УКРАЇНСЬКА
ГЕЛЬСІНСЬКА
ГРУПА
1978-1882
УКРАЇНСЬКА
ГЕЛЬСІНКСЬКА
ГРУПА
1978-1992
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНКСЬКА ГРУПА

1978—1982

Документи і матеріяли
ТНЕ ^ККАINIАN НЕЬЗІЯКІ 6КОЕР

1978 — 1982

А СОЕЬЕСТІС^ ОР ООСІІМЕМТ8 АМ) МАТЕКДАЕ8

(1п СІкгаіпіап)

Сотріїесі апсі есіііесі Ьу

Озур Хтке'Л'усІї

РиЬІізЬесі Ьу V. Зутопепко 8МОЕО8КУР РиЬІізЬегх,

8МОЕО8КУР, Іпс.
УКРАЇНСЬКА

ГЕЛЬСІНКСЬКА ГРУПА

1978 — 1982

ДОКУМЕНТИ І МАТЕРІЯЛИ

Упорядкував і зредагував
Осип Зінкевич

сііазрогіапа.огд.иа

Українське Видавництво «Смолоскип» ім. В. Симоненка
Українське Видавництво «Смолоскип»
ім. В. Симоненка

УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНКСЬКА ГРУПА
1978 - 1982

Документи і матеріяли

Бібліотека СМОЛОСКИПА ч. 43
Обгортка роботи Лесі

ТЬе Икгаіпіап Неїзіпкі Огоир
1978 - 1982

А СоІІесСіоп оГ Ооситепіз апсі Маїегіаі

Сотріїед апд есіііед Ьу О. 2іпке\уусЬ
Соуєг де8І§пед Ьу Ьезуа

18ВМ: 0-914834-50—9

СіЬгагу ої Соп$>ге8.ч Саіа1о& Сагд N001661':

83-60960

РиЬІіїЬеО Ьу V. Ьутопепко 8то1о*кур РиЬ1І8Ьег8,8то1о'.кур, Іпс.
А поп-ргоПі огцапі/аііоп

8МОЬО8К¥Р	8МОЬО8К¥Р

Р, О. Вох 153 8шіоп “Т” Р. О. Вох 561

Тогопіо, Опіагіо, М6В4А1 ЕПісои Сіїу, М0. 21043

СА\АОА	ІІ8А

Ргіпіед апсі Ьоипсі іп {Не Ппітесі 5>Шез оГ Атегіса
ПЕРЕДМОВА

У 1978 р. ми видали велику книгу документів і матері-
алів Української Громадської Групи Сприяння Вико-
нанню Гельсінкських Угод (у скороченні — Українська
Гельсінкська Група), яку ми назвали «Український Право-
захисний Рух» (В-во «Смолоскип», 478 стор.). У тій книзі
ми зібрали майже всі доступні в той час документи: меморан-
думи, заяви, листи Української Гельсінкської Групи і її чле-
нів, а також кілька документів з архіву Групи.

Відтоді минуло рівно п’ять років.

Які зміни настали за той час?

Група в ці роки зазнала повного погрому: її члени виа-
рештовані й засуджені. Лише кілька виїхало на Захід.

У 1977-1978 роках членів Групи ще судили за політич-
ними статтями Кримінального кодексу УРСР. Для членів
це не було ані пониженням, ані зневагою, а навпаки — во-
ни були горді, що зуміли відокремити себе від злочинного
режиму і цілої російсько-радянської системи. Вони з підне-
сеною головою могли стояти перед т. зв. «суддями» і «ра-
дянською суспільністю», яка заповнювала за вказівками
КДБ залі судових процесів. 1 морально і фізично у такій
ситуації їм було легше витримувати перебіг цих судових
спектаклів. Вони знали, що їх судять за їхні переконання,
за їхню віру в українську справу. Вони знали, що охоронні
на запит зацікавлених кинуть фразу і в Донбасі, і в Києві,
і Дніпропетровську, і у Львові, і в Івано-Франківську —
«судять націоналістів». Так, справді, судили українських
націоналістів, які боролися за незалежність і свободу свого
народу. 1 в багатьох людей, звичайних людей — селян, ро-
бітників, інтелігенції, партійних і КДБ-істів, молоді й старт
ших віком, свідомо чи підсвідомо зроджуватиметься пи-
тання — звідки взялися ці «націоналісти» на 60-ому році
радянської влади?

Це не були перші пореволюційні роки, коли поява там
чи деінде націоналістів, була звичайним явищем. Це було
після кількаразового плянового обезкровлювання радянсь-
кою владою української творчої інтелігенції. Після тридця-
тих років, вона вибухла рухом шестидесятників. Після по-
грому шістдесятих років, прийшов погром в 1972 ., а че-
рез кілька років — в 1977 р. На арену нашої історії прий-
шли люди — партійні комуністи і недавні учасники україн-
ського визвольного руху воєнних і повоєнних років.

Коли їх різнила ідеологія — поєднувала їх українська
спільність. В першу чергу вони були українці. Свідомість
українськости вистачала, щоб стати разом членами Укра-
їнської Гельсінкської Групи. Вони хворі й вимучені — за
каяття не купували собі ані волі, ані режимних привілеїв.
1 не пристосовувалися. Мали свою думку, свої переконан-
ня і за право їх мати, йшли на довгі роки ув’язнення.

Найталановитіших представників російської інтеліген-
ції влада виселила з країни. Це було ще одним наочним
доказом, що радянська влада керується інтересами росій-
ського народу, а не марксистсько-комуністичною ідеоло-
гією. Для росіян і для існування їхньої нації і їхньої націо-
нальної держави потрібні висококваліфіковані кадри по
обох сторонах барикади. Тому й нема чому дивуватися,
коли Нобелівська нагорода з літератури дісталася режим-
ному письменникові Шолохову і нережимним — Пастерна-
ку й Солженіцину.

Ані Росія, ані росіяни — режимні чи протирежимні —
ніколи не були і не є так ізольовані від світу як Україна і
українці.

1 напевно не раз і не два на найвищих щаблях режиму
обговорювали, що робити з українцями? Що робити з Мо-
сковською і Українською Гельсінкськими групами? Напев-
но не одну пропозицію розглядали. Московську Групу до-
вели до саморозпуску. На Українську — вибір випав най-
жорстокіший, найжалюгідніший і найбрудніший — приши-
ти членам української Групи кримінальні злочини, ском-
промітувати їх, очорнити в народі, підірвати до них дові-
р’я закордоном, породити сумнів щодо їхніх чеснот.

1 власне ця книга на багатьох своїх сторінках включає
матеріали і документи про те, як влада підготовляла й реа-
лізувала свою злочинну тактику на Україні (від чого були
збережені російські правозахисники).

Найкраще у цій книзі удокументована справа М. Горба-
ля, В. Чорновола і до деякої міри Ю. Литвина і В. Січка.
Горбаль і Чорновіл розкривають крок за кроком, як влада
організувала злочин і як вершила беззаконня.

Крім багатьох заяв, скарг, клопотань, протестів членів
Групи, їхніх рідних і друзів, до книги входить важливий
документ Івана Кандиби. Це перший документ, який попав
на Захід і в якому так детальной документально зображено
життя українського політв’язня після його звільнення, про-
цедуру безконечних адміністративних наглядів і пошуків
роботи, коли з одного боку КДБ вимагає, згідно з зако-
ном, влаштування на роботу, а з другого дає доручення
підприємствам не давати роботи невигідній їм людині.
Кандиба розкрив технологію влади й цілої системи, яка
бореться з індивідом, щоб довести його до покаяння, до
співпраці з каральними органами, пристосуватися або зно-
ву за зфабрикованою справою опинитися за ґратами.

Дуже промовиста є добірка матеріалів про найновішо-
го члена Групи Йосифа Зісельса. Ми спеціяльно й свідомо
публікуємо все, що дійшло до нашого Видавництва, щоб
показати, як представник національної меншини під впли-
вом української національної стихії включається в україн-
ський правозахисний рух. З документів видно, що у випад-
ку Зісельса це, мабуть, чи не вперше, на політичному про-
цесі, адвокат справді захищає свого клієнта, не звертаючи
уваги на можливі наслідки. Порівняймо адвокатів, які «за-
хищали» Руденка і Тихого чи останнім часом Горбаля, і
побачимо, як їхнє вислужництво владі впало чорного пля-
мою на їхній совісті й дискваліфікувало їх і їхню профе-
сію.

У першій частині книги ми публікуємо програмові до-
кументи Групи, збірні листи й звернення. Неабияким від-
криттям для кожного читача будуть статті й заяви Б. Ре-
брика, Ю. Литвина і В. Овсієнка. У їхніх виступах, і зокре-
ма в останньому слові, кожний з нас відкриє у них нові не-
пересічні таланти, на які багата Україна. У задушливій
атмосфері, вони показали силу духа і здібність осмислити
дійсність в Україні й зробити дуже логічні, раціональні й
важливі висновки.

Як у збірних документах Групи, зак і в окремих листах
і зверненнях, дуже виразно підкреслено, що Українська
Гельсінкська Група не обмежувалася лише обороною люд-
ських прав і захистом українських політв’язнів. Група від
початку свого заснування і аж дотепер боронила націо-
нальні, релігійні й в першу чергу політичні права нашого
народу — себто виконувала ті завдання, які відзначено в
Заключному Акті Гельсінкських угод.

У цій книзі ми зібрали все, що було нам доступне і сто-
сується Української Гельсінкської Групи та її членів. Не
всі матеріяли дійшли безпосердньо до «Смолоскипу». Дея-
кі ми передрукували з українських періодичних видань на
Заході, що ми відмітили в примітках. Багато документів
і матеріялів ми одержали російською мовою. Всіх їх ми
переклали дослівно на українську мову, дотримуючись
принципу буквалізму. У деяких документах незграбна фор-
ма може виглядати дивно, але ми не вважали себе уповно-
важеними даний матеріял редагувати (українськомовний
оригінал чи переклад з російського), скорочувати, міняти
слова чи редагувати мову. Зате ми намагалися дотримува-
тися правопису Г. Голоскевича, як і більшість українських
видавництв на Заході. В одному документі ми пропустили
кілька речень, які, на нашу думку, не надаються до друку
у такому виданні, як наше, що ми й відмітили у примітці.
Виправили ми очевидні технічні помилки, у міру можливо-
сти перевірили дати й правопис місцевостей.
Нам відомо, що на Україні, в українському самвидаві
є ще багато матеріалів і документів Української Гельсінк-
ської Групи і її членів, які на Захід не дійшли (деякі мемо-
рандуми, спільні звернення, записи з процесів, «Інформа-
ційні бюлетені», і т. д.). Якщо в майбутньому ми їх одер-
жимо, то вважатимемо за свій обов’язок також їх опублі-
кувати.

Для доповнення цих документів і матеріялів та для ха-
рактеристики тієї атмосфери — нелюдяної і злочинної —
та того фізичного й психологічного тиску, під яким пере-
бували і перебувають члени Групи на «волі»і в «ув’язненні»,
ми додали хроніку їхнього життя, в основному за останні
роки 1978-1982. Для укладення цієї хроніки ми використа-
ли чотири джерела — архів «Смолоскипу», «Хронику теку-
щих собьітий» (самвидавна публікація, яка появлялася в
Москві), «Вести из СССР» (Мюнхен-Брюсель, ред. К. Лю-
барський), «Вісник репресій в Україні» (Нью Йорк, В-во
Закордонного Представництва Української Гельсінкської
Групи, ред. Н. Світлична).

У цій передмові ми не робили спроби (і не мали намі-
ру) аналізи матеріялів і документів, які увійшли до цієї
книги. Цю функцію ми залишаємо дослідникам і кожному
читачеві. Наше завдання було зібрати цей матеріал і дове-
сти його до відома громадськости (більшість матеріялів
публікується вперше).

Видаючи цю книгу, ми висловлюємо подяку тим всім
безіменним співробітникам «Смолоскипу», які ризикували
своєю власною свободою, щоб ці матеріали дійшли на За-
хід. Наша подака перекладачам, складачеві, коректорам,
тим, акі переписували рукописи й виправдали правопис.
Наша подака д-р Н. Строкатій і Н. Світличній, акі позичи-
ли нам деакі фотографії. Всі ми разом — наші співробітни-
ки, вашінґтонський Комітет Гельсінкських Гарантій дла
України (акий багато матеріалів переклав на англійську
мову, що відзначено в примітках) і В-во «Смолоскип» ви-
конали з честю свій обов’азок щодо Української Гельсінк-
ської Групи, її керівника М. Руденка і всіх членів Групи.
Книга ця є не лише вагомий вклад у розвиток українсь-
кої громадської і політичної думки, але й документ про
гурт мужніх і героїчних наших земляків, членів Української
Гельсінкської Групи, які пішли на довгі роки ув’язнення,
щоб наш народ був вільним.

Осип Зінкевич
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНКСЬКА ГРУПА*

Заснована 9 листопада 1976 р. в столиці України Києві.
Членами-основниками Групи стали: Микола Руденко (ке-
рівник Групи, Київ), Олесь Бердник (Київ), Петро Григо-
ренко (Москва), Іван Кандиба (Пустомити Львівської
обл.), Левко Лук’яненко (Чернігів), Мирослав Маринович
(Київ), Микола Матусевич (Київ), Оксана Мешко (Київ),
Ніна Строката (Таруса Калузької обл., РРФСР), Олексій
Тихий (їжевка Донецької обл.).

Згодом членами Групи стали: Петро Вінс (Київ), Ольга
Гейко-Матусевич (Київ), Микола Горбаль (Київ), Иосиф
Зісельс (Чернівці), Віталій Калиниченко (Дніпропетровськ),
Святослав Караванський (концтабір в Мордовській АРСР),
Зіновій Красівський (Моршин Львівської обл.), Ярослав
Лесів (Болехів Івано-Франківської обл.), Юрій Литвин (Ва-
сильків Київської обл.), Володимир Малинкович (Київ),
Михайло Мельник (Погреби Київської обл.), Василь Овсі-
єнко (Леніне Житомирської обл.), Оксана Попович (конц-
табір в Мордовській АРСР), Богдан Ребрик (концтабір в
Мордовській АРСР), Петро Розумний (Солоне Дніпропе-
тровської обл.), Василь Романюк (заслання, Сангар Якут-
ської АРСР), Надія Світлична (Київ), Ірика Сеник (Ушто-
бе, Казахська РСР), Василь Січко (Долина Івано-Франків-
ської обл.), Петро Січко (Долина Івано-Франківської обл.),
Іван Сокульський (Придніпровськ Дніпропетровської обл.),
Василь Стрільців (Оболоння Івано-Франківської обл.), Ва-
силь Стус (Київ), Стефанія Шабатура (Макушино Курган-
ської обл., РРФСР), Данило Шумук (концтабір в Мордов-
ській АРСР), Юрій Шухевич (тюрма, Чистопіль Татарсь-

* Українська Гельсінкська Група (УГГ) скорочена назва Україн-
ської Громадської Групи Сприяння Виконанню Гельсінкських Угод,
яку ми вживаємо у цій книзі. У деяких документах уживається та-
кож назва — Українська Група «Гельсінкі».
кої АРСР), Вячеслав Чорновіл (заслання, Чаппанда Якут-
ської АРСР).

До складу членів Української Гельсінкської Групи вхо-
дило 37 осіб. За станом на березень 1983 р. — 22 члени
Групи перебували в ув’язненні, 5 — на засланні, 1 — запо-
діяв собі смерть, 3 — звільнені з ув’язнення, живуть на
Україні, 6 — перебувають на Заході.

На Заході опубліковано такі книжки, в яких містяться
документи й матеріяли Української Гельсінкської Групи:

1.	«Український Правозахисний Рух», документи й ма-
теріяли Української Громадської Групи Сприяння Вико-
нанню Гельсінкських Угод на Україні; упорядкував О. Зін-
кевич, передмова А. Зваруна, В-во «Смолоскип», 1978, стор.
478.

2.	«Інформаційні бюлетені» Української Громадської
Групи Сприяння Виконанню Гельсінкських Угод; випуски:
ч. 1, 1978; ч. 2, 1978; безномерний, березень 1979; ч. 1,
1980; ч. 2, 1980; упорядкував О. Зінкевич, післяслово Н.
Строкатої, В-во «Смолоскип», 1981, стор. 199.

3.	«Інформаційний бюлетень» ч. 2, березень 1980р., упо-
рядкувала Н. Світлична, В-во Закордонного Представниц-
тва Української Гельсінкської Групи, 1981, стор. 43.

4.	«Інформаційний бюлетень», ч. 4, листопад 1978; упо-
рядкувала Н. Світлична, В-во Закордонного Представниц-.
тва Української Гельсінкської Групи, 1981, стор. 59.

Видання в перекладі на англійську мову:

1.	«ІпСогтаїіоп Виїїеііп», № 1; переклав Б. Ясень, В-во
«Смолоскип», 1978, стор. 24.

2.	«ТЬе Нитап Кі^Ьіх Моуетепі іп Пкгаіпе», Ооситепіх
о£ іЬе Пкгаіпіап Неїхіпкі Огоир, 1978-1980; зредагували Л.
Верба, Б. Ясень і О. Зінкевич, вступне слово Н. Строкатої,
передмова А. Зваруна, В-во «Смолоскип», 1980, стор. 277.

3.	«ІпСогтаїіоп Виїїеїіп», № 2; переклали і зредагували
Л. Верба і Б. Ясень, В-во «Смолоскип», 1981, стор. 103.
Видання в перекладі на французьку мову:

1.	«Воситепіх <іи Огоире Цкгаіпіеп роиг Гарріісаііоп
<іех ассопіх сі’Неїхіпкі»; переклад Комітету В. Мороза, В-во,
Л’Єст Европеєн, 1978, стор. 48.

Видання про Українську Гельсінкську Групу:

1.	«Керогі» № 1; зредагували Б. Ясень і А. Зварун, В-во
Комітету Гельсінкських Гарантій для України, 5 січня
1977, стор. 17.

2.	«КероП» № 2; зредагували 1. Кошман і Б. Ясень,
В-во Комітету Гельсінкських Гарантій для України, 5 чер-
вня 1977, стор. 17.

3.	«ТЬе Регхесиїіоп оГ їЬе Пкгаіпіап Неїхіпкі Огоир»;
В-во КПЛ СКВУ, 1980, стор. 66.

4.	«ТЬе Пкгаіпіап Неїхіпкі Огоир, Еіує Уеагх оГ 8іги§-
£Іе іп ВеГепхе оГ КідЬіх»; В-во «Смолоскип», 1981, стор. 45.

5.	«Икгаіпе апд їЬе Неїхіпкі Ассопіх, 8оуієіУіоіаііоп о£
Нитап Кі^Ьїх, 1975-1980», зредагував М. Царинник, зі
статтями П. Григоренка, К. Савчука, М. Прокопа, Н. Світ-
личної, А. Сейтмуратової, В. Маркуся, Р. Мороз, В. Ма-
линковича, Н. Строкатої; В-во КПЛ СКВУ, 1980, стор.
325 (ксерокопія).

6.	«ТЬе Регхесиїіоп оґ їЬе Пкгаіпіап Неїхіпкі Огоир, ЕііїЬ
Аппіуегхагу Црсіаіе», зі вступною статтею Н. Строкатої; В-во
КПЛ СКВУ, 1981, стор. 36.

7.	„ЕіГіЬ Аппіуегхагу оГ іЬе Еогтаїіоп оГ їЬе Пкгаіпіап
Неїхіпкі Огоир”, Неагіпд ВеГоге їЬе Соттіххіоп оп Бесигіїу
апсі Соорегаїіоп іп Еигоре, ІЧіпеіу-хеуепіЬ Соп^гехх, Еігхї
Беххіоп; В-Ьо И. 8. Ооуегптепі Ргіпїіпд ОШсе, ХУахЬіп^іоп,
1982, стор. 196.
Хронологія

1976 РІК:

9 листопада — у Києві була заснована Українська Громадська
Група Сприяння Виконанню Гельсінкських Угод (скорочено
— УГГ).

— була оголошена Декларація УГГ.

6 грудня — був ололошений Меморандум ч. 1 про вплив Евро-
пейської Наради на розвиток правосвідомости иа Україні.

1977 РІК:

20 січня — був оголошений Меморандум ч. 2 про участь України
в Беоґрадських нарадах — 1977.

5 лютого — був заарештований Керівник Групи М. Руденко, а
1 липня засуджений на 7 р. ув’язнення і 5 р. заслання.
— був заарештований О. Тихий, а 1 диня засуджений на 10 р.
ув’язнення і 5 р. заслання.

— О. Бердиик став керівником УГГ.

Лютий — був оголошений Лист ч. 2 до урядів УРСР, СРСР і
країн учасниць Гельсінкських угод, у справі становища на
Україні.

9 лютого — був оголошений Відкритий лист до урядів країн, які
підписали Гельсінкські угоди.

15 лютого — був оголошений Меморандум ч. 5 п. з. «Україна
літа 1977».

21 лютого — був оголошений Меморандум ч. 6 про т. зв. «вну-
трішні справи» держави.

Березень — В. Овсієнко став членом УГГ.

15 березня — був оголошений Меморандум ч. 7 про перші чоти-
ри місяці УГГ і ч. 8 про переслідування В. Лісової.

18 березня — був оголошений Меморандум ч. 9 про брутальне
правопорушення у слідчій «справі» М. Рудеика.

20 березня — був оголошений Меморандум ч. 11 про долю Н.
Світличної.

23 квітня — був заарештований М. Маринович, а 27 березня
1978 р. засуджений иа 7 р. ув’язнення і 5 р. заслання.
— був заарештований М. Матусевич, а 27 березня 1978 р. за-
суджений на 7 р. ув’язнення і 5 р. заслання.

Травень — була оголошена Заява у справі Б. Чуйка.

14	травня — О.Гейко-Матусевич стала членом УГГ.

ЗО червня-2 липня — була оголошена спільна заява Московської
і Української Гельсінкських Груп — «Процес Руденка-Тихо-
го».

Серпень-вересень — був оголошений спільний Документ ч. 2 Мо-
сковської і Української Гельсінкських груп про нові репресії
і новий етап правозахисного руху в СРСР.

14	жовтня — було вислане спільне клопотання до Ради Міні-
стрів УРСР у справі реєстрації УГГ.

Жовтень — В. Калиниченко і В. Стрільців стали членами УГГ.

9 листопада — був оголошений від імени УГГ за підписом О.
Бердника Маніфест українського правозахисного руху.

Грудень — був оголошений Меморандум ч. 18 про дискриміна-
цію українців у ділянці права на еміграцію.

12 грудня — був заарештований Л. Лук’яненко, а 20 липня 1978
р. засуджений на 10 р. ув’язнення і 5 р. заслання.

18 грудня — було вислане звернення до учасників Београдської
наради у справі Л. Лук’яненка.

1978 РІК:

Лютий — УГГ оголосила випуск ч. 1 «Інформаційного бюлете-
ня».

26 лютого — В. Січко став членом УГГ.

Березень-червень — УГГ оголосила випуск ч. 2 «Інформаційного
бюлетеня».

ЗО квітня — П. Січко став членом УГГ.

Червень — Ю. Литвин став членом УГГ.

Листопад — УГГ оголосила випуск ч. 4 «Інформаційного бюле-
теня».

—	був оголошений документ «Рух за права людини на тлі
національних змагань українського народу».

—	був оголошений документ «Наші завдання».

— М. Мельник став членом УГГ.

7 листопада-15 грудня — було оголошене Звернення УГГ до
Комісії прав людини ООН, урядів і парляментів держав, які
підписали Гельсінкські угоди та до світової громадськосте
у справі репресій членів УГГ.

8 грудня — був заарештований Й. Зісельс, а 5 квітня 1979 р. за-
суджений на 3 р. ув’язнення.

1979 РІК:

Лютий — членами УГГ стали: С. Караванський (перебував в
ув’язненні), О. Попович (перебувала в ув’язненні), Б. Ребрик
(пербував в ув’язненні), В. Романюк (перебував на засланні),
І. Сеник (перебувала на засланні), С. Шабатура (перебувала на
засланні), Д. Шумук (перебував в ув’язненні), Ю. Шухевич
(перебував в ув’язненні), В. Чорновіл (перебував на засланні).

8 лютого — В. Овсієнко був засуджений на 3 р. ув’язнення.

6 березня — був заарештований О. Бердник, а 19 грудня засудже-
ний на 6 р. ув’язнення і 3 р. заслання.

— О. Мешко стала керівником УГГ.

9-10 березня — М. Мельник заподіяв собі смерть.

26 березня — УГГ оголосила безномерний, надзвичайний випуск
«Інформаційного бюлетеня».

Червень — УГГ оголосила випуск ч. 5 «Інформаційного бюлете-
ня».

5 липня — був заарештований В. Січко, а 4 грудня засуджений на
З р. ув’язнення.

— був заарештований П. Січко, а 4 грудня засуджений на 3 р.
ув’язнення.

6	серпня — був заарештований Ю. Литвин, а 19 грудня засудже-
ний на 3 р. ув’язнення.

Жовтень — членами УГГ стали: Й. Зісельс, Я. Лесів, 3. Красів-
ський, П. Розумний і В. Стус.

6	жовтня — УГГ оголосила звернення до Гельсінкських груп
СРСР і СІНА та до правозалисних груп Польщі й Чехо-Сло-
ваччини у справі переслідування УГГ.

23 жовтня — був заарештований М. Горбаль, а 21 січня засу-
джений на 5 р. ув’язнення.

ЗО жовтня — три члени УГГ — О. Мешко, І. Сеник і Н. Строка-
та оголосили документ «Ляментація» про переслідування чле-
нів Групи.
— УГГ оголосила Меморандум (без дати) у справі УГГ і її став-
лення до подій в Україні й у світі.

12 листопада — В. Стрільців був засуджений на 2 роки ув’язнен-
ня.

15 листопада — був заарештований Я. Лесів, а на весну 1980 р.
засуджений на 2 р. ув’язнення.

29 листопада — був заарештований В. Калиниченко, а 18 травня
1980 р. засуджений на 10 р. ув’язнення і 5 р. заслання.

1980 РІК:

Січень — УГГ оголосила випуск ч. 1 (за 1980 р.) «Інформаційно-
ного бюлетеня».

21 січня — М. Горбаль став членом УГГ.

Березень — УГГ оголосила випуск ч. 2. (за 1980 р.) «Інформацій-
ного бюлетеня».

12 березня — була заарештована О. Гейко-Матусевич, а 26 сер-
пня засуджена на 3 р. ув’язнення.

— був заарештований 3. Красівський і відправлений доси-
джувати 8м. ув’язнення і 5 р. заслання з попереднього присуду.

9 квітня — на засланні був заарештований В. Чорновіл, а 6 чер-
вня засуджений на 5 р. ув’язнення.

11 квітня — був заарештований 1. Сокульський, а 13 січня засу-
джений на 10 р. ув’язнення і 5 р. заслання.

13 травня — був заарештований В. Стус, а 2 жовтня засуджений
на 10 р. ув’язнення і 5 р. заслання.

Вересень — група ув'язнених членів УГГ оголосила відкритий
лист до Л. Брежнєва «Проявіть великодушність».

— група ув’язнених членів Української й Московської Гель-
сінкських груп оголосила спільний відкритий лист до Мад-
рідської наради «Роззброєння — в серці».

13 жовтня — була заарештована о. Мешко, а 6 січня 1981 р. за-
суджена на 6 місяців ув’язнення і 5 р. заслання.

8 жовтня — був заарештований П. Розумний, а в грудні засу-
джений на 3 роки ув'язнення.

1981 РІК:

23 березня — був заарештований 1. Кандиба, а 24 липня засудже-
ний на 10 р. ув’язнення і 5 р. заслання.
15 квітня — була заарештована Раїса Руденко, а літом засудже-
на на 5 р. ув’язнення і 5 р. заслання.

Травень — у концтаборі був заарештований Я. Лесів, а 15 листо-
пада засуджений на 5 р. ув’язнення.

Серпень— В. Овсієнко був засуджений на 10 р. ув’язнення і 5 р.
заслання.

Осінь — у концтаборі був заарештований Ю. Литвин, а в квітні
1982 р. засуджений на 5 р. ув’язнення.

20 жовтня — у концтаборі був заарештований В.Стрільців і зго-
дом засуджений на 6 р. ув’язнення.

З грудня — у концтаборі був заарештований В. Січко, а згодом
засуджений на Зр. ув’язнення.

8	грудня — після відбуття строку ув’язнення був звільнений Й. Зі-
сельс.

1982 РІК:

Січень — після відбуття строку ув’язнення Д. Шумук був відправ-
лений на заслання.

Лютий — після відбуття строку ув'язнення і заслання на Україну
повернувся В. Романюк.

26	травня — у концтаборі був заарештований П. Січко, а згодом
засуджений на 3 р. ув’язнення.

28	жовтня — після відбуття строку ув’язнення О. Попович була
відправлена на заслання.
ЧАСТИНА І

ПРОГРАМОВІ ДОКУМЕНТИ
І СПІЛЬНІ ЗАЯВИ

УКРАЇНСЬКОЇ ГЕЛЬСІНСЬКОЇ ГРУПИ

НАШІ ЗАВДАННЯ*

На Україні рух за права людини має свою осо-
бливість. І це зрозуміло. Україна належить до тих
націй, які знаходяться у великому державному кон-
ґльомераті, на дуже хитких і непевних засадах. Офі-
ційно Україна — держава в союзі держав з усіма пра-
вами союзної держави, фактично і сама держава, і її
права — звичайнісінька фікція. За шість десятиріч
українців навчили чітко розрізняти дві сторони пра-
вового стану України. Вони добре втямили, що пра-
ва українського народу можна вихваляти в пресі, по
радіо, телебаченню — це надійна дорога до почестей
і чинів, але ні в якому разі не слід домагатися їх реа-
лізації на практиці — це вірний шлях на ешафот та
в концентраційні табори. На сторожі неписаного роз-
межування стоїть ціла армія партійних керівників і
органи держбезпеки. Вони уважно стежать за смілив-
цями, що всерйоз сприйняли паперові права українсь-
кого народу і вимагають їх реалізації. Для таких —
місце у Володимирській тюрмі, таборах Мордовії та
Приуралля, у психіятричних лікарнях теж.

Зусилля партійного і всього радянського апарату
спрямовані на те, щоб вбити рештки національної
свідомости українського народу і українськість зве-
сти до кількагодинної передачі по радіо і телебачен-
ню. Ще можна реалізувати національні прагнення
українців в гопаку на сцені, В організації святкування
річниці Шевченка чи Лесі Українки таких прагнень не
слід — пахне націоналізмом. Хочете вийти на сцену
зі Шевченком, пропустіть його через густе сито пар-
тійної цензури.

Вас турбує новонароджена теорія східнослов’ян-
ського світу, краще про це не балакайте. Ви вболіва-
єте за спалений музей Максимовича — пам’ятайте,
що це вигадка і наклеп.

1 тому кожен, хто думає про права людини на
Україні, стикається з проблемою національних прав
українського народу. Національні права стали ваго-
мою чистиною загальнолюдських прав нації, що пра-
гне відстояти себе під сонцем.

Саме зі засад єдності загальнолюдських і націо-
нальних прав українських громадян виходила Укра-
їнська Група Сприянню Виконання Гельсінкських
Угод. 1 матеріяли, які вона опублікувала за останні
два роки підтвердили правильність її позиції.

Українська Група розпочала свою діяльність в
умовах посилення репресивних заходів та відвертої
українофобської політики радянського уряду.На остан-
ньому партійному з’їзді в Києві перший секретар ЦК
партії України виголосив свою промову російською
мовою. Для послушної армії партійних активістів ви-
ступ Щербицького став сигналом для остаточного ви-
тіснення української мови з усіх державних установ,
навчальних закладів, фабрик та заводів України. Без
декретів, постанов, введення спеціяльних статей у
конституцію здійснено захід, який ще раз перекреслив
національні права українського народу. Не було мані-
фестацій, страйків, заворушень. Багатомільйонна на-
ція пошепки проковтнула внутріполітичний курс ад-
міністрації України і почала пристосовуватись до но-
вих обставин. Послух державного апарату і мовчан-
ня великого народу, над яким вчинено нечуване на-
сильство повинен насторожити всіх чесних людей сві-
ту. Адже таким способом можна здійснити будь-який
захід, наслідки якого тяжко передбачити.

Пройде деякий час і ортодоксальна публіцистика
відзначить цю подію, як прояв постійно зростаючої
інтернаціональної свідомості українського народу і
подолання національної обмеженості. А покищо кам-
панія ведеться мовчки без будь-якого теоретичного
обґрунтування. Народ теж мовчить. Постійні репресії
і страх скували його волю, а правосвідомість довели
до рабського рівня: уряд все може, бо ще й не таке
робив.

Партія і уряд хочуть мати послушних роботів, які
ретельно виконують свої професійні обов’язки, але
зовсім не торкаються політичних проблем і добро-
вільно передоручають їх найвищим верствам партій-
ного керівництва, а за собою залишають право сла-
вити вождів партії, співати гімни і бити поклони пе-
ред вівтарем живих і мертвих партійних богів.

І тому, коли в листопаді 1976 року виникла Україн-
ська Група Сприяння Виконанню Гельсінкських Угод
та почала контролювати стан прав людини на Укра-
їні, постійно публікуючи матеріали про їх нарушення,
радянський уряд вороже зустрів їх діяльність. До
утворення Групи внутрі держави не було організацій
чи товариств, які об’єктивно могли б перевірити ви-
дані радянською владою політичні векселі. Півстоліт-
тя радянська влада їх видавала і тут же викидала до
смітярки. Там опинилися права на збори, маніфеста-
ції, свободу слова, друку, віроісповідування та інші.

І раптом на історичну арену виходять люди, які по-
чали витягувати ці векселі і пред’являти їх для опла-
ти. Політичні банкроти обурились, і обрушили на
Групу героїв всю вагу і міць державного кулака. За ко-
роткий час з десяти членів Української Групи 6 та один
співчуваючий були заарештовані, а решта піддані та-
кому нечуваному адміністративному пресові, що мо-
жна тільли дивуватися, як в подібних обставинах
Група існувала і поповнювала свої ряди новими чле-
нами.

Проте було б помилково вважати, що репресії
спрямовані лише проти Гельсінкської Групи на Укра-
їні. Будь яка діяльність, чи навіть пасивна позиція
інакодумців, що не відповідає духові політики прав-
лячої верхівки завжди зазнавали переслідування. Ба-
гато з них гинуть при загадкових обставинах. Недба-
ло проведене розслідування політичних вбивств (як
правило, вбивці не покарані) наштовхує на думку, що
в державному апараті вже є сили, готові приховати
подібні злочини, а може і заохочувати їх.

19 вересня 1962 року невідомий вбивця втопив у
Дніпрі молодого Дніпропетровського поета Олексан-
дра Григоренка, який під час перебування в армії
критикував відверте українофобство, за що 3 роки
відбував ув’язнення в Мордовських таборах. Повер-
нувшись з ув’язнення, він писав вірші, наполегливо
готувався до навчання в університеті, поки рука вбив-
ці не перервала намірів 24-річного юнака.

Священик Луцький з Миколаївського району на
Львівщині зовсім не втручався в політичне життя. У
своїх проповідях він картав аморальність, алького-
лізм, розпусту, вчив шанувати мову та звичаї рідної
землі. Проповіді Луцького знаходили щирий відгук
серед населення. Авторитет Луцького ріс. Люди гор-
нулися до церкви. Посипались відверті та анонімні
погрози. Зимової ночі 1975 року вбивці підступно ви-
кликали Луцького з домівки і замучили в стайні.
Мешканці села знають обставини вбивства, пошепки
називають прізвища вбивць, але розслідування спра-
ви нічого не дало. Офіційна серсія — самогубство.
Чи не є священик Луцький жертвою режиму однопар-
тійної нетерпимості, який для утвердження захитаних
ідейних позицій вдається до вбивств інакодумців, ко-
трі своїм авторитетом і громадською порядністю бу-
ли живим докором філософії в практиці ненависті та
злочину.
Восени 1978 року в селищі Щирець Пустомитівсь-
кого району міліціонер вбив людину і уникнув пока-
рання тільки тому, що вбитий за життя вихваляв бан-
дерівський рух.

Типовим явищем сьогодні є грубе переслідування
та шельмування в пресі людей, що критично став-
ляться до існуючих порядків. На Івано-Франківщині
живе відомий на Україні та поза її межами художник
Опанас Заливаха. Він не приймає участі в правозахи-
сному русі, але не визнає себе винним, не виступив у
пресі з покаяльною статтею, словом, залишився на
тих позиціях, які відстоював до ув’язнення 1965 року.
Саме громадська позиція художника Заливахи була
причиною звинувачення його в хуліганстві і ув’язнен-
ні в Івано-Франківській тюрмі на два тижні. Івано-
Франківська обласна газета видрукувала статтю, в
якій зводились наклепи на порядну людину. Опанас
Заливаха написав протест, але такий протест може
надрукувати лише самвидав.

До помешкання Оксани Мешко ввірвався бандит
з пістолетом в руках і вимагав від 74-річної жінки
грошей. Хоч бандит не дуже конспірувався (сусіди за-
писали номер машини, якою він від’їхав), міліція зло-
чинця не виявила.

До Української Групи дійшли сигнали, що проти
колишнього українського політв’язня Овсієнка, що
живе в с. Леніне на Житомирщині, місцеві власті готу-
ють кримінальну розправу.

Це лише побіжні штрихи до характеристики «за-
конності» переслідувань інакодумців на Україні. КДБ
має досить широкий набір методів, за допомогою
яких старається задушити інакодумство.

Останнім часом з концтаборів повертаються сотні
українських політв’язнів, котрі відсиділи в неволі 25
-ЗО років. За чверть століття вони пройшли терни-
стий шлях від Колими до Мордовії, залишаючи за
собою на необжитих колись просторах — міста, шах-
ти, автомагістралі. Це їх руками вибудовані шахти
Караганди, Воркути, Інти, тайшетська траса. Багато
з них стали там інвалідами. Але повернувшись з
ув’язнення людьми похилого віку, їх пенсіями не за-
безпечують, десятиліття важкої праці в стаж не вра-
ховують. Ці люди мусять у свої 70 років працювати
або жити з ласки рідних чи друзів.

Проте всіх цих знущань виявляється мало. З кіл
близьких до КДБ повзуть слухи, що «не стоит во-
зиться с зтими отщепенцами. В другеє время с ними
расправились бьі одним махом». Виявляється, анеміч-
на радянська законність ще зв’язує декому з караль-
них органів руки. І тому вони обробляють відповідні
верстви населення і готують їх до розгулу, як «в своє
время». Зловісна тінь минулого висить над нашим на-
родом і кличе до активної дії. Ми не можемо допу-
стити, поки сьогоднішнє беззаконня, насильство і
злочин наберуть розмаху 30-их років і стануть основ-
ним знаряддям у вирішенні внутріполітичних трудно-
щів. Історія вже не один раз демонструвала нам, що
вчинений масовий злочин не перестає притягувати до
себе мисливців легкої політичної наживи. Від усіх
нас, від нашої громадської активності буде залежати:
наступить такий момент, чи ні. Ми не повинні забу-
вати, що деспотизм виростає на полі, густо угноєно-
му громадською байдужістю та пасивністю.

Наша активна громадська позиція протистоїть
тим, які вважають, що в уніфікованому суспільстві
діяльність правозахисного руху не має якогось знач-
ного впливу на внутріполітичне життя країни. І чи
варто нести такі великі жертви, коли результати сум-
нівні?

Всупереч подібним міркуванням ми переконані,
що саме в суспільстві, подібному до нашого, острівці
правозахисного руху можуть стати великою силою
і дати поштовх до його морального оновлення.
Ми далекі від рожевого оптимізму. Ми усвідомля-
ємо випробування, які чекають на нас. Але ми твер-
до переконані, що наша праця не пропаде даром. Во-
на потрібна тим, хто чекає підтримки в боротьбі про-
ти беззаконня, хто шукає активної громадської пози-
ції, на яку може оперти своє ослаблене сумління. На-
решті ми прагнемо відстояти свої елементарні людсь-
кі права, бо переконані, що подаровані милостиво
властьімущими такі права хисткі і непевні.

Ми віримо у свою правоту та успіх. Адже не мо-
жуть люди довго терпіти правопорядок, при якому
чесних і мужніх громадян кидають до тюрем та кон-
цтаборів тільки за те, що вони інакше думають і не
вміють та не хочуть лукавити.

Українська Група Сприяння Виконанню Гельсінк-
ських Угод і надалі буде знайомити українську та сві-
тову громадськість з фактами порушення:

національних прав українських громадян;

національних прав представників інших народів,
що населяють Україну;

релігійних прав;

прав на свободу думки, слова і поширення інфор-
мації;

прав на освіту, працю, пенсійне забезпечення неза-
лежно від політичних поглядів і релігійних переко-
нань;

прав вільного вибору місця проживання;

прав на відкритий розгляд всіх судових справ, в
тому числі і політичних;

прав, визначених статусом політв’язнів, у місцях
ув’язнення;

прав, що захищають гідність, здоров’я, життя по-
літв’язнів у концтаборах та тюрмах;

прав на боротьбу проти використання психіатрич-
ної науки в політичних цілях.

Боротьба за права людини стала світовим проце-
сом. Сьогодні рівень демократії визначається рівнем
прав людини. Беззаконня і знеслава людської гідно-
сті опинилися біля ганебного стовпа історії. Щоправ-
да, деякі уряди визнають права людини з неохотою.
Але час робить своє. Міжнародна гарантія прав лю-
дини стає елементом правосвідомості все більшого
числа людей світу. Завтра ці права стануть необхідні-
стю. І ми будемо працювати, щоби це завтра приско-
рити.

[1978]

ЧЛЕНИ ГРУПИ.

Оксана Мешко, Олесь Бердник, Іван
Кандиба, Віталій Калиниченко, Ва-
силь Стрільців, Петро Січко, Василь
Січко, Ніна Строката, Юрій Лит-
вин, Василь Овсієнко

Документ «Наші завдання» був оголошений Українською
Гельсінкською Групою правдоподібно в літі 1978 р. і був поши-
рений в українському самвидаві. Він був опублікований в «Інфор-
маційному бюлетені» ч. 4, листопад 1978 року (В-во Закордонно-
го Представництва Української Гельсінкської Групи, Нью-Йорк,
1981, ст. 22-27). Між текстом примірника, який публікуємо у цій
книзі і текстом опублікованим в «Інформаційному бюлетені» ч. 4,
є деякі текстуальні відмінності, які проте не міняють ані змісту
ані суті цього документу.
РУХ ЗА ПРАВА ЛЮДИНИ НА ТЛІ НАЦІОНАЛЬ-
НИХ ЗМАГАНЬ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ*

В історії розвитку людського суспільства можемо
віднайти різні аспекти боротьби людини, нації, держави
за свої інтереси, але тільки розцінюючи змагання оди-
ниць і більших соціальних організмів з позиції суча-
сної моралі і світорозуміння ми вносимо свою оцін-
ку. Чи справедливу? Саме тут точиться безупинна бо-
ротьба і щербляться не мечі, а пера. Подолані кон-
цепії припадають пилюкою у книгосховищах, а нові
погляди у взаємоборотьбі готові перегризти собі гор-
ло, чи підняти свого супротивника на вістря пера.

Йде боротьба. Боротьба жорстока, споконвічна.
І вже не мечі щербляться, не пера скриплять, — люд-
ство, озброєне суперечливими ідеологіями, вимахує
термоядерними бомбами, грозить собі загибеллю.
Йде боротьба. Казкові ресурси використовуються на
«оборону». І вже не знають народи, як від тієї «обо-
рони» оборонитися. У великих держав «оборона» стає
нечуваною досі могутністю і ломить слабші кордони
малих держав і націй. Вона вривається не тільки в го-
споди держав і націй. Під прапором різних ідеологій
проникає у всі сфери людського життя. У найсвятіші
ідеї, у найсправедливіші стремління. І якби тільки
йшлося про ідеології, то ми уподібнилися б до свіф-
Виросла Група не на пустому місці. їй передують,
якщо вже не сягати століть, останні десятиліття на-
пруженої боротьби українського народу за свої пра-
ва, за місце під сонцем. Ми маємо за собою жахливі
десятиліття, які позначилися мільйонами могил. Та
могили ці затоптані, обпльовані. А наших дітей си-
лою примушують повторювати анатему від Юрася
Хмельницького аж по сьогоднішній день, усім,
хто не мислив стандартами Великоросії, Росії єдиної,
неділимої, хто мислив Україну поза межами Росії.
І саме ця обставина є причиною, що наш голос сьо-
годні пробивається через окремих мужніх людей. Є і
інші причини. Але ми не вмираюче плем’я гуронів.
Ми не заспокоїлися. Ми завжди ставали на прю, ста-
ємо сьогодні, станемо завтра.

Ми маємо цілу плеяду видатних людей в тюрмах,
таборах і на засланні. Це відомі політичні діячі зі сві-
товими іменами: Левко Лук’яненко, В’ячеслав Чорно-
віл, Валентин Мороз, Микола Руденко, Іван Світлич-
ний, Євген Сверстюк та інші; поети-патріоти: Василь
Стус, Ірина та Ігор Калинці, Михайло Осадчий, Іри-
на Сеник; художниця Стефа Шабатура.

Сьогодні наш народ має цілу вереницю героїв-му-
чеників, що чверть століття і більше каралися в ув’яз-
ненні. Нема в’язниці, концтабору на безмежних про-
сторах СРСР, де б серед політичних в’язнів не було
українських патріотів.

Так, Гельсінкська Група виросла не на пустому
місці. Перші її члени: Л. Лук’яненко, О. Тихий, Н.
Строката, О. Мешко, І. Кандиба, П. Григоренко, О.
Бердник — бувші політв’язні, які до ув’язнення висту-
пали з цими ж проблемами, хоч і на інших платфор-
мах.

Сьогодення наше не може похвалитися ні визна-
ченою метою, ні конструктивними ідеями. І не тому,
що вони не доступні нашому сучасному мисленню.
Причина в іншому: За своїми національними інтере-
сами ми вписані в систему інтересів сильнішої пану-
ючої нації. І від цього створюється неадекватність
співвідношень. Навіть в сучасномудисидентському ру-
сі перед нами стоять і виникають проблеми настіль-
ки не відповідні, що часто не можемо порозумітися.

Так, всі проти асиміляції націй, але російському
дисидентові виступати з мовними проблемами не
треба. Українцеві, білорусові чи литовцеві за те, що
він, виступить на захист рідної мови в школі, устано-
ві і т. п. грозить звинувачення в антирадянщині, наці-
оналізмі і ув’язнення.

Росіянин, куди б він не подався, у кожній респу-
бліці, у вищій школі послуговується рідною мовою.
Українець на своїй землі захлинається в російщині.

Росіянин всюди має на рідній мові школи, дитя-
чі садки, театри, кінофільми, — українець на своїй
землі про це лише мріє, бореться і сідає до тюрми з
тавром націоналіста.

Росіянин всюди — від Далекого Сходу аж поза
Карпати — має свої газети, журнали, книжки, техніч-
ну літературу, переклади, — українець на рідній зем-
лі на рідній мові коли щось і має, то призначене во-
но зверху на дію в зворотному напрямку.

А[до]якої шкоди і до якого винародовлення при-
зводять міграційні процеси в середині держави? Хіба
росіянин це відчуває? Як росіянинові сумістити ідеї
російської державності з ідеями права націй на само-
визначення? Як бути з льокальним націоналізмом?

На фоні вселюдських гасел ми ніби підлітки з мі-
сцевими проблемами, але переступити чарез них не
можемо. Не маємо права.

Рух за права людини на тлі сучасного партійного
і політичного розгардіяшу виділяється своєю незай-
маністю і ніби релігійною праведністю. Ідеї і методи
боротьби прийняті для кожної неупередженої людини
у кожній, хоч у якійсь степені конституційній держа-
ві. Проте в Радянському Союзі при галасливості за-
яв, деклярацій уряду і його пропаганди маємо такий
стан речей, що за два роки існування Української
Групи Сприяння Виконанню Гельсінкських угод із
10 її членів-засновників Групи шість арештовано і за-
суджено до максимальних термінів ув’язнення, а інші
піддаються нечуваному цькуванню.

За ув’язненими не було ніяких злочинів. Вони дія-
ли в рамках радянської конституції і за кожним з них
єдиний злочин — статті правозахисного порядку, або
тільки участь у Групі.

Здається, нічого за останні 2 роки суттєвого не
скоїлося. Але були неправедні арешти, були злочинні
суди, є жертви. Цього факту не залити навіть морем
чорнила, його не заглушити галасливими пустослів-
ними заявами, не виправдати ніякою логікою. Ра-
дянський уряд, комуністична партія Радянського Со-
юзу поповнили свій службовий список ще одним зло-
чином.

Так, проблеми, поставлені правозахисним рухом
не вирішені, але і вони, і сам правозахисний рух ста-
ли яскравішими, акцентованішими. Радянський уряд
показав, що в СРСР конституція не має ніякої сили,
закони служать інтересам партії, а людина не має
найелементарніших прав.

Група безумовно ослаблена, але не правозахисний
рух. Він став надбанням найширших верств народів
Радянського Союзу, проник у свідомість суспільства,
підніс ідеї прав нації понад усі політичні устремління.
Зерно посіяне і воно проросте.

У ряди Групи влилися: інженер Віталій Калини-
ченко, педагог Василь Стрільців, економіст Петро
Січко, студент-журналіст Василь Січко, Юрій Литвин,
філолог Василь Овсієнко.

Майбутнє за правозахисним рухом. Питання
прав людини і актуальні і необ-
хідні.

І ЛЮДИ ЦІ ПРАВА ЗДОБУДУТЬ.

[1978 рік]

Юрій Литвин, Оксана Мешко, Олесь
Бердник, Іван Кандиба, Віталій Ка-
линиченко, Василь Стрільців, Петро
Січко, Василь Січко, Ніна Строка-
та, Василь Овсієнко

Документ «Рух за права людини на тлі національних змагань
українського народу» був оголошений правдоподібно в літі 1978
р. і він був поширений в українському самвидаві. Він був пере-
кладений на англійську мову вашінгтонським Комітетом Гель-
сінкських Гарантій для України і опублікований Гельсінкською
Комісією конгресу США («Неагіп§ ВеГоге ійе Соттіззіоп оп 5е-
сигіїу апд Соорегаііоп іп Еигоре», 97111 Соп§ге88, Гіґ8і 5е88Іоп,
РіЙЬ Аппіуег8агу оґ їЬе Гогтаїіоп оґ Іґіе Пкгаіпіап НеІ8Іпкі Огоир,
ІЧоуетЬег 19, 1981, ст. 141-146). Він був теж опублікований в «Ін-
формаційному бюлетені», ч. 4, листопад 1978 (В-во Закордонно-
го Представництва Української Гельсінкської Групи, Нью-Йорк,
1981, ст. 5-9). Між примірником, який дістався до нашого Видав-
ництва і текстом опублікованим в «Інформаційномубюлетені»,ч.
4 є деякі текстуальні відмінності, які, проте, не міняють ані змі-
сту ані суті цього документу.

УКРАЇНСЬКА ГРОМАДСЬКА ГРУПА СПРИЯННЯ ВИКО-
НАННЮ ГЕЛЬСІНКСЬКИХ УГОД

До Комітету ООН у справах захисту прав і свобод
людини.

До урядів і парляментів держав, які підписали Гель-
сінкські Угоди.

До всіх демократів і демократок світу.

До громадськості всіх країн.

ЗВЕРНЕННЯ

Загально відомо, що правозахисний рух в СРСР
виріс із природної потреби суспільства в захисті сво-
їх прав і прав людини, котрі обмежуються та ігнору-
ються з боку певних державних органів.

Гельсінкські групи в СРСР, завдяки своїй право-
захисній діяльності, здобули визнання й авторитет
не лиш громадськості своєї країни, а й визнання й
співчуття всього демократичного світу. Саме за це й
навалилась на правозахисні групи вся колосальна ма-
шина державного насильства — КДБ, міліція, проку-
ратура, суд, преса і т. ін.

Українська Гельсінкська Група створена на закон-
них підставах згідно з правами, гарантованими ра-
дянською Конституцією, правами, проголошеними
«Загальною Декларацією» ООН, та, нарешті, на
основі «Прикінцевого Акта» Гельсінкських Угод —
документа, підписаного головами урядів і держав 35
то Крючок М. сам розцінює свої доноси як «халту-
ру», за котру платять.

У жовтні 1978 р. зданий агентам КДБ архів Гру-
пи, що зберігався в київських педагогів Лариси й 1м-
ре Васько, які були також українофілами та прибічни-
ками правозахисного руху, на вимогу своїх кураторів
із КДБ та в їх супроводі залякане подружжя їздило
до старої матері І. Васько в Ужгороді, де працівники
держбезпеки вчинили трус без прокурорської санкції.

Крім архіву Української Гельсінкської Групи, у
Васьків «вилучено» й суто приватні матеріали Оксани
Мешко, як от: особисте листування та унікальні ма-
гнітофонні записи: 1) віршів Василя Стуса й Миколи
Холодного в авторському декламуванні, 2) інтерв’ю
Олеса Сергієнка, взате в поетеси Ліни Костенко та
в деяких інших українських письменників і мистців
під час колядування в Різдвяні свята 1966 р., 3) лекції
-бесіди Євгена Сверстюка зі старшокласниками київ-
ської школи ім Т. Шевченка в 1970 р. на тему «Т.
Шевченко — поет, прозаїк, художник», 4) декількох
неповторно чудових концертів хору ім. Г. Вірьовки
під керівництвом А. Авдієвського та інше.

Ми не знаємо, як заплатили вчителям Васькам
(чотирикімнатну квартиру вони одержали ще до їх
віроломства), але той факт, що їх не позбавлено ро-
боти за фахом, — це неабияка компенсація в умовах
радянської дійсности.

Сергій Білокінь, подружжя Васьків та інші нена-
звані й незліченні національно свідомі громадяни,
духовно розчавлені власним учинком «добровільно-
го» віроломства, — це жертви нашого суспільного ла-
ду, культивованого беззаконням і насильством.

Квартира О. Мешко поставлена під постійний на-
гляд. Часто-густо затримуються та обшукуються мі-
ліцією (з участю людей у цивільному) ті, хто її відві-
дує. Так було вчинено кілька разів з Юрієм Литви-
ном, якого потім узяли під адміністративний нагляд
із забороною приїжджати до Києва. Таке трапилось
у жовтні 1978 р. з матір’ю і сестрою Миколи Матусе-
вича. У серпні ц. р. свавільно затримали й обшукали
члена Української Гельсінкської Групи Василя Січка,
дружину Олеся Бердника Валю, Михайла Мельника.
Були затримані й допитані літпрацівник Володимир
Сіренко та інженер Борис Довгалюк із Дніпропетров-
ська та Люба Андрушко з Тернопільської області.

Ще 13 лютого 1978 р. О. Мешко силоміць доста-
вили до республіканського КДБ і вручили їй спеці-
альне попередження (котре, до речі, заповнюється на
друкованих бланках із позначкою «Публікації не під-
лягає» про те, що коли вона не припинить «антира-
дянської» діяльності, то буде притягнена до судової
відповдальності. Такі ж попередження одержали чле-
ни Групи Віталій Калиниченко, Іван Кандиба й Ніна
Строката.

Учинений 3 листопада 1978 р. збройний напад на
Оксану Мешко нібито з метою пограбування — це
яскраве свідчення того, що КДБ вирішив застосову-
вати проти членів Групи найбрутальніші методи за-
лякування. Знаючи, яку важливу роль в українському
правозахисному русі виконує мужня і віддана ідеї свобод
мати в’язня сумління Олеся Сергієнка, органи влади са-
ме таким чином хочуть її доконати. Нагадуємо, що
Оксані Мешко 74 роки життя, 10 із яких вона прому-
чилась у сталінських концтаборах, і стан її здоров’я
далеко не задовільний

Варто зауважити, що в день бандитського замаху
на О. Мещко — 3. 11. 1978 р. — працівник КДБ До-
линського району на Івано-Франківщині Качурін при-
був на квартиру члена Групи Василя Стрільцева і не
пред’явивши останньому будь-якого писемного ви-
клику, запропонував йому з’явитись до КДБ для роз-
мови з начальством. Однак, В. Стрільців відмовився
прийти. В той же самий день до хати членів Групи
Петра й Василя Січків у м. Долині зайшли працівни-
ки держбезпеки Сохань і Петрунь. Вони безпідставно
звинувачували батька й сина в антирадянщині.

6 жовтня 1978 р. члени Групи В. Стрільців, П. Січ-
ко, В. Січко й мати останнього Стефа Січко були ви-
кликані або доставлені до КДБ в місті Долині, де
полковник Черкасов і старший референт управління
держбезпеки Попов, дивовижно нехтуючи елемента-
ною законністю, попередили їх, що «коли в районі
що-небудь станеться в день першої річниці нової
Конституції СРСР, то вони будуть негайно арешто-
вані». Ось як знущаються над деклярованою в Радян-
ському Союзі «недоторканістю особи» пойменовані
чини КДБ.

14 грудня 1978 р. нарсуд в Долині повідомив учи-
ля англійської мови міської СШ № 1 Василя Стріль-
цева, що директор цієї школи Лаврів В. Д. подав на
нього позовну заяву про наклеп (стаття 125 КК УР-
СР, яка передбачає позбавлення волі від 1 до 3 ро-
ків). Ще у травні ц. р. полковник КДБ Черкасов, схи-
ляючи В. Стрільцева до виходу з Групи, сказав: «...
ми посприяємо вашому поверненню до СШ № 1 і
Лаврів на вчительських зборах визнає свої помилки.
А якже з Групою? Хіба можна водночас бути і вчите-
лем, і членом Гельсінкської Групи?». В. Стрільців рі-
шуче відмовився від пропозиції КДБ, а проблема
працевлаштування так і залишилась нерозв’язаною.
Апеляційні заяви В. Стрільцева до радянських ком-
петентних установ на протизаконні дії директора
школи Лаврова тепер використані для судової спра-
ви на потерпілого. Отже членові Групи «Гельсінкі»
В. Стрільцеву загрожує ув’язнення за кримінальною
статтею. Власті хочуть завуалювати справжню при-
чину покарання — участь Василя Стрільцева у право-
захисній діяльності.

Водночас розпочато цькування ще одного члена
— Ніни Строкатої, дружини ув’язненого Святослава
Караванського.
Газета «Радянська Буковина» видрукувала 22 і 23
листопада ц. р. статті пасквільного характеру, спря-
мувавши вістря дискредитації на Українську Групу
«Гельсінкі».

З арештом Йосифа Зісельса, нашого активного ко-
респондента, Група зазнала великої втрати. Його
заарештовано 8 грудня ц. р. органами КДБ в м. Чер-
нівцях. Арештові передував трус помешкання: шука-
ли порнографічну продукцію, а вилучили так звану
антирадянську літературу, картотеку політзасланців,
списки жертв спецпсихолікарень за інакодумство і ба-
гато викривальних інформативних відомостей по
Українській РСР.

Після збройного нападу 3. 11. 1978 р. на О. Меш-
ко було вчинено не менш брутальну другу акцію на-
руги над людиною. 19 листопада ц. р. О. Мешко та
О. Орлова провідали Василя Овсієнка в с. Леніне на
Житомирщині (йому вже утретє цілком безпідставно
продовжують адміністративний нагляд після відбут-
тя 4-річного ув’язнення за статтею 62 ч. 1 КК УРСР).
Коли В. Овсієнко провожав своїх гостей до автобуса,
по дорозі їх зупинила міліційна машина: два міліцей-
ські чини, а третій «інкогніто» в цивільному загнали
всіх у машину і повезли до сільради с. Леніне «для
встановлення особи», хоч пашпорт О. Мешко мала,
а В. Овсієнко — їх піднаглядний. Там, розвівши всіх
по сільрадівських кабінетах, учинили кожному окре-
мо допит і трус. Протримали понад 3 години і в піз-
ній вечірній час — щоб народ не бачив — силоміццю
потягли О. Орлову, а на руках винесли О. Мешко до
міліційного фургона і протарабанили по сільських
вибоїнах 19 кілометрів — до автобусної станції Радо-
мишля, звідки весь транспорт уже відійшов на Київ.
В. Овсієнкові знову вписали «порушення режиму», а
О. Мешко пообіцяли, що «ще не таке буде» з ними,
якщо вдруге з’являться в с. Леніне. А що з В. Овсі-
єнком? На нього саме за це оформляють судову спра-
ву за ст. 188 КК УРСР. Не було з його боку пору-
шення режиму нагляду, а годі говорити — правопо-
рядку. Порушниками громадського порядку були
працівники МВС і КДБ. Учинивши серед білого дня
глум над людьми, вони страхують себе від можли-
вої відповідальності — фабрикують судову справу на
Овсієнка. Положення піднаглядного (тепер В. Овсієн-
кові заборонили виїзд із села Леніне) позбавляє його
можливості вчасно організувати юридичний захист.

Усвідомлюючи те, що існуючий в СРСР режим
політичної влади не відмовився від судових розправ
над членами Гельсінкських груп і надалі буде їх прак-
тикувати, ми вважаємо необхідним у цьому зверненні
заявити про своє ставлення до т. з. радянського пра-
восудя, а саме: ми твердо переконані в тому, що суд
в СРСР є одним із карних органів проведення політи-
ки КПРС, яка всяке інакодумство, всяку діяльність,
не узгоджену з офіційним партійним курсом, розці-
нює як злочин, а тому суди, будучи інструментом та-
кої політики, не можуть виправдати те, що партія
вважає на нинішньому етапі для себе шкідливим.
Свідченням цього є вся історія практики радянського
правосуддя, в котрій не було жодного випадку, де
суд виправдав би тих, кого звинувачує держава і пар-
тія. Так було в період «червоного терору», так було
в періоди «єжовщини» і «беріївщини». Останні судові
процеси над правозахисниками засвідчують, що так
воно є і сьогодні це означає, що т. зв. радянське пра-
восуддя й надалі лишається карним органом політи-
ки партії, що спрямована на фізичну розправу з усіми
тими, кого КПРС вважає своїми ідейними противни-
ками чи конкурентами. Отже, ми певні, що радянсь-
ка судова процедура є пуста формальність, де такою
ж пустою формальністю є адвокатський захист.

Враховуючи все це, ми відмовляємось від усякої
участі у слідчих і судових процесах, розглядаючи ці
органи не судовими, а чисто карними, тобто органа-
ми не суду, а розправи. Ось саме тому ми не можемо
їм довіряти вершити справжнє правосуддя. Саме то-
му ми змушені будемо оголосити в наступних судо-
вих процесах наш бойкот карній політиці КПРС.

Ми віримо, що всі волелюбні люди землі, обізна-
ні з структурою нашої держави, зрозуміють нас пра-
вильно і виявлять нам духовну підтримку в нашій не-
легкій боротьбі за права і свободи в Радянському
Союзі.

Україна, 7 листопада — 15 грудня 1978 року.

ЧЛЕНИ ГРУПИ:

ЗАСУДЖЕНІ НА ТЕРМІНИ:

1. Микола Руденко — 12 р.; 2. Олек-
са Тихий — 15 р.; 3. Левко Лук’янен-
ко — 15 р.; 4. Микола Матусевич —
12 р.; 5. Мирослав Маринович — 12
р.; 6. Петро Вінс — 1р.

ПІД МЕЧЕМ ДАМОКЛЯ:

1. Олесь Бердник, 2. Віталій Калини-
ченко, 3. Іван Кандиба, 4. Оксана
Мешко, 5. Василь Січко, 6. Петро
Січко, 7. Василь Стрільців, 8. Ніна
Строката.

(Це звернення підписали 8 членів Групи; дев’ятий
член Групи в екзилі генерал Петро Григоренко. Під-
писаний примірник звернення зберігається в архіві
Групи).

* Українська Гельсінкська Група постала 9 листопада 1976 р.

Напад на помешкання Миколи Руденка відбувся вночі з 9 на 10
листопада, в часі якого була поранена Оксана Мешко.

Гельсінським групам СРСР, США,

Правозахисним групам Польщі, Чехо-Словаччини

Ми просимо звернути серйозну увагу на атмосфе-
ру терору, що дедалі посилюється, в якій знаходять-
ся учасники українського правозахисного руху. Як ві-
домо, серед репресованих в СРСР переважають зви-
чайно українці. Засуджені на тривалі строки нестер-
пної неволі члени Української Групи «Гельсінкі»: ві-
домий письменник Микола Руденко (основоположник
і керівник Групи), педагог і філософ (вища освіта)
Олекса Тихий, адвокат і публіцист Левко Лук’яненко,
педагог і історик Микола Матусевич, інженер Миро-
слав Маринович.

В 1979 році зазнали репресій:

—	5 липня заарештували члена Групи, в минуло-
му в’язня сталінських таборів, Петра Січка. Член
Групи 23-літній Василь Січко посланий на експерти-
зу в психіатричну лікарню; через 40 днів переведений
в тюрму КДБ.

Обидвох, батька й сина, звинувачують у поширю-
ванні наклепницьких вигадок, що«порочать радянсь-
кий державний і суспільний лад» — за виступ на мо-
гилі загинулого в загадкових обставинах молодого
поета-співця й композитора Володимира Івасюка (за
офіційною версією — В. Івасюк повісився...).

—	6 серпня заарештували члена Групи поета Юрія
Литвина. Це вже четвертий його арешт з ідеологіч-
них мотивів; з 1951 по 1977 рік він пробув в ув’яз-
ненні 15 років. За два тижні до останнього арешту
Ю. Литвина, абсолютно тверезого, забрали в витве-
резитель, де, прив’язавши до ліжка, побили — били
по животі, по ще не загоєним рубцям після недавно
перенесеної операції (виразка шлунку, виразка 12-па-
лої кишки, грижа). Хоч спротиву Литвин не прояв-
ляв, порушили справу за звинуваченням у «спротиві
міліції».

— Василь Овсієнко, філолог, педагог, якого звіль-
нили в 1977 р. після чотирьох років ув’язнення (звину-
вачували в «антирадянській агітації і пропаганді») —
в лютому ц. р. засуджений на 3 роки таборів суворо-
го режиму, за зфальшованим звинуваченням у «спро-
тиві міліції».

—	6 березня заарештований член-основник і керів-
ник Групи відомий письменник Олесь Бердник. Одно-
часно були проведені багаточисленні обшуки в Києві
й інших містах. Бердника звинувачують в «антира-
дянській агітації і пропаганді». До цих пір він перебу-
ває в тюрмі під слідством, у повній ізоляції. Це —
другий арешт О. Бердника: п’ять років він перебував
в ув’язненні й був реабілітований в 1955 році.

— Михайло Мельник, історик, педагог, на протя-
зі останніх років зазнавав переслідувань (зокрема, він
був позбавлений можливости працювати за фахом,
працював сторожем), після обшуку 6-7 березня, який
супроводився погрозами дальших, більш жорстоких
репресій, — покінчив самогубством.

—	23 квітня був заарештований, другий раз в по-
точному році, Юрій Бадзьо. В часі обшуку вилучили
рукопис його великої історософської праці «Право
жити». Обвинувачують в «антирадянській агітації і
пропаганді».

Шляхом всіляких обшуків раз-у-раз вилучають
всяку неофіційну інформацію (у формі тих чи інших
записів), особисту літературну творчість, особисте ли-
стування, а також позацензурну літературу, самвидав
і літературу видану за кордонами СРСР. Система-
тично переривають контакти, можливості зустрічі,
безпосереднього спілкування, часто також і листуван-
ня між правозахисниками, між особами, яких підо-
зрівають у інакодумстві, їх родичами і знайомими.
При тому проявляють зухвале нехтування правами
людини, людської гідности.

Один з безлічі прикладів. У квітні ц. р. в часі об-
шуку на квартирі члена Групи Ніни Строкатої— Ніну
Строкату і перебуваючу в неї Оксану Мешко піддали
й особистому обшуку з роздяганням догола, прощу-
пуванням рубців одежі і т. п. (м. Таруса, Калужської
обл., де Н. Строката перебуває під адміністративним
наглядом, позбавлена права пересування за лінією м.
Таруси, а з 8 вечора до 8 ранку — не має права зали-
шати своє житло; її житло раз-у-раз зазнає безпар-
донних налетів міліції).

Всіма способами, використовуючи дезінформацію,
власті намагаються дискредитувати правозахисників.

Так, про члена Групи О. Мешко розпускається чутки:
вона утримує кублб, гандлює коштовностями, здійснює
валютні операції.

Володимира Малинковича (лікар-рентґенелог),
незабаром після того як він був оголошений членом
Групи, — побили на вулиці і тут же заарештували,
звинувативши в «бійці», в «хуліганстві», на 15 діб.
Після цього — за негідну поведінку — він був звіль-
нений з праці.

Випадки побиття правозахисників, інакодумаючих
невідомими в штатському стають все більше части-
ми, звичайними. Побитих нерідко звинувачують у ху-
ліганстві, у спротиві дружинникам чи міліції.

Широко практикують публічний наклеп засобами
масової інформації.
Так, газета «Вільна Україна» (Львів) 6 липня, на
наступний день після арешту Петра й Василя Січка,
очорнила їх у статті «Нехай згине оунівська брехня».

Літератора, поета Василя Стуса, що відбував за-
слання в Магаданській області (після 5 років ув’яз-
нення), місцеві газети називали злісним, фашистом,
писали, що він «готовий різати, грабувати, вбивати»
(липень-серпень 1978 р.).

Власті все частіше воліють судити українських де-
сидентів не за політичними статтями Кримінального
кодексу, особливо за статтею 62 («антирадянська агі-
тація і пропаганда»), а за зфабрикованим звинувачен-
ням в особисто кримінальних злочинах, зображуючи
правозахисників хуліганами, спекулянтами, дармоїда-
ми і т. д. Ця кампанія вписується також у широко
практиковану передолімпійську чистку: асоці-
альні кримінальні елементи висилають з великих міст
країни, зокрема з Києва.

Ескалація державного терору й наклепів свідчить
про намір властей ліквідувати Українську Групу
«Гельсінкі», цілковито задушити й викоренити право-
захисний рух на Україні.

В цих умовах ми заявляємо, шо наше становище
не змінилося: ми провадимо роботу щодо розкриван-
ня й оприлюднювання випадків порушення прав лю-
дини на Україні — неофіційне, незалежне від держа-
ви слідкування за виконанням Гельсінкських Угод.
Ці дії відповідають тим зобов’язанням, які взяли на
себе уряд, підписуючи ці Угоди. Тому ми заявляємо
урядові УРСР, урядові СРСР, урядам всіх країн —
учасниць Гельсінкських Угод, напередодні Мадрідсь-
кої наради щодо перевірки їх виконування: дії репре-
сивних органів влади на Україні завдають великої
шкоди розрядці міжнародної напружености.

Ми запевняємо наших колег з «Гельсінського»
руху:

Ніякі репресії не примусять нас припинити бо-
ротьбу за дотримання елементарних основних люд-
ських прав, за осягнення реальної національної рівно-
правности всіх народів, які заселяють Україну, за пе-
ретворення її у справді суверенну державу...(декілька
слів нечіткі — О. 3.), законів УРСР у відповідність
з міжнародними правовими принципами і зобов’язан-
нями.

Ми повторюємо: провокація — не вдасться, терор
— не вдасться. Задушити український правозахисний
рух не пощастить.

Ми закликаємо громадські Гельсінкські групи, за-
кликаємо правозахисників: піднесіть свій голос на за-
хист українських правозахисників, зупиніть тих, хто
прагне провадити санаційну практику, повторити
1972 рік.

6 жовтня 1979 р.

ЧЛЕНИ УКРАЇНСЬКОЇ ГРОМАДСЬКОЇ
ГРУПИ СПРИЯННЯ ВИКОНАННЮ ГЕЛЬ-
СІНКСЬКИХ УГОД:

Оксана Меіико, Ніна Строката, Іри-
на Сеник (заслання),^ Іван Кандиба,
Віталій Калиниченко, Василь Стріль-
ців, Василь Стус, Володимир Малин-
кович, Вячеслав Чорновіл (заслання),
Василь Романюк (заслання)

Цей текст був підданий іще невеликій редакції, остаточ. варі-
ант буде посланий пізніше*.

* Це речення було дописане під документом ручно. Остаточ-
ний, зредагований варіант цього документу до нашого Видавниц-
тва не дійшов і, взагалі, невідомо чи відбулася остаточна редак-
ція цього звернення.

УКРАЇНСЬКА ГРОМАДСЬКА ГРУПА «ГЕЛЬСІНКІ»

ЛЯМЕНТАЦІЯ

Ескаляція державного терору й наклепів свідчить
про намір властей остаточно ліквідувати Українську
Групу «Гельсінкі», задушити правозахисний рух на
Україні.

Як ми вже повідомляли, власті тепер воліють су-
дити українських дисидентів не за політичними стат-
тями Кримінального кодексу, а за зфабрикованим
звинуваченням у особисто кримінальних злочинах.

25 жовтня 1979 р. заарештований у м. Долині Іва-
но-Франківської области ще один член Групи Василь
Стрільців за «порушення пашпортних правил» — фак-
тично він прописаний, жив і працював у м. Долині
багато років. Юридичним приводом для звинувачен-
ня стала відсутність у В. Стрільцевапашпорта: він йо-
го здав два роки тому в долинську міліцію, відмовив-
шись від радянського підданства і вимагавши — в
умовах розв’язаного проти нього терору — виїзду за
кордон.

23 жовтня 1979 р. в Києві заарештований близь-
кий до Української Громадської Групи «Гельсінкі»
Микола Горбаль — проти нього зфабриковано зви-
нувачення в спробі зґвалтування. У вечорі на нього
напали четверо чоловіків, заломивши йому руки, під-
вели його до жінки, що стояла збоку, побили і відве-
ли в міліцію. Два роки тому Микола Горбаль повер-
нувся після відбуття семирічного строку з політич-
них мотивів (за написання поеми; він також відомий
як автор ліричних віршів, поширених у самвидаві).

В Одесі в кінці вересня ц. р. були проведені орга-
нами КДБ обшуки: в Валентини Барладяну — дружи-
ни засудженого з політичних мотивів Василя Барла-
дяну, у Леоніда Тимчука, учительки Ганни Голумбі-
євської і у Ганни Михайленко,тобто в людей,близьких
до правозахисного руху.Всім їм неодноразово погрожу-
вали кримінальним переслідуванням.

За останніми вістками Михайленко вже засуджена
на півтора року примусових робіт. Г. В. Михайленко,
фахівець з української філології, змушена була останні
роки працювати на некваліфікованій праці. Вона хво-
ра, перенесла складну онкологічну операцію.

Відомості про відбуті раніше переслідування і аре-
шти викладені в двох документах Групи:

1.	Підсумковий документ Групи, серпень 1979 ро-
ку.

2.	Звернення до Гельсінкських груп СРСР, США,
правозахисних груп Польщі, Чехо-Словаччини від 6
жовтня 1979 року.

Вони були вилучені при обшуках у Москві в Т.
Осіпової і Т. Веліканової і, мабуть, не дійшли до гро-
мадськости.

Події випереджують інформацію. Треба поспіша-
ти. Треба діяти. Українська Група «Гельсінкі» знахо-
диться під загрозою цілковитого фізичного задушен-
ня. При всій нашій готовості до спротиву теророві і
до праці по розкриттю й обнародуванню випадків по-
рушення прав людини на Україні створюється ситу-
ація, в якій фактично вже нікому вести цю діяльність.

В період між Београдською і Мадрідською нара-
дами 35-ти європейських країн допомоги, на яку ми
хоч якось розраховували, ми не одержали. Без такої
допомоги існування Групи неможливе.
Іншими словами Українська Група «Гельсінкі»
стоїть перед загрозою ліквідації, опинившись у най-
ближчий час у повному складі за ґратами.

В розпачі ми, жінки, члени Української Групи
«Гельсінкі», звертаємось до всієї прогресивної світо-
вої громадськости і, зокрема, до жіночих міжнарод-
ніх організацій — можливо в останній раз.

ЗО жовтня 1979 року.

Оксана Мешко, Ніна Строката,Іри-
на Сеник

МЕМОРАНДУМ

УКРАЇНСЬКОЇ ГРУПИ СПРИЯННЯ ВИКОНАННЮ
ГЕЛЬСІНКСЬКИХ УГОД*

Останні два десятиріччя позначилися в світі як
епоха політичної відлиги і пожвавлення рухів воле-
проявів як окремої людини, так політичних угрупу-
вань і цілих народів. Не обійшло це явище і Радянсь-
кого Союзу.

Як показали нам події в Чехословаччині в 1968 р.
радянський уряд, не дивлячись на його заяви в після-
сталінський період, до таких форм проявів суспільно-
го життя і не підготовлений і не пристосований, а зі
всіх засобів полагодження дратівливих політичних
ситуацій вибрав найпримітивніший і найтрадиційні-
ший засіб у російській державі — воєнну силу.

Аналогічне явище ми маємо в останні роки в нас,
у середині Радянської держави. Уряд писав Гельсінк-
ські договірні акти, однак зовсім без наміру їх вико-
нувати. Мали ці акти стосуватися когось десь там,
за кордоном, американських негрів чи індійців, а не
радянських громадян. Радянське суспільство ніби до-
сягло цього всього після жовтневої революції.

Однак так думав уряд (а ще він думав, що як і ра-
ніше радянський народ залишиться до тих справ бай-
дужим), та інакше склалося як гадалося. В тій самій
державі, де політика і прояви суспільного життя мо-
нополізовані комуністичною партією, утворилися
групи сприянь виконанню Гельсінкських угод. Ле-
гальні, явні угрупування людей доброї волі, які на-
смілювалися висвітлювати явища радянської дійсно-
сті з позицій справедливості і загальнолюдської прав-
ди. Вони сказали і підтвердили своїми іменами те,
що раніше можна було почути з закордонних радіо-
передач і що заперечувало офіційні заяви радянсько-
го уряду і твердження радянської пропаганди.

Така позиція Гельсінкських груп привернула до
себе увагу громадськості у власній країні і цілому сві-
ті, але бо з другого боку нетерпимість радянської
влади. При чому, що групи виникли спонтанно, але
майже одночасно в Росії, Україні, Литві, Грузії і Вір-
менії і це відразу постало перед урядом великою про-
блемою.

І знову, як на протязі довгих століть існування ро-
сійської імперії, як у Чехословаччині в 68 р., як в
Угорщині, як у Польщі, чи Східній Німеччині, ра-
дянський уряд взявся вирішувати свою вже внутріш-
ню політичну проблему силою. Репресії, арешти, су-
ди і в результаті — знекровлення громадсько-полі
тичної активності Гельсінкських груп.

Звичайно, радянському урядові хотілося б загна-
ти і цю течію громадського спротиву на нелегальне
становище, в підпілля і перетворити її в антидержав-
не угрупування і, нарікши її протидержавною змо-
вою, розправитися з нею. Хотілося б позбавити її
імунітету гласності, законності, підтримки світової
опінії. Під благовидним претекстом зробити непри-
глядну роботу.

Благовидного претексту не вийшло. На Україні,
(та хіба тільки на Україні!) найганебнішим способом,
в стилі сталінських часів, були проведені суди над
Миколою Руденком, Левком Лук’яненком, Олексою
Тихим, Мариновичем, Матусевичем, Зісельсом. За
антирадянську агітацію і пропаганду! За наклепи! За
якісь ще там напів кримінальні факти, які знаджува-
ти (слово не чітке — О. 3.) радянські органи такі май-
стри.

Яким нонсенсом у наші часи для вільної людини
повинні прозвучати такі звинувачення.

Нема злочинів за цими людьми. Такої думки і на-
ша і світова громадськість. Це була розправа полі-
тична комуністичної партії над своїми опонентами.
В їхній практиці відколи вони прийшли до влади так
було завжди, так є, а чи так буде — час покаже.

На цей раз все пішло ще «по-старому». Нічого не
помогла світова опінія, безсильним виявився найгу-
манніший і перший прапороносець боротьби за пра-
ва людини президент Картер, змазаною вийшла Бе-
оґрадська конференція.

Мусимо констатувати, що з формальної сторони
радянський уряд добився результатів. На сьогодніш-
ній день 6 членів Групи за ґратами з непомірно вели-
кими термінами (Руденко, Лук’яненко, Тихий, Мари-
нович, Матусевич, Зісельс), троє на вигнанні (Григо-
ренко, Світлична, П. Вінс), четверо заарештовані під
слідством (Бердник, Січко Петро, Січко Василь, Ли-
твин), на волі відторгнута від рідної землі в Москов-
щині та ще під наглядом Ніна Строката-Каравансь-
ка, під наглядом у глухих закутинах Іван Кандиба
та Віталій Калиниченко, без роботи зацькований і за-
сіпаний адміністративно-міліцейськими та судовими
причіпками Василь Стрільців, в надзвичайно важких
і невірогідних обставинах живе Оксана Яківна Меш-
ко. Не живе — веде невпинну боротьбу проти причі-
пок, обшуків, провокацій, з якими постійно мусить
стикатися, веде боротьбу за себе і з тими зловживан-
нями, яких не бракує сьогодні на Україні.

Мусимо признати, що майже всі матеріали виго-
товлені Групою в таких важких умовах або провали-
лися або чекають оприлюднення. Пробиваються до
гласності номери «Бюлетню» 4,5,6,7, які видала Укра-
їнська Г рупа.

Вважаємо, що Гельсінкська Група на Україні на
сьогоднішній день стала національною проблемою.
Кровною справою українського народу. Кривавою
справою нації. Звертаємо увагу українських патріотів
на виключний смисл її існування. На те, що Група
стала фактором національно-визвольної боротьби
українського народу за своє національне і політичне
визволення, за право людини жити вільно на тій зем-
лі, де вона народилася, де жили її предки.

Ми нижче підписані стверджуєо перед цілим сві-
том і заявляємо радянському урядові: Українська
Група Сприяння Виконанню Гельсінкських Угод жи-
ве. Існування Групи рівнозначне нашому життю, на-
шому праву мислити, творити, виражати свої погля-
ди.

Ми не хочемо стояти осторонь у вирішенні гро-
мадсько-політичних проблем, які стосуються нас.

Ми не можемо мовчки спостерігати як розправля-
ються з патріотами, кращими синами і доньками
українського народу.

Ми кровно заінтересовані в упорядкуванні життя
в нашій країні як і в цілому світі, в самовизначенні
всіх народів, в перемозі законів, які б гарантували
максимальні права людині.

Нашим особистим інтересом — мир на землі!

Сьогодні ми вступаємо в ряди Української Групи
«Гельсінкі» і маніфестуємо свою добру волю і поста-
нову продовжувати її місію.

Ми остаємося вірні основним документам прого-
лошених Групою і заявляємо, що будемо діяти, діяти
в рамках радянської Конституції і радянських зако-
нів.

При цій нагоді закликаємо всі народності, що
проживають на українській землі, всі народи Ра-
дянського Союзу, народи цілого світу сприяти діяль-
ності Української Групи «Гельсінкі», ширити її попу-
лярність, знайомити з її ідеями найширші кола гро-
мадськості, освячувати її діяльність і жертвенність і
закликати ентузіастів до продовження великої справи
виховання людини з великою гідністю, утворення
держави зі справедливими законами, стреміти до все-
світнього братерства.

Всі матеріали, заави, скарги, відкриті листи, пові-
домленна просимо надсилати на наші адреси. До
«Меморандуму» долучаємо тексти заав і біографії но-
вих членів Групи.

ЗАСУДЖЕНІ:

Микола Руденко, Левко Лук’яненко, Олекса
Тихий, Мирослав Маринович, Микола Мату-
севич, Йосиф Зісельс

АРЕШТОВАНІ ПІД СЛІДСТВОМ:

Олесь Бердник, Петро Січко, Василь Січко,
Юрій Литвин, Василь Овсієнко

НА ВИГНАННІ:

Петро Григоренко, Надія Світлична, Петро
Вінс, Леонід Плющ

ПІДПИСАЛИ:

Горбаль Микола, Калиниченко Віталій, Кан-
диба Іван, Караванський Святослав, Красів-
ський Зіновій, Лесів Ярослав, Малинкович Во-
лодимир, Мешко Оксана, Попович Оксана,
Ребрик Богдан, Розумний Петро, Романюк
Василь, Сеник Ірина, Сокульський Іван,
Стрільців Василь, Строката-Караванська Ні-
на, Стус Василь, Чорновіл Вячеслав, Шабату-
ра Стефанія, Шумук Данило, Шухевич Юрій

* Цей Меморандум дістався на Захід без дати. Він був напи-
саний у восені 1979 р. Згодом був перекладений на англійську мо-
ву вашінгтонським Комітетом Гельсінкських Гарантій для Укра-
їни і опублікований Гельсінкською Комісією конгресу США («Неа-
гіп£ Веіоге ійе СоттІ88Іоп оп Зесигіїу апд Соорегайоп іп Еигоре»,
97іЬ Соп£ге88, ГЙ8І $Є88Іоп, РИіЬ Аппіуегвагу о£ іЬе Еогтаїіоп оГ
(Ье Іікгаіпіап Неїзіпкі Огоир, МоуетЬег 16, 1981, ст. 138-140).
ПРОЯВІТЬ ВЕЛИКОДУШНІСТЬ!

(Відкритий лист Л. І. Брежнєву)

Леоніде Іллічу!

Коли болить навіть невелика частина тіла, моро-
зить весь організм. Такою хворобою нашого суспіль-
ства є інститут політув’язнених, що викликає крити-
ку в світовому маштабі. Звичайно, кількість політ-
ув’язнених тепер в СРСР не йде ні в яке порівняння
з епохою Берії і Сталіна, але саме ця нечисленність
дає поживу для зловіщих роздумів. Багато років на
цьому питанні зосереджується світова преса і радіо-
мовлення, це приводить до величезних психологічних
і ідеологічних втрат, але честь мундира не дозволяє
проявити розсудливість і людяність, щоб раз і назав-
жди покінчити з ганьбою великої соціалістичної кра-
їни — з концентраційними таборами, перед якими ди-
тячим белькотінням здаються табори Піночета, де
Люїс Корвалан міг слухати транзистор, давати ін-
терв’ю кореспондентові, ходити в цивільному одязі і
Т. д.

Справді, чи є денебудь іще в світі такі умови для
політув’язнених, як в окремому табпункті (Пермская
область, Чусовской район, поселок Кучиьо, ВС-389/
36)? Ось вони.
Повна ізоляція в камері під замком (по дві-три
особи) на площі по два квадратових метри на особу
(на цій же площі помістили зливну «парашу», ліжка,
стіл, тумбочки, стільці; ходити, розуміється, ніде). На
цьому п’ятачку ув’язнений перебуває весь строк (крім
робочих годин в такій камері, де він займається сидя-
чою працею, без руху). Розрядку дає лише годинна
прогулянка в металевих двориках, обснованих звер-
ху колючим дротом (2x3 м.). Сонця ми не бачимо
ніколи зелені не одержуємо, що приводить до хво-
роб і депресії. Під виглядом «ремонту» кімнати для
побачень, ми були позбавлені побачень цього літа
(під час Олімпіяди й перед нею). Коротше кажучи,
всі умови ув’язнення розраховані на повільне психіч-
не й фізичне убивство людей.

Леоніде Іллічу! Чи можливо при наявності такої
злочинної інституції в нашій країні говорити про між-
народне довір’я, якщо немає такого довір’я всередині
суспільства? Досить виявити великодушність і розу-
міння ситуації, щоб усунути цю застарілу хворобу
(що залишилася від Сталіна). Ліквідувати інститут
політув’язнених — це дійсно оздоровить ідеологічну
атмосферу всередині суспільства, а значить — міжна-
родник атмосферу.

Познайомтесь із «справами» так званих «інакоду-
маючих». Ви ужахнетеся, що людей, які посміли ма-
ти переконання, не згідні в чомусь із переконаннями
тих, чи інших догматиків, тримають в умовах, яких
не найдеш в найбільш тиранських країнах.

Леоніде Іллічу! Проявивши великодушність, Ви і
Ваші співробітники розчистите шлях для взаєморозу-
міння між народами. Наша країна дозріла для ново-
го людяного ступеня!

Вересень 1980 р.

Пермська обл.

Олесь Бердник, Богдан Ребрик, Лев-
ко Лук'яненко, Олекса Тихий, Дани-
ло Шумук

(Копія — Мадридській нараді країн, що підписали Гельсінкські
Угоди)

РОЗЗБРОЄННЯ - В СЕРЦІ

(Відкритий лист Мадрідській нараді країн,
що підписали Гельсінкські Угоди)

Брати!

До Вас звертаються політв’язні Мордовських і
Пермських таборів СРСР — Олесь Бердник, Левко
Лук’яненко, Мирослав Маринович, Микола Матусе-
вич, Юрій Орлов, Богдан Ребрик, Микола Руденко,
Олекса Тихий, Данило Шумук, Анатолій Щарансь-
кий.

Знедолені, позбавлені елементарних людських
прав, відкинуті на саме дно плянетарного пекла, ми
шлемо вам щире слово перестороги і жалю.

Грізний час! На лезі меча балянсує людство над
термоядерною безоднею. Ви, розуміючи це, збирає-
тесь для того, щоб знайти шлях до роззброєння, спів-
існування й спільної плятформи буття.

Але не обманюйте себе лушпинням підписаних па-
пірців і політичних компромісів. Яке роззброєння,
який договір може привести до мети, якщо арсенали
людських сердець переповнені найстрашнішою збро-
єю — зброєю ненависти?

Ідеологічне протистояння — побут нашого часу.
Власне війна ідеологій породжує безглузді перегони
озброєнь, тому необхідне роззброєння сердець і душ.
Необхідний єдиний критерій буття для всіх людей
понад розділеннями рас, націй і релігій. Обміркуйте
саме ці проблеми і перше всього — головну — про-
блему припинення ідеологічного протистояння. Ця
хвороба зароджується всередині держав і країн і пере-
носиться потім у міжнародні взаємини.

Ми маємо на увазі переслідування в багатьох кра-
їнах світу вільнодумства, однодумства і прагнення
до незалежности.

Наш гіркий досвід політув’язнених показує, до
якої безодні боязливої злобности доходить караюча
машина нашої держави, яка в 5-ту річницю підписан-
ня Гельсінкських Угод спрямувала весь арсенал пра-
вопорушень, знущань, принижень, страждань на лю-
дей, вся вина яких полягає лише в чесному, відверто-
му висловлюванню критичних думок.

Ми говоримо це не для того, щоб викликати спів-
чуття до себе. Несучи свій хрест на Голгофу, ми не
думаємо про себе, а про долю людства, яке прирече-
не на вічний конфлікт, доки не усунуто ідеологічне
переслідування всередині тих чи інших країн.

Вирішіть негайно питання про загальну амнестію
для політув’язнених у своїх країнах. Затвердіть пакт
про ліквідацію в кримінальних кодексах всіх ваших
країн статтей про переслідування з ідеологічних мо-
тивів. Нехай щезне із словників Землі слово «політ-
ув’язнений», негідне людини космічної епохи. Такий
крок просто і природньо веде до довір’я всередині
країн, а звідси — до довір’я між народами. Бо чи
можна довіряти державам, що ведуть ідеологічну вій-
ну проти своїх громадян?

Країна, де ви збираєтесь, дає прекрасний приклад
еволюційного переходу від тиранії до демократії. Не-
хай цей приклад надхне вас!

Людство втомилось від папірців і порожніх, брех-
ливих договорів. Час зняти з його чола Терновий Ві-
нець, що кровоточить тисячоліття. Час відкрити Бра-
му серця!

Брати! Прислухайтесь до тривожного заклику зне-
долених і гнаних, ідучих Хресною Дорогою!

Грізний час!

Вересень 1980 р.

Мордовія-Перм, СРСР

Цей відкритий лист був перекладений на англійську мову і
опубліконаний в цілості в англійському часописі «Смолоскип»
(ч. 10, рік 2, зима 1980-81, стор. 1-2) і пересланий вашінгтонським
Комітетом Гельсінкських Гарантій для України делегаціям всіх
країн-учасниць Гельсінкської конференції в Мадріді.
ЧАСТИНА II

ЧЛЕНИ УКРАЇНСЬКОЇ

ГЕЛЬСІНКСЬКОЇ ГРУПИ:
УВ’ЯЗНЕНІ І РЕПРЕСОВАНІ

БЕРДНИК ОЛЕСЬ

ОЛЕСЬ ПАВЛОВИЧ БЕРДНИК
Член-засновник Української Гельсінкської Групи

Керівник Групи після арешту Миколи Руденка
(лютий 1977 — березень 1979)

Народився 25 листопада 1927 р. в с. Вавилові Херсонської
обл., жонатий (дружина — Валентина Сокоринська; дочка
Мирослава від першого подружжя; дочка Громовиця н.
1973 р. в Києві), письменник, художник, колишній член
СПУ. З 1943 до 1945 р. брав участь у Другій світовій війні,
як вояк Радянської армії. З 1945 до 1949 р. навчався в те-
атральній студії ім. 1. Франка в Києві. Працював актором
у різних театрах України. Відбув 6 років ув’язнення (1949-
1955) на Далекій Півночі і в Казахстані. В 1972 р. виклю-
чений із СПУ. Засновник і керівник Ініціативної Ради Аль-
тернативної Еволюції. Засуджений у грудні 1979 р. на 6 р.
ув’язнення і 3 роки заслання. Покарання відбував у концта-
борах Пермської обл. Брав активну участь у протестних
акціях політв’язнів.

Книжки О. Бердника, видані в Україні:

«Поза часом і простором» (1956), «Людина без серця»
(у співавторстві з Ю. Бедзиком), «За чарівною квіткою»
(1959), «Привид іде по землі» (1959), «Шляхи титанів»
(1959), «Стріла часу» (1960), «Марсіянські «зайці» (1962),
«Серце всесвіту» (1962), «Сини Світовида» (1963), «Діти без-
межжя» (1964), «Хто ти?» (1966), «Розбиваю громи» (1967),
«Подиг Вайвасати» (1967), «Чаша Амріти» (1968), «Покри-
вало Ізіди» (1969), «Окоцвіт» (1970), «Зоряний корсар»
(1971). В самвидаві; «Альтернативная зволюция» (1977, 41
стор., фотодрук).

Книжки О. Бердника, видані на Заході:

1.	«Золоті ворота», повісті; В-во «Смолоскип», 1975,
стор. 166.

2.	«Блакитний коваль», поезії; передмова й ілюстрації
Г. Павлокімця, В-во «Смолоскип», 1975, стор. 88.

3.	«Україна січі вогняної», есеї, листи; упорядкування
і передмова Б. Арея, В-во «Смолоскип», 1977, стор. 89.

4.	«Свята Україна», есеї і листи; упорядкував Б. Арей,
із статтею Н. Мриц «Листи О. Бердника», В-во «Смоло-
скип», 1980, стор. 206,

5.	«Прометей», повість; редактор і упорядник А. Гайда-
маха, передмова 1. Качуровського, «Українське видавниц-
тво», 1981, стор. 255.

Книжки О. Бердника, перевидані на Заході:

1.	«Окоцвіт», казкова повість; стор. 174.

2.	«Сини Світовида», повість; стор. 163
3.	«Зоряний корсар», фантастична повість; передмова Я.
Чумака, В-во «Добра книжка», 1981, стор. 264.

Хронологія

1976-1978 РОКИ:

Олесь Бердник (далі в скор. — О. Б.) був постійно пересліду-
ваний, його викликали на допити до КДБ, конфіскували дру-
карську машинку, рукописи, листи. Підготував сам або у
співпраці з іншими меморандуми, документи, звернення
Української Гельсінкської Групи. Написав відкриті листи до
президента США Дж. Картера (див. кн. «Український Право-
захисний Рух», стор.189-190), до ПЕН-Клюбу (разом з М. Ру-
денком, див. кн. «УПР», стор. 191-193), Президії ВР СРСР і
Конгресу США (ки. «УПР», стор. 205-206), В. Щербицькому
(кн. «УПР», стор. 207-208), на захист М. Руденка (кн. «УПР»,
стор. 257-260), до письменників світу (кн. «Свята Україна»,
стор. 157-159), до 6-го З’їзду письменників СРСР (кн. «Св.
Укр.» стор. 161-164), до Л. Брежнєва (кн. «Св. Укр.», стор. 165
-169), меморандум Ініціативної Ради Альтернативної Еволю-
ції (кн. «Св. Укр.», стор. 171-176), до матерів усього світу (кн.
«Св. Укр.», стор. 183-184), до ООН (ки. «Св. Укр.», стор, 185-
190) і ін.

1978 РІК:

9 лютого — О. Б. був підданий особистому обшукові на квартирі
О. Мешко. Вилучили вірші. Обшук зроблено також на кварти-
рі М. Руденка в Конча-Заспі, де О. Б. жив з сім’єю.

24 березня — у Є. Обертаса відбувся обшук, під час якого вилучи-
ли статтю О. Б. «Свята Україна».

22 березня — під час суду над М. Мариновичем і М. Матусевичем
свідчив також О. Б.

1979 РІК:

6 березня — у Києві був заарештований О. Б. Його звинувачували
за ст. 62-2 КК УРСР — участь у діяльності УГГ, підго-
товці документів УГГ, написанні «Свята Україна». Справу О.
Б. вів підп. КДБ М. Кольчик.

— Згідно з рішенням Головліту СРСР з усіх бібліотек і си-
стеми торгівлі книжками вилучено всі твори О. Б.

6-7 березня — у справі О. Б. відбулися обшуки у О. Мешко, М.
Горбаля, П. Стокотельного, В. Лисенка, М. Мельника, Ю.
Литвина, Р. Руденко, В. Стрільцева, Петра і Василя Січків,
В. Малинковича.

— від моменту арешту О. Б. аж до суду над ним, відбулися
обшуки в багатьох осіб, допити, вилучено багато документів
УГГ, літературних творів, особистого листування (див. докл.
в кн. «Інформаційні бюлетені», стор. 109 - 111, 115-120).

12 березня — дружину О. Б. Валентину вперше повідомили про
арешт чоловіка.

17 грудня — над О. Б. почався суд в м.. Кагарлик Київської обл.

19 грудня — в останньому слові О. Б. в основному розвинув
свою філософську ідею про альтернативну еволюцію. Вин-
ним себе не визнав. Був засуджений на 6 р. таборів особливо-
го режиму і 3 р. заслання. Докладніші інформації про суд
над О. Б. на Захід не дійшли. Відразу після суду О. Б. вивез-
ли в табір ч. 36 в Пермській обл.

1980 РІК:

—	жодні інформації про О. Б. на Захід не дійшли.

1981 РІК:

—	в таборі ч. 36 разом з О. Б. в одній камері перебував член
УГГ Б. Ребрик, а також українці І. Гель і О. Мурженко.

Осінь — О. Б. вивезли етапом з табору ч. 36-1 у.невідомому на-
прямку.

1982 РІК:

—	жодні інформації про О. Б. на Захід не дійшли.
УКРАЇНСЬКА ГРОМАДСЬКА ГРУПА СПРИЯННЯ
ВИКОНАННЮ ГЕЛЬСІНКСЬКИХ УГОД

ДО ВСІХ МАТЕРІВ СВІТУ

Борімось за свободу Олеся Бердника

У застінках Київського КДБ мученицькою смер-
тю гине нова жертва терору — видатний український
письменник, художник і громадський діяч Олесь Бер-
дник, член Групи «Гельсінкі».

Пігмеї з КДБ ув’язнили цього велетня духу з ме-
тою остаточно задушити діяльність Групи «Гельсін-
кі», подавити опір літераторів політиці влади в галузі
культури і літератури, зокрема, а також попередити
організацію на Україні Міжнародного форуму Мате-
рі й Дитини, ініціатором якого був О. Бердник. Фо-
рум мав відбутися 22 травня 1979 року.

Є всі підстави думати, що Олесь Бердник оголо-
сив у тюрмі голодівку на смерть на знак протесту
проти насильства.

Вже напередодні арешту, коли агенти КДБ невід-
ступно переслідували його, О. Бердник сказав трьом
іншим членам Української Гельсінкської Групи: «Тю-
ремної пайки не візьму до рота і буду держати голо-
дівку на смерть!».
А з дружиною Валентиною Бердник-Сокоринсь-
кою було домовлено, що на випадок голодівки в
тюрмі, він попросить передати йому парусинові тап-
ці і білу сорочку. Так і сталося. В’язень попросив че-
рез слідчого Цімока передати йому вище згадані тап-
ці і білу сорочку. Свою одежу він повернув додому.

Прокурор слідчого відділу в розмові з дружиною
письменника В. Сокоринською сказав, що бачив його
з перев’язаною головою. До цього слід додати, що
в СРСР існує практика відвідин підслідних в’язнів ли-
ше на постійну вимогу в’язнів, або на випадок пога-
ного стану здоров’я.

Письменника продовжують держати в строгій ізо-
ляції, а його рідних у стані тривоги. Всупереч усім
діючим законам, дружина Валентина дізналася в К-
ДБ про долю мужа лише на 12-ий день після арешту, що
стався 6 березня 1979 року на одній з вулиць Києва,
коли О. Бердник вийшов з правління Спілки Пись-
менників України, куди він звертався з клопотанням
про звільнення засудженого побратима, голову Укра-
їнської Групи «Гельсінкі» Миколу Руденка.

А тим часом у пошуках матеріалів проти Бердни-
ка та інших членів Групи було зроблено 11 трусів
(відомих) на Україні.

Здійснюється тиск на дружину Валю і її батька
Сокоринського, на Блашкову Люду (його перша дру-
жина) і дочку Мирославу, на його кревних і інших
людей, з метою зіграти на їхніх почуттях, підготови-
ти їх до покаянних розмов і свідчень.

Слідчий Цімок у травні два дні писав протокол
допиту В. Сокоринської. При цьому глузливо заува-
жив: «Ну що ж, посадили Бердника і революції не
відбулось! І всі мовчать. Як ви думаєте, чим це скін-
читься?».

— Умре? Засудите? — перелякано питала дружина
Валя.

— Ну, навіщо такі мрачні думки? Може все скін-
читься так як з Іваном Дзюбою? (І. Дзюба публічно
розкаявся у гріхах).

Інший член Групи Оксана Мешко одержала листи
від батька дружини ув’язненого письменника Сергія
Сокоринського, а також від першої дружини Л. І.
Блашкової з погрозами залишити «в спокої» дружину
Валю і дочку Мирославу Бердник, в противному разі
на О. Мешко поскаржаться — ( «...звернуся за допо-
могою в офіційні установи» — з листа С. Сокоринсь-
кого 11 червня 1979 року).

Таким чином Олеся Бердника хотять позбавити за-
хисту зі сторони членів Г рупи, а його дружину — мораль-
ної підтримки в тяжку для неї годину. Самій В.
Бердник-Сокоринській, якій протягом року в селі
Гребенях відмовляли в роботі, раптом запропонува-
ли роботу в торговельній мережі, де вона заробляє
копійки. Так з 500 карбованців виручки від продажу
залежалого на складах Ржищівської райспоживспілки
краму В. Б. Сокоринській нараховано 27 карбованців
заробітку на місяць. Це гроші на які двоїм з дитиною
не можна проіснувати й одного тижня.

У чомуж звинувачують члена Групи Олеся Берд-
ника?

Як про це дізналася на допиті дружина Валя, її
мужа звинувачують у якихсь «державних злочинах»,
в націоналізмі й антирадянській агітації. Як докази
такої діяльности приводяться ніде неопубліковані по-
етичні та публіцистичні твори Бердника, вилучені під
час обшуків, а саме:

1.	«Свята Україна»,

2.	«Закляття» (3 теми 325-річчя об’єднання України
з Росією),

3.	«Альтернативна еволюція»,

4.	«Свято Матері й Дитини»,

та документи Групи «Ламентація» і інші матеріали,
документи й авторські твори О. Бердника.

Але особливо шокувала органи КДБ спроба О.
Бердника організувати без санкції влади форум Ма-
тері й Дитини та ще й Міжнародний, на акому мате-
рі всього світу могли б виступити на захист своїх ді-
тей. Письменник надавав величезної ваги ролі матері
в боротьбі з жорстокістю, безправ’ям і насильством
та безцеремонного заправляння долею і життям їх-
ніх дітей.

Гуманіст і батько двох дітей Олесь Бердник вва-
жав, що людство самостійно повинно гуманізувати
себе, щоб врятуватися від самознищення. Свято Ма-
тері й Дитини письменник запропонував як один зі
заходів такого самозахисту.

На його думку, таке Свято було б принятне для
всіх етнічних груп і рас, релігій, націй, соціальних си-
стем та ідеологій нашої плянети.

Як здавалося письменникові, не могло бути сер-
йозних перешкод на шляху до здійснення цієї ідеї —
урочистого відзначення свята в міжнародному маш-
табі.

З цією метою О. Бердник звернувся за підтрим-
кою до світової громадськости, зокрема, до королеви
Великобрітанії Єлисавети, до Папи римського Павла
Івана II, до митрополита Української греко-като-
лицької церкви кардинала Йосипа Сліпого.

І незабаром надійшли позитивні відгуки з різних
частин світу, а насамперед від жіноцтва, з пропозиці-
єю спільного обговорення ідеї.

Прихильники запровадження всесвітнього свята
Дня Матері й Дитини повинні були зустрітися в ма-
льовничому українському селі Гребенях над Дніпром
близько Києва, куди на постійне проживання пересе-
лився О. Бердник з дружиною Валею і донечкою Ро-
машкою.

Та не можуть терпіти в СРСР зв’язків своїх гро-
мадян з людьми інших країн, не санкціонованих уря-
дом і КДБ. Про долю форуму і його ініціятора чита-
чеві вже відомо. Радянські органи влади зробили все
щоб матері не зустрілися на українській землі.

На знак протесту в день скликання форуму Мате-
рі й Дитини 22 травня 1979 року його дружина Валя
оголосила голодівку і держала її до 1 червня 1979 ро-
ку. Вона, як мати, поділяє його ідею і бореться за
звільнення з ув’язнення обожнюваного свого мужа.
Пам’ятаючи про трагічну смерть іншого українсько-
го письменника Гелія Снєгірьова, автора книжки про
фабрикацію судових процесів проти української інтелі-
генції в 30-ті роки, у відчаї думається про Олеся Бер-
дника...

У письменника тяжко хвора мати. Вона ростила
сина в час страшного лихоліття на Україні і прище-
пила любов до Добра і людей своєму синові. За цю
любов її син тепер в тюрмі.

Звертаємось до Вас, Матері Світу, захистіть сина
України Олеся Бердника!

Звертаємось також до гуманітарних організацій
і приватних осіб з проханням звернути увагу на те-
рор на Україні так як Ви це робите стосовно Чілі,
Південної Африки, Родезії, Камбоджі.

Деякі дані з біографії Олеся Бердника.

Олесь Павлович Бердник народився 25 листопада
1927 року в селі Вавилові на Херсонщині в селянській
родині. Учасник Великовітчизняної війни (1943-1945
рр.). Навчався в Театральній студії ім. Івана Франка
в Києві (1945-1949 рр.), працював актором в різних
театрах України. Перше тюремне ув’язнення відбував
в 1949-1955 роках за «антирадянську діяльність і про-
паганду» на Далекій Півночі та в степах Казахстану.
Після повернення, від 1955 року почав друкуватися в
періодичній пресі; часто виступав перед молоддю з
темами наукової фантастики. Його наукова-фантасти-
ка заснована на реальній дійсності, читається з вели-
ким інтересом. Книги і виступи перед молоддю, ім-
позантність особи письменника принесли йому велику
популярність. Письменник писав поетичні і прозові
твори, де вболіває за долю свого народу. Він є авто-
ром 33 книг для дітей і дорослих. Основні з його
книг такі: «Чаша Амріти», «Покривало Ізіди», «Зоря-
ний Корсар», «Всемогутні дурні» та інші.

Виключений зі Спілки письменників України, а пі-
сля вступу до Української Громадської Групи «Гель-
сінкі» всі його твори спеціальною постановою (в 1976
році) вилучені з бібліотек, книжкових магазинів і ви-
давництв.

Сім’я письменника залишилася без засобів до існу-
вання і перебивалась випадковими заробітками. Зго-
дом О. Бердник влаштувався в художню майстерню.

Убоге існування не прибило величі духа письмен-
ника, він продовжує наполегливо працювати, висту-
пає на захист свого побратима Миколи Руденка і
правозахисної ідеї суверенітету українського народу.
Цій темі й присвячена його остання поема «Закляття»
на 10 друкованих аркушах.

В даний час його родина живе в курені (наспіх
збитому з дощок, фанери, картона, рубероїда самим
письменником минулого року) в селі Гребенях. Міс-
цева влада, яка спочатку дала дозвіл на поселення,
з чийогось наказу згодом хотіла курень знести буль-
дозером. Але дружина (з дитиною) зайшла до куре-
ня і закриваючи двері за собою, гукнула: «Тепер по-
майте хату разом з нами»). Бульдозер від’їхав, хату
не зруйнували хоч для життя в зимових умовах жи-
тло не придатне. Таким чином, сім’я О. Бердника,
відомого в світі письменника-фантаста, автора 33-ох
книг, живе у себе на батьківщині майже під відкри-
тим небом, бо курінь на лоні природи .є лише дачне
пристановище.

Червень, 1979 року ЧЛЕНИ УКРАЇНСЬКОЇ

ГРОМАДСЬКОЇ ГРУПИ «ГЕЛЬСІНКІ»:
Іван Кандиба, Віталій Калиниченко,
Юрій Литвин, Оксана Мешко, Ніна
Строката, Василь Стрільців, Василь
Січко, Петро Січко
ГЕЙКО-МАТУСЕВИЧ ОЛЬГА

ОЛЬГА ДМИТРІВНА ГЕЙКО-МАТУСЕВИЧ
Стала членом Української Гельсінської Групи

14 травня 1977 р.

Народилася 9 вересня 1953 р. в Києві, одружена (чоловік
— Микола Матусевич), філогог, колишній член ВЛКСМ
(комсомолу). У 1975 р. з відзначенням закінчила філоло-
гічний факультет Київського університету (чеська філоло-
гія), працювала у Видавництві «Радянська школа». У 1977
р. протестуючи проти ув’язнення чоловіка, вийщла з ком-
сомолу. З особистих причин була неактивна в УГГ в 1978
і на початку 1979 р. Відновила свою діяльність весною 1979
р. Перед арештом працювала в дитячому садку. Засудже-
на у серпні 1980 р. на 3 р. ув’язнення.
Хронологія

1979 РІК:

9 січня — Ольгу Гейко викликали в КДБ, де зробили попере-
дження згідно з Указом ПВР. Відмовилася підписати прото-
кол попередження.

18	квітня — одержала виклик на виїзд до США.

19	квітня — О. Г. затримала міліція під час спроби увійти до
консульства США у Києві. В міліції заявили їй, що якщо ще
раз побачать ЇЇ біля консульства, тоді засудять за крадіж або
проституцію.

Квітень-травень — органи КДБ роблять натиск на батьків О. Г.,
щоб вони переконали дочку припинити «націоналістичну ді-
яльність».

Червень — двоє невідомих побили О. Г. біля її хати.

Серпень — ті самі невідомі з’явилися на місці праці О. Г. і дали
їй до зрозуміння, що ЇЇ спочатку зґвалтують, а потім уб’ють.
Її чоловікові заборонили поставити підпис під згодою на ви-
їзд до США. Після скарг до ГУВ ТУ, ген. прокурора СРСР
і Л. Брежнєва, вона дістала відповідь, що її чоловік дасть
дозвіл на еміграцію.

6 вересня — інспектор районного ВВІРу Лисенко відмовився
прийняти документи на еміграцію, поки вона не візьме роз-
воду з чоловіком.

— О. Г. відновляє свою активність в УГГ.

Жовтень — О. Г. вислала до Л. Брежнєва всі документи, потріб-
ні на виїзд з СРСР і заяву, що коли їй не дозволять емігру-
вати, тоді вона зречеться радянського громадянства і буде
просити уряд США дати їй політичний притулок.

29 листопада — О. Г. побили на вулиці і забрали на відділення
міліції разом з її знайомим В. Кулем, де їм заявили, що во-
ни затіяли бійку і що їх віддадуть до суду.

10 грудня О. Г. брала участь у демонстрації на Пушкінській
площі в Москві з нагоди проголошення Деклярації прав лю-
дини. Разом із багатьма іншими правозахисниками її затри-
мала міліція.

— О. Г. відіслала до ПВР СРСР всі свої документи, а також
військовий квиток, вимагаючи дозволу на виїзд з СРСР.
1980 РІК:

7 січня — О. Г. викликали у ВВІР Києва і запропонували забра-
ти назад свої документи. Вона відмовилася.

31 січня — О. Г. викликали у воєнкомат і оштрафували за відсут-
ність у неї військового квитка. їй заявили, що будуть так довго
штрафувати, поки вона не покаже їм свій військовий квиток.
Лютий — О. Г. відмовилася від війського квитка і заявила пред-
ставникові воєнкомату свій протест проти окупації військами
СРСР Афганістану.

12 лютого — О. Г. викликали у ВВІР, щоб вона забрала назад
свої документи. Вона відмовилася.

12 березня — у О. Г. провели обшук, після чого її заарештували.
Її обвинувачували за ст. 187-1 КК УРСР («поширювання не-
правдивих вигадок»),

26 серпня — у Києві відбувся суд над О. Г. На суді нікого з її роди-
чів ані знайомих не було. Її засудили на 3 р. табору загального
режиму.

— О. Г. вивезли до жіночого концтабору в Одесі.

1981 РІК:

—	жодних інформацій про О. Г. на Заході не одержано.

1982 РІК:

—	жодних інформацій про О. Г. на Заході не одержано.

ГОРБАЛЬ МИКОЛА

МИКОЛА АНДРІЙОВИЧ ГОРБАЛЬ
Став членом Української Гельсінкської Групи
21 січня 1980 р.

Народився 6 травня 1941 р. в с. Волівець Горлицького по-
віту (теперішня ПНР — Польська Народна Республіка),
жонатий (дружина Алла Марченко, нар. 23 вересня 1939 р.;
син Андрій, нар. 21 червня 1978 р.), учитель, композитор,
поет. Жив в Борщеві Тернопільської обл., навчався на за-
очному відділенні Івано-Франківського педагогіч)іоно ін-
ституту. До 1971 р. працював учителем естетики у Борщів-
ському технікумі механізації сільського господарства. Від-
був 5 р, ув’язнення (1971-1976) і два роки заслання (1976-
1978), звинувачений за ст. 62-1 КК УРСР. Після звільнен-
ня жив у Києві, працював ліфтером. Співпрацював з Укра-
їнською Гельсінкською Групою, як її неоголошений член
до 1980 р. У січні 1980 р. був засуджений на 5 р. таборів
суворого режиму. Покарання відбував в концтаборах на
Україні.

Книжки М. Горбаля, видані на Заході:

«Коломийка для Андрійка», вірші для малят з малюнками
автора і переднім словом Н. Світличної; В-воОПЛДМ,
1981, стор. 32.

Хронологія

1979 РІК.

6 березня — відбувся обшук у Миколи Горбаля.

11 березня — після похоронів М. Мельника, в яких брав участь
також М. Г., його затримали в с. Погребах Київської обл.,
відвезли в міліцію, обшукали і протримали до пізньої ночі.
Весна — дістав виклик від родички зі США. Почав робити захо-
ди, щоб виїхати разом з сім’єю.

23 жовтня — невдовзі після повороту з поїздки до Москви і в
Перм, у вечірніх годинах на нього напали невідомі люди,
згодом стало відомо, що це були Літавський і Іванов, поби-
ли і завезли в міліцію. Його звинувачили за ст. 117 («спроба
зґвалтування») і ст. 188-2 («опір представникові громадсько-
сти») КК УРСР. Справу вів слідчий М. Г. Лященко.

26 жовтня — у Києві стало відомо про арешт М. Г. і його зви-
нувачення.

Листопад-грудень — з листами і зверненнями на захист М. Г.
виступили В. Стус, С. Кириченко, П. Стокотельний, В. Мар-
ченко.

1980 РІК:

17 січня — у нарсуді Жовтневого р-ну Києва почався суд над М.
Г. Голова суду — Синявський, прокурор — Матвеєва, народ-
ні засідателі — Штурм і Шевченко, громадський обвинувач
— Цехмайструк. Адвокат С. Васютинська, яку найняла роди-
на, не дала М. Г. необхідної юридичної допомоги, а за кіль-
ка днів перед судом відмовилася його захищати. Суд був за-
критий. До ст. КК УРСР, за якими його звинувачували (ст.
117 і 188-2), була додана ще ст. 17 («готування до злочину»).
У залю суду не пустили ані рідних, ані друзів М. Г. В кінці
першого дня в залю суду прибула сестра М. Г.

21 січня — закінчився суд над М. Г. На зачитання вироку пусти-
ли рідних і знайомих М. Г. Його засудили на 5 р. таборів
суворого режиму. Після суду перебував майже чотири місяці
у Лук’янівській тюрмі в Києві.

15 квітня — М. Г. перевезли в концтабір в с. Ольшанське Мико-
лаївської области. Етап з Києва до Ольшанська тривав три
тижні. В таборі М. Г. працював токарем.

17 квітня — до дружини М. Г. Алли підійшли працівники КДБ
і пробували очорнити перед нею її чоловіка.

16 жовтня — у дружини М. Г. Алли зробили обшук, під час
якого забрали якусь суму грошей.

1981 РІК:

—	жодні інформації про М. Г. на Захід не дійшли.

1982 РІК:

—	стало відомо, що М. Г. перевели в концтабір в Новодани-
лівці Миколаївської обл. Жодні інші інформації про М. Г.
на Захід не дійшли.

Голові Президії Верховної Ради СРСР Брежнєву Л. І.

[від] гр. Горбаля Миколи Андрійовича*
м. Київ, вул. Бастіонна 1/36, кв. 70

ЗАЯВА

Я маю виклик від двоюрідної сестри на постійне
поселення в США, проте в ВВІРі Печерського райо-
ну м. Києва відмовляються прийняти від мене навіть
документи за цим клопотанням. Причини, якими
вмотивовано відмову, не лише необгрунтовані, а й,
на мою думку, незаконні.

Підстава відмови: чому я бажаю їхати сам, а дру-
жина залишається тут. Або, мовляв, розлучайтеся,
або їдьте разом. Гадаю, що питання розлучення не
повинно входити у компетенцію працівників МВС,
це — наша особиста справа. А пропозиція виїхати
разом цілою родиною виглядала б навіть шляхет-
ною, як би вона не була фальшивою. Працівникам
ВВІРу добре відомо, що дружина зі сином також ма-
ють запрошення на виїзд і що я хочу виїхати разом із ни-
ми, і що дружина не має нічого проти мого виїзду у. різ-
ний із нею час, бо через незалежні від неї обставини во-
на не має змоги подати документи одночасно зі мною.
А як би й не так, то чи не має вона права залишити-
ся тут, тоді як я хочу скористатися своїм правом осе-
литися в іншій країні, надто коли дружина не має ні-
чого проти цього?

Факт неможливости подати документи моїй дру-
жині для виїзду в Сполучені Штати Америки і відмо-
ва прийняти документи від мене переконує, що цим
досягається однієї мети: будь-якими заходами про-
довжити строки з виїздом, аж доки не скінчиться
юридична чинність виклику, а надалі й саме бажання
виїхати стане нездійсненним унаслідок різних адміні-
стративних перешкод.

Прошу пробачення, Леоніде Іллічу, що відволікаю
Вас приватними питаннями від державних справ, а
все ж сподіваюся на Вашу допомогу.

1 вересня 1979 р-

М. Горбаль

* Лист М. Горбаля до Л. Брежнєва передркуковуємо з укра-
їнського щоденника «Свобода» (7 листопада, 1979 р.).
Голові Президії Верховної Ради СРСР Л. І. Брежнєву

(від) Марченко Алли Михайлівни*
м. Київ, вул. Бастіонна, 1/36, кв. 70

ЗАЯВА

У червні цього року мій чоловік, Горбаль Мико-
ла Андрійович, і я подали клопотання про виїзд на
постійне проживання у Сполучені Штати Америки за
викликом сестри чоловіка, Горбаль Марії, яка меш-
кає в Нью-Йорку. Вже перший місяць я марно нама-
гаюся одержати з місця роботи довідку, необхідну
для подання документів у ВВІР.

До 4 червня цього року я працювала в Раді по
вивченню виробничих сил УРСР Академії Наук УР-
СР на посаді молодшого наукового співробітника, із
17 квітня 1978 року була у декретній відпустці, потім
у відпустці за свій рахунок у зв’язку з народженням
дитини. Коли я звернулася на місці роботи за довід-
кою для ВВІРу про те, що адміністрація не має до
мене жодних матеріальних претензій, мені перш за
все поставили умову: звільнитися з праці. І ^оч голо-
ва Ради академік АН УРСР А. Н. Алимов у розмові
зі мною сказав, що адміністрація жодних матеріяль-
них претензій до мене не має, довідки мені жодної
не видали, покликаючися на незакінчену працю, вико-
нання якої від мене не залежить. Очевидно адміні-
страція взагалі не має наміру видати мені таку довідку.

Прошу Вас допомогти мені одержати необхідну
для ВВІРу довідку і надати нашій родині можливість
емігрувати.

5 вересня 1979 р.

А. Марченко

* Лист дружини М. Горбаля Алли Марченко передруковуємо
з українського щоденника «Свобода» (7 листопада 1979 р.). В те-
ксті листа, опублікованому в «Свободі» помилково подано ім’я
Алли Марченко, як Анна. Ми цю помилку виправили.
ПРО АРЕШТ МИКОЛИ ГОРБАЛЯ*

23 жовтня 1979 р. на околиці м. Києва о 10 годині
вечора на трамвайній зупинці перебував колишній по-
літв’язень Микола Горбаль, що живе і працює в Ки-
єві. Інших людей поблизу не було. Несподівано до
нього підійшли 3-є невідомих чоловіків та одна жін-
ка. Невідомі чоловіки збили Горбаля з ніг і втягли в
автомашину, що під’їхала. Горбалеві пощастило спо-
вістити друзям, що він заарештований.

Дружину Горбаля в міліції офіційно повідомили,
що її чоловіка звинувачують в спробі зґвалтування і
в теперішній час він перебуває в Лук’янівському слід-
чому ізоляторі в м. Києві.

Слідство веде слідчий прокуратури Жовтневого
району м. Києва Шепелюк. Миколі Горбалеві 37 ро-
ків. Має середню музичну освіту. До 1970 р. працю-
вав керівником дитячого хору в Будинку піонерів не-
великого містечка на Україні.

Написав поему «Дума». Зошит з рукописом цієї
поеми знайшла керівник Будинку піонерів і передала
його в КДБ. За цю «Думу» Горбаль був засуджений
за звинуваченням в «антирадянській агітації і пропа-
ганді» на 5 (п’ять) років позбавлення волі в таборі су-
ворого режиму і два роки заслання. Відбув це пока-
рання повністю і був звільнений весною 1977 р.

Після звільнення працював різноробочим, ліфте-
ром.

Микола Горбаль продовжував підтримувати дру-
жні взаємини з в’язнями сумління і їхніми рідними.
По суті він — діяльний учасник добродійности й пра-
возахисного руху.

Йому не раз погрожували арештом, цинічно за-
являючи, що кому як не йому знати їхні необмежені
можливості.

М. Горбаль вирішив емігрувати, його документи
знаходяться у ВВІРі.

Має дружину й півторарічну дитину.

ЗО жовтня 79 р.

Мальва Ланда, Софія Каллістратова,
Тетьяна Осіпова, Віктор Некіпєлов,
Юрій Ярим-Аґаєв, Єлєна Боннер,
Іван Ковальов.

* Заголовок «Про арешт Миколи Горбаля» до цієї інформації
додало Видавництво. Інформація ця є «Доповненням до докумен-
ту ч. 102 Московської Групи «Гельсінкі ». Документ цей має заго-
ловок «До подій на Україні. Кримінальний терор проти правоза-
хисного руху» і він був оголошений 14 вересня 1979 р. в Москві.
Додаток про арешт М. Горбаля був оголошений шіснадцять днів
пізніше.
На захист Миколи Горбаля*

ЗАЯВА

23 жовтня ц. р. (1979) за таємничих обставин було
затримано мого товариша Горбаля Миколу. Як ста-
ло відомо, під час затримання працівники міліції
Жовтневого району м. Києва застосували до Горба-
ля фізичну силу, а потім, використавши підставних
свідків, його заарештували, звинувативши у спробі
зґвалтування.

Микола Горбаль — недавній політв’язень, збирав-
ся виїхати до родичів у США, подав документи до
ВВІРу. За ним постійно стежили — як за дисидентом,
людиною, що була близькою до українського право-
захисного руху.

За умов, коли карні органи вдаються до бруталь-
них способів розправи над інакодумцями (досить зга-
дати ганебне судилище над В. Овсієнком, арешт Ю.
Литвина тощо), я вважаю, що М. Горбаль став чер-
говою жертвою заготовленої провокації.

Застосування карними органами найгрубших про-
вокацій до дисидентів дає підстави думати, що влада
може заарештувати будь-яку людину за будь-яким
звинуваченням, якщо тільки громадська позиція лю-
дини чимось недогідна владі. Тобто, передолімпіяд-
на практика карних органів засвідчує: будь-який за-
хист людської недоторканости з боку влади відсут-
ній, коли йдеться про дисидентів. З ними можна ро-
бити що завгодно.

Свавілля, яке чинять над українськими дисидента-
ми, потребує для своєї реалізації десятків, а то й
сотень осіб, яких роблять співучасниками адміністра-
тивної розправи, тобто це свавілля тягне за собою
масову деморалізацію суспільства. Зрозуміло, якої
небезпеки зазнає етичне здоров’я цього суспільства.
Кожен такий арешт рекрутує цілі юрми наляканих
мовчунів і воїнство лжесвідків.

Останнім часом М. Горбаль потерпав, що може
стати жертвою провокації, тому добре зважував ко-
жен свій крок. Тим очевидніший смисл усієї історії,
в яку його втягнули репресивні сили.

16 листопада я звернувся до слідчого М. Горбаля
— С. М. Лященка, прагнучи з’ясувати обставини
арешту. Виявилося, що все тримається у винятковій
таємниці, навіть суд буде за закритими дверима. На-
певно і лжесвідкам Гарантовано інкогніто. Розмова
зі слідчим Лященком тільки додала мені впевнености
в тому, що Микола Горбаль — не винен.

Винні ті, хто затримав і заарештував його, ті, хто
сьогодні таємно свідчать проти Горбаля, ті, хто ор-
ганізував всю цю гидку провокацію проти Горбаля.

Тому я вимагаю: осіб винних в його арешті й ци-
нічній обмові притягнути до судової відповідально-
сти. Я висуваю зустрічний позов, де винні і жертви
мають помінятися місцями.

Як свідків на цьому процесі я називаю: самого
Горбаля і його дружину Аллу Марченко, Павла і
Ольгу Стокотельних, Кириченко Світляну Тихонівну
і Стуса Василя Семеновича, друзів М. Горбаля.
Я вимагаю відкритого суду над учасниками вчине-
ної проти Горбаля провокації.

19 листопада 1979

Василь Стус

Учасник Українського правозахисно-
го руху, Київ-179, Чорнобильська 13а,
кв. 94

* Заяву В. Стуса на захист М. Горбаля передруковуємо з
українського щоденника «Свобода» (23 лютого 1980 р.). Заголо-
вок до Заяви додало Видавництво.
ДО АРЕШТУ МИКОЛИ ГОРБАЛЯ
(Я особисто знаю цю достойну людину)

Недавно проведені нові арешти за ідеологічними
мотивами. 23 жовтня заарештували М. Горбаля, зви-
нувачують в спробі зґвалтування; 1 листопада заа-
рештовані Тетьяна Веліканова, священик Гліб Яку-
нін, Антанас Терляцкас — їхні справи веде КДБ, які
саме будуть виставлені звинувачення, покищо невідо-
мо. Я особисто знаю всіх заарештованих, певна, що
ніяких злочинів — маючи на увазі загальнолюдські
уявлення про злочини — вони не вчинили: арешт
кожного з них являється грубим, волаючим порушен-
ням основних прав людини. У випадку Миколи Гор-
баля вже можна говорити про нахабну фабрикацію
знинувачення.

Нижче розповім відомі мені «обставини» «справи»
і про самого М. Горбаля.

Закінчивши зміну (працював ліфтером), яка закін-
чилась о 10 годині вечора (23 жовтня 79 р.), М. Гор-
баль об одинадцятій годині вечора того ж дня стояв
на трамвайній 'зупинці; інших, що очікували трам-
ваю, поруч не було. Вечір був холодний, вітряний;
одягнений М. Г. легко, прохолодно. Несподівано на
нього напали троє чоловіків; з ними була жінка. Йо-
го вштовхнули в спеціально під’їхавшу машину і від-
везли в міліцію. Попередньо побили. Йому пощасти-
ло сповістити (по телефону) друзям про те, що з ним
трапилося.

Коли 24 ранком дружина М. Г. прийшла в мілі-
цію, де його затримали, їй сказали, що він заарешто-
ваний, звинувачують в спробі зґвалтування.

Зараз (листопад) справу М. Горбаля веде вже дру-
гий слідчий. Перший слідчий інформував дружину ску-
по — спроба зґвалтування, ст. 117 КК УРСР. Вона
з свого боку висловила думку про цілковиту безпід-
ставність, абсурдність такого звинувачення. Другий
слідчий ознайомив дружину з реалістичними деталя-
ми інциденту, який ніби мав місце: М. Горбаль був
у парку з жінкою, з якою раніше вже був знайомий;
він спробував було накинутися на цю жінку, але по-
близу виявилось двоє (троє?) МОЛОДИХ ЧОЛОВІКІВ, ЯКІ
кинулись на допомогу жінці; М. Г. побив цих чоло-
віків, тому, крім зґвалтування, його звинувачують та-
кож у спротиві народним дружинникам*; доки пред-
ставники народних дружинників боролися з М. Г.,
третій представник дзвонив по телефону, викликав
міліцію, яка незабаром приїхала. На запитання дру-
жини, чи визнає М. Г, що він був знайомий з жінкою,
в нападі на яку його звинувачують, слідчий, не давши
прямої відповіді, сказав, що є жінка свідок, яка їх по-
знайомила.

Слідство закінчується, незабаром повинен бути
суд.

Знайти адвоката важко, бо звинувачення повністю
зфабриковане властями і має «політичну» підкладку.

Микола Горбаль — колишній політув’язн^ний, в’я-
зень сумління. Перший раз він був заарештований і
засуджений у 1970 р. за звинуваченням в «антирадян-
ській агітації і пропаганді» — 5 (п’ять) років позбав-
лення волі в таборі суворого режиму і 2 (два) роки
заслання — за складену ним поему «Дума». «Думу»
він записав в один зошит, потім зробив ще одну ру-
кописну копію (другий зошит). В цьому й полягала
його підривна діяльність. Він працював тоді керівни-
ком дитячого хору в Будинку піонерів невеликого мі-
стечка десь у західній частині України. Одного разу
в час основного прибирання (ленінський суботник?)
зошити знайшли в робочому столі М. Г. завідувач
Будинку піонерів Галя і ще одна співробітниця; вони
віднесли зошити в КДБ. Ця обставина викладена в
присуді. Інкримінувалось також те, що одного разу
він прочитав свою «Думу» одній людині; додаткових
свідків цього епізоду немає, але Галя бачила з вікна
Будинку піонерів, як М. Г., сидячи на лавочці з якимсь
чоловіком, щось йому читав.

П’ять жахливих років у «виправно-трудовій коло-
нії», два роки митарств на засланні; пісЛя цього —
пожиттєва дискримінація й переслідування (на випа-
док якщо, не дивлячись на всі прийняті до нього мі-
ри, «не вступить на шлях виправлення»).

Принагідне зауваження. Якщо на будь-якому ета-
пі становлення соціялізму-комунізму не залишиться
ні одного політув’язненого — в’язня сумління, це бу-
де свідчити лише про те, що в країні вже ніхто — з
тих, кому не належиться — не пише «Думи» (або
будьяк ще не проявляє своєї здібности думати за ме-
жами дозволеного).

Це може означати також і те, що замість абсурд-
ного, але по-своєму чесного звинувачення в написан-
ні (і «зберіганні») «Думи», творців і збе^ігачів звину-
вачують і засуджують за грабунок, зґвалтування, те-
рор...

В час обшуку в березні ц. р. (1979) вирок М. Гор-
баля вилучили. На запитання хазяйки квартири, на
якій підставі вилучається офіційний документ, вони
відповіли, що М. Г. не мав права мати при собі свій
вирок.
...Микола Горбаль відбував строк позбавлення во-
лі в політтаборах — таборах для особливо небезпеч-
них державних злочинців. У 1972-75 рр. він перебу-
вав в Уральському таборі № 35 (учреждение ВС-389/
35, Пермская обл., Чусовской р-н), де в той час відбу-
вали строки багато визначних політув’язнених — в’я-
знів сумління: літературознавець Іван Світличний, по-
ет Ігор Калинець, молодий журналіст Валерій Мар-
ченко, молодий лікар психіятр Семен Ґлузман, ви-
кладач історії Йосиф Мешенер і багато інших. Ці лю-
ди стали його близькими друзями.

Спроби адміністрації табору (і КДБ) схилити Ми-
колу Горбаля до співпраці виявились безуспішними.

М. Г. брав участь майже в усіх таборових акціях
спротиву сваволі і захисту прав людини-політув’язне-
неного — в мирних акціях, що виявлялися здебільшо-
го в голодівках, інколи дуже довгих, в написанні від-
повідних заяв і скарг у радянські інстанції.

Відповідно до норм і стандартів радянської ви-
правно-трудової системи М. Г. раз-у-раз підлягав по-
каранню голодом, холодом, неможливістю лягти й
заснути і т. п. — мукам, що межували часом з торту-
рами і переходили в такі.

Я зустрічалася з кількома колишніми співв’язнями
Миколи Горбаля, що звільнилися в 75-76 рр. Всі во-
ни дуже тепло і з великою пошаною висловлювали-
ся про нього.

Із заслання (Томская обл., п. Парабель) М. Гор-
баль послав мені великий лист (адресу, дану йому
кимсь із співв’язнів, запам’ятав; вперед етапом на за-
слання в нього, як це звичайно робиться, відібрали
всі записи, в тому числі записи адрес). В листі описав
моторошний етап, що тривав два місяці, перші тиж-
ні по прибутті на заслання після звільнення з-під вар-
ти: без житла, без їжі, без копійки грошей. Цього ли-
ста я не одержала (про те, що він був висланий, і про
його зміст дізналася значно пізніше). Потім ми все
таки змогли обмінятися кількома листами, хоч части-
на і його і моїх листів не досягла адресата.

Весною 77 р., коли закінчився строк перебування
Миколи на засланні, я познайомилася з ним безпосе-
редньо.

Скромний, увічливий, доброзичливий (цілковито
беззлобний і не егоцентричний), намірений і здібний
зрозуміти іншого, позбавлений якої б то не було
вузькости, обмежености, з великою внутрішньою
культурою і органічно властивою йому високою мо-
ральністю, високими моральними стандартами, які
властиві йому так же, як і музикальний слух, уміння
бачити й відчувати красу. Життєстверджуючий, жит-
тєлюбий, із м’яким українським гумором. Гарна лю-
дина.

Політтабір істотно сприяв становленню світогля-
ду й самосвідомости М. Горбаля.

Маючи на увазі досвід інших колишніх політв’я-
знів, «не .вступивших на шлях виправлення», М. Гор-
баль повністю усвідомлював свої перспективи... Він
мріяв емігрувати з СРСР, не дивлячись навіть на
свою любов, велику прив’язаність до батьківщини-
України. Весною поточного року до нього нарешті
дійшов адресований йому виклик, і він подав необ-
хідні документи в ВВІР.

Скоро після повернення із заслання Микола Гор-
баль одружився з родичкою колишнього співв’язня
Валерія Марченка, Аллою Марченко. (Валерій Мар-
ченко, заарештований в 73 р. за звинуваченням в «ан-
тирадянській пропаганді й агітації», - відбув 6 років
ув’язнення, зараз перебуває на засланні). М. Г. пропи-
сався в Києві, в дружини. їхньому синові зараз півто-
ра року.

До арешту в 70 р. М. Г., що має середню музич-
ну освіту, працював керівником дитячого хору в Бу-
динку піонерів і викладав естетику в технікумі. Після
відбуття кари — робітник, останній час працював
ліфтером.
Здоров’я М. Г. (1941 р. нар.) сильно підірване ро-
ками ув’язнення; часті тяжкі приступи радикуліту —
наслідок холодного карцеру.

♦ * *

Уважний, чуйний, співчутливий до людини, яка
потрапила в біду, Микола Горбаль після звільнення
в 77 р. діяльно брав участь у подаванні допомоги не-
справедливо переслідуваним — політв’язням, їхнім
сім’ям, звільненим із ув’язнення, серед яких багато
були його недавніми співв’язнями або являються їх-
німи рідними.

Не раз він підлягав затриманням і трусам. Пред-
ставники держбезпеки неодноразово погрожували йо-
му репресіями, якщо він не припинить своєї діяльно-
сти (мається на увазі власне його добродійна мило-
сердна діяльність, яка в умовах існуючого режиму
неухильно переплітається з правозахисною і по суті
сама являється такою). Вони (співробітники КДБ) ци-
нічно нагадували М. Горбалеві, як небагато було по-
трібно для його першого арешту: кому ж як не йому
розуміти, що вони знову можуть з ним розправитися.
(Про ці погрози М. Г. розповідав мені в час нашої остан-
ньої зустрічі у квітні поточного року).

У зв’язку з арештом Миколи Горбаля деякі його
друзі скерували телеграми в високі радянсько-партій-
ні інстанції.

— Світлана Кириченко (Київ. Дружина заарешто-
ваного в квітні за звинуваченням в «антирадянській
агітації і пропаганді» філолога — різноробочого
Юрія Бадзя. Філолог.) - в ЦК КПРС,Брежнєву і в
Міністерство внутрішніх справ — Щелокову:

23 жовтня ц. р. в м. Києві на підставі свідчень
трьох кривосвідків заарештований, звинуваче-
ний за ст. 117 КК УРСР колишній політув’язне-
ний Микола Горбаль. Прошу не допустити го-
товану розправу над Горбалем, покарати орга-
нізаторів ганебної провокації.

— Василь Стус (Київ. Поет. Недавно звільнений
із заслання в’язень сумління; був заарештований в 72
р. за звинуваченням в «антирадянській агітації і про-
паганді», відбув 5 років в ув’язненні і 3 роки на за-
сланні) заадресував телеграму Політбюро ЦК КПРС,
Андропову:

23 жовтня київська міліція побила українсько-
го правозахисника Миколу Горбаля, цинічно
звинувативши його в зґвалтуванні. Такі тутеш-
ні форми політичних репресій. Прошу покарати
винуватців негідної провокації.

— Семен Ґлузман (заарештований в 72 р. за
звинуваченням в «антирадянській агітації і пропаган-
ді», відбув сім років в ув’язненні, з травня ц. р. пере-
буває на засланні), колишній співв’язень М. Горбаля,
довідавшися про його арешт, сказав: «Прекрасна лю-
дина, чистий, розумний, об’єктивний. Таких в зонах
були одиниці. Всі роки мріяв про виїзд з СРСР. В
останній час домагався цього офіційно. Підлягав по-
грозам фізичної розправи»(зокрема, у зв’язку із спро-
бою відвідати касаційний суд над Йосифом Зісель-
сом).

* * *

Як уже неодноразово зазначалось (в тому числі
в документах Московської й Української груп «Гель-
сінкі»), арешти за ідеологічними чи політичними мо-
тивами з виставленням зфабрикованих звинувачень
за довершення тих або інших кримінальних злочинів
— хуліганство, шахрайство, спротив міліції, спекуля-
ція і т. д. — стають все більше частим і звичайним
явищем. Нерідко цей спосіб охорони престижу реаль-
ного розвиненого соціалізму застосовується по відно-
шенню до осіб, раніше суджених за політичними
статтями, здебільшого за статтею «антирадянська
агітація і пропаганда». Зараз жертвою цього злочину
держави проти людини став Микола Горбаль.

Закликаю Міжнародну Амнестію адоптувати в’я-
зня сумління Миколу Горбаля

Листопад 1979 р.

Мальва Ланда

* У російському тексті цього документу говориться про «на-
родную обшественность», а насправді мова про «народніх дру-
жинників», які допомагають каральним полі цінним органам в
СРСР.
До київського митрополита Філарета*

ЗВЕРНЕННЯ

Святий Отче!

Звернутися до Вас мене спонукало велике лихо.
Мій товариш і родич (чоловік тітки) зараз у в’язниці.
Йому загрожує великий термін, але й це можна бу-
ло б терпіти, якби не неслава, пов’язана з його ніби-
то скоєним злочином. Миколу Горбаля заарештова-
но на вулиці за спробу зґвалтування. Я не стану за-
очно піддавати сумніву офіційне обвинувачення. Ме-
ні не повірять, бо я при тому не був присутній. Однак
мені це й не потрібно. Я добре знаю Миколу. Він —
глибоко віруюча людина, апріорі не здатний на щось
подібне. Всі Миколині друзі сходяться на думці, що
хворобливо вибагливий у ставленні до жінок, він не
міг цього вчинити.

Є на цьому світі речі, які знаєш напевне. Напри-
клад, коли замкнути й усі церкви, віра в Бога не зник-
не, і коли викинути всі біблії з бібліотек, це ще не
означатиме остаточної перемоги атеїзму. Ну, та не
зараз обстоювати примат духа перед матерією. Я
розпочав цей лист із того, що й великий термін ув’я-
знення для Миколи не страшний (він бо вже відсидів
свої п’ять років ВТУ та два заслання — ст. 62 КК
УРСР — і не розкаявся).
Мабуть, Вам зрозуміло, що в такій ситуації крім
ганьби для в’язня сумління нема нічого прикрішого.
Але й від огидного наклепу існує захист. Тож кому як
не Вам, пастиреві свого стада, заступитися за честь
мученика і страстотерпця. Я прошу Вас особисто ви-
сповідати Миколу Андрійовича Горбаля, котрий пе-
ребуває зараз у Лук’янівській тюрмі, з тим, щоб пере-
конатися у безсумнівності моїх тверджень. (Право на
побачення Вам може надати слідчий). Пасти своїх
овець це — не лише стригти вовну, а й боронити їх
від вовків. Я закликаю Вас виконати свій святий обо-
в’язок і піти до віруючого в тюрму. Напевно, там з
нього зірвали хреста і, хто зна, чи не тримає він го-
лодівку протесту за віру та справедливість. Я ще не
чув, щоб священик з’являвся до знедолених, безправ-
них невільників, яким, мов вода у спеку, потрібне
слово Боже. Зате я сам бачив і чув, як тюремні на-
глядачі зривали з людей хрести і викидали їх на по-
мийницю; знаю, як православний голодував 40 днів,
щоб повернули біблію; був свідком як конфіскували
рукописи з молитвами. Зараз чиниться ганебний фарс
— знущання над християнином, сином священослу-
жителя і Ви мусите виступити свідком захисту. Свя-
тий сан надасть Вашим свідченням переконливости
і будемо сподіватися, унеможливить чергове увінчен-
ня віруючого колючим дротом виправно-трудових
установ.

Покладаюсь на Ваше милосердя та швидку реак-
цію на мій лист. Адже заарештований 23 жовтня ц. р.
М. Горбаль, чекає з дня на день суду. Не хочу допу-
стити, що з Вашої канцелярії надійде якась драглиста
відписка в тому розумінні, що то, мовляв, справи
мирські, а церква в нас відокремлена від держави.
Нагадую: не людей і не мирської влади слід боятися.
Вам перед Господом доведеться давати звіт за кож-
ного його раба.

Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

10 грудня 1979

Валерій Марченко

* Лист Валерія Марченка до київського митрополита російсь-
кої православної церкви Філарета передруковуємо з українського
щоденника «Свобода» (11 березня 1980 р.). Заголовок до листа
додало Видавництво.
СУД НАД МИКОЛОЮ ГОРБАЛЕМ*

Суд над Миколою Горбалем відбувся 18-21 січня
1980 року (він тривав два дні). Його обвинувачували
за ст. 117 КК УРСР у спробі зґвалтування. Так зва-
ну «справу» слухав народний суд Жовтневого району
м. Києва з участю: судді Синявського, прокурора Ма-
твеєвої, засідателів Штурми і Шевченко. Як звинува-
чі виступали «потерпіла» Людмила Наймитенко, 1957
р. народження, член добровільної народної дружини,
зам. головного бухгальтера будівельної організації
СУ-47 КГС-7, свідки Лятавський та Іванов, робітни-
ки, що живуть на вул. Кіквідзе, 17а, Павліна Батура,
робітник банку, що живе на проспекті 40-річчя Жов-
тня, 14, кв. 82. На суд був також запрошений гро-
мадський обвинувач — безпосередній начальник Гор-
баля, майстер тресту Київліфт-3 Цехмайструк М.
Г**. Його звинувачення полягало в тому, що Г. —
поганий робітник; насправді ж М.Г. довгий час працю-
вав ліфтером на своєму участку без змінника, тобто
за двох, зарплатня його була 80 карбованців на мі-
сяць.

З Павліною Батурою М. Г. був знайомий раніше,
вони відвідували групу німецької мови на вечірніх
курсах чужоземних мов у 1978-1979 рр. З літа 1979 р.
вона живе в будинку, сусідньому з будинком друзів
Г. — Стокотельних (проспект 40-річчя Жовтня, 14а).

У жовтні минулого 1979 р. при зустрічі на вулиці П.
Батура попросила його відремонтувати в її квартирі
електропроводку; 20 жовтня він там познайомився з
Людмилою Наймитенко, яка ніби випадково прий-
шла до приятельки в гості. Власне, вже тоді готував-
ся цей «злочин»; поки Г. ремонтував проводку, жінки
встигли накрити стіл і в них «несподівано» знайшли-
ся спиртні напої. Але в нього не було часу там зали-
шатися. 23 жовтня увечері він їхав до своїх друзів Стоко-
тельних і в центрі міста зустрівЛ. Наймитенко В умо-
вах постійного слідкування (протягом останнього ро-
ку) співробітникам КДБ зовсім не важко було дізна-
тись, куди направляється М. Г. 23 жовтня о 9 годині
вечора. Наймитенко сказала, що зібралась до подру-
ги, тобто до сусідки Стокотельних, і далі вони їхали
разом до станції метро «Жовтнева». Тут «потерпіла»
забажала піти до себе додому, в гуртожиток, який зна-
ходиться недалеко від станції метро, і попросила М.
Г. її провести, запропонувавши пройти по більш без-
людній дорозі, яка й стала «місцем відбуття злочи-
ну». Не пройшли вони й двадцяти метрів, як звідкись
вискочили двоє чоловіків (це були «свідки» — Іванов
і Лятавський — того, як Г. намагався зґвалтувати
Наймитенко), вони кинулись бити Г. Він пробував
вирватись. Іванов і Лятавський побили його так, що
в разі огляду побоїв медекспертизою вони повинні
були б стати перед судом. Медекспертиза була пере-
ведена, але тільки у Наймитенко, Лятавського й
Іванова, були виявлені легкі тілесні пошкодження, які
не потягали втрати працездатносте. Таким чином,
М. Г. звинувачували ще й за ст. 117 і 190 КК УРСР,
яка звучить: «Посягання на життя працівника міліції
або народного дружинника у зв’язку з їх діяльністю
по охороні громадського порядку...карається позбав-
ленням волі...від п'яти до п’ятнадцяти років»***.Під
час слідства Наймитенко, Лятавського та Іванова
допитували неодноразово, їх свідчення не збігалися
з попередніми, вони були різноманітні і з часом все
більше обтяжуючі вину Миколи Горбаля.

Судове засідання було закрите. В коридорі залі
охороняли дружинники з червоними пов’язками. Бли-
зькі й рідня були допущені тільки на оголошення ви-
року. Сестрі М. Г. пощастило потрапити в залю су-
ду в кінці першого дня засідання — 18 січня. Дру-
жинники, що охороняли залю, сказали їй: «Якщо б ви
сказали, що ви з села приїхали, ми б вас і раніше
пропустили в залю».

В судовому засіданні адвокат участи не брав. В
час слідства дружина М. Г. запросила відому на Укра-
їні досвідченого адвоката Софію Васютинську. Але
вона не лише не дала допомоги своєму підзахисному,
вона виступила в ролі спільника КДБ. Вона вияви-
лась, поруч із слідчим Лященком, прокурором Ма-
твеєвою, суддею Синявським,засідателями Штурмою
й Шевченко, громадським обвинувачем Цехмайстру-
ком і громадянами Батурою, Наймитенко, Лятавсь-
ким, Івановим, одним із співучасників цього злочину
— справи, зфабрикованої проти М. Г. Цей заслуже-
ний і шанований адвокат за гроші, заплачені сім’єю
М. Г., став адвокатом КДБ. С. Васютинська не під-
тримала ні єдиної його просьби, не вважала за по-
трібне прийти до нього в слідчий ізолятор, в той час
як він постійно домагався присутности адвоката в
слідстві й зустрічі з ним після слідства. Зустрівшися
з ним всього лише раз, вона вбила його морально,
сказавши: «Згортайте крильця і приймайте удари до-
лі». Фактично вона взяла участь у закритті слідства,
як цього вимагає судочинство, виправила деякі по-
милки й неточності, що їх допустився слідчий, і за
кілька днів до суду відмовилась брати участь у суді.
Від адвоката, запрошеного дружиною напередодні
суду, М. Г. відмовився і взяв оборону на себе.

В час слідства він відмовився давати свідчення,
поскільки все це було фальшивкою. Так він і заявив
на суді. Ця «справа», зфабрикована руками КДБ. Він
сказав, що присуд йому був винесений 10 років тому
в 1970 р. Тернопільським обласним судом він, викла-
дач музики і співів у школі, був засуджений за ст. 62
ч. 1 КК УРСР за написання поеми «Дума», яку ніхто
не встиг прочитати; йому інкримінували антирадянсь-
ку агітацію й пропаганду, і він був присуджений до
5 років таборів суворого режиму і 2 років заслання.
Властиво, це поклало початок зміні його переконань.
Далі його погляди формувалися в мордовських і пер-
мських концтаборах і на засланні в Сибіру. Він ясно
усвідомляє, що вони небажані КДБ, і тому в цій кра-
їні на кожному кроці йому загрожує небезпека, і що
його життя в СРСР неможливе. Він вирішив виїхати
з СРСР; влітку 1979 року він зі сім’єю одержав запро-
шення на постійне проживання в США.

Слідство вела прокуратура Жовтневого району м.
Києва, слідчий Лященко С. Н. До справи прикладена
характеристика, прислана, мабуть, на запит слідчого,
із Пермського табору ВС-389/35, де М. Г. відбував
кару як політв’язень, в якій зазначається, що він «не
став на шлях виправлення». Напевно, це найважливі-
ший обвинувальний документ у зфабрикованій спра-
ві зґвалтування.

Суд присудив М. Г., звинуваченого за ст. 17, 117,
190 КК УРСР, до 5 років позбавлення волі у виправ-
но-трудовому таборі суворого режиму.

Понад 5 місяців М. Г. перебував у Київській Лу-
к’янівській тюрмі, особливо переповненій у перед-
олімпійський період. Камери набиті до нікуди так,
що часто ніде прилягти. Начальство тюрми, не со-
ромлячись, жартує, називаючи перебуваючих там
«олімпійцями».

*	Інформація про суд над М. Горбалем дісталася на Захід без
дати і заголовка. Вона була правдоподібно написана зразу після
суду в зимі 1980 р. або на весну того ж року. Заголовок до цієї
статті додало Видавництво.

*	* Біля прізвища Цехмайструка у цьому документі ініціяли
імені і по батькові «М. І?» тоді, як у всіх інших документах пода-
но «В. К» (Владен Костянтинович). Це очевидна помилка, бо мо-
ва йде про ту саму особу.

*	** У російському тексті цього документу ст. 190 КК УРСР
переповідається так: «Нанесение легкого телесного повреждения...
в отношении гражданина в связи с его участием в... пересечении
преступлений... наказьівается лишением свободи на срок до З
лет» («Нанесення легкого тілесного пошкодження... по відношен-
ню громадянина у зв’язку з його участю в... недопущенні до зло-
чинів... карається позбавленням волі на строк до 3 років»). Текст
ст. 190 КК УРСР подано тут, як видно з повищого, досить неточ-
но. Ми подали його у цьому документі за КК УРСР (вид. 1971
р.).
ОСТАННЄ СЛОВО М. ГОРБАЛЯ НА СУДІ

Я сподівався хоч сьогодні побачити в цій залі ко-
гонебудь з моїх рідних і знайомих і, покористував-
шись правом останнього слова, розказати їм техно-
логію фабрикації цієї справи. Бож чого тільки не наго-
ворили проти мене з часу мого арешту, яких тільки
брехливих чуток не розпускали слідчі, адвокати, щоб
примусити повірити в мою причетність до висунено-
го проти мене звинувачення. Але поскільки я не бачу
в залі знайомих облич, то моє слово буде коротке і
буде звернене до суду.

З перших днів, коли я одержав виклик на емігра-
цію до США, я зазнавав провокацій з боку властей,
які не зі мною одним,а й з іншими, що знаходилися
в такому ж становищі, поспішають розправитися.
Правда, серед відомих мені випадків я, можливо,
перший, кому фабрикують справу за таким гидким
звинуваченням. До якоїсь міри власті давно практи-
кують компромітацію моральної сторони тих людей,
які перебувають в опозиції до них. А відомо, що яко-
ю б відвертою не була брехня, якою б очевидною не
була провокація, вона завдає невилікованих ран. І не
може бути ніякого виправдання цьому витонченому
лиходійству. Вся сутність розіграної вами комедії ви-
пливає з тексту самого обвинувального висновку. Ци-
тую:
Горбаль М. А., будучи раніше суджений
за статтею 62 ч. 1 КК УРСР, належних ви-
сновків для себе не зробив, відбуваючи вимір
кари, не ступив на шлях виправлення, а звер-
шив нові навмисні злочини...

Виходить, що тільки тому «намагався зґвалтува-
ти», що «був раніше суджений» (додам — за поезію),
і тільки тому, що «належних висновків для себе не
зробив» (видно, властям відомо, що продовжую пи-
сати вірші. Ось про що мова). Ви свідомо чините без-
законня, і мені не залишається нічого, як прийняти
новий удар долі. Найстрашніше в цих умовах, що ти
позбавлений якої б то не було можливости захищати
свою... (нечітко — О. 3) ти з перших же днів, як тобі
скрутили руки, приречений. Так доводять людей до
розпуки. 1, нарешті, в цих умовах можна зробити з
людиною все що завгодно, можна її знищити, але
вам не зробити одного — не вбити вам потреби лю-
дини вийти з неволі.

Принципи, якими я керувався в житті, придумані
не мною. Вони появилися ще тоді, коли появилося
гноблення однієї людини другою. Я хотів виїхати з
цієї країни. Тут мене переслідують, не дають працю-
вати за спеціяльністю. Я важко переношу безперерв-
не слідкування за мною, підслухування, безперервне
очікування якоїсь провокації. Я хотів виїхати, але
властям здалося зайвим дозволити мені таку розкіш.
І ви мене судите. Я безсилий протестувати. Судіть. У
свій час ви судили мене за один вірш, за недописану
ще поему, яку ви забрали з мого письмового столу.
За це мене засудили до 7 років тюрми, табору й за-
слання. Це були нелегкі роки мого життя, і тільки я
знаю, скільки здоров’я мені це коштувало. Але запев-
няю вас, що я вдячний долі, яка повела мене невіль-
ницькими шляхами Мордовії, Уралу й Сибіру. В не-
волі я зустрівся з прекрасними людьми, зустрів дій-
сних друзів. Тим процесом ви хотіли не тільки заляка-
ти людей, працюючи серед яких і користуючися знач-
ним професійним успіхом, я міг мати вплив, але ви
ще хотіли роздушити мене. Той висновок ще більше
скріпив мене в моїй правоті. Учитель із маловідомо-
го селища на Тернопільщині став відомий у Києві, в
Москві. Сьогодні ви бачите у мені вже не «бунтаря-
одииака», як ви, я чув, називали мене раніше. Сього-
дні ваша мета не тільки ізолювати мене, довести до
розпуки, але ви не гидуєте, користуючись найжорсто-
кішими методами, викликати огиду до мене, очорнити
мене, перекреслити моє минуле. Що ж, старайтеся. Ме-
тоди вашої розправи можуть свідчити лише про вашу
сутність, а не про сутність вашої жертви. Я хотів виїхати,
я не бачив альтернативи (адже я також вас добре знаю),
але ви мені не дали. Ви знову прикували мене до сво-
єї колісниці. А можливо, це й краще. Нехай діється
воля Божа. Тим, хто винен у теперішній розправі на-
ді мною, добре відомо, що мене завжди більше тур-
бувала доля нашого народу, ніж моя власна. Доля
народу, якого позбавили його минулого і за допомо-
гою офіційного курсу на асиміляцію прирекли на ду-
ховне й культурне виродження і тим самим позбави-
ли його й майбутнього. Вся моя теперішня діяльність
у Києві полягала лише в одному — що я в столиці
України завжди і з усіма говорив по-українському.
Але й це розглядалось як виклик. І ви мене судите за
«намагання зґвалтувати». Ось сьогодні в приміщенні
суду я був свідком такої сцени:в арештантську кімна-
ту до когось із заарештованих увійшов адвокат, зди-
вувався й запитав в охорони: «А що це сьогодні тут
так багато дружинників і міліції нагнали?» І міліціо-
нер йому відповів: «А, якогось націоналіста судять».
Чуєте — НАЦІОНАЛІСТА. Чи не з-за цієї характе-
ристики мені не дозволяють виїхати з цієї країни?, І
знову я між приниженими, ображеними, знедолени-
ми. Сьогодні я офіційно оголошую себе членом Укра-
їнської правозахисної Гельсінкської Групи. Я не са-
мотній у своєму нещасті. Київська тюрма в ці перед-
олімпійські дні: в камерах постійно на 10-20 чоловік
більше, ніж спальних місць. Для заарештованих не
вистачає матраців, ковдр. На заяви тюремна адмі-
ністрація відповідає, що це явище тимчасове, зали-
шилось 4 місяці, що нічого не вдієш, доведеться тер-
піти. З усього видно, що Україна готується до Олім-
піяди ще й з цього боку. А наглядачі, вишиковуючи
тюрму на перевірку, глузливо кричать: «Олімпійці,
шикуйтесь!» Ну що ж, салют тобі, Олімпіядо!

Ще кілька слів про тих, хто одержав свої срібняки
за ролю свідків і одночасно й потерпілій. Тим молод-
цям, які викручували тоді мені руки і тягали по землі,
топтали мені груди ногами і з таким старанням били
кулаками по обличчі — тим так званим «простим, че-
сним радянським громадянам», я скажу, що не ховаю
злоби на них тому, що, можливо, вони не до кінця
розуміють увесь жах свого становища, бо, як сказано
в Біблії, «не знають, що творять». Вони виконують
всього лише чорну роботу на вимогу тих темних сил,
що стоять за їхньою спиною. Це стосується й до тієї
дівиці, яка так легковажно взяла на себе ролю канди-
дата на зґвалтування і так безсоромно продовжувала
грати її. Я можу простити їм, але їм ще доведеться
чекати прощення від їхнього власного сумління, коли
воно в них прокинеться. Як видно з оголошеної ха-
рактеристики, вона являється дружинником і секрета-
рем комсомольської організації якоїсь київської ком-
сомольсько-молодіжної будівельної організації. Лед-
ве чи можна сумніватися, що світле майбутнє, яке
вони будують, буде гідне своїх будівників. Я все ска-
зав. Читайте свій присуд.
З АЯВА-ВІД ПОВІДЬ МИКОЛИ ГОРБАЛЯ*
Громадському обвинувачеві Цехмайструку Владле-
ну Костянтиновичу

Процесуальний кодекс УРСР передбачає, що, крім
державного обвинувача в особі прокурора, може бу-
ти й громадський, якщо в судовій справі заторкнені
інтереси підприємства, держави і т. п. Але незрозумі-
ло й дивно бачити в цій залі, де сьогодні намагають-
ся звинуватити мене в спробі згвалтування, прораба
з місця моєї праці в ролі громадського обвинувача
(крім прокурора). У заяві, зачитаній гр. Цехмайстру-
ком судові, сказано, що адміністрація Київліфту-3
(місце моєї праці) скликала збори всіх працівників, де
обговорювали мій вчинок.

Я розглядаю цю заяву як частину запеклої кампа-
нії КДБ з метою дискредитувати мене морально й,
залякати всіх людей, які знали мене і, особливо, мо-
гли знати про мій критичний погляд на наш держав-
ний лад, про бажання емігрувати, хто в якійсь мірі
міг би бути солідарний зі мною. Залякати нахабно,
недвозначно показати, що таке може з кожним трапи-
тись, хто насмілиться поділяти мою життєву позицію.
Виступити з цією заявою-відповіддю мене спонукало
ще й те, що я звинувачуюсь Цехмайструком в тому, що
моя спроба так званого злочину була зроблена в мій
робочий час, чим я порушив трудову дисципліну. Над
цим варто б тільки гірко посміятися, якщо б зараз не
появилося безліч фактів, які підтверджують участь
адміністрації Київліфту-3 в інсценізації провокації.
Хіба не дивно, що на протязі трьох місяців я не міг
добитися належної мені відпустки. Адміністрація Ки-
ївліфту-3, посилаючись на різні дріб’язкові причини,
вперто не давала мені відпустки. В середині вересня
я просив відпустки хоч би на три дні, щоб поїхати до
матері, помогти їй викопати картоплю — не відпу-
стили. Це був час, коли робітники опергрупи ДБ хо-
дили за мною по п’ятах. Важко було зрозуміти, чим
це викликано. Правда, я перед цим написав скаргу
Брежнєву на різні перешкоди, які чинять мені, щоб
не дати можности покористуватися моїм законним
правом на еміграцію. І коли я Вам, гр. Цехмайстер,
натякнув, що відмова щодо того, що мене не можна
відпустити на декілька днів, бо ніким замінити, смі-
хотворна і що ці Ваші дії ідуть за вказівкою, Ви від-
повіли недвозначною усмішкою. А чим Ви поясните
виклик мене до начальника управління Київліфту-3
гр. Іванова за кілька днів до арешту нібито для ціл-
ком приватної розмови з наміром дізнатися, на що
я скаржився Брежнєву і яка причина мого наміру емі-
грувати? В цьому пляні я від нього нічого не скривав.
І тільки тепер я розумію, що означала нібито ненаро-
ком кинута ним фраза: «Ні, вас ще треба примусити
працювати в Союзі». Сценарій провокації напевно,
в той час уже був розроблений, і не виключено, що
хтось із адміністрації Київліфт-3 був його співавто-
ром. Тепер я не вважаю випадковим, що, як тільки я
вийшов від Іванова, мені зустрілась провокатор Ба-
тура за сто метрів від зупинки з нав’язливою прось-
бою поладнати їй дома освітлення. За кілька ^нів ме-
не на роботі повідомили, що мені дозволено взяти
відпустку і вона в мене починається з 26 жовтня. Тре-
ба уточнити, що саме ця дата — дата санкції проку-
рора на арешт. Відразу знайшлося й ким мене підмі-
нити на роботі — молодим чоловіком, який живе тут
в гуртожитку на вулиці Кіквідзе. Що торкається ро-
боти — це зручно, бо ліфти, які я обслуговував, зна-
ходилися в трьох будинках, розташованих поруч на
вул Бастіонній і Кіквідзе. Про це можна було б і не
згадувати, якщо б не цікавий збіг обставин: люди,
які били мене 23 жовтня, також живуть у цьому гур-
тожитку на вул. Кіквідзе. У справі вони рахуються
прибулими на допомогу Наймитенко, яку я «нама-
гався зґвалтувати» її хлопцями, які ніби випадково
трапились там (напроти Політехнічного інституту,
який так далекий від вулиці Кіквідзе). Цікаво й те,
що на 26 жовтня була назначена й переатестація моїх
ліфтів. Таке міроприємство відбувається один раз на
рік — спеціяльна комісія визначає рівень технічного
й санітарного стану ліфтів, вказує на дефекти, вистав-
ляє оцінки. За неписаним правилом після огляду ліф-
тів електромеханікові-обходчикові належить поча-
стувати комісію випивкою. Так було і в минулому
році. Зараз підкрадається думка, що збіг переатеста-
ції з цією фатальною датою 26 жовтня також не ви-
падковий. Адже їм дуже потрібна в справі ця фраза
«будучи в нетверезому стані» і т. д. А то довелось так
званому слідству вигадувати цілу сцену, за якою я з
Наймитенко ніби зайшов у кафе, випили по коктей-
лю, в наслідок чого я «будучи в нетверезому стані...»
Ця чиста вигадка нічим не підтверджена, поскільки
ніяка більш або менш чесна медкомісія не могла б
цього підтвердити. А з переатестацією ліфтів було б
ідеально. Тепер я не сумніваюсь, що провокація була
задумана на 26 жовтня.

Все виглядало б дуже правдоподібно — одержав
відпускні, була переатестація, випив із хлопцями (бу-
ли б і свідки), з дружиною останній час не живе, то-
му «цілком вірогідно, що намагався когось зґвалту-
вати»...Та ось авторам цього бридкого спектаклю
одного не вдалося передбачити: що я сповістив керів-
ника на роботі, що 26-го я вже не вийду на роботу,
поскільки це вже день моєї відпустки, а потім натя-
кнув Цехмайструку, що 25 жовтня день народження
моєї сестри, яка живе на Тернопільщині, в цей день
їй сповнялось якраз 50 років. Що я обов’язково хочу
бути в неї в цей ювілейний день. Я пообіцяв до цьо-
го часу привести ліфти в належний санітарний і тех-
нічний стан, познайомити з роботою того, що мене
підміняє, і нехай уже він здає все комісії. Все це, на-
певно, перемішало карти «режисерів», довелось по-
спішно перевести провокацію 23 жовтня. В цей день
я о 3 годині 15 хвилин був на опорному пункті Київ-
ліфту-3 на чергуванні й повинен там бути до 23 го-
дин, але близько 8 год. вечора прийшов мій новий
змінник (останні дні він невідступно ходив за мною,
що, між іншим, і належало робити стажерові). А в
цей день я послав його навести лад в одному з коло-
дязів ліфта, бо я не встиг цього зробити на початку
чергування. А тут він прийшов і сказав, що, перевіря-
ючи один з ліфтів, він, можливо, щось не так зробив
і зараз цей ліфт стоїть нечинний. Цей ліфт виявився
в тому під’їзді, де живе моя дружина. І дивно було
те, що я не посилав його перевіряти цей ліфт. Прий-
шовши туди, я встановив, що поламана коробка з
дротами. Не уявляю, як це можна було зробити —
в моїй практиці такого не траплялось. Тепер напро-
шується думка, що це було зроблено спеціяльно. Вер-
нувшись на опорний пункт, я застав там майстра
Прокоповича, хоч був уже початок дев’ятої вечора. А
його робочий день кінчається о 6 годині вечора. Я
розповів йому про нечинність ліфта. Він порадив пі-
ти туди і, по можливості, направити ліфт, а якщо ні-
чого не зможу з ним зробити, то можу йти дрдому,
оскільки до кінця зміни залишається всього дві годи-
ни. Він як майстер прекрасно знав, що поміняти ко-
робку (шлейф) я один ніяк не зможу, що для двох це
на цілий день роботи. Фактично тим самим він відпу-
екав мене з роботи. А КДБ було добре відомо, що
останній час я не живу в домі дружини, а живу на
Борщагівській. Буде можливість розпустити правдо-
подібну чутку, що я і не збирався ночувати вдома—
а доказ у тому, що в моєму під’їзді так і стоїть не-
чинний ліфт. Вся ця комедія підстроєна, щоб не дати
мені доброї характеристики з місця праці, поскільки
я без дозволу пішов з роботи, хоч, як ми бачимо, це
й не цілком так. 1 до цього, і завжди я був на роботі
на доброму рахунку. Але можу Вас запевнити, що то-
ді мені було абсолютно однаково, яку характеристи-
ку мені дасть Київліфт-3, могли б так і не старатися.
Але нічого не зробиш, якщо настав час рахувати ме-
не поганим. 1 ось, коли я в той день ішов додому по
Хрещатику, я зустрів (як думав — випадково) Найми-
тенко — теперішню так звану потерпілу. А хто мене
побив, де і за що — я вже розказував. 1 як мене скру-
тили і відвезли в міліцію. Я Вас не виню, громадяни-
не Цехмайструк, в теперішній Вашій поведінці, Ви —
звичайний обиватель, якому для власного добра не
вистачає сміливости бути чесним. Дещо іншого скла-
ду начальник управління гр. Іванов. Так, кожному
— своє. Оце вам моя відповідь на Ваші звинувачення.

КОМЕНТАР ДО ЗАЯВИ

Ця заява, як і чотири інших, що стосуються тепе-
рішньої справи, була зачитана мною на суді, але суд
відмовився приєднати її до справи, а також внести до
протоколу. Потім вона була прилучена до касаційної
скарги. Але яка доля моєї касаційної скарги, я не
знаю. Дата розгляду касаційної скарги мінялася три-
чі (повинна була розглядатися 5 березня, перенесена
на 13, а слухалась вона 12-го). Думаю, що це робило-
ся спеціяльно, щоб дезорієнтувати зацікавлених лю-
дей — дійсно, ніхто із знайомих не зміг бути на цьо-
му «заслуханні». В часі визову мене з Київської тюр-
ми, тюремна адміністрація, в обхід всіх законів, віді-
брала всі мої записи. Тому в тексті заяви, відновлено-
му з пам’яті, можуть бути незначні відхилення від
первісного тексту.

* Цю «Заяву-відповідь» М. Горбаль відтворив з пам’яті кіль-
ка місяців після суду на весну 1980 р., перебуваючи вже в концта-
борі в с. Ольшанське Миколаївської обл. Виголосив він її в часі
суду між 18 і 21 січня 1980 р.

і 25
ПРАВО ЗАХИЩАТИСЯ

У кожного народу є свої пословиці й приказки. У
нашого вони також є, і їх називають «мудрістю на-
родньою», бо в них сконцентрований народній до-
свід. Я знаю, що «береженого Бог береже», тим біль-
ше, що знаю, на якому світі я живу, тому щодня, на-
скільки це було можливо, вдосконалював свою безпе-
ку. Бо, як каже приказка, «береженого...». Але з юно-
сти я не міг погодитися з такими зразками народньої
мудрости, відчував у них щось лукаве: «мовчи в ган-
чірку — будеш їсти кашку» — не сприймав я такої
мудрости. Ще говорили, що «покірне теля дві матки
ссе» — і завжди мені таке теля уявлялось хитрень-
ко-підленьким, якому однаковісінько, чи ссати моло-
ко рідної матері або іншої, лише б ссати без перешко-
ди і досита. Звичайно, в народніх приказках багато
мудрого й великого, але вони бліднуть в ту мить, ко-
ли людина почуває себе приреченою. А в ті часи, ко-
ли відчуваєш, що, може, ціною власного життя не
можеш перемогти власну слабість — всі досягнення
людського розуму втрачають всякий глузд, знеціню-
ються. Людина повинна бачити хоч якусь можливість
для свого захисту, в протилежному випадку вона пе-
ретвориться в жалюгідне або страшне створіння. Лю-
дина повинна мати право захищатися. І як би її не
позбавляли цього права, вона буде шукати нові спо-
соби захисту, щоб зберегти в собі те, що є в ній Люд-
ське й Божеське.

За півроку до того, як мене сховали в тюрму, був
заарештований мій добрий приятель Юрій Бадзьо.
Його звинуватили в написанні книги «Право жити».
Це, як я розумію, повинна була бути фаундаменталь-
на аналіза сучасного стану української нації. Я не ба-
чив цієї праці, не знайомий з її змістом, Юра був на-
стільки обережний, що не показував її навіть дружині.
Але недрімливе око КДБ... Вилучили ще в рукопис-
ному вигляді, а його жорстоко покарали, щоб не до-
магався права жити. Розправа над Юрою — це лише
ще одне цинічне підтвердження того, що українці
позбавлені майбутнього, не мають права на життя.
А я, поки ще живий українець, домагаюсь права на
захист. За аналогією з працею Юри і маючи глибоку
пошану до її автора, я називаю свою невелику стат-
тю «Право захищатися».

Ще коли я був у київській тюрмі, мені пощастило
одержати лист від одного з моїх приятелів по першо-
му ув’язненні. Він співчував мені, додавав надії, під-
бадьорював, просив кріпитися. І я йому дуже вдячний.
Правда, він дивувався, що в такий час репресій і при
існуючій системі судочинства я домагався права вда-
тися до допомоги адвоката, шукав захисту,хочаж
ясно, що це нічого не змінить, можна було й не ста-
ратися, — писав він, — просто треба було коротко
розказати свою біографію — ким був, хто ти зараз,
чого домагався. Все стало так зрозуміло. Треба було
ще сказати, що в минулому я — політв’язень, що
зараз маю статус дисидента і що із-за неможливих
умов життя хотів виїхати з України. А поскільки вла-
сті кожного інакодумаючого розглядають як зрадни-
ка Батьківщини, то вирішили зі мною розправитися.

Дійсно, можна було сказати тільки це і не витра-
чати нерви й енергію, надіючись хоч на якусь спра-
ведливість, надіючись найти хоч одну порядну люди-
ну серед юристів (так званих радянських юристів),
тим більше, що в мене вже чітко зформувалось уяв-
лення про радянське судочинство, і я не маю ніяких
ілюзій. Я знав, що в Союзі небагатьом адвокатам
дозволяється захищати жертви КДБ. А з них лише
двоє або троє намагаються робити це добросовісно.
Одного з них уже позбавили юридичної практики і
вимагають, щоб він виїхав закордон (добре, що так,
а то могли б відправити в інший бік). А іншим чи-
нять різні пакості й перешкоди в роботі. Тому, як
правило, навіть добрі адвокати не хочуть братися за-
хищати людей, розправою над якими керує КДБ. Але
буває й так, що ДБ може рекомендувати, а то й зобо-
в’язати якихнебудь юристів вести захист. Таким чи-
ном вони мають можливість кожен раз перевірити
сумнівного адвоката в льояльності, а то й принизити
його. Як кажуть, убити одним пострілом двох зай-
ців. Тоді гра в захист набирає трагікомічного вигля-
ду, коли і адвокат, і підсудний перебувають у жалю-
гідному стані. Я двічі в житті пережив таке, що адво-
кат з усіх сил намагається довести, що він абсолют-
но не поділяє поглядів свого підзахисного, що в ньо-
го немає сумнівів щодо вини підсудного: перший раз
— КДБ при арешті вилучив у мене два загальних зо-
шити з віршами; я не заперечував, що зошити — мої
і не заперечував свого авторства. І все ж слідство ве-
лось майже півроку, майже півроку мене тримали в
підвалах ДБ, возили в будинок для божевільних, по-
ки, вкінці, не прочитали звинувачення. Слідство ве-
лось у такому ключі, що казали, що я займаюсь дур-
ницями, що в Тернопільській області тисячі вчителів,
і ніхто таких віршів не пише, що якби слідчий був
моїм батьком, то дав би мені паском, щоб я взявся
за розум. Звучало все це по-батьківському і з співчут-
тям. Але коли зачитали мені звинувачення, я вжах-
нувся. Там я був зображений могутнім противником на-
шої великої держави, вороже настроєним до неї, що ме-
тодою написання віршів я став на шлях боротьби з
нею. Я відмовився це підписати, тому що не вів нія-
кої боротьби і не міг вважати себе ворогом усього
народу. І тут слідчий сказав: «Ти що, вирішив і далі
сидіти в цих підвалах? Тобі мало півроку?» — «Але ж
за таким звинуваченням мене будуть судити » — обу-
рююсь я. «Якщо зараз будеш багато базікати і на су-
ді будеш собі щось дозволяти, то відома річ — бу-
дуть судити. Але я думаю, що пора закривати цю
справу і виходити тобі з підвалів та братися за ро-
зум, — продовжує слідчий. — Недавно ми судили тут
одного, працював директором музею, якийсь Герета.
Тут у нього вивезли машину антирадянських- книжок.
Довелось дати йому умовний строк. Зараз знову працює
в музеї. А в тебе там два нещасні зошити. Давай, підпи-
суй». Така логіка мене переконала. Я підписав звинува-
чення. Мені дали адвоката. Я на суді не базікаю. Церемо-
нія суду тривала не багато більше двох годин. Мені дали
п’ять років концтаборів і два роки заслання.

Але не про це мова, а про можливість захисту.
Важливо зрозуміти, що активний захист на суді може
піти на шкоду навіть тим новакам, які знають мето-
дику репресивних органів тоталітарних країн. Актив-
но захищати себе на суді, обстоюючи свою позицію,
ніхто не полегшив своєї долі, а навпаки, карали його
ще більш жорстоко, але відбувати цю кару було мо-
рально легше. Ти сказав, хто ти, а хто вони; підпи-
савши тобі присуд, вони тим самим підписали його
й собі. На цей раз я цього не зумів зробити, але до-
пустити такий промах у майбутньому я вже не мав
права.

Та не буду забігати наперед. При першому арешті
ДБ назначило мені адвоката (поскільки я маю право
на захист). Тепер я не сумніваюсь, що це мало мету
познущатися і над бідним адвокатом. Я помітив, як
ДБісти пересміювались, коли він прийшов знайомити
мене з так званою справою. Це був чоловік, який бо-
явся кожного слова ДБ, боявся мене і, мабуть, само-
го себе. Сама його зовнішність викликала змішане по-
чуття сміху й жалю. Це був би прекрасний типаж для
оповідань Гоголя (якби Гоголь писав про Галичину).
Немолодий чоловік, невисокого росту, лисий, сутулу-
ватий, в старому брудному сюртуку, який він купив,
напевно, ще після закінчення гімназії. Таке враження,
що він працював адвокатом ще в Тернополі, ще в ча-
си Австрії, потім у Польщі — і ніяк не міг вислужи-
тися, хоч постійно демонстрував свою вірнопідда-
ність. І прізвище в нього — хоч поміщай у книгу —
Дармограй. Скільки разів я його ненароком називав
Дурнограй. Не хотів я його образити, просто в Гали-
чині часто замість «задарма» говорять «задурно». За
такою асоціацією й виривалось у мене. Вся його обо-
рона на суді звелась до того, що він сказав: «За напи-
сання таких віршів треба карати, і карати жорстоко,
але я думаю, що підсудний зрозумів свою вину і
більше цього робити не буде», за що йому мої рідні
заплатили 50 карбованців, а може й більше. Повинен
уточнити, що він не знав моїх віршів, боявся їх чита-
ти, щоб його не запідозрили в симпатії до них. В ре-
зультаті, як ви вже знаєте, я одержав 5 років концта-
борів і два роки заслання в Сибіру і зовсім не жалію,
що сталося саме так.

Всі ці роки було прикро від думки, що так покір-
но дозволив їм розправитися з собою, хоч від актив-
ного захисту могли покарати ще більше. У свій час
цей же слідчий у ранзі майора Бідьовка ще одного
учителя з Тернопільщини подбав припекти на всі
7+5 тільки за те, що він розмножував фотоспособом
вірш В. Симоненка «Курдському братові» і поширю-
вав їх, але спокійно відстоював свою позицію на су-
ді. Важко повірити в таку сваволю, але це факт.

Я все ж прийшов до переконання, що при всяких
життєвих ситуаціях не можна допускати брехні, не-
правди — чого б це не коштувало. В останній час я
очікував якоїнебудь провокації і знав, що можуть за-
арештувати , звинувативши в чому доведеться. Але я
й подумати не міг,що зфабрикують таке жорстоке зви-
нувачення. Я почував себе втопленим у болоті брехні.
Хоч і бачив я дива, але не міг уявити, що власті дій-
дуть до такого нахабства й цинізму. І тільки чесний
і сміливий адвокат міг розкрити очевидну фабрика-
цію справи, яку ліпилось грубо, поспішно й цинічно.
Я домагався адвоката, бо все таки надіявся, що змо-
жу передати рідним і знайомим, що наді мною відбу-
вається несправедливість. Але все вийшло навпаки,
бо ще задовго до арешту я був засуджений. Тепер всі
в цій ділянці повинні бути проти мене. І перше, що я
сказав рідним (яких впустили тільки на запитання ви-
року, хоч процес був відкритий), це, що найганебнішу
ролю в цій комедії зіграла адвокат Васютинська. За-
раз я б цього не сказав, бо вона також до деякої міри
жертва. А якщо говорити про вину інших людей у
цім жахливім спектаклі, то найганебнішу ролю все
таки зіграла та дівка, яка безсоромно погодилась на
ролю кривосвідка, та ще ті подонки, які били мене
в той вечір. А адвокатові просто не вистачило відва-
ги стати на мій захист. Більше жаль того, що адво-
кат дозволила використати себе властям для поши-
рювання кривдячих чуток, що відносилися до моєї
справи, хоча в такій же мірі вона могла обвинувачу-
вати в цьому всякого з тих, хто вважається мені
близькою людиною — яв цьому не сумніваюся.

І те, що при виборі дебістами сценарію для фа-
брикації на мене справи зупинились на такій бридкій
статті, пояснюється не тільки прагненням очорнити,
принизити, облити болотом, але й тим, що таке зви-
нувачення зараз може мати вигляд правдоподібного.
Тут варто згадати місце, де я жив у Києві в той час.

Родом я не з Києва. Як кажуть, «пішов у прийма-
ки». Звичайно, те, що я жив тут, не приносило добро-
буту сім’ї. В перспективі також не бачилось ніякого
добра, нічого стабільного. Нарешті, і недостатній за-
робіток — все це привело до того, що зимою на по-
чатку 79 року дружина попросила мене вийти з їхньо-
го дому, бо я заважаю жити їм з батьком. Тут дода-
лись різниці в підходах не тільки матеріяльного ха-
рактеру, але й, перше всього, соціальна нерівність.
Це був найтрудніший для мене час, я був у найтяж-
чому моральному стані. Треба було терміново найти
житло (в цьому відношенні в концтаборі легше). В
той час у Києві, як на біду, було дуже важко щось
найти. А при моєму статусі довго ночувати на стан-
ціях було неможливо. І я дуже вдячний Павлові Сто-
котельному, який, дізнавшись про мою невлаштова-
ність, запропонував мені закуток у своєму домі, і вдя-
чний усій його рідні, яка безкорисно й уважно пома-
гала мені.

Такі зміни в моєму житті не могли пройти без
уваги ДБ, але, як не дивно, не було ніякої реакції, все
було спокійно. Проте спокій виявився ілюзорним, а
моя заспокоєність — наївною. В сусідньому домі (в
Павла Стокотельного дім 14а, а це в домі 14) одер-
жала квартиру одна моя знайома з курсів чужозем-
них мов. Я не виключав можливости того, що на
курсах був хтось із сексотів, кому доручено слідкува-
ти за мною, але якраз про цю жінку (Батуру Павліну)
не міг подумати. Потім із справи з’ясується, що вона
— юрист за спеціяльністю і працює в міжнародньому
відділенні банку. Розрахунок був на те, що я, потра-
пивши в таке становище, міг би не пропустити наго-
ди, що самотня знайома жінка одержала окрему квар-
тиру, міг забігти до неї, тим більше, що, дійсно, при
кожній випадковій, як я тоді думав, зустрічі запро-
шувала в гості. Я нічого поганого в цьому не підозрі-
вав, але минула зима, минула весна, минуло літо, а
справа не посувалась. Її запрошенням я не надавав
ніякого значення, їм, видно, нетерпеливилось, тим
більше, що мої сімейні відносини дещо покращали:
я одержав виклик на виїзд із сім’єю до США. Дружи-
на з задоволенням прийняла цю вістку, поскільки та-
кож хотіла виїхати. Я не міг уявити собі таку ситуа-
цію, щоб я виїхав і залишив тут сина. Це сильно по-
кращало наші відносини, і хоч я жив у Стокотельних,
але кожен день міг бачити сина. Правда, понад півро-
ку ми не могли здати документи на виїзд в ОВІР із-
за відсутности довідки з місця праці дружини. Я на-
писав скаргу на ім’я Голови Верховної Ради СРСР,
але думаю, що це тільки погіршило моє становище,
хоч з деяких ознак я бачив, що справа пішла на по-
кращання. Факти говорять про те, що якраз після
цього було зроблено рішення розправитись зі мною
в найближчий час. В середині жовтня «сусідка» неспо-
дівано настирливо просить мене уже не в гості, а від-
ремонтувати їй освітлення в ванній. Поскільки я пра-
цюю електромеханіком, то чому б не допомогти са-
мотній жінці, з якою я знайомий. Природно, я пообі-
цяв зайти. Прийшов у визначений час і застав у неї
ще одну жінку. Сусідка рекомендувала її як подругу.
«Подруга» дуже зраділа моїй українській вимові, на-
звала себе моєю «землячкою», назвалась Людмилою
Наймитенко (на таку «українку» я вже повинен був
клюнути). Провокація повинна була здійснитися уже
того вечора. Не встиг я направити освітлення, як ме-
не покликано до столу. Вино, горілка, закуска. На
щастя, я не міг з ними довго сидіти за трапезою. До-
ма чекала термінова справа, а це не було передбаче-
не їхнім сценарієм. Я й не підозрівав, що таким чи-
ном забезпечив собі кілька днів волі. Коли 23 жовтня
я повертався з роботи, я на Хрещатику зустрів уже
знайому Наймитенко. Вона сказала, що після роботи
ходила по крамницях. «Довідавшись», що я намірив-
ся прямо до її подруги, вона вирішила скористатися
моєю компанією і заїхати до неї. Уже в дорозі, в
трамваї, пригадала, що повинна щось узяти для неї.
А сама живе тут же поруч зупинки, треба забігти на
хвилинку. Ми вийшли напроти Політехнічного інсти-
туту. В справі ця зупинка називається «Польова». Ми
пройшли маленькою погано освіченою вуличкою ме-
трів 50, опинились перед залізничним насипом. Я за-
питав: «А де ж ваш гуртожиток, там, за насипом?» —
«Ні, ми вже пройшли». — «А куди ми йдемо?» — «А
так, погуляємо». Це мене насторожило, тим більше,
що за хвилину перед цим вона просила, щоб я дав
їй прочитати вірші, якщо вони в мене при собі. Я ска-
зав, що в мене немає їх при собі, тоді вона попроси-
ла записати її телефон і, якщо щонебуть трапиться,
щоб я мав її на увазі. Після цього я вже не сумнівав-
ся, що вона — сексот , хоче втиснутися в довір’я і
щось вивідати, але не міг і подумати, що мені зали-
шилось бути на волі всього кілька хвилин. Раптом
вона запалює цигарку, кладе мені руки на плечі, ка-
же: «Обніми мене». Це було сказано так не на місці,
так грубо, що я сказав: «Слухайте, я боюсь вас». І це
все, що я встиг сказати. З-за насипу почувся тупіт ніг.
«Дівчино, це ви кликали на допомогу?». Двоє чолові-
ків скрутили мені руки, звалили й поволокли по зем-
лі. Б’ють по обличчі кулаками, топчуть ногами груди.
Я спостеріг, що оддалеки стояло ще двоє або троє,
один з них з вівчаркою. А дівиця з одним із здоро-
вил побігла викликати міліційну машину, яка вже,
видно, чекала на розі вулиці, поскільки приїхала без
затримки. Мене запхали в клітку, спереду з міліцією
сідає вона і двоє «дружинників». Не берусь описати
тодішнього свого стану. Пам’ятаю тільки, що це кі-
нець, кінець ілюзій, але який дикий, огидний кінець!
Це був лише спосіб арешту; найнезаперечніші докази
так званого «намагання» стали ясні пізніше. В той же
вечір мене повідомили, що «потерпіла» подала на ме-
не заяву про «спробу зґвалтування». Здоровий глузд
говорить, що всі такі провокації тут чинять для того,
щоб засудити, а не випустити. Але примиритися з ці-
єю думкою неможливо. Відразу ж вказую слідчому
на всі очевидні факти, які підтверджують провокацію.
Але в наступні дні сценарій міняється, свідки, які про-
мовляють в мою користь, зникають, можливо, пере-
писуються і їхні заяви, але мені їх уже не показують.
Усвідомлюю, що при такому способі тільки помагаю
фабрикувати на себе справу. Відмовляюсь брати
участь у так званому слідстві. При зачитанні мені
санкції на арешт прокурор Жовтневого району м. Ки-
єва Ломако пропонує мені змінити свою позицію на
слідстві, бо становище моє таке погане, що не потріб-
но самому його погіршувати, не потрібно суто кримі-
нальній справі надавати якогось іншого аспекту: «На
вас подано заяву, і за нею буде вестись розслідуван-
ня. А ось основний документ, який одержали сього-
дні — довідка судово-медичного експерта. В неї ви-
явлено «синяк» на шиї. Вона пояснює, що ви її про-
бували душити». Яка погань! «Ну, а чим ви докажете,
що це не так? Так що дивіться. А якщо ви розрахо-
вуєте, що хтонебудь на Заході потурбується за вас, —
ну й що ж? Пошумлять півроку і перестануть, а вам
доведеться сидіти та сидіти. Подумайте».

В цей вечір мені зачитали санкцію на арешт. Жах-
ливо, що він був розрахований не на мене, а на ін-
ших — цей папір повинні були розіслати на місце мо-
єї праці й рідним. І зараз не можу повторити ці огид-
ні деталі, які будуть вигадані в час слідства, а чутки
про них, як потім побачу, ознайомлюючись із спра-
вою, будуть розпускати різними способами серед рід-
них і знайомих. Тільки ті, хто розправляються зі
мною, знають, як ганебно, грубо й поспішно це ро-
биться. В такій ситуації хоч чимнебудь міг помогти
добрий адвокат. Але мені в час слідства не дозволено
його мати. Бере розпач, хоч бийся головою об стіну.

Хоч я не беру участи в слідстві, мене час від часу
викликають у кабінет слідчого тюрми. Одного разу
в кабінет входить ще один чоловік, який виявляється
колегою слідчого. Явно розраховуючи на мене, він
починає говорити: «Замикаю справу там з одним ти-
пом, так він уже четверту годину сидить і щось ви-
писує, намагається знайти недоробленості. Так я йо-
му зроблю!». При цьому пересипає свою мову такими
словами, що вуха в’януть. «Вкотимо йому на всюкатуш-
ку, щоб не був такий розумний. Що за дурні! Вони ж
знають, що все в наших руках, що захочемо, те й
зробимо. Ні, все вишукують!».

На днях моя справа повинна замикатися, і з цих
слів можу зробити для себе висновки. І тут нібито
між іншим, показуючи на мене, запитує: «А це хто в
тебе?» Мій слідчий щось промимрив йому. «Так ось
він який, цей поетик. Ти дивись, яка гнида. І що ти
з ним панькаєшся, я б йому кулю в потилицю і спи-
сав як при спробі втечі». Дуже жалію, що не сказав
йому тоді: «Дякую за відвертість і за те, що не вміє-
те лукавити — і я, завдяки цьому, маю змогу бачити
дійсне обличчя радянського юриста». Жалію також,
що не знаю його прізвища. Якщо потрібно, може
уточнити слідчий Лященко. Вони, мабуть, приятелі.

Потім ще довго сміялись, розмовляючи про щось
своє, з тріском їли яблука з одного портфеля. А коли
він вийшов, я запитав Лященка: «Це ваш товариш?»
«Так, — відповів він, — ваше щастя, що ви потрапи-
ли не до нього, а то туго прийшлось би вам». Звідси
я міг зробити висновок, що мені ще пощастило. А те,
що Лященко фабрикує справу, то що вдієш. Не він,
так хтонебудь інший. А іншим міг бути ось такий
тип. Так уже краще мовчати й примиритися з тим,
що робиться. А то «може бути гірше». Ось оце «мо-
же бути гірше» стало постійним рефреном слідчого.
Якось він сказав: «Що ви вперлися на своєму — брехня,
провокація? Все одно вас судити будуть, і будете ви
сидіти. А те, що впираєтесь, я подам прокуратурі й
судові як «не сприяв веденню слідства», і від цього
вам тільки гірше буде, запам’ятайте — гірше! Років
два-три додадуть, це я вас запевняю. Зараз легко ска-
зати — рочків два-три, а ось сядете й побачите, що
таке сидіти зайвих два-три рочки, дивіться самі!».
І знову я віч на віч із своїми безутішними думка-
ми в страхітті тюрми. Від усієї гидоти і власної без-
порадности відчуваю таку душевну пригніченість, що
починаю побоюватись за свій глузд. Не боюся при-
знатися, що ще ніколи не переносив таких глибоких
страждань. Були часи, коли самогубство здавалось
єдиним спасінням від цих страждань. Всі спроби, які
тільки можна вжити для захисту своєї правоти, не-
сподівано обертаються проти мене. Лише свідомість
того, що мою розпуку запляновано нелюдами, при-
мушує триматися з останніх сил. Хоч знаєш, що все,
що спереду, значно страшніше, але що робити? В ка-
мері мені всі співчувають, але потішити ніхто не мо-
же. Звичайно мені кажуть: «Ну, що тобі сказати, Ко-
ля, всі ці слідчі, прокурори, адвокати, судді, міліція
— одна банда; що захочуть, те й зроблять з тобою.
Можливо справді належить вести себе так, щоб хоч
менше одержати. Все одно нічого нікому не докажеш.
А так — дадуть тобі цілих вісім років. Це ж банда,
сам бачиш».

Де шукати соломинку? «А може бути гірше».
Якось слідчий сказав: «Ви її називаєте кривосвідком,
людиною без совісти, яка з-за якоїсь вигоди взяла на
себе таку, як ви кажете, підлу ролю. Але вам би мов-
чати. Вона ж могла сказати, що ви її намагалися
зґвалтувати, та ще в збоченій формі, і тоді б вам
загрожувало від 8 до 15 років. Але вона ж, цього не
сказала». Так виявилось, що я ще повинен бути їй
вдячний, бо дійсно їй ніщо не перешкоджало сказа-
ти й це, і тоді «було б гірше». О Боже мій!

Якось слідчий сказав, що друзі знайшли адвока-
та, нібито московського, телефонували в прокурату-
ру, коли і де можна ознайомитись із справою. І хоч
слідчий сказав це з кривою усмішкою, мені це дало
надію. До цього в мене була можливість познайоми-
тися з Процесуальним кодексом УРСР і переконати-
ся в тому, що їм мало що пощастило зфабрикувати
без порушення цього кодексу. Все робилось грубо,
в обхід закону, намагались переконати третіх осіб у
моій причетності до висуненого проти мене звинува-
чення. Створювалося враження, що радянські юристи
або жахливо нетямущі в своїх законах, або їм наплю-
вати на них. Я про ці свої міркування мовчав, надію-
чись на адвоката, щоб не насторожити слідство. Але,
за законом, адвокат може прийти лише після закрит-
тя слідства — тоді мені й сказали, що захищати ме-
не буде київський адвокат С. Я. Васютинська. Вона,
як вияснилось, входить у так звану «золоту п’ятір-
ку». В камері багато було високої думки про неї, по-
тішали: «Коля, раз уже вона взялася боронити, так
діло буде. Ось побачиш». Вона серед юристів знаме-
нитість і нібито навіть нагороджена орденом Леніна.
Це, правда, не дуже підносило її в моїх очах. І все
таки хотілося повірити в її суто людську порядність.
Але були й такі висловлювання: «Нічим вона, Коля,
тобі не поможе. Її примусили піти на твій процес,
щоб потім могли сказати: його боронила кращий ад-
вокат України. А вести вона себе буде так, як їй ска-
жуть».

Ми побачилися з нею в день закриття справи, 19
грудня (день моїх іменин). Вона виявилася зарозумі-
лою. З перших же слів я відчув її неприязнь до мене.
Та й наївно було б надіятися на розуміння. Я прий-
шов до неї за спасінням, а вона прийшла, щоб убити
в мене останню надію на спасіння. Це тут же й під-
твердилось. Вона скоро прочитала мою справу. Я ще
не хотів вказувати на ті місця, які говорили в мою
користь, тому що в кабінеті був слідчий, а я не був
певний, що й після закриття справи він не почне ви-
правляти свої «недоробленості». Дещо я просто пока-
зав їй пальцем. Та й то жалію: на суді вже цих місць
не було; і не виключено, що це було зроблено з її до-
помогою. Адвокат може зустрічатися з підсудним
стільки разів, скільки вважає за потрібне. Я припу-
екав, що в наступні дні ми виберемо якунебудь кон-
кретну позицію для її оборони, бо її становище також
належало врахувати: треба було допитати інших лю-
дей, провести деякі дослідження, та й прямих пору-
шень процесуальних норм у справі було безліч. Вже
одного цього, при бажанні адвоката, було достатньо,
щоб звести на ніщо всі їхні заходи. Васютинська,
прочитавши справу, сказала: «Ну що ж, опускайте
крильця, приймайте новий удар долі». Могла б цьо-
го й не говорити. Такого й Дармограй собі не дозво-
ляв, хоч він далеко не з «золотої п’ятірки». Адвокато-
ві не за такі послуги платять гроші. Ні, я помилився:
таким, як Васютинська, — якраз за такі. На цьому її
діяльність закінчилась. Хоч це і не цілком так. Після
цього вона повинна була ще розпустити потрібні КД-
Б чутки відносно справи — вона це й зробила. А
більше я її не бачив. Чекаю день, два, три — а її не-
має. Пишу заяву в її юридичну консультацію, що хо-
чу її бачити (справу вже передали в суд і процес мо-
гли призначити на будь-який день). За два дні заяву
мені повертають — потрібна, мовляв, точна адреса
юридичної консультації, де вона працює. Цього я не
знаю. Пишу в суд, що хочу наостанок бачити адвока-
та Васютинську. Відповіді не одержую. Але несподі-
вано в камері виявляється чоловік, який знає адресу
цієї консультації. Пишу туди. Відповіді не одержую.
16 січня 1980 р. мене викликають до адвоката. В ка-
бінеті мене очікує незнайомий чоловік. Виявляється,
що це адвокат, викликаний, так би мовити, за систе-
мою швидкої допомоги, оскільки завтра наді мною
починається судовий процес, а Васютинська в остан-
ню мить відмовилась мене боронити. Я відразу йому
говорю, що справа зфабрикована КДБ. Як він збира-
ється мене боронити? Він тут же відмовляється роз-
глядати справу в такому пляні, махає руками і не хо-
че й чути моїх пояснень. Бо так він не може вести
оборону. Я відмовляюсь від його послуг.
На другий день мене везуть на суд. Адвокат по-
дає заяву щодо мого заперечення. А я прошу дати
мені можливість ще раз переглянути справу. Деякі
протоколи переписані наново, дечого, що було при
закритті справи, вже немає. Вимагаю адвоката Васю-
тинську. Суддя каже, що вона зможе прийти завтра.
На наступний день я вже не розраховую на її оборо-
ну, прошу тільки засвідчити перед судом факт ви-
правлення деяких протоколів. Посилаючись на те,
що адвокат не може бути свідком, Васютинська від-
мовляється виконати свій прямий обов’язок. На цьо-
му ми розійшлись.

Свою оборону веду я сам. Мої писемні заяви, в
яких я вказую на фабрикацію справи при порушенні
кодексу, суд відмовляється приєднати до справи, по-
скільки цим порушується реґлямент суду (виявляєть-
ся, після «дискусій» я вже не маю на це права). 1 все
таки я вимагаю зачитати їх усно, інакше секретар їх
не запротоколює. Одержую п’ять років суворого ре-
жиму.

Пишу касаційну скаргу (на восьми листках стан-
дартного паперу, з обох боків, дрібним письмом).
Для оборони мене в суді касаційної інстанції найняли
адвоката Мартиша. Він, як мені здавалось, сумлінно
поставився до своїх обов’язків, докладно вивчив спра-
ву і написав касаційну скаргу з свого боку, але не від-
важився звинуватити ні прокуратуру в сприянні про-
вокаторам, ні слідство в фабрикації справи, чого не
міг не помітити. Свою скаргу побудував лише на
розходженнях у показах свідків (які йому все таки по-
щастило знайти) і на специфічній скерованості свід-
чень т. зв. «свідків» і «потерпілої», яка надавала їм
явний характер кривосвідчень. Я попросив його, щоб
він в касаційному суді обов’язково сам зачитав ще й
текст моєї скарги. На побаченні попросив, щоб хто-
небудь з моїх рідних постарався бути на суді. Але й
до цього часу я не знаю, чи попав хтонебудь з них
на касаційний суд, поскільки три рази мінялась його
дата. Дружині сказали, що буде 5/III, мене повідоми-
ли, що буде 13/Ш, а потім перенесли на 12/III. Маю
підозру, що мою скаргу там не зачитували, як і не-
певний в тому, що її приєднали до справи.

Перед етапом до табору в мене забрали всі запи-
си: виписки із справи, копію касаційної скарги, копію
першого й останнього слова, копії заяв до суду й
прокуратури, деякі листи друзів. Я відмовився йти
на етап, поки не буде актом оформлено, ким, що і на
якій підставі в мене забрано. На мою скаргу ніхто не
звернув уваги. Вбігли солдати з конвою, і мене вштов-
хнули в воронок. І так я залишив столицю України.
Все так зрозуміло й просто. Можливо, мої спроби
оборони мають смішний вигляд, тим більше, що моя
доля від цього не стала легшою. А зараз в таборі
взагалі наївно комунебудьдоводити, винен ти чи ні.
Адміністрації байдуже все це, у неї свої репресивні
функції. В тих, хто багато скаржиться, становище
особливе, від якого їм не стає краще. Так що, все
«звершилось». Неси свій хрест. Кожному — своє. Я
не відчуваю злоби до адвокатів, свідків, суддів, про-
курорів. Бо наївно шукати оборони в цьому безбож-
ному світі. І все таки людина повинна протистояти
злу. Бог саме для цього дав їй волю.
М. ГОРБАЛЬ ПИШЕ З ТАБОРУ*

...Хочу розказати, як важко морально дались ме-
ні два місяці, що передували теперішньому моєму
станові. Почну з самої кульмінації...

17 січня цього року знаменне в двох відношеннях:
наді мною в цей день почався суд, а Павла Стоко-
тельного відправили до дружини. Безсумнівно, цей
збіг не випадковий, поскільки тільки Павло міг і був
готовий притягти увагу до цього судилища. А так
спокійна розправа була Гарантована. Павла не було.
А тих небагатьох, хто міг дати свідчення в мою ко-
ристь, випровадили. Цей жорстокий вирок зфабри-
кований з таким цинізмом, що я почував себе майже
спаралізованим. Я не виключав можливости якоїсь
провокації з боку власть імущих і ніби був пригото-
ваний до всього, але тільки не до такого жаху. Всі
мої протести проти такої сваволі властями не брали
до уваги. З першого дня арешту я домагаюсь адвока-
та, але мені відмовляють на тій підставі, що радянсь-
кий закон цього не передбачає. Нарешті, я відмовля-
юсь брати будь-яку участь у так званому слідстві, вся
мета якого — спробувати переконати моїх рідних і
знайомих хоч у якійсь моїй причетності до висунено-
го проти мене звинувачення в так званій «спробі
зґвалтування». А мені належало увійти в гру за напе-
ред вигаданим сценарієм, з наперед вигаданою для
мене ролею. Всі мої намагання нічого не дали, і по-
чалась жахлива комедія суду. На питання, чи дові-
ряю я такому складові суду, я відповів: «Не маю нія-
ких підстав довіряти цьому складові суду, поскільки
взагалі не визнаю над собою суду за зфабрикованою
на мене справою, хоча прекрасно розумію, що він
все одно відбудеться, що міняти цей склад суду на
будь-який інший радянський суд немає ніякої рації,
поскільки кожен з них подбає задовольнити тих, хто
зацікавлений у розправі наді мною; така вже реальна
дійсність цього суспільства». Під кінець так званого
судового засідання прокурор пропонує засудити ме-
не до 1 року таборів суворого режиму заст. 190-2 і до
5 років за ст. ст. 17, 117. Присуд повинні зачитати на
наступному судовому засіданні. В цей же день мені
надали останнє слово. На наступний день відмовля-
юсь від участи в суді, доки не впустять у залю моїх
рідних і знайомих. Суддя заявляє, що ніхто не прий-
шов, а він їх по місту збирати не буде. Потім з’ясу-
валось, що це була брехня і що їх силою не впустили
в залю, хоч офіційно суд був оголошений відкри-
тим.

ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ

1.	Як ви себе почуваєте? Як ваше здоров’я?

Поскільки негарно виносити на загальні оглядини
свої хвороби, то для вас і мами обмежусь традицій-
ним — «почуваю себе добре».

2.	Чим ви можете пояснити, що власті в останній
час практикують розправу над інакодумцями, звинувачу-
ючи їх не в антирадянській діяльності, а фабрикуючи на
них справи з кримінальних злочинів?

Коли судять за так звані політичні злочини, то су-
перечать самі собі, — бож кажуть, що в нас немає
політв’язнів, зникли національні проблеми і т. п. За-
міна політичних статтей кримінальними дає вихід із
становища. Вони й самі визнають, що для багатьох
політтабори стали школою мужности й формування
нових моральних вартостей, небажаних імперії; а з
тими, хто вже там побував, легше тепер розправляти-
ся під маскою кримінальних злочинів. Хоч і тут —
палиця має два кінці: в основному тут ми бачимо
ясно виражений антагонізм до існуючого ладу. Про-
цент жертв, доля яких аналогічна моїй, не такий уже
малий.

3.	У свій час, перебуваючи в таборах Мордовії й Ура-
лу, ви протестували і вважали дискримінаційним фак-
том, що українців змушують відбувати кару за межами
України. Тепер вас посадили в табір на Україні. Чи вели-
ка різниця між ними і в чому?

Репресивні органи користуються правом висилати
й за так звані кримінальні злочини за межі республі-
ки. Але того, що мене залишили тут, не можна роз-
глядати як вияв великодушности з боку властей. 1
тут по можливості вони подбали вибрати для мене
найгірше. З київської тюрми я був скерований у не-
вільницькі каменоломні, що знаходяться коло станції
Данилівка Миколаївської области. Про роботу в них
ходять страшні чутки. В медичній картці, заповненій
на мене київським лікарем МВС, була лише одна
фраза про моє здоров’я: «працювати в каменоломні
може». Для всіх, хто мене знає, ця фраза звучала
більш ніж цинічно. І лише в останню хвилину мене
передумали везти в той табір. Я думаю, що це зв’яза-
не з їхніми так званими «оперативними» міркування-
ми. Цей табір вважається до того ж примусово-ліку-
вальним для алькоголіків, і в ньому, скорше всього,
перебуває переважно деґрадований елемент. Не ви-
ключено, що на каменоломнях зосереджений, в осно-
вному, бунтарський і стійкий елемент. Знаю, що Юрія
Литвина перевели в такий табір. (Абсолютно кожно-
го пияка можна завербувати доносити на тебе.) І в
цьому таборі подбали знайти найтяжчу роботу. Кон-
цтабір є концтабір. В цьому випадку є привід для
зловтіхи: хотів сидіти на Україні — так сиди. І все
таки є перевага. Уявити собі, як там Чорноволу буде
в Якутії з одним побаченням на рік. Тут у мене є на-
дія, що хтось приїде до мене, це все таки ближче. І
Україна є Україна. Це знають не тільки українці. Хо-
ча є вже й хворобливе розчарування. Коли я в Сибі-
ру розмовляв з осілими там українцями по-українсь-
кому, то бачив, як загорались їхні очі, з якою жадо-
бою слухають вони вже забуту мову, це викликає до-
брі спогади, вони намагаються пригадати українську
мову. Тут же всі — українці, але таке враження, що
вони про це не здогадуються. Говорять всі по-росій-
ському. Та це й важко назвати мовою: кілька десят-
ків російських жаргонних слів, пересипаних російсь-
кою матерщиною. Мою українську мову розгляда-
ють ледве чи не як дивацтво. А коли бачать, що я це
роблю свідомо, приймають це як докір на свою адре-
су і навіть почувають себе ображеними. Так їм легше.
Відваги признатися в іншому їм не вистачає (така
психологія хахла). Все це разом створює сумне вра-
ження. Люди не знають, хто вони, для чого живуть.
Ні в що не вірять, немає в них нічого святого. Ось це
і є продукт соціялістичного суспільства, «нова люди-
на». Хоч і не варто робити звідси будь-які конкретні
висновки, бо добір людей тут, звичайно, не найкра-
щий. Саме в цьому й полягає найбільша різниця між
першим і теперішнім ув’язненням

4.	На суді ви оголосили себе членом Української Гель-
сінкської Групи. В чому ви бачите доцільність цього ак-
ту, і чи можлива яканебудь правозахисна діяльність для
людини, що перебуває в таборі!’

Перше всього, у нас поняття волі й неволі досить
відносне. Права голосу позбавлені всі, і можливо,
спостерігається дивний парадокс — ув’язнені частіше
й сміливіше виступають, викладаючи свої погляди,
ніж на так званій волі. І, будучи членом Гельсінксь-
кої Групи на волі, не обов’язково можеш краще слу-
жити правозахисному рухові, ніж не будучи ним. І
навіть ті, хто цим притягнув вашу увагу, підтвердять
мої слова. А щодо правозахисної діяльности, то її
можливості так обмежені, що в цей тяжкий час немає
можливости й себе захистити. Але кожний, хто ша-
нує в собі людину, повинен прагнути до цього.

5.	Як ви знаєте, в цьому році в Мадріді збираються
держави-учасниці Гельсінкської наради для обговорення
питань, що торкаються виконання Гельсінкських рішень.
Ви як член Української Гельсінкської Групи що хотіли б
сказати з цього приводу?

Нарада цікавить мене в пляні гуманітарнім — чо-
го вона дможе добитися від держав із тоталітарними
режимами в ділянці прав людини. Всьому світові ві-
домо, що ув’язнених в Радянському Союзі не тільки
позбавляють волі, але законом передбачено морити
їх голодом і тим же законом заборонено іншим лю-
дям помагати їм продуктами й медикаментами і на-
віть співчувати їм. Всім відомо, що в СРСР ув’язне-
них примушують працювати на тяжких роботах, а
відмова від роботи карається найжорстокішим чи-
ном. Міжнародний Червоний Хрест не може вислати
в’язневі посилку. СРСР це йому не дозволяє. Про
яку ж співпрацю може йти мова, якщо ніхто не відва-
житься поставити коло стовпа ганьби цю велику кра-
їну з її звірячими репресіями проти інакодумаючих.
Проблема виїзду з Союзу до цього дня стоїть на рів-
ні рабовласницького устрою. А методи розправи з
бажаючими одержати волю жахливі.

Нарада повинна звернути увагу на національні
проблеми в СРСР. Прикро, що уряди вільних країн
Европи не можуть об’єднати зусиль для захисту та-
кою дорогою ціною добутих свобід особистости.
Часто виявляється, що досягнення демократії викори-
стовуються проти неї. Я розумію труднощі, з якими
зустрівся нинішній уряд США, але я вірю в цю країну,
яка прийняла в своє лоно стільли мільйонів батраків і
знедолених з усього світу, дала їм можливість жити, ви-
явити себе і Гарантувала їм майбутнє. Вірю в цей фор-
пост свободи. Я знаю, що, як і в кожній країні, в США
є свої проблеми, але, думаю, матеріяльний добробут, зу-
мовлений вільним розвитком, не обездушить американ-
ський народ, і він зможе об’єднатися під загрозою втра-
тити свободу. Я не думаю, що деякі уряди Европи мо-
гли б вести свою так звану незалежну політику, не ма-
ючи за плечима такий форпост, як США.

6.	Щоб ви хотіли передати своїм друзям?

Я дуже зобов’язаний Ґабрієлю Суперфіну, який зміг
підтримати мене морально в найтяжчі для мене часи, як
і В. Стусові, В. Марченкові, рідним Стокотельного й ін-
шим у цьому таборі. А тим, хто виїхав, бажаю всього
доброго і не хочу обтяжувати їх спогадами про наші
«Зтапьі большого пути».

Д О Д А Т О К

ВИРОК*

ІМЕНЕМ УКРАЇНСЬКОЇ РАДЯНСЬКОЇ
СОЦІЯЛІСТИЧНОЇ РЕСПУБЛІКИ

1971 року, квітня місяця, 13 дня Судова колегія по
кримінальним справам Тернопільського обласного
суду в складі:

головуючого	— Ярового І. І.

народніх засідателів — Герасименко П. С.

Будий М. С.

при секретарі	— Зіневич В. В,

з участю прокурора — Куреньова Л. С.
адвоката	— Дармограя П. І.

розглянула в відкритому судовому засіданні в м. Терно-
полі справу по звинуваченню —

Горбаля Миколу Андрійовича, 6 травня 1941 року
народження, уродженець с. Волівець Горлицького по-
віту ПНР, жителя м. Борщева Борщівського району
Тернопільської области, українця, безпартійного, сту-
дента-заочника 2 курсу Івано-Франківського педінсти-
туту, раніше не судженого, неодруженого, до арешту
працював викладачем естетики в Борщівському техні-
кумі механізації сільського господарства, із селян, вій-
ськовозобов’язаного, за ст. 62-1 КК УРСР. Колегія —
ПОСТАНОВИЛА:

Підсудний Горбаль Микола Андрійович, будучи
вороже настроєним по відношенню до радянської
влади, вступив на шлях боротьби з радянською вла-
дою шляхом поширювання написаного ним так зва-
ного твору «Дума» антирадянського націоналістично-
го змісту.

Злочинні дії виконані при наступних обставинах:

Підсудний Горбаль, будучи вороже настроєним по
відношенню до радянської влади, під впливом про-
слухування ворожих радіопересилань пропагандив-
них центрів капіталістичних держав, вступив на шлях
боротьби з радянською владою шляхом поширюван-
ня написаного ним так званого твору «Дума» антира-
дянського націоналістичного змісту.

Вказаний твір у віршованій формі він почав писа-
ти в 1968 році і закінчив влітку 1969 року, давши йо-
му назву «Дума». В ньому він робить наклеп на ра-
дянську дійсність і національну політику КПРС та
радянської держави, що нібито Україна в складі СР-
СР перебуває в залежному становищі від Росії, що
радянська влада знущається над радянським наро-
дом. Закликав до боротьби проти радянської влади.

З метою обробки громадян в антирадянському на-
ціоналістичному дусі підсудний Горбаль вказаний
твір поширював серед свого оточення, про що прямо
вказує на це в своєму зверненні до читача в другому
екземплярі «Думи»: «Зараз, посилаючи свої думки лю-
дям, відчуваю тремтіння душі: чи заграє моя думка
хоч в одному серці, чи знайде вона резонатор, чи
знайде побратимів».

Так, проживаючи в Борщеві, влітку 1969 року під-
судний Горбаль давав читати «Думу» своєму знайо-
мому — свідкові Балану І. Д. Весною 1970 року під-
судний Горбаль написав другий екземпляр т. зв. «Ду-
ми» і дав читати свідкові Півтораку В. Я.

Крім того, підсудний Горбаль серед своїх співро-
бітників в усній формі робив наклеп на радянську
дійсність.

Так, у вересні 1969 року в розмові з свідком Нечи-
поренко Г. С. заявив, що в СРСР немає демократії,
а про неї тільки пишуть.

Підсудний Горбаль винним себе визнав у довер-
шенім злочині і пояснив, що твір «Дума» написав під
впливом прослухання радіопересилань капіталістич-
них країн, а також у зв’язку з окремими труднощами,
з якими зустрівся в житті, що мети закликати до бо-
ротьби з радянською владою і обробки громадян в
антирадянському націоналістичному дусі не мав.

Проте колегія вважає, що вина підсудного Горба-
ля в доконанім злочині повністю доведена як матері-
ялами справи, так і показами свідків.

Так, свідок Нечипоренко- Г. С. підтвердила, що
підсудний Горбаль у вересні 1969 року серед своїх
співробітників говорив, що в Радянському Союзі не-
має демократії, а про неї тільки пишуть.

Коли вона разом з Гойдою О. О. робила порядок
в кабінетах Будинку піонерів, на столі побачила за-
гальний зошит в чорній обгортці. В нім був написа-
ний у віршованій формі текст під назвою «Дума».

Читаючи цей текст у присутності Гойди, вона зро-
зуміла, що за змістом він антирадянський, в ньому
міститься наклеп на радянську дійсність і радянську
владу.

Пізніше вона бачила, як Горбаль у скверику щось
читав Олексюку і якомусь незнайомому хлопцеві, про
що вона розказала Гойді.	/

Допитана в характері свідка директор Будинку пі-
онерів Гойда О. О. підтвердила, що в вересні 1969
року вона разом з Нечипоренко в методичному кабі-
неті де знаходилась література, робила порядок і
знайшла зошит Горбаля, в якому підсудним Горба-
лем була написана «Дума».

У творі «Дума» підсудний Горбаль висловлюєть-
ся проти внутрішньої і зовнішньої політики радянсь-
кого уряду. Приблизно через місяць вона бачила, як
він читав свою «Думу» в скверику Олексюку й іншо-
му незнайомому.

Свідок Балан І. Д підтвердив, що приблизно в кін-
ці літа 1969 року на просьбу підсудного Горбаля він
взяв із шафи кілька книг на схов і зошит у чорній
обгортці. В цьому зошиті було написано твір «Дума»,
в якому підсудний Горбаль робив наклеп на радянсь-
ку дійсність і радянську владу.

Це підтвердив також свідок Півторак В. Я., який
пояснив, що весною 1970 року до нього прийшов під-
судний Горбаль і приніс зошит, в якому була написа-
на «Дума». Підсудний Горбаль прочитав йому ури-
вок «Думи», а потім залишив. Проглянувши «Думу»,
він зрозумів, що зміст її скеровано проти радянської
влади.

22 листопада 1970 року на пропозицію слідчих
органів його дружина віддала їм цей зошит.

Вина підсудного Горбаля в доконанім злочині
повністю доведена речевими доказами: забраними
екземплярами так званої «Думи» (додаток — папка,
пакет №1) і актом криміналістичної експертизи про
те, що обидва екземпляри «Думи» написані підсуд-
ним Горбалем (а. с. 178-181).

Вказані злочинні дії, доконані підсудним Горба-
лем, передбачені ст. 62 ч. 1 КК УРСР, кваліфіковані
правильно, поскільки останній написав твір «Дума»,
в якому наводить наклепницькі вигадки, що порочать
радянський державний і суспільний лад, закликав до
боротьби проти радянської влади.

Пояснення підсудного Горбаля про те, що в час
написання «Думи» він не прагнув мети вести бороть-
бу з радянською владою, заперечуються змістом са-
мого твору «Дума», свідченням вищезгаданих свідків.
Про мету обробки громадян в антирадянському
націоналістичному дусі свідчить його звернення до
читача в іншому екземлярі «Думи».

Проведеною стаціонарною судово-медичною ек-
спертизою встановлено, що Горбаль доконав злочин
без будь-якого психічного розладу, в стані свідомо-
сте. В теперішній час психічними захворюваннями не
страждає (а- с. 194).

Враховуючи, що підсудний Горбаль доконав осо-
бливо небезпечний державний злочин, колегія вважає
необхідним визначити йому міру покарання — поз-
бавлення волі в рамках санкції ч. 1 ст. 62 КК УРСР
з відбуттям кари в виправно-трудовій колонії суворо-
го режиму із засланням після відбуття кари.

При цьому колегія враховує і його особу.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 323,
324 КПК УРСР, колегія —

ЗАСУДИЛА:

Горбаля Миколу Андрійовича за ст. 62 ч. 1 КК
УРСР до 5 (п’яти) років позбавлення волі з відбут-
тям кари в виправно-трудовій колонії суворого режи-
му із засланням на 2 (два) роки з обов’язковим посе-
ленням на території Комі АРСР.

До набрання вироком законної сили міру обме-
ження засудженому Горбалю М. Г. залишити попе-
редню — перебування під вартою.

Засудженому Горбалю строк відбуття кари раху-
вати з 24 листопада 1970 року.

Речеві докази, вказані в пакеті № 1, в папці зали-
шити при справі.

Стягнути з майна засудженого Горбаля Миколи
Андрійовича 18 (вісімнадцять) карбованців 40 коп. су-
дових витрат до приходу державі.
Вирок може бути оскаржений до Верховного Су-
ду УРСР через Тернопільський обласний суд на про-
тязі 7 діб з дня одержання засудженим його копії.

Головуючий підпис

Народні засідателі два підписи

Копія вірна:

Головуючий по справі І. Яровий

Копія з копії вірна:

Начальник спецчастини Римко

(Римко)

* До розділу про справу М. Горбаля ми додали текст вироку
суду над ним ще в 1971 р. Уривки з нього вироку були опубліко-
вані в українській пресі на Заході, але в них закралося багато тек-
стуальних неточностей.
ЗІСЕЛЬС ЙОСИФ

ЙОСИФ САМУЇЛОВИЧ ЗІСЕЛЬС

Став членом Української Гельсінкської Групи
у жовтні 1979 р.

Народився 2 грудня 1946 р. в Ташкенті, жонатий (дружи-
на — Ірина Борисівна; син Олександер, нар. в 1970 р.), ін-
женер, єврейський активіст. У 1969 р. закінчив фізико-ма-
тематичний факультет Чернівецького університету. Працю-
вав інженером в обласній телестудії. Член ВЛКСМ (комсо-
молу),з якого був виключений в 1972 р. Став неоголоше-
ним членом УГГ в серпні 1978 р. Вів облік, незаконно ув’я-
знених у психіятричних лікарнях. Засуджений у квітні 1979
р. на 3 роки табору посиленого режиму. Ув’язнення відбу-
вав у Чернівецькій області на Україні. Був звільнений у
грудні 1981 р.

Хронологія

1978 РІК:

Лютий — Йосифові Зісельсу зробили попередження, згідно з
Указом ПВР, яке він відмовився підписати. КДБ запропону-
вало йому виїхати з СРСР. Він відмовився.

Серпень — Й. 3. підписує разом з М. Горбалем заяву на захист
І. Кандиби (заява ця на Захід ие дійшла).

10 листопада — у Й. 3. відбувся 12 годинний обшук. Вилучили
картотеку в’язнів психлікарень, записки, листування.

8 грудня — у Й. 3. зробили другий обшук. Вилучили багато кни-
жок, матеріялів особистого листування. Після обшуку Й. 3.
заарештували. Його звинувачували за ст. 187-1 КК УРСР
(«поширювання завідомо неправдивих вигадок»). Слідство у
справі Й. 3. розпочав М. М. Варюшин, його замінив Ю. Ф.
Яновський, якого замінив А. Д. Євтухов. Під час слідства
він перебував у СІЗО в Чернівцях.

1979 РІК:

— у справі Й. 3. допитували багато осіб у Чернівцях, а
також поза Україною, в різних містах СРСР.

8	лютого — слідство у справі Й. 3. продовжили на два місяці.

13	березня — дружину Й. 3. відвідав у Чернівцях політичний за-
сланець Степан Сапеляк. Його затримала міліція і вивезла з
міста.

З квітня — у Чернівцях розпочався суд над Й. 3.

5 квітня — Й. 3. засудили на 3 р. табору посиленого режиму.
Того самого дня його дружина Ірина написала статтю про
суд над Ті чоловіком «Всім, кому дорогі добро і справедли-
вість».

29 травня — Верховний суд УРСР розглядав касаційну скаргу
Й. Зісельса і його адвоката. Вирок залишено без змін. У той
самий день брат Й. 3. Семен звернувся за допомогою до пре-
зидента США Дж. Картера.

Червень — Й. 3. доставили в концтабір в м. Сокиряни Чернівець-
кої обл.

7-22 вересня — Й. 3. перебував в ШІЗО.

І жовтня — Й. 3. пише заяви протесту.

1-16 жовтня — Й. 3. перебував в ШІЗО.

18-25 жовтня — Й. 3. перебував в санітарній частині концтабо-
ру

ЗО жовтня — у День політв’язня Й. 3. оголошує одноденну голо-
дівку, за що позбавлений загального побачення.

10 листопада — Й. 3. покарали на 15 діб в ШІЗО.

12 листопада — важко захворівши в ШІЗО, Й. 3. перевезений «на
обслідування» до лікарні МВС у Львові.

26 листопада — Й. 3. повернули назад в концтабір в Сокирянах.
Грудень — працівники КДБ переконували трьох в’язнів, щоб во-
ни дали неправдиві свідчення про те, що Й. 3. веде в таборі
антирадянську пропаганду.

1980 РІК:

Лютий — Й. 3. посадили незаконно в ШІЗО, щоб запобігти йо-
го побаченню з дружиною.

Листопад — Й. 3. помістили в лікарню.

1981 РІК:

8 грудня — Й. 3. звільнили з ув’язнення.

1982 РІК:

Лютий — Й. 3. безуспішно пробує знайти працю.

14 квітня — міліція попередила Й. З.,. якщо він не знайде робо-
ти, буде притягнений до кримінальної відповідальности.
— від квітня до кінця 1982 р. про Й. 3. на Захід не дійшли
жодні інформації.

Першому секретареві Чернівецького Обкому КПУ
Дікусарову В. Г.

Від Зісельса Йосифа Самуїловииа,
замешкалого по адресі:

Чернівці, Гайдара, 9, кв. 23; тел. 34502

ЗАЯВА

Я працюю на Чернівецькому радіотелецентрі з
квітня 1971 р. інженером технічного контролю. В
серпні 1972 р. після виступу на профспілковому зі-
бранні на захист співробітника, що бажає виїхати з
СРСР, мене виключили з комсомолу, після чого ди-
ректор радіотелецентру Войцев Мирослав Миколає-
вич домагався від мене заяви на звільнення за вла-
сним бажанням. Я категорично відмовився, і з тих
пір директор поставив перед собою мету вижити мене
з радіотелецентру, при чому, для досягнення цієї мети
він не перебирає ніякими засобами. Свідома брехня
й наклеп, безсоромні виступи на зібраннях, зфабри-
ковані догани без попередніх зауважень і попере-
джень, підступ і фальсифікація — ось арсеналі засобів,
вживаних проти мене. І все це за те, що я відверто
притримуючись своїх переконань, виступаю на за-
хист людей, по відношенню до яких діється неспра-
ведливість, критикую адміністрацію по робочих і ін-
ших питаннях, мотивовано не відвідую політзаняття.

З ініціятиви директора за 7, 5 років праці — шість
доган (більше, ніж у всіх разом узятих робітників
техконтролю на Україні), при чому три з них — за
останні два місяці (в той час як на партзборах відкри-
то говориться, що мені не місце в радіотелецентрі
з-за моїх переконань, директор планомірно й непри-
ховано готує звільнення); за єдиним винятком ні
однієї цілої тринадцятої зарплатні; безконечні необ-
грунтовані обвинувачення в неіснуючих гріхах. Так
може діяти тільки людина, якій дає надхнення без-
карність. І все це — при повній байдужості і на очах
усього колективу; мої неодноразові звертання до мі-
сцевкому не дали ніякого результату.

Особливо натиск посилився після протизаконних
дій проти мене й моїх знайомих з боку Чернівецько-
го УКДБ влітку 1976 р. і наклепницької статті В. Пе-
леха в обласній газеті 12 грудня 1976 р. Директор ра-
діотелецентру цілком затратив почуття міри і за ці
три роки йому пощастило створити навколо мене і
групи, в якій я працюю, абсолютно неробочу атмос-
феру, де процвітають доноси й підозріливість, підгля-
дання і підслухування. Для прикладу, в останній час
директор до того дійшов, що їздить за мною по п’я-
тах після командировки і перевіряє кожен мій рух.

Всі дії проти мене, якими б демагогічними фраза-
ми вони не прикривались, я розглядаю як дискримі-
націю за мої моральні і політичні переконання, як
грубе порушення природних людських прав на працю
і свободу переконань. Я готовий боронити свої пере-
конання у вільній і відкритій дискусії, але не можу
нічого, крім слова правди, протиставити незаконним
переслідуванням КДБ, наклепові в газеті й безчесним
намаганням адміністрації позбавити мене праці —
єдиного джерела існування моєї сім’ї.

Як часто і з яким обуренням пишуть наші газети
про «заборону на професію» в ФНР, але ось те ж саме
відбувається в нас, на моєму прикладі, і всі ніби в
рот води набрали, сором’язливо відвертаються, як
видно, розтративши весь жар і жадобу боротьби за
справедливість на захист західніх німців.

Я прошу Вас звернути увагу й припинити різнома-
нітні дискримінаційні дії на мою адресу, дати мені
можливість спокійно працювати. Якщо й після цього
листа нічого не зміниться, я буду розцінювати Вашу
мовчанку і реакцію як згоду і одобрення вищеописа-
них обурливих санкцій проти мене і вважатиму за
можливе використати будь-які засоби на свій захист,
аж до звернення в міжнародні організації.

2 листопада 1978 р.

Йосиф Зісельс
Президентові США панові Джіммі Картерові

Шановний пане Президенте!

Я звертаюся до Вас тому, що 8 грудня 1978 р.,
напередодні 30-х роковин прийняття Загальної декла-
рації прав людини, заарештований мій брат — Ио-
сиф Зісельс.

Ми з братом прожили разом 27 років, рівно стіль-
ки, скільки минуло з дня мого народження. Батьки
наші вмерли рано. Зараз він — єдина для мене рідна
людина на Землі.

Закінчивши в 1969 році катедру теоретичної фізи-
ки Чернівецького державного університету з відзна-
ченням, він примушений був працювати не за спеці-
альністю. Шлах в науку був дла нього закритий з
однієї, «простої» причини — він єврей.

Я знаю, що своюневичерпаннуенергію і непересіч-
ні здібності мій брат хотів віддати теоретичній фізи-
ці і цим бути корисним своїй країні.

Бути корисним своїй країні... Він ніколи не вимов-
лав цих слів уголос, але а знаю, що він думав про це
завжди.

Він думав про це, коли працював над матеріала-
ми дла Комісії по дослідженню використовуванна
психіатрії в політичних цілах.
Він думав про це, коли виступав проти незаконно-
го переслідування віруючих і євреїв, які бажали виїха-
ти в Ізраїль.

Він думав про це, коли працівники КДБ неодно-
разово й марно пропонували йому виїхати з СРСР.

Мій брат вирішив присвятити себе боротьбі проти
порушення прав людини — найболючішому питан-
ню в нашій країні. Цей біль — частина загальнолюд-
ського болю, який роздирає нашу плянету в теперіш-
ній час, його не можна назвати внутрішньою спра-
вою нашої країни.

Тому я прошу Вас виступити на захист мого бра-
та — Йосифа Зісельса.

9 грудня 1978 р.

Семен Зісельс
Старшому слідчому прокуратури
Чернівецькоїобласти Яновському Ю. Ф.

Від гр. Зісельс І. Б.

КЛОПОТАННЯ

Мій чоловік, Зісельс Йосиф Самуїлович, завжди
діяв відкрито і ніколи не ховався від правосуддя. Він
готовий в будь-який час стати перед відкритим і яв-
ним судом. У прокуратури немає і не може бути під-
став для застосування до Зісельса Й. С. ні однієї з
мір запобіжного заходу, а тим більше взяти під вар-
ту. До того ж ст. 187-1 КК УРСР не стосується до
тяжких злочинів, перелічених у ст. 155 КПК УРСР,
що подає вичерпний перелік злочинів, при доконанні
яких замкнення під варту можна застосовувати за
мотивами однієї лише загрози злочину. Нагадую
Вам, що «...В наказах Генерального Прокурора СР-
СР, прокурора УРСР, міністра внутрішніх справ
УРСР підкреслюється, що під варту необхідно брати
осіб, звинувачених у доконанні вищеподаних злочинів
(ст. 115 КПК УРСР — 1. 3.). В інших випадках, до
осіб, які мають постійне місце проживання, які зай-
маються суспільно корисною працею і являються хлі-
бодавцями сім’ї, належить приймати міри запобіж-
ного заходу, не пов’язані з позбавленням волі» (Кри-
мінально-процесуальний кодекс УРСР. Науково-прак-
тичний коментар. В-во політичної літератури Украї-
ни, Київ, 1975 р., стор. 191-192).

Мій чоловік має постійне місце праці і проживан-
ня і являється хлібодавцем сім’ї.

У зв’язку з вищеподаним я клопочу про негайне
звільнення Зісельса И. С. з-під варти і зняття з нього
всякі міри запобіжного заходу.

13 грудня 1978 р.

Ірина Зісельс
Прокуророві Чернівецької об ласти,
Старшому слідчому прокуратури
м. Чернівці Яновському

Від Ірини Зісельс

ЗАЯВА

Будучи дружиною Йосифа Зісельса, повністю по-
діляючи його переконання, я в рівній мірі брала
участь в допомозі політичним засланцям, допомозі
в’язням спеціяльних психлікарень та іншій правозахи-
сній діяльності.

Вся ця діяльність не суперечить ні одному з зако-
нів УРСР, Заключному Актові наради Гельсінкі і За-
гальній декларації прав людини 00Н.

Я вимагаю негайно звільнити мого чоловіка і при-
пинити його справу. Я наперед заявляю, що катего-
рично відмовляюсь брати участь в судовому розгляді
в ролі свідка.

Вважаю своїм обов’язком заявити, що, поділяючи
переконання свого чоловіка, я разом з ним брала
участь у правозахисній діяльності, так же відкрито
і не порушуючи законів. Вважаю, що ні я, ні чоловік
не зробили злочину. Але якщо справа мого чоловіка
не буде припинена, то я готова стати перед судом ра-
зом з ним і на тих же підставах.

21 грудня 1978 р.

Ірина Зісельс
До Московської Групи Сприяння Виконанню
Гельсінкських Угод

Від Зісельса Семена Самуїловича, що
проживає: 274000, м. Чернівці, вул. Шіллера, 3/7
Зісельс Ірини Борисівної, що проживає
274029, м. Чернівці, вул. Гайдара, 9)23

ЗВЕРНЕННЯ

8 грудня 1978 року незаконно заарештований Йо-
сиф Зісельс. Проти нього порушено кримінальну
справу.

Попереднє слідство веде прокуратура Чернівець-
кої обпасти (адреса прокуратури: 274000, м. Чернівці,
вул. Шевченка, 1, тел 2-47-96). Прокурор обпасти —
Панченко Є. П., слідство веде прокурор-криміналіст,
молодий радник юстиції Євтухов А. Д., нагляд над
слідством здійснює зам. прокурора обпасти Пашков-
ський М. К. Слідство ведеться необ’єктивно, з пору-
шенням КПК.

Йосиф Зісельс не зробив ніяких вчинків^ що пору-
шували б закони. За що ж будуть його судити? За те,
що жив, не приховуючи переконань, віри в добро й
справедливість, простягаючи руку допомоги людям
і заступався за гноблених.
Ми звертаємося в Групу сприяння з просьбою
вжити всі можливі заходи для розкриття незаконних
дій слідчих органів, з тим щоб добитися дотримання
законности і звільнення Йосифа Зісельса.

29 січня 1929 р.

Ірина Зісельс

Семен Зісельс
КОПІЯ ПОСТАНОВИ НА ОБШУК 10. II. 78

Гудзь

Прокурор м. Чернівців.

Слідчий прокуратури Ленінськогор-нуВарюшін М.
М.

Справа № Я-989 у відношенні Маргуліса Д.І.й ін.

У Зісельса Й. С. знаходяться предмети порногра-
фії, а також документи, що мають значення для спра-
ви.

Інспектор УВС, капітан міліції Кравчук Г. Б. (в
цивільному).

Сержант міліції.

Свідки.

СПИСОК ВИЛУЧЕНОГО ПІД ЧАС ОБШУКУ 10.
11. 78

1.	Літературні твори, листи, виступи: Цвєтаєвої,
Соложенкової, Хармса, Стругацьких, Бєлінкова, Н.
Мандельштам, Камю, Целана, Владімова, Булгако-
ва, Ст. Е. Лєца, Єрофеєва, Маламуда, Сахарова; вір-
ші російських поетів XX століття: Данієля, Волоши-
на, Коржавіна, Померанцева, Валерія Марченка, Ґу-
мільова, О. Мандельштама й ін.
2.	Звернення на захист і останнє слово: Орлова,
Ґінзбурґа, Щаранського, Нудель, Руденка, Подрабі-
нека.

3.	Бюлетені № 8 і № 11 Робочої комісії для дослі-
дження використовування психіятрії в політичних
цілях, список СПЛ, картотека в’язнів СПЛ (близько
100 осіб, з них 50 — з Дніпропетровської СПЛ).

4.	«Оприччина — 78» — № № 2 і 3, «Жити не по
брехні», невиповнений формуляр до вільної проф-
спілки, анкета, анкета для політичних засланих, бро-
шура «Допомога політв’язням в СРСР», 2 екз. неви-
повнених анкет для ув’язнених СПЛ.

5.	Список чернівецьких відмовників — 55 сімей.

6.	Список політичних засланих з адресами.

7.	Конспект книги Конквеста «Великий терор».

8.	Євангеліє від Іоана (вид. «Християнин»).

9.	Матеріяли про переслідування баптистів.

10.	Записні книжечки і блокноти.

11.	Листування з ув’язненими, засланими, колишні-
ми «псіхами».

12.	Особисте листування, чернетки, замітки, кон-
спекти.

13.	Документ, написаний Зісельсом, що ставить
під сумнів офіційну версію про смерть баптиста В.
Седлецького.

Всього — 82 назви по протоколу.

Зісельс И. С. підписати протокол відмовився,
бо вилучене не відповідає меті обшуку.

КОПІЇ ПОСТАНОВИ НА ОБШУК І ПРОТОКОЛУ
ОБШУКУ 8 ГРУДНЯ 1978

Гудзь

Прокурор м. Чернівців.

Слідчий Ленінського р-ну м. Чернівців Варюшін
М. М.
Справа № Я-10/70 у відношенні Зісельса Й. С.

Знаходяться предмети і твори, що містять вигад-
ки, які порочать радянський державний і суспільний
лад.

УВС інспектор, капітан міліції Кравчук Г. Б. (в
цивільному).

УВС інспектор, капітан міліції Єгоров К. А.

ПРОТОКОЛ

Мета обшуку — знайдення предметів і творів, які
містять наклепи на радянський лад.

Початок — 7.30, кінець — 12.50

Вилучено:

1.	Книга Р. Стреттона «Досягнення статевої гар-
монії» російською мовою (машинопис).

2.	Книга А. і Б. Стругацьких «Населений острів»
(вирізка з радянського журналу).

3.	Текст статті «Убогі духом» — «Радянська Буко-
вина» 12. 12. 76 р. (російською мовою, машинопис).

4.	Рукописна копія документу, поданого УКДБ по
Чернівецькій обл. в організації, де працюють люди,
згадувані в статті.

5.	Загальний зошит — конспекти А. Лебедєв, «Ча-
адаєв» і «Життя Ісуса» Ренана.

6.	Опис прокурорського попередження, даного
Зісельсові Й. С. 25. 2. 77 р. і список поверненої тоді
самвидавної літератури.

7.	Копія протоколу комсомольських зборів, на
яких Зісельс у своєму виступі захищав Тріхтера.

8.	Копія протоколу комсомольських зборів, на
яких Зісельс був виключений з комсомолу.

9.	85 квитанцій на телефонні розмови.

10.	Листи від Калинців (з віршами), Луцика, Супер-
фіна, Красівського (4), Сапеляка (з віршами), Слепа-
ка, Давидова й ін., всього 13.
11.	41 квитанція на поштові відсилки (грошові перека-
зи, посилки, бандеролі, цінні й заказні листи).

12.	Поштівки від Суперфіна й Калинців.

13.	Замітки про збори, проведені в Комітеті по те-
лебаченню — обговорення статті «Убогі духом».

14.	24 фотографії: Ґінзбург, Подрабінек, Мороз,
Красівський, Кандиба, Луцик, Нудель, Чорновіл, Лу-
к’яненко, Померанцев, Сапеляк та ін.

15.	Вирізка з чужоземної газети з фотографією.

16.	Книга 1889 року видання, «Історія російського
духу» Вольтера.

Зісельс Й. С. відмовився підписати протокол, бо
вилучене не містить наклепу на радянський лад.
ІНФОРМАЦІЯ У СПРАВІ ЗІСЕЛЬСА ЙОСИФА С*

Зісельс Й. С. потрапив у поле зору КДБ в 1976 ро-
ці. В серпні 1976 року Чернівецьке обласне управлін-
ня КДБ без санкції прокурора затримало Зісельса і
влаштувало дослідження з приводу читання ним і йо-
го друзями творів О. І. Солженіцина й іншої самви-
давної літератури. В грудні в обласній газеті «Радян-
ська Буковина» була опублікована наклепницька стат-
тя В. Пелеха «Убогі духом», в якій Зісельс Й. С. і йо-
го друзі показані морально розкладеними особами,
які серед інших аморальних учинків читають Солже-
ніцина.

В лютому 1977 року Зісельса Й. С. викликав за-
ступник обласного прокурора Пашковський М. К.,
який у присутності робітників КДБ попередив його
про кримінальну відповідальність за поширювання
неправдивих вигадок, що порочать радянський су-
спільний і державний лад. Матеріялом для пересто-
роги явились пояснення, дані Зісельсом Й. С. і його
друзями в серпні 1976 р. Зісельс Й. С. відмовився під-
писати протокол попередження, бо він ніколи не зай-
мався неправдивими вигадками, які порочать радян-
ський лад, а також не вважає літературу, про яку
йшла мова в серпні 1976 р., наклепницькою.

З тих пір Зісельс Й. С. постійно перебував під на-
глядом КДБ.
Адміністрація радіотелецентру, де Йосиф Зісельс
працював інженером групи технічного контролю, по-
стійно піддавала його цькуванню. З листопада 1978 р.
Зісельс Й. С. звернувся листом до першого секретаря
Чернівецького обкому КПУ з викладом своїх претен-
зій до адміністрації радіотелецентру й органів КДБ.

10 листопада 1978 р. на квартирі Зісельса був
зроблений 12-годинний обшук. Формально обшук
відбувався з метою вилучення предметів порнографії
по справі Маргуліса Д. І. — чоловіка сестри Йосифа.
Під час обшуку вилучено літературні твори різних
авторів і документи, що відбивають громадську ді-
яльність Зісельса на захист прав людини в СРСР.
Йосиф відмовився підписати протокол обшуку, бо ви-
лучене не відповідало меті проведення обшуку.

8 грудня на квартирі Зісельса Й. С. був зроблений
другий обшук. Після обшуку, без пред’явлення орде-
ру на арешт, Йосифа відвезли на допит в міліцію.
Там примістили в КПУ (ув’язнення).

З 9 грудня 1978 р. Йосиф Зісельс перебуває в слід-
чому ізоляторі (м. Чернівці, уст. р/ч 328-211, на-
чальник СІЗО майор Покричук В. А.).

Попереднє слідство у справі Й. Зісельса ведуть:

Від 8. 12. 78 до 12. 12. 78 — ст. слідчий прокура-
тури Ленінського району м. Чернівців Варюшін М.
М., що робив обшуки й затримання.

Від 12. 12. 78 до 25. 12. 78 — ст. слідчий обласної
прокуратури Яновський Ю. Ф.

Від 26. 12. 78 — прокурор-криміналіст обласної
прокуратури Євтухов А. Д.

На першому етапі слідства були викликані свідки,
що мають відношення до подій 1976 р. їм пропону-
вали перенести в протоколи допитів пояснення, дані
ними в КДБ в серпні 1976 р. Круґлова Н. В. і її син
Валерій підтвердили, що в серпні 1976 р. Йосиф да-
вав їм читати «Архіпелаг ГУЛаґ». Блітт Роман, ви-
кликаний на допит із Казані, підтвердив, що брав у
Йосифа збірник «Из-под гльїб». Зісельс Семен відмо-
вився повторити свої пояснення, дані в КДБ в 1976
р., мотивуючи це тим, що література, про яку йшла
мова, не вміщає наклепів.

Ірина Зісельс після першого допиту відмовилася
давати покази в справі чоловіка і скерувала в проку-
ратуру области заяву й ряд клопотань, в тому числі
— про зміну міри запобіжного заходу, про забезпе-
чення побачення, про призначення дієтхарчування за
станом здоров’я.

Потім були викликані свідки, які мають, на думку
слідчого, відношення до діяльности Зісельса в 1978 р.

Становить зацікавлення допит Марини Потоцької,
в якої під час обшуку 8 грудня був забраний доку-
мент (написаний рукою Йосифа), що ставить під сум-
нів офіційну версію про смерть баптиста В. Седлець-
кого. На запитання слідчого про цей документ Мари-
на відповіла, що документ потрапив до неї випадко-
во і вона не знайома з його змістом. Напередодні до-
питу Марини в прокуратуру був викликаний її бать-
ко. Слідчий Євтухов намагався через нього зробити
натиск на Марину, твердячи, що вона нібито була ко-
ханкою Йосифа, натякнув на можливі неприємності,
які можуть бути в Марини і її чоловіка — офіцера
радянської армії.

8 січня 1979 р. на допит був викликаний С. Шин-
каренко, який був у гостях у Зісельсів 1978 р. Слід-
чий, маючи запис розмови, зроблений шляхом елек-
тронного підслухування, просив Шинкаренка підтвер-
дити, що в розмові з ним Йосиф розповідав про
психлікарні для здорових в СРСР і про штучно ви-
кликаний голод на Україні в кінці 20-х — на початку
30-х років. Шинкаренко відмовився підтвердити це.

Зараз нам відомо про 16-ой допитаних у справі
Зісельса. Практично всі відомі нам допити відбува-
ються з багаточисельними порушеннями КПК.
Слідство у справі Йосифа Зісельса продовжується.

* Ця інформація дісталася на Захід, як анонімний документ
без дати. Написана була в січні або лютому 1979 р.
ОБВИНУВАЛЬНИЙ ВИСНОВОК*

«Затверджу ю»

Зам. прокурора Чернівецької обпасти державний
радник юстиції 3-ої кляси Панченко Є. П., 16 березня
1979 року.

ОБВИНУВАЛЬНИЙ ВИСНОВОК

із кримінальної справи № Я-10/70 по обвинуваченню
Зісельса Й. С. в злочині, передбаченому статтею
187-1 КК УРСР.

8 грудня 1978 року порушено теперішню кримі-
нальну справу прокуратурою м. Чернівців по факту
розповсюдження документів, що містять завідомо не-
правдиві вигадки, які порочать радянський суспіль-
ний і державний лад. Підставою для порушення кри-
мінальної справи послужили виділені 21 листопада
1978 року матеріали з кримінальної справи по обви-
нуваченню Маргуліса Д. І. й Ґурфеля Г. М.

Зісельс Йосиф Самуїлович, 2 грудня 1946 року на-
родження, уродженець м. Ташкента, громадянин СР-
СР, безпартійний, єврей, раніше несуджений, з ви-
щою освітою, одружений, до арешту працював на
Чернівецькому радіотелецентрі на становищі інжене-
ра групи техконтролю, мешканець м. Чернівців, вул.
Гайдара, 9/23, обвинувачується в тому, що він, під
впливом прочитаних нелегально розповсюджуваних
антирадянських документів і в зв’язку з цим тенденційно
оцінюючи радянську дійсність, а також заходи, що їх
проводить КПРС і радянський уряд, на протязі 1975-
1978 рр. систематично займався розповсюдженням в
усній і писемній формі завідомо неправдивих вига-
док, що порочать радянський суспільний і державний
лад, а також виготовленням і зберіганням докумен-
тів такого ж змісту з метою пізнішого розповсюджу-
вання.

Так, приблизно в 1974 абов 1975 р.в Кишинові по-
знайомив громадянина Шенкера Ізю Ізраїлевича з до-
кументом А. Амальрика «Чи проіснує Радянський
Союз до 1984 року?», в якому зводиться наклеп на
радянський суспільний і державний лад, на зовнішню
і внутрішню політику радянського уряду й КПРС.
Тоді ж ознайомив Шенкера І. 1. з документами Сол-
женіцина «IV Всесоюзному з’їздові радянських пись-
менників» і промовою-відповіддю Солженіцина на
Нобелівській церемонії 10 грудня 1974 року, в яких
містяться завідомо неправдиві вигадки, що порочать
радянський державний і суспільний лад.

В серпні 1976 року познайомив громадянина Кру-
ґлова Валерія Альбертовича з фотокопією книги Сол-
женіцина «Архіпелаг ТУЛаґ», виданої за кордоном,
в якій з ворожих позицій зводиться наклеп на радян-
ський державний і суспільний лад.

В 1976 році познайомив в м. Чернівцях з вищеназ-
ваним пасквілем свого брата Зісельса Семена Самуї-
ловича.

22 серпня 1976 року передав у своїй квартирі Бліт-
тові Романові Львовичеві для ознайомлення книгу
під назвою «Из-под гльїб», видану в Парижі в 1974 р.,
що містить наклепницькі вигадки, що порочать ра-
дянський державний і суспільний лад.Після ознайом-
лення вказану книгу Блітт Р. Л. повернув Зісельсові
Йосифу Самуїловичу.
Виготовляв і зберігав з метою пізнішого розпов-
сюдження документи, що містять наклепницькі ви-
гадки, які порочать радянський державний і суспіль-
ний лад, а саме:

Рукописний текст під загальною назвою «Звернен-
ня»;

Рукописний текст, що починається словами «В
1977-78 рр. заарештовані й засуджені загальним стро-
ком на 67 років...»;

Машинописний текст документу, що починається
словами «До співвітчизників і світової громадсько-
сти...».

Одночасно з цим Зісельс И. С. набув у невстанов-
лених осіб і зберігав у своїй квартирі з метою пізні-
шого розповсюдження наступні документи, що мі-
стять наклепницькі вигадки на радянський держав-
ний і суспільний лад:

Брошуру під назвою «Допомога політв’язням в
СРСР», видану типографічним способом;

Машинописний текст документу, що починається
словами «Знищенню великої російської літератури
сприяло багато обставин...»;

Машинописний текст під назвою «Звернення» з
зазначенням осіб, що підписали його, в тому числі
й Зісельса И. С.;

Машинописні тексти двох документів під назвою
«Оприччина-78 продовжується», випуски 2, 3;

Машинописні тексти двох документів під назвою
«Інформаційний бюлетень» №№ 8, 11;

Рукописний текст документу під назвою «Жити не
по брехні», випуск 1 за 1977 рік;

Машинописний текст документу під назвою «Ось
як ми живемо».

Крім того, на протязі 1975-78 рр. Зісельс Й. С.
займався збиранням тенденційної інформації у відно-
шенні осіб, що поповнили кримінальні злочини і ви-
знані судами неосудними, і на підставі чого робив
свідомо неправдиві узагальнені висновки, що поро-
чать радянський державний і суспільний лад, які си-
стематично в усній формі розповсюджував серед ін-
ших осіб.

Так, спілкуючись по місці праці з інженером Оста-
пенком Іваном Петровичем, в 1976 і 1978 роках ви-
словлював йому завідомо наклепницькі вигадки про
те, що в Радянському Союзі ніби порушують люд-
ські права, осіб єврейської національности ніби пере-
слідують, і вони не мають можности навчатися у ви-
щих учбових закладах.

На початку березня 1978, під час своєї зустрічі в
Москві з Сахаровою Надією Сергіївною допускав за-
відомо неправдиві висловлювання, твердячи, що в
офіційних колах нашої країни ніби перекручують
історичні факти розвитку соціялістичного суспільства
і насаджують радянським людям неправду, що в
Радянському Союзі нібито здорових людей — полі-
тичних противників — в примусовому порядку примі-
щують у психіятричні лікарні.

Тобто своїми навмисними діями по систематич-
ному розповсюдженню як в усній, так і в писемній
формі завідомо неправдивих вигадок, що порочать
радянський державний і суспільний лад, а рівно ж по
виготовленню і зберіганню з метою пізнішого роз-
повсюдження документів такого ж змісту И. С. Зі-
сельс поповнив злочин, передбачений статтею 187-1
КК УРСР.

У відповідності до статті 275 КПК УРСР теперіш-
ня кримінальна справа разом із обвинувальним ви-
сновком скеровується прокуророві Чернівецької обла-
сте. Обвинувальний висновок складено 15 березня
1979 року.

Прокурор-криміналіст прокуратури
Чернівецької области молодший
радник юстиції Євтухов А. Д.
СУД НАД ЙОСИФОМ ЗІСЕЛЬСОМ

Від 3-го по 5-те квітня 1979 року Чернівецький
обласний суд розглядав кримінальну справу по звину-
ваченню Зісельса Йосифа Самуїловича в злочині, пе-
редбаченому статтею 187-1 КК УРСР.

В судовім засіданні брали участь:

Головуючий — Іщенко, заст. голови судової ко-
легії в кримінальних справах Чернівецького обл. су-
ду; народні засідателі — Макатров, Вайнбендер; про-
курор — Коцюрба, перший помічник прокурора Чер-
нівецької области; адвокат — Нимиринська, член
Ворошиловградської обл. колегії адвокатів.

ОБСТАВИНИ КОЛО СУДУ 1 В ЗАЛІ СУДУ

В порушення встановлених правил Зісельс Й. С.,
що знаходиться в слідчому ізоляторі з 8-го грудня
1978 р., одержав повістку про виклик до суду не за
3-й доби, а 2-го квітня 1979 р. Його дружина Ірина не
знала ні про місце, ні про час початку судового засі-
дання. 3-го квітня на дошці оголошень Чернівецько-
го обл. суду появилось оголошення, яке говорило, що
слухання справи Зісельса буде відбуватися в будинку
Садгорського районного суду і почнеться о 10.30.

До часу прибуття в Садгору рідних і друзів Зісель-
са заля судового засідання була заповнена — спеці-
ально запрошеними (за запрошеннями) представника-
ми громадськости, а також співробітниками КДБ, які
давали вказівки посиленому нарядові міліції і дру-
жинникам, розсаджували запрошених на місця, по-
стійно перебували в кімнаті, де відпочивав суддя
Іщенко.

Пильнував перебіг судового засідання підполков-
ник КДБ Вишневський.

3-го квітня в залю судового засідання була допу-
щена Ірина Зісельс. Ідучий за нею П. А. Подрабінек,
що спеціально приїхав на суд із Москви, був грубо
зупинений співробітником КДБ, який тут же наказав
нарядові міліції доставити Подрабінека в районне
відділення міліції. Решті працівники міліції пояснили,
що в залі немає місць, і радили не стояти коло бу-
динку суду. Скористати з цієї поради відмовились:
С. Зісельс, Р. Круг, Б. Ґрінфельд, В. Касавін. Близь-
ко 11.00 вони були доставлені в районове відділення
міліції і близько 15.00 випущені без вибачень і поя-
снень причини затримання. П. А. Подрабінека просто
з відділення міліції доставили в аеропорт і посадили
в літак, що відлітав на Москву в 18.00 3-го квітня.
Цю операцію здійснили співробітники міського кри-
мінального розшуку.

Тим часом на початку судового засідання в одно-
му з клопотань Зісельс Й. С. просив суд допустити в
залю його друзів і рідних, бо суд — відкритий, але
в залі присутні 50 незнайомих йому людей. Після
обідньої перерви суд задовольнив клопотання, при
чому в рішенні суду конкретно вказувалося, що допу-
щення в залю дозволено П. А. Подрабінеку. Викона-
ти це рішення суду було доручено начальникові конвою.
Повернувшися в залю суду, він заявив, що перед бу-
динком суду нікого немає. В цей час перед будинком
суду дійсно нікого не було, бо частина бажаючих по-
пасти на суд вирішила йти за порадами міліції, а
решта перебували в Садгорському районовому відді-
ленні міліції.

ДОПИТ ПІДСУДНОГО

3-го квітня судове засідання почалося з вияснення
особи підсудного. Потім на запитання судді про існу-
ючі відводи Зісельс Й. С. заявив відвід всьому скла-
дові суду і прокуророві, мотивуючи це наступним чи-
ном: «...В силу специфічної побудови нашої держави
в склад суду можуть входити ЛЮДИ, ЯКІ ЦІЛКОМ І ПОВ-
НІСТЮ поділяють політику КПРС і радянського уря-
ду. Сам факт відбування цього процесу свідчить про
те, що деякі аспекти цієї політики потребують крити-
ки». На запитання судді, який же суд може розгляда-
ти його справу, Зісельс Й. С. відповів, що справи та-
кого роду підсудні міжнародньому судові в правах
людини. Після 45-хвилинної наради суд відхилив
відвід.

Потім Зісельс Й. С. заявив судові ряд клопотань.

1.	«Через те, що питання про наклепницький ха-
рактер вилучених у мене під час обшуку книжок і до-
кументів не досліджувався на попередньому слідстві,
прошу суд викликати свідків і провести ставки віч-на-
віч та експертизи, що мають відношення до фактів,
які викладені в цих книгах і документах. Список 580
свідків і 139 ставок віч-на-віч та експертиз є в мате-
ріялах справи, в моєму клопотанні аналогічного ха-
рактеру, яке слідчий відхилив без умотивування».

2.	«В суд були викликані тільки 8 із 23 свідків, до-
питаних на попередньому слідстві. Прошу викликати
решту: Путермана, Зархі, Потоцьку, Шинкаренко,
Ноздріну, Гаврилова, Войцева, Чернова, Сідого,
Хмелькову, Яремкевич, Заболотного, Котлярова,
Бейліна».

3.	«Прошу приєднати до справи в якості речевих
доказів збірку оповідань Д. Хармса «Слухай», уривки
з праці А. Бєлінкова про творчість Ю. Олеші й інші
вилучені в мене під час обшуку книги й документи».

4.	«Прошу суд видати розпорядження про допу-
щення в залю моїх друзів і рідних, в тому числі дуже
близьку мені людину — П. А. Подрабінека, бо судо-
ве засідання являється відкритим, але в залі присутні
50 осіб, цілковито мені незнайомі».

5.	«Прошу суд приєднати до справи мою заяву
про те, що в ході попереднього слідства були пору-
шені частинно або повністю наступні статті Кримі-
нально-процесуального кодексу УРСР: 6,' 14, 15, 21,
22, 25, 43, 64-70, 74, 94, 106, 107, 120, 127, 129, 131,
140, 175, 177, 178, 186, 197, 221 — разом 29 статтей».

Всі ці клопотання задоволені не були, не дивля-
чись на те, що четверте клопотання суд задовольнив
(див. вище).

Потім головуючий зачитав текст обвинувального
висновку (див. Додаток 2), в якому Зісельсові Й. С.
ставлять в вину наступні епізоди:

1.	В 1974-1975 рр. у м. Кишиневі познайомив сво-
го приятеля Шенкера І. І. з наступними документа-
ми: «Чи проіснує Радянський Союз до 1984 року?» А.
Амальрика, «Лист IV Всесоюзному з’їздові радянсь-
ких письменників» О. Солженіцина, «Нобелівська
промова» О. Солженіцина.

2.	В серпні 1976 р. познайомив Круґлова В. А. з
фотокопією книги Солженіцина «Архіпелаг ҐУЛаґ».

3.	В 1976 р. познайомив свого брата Зісельса С. С.
з книгою Солженіцина «Архіпелаг ҐУЛаґ». (Цей епі-
зод був пізніше виключений із обвинувачення у виро-
ку як такий, що не знайшов свого підтвердження.
Див. Додаток 3).

4.	22 серпня 1976 р. передав у своїй квартирі кни-
гу кількох авторів «Из-под гльїб» Блітту Р. Л.

5.	Виготовив і зберігав з метою подальшого роз-
повсюдження:
а)	рукописний текст під назвою «Звернення»,

б)	рукописний текст, що починається словами «В
1977-1978 рр. заарештовані й засуджені загаль-
ним строком на 67 років...»,

в)	машинописний текст документу під назвою «До
співвітчизників і світової громадськости»,

6.	Придбав у невстановлених осіб і зберігав з ме-
тою наступного розповсюдження наступні документи:

а)	брошуру, виготовлену типографічним спосо-
бом, під назвою «Допомога політв’язням в
СРСР»,

б)	машинописний текст, що починається словами
«Знищенню великої російської літератури
сприяло багато обставин...»,

в)	машинописний текст під назвою«3вернення»,
г) машинописні тексти двох документів під наз-

вою «Оприччина-78 продовжується», випуск 2,
З,

ґ) машинописні тексти двох документів під наз-
вою «Робоча комісія по розслідуванню злов-
живань психіятрією в політичних цілях. Ін-
формаційний бюлетень», №№ 8, 11,

д) машинописний текст документу під назвою
«Жити не по брехні», випуск 1 за 1977 рік,
е) машинописний текст під назвою «Ось як ми жи-
вемо».

7.	На протязі 1975-1978 років збирав тенденційну
інформацію з метою розповсюдження про осіб, які
зробили кримінальні злочини і направлені за визна-
ченням суду в спеціальні психічні лікарні. На підста-
ві цієї інформації робив свідомо узагальнені виснов-
ки про те, що в СРСР здорових людей приміщують
в СПЛ з політичних мотивів.

8.	Систематично в усній формі поширював злісні
вигадки, що порочили радянський суспільний і дер-
жавний лад:

а) в розмові з Остапенком допустив висловлюван-
ня про те, що в СРСР приймання в ВУЗи ве-
деться за національною ознакою, люди поз-
бавлені вільного вибору країни проживання;
б) в розмові з Сахаровою допустився висловлю-
вання про те, що в СРСР люди підлягають
психіятричним переслідуванням за політични-
ми мотивами.

З приводу всіх перечислених документів в обвину-
вальному висновку говориться, що вони — антира-
дянского й наклепницького характеру, містять свідомо
неправдиві вигадки, які порочать радянський суспіль-
ний і державний лад.

Докази або посилання на докази наклепницького
характеру цих документів у обвинувальному виснов-
ку не наводяться.

Після запитання обвинувального висновку голову-
ючий надав слово підсудному. Зісельс Й. С. заявив,
що винним себе не визнає ані по одному з пунктів
обвинувачення. Крім того, в матеріялах справи не на-
водиться доказів його вини.

В перебігу допиту підсудного обмірковувались
епізоди, поставлені в вину Зісельсові Й. С.

Обмірковування епізодів розповсюдження, виготов-
лення, зберігання з метою розповсюдження відбува-
лося аналогічним чином. Діялог прокурора і підсуд-
ного по цій групі епізодів відбувався, в основному,
за наступною схемою:

Прокурор: Чи дійсно цей документ належить вам?
Підсудний: Як сказано в протоколі обшуку, цей
документ належить мені.

Прокурор: Де і в кого ви набули цей документ?

Підсудний: Я відмовляюсь відповідати на це пи-
тання.

Прокурор: 3 якою метою ви зберігали цей доку-
мент?

Підсудний: Я цікавився тематикою, заторкненою
в цьому документі, і зберігав його з цієї причини.
Прокурор: Чи дійсно ви познайомили цього чоло-
віка з даним документом?

Підсудний: Як написано в протоколі допиту цьо-
го чоловіка, я познайомив його з даним документом.

Прокурор: 3 якою метою ви це зробили?

Підсудний: Я відмовляюсь відповідати на це пи-
тання.

Прокурор: Чи дійсно ви виготовили цей доку-
мент?

Підсудний: Як сказано у висновку письмознавчої
експертизи, цей документ написаний мною.

Прокурор: 3 якою метою ви виготовили цей доку-
мент?

Підсудний: Я цікавився проблемами, про які гово-
риться в цьому документі, але в мене не було друко-
ваного екземпляра. Тому я виготовив рукописну ко-
пію.

Прокурор: Як ви ставитеся до наступної фрази
(зачитує речення з документу).

Підсудний: Поперше, ця фраза вирвана з контек-
сту. Подруге, мої думки й переконання не можуть бу-
ти об’єктом судового розгляду. Тому питання по-
ставлене некоректно.

Прокурор: Чи поділяєте ви думку автора цього
документу?

Підсудний: Я повторюю, що питання про мої
переконання виходить за рамки судового розгляду.

У своїх відповідях Зісельс Й. С. не заперечував і
не підтверджував показів свідків, він відмовлявся відпо-
відати на питання, що стосувалися третіх осіб.

Між адвокатом і підсудним відбувся наступний
діялог:

Адвокат: Чи зустрічали ви денебудь опцс фактів,
викладених Солженіциним у книзі «Архіпелаг ГУ-
Лаг»?

Підсудний: Так, я зустрічав частину з цих фактів
в інших джерелах.
Адвокат: Що це за джерела? Це офіційні видання?

Підсудний: Так, це офіційні джерела. Це книга Не-
крича «Июнь 41-го», «Повесть о пережитом» Дьякова,
«Один день Йвана Денисовича» Солженіцина, «Воспо-
минания» Ґаліни Серебрякової, а також матеріали
XX і XXII з’їздів КПРС.

Адвокат: В них підтверджувались факти, викладе-
ні Солженіциним в «Архіпелаг ГУЛаґ»?

Підсудний: Так.

Адвокат: Чи був Солженіцин засуджений за виго-
товлення й розповсюдження цієї книги?

Підсудний: Ні, не був.

Адвокат: Чи міститься в бюлетенях Робочої комі-
сії по розслідуванню зловживань психіятрією твер-
дження, що ув’язнювання здорових людей у психія-
тричні лікарні внутрішньо властиве нашому суспіль-
ству?

Підсудний: Ні, цього там не говориться. В них ви-
кладені випадки порушення конкретних законів окре-
мими людьми й організаціями.

З приводу двох епізодів усного розповсюдження
з Остапенком і Сахаровою Зісельс Й. С. категорично
відмовився підтвердити факти своїх розмов з ними на
подібні теми. В першому випадку він посилався на су-
перечності показів Остапенка з показами інших свід-
ків на попередньому слідстві і на погані взаємини,
що постали між ним і свідком Остапенком починаючи
з 1972 року. В другому випадку Зісельс Й. С. вимагав
проведення ставки віч-на-віч між ним і свідком Саха-
ровою, підозріваючи, що підпис її на протоколі допи-
ту був підроблений.

На цьому судове засідання 3 квітня закінчилось.
В час обідньої перерви співробітники міліції з наказу
підполковника КДБ Вишневського зробили особистий
огляд в Ірини Зісельс без пред’явлення ордеру. При
цьому в неї були вилучені записи, які вона вела в залі
суду.
4-го квітня, крім запрошених за перепустками,в
залю суду були допущені дружина, брат і мати під-
судного. При чому брат і мати Зісельса Й. С. були
пропущені завдяки втручанню підполковника КДБ
Вишневського, бо наряд міліції відмовлявся їх про-
пустити, заявляючи, як звичайно, що в залі місць не-
має. Дружину і брата підсудного посадили на одну
лаву з трьома співробітниками КДБ, очевидно,
для того, щоб не допустити до можливих порушень
порядку, а також спроб рукописного й магнітофонного
запису того, що відбувалося в судовому засіданні.

Продовження допиту підсудного відбувалося з при-
воду картотеки, складеної Зісельсом Й. С. про 77
ув’язнених СПЛ і вилученої в нього в часі обшуку.

Прокурор: Де, у кого і коли ви одержали відо-
мості, викладені у вашій картотеці?

Підсудний: Я одержав цю інформацію з різних
джерел, про які відмовляюся говорити. Я вдячний
слідству за те, що в матеріалах справи є відповідь на
запит у Дніпропетровську СПЛ про 37-х ув’язне-
них, яка підтверджує дані моєї картотеки.

Прокурор: 3 якою метою ви збирали ці відомості?

Підсудний: Людина, яка хоча б один раз зіткнула-
ся з фактом примусового лікування здорових людей
у психіятричних лікарнях, не може залишитися бай-
дужою до цієї проблеми. Зараз в розпорядженні ліка-
рів є сильно діючі невролептики, такі, як аміназін,
трифтазін, триседіл та інші. Вони добре помагають
хворим, аж до повного виздоровлення, але дія їх на
здорових людей — жахлива. Я збирав інформацію
такого роду, для того щоб помогти цим людям. Мо-
жу розповісти про чоловіка, з яким я добре знайомий
і який був підданий примусовому лікуванню невро-
лептиками з політичних мотивів (хоче розповісти про
Красівського).

Головуючий: Суд не має потреби в цій інформації.

Прокурор: Як у вашу картотеку потрапив Забо-
лотний, засуджений за співпрацю з німцями в час вій-
ни?

Підсудний: Заболотний повністю відбув строк по-
карання за те, що він у 18-річному віці працював пе-
рекладачем у німців. Через багато років після звіль-
нення він був примусово приміщений у СПЛ за
спробу незаконного переходу кордону і перебуває
там 13 років. Я вважаю примусове лікування Забо-
лотного незаконним, і з цієї причини він потребує до-
помоги.

Адвокат: Кому ви передавали відомості з вашої
картотеки?

Підсудний: Нікому. Висновок слідства про те, що
я зберігав картотеку з метою розповсюдження, поз-
бавлений усяких підстав. В показах Сахарової немає
ніяких даних із картотеки.

ДОПИТ СВІДКІВ

Із восьми визначених до виклику в судове засідан-
ня свідків 4-го квітня о 10.00 в Чернівецький обла-
сний суд явились тільки шість — Круґлова Н. В.,
Круґлов В. А., Шенкер І. І., Блітт Р. Л., Остапенко І.
П. і Захаров. Свідок Сахарова Н. С. не приїхала. На
адресу суду прийшла телеграма, не завірена лікарем,
про її хворобу. Свідок Зісельс С. не одержав повістки
до суду і перебував у цей час в залі судового засідан-
ня Садгорського районового суду.

Після переклички свідків (у списку для переклички
вже були відсутні Сахарова Н. С. і Зісельс С. С.) їх
спеціальним автобусом доставили до будинку Сад-
горського районового суду.

Крім запитань про анкетні дані, взаємини з під-
судним, свідкам по суті справи були поставлені на-
ступні запитання.
круґловіи н. в.

Прокурор: Чи дійсно ви в серпні 1976 р. познайо-
милися з книгою Солженіцина «Архіпелаг ГУЛаг»,
яку дав вам Зісельс?

Свідок: Переглядала.

Прокурор: За яких обставин Зісельс запропонував
вам цю книгу для перечитання?

Свідок: Він не пропонував мені читати. Він по-
дзвонив до мене і запропонував прийти в гості ра-
зом із сином*. Син пішов у гості до Зісельса і приніс
книгу.

Прокурор: Скільки часу в вас перебувала ця кни-
га?

Свідок: Близько доби.

Підсудний: Скільки часу, по-вашому, необхідно
для ознайомлення із змістом книги?

Свідок: Не менше тижня.

Підсудний: Чи були з мого боку твердження про
те, що в «Архіпелагу ГУЛаг» міститься наклеп?

Головуючий: Суд дає відвід цьому запитанню.

Підсудний: Чи вважаєте ви, що написане про вас
і інших у статті Пелеха — правда?

Головуючий: Суд знімає це 'запитання.

Підсудний: Чи вважаєте ви, що автор книги «Ар-
хіпелаг ҐУЛаґ» не був переконаний у своїй правоті?

Головуючий: Суд дає відвід цьому запитанню.

Підсудний: Чи вважаєте ви, що в «Архіпелагу
ГУЛаг» міститься наклеп?

Головуючий: Суд знімає це запитання.

* Тут і в дальшому підкреслюются фрази, не внесені в прото-
кол судового засідання. Клопотання Зісельса Й. С. про внесення
іх у протокол були відхилені на судовому засіданні після за-
твердження протоколу (4 травня 1979) без мотивування.
КРУҐЛОВУ В. А.

Прокурор: Чи дійсно ви 22 серпня 1976 р., перебу-
ваючи в квартирі у Зісельса, взяли в нього для прочи-
тання книгу Солженіцина «Архіпелаг ГУЛаґ».

Свідок: Так.

Прокурор: За яких обставин ви взяли цю книгу?

Свідок: Я помітив цю книгу на столі і попросив у
Зісельса дати мені її для прочитання. Він дав мені
для прочитання тільки першу частину книги.

Підсудний: Чи вважав я, що в «Архіпелагу» мі-
стяться наклепницькі вигадки?

Свідок: Ні, не вважав.

Підсудний: Скільки часу, по-вашому, необхідно
для прочитання цієї книги?

Свідок: Якщо займатися тільки читанням — не
менше трьох днів.

Підсудний: Чи вважаєте ви, що в «Архіпелагу
ГУЛаґ» міститься наклеп?

Головуючий: Суд знімає це запитання.

Підсудний: Чи вважаєте ви, що написане про вас
та інших у статті Пелеха — правда?

Головуючий: Суд знімає це запитання.

Підсудний: Чи вважаєте ви, що автор, коли пи-
сав «Архіпелаг ҐУЛаґ», не був переконаний у своїй
правоті?

Головуючий: Суд знімає це запитання.

БЛІТТОВІ Р. Л.

Прокурор: Свідок , ви визнаєте, що 22 серпня 1976
р., перебуваючи в квартирі у Зісельса, взяли в нього
для прочитання збірник «Из-под гльїб»?

Свідок: Так, визнаю.

Прокурор: Чи ви самі вибрали книгу чи вам її за-
пропонували?

Свідок: Сам вибрав.

Підсудний: Чи зустрічали ви в цій книзі порівняння
СРСР з режимом у Чілі?
Свідок: Ні, не зустрічав. Але я не дочитав її до
кінця, бо вона здалася мені нецікавою і я навіть за-
снув при читанні.

Підсудний: Чи ви зустрічали в збірнику «Из-под
гльїб» якінебудь наклепницькі вигадки?

Головуючий: Суд знімає це запитання.

Підсудний: Чи вважаєте ви правдою написане про
вас та інших у статті Пелеха?

Головуючий: Суд знімає це запитання.

ЗАХАРОВУ

Прокурор: Чи ви були присутні при розмові
Остапенка й Зісельса, коли Зісельс говорив, що в на-
шій країні люди позбавлені права на еміграцію, а
приймання у ВУЗи ведеться за національною озна-
кою?

Свідок: Не пам'ятаю такого.

Прокурор: Чи висловлював Зісельс, що в СРСР здо-
рових людей саджають у психіятричні лікарні?

Свідок: Ні, не пам’ятаю.

Адвокат: Чи бачили ви Зісельса в товаристві
Остапенка й Яремкевич ?

Свідок: Ні, не бачив.

Прокурор: Коли і за яких обставин ви продали
Зісельсові друкарську машинку?

Свідок: Близько п’яти років тому. Я тримав її в
лабораторії, там де моє робоче місце, і часто кори-
стувався нею для оформлення профспілкових доку-
ментів. Зісельс попросив мене продати машинку. Я
погодився.

ОСТАПЕНКО І. П.

Прокурор: Чи говорив Зісельс у розмові з вами,
що євреям у нас утруднений доступ до вищої освіти,
а їхні спроби виїхати в державу Ізраїль зустрічають
багаточисленні перешкоди?
Свідок: Так, говорив. Я намагався його перекона-
ти. Наводив дані про те, що питома вага євреїв серед
людей з вищою освітою набагато вища, ніж у націо-
нальному складі СРСР. Але на нього нічого не діяло.

Головуючий: Які у вас взаємини з підсудним?

Свідок: Після 1976 року, коли із статті в газеті я
довідався, якою непривабливою діяльністю займався
Зісельс, я не міг ставитися до нього з пошаною.

Адвокат: У розмовах з вами чи звинувачував Зі-
сельс уряд СРСР?

Свідок: Ні.

Адвокат: Чи критикував Зісельс у цих розмовах
державний лад СРСР?

Свідок: Ні

Адвокат: Чи висловлював Зісельс наклепницькі ви-
гадки, що порочать наше суспільство й державу?

Свідок: Ні.

Підсудний: Хто був присутній на нашій розмові?

Свідок: Захаров, Яремкевич та інші співробітни-
ки бухгальтерії.

Після цього запитання Зісельс И. С. звернувся до
суду з заявою про те, що покази свідка Остапенка —
неправдиві, бо вони заперечуються показами свідків
Захарова й Яремкевича на попередньому слідстві й
показами свідка Захарова в судовому засіданні. Ця
заява викликала гнівну реакцію Остапенка, після чо-
го стало зрозуміло, що взаємини між ним і Зісель-
сом дійсно погані.

Далі Зісельс Й. С. зробив заяву про те, що пока-
зам Остапенка не можна довіряти ще із-за поганих
взаємин між ними, які склалися починаючи з 1972 ро-
ку, коли Остапенко вимагав на профспілковому зі-
бранні звільнення Зісельса.

Ці заяви Зісельса, а також гнівна реакція Оста-
пенка не відображені в протоколі судового засідання.
Клопотання Зісельса про внесення їх у протокол було
відхилене на судовому засіданні після затвердження
протоколу ( 4-го травня 1979 р.) без умотивування.

ШЕНКЕРУ І. І

Прокурор: Чи дійсно Зісельс, приїжджаючи в Ки-
шинів у 1974 чи 1975, познайомив вас із книгою
Амальрика «Чи проіснує Радянський Союз до 1984
року?», листом Солженіцина «До IV Всесоюзного
з’зду радянських письменників» і Нобелівською про-
мовою Солженіцина?

Свідок: Я цього не пригадую.

Прокурор: Проте на попередньому слідстві 29 січ-
ня 1979 ви давали такі покази. Невже у вас відняло
пам’ять?

Свідок: Сьогодні я не можу з певністю сказати,
що Зісельс познайомив мене з перечисленими доку-
ментами.

Головуючий: У справі є протокол вашого допиту
від 29 січня 1979. В ньому ви зробили дописку про
те, що з ваших слів записано вірно, і ваш підпис. Ви
це пригадуєте?

Свідок: Протокол від 29 січня складений слідчим
на підставі моїх пояснень, даних у Кишинівському
КДБ в лютому 1977 року. Я потрапив до КДБ впер-
ше в житті і був у жахливому стані.

Головуючий: Коли ви 29 січня 1979 підписували
протокол допиту і робили своєю рукою дописку, ви
були в нормальному стані?

Свідок: Я не хотів суперечити своїм показам, да-
ним в КДБ.

Головуючий: Значить ви твердите, що не читали
цих документів?

Свідок: Ні, я цього не тверджу. Я дійсно знайо-
мий з ними, але твердити, що Зісельс мене познайо-
мив з ними, я не можу.

Головуючий: Свідок, ви виключаєте Зісельса з ко-
ла осіб, які, можливо, познайомили вас із цими доку-
ментами?

Свідок: Так, виключаю.

Головуючий: Чому?

Свідок: Хоч би тому, що він... мій друг.

Головуючий: У мене більше запитань немає.

Адвокат: Шенкер, може ви все таки згадаєте, коли
приїжджав Зісельс у Кишинів? Це було в 1974 чи в
1975?

Свідок: Скоріше всього — в 1974 році.

Через те, що свідок Сахарова не приїхала, підсуд-
ний з адвокатом поставили вимогу відкласти судо-
ве засідання до її приїзду або не користуватися її по-
казами. Зісельс И. С. висловив сумнів у тому, що За-
харова приїжджала в Чернівці для подавання показів
на попередньому слідстві.

Суд відмовився задовольнити це клопотання і ви-
рішив зачитати покази Сахарової із протоколу допи-
ту від 21 грудня 1978 року. З цих показів виходить,
що в березні 1978 вона зустрічалася з Зісельсом у
Москві. Із розмов з ним Сахарова «зрозуміла, що в
нашій країні офіційні органи свідомо перекручують
деякі історичні факти. Люди, які намагаються гово-
рити правду, підлягають примусовому лікуванню в
психіятричних лікарнях».

Через те, що Зісельс Семен перебував у залі суду
в час допиту підсудного і всіх свідків, суд вирішив не
користуватися його показами (на попередньому слід-
стві Зісельс С. С. відмовився від подавання показів).

ОГЛЯД РЕЧОВИХ ДОКАЗІВ

З приводу всіх документів — речових доказів —
підсудний Зісельс Й. С. заявив судові наступне:

«Як сказано в коментарі до статті 187-1 КК УР-
СР, наклепом може бути названо завідомо неправди-
ве викладання фактів. Оцінки й міркування не мо-
жуть кваліфікуватися як наклеп. На цій підставі я
тверджу, що протокол огляду слідчим цього доку-
менту не може являтися доказом наявности в цьому
документі наклепу, бо в цьому протоколі не згаду-
ються жодні факти».

Зісельс домагався від суду запитання вголос усіх до-
кументів — речових доказів. Суд вирішив зачитувати
тільли невеликі за об’ємом документи, а решту тіль-
ки переглядати. Крім того, в залі хтось вигукнув: «Не
бажаємо слухати антирадянщину!»

«АРХІПЕЛАГ ҐУЛАҐ»

Огляд фотокопії книги продовжувався кілька хви-
лин. Зісельс И. С. попросив уваги суду на те, що свід-
ки Круґлова Н. В. й Круґлов В. А. вважають, що
для ознайомлення із змістом книги необхідно не мен-
ше трьох днів. Слідчий склав протокол огляду за де-
кілька годин.

Головуючий згодився з думкою слідчого про на-
явність у книзі завідомо неправдивих наклепницьких
вигадок,які порочать радянський суспільний і держав-
ний лад, і невиразно пообіцяв ще повернутися до
цієї книги.

«ИЗ-ПОД ГЛЬІБ»

Зісельс Й. С. попросив знайти те місце в книзі, де
СРСР порівнюється з фашистським режимом в Чілі.
Суд не зміг цього зробити, бо в протоколі огляду цієї
книги слідчий не подає посилання на номер сторінки,
на якій нібито робиться таке порівняння. /

Суд вирішив, що збірник «Из-под гльїб» містить
наклеп на радянський суспільний і державний лад.

З приводу змісту збірника Зісельс Й. С. сказав, що
в ньому зібрані твори різних авторів на релігійно-
філософську тематику. Серед авторів збірника І. Ша-
фаревич, В. Борисов, Е. Барабанов, О. Солженіцин та
ін. Нікого з цих авторів не притягали до криміналь-
ної відповідальности за виготовлення цих творів.

«ЗВЕРНЕННЯ»

Мова йде про конспект звернення Солженіцина до
радянського народу «Жити не по брехні».

Головуючий зачитав наявний у справі висновок
письмознавчої експертизи, яка встановила, що кон-
спект виготовлений рукою Зісельса.

Не дивлячись на те, що підсудний настоював на
запитанні цього документу повністю, головуючий
обмежився зачитанням упівголос декількох фраз, пі-
сля чого зробив висновок про наклепницький харак-
тер документу.

«ДО СПІВВІТЧИЗНИКІВ І СВІТОВОЇ
ГРОМАДСЬКОСТИ»

В документі повідомляється про арешт Олек-
сандра Подрабінека — засновника Робочої комісії по
розслідуванню використовування психіятрії в полі-
тичних цілях.

Головуючий почав зачитувати вголос документ
і зупинився на фразі «ДіяльністьО. Подрабінека ви-
кликала гнів і страх каральних органів», після чого
зробив висновок про наклепницький характер доку-
менту.

Далі було зачитано висновок письмознавчої ек-
спертизи про те, що дописка кількох прізвищ людей,
які підписали цей документ, зроблена рукою Зісель-
са.

«ОСЬ ЯК МИ ЖИВЕМО»

Підсудний намагався пояснити судові, що в цій
статті обговорюється діагностика психічних захворю-
вань, розповідається про безперечний факт — приму-
сове лікування Жореса Медведєва. Проте головую-
чий перебив йому і вирішив перейти до огляду на-
ступного документу.

Сідаючи на лаву, Зісельс И. С. сказав: «Ось як ми
живемо!»

«ДОПОМОГА ПОЛІТВ’ЯЗНЯМ В СРСР»

Головуючий на підставі побіжного огляду брошу-
ри зробив висновок про її наклепницький характер.

Зісельс Й. С. заявив, що Фонд допомоги політв’я-
зням і їхнім сім’ям існує в СРСР уже понад п’ять ро-
ків. В даний час Фонд діє, не дивлячись на пересліду-
вання з боку властей і тюремне ув’язнення розпоряд-
ника Фонду — Олександра Ґінзбурґа.

Огляд інших документів відбувався аналогічним
чином.

Після того як головуючий оголосив огляд речевих
доказів закінченим, прокурор і підсудний поставили
вимогу продовжити огляд фотокопії книги «Архіпе-
лаг ГУЛаґ». Головуючий відмовився зробити це, за-
явивши, що огляд «Архіпелагу» вже відбувся, а про-
курор і підсудний в цей час, очевидно, спали.

СУДОВІ ДЕБАТИ

ПРОМОВА ПРОКУРОРА

Прокурор почав свою обвинувальну промову з
опису трудового піднесення, яке охопило всіх трудя-
щих нашої країни в боротьбі за проведення в життя
величних плянів X п’ятирічки.

Керуючись рішенням ХХУ з’їзду КПРС і вказівка-
ми т. Л. І. Брежнєва, радянські люди досягли вели-
ких успіхів в економіці, науці, культурі й інших галу-
зях суспільного життя.

Ці успіхи не дають спокою нашим ворогам. Вони
постійно поширюють вогнища холодної війни. Од-
ним із засобів ведення цієї війни являється антира-
дянська агітація і пропаганда, здійснювана при допо-
мозі підривних радіостанцій, розповсюджуванні літе-
ратури, яка порочить радянський суспільний і дер-
жавний лад.

Об’єктами цієї пропаганди являються морально
нестійкі люди, які з-за відсутности таланту, працьови-
тости, чесного ставлення до праці не досягли якихне-
будь професійних успіхів. Саме такі люди готові по-
ширювати всілякі небилиці про те, що ніби в СРСР
порушують права людини.

Такого роду діяльність називається розповсюджу-
ванням наклепів на радянський суспільний і держав-
ний лад і тому переслідується законом. При цьому їх
судять не за переконання, не за інакодумання, бо в
нашій країні Конституцією дозволено мати думку,
відмінну від думки більшости. їх судять за конкретні
злочини, передбачені статтями Кримінального кодек-
су. На XVI з’їзді профспілок т. Л. І. Брежнєв сказав:
«Наш народ вимагає, щоб з такими, з дозволу сказа-
ти, діячами поводились як з противниками соціаліз-
му, людьми, які йдуть проти власної Батьківщини,
підсобниками, а то й агентами імперіалізму. Природ-
но, що ми застосовували і будемо застосовувати по
відношенню до них міри, акі передбачені нашим за-
коном. І нехай уже ніхто не ображаєтьса на нас: за-
хист прав, волі й безпеки 260 мільйонів раданських
людей від дій подібних відщепенців — це не тільки
наше право, але й наш сващенний обов’азок».

Підсудний Зісельс повірив буржуазній пропаганді,
повірив у те, що в нашій країні порушують елемен-
тарні демократичні права.
Далі прокурор повторив практично повністю
текст обвинувального висновку.

Переходячи до обґрунтування міри покарання,
прокурор попросив суд врахувати ступінь суспільної
загрози даного злочину, особу підсудного, що її ха-
рактеризують негативно з місця праці, той факт, що
його неодноразово попереджували офіційні органи й
адміністрація на місці праці про недопустимість по-
дібної діяльности.

Прокурор поставив вимогу для підсудного Зісель-
са Й. С. міру покарання три роки ув’язнення в ви-
правно-трудовій колонії посиленого режиму.

Прокурор також поставив вимогу підняти проти
Шенкера І. І. кримінальну справу за подання неправ-
дивих показів, вибравши для нього міру припинення
— арешт в залі суду.

Запрошені, а також співробітники КДБ зустріли
промову прокурора тривалими аплодисментами.

ПРОМОВА АДВОКАТА

Товариші судді! Я хочу звернути вашу увагу на
те, що, на відміну від інших справ цієї категорії, ця
справа досліджена украй погано.

Перш усього, це торкається відсутности в матерія-
лах справи яких би то не було доказів вини підсудного.
Органи слідства не потурбували себе розшуком свід-
ків і документів, які підтверджують, що факти, викла-
дені в матеріалах, вилучених у Зісельса в часі обшу-
ку, — неправдиві. Тим часом Зісельс заявляв клопо-
тання про виклик свідків і проведення експертиз, ста-
вок віч-на-віч, які мають відношення до цих фактів.
Свідки визвані не були, але, згідно з ст. 68 КПК
УРСР, свідком може бути кожний, кому будьщо ві-
домо про обставини справи.

Органи попереднього слідства й прокурор, що
повторив обвинувальний висновок, фактично поруши-
ли презумпцію невинности. Вони презюмували вину
Зісельса і звільнили себе від розшуків доказів.

Крім того, як виходить із обвинувального виснов-
ку, так і з промови прокурора, Зісельсові ставлять у
вину зберігання забороненої літератури. У мене ви-
никла підозра, що як слідчий, так і прокурор не зна-
йомі з текстом статті 187-1 КК УРСР. Адже збері-
гання літератури не входить в диспозицію цієї статті.

Як можна обвинувачувати Зісельса в свідомій не-
правді, якщо, як виходить із промови прокурора, Зі-
сельс повірив у те, що в нашій країні порушують пра-
ва людини.

Переходячи до розгляду епізодів, поставлених у
вину Зісельсові, я поділю їх на чотири основні групи
(виключаючи, звичайно, епізоди зберігання):

1.	Епізоди розповсюдження літератури, які стали-
ся до лютого 1977, тобто до офіційного попереджен-
ня, зробленого Зісельсові в прокуратурі Чернівецької
области.

2.	Виготовлення документів, які містять ніби на-
клепи.

3.	Збирання тенденційної інформації, з метою
розповсюдження про в’язнів СПЛ.

4.	Розповсюдження наклепницьких вигадок в усній
формі (епізоди з Остапенком і Сахаровою).

Для зручности я почну з другої групи, в яку вхо-
дять три документи, виготовлення яких ставиться в
вину Зісельсові:

а)	Конспект статті Солженіцина «Жити не по
брехні», виконаний у зошиті рукою Зісельса. Слідство
установило, що він виготовлений значно раніше 1978
р., коли Зісельс придбав машинописний екземпляр
збірника «Звернення», в якому ця стаття міститься
повністю. Отже, Зісельс виготовив цей конспект, то-
му що в нього не було в той час машинописного ек-
земпляра, а не для розповсюдження як говорить слід-
ство. Людина, яка хоче щонебудь розповсюдити, ко-
ристується для цієї мети полірувальним папером,
друкарською машинкою і т. д. А цей документ вико-
наний від руки в одному екземплярі. Тому, я вважаю,
висновок слідства в даному випадку необгрунтова-
ний;

б)	Лист письмового паперу, на якому рукою Зісель-
са записана інформація про процеси над членами
Української Гельсінкської Групи і який починається
словами «В 1977-78 рр. заарештовані й засуджені за-
гальним строком на 67 років...».

При розгляді цього документу вияснюється, що
всі факти, викладені в ньому, — правдиві. Дійсно ці
процеси були, дійсно учасники цих процесів засудже-
ні на довгі строки позбавлення волі. В сумі ці строки
складають, мабуть, 67 років, як написано в докумен-
ті. Інших фактів у документі немає. Де ж наклеп?

в)	Машинописний текст документу, який назива-
ється «До співвітчизників і світової громадськости»,
на якому рукою Зісельса дописано кілька прізвищ.

В матеріялах справи є акт експертизи, в якому го-
вориться, що цей документ виконаний не на машинці
Зісельса. Я хочу звернути увагу суду на те, що в
справі немає ніяких доказів виготовлення цього доку-
менту Зісельсом. Приписку кількох прізвищ людей,
які підписали цей документ, звичайно ж, не можна
назвати виготовленням твору.

Таким чином, дії Зісельса в цій групі епізодів не-
правильно кваліфіковані слідством як злочин, перед-
бачений ст. 187-1 КК УРСР, а саме, систематичне ви-
готовлення творів, які містять завідомо неправдиві
вигадки, що порочать радянський суспільний і дер-
жавний лад.

До третьої групи епізодів відноситься збирання
Зісельсом різноманітних даних про перебуваючих на
примусовому лікуванні в спеціяльних психіятричних
лікарнях людей.

Справді, з матеріялів справи виходить, що Зісельс
збирав таку інформацію. Дійсно, в час обшуку в ньо-
го була вилучена картотека на 77 осіб — ув’язнених
спл.

Проте в матеріалах справи і в судовому засіданні
не було наведено ані одного доказу того, що дані
картотеки Зісельса не відповідають дійсності. Також
немає доказів того, що він розповсюджував цю ін-
формацію або мав намір це зробити.

З допиту підсудного ми з’ясували, що Зісельс зби-
рав подібні відомості для того, щоб помогти людям,
незаконно підданим примусовому лікуванню в СПЛ.

Як бачимо, ні неправдивість картотеки, ні її роз-
повсюдження не доказані. Отже, відсутній склад зло-
чину, передбаченого статтею 187-1 КК УРСР.

До четвертої групи відносяться два епізоди з Оста-
пенком і Сахаровою, відносно яких у обвинувально-
му висновку говориться, що Зісельс систематично в
усній формі поширював завідомо неправдиві вигадки,
які порочать суспільний і державний лад.

а.	Свідок Остапенко на попередньому слідстві, а
також у судовому засіданні показав, що Зісельс у роз-
мові з ним, у присутності Захарова, Яремкевич та
інших співробітників радіотелецентру, казав, що в на-
шій країні особи єврейської національности підляга-
ють дискримінації. Свідок Захаров на слідстві і в суді
показав, що не пам’ятає про таку розмову. Свідок
Яремкевич на попередньому слідстві категорично від-
мовилась підтвердити, що вона була присутня при
таких розмовах. В суд її чомусь не викликали. Інші
свідки цієї ніби відбутої розмови взагалі не були до-
питані, хоч Зісельс клопотав про це на слідстві і в су-
ді.

Тим часом в перебігу допиту свідка Остапенка
з’ясувалось, що взаємини між ними погані. Почина-
ючи з 1972 року між ними відбувалися сутички.

Тому, при всій пошані до Остапенка як до учасни-
ка війни, ми не можемо вважати його свідчення до-
статнім доказом того, що така розмова відбулася, і,
тим більше, ставити її в вину Зісельсові.

б.	Свідок Сахарова на попередньому слідстві пока-
зала, що з розмов із Зісельсом вона зрозуміла, що в
нашій країні є окремі випадки зловживання психія-
трією в політичних цілях.

Цей епізод також являється спірним, бо Сахарова
в судове засідання не явилась, її покази не перевірені,
а сам Зісельс настільки був здивований такими пока-
зами Сахарової, що висловив сумнів в участі Сахаро-
вої навіть на попередньому слідстві.

Я хочу звернути увагу суду на те, що з показів Са-
харової не виходить, що Зісельс сказав про існуван-
ня в СРСР зловживань психіятрією. Вона могла не-
правильно витлумачити його слова.

Таким чином, участь Зісельса в цих двох епізодах,
а саме наявности в його діях складу злочину, потре-
бує додаткового розслідження. Одначе суд відхилив
клопотання Зісельса про виклик співробітників радіо-
телецентру, присутніх при розмові з Остапенком, і від-
мовився відкласти слухання справи до приїзду свідка
Сахарової.

Тому встановити, що сказав Зісельс у цих епізо-
дах, не являється можливим.

Розглянувши три групи епізодів, які сталися після
лютого 1977 р., тобто після того як йому було зроб-
лено офіційне попередження, ми з’ясували, що в ма-
теріалах справи немає достатніх доказів, що Зісельс
зробив злочини, передбачені ст. 187-1 КК УРСР.

Чи зробив він їх до лютого 1977 року?

Про це, напевно, краще запитати в прокурора,
який підписував протокол офіційного попередження
і тим самим визнав, що немає достатніх підстав для
висунення проти Зісельса кримінальної справи.

Вже на цьому місці я могла б закінчити свою обо-
рону і вимагати в суду винесення Зісельсові виправду-
вального вироку, бо він не тільки не розповсюджував
після попередження заборонену літературу, але й не
творив інших злочинів із диспозиції ст. 187-1 КК УР-
СР.

Проте я не можу визнати винесення Зісельсові на-
віть офіційного попередження і тим самим бути для
нього прокурором. Тому розгляньмо, нарешті, першу
групу епізодів.

а.	Свідок Шенкер на попередньому слідстві пока-
зав, що Зісельс у 1974 чи в 1975 в Кишиневі познайо-
мив його із статтею Амальрика «Чи проіснує Радян-
ський Союз до 1984 року?», листом «IV Всесоюзному
з’їздові радянських письменників» і Нобелівською
промовою Солженіцина.

Інформація про цей епізод походить тільки з про-
токолу допиту Шенкера від 29 січня 1979 р. Проте в
судовому засіданні Шенкер відмовився підтвердити
свої покази, дані на попередньому слідстві.

Важко припустити, що примусило Шенкера дава-
ти неправдиві покази на слідстві або в суді. Як пока-
зав Шенкер у судовому засіданні, протокол допиту
від 29 січня був складений слідчим на підставі писем-
них пояснень, даних ним (Шенкером) у лютому 1977
р. в Кишинівському КДБ. Цілком можливо, що, по-
трапивши вперше на допит в КДБ, Шенкер просто
перелякався і дав такі пояснення, які від нього вима-
гали.

Крім того, на допиті свідка Шенкера в судовому
засіданні уточнилась дата приїзду Зісельса в Киши-
нів: Це — 1974 рік.

Таким чином, якщо Зісельс приїжджав у Кишинів
у 1974 році, він не міг привезти Нобелівську промову
Солженіцина, яка була виголошена 10 грудня 1974
року.

З усього сказаного виходить, що покази Шенкера
на попередньому слідстві суперечливі і їх необхідно
перевірити. Тому дивно було слухати, як прокурор
вимагав заарештувати Шенкера в залі суду, забувши
при цьому, що наперед потрібно провести досліджен-
ня.

Головуючий: Ви захищаєте Зісельса, а не Шенке-
ра.

Адвокат: Але навіть якщо Шенкер одержав від Зі-
сельса інших два документи, то в справі повинні бу-
ти докази їхнього наклепницького характеру. Таких
доказів слідчий не найшов.

В статті Амальрика фактів взагалі немає. Це —
наукова праця, базована на припущеннях, оцінках і
міркуваннях автора, які, згідно з коментарем до ст.
187-1, не можуть бути кваліфіковані як наклепництво.

Лист «IV Всесоюзному з’їздові радянських пись-
менників» було написано Солженіциним в 1967 р. і
розіслано в редакції центральних газет і журналів.
Після цього Солженіцин жив у СРСР ще 7 років і
проти нього не була розпочата кримінальна справа.
На якій підставі зараз Зісельсові ставиться в вину
розповсюдження цього документу?

б.	Із матеріялів справи, а також із допиту в судо-
вому засіданні свідка Блітта виходить, що 22 серпня
1976 р. він, перебуваючи в гостях у Зісельса, взяв у
нього для прочитання збірник «Из-под гльїб» і повер-
нув його наступного дня.

Оглянувши речовий доказ — збірник «Из-под гльїб»,
ми не найшли в ньому порівняння СРСР з фашистським
режимом в Чілі. В збірнику містяться статті релігійно-
філософського характеру, які, в свою чергу, не мі-
стять будь-яких фактів. Всі автори збірника, за ви-
нятком Солженіцина, живуть в СРСР і не зазнають
кримінальних переслідувань за свої твори.

Я вважаю, що немає достатніх підстав ставити в
вину Зісельсові цей епізод.

в.	Свідок Круґлов В. А. як на слідстві, так і в су-
ді підтвердив, що 22 серпня 1976 р., перебуваючи в
гостях у Зісельса, взяв для ознайомлення книгу Сол-
женіцина «Архіпелаг ГУЛаґ».
Заради справедливости треба відзначити, що цю
книгу обговорювали в нашій періодичній пресі і їй
дали різко негативну оцінку. Проте цього не досить
для судового засідання. Адже в книзі міститься без-
ліч фактів, частина з яких підтверджується в творах
інших радянських письменників і матеріялах XX й
XXII з’їздів КПРС. Решта фактів із цієї книги потре-
бує серйозної перевірки. Це питання складне і воно
покищо не вирішене. Тим більше воно не знайшло
свого вирішення в матеріялах справи, тим більше ми
не вирішимо його сьогодні в судовому засіданні.

Я хочу звернути увагу суду на те, що сам Зісельс
щиро переконаний у правдивості всієї літератури, яку
він зберігав і давав читати іншим. Відмовляючись
підписати протокол офіційного попередження, він
зробив на протоколі напис про те, що не вважає ви-
лучену літературу антирадянською і наклепницькою.
Тому обвинувачення Зісельса в свідомій неправді та-
кож не обґрунтоване.

Підводячи підсумок своєї промови, я хочу сказа-
ти, що у суду немає достатніх підстав для винесення
Зісельсові обвинувального вироку.

ОСТАННЄ СЛОВО ПІДСУДНОГО

Я не буду повторюватися в дебатах над матеріа-
лами справи. Хочу знову сказати про упередженість
органів попереднього слідства і суду в вирішенні пи-
тання про мою вину.

Я стверджую, що слідство і суд вирішили питання
про мою вину перед тим, як почали розбиратися в
суті справи. Чим інакше можна пояснити той факт,
що за відсутности в матеріялах справи й судовому
засіданні доказів моєї вини клопотання про виклик
580 свідків і проведення 139 ставок віч-на-віч та ек-
спертиз, які доводять мою невинність, були зразу ж
відкинені без усякого мотивування? Чим можна поя-
снити той факт, що при веденні попереднього слід-
ства порушено 29 статтей Процесуального закону?

Прокурор у своїй обвинувальній промові замінив
докази моєї вини довгим оповіданням про великі
успіхи нашої країни і підступи імперіялістів.

З другого боку, я хочу сказати про дещо проти-
лежне. З самого початку як слідство, так і суд були
поставлені в безвихідне становище: в наслідок специ-
фічної будови нашої держави і свого службового ста-
новища, вони зобов’язані діяти в руслі політичної лі-
нії комуністичної партії, яка, за моїм глибоким пере-
конанням, потребує серйозної критики.

Сьогодні знову перед судом стали книги. В кожну
з них автор уклав частину своєї душі, досвіду, життя
і бажав тільки одного — віддати книгу людям. Отже,
судять не тільки книги, але й їх авторів, видавців і
читачів.

Історію людства можна розглядати як історію
ставлення людини й суспільства до книги. В усі часи
були люди, що любили книгу, і люди, що ненавиділи
і нищили книгу. Людина, що знищила хоч би одну
книгу, не може себе оправдати тим, що вона прочи-
тала і поставила до себе на полицю тисячі книг. Во-
на все одно залишається катом книги.

Історія наводить приклади двох типів нетерпимо-
го ставлення до книги. Перший — це відкрите, явне
палення книг на площах, як це було в часи інквізиції
й фашизму. Другий — тиха, таємна, лицемірна забо-
рона й вилучення книг. І тільки в крайньому разі —
віддавання книги закритому судові, як сьогодні. По-
між цими типами нищення є деяка різниця, але для
людини, що любить книгу, вона не суттєва.

Але якщо ставлення до книг при їхньому нищенні
й відрізняється чимсь, то ставлення до авторів завж-
ди і всюди однакове.

їх оголошують божевільними, як Радіщева й Ча-
адаєва, Наума Коржавіна й Жореса Медведєва.
Або судять, як Достоєвського й Короленка, Дані-
єля й Синявського.

їх убивають, як Пушкіна й Лєрмонтова, Ґумільо-
ва й Мандельштама, Бабеля й Артема Веселого.

Виганяють, засилають, але перше наліплюють на
них ярлики ворогів народу, агентів закордонних спец-
служб, морально розкладених і політично безграмот-
них.

Як сказав чудовий російський письменник Миха-
їл Булґаков словами одного із своїх героїв: «Рукопи-
си не горять!»

З одного боку — наддержава, з усіма властивими їй
атрибутами насильства ідеології і пропаганди. З дру-
гого — всього декілька листків паперу, а кінець поє-
динку передрішений — книга завжди перемагає!

В найстрашніші часи люди схоронять, збережуть,
ризикуючи свободою, а інколи й життям, хоч один
екземпляр книги, і вона знов оживе, її будуть перепи-
сувати, передавати з пам’яті, але вона все одно вижи-
ве, тому що в книзі, яку бережуть, є вічні, невмирущі
і завжди дорогі й бажані людям істина, добро і кра-
са.

Люди, що люблять книги, не ділять їх на офіційні
й самвидані. Для них межа між добрими й поганими
книгами проходить не тут, а поміж істиною й брех-
нею, добром і злом, красою й потворністю.

Наша історія уже не раз виявляла, що ті книги,
які ще вчора оголошували антирадянськими й ідейно
шкідливими, сьогодні уже їх видають. Така доля
книг Ремізона й Пільняка, Ахматової і Цвєтаєвої,
Бабеля й Мандельштама, Булґакова й Артема Весе-
лого та багатьох інших. Така ж доля чекає книги й
рукописи, що лежать сьогодні на судовому столі як
речові докази. Всі ці книги й імена їхніх авторів завж-
ди будуть пам’ятати люди з любов’ю і вдячністю.

Люди, що люблять і бережуть книги, виступають,
таким чином, проти насильства й брехні, яких ще так
багато на нашій землі. Вони розділені кордонами,
але їх об’єднує те, що всі вони заперечують брехню
й насильство, незалежно від того, чиї особисті чи по-
літичні інтереси захищає політична брехня чи полі-
тичне насильство. Це люди, що протестують сьогодні
проти політичних репресій, в якій би країні вони не
відбувалися.

Мені 32 роки. Я довго шукав свій шлях у житті.
Нічого оригінального й нового не вигадав і найшов
його в руслі старої традиції. Це — традиція проти-
ставлення брехні й насильству. Зброя — слово прав-
ди для обдурених і добре співчуття, допомога тим,
проти кого скероване насильство.

Я тільки став на цей шлях, зробив по ньому кіль-
ка кроків, але я щасливий, що встиг найти його, най-
ти перед тим, як опинився в тюрмі. Всього кілька
кроків, але є сили в нас, які роблять все можливе,
щоб людина не могла жити згідно з наказом свого
сумління. Але вони ще раз прорахувалися, тому що
в місцях ув’язнення особливо сконцентровані брехня
й насильство. Де, як не там, особливо потрібні лю-
дям слово правди й добре співчуття. Для того, щоб
служити правді й добру, необхідна тільки присутність
поруч з тобою людей, а це буде завжди і всюди.

Мене ніхто не примушував до такого вибору. У
кожної людини, навіть у найостанніший момент,
завжди залишається свобода вибору. Великий росій-
ський поет сказав:

У наш огидний вік

На всіх стихіях чоловік —
Тиран, зрадник або в’язень.

Ці слова вірні і в наші дні. Я реалізував свою сво-
боду вибору і вибрав останнє.

Я вдячний усім, що пройшли з честю через полі-
тичні репресії, за останні 200 років російської історії
— од Радіщева до процесів 1978 року. Вдячний тому,
що цим людям я зобов’язаний тим, що навчився в
них почувати себе вільною і гордою людиною навіть
за кам’яними стінами тюрми. Я схиляюсь перед їхньою
виразною, мужньою, високоморальною позицією.
Адже їм досить було промовити тільки одне слово:
«Відрікаюсь» — і повернулись би тепло і ситість, здо-
ров’я і затишок. Але вони не промовили цього слова.

Я прошу прощення у своїх близьких і знайомих
за те, що їм довелось витримати.

Суддям же, які не в стані самостійно винести
справедливий вирок, мені сказати нічого.

5-го квітня 1979 року суд засудив Зісельса Й. С. до
трьох років ув’язнення у виправно-трудовій колонії
посиленого режиму.

Суд виключив із обвинувачення Зісельса Й. С. два
епізоди розповсюдження ним Шенкеру І. І. Но-
белівської промови Солженіцина і Зісельсові Семено-
ві — книги Солженіцина «Архіпелаг ГУЛаг», які не
найшли свого підтвердження в судовому засіданні.

*	Матеріал про суд над Й. Зісельсом підготовив невідомий
автор (чи автори) на весну 1979 р. Вони дісталися на Захід без
дати.

*	* В оригіналі цього документу вжито помилково назву цієї
Комісії, як Комісії для розгляду «надужиття» психіатрією. Цю
помилку ми виправили, публікуючи цей документ у нашій книзі.
ВИРОК

Ім’ям Української Радянської Соціалістичної
Республіки 1979 року, квітня 5-го Судова колегія
у кримінальних справах Чернівецького обласного
суду, в складі:

Голова — Іщенко В. С.,

Народні засідателі — Макатров, Вайнбендер,
Секретар — Дзядек

Розглянула у відкритому судовому засіданні в залі
суду (виїзне судове засідання) в м. Чернівцях справу
про обвинувачення Зісельса Йосифа Самуїловича
в злочині, передбаченому статтею 187-1 КК УРСР.
Встановила:

Підсудний Зісельс Й. С., з метою розповсюджен-
ня завідомо неправдивих вигадок, що порочать ра-
дянський державний і суспільний лад, систематично
займався ознайомлюванням цілого ряду осіб із тво-
рами, в яких зводиться наклеп на радянський держав-
ний і суспільний лад.

Так, в кінці 1974 р. і в 1975 р. в Кишиневі ознайо-
мив Шенкера І. І. з творами А. Амальрика «Чи про-
існує Радянський Союз до 1984 року?», О. Солженіци-
на «IV Всесоюзному з’їздові радянських письменни-
ків», в яких зводиться наклеп на радянський держав-
ний лад, на зовнішню і внутрішню політику радянсь-
кої держави і КПРС — в 1-му документі, що радянсь-
ка література ніби позбавлена вільного розвитку,
письменники нібито підлягають переслідуванням і го-
нінням, наводиться конкретні завідомо неправдиві
факти — в другому творі.

В серпні 1976 р. ознайомив в м. Чернівцях Круґ-
лова В. А. з фотокопією книги О. Солженіцина «Ар-
хіпелаг ГУЛаг», виданою в Парижі, на сторінках
якої завідомо неправдиво твердиться про те, що в
Радянському Союзі ніби відсутні елементарні демо-
кратичні свободи, панує беззаконня і насильство, пе-
рекручується значення колективізації с/г, історію еко-
номічного розвитку країни, зводиться наклеп на Кон-
ституцію СРСР.

22 серпня 1976 передав у своїй квартирі в м. Чер-
нівцях Бліттові Р. Л. для ознайомлення книгу кіль-
кох авторів «Из-под гльїб», видану за кордоном, в
якій робиться наклепницькі твердження і порівнюван-
ня радянської держави з фашистською, вільну пра-
цю радянських людей утотожнюється з рабською,
кріпацькою працею, робиться спроби довести, що в
нашій країні домінує неправда й насильство, нібито
відбувається процес деградації суспільства й інші ви-
гадки, що порочать радянський державний і суспіль-
ний лад.

Крім того, Зісельс И. С. в 1977-78 рр. виготував
для пізнішого розповсюджування твори, в яких мі-
стились завідомо неправдиві твердження, що поро-
чать радянський суспільний і державний лад.

Так, ним були виготовлені тексти під загальною
назвою «Звернення», в яких завідомо неправдиво
твердиться про нібито наявний духовний гніт урядом
СРСР радянських людей, про відсутність свободи й
потоптання прав людини в Радянському Союзі, пере-
кручується зовніня політика СРСР. Рукописний текст,
що починається словами «В 1977-78 рр. заарештовані
й засуджені загальним строком на 67 років позбав-
лення волі 6 осіб...», в якому зводиться наклеп на ра-
дянський державний і суспільний лад, про наявність
ніби в СРСР великодержавного шовінізму, антисемі-
тизму, переслідувань віруючих, про відсутність гро-
мадянських свобід і порушення прав людини. Маши-
нописний текст листа під заголовком «До співвітчиз-
ників і світової громадськости», в якому наклеп-
ницьки твердиться, що в Радянському Союзі ніби
приміщують здорових людей у психіятричні лікарні
з політичних мотивів, що психіатрична розправа мо-
же стати долею кожного.

Окрім цього, Зісельс Й. С. придбав твори: брошу-
ру «Допомога політичним в’язням в СРСР»,машино-
писний текст, що починається словами «Знищенню
великої російської літератури сприяло багато обста-
вин...», машинописний текст документу під назвою
«Звернення», машинописний текст під назвою «Оприч-
чина-78 продовжується», вип. 2, 3, машинописний
текст під назвою «Ось як ми живемо», машинопис-
ний текст під назвою «Жити не по брехні», в яких
містяться завідомо неправдиві твердження про радян-
ський державний і суспільний лад, використовуючи
їх для розповсюдження цих наклепницьких вигадок
систематично в усній формі серед інших осіб.

Так, спілкуючись по місці праці з інженером Оста-
пенком, в 1976 і 1978 висловлював йому завідомо не-
правдиві вигадки, що в СРСР топчуть права людини,
люди нібито позбавлені права вільного вибору краї-
ни проживання, євреїв лише тому, що вони — даної
національности, переслідують, і вони не мають мож-
ливости навчатися у ВУЗах.

На початку березня 1978 в часі зустрічі в Москві
з Сахаровою Надією Сергіївною дозволяв завідомо
неправдиві висловлювання, що в офіційних колах
нашої країни ніби перекручують історичні факти роз-
витку суспільства і насаджується радянським людям
неправда, що в Радянському Союзі здорових людей
— політичних противників — у примусовому поряд-
ку приміщують у психіятричні лікарні.

Допитаний у судовому засіданні Зісельс Й. С. вин-
ним себе не визнав і пояснив, що вся вилучена в ньо-
го література не містить наклепницьких вигадок, які
порочать радянський суспільний і державний лад, що
викладені в ній факти являються правдивими.

Вина підсудного у викладених вище діяннях най-
шла своє підтвердження в перебігу судового слідства.

Так, з показів Шенкера І. І., даних ним 29 січня
1979 і 27 лютого 1979, досліджених у суді, видно, що
він знайомий із Зісельсом, який у кінці 1974 і в 1975,
в часі перебування в м. Кишиневі, ознайомив його з
творами А. Альмарика «Чи проіснує Радянський
Союз до 1984 року?» і О. Солженіцина «IV Всесоюз-
ному з’їздові радянських письменників». Із протоко-
лів огляду названих документів (а. с. 102, 92, т. 2),
а також дослідження речових доказів видно, що в них
містяться завідомо неправдиві вигадки, що порочать
радянський державний і суспільний лад.

Із пояснень підсудного Зісельса И. С. виявляється,
що приєднані до справи в якості речових доказів тво-
ри Солженіцина «Архіпелаг ГУЛаґ» і кількох авторів
«Из-под гльїб» належать йому.

Факт виготовлення Зісельсом трьох текстів, що
містять наклепницькі вигадки, які порочать радянсь-
кий державний і суспільний лад, підтверджуються:

— Показами Зісельса Й. С., який пояснив, що дій-
сно 10 листопада 1978 р. в нього були вилучені ці тек-
сти, які належать йому;

— Протоколом обшуку в квартирі Зісельса Й. С.
від 10. 11. 78 (а. с. 4-12, т. 1.), з якого видно, що вони
були вилучені в Зісельса Й. С.;

— Висновком письмознавчої експертизи (т. 2, а. с.
34), з якої видно, що вони виготовлені Зісельсом Й.
С.;
— Протоколом огляду (а. с. 87-112, т. 1), а також
дослідженням речових доказів — даних документів
__ у суді, з яких видно, що в них містяться завідомо
неправдиві вигадки, які порочать радянський держав-
ний і суспільний лад.

З огляду тексту '<До співвітчизників і світової гро-
мадськости», надрукованого на машинці, після трьох
надрукованих прізвищ є дописка від руки, зроблена
Зісельсом, що він підтвердив у судовому засіданні,
кількох прізвищ, що підтверджує причетність підсуд-
ного до виготовлення даного тексту.

З протоколу обшуку від 10. 11. 78 виходить, що в
квартирі Зісельса, окрім вищеназваних, були вилуче-
ні також придбані ним твори, які він потім викори-
став для розповсюдження в усній формі наклепниць-
ких вигадок. Із показів Зісельса виходить, що все ви-
лучене належить особисто йому.

Із протоколів огляду цих творів, а також дослі-
дження речових доказів — 7-ми творів, вказаних ви-
ще при викладі фактичних обставин скоєння злочину
Зісельсом, видно, що в них містяться наклепницькі
вигадки, які порочать радянський державний і су-
спільний лад.

Із показів свідка Остапенка І. П. виявляється, що
дійсно в 1976 і в 1978 рр. Зісельс висловив йому на-
клепницькі вигадки про те, що в Радянському Союзі
топчуть права людини, люди нібито позбавлені пра-
ва вільного вибору місця проживання, євреїв, лише
тому, що вони — даної національности, пересліду-
ють, і вони не мають можливости навчатися у ВУЗах.
Зісельс у суді підтвердив про наявність дискусії з
Остапенком у названий час.

Із показів свідка Сахарової, оголошених у" суді й
перевірених, видно, що, в березні 1978 при зустрічі
з неювМоскві Зісельс дозволяв висловлювання про
те, що в офіційних колах нашої країни ніби перекру-
чують історичні факти розвитку соціялістичного су-
спільства і насаджують радянським людям неправду,
що в нашій країні здорових людей — політичних
противників — приміщують примусовим порядком
у психіятричні лікарні. Покази Сахарової об’єктивно
підтверджуються поясненнями Зісельса, який визнав
факт знайомства з Сахаровою, зустрічі з нею в Мо-
скві і в Чернівцях. Твердження Зісельса, що Сахаро-
ву органи розслідування не допитували, її покази
зфальсифіковані, — безпідставне і заперечується на-
явними в справі документами її допиту, підписаного
нею. В цьому протоколі (а. с. 47, т. 1) є власноручна
дописка, зроблена Сахаровою, про те, що «протокол
з моїх слів записаний правильно і мені зачитаний
вголос».

Покази Остапенка й Сахарової, як і інших вище-
названих свідків судом розцінюються як вірогідні,
поскільки свідки не зацікавлені у висліді справи. Ви-
кладені ними факти підтверджені іншими вищеназва-
ними доказами.

Дії Зісельса И. С. правильно кваліфіковані за ст.
187-1 КК УРСР.

Підсудний, що має університетську освіту, добре
знає історію розвитку радянського суспільного й дер-
жавного ладу, його реальну дійсність, завідомо систе-
матично в усній і писемній формі розповсюджував,
а також виготовляв твори, що містять завідомо не-
правдиві вигадки, які порочать радянський держав-
ний і суспільний лад.

Із обвинувачення Зісельса підлягають виключенню
факти ознайомлення з книгою «Архіпелаг ГУЛаґ»
свого брата Зісельса С. С. і з промовою-відповіддю
Солженіцина на Нобелівській церемонії 10. 12. 74 р.
Шенкера І. І. як (такі), що не знайшли свого підтвер-
дження в перебігу судового засідання.

Переходячи до питання про вибір виду й міри по-
карання підсудному Зісельсові Й. С. судова колегія
вважає необхідним врахувати ступінь суспільної за-
грози злочину, зробленого підсудним, дані про його
особу, характеризовану негативно з місця праці, а та-
кож, враховуючи, що, не дивлячись на неодноразово
вживані міри попередження як з боку суспільних ор-
ганізацій, так і державних органів, належних виснов-
ків підсудний для себе не зробив, а тому його переви-
ховання і виправлення можливе в виправно-трудовій
установі посиленого режиму.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК УРСР, суд прису-
див;

Визнати винним Зісельса И. С. в скоєнні злочину,
передбаченого ст. 187-1 КК УРСР та покарати поз-
бавленням волі в ВТК посиленого режиму строком
на три роки.

Міру запобіжного заходу залишити — утримання
під вартою, рахуючи строк відбуття кари з 8-го груд-
ня 1978.

Речові докази, а також приєднані до справи доку-
менти зберігати при справі.

Накладений арешт на поштово-телеграфну корес-
понденцію зняти.

Вирок може бути оскаржений до судової колегії
в кримінальних справах Верховного Суду УРСР в
строк 7 діб з моменту його оголошення, а засудже-
ним — з моменту вручення копії.

Головуючий — В. С. Іщенко
Засідателі — Е. Т Макатров

К. А. Вайнбендер
ВСІМ, КОМУ ДОРОГІ ДОБРО Й СПРАВЕДЛИВІСТЬ

8 грудня 78 р. був арештований, а 5 квітня 79 р.
засуджений на 3-річне ув’язнення і каторжну працю,
розлуку з сім’єю, 8-річним сином і друзями мій чоло-
вік, Йосиф Зісельс.

Й. Зісельс всі свої сили витрачав на те, щоб по-
могти людям, які страждають із-за порушення зако-
нів нашої держави і міжнародних документів щодо
прав людини.

Мого чоловіка обвинувачували за статтею 187-1
КК УРСР (190-1 КК РРФСР) за розповсюдження й
виготовлення «наклепницьких документів на радянсь-
кий державний і суспільний лад». Практично суд був
закритим.

Слідство не потурбувало себе поданням доказів
вини Й. Зісельса.

Покази свідків, допит підсудного, оборонна про-
мова адвоката переконливо показали всю абсурдність
звинувачення. Наклепницький характер матеріялів,
забраних на обшуках у нашому домі, суд взагалі не
розглядав. Проте присуд винесений.

У своєму останньому слові Йосиф Зісельс гово-
рив, що сьогодні, як і раніше, перед судом стали кни-
ги. Але історія показала, що «рукописи не горять».
Він сказав: «Мені 32 роки. Я вибрав свій шлях у жит-
ті. Це — протистояння брехні й насильству. Я недав-
но став на цей шлях, зробив по ньому всього кілька
кроків. Але я щасливий, що мій вибір зроблений і що
він саме такий».

Я вдячна всім особам і організаціям, які піднесли
свій голос на захист мого чоловіка. Якби не ця під-
тримка, доля Йосифа Зісельса й багатьох інших бу-
ла б набагато важчою.

Сьогодні судили не тільки мого чоловіка. Судили
всіх, кому дорогі добро й справедливість.

Я закликаю чесних людей всього світу активно
включитися в боротьбу проти брехні й насильства,
з тим щоб стали неможливими політичні й психіа-
тричні репресії.

5 квітня 1979 р.

Ірина Зісельс
АПЛОДИСМЕНТИ ЗА ПЕРЕПУСТКАМИ

Заля суду. Близько п’ятдесяти осіб в адміністра-
тивному порядку вирвані з своїх звичних справ. їм
нудно. Байдужа доля бородача, який чогось не ка-
ється, дозволяє собі мати переконання і відмовляєть-
ся говорити про це на суді. Жінки перемовляються
про домашнє господарство, про те, як би чкурнути.
Чоловіки крадькома читають «Советский спорт». їм
незрозуміло, чому він усміхається, а дружина його не
плаче. Чому їх судять, а вони все одно почувають се-
бе невинними?! їм незрозуміло, як він, інженер, ба-
жає і намагається цікавитися проблемами, далекими
від його праці. Вони втомилися від постійного втовк-
мачування в їхні голови всяких ідеологічних нісеніт-
ниць і хочуть, щоб їх залишили в спокої. Час від ча-
су хтось задрімає. Що ж, навіть сам прокурор на хви-
линку прикурнув. Багато літніх, з орденськими план-
ками, чоловіків. Ці не мовчать, вони реагують в уго-
ду своїй пам’яті, не дивлячись на удавану суворість
конвою. А поруч сидять люди, які нічим не відрізня-
ються, також у цивільному, але нахабна поведінка
їх видає — саме вони командують тут.

Всім їм видали перепустки. їм пояснили, що бу-
дуть судити «ворога народу», що їхній обов’язок —
особисто демонструвати народне обурення, аплодува-
ти, вітаючи вирок. Нічого, що вони три дні не були
на роботі. Вони одержать і зарплату, і проґресівку.
Адже вони були на передньому краю ідеологічної бо-
ротьби.

Але що я бачу! «Хто має вуха, нехай слухає». Я
бачу інколи очі, а в них — доказ того, що вони, о
жах!, вони чують! І, можливо, завтра не так, як учо-
ра, вони вже не зможуть більше залишатися байду-
жими до нещастя й горя людей, до неправди й на-
сильства навколо них. Нехай цих очей мало, можли-
во чотири або тільки два, але, все одно, зарплатня,
виплачена всім цим людям за аплодисменти й реплі-
ки, — ніщо в порівнянні з цією іскоркою, що зароди-
лася в чиїйсь душі.

7 кет. 79 р.

Ірина Зісельс
СЛУХАННЯ СПРАВИ ЗІСЕЛЬСА И. С. У ВЕР-
ХОВНОМУ СУДІ УРСР В ПОРЯДКУ КАСАЦІЙ-
НОГО РОЗГЛЯДУ

29 травня 1979 року, м. Київ

Склад суду: члени Верховного суду —

Головуючий — Чайковський

Доповідач — Шидловський

Член судової колегії — Гульченко

Прокурор — Лісний — прокурор по нагляду за
веденням слідства в органахКДБ ПрокуратуриУРСР.

Адвокат — Нимиринська — член Ворошиловградсь-
кої обласної колегії адвокатів.

Доповідач зачитав вирок Чернівецького обласного
суду в справі Зісельса Й. С. з приводу касаційного
протесту засудженого він сказав:

«Засуджений Зісельс Й. С. вважає, що вся літера-
тура, розповсюдження якої ставиться йому в вину, не
містить наклепницьких вигадок. Покази єдиного свід-
ка Остапенка в епізодах усного розповсюдження на-
клепницьких вигадок заперечуються показами інших
свідків у справі. На цій підставі засуджений вимагає
скасування вироку».

З приводу касаційної скарги адвоката доповідач
сказав:
«Адвокат вважає, що суд недостатньо повно до-
слідив всі докази у справі. Поставлені в вину Зісель-
сові епізоди зберігання літератури, які не входять до
диспозиції ст. 187-1 КК УРСР. Прохає скасувати
вирок Чернівецького обласного суду, а справу скеру-
вати на новий судовий розгляд».

Головуючий: Слово дається адвокатові.

Адвокат: Товариші члени колегії!

Я ставлю питання про скасування вироку в зв’яз-
ку з тим, що суд при розгляді справи не зумів повні-
стю і об’єктивно дослідити всі докази у справі.

Звинувачення Зісельса поділялося ніби на три ча-
стини:

1.	Епізоди, які мали місце перед попередженням
його в прокуратурі Чернівецької области в лютому
1977 року.

2.	Епізоди виготовлення ним окремих документів.

3.	І, нарешті, епізоди зберігання документів, що
містять наклепницькі вигадки.

Для того, щоб довести, що одна третя цих епізо-
дів повинна бути повністю виключена із обвинува-
чення, досить відкрити диспозицію статті 187-1 КК
УРСР.

Зберігання з метою розповсюдження стосується
до іншої статті Кримінального кодексу, де мова йде
про дещо схоже обвинувачення. Стаття 187-1 збері-
гання — ні з якою метою — вказаних документів не
передбачає. Як скоро поставлене в вину обвинувачен-
ня не підлягає під диспозицію вказаної статті, суд
мав право зробити тільки одне-виключити всі епізо-
ди зберігання за відсутністю в них складу злочину.

Що замість цього робить суд?

Суд не вважає, що зберігання являється злочином,
і в той же час не виключає ці епізоди із обвинувачен-
ня. Замість слова «зберігав» у вироку викори-
стовується слово «придбав». Але придбання, як і збе-
рігання, не передбачається статтею 187-1. Тому від
заміни одного дієслова іншим не змінилось нічого.
Складу злочину все одно немає, і обвинувачення за-
лишається безпідставним.

Тому я вважаю: що всі ті епізоди, що ставились
(в вину) як зберігання з метою розповсюдження, а
потім — як придбання з метою розповсюдження у
вироку, повинні бути виключені із обвинувачення у
зв’язку з тим, що немає такого складу злочину, не ка-
жучи вже про те, що зміна формулювання «зберіган-
ня» на формулювання «придбання» виходить за межі
обвинувального висновку.

Більше того, з самого вироку далі видно, що Зі-
сельс використав ці документи длярозповсюдження
вигадок в усній формі. Проте це не знайшло свого
підтвердження в перебігу судового розгляду. Мова
йде про двох свідків — Остапенка й Сахарову, яким
Зісельс ніби розповсюджував усні вигадки.

Поперше, те, що говорив Зісельс цим свідкам, не
міститься в цих документах. Вони трохи іншого змі-
сту. Більше того, суд, відхиливши всі клопотання Зі-
сельса і його оборони, не зумів перевірити ці факти
усного розповсюдження.

Свідок Сахарова на попередньому слідстві давала
дуже нетривкі покази. Ви не побачите в її показах від-
творення того, що говорив Зісельс. Вони мають ви-
гляд, в основному, такий: «Можна було зрозуміти,
що у нас свідомо приховують історичні факти». Які
історичні факти? Яке це має відношення до наклеп-
ницьких вигадок? Чи йде мова про факти, які явля-
ються наклепом, чи про факти іншого змісту — неві-
домо. І далі в тому ж протоколі допиту (арк. справи
46, т. 1) всі ці припущення Сахарової закінчуються
висновком: «Відкрито він мені незадоволення радян-
ським ладом не висловлював». Отже, прямо таких
висловлювань Зісельса, які підходили б під диспози-
цію статті 187-1, Сахарова не наводить.

В судове засідання Сахарова явитися не бажала.
Це видно з телеграми, посланої її матір’ю, про те, що
нібито вона перебуває в лікарні. Лікарем ця телегра-
ма не завірена. Наскільки хвороба Сахарової відпо-
відає дійсності, суд не перевіряв. Я вважаю, що, дав-
ши такі туманні покази на попередньому слідстві, Са-
харова просто навмисно не явилась в судове засідан-
ня.

Зісельс ще на попередньому слідстві заперечував
що вів з Сахаровою такі розмови. Він настоював на
ставці віч-на віч з нею. Я не можу зрозуміти, чому
за таких суперечностей в показах ставка віч-на-віч не
була проведена. В судовому засіданні її не могли про-
вести з-за неприбуття Сахарової в суд.

Ще більші сумніви викликають покази свідка
Остапенка.

Свідок Захаров був допитаний раніше свідка
Остапенка. Суд дозволив Захарову залишити залю
після подання показів, і вийшло так, що при допиті
Остапенка Захарова не було. Тим часом Остапенко
каже, що розмова з Зісельсом відбувалася в присут-
ності ще двох людей — Захарова і Яремкевич. Заха-
ров заявив на слідстві, що він не пам’ятає про таку
розмову. Яремкевич заперечує, що така розмова від-
булася. Яремкевич взагалі не викликана в судове за-
сіання, хоч заперечування показів Остапенка було ду-
же істотним. Вона була допитана на слідстві і запе-
речує один з головних показів у справі. На якій під-
ставі вона не включена в список свідків обвинуваль-
ного висновку? 1 потім суд відхиляє клопотання про
її виклик в судове засідання. Хіба можнаговорити.що
її покази не мають відношення до справи? А свідка
Сахарової немає, і ставку віч-на-віч робити ні з ким.

Між свідком Остапенком і обвинуваченим/Зісель-
сом існували, безперечно, неприязні стосунки. Зісельс
навів зауваження до протоколу судового засідання
про те, що його сварка з Остапенком там не відбита.
Можливо, дійсно не варто було вносити перепалку
між ними в протокол. Досить було побачити, що від-
бувалося в судовому засіданні на допиті свідка Оста-
пенка. Якою ненавистю він палав до Зісельса! Суд
каже, що Остапенко не запречує, що між ними були дис-
кусії. Зісельс каже, що він виступав на зібраннях на ці те-
ми, і його виключили з комсомолу, коли він говорив про
права людини. Після цього зібрання Остапенко настою-
вав на звільненні Зісельса з роботи і весь час на цьому
настоював. І далі Зісельс каже: «Так чи буду я, після
всього, розмовляти з такою людиною, як Остапенко,
на подібні теми?»

Тим часом всі робітники телецентру, допитані з
цього приводу, заперечують, що Зісельс з будьким вів
такі розмови, що містять наклепницькі вигадки, які
порочать радянський суспільний і державний лад. А
саме Остапенкові, з яким Зісельс був у поганих взає-
минах, він свої відвертості чомусь висловив.

Як виходить з показів Остапенка (я не хочу їх
повторювати), Зісельс говорив про національну полі-
тику. Про те, що в університет людей приймають за
національною ознакою, а деяких національних мен-
шин обмежують в праві вільного вибору країни про-
живання, тобто їм чинять перешкоди при виїзді з СР-
СР.

З цього приводу Зісельс дуже логічно й переконли-
во сказав: «Як я міг говорити такі речі Остапенкові
узагальнено, ставлячи їх у вину радянському ладові,
якщо я сам, моя дружина, мій брат, всі мої друзі
мають вищу освіту? Як же я можу говорити, що не
приймають євреїв у ВУЗи? Я міг говорити про якісь
конкретні, відомі мені випадки».

Те ж саме — про свободу вибору місця проживан-
ня: «Із Чернівців виїхали сотні людей, яких я особи-
сто знаю. Я не міг говорити, що радянський уряд пе-
ре шкаджає виїздові взагалі. Я міг говорити, що в
окремих випадках відмови в виїздах являються необ-
грунтованими».

Але невідомо, кого він у цьому обвинувачував. Чи
то ці органи, що завідують у Чернівцях питаннями
видавання дозволів, чи то якісь інші установи. В
крайньому разі, це ніяк не можна відносити до наклепу
на радянський лад.Такого висловлювання,що радянсь-
кий державний лад побудований таким чином, щоб пев-
ні групи населення не могли навчатися в інститутах, —
таке ніхто не може сказати, і Зісельс такого ніколи не го-
ворив.

Я вважаю, що суд, відхиливши низку клопотань
Зісельса, не дослідив питання, яке має суттєве зна-
чення для справи, — про виготовлення ним трьох
документів, які містять наклепницькі вигадки.

Мова йде про перший документ, він названий
«Звернення». Зісельс каже: «Це фактично, конспект
статті «Жити не по брехні», яка є в машинописному,
вигляді».

Товариші члени колегії!

Мені важко категорично, переконливо сказати це,
але все таки я думаю, що складення конспекту тієї
чи іншої статті не є виготовлення документу в розу-
мінні статті 187-1 КК УРСР. Зісельс цілком обґрун-
товано каже:

«Я в 1978 році мав уже цю статтю в друкованому
вигляді. Нащо ж би я став виготовляти конспект її
тепер, коли вона в мене є в друкованому вигляді. Я
міг її виготовити тільки в 1974 році, коли у мене не
було друкованого екземпляра і коли ця стаття вий-
шла...».

Я вважаю, що це — дуже переконлива заява, і во-
на нічим у справі не заперечується.

Другий документ, який кваліфікується як наклеп-
ницький у вироку, — це документ про процеси 1977-
78 рр., що відбулися на Україні, за статтями 62 і
187-1 КК УРСР. В документі викладено зміст цих
процесів. Зісельс каже:

«Я переписав цей документ. Я не був у судовому
засіданні і не знаю, правду чи неправду виклали йо-
го автори...».
Я вважаю, що суд повинен був приєднати до спра-
ви вироку в цих справах для того, щоб довести, що
цей документ перекручує судові засідання і матеріяли
справ. В приєднані вироків Зісельсові відмовили.

І, вкінці, третій документ.

Експертиза каже, що надрукований він не на ма-
шинці Зісельса. Написав його не Зісельс — це ніхто,
абсолютно, не підтвердив. Суд вважає, що Зісельс —
автор цього документу, тільки тому, що його рукою
дописано декілька підписів. Зісельс каже:

«Мене цікавило, хто підписав цей документ, і я
собі виписав ці прізвища».

Знову ж таки прохає:

«Викличіть авторів цього документу і з’ясуйте в
них, чи мав я будь-яке відношення до виготовлення
цього документу».

І в цьому клопотанні Зісельсові було відмовлено.

Таким чином, відмовивши в усіх цих клопотан-
нях, суд не зумів перевірити повністю пояснення Зі-
сельса і не зумів довести його вину.

Залишаються епізоди, які мали місце перед попе-
редженням Зісельса в лютому 1977 року.

Якщо припустити, що ці епізоди знайшли своє
підтвердження, тоді треба довести, що він зробив які-
небудь злочинні дії після попередження. Це, як бачи-
мо, зроблено не було.

Але навіть ці епізоди не були достатньо перевіре-
ні.

Свідок Шенкер в судовому засіданні відмовився
від тих показів, які він давав на попередньому слід-
стві. Він заявив, що не брав у Зісельса читати такого
роду літературу. Він колись щось подібне читав, але
в кого брав — не пригадує.

Суд вирішив притягти до кримінальної відпові-
дальности Шенкера, вважаючи, що на слідстві він да-
вав правдиві покази. Суд вказує, що об’єктивність
його показів підтверджується тим, що він їх підписав.
Але підписати можна неправдиві покази, підписати
можна помилкові покази, і самий факт підпису про
об’єктивність показів не свідчить.

Те, що ці покази необ’єктивні, фактично визнано
вироком. Якщо Шенкер говорить про три твори, які
йому ніби дав Зісельс для прочитання, то суд вирі-
шив, що їх було тільки два. У вироку прямо гово-
риться, що епізод поширювання Зісельсом Шенкеру
«Нобелівської промови» Солженіцина не найшов сво-
го підтвердження в перебігу судового засідання. Отже,
Шенкер дав неправдиві покази на попердньому слідстві.
Отже, цей документ він у Зісельса не брав.Чому він дав
невірні покази? Суд не вмотивовує, а просто каже, що
епізод не найшов свого підтвердження.

Більше того, Шенкер каже, що він читав статтю
Амальрика «Чи проіснує Радянський Союз до 1984
року?». Це не стаття, а велика книга. В ній понад 600
сторінок друкованого тексту. Отже, він просто не
пригадує, що він читав і в кого брав.

Нарешті, Зісельс поставив питання в судовому за-
сіданні, щоб викликати свідка Котлярова — людину,
до якої він приїжджав у Кишинів, у якої зупинявся
і яка на слідстві була допитана й категорично відмо-
вилась підтвердити, що Зісельс привозив у Кишинів
подібну літературу. І в цьому клопотанні Зісельсові
було відмовлено.

Шенкер каже, що його покази повністю записані
слідчим із пояснень, які він давав в КДБ за декілька
років до судового засідання. І він, побачивши, що ці
пояснення в руках слідчого, вирішив їх підтвердити.
А тепер прийшов до висновку, що такого не було.

Я вважаю, що суд повинен був дослідити питання
про те, що за пояснення дав Шенкер в КДБ, чи відпо-
відають вони протоколові допиту Шенкера, яку ролю
вони виконали при складенні протоколу і т. д. І в
цьому клопотанні Зісельсові було відмовлено.

У зв’язку з цим я вважаю, що справа ця дослідже-
на не повно, і прошу колегію Верховного Суду про
скасування вироку й скерування справи на новий су-
довий розгляд.

Головуючий: Зформулюйте конкретно, що треба
зробити для більш повного розгляду справи.

Адвокат: Я вважаю, що, якщо мова йде про систе-
матичне розповсюдження, треба перевірити покази
Сахарової. Всього є два свідки — Остапенко й Саха-
рова. Якщо покази Сахарової не підтвердяться, тоді
немає систематичного розповсюдження. Я вважаю це
питання дуже суттєвим, і викликати Сахарову необ-
хідно.

Необхідно викликати авторів документів, постав-
лених Зісельсові як виготовлення, і допитати їх, чи
являється він автором чи просто підписав ці докумен-
ти.

Через те, що покази Остапенка заперечують два
свідки, їх треба викликати в судове засідання і допи-
тати разом з Остапенком.

Уже цього досить для того, щоб заперечити систе-
матичне розповсюдження усних вигадок і виготов-
лення документів. І залишились би тоді епізоди до
попередження. Але після нього Зісельс ніяких злочин-
них дій не вчинив. Тому я вважаю, що вирок повинен
бути скасований, а справа скерована на новий роз-
гляд.

Головуючий: Слово для висновку надається про-
куророві.

Прокурор: За моїм твердим переконанням, Чер-
нівецький обласний суд, визнаючи Зісельса винним,
досить повно обґрунтував його вину. Мені здається, що
суд досить кропітливо дослідив усі докази в справі. Мені
здається, що всі звинувачення, які були пред’явлені орга-
нами попереднього слідства, були підтверджені в перебі-
гу судового засідання.

Ну ось, скажімо, епізод з розповсюдженням на-
клепницької літератури. На доказ цього є прямі пока-
зи допитаних на слідстві і в суді свідків Круглової,
Круглова, Блітта й того ж Шенкера, які підтвердили
і факт одержання від Зісельса і «Архіпелага» цього
злощасного,і «Из-под гльїб» та іншої писанини на-
клепницького змісту. Вони підтвердили в суді, що
знайомились, читали. А що це як не розповсюджен-
ня завідомо неправдивих вигадок на нашу радянську
дійсність. От коротко з приводу цього епізоду.

Також і в епізодах виготовлення такого ж харак-
теру писанини. Мені здається, що оборона дуже при-
мітивно й вузько трактує саме поняття виготовлен-
ня, вказуючи, що необхідно самому бути автором
цього документу. Мені здається, що, якщо Зісельс на-
писав, законспектував документ, автором якого він
не являється, він уже приклав руку до його виготов-
лення. Якщо він робив якісь дописки на обох доку-
ментах, якщо він підписав один з документів, як же
не розцінювати, як не співавторство в виготовленні.
Мені здається, тільки так треба тлумачити ці речі.
Крім того, є висновки експертизи про те, що два до-
кументи виконані рукою Зісельса.

У питанні розповсюдження в усній формі наклеп-
ницьких вигадок оборона пробує довести, що епізоди
зберігання Зісельсом наклепницьких документів не
мають відношення до епізодів розповсюдення в усній
формі. Мені здається, що суд не мав на увазі так го-
ло факт зберігання, ставлячи його в вину засуджено-
му Зісельсові. Ні, і у вироку записано так. Не збері-
гання, а розповсюдження в усній формі, використову-
ючи ці документи. Ясна справа, що він їх використо-
вував, а не придбав для того, щоб вони лежали мер-
твим капіталом. Безумовно, звідки бралася в нього
вся ця балаканина недозволена, цей наклеп, ці паскві-
лі? Звичайно ж, із цієї літератури. Мені здається, що
суд достатньо обґрунтовано прийшов до висновку,
що і в цій частині вина Зісельса встановлена.

Я бажав би звернути вашу увагу, товариші судді,
ось на яку деталь. Тому що це — немаловажно. За
нею ми бачимо обличчя самого Зісельса! Ось на спо-
соби його захисту!
Коли йому виразно й ясно формулюється питан-
ня обвинувачення про виготовлення якогонебудь до-
кументу, він відповідає: «Чи виготовляв я цей доку-
мент, відповідати не буду. Прошу задовольнятися до-
казами експертизи».

Якщо Зісельсові ставиться запитання про те, у ко-
го й коли він придбав так звані «твори» Амальрика
й інших відщепенців, Зісельс зарозуміло судові заяв-
ляє: « Не бажаю давати показу».

А коли йому прямо було поставлене запитання,
чи давав він Круґлову для ознайомлення «Архіпелаг
ГУЛаґ», він лаконічно відповів: «Щодо розповсю-
дження я не даю показів». На запитання «Чому?» він
безсоромно і, я вибачаюсь, можливо, трохи грубо,
він нахабно відповідає: «Я робив своє діло, а ви —
своє. Ви мені не помагали, а чому ж я повинен вам
помагати?»

От вам обличчя цього поборника за права.

Не вбачати в писанні Солженіцина злобного на-
клепу на нашу дійсність! А між іншим, наша преса
в свій час дала належну оцінку цій писанині. А сам
Солженіцин, як відомо, був видалений за межі СРСР.
Зісельс вважає, що ці так звані «твори» повинні пу-
блікувати у нас. І в той же час він з неприхованим,
ну... я б сказав, цинізмом, заявляє, що неопублікова-
ні вони в нас, напевно, тільки тому, що паперу не ви-
стачає. Оце так ось, знущально!

Його, в свій час, виховували, підказували, радили, ре-
комендували, наказували, попереджали. Ні! Він не при-
слухався. І дозрів.

Зісельс гордовито не бажав говорити ні перед ор-
ганами слідства, ні перед судом. Рекомендував їм,
так би мовити, задовольнятися висновками експерти-
зи. Зухвало заявляв, що він, мовляв, робив своє діло,
а ви своє діло робіть. І допомоги давати вам не буду,
для того щоб ви розібрались досконало в цій справі.
Мабуть, надіявся на те, що без його допомоги не
розберуться ні слідчі, ні суд. Помилився Зісельс.
Мені уявляється, що суд досить об’єктивно, до-
кладно розібрався в цій справі і виніс законний, об-
ґрунтований вирок.

Головуючий: Суд відходить на нараду.

Постанова

судової колегії в кримінальних справах Верховного
Суду УРСР

Судова колегія ухвалила:

Касаційну скаргу адвоката Нимиринської Н. Я.
і касаційний протест засудженого Зісельса И. С. зали-
шити без задоволення.

Вирок Чернівецького обласного суду в справі Зі-
сельса И. С. затвердити.

Головуючий: Чайковський
Доповідач: Шидловський
Член судової колегії: Гульченко

В залі № 1 Верховного суду УРСР, де слухалась
справа, були присутні 4 особи: дружина засудженого
— Зісельса Ірина, його брат Зісельс Семен і двоє спів-
робітників КДБ. Решту, бажаючих бути присутніми
на слуханні справи, співробітники міліції й КДБ не
допустили в будинок, погрожуючи 15-добовим ув’яз-
ненням.

* Інформація про слухання справи Й. Зісельса у Верховному
Суді УРСР в порядку касаційного розгляду дісталася на захід
без дати. Була написана правдоподібно в червні 1979 р.
ПРО СТАН Й. ЗІСЕЛЬСА В ТАБОРІ*

В грудні 1979 р. 2-є робітників Сокирянського ра-
йонного УКДБ (прізища й становища невідомі) прово-
кували більше ніж 3-х з/к уст. РЧ-328/67 на подання
неправдивих показів — антирадянська пропаганда се-
ред засуджених — проти Й. Зісельса. За подання та-
ких показів ув’язненим — кримінальним злочинцям
— пропонували особисті пільги (дострокове звільнен-
ня, зміну статті й ін.). Такі дії кваліфікуються як зло-
чин за ст. 175 КК УРСР «Примушення давати пока-
зання». Діями робітників Сокирянського УКДБ керу-
ють із Чернівецького обласного УКДБ (голова Чер-
нівецького КДБ — полковник Чекалов).

2. 1. 80 я послала прокуророві области й прокуро-
рові УРСР заяву. Із Чернівецької прокуратури на
мою заяву в зону приїжджав прокурор по нагляду
за МПС ст. радник юстиції Н. С. Щербина, крім то-
го він розмовляв зі мною. Замість того, щоб постара-
тися з’ясувати, хто саме провокує з/к до подання не-
правдивих показань (а цим можуть займатися тільки
робітники ДБ або адміністрації), він цікавився ви-
ключно тим, яким чином мені стало відомо про це.
У Йосифа він запитував крім того, чи відомо йому,
що провокаціями займається адміністрація. Нату-
рально, Йосифові це невідомо.

Прокурор УРСР переслав мою заяву по лінії УВ-
ТУ УРСР в Чернівецьке відділення і ВТУ УВС. Робітник
ОВТУ, що приїжджав з цього приводу в уст., також
шукав тільки причину просочування інформації.

6. 2. і 11. 2 я одержала з Чернівецької прокурату-
ри і Чернівецького ОВТУ відповідь.

В січні й лютому натиск на з/к продовжувався.

Прокуророві Чернівецької обпасти
Прокуророві УРСР

ЗАЯВА

Мій чоловік, Й. Зісельс, перебуває в ув’язненні в
уст. РЧ-328/67 м. Сокирян. Мені стало відомо,
що якісь люди роблять натиск на одного з в’язнів,
які перебувають разом з чоловіком, для того щоб він
написав донос про те, що Й. Зісельс дозволяє собі
антирадянські висловлювання. Я вже зверталась у
Прокуратуру й ГУВТУ УРСР з заявами про пору-
шення законности по відношенню до мого чоловіка
в уст. РЧ-328/67. Але вмотивованої відповіді не одер-
жала. Прошу вас як особу, уповноважену державою,
посилити контролю за дотриманням законности в
уст. РЧ-328/67 м. Сокирян і вжити заходи для того,
щоб припинити провокації проти мого чоловіка Й.
Зісельса.

2. 1. 80

Примітка. Тоді мені було відомо тільки про одно-
го з/к і не було відомо, що це — ДБ.

Прокуратура Чернівецької обпасти
4. 2. 80. № 17/2362-77

Вашу заяву про те, що хтось впливав на 1-гозув’язне-
них, щоб він написав заяву про антирадянські висловлю-
вання Вашого чоловіка, залишаємо без перевірки й реа-
гування, тому що Ви відмовилися назвати особу, від якої
стало відомо про це. Ваш чоловік в названому питанню,
заявив, що йому нічого про це невідомо.

Ст. радник облпрокурора

Ст. радник юстиції Н. С. Щербина

Відділення ВТУ УВС Чернівецького облвиконкому
11. 2. 80. № 19/20-3-6
м. Чернівці

Вашу заяву, адресовану прокуророві УРСР, роз-
глянуто. Викладене Вами повідомлення про те, що
якісь люди роблять натиск на засуджених з метою
скомпромітувати засудженого Зісельса, не підтвер-
джуються. Подібне заявив і Ваш чоловік в перебігу
розмови з ним робітників ОВТУ.

Нач. ОВТУ В. П. Гринчук

Я хочу через пресу і засоби масової інформації
звернути увагу міжнародньої громадськости на ста-
новище мого чоловіка Йосифа Зісельса, політичного
ув’язненого, що був засуджений у квітні 79 р. і пере-
буває в уст. РЧ-328/67 м. Сокирян, УРСР.

Ще до арешту, а потім в часі слідства й суду нема-
лу участь у справі Й. Зісельса брав КДБ. Стеження,
прослухування розмов у нашій квартирі, телефонних
розмов (а потім виключення телефону), перлюстра-
ція і вилучення нашої кореспонденції, участь у слід-
стві, виявлення натиску на свідків із застосуванням
шантажу й погроз, присутність на суді й навіть у кім-
наті, де в часі перерв підпочивав суддя — ось арсе-
нал засобів, якими користувався КДБ проти мого чо-
ловіка. З прибуттям Й. Зісельса у ВТУ до цього дода-
ли грубі незаконні дії адміністрації установи. Проку-
ратура Чернівецької области, Прокуратура УРСР,
УВТУ УРСР, куди чоловік і я неодноразово зверта-
лися з заявами про беззаконня, не вживає ніяких за-
ходів, тим самим сприяючи дальшим порушенням.

В установі посиленого режиму в адміністрації
існує безліч можливостей для «перевиховання» — хо-
лодний і голодний карцер — ШІЗО, вилучення листів,
позбавлення побачень з родиною і друзями, важка
праця, провокації, погрози і т. д. Все це в повній мірі
використовується. Мій чоловік — єдиний політичний
в’язень у цій установі, він перебуває в майже повній
ізоляції. Листи, які він пише (дозволено ТІЛЬКИ З ли-
сти в місяць) і які до нього прибувають, проходять
подвійну цензуру — адміністрації і КДБ.Листи з-за
кордону він не одержує, його повідомляють, що вони
затримані для перекладу на російську мову або вилу-
чені. Відкривають навіть конверти з заявами і скарга-
ми в прокуратуру. Й. Зісельс відірваний від близьких
і друзів і цілковито перебуває під владою адміністра-
ції, що відчуває свою безкарність.

Наведу тут тільки 2 приклади кричущих безза-
конств, що мали місце в останній час.

У грудні 79 р. 2-є працівників Сокирянського ра-
йонового УКДБ провокували кількох з/к (понад 3-х),
що перебувають в уст. РЧ-328/67, до подання неправ-
дивих показів проти Й. Зісельса, ніби він займається
антирадянською пропагандою серед засуджених. За
подання таких показів ув’язненим — кримінальним
злочинцям — пропонували особисті піль-
ги (дострокове звільнення, зміну статті й інше). Тим
самим робітники Сокирянського УКДБ скоїли злочин
за ст. 175 КК УРСР («Примушення давати показан-
ня»), Я послала з цього приводу заяву прокуророві
Чернівецької области й прокуророві УРСР. Замість
того щоб виявити злочинців і припинити провокації,
у відповідь на мою заяву почали шукати людей, зав-
дяки яким мені стало відомо про провокації. В січні
й лютому натиск на з/к з цією ж метою продовжу-
вався.

27-29 лютого ц. р. нам належалось тривале, або
т. зв. особисте побачення з И. Зісельсом. Мені поча-
ли робити перешкоди, не даючи змоги поїхати на по-
бачення. Тільки в останній хвилині я одержала звіль-
нення з праці. Приїхавши в м. Сокиряни, ми довіда-
лися на КПП уст. РЧ-328/67, що ув’язнений Зісельс
перебуває в ШІЗО. Пізніше ми довідалися, що в січні
адміністрація почала посилено шукати приводи, для
того щоб позбавити побачення. В цей час мій чоловік
перебував на лікуванні в санчастині (в нього було за-
гострення виразкової хвороби). В санчастині можли-
вості для провокації обмежені, тому його звідти ви-
писали достроково, не закінчивши визначеного курсу
лікування. Але й після цього не було приводу, щоб
позбавити побачення. Поскільки мій чоловік режиму
не порушував, то адміністрація відважилася на фаль-
шивку. Із справи И. Зісельса було витягнено листа,
висланого ним нелегально в жовтні 79 р., за що він
тоді ж був покараний, посаджений на 15 діб в ШІЗО.
Тепер склали рапорт: що листа знайдено 22. 2. хоч по
змісту листа видно, що він був написаний 26-28 вере-
сня минулого року. 25. 2. Зісельса посадили в ШІЗО
за «нелегальне листування», саме на ті дні, коли по-
винно було відбутися побачення. Дві доби мій чоло-
вік не міг спати з-за холоду і хвилювань. На цей раз
завдяки протестам чоловіка і нашій настирливості
нам все ж пощастило одержати побачення. Коли ми
зустрілися, Йосиф був настільки перемерзлий і схви-
льований, що ще довго не міг прийти до себе і загрі-
тися. Ось що нам коштували 3-й доби побачення пі-
сля понад півроку розлуки. А коли і якою ціною бу-
де наступне?
Я могла б наводити такі приклади годинами, але,
гадаю, всякій доброзичливо настроєній людині уже
зрозумілі методи і засоби, використовувані каральни-
ми установами й КДБ, для того щоб не тільки злама-
ти волю політв’язня, але й підірвати його здоров’я.

Стало відомо, що в уст. РЧ-328/67 до Й. Зісельса
прискіпуються, цькують його, переслідують, безпід-
ставно карають. Ініціатором цькування являється
на-ч ВТК кап-н Яковлєв. В присутності ін. офіцерів
він кричав Й оси фу, що він — хазаїн, він тут і суд, і
прокурор, і адвокат, а також «Гітлера на вас немає»
(малися на увазі євреї) і багато іншого. На початку
січ., в часі відсутности Яковлєва, Й. подав заяву про
особисте побачення в лютому. Йому дозволили — на
3-й доби — 27-29 лютого.

15. 1. у зв’язку з початком загострення виразки Й.
поклали в санчастину. Визначили курс лікування.

Повернувшись, Яковлєв дав прочухана своїм за-
ступникам за те, що Й. дозволили побачення, та ще
й на 3-й доби. Він почав шукати привід, для того щоб
позбавити побачення, а поскільки в санчастині це
утруднено, то став виявляти натиск на нач. санчасти-
ни Бевз Н. В., щоб виписав поскоріше. (Він,зрештою,
не особливо опирався, бо виконує скоріше виховавчі
функції, ніж лікарські.)

9. 2 Й. виписали з санчастини, хоч болі продовжу-
валися і були визначені уколи до 23. 2. Дні побачен-
не зближалися, а приводу для позбавлення побачен-
ня все не було. Тоді адміністрація відважилась на
фальшивку.

Ще в жовтні 79 р. Й. отримав 15 діб ШІЗО за де-
кілька листів, відправлених нелегально. Тепер із
справи Й. взяли один із цих листів і зробили вигляд,
що лист знайдено 22. 2. хоч із тексту листа видно, що
його написано 26-28 вересня 79 р. Займались цим
заст. політ, м-р Ревуцький П. І. і заст. по режиму к-н
Крушельницький А. І. під керівництвом Яковлєва.

25. 2. Й. посадили в ШІЗО (з виводом на роботу)
на 5 діб за «нелегальне листування». Т. О., це повин-
но було перекрити дні побачення. Й. безуспішно
просив послати телеграму (за Правилами внутріш-
нього розпорядку, в разі відміни побачення належить
повідомляти рідних). Хоч побачення не позбавили,
посередньо виходило саме це, бо на березень уже всі
дні побачень розподілені. Отже, за 1 лист — три
кари: 2 рази ШІЗО і побачення. В ШІЗО посадили в
найхолоднішу камеру, самого, 2-і доби не спав від
холоду й хвилювань.

В мене також були ускладнення. Я заздалегідь до-
мовилася з майстром, щоб виїхати. В останню хви-
лину майстер повідомив мене, що потрібно згоду
нач. служби енергопостачання. А той відмовився під-
писати заяву і лише після консультації з нач. тролей-
бусного управління зробив це (не тяжко догадатися,
якому управлінню треба бути вдячною за таке «пі-
клування»). Звичайно всім робітникам досить домо-
витися з майстром.

27. 2. Приїжджаємо з Семеном і Сашкою в Соки-
ряни. 9. 00. Черговий прапорщик на КПП каже, що
треба дочекатися помічника зама по режиму. Той
прийшов і сповістив, що Й. перебуває в ШІЗО і що
звичайно із ШІЗО в них на побачення не ходять. На-
казав чекати, буде радитися з начальством. Чекаємо
на вулиці, досить холодно, сніг. Тільки близько 12 г.
нас впустили, обшукали, і знову чекаємо. Близько
14 г. появився, нарешті, Й. Він був такий перемер-
злий, що протягом доби не міг зігрітися, його труси-
ло в остуді. Тим більше, що приміщення для поба-
чень не набагато краще, ніж камера ШІЗО: холодно,
батерія майже не гріє, мокро — із стелі капає, по сті-
нах і вікну стікає вода, на вікні 2 Грат, але всього
одна рама. До холоду ще треба додати нервове на-
пруження останніх днів. Нас помістили в ту ж кімна-
ту, що і влітку, на минулому побаченні, вона одна
обладнана підслушкою. Холодно й мокро в усіх кім-
натах (всього їх 7). Умови антисанітарні — таргани,
мурав’ї, 29. 2. не було води.

У грудні 79 р. 2 робітників Сокирянського УКДБ
(прізвища невідомі) провокували кількох з/к (понад
3-х) на подання неправдивих показів — антирадянсь-
ка пропаганда серед засуджених — проти Й. (склад
злочину за ст. 175 КК УРСР — «Примушення дава-
ти показання»). За це їм пропонували особисті пільги
(дострокове звільнення, зміна статті). Діями Соки-
рянського УКДБ керують із Чернівецького обл. УК-
ДБ (нач-к обл. УКДБ полк. Чекалов). У січні й лют.
натиск на з/к продовжувався. Після моїх заяв проку-
рорам области й УРСР стали шукати причину прося-
кання інформації.

Всього лиш рік несу я важкий тягар дружини по-
літв’язня. Ще не випита чаша, лиш тільки краєчок її
мені видний, а денце — де воно?! Тільки рік позаду
і всього 2 спереду. А є ж у нас строки п’ять, і сім, і
п’ятнадцять, а потім часто заслання. Я схиляю голо-
ву перед всіма своїми сестрами, дружинами політв’яз-
нів. Це ви довгі роки своїми листами, посилками,
своєю вірою і вірністю, теплотою й піклуванням під-
тримуєте чоловіків — кращих людей країни, обплу-
таної колючим дротом. Щодня, з року в рік ви, мої
сестри, ховаєте від дітей сльози, щоб своєю ласкою
замінити їм батьків. Ви переносите несправедливості
на службі, де раді бездумно заклювати безправну й
беззахисну. Ви все переносите, щоб мати хоч якийсь
заробіток, щоб відпустили на кілька днів, коли — ой,
щастя! — дадуть, нарешті, зустріч. Ви стаєте адвока-
тами й публіцистами, складаючи заяви й скарги, про-
тести і звернення на захист. Ви повинні вміти находи-
ти радість у кожному дні, в кожному рядку листа,
в усмішці дитини, щоб не зачерствіти, не озлобитися.
Інакше — зламаєшся на радість бездумній каральній
машині, яка тільки для цього й існує.

Низький уклін вам, сестри. Мир вам і благосло-
вення!

У Міжнародний Червоний Хрест

При цьому посилаю Вам копію мого листа в ме-
дичне управління МВС СРСР з приводу здоров’я мо-
го чоловіка, Зісельса Й. С., ув’язненого уст. РЧ-328/
67 (м. Сокиряни, УРСР). Мій чоловік страждає ви-
разковою хворобою 12-палої кишки, перебуває на
диспансерному обліку, але практично не одержує від-
повідного лікування й харчування. Це діється не див-
лячись на те, що в «Основах виправно-трудового за-
конодавства СРСР і союзних республік» сказано:
«...кара не повинна завдавати шкоди здоров’ю ув’яз-
нених...».

За час ув’язнення загострення хвороби у Й. Зісель-
са почали відбуватися частіше й значно болючіше ніж
раніше.

Моєму чоловікові 33 роки, у нас росте син 9-й ро-
ків. Чи можна дозволити, щоб Йосиф Зісельс став
інвалідом !

Я прошу вжити всі наявні у вас засоби для охоро-
ни здоров’я мого чоловіка Йосифа Зісельса.

18 серпня 1980 р.

Ірина Зісельс
СРСР, 274029, Чернівці,
вул. Гайдара, 9, кв. 23

* Дружина Й. Зісельса Ірина підготовила кілька документів про
становище її чоловіка в концтаборі в Сокирянах Чернівецької обл.
Ця добірка була згодом поширена в самвидаві. Ми її публікуємо за
таким порядком, як вона дісталася до нашого Видавництва.
Начальникові Медичного управління

МВС СРСР

Копія: Медслужба УВС Чернівецької области

Від: гр. Зісельс І. Б.,

мешк. Чернівці, вул. Байдара, 9

СКАРГА

Мій чоловік, Зісельс Й. С., в’язень уст. РЧ-328/67
(м. Сокиряни, УРСР), що перебуває на диспансерно-
му обліку з приводу виразкової хвороби 12-палої
кишки, не одержує відповідного медичного обслуго-
вування.

За час перебування в уст. РЧ-328/67 у мого чоло-
віка було вже 3 загострення. Нижче наводжу дати
загострення, а також кількість діб, проведених у цей
час в стаціонарі медсанчастини і в ШІЗО (наскільки
мені відомо, приміщувати ув’язнених в часі хвороби
в ШІЗО заборонено).

Період загострення	Всього в медчастині	Діб  в Ї1ИЗО
11. 9. 79 — 1.11.79	6	25
25. 12. 79 — 15.2.80	25	—
15. 4. 80 — 5. 6.80	—	—
З приводу першого загострення відмічу лиш те,
що в ШІЗО мого чоловіка деякий час лікували беса-
лолом, і більше нічим. В час другого загострення Зі-
сельс був виписаний із медсанчастини не дивлячись
на те, що болі в нього не припинялись. В часі третьо-
го загострення мого чоловіка так і не примістили в
санчастину.

В часі загострень у Зісельса сильні болі, безсоння,
рефлекторні болі в серці, загальне ослаблення. Все
це збільшується тим, що при амбуляторномулікуванні
необхідно продовжувати роботу, виконувати норму.

Замість належного хворому на виразку дієтного
харчування мій чоловік одержує харчування за поси-
леною нормою, яке мало чим відрізняється від зви-
чайного, що так же від’ємно відбивається на його
здоров’я.

Згідно «Основ виправно-трудового законодавства»
особи які перебувають на диспансерному обліку, ма-
ють право на одержування щомісячно додаткових
продуктових передач. Проте нам дозволили передати
Зісельсові лиш одну додаткову передачу в листопаді
1979 р.

Таким чином, адміністрація і, зокрема, медперсо-
нал уст. РЧ-328/67 грубо порушують Виправно-тру-
довий кодекс — ув’язнення завдає шкоди здоров’ю
мого чоловіка И. С. Зісельса.

Я вже зверталась з цього приводу в медичне
управління МВС УРСР. Моя заява була переслана в
медслужбу Чернівецького облвиконкому. Прикладаю
відповідь, одержану звідти. В ній допущені помилки,
які свідчать про те, що перевірка була проведена не-
добросовісно. Невірно зазначені дати відбування ста-
ціонарного лікування в медсанчастині. Мій чоловік
перебував на стаціонарному лікуванні не з 13. 2. 80
до 9. 3. 80, як зазначено, а з 16. 1. до 9. 2. 80 р. При
цьому загострення в нього почалось 25. 12. 79 р., а
закінчилось 15. 2. 80 р., тобто мій чоловік був госпі-
типізований з великим запізненням, а виписаний із
санчастини до закінчення загострення. Крім того, у
відповіді начальника медслужби УВС Чернівецької
обл. Кондратовича С. Д. зазначено, що Зісельс одер-
жує дієтне харчування, що не відповідає дійсності.

Доводжу до Вашого відома, що мій чоловік Зі-
сельс Й. С. надалі вирішив не приймати лікування,
якщо в часі загострення його не примістять у стаціо-
нар, поскільки амбулаторне лікування при необхід-
ності напружено працювати не дає ніякої користи.

ПРОШУ:

— Забезпечити Зісельсові Й. С. дієтне харчування;

— Дозволити додаткові продуктові передачі згід-
но ВТК;

— В часі загострювання забезпечити відповідне лі-
кування в умовах стаціонару.

18 серпня 1980 р.

Ірина Зісельс

КАЛИНИЧЕНКО ВІТАЛІЙ

ВІТАЛІЙ ВАСИЛЬОВИЧ КАЛИНИЧЕНКО
Став членом Української Гельсінкської Групи
в жовтні 1977 р.

Народився в 1937 р. в с. Васильківці Дніпропетровської
обл. В 1960 р. навчався в Київському інституті народного
господарства, згодом продовжував навчання в Ленінграді.
Після закінчення навчання працював старшим інженером
у Всесоюзному проектно-технологічному інституті енерге-
тичного машинобудівництав в Леніграді. В 1964 р. був ко-
роткотривало ув’язнений. В січні 1967 р. був засуджений
на 10 р. табору суворого режиму за спробу перейти радя-
но-фінський кордон. Відбував ув’язнення в таборі ч. 36 в
Пермській обл. Брав активну участь у боротьбі за статус
політв’язня, писав звернення до ООН, світової громадсько-
сте за що був переведений до Володимирської тюрми, а
згодом на експертизу до психлікарні. 19 березня 1976 р.
після відбуття повного строку покарання, був звільнений
і повернувся на Україну. Жив у рідному селі Васильківці
Дніпропетровської области, де перебував під адміністра-
тивним наглядом. У травні 1980 р. був засуджений в Дні-
пропетровську на 10 р. табору особливого режиму і 5 р.
заслання. Перебував у таборі ч. 36-2 в Пермській обл.

Хронологія

1977 РІК:

6 березня — Віталія Калиниченка викликали у районну прокура-
туру, де його попередили про притягнення до відповідально-
сти за розповсюджування деклярацій Московської і Україн-
ської Гельсінкських Груп.

17-27 жовтня — веде голодівку, домагаючись виїзду з СРСР.
23 жовтня — після відмови оформити документи на виїзд з СР-
СР, В. К. зрікся радянського громадянства, відіслав ВР УР-
СР свій пашпорт, військовий квиток і диплом.

Грудень — В. К. підписав вперше документи УГГ (див. кн.
«УПР», стор. 127-132 і 181-182).

12 грудня — у В. К. був зроблений обшук у справі Л. Лук’янен-
ка.

1978 РІК:

7 квітня — В. К. був покараний двотижневим ув’язненням за
відмову піти на збори, на яких мали обговорювати проект
нової Конституції.

1979 РІК:

— В. К. не може, чрез перешкоди з боку КДБ, влаштувати-
ся на роботу.
7 жовтня — В. К. оголошує одноденну голодівку в знак проте-
сту проти відмови прийняття його на працю. Висилає заяву
до Дніпропетровського обкому КПУ, в якій просить зареє-
струвати його як безробітного і дати йому матеріальну до-
помогу.

2 листопада — В. К. продовжили адміністративний нагляд.
Одночасно зробили попередження згідно з УказомПВР.

29 листопада — ус. Васильківці Дніпропетровської обл. був за-
арештований В. К. Його звинувачували за ст. 62-2 КК УР-
СР.

1980 РІК:

13 січня — у Києві у справі В. К. був зроблений обшук у П. Сто-
котельного у його відсутности. Були вилучені записна книж-
ка, кілька рукописних аркушів, фотографії.

11 лютого — у Харкові, у справі В. К., КДБ допитувало Юрія
Дзюбу.

13 лютого — у Чернівцях, у справі В. К., був зроблений обшук
у Верника, згодом його допитували.

14 лютого — у справі В. К. допитували А. Зінченка.
Квітень — у Г. Приходька зробили обшук у справі В. К.
16-18 травня — відбувся суд над В. К.у Дніпропетровську. Його
засудили на 10 р. табору особливого режиму і 5 р. заслання.
Незабаром після суду В.К. вивезли до табору ч. 36-1 в Пер-
мській обл.

1981 РІК:

—	на Захід не дійшли жодні інформації про В. К.

1982 РІК:

—	на Захід не дійшли жодні інформації про В.К.

До Президії Верховної Ради СРСР,
Москва

від Віталія Калиниченка, дискримінованого за віль-
нодумство з Васильківки на Дніпропетровщині,
вул. Шорса 2.

ЗАЯВА

про зречення радянського громадянства

19 березня 1976 року я вийшов з-під варти, після
відбуття десятирічного ув’язнення, якому мене підда-
ли тільки за те, що я хотів покинути СРСР.

7 квітня 1976 року прокурор Васильківського ра-
йону Дніпропетровської области санкціонував поста-
нову, якою я підлягав адміністр. наглядові впродовж
12 місяців за місцем мешкання, а 12 березня 1977 ро-
ку цей нагляд безпідставно і незаконно було продов-
жено ще на 6 місяців.

Це значить — я перебуваюпід домашнім арештом,
для мене встановлено командантську годину. І я по-
стійно зазнаю морального та психічного терору.

Опріч того, 5 березня 1977 року мене було викли-
кано до Дніпропетровського обласного управління
КДБ, де заступник начальника управління, полковник
Капустін заявив мені, що обласна прокуратура ресан-
кціонувала мій арешт на підставі того, що я ознайо-
мив декілька осіб з текстом, яким повідомлялося про
створення громадських груп сприяння виконанню
Гельсінкських угод в Україні та Москві. Але за сло-
вами полковника, органи КДБ нібито, покищо мене
не арештували зі своїх особистих міркувань. Того ж
дня, за стінами мурованого будинку КДБ було скла-
дено протокол про оголошення мені попередження
згідно з указом Президії Верховної Ради УРСР від
25 грудня 1973 року. Тим протоколом мої дії кваліфі-
кувалися як «распространение политически вредньїх
намерений», що, нібито, несуть шкоду державним ін-
тересам і безпеці СРСР.

Після того, 4 квітня цього року, за місцем моєї
праці, таємно від громадськости відбулися т. зв.
«збори громадськости» кількістю семи профільтрова-
них осіб. За задумом органів КДБ ці «збори» повинні
були ствердити від імени «громадськости» каральні
дії органів КДБ щодо мене.

Диригував цими «зборами» керівник обласного
управління Кустарев, який цього дня особисто приї-
хав до Васильківки. Так, Кустарев зателефонував уча-
сникові «зборів» — т-шу Івану Демченкові, наказав-
ши обов’язково виступити й осудити мої дії та мої
національні погляди.

Десять років ув’язнення в таборах примусової
праці і психіатричної тюрми я відбув не за злочин,
бо на передодні арешту керувався принципом вислов-
леним статтею 13 Загальної Декларації прав люди-
ни. Ца статта проголошує невідємне право кожної
людини покидати будь-аку країну, у тому свою вла-
сну.

То ж, відбувши покаранна за ці дії, а не тільки не
повинен був підлагати, офіційному адміністративно-
му нагладові, а й взагалі, зважуючи статтю 13, мав
би право на повну реабілітацію.

Але раданські чинники, оголошуючи себе ледве не
головним ініціатором укладанна і ухвалення Декла-
рації, категорично заборонають еміграцію з Радансь-
кого Союзу, а осіб, що прагнуть покинути СРСР тавру-
ють зрадниками батьківщини і засуджують повним
обсягом драконської статті 56 КК УРСР (стаття 64
КК РРФСР), за якою жертва може бути покарана
10-15-річним ув’язненням, або стратою.

Так Радянський Союз кваліфікує дії, скеровані на
реалізацію права, що його проголошує стаття 13 За-
гальної Декларації прав людини.

Разом з тим внутрішня життєва атмосфера в СР-
СР стає чимдалі нестерпнішою.

Фактично смертному вироку піддано керівника
Громадської Групи Сприяння Виконанню Гельсінксь-
ких Угод на Україні, важко хворого інваліда війни,
поета Миколу Руденка, а члена Групи, учителя Олек-
су Тихого засуджено на довічне ув’язнення в концен-
траційних таборах примусової праці особливого ре-
жиму тільли за те, що вони, ідучи за принципом
ствердженим статтею 49 Декларації і з гуманітарно-
правних мотивів виявляли порушення прав людини
й основних свобід, що їх передбачають пункти При-
кінцевого акту наради в питаннях безпеки і співпраці
в Европі, підписаного й Радянським Союзом.

Чекають на розправи ще 7 членів Гельсінкських
груп в Україні, Москві, Грузії. Систематичного цьку-
вання, морального і фізичного терору зазнають інші
члени згаданих груп та їхні прихильники.

Тисячі вільнодумців перебувають в концентрацій-
них таборах і психіатричних тюрмах за свої полі-
тичні, національні та релігійні переконання.

В країні відроджено культурно-ідеологічний сталі-
нізм.

Густий туман ошуканства заволодів усі ділянки
суспільного життя. Уряд що не вірить ані в комунізм,
ані в будь-який марксизм (а він твердо вірить у май-
бутню світову імперію — Велику Росію) обдурює на-
род, обіцяючи йому колись подати вдосталь ситої
їди. Обдурює своїх керівників робітник, стаючи чле-
ном комуністичної партії, лише заради того, щоб
«прямо жити».

Серед усього народу панує страх.

Тільки через страх людей попасти в неласку, пар-
тійним чинникам щастить виганяти народ вихідними
днями на т. зв. «комуністичні суботники», на без-
платну роботу, нібито на користь «фонду миру»,...
(нечітко). Дарма, що у такий робочий день люди не
тільки не отримують платні за свою працю, з них
ще вираховують максимальну... (нечітко).

Все ж ідуть, обурюються і йдуть вони...(нечітко)
можливої дискримінації. Страх — єдиний чинник, що
заставляє народ іти до «виборчої» дільниці, щоб «ви-
конати свій обов’язок», кинувши до скриньки наперед
схвалений бюлетень.

Ще найбільшого страху люди зазнають тоді, коли
йдеться про їхні погляди, що суперечать офіційно-
дозволеним; дуже рідко можна їх висказувати, бож
священним обов’язком кожного громадянина СРСР,
згідно з конституцією, є донощицтво, висліджування,
підслуховування.

Кожного іноземця охороняють за законом... (не-
чітко), за кожним іноземним студентом обов’язкова
щоденна сліжка (народ таких людей називає «актьо-
рами»)і завербовують своїх радянських студентів, які
отримують вказівки від обласного чи республікансь-
кого управління КДБ.

Що це є правда, я знаю, бо, навчаючись в Київсь-
кому інституті народного господарства мене було за-
вербовано на такого сексота і я змушений був доно-
сити капітану КДБ Іванову про погляди і спосіб ду-
мання іноземних студентів з якими я мешкав у гурто-
житку. Наприклад, я письмово доносив на громадя-
нина Гаяни Фітіха Коне... Крістофера, громадянина
США Девіса Брюса Ф., громадянина Кенії... По... (не-
чітко) який свого часу був у Китаї у складі делегації,
яка була на прийомі у Мао-Тце-Дунга та інших.
Але нехтування дотепер національної проблеми
в СРСР вкрай погіршує життя неросійських народів,
для яких Радянський Союз, як і колишня російська
імперія, є тюрмою.

На рівень державно-партійної політики поставле-
но русифікацію.

З тією метою кремлівські ідеологи висунули фаль-
шиве поняття радянського патріотизму, що супере-
чить економічним, духовно-культурним і політичним
інтересам неросійських народів.

Пропагований усіма засобами масової інформації
такий «патріотизм», партійно-державним бюрокра-
там править за комунізм (!) (нечітко) і є пересторо-
гою від можливого збочення.

Насаджують односторонню дружбу, що повинна
спрямовуватися тільки до одного друга — російсько-
го народу, єдина, тільки до нього.

Російський народ, у такому випадку, непомірно
звеличують, російську мову протиставляють іншим,
дарма, що проголошено рівність усіх народів і мов.

Але особливо трагічне становище українців, наці-
ональне життя яких поставлено на кін.

Українську національну свідомість придушено. В
наслідок державної політики лінґвіциду, українську
мову на Україні напів убито. Тепер прегарно-мело-
дійну нашу мову можна почути лише у найглухіших
селах, з уст колгоспників, найупослідженішого шару
сучасного українства.

В усіх ділянках суспільного життя (таких, як ви-
робництво, наука, навчання, культура, управління то-
що) панує російська мова.

Українці, один з найстаріших автохтонних народів
в Европі, зараз має незрівняно менше прав ніж, ска-
жімо, чорне населення Південно-Африканської Ре-
спубліки, про важке національне життя якого так ба-
гато розписується радянська пропаганда.

Народу України загрожує таке національне зник-
нення, яке вже сталося з понад десятьма мільйонами
українців, що живуть на території РРФСР.

Україну перетворено в економічну колонію Мос-
кви; в ній розвиваються лише ті види промисловости,
які конче потрібні були Росії для розвитку своєї дер-
жави — видобувна, металюргічна, сільське господар-
ство та деякі галузі машинобудування.

Злочинна політика русифікації на Україні виявля-
ється у трьох її різновидах:

І.	РУСИФІКАЦІЯ ДЕРЖАВНО-ПРИМУСОВА

У теорії — це ідеологічний постулят про т. зв.
«неухильне зближення усіх народів і народностей» і
про нібито, виникнення нової історичної спільноти
(нації) —«радянського народу». Проте, що в терміні
«зближення націй і народностей» ідеологи КПРС вба-
чають вбивство націй, свідчить такий факт. У проекті
нової конституції СРСР у розділі «Соціяльний розви-
ток і культура» (стаття 19) читаємо: «Радянська дер-
жава сприяє... стиранню різниці між містом і селом,
розумовою і фізичною працею... та зближенню всіх
націй і народностей СРСР» У цьому реченні підряд-
ного зв’язку до присудка СПРИЯЄ тяжіють два од-
норідні (одночасні, значить) додатки, тобто автори
тексту ототожнюють з одного боку поняття «стиран-
ня різниці поміж містом і селом, розумовою і фізич-
ною працею», і з другого — стирання різниць поміж
націями і народностями. Потвердженням того, що
під новою історичною спільнотою (нацією — радян-
ським народом) офіційно теоретики розуміють одно-
мовну націю з усіма російськими ознаками є той
факт, що державно-партійна еліта усіх щаблів послу-
говується постійно російською мовою і виявляє під-
креслено великоросійський патріотизм. Немає сумні-
ву, що вони — наші радянські організатори і спрямову-
вачі, перш за всіх, є цією новою історичною спільні-
стю — нацією.
Теоретична засада про зближення — вбивство на-
цій має свою переємність у русифікаторській практиці
КПРС.

Ліквідовано українські автокефальну і греко-като-
лицьку церкви, а замість них на Україну поширено
московську православну на чолі з московським патрі-
архом, хоч стаття 48 Деклярації проголосила свобо-
ду ісповідання своєї релігії. Згідно з Гельсінкськими
угодами, Радянський Союз зобов’язаний повернути
українцям їхню віру.

Членів Української комуністичної партії (т. зв.
укапістів) було страчено, або замордовано у 30-их ро-
ках за те, що вони висували гасло українізації су-
спільного і державно-політичного життя на Україні.

Така ж доля спіткала всю чесну національно-сві-
дому українську інтелігенцію і найкращу частину се-
лянства.

Щороку зменшується кількість періодичних видань,
друкованих українською мовою, і збільшується кіль-
кість таких видань російською. Нанівець зведена кіль-
кість загальноосвітніх шкіл з українською мовою нав-
чання.

З метою русифікації створюються умови для мі-
грації населення поміж УРСР та РРФСР. В Україні
надалі на її Правобережжі впродовж десятків років
існує хронічне безробіття, через що люди змушені ви-
їжджати до Сибіру чи інших більше сприятливих
місць Росії. Разом з тим у РРФСР працюють вербу-
вальні бюра для росіян, що бажають поселитися за-
для вигідних умов, у сільській місцевості України.

Створювана тисячоліттям культура і духовне над-
бання українського народу порочать фальшивою
російською доктриною.

Навчально-виховний перебіг дошкільних, шкіль-
них і вищих закладів, академічні студії, засоби масо-
вої інформації поставлено гак, щоб придушити наці-
ональну гідність українців.

Спотворюють факти історії України, неправдиво ви-
кладають питання самобутности українського наро-
ду, походження і розвитку української мови тощо.

З іншого боку, все, що стосується Росії і російсь-
кого народу, фальшується так, щоб довести велич ро-
сійської імперії (СРСР) і месіянську ролю російсько-
го народу.

Всебічне обдурення — ще з дитинства пересічний
українець уважає, наприклад, що він з походження є
росіянин-москвич, але тільки провінційний, окраїнний.
Звідси, нібито, і його назва — українець.

Разом з тим українців, що набули національної
свідомости, пізнали правду про свій народ і Україну,
оголошують буржуазними націоналістами. Будь-яке
висловлення своїх думок погрожує ув’язненням особи
на тривалий термін в таборі примусової праці, або
психіятричної тюрми.

Як і в усі часи існування російської імперії, зараз
переважна кількість політичних в’язнів СРСР є укра-
їнці, — патріоти, єдиною провиною яких — є пізнан-
ня самого себе і любов до України.

II.	РУСИФІКАЦІЯ З ПРИМУСУ

В результаті жорстокої політики державної приму-
сової русифікації в Україні склалися такі життєво-
політичні умови, за яких люди змушені пристосову-
ватися до них, щоб забезпечити своє існування, а не
лише щоб зробити кар’єру.

Через зневіру людей у можливість внутрішньо-по-
літичних змін національного характеру, виник фено-
мен пристосування.

Виникають нові речники, і нові підспівувачі, що
здеморалізувавшись (чесні ґвалтують своє сумління)
дують в унісон облудного голосу з Кремля.

І ті, що сидять вище, і ті, що, як кажуть, на мі-
сцях, добивають рідну матір — чи то йдеться про
«наукову» розвідку, чи в ділянці літератури, чи в гро-
мадсько-політичному житті, чи, навіть, у побутовому
житті.
, Із феномену пристосуванства на Україні виник тип
українця-малороса.

Пересічний малорос іде за течією; у політично-
громадському житті він пасивний. Залишаючись за
своїм характером українцем, такий малорос поступо-
во забуває українську мову, хоч знання російської ви-
являє з помітною домішкою українізмів до кінця
життя; через брак гуманітарних знань, він стає вели-
коросійським патріотом і діти уже виховує росіянами
(бодай, що у пашпорті вони зазначені українцями). Ті
малороси разом з євреями складають більшість негу-
манітарних науково-академічних апаратників СРСР,
бачимо їх серед офіцерства, — сюди не належать
мешканці міста і робітничих селищ, ті, які допіру
вийшли з села.

Феномен пристосуванства породжує і мерзенного
типа малороса, малороса, який в’усі часи посідав мі-
сця державно-партійного апарату усіх щаблів, був
завжди бюрократом.

Остерігаючись, щоб його не звинуватили у т. зв.
буржуазному українському націоналізмі, такий мало-
рос знищував усе, що виявляло національні ознаки.

Певною мірою такі люди спричинили українофоб-
ство з боку росіян.

II. РУСИФІКАЦІЯ САМОУСВІДОМЛЕНА

Яскравим свідченням «торжества ленінської наці-
ональної політики» є «історичні» досягнення КПРС у
ділянці «стирання різниць поміж націями і народно-
стями» та «створення нової історичної спільноти —
нації — радянського народу», яка в Україні виявля-
ється у самоусвідомленій русифікації українців, тобто
русифікації «свідомої», як мети, як ... [нечітко], як події
найвищого порядку.

Ми — жертва політики русифікації. Чому ж так
сталося, що в часи найбільшого розквіту української
нації, українці зрікаються рідного народу, з доброї
волі перебирають на себе чуже? Чи, може, вони не
здатні зрозуміти того обману? Але чому їх не оголо-
шують зрадниками батьківщини і не засуджують за
статтею 56 КК УРСР!

Ба, цілком навпаки — такі люди зазнають поваги
і для них відкриваються двері офіційного злітання
вгору. ... (нечітко). Ні, українці затроєні наркотиком
ідеологічного дурману!

Стан української радянської дійсности заперечує
розквіт нації і навіть кожний бачить заникання наці-
ональних ознак.

Щодо майбутнього держава поставила собі за ме-
ту вбивство — зникнення націй. Про минуле України
українцям соромно й згадувати, бо кому приходило б
в голову, що України, як держави, ніколи не було
(нібито лише зараз є УРСР); Київська Русь вважа-
ється за російську (у значенні московської) державу.
Розмовляти українською мовою сприймається за
ознаку «хохлацького» походження з південних закут-
ків.

З другого боку — яка велич бути росіянином; ще
немовлятком українець бачив фантастичний малюнок
«золотобанного Кремля в столиці його батьківщини»;
а ще інша велич — скоро весь світ вивчатиме російсь-
ку мову!

Так прищеплюється українцям психологічний ком-
плекс своєї меншевартости.

Разом з тим набування освіти, розвиток своєї осо-
бистости можливий тільки через російську мову і ро-
сійські культурно-духові вартості.

Таким чином логічно виникає комплекс надолу-
ження, щоб дорівнятися до «вищого» — українець ви-
бирає шлях російської асиміляції.

Самоусвідомлена русифікація висвітлює трагічне
національне становище українців. Державно-партійна
політика супроти такої асиміляції — однозначна, та-
ке явище вважається «прогресивним». Офіційні чинни-
ки заохочують до творення «науково-теоретичних»
праць на тему самоусвідомленої русифікації і сприя-
ють їх пропаганді.

Такою є наша радянська дійсність.

Підписаний Радянським Союзом Кінцевий Акт
Гельсінкської наради зазначає: «Держави-учасниці бу-
дуть поважати права людини і основні свободи, у то-
му — свободу думки, совісти, релігії, переконань, зі-
брань, без розрізнення раси, статі, мови і релігії. Во-
ни будуть сприяти і розвивати ефективно здійснення
громадських, політичних, економічних, соціальних і
культурних прав і свобід, які випливають з ... (нечіт-
ко) у кожній людській особовості і є суттєвими для її
вільного і повного розвитку. У ділянці прав людини
основних свобід, держави-учасниці будуть діяти у
згоді з метою і принципами статуту ООН, Загальної
Деклярації прав людини».

Але це, що радянський уряд заявляє, що СРСР,
нібито, повністю виконує Загальну Декларацію і Між-
народну конвенцію з питань громадських і політич-
них прав і всі пункти Кінцевого Акту, свідчить, що
Кремль зовсім не має наміру лібералізувати свій ре-
жим, а навпаки — ми відчуваємо закрут гайок.

Портрет Сталіна вже з’явився під робочим шклом
чинників державно-партійного апарату.

Не можна говорити про порушення Гельсінкських
Угод у СРСР, бо в Радянському Союзі зовсім відсут-
ні елементарні права людини і свободи.

З названих причин я зрікаюся радянського грома-
дянства.

До заяви я додаю:

1.	Пашпорт колишнього громадянина СРСР Ка-
линиченка В. В.
2.	Військовий квиток.

3.	Диплом про закінчення Київського інституту
народного господарства імени Коротченка.

4.	Копію вироку, за яким я відбув 10 років ув’яз-
нення.

Серпень 1977

В. Калиниченко
До Президії Верховної Ради СРСР
Від Калиниченка В. В.

з села Васильківки на Дніпропетровщині, Шорса 2,
дискримінованого за погляди, що суперечать
офіційно дозволеним у СРСР.

ЗАЯВА

Політичні в’язні Пермських таборів примусової
праці на Уралі оголошують тривалу голодівку (це є
єдино можливий засіб протесту) з метою звернути
увагу учасників Беоґрадської конференції на політич-
ні переслідування в Радянському Союзі.

Я приєднуюся до ув’язнених, що голодують з та-
ких причин:

Поперше, я сам відбув десятирічне ув’язнення в
цих таборах тільки за те, що хотів покинути СРСР.

Подруге, — більшість політичних в’язнів СРСР є
мої брати по крові — українці.

Потрете, — після т. зв. звільнення я уже понад
півтора року перебуваю під офіційним адміністра-
тивним наглядом. Адміністративний нагляд означає:
я перебуваю під домашнім арештом, для мене вста-
новлено комендантську годину і я постійно зазнаю
морального та психічного терору.

Зважуючи на тяжку внутрішньо-політичну атмос-
феру в Радянському Союзі, що виявилося в ухваленні
нової сталінської Конституції, якою народ геть зов-
сім позбавили елементарних прав і свобід, можна
сподіватися, що політичним переслідуванням не буде
кінця.

На тлі цього є великою брехнею заяви уряду про
те, що СРСР повністю виконує положення Загальної
Деклярації прав людини, Конвенції з питань грома-
дянських і політичних прав і всі пункти Прикінцево-
го Акту Гельсінкської наради.

Ось чому я ОГОЛОШУЮ голодівку з 17-го до 25-
го жовтня, тобто на 10 днів.

Разом з тим, я ЗРІКАЮСЯ радянського грома-
дянства, бо не хочу бути громадянином держави, яка
поставила собі за мету вбивство націй усіма метода-
ми.

Як мотив голодівки ставлю вимогу:

1.	Скасувати запроваджений наді мною адміні-
стративний нагляд, як безпідставний і незаконний.

II.	Надати мені можливість покинути. СРСР з по-
літичних мотивів.

10 жовтня 1977

В. Калиниченко
ДОДАТОК

ВИРОК ВІТАЛІЯ КАЛИНИЧЕНКА

ВИРОК

м, Мурманськ, 12 січня 1967

Судова колегія кримінальних справ Мурмансько-
го обласного суду в складі: голови Клементєва, на-
родних засідателів Сквірської і Цикової, при секрета-
рі ... [нечітко] ... [нечітко] помічника прокурора Мур-
манської области Кондєрова [?] розглянула на закри-
тому судовому засіданні справу оскарження Калини-
ченка Віталія Васильовича, 1938 року народження,
уродженця села Васильківки Дніпропетровської обла-
сти, українця, з вищою освітою, який до арешту про-
жививав у м. Ленінграді на проспекті Енгельса 63/3,
кв. 244, і працював старшим інженером Всесоюзного
проектно-технологічного інституту енергетичного ви-
робництва, у злочині передбаченому статтями 17 і 56
КК РРФСР і статтями 15 і 64 КК РРФСР.

Під час попереднього судового слідства доказано,
що Калиниченко двічі намагався зрадити Батьківщи-
ну через втечу за кордон.

Злочин був доконаний у наступних обставинах:
Навчаючися в 1960-1964 роках у високих навчаль-
них закладах Ленінграду і Києва, Калиниченко про-
вадив неправильний спосіб життя, займався реакцій-
ною філософією екзистенціялізму... [нечітко], через
що в нього з’явилися антирадянські настрої. Вимоги
радянських законів і соціялістичної моралі він уважав
наступом на його особистість. У 1960 році, коли він
був студентом Київського інституту народного госпо-
дарства, він нав’язав дружні стосунки з громадяни-
ном США Брюсом Ф. Девісом [?], поділяв його анти-
радянські погляди, знищив свій комсомольський кви-
ток, а далі став розробляти плян втечі за кордон.

У травні 1963 року Калиниченко написав до аме-
канського посольства в Москві листа, в якому ви-
клав наклепницькі міркування про СРСР, запевняв
про свою зрадницьку настанову і просив дати йому
політичний азиль у випадку, коли йому вдасться втек-
ти за кордон.

6 травня підсудний з Девісом завіз листа до Мос-
кви, де останній передав його до американського по-
сольства. Раніше Калиниченко випрацював плян утечі
за кордон через Фінляндію, але влітку 1964 року
придумав інший плян утечі через південний кордон.

Для здійснення цього злочинного наміру, Калини-
ченко придбав дві географічні карти Таджицької РСР
і позначив на них свіймаршрут...Крім того, він почав
заготовляти потрібні для втечі речі... Ось трохи пізні-
ше, в серпні 1964 року підсудний через громадянина
Гани Фітила К. Кристофера, який відбував практику
у вищому навчальному закладі в Києві й збирався
їхати у відпустку до Англії, передав листа до Девіса,
який у той час перебував у США. У листі викладав
пляни втечі через кордон, а також очорнював радян-
ську дійсність, висловлюючи готовість боротися з ко-
муністичною системою, переконував про доцільність
своїх ідей, викладених у листі, що його він передав
до американського посольства.

Крім того, оприлюднював факти про деякі зав-
дання, доручені йому в справах Комітету державної
безпеки. Разом з листом Калиниченко передав свій
диплом про закінчення інституту й академічний...
[нечітко].

Але Фітил, повернувшися з відпустки разом з ра-
дянськими студентами Павленко ... [нечітко], передав
цей пакет керівництву інституту, а Калиниченка після
того затримали й арештували органи КДБ 6 вересня
1964 року. Він був покликаний до відповідальности
за статтями 17 і 56 КК УРСР.

5 січня 1965 року справу Калиниченка, на основі
ч. 1 ст. 7 КПК УРСР, припинено, але пізніше, у зв’я-
зку з доконанням нового злочину, Прокуратура СР-
СР відмінила постанову про припинення справи.

Після звільнення Калиниченко працював на різних
підприємствах, пізніше жив у Ленінграді, де останнім
часом працював інженером у Всесоюзному проектно-
технологічному інституті енергетичного машинобу-
дівництва.

У той час підсудний, щоправна в більш замаскова-
ній формі, висловлював антирадянські думки, а зго-
дом, після розводу й остаточного розлучення з дру-
жиною, в червні 1966 року намагався зрадити Бать-
ківщину втечею за кордон. З цією метою подав у чер-
вні заяву про звільнення його з роботи. Своїм знайомим
сказав, що він, нібито, виїжджає до своєї Альберси І.
М. [?] в Ризі. Калиниченко придбав рюкзак, гумовий
рятувальний пояс, ... [нечітко], компас, мисливський
ніж, ... шоколяду. З липня сів на поїзд Ленінград-
Мурманськ, 9 липня вийшов на станції Кандалакше
Мурманської области; поцікавився режимом прикор-
донної зони й обставинами їзди в напрямі кордону, а 10
липня дійшов до станції Пін-Озеро та, орієнтуючись
на компас, пішов до кордону. ЗО липня Калиниченка
затримав прикордонний загін «...» [нечітко], коли він
пробував перейти державний кордон СРСР і Фінлян-
дії.
Підсудний не заперечував доказів про намагання
втечі за кордон, запевняв, що ще в 1964 році він про-
бував втекти з політичних причин, але в другому ви-
падку, в 1966 році, на ґрунті непорозумінь, пов’яза-
них з його невдалим одруженням з громадянкою
Альберс І. М.

Судова колегія, перевіривши всі обставини разом,
вважає вину підсудного цілковито доведеною і його
дії правильно кваліфікуються за статтями 17 і 56 КК
УРСР і статтями 15 і 64 КК РРФСР.

Так, підсудний сам не заперечує факту, що перший
злочин у 1964 році він учинив з політичних мотивів.

Що це так, свідчить також його лист, переданий
громадянинові Ґани Фітилу К. Кристофору для Деві-
са, в якому Калиниченко детально викладає мотиви
і плян утечі за кордон, антирадянські погляди, намір
стати на боротьбу з комунізмом за кордоном, а та-
кож написав про справи, яких узагалі не вільно опри-
люднювати, не кажучи вже за кордоном.

Про зумисну зраду Батьківщини говорять і прак-
тичні дії Калиниченка: його прохання до американсь-
кого посольства про політичний азиль у випадку вда-
лої втечі, придбання двох географічних карт Таджиць-
кої РСР, на яких накреслив маршрут плянованого пе-
реходу кордону; забезпечення вирядом. Ці обставини
потвердили на судовому засіданні свідки Павленко і
Редьків [?], яким Фітил передав для переховання па-
кет з листом і дипломом Калиниченка, призначений
для Девіса; зі змістом пакету вони ознайомилися, а
тоді передали керівництву інституту, після чого під-
судного затримали й арештували.

На думку судової колегії, у цій справі є достатньо
доказів вини і мотивів, якими керувався Калиниченко
у своєму злочині в червні 1964 року, тому доведення
про кваліфікування його злочину за статтями 15 і 64
КК РРФСР не можна взяти до уваги.

Про те, що Калиниченко після звільнення його з
ув’язнення в 1965 році не відмовився від антирадянсь-
ких переконань, потверджує свідчення на судовому
засіданні свідка Філіпова [?], з яким він був у дружніх
взаєминах.

Філіпов [?] зокрема розповів, що Калиниченко ду-
же негативно висловлювався про свободу друку в СР-
СР, з позицій націоналізму розглядав взаємини між
Україною і Росією.

Про обурення підсудного на існуючі в СРСР по-
рядки на попередньому слідстві свідчать зізнання
свідків Кельтнер і Антипової.

При цьому судова колегія не могла не врахувати
й дії Калиниченка в минулому, коли він у 1964 році
намагався зрадити Батьківщину тільки з політичних
мотивів, про що говориться вище і що насправді по-
твердив Калиниченко на одному з допитів, 31 серпня
1966 року, попереднього слідства, де було сказане,
наступне; «... я тепер вирішив правдиво сказати про те,
що спроби втечі за кордон у 1964 і 1966 роках були
викликані тільки тим, що я не згідний з політичним
і суспільним ладом у СРСР, але про це я мовчав то-
го року і частково замовчував у 1964 році...».

Поруч зі свідченням, вина підсудного доведена й
іншими доказами: свідчення вояка Г... [нечітко], що
розкривають обставини, в яких був затриманий Ка-
линиченко, акт про порушення державного кордону
СРСР, протокол про затримання, протокол з оглядин
місця...

Згідно з вислідом судово-психіятричної експерти-
зи, яку перевів Інститут судової психіятрії ім. проф.
Сербського, підсудного визнано судимим як у 1964,
так і в 1966 році.

При визначенні міри покарання Калиниченка, су-
дова колегія, враховуючи обставини, які пом’якшу-
ють провину, вважає конечним визначити її у формі
позбавлення волі, в рамках санкцій закону.
На основі вищенаведеного і керуючись статтями
206 [?] і 317 [?] КПК РРФСР, судова колегія

ПРИСУДИЛА:

визнати Калиниченка Віталія Васильовича винним
у намаганні зрадити Батьківщину через спробу втечі
за кордон і на основі статтей 17 і 56 КК УРСР поз-
бавити його волі у ВТК суворого режиму на 10 років
без конфіскати майна з огляду на те, що він його не
має, а теж на основі статтей 15 і 64 ККРРФСРнаІО
років позбавлення волі у ВТК суворого режиму без
конфіскати майна.

На основі статті 40 КК РРФСР через сукупність
доконаних злочинів, остаточну міру покарання ви-
значити на 10 років ВТК суворого режиму без кон-
фіскати майна, через його відсутність.

Строк покарання рахувати від 20 червня 1966 ро-
ку. Зарахувати в строк відбуття покарання перебу-
вання його під арештом від 6 вересня 1964 до 6 січня
1965 року. Запобіжні заходи безпеки — без зміни —
під вартою.

Голова (Клементєв),
Народні засідателі (Сибірська, Цикова).

* Текст вироку В. Калиниченка передруковуємо з українсько-
го журналу «Сучасність» (ч. 7-8, липень-серпень, 1978 р.).
КАНДИБА ІВАН

ІВАН ОЛЕКСІЙОВИЧ КАНДИБА

Член-основник Української Гельсінкської Групи

Народився 7 липня 1930 р. в с. Стульно Влодавського по-
віту (теперішня ПНР). У 1953 р. закінчив юридичний фа-
культет Львівського університету. Після закінчення навчан-
ня, працював в органах юстиції Львова і Львівської обпа-
сти. Кол член УРСС (Українська Робітничо-селянськаСпіл-
ка), за що був засуджений 20 травня 1961 р. на 15 р. ув’яз-
нення за ст. 56-1 і ст. 64 КК УРСР (див. кн. «У півстоліт-
тя радянської влади» стор. 19-46; «Українські юристи під
судом КҐБ» і кн. «Українська інтелігенція під судом КҐБ»
стор. 234-235). Після відбуття повного строку покарання,
був звільнений у січні 1976 р. і повернувся до Львова. Був
направлений жити в с. Пустомити Львівської обл., де спо-
чатку працював на ремонті електропобутових приладів,
а згодом кочегаром. Перебував під постійним адміністра-
тивним наглядом. У березні 1981 р. 1. Кандиба був заа-
рештований, а в липні того ж року засуджений на 10 р.
ув’язнення і 5 р. заслання. Ув’язнення відбував в таборі ч.
36-1 в Пермській обл.

Книжки І Кандиби, видані на Заході:

„Киззіап Ип1аз¥£и1пе88 іп ІЛсгаіпе , їКе Гііе о( а Магіуг”;
переклад Матли-Рихтицької, В-во ПкгаіпІ8Ье8 Іп8іііиі ґиег
Ві1бип£8ро1ійк, 1980, стор. 40 .

Хронологія

1977 РІК:

— Іван Кандиба жив у с. Пустомитах Львівської области.
Перебував під постійним наглядом. Літом 1977 р. відбув по-
їздку до Москви, Таруси, Києва і Чернігова. Був свідком на
суді над М. Руденком і О. Тихим в кінці червня 1977 р.
Представники каральних органів постійно домагаються від
нього «покаяння», від чого він кожного разу відмовлявся.
Почав робити перші заходи, щоб виїхати з СРСР. Був спів-
автором усіх меморандумів УГГ, які появилися в 1976 і в
1977 рр.

1978 РІК:

2	січня — 1. К. викликали до Львівського ВВІРу у справі викли
лику, який він дістав з-закордону.

З	січня — у концтаборі 35 вилучили листи 1. К. до В. Підгоро-
децького.

27 січня — конфіскували листи І. К. до Д. Верхоляка.

—	нач. Львівського управління КДБ ген. Полудень відвідав
І. К. і знову пропонував йому «розкаятися».

—	нач. відділу КДБ в Пустомитах запропонував І. К. напи-
сати, що він не знає тих чужинців, які вислали йому з-закор-
дону виклик. Він відмовився.
20 березня — кап. КДБ Поліщук запропонував 1. К. публічно
«розкаятися».

22 березня — І. К. продовжили адміністративний нагляд на даль-
ших 6 місяців.

24 квітня — до 1. К. приїхав зі Львова його брат. Його забрали
в міліцію, де пропонували «вплинути» на брата.

ЗО квітня — І. К. опинився без роботи (він працював кочегаром).

4 травня — слідчий Руфінський у Львівському управлінні КДБ
допитував І. К. у справі документів УГГ, під якими стоїть
його підпис.

19 липня — кап. Поліщук відвідав І. К. у справі його членства в
УГГ і листування з політв’язнями.

З серпня — у Пустомитах у районній газеті «Ленінський прапор»
появилася наклепницька стаття проти І. К. п. з. «Крізь скла
чорних окулярів».

15 серпня — нач. Пустомитського кримінального розшуку ст.
лейт. Магурат відвідав І. К. у справі його виїзду з Львівсь-
кої обл. після закінчення нагляду. У розмові виявилося, що
І. К. не може жити ані в Києві ані в обласних центрах Укра-
їни.

25 серпня — кап. Поліщук запропонував І. К. виступити з УГГ.
Він відмовився.

22 вересня — 1. К. знову продовжили адміністративний нагляд
на дальших 6 місяців.

1979 РІК:

23 березня — закінчився адміністративний нагляд над І. К. Він
виїхав до Києва відвідати своїх знайомих.

2 квітня — у Києві затримали 1. К., доставили в КДБ і допита-
ли в справі О. Бердника.

З квітня — 1. К. насильно вивезли з Києва, доставили в Пусто-
мити і знову продовжили адміністративний нагляд на 6 мі-
сяців.

Червень — І. К. дістав відмову на виїзд з СРСР.
1980 РІК:

2 жовтня — над 1. К. вдев’яте продовжили адм. нагляд на 6 мі-
сяців.

1981 РІК:

23 березня — у Пустомитах заарештували 1. К. Його звинувати-
ли за ст. 62-2 КК УРСР. Того самого дня відбулися обшуки
у інж. М. Гориня, канд. іст. наук Я. Дашкевича, О. Антонів.
З Пустомитів І. К. перевезли у Львівську тюрму КДБ.
— У Львові у справі І. К. допитали Марію Гель.

29 березня — у Києві, у справі І. К. був зроблений обшук у пле-
мінниці Надії Суровцевої, Ніни Д. і у знайомої Н. Суровце-
вої Лесі Лук’яненко.

29 квітня — у А. Пашко, дружини В. Чорновола, був зроблений
обшук у справі І. К. Вилучені листи її чоловіка з табору і за-
слання, заяви в офіційні інстанції.

Травень — 80-річну матір А. Пашко викликали на допит у спра-
ві 1. К.

21-24 липня — у Львові відбувся суд над І. К. Подробиці про пе-
ребіг суду на Захід не дійшли. Його засудили на 10 р. табо-
ру особливого режиму і 5 р. заслання.

—	незабаром після суду 1. К. вивезли в табір ч. 36-1 в Перм-
ській обл.

1982 РІК:

—	на Захід не дійшли жодні інформації про І. К.
ЗАЯВА

Юриста, члена Української Групи від її заснування
(Львівська обл. сел. Пустомити в. Шевченка, 28)

Голові Президії Верховної Ради СРСР

Копії:

1.	Головам держав-учасниць Гельсінкської наради;

2.	00Н. Комісії прав людини;

3.	Міжнародній організації Міжнародна Амнестія;

4.	Міжнародній Асоціяцїї юристів-демократів;

5.	Комітетові адвокатів Франції за виконання Гель-
сінкської угоди;

6.	Світовій ферерацїї прав людини;

7.	Керівникам соціялістичних, робітничих і комуні-
стичних партій.

За намір поставити питання про вихід Української
РСР із складу Союзу РСР, на що кожна союзна ре-
спубліка має право згідно ст. 72 Конституції СРСР
(ст. 17 Конституції 1936 р.), в якій записано «За кож-
ною союзною республікою зберігається право вільно-
го виходу з СРСР», я в числі інших шести громадян
20 січня 1961 р. був заарештований органами КДБ
Львівської области.
Слідчі органи КДБ і прокуратура Львівської обпа-
сти проводили слідство по нашій справі крайньо не-
об’єктивно, з упередженням, підтасовкою і фальсифі-
кацією матеріалів справи. Таким чином слідство бу-
ло спрямовано свідомо, щоб показати наші дії як
найбільш тяжкий вид злочину і тим самим зобразити
нас особливо небезпечними державними злочинцями.
В наслідок цього наші дії були кваліфіковані ними по
ст. 56 ч. 1 КК УРСР, яка передбачає відповідальність
за зраду Батьківщини, хоча ми такого злочину не
вчинили, як і не вчинили взагалі ніякого злочину. А
що це так, то це видно з диспозиції статті 56, ч. 1 КК
УРСР. Ось що в ній записано:

«Зрада батьківщини, тобто діяння умисно вчинене
громадянином СРСР на шкоду державній незалежно-
сті, територіальній недоторканності або воєнній мо-
гутності СРСР: перехід на бік ворога, шпигунство,
видача державної або військової таємниці іноземній
державі, втеча за кордон або відмова повернутися
з-за кордону в СРСР, подання іноземній державі до-
помоги в проведенні ворожої діяльности проти СР-
СР, «а так само змова з метою захоплення влади» —
а санкція її така: «карається позбавленням волі на
строк від десяти до п’ятнадцяти років з конфіскацією
майна і з засланням на строк до п’яти років чи без
такого або смертною карою з конфіскацією майна».

Отже, ми не порушили своїми не тільки діями, а й
намірами ні одного пункту даної статті, а раз так, то
ми і не повинні були нести відповідальности по ній.
Таким чином, звинувачення нас по ній цілком безпід-
ставне, незаконне.

На наші заяви і протести про безпідставність та-
кого звинувачення нас, покликаючись на Конститу-
цію СРСР, слідчі КДБ відповіли нам, що Конститу-
ція СРСР існує для світу та дурнів, а не для того,
щоб користуватися нею реально. Тоді ми сумнівали-
ся в серйозності таких заяв слідчих КДБ, але даль-
ший хід справи показав, що вони говорили правду.
Дуже і дуже дорого коштувала нас віра в реальне
право користуватися Конституцією СРСР.

Одночасно слідчі КДБ визнавали, що в такій
Україні, яку ми хотіли бачити, було б ліпше жити,
ніж у тій, яка існує зараз. Але, за їх словами, таке су-
перечило б інтернаціональній солідарності. Під цим
вони розуміли це, що Україна, як найбагатша респу-
бліка в складі СРСР, повинна віддавати лишки своєї
продукції іншим республікам без будь-якого відшко-
дування.

Таким чином, слідчими КДБ і прокуратурою
Львівської области була зфабрикована щодо нас так грі-
зна кримінальна справа та передана для розгляду
Львівському обласному судові.

Судова колегія в кримінальних справах Львівсь-
кого обласного суду розглядала нашу справу подібно
слідчим КДБ з явним порушенням закону, крайньо
необ’єктивно. з упередженням, з неприхованим на-
міром розправитися над нами. Так, замість розгляду
справи в залі судових засідань, суд розглядав нашу
справу в залі ізолятора КДБ, тобто там, де тримали
нас під вартою і де проводилося попереднє слідство,
не записавши про це в ухвалі розпорядчого засідан-
ня, що він повинен був зробити згідно ст. 250 КПК УР-
СР. Крім того суд розглядав справу цілком таємно
від громадськости, чим грубо порушив гласність су-
дового розгляду справи, що передбачено ст. 20 КПК
УРСР, де записано:

«Розгляд справ у всіх судах відкритий, за
вийнятком випадків, коли це суперечить ін-
тересам охорони державної таємниці».

Щодо державної таємниці, то наша справа не ма-
ла нічого спільного. Отже, вона повинна була роз-
глядатися у відкритому судовому засіданні.

І далі в цій же статті 20 записано:

«Вироки судів у всіх випадках проголошу-
ються публічно».

Але й це положення закону суд порушив, не пу-
стивши в кімнату судового розгляду справи під час
проголошення ним вироку не тільки нікого з громад-
ськосте а й нікого з наших найближчих родичів, які
були поблизу і домагалися цього. Тут треба зауважи-
ти, що громадськість не тільки не знала про дні роз-
гляду нашої справи, а й взагалі не знала про її існу-
вання, оскільки вона трималася органами КДБ в аб-
солютній таємниці.

На скільки таємно від громадськости КДБ провів
нашу справу видно хоч би з такого прикладу. Навіть
через 4-5 років громадськість нічого конкретного не зна-
ла про нашу справу.Так,в статті «З приводу процесу над
Погружальським» згадувалося про нашу справу в за-
гальних і то перекручених фразах, як за групу юри-
стів (прізвищ не знали), яких розстріляно.

Наслідком «розгляду» нашої справи судовою ко-
легією в кримінальних справах Львівського обласно-
го суду явилося те, що вона повністю проштампувала
зфабриковану слідчими КДБ і прокуратурою шодо
нас справу та 20 травня 1961 р. винесла явно неспра-
ведливий, а тому і незаконний вирок, засудивши всіх
нас як зрадників батьківщини, назначивши міри пока-
рання від 10 до 15 років, а Левка Лук’яненка до роз-
стрілу з конфіскацією всіх майна.

Про об’єктивність розгляду справи видно хоч би
з такого уривку його вироку:

«Лук’яненко, Кандиба та інші створили націона-
лістичну антирадянську УРСС (Українську Ро-
бітничо-Селянську Спілку), ставили своєю ме-
тою боротьбу проти радянського державного і
суспільного ладу в СРСР, проти КПРС та
її марксистсько-ленінської ідеології, за від-
рив Української РСР від Союзу і створення
т. зв. Самостійної України» (вирок, стор. .3).

З цього уривку із вироку видно, що критику нами
існуючого ладу в СРСР та його політики в економіч-
ному, культурному, національному та інших питан-
нях свідомо підмінено словом «боротьба», а поста-
новка нами питання про вихід Української РСР із
складу Союзу РСР згідно Конституції мирним шля-
хом, шляхом всенароднього референдуму, теж свідо-
мо підмінено словом «відрив» і все це в обох випад-
ках з метою показати насильницький характер нашої
мети і дій в майбутньому. І раз так, то й розправити-
ся над нами якнайсуворіше.

Подібних та інших фактів «об’єктивности» розгля-
ду судом нашої справи можна навести ще чимало.

Так, це був не суд над нами, а справжнє судилище,
розправа над нами, це була й помста за неугодне для
влади поставлене нами питання.

Переглядаючи нашу справу в касаційному поряд-
ку, судова колегія в кримінальних справах Верховно-
го Суду УРСР побачила явну незаконність, винесено-
го щодо нас Львівським обласним судом під голову-
ванням його голови С. Рудика, вироку в частині ква-
ліфікацій наших дій. А тому вирішила змінити вирок
у частині кваліфікацій наших дій, тобто скасувати
звинувачення нас у зраді батьківщини як безпідстав-
не. І тим самим відкинути ст. 56, ч. 1 КК УРСР і
звинуватити нас по ст. 62, ч. 1 КК УРСР, тобто в
антирадянській агітації та пропаганді.

Взнавши про такий намір Верховного Суду, керів-
ництво Львівського КДБ зробило все, щоб подібно-
го не сталося. Воно доставило в ЦК Компартії УР-
СР якусь магнітофонну плівку з записом, після чого
ЦК «порекомендував» Верховному Судові УРСР не
міняти вироку в частині його кваліфікації наших дій.

Про все це розповів мені працівник Львівського КДБ
Марусенко під час приїзду в концтабір ч. 11 (Явас) в 1965
р. КДБ був проти зміни кваліфікації наших дій, бо тоді
міра покарання наших дій була б більше ніж на поло-
вину слабшою — не 15, а найбільше до 7-ми років.

І так, в наслідок згаданого втручання, Верховний
Суд УРСР теж пішов на грубе порушення закону і
своєю ухвалою від 26 липня 1961 р. лише частково
змінив незаконний вирок Львівського облсуду, замі-
нивши міру покарання щодо Лук’яненка, тобто роз-
стріл на 15 років позбавлення волі та ще кілька не-
значних поправок, чим по-суті затвердив зфабрико-
вану щодо нас справу.

А закон був по нашій стороні.

Так в ст. 367 КПК УРСР записано:

«Підставами для скасування чи заміни виро-
ку при розгляді справи в касаційному порядку є:
однобічність або неповнота дізнання, попе-
реднього чи судового слідства; невідповід-
ність висновків суду, викладених у вироку,
фактичним обставинам справи, істотне по-
рушення кримінально-процесуального закону;
неправильне застосування кримінального за-
закону...».

В ст. 371 цього ж кодексу записано:

«Неправильним застосуванням кримінального
закону, що тягне за собою скасування або за-
міну вироку є:

1)	незастосування судом кримінального за-
кону, який підлягає застосуванню;
2)	застосування кримінального закону, який
не підлягає застосуванню».

А згідно п. 9 ст. 370 цього ж кодексу:

«Вирок у всякому разі належить скасувати...
якщо суд порушив вимоги статтей цього ко-
дексу, які встановлюють: відкритий судовий
розгляд справи...».

Отже, з наведеного видно, що у Верховного Суду
УРСР були всі законні підстави не тільки змінити ви-
рок Львівського обласного суду щодо нас, а й скасу-
вати його. Але, як уже знаємо, цього не сталося. Си-
ла взяла верх над правом. І таким чином справу що-
до нас вирішено не за силою права, а за правом сили,
зовнішніх втручань.

Не допомогли взяти верх праву над силою і наші
багаточисленні скарги у найвищі судово-прокурорсь-
кі радянські і партійні органи СРСР. На них ми отри-
мували завжди, наче зарання заготовлені, однотипні
шабльонні відповіді: «Все правильно — все законно».
А одного разу я отримав з Прокуратури СРСР ще
таку відповідь: «Кваліфікація злочину правильна і мі-
ра покарання обрана з врахуванням усіх пом’якшую-
чих обставин». Ось як! Виходить, що я повинен бути
ще й вдячним за те, що не розстріляли мене, а лише
позбавили волі на якихось «мізерних» п’ятнадцять ро-
ків, що є по суті найвищою реальною мірою пока-
рання і за нею вже йде виключна міра покарання —
розстріл.

І так, незаконний вирок прийшлося відбувати пов-
ністю в нелегких умовах Мордовських і Уральських
концтаборів та Володимирської тюрми.

Коли б усе це мало місце в період до XX з’їзду
КПРС, то можна було б примиритися, було б на ко-
го списати. А як же бути, коли все це мало місце (та
й досі продовжується щодо мене) в період після ньо-
го, на якому з найвищої трибуни було різко засудже-
но т. зв. культ особи Сталіна з його практикою без-
законня та сваволі? З таким становищем ніяк не хо-
четься миритися та мовчати про подібне.

Як не важко приходиться в місцях ув’язнення, час
і там не стояв на місці і термін ув’язнення поступово
скорочувався та приближався до кінця. Здавалося,
скоро вийду на волю і тоді моє життя поліпшиться.
Та це тільки здавалося, чи хотілося, щоб так було.
Насправді ж, ще там, за колючим дротом, я зрозу-
мів, що і після виходу з місць позбавлення волі,
справжнього вільного життя мені не мати.

Так, в останні місяці мого перебування в ув’язнен-
ні, під час однієї з розмов з представником Київсько-
го КДБ капітаном Утирею, останній сказав мені, що
перші 6 місяців після виходу із ув’язнення наді мною
буде встановлено адміністративний нагляд. Та прак-
тика показала гірше — перебуваю під наглядом уже
п’яту шестимісячку та й не видно коли він скінчиться.

Приблизно в той же період часу викликав мене
представник адміністрації концтабору та запропону-
вав мені подати заяву, вказавши про те, де я хочу
проживати після виходу з ув’язнення. Таку заяву я
подав та вказав, що хочу проживати в м. Львові в
моїй квартирі на вул. Декабристів, 57, кв. 37, на якій
проживав до арешту разом з моїм батьком і в якій
зараз проживає одиноко мій 74-літній батько.

Десь через місяць адміністрація викликала мене
та заявила про те, що мені не дозволено проживати
у Львові після виходу з місць ув’язнення та запропо-
нували подати якусь іншу адресу. На це я відповів,
що раз відмовляють мені проживати на батьківщині
разом з моїм хворим 74-літнім батьком, то хай до-
зволять виїхати мені за кордон, де мене приймуть у
кожній державі та дозволять проживати у всякому
місці. На це відповіли мені, що це нереально та знов
запропонували подати якусь іншу адресу, крім
Львова і закордону, а якщо не подам, то вони самі
виберуть. Не зважаючи на таку загрозу, я відмовився
подати іншу адресу та наполягав на своєму.

За день до закінчення терміну ув’язнення пред-
ставник адміністрації концтабору повідомив мене про
те, що для постійного проживання після виходу із
ув’язнення обрано для мене селище Пустомити Львів-
ської области, яке знаходиться на віддалі 20 кіломет-
рів від Львова, куди і приготовлені для мене доку-
менти. В ньому я не мав не тільки родичів, а й знайо-
мих, та й ніколи там не бував. Оце так, без рішення
суду чи якогось адміністративного органу влади, фак-
тично визначили для мене місце заслання та ще й під
адміністративним наглядом. Ось тобі й довгожданна
воля!

Нарешті настав день 20 січня 1976 року — день
закінчення мого 15-річного терміну ув’язнення. В цей
день старанно перевірили всі мої речі, книги і рукопи-
си. Конфіскували шахівницю та фігури до неї — до-
рогий для мене дарунок від політв’язня Віктора Ор-
ловича, його ж виготовлення. Конфіскували майже всі
мої рукописи. Це були, в основному, конспекти, виписки
із різних книг радянських і закордонних авторів. Все це
неодноразово вилучали під час обшуків і представник
Київського КДБ капітан Утира завжди перевіряв, ніяких
претензій щодо них ніколи не проявляв і повертав мені. А
раз так, то в них не було нічого антирадянського.Отже,
дозволяли мати їх при собі і користуватися ними в конц-
таборі, але чому не можна мати їх тут на «волі»? Конфі-
скували всі поштівки з вітальними написами моїх
друзів-політв’язнів, а також конфіскували рукописний
текст Загальної Декларації прав людини ООН від
10 грудня 1948 р. (в місцях ув’язнення її конфіскували
завжди як тільки знаходили в тюремників під час про-
ведення обшуків. У мене особисто конфіскували її
двічі: одну 6 грудня 1966 р. в Мордовському концта-
борі ч. 11, пос. Явас, а другу — 2 листопада 1973 р.
в уральському концтаборі ч. 35).

Після цієї так зверхстаранної перевірки, вивели
мене за ворота концтабору і відвезли автомашиною
до ст. Чусовой, звідки я того ж дня виїхав до Мос-
кви.

В Москві зупинився та пробув у ній 8 діб. Там я
відчув, що і після відбуття покарання я лишаюся для
радянської влади особливо небезпечним. Весь той
час всюди, куди я ходив, чи їздив, постійно слідкува-
ли за мною особи в цивільному. Двічі затримували
мене працівники міліції. Раз затримали мене в метро,
перевірили документи, подзвонили кудись і відпусти-
ли, другий раз забрали мене в район 65-го відділу мі-
ліції, перевірили документи, допитали та взяли під-
писку про виїзд з Москви.

З Москви я виїхав до Києва, де пробув 9 діб та-
кож під негласним наглядом. З Києва їздив до Черні-
гова, де пробув 2 дні в Левка Лук’яненка.

По дорозі до Львова зупинився в Рівному, в яко-
му дуже пильно слідкували за мною,аособливопиль-
но в селищі Квасилів (9 км. від Рівного) куди я при-
їхав з метою відвідин своєї тітки. Там була влашто-
вана спражня облога її хати кількома автомашинами,
а також інших хат, куди я заходив. Крім того, після
мого від’їзду звідти, працівники міліції та особи в ци-
вільному заходили до кількох хат, куди я заходив,
дорікали господарям за те, що вони приймали мене,
попереджали, щоб більше ніколи не приймали мене...
Подібне мало місце і в селищі Острожець Млинівсь-
кого р-ну Рівенської области, куди я заїжджав з ме-
тою відвідати моїх родичів.

Відвідав я і місто Луцьк. Там 13 лютого 1976 року
на головній пошті затримали мене працівники відді-
лу кримінального розшуку, завезли у відділ міліції,
де перевірили всі мої речі і обшукали мене. Після то-
го влаштували допит, який тривав коло двох годин.
ПІСЛЯ того взяли підписку про виїзд з м. Луцька.

Дня 14 лютого 1976 р. я приїхав до Львова, де
зупинився на квартирі у батька. І тут невідступно слід-
кували за мною. Двічі затримували мене працівни-
ки міліції (28 лютого і 8 березня). Кожного разу від-
бирали від мене підписки про виїзд зі Львова та од-
ночасно передавали на мене матеріяли в органи ра-
дянської влади (в Шевченківський і Залізничний Рай-
виконкоми м. Львова). Туди викликали мене на засі-
дання т. зв. спостережних комісій, на яких вимагали
від мене виїзду зі Львова, залякували покаранням че-
рез суд.

Отже, наді мною нависла реальна загроза бути
притягнутим до кримінальної відповідальности по ст.
196 КК УРСР, яка передбачає позбавлення волі до
двох років за т. зв. порушення пашпортних правил,
коли б зловили мене у Львові третій раз. А тому 11
березня 1976 р. я виїхав зі Львова в назначене для
мене постійне місце проживання — в с. Пустомити.

Але й у Пустомитах, не дивлячись на офіційне
скерування мене туди, органи міліції прийняли мене
непривітно, а дехто і вороже і хотіли позбутися мене
якнайшвидше, відмовляючи, або чинячи перешкоди
в прописці. Особливо вороже віднісся до мене на-
чальник пашпортного стола капітан Павлюк. З пози-
ції відданости радянській владі взагалі, та в націо-
нальному питанні зокрема, він прилюдно обзивав ме-
не всякими образливими словами. Крім того він при
мені підмовляв та залякував мною домовласників,
щоб ті не приймали мене на квартиру. Так, в наслі-
док його впливу, жителька Пустомит Бюлоган Кате-
рина відмовилась прийняти мене на квартиру. Робив
спробу залякати мною і майбутню господиню хати
Марію Шафраєву. Так тягнулося до 31 березня, поки
нарешті врегулювалося питання з квартирою та про-
пискою. Поселився я в старенькій хатині за оплатою
25 карбованців на місяць.
Одночасно з видачею пашпорта та пропискою,
Пустомитівський Райвідділ міліції своєю постановою
від 1 квітня 1976 р. встановив наді мною адміністра-
тивний нагляд терміном 6 місяців на підставі «Поло-
ження про адміністративний нагляд» органів міліції
за особами, звільненими з місць позбавлення волі,
затвердженого Указом Президії Верховної Ради СР-
СР від 26 липня 1966 р.

Адміністративний нагляд встановлено наді мною
на тій підставі, що я, перебуваючи в місцях позбав-
лення волі, зарекомендував себе з негативної сторо-
ни, систематично порушував положення режиму, брав
участь в організованих протидіях вимог режиму та
вороже настроєний проти державного та суспільного
ладу в СРСР.

Але ж якщо я і допускав подібне, то адміністрація
табору чи тюрми карала мене за такі дії. Так, за весь
період мого перебування в ув’язненні багато разів са-
джали мене в штрафні ізолятори, в жовтні 1962 р. по-
садили мене на так званий камерний режим (це свого
роду тюрма при концтаборі) терміном на 6 місяців,
а зразу ж після його відбуття, не випускали мене в
зону, тобто 22 квітня 1963 р., передали мене до суду,
який виніс ухвалу про перевод мене на тюремний ре-
жим терміном на один рік. 27-го березня 1967 р. суд
вдруге виніс ухвалу про перевод мене на тюремний
режим терміном на 3 роки. Оба рази відбував пока-
рання у відомій Володимирській тюрмі. Крім того
позбавляли мене багато разів права на отримання і
без того рідкісних (одна на рік вагою до 5 кг. і то аж
після відбуття половини терміну) посилок, а також
побачень з рідними.

Отже, я відбував не тільки всі 15 років позбавлен-
ня волі, згідно незаконного вироку, а й розрахувався
повністю з адміністрацією концтаборів, в яких при-
ходилося мені перебувати, за всі вчинені мною «пору-
шення претенсій». А що стосується твердження мілі-
ції про те, що я вороже настроєним проти радянського
державного і суспільного ладу в СРСР, то якщо це й від-
повідає дійсності, то це мої переконання, на які я маю
право взагалі як людина, як громадянин. Крім того таке
право на власні переконання, погляди має кожний
громадянин, в тому числі і я, згідно загальної Декла-
рації ООН про права людини, прийняті 10 грудня
1948 р., до якої приєднався і Радянський Союз, а та-
кож згідно Пакту про громадсько-політичні права
1966 р. та Гельсінкського Акту від 1 серпня 1975 р.,
співавтором яких являється Радянський Союз... А то-
му всяке переслідування мене за мої погляди, переко-
нання є безпідставними, а тому й беззаконними.

Безпідставним і беззаконним є також повторне по-
карання мене за дії вчинені в концтаборі, за які я вже
поніс покарання.

Крім того я як такий, який відбував покарання по
справі з політичних мотивів, встановлення наді мною
адміністративного нагляду згідно положення для
кримінальних злочинців, є недопустимим, є порущен-
ням всіляких міжнародно-правових документів щодо
прав людини.

А що згадане положення прийнято для застосу-
вання щодо кримінальних злочинців, то видно зі зміс-
ту і його суті. Ось що записано про мету нагляду в
ст. 1 «Положення»:

«Адміністративний нагляд встановлюється
для наглядання за поведінкою осіб, звільне-
них з місць позбавлення волі, запобігання зло-
чинам з їхнього боку і для необхідного впливу
на них».

Отже, встановляти нагляд за поведінкою осіб з
метою запобігання злочинам треба за особами, які
схильні до порушення громадського порядку та зав-
дання їхніми поступками шкоди для оточення, які
мають появитися в бешкеті, хуліганстві, крадіжці і
т. п. До таких є потреба і є цілком виправданим і за-
кономірним застосування необхідного впливу.

Але встановляти нагляд за особою лише на тій
підставі, що вона дотримується своїх власних погля-
дів, переконань та застосовувати до них «необхідно-
го впливу», є ніщо інше як мета заставити дану
особу відмовитися від «неугодних» владі поглядів, пе-
реконань. А раз так, то це суперечить і є грубим по-
рушенням міжнародних правових документів про
права людини які згадані в Загальній Декларації прав
людини, Пакті прогромадянські та політичні права та
Гельсінкському Акті.

Це також добре видно з ст. 2 згаданого «Поло-
ження», в якій говориться про те, до кого застосову-
ється адміністративний нагляд, а саме щодо осіб:

«... Засуджених до позбавлення волі за тяжкі
злочини, або засуджених більше двох разів
до позбавлення волі за будь-які умисні злочи-
ни, якщо їх поведінка в місцях позбавлення
волі свідчить про вперте небажання стати
на шлях виправлення і приєднання до чесного
трудового життя».

Цілком виправдано вимагати стати на шлях ви-
правлення чи робити якісь інші заходи з такою ме-
тою від порушників громадського порядку чи осіб,
які схильні або допускають у своїх поступках серйоз-
ні кримінальні злочини.

А щодо мене, то під отим «...небажанням стати
на шлях виправлення...», міліція формально, а КДБ
фактично, встановляючи наді мною адміністратив-
ний нагляд, мали на увазі не щось інше як моє неба-
жання змінити ідейно-політичні погляди, переконан-
ня, які не відповідають офіційній ідеології і політиці
в СРСР. А щоб заставити мене змінити їх, то при до-
помозі адміністративного нагляду чинять на мене
«виховний вплив», який на практиці виражається в
позбавленні мене тих або тих прав, переслідуванні,
дискримінації, шантажі, приниженні моєї людської
гідности і т. п.

Це так і тільки так. А раз так, то це ще раз і ще
раз є грубим порушенням Загальної Декларації прав
людини і Пакту про громадянські та політичні права
та Гельсінкського Акту. І тому встановлення наді
мною адміністративного нагляду є незаконним.

З встановленням адміністративного нагляду поз-
бавляють, або обмежують тих чи тих прав. Ось щодо
мене:

1)	Мені заборонено виходити (виїжджати) за межі
с. Пустомит. Це означає, що мене позбавлено права
відвідувати мого хворого 75-літнього батька, який
проживає всього за 20 км. від мене, а також інших
родичів та друзів. Цим самим я позбавлений права
на відвідування культурно-мистецьких закладів у
Львові чи інших містах, оскільки такі відсутні в с.
Пустомитах; я також позбавлений можливости (а
фактично права) насолоджуватися дарами і красою
природи (лісом, горами, водними басейнами) і фак-
тично права на сані торно-курортне лікування і т. п.;

2)	Заборонено виходити з дому з 9-ої години вечо-
ра до 7-ої години ранку, що по-суті означає перебува-
ти кожної доби протягом десяти годин під домашнім
арештом;

3)	Заборонено відвідувати «питейньїе заведення».
Тут треба зауважити, що спиртні напої вживаю дуже
рідко та в незначних дозах, а тому мені немає потре-
би відвідувати їх, про що добре знають мої «опікуни»
та «вихователі» з міліції і КДБ;	/

4)	Кожної середи о 6-ій годині вечора зобов’яза-
ний ходити в міліцію відмічатися. Вважаю, що ме-
тою такого зобов’язання є не щось інше, як знущан-
ня наді мною та приниження моєї гідности.
Згідно положення про адміністративний нагляд,
міліції надані широкі права, які вона може застосува-
ти для «виховного впливу» щодо піднаглядного. В ст.
12 «Положення» записано:

«Працівник міліції повинен систематично кон-
тролювати поведінку осіб, щодо яких вста-
новлено адміністративний нагляд, вживати не-
обхідних заходів для залучення їх до суспіль-
но-корисної праці, відвертати і присікати по-
рушення ними громадського порядку і правил
соціялістичного співжиття.

При здійсненні адміністративного нагляду,
працівники міліції мають право:

а)	витребувати відомості про поведінку під-
наглядного від адміністрації підприємств,
установ і громадських організацій по місцю
його роботи і проживання, а також від грома-
дян;

б)	викликати піднаглядного на розмови в
міліцію, проводити при необхідності такі роз-
мови в присутності представників адміністра-
ції, підприємств, установ, громадських орга-
нізацій, а також родичів піднаглядного;

в)	вимагати від піднаглядного усні і письмо-
ві пояснення, зв’язаних з виконанням правил
адміністративноно нагляду;

г)	відвідувати в будь-який час доби житло
піднаглядного».

Наведене ще і ще раз доводить, що подібний «ви-
ховний вплив» міліції підходить для застосування ли-
ше для кримінальних злочинців та тих осіб, які ве-
дуть антигромадський спосіб життя, але не щодо іна-
кодумців.

Вважаючи встановлення наді мною адміністратив-
ного нагляду безпідставним і незаконним, я звернув-
ся до прокурора Пустомитівського р-ну з заявою про
скасування його. Нижче подаю відповідь прокурора
на неї:

«Прокуратура Пустомитівського р-ну Львів-
ської области. 292080 с. Пустомити, вул. Шев-
ченка, 112; 8. 10. 76 р. № 969 Гр. Кандиба Іва-
ну Олексійовичу, с. Пустомити, вул. Шевчен-
ка, 176

Прокуратурою Пустомитівського р-ну пере-
вірено Вашу заяву про зняття з Вас адміні-
стративного нагляду. Перевіркою Вашої осо-
бистої справи не встановлено таких підстав,
які давали б основу для звільнення Вас від
адміністративного нагляду.

Пом. прокурора Пустомитівського р-ну.
Підпис (О. Ф. Бедзик)».

Ось так «переглянуто» явно незаконне встановлен-
ня наді мною нагляду — кількома голими фразами.
Ніякого покликання на закон в обґрунтування «закон-
ного» встановлення наді мною нагляду. Так поступа-
ють тоді, коли бачать, що вони явно неправі, а треба,
щоб так було, і тому бажання, воля, підкріплена си-
лою, бере верх над правом.

У вищі істанції прокуратури не звертався, бо, зна-
ючи наперед яку дадуть відповідь, то й рука не підні-
мається писати заяву чи скаргу. Діватися було нікуди,
раз нема кому скаржитися, і тому прийшлося прими-
ритися з життям на «волі» під так званим гласним
наглядом. А воно проходило, як і зараз, не легко та
не без пригод з застосуванням зі сторони міліції та
КДБ «виховного впливу».

Ось деякі головніші факти із цього життя.

Вище я вже коротенько описав як нелегко було
з пропискою та з влаштуванням на квартиру. Не лег-
ше було влаштуватися і на працю. В день встанов-
лення наді мною адміністративного нагляду, тобто
1-го квітня 1976 р., мене зобов’язали влаштуватися
якнайскоріше на працю, на що змушений був підпи-
сати відповідне зобов’язання. З приводу цього питан-
ня звернувся в органи юстиції з проханням про забез-
печення мене роботою за професією, але в цьому ме-
ні було відмовлено, не дивлячись на те, що у Виправ-
но-трудовому кодексі УРСР в його ст. 116 записано:

«Особи, звільнені від покарання, повинні бути
забезпечені роботоюпо можливості з врахуван-
ням їхньої спеціяльности...».

Прийшлося обійти всі підприємства й організації
Пустомит, та весь час отримував відмови та відмови.
Видно КДБ посприяло такому відношенню до мене
в цьому питанні. І виходило так, що, скільки не хо-
джу, то ніде не приймають, а одночасно з другої сто-
рони міліція періодично викликає та питає, чи влаш-
тувався, чому не влаштувався, назначає терміни та
загрожує. Півтора місяця таке тривало, поки нарешті
влаштувався учнем на слюсаря по ремонту складно-
побутової техніки, а через три місяці став працювати
слюсарем самостійно з оплатою не вище 70 карб, на
місяць.

В СРСР формальної заборони на професію при
прийомі на роботу ніби й не існує, але на собі я по-
стійно відчуваю фактичну заборону ось уже 3-ій рік
з-за мойого інакодумства.

А ось ще деякі факти «виховного впливу» щодо
мене зі сторони міліції на практиці.

Крім згаданого вище «виховного впливу» під час
влаштування на роботу, міліція періодично відвідує
моє помешкання. Як правило відвідують мене 2 мілі-
ціонери, або один міліціонер з одним чи двома дру-
жинниками. А 29 листопада 1977 р. разом з працівни-
ком міліції прийшов перевіряти мене недавній в’язень
табору для кримінальних злочинців, а зараз помічник
міліції. Як бачимо, то й такі мають право чинити на
мене «виховний вплив». «Виховний вплив» зі сторони
міліції проявлявся щодо мене в таких формах.

24 травня 1976 р. я вирішив поїхати крадькома до
Львова з метою відвідати мого батька. Здавалося,
що все зробив, щоб виїхати з Пустомит непомітно.
Але, як виявилося, то це було не так. Через ЗО хви-
лин після виїзду з Пустомит, під час в’їзду у Львів
працівники карного розшуку Пустомитівської міліції
наздігнали автобус, в якому я їхав, зупинили його та
запропонували мені пересісти в їхню автомашину,
якою і повезли мене в Пустомити. У відділі міліції
склали протокол про факт порушення режиму нагля-
ду, заставили написати пояснення про мотив поїздки
до Львова, після чого обшукали мене, вилучили запи-
сну книжечку і відпустили.

Крім цього матеріяли цього «порушення« режиму
нагляду були передані до суду і через кілька днів нар-
суддя Левченко наклав на мене штраф в сумі 10 карб.

19 червня 1976 р. начальник кримінального розшу-
ку Пустомитівського Райвідділу міліції ст. л-нт Ма-
чурад Богдан Петрович затримав мене на вулиці та
перевірив усе, що було в мене в портфелі.

29 липня 1976 р. гостював у мене член-кореспон-
дент Вірменської Академії Наук Юрій Орлов зі своєю
дружиною Іриною. Вони від’їжджали вечором і я
проводив їх до головної дороги, яка проходить від
моєї хати на віддалі 60-70 метрів. Коли я вже повер-
тався назад і пройшов приблизно пів-дороги до хати,
наздігнав мене вище згаданий ст. л-нт Мачурад та
звернувся до мене з такими словами: «Кандиба, чому
це ви розгулюєте в ночі по Пустомитах, порушуючи
режим нагляду?» (в той час вже було ЗО хв. на десяту,
а мені дозволено було виходити з хати до 9-ої годи-
ни вечора), та наказав мені повертатися та йти з ним
до автомашини, яка стояла на головній дорозі, точно
на цьому місці, де я тількищо попрощався зі своїми
гостями. Він наказав мені сідати в неї. Мої гості
Юрій Орлов з дружиною ще не встигли відійти дале-
ко і все це чули. Вони повернулися назад та заявили
ст. л-тові Мачурадові, щоб він узяв і їх разом, раз
забирає мене. Видно, йому цього і потрібно було, бо
тут же і погодився на пропозицію. Нас завезли в від-
діл міліції. Там в першу чергу було складено прото-
кол «порушення» мною режиму нагляду. Після цього
усіх нас обшукали. Вилучили все, що було написане
відруки та скопіювали все це, в тому числі і мої напи-
си на подарованих мною Юрію Орлову та його дру-
жині Ірині фотографіях. Крім того взяли від нас усіх
пояснення в письмовій формі. Відпустили нас, коли
було вже коло першої години ночі.

Це один із прикладів того, як пильно стежать за
мною та тими, хто відвідує мене.

Як і за попереднє «порушення» (спроба поїхати до
Львова), матеріяли за нове «порушення» режиму на-
гляду міліція передала до суду, на підставі яких нар-
суддя Бокова наклала на мене штраф в сумі 25 карб.

Шестимісячний термін адміністративного нагляду
наді мною закінчився 1 жовтня 1976 р, але напередод-
ні його закінчення, тобто ЗО вересня 1976 р., міліція
продовжила його ще на шість місяців на тій підставі,
що я двічі «порушив» режим нагляду (малася на увазі
спроба поїхати до Львова 24 травня та випадок 29
липня 1976 р., коли я проводив моїх гостей Юрія
Орлова і його дружину Ірину) та тим самим «не стал
на путь исправления», як це записано в постанові мі-
ліції від ЗО вересня 1976 р. про продовження наді
мною адміністративного нагляду.

Таким чином прийшлося перебувати під наглядом
ще шість місяців та пережити чимало заходів «вихов-
ного впливу» з боку міліції та КДБ.
Так, наприклад, 24 жовтня 1976 р. я обідав в Пу-
стомитівському ресторані разом з моїм львівським
приятелем і це побачив згаданий вище ст. л-нт Мачу-
рад. Того ж дня він влаштував мені у відділі міліції
допит, чому це я обідав у ресторані, з ким то я обі-
дав та на які гроші.

Ось лише окремий факт заходів «виховного впли-
ву» щодо мене на практиці зі сторони працівників
відділу кримінального розшуку Пустомитівського Рай-
відділу міліції (тільки цьому відділові на чолі зі ст.
л-том Мачурадом доручено формальне «опікунство»
наді мною) протягом першого року мого перебуван-
ня під адміністративним наглядом.

Одночасно тут треба зауважити, що міліція здій-
снює наді мною нагляд лише формально, що вона
виконує щодо мене «чорну» роботу за дорученням К-
ДБ, який диригує усім процесом «виховного впливу»
наді мною з-за куліс.

Але «виховний вплив» щодо мене КДБ здійснює не
тільки через міліцію, а й безпосередньо, однак негла-
сно, таємно. Так, КДБ регулює питання мого праце-
влаштування, даючи відповідні вказівки керівникам
підтриємств і організацій приймати мене на роботу
чи ні, а якщо приймати, то на яку посаду. Ось кілька
прикладів явного втручання КДБ в особі його на-
чальника капітана Поліщука по цьому питанню.

В майстерні, де я працював слюсарем, склалися
нестерпні умови праці і тому я вирішив підшукати
роботу в іншому місці. Через якийсь час я знайшов
роботу на одному з підприємств Пустомит і коли я
домовився з директором про влаштування мене туди,
я звільнився з майстерні 8 жовтня 1976 р. Про це ді-
знався начальник КДБ і директор відмовився прийня-
ти мене на роботу. У зв’язку з цим я опинився в
скрутному становищі. Всюди, куди б я не зайшов,
відмовляли прийняти мене на роботу. Лише в кінці
жовтня мені пощастило знайти роботу в ремонтно-
будівельній організації і з 1 листопада я приступив
до роботи. Але це тривало дуже коротко, бо вже на-
ступного дня начальник цієї організації заявив мені,
що через обставини, які склалися, він змушений звіль-
нити мене, що і зробив цього ж дня. І в даному ви-
падку так сталося через втручання начальника КДБ.
Діватися було нікуди і я був змушений повернутися
назад на роботу в ту майстерню, з якої я звільнився.

В обох випадках я мав працювати на звичайних
«чорних» роботах. Чому ж в такому разі такі переш-
коди зі сторони КДБ? Начальник КДБ висказався пе-
ред однією людиною так: «він хоче, щоб Кандиба
працював в такому місці, аби він міг бачити його що-
дня через вікно свого кабінету. Отже, майстерня, в
якій я працював, знаходиться якраз проти його вікна,
а всі інші організації поза полем його зору.

КДБ підбирає агентів, які слідкують за мною по
місці праці, по місці проживання та взагалі під час
мого перебування по селищу, а також за тими, хто
мене відвідує, за тими з ким я спілкуюся і навіть за
тими, з ким я здоровкаюся. КДБ робить усе, щоб ізо-
лювати мене від жителів Пустомит, щоб обмежити
спілкування з ними. Мені неодноразово приходилося
чути таке: «Не підходь до Кандиби і не розмовляй
з ним, бо буде викликати тебе КДБ». Це говорить за
те, що, мабуть, не одного викликали туди з приводу
мене.

А ось ще й такий факт. Якось я зустрівся на вули-
ці з бувшим моїм сусідом Михайлом Медведем та
перекинувся з ним кількома словами. І цього вже бу-
ло достатньо, щоб його допитували в КДБ, чому це
він так довго розмовляв з Кандибою та про що роз-
мовляв з ним. Про цей випадок начальник КДБ го-
ворив і мені.

Тут доречно, на мій погляд, сказати кілька слів
про те, хто такий М. Медвідь. Це майже 70-літній ді-
дусь, вже давно пенсіонер, та ще й до того хворіє
важкою формою астми. Але не зважаючи на все те,
він ще й досі працює та ще в яких важких умовах.
Весь опалювальний сезон 1977-78 років,тобто протягом
семи місяців підряд, він працював кочегаром котель-
ні об’єднання «Сільгосптехніка», де обслуговує 4 вели-
кі котли. Згідно трудового законодавства, він пови-
нен працювати по 36 годин на тиждень, а він змуше-
ний був працювати щотижня 84 години по тій причи-
ні, що замість 4-ох кочегарів там працює лише два.
Із-за важких умов нема бажаючих там працювати.
Отже, ця хвора людина в такому похилому віці зму-
шена працювати по цілій добі через кожну одну добу,
що по-суті ніщо інше як знущання. І ще допити КДБ.

Начальник КДБ неодноразово викликав до себе
моїх співпрацівників, у яких цікавився чим займаюся
на роботі, хто заходить до мене, які веду розмови,
який настрій і т. п.

КДБ при сприянні керівництва та деяких рядових
працівників поштового відділення Пустомит затри-
мує і перевіряє мою кореспонденцію. В наслідок та-
кого незаконного втручання частина листів пропадає.
Так, наприклад, пропав мій лист від 10 грудня 1977
р. до політичного засланця Василя Стуса, пропав
лист до колишнього політв’язня Кузьми Матвіюка
та до інших. Крім того КДБ відомі вміст моїх теле-
фонних розмов і телеграм, а також зміст пакунків
і бандеролей. І все це робиться, не зважаючи на те,
що цим порушується Конституція СРСР і що це кри-
мінальний злочин.

Так в ст. 56 Конституції СРСР записано:

«Особисте життя громадян, таємниця листу-
вання, телефонних розмов і телеграфних по-
відомлень охороняється законом».

А якже це охороняється законом? Яка відпові-
дальність за це? В ст. 131 КК УРСР записано:
«Порушення таємниці листування вчинене
службовою особою, карається виправними
роботами на строк до шести місяців, або
штрафом у розмірі до ЗО карб., або громад-
ською доганою».

Як бачимо, то кара така, що не страшно порушу-
вати. А в даному випадку ніхто не стане притягати
працівників пошти до кримінальної відповідальности
раз цей злочин чиниться на вимогу КДБ. А КДБ, як
відомо, всесильний, йому все дозволено.

Це окремі факти «виховного впливу» щодо мене
моїх фактичних і основних «опікунів-вихователів» із
КДБ.

1 квітня 1977 р. закінчився термін мого перебуван-
ня під адміністративним наглядом. Оскільки його не
продовжили, то я отримав право на виїзд з Пустомит
та проживати і працювати в іншому місці. Я переїхав
жити до Львова, а на роботу доїжджав в с. Пустоми-
ти (з початку березня 1977 р. я працював кочегаром
лазні з оплатою 60 крб. на місяць).

7 червня 1977 р. я звільнився з роботи з метою
відпочити після 15-річного періоду перебування в мі-
сцях ув’язнення та річного періоду під адміністратив-
ним наглядом, а також відвідати родичів, друзів, пі-
сля чого влаштуватися на працю і проживати в м.
Львові.

Не зважаючи на закінчення наді мною адміністра-
тивного (гласного) нагляду, КДБ не залишив мене
поза своєю увагою та продовжував вести наді мною
негласний нагляд. Його агенти слідкували за мною
всюди, де б я не був. Навіть тоді, коли 26 червня 1977
р. я їхав поїздом зі Львова до Донецька на суд над
Миколою Руденком і Олексою Тихим, який прохо-
див в м. Дружківці Донецької области, викликаний
туди в якості свідка, в тому ж вагоні через одне купе
їхав один із агентів львівського КДБ, якого я вже до-
бре знав і який по-суті, супроводив мене.

КДБ періодично міняв своїх агентів, а тому не
завжди зразу вдавалося розпізнати їх. Свій відпочи-
нок і подорож по Україні я завершив поїздкою в Мос-
кву, звідки повернувся до Львова 21 вересня 1977 р.
Зразу після повернення я цього ж дня пішов шукати
роботи. Ходив до пізна і агентів КДБ ніби не було біля
мене. Таке враження склалося і наступного дня, що
мене дивувало. Однак, як виявилося, вони таки були.
В другій половині дня 22 вересня я шукав одну уста-
нову, куди мав звернутися з приводу роботи, та не
знав на якій вона вулиці. Якраз в той момент надій-
шли учениці десь 4-5-ої кляси і я звернувся до них за
допомогою. Вони підсказали мені як знайти потрібну
вулицю. Коли я відійшов від них метрів 200, одна з
тих учениць наздігнала мене та сказала з хвилюванням:
«Дядьку, за вами слідкують». Ось як! Насправді їх було
аж два. Я з вдячністю був приємно вражений чесністю
і відвагою учениці.

Та не довго мені довелося перебувати і на такій
волі. Наступного дня, тобто 23 вересня 1977 р., тобто
через неповних півроку, наді мною знову встановле-
но адміністративний нагляд.

З самого ранку 23 вересня 1977 р. шукав мене у
Львові начальник Пустомитівського КДБ капітан По-
ліщук. А коли опівдні зустрів мене, то тут же запро-
понував мені сісти в його автомашину і завіз мене в
прокуратуру Львівської области до заступника проку-
рора области Руденка. Туди незабаром прийшов на-
чальник Управління Львівського КДБ генерал Полу-
день.

Розмова почалася з дорікань на мою адресу, що
веду неправильний образ життя: не працюю, роз’їж-
джаю по всіх усюдах —то в Київ, то в Чернігів, то
в Рівне, то в Харків,до Ігоря Кравціва(колишнього
політв’язня), то в Москву, то ще далі, аж в Тарусу
до Ніни Строкатої-Караванської (теж колишнього по-
літв’язна). Після того познайомили мене з висновком
експертів — двох викладачів Донецького Держунівер-
ситету — щодо ідейно-політичного напрямку Декля-
рації Української Групи Сприяння Виконанню Гель-
сінкського Акту. Згідно їх висновку, згадана Декляра-
ція за своїм змістом і ідейним напрямком є ворожим
антирадянським документом. І тут же попередили ме-
не, що якщо я складу ще раз сам чи з кимось у спів-
авторстві подібний документ, то буду притягнутий
до кримінальної відповідальности. Після цього на-
чальник КДБ области пішов.

Продовжуючи розмову, прокурор Руденко запро-
понував мені відмовитися від своїх поглядів, переко-
нань та засудити їх публічно через пресу і телебачен-
ня. І якщо я так поступлю, то дозволять мені прожи-
вати у Львові та працювати за професією і то не ад-
вокатом, а лише юристконсультом на підприємстві.
А якщо відкину його пропозицію, то моє місце лише
в Пустомитах, а робота тільки «чорна»...

Тут доречно подати кілька слів з розмови між
мною і заступником начальника КДБ Львівської об-
ласти, полк. Андрієнком, та його співпрацівником
полк. Давидовим, яка мала місце в Пустомитах 29
березня 1977 р., тобто за два дні до закінчення річно-
го терміну адміністративного нагляду наді мною. Під
час цієї розмови полк. Андрієнко натякнув мені, що,
на його думку, нагляду наді мною не будуть продов-
жувати і тому через кілька днів я буду вільний та
зможу проживати і працювати у Львові.Він навіть
запропонував мені подати заяву на ім’я першого се-
кретаря Львівського обкому партії Добрика з про-
ханням про прописку мене у Львові та забезпечення
мене роботою за професією. Таке мене здивувало та
насторожило. Як так? Мене загнали в Пустомити та
встановили наді мною нагляд незабаром після повер-
нення з місць ув’язнення нізащо. А тепер, після того,
коли я є членом Української Групи Сприяння Вико-
нанню Гельсінкського Акту та є співавтором її Де-
клярації та кількох меморандумів, за що вже арешто-
вані і перебувають під слідством Микола Руденко,
Олекса Тихий./А тому цьому я не повірив, про що і
сказав полк. Андрієнкові. Крім того тоді ж я йому
сказав, що я не піду ні на жодні поступки і компромі-
си за рахунок своїх поглядів, переконань. На це він
відповів, що їм від мене не потрібно нічого.

Отже, якщо полк. Андрієнко сказав правду про те,
що нагляд наді мною не буде продовжено, то його
заява про те, що їм від мене нічого не потрібно на
право проживання і працю у Львові, не відповідала
дійсності. Як бачимо, то за це захотіли від мене дуже
багато, що я і відхилив.

Почувши мою відповідь, прокурор Руденко відра-
зу перейшов на різкий тон в розмові, назвав мене не-
радянською людиною, виродком і ворогом № 1 (я
не уточнив якої саме частини СРСР являюся воро-
гом і чи всієї України, чи Західної України, чи тільки
Львівської области), та наказав начальникові Пусто-
митівського КДБвикликати до нього на розмову на
26 вересня 1977 р. моїх батька і брата і він розповість
їм про те, якого виродка вони мають у моїй особі.

Тут забігаю трохи вперед. В назначений день мої
батько і брат прийшли в прокуратуру. Там їм розпо-
віли хто я такий, дорікали їм за те, що допомагають
мені матеріяльно, та прохали їх вплинути на мене,
щоб я відмовився від домагання самостійної України
та від націоналістичних антирадянських переконань,
а то знову попаду в тюрму. Тут треба зауважити про
те, що вони нічого не сказали батькові і братові куди
вони мене діли. 1 так вони не знали про мене нічого
чотири дні. Продовжую по порядку.

Після розпорядження прокурора щодо моїх роди-
чів, мені пред’явили зараня заготовлену постанову,
датовану того ж 23 вересня 1977 р., про встановлення
наді мною адміністративного нагляду терміном на
шість місяців. На цьому розмова закінчилася і про-
курор Руденко наказав відвезти мене прямо в Пусто-
мити для відбування адміністративного нагляду, а по
суті заслати мене під домашній арешт, не пустивши
мене навіть на львівську квартиру, щоб забрати необ-
хідні мені речі і предмети (рушник, мило, зубну щіт-
ку і пасту, бритву) без чого бути чотири дні, тобто
поки брат не доставив їх мені, було прикро.

Перші 10 днів довелося проживати в готелі, бо по-
передня кімната вже була зайнята, а нову важко було
знайти. Як і попередні рази, було дуже важко влаш-
туватися на роботу. З великими труднощами, лише
майже через місяць, тобто 18 жовтня 1977 р., влашту-
вався кочегаром котельні Пустомитівської СШ з
оплатою 70 крб. місячно. За кімнату плачу по ЗО крб.
місячно. Так почався другий етап мого проживання у
фактичному засланні під адміністративним наглядом
з домашнім арештом.

Пустомитівський Райвідділ міліції в своїй поста-
нові від 23 вересня 1977 р. вказав такі мотиви вста-
новлення наді мною адміністративного нагляду:

1)	«постоянно отказивался от работи,

2)	не проживал по месту прописки, і

3)	разьезжал по районах и. городах СССР».

Обмеження встановлено такі ж як і попереднього
разу, лише з тою різницею, що тоді я мав право хо-
дити по селищі з 7-ої години ранку до 9-ої вечора,
тобто протягом 14-ти годин, а цього разу цей період
скоротили на одну годину, маючи право ходити по
селищі лише до 8-ої години вечора. Таким чином,
фактичний період мого перебування під домашнім
арештом збільшився на одну годину — замість 10-ти
в 1976 р. одинадцять в 1977 р.

Отже, повторним встановленням наді мною адмі-
ністративного нагляду, а по суті насильства, знов
грубо порушено не тільки міжнародно-правові Акти
щодо прав людини, тобто Загальної Декларації прав
людини ООН, Пакту про громадянські і політичні пра-
ва та Гельсінкського Акту.

Вище я вже довів про безпідставність і незакон-
ність встановлення адміністративного нагляду щодо
осіб за їх ідейно-політичні погляди й переконання згі-
дно положення про адміністративний нагляд, прийня-
того від 26 липня 1966 р. щодо кримінальних злочин-
ців та інших антисуспільних елементів.

Цілком безпідставно і незаконно встановлено наді
мною адміністративний нагляд і в даному разі згідно
постанови міліції від 23 вересня 1977 р.

Так, згідно п. б),ст. 6 згаданого «Положення» про
адміністративний нагляд, підставою для його вста-
новлення є:

«Матеріали органів міліції, які свідчать, що
особа, звільнена з місця позбавлення волі, ве-
де антигромадський спосіб життя»

Але й цього ще не достатньо. Так, в ст. 5, № 6,
Постанови Пленуму Верховного Суду СРСР від 5 ли-
пня 1974 р. № 6 «Про практику застосування судами
законодавства про відповідальність за порушення
правил адміністративного нагляду» сказано:

«Застосування адміністративного нагляду
на підставі органу міліції в разі систематично-
го порушення громадського порядку і правил
соціялістичного співжиття, може бути визна-
но обґрунтованим лише при наявності пись-
мового попередження про можливість вста-
новлення відносно особи адміністративного
нагляду, якщо вона після попередження «про-
довжувала вести антигромадський спосіб жит-
тя».
Отже, щоб у міліції були підстави встановити над
якоюсь особою адміністративний нагляд, то потріб-
но, щоб особа не тільки вела антигромадський спосіб
життя і продовжувала вести антигромадський спосіб
життя після відповідного попередження.

Чому ж є безпідставним і незаконним встановлен-
ня наді мною адміністративного нагляду згідно по-
станови міліції від 23 вересня 1977 р.? А ось чому.

Вказані міліцією в її постанові «мотиви», які вона
вважає як антигромадський спосіб життя з моєї сто-
рони, є або такими, що не мали місця взагалі, або та-
кими, яких нема підстав уважати за антигромадський
спосіб життя. А подруге, якщо і погодитися на хвили-
ну, умовно, що я таки вів антигромадський спосіб жит-
тя, то й в такому разі міліції не було підстав встанов-
ляти наді мною адміністративний нагляд, оскільки
за весь час «ведення мною такого способу життя»ме-
не ніхто ні одного разу не попереджав не тільки пись-
мово, але й усно про те, що не веду такий спосіб жит-
тя,який вимагається згідно ст. 5, № 6, Постанови
Пленуму Верховного Суду СРСР від липня 1974 р.

Так, твердження міліції про те, що я «постоянно
отказьівался от работьі», взагалі не відповідає дійсно-
сті.

За весь той період часу, коли я не працював, тоб-
то з 7 червня по 23 вересня 1977 р. ніхто з органів
влади ні одного разу не викликав мене і не пред’являв
претенсій чому я не працюю. А раз так, то звідки
взято міліцією оте «постоянно отказьівался от рабо-
тьі»!

Навпаки, протягом згаданого періоду часу я по
своїй власній ініціятиві підшукував собі роботу через
своїх колишніх колег (львівських юристів), які при по-
требі могли б це підтвердити, з приводу роботи не-
одноразово звертався безпосередньо в організації і
підприємства м. Львова, звертався також з приводу
працевлаштування і то неодноразово у Львівське
бюро по працевлаштуванню, що підтверджується ске-
руванням мене на роботу № 3548 від 12 вересня 1977
р. на вакантну посаду юристконсульта в ПО «Львів-
залізобетон», яке маю при собі. Інша справа, що
не прийняли мене туди.

Однак, залишається незаперечним той доказ, що
від роботи я не відмовлявся, підшукував її по власній
ініціятиві, бо був більше в ній зацікавлений, ніж мої
«опікуни-вихователі».

А твердження міліції про те, що я «не проживал
по месту прописки», то хоча це й відповідає дійсно-
сті, але це не означає того, що я тим самим вів анти-
громадський спосіб життя.Проживання без прописки є
порушенням пашпортних правил, за що винні у цьому
особи можуть нести адміністративну чи кримінальну
відповідальність згідно ст. 196 КК УРСР, яка перед-
бачає відповідальність за порушення пашпортних
правил позбавленням волі на строк до двох років,або
штрафом у розмірі до 50 крб. Хто-то, а міліція добре
знає, що таке антигромадський спосіб життя і що
таке порушення пашпортних правил. А тому хай би
притягали мене до відповідальности за порушення
пашпортних правил, а не за антигромадський спосіб
життя, якого я не вів протягом згаданого періоду ча-
су.

До того ж треба додати, що за весь згаданий пері-
од часу Пустомитівський Райвідділ міліції ні одного
разу не пред’являв мені претенсій за те, що я не про-
живаю за місцем прописки, тобто в с. Пустомити, на
вул. Шевченка, 176.

Отже, коли б це і вважати як антигромадський
спосіб життя з моєї сторони, то вже тільки через те,
що мене ніхто не попереджав в тому, що веду такий
спосіб життя, згідно ст. 5, № 6, Пленуму Верховного
Суду СРСРвід 5 липня 1974 р., тому нема підстав за
це встановляти адміністративний нагляд.

Не заперечую я й того, що я «разьезжал по райо-
нах и городах СССР». Ну і що з того?Я, як вільний
громадянин, мав право їздити туди, куди вважав за
потрібне, так і поступав. Однак, на якій підставі сам
факт моїх поїздок міліція кваліфікує як антигромадсь-
кий спосіб життя? А тим більше тоді, коли міліція не
попереджала мене в тому, що їздячи, я тим самим ве-
ду антигромадський спосіб життя. А цього вимагає
ст. 5, № 6, Постанови Пленуму Верховного Суду СР-
СР від 5 липня 1974 р., щоб мати підставу для вста-
новлення наді мною адміністративного нагляду.

Отже, з вищенаведеного мною видно, що навіть
радянські закони на 100% по стороні нерадянської
людини і ворога ч. 1 (як це назвав мене прокурор Ру-
денко) і ні 1% по стороні ініціяторів цього чергового
безпідставного й незаконного насильства наді мною
радянськими людьми: на моїй стороні право, на сто-
роні моїх «опікунів-вихователів» сила. Сила взяла
верх над правом, а раз так, то це вже сваволя і безза-
коння.

Виходить так, що тримати тебе в концтаборах і
тюрмах протягом 15-ти років і рік під адміністратив-
ним наглядом цілком безпідставно і незаконно можна
і це вважається «законним», але коли ти після цього
всього вирішив трохи відпочити, поїздити та піднести
душу після так тривалого часу сидіння в клітці та в
мікрозонах, то такі твої дії кваліфікуються як анти-
громадський спосіб життя. А раз так, то з цього на-
прошується висновок, що «нормальним» життя для
тебе в цій країні є не на волі і то відносній, а в конц-
таборах, тюрмах і на засланні під адміністративним
наглядом та ще й під домашнім арештом.

Тут вважаю доцільним навести ще й таких кілька
фактів.

Під час згаданої вище розмови з полк. Андрієн-
ком, яка тривала понад три години, останній задав
мені таке питання: «Яке враження склалося у вас на
радянську дійсність?» Я відповів йому, що, по суті, я
мало можу щось сказати про радянську дійсність,
оскільки після виходу з ув’язнення зразу загнали ме-
не в Пустомити, не давши можливости якслід розди-
витися і поцікавитися ширше. А якщо судити по Пу-
стомитах, то радянська дійсність виглядає дуже сум-
ною. Так, наприклад, за цілий рік мого тут перебу-
вання в продовольчих магазинах (а вони тільки дер-
жавні) не було ні одного випадку, щоб продавали
м’ясо і різні м’ясні вироби, сало та інші жири по дер-
жавних цінах, а більше по цінах комісійних, які май-
же двічі вищі від державних цін (таке триває й далі),
а масло і навіть маргарина бувають дуже рідко. В
Пустомитах є велика птахо-ферма, а яєць та куряти-
ни в продажі ніколи не було — все кудись вивозить-
ся. Здається неймовірним, але це факт, коли одного
разу продавали яйця завезені аж з Фінляндії. Недо-
статочно молочних продуктів.

На це полк. Андрієнко зауважив, що по Пустоми-
тах не можна судити про справжню радянську дій-
сність (виходить, що в Пустомитах може бути нера-
дянська дійсність), то я скоро буду мати можливість
поїздити по Україні, а то і Союзі, і тоді побачу вели-
кі зміни і досягнення в усіх галузях господарства
тільки в кращу сторону, тобто справжню радянську
дійсність. Але чи не являється одночасно полк. Ан-
дрієнко одним з ініціяторів того, щоб вважати мої
поїздки антигромадським способом життя та покара-
ти мене за це встановленням наді мною адміністра-
тивного нагляду?

Вважаю за доречне навести тут ще й таке.

Слухаючи 18 грудня 1977 р. одну із закордонних
передач, я почув таке: «Чергова замітка буде про про-
вокацію КДБ щодо колишнього політв’язня Івана
Кандиби». Мене це дуже насторожило. Адже ж КДБ
ні під час мого перебування в Пустомитах під адміні-
стративним наглядом, ані під час моєї подорожі по
Україні та відпочинку в Криму з червня по вересень
1977 р. ніякої провокації не вчинив щодо мене. Але,
коли я вловив кілька фраз (з-за сильного глушіння не
міг нічого розібрати), а саме: «Ну й що з того, що
Кандиба був у Криму, він відпочивав там» — то ста-
ло трохи прояснюватися. Ще більше прояснилося, ко-
ли небаром після тієї передачі отримав листа від моєї
приятельки-киянки. Ось уривок з нього: «А вже знаю
яка лиха доля спіткала Вас знову (вона має на увазі
повторне встановлення наді мною адміністративного
нагляду — І. К.). Чула й про ті плітки закордонні.
Але ж то їхня поразка, а Ваша перемога. Так зрозу-
міли всі». Пробував вияснити в неї в чому саме вира-
жаються ті «плітки закордонні», але з цього нічого
не вийшло, бо мої листи до неї, а її до мене не дохо-
дили. Я й досі не знаю, в чому саме конкретно вира-
зилася ота кадебівська провокація щодо мене. Припу-
скаю, що в КДБ могли її побудувати так. Ви там, на
Заході, мовляв, заявляєте про те, що КДБ переслідує
Кандибу та позбавляє його волі і після закінчення
терміну ув’язнення, встановило над ним незаконно
адміністративний нагляд. Але ж це, мовляв, неправ-
да. Він цілком вільний, роз’їжджає по Україні, розгу-
лює з жінками по кримських пляжах і т. п. Для «під-
кріплення» могли і зфотографувати мене з якоюсь ви-
падковою жінкою, або й використати для цієї мети
фотографію з моєю тіткою (сестрою моєї матері)
Марією Довганською, 1919 року народження, що
проживає на Рівенщині, яка відпочивала в Криму ра-
зом зі мною. Раз мовилося про провокацію і плітки,
то така або інша подібна могла бути зображення К-
ДБ.

Отже, КДБ переслідував цим мету довести світо-
вій громадськості про те, що я цілком вільний, а й
скомпромітувати мене перед нею. Одночасно в КДБ
виношували думку про те, щоб найскоріше загнати
мене знов у Пустомити під адміністративний нагляд
та цим самим позбавити мене можливосте на всілякі
поїздки, в тому числі й на відпочинок у Криму, що й
незабаром зробили.

Згідно ст. 8 Пакту про громадянські і політичні пра-
ва, забороняється примусова і обов’язкова праця, а
Кандибу звинувачують і карають, бо він «постоянно
отказьівается от работьі».

Згідно ст. 12 Пакту про громадянські і політичні
права і ст. 13 Загальної Декларації прав людини, кож-
ний громадянин має право на вільне пересування і
свободу вибору місця проживання не тільки у своїй
власній країні, а й право залишити свою власну кра-
їну, а тут карають Кандибу за те, що він «не прожи-
вал по месту прописки» і «розьезжал по районах и го-
родах СССР».

Явно незаконну постанову міліції від 23 жовтня
1977 р. про встановлення наді мною адміністративно-
го нагляду, я оскаржив прокурору УРСР з проханням
про скасування її та тим самим зняти з мене нагляд.
Але прокурор УРСР відмовився розглянути мою
скаргу та переслав її в прокуратуру Львівської обла-
сте, а остання також, не розглядаючи її, переслала на
розгляд прокуророві Пустомитівського р-ну. Отже,
моя скарга опинилася в того прокурора, який повні-
стю погодився з постановою міліції від 23 вересня
1977 р. про встановлення наді мною адміністративно-
го нагляду і яку він же санкціонував,тобто затвердив.
А раз так, то я вже наперед знав, що моя скарга буде
вирішена негативно. Так і сталося. Ось відповідь про-
курора на мою скаргу:

«Прокуратура Пустомитівського району Львів-
ської области, 26. XII. 1977 р., ч. 1420. Гр-ну
Кандиба І. А., с. Пустомити вул. Шевченка,
302.

Ваша скарга, адресована прокуророві УРСР
на якоби незаконне встановлення над Вами
нагляду, мною перевірена і відхилена як без-
підставна.

В процесі перевірки порушень вимог закону
при винесенні постанови про встановлення
над Вами адмін. нагляду не встановлено. Під-
став для відміни постанови не вбачається.
Скарга задоволенню не підлягає.

Прокурор р-ну, підпис (Горбулько)».

Отже, знову лише гола відмова без покликання
на закон. А цього прокурор уник, бо добре знав, що
навіть радянський закон на 100% на моїй стороні, то-
му й уник покликання на нього свідомо. Але ж згід-
но п. З, ст. 7 Указу Президії Верховної Ради УРСР
від 12 квітня 1968 р. «Про порядок розгляду пропо-
зицій, заяв і скарг громадян» — «Службові особи при
вирішенні пропозицій, заяв і скарг зобов’язані:... на
випадок їх відхилення вказувати мотиви».

Таким чином, абсолютне ігнорування прокурором
в даному випадку п. б, ст. 6 Положення про адміні-
стративний нагляд, ст. 5, № 6 Постанови Пленуму
Верховного Суду СРСР від 5 липня 1974 року.

А якже бути зі ст. 164 Конституції СРСР, яка по-
кладає на прокурорів «Найвищий нагляд за точним
і однаковим виконанням законів... покладається на
Генерального прокурора СРСР і підлеглих йому про-
курорів».

Але ж, якщо точно дотриматися своїх же власних
радянських законів, то треба зняти адміністративний
нагляд як незаконно встановлений з нерадянської лю-
дини, виродка і ворога ч. 1, яким є, згідно слів проку-
рора Руденка, Кандиба, та дати йому, хоча й відно-
сну, а все таки волю. Отже, радянські закони перей-
шли повністю на сторону ворога Кандиби, а раз так,
то необхідно відмовитися від них і поступити так, як
хочеться і як вигідно КДБ, прокуророві і радянській
владі, взагалі згідно сили.
Так, згідно політичного рішення цього питання,
:ила взяла верх над правом. А що такий підхід є сва-
юлею і беззаконням, то не має значення. Головне,
до це вигідно владі.

Маючи необмежену владу, є всі можливості сва-
вільно вирішувати долю такого неугодного владі еле-
мента, яким являюся я, та без всяких на то законних
підстав шляхом насильства та шантажу, поставивши
його в безправно-рабське становище, пропонують то-
бі за рахунок відмови від своїх поглядів і переконань
викупляти свою волю, яка і без цього належить тобі
по закону, але яку насильно забрали від тебе. Таке
дало місце в кабінеті прокурора Руденка. Подібне
ювторилося через 6 днів, тобто 28 вересня 1977 р.,
,-ут в Пустомитах, під час повторної розмови зі
лною начальника КДБ області генерала Полудня.
Маючи на увазі те, що запропонував мені прокурор
°уденко 23 вересня 1977 р., генерал Полудень заявив
мені, що кілька днів тому, тобто 23 вересня 1977 р.,
ми вели розмову «як рівний з рівним», а тепер вже ні,
бо я перебуваю під адміністративним наглядом, а він
вільна людина. Цим він дав мені зрозуміти, що тепер
ціна викупу моєї волі, якої позбавили мене незаконно
шляхом насильства, буде значно вищою.

Подібна розмова між мною, а генералом Полуд-
нем відбулася на його вимогу тут же, в Пустомитах,
26 січня 1978 р.

Оце і є один із методів «виховного впливу» зі сто-
рони КДБ.

Термін адміністративного нагляду наді мною
встановленого 23 вересня 1977 р., закінчився 23 березня
1978 р. За кілька днів до його закінчення, тобто 20
березня 1978 р., викликав мене на розмову до себе в
кабінет начальник Пустомитівського КДБ капітан
Поліщук, який спитав мене, яку відповідь я можу да-
ти на пропозицію прокурора Руденка і генерала По-
лудня і тут же недвозначно дав мені зрозуміти, що
від мого рішення буде залежати припинення чи про-
довження наді мною адміністративного нагляду. Я в
категоричній формі, як і раніш, відхилив пропозиції
прокурора Руденка і генерала Полудня, які мали на
увазі відмову від своїх поглядів, переконань. Після
цього він став переконувати мене, що мої погляди
шкодять моєму життю, через це я обмежений майже
в усьому. Не маю де жити, не можу отримати ліпшої
роботи, навіть не можу побувати в сім’ї і тут же за-
пропонував свої послуги в підшуканні для мене жін-
ки. Ось як! Підшукати для мене жінку їхнього вихо-
вання і духу та «переховувати» мене через неї! Я від-
кинув усі його пропозиції і на цьому ми розійшлися.

22 березня 1978 р. мене викликали у відділ кримі-
нального розшуку Пустомитівського райвідділу мілі-
ції, де начальник його ст. л-нт Мачурад познайомив
мене з постановою про продовження наді мною адмі-
ністративного нагляду терміном на 6 місяців.

Отже, знову продовження, а на підставі чого?

Згідно п. а, ст. 13 Положення про адміністратив-
ний нагляд, такий припиняється «після скінчення
строку, на який встановлено адміністративний на-
гляд».

Якщо в 1976 році нагляд наді мною було продов-
жено, то в міліції, а фактично в КДБ були на це якісь
«підстави», оскільки я «допустив» два «порушення»
режиму нагляду. Але ж за цей шестимісячний період
я не допустив жодного порушення режиму, а тому
згідно наведеного вище п. а, ст. 13 Положення ад-
міністративний нагляд наді мною повинен бути при-
пинений. Але де там! Як і в попередніх випадках, так
і в даному разі це питання вирішувалося не згідно за-
кону радянського, який знову таки на всіх сто відсот-
ків на стороні нерадянської людини, виродка і воро-
га № 1 Кандиби, а згідно доцільності за правом сили.

В постанові міліції від 22 березня 1978 р. вказано
такий мотив продовження наді мною адміністратив-
ного нагляду:

«В данное время, из имеющихся материалов
видно, что подадминнадзорний сознательно
не желает стать на путь исправления».

З цього «обґрунтування» продовження наді мною
нагляду видно, що воно є прямим наслідком розмо-
ви між мною і начальником КДБ Поліщуком, що
відбулася 20 березня 1978 р., під час якої я відхилив
пропозицію відмовитися від своїх поглядів, переко-
нань. А, раз так, то ти «сознательно не желаешь
стать на путь исправления» і тому твоє місце тільки
під адміністративним наглядом.

На мою вимогу познайомити мене з матеріялами,
в яких ніби видно «что подадминнадзорньїй (тобто я)
сознательно не желает стать на путь исправления»,
мені відповіли, що ці документи не для мене, а для
міліції і тому відмовили.

Крім продовження наді мною адміністративного
нагляду, КДБ зі злоби до мене розпорядилося поси-
лити щодо мене і обмеження. Так, якщо до 23 берез-
ня 1978 р. я мав право виходити з дому від 7-ої годи-
ни ранку до 8-ої години вечора (в 1976 р. до 9-ої го-
дини), то з 23 березня 1978 р. мені дозволено виходи-
ти з дому з 7-ої години ранку до 7-ої години вечора
(а фактично дня, адже літо) і таким чином зараз зму-
шений перебувати вдома без перерви повних 12 годин
— це рівно пів доби під фактичним домашнім ареш-
том.

Як бачимо, то період перебування під фактичним
домашнім арештом систематично продовжують. В
1976 р. він становив десять годин,а в 1977 — одинад-
цять, а в цьому — дванадцять годин.

Все це КДБ робить зі злоби не тільки з метою
сильніше мене притиснути, а й з метою щось «витор-
гувати» від мене.
Так начальник Пустомитівського КДБ капітан
Поліщук викликав мене 5 квітня 1978 р. до себе на
розмову з метою взнати мою реакцію на продовжен-
ня щодо мене адміністративного нагляду та «витор-
гувати» щось від мене. На мої претенсії про безпід-
ставність продовження нагляду, він відповів, що все
це можна полагодити, тобто анулювати, якщо я
прийму пропозицію прокурора Руденка і генерала
Полудня, тобто, якщо я обплюю себе та подібних до
мене. А якщо я не хочу поступити так, то запропону-
вав мені зробити щось інше добре для радянської
влади і тоді вони полегшать для мене режим — до-
зволять, наприклад, виходити з дому до 9-ої, чи на-
віть до 10-ої години вечора (як сказано вище, то за-
раз я маю таке право тільки до 7-ої години).

Отже, КДБ, маючи в своїх руках величезну владу
(а може і всю повноту влади),готове торгувати всім
і продавати все, не гребуючи нічим. Якщо ти обплю-
єш себе та подібних собі за рахунок своєї совісти, пе-
реконань, поглядів, якщо ти продаси себе, своїх дру-
зів, або зрадиш їх, то за це КДБ може зняти з тебе
адміністративний (гласний) нагляд, або не встановля-
ти такого над тобою, а вести над тобою лише негла-
сний нагляд, або й такого не вести, може дозволити
жити тобі, наприклад, у Львові чи десь інде, може
влаштувати тебе на якусь ліпшу роботу, може допо-
могти в забезпеченні житловою площею, може навіть
і «ощасливити» тебе, підшукати тобі дружину, може
зробити ще багато й інших послуг і все це в залежно-
сті від того, як і чим ти заплатиш.

Крім того, під час згаданої розмови, капітан По-
ліщук дорікав мені в тому, що я листувався з усяки-
ми кримінальниками, з усякими темними елемента-
ми, маючи на увазі політв’язнів та політзасланців, та
пропонував припинити з ними усякі зв’язки. Подібно
він висловився відносно мого найближчого друга
Левка Лук’яненка. На моє зауваження, що у нього не-
ма підстав так називати політв’язнів, і тим більше
Лук’яненка, який перебуває під слідством і тому не
може вважатися винним до судового рішення. На це
він відповів збитою відомою (але безпідставною)
фразою, що політв’язнів у СРСР нема, а щодо Лук’я-
ненка, то раз його арештували, то він винен і обов’яз-
ково буде засуджений.

На закінчення нашої розмови, бачачи, що зі мною
і цього разу не вдалося «сторгуватися» хоча б в чому
будь, капітан Поліщук з сумом заявив: «Дуже жаль,
що тепер не дозволяється бити».

Ось як в КДБ розуміють один із основних прин-
ципів процесуального права — презумпцію невинно-
сті та за чим вони досі сумують.

Знаючи наперед (бо навчений гірким досвідом),
яке буде рішення прокурора, я все таки вирішив
оскаржити на ім’я прокурора Львівської области по-
станову міліції від 22 березня 1978 р. про продовжен-
ня наді мною нагляду, а по суті свавільного і неза-
конного насильства наді мною, з вимогою скасувати
його.

Та прокурор Львівської области знов (вже вдруге)
відмовився від розгляду моєї скарги та переслав її то-
му ж прокуророві Пустомитівського району для роз-
гляду, який санкціонував оскаржену мною постанову
міліції. І тому й нічого не дивно (я вже нічому не ди-
вуюся), що я і цього разу отримав формальну та ще
й пустеньку відповідь на мою скаргу.

Ось вона:

Пустомити, вул. Шевченка, 112, 25. 4. 1978 р.
№ 365 Гр-ну Кандиба 1. А., с. Пустомити, вул.
Шевченка, 302.

Ваша заява, адресована прокурору Львівсь-
кої области на якоби незаконне продовження
над Вами адміністративного нагляду, мною
перевірена і відхилена, як безпідставна.
Будь-яких порушень вимог закону при вине-
сенні постанови про продовження строку адмі-
ністративного нагляду над Вами не встановле-
но.

Прокурор Пустомитівського р-ну
юрист 1-го класу

підпис (1. М. Горбулько).

Отже, знов «будь-яких порушень вимог закону не
встановлено». А тим самим прокурор, замість того,
щоб вимагати «точного виконання закону», що він
зобов’язаний робити згідно ст. 164 Конституції СР-
СР, він знехтував її та повністю перейшов на сторо-
ну авторів свавілля і беззаконня.

Було б цілком правильно, коли б відповідь про-
курора звучала так: «Будь-яких порушень вимог сва-
вілля і беззаконня не встановлено» і тоді у мене не
було б підстав бути незадоволеним. А раз прокурор
заявляє, що закону не порушено, то я з цим його
твердженням не можу погодитися та вирішив його рі-
шення оскаржити, на що маю право згідно ст. 8 Ука-
зу Президії Верховної Ради СРСР від 12 квітня 1968
р. «Про порядок розгляду пропозицій, заяв і скарг
громадян», в якій записано:

«Громадянин, який незгідний з рішенням,
прийнятим на його заяву чи скаргу, має пра-
во оскаржити це рішення у вищестоячий ор-
ган, якому безпосередньо підпорядкований
державний орган, підприємство, установа або
організація, яка прийняла рішення, що оскар-
жується».

Таким чином, я маю право згідно цього закону
оскаржити рішення прокурора Пустомитівського ра-
йону юриста 1-го класу І. Горбулька від 25 квітня
1978 р., з яким я не згідний, у вищестоячу установу,
тобто в Прокуратуру Львівської области, я так і по-
ступив.

1 що ж з цього вийшло?

Та знов нічого. Прокурор Львівської области вже
третій раз без будь-якого пояснення переслав для
«розгляду» мою скаргу тому ж прокуророві Пустоми-
тівського р-ну Горбульку, дії якого я оскаржив. А
таке є недопустимим згідно радянського ж закону, з
яким, безсумніву, знайомий прокурор области.

А чому ж так поступає? Чому порушує його? Чи
не тому, що цей радянський закон на всі сто відсот-
ків захищає нерадянську людину, виродка, ворога №
1, яким є, на думку прокурора Руденка, Кандиба.

Ось що записано з приводу цього в ст. 5 згадано-
го Указу:

«Забороняється направляти скарги громадян
для вирішення (розгляду) тим службовим осо-
бам, дії яких оскаржується».

1 не тільки забороняється, а й карається згідно ст.

15 цього ж Указу, в якому написано:

«Порушення встановленого порядку розгля-
ду пропозицій, заяв і скарг громадян, тягани-
на, бюрократичне відношення до пропозицій,
заяв і скарг тягнуть відносно винних сужбових
осіб дисциплінарну відповідальність відпо-
відно з діючим законодавством».

А чи буде за це нести відповідальність прокурор
Львівської области? Вважаю, що ні.

Ось уже вісімнадцятий рік як радянські закони,
в тому числі й основний закон Конституція СРСР,
повністю на стороні нерадянської людини Кандиби
і весь той час він, позбавлений волі і всіх основних
прав, змушений перебувати у радянських же концта-
борах і тюрмах та під радянським адміністративним
наглядом. Але за це ще не була покарана ні одна
винна у цьому особа і тому не понесе відповідально-
сти й прокурор области за відносно менш значне по-
рушення закону.

А як же, в даному випадку, повинен поступати
прокурор Пустомитівського р-ну І. Горбулько з мо-
єю скаргою на його дії? Раз ст. 5 згаданого указу заборо-
няє направляти скарги особам, дії яких оскаржується, то,
на мою думку, прокурор Горбулько не мав права
розглядати моєї справи, оскільки в ній оскаржуються
його ж дії. Прокурор Горбулько повинен був, покли-
кавшись на закон (ст. 5. Указу), повернути мою скар-
гу прокуророві Львівської области. Але він так не по-
ступив та сам «розглянув» мої претенсії на його ж дії
та прислав мені чергову пустеньку відписку, яку по-
даю:

«Прокуратура Пустомитівського р-ну Львів-
ської области 12. 4. 78 р. № 190 с. Пустомити
Гр-ну Кандиба Івану Олексійовичу с. Пусто-
мити вул. Шевченка, 302.

Ваша скарга, адресована прокурору Львів-
ської области на якоби незаконне продовжен-
ня строку встановлення над Вами адміністра-
тивного нагляду, мною провірена і відхиле-
на.

Підстав для відміни постанови про продов-
ження строку встановлення над Вами адмін-
нагляду не встановлено.

Прокурор району, юрист 1-го класу
підпис (І. М. Горбулько)».

Це вже третя відповідь прокурора Горбулька на
мої скарги за останні кілька місяців. Перше, що кида-
ється в очі, то це те, що всі вони як за формою так і
змістом як краплі води подібні між собою. З цього
можна зробити висновок, що прокурор Горбулько
дає відповіді на скарги за зарання заготовленим та
затвердженим вищестоячим органом, єдиним зраз-
ком-шабльоном.

Подумав звернутися зі скаргою до Генерального
прокурора, але вирішив відмовитися від цього намі-
ру, бо, напевно, знов отримав би «клясичну» відпо-
відь від прокурора Горбулька.

Отже переконавшись на гіркому досвіді, що я зі
своїм єдиним союзником — Законом, абсолютно без-
силий боротися проти «стражів» над законами з їх та-
кими союзниками, як сила, беззаконня і сваволя, ви-
рішив здатися та чекати, набравшись терпіння, закін-
чення встановленого терміну адміністративного на-
гляду.

А тим часом «виховний вплив» зі сторони міліції
і КДБ щодо мене продовжував проявлятися в різних
його формах.

24 квітня 1978 р. приїхав до мене мій брат. При-
близно через хвилин 10 після цього увірвався в кімна-
ту начальник кримінального розшуку Пустомитівсь-
кого р-ну ст. л-нт Мачурад Богдан Петрович (видно
агенти донесли про те, що до мене хтось приїхав) і
підійшов зразу до брата з вимогою пред’явити доку-
менти. Якраз в цей час брат не мав при собі жодних
документів. Тоді ст. л-нт Мачурад перевірив наші
портфелі і запропонував моєму братові піти з ним у
відділ міліції. Ні моєму твердженню, ні твердженню
господині хати він не повірив про те, що мій гість є
моїм рідним братом, та повіз його у відділ міліцій до
свого кабінету. Там якраз був начальник КДБ капітан
Поліщук. Оба взяли пояснення від брата, а опісля на-
чальник КДБ почав просити його допомогти вплину-
ти на мене з тією метою, щоб я зрікся своїх во-
рожих, націоналістичних поглядів, та став радянсь-
кою людиною. Після цього брата відпустили.

В червні 1978 р. з Івано-Франківська були вислані
на моє ім’я в Пустомити сім фотографій, які я зробив
у Карпатах минулого року. Але при сприянні началь-
ника Пустомитівського районного вузла зв’язку Б.
Креґеля, КДБ придбало їх до своїх рук. Пропало та-
кож два листи до мене від Раїси Руденко (дружини
засудженого Миколи Руденка), пропав лист від Васи-
ля Стуса і мій до нього, пропав мій лист до Вячесла-
ва Чорновола (останні два колишні політв’язні, а ни-
ні політзасланці) та до інших і від інших. Ось тобі і
таємниця листування, яка згідно ст. 56 Конституції
СРСР повинна охоронятися законом.

11-го липня 1978 р. в газеті Львівського обкому
комсомолу «Ленінська молодь» надруковано статтю
про засудженого Івана Дикого під назвою: «Дай зло-
дюзі п’єдестал!». В ній же зовсім недоречно і в обра-
зливій формі згадується про мене, Левка Лук’яненка,
Петра Григоренка. В цьому явна заслуга КДБ.

А 3-го серпня 1978 р. в Пустомитівській районній
газеті «Ленінський прапор» надрукована стаття під
назвою «Через скельця чорних окулярів». В ній поча-
ли з критики поведінки згаданого вже дідуся Михай-
ла Медведя, який під час війни був засуджений на
10 років позбавлення волі за дезертирство. Але даль-
ше в тій же статті виновником його поведінки вважа-
ють мене, бо я ніби являюся його «ідейним поставни-
ком», і дальше про мене все в чорних фарбах в спо-
твореному дусі, а Андрія Сахарова, Юрія Орлова,
Володимира Буковського, Миколу Руденка і Олексу
Тихого — одних кращих людей сучасности, названо
«зрадниками радянського народу». Усе це зроблено
в КДБ з метою компромітувати мене та інших пе-
ред громадськістю, але я вважаю, що подібної мети
КДБ не вдалося досягти.
19-го липня 1978 р. начальник КДБ капітан Полі-
щук прийшов до мене на роботу. Його цікавило, яке
я прийняв рішення на пропозицію прокурора Руден-
ка і генерала Полудня, тобто чи я готовий відмовити-
ся публічно від своїх поглядів та переконань і осуди-
ти моїх друзів, які притримуються таких же чи подіб-
них поглядів. Наполягав також, і то вже не перший
раз, припинити всілякі зв’язки з друзями моїми, які
перебувають в тюрмі, концтаборах, на засланні, або
на такому становищі як я. При цьому називав їх об-
разливими словами. А також наполягав, щоб я вий-
шов з Української Гельсінської Групи. За все це бу-
де мені віддячено.

15-го серпня 1978 р. викликав мене до себе в кабі-
нет начальник кримінального розшуку ст. л-нт Мачу-
рад та запропонував мені виїхати на постійне місце
проживання в любу місцевість, навіть на Сибір, аби
за межі Львівської области. Якщо я виїду кудись, то
не будуть продовжувати мені адміністративного на-
гляду. Вони хочуть мене позбутися, бо, мовляв, я їм
тут дуже надоїв. На вирішення цього питання встано-
вив мені термін до 10 вересня. На це я відповів йому,
що виїжджати з Львівщини я не хотів би нікуди, бо
навіть Київ є для мене «чужина», але сказав, що поду-
маю над його пропозицією.

Після ретельного обдумання, я вирішив все таки
дати згоду на переїзд на постійне місце проживання
до Києва та подав відповідну заяву на ім’я начальни-
ка Пустомитівського Райвідділу міліції.

Приблизно через тиждень знову викликав мене до
себе начальник кримінального розшуку ст. л-нт Ма-
чурад і повідомив мене, що в Києві я не зможу про-
живати, бо мене там не припишуть. Сказав також,
що мені не дозволяється проживати в обласних цен-
трах, а лише в якомусь містечку однієї із східніх об-
ластей України, наприклад, у Вінницькій області, і то
там де мене ніхто не знає. Почувши це, я відповів,
що раз так, то я буду проживати в Пустомитах і ні-
куди не поїду. Ось яке маю право на пересування по
своїй власній країні та право на вибір місця прожи-
вання в ній.

Моє рішення з приводу переїзду дуже не сподоба-
лося моїм «опікунам» і після цього начальник КДБ
капітан Поліщук кілька разів викликав мене до себе,
але ми так і не могли порозумітися з приводу мого
переїзду.

Тим часом наблизився до закінчення шестимісяч-
ний (вже четвертий) термін мого перебування під ад-
міністративним наглядом.

22-го вересня 1978 року викликав мене до свого
кабінету начальник кримінального розшуку, ст. л-нт
міліції Мачурад, який тут же предявив мені для озна-
йомлення постанову про продовження наді мною ад-
міністративного нагляду ще на шість місяців. Мотив
продовження нагляду вказано в постанові такий:

«Находясь под гласньїм админнадзором
Кандиба И. А. на путьисправления не стал, в
связи с чем на него несколько раз продолжал-
ся срок административного надзора.

В данное время Кандиба И. А. на путь
исправления не стал и сознательно не жела-
ет».

Отже, раз я не відмовився від своїх поглядів, пере-
конань, не обплював себе та подібних мені, я тим са-
мим «... не стал на путь исправления».

Знов і знов напрошується питання. Згідно Загаль-
ної Деклярації прав людини, Пакту про громадянські
і політичні права і Гельсінкського Акту я маю право
мати свої власні переконання, погляди та виражати
їх вільно. Так, на папері я маю таке право, а не для
практичного його застосування, бо, як видно, то во-
ни, очевидно, існують для світу і дурнів.
Але ж навіть згідно Положення про адміністра-
тивний нагляд, такий не повинен продовжуватися що-
до мене, оскільки ні одного разу я не порушив за від-
бутий мною за останні шість місяців нагляду того
режиму, який було встановлено для мене, а тому згі-
дно ст. 13 Положення про адміністративний нагляд,
його п. а «нагляд припиняється після скінчення стро-
ку, на який встановлено адміністративний нагляд».

«Нагляд може бути припинений навіть достроко-
во, коли буде встановлено, що піднаглядний твердо
став на шлях чесного трудового життя, позитивно
характеризується по роботі і в побуті».

Таким чином, у міліції були всі підстави звільни-
ти мене від адміністративного нагляду (і то не пер-
ший раз) достроково, оскільки «по роботі і в побуті»
вів і веду себе зразково.

Але хоча і в даному випадку закон повністю на
моїй стороні, та мої «вихователі» не таку поведінку
хочуть бачити в моїх поступках — вони хочуть, щоб
я зрікся своїх ідейно-політичних поглядів, переко-
нань.

Отже, з наведеного ще раз і ще раз наглядно вид-
но, що існуюче положення про адміністративний на-
гляд застосовується щодо мене цілком безпідставно,
незаконно.

Щодо мене і подібних мені підходило б положен-
ня, яке прямо передбачило б встановлення адміні-
стративного нагляду за інакодумство, за поділяння
поглядів, переконань, які не відповідають пануючій
ідеології і практиці в СРСР. Але ж такого положен-
ня в СРСР не існує, а раз так, то цілком безпідстав-
но і незаконно ось уже третій рік тримали мене під
адміністративним наглядом.	7

Логіка говорить за те, щоб оскаржити незаконну
постанову міліції, а практика життя, проти оскаржен-
ня її. Адже вище я вже розповів про наслідки моїх
скарг, а тому в дальнішому не буду оскаржувати їх,
бо вважаю такі дії за наївні на принизливі, з яких мої
«опікуни-вихователі» тільки насміхаються.

З наведеного можна зробити висновок, що під ад-
міністративним наглядом мені доведеться бути до
тих пір, поки того забажають мої «опікуни-виховате-
лі» і навіть довічно. А цьому такі докази:

В ст. 8 Положення про адміністративний нагляд
записано:

«Адміністративний нагляд встановляється
на строк від шість місяців до одного року. В
необхідних випадках адміністративний нагляд
може бути продовжено кожного разу ще на
шість місяців, але не більше строків, передба-
чених законом для погашення або зняття су-
димости за даний злочин».

Як бачимо, то конкретно не сказано коли саме і
за що нагляд може бути продовжений, а «в необхід-
них випадках...». А це означає, по суті, що він може
бути продовженим тоді, коли такого захоче КДБ. Та-
ка невизначеність є дуже сприятливою лазівкою для
широкого маневрування. Як відомо, то щодо інако-
думців нагляд встановлюють і продовжують лише
за їх погляди, переконання, які не покриваються з
офіційною ідеологією і політикою в СРСР. Так, на-
гляд наді мною продовжили четвертий раз за те, що
«... не стал на путь исправления и не желает...» а, на-
приклад, бувшому політв’язневі Ярос. Лесіву нагляд
продовжили тому, що він «неправильновоспринялсо-
ветскую действительность».

І так можуть продовжувати його до закінчення су-
димосте, або й довічно. Ось що сказано по цьому пи-
танні в п. 8 ст. 55 КК УРСР:

«Особи, засуджені до позбавлення волі на
строк більше десяти років (подібно мені — І.
К)... якщо вони протягом восьми років з дня
відбуття покарання (основного і додаткового)
не вчинять нового злочину і якщо при цьому
судом буде встановлено, що засуджений ви-
правився і немає потреби вважати його таким,
що має судимість».

Отже, якщо я протягом періоду судимости, тобто
восьми років «не виправлюся», не зміню своїх погля-
дів, переконань, то суд і не зніме із мене судимости і
після восьми років і вона буде тяжіти наді мною до-
вічно. А раз такі то згідно ст. 8 Положення про адмі-
ністративний нагляд його можуть продовжувати до-
вічно.

Напевно, воно так і буде, бо я ніколи не піду напе-
рекір своїй совісті заради будь-яких подачок зі сторо-
ни КДБ і вискажу свої ставлення до цього питання
словами нашого геніяльного поета-мученика Тараса
Шевченка: «Караюсь, мучусь, але не каюсь!», а своїх
поглядів, переконань ні під яким тиском, ні за які по-
дачки не зміню, чого б то не коштувало мене — на-
віть життя.

Завжди керувався тільки своїми власними погля-
дами, переконаннями, керуюся тільки такими в да-
ний період часу та хочу і буду завжди, до кінця своїх
днів керуватися тільки і тільки своїми власними по-
глядами, переконаннями. А коли в процесі життя бу-
де вимагати потреба міняти їх в тому чи тому дусі,
напрямку, то буду міняти їх тільки і тільки згідно
свого власного на то бажання.

Отже, я хочу жити згідно своїх власних поглядів,
переконань та вільно виражати їх. А на таке життя я
маю право згідно таких основних міжнародно-прав-
них документів, головною метою яких є захист прав
людини — це Загальна Деклярація прав людини
ООН, від 10 грудня 1948 р., Міжнародний Пакт про
громадянськії політичні права 1966року і Гельсінкська
угода від 1 серпня 1975 року.
Основні їх положення виражаються в такому:

ЗАГАЛЬНА ДЕКЛАРАЦІЯ ПРАВ
ЛЮДИНИ

Ст. 2: «Кожна людина повинна володіти всі-
ма правами і всіма свободами проголо-
шеними даною Декларацією без якої б
то не було відмінности, як... політичних
або інших переконань...».

Ст. 4: «Ніхто не повинен утримуватися в раб-
стві або в підневільному стані».

Ст. 13:«Кожна людина має право вільно пере-
писуватися і вибирати собі місце про-
живання в межах держави».

2: «Кожна людина має право залишити
любу країну, включаючи свою власну
країну».

Ст. 19: «Кожна людина має право на свободу
переконань і на вільне вираження їх;
це право включає свободу безперешко-
дно притримуватися своїх переконань
і свободу шукати, отримувати і розпов-
сюджувати інформацію і ідеї любими
засобами і незалежно від державних
кордонів».

Ст. 20: «Кожна людина має право на свободу
мирних зборів і асоціяцій».

Ст. 21, 1: «Кожна людина має право приймати
участь в управлінні своєю країною без-
посередньо або через вибраних пред-
ставників».

2: «Кожна людина має право рівного
доступу до державної служби в своїй
країні».

Ст.23,4: «Кожна людина має право створювати
професійніспілки і входити в професійні
спілки для захисту своїх інтересів».
міжнародний пакт про громадянські
І політичні права.

Ст. 2,1: «Кожна держава, яка бере участь у да-
ному Пакті, зобов’язується поважати
і забезпечувати всіх, хто перебуває в ме-
жах її території і під її юрисдикцією осо-
бам права, які визнаються в даному Па-
ті, без якої б то не було відмінности, а
саме відносно... політичних і інших пере-
конань...».

Ст. 8, п. З а: «Нікого не можна заставляти до
примусової або обов’язкової праці».

Ст. 12,1: «Кожному, хто законно перебуває на
території якоїбуДь держави, належить в
межах цієї держави право на вільне пере-
сування і свободу місця проживання».

2: «Кожна людина має право залишити
любу країну, включаючи власну».

Ст. 19,1: «Кожна людина має право на безпере-
шкодне притримування своїх переко-
нань, поглядів».

2: «Кожна людина має право на вільне ви-
раження свого погляду; це право вклю-
чає свободу шукати, отримувати і роз-
повсюджувати всілякого роду інформа-
ції і ідеї, незалежно від державних кор-
донів, усно, письмово, або за допомо-
мою друку, або художніх форм виражен-
ня, або іншим способом на свій вибір».

Радянський Союз визнав. Загальну Декларацію
прав людини ООН і приєднався до неї, а Міжнарод-
ний Пакт про громадянські і політичні права ратифі-
кував 18 вересня 1973 р., який вступив у силу 23 бе-
резня 1976 року і який таким чином став обов’язко-
вим законом для практичного здійснення в СРСР.
На різних міжнародних форумах Радянський Со-
юз завжди обстоює їх, закликає до втілення їх у
практичному житті.

Так, наприклад, Радянський Союз в числі інших
держав-учасниць зобов’язався дотримуватися їх на
Гельсінкській нараді. В п. 7 розд. 1 Заключного Акту
Гельсінської наради записано:

«В області прав людини і основних свобод
держави-учасниці будуть діяти у відповідності
з цілями і принципами Статуту ООН, Загаль-
ної Деклярації прав людини. Вони будуть та-
кож виконувати свої зобов’язання як вони
встановлені в міжнародних деклярапіях і уго-
дах в цій області, включаючи в тому числі
«Міжнародні пакти про права людини, якщо
вони з ними зв’язані».

Так, Радянський Союз зв’язаний з ними і тому зо-
бов’язаний дотримуватися їх на практиці.

Крім того Радянський Союз є навіть автором
проекту, в якому він домагається дотримування прав
людини згідно Загальної Деклярації прав людини,
Міжнародних Пактів та інших міжнародних договорів
та документів.

Так, згідно проекту делегації СРСР, Генеральна
Асамблея ООН прийняла 20 грудня 1977 р. «Декляра-
цію про поглиблення і зміцнення розрядки міжнарод-
ного напруження» в ст. 8 якої записано:

«Заохочувати і сприяти повазі прав людини
і основних свобод для всіх відповідно з За-
гальною Деклярацією прав людини та ін-
шими відповідними міжнародними договора-
ми і документами, в тому числі міжнародни-
ми пактами про права людини».
Ось коротенько про те, які права, людини захища-
ють згадані міжнародно-правові акти та як активно
Радянський Союз виступає на міжнародних форумах
за їх дотримання та втілення в життя.

Однак цілком протилежну політику в цьому пи-
танні Радянський Союз веде внутрі своєї країни. Так,
наприклад, в радянській пресі часто можна прочита-
ти про те, що згадані Загальна Деклярація та й Між-
народні Пакти для радянських людей нічого не да-
ють, бо, мовляв, радянські громадяни вже давно ко-
ристуються всіма тими правами, які записані і гаран-
туються в згаданих Актах про права людини. А те,
що Радянський Союз прийняв їх, то лише з-за солі-
дарности щодо безправних.народів, які досі перебу-
вають в колоніяльній залежності або під гнітом дик-
таторських режимів.

Подібне, наприклад, говориться в статті 1. Мель-
нікова під заголовком «Во имя мира и блага людей.
Доклад СССР в Комитете по правам человека», що
надрукований в газ. «Правда» за 25 жовтня 1978 р.
Нижче наводжу з неї уривок;

«В Женевском Дворце наций продолжает
работу сессия Комитета по правам человека.
На сегодняшнем утренном заседании бьіл за-
слушан доклад Советского Союза о претворе-
нии в стране в жизнь положений Международ-
ного Пакта о гражданских и политических
правах.

Пять лет назад Советское государство пер-
вьім из великих держав ратифицировало зтот
важний документ. Характерним свидетель-
ством високого уровня развития советского
законодательства стал тот факт, что ратифи-
кация Советским Союзом международного
пакта в 1973 году и его вступление в силу в
1976 году не потребовали внесення в законні
нашей страни каких-либо изменений или до-
полнений.

Согласно принятой процедуре, Советский
Союз заранее представил доклад видньїм
юристам из 18 стран, являющимися членами
Комитета. В докладе обстоятельно показано,
как в советском законодательстве отраженьї и
закрепленьї громадские права личности, пре-
дусмотренньїе международньїм пактом».

Яке протиріччя! То «... бьіл заслушан докладСо-
ветского Союза о претворении в жизнь положений
международного пакта...» і тут же це «... претворение
в жизнь...» заперечується, — воно не відбулося, бо
«... ратификация Советским Союзом международно-
го пакта... и его вступление в силу... не потребовало
внесення в законьї нашой страни каких-либо измене-
ний или дополнений».

Таке твердження не відповідає дійсності, а навпа-
ки — була потреба вносити зміни і доповнення в ра-
дянські закони з вступом в силу Міжнародного Пакту
про громадянські й політичні права оскільки багатьох
положень його не було і не має відображено в радянсь-
ких законах.

Так, наприклад, в жодному радянському законі не
говориться про те, що ніхто не має права заставляти
когось працювати. А, навпаки, в СРСР праця приму-
сова і за ухилення від неї карається в кримінальному
порядку, як за паразитивний спосіб життя — дармо-
їдство, жебрацтво і т. п. Мене звинуватили в тому,
що я «постоянно отказивался от работи».

В жодному радянському законі нема записано про
те, що кожний громадянин СРСР має право не тіль-
ки безперешдодно притримуватися своїх поглядів і
переконань, а й право на їх вільне вираження, право
отримувати і розповсюджувати всякого рода інфор-
мації і то незалежно від державних кордонів, усно,
письмово чи шляхом друку. Навпаки, вираження сво-
їх поглядів, переконань, які не відповідають офіційній
ідеології і політиці в СРСР, розцінюється як вороже
і кваліфікується як антирадянська агітація і пропаган-
да та карається в кримінальному порядку.

В жодному радянському законі нема записано про
те, що кожний гр-н СРСР має право вільного виїзду
з СРСР.

В жодному радянському законі нема записано про
те, що кожний громадянин СРСР має право на вільні
збори, на свободу асоціяцій з іншими, включаючи
право створити вільні (не державні) профспілки і
вступати в такі для захисту своїх прав. Такі дії вва-
жаються в СРСР незаконними та караються в кримі-
нальному порядку.

Ось деякі, і далеко не всі, питання, які спростову-
ють беззаперечно твердження представника СРСР в
Комітеті прав людини.

З наведеного видно, що як Загальна Деклярація
прав людини, так і Міжнародній Пакт про громадян-
ські і політичні права є фактично мертвими.

Міжнародний Пакт про громадянські і політичні
права надрукований у «Ведомостях Верховного Со-
вета СССР» № 17 за 1976 р. зданий в архів, де він і
обростає пилом та плісню і на цьому його місія вва-
жається закінченою.

Ще сумнішою виглядає доля Загальної Декларації
прав людини. Мені не відомо, чи вона була надруко-
вана в СРСР в офіційному порядку для широкої гро-
мадськости. Я бачив її надрукованою приватним спо-
собом на друкарських машинках, або в рукописних
текстах. До того ж необхідно треба додати, що, її зав-
жди вилучали в мене як тільки знаходили. Тричі ви-
лучали її в мене в місцях позбавлення волі, тобто 6
грудня 1966 р. в концтаборі № 11 (Явас), 2 листопа-
да 1973 р., в концтаборі № 36 (Урал) і в день мого
закінчення терміну ув’язнення, тобто 20 січня 1976 р.
Тюремники вилучили її і в багатьох інших політв’яз-
нів. Там вилучали і біблії.

На наші запитання, чому вилучають її в нас, як
тюремники, так і прокурори відповідали, що Загаль-
на Деклярація не має сили закону, що вона відобра-
жає «благие намерения», що вона прийнята не для ре-
ального користування для всіх, а лише для негрів.
Але ще сяк-так можна було зрозуміти, коли вилуча-
ли її в концтаборах, там робили нам багато ще біль-
шого зла. Та як зрозуміти і пояснити, коли вилуча-
ють її тут, на волі.

Так, 12 грудня 1977 р., тобто в день арешту в м.
Чернігові члена Української Групи Сприяння дотри-
мання в СРСР Гельсінкських Угод, Левка Лук’янен-
ка, в мене було проведено того ж дня працівниками
Львівського КДБ в особі ст. слідчого майора Яресь-
ка та капітана Шумейка і нач-ка Пустомитівського
КДБ капітана Поліщука ретельний трус, метою яко-
го згідно протоколу було:

«Кандибі Івану Олексійовичу було запропо-
новано видати документи антирадянського
та наклепницького змісту у вигляді рукопи-
сних, машинописних видань т. зв. «самвида-
ву», фотоплівок, фотовідбитків та в іншому
вигляді, а також зброю, вибухівку, тощо».

А що ж вилучено в мене? — Вилучили кілька зви-
чайних листів приватного, інтимного характеру, та
рукописний текст Загальної Деклярації прав людини
ООН.

Отже, виходить, що Загальна Деклярація є анти-
радянським документом. А якже таке можна поясни-
ти інакше?

Раз таке відношення до Загальної Деклярації, то,
напевно, подібно дивляться відповідні представники
радянської влади і на Міжнародний Пакт про грома-
дянські і політичні права, який відображає чимало
подібних і таких правових норм, як і Загальна Декля-
рація. А це, напевно, таки так, раз «вступление его в
силу 1976 года не потребовало внесення в законьї на-
шей страни каких-либо изменений или дополнений».

Таким чином громадяни СРСР позбавлені можли-
восте реально користуватися тими правилами, які за-
фіксовані у згаданих документах. їх право вільно ви-
ражати свої погляди, переконання та розповсюджува-
ти їх, якщо вони й не відповідають офіційній ідеоло-
гії і політиці, то такі їх дії вважаються злочинними і
кваліфікуються як антирадянська агітація і пропаган-
да, або наклеп та засуджуються на довгі роки перебу-
вання в умовах суворі ізоляції від суспільства.

А якщо за період перебування в місцях ув’язнення
ти не змінив своїх поглядів і переконань, та й на волі
продовжуєш залишатися особливо небезпечним то не
минути тобі адміністративного нагляду, подібно ме-
ні та іншим. Так, наприклад, на одній Україні дуже
багато перебувало чи перебуває під адміністративним
наглядом. Ось деякі з них, що відбули покарання:
Ніна Строката-Караванська після відбуття чотириріч-
ного терміну вже майже три роки перебуває під адмі-
ністративним наглядом, Віталій Калиниченко після
десятирічного ув’язнення вже четвертий рік перебуває
під наглядом в с. Васильківці Дніпропетровської об-
ласти (обоє члени Української Групи «Гельсінкі»),
Василь Овсієнко, після чотирирічного ув’язнення вже
третій рік перебуває під наглядом в с. Леніне Жито-
мирської области. Навіть над Дмитром Басарабом,
який кілька місяців тому вернувся після відбуття в мі-
сцях ув’язнення 25 років, встановлено адміністратив-
ний нагляд, під яким перебуває в м. Стрию Львівсь-
кої области. Юрій Дзюба після п’ятирічного ув’язнен-
ня з жовтня 1978 р. перебуває під наглядом в м. Хар-
кові, вул. Клочківська, 346А, кв. 16 та інші.
Отже, з наведеного видно, що Загальна Деклара-
ція прав людини і Міжнародний Пакт про громадян-
ські і політичні права надають мені чимало прав, та
я позбавлений реальних можливостей користуватися
ними.

А що дає мені Конституція СРСР та які вона за-
хищає мої права?

Для прикладу розглянемо окремі статті з неї:

Ст. 1: «СРСР є соціялістична загальнонарод-
на держава, яка виражає волю й інтере-
си робітників, селян та інтелігенції, тру-
дящих усіх націй і народностей країни».

Так це, чи ні, але в усякому разі, СРСР моїх волі
та інтересів як інакодумця не виражає, а навпаки, пе-
реслідує мене та піддає репресіям.

Ст. 34: «Громадяни СРСР є рівними перед За-
коном незалежно від походження... расової
і національної належности... та інших об-
ставин».

Вище наведено чимало прикладів як мене за інако-
думство переслідують, піддають дискримінації в пи-
таннях вибору місця проживання, роботи і т. п. А в
питанні еміграції з СРСР громадянам-росіянам зав-
жди легше було це питання реалізувати, ніж україн-
цям чи громадянам інших націй.

Ст. 39: «Громадяни СРСР мають всю повноту
соціяльно-економічних, політичних та
особистих прав і свобод...».

Я позбавлений права мати повноту прав навіть
над самим собою.

Ст. 40: «Громадяни СРСР мають право на пра-
цю, — ... включаючи право на вибір
професії, роду занять і роботи відповід-
но до покликання, здібностей, професій-
ної підготовки, освіти...».

Я маю право працювати на такій роботі, якою за-
безпечить мене КДБ.

Ст. 48: «Громадяни СРСР мають право брати
участь в управлінні державними і гро-
мадськими справами...».

Я впевнений, що мені гарантовано брати участь
в «управлінні» лопатою, киркою, ломом та іншим по-
дібним знаряддям.

Ст. 49: «Кожний громадянин СРСР має право
вносити в державні органи і громадські
організації пропозиції про поліпшення
їх діяльности, критикувати недоліки в
роботі...».

За пропозиції та критику немало громадян попа-
дало в місця позбавлення волі, де доводилося зустрі-
чатися з ними. А якщо дозволить собі на таке інако-
думець, то такий кінець Гарантований, мабуть, для
кожного.

Ст. 50: «Відповідно до інтересів народу і з ме-
тою зміцнення чи розвитку соціялістич-
ного ладу громадян СРСР Гарантуються
свободи: слова, друку, зборів, мітингів,
вуличних походів і демонстрацій,..».

Для мене, як для інакодумця, гарантування пере-
числених свобод з такою обумовленістю, означає
позбавити їх всіх.
Ст. 51: «Відповідно до цілей комуністичного
будівництва громадяни СРСР мають
право об’єднуватися в громадські орга-
нізації...».

Така обумовленість на право об’єднуватися для
мене, як інакодумця, означає, що мене позбавляють
права об’єднуватися в громадські організації.

Ст. 55: «Громадянам СРСР ґарантується недо-
торканість житла...».

В грудні 1960 р. (напередодні мого арешту) аґент
КДБ залазив у мою львівську квартиру, що по вули-
ці Декабристів, 57/38, де і був викритий. Багато по-
дібних випадків мало місце щодо квартир інших іна-
кодумців.

Ст. 56: «Таємниця листування, тлефонних
розмов... охороняється Законом».

Вище я вже розповів, що для КДБ не існує жод-
них ні таємниць, ні законів.

Ст. 57: «Поважання особи, охорона прав і сво-
бод громадян — обов’язок усіх держав-
них органів, громадських організацій і
службових осіб».

Я вже розповів вище про те, як поважається моя
особа та як охороняються мої права і свободи.

Ст. 58: «Громадяни СРСР мають право оскар-
жити дії службових осіб, державних і
громадських органів».

Чим кінчалося таке право для мене, я вже розпо-
вів.
Ст, 72: «За кожною союзною республікою збе-
рігається право вільного виходу з СР-
СР».

За спробу реалізації такого права мене вже коштує
п’ятнадцять років концтаборів і тюрем та понад два
роки неволі під адміністративним наглядом.

Ст. 158: «Обвинуваченому забезпечується право
на захист».

По справах з політичних мотивів, звинувачені,
як правило, фактично позбавлені такого права. Так,
обвинувачений не має права найняти собі захисника
не тільки з-за кордону, а й якої б то не було юридич-
ної консультації СРСР, а має право найняти собі йо-
го тільки з тих 10-15 адвокатів, яких затвердив для
таких справ Обком партії. Вони, як правило, члени
партії і їх «захист» «отщепенца» зводиться до чистої
формальности. Такий «захисник» дивиться на свого
підзахисного як на «врага народу», а тому його «за-
хист» є справжнім лицемірством. Я пересвідчився в
цьому на власному досвіді.

З наведеного видно, що Конституція СРСР поз-
бавляє мене основних прав і свобод із-за мого інако-

думства.

Отже, беручи до уваги те, що я позбавлений мож-
ливостей реально користуватися основними правами,
які зафіксовані в Загальній Деклярації прав людини
ООН і в Міжнародному Пакті громадянських і політич-
них прав, Конституція СРСР фактично позбавляє
мене таких прав, а кримінально-процесуальне законо-
давство та інші підзаконні акти ігноруються, або гру-
бо порушуються міліцією, КДБ, прокуратурою, су-
дом, — я фактично перебуваю поза законом.

Ось як дорого приходиться платити за свої погля-
ди, переконання. Загнавши мене в заслання, та трима-
ючи мене під постійним адміністративним наглядом
з домашнім арештом, безконечно піддається мене пе-
реслідуванню, дискримінації, шантажу, знущанню,
зневажанню моєї гідности та політичному й ідеоло-
гічному теророві. Я повністю викинутий за борт гро-
мадсько-політичного життя і обмежений до мінімуму
в духовно-культурному і соціяльно-економічному
житті.

В наслідок такого моє життя тут, на «волі», мало
чим відрізняється від того, яке прийшлося пережити
в концтаборах і тюрмах, або ще й важчим.

Так, наприклад, як і в місцях ув’язнення, я змуше-
ний проживати в зоні, яка обмежується селищем Пу-
стомитами; в місцях ув’язнення не мав права виходи-
ти з бараку з 10-ої вечора до 6-ої години ранку, а тут
не маю права виходити з дому з 7-ої години вечора
до 7-ої години ранку — там протягом восьми, а тут
протягом 12-ти годин, тобто на 4 години довше ніж
в концтаборі; в концтаборі наглядачі мають право
заходити в барак у всяку пору доби, а тут на «волі»
міліція має право в усяку пору доби відвідувати моє
житло з метою перевірки; в концтаборі був позбавле-
ний права працювати за професією, позбавлений та-
кого права і тут, на «волі»; в концтаборі моя коре-
спонденція проходила через цензуру, тут на «волі» во-
на теж фактично проходить через руки КДБ. В конц-
таборі про конфіскований лист завжди повідомляли,
а тут, на «волі» вони безслідно пропадають; в конц-
таборі міг бачитися з рідними тоді, коли вони приї-
дуть до мене, а тут, на «волі», теж тоді, коли вони
приїдуть до мене. Можна б навести ще чимало подіб-
них паралелей, але й так ясно, що за умови життя
створені для мене і мені подібних тут на «волі».

Отже, життя на Батьківщині стало нестерпним.
Але, не дивлячись на те, я не поставив питання про
еміґрацію з СРСР після виходу із місць ув’язнення.
Для мене Батьківщина дорожче всього і думав, що
доб’юся права на вільніше життя. А тому через два
місяці після встановлення наді мною адміністратив-
ного нагляду, тобто 7 березня 1976 р., я звернувся з
досить розгорнутою заявою за змістом подібно цій
до Політб’юра ЦК КПРС з просьбою дати вказівку
відповідним органам влади про зняття з мене неза-
конно встановленого адміністративного нагляду, бо
в противному разі я буду змушений ставити питання
про виїзд із СРСР в одну із країн Заходу, раз я поз-
бавлений можливостей бути вільним у своїй Батьків-
щині.

З липня 1976 р. прибув у Пустомити заступник на-
чальника Обласного Управління внутрішніх справ Ре-
гурсьлий, який дав мені відповідь на мою заяву до
Політбюра в усній формі. Він сказав, що нагляд наді
мною встановлено законно і тут же додав, що якщо
я буду продовжувати писати подібні заяви, то я попа-
ду назад туди, звідки повернувся, тобто в коцтабір.

Після цього я вирішив добиватися на виїзд із СР-
СР, бо стало ясно, що життя на Батьківщині не буде.

З того часу я почав звертатися до різних грома-
дян, як в СРСР, так і за кордоном з просьбою по-
сприяти мені в цьому питанні.

Про це взнали власті і я відчув, що вони проти
мого виїзду з СРСР, про що свідчать такі факти.

Так, наприклад, під час проведення вище згадано-
го трусу, що відбувся 13 грудня 1977 р., капітан Шу-
мейко заявив: «Да он (тобто я) за всякую цену стара-
ется вирваться на Запад, чтоби добраться к рупору».
Ось як витлумачують мою безвихідність, яка виму-
шує мене лишати поневолену і найдорожчу для мене
Батьківщину по тій причині, що той же Шумейко та
його «браття» Поліщук, Полудень, Горбулько, Руден-
ко та інші позбавили мене прав і свобод у рідному
краю.

ЗО січня 1978 р. викликав мене до себе капітан По-
ліщук та сказав мені, що два громадяни в Австрії
звернулися до уряду СРСР з просьбою дозволити ме-
ні на виїзд з СРСР. Він спитав, чи я їх знаю і чи звер-
тався до них з таким проханням. Він мені запропону-
вав написати заяву про те, що я їх не знаю і не звер-
тався до них з таким проханням. Я відмовився напи-
сати таку заяву.

Практика в питанні еміграції із СРСР показала,
що емігрувати інакодумцеві майже неможливо. Так
за десятирічку тільки одній Надії Світличній власті
дозволили емігрувати недавно із СРСР після двохріч-
них домагань на черговий виклик-запрошення, який
вона отримала на руки неофіційним шляхом, бо по-
передні три запрошення власті не видали їй, втаївши
їх від неї.

Я теж отримав виклик-запрошення на руки через
два роки завдяки тому, що він ішов по неофіційних
каналах.

Отже, нам власті навіть викликів не хочуть вруча-
ти.

Тут доречно додати ще й таке. Як тільки власті
взнали про те, що я маю на руках виклик і готуюся
подавати документи на виїзд із СРСР, 16 листопада
1978 р. мене викликали до заступника прокурора
Львівської области Руденка (з ним я мав розмову 23
вересня 1977 р., про яку розповідав вище). Крім ньо-
го там були присутні два працівники з КДБ — майор
Ружинський та капітан Черняк. Розмова почалася з
зауваження прокурора Руденка про те, що я шукаю
собі другої батьківщини. Далі пішла розмова про мої
чотири приватні листи, які ще в квітні цього року бу-
ли вилучені (а фактично вирвані з рук) під час черго-
вого трусу в квартирі Оксани Мешко працівниками
Київського КДБ. Працівники КДБ під час трусів все
вважають антирадянським. Так, наприклад, під час
трусу в мене, який відбувся 24 грудня 1976 р., вилучи-
ли навіть фотографію, на якій були шестирічний
Яремко (син Надії Світличної) зі своїм хресним татом
художником Опанасом Заливахою — колишнім політ-
в’язнем.
І ось за мої листи згадали тоді, коли я почав готу-
ватися до еміграції із СРСР з метою пошантажувати
та полякати мене. Може після цього я відмовлюся
від еміграції. Може б я і відмовився від цього, коли б
власті зняли з мене нагляд та дали можливість жити
вільним громадянином з усіма правами та свобода-
ми. Та ні. У них один метод — сила, шантаж, заляку-
вання. Прокурор Руденко, взявши в руки Криміналь-
ний кодекс, почав розмахувати ним, та заявив, що
мої листи — це 62 ст. КК УРСР, тобто антирадянсь-
ка агітація і пропаганда і якщо я не припиню подібне
писати, то мені тюрми не минути, а якщо не зміню
своїх поглядів, переконань і не стану радянською лю-
диною, то бути мені вічно під адміністративним на-
глядом. І далі з підвищеним голосом заявив, що по-
дібних мені є мізерна групка, яких безпощадно розча-
вимо, коли захочемо. На закінчення розмови «пора-
див» мені подумати над своєю долею і взятися за ро-
зум.

Як бачимо, то все вирішується з позиції сили, а не
права.

Але чомусь цілком інший підхід влади щодо пи-
тання еміграції з СРСР громадян російської націо-
нальности, особливо москвичів. Майже всім росіянам
видаються дозволи на еміграцію згідно викликів-за-
прошень. Крім того вже мало місце багато випадків,
коли влада виявляла ініціативу та пропонувала або й
вимагала емігрувати з СРСР. Серед цих було чимало
з моїх близько знайомих, яких знаю як дуже чесних
і порядних людей. Вони также люблять свою батьків-
щину-Росію, як і я свою Україну, і вони також з ве-
ликим сумом і жалем залишають її. 1 я їм ні трохи не
завидую, а радий, що хоча вони мають якийсь вибір
для себе в зв’язку з обставинами, що склалися.

А у нас, українців, вибору майже нема ніякого.
Для нас або існування поза законом, тобто в безпра-
в’ї під адміністративним наглядом, або в концтаборі
чи тюрмі.
Отож і я мало вірю в те, що мені дозволять на
еміграцію з СРСР, бо знаю, що радянська влада на-
далі вважає мене особливо небезпечним і тому може
все зробити для того, щоб замість мого виїзду на За-
хід мене повезуть знову на Схід, в Мордовію чи Во-
лодимир. На таке вже були натяки.

Можуть також шляхом спровокування зфабрику-
вати справу про хуліганство, бійку, спробу на зґвал-
тування, підкинути зброю, іноземну валюту або інші
компромітуючі матеріали і таким чином зробити з
мене «кримінальника».

Я заявляю, що не ставив і не ставлю перед собою
мети боротьби проти радянської влади, не дивля-
чись на те, що вона не подобається мені. Я лише за-
конним шляхом добиваюся повернення мені моїх за-
конних прав і свобод, на які я маю право згідно зако-
ну, але яких я позбавлений безпідставно.

Протягом усього мого життя я не вчинив ніякого
злочину, не чиню його своїми діями, поступками і в
даний період часу. Свою участь в Українській Групі
«Гельсінкі» та написання цієї заяви не вважаю, що
цим чиню злочин проти радянської влади. Цим я ли-
ше домагаюся надання належних мені згідно вну-
трішніх і міжнародніх законів громадянських і полі-
тичних прав та свобод, якими я позбавлений можли-
вости користуватися реально.

Своїми діями та поступками не вчиню ніякого
злочину і в майбутньому.

Мені чужі будь-які антирадянські вчинки, яких ні-
коли в житті не допускав, не допускаю їх і в даний
період часу та не допущу їх і в майбутньому.

А тому, якщо КДБ, міліція чи прокуратура бу-
дуть звинувачувати мене у скоєнні якогось злочину
чи за допущення мною якогось антирадянського по-
ступку, то подібне може бути наслідком лише свідо-
мої фабрикації матеріялів справи, або провокації з
боку КДБ як помста-розправа наді мною за те, що
я не здався, за те, що я є членом Української Гру-
пи «Гельсінкі» та за написання цієї заяви.

Знаючи природу КДБ, він може вдаватися і до ін-
ших форм помсти, як: посилення переслідування ме-
не, шантажу, дискримінації, знущання, фабрикації ма-
теріялів з метою компромітації моєї особи, як це ма-
ло місце в 1977 р. за кордоном і аж до фізичного на-
сильства наді мною при допомозі всякого роду своїх
агентів.

Я визнаю, що з юних років почав критично стави-
тися до радянської влади і її марксистсько-ленінської
ідеології. І тому я ніколи не вважав себе радянською
людиною. А після мого арешту та судилища-розпра-
ви наді мною та моїми однодумцями радянська вла-
да і її марксистсько-ленінська ідеологія стали для ме-
не не тільки чужими, а й ворожими.

Я досі вважаюся формально громадянином СР-
СР, але фактично я ніколи себе не вважав ним. Я вва-
жаю себе лише громадянином України, а не УРСР.

А те, що я ніколи не ставив питання про вихід із
громадянства СРСР (в тому числі і УРСР), то це
тільки по тій причині, що не бачив реальної можли-
вости вирішення цього питання.

Отже, радянська влада чужа мені, а я чужий їй. А
раз так, то вважаю за необхідне емігрувати із СРСР
на постійне проживання в США згідно запрошення-
виклику моєї двоюрідної сестри Марії Зарицької, яка
проживає: США, 26019, КанінГген Ст., Варрен, Мічі-
ген 48091.

На випадок відмови мені в цьому питанні, я буду
змушений вдатися до крайнього заходу — смертель-
ної голодівки. Волію загинути, аніж жити довічно в
умовах тотального переслідування, дискримінації,
шантажу, знущання, приниження моєї гідности та
ідеологічного й політичного терору, що є наслідком
беззаконня і сваволі.

Січень, 1979 р.

Підпис: (Кандиба)

КРАСІВСЬКИЙ ЗІНОВІЙ

ЗІНОВІЙ МИХАЙЛОВИЧ КРАСІВСЬКИЙ
Став членом Української Гельсінкської Групи
в жовтні 1979 р.

Народився 12 листопада 1929 р. в с. Витвиці Івано-Фран-
ківської обл., жонатий (дружина — Олена Т. Антонів, нар.
1937 р.; син Ярослав від першого подружжя, нар. в 1962
р.), філолог, письменник. В 1947 р. ціла родина Красівсь-
ких була вивезена в Казахстан. Зіновій утік з транспорту
і повернувся на Україну. Брав участь в українській виз-
вольній боротьбі. В 1949 р. був засуджений на 5 р. ув’яз-
нення і довічне заслання. В 1953 р. був звільнений і висла-
ний в Караганду до родини, де працював у шахті. Був
важко поранений і визнаний інвалідом II групи. В 1959 р.
тікає на Україну. В 1962 р. закінчив філологічний факуль-
тет Львівського університету. Активно працює в нелегаль-
ній організації Український Національний Фронт (УНФ),
допомагає у виданні самвидавного журналу «Воля і Бать-
ківщина». У 1967 р. був засуджений за участь в УНФ на
5 р. тюрми, 7 р. табору суворого режиму і 5 р. заслання.
В 1972 р., коли перебував у Володимирській тюрмі, на ньо-
го заводять нову справу. Був на психіятричній експертизі
в інституті ім.Сербського в Москві,опісля був відправлений
на примусове лікування в психлікарню в Смоленську. У
вересні 1976 р. 3. Красівського перевезли на Україну, де
він лікувався у психлікарнях Львова і Бережан. У липні
1978 р. він був звільнений з примусового лікування і по-
вернувся до Мошина Львівської обл. У березні 1980 р. був
заарештований і відправлений досиджувати строк ув’язнен-
ня і заслання з попереднього терміну.

12 березня — у Зіновія Красівського відбувся обшук, після чого
його заарештували під закидом, що вій має відсидіти 8 міся-
ців і 7 днів та 5 р. заслання з попереднього терміну. Був від-
правлений в табір ч. 36 в Пермській обл.

17 листопада — 3. К. був відправлений на заслання в сел. Луго-
вой Тюменської обл.

1981 РІК:

— жодні інформації про 3. К. на Захід не дійшли

1982 РІК:

24 червня — 3. К. привезли до Львова, як свідка на суді над М
Горинем.
ЗАЯВА

Красівського Зіновія Михайловича (Львівська об-
ласть, Стрийський район, с. Моршин, вул. Миру 11,
кв. 3)

1 знову на моєму світі засурмили, і знову під мої-
ми ворітьми заіржав кінь, знов дружина винесе свя-
щенну зброю, бо чоловік іде захищати Батьківщину.

В такому ключі жили ми століттями, отак вибо-
рювали собі право на ім’я, право на землю, право на-
зивати ту землю Україною, а себе українцями, аби
нас визнали народом.

Інші часи настали. Нема бранного поля, не шику-
ються ряди, не іржуть коні, не харалужить зброя. Бо-
ротьба йде в іншій сфері — в душі кожної людини, в
кожній родині, і коли вже думка дозріла і викарбува-
лася в слово її правди — не сурми лунають, трублять
гудки оперативних машин, воронків, чумовозок, жін-
ка збирає тобі в торбину на дорогу і тебе везуть вто-
рованими дорогами через слідчі ізолятори, психія-
тричні експертизи на судилище, а відтак на повільну
загибіль, на виснажливий труд, на перегній світлого
комуністичного майбутнього.

Страшно подумати скільки отак перевозили наро-
ду, скільки згубили, і скільки перенівечили.

На відміну від попередніх десятиліть, коли на за-
гибіль ішли мільйони, йшли безвісно, канули без слі-
ду, тепер нас сотні, але ми на виду цілого світу і нас
не передушиш по застінках. Ми й тим щасливіші від
своїх попередників, що ми створюємо для уряду про-
блему і не тільки над нами вони мусять думати, а й
над тими питаннями, які ми піднімаємо і які завтра
таки прийдеться вирішувати. Сьогодні кожний ув’яз-
нений патріот є виразником тієї неофіційної думки
народу і його стремлінь, які з труднощами, але про-
биваються через розгерметизовані часом державні за-
кони. Сьогодні ми зі своїми думками і діями є найя-
скравішою ілюстрацією до радянської Конституції,
до радянського судочинства, до радянської дійсности.

Ми є вопіющими, однак не в пустелі.Навіть, коли
нас посадять, замурують, оббрешуть і позатикають
роти, все одно ми виконуємо свою місію, ми падає-
мо плямою на світлі горизонти пропонованого ра-
дянськими комуністами нового суспільного ладу.
Називаю нас «вопіющими», бо ніхто в цілому світі
(хто не відчув на собі) не в стані повністю уявити со-
бі, які то між нами і владою не співвідносні сили.
Які то ми розковані і як, виконуючи громадський
обов’язок, усвідомлюємо свою безвихідність і безза-
хистність. Єдина втіха — почуття людської гідности,
почуття виконаного обов’язку.

Існування Української Групи Сприяння Виконан-
ню Гельсінкських Угод вважаю великою необхідні-
стю і не можу змиритися з її ліквідацією. Вважаю цей
громадсько-політичний напрям правильним і вірю,
що під його прапором, з його гаслами та в його ря-
дах ми найоптимальніше зможемо реалізувати себе
і наблизитися до інших ідеалів. Аргументу вати свій
вступ у ряди борців за права людини якимись вла-
сними кривдами, чи образами не вважаю доречним.
Все своє життя я активно відточував злобу на воро-
гів мого народу, як вчився любити свій народ і нести
себе за нього в жертву. Досить рано я дійшов істини,
що не в перемозі ідей суть людського щастя, а в жер-
твенності задля ідеї.

На свойому віку мені пощастило пережити кілька
поколінь борців, що так чи інакше боролися за неза-
лежність України. Прийшлося брати на озброєння
чиїсь методи, застосовувати свої і тепер з позицій
свого пережитого, в мене залишилася тільки велика
повага до тих, що зложили свої голови, що чесно по-
відбували терміни і признати, що всі методи були як-
що не безпомильні, то добрі і корисні. Найгірше —
пасивність, збайдужіння до патріотичного обов’язку,
коляборація. Сьогодні я менше як колинебудь пле-
каю ілюзії щодо нашої близької перемоги, чи подо-
лання блудности наших темних сил. Не вірю, що ми
здолаємо нашого Молоха, не вірю, що він не про-
ковтне нас. Вірю в інше — в радість боротьби, у
смисл поразки і йду з розпогодженим чолом. Хай ме-
ні вибачать дружина, сини, рідні і всі ті, кого я при-
веду до допитів, обшуків і масу інших прикрощів.

Хочу ще заявити, що поряд з іншими проблемами
я особливо зажурений станом Греко-Католицької
Церкви на Україні. Цю справу я не полишу на само-
тік, я займуся нею зокрема і покажу цілому світові,
що заборона її не тільли антиконституційна і антигу-
манна, а — злочинна.

БІОГРАФІЯ

Народився 12 листопада 1929 року в карпатсько-
му селі Витвиці на Івано-Франківщині в селянській сі-
м’ї, де національні традиції і національна свідомість
були святощами і передавались із покоління в поко-
ління. Предки мої брали участь у революції 1848-50
роках, у заснуванні в селі «Просвіти», читальні, гро-
мадських товарист і церковного братства. Батько був
в Українських Січових Стрільцях, а в боротьбі за
українську ідею в останніх десятиріччях взяла участь
і сім’я і рідня.

На початку 1945 року, оточений облавою у безвихо-
ді, аби не здатися, застрілився мій найстарший брат
Євстахій. Місяць пізніше з гір провели попри наші
вікна пов’язаного брата Ярослава. Його повели на
20 років каторги. В той же час заполонили брата Ми-
рослава, а батька, маму, 5-річну сестру і мене 14-літ-
нього забрали на вивіз. Якраз на той час я повернув-
ся з підпілля, з чужих теренів додому відлежуватися
після тажкої зими і контузії.

Від вивозу ми спаслися втечею, але було конфі-
сковано майно і наступний час до великого вивозу в
47-му році прийшлося дуже побідувати по чужих сто-
ронах.

В 1947 році з-під охорони, яка супроводила нас в
Караганду, вдалося втекти тільки мені одному. Май-
же два роки я був на нелегальному становищі, спо-
чатку в Карпатах, де був серйозно поранений, а від-
так у Львові.

В 1949 році мене зловили і засудили Особливою
нарадою на 5 років і довічне заслання. Відбував я
в Архангельскій области на лісоповалі. Тут переніс
аліментарну дистрофію всіх стадій, початкову пела-
гру і всі таборові будні тих часів.

Звільнився по амнестії з 1953 р. і мене етапували
до Караганди на заслання до родини. В Караганді я
працював у шахті наваловідбійником, переніс два за-
вали травмами, попав під вибух, мав пошкоджений
хребет з паралічем ноги. Внаслідок того в 1957 р. ме-
не признали дожиттєвим калікою другої групи. На тій
підставі з мене знімають спецзаслання.

В 1959 р. мене і моїх друзів арештують за збу-
дження націоналістичних настроїв серед українців у
Караганді. Мені вдалося втекти на Україну. Тут у
цьому році виганяють мене на підставі караґандівсь-
кої справи. Більше двох років мене не приписували
до жінки і дитини, я знаходився під пильним нагля-
дом.

В 1962 р. заходами блаженної пам’яті свідомого
українця, ректора Львівського університету Костя Ла-
заренка мені дозволяють здати університетську програ-
му і видають диплом.

В цей час я в нелегальній організації Український
Національний Фронт . До 1967 року, до дня нашого
арешту при моїй найбезпосереднішій участи ми ви-
даємо самвидавом 16 номерів журналу «Воля і Бать-
ківщинав», «Тактику УНФ», цілий ряд листівок, заяв
і меморандумів, скерованих в центральні органи ра-
дянської влади і на з’їзд КПРС, проводимо ряд акцій
по збудженні патріотичної свідомости.

Крім підпілля я працюю над складенням тематич-
ного бібліографічного покажчика до Записок Науко-
вого Товариства ім. Шевченка , збираю матеріали до
анотованого покажчика мемуарної літератури про
Україну, впорядковую кілька збірок віршів («На спо-
лох», «Литаври», «Месник»), здаю в редакцію істо-
ричний роман п. з. «Байда».

Судили мене з друзями Виїзною сесією Верховно-
го Суду УРСР в Івано-Франківську і присудили за ст.
56 ч. 1, 64 і 62, ч. 1 на 5 років в’язниці, 7 років таборів
суворого режиму і 5 років заслання.

В 1972 р., відбуваючи термін ув’язнення у Володи-
мирській в’язниці, на мене заводять нову справу за ст. 70
ч. 2 КК РРФСР за написання протестів в центальні орга-
ни радянської влади,за колективні голодівки (навіть за
їх організацію), за збірку «зловредних антисоветських
и националистических» віршів «Невольницькі плкчі»
та поему «ТріюмфСатани». За відмову давати свідчення,
на підставі моєї інвалідности і «соображениям» слід-
чого апарату мене відправили на медично-психіятрич-
ну еспертизу в інститут ім.Сербського до Москви, де
за 2 місяці під головуванням академікаСнєжневського
та директора інституту Морозова, проф. Лунца, Фе-
лінської і ще з двох десятків незнайомих мені особи-
сто псйхіятрів винесли мені діягнозу параноїдного
шизофреніка.

Далі облсуд м. Володимира визначив мені приму-
сове лікування в спецпсихлікарні. Мене відвезли до
Смоленська. Тут мене лікували старанно різними нев-
ролептиками до отупіння, до втрати пам’яті, до за-
хворювання гіпертонії, черепного тиску, стенокардії,
тромбофлебіту, геморою, до двох інфарктів. Того
всього добилися психіятри Смоленської спеціяльної
психлікарні. Не добилися тільки основного, аби я від-
мовився вмирати за свої переконання, а погодився б
умерти морально знівеченим.

На той час завдяки моїм друзям Вікторові Файн-
берґові, Анатолієві Радиґінові та іншим, які відбули
своє та виїхали, мною зайнялася Міжнародна Амне-
стія (Ньюйоркське відділення), мною зацікавилася
«Асоціяція американських поетів» та інші міжнародні
організації. До мене почали писати, до лікарні почали
дзвонити, запитувати. Мене представили на суд для
переміни режиму утримування. Наддніпрянський суд
м. Смоленська змінив мені примусове лікування в
спецпсихлікарні і назначив примусове лікування в
психлікарні загального типу.

15 вересня 1976 р. мене перевезли до Кульпарків-
ської психлікарні (що у Львові). Особливо тут в ра-
районній Бережницькій психлікарні я відчув велику
дбайливу опіку про мене з боку міжнародних закор-
донних організацій, особливо Міжнародної Амнестії.
Не можу втриматися, аби на цьому місці не подяку-
вати їм за великі і плідні старання. Для прикладу вка-
жу, що таких українських патріотів, як Йосип Тере-
ля, лікар Микола Плахотнюк, Анатолій Лупиніс, Бо-
рис Ковгар, Василь Рубан і багато інших ще й досі
знаходяться в психлікарнях.

17 липня 1978 р. я пройшов комісію у Львові. Во-
лодимирський облсуд (у Львові за мою справу відмо-
вилися брати всі суди) відмінив мені примусове ліку-
вання і мене випустили. На цей раз я відбув 11 років
і 4 місяці.

Оглядаюся назад, але й не дуже, бо нема часу.
Кепські і трудні у нас справи на Україні. Треба йти.

Сьогодні я інвалід, не працюю, живу на пенсію,
яку виплачують мені за каліцтво на шахті.В мене ді-
ягноза «параноїдна шизофремія», я на диспансерному
обліку у психіятрів. Крім того мене бережуть ще й
інші органи. Я не маю права без дозволу виїжджати
з Моршина. Мушу просити дозволу, вказуючи куди
їду, до кого, під чиїм наглядом, чого, яким видом
транспорту і о котрій годині, з якою метою їду, коли
повернусь, а як повертаюсь, то треба замельду-
ватися. Крім того, я не маю права здійснювати юри-
дичні та фінансові операції. Я не маю права отриму-
вати навіть свою пенсію. Її отримує мій опікун. Ага,
я забув — я неосудний і недієздатний.

Заява Зіновія Красівського дісталася на Захід без дати.
Правдоподібно вона була написана з кінцем 1979 р. Пере-
друковуємо з часопису «Шлях перемоги» (Мюнхен, 15 і 22
червня 1980 р.).

ЛЕСІВ ЯРОСЛАВ

ЯРОСЛАВ ВАСИЛЬОВИЧ ЛЕСІВ

Став членом Української Гельсінкської Групи
в жовтні 1979 р.

Народився 3 січня 1943 р. в с. Лужках Івано-Франківської
, обл., жонатий (дружина — Стефанія Федорівна; син Тарас,
нар. в 1976 р.), учитель. У 1965 р. закінчив Івано-Франків-
ський технікум фізичної культури. Учителював у Кірово-
градській обл. У листопаді 1967 р. був засуджений разом
?з Д. Квецьком, 3. Красівським і іншими за участь у під-
пільній організації Український Національний Фронт (УН-
Ф) на 6 років суворого режиму. В 1970 р. його відправили
До Володимирської тюрми, де він перебував аж до звіль-
нення у березні 1973 р. Повернувся на Україну і жив у Бо-
лехові Івано-Франківської обл., де працював робітником
на лісокомбінаті. Був під постійним адміністративним на-
глядом. Весною 1980 р. був засуджений на 2 р. ув’язнення,
а восени 1981 р. на 5 р. табору суворого режиму.

Хронологія

1979 РІК:

15 листопада — у Болехові був заарештований Ярослав Лесів.
Його звинувачували за ст. 229 КК УРСР («виготовлення або
збут наркотичних речовин»), а властиво за участь в УГГ. За
кілька днів перед арештом його викликали на довге рентге-
нівське обслідування, де запропонували роздягнутися і зали-
шити піджак в іншій кімнаті. Під час арешту, який був попе-
реджений обшуком, у тому самому піджаку знайшли зашиті
дві таблетки, що стало причиною арешту.

Грудень — Я. Л. перебував у тюремній лікарні в Івано-Франків-
ську.

1980 РІК:

Весна — відбувся суд над Я. Л. (точна дата суду на Захід не дій-
шла). Його засудили на два 2 р. табору загального режиму.
Невдовзі його перевезли в концтабір в Сарнах Рівенської обл.,
де він мав триденне побачення з дружиною.

1981 РІК:

Травень — Я. Л. заарештували в таборі, звинувачували за ст.
229-4 КК УРСР. Побачиши фабрикацію цієї справи, Я. Л.
оголосив голодівку, яка тривала аж до суду. Слідство трива-
ло 6 місяців.

15 листопада — відбувся суд над Я. Л. в концтаборі в Сарнах.
Свідками виступали кримінальні в’язні і співробітники адмі-
ністрації. Його засудили на 5 р. табору суворого режиму.
1982 РІК:

— Я. Л. перебував у концтаборі м. Краснодон Ворошило-
градської обл. Жодні інші інформації про Я. Л. на Захід не
ДІЙШЛИ.

ЗАЯВА

Питанню прав людини приділяє увагу багато дер-
жав. Одні це роблять щиро, інші — демагогічно. Так,
чи інакше — ні одна тепер країна, ні один уряд, ні
один серйозний політичний діяч не можуть обминути,
чи бодай не враховувати цієї проблеми.

Проблема прав людини стала тепер всезагальною,
вселюдською проблемою. Однак, це проблема чи не
найбільше стосується мене. Я ж бо живу в країні, де
людська особистість де факто тільки гвинтик у дер-
жавному механізмі, а її права і обов’язки — схвалю-
вати діяльність партії і уряду та трудитися, не зважа-
ючи навіть на те, чи цей труд забезпечує тобі прожит-
ковий мінімум. Адже найменша спроба стати на за-
хист рідної мови, культури, національних прав і прав
людини розцінюється урядом як антиурядова, анти-
державна діяльність.

Не можна миритися з тим, що таких талановитих
людей, таких визначних патріотів, як Левко Лук’янен-
ко, Євген Сверстюк, Вячеслав Чорновіл, Ігор Кали-
нець, Іван Світличний, Микола.Руденко, Олесь Бер-
дник, Олекса Тихий, батько та син Січки, таких до-
ньок українського народу, як Стефа Шабатура, Ірина
Калинець, Ірина Сеник, Оксана Попович і багато-ба-
гато інших ні про що, ні за що хапають, «шиють ді-
ло» і запроторюють на довгі роки за ґрати та колю-
чий дріт.
Я не можу миритися з таким станом речей, який
тепер в Україні: русифікація, нищення історичних па-
м’яток, затирання національних традицій, заборона
Греко-Католицької Церкви, гоніння на віруючих, від-
сутність всяких політичних свобод, національних
прав, прав людини, переслідування інакодумаючих,
безпрецедентна практика закритих судів, примусова
праця в таборах при напівголодному стані, ба навіть
утримування українських політв’язнів у віддалених
районах держави.

І ще багато інших проблем животрепетних, невід-
кладних ми маємо до розв’язання сьогодні і було б
злочином із-за страху перед покарою відсторонитися
від них І ЛИШИТИ ЇХ СВОЇМ ДІТЯМ.

Я в повній свідомості, які труднощі і перешкоди
на нашій дорозі, але іншої дороги не бачу і приєдну-
юся до людей, яким дорога святість ідеалів свободи
і прав людини.

Я вступаю в ряди Української Групи, бо свято ві-
рю в правоту цього руху. Мені надзвичайно імпону-
ють демократизм, справедливість і мета: права люди-
ни, права народів.

Сьогодні для мене настав час великої потреби і я
йду.

БІОГРАФІЯ:

Народився 3 січня 1943 р. в с. Лужках Долинсько-
го району на Івано-Франківщині в селянській родині.
Дитинство пройшло селянськими святами й будня-
ми в тяжкі повоєнні роки серед стрілецьких та пов-
станських пісень, серед облав, серед розбитих криї-
вок і свіжих могил, серед постійного страху, аби не
попасти на вивіз на Сибір.

В 1962 р. закінчив середню школу в с. Витвиці, а
три роки згодом Івано-Франківський технікум фізич-
ної культури. Вчителював на Кіровоградщині аж до
29 березня 1967 р., до дня мого арешту. В листопаді
цього ж року Виїзна сесія Верхового Суду УРСР за-
судила мене разом з моїми товаришами-однодумця-
ми за участь в Українському Національному Фронті
по ст. 56 і 64 до шістьох років ув’язнення в таборах
суворого режиму.

В 1970 р., перебуваючи в Мордовлазі, за участь у
русі за права політв’язнів мені поміняли режим утри-
мання і відправили до Володимирської спецтюрми,
звідки я і звільнився в березні 1973 року.

Направили мене в рідне село до родичів під офі-
ційний нагляд.

Тепер проживаю в м. Болехові. Працюю робітни-
ком на лісокомбінаті. Мені не дають роботи за фа-
хом. Я під постійною опікою органів безпеки, фак-
тично під негласним наглядом. Таке життя не в радо-
сті і миритися з ним нема ніякої рації.

Ярослав Лесів
Адреса:

Івано-Франківська область

Долинський р-н, м. Болехів

вул. Щорса, 14

Заява Я. Лесіва дісталася на Захід без дати. Передруковуємо
з українського часопису «Українське слово» (25 жовтня 1981 р.).

ЛИТВИН ЮРІЙ

ЮРІЙ тимонович литвин

Став членом Української Гельсінкської Групи
у червні 1978 р.

Народився в 1934 р. в с. Барахти Васильківського р-ну Ки-
ївської обл., жонатий (дружина — Таміла Матусевич; син
Ростислав нар. 19 липня 1967 р., від першого подружжя),
поет. Має незакінчену вищу освіту. Вперше був засуджений
& 1951 р. за зфабрикованою кримінальною статтею на 10
ув’язнення. В 1955 р. визнали його невинним і звільнили.

У тому ж році був знову заарештований і засуджений на
10 р. ув’язнення, звинувачений в організуванні антирадян-
«ької групи під час перебування в таборі. Строк ув’язнення

ЛИТВИН ЮРІЙ

ЮРІЙ тимонович литвин

Став членом Української Гельсінкської Групи
у червні 1978 р.

Народився в 1934 р. в с. Барахти Васильківського р-ну Ки-
ївської обл., жонатий (дружина — Таміла Матусевич; син
Ростислав нар. 19 липня 1967 р., від першого подружжя),
Поет. Має незакінчену вищу освіту. Вперше був засуджений
В 1951 р. за зфабрикованою кримінальною статтею на 10
Р. ув’язнення. В 1955 р. визнали його невинним і звільнили.
У тому ж році був знову заарештований і засуджений на
Ю р. ув’язнення, звинувачений в організуванні антирадян-
Ської групи під час перебування в таборі. Строк ув’язнення
відбував у концтаборах у Мордовській АРСР. Після звіль-
нення в 1965 р. деякий час жив у рідному селі. В 1974 р.
був засуджений за ст. 187-1 КК УРСР («поширювання за-
відомо неправдивих вигадок») на 3 р. ув’язнення, яке відбу-
вав у таборі в Комі АРСР (див. кн. «Інформаційні бюлете-
ні», стор. 110-112 і 157, а також брош. «Юрій Литвин»), Пі-
сля звільнення повернувся на Україну і жив в с. Барахти
Київської обл. В грудні 1979 р. його засудили знову на З
р. табору суворого режиму, а в квітні 1982 р.іа додаткових
5 років.

Книжки Ю. Литвина, видані на Заході:

«Юрій Литвин (портрети сучасників)»; упорядкувала Н.
Світлична, В-во Закордонного Представництва Українсь-
кої Гельсінкської Групи, 1980, стор. 32.

Хронологія

1978 РІК:

Листопад — над Юрієм Литвином продовжили адміністратив-
ний нагляд за те, що він відвідав О. Мешко.

1979 РІК:

Березень — у Ю. Л. зробили обшук у справі О.Бердника. Вилучи-
ли авторський примірник праці «Радянська держава і радян-
ський робітничий клас», проекти листів до Р. Картер і групи
«Гельсінкі» у США, його вірші написані в роках 1978-
1979.

— під час обшуку Олени Лелюк на помешканні О. Меш-
ко вилучили збірку віршів Ю. Л. «Трагическая галерея».

29 березня — Ю. Л. підписав вперше документ УГГ.

ЗО травня — Ю. Л. відмовився йти на допит до КДБ, про що на-
писав листа голові КДБ УРСР В. Федорчукові.

19 липня — Ю. Л. ішов з пляшкою шампанського поздоровити
сина з днем народження. Був затриманий у Василькові і до-
ставлений у витверезник. Там його насильно роздягнули,
прив’язали до ліжка і побили. Того самого дня завдяки втру-
чанню начальника відділу кадрів заводу, де працював Ю. Л.
його звільнили з витверезника і зняли адміністративний
нагляд.

6	серпня — Ю. Л. викликали на допит у справі О. Бердника. Йо-
го на місці заарештували і перевезли до Лук’янівської тюрми
в Києві. Його звинувачували за ст. 188-1 КК УРСР («опір
працівникові міліції»). Його справу вів слідчий Степаненко.
В день арешту Ю. Л. оголосив голодівку протесту.

9	серпня — матір Ю. Л. Надію Парубченко повідомили про
арешт сина.

10	серпня — Ю. Л. почали насильно годувати. Перевезли на пси-
хіятричну експертизу в лікарню ім. Павлова в Києві, де він
перервав голодівку.

22 серпня — Ю. Л. прийняв першу передачу. Психіятрична експер-
тиза визнала його осудимим.

Вересень — слідство у справі Ю. Л. було закінчене.

З жовтня — Васильківський районний суд відправив справу Ю.
Л. на додаткове дослідження.

17-19 грудня — відбувався закритий суд у Василькові над Ю. Л.
На суд викликали лише його матір, як свідка. Захищав Ю.
Л. адвокат В. В. Медведєв. Ю. Л. засудили на 3 р. табору су-
ворого режиму. Перебував у Лук’янівській тюрмі аж до за-
твердження вироку касаційною інстанцією.

1980 РІК:

Січень — Ю. Л. перевезли в табір у Білій Церкві.

4 лютого — Ю. Л. мав короткотривале побачення з матір’ю.

19 лютого — Ю. Л. перевезли в концтабір у м. Буча Київської
обл. Етап тривав 7 днів.

1981 РІК:

Осінь — Ю. Л. був заарештований в концтаборі в м. Буча (мав
бути звільнений 6 серпня 1982 р.) перевезений до СІЗО КДБ
у Києві. Його звинувачували за статтею 62 КК УРСР («анти-
радянська агітація і пропаганда»).
1982 РІК:

2 березня — у справі Ю. Л. відбувся обшук у його дружини Тамі-
ли Матусевич.

Квітень — відбувся суд над Ю. Л. Його засудили на 5 р. табору
суворого режиму (докладніші інформації про цей п’ятий суд
над Ю. Л. на Захід не дійшли).
ПРАВОЗАХИСНИЙ РУХ НА УКРАЇНІ,
ЙОГО ЗАСАДИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Сьогодні вже з твердою певністю і на весь голос
можна сказати, що всупереч волі радянсько-партійно-
державного керівництва, всупереч його ідейно-полі-
тичним доктринам, всупереч теророві та репресіям
над борцями за громадянські права і свободи в СРСР
— правозахисний рух не знищено. Він існує в Радян-
ському Союзі як доконаний факт, як суспільно-про-
гресивне явище не лише союзного, але й світового
значення.

Боротьба за громадянські права і свободи в СРСР
є прояв об’єктивних антагонізмів, що діють між су-
спільством і державою, вона є мірою росту суспіль-
ної свідомости, яка в найвищій своїй зрілості конкре-
тизується в формах правозахисної діяльности — най-
більш гуманних і прогресивних формах боротьби
людства за мир, демократію і свободу.

Правозахисний рух у Радянському Союзі родив-
ся з суспільної необхідности і потреби захисту прав
людини і громади від постійних правопорушень з бо-
ку партійно-державної бюрократії. Цей рух ріс і до-
зрів на ґрунті критично-ліберального інакодумства,
яке ще на початку 1960-их років набрало загальносо-
юзної значимости і на сьогоднішній день являється
характерно-визначальною стороною життя радянсь-
кого суспільства на сучасному [етапі] його розвитку.

Дійсна природа суспільного життя, його органіч-
ний поступ вперед, наочно показують той безпереч-
ний факт, що інакодумство, [— це 1 суспільне явище,
притаманне всякому суспільству, з будь-якими фор-
мами та соціяльно-політичними структурами. Цей
факт геть спростовує як ліві, так і праві тоталітарно-
державницькі теорії, згідно яких партія, держава, на-
род є гармонійно ціле, де немає і бути не мусить ні
інакодумства, ні політичної боротьби, ні боротьби
соціально-економічної, ні всього того, що суперечить
чи суперечило б режимові влади.

Інакодумство, ясна річ, існувало і існує в кожній
країні, але на відміну від демократичних країн, в то-
талітарних воно існує поза законом, тобто не має ні
фактичного, ні юридичного права на існування, на су-
спільне самовизначення. В цих країнах інакодумство
існує як суб’єктивний фактор з постійною тенденцією
до об’єктивізації.

Так було за часів Гітлера в Німеччині. Так було
у фашистській Італії та франкістській Еспанії. Так бу-
ло в період культу Сталіна в СРСР. Так є і так буде
повсюдно, де держава перебирає в свої руки всі фун-
кції суспільного життя і являється] там його визна-
чальником.

Викриття культу особи Сталіна та його трагічних
наслідків, проголошене з трибуни XXII з’їзду КПРС,
було тією блискавкою, що освітила бодай і на корот-
кий час, жахливу дійсність сталінської епохи, страш-
ний досвід антигуманних сталінських метод побудо-
ви т. зв. соціалізму в СРСР. Досвід, який змусив пе-
редову частину населення (найперше інтелігенцію) не
лише тверезо подивитися на радянську дійсність, але
й глибоко задуматись над ідейно-політичними заса-
дами, на яких воно будувалось. Саме з цього почала-
ся критична переоцінка матеріальних і духових варто-
стей, набутих сталінським соціалізмом, переоцінка,
що показала, до яких страшних і ганебних злочинів
вдасться держава, коли її діяльність не контролюєть-
ся і не обмежується з боку суспільства. Зрозуміло, на-
віть в умовах хрущовського лібералізму напівофіцій-
ний критицизм не міг не вступити в опозицію з па-
раднодержавним способом мислення, яке вбачало в
критично-ліберальному інакодумстві серйозну загро-
зу однопартійному режимові в СРСР, а це, як відомо,
привело до репресивних метод боротьби з цим новим
видом «антирадянської діяльности». Разом з цим офі-
ційна державно-політична доктрина найповніше вира-
зилась у тезі про загальнонародність радянської дер-
жави як теорія т. зв. держави «диктатури пролетарі-
ату». Не буду тут доводити, як далеко і в який бік
відійшла «загальнонародна держава» від марксистсь-
ко-ленінського вчення. Хай це залишиться на совісті
«вірних ленінців»!

Лише підкреслюю те, що вже сама існуюча в Ра-
дянському Союзі політична реальність більше, ніж
що інше, спростовує Хрущово-Брежнєвську теорію
«загальнонародности» радянської держави.

Суспільство і держава аж ніяк не тотожні явища,
і їх теоретичне ототожнювання є політична демаго-
гія, спрямована на те, щоб приховати справжні про-
тиріччя, що існують між цими двома явищами.

Держава це є замкнута технічна система, яка в то-
талітарних країнах досягає своєї, так би мовити, іде-
ологічної завершенности — соціялно-політичного де-
спотизму.

Суспільство — це живий організм, що живе і роз-
вивається за своїми природними законами з тенденці-
ями до все більшої свободи.

Сучасне інакодумство в СРСР постало з критич-
ного переосмислення радянської дійсности, з критич-
ного ставлення до державности, до її партійно-бюро-
кратичного способу мислення, до її практичної діяль-
ности.
І найповніше це інакодумство проявилось і зфор-
мулювалося в діяльності Гельсінкських правозахи-
сник груп, які понад два роки мужньо борються за
громадянські права і свободи в Радянському Союзі.

Інакодумство на Україні має свої глибокі револю-
ційно-демократичні і ліберальні традиції.

Національно-визвольна боротьба українського на-
роду була завжди наповнена змістом соціальної і осо-
бистої свободи (антифевдальний характер національ-
но-визвольних рухів) і саме тому цю боротьбу не
можна кваліфікувати як суто національну.

Свободолюбство, демократизм є характерними
ознаками як українця, так і всієї української нації.
Отож і не дивно, що боротьба з іноземним понево-
ленням велась під знаменами національної самобут-
ности, свободи і демократії (народовласти). На цих
засадах була створена Козацько-селянська республі-
ка — унікальне явище того часу! — яка своїм демо-
кратичним духом викликала страх і ненависть фев-
дально-монархічного світу.

Знищення Козацької республіки, придушення на-
ціонально-визвольних рухів, закріпачення селянства
— незаперечні докази того, які саме «блага» прине-
сла російська державність українському народові. 250
літ панування на Україні царських сатрапів з їх дра-
конівськими методами управління, постійне цькування,
гоніння і фізичне винищування людей, що чинили
опір беззаконню, не змогли вбити свободолюбний
дух України, її ненависть до всіляких форм примусу
та гноблення. З найновішою силою цей дух відбитий
у творчості геніального Тараса — найбільшого інако-
думця України, який став прапором духовної рево-
люції українського народу, що спрямувала револю-
цію соціальну на Україні 1917 року в національно-демо-
кратичне русло, з [чого]постала У країнська НароднаРе-
публіка з її вищим органом — Центральною Радою.

Більшовицька влада т. зв. «вдасть совєтов», не
принесла українській нації ні національної, ні соціаль-
ної, ні особистої свободи. Навпаки, більшовизм зро-
бив усе (починаючи соціальною демагогією, кінчаю-
чи прамою інтервенцією) дла поваленна Центральної
Ради, а з нею і Української Народної Республіки, ака
ак відомо, виникла в ході національно-демократич-
ної революції і діала на демократичних засадах.

Ставленна більшовицького режиму до української
нації, по суті мало чим різниться від ставленна до неї
російського царату. Формальні права і свободи дані
Україні центральною більшовицькою владою не дла
реального користуванна ними, а виключно в пропа-
гандистських цілях: Україна і надалі залишилась ко-
лонією російської радянської імперії, а найменша
спроба вийти з колоніального стану розцінюваласа
більшовицькою владою як контрреволюційна націо-
налістична діяльність, яка підлягала найжорстокішій
боротьбі і репресіям (одному Богові відомо, скільки
українського населення винищено за їхні національні
змагання, активні і пасивні).

І все ж, ні «красньїй терор», ні голод 1933 року, ні
репресії 1934-1937 [років], ні післявоєнна бротьбаз
«бандерівським бандитизмом» не зламала свободо-
любивого духу українського народу. Він, як той мі-
тичний фенікс, згорає і знову піднімається з попелу.

Шістдесяті роки — найбільш плідні в Україні на-
півофіційним інакодумством з його гуманізмом і жа-
добою до соціяльно-політичної свободи. Плеяда т.
зв. «шестидесятників» у літературі (І. Дзюба, І. Світ-
личний, Є. Сверстюк, І. Драч, М. Вінграновський, Лі-
на Костенко, О. Бердник, В. Мороз, В. Чорновіл та
багато інших) сприяла розвитку інакодумства на
Україні. (Скінчилося це судовими процесами,, полі-
тичними, закритими). Варто зазначити, що для інако-
мислячої молоді 1960-их років радянські політичні
табори та в’язниці стали вишколом, де проходив най-
активніший процес переоцінки духовних цінностей.
Із цих «університетів» вийшло чимало видатних бор-
ців за громадянські права в СРСР, зокрема на Украї-
ні: Антоненко-Давидович, Л. Лук’яненко, 1. Кандиба,
О. Мешко, Н. Світлична, Н. Строката, В. Чорновіл
та інші.

Ідея правозахисного руху на Україні зріла і вино-
шувалася задовго до створення Української Гельсінк-
ської Громадської Групи.

Можна з певністю сказати, що вже в 1960-их ро-
ках первовісником її був Левко Лук’яненко, — органі-
затор і надхненник боротьби за національне звіль-
нення України шляхом референдуму та соцперетво-
рень і земельних реформ на індивідуально-коопера-
тивних засадах.

Гельсінкські угоди та Заключний акт цих угод бу-
ли тим зовнішнім поштовхом, що прискорив самоза-
родження правозахисник груп в СРСР, надавши їм
сучасну форму існування.

Не зменшуючи ролі і значення суб’єктивних фак-
торів у створенні гельсінкських груп у Радянському
Союзі, віддається належне їх основникам: Ю. Орло-
ву, П. Григоренкові, О. Ґінзбургові, [А.] Щарансько-
му, М. Ланді й іншим в Росії; М. Руденкові, О. Бер-
днику, О. Мешко, Л. Лук’яненкові, О. Тихому й ін-
шим на Україні; необхідно сказати, що правозахи-
сний рух на Україні і в інших республіках СРСР не
являється довільним витвором окремих, бодай і дуже
талановитих осіб. Ясна річ, що особа має провідну
ролю у всякій діяльності, але сама діяльність обумов-
лена об’єктивними причинами, які в значній мірі цю
діяльність визначають. Це стосується і [до] правоза-
хисного руху: і його об’єктивна обумовленість кри-
ється в радянській дійсності, у її соціяльно-політич-
ній структурі та економічній формації. Саме в цьому
розумінні правозахисний рух має об’єктивні причини
свого існування та розвитку.

Піонерами і засновниками Української Групи
«Гельсінкі» стали люди, які не лише виросли з радян-
ської дійсности, але й увібрали в себе трагедію нашо-
го віку (війни, Геноцид, ув’язнення) як: Олесь Берд-
ник, Левко Лук’яненко, Оксана Мешко, Олекса Ти-
хий. Вони знають радянську державність у її оголено-
му вигляді, миритися з якою більше не в змозі, в си-
лу своєї духовної природи. Письменник Микола Ру-
денко пройшов пекло війни, йому добре знані 1933-
1937 роки на Україні. Сумління не дозволило йому
йти в перших лавах ідеологічної верхівки Спілки
письменників Української РСР, яку використовує
уряд у своїх цілях. Пошук справедливих національно-
правових і економічних рішень українських проблем,
змусив Миколу Руденка очолити правозахисний рух
на Україні, в якому він знайшов сенс свого життя,
сво[є] покликання.

З перших днів створення Української Громадської
Групи Сприяння Виконанню Гельсінкських Угод на
її членів розпочато органами КДБ переслідування,
шантаж, загрози і репресії.

Судовими процесами над правозахисниками: М.
Руденком, О. Тихим, Л. Лук’яненком, М. Матусеви-
чем, М. Мариновичем, П. Вінсом карні органи гада-
ли правозахисний рух на Україні зломити і ліквідува-
ти. Слідству КДБ і суду не вдалося морально злама-
ти жодного члена Групи, і цей моральний фактор
зміцнив і активізував правозахисну діяльність Групи
— до неї ввійшли нові члени: педагог В. Стрільців,
батько і син Січки, Юрій Литвин, Василь Овсієнко.
Суди над членами Української Групи проведені на
периферії, закритими, в повній ізоляції від людей,
громадськости і преси. Людей не засудили, а вкрали.
Мужність і геройство цих людей лишилося світовій
громадськості невідомими, так само, як і своїм кра-
янам — вони залишилися переможеними, але не ско-
реними!

Гельсінкські групи не лише продовжують існува-
ти, але й активно діяти. В чому ж їх сила й живу-
чість?

Індивідуальні якості членів Групи в значній мірі
визначають силу і життєвість правозахисного руху,
одначе вони не являються тією «живою водою», що
живить весь рух і надає йому сили. На мою думку
живучість і сила Гельсінкських груп криється:

Поперше — у самому суспільному організмі, в йо-
го поступі до демократії і свободи. Саме ця живо-
творна сила родила інакодумців: А. Сахарова, Ю.
Орлова, М. Руденка, Л. Лук’яненка, Петра Григорен-
ка й інших видатних людей нашої доби, незчислен-
них;

Подруге — життєву силу і енергію правозахисним
групам СРСР надає той факт, що вони являються ви-
знаними і невід’ємними ланками світового правозахи-
сного процесу;

Потрете — живучість і сила правозахисного руху
в СРСР є ще і в тому, що цей рух не політичний, про
що було засвідчено в деклараціях, заявах, докумен-
тах Гельсінкських груп, а також в усних та письмо-
вих заявах до ООН і урядів, учасників Гельсінської
наради, нашим представником за кордоном Петром
Григоренком: «Групи не являються партіями чи полі-
тичними організаціями і не ставлять собі за мету ле-
гальними чи нелегальними шляхами прийти до дер-
жавної влади в країні...».

Соціалістичні і національні революції, громадян-
ські війни, трагедія останньої світової війни і життя
людства на грані третьої — все це змушує світову
громадськість шукати виходу зі страшного пута, куди
загнав світ політичний мілітаризм, диктаторство, де-
спотія.

Сучасний правозахисний рух — це боротьба за та-
кий спосіб життя, яке мирно розвивається за власни-
ми законами, прагнучи все більшої демократії і сво-
боди, де б людина була творцем своєї долі, а не при-
датком державно-партійної машинерії, де б суспіль-
ство диктувало свою волю державі, а не навпаки.

Уся діяльність гельсінкських груп в СРСР спрямо-
вана на захист прав і свобод людини та суспільства
від будь-яких зловживань з боку властей, це самоза-
хист суспільства від деспотизму чиновницької бюро-
кратії.

Українська група керується в своїй діяльності пра-
вовими принципами, вираженими в Загальній декля-
рації прав людини, Деклярації прав народів і націй,
ратифікованих більшістю держав світу, а також За-
ключним актом Гельсінкських угод, підписаним 35-
ма країнами світу. В своїй правозахисній діяльності
Українська група Гельсінкі не виключає національне
питання. Зокрема українське, яке не розв’язала ні «Ве-
лика Октябрьская социалистическая революция, ні
шестидесятирічне панування «власти советов» на
Україні. Питання національного самовизначення є
найактуальнішою проблемою в житті українського
суспільства.

Виключивши цю проблему зі сфери своєї діяльно-
сте, Українська правозахисна група втратила б своє
національне і соціальне обличчя і не змогла б по-
справжньому виконувати своїх правозахисних функ-
цій.

Захист прав [і] свобод людини без захисту прав і
свобод нації не має під собою ґрунту.

Українська правозахисна група за своїми принци-
пами має вести боротьбу з політикою офіційного ве-
ликодержавного шовінізму в його найрізноманітні-
ших проявах, захищати право нації на свій самобут-
ній розвиток, без чого не можна вести успішну бо-
ротьбу за свободу соціальну та особисту.

Так само група буде вести боротьбу проти будь-
яких проявів національної ворожнечі в Українській
РСР

Українська група координує свою діяльність з
Московською Групою і виступає за найтісніший союз
і солідарність усіх правозахисник груп СРСР і вбачає
в цьому запоруку успіху правозахисного руху в Ра-
дянському Союзі.

Інтереси Груп, як Московської так і Української,
на Заході представляє член Групи в екзилі Петро
Григоренко — один з піонерів правозахисного руху
в СРСР.

Вступ до Української Громадської Групи «Гель-
сінкі» не обмежується національним походженням,
професійними, освітніми та іншими ознаками. В Гру-
пу приймаються всі ті, хто поділяє загальні принци-
пи правозахисного руху в цілому і його національні
особливості зокрема. Група веде і надалі буде вести
боротьбу проти всяких політичних тенденцій у пра-
возахисному русі.

Група — авторський колектив, і від кожного її
члена бажано мати його авторський вклад на акту-
альні правозахисні теми та інформативний матеріал
з цих же тем по Українській РСР.

Правозахисний рух на Україні є однією з провід-
них ланок міжнародного правозахисного руху, і його
члени зроблять все від них залежне, щоб і надалі цей
рух був інтернаціональний по своїй суті, при цьому
не втрачаючи ні своїх національних особливостей, ні
свого національного обличчя.

Квітень 1979

ЧЛЕН УКРАЇНСЬКОЇ ГРОМАДСЬКОЇ ГРУПИ
«ГЕЛЬСІНКІ»

Юрій Литвин

Статтю Ю. Литвина «Правозахисний рух на Україні, його за-
сади та перспективи» передруковуємо з «Інформаційного бюлете-
ня»[Української Громадської Групи Сприяння Виконанню Гель-
сінкських Угод], № 4, листопад 1978 р. (В-во Закордонного Пред-
ставництва Української Гельсінкської Групи, 1981 р.).
ОСТАННЄ СЛОВО ЮРІЯ ЛИТВИНА
виголошене на судовому процесі в м. Василькові
17. XII. 1979 р.

Шановні мої земляки, звертаюся до вас і широких
кіл громадськосте з заявою, що зфабриконана проти
мене кримінальна справа є не що інше, як підла про-
вокація, авторами якої є КДБ України, виконавцями
ж — Васильківський райвідділ міліції, суд і прокура-
тура м. Василькова. Провокація, вчинена проти мене,
— це свідомий злочин, здійснений органами т. зв.
радянської влади не лише проти мене як особи, як
літератора, як члена Української Громадської Гру-
пи «Гельсінкі», але й проти всіх тих, кому дорогі
й близькі ідеали демократії, свободи і гуманізму.
Прокурор будував свої звинувачення Литвина не
на грунті об’єктивних фактів (яких не було), а на хист-
кому тлі фальсифікацій і прямих лжесвідчень «потер-
пілих», які безсоромно брехали на суді під опікою
«Влади» і «Закону». І це ще один доказ того, що суд
і прокуратура були прямо закікавленими сторонами,
тобто учасниками вчиненої проти мене провокації.
Пасивність мого адвоката Медведчука в захисті обу-
мовлена не його професійним профанством, а тими
вказівками, які він одержав згори, і підлеглістю: він
не сміє розкривати механізму вчиненої проти мене
провокації. Адвокатська участь у таких справах зве-
дена нанівець — це ще одне свідчення відсутности в
СРСР інституту адвокатури при розгляді політичних
справ, де садять людей «інакодумаючих». Щодо по-
терпілих, то вони сказали самі про себе більше і кра-
ще, ніж хто. Десь 60 років тому Дзержинський назвав
міліцію дзеркалом радянської влади. Воістину, що
правда. Ось вам дзеркало Василькова. Дзеркало на-
шої влади. Ганьба всім присутнім у цьому залі. Цей
суд е однією з найганебніших сторінок за свою істо-
рію судочинства у Василькові, і він буде лежати на
совісті не лише тих, хто мене судив, але й на вашій
совісті, мої громадяни-земляки.

Тут прокурор провадив про те, що Литвин був, є
і завжди буде кримінальним злочинцем. Це брехня,
димова завіса, за якою карні органи радянської
влади ховають свій злочин. Цей суд не займався роз-
бором справи, а захищав «потерпілих» міліціонерів і
звинувачував Литвина. Я не маю жодних підстав ува-
жати цей суд судом у справжньому значенні цього
слова.

Як суд, так і прокуратура, так і державна безпека,
так і міліція є вузлами на батозі, яким періщать і бу-
дуть періщити Литвина за його вільнодумство, за йо-
го літературну творчість та правозахисну діяльність.
Цей судовий процес — бюрократична формальність
по юридичному оформленні батоження. І це є правда,
яку добре знають тут присутні.

Тепер звернуся до справжніх фактів. По вібутті
трирічного покарання за свою літературну творчість
14. X. 1977 р. я звільнився, чітко усвідомлюючи, що
в умовах т. зв. радянської дійсности я не матиму мо-
жливости не лише займатися літературною творчі-
стю, без якої не мислю свого існування, але нормаль-
ного життя, не відмовляючися від своїх переконань.
Відмовлятися від них на догоду режимові [не маю]
ні найменшого бажання. Знаючи, яке майбуття при-
гототовляють мені органи КДБ, а також враховуючи
стан свого здоров’я, я знав, що наступне ув’язнення
стане для мене останнім. Отож я звертаюся до Пре-
зидії Верховної Ради СРСР із заявою про відмову від
радянського громадянства і надання мені з матір’ю
Парубченко Надією Антонівною можливости зали-
шити Радянський Союз. Замість союзної Президії
відповіла нам місцева влада. В січні 1978 р. мене ви-
кликали до Барахтівської сільради, де дільничий мілі-
ціонер у присутності матері і голови сільради став
називати мене «паразитом». На моє зауваження, що
не пасує представникові влади хамити, міліціонер по-
грозився посадити мене на 15 діб у тюрму, і тільки
завдяки проханням матері та голови сільради цього
не трапилось. Органи КДБ і міліція безумовно знали
про мій стан здоров’я (хвороба ніг, шлунку), згідно
з якими я не можу виконувати жодної фізичної робо-
ти.

Ро змова була нічим іншим, як заздалегідь запля-
нованою провокацією, мета якої — викликати Литви-
на на взаємну грубість та покарати 15-добовим ув’яз-
ненням. На початку лютого 1978 року я лягаю в Ва-
сильківську лікарню на операцію ніг (розширення ве-
нозної кров’яної системи). В цей час мою матір відві-
дує працівник Київського ВВІРу і попереджає, що ко-
ли Литвин буде добиватися еміграції, то психіятр
Васильківської лікарні дасть рекомендацію помісти-
ти мене в психіятричну лікарню на лікування. (Заува-
жую, що ніколи ні я, ні мої рідні не зверталися до
психіятрів). Це і була конкретна відповідь, яку ми
одержали на свою заяву до Президії Верховної Ради
СРСР відносно еміграції. Тобто Президія грубо пору-
шила ст. 14 Загальної Деклярації прав людини ООН
і свій власний закон про ратифікацію цієї Деклярації
від 1956 року. Це ще один доказ того, що в Радянсь-
кому Союзі громадянство не є виявом доброї волі
людини, а є однією з форм примусу — закріплення
її за державою. 1 це також правда, яку не можна при-
ховати ніякою демагогією.
Газета «Київська правда», а за нею і «Культура і
життя» 17 квітня 1978 року надрукували статтю, підпи-
сану В.Покотилом,третину якої присвячено оббріхуван-
ню Литвина. Відомо, що публікації такого змісту в ра-
дянській офіційній пресі з’являються за вказівками КДБ.
За місяць-два після цього до мене навідується її ав-
тор Покотило і передає — за дорученням держбезпе-
ки м. Києва попередження, яке в устах цього гінця
від КДБ звучало так: «Коли Литвин і надалі біуде
провадити своєї, до нього буде вжито найсуворіших
заходів». Згодом, переконавшися, що Литвин не є ли-
ше дисидентом-одинаком, але є й член Української
Гельсінкської Групи і бере в її діяльності активну
участь, органи КДБ дають вказівку міліції — при на-
годі затримати Литвина і робити в нього труси. Такі
особисті обшуки Литвина міліція провадила неодно-
разово. При цьому вилучено записничок з номерами
телефонів, адресами знайомих, книги, копірку тощо.
Також затримували і труси вчиняли проти Литвина
працівники Шевченківського і Залізничного відділів
міліції м. Києва.

У червні 1978 року мені дали адміністративний
нагляд. Мені заборонили залишати межі Васильківсь-
кого району, а в селі Барахти, де я мешкаю (за 20 км.
від Василькова), бути з 9-ї год. вечора до 6-ої год.
ранку. З’являтися в публічних місцях заборонено то-
що. Цей нагляд давав органам влади формальне
право втручатися в моє приватне життя в будь-який
час — день чи вночі. Ці ж органи тероризують мене
з трудовлаштуванням. Директор Калинівського рад-
госпу вже через місяць після мого влаштування на це
підприємство заявив мені: «У мене не виправна коло-
нія, тому залиште моє господарство!». Не може бути,
щоб сільський бюрократ насмілився на такі заяви без
консультації з КДБ.

Якимось дивом мені пощастило влаштуватися на
Васильківський завод Побутелектроприлад, але через
хворобу я не зміг там довго працювати — в жовтні
1978 року швидка допомога забрала мене у Василь-
ківську лікарню, де мені оперували виразку дванадця-
типалової кишки і шлунку та грижу. Але і в лікарні
мене не залишало всевидюще око КДБ — у листопа-
ді мене «провідав» уповноважений КДБ Васильківсь-
кого району і застерігав, аби я не мав розмов з хво-
рими на політичні теми. Після операції, при чому
повторної (!), після виписки з лікарні,Комісія ВКК не
дала мені групи інвалідности, хоч я мав на неї повне
право і таким чином позбавила мене матеріяльних
засобів на існування. (Це все гіпнотизуюча дія КД-
Б). Окрім того, це дає право органам міліції мене те-
роризувати з приводу трудовлаштування. Це теж ро-
билося не без волі органів КДБ.

6 березня 1979 року в Києві заарештовано члена
Української Громадської Групи «Гельсінкі» письмен-
ника Олеся Бердника. В той же вечір на квартирі мо-
єї матері в селі Барахти, де я мешкаю, КДБ учинило
трус. Вилучено рукопис моєї незакінченої книги «Со-
ветское государство и советский робочий класе»,
добірку моїх віршів, зошит з конспектами і нотатки,
кілька документів Української Громадської Групи
«Гельсінкі», лист консульської групи США до моєї
матері і т. п. Тоді ж вчинено труси в Києві і Київсь-
кій області і в м. Долині Івано-Франкінської области.
Вилучили матеріяли Групи, серед яких — ряд моїх
статтей та книгу віршів «Трагическая галерея». Зго-
дом затримали в Києві журналіста Павла Анохіна і
вилучили в нього мою працю «Правозахисний рух
на Україні, його засади та перспективи». ЗО травня
1979 року я був викликаний на допит старшим слід-
чим КДБ по Київській області з приводу діяльности
української правозахисної Групи і персональної уча-
сти в роботі Групи, і зайшла мова про вилучені мої
твори. Давати будь-які свідчення я відмовився, зро-
бивши заяву на ім’я голови КДБ УРСР. Ось її зміст:
З приводу моєї літературної та право-
захисної діяльности, а також діяльности
Української Групи Сприяння Виконанню
Гельсінкських Угод в СРСР уважаю не-
потрібним давати будь-які свідчення, бо
твердо впевнений, що як моя діяльність,
так і діяльність цілої Групи не супере-
чить ні букві, ні духові таких докумен-
тів, як Загальна Деклярація прав люди-
ни ООН, Прикінцевий Акт Гельсінксь-
ких угод, Конституція СРСР, а тому
втручання органів КДБ в мою діяльність
як члена Групи є грубим порушенням
згаданих документів.

Це було ЗО травня 1979 року. Обурений КДБ дав
міліції наказ провчити зухвальця! Чому міліції? Бо
теперішній КДБ, рятуючи свою репутацію, передору-
чає свою роботу іншим, аби родовід КДБ від Єжова
і Берії не так афішувати. Так, сьогоднішній КДБ не
поспішає виконувати особливо брудні справи. Хай це
зробить міліція, котра не гребує найбруднішим бру-
дом.Отож Васильківська міліція стала шукати будь-
якого приводу. 19 червня — день народження мого
сина. І коли я приїхав з Барахтів до Василькова і, зу-
стрівши брата, купив пляшку «шампанського», щоб
потім випити по чарці на квартирі, де живе мій син,
агенти міліції та КДБ все те фіксували. Коли ми пі-
шли на берег Стугни — туди над’їхала машина спец-
служби. Далі все пішло за затвердженим недолугим
сценарієм: з’явилися «потерпілі», які св.ідчили, що ба-
чили, як Литвин розпивав спиртні напої (справді во-
ни не могли того бачити, бо вжиті мною 50-60 грамів
коньяку я випив півгодини до зустрічі з «потерпіли-
ми»). Отож, брехня і їхнє свідчення, буцімто Литвин
був такий п’яний, що не міг триматися на ногах. А
було так: коли я, вийшовши з води, став одягатися
(натягнув шкарпетку, стоячи на одній нозі), то відчув,
що хтось міцно стиснув мені руку. Це був один з
трьох міліціонерів, що бродили коло мене.

— В чому справа?

— Документи! — наказав міліціонер.

Коли я назвався і подав пашпорт, ті, кинувши
«нам тебе й треба», наказав сісти в машину.

— Не горить. Одягнуся і сяду, — відповів я стар-
шині і нахилився, аби одягнути другу шкарпетку, і не
зчувся, як мені заламали руки і кинули в машину, що
стояла поруч. Мені вслід полетіли мої речі — туфлі,
сорочка, майка, піджак.

Ось і весь мій «опір». Версія суду про мій «актив-
ний опір» — геть абсурдна. Як міг напівхворий Ли-
твин після трьох операцій чинити опір трьом здоро-
ваням та ще й самбістам*? Чому ж судді й прокурор
вірять у це безглуздя? Тому що ідіоти? Ні, не тому.
Вони й самі добре знають, яка це дурниця, але му-
сять виконати чужу волю тих, кому вони віддані в
духовне і фізичне рабство. Я певен, що внутрішня со-
вість, яка мусить бути і в суддів і в прокурора, опира-
ється цій брудній розправі, — і все ж вони чинять і
будуть чинити проти совісти, щоб юридично оборо-
нити цю брехню і піднести її на висоту закону, аби
абсурдові дати право на існування. Як тут не прига-
дати відомої байки Глібова «Вовк та ягня»? Радянсь-
кі вовки не лише не поступаються царським, вони ще
нахабніші і страшніші чи бодай не одягають на себе
овечих шкур. Найстрашніше те, що суд і прокурату-
ра розглядають цю провокацію як нормальне явище.
Коли їх і мучить совість, то вони впевнені, що чинять
зло в ім’я добра. Це — мораль Сатани.

Але злочин, якого вони зараз завдають Литвино-
ві, вийшов далеко за межі справи Литвина. Це та
правда, панове карателі, яку ви можете прочитати по

* Від російського скорочення самбо — самооборона без ору-
жия (самооборона без зброї).
очах людей, що сидять у цій залі. Цей процес ви ви-
граєте, але програєте його морально. Ви пожертвува-
ли моральними факторами заради інших — не скажу
політичних, ні — кон’юнктурних. А цього ніколи не
прощає майбутнє. Мені боляче усвідомляти, що пі-
сля всіх трагедій віку є ще серед нас люди, які відда-
ють свій найдорожчий скарб — душу — на вівтар по-
літичного молоха. Деградація суспільства, як і особи,
втрата ними духовних цінностей — це свідчення де-
градації ладу. Так було завжди — згадайте історію
занепаду римської імперії. Тепер давайте подивимось,
як розвивалася далі ця провокація.

Доставивши мене до міліції у «витверезник», мені
зробили особистий трус, звеліли роздягатися до тру-
сів. Литвин відмовився це робити і попросив міліціо-
нера, аби подзвонив уповноваженому КДБ по Ва-
сильківському району Українському і сказав, що Ли-
твин хоче його бачити. Старшина не дозволив черго-
вому дзвонити, заявивши: Український знає, що ми
робимо. І знову вимагав, щоб Литвин роздягся.Коли
той відмовився і вдруге, старшина з двома підручни-
ми стали роздягати його силоміць, скаженіючи від
непокори жертви. Коли старшина вивернув на бік
хвору ногу Литвина, той назвав старшину фашистом і
поліцаєм. Чому я так сказав? Відповідаю. Фашист не
обов’язково носить коричневу сорочку зі свастикою
на рукаві. Фашист — це соціяльно-психологічний тип
людини, яка втратила все святе і творить зло в ім’я
зла. Фашист може бути і під червоною зіркою. Полі-
цай — це особа, для якої насильництво стало профе-
сією, поліцай — це професійний ґвалтівник. Скажу,
що цей старшина і ці міліціонери нічим не відрізня-
ються від тих, які в 1941 році знущалися з мене, по-
ставивши на розстріл.

Коли я назвав своїх насильників фашистами і по-
ліцаями, вони заломили мені руки, і потягнувши
в іншу кімнату, кинули на ліжко, прив’язавши до ньо-
го. Потім старшина з садистичною посмішкою спи-
тав:

— То що, я фашист?

— Та ще й дурний фашист, — віповів я.

Старшина ударив кулаком мене в лице. Я назвав
його дурнем у квадраті. Він знов ударив мене кула-
ком по голові. Я назвав старшину дурнем в кубі. Той
сторчма кулаком ударив мене в живіт. Дурнем у че-
твертому ступені я назвати не зміг, бо знепритомнів.
Але я вдячний цьому типові за те, що коли прийшов
до тями, то збагнув: радянська влада тільки на таких
дурнях і тримається. Я спробував був з’ясувати це й
лікареві, що зайшов до кімнати, але того це страшен-
но обурило; обізвавши менеідіотом, віндав мені якогось
болючого застрика. Потому до кімнати зайшов стар-
шина і сказав, що мене розв’яжуть і пустять додому,
коли я погоджуся заплатити 15 карбованців за «мед-
обслугу». Я дав таку згоду, і через дві години мене
звільнили. Зняли й адміністративний нагляд. Друго-
го дня я описав усе, що зі мною виробляли в міліції.
Мати, дещо прочитавши з рукопису, попросила, аби
я їй розповів цю історію. Вислухавши мене, вона сказа-
ла, що поїде скаржитись на Васильківську міліцію го-
лові КДБ України, і поїхала до Києва, але до голови
не добилася. Прийняв її заступник голови КДБ по
Київській області. Вислухавши скаргу, він заявив, що
такого не було і не могло бути, а Литвин оббріхує
міліцію. На закінчення розмови замісник сказав мате-
рі, що її сина знову судитимуть за його писання. Як
бачите, обіцянка його здійснилася. Покірні волі КД-
Б, місцеві органи влаштували наді мною розправу
фактично за «писанину», а формально — за неісную-
чий «активний опір міліції», тобто владі.

Історія радянської влади (маю на увазі неофіцій-
ну історію, а історію, насичену кров’ю і потом наро-
ду) є історією злочинів карних органів радянської вла-
ди — КДБ, міліції, прокуратури, суду — цих слухня-
них виконавців волі партії. Цю правду не спростувати
ні демагогією, ні партійними з’їздами, ні п’ятирічни-
ми плинами, ні космосом. Ця трагедія закарбована
не лише на землі, а й на небі. Мені можуть сказати:
сьогодні нема ні «червоного терору», ні 1933 і 1937
років, ні післявоєнного 1947 року. Так, цього нема.
Але де є гарантія, що цих жахливих трагедій не буде
завтра? Хто не дасть повторитися їм? Партія? Держа-
ва? Народ? У своїй промові прокурор оперував таки-
ми словами, як закон, вів про те, що органи радянсь-
кої влади дотримуються закону, який є майже богом
радянської дійсности. Коли ж я чую це слово — ЗА-
КОН — я не бачу за ним благодаті, я бачу тільки
страшне зло, мільйони й мільйони трупів, очі голод-
ної смерти, квадрати концтаборів, чую сморід крема-
торіїв, бачу деградацію людини, народу, суспільства,
деградацію, яка загрожує людству, бачу пекло ядер-
ної і термоядерної катастрофи. Це закон штовхає
нас, як бидло, в пекло, з якого нас ніхто і ніщо не
врятує. Цей закон написано не людьми, а самим Са-
таною.

Згадаю ще два факти, які вплинули на розвиток
вчиненої проти мене провокації. У середині липня
1979 року по радіостанції «Голос Америки» і «Свобо-
да» оголошено, що Литвин є членом Української
Гельсінкської Групи; про нього подано коротку біо-
графічну довідку. В кінці липня було повідомлення,
що в Нью-Йорку вийшов черговий номер «Інформа-
ційного бюлетеня», де вміщено ряд матеріялів Литви-
на та добірку його віршів. Усе це прискорило ув’яз-
нення. Бо як може якийсь там Литвин стати письмен-
ником і правозахисником усупереч волі партії? За са-
мий цей непослух треба карати й карати. І ось 6 сер-
пня 1979 року санкцією Васильківського прорурора
Твердохліба Литвина позбавляють волі, кидають до
камери Васильківської міліції, а потім до Лук’янівсь-
кої в’язниці в Києві, до психушки і т. д. І все це чи-
ниться з волі ЗАКОНУ, і все це чиниться [не] тому,
що Литвин скоїв злочин, а тільки через те, що його,
Литвина, літературна творчість і правозахисна ді-
яльність не санкціоновані волею партії. Здається, за
елементарною логікою, судити треба не Литвина, а
тих, хто його побив, — міліцію. Але такий суд міг би
викрити всіх, хто стояв за плечима старшини з кула-
ками. 1, щоб цього не трапилось, КДБ бере злочинців
під захист закону. При цьому Литвин виявляється
«нападником», а карні органи — «потерпілою» сторо-
ною. І цю брехню узаконено волею КДБ. Які ж цілі
ставить КДБ, чинячи розправу?

Перша — систематично тероризувати Литвина,
підірвати його фізичні сили, фізично знищити шля-
хом повільних, але гарантованих мук. Литвина кида-
ють до в’язниці, де все спрямоване на фізичне і мо-
ральне знищення людини (грубі і некалорійні харчі,
недоїдання, брак повітря, інтелектуальний голод, нер-
вове перевантаження і т. п.). Цей суд покарав Литви-
на кількома роками позбавлення волі в умовах табо-
ру суворого режиму, з якого мало надій на повернен-
ня.

Друга мета — вбити Литвина духовно, знищити
його як особу, як літератора, як члена української
правозахисної Групи, коротше — знищити його соці-
яльно-громадську значимість. Саме тому проти Лит-
вина зфабриковано кримінальну справу по статті 188
КК УРСР, саме тому звинувачення послуговується
версією, згідно якої Литвин був, є і завжди буде кри-
мінальним злочинцем, саме тому Литвина кидають у
камеру до подонків, щоб зламати його морально.
Влаштовують йому подвійний прес — зверху і знизу,
кидають туди, де все просякнуте злом, моральним
розкладом, кидають у найбрудніше багно радянської
дійсности, в це справжнє царство Сатани, де все зроб-
лено, щоб убити в людині її я — її віру в любов, до-
бро і правду. Знищити її душу. Вбити в людині лю-
дину.
Панове провокатори, ваша друга ціль не досягнена.
Литвин не стане перед вами на коліна, не перетво-
риться на того, кого ви хочете з нього зробити. Він
не зрадить поклику свого серця. Він не кине своєї ду-
ші в брудну пащу вашого кривавого бога, і це свята
правда. І цю правду не придавити всім арсеналом ва-
ших підлот і провокацій.

Третя мета карателів — засудивши Литвина, вда-
рити по Українській Гельсінкській Групі, паралізува-
ти діяльність на оборону прав людини і народу. Як
партія боролася з інакодумцями — добре відомо.
Шістдесять років цієї боротьби — це шлях, укритий
мільйонами трупів, ганьбою найцинічніших провока-
цій. І це правда, яку не заховати радянській демаго-
гії. Радянська пропаґандивна машина та органи КДБ
не гребують нічим, аби спаплюжити правозахисний
рух в СРСР, як щось невластиве, безпідставне і воро-
же радянському способу життя і занесене зовнішніми
антирадянськими силами. Бо, за барабанною логі-
кою, — «народ і партія єдині», тому все, що не від
партії, є вороже народові. Тому члени Гельсінкської
Групи є лише «отщепенцами, уголовниками, психиче-
ски больньїми». Щоб підтримати цю версію органи
КДБ вдаються до найґанебніших провокацій, аби
скомпромітувати правозахисний рух, а відтак і зни-
щити його. Бо в СРСР [за офіційним поглядом] нема
і не може бути ні національної, ні клясової ідейної
політичної боротьби, ні інакодумців, правозахисни-
ків, ні всього того, чого КПРС не дозволяє бачити в
дійсності. Але справжня реальність не хоче йти в но-
гу з партійними програмами, не слухає партійних
приписів. Коли б КДБ було послідовне, воно б поса-
дило до в’язниці небо й землю і там би старанно
«перевиховувало». Але радянська пропаганда знає,
що в політичній дискусії брехня більш пожиточна,
ніж правда. Радянським політикам ця істина добре
відома.
Як член Української Громадської Групи Сприян-
ня Виконанню Гельсінкських Угод в СРСР я з усією
відповідальністю заявляю, що українська правозахи-
сна група за три роки свого існування не зробила
жодного вчинку, за який би довелося червоніти її чле-
нам чи прихильникам. Ви не знайдете в Радянському
Союзі жодної людини, якій би Гельсінкська Група
заподіяла зло. Питаю і я: чи є в цьому залі люди,
яким вчинили зло органи радянської влади? Відпові-
даю: є. 1 це насамперед Литвин, його мати. Це істи-
на очевидна і безперечна. І вона прямо вказує, де і
хто є справжні злочинці. Члени Української Групи
«Гельсінкі» нікого не тероризували, не ґвалтували, не
били, не кидали до в’язниці, не морили голодом, не
експлуатували, не душили танками, не посилали в пе-
кло малих і великих війн. Як би ви не перекручували
факти, до якого б не вдавалися фальшу, ніхто не
знайде жодного факту, який би дискримінував нашу
Групу. Таких фактів не було і, я певен, — їх не буде.
А чи може так сказати про себе радянська влада і
комуністична партія? Коли й може, то тільки тому,
що їй очей у Сірка не позичати. А чи може сказати
партія, що в її лавах не було таких катів, як Єжов,
Берія і сотні тисяч їх поплічників? Цього вона не мо-
же сказати. Чи може КПРС сказати, що її члени що-
денно не чинять кримінальних злочинів, не беруть ха-
барів і т. д. — а радянський суд їх не судить? Не мо-
же, бо таких фактів безліч. Я не стану перераховува-
ти всі злочини, вчинені радянськоюдержавою за62ро-
ки її панування. Практично це неможливо. Скажу ко-
ротко: вся історія КПРС — це історія злочинства,
скоєного партією і державою проти людини, людства
і врешті проти Бога. І це правда. Свідком цієї правди
є саме небо.

Уся діяльність Української Громадської Групи
Сприяння Виконанню Гельсінкських Угод спрямова-
на на захист прав людини, громади і нації від постій-
них утисків і правопорушень з боку органів держав-
ної влади, а також на пробудження в людині, народо-
ві свідомости того, що радянська влада є антинарод-
на.

Українська правозахисна група вважає, що роз-
виток громадської свідомости повинен іти саме в
цьому напрямку, в напрямку боротьби з правопо-
рушеннями, що це прогресивне явище не лише союз-
ного, а й світового значення. Ця тенденція спрямова-
на проти політичного деспотизму і мілітаризму в бо-
ротьбі за демократизацію і гуманізацію цілого світу
з усіма його суспільними організмами. Як уже не
одноразово заявлялося, українська правозахисна гру-
па є невід’ємною ланкою світового правозахисного
руху і по праву користується авторитетом і визнан-
ням широких кіл демократичної громадськости світу.

І це не саморекляма. Це безперечний реальний факт,
який рано чи пізно мусить визнати радянська влада.

Але сьогодні ця влада найганебнішими засобами
шантажу, провокації і прямих фізичних репресій при-
душує цей правозахисний рух. 1 не тільки на Україні.
Українській Групі доводиться працювати в особливо
тяжких умовах — це має своє історичне підґрунтя —
вона завжди під пильним оком недремного КДБ.
Карними органами кинуто за колючий дріт найбільш
творчоактивних членів Групи: М. Руденка, Л. Лук’я-
ненка, О. Тихого, О. Бердника, М. Матусевича, М.
Мариновича, В. Овсієнка, Січків (батька і сина), Васи-
ля Стрільцева. Систематичними репресіями та шан-
тажем кадебісти довели до самогубста правозахисни-
ка Михайла Мельника. За членами Групи, що перебу-
вають на волі, установлений найпильніший нагляд,
який у значній мірі паралізує діяльність Групи, і все
ж Група продовжує свою діяльність, черпаючи собі
сили в вірі, що її справа, за яку вона бореться, — то
справедлива справа.

Вважаю за потрібне підкреслити, що Українська
Громадська Група «Гельсінкі», як і всі інші Гельсінк-
ські групи Союзу, не бореться за політичну владу в
країні, тобто ці групи не є політичними організація-
ми. Це організації громадські, дозволені конституці-
ями УРСР і СРСР. У своїй діяльності українська пра-
возахисна група керується правозахисними принципа-
ми, проголошеними такими міжнародними докумен-
тами, як Загальна Деклярація прав людини, прийня-
та ООН і ратифікована СРСР, та Прикінцевий Акт
Гельсінкських угод, підписаний головами урядів та
держав країн Европи, Канади, США та СРСР. І коли
Українська Громадська Група «Гельсінкі» часом ви-
ступає проти державних законів (а вона виступала
проти окремих і виступатиме далі!) — то лише тоді,
коли ці закони носять антигуманний характер і спря-
мовані проти прав людини, проти життя, свободи.
Група вважає своїм святим обов’язком боротися про-
ти законів, згідно з якими ведуться малі і великі вій-
ни, за якими ці війни готуються, проти законів, які
дозволяють одній групі людей гнобити й експлуату-
вати інші, проти законів, що вбивають у людині лю-
дину, забирають у неї найцінніші її скарби — життя
і свободу. Ставлення радянської держави до правоза-
хисного руху в своїй країні є свідченням її суті, міри
її демократизму. Декляровані на папері принципи,
якими повинен керуватися радянський уряд, мусіли б
не тільки уможливити вільну діяльність Гельсінксь-
ких груп, а й усіляко сприяти їх діяльності, що ціл-
ком укладається в ці принципи. Але радянська влада
розправляється з членами її гірше, як з кримінальним
елементом; тим самим вона підкреслює, що її гуман-
ні принципи, які нібито визначають її діяльність, є па-
перовими цяцьками для показу, а не для користуван-
ня.

Я маю закінчити свій виступ. Ще раз підкреслюю:
ви хочете знищити Литвина, але це вам не вдастся.
Вбити в мені людину, вбити в мені віру в любов,
у прекрасне, правду і свободу — вам не вдасться, па-
нове прокурори. Литвин вас не боїться, панове на-
чальники. Не боїться, хоч знає, чого ви варті, добре
знає ваше справжнє єство, знає, що таке радянська
дійсність і радянська влада, що таке її карні органи.
Не боїться, знаючи, що ви маєте фантастичні засоби
знищення людей,що ви знищили мільйони безневинних
співвітчизників. Не боїться, бо не вірить у всепере-
можну силу вашого зла, що становить суть вашої
с«ра»и. Український поет Василь Симоненко писав:
«Кожному катюзі слід зрозуміть: можна прострели-
ти мозок, що думку породить, думку не можна
вбить!». Моя любов до правди сильніша вашої смер-
ти, панове вбивці. Так, любов дужча за смерть! Це
істина над усі істини. І безперечним доказом її свято-
сти, її сили, її вічности є Ісус Христос — його без-
межна і свята любов. Судді і кати Христа вважали,
що розіпнувши його за слово Правди, вони знищили
Його й духовно.А де ті судді і кати? Що з ними ста-
лося? А Син Божий існує — живе в гущі самого жит-
тя, живе в серцях кращих людей плянети, вселяючи
віру в наше безсмертя, і частка Христової любови
живе і в душі Литвина, дає йому сили нести свій
хрест, і Литвин не шкодує, що йому випав цей хрест.

Я люблю людей, і це правда мого життя. Бо лю-
дей створила сила любови. Знаю, що є люди, які й
мене люблять, і я вірю, що завтра їх буде більше,
ніж сьогодні. А хіба це не щастя — любити інших,
знати, що й тебе люблять? Я не маю зла і ненависти
ні до кого з людей, навіть до тих, хто чинить мені
зло. Думаю, що й вони не мають до мене ненависти.
Зло прийшло в їхні душі ззовні, його накинули, як
зашморга. Прийде час, і їх палитиме сором за те, що
вони мені заподіяли. Але мої кати — ті ж жертви ре-
жиму, як і я. Наша спільна трагедія полягає в тому,
що, вбивши в людині віру в Бога, людині прищепили
віру в партію, державу, які по своїй природі є сили
зла. Вся історія радянської держави є свідченням то-
го, що насильство стало єдиним інструментом управ-
ління, єдиним важелем партійної диктатури. Культ
«Октября» — це культ насильства, культ зла. Тобто
це той же фашизм, але не коричневий, а «червоний».
А фашизмові треба сказати своє рішуче ні!

Я вірю, що любов лежить в основі життя і вона
подолає і будь-який фашизм — і це свята правда,
правда, яку нам дарує небо.

Останнє слово Ю. Литвина на суді передруковуємо з «Інфор-
маційного бюлетеня» [Української Громадської Групи Сприяння
Виконанню Гельсінкських Угод], № 2, березень 1980 р. (В-во За-
кордонного Представництва Української Гельсінкської Групи,
1981 р.).
ЯКЩО НЕМАЄ БОГА - ВСЕ ДОЗВОЛЕНО

Генеральному Секретареві ЦК КПРС,

Голові Президії Верховної Ради СРСР Брежнєву Л. І.

Від члена Української правозахисної групи
Литвина Ю. Т.

Копія: Комітетові захисту прав людини при ООН

ВІДКРИТИЙ лист

«Усі особи, позбавлені волі, мають право
на гуманне поводження та поважання гід-
ности, властивої людській особі».

Ст. 10. Загальна Деклярація прав лю-
дини .

Гадаю, Ви мусите погодитися з тим, що ЦК КП-
РС як керівна партія в нашій країні має, — крім вели-
кої влади й великих прав — ще й обов’язки перед на-
родом, а також несе перед ним відповідальність
(принаймні в майбутньому) за свою діяльність у всіх
сферах державного і громадського життя. 1 ще я
вважаю, що партійне керівництво, зокрема Політбю-
ро, зобов’язане прислухатися не лише до думок чле-
нів партії та безпартійних комуністів, але й зважати
на думку тих, хто дивиться на радянську дійсність і
політику партії з позицій правозахисту.

Звичайно, Вам відомо про існування в Радянсько-
му Союзі правозахисних груп «Гельсінкі», які, всупе-
реч теророві і переслідуванням з боку органів радян-
ської влади, виросли до факту міжнародного значен-
ня, з чим змушене рахуватися радянське керівництво.

Проте, в цьому листі я не писатиму про стан пра-
возахисного руху в СРСР та про репресії, яким під-
дають борців за громадянські права і свободи в на-
шій країні.

У цьому листі я говоритиму про ті сторони нашої
дійсности (хоча це й не є безпечно для мене), які, як
правило, тримають у тіні, а якщо часом і показують
на світ Божий, то виставляють їх у досить-таки «по-
тьомкінському» вигляді, а це, як відомо, ще більше
затьмарює дійсність.

Коротше кажучи, я писатиму про так звані ви-
правно-трудові установи МВС: про людей, що там
перебувають як в’язні, і про тих, що їх «виправля-
ють» і «перековують». Я писатиму про систему стра-
ху, насильства і хамства, що побутує в цих устано-
вах, і про ті соціальні болячки, які не лише розклада-
ють душі в’язнів і тюремників, а й заражують собою
весь суспільний організм. Звичайно, Ваше високе ста-
новище не дозволить Вам зі мною погодитися. І все
ж я хочу вірити, що факти, викладені в цьому листі,
не пройдуть мимо Вашого серця.

Сподіваюся, Ви не будете заперечувати, що «ви-
правні» установи (тюрми, концтабори...[далі нероз-
бірливо піврядка]) не прикрашають жодного суспіль-
ного ладу, тим більше соціялістичного. Ці установи
завжди були, є й будуть ганебними плямами (боляч-
ками) на тілі кожного суспільства як свідчення йо-
го неповноцінности, як ступінь його хибности. Тож
цілком природно, що держава і правляча в країні
партія зовсім не зацікавлені в тому, щоб оголювати
ці гнійники, тим більше викривати їхню справжню
природу. Тому й не дивно, що більшість радянських
громадян, які не побували в цих установах в’язнями,
мають про їхню діяльність досить-таки поверховне
уявлення. Думаю, що навіть члени Політбюра, заслу-
хавши доповіді міністра МВС СРСР далекі від ре-
ального розуміння справжнього стану в системі ВТУ.
Та й сам міністер навряд чи знає бодай соту частину
того зла, яке щогодини й систематично відбувається
в його великому господарстві.

«Теоретики» і практики радянської виправно-тру-
дової доктрини подають роботу у виправних устано-
вах як щось якісно нове, що не суперечить ні найви-
щим ідеалам гуманізму, ні ідеалам свободи. Якщо їм
вірити, то радянська тюрма — не тюрма, а радянсь-
кий в’язень — не в’язень, а тільки тимчасово ізольо-
ваний, що є благом як для в’язня, так і для суспіль-
ства загалом. Звичайно, все це брехня. Тюрма і конц-
табір у всіх випадках лишаються установами насиль-
ства й гніту. Зміна назв (вивісок), як відомо, не змі-
нює їхньої суті. І все ж є люди (бюрократи і обивате-
лі), які вірять подібним містифікаціям. Тих же, хто
закликає прямо подивитися правді в вічі й критично
підійти до роботи каральних органів радянської вла-
ди, ці органи розцінюють як «наклепників», «відще-
пенців», «антирадянщиків» та переслідують їх якнай-
безсоромніше.

Здавалося б, гіркий і трагічний досвід минулого
(єжовщина, беріївщина тощо) мусить навчити, що
надмірна старанність каральних органів у боротьбі
із злочинністю може перетворитися (і перетворю-
ється) на незрівнянно більшу, вже узаконену злочин-
ність, жертвами якої стають мільйони ні в чому не
винних людей. Щоб уникнути таких явищ у май-
бутньому (ні партія, ні держава, за своєю приро-
дою, не можуть бути гарантами цього), правозахи-
сні групи Радянського Союзу вважають, що суспіль-
ство має право й повинно встановити найсерйозні-
ший і найсуворіший контроль над діяльністю всіх
інстанцій каральних органів. А тому широкі кола
радянської громадськости мають право знати прав-
ду про життя й роботу в радянських установах на-
сильства. На жаль, і до сьогодні їхня«благороднаді-
яльність» відгороджена від суспільства «китайською
стіною». І в цьому чимала заслуга вищих органів
партійної влади.

Знаю, мені зауважать, що роботу МВС, судів,
прокуратури, вже не кажучи про КДБ, перевіряють
компетентні радянські і партійні органи. Усе це так.
Проте, ці «перевірки» і «ревізії» провадять ті самі
державно-партійні органи, тільки вищих інстанцій. А
тому такі «ревізії» недалеко втекли від «ревізій» гого-
лівського «Ревізора».

Хочеться вірити, що Ви читали Ф. Достоєвського
«Записки з мертвого дому», трагічні полотна якого
викликали сльози в такої, далеко не сентиментальної
людини, якою був імператор Микола І. Крім усього
іншого, цей твір наочно доводить, що там, де панує
страх і насильство, або, висловлюючись сучасною
термінологією, «суворість» і «примус», там відбува-
ється деградація особи, тобто вбивство людини в
людині.

Напевно, Ви вже здогадуєтеся, що автор цього ли-
ста — зовсім не новачок у системі так званих виправ-
них установ. Багато років, проведених у радянських
тюрмах і концтаборах, дали йому можливість набу-
ти чималий досвід, узятий з найбільших глибин цієї
системи. Як його власний досвід, так і досвід бага-
тьох подібних до нього, дають йому моральне й гро-
мадянське право заявити про те, що радянські виправні
установи нічим істотним не відрізняються від
«мертвих домів» царської Росії. Як перші, так і дру-
гі, виконують ті самі функції, а саме — знищення
людини в людині. Різниця тільки та, що в радянсь-
ких «мертвих домах» це роблять більш сучасними
(науковими методами), в більших маштабах і з біль-
шим успіхом. Звичайно, радянські ВТУ ззовні мало
чим нагадують каторгу часів Миколи І. Тут і «лям-
почка Ілліча», і дріт під струмом високої напруги,
й загальноосвітні школи, і ПТУ, і наручники, й газе-
ти, і бібліотеки, і кийки, і гамівні сорочки, і газ че-
ремха-90, і лекції на міжнародні теми і т. п. Нічого
не скажеш — 20 сторіччя! Та й сам радянський в’язень,
як і радянський тюремник, дуже вже відмінний від меш-
канців царських виправних установ. І все ж, якщо ближ-
че придивитися і уявити їх в оголеному вигляді, то різни-
ця між ними не така істотна, як здається. Двадцяте сто-
річчя доводить, що Зло, оснащене найпередовішою нау-
кою і технологією, не перестає бути злом. Сучасний Чин-
гізхан, осідлавши космічний корабель, начинившися
ядерною зброєю, становить незмірно більшу небезпе-
ку для людства, ніж його «геніальний» пре-пре-пре...
предок на монгольському коні (приклад — Гірошіма,
Нагасакі).

Не знаю, як Ви, а я твердо переконаний, що справ-
жнім критерієм оцінки тієї чи іншої соціяльно-полі-
тичної формації є не її економічно-військова могут-
ність, не міць державної структури і навіть не нау-
ково-культурний рівень. Справжня цінність полягає
в тому, яка людина репрезентує той або інший су-
спільний лад. Яка її душа? Що вона ісповідує? І в ре-
зультаті — що вона несе світові: добро (наприклад,
гуманізм, свободу), чи зло (ненависть, війни, загаль-
не знищення). А тому надзвичайно важливо, яка лю-
дина стоїть біля пульту керування колосальними
енергетичними потужностями, здатними в найко-
ротший термін знищити все живе на нашій пляне-
ті.

Про радянську людину багато говорять, пишуть,
показують в кіно і в телебаченні. Якщо всьому цьому
вірити, то радянська людина — точніше, офіційний
образ радянської людини — мало не ідеальна істота,
якої не знала історія за все своє існування і якої нема
ніде в світі, крім Радянського Союзу. Сама радянська
дійсність незаперечно доводить, що такої людини ні-
коли не було й немає в нашій країні. Жива радянська
людина, безумовно, має свої особливості, проте, ці
особливості — далеко не ангельського характеру. Ці
особливості радянської людини найбільш випукло,
найбільш оголено і найбільш цинічно виявляються у
виправно-трудових установах. І це природно. Адже
держава (до того ж, усяка держава, без винятку), згід-
но з клясичним визначенням Леніна, — це машина
класового насильства. Якщо це так, — а шістдесяти-
річний досвід радянської держави незаперечно дово-
дить, що це справді так! — тоді насильство найбіль-
шою мірою, в найбрутальніших формах виявляється
в тюрмах, тонцтаборах та інших подібних установах.
(Повірте, я це відчував і відчуваю на собі). Саме в
цих установах у найбільшій мірі виявляються харак-
теристичні особливості як радянської людини, так і
радянської держави.

Які ж ці особливості? Яка ж справжня суть радян-
ської людини? Яка справжня природа радянської дер-
жави? Знаю, що Ви скажете: «На ці питання відпові-
ло саме життя і відповіло голосом партії». Найваго-
мішим аргументом на користь радянської людини і
радянської держави (життя у Вашому розумінні) —
та економічна потужність, яку створив радянський
народ за 63 роки радянської влади, або, як це назива-
ють, побудований соціялізм. Так, справді, за роки ра-
дянської влади економіка, наука, військовий потенці-
ял Радянського Союзу піднялися до високого рівня,
перетворивши нашу країну на другу державу світу за
військово-економічною потужністю. Це поза сумні-
вом. Проте, це лише один бік медалі. Другий же, про
який ми забуваємо (не хочемо знати), полягає в тому,
що ми (радянські люди і радянська держава) створи-
ли такі засоби провадження війни (до того ж, продов-
жуємо їх створювати ще й ще), які вже сьогодні здат-
ні знищити не тільки всі матеріальні багатства, створені
працею народів СРСР, а й усі матеріальні та духовні
цінності всього світу. (Зрештою, це стосується й СШ-
А, і інших країн). Ми маємо право спитати прямо і
відверто: чого ж ми створили більше — зла чи до-
бра? Інтелектуальна чесність зобов’язує визнати, що
розвиток нашої цивілізації, саме її мілітаристський
ухил, набрали і набирають дедалі зловіснішого ха-
рактеру. Тоді чи варто тішитися побудованим соція-
лізмом, будівництвом комунізму, якщо все, що ство-
рив народ з такими труднощами і з такими жертва-
ми, може бути цілком знищене протягом кількох го-
дин. Отже, війна виступає озброєнішою, небезпечні-
шою дійсністю, ніж будь-коли. Хто ж у цьому винен?
Звичайно, держава, в тому числі й радянська. А тому
джерело війни треба бачити не лише в американській
структурі суспільства, а й у радянській. Без такого
бачення боротьба за мир не є ефективна. Як відомо,
всяка війна — це насильство, доведене до свого ло-
гічного кінця — тож цілком зрозуміло, що держава
як машина насильства є джерелом війн. (У розумін-
ні природи держави ближче до істини були Бакунін
і Кропоткін, ніж Маркс і Ленін). У наш час важко
повірити, що питання «війни і миру» може бути
остаточно розв’язане політичними засобами. І все
ж я не вірю в фатальний характер законів зла. Про-
блема «війни і миру» дедалі більше й більше набирає
громадського характеру і, як ніколи раніше, безпо-
середньо стосується кожної людини. .А тому дуже
актуальним є питання: яка людина і що вона несе
світові: чи світло любови і добра, чи — пітьму на-
сильства, яке так чи інакше, рано чи пізно приведе
до загального знищення.

А тепер пропоную Вам, щоб краще пізнати радян-
ську людину і радянську державно-партійну машину,
відвідати разом зі мною кілька виправних установ,
переповнених радянськими людьми. Звичайно, в бу-
квальному розумінні Ви не захочете здійснити тако-
го екскурсу і не зможете. Це зрозуміло. Та є інший
спосіб пізнання дійсности — сила уяви. Отже, зверта-
юся до Вашої уяви.

Уявіть, Леоніде Іллічу, що якась містична надвипад-
ковість вихопила Вас із крісла голови партії й держа-
ви та як в’язня кинула за стіни «Лук’янівки», або, як
її офіційно називають, СІЗО при Київському облви-
конкомі. Уявили? Чудово! Я знав, що Вам властива
художня уява. І все ж не дозволяйте уяві перевтілити
себе в справжнього кримінальника. Пам’ятайте, що
Ви — інтелігентна і шляхетна людина, яка потрапи-
ла до цього світу тільки через випадковість. Сподіва-
юся, Ви мене розумієте. Для більшої правдоподібно-
сти Вам треба на час нашого екскурсу забути про те,
що Ви займаєте таку високу посаду в радянському
суспільстві, інакше може виникнути клопіт, і ми пе-
редчасно потрапимо до господарства професора Ліф-
шиця. А ще Вам треба вигадати фіктивні анкетні да-
ні. Про кримінальну справу вже подбають слідчі ор-
гани. Була б людина — справа знайдеться.

І ось ми — в Лук’янівці... Страшно? Не бійтеся.
Тюрма — як тюрма. Тут і замки, і грати — до того
ж, подвійні, і тюремники. Десь я читав, що є «заводи-
автомати» без робітників. Я можу це уявити. А ось
тюрму без наглядача — даруйте! Бракує фантазії.
Щоправда, СІЗО має свої вдосконалення (автоматич-
ні замки, сигналізація), це ми незабаром побачимо,
проте це зовсім не перешкоджає СІЗО лишатися тюр-
мою і виконувати свої функції. Отже, починається на-
ша тюремна «одіссея», чи, якщо хочете — подорож
колами «Дантового пекла». Ролю наглядачів тут ви-
конують працівники МВС і, звичайно, вони зовсім не
схожі на «чортів», створених уявою геніяльного іта-
лійця. Хоча, як ми побачимо далі, зла в них більше
ніж досить.
Ось цей офіцер із «справами» — ЧПНС (черговий
помічник начальника тюрми). Зараз він прийматиме
нас до свого господарства. Сподіваюся, Ви пам’ятає-
те про те, що Ви вже не Брежнєв Леонід Ілліч, а Бур-
дяєв Леонтій Іванович. Ніхто не мусить знати, що Ви
тут своєю власною персоною. А зрештою, якби Ви й
призналися, хто Ви насправді, Вам би не повірили.
Навіть у Ліфшиця не вистачало б фантазії повірити
у Вашу реальність.

Вас обурює, чому ЧПНС звертається до Вас на
«ти», в цьому Ви бачите приниження людської ГІДНО-
СТИ? Прошу не перейматися. Не раджу робити йому
зауваження. Адже бачите, він до всіх звертається гру-
бо і на «ти». Чому? Не має права? Ох, шановний Ле-
оніде Іллічу, не будьте наївні. В тюрмі свої інтерпре-
тації права і закону. Ви швидко переконаєтеся, що це,
справді так.

Ось закінчилася перша процедура. Все нормально,
і нас уже прийняли до господарства діда Лук’яна. За-
раз нас примістять у «боксик». Що це таке? Не поспі-
шайте. Побачите на власні очі. Ідіть! Не затримуйте-
ся. Тут цього не люблять. А ось, ласкаво прошу, і
«боксик»! Чому немає вікна? Не належиться. Ніде сі-
сти? Я теж не маю місця. Доведеться постояти. Не
сподівайтеся, тут молодь не поступається місцями
старшим. Якщо втомилися ноги, можете присісти
навпочіпки. Бракує повітря? Нічим дихати? Так, вен-
тиляція тут відсутня, а курять, як бачите, шалено.
Зрештою, я теж хочу викурити цигаретку, це заспоко-
ює. Проте, з пошани до Вас я утримуюся. Чого хо-
чуть від Вас ці хлопці? О, так, їм сподобався Ваш ка-
пелюх, та й светер привернув їхню увагу.

* Незакінчений текст відкритого листа Ю. Литвина в перекла-
ді з російської мови передруковуємо з українського журналу «Су-
часність» (ч. 12, грудень 1981 р.).
ЛУК’ЯНЕНКО ЛЕВКО

ЛЕВКО ГРИГОРОВИЧ ЛУК’ЯНЕНКО
Член-засновник Української Гельсінкської Групи

Народився 24 серпня 1927 р. в с. Хрипівці Городнянського
р-ну Чернігівської обл., жонатий (дружина — Надія Никонів-
на), юрист, колишній член КПРС, співініціятор УРСС (У кра-
їнська Робітничо-селянська Спілка). Брав участь у Другій
світовій війні й служив в армії від 1944 до 1953 р. У 1958
р. закінчив юридичний факультет Московського універси-
тету. Працював адвокатом, а згодом інструктором райко-
му партії у Львівській обл. 20 травня 1961 за участь в УР-
СС був засуджений у Львові на кару смерти, яку замінено
згодом на 15-річне ув’язнення. Покарання відбував у конц-
таборах у Мордовській АРСР і у Володимирській тюрмі
(див. кн. «Зупиніть кривосуддя! Справа Левка Лук’яненка»;
кн. «У півстоліття радянської влади», стор. 19-46; кн.
«Українські юристи під судом КҐБ»; кн. «Українська інте-
лігенція під судом КҐБ», стор. 234-235). Був звільнений
21 січня 1976 р., повернувся на Україну і жив у Чернігові
(див. кн. «Український Правозахисний Рух», стор. 215-218,
кн. «Інф. бюлетені», стор. 69-77). Був засуджений у липні
1978 р. на 10 р. табору особливого режиму і 5 р. заслання.
Покарання відбував у концтаборі в Мордовській АРСР,
і в таборі ч. 36-1 в Пермській обл.

Книжки про Л. Лук’яненка, видані на Заході:

«Зупиніть кривосуддя! Справа Левка Лук’яненка»; упоряд-
кування, довідки і передмова С. Садовського, В-во «Су-
часність», 1980, стор. 264.

„Еіп ЗаЬг РгеіЬеіі” («Рік свободи»), В-во „8сЬ\¥еіг. Акііоп їиег
ба» 8е1Ь8іЬе8ііттип§8ГесЬі аііег Уоікег”, Цюріх, стор. 42.

Хронологія

1977 РІК:

12 грудня — у Чернігові був заарештований Левко Лук’яненко.
В той день,протягом місяця грудня і в наступні місяці відбу-
лися обшуки й допити багатьох осіб (див. кн. «Інф. бюлете-
ні», стор. 31-38; кн.«Зупиніть кривосуддя», стор. 157-183). На
захист Л.Л. виступило з заявами і зверненнями багато осіб
(див. кн. «Український Правозахисний Рух», стор. 227-230;
кн. «Інф. бюлетені», стор. 78-92). Л.Л. звинувачували за ст.
62-2 КК УРСР («антирадянська агітація і пропаганда»). Йо-
го справу вів слідчий кап. Полунін.

21 грудня — Л Л. зрікся радянського громадянства і просив доз-
волу на виїзд з СРСР.

1978 РІК:

17 січня — Л. Л. вислав скаргу прокуророві Чернігівської обл. на
свого слідчого кап. Полуніна, який не дозволив йому висла-
ти листа до консульства США у Києві, в якому він просив,
щоб його захищав на суді американський громадянин, член
Асоціяції українських адвокатів США.

20 лютого — Л. Л. домагається, щоб статистичний відділ МВС
УРСР видав статистичні дані про кількість українців, які по-
мерли з голоду в 1933 і в 1947 р., які були репресовані від
1920 до 1941р., про кількість мешканців Західних областей
України, які були репресовані в роках 1939-1941 і роках 1944-
1954. Цих статистичних даних Л. Л. домагався, щоб спросту-
вати обвинувачення його в наклепництві та підтвердити
правдивість Меморандуму ч. 1 УГГ.

6 березня — Л. Л. звертається до керівника слідчої групи в своїй
справі за довідкою про те, скільки в Чернігові живе українців
і росіян, скільки є шкіл з українською і російською мовами
навчання і скільки учнів в обох школах.

10 березня — Л. Л. звертається за довідкою про те, чи в УРСР
продають книжки закордонних українських націоналістів і
чи громадяни УРСР мають право отримувати з-закордону
літературу національного змісту.

16 березня — Л. Л. звертається за довідкою про те, скільки в Чер-
нігові є відкритих церков, скільки закрито в післявоєнний час
і скільки було клопотань про відкриття церков.

З квітня — Л. Л. висилає листа до ПВР УРСР у справі права на
існування Української Гельсінкської Групи (заяви Л. Л. ви-
слані у різні інстанції в грудні 1977 — квітні 1978 р. опубліко-
вані в кн. «Зупиніть кривосуддя», стор. 166-183).

17-20 липня — відбувався суд над Л. Л. (див. докл. у кн. «Зупи-
ніть кривосуддя», стор. 184-207). Його засудили на 10 р. та-
бору особливого режиму і 5 р. заслання.

12 вересня — Верховний суд УРСР розглянув касаційну скаргу
Л. Л. і залишив вирок без змін.

29 вересня — Л. Л. мав півгодинне побачення у київській тюрмі
з дружиною Надією і матір’ю Наталією Олександрівною.

4 жовтня — Л. Л. вивезли з Києва до концтабору в Мордовсь-
кій АРСР.

20 жовтня — Л. Л. прибув до концтабору в сел. Сосновка в
Мордовській АРСР.

20 листопада — Л. Л. мав одноденне побачення з дружиною.

24 листопада — дружина Л. Л. написала заяву про побачення з
чоловіком.
Грудень — «за скороченням штатів» була звільнена в Чернігові
з посади інженера дружина Л. Л.

1980 РІК:

— Л. Л. перевезли з концтабору особливого режиму в Мор-
довській АРСР до концтабору ч. 36-1 суворого режиму в
Пермській обл.

1981 РІК:

— жодні інформації про Л. Л. на Захід не дійшли.

1982 РІК:

- жодні інформації про Л. Л. на Захід не дійшли.
ЛУК’ЯНЕНКО ЛЕВ ГРИГОРОВИЧ

Левко Лук'яненко народився в 1927 р. в Городнян-
ському районі Чернігівської области.

Брав участь у Вітчизняній війні (з 1944 р.).

Закінчив юридичний факультет МДУ. Працював
спочатку адвокатом у Львівській області (тут він ро-
бив багато добрих діл, наприклад, консультував віру-
ючих, допомагаючи їм пізнавати свої права); потім
працював інструктором райкому партії у Львівській
області. Лук’яненко був членом КПРС.

Лук’яненко — один із членів групи юристів, суд
над якою відбувся у травні 1961 р. в м. Львові, в бу-
динку тюрми КДБ при закритих дверях. Закритий
суд Львівського обласного суду присудив Лук’яненка
(й ін. члена групи І. Кандибу) спочатку до розстрі-
лу (кілька місяців він провів у камері смертників), по-
тім розстріл був замінений 15 роками позбавлення
волі.

Лук’яненко й ін. члени групи звинувачуються за
статтями «зрада батьківщині», «антирадянська агіта-
ція і пропаганда» і «участь в антирадянській організа-
ції».

Лук’яненкові інкримінується участь у складенні
програми групи, метою якої була мирна боротьба за
добровільне відділення України (наприклад, шляхом
плебісциту). Лук'яненко і його товариші стояли тоді
на соціалістичних позиціях. Питання стояло не про
зміну ладу, а власне про конституційне право на са-
мовизначення. Ніяких матеріялів для звинувачення
у «зраді батьківщини» у слідства не було.

Лук’яненко, обґрунтовуючи на суді свої дії, гово-
рив, що відокремлення, самовизначення — не супере-
чать Конституції.

Звинувачення, з свого боку, твердило, що вони
(Лук’яненко і його товариші) — «посягають на тери-
торіальну цілісність СРСР».

Лук’яненко винним себе не визнав.

Лук’яненко перебуває в ув’язненні з січня 1961 р.
(в січні 1976 р. в нього закінчується строк ув’язнення).
За ці роки Лук’яненко побував у таборах Мордовії,
Перму, у Володимирській тюрмі.

Коли Лук’яненко перебував у Мордовському табо-
рі № З — йому пощастило написати й передати за
кордон інформацію про своє слідство й суд. Ці мате-
ріали були оприлюднені на Заході. За це він був віді-
сланий в перщий раз у Володимирську тюрму на З
роки (1968-1971).

... Перебуваючи перед відісланням в другий раз у
Волод. тюрму в Пермському таборі № 36, Лук’янен-
ко брав участь майже в усіх таборових акціях — за-
хисті прав політв’язнів, у голодівках і страйках про-
тесту. Він постійно користується великим авторите-
том. Другий раз Лук’яненко скерований у Волод.
тюрму 28 червня 1974 р. (разом з Сімасом Кудіркою
і Давидом Чорноглазом — за участь у страйку проте-
сту, що вибухнув після побиття ув’язненого Степана
Сапеляка капітаном Мелентієм).

На суді, що вирішував питання про «зміну режиму
утримування», Лук’яненко поставив питання:

— Чи думає суд вирішувати це питання по суті, а
чи має намір прийняти на віру твердження адміні-
страції табору?

(Про переведення Лук’яненка й інших у тюрму
клопотала, як звичайно буває в таких випадках, адмі-
ністрація).

Суддя — Заріна, прокурор — Ґолдирєв, адвоката
— немає (звичайно на таких судах адвоката не буває,
такий звичай). Суддя відповіла Лук’яненкові:

— Ми довіряємо адміністрації табору.
Лук’яненко:

— В такому разі пропоную відбути цю процедуру
без моєї участи,

Суд відбувся без участи в ньому Лук’яненка. Зви-
нувачення: Порушення режиму утримання — відмо-
ви від праці, порушення форми одежі, поганий вплив
на ув’язнених, переважно на молодь.

Лук’яненко неодноразово відмовлявся і відмовля-
ється від пропонованих йому (з боку КДБ, представ-
ників радянської адміністрації) компромісів. Колись,
незадовго після засудження, від нього вимагали «ціл-
ком небагато»: написати заяву — відмову від під-
тримки (моральної) з боку українських емігрантських
центрів. За таку заяву йому обіцяли перекваліфікува-
ти звинувачення: залишити тільки статтю «антира-
дянська пропаганда і агітація».

Здоров’я Лук’яненка серйозно розладжене перебу-
ванням в таборах і тюрмах: тяжкий гастрит і інші со-
матичні захворювання.

Але психічно Лук’яненко цілком здоровий. Всі,
хто знає Лук’яненка з таборів і тюрми, аж до самого
останнього часу, — говорять про нього, як про пси-
хічно цілком нормальну людину, з прекрасно збере-
женим інтелектом — ніяких психічних відхилень —
це загальна думка.

Уже перебуваючи в ув’язненні, Лук’яненко став ві-
руючим, православним. Свою релігійність він не де-
монструє, не аффектує, з пошаною і увагою ставить-
ся до висловів інших переконань...

Не дивлячись на відсутність сумнівів щодо того,
що Лук’яненко психічно здоровий, є серйозні підста-
ви побоюватися психічних репресій відносно Лук’я-
ненка. Ним уже почали займатися офіційні психіятри:
психіятр Волод. тюрми Рогов; крім того його віді-
слали на 2 місяці в тюремну психіятричну лікарню в
м. Рибінську, звідки його повернули в Волод. тюрму,
в загальну камеру, але з інвалідністю другої групи
(за станом психічного здоров’я).

Цілком імовірно, причина того, що Лук’яненком
почали займатися психіятри, полягає в тому, що 14
років інтенсивної «виховної» роботи над Лук’яненком
не зламали його духовно.

Подробиці психіятричного «обслуговування» Лу-
к’яненка.

В другій половині 1974 р. (тобто після прибуття
з табору в Волод. тюрму) Лук’яненка двічі викликав
тюремний психіятр (штатний співробітник санчасти-
ни) Рогов Валентин Леонідович. Хоч ніяких приводів
для цих викликів не було: Лук’яненко не заявляв нія-
ких скарг на здоров’я взагалі або на болі голови, без-
соння і т. п., Рогов випитував Лук’яненка про його
здоров’я, про соматичні захворювання. Лук’яненко
пожалівся Рогову на сильні болі в шлунку.

Потім Лук’яненко був викликаний на місцеву пси-
хіятричу комісію (що відбувалася в тюрмі), в якій,
крім Рогова, брав участь запрошений психіятр і пред-
ставник адміністрації Волод. тюрми. Рогов на цій ко-
місії настирливо повторював запитання:

— Що він (Лук’яненко) збирається робити після
звільнення?

— Як він (Лук’яненко) ставиться до свого злочи-
ну?

— Які його переконання?

Лук’яненко відповів, що винним він себе не ви-
знає, переконання його залишились попередніми.
Одначе, після звільнення він не думає займатися
будь-якою недозволеною діяльністю. Ні, він не пре-
тендує і не розраховує на працю за своїм фахом ад-
воката; він думає працювати електриком (електриком
він один час працював у таборі); присвятити себе сі-
м’ї; особистий час, що залишається, використати для
придбання й поглиблення знань з філософії й історії.

Анонімна інформація про Л. Лук'яненка дісталася на Захід
без дати. Була написана у першій половині 1975 р., приблизно
один рік перед його звільненням.
ЛИСТ ЛЕВКА ЛУК’ЯНЕНКА

Привіт Вам, преславний козаче Василю!

Посилаю Вам листа про моє життя-буття. Мені
знову продовжили адміністративний нагляд на шість
місяців. А я вже думав, що нарешті позбудуся набри-
дливих обмежень і зможу ходити до театру та поїха-
ти бодай до кількох історичних місць рідного краю.
Але знову заборона. За першим продовженням на-
гляду мені до первісних обмежень додали заборону
відвідувати готелі міста. Тепер додали півгодини до-
машнього арешту, і я вже маю бути вдома не від
10-тої години вечора, а від 9:30. У постанові щодо
обґрунтування продовження нагляду написано, що
начальник міліції

«...знайшов: за 1,5 року перебування під
адміністративним наглядом на шлях ви-
правлення не став, двічі допускав пору-
шення правил, за що двічі піддано його
мірам адміністративного покарання.
Крім того, останнього часу, попри попе-
редження органів міліції, допускав пору-
шення — виїзди з Чернігова, не пові-
домляючи органів міліції».

Протягом першого року нагляду трапилися дві
оказії, за які мене штрафували, а потім продовжили
нагляд на півроку. Протягом усього цього часу я
жодного разу не спізнювався на реєстрацію, не захо-
див до бару, ресторану, кафе, не наближався до жод-
ного з готелів міста, не покидав свого помешкання
від 22-ої до 6-ої години, не поїхав до аеропорту, про-
воджати свою дружину, не затримався на праці. Хо-
див «струночкою» і був перед міліцією «тихіше води,
нижче трави». І все ж не задовольнив своїх нагляда-
чів.

У чому ж справа?

За словами «останнього часу допускав виїзди з
Чернігова» є такі факти: десь під кінець лютого, після
арешту Миколи Руденка та Олекси Тихого, в п’ятни-
цю до мене на працю до лікарні приїхали два офіце-
ри Чернігівського УКВС, посадили мене до автома-
шини й привезли додому, де приблизно від 16 до 19
години я друкував на своїй друкарській машинці й
писав скорописом та імітував під друковані літери
що попало для графічної експертизи у справі заареш-
тованих. Це вимагало немало уваги, і я, перебуваю-
чи в розпорядженні такої поважної організації, як
КДБ, не думав про міліцію. Крім того, тоді була тя-
жко хвора моя дружина, і якщо в мене в пам’яті за-
лишався вільний проміжок, то я думав про дружину,
а не про міліцію. А жаль! Бо наступного дня мене ви-
кликали до міліції та попросили пояснень, чому в
п’ятницю не з’явився для реєстрації. Я пояснив. Мілі-
ція захотіла підтвердження від КДБ. Звідти написали
папір, де підкреслили, що я їм нічого не сказав про
обов’язок іти до міліції для реєстрації. Міліція розці-
нила це як самовілля з мого боку і суворо попереди-
ла.

У березні за дозволом міліції я поїхав до Хрипів-
ки до своїх батьків. Із Донецького УКДБ надіслали
до Чернігівського УКДБ (чому не просто мені через
пошту?) повістку про виклик мене до Донецького
УКДБ. Старший лейтенант Чернігівського УКДБ
приїхав на машині до Хрипівки і вручив мені повіст-
ку. Я висловив бажання негайно поїхати до Черніго-
ва, щоб попередити міліцію, дружину та товаришів
по праці. Старший лейтенант не дав мені такої мож-
ливосте, заявивши, що він мене відвезе до станції Го-
родня і посадить на поїзд Мінськ-Донецьк, що було
й зроблено перед початком наступного дня. Коли я
повернувся з Донецька районний відділ міліції дома-
гався письмового пояснення, чому я не з’явився в
п’ятницю на реєстрацію. Я написав. Начальник розці-
нив мою подорож як нове самовілля супроти міліції
й суворо вимагав у майбутньому інформувати і бра-
ти дозвіл для таких виїздів із Чернігова. Я гадав, що
проїзних документів і повісток КДБ досить, щоб об-
ґрунтувати те, що я не за власним капризом виїхав
із Чернігова, а виконував визначений законом обов’я-
зок свідка, за невиконання якого КК накладає пока-
рання. Але міліція знати не хотіла жодних інших
обов’язків і вимагала слухатися тільки її, бо, мовляв,
судити за порушення адміністративного нагляду бу-
демо ми, а не хто інший.

У квітні мене знову викликали до Донецька. Цьо-
го разу той самий старший лейтенант Управління К-
ДБ приніс повістку на квартиру і сказав, щоб я на-
ступного дня як можна раніше виїхав. Оскільки було
вже пізно, я спитав, старшого лейтенанта, як бути з
міліцією, щоб не мати нових неприємностей. «З мілі-
цією все буде полагоджено, — той відповів, — не
турбуйтеся!». Дружина була на селі й мала поверну-
тися наступного дня. Щоб вона знала, де я пропав, я
попросив старшого лейтенанта наступного дня поте-
лефонувати їй на працю, а вона нехай потелефонує
до лікарні на працю. Старший лейтенант люб’язно
обіцяв усе полагодити. Після його запевнень я на-
ступного ранку поїхав не до міліції, а на автовокзал, тим
більше, що повістку вручили із запізненням і я мусів
поспішати.
Коли я повернувся з Донецька, начальник міліції
заявив, що я їжджу самовільно й мене треба «знову»
судити. «Якщо, — сказав він, — КДБ дасть письмове
підтвердження, що вони вам вручили повістку й пола-
годили з нами питання про ваш виїзд, то цього разу
не будемо судити, але якщо не дасть такого підтвер-
дження, ви станете перед судом за порушення нагля-
ду. Майте на увазі: це — останній раз! Якщо знову
виїдете куди-небудь без нашого дозволу — будемо
судити!».

Від 10 год. ранку до 18.30 я просидів у коридорі
міліції, поки нарешті начальник зводив мене відпу-
стити. (Того самого дня в обласному суді слухали
справу Петра Рубана).

Наступна така подорож відбулася в травні — мене
викликали до київського КДБ як свідка у справі чле-
нів Української Громадської Групи Сприяння Вико-
нанню в УРСР Гельсінкських Угод — Миколи Мату-
севича та Мирослава Мариновича. Повістку вручили
більш-менш своєчасно, і я ввечері поїхав до міліції.
Вартовий потелефонував начальникові додому. Я на-
писав лаконічно, що мене викликають, і просив пові-
домити мене про рішення начальника. Він прийшов і,
перевіривши повістку, на моїй записці великодушно
написав: «Дозволяю».

Ці мої «порушення» міліція записала в постанові
як підставу продовжити нагляд. Усно начальник мілі-
ції додав, що він зменшує мою свободу пересування
на тридцять хвилин для того, «щоб я не ходив до мо-
литовного будинку баптистів та не виголошував там
антирадянських промов», він посилався при цьому
на заяву, адресовану прокуророві области від якогось
баптиста. Я пробував щось сказати, але начальник
міліції пояснив, що баптисти — зареєстрована секта
і перебуває під наглядом міліції. «Якщо до молитов-
ного будинку приходить незареєстрована людина, ми
її штрафуємо», — сказав він. (До речі, у списку лю-
дей психіятра Железняка, яких він відвідує як психіч-
но ненормальних, більшість — віруючі-сектанти.).

Те, що серед баптистів є агент — не див-
но. Цікаво ось що: чому не треба було писати про
мене відкриту заяву й називати мою розмову з ними
антирадянською? Ти розумієш, що жодної антирадян-
щини я говорити не міг. Мова йшла про проект но-
вої Конституції СРСР, власне про дві статті: 34 і 52.

Пізніше свій погляд на статтю 52 з точки зору
статті 34 я виклав у зверненні до екзарха отця Філа-
рета, а тоді питання ще тільки варилося, ані на пів-
грама більше того, що потім написав у зверненні, я
там не сказав.(Щоб було ясно, про що мова йде, я до-
даю це звернення.). Так, що саме кваліфіковано як
антирадянщина?Непогодження зформулюванням стат-
ті 52 проекту Конституції? Але це ж не закон. Це
проект закону, і непогодження з формулюванням статті,
яку запропонувала Конституційна комісія, кваліфіко-
вано як антирадянщину!

Що це? Чудасія? Жарт? О, ні!..

Ще нагляд мені продовжили за те, — як сказав на-
чальник міліції, — «що я підтримую зв’язки з людь-
ми, які займаються антирадянською діяльністю».

Я знаю своїх знайомих. Ніхто з них не займаєть-
ся протизаконною діяльністю. Це правда, що біль-
шість моїх приятелів настроєні проти бюрократів і
тих чиновників, які тлумачать радянські закони в ду-
сі періоду культу Сталіна й, всупереч законові, обме-
жують законні права радянських громадян, але анти-
бюрократичність — не є антирадянщиною, бо бюро-
крати — це ще не радянська влада.

На жаль, ми не маємо можливости провадити ди-
спут, і вся наша аргументація залишається нам са-
мим.

Більш-менш останні новини мого життя такі.

У різний час я й мої рідні переказували до тюрми
гроші моїм друзям, посилали бандеролі або виявля-
ли ще якісь інші ознаки співчуття й допомоги. За на-
ших можливостей та за їхніх умов ця допомога вияв-
лялася в зовсім незначних розмірах та й не часто.
Так ось, прокуратура — сторож законности — зайня-
лася поясненням що до чого. Спочатку викликали до
облпрокуратури Валентину, дружину брата Олексан-
дра, і почали питати її, чи не знає вона, що її чоловік
переказує гроші до тюрми? А яка зарплата в її чоло-
віка? Чи переказував він гроші до тюрми? і т. д. А
пощо їм це?.. А, що, в них є зайві гроші?..Потім ви-
кликали Олександра, і знову запити: ви надсилали
гроші до тюрми? Яка у вас зарплата? А чому ви це
робили? Ви думаєте, що це їм (арештантам) допомо-
же?..До Хрипівки до батьків прийшов міліціонер і
допитував: ви давали гроші Левкові? Посилали їх че-
рез пошту чи так передавали? Як може ваш син пере-
силати гроші до тюрми з його зарплатою розміром
67,5 крб.? Пощо він це робить?..

Ще до цього почали проводити (і проводять) дру-
гу акцію, а саме викликають людей, котрі підписува-
ли заяву з приводу відвідування мене психіятром
Чернігівської обласної психоневрологічної лікарні
Железняком, і допитують: ви підписували заяву? Хто
писав заяву? Ви добре знаєте Левка Григоровича?
Знаєте, психіатрія — наука складна... і так далі, і так
далі. Начебто хтось щось приховує, начебто невідо-
мо, що заяву написала дружина, так затягають хма-
рами, наводять страх...

До Чернігова приїхав Харківський театр музичної
комедії, й ми з братом та з дружинами пішли на пре-
м’єру «Третьої весни». Я пішов до міліції, написав за-
яву з проханням дозволити піти до театру й затри-
матися в ньому до закінчення спектаклю, тобто по-
вернутися на квартиру після 21.30 вечора. Начальник
дозволив, і ми пішли.

Ти знаєш, що велику частину квитків розподіля-
ють між організаціями міста і профспілкові організа-
тори намагаються поширити їх серед своїх робітни-
ків, часто продаючи їх за половину ціни. Якщо ніхто
не хоче йти на спектакль, тоді, буває, скидають кіль-
ка десятків копійок і покривають вартість квитків, а
самі білети викидають до смітника. Цього разу до
такого не дійшло, але продавали їх за половину ціни
1,25 крб., і Надя взяла 4 штуки.

Перед початком спектаклю з’явилися дві великі
команди студентів або таких, що навчаються, майже
самі дівчата, і коли ми зайшли до театру, зал був
повний.

Під звуки Ієрихонських труб піднялася завіса. І ми
побачили 8 червоноармійців у будьоновках і шинелях
періоду громадянської війни, а в середині їхньої ше-
ренги — дівчину в такій самій уніформі та команди-
ра в шкіряній куртці й синіх штанах. З досить суво-
рим, безрадісними обличчями вони прокричали якусь,
імовірно, дуже революційну пісню. Спустили завісу
з п’ятикутною зіркою на третину всієї сцени. Праворуч
і ліворуч вийшли дві фігури, цілком одягнені в черво-
не: червоні черевики, червоні штани, червоні куртки,
червоні будьоновки. В руках кожний тримав срібну
трубу з червоними прапорцями, тонкі, високі. Облич-
чя їхні зовсім нічого не висловлювали, і тому їх зов-
сім якось не видно було. Тим більше, що завіса була
такого самого кольору. Цілковита однаковість роби-
ла їх не живими людьми, якимись привидами з того
світу. Протягом усього спектаклю вони з’являлися
час від часу перед срібними смугами п’ятикутної зір-
ки на червоній завісі, такого самісінького відтінку,
що й їхній одяг, і то байдуже потрублять якусь коро-
теньку мелодію та мовчки зникають, то, також мов-
чки, без виразу з’являються перед зіркою, то схиля-
ються перед нею. їхні мовчазні рухи були схожі на
якісь чортівські заклинання, а їхня однаковість та
безликість переносили їхні чаклунські рухи в давнє-
прадавнє минуле і навівали почуття якоїсь загробно-
сті.
Між появою цих тіней нас розважали декламаці-
ями про цінність хліба та його значення для світової
революції, а також ерзац-піснями такого самого змі-
сту.

Під час антракту зал наполовину спорожнів. Ми
вирішили потерпіти до кінця, тому що рідко ходимо.

У п’єсі є чудовий образ торговки Дори Соловій-
чук, але його штучно ввели до сюжету і він, був не-
спроможний рятувати п’єсу.

— Ліпше було б не піти, — сказала дружина. —
Ліпше щавель та огірки законсервувала б.

— Жаль, що міліція дозволила, — подумав я.

Після такої п’єси хочеться присягатися ніколи не
ходити до театру. Ні, просто треба йти на старі, відо-
мі п’єси. В них, правда, на тебе вже нічого нового не
чекає, зате вони приємно оживляють стару естетичну
насолоду.

Був час, коли Харків — найбільше місто Слобо-
жанщини — займав, мабуть, провідне місце в україн-
ській культурі. Тепер він приніс нам російську куль-
туру, до речі, не найліпшого «ґатунку».

Василю, як Вам живеться? Може б Ви колись зі-
бралися і написали листків з 5-6? Хотілось би доклад-
ніше уявити собі Вашу ситуацію, здорв’я, настрій.

Посилаю Вам Прикінцевий (закінчений) Акт Гель-
сінкської наради. Не хотіли б Ви зробити усні корек-
тиви, бо хтось досить погано переклав, а я так пере-
друкував і Вам посилаю.

Нехай хоронить Вас Господь.

Ваш

11. 08. 77 р.

Левко
Екзарху Київському, Галицькому і всієї України Фі-
ларету в справі майбутньої Конституції Радянсько-
го Союзу

ЗВЕРНЕННЯ

Президія Верховної Ради СРСР подала на всена-
родне обговорення проектної Конституції СРСР. Че-
рез те, що основна маса віруючих на Україні це пра-
вославні, Ви маєте честь бути їхнім первопастирем
та само собою зрозуміло, що на Вас лежить обов’я-
зок у справі захисту прав віруючих.

Відважуючись нагадати Вам Ваші пастирські обо-
в’язки, я хочу підкреслити, що тепер, коли опубліко-
вано проект основного закону для всенароднього об-
говорення, саме час Вам, з висоти Вашого становища
виявити наполегливість у захисті Вашої віруючої па-
стви і домагатися узаконення таких прав віруючих,
які були б гідні:

—	Великого трудового вкладу віруючих в еконо-
міку країни;

—	Сучасного поняття про вартість людської осо-
би, що властиве для демократичного суспільства та
українських громадянських традицій;

—	Були б на рівні міжнароднього ухвалення про
права віруючих (стаття з Загальної Деклярації прав
людини, пункт VII Прикінцевого акту Гельсінкської
наради).

З огляду на це я вважаю за свій громадський
і християнський обов’язок висловити Вам свою дум-
ку у такому питанні, що видається мені надзвичайно
важливим, а саме:

Стаття 34 проекту Конституції проголошує:

«Громадяни СРСР є рівними перед зако-
ном незалежно від походження, соціяль-
ного і майнового стану, расової і націо-
нальної належности, статті, освіти, мови,
ставлення до релігії, роду і характеру за-
нять,місця проживання та інших обставин.

Рівноправність громадян СРСР за-
безпечується в усіх галузях економічно-
го, політичного, соціяльного і культур-
ного життя».

Стаття 52 проекту Конституції оголошує:

«Громадянам СРСР гарантується
свобода совісти, тобто право сповідува-
ти будь-яку релігію або не сповідувати
ніякої, відправляти релігійні культи або
вести атеїстичну пропаганду. Розпалю-
вання ворожнечі і ненависти у зв’язку з
релігійними віруваннями забороняється.

Церква в СРСР відокремлена від дер-
жави і школа — від церкви».

Стаття 52 проголошує право атеїстичної пропа-
ганди і не проголошує права релігійної пропаганди.
Атеїстів вона ставить в упривілейоване становище по
відношенні з віруючими. Це суперечить статті 34 про-
єкту Конституції, котра проголосила рівноправність
громадян перед законом...

Суперечність поміж статтями 34 і 52 можна усуну-
ти двома способами: а) заборонити атеїстичну пропа-
ганду, б) дозволити релігійну пропаганду. Заборона
атеїстичної пропаганди означає звуження свободи
слова і свободи обговорювання... [нечітко] будь-які
вчення, а кожний справжній демократ виступає проти
звуження свободи слова, — тоді залишається другий
спосіб розв’язання згаданої суперечности, а саме до-
звіл релігійної пропаганди.

12 грудня 1977 р.

Л. Лук’яненко

Неповний текст звернення Л. Лук’яненка до Екзарха Філарета
передруковуємо з українського щоденника «Свобода» (27 квітня
1978 р.).
Президії Верховної Ради УРСР

Від Лук’яненка Л. Г., Тихого О. І.

ЗАЯВА

Проблема збереження миру багатогранна. З огля-
ду на те, що одним із шляхів до збереження миру, в
якому ми, прості громадяни, зацікавлені не менше
від міністра закордонних справ і всього керівництва
СРСР, є широке взаємне ознайомлення людей різних
країн шляхом безпосередніх контактів у культурній,
економічній, ідеологічній галузях життя в дусі Загаль-
ної Деклярації прав людини, група громадян у скла-
ді Олеся Бердника, Петра Григоренка, Івана Канди-
би, Миколи Матусевича, Мирослава Мариновича,
Оксани Мешко, Миколи Руденка, Н. Строкатої і нас
двох створили Українську Громадську Групу Спри-
яння Виконанню Гельсінкських Угод, поставивши
собі за мету в міру можливости:

1.	Ознайомлювати громадян УРСР із
Загальною Декларацією прав людини
та Загальною Декларацією Гельсінксь-
ких Угод та іншими міжнародними до-
кументами, учасниками аких є СРСР, а
також УРСР.
2.	Сприяти зменшенню підозріння між
народами різних держав, більшому об-
мінові інформації та ідеями;

3.	Виявляти та оприлюднювати кон-
кретні факти істотних порушень прав
людини на території України;

4.	Боротися проти порушення націо-
нальних прав українського народу шля-
хом оприлюднення фактів порушення
окремими особами, установами чи орга-
нізаціями Конституцій СРСР та УРСР
та міжнародних актів, учасниками яких
є СРСР та УРСР;

5.	Збирати та оприлюднювати відомо-
сті про українських політв’язнів, підна-
глядних та переслідуваних в адміністра-
тивному порядку.

Група проголосила в своїй Деклярації мету та ме-
тоди своєї легальної діяльности, суть якої збігається
з обов’язками прокурорів, суддів, депутатів рад. Те,
що робила УГГ, є не лише правом, а й моральним
обов’язком громадян, у першу чергу тих, що здобули
наукові ступені та звання, вищу освіту й мають жит-
тєвий досвід. Якби 30-40-50 роки громадяни діяли ак-
тивно й безсторонно в дусі проголошеної нами Де-
клярації, то Україна за 60 років не опустилась би до
рівня найбезправнішої колонії і не було б такої стра-
хітливої руйнації, якої вона не зазнала навіть за весь
час перебування у складі російської імперії — тюрми
народів.

Коли б наші громадяни мали свободу друку, пі-
сля-революційна диктатура на Україні не привела б
до геноциду і знищення кільканадцять мільйонів
українців, більше, ніж заморили і задушили хижі кігті
двоглавого орла від 1764 до 1917 року.

Посмертна реабілітація мільйонів розстріляних
і замордованих у концтаборах, в тім числі й тих
українців, що завзято допомагали російським шовіні-
стам обернути договір від 27.12.1922 р. про створен-
ня Союзу Республік на просту формальність і знову
перетворити Україну в колонію Росії, не знали про-
блеми прав людини. Навпаки. Сьогодні ця проблема
набула особливої гостроти і зобов’язує кожну су-
спільно та національно свідому людину діяти у на-
прямку розширення народовладдя і обмеження сваво-
лі малих та великих чиновників і бюрократів і систе-
матичного порушення ними демократичних, націо-
нальних, культурних, релігійних та інших прав гро-
мадян.

Усе таємне стає явним. XX з’їзд показав світові
дивовижну брутальність сталінського терору на най-
вищому рівні. Що діялося внизу, ми знаємо від своїх
батьків. Післяхрущовське керівництво СРСР припи-
нило критику терористичної практики, перейшло до
приховування її та повільної реабілітації великого де-
спота та маскування своїх власних репресій. Та світ
змінився: репресії молодої української інтелігенції
1965, 1967 та 1972 років стали відомі світові вже неза-
лежно від волі КПРС.

КПРС не змінилася. Вона неспроможна навіть уя-
вити собі існування поруч з нею якоїсь іншої ідейної
сили, репресує всіх своїх ідейних супротивників, на-
магається приховувати факти репресій. Приховуван-
ня не вдається. Тоді вона вигадує небилиці про цілі,
причини зростання та ідейні джерела дисидентства.
Світ бачить цю брехню, обурюється і глузує з неї.
КПРС знає лише одну тактику — терор. Ця тактика
виправдовувала себе доти, поки вдавалося прихову-
вати та якось виправдовувати беззаконня. Тепер, ко-
ли це стало неможливим, репресії завдають самій К-
ПРС величезної шкоди. Старі, скомпромітовані мето-
ди не годяться в нових умовах. Для нових умов по-
трібні нові засоби, але старезне керівництво боїться
всього нового, не відважується йти на діялог з наро-
дом і на сміх і ганьбу перед усім світом удається до
безплідних репресій, які не знищують і не ховають
інакодумців, а ще більше викликають обурення й не-
задоволення всередині країни і за її межами.

Довічною ганьбою в цьому пляні будуть розпра-
ви 1977-1978 над учасниками правозахисного руху,
зокрема розправа обласних судів над членами Укра-
їнської Гельсінкської Групи в глухих закутках До-
нецької (м. Дружківка), Київської (м. Васильків),
Чернігівської (м. Городня) областей, що відбулися
за зачиненими дверима без реального права на за-
хист, з численними порушеннями основних засад КП-
К УРСР, Конституції УРСР, Прикінцевого Акту
Гельсінкської наради та міжнародного Пакту про
громадянські та політичні права.

Жорстокі, нелюдські розправи над п’ятьма члена-
ми групи (12-15 років концтаборів та заслання), а та-
кож примусове позбавлення громадянства генерала
Петра Григоренка, не залякали суспільно активних
громадян і не зняли питання про боротьбу за демо-
кратизацію суспільно-політичного життя України та
усунення постійних порушень прав громадян.

Кількість робітників і колгоспників у складі Вер-
ховної Ради, що одностайним піднесенням рук схва-
люють бюджети та будь-які інші закони й беззакон-
ня (як це має місце останніх 60 минулих літ) — це ще
ніяк не демократія.

Про законність, без якої неможлива демократія,
можна говорити в тому разі, коли права людини за-
лежать лише від закону, а не від волі чиновної бюро-
кратії. Створюючи Українську Гельсінкську Групу,
ми не питали дозволу у виконавчої влади — таке пра-
во нам дає закон.

За перший рік існування Групи репресовано чоти-
рьох її членів, а потім ще двох. Через те,що в КДБ
неодноразово заявляли, що арештували Олексу Ти-
хого, Миколу Руденка, Мирослава Мариновича, Ми-
колу Матусевича не за участь у Групі, а за індивіду-
альні дії, шість членів групи перед наближенням річ-
ниці діяльности вирішили звернутися до Ради Міні-
стрів УРСР з клопотанням такого змісту:

КЛОПОТАННЯ*

Стаття 39 Конституції СРСР говорить, що:

«Громадяни СРСР мають усю повноту
соціяльно-економічних, політичних та
особистих прав і свобод...».

Ми — громадяни СРСР і таким чином, це ми ма-
ємо всю повноту... прав і свобод.

Стаття 51 Конституції СРСР говорить, що

«Відповідно до цілей комуністичного
будівництва громадяни СРСР мають
право об’єднуватися в громадські орга-
нізації...».

Отже, ми — громадяни СРСР, маючи всю повно-
ту прав і свобод, маємо право об’єднуватись у гро-
мадські організації.

Користуючись своїми громадянськими правами,
група осіб, а саме: Олесь Бердник, Петро Григорен-
ко, Іван Кандиба, Левко Лук’яненко, Микола Мату-
севич, Мирослав Маринович, Оксана Мешко, Микола
Руденко, Ніна Строката і Олекса Тихий 9-го листопа-
да 1976 року створили громадську групу під назвою
«Українська Громадська Група Сприяння Виконан-
ню Гельсінкських Угод», про що й повідомили уряд
УРСР, надіславши йому Декларацію Групи з викла-
дом цілей Групи і методів роботи.

Як видно з самої назви громадської організації,
Група ставила собі за мету сприяти виконанню в УР-
СР гуманітарних положень Прикінцевого Акту Гель-
сінкської наради.

Група не зареєстрована й існує неофіційно.

З огляду на ст. 4 Конституції СРСР, ми вважаємо
за необхідне надати Групі офіційний статус.

Адміністративний кодекс УРСР не встановляє
правил реєстрації недержавних громадських організа-
цій, тому ми звертаємося прямо до уряду УРСР: або
безпосередньо вирішити питання, або передати його
Міністерству внутрішніх справ УРСР з тим, щоб бу-
ло:

а)	Розглянуто Деклярацію Української
Громадської Групи Сприяння Виконан-
ню Гельсінкських Угод для визначення
конституційности цілей Групи і методів
її діяльности;

б)	Винесено постанову про надання
Групі прав юридичної особи через реє-
страцію Групи;

в)	Передано копію постанови про реє-
страцію Міністерству фінансів УРСР для
відкриття в банку окремого рахунку.

Група складається з суспільно-активних людей не-
залежно від національности і діє у складі членів Гру-
пи і кореспондентів Групи. Ініціаторів, що нижче під-
писалися, просимо вважати фундаторами юридичної
особи:

Олекса Бердник — керівник Групи, Пе-
тро Григоренко — координатор Групи,
Іван Кандиба, Левко Лук’яненко, Окса-
на Мешко, Ніна Строката.

Адреса Групи: 252086, Київ-86, вул. Верболозна,
16.
Додаток: Деклярація Української Громадської
Групи Сприяння Виконанню Гельсінкських Угод.

Вчинено в Києві 14 жовтня 1977 року».

З початком другого року діяльности Групи КДБ
— «карающий меч диктатури» арештував п’ятого
члена Групи — Левка Лук’яненка, а незабаром Прези-
дія Верховної Ради СРСР позбавила громадянства
генерала Петра Григоренка — шостого члена Групи,
заборонивши йому повертатися з відпустки (яку він
провів у США) до СРСР для проведення правозахи-
сної діяльности.

З Чернігівського слідчого ізолятора 3.04.78 р. Лу-
к’яненко подав до Президії Верховної Ради УРСР за-
яву, в якій незалежно від його арешту й припинення
активної участи в діяльності Групи просив зажадати
Декларацію Групи, розглянути її з точки зору відпо-
відности змісту Конституції УРСР і ухвалити відпо-
відне рішення про надання Групі офіційного статусу.

Через те, що ніхто з членів Групи ніякої відповіді
не отримав, ми — Олекса Тихий та Левко Лук’янен-
ко — вирішили тепер уже з нового місця — особливо
суворого концтабору, що в селищі Сосновці Зубово-
Полянського району Мордовської АРСР — зверну-
тися знову з офіційною заявою у цій справі. Хоч ми
тепер і за ґратами, але проблема прав людини і
України нас хвилює не менше, ніж вона цікавила нас
тоді, коли ми жили на Україні.

Через свою фізичну ізоляцію ми неспроможні бра-
ти активну участь у діяльності Групи, але ми й далі
вважаємо себе Ті членами, радіємо з поповнення її
новими людьми і тому задля Групи та її правозахи-
сник цілей спрямовуємо до вас цю заяву з повторен-
ням клопотання, зформульованого 14.10.77 року ші-
стьма членами Групи та 3.04.78 р. — Лук’яненком.

Ми розуміємо, що практично ви повністю залежи-
те від Москви і самі неспроможні вирішити питання
не тільки про реєстрацію Групи, але й про діялог з
нею на цю тему. І все ж, через те, що формально У-
РСР — суверенна республіка, а утворення громадсь-
кої групи — зовсім незначна подія і всяка ймовірна
офіційна постанова може бути ухвалена в Києві, ми
й звертаємось до Києва.

Реєстрація Групи та надання їй офіційного стату-
су сприятиме пробудженню байдужих до активного
громадського й національного життя людей, що без-
перечно, сприятиме прогресивному розвиткові укра-
їнського суспільства, і через розширення міжнарод-
них контактів — зміцненню миру в усьому світі.

Для розгляду нашої заяви по суті слід зажадати
примірник Деклярації Української Громадської Гру-
пи Сприяння Виконанню Гельсінкських Угод з архі-
ву Донецького, Чернігівського чи Київського КДБ,
де вони зберігаються у так званих кримінальних
справах на Миколу Руденка, Мирослава Маринови-
ча, Миколу Матусевича та нас двох, як доказ нашої
невинности та деспотичного характеру сучасного по-
літичного режиму, що неспроможний обходитися без
жорстокого переслідування чесних громадян за Сло-
во.

Лютий 1979 рік.

* Текст цього клопотання був опублікований також у збірни-
ку документів і матеріялів Української Гельсінкської Групи —
«Український Правозахисний Рух» (В-во «Смолоскип», 1978 р.),
стор. 177-179, а також англійською мовою у збірнику „Тйе Ни-
тап Кі§йі8 Моуєшєпі іп (Легате” (Зтоіозкур РиЬІізйегз, 1980),
стор. 24-26.
ГРУПА СПРИЯННЯ ВИКОНАННЮ ГЕЛЬСІНКСЬКИХ
УГОД В СРСР

ДОКУМЕНТ № 59

ПРОЦЕС
члена Української Групи «Гельсінкі» Левка Лук’янен-
ка

Процес Левка Лук’яненка принципово аналогіч-
ний процесам Ю. Орлова, О. Ґінсбурга, В. П’яткуса,
А. Щаранського, суди над якими закінчилися за кіль-
ка днів до початку суду над Л. Лук’яненком (вони
схарактеризовані в документі ч. 56 Московської Гру-
пи «Гельсінкі» від 15 липня ц. р.), а також процесам
раніше засуджених членів Української Групи «Гель-
сінкі» М. Руденка, О. Тихого, М. Матусевича, М.
Мариновича, П. Вінса, процесові засудженого в квіт-
ні ц. р. учасника правозахисного руху литовця Балі-
са Ґаяускаса та інших правозахисників.

Суд над Левком Лук’яненком, обвинуваченим в
«антирадянській агітації і пропаганді», відбувався
з 18 до 22 липня в м. Городні (Україна), Йому інкри-
мінують статті та відкриті листи, що він їх написав, а
також документи Української Групи «Гельсінкі», де-
кларативно визначені як «наклепницькі антирадянсь-
кі» та «наклепницькі буржуазно-націоналістичні»; при
цьому зазначається, що Лук’яненко висилав їх до га-
зет і журналів (мається на увазі ті, що офіційно вида-
ються в СРСР), а також «на різні адреси» «своїм
однодумцям» (себто приятелям і знайомим, з якими
листувався Лук’яненко); в обвинуваченні говориться,
що ці матеріяли «опинилися на Заході» і там «їх ви-
користовують наші вороги» з метою «імперіалістич-
ної пропаганди», «для розповсюдження наклепів» про
те, що в СРСР «немає свободи слова і друку»,«обме-
жуються права громадян», «немає рівности прав віру-
ючих і невіруючих», «не виконуються Гельсінкські
угоди»; говориться також, що інкриміновані матері-
яли «порочать державний і суспільний лад СРСР»,
КПРС, органи радянської влади, радянське правосуд-
дя і використовуються «з провокаційною метою про-
ти СРСР», «для підривання престижу Радянської дер-
жави», «для підривання національної єдности» і т. д. і
т. д. Лук’яненкові ставлять у провину й те, що він
«став членом так званої Української Групи Сприяння
Виконанню Гельсінкських Угод».

(Треба зазначити, що в обвинуваченнях Ю. Орло-
ва, О. Ґінсбурґа, А. Щаранського, суди над якими
відбувалися в Москві або порівнюючи недалеко від
Москви, Групу «Гельсінкі» взагалі не називають; до-
кументи Групи інкримінуються, але їх не називають;
суд робить вигляд, що Група взагалі не існує.)

Ось приблизний перелік матеріялів, що їх інкри-
мінують Лук’яненкові.

Документи Української Групи Сприяння Виконан-
ню Гельсінкських Угод; Декларація Групи, вісім ме-
морандумів Групи, «Маніфест правозахисного руху»,
«Відозва до Беоґрадської наради».

Тексти, автором яких є Лук’яненко: «Рік свободи»,
«Відкритий лист до професора Київського університе-
ту Рубана»(був посланий до «Літературної газети»),
«Проблеми інакодумства», заява до Президії Верхов-
ної Ради СРСР — з проханням дати дозвіл на виїзд
із СРСР, лист до Ради Міністрів СРСР, «Відкритий
лист до Екзарха Філарета», «Лист до запеклих атеї-
стів», стаття «Зупиніть кривосуддя».

Л. Лук’яненкові інкримінують також усні вислов-
лювання в приватних розмовах, які суд вважає на-
клепницькими антирадянськими. Для давання свід-
чень про висловлювання та про його «поведінку» на
суд викликано його колишніх товаришів по службі,
5 чи 6 осіб. (Л. Лук’яненко, юрист за освітою, що
працював до першого арешту в 1961 р. за фахом, пі-
сля звільнення в 1976 р. змушений був працювати
електриком у лікарні з майже мінімальною платнею
— приблизно 60 карб, на місяць.)

Ці свідки — товариші по службі свідчили на суді,
що Лук’яненко відмовився підписати Стокгольмську
відозву; деякі свідки плутали і називали цю відозву
«Гельсінкською». (Збирання підписів під Стокгольм-
ською відозвою провадилося за вказівками керівних
органів СРСР). Вони посвідчили також, що Лук’янен-
ко не брав участи «в громадському житті» (в тому,
що ці свідки і ті, хто їх допитує, розуміють під гро-
мадським життям), не ходив на демонстрації.

Прокурор в обвинувальній промові також згадав
про «демонстрації»: за його словами, Лук’яненко
«зводив наклеп», ніби на святкові демонстрації людей
примушують іти обов’язково.

Допитувана як свідок дружина Левка Лук’яненка
сказала, звертаючися до судді й до прокурора, що
Гельсінкський Акт — це провокація для таких наївних
людей в СРСР, як її чоловік.

Прокурор читав обвинувальну промову близько
години. Його промова була схожа на політичну лек-
цію. Він вимагав присудити Лук’яненка до найвищої
за даною статтею кари: 10 років позбавлення/волі в
таборі особливого режиму і 5 років заслання (ст. 62
ч. 2 КК УРСР; ст. 70 ч. 2 КК РРФСР).

* * ♦
На процесі Левка Лук’яненка, так само як і на
процесах інших правозахисників, були численні пору-
шення законности. Зокрема була порушена гласність
судочинства; було вжито протизаконних заходів, щоб
утруднити й недопустити прибуття людей, які хоті-
ли б бути на суді.

Отже, не було повідомлено про дату й місце суду.
Один свідок зі Львова, який майже напередодні суду
одержав повістку прибути на суд 19-го (виявилося,
що це не перший, а другий день суду), потелефонував
про це в Москву одному відомому правозахисникові,
а той і собі повідомив західних кореспондентів. Ро-
дичі Лук’яненка дізналися про те, що починається
суд, із повідомлень закордонного радіо; вони змогли
прибути на суд, спізнившися на кілька годин.

Містечко Городня, де відбувався суд, лежить за
50 км. від Чернігова і за 200 км. від Києва. Л. Лук’я-
ненко жив перед тим, як його арештували, в Черніго-
ві (позбавлений права на виїзд звідти). Більшість ви-
кликаних на суд свідків була з Чернігова та з Києва.

Міліція зупиняла автобуси, які в дні суду їхали в
Городню і які ще не доїжджали до цього містечка.
Пасажирів висаджували, а тим, які їхали на суд (або
була підозра в цьому), не маючи на те «виправду-
вальних» документів, — їхати далі не дозволяли.

Повернули з половини дороги члена-засновника
Української Групи «Гельсінкі» 70-літню Оксану Меш-
ко, яка їхала з Києва.

Біля будинку суду вартувало багато співробітни-
ків держбезпеки.

До залі суду впустили лише жінку та батьків Лу-
к’яненка. Решта публіки була спеціально заанґажова-
на.

Левко Лук’яненко на самому початку заявив, що
він вважає цей суд незаконним. Він також заявив про-
тест проти того, що суд відбувається в Городні, і
проти того, що його приятелі й товариші по Групі
«Гельсінкі» не мають можливости бути присутніми
на суді.

Він заявив, що не бажає бути присутнім на тако-
му суді, і наполягав на тому, щоб його вивели із залі
суду. Його залишили. Він оголосив голодівку.

Інкриміновані Л. Лук’яненкові матеріали не були
прочитані в суді. Не було ні аналізи тексту, ні дока-
зів наявности наклепу.

Наполегливі прохання Л. Лук’яненка — прочита-
ти той або інший документ — не були задоволені.
Зокрема він кілька разів просив, щоб йому дали мо-
жливість прочитати свою статтю «Зупиніть кривосуд-
дя», бо багатьох свідків розпитували про розповсю-
дження цієї статті.

Л. Лук’яненко не мав адвоката. Захисну промову
він виголошував сам упродовж 3-4 годин. Суддя раз-
у-раз перебивав його, забороняв йому читати будь-
які тексти, мотивуючи це тим, що судові вони й так
відомі.

Суд визнав Левка Лук’яненка особливо небезпеч-
ним державним злоцинцем рецидивістом і засудив його
на 10 р. позбавлення волі у виправно-трудовій колонії
(таборі) особливого режиму і на 5 років заслання.

* * *

Левкові Лук’яненкові минуло 50 років. П’ятнад-
цять років він був ув’язнений; не менше як половину
цього терміну — у Володимирській в’язниці та у вну-
тріщньотабірних в’язницях...; 1961 року він, засудже-
ний на найвищу кару, три місяці перебував у камері
смертників. Його здоров’я дуже підірване; він хворіє
на виразку шлунка, холецистит та інші недуги.

Новий вирок — умови, в яких йому доведеться
відбувати термін позбавлення волі — може бути для
нього смертельним.

15 років дружина Л. Лук’яненка ждала свого чоло-
віка. Менше ніж два роки вони жили разом, користу-
ючися дуже обмеженою свободою, під постійним
гласним наглядом міліції та негласним наглядом
держбезпеки. Упродовж наступного 10-літнього тер-
міну мук і поневірянь Л. Лук’яненко і його дружина
зможуть мати особисте побачення не більше як один
раз на рік — якщо й це єдине побачення не буде за-
боронене як додаткова кара.

Зазнаючи після звільнення в 1976 р. постійних пе-
реслідувань, позбавлений можливости нормально жи-
ти, спілкуватися з людьми, позбавлений можливости
працювати в тій ділянці, до якої він вважає себе по-
кликаним, — Левко Лук’яненко, всією душею відда-
ний своїй батьківщині Україні, — просив дозволу ви-
їхати, покинути батьківщину. Влада не дала йому
дозволу на еміграцію, як не дає його й багатьом ін-
шим українцям, колишнім політв’язням, в’язням сум-
ління.

Левка Лук’яненка добре знають його колишні
співв’язні. Про нього говорять із захопленням, як про
людину, яка з гідністю пройшла через найтяжчі ви-
пробування. У нього зберігся високий інтелект, жи-
вий допитливий розум, почуття гумору, почуття
справедливости, добрість, чутливість і прихильність
до людей.

У тих, кому довелося знати Левка Лук’яненка, він
має великий моральний авторитет.

1961 року «особливо небезпечний державний зло-
чин» Л. Лук’яненка та кількох його друзів полягав у
тому, що вони, базуючися на Конституції, хотіли до-
магатися — мирними законними способами — само-
визначення України. За це їх обвинуватили в «зраді
батьківщини» та в «антирадянській агітації й пропа-
ганді».

Тепер «особливо небезпечний державний злочин»,
«рецидив» Левка Лук’яненка полягає в тому, що він
— базуючися на підписаних урядом СРСР міжнарод-
них угодах і пактах — написав і підписав літератур-
ні твори, документи, в яких висловлено не конформ-
ні правлячій ідеології думки й інформації.

Охоронці соціялістичного ладу кваліфікують ці
твори як «наклепницькі», «наклепницькі антирадянсь-
кі» саме тому, що вони ідеологічно не конформні, то-
му що в них повідомляється про факти і явища, про
які, за неписаними радянськими канонами, — годить-
ся мовчати. Під «антирадянськими наклепами» ра-
дянською мовою означається саме правда про радян-
ську дійсність, про закорінені в режимі зневагу до
людської особи, нелюдяність і жорстокість.

* * *

Процес Левка Лук’яненка, характер поставленого
йому обвинувачення, призначена йому сувора кара
і ті нелюдські жорстокі умови, в яких йому доведеть-
ся відбувати цю кару, — все це кричущо суперечить
міжнародним правовим нормам, а також гуманітар-
ній частині Гельсінкських угод.

Ми вимагаємо розголосити всі матеріали відбуто-
го в червні ц. р. суду над Л. Лук’яненком — акт обви-
нувачення, вирок, протоколи судових засідань; ці ма-
теріали повинні бути доступні кожному, хто ними ці-
кавиться. Того самого ми вимагаємо і щодо матерія-
лів судів над іншими правозахисниками. Ми вимага-
ємо також подати до вселюдного відома матеріали
суду над Л. Лук’аненком в 1961р.

Ми вимагаємо перегляду процесу Л. Лук’яненка
і процесів інших правозахисників — в умовах цілко-
витої гласности і на основі міжнародно визнаних
прав людини.

Ми переконані в цілковитій незаконності засу-
дження Левка Лук’яненка і ми вимагаємо звільнити
його.

Ми покладаємо надію на підтримку наших вимог
міжнародною громадкістю; покладаємо надію на під-
тримку незалежних юристів, Міжнародної Амнестії,
письменників, учених, спортсменів, незалежних проф-
спілок, усіх людей доброї волі.

20 серпня 1978 р.

ЧЛЕНИ МОСКОВСЬКОЇ ГРУПИ«ГЕЛЬСІНКІ»:

Слена Боннер, Софія Каллістратова,
Мальва Ланда, Наум Мейман, Віктор
Некіпєлов, Тетяна Осіпова, Сергій Полі-
канов.
МАРИНОВИЧ МИРОСЛАВ

МИРОСЛАВ ФРАНКОВИМ МАРИНОВИЧ

Член-засновник Української Гельсінкської Групи

Народився 4 січна 1949 р. в Дрогобичі, жонатий (дружина
— Раїса С. Сергійчук; дочка Мирослава, нар. в 1968 р.),
інженер. Служив в армії. Закінчив Львівський політехніч-
ний інститут. До арешту деякий час працював інженером
у Києві, а згодом перекладачем. Був засуджений разом з
М. Матусевичем у березні 1978 р. у м. Василькові Київсь-
кої обл. на 7 р. табору суворого режиму і 5 р. заслання.
Покарання відбував у концтаборі ч. 36 у Пермській обл.
Брав активну участь у боротьбі політв’язнів за свої права.
Хронологія

1977 РІК:

23 квітня — у Києві був заарештований Мирослав Маринович.
Його звинувачували за ст. 62 КК УРСР («антирадянськаагі-
тація і пропаганда»). Йому (як і Матусевичеві) інкримінува-
ли розповсюджування і участь у виготовленні документів
Української Гельсінської Групи. Слідство тривало 11 міся-
ців.

1978 РІК:

22 березня — у Василькові Київської обл. розпочався суд над М.
М. (а також над М. Матусевичем). Справу розглядала виїз-
на сесія Київського обласного суду (докл. див. кн. «Інф. бю-
летені», стор. 38-44; статтю Н. Світличної «Темідіянти» у
журн. «Сучасність», ч. 7-8, 1979, стор. 199-207). Голова суду
Дишель. Родичі М. М. довідалися про суд щойно увечері в
перший день. На суді виступали свідки: О. Бердник, Н. Світ-
лична, М. Коцюбинська, Є. Обертас, О. Гейко, сестра і дру-
жина М. М., були зачитані свідчення хворого Б. Антоненка-
Давидовича.

27 березня — закінчився суд над М. М. (і М. Матусевичем). Йо-
го засудили на 7 р. табору суворого режиму і 5 р. заслання.

6 липня — М. М. прибув до табору ч. 36 в Пермській обл.

ЗО серпня — групі політв’язнів і М. М., звеліли переселитись з 1-
го відділення у ІІ-ге.Підозріваючи,що це переселення має
каральний характер, вони відмовилися.

4 вересня — група політв’язнів, в тому числі й М. М, написали
ідентичні заяви в різні радянські інстанції, протестуючи про-
ти побутових умов у таборі.

5 вересня — група політв’язнів, в тому числі й М.М., відзначили
День червоного терору, написавши заяву до ВР СРСР, дома-
гаючись скасування декрету з 1918 р.

23 липня — М. М бере участь у декаді боротьби народів за неза-
лежність.

6	вересня — у М. М. сконфіскували лист до М. Коцюбинської в
Києві.
12	вересня — адміністрація табору зробила попередження М. М.
(і ще одному політв’язневі) за відмову копати яму в місці ви-
сокого рівня ґрунтової води і під час зливи.

13	вересня — група політв’язнів, а також і М.М.,проголосили
одноденну голодівку, протестуючи проти покарання Є. Про-
нюка і Козачкова.

— у М.М. сконфіскували лист від сестри М. Матусевича з
Києва.

28	вересня — група політв’язнів, у тому числі й М. М., веде бо-
ротьбу за право жити окремо від кримінальних в’язнів. Ма-
йор Федотов вирвав вікно у їхньому бараці. М. М. і чотири
інші політв’язні, на знак протесту не вийшли на роботу. У
житловій секції їхнього відділення температура 13-14°С.

ЗО вересня — на знак протесту проти запроторення Г. Приходь-
ка в ШІЗО, група політв’язнів, включно з М. М., проголоси-
ла «італійський страйк» (виконування лише 25% норми).

6	жовтня — група політв’язнів, включно з М. М., закінчила «іта-
лійський страйк» після звільнення Г. Приходька з ШІЗО.

12	жовтня — за відмову переселитися в інший барак група по-
літв'язнів включно з М. М. була покарана позбавленням
ларька.

20	жовтня — за дальшу відмову переселитися в інший барак
група політв’язнів, а також і М. М., була покарана — позбав-
ленням чергового побачення.

25	жовтня — за дальшу відмову переселитися група в’язнів бу-
ла покарана. М. М. — 15-денним ШІЗО.

9	листопада — М. М., який перебував в ШІЗО в таборі ч. 35, пе-
ревели назад в табір ч. 36.

10	листопада — М. М. оголосили «попередження» за те, що він
їв після відбою і за «груб’янство» в розмові з кап. Чугайно-
вим.

12	листопада — група політв’язнів, і М.М., написали заяву на
захист політв'язня Ізмайлова.

16	листопада — У М. М. сконфіскували листи від Є. Обертаса
і Т. Матусевич з Києва.

17	листопада — М. М. оголосили «попередження» за перебуван-
ня під час праці поза робочим місцем.
1979 РІК:

Лютий — М. М. позбавили побачення.

Літо — дружину М. М. Раїсу Сергійчук звільнили з поліграфіч-
ного інституту два місяці до закінчення дипломної роботи
за «незадовільну» оцінку на іспитах марксизму-ленінізму.

20 вересня — група політв’язнів, а також і М. М., проголосили
одноденну голодівку з нагоди Дня захисту Гельсінкських
груп.

1980 РІК:

— М. М. перебував 6 місяців в ПКТ.

22 грудня — М. М. оголосив одноденну голодівку, домагаючись
лікаря

1981 РІК:

Грудень — М. М. викликали на допит у справі В. Стрільцева.
Покази давати він відмовився. Разом з іншими політв’язня-
ми в День прав людини М. М. держав голодівку.

1982 РІК:

19 січня — М. М. допитували в справі М. Гориня.

17 квітуня — М. М- разом з іншими політв’язнями був покара-
ний на 15 діб ШІЗО за відзначення Великодня і прочитання
молитви.

— стало відомо, що співробітник КДБ Черепанов погрожу-
вав убити М. М.

Червень — М. М. разом з іншими політв’язнями брав участь у
ряді акцій в справі медичної обслуги в’язнів.

20	серпня — М. М., як член УГГ, підписав разом з іншими по-
літв’язнями лист до держ. секретаря США Дж. Шульца на
захист Н, Григоряна.

Літо — М. М. і інші політв’язні написали лист до президента
США Р. Регена, прохаючи допомогти у створенні міжнарод-
ної комісії для інспекції радянських політв’язнів.

4	вересня — група політв’язнів, а також М. М., страйкували про-
ти застосовання насильства над Олесем Шевченком. Страйк
тривав 5 днів. Після страйку М. М. і п’ять інших політв’яз-
нів були посаджені в ШІЗО.
МАТУСЕВИЧ МИКОЛА

МИКОЛА ІВАНОВИЧ МАТУСЕВИЧ

Член-засновник Української Гельсінкської Групи

Народився 19 липня 1947 р. в с. Матюші Білоцерківського
р-ну Київської обл., жонатий (дружина — Ольга Гейко, член
УГГ, нар. 9 вересня 1953 р.), історик. Учився на історичнму
факультеті Київського педагогічного інституту. У 1973 р. був
виключений з 4-го курсу з інституту за «неуспшність», а на-
справді за вияв симпатій до репресованої тоді української
інтелігенції. Перед арештом працював редактором у ви-
давництві медичної літератури в Києві. У квітні 1977 р.
був заарештований за участь в УГГ і засуджений у березні
1978 р. на 7 р. табору суворого режиму і 5 р. заслання.
Відбував ув’язнення в концтаборі в Пермській обл., брав
участь у боротьбі політв’язнів за свої права, підписував ко-
лективні заяви в різні установи. У жовтні 1980 р. був пере-
везений до Чистопільської тюрми.

Хронологія

1977 РІК:

23 квітня — у Києві був заарештований Микола Матусевич. Йо-
го звинувачували за ст. 62 КК УРСР («антирадянська агіта-
ція і пропаганда») і 206-1 КК УРСР («хуліганство»). Йому
(як і М.Мариновичеві) інкримінували участь у виготовленні
документів Української Гельсінкської Групи і їх розповсю-
дженню. Випадок «хуліганства» трапився ще в 1972 р., під
час туристської прогулянки в Карпатах. Слідство тривало
11 місяців.

1978 РІК:

22 березня — у Василькові Київської обл. розпочався суд над М.
М. (і М. Мариновичем). їхню справу розглядала виїзна сесія
Київського обласного суду. Голова суду — Дишель. Крім
свідків, які подані в хронології М. Мариновича, були допи-
тані батьки, сестра, дядько і двоюрідна сестра М. М., а та-
кож 11 свідків з туристської групи в 1972 р. в Карпатах. М.
М. майже не брав участи в процесі, його усунули «за образу
суду» (докл. див. кн. «Інф. бюлетені», стор. 38-44; статтю
Н. Світличної «Темідіянти» у ж. «Сучасність», ч. 7-8, 1979,
стор. 199-207).

27 березня — закінчився суд над М. М. (і М. Мариновичем). Йо-
го засудили на 7 р. табору суворого режиму і 5 р. заслання.
Липень — М. М. перевезли в табір ч. 35 в Пермській обл.

— М. М. мав побачення з матір’ю.

Жовтень — у справі М. М. КДБ викликало на «розмови» П.
Стокотельного, 3. Вівчар, В. Лісову, О. Лелюк, В. Терпила,
матір — Анастасію. У Василькові, в цеху, де працювала се-
стра М. М., відбулися збори, на яких засудили її за те, що
вона не відмежувалася від «антирадянської діяльности свого
брата».

7 жовтня — в День Конституції СРСР М. М. (разом з іншими
політв’язнями табору ч. 35) оголосив одноденну голодівку
протесту.

17 жовтня — група політв’язнів, і М. М., вислали спільне по-
здоровлення папі Іванові Павлові 11-му.

18 жовтня — М. М. мав «загальне» побачення з дружиною О.
Г ейко.

ЗО жовтня — В День політв’язня група політв’язнів, а також і
М. М., оголосили одноденну голодівку.

1979 РІК:

14 квітня — М. М. був покараний 15 днями ШІЗО і позбавлений
«загального» побачення, яке припадало на травень.

16-26 квітня — М. М. брав участь у страйку, протестуючи проти
конфіскації адміністрацією табору звернень політв’язнів, які
домагались, щоб політтабори відвідали крреспонденти і
представники Комісії прав людини ООН.

Червень — М. М. був покараний на 3 місяці ПКТ. Під час пере-
бування в ПКТ він був покараний на 15 днів в ШІЗО за від-
мову працювати.

Липень-листопад — мати М. М. Анастасія, дружина О. Гейко,
і сестра Таміла домагалися «загального» і «особистого» по-
бачення. Начальник табору ч. 35 повідомив їх, що М. М. по-
збавлений побачень у 1979 році.

Жовтень — мати М. М. звернулася з закликом «До всіх людей
доброї волі» захистити її сина.

1980 РІК:

ЗО січня — сестру М. М. Тамілу адміністрація табору ч. 35 ви-
кликала на побачення з братом. Коли вона прибула з Укра-
їни аж в Пермську обл., їй сказали, що два дні тому М. М.
позбавили права на побачення.

5 жовтня — М. М. перевезли на 3 роки у Чистопільську тюрму.
— протягом 10 місяців в 1979-1980 рр. М. М. був покараний
9 разів в ШІЗО і кілька разів в ПКТ.

12 грудня — мати М. М. звернулася до Мадрідської конференції
і до Міжнародного Червоного Хреста на захист свого сина.

1981 РІК:

21 січня — мати М. М. звернулася у справі свого сина до XXVI
з’їзду КПРС.

—	жодних інформацій про М. М. на Заході не одержано.

1982 РІК:

—	жодних інформацій про М. М. на Заході не одержано.
До міжнародної організації «Амнесті Інтернешенел»

23 квітня був арештований мій чоловік Микола
Матусевич (ЗО років), — член Української Групи
Сприяння Виконанню Гельсінкських Угод. Того ж
дня арештували другого члена Групи — Мирослава
Мариновича. На питання чому заарештовано мого
чоловіка, 26 квітня я одержала відповідь: «Матусевич
Микола Іванович був арештований органами КДБ
за здійснення особливо небезпечного державного зло-
чину. Він знаходиться в ізоляторі КДБ при Раді Мі-
ністрів УРСР». Подібну записку одержала і дружина
Мариновича. За роки подружнього життя в важких
обставинах, я добре пізнала мужа і з певністю заяв-
ляю, що мій чоловік не може бути злочинцем, як і не
може ним бути Маринович — найкращий друг мужа.
Від дитинства обидва вони плекали любов, пошану і
співчуття до людей, нетерпимість до несправедливо-
сти і підлости, співчуття людському горю — ось ха-
рактеристика цих людей. Нелегкий ШЛЯХ життя мого
мужа; в 1973 році виключений з 4-го курсу історично-
го факультету Київського педінституту за те, що не
почав, на бажання КДБ, робити наклепи на друзів і
знайомих. Виключений, з хворим серцем, з бідою
влаштувався на фізичну роботу, але, за наказом КДБ,
і з таких робіт його звільняли. 29 грудня 1975 року
його арештували на 15 діб не за «хуліганство», як це
було сказано у вироку, а за участь у колядуванні.
(Колядки — національний різдвяний обряд, сьогодні
заборонений). Після звільнення, місяць не повертали
йому забраного майна і грошей. Ми жили на моїй
стипендії — 45 карбованців. Працівники міліції обра-
жали мужа й мене, провокували його на бійку. Він
влаштувався на працю в домі Санітарної освіти; йо-
го звільнили, а після цього наступив арешт.

Маринович — дипломований інженер — працю-
вав вантажником, пізніше розліплював афіші, і таким
чином заробляв 62 карб. Він має дружину й доньку.
За що таке переслідування? Відповідь одна: відкрите
висловлювання своїх переконань, членство в Гель-
сінкській Групі.

Де б не працювали Матусевич і Маринович, вони
всюди були добросовісні та залишали гарні враження
у співробітників. У співжитті з рідними і знайомими
— були добрими і чутливими людьми. Давня друж-
ба єднала цих людей. Але працівники КДБ не мо-
жуть зрозуміти почувань довгої приязні і тому поширю-
ють чутки про якісь то неморальні, нелюдські зв’язки
між ними. Я, дружина Миколи Матусевича, з обуренням
заявляю, що цей брудний наклеп потрібний КДБ для
того, щоб фальсифікувати слідство. КДБ не перший
раз робить з політичних — кримінальних злочинців,
щоб голосно заявляти, що в СРСР немає політичних
в’язнів.

Я вимагаю швидко закінчити наклепи на чесних
людей! Я вимагаю закінчити цькування їх рідних і
знайомих, на яких гураганом посипалися обшуки
(15 обшуків у рідних і знайомих) та допити. Я вима-
гаю швидкого звільнення цих чесних і благородних
людей — Матусевича і Мариновича.

Я оповіщаю про свій вступ до Гельсінкської Гру-
пи з метою внести і свій вклад у боротьбу за спра-
ведливість

14 травня 1977

Ольга Матусевич,
філолог, 1953 року народження
ЗВЕРНЕННЯ

Я хочу звернути увагу громадськости на долю мо-
го сина Матусевича Миколи Івановича, члена Укра-
їнської Гельсінкської Групи, засудженого в березні
1978 року за статтею 62 на 7 років таборів суворого
режиму і 5 років заслання.

Вважаючи свій арешт незаконним і без достатніх
основ, Микола Матусевич відмовився впродовж слід-
ства відповідати на питання КДБ. Впродовж 11 міся-
ців він не дав ніяких свідчень. Коли на 10-му місяці
слідства приїхали співробітники КДБ СРСР і сина
викликали на черговий допит з їхньою участю — він
відмовився іти. Його потягнули насильно: четверо
тягнули за руки і ноги, а п’ятий схопив його за волос-
ся. Після цієї дикої картини сина посадили в ШІЗО.
Перші дві доби його перебування там йому ні разу
не дали води: зробили вигляд, що забули.

Після відкинення касації у Верховному Суді УР-
СР, Матусевич на знак протесту проти жорстокого
вироку проголосив 25 травня одномісячну голодівку.
В стані голодівки його відправили до Пермського та-
бору. Микола продовжував голодувати під час тран-
спорту. До табору ч. 35 його доставили у важкому
стані здоров’я.

Таборова адміністрація робить усе, щоб позбави-
ти Матусевича навіть крихітки спілкування з рідни-
ми, яке дозволене в’язням. На протязі року його два
рази позбавили побачення з рідними: короткого і
особистого. Листи дуже погано доходять — один
конфіскується цензурою, наступний, для різноманіт-
ности, «пропадає» і т. д.

Від 14 квітня 1979 року по сьогоднішній день Ма-
тусевич сидить в ПКТ.

Становище ще більше погіршилося в результаті
безконтрольности і безкарности наглядачів. Викори-
стовуючи факт, що в’язні не мають годинників, на-
віть установлена 30-хвилинна прогулянка раз у день,
свавільно скорочується до 10-15 хвилин.

Зневірившись у можливість правового існування
у нашому суспільстві, Матусевич відмовився від ра-
дянського громадянства. Очевидно, це потягне за со-
бою нові каральні санкції. Але ж у мого сина і так
підірване здоров’я. В нього гіпертонія, хворе серце;
він украй виснажений.

Я, мати, звертаюся до всіх людей стати в обороні
мого сина.

Анастасія Федорівна Матусевич

Звернення Анастасії Матусевич на захист її сина Миколи дій-
шло на Захід без дати. Воно було написане, правдоподібно, ве-
сною або на початку літа 1979 р. Передруковуємо з українського
щоденника «Америка» (8 січня 1980 р.).
МЕЛЬНИК МИХАЙЛО

МИХАЙЛО МЕЛЬНИК

Став членом Української Гельсінкської Групи
в листопаді 1978 р.

Народився в 1944 р. в с. Ординці Вінницької обл., був жо-
натий (дружина Галина Павлівна, історик; дочка Оксана,
нар. 29 березня 1969 р. і Богдана, нар. 22 травня 1973 р.),
історик, кол. член КПРС. В 1962-1967 рр. учився на істо-
ричному факультеті Київського університету. Учителював
у сільських школах України. В 1971 р. склав аспірантсь-
кий іспит в Інституті історії АН УРСР. 22 травня 1971 р.
читав свої вірші біля пам’ятника Т. Шевченкові в Києві.
В 1972 р. був звільнений з аспірантури. В 1973 р. звільне-
ний з роботи в середній школі ім. Т. Шевченка в Києві й
виключений з партії. Працював деякий час робітником на
цегельні, а згодом сторожем. В 1972 р. і в наступних про-
тестував проти переслідування українських письменників,
а згодом проти арештів членів УГГ. Був постійно переслі-
дуваний агентами КДБ. 6 березня 1979 р. доведений КДБ
до самогубства.

Хронологія

1978 РІК:

11	травня — Михайло Мельник пише листа до Української
Гельсінкської Групи у справі відзначування 22 травня в Киє-
ві (див. скорочений текст в кн. «Інф. бюлетені», стор. 101-
106).

12	травня — М. М. був викликаний до 1-го відділу рацвоєнкома-
ту, де йому вручили повістку про покликання на кілька тиж-
нів до військового табору, щоб таким способом унеможливи-
ти йому піти 22 травня до пам’ятника Т. Шевченкові.

14	липня — у М. М. в Дарниці Київської обл. зробили обшук.
Жовтень — М. М. пообіцяли, що коли він перестане спілкувати-

ся з О. Мешко, його влаштують на працю за фахом. У той час
М. М. працював сторожем.

1979 РІК:

6 березня — у М. М. у с. Погребах зробили обшук. Вилучили
його весь літературний доробок, зокрема й збірку поезій
«Календар пам’ятних дат».

9-10 березня — у М. М. зробили знову обшук. Вилучили 15 па-
пок його рукописних праць. Після обшуку М. М. заподіяв
собі смерть.

12 березня — відбувся похорон М. М. в с. Погребах при великій
кількості його односельчан. По дорозі на похорон була за-
тримана міліцією О. Мешко і П. Стокотельний. Цілий цвин-
тар був оточений кільканадцятьма автомашинами з пред-
ставниками каральних органів. О. Мешко написала статтю
«Замість некролога» ( див. кн. «Інф. бюлетені», стор. 135-
137, а про докл. біографічні дані — там же, стор. 112-115).

23 березня — у Григорія Міняйла забрали копію збірки поезій
М. М. «Календар пам’ятних дат».
1981 РІК:

Квітень — з дружиною покійного М. М. Галиною працівники
київського управління КДБ кілька разів вели розмову.Остері-
гали її, щоб вона не мала зв'язків з «неблагонадійними осо-
бами».

Цей лист, який я передаю до Української
Громадської Групи («Гельсінкі») я надіслав в
одну із республіканських газет і подібний
лист до інших офіційних органів республіки.

18 грудня 1978

М. Мельник
(Михайло Мельник живе в с. Погреби Броварського р-ну Київ-
ської обл.)

ПРОФІЛАКТИКА

Напередодні 61-річниці Жовтня, а саме, 24 жов-
тня 1978 року, зі мною трапилась така подія: зайшов-
ши у магазин уцінених товарів, який знаходиться у
центрі м. Броварів(за метрів 70 від РК КПУ), я прид-
бав валянки і став розглядати пальта, не заходячи за
прилавок. Через кілька хвилин я оглянувся і, не поба-
чивши жодної людини у магазині, підійшов до две-
рей. Вони були зачинені. Так як за останні роки я не-
одноразово бував «схожий на небезпечного рецидиві-
ста, що втік» і т. ін. (а тому, навіть ідучи в лазню бе-
ру із собою пашпорта), то я здогадався, що це таке.
Проте не хотілось вірити, що охоронці порядку і за-
законности найгуманнішого соціялістичного Суспіль-
ства докотились вже і до таких засобів. Та і на цей
раз моя віра була розтоптана. Невдовзі двері відчи-
нилися і на мене із погано награним здивуванням та
обуренням накинулась якась жінка і капітан Пирі-
жок (працівник райвійськомату), мовляв, як і чого я
тут опинився? Як за розіграним сценарієм (а воно
очевидно так і було) за кілька хвилин з’являється мі-
ліціонер. (До речі, із тих, хто мене «застукав» у мага-
зині ніхто не відлучався, щоб подзвонити в міліцію).
На очах цікавої юрби, що зібралася біля магазину і
на автозупинці (цей магазин напроти автозупинки)
мене за всіма правилами міліцейської опіки виводять
із магазину, садовлять у не міліцейську машину, во-
дій якої був у затемнених окулярах і доставляють у
райвідділення міліції. Тут, знову ж таки із погано при-
хованою об’єктивністю та діловитістю розбирались
в тому що сталось і після двох годин вимотування
нервів та приниження відпустили.

Не можу стверджувати чи вище описане: а) було
організовано з метою перевірки моєї сумки (подібне
мало вже місце), б) це т. з. профілактика, яка різними
але подібними методами практикується по відношен-
ню до мене і подібних і мета якої — принизити лю-
дину, морально вбити її, залякати, вивести з нор-
мальної життєвої колії, поширити про неї різні пліт-
ки і т. ін., в)це — широко запланована політична про-
вокація (об’єктивно, це виглядає саме так) напередод-
ні знаменної події — річниці Жовтня? (Як я згодом
взнав, подібне тому, що трапилось зі мною 24 жовт-
ня, було в Києві, 2 листопада із сином відомого укра-
їнського (нині офіційно-одіозного) письменника Б. Д.
Антоненка-Давидовича, а 3 листопада з О. Я. Меш-
ко — членом Української Громадської Групи Спри-
яння Виконанню Гельсінкських Угод). Але що це не
якийсь випадок чи намагання мною здійснити крадіж-
ку видно із вище описаного і таких фактів поданих
нижче:

1.	У цьому магазині немає речей на які міг би по-
сягнути злодій, а всіх речей, мабуть, на пару сотень.

2.	До закриття магазину залишилось більше годи-
ни і у магазині практично, ніде заховатися.
3.	Чому продавщиця закриваючи магазин на кіль-
ка хвилин забрала «касу» (виторг) із собою? (Згідно
офіційної версії, продавщиці потрібно було піти у
склад.)

4.	Продавщиця не могла не помітити мене вихо-
дячи із магазину, бо стояв я біля прилавку (не захо-
дячи за прилавок) і місця в магазині для відвідувачів
7-8 квадратових метрів.

5.	Коли вищезгадувані (якась жінка), Пиріжок і
продавщиця («застукали»мене у магазині, то обурю-
вались чомусь перші, а продавщиця яка, мабуть, най-
більше переживає за свій магазин, тільки кілька разів
злякано повторила: «Касу я забрала, за валянки він
(тобто, я — М. М.) заплатив»... Як не зрозуміти про-
давщицю, яка, може, колись і взяла із покупця якусь
зайву копійчину, але такої підлоти і гидоти вона, ма-
буть, і у сні не бачила?

6.	Згадувану «якусь жінку» цікавила в першу чергу
моя сумка і, навіть, книжка (це були поезії Рільке),
яка була в сумці. Книжок у цьому магазині не буває.

7.	В міліції, де я відмовився давати письмове по-
яснення того, що сталось зі мною у магазині, не на-
стоювали, щоб я робив таке.

8.	Коли в міліції відпускали мене, «виявивши», що
те що сталось — якесь непорозуміння, то навіть не
попросили вибачення. Останнє свідчить про те, що
в міліції ще не дійшли до того, щоб роблячи людині
підлість (по своїй чи не по своїй волі) ще й люб’язно-
солодко вибачатись.

9.	В міліції, фактично, не цікавились моїми голов-
ними біографічними даними, хоча у відділі раймілі-
ції я був у такій справі вперше.

10.	Ніколи раніше я не бував замішаний у хуліган-
ські чи злодійські справи.

11.	Напередодні вищеописаного інциденту двічі до
мене додому, двічі до моєї дружини на роботу, і раз
до мене на роботу навідувався начальник Броварсь-
кого відділення КДБ В. О. Сивцов. І хоча він, коли
мене обманливим шляхом допровадили 27 жовтня
1978 року у відділення КДБ, казав мені, що КДБ не
має ніякого відношення до того, що сталось зі мною
24 жовтня, — життя мене навчило, як мінімум, сумні-
ватись в цьому. Той же Сивцов —один із доказів цьо-
го: тиск на мою дружину з метою подіяти на мене,
наляками і без таких, Сивцов турбувався моїм трудо-
влаштуванням за фахом та шантажував в тому, що
я не маю права працювати сторожем; 27 жовтня 1978
року мене викликали у відділення КДБ, як свідка, а
коли я опинився там, то став об’єктом всебічної об-
робки, а також мені заборонили без будь-яких закон-
них підстав підтримувати зв’язки з деякими моїми
знайомими.

Тут я навів приклад кадебістської уваги до моєї
особи лише в жовтні 1978 року. А цю увагу я (та хіба
лише я?) маю на протязі, вважай, всього мого доро-
слого життя. І вина моя в тому, що я вірив, що у нас
є справді свобода слова і переконання, що кожен
громадянин, якщо його щось турбує, може сказати
про це іншому чи, скажімо, написати до газети. Цієї
віри я не втрачав і тоді, коли мене в 1972 році звіль-
нили (за власним бажанням) з аспірантури, а згодом,
за тим же (бажанням) із педагогічної роботи та ви-
ключили з партії. Я і зараз, не тільки вірю, а й гли-
боко переконаний у своїй правоті, у торжестві моїх
переконань. Я знаю, що мої переконання збігаються
із переконаннями багатьох моїх знайомих. Я впевне-
ний, що ці переконання у тій чи іншій мірі є переко-
наннями більшости населення України, як би йому
дали можливість розкрити рота, як би всі ми не були
приречені тільки схвалювати і захоплюватися му-
дрою і далекоглядною, внутрішньою і зовнішньою
політикою і т. п. Свої погляди, свої думки я не при-
ховував (бо приховують підлість, злочин і т. ін.) і ви-
словлював у приватних розмовах, у листах до наших
офіційних органів. І хоча мої погляди не є антисоція-
лістичними (а якщо інколи я їх словесно виражав,
може, занадто емоційно, то це результат «профілак-
тики» і т. ін. по відношенню до мене і мені подібних),
у відповідь мав не тільки те, що не можна було
влаштуватись на роботу за фахом, а й постійну «про-
філактичну» увагу з боку органів КДБ та тих сил, які
(здебільшого не по своїй волі) діяли разом з кадебі-
стами. І випадок зі мною, який мав місце 24 жовтня
1978 року далеко не єдиний по своїй підлості і в мо-
єму житті і в житті (і я це підкреслюю) дуже багатьох
жителів України, які, усвідомлюючи справжній стан
речей, та маючи елементарну людську гідність, відва-
жуються сказати власну думку. Як я вже вище гово-
рив, мета цих провокаційно-хуліганських «профілак-
тик» — принизити, морально вбити, залякати, виве-
сти із себе людину, а то й зробити так, як це мало мі-
сце не так давно у Києві — коли педагогу і компози-
тору В. Смогителю подібним способом дали три ро-
ки ув’язнення. (І «ворога» покарали, і для інших —
хай знають!)...

Виходячи з вищевикладеного, кожен громадянин
має право вимагати від уряду України бути урядом,
від Міністерства громадського порядку (внутрішніх
справ) УРСР і його органів — бути такими і покла-
сти край хулігансько-провокаційним інцидентам, по-
дібним до вищеописаної «профілактики». (При цьому,
не караючи нікого, бо це не вихід). Хтось може вва-
жати мене і подібних невдахами, покидьками науко-
во-технічного прогресу, буржуазними націоналістами
і т. ін. Ніхто не вимагає протилежного, ніхто не ви-
магає поваги до таких. Поважайте себе, поважайте
працівників підлеглих вам органів влади**, поважай-
те оте загально-людське (я вже не кажу про закони
вами прийняті та про морально-етичні засади партій-
ної програми вами схваленої): будь-яка діяльність,
яка втрачає моральні орієнтири є згубною; хоча у
підлості я ні з ким не збираюсь змагатись, але під-
лість негативно впливає на всіх (хоча й ленінську те-
орію відображення ви визнаєте?). Наші сьогоднішні
морально-етичні основи — це фундамент завтрішньо-
го, тобто, життя наших дітей.

8 грудня 1978

Михайло Мельник
село Погреби,
Броварського району
Київської области

*	На мого знайомого київського інженера Павла Стокотель-
ного, який із своєю сестрою йшли тротуаром на площі Перемо-
ги без будь-яких підстав пред’явлення посвідчень і пояснень наки-
нулись кілька молодиків в цивільному, впхнули в машину і пове-
зли — невідомо хто, невідомо чого, невідомо куди? Згодом вия-
снилось, що це — «профілактика». При цьому, що характерно:
коли на брата накинулись якісь люди (а впхнули його в машину
не так швидко), то сестра зчинила крик, мовляв, рятуйте, брата
крадуть. 1 от, наші найсвідоміші і найгуманніші громадяни (а їх
поруч було не один десяток) і не подумали рятувати. Останнє
підтвердив один із молодиків в участку міліції, куди доставили
Павла: «Нам, даже, с толпьі помагали». «Воістину „толпа” — від-
повів Павло, — коли люди допомагають трьом, що напали на
одного».

Залишимо на совісті молодика його твердження про те, що
нападникам допомагали із «толпьі», але байдужість наших гро-
мадян у цій конкретній ситуації не викликає сумнівів. Ото ж, ша-
новні кияни, якщо колись на брата чи на батька, сина чи чолові-
ка когось із вас серед білого дня чи увечорі нападуть на вулиці,
то не кличте на допомогу, якщо ваш брат чи син не схожий на
Білого Біма.

Подібне тому, що сталось із Павлом в цей же день мало мі-
сце ще із одним моїм київським знайомим — Миколою Горба-
лем — «профілактика».

*	* Наприклад, я не сумніваюся в тому, що старшому сер-
жантові міліції Канівцю було, як мінімум, незручно без будь-
яких і підстав на очах чисельної публіки (в тім числі моїх одно-
сельчан і колишніх учнів) на території автостанції «Дарниця» 14
липня 1978 року допитувати мене, примушувати показувати паш-
порт та провіряти мої кишені. Та, що він поробить, коли за деся-
ток метрів стоїть і спостерігає всесильна в нашому суспільстві
(а надто на Україні) особа в цивільному і накази якої міліціонер
мусить виконувати?

П. С. Аналогічний лист я передав до Української Групи
«Гельсінкі». Так поступати, між іншим, я маю тому, що коли в
минулому я хотів взяти участь в обговоренні проекту Конститу-
ції СРСР, надіславши листа до офіційних органів, то, навіть, не
знаю чи дійшов мій лист до адресата. А мене 4 листопада 1977
року доставили за це в одне з київських відділень КДБ. Подіб-
ний результат був і влітку цього року, коли в листі до наших ре-
спубліканських газет я порушив питання про те, як можна в мир-
ний час у суспільстві, яке вважає себе найгуманнішим і найпере-
довішим, тільки за критичні слова і переконання прирікати люди-
ну (чернігівського адвоката Л. Лук’яненка) на 30-річне позбавлен-
ня волі?

П. С. (12 грудня 1978) Ура! Істина восторжествувала!

9 грудня 1978 року до мене додому завітали новий працівник
Броварського відділення КДБ Вавиль Васильович і заявили, що,
мовляв, броварська міліція не повинна була 24 жовтня 1978 року
поступати так зі мною (як же вона повинна була поступати? —
я не уточнював), і що я зараз же можу з Василем Васильовичем
поїхати у райвідділення міліції і там у мене попросять вибачення.

Ледве я здихався Василя Васильовича, побажавши їм того,
чим вони до мене з’явилися (звісно, лише тоді, коли вони опини-
лися в хаті, вони сказали, хто вони є), як завітали участковий мі-
ліціонер з молодиком у цивільному. Подивились хлівчик, забажа-
ли ввійти в хату. Ввійшли, подивились (і на кімнати і на книжки),
посиділи скільки їм хотілось і пішли, передавши, що мене сьо-
годні викликає до себе заступник начальника райвідділення мілі-
ції Наліс. Я, грішним ділом, і справді подумав, що це мене ви-
кликають з приводу того, про що мені говорили Василь Васильо-
вич. Отже думаю: «Справа не спішна. І хоча мені не потрібна,
але куди дінешся?», — а тому прошу в участкового дозволу з’яви-
тися до Наліса 11 грудня, пославшись на те, що сьогодні, мов-
ляв, мабуть, для мене досить міліції, і що мені завтра вранці (10
грудня) на роботу на цілу добу, та й взуватись для мене ціла про-
блема. (У мене екземний барометер «профілактики і т. ін.). Учас-
тковий пішов на зустріч моєму проханню.
Відсторожувавши, 11 грудня я відбув своє у райвідділенні мі-
ліції (де були й Василь Васильович) і, навіть, забувся, що 10 груд-
ня — День захисту прав людини. І лише 11 грудня, увечорі, коли
мені розповідали мої знайомі про те, що з ними було 10 грудня,
мені нічого не залишалося, як гірко усміхнутись. От тобі й «ура»,
і солоденькі Василь Васильович, і візит участкового, і права лю-
дини... Пам’яте, ти моя вже забудькувата, роботко моя дідівсько-
сторожівська і ти, екземочко рідненька! — це ж ви мене від чер-
гової профілактики, що вже було почалася, порятували. А я ж ще
і від переджовтневої не віддихався. 1 хоч ти, екземонько болиш
і печеш (та все таки — це руки і ноги), і не раз із постелі встати
не даєш та вже не боїшся ні чистотілу, ні дермозолону — нічого.
Я прополісу дістав. А от коли, нарешті, ми знайдемо такого про-
полісу і чистотілу, щоб вилікувати наше суспільство від «профі-
лактики» та інших подібних хворіб та їх бациль? І якщо ви, ша-
новні співвітчизники, хотіли б заспокоїти себе тим, що, мовляв:
«Ми що? — Ми нічого, ми хороші. Чого б то на нас комусь на-
падати?» — не обманюйте себе тим. Особисто я теж думав, що
я — нічого, що я — хороший. І не тільки тоді, коли, скажімо, я
ще був аспірантом, а й рік тому, мені і на думку не спало б, що
зі мною може трапитись таке, що мало місце 24 жовтня 1978 ро-
ку. Бо, звичайно, правильно сказано в Конституції СРСР, що до-
бробут, щастя, свобода (і безпека теж) всіх залежить від добробу-
ту, щастя, свободи, безпеки кожного. Правда, таке ж твердження
можна зустріти не тільки в «Маніфесті комуністичної партії» К.
Маркса і Ф. Енгельса, а й у вченнях найпоширеніших релігій та
найвідоміших мислителів світу. 1 не подумайте, боронь Боже, що
я хочу дати ще один рецепт, як ощасливити всіх. Ні, я лише хо-
чу ще раз наголосити, що до того часу, коли у нас за критичне
слово будуть саджати в тюрми, тероризувати звільненням із ро-
боти, «профілактиковувати» і т. д„ ніхто в СРСР (а тим більше
якщо ви українець, білорус, єврей..., тобто не-росіянин) не гаран-
тований від такого. Я вже не кажу про те, що яким би сумирним
ви не були б, все таки ви — не віл, якому достатньо того, що він
має право на працю, їжу і теплий зимівник.

Лист М. Мельника «Профілактика» з деякими текстуальними
відмінностями, скороченнями чи перемінами був друкований в
деяких українських часописах на Заході в 1979 р.

Текст, який друкуємо у цій книзі, подаємо згідно з копією
оригіналу, так як він дістався до нашого Видавництва.
НЕКРОЛОГ

II березня 1979 р. в селі Погреби Броварського
р-ну Київської обл., ховали Михайла Мельника. До
гнітуче важкого стану, в якому перебувало село, до-
бавилася атмосфера таємничости і страху: село було
переповнене працівниками КДБ. Під різними приво-
дами було заборонено іти на похорони учням школи.
Не дозволили ховати з оркестрою. Похорони органі-
зували з поспіхом на другий же день після смерти.

Більшість Михайлових друзів з Києва й не знали
про його кончину, а тим, хто довідався вже в день
похорону, робили різні перепони, перешкаджаючи
веліти на похорони. Павло Скототельний був затри-
маний органами КДБ на автостанції при виїзді з Ки-
єва. Миколу Горбаля, Євгена Обертаса, яким все ж
таки вдалося бути на похоронах, схопили після похо-
ронів, завезли в Броварське райвідділення міліції,
влащтували їм особистий обшук і протримали до пі-
зньої ночі.

Чим же ця людина, вже мертва, викликала у вла-
ди таке занепокоєння? Хто винен у його трагічній
смерті? Пізніше, щоб хоч якось оправдати вчинки К-
ДБ, будуть розпускатися чутки, що буцім то, при об-
шуку у Михайла Мельника було вилучено радіостан-
цію, листівки і т. ін.

Михайло Мельник народився в 1944 р. у Вінниць-
кій обл. В 1962-1967 рр. навчався у Київському дер-
жавному університеті. Після закінчення 2 роки пра-
цював у школах Київської области. В 1969-1971 рр.
— в аспірантурі Інституту історії, звідки його відчи-
слили за 20 днів до захисту. Причина — відвідання
22 травня пам’ятника Шевченка.

Потім — знову на вчительській роботі в школі,
але за звернення в офіційні органи, в якому він про-
тестував проти переслідування українських письмен-
ників, його виключили з партії, і він був змушений
піти з роботи «за власним бажанням».

Згодом працював вантажником на цементному за-
воді, пізніше — сторожем, проживає з принагідних
заробітків. Протягом усього цього часу підпадає під
постійні переслідування зі сторони КДБ. (Виклики,
шантаж, різні обструкції). В ночі з 6 на 7 березня у
нього зробили обшук і вилучили понад п’ятнадцять
папок його рукописів.

В ночі з 9 на 10 березня він заподіяв собі смерть.

В останньому листі до дружини дякував їй за до-
бре серце, за постійну підтримку. Просив переповісти
дочкам вірш який присвятив їм. (У Михайла залиши-
лося дві дочки — Оксана 5 років і Дана 4 роки). По-
яснив, що на такий вчинок іде свідомо, щоб хоч
якось врятувати і відгородити дітей і дружину від
нещасть і поневірянь, пов’язаних з його долею. Дру-
зям просив переказати, що не зі страху покінчив із
собою, а що це — найоптимальніше рішення в його
становищі, в якому він опинився.

Безмежно жаль, що так передвчасно пішла з жит-
тя людина, невтомний шукач істини, такий неприми-
ренний до неправди. Жаль, що не побачать світ його
наукові праці, його дослідження з історії. Ми знали
цю чесну, справедливу людину. Нехай пером буде то-
бі земля, наш друже.

Березень, 1979 р.

Петро Вінс, Микола Горбаль, Воло-
димир Малинкович, Ольга Матусе-
вич-Гейко, Павло Стокотельний

Некролог з приводу смерти М. Мельника, підписаний чотир-
ма членами Української Гельсінкської Групи і П. Стокотельним
дістався на Захід без дати. Був він написаний, правдоподібно,
зразу після похоронів історика в березні 1979 р.
МЕШКО ОКСАНА

ОКСАНА ЯКІВНА МЕШКО

Член-засновник Української Гельсінкської Групи

Керівник Групи після арешту О. Бердника
(від березня 1979 р.)

Народилася Зі січня 1905 р. в с. Старі Санжари Полтавсь-
кої обл., вдова (чоловік — Федір, помер; син Євген, нар.
в 1930 р., загинув у 1941 р.; син Олесь, нар. 25 червня 1932
р., довгорічний український політв’язень), учительКа-пенсі-
онерка. Була ув’язнена в 1947-1955 рр. за співпрацю з
українським національним рухом. Реабілітована прокура-
турою УРСР у червні 1956 р. Післа ув’язнення сина Олеся
в 1972 р. (засуджений на 7 р. табору суворого режиму і 5
р. заслання) виступала постійно на його захист. Була ак-
тивним діячем Української Гельсінкської Групи, автором
і співавтором багатьох документів Групи (див. кн. «Укр.
Правозахисний Рух», стор. 209-214, 227-230, 405-409; кн.
«Інф. бюлетені», стор. 79-82, 129-134). У 1980 р. була ув’язне-
на і перебувала на примусовій експертизі в психлікарні. У січ-
ні 1981 р. засуджена на 6 місяців табору суворого режиму і 5 р.
заслання. Заслання відбувала в Хабаровському краю*.

Книжки О. Мешко, видані на Заході:

«Веіи'ееп Веайї апд ЬИе», спогади; переклав на анл. мову
Ю. Мошинський, передмова О. Керч, Видання жіночих орга-
нізацій УВФ, 1981, стор. 176.

Хронологія

1978 РІК:

Січень — відбувся обшук у помешканні Оксани Мешко і допит її.
9 лютого — відбувся обшук у О. М. у справі Л. Лук’яненка.
14 лютого — після п’ятиґодинного допиту О. М. зачитали попе-
редження згідно з указом ПВР.

Березень — О. М. зверталася до ПВР УРСР, домагаючись зупи-
нити переслідування її і її сина О. Сергієнка.

— пише заяви протесту проти брутальних персональних об-
шуків і обшуків у її помешканні.

12 червня — О. М. і її невістка Звенислава Вівчар мали одноден-
не побачення з сином Олесем. Перед і після побачення їм
обом зробили персональний обшук.

Липень — всіх осіб, які відвідували О. М., обшукували і допиту-
вали. В. Січка, В. Сокоринську , В. Сіренка, Б. Довгалюка,
Л. Андрушко й інших обшукували і допитували.

З листопада — до помешкання О. М. увірвався невідомий з пі-
столем і вимагав у неї грошей. Коли вона підняла крик, неві-
домий втік.

Грудень — О. М. разом із сестрою С. Бабича Ольгою Орловою
відвідували В. Овсієнка в с. Леніне Житомирської обл.
1979 РІК:

6-7 березня — у О. М. зробили обшук. Вилучили багато особи-
стого листування, матеріялів і документів.

— Г. Міняйла, В. Малинковича, К. Семенюка, О. Лелюк і
інших, які відвідували О. М., затримували, обшукували і за-
бирали у них всі матеріали, які вони мали при собі.

25 березня — К. Семенюка, який відвідував О. М., затримали, а
під час обшуку знайшли копію звернення О. М. до О. Гонча-
ра. Звернення не забрали (бо воно було вислане поштою за
кілька днів перед тим і вже було в руках КДБ), але зате його
посадили на 15 днів «за хуліганство». Знайомого О. М. архі-
тектора П. Вовченка відвідував працівник КДