
В[ід] ім[ені] коменданта д[ержавної]
п[оліції] м. Львова керівник слідчого
відділу, комісар В. Яня
ЛОДА, ф. 1, оп. З, спр. 905, арк. 50, 53. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
№ 350
1936 р. травня 31.— 3 рапорту слідчого відділу міської коман-
ди державної поліції прокуратурі окружного суду, міському
староству * про страйк будівельних робітників.
Страйк будівельних робітників.
30/У ц. р. в передполудневих годинах в приміщенні Спілки
по вул. Цловій, № 6, відбулись збори малярів і теслярів, в
яких взяло участь близько 300 осіб, в цьому числі 10 жінок,
під керівництвом Цольмана. Під час зборів промовляли: Генц,
Лотиш, Скалінський, Кунинець, Цольман і кільканадцять ін-.
ших. Промовці твердили, що боротьба ще не закінчена, її пер-
шу стадію виграли, незважаючи на перешкоди зі сторони по-
ліції. Боротьба триває далі, і, якщо буде треба, робітники
здатні на все, щоб тільки здобути перемогу. Організовані в
сильні професійні спілки, робітники завжди мусять перемогти,
незважаючи на те, що серед них є також і зрадники. На цих
негідників треба буде зважати, коли страйкуючі повернуться
до праці. Тепер наближається хвилина, коли робітникам треба
буде боротися не зброєю, а виборчими бюлетенями. Слід ду-
мати, що робітничий клас у Польщі переможе так, як у Фран-
ції. Робітничий клас бореться за краще життя в цілій Польщі,
а не тільки у Львові. Цієї боротьби він не залишить, поки ціла
* а також слідчому відділові воєводської команди державної полі-
ції, міській команді державної поліції і самостійному інформаційному
рефератові командування VI корпусного округу у Львові
£ЙО
країна не стане червоною. Тритижневий страйк будівельних
працівників закінчився перемогою робітників. Якщо б робото-
давці попробували платити менше, як це тепер зобов’язались,
то зустрінуть рішучий опір. Страйк закінчений, але політична
боротьба незакінчена і закінчиться тільки тоді, коли червоний
прапор майорітиме на ратуші. На закінчення присутні відспі-
вали «Червоний прапор», після чого Цольман заявив присут-
нім, іцо о 10 год. 13/У ц. р. відбудуться збори в цьому самому
приміщенні.
30/У ц. р. о 9 год. 50 хв. в приміщенні Спілки по вул. Льва,
№ 1, відбулися збори будівельних працівників, в яких взяло
участь 500 осіб. Під час зборів виступило 3 промовці, які го-
ворили про переможне закінчення страйку. Цей страйк, правда,
не закінчився повністю так, як цього хотіли робітники; важли-
вою причиною цього — провокація з боку ендеків, а також
і своїх «товаришів», які про кожні заходи страйкуючих пові-
домляли поліцію. В значній мірі винні в цьому і страйколоми.
Страйкові дії велись в дуже важких умовах, бо буржуазія ви-
користовувала кожну нагоду, щоб зломити страйк. Теперішній
страйк треба вважати тільки за перемир’я, яке рано чи пізно
закінчиться, і робітники будуть змушені піднятися на дальшу
боротьбу. Будівельні робітники повинні далі цікавитись жит-
тям Спілки і брати масову участь у зборах. Серед страйкую-
чих було багато байдужих, які з розвитком страйкових дій що-
раз більше уникали приміщення Спіїлки. Під час страйку фонд
Спілки зовсім вичерпався, і тому кожний робітник повинен
почувати обов’язок регулярно платити внески по 50 гр[ошів] у
день. На цьому збори закінчилися о 12 год. Наступні збори
призначено на 10 год. 31 /V ц. р. Серед багатьох учасників
зборів відчувалась тенденція скликати в цей час віче під від-
критим небом, щоб після його закінчення піти походом на мо-
гилу Козака...
31 травня 1936 р.
В[ід] ім[ені] коменданта державної] п[оліції]
м. Львова керівник слідчого відділу комісар
В. Яня
ЛОДА, ф. 1, оп. З, спр, 905, арк. 64—65. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
590
№ 351
1936 р. травень.— Відозва ЦК КПЗУ до трудящих Західної
України в зв’язку з загальними зборами товариства «Просвіта»
Пролетарі всіх країн, єднайтеся!
Комуністична партія Польщі
(Секція Комуністичного Інтернаціоналу).
Комуністична партія Західної України.
До всіх робітників, селян, працюючих інтелігентів і мо-
лоді!
До всіх членів «Просвіти»!
Товариші громадяни!
За кілька тижнів відбудуться загальні збори «Просвіти».
Стануть перед вами, перед цілим краєм лани целевичі, мудрі,
пеленські, щоби здати справу з своєї просвітянської діяльності.
Оці, що славлять пацифікаторську окупантську армію, як доб-
ро українського народу, що пактують з організатором погрому
Західної України восени 1930 р.— Складковським, посягнуть
по дальше керівництво «Просвіти».
Як господарили досі?
В тому часі, як окупант розгромив волинсько-холмські «Про
світи», як з указу пана Складковського нищили східногали-
цькі «Просвіти» пацифікаційні загони,— на відсіч польським
фашистам пішла клерикально-уніатська верхівка. Розв’язують
ряд антифашистських «Просвіт», насаджують комісарів. «Чи-
стять» читальні від усякої наукової, передусім радянської, літе-
ратури. Разом з окупантом ведуть нечувану нагінку проти
Радянського Союзу і Радянської України. В ряді місцевостей
бандити з ОУН нападали на роб[ітничо]-селянські «Просвіти»
і намагалися їх знищити.
Ширили клерикалізм, попівсько-націоналістичну ідеологію
мазеп, Крут і т. п. У висліді тої господарки є 1 мільйон довгу,
який стягають з працюючих.
Громадяни!
Досить вже злочинної роботи ундівсько-оунівських вожаків!
Хай червоний Львів — столиця Західної України — стане
тим кличем, що збудить до бою цілу Західну Україну. Хай
кров львівських робітників зцементує величезний протиоку-
пантський Народний фронт!
591
Хай стане «Просвіта» справді народною, національно-виз-
вольною організацією!
Закладаймо «Просвіти», де їх нема!
Масово вступаймо в члени «Просвіти»!
Геть з польським окупантом та угодою!
Геть з «нормалізаторами» з головної управи!
З кожної «Просвіти» шліть на збори делегатів, щоб засту-
пали ваші домагання.
Домагаймося пропорціональних виборів до всіх установ у
«Просвіті», дійсної народної демократії.
Домагаймося активної співпраці з іншими культ[урно]-ос-
вітніми установами та професійними робітничими організаці-
ями, спільної боротьби з анальфабетизмом, за українську світ-
ську школу на державний кошт, за український університет
у Львові, за територіальну автономію Західної України!
Домагаймося нав’язання контакту з культосвітніми органі-
заціями Радянської] України!
На сплачення довгів оподаткувати українські фінансові ін-
ституції «Центросоюз», «Маслосоюз» і інші.
Привернути в правах закриті читальні!
Хай живе поступова щиронародна «Просвіта»!
До боротьби проти темноти — за просвіту, проти неволі —
за свободу!
Хай живе націонйл[ьно]-визвольна боротьба працюючих За-
хідної] Укр[аїни]!
Хай живе вільна автономна Західна Україна!
Львів, травень 1936 р.
Центральний Комітет Комуністичної партії
Західної України
ЛОДА, ф. 285. оп. 1. спр. 2131. арк. 27. Друкарський відбиток.
692
№ 352
1936 р. червня 14 *.— Резолюція зборів робітниць і робітників
Львова, присвячених Дню жінки.
Робітниці і робітники, що зібрались 14 червня 1936 р. на
великих зборах з нагоди жіночого Дня, ухвалюють:
Напружити всі сили в боротьбі за визволення трудящого
людства, за здійснення всіх вимог, які торкаються життєвих
інтересів трудящих мас, зокрема всіх прав пролетарських жі-
нок.
Згуртувати робітничі маси в дисциплінованих соціалістич-
них рядах на захист дотеперішніх і здобуття нових завоювань,
як належної суспільної опіки, опіки над дітьми робітників, по-
будови безкоштовних шкіл, побудови людських робітничих
мешкань, світської школи, вільної від клерикальних впливів,
і права загального і безкоштовного навчання.
Зібрані стверджують, що всяка організація і боротьба ро-
бітничих мас мусить провадитись в атмосфері широких грома-
дянських свобод, тому [вони] протестують проти проявів насиль-
ства і репресій, протестують проти переслідувань, протистав-
ляють себе всяким націоналістичним злочинам і ганебним ан-
тисемітським діям, домагаються свободи політичних переко-
нань, зборів і преси.
Зібрані віддають честь всім бійцям, які загинули за робіт-
ничу справу, єднаються в братській солідарній дії з пролета-
ріатом усього світу, який бореться, і шлють свої гарячі со-
ціалістичні поздоровлення героїчним робітникам Іспанії і
Франції за їх прекрасні зусилля в боротьбі не на життя, а на
смерть зі злочином фашизму.
Зібрані шлють вис|ловлення глибокої пошани і честі всім
в’язням-робітникам усього світу, які страждають під батогом
фашистських злочинців за свою боротьбу за свободу і соціа-
лізм, домагаються широкої і загальної амністії для всіх полі-
тичних в’язнів і ліквідації концентраційних таборів.
[Зібрані] закликають робітничі маси до консолідації своїх
сил і до напруження зусиль в боротьбі проти фашизму за
здійснення всіх своїх вимог, перемога яких можлива при пере-
мозі соціалізму, тільки тоді, коли до влади прийдуть робітники
і селяни.
[Підпису немає]
ЛОДА, ф. 57, оп. 4, спр. 507, арк. 129—130. Машинопис. Копія. Переклад
з польської мови.
* Дата встановлена на основі дати зборів
38 № 503
593
№ 353
1936 р. червня 16. — 3 рапорту слідчого відділу воєводської
команди державної поліції воєводській команді державної
поліції, громадсько-політичному відділові воєводського управ-
ління * про вивішення транспаранта МОПР.
Конфіденціально!
Політичний розділ.
1. Транспарант.
15 ц. м. біля год. 23 невідомий вивісив на електричних дро-
тах міського] трамвая, по вул. Волинській, транспарант на
польській мові такого змісту: «Вимагаємо звільнення робітни-
ків з Берези Картузької! Вимагаємо дозволу на легальне існу-
вання Компартії! Геть катування робітників в Березі Карту-
зькіій! Вимагаємо ліквідації цього табору! — Червона помііч».
Транспарант знятий і переданий у слідчий відділ у Львові...
16 червня 1936 р.	[Підпис нерозбірливий]
ЛОДА, ф, /, оп. З, спр. 911, арк. 216. Машинопис. Завірена копія. Пере-
клад з польської мови.
№ 354
1936 р. червня 23.—Донесення слідчого відділу міської коман-
ди державної поліції віце-прокуророві IX району окружного
суду про намилювання на будинку державного герба СРСР.
19/1У-1936 р. повідомили X комісаріат державної] п[оліції].
що в брамі будинку, по вул. Академічній, № 18, на стіні біля
дверей .підвалу крейдою намальовано герб СРСР.
Старший] пос[терунковий] слідчої] сл[ужби] Станіслав Обо-
* а ткож прокуратурі апеляційного суду, самостійному інформацій-
ному рефератові командування VI корпусного округу у Львові, слідчим
відділам воєводських команд державної поліції в Станіславі, Тернополі,
і Луцьку
594
ра пішов у згаданий будинок і ствердив, що намальовано.герб
СРСР, тобто зірку, серп і молот, який негайно стерто. .
Проведене слідство з метою викриття винуватця, який на-
малював герб СРСР, не дало наслідків.
Подаю в додатку панові віце-прокуророві записки слідства
для рішення.
Дод[аток] № 1.
Львів, 23/УІ-1936 р.
Керівник слідчого відділу д[ержавної] п[о|ліції]
м. Львова комісар д[ержавної] п[оліції] В. Яня
ЛОДА. ф. 374, оп. 9, спр. 1889, арк. 2. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
№ 355
1936 р. червня 24. — 3 рапорту слідчого відділу воєводської
команди державної поліції воєводській команді державної по-
ліції, громадсько-політичному відділові воєводського управ-
ління * про протестаційний страйк будівельних і шляхових ро-
бітників у зв’язку з ,арештами членів страйкового '.комітету
будівельних працівників.
Конфіденціально!
Політичний розділ.
Протестаційний страйк.
В доповнення місцевого] денного рапорту № 163, п[ункт]2,
від 23 ц. м. повідом|ляю, що в зв’язку з арештуванням Казіміг
ра Генца і товаришів] — членів колишнього] страйкового ко-
мітету будівельних] працівників] — будівельні і шляхові ро-
бітники 23 ц. м. проголосили від 10 до 12 години двогодинний
протестаційний страйк, який пройшов спокійно. Всього страй-
кувало 2904 робітники, зайняті на будівництві та інших
* а також прокуратурі апеляційного суду, самостійному інформацій-
ному рефератові командування VI корпусного округу у Львові, слідчим
відділам воєводських команд державної поліції в Станіславі, Герноііолі
і Луцьку.
38*
595
поденних роботах на території м. Львова. З цієї кількості
страйкувало 2511 робітників, об’єднаних в професійні спілки,
339 членів «Праци польскєй», 50 безпартійних робітників і 4
робітники з Християнської] с['ПІІЛКИ]...
24 червня 1936 р.
В[ід] ім[епі] воєводського коменданта держав-
ної] п[оліції] заступник начальника слідчого
відділу комісар д[ержавної] п[оліції]
Станіслав Яновський
ЛОДА, ф. 1, оп. З, спр. 911, арк. 237, 239. Машинопис. Оригінал. Пере-
клад з польської мови.
№ 356
1936 р. червень.— Повідомлення про страйк комунальних
робітників м. Львова.
Кілька місяців комунальні робітники Львова підготовля-
лися до страйку. Меморіали, які посилали кілька разів, зустрі-
чали цинічну відповідь магістрату. Комунальників довели до
крайності. Тоді, коли будівельники піднялися на боротьбу,
зміцні|ло почуття власної сили в передових відділах пролетарі-
ату Львова — в комунальників. На історичних зборах 20 трав-
ня, в день, коли весь трудящий Львів піднявся на загальний
страйк солідарності, підтримуючи боротьбу будівельників, ко-
мунальники ухвалили приєднатися до боротьби — до страйку.
Найбільш суттєвим був факт, що в боротьбу включились не
тільки робітники — члени класових профспілок], але і С[пілки]
професійних] с[піілок]. Проявом цього єдиного фронту, проя-
вом братерства по зброї, був спільно вибраний на зборах
страйковий комітет.
21/У опустіли вулиці Львова. Ні один трамвайний вагон
не виїхав до міста. Припинили роботу електростанція, газо-
вий завод, очистка міста, всі категорії міських працівників,
з театральними робітниками включно.
Вже на другий день страйку почався організований натиск
з боку влади і буржуазної преси в напрямку ліквідації страйку.
Взяв слово сам воєвода Беліна-Пражмовський, грозив в’яз-
596
ницею і поліцією. Президент Островськнй розірвав колектив-
ний договір. Вкінці арештовано страйковий ком[ітет]. Стано-
вище страйкуючих було незламне. За страйколомство негайно
викинули зі Сопілки] професійних] сопілок] 9 її членів; [їх]
засудив весь пролетаріат Львова. У відповідь на в’їзд, за до-
помогою інженерів і ендецьких хуліганів, першого вагона в
місто, жінки і діти страйкуючих лягли на трамвайні рейки. Це
викликало величезне хвилювання в місті. Поліція розганяла
зібраних на Гетьманських Валах [водою] з пожежних насосів.
Комунальники боролися доти, доки магістрат не був змушений
піти на великі поступки. З 19 вимог комунальників — здо-
буто 14. Спеціальний прибутковий податок на рахунок магі-
страту відмінено, на 10% збільшено плату для найменш опла-
чуваних категорій [робітників] — це найбільші поступки. Крім
цього — цілий ряд важливих пільг. Переговори після розі-
рвання умови — це велика моральна перемога. Взагалі страйк
виграно, хоч найважливіших вимог не було забезпечено. Спра-
ва службової прагматики, пенсійний закон, справа відпусток —
це питання нової боротьби, яка стоїть перед комунальниками.
Страйк закінчився, але боротьба триває! З цим гаслом
комунальники пішли до праці зімкнутими організованими ря-
дами.
Страйк комунальників був ще одним яскравим доказом
того, що після квітневих подій, після імпонуючого 1 Травня
пролетаріат Львова міцно тримає свій прапор боротьби — пра-
пор єдин[ого] фронту — на загибель сатрапа Славой-Складков-
ського. Червоний Львів іде в перших рядах боротьби пролета-
ріату цілого краю.
Комунальник
ЛОДА, ф. 374, оп. 1, спр. 1963, арк. 7. Підпільна газета «Маїка таз»,
№ 4, червень 1936 р Переклад з польської мови.
№ 357
1936 р. червень. — Повідомлення про ставлення солдатів
19 і 40 ріхотних полків до 'подій 14—16 квітня 1936 р.
Про вбивство і похорон Козака знали всі. Ординарці і інші
солдати, які приходили з міста, розповідали, що збирається
велетенський натовп і що багато з них говорило з робітниками.
597
О другій годині відбувся збір і, як звичайно, мали піти за
місто на Вправи, але постійно зволікали, чекаючи, очевидно,
якогось наказу. Вкінці, о год. З, деякій частині видано бойові
патрони і каски. Карабіни поставлено в козли на подвір’ї, а
солдати розійшлися по залах. Тов[ариші] зрозуміли, що ста-
новище серйозне, і почали обговорювати, як не дати себе обду-
рити і [зробити так], щоб не стріляти. Солдати передавали один
одному: «Не стріляти!». Спочатку настрій був пригнічений, не-
певний, але коли близько год. 5 провели збір і з рядів викли-
кали кількох революційно настроєних солдатів та відіслали їх
з підофіцерами в зал, настрій змінився. До викликаних з рядів
солдатів інші солдати говорили: «Не бійтеся, ми також не бу-
демо стріляти в робітників». До солдатів, які залишилися, про-
мовляв полковник, який взяв на себе командування вартою.
З Промови полковника подаю ті абзаци, про які мене
більш-менш дослівно інформували:
«Солдати! Наш полк називається полком захисників Льво-
ва. Перед кільканадцяти роками вашим братам випала місія
захищати Львів, сьогодні черга на вас, на молоде покоління.
'Заколотники збунтувалися і хочуть знищити нам Львів. Але
тут не йдеться тільки про Львів, але про цілу Польщу. Тому
мусимо за всяку ціну оберегти Львів. Знаю, що між бунтівни-
ками можуть бути наші батьки, матері або брати. Але коли
обов’язок солдата вимагає від вас врятувати честь вітчизни,
не дивіться ні на що, але стріляйте або коліть, коли дістанете
такий наказ!»
Після промови полковника видали кулемети, каски і по со-
рок бойових патронів для всіх. На подвіір’ї поставили важкі
кулемети. Проте настрій у солдатів був один. У всіх була дум-
ка не стріляти. Під час промови полковника солдати Підсміха-
лися і багатозначно штовхали один одного. Коли розійшлися,
збиралися групками, в яких обговорювали, як поступити. Сол-
дати були такої думки, що коли вийдуть на вулиці, то повер-
неться тільки 50% цілими, бо приєднаються до робітників, і на
цьому грунті виникне стрілянина з тими, які стоятимуть по
другому боці. Дійшло до того, що визначили офіцерів, яких,
при першій нагоді, треба перестріляти. З більшості карабі-
нів вони повиймали ударники, щоб, таким чином, не можна
було стріляти.
Офіцери розуміли настрій солдатів і поводилися з ними
винятково добре. Всі вони були дуже перелякані і схвильовані.
Від обслуги в[ажких] к[улеметів] зняли всіх солдатів дійсної
служби і на їх місце поставили кадрових офіцерів. Вечором
почали висилати в місто патрулі. Взагалі, солдати йшли охо-
че, використовуючи можливість безпосередньої зустрічі з ро-
бітниками. Підофіцери ж не хотіли виходити через боягузтво.
598
В одній роті солдати відмовилися вийти в патруль, тому
кількох з них арештували. Близько восьмої [години] одну роту
послали до головної команди поліції по вул. Сапєги. Весь час
солдати говорили: «Не стріляти!» Поміж солдатами крутилося
багато шпиків, які підслухували.
Біля год. 9, коли по вул. Сапєги поліція не могла упоратися
з натовпом, уже сформували четвірки і мали вивести військо
на вулиці. Перед цим, однак, питали солдатів, чи будуть стрі-
ляти. Солдати відповідали, що не будуть. Характерно, що сол-
датів не питав офіцер, а шпики, бажаючи, щоб офіцер не почув
такої відповіді. Пізніше, коли офіцери впевнилися, що солдати
не хочуть стріляти, між ними виникло замішання і в останню
хвилину відкликали військо з поліції і відіслали його в ка-
зарми. Пізніше солдати жаліли, що відповіли, що не хочуть
стріляти, говорили, що якщо б вийшли на вулицю, приєдна-
лися б до робітників і порахувалися з ким слід. Майже тиж-
день були в бойовій готовності і було заборонено залишати ка-
зарми. Це відносилось також до офіцерів. Про на,стрій серед
офіцерів і підофіцерів не можу ще тепер написати, крім того,
що їх охопила паніка. Чи була якась різниця — поки що не
знаю.
В цьому напрямку буду старатися інформувати якнайбіль-
ше. Як би там не було, добре, що наші товариші] відрізнили
поганих підофіцерів і офіцерів від менш поганих ї вирішили,
на випадок чогось, розрахуватися з тими першими. Взагалі ду-
маю, що товариші] стали на рівень завдання, зрозуміли сер-
йозність положення. Були з’єднані з цілим полком, не виклю-
чаючи молодого річника. На мою думку, серйозною помилкою
було те, що товариші] не призначили керівництва, яке ма-
ло б керувати окремими відділами у випадку, коли б вийшли
на вулиці. Хоча не дійшло до цього, але не багато бракувало,
щоб військо йшло на вулиці, а тоді відсутність організованого
керівництва була б дуже великою хибою.
Призначення керівництва з-поміж солдатських мас було б
великим кроком вперед.
40 п[олк] п[іхоти] від год. 2 був у бойовії! готовності, бо
думали, що похорон піде по вул. Личаківській, отже, біля ка-
зарм. Солдати були повідомлені про краківські події, про які
багато говорилося. Також провели збір для краківських жертв.
Майже всі висловлювали свою симпатію краківським] робіт-
никам. В день похорону Козака солдати довідувалися про по-
дії в місті від тих, що поверталися з міста і від варти. Коли
видали каски і бойові патрони, запанувала пригніченість. Ба-
гато солдатів (особливо львівських) говорили відкрито, що не
будуть стріляти. За весь час ніхто з офіцерів не промовляв до
солдатів. Тільки о год. 8 один відділ мав вирушити в міісто.
599
Солдати були цим дуже незадоволені. Про це свідчить факт,
що черговий офіцер мусив промовляти до солдатів, запевняю-
чи їх, що військо не буде втручатися у вуличні бої і тому не-
має потреби журитися і т. д.
О 8 год. відділ вирушив до військової пекарні «Меркурій».
Всю дорогу солдати мали можливість оглядати ті місця, якими
проходив похід. Це зробило велетенське враження. Дуже часто
солдати затримували робітників, які проходили, розпитували
їх про хід подій і висловлювали свою солідарність. Провідний
підофіцер не міг нічого заперечити. Характерно, що коли в
одному місці відділ зустрівся з ротою 19 п[олку] п[іхоти], сол-
дати обох відділів при зустрічі голосно перегукувалися: «Не
стріляти!». Навіть під час служби на постах солдати зупиняли
робітників, говорили з ними про події і запевняли їх, що
коли б їх вплутали у вуличні бої, вони віддали б зброю робіт-
никам і перейшли б на їх бік. Проводиться збір для жертв, на
який солдати радо дають. В 5 п[олку] л[егкої] а[ртилерії] під
час подій дійшло до дискусії між солдатами, чи потрібно,
стріляти, чи ні. Дискусія була такою гострою, що дійшло на-
віть до бійки. Більшість висловлювалася за робітників, які
борються. Гарний випадок трапився на вахті. Коли робітники
поверталися з броварень і проходили біля казарми, офіцер на-
казав вахтерам взяти зброю і приготуватися до стрільби. Ні
один солдат не виконав наказу. Робітники зупинилися і роз-
мовляли з солдатами. Тоді офіцер втік у казарми, залишивши
капрала. Але робітники втягли у розмову також і капрала.
Капрал викручувався, вкінці втік на вахту, залишивши солда-
тів, які розмовляли з робітниками.
ЛОДА, ф. 374, оп. 1, спр. 1963, арк. 8. Підпільна газета «Маіка таз»,
№ 4, червень 1936 р. Переклад з польської мови.
'№ 358
1936 р. червень.— Повідомлення про конгрес працівників
культури у Львові.
У другій половині травня на захист культури відбувся у
Львові конгрес працівників культури Західної України за уча-
стю представників усієї Польщі і Західної Білорусії.
В нараді взяли участь пролетарські і прогресивні письмен-
600
ники, а також [працівники] інших галузей мистецтва, публі-
цисти, представники масової культурно-освітньої роботи при
професійних] спілках, в «Просвітах», «Рідній школі» і ін.
[установах] польської, української і єврейської національ-
ностей.
Той факт, що конгрес відбувся в столиці Західної] України,
[де панує] подвійний соціальний і національний гніт, в колисці
і одночасно фортеці бойового єдиного фронту проти злочинних
планів інтервенції, у Львові, який рівно місяць тому був укри-
тий трупами і щедро политий кров’ю героїв легендарного своїм
героїзмом маршу в день кривавого четверга, цей факт надав
конгресові особливого антиокупаційного, антифашистського,
бойового єдинофронтового, антиінтервенційного спряму-
вання.
Конгрес був могутнім протестом проти фашистського вар-
варства, проти рабства і приниження людини, проти руйнуван-
ня, знищення культурних здобутків минулих віків, проти гноб-
лення людини людиною, народу народом, проти фашистських
намагань довести людство до нової страшної катастрофи.
Передовим бойовим гаслом конгресу працівників культури
стало гасло єдиного фронту. Зворушливою була хвилина вияву
солідарності між з’їздом і страйкуючими робітниками-будівель-
никами.
Переслідувана, гноблена і загнана в підпілля ідея комуніз-
му знайшла прекрасний вияв у всьому ході конгресу. Знамен-
ний вияв цього — це заява одного з найкращих польських
письменників, що «Європа мусить бути комуністичною». В ре-
фераті головного референта Радянський Союз був визнаний
єдиною в світі країною прогресу і майбутнього.
Весь конгрес був могутньою стихійною маніфестацією бо-
йового братерства народів, бойового інтернаціоналізму.
Незабутнім був момент, коли один * з керівних представ-
ників польської бойової прогресивної думки при нечуваному
захопленні тисячної маси, яка зібралася в залах Великого те-
атру у Львові, передав привітання від столиці Західної Біло-
русії столиці Західної України.
Проклята спадщина ряду століть шляхетсько-панської
Польщі посіяла в масах українського народу глибоку нена-
висть до польського народу. Український і польський робітник
і селянин стоять пліч-о-пліч у щоденній боротьбі за право на
життя, і насамперед проти польського експлуататора. [Вони]
давно зуміли перебороти і далі переборюють цю ненависть.
Без порівняння сильніше націоналізм опанував українську
інтелігенцію. І тому історичне значення конгресу полягає в
* Дембінський.
601
тому, що він став могутнім ударом, який зробив широкий про-
лом у мурі реакції, шовінізму, брехні і демагогії, яким укра-
їнський фашизм, запроданий польським, німецьким і міжна-
родним капіталістам, скаженим підбурювачам до інтервенції,
до цього часу відмежовував кращу частину української інте-
лігенції від вільної робітничо-селянської думки, від ідеї бойо-
вого братерства народів — пролетарського інтернаціоналізму.
Велике значення мав також конгрес для боротьби проти поль-
ського великодержавного шовінізму.
З’їзд був маніфестацією солідарності передових представ-
ників інтелігенції з робітничо-селянськими масами всіх націо-
нальностей в революційній боротьбі у межах сьогоднішньої
фашистської Польщі.
Так само оцінили його фашистські писаки і різні реакційні
елементи, які після конгресу почали шалено цькувати його.
ЛОДА, ф. 374, оп. 1, спр. 1963, арк. 9. Підпільна газета «УРаІка таз»,
.№ 4, червень 1936 р. Переклад з польської мови.
№ 359
1936 р. червень.— Повідомлення  про святкування Першого
травня у Львові.
Переломне історичне значення цьогорічного 1 Травня у
Львові зводиться, насамперед, до того, що воно вперше пере-
стало бути тільки днем огляду бойових сил передових кіл про-
летаріату. Цьогорічне 1 Травня під бойовими прапорами єди-
ного фронту і пролетарського інтернаціоналізму в боротьбі за
повалення фашистської диктатури і окупації, за працю, хліб,
волю і мир згромадило і об’єднало весь пролетаріат і основні
^верстви трудового народу Львова. Глибоко обурені четверго-
вою розправою, найширші маси геройського пролетаріату тру-
дящих Львова показали, що не злякаються пролитої крові,
сотень могил і стогону сотень поранених, не дозволять гнобити
себе масовими облавами поліцейських дикунів, заповненням
в’язниць, тортуруванням в’язнів, терором і засланнями в кон-
центраційні табори. Мало сказати, що в демонстраціях взяло
участь близко 60 тисяч учасників (у 8—10 разів більше, ніж
у минулі роки), але треба було бачити ту прихильність, сим-
патію, те захоплення демонстрантами з боку всіх мешканців.
602
З тротуарів, вікон, балконів мешканці вітали демонстрантів
окликами, оплесками, пролетарським привітанням — піднесе-
ними догори кулаками.
А ледве рік минув від того чЛсу, коли 1 травня 1935 р.
на вулицях Львова несміливо народився єдиний фронт. Минув
рік наполегливої, завзятої праці над ламанням багаторічних
перешкод і відчуження. Десятки солідарних страйків, тисячі
страйкуючих, могутня кампанія єдиного фронту за амністію,
висловлення протесту проти антисемітських виступів, яке грун-
тується на інтернаціональній солідарності. Революційні сили
розгорнули братство боротьби, революційну активність мас,
сповнили вірою в свої сили, непохитною впевненістю в пере-
мозі, дали безприкладний героїзм четверга, прекрасну першо-
травневу маніфестацію бойової готовності пайширших мас
трудового Львова.
Зранку робітничі делегації поклали вінки на могили загиб-
лих товаришів. З спілкових приміщень, частина яких, завдяки
боротьбі єдиного фронту, була заново відкрита або звільнена
від окупації поліції ледве за кілька днів до 1 травня, маси
організованими рядами пішли на пл. Госєвського. В поході
звернули на себе увагу численні ряди залізничників, комуналь-
них [робітників], безробітних, інтелігенції і молоді.
Генеральний страйк 1 Травня був загальним. Страйкували
найслабші до цього часу ділянки — [фабрика] Рукера, спиртна
монополія, лісопильні на околицях міста. Перший раз страйк
комунальників (трамваї та ін.) оголошено на 24 години, а не
так, як раніше,— лише до обіду. Припинили роботу також
залізничні майстерні.
На наступ фашизму маси відповіли посиленим контрнасту-
пом. Своєю бойовою позицією довели, .що вони більше не доз-
волять грабувати залишки своїх демократичних свобод, що
зуміють перейти від оборони до наступу. Єдиний фронт, який
є джерелом сили, відваги, бойового духу і впевненості в пе-
ремозі, щораз більше стає реальністю, всупереч різним нама-
ганням реакції. Це завойоване переможне 1 Травня повинно
остаточно переконати деяких робітничих провідників, що мину-
ли ті часи, коли маси відступали від терору, що настав час рі-
шучої битви за повалення фашистської санаційної диктатури
і що це вимагає сміливого і рішучого [кроку до] здійснення і
зміцнення єдиного фронту, що час покінчити з «толеруванням»
єдиного фронту, час перейти до повної активної ініціативи в
його розбудові.
Вбивства трудящих Львова, масові репресії, пацифікації
робітничих дільниць ще гостріше, ніж досі, показали, що далі
неможливо терпіти панування фашистської банди вбивць на-
роду.
603
Отже, переважали гасла проти санації, фашизму, окупації,
проти санаційної банди вбивць народу і паліїв війни, і їх сти-
хійно висували численні маси. Таке бойове становище мас пе-
рекреслило всі зусилля деяких робітничих діячів придушити,
втихомирити і нейтралізувати бойовий характер демонстрації.
Спільна ненависть до кривавого режиму фашистської дикта-
тури, до буржуазної політики окупантів, національного гніту,
організації пацифікації і єврейських погромів об’єднали поль-
ських, українських і єврейських робітників у інтернаціональ-
ний союз.	'
Боротьба за єдиний фронт трудящих Львова, Західної Ук-
раїни і всієї Польщі була основним мотивом, основним гаслом
цьогорічної маніфестації.
На чолі походу несли прапор з написом польською, україн-
ською і єврейською мовами: «Хай живе солідарний, об’єдна-
ний пролетаріат!», що був синонімом гасла єдиного фронту.
Трибуна також була прикрашена прапором з повним гаслом:
«Хай живе єдиний фронт!»
Єдиний фронт був головною темою всіх виступів на мітин-
гу. Всі промовці розпочинали і кінчали свої виступи гаслами
єдиного фронту. Керівника окружного комітету ППС, який від-
кривав Першотравневі збори, бурхливо вітали. Промовця лівиці
вітали бурхливою овацією і вигуками: «Вище прапор єдиного
фронту!» Не меншою овацією вітали виступ представника
Української соціал-демократичної партії в дусі єдиного фрон-
ту. Ми переконані, що слова його не залишаться тільки сло-
вами, що слідом за ними підуть дії в дусі єдиного фронту. Від-
сутність па першотравневій трибуні противників єдиного фрон-
ту — це найкращий доказ, що для тих діячів, хто бореться
проти єдиного фронту, нема сьогодні місця в робітничому русі
Львова.
В промовах вимагали прогнати і передати під суд крива-
вого улана — львівського воєводу Беліну-Пражмовського — І
всіх інших [винуватців] кривавої розправи, вимагали відставки
фашистського уряду, ліквідації Берези Картузької, скликання
Установчих зборів, автономії для Західної України з автоном-
ним сеймом у Львові (за цю вимогу висловився також пред-
ставник УСДП), розірвати союз з Гітлером, який хоче пере-
творити українські землі в імперіалістичні колонії і загрожує
незалежності Польщі. Всі промовці одностайно підкреслили
необхідність збереження миру, відзначили роль Радянського
Союзу в справі соціалістичного будівництва і в боротьбі за
мир. Вимагали хліба, праці і волі. З великим ентузіазмом при-
йняли раніше погоджену міжпартійним комітетом ухвалу, яка,
м[іж] ін[шим], вимагає повалення сьогоднішньої системи управ-
ління [країною] і скликання Установчих зборів силами єдиного
604
фронту, вимагає автономії для Західної України, розірвання
польсько-німецького союзу, захисту і підтримки мирної полі-
тики СРСР.
Серед нестихаючих вигуків на честь єдиного фронту, на
честь Радянського Союзу і після виконання оркестром «Інтер-
націоналу» при піднятих кулаках десятків тисяч присутніх мі-
тинг закрито. Спілки поверталися до своїх приміщень з роз-
горнутими транспарантами, серед яких виділялися гасла з ви-
могами звільнити політичних в’язнів, ліквідувати Березу Кар-
тузьку, дозволити існування нелегальних партій, робітничих
організацій і т. д.
ЛОДА. ф, 374, оп. /, спр. 1963, арк. 5—6. Підпільна газета гМаІка таз»,
№ 4. червень 1936 р. Переклад з польської мови.
№ 360
1936 р. липня 8*. — Відозва КСМ Західної України до тру-
дящих у зв'язку з пацифікацією сіл.
Пригноблений народе і робітники!
Знову впали трупи робітників, які борються за хліб і пра-
цю. Знову кат львівських робітників Беліна-Пражмовський на-
казав стрііляти у робітників. На цей раз тими, що борються,
були сільські робітники. Село пробудилося і разом з міським
пролетаріатом піднімається па солідарну боротьбу. Уряд
Складковського — ката трудящого народу, пацифікатора За-
хідної] Укр[аїни] — пообіцяв нагодувати голодних. Замість
хліба і праці, дає кулі і смерть. Боротьбу проти комуністів
уряд переносить на боротьбу проти всього трудящого класу.
Слава полеглим сільськогосподарським робітникам!
Геть Беліну-Пражмовського!
Вимагаємо його усунення!
Вимагаємо покарання винуватців!
Геть фашистський уряд!
Хай живе єдиний Народний фронт!
КСМ 3[ахідноїі У[країни]
ЛОДА. ф 374. оп. 1, спр. 1968, арк. 4. Рукописна афіша. Переклад з
польської мови,
* Дата встановлена на основі донесення слідчого відділу міської
команди державної поліції віце-прокуророві IX району окружного суду
від 10А7П-1936 р. про розклеювання цієї афіші в місті 8/УП-1936 р.
605
№ 361
1936 р. липня 9.— 3 донесення слідчого відділу міської коман-
ди державної поліції віце-прокуророві IX району окружного
суду про події 14—16 квітня 1936 р.
Виконуючи доручення пана прокурора № ІХ/с[лідче] до-
несення] 151/36 р. від 19/ІУ-1936 р., після проведеного слід-
ства доповідаю ось що:
14 квітня 1936 р., біля год. 10, перед державним] управ-
лінням] п[осерсдництва] п[раці], по вул. св. Хреста, зібра-
лося близько 500 безробітних, яким керівник бюро заявив, що
зараз для них немає жодної роботи. Безробітні, порадившись,
подались тротуаром до воєводського фонду праці, по вул. Виш-
невецьких, і звідти вислали делегацію до керівника бюро
д[окто]р[а] Гаєвського. Через півгодини делегати вийшли і зая-
вили безробітним, що д[окто]р Гаєвський обіцяв дати роботу
біля 200 безробітним на провінції від 16/ІУ ц. р. Ця заява не
задовольнила безробітних, і вони постановили з цією справою
піти у воєводство. Біля год. 11 безробітні пішли на Ринок, де
їх затримала поліція; коли вони не послухали наказу
розійтися, їх поліція розігнала. Відразу після розгону безро-
бітні почали знову збиратися на пл. Марійській, біля будинку
Шпрехера, там вони вирішили піти по вул. Академічній з ви-
гуками: «Вимагаємо праці і хліба!». Група, в складі близько
150 осіб, ідучи по вул. Академічній з вигуками: «Вимагаємо
праці і хліба», дійшла до площі Академічної, на якій з’єдна-
лася з робітниками, зайнятими на будівництві каналу. За зга-
даною групою поїхав підком[ісар] Войцєховський з патрулем
кінних поліцаїв. Залишивши патруль неподалік, він на коні
під’їхав до зібраних, які саме в цей час стояли за валом землі,
викопаної з каналу, і попросив їх розійтися. У відповідь на
слова підком[ісара] Войцєховського, робітники почали вигуку-
вати: «Геть поліцію!». Підком[ісар] Войцєховський, бачачи таке
ставлення безробітних, доручив кінним поліцаям розігнати де-
монстрантів, які у відповідь на це закидали поліцаїв градом
каміння. При цьому старший] пшод[овнік] Фольта під’їхав до
демонстрантів від Шкотської кав’ярні, і там його атакували
камінням. Ст[арший] пшод[овнік] Фольта, побачивши, що де-
монстранти хочуть його оточити, для власної оборони застосу-
вав вогнепальну зброю (службовий револьвер), внаслідок чого
були поранені безробітні, а саме: Владислав-Аполінарій Козак
і Микола Середа. Обоє вони були перевезені у загальний шпи-
таль, в якому Козак, внаслідок завданої рани, помер, а Середа,
606
після надання йому лікарської допомоги, знаходиться дома.
Під час вищезгаданих сутичок демонстранти камінням повиби-
вали шибки в крамницях на пл. Академічній і вул. Академіч-
ній.
Коло год 12.30, після розігнання та арештування кількох
найагресивніших демонстрантів, запанував спокій.
Опівдні 15/ІУ-1936 р. управи Спілок звернулися до адмі-
ністративної влади, яку запевняли, що похоронна процесія про-
йде спокійно, і разом з нею визначили трасу і місце (Личаків-
ське кладовище), куди мав піти похорон з моргу судової меди-
цини університету] Я[на] К[азіміра]. Вечором, в цей день, в
поодиноких професійних] спілках відбулися інформаційні збо-
ри, на яких спілкові представники закликали робітників утри-
матися від роботи в день похорону і взяти в ньому участь.
16/ІУ ц. р. вже приблизно від год. 10 почали збиратися
учасники похорону на вул. Пекарській, біля каплиці моргу;
цим учасникам міліціонери, поставлені біля тіла с[вятої] па-
м’яті] Козака, дозволяли оглянути відкрите тіло. Від год. 14
на вул. Пекарській почали збиратися члени професійних спі-
лок з вінками і прапорами. До год. 14.50 кількість учасників
похорону дійшла приблизно до 10000 чол. Серед зібраних були
делегації від централізованих і прокомуністичних професійних
спілок, багато комуністів, безробітних і просто зацікавлених.
Похорон Козака, як видно зі спільної конференції, мав відбу-
тися на Личаківському кладовищі, але вже від самого ранку
робітники говорили між собою, що с[вятої] п[ам’яті] Козака му-
сять поховати на Янівському кладовищі, щоб, таким чином,
одержати можливість зробити демонстративний похід через
ціле місто.
Біля год. 14.50, коли учасники похорону вишикувались
вздовж вул. Пекарської, зайнявши мостову і обидва тротуари
від кінця вул. Голувки до моргу, а також площу перед моргом,
тіло винесли з каплиці, і в цей час маси, що зібрались, почали
вигукувати: «На Янів!» У цьому місці відмічаю, що перші ви-
гуки «На Янів!» кинули члени професійної спілки будівельних
працівників, що міститься по вул. Льва, № 1. Члени спілки, які
стояли зразу ж біля каплиці моргу, закликали учасників по-
хорону, які стояли далі, підняти вгору ліві руки з затисненими
кулаками і кричати: «На Янів!». Цей вигук передавали з уст
в уста вздовж вул. Пекарської, аж до вул. Голувки, т[обто]
всім учасникам похорону.
Після виносу труни з тілом Козака, міліція, що слідкувала
за порядком, зробила поміж людьми прохід по середині вул.
Пекарської, і в напрямку пл. Бернардинської понесли вінки,
прапори і труну. Коли несли труну, міліція закликала учас-
ників похорону піднімати ліві руки з затисненими кулаками.
607
Після того, як понесли труну і вінки вздовж вул. Пекар-
ської, від каплиці моргу до кінця вул. Голувки, похоронна про-
цесія на хвилину затрималася, і міліція приступила до розмі-
щення вінків, прапорів і труни від кінця вул. Голувки, вздовж
вул. Пекарської, до кінця вул. Скжинського.‘
Коли міліція розміщувала делегації з вінками, з натовпу
лунали [вигуки], які учасники похорону зустрічали оплесками.
Учасники похорону, які раніше (т[обто] після прибуття на вул.
Пекарську) були поставлені четвірками, злилися в одну без-
ладну масу, займаючи всю широчінь бруку і обох тротуарів.
Після такого розміщення похоронної процесії міліція, що йшла
на чолі похоронної процесії, дала знак вирушити в напрямку
пл. Бернардинської, і вже тепер ішла попереду процесії.
Під час проведеного на протязі 16/ІУ-1936 р. розвідуван-
ня стверджено, що заколотницькі елементи з КПЗУ спеціально
хочуть, щоб похорон с[вятої] п[ам’яті] Козака відбувся на Янів-
ському кладовищі, щоб, таким чином, мати можливість, як про
це вже сказано вище, зробити з похорону демонстрацію. Щоб
не допустити похоронну процесію в середмістя через пл. Бер-
нардинську, о год. 14.30 на вул. Пекарську був посланий під-
ком[ісар] Шимкевич-в супр{оводі] аспіранта] Шозди з відділом
в складі 22 рядових д[ержавної] п[оліції]. Після прибуття на
вул. Пекарську підком[ісар] Шимкевич в кінці вул. Жулінсько-
го розставив відділ державної] п[оліції] тирольським строєм.
Через кілька хвилин з боку Личаківського кладовища на вул.
Пекарській показався початок похоронної процесії, на чолі
якої йшла міліція ППС. Міліціонери з головою міліції
Лясковським наблизились до підком[ісара] Шимкевича і зажа-
дали пропустити похоронну процесію на пл. Бернардинську.
На це одержали відповідь, що наказано спрямувати похоронну
процесію через вул. Жулінського на вул. Личаківську. В цей час
до відділу д[ержавної] п[оліції] наблизилися делегації з він-
ками і категорично зажадали пропустити їх у напрямку міста,
заявивши при цьому, що коли не дістануть дозволу, то підуть
силою.
Одночасно перші ряди процесії почали сильно натиска-
ти на поліцаїв. Підком[ісар] Шимкевич закликав учасників по-
хорону йти на вул. Жулінського або розійтися, одночасно по-
грожуючи застосувати силу. В цей час з натовпу лунали ви-
гуки: «Геть поліцію!», «На ліхтарі їх, підемо по трупах!», «Геть
убивць!» і т. п. Коли звернення підком[ісара] Шимкевича не
дало бажаного наслідку, він наказав відкинути натовп, засто-
совуючи гумові палиці. Внаслідок застосування гумових па-
лиць натовп відійшов трохи назад, але через хвилину зімкну-
тою масою вдруге рушив на поліцію, закидаючи її градом ка-
міння. Підком[ісар] Шимкевич, побачивши грізну позицію на-
£08
товпу, вдруге наказав відкинути його назад. Під ударами [гу-
мових] палиць люди знову відійшли на кілька кроків назад,
але, підбурювані провідниками, висунули труну на чоло похо-
ду і з криком атакували поліцію камінням і револьверними
пострілами. Кулею був поранений в ліву ключицю ст[арший]
пост[ерунковий] Чеслав Бартчак, а камінням були поранені
обидва офіцери д[ержавної] п[оліції] і майже всі рядові, які
знаходилися у відділі. Деякі учасники похорону були такі
агресивні, що підбігали до постерункових і намагалися силою
втягнути їх всередину натовпу, причому двом з них, а саме
пост[ерунковим] Янові Маховському і Антону Рашеві накинули
на голову тернові вінки, якими хотіли виколоти їм очі чи пока-
лічити обличчя, втягаючи їх всередину натовпу. Підком[ісар]
Шимкевич, переконавшись, що пострілом з натовпу був пора-
нений ст[арший] постГерунковий] Бартчак (з його відділу) і що
всі [поліцаї] й далі були під грізною атакою натовпу, наказав
застосувати коротку вогнепальну зброю і, щоб не допустити до
усунення свого відділу натовпом, одночасно розпорядився по-
ступово відступати в напрямку пл. Бернардинської. Тут під-
креслюю, що під час першої сутички відділу підком[ісара]
Шимкевича з натовпом аспірант] Нєдзвєцький з відділом з
13 рядових зробив наскок з Варшавського готелю на вул. Пе-
карську, яку очистив від заворушників, кількістю приблизно
в 1000 чоловік, які намагалися ззаду атакувати відділ підком[і-
сара] Шимкевича. З’єднавшись з відділом підком[ісара] Шим-
кевича, відділ аспіранта] Нєдзвєцького, стримуючи натовп
застосуванням вогнепальної зброї, поволі відступав по вул.
Пекарській в напрямку пл. Бернардинської, пізніше по цій пло-
щі — на ріг вул. Чарнецького, щоб не допустити натовп під бу-
динок воєводства...*
Після відведення відділу дГержавної] п[оліції] з вул. Пекар-
ської на пл. Бернардинську, на кінець вул. Чарнецького, цим
відділом закрили доступ до будинку воєводства. Натовп з
труною попереду пройшов по пл. Бернардинській в напрямку
пл. Галицької, дуже грізний, кидаючи прокляття і оклики:
«Каміння на поліцію!». При цьому з натовпу пролунали пострі-
ли. Відділ поліції, який був атакований на розі вул. Чарне-
цького, зробив у напрямку напасників один залп, після якого
залишилося кілька поранених.
Біля год. 15.30 асп[ірант] Світальський з плутоном, кількістю
в 31 чоловік, вискочив з X комісаріату і загородив демонстран-
там дорогу в кінці пл. Бернардинської і пл. Галицької. Перед
походом бігли різні заворушники, які зразу ж атакували ка-
* Далі подаються особові дані п’яти вбитих і 24 поранених і зізнання
затриманих та свідків.
39 № зоз
609
мінням відділ аспіранта] Світальського. Плутон аспіранта]
Світальського, застосовуючи гумові палиці, розігнав напасни-
ків і відтіснив їх назад, та коли дійшов до початку походу, в
напрямку його відділу посипалося каміння. Хоча демонстран-
тів закликали до спокою, проте вони стали ще більш агресив-
ними — били камінням вітринні шибки. В зв’язку з цим аспі-
рант] Світальський знову наказав розігнати їх гумовими пали-
цями. Це йому частково вдалося. Коли разом з плутоном він
дійшов до кінця вул. Сербської, з правого боку пл. Бернардин-
ської з натовпу пролунали постріли, і на поліцію посипався
град каміння. Аспірант] Світальський наказав поволі відступа-
ти в напрямку X комісаріату. Під час відступу поліції натовп
став ще більш агресивним, атакував окремих поліцаїв і нама-
гався втягти їх всередину натовпу. Кільканадцять поліцаїв ка-
мінням поранено в різні частини тіла. Тоді каміння, яке натовп
кидав на поліцаїв, і постріли примусили поліцаїв, особливо на
правому крилі, застосувати індивідуально вогнепальну зброю
для власної оборони. Каменем ударили ст[аршого] постерунко-
вого Стефана Каспжака в руку так сильно, що револьвер випав
з його руки і відлетів па віддаль 5 метрів. Побачивши це, Касп-
жак кинувся до револьвера, до якого вже підбігли демонстранти.
Це викликало прогалину у відступаючому відділі аспіранта]
Світальського. Побачивши це, аспірант] Світальський наказав
відділові затриматися і з допомогою гумових палиць відбити
оточеного ст[аршого] пост[ерункового] Каспжака. Коли відбили
Каспжака і погрозили застосуванням зброї, він відступив з
плутоном в X комісаріат. Атакуючий натовп оточив будинок
X комісаріату] і почав вибивати камінням шибки, намагаючись
одночасно ввірватися всередину. Аспірант] Світальський зали-
шив у брамі кількох поліцаїв, яким наказав стріляти втору,
щоб лякати демонстрантів і не пускати їх в приміщення.
Наступаючий натовп став такий агресивний, що аспірант] Сйі-
тальський наказав поліцаям взяти карабіни, яких, однак, не
застосували...*
Частина натовпу, розігнаного відділом підком[ісара] Шим-
кевича в кінці вул. Жулінського, подалася на вул. Личаківську,
прямуючи до воєводства. Комендант міста наказав підком[іса-
рові] Ясінському розігнати при допомозі частини поліції, на-
громадженої біля воєводського управління і моторизованого]
насоса, натовп на вул. Личаківській. Під час розгону натовпу
побили камінням пост[ерункового] Владислава Мацедонського
(додаток № 189) та пост[ерункового] Ігнаца Бартчака, який,
при допомозі пост[ерункових] Броніслава Матусіка і Міхала
* Далі подаються особові дані 22 поранених, зізнання свідків та
список 26 контужених поліцаїв.
610
Зімного, затримав одного з тих, що кидали каміння, який на-
віть- вдарив його у ліву ключицю,— якогось Юзефа Ленюка
(к[арне] д[онесення] на нього № 1—75/36 р. від 16/УІ-1936 р.
я послав пану прокуророві).
Під час розгону натовпу на розі вулиць Личаківської і Чер-
нецького натовп повалив на трамвайні рейки прохожого 66-річ-
ного Прокопа Гупала, двірника дому № 26 по вул. Чарнецько-
го, який, падаючи, переламав ліву ногу (дод[аткиі №№ 190—
191).
Натовп, відтіснивши поліцію в X комісаріат, далі громлячи
і грабуючи крамниці, а також руйнуючи ліхтарі і стовпи на зу-
пинках міського трамвая, несучи труну, швидким маршем
посувався по пл. Марійській, вул. Гетьманських Валів, вул. Ле-
гіонів до пл. Голуховських. По дорозі демонстранти перевер-
нули на вул. Сикстуській трамвай та мебльовий віз. З Ве-
ликого театру повиносили дерев’яну декорацію, а також по-
вибивали майже всі шибки...*
З пл. Голуховських натовп попрямував на вул. Казіміра
Великого. Там, на розі тої ж [вулиці] та пл. Голуховських, коли
кінна поліція почала розганяти передові групи походу, який
атакував казарми державної] п[оліції] по вул. Казіміра Вели-
кого, № ЗО, а також в’язниці о[кружного] с[уду] у Львові, де-
монстранти будували барикади, з яких намагалися кидати на
поліцію каміння. Демонстранти, просуваючись по пл. Голухов-
ських, по вул. Казіміра Великого, камінням повибивали майже
всі шибки в помешканнях і крамницях до II поверху включно.
Перед казармами д[ержавної] п[оліції], по вул. Казіміра Вели-
кого, атакували пострілами і камінням відділ кінної поліції,
що виїздив з казарм, при цьому намагалися ввірватися все-
редину будинку. Пост[ерунковий] Єнджеєвський, побачивши
•напасників, що вдиралися в казарми, застосував вогнепальну
зброю, відбиваючи напад. Підком[ісар] Войцєховський, бажа-
ючи розігнати натовп при допомозі кінних поліцаїв, вирушив
віід казарм галопом в бік пл. Голуховських і, доїхавши до по-
чатку вул. Бика, звернув у неї. Потім завернув назад і, під
градом каміння, розганяючи натовп, доїхав у кінець вул. св.
Анни; там помітив, що перед брамою казарм державної] по-
ліції] впав на брук ударений каменем в голову кінь постерун-
кового Мотики, а також [що] ударений каменем в голову по-
ст[ерунковий] Опілко впав з коня біля школи св. Анни; демон-
странти добігли до лежачого Спілка і почали колоти його
вилами і бити камінням. В цей час кілька осіб оточили під-
ком[ісара] Войцєховського, здерли вуздечку з його коня, в
зв’язку з цим підком[ісар] Войцєховський застосував вогне-
* Далі подаються особові дані, зізнання поранених і свідків.
39*
611
пальну зброю. Пшод[овнік] Сватек, побачивши лежачого по-
ст[еруикового] Опілка і напасників, які кололи його вилами
і били камінням, разом з кількома поліцаями під’їхав до ле-
жачого і застосував проти напасників вогнепальну зброю, по-
ранивши [одного] з них — Теодора Маряша, обвинувативши
його в побитті пораненого Опілка, передали в карно-слідчу
в’язницю з донесенням (№ к[арне] д[онесення] 1-75/36 р. від
29/У-1936 р.). Натовп, частково розігнаний в бічні вулиці, зі-
брався знову на вул. Казіміра Великого, зробивши негайно
перед казармами державної] п[оліції] барикади з возів, напов-
нених дерев’яними трісками та гноєм. Із-за них [натовп] далі
кидав камінням та іншими предметами. Непритомного пост[е-
рункового] Опілка віднесли в аптеку [на] розі вул. Казіміра
Великого та вул. Красіцьких; після цього відділ підком[ісара]
Войцєховського, далі атакований камінням і т. п. предметами,
застосовуючи вогнепальну зброю, під’їхав до казарми Держав-
ної] п[оліції], там зайнявся виключно її обороною, очищаючи
від демонстрантів вул. Казіміра Великого, застосовуючи [вог-
непальну] зброю проти демонстрантів, які намагалися вторг-
нутись у в’язницю о[кружного] с[уду]...*
Натовп, частково розігнаний на .вул. Казіміра Великого,
знову зібрався біля костьолу св. Анни, відкіля рушив по вул.
Янівській у напрямку кладовища, далі вибиваючи шибки в
крамницях і вікнах помешкань, що виходять на вулицю. В цей
час патрулюючих ст[аршого] пост[ерункового] Анджея Костку
і пост[ерункового] Францішка Юрчика на вул. Бема натовп
атакував камінням. Це трапилося тоді, коли вони, не знаючи,
що це відбувається похорон Козака, відповідно до правил,
вклонилися. Обидва поліцаї, побачивши перевагу натовпу, по-
чали тікати в напрямку пл. Бема, одначе по дорозі ст[арший]
посДерунковий] Костка, якого вдарили каменем у голову, втра-
тив свідомість і впав на землю. Пост[ерунковий] Юрчик, який
був попереду, також дістав сильний удар каменем в ногу так,
що впав на руки. Коли оглянувся, то побачив, як на лежачому
ст[аршому] пост[ерунковому] Костці стоїть навколішки один із
напасників і коле його ножем. Пост(ерунковий] Юрчик, оборо-
няючи старшого] пост[ерункового] Костку, якому [напасник]
намірився завдати новий удар ножем, вистрілив у напасника
один раз, після чого той здригнувся і відбіг у натовп. Під час
проведених розслідувань встановлено без жодних сумнівів, що
старшого] пост[ерункового] Костку проколов Василь Мельни-
чук, якого, разом із донесенням від 15/У-1936 р., передано у
карно-слідчу в’язницю, про що пана прокурора повідомили.
* Далі йдуть особові дані і свідчення поранених та свідків, а також
особові дані двох убитих.
612
Коли розганяли натовп перед казармами д[ержавної] п[оліції]
і перед в’язницею о[кружного] с[уду], по вул. Казіміра Вели-
кого, були контужені поліцаї: Францішек Каліновський (до-
даток] № 244), Францішек Гжесяк (дод[аток] № 245), Фран-
цішек Кукеля (дод[аток] № 246), Маріан Рейх (дод(аток]
№ 247), Ян Рушкевич (дод[аток] № 248), Анджей Гловач
(дод[аток] № 249), Ян Бучек (дод[аток] № 250), Францішек
Репчинський (дод[аток] № 251).
Після сутичок на вул. Казіміра [Великого] і на бічних [ву-
лицях] демонстранти з труною подалися в напрямку кладови-
ща, на якому пізніше, після кількох промов над труною, тіло
Козака було поховане. Із Янівського кладовища учасники по-
хорону пішли в місто, будуючи по вул. Янівській і вул. Горо-
децькій барикади, при цьому далі вибивали шибки в помеш-
каннях, крамницях і били ліхтарі, а заворушники почали по
вул. Городецькій і на площі Більчевського розбивати та грабу-
вати крамниці. На вул. Городецькій грабункам крамниць дуже
сприяли барикади, що були зроблені з возів, навантажених
різними товарами, а також із дощок, забраних ііз складів де-
рева. На цих барикадах були піднесені червоні прапори. В цей
же час демонстранти підпалили склад дерева Ека по вул. Го-
родецькій. Пожежна сторожа не могла нічим допомогти, бо
неможливо було доїхати: на дорозі стояли барикади.
Біля год. 17 підком[ісар] магістр] Тарновський, разом з
розвідниками Вєтехою, Кобаком, Конюшим і Серафіном, ви-
їхав критою автомашиною міського староства на вул. Казіміра
Великого, № ЗО, щоб перевезти боєприпаси з воєводської
команди. їдучи по вул. Городецькій, автомашина доїхала до
барикади, збудованої в кінці вул. Казіміра В[еликого], і, коли
повертали автомашину, натовп, який зібрався на тротуарах,
почав наближатися до автомашини, кидати камінням, яким
повибивав шибки. В зв’язку з такою поведінкою натовпу, кіль-
кістю приблизно в 2—3 тисячі чоловік, і пострілами по автома-
шині, підком[ісар] Тарновський, як і розвідники, дали по на-
товпу кільканадцять пострілів. Під градом каміння шоферові
вдалося в’їхати у подвір’я по вул. Замкненій, № 7, а натовп,
який напирав, був відбитий пострілами вищезгаданих з брами
подвір’я, на якому вони залишалися до год. 19.30 в облозі на
віддалі пострілу.
Близько год. 18 ст[арший] пшод[овнік] Жемєнь із залізнич-
ного] комісаріату] одержав телефонну вістку, що натовп, кіль-
кістю приблизно в 1500 чол., грабує крамниці по вул. Горо-
децькій і поспішає в напрямку вокзалу польських] держав-
них] залізниць]. Зважаючи на це, ст[арший] пшод[овнік] Же-
мєнь, разом із 7 рядовими д[ержавної] п[оліції], озброєними
карабінами, вирушив на пл. Копиткову, на якій звернувся до
613
натовпу з закликом розійтися. В зв’язку з грізними вигуками
натовпу і помітними намірами вторгнутися на територію заліз-
ниці, старший] пшод[овнік] Жемєнь видав наказ дати залп
вгору. Натовп після залпу втік на вул. Городецьку.
Біля год. 19, в хвилину напруження виступу, демонстранти
почали перевертати трамвайні вагони. В зв’язку з цим трам-
вайний рух був затриманий, і вагони повернулися у парки.
О год. 20.30 підком[ісар] Афтович, який був з відділом [по-
ліції] на вул. Городецькій, біля пл. Більчевського, і барикад,
біля костьолу св. Єлизавети, наказав пшод[овнікові] Чорніієві
очистити, з допомогою кільканадцяти рядових, верхню части-
ну вул. Городецької від натовпу, який дуже агресивно атаку-
вав поліцію камінням і підпалив склад взуття і фруктовий ма-
газин. Натовп, побачивши, що частина відділу поліції пішла
в бік костьолу св. Єлизавети, де також розбивали крамниці,
почав наступ на загін пшод[овніка] Чорнія, зробив по ньому
кілька пострілів, а також закидав його камінням. У зв’язку з
таким становищем пішод[овиік] Чорній дав відділові наказ зро-
бити два карабінові залпи. Після залпів натовп розбігся, одна-
че [ні] вбитих, ні поранених не встановлено.
Весь час поліція перебувала в найбільш небезпечних пунк-
тах, причому, в зв’язку з невеликою кількістю, її постійно ата-
кували демонстранти і грабіжники, тому й поодинокі поліцаї
були змушені застосовувати вогнепальную зброю...*
Після закінчення похорону на Янівському кладовищі части-
на його учасників, до яких приєдналися різні елементи, поспі-
шила на пл. Сольських і пл. Теодора, на яких знову почала
бити шибки і ліхтарі та з-за будок атакувати поліцію пострі-
лами і камінням...**
Під час проведеного слідства встановлено, що всього під
час вуличних подій 16/ІУ-1936 р. було вбито 14 чоловік, деякі
з них померли в наступні дні внаслідок одержаних ран.
102 чол. були поранені пострілами, з яких 81 чоловік був допи-
таний, а 21 — не був допитаний з вищезазначених причин ***.
Крім того, 18 чоловік було контужено, деякі з них важко, різ-
ними твердими предметами, як камінням і т. п. речами.
Коли розганяли натовп, було поранено 69 поліцаїв, з них
[деякі] важко поранені, а саме: ст[арший] пост[ерунковий] Че-
слав Бартчак (вогнестрільна рана лівої ключиці), ст[арший]
пост(ерунковий] Анджей Костка (двічі проколений ножем в об-
ласті лівої ключиці та лопатки), пост[ерунковий] Вацлав Спіл-
ко (важке поранення в око, голову, перелом ноги та колоті
* Далі подаються особові дані і зізнання поранених та свідків.
** Далі подаються особові дані двох вбитих та особові дані і зізнан-
ня поранених та свідків.
*** В зв’язку з тим, що поліція їх не розшукала.
614
рани грудей) і пшод[овнік] Станіслав Дуляк (ушиб ноги і ниж-
ньої частини живота)...*
Як показало проведене слідство, в похоронній процесії взя-
ли участь численні групи прокомуністичних елементів, які
вийшли походами з приміщень на івул. Пекарську, і там кому-
ністична агітація, спеціально посилена безпосередньо перед
початком [похоронної] процесії, змінила настрої в масах, спря-
мовуючи маси на Янівське кладовище, а не так, як це було
погоджено на конференції з адміністративною владою (похо-
рон Козака мав відбутися на Личаківському кладовищі).
Вплинуло на настрої мас і те, що в останню хвилину команду-
вання над міліцією порядку взяв, як це виникає з [даних] роз-
відки, комуніст (прізвище не встановлено), який наказав їй
прямувати в бік міста.
Крім вищеописаних обставин, про участь комуни в похоро-
ні Козака свідчать випадки стрілянини в поліцію, биття шибок
у Великому театрі, музеї і приватних будинках, крамницях,
биття ліхтарів, перевертання трамваїв, [стовпів на] зупинках
міського] трамвая, підпал двох крамниць і складу дерева,
будівництво барикад та вивішування на них червоних прапорів.
Доповідаючи про вищеописане, додаю протоколи, складені
на підозрілих і свідків, історії хвороб, свідоцтва про смерть і
кулі, добуті з ран, а три мішечки з підприємства «Ведель» та
три цукерки, відібрані від Катерини Семен, пересилаю в депо-
зитний уряд.
Дод[аток]: опечатаний пакет.
Керівник слідчого відділу державної]
п[оліції]
Львів, 9/УІІ-1936 р.
ЛОДА, ф. 75, оп. /, спр. 157, арк. 477—551. Машинопис. Копія. Переклад
з польської мови.
* Далі подається перелік поранених.
615
№ 362
1936 р. липня ЗО. — Запис розмови по телеграфу між урядов-
цем громадсько-політичного відділу воєводського управління
радником Тильком і урядовцем Міністерства внутрішніх справ
у Варшаві радником Бахом про закриття прогресивних
журналів «Знання», «Сигнали» і «Віссншафтліхер журнал»
Радник Тилько: 1. «Віссншафтлехер журнал», місяч-
ник, .припинений 13/У ц. р., видавцем і відповідальним редак-
тором був Пастернак, і в нього може бути картотека.
2. «Знання», тижневик. Обшук зроблено 27/ІП ц. р. (забра-
но картотеку і частину дозволеного листування). Журнал не
виходить, і сумнівно, чи буде виходити. Між іншим, краще, щоб
з’явилося ще кілька номерів, бо сидимо, так би мовити, всере-
дині і завжди можемо орієнтуватися в певних рухах. Всі вище-
згадані в юзограмі, крім Тудора, мабуть, перебувають у Львові.
Крім них, треба б охопити обшуком Мелітона Голінатого, який
насправді розпоряджається грішми, та Івана Галана — брата
Ярослава. Ярослав Галан мешкає у Голінатого. Чи Голінатий
є у Львові — невідомо. Справа в тому, чи тільки зробити об-
шук і забрати те, що можна взяти, чи також одночасно заби-
рати й людей.
3. «Сигнали» не були ні разу конфісковані. Відповідальний
редактор Тадеуш Банась є по суті підставною особою. Обшук
може бути у видавця Кароля Курилюка та в приміщенні самої
редакції по вул. Якуба Стжемє, яка міститься в помешканні
Галіни Бурської, офіціально члена ППС. Крім цього, треба б
зробити обшук у доктора Володимира Ямпольського. Чи це
щось дасть — сумнівно. Треба дуже серйозно подумати про
обшук в «Сигналах».
Питання: Чи вищенаведених треба арештувати після
проведення в них обшуку?
Радник Б а х: У зв’язку з наданою юзограмою треба
провести обшуки в Пастернака, а також у Мелітона Голіна-
того, Івана Галана і його брата Ярослава. Питання арешту
залежатиме від [знайдених] матеріалів. Нарешті, про ці всі
справи треба домовитися з прокуратурою. Що торкається жур-
налу «Сигнали», прошу вияснити, в якій мірі він мав проко-
муністичний характер.
Радник Тилько: Про «Сигнали». Це одно з видань
лівих лібералів, тенденції [його] досить виразно прокомуністич-
ні, та люди, які там сидять, не є комуністами, н[а]п[риклад], Га-
ліна Бурська — офіціально [член] ППС, а Володимир Ямполь-
616
ський — безпартійний ліберал. Щодо можливого обшуку у
«Сигналах», то цю справу, на мою думку, треба б грунтовно
підготувати і тільки пізніше, після схвалення міністерства, при-
ступити до можливого удару. Чекаю на рішення п[ана] рад-
ника.
Радник Бах: Чи в «Сигналах» працюють як співробіт-
ники журналу євреї? Чекаю відповіді.
Радник Тилько: Тепер не можу дати конкретної від-
повіді, бо не маю під рукою списку складу співробітників. Од-
нак мушу підкреслити, що тон редакції і стрижень працівни-
ків — християнські.
Радник Бах: Однак прошу наказати провести обшук,
за домовленістю з прокуратурою, у приміщенні редакції цього
журналу. Залежно від наслідків вирішити [питання] про мож-
ливе затримання відповідних осіб, крім Галіни Рурської. Зараз
немає більше нічого.
Радник Тилько: Дякую. Все приготоване для обшуку.
Прокурор повідомлений. Також чекає наших остаточних рі-
шень.
ЗО липня 1936 р.
ЛОДА, ф. 200, оп. 2, спр. 1575, арк. 7—8. Запис розмови по телеграфу.
Оригінал. Переклад з польської мови.
№ 363
1936 р. липня 31.— Телеграма громадсько-політичного відділу
воєводського управління Міністерству внутрішніх справ
у Варшаві про обшуки в редакціях прогресивних
журналів.
Виконуючи доручення № Громадська] б[езпека] 241/1/42/
36 р. від 30/УІІ ц. р., воєводське управління повідомляє:
В ніч з ЗО на 31/УІІ ц. р. проведено обшук в помешканнях
Германа Пастернака, видавця «Віссншафтлехер журнал» (за-
брано список передплатників), у співробітників газети «Знан-
ня», а саме: 1. Омеляна Дубецького (забрано адреси перед-
платників і дрібні записки), 2. Мелітона Голінатого, 3. Яросла-
ва Галана, 4. Івана [Галана], 5. Кузьми Пелехатого (наслідок
негативний). Обшуки під цифрами 1, 2, 3, 4, 5 були проведені
617
під час відсутності вищевказаних, які перебувають у від-
пустці.
Крім цього, проведено обшук в ред[акції] газ[ети] «Сигна-
ли», в якій забрано список передплатників, рознощиків газет,
пресові статті, касові книги, квитанції та 5 меморіалів, адре-
сованих п[анові] президентові Р[ечі] П[осполитої] про квітневі
події у Львові.
31/УІІ
За воєводу віце-воєвода
М. Сиска
ЛОДА. ф. 200, оп. 2, спр. 1577, арк. 3. Телеграма. Оригінал. Переклад
з польської мови.	'
№ 364
1936 р. липень.— Відозва Львівського комітету КСМ Західної
України до трудящих міста з закликом до боротьби проти
терору польського фашизму.
Товариші і товаришки!
Працююча безробітна молодь! Всі пригноблені і експлуато-
вані!
Перед обличчям кривавої поліцейської розправи в Тулиго-
ловах і Крешовичах закликаємо вас до масової боротьби з уря-
дом голоду і терору — санаційним урядом Складковського —
за краще завтра трудящих!
Молодь! Брати!
Ще не висохла кров робітничих жертв на вулицях Крако-
ва, Львова, Торуня, Гдині, не зарубцювалися ще рани від по-
ліцейських куль, а вже — нові трупи, нові рани!
Цього разу село, вже не вперше, принесло жертву крові
найкращих своїх синів на вівтар боротьби за краще завтра
трудящих мас.
На полях поміщиків у Тулиголовах і Крешовичах, захища-
ючи яснопанський визиск (слухайте: 60 грошів в день
для малолітніх, праця від 5 год. ранку до
11год. ночі — за повідомленням польського] аграрного
агентства), поліція вбила кілька десятків селян, сільськогоспо-
618
дарських робітників, які страйком боролися за поліпшення
свого життя.
Товариші і товаришки!
Тулиголови і Крешовичі — це нові докази того, що нам,
працюючій молоді, фашистський уряд — уряд капіталістів і по-
міщиків — може дати кулі і в’язниці! Тулиголови і Крешови-
чі — це одночасно доказ того, що тільки народний уряд, уряд
робітників і селян, забезпечить нам, молоді, щасливе життя на
благо свого класу і свого народу!
Піднімаймось всі до боротьби за хліб і працю, за волю!
Хай свіжопролита кров зміцнить наш братній робітничо-селян-
ський союз!
Об’єднаймо всі наші сили, щоб разом з
нашими старшими братами вибороти собі
краще завтра!
Геть катів трудящого народу — уряд пацифікатора Склад-
ковського!
Вимагаємо покарання винуватців пролиття крові!
Хай живе братній союз молоді в боротьбі за краще завтра,
за народний уряд!
Львів, липень.
Львівський комітет Комуністичної] Сп[ілки]
Мол[оді] 3[ахідної] У[країни]
ЛОДА, ф. 374, оп. 1, спр. 1956, арк. 5. Гектографічмій відбиток. Пере-
клад з польської мови.
№ 365
1936 р. серпня 22 *. — Відозва Львівського організаційного
комітету по скликанню Всесвітнього Конгресу Миру до насе-
лення міста.
Відозва
в справі Всесвітнього Конгресу Миру.
Супроти гарячкових приготувань імперіалістів цілого світу
до нової воєнної завірюхи, яка, всупереч інтересам найширших
* Дата встановлена на основі супровідних документів.
619
народних мас, заведе людство в ще глибшу пропасть нещасть,
нужди, упадку й знищення культури, стверджуємо, що всі
друзі поступу і миру, без огляду на національність чи полі-
тичні переконання, спільно з працюючими масами, мусять по-
дати собі братерські долоні до рішучої боротьби за удержання
загроженого миру.
Хай замовкнуть усі різпиці між щиро поступовими людьми,
коли йде про те, щоб солідарно й міцно протиставитись грізній
хвилі варварства, щоб здавити й відперти загарбницькі апетити
нечисленних паліїв війни, що мільйони працюючих, а перед-
усім молоді, прагнуть кинути в братовбивчу, ворожу їхнім
справам боротьбу.
Нова війна, інспірована, головним чином, фашистською гіт-
лерією,— це не тільки грізна атака на незалежність польського
народу, але й збільшення недолі та погіршення суспільно-по-
літичних обставин інших народів, що живуть в межах поль-
ської держави.
В хвилині зцементування блоку войовничих держав, в хви-
лині нових гітлерівських замахів на незалежність народів чи
держав збирається у вересні б[іжучого] р[оку] в Женеві вели-
кий Всесвітній Конгрес Миру, що скупчує в своєму лоні всі
поступові елементи найрізноманітніших суспільних і політич-
них напрямків, об’єднані одиноким лише прагненням — удер-
жати мир через пошанування міжнародних зобов’язань, редук-
ції зброєнь, оборону й зміцнення Ліги народів та створення з
неї успішного знаряддя боротьби за мир.
Це є платформа Конгресу, під котрою повинна підписатись
кожна чесна людина!
Особливо світ культури, науки й мистецтва повинен в ін-
тересі загроженої цивілізації піднести могутній голос протесту
проти приготувань до нової різні народів!
Радісно вітаючи ініціативу Всесвітнього Конгресу в Женеві,
закликаєм гаряче всіх друзів миру піддержати акцію Конгресу
й заманіфестувати цим шляхом мирову волю цілого світу
поступу.
Зголошуймо збірні акцеси! *
Вибираймо делегатів на Конгрес!
Солідарним зусиллям загальмуємо шлях воєнним авантюр-
никам і спричинимось до тріумфу ідеї гуманітаризму й сво-
боди!
Львівський організаційний комітет
ЛОДА, ф. 102, оп, 1, спр. 66, арк. 2. Гектографічний відбиток.
* Акцес — приєднання.
620
№ 366
1936 р. вересень.— Відозва ЦК КПЗУ до трудящих Західної
України з закликом до боротьби проти гітлерівського фашиз-
му, за мир.
Пролетарі всіх країн, єднайтеся!
Комуністична партія Польщі
(Секція Комуністичного Інтернаціоналу).
Комуністична партія Західної України.
Геть лапи від України, Уралу і Сибіру! Зась свинячим ри-
лам до радянського народу! Геть з воєнними провокаціями
фашизму! До боротьби в обороні миру!
Товариші і товаришки!
«Коли б ми мали багату сировину Уралу, багаті лісп Си-
біру і чудові лани збіжжя України, то нам було б добре» —
такою-то безличною в своїй наготі заявою в Нюрнберзі по-
твердив Гітлер ще раз, що головною метою його політики є
займанницька війна [проти] Радянського Союзу, розбиття його,
загарбання для себе Радянської України, Уралу і Сибіру, як
колоній німецького імперіалізму.
Замучені й знужденілі внаслідок гітлерівського панування,
німецькі маси, незадоволені й обурені з приводу впровадження
2-літньої військової служби і надмірних воєнних тягарів, ма-
нить Гітлер чаром походу на Радянщину, одурманює їх на-
дією на поправу буття коштом України, Уралу і Сибіру.
А рівночасно проголошує себе «захисником західної куль-
тури», «вождем Європи», якій «грозить марево більшовизму»,
і закликає усі народи і держави, щоб піддалися його проводові
в хрестовім поході на країну побідного соціалізму — Союз
Радянських Соціалістичних Республік.
А в тім самім часі польський уряд підкреслює, що в полі-
тиці фашистської Польщі нічого не змінилося, що політика
Бека надалі буде з головним воєнним підпалювачем світу —
Гітлером — і надалі залишається віссю політики Польщі.
А рівночасно в столиці Західної України — у Львові —
устроює фашистський уряд Ридза—Складковського провока-
ційну військову ревію, яка має вбити в тямку суспільству, що
ось-ось треба бути готовим до війни. Впарі з тим йде утво-
рення нових воєнних загонів у формі «військових відділів»
(гуфців) молоді, що мають бути нічим іншим, тільки додатко-
вими воєнними кадрами. Впарі з тим йде скажене цькування
621
на країну Рад, зріст воєнних тягарів, податків і шарварків,
реалізація закону про граничну полосу тощо.
Повернути на польсько-німецьких багнетах панування Сан-
гушків і Потоцьких на Україні, розбити твердиню визвольних
стремлінь і змагань працюючих мас—.оце мета займанни-
цьких, протирадянських планів польських магнатів і фашистів.
Повну підтримку дає тим протирадянським планам гітле-
рівських і польських фашистів УНДО, ОУН і інші відлами.
Промову Гітлера в Нюренберзі, в якій проголошено хресто-
вий похід за перетворення України в імперіалістичну колонію,
що постачала б сировину і відкрила б ринки збуту, прийняла
українська буржуазія з одушевленням. «Діло» з радістю вітає
енергійну поставу Гітлера і висловлює надію, що йому вдасть-
ся притягнути до свого блоку інші держави. І тому українські
посли голосують за військовий бюджет, закликають україн-
ський народ складати пожертви на «Ф[онд] національної] обо-
рони]», тому добачають в Ридзу, як вождю нового походу на
Київ, свого союзника, тому запродують інтереси свого народу
польським і німецьким фашистам. Але українські маси пам’я-
тають, що німецький імперіалізм вже раз був загарбав Над-
дніпрянську Україну, і народ відчув тоді на власній шкірі
наслідки німецької окупації, що також була маскована фра-
зою «самостійної соборної України». Українські маси пам’я-
тають панування пруських генерал-губернаторів айхгорнів і
їхніх манекенів Скоропадських та василів вишиваних. Пам’я-
тають бандитський похід па Київ в 1920 р. польських панів —
сьогоднішніх союзників Гітлера — та їхнього попихача Петлю-
ри. Чи ж в інтересі західноукраїнських мас є загарбання землі
і фабрик їхніх вільних і щасливих братів з Радянської Укра-
їни для Сангушків і Потоцьких, для Гітлера і Ридза-Сміглого?
Чи ж є в їхнім інтересі запровадження там такого самого при-
гнічення і терору, окупантської неволі і національних переслі-
дувань, під обухом яких живуть маси в фашистській Польщі
і фашистській Німеччині?
Українські фашисти, що стремлять до злочинної протира-
дянської війни, не мають нічого спільного з українським на-
родом, є зрадниками народу і агентами чужих та ворожих сил,
найгіршими наймитами Гітлера і польських панів; кров укра-
їнського народу є для них тільки предметом безличних пере-
торгів. їхня політика — то не українська полі-
тика, а протиукраїнська політика. Справді
українським фронтом є фронт оборони
миру, бо він відповідає інтересам україн-
ського народу, бо він є фронтом боротьби
за волю і добробут.
Зірвати воєнний союз з гітлерівською
622
Німеччиною! Протиставитись її злочинній,
одчайдушній політиці підпалювання світу!
Приступити до блоку мирних держав! З а-
ключити пакти з СРСР, на взірець Франції
і Ч е х о с л о в а ч ч и н и! Покінчити з політикою
зброєнь і воєнних приготувань коштом в и-
голоджування широких мас! Покінчити з
протирадянською пропагандою! Оці дома-
гання і гасла, що лунають ще могутнішим
голосом, мусять лунати із сотень і тисячів
зібрань та віч.
Геть з фашистською окупацією 3 а х [і д н о її
Укр[аїни]! [Геть з] союзником Гітлера — поль-
ською санаційною бандою!
Не хочемо війни! Хочемо миру! Не дамо
зачепити великої країни соціалізму—СРСР!
З’єднаймо всі наші народні антифашист-
ські, антивоєнні сили до боротьби проти
воєнних підпалювачів, за збереження миру!
Геть фашистських гайдуків Гітлера з
У Н Д О - у в і в с ь ко г о табору!
Львів, вересень 1936 р.
ЦК КПЗУ
ЛОДА, ф. 285. оп. 1, спр. 2273, арк. 51. Друкарський віобиток.
623
№ 367
1936 р. жовтня 5. — 3 рапорту слідчого відділу воєводської
команди державної поліції воєводській команді державної
поліції, громадсько-політичному відділові воєводського управ-
ління * про вечір робітничої поезії, влаштований культурно-
освітньою комісією при професійній спілці малярів
і лакувальників.
Конфіденціально.
...Вечір робітничої поезії.
З ц. м. о 18 год. в приміщенні спілки, по вул. Льва, № 1,
відбувся вечір робітничої поезії, який влаштувала культ[ур-
но]-освітня комісія при професійній] сп[ілці] малярів і лаку-
вальників з участю приблизно 300 осіб. Вхід до залу за запро-
шеннями і платою — ЗО гр. У короткій вступній промові неві-
домий сказав про сучасні обов’язки пролетаріату, який починає
пробуджуватися зі сну і скидає кайдани неволі; при цьому
закликав, щоб пролетаріат покінчив з ладом, який панує в
усьому світі. В цей момент за сценою лунали вигуки: «Війна —
війні!». Далі Волошин українською мовою розповів про діяль-
ність Івана Франка, спрямовану на визволення трудящого на-
роду з неволі. Кінчаючи, закликав до боротьби з капіталістич-
ним ладом. Пізніше поставили одноактні п’єси: «Бунт моряків
на кораблі», «Переворот у Німеччині» і «Революція в Іспанії».
Під час останньої одноактівки зібрані в залі з піднесеними
вгору лівими кулаками виголосили обіцянку, що будуть боро-
тися до останньої краплі крові, щоб повалити капіталістичний
лад. Під Кінець співали «Інтернаціонал»...
За воєводського коменданта державної полі-
ції начальник слідчого відділу підінспектор
Зубік
5 жовтня 1936 р.
Філіал ЦДІА УРСР у Львові, ф. 113, оп. 1, спр. 478, арк. 9. Машинопис.
Оригінал. Переклад з польської мови.
* а також прокуратурі апеляційного суду, інспекційному офіцерові
воєводської команди державної поліції, самостійному інформаційному
рефератові командування VI корпусного округу у Львові, слідчим відді-
лам воєводських команд державної поліції в Станіславі, Тернополі і
Луцьку
624
№ 368
1936 р. листопад.— Маніфест ЦК КПЗУ «За волю, за щасливе
майбутнє українського народу».
Вже минає 18 років, як Західна Україна поневіряється в
невиносимому ярмі польської імперіалістичної окупації. Кри-
вавий окупантський режим, жорстоке національне поневолення
тяжіють над нашою прекрасною країною. Паном і господарем
є в ній горстка польських земельних магнатів та великих капі-
талістів, що захопили в свої руки найкращу землю і ліси,
нафту і всі інші природні багатства країни та сосуть останні
соки з розореного, голодного і позбавленого прав робітника і
селянина.
Внаслідок цих тяжких 18 років країна наша, яка має такі
великі природні багатства та трудолюбиве населення, сьогодні
є найжахливішим прикладом нужди і руїни. Кривди і недоля
українського народу в сьогоднішній панській Польщі — наро-
ду, що ще за Габсбургів терпів під батогом польського помі-
щика та австрійського великого капіталу, що за часів імпері-
алістичної війни 1914—18 рр. переніс на своїх плечах всі жахи
і звірства воєнного режиму австрійської та царської солдат-
чини,— є неймовірно великі.
Біля половини всієї землі, дев’ять десятих всієї лісової
площі є на Західній Україні в руках горстки польських земель-
них магнатів — Радзівілів, Потоцьких, Любомірських. А міль-
йони українських селян не можуть прокормити своїх родин на
нужденних клаптиках землі, на яких (як колись перед револю-
цією казали наші зазбручанські брати) «і курки немає де ви-
гнати».
Придавлене непосильним тягарем різнородних податків,
оплат, адміністративних кар і «драчок», панщизняної шарвар-
кової праці, заплутане в тенетах банківських і лихварських
довгів та процентів, село наше все більше розоряється та опу-
скається на дно нужди. Сірники, нафта, сіль, мило — все більш
рідке явище. Визиск капіталістичних монополій змушує селяни-
на дешево продавати, а дорого купувати. Господарку селянина
розпродують за податки і довги.
Голод, найжахливіший голод, щороку заглядає під стріхи
наших селянських хат. А за голодом ідуть пошесті — плями-
стий тиф, червінка, що від них щороку гинуть сотні і тисячі
людей.
Селянство наше, яке на наших землях становить більшість
українського народу, темне і неосвічене. Цьому виною оку-
40 № 503
625
нантський режим польської шляхти і великого капіталу — цей
найбільший ворог освіти й культури працюючих,— який на
протязі небагатьох років знищив дощенту всі завоювання на
терені українського народного і середнього шкільництва.
Українська мова - мова наших народних пісень і наших
великих письменників — Шевченка і Франка — є позбавлена
прав і переслідувана; нею не можна говорити і писати по
державних і самоврядувальних установах; цю прекрасну мову,
що нею на Радянській Україні так гордо звучать нові пісні
волі, радості і щастя, окупант намагається принизити до рівня
«хамської» мови, мови невільника й раба.
Для українського робітника немає місця по державних під-
приємствах. По містах нашого краю сила-силенна безробітних,
які дослівно вмирають з голоду, довгими роками не отримую-
чи праці. Український працюючий інтелігент, переважно се-
лянський син, на навчання якого роками відривав собі від
рота останній кусник хліба нуждар-батько, не має жодної мож-
ливості знайти посаду в державних установах.
Серед української інтелігенції панує безробіття і нужда.
Наша молодь — цвіт українського народу — позбавлена
всяких перспектив на краще майбутнє, на загальне й профе-
сійне навчання, не може дістати праці, є тягарем для своїх ро-
дин, замість бути для них втіхою і підпорою.
Санаційний режим, що в усій Польщі відібрав усякі де-
мократичні права і свободи найширшим масам' працюючого
населення, з особливою силою лютує на Західній Україні. Міс-
цеве населення ніколи не має певності, звідки і за що спадуть
на нього чергові поліційні репресії, грошові кари, побої, по-
нижування людської гідності. Останні вибори до санаційного
сейму були прямим знущанням з елементарних прав україн-
ського населення, яке позбавлене було всякої можливості ви-
ставити своїх представників. В місцевих самоврядуваннях що
рік то меншає кількість українських радних, яких не допуска-
ють до міських та громадських рад засобами терору та вибор-
чих фальшувань. Українські масові організації стоять кожної
хвилини під загрозою ліквідації за найменший прояв не бажаної
окупантові діяльності, а майже кожний день приносить відо-
мості про розв’язання то одного, то другого місцевого това-
риства. А одночасно окупантська влада насаджує на наших
селах «Стшельці» та «Лоппи» *, під примусом збираючи на це
гроші серед населення та змушуючи громадські ради фінансу-
вати ці організації коштом місцевого бюджету.
На кожний прояв обурення і народного гніву проти визиску,
проти потоптання національної гордості правляча фашистська
* Ліга протиповітряної оборони.
626
зграя відповідає жорстоким терором, звірськими пацифікація-
ми. Ще не стерлася з нашої пам’яті варварська пацифікація
1930 року. Ще сьогодні пливе кров на Волині, де безудержно
лютують поліційні банди воєводи Юзефського, польського по-
міщика і колишнього міністра уряду Петлюри, зараз одного з
найбільш жорстоких катів і прислужників пануюючого оку-
пантського режиму. Ще не відзвучали еха поліційних розстрі-
лів героїчних .львівських робітників та рудецького працюючого
селянства. Кожному відомі режим тортур і катувань, який
панує по відношенню до політичних в’язнів — борців за соці-
альне та національне визволення — по тюрмах і дефензивах
пансько-капіталістичної Польщі. Кожному знана система про-
вокацій і доносів, якою старається морально розкласти ряди
революційних борців і українське зорганізоване життя поль-
ська дефензива за допомогою школи барановських і мотик —-
фашистської ОУН і УВО.
Вже не раз чув український народ від самозваного «націо-
нального проводу» — від панів з Центрального комітету
УНДО — мудрих, баранів, левицьких і целевичів — голосні обі-
цянки швидкого поліпшення своєї долі. Гідні наслідники того
«варшавського сміття», про яке з глумом і глибоким презир-
ством говорив наш великий поет Шевченко — співець селян-
ських повстань проти польських магнатів,— ці панове ще раз
носили на торг честь і гідність українського народу, лижучи
окупантський чобіт, залитий кров’ю невинних жертв пацифіка-
цій і поліційних розстрілів, голосуючи за бюджет окупанта. І
знову, як і раніш, вони домагаються для себе народної під-
держки і довір’я, оголошуючи свою політику «нормалізації»
єдинореальною та обіцяючи в результаті територіальну автоно-
мію, за яку, однак, і не думали вести боротьби.
Що ж принесла українському народові ця нова «орієнта-
ція», ця нова політика УНДО?
Сьогодні кожний бачить, що ця політика сказалася, як з
самого початку заявляли комуністи, шкідливою і ворожою на-
родові. Становище українського народу внаслідок цієї політи-
ки, яку прямо чи посередньо підтримали всі буржуазні укра-
їнські партії з фашистською УВО на чолі, не тільки не покра-
щало, але, навпаки, погіршало; окупантський гніт ще більше
зріс.
Нема мови про здійснення автономії, якою дурили голову
народові панове з УНДО. Не тільки нема українського універ-
ситету, не віддано навіть розв’язаної 1930 року Тернопільської
української гімназії, що існувала вже цілими роками перед
тим, а народне наше шкільництво і надалі в стані руїни. Жод-
ної зміни щодо прав нашої мови, щодо економічного поло-
ження працюючих мас, ситуації в самоврядуваннях та в укра-
їнських масових організаціях нема.
40*	•	697
Але шкод ця «реальна» політика принесла багато. Принес-
ла нечуване приниження національної гідності українського
народу, самозвані представники якого пішли на поклін до
його віковічного ворога — польської магнатерії та санаційного
уряду. Серце кожного українського робітника, селянина та
працюючого інтелігента повне почуття сорому на саму згадку
про те, що ця зрадницька політика допомогла втриматись при
владі найбільшим ворогам українського народу, санаційним
кровопийцям і кривавим пацифікаторам, оточеним ненавистю
і збойкотованим величезною більшістю польського народу.
Принесла ця політика нові кривди для українських масових
організацій, зокрема для кооперації, від якої відірвано всі ко-
оперативні організації Волині, Полісся і Холмщини. Принесла
новий окупантський декрет про охорону границь, що розширює
прикордонну смугу на половину всього терену Західної Укра-
їни і дає в ній вільну руку старостинській та воєводській са-
моволі, на підставі якого вже сьогодні йде прискорене ліквіду-
вання масових організацій та виселювання українських селян
з прикордонних теренів. Принесла нову хвилю колонізації та
осадництва.
І за всі шкоди, які ця політика вже принесла ї ще принесе
українському народові, панове мудрі та целевичі зобов’язалися
платити українською кров’ю, українським гарматним м’ясом,
життям нашої молоді у майбутній війні на службі Гітлера і
санаційних наслідників Пілсудського, війні, яку вони готують
для загарбання іі колоніального поневолення Радянської Укра-
їни.
Робітничо-селянська Україна, що в союзі з російськими
робітниками і селянами здобула для себе цілковиту національ-
ну волю, український радянський народ, тісно згуртований
навколо своїх народних вождів Косіора, Постишева, Петров-
ського, Любченка, пліч-о-пліч з усіма народами СРСР спра-
виться з імперіалістичними наїздами, як справився ще в пер-
ших роках існування своєї Радянської держави з німецькою
окупацією, нападами білогвардійських банд, підтриманих за-
кордонними інтервентами, наїздом польської шляхти в
1920 році.
Але як глибоко треба ненавидіти свій власний народ, до
якої безодні підлоти і безсоромного цинізму треба дійти в
зраді його життєвих інтересів, щоб на службі найзавзятгших
ворогів нашого народу — Гітлера і кривавої санаційної бан-
ди — цькувати одну частину українського народу проти дру-
гої, намагатися зруйнувати вже здобуту за Збручем національ-
ну державу, кликати — не перший вже раз! — на Україну чужі
наїзницькі полки, бажаючи в крові затопити тяжко осягнену
національну волю і величезні соціальні завоювання наших
628
зазбручанських братів та наново «розпинати Україну» руками
Гітлера і польських панів магнатів.
Як глибоко треба ненавидіти свій власний народ, щоб спи-
хати його в кров і пожежу нової війни, що грозить новими Та-
лергофами, розоренням та руїною передовсім наших західно-
українських земель, що мають бути тереном для маршу гітле-
рівських орд на Схід. Як глибоко треба ненавидіти свій народ,
щоб спроваджувати йому на шию, крім польського, ще й ні-
мецького окупанта, який вже раз вогнем і мечем руйнував
Україну в 1917—18 роках.
А таке власне зрадницьке, юдине діло творять панове муд-
рі, целевичі, левицькі в тісній спілці з катом київських робіт-
ників — Коновальцем — та всіма іншими партіями україн-
ського панства, в своїй звірській класовій ненависті до визво-
леного українського працюючого народу, в обаві за свої ма-
єтки, за свої теплі посади, за своє сите лакейське життя.
Так з чим же приходить сьогодні до українського народу
ця нікчемна купка політичних банкротів, ворогів народу і
народних зрадників, воєнних авантурників з УНДО? Самі іні-
ціатори славетної політики «порозуміння» — ці наслідники га-
небної пам’яті «хлібоїдів», твердохлібів і ількових, ці гідні
кумпани панів певних і тимошенків,— вже сьогодні мусять
признати, що від неї залишилися тільки стшемпи *. «Норма-
лізовано» тільки розстріли українського селянства, які на-
справді сталися «нормальним», щоденним явищем: сьогодні
окупантські поліцаї кладуть трупом українських і польських
селян на Рудеччині, завтра — на Томашівщині, післязавтра —
на не один вже раз скривавленій Волині...**
Український народ має вже досить цієї зрадницької ундів-
ської політики; він не може більше терпіти, як ундівські посли
ганьблять його ім’я в самозваному сеймі і сенаті; український
народ домагається зірвання брехливої комедії «української
парламентарної репрезентації» та негайного виходу
ундівських послів з фашистського сейму
і сенату.
Час вже, нарешті, щоб український на-
род розщитався з ундівськими банкротами
та їх увівськими спільниками, що ведуть його
шляхом національного приниження й упадку, матеріальної і
духовної руїни, що, всупереч всім вільнолюбним демократич-
ним традиціям українського народу, намагаються загнати йо-
го на службу найбільшим ворогам волі, найчорнішій фашист-
ській реакції. Час, нарешті, щоб український
* Клаптики.
** Три крапки в оригіналі.
629
працюючий народ сам взяв у свої власні руки
кермо боротьби за поліпшення своєї тяжкої
долі. Час, нарешті, щоб на Західній Украї-
ні повстав могутній антиоку нантський На-
родний фронт, що згуртує всі живі, найкра-
щі сили народу, - Народний фронт боротьби
за волю, землю, хліб і мир. Бо в цьому,
і тільки в цьому, шлях, який виведе наш
народ з його сучасної кривди й недолі.
Робітники! Селяни! Працюючі інтеліген-
ти! Український народе!
Комуністична партія Західної України завжди заявляла
вам, що тільки знесення капіталістичного ладу, опертого на по-
неволенні і експлуатації, тільки пролетарська революція в
Польщі, яка знесе всякий визиск і пригноблення, остаточно
усуне і зліквідує національний утиск, встановить повну на-
ціональну рівність, реалізує право до самовизна-
чення, аж до державного відокремлення,
та відкриє шлях до державного об’єднан-
ня українського народу.
Власне цим шляхом пішла вже більшість нашого народу,
наші зазбручанські брати, що спільно з російськими робіт-
никами і селянами повалили 1917 року кривавий царизм, про-
гнали поміщиків і капіталістів, створили свою українську со-
ціалістичну державу, яка є рівноправним членом могутнього
братерського союзу визволених народів,— СРСР. Цей їх істо-
ричний досвід є яскравим доказом правильності того, що го-
ворять народним масам комуністи, та показує єдинонадійний
шлях і для визволення Західної України.
Бо там, і тільки там, на Радянській Україні, де самі пра-
цюючі взяли в свої руки владу і збудували новий соціалістич-
ний устрій, все новими неоцінимими багатствами збагачується
скарбниця української культури, діти українських робітників
і селян вчаться по українських школах, українською мовою
виходять мільйони книжок; українська література, театр, ми-
стецтво досягають небувалого розквіту і світової слави. На не-
чувану височінь піднесено за роки Радянської влади україн-
ську промисловість, квітне передове і культурне сільське гос-
подарство, озброєне найновішими машинами та досягненнями
агрономічної науки; селянство, об’єднане в колгоспах, госпо-
дарює на великих просторах землі, закріпленої за колгоспами
навічно, та осягає небувалі досі врожаї; зріст всього соціалі-
стичного господарства безупинно підносить матеріальний рі-
вень працюючих, що живуть все заможніше і культурніше.
Безробіття зліквідовано цілковито, а нова Радянська консти-
туція забезпечує кожному громадянинові право на отримання
630
праці. Українська молодь має забезпечену життєву перспек-
тиву та сміливо і безтурботно дивиться в майбутнє; безконеч-
ним потоком йде вона до середніх і вищих шкіл в похід по
науку; все ростуть і ширшають кадри української радянської
інтелігенції. Нова конституція правдивої демократії,
що незабаром уже ввійде в життя, забезпечує всім працюючим
пряме, рівне і таємне голосування.
Нехай з кожним новим досягненням Радянської України—
тієї справжньої Батьківщини всього українського народу—все
більш божеволіють та захлинаються ненавистю наші пани і
підпанки з УНДО і УВО, що не можуть дарувати українському
радянському народові того, що він сам — без капіталістів і
поміщиків — будує своє життя і кермує своєю долею. Тільки
там, на Радянській Україні, український
народ, визволений з капіталістично-помі-
щицького ярма пролетарською революцією,
реалізував всі свої найсміливіші націо-
нальні домагання і стремління.
Комуністи заявляють перед лицем нашого народу, що вони
не знатимуть втоми в боротьбі за право до цілковитого
самоокреслення Західної України, до ціл-
ковитої національної свободи і незалеж-
ності. Це своє історичне право народні маси Західної
України здійснять тільки в союзі і братерській єдності з пра-
цюючими цілої Польщі. Всіх, кому дорога воля і
щасливе майбутнє всього українського на-
роду, кому дороге історичне завдання об’єд-
нання всіх українських земель, комуністи
кличуть до спільної боротьби на шляху,
який показали нам наші радянські брати.
В ім’я врятування нашого народу комуністи кличуть всіх
до боротьби за найелементарніші права громадянина і людини,
яких є позбавлений український народ під санаційно-окупант-
ським ярмом, до боротьби за негайне поліпшення
його долі. Комуністи підтримують кожне корисне для
народу жадання, яке висувають інші робітничі і селянські пар-
тії та національно-визвольні організації на Західній Україні,
організуючи навколо таких жадань спільну масову боротьбу.
Комуністи підтримують боротьбу мас за
національно-територіальну автономію для
всіх західноукраїнських земель, цебто бо-
ротьбу за українську мову в школах і уста-
новах, за демократичне самоврядування в
місті і на селі, за військову службу на
місці, за крайовий демократичний сейм у
Львові. Здобуття такої автономії [шляхом] дальшої боротьби
631
за самоокреслення Західної України полегшило б цілковите
національне визволення.
Але національно-територіальної автономії не вижебрають
ундівські посли в самозваному санаційному сеймі. Осягнути
її можна тільки в спільній з усім польським людом боротьбі
проти фашизму, тільки шляхом повалення правлячої санацій-
ної банди.
На грунті антифашистської боротьби постає в цілій Польщі
антифашистський Народний фронт. Такий фронт му-
сить постати і на Західній Україні. Героїчна
боротьба працюючих мас Львова вже стала сигналом для
об’єднання сил усього трудового народу нашого краю.
Антифашистський, антиокупаційний Народний фронт, фронт
боротьби за повалення санаційної зграї імперіалістичних гра-
біжників, є єдиною реальною політикою, яку
сьогодні може вести український народ,
яка побільшить його сили тісним союзом з найширшими на-
родними масами всієї Польщі та зможе привести значне по-
ліпшення його становища. Зрадницька політика УНДО, яка
хоче запрягти українські народні маси до підтримки зненави-
дженого санаційно-окупантського уряду, ослаблює український
народ, ізолюючи його від широких мас польського народу, які
бойкотували санаційні вибори, санаційний сейм і сенат назна-
ченців. А політика Народного фронту зближає працюючих
усіх національностей, зміцнює їх сили, створюючи могутній
союз усіх робітників, селян і поневолених народів нинішньої
Польщі проти спільного ворога — проти санаційних крово-
пивців.
Польські робітники і селяни, польська працююча інтелі-
генція мають спільні з українським народом завдання бороть-
би і не мають з ним жодних суперечних інтересів. Польські
працюючі не зацікавлені в утриманні жорстокого національ-
ного пригноблення інших народів, бо кайдани, якими скував
окупантський режим українців, білорусів, жидів та інші при-
гноблені національності, принесли польським працюючим тіль-
ки погіршення власної долі, що ще раз доказало велику істо-
ричну правду, що «не може бути вільний народ, який при-
гноблює інші народи». Ось чому польські робітники у Львові
висувають гасла української школи і українського універси-
тету, гасла національної рівноправності українського народу,
як завдання своєї власної боротьби. Ось чому все ширший
відголос знаходить в польському народі платформа антифа-
шистського Народного фронту, розвинута ЦК КПП, що вклю-
чає в себе домагання національної свободи для українського
народу. '
З ними, з польськими працюючими, з антифашистським
632
фронтом усієї Польщі, що постає і міцніє в усе гостріших
боях проти санаційної влади, веде шлях українського
народу, шлях антиокупантського Народного
фронту.
Це є фронт боротьби за національну сво-
боду і права українського н а р од у, за повалення
санаційно-окупантського уряду, за розігнання сейму і сенату
фашистських назначенців, за скликання законодавчих
зборів у Варшаві і крайового сейму у _Л ь в о-
в і, за вільні несфальшовані вибори на підставі загального,
таємного, рівного, безпосереднього й пропорційного виборчого
права, за вільні вибори до місцевих самоврядувань, за зне-
сення всяких національних обмежень, за світську школу рід-
ною мовою на державний кошт, за український університет
у Львові, за свободу організацій, зборів і страйків, за знесен-
ня цензури, за легалізацію Комуністичної партії, цілковиту
амністію, знесення Берези Картузької.
Це фронт боротьби за хліб, за землю без
викупу для селян, проти окупантської колонізації й
осадництва, за справжнє і цілковите віддовження * працюючо-
го селянства, за списання податкової заборгованості, за великі
публічні роботи, за допомогу безробітним у місті і на селі,
за скорочення робочого дня з метою затруднення ** безро-
бітних, за знесення національних обмежень при прийомі до
державних установ і підприємств.
Це фронт боротьби за мир який лежить в
найістотніших інтересах українського народу; за зірвання во-
єнного союзу фашистської Польщі і Гітлера, за приязнь і
пакт взаємної допомоги з Радянським Союзом, який умож-
ливить, зокрема, тісне зближення з нашими вільними зазбру-
чанськими братами.
Сьогодні всі буржуазні українські партії від УНДО до
ОУН-УВО розпочали нечувану нагінку проти антифашистсько-
го Народного фронту, проти комуністів, проти всіх, що не
хочуть погодитися на політику національної зради і угоди з
санаційним окупантом. Ця брехлива нагінка є головною темою-
для продажних писак з ундівської та всієї буржуазної україн-
ської преси; проти антиокупантського Народного фронту цьку-
ють з висоти церковних амвонів і розсилають пастирські
листи «ченці годовані» — власники величезних поміщицьких
латифундій; ця нагінка перейшла вже сьогодні в хвилю кри-
вавих погромів, якими чорна ундівсько-увівська реакція на-
магається заглушити гін мас до боротьби, до антиокупантсько-
го Народного фронту.
* Зняття боргів
** Забезпечення роботою.
633
Даремний труд, панове! Український народ все виразніше
бачить, де його вороги, а де справжні приятелі.
Наша партія виросла з самих глибин
народу і є нерозривно з ним зв’язана.
Ми любимо наш народ і нашу прекрасну
країну; для нас дорогі справи сучасного,
майбутнього і минулого нашого народу.Нам
дорогі найкращі демократичні традиції його минулого.
Нам дорогі революційно-демократичні, визвольні традиції
творчості великих геніїв народу Шевченка і Франка, твори
яких викидає з читалень і бібліотек ундівсько-увівська банда.
Це ми, комуністи, боронимо всі найкращі, прогресивні, рево-
люційні елементи в культурі нашого народу від реакційного
походу українських фашистів і клерикалів.
Репрезентуючи все найкраще в минувшині українського
народу, комуністи представляють і його щасливе майбутнє,
бо всі наші змагання присвячені тому, щоб визволити наш на-
род з ярма соціальної і національної неволі та довести його
до кращого соціалістичного завтра, яке повнотою розгорне
всі творчі сили нашої країни та дасть їй найбільші матеріальні
і духовні багатства.’
Фашисти брешуть, що комуністи є розбивачами сил народу,
українського організованого життя. На ділі ж комуністи не
від сьогодні виступають за найтісніше згуртування і об’єднан-
ня всіх сил українського народу в боротьбі проти його гноби-
телів. Комуністи є за єдність поневоленого
українського народу в боротьбі проти кри-
вавого окупанта та жменьки власних па-
нів— капіталістів і обшарників — цих най-
митів Гітлера і Бека. Розбивають єдність україн-
ського народу не комуністи, а власне ті, хто, зраджуючи на-
род, пішов на службу до окупанта та продав йому інтереси
українського народу, хто сьогодні організує криваву нагінку
проти правдивої єдності народу в антиокупантському фронті
та вбиває найкращих борців за соціальне і національне ви-
зволення.
Антиокупантський Народний фронт, всу-
переч наклепам, є і буде на Західній Укра-
їні правдивим фронтом українського на-
роду!
До спільної боротьби в цьому фронті ми кличемо весь
український трудовий народ, всіх працюючих Західної Укра-
їни. Цій спільній боротьбі не можуть стати на перешкоді різ-
ниці партійної приналежності, бо справа йде про спільні всім
працюючим завдання боротьби з фашистською диктатурою та
окупантським режимом, боротьби за волю, землю, хліб і мир.
634
які не є виключною справою комуністів, а об’єднують і ра-
дикалів, і членів УСДП, і низових членів та організації УНДО
з польськими і жидівськими працюючими та їх ро-
бітничими і селянськими організаціями. Приклад такої брат-
ньої єдності дають нам іспанський, каталонський і баскійський
народи, які в героїчних змаганнях зі зрадницькими фашист-
ськими бунтівниками, агентами чужого імперіалізму, успішно
боронять здобуту демократію, національну волю і землю.
Робітники! Селяни! Працюючі інтеліген-
ти! Український народе!
Всіх вас, без різниці політичних і релігійних переконань,
кличемо до об’єднання, до спільної боротьби під прапором ан-
тиокупантського Народного фронту. Вороги і зрадники народу
всякої масті говорять вам сьогодні про «фронт національної
єдності», бажаючи поставити вас під команду українських па-
нів—поміщиків і буржуїв, яким фраза «єдиного національно-
го фронту» служить тільки для замаскування справжньої суті
їх ворожої народові політики союзу з окупантом і антирадян-
ської війни.
Наша сила в єдності! Але цю єдність український працю-
ючий народ здійснить тільки в антиокупантському Народному
фронті боротьби.
За волю українського народу, за волю
всіх поневолених імперіалістичною Поль-
щею народів!
За права людини й громадянина для
всіх людей праці!
За кращу долю, за краще майбутнє на-
ш о ї к р а ї н и!
За вільну робітничо-селянську Західну
У к р а ї н у!
Листопад 1936 року.
Центральний комітет Комуністичної партії
Західної України
ЛОДА, ф. 374, оп. 1, спр. 2245, арк. /4—11. Підпільна брошура «Маніфест
ЦК КПЗУ — За волю, за щасливе майбутнє українського народу». Львів,
листопад, 1936 р.
635
№ 369
1936 р. грудня 16.— Список промислових підприємств міста з
’ революційно настроєними робітниками, охоплених наглядом
поліції, складений міською командою державної поліції.
№№	Територія одиниці	Визначення об’єкту	Кількість зайнятих робітників
1	2	3		4
1.	І комісаріат] державної]	«Друкарня ужендніча», по вул. Зеленій, № 7, партер	Працює 9
	п[оліції]		
2.	м. Львова		
		Фабрика «Карпаліт», по вул. Зеленій, № 20	І ІУ партГері] — 14
			На	1	п[оверсі]	—	40 На	2	п[оверсі]	—	35 На	3	п[оверсі]	—	20 Разом	—109
			
			
3.	»	Графічні заклади «Ксьонж- ніца — Атлас», по вул. Зе-	
		леній, № 20	В напівпідв[алі] — 5 У парт[ері] — 13—15 На 1 п[оверсі] — 20—ЗО На 2 п[оверсі] — 25—40 На 3 п[оверсі] — 15—20 На 4 п|оверсі] — 40—80
4.		Фабрика трун, по вул. Ко-	
		хановського, № 132	Працює 17
5.		Лижна фабрика, по вул. Су-	У парт[ері] — 8—10
		пінського, № 7	
			На 1 п[оверсі] — 10—20
6.		Плантація і парк міської управи «Залізна Вода»	Працює 44
7.	»	Фабрика кисню «Перун», на Персенківці	Працює 14
8.		Міський бетонний завод, на	
		Персенківці	Працює 100
636
1	2		3			4		
9.	І комісаріат] д[ержавної] п[оліції] м. Львова	Цегельня днарівці	Радзівіла, на	і Бо-	। Сез[онно] працГює]*60			
10.	>»	Цегельня Рейсса, по Снопківській, № 87.		вул.	У У	літ[ньому] зим[овому]	сез[оні] сезоні	180 50
11.	»*	Цегельня] Красучин, вул. Снопківській, №		по 46	У У	літ[ньому] зимГовому]	сез[оні] сез[оні]	86 40
12.	»»	Фабрика кахельних печей, по вул. Снопківській, № 61	Працює постійно 23
13.	»»	Цегельня іпотечного банку по вул. Зеленій, № 107	В літньому] сез[оні] 103
14. 15.	»»	Цегельня «Лауда», по вул. Зеленій, № 108 Цегельня Рудого, на Сихів- ській дорозі	В літ[ньому] сез[оні] 80— 100 Узимку — 70 В літ[ньому] сез[оні] 80— 100 Узимку — 36
16.		Цегельня Баума, на Сихів- ській дорозі, № 5	В літ[ньому] сез[оні] 86 Узимку — 45
17.	>♦	Деревообробна	фабрика Черського і Якимовича, на Сихівській дорозі	Постійно працює 100
18.	II коміса- ріат] державної] п[оліції]	Львівське товариство] бро- варень, по вул. Клепарів- ській, № 18	330
19.		Фабрика різницьких машин «Бізон», по вул. Янівській, № 36	22
20.		Млин Томе, по вул. Янів- ській, № 60	24
637
1	2	3	4
21.	II ком[іса-	ігіарова лущарня «Єдліна»,	
•	ріат] державної] п[оліції]	по вул. Янівській, № 115	65
22.	»»	Електротехнічна] фабрика «Контакт», по вул. Кор- децького, № 45	150
23.	»»	Фабрика цукерків «Нова фортуна», по вул. Кордець- кого, № 23	ЗО
24.		Міське продовольче] під- приємство, по вул. Бема, № 11	75
25.	»»	Фабрика цукерків «Бранка», по вул. Шептицьких, № 26	350
26.	>»	Молочарська спілка «Мас- лосоюз», по вул. Б. Гло- вацького, № 23	45
27.		Бляхарські майстерні Фе- лікса і Станіслава Ксьонж- ксвичів, по вул. Кентжин- ського, № 8	20
28.	III коміса- ріат] д[ержавної]	«Газет» — фабрика конди- терських виробів і шоко- ладу. по вул. Панєнській,	280
	п[оліції]	№ 25	
29.		Фабрика чорнобляшаних ви- робів б[ра]тів Вінтер, по вул. Замарстинівській, № 25	ЗО
ЗО.	99	Фабрика паперових виробів «Лсополіс», по вул. Жов- ківській, № 63	34
31.	IV коміса-	Фабрика гільз «Аіда», по	
	ріат] д[ержавної] поліції]	вул. Сакраменток, № 16	Чоловіків ЗО Жінок 190
32.	»> V коміса-	Фабр[ика] шоколаду і кон- дитерських виробів Гефлін- гера, по вул. Асника, № 9	Чоловіків 10 Жінок 60
33.	ріат]	Друкарня Єгера, по вул.	
	державної] І поліції] І	Сикстуській, 33 і	140
638
1	2	3	і	4 _і	
34.	V коміса- ріат] д[ержавної] п[оліції]	Фабрика електролампочок «Люкс» Мозеса Фрідмана, по вул. Коперніка, № 19	80
35.	»,	Друкарня газет «Вєк нови», «Експрес вєчорнй» — ак- ціонерна] с[пілка], по вул. Сокола, № 4	105
36.	»»	Друкарня газети «Гонец вє- чорни» Зігмунда Гальпер- на, по вул. Хорунщизни, № 31	33
37.	»»	Друкарня «Слова польске- го», по вул. Зіморовича, № 15	24
38.		«Друкарня звйонзкова» — с[пілка], по вул Ліндого, № 4	21
39.	»»	Друкарня Едварда Зімнего, по вул. Шайнохи, № 2	21
40.		Друкарня Гоявічинського, по вул. Коперніка, № 20	зо
41.		Граф[ічні] заклади Адольфа Гегедюша, по вул. Михай- ла, № 4	18
42.		Хім[іко]-космет[ична] фабри- ка «Одоль», а[кційна] с[піл- ка], по вул. Шведській, № 3	35
43.		Фабр[ика] кондитерських виробів і шок[оладу] Уше- ра Геймкорна, по вул. Шпитальній, № 23	12
44.		Палітурня	«Глімерика» Юзефа Глімера, по вул. Ягеллонській, № 20—22.	12
45.		«Друкарня польска» Боле- слава Вислоуха, по вул і Красіцьких, № 18	;	10
639
1	2	3	4
46.	VI коміса- ріат] державної] п[оліції] м. Львова	Пекарня Табачинського, пс вул. Богуславського, № 2	> 1 32
47.	»»	Гол[овні] майстерні місько- го] трамвая, по вул. Пел- чинській, № 57	296
48.		Друкарня «Бібльос», по вул. Японській, № 7	55
49.	>>	Фабр[ика] картонних виро- бів], по вул. Потоцького, № 58 а	21
50.		Фабрика шевських кілків «Дендра», по вул. Потоць- кого, № 58 а	45
51.		Фабр[ика] вимірювальних приладів Я. Буяка, по вул. Задвірянській, № 31	70
52.		Фабрика електролампочок «Поллюкс», по вул. Львів- ських дітей, № 56	25
53.	VII коміса- ріат] державної] п[оліції]	Паровий тартак фірми бра- тів Екштейн, на Великій Сигнівці	27
54.	*»	Паровий тартак «Роллін- дустрія», на Левандівці, пл. Фабрична, № 3	24
55.	»»	Паровий тартак і фабрика паркету «Альфа», на Ле- вандівці, пл. Фабрична	80
56.	і	Фабр[ика] лікеру промисло- вого тов[ариства] фірми Косецьких, на Левандів- ці, пл. Фабрична, № 2	12
57.	„ 1	Перше малоп[ольське] ак- ціонерне]’ товариство] пе- регонки спирту. Львів, Богданівна, № 10	ІЗ служ[бовців] 18
540
1	2	3	
58.	VII коміса- ріат] д[ержавної] поліції] м. Львова	Фірма «Хром» Фабрик; хутра, по вул. Городецькій № 95—97.	•22
59.		Паровий тартак «Креме- нецький ліцей». Львів, вул, Городецька* № 115	43
60.		Чинбарня «Новосць», на За- марстинові. вул. Бойова, № 1	74
61.		Фабрика гребінців «Тау- рос», на Замарстинові, вул Кресова, № 14	38
62.		Фабрика фарб і лаків Ген- рика Блюменфельда, по вул. Кресовій, № 2	82
'63.	IX коміса- ріат] державної] п[оліції] м. Львова	Міська бойня і «Польська] [домашня] пт[иця]», по вул. Нової бойні, № 24	1000 100
64.		Чинбарня шкіри «Дерма- та», на Гаврилівці, № 1	150
65.		Чинбарня шкіри «Пелліс», по вул. Мартина, № 3	120
66.		Заклад очистки міста, по вул. Мартина, № 1	500
67.	м	Державна спиртна монопо- лія, по вул. Купальній, № 2	200
68.		«Пиварня заліза «Феррум», по вул. Жовківській, № 141	100
69.	?»	Фабрика лікеру Бачевсько- го, по вул Жовківській, № 116	100
70.	м	Фабрика лікеру Кроніка, по вул. Жовківській, № 12	40
41 № 503
641
1	2	3	4
71.	IX коміса- ріат] д[ержавної] Поліції] м. Львова	Ливарня заліза Кунца, по вул. Жовківській, № 102 Ц	100
72.	»»	Консервна фабрика Рукера, по вул. Жовківській, №225	600
73.		Фабрика «Польмет», по вул. Нової бойні, № 25	100
74.	»»	Трамвайний парк, по вул. Нової бойні, № 39	250
75.	»»	Паровий млин Аксельбрада, по вул. Жовківській, № 6	100
76.		Скляна гута, по вул. Ста- рознесінській, № 6	250
77.	»»	Скляна гута, по вул. Жов- ківській, № 106	120
78.		Фабрика «Лаокон», по вул. Купальній	100
79.	»»	Нафтоперегінний завод, по вул. Жовківській, № 207	100
80.	»»	Фабрика фарб «Ультрама- ринам, по вул. Вознесення	500
81.		Фабрика «Стремм, по вул. Вознесення	120
82.	X коміса- ріат] державної] Поліції]	Редакція [газети] «Хвіля», по вул. Підвальній, № 3	51
83.	»»	Відділ [електрощітки місь- ких електричних] закла- дів, по вул. Чарнецького № 5	104
84.	Залізнич- ний] комі- саріат] д[ержавної] Поліції] ।	Гол[овні] майстерні І кл[а- су] Польських] державних] з[алізниць]. Львів, вул. Фо- ша	1271
642
1 і 2
з
85.	Залізн[ич- ний]коміс[а ріат] дер- жавної] п[оліції]	Майстерні ідольських] дер- жавних] з[алізниць] на те- риторії паровозного депо «Схід»	133
86	я	Майстерні п[ольських] дер- жавних] з[алізниць] на те- риторії паровозного депо «Захід»	200
Львів, 16 грудня 1936 р.
Комендант д[ержавної] п[оліції] м. Львова,
п[ід]інсп[ектор] М. Козакевич
ЛОДА, ф. 75, оп. 1, спр. 162, арк. 191—193. Машинопис. Оригінал Пере-
клад з польської мови.
№ 370
1936 р. грудня 19*.— 3 виступу прокурора апеляційного суду
С. Дембіцького на конференції прокурорів окружних судів у
Львові про зростання впливу комуністів серед трудя-
щих міста та Західної України.
...Станіслав Дембіцький — прокурор]
апеляційного] с[уду] у Львові.
У вступі висловлює погляд, що внутрішнє політичне ста-
новище мусить живо цікавити кожного прокурора, а всі помі-
чені прояви ворожого ставлення до держави і суспільства по-
винні спонукати кожного прокурора зробити відповідні вис-
новки.
Роль прокурора дуже серйозна, і якщо він не виконає
* Дата встановлена на основі дати конференції, яка відбулася
19/ХІІ-1936 р. у Львові.
41*	643
обов’язків, які лежать на ньому, можуть бути заподіяні вели-
чезні шкоди.
Закликаю до нещадності відносно підбурювачів проти по-
рядку і суспільно-політичного ладу з-під знаку комуни.
Ефектом комуністичної діяльності була квітнева трагедія,
яку пережив Львів, а після цього йдуть Тулиголови (пов[іт]
Комарно), Пжеворськ, Ярослав і Перемишль.
Такий серйозний радіус дії не зустрічався досі на території
південно-східних воєводств.
Треба розуміти ясно, що злочинницька діяльність агітато-
рів зустрічає сприятливий ґрунт, якщо взяти до уваги еконо-
мічну кризу, яка ще триває, і зниження заробітків та з цієї
причини використовування робітників роботодавцями та часті,
хоча й ненавмисні, нетактовності в поведінці адміністративної
влади.
Наслідком цієї агітації є страйки, які повторюються чим-
раз частіше, при цьому форма окупаційних страйків стала
формою шантажу не тільки у відношенні до роботодавців, але
також у відношенні до державної влади, яка мусить піклува-
тися про цілість і безпеку всіх громадян краю...
Такому станові справи польське суспільство мусить проти-
ставити сильну згуртовану організацію, що мала б високий мо-
ральний кредит у найширших верствах суспільства, і в кож-
ному випадку повинна спрямовувати свої зусилля в напрямку
зміцнення чистоти характеру своїх членів.
На жаль, дійсність вимагає бажати багато кращого.
Прояви негідного ставлення до громадських коштів — ку-
півля люксусних автомашин, дорогий ремонт ванних для при-
ватного вжитку людей, які займають високі службові пости,—
викликають серед громадськості незадоволення, огиду і зне-
віру.
Злочини в страхових товариствах, судах, староствах, само-
врядуванні, на залізниці, в державних лісах, у відділах ста-
рости в оправах інвалідів викликають неспокій і турботу за
майбутнє...
Прокурор апеляційного суду
Станіслав Дембіцький
Протокол вів підпрокурор окружно-
го суду д[окто]р Генрик Кілянович
Філіал ЦДІА УРСР у Львові, ф. 113, оп. 1, спр. 132, арк. 20—21. Скло-
графічний відбиток. Переклад з польської мови.
644
№ 371
1936 р. — Стаття Львов’янина про революційне піднесення у
місті напередодні квітневих подій.
Львів — місто пролетарського інтернаціоналізму.
Львів у квітні.
Щоб вияснити справжні причини останніх боїв у Львові,
треба обговорити хоча б у загальному зміни, які відбулися
серед львівських робітничих мас.
Вже рік всі найважливіші економічні і політичні дії про-
ходять під знаком єдиного пролетарського фронту. Стимулом
до цього була пам’ятна травнева демонстрація 1935 р., про-
ведена спільно соціалістичними і комуністичними робітника-
ми, під час якої вперше успішно ламали лютий саботаж ча-
стини реформістських ватажків.
Після проведеної з таким великим ентузіазмом травневої
демонстрації відбувалися політичні дії і численні еконо-
мічні страйки. З них називаю тільки важливіші: рух Народ-
ного фронту за амністію, великі віча з 5—6 тисячами] учасни-
ків, тисячі робітників у будівельних страйках, [страйки] пека-
рів, малярів і лакувальників, організованих у х[ристиянсько]-д[е-
мократичні] і класові {спілки], [страйки] трамвайників, робітни-
ків закладів очистки міста, 3-місячний страйк літографів і т. д.
Слід згадати також тисячні демонстрації проти ендецького
хуліганства і страйк 17/ІІІ проти єврейських погромів.
Той, хто знав робітничий рух нашого міста кілька років
тому назад, сьогодні його не впізнає. Візьмімо хоча б став-
лення до націоналізму і шовінізму. Кожному відомо, що Львів
був, мабуть, найсильнішою фортецею польського великодер-
жавного шовінізму, вплив якого на відсталу частину робітни-
ків, може, ніде не був такий сильний. Ще недавно польська
буржуазія «обдарувала» Львів орденом «Уігіиіі тіІНагі» і на-
зивала його містом «Зешрег їібеїіз» (завжди вірним).
Тільки під впливом довготривалої кризи, цілого ланцюга
посиленої експлуатації і гніту трудящі маси почали звільня-
тися від націоналістичного дурману. Один із проявів перемоги
ідеї інтернаціоналізму — це конференція 300 представників, пе-
реважно польських організацій, спілок і робітничих пар-
тій, що відбувалася недавно, яка в один голос піднімає про-
тест проти національного пригнічення українців, домагається
української школи для українських дітей та українського
університету у Львові. А в уже згаданому страйку 17/111 проти
645
єврейських погромів взяли участь біля 300 польських і україн-
ських робітників.
Чи потрібні більш яскраві приклади для підкреслення ве-
личезних змін, які відбулися у способі думання і діяння тру-
дящих мас під впливом єдиного фронту і постійної терпеливої
та витривалої діяльності комуністів?
Краківські події, кривава розправа над робітниками, над-
звичайно схвилювали весь трудящий народ, всіх чесних людей
Львова. Під впливом цих подій окремі бої набирають в кінці
березня і на протязі цілого квітня надзвичайного напруження.
Коротко даю тільки хронологію подій:
24 березня в усіх професійних спілках масові збори
приймають резолюції протесту і вимоги проголосити загальний
страйк. Конференція професійних спілок ухвалює 5-хвилинний
страйк під час похорону жертв краківської розправи. По мі-
сту кружляють масові листівки КПЗУ, що закликають до ву-
личних демонстрацій.
25 березня страйк охопив усе місто, крім залізничних
майстерень. Багато фабрик і майстерень страйкує по кілька
годин, чинбарі і будівельники страйкують півдня. Цілий день
тривають бурхливі тисячні демонстрації, доходить до гострих
сутичок з поліцією. В головній демонстрації на вул. Легіонів,
поруч з комуністами, беруть участь десятки відомих активістів
соціалістичних партій, працівники державного агентства] те-
лефонної] с[лужби] з своїм прапором, залізничники, будівель-
ники та інші. Поліції не вдається розігнати демонстрації.
26 березня велике віче єдиного фронту, що нараховує
5 тисяч учасників, проголошує загальний одногодинний страйк
2 квітня. Після віча доходить до бурхливих сутичок з поліцією,
яка хоче арештувати актив лівиці, що бере участь у вічу. Ро-
бітники трамваїв стають рядом між поліцією та рештою робіт-
ників. Поліція мусить відмовитися від своїх намірів.
ЗО б е р е з н я, на заклик президії окружної комісії про-
фесійних спілок, 4000 робітників хімічної, чинбарної та інших
промисловостей страйкують дві години на знак солідарності
з літографами.
1	квітня ввечері доходить до гострої сутички між полі-
цією та демонстрацією безробітних. За одну хвилину розхо-
диться по місту вістка, що вбито одного робітника. Великі гру-
пи робітників, насамперед трамвайники, біжать на допомогу.
Під натиском мас поліція змушена дозволити їм зайти в ко-
місаріат, щоб вони переконалися, що там немає вбитого робіт-
ника.
2	квітня в усьому місті загальний страйк. Трамваї не
їздять. Перший раз страйкують залізничні майстерні, склади
646
і перон. Цілий день маси на вулиці, в різних пунктах міста
трапляються гострі сутички між безробітними та поліцією.
* *
*
В цей самий час посилюється боротьба безробітних за пра-
цю і хліб. Незважаючи на те, що Львів не є типовим промис-
ловим містом, кількість офіціально зареєстрованих безробітних
становить біля 15 тисяч. Нереєстрованих — щонайменше ще
15 тисяч. Разом з родинами це становить приблизно 40% на-
селення міста. Треба підкреслити, що, поруч з загальнополь-
ськими причинами безробіття, тут діють ще додаткові причи-
ни, зв’язані з колоніальною політикою польських імперіалістів.
Тільки на протязі кількох останніх років у Варшаву перемісти-
ли десятки громадських установ, позбавивши тисячі чоловік
можливості заробітків.
З цієї велетенської маси безробітних тільки 1200 чоловік
користуються фондом безробітних, а решта здана на «власну
ініціативу» і на філантропію. А «зимова допомога», яку з шу-
мом заповідали і рекламували магістратські і воєводські вель-
можі, закінчилася провалом. Серед людей «доброго серця»
зібрали біля 40 000 зл., тобто по 1,20 зл. для однієї родини
безробітних на цілу зиму.
До цього приєднується ще нечуваний бич бездомності. Ти-
сячі безробітних, що не мають даху над головою, буквально
гніздяться в ямах, печерах (біля Львова), в недіючих цегель-
нях і т. д. А пан воєвода Беліна, який піклується про «есте-
тичний» вигляд міста, наказав викурити цих нещасних людей,
разом з їх родинами, з цих ям і печер, звичайно, не давши
їм іншого приміщення.
Чимраз впертіше ходять по місту чутки, що уряд скоротив
бюджет на громадські роботи на 40 мільйонів і внаслідок
цього в цьому році не буде фінансувати громадські роботи у
Львові. Всі делегації безробітних в магістрат, воєводство,
фонд праці повертаються з однаковою відповіддю: «Грошей
немає, громадських робіт не буде». Все це спонукає безробіт-
них, які в останній час організувалися в професійні спілки, ак-
тивно вимагати права на життя, на працю і хліб.
Львов’янин
ЛОДА, ф. 285, оп. 1, спр. 2131, арк. 19—21. Брошура «Кгакбт, Сгрзіо-
сіюхюа, Бхадхі). Ілзіу исгрзіпікбхю хоаїк», Париж, 1936 р., стор. 18—21. Пере-
клад з польської мови.
647
№ 372
1936 р. — Спогади Р. Ф. про квітневі події у Львові.
Львів, 21/IV-1936 р.
Хід боїв у Львові.
Перша демонстрація.
14 ц. м. о 3 год. п[о]п[олудні] біля 3000 безробітних зібра-
лося біля державного] управління] посередництва] п[раці].
Безробітні обрали на місці делегацію, що вимагала роботи,
посилаючись на те, що газети писали кілька днів, ніби міська
рада отримала 1200 тис[яч] злотих державної дотації. Делега-
цію відправили з порожніми руками. Безробітні влаштували
зразу на місці віче. Ухвалили, що підуть демонструвати до
міської ради. Вирушили в цьому напрямку.
Поліції вдалося відтиснути демонстрантів у бічні вулиці,
але зразу після цього безробітні зібралися знову біля будинку
воєводства, яке знаходиться близько. Звідси демонстрація ру-
шила в напрямку до центра міста, вигукуючи: «Праці і хліба!».
На пл. Академічній брук був розкопаний. Робітники, які там
працювали, з лопатами і мотиками на плечах приєдналися до
безробітних, ставши на чолі походу. Незадовго після цього по-
ліція провела атаку. Відділ кінної поліції з карабінами, наці-
леними в робітників, наближався галопом. Робітники зустріли
поліцаїв градом каміння з розкопаної вулиці та лопатами.
Поліція відступила та заховалася за рогом «Академічного
кафе», а комендант відділу вистрілив 8 разів з револьвера
просто в натовп. Так вбито 22-річного безробітного Козака.
30-річний робітник Середа помер на другий день зранку в шпи-
талі внаслідок важких поранень *.
Поліція мусила відступити. Промовці, при загальній під-
тримці демонстрантів і прохожих, які приєдналися до походу,
протестували проти фашистського режиму і закликали до бо-
ротьби за широкий антифашистський фронт. Потім усі розі-
йшлися.
Друга демонстрація.
Наступного дня вранці 15 квітня безробітні знову зібра-
лися перед д[ержавним] управлінням] посередництва] п{раці].
200 безробітних отримали роботу. Однак не приступили відразу
* Насправді М. Середа залишився живим.
648
до праці, але ухвалили, що підуть з рештою безробітних, які
не отримали роботи, на місце, де був убитий їх товариш Козак.
По дорозі демонстрація зростала. На місце прибуло вже
5000 чоловік.
Тут імпровізували віче. Виступали промовці всіх політич-
них напрямків. Особливу увагу і схвалення викликали промов-
ці, які виступили від імені КПЗУ. Промовляли трьома мова-
ми — українською, польською і єврейською — і закликали
масово, демонстративно взяти участь в похороні. Дві вантажні
автомашини, на яких встановлено кулемети, стояли на віддалі
200 метрів від натовпу. 40 поліцаїв у стальних касках стояли
на автомашинах і націлювали важкі і ручні кулемети на на-
товп. Однак стрілянини не було.
Після полудня на стінах моргу з’явилися об’яви про смерть
Козака і Середи. Були червоні, в чорних рамках, підписані
всіма робітничими, політичними і професійними організаціями.
Цілий день комуністи роздавали безліч відозв, які заклика-
ли до генерального страйку в день похорону. Увечері окружна
комісія класових професійних спілок ухвалила оголосити ге-
неральний страйк на час тривання похорону. Однак більшість
фабрик, за пропозицією фабричних комітетів єдиного фронту,
страйкувала цілий день.
Боротьба за похорон.
Львівський староста визначив трасу похоронного походу.
У Львові, як відомо, є два кладовища. Староста вибрав корот-
ший шлях — на Личаківське кладовище. Увечері комітет єди-
ного фронту безробітних зажадав поховати Козака на Янів-
ському кладовищі. Делегація повернулася ні з чим. Похорон
призначено на 3 год. дня 16 квітня. Вже о 12 год. зібралося
біля 15 тис[яч] чоловік. О 3 год. нараховували від 45 до 50 ти-
с[яч]. Ще задовго до виносу труни з медичного інституту робіт-
ники голосно вимагали змінити трасу походу. Коли показалася
червона труна, натовп захвилювався. Під натиском мас муси-
ли змінити трасу походу. До похоронної процесії приєдналися
делегації всіх робітничих партій, державних і міських праців-
ників, залізничників, трамвайників та студентів-соціалістів.
За труною несли вінки, серед них вінок КПЗУ та два великі
вінки з сухих гілок, подібні до тернових вінків. Це були вінки
делегації безробітних.
Постріли.
Тисячі прапорів і транспарантів. Похід ішов на Янівське
кладовище. Настрій напружений і бойовий. Робітники були
готові на все. Поліція буде стріляти чи ні? Стріляла. На розі
другої бічної вулиці поліція створила ланцюг і без попереджен-
649
ня дала залп прямо в натовп. Дві особи вбито, багато пора-
нених впало на землю. В цей момент демонстранти пере-
рвали поліцейський ланцюг і рушили бойовим кроком далі зі
співом «Інтернаціоналу». Тільки пройшли 300 метрів — пролу-
нав другий залп. 50 піших і 20 кінних поліцаїв заступили до-
рогу робітникам. А коли похід вийшов з вузької вулиці на від-
криту площу, поліція нічого не могла вдіяти з 50 тисячами
чоловік. На площі лежало безліч каміння і знаряддя для бру-
кування. Озброєні знаряддям і камінням, робітники вирушили
в місто. Поліція вдарила збоку. Робітники відповіли камінням.
За міським театром демонстрація знову мусила увійти у вузь-
ку вуличку. Поліція знову атакувала. Трамвайники спочатку
не страйкували. В кожному трамваї їхали поліцаї — один на
передній, другий — на задній площадці. Коли пролунали перші
постріли, трамвайники залишили вагони. Біля театру демон-
странти перевернули два трамваї і зробили з них барикади.
Після довгої боротьби робітники перемогли. Поліція була зму-
шена звільнити дорогу. Однак найбільша боротьба розгорі-
лася на вул. Казімірівській. На цій вулиці містяться «славно-
звісні» «Бригідки».
Залпи в труну.
На вул. Казімірівській не було видно жодного поліцая.
Коли демонстрація наблизилася до в’язниці, її зустріли вогнем
з кулеметів. Поліція заховалася на даху в’язниці і протилеж-
ного бараку. Холоднокровно стріляла в труну. Один за одним
падали робітники, що несли труну, але їх негайно заступали
інші. Тут втратило життя кільканадцять геройських пролета-
рів. Труна кілька разів падала на землю, і її цілком розбили.
Нарешті, однак, вдалося втекти з труною за ріг наступної ву-
лиці, куди вже не досягав вогонь кулеметів. Коли труна була
вже за межами вогню, робітники кинулися на штурм в’язниці.
Лопатами і кирками били в браму. Але робітники мусили від-
ступити. Кулемет з протилежного бараку шкварив прямо по
них.
5 кілометрів — це віддаль від медичного інституту до Янів-
ського кладовища. Похорон рушив о 3 год. О 7 год. вечора
робітники опустили в могилу розбиту дощенту труну. Мусили
здобувати кожну вулицю. На кладовище прибуло ще 5 тисяч
демонстрантів. Над могилою виступали промовці від усіх полі-
тичних напрямків.
Постріли в спину.
За похоронною процесією їхали дві повні автомашини по-
ліції, яка стріляла наосліп в натовп. Таким чином стало не-
можливо збирати поранених. їх збирала поліція і відвозила
650
вантажними автомашинами у в’язниці. Коли робітники атаку-
вали в’язницю, поліція зажадала допомоги у львівського гар-
нізону. Командування полку відмовилось надати допомогу,
посилаючись на те, що воно не певне, чи солдати
будуть стріляти.
Солдати стояли у вікнах казарм на вул. Казімірівській і
прихильними вигуками вітали демонстрантів.
У цей день на вулицях Львова поліг 31 пролетар. Внаслідок
ран померло наступного дня ще 18. В ніч з п’ятниці на суботу
поліція поховала 49 трупів. Родини, які протестували проти
похорону у супроводі кулеметів, арештовано. В шпиталях ле-
жить біля 300 важко і легко поранених.
Жоден з убитих і поранених не має за собою кримінального
минулого. Це найкраще свідчить про підлість поліцейської
брехні, про роль «покидьків суспільства» у цих подіях.
Наступного дня по місту весь час кружляло кілька танків.
Поліція провела масові арешти. Арештовано кілька тисяч осіб.
У в’язницях бракувало місць. В’язнів відвозили у казарми в
Скнилові біля Львова.
Незважаючи на терор і перешкоди з боку поліції, генераль-
ний страйк, який призначено на понеділок 20 квітня, відбувся.
Страйк був повний. Страйкували не тільки
фабрики, але й ремісники, дрібні купці, за-
лізничні майстерні, трамваї, електростан-
ція і газовий завод. В електростанції, газо-
вому заводі і на водопроводах службу ви-
конували сапери.
Фашистську владу примусили піти на поступки. Магістрат
звернувся до уряду, щоб швидко асигнував гроші на громад-
ські роботи. Фашистські газети б’ють тривогу. Народний фронт
уже живе в масах робітників і селян. Живе і діє.
Р. Ф.
ЛОДА, ф. 285, оп. 1, спр. 2131, арк. 21—23. Брошура «Кгакдт, Сгезіо-
скота, Бюбїю. Бікіу исгрвіпікбт таїк». Париж, 1936 р„ стор. 21—25.
Переклад з польської мови.
651
№ 373
1936 р. — Спогади Юр. Л. про квітневі події у Львові.
Львів, 22/ІУ-1936 р.
...* Личаківське кладовище — кладовище багачів. Досить
тільки подивитися на муровані гробниці і пам’ятники, щоб пе-
реконатися в цьому. Бідних ховають звичайно на далекому, за-
пущеному Янівському кладовищі.
Отже, чому воєвода так дуже наполягав на тому, щоб по-
ховати вбитого Козака на Личаківському кладовищі? Чому
міська рада, яка «не мала» грошей для безробітних, була го-
това «посвятити» вбитому Козакові «почесне» місце на бур-
жуйському кладовищі? Справа була дуже простою і цілком
зрозумілою для всіх робітників. Влада панічно боялася демон-
страції обуреної маси, і вона воліла ховати Козака на кладо-
вищі, що знаходиться за кілька сот кроків від анатомічного
інституту, ніж дозволити робітникам марширувати через усе
місто на далеке кладовище.
Інакше хотіли робітники.
Вже за кілька годин до похорону біля анатомічного інсти-
туту та поблизу нього зібралося 50—60 тис[яч] чоловік. З усіх
боків лунала вимога поховати вбитого поліцією на Янівському
кладовищі.
Тисячі піднятих вгору кулаків, бойовий настрій зібраних
та чимраз голосніші вимоги видати останки {Козака] дали на-
слідки.
Коли показалася труна з трупом, багатотисячна маса пі-
шла похоронним походом на Янівське кладовище через центр
міста. На чолі похорону йшли з вінками численні фабричні
і спілкові делегації. В перших рядах видно багато жінок. За
ними робітники несуть на плечах труну з останками. За тру-
ною нескінченною хвилею пливе натовп. Ліс прапорів і транс-
парантів. Безліч вінків.
...* З бічних вулиць Жулінського і Сакраменток раптом
увірвалися відділи поліції і кинулися на перші ряди похорону,
без попередження дали залп у натовп. Впали
вбиті і поранені. Це тривало хвилину. З усіх боків чулися ви-
гуки: «Товариші в ряди!», «Вперед!» З рук убитих і поранених
робітників піднімають вінки, і похід йде вперед з піснею «Ін-
тернаціонал».
* Три крапки в оригіналі.
652
Пролупав другий залп. Знову вбиті і поранені.
В жінку, яка несла терновий вінок, влучила куля, вона падає,
і цей самий вінок вкриває її тіло.
Смертоносні залпи поліції, кров убитих і поранених подіяли
на «натовп, як іскра. Робітники з голими руками кидаються
на озброєну до зубів поліцію. Частина демонстрантів починає
виривати з бруку каміння, щоб боронитися від наступаючих
посіпак.
...* В кінці вул. Пекарської, коли похід дійшов до пл. Бер-
нардинської, з будинку, на розі вул. Чарнецького і пл. Бернар-
динської, почав тріскотіти кулемет. Град куль посипав-
ся на безборонний натовп. Знову трупи.
Чути зойки поранених. Але маса тисне впе-
ред.
...* Прапори і вінки вже давно змішалися
з натовпом.
Велика частина їх була знищена під час сутичок з поліцією.
Прапор, довкола якого громадилися маси, які раз у раз роз-
бивала поліція, що атакувала, був подірявлений кулями, (га під
ним] вже наполовину розбита труна з останками [Козака].
...* Безборонна маса, доведена до люті розбійницьким вог-
нем поліцейських карабінів, розпачливо боронилася. Каміння,
яке [робітники] кидали з надзвичайною завзятістю, розбивало
вишикувані вітрини крамниць цієї елегантної частини міста.
Вуличні ліхтарі були розбиті і повалені. Немає жодних
грабунків. Це провокатори, яких послала поліція, громили
крамнички польської, єврейської і української бідноти.
...* Біля великого магазина шоколаду, що належить фаб-
риці «Бранка», затрималася велика частина робітників. Увір-
вавшись всередину, вони розгромили все обладнання з вигу-
ками: «Це за розправу над робітницями на
«Бранціі». Це за зламаний страйк!» (На фабриці
шоколаду «Бранка», так як у краківському «Семперіт», полі-
ція, яку привели опівночі, розправилася з страйкуючими робіт-
ницями цієї фабрики і гнала їх напівголих у морозну ніч ву-
лицями Львова. Під час «очистки» фабрики поліція викинула
через вікно другого поверху на брук одну із страйкуючих. Ця
робітниця зламала обидві ноги. Це трапилося в кінці 1934 р.
Ці події свого часу викликали велике обурення в усьому краї).
...* На вул. Казімірівській, біля вул. Шпитальної, збудували
перші барикади з перевернутих трамвайних вагонів.
...* Найгостріша сутичка відбулася біля в’язниці «Бри-
гідки».
Цілком розбита труна падає на трупи тих, що її несли. На
* Три крапки в оригіналі
653
цьому місці полягло багато робітників. З поламаної труни ви-
пали продірявлені кулями останки безробітного Козака. Ро-
бітники швидко завертають останки в червоний прапор і бігом,
під градом куль, несуть їх далі.
Тріск кулемета не припиняється. Трамвай, що проїздить,
зупиняється: куля попала в мотор. Натовп перевертає його,
будує нову барикаду.
Двірники, за наказом поліції, швидко замикають брами,
щоб не дозволити робітникам сховатися від граду куль. Брами
відкривають силою.
...* Дещо вище, на вул. Янівській і паралельній їй вул. Го-
родецькій, [робітники] збудували кільканадцять барикад з
трамвайних вагонів, возів, підвід, меблів і парканів. З нечува-
ною відвагою, під градом куль, молодь і навіть 15-річні діти
будують барикади. На барикадах здіймаються червоні
прапори, а серед них прапор Комуністичної партії. По вул.
Городецькій, на вершині вежі костьолу св. Єлизавети, гордо
майорить червоний прапор.
....* Робітників, які поверталися з кладовища, знову атаку-
вала поліція. Тоді в різних пунктах міста формуються демон-
страції робітників, і відбуваються гострі сутички з поліцією.
Демонстранти намагаються увірватися в радіостанцію, але
її, як і вокзал, зайняла поліція. До пізньої ночі тривала бо-
ротьба і лунали поліцейські залпи.
...* Члени ППС, С[пілки] Професійних] с[пілок] і єврейських
організацій відважно боролися пліч-о-пліч з комуністами. Без-
посередня боротьба зблизила і об’єднала всіх робітників.
...* На другий день прибули нові поліцейські підкріплення
з Познані, з поліцейської школи у Великих Мостах та інших
міст. Вулицями їздять танки і бронеавтомашини. Поліція про-
водить масові арешти: арештовано 4000 осіб. В пере-
повнених в’язницях поліція влаштовує розправи. З будинку
слідчого відділу чути крики катованих.
...* Біля Львова поліція затримала багато делегацій робіт-
ників і селян, які прибули на похорон жертв кривавого чет-
верга. Між іншими арештовано робітничу делегацію з Кра-
кова.
Юр. Л.
ЛОДА, ф. 285, оп. 1, спр. 2131, арк. 23—24. Брошура «Кгакбто, Сгрзіо-
скоиіа, Ьгабхо. Ьісіу исгрзіпікбиі гшаїк». Париж, 1936 р., стор. 25—28.
Переклад з польської мови.
* Три крапки в оригіналі.
654
№ 374
1937 р. січня 8.— Донесення слідчого відділу міської команди
державної поліції віце-прокуророві IX району окружного
суду про вивішення комуністичного транспаранта.
6—7/ХІ-1936 р. був вивішений комуністичний транспарант
на дереві по вул. За городецькою заставою з написом:
«Хай живе 19 річниця пролетарської революції в СРСР і
Хай живе Жовтень пригноблених і експлуатованих усього
світу!»
Цей транспарант зняв з дерева і передав в VI комісаріат]
д[ержавної] п[оліції] м. Львова робітник Юзеф Кжачковський,
що прож[иває] на Левандівці, по вул. Мірній, № 1.
В зв’язку з цим наш слідчий відділ провів розслідування,
в ході якого допитав Юзефа Кжачковського. що проживає] на
Левандівці, по вул. Мірній, № 1. Він розповів, що о год. 6.35
йшов по вул. За городецькою заставою, коли дійшов до вул.
Кентжинського, помітив на дереві комуністичний транспарант
з вищеописаним написом, зняв його іі передав у VI комісарі-
ат] м. Львова, однак злочинця, який вивісив транспарант, не
бачив, і йому невідомо, хто його вивісив.
Доношу про це пану віце-прокуророві і [посилаю] разом з
протоколами розслідування і транспарантом та підкреслюю,
що не вдалося виявити винуватця.
2 дод[атки].
Львів, 8 січня 1937 р.
В[ід] ім[ені] коменданта державної]'
п[оліції] м. Львова і керівника слід-
чого відділу аспірант
Тадеуш Клачинський
ЛОДА, ф. 374, оп. 1, спр. 2221, арк 1. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
655
№ 375
1937 р. січня 14. — 3 рапорту слідчого відділу міської команди
державної поліції міському староству про закриття професій-
них спілок, які перебували під комуністичним впливом, та про
поширення комуністичних листівок.
...4/ХІІ-1936 р., за дорученням міського староства, опечата-
но приміщення професійної спілки мулярів і теслярів по вул.
Цловій, № 6.
5/ХІІ-1936 р., за дорученням міського староства, у Львові
опечатано приміщення професійної спілки будівельних робіт-
ників по вул. Зеленій, № 7.
17/ХІІ-1936 р. біля год. 21 невідомий кинув на сходах дому
по вул. Собєського, № 14, 9 штук комуністичних листівок
польською мовою з .підписом: «О[кружний] к[омітет] Червоної
допомоги, Львів». Зміст листівок — справа смертного присуду
Серпієві Притицькому. Ці листівки передано в місцевий] слід-
чий відділ.
18/ХІІ-1936 р. невідомий кинув у поштову скриньку приват-
ного помешкання, по вул. Каспра Бочковського, № 14, 2 листів-
ки «Червоної допомоги» польською мовою про події в Іспанії.
Листівки передано в міои[евий] слідчий відділ...
14 січня 1937 р.
Керівник слідчого відділу держав-
ної] п[оліції] м. Львова комісар
д[ержавної] п[оліції] Яня
ЛОЦА. ф. 57, оп. 4, спр. 523, арк. 9, 12. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
656
№ 376
1937 р. лютого 12. — Із звіту інспекторату праці 42 обводу
окружному інспекторатові праці про економічне становище
робітників, страйки та професійні спілки на території Львова
та підльвівських повітів.
... 7. Економічне становище працівників
(робітників і розумових працівників]).
Заробітки працівників. Арбітражна діяльність («П»),
Господарське і соціальне становище працівників у Львові
погане. Заробіток робітника-неспеціаліста б[ільш]-м[енш] від
2 до 3 зл., а в металевій і електро-технічній промисловості, де
необхідне точне знання справи і спеціальна підготовка, плата,
внаслідок значної кількості безробітних, не більша, ніж у ро-
бітників-неспеціалістів. Фізичні працівники поза Львовом ма-
ють ще меншу винагороду, одержуючи часом: дорослі 1 зл.
в день, а малолітні ще менше. Також мало заробляють мало-
літні працівники (від 1,20 зл. до 1,50 зл.) у Львові — на ви-
робництві паперових торбинок, коробок і т. д.
Родина працівника складається щонайменше із 3—5 осіб.
Точних даних, яких вимагає обіжник № 28/36 Державного]
головного] і[нспекторату] п[раці], інспекторат не може дати,
бо ніколи не вів жодної статистики в цьому відношенні; врешті
про це не було жодних розпоряджень. Затримка з виплатою
заробітку трапляється досить часто там, де робітники не орга-
нізовані в спілки, а найчастіше у малих ремісничих закладах
та в домашній обслузі.
Намагання зменшити [кошти] виробництва відмічаються на
громадських роботах, де повітові шляхові і міські управи хоті-
ли збільшити інтенсивність праці і, зв’язані бюджетом, не
могли підвищити платню. Це довело до численних конфліктів
і страйків, внаслідок яких продукція, замість здешевіти, поміт-
но подорожчала. Вплив безробіття на становище працівників
довів би до значного зниження плати, якби проти цього не
боролися робітничі організації.
Діяльність інспекторату праці в справі згладжування на-
слідків безробіття була спрямована на згладжування внутріш-
ніх конфліктів, [встановлення] покарань за роботу в понаднор-
мові години, вплив на підприємців, щоб брали на роботу як-
найбільшу кількість робітників і т. п. Співпраця з воєводськи-
ми бюро ф[онду] пр[аці] в справі визначення заробітку на
громадських роботах не завжди давала позитивні наслідки,
42 № 503
657
тому що дирекція бюро ф[онду] пр[аці], маючи директиви згори,
стала на становище роботодавця, який хоче якнайдешевшим
коштом виконати роботу, і тільки масовий страйковий рух при-
мушував підвищувати плату, при значній втраті робочих днів,
енергії та часу.
Масові сутички за звітний період мали досить гострий і
впертий характер з обох сторін. Страйки майже, як правило,
були окупаційні, часто доводили до гострих зіткнень, причому
не раз втручались поліція чи міське староство. Найбільший
страйк в обводі — будівельних робітників і на громадських
роботах — охопив понад 7000 чоловік і тривав понад 3 тижні,
причому робітники цегелень страйкували найдовше. Під час
страйку була видана ухвала н[айвищої] арбітражної] к[омісії],
що нормувала умови роботи і плати в будівельній промисло-
вості на території міста Львова. Незважаючи на це, страйк
тривав ще певний час.
Із більших страйків слід підкреслити страйк робітників
міських підприємств у Львові, що вибухнув 21 травня і охо-
пив понад 3500 робітників. Страйк тривав 3 дні і закінчився
договором, укладеним президією міста з представниками ро-
бітників. Крім цього, страйкувало приблизно 200 бляхарів на
протязі місяця, [вони] одержали підвищення. Був страйк понад
300 шевців-кустарів та 300 кравців-кустарів, внаслідок якого
був підвищений, заробіток. Ці два страйки тривали більше як
місяць. Страйк 300 пекарів у Львові тривав б[лизько] 2-х тиж-
нів, одначе треба відмітити, що робітники пекарень не були со-
лідарні і навіть траплялися випадки, що члени спілки працю-
вали під час страйку. Страйк пекарів закінчився поразкою, бо
вони не одержали ні колективного договору, ні підвищення
плати. Страйк у львівських млинах (який у млині Аксельбра-
да у Львові тривав понад місяць, а в інших млинах тиждень)
довів до підвищення заробітку і поліпшення умов праці.
Характерним для звітного періоду є страйки, переважно оку-
паційні, в торговельних підприємствах і навіть у невеликих
крамницях, у яких персонал, в кількості від 2-х до кількана-
дцяти, часто на протязі кількох днів скуповував крамницю,
роблячи неможливою торгівлю. Це спричинило помітне збіль-
шення праці для інспекційного персоналу не тільки з точки зору
кількості сутичок, але також і внаслідок великого розпоро-
шення конфліктів, дуже малого організаційного і громадсько-
го досвіду як роботодавців, так і працівників, причому обидві
сторони виказували незвичайну агресивність і дріб’язковість.
Крім цього, слід згадати про страйки, які неодноразово ви-
бухали на фабриці дріжджів у Лисиничах, часто з дуже дріб’яз-
кових причин, де одна і друга сторони виказували багато агре-
сивності і відсутність уміння полагоджувати між собою навіть
658
найдрібніші справи. Молоді діячі С[пілки] Професійних] спі-
лок], які очолювали страйки, не вміли долагоджувати найпри-
мітивніші справи. При співучасті місцевої] влади вдалося під-
писати договір. Також на фабриці ультрамарину у Львові
неодноразово були конфлікти, основною причиною яких була
невчасна виплата заробітків. Страйкарі домоглися укладення
і підписання договору в місцевому] інспектораті.
Одним з найбільш характерних страйків був страйк
кваліфікованих робітників у літографіях, що почався 2-го січ-
ня 1936 р., [а] закінчився тільки 16 квітня, причому робітники,
укладаючи колективний договір, не одержали жодної користі,
в порівнянні з попереднім договором, крім умови давати робо-
ту одному машиністові [тільки] на одній машині та заборони
обслуговувати 2 машини одним машиністом. Страйк охопив
4 фірми. З з них підписали договір.
Відношення роботодавців і працівників, а також організа-
цій працівників і роботодавців до інспекторату праці можна
коротко викласти таким чином. Спілки, якщо їм вдається пола-
годити конфлікт без втручання інспекторату праці, не повідом-
ляють навіть місцевий] інспекторат, тільки, якщо справа стає
майже безнадійною, звертаються до інспектора праці за допо-
могою. Часом ситуація вже така загострена, що конфлікт важ-
ко ліквідувати в короткий час; а спілки — тільки початкуючі чи
очолювані діячами, мало знайомими з профспілковим рухом,
роблять багато клопоту, бо з кожною найдріібнішою справою
звертаються до інспекторату праці, що мусить вияснювати
елементарні речі, які кожен із профспілкових діячів повинен
знати. Це забирає незвичайно багато часу в інспекційного пер-
соналу, відриваючи його від головної роботи...
9. Професійні спілки робітників і організації
роботодавців].
Професійні спілки на території обводу були об’єднані в три
організації, а саме: окружна комісія класових] професійних]
сп[ілок], окружна рада С[пілки] професійних] с[пілок] і Об'єд-
нання] християнських] проф[есійних] спілок. Крім цього, були
місцеві спілки, як напр. мулярів. На території обводу діяли
три спілки сільськогосподарських і лісогосподарських робітни-
ків, централізовані С(пілкою] Професійних] с[пілок] та Пін-
ськими] проф[есійними] с[пілками], а також місцева спілка
«Сівба».
Загальна кількість відділів професійних спілок, що діяли
на 31 грудня 1936 р.,— 136, в цьому числі 7 спілок розумових
працівників. Кількість зареєстрованих у звітному р[оці] відді-
лів — 35, кількість викреслених відділів — 7, кількість робіт-
42*
659
ників, які належать до класових] спілок — понад 10 000, кіль-
кість робітників у С[пілці] професійних] с[пілок] — близько
З 000, а в Об[’єднанні] християнських] професійних] сп[ілок] —
близько 1000. Спілки роботодавців об’єднуються в Централь-
ній] спілці промисловців у Львові, а також у цехах (точної
кількості членів інспекторат праці не знає). Відношення до
питань охорони праці різноманітне: більші підприємці краще
їх розуміють, як менші ремісничі заклади...
12 лютого 1937 р.	Обводовий інспектор праці
ЛОДА, ф. 47, оп. 1, спр. 675, арк. 2—17. Машинопис. Завірена копія.
Переклад з польської мови.
№ 377
1937 р. лютого 19. — Лист 1-го відділу пекарів профспілки
робітників продовольчої промисловості інспекторатові праці
42 обводу про експлуатацію робітників у пекарні «Віденська».
Управа спілки пекарських робітників] у Львові доводить
до відома іінопекторату праці, що підприємство пекарня «Ві-
денська», Львів, вул. Ягеллонська, № 17, дає понаднормову
працю робітникам, що працюють у цьому підприємстві, робо-
та триває близько шістнадцяти і навіть вісімнадцяти годин на
день. Управа просить інспекторат праці втрутитися і покласти
край сваволі хазяїна.
19 лютого 1937 р.
За управу: гол[ова] Еліаш Горн,
секрет[ар] [підпис нерозбірливий]
ЛОДА, ф. 47, оп. 1, спр. 633, арк. 100. Рукопис. Оригінал. Переклад з
польської мови.
660
№ 378
1937 р. лютого 26. — Із звіту прокуратури окружного суду
прокуратурі апеляційного суду про революційні
події 1936 р. у Львові.
Виконуючи доручення пана прокурора апеляційного суду
№ президія] 463/37 р. від 25 січня 1937 р., маю честь пере-
дати такий звіт:
25/ІІІ-1936 р.
У 1936 р. на території місцевої] прокуратури кілька разів
були вуличні демонстрації, що носили характер заворушень.
Зокрема Комуністична партія використала похорон жертв
краківських подій для агітації безробітних і влаштування
25 березня вуличних демонстрацій у Львові.
В цей день біля пам’ятника Собєському на Гетьманських
Валах зібралося кілька сот осіб, переважно безробітних.
До цієї групи приєдналося багато випадкових глядачів. На
протязі короткого часу натовп зріс приблизно до 1000 осіб.
До зібраних виголошено промову, яка закликала вшанувати
пам’ять убитих у Кракові. Під час цього чулися вигуки проти
поліції і уряду, а також заклики грабувати крамниці і бити
вітринні шибки.
Після сформування походу демонстранти поспішили в на-
прямку пл. Марійської, однак коли поліція їх розігнала, вони
знову зібралися поблизу Великого театру, пл. Польських і пл.
св. Теодора. Коли розганяли демонстрантів, натовп чинив полі-
ції опір, обкидаючи віідділи поліції градом каміння. Під час цих
сутичок було поранено двох службовців поліції, яких ударили
камінням, а пізніше побили в натовпі.
Ці сутички не набрали більших розмірів тільки завдяки
рішучості поліцейських відділів, які витиснули демонстрантів
з центра міста в дальші дільниці, не допускаючи, таким чином,
ексцесів у середмісті (в найбагатшій дільниці міста), які пе-
редбачалися.
При розгоні натовпу було арештовано 20 осіб, з них 11
звільнено вже під час слідства в зв’язку з відсутністю дока-
зів вини; 8 осіб обвинувачено в злочині за статтею] 163 кар-
ного] кодексу] та одну — за злочин за статтями] 97, § 1 кар-
ного] к[одексу], і 154, § 2 к[арного] к[одексу], здійснений член-
ством у КПЗУ та поширенням заколотницьких кличів. 7 осіб
засуджено до ув’язнення від 2 до 5 років.
2/ІУ-1936 р.
2 квітня 1936 р. у Львові, з нагоди одногодинного демон-
661
страційного страйку, який був проголошений ППС у зв’язку
з подіями в Кракові, на Гетьманських Валах, біля пам’ятни-
ка Собєському, зібралося біля 500 безробітних та членів різ-
них професійних спілок. З натовпу лунали образливі вигуки
на адресу поліції та уряду. Під час цього було розкидано неве-
лику кількість комуністичних листівок, і, крім цього, вивішено
комуністичний транспарант. Розігнані поліцією демонстранти
зібралися знову на пл. Голуховських, а коли і звідси поліція
намагалася витиснути демонстрантів, натовп чинив опір відді-
лам поліції і обкидав їх камінням, легко поранивши трьох
постерункових.
Як підозрілих в обкиданні поліції камінням, затримано
особи, з яких одну засуджено на 3 роки і 6 місяців ув’язнення,
а одну — на 1 рік ув’язнення.
Із сукупності справ, які знаходяться в місцевій] прокура-
турі, з подій 25/Ш і 2/ІУ виникає, що відносно малу кількість
осіб затримано поліцією під закидом конкретних злочинних
вчинків тільки з тієї причини, що малі поліцейські відділи на-
самперед були зайняті розпорошуванням натовпу і пацифіка-
ційними діями.
14/ГУ-1936 р.
14 квітня 1936 р. у Львові зранку перед державним управ-
лінням посередництва праці зібрався натовп приблизно в 500
безробітних, що вимагали роботи. Коли їм заявили, що для них
немає роботи, безробітні вирішили піти з цією справою демон-
стративіним походом до воєводського управління. Щоб не допу-
стити можливих ексцесів, поліція розігнала цей натовп на Рин-
ку, однак безробітні, яких розігнали, почали збиратися на пл.
Марійській, з якої з вигуками «Вимагаємо праці і хліба!» дій-
шли до пл. Академічної. Тут об’єдналися з «робітниками, зайня-
тими на цій площі на будівництві каналу. На певній віддалі від
демонстрантів вишикувався кінний відділ поліції, а коли без-
робітні почали кидати різні вигуки, між іншими також «Геть
поліцію!», офіцер поліції, що командував відділом, дав наказ
розігнати демонстрантів. В той час, коли наближалась поліція,
демонстранти обкидали поліцію градом каміння, а коли за-
ступник командуючого офіцера ст[арший] пшодГовнік] Фольта
під’їхав до демонстрантів збоку, натовп хотів його оточити і,
правдоподібно, побити та роззброїти. Тоді ст[арший] пшод[ов-
нік] Фольта для власної оборони вистрелив кілька разів у на-
прямку натовпу з револьвера, внаслідок чого були поранені
два безробітні, а саме: Владпслав Козак і Микола Середа
(обоє перевезені у загальний шпиталь, померли внаслідок
отриманих ран).
Під час цієї сутички демонстранти повибивали камінням
всі шибки в крамницях на пл. Академічній і вул. Академічній.
662
Слідство, яке проводилося в зв’язку з вищеописаними по-
діями проти старшого] пшод[овніка] д[ержавної] п[оліції] Фоль-
ти, слідчий суддя припинив у зв’язку з відсутністю будь-яких
доказів вини.
16/ІУ-1936 р.
15 квітня 1936 р. представники робітничих спілок прийшли
в міське староство у Львові, щоб домовитися про деталі по-
хорону вбитого Владислава Козака. В зв’язку з запевненням,
що хід похорону буде цілком спокійний, адміністративна влада
погодилася на врочистий похорон 16 квітня о год. 15 з участю
публіки та професійних спілок. Одночасно встановлено трасу
похорону з закладу судової медицини на Личаківське кла-
довище — ця траса становила кілька сот метрів.
На прохання делегатів, щоб труп Козака поховати на
Янівському кладовищі (в такому випадку похоронна процесія
мусила б пройти через ціле місто), адміністративна влада не
погодилася, побоюючись можливих ексцесів з боку натовпу,
який брав би участь у похоронній процесії.
Справді, 16 квітня 1936 р. біля закладу судової медицини,
по вул. Пекарській, коло каплиці, в якій був труп Козака,
з самого ранку громадився натовп. Близько год. 14 він нара-
ховував коло 10000 осіб. Серед зібраних були делегації цент-
ралізованих і прокомуністичних професійних спілок, багато ві-
домих комуністів, безробітні та натовп цікавих. Щоб отримати
можливість провести демонстративний похід через ціле місто,
невідомі особи почали агітувати за похорон тіла на Янівському
кладовищі. Вигуки «На Янів!» почав повторювати увесь на-
товп, так що після виносу тіла Козака з каплиці цілий натовп
направився на вул. Пекарську, підносив угору стиснуті кулаки
і разом з вузькою похоронною процесією утворював безладну
масу, що забила обидва тротуари разом з бруком. Поліція,
яка мала відомості про агітацію заколотницьких елементів,
що хотіли використати похорон Козака для викликання ексце-
сів, за розпорядженням адміністративної влади закрила кор-
доном кінець вул. Пекарської біля пл. Бернардинської. Таким
чином можна було не допустити демонстрантів у середмістя,
а, навпаки, бічними вулицями направити на вул. Личаківську
та назад на Личаківське кладовище.
Справді, біля год. 14.30 відділ поліції замкнув кінець вул.
Пекарської ланцюгом з поліцаїв. Коли похоронна процесія
наблизилася до поліцейського відділу, офіцер д[ержавної] по-
ліції], який командував відділом, направляв процесію в бічну
вулицю, щоб таким чином викликати відплив натовпу на вул.
Личаківську. Натовп не послухав звернення поліції і почав
наступати на поліцейський відділ. Коли застосування гумових
палиць поліцаями не дало наслідків, а натовп камінням і ре-
663
вольверними пострілами атакував поліцаїв, загрожуючи по-
глинути цілий відділ (були поранені майже всі поліцаї), за
наказом командуючого відділом офіцера, поліцаї почали від-
ходити в напрямку пл. Бернардинської та вул. Чарнецького, за-
тримуючи натовп револьверними пострілами. Внаслідок по-
стрілів поліції на пл. Бернардинській вбито 5 осіб та пора-
нено 24.
Після відступу відділу державної] п[оліції] натовп, разом
з труною Козака на чолі, перейшов на пл. Галицьку, на якій
атакував камінням поліцейський відділ з X комісаріату] дер-
жавної] п[оліції], який поспішав на допомогу відділові дер-
жавної] п[оліції] на вулиці Пекарській. Поліцаїв з X комісаріа-
ту засипали градом каміння, вони боронилися гумовими пали-
цями, та були змушені сховатися в казарми X комісаріату]
Державної] п[оліції], а натовп вже без перешкод опанував ціле
середи істя і з вигуками, прокльонами і погрозами на адресу
уряду і поліції почав нищити крамниці, розбивати вітринні
шибки, вуличні ліхтарі, кіоски і навіть перевертати трамвайні
вагони. Так наступаючи, натовп дійшов до вул. Казіміра, на
якій атакував поліцейські казарми та в’язницю. Побачивши на-
пасників, що вривалися в поліцейські казарми, поліцаї провели
наступ на натовп, вживаючи вогнепальну зброю, однак не
встигли перешкодити натовпові, який поспішив вул. Янівською
на Янівське кладовище, будуючи по дорозі — на вул. Горо-
децькій і Янівській — цілий ряд барикад і проводячи далі
ексцеси, такі як нищення крамниць, товарів, вибивання шибок,
ліхтарів і т. д. З цього моменту, вже в найбільш різноманітних
пунктах міста, натовп з дорослих і підлітків до пізніх вечірніх
годин розбивав крамниці, вибивав шибки, нищив ліхтарі і
[стовпи] на трамвайних зупинках, а поліцейські відділи, нама-
гаючись опанувати становище, кілька разів застосовували вог-
непальну зброю, коли їх натовп атакував камінням.
Під час цих пацифікаційних дій 16 квітня разом було вбито
14 та поранено 102 особи. Слід відмітити, що цього ж дня
65 постерункових отримало легкі поранення, а 4 було важко
поранено.
В зв’язку з цими подіями арештовано приблизно 700 осіб.
Після проведення слідства за ст[аттею] 20 вступн[ого] роз-
порядження] до к[арно]-п[роцесуального] к[одексу] до суду
внесли 90 актів обвинувачення проти 152 осіб. Присудами вста-
664
новлено покарання в межах від 6 місяців до 5 років ув’яз-
нення...
26 лютого 1937 р.
Прокурор окружного суду д[окто]р
Ю. Хіровський
Філіал ЦДІА УРСР у Львові, ф. 113, оп. 1, спр. 746, арк. 40—43. Маши-
нопис. Оригінал. Переклад з польської мови.
№ 379
1937 р. березня 19. — Лист Міністерства внутрішніх справ у
Варшаві Міністерству справедливості у Варшаві про заборону
комуністичних газет «Трибуна роботніча» і «Трибуна млодих»
у Львові.
Таємно.
6/Х-1934 р. у Львові почала виходити газета п[ід] заголов-
ком] «Трибуна роботніча», що спочатку була неофіційним ор-
ганом Центрального] виконавчого] к[омітету] ППС на там-
тешньому терені. В половині минулого року, внаслідок внут-
рішнього тертя всередині Львівського о[кружного] робітни-
чого] к[омітету], яке виникло на тлі співпраці з Комуністичною
партією Західної України, «Трибуна роботніча» відокремилася
від ППС. З цього часу в ній почали з’являтися ліві радикальні
статті з тенденціями єдиного фронту і комуністичними.
15/Х-1936 р. на зборах Центрального] в[иконавчого] комі-
тету] ППС прийнято рішення про «Трибуну роботнічу», яке
стверджує, що «Трибуна роботніча» не є органом партії і не
має до неї жодного відношення та не репрезентує її.
Генеральна лінія «Трибуни роботнічей» специфічно спря-
мована на певну концепцію міжнародної політики — Міжна-
родного лівого фронту, з точки зору якого розглядає усе вну-
трішнє політичне життя Польщі. В проведенні цієї концепції
в газеті «Трибуна роботніча» яскраво виступає прорадянський
характер, крім цього, цькування на всі [політичні] табори в
Польщі, які репрезентують самостійність міжнародної полі-
тики, причому «Трибуна роботніча» орієнтується на радикаль-
но-комуністичні течії в Польській соціалістичній партії і в
665
«Стронніцтвє людовем», хоч останньому взагалі присвячує
менше уваги.
«Трибуна роботніча» присвячує багато місця українським
справам, розглядаючи їх з точки зору інтересів Комуністич-
ної партії Західної України.
В «Трибуне роботнічей» багато матеріалу дро радянські
справи. Правда, цей розділ дуже замаскований, бо радянська
пропаганда полягає насамперед у старанному приховуванні
від читачів подій в СРСР минулого року.
Конкретних даних, які б вказували на контакт «Трибуни»
з Компартією або про фінансування її Компартією, немає.
Однак про це свідчать виразно такі факти:
1.	Популярність і масове поширення «Трибуни» серед лі-
вих, прокомуністичних профспілок та серед симпатиків, виклю-
чених з ППС. Там «Трибуна» вважається пресовим органом
єдиного фронту.
2.	Обшуки, проведені у львівському відділі Ліги оборони
прав людини і громадянина (ліквідованому 8/П ц. р.), що є
одночасно приміщенням «Трибуни роботнічей», довели фінан-
сову підтримку особам, засудженим узаконеними судовими
присудами за комуністичну діяльність, і висилку їх після від-
буття покарання на курорти, фінансову підтримку і опіку над
особами, що посаджені в м[ісце] і[золяції] в Березі Картузькій
за комуністичну діяльність, і над родинами цих осіб.
3.	На сторінках «Трибуни роботнічей» систематично з’яв-
ляються статті і декларації, в змісті яких находяться ознаки
злочинів, що передбачені такими статтями карн[ого] код[ексу]:
93, 108, 127, 152, 154, 156, 170 і 173. На це вказують конфіска-
ції цієї газети, зроблені міським староством та затверджені
судом. Досить сказати, що від початку створення «Трибуни»
аж досі було разом близько ЗО конфіскацій.
Підсумовуючи вищесказане, слід зазначити, що за змістом
статті «Трибуни роботнічей», безсумнівно, були державним зло-
чином. проти зовнішніх інтересів і міжнародних відносин дер-
жави, злочином проти влади, проти громадського порядку і
проти релігійного почуття. Ці злочини робилися систематично,
майже в кожному номері газети, а їх посилення, незважаючи
на репресії, які застосовувалися, чимраз більше зростало.
Одночасно треба згадати про «Трибуну млодих», яка ство-
рилась в листопаді 1936 р., спершу як додаток до «Трибуни
роботнічей», а пізніше як окремий двотижневик, молодіжний
орган, офіційно фінансований Спілкою незалежної соціалістич-
ної молоді у Львові. Зважаючи на те, що ця Спілка має тільки
близько ЗО членів і є матеріально слабою організацією, ви-
никло підозріння, що джерело фондів лежить поза цією орга-
нізацією. І справді, стверджено сліди фінансування першого
666
номера «Трибуни млодих» через ЦК КСМ 3[ахідної] У[краіни].
Як випливає з цього, «Трибуна млодих» є легальним органом
КСМ 3[ахідної] У[країни].
У зв’язку з злочинницькою діяльністю «Трибуни роботні-
чей» і «Трибуни млодих» виявилася необхідність ліквідувати
ці обидві газети. В зв’язку з тим Міністерство внутрішніх
справ доручає міському староству у Львові (як владі, що
здійснює безпосередній нагляд над пресою на території
Львова) звернутися з формальною пропозицією до судової
влади, щоб негайно припинити [видавання] «Трибуни роботні-
чей» і «Трибуни млодих».
Міністерство внутрішніх справ повідомляє про це Міністер-
ство справедливості і просить поставитися схильно до пропо-
зиції.
19 березня 1937 р.
Директор департаменту В. Жиборський
Філіал ЦДІА УРСР у Львові, ф. 113, оп 1, спр. 1283, арк. 109—ПО. Ма-
шинопис. Завірена копія. Переклад з польської мови.
№ 380
1937 р. березня ЗО.— Телефонограма міського староства воє-
водському управлінню про демонстрацію безробітних.
Ранком 30/Ш-1937 р. перед управлінням посередництва
праці, по вул. св. Хреста, № 26, зібралось біля 1500 безробіт-
них, які з кожною годиною почали все агресивніше вимагати
праці. Безробітні сильно тиснулися у почекальні. З великим
натиском безробітні вдерлися у бюро. Коли керівник наказав,
щоб вони залишили бюро, не послухали, навпаки,—заявили,
що окупують бюро і розпочнуть голодовку. В зв’язку з цим я
наказав усунути безробітних силою, за допомогою органів дер-
жавної] п[оліції]. Коли прибули органи д[ержавної] п[оліції],
частина безробітних залишила бюро посередництва праці, ли-
ше кілька десятків безробітних постерункові мусили вивести з
приміщення. Основна частина безробітних попрямувала вверх
по вул. св. Хреста і на вул. Ясній була остаточно розігнана
поліцією. При цьому поліція не мусила вживати гумових па-
667
лиць або прикладів карабінів. Кілька десятків безробітних від-
ділилось від групи і попрямувало до вул. Янівської, намага-
ючись на розі вул. св. Хреста о год. 16 зупинити трамвай,
однак вагоновод, не затримуючи вагона на зупинці, від’їхав
далі. Другий вагон, який під’їхав, безробітним вдалося затри-
мати, і після того, як він був залишений пасажирами, [вони]
намагалися його перевернути. Однак це їм не вдалось, і тому
обмежились тільки тим, що вибили шибки в трамваї. Відділ
поліції, який прибув на місце, вже не застав демонстрантів,
які поодинці розійшлись.
Під час цих подій помічено серед безробітних дуже збу-
джений настрій, який вказував на схильність до агресивних
виступів.
30/ІІІ-1937 р.	Порембальський
ЛОДА, ф. 57, оп. 4, спр. 534, арк. 23. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
№ 381
1937 р. квітня 1. — 3 рапорту слідчого відділу воєводської
команди державної поліції воєводській команді державної
поліції, суспільно-політичному відділові воєводського управ-
ління * про виступ безробітних.
Конфіденціально!
Політичний розділ.
1. Безробітні
Вслід за нашим денним рапортом № 84 п[ункт] І від 31/1II
ц. р. повідомляю, що ранком 31/IIІ ц. р. зібралося близько
1200 безробітних перед д[ержавним] управлінням] посеред-
ництва] п[раці]. Однак їх не впустили в приміщення. О 9 год.
50 хв. безробітні почали натискати на огорожу з сітки і браму.
* а також прокуратурі апеляційного суду, інспекційному офіцерові
воєводської команди державної поліції, самостійному інформаційному
рефератові командування VI корпусного округу у Львові, слідчим відді-
лам воєводських команд державної поліції в Станіславі, Тернополі і
Луцьку
668
В зв’язку з цим поліцейський відділ і 5 кандидатів державної]
п[оліції] на конях почали відганяти тих, які натискали.
В напрямку поліції з натовпу безробітних впало кілька ка-
менів та [пролунало] кілька пострілів, мабуть, з іграшок. Ча-
стина розігнаних безробітних пішла в напрямку середмістя, а
менша частина залишилась на місці до год. 12; йізніше вони
спокійно розійшлися. Частина безробітних хотіла згрупуватися
на вул. Бема, однак там їх розігнали.
При цьому затримали і посадили в поліцейські арешти:
1. Чеслава Войцєховського, що нар[одився] 27/УП-1907 р., ках-
ляра, що прож[иває] по вул. Потоцькото, № 81; 2. Людвіка
Ситнєвича, що нар[одився] 18/УІ-1907 р. в Дідичах, кахляра, що
прож[иває] на Знесінні; 3. Саля Грюншпана, що нар[одився]
19/11-1914 р. в Грималівських Новосілках, слюсара, що про-
живає] по вул. св. Анни, № 9; 4. Мііхала Роговського,
що нар[одився] 23/ІХ-1913 р. в Сулковщизні, офіціанта, що
прож[иває] по вул. Клепарівській, № 15; 5. Пафнуца Прохаза,
що нар[одився] в 1911 р. в Бонові, робітника, що прож[иває]
по вул. Під дубом, № 15; 6. Владислава Кравчинського, що
нар[одився] 27/УІІ-1909 р. в Нью-Йорку, робітника, що про-
живає] по вул. Новознесінській, № 27; 7. Йосипа Гука, що
нар[одився] 18/Х-1919 р. в Чижиках, робітника, що прож[иває]
по вул. Сагайдачного, № 9; 8. Михайла Цимбала, що нара-
дився] 15/УП-1905 р. в Підгірцях, робітника, що прож[и.ває]
по вул. Траугута, № 10; 9. Бориса Мудрого, що пар[одився]
24/ПІ-1904 р. в Сайкові, робітника, що прож[иває] по вул. Кас-
провича, № 1; 10. Івана Легана, що нар[одився] 28/УПЇ-1911 р.
в Стопенках, селянина, що прож[иває] в Стопенках. Цього
останнього затримали за напад на підком[ісара] Бальцера,
якому хотів вирвати з рук шаблю.
[Безробітні], яких розігнали на вул. Бема, групами прорва-
лися в середмістя. Одна з груп вибила шибки восьми газових
ліхтарів по вул. королеви] Ядвіги і шести ліхтарів по вул.
Петра Скарги. Об 11 год. безробітні хотіли згрупуватися на
Гетьманських Валах, однак цю групу з 50 осіб розігнали. Піс-
ля деякого часу безробітні знову згрупувалися і кричали: «Хо-
чемо хліба і праці!» Демонстрантів удруге розіігнали. Тоді за-
тримали і посадили в поліцейські арешти Станіслава-Казі-
міра Шидловського, що нар[одився] 12/УШ-1921 р. у Львові,
слюсара, що прож[иває] по вул. св. Йосипа. Об 11 год. 40 хв.
Гетьманські Вали та вулиці поблизу були очищені...
1 квітня 1937 р.	Начальник слідчого відділу [воєвод-
ської команди державної поліції]
підінспектор Зубік
ЛОДА, ф. 1, оп. 1, спр. 125, арк. 598, 601 Машинопис. Оригінал. Пере-
клад з польської мови.
669
№ 382
1937 р. квітня 2. — 3 'рапорту слідчого відділу міської команди
державної поліції прокуратурі окружного суду, міському ста-
роству * про демонстрацію безробітних 1 квітня 1937 р.
Ранком 1/IV ц. р. у д[ержавне] управління посередництва]
п[раці], по вул. св. Хреста, № 26, зголосилося для реєстрації
понад 2000 безробітних, яких не пустили досередини, а [змуси-
ли] стояти на вулиці. їх впускали тільки групами по кілька
десятків осіб. На місці було постійно біля 600 безробітних,
які чекали черги. Біля год. 9.10 безробітні, кількістю близько
500 осіб, намагалися силою втиснутися через браму в бюро
державного] управління посередництва] п[раці], однак цього
не допустила поліція. Коло год. 9.50 на місці залишилося тіль-
ки близько 200 безробітних, а близько 300 пішло групами або
поодинці в напрямку до Гетьманських Валів. Починаючи від
год. 10.30, безробітні почали групуватися на Гетьманських Ва-
лах, поблизу пам’ятника Собєському і о год. 10.50 і 11.10 гру-
пою кількістю до 300 осіб почали кричати: «Ми хочемо праці!»
Поліцейський відділ під командуванням підк[ом.ісара] Бальце-
ра втручався двічі зімкнутою лавою. Безробітні, яких розігна-
ли, деякий час бродили по Валах. Однак не могли вже згрупу-
ватися у зв’язку з постійним втручанням поліції. О год 12 вони
цілком залишили Вали і почався нормальний [вуличний] рух...
2 квітня 1937 р.
Керівник слідчого відділу держав-
ної] п[оліції]] м. Львова комісар
д[ержавної] п[оліції] Яня
ЛОДА, ф. 102, оп. 1, спр. 63, арк. 93, 95. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
* а також слідчому відділові воєводської команди державної полі-
ції, міській команді державної поліції і самостійному інформаційному
рефератові командування VI корпусного округу у Львові
670
№ 383
1937 р. квітня 10.— 3 рапорту громадсько-політичного відділу,
воєводського управління * про кількість безробітних у Львові
на 1 квітня 1937 р.
...м. Львів.
Кількість зареєстрованих безробітних:
фізичн[их]......................... 9053
розум[ових].........................1736
З них отримують грошову допомогу:
фізичн[их]................................. 2337
розум[ових]...........................419
Кількість родин, що користувалися] зимовою допомогою
в березні 1937 р.,— 6058...
Львів, 10 квітня 1937 р.
Керівник відділу м[агіст]р Боднар
Філіал ЦДІА УРСР у Львові, ф. 413, оп. 1, спр 480, арк. 21, 22. Скло-
графічний відбиток. Переклад з польської мови.
№ 384
1937 р. квітня 13. — 3 рапорту слідчого відділу міської коман-
ди Державної поліції міському староству про вакриття редакції
газет «Трибуна роботніча» і «Трибуна млодих», арешт їх
редактора та про закриття професійних спілок, які перебували
під комуністичним впливом.
...24/ПІ ц. р. увечері, за дорученням міського стар[ости],
опечатано приміщення прокомуністичних професійних спілок:
1. Перукарів, на пл. Ринок, № 12а. 2. Робітників металевої
промисловості], II відд[іл], по вул. Вірменській, № 2. 3. Торго-
вельних і конторських працівників, по вул. Легіонів, № 5.
Забрано книги та листування спілок.
* За документом встановити адресата неможливо
671
25/ПІ ц. р. о год. 16, за дорученням п[ана] слідчого] судді
VII рай[ону] о[кружного] с[уду] у Львові, проведено
домашній і особистий обшук з негативним результатом в
Артура-Єжи Левіцького, відповідального] редактора газет
«Трибуна роботніча» і «Трибуна млодих», що проживає по
вул. Арцішевського, № 8. Після проведення обшуку Левіцького
передано у карно-сл[ідчу] в’язницю як обвинуваченого в кому-
ністичній діяльності].
25/ПІ ц. р. о год. 17 за вищезгаданим] дорученням прове-
дено обшук в редакції і адміністрації газет «Трибуна роботні-
ча» і «Трибуна млодих», по вул. Фредри, № 6, під час якого
забрано листування і записки. Приміщення опечатано.
25/Ш ц. р. о год. 19.30, за дорученням міського стар{ости]
у Львові, опечатано приміщення прокомуністичної професій-
ної] оп[ілки] санітарок і санітарів, по вул. 3-го Травня, № 8.
Забрано книги і листування спілки.
ЗО/ІІІ ц. р. увечері, за дорученням міського стар[ости] у
Львові, опечатано приміщення прокомуністичного єврейського
драматичного клубу ім. Перстца, по вул. Жовківській, № 11, та
приміщення прокомуністичної пр[офесійної] спілки] робітників]
швейної промисловості, по вул. Льва, Ке 1. Забрано книги і
листування.
13 квітня 1937 р.
Керівник слідчого відділу Держав-
ної] пОліції] м. Львова комісар
д[ержавної] Доліції] Яня
ЛОДА, ф, 57, оп. 4, спр. 524, арк. 161—162, 166. Машинопис. Оригінал.
Переклад з польської мови.
№ 385
1937 р. квітень.— Стаття підпільної газети «Валька мас» —
«16/ІУ-1936 р.—16/IV-! 937 р.», присвячена першій річниці
кривавих квітневих подій.
Наближається 16 квітня — річниця героїчного дня Львова.
Назавжди запав нам у серце і в пам’ять цей день. Десятки ти-
сяч гнівно піднятих робітничих кулаків, сотні трупів і поране-
них. І домовина. Домовина, яка проривається через усі пе-
672
решкоди, перед якою безсилі фашистські кулемети. Домови-
на — символ найвищого героїзму львівського народу, символ
могутньої волі мас, які хочуть і мусять досягну-
ти своєї мети!
Робітнича кров, яка струменем облила бруки Львова, Кра-
кова та багатьох інших міст, не пролилася даремно.
Спільно пролита кров назавжди зміцнила свідомість того,
що всі партійні незгоди, різниці світогляду, національності
між працюючими зникають перед спільним ворогом, що є
єдина боротьба всіх за хліб і працю, що єдина мета для
всіх: перемогти фашизм, здобути волю.
Сьогодні виявом цієї свідомості стало 1 Травня — пере-
можний день боротьби об’єднаних мас.
Криваві вуличні демонстрації, попереду яких ішли безро-
бітні, змусили уряд значно збільшити .обсяг громадських робіт
і кредити, щоб дати роботу безробітним.
Боротьба пролетаріату знайшла живий відгук у селянських
масах. Вимога волі і демократії розійшлася все ширше і смі-
ливіше по селах і вилилася в стотисячні селянські демонстра-
ції. Бойові страйки сільськогосподарських робітників і селян
в околиці Ярослава і Рудок і трьохсоттисячний страйк ковель-
ських селян могутньо посилили спільний фронт антифашист-
ської боротьби.
* * *
Весняні події минулого року були несподіванкою для фа-
шизму. Хто переживав квітневі дні у Львові, той бачив, що сим-
патії дрібного міщанства, трудової інтелігенції і всього народу
на боці робітників, які боролися. Дрібні групи фашистських
хуліганів перед грізним обличчям всього Львова не посміли
виступити проти народу. Поліцейським бандам за допомогою
найбільш диких і найбільш кривавих знущань і вбивств вда-
лося пацифікувати місто.
Тому переляканий фашизм негайно після робітничих боїв
ще більше посилив зусилля, щоб ще міцніше затиснути заліз-
ні кліщі насильства і терору. Постійно зростає кількість полі-
ції. З бурхливою швидкістю заповняються в’язниці і Береза.
Тоді, коли трудящі українські] разом з братніми польськи-
ми] і єврейськими масами спільно проливали кров, обороняючи
свої права, українські] фашисти допомагали окупаційному
урядові проводити пацифікацію. Біля афіш воєводи і польсько-
го клеру були розклеєні на мурах міста пацифікаційні відозви
українських] фашистів з керівництва УНДО і українського]
клеру. На зразок «Праци польськей» п[ан] Паліїв створює
шовіністичні професійні сп[ілки] українських] робітників. Різ-
43 № 503
673
ними підступами українські] фашисти, перелякані львівськи-
ми подіями, намагаються знайти собі грунт і базу в україн-
ському] пролетаріаті.
З незвичайною брутальністю уряд Ридза—Складковського
намагається загальмувати зростання антифашистських сил і
звести нанівець новий вибух народного гніву.
Цій меті служить все, щоб ліквідувати право страйків, збо-
рів, свободу преси, які були здобуті в останній] час. Для цього
постійно посилюється поліцейський терор, закриваються про-
фесійні сп[ілки] і народні організації, ще більш різких форм
набирають національне гноблення і Береза.
Вершина цих зусиль фашизму — гарячкове формування [по-
літичного] табору полковника Коца, який повинен стати орга-
ном антинародної гітлерівської політики санаційно-ендецьких
банд.
ф И: *
Майже напередодні річниці львівського квітня почався про-
цес львівських трамвайників, яких обвинувачують в організації
страйку минулого року. Одночасно проводяться масові арешти,
особливо серед членів професійних сп[ілок]. І досі ще перебу-
вають в Березі львівські робітники, яких схопили після
16 квітня.
Таким чином, львівська влада «готується» до річниці
16 квітня. Подібно «готуються» й урядові касики * в усьому
краї.
А в краї зростає незадоволення.
Для мільйонів голодуючих, які Ледве пережили зиму, від-
криваються перспективи нового голоду. Це становище ілю-
струється ясно навіть числами, які можна взяти з останнього]
засідання міської ради у Львові.
Якщо в мин[улому] р[оці] фонд праці у Львові асигну-
вав 2600 тис[яч] зл. на громадські роботи, то в цьому році —
1300 тис[яч] зл., тоб[то] половину. Будівельні кредити, асигно-
вані гміною, становлять тільки півміль[йона] зл., тоб[то] ‘Д ча-
стину суми з минулого] року. Таке становище всюди.
В зв’язку з зростанням дорожнечі і погіршенням умов пра-
ці, в зв’язку з зазіханнями па колективні договори, часто ви-
бухають великі страйки в основних галузях господарства. Не
припиняються страйки у текстильній Лодзі, припинила робо-
ту найбільша копальня «Гісле», 80 000 шевців закінчили страйк
перемогою.
Західну Україну охопив страйк робітників деревної про-
* Тут — вищі службовці державної адміністрації.
674
мисловості на чолі з Брошневом, в якому [не] працює 1800 ро-
бітників. Напередодні [страйку] стоїть зараз нафтовий басейн.
Увесь край напружено чекає загального страйку гірників,
що повинен розпочатися з дня на день. [Гірники] на своєму
прапорі написали гасло боротьби за 6-годинний робочий день,
гасло боротьби за поліпшення життєвих умов як для працю-
ючих, так і безробітних.
Боротьба за хліб і працю нерозривно зв’язана з боротьбою
за демократію, за владу для народу, з національно-визволь-
ною боротьбою проти ненависного окупаційного режиму.
Цьогорічне 16 квітня маси Західної] України і всієї Польщі
зустрічають запеклою боротьбою [проти фашизму]. Та цього
року ще більш брутально, ще більш цинічно фашизм топче
права народу. Тому опір мусить бути ще сильніший, ще більш
масовий іі завзятий.
В день 16 квітня пом’янемо пам’ять полеглих бійців в бо-
ротьбі з фашизмом!
Як наші іспанські брати, складемо присягу: N0 раззагап! *
По нас не пройдуть кати народу! Не дамо потоптати наші
права! Кулаки вище вгору! Об’єднані в єдиний зімкнутий ряд,
вирвемо для народу хліб, працю, волю! Переможемо!
ЛОДА, ф. 102, оп. 1, спр. 69, арк. 7. Підпільна газета «УРаІка таз», № 1,
квітень 1937 р. Переклад з польської мови.
№ 386
1937 р. квітень.— Повідомлення про окружну конференцію
класових професійних спілок у Львові в березні 1937 р.
В половині березня ц. р. у Львові відбулася окружна кон-
ференція класових професійних] спілок. В ній взяло участь сто
й кілька десятків представників не тільки з Львова, але також
і з Стрия, Станіслава, Перемишля, Тернополя, нафтового ба-
сейну та ін[ших] [місць].
Ця конференція відбулася в особливо складних умовах.
* Не пройдуть (іспанське).
43*
675
Дальша посилена фашизація усього громадського життя краю,
яка передбачається, знищення всіх робітничих і селянських де-
мократичних організацій, про яке ходять чутки, привид кри-
вавих фашистських штурмових боївок гітлерівського типу,
який так цинічно показав своє обличчя в декларації Коца, в
усіх делегатів викликали почуття великої відповідальності і
важливості моменту. Тому на цій конференції дістали відгук
всі' важливіші факти і події з робітничого життя і боротьби
на нашій території в останній час. Там говорили і про 16 квіт-
ня, і про страйк будівельних [робітників], про страйк кому-
нальних [робітників], літографів та ін[ших], про працю в про-
фесійних] спілках], про потребу внутрішньої демократії. Та
головними були питання сучасної і майбутньої боротьби з фа-
шизмом.
Майже для всіх делегатів був очевидним той незаперечний
факт, що ми стоїмо перед важливими подіями, перед новими
фашистськими зазіханнями і ударами, перед новим наступом
на робітничий, селянський і взагалі народний рух. Тому заклик
до об’єднання всіх робітничих і народних сил — до об’єднан-
ня, такого необхідного, щоб відбити фашизм,— лунав найсиль-
ніше. Приклади єдності, якої досягли в Лодзі, у Верхній Сіле-
зії, у Варшаві і в ін[ших] м[ісцях],—це директиви для згуртова-
ності і в 3[ахідній] У[країні].
Назріла необхідність здійснити її у нас. Новообрана окруж-
на комісія професійних] спілок матиме великі заслуги перед
робітничою справою, перед справою боротьби з фашизмом,
коли вважатиме своїм найбільш невідкладним завданням до-
битися єдності.
ЛОДА, ф. 102, оп. 1, спр. 69, арк. 7. Підпільна газета «УРаіІга таз», № 1,
квітень 1937 р. Переклад з польської мови
676
№ 387
1937 р. травня 2.— 3 рапорту слідчого відділу воєводської
команди державної поліції воєводській команді державної по-
ліції, громадсько-політичному відділові воєводського управлін-
ня * про вивішення комуністичного транспаранта
1 Травня 1937 р.
...З, Комуністичні] транспаранти і відозви.
а) 1 ц. м. біля год. 4 невідомий повісив на телеграфних
дротах біля залізничного] полотна на Личаківському вокзалі
транспарант з написом польською мовою: «Хай живе 1 Трав*
ня! Пролетарі всіх країн, єднайтеся! — КПЗУ», на якому
також намальовані серп і молот. Транспарант передано у
слідчий] відГділ]...
2/У-1937 р.
В[ід] ім[ені] воєводського коменданта
д[ержавної] п[оліції] заступник на-
чальника слідчого відділу наДкб'мі-
сар Р. Маковський
Філіал ЦДІА УРСР у Львові, ф, 113, оп. 1, спр. 485, арк. 7, 8. Машино-
пис. Оригінал. Переклад з польської мови.
* а також прокуратурі апеляційного суду, інспекційному офіцерові
воєводської команди державної поліції, самостійному інформаційному
рефератові командування VI корпусного округу у Львові, слідчим відді-
пам воєводських команд державної поліції в Станіславі, Тернополі та
Луцьку
677
№ 388
1937 р. травня 17. — 3 рапорту слідчого відділу міської коман-
ди державної поліції прокуратурі окружного суду, міському
староству * про покладення робітниками вінків на могилі
І. Франка.
...16 ц. м. о год. 11.15 покладено два вінки на могилі Івана
Франка на Личаківському кладовищі. Один вінок поклала де-
легація українського] тов[ариства] «Сила» із написом на стріч-
ках: «Поклін великому генієві — українські робітники у Льво-
ві», а другий поклала делегація «Робітничої громади» із на-
писом на стрічках: «Піонерові соціалізму — «Робітнича гро-
мада»...
17 травня 1937 р.
Керівник слідчого відділу держав-
ної] п[оліції] м. Львова комісар дер-
жавної] п[оліції] В. Яня
ЛОДА, ф. 57, оп. 4. спр. 517, арк. 71. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
№ 389
1937 р. липня 31. — 3 рапорту суспільно-політичного відділу
воєводського управління ** про розповсюдження комуністичних
листівок.
...2. Комуністична] листівка.
ЗО ц. м. біля год. 22 невідомий наклеїв на поштовій скринь-
ці по вул. Курковій у Львові ’Д аркуша паперу, списаного
рукою, в якому засуджує напад на Іспанію та похвально ви-
* а також слідчому відділові воєводської команди державної полі-
ції, міській команді державної поліції і самостійному інформаційному ре-
фератові командування VI корпусного округу у Львові
** За документом адресата встановити неможливо.
678
словлюеться про поляків, які борються в Іспанії в Міжнарод-
ній бригаді. Внизу підписано: «Червона допомога Личаківської
дільниці». Слідство ведеться...
Львів, 31 липня 1937 р.
Начальник відділу Здзіслав Харевич
Філіал ЦДІА УРСР у Львові, ф. 113, оп 1, спр. 481, арк. 40. Склогра-
фічний відбиток. Переклад з польської мови.
№ 390
1937 р. серпня 31. — 3 рапорту суспільно-політичного відділу
воєводського, управління * про розповсюдження комуністичних
листівок.
І. Громадсько-політичний] і соціальний розділ.
1. Комуністичні] відозви.
Ранком 31 ц. м. невідомий наклеїв на стінах будинків по
вул. Зеленій у Львові відозви (на рожевому папері, розміром
20X15 см) з написом від руки так[ого] змісту: «Громадяни!
Ллється селянська кров. На справедливі вимоги страйкуючих
селян — вимоги демократичних виборів, зміни конституції, зем-
лі для селян, амністії для Вітоса і його товаришів та для всіх
політичних в’язнів, ліквідації Берези Картузької — фашист-
ський уряд відповів кулями. Є кільканадцять вбитих і кілька
десятків поранених. Боротьба героїчно триває далі. Прийдемо
з моральною і матеріальною допомогою селянам, які борють-
ся. Хай кожний дасть гріш для жертв, що потерпіли від полі-
цейських куль. Домагаймося звільнення селян, що були ареш-
товані в останній час, та всіх політичних в’язнів. Хай живе
боротьба селян аж до перемоги! Червона допомога Личаків-
ської дільн[иці]».
2. Комуністичні відозви.
31 ц. м. знайдено в залізничних майстернях у Львові 11
примірників відозв, надрукованих на склографі на 74 паперу,
За документом адресата встановити неможливо.
679
що починаються словами «До трудящого народу Львова», з
підписом «Львівський о[кружний] к[омітет] КПЗУ», з датою
серпень 1937 р. Відозви закликають робітників м. Львова ухва-
лити 1/ІХ ц. р. одноденний загальний страйк «солідарності і
братерства з селянами, які засіяли могилами героїчний шлях
боротьби за права і владу для народу». Одну з таких відозв
знайдено також на паркані по вул. Цєшинській у Львові...
Львів, 31 серпня 1937 р.
Начальник відділу Здзіслав Харевич
Філіал ЦЩА УРСР у Львові, ф. 113, оп. 1, спр. 481, арк. 77, 78. Склогра-
фічний відбиток. Переклад з польської мови.
№ 391
1937 р. серпень.— Відозва окружного комітету КПЗУ до тру-
дящих Львова з закликом до загального страйку солідарності
на підтримку боротьби селянських мас Західної України
і Польщі.
Т о в а р и ш і!
Боротьба мільйонних селянських мас, що почалась 15 серп-
ня, глибоко потрясла трудящий народ всієї Польщі і Західної
України. Робітничий Краків і Тарнув відповіли великим за-
гальним страйком на знак солідарності з боротьбою селян-
ських мас проти фашизму — за демократію.
Очі всієї Західної України спрямовані на червоний Львів.
Львів, як завжди, мусить крокувати в перших рядах бо-
ротьби.
Закликаємо вас, робітників, працівників — усіх трудящих,
щоб загальним страйком ви проявили свою солідарність, бра-
терство з тими, які могилами засіяли героїчний шлях боротьби
за права і владу для народу.
Робітники!
Ухвалюйте одноденний загальний страйк на 1 вересня! Щоб
не було таких нарад, робітничих зборів, на яких робітники не
виявили б своєї готовності до страйку 1 вересня!
Хай живе боротьба за демократію — боротьба за
права польського і українського народів!
680
Хай живе загальний страйк солідарності
трудящих мас Львова!
Слава пам’яті селянських синів, полег-
лих в боротьбі за волю!
Серпень, 1937 р.
Львівський о[кружний] к[омітет] КПЗУ
ЛОДА, ф. 374, оп. 1, спр. 2241, арк. 3. Гектографічний відбиток. Переклад
з польської мови.
№ 392
1937 р. вересня ЗО.— 3 рапорту громадсько-політичного від-
ділу воєводського управління * про розповсюдження
комуністичних листівок 29 серпня 1937 р.
І. Громадсько-політ[ичний] і соціальний розділ.
1. Комуністичні] листівки.
29 ц. м. після полудня невідомий розкидав на залізнично-
му насипу у Львові біля Білогорського лісу 12 комуністичних
листівок польською мовою п[ід] заголовком] «До всього трудя-
щого населення Львова», підписаних о[кружним] к[омітетом]'
КПЗУ з датою: Львів, вересень 1937 р. ...
Львів, ЗО вересня 1937 р.
Керівник відділу м[агіст]р К. Боднар
Філіал ЦДІА УРСР у Львові, ф. 113, оп. 1, спр. 482, арк. 2. Склографіч-
ний відбиток. Переклад з польської мови.
* За документом адресата встановити неможливо.
68Ї
№ 393
1937 р. вересень *. — Відозва окружного комітету КПЗУ до
робітників міста з закликом до спільної боротьби трудящих
міста і села за демократію.
Товариші!
Незважаючи на нечуваний терор, незважаючи’ на масові
розстріли і арешти, незважаючи на нищення селянського май-
на, польському фашизмові не вдалося придушити могутнє
стремління народних мас до волі.
Вибухають все нові вогнища бунту проти фашистської ти-
ранії, з дня на день ростуть ряди борців за волю.
Героїчні серпневі бої польських селян викликали бурхливий
відгук в українському селі. 250 вбитих — ось баланс крива-
вої розправи фашизму з з[ах'ідно]українським селом на про-
тязі останніх кількох тижнів (Покуття, Букачівці, Галицьке,
Тернопільщина, Волинь і т. д.).
Український народ піднімається на боротьбу пліч-о-пліч
з усім табором польської демократії.
На постійні провокації фашизму, на пацифікацію і терор
трудящі маси Західної] України відповідатимуть посиленою
боротьбою, загальним страйком.
Українські села на чолі з червоною Волинню проголошують
страйк, починаючи від 3 жовтня. Міста, а особливо столиця
3[ахідної] У[країни] — Львів, не залишаться позаду.
Тільки спільні дії міст і сіл зможуть розбити окови фа-
шизму.
Робітники Львова! Загальним страйком станемо на чолі бо-
ротьби народних мас Західної] Укр[аїни] проти фашизму, вия-
вимо нашу ненависть до винуватців квітневої різні мин[улого]
р[оку]. Заявимо про нашу незламну волю до перемоги. Разом
з трудящим народом Західної] Укр[аїни], спираючись на весь
табір польської демократії, будемо домагатися: демократично-
го положення про вибори, негайних виборів до законодавчої
влади, до самоврядування і страхових товариств; повної авто-
номії для зах[ідно]українських земель, ліквідації катівні в Бе-
резі і амністії для політичних в’язнів та емігрантів; відставки
уряду кривавого посіпаки Складковського і припинення терору
в місті і на селі.
* Дата встановлена приблизно, на основі донесення слідчого відділу
міської команди державної поліції віце-прокуророві IX району окружного
суду від 7/Х-1937 р. про розкидання цих відозв у Львові 1/Х-1937 р.
682
Хай живе спільна боротьба трудящих мас села і міста за
демократію!
Хай живе загальний страйк!
Хай живе воля!
Окружний комітет КПЗУ
ЛОДА, ф. 374, оп. 1, спр. 2238, арк 2. Гектографічний відбиток. Переклад
з польської мови.
№ 394
1937 р. жовтня 1. — 3 рапорту громадсько-політичного відділу
воєводського управління * про розповсюдження комуністичних
листівок.
1. Сусп[ільно]-політ[ичний] і соціальний розділ.
1. Комуністичні листівки.
В ніч на 1 ц. м. у Львові, на пл. Голуховських, знайдено
комуністичну листівку п[ід] заголовком] «До пролетаріату мі-
ста Львова», підписану о[кружним] к[омітетом] КПЗУ, яка за-
кликає, щоб польські селяни разом з українськими проголо-
сили страйк, починаючи від 3 ц. м., та закликає робітників
м. Львова, щоб пам’ятали про квітневу різню минулого] року
і домагалися зміни положення про вибори, нових виборів, лік-
відації Берези, амністії для в’язнів і політичних емігрантів
та відставки уряду Складковського...
Львів, 1 жовтня 1937 р.
Керівник відділу м[агіст]р К- Боднар
Філіал ЦДІА УРСР у Львові, ф. 113, оп. 1, спр 482, арк. З, 4. Склогра-
фічний відбиток. Переклад з польської мови.
* За документом адресата встановити неможливо.
683
№ 395
1937 р. жовтня 14.— Донесення слідчого відділу міської
команди державної поліції віце-прокуророві IX району окруж-
ного суду про вивішення транспаранта КСМ Західної України
в ніч з 3 на 4 жовтня 1937 року.
Згідно з статтею] 243 § 1 к[арно]-п[роцесуального] кодек-
су], повідомляю, що в ніч з 3/Х на 4/Х-1937 р. невідомий виві-
сив на паркані біля складу вугілля Клавдії Бжозовської, по
вул. Балоновій, № 2, у Львові, один транспарант, зроблений
з червоного матеріалу і з написом від руки на польській мові,
підбурюючого і антидержавного змісту, а саме: «Слава селя-
нам і робітникам, полеглим в боротьбі за волю! Хай живе ро-
бітничо-селянський уряд! КСМ».
Після повідомлення власниці вугільного складу Клавдії
Бжозовської цей транспарант зняв з паркана постер[унковий]
Францішек Каськевич, з особового складу III комісаріату
м. Львова, який був на службі.
Допитана в ході розслідування власниця вугільного складу
Клавдія Бжозовська, що прож[иває] у Львові, по вул. Балоно-
вій, № 2, зізнала, що помітила цей транспарант, вивішений на
паркані біля її вугільного складу, 4/Х-1937 р., біля год. 5.15,
коли прийшла рано до праці, але не знає, хто цей транспа-
рант вивісив, і в цій справі жодних пояснень дати не могла.
В ході дальшої розвідки і розслідуваннь, проведених в цій
справі нашим слідчим від[ділом], поки що не вдалося отри-
мати відомості про злочинця, який вивісив транспарант.
Дальше розслідування ведеться, і при позитивному резуль-
таті буде додатково поданий детальний звіт. Вивішений неві-
домим транспарант поки що зберігається в нашому слідчому
від[ділі], щоб використати його на випадок потреби під час
дальшого розслідування.
В[ід] ім[ені] коменданта м. Львова
і керівника слідчого відділу аспірант
Тадеуш Клачинський
Львів, 14 жовтня 1937 р.
ЛОДА, ф. 374, оп. 1, спр. 2225, арк. /. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
684
№ 396
1937 р. жовтня 14.— Донесення слідчого відділу міської коман-
ди державної поліції віце-прокуророві IX району окружного
суду про вивішення комуністичного транспаранта.
Згідно з ст[аттею] 243 § 1 к[арно]-п[роцесуального] кодек-
су], повідомляю, що 2/Х-1937 р. між годинами 5—6 невідомий
вивісив на електричних проводах, біля дому по вул. Джерель-
ній, № 63, у Львові, один транспарант, зроблений з червоного
матеріалу, з ручним написом на ньому на польській мові під-
бурюючого і протидержавного змісту, а саме:
«Слава полеглим селянам, що боролися за волю і демо-
кратію!»
Цей транспарант зняв з електричних проводів ст[арший] по-
ст{ерунковий] Францішек Гриса, з II комісаріату державної]
п[оліції] у Львові, який був на патрульній службі.
Допитаний під час розслідування, він зізнав, що хоч ніс
службу в ніч з 1 на 2/Х ц. р. в районі вул. Джерельної, однак
не помітив нічого підозрілого.
Внаслідок розвідки і розслідування, які велися в даній
справі нашим слідчим] від[ділом], відомостей про злочинця,
який вивісив транспарант, поки що не вдалося отримати.
Дальше розслідування в цій справі ведеться, і при позитив-
ному результаті додатково буде поданий детальний звіт.
Транспарант, вивішений невідомим, поки що залишився в
нашому слідчому] від[ділі], щоб при потребі використати його
для дальшого розслідування.
В[ід] ім[ені] коменданта д[ержавної]
п[оліції] м. Львова і керівника слід-
чого відділу аспірант Тадеуш Клачинський
Львів, 14/Х-1937 р.
ЛОДА, ф 374, оп. 1, спр. 2228, арк. 1. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови
685
№ 397
1937 р. листопада 12. — Зі звіту міського староства громад-
сько-політичному відділові воєводського управління про
комуністичний рух у місті.
...IV. Комуністичний та споріднений рух.
У жовтні ц. р. Компартія далі проводила вербування в
іспанські урядові війська. В зв’язку з цим арештовано і по-
саджено у в’язницю 3 члени КПЗУ, при цьому забрано гроші
та шифровані записки як доказовий матеріал. Вуличних демон-
страцій та поширення листівок КПЗУ не спостерігалось.
Троцькістська організація на місцевій] території, в зв’язку
з дуже малою кількістю членів, не проявляє жодної діяль-
ності.
Також не стверджено жодних дій Компартії у в'язницях,
[не було випадків] застосування терору Компартією та не
виявлено ніякої вогнепальної зброї серед членів Компартії.
КСМ 3[ахідної] У[країни], крім виївішення двох транспаран-
тів на електричних дротах, не проявляла іншої явної діяльно-
сті — це, мабуть, внаслідок арешту двох членів КСМ Захід-
ної] У[країни], яких передали в розпорядження суду.
За звітний період проведено 10 обшуків у помешканнях і
затримано 12 осіб, з яких 6 передано в розпорядження судо-
вої влади, 4 звільнено, а 2 передано судовій владі з обвинува-
ченням у шпигунстві. Судових процесів не було.
В зв’язку з комуністичним рухом за кордоном, стверджено,
що члени КПЗУ виїхали з Польщі на виставку в Париж, щоб
встановити зв’язок з Французькою Комуністичною партією.
Анархістська федерація Польщі па міс[цевій] території не
проявляла жодної діяльності...
12 листопада 1937 р.
ЛОДА, ф. 57, оп. 4, спр. 519, арк. 53. Машинопис. Копія. Переклад
з польської мови.
686
№ 398
1938 р. січня 4.— 3 рапорту слідчого відділу воєводської
команди державної поліції воєводській команді державної
поліції, громадсько-політичному відділові воєводського управ-
ління * про розповсюдження комуністичних листівок.
Конфіденціально!
Політичний розділ.
1. Комуністичні] відозви.
В останні дні грудня минулого] р[оку] і на початку січня
ц. р. в профспілках у Львові й у підміських гмінах розповсю-
джувалися відозви п[ід] заголовком] «До всього населення
Львова — до робітників, працівників, ремісників, трудящої
інтелігенції, до всіх чесних людей — 808 ** з датою: Львів,
грудень, 1937 р. і підписом: «О[кружний] к[омітет] ч[ервоної]
допомоги], Львів», про умови в львівських «Бригідках».
Копію відозви подаю воєводському управлінню...
4 січня 1938 р.
[Підпис нерозбірливий]
ЛОДА, ф. 1, оп. З, спр. 986, арк. 5. Машинопис. Завірена копія. Пере-
клад з польської мови.
* а також прокуратурі апеляційного суду, інспекційному офіцерові
воєводської команди державної поліції, самостійному інформаційному
рефератові командування VI корпусного округу у Львові, слідчим відді-
лам воєводських команд державної поліції в Станіславі, Кракові Терно-
полі і Луцьку
** 808 — рятуйте наші душі.
687
№ 399
1938 р. січня 8.— 3 рапорту слідчого відділу воєводської ко-
манди державної поліції воєводській команді державної полі-
ції', суспільно-політичному відділові воєводського управління *
про арешт комуністки М. Кіх.
Конфіденціально
Політичний розділ.
1. Затримання.
7. ц. м. о год. 22 слідчий відділ затримав на алеї маршала
Фоша у Львові Марію Кіх, що нар[одилася] 7/Х-1914 р. в Но-
восілках Кардинальських, Рава-Руського повіту, дочку Се-
мена і Тетяни, кравчиню, що прож{иває] постійно в Тернополі,
а тимчасово у Львові, по вул. Пєрацького, № 24 а. Згадана
зареєстрована за комуністичну діяльність і в останній час на
території Львова встановлювала зв’язки з комуністичними ді-
ячами. Затриману посаджено в поліцейські арешти...
8 січня 1937 р.	[Підпис нерозбірливий]
ЛОДА, ф. 1, оп. З, спр. 986. арк. 19. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
* а також прокуратурі апеляційного суду, інспекційному офіцерові
воєводської команди державної поліції, самостійному інформаційному
рефератові командування VI корпусного округу у Львові, слідчим відді-
лам воєводських команд державної поліції у Станіславі, Кракові, Терно-
полі і Луцьку
688
№ 400
1938 р. березня 28. — 3 рапорту слідчого відділу воєводської
команди державної поліції воєводській команді державної
поліції, громадсько-політичному відділові воєводського управ-
ління * про розповсюдження комуністичних листівок.
Конфіденціально!
...4. Комуністичні] відозви.
В останні дні на території м. Львова з’явились комуністич-
ні відозви п[ід] заголовком]
«Під прапором ленінізму в 14 роковини смерті Леніна».
Копію відозви подаю сусп[ільно]-пол[ітичному] відділові]
Львівського воев[одського] управління...
28 березня 1938 р.	[Підпис нерозбірливий]
ЛОДА, ф. 1, оп. З, спр. 986, арк. 375. Машинопис. Завірена копія Пере-
клад з польської мови.
* а також прокуратурі апеляційного суду, інспекційному офіцерові
воєводської команди державної поліції, самостійному інформаційному
рефератові командування VI корпусного округу у Львові, слідчим від-
ділам воєводських команд державної поліції в Станіславі, Кракові, Терно-
полі і Луцьку.
44 № 503
689
№ 401
1938 р. квітня 14.— 3 рапорту слідчого відділу воєводської
команди державної поліції воєводській команді державної по-
ліції, громадсько-політичному відділові воєводського управ-
ління * про розповсюдження комуністичних листівок.
Конфі денці ал ьно!
...7. Комуністичні] відозви.
В останні дні з’явились на території міста Львова відозви,
друковані на склографі польською мовою в квітні 1938 р.,
підписані Львівським о[кружним] комітетом].
У відозвах говориться про квітневі події у 1936 р., експлу-
атацію робітників польськими, українськими] і єврейськими
капіталістами і закликається 16/ІУ ц. р., на сигнал фабричних
гудків, о год. 11 припинити на півгодини працю, щоб таким
чином вшанувати пам’ять «героїв квітня», а також піти на
кладовище, на могили жертв.
Крім цього, у відозві є заклик провести збір пожертвувань
на пам’ятник жертвам квітневих подій. Відозва закінчується
цілим рядом комуністичних гасел, а останнє гасло таке:
«Хай живе КПЗУ—послідовний оборонець робітничих мас!»
14 квітня 1938 р.
[Підпис нерозбірливий]
ЛОДА, ф. 1, оп. З, спр. 986, арк. 475. Машинопис. Завірена копія. Пере-
клад з польської мови.
* а також прокуратурі апеляційного суду, інспекційному офіцерові
воєводської команди державної поліції, самостійному інформаційному
рефератові командування VI корпусного округу у Львові, слідчим від-
ділам воєводських команд державної поліції в Станіславі, Кракові, Терно-
полі і Луцьку.
690
№ 402
1938 р. квітня 19.— 3 рапорту слідчого відділу воєводської
команди державної поліції воєводській команді державної
поліції, громадсько-політичному відділові воєводського
управління * ** про святкування другої річниці революційних
квітневих подій.
Конфіденціально!
Річниця смерті Козака.
16 ц. м. о год. 0.45 делегація професійних спілок кількістю
в 20 осіб від’їхала автобусом від приміщення по вул. Пішій,
№ 2, у Львові, на Янівське кладовище, де о год. 10 поклала
на могилу Козака вінок з стрічками, на яких було написано:
«Жертвам 16/ІУ-1936 р.— класові спілки у Львові». Після
цього секретар о[кружної] к[омісії] професійних] с[пілок] Куш-
нір виголосив коротку промову, згадуючи геройську смерть
Козака і товаришів], що полягли в боротьбі за благо робіт-
ників. Закінчуючи свою промову, Кушнір відмітив, що, може,
прийдуть часи, коли інтелігент, селянин і робітник зрозумі-
ють, що їх єднає спільна ідея, і тоді на кладовище прийде не
група'людей, а тисячні маси. Після промови Кушніра настала
трихвилинна мовчанка. Потім виступав делегат Бунду Шерер*’*,
який кількома словами розповів про хід вуличних боїв в
1936 р., після чого говорив про бої в Іспанії, нарешті, говорячи
про становище львівських робітників, відмітив, що влада по-
стійно обіцяє робітникові роботу, а коли він приходить до вла-
ди і вимагає роботи, поліція розганяє і вживає вогнепальну
зброю. О год. 10 на Гетьманських Валах, біля пам’ятника
Собєському, зібралось близько 50 безробітних, які зняли капе-
люхи і стояли з піднесеними лівими кулаками на протязі З
хвилин. О год. 10 в районі III і VI комісаріатів близько 98 ро-
бітників, що працювали на приватних роботах, припинили ро-
боту на 3 хвилини. О год. 10 в районі IV комісаріату] на
фабриці гільз «Аїда» майже 250 робітників припинили роботу.
* а також прокуратурі апеляційного суду, інспекційному офіцерові
воєводської команди державної поліції, самостійному інформаційному
рефератові командування VI корпусного округу у Львові, слідчим відді-
лам воєводських команд державної поліції в Станіславі, Кракові, Терно-
полі і Луцьку
** Виступи Кушніра і Шерера були демагогічні. Насправді вони ви-
ступали проти демонстрації 16 квітня 1936 р. і масового святкування річ-
ниці в 1938 р.
44
691
В районі IX комісаріату] на фабриці ультрамарину припи-
нили працю приблизно 40 робітників. В районі V і VIII комі-
саріатів майже 450 робітників, зайнятих на земельних робо-
тах, які проводить фонд праці, припинили роботу на 3 хвилини.
О год. 10 трамвайний вагон № 42 на лінії № 3 зупинився на
1 хвилину на вул. Каз[іміра] Великого. Спокій і громадський
порядок 16 ц. м. непорушені.
19 квітня 1938 р.
[Підпис нерозбірливий]
ЛОДА, ф. 1, оп. З, спр. 986, арк. 488. Машинопис. Завірена копія. Пере-
клад з польської мови.
№ 403
1938 р. травня 2.— 3 рапорту слідчого відділу воєводської
команди державної поліції воєводській команді державної
поліції, громадсько-політичному відділові воєводського
управління * про святкування 1 Травня у Львові.
Конфіденціально!
...д) На території міста Львова святкування 1-го Травня
розпочалось побудкою, яку заграли робітничі оркестри вран-
ці на вулицях міста. Одночасно на вулицях міста почалося
збирання пожертвувань на освіту робітників. Починаючи з
год. 8, в приміщенні професійних спілок почали збиратися
члени спілок. О год. 9 біля спілок почали формуватися походи,
які з прапорами, транспарантами попрямували на пл. Латин-
ського, де о год. 10 почалися збори тд відкритим небом, в яких
взяло участь близько 4000 членів професійних спілок. Перший
виступив Скаляк, вітаючи зібраних; пізніше він сказав про
значення святкування 1 Травня для робітничого класу. Дру-
гим виступав Соха від імені Центрального] виконавчого] ко-
мітету] ППС, закликаючи до створення єдиного робітничо-се-
лянського фронту, і закінчив свою промову вигуком: «Хай
* а також прокуратурі апеляційного суду, інспекційному офіцерові
воєводської команди державної поліції, самостійному інформаційному
рефератові командування VI корпусного округу у Львові, слідчим відді-
лам воєводських команд державної поліції в Станіславі, Кракові, Терно-
полі і Луцьку
692
живе робітничо-селянський уряд!» Третім виступав (україн-
ською мовою) від імені УСДП Буняк, вимагаючи п’яти-
прикметникових виборів. Четвертим виступав від імені «Строн-
[ніцтва] людовего» Лютик, який закінчив свою промову ви-
гуком: «Хай живе робітничо-селянський уряд!». П’ятим висту-
пав невідомий промовець від імені демократичного клубу, за-
кликаючи робітничі маси твердо стояти на сторожі демокра-
тичних свобод, а також домагався, щоб розпустити сейм та
сенат і провести нові вибори.
Шостою говорила Врубльова — виключно про молодіжні
справи і про злидні, які панують серед дітей робітників. Остан-
ньою виступала Фідерерівна від імені Спілки незалежної со-
ціалістичної молоді. Вона говорила про становище у вищих
учбових закладах, якими оволоділа ендецька молодь. Вона до-
магалася, щоб розпустити сейм і сенат, [провести] нові вибори
та ліквідувати Березу Картузьку. Свою промову закінчила ви-
гуком: «Хай живе робітничо-селянський уряд!». Пізніше Скаляк
зачитав резолюцію, в якій зібрані вітають всіх робітників та
селян Польщі, а також робітників, які борються в Іспанії, до-
магаються ліквідації Берези Картузької, розпуску сейму та
сенату, нових виборів та обіцяють боротись під червоними
прапорами аж до остаточної перемоги. Резолюція була прийня-
та і схвалена оплесками. Другу резолюцію зачитав україн-
ською мовою Буняк, яку зібрані освистали, коли Буняк сказав:
«Будемо боротись проти Червоного Сходу». Після того, коли
проспівали «Інтернаціонал» і оркестр заграв «Марсельєзу»,
о год. 12 почав формуватися похід. Під час зборів на пл. Да-
шинського з залізничних домів вискочила якась боївка, яка
дуже побила Гадуха, який там проходив. Винні, після здій-
снення вчинку, втекли тим самим шляхом. Після цього кілька
зібраних поблизу фалангістів розкидали відозви з закликами,
щоб жоден поляк чи католик не брав участі в першотравне-
вому поході. О год. 12.15 похід, кількістю близько 4000 осіб,
вирушив у напрямку міста. В поході йшли чотири оркестри,
а також несли 18 прапорів і 70 транспарантів. Коли середина
[колони] походу спинилася на вул. Леона Сапєги, зрівнялася
з політехнікою, студенти, які стояли в саду політехніки, ата-
кували похід димовою шашкою, а пізніше кинули 5 петард,
які вибухли і викликали паніку, внаслідок чого похід був
перерваний. Крім цього, на відрізку шляху від політехніки до
костьолу Марії Магдалини студенти і члени «Праци польскей»
обкидали похід камінням. Спочатку, реагуючи на це, учас-
ники походу також почали обкидати камінням атакуючих.
Частина учасників походу намагалася навіть вдертися на те-
риторію політехніки, щоб атакувати студентів, однак поліція
до цього не допустила. Друга група учасників походу нама-
693
галася також атакувати студентів і членів «Праци польскей»,
які стояли на горбку біля костьолу Марії Магдалинп,
але поліція не допустила до бійки. Учасники походу після де-
якого замішання, викликаного панікою, знову згрупувалися;
в цей час почулися голоси, щоб прогнати з костьолу Марії
Магдалини частину напасників, які туди втекли. Частина де-
монстрантів послухала цього заклику. Коли велика кількість
учасників походу зібралася біля костьолу, відділ поліції зам-
кнув вулицю Леона Сапєги в кінці вул. Снкстуської, сковуючи
таким чином дії натовпу. Перша частина походу, близько
2000 осіб, пройшла вул. Сикстуською і Легіонів до Ве-
ликого театру, а друга частина походу, яка внаслідок атаки
студентів залишилася в верхній частині вул. Леона Сапєги,
намагалася пройти до театру вулицею Городецькою, до чого,
однак, поліція не допустила. Біля театру, крім учасників по-
ходу, згромадилося біля 3000 глядачів. З короткою промовою
до зібраних виступив Скаляк, а після того, коли оркестр за-
грав «Марсельєзу», учасники походу почали розходитися. В
якийсь момент група будівельних робітників, кількістю 300 осіб,
яка згромадилась біля Промислового музею, по івул. Гетьман-
ській, почала вигукувати: «Хай живе червона Іспанія!», «Хай
живе Сталін!», «Геть Березу!» Поліцейський відділ негайно
розігнав демонстрантів, які вдруге почали групуватися в кінці
вул. Скарбківської з боку театру, а коли поліцейський відділ
почав розганяти демонстрантів, останні почали кидати каміння
і кричати: «Геть поліцію!» Побачивши ескадрон кінної поліції,
демонстранти розбіглися.
е) Внаслідок вибуху петард по вул. Леона Сапєги було по-
ранено багато осіб, з яких 45 особам швидка медична допо-
мога зробила перев’язку, 7 осіб перевезено у шпиталь, з яких
дві [особи] залишилися в шпиталі, а 5 після перев’язки від-
правлено на домашнє лікування. В лікарні залишилися Че-
слав Каспрович (рани на цілому тілі, зокрема з лівого боку
тіла внаслідок вибуху петарди), Тадеуш Урсин (якому вна-
слідок вибуху петарди відірвало праву долоню та сильно по-
шкоджено ніс, нижню губу, бороду і грудну клітку).
[Підпис нерозбірливий]
2 травня 1938 р.
ЛОДА, ф. 1, оп. З, спр. 986, арк. 570—571. Машинопис. Оригінал. Пе-
реклад з польської мови.
і
694
№ 404
1938 р. травень. — Відозва окружного комітету КПЗУ до тру-
дящих Львова в зв’язку з кривавою розправою над Першо-
травневою демонстрацією.
До трудящого народу Львова!
Робітник Урсин, поранений ендецькими бандитами, вмирав
Десятки робітників, поранені ендецькими боївками і поліцей-
ськими бандитами, лежать по домах і лікарнях, не здатні до
праці.
Протягом тижня робітничий клас Львова чекав викриття
злочинців і покарання винних в пролитті крові 1-го Травня,
відплати за зневагу його свята і маніфестаційного походу. Ні
першого, ні другого досі не зроблено. Робітники Львова далі
чекати не можуть і не будуть.
Робітничий клас вимагає негайного і су-
ворого покарання ендецьких боївкарів, руки
яких залиті кров’ю. Безкарності знахабнілих хуліганів треба
покласти кінець. Хто зазіхає на право і спокій трудящого на-
роду,— мусить понести заслужену кару.
Робітничий клас вимагає притягнення
до відповідальності ректора політехніки
й о ш т а. Його відставки з посади ректора недосить. При його
потуранні ендецькі боївки відправлялись на криваві розбої,
під його «чуйним» наглядом і за його допомогою було вчинено
злочин проти робітників Львова 1-го травня.
Робітничий клас вимагає суворого пока-
рання поліцейських бандитів, які розігнали спо-
кійний і легальний робітничий похід, поранили прикладами і
шаблями сотні маніфестантів.-Нахабно бреше воєвода Білик,
що Першотравневі події — виключно справа ендеків. Одно-
часно з киданням петард на похід боївками, поліція пана Бі-
лика напала на робітничий похід, відрізала більшу частину
його учасників і розправилась [з ними] на вул. Кентжинського
і вул. Городецькій. Біля костьолу св. Магдалини поліцію не зу-
пинила «недоторканість» студентської території, незважаючи
на це, там мав місце напад на похід. Навпроти катівні * контр-
розвідки ендеки відкрито нагромадили запаси каміння, а зав-
* На вул Лонцького — навпроти костьолу св Магдалини.
695
жди «пильна» контррозвідка якось цього не бачила. Коли зго-
дом хулігани почали свій наступ на похід, приклади поліцаїв
впали не на голови боївкарів, а на учасників походу. На спро-
би робітничої міліції розігнати ендецькі боївки поліція відпо-
віла нахабним розгоном частини походу і не дала можливості
повторно його сформувати. Розправа ж біля Великого театру
є виключно справою поліції.
Першотравневі події є спільною справою
всієї реакції ендецьких і ОЗОНІВСЬКО*-'ПОЛІІ-
цейських посіпак.
Незважаючи на спроби розколу робітничого класу по на-
ціональній лінії при дійовій підтримці деяких ватажків ППС,
головний першотравневий похід у Львові (ППС і класових
спілок) охопив понад 15 тисяч польських, українських і єврей-
ських робітників.
Ендецько-озонівський фашизм, який верещав, ,що соціалізм
робітничого класу зникає, з люттю мусив дивитись, як
дисципліновано марширували тисячні робітничі формуван-
ня Львова, висловлюючи свою гордість, своє братання з се-
лянами і розумовими працівниками, свій інтернаціоналізм, а
також свою готовність до боротьби за демократію, за мир, во-
лю, хліб і працю. Такого походу фашизм не хотів допустити
в середмістя і постановив розбити його ендецькими петардами
і поліцейськими прикладами.
Це єдина правда про Першотравневі події.
Робітничий клас вимагає повного від-
шкодування для робітників, поранених 1-го
травня.
Уряд відповідає за Першотравневі події, [які] мали місце
чи то за сприянням поліції нападові, чи то за безпосередню
поліцейську розправу.
Трудящий народе Львова!
Першотравнений похід — це демонстрація за волю, демо-
кратію і мир, за право трудящого народу на життя, працю й
щастя.
Наступ на першотравневий похід—це наступ на твої права.
Поранені під час нападів — це жертви боротьби за твою
справу. Сьогодні твій обов’язок підняти голос протесту проти
пролиття крові робітничого класу, [проти] зневаги його свята,
а також вимагати суворого покарання винних. Ти не повинен
дозволити, щоб поранені 1 травня тепер помирали з голоду.
В міру можливості пожертвуй на їх лікування і харчування.
До чесних католиків!
* Озон — Табір національного об'єднання, реакційне політичне угру-
пування.
696
Фашисти постійно прищеплюють вам переконання, що ро-
бітники-соціалісти нападають на вашу віру і зневажають святі
для вас почуття. Першотравневі події спростовують це. Те, що
відбувалось у Львові, відбувається і в Іспанії. Фашисти ви-
користовують костьоли для нападу на трудящий народ, а по-
тім кричать, що народ зневажає їх і нищить.
В ім’я вашої віри протестуйте проти використання костьо-
лів як місць пропаганди політичної реакції і сховищ ен-
децьких боївок для здійснення [ними] злочину проти людей
праці. Першотравневі події не повинні більше повторитися.
Двогодинним страйком протесту робітничий клас Львова
проголошує свою готовність до відсічі всяких спроб озонівсько-
ендецького фашизму розбити і тероризувати робітничі маси,
вимогу відставки ката робітничого класу — Білика, вимогу не-
гайного покарання безпосередніх винуватців першотравневих
подій, державної допомоги пораненим.
Геть звірство поліцаїв і боївок!
Геть сатрапа Білика, на якому кров безборонних!
Хай живе страйк протесту робітничого класу Львова!
Хай дзвінко лунає заклик до загального страйку всієї поль-
ської демократії, до боротьби проти безправ’я і звірства кліки
Ридза-Славоя-Бека.
До боротьби за демократію, проти фашизму!
Травень.
Львівський о[кружний] к[омітет] КПЗУ
ЛОДА, ф. 191, оп. 1, спр. 5, арк. 249. Гектографічний відбиток. Переклад
з польської мови.
697
№405
1938 р. жовтня 15.— 3 рапорту слідчого відділу воєводської
команди державної поліції воєводській команді державної по-
ліції, громадсько-політичному відділові воєводського управ-
ління * про розповсюдження комуністичних
відозв.
Політичний розділ.
1. Комуністичні] відозви.
В нііч на 15 ц. м. досі не відомий злочинець наклеїв на пар-
кан по вул. Яблоновських у Львові надруковану на шапірографі
відозву п[ід] заголовком] «Звільнити всіх політичних в’язнів!»,
з датою: вересень 1938 р., підписану Антифашистським комі-
тетом у Львові. Відозву пересилаю громадсько-політичному]
відділові] воєв[одського] управління у Львові...
15 жовтня 1938 р.
За воєводського коменданта державної поліції
начальник слідчого віідділу підінспектор
Зубік
Філіал ЦДІА УРСР у Львові, ф. 113, оп. 1, спр. 494, арк. 50—54. Маши-
нопис. Оригінал. Переклад з польської мови.
* а також прокуратурі апеляційного суду, інспекційному офіцерові
воєводсько! команди державної поліції, самостійному інформаційному
рефератові командування VI корпусного округу у Львові, слідчим від-
ділам воєводських команд державної поліції в Станіславі, Кракові, Тер-
нополі і Луцьку
698
№ 406
1938 р. листопада 16.— 3 рапорту слідчого відділу воєводської
команди державної поліції воєводській команді державної
поліції, громадсько-політичному відділові воєводського управ-
ління* про розповсюдження відозв Антифашистського комітету.
Конфіденціально!
...3. Відозви.
а) 14 ц. м. досі не відомий злочинець розкинув по вул. Яс-
ній у Львові відозви п[ід] заголовком] «Привітання вільним
народам СРСР», підписані Антифашистським комітетом у
Львові з датою: листопад 1938 р. (дві відозви подаю Львів-
ському воєводському] управлінню]).
16 листопада 1938 р.	[Підпис нерозбірливий]
ЛОДА, ф. 1, оп. З, спр. 990, арк. 609. Машинопис Завірена копія. Пере-
клад з польської мови.
№ 407
1938 р. листопада ЗО.— Розпорядження міського староства мі-
ській команді державної поліції в зв’язку зі збільшенням
кількості бездомних у місті.
В 1937 р. міська управа Львова ліквідувала землянки, зай-
няті бездомними в районі Кортумової гори (вул. Золота), в
околицях цегельні Нахта, по вул. Зеленій, а також біля
підніжжя Бродівських горбів, на так зв. Кайзервальді
Рівночасно [міська управа] звернулася до пана коменданта
з проханням про втручання, а саме щоб органи д(ержавної]
* а також прокуратурі апеляційного суду, інспекційному офіцерові
воєводської команди державної поліції, самостійному інформаційному
рефератові командування VI корпусного округу у Львові, слідчим від-
ділам воєводських команд державної поліції в Станіславі, Кракові, Тер-
нополі і Луцьку
699
п[оліції] не дозволяли будувати нові землянки, а в випадку, ко-
ли б помітили будування, доносили міській управі, щоб їх зни-
щити. Однак це втручання не дало позитивних наслідків.
Зважаючи на те, що цього року на Кортумовій горі в зем-
лянках знову прож[иває] 36 родин загальною кількістю в
126 осіб, які внаслідок мого втручання будуть усунені міською
управою до 5/ХІІ ц. р., а також що інші бездомні можуть ще
в майбутньому знову намагатися побудувати нові землянки
і там жити і, таким чином, стати тягарем для органів держав-
ної] п[оліції] і міської управи, тому прошу пана коменданта
видати підлеглим вам органам д[ержавної] п[оліції] розпоря-
дження часто патрулювати на цій території, звертаючи увагу
на те, щоб не допускати будування нових землянок, а без-
домних негайно направляти у VII від[діл] міської управи у
Львові, по вул. Академічній, № 9(вхід з вул. Кривої), де,
безсумнівно, їм подадуть допомогу і опіку.
Львів, 30/ХІ-1938 р.
За міського старосту д[окто]р Дембовський
ЛОДА, ф. 75, оп. 1, спр. 178, арк. 17. Літографський відбиток. Завірена
копія. Переклад з польської мови.
№ 408
1938 р. грудня 9.— Лист робітників Малопольської фабрики
електроприладів у Львові інспекторатові праці 42 обводу
про важкі умови праці на фабриці.
Цим [листом] звертаємося з великим проханням провести
контроль, щоб побачити, в яких тяжких умовах працюють лю-
ди на Малопольській фабриці електроприладів у Львові, по
вул. Пєрацького, Ке 20. Вищеназвана фабрика виробляє ба-
тареї і лампочки. Фабрика складається з двох цехів, що роз-
міщені на поверсі і в партері. Цех, розміщений на поверсі,
має розмір приблизно 15 X 20 м. Працює у цьому цеху 35 осіб.
Вказана кількість осіб виробляє лампочки і батареї. У бата-
рейному відділі вживаються, як відомо, кислоти та інші хі-
мічні сполуки, що викликають ржавіння машин і утруднюють
дихання. Крім того, в цьому цеху відбувається просмолю-
700
вання батарей. При плавленні смоли піднімаються клуби диму,
так що зал на протязі восьми робочих годин повний диму — це
загрожує кожній людині втратою здоров’я. Підтвердженням
цього, наприклад, є те, що жінки млііють, сильно болить го-
лова. Донедавна в цеху не було вентилятора. Тільки поба-
чивши зімлілих жінок, директор фабрики наважився купити
вентилятор, який можна вживати у салоні, а не в фабричному
цеху. В нижньому цеху є висічки, біля яких жінки, одягнені
в комбінезони, штампують кожух до батарей з маси, яка скла-
дається з нашатиру, двоокису марганцю, сажі та електроліту.
Після закінчення роботи необхідне купання, проте це не за-
вжди можливо, тому що звичайний теплий душ міститься під
сходами поверху, в ньому є дуже мало місця і до того ж тут
міститься і вбиральня. Спітнілі і втомлені жінки мусять брудні
чекати в черзі, щоб помитися на холодному бетоні. Тому бруд
і нечистота заливають майже всю фабрику. Біля водопровідних
раковин ніколи немає мила для миття, а два рушники (на
таку велику кількість осіб) міняють тільки що 3 тижні. В день
виплати заробітку виплачують дві-три години після роботи.
Одним словом, визиск і дуже брутальна поведінка по відно-
шенню до нас дуже пригнічують.
Сподіваємось, що тільки у цій установі найдемо підтримку
і оборону, а також прихильне полагодження нашої справи;
за це заздалегідь щиро дякуємо.
З високою повагою — працюючі люди
Львів, 9 грудня 1938 р.
ЛОДА, ф. 47, оп. 1, спр. 32, арк. 18 Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
701
№ 409
1939 р. січня 12.— 3 рапорту слідчого відділу воєводської
команди державної поліції воєводській команді державної по-
ліції, інспекційному офіцерові воєводської команди державної
поліції * про демонстрацію безробітних міста.
Конфіденціально!
І. Суспільно-політичний розділ.
1. Безробітні.
Ранком II ц. м. перед державним] управлінням] посе-
редництва] п[раці] у Львові, по в^л. св. Хреста, для реєстрації
зібралось близько 2000 безробітних. Реєстрацію проводив один
урядовець, в зв’язку з чим безробітні, втративши терпеливість
так довго ждати, почали добиватись до дверей канцелярії і ви-
били шибку в дверях. Біля год. 9 безробітні зібрали між собою
всі реєстраційні книжечки, кинули через віконце в канцелярію
і після цього пішли в місто. Спокій у місті не був порушений...
Львів, 12 січня 1939 р.
За воєводського коменданта державної поліції
начальник слідчого відділу підінспектор Зубік
ЛОДА, ф. 1, оп. 1, спр. 275, арк. 956. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
* а також громадсько-політичному відділові воєводського управління,
прокуратурі апеляційного суду, самостійному інформаційному рефератові
командування VI корпусного округу у Львові, слідчим відділам воєвод-
ських команд державної поліції в Станіславі, Тернополі, Кракові і
Луцьку
702
№ 410
1939 р. січень *.— Зі звіту міського староства громадсько-полі-
тичному відділові воєводського управління про кількість
безробітних у місті за грудень 1938 р.
...Безробіття.
Зареєстрованих безробітних .	... 8627
Серед них розумових ....	.	1329
Із загальної кількості — жінок....................1117
Незареєстрованих безробітних б[лизько] .	. 5000
ЛОДА, ф. 57, оп. 4, спр, 537, арк. 6. Машинопис. Копія. Переклад з
польської мови.
№ 411
1939 р. березня 6.— 3 рапорту слідчого відділу воєводської
команди державної поліції воєводській команді державної по-
ліції, громадсько-політичному відділові воєводського управ-
ління ** про демонстрацію безробітних у місті.
Конфіденціально!
...6. Демонстрація у Львові.
5 ц. м. о год. 11 по вул. Жовківській в напрямку Знесіння
проходила група молоді, яка нараховувала приблизно 50 осіб,
і по дорозі вигукувала: «Ми хочемо хліба! Т[абір] національ-
ного] о[б’єднання] — брехня! Т[абір] національного] об’єднан-
ня] бреше! Хай живуть червоні! Геть фашизм! Хай живе
КПЗУ!»
Біля млина Аксельбрада цю групу розігнав поліцейський
* Дата встановлена приблизно, за текстом документа.
** а також інспекційному офіцерові воєводської команди державної
поліції, прокуратурі апеляційного суду, самостійному інформаційному
рефератові командування VI корпусного округу у Львові, слідчим від-
ділам воєводських команд державної поліції в Станіславі, Кракові. Тер-
нополі і Луцьку
703
патруль, при цьому були затримані і посаджені в поліцейські
арешти [5 осіб]...*
6 березня 1939 р.
[Підпис нерозбірливий]
ЛОДА, ф. 1, оп. 1, спр. 126, арк. 1070. Машинопис. Завірена копія. Пе-
реклад з польської мови.
№ 412
1939 р. квітня 13.— 3 рапорту слідчого відділу воєводської
команди державної поліції воєводській команді державної по-
ліції, громадсько-політичному відділові воєводського управ-
ління ** про демонстрацію безробітних у місті.
Конфіденціально!
...2. Безробітні у Львові.
12 ц. м. біля будинку державного] управління] посеред-
ництва] п[раці] у Львові, на вул. св. Хреста, зібралось майже
700 безробітних, серед яких ходили розмови, що воєводський
фонд праці видав таємний обіжник, який наказує приймати
до праці тільки поляків, усуваючи українців.
На 13 ц. м. безробітні збираються піти до воєводського
управління, міського староства і міської управи з вимогою
негайно направити їх на роботу.
12 ц. м. коло год. 10 прибуло близько 100 безробітних до
воєводського фонду праці, по вул. Вишневецьких, які вислали
делегацію у складі 3 осіб до директора Воханки, який прийняв
делегацію і сказав, щоб безробітні зголосились 14 ц. м.
Безробітні, коли делегація була у директора Воханки, 3 ра-
зи крикнули: «Ми хочемо праці!» На просьбу дир[ектора] Во-
ханки безробітні о год. 12 спокійно розійшлися.
Серед безробітних ходили чутки, що міська управа віддає
* Далі перераховуються прізвища і особові дані арештованих.
** а також прокуратурі апеляційного суду, інспекційному офіцерові
воєводської команди державної поліції, самостійному інформаційному ре-
фератові командування VI корпусного округу у Львові, слідчим відді-
лам воєводських команд державної поліції в Кракові, Тернополі, Ста-
ніславі і Луцьку
704
шляхові і каналізаційні роботи приватним підприємцям, які
приймають [на роботу], минаючи д[ержавне] управління] по-
середництва] п[раці], переважно робітників з провінції.
13 квітня 1939 р.
(Підпис нерозбірливий]
ЛОДА, ф. 1, оп. 1, спр. 126, арк. 1255. Машинопис. Завірена копія. Пе-
реклад з польської мови.
№ 413
1939 р. квітня 16.— 3 рапорту слідчого відділу воєводської
команди державної поліції воєводській команді державної по-
ліції, громадсько-політичному відділові воєводського управ-
ління * про наклеєння комуністичних афіш у зв’язку
з роковинами 16 квітня.
Конфіденціально!
...Траурне оголошення і напис на мурі.
Ранком 16 ц. м. досі невідома особа наклеїла на паркані,
по вул. Вернигори у Львові, траурне оголошення. Воно на-
писане від руки червоним чорнилом, в чорних рамках, з таким,
текстом: «Хвала товаришам, що загинули 16 квітня 1936 р.
в боротьбі за хліб і працю!»
Ранком 16 ц. м. невідомий написав вуглем на мурі старого
військового будинку, по вул. Полтв’яній у Львові: «Хвала
полеглим 16/ІУ-1936 р.»...
16 квітня 1939 р.
В[ід] ім[ені] воєводського коменданта держав-
ної] п[оліції] заступник начальника слідчого
відділу надкомісар Ян Новак
Філіал ЦДІА УРСР у Львові, ф 113, оп. 1, спр. 499, арк. 217. Машино-
пис. Оригінал. Переклад з польської мови.
* а також прокуратурі апеляційного суду, інспекційному офіцерові
воєводської команди державної поліції, самостійному інформаційному
рефератові командування VI корпусного округу у Львові та слідчим
відділам воєводських команд державної поліції в Кракові, Тернополі,
Станіславі і Луцьку
45 № 503
705
№ 414
1939 р. квітня 19.— 3 рапорту слідчого відділу воєводської
команди державної поліції воєводській команді державної по-
ліції, громадсько-політичному відділові воєводського управ-
ління * про демонстрацію безробітних.
Конфіденціально!
...2. Безробітні у Львові.
Доповнення] до д[енного] р[апорту] № 103/1/31 р.
18 ц. м. перед полуднем біля будинку державного] управ-
ління п[осередництва] п[раці] у Львові, по вул. св. Хреста, зі-
бралося близько 1000 безробітних, які, як і в попередні дні,
вимагали роботи. О год. 9.15 майже 300 безробітних пішли до
будинку по вул. Вишневецьких, в якому знаходиться воєвод-
ський] фонд праці, там намагалися ввійти в будинок. 2 рядові
державної] п[оліції], які стояли в брамі, заявили прибулим, що
в бюро фонду праці може зайти тільки делегація, а всі
інші мусять розійтися. Безробітні не підкорилися наказові і
почали натискати на замкнену браму будинку. В цей момент
безробітні почали кричати: «Дайте нам роботи і хліба!», а
пізніше обкидали вікна будинку камінням і дошками з пола-
маного паркана, по вул. Листопада. Каміння безробітні при-
несли з собою, а коли вже невистачило його, почали розбирати
плити з тротуару і виривати дошки з паркана. В цей час ка-
мінням контужено 3 рядових. Стверджено, що безробітні виби-
ли в бюро еміграційного синдикату іі в бюро воев[одського]
фонду праці 36 шибок вартістю в 100 зл. Поранено пост[ерун-
кового] Яна Полонського, якому перебили перенісся і пробили
лобову кістку (його перевезли в шпиталь), пост[ерункового]
Чеслава Райського (покалічили праву руку) і пост[ерункового]
Едмунда Рихлевського (сильно побита ліва рука вище ліктя).
Частина безробітних подалася з вул. Вишневецьких назад до
будинку державного] управління] Посередництва] п[раці]. Там
безробітні намагались увірватись в бюро, однак цьому пере-
шкодила поліція. Через хвилину група, яка нараховувала при-
близно 200 осіб, пішла від будинку д[ержавного] управління]
* а також прокуратурі апеляційного суду, інспекційному офіцерові
воєводської команди державної поліції, самостійному інформаційному
рефератові командування VI корпусного округу у Львові та слідчим
відділам воєводської команди державної поліції в Кракові, Станіславі,
Тернополі і Луцьку
706
Посередництва] п[раці] по вул. Янівській, прямуючи до середмі-
стя. Однак на Ринок дійшло тільки кілька десятків безробітних,
[яиі] звідти мали намір піти до воєводства. На вул. Руській без-
робітні зустріли поліцейський відділ, який їхав на швидкій полі-
цейській автомашині. Побачивши його, [вони] розбіглися. Коли
розганяли безробітних, на вул. Вишневецьких затримано і поса-
джено в поліцейські] арешти, з обвинуваченням у вибиванні ши-
бок: 1. Івана Бобилу (с[ина] Степана і Катерини, що нар[одився]
26/1-1903 р. в Підзвіринці, пов[іт] Рудки, гр[еко]-кат[олика],
робітника, що прож[иває] по вул. св. Софії, № 16); 2. Мечисла-
ва Червінського (с[ина] Томаша і Антоніни, що наріодився]
30/Х-1913 р. в Безбрудах, пов[ііт] Золочів, р[имо]-кат[олика], ро-
бітника, що прож[иває] по вул. Городецькій, № 32, зареєстро-
ваного [раніше в картотеці] за крадіж); 3. Францішка Федо-
ровича (с[ина] Яна і Теодосії, що нар[одився] 15/ІІІ-1911 р.
в Німеччині, р[имо]-кат[олика], робітника, що прож[иває] по
вул. Погідній, № 4); 4. Станіслава Міштака (с[ина] Павла і
Юлії, що нар[одився] 7/У-1906 р. в Згуб[ней] Блендовей, по-
в[іт] Ряшів, р[имо]-кат[олика], робітника, що прож[иває] по
вул. Балуцького, № 23); 5. Миколу Ногу (с[ина] Сенька і Єви,
що нар[одився] 26/ХІ-1906 р. в Чапляках, пов[іт] Яворів, гр[еко]-
кат[олика], робітника, що прож[иває] по вул. Жеромського,
№ 10, підозрілого в антидержавній діяльності); 6. Францішка
Олеарніка (с[ина] Яна і Катажиии, що наір[одився] 14/УІ-1914 р.
в Глинній Наварії, пов[іт] Львів, р[имо]-кат[олика], робітника,
що прож[иває] по вул. королеви] Ядвіги, № 38).
18 ц. м. о год. 11.20 до референта Стжелєцького в шля-
ховому відділі міської управи м. Львова зголосилися 4 без-
робітні, а саме: 1. Ян Житніцький, 2. Станіслав Кісялек,
3. Юзеф Гмошек і 4. Каспер Затуровський, які пред’явили
картки державного] управління] Посередництва] Цраці], який
направляв їх на роботу в міську управу. Цих робітників прийняв
урядовець, який заявив, що вони підуть працювати на т[ак]
зв[аний] Грюнвальд на Замарстинові. Однак другий урядовець,
який взяв картки у безробітних, заявив, що роботи вони не
отримають. Безробітні просили цього урядовця письмово ствер-
дити причини, через які вони не можуть отримати роботу. Цей
урядовець написав на картках: «Управа повертає прохача, бо
його не можна прийняти на роботу». Це обурило безробітних,
і вони не хотіли залишити контору. В зв’язку з цим урядовець
закликав поліцая. Але цей не усунув їх, бо не було для цього
 причини. Тоді один з урядовців потелефонував у д[ержавне]
управління] Посередництва] п^рзці], прохаючи направити цих
безробітних до приватних підприємств, а не до міської управи.
Кожного дня у безробітних зростає збудження і невдово-
лення в зв’язку з тим, що їх не направляють на роботу. Те,
45*
707
що у Львові не починають громадських робіт, робітники пояс-
нюють по-різному. Деякі з них твердять, що пани хочуть, щоб
цього року повторилося 16 квітня 1936 р., і прагнуть вчинити
розправу над безробітними. Безробітних всюди, замість робо-
ти, годують обіцянками. Досі безробітні використовували всі
легальні засоби — ось були вже у воєводстві, старостві, магі-
страті і у воєв[одському] фонді праці. Вкінці їм нічого іншого
не залишалося, як вийти на вулиці і влаштовувати демон-
страції. Вчора ходили між безробітними розмови, що 19 ц. м.
вони приведуть до будинку державного] управління] посеред-
ництва] Праці] своїх жінок і дітей, що будуть вимагати роботи.
18 ц. м. одна з жінок, жінка безробітного, дісталася в бюро
державного] управління] посередництва] п[раці], перелізла
через паркан і вимагала від керівника Барана роботи для сво-
го чоловіка, при цьому образила його.
Серед безробітних виступають як активні агітатори: Кжа-
новський, Лис, Паньків, Мартинишин, Шопцак, Вейсберг і Глей-
хер, члени професійної] сп[ілки] будівельних] робітників]. Ви-
щезгадані мають намір в найближчі дні організувати похід
безробітних віід будинку державного] управління] Посередни-
цтва] п[раці] до командування] корпусного] о[кругу]. Там по-
шлють делегацію до командуючого к[орпусним] о[кругом] з про-
ханням втрутитися, щоб почали громадські роботи на території
Львова. Цей проект походить від Лиса, який обгрунтовує це
тим, що, як слухач лекцій в демократичному клубі, знає від
лектора Бойчука, що у Львівському воєводстві насправді роз-
поряджається генерал] Лангнер, а не воєвода Білик...
19 квітня 1939 р.
В[ід] імЄні] воєводського коменданта держав-
ної] Поліції] заступник начальника слідчого
відділу надкомісар Ян Новак
Філіал ЦДІА УРСР у Львові, ф. 113, оп. 1, спр. 499, арк. 229—230, 232.
Машинопис. Оригінал. Переклад з польської мови.
№ 415
1939 р. травня 1.— 3 рапорту слідчого відділу воєводської ко-
манди державної поліції воєводській команді державної по-
ліції, суспільно-політичному відділові воєводського управлін-
ня * про урочисті збори будівельних робітників з нагоди
1 Травня.
Конфіденціально!
...Урочисті збори робітничої] молоді у Львові.
30/ІУ-ц. р. о год. 19 в приміщенні по вул. Вибрановського,
№ 2, відбулись організовані о[кружним] р[обітничим] коміте-
том] ППС урочисті 1-травневі збори робітничої молоді, в яких
взяло участь близько 150 осіб. З відповідними промовами з
нагоди свята 1 Травня виступили Владислав Гадух і Марія Фіде-
рерівна. Під час промов вищезгаданих [осіб] лунали вигуки:
«Геть Гітлера!», «Хай живе народна Польща!», «Хай живе
свобода!», «Хай живе 1 Травня!». Далі відбулась вокально-му-
зична частина, а вкінці зібрані проспівали «Інтернаціонал»,
«Коли народ до бою» ** і «Марсельєзу». О год. 20 присутні
розійшлись. Частина присутніх на урочистих зборах, кількістю
майже 15 осіб, ідучи по вулиці Замарстинівській в напрямку
середмістя, вигукувала: «Хочемо хліба і праці замість Бере-
зи!» Біля військової в’язниці затримано одного з тих, що кри-
чали,— Ізидора Мунда (с[ина] Зігмунда і Гелени, що нара-
дився] 24/УІІІ-1920 р. у Львові, без заняття, прож[иває] по
вул. Бічній Джерельній, № 63). Мунд в момент затримання
чинив опір і ліг на землю, незважаючи на це, був затриманий
і посаджений в поліцейський арешт.
Урочисті збори будівельних робітників у Львові
30/ІУ ц. р. о год. 17.50 в приміщенні по вул. Оссолінських,
№ 10, відбулись урочисті Першотравневі збори, влаштовані
професійною] спілкою] будівельних] робітників], в яких взяло
участь майже 250 осіб. На початку хор виконав «Інтернаціо-
* а також прокуратурі апеляційного суду, інспекційному офіцерові
воєводської команди державної поліції, самостійному інформаційному
рефератові командування VI корпусного округу у Львові та слідчим
відділам воєводських команд державної поліції в Кракові, Станіславі,
Тернополі і Луцьку
** «Оду пагод до Ьо]и» — гімн Стронніцтва людовего.
709
нал», а після промови делегата Центрального] виконавчого]
к[омітету] [ППС] Пйотровського з Варшави відбулась вокаль-
но-музична частина, а також промови на польській і україн-
ській] мовах. Урочисті збори закінчились о год. 20.40 співом
«Марсельєзи»...
1	травня 1939 р.
За воєводського коменданта державної поліції
начальник слідчого відділу підінспектор Зубік
Філіал ЦДІА, ф. 113, оп. 1, спр. 500, арк. 2—3, 7, Машинопис. Оригінал.
Переклад з польської мови.
№ 416
1939 р. травня 11.— 3 рапорту слідчого відділу воєводської
команди державної поліції воєводській команді державної по-
ліції, інспекційному офіцерові воєводської команди державної
поліції* про демонстрацію безробітних.
Конфіденціально!
...5. Безробітні у Львові.
Ю ц. м. перед полуднем біля будинку д[ержавного] управлін-
ня] Посередництва] п[раці] у Львові по вул. св. Хреста, № 28, зі-
бралось майже 400 безробітних, які голосно нарікали на те,
що немає роботи, зазначаючи, що, мабуть, не одержать праці
доти, доки не вийдуть на вул[ицю] з камінням, як у квітні
1936 р. О год. 12.30, коли керівник бюро Баран обслуговував
через віконце одного з безробітних, невідомий кинув у Барана
* а також суспільно-політичному відділові воєводського управління,
прокуратурі апеляційного суду, самостійному інформаційному рефератові
командування VI корпусного округу у Львові, самостійному рефератові
військової безпеки VI корпусного округу у Львові та слідчим відділам
воєводських команд державної поліції в Станіславі, Тернополі, Кракові
і Луцьку
710
камінь, який вдарив по рамі віконця. Після цієї сутички по-
ліція усунула безробітних з почекальні...
11	травня 1939 р.
В[ід] ім[ені] воєводського коменданта держав-
ної] п[оліції] заступник начальника слідчого
відділу надкомісар Ян Новак
ЛОДА, ф. 1, оп. 1, спр. 126, арк. 1491. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
№ 417
1939 р. травня 14.— Зі звіту громадсько-політичного відділу
воєводського управління Міністерству внутрішніх справ у
Варшаві, Міністерству юстиції у Варшаві* про
демонстрації безробітних.
Таємно.
...11 ц. м., перед полуднем, біля будинку реф(ерента] посе-
редництва] праці в[оєводського] б[юро] ф[онду] п[раці], по вул.
св. Хреста, у Львові, зібралося майже 600 безробітних, які на-
стирливо вимагали негайно праці. Реєстрацію вели урядовці
державного] управління] пЄсередництіва] п[раці] повільно, це
викликало невдоволення серед зібраних. В зв’язку з цим один
із безробітних вибив рукою шибку у віконці. О год. 10 рядові
державної] п[оліції] затримали за порушення порядку безро-
бітного Яна Брандштеттера. Коли затриманого вели в коміса-
ріат, майже 250 безробітних пішло слідом за рядовими з на-
міром відбити затриманого. Один із рядових слідчої служби
* а також II відділові генерального штабу у Варшаві, відділам гро-
мадської безпеки воєводських управлінь у Кракові, Кельцях, Любліні,
Луцьку, Тернополі і Станіславі, прокуратурам апеляційних судів у Львові
і Кракові, самостійним інформаційним рефератам командування VI кор-
пусного округу у Львові і X корпусного округу в Перемишлі, експозиту-
рам самостійного інформаційного реферата командування X корпусного
округу в Самборі і Ярославі, самостійним рефератам військової безпеки
командування VI корпусного округу у Львові, X корпусного округу в
Перемишлі, слідчому відділу воєводської команди державної поліції у
Львові і експозитурі II відділу генерального штабу у Львові
711
пояснив безробітним, що влаштування скандалів не дасть ні-
чого доброго. В зв’язку з цим безробітні повернулися назад до
д[ержавного] управління] посередництва] п[раці]. Брандштет-
тера після 'встановлення особистості звільнено.
17 ц. м., перед полуднем, біля цього самого будинку у
Львові зібралося приблизно 1500 безробітних, яких впускали
в бюро партіями по кілька чоловік. О год. 9.30 безробітні по-
чали напирати на огорожу (з дротяної сітки), яка оточує бу-
динок державного] управління] Посередництва] п[раці]. її пе-
ревернули, і натовп увійшов у приміщення. При цьому вибили в
почекальні і в віконцях, які відділяють бюро від почекальні,
8 малих шибок. Крім цього, з завісів зняли скляні двері до
передпокою керівника бюро. У кабінет керівника бюро вдер-
лося силою 4 безробітні. Один з них схопив крісло і, загро-
жуючи ним керівникові, змусив останнього видати їм картки
з направленням на роботу. Великий відділ поліції, який прибув
на місце, ліквідував сутичку.
Ранком 18/ІУ під будинок в'оєв[одського] бюро фонду праці
у Львові, по вул. Вишневецьких, № 4, прибуло майже 300 без-
робітних, які почали вигукувати: «Дайте нам роботу!» Пізніше
безробітні вибили камінням 33 шибки в бюро еміграційного
синдикату і воє[водського] фонду праці, вартістю біля 90 зл.
Коли відділ поліції почав розганяти безробітних, безробітні об-
кидали поліцію камінням. Під час цього поранено 3 поліцаїв,
в тому числі одного важко — в голову. Поліція розігнала де-
монстрантів, 6 безробітних затримано.
14 травня 1939 р.
За воєводу начальник відділу Здіслав Харевич
ЛОДА, ф. 200, оп. 2, спр. 2805, арк. 1, 10. Шапірографічний відбиток.
Переклад з польської мови.
№ 418
1939 р. травня 23.— 3 рапорту слідчого відділу воєводської
команди державної поліції воєводській команді державної по-
ліції, інспекційному офіцерові воєводської команди державної
поліції * про демонстрацію безробітних.
Конфіденціально!
...3. Безробітні у Львові.
22 ц. м., перед полуднем, біля будинку державного] у[прав-
лііння] п[осередництва] п[раці] у Львові, по вул. св. Хреста, зі-
бралось близько 400 безробітних. Приблизно 150 з них, вна-
слідок агітації з боку Владислава Осядача, робітника, що про-
живає] у Львові, по вул. св. Лазаря, № 10, попрямували в
напрямку середмістя. Коло год. 10.30 група безробітних близь-
ко 40 осіб почала демонструвати на Ринку, вимагаючи праці,
причому вкрадено з ларка 3 буханки хліба. Демонстрантів ро-
зігнала поліція, заарештувавши одного з них — Яна Шпаков-
ського,— без заняття і постійного місця прож[ивання], якого
посаджено в поліцейський арешт. Біля год. 11 до будинку во-
єводського управління прибула група безробітних кількістю
до 60 осіб; вона вислала делегацію. Делегацію не прийняли,
запропонувавши їй прибути 23 ц. м. Після того, як безробітним
відповіли, Осядач, який був серед цієї групи, сказав, що коли
делегація не буде прийнята 23 ц. м., безробітні підуть на
ларки...
23 травня 1939 р.
За воєводського коменданта державної поліції
начальник слідчого відділу підінспектор Зубік
ЛОДА, ф. 1, оп. 1, спр. 126, арк. 1537. Машинопис. Оригінал. Переклад
з польської мови.
* а також громадсько-політичному відділові воєводського управління,
прокуратурі апеляційного суду, самостійному інформаційному рефератові
командування VI корпусного округу, самостійному рефератові військової
безпеки командування VI корпусного округу у Львові та слідчим відді-
лам воєводських команд державної поліції в Станіславі, Тернополі, Кра-
кові і Луцьку
713
№ 419
1939 р. травня 27.— 3 рапорту слідчого відділу воєводської
команди державної поліції воєводській команді державної по-
ліції, інспекційному офіцерові воєводської команди державної
поліції* про зловживання виборчих комісій під час виборів
у міське самоврядування.
Конфіденціально!
І. Сусп[ільно]-політичний [розділ].
1. Виборча кампанія у Львові.
ОГкружний] р[обітничий] к[омітет] ППС у Львові опрацьо-
вує протест до пана прем’єра Складковського, в якому ©[круж-
ний] р[обітничий] к[омітет] і професійні спілки закидають, що
при виборах у міську раду у Львові були допущені порушення,
і просять визнати ці вибори недійсними. М[іж] ін[шим], ©[круж-
ний] р[обітничий] к[омітет] робить закид, нібито один з голів
виборчих комісій підкинув в урну кілька десятків бюлетенів.
О[кружна] р[обітнича] к[омісія] робить також закиди, що на
території Львова були визнані недійсними кілька списків кан-
дидатів, а також що велика кількість виборців не могла по-
дати голосів, бо не була внесена в списки виборців.
Далі говориться, що власник пекарні у Львові Сохацький
споював боївки, які тероризували виборців, і що боївки Со-
хацького навіть поранили ножами двох членів соціалістичної
молоді. В околицях Замарстинова майже всі ресторани були
замовлені для виборців певною політичною партією, у них
споювали виборців, а пізніше відводили до виборчих примі-
щень. До цього протесту приєднується також Демократичний
* а також громадсько-політичному відділові воєводського управління,
самостійному інформаційному рефератові командування VI корпусного
•округу у Львові, прокуратурі апеляційного суду та слідчим відділам во-
єводських команд державної поліції в Станіславі, Тернополі, Кракові
і Луцьку
714
клуб. Справа надіслання протесту буде ще остаточно обгово-
рена на зборах о[кружного] р[обітничого] к[ом.ітету] ППС...
27 травня 1939 р.
В[ід] ім[ені] воєводського коменданта держав-
ної] п[оліції] заступник начальника слідчого
відділу надкомісар Ян Новак
Філіал ЦДІА УРСР у Львові, ф. 113, оп. 1, спр. 500, арк. 136. Маши-
нопис Оригінал. Переклад з польської мови.
№ 420
1939 р. липня 14.— Акт обвинувачення комуніста І. Довгани-
ка, складений віце-прокурором IX району окружного суду
у Львові.
Арештований]
Обвинувачую
Іллю Довга ник а, що народився 1 серпня 1903 р. в
Блищиводах, Жовківського пов[іту], сина Іллі і Олени Мак-
симів, домашнього вчителя, тимчасово арештованого 15 січня
1939 р., в тому, що:
1. В період [перебування] від початку 1936 р. в Блищиводах
та інших місцевостях на території Львівського воєводства
він належав до Комуністичної партії Західної України, яка
прямує до введення в польській державі шляхом комуністичної
революції ладу, що спирається на диктатуру пролетаріату, а
також до відірвання від польської держави її південно-східних
воєводств. Він встановив зв’язок з іншими особами, щоб на-
сильницьким шляхом змінити лад польської держави і віді-
рвати частину від її території.
2. В 1937—1938 рр. у Львові користувався чужими доку-
лиентами, а саме військовими документами Михайла Роман-
кевича, як власними.
Цим обвинувачений Ілля Довіганик вчинив злочин за ст[ат-
,тею] 97 § 1 к[арного] к[одексу] і злочин за ст[аттею] 196 кар-
ного] к[одексу].
На основі статей] 19 і 26 § 1 к[арно]-п[роцесуального] к[о-
715
дексу] ця справа повинна розглядатись окружним судом у
Львові.
Обгрунтування.
Обвинувачений Ілля Довганик, засуджений в 1934 р.
присудом окружного суду в Луцьку на 6 років в’язниці за ко-
муністичну діяльність на Волині, вийшов з в’язниці по амні-
стії на початку січня 1936 р. і вже незадовго після цього, за
конфіденціальними даними, одержаними слідчим відділом у
Львові, почав знову розгортати комуністичну діяльність в[ід]
ім[ені] окружного комітету КПЗУ у Львові.
Під час ліквідації КПЗУ на території Львова літом 1937 р.
у матеріалах т[ак] зв[аного] архіву Цивінського знайдено
деякі записки, які відносилися до обвинуваченого Іллі Дов-
ганика. Однак тоді не вдалося впіймати Довганика, бо він
ховався від поліції.
В кінці січня і на початку лютого 1938 р. проведено лікві-
дацію КПЗУ на території Жовківського повіту, при цьому зно-
ву натрапили на особу обв[инуваченого] Довганика і сліди його
діяльності. А саме: один з заарештованих під час цієї ліквіда-
ції— Григорій Кіт — зізнав, що на початку 1936 р. обвин[у-
вачений] Ілля Довганик відразу після свого повернення з в’яз-
ниці втягнув його в КПЗУ, а пізніше зв’язав його з делегатом
партії, посланим зі Львова; цей делегат відвідав Кота в його
помешканні в Блищиводах, причому встановлення зв’язку від-
булося після обміну паролем, на який раніше вказав обви-
нувачений] Довганик (К.38).
Також і в цьому випадку Довганика не вдалося впіймати,
і карну справу на нього, [разом] із справою на Григорія Кота
і товаришів], за злоч[ин] за ст[аттею] 97 § 1 к[арного] к[одексу],
сигн[атура] актів УІІ.1.К.407/38 р. окружного суду у Львові,
припинено аж до часу його арешту.
Ці всі дані цілком ясно вказують на те, що після виходу
з в’язниці обвинувачений] Довганик далі належав до Ком-
партії і провадив комуністичну діяльність, бо вербував членів
до цієї партії і був посередником у встановленні партійних
зв’язків.
Хоч обвинувачений Григорій Кіт під час слідства в цій
справі відмовився від зізнань, які свідчили проти обвинува-
ченого] Довганика, пояснюючи це тим, що дати такі зізнання
його примусили побоями, однак це неправдоподібне, бо зі-
знання, складені в поліції, [Григорій Кіт] пізніше повторив
на суді (К-79).
Обвинувачений [Довганик] не визнав за собою жодної
716
вини, тільки зізвав, що ховався від поліції під фальшивими прі-
звищами Андрія Данелькевича і Михайла Романкевича.
Під час обшуку при ньому знайдено документи на прі-
звище Михайла Романкевича, а саме: паспорт, військовий кви-
ток і мобілізаційну картку.
Обвинувачений признався, що ці дкументи купив літом
1937 р. на пл. Сольських у якогось типа і пізніше ними ко-
ристувався.
Все це обгрунтовує акт обвинувачення.
Список осіб і доказів.
Обвинувачений Ілля Довганик у місяцевій] в’язниці.
Свідки: 1. Тадеуш Клачинський, підкомісар слідчого] від-
[ділу] д[ержавної] п[оліції] у Львові.
2. Григорій Кіт — у в’язниці у Львові (К.79, 37, 38).
Речові докази збережені в актах К.9, а також збережені
дані про судимість під № 462/38 р. в конторі розшуку окруж-
ного суду.
14 липня 1939 р.
Віце-прокурор IX району Тадеуш Ольберек
ЛОДА, ф. 374, оп. 1, спр. 2477, арк. 143—144. Машинопис. Оригінал.
Переклад з польської мови.
№ 421
1939 р. вересня 19.— 3 передової статті газети «Правда».
ІСТОРИЧНЕ РІШЕННЯ
17 вересня війська доблесної Червоної Армії за розпоря-
дженням Радянського уряду перейшли кордон, щоб взяти під
свій захист життя і майно населення Західної України і За-
хідної Білорусії. Думки і почуття всього радянського наро-
ду — з палко любимою, рідною, непереможною Червоною
Армією. Славні бійці йдуть на військові подвиги під героїч-
ним прапором партії Леніна—Сталіна, опираючись на міць і
силу всієї Радянської країни. Вона посилає їм свій полум’яний
більшовицький привіт. Вона пишається своїми синами, які ви-
717
конують високий, священний обов’язок — захист єдинокровних
наших братів українців і білорусів, що мучились довго в тяж-
кій неволі у польських панів...
«Польсько-німецька війна виявила внутрішню неспромож-
ність польської держави. Протягом десяти днів воєнних опе-
рацій Польща втратила всі свої промислові райони і культурні
центри. Варшава, як столиця Польщі, не існує більше. Поль-
ський уряд розпався і не проявляє ознак життя. Це значить,
що польська держава і її уряд фактично перестали існувати.
Тим самим припинили свою дію договори, укладені між СРСР
і Польщею», вказується в ноті уряду СРСР, врученій поль-
ському послові в Москві.
Польська клаптева держава, побудована на пригноблений,
на грабежі національних меншостей, показала всю свою не-
життєздатність, свою внутрішню неспроможність, розвалилась,
як картковий будиночок. У найкоротший строк польські прав-
лячі кола збанкрутували. Жалюгідний уряд Польщі втік, ки-
нувши народ напризволяще. Армія не мала ні одного опера-
тивного успіху. Значна її частина навербована насильно з на-
ціональних меншостей, які ненавидять панську Польщу —
тюрму народів. Ясно, що така армія не здатна успішно
воювати.
Становище, яке створилося в Польщі, розпад польської
держави, анархія і безладдя, що панували в Польщі, зробили
Польщу зручним полем для всяких випадковостей і несподі-
ванок, які можуть створити загрозу для СРСР. В силу за-
значених обставин Радянський уряд не міг більше нейтрально
ставитись до становища, яке створилось. Радянський уряд не
міг також байдуже ставитись до долі єдинокровних українців
і білорусів, яиі проживають у Польщі, не міг залишити їх без-
захисними...
Вчора опубліковано повідомлення про втечу польського
уряду в Румунію. Це ще раз підтверджує факт повного роз-
паду польської держави. Скрізь у Західній Білорусії і За-
хідній Україні радянські війська швидко просуваються вперед,
не зустрічаючи анітрохи серйозного опору. Це також говорить
ще раз про повний розвал і розклад польської держави, поль-
ської армії.
З захопленням і радістю зустрічають наші брати західні
українці і білоруси доблесну Червону Армію, яка визволяє
їх від національного гноблення, від гноблення польських па-
нів-помііщиків. З сльозами радості кидаються трудящі Західної
України і Західної Білорусії в обійми до командирів і черво-
ноармійців, проявляють зворушливе піклування про Червону
Армію. Жителі виходять назустріч, одягнуті по-святковому,
приносять квіти, частують бійців яблуками, молоком.
718
Жителі Західної України і Західної Білорусії зустрічають
Червону Армію, як армію-визвольницю, як армію братського
народу, який хоче допомогти їм зажити щасливим і мирним
життям. Хвиля любові до братів з Західної України іі Західної
Білорусії несеться вслід нашій Червоній Армії. Ця любов окри-
лює наших бійців. Цю дружбу і любов відчуває кожний укра-
їнець, кожний білорус в убогих, розорених панами хатинах на
території колишньої польської держави...
Газета «Комуніст», № 216 (6093) від 20 вересня 1939 року.
№ 422
1939 р. вересня ЗО.— 3 повідомлення про радісну зустріч на-
селенням Львова Червоної Армії.
По всьому місту проходять мітинги та робітничі конферен-
ції. Трудящі з великим захопленням вітають Радянську владу,
Червону Армію.
В місті біля ЗО тисяч робітників. Тут багато залізничників.
З ентузіазмом прийнялись вони за налагодження роботи львів-
ського залізничного вузла.
По одній лінії вже курсують поїзди. Скоро відновиться
нормальний залізничний рух.
Комунальники не відстають. Вже пішли трамваї, автобуси.
Інтелігенція міста зустріла Червону Армію надзвичайно
радісно. В тимчасове управління безперервним потоком
йдуть артисти, інженери, письменники, музиканти. Утворю-
ються профспілки. Вже почала роботу рада професійних
спілок.
Міліціонери з червоними пов’язками на рукавах своїх ци-
вільних пальт підтримують в місті порядок. Складається мі-
ліція з робітників і інтелігенції. Роботи надзвичайно багато —
багато заводів вже пущено.
Кожна година приносить щось нове. Все менше і менше
стає глибоких ям, які перегороджували дороги, що виходили
з міста, значно зменшилася кількість зірваних поплутаних
719
електричних і телефонних проводів, які лежали по вулиці. З
хвилини на хвилину чекають пуску води.
Сьогодні повинен стати до ладу трубопровід, по якому йде
природний газ, і тоді почне свою роботу найбільший у місті
млин.
Газета «Советская Украйна», № 225(525), ЗО вересня 1939 року. Переклад
з російської мови.
БІБЛІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК КОМУНІСТИЧНОЇ ТА
ПРОГРЕСИВНОЇ ПРЕСИ ЛЬВОВА
(1918—1939 рр.)
Подається перша спроба бібліографічного покажчика комуністичної
та прогресивної преси Львова 1918—1939 рр. У першому розділі покаж-
чика описано розшукані досі періодичні підпільні видання КПЗУ,
КСМЗУ, МОПР Західної України, організації «Червоний піонер Західної
України», Профлівиці Західної України, прогресивних студентських та
інших організацій, які друкувалися нелегально у Львові або на території
Західної України з позначенням місця видання «Львів». Періодичні ви-
дання, які ие друкувалися на території Західної України (хоча на них
деколи і позначалося місце видання «Львів») не подаються *. На основі
поодиноких розрізнених номерів підпільної преси, що зберігаються в
основному у львівських архівах, бібліотеках та музеях, не вдалося у ряді
випадків описати повні комплекти видань. Очевидно, дальші розшуки та
дослідження доповнять ці матеріали. Треба враховувати, що в зв’язку
з особливостями підпільної преси, яка нещадно винищувалася поліцією,
вона представляє собою бібліографічну рідкість і велику історичну та
культурну цінність. Бібліографічний опис в основному дається по авто-
псії. Місце, в якому зберігаються описані примірники, подається в ано-
тації. У випадку, коли не вдалося розшукати оригінальний примірник
видання,— про нього подаються дані з інших достовірних джерел.
У другому розділі покажчика подаються основні дані про легальну
комуністичну та прогресивну пресу Львова.
В анотації коротко говориться про політичний напрямок видання, а
також основні зміни в його політичному обличчі, якщо вони були на
протязі існування газети чи журналу. Анотація, очевидно, не може за-
мінити повної політичної характеристики даного органу преси, якій місце
в детальному історичному дослідженні.
В покажчик не внесені т. зв. одноднівки, тобто неперіодичні видання,
що за зовнішнім виглядом та змістом нагадували газети або журнали,
але які появлялися тільки один раз.
* Наприклад, «Наша правда» 1924—1934 рр., «Земля і воля» 1924—
1929 рр., «Спартак» 1926—1928 рр., «Шлях селянської боротьби» 1933 р.
46 № 503
721
Слід відмітити, що переважна більшість легальних періодичних видань
конфісковувалася поліцією і після конфіскації вони могли поширюватися
вже тільки нелегальним шляхом.
Зважаючи на особливу цінність матеріалу в першому розділі, бібліо-
графічний опис в ньому зроблений більш детально. Відмічаються заклики
(звичайно написані над заголовками), відсутність року, місця видання,
зміни в заголовку, підзаголовку. Для видань польською мовою в квадрат-
них дужках подається український переклад заголовків та підзаголовків.
У квадратних дужках поміщені і розв’язання скорочень у заголовку, під-
заголовку, видавництві і т. п. та всі інші авторські доповнення в бібліо-
графічному описі.
Бібліографічний покажчик склав Я. Р. Дашкевич.
І. ПІДПІЛЬНА ПРЕСА.
1.	Бюлетень агітпропу о[кружного] к[омітету] КПЗУ у Львові.
[Львів]. 1926—1927.
[Рік вид. II] 1927. № 1, квітень. № 2, травень. № 3, червень.
Друковано на ротаторі.
Появлялося також аналогічне видання польською мовою під назвою
Віиіеіуп (дивись № 28).
Оригінальні примірники не знайдено.
2.	Бюлетень агітпропу при ЦК КПЗУ. [Львів]. 1924—1929.
[Рік вид. ?] 1924. К_> 1, листопад—грудень.
[Рік вид. ? 1929.] № [2], лютий. [Заголовок № 2:] 3 відгадуванням
[тобто з проблем] соціалістичного] будівництва в СРСР. 12 с. 21 Х34 см.
Заголовок в 1924 р.: Бюлетин апропа ЦК КПЗУ.
№ 1 за 1924 р. друкований на ротаторі. № 2 за 1929 р. — неповний
редакційний примірник (рукопис та машинопис), який мав бути переданий
для друкування, але був конфіскований поліцією під час обшуку.
Перший рік видання Бюлетеня не встановлено.
Появлялося також аналогічне видання польською мовою під назвою
Віиіеіуп а^ііргори рггу КС КР21І (дивись № 29).
Описано на основі редакційного примірника, який зберігся у Львів-
ському обласному державному архіві (1929 р. № 2 — ф. 285, оп. 1, спр.
603, арк. 45—56).
3.	Бюлетень П[оліт]б| юро] ЦК КПЗУ (матеріали і документи). Львів.
Видає на правах рукопису Політбюро ЦК КПЗУ. 1927—1928.
Рік вид. І. 1927. № 1, серпень — № 27, грудень.
Рік вид. II. 1928 № 1(28) —№ 4(30).
Машинопис.
Оригінальний примірник не знайдено.
4.	Бюлетень Центрального Комітету Комуністичної Спілки Молоді
Західної України. [Львів.] 1925.
[Рік вид. І.] 1925. № 1, липень.
Примітка на Бюлетені: Тільки для членів організації!
Заклики: Пролетарі всіх країн, єднайтеся! Хай живе Комуністичний
Інтернаціонал молоді! Хай живе Комуністична Спілка Молоді Західної
України і Польщі!
Друковано на ротаторі.
Появлялося також аналогічне видання польською мовою під назвою
Віиіеіуп Котііеіи Сепіга1пе£о /илагки Міобгіегу Котипізіусхпе] 2а-
сйосіпіє] Цкгаіпу (дивись № 32).
* Відділ агітації і пропаганди.
722
Оригінальний примірник не знайдено.
5.	Бюлетень Центрального Комітету КПЗУ. Львів. 1924—1930.
Рік вид. II. 1925. № 5—7.
Друковано на ротаторі.
Появлялося також аналогічне видання польською мовою під назвою
ВіиІеіуп Сеп1т[а1пе£о] Кетііеіи КР715 (дивись № ЗО).
Оригінальні примірники не знайдено.
6.	Бюлетень Центрального Комітету МОДР’у Західної України.
Львів. 1928—1931.
.[Рік вид. ?] 1928. № [?], травень, Г1]Д0 арк. 20,5X33,5 см. № «?|.
червень, [2], 10 с. 20,5X33,5 см.
Рік вид. X [!]. 1931. № [?], липень, 16 с. 22X34 см.
Заголовок в 1928 р.: Бюлетин К[омітету] Центрального] МОДР'у на
Західній] Україні.
Заклик у № [?] за червень 1928 р.: Проч з фашизмом!
Місце видання в 1928 р. не позначено.
Перший рік видання Бюлетеня не встановлено.
Друкований на ротаторі і ротаторному папері (№ [?] за травенп
1928 р. на обох сторінках, № [?] за червень 1928 р. на одній сторінці ар-
куша паперу).
Появлялося також аналогічне видання польською мовою під назвою
ВіиІеіуп КС МОРВ’и па ХасЬ[ос1піе]] ІІкгаіпіе (дивись № 31).
Описано на основі примірників, які зберігаються у Львівському об-
ласному державному архіві (1928 р. № [?], травень, 1928 р. № [?] чер-
вень— ф. 285, оп. 1, спр. 537) та в Науковій бібліотеці Львівського дер-
жавного університету ім. І. Франка (1931 р. № [?], липень — № 132015 III).
Бюлетин апропа ЦК КПЗУ (дивись № 2).
Бюлетин КЦ МОДР’у на Зах. Україні (дивись № 6).
7.	Геть з нападом на Радянський Союз! Орган Комуністичної парти
Західної України. Львів. Видавництво- Комуністичної партії Західної
України. 1932.
[Рік вид. І.] 1932. № 1, травень, 8 с. 15—16X23,5 см.
Заклик: Пролетарі всіх країн, єднайтеся!
Друковано на газетному папері.
Описано на основі примірників, які зберігаються у Львівському облас-
ному державному архіві (ф 285, оп. 1, спр. 1049, арк. 160—163 та ф. 374,
оп. 1, спр. 158, арк. 8—11).
8.	До наступу. Орган ЦК Комуністичної партії Західної] Укр[аїни|.
Львів. Видавництво Центрального Комітету Комуністичної партії За-
хідної України. 1934—1937.
[Рік вид. І.] 1934. № [?], грудень.
Рік вид. І*. 1935. № 1, № 2, червень, 8 с. 18X25 см. № 3. № 4.
№ 5, грудень, 20 с. 18,5X25 см.
Рік вид. II. 1936. № 6—7 (11—12), серпень—вересень, 10 с. 24.5—
25,5 X 34,5—35 см.
Рік вид. ПІ. 1937. № 1(15), № 2(16).
Підзаголовок в № 5 за 1935 р.: Орган Центрального Комітету Кому-
ністичної партії Західної] України; в № 6—7 за 1936 р.: Орган Централь-
ного Комітету Комуністичної партії Західної України.
Заклик: Пролетарі всіх країн, єднайтеся! (і цей самий заклик поль-
ською мовою). В № 6—7 за 1936 р. крім цього заклику, також заклик-
Хай живе всесвітній Конгрес оборони миру! Геть Березу Картузьку!
Друковано на газетному (№№ 2, 5 за 1935 р.) та тонкому цигарко-
вому (№№ 6—7, за 1936 р.) папері.
Описано на основі примірників, які зберігаються у Львівському сб-
* Перший рік видання 1934/1935.
46*
723
ласному державному архіві (1935 р. № 2—ф. 374, оп. 2, спр. 105, арк. 14—
17 та ф. 374, оп. 2, спр. 195, арк. 18—21; 1935 р. № 5 — ф. 285, оп. І,
спр. 2148, арк. 31—40 та ф. 285, оп. 1, спр. 2148, арк. 21—ЗО та ф. 43,
оп. 1, спр. 101; 1936 р. № 6-7, ф. 374, оп. 1, спр. 2250, арк. 3—7 та
ф. 285, оп. 1. спр. 2275, арк. 15—19).
9.	Досвітні вогні. Орган Центрального Комітету Комуністичного Союзу
Молоді Західної України. Львів. Видавництво Центральн[ого] Комітету
Комуністичного] Союзу Молоді Західної] України. 1935—1937.
Рік вид. III. 1937 р. № 1(7), січень, 12 с. 18X25,5 см.
Заклик: Майбутність — паша!
Друковано на тонкому цигарковому папері.
Описано на основі примірника, який зберігається у Львівському об-
ласному державному архіві (ф. 285, оп. 1, спр. 2275, арк. 26—31).
9 а. Інформаційний листок. Львів. [Видання відділу агітації та про-
паганди ЦК КПЗУ.1 1926—1927.
Рік вид. І. 1926. № 1, листопад. № 5, грудень.
Рік вид. II. 1927, № 6, січень. № [?] від 15 березня.
Оригінальний примірник не знайдено.
10.	Казарма. Орган революційних жовнірів. Львів. 1932.
Рік вид. III. 1932. № 1, січень, 8 с. 16X24 см.
У 1930—1931 рр. виходив під назвою Касарня (дивись № 11).
Газета видавалася військовим відділом ЦК КПЗУ.
Друковано па газетному папері.
Описано на основі примірників, які зберігаються у Львівському об-
ласному державному архіві (ф. 102, оп. 1, спр. 57 та ф. 974, оп. 1,
спр. 138, арк. 12—15).
11.	Касарня. Жовнірський часопис. Львів. 1930—1931.
Рік вид. І. 1930. № 1, червень, 16 с.
Рік вид. II. 1931. № [?], березень. № [?], травень. № 3, червень.
У 1932 р. газета появлялася під зміненою назвою Казарма (дивись
№ 10).
Заклик: Пролетарі всіх країн, єднайтеся!
Орган видавався військовим відділом ЦК КПЗУ.
Друковано на газетному папері.
Описано на основі примірника, який зберігається у Львівському об-
ласному державному архіві (1930 р. № 1—ф. 57, оп. 4, спр. 208).
12.	Комсомолець 3. У. Орган Центрального Комітету Комуністичної]
Спілки Молоді Західної України. Львів. Видавництво ЦК Комуністичного
Союзу Молоді Західної України. 1934—1935.
Рік вид. І. 1934. № [1], грудень, 14 с. 15,5—16X24 см.
Рік вид II. 1935. № 2, липень, 16 с. 12,5 X 17,5 см. № 3, вересень,
16 с. 12,5 X 18 см.
Заголовок: Комсомолець 3[ахідної] У[країни].
Підзаголовок в 1935 р.: Орган ЦК Комуністичного Союзу Молоді За-
хідної] України.
Заклик: Пролетарі всіх країн, єднайтеся! У № 3 за 1935 р. це саме
гасло також польською мовою.
Друковано на газетному папері.
Описано на основі примірників, які зберігаються у Львівському об-
ласному державному архіві (1934 р. № [1] — ф. 374, оп. 1, спр. 1545,
арк. 15—22; 1935 р. № 2 — ф. 374, оп. 1, спр. 1504; 1935 р. № 3 —ф. 374,
оп. 1, спр. 1671).
13.	Комуністичний прапор. Орган Центрального] Комітету Комуні-
стичної партії Західної України. Львів. Видавництво Центрального Ко-
мітету Комуністичної партії Західної України. 1930—1931.
Рік вид. II. 1931. № 1, квітень. № 2, червень, 8 с. 23,5X30,5 см.
У 1932 р. журнал появлявся під назвою Прапор комунізму (ди-
724
вись № 20). В 1926—1927 рр. під аналогічною назвою Коггшпізіусгпу
згіапсіаг появлялося видання польською мовою (дивись № 40).
Заклик: Пролетарі всіх країн, єднайтеся.
Видання розпочато в 1930 р.
Друковано на газетному папері.
Описано на основі примірника, який зберігається у Львівському об-
ласному державному архіві (1931 р. № 2 — ф. 285, оп. 1, спр. 779,
арк. 149—152).
14.	Міжнародний робітничий рух. Бюлетень. Львів. Видає Цент-
ральний Комітет КПЗУ. 1928—1929.
Рік вид. І. 1928. № 1—2.
Рік вид. II. 1929. № 3, квітень, 10 с. № 4, травень, 10 с № 5, червень.
№ 6, липень, 8 с. № 7, серпень, 10 с. № 8, 12 с.
Друковано на ротаторі.
Оригінальні примірники не знайдено.
15.	Молодий пролетар. Орган комсомолу Західної України. Львів
1924—1925.
[Рік вид. І.] 1924. № Р], травень—червень, 8 с.
В № [?] за травень—червень 1924 р. позначено місце видання —
Львів—Луцьк.
Заклик в № [?] за травень—червень 1924 р. Молоді пролетарі всіх
країн, єднайтеся!
Друковано на шапірографі, на звичайному папері.
16.	Молодий Спартак. Орган Центрального Комітету Комуністичного
Союзу Молоді Західної України. Львів. Видавництво Центрального Ко-
мітету Комуністичного Союзу Молоді Західної України. 1931—1934.
[Рік вид. І.] 1931. № 5, серпень.
[Рік вид. II.] 1932. № 1, травень, 8 с. 20,5 X 28 см.
(Рік вид. IV.] 1934. № [?], лютень.
У № 5 за 1932 р. заклик: Будуччина належить нам! Пролетарі всіх
країн, єднайтеся! У № 1 за 1934 р. заклик: Пролетарі всіх країн, єднай-
теся! Майбутнє належить нам!
Друковано друкарським способом на газетному папері.
Описано на основі примірника, який зберігається у Львівському об-
ласному державному архіві (1932 р. № 5 — ф. 374, оп. 1, спр. 159,
арк. II—14).
17.	Молодняк. Центральна газета діточої організації «Червоний піо-
нер» Західної] України. [Львів.] 1932.
Рік вид. І. 1932. № І, червень, [26] с. 15,5 X 19,5 см.
Заклик: Пролетарі всіх країн, єднайтеся!
Редакційний рукописний примірник, який мав бути переданий для
друкування, але був конфіскований поліцією під час обшуку.
Описано на основі примірника, який зберігається у Львівському об-
ласному державному архіві (ф. 285, оп. 1, спр. 1051, арк. 9—21).
17 а. Партійний бюлетень. Львів. Видає Центральний Комітет Ко-
муністичної партії Західної України. 1924—1925.
[Рік вид. ?] 1924. № 5, грудень.
[Рік вид. ?] 1925. № 6, лютий.
Перший рік видання Партійного бюлетеня не встановлено.
Оригінальний примірник не знайдено.
18.	Політв'язень. [Львів. 1933].
[Рік вид. І. 1933.] № [?], серпень, [8] с. 15,5X22,5 см.
Рукописний журнал, виданий кульгурно-освітньою комісією комуни
політичних в’язнів у в’язниці «Бригідки».
Заклики: Хай живе міжнародний юнацький день! Пролетарі всіх країн,
єднайтеся!
725
Описано на основі примірника, який зберігається у Львівському об-
ласному державному архіві (ф. 285, оп. І, спр. 1021, арк. 124—127).
19.	Політичний в’язень. Орган Центрального Комітету Міжнародної
організації допомоги революціонерам Західної України. Львів. Видав-
ництво Центрального Комітету МОДР Західної України. 1931.
[Рік вид. ?] 1931. № 1, жовтень, [10] с. 16X24 см.
У 1928 р. журнал появлявся під назвою Політичний в’язень Західної
України (дивись № 19 а).
Заклик: Пролетарі всіх країн, єднайтеся!
Друковано на газетному папері.
Описано на основі примірника, який зберігається у Львівському облас-
ному державному архіві (ф. 1, оп. 1, спр. 246).
19 а. Політичний в’язень Західної України. Львів. Видавництво
Центрального Комітету МОДР’у Західної України. 1928.
[Рік вид. ?] 1928. № [?], березень.
У 1931 р. журнал появлявся під назвою Політичний в’язень (ди-
вись № 19).
Перший рік видання журналу не встановлено.
Оригінальний примірник не знайдено.
20.	Прапор комунізму. Орган Центрального Комітету Комуністичної
партії Західної України. Львів. Видавництво Центрального Комітету
Комуністичної партії Західної України. 1932.
Рік вид. III. 1932. № 1, січень, 10 с. 20,5 X 27 см. № 2, березень.
№ 3, липень, 12 с. 16X24 см. № 4, вересень, 10 с. 21 X 29 см.
У 1930—1931 рр. журнал появлявся під назвою Комуністичний пра-
пор (дивись № 13).
Заклик: Пролетарі всіх країн, єднайтеся!
Друковано на газетному папері.
Описано на основі примірників, які зберігаються у Львівському об-
ласному державному архіві (1932 р. № 1—ф. 285, оп. 1, спр. 1021,
арк. 97—100 та дальші, кілька пошкоджених примірників без с. 5—6;
1932 р. № 2 — бібліотека; 1932 р. № 3 — ф. 285. оп. 1, спр. 1045 арк. 55—
58, пошкоджений примірник без с. 5—8; 1932 р. № 4 — ф. 374, оп. 1,
спр. 118, арк. 277—280 та ф. 374, оп. 1, спр. 118, арк. 273—276).
21.	Революційна хроніка. [Орган Центрального Комітету Комуністич-
ної партії Західної України. Львів.] 1932.
Рік вид. І. 1932. № [?], липень.
Оригінальний примірник не знайдено.
22.	Революційний поборовець *. Орган Центрального Комітету Кому-
ністичного Союзу Молоді Західної України. [Львів.] 1932.
[Рік вид. І.] 1932. № 1, 1 березня, [1], 7 с. 23,5X31,5—32 см.
Друковано на ротаторі на обох сторінках аркуша ротаторного па-
перу.
В травні 1932 р. вийшов також Революційний поборовець № 1 дру-
кованим способом (дивись № 23).
Появлялося також аналогічне видання польською мовою під назвою
Кехуокісуіпу роЬогохуіес (дивись № 45).
Описано на основі примірників у Львівському обласному державному
архіві (ф. 57, оп. 1, спр. 831, арк. 180—183 та ф. 285, оп. 1, спр. 918,
арк. 155—158).
23.	Революційний поборовець. Орган Центрального Комітету Комуні-
стичної Спілки Молоді Західної України. Львів. 1932.
[Рік вид. І.] 1932. № 1, травень, 8 с. 16X24 см.
Заклики: Будуще належить нам! Пролетарі всіх країн, єднайтеся!
Друковано на газетному папері.
* Призовник.
726
1 березня 1932 р. вийшов також Революційний поборовсць № 1, однак
друкований на ротаторі (дивись № 22).
Було також аналогічне видання польською мовою під назвою Нєчуо-
1ису]‘пу роЬогохуіес (дивись № 45).
Описано на основі примірника, який зберігається у Львівському об-
ласному державному архіві (ф. 285, оп. 1, спр. 1045, арк. 63—66).
23 а. Спартак. Журнал студентської комуністичної молоді
(Львів.] 1922.
{Рік вид. І.] 1922. № 1, січень, 20 с. 12 X 18 см
Друковано на склографі
В 1922 р. підготовлявся ще № 2, але він, мабуть, не появився
24.	Спартак. Орган Центрального Комітету Комуністичної Спілки
Молоді Західної] України. Львів. 1933.
[Рік вид. ?] 1933. № [?], квітень, 11 арк. 23X33,5 см.
Заклик: Пролетарі всіх країн, єднайтеся!
В 1926—1928 рр. Спартак друкувався за кордонами тогочасної Поль-
щі, перевозився таємно на територію Західної України і тут поширювався
нелегальним шляхом
В 1933 р.— друковано на ротаторі.
В 1933 р.— появлялося також аналогічне видання польською мовою
під назвою Зрагіак (дивись № 46).
Описано на основі копій, зроблених поліцією з оригіналньих матриць,
які зберігаються у Львівському обласному державному архіві (ф. 1,
оп. З, спр. 836 та спр. 837 — в двох справах один примірник, ф. 374,
оп. 1, спр. 376, арк. 28—38).
25.	Ударник. [Орган Центрального Комітету Комуністичної Спілки
Молоді Західної України.] Львів. 1932.
[Рік вид. І.] 1932. № 8, вересень, [І],5 с. 21 X 33 см.
Друковано на ротаторі на обох сторінках аркуша ротаторного па-
перу.
Появлялося також аналогічне видання польською мовою під назвою
Зхіигтохуіес (дивись № 47).
Описано на основі примірника, який зберігається у Львівському об-
ласному державному архіві (ф. 285, оп. 1, спр. 1021, арк. 159—161).
26.	Акасіетік. [Різню піегатохпе] тіосігіегу акабетіскіе]. Ог^ап Ье-
хуісу Акабетіскіе].] Ьхуоху. 1933.
[Студент. Газета незаможної студентської молоді. Орган студентської
лівиці. Львів.]
[Рік вид. І.] 1933 № 2, січень, 10 с 21,5X34 см
У № 2 за 1933 р позначений відповідальний редактор Збігнєв
Морський.
Друковано на ротаторі на обох сторінках аркуша ротаторного паперу.
Описано на основі примірника, який зберігається у Львівському об-
ласному державному архіві (ф. 285, оп. 1, спр. 1345, арк. 8—12).
27.	ВехгоЬоіпу. Ог^ап Орохуср гхуіахкохуе]. Ьхуоху. АУусІашса і ге-
с1[акіог] ос!роху[іедгіа1пу] Ре1іс]’ап Вогкохузкі, І1осх[опо] ху бгикГагпі] зху.
КЇП£І ху Рохпапіи. 1931—1932.
[Безробітний. Орган Профспілкової опозиції. Львів. Видавець і від-
повідальний редактор Феліціан Борковський, надруковано в друкарні св.
Кінги в Познані.]
Рік вид. І. 1931 № 1, листопад, 4 с. 23,5 X32 см.
Рік вид. II. 1932. № 2, червень.
Видавець, відповідальний редактор та друкарня фіктивні
Заклик: Пролетарі всіх країн, єднайтеся!
Друковано на газетному папері.
Описано на основі примірника, який зберігається у Львівському об-
ласному державному архіві (ф. 1, оп. 1, спр. 245).
727
28.	Віиіеіуп. Ь\у6и\ \Уудах¥[пісіх¥о] аргори рггу О[кг$&охуут] К[о-
тііесіс] Ьмош. 1927.
[Бюлетень. Львів. Видавництво відділу агітації та пропаганди при
Львівському окружному комітеті.]
Тік вид. ?] 1927. № [?], квітень. № [?], червень, 10 с.
Заголовок в № [?] за квітень 1927 р.: Віиіеіуп ріег\¥8гота]о\уу а^іі-
ргори ОК КР71І ¥/е Ь^охуіє [Першотравневий бюлетень відділу агітації
та пропаганди при Львівському окружному комітеті КПЗУ].
У № 2 за 1927 р. падзаголовок: Комуністична партія Західної
України.
Друковано на ротаторі.
Появлялося також аналогічне видання українською мовою під на-
звою Бюлетень агітпропу О. К. КПЗУ у Львові (дивись № 1).
Описано на основі машинописної копії, яка зберігається в Львів-
ському обласному державному архіві (1927 р. № 2 — ф. 285, оп. І,
спр. 4595).
Віиіеіуп а&ііргори СК КР2П (дивись № 29).
29.	Віиіеіуп а^ііргори рггу КС КРХІІ. Ьит6\¥. 1925—1932.
[Бюлетень відділу агітації та пропаганди при ЦК КПЗУ.	Львів.]
[Рік вид. ?] 1929. № [2], лютий. [Заголовок № 2:] Хезгуі II. X га-
&ас1піегі Ьис1оА¥пісІ№а 5ос]а1І8Іус7пе£о XV 28КК. 17 арк. 22\35 см.
[Рік вид. ?] 1932. № 3.
У 1925 р., мабуть, цей Бюлетень появлявся під назвою Віиіеіуп
\¥у<І2Іа1и а^ііргор КС КР21І; в 1932 р.— під назвою Віиіеіуп а^ііргори
СК КРХБІ.
Редакційний примірник № 2 за 1929 р.— це відповідно перероблений
бюлетень ЦК КПП Маіегіаіу а^ііргори рггу КС КРР, гезгуі IV [Мате-
ріали відділу агітації та пропаганди при ЦК КПП, зошит IV], який мав
бути переданий для друкування, але був конфіскований під час обшуку
поліцією.
Появлялося також аналогічне видання українською мовою під назвою
Бюлетень агітпропу при ЦК КПЗУ (дивись № 2).
Описано на основі редакційного примірника № 2 за 1929 р., який
зберігається у Львівському обласному державному архіві (ф. 285, оп. 1,
спр. 603, арк. 28—44).
Віиіеіуп аргори рггу ОК Ьмчт (дивись № 28).
ЗО.	Віиіеіуп Сеп<г[аІпе£о] КотНеіи КР211.	1924—1930.
[Бюлетень Центрального Комітету КПЗУ. Львів.]
[Рік вид. ?] 1930. № 4 [без місяця], 15 арк. 20X32 см.
Заклик: Пролетарі всіх країн, єднайтеся!
Друковано на ротаторі на одній сторінці аркуша тонкого цигаркового
паперу.
Появлялося також аналогічне видання українською мовою під назвою
Бюлетень Центрального Комітету КПЗУ (дивись № 5).
Описано на основі примірника, який зберігається у Львівському об-
ласному державному архіві (ф. 57, оп. 1, спр. 831).
31.	Віиіеіуп КС МОРК’и па ХасК[огіпіе]] Пкгаіпіе. [Б\¥о\у.] 1928.
[Бюлетень ЦК МОПР Західної України. Львів.]
[Рік вид. ?] 1928. № [?], травень.
Друковано на ротаторі.
Появлялося також аналогічне видання українською мовою під назводо:
Бюлетень Центрального Комітету МОДР’у Західної України (дивись № 6).
Описано на основі машинописної копії, яка зберігається у Львів-
ському обласному державному архіві (ф. 1, оп. З, спр. 147).
32.	Віиіеіуп Кошііеіи Сеп<га1пе#о ХхуЦхки пйосіхіегу кошипізіусгпе]
ХасЬосІпіе] Цкгаіпу. [Ь^/оху]. 1925.
728
[Бюлетень Центрального Комітету Комуністичної Спілки Молоді За-
хідної України. Львів.]
[Рік вид. І.] 1925. № 1, липень.
Примітка на Бюлетені: Тільки для членів організації.
Заклики: Пролетарі всіх країн, єднайтеся! Хай живе Комуністичний
Інтернаціонал Ліолоді! Хай живе Комуністична Спілка Молоді Західної
України і Польщі!
Друковано на ротаторі.
Появлялося також аналогічне видання українською мовою під назвою
Бюлетень Центрального Комітету Комуністичної Спілки Молоді Західної
України (дивись № 4).
Описано на основі машинописної копії, яка зберігається у Львів-
ському обласному державному архіві (ф. 1, оп. З, спр. 37).
33.	Віиіеіуп Ілуо\¥$кіе£о копіИеіи Ье^/ісу г^і^хко¥УЄ] тіойгіеху.
ГАУусІахуса] Ь^ошзкі котіїеі Ье^ісу гшіагко^е] тіосігіеху 1934.
[Бюлетень Львівського комітету Профлівиці молоді. Львів. Видавець
Львівський комітет Профлівиці молоді.]
[Рік вид. І.] 1934. № 1, березень, [4] с.
Друковано на ротаторі на обох сторінках аркуша ротаторного паперу.
Описано на основі примірника, який зберігається у Львівському об-
ласному державному архіві.
Віиіеіуп ріеп¥87отаіо¥уу а^Иргори ОК КР2ЕІ хує Ьхуо^іє(дивись № 28)
34.	Віиіеіуп ргазомгу „Сгеп¥опе| ротосу” Іікгаіпу 2асйосіпіеі.
1929.
[Пресовий бюлетень «Червоної помочі» Західної України. Львів.]
[Рік вид. ?] 1929. № 3.
Оригінальний примірник не знайдено.
Віиіеіуп ^уудгіаіи а^Иргор КС КР2П (дивись № 29).
35.	Сгетопа ротос. Міезі^сгпік СепІгаІпе£о Котііеіи „Сгегиюпеі
Ротосу” (МОРК) 2[ас1ю(іпіе]] ІДкгаіпу]. Ьшб\у. АУубашпісІшо Сепі-
га1пе£0 Котііеіи „сгегшопе] ротосу” (МОРЕ) 2Гас1іодпіе]] ІІ[кгаіпу].
1933—1935.
[Червона поміч. Місячник Центрального Комітету «Червоної помочі»
(МОПР) Західної України. Львів. Видавництво Центрального комітету
«Червоної помочі» (МОПР) Західної України.]
[Рік вид. ?] 1933. № 7, вересень.
[Рік вид. ?] 1935. № 1, січень. № 2, лютий. № 3, березень. № 4, кві-
тень—травень. № 5, червень. № 6, липень. № 7, серпень. № 8, вересень.
№ 9, [жовтень], [16] с. 21 X 34 см.
В 1928 р. журнал появлявся під назвою С?ег\¥опа ротос (МОРК) па
Цкг[аіпіе] 7асЬ[о(1піеі] (дивись № 36).
В № 7 за 1933 р. та в №№ 2, 9 за 1935 р. підзаголовка немає У №7 за
1933 р. відсутнє місце видання і рік. У № 9 за 1935 р. відсутнє місце
видання, рік та місяць.
У № 7 за 1933 р. заклики: Пролетарі всіх країн, єднайтеся! Хай живе
Народний фронт у боротьбі проти білого терору і війни! У № 2 за 1935 р.
заклик: Пролетарі всіх країн єднайтеся!
Друковано на ротаторі на обох сторінках аркуша ротаторного паперу.
Описано на основі примірників, які зберігаються у Львівському об-
ласному державному архіві (1935 р. № 4 — ф. 102, оп. 1, спр. 64; 1935 р.
№ 9 — ф 374, оп. 1, спр. 1961, арк. З—10).
36.	Сгеплюпа ротос (МОРЕ) па 11кг[аіпіе] 2асЬ[ойпіеі]. [Ь\у6\у.] 1928.
[Червона поміч (МОПР) на Західній Україні. Львів.]
[Рік вид. ?] 1928. № [?], липень.
В 1935 р. журнал появлявся під назвою С2ег\уопа ротос (дивись
№ 35).
Оригінальний примірник не знайдено.
729
37.	Сгегіуопу коїеіагх. Сгазорізто ге\¥оїису]пусИ ко1е]’аггу. Ь\¥бщ.
Шубахуса і гебакіог обро^іебгіаіпу Апіопі Каїіпохузкі, ііосгопо XV бгикагпі
з XV. \¥о]'сіесИа XV Рохпапіи. 1931.
[Червоний залізничник. Газета революційних залізничників. Львів.
Видавець і відповідальний редактор Антоні Каліновський, надруковано в
друкарні св. Войцєха в Познані.]
Рік вид. І. 1931. № 1, серпень, 6 с. 19X27 см.
Видавець, відповідальний редактор і друкарня фіктивні.
Заклик: Пролетарі всіх країн, єднайтеся!
Друковано на газетному папері.
Описано на основі примірника, який зберігається у Львівському об-
ласному державному архіві (ф. 1, оп. 1, спр. 245, арк. 666—668).
37 а. Сгуп. [Ог^ап пйосігіегу котипізіусгпе].] [Ь^б^л] 1922.
[Чин. Орган комуністичної молоді. Львів.]
[Рік вид. І.] 1922. № 1.
Появився тільки один номер.
Оригінальний примірник не знайдено.
38.	(Захеіа їаЬгусхпа. [Ог&ап Ье^ісу /ии^гко^е].	1936.]
[Фабрична газета. Орган Профлівиці. Львів.]
[Рік вид. І. 1936.] № [?], [4] с. 21 X 34 см.
Без позначення місця видання, року, місяця та номера.
Друковано на ротаторі на обох сторінках аркуша ротаторного паперу.
Заголовок написаний рукою.
Описано на основі примірника, який зберігається в Львівському об-
ласному державному архіві (ф. 374, оп. 1, спр. 1962, арк. 5—6).
39.	СІО8 гоїпіегха. Ог&ап СК Котипізіусгпе] Рагір ХасЦосІпіе]] Цкга-
іпу. Іл¥о\¥. А¥усіашпісі^о СК Котипізіусгпе] Рагф 7асЬ[ос1піе]] Цкга-
іпу. 1933—1935.
[Голос солдата. Орган ЦК Комуністичної партії Західної України.
Львів. Видавництво ЦК Комуністичної партії Західної України.]
[Рік вид. ?] 1933. № [?], грудень, 6 с. 21 X 33,5 см.
[Рік вид. ?] 1934. № [?], січень, 6 с. 21 X 34 см.
Рік вид. І. [!.]. 1935. № 3, грудень, 12 с. 12,5 X ІЗ см.
У № [?] за січень 1934 р. заголовок з помилкою Оіоз гоїпіегг! Під-
заголовок і місце видання позначені тільки в № 3 за 1935 р.
Заклики в № [?] за грудень 1933 р.: Геть імперіалістичну війну! Вій-
на—війні! Ворог у власній країні! В № 3 за 1935 р.: Пролетарі всіх
країн, єднайтеся! (по-польськи й по-українськи).
№ [?] за грудень 1933 р. і № [?] за січень 1934 р. друковано на ро-
таторі на обох сторінках аркуша ротаторного паперу. № 3 за 1935 р.
друковано на газетному папері (в зв’язку зі зміною способу друкування
позначено рік вид. І).
Описано на основі примірників, які зберігаються у Львівському об-
ласному державному архіві (1933 р. № [?], грудень — ф. 1,‘оп. З, спр. 837,
та ф. 285, оп. 1, спр. 1665, арк. 56—58; 1934 р. № [?], січень — ф. 285,
оп. 1, спр. 1665, арк. 225—227; 1935 р. № 3 — бібліотека).
40.	Котипізіусгпу зхіапсіаг. Ог^ап Котипізіусгпе] рагір ХасИосІпіеі
Цкгаіпу. Ьхуош. 1926—1928.
[Комуністичний прапор. Орган Комуністичної партії Західної Укра-
їни. Львів.]
Рік вид. І. 1926. № 1, 1 жовтня.
Рік вид. II. 1927. № 1 (2). № 2, 20 лютого.
Рік вид. III. 1928. № [?], лютий.
В 1931 р. під аналогічною назвою Комуністичний прапор появлялося
видання українською мовою (дивись № 13).
Оригінальні примірники не знайдено.
41.	Маіег]аіу сіо а^ііас}і і ргора^апйу. [Гхх/бхл/. 1925.]
730
[Матеріали для агітації і пропаганди. Львів.і
[Рік вид. ? 1925.] № 7.
Без позначення місця видання, видавця, року і місяця. Мабуть, ви-
дання ЦК КСМ Західної України.
Друковано на ротаторі.
Описано на основі машинописної копії у Львівському обласному
державному архіві (ф. 1, оп. З, спр. 37).
42.	Мазг £ІО8. Ог^ап шїосігіегу ргаси]асе] Ехуо^а. Ех^юххи 1936.
[Наш голос. Орган трудящої молоді Львова. Львів.]
[Рік вид. І.] 1936. № 1, серпень, [10] с. 24X33 см.
Друковано на ротаторі на обох сторінках аркуша ротаторного паперу.
Описано на основі примірника в Львівському обласному державному
архіві (ф. 285, оп. 1, спр. 2275, арк. 463—467).
43.	РоЬоголуіес ге^о1ису)пу. Ог^ап Котііеіи Сепіга1пе£0 Котипізіусг-
пе£о 7х¥Іагки МІобхіегу ІІкгаіпу /асЬобпіе].	1932.
[Революційний призовник. Орган Центрального Комітету Комуністич-
ної Спілки Молоді Західної України. Львів.]
[Рік вид. І.] 1932. № 5, вересень, [1],5 с. 21 X 32,5-33 см
У березні й травні 1932 р. журнал появлявся під назвою Кехуокісу]пу
роЬоГО5¥ІЄС (дивись № 45).
Заклики: Пролетарі всіх країн, єднайтеся! Війна імперіалістичнії!
війні! Боронім Радянський Союз — вітчизну міжнародного пролетаріату!
Кожний революційний призовник — солдат Червоної Армії світової ре-
волюції!
Друковано на ротаторі на обох сторінках аркуша ротаторного паперу
Описано на основі примірника в Львівському обласному державному
архіві (ф. 334, оп. 1, спр. 5, арк. 202—203 — пошкоджений примірник та
ф. 281, оп. 1, спр. 1021, арк. 156—158).
44.	Ргесг 2 парасіегп па 28КК! Віиіеіуп апіушо]еппу Котипізіусгпеї
Раті]і ХасЬобпіе] Пкгаіпу.	Е XV б XV. '\VусіаxVпісіxVо Кошипізіусгпе] Рагі|і
Хаскосіпіе] Цкгаіпу. 1932.
[Геть напад на СРСР! Антивоєнний бюлетень Комуністичної партії
Західної Укранїи. Львів. Видавництво Комуністичної партії Західної
України.]
[Рік вид. І.] 1932. № 2, червень, 8 с. 15,5 X 23 см.
Друковано на газетному папері.
Описано на основі примірників, які зберігаються у Львівському об-
ласному державному архіві (ф. 285, оп. 1, спр. 913, арк. 16—19 та
ф. 374, оп. 1, спр. 159, арк. 7—10).
45.	Ке¥У0Іису]пу роЬогохуІес. Ог&ап Котііеіи Сепігаїпс^о Котипізіусг-
пе&о Ххуідхки Міодгіегу ЕІкгаіпу Хаскобпіе]. Ьшбху. 1932
[Революційний призовник. Орган Центрального Комітету Комуністки
ної Спілки Молоді Західної України. Львів.]
[Рік вид. І.] 1932. № [?], березень. № [?], травень.
У вересні 1932 р., журнал появився під назвою РоЬогохкчес гешо!ису]пу
(дивись № 43).
№ [?] за березень 1932 р. друковано на ротаторі на обох сторінках
аркуша ротаторного паперу; № [?] за травень 1932 р. друковано на га-
зетному папері.
Появлялося також аналогічне видання українською мовою Револю-
ційний поборовець (дивись №№ 22, 23).
Оригінальні примірники не знайдено.
46.	Зрагіак. Ог^ап Сепігаїпе^о Котііеіп Коншпізіусхпе^о Хху^гки
Міосігіегу Цкгаіпу 2асй[ос1піеі]. Ьхуо^. 1933.
[Спартак. Орган Центрального Комітету Комуністичної Спілки Мо-
лоді Західної України. Львів.]
[Рік вид. ?] 1933. № [?], квітень, 11 арк. 23X33,5.
731
Заклик: Пролетарі всіх країн, єднайтеся!
Появлялося також аналогічне видання українською мовою під наз-
вою Спартак (дивись № 24).
Друковано на ротаторі.
Описано на основі копії, зробленої поліцією з оригінальних ротатор-
них матриць, які зберігаються у Львівському обласному державному ар-
хіві (ф. І, оп. З, спр. 836 га ф. 374, оп. 1, спр. 376, арк. 28).
47.	8гіигтоіуіес. Ог&ап Когпііеіи Сепігаїпе^о Кот[ипІ8іус2ИЄ£о]
Итоіахки МІосіхіегу 7асЬос1піеі йкгаіпу. Ьиюху. 1932.
[Штурмовик. Оріан Центрального Комітету Комуністичної Спілки Мо-
лоді Західної України. Львів.]
[Рік вид. І.] 1932. № [?] від 1 березня, [2], 16 с. 20,5—23X34,5 см.
9, вересень, [2],10 с. 21 X32—32,5 см.
В № 9 за 1932 р. підзаголовок: Ог^ап Котііеіи Сепіга1пе&о Коти-
пі8Іус2ИЄ£о 23уі$хки Міосігіеіу ГІкгаіпу Хаскобпіе].
№ [?] від 1 березня 1932 р. без місця видання.
Друковано на ротаторі на обох сторінках аркуша ротаторного паперу.
Появлялося також аналогічне видання українською мовою під на-
звою Ударник (дивись № 25).
Описано на основі примірників, які зберігаються у Львівському об-
ласному державному архіві (1932 р. № [?] від 1 березня — ф. 374, оп. 1,
спр. 129, арк. 1—9; ф. 57, оп. 1, спр. 831, арк. 184—192 та ф. 285, оп. 1Г
спр. 918, арк. 187—195; 1932 р. № 9 — ф. 374, оп. 1, спр. 108, арк. 9—14
та ф. 344, оп. 1, спр. 5, арк. 196—201 —пошкоджений примірник).
48.	АУаїка таз. Ог^ап Сепігаїпе^о Котіїеіп Котипізіусхпе] Рагііі
/асЬобпіе] Цкгаіпу.	^усіампісілуо Сепігаїпе^о Котііеіи Коти-
пізіусхпс] РагЦі 2асйос1піеі ІІкгаіпу. 1935—1937.
[Боротьба мас. Орган Центрального Комітету Комуністичної партії
Західної України. Львів. Видавництво Центрального Комітету Кому-
ністичної партії Західної України.]
Рік вид. II. 1936. № 3 (4), квітень—травень, 6 с. 32X46,5 см. № 4 (5),
червень, 6 с. 24,5X34 см. №5—6(6—7), листопад—грудень, 14 с. 24X35 см.
Рік вид. III. 1937. № 1 (8), квітень, 6 с. 25X34 см.
В 1936 р. № 4 підзаголовок: Ог^ап Сепігаїпе^о Котііеіи Кот[и-
пізіусгпе]] рагЦі 2асйос1піе] Пкгаіпу.
Заклики в № 3 за 1936 р.: Пролетарі всіх країн, єднайтеся! (по-
українськи й по-польськи); в № 4 за 1936 р.: Пролетарі усіх країн, єд-
найтеся! Геть Картузьку Березу! Волю антифашистським в’язням (перший
заклик по-українськи та по-польськи, інші тільки по-польськи); № 5—6
за 1936 р.: Пролетарі усіх країн, єднайтеся! 7 листопада — це день бо-
ротьби проти фашистського терору і війни! (перший заклик по-україн-
ськи, по-польськи та по-єврейськи, другий — тільки по-польськи); в № 1
за 1937 р.: Пролетарі усіх країн, єднайтеся! (по-українськи, по-польськи
та по-єврейськи).
Друковано на газетному (1936 р. №№ 3, 5—6) або тонкому цигар-
ковому (1936 р. № 4; 1937 р. № 1) папері.
Описано на основі примірників, які зберігаються у Львівському об-
ласному державному архіві (1936 р. № 3 — ф. 285, оп. 1, спр. 2137, арк.
95—97; 1936 р. № 4 — ф. 285, оп. 1, спр. 2293, арк. 9—14 і ф. 374, оп. 1„
спр. З та ф. 374, оп. 1, спр. 1963; 1936 р. № 5—6 — ф. 285, оп. 1, спр. 2275,
арк. 469—475; 1937 р. № 1 - - ф. 285, оп. 1, спр. 2274, арк. 33—35, ф. 102,
оп. 1, спр. 69).
49.	АУаїка х іегогет. Різто гсїуоіисуіпе] тіосіхіегу акабетіскіе].
АМусІахуапе рггех Коїа акасіетіскіе О[кг£&оУ¥е&о] К[отііеіи]
МОРК’и. 1932.
[Боротьба проти терору. Газета революційної студентської молоді.
Львів. Видають студентські гуртки Окружного комітету МОПР.]
732
[Рік вид. ?] 1932 № [?], квітень, [1] арк. 20,5X33,5 см.
Друковано на ротаторі на одній сторінці аркуша ротаторного паперу.
Описано на основі примірників, що зберігаються у Львівському об-
ласному державному архіві (ф. 285, оп. 1, спр. 918, арк. 7 та ф. 102,
оп. 1, спр. 57).
50.	\¥а!ка хоІпїегБка. Ог^ап 2о1піег8кіе&о Котііеіи Оагпігопоше^о
рггу^ О[кг§£о^ут] К[отііесіе] КР21І ^е Е^оиче. [Ь^оху.] 1931—1932.
[Солдатська боротьба. Орган Солдатського гарнізонного комітету при
Окружному комітеті КПЗУ у Львові. Львів.]
[Рік вид. І.] 1931. № 1, серпень.
[Рік вид. II.] 1932. № 4, [поширювався у вересні], [4] с. 21,5X34,5 см.
В № 4 за 1932 р. підзаголовок: Ог&ап Гчуо\узкіе£о Зоїпіегзкіс^о Ко-
шііеіи Сагпіхопо^е^о рггу О[кг££одуут] К[отііесіе] КР2П.
В № 4 за 1932 р. надзаголовок і заклик: Комуністична партія За-
хідної] України. Геть імперіалістичну війну проти СРСР! В № 4 за
1932 р. місяць не позначений.
Друковано на ротаторі на обох сторінках аркуша ротаторного наперу.
Описано на основі примірника, який зберігається у Львівському об-
ласному державному архіві (1932 р. № 4 — ф. 374, оп. 1, спр. 158,
арк. 20—21).
51.	^¥о]па ^о]*піе ітрегіаіізіусгпе]’. [ілуош ?] 1928.
[Війна імперіалістичній війні. Львів ?]
[Рік вид. ?] 1928. №№ 4—7.
Оригінальні примірники не знайдено.
II. ЛЕГАЛЬНА ПРЕСА
52.	Боротьба. Орган партії «Українське селянське об'єднання».
Рік вид. І. Львів. 1933.
Суспільно-політична щотижнева газета. Видання, як прогресивне,
припинене адміністративною владою. Останній № 20 від 20/Х-1933 р.
53.	Вікна. Література, знання, мистецтво, критика. Рік вид. І—V.
Львів. 1927—1932.
Зміни підзаголовка — в 1928 р.: Література, мистецтво, критика; в
1932 р.: Місячник літератури, мистецтва, критики.
Орган революційних письменників Західної України. Видання, як про-
гресивне, припинене адміністративною владою. Останній № 9 від вересня
1932 р.
54.	Воля народа. Независима газета для трудового народа.
Рік вид. І—VII. Львів. 1921—1927.
Зміни підзаголовка — в 1924 р.: Независима газета для працюючого
народа; в 1926 р.: Незалежна газета для працюючого народу; в 1927 р.:
Селянсько-робітнича газета.
Суспільно-політична газета. Періодичність мінялася (один, два, три
рази в тиждень). Газета Воля народа — це продовження газет під на-
звою Прикарпатская Русь, Львів, 1918—1921 рр. та Русь, Львів, 1921 р.
Продовження газети Воля народа — газета під назвою Сельроб (дивись
№ 78). Газета Воля народа в 1921—1924 рр. орган лівого крила політич-
ної організації «Руський виконавчий комітет галицько-руської організа-
ції» (інакше т. зв. «галицько-руські соціалісти»). Від травня 1924 р.
орган партії «Народна воля» і після її об’єднання з партією «Селянський
союз», тобто від жовтня 1926 р., орган партії «Сельроб». Після розколу
партії «Сельроб» — від вересня 1927 р.— орган партії «Сельроб-лівиця».
Останній № 349 від 11/ІХ-1927 р.
55.	Вперед! Орган Української соціал-демократичної партії.
733
Рік вид. НІ—VII.	Львів. 1918—1922, 1924.
Зміна підзаголовка — в 1924 р.: Центральний орган Української]
соціал-демократичної партії.
Суспільно-політична щоденна газета. В січні 1924 р. орган УСДП,
що прийняла революційну програму. Видання, як прогресивне, при-
пинене адміністративною владою. Останній № 22 (793) від 31/1-1924 р.
56.	Гарт.
Рік вид. І. Львів. 1933.
До газети був додаток під назвою Літературний гарт (дивись № 64).
Суспільно-політична щотижнева газета. Видання, як прогресивне,
припинене адміністративною владою. Останній № 15 від 1/Х-1933 р.
57.	Земля і воля. Часопис для сільського працюючого люду. Орган
Української соціал-демократичної партії.
Рік вид. IX—XIII.	Львів. 1919—1920, 1922—1924.
Зміни підзаголовка- в 1922 р. тільки: Орган Соціал-демократичної
партії; пізніше в 1922—1923 рр. без підзаголовка; далі в 1923 р. підза-
головок: Орган Української соціал-демократичної партії.
Суспільно-політична щотижнева газета. Від березня 1923 р. до лю-
того 1924 р. орган УСДП, що прийняла революційну програму. Видання,
як прокомуністичне, припинене адміністративною владою. Останній № 5
від 3/11-1924 р.
58.	Знання. Популярний економічно-суспільний і літературний вістник.
Рік вид. І—II.	Львів. 1935—1936.
Щомісячний журнал. Видання, як прокомуністичне, припинене адмі-
ністративною владою. Останній № 7 від липня 1936 р.
59.	Ілюстрована газета.
Рік вид. І. Львів. 1933.
Суспільно-політична щотижнева газета. Видання, як прогресивне,
припинене адміністративною владою. Останній № 15 від 1/Х-1933 р.
60.	Ілюстровані вісти. Безплатний додаток до Сили.
Рік вид. І. Львів. 1931.
Неперіодичний додаток до газети Сила (дивись № 79). Мабуть, по-
явився тільки № 1 в 1931 р. Більше номерів не знайдено.
61.	Кооперативні вісти. Економічно-кооперативний двотижневик.
Рік вид. І—II. Львів. 1931—1932.
Видання припинене адміністративною владою. Останній № 18 від
15/ІХ-1932 р.
62.	Критика. Щомісячник літератури, науки, мистецтва, критики і
громадського життя.
Рік вид. І. Львів, 1933.
Продовження журналу Нові шляхи, Львів, 1929—1932 рр. (дивись
№ 71). Видання припинилося на № 4 від липня 1933 р.
63.	Культура. Журнал культурного, суспільного й політичного життя.
Рік вид. І—XI. Львів. 1924—1931, 1933—1934.
Продовження журналу Нова культура, Львів, 1923—1924 рр. (ди-
вись № 69).
Щомісячний журнал. В 1924—1926 рр. неофіціальний орган КПЗУ;
пізніше напрямок журналу мінявся в зв’язку з тим, що видання попало
в руки націоналістичних ухильників. Видання припинилося на № 5—8
від травня—вересня 1934 р.
64.	Літературний гарт. Безплатний додаток до Гарту.
Рік вид. І. Львів. 1933.
Додаток до газети Гарт (дивись № 56). Видання припинилося разом
з виданням газети Гарт. Останній № 2 від 30/ІХ-1933 р.
65.	Масовий театр. Додаток до Сили.
Рік вид. І—ПІ. Львів. 1930—1932.
Зміна підзаголовка в 1932 р.: Безплатний додаток до Сили.
734
Щомісячний додаток до газети Сила - (дивись № 79). Орган прогре-
сивної організації «Робітничий театр». Видання припинилося разом з ви-
данням газети Сила.
Останній № 7—9 від липня—вересня 1932 р.
66.	Народна трибуна. Український тижневий часопис.
Рік вид. І—III.	Львів—Самбір. 1930—1932.
Суспільно-політична газета. Від жовтня 1931 р. до вересня 1932 р.
орган партії «Українське селянське об’єднання». Видання, як прогресивне,
припинене адміністративною владою. Останній № 37 від 25/ІХ-1932 р.
67.	Наша земля.
Рік вид. І—III.	Львів. 1930—1932.
Підзаголовок від листопада 1930 р.: Орган робітничої думки.
Суспільно-політична щотижнева газета. Неофіціальний орган КПЗУ.
Видання, як прогресивне, припинене адміністративною владою. Останній
№ 21 від 25/ІХ-1932 р.
68.	Наше слово. Тижневик працюючого люду. Орган українського
селянсько-робітничого соціалістичного об’єднання (Сельроб).
Рік вид. І—IV.	Львів. 1927—1930.
Зміна підзаголовка в 1928—1930 рр.: Часопис працюючого люду. Ор-
ган українського селянсько-робітничого соціалістичного об’єднання (Сель-
роб).
Суспільно-політична газета. Періодичність мінялася (один, два рази
в тиждень). До розколу партії «Сельроб» у вересні 1927 р. — офіціальний
орган партії. Після розколу — орган правого крила партії «Сельроб».
Останній № 1 (103) від 15/1-1930 р.
69.	Нова культура. Журнал культурного, суспільного й політичного
життя.
Рік вид. І—II.	Львів. 1923—1924.
Продовження журналу Нова культура — журнал під назвою Куль-
тура, Львів, 1924—1931, 1933—1934 рр. (дивись № 63).
Щомісячний журнал. Неофіціальний орган КПЗУ. Видання, як про-
комуністичне, припинене адміністративною владою. Останній № 1—2 від
січня—лютого 1924 р.
70.	Нове слово. Тижневик для всіх.
Рік вид. І—II.	Львів. 1932—1933.
Зміни підзаголовка в 1932 р.: Тижневик для села і міста; пізніше
в 1932 р.: Ілюстрований тижневик для села і міста.
Від грудня 1932 р. прогресивна суспільно-політична газета. Видання
припинилося в зв’язку з матеріальними труднощами, викликаними полі-
цейськими переслідуваннями. Останній № 13 (18) від 26/11-1933 р.
71.	Нові шляхи. Літературно-науковий, мистецький і громадський
журнал.
Рік вид. І—IV.	Львів. 1929—1932.
Зміна підзаголовка в 1932 р.: Літературно-науковий, мистецький і
громадський місячник.
Продовження журналу Нові шляхи — журнал під назвою Критика
Львів, 1933 р. (дивись № 62).
Видання припинене адміністративною владою. Останній № 8—9
(40—41) від серпня—вересня 1930 р.
72.	Освіта. Науково-суспільний місячник.
Рік вид. І. Львів. 1930.
Видання припинилося в зв’язку з матеріальними труднощами. Остан-
ній № 2 від грудня 1930 р.
73.	Праця. Популярний часопис. Орган Української партії праці.
Рік вид. І—VIII.	Львів. 1927—1934.
Зміни підзаголовка в 1932—1933 рр.: Орган Української партії праці;
від грудня 1933 р. цього підзаголовка немає.
735
Суспільно-політична щотижнева газета (в 1931—1933 рр. періодич-
ність часто порушувалася). В 1927—1933 рр. орган Української партії
праці. Від грудня 1933 р. орган партії «Українське селянське об’єднання».
Видання, як прогресивне, припинене адміністративною владою. Останній
№ 28 від 15/УІІ-1934 р.
74.	Професійні вісти. Часопис, присвячений професійному рухові.
Рік вид. І—III.	Львів. 1926—1928.
Газета появлялася через два тижні.
Неофіціальний орган професійного відділу ЦК КПЗУ. Видання, як
прокомуністичне, припинене адміністративною владою. Останній № 6 (26)
від 23/ІХ-1928 р.
75.	Рада.
Рік вид. І—X.	Львів. 1925—1934.
Підзаголовок від грудня 1925 р.: Політичний орган незалежної думки.
Суспільно-політична газета. Періодичність мінялася (один, два, три
рази в тиждень) та порушувалася (особливо в 1931—1934 рр.).
Газета Рада — це продовження газет під назвою Наш прапор, Львів,
1923—1924 рр., Прапор, Львів, 1924 р. та Українська рада, Львів, 1924—
1925 рр.
Спершу орган УНДО, від грудня 1925 р. орган лівого крила УНДО
(т. зв. «незалежної групи»). Починаючи від 1927 р. платформа газети мі-
нялася все на більш прогресивну. Видання припинене адміністративною
владою. Останній № 5 від 8/ІХ-1934 р.
76.	Робітнича трибуна. Орган Центр[ального] виборчого] комітету]
Всхідпої [1] Галичини Союза пролетаріату міст і сіл.
Рік вид. І. Львів. 1922.
Суспільно-політична газета. Видання припинилося в зв’язку з полі-
цейськими репресіями. Останній № 2 від 25.Х.1922 р.
77.	Світло.
Рік вид. І—IV. Львів. 1925—1928.
Суспільно-політична щотижнева газета. Періодичність порушувалась
особливо в 1926—1928 рр.
В липні 1928 р. разом з газетою Світло появився один номер газети
Професійні вісти (дивись № 79).
Газета в 1925—1927 рр.— неофіціальний орган КПЗУ. Пізніше напря-
мок газети мінявся в зв’язку з тим, що видання газети попало в руки
націоналістичних ухильників. Видання, як прогресивне, припинене ад-
міністративною владою. Останній № 28 (140) від 18/ІХ-1928 р.
78.	Сельроб. Орган Українського селянсько-робітничого соціалістич-
ного об’єднання — лівиці.
Рік вид. І—IV.	Львів. 1927—1932.
Зміна підзаголовка від 1928 р.: Орган Української] сел[янсько]-ро-
б[ітничої| соціалістичної] єдності.
Газета Сельроб — продовження газети Воля народа (дивись № 54).
Суспільно-політична щотижнева газета. До травня 1928 р. орган пар-
тії Сельроб-лівиця, від цього часу до вересня 1932 р. орган партії Сель-
роб-єдність. Видання, як прогресивне, припинено адміністративною вла-
дою. Останній № 293 від 25/ІХ-1932 р.
79.	Сила.
Рік вид. І—III.	Львів. 1930—1932.
До газети були додатки — в 1931 р. під назвою Ілюстровані вісти
(дивись № 60), в 1930—1932 рр. під назвою Масовий театр (дивись №65).
Суспільно-політична газета. Періодичність мінялася (один та три
рази в тиждень). Видання, як прокомуністичне, припинене адміністра-
тивною владою. Останній № 56 від 25/ІХ-1932 р.
80.	Сяйво. Ілюстрований суспільно-науковий, спортовий враз з пере-
глядом політичного життя двотижневик, присвячений молоді.
736
Рік вид. І—III. Львів. 1929—1931.
Періодичність часто порушувалася. Неофіціальний орган КСМ За-
хідної України. Видання, як прогресивне, припинене адміністративною
владою. Останній № 4—7 від 1/VI-1931 р.
81.	Українська думка.
Рік вид. І—II.	Львів. 1932—1933.
Суспільно-політична щотижнева газета. Видання припинилося в зв’язку
з матеріальними труднощами внаслідок репресій адміністративної влади
Останній № 25 від 8/УП-1933 р.
82.	Кихпіа.
[Кок. игусі. І.] Ехуоху. 1931.
[Кузня.]
[Рік вид. І. Львів.]
Суспільно-політичний журнал, появлявся що два тижні. Видання
припинилося в зв’язку з матеріальними труднощами внаслідок репресій
адміністративної влади. Останній № 13 від 10/Х-1931 р.
83.	Міе$І£сгпік Іііегаскі.
Кок луусі. І—II. У/агзхалуа— Ехуолу. 1930—1931.
[Літературний місячник.]
[Рік вид. І—II.	Варшава—Львів.]
Видавництво журналу було у Варшаві, журнал до березня 1931 р.
друкувався у Львові, пізніше друкування журналу перенесено у Познань.
84.	Молу а кгопіка. Влуиіу^обпік Іііегаскі.
Кок луусі. І—II.	Ехуолу. 1931—1932.
[Нова хроніка. Літературний двотижневик.]
[Рік вид. І—II. Львів.]
Прогресивний журнал. Видання припинилося в зв’язку з матеріаль-
ними труднощами внаслідок репресій адміністративної влади. Останній
№ 10 від 30/У-1932 р.
85.	Молу а ргалусіа.
Кок. луусі. І. Елуолу. 1930.
[Нова правда.]
[Рік вид. І. Львів.]
Щотижнева газета. Видання припинене адміністративною владою.
Останній № 8 від 2/ХІ-1930 р.
86.	Ротові. Міезі^сгпік розлуі^сопу киїіигге лузрбісгезпе].
[Кок хуусі. І].	Е\у6\у. 1931.
[Поміст. Місячник, присвячений сучасній культурі.]
[Рік вид. І. Львів.]
Прогресивний журнал. Видання припинилося на № 1 за березень
1931 р. в зв’язку з матеріальними труднощами.
87.	РГ7Є£Ц(1 ЛУ8рОІСгЄ8Пу.
Кок луусі. І. Ехуоху. 1931.
[Сучасний огляд.]
[Рік вид. І. Львів.]
Прогресивна щотижнева газета. Видання, як прогресивне, при-
пинене адміністративною владою. Останній № 17 від 4/Х-1931 р.
88.	$ро1(І2Іе1са кіазолуу.
Кок. лууб. І. Елуолу. 1925.
[Класовий кооператор.]
[Рік вид. І. Львів.]
Щомісячний журнал. Видання припинилося в зв’язку з матеріальни-
ми труднощами внаслідок репресій адміністративної влади. Останній ДМе.,5
від серпня 1925 р.
89.	8ргалуа гоЬоіпісга. Ту^осіпік роз\уі§сопу зргалуот гисіїи гадуобо-
ЛУЄ£О.
47 № 503
737
Кок луусі. І—II. Ьлуолу. 1921—1922.
[Робітнича справа. Тижневик, присвячений справам професійного руху.]
| Рік вид. І—II. Львів.]
Суспільно-політична газета. Видання, як прогресивне, припинене
адміністративною владою.
90.	8у&па1у. Зргашу зроіесгпе, Іііегаіига, згіика.
Кок и/усі. І—VI.	Ьлуолу. 1933—1934, 1936—1939.
[Сигнали. Суспільні справи, література, мистецтво.]
[Рік вид. І—VI.	Львів.]
Орган прогресивних письменників та журналістів.
Журнал появлявся щомісячно, пізніше що два тижні. Видання при-
пинилося в зв’язку з початком другої імперіалістичної війни. Останній
№ 75 від 15^111-1939 р.
91.	ТгуЬипа шІосіусЬ. Оосіаіек бо ТгуЬипу гоЬоіпісге].
Кок. дуусі. І—II. Елу6\у. 1936—1937.
[Трибуна молодих. Додаток до Робітничої трибуни.]
(Рік вид. І—11. Львів.]
Суспільн “злітична газета, появлялася що два тижні (додаток до
газети під н )іо ТгуЬипа гоЬоіпісга— дивись № 93). Офіціальний орган
пепеесівської організації Спілка незалежної соціалістичної молоді, однак
за поліцейськими даними, насправді неофіціальний орган КСМ Західної
України. Видання, як прокомуністичне, припинене адміністративною вла-
дою. Останній №6 (11) від березня 1937 р.
92.	ТгуЬипа гоЬоіпісга. Ог&ап СепІг[а1пе&о] кот[ііеіи] лууЬ[огсге&о]
Оа1іс]і ШзсЬобпіе] 7\уіагки ргоІеІаг]аіи тіазі і лузі.
Кок лууб. І—III.	ілуолу. 1922—1924.
[Робітнича трибуна. Орган Центрального виборчого комітету Східної
Галичини Спілки пролетаріату міст і сіл.]
[Рік вид. І—III. Львів.]
Зміни підзаголовка — в 1923 р.: Ог^ап Сепіг{аІпе£о] Кот[ііеіи] Са-
1іс]і АУзсосІпіе] 2луі$гки РгоІеіаг]а1и Міазі і АУзі, пізніше в 1923 р.:
Ог&ап Сепіг[а1пе&о] Котіїеіи 2луі$гки Рго1еіаг]аіи Міазі і АУзі Оа1іс]і
ХУзсЬосІпіе]; також в 1923 р.: Ог^ап 2\уіахки Ргоіеіагіаіи Міазі і АУзі
Оа1іс]і ШзсЬосІпіеі; далі в 1923 р.: Ог&ап 2луі$гки Ргоіеіагіаіи Міазі і \Узі.
Суспільно-політична газета. Періодичність мінялася (один та три
рази в тиждень, щоденно). Видання, як прокомуністичне, припинене ад-
міністративною владою. Останній № 115 (158) від 21/VI-1924 р.
93.	ТгуЬипа гоЬоіпісга.
Кок луусі. І—IV. Ілубду. 1934-1937.
[Робітнича трибуна.]
[Рік вид. І—IV.	Львів.]
В 1936—1937 рр. до газети був додаток під назвою ТгуЬипа тІобусЬ
(дивись № 91).
Суспільно-політична щотижнева газета. В 1934—1936 рр. офіціальний
орган ППС. Від половини 1936 р. міняє свій напрям на. Все білцще прогре-
сивний, від жовтня 1936 р. перестає бути органом Г|ПС, стає органом
єдиного фронту, очолюваного КПЗУ. Видання припинене адміністративною
владою. Останній № 13 (129) від 28/111-1937 р.
94.	ТгуЬу. Міезі^сгпік Іііегаскі.
[Кок дууб. І.] ілуолу. 1931.
[Нарізи. Літературний місячник.]
[Рік вид. І. Львів.]
Прогресивний журнал. Видання припинилося в зв’язку з матеріаль-
ними труднощами внаслідок репресій адміністративної влади. Останній
№ 2—3 від серпня—вересня 1931 р.
95.	АУЇасІотозсі. Цгіеппік іпІоппасу]пу.
Кок луусі. І—II. Ьлуолу. 1931—1932.
738
[Вісті. Інформаційний щоденник.]
[Рік вид. І—II,	Львів.]
Суспільно-політична щоденна газета. Видання, як прогресивне,
припинене адміністративною владою. Останній № 37 (76) від 16/11-1932 р.
96.	\¥іасіото8сі сШорзкіе.
Кок х^усі. І. Ь’и/ош. 1928.
[Селянські вісті.]
[Рік вид. І. Львів.]
Суспільно-політична щотижнева газета. Видання припинилося на № 5
від 11/111-1928 р.
97.	ХУісІпокг^ді. В^/иіу£Осіпік роз\уі§сопу киїіигге хузроісгезпе].
Кок тоуд. І.	1932.
[Горизонти. Двотижневик, присвячений сучасній культурі.]
[Рік вид. І. Львів.]
Суспільно-політична газета, що мала появлятися що два тижні. Ви-
дання, як прогресивне, припинене адміністративною владою. По-
явився тільки № 1 від 1 З/УІ-1932 р.
47*
ХРОНОЛОГІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ГОЛОВНІШИХ ПОДІЙ*
1917 р. липень—грудень.— Численні збори трудящих з вимогами
харчів і палива. (ЛОДА, ф. 102, оп. 1, спр. 76, арк. 8—9).
1917 р. жовтня 9, — Страйк львівських залізничників. (ЛОДА, ф. 374,
оп. 1, спр. 4328, аірк. 3).
1917 р. листопада 9. — В газеті «Кур’єр львовскі» надруковано пер-
ше повідомлення про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної револю-
ції. (Газета «Кур’єр львовскі», № 25 від 9 листопада 1917 р., ранковий
випуск).
1917 р. листопада 11—14. — Перші повідомлення львівських газет про
декрет про мир, прийнятий II Всеросійським з’їздом робітничих і сол-
датських депутатів. (Газети: «Діло, № 266 від 11 листопада 1917 р.,
«Українське слово», № 257 від 14 листопада 1917 р.).
1918 р. січня 17.— Розпочався страйк львівських залізничників. Він
був частиною загального політичного страйку в Австро-Угорщині. (ЛОДА,
ф. 314, оп. 1, спр. 4328, арк. 13).
1918 р. січня 23. — Закінчився політичний страйк львівських трам-
вайників. (Газета «Українське слово», № 16 від 24 січня 1918 р.).
1918 р. січня 23.— Страйк робітників, зайнятих на ремонті шляхів.
Це було виявом солідарності з політичним страйком робітників львівських
залізничних майстерень. (Газета «Кур’єр львовскі», № 42 від 24 січня
1918 р., ранковий випуск).
1918 р. січня 25. — Страйк робітників залізничної електростанції, які
приєдналися до загального страйку львівських залізничників. (Газета
«Кур’єр львовскі», № 44 від 26 січня 1918 р., вечірній випуск).
1918 р. січня 29.— Збори львівських робітників вимагають встанов-
лення загального миру. (Газета «Кур’єр львовскі», № 48 від 29 січня
1918 р.).
1918 р. квітня 22.— Страйк робітників львівських залізничних май-
стерень. (Філіал ЦДІА УРСР у Львові, ф. 146, оп. 4, спр. 7162, арк. 51).
1918 р. квітня 27.— Страйк залізничних кондукторів, які приєдналися
до страйкуючих робітників залізничних майстерень у Львові. (ЛОДА,
ф. 314, оп. 1, спр. 4494, арк. 457).
* Покажчик складено на основі архівних документів та матеріалів,
виявлених при підготовці збірника. Відомості про більш значні страйки
у Львові включені в покажчик лише до 1922 р. Про страйки від 1922 р.
до вересня 1939 р. дивись у документі № 92 в цьому збірнику. Відомості
про комуністичну пресу дивись в бібліографічному покажчику.
740
1918 р. травня 1.— Першотравневі збори робітників. (ЛОДА, ф 193,
оп. 1, спр. 160, арк. 6).
1918 р. травня 17.— Страйк львівських друкарів. (ЛОДА, ф' 314,
оп. 1, спр. 4328, арк. 34).
1918р. червня 7. — Демонстрація і вуличні виступи жінок та підліт-
ків, викликані голодом. (Філіал ЦДІА УРСР у Львові, ф. 146, оп. 4,
спр. 7162, арк 123).
1918 р. червня 7—8.— Демонстрації трудящих у зв’язку з голодом.
(Філіал ЦДІА у Львові, ф. 146/оп. 4, спр. 7162, арк. 123, 127).
1918 р. липня 6.— Розповсюдження у Львові листівок Революційного
солдатського комітету з закликом до солдатів австрійської армії покін-
чити з війною шляхом революції. (ЛОДА, ф. 314, оп. 1, спр. 3387,
арк. 95).
1918 р. листопада 1.— Початок збройного повстання у Львові та в ін-
ших містах Східної Галичини проти австро-угорської влади і польського
панства (Журнал «Більшовик України», № 20, 1928 р., стор. 6).
1918 р. листопада 22.— Польські окупанти повністю захопили Львів.
1919 р. лютого 11.— Загальні збори львівських залізничників при-
йняли резолюцію, в якій засуджувалось переслідування буржуазною вла-
дою залізничників української національності. (Газета «Вперед», № 59
від 11 лютого 1919 р.),
1919 р. лютий, не раніше 20.— Розповсюдження серед трудящих»
Львова відозви КРПП, що закликала до революції та створення робітни-
чих Рад. (ЛОДА, ф. 102, оп. 1, спр. 28, арк. 33).
1919 р. березня 25. — Голодні демонстрації трудящих у Львові.
(ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 157, арк. 16—18).
1919 р. травня 1.— Першотравневі збори львівських робітників
(ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 160, арк 17).
1919 р. травня 14. — Польський буржуазно-поміщицький уряд ввів
на території Галичини воєннопольові суди. (Філіал ЦДІА УРСР у Льво-
ві, ф. 146, оп, 4, спр. 5263, арк. 116).
1919 р. серпня 5. — Наказ Львівського повітового командування жан-
дармерії про посилення боротьби з більшовицькою агітацією в армії.
(ЛОДА, ф. 102, оп. 1, спр. 28, арк. 48).
1919 р. жовтня 25. — Страйк і демонстрація львівських залізничників.
(Газета «Вперед», № 130 від 27 жовнтя 1919 р.).
1919 р. жовтня 29. — У всіх львівських залізничних майстернях . роз-
почався «пасивний опір» адміністрації. (Газета «Кур’єр львовскі», № 298
від жовтня 1919 р.).
1919 р. вересня 25. — Страйк львівських каменярів. (Газета «Вперед»,
'№ 104 від 27 вересня 1919 р.).
1919 р. листопада 11. — Таємні збори робітників залізничних майсте-
рень у Львові ухвалили припинити роботу на підприємствах і послати
спеціальних делегатів у більші залізничні центри Галичини з метою
налагодження зв’язків для загального виступу робітників проти
польської буржуазно-поміщицької влади. (ЛОДА, ф. 200, оп. 7, спр. 28,
арк. 2).
1920 р. січень.— Страйк робітників залізничних майстерень і паровоз-
ного депо. (ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 140, арк. 9).
1920 р. січня 22. — Страйк службовців закордонних страхових това-
рист у Львові. (ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 143, арк. 2).
1920 р. кінець лютого.— Голодна демонстрація львівських жінок.
(Газета «Вперед», № 49 від 29 лютого 1920 р.).
1920 р. лютого 29. — Збори млинарських робітників, які розглянули
питання про порушення закону про 8-годинний робочий день в мукомель-
ній промисловості. (Газета «Вперед» від 4 березня 1920 р).
1920 р. березня 13. — Страйк Львівських залізничників з вимогою
741
укласти мир з Радянською республікою. (ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 140,
арк. 16—17).
,	1920 р. березня 21.— Поширення у Львові комуністичних відозв.
(ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 141, арк. 2).
1920 р. березня 25. — Страйк львівських трамвайників. (ЛОДА, ф. 193,
оп. 1, спр. 141, арк. 3).
1920 р. березня 26. — До страйкуючих трамвайників приєднались ро-
бітники всіх інших підприємств міста. (ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 141.
арк. 5).
1920 р. березня 31. — Демонстрація львівських жінок-робітниць з ви-
могою припинити війну і зарадити голодові. (Газета «Вперед», № 77 від
2» квітня 1920 р.).
1920 р. квітня 8.— Поширення у Львові відозви КРПП до робітників
з закликом боротися за укладення миру з Радянською Росією і Радян-
ською Україною. (ЛОДА, ф. 285, оп. 1, спр. 3357, арк. 1—2).
1920 р. квітня 12 і 14.— Вуличні демонстрації жінок і дітей з причи-
ни відсутності хліба і картоплі в місті. (ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 159,
арк. 8, 10, 11).
1920 р. кінець квітня.— Страйк робітників львівських цегелень. (Газе-
та «Вперед», Я? 110 від 13 травня 1920 р.).
1920 р. травня 1. — Першотравневі збори львівських українських ро-
бітників, які прийняли резолюцію з вітанням для трудящих Радянської
Росії, Радянської України та інших країн. (Газета «Вперед», № 102
від 4 травня 1920 р.).
1920 р. липня 8. — Відновлення стану облоги в Галичині з метою не-
допущення революційних заворушень серед населення та солдатів. (Філі-
ал ЦДІА у Львові, ф. 146, оп. 4, спр. 5263, арк. 121).
1920 р. серпня 1.— Поширення серед солдатів у Львові відозви
Тимчасового революційного комітету Польщі до польських легіонерів у
зв’язку з створенням Тимчасового революційного комітету Польщі та
з закликом переходити на бік революції. (ЛОДА, ф. 285, оп. 1, спр. 3357,
арк. 21).
1920 р. листопада 17.— Страйк млинарських робітників. (ЛОДА.
ф. 193, оп. 1, спр. 143, арк. 10—11).
1921 р. лютого 26. — Страйк робітників львівських залізничних май-
стерень. (ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 145, арк. 37—40).
1921 р. лютого 28. — Страйк металістів. (ЛОДА, ф. 193, оп. 1,
спр. 144, арк. 17—18).
1921 р. травня 1. — Першотравневі збори львівських робітників.
(ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 160, арк. 96).
1921 р. травня ЗО. — Страйк львівських друкарів. (ЛОДА, ф. 193,
оп, 1, спр. 144, арк. 23).
1921 р. липня 3.— Страйк млинарів, пекарів, різників. (ЛОДА, ф. 75,
оп. 1, спр. 158, арк. 1).
1921 р. серпня 16. — Страйк робітників всіх військових установ у
Львові. (Газета «Справа роботніча», № 8 від 21 серпня 1921 року).
1921 р. серпня 31. — Розпорядження президії намісництва у Львові
всім староствам Львівського воєводства про проведення негайних репре-
сій по відношенню до страйкових комітетів і комуністичних агітаторів.
(ЛОДА, ф. 102, оп. 1, спр. 77, арк. 29).
1921 р. серпень. — Звернення секретаріату КПСГ до всіх членів і ко-
мітетів КПСГ з нагоди об’єднання Виконавчого Комітету КПСГ і Цен-
трального Комітету КПСГ та про підготовку партійної конференції у
Львові. (ЛОДА, ф. 285, оп. 1, спр. 134, арк 3).
1921 р. жовтня 15. — Страйк робітників всіх підприємств металооб-
робної промисловості Львова. (ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 14, арк. 77).
742
1921 р. жовтня ЗО. — В будинках на території собору св. Юра у
Львові розпочала роботу крайова конференція Комуністичної партії Схід-
ної Галичини. (ЛОДА, ф. 200, оп. 7, спр. 26, арк. 269).
1922 р. травня 1. — У Львові на площі Госєвського відбулися 40-ти-
сячний мітинг і демонстрація. (Газета «Громадський вістник», № 58 від
4 травня 1922 р.).
1922 р. травня 1. — У львівській тюрмі «Бригідки» вибухнула голо-
довка політичних в’язнів, арештованих в т. зв. святоюрській справі.
(Журнал «Наша правда», № 19 від 13 травня 1922 р.).
1922 р. червень 11.— Демонстрація і мітинги на відзнаку 20 роковин
революційних подій 1902 р. (ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 28, арк. 4).
1922 р. серпень, не раніше 26.— Поширення відозви КПСГ, в якій було
надруковано протест 40 політичних в’язнів львівської тюрми «Бригідки»,
переважно «святоюрців» — учасників Крайової конференції КПСГ. Про-
тест був направлений міністру юстиції Польщі. (ЛОДА, ф. 285, оп. 1,
спр. 175, арк. 99—100).
1922 р. листопада 22 до 1923 р. січня 11. — У Львові проходив суд
над делегатами Крайової конференції КПСГ.
1923 р. лютого 6. — Робітники львівських залізничних майстерень роз-
почали «пасивний опір». (ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 147, арк. 6).
1923 р. березня 18. — Резолюція з’їзду УСДП у Львові з протестом
проти приєднання Західної України до Польщі, за розгортання боротьби
за возз’єднання з Радянською Україною. (ЛОДА, ф. 1, оп. 1, спр. 139,
арк. 20).
1923 р. березня 18. — У Львові на площі св. Юра відбулася 40-тисяч-
на демонстрація трудящих, які заявили категоричний протест проти не-
справедливого рішення Ради послів держав Антанти про приєднання Га-
личини до буржуазно-поміщицької Польщі.
1923 р. травня 1. — Першотравневий мітинг робітників Львова.
(ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 161, арк. 45).
1923 р. листопада 6. — Демонстрація страйкуючих робітників. (ЛОДА,
ф. 102, оп. 1, спр. 140, арк. 110—111).
1923 р. листопада 6, 7, 8.— Генеральний страйк львівських робітни-
ків, який супроводжувався сутичками з поліцією. (ЛОДА, ф. 102, оп. 1,
спр. 40, арк. 103, 104).
1924 р. січня 28. — Львівський воєвода заборонив траурні мітинги
трудящих у зв’язку зі смертю В. І. Леніна. (ЛОДА, ф. 102, оп. 1, спр. 42,
арк. 24).
1924 р. лютого 3. — До правління професійної спілки металістів у
Львові обрано тільки комуністів. (ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 28, арк. 20).
1924 р. лютого 12. — На загальних зборах Спілкової пекарні в над-
зірну раду цієї організації обрано тільки комуністів. (ЛОДА, ф. 193,
оп. 1, спр. 28, арк. 29).
1924 р. лютого 26.— Конференція робітничих партій у Львові, скли-
кана за ініціативою львівської ради професійних спілок, обговорила пи-
тання спільної боротьби проти знущання над політичними в’язнями у
львівських тюрмах. (ЛОДА, ф. 285, оп. 1, спр. 3630, арк. 5).
1924 р. травня 1. — Першотравнева демонстрація трудящих міста.
(ЛОДА, ф. 193, оп. 4, спр. 12, арк. 123).
1924 р. листопада 7. — Поширення у Львові відозви ЦК КПЗУ до
трудящих з нагоди 7-ої річниці Великої Жовтневої соціалістичної рево-
люції. (ЛОДА, ф. 285, оп. 1, спр. 3901, арк. 2).
1925 р. січень.— Поширення у Львові відозви ЦК КРПП, присвяче-
ної першій річниці смерті В. І. Леніна. (ЛОДА, ф. 102, оп. і, спр. 44,
арк. 6).
1925 р. березень. — Поширення у Львові відозви Профлівиці до без-
робітних і будівельних робітників міста, в якій викривалась ганебна роль
743
ППС, Що допомогла поліції розігнати 15 березня робітничий мітинг в
справі безробіття, скликаний радою професійних спілок міста. (ЛОДА»
ф. 193, оп. 1, спр. 121, арк. 8).
1925 р. червня 23. — Мітинг робітників міста ухвалив резолюцію, в
якій вимагав покращення економічного становища трудящих і припинення
наступу на соціальні права робітників. (ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 136,
арк. 5).
1925 р. червня 23. — Демонстрація робітників на вулиці Губернатор-
ських Валах у Львові. (ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 136, арк. 32).
1925 р. серпня 6. — У львівській тюрмі «Бригідки» розстріляно кому-
ніста Нафталі Ботвіна. (ЛОДА, ф. 102, оп. 1, спр. 44, арк. 36).
1925 р. серпня 6.— Демонстрація протесту в’язнів львівської тюрми
«Бригідки» в зв’язку зі стратою Нафталі Ботвіна. (ЛОДА, ф. 102, оп. 1,
спр. 44, арк. 38).
1925 р. вересня 7. — Вивішення на Високому Замку комуністичного
прапора з написом «Геть руки від Радянської Росії!». (ЛОДА, ф. 193,
оп. 1, спр. 14, арк. 266).
1925 р. вересень. — Поширення відозви Львівського комітету КПЗУ
до робітників з закликом посилити боротьбу з білим терором у львів-
ських в’язницях. (ЛОДА, ф. 285, оп. 1, спр. 4067, арк. І).
1925 р. листопада 7.— Поширення у Львові відозви ЦК КПП і ЦК
КПЗУ, присвяченої 8-ій річниці Великої Жовтневої соціалістичної рево-
люції. (ЛОДА, ф. 1, оп. 1, спр. 239, арк. 667).
1925 р. листопада 7.— Вивішування комуністичних прапорів у місті.
(ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 4, арк. 372).
1926 р. квітень.— Поширення у Львові відозви ЦК КПЗУ до робіт-
ників і селян з нагоди 1 Травня. (ЛОДА, ф. 1, оп. 1, спр. 239, арк. 671).
1926 р. травень.— Відозва ЦК КПЗУ до робітників про зраду уряду
Пілсудського робітничим інтересам. (ЛОДА, ф. 193, оп. 1, спр. 51,
арк. 6).
1926 р. липня 18.— Конференція КПЗУ Львівського міського і під-
міського округу. (ЛОДА, ф. 200, оп. 6, спр. 776, арк. 102).
1926 р. жовтень.— Комуністи і прогресивні діячі створили легальну
робітничо-селянську партію «Сельроб». (ЛОДА, ф. 57, оп. 1, спр. 885, арк. 4).
1927 р. січень.— Поширення у Львові відозви окружного комітету
КПЗУ до робітників Львова у зв’язку з вироками Володимир-Волин-
ського трибуналу над комуністами. (ЛОДА, ф. 285, оп. 1, спр. 488,
арк. 4—5).
1927 р. квітня ЗО.— Відозва ЦК КПЗУ до робітників і селян з при-
воду 1 травня. (Філіал ЦДІА у Львові, ф. 103, оп. 1, спр. 575, арк. 57).
1927 р. травня 1.— Першотравневі!й мітинг у Львові (ЛОДА, ф. 285,
оп. 1, спр. 4448, арк. 4).
1927 р. червень.— Опубліковано відозву окружного комітету КПЗУ
до трудящих в зв’язку з злодійським убивством радянського посла у
Варшаві Войкова. (ЛОДА, ф. 285, оп. 1, спр. 489, арк. 4—5).
1927 р. липень.— Поширення у Львові відозви окружного комітету
КПЗУ до робітників у зв’язку зі смертю комуніста Г. Черкеса у львів-
ській в’язниці «Бригідки». (ЛОДА, ф. 191, оп. 1, спр. 5, арк. 248).
1928 р. квітня 23.— Академічний сенат університету у Львові роз-
пустив секцію студентської соціалістичної молоді «Жицє» — легальну
студентську організацію, яка знаходилась під впливом комуністів.
(ЛОДА, ф. 285, оп. 1, спр. 537, арк. 55).
1928 р. травня 1.— Першотравнева робітнича демонстрація у Львові.
(ЛОДА, ф. 285, оп. 1, спр. 4717, арк. 1).
1928 р. травня 9.— Поширення у Львові відозви Профлівиці до ро-
бітників Львова з закликом до солідарної боротьби та підтримки страйку
кравецьких робітників. (ЛОДА, ф. 57, оп. З, спр. 824, арк. 24).
744
1928 р. червня 18.— Поширення у Львові відозви окружного комітету
МОПР до трудящих міста з закликом підтримати вимоги політичних
в*язнів. (ЛОДА, ф. 57, оп. 4, спр. 775, арк. 27).
1928 р. серпня 31.— Відкритий лист секції молоді профспілки буді-
вельних робітників у Львові до трудящої молоді міста з закликом боро-
тися за організацію секцій молоді при всіх профспілках. (ЛОДА, ф. 285^
оп. 1, спр. 4817, арк 2).
1928 р. вересня 2.— Демонстрація трудящих під комуністичними гас-
лами у Львові. (ЛОДА, ф. 57, оп. 4, спр. 778, арк. 22).
1928 р. жовтня 20.— Поширення у Львові відозви Профлівиці до тру-
дящих Львова з закликом до загального страйку на знак солідарності
з страйкуючими лодзінськими текстильщиками і сільськими робітниками
Рава-Руського повіту. (ЛОДА, ф. 57, оп. З, спр. 824, арк. 14).
1928 р. жовтня 29.— Польська поліція провела арешти ряду членів
ЦК КПЗУ і МОПР Західної України. (ЛОДА, ф. 200, оп. 2, спр. 781,
арк. 16).
1928 р. листопада 1.— Погроми українських установ і репресії над
українським населенням у Львові, проведені польськими буржуазними на-
ціоналістами і поліцією. (ЛОДА, ф. 1, оп. 1, спр. 242, арк. 40, газета
«Земля і воля» за жовтень—листопад 1928 р.).
1928 р. листопада 12.— Мітинг трудящих на пл. Краківській у Льво-
ві, на якому мали виступати комуністичні делегати, розігнаний поліцією.
(ЛОДА, ф. 57, оп. 4, спр. 108, арк. 176).
1928 р. листопада 12.— Поширення у Львові відозви окружного ко-
мітету КПЗУ до робітників броварень з закликом продовжувати страй-
кову боротьбу. (ЛОДА, ф. 285, оп. 1, спр. 4801, арк. 3).
1928 р. листопад.— Поширення у Львові відозви окружного комітету
КПЗУ до українських та польських робітників і селян з закликом до
створення єдиного антифашистського фронту. (Філіал ЦДІА УРСР у
Львові, ф. 113, оп. 1, спр. 615, арк. 63).
1928 р. листопад.— Постанова ЦК КПП в справі подій 1 листопада
у Львові. (Журнал «Наша правда», № 11—12, листопад—грудень 1928 р.).
1928 р. грудень.— Поширення у Львові відозви КПЗУ до робітників
і селян з закликом боротися проти нападу на Радянський Союз. (Філіал
ЦДІА УРСР у Львові, ф. 113, оп. 1, спр. 1268, арк. 16).
1929 р. січня 28.— Політичні в’язні у львівській тюрмі «Бригідки»
почали загальну голодовку. (ЛОДА, ф. 102, оп. 1, спр. 52, арк. 2).
1929 р. лютого 2.— Демонстрація трудящих біля львівської тюрми
«Бригідки» з вимогою звільнення політичних в’язнів. (ЛОДА, ф. 57,
оп. 4, сп.р. 99, арк. 107—109).
1929 р. березня 21.— Декларація робітничо-селянської делегації на
з’їзді товариства «Просвіта» у Львові з рішучою вимогою усунення з
«Просвіти» буржуазних і клерикальних елементів (ЛОДА, ф. 57, оп. 1,
спр. 835, арк. 126—127).
1929 р. квітня 20.— Збори і демонстрація безробітних будівельних
робітників. (ЛОДА, ф. 75, оп. 2, спр. 14, арк. 68).
1929 р. квітня 22.— Демонстрація безробітних на пл. Ринок у Львові.
(ЛОДА, ф. 75, оп. 2, спр. 14, арк. 70—71).
1929 р. травня 12.— У Львові відбулася нарада революційних письмен-
ників Західної України, на якій було утворено організацію революційних
письменників «Горно».
1929 р. червень.— Поширення у Львові відозви окружного комітету
КСМ Західної України до малолітніх робітників деревообробної проми-
словості в зв’язку зі страйком львівських столярів. (Філіал ЦДІА УРСР
у Львові, ф. 113, оп. 1, спр. 1274, арк. 40).
1929 р. жовтень.— Поширення у Львові відозви ЦК КПЗУ до робіт-
745
ників і селян Західної України з нагоди 12-річниці Великої Жовтневої
соціалістичної революції. (ЛОДА, ф. 57, оп. 1, спр. 128, арк. 6—7).
1930 р. січня 26.— Демонстрація безробітних у Львові. (ЛОДА, ф. 75,
оп. 2, спр. 22, арк. 1).
1930 р. лютий-березень.— У Львові та в інших містах відбулися полі-
тичні демонстрації безробітних, так звані «походи голодних».
1930 р. серпня 1.— Поширення у Львові відозви ЦК КПЗУ до солда-
тів з нагоди Міжнародного антивоєнного дня. (ЛОДА, ф. 57, оп. 4,
спр. 36, арк. 15).
1931 р. березень.— Поширення у Львові відозви солдатського комітету
при окружному комітеті КПЗУ до солдатів 19 полку піхоти Львівського
гарнізону з закликом до революційної боротьби. (ЛОДА, ф. 57, оп. 4,
спр. 324, арк. 9).
1931 р. липень.— Поширення відозви окружного комітету КПЗУ до
безробітних львівських робітників та солдатів Львівського гарнізону з
закликом боротися проти злиднів, голоду і фашистського терору. (ЛОДА,
ф. 57, оп. 4, спр. 263, арк. 212).
1931 р. жовтень.— Поширення відозви Львівського окружного комітету
КПЗУ до солдатів Львівського гарнізону з нагоди Дня боротьби проти
окупації Західної України. (ЛОДА, ф. 57, оп. 4, спр. 192, арк. 55).
1931 р. жовтень.— Поширення відозви дільничного комітету КПЗУ
III дільниці м. Львова до робітничих і селянських мас з закликом ви-
ходити з рядів зрадницьких фашистських і соціал-фашистських органі-
зацій та вступати в ряди КПЗУ. (ЛОДА, ф. 374, оп. 1, спр. 140, арк. 3).
1931 р. листопада 7.— Демонстрація трудящих з нагоди роковин Ве-
ликої Жовтневої соціалістичної революції. (ЛОДА, ф. 75, оп. 2, спр. 37,
арк. 80—81).
1932 р. березень.— Поширення відозви окружного комітету МОПР
до робітників Львова з закликом до боротьби проти окупації і терору.
(ЛОДА, ф. 374, оп. 1, спр. 102, арк. 15).
1932 р. квітень.— Поширення відозви окружного комітету Профлівиці
до робітників Львова з закликом до солідарного страйку на захист страй-
куючих робітників друкарні «Бібльос». (ЛОДА, ф. 102, оп. 1, спр. 39,
арк. 34).
1932 р. червня 5.—Збори працівників науки, літератури, театраль-
ного, музичного і образотворчого мистецтва та трудової інтелігенції у
Львові звернулись до трудящих західноукраїнських земель з закликом
боротися проти нової імперіалістичної війни, стати на захист СРСР.
(Філіал ЦДІА УРСР у Львові, ф. З, оп. 1, спр. 2533, арк. 3).
1932 р. серпень.— Поширення відозви революційної групи солдатів
5 полку польової артилерії у Львові до солдатів Львівського гарнізону
з закликом боротися проти знущань над солдатами. (ЛОДА, ф. 75,
оп. 2, спр. 43, арк. 82).
1932 р. вересень.— Повідомлення львівського воєводи про розпуск
партії «Сельроб-єдність». (ЛОДА, ф. 57, оп. 1, спр. 885, арк. 4).
1932 р. жовтня 7.— Розпорядження віце-прокурора V району окруж-
ного суду, міському староству про припинення видання прогресивних
газет і журналів: «Народна трибуна», «Сила», «Вікна», «Сельроб», «Ко-
оперативні вісті», «Нові шляхи» та арешт їх редакторів. (ЛОДА, ф. 57,
оп. 4, спр. 594, арк. 3).
1933 р. січень.— У Львові відбувся процес над 11 чоловіками, обви-
нуваченими в приналежності до КПЗУ і антивоєнній пропаганді. (Жур-
нал «Наша правда», № 1 за лютий 1933 р.).
1933 р. березень, не раніше 8.— Поширення відозви окружного комі-
тету КПЗУ до трудящих жінок міста з нагоди святкування Міжнарод-
ного жіночого дня. (ЛОДА, ф. 1, оп. З, спр. 836, арк. 34).
1933 р. брезня 14.— Помер закатований тюремною адміністрацією у
746
львівській тюрмі «Бригідки» політичний в’язень комуніст І Михальчук.
(ЛОДА, ф. 1, оп. З, спр. 838, арк. 19).
1933 р. березня 14.— Помер закатований тюремною адміністрацією і
поліцією у львівській тюрмі «Бригідки» політичний в’язень, комуніст
І. Михальчук. (ЛОДА, ф. 1, оп. З, спр. 838, арк. 19).
1933 р. березня 16.— Опубліковано відозву львівського окружного ко-
мітету МОПР до трудящих у зв’язку з кривавою розправою над полі-
тичними в’язнями у львівській тюрмі «Бригідки» та в зв’язку з убивством
політичного в’язня І. Михальчука. (ЛОДА, ф. 1, оп. З, спр. 886, арк 19).
1933 р. — Поширення відозви Профлівиці до комунальних робітників
Львова з закликом до загального страйку. (ЛОДА, ф. 1, оп. З, спр. 837,
арк. 82).
1933 р. березень.— Поширення відозви групи безробітних робітників
і Тимчасового комітету безробітних Львова до трудящих міста з закли-
ком до боротьби проти організації батальйонів праці. (ЛОДА, ф. 1, оп. З,
спр. 836, арк. 33).
1933 р. березень.— Поширення відозви ЦК КПЗУ до трудящих За-
хідної України та до соціалістичних і соціал-демократичних партій з
пропозицією створити єдиний фронт боротьби проти фашизму. (ЛОДА,
«ф. 374, оп. 9, спр. 403, арк. 22—23).
1933 р. квітень.— Поширення відозви комітету безробітних Львова до
трудящих міста з закликом вийти на демонстрацію проти злиднів і го-
лоду. (ЛОДА, ф. 1, оп. З, спр. 836, арк. 51).
1933 р. середина липня.— Поширення відозви окружного військового
відділу КПЗУ до солдатів Львівського гарнізону з закликом підтримати
селянські виступи на території Західної України і Польщі. (ЛОДА,
ф. 102, оп. 1, спр. 61, арк. 220).
1933 р. грудень.— Поширення відозви ЦК КПЗУ до трудящих Захід-
ної України з закликом виступати на захист Г. Димитрова і товаришів.
(ЛОДА, ф. 1, оп. З, спр. 837, арк. 19).
1934 р. лютого 19.— Демонстративний страйк робітників Львова на
знак солідарності з пролетаріатом Австрії. (ЛОДА, ф. 1, оп. З, спр. 866,
арк. 366).
1934 р. лютого 25.— Загальна львівська конференція робітничої мо-
лоді ухвалила резолюції з закликом до боротьби проти наступу фашизму
і обрала Тимчасовий комітет лівиці робітничої молоді. (ЛОДА, ф. 374,
оп. 1, спр. 1682, арк. 9—10).
1934 р. квітень.— Численні демонстрації безробітних у Львові біля
державного управління посередництва праці, перед Великим театром, на
вулицях Легіонів, Академічній. (ЛОДА, ф. 1, оп. З, спр. 866, арк 177,326).
1934 р. вересня 27.— Кривава розправа поліції з страйкуючими ро-
бітниками фабрики шоколаду «Бранка». (ЛОДА, ф. 57, оп. 4, спр. 254,
арк. 3).
1934 р. жовтень.— Поширення відозви Львівського комітету КПЗУ до
робітників і трудової інтелігенції міста з нагоди (7 річниці .Великої
Жовтневої соціалістичної революції. (ЛОДА, ф. 374, оп. 1, спр. 1006,
арк. 7).
1935 р. травня 1.— Першотравнева демонстрація трудящих. (ЛОДА,
ф. 75, оп. 1, спр. 170, арк. 18).
1935 р. липень.— Поширення відозви ініціативного комітету Анти-
фашистського народного фронту до трудящих Західної України з закли-
ком створювати єдиний Народний фронт для боротьби за права тру-
дящих. (ЛОДА, ф. 57, оп. 4, спр. 487, арк. 59).
1935 р. липень.— Поширення відозви окружного комітету КПЗУ до
львівських залізничників з закликом до боротьби проти знущань
польських фашистів над робітниками. (ЛОДА, ф. 57, оп. 4, спр. 487,
арк. 53).
747
1935 р. серпень 11.— Голодовка робітників бетонного заводу. (Га-
зета «Трибуна роботніча», № 32 від 11 серпня 1935 р.).
1935 р. листопада 12.— Збори прогресивних працівників культури.
(ЛОДА, ф. 374, оп. 2, спр. 2162, арк. 12).
1936 р. березня 25.— Демонстрації трудящих у зв’язку з похороном
жертв фашистського терору у Кракові. (Філіал ЦДІА УРСР у Львові,
ф. 113, оп. 1, спр. 746, арк. 40—42).
1936 р. березня ЗО.— Демонстративний страйк львівських робітників
у зв’язку з краківськими кривавими подіями. (ЛОДА, ф. 200, оп. 1,
спр. 1603, арк. 6—124).
1936 р. квітня 2.— Демонстрація трудящих і одногодинний страйк
протесту, проголошений у зв’язку з кривавими подіями в Кракові. Де-
монстранти обкидали поліцію камінням. (Філіал ЦДІА УРСР у Львові,
ф. 113, оп. 1, спр. 746, арк. 40—42).
1936 р. квітня 14.— Демонстрації безробітних у Львові. Поліція під
час сутичок з демонстрантами вбила безробітного Владислава Козака.
(Філіал ЦДІА УРСР у Львові, ф. 113, оп. 1, спр. 746, арк. 40—42).
1936 р. квітня 15.— Демонстрація і траурнйй мітинг трудящих Львова
на площі Академічній в зв’язку з кривавою розправою над трудящими
у Кракові, Ченстохові і Львові. (ЛОДА, ф. 57, оп. 4, спр. 50), арк. 143—
144).
1936 р. квітня 16.— Похорон вбитого поліцією безробітного Влади-
слава Козака у Львові, який перетворився у велетенську демонстрацію
протесту проти фашистського терору і польської буржуазно-поміщицької
влади (Філіал ЦДІА УРСР у Львові, ф. 113, оп. 1, спр. 746, арк. 84
та інші).
1936 р. квітня 28.— Масове розповсюдження у місті комуністичних
листівок. (ЛОДА, ф. 1, оп. З, спр. 908, арк. 84).
1936 р. травня 1.— Першотравнева демонстрація трудящих. (ЛОДА,
ф. 374, оп. 1, спр. 1963, арк. 5—6).
1936 р. травня 16—17.— Антифашистський конгрес працівників куль-
тури. (ЛОДА, ф. 1, оп. З, спр. 911, арк. 103—104).
1936 р. травня 24.— Демонстрація безробітних у Львові; учасники де-
монстрації обкидали камінням поліцію, яка розганяла їх.. (ЛОДА, ф. 1,
оп. З, спр. 905, арк. 50, 53).
1936 р. липень.— Поширення відозви Львівського комітету КСМ За-
хідної України до трудящих Львова з закликом до боротьби проти те-
рору польського фашизму. (ЛОДА, ф. 374, оп. 1, спр. 1956, арк. 5).
1936 р. жовтня 3.— Відбувся у Львові вечір революційної робітничої
поезії, влаштований культурно-освітньою комісією при професійній спілці
малярів і лакувальників. (Філіал ЦДІА УРСР у Львові, ф. 113, оп. 1,
спр. 478, арк. 9).
1936 р. листопад.— Поширення Маніфесту ЦК КПЗУ «За волю, за
щасливе, майбутнє українського народу». (ЛОДА, ф. 374, оп. 1, спр. 2245,
арк. 4—11).
1936 р. грудня 4.— Закриття поліцією професійної спілки мулярів
і теслярів, які були під впливом комуністів. (ЛОДА, ф. 57, оп. 4, спр. 523,
арк. 9, 12).
1937 р. березня 24.— Поліція закрила професійні спілки перукарів,
робітників металевої промисловості, торговельних та конторських пра-
цівників, які були під впливом комуністів. (ЛОДА, ф. 57, оп. 4, спр. 524,
арк. 161—162, 166).	'
1937 р. березня 25.— Закриття поліцією професійної спілки саніта-
рів, яка була під впливом комуністів. (ЛОДА, ф. 57, оп. 4, спр. 524,
арк. 161—162, 166).
1937 р. березня 25 — Поліція у Львові закрила редакцію прогресивних
748
газет «Трибуна роботніча» і «Трибуна млодих». (ЛОДА, ф. 57, оп. 4,
спр. 524, арк. 161, 162, 166).
1937 р. березня ЗО і 31.— Демонстрації безробітних у Львові. (Філіал
ЦДІА УРСР у Львові, ф. 113, оп. 1, спр. 430, арк. 1, 2).
1937 р. квітня 1.— Демонстрації безробітних у Львові. (ЛОДА,
ф. 102, оп. 1, спр. 63, арк. 93, 95).
1937 р. квітня 16.— Урочисті збори трудящих у зв’язку з роковинами
кривавих подій 16 квітня 1936 р. (ЛОДА, ф. 57, оп. 4, спр. 524, арк.3131).
1937 р. серпень.— Поширення відозви окружного комітету КПЗУ
до трудящих міста з закликом до загального страйку солідарності на
підтримку боротьби селянських мас Західної України і Польщі. (ЛОДА,
ф. 374, оп. 1, спр. 2241, арк. 3).
1938 р. квітня 16.— Демонстрації трудящих у честь пам’яті жертв
16 квітня 1936 р. (ЛОДАГф. 1, оп. З, спр. 986, арк. 488).
1938 р. травня 1.— Першотравнева демонстрація у Львові, під час
якої відбулась кривава сутичка з поліцією і ендецькими бандами. (ЛОДА,
ф. 191, оп. 1, спр. 5, арк. 249).
1938 р. травень.— Опубліковано відозву окружного комітету КПЗУ
до трудящих Львова в зв язку з кривавою розправою над першотравне-
вою демонстрацією у Львові. (ЛОДА, ф. 191, оп. 1, спр. 5, арк. 249).
1939 р. січня 11.— Демонстрація безробітних міста. (ЛОДА, ф. 1,
оп. 1, спр. 275, арк. 956).
1939 р. березня 5.— У Львові відбулася антифашистська демонстрація
безробітних. (ЛОДА, ф. 1, оп. 1, спр. 126, арк. 1070).
1939 р. квітня 12.— Демонстрації безробітних біля управління посе-
редництва праці і воєводського фонду праці у Львові. (ЛОДА, ф. 1,
оп. 1, спр. 126, арк. 1255).
1939 р. квітня 13.— Демонстрації безробітних у Львові. (Філіал
ЦДІА УРСР у Львові, ф. 113, оп. 1, спр. 499, арк. 204, 207).
1939 р. квітня 14.— Демонстрації безробітних у Львові. (ЛОДА,
ф. 1, оп. 1, спр. 126, арк. 1268).
1939 р. квітня 17, 18.— Демонстрації безробітних у Львові. Поліцію,
яка розганяла демонстрацію, безробітні обкидали камінням. (ЛОДА,
ф. 200, оп. 2, спр. 2805, арк. 1, 10).
1939 р. травня ЗО.— Першотравневі збори робітників. (Філіал ЦДІА
у Львові, ф. 113, оп. 1, спр. 500, арк. 2—3).
1939 р. травня 9.— Демонстрації безробітних у Львові. (Філіал ЦДІА
УРСР у Львові, ф. 113, оп. 1, спр. 500, арк. 51, 63).
1939 р. травня 10.— Демонстрації безробітних у Львові. (ЛОДА,
ф. 1, оп. 1, спр. 126, арк. 1421).
1939 р. травня 22.— Демонстрації безробітних у Львові. (ЛОДА,
ф. 1, оп. 1, спр. 126, арк. 1537).
1939 р. вересня 22.— Частини Червоної Армії звільнили місто Львів.
Радісні зустрічі з населенням. (Архів Міністерства оборони СРСР,
ф. 1055, оп. 196784, спр. 430, арк. 7).
ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК
Адам (псевдонім), дивись Кауф-
ман.
Адольф (псевдонім), дивись
Юнг А.
Аксельбрад Д., капіталіст, влас-
ник найбільшого млина у
Львові. 67, 68, 77, 82, 88, 89,
115, 138, 183, 262, 642, 658,
703.
Альберт К., сторож парку на Ви-
сокому Замку. 243.
Ассман Р., юридичний представ-
ник фірми «Автомотор». 96.
Афтович Р., підкомісар поліції,
керівник комісаріату держав-
ної поліції. 516, 570, 614.
Баліцький й., аспірант державної
поліції. 439, 440.
Балуш, службовець слідчої служ-
би державної поліції. 237.
Бальцер Ю., підкомісар поліції,
комендант резерву міської ко-
манди державної поліції. 516,
517, 567, 568, 669, 670.
Банась Т., відповідальний редак-
тор журналу «Сигнали». 616.
Бандо Т„ пекар із Станіслава,
член Центрального виборчого
комітету Союзу пролетаріату
міст і сіл Східної Галичини.
163.
Банк С., власник кушнірської
майстерні. 137.
Баран, керівник державного управ-
ління посередництва праці,
708, 710.
Барбюс А., французький прогре-
сивний письменник. 444.
Бардах Б., власник палітурні та
фабрики паперових виробів.
251.
Барон, власник крамниці білизни.
568, 569.
Бартошевська А., робітниця кон-
дитерської фабрики «Бранка».
517.
Бартошек Ю., старший постерун-
ковий поліції. 410, 438, 563.
Бартчак І., постерунковий поліції.
610.
Бартчак Ч., старший постерун-
ковий поліції. 609, 614.
Барщинський Л., керівник друкар-
ні газети «Дзєннїк людови».
280.
Барщовський Т., комуніст, учас-
ник конференції КПСГ в бу-
динках собору св. Юра. 158,
162.
Бауер О., австрійський політич-
ний діяч, один з ідеологів
II Інтернаціоналу. 503.
Баум М., капіталіст, власник це-
гельні «Бєльовіско». 129, 130,
144, 145, 146, 152, 527, 637.
Баумштрейх, власник слюсарні.
139.
Бах, урядовець Міністерства внут-
рішніх справ у Варшаві. 616,
617.
750
Бахута В., співвласник цегельні
та будівельного підприємства
«Пезет». 135.
Бачевський Й. А., власник фаб-
рики горілки і лікерів. 527,
641.
Бачинська О., робітниця конди-
терської фабрики «Бранка».
495, 496.
Бачманський, один з діячів ППС-
правиці у Львові. 442.
Беднарський М. 416.
Бек Ю., польський політичний ді-
яч, пілсудчик, міністр закор-
донних справ Польщі. 621,
634, 697.
Бекман Н., власник ювелірної
майстерні. 141.
Беліна-Пражмовський В., поль-
ський політичний діяч, пілсуд-
чик, львівський воєвода. 596,
604, 605, 647.
Бенковський С., співвласник і ди-
ректор заводу «Метал». 96, 97.
Бергман А. 162.
Бергнер М., учень гімназії ім.
Баторія. 48, 49, 69.
Бернард М., млинарський робіт-
ник, член Центрального ви-
борчого комітету Союзу про-
летаріату міст і сіл Східної
Галичини. 163.
Бжозовська К., власниця складу
вугілля. 684.
Бик М., власник шліфувальні
скла. 251.
Бичковський П., комуніст. 272.
Бібель. 443.
Бізуб, прокурор преси окружного
суду. 272.
Білик А., львівський воєвода. 695,
697, 708.
Біллевич, підкомісар поліції, ке-
рівник слідчого відділу мі-
ської команди державної по-
ліції. 345.
Бісмарк О., німецький політичний
діяч і дипломат XIX ст. 374.
Біч, пекарський робітник, кому-
ніст. 216.
Біштига Я., адміністратор фабри-
ки машин і вагонів Л. Зеле-
нєвського. 108.
Блаттон Я., секретар спілки сту-
дентської молоді «Жицє». 293.
Блюменфельд, власник хімічної
фабрики. 145, 261, 641.
Бобила І., безробітний. 706.
Бобовський М., залізничник. 536,
537.
Богуславський С., пекарський ро-
бітник, комуніст. 77, 80, 216.
Боднар К., керівник громадсько-
політичного відділу воєвод-
ського управління. 670, 681,
683.
Бойчук, лектор Демократичного
клубу. 708.
Болька Б.. 416.
Болькот А., комуністка, 158.
Болькот Я., член міської грома-
дянської сторожі. 58.
Борис М, студент медицини із
Самбора, член Центрального
виборчого комітету Союзу
пролетаріату міст і сіл Схід-
ної Галичини. 163.
Борковський Ф., фіктивний редак-
тор підпільної газети «Безро-
ботни». 727.
Ботвін Н., комуніст, розстріляний
за вбивство провокатора. 240,
241, 243.
Боянович, постерунковий поліції.
569.
Брандель І., робітниця кондитер-
ської фабрики «Бранка». 517.
Брандштсттер В., капіталіст, влас-
ник кондитерської фабрики
«Бранка», 495, 496, 522, 523,
524.
Брандштеттер Я., безробітний, 711,
712.
Брановіцер 3., комуніст, член
Львівського окружного комі-
тету КПЗУ і ЦК МОПР. 293.
Братковський Ю., власник маляр-
но-лакувальної майстерні. 533.
Браула І., секретар профспілки
робітників шкіряної промис-
ловості, член Центрального
виборчого комітету Союзу про-
летаріату міст і сіл Східної
Галичини. 162, 164.
Бродт С. 502.
Брожинський Г., надкомісар полі-
ції, заступник воєводського
коменданта державної поліції.
195, 197, 198.
Бронєвський В., польський прогре-
сивний поет. 586.
Буняк П., західноукраїнський по-
літичний діяч правого крила
УСДП. 693.
Бурда, підкомісар поліції, керів-
751
ник слідчого відділу міської
команди державної поліції.
360.
Бутель І., робітник. 239.
Бухаль С., власник слюсарної май-
стерні. 135.
Бухсбаум Я., власник каменяр-
ської фірми, 128, 533.
Бучек Я., постерунковий поліції,
613.
Буяк Й., власник фабрики вимі-
рювальних приладів. 640.
Бялий, комуніст. 226.
Бялковський, керівник слідчого
відділу міської команди дер-
жавної поліції. 195.
Бячек Я., 534.
Вагнер Ю., надкомісар поліції.
195, 197, 205.
Вайдгорн У. А., власник фабрики
кондитерських виробів і шо-
коладу. 124.
Валь С., член МОПР. 518.
Вальницький К-, комуністичний
посол сейму, один з керівни-
ків партій «Сельроб-лівиця» та
«Сельроб-єдність». 279, 353.
Вальтер, капітан міської грома-
дянської сторожі. 52.
Ванєк. 451.
Вантух І., комуніст. 162.
Ваньчура А., заступник шкільного
інспектора. 386.
Василевська В., польська револю-
ційна письменниця, 586, 587.
Василевський Л, міністр, поль-
ський політичний діяч. 324.
Василієв, білоемігрант, 451.
Васильків (псевдонім) дивись Крі-
лик О.
Васік І., працівник кондитерської
фабрики «Бранка». 495.
Вассер Ф., власник пекарні, 123.
Ващишин А., постерунковий полі-
ції. 438.
Вебер, генерал австрійської ар-
мії. 20.
Вебер, член міської громадян-
ської сторожі. 47.
Вейнбергер С., власник . крамниці
залізних виробів. 139.
Вейнреб Е., власник фабрики ме-
талевих банок, 142.
Вейнтрауб А., дивись Дан А.
Вейнтрауб Р., власник кравецької
майстерні. 143.
Вейсберг, безробітний, 708.
Вейсберг Р., комуністка, 293.
Венгльовський, секретар професій-
ної спілки робітників-металі-
стів. 97.
Вернер А., власник кравецької
майстерні. 152.
Вєтеха, старший постерунковий
слідчого відділу міської коман-
ди державної поліції. 613.
Вєчистий, один з керівників
ППС-правиці., 441, 442.
Вислоух Б., власник друкарні.
639.
Віке Г., 518.
Віммер, співвласник цегельні, 143,
150.
Вінер Т., комуніст. 343.
Вінніцький А., підкомісар поліції,
560.
Вінтер Д., власник слюсарно-бля-
харської майстерні. 124, 125,
130.
Вінтер X. власник фабрики ваг.
124.
Вінтер брати, власники фабрики
бляшаних виробів. 638.
Вітос В., польський політичний
діяч, керівник «Стронніцтва
Людовего», неодноразово пре-
м’єр і міністр. 103, 486, 679.
Вічинський, ротмістр польової
жандармерії, пізніше окруж-
ний комендант державної по-
ліції. 29, 236.
Вішнєвський, старший постерун-
ковий слідчого відділу мі-
ської команди державної по-
ліції. 573.
Вовк М., журналіст, комуніст,
працівник відділу агітації і
пропаганди ЦК КПЗУ. 272,
280, 287.
Возніца В., комуніст, член ППС-
лівиці. 353.
Возніца Ю., постерунковий поліції.
239.
Возняк М., західноукраїнський
вчений-літературознавець, дій-
сний член Академії наук
УРСР. 319, 320.
Войцєховський, 496.
Войцєховський Є., підкомісар по-
ліції, комендант кінного ре-
зерву міської команди дер-
жавної поліції, 516, 567, 569,
606, 611, 612.
Войцєховський Ч., безробітний.
669.
Воліца, польський літератор. 587.
Волошин Н., літератор. 624.
752
Воляньчик М., польський націо-
наліст, один з організаторів
товариства «Сокул», 53.
Вонсович, старший постерунковий
міської команди державної
поліції. 569.
Воханка, директор воєводського
бюро фонду праці. 704.
Врангель П., білогвардійський ге-
нерал, 225.
Врубльова, член ППС, 693.
Вуйцік Д., комуніст, розстріляний
за вбивство провокатора. 423,
428.
Вурм Г., студентка університету
ім. Яна Казіміра. 426.
Габерман Д., комуніст. 343.
Габсбурги, австрійська імператор-
ська сім’я. 157, 162, 165, 625.
Гаврилюк О., західноукраїнський
революційний письменник, 445,
587.
Гадух В., профспілковий діяч
ППС-піравиці. 709, 523, 693.
Гаєвський С., керівник воєвод-
ського бюро фонду праці. 552.
606.
Галавій П., власник кравецької
майстерні, 147.
Галан І., співробітник газети
«Знання». 616, 617.
Галан Я., західноукраїнський ре-
волюційний письменник. 445,
552, 616, 617.
Галецький К., генеральний деле-
гат польського уряду для Га-
личини, 51, 55, 56, 57, 61, 70,
72, 73, 74.
Галецький Т., дивись Струг А.
Галіковський Б., 417.
Галлер С., генерал польської ар-
мії, пацифікатор Західної Ук-
раїни. 171, 172.
Галляс Л., львівський міський
староста, 386, 427.
Гальберсберг А., капіталіст, влас-
ник скляної гути. 136, 141.
Гальперн 3., власник друкарні
газети «Гонєц вечорни».
639.
Гальперн М., власник фабрики
чемоданів. 251.
Ганель Л., співвласник чинбарні.
124.
Ганс Ю., 221.
Гарапіх П., львівський воєвода.
236, 262.
Гарасимчук А., власниця пекарні.
134.
Гардмунт Л. і Ц., власники це-
гельні. 409.
Гаузнер А., польський політичний
діяч, один з керівників ППС-
правиці у Львові, 78, 191, 193,
197, 198, 199, 203, 441, 486,
507.
Гегедюш А., власник графічних
закладів. 125, 126, 639.
Геймкорн У., власник фабрики
кондитерських виробів і шо-
коладу. 639.
Гекер, власник малярно-лакуваль-
ної майстерні. 533.
Гельо Ю., комуніст, учасник кон-
ференції КПСГ в будинках
собору св. Юра. 162.
Генц К., заступник голови профе-
сійної спілки мулярів. 135, 589,
595.
Гербст С., комуніст. 343.
Герінг Г., один з керівників фа-
шистської Німеччини, 493, 494.
Гефлінгер Я., власник фабрики
кондитерських виробів і шо-
коладу. 638.
Гжесяк, старший постерунковий
поліції, 569, 613.
Гимкович, будівельний підпри-
ємець. 138.
Гібнер, комуніст у Варшаві, роз-
стріляний за вбивство про-
вокатора. 243.
Гіжейовський М., старший пшо-
довнік поліції, 192, 194, 197.
Гіжовська М., комуністка, учас-
ниця конференції КПСГ в бу-
динках собору св. Юра. 98,
99, 159, 162.
Гізе, 470.
Гільовський Р., учень промисло-
вої школи. 239.
Гіммель, власник хімічної праль-
ні. 122.
Гімпель Г., власник малярно-
лакувальної майстерні. 533.
Гірш, комуніст, 377.
Гіссер 3., власник столярної
майстерні. 127.
Гітлер А., керівник фашистської
Німеччини. 452, 483, 484, 485,
486, 493, 494, 495, 504, 548,
604, 621, 622, 623, 628, 629,
633, 634, 709.
Глейхер, безробітний. 708.
Глімер Ю., власник палітурні.
639.
Глінський М., голова Централь-
ного виборчого комітету Со-
48 Зак. 503
753
юзу пролетаріату міст і сіл
Східної Галичини. 162, 163.
Гловач А., постерунковий полі-
ції. 613.
Гмошек Ю., безробітний. 707.
Гогенцоллерни, німецька імпера-
торська сім’я. 165.
Гойловський й., підкомісар полі-
ції, керівник слідчого відділу
повітової команди державної
поліції в Холмі. 466.
Голій, пекарський робітник. 66.
Голінатий М., комуніст, один з
керівників партій «Сельроб-
лівиця» і «Сельроб-єдність».
279, 518, 616, 617.
Голонка, пшодовнік поліції. 561.
Голувко Т., польський політик-
реакціонер, посол сейму. 274.
296, 324.
Горбаль П., 518.
Горн Е., голова І відділу пекарів
професійної спілки робітни-
ків харчової промисловості, 660.
Горький М., російський пролетар-
ський письменник. 444.
Готтліб П., власник оптового
складу яєць. 139.
Гофман Н., один з керівників
ППС-правиці у Львові. 363.
456, 478.
Гоявічинський А., власник дру-
карні. 639.
Грабовецький Д., керівник комі-
саріату державної поліції. 574.
Грабовський, львівський воєвода,
93, 175.
Грабський В., польський політич-
ний діяч, реакціонер, неодно-
разово прем’єр і міністр
фінансів. 38, 234, 235, 254.
Градовський, комуніст, 420, 423.
Гредель, брати, капіталісти, влас-
ники тартаків. 476, 485.
Греля Я., постерунковий поліції.
437.
Гриса Ф., старший постерунковий
поліції. 685.
Гріффельштейн, власник фабрики
мила. 131.
Гріша (псевдонім), дивись Се-
мярчук В.
Гронзєвіч Д., львівський віце-
воєвода, 319.
Гроскопф 3., власник монтажні
велосипедів. 154.
Гроскопф С., власник складу
швейних машин. 152.
Гросс С., власник кравецької май-
стерні. 143.
Гроссерова Ч., комуністка, учас-
ниця конференції КПСГ в бу-
динках собору св. Юра, 98,
109, 113. 162.
Грюбер Ю., власник пекарні. 127.
Грюншпан С., безробітний. 669.
Гудашек В., пекарський робітник.
66.
Гуйн, генерал австрійської армії,
галицький намісник, 12, 13, 15,
17, 24.
Гук й., безробітний. 669.
Гупало П., 611.
Гурська Г., польська прогресивна
письменниця. 552, 587, біб,
617.
Гут, слідчий суддя. 157, 159, 160,
161, 162.
Гуттерер М., власник майстерні
дерев’яних скринь, 124, 126,
131.
Гуттерери, 134.
Дан А. (справжнє прізвище Вейн-
трауб А.), прогресивний пи-
сьменник. 551.
Данелькевич А., фіктивне прізви-
ще комуніста І. Довганика,
дивись Довганик І.
Дацьків І., робітник, 221.
Дашевський В., 552.
Дашинський, польський політич-
ний діяч, один з керівників
ППС-правиці, прем’єр, довго-
літній посол і маршал сейму.
296, 382.
Де Лож, вищий урядовець Га-
лицького намісництва, 190.
Дегліктер О., власник каменяр-
ського підприємства, 127.
Дейч, один з керівників австрій-
ської соціал-демократії, 503.
Дембінський Г., польський прогре-
сивний публіцист і письмен-
ник, 586, 601.
Дембіцький С., прокурор апеля-
ційного суду, 643, 644.
Дембовський, львівський віцевоє-
вода, 583, 700.
Демчик В., постерунковий поліції,
556.
Денікін А., білогвардійський гене-
рал, 225.
Джевєцький, робітник-пекар, кому-
ніст, 217.
Дзержинський Ф., визначний діяч
революційного руху в Польщі
і в Росії, член Тимчасового
754
революційного комітету Поль-
щі, 61.
Дзюс І., комуніст, учасник конфе-
ренції КПСГ в будинках со-
бору св. Юра, 162.
Дидусяк, керівник експозитури по-
літичної поліції в Бориславі,
236.
Димет М., працівник кондитер-
ської фабрики «Бранка», 495,
496.
Димитров Г., болгарський кому-
ніст, визначний діяч міжнарод-
ного революційного руху, 493,
494, 495, 504.
Диркавець М., комуніст, учасник
конференції КПСГ в будин-
ках собору св. Юра, 158, 162.
Дідух Н., 415.
Дінер С., робітниця кондитерської
фабрики «Бранка», 496.
Дніструн (псевдонім), дивись
Юнг А.
Добрудзький С., комісар залізнич-
ної дирекції, 36.
Довганик І., (фіктивні прізвища
А. Данелькевич, М. Романке-
вич), комуніст, 469, 470, 715,
716, 717.
Дольфус Е., австрійський політич-
ний діяч, фашист, 503.
Доманський А., надкомісар поліції,
начальник слідчого відділу воє-
водської команди державної
поліції, 354, 556, 577.
Доманський М., робітник, 353.
Домашевич, власник цегельні «Лау-
да», 130.
Домбаль, комуністичний посол сей-
му, 164.
Домбровський, старший пшодовнік
поліції, 438.
Домбровський Б., власник ресто-
рану, 245.
Домбровський Б., польський ар-
тист, 551, 552.
Дорнберг, власник майстерні баге-
тів, 132.
Дрикс Г., власниця складу взуття,
568.
Дрогослав-Чаплінський 3., комен-
дант «Стшельца» львівського
повіту, 467.
Дрояновський В., президент
м. Львова, 478.
Дубецький О., співробітник газети
«Знання», комуніст, 617.
Дудикевич Б., комуніст, 331.
•48*
Дуляк С., пшодовнік поліції, 615.
Думер П., французький президент,
451.
Дурдела М., один з керівників
партій «Сельроб-лівиця» та
«Сельроб-єдність», 317.
Дуткевич Б., комуніст, 468.
Дятлов П., комуніст, перекладач
творів Леніна на українську
мову, ПО.
Ебнер Д., власниця друкарні, 146.
Ейсмонд Б., постерунковий полі-
ції, 430.
Ек Ю., власник складу дерева,
613.
Екгардт Ч., перемишльський ста-
роста, 236.
Екштейн С., співвласник тартаку,
132, 133, 144, 149.
Ельстер А. і С., капіталісти, спів-
власники фабрики гільз «Аі-
да», 223, 260.
Емрох В., власник крамниці заліз-
ного знаряддя, 148.
Енгель Ш., комсомолець в Лодзі,
розстріляний за вбивство про-
вокатора, 226.
Енгельс Ф., 173.
Епштейн С., комуніст, 466.
Єгер А., власник палітурні і літо-
графії, 152.
Єгер 1., капіталіст., власник дру-
карні, 123, 148, 149, 150, 153,
638.
Єгер С., власник друкарні, 150.
Єнджеєвський, постерунковий по-
ліції, 611.
Єреміч Ф., західнобілоруський по-
літичний діяч, націоналіст, 265.
Жарський, комуністичний посол
сейму, 382.
Жбіковський, комісар поліції, ке-
рівник слідчого відділу міської
команди державної поліції,
408, 410, 417.
Желенський В., співвласник це-
гельні, 143, 150.
Желяшкевич, один з керівників
ППС-правиці у Львові, 222.
Жемєнь, старший пшодовнік по-
ліції, 572, 577, 613.
Жешувський, залізничник. 536,537.
Жиборський В., директор політич-
ного департаменту Міністер-
ства внутрішніх справ у Вар-
шаві, 667.
Житніцький Я., безробітний, 707.
Жулкевський, робітник, 501.
755
Завадка И., залізничний робітник,
комуніст, член Центрального
виборчого комітету Спілки
пролетаріату міст і сіл Схід-
ної Галичини, 99, 163, 187,
188, 222, 223.
Загородній С., 416.
Зазуля М., секретар комітету без-
робітних будівельних робітни-
ків, 355.
Зайонц, залізничний робітник, 202.
Зайонц С,, постерунковий поліції,
437.
Зайончковський, постерунковий по-
ліції, 567.
Закжевський, один з керівників
ППС-правиці у Львові, редак-
тор газети «Дзєннік людови»,
328, 329.
Залеський, радник намісництва,
53.
Затуровський К., безробітний, 707.
Заходила Т., 416.
Заяць М., комуніст, один з керів-
ників партій «Сельроб-лівиця»
і «Сельроб-єдність», 467, 468.
Здуніковський Ю., власник маляр-
но-лакувальної майстерні, 533.
Зегадлович Е., польський письмен-
ник, 586, 587.
Зейден 3., власник пекарні, 151.
Зеленєвський Л., капіталіст, влас-
ник фабрики машин і ваго-
нів, 98, 108, 261, 379, 452.
Зенгер, аспірант поліції, 563, 566.
Зємєнцький Б., польський політич-
ний діяч ППС-правиці, неод-
норазово міністр, 273.
Зільберман, співвласник чинбарні,
124.
Зімни, заступник генерального де-
легата польського уряду для
Галичини у Львові, пізніше
львівський воєвода, 62, 188,
192.
Зімни Е., власник друкарні, 639.
Зімни М., постерунковий поліції,
610, 611.
Злотковський Й., надкомісар полі-
ції, керівник слідчого відділу
міської команди державної по-
ліції, 402, 409, 421, 430, 447,
470, 473.
Зоммерштейн Е., єврейський полі-
тичний діяч, сіоніст, посол
сейму, 542.
Зубжицький С., прокурор в спра-
вах преси, 288.
Зубік, під інспектор поліції, началь-
756
ник слідчого відділу воєвод-
ської команди державної по-
ліції, 624, 669, 698, 702, 710,.
713.
Зубік П., власник малярно-лаку-
вальної майстерні, 533.
Іваненко Г., адвокат з Дрогобича,
комуніст, член Центрального1
виборчого комітету Спілки
пролетаріату міст і сіл Схід-
ної Галичини, 158, 162, 163.
Івахув, надкомісар поліції, 236.
Ігнатович Я., власник фабрики ми-
ла, 251.
Іллюкевич, повітовий комендант
державної поліції в Дрогоби-
чі, 236.
Ількув, 135.
Індик Г., голова професійної спіл-
ки гастрономічно-готельних
працівників, 407.
Йозефсберг С., комуніст, 158, 162.
Йошт, ректор політехніки, 695.
Кайдан, комісар політичної полі-
ції, відомий із знущань над
політичними в’язнями, 175.
Какула М., безробітний, 354.
Каліновський А., фіктивний редак-
тор підпільної газети «Черво-
ний колеяж». 731, 732.
Каліновський Ф., постерунковий
поліції, 613.
Калісман Ю., працівник кондитер- .
ської фабрики «Бранка», 495,
496.
Калішевський С., робітник військо-
вої фабрики возів, 47.
Калюкін Г., постерунковий поліції,.
569.
Каменський А., міністр внутрішніх
справ, 171, 172.
Камінкер М., співвласник фабрики
оцту, 146, 151.
Караван, слюсар залізничних май-
стерень, 48.
Карпінський А., безробітний, 510.
Кархеси, начальник відділу у
львівському воєводському
управлінні, 231.
Касперський, пшодовнік поліції,
568, 569.
Каспжак, старший постерунковий
поліції, 610.
Каспрович Ч., робітник, 693.
Каспрович Ю., безробітний, 354.
Каськевич Ф., постерунковий по-
ліції, 556, 684.
Каттер С., робітник, 221.
Кауфман (псевдонім Адам), сек-
ретар ЦК КПЗУ, 326.
Кац Г., власник кравецької май-
стерні, 129.
Кац Л., робітник, 221.
Качмар В., робітник, 354.
Квасневський М., керівник відділу
громадської безпеки воєвод-
ського управління, 212, 216,
236.
Кв’ятковський, інженер трамвай-
них майстерень у Варшаві,
398.
Келлог Ф., державний секретар
США, 324.
Корейський О., голова Тимчасово-
го уряду в Росії, 9, 64, 65.
Кернер В., власник ювелірної май-
стерні, 141.
Кернер Д., власник палітурні,
124.
Кернік В., польський політичний
діяч «Стронніцтва людовего»,
міністр внутрішніх справ,
205.
Кжановський, безробітний, 707.
Кжачковський Ю., робітник, 655.
Кізлик В., друкарський робітник,
комуніст, член Центрального
виборчого комітету Спілки
пролетаріату міст і сіл Схід-
ної Галичини, 163.
КІЛЯНОВИЧ 1., підпрокурор окруж-
ного суду, 644.
Кіммерлінг Г., лікар, 517.
Кініцький М., постерунковий полі-
ції, 239.
Кіселевський С., капітан польської
армії, 88.
Кісялек С., безробітний, 707.
Кіт Г., 716, -717.
Кіх М., комуністка, 688.
Кішкін М., член Тимчасового уря-
ду в Росії, 9.
Клачинський Т., аспірант, пізніше
підкомісар поліції, 516, 533,
545, 573, 655, 685, 717.
Клейтон, співвласник механічної
майстерні, 98.
Клімув Р., львівський міський
староста, 432, 446, 512.
Клінггоффер, власник монтажні
велосипедів, 155.
Кльоппер А., член міської грома-
дянської сторожі, 58.
Кнєвський, комуніст, у Варшаві
розстріляний за вбивство про-
вокатора, 243.
49 №503
Кобак, поліцейський агент, 613.
Кобер Б., власник каменярського
підприємства, 127, 128, 533.
Кобздей Т., власник механічно-
слюсарної майстерні, 134.
Кобилецький, старший постерунко-
вий поліції, 569.
Ковалишин Л., працівник конди-
терської фабрики «Бранка»,
495, 496.
Ковальська А., польська письмен-
ниця і суспільний діяч, 552,
586, 587.
Ковальський Я., старший посте-
рунковий поліції, 415.
Ковальчук М., працівник конди-
терської фабрики «Бранка»,
495, 496.
Коген, комуніст, 423.
Когут А., робітниця кондитерської
фабрики «Бранка», 517, 523.
Козак, пекарський робітник, кому-
ніст, 216.
Козак В., безробітний, вбитий по-
ліцією у Львові, 566, 572, 590,
597, 599, 606, 607, 608, 648,
613, 615, 649, 652, 653, 654,
662, 663, 690.
Козакєвич М., підінспектор поліції,
міський комендант державної
поліції, 643.
Козіковський Е., 552.
Козланюк П., західноукраїнський
революційний письменник, 445.
Колацінський, аспірант, пізніше
надкомісар поліції, 526, 527,
559, 560, 563, 570.
Колесса М., західноукраїнський
прогресивний композитор, 445.
Колчак, білогвардійський адмірал,
225.
Кон Ф., діяч міжнародного рево-
люційного руху, член ЦК
КП(б)У, член Тимчасового
революційного комітету Поль-
щі, 61.
Конарський Т., підкомісар поліції,
керівник комісаріату держав-
ної поліції, 193, 194, 197, 203,
20’.
Кондзьолка М., старший постерун-
ковий поліції, 563.
Кондра Я., західноукраїнський
революційний письменник, 445.
Кондрацький, пакарський робіт-
ник, 66.
Коневка С., безробітний, 354.
Конєчни, постерунковий поліції, 409.
757
Коновалець Є., полковник, україн-
ський націоналіст, керівник
ОУН, 629.
Конова лов О., заступник голови
Тимчасового уряду в Росії, 9.
Конопацький С., власник слюсар-
ної майстерні, 150.
Концевич А., аспірант поліції, 193.
Конюш, поліцейський агент, 613.
Копілевич Н., 552.
Корбутяк В., комуніст, учасник
конференції КПСГ в будин-
ках собору св. Юра, 162.
Корнецький Ю., 415.
Корнілов, білогвардійський гене-
рал, 64.
Корніиький, підполковник поль-
ської армії, шеф інженерних і
саперних військ командування
Львівського генерального ок-
ругу, 89.
Коросцєль А., 45.
Корчовський О., робітник, 221.
Косецькі, власники фабрики горіл-
ки та лікерів, 640.
Косіор С., секретар ЦК КП (б) У,
член Політбюро ЦК ВКП(б),
член президії Центрального
виконавчого комітету СРСР,
628.
Костка А., старший постерунковий
поліції, 573, 612, 614.
Косцялковський М., польський по-
літичний діяч, пілсудчик, пре-
м’єр і неодноразовий міністр,
553.
Коханович С., підкомісар поліції,
керівник комісаріату держав-
ної поліції, 195.
Коц А., полковник польської ар-
мії, керівник реакційного угру-
повання «Озон», 674, 675.
Коцила В., старший постерунко-
вий поліції, 566.
Коцківна (Коцко) О., комуністка,
159, 162.
Коцур, старший постерунковий по-
ліції, 573.
Кравчинський В., безробітний, 669.
Красновєцький В., польський дра-
матичний артист, 586.
Крейнер, комісар поліції, ЗО.
Крілик Й. (псевдонім Васильків),
учасник конференції КПСГ в
будинках собору св. Юра,
пізніше один з керівни-
ків націоналістичного ухилу
в КПЗУ, 99, 162, 363.
С., співвласник бля
майстерень, 638.
Ф., співвласник бля-
майстерень, 638.
Крон А., власник каменярського
підприємства, 127.
Кронік М., капіталіст, власник
фабрики лікеру, 641.
Круковський Е., аспірант поліції,
керівник комісаріату держав-
ної поліції, 562.
Круліковський С., комуніст, учас-
ник конференції, КПСГ в бу-
динках собору св. Юра, 162.
Кручковський Л., польський пись-
менник-комуніст, 552, 586.
Крюгер М., керівник II відділу пе-
карів професійної спілки ро-
бітників харчової промисло-
вості, 4О7._
Ксьонжкевич
харських
Ксьонжкевич
харських
Кубіч Ю., комуніст, 294.
Кузьмір, член ППС-правиці, 307.
Кукеля Ф., постерунковий поліції,
569, 613.
Куля С., пекарський робітник, 66.
Кульпа, постерунковий поліції.
409.
Кунинець, 589.
Кунц А., власник ливарні заліза
та фабрики насосів і труб.
147, 642.
Курилюк К.» польський журналіст,
біб.
Кусик, керівник профе’сійної спіл-
ки друкарів «Вогнище», 433,
434.
Кухарський С., начальник відділу
безпеки Міністерства внутріш-
ніх справ, 500.
Кучевський, службовець поліції,
209.
Кучинський, прокурор в справах
преси окружного суду, 88.
Кучинський 3., підполковник поль-
ської армії, військовий комен-
дант м. Львова, 457, 459.
Кучинський Ю., керівник Міністер-
ства внутрішніх справ, 55.
Кушко Є., комуніст, 466.
Кушнір, один з правих діячів
УСДП, секретар окружної ко-
місії професійних спілок, 442,
504, 691.
Кушнір П., комуніст, 158, 162.
Кушнір С., комуніст, 158, 162.
Куявінський А., комуніст, учасник
конференції КПСГ в будинках
собору св. Юра, 158, 162.
758
Ланг, залізничний робітник, проф-
спілковий діяч, 202.
Лангнер В., підполковник, пізніше
генерал польської армії, ко-
мандуючий Львівським кор-
пусним округом, 183, 708.
Ландесберг, власник майстерні
складання годинників, 142.
Ланцуцький С., комуністичний по-
сол сейму, 230, 233, 243.
Лапіцький, комісар поліції, за-
ступник керівника слідчого
відділу міської команди дер-
жавної поліції, 293, 320.
Лапчинський, консул СРСР \
Львові, 319.
Левенталь, пекарський робітник,
66.
Левенталь К., власник фабрики
металевих виробів, 145.
Левицький Є., член уряду ЗУНР,
102.
Левінтер К-, комуністка, 293.
Левіцький А., відповідальний ре-
дактор газет «Трибуна ро-
ботніча» і «Трибуна млодих»,
672.
Леган І., селянин, 669.
Легежинський К., співвласник па-
літурні, 118.
Лейтнерівна Ф., комуністка, 158,
162.
Лейхтман Е., власник фабрики ка-
пелюхів, 124.
Лемперт М., власник слюсарно-
механічної майстерні, 124.
Ленін В., 9, 11, 71, 110, 111, 206,
207, 208, 226, 229, 231, 232,
242, 271, 290, 337, 345, 367,
420, 689.
Ленчицький Ф., комуніст, учасник
конференції КПСГ в будин-
ках собору св. Юра, 158, 162.
Ленюк Ю., 611.
Леонард М., старший пшодовнік
поліції, 563.
Лех С., член міської громадян-
ської сторожі, 58.
Лис, безробітний, 708.
Лисаковський А., референт преси
міського староства, 437.
Лисаковський Ю., голова І відді-
лу пекарів професійної спіл-
ки робітників харчової про-
мисловості. 407.
Лібкнехт К., визначний діяч ні-
мецького революційного руху,
229, 246, 345, 420.
49*
Лілієнталь К., співвласник фабри-
ки залізних виробів, 126.
Лінг, власник фабрики паперових
мішечків, 125.
Лінк, комуніст, 238.
Ліпак С., постерунковий поліції,
439, 567.
Лівійський, керівник пресового
бюро міського староства,
401.
Літвіпов М., народний комісар за-
кордонних справ СРСР, 324.
Лодзінський Т., урядовець коман-
дування Львівського генераль-
ного округу, 88, 89.
Лож, дивись Де Лож.
Лозінський, власник друкарні, 87.
Лойз, пекарський робітник, 66.
Лотиш, комуніст, 328, 329, 589.
Лукомський Б , інспектор поліції,
міський комендант державної
поліції, 98, 179, 198, 200.
Любомірські, князі, польська маг-
натська сім’я, 625.
Любченко П., голова Ради народ-
них комісарів УРСР, 628.
Людвіковський, аспірант поліції,
565, 570.
Люксембург Р., визначний діяч
революційного руху в Польщі
і Німеччині, 229, 246, 293, 345,
420.
Лютик, 693.
Лям Г., співвласник фабрики олії,
146, 152.
Лямезан, генерал польської армії,
командуючий Львівським ге-
неральним округом, 52.
Лямпіка В., робітниця кондитер-
ської фабрики «Бранка», 495,
496.
Лянгер А., комуніст, учасник кон-
ференції КПСГ в будинках
собору св. Юра, 162.
Лпсковський, один з керівників
ППС-правиці у Львові, ві-
це-голова львівської ради про-
фесійних спілок, 314, 328, 329,
380, 608.
Ляхович Б., 239.
Львов’янин, псевдонім автора стат-
ті про революційне піднесен-
ня у місті напередодні квіт-
невих подій 1936 р., 645,
647.
Льотка, керівник фракції жінок у
професійній спілці торговель- *
них робітників, 470.
759
Магура А., електромеханік, член
Центрального виборчого ко-
мітету Спілки пролетаріату
міст і сіл Східної Г али-
чини, 163, 216.
Мадей Я., старший постерунко-
вий поліції, 436.
Мадейський, радник дирекції по-
ліції, 195.
Маєвський, начальник в’язниці
«Бригідки», 343, 344, 346, 347,
371.
Мазур, солдат, 429.
Майхров Я., старший постерун-
ковий поліції, 565.
Маківка С., західноукраїнський
журналіст, один з керівників
партії «Сельроб-єдність», по-
сол сейму, 279.
Маковський В., міністр юстиції,
156.
Маковський Р., надкомісар полі-
ції, заступник начальника
слідчого відділу державної
поліції, 677.
Маковський Я., постерунковий по-
ліції, 565.
Максамін К., залізничний робіт-
ник, 36.
Максимів І., селянин, 714.
Максимів О., селянка, 715.
Максимович К., старший пшодов-
нік поліції, 560, 561.
Малік Ф., член міської громадян-
ської сторожі, 58.
Маліновський М. (псевдонім), ди-
вись Паньків М.
Маліновський М. (кличка Вой-
тек), посол сейму від ППС-
правиці, 308, 310, 315.
Маліняк А., 239.
Мальянтович П., міністр Тимчасо-
вого уряду в Росії, 9.
Мандель Л., власник каменяр-
ського підприємства, 127.
Маньчуковський М., власник ме-
ханічної майстерні, 125.
Маріанський, полковник польської
армії, шеф штабу команду-
вання Львівського генераль-
ного округу, 60, 63, 90.
Маркс К., 173.
Мартинишин, безробітний, 708.
Мархлевський Ю., визначний діяч
революційного руху в Поль-
щі і в Росії, голова Тимчасо-
вого революційного комітету
Польщі. 61.
Мар’ян (псевдонім), дивись Куш-
ко Є.
Мар’яш Т., 612.
Матвіїв Ю., комуніст, 162.
Матулівна А., комуністка, літера-
тор і театральний діяч, 280.
Матусік Б., постерунковий поліції,
556, 610.
Матушка В., 415.
Маховський Я., постерунковий по-
ліції, 609.
Мацедонський В., постерунковий
поліції, 610.
Мейзельс Й., власник крамниці
взуття, 154.
Мейт, пекарський робітник, 66.
Меллер М., 565, 566.
Мельничук В., 612.
Мендель Р., власник каменярсько-
го підприємства, 150.
Месарош В. (псевдонім Стефан),
комуніст, учасник конферен-
ції КПСГ в будинках собору
св. Юра, 162
Мєнсович Ю., підінспектор полі-
ції, 189, 195.
Мєрка, полковник польської ар-
мії, 91.
Мигаль Г.. будівельний робітник,
комуніст, 546, 547.
Михальчук І., комуніст, закатова-
ний поліцією у в’язниці «Бри-
гідки», 475, 488.
Міка В., комісар поліції, керівник
слідчого відділу міської ко-
манди державної поліції, 431,
448, 467, 498, 511.
Міллер я., польський поет і лі-
тературний критик, 552.
Мільчановський, поліцейський
агент, 438.
Мітленер, надкомісар поліції, ке-
рівник експозитури політичної
поліції, пізніше начальник
слідчого відділу воєводської
команди поліції, 236, 310.
Міштак С., безробітний, 707.
Млинарський. 277.
Млодніцький С., возний політехні-
ки, 440.
Мойса Д., комуніст, учасник кон-
ференції КПСГ в будинках
собору св. Юра, 162.
Мончка В., аспірант поліції, 192,
197, 199.
Морачевський Є., польський полі-
тичний діяч з ППС-правиці,
760
прем’єр і неодноразовий мі-
ністр, 273, 276, 296, 329.
Моркотун, білоемігрант, 102.
Морський 3., фіктивний редактор
підпільної газети «Академік»,
727.
Мотика М., постерунковий поліції,
439, 569, 611.
Мруз, пекарський робітник, кому-
ніст, 217.
Мудрий Б., безробітний, 669.
Мулик Р., комуніст, член управи
«Робітничого театру», 518.
Мунд І., безробітний, 709.
Муссоліні Б., керівник італійсько-
го фашизму, 548.
Навроцька Л., робітниця, 224.
Нагірний, директор друкарні «Біб-
льос», 433.
Найман, президент м. Львова, 38.
Наконечний, ключник в’язниці
«Бригідки», 533.
Натанзон А., комуніст, 293.
Нахт А. і Г., власники цегельні,
698.
Нашковський М., польський рево-
люційний діяч, 582.
Нейвельт Р., власник фабрики ка-
пелюхів, 115.
Нейвонер Й. і С., власники це-
гельні, 120.
Нєдзвєцький А., аспірант поліції,
керівник комісаріату держав-
ної поліції, 566, 609.
Новак Ю., власник ковбасних
крамниць, 576.
Новак Ю., польський політичний
діяч з партії «Стронніцтво
людове», прем’єр, 171, 172.
Новак Я., заступник начальника
слідчого відділу воєводської
команди державної поліції,
705, 708, 711, 715.
Новаковський, пшодовнік поліції,
573.
Нові, поліцейський агент, 240.
Новік Я., постерунковий поліції,
416.
Нога М., безробітний, 707.
Обора С, старший постерунковий
поліції, 594, 595.
Огоновський В., комуніст, праців-
ник відділу агітації і пропа-
ганди ЦК КПЗУ, 468, 469.
Олеарнік Ф., безробітний, 707.
Олевський, 587.
Олексюк С., дивись Тудор С.
Оленкевич, підкомісар поліції, за-
ступник коменданта міської
команди державної поліції,
280, 281.
Ольберек Т., віце-прокурор IX
району окружного суду, 717.
Ольха А., польський письменник
і публіцист, 552, 587.
Ольшевський Л., власник каменяр-
ського підприємства, 127.
Опілко, постерунковий поліції,
611, 612, 614.
Островський, член Центральної
комісії Спілки професійних
спілок у Варшаві, 316.
Островський С., президент м.
Львова, 597.
Осядач В., робітник, 713.
Охоцький М., залізничний робіт-
ник, комуніст, 75, 80.
Павелець М., селянин, 421, 423.
428.
Павлик М., секретар окружного
комітету КПЗУ м. Львова,
326.
Паліїв Д., західноукраїнський бур-
жуазний націоналіст, керівник
партії «Фронт національної
єдності», 673.
Палуб’як А., комуніст, член ППС-
лівиці, 353.
Паммер, власник фабрики, 97, 98.
Панас О., друкарський робітник,
голова управи УСДП. 112,209.
Пандерфер, студент, 377.
Панцєвич М., 586.
Паньків, безробітний, 708.
Паньків М. (псевдонім М Ма-
ліновський), комуніст, учас-
ник конференції в будинках
собору св. Юра, 162.
Панько Л., 416
Паперман К, власник хімічної
пральні, 129.
Партикевич Р. 221
Пасєрський Я., старший пшодов-
нік, пізніше аспірант поліції,
керівник комісаріату держав-
ної поліції, 202, 562, 563, 572,
573, 574.
Пастернак Г., відповідальний ре-
дактор місячника «Віссншафт-
лехер журнал», 616, 617.
Пацкевич, 126.
Пелехатий К-, журналіст, західно-
український революційний ді-
яч, один з керівників партій
761
«Сельроб-лівиця» і «Сельроб-
єдність», 279, 445, 518, 617.
Пемпусь С., постерунковий полі-
ції, 448.
Перльмуттер X., капіталіст, влас-
ник фабрики ультрамарину,
115, 118, 120, 141. 142, 143,
154, 260, 471.
Перчинський, робітник, 279.
Петлюра С., член Директорії
УНР, один з керівників на-
ціоналістичної контрреволю-
ції на Україні, 40. 42, 102,
225, 622, 627.
Петровський Г., голова Всеукра-
їнського Центрального Вико-
навчого Комітету і заступник
голови Центрального Вико-
навчого Комітету СРСР, 628.
Петрушевич Є., голова буржуаз-
ного уряду ЗУНР, 101.
Пешес Г., інженер кондитерської
фабрики «Бранка», 495, 496
Петруса К., голова відділу бро-
варників спілки робітників
харчової промисловості, 408
Пжондо С., постерунковий полі-
ції, 437.
Пйотровський, пшодовнік поліції,
573, 574.
Пйотровський 3., урядовець Ма-
лопольської фабрики лампо-
чок, 532.
Пйотровський 3., журналіст, один
з керівників ППС-правиці,
710.
Півовар Л., польський поет, 552.
Пілсудський Ю„ маршал Польщі,
фашистський диктатор Поль-
щі, 41, 126, 264, 265, 260, 273,
275,	276,	277,	282,	286,	ЗОЇ,
304,	314,	323,	325,	334,	353,
369,	372,	373,	378,	379,	380,
385,	389,	390,	391,	399,	411.
412,	420,	425,	430,	438,	441.
474,	475,	484,	494,	495,	527.
534,	536,	537,	540,	582,	628.
Піонткевич, інспектор поліції, 241.
Піотрович 3., директор 'фабрики
«Аякс», 96.
Пістинер І., власник чинбарні
«Мазага», 251.
Плебанек, старший постерунковий
поліції, 573.
Плочинічак Я., сторож охорони
«Чувай», 438.
Подсонський Ф.» майор польської
армії, 89.
Полевка А., 552.
Половецький Б., співвласник па-
літурні, 118.
Полонський, постерунковий полі-
ції, 706.
Полох, 587.
Польський, солдат польської ар-
мії, 58.
Попель В., комуніст, 162.
Попкевич А., будівельний підмай-
стер, 354.
Попов Б., болгарський комуніст,
493, 494.
Попович, робітник, 328.
Попст Ю., поліцейський агент,
566.
Порембальський С., дрогобицький,
пізніше львівський міський
староста, 236, 668.
Постишев П., секретар ЦК
КП(б)У, 628.
Потоцькі, графи, польська магнат-
ська сім’я, 622, 625.
Поточний, підкомісар поліції, 193,
195, 204.
Пох А., єврейський політичний
діяч, один з керівників Бун-
ду у Львові, 221.
Пражмовський В., Дивись Беліна-
Пражмовський В.
Преш Я., постерунковий поліції,
239.
Пристор А., польський політичний
діяч, пілсудчик, прем’єр, піз-
ніше маршал сенату, 418,
484.
Притицький С., комуніст, 656.
Проболя, пшодовнік поліції, 563.
Пронашко А., польський худож-
ник-декоратор, 552
Пропер, 377.
Протассевич К-, львівський місь-
кий староста, 558, 560, 573.
Прохаз П., безробітний, 669.
Прухняк Е., варшавський робіт-
ник, член Тимчасового рево-
люційного комітету Польщі,
пізніше член Політбюро ЦК
КПП, 61.
Пшеорський А., залізничник з Пе-
ремишля, член Центрального
виборчого комітету Спілки
пролетаріату міст і сіл Схід-
ної Галичини, 163
Р. Ф., автор спогадів про квітневі
події 1936 р. V Львові, 648,
651.
762
Радзівіл Г.» князь, польський по-
міщик і капіталіст, співвлас-
ник цегельні, 143, 637.
Радзівіли, князі, польська магнат-
ська сім я, 625.
Райнлендер, директор поліції у
Львові , 17, 18, 20, 21, 32, 33,
67, 73, 78, 87, 95, 185, 188,
236, 237.
Райський Ч., постерунковий полі-
ції, 706.
Райхер Б., 224.
Ральський Є., студент політехні-
ки, 588.
Рапапорт Г.» комуніст, 162.
Рапапорт М., комуніст, 162.
Рачинський, постерунковий полі-
ції, 439.
Рачкевич В., польський політич-
ний діяч, пілсудчик, неодно-
разовий міністр внутрішніх
справ, маршал сенату,
577.
Рашев А., постерунковий поліції,
609.
Реймонт, комендант групи поль-
ської армії в Станіславі,
58.
Рейсе Й., власник цегельні, 130,
134, 637.
Рейх М., постерунковий поліції,
613.
Рейхерт А., залізничний робітник,
416.
Репчинський Ф., постерунковий
поліції, 613
Ридз-Смігли Е., польський мар-
шал, 621, 622, 674, 697.
Рихлевський Е., постерунковий
поліції, 706.
Ріхтер, власник кравецької май-
стерні, 139.
Рогатій, дивись Рогатінер.
Рогатінер, 414.
Роговський Б., начальник відділу
громадської безпеки воєвод-
ського управління, 327.
Роговський М., офіціант, 669.
Рогуля В., західнобілоруський
буржуазний політичний діяч,
266.
Рожнєцький Ю., львівський воєво-
да, 461, 462.
Ролан Р., французький прогресив-
ний письменник, 444.
Романкевич М., фіктивне прізви-
ще комуніста І. Довганика,
дивись І. Довганик.
Рот, співвласник кравецької май-
стерні, 129, 142.
Ротуха М., робітник, 239.
Рудерфер, співвласник кравецької
майстерні, 129, 142.
Руди Є., власник цегельні, 122,
130, 136, 152, 154, 527, 637.
Рукер 3., капіталіст, власник кон-
сервної фабрики, 115, 116,
132, 251, 260, 603, 642.
Рупп А., член міської громадян-
ської сторожі, 47, 642.
Рутковський, комуніст у Варшаві,
розстріляний за вбивство про-
вокатора, 243.
Рушкевич Я.. постерунковий полі-
ліції, 613.
Сабат А., викладач гімназії в Пе-
ремишлі, комуніст, 552.
Сабович А., робітник, 239.
Сава Ю., 416.
Савіна В., секретар Холмського
окружного комітету КСМ За-
хідної України, 466.
Савіцький, начальник окружного
управління політичної полі-
ції, 236.
Савчин Я., член міської громадян-
ської сторожі, 58.
Садовяк, підпоручик польської
армії, 429, 430.
Самборський Д., голова об’єднан-
ня кондитерських робітників
Східної Малопольщі, 407.
Сангушки, князі, польська маг-
натська сім’я, 622, 625.
Сватек, пшодовнік поліції, 611.
Свєнціцький І., західноукраїн-
ський вчений-літературозна-
вець і мовознавець, директор
українського національного
музею у Львові, 85.
Свіонткєвич, представник профе-
сійної спілки кулінарів, 407.
Світальський, аспірант поліції,
609, 610.
Свобода, прокурор, 331.
Себестковський, постерунковий
поліції, 569.
Семен К-, 615.
Семець І., комуніст, учасник кон-
ференції КПСГ в будинках
собору св. Юра, 109, 162.
Семець О., комуніст, учасник кон-
ференції КПСГ в будинках
собору св. Юра, 162.
Семьонов, білогвардійський ота-
ман, 450.
763
Семярчук В. (я^дбнім ГрішаІ,
скульптор, секретар Холмсь-
кого окружного комітету
КПЗУ, 465, 466.
Сеник І. (псевдонім Сирель), ко-
муніст, учасник конференції
КПСГ в будинках собору св.
Юра, 99, 110, 162.
Серафім, поліцейський агент, 613.
Середа М., безробітний, 606, 648,
649, 662.
Сирель (псевдонім), дивись Се-
ник І.
Сиска М., віце-воєвода, 618.
Ситнєвич Л., безробітний, 669.
Скалінський, робітник, 589.
Скаляк Б., політичний діяч ППС-
правиці, 552. 692, 693, 694.
Складковський Ф., дивись Славой-
Складковський Ф.
Сковронек, власник будинку, 517.
Скомронський К., 416.
Скочинський, прокурор, 241.
Скульський, службовець головної
команди державної поліції
у Варшаві, 81*
Слабіцький, офіцер поліції, 496.
Славек В., полковник польської
армії, польський політичний
діяч-пілсудчик, неодноразово
прем'єр, 382, 539.
Славой-Складковський Ф., генерал
польської армії, політичний
діяч,, пілсудчик, неодноразо-
вий міністр і прем’єр, 334,
591, 597, 605, 618, 619, 621,
674, 682, 683, 697, 714.
Слівінський Г., посол ППС-прави-
ці в сеймі, 234.
Слобіцький, постерунковий полі-
ції* 437.
Слобода, пекарський робітник, ко-
муніст, 216.
Слобода Є., член ППС-лівиці, го-
лова комітету безробітних бу-
дівельних працівників, 353,
354, 355.
Словік, Б*, власник ливарного за-
* воду, 98.
Слоньовський, 441, 442
Слябінак, лейтенант австрійської
армії, 19.
Смігли Е., дивись Ридз-Смігли Е.
Смольницький Т., підкомісар полі-
ції, 243, 244, 343, 344, 345.
Собінський, куратор Львівського
шкільного округу, 250.
Соляк М., комуністка, 469.
764
Соснковський Хч генерал поль-
ської армії, неодноразово мі-
ністр військових справ, 171,
172.
Соха, член Центрального виконав-
чого комітету ППС-правийі,
692.
Соха Ю., поліцейський агент,
431.
Соханський М., начальник відділу
безпеки воєводського управ-
ління, 488.
Сохацький, власник пекарні, 714.
Стажецький, заступник міського
старости, 488.
Сталін Й., секретар ЦК ВКП(б),
694.
Стефан (псевдонім), дивись Меса-
рош В.
Стець О., робітниця кондитерської
фабрики «Бранка*, 517.
Стецько, комуніст, 400.
Стжелецький, референт шляхового
відділу міської управи Льво-
ва, 707.
Стожек В., польський математик.
587.
Стрийковський*Й., аспірант, потім
підкомісар поліції, керівник
комісаріату державної поліції,
193, 195, 197, 201, 202, 205.
Стронський М., член Центрально-
го виборчого комітету Спілки
пролетаріату міст і сіл Схід-
ної Галичини, 163, 401.
Струг А. (справжнє прізвище
Т. Галецький)^ польський про-
гресивний письменник, 552,
586, 587.
Струсінський А., постерунковий
поліції, 421.
Ступа Е., секретар львівського
підміського окружного коміте-
ту КПЗУ, 327.
Схерцало Я., агент польової жан-
дармерії, 27, 28.
Табачинський Ф., власник пекар-
ні, 640.
Талярик, профспілковий діяч
ППС-правиці у Львові, 202.
Танев В., болгарський комуніст,
493, 504.
Танцер, власник чинбарні, 120,
123, 437.
Тарнавський В., підкомісар полі-
ції, 519, 534, 543, 613.
Теклюк, постерунковий поліції,
438.
Телічкова, власниця ресторану,
510.
Тельман Е., керівник Комуністич-
ної партії Німеччини, 504.
Терещенко М., міністр Тимчасово-
го уряду в Росії, 9.
Теслюк М., комуніст, 158, 162.
Тжесньовський Е., лікар в Щир-
ці, 53.
Тилько, урядовець громадсько-по-
літичного відділу воєводсько-
го управління, 616, 617.
Тишка, діяч німецького робітни-
чого руху, 246.
Том Л., капіталіст, власник мли-
на, 67, 138, 261, 637.
Томаскевич, полковник австрій-
ської армії, 19.
Топф Е. і К., співвласники фабри-
ки гільз «Аїда», 223, 260.
Торвінський Ю., підінспектор, за-
ступник міського комендан-
та державної поліції, 49, 69,
82, 96, 194, 196, 197, 199, 205.
Торглер Е., керівник комуністич-
ної фракції в німецькому
рейхстагу, 493,	494,	495,
504.
Тортен Й., власник шліфувальні
дзеркал, 134.
Трояновський, постерунковий по-
ліції, 431.
Тугут, міністр, 254.
Тудор С. (справжнє прізвище
Олексюк С.), західноукраїн-
ський революційний письмен-
ник, 445, 537, 616.
Тулькіс, постерунковий поліції,
569.
Тур М., власник каменярської
фірми, 127.
Туринський, один з керівників на-
ціоналістичного ухилу в
КПЗУ, 363.
Тухтер С., власник столярної май-
стерні, 127.
Тютюнник Ю., петлюрівський ге-
нерал, 102.
Уншліхт Ю., член Тимчасового
революційного комітету Поль-
щі, 61.
Урсакі А., комуніст, 158, 162, 234.
Урсин Т., робітник, 694, 695.
Урсіні, залізничний робітник, 195.
Фалькевич, надкомісар. поліції,
195, 197, 198.
Фальтер А., власник паркетної
фабрики, 143, 144, 150.
Федак Р., член УВО, виконавець
невдалого атентату на Ю. Піл-
судського у Львові, 109.
Федер Б., робітниця кондитер-
ської фабрики «Бранка», 517.
Федерерівна М., 693, 709.
Федорович Ф., безробітний, 706.
Федунішин, агент польової жан-
дармерії, пізніше комісар по-
ліції, керівник слідчого від-
ділу міської команди держав-
ної поліції, заступник началь-
ника слідчого відділу воєвод-
ської команди державної по-
ліції, 27, 28, 359, 502, 510.
Феліксік М., робітник-металіст,
комуніст, заступник голови
Центрального виборчого комі-
тету Спілки пролетаріату міст
і сіл Східної Галичини, 162,
163, 216.
Фельд я., пекарський робітник, 66.
Фершлейсер 3., співвласник фаб-
рики олії, 146, 152.
Філіпович, постерунковий поліції»
564.
Філянкевич, один з керівників
ППС-правиці у Львові,
442.
Фінк Б., власник пекарні, 122.
Фінк К., член МОПР, 518.
Фінстер Б., капіталіст, власник
пекарень, 117.
Фіш Е., власник ювелірної май-
стерні, 146.
Фіш У., власник кулінарської фір-
ми, 128.
Фішлер Н., директор готелю «Вар-
шавський», 566.	'
Флахсер В., власник малярно-ла-
кувальної майстерні, 533.
Фольта, старший пшодовнік по-
ліції. 606, 662, 663.
Франко І., великий український
письменник, революціонер-де-
мократ, 624, 626, 634, 678.
Франчук С., власник малярно-ла-
кувальної фірми, 129.
Френкель С., співвласник фабрики
оцту, 146.
Фрідман М., власник фабрики
електроламп «Люкс», 639.
Фуглевич Ю., 45.
Хаба І., відповідальний редактор
газети «Світло», 281. .
Хадаш, директор фабрики «Ки-.
сень», 262.
50 Зак. 503
7^5
Харевич 3., начальник суспільно-
політичного відділу воєвод-
ського управління, 678, 679,
680, 712.
Хель Х., комуніст, 159, 162.
Хімчин М., комуніст, профспілкою
вий діяч у Львові, 279.
Хіройський Ю., прокурор окруж-
>' ного, пізніше апеляційного
суду, 524, 661, 665.
Холацький Ю., робітник, 239.
Хомин Н., комуніст, учасник кон-
ференції КПСГ в будинках
собору св. Юра, 162.
Худовецький В., 551.
Цалка, залізничний робітник, ро-
бітничий діяч, 204.
Цехновський, провокатор, 242.
Цибрух Є., комуніст, учасник кон-
ференції КПСГ в будинках
собору св. Юра, 162.
Цивінський, 715.
Цимбал М., безробітний, 669.
Ціпсер, власник цегельні, 144.
Ціховський К., комуніст, учас-
ник конференції КПСГ в бу-
динках собору св. Юра, 162.
Цольман, робітник, 589, 590.
Цукерман, керівничка цеху фаб-
рики гільз Топфа і Ельстера,
225»
Цьвікла, постерунковий поліції,
567.
Чан Кай-ші, фашистський керів-
ник китайської контрреволю-
ції, 453.
Чаплінський 3., дивись Дрого-
слав-Чаплінський 3.
Чарнецький А., • західноукраїн-
ський діяч, один з керівників
лівого крила УСДП, 221.
Чарни, пшодовнік поліції, 561,
569, 614.
Червінський М., безробітний, 707.
Червінський С., постерунковий по-
ліції, 239.
Черкес Г.» комуніст, 281, 282, 283.
Черський Щ., співвласник дерево-
обробної фабрики, 144, 150,
637.
Чех П., 58.
Чеховський, підкомісар поліції,
292.
Чикерда Г., робітниця кондитер-
ської фабрики «Бранка», 495,
496.
Чоловський О., польський історик,
52.
766
Чорній й., власник шевської Май-
стерні, 153.
Чура О., комуніст, учасник кон-
ференції КПСГ в будинках
собору св. Юра, 162.
Чухновський М„ польський пись-
менник, 552, 586, 587.
Шанін (псевдонім), дивись Юнг А.
• Шах І., комуніст, 318.
Шварц, комісар поліції, керівник
слідчого відділу міської ко-
манди державної поліції, 345,
352, 354, 355, 376, 560, 577.
Шварц Г., фотограф, комуніст,
член Центрального виборчого
комітету Спілки пролетаріату
міст і сіл Східної Галичи-
ни, 164.
Шварцман, комуніст, 158, 162,165.
Шевченко Т., великий україн-
ський поет—(революціонер-де-
мократ, 626, 627, 634.
Шенкер А., співвласник цегельні,
154.
Шенфельд Н., власник цегельні,
128, 130, Ґ34, 135, 527.
Шептицький А., граф, уніатський
митрополит та реакційний по-
літичний діяч, 433.
Шерер, член Бунду, 690.
Шидельський, посол сейму, 403.
Шидловський, безробітний, 669.
Шимкевич, підкомісар державної
поліції, 563, 564, 565, 570, 608,
609, 610.
Шіндлер, залізничний робітник.
32.
Шкалубин, селянин, член «Сель-
роб-лівиці», 423, 424.
Шлейхер, власник цегельні, 122.
Шлейхер С., власник фабрики га-
зової води, 142.
Шлігер Ю., робітник, 156.
Шнейдер Ю., комуніст, 162.
Шозда С., аспірант поліції, керів-
ник комісаріату державної
поліції, 563, 564, 570, 608.
Шопцак, безробітний, 708.
Шау Б., великий англійський
письменник, 444.
•Шпаковський Я., 713.
Шпор, член польського Комітету
національної оборони у Льво-
ві, 37.
Шпрехер й., капіталіст, власник
багатьох чиншових будинків,
606.
Штабгольц, комісар поліції, 559,
560, 561, 567, 572, 573.
Штейн, співвласник цегельні, 144.
Штерн, 451.
Штернбах Г., викладач гімназії у
Львові, 552.
Штофф, власник фабрики кили-
мів, 251.
Шуттлеворт, співвласник механіч-
ної майстерні, 98.
Штокайло 3., 437.
Щирек Я., польський журналіст,
діяч ППС-правиці, 328, 552.
Щурат В., західноукраїнський
поет і літературознавець, дій-
' сний член Академії Наук
УРСР, ректор таємного укра-
їнського університету, 93, 94.
Щурковський М., швець, заступ-
ник голови Центрального ви-
борчого комітету Спілки про-
летаріату міст і сіл Східної
Галичини, 162, 163.
Югенд, комуніст, 377.
Юденіч, білогвардійський генерал,
225.
Юзефський Г., польський політич-
ний діяч, пілсудчик, міністр
внутрішніх справ і довголіт-
ній волинський воєвода, 363,
380, 627.
Юнг А. (псевдоніми Адольф, Ціа-
нін, Дніструн), учасник кон-
ференції КПСГ в будинках
собору св. Юра, 109, ПО.
Юр. Л., автор спогадів про квіт-
неві події 1936 р. у Львові,’
652, 654.
Юрім І., власник майстерні дере-
в’яних скринь, 132, 578.
Юрчик Ф., постерунковий поліції,
577, 612.
Яблонська, 353.
Яблонський Ю., 577.
Яворський О., комуніст, 158, 162.
Яворовський Р, польський полі-
. тич ний діяч, посол сейму від
ППС-правиці, 308.
Якимович Щ., співвласник дере-
вообробної фабрики, 144, 637.
Якубович (псевдонім), дивись Еп-
штейн С.
Ямпольський В., польський жуп-
наліст та літературний кри-
тик. 552, 616, 617.
Ямрович, шподовнік поліції, 567.
Яновський Н., завідуючий бровар-
ні «Акційного товариства бро-
варень», 576.
Яновський С., комісар поліції, за-
ступник начальника слідчого
відділу воєводської команди
державної поліції, 596.
Яня В., комісар поліції, керівник
слідчого відділу міської ко-
манди державної поліції, 528,
529, 530, 543, 560, 571, 573,
578, 589, 590, 595, • 656, 670,
672, 678.
Ярмула І., підпоручик польської
армії, 45.
Ясінський, підкомісар поліції, 565,
570, 571, 610.
Яхимович Ч., дивись Гроссеро-
ва Ч.
50*
ПЕРЕЛІК ПЕРЕЙМЕНОВАНИХ ВУЛИЦЬ
І ПЛОЩ ЛЬВОВА, ЯКІ ЗУСТРІЧАЮТЬСЯ В ЗБІРНИКУ
Академічна вул.— проспект ім. Шевченка.
Академічна пл.— проспект ім. Шевченка.
Анни вул.— Леонтовича вул.
Арцішевського вул.— Транспортна вул.
Асника вул.— Богомольця вул.
Балонова вул.— Гайдамацька вул.
Балуцького вул.— Пушкаря вул.
Бандурського пл.— Радянська пл.
Баторія вул.— Ватутіна вул.
Бема вул.— Ярослава Мудрого вул.
Бема пл.— Ярослава Мудрого пл.
Бернардинська вул.— Возз’єднання пл.
Бернштейна вул.— Фурманова вул.
Бика вул.— Бічна Чапаєва вул.
Білінських вул.— Бєлінського вул.
Більчевського вул.— Кропивницького вул.
Більчевського пл.— Кропивницького пл.
Бічна Нова вул.— Гребельна або Столярська вулиці
Бічна Пїарів вул.— Галілея або Кольцова або Кутова вулиці*
Бляхарська вул.— Івана Федорова вул.
Богуславського вул.—Лібкнехта вул.
Боймів вул.— Фрунзе вул.
Болеслава Хороброго вул.— Толбухіна вул.
Боремельських вул.— Конотопська вул.
Бочковського вул.— Одеська вул.
Браєрівська вул.— Галана вул.
Бригідська вул.— Бродівська вул.
Булярда вул.— Бойка вул.
Верхня Зелена вул.— Зелена вул.
Вибрановського вул.— Тесленка вул.
Виспянського вул.— Івана Вишенського вул.
Вишневеньких вул.— Щорса вул.
Власної Стріхи вул.— Панаса Мирного вул.
Вознесення вул.— Ковельська вул.
Войтіха вул.— Довбуша вул.
Вроновських вул.— Вчительська вул.
Вулецька вул.— Суворова вул.
Германа вул.— Лемківська вул.
Гетманська вул.— 1 Травня вул.
Гетманські вали вул.— 1 Травня вул.
* Було 4 бічних Піарів.
768
Словацького вул.— Головацького вул.
Гловінського вул.— Чернігівська вул.
Голувки вул.— Котовського вул.
Голуховських пл.— Торгова пл.
Госєвського пл.— Марченка пл.
Гофмана вул.— Чехова вул.
Гродзіцьких вул.— Друкарська вул.
Губернаторських валів вул.— Радянський бульвар
Латинського пл.— Петрова пл.
Дзялинських вул.— Ломоносова вул.
Доїздова вул.— Механічна вул.
Домагалічів вул.— Павлова вул.
Домініканська вул.— Ставропігійська вул.
Домса вул.— Червоноармійська вул.
Жеромського вул.— Урицького вул.
Жовківська вул.— Хмельницького вул.
Жулінського вул.— Кожедуба вул.
Задвір’янська вул.— Сталінградська вул.
Замарстинівська вул.— Калініна вул.
Захар.іасевича вул.— Архітекторська вул.
Збіжева пл.— Зернова пл.
Зборовських вул.— Донецька вул.
Зиблікевича вул.— Франка вул.
Зігмундівська вул.— Гоголя вул.
Зіморовича вул.— Лєрмонтова вул.
Св. Духа пл.— Підкови пл
Св. Йосафата вул.— Піонерська вул.
Йоселевича вул.— Лазо вул.
Св. Йосифа вул.— Садовського вул.
Кадецька вул.— Гвардійська вул.
Казіміра Великого вул.— дивись Казімірівська вул.
Казімірівська вул.— Чапаева вул.
Каспровича вул.— Контактова вул.
Караїтська вул.— Березнева вул.
Карна вул.— Бічна Чапаева вул.
Каштелянська вул.— Перова вул.
Кентшинського вул.— Федьковича вул.'
Св. Кінги вул.— Савіної вул.
Копиткова вул.— Тобілевича вул.
Копиткова пл.— стик Городецької і Залізничної вулиць.
Кордецького вул.— Ленінградська вул.
Корняктів вул.— Корнякта вул.
Королеви Ядвіги вул.— дивись Ядвіги вул.
Королівська вул.— Комунальна вул.
Короля Ліщинського вул.— дивись Лещинського вул
Костьольна вул.— Гонти вул.
Котлярська вул.— Котельна вул.
Кохановського вул.— Маяковського вул.
Красіцьких вул.— Куйбишева вул.
Кресова вул.— Хімічна вул.
Купальна вул.— Опришківська вул.
Куркова вул.— Лисенка вул.
Кушевича вул.— Клубна вул.
Св. Лазаря вул.— Грабовського вул.
Легіонів вул.— 1 Травня вул.
Лещпнського вул.— Московська вул.
Листопада вул.— Енгельса вул.
Личаківська вул.— Леніна вул.
769
Ліндого вул.— Руднєва вул.
Лбнцького вул.— Брюлова вул.
Люблінської унії вул.— Гуцульська вул.
Любомірських вул.— Ковалевської вул.
Львівська вул.— дивись Войтіха вул.
Львівських дітей вул.— Тургенєва вул.
Марійська пл.— Міцкєвича пл.
Св. Мартина вул.— Декабристів вул.
Маршалківська вул.— Університетська вул.
Михайла вул.— Бічна Костюшка вул.
Міколяша пасаж — перехід від вул. Коперніка через під’їзд бу-
динку № 1 до вул. Тімірязєва.
Міончинського вул.— Уральська вул.
Міцкєвича вул. (на Левандівці)—Дика вул.
Мончинського вул.— Маркса вул.
На Оболоні вул.— дивись Пєрацького вул.
Ненцького вул.— Бічна Базарна вул.
Нової бойні вул.— Промислова вул.
Олеховського вул.— Гурської вул.
Оссолінських вул.— Стефаника вул.
Павлінів вул.— Ніжинська вул.
Падеревського вул.— Добролюбова вул
Панєнська вул.— Заводська вул.
Пелчинська вул.— Дзержинського вул.
Петра і Павла вул.— Мечнікова вул.
Пєрацького вул.— Залізняка вул.
Піарів вул.— Некрасова вул.
Підхорунжих вул.— Ковпака вул.
Подлєвського вул.— Гребінки вул.
Понінського вул.— Франка вул.
Потоцького вул.— Пушкіна вул.
П’ястів вул.— Лобачевського вул.
Рицарська вул.— Стороженка вул.
Рутовського вул.— Театральна вул.
Сакраменток вул.— Чкалова вул.
Сапєги вул.— Сталіна вул.
Сенаторська вул. (на Левандівці) —Скромна вул.
Сєнявська вул.— Ужгородська вул.
Сикстуська вул.— Жовтнева вул.
Скарбківська вул.— Лесі Українки вул.
Скарги вул.— Пирогова вул.
Скринського вул.— Шапошнікова вул.
Собєського вул.— Комсомольська вул.
Собінського вул.— Радіщева вул.
Совінського вул.— Кошового вул.
Содова вул.— Тудора вул.
Сокола вул.— Спартака вул.
Сольських пл.— Зернова пл.
Сонячна вул.— Ботвіна вул.
Софії вул.— Франка вул.
ргаротандетна вул.— Мудярська вул.
Стебелінських вул.— Шеремети вул.
Стрілецька пл.— Данила Галицького пл.
Стшемє вул.— Менделєєва вул.
Супінського вул.— Коцюбинського вул.
Театинська вул.— Кривоноса вул.
Теодора пл.— Центральна пл.
Терези вул.— Олександра Невського вул.
Т7®
Торосевича вул.— Матюшенка вул.
З травня вул.— 17 вересня вул.
Траугута вул.— Мурманська вул.
Фоша вул.—Вокзальна вул.
Фредра вул.— Гаврилюка вул.
Фурманська вул.— Фурманова вул.
Хорущизни вул.— Чайковського вул.
Св. Хреста вул.— 27 липня вул.
Хшановської вул.— Даргомижського вул
Цетнарівська вул.— Кобзарська вул.,
Цєшинська вул.— Тернопільська вул.
Цлова вул.— Гастелло вул.
Чарнецького вул.— Радянська вул.
Шайнохи вул.— Банківська вул.
Шевченка вул.— Дністровська вул.
Шептицьких вул.— Кірова вул.
Св. Юра пл.— Хмельницького пл.
Яблоновських вул.— Руставелі вул.
Ягеллонська вул.— Горького вул.
Ядвіги вул.— Марка Вовчка вул.
Янівська вул.— Шевченка вул.
Японська вул.— Хасанська вул.
Яховича вул.— 16 квітня вул.
ПЕРЕЛІК ІЛЮСТРАЦІЙ
Стор.
І.	Праця В. І. Леніна «Чергові завдання радянської влади»,
видана КПСГ і конфіскована в 1921 р. у Львові. .	.	71
2.	Карта розташування комуністичних організацій Східної Га-
личини в 1921 р складена поліцією на основі матеріалів про ареш- .
тованих учасників конференції КПСГ .	.	. , .	.	,	106
3.	«Маніфест комуністичної партії» К. Маркса і Ф. Енгельса,
виданий УСДП в 1922 р. у Львові................................  173
4.	Конфіскований номер газети «Вперед», органу УСДП, від
25 січня 1924 р., присвячений В. І. Леніну	206
5.	Розпорядження Львівського воєводи Гарапіха з травня
1926 р. про введення надзвичайного становища на території
воєводства.....................................................  262
6.	Листівка Виборчого комітету Робітничо-селянської єдності
з лютого 1928 року...............................................292
7.	Підпільна газета «Прапор Комунізму», орган ЦК КПЗУ,
з січня 1932 р...................................................422
779
ЗМІСТ
Стор.
1.	ВІД упорядників............................................ з
2.	СПИСОК СКОРОЧЕНИХ СЛІВ	7
3.	ДОКУМЕНТИ І МАТЕРІАЛИ
№ 1. 1917 р. листопада 9.— Повідомлення агентства Рейтер про
перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції	9
№ 2. 1917 р. листопада 9. — Повідомлення австрійської воєн-
ної квартири про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної рево-
люції ............................................................ 9
№ 3. 1917 р. листопада 9.— Повідомлення телеграфного агентства
про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції .	.	.10
№ 4. 1917 р. грудня 5. — Із звіту Краківської дирекції поліції.
розвідувальному пунктові австрійського командування в Кракові про
політичне становище в Галичині в листопаді 1917 р.................11
№ 5. 1918 р. січня 17. — Телеграма дирекції поліції Міністерству
внутрішніх справ у Відні про страйк львівських залізничників. 12
№ 6. 1918 р. січня ЗО. — Лист галицького намісника Гуйна вій-
ськовому командуванню австро-угорської армії у Львові з прохан-
ням привести в готовність війська для придушення можливих заво-
рушень робітників у Львові та в Стрию.............................12
№ 7. 1918 р. січня 31.—Обіжник галицького намісника Гуйна
всім повітовим староствам в Галичині та дирекціям поліції у Львові
і в Кракові про заходи для придушення революційного руху в Га-
личині...................................................... ...	ІЗ
№ 8. 1918 р. березня 16. — Розпорядження галицького намісни-
ка Гуйна дирекції поліції про обмеження свободи зборів у зв’язку
з поширенням ідей Великої Жовтневої соціалістичної революції. .	16
№ 9. 1918 р. квітня 10. — Телеграма дирекції поліції Міністер-
ству внутрішніх справ у Відні про продовольчі труднощі у Львові
та про можливість вибуху заворушень львівського пролетаріату. .	17
№ 10. 1918 р. квітня 17. — Телеграма дирекції поліції Міністер-
ству внутрішніх справ у Відні про можливість страйку львівських
залізничників.....................................................18
№ 11. 1918 р. квітня 22. — Телефонограма дирекції поліції Га-
лицькому намісництву про страйк львівських залізничників.	18
№ 12. 1918 р. квітня 25. — Рапорт IV Генерального командуван-
ня австро-угорської армії (польова пошта № 354) військовому ко-
мандуванню «Львів» у Моравській Остраві про втручання війська
в зв’язку з страйком львівських залізничників.....................19
№ 13. 1918 р. квітня 28. — Телеграма дирекції поліції Міністер-
ству внутрішніх справ у Відні про страйк львівських залізничників. 20
№ 14. 1918 р. квітня ЗО. — Телефонограма дирекції поліції Міні-
стерству внутрішніх справ у Відні про страйк львівських залізнич-
ників.............................................................21
773
Стор.
№ 15. 1918 р. травня 18. — Телеграма дирекції поліції Міністер-
ству внутрішніх справ про початок страйку львівських друкарів
17 травня 1918 р....................................................21
№ 16. 1918 р. червня 7. — Телеграма дирекції поліції Міністер-
ству внутрішніх справ у Відні про заворушення у Львові, викликані
голодом. ...........................................................22
№ 17. 1918 р. червня 8.—Телеграма дирекції поліції Міністер-
ству внутрішніх справ у Відні про заворушення у Львові, викликані
голодом.............................................................23
№ 18. 1918 р. червня 28.— Обіжник галицького намісника Гуйна
всім повітовим староствам в Галичині та дирекціям поліції у Львові
і Кракові про продовольчі труднощі та заходи для придушення мож-
ливих заворушень....................................................24
№ 19. 1918 р. грудня 12. — Повідомлення про поліцейські об-
шуки в редакції української газети «Вперед» і в Ставропігійському
інституті та про арешти українців у Львові 11 грудня 1918 р. .	25
№ 20. 1918 р. грудня 21. — Повідомлення про переслідування
української мови у Львові......................................  .	25
№ 21. 1919 р. лютого 11. — Повідомлення про ухвалу загальних
зборів львівських залізничників від 6 лютого 1919 р., в якій засу-
джується переслідування залізничників української національності. 26
• № 22. 1919 р. лютого 24. — Обіжник повітового командування
польської жандармерії у Львові постерункам польової жандармерії
Львівського повіту про заходи в зв’язку з розповсюдженням відозв
КРПП................................................................26
№ 23. 1919 р. травня 12. — Рапорт агентів польової жандармерії
Федунішина і Схерцала командуванню II відділу польової жандар-
мерії у Львові про революційні настрої львівських робітників, які
виявилися на зборах будівельних робітників 11 травня 1919 р. .	27
№ 24. 1919 р. серпня 5. — Обіжник повітового командування по-
льової жандармерії у> Львові постерункам польової жандармерії на
Клепарові, Замарстинові, в Брюховичах, Ляшках і в Дублянах про
заходи в зв’язку з поширенням комуністичної агітації серед солдатів
Львівського генерального округу.....................................28
№ 25. 1919 р. серпня 11. — Інформація комісара дирекції поліції
Крейнера про антивоєнну діяльність агітаторів у Львові. . ЗО
№ 26. 1919 р. жовтня 27. — Повідомлення про страйк львівських
залізничників 25 жовтня 1919 р......................................31
№ 27. 1919 р. листопада 12. — Звіт дирекції поліції Міністер-
ству внутрішніх справ про опір львівських залізничників у жовтні
та в листопаді 1919 р...............................................31
№ 28. 1920 р. січня 3. — Телеграма дирекції поліції Міністерству
внутрішніх справ про страйк львівських залізничників. ...	32
№ 29. 1920 р. січня 19. — Телеграма дирекції поліції Міністерству
внутрішніх справ пр© відсутність харчів у Львові....................33
№ ЗО. 1920 р. січня 26. — Телеграма дирекції поліції Міністер-
ству праці у Варшаві про страйк службовців закордонних страхових
товариств у Львові. .	.	.................................33
№ 31. 1920 р. лютого 29. — Повідомлення про голодну демон-
страцію львівських жінок............................................34
№ 32. 1920 р. березня 15. — Звіт дирекції поліції Міністерству
внутрішніх справ про страйк львівських залізничників 13 березня
1920 р. у зв’язку з вимогою укласти мир з Радянською Росією. 35
№ 33. 1920 р. березня 22. — Донесення командування міської
громадянської сторожі у Львові дирекції поліції про поширення ко-
муністичних відозв у місті.....................................  .	36
№ 34. 1920 р. квітня 2. — Повідомлення про демонстрацію львів-
774
Стор.
ських жінок-робітниць 31 березня 1920 р. з вимогами припинити
війну і голод. ....................................................37
№ 35. 1920 р. квітня 8. — Відозва КРПП до робітників з закли-
ком боротися за укладення миру з Радянською Росією і Радянською
Україною.	..............................................39
№ 36і 1920 р. квітня 12. — Телеграма дирекції поліції Міністер-
ству внутрішніх справ про голодні заворушення у Львові.	.	43
№ 37. 1920 р. квітня 14. — Телеграма дирекції поліції Міністер-
ству внутрішніх справ про голодні заворушення у Львові. .	.	44
№ 38. 1920 р. квітня 19. — Рапорт підпоручика транспортної
колони VI дивізіону рухомого складу у Львові І. Ярмули про арешт
двох осіб за вигуки комуністичного змісту..........................45
№ 39. 1920 р. травня 1. — Резолюція Першотравневого віча укра-
їнських робітників у Львові........................................45
№ 40. 1920 р. травня 13. — Повідомлення про страйк робітни-
ків львівських цегелень............................................47
№ 41. 1920 р. червня 10.—Донесення II дільниці міської грома-
дянської сторожі у Львові командуванню міської громадянської сто-
рожі про робітника С. Калішевського, який провадить комуністичну
агітацію серед робітників військової фабрики возів.................47
№ 42. 1920 р. червня 20. — Анонімне донесення дирекції поліції
про комуністичну агітацію серед львівських робітників. ...	48
№ 43. 1920 р. червня 23. — 3 донесення дирекції поліції проку-
ратурі окружного суду про комуністичну агітацію серед учнів гімназії. 48
№ 44. 1920 р. червня ЗО. — Меморіал українських наукових та
культурних установ академіям, університетам та іншим науковим
установам усього світу про український університет у Львові.- .	49
№ 45. 1920 р. липня 8. — Лист командування Львівського гене-
рального округу генеральному делегатові уряду для Галичини у
Львові Галецькому з вимогою ввести стан облоги в Галичині у
зв’язку з можливістю заворушень серед населення та солдатів. .	51
Ке 46. 1920 р. липня 8.—Донесення командування міської гро-
мадянської сторожі дирекції поліції про дезертирство з польської армії. 52
№ 47. 1920 р. липня 11. — Донесення радника намісництва За-
леського II відділові штабу Львівського генерального округу про ра-
дісні настрої серед населення у зв’язку з наближенням до міста ра-
дянських військ....................................................53
№ 48. 1920 р.\ липня ІЗ. — Донесення члена міської громадян-
ської сторожі у Львові коменданту міської громадянської сторожі
про дезертирів з польської армії та розвал оборони міста в зв’язку
з наближенням радянських військ....................................54
№ 49. 1920 р. липня 14. — Розпорядження Міністерства внутріш-
ніх справ генеральному делегатові уряду для Галичини у Львові Га-
лецькому про боротьбу з комуністичною агітацією серед населення. 55
№ 50. 1920 р. липня 15. — Об’ява дирекції поліції про дальше
обмеження громадянських свобод населення міста у зв’язку з на-
ближенням радянських військ........................................56
№ 51. 1920 р. липня 17.— Об’ява генерального делегата уряду
для Галичини у Львові Галецького про введення наглих судів на
території Галичини............................................. -	56
№ 52. 1920 р. липня 26. — Донесення міської громадянської сто-
рожі у Львові дирекції поліції про комуністичну агітацію серед сол-
датів у Львові. ...................................................58
№ 53. 1920 р. серпня 1. — Відозва Тимчасового революційного ко-
мітету Польщі до польських легіонерів у зв’язку з створенням Тим-
часового революційного комітету Польщі з закликом перехо-
дити на бік революції..............................................59
775
Стор.
№ 54. 1920 р. -серпня 21. — Розпорядження генерального делегата
уряду для Галичини у Львові Галецького державним організаціям
та установам міста про початкову евакуацію міста в . зв’язку з на-
ближенням радянських військ........................................61
№ 55. 1920 р. жовтня 16. — Наказ командування Львівського
генерального округу військам Львівського гарнізону прр заходи у
зв’язку з проголошенням генерального страйку у Львові.	.	.	63
№ 56. 1920 р. листопада 2. — Повідомлення про катування львів-
ських в’язнів, арештованих за комуністичну діяльність. ...	64
№ 57. 1920 рі листопада 14. — Стаття до третьої річниці Великої
Жовтневої соціалістичної революції................................64‘
№ 58. 1920 р. листопада 20. — Уповноваження страйкового комі-
тету млинарів і пекарів для проведення контролю львівських пе-
карень.............................................................66
№ 59. 1920 р. листопада 23. — Звіт дирекції поліції Міністер-
ству внутрішніх справ про страйк млинарських і пекарських робіт-
ників..............................................................67
№ 60. 1920 р. листопада 25. — Рапорт комісаріату поліції
III дільниці міста дирекції поліції про неявку на роботу призваних
млинарських робітників.............................................68
№ 61. 1920 р. листопада 29. — 3 донесення дирекції поліції
окружному карному судові про поширення комуністичної літератури
на території Львова................................................68
№ 62. 1920 р. грудня 6. — Меморіал секції урядовців «Україн-’
ського горожанського комітету» у Львові про масове звільнення
з роботи українських службовців у Львові...........................69
№ 63. 1921 р. лютого 18. — Розпорядження генерального деле-
гата уряду для Галичини у Львові Галецького всім староствам Га-
личини, дирекціям поліції у Кракові і Львові та коменданту держав-
ної поліції Малопольщі у Львові про заходи для посилення боротьби
з комуністичною агітацією інвалідів війни..........................70
№ 64. 1921 р. лютого 23. — Лист дирекції поліції генеральному
делегату уряду для Галичини у Львові Галецькому з проханням
виділити додатково кошти на боротьбу з зростаючим комуністичним
рухом..............................................................73
№ 65. 1921 р. лютого не пізніше 25. — Телеграма генерального
делегата уряду для Галичини у Львові Галецького всім повітовим
староствам та дирекції поліції про заходи в зв’язку з загрозою
страйку залізничників..............................................73
№ 66. 1921 р. березня 2. — Звіт дирекції поліції Міністерству
внутрішніх справ про страйк залізничників у Львові та заходи, вжиті
поліцією для його придушення. ........	74
№ 67. 1921 р. березня 2. — Додаток до звіту дирекції поліції
Міністерству внутрішніх справ про заходи військових і поліцейських
органів для придушення страйку залізничників у Львові. .	.	79
№ 68. 1921 р. березня 3. — Телефонограма головної команди дер-
жавної поліції у Варшаві дирекції поліції про заходи для приду-
шення можливого страйку залізничників..............................80
№ 69. 1921 р. березня 16.— Лист дирекції поліції окружному ін-
спекторові праці у Львові про генеральний страйк...................81
№ 70. 1921 р. квітня 8. — Відозва місцевої комісії лівих профе-
сійних спілок у Львові до пролетаріату міста з закликом до солі-
дарного масового виступу проти насильства і терору буржуазії. .	83
№ 71. 1921 р. квітня ЗО. — Заява робітничої Ради УСДП у Львові
дирекції поліції про доповідь на святі Першого травня. ...	84
№ 72. 1921 р. травня 1. — Резолюція, прийнята робітничими збо-
рами під час святкування Першого травня у Львові...................85
776
Стор
№ 73. 1921 р. травня 31. — Звіт дирекції поліції Міністерству
внутрішніх справ про страйк друкарів у Львові .	.	86
№ 74, 1921 р. червня 21. — Повідомлення прокурора у справах
преси окружного суду прокуророві апеляційного суду про конфіска-
цію брошури «Заснування III Інтернаціоналу»....................... 87
№ 75. 1921 р. липня 3.— Наказ командування Львівського гене-
рального округу військовим частинам округу про заходи для бороть-
би з страйками.................................................... 88
№ 76. 1921 р. липня 17. — Наказ командування Львівського ге-
нерального округу повітовим командуванням поповнень округу про
заходи для придушення можливого генерального страйку. .	.	90
№ 77. 1921 р. серпень. — Звернення Секретаріату КПСГ до чле-
нів Комуністичної партії з нагоди об’єднання Виконавчого Комітету
КПСГ і Центрального Комітету КПСГ та підготовки партійної кон-
ференції у Львові.	.................................91
№ 78. 1921 р. вересня 19. — Обіжник воєводського управління
всім староствам і дирекції поліції про запобіжні заходи проти кому-
ністичної пропаганди реемігрантів з Америки і Радянської Росії та
з інших країн. ....................................................92
№ 79, 1921 р. , вересня 29 —Звіт дирекції поліції Міністерству
внутрішніх справ про таємний український університет у Львові. 93
№ 80. 1921 р. жовтня 13. — Донесення міської команди держав-
ної поліції дирекції поліції про страйк робітників державної фабрики
обробки дерева у Львові............................................96
№ 81. 1921 р. жовтня 16 —Донесення міської команди держав-
ної поліції дирекції поліції про страйк робітників на підприємствах
металообробної промисловості м. Львова.............................96
№ 82. 1921 р. жовтня 31.—Телефонограма Львівського воєвод-
ського управління Раді Міністрів у Варшаві в зв’язку з арештом
учасників комуністичної конференції в будинку собору св. Юра
у Львові...........................................................98
№ 83. 1921 р. жовтень.— Тези, складені для конференції КПСГ
у Львові про політичне становище в Східній Галичині і найближчі
завдання КПСГ,.....................................................99
№ 83. 1921 р. листопада 5. — Лист адміністрації фабрики машин
і вагонів Л. Зеленєвського у Львові дирекції поліції з подякою за
поліцейську охорону під час страйку на фабриці....................108
№ 85. 1921 р. листопада 15.— Повідомлення команди VIII ок-
ругу державної поліції у Львові воєводському управлінню про стан
слідства в зв’язку з святоюрською справою........................ 109
№ 86. 1921 р. грудня 27. — Повідомлення прокурора у справах
преси окружного суду прокуророві апеляційного суду про конфіска-
цію твору В. І. Леніна «Держава і революція»......................110
№ 87. 1921 р. грудня 27. — Повідомлення прокурора у справах
преси окружного суду прокуророві апеляційного суду про конфіска-
цію твору В. І. Леніна «Чергові завдання радянської влади». 111
№ 88. 1922 р. березня 22. — Із інформаційного повідомлення Мі-
ністерства внутрішніх справ про позицію УСДП у Львові—приєднати
західноукраїнські землі до Радянської України.....................112
№ 89. 1922 р. березня ЗО. — Лист дирекції поліції голові управи
УСДП О. Панасові у Львові про заборону видання газети «Час» —
органу УСДП.......................................................112
№ 90. 1922 р. травня 1. — Звіт слідчого судді окружного суду
про демонстрацію політв’язнів в день 1 Травня»	.	.	.113
№91. 1922 р. травня 1. — Резолюція Першотравневі^ зборів ро-
бітників міста. .	?•...........................................113
№ 92. 1922 р. травень—1939 р. серпень.— Виписки з книги обліку
777
Стор.
страйків на території Львівського воєводства, складеної' відділом'
громадської безпеки Львівського воєводського управління про страй-
ки у Львові.................................	115
№ 93. 1922 р. червня 12,— Рапорт агентури 5-Ф міської команди
державної поліції .дирекції поліції про святкування 20 роковин ре-
волюційних подій 1902 р. у Львові. .	.	.	...	. 155
№ 94. 1922 р. не раніше серпня 26. — Відозва КПСГ до тру-
дящих Східної Галичини з протестом політичних в’язнів, заарешто-
ваних за участь в конференції КПСГ................................155
№ 95. 1922 р. вересень.— Виборча платформа Центрального
виборчого комітету Спілки пролетаріату міст і сіл Східної
Галичини .	.	.......................................>	162
№ 96. 1922 р. жовтня 3. — Обіжник Міністерства внутрішніх
справ усім воєводам, делегатові уряду у Вільнюсі і комісарові уряду
у Варшаві в справі Спілки пролетаріату міст і сіл.................170
№ 97. 1922 р. жовтень. — Розпорядження прем’єр-міністра Но-
вака, міністра військових справ Соснковського і міністра внутрішніх
справ А. Каменського інспекторові V армії у Львові генералові Гал-
леру про надання йому необмеженої влади для забезпечення спокою
під час виборів у Східній Галичині..................- і .	.171
№ 98. 1923 р. січня 13. — Розпорядження воєводського управлін-
ня всім старостам Львівського воєводства і дирекції поліції про
посилення боротьби з можливим виникненням страйків. .	.	.174
№ 99. 1923 р. лютого 15. — Повідомлення агентури ' 5-Ф міської
команди державної поліції дирекції поліції про опір львівських за-
лізничників.......................................................175
№ 100. 1923 р. лютого 20. — Із рапорту агентури 5-Ф міської
команди державної поліції дирекції поліції команді VIII округу
державної поліції про матеріальну допомогу страйкового комітету
залізничників страйкуючим міста...................................176
№ 101. 1923 р. березня 18. — Резолюція з’їзду УСДП у Львові
в питанні про Східну Галичину............................ .	.176
№ 102. 1923 р. квітня 28.— Відозва Центрального Комітету
Спілки пролетаріату міст і сіл Східної Галичини до робітників
м. Львова з нагоди святкування 1 Травня...........................177
№ 103. 1923 р. квітня 28. — Рапорт міської команди державної
поліції дирекції поліції про кількість поліцейської охорони, виді-
леної на час святкування 1 Травня у Львові........................179
№ 104. 1923 р. квітня ЗО. — Відмова дирекції поліції вічевому
комітетові УСДП влаштувати збори, присвячені святкуванню
1 Травня у Львові.................................................179
№ 105. 1923 р. травня /. — Резолюція Першотравневого мітингу
робітників Львова.................................................180
№ 106. 1923 р. червня 16. — Наказ військового командування
м. Львова військовим частинам Львівського гарнізону про військові
заходи на випадок страйку комунальних робітників..................182
№ 107. 1923 р. вересня 12. — Розпорядження Міністерства юсти-
ції у Варшаві апеляційному суду про розслідування участі україн-
ських професорів у таємному українському університеті у Львові* 185
№ 108. 1923 р. жовтня /5.— Рапорт інформаційного відділу ди-
рекції поліції про обшуки у комуністів Львова та арешти їх за про-
тидержавну діяльність.............................................186
№ 109. 1923 р. жовтня /8. — Донесення дирекції поліції проку-
ратурі окружного карного суду у Львові про арешт робітника
й. Завадки за підозріння в комуністичній агітації.................187
№ ПО. 1923 р. жовтня 23.— Телефонограма Львівського воєвод-
ського управління дирекції поліції про страйк залізничників у Львові. 188
778
юр.
.№ 111. 1923 р. жовтня 26. — Рапорт підінспектора державної
поліції Ю. Менсовича міській команді державної поліції про призов
у військо страйкуючих залізничних машиністів....................189'
112. 1923 р. листопада 1. — Розпорядження Міністерства внут-
рішніх справ Львівському і Тернопільському воєводським управлін-
ням про нещадну боротьбу з агітацією за страйк...................189
Ке 113. 1923 р. листопада 3. — Телефонограма дирекції поліції
воєводському управлінню про страйк залізничників.................190
№ 114. 1923 р. листопада 4.— Розпорядження воєводського
управління дирекції поліції в зв’язку з загальним страйком у Львові. 191
№ 115. 1923 р. листопада 8. — Звіт старшого пшодовніка дер-
жавної поліції М. Гіжейовського міській команді державної поліції
про боротьбу поліції з страйкуючими робітниками м. Львова. . 192
116. 1923 р. листопада 8. — Звіт керівника III комісаріату дер-
жавної поліції Т. Конарського міській команді державної поліції
про боротьбу з страйкарями 6 і 7 листопада у Львові. .	.	. 194
№ 117. 1923 р. листопада 8. — Звіт керівника комісаріату дер-
жавної поліції В. Мончки міській команді державної поліції про
боротьбу поліції з страйкуючими робітниками.......................197
№ 118. 1923 р. листопада 9.— Звіт інструктора окружної школи
постерункових у Львові старшого пшодовніка Я. Пасєрського мі-
ській команді державної поліції про боротьбу поліції з страйкую-
чими робітниками м. Львова........................................200
№ 119. 1923 р. листопада 9.— Звіт керівника II комісаріату
державної поліції аспіранта Стрийковського міській команді держав-
ної поліції про боротьбу поліції з страйкуючими робітниками м. Львова. 202
№ 120. 1923 р. листопада 16. — Розпорядження Міністерства
внутрішніх справ воєводському управлінню в зв’язку з загрозою но-
вого загального страйку...........................................205
№ 121. 1924 р. січня 28. — Шифрована телефонограма воєвод-
ського управління дирекції поліції про заборону проведення мані-
фестацій у Львові в день похорону В. І. Леніна....................207
№ 122. 1924 р. лютого 3. — Стаття газети «Земля і воля» «Ленін
помер». ...	....................................207
№ 123. 1924 р. лютого 27. — Розпорядження дирекції поліції
голові управи УСДП О. Панасові про заборону діяльності УСДП. 209
№ 124. 1924 р. лютий. — Відозва ЦК КПЗУ до трудящих Захід-
ної України у зв’язку з забороною УСДП............................210
№ 125. 1924 р. березня 13. — Вказівка воєводського управління
дирекції поліції про розслідування комуністичної діяльності у про-
фесійній спілці металістів........................................212
№ 126. 1924 р. березня 20. — Повідомлення про рішення ради
професійних спілок міста допомогти політичним в’язням. .	.213
№ 127. 1924 р. березня 25. — 3 рапорту інформаційної агентури
поліції дирекції поліції про підготовку молоді до святкування
1 Травня..........................................................215
№ 128. 1924 р. квітня 12. —- Повідомлення воєводського управ-
ління дирекції поліції про загальні збори організації «Спілкова
пекарня у Львові».................................................215
№ 129. 1924 р. квітня 17. — Повідомлення інформаційної аген-
тури поліції дирекції поліції про вплив комуністів у професійній
спілці металістів у Львові........................................216
№ 130. 1924 р. квітень. — Відозва ЦК КПЗУ до трудящих з на-
годи Першого травня...............................................217
№ 131. 1924 р. травня 1. — Рапорт інформаційної агентури полі-
ції. дирекції поліції про святкування 1 Травня у Львові. .	. 220'
№ 132. 1924 р. травня 20. — Протест політичних в’язнів тюрми
779
Стор.
«Бригідки» окружному судові в зв’язку з нелюдським ставленням
адміністрації до політичних в’язнів.................................221
№ 133. 1924 р. травня 21.— Список, складений Виконавчою упра-
вою місцевої професійної ради у Львові для дирекції поліції про
кількість страйкарів у Львові в листопаді 1923 р....................222
№ 134. 1924 р. вересень.— Вимоги робітників фабрики гільз Топ-
фа і Ельстера, пред’явлені під час страйку львівською групою про-
фесійної спілки робітників хімічної промисловості й споріднених
професій............................................................223
№ 135. 1924 р. листопада 7.— Відозва ЦК КПЗУ до трудящих
з нагоди VII річниці Великої Жовтневої соціалістичної революції. 224
№ 136. 1924 р. листопад.— Відозва ЦК КПЗУ до робітників і се-
лян з закликом боротися проти терору буржуазії....................  227
№ 137. 1925 р. січня 24.— 3 рапорту міської команди державної
поліції дирекції поліції про розклеєння комуністичних листівок на
мурах міста.........................................................229
№ 138. 1925 р. січня 31.— Розпорядження воєводського управ-
ління окружній команді державної поліції про посилення боротьби
з вивішуванням комуністичних прапорів та написів. .	.	. 230
№ 139. 1925 р. січень.— Відозва ЦК КРПП, присвячена першій
річниці смерті В. І. Леніна.......................................  231
№ 140. 1925 р. березень.— Відозва КРПП до робітників з закли-
ком включитися в боротьбу за звільнення комуністичного посла Лан-
цуцького і всіх політичних в’язнів..................................233
№ 141. 1925 р. березня.— Відозва Профлівиці до безробітних і
будівельних робітників з приводу зриву членами ППС робітничого
віча................................................................233
№ 142. 1925 р. квітня 4.— 3 протоколу конференції керівних пра-
цівників адміністративних і поліцейських установ воєводства в справі
посилення боротьби з комуністичною діяльністю. . .	.	.	. 236
№ 143. 1925 р. червня 23.— Резолюція віча робітників міста в
зв’язку з погіршенням економічного становища........................237
№ 144. 1925 р. червня 26.— Запит групи депутатів польського сей-
му міністру внутрішніх справ в зв’язку з нападом поліції на демон-
страцію робітників..................................................238
№ 145. 1925 р. серпень—вересень.— Повідомлення про розстріл
львівського комуніста Н. Ботвіна у в’язниці «Бригідки». .	.	. 240
№ 146. 1925 р. вересня 7.— Із рапорту міської команди держав-
ної поліції дирекції поліції про вивішення комуністичного прапора
на Високому Замку...................................................242
№ 147. 1925 р. вересень.— Відозва Львівського комітету КПЗУ
до робітників з закликом посилити боротьбу з білим терором у
львівських в’язницях................................................242
№ 148. 1925 р. жовтня 9.— 3 рапорту міської команди держав-
ної поліції дирекції поліції про розповсюдження комуністичних
листівок............................................................244
№ 149. 1925 р. 'жовтня 29.— 3 рапорту міської команди держав-
ної поліції дирекції поліції про розповсюдження у місті комуністич-
них листівок.............................................‘.	. 245
№ 150. 1925 р. листопада 1.— Відозва ЦК КПП і КЦ КПЗУ до
робітників і селян, присвячена VIII річниці Великої Жовтневої со-
ціалістичної революції............................................’	246
№ 151. 1925 р. листопада 7.— 3 рапорту міської команди дер-
жавної поліції дирекції поліції про вивішування комуністичних пра-
порів...............................................................249
№ 152. 1925 р. листопада 17.— Розпорядження куратора Львів-
ського шкільного округу Собінського керівникам повітових шкільних
780	.
Стор.
рад і шкільній раді у Львові про посилення боротьби з комуністич-
ною агітацією серед учнів........................................  250
№ 153. 1925 р. грудня 3.— Звіт міської команди державної по-
ліції дирекції поліції про припинення і обмеження роботи на львів-
ських підприємствах в листопаді 1925 р........................... .251
№ 154. 1925 р.— Законопроект про український університет та
українську політехніку у Львові, запропонований комуністичною по-
сольською фракцією в польському сеймі..............................252
№ 155. 1926 р. квітня 10. — Рапорт IV комісаріату державної по-
ліції міській команді державної поліції про необхідність очистити
пл. Госєвського від каміння, яке трудящі можуть використати для
нападу на поліцію під час Першотравневої демонстрації. .	255
№ 156. 1926 р. квітень.— Відозва ЦК КПЗУ до робітників і се-
лян з нагоди 1 Травня............................................  256
№ 157. 1926 р. квітень.— Список політичних організацій, про-
фесійних спілок та фабрик, що перебували під комуністичним впли-
вом, складений міською командою державної поліції. .	.	. 260
№ 158. 1926 р. травня 22.— Звіт міської команди державної по-
ліції дирекції поліції про припинення роботи на львівських фабриках
та страйки робітників..............................................261
№ 159. 1926 р. травень.— Відозва ЦК КПЗУ до робітників у зв’яз-
ку з травневим переворотом Пілсудського............................263
№ 160. 1926 р. червень — Платформа Виборчого комітету україн-
ських, польських і єврейських робітників, селян і трудової інтелі-
генції. .	................................................ 264
№ 161. 1926 р. липня 14 — Повідомлення прокурора в справах
преси окружного суду про конфіскацію твору В. І. Леніна «III Ін-
тернаціонал і його історичне значення».............................274
№ 162. 1926 р. вересня 11.— Донесення міської команди держав-
ної поліції дирекції поліції про зростання комуністичного впливу
серед української гімназичної молоді. .	...	. 272
№ 163. 1927 р. січень.— Відозва окружного комітету КПЗУ до
робітників Львова у зв’язку з вироками Володимир-Волинського
трибуналу........................................................  273
№ 164. 1927 р. квітня ЗО.— Першотравнева відозва ЦК КПЗУ до
робітників і селян.................................................275
№ 165. 1927 р. травня 8.— Повідомлення про арешти й побиття
поліцією трудящих Львова під час першотравневої демонстрації. 279
№ 166. 1927 р. червня 11.— Донесення міської команди держав-
ної поліції прокуратурі окружного суду про арешт співробітників
газети «Світло» — М. Вовка і А. Матулівни..........................280
№ 167. 1927 р. липень, не раніше 6 — 3 рапорту міської коман-
ди державної поліції воєводській команді державної поліції про
вкинення комуністичних листівок в приміщення англійського кон-
сульства у Львові................................................ .281
№ 168. 1927 р. липень.— Відозва окружного комітету КПЗУ до
робітників у зв’язку зі смертю комуніста Г. Черкеса у в’язниці
«Бригідки».........................................................281
№ 169. 1927 р. серпень 14.— Відозва Профлівиці до робітників
міста з закликом підтримати страйкуючих столярських і будівель-
них робітників.....................................................283
№ 170. 1927 р. вересня 17.— Обвинувальний висновок прокура-
тури окружного суду на комуніста М. Вовка за видання комуні-
стичної листівки...................................................287
№ 171. 1927 р. листопада 6.— Стаття «Десяті роковини», присвя- '
чена X річниці Великої Жовтневої соціалістичної революції. . 288
№ 172. 1927 р. грудень, не раніше 28.— 3 рапорту слідчого від-
51 Зак. 503
781
Стор.
ділу міської команди державної поліції міській команді державної
поліції, слідчому відділові воєводської команди державної поліції
про кількість безробітних в місті..................................291
№ 173. 1928 р, лютого 10.— Донесення слідчого відділу міської
команди державної поліції прокуратурі окружного суду про вплив
комуністичних ідей на студентську молодь...........................292
№ 174. 1928 р. березень.— Листівка виборчого комітету Робітни-
чо-селянської єдності до робітників і селян з поясненням, чому влада
оголосила недійсним виборчий список Робітничо-селянської єдності. 294
№ 175. 1928 р. квітня 27.— Повідомлення слідчого відділу воє-
водської команди державної поліції слідчому відділові міської
команди державної поліції про підготовку комуністів до святку-
вання 1 Травня. ...................................................294
№ 176. 1928 р. квітня ЗО.— Відозва міжпартійного і міжспіл-
кового Першотравневого комітету до трудящих міста.	295
№ 177. 1928 р. квітень.— Відозва ЦК КПЗУ до робітників і се-
лян, присвячена 1 Травню...........................................298
№ 178. 1928 р. травня 9.— Відозва Профлівиці до робітників
міста з закликом до солідарної боротьби та до підтримки Страйку
кравецьких робітників..............................................306
№ 179. 1928 р. червня 1.— 3 повідомлення про напад поліції
на першотравневу демонстрацію трудящих.............................309
№ 180. 1928 р. червня 18.— Відозва окружного комітету МОПР
до трудящих міста з закликом підтримати вимоги політичних в’язнів. 310
№ 181. 1928 р. червень.— Повідомлення про ліквідацію легаль-
них робітничих та студентських організацій, які були під впливом
революційних ідей.................................................311.
№ 182. 1928 р. липня 29.— Повідомлення про конференцію по
перевиборах ради профспілок міста та резолюції конференції. 312
№ 183. 1928 р. серпня 9.— Розпорядження воєводського управ-
ління міському старості про заборону діяльності Селянсько-робіт-
ничого комітету боротьби з голодом.................................317
№ 184. 1928 р. серпня 18.— Із звіту відділу громадської безпеки
воєводського управління прокуратурі апеляційного суду про виві-
шування транспарантів з закликом боронити права політичних
в’язнів............................................................318
№ 185. 1928 р. серпня 28.— Донесення слідчого відділу міської
команди державної поліції міському староству про симпатії про-
фесора М. Возняка до Радянської держави............................319
№ 186. 1928 р. серпня 31.— Відкритий лист секції молоді проф-
спілки будівельних робітників у Львові до трудової молоді міста
з закликом боротися за організацію секцій Володі при всіх проф-
спілках. ..........................................................320
№ 187. 1928 р. серпень.— Відозва окружного комітету КПЗУ
до солдатів запасу з закликом до боротьби проти імперіалізму. . 322
№ 188. 1928 р. жовтня 20.— Відозва Профлівиці до трудящих
Львова з закликом до загального страйку на знак солідарності з
страйкуючими лодзінськими текстильниками і сільськими робітни-
ками Равського повіту..............................................325
№ 189. 1928 р. жовтня 29 — Телефонограма воєводського управ-
ління Міністерству внутрішніх справ про розгром поліцією секре-
таріату ЦК КПЗУ....................................................326
№ 190. 1928 р. листопада 10.— Із звіту відділу громадської без-
пеки воєводського управління прокуратурі апеляційного суду про ви-
вішування транспарантів у зв’язку з XI річницею Великої Жовтневої
соціалістичної революції...........................................327
№ 191. 1928 р. листопада 12. — Відозва окружного комітету
782
Стор.
КПЗУ до робітників броварень з закликом продовжувати страй-
кову боротьбу..................................................... 328
№ 192. 1928 р. листопада 20.— Донесення прокуратури окруж-
ного суду прокуратурі апеляційного суду про арешт комуніста
Б. Дудикевича.................................................... .331
№ 193. 1928 р. листопад.— Постанова ЦК КПП в справі листо-
падових подій у Львові.............................................331
№ 194. 1928 р. листопад.— Відозва окружного комітету КПЗУ
до українських та польських робітників і селян з закликом до ство-
рення єдиного антифашистського фронту............................. 333
№ 195. 1928 р. листопад.— Відозва окружного комітету КПЗУ
до трудящих з закликом голосувати за виборчий список «Робітни-
чої солідарності»..................................................237
№ 196. 1928 р. грудня 18.— Телефонограма міського староства
воєводському управлінню про страйк залізничників...................340
№ 197. 1928 р. грудень.— Відозва КПЗУ до робітників і селян
з закликом боротися проти нападу на Радянський Союз. .	.341
№ 198. 1929 р. січня 29.— Рапорт підкомісара державної полі-
ції Т. Смольницького слідчому відділові міської команди державної
поліції про голодовку політичних в’язнів у тюрмі «Бригідки» 28 січ-
ня 1929 р..........................................................343
№ 199. 1929 р. січень, не раніше ЗО.— 3 рапорту слідчого відділу
міської команди державної поліції міській команді державної полі-
ції, слідчому відділові воєводської команди державної поліції про
комуністичні написи на мурах міста.................................344
№ 200. 1929 р. лютий, не раніше 6.— 3 рапорту слідчого від-
ділу міської команди державної поліції міській і воєводській коман-
дам державної поліції про вивішування комуністичних прапорів та
комуністичні демонстрації біля в’язниці «Бригідки».................345
№ 201. 1929 р. лютого 15.— Наказ начальника в’язниці «Бри-
гідки» Маєвського про покарання в’язнів-комуністів. .	.	. 346
№ 202. 1929 р. березня 14.— Декларація робітничо-селянських
делегацій на загальних зборах Ревізійного союзу українських коопе-
ративів у Львові про завдання західноукраїнської кооперації. 347
№ 203. 1929 р. березня 21. — Декларація робітничо-селянських
делегацій на з’їзді товариства «Просвіта» у Львові про завдання
і цілі товариства................................................. 350
№ 204. 1929 р. березень, не раніше 27.— 3 рапорту слідчого від-
ділу міської команди державної поліції міській команді, слідчому
відділові воєводської команди державної поліції про кількість без-
робітних у Львові за час від 16 до 23 березня 1929 р.	352
№ 205. 1929 р. квітня 21.— Рапорт слідчого відділу міської
команди державної поліції міській команді державної поліції слід-
чому відділові воєводської команди державної поліції про збори і
демонстрацію безробітних у Львові 20 квітня 1929 р.	353
№ 206. 1929 р. квітня 23.— Рапорт слідчого відділу міської
команди державної поліції міській команді державної поліції, слід-
чому відділові воєводської команди державної поліції про демон-
страції безробітних 22 квітня 1929 р.............................. 354
№ 207. 1929 р. квітень.— Відозва Першотравневого комітету ан-
тифашистського блоку у Львові до трудящих міста в зв’язку з днем
Першого травня.....................................................356
№ 208. 1929 р. червень.— Відозва окружного комітету КСМ За-
хідної України до малолітніх робітників деревної промисловості в
зв’язку з страйком львівських столярних робітників. .	.	. 357
№ 209. 1929 р. серпень, не раніше 8.— 3 рапорту слідчого від-
ділу міської команди державної поліції міській команді державної
51*	783
Стор.
поліції, слідчому відділові воєводської команди державної поліції
про вивішення комуністичного транспаранта 1 серпня 1929 р. 359
№ 210. 1929 р. вересня не раніше 4.— 3 рапорту слідчого від-
ділу міської команди державної поліції міській команді державної
поліції, слідчому відділові воєводської команди державної поліції
про вивішення комуністичного транспаранта ЗО серпня 1929 р. 360
№ 211. 1929 р. вересень.— Відозва Профлівиці до робітників, без-
робітних, членів профспілок Західної України в справі окружної
конференції профспілок і профспілкового з’їзду УСДП у Львові
в вересні та жовтні 1929 р.........................................36!
№ 212. 1929 р. жовтень.— Відозва ЦК КПЗУ до робітників
і селян Західної України з нагоди XII річниці Великої Жовтневої
соціалістичної революції.........................................  366
№ 213. 1929 р. листопада 8.— Донесення начальника в’язниці
«Бригідки» Маєвського прокуратурі апеляційного суду про святку-
вання комуністами в тюрмі річниці Великої Жовтневої соціалістич-
ної революції......................................................371
№ 214. 1930 р. січень.— Відозва окружного комітету’ КПЗУ до
трудящих та безробітних з закликом виступити на допомогу страй-
куючим .робітникам фабрики «Стрем».................................372
№ 215. 1930 р. березень.— Відозва окружного комітету КПЗУ
до трудящих Львова з закликом демонструвати в день Паризької
Комуни.............................................................374
№ 216. 1930 р. квітня 29.— 3 рапорту слідчого відділу міської
команди державної поліції міській команді державної поліції, слід-
чому відділові воєводської команди державної поліції про вивішен-
ня комуністичного транспаранта.....................................376
№ 217. 1930 р. червень.— Відозва антифашистського студентсько-
го комітету до незаможної студентської молоді з закликом до бо-
ротьби проти переслідування прогресивних студентів. .	377
№ 218. 1930 р. липень.— Відозва окружного комітету КСМ За-
хідної України до трудящої молоді міста з закликом до боротьби
за здійснення політичних і економічних вимог.......................378
№ 219. 1930 р. серпня 1.— Відозва ЦК КПЗУ до солдатів з на-
годи Міжнародного антивоєнного дня.................................380
№ 220. 1930 р. жовтня 11.— 3 рапорту міського староства від-
ділові громадської безпеки воєводського управління про викинення
портрета президента Речі Посполитої з вікна української гімназії. 384
№ 221. 1931 р. лютий.— Відозви міського комітету КСМ Захід-
ної України до безпартійних Львова з закликом до боротьби з без-
робіттям. ........................................................
№ 222. 1931 р. квітня 27.— Розпорядження міського староства
слідчому відділові міської команди державної поліції у зв’язку з
поширенням комуністичних відозв у Львові...........................386
№ 223. 1931 р. квітень.— Відозва Спілки шкільної молоді у
Львові до незаможної шкільної молоді з нагоди свята Першого
травня.............................................................386
№ 224. 1931 р. квітень.— Відозва студентського комуністичного
осередку Західної України до студентів Львова з нагоди Першого
травня.............................................................389
№ 225. 1931 р. травень.— Відозва солдатського полкового комі-
тету 19 піхотного полку при окружному комітеті КПЗУ до солдатів
Львівського гарнізону з закликом до боротьби проти терору. . 392
№ 226. 1931 р. червень.— Відозва ЦК КПЗУ до трудящих За-
хідної України з закликом до боротьби проти національного гніту. 393
№ 227. 1931 р. червень.— Відозва окружного комітету КПЗУ до
трамвайників міста з закликом до страйку солідарності.	. 398
784
Стор.
№ 228. 1931 р. червень. Вимоги політичних в’язнів-комуністів
в’язниці «Бригідки», пред’явлені начальникові в’язниці у зв'язку з
переслідуванням в’язнів............................................ ...	399
№ 229. 1931 р. липня 16.— Звіт бюро в справах преси міського
староства відділові громадської безпеки воєводського управління про
проведення обшуку в прогресивному видавництві «Книжка». .	400
№ 230. 1931 р. липня 27.— 3 донесення слідчого відділу міської
команди державної поліції слідчому судді IV району окружного суду
про комуністичну діяльність у зв'язку з святкуванням Міжнародного
антивоєнного дня у Львові....................................... 401
№ 231. 1931 р. липень.— Відозва окружного комітету КПЗУ до
безробітних і робітників міста та солдатів Львівського гарнізону
з закликом до боротьби проти злиднів, голоду і фашистського те-
рору............................................................. 402
№ 232. 1931 р. серпня 9.— Вимоги об’єднаних професійних спілок
робітників харчової промисловості у Львові, пред’явлені міському
старості у зв'язку з безробіттям та важкими умовами праці робіт-
ників. .	.	404
№ 233. 1931 р. серпня 17 — Донесення слідчого відділу міської
команди державної поліції віце-прокуророві IX району окружного
суду про поширення комуністичних відозв.	.	408
№ 234. 1931 р. серпня 3.— Донесення слідчого відділу міської
команди державної поліції віце-прокуророві IX району окружного
суду про розповсюдження комуністичних відозв і вивішення кому-
ністичних транспарантів.......................................... ...	409
№ 235. 1931 р. вересня 23.— 3 рапорту слідчого відділу міської
команди державної поліції міському староству, слідчому відділові
воєводської команди державної поліції про вивішення комуністич-
ного транспаранта...................................................4Ї0
№ 236. 1931 р. жовтень — Відозва гарнізонного комітету при
Львівському окружному комітеті КПЗУ до солдатів Львівського
гарнізону з нагоди дня боротьби проти окупації Західної України 410
№ 237. 1931 р. жовтень.— Відозва комітету III дільниці КПЗУ
у Львові до робітників і селян з закликом масово виходити зі зрад-
ницьких фашистських і соціал-фашистських організацій та вступати
в ряди КПЗУ..............................................4 Н
№ 238. 1931 р. листопад.— Відозва Студентської лівиці до львів-
ських студентів з закликом до боротьби проти національного і со-
ціального гніту. ................................................  413
№ 239. 1931 р. грудня 1.— 3 рапорту слідчого відділу міської
команди державної поліції міському староству, слідчому відділові
воєводської команди державної поліції про діяльність комуністів на
території Львова з нагоди роковин Великої Жовтневої соціалістич-
ної революції. ................................................... 414
№ 240. 1931 р. грудня 13.— Повідомлення міського староства
слідчому відділові міської команди державної поліції про діяль-
ність КПЗУ у зв'язку з днем голоду................................ 417
№ 241. 1931 р. грудня 31.— Відозва окружного комітету КСМ
Західної України до безробітних малолітніх робітників з закликом
на демонстрацію....................................................418
№ 242. 1932 р. січня 22.— 3 рапорту міського староства громад-
сько-політичному відділові воєводського управління про комуністичні
транспаранти й листівки............................................420
№ 243. 1932 р. січня 28.— Донесення слідчого відділу міської
команди державної поліції віце-прокуророві IX району окружного
суду про розповсюдження комуністичних ЛИСТІВОК. . а .	421
№ 244. 1932 р. лютий.— Відозва окружного комітету МОПР до
785
Стор.
робітників і робітниць Львова з закликом до боротьби проти терору
польського фашизму..................................................421
№ 245. 1932 р. лютий.— Відозва окружного комітету КСМ За-
хідної України до всіх старших робітників та трудящої і безробітної
молоді Львова з закликом до боротьби на захист страйкуючих робіт-
ників шкіряної фабрики..............................................424
№ 246. 1932 р. березня 16.— 3 донесення міського староства від-
ділові громадської безпеки воєводського управління црб розповсю-
дження комуністичних листівок та вивішення комуністичних транс-
парантів ...........................................................426
№ 247. 1932 р. березень.— Відозва окружного комітету МОПР
до робітників міста з закликом до боротьби проти окупації і терору. 427
№ 248. 1932 р. березень.— Відозва солдатського комітету 40 пі-
хотного полку у Львові до солдатів Львівського гарнізону з закли-
ком до боротьби проти терору офіцерів.	.	.	.	.	429
№ 249. 1932 р. квітня 8.— Донесення слідчого відділу міської
команди державної поліції віце-прокуророві IX району окружного
суду про вивішення комуністичного транспаранта. .	.	. 430
№ 250. 1932 р. квітня 16.— Донесення слідчого відділу міської
команди державної поліції віце-прокуророві IX району окружного
суду про вивішення комуністичного транспаранта......................430
№ 251. 1932 р. квітня 19.— Доповідна записка міського староства
відділові громадської безпеки воєводського управління з причини
скарги Наукового товариства ім. Шевченка щодо вилучення радян-
ських видань з поштових посилок на адресу товариства.	.	.431
№ 252. 1932 р. квітень.— Відозва окружного комітету Профлівиці
до робітників Львова з закликом до солідарного страйку на захист
страйкуючих робітників друкарні «Бібльос»...........................433
№ 253. 1932 р. квітень. — Відозва Першотравневого комітету
шкільної молоді до молоді Львова з закликом до масової участі
в першотравневих демонстраціях......................................435
№ 254. 1932 р. травня 7.— Донесення слідчого відділу міської
команди державної поліції віце-прокуророві IX району окружного
суду про розповсюдження комуністичних листівок і вивішення транс-
парантів у зв’язку з святкуванням Першого травня. .	.	. 436
№ 255. 1932 р. травня 29. — Донесення слідчого відділу міської
державної поліції віце-прокуророві IX району окружного суду про
розкинення комуністичних відозв у Львівській політехніці. .	. 440
№ 256. 1932 р. травень. — Відозва окружного комітету Проф-
лівиці до будівельних робітників з закликом до боротьби проти
зрадників робітничого класу.........................................441
№ 257. 1932 р. травень. — Відозва окружного комітету МОПР
до трудящих Львова з закликом до боротьби проти терору поль-
ського фашизму......................................................443
№ 258. 1932 р. червня 5. — Резолюція зборів представників
літератури, науки, театрального, музичного і образотворчого мисте-
цтва та трудової української, польської та єврейської інтелігенції
у Львові........................................................... 444
№ 259. 1932 р. червня 20.— З рапорту міського староства відді-
лові громадської безпеки воєводського управління про вивішення
комуністичних транспарантів.........................................446
№ 260. 1932 р. липня 2. — Донесення слідчого відділу міської
команди державної поліції віце-прокуророві IX району окружного
суду про вивішення комуністичних транспарантів. .... 447
№ 261. 1932 р. липня 16.—Донесення слідчого „ відділу міської
команди державної поліції віце-прокуророві IX району окружного
суду про розповсюдження комуністичних листівок......................448
786
Стор.
№ 262. 1932 р. липень. — Відозва ЦК КПЗУ до робітників і се-
лян Західної України з нагоди Міжнародного антивоєнного дня. . 449
№ 263. 1932 р. липень. — Відозва ініціативної групи робітників
міських закладів громадського користування з закликом до страйку
проти розірвання управою міста колективного договору.	455
№ 264. 1932 р. серпня 5. — Рапорт військового коменданта
м. Львова підполковника 3. Кучинського командуючому VI корпус-
ним округом у Львові про загальний страйк комунальних робітників. 457
№ 265. 1932 р. серпень. — Відозва революційної групи солдатів
5 полку польової артилерії у Львові до солдатів Львівського гарні-
зону з закликом боротися проти знущань над солдатами. .	459
№ 266. 1932 р. вересня 3. — Інформація бюро міського староства
слідчому судді коломийського окружного суду про прогресивний
журнал «Вікна»......................................................461
№ 267. 1932 р. вересня 26. — Розпорядження воєводського управ-
ління про розпуск партії «Сельроб-єдність»..........................461
№ 268. 1932 р. вересень. — Стаття про XV роковини Великої
Жовтневої соціалістичної революції..................................462
№ 269. 1932 р. листопада 22. — Повідомлення слідчого відділу
повітової команди державної поліції в Холмі слідчому відділові
міської команди державної поліції у Львові п.ро комуніста В Се-
мярчука.............................................................465
№ 270. 1932 р. грудня 20. — Донесення слідчого відділу міської
команди державної поліції віце-прокуророві IX району окружного
суду про розкидання комуністичних листівок..........................467
№ 271. 1933 р. січня 10. — Заява політичного в’язня тюрми
«Бригідки» М. Заяця до прокурора апеляційного суду з протестом
проти розправи над політичними в’язнями.............................467
№ 272. 1933 р. січня 10. — Заява політичного в’язня тюрми «Бри-
гідки» Б. Дудикевяча до прокурора апеляційного суду з протестом
проти розправи над політичними в’язнями.............................468
№ 273. 1933 р. січня 10. — Заява політичного в’язня тюрми «Бри-
гідки» В. Огоновського до прокурора апеляційного суду з протестом
проти розправи над політичними в’язнями.............................468
№ 274. 1933 р. січня 10. — Заява політичного в’язня тюрми «Бри-
гідки» М. Соляк до прокурора апеляційного суду з протестом- проти
розправи над політичними в’язнями...................................469
№ 275. 1933 р. січня 10. — Заява політичного в’язня тюрми «Бри-
гідки» І. Довганика до прокурора апеляційного суду з протестом
проти розправи над політичними в’язнями.............................469
№ 276. 1933 р. січня 11. — Інформація слідчого відділу міської
команди поліції міському староству і слідчому відділові воєводської
команди державної поліції про методи поширення комуністичної про-
паганди серед солдатів........................................ ....	470
№ 277. 1933 р. січень.— Відозва Профлівиці до робітників фаб-
рики ультрамарину з закликом боротися проти експлуатації на фаб-
риці................................................................471
№ 278. 1933 р. лютого 16. — Донесення слідчого відділу міської
команди державної поліції віце-прокуророві IX району окружного
суду про комуністичну діяльність в професійних спілках будівельної,
хімічної і скляної промисловості....................................473
№ 279. 1933 р. лютий. — Відозва КСМ Західної України до без-
робітних Львова з закликом боротися за поліпшення умов існування. 474
№ 280. 1933 р. березня 16. — Відозва окружного комітету МОПР
до трудящих міста в зв’язку з кривавою розправою над політичними
в’язнями у тюрмі «Бригідки» та вбивством політичного в’язня І. Ми-
хальчука......................................................... .	475
787
Стор.
№ 281. 1933 р. березень. — Відозва окружного комітету КСМ За-
хідної України до робітничої молоді з закликом посилити боротьбу
проти наступу польського фашизму..................................476
№ 282. 1933 р. березень. — Відозва Профлівиці до комунальних
робітників міста з закликом до загального страйку.................478
№ 283. 1933 р. березень. — Відозва групи безробітних робітників
і Тимчасового комітету безробітних Львова до трудящих міста з за-
кликом до боротьби проти організації батальйонів праці. .	480
№ 284. 1933 р. березень. — Відозва окружного комітету КПЗУ
до трудящих жінок міста з нагоди Міжнародного жіночого дня. 481
№ 285. 1933 р. березень. — Відозва ЦК КПЗУ до трудящих За-
хідної України та до соціалістичних і соціал-демократичних партій
з пропозицією створити єдиний фронт боротьби проти наступу фа-
шизму ..................................................... :	: 483
№ 286. 1933 р. квітня 29. — Вказівка заступника міського ста-
рости Стажецького цензорам міського староства про заборону вжи-
вання в українській пресі назв «Українська земля», «Галичина» і т. п. 488
№ 287. 1933 р. квітень. — Некролог про смерть політичного в’язня
комуніста І. Михальчука, закатованого у в’язниці «Бригідки». 488
№ 288. 1933 р.. червень. — Відозва ЦК КПЗУ до трудящих За-
хідної України з закликом підтримати селянські виступи на терито-
рії Західної України і Польщі.....................................489
№ 289. 1933 р. липень. — Відозва Львівського окружного вій-
ськового відділу КПЗУ до солдатів Львівського гарнізону з закли-
ком підтримати селянські виступи на території Західної України
і Польщі..........................................................491
№ 290. 1933 р. грудень. - Відозва ЦК КПЗУ до трудящих За-
хідної України з закликом до боротьби на захист Г. Димитрова
і товаришів.......................................................493
№ 291. 1934 р. січня 11. — Протокол наради представників
страйкуючих робітників фабрики «Бранка» та власників фабрики
в присутності представників окружного інспекторату праці у зв’язку
зі страйком на фабриці............................................495
№ 292. 1934 р. січня 12. — 3 рапорту слідчого відділу міської
команди державної поліції міському староству, слідчому відділові
воєводської команди державної поліції про страйк робітників на
фабриці «Бранка» 11 січня 1934 р..................................497
№ 293. 1934 р. січень. — Відозва окружного комітету КПЗУ до
залізничників Львова з закликом до боротьби проти польського фа-
шизму. ...........................................................498
№ 294. 1934 р. лютого 19. — Розпорядження Міністерства внут-
рішніх справ воєводським управлінням і комісару управління столич-
ного міста Варшави в зв’язку з поширенням комуністичних видань
через пошту.......................................................500
№ 295. лютого 19. — Додаток до рапорту слідчого відділу воє-
водської команди державної поліції відділові громадської безпеки
воєводського управління, воєводській команді державної поліції про
страйк солідарності з пролетаріатом Австрії...................... 501
№ 296. 1934 р. березень. — Повідомлення про Першу загальну
львівську конференцію робітничої молоді 25 лютого 1934 р. .	502
№ 297. 1934 р. квітня 7. — 3 рапорту слідчого відділу воєвод-
ської команди державної поліції відділові громадської безпеки
Львівського та Станіславського воєводських управлінь, воєводській
команді державної поліції про демонстрацію безробітних 6 квітня
1934 р............................................................510
(і № 298. 1934 р. квітня 28.— 3 рапорту слідчого відділу міської
команди державної поліції прокуратурі окружного суду, слідчому
788
Стор.
відділу воєводської команди державної поліції про вивішення ко-
муністичного транспаранта 27 квітня 1934 р.	511
№ 299. 1934 р. червня 18. — Телефонограма міського староства
міській команді державної поліції про заходи поліції у зв’язку з
утворенням концентраційних таборів у Польщі.......................511
№ 300. 1934 р. червня 19. — Наказ міської команди державної
поліції команді піхотного резерву міської команди державної поліції
про заходи поліції в зв’язку з утворенням концентраційних таборів
у Польщі.	....	512
№ 301. 1934 р. вересня 25. — Розпорядження міського староства
міській команді державної поліції про заходи поліції у зв’язку зі
страйком робітників на фабриці «Бранка». .	513
№ 302. 1934 р. вересень 27. — Відозва Львівського комітету
КПЗУ до робітників Львова у зв’язку з розправою над робітни-
ками фабрики «Бранка».............................................514
№ 303. 1934 р. вересня 27. — Рапорт коменданта резерву міської
команди державної поліції підкомісара Ю. Бальцера міській команді
державної поліції про ліквідацію страйку на фабриці «Бранка». <516
№ 304. 1934 р. жовтня 18. — Донесення слідчого відділу міської
команди державної поліції віце-прокуророві IX району окружного
суду про комуністичну діяльність кооперативу «Робітничий театр». 518
№ 305. 1934 р. жовтень. — Відозва Львівського комітету КПЗУ
до робітників і трудової інтелігенції міста з нагоди XVII річниці
Великої Жовтневої соціалістичної революції.	.	.	.519
№ 306. 1934 р. грудень. — Повідомлення про страйк на фабриці
«Бранка», що відбувся 21—27 вересня 1934 р. .	. 522
№ 307. 1935 р. березня 26. — Пропозиція прокуратури окружного
суду прокуратурі апеляційного суду про конфіскацію газети
«Правда»...................................................... ...	524
№ 308. 1935 р. квітня 15. — Відозва ЦК КПЗУ до ЦК УСДП
і ЦК УСРП з нагоди Першого травня. .	.	. 525
№ 309. 1935 р. травня 1. — Телефонограма аспіранта державної
поліції Колацінського міській команді державної поліції про кіль-
кість робітників, які взяли участь у святкуванні 1 Травня у Львові. 526
№ 310. 1935 р. травня 22. — 3 рапорту слідчого відділу міської
команди державної поліції прокуратурі окружного суду та міському
староству про комуністичну відозву в зв’язку зі смертю Пілсуд-
ського....................................................... •	527
№ 311. 1935 р. червня 5.— 3 рапорту слідчого відділу міської
команди державної поліції міському староству, слідчому відділові
воєводської команди державної поліції про розповсюдження кому-
ністичних листівок........................................... .	528
№ 312. 1935 р. червня 13.— 3 рапорту слідчого відділу міської
команди державної поліції прокуратурі окружного суду, міському
староству про вивішення комуністичного транспаранта і про страйк
робітників у столярській майстерні на Замарстинові.	. 529
№ 313. 1935 р. червня 28.— 3 рапорту слідчого відділу міської
команди державної поліції прокуратурі окружного суду, міському
староству про розповсюдження комуністичних листівок. .	.	530
№ 314. 1935 р. липня 1.— Повідомлення про страйк малярських
робітників. ....	.........................531
№ 315. 1935 р. липня 17.— Рапорт слідчого відділу міської ко-
манди державної поліції прокуратурі окружного суду, міському ста-
роству про захоплення безробітними «Малопольської фабрики лам-
почок», про розповсюдження комуністичних відозв, страйки робіт-
ників та інше.....................................................532
№ 316. 1935 р. липня 26.— 3 рапорту слідчого відділу міської
789
Стор.
команди державної поліції прокуратурі окружного суду, міському
староству про розповсюдження комуністичних листівок. .	. 534
№ 317. 1935 р. липень,— Відозва ініціативного комітету Анти-
фашистського Народного фронту до трудящих Західної України з
закликом створювати єдиний Народний фронт для .боротьби за пра-
ва трудящих.......................................................535
№ 318. 1935 р. липень.— Відозва окружного комітету КПЗУ до
львівських залізничників з закликом до боротьби проти знущань
польського фашизму над робітниками................................536
№ 319. 1935 р. липень.— Відозва ЦК КПЗУ до окружного робіт-
ничого комітету ППС, Львівського комітету Бунду та ЦК УСДП з
закликом до спільної боротьби проти польського фашизму. .	.	. 538
№ 320. 1935 р. липень.— Повідомлення про участь комсомольців
у страйку друкарів. ..............................................540
№ 321. 1935 р. серпня 11.— Повідомлення про голодовий страйк
робітників бетонного заводу.......................................542
№ 322. 1935 р. вересня 8.— 3 рапорту слідчого відділу міської
команди державної поліції прокуратурі окружного суду та міському
староству про вивішення комуністичних противиборчих афіш. . 542
№ 323. 1935 р. вересня 16.— 3 рапорту слідчого відділу міської
команди державної поліції прокуратурі окружного суду та міському
староству про комуністичний транспарант...........................543
№ 324. 1935 р. вересень.— Повідомлення про участь комсомолу
в страйку малярів.................................................544
№ 325. 1935 р. жовтня 24.— Донесення слідчого відділу міської
команди державної поліції віце-прокуророві IX району окружного
суду про комуністичну діяльність кооперативів «Український робіт-
ничий союз» і «Мелодія»...........................................545
№ 326. 1935 р. жовтень.— Повідомлення про смерть комуніста
Г. Мигаля.........................................................546
№ 327. 1936 р. лютий.— Проект платформи і вимог з’їзду пра-
цівників культури.................................................547
№ 328. 1936 р. березня 12.— Повідомлення воєводської контори
фонду праці міському староству про кількість безробітних у Львові. 552
№ 329. 1936 р. березень.— Відозва ЦК КПЗУ до трудящих За-
хідної України з закликом до загального страйку протесту проти фа-
шистського терору.............................................  .	553
№ 330. 1936 р. квітня 3.— 3 рапорту слідчого відділу воєвод-
ської команди державної поліції воєводській команді державної по-
ліції, громадсько-політичному відділові воєводського управління про
одногодинний демонстративний страйк...............................555
№ 331. 1936 р. квітень, не раніше 16.— Звіт слідчого відділу мі-
ської команди державної поліції воєводській команді державної по-
ліції про барикади на вулицях Львова під час подій 16 квітня 1936 р. 557
№ 332. 1936 р. квітня 18. — Із розпорядження міського старо-
ства міській команді державної поліції про заходи поліції у зв’язку
з напруженим становищем у місті...................................558
№ 333. 1936 р. квітня 18.— Звіт І комісаріату держав-
ної поліції міській Команді державної поліції про події 16 квітня
1936 р............................................................559
№ 334.1936 р. квітня 18.—3й\т III комісаріату державної поліції
міській команді державної поліції про події 16 квітня 1936 р. .	. 560
№ 335. 1936 р. квітня 18.— Звіт IV комісаріату держав-
ної поліції міській команді державної поліції про події 16 квітня
1936 р...............................................•	... 562
№ 336. 1936 р. квітня 18 — Звіт V комісаріату державної поліції
міській команді державної поліції про події 16 квітня 1936 р. .	. 566
790
Стор.
№ 337. 1936 р. квітня 18.— Звіт VII комісаріату державної по-
ліції міській команді державної поліції про події 16 квітня 1936 р. 570
№ 338. 1936 р. квітня 19. — Звіт II комісаріату державної полі-
ції міській команді державної поліції про події 16 квітня 1936 р. 572
№ 339. 1936 р. квітня 21.— Рапорт міського староства громад-
сько-політичному відділові воєводського управління про меморіал
Ліги оборони прав людини і громадянина в зв’язку з подіями
16 квітня 1936 р....................................... .	. 574
№ 340. 1936 р. квітня 22. — 3 рапорту слідчого відділу воєвод-
ської команди державної поліції, громадсько-політичному відділові
воєводського управління про загальний страйк на території міста. 575
№ 341. 1936 р. квітня 23. — 3 рапорту слідчого відділу воєвод-
ської команди державної поліції воєводській команді державної по-
ліції, громадсько-політичному відділові воєводського управління про
чутки і настрої у місті після подій 16 квітня......................576
№ 342. 1936 р. квітня 29. — Рапорт слідчого відділу міської
команди державної поліції прокуратурі окружного суду, міському
староству про вивішення комуністичної афіші, розповсюдження ко-
муністичних листівок та про страйк робітників майстерні скринь. 577
№ 343. 1936 р. квітня ЗО. — Інформація міської команди держав-
ної поліції підлеглим поліцейським органам про наміри робітників
у зв’язку з святкуванням 1 Травня................................. 579
№ 344. 1936 р. травня. — Рапорт міського староства громадсько-
політичному відділові воєводського управління про підготовку страй-
ку будівельних робітників..........................................580
№ 345. 1936 р. травня 8. — 3 рапорту слідчого відділу воєвод-
ської команди державної поліції прокуратурі апеляційного суду, гро-
мадсько-політичному відділові воєводського управління про страйк
будівельних робітників ............................................582
№ 346. 1936 р. травня 8. — 3 рапорту міського староства громад-
сько-політичному відділові воєводського управління про зростання
впливу комуністів серед трудящих міста.............................583
№ 347. 1936 р. травня 12. — Доповідна записка громадсько-по-
літичного відділу воєводського управління воєводі про необхідність
посилення боротьби з прогресивними друкарнями і бібліотеками. . 584
№ 348. 1936 р. травня 18. — 3 рапорту слідчого відділу воєвод-
ської команди державної поліції воєводській команді державної по-
ліції, громадсько-політичному відділові воєводського управління про
з’їзд працівників культури.	................................586
№ 349. 1936 р. травня 25. — 3 рапорту слідчого відділу міської
команди державної поліції прокуратурі окружного суду, міському
староству про демонстрацію безробітних.............................588
№ 350. 1936 р. травня 31. — 3 рапорту слідчого відділу міської
команди державної поліції прокуратурі окружного суду, міському
староству про страйк будівельних робітників........................589
№ 351. 1936 р. травень.— Відозва ЦККПЗУ до трудящих Захід-
ної України в зв’язку з загальними зборами товариства «Просвіта». 591
№ 352. 1936 р. червня 14. — Резолюція зборів робітниць і ро-
бітників Львова, присвячених Дню жінки.............................593
№ 353. 1936 р. червня 16.— 3 рапорту слідчого відділу воєвод-
ської команди державної поліції воєводській команді державної по-
ліції, громадсько-політичному відділові воєводського управління про
вивішення транспаранта МОПР........................................594
№ 354. 1936 р. червня 23. — Донесення слідчого відділу міської
команди державної поліції віце-прокуророві IX району окружного
суду про намалювання на будинку державного герба СРСР. . 594
№ 355. 1936 р. червня 24. — 3 рапорту слідчого відділу воєвод-
791
Стор.
ської команди державної поліції воєводській команді державної по-
ліції, громадсько-політичному відділові воєводського управління
про протестаційний страйк будівельних і шляхових робітників у
зв’язку з арештами членів страйкового комітету будівельних пра-
цівників ......................................................... 595
№ 356. 1936 р. червень.— Повідомлення про страйк комунальних
робітників м. Львова...............................................596
№ 357. 1936 р. червень. — Повідомлення про ставлення солдатів
19 і 40 піхотних полків до подій 14—16 квітня 1936 р...............597
№ 358. 1936 р. червень. — Повідомлення про конгрес працівни-
ків культури у Львові..............................................600
№ 359. 1936 р. червень. — Повідомлення про святкування Пер-
шого травня у Львові...............................................602
№ 360. 1936 р. липня 8.- Відозва КСМ Західної України до
трудящих у зв’язку з пацифікацією сіл .	.	.	*.	.	.	. 605
№ 361. 1936 р. липня 9. — 3 донесення слідчого відділу міської
команди державної поліції віце-прокуророві IX району окружного
суду про події 14—15 квітня 1936 р................................ 606
№ 362. 1936 р. липня ЗО. — Запис розмови по телефону між уря-
довцем громадсько-політичного відділу воєводського управління рад-
ником Тильком і урядовцем Міністерства внутрішніх справ у Вар-
шаві радником Бахом про закриття прогресивних журналів «Знання»,
«Сигнали» і «Віссншафтлехер журнал»................................611
№ 363. 1936 р. липня 31. — Телеграма громадсько-політичного
відділу воєводського управління Міністерству внутрішніх справ у
Варшаві про обшуки в редакціях прогресивних журналів .	.	.617
№ 364. 1936 р. липень. — Відозва Львівського комітету КСМ За-
хідної України до трудящих міста з закликом до боротьби проти
терору польського фашизму .	.................................618
№ 365. 1936 р. серпня 22. — Відозва Львівського організаційного
комітету по скликанню Всесвітнього Конгресу Миру до населення
міста .	.	.	..............................................619
№ 366. 1936 р. вересень. — Відозва ЦК КПЗУ до трудящих За-
хідної України з закликом до боротьби проти гітлерівського фа-
шизму, за мир .	..............................................621
№ 367. 1936 р. жовтня 5. — 3 рапорту слідчого відділу воєвод-
ської команди державної поліції воєводській команді державної по-
ліції, громадсько-політичному відділові воєводського управління
про вечір робітничої поезії, влаштований культурно-освітньою ко-
місією при професійній спілці малярів і лакувальників. .	. 624
№ 368. 1936 р. листопад. — Маніфест ЦК КПЗУ «За волю, щас-
ливе майбутнє українського народу».................................625
№ 369. 1936 р. грудня 16. — Список промислових підприємств
міста з революційно настроєними робітниками, охоплених наглядом
поліції, складений міською командою державної поліції .	636
№ 370. 1936 р. грудня 19. — 3 виступу прокурора апеляційного
суду С. Дембіцького на конференції прокурорів окружних судів у
Львові про зростання впливу комуністів серед трудящих міста та
Західної України...................................................643
№ 371. 1936 р.— Стаття Львов’янина про революційне піднесення
в місті напередодні квітневих подій................................645
№ 372. 1936 р.— Спогади Р. Ф. про квітневі події у Львові .	. 648
№ 373. 1936 р. — Спогади Юр. Л. про квітневі події у Львові . 652
№ 374. 1937 р. січня 8. — Донесення слідчого відділу міської
команди державної поліції віце-прокуророві IX району окружного
СУДУ про вивішення комуністичного транспаранта .... 655
792
Стор.
№ 375. 1937 р. січня 14. — 3 рапорту слідчого відділу міської
команди державної поліції міському староству про закриття про-
фесійних спілок, які перебували під комуністичним впливом, та про
поширення комуністичних листівок...................................656
№ 376. 1937 р. лютого 12. — Із звіту інспекторату праці 42 об-
воду окружному інспекторатові праці про економічне становище ро-
бітників, страйки та професійні спілки на території Львова та під-
львівських повітів .	.	.................................... 657
№ 377. 1937 р. лютого 19. —Лист 1-го відділу пекарів профспілки
робітників продовольчої промисловості інспекторатові праці 42 об-
воду про експлуатацію робітників у пекарні «Віденська» .	.	660
№ 378. 1937 р. лютого 26. — Із звіту прокуратури окружного су-
ду про революційні події 1936 р. у Львові ....	661
№ 379. 1937 р. березня 19. — Лист Міністерства внутрішніх справ
у Варшаві Міністерству справедливості у Варшаві про заборону
комуністичних газет «Трибуна роботніча» і «Трибуна млодих» у
Львові .....	................................665
№ 380. 1937 р. березня ЗО. — Телефонограма міського староства
воєводському управлінню про демонстрацію безробітних .	667
№ 381. 1937 р. квітня 1 —3 рапорту слідчого відділу воєвод-
ської команди державної поліції воєводській команді державної по-
ліції, суспільно-політичному відділові воєводського управління про
виступ безробітних .	.	...............................668
№ 382. 1937 р. квітня 2. — 3 рапорту слідчого відділу міської
команди державної поліції прокуратурі окружного суду, міському
староству про демонстрацію безробітних 1 квітня 1937 р. .	.	. 670
№ 383. 1937 р. квітня 10. — 3 рапорту громадсько-політичного
відділу воєводського управління про кількість безробітних у Львові
на 1 квітня 1937 р.................................................671
№ 384. 1937 р. квітня 13. — 3 рапорту слідчого відділу міської
команди державної поліції міському староству про закриття редак-
ції газет «Трибуна роботніча» і «Трибуна млодих», арешт їх редак-
тора та про закриття професійних спілок, які перебували під ко-
муністичним впливом...............................................671
№ 385. 1937 р. квітень.— Стаття підпільної газети «Валька
мас» — «16/ІУ-1936 р.— 16/ІУ-1937 р », присвячена першій річниці
кривавих квітневих подій ....	...	.	. 672
№ 386. 1937 р. квітень. — Повідомлення про окружну конферен-
цію класових професійних спілок у Львові в березні 1937 р. .	. 675
№ 387. 1937 р. травня 2.— З рапорту слідчого відділу воєвод-
ської команди державної поліції воєводській команді державної по-
ліції, громадсько-політичному відділові воєводського управління про
вивішення комуністичного транспаранта .	.... 677
№ 388. 1937 р. травня 17. — 3 рапорту слідчого відділу міської
команди державної поліції прокуратурі окружного суду, міському
староству про покладення робітниками вінків на могилі І. Франка . 678
№ 389. 1937 р. липня 31. — 3 рапорту суспільно-політичного від-
ділу воєводського управління про розповсюдження комуністичних
листівок..............................................................678
№ 390. 1937 р. серпня 31. — 3 рапорту суспільно-політичного від-
ділу воєводського управління про розповсюдження комуністичних
листівок..............................................................679
№ 391. 1937 р. серпень.— Відозва окружного комітету КПЗУ
до трудящих Львова з закликом до загального страйку солідарності
на підтримку боротьби селянських мас Західної України і
Польщі................................................................680
№ 392. 1937 р. вересня ЗО.— 3 рапорту громадсько-політичного
793
Стор.
відділу воєводського управління про розповсюдження комуністичних
листівок 29 серпня 1937 р.........................................681
№ 393. 1937 р. вересень.— Відозва окружного комітету КПЗУ
до робітників міста з закликом до спільної боротьби трудящих
міста і села за демократію........................................682
№ 394. 1937 р. жовтня 1.— З рапорту громадсько-політичного
відділу воєводського управління про розповсюдження комуністичних
листівок..........................................................683
№ 395. 1937 р. жовтня /4.—Донесення слідчого відділу міської
команди державної поліції віце-прокуророві IX району окружного
суду про вивішення транспаранта КСМ Західної України в ніч з З
на 4 жовтня 1937 року. ...........................................684
№ 396. 1937 р. жовтня 14.- - Донесення слідчого відділу міської
команди державної поліції віце-прокуророві IX району окружного
суду про вивішення комуністичного транспаранта .	685
№ 397. 1937 р. листопада 12.— Зі звіту міського староства гро-
мадсько-політичному відділові воєводського управління про кому-
ністичний рух у місті.............................................686
№ 398. 1938 р. січня 4.— 3 рапорту слідчого відділу воєвод-
ської команди державної поліції воєводській команді державної
поліції, громадсько-політичному відділові воєводського управління
про розповсюдження комуністичних листівок. .... 687
№ 399. 1938 р. січня 8.— 3 рапорту слідчого відділу воєводської
команди державної поліції воєводській команді державної поліції,
суспільно-політичному відділові воєводського управління про арешт
комуністки М. Кіх.......................................•	688
№ 400. 1938 р. березня 28.— 3 рапорту слідчого відділу воєвод-
ської команди державної поліції воєводській команді державної по-
ліції, громадсько-політичному відділові воєводського управлінння про
розповсюдження комуністичних листівок.............................689
№ 401. 1938 р. квітня 14.— 3 рапорту слідчого відділу воєвод-
ської команди державної поліції воєводській команді державної по-
ліції, громадсько-політичному відділові воєводського управління про
розповсюдження комуністичних листівок ...... 690
№ 402. 1938 р. квітня 19.— 3 рапорту слідчого відділу воєвод-
ської команди державної поліції воєводській команді державної по-
ліції, громадсько-політичному відділові воєводського управління про
святкування другої річниці революційних квітневих подій. .	. 691
№ 403. 1932 р. травня 2.— 3 рапорту слідчого відділу воєвод-
ської команди державної поліції воєводській команді державної по-
ліції, громадсько-політичному відділові воєводського управління про
святкування 1 Травня у Львові.....................................692
№ 404. 1938 р. травень.— Відозва окружного комітету КПЗУ до
трудящих Львова в зв’язку з кривавою розправою над Першотрав-
невою демонстрацією...............................................695
№ 406. 1938 р. листопада 16.— 3 рапорту слідчого відділу воє-
водської команди державної поліції воєводській команді державної по-
ліції, громадсько-політичному відділові воєводського управління про
розповсюдження комуністичних відозв.............................  698
№ 406. 1938 р. листопада 16.— 3 рапорту слідчого відділу воє-
водської команди державної поліції воєводській команді державної
поліції, громадсько-політичному відділові воєводського управління
про розповсюдження відозв Антифашистського комітету. .	. 699
№ 407. 1938 р. листопада ЗО.— Розпорядження міського старо-
ства міській команді державної поліції в зв’язку зі збільшенням
кількості бездомних у місті. .....................................699
№ 408. 1938 р. грудня 9.— Лист робітників Малопольської фаб-
794
Стор.
рики електроприладів у Львові інспекторові праці 42 обводу
про важкі умови праці на фабриці...................................700
№ 409. 1939 р. січня 12.— 3 рапорту слідчого відділу воєводської
команди державної поліції воєводській команді державної поліції,
інспекційному офіцерові воєводської команди державної поліції про
демонстрацію безробітних міста...........................-	.	. 702
№ 410. 1939 р. січень.— Зі звіту міського староства громадсько-
політичному відділові воєводського управління про кількість безро-
бітних у місті за грудень 1938 р. .................................703
№ 411. 1939 р. березня 6.— 3 рапорту слідчого відділу воєвод-
ської команди державної поліції воєводській команді державної по-
ліції, громадсько-політичному відділові воєводського управління про
демонстрацію безробітних у місті................................. 703>
№ 412. 1939 р. квітня 13.— 3 рапорту слідчого відділу воєвод-
ської команди державної поліції воєводській команді державної по-
ліції, громадсько-політичному відділові воєводського управілння про
демонстрацію безробітних у місті...................................704
№ 413. 1939 р. квітня 16.— 3 рапорту слідчого відділу воєвод-
ської команди державної поліції воєводській команді державної по-
ліції, громадсько-політичному відділові воєводського управління про
наклеєння комуністичних афіш у зв’язку з роковинами 16 квітня. 705
№ 414. 1939 р. квітня 19.— 3 рапорту слідчого відділу воєвод-
ської команди державної поліції воєводській команді державної по-
ліції, громадсько-політичному відділові воєводського управління про
демонстрацію безробітних.......................................... 706
№ 415. 1939 р. травня 1.— 3 рапорту слідчого відділу воєвод-
ської команди державної поліції воєводській команді державної по-
ліції, суспільно-політичному відділові воєводського управління про
урочисті збори будівельних робітників з нагоди 1 Травня.	709
№ 416. 1939 р. травня 11.— 3 рапорту слідчого відділу воєвод-
ської команди державної поліції воєводській команді державної по-
ліції, інспекційному офіцерові воєводської команди державної по-
ліції про демонстрацію безробітних.................................710
№ 417. 1939 р. травня 14.— Зі звіту громадсько-політичного від-
ділу воєводського управління Міністерству внутрішніх справ у Вар-
шаві, Міністерству юстиції у Варшаві про демонстрації безробітних. 711
№ 418. 1939 р. травня 23.— 3 рапорту слідчого відділу воєвод-
ської команди державної поліції воєводській команді державної по-
ліції, інспекційному офіцерові воєводської команди державної по-
ліції про демонстрацію безробітних............................... .713
№ 419. 1939 р. травня 27.— 3 рапорту слідчого відділу воєвод-
ської команди державної поліції воєводській команді державної по-
ліції, інспекційному офіцерові воєводської команди державної поліції
про зловживання виборчих комісій під час виборів у міське само-
врядування. .......................................................714
№ 420. 1939 р. липня 14.— Акт обвинувачення комуніста І. Дов-
ганика, складений віце-прокурором IX району окружного суду у Львові. 715
№ 421. 1939 р. вересня 19.— 3 передової статті газети «Правда». 717
№ 422. 1939 р. вересня ЗО.— 3 повідомлення про радісну зустріч
населення Львова Червоної Армії..................719
4.	БІБЛІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК КОМУНІСТИЧНОЇ ТА
ПРОГРЕСИВНОЇ ПРЕСИ ЛЬВОВА (1918—1939 рр.) .	.	.721
5.	ХРОНОЛОГІЧНИЙ ПОКАЖЧИК	ГОЛОВНІШИХ ПОДІЙ. 740
6.	ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК.........................750
7.	ПЕРЕЛІК ПЕРЕЙМЕНОВАНИХ ВУЛИЦЬ, ПЛОЩ ЛЬВО-
ВА, ЯКІ ЗУСТРІЧАЮТЬСЯ В ЗБІРНИКУ..................768
8.	ПЕРЕЛІК ІЛЮСТРАЦІЙ........................755
795
Редактор видавництва І, Деркач.
Художній редактор І. Плесканко.
Обкладинка худ. Ф. Гордєєва
Техредактор С. Недовіз.
Коректор М. Дорошенко.
Из истории революционного движения во Львове
(на украинском язьіке).
Підписано до друку 21/Х 1957 р. Формат 60X92 716. Папер.
арк. 24,875. Друк. арк. 49,75. Авт. арк. 40,94. Обліково-вид.
арк. 42,43. БГ 05563. Зам. 503. Тираж 3000.
Ціна 11 крб. 75 коп.
Книжково-журнальне видавництво, Львів, Підвальна, 3.
Львівська книжкова друкарня Головвидаву Міністерства
культури УРСР, Львів, Пекарська, 11.
ПОМІЧЕНІ ПОМИЛКИ
Стор.	Рядок	|	Надруковано	[	Має бути<
115	5, графа 5	Дн	Дні
224	11 згори	VIII річниці	VII річниці
225	19 згори	8-му річницю	7-му річницю
226	8 згори	8-му річницю	7-му річницю
>26	16 знизу	8-мі роковини	7-мі роковини
411	9 знизу	Шоца	Шоу
738	27 згори	\¥зс одніс]	Шзсіїодпіе |
738	16 знизу	ш'одусЬ	тіодусії
795	1 знизу	755	772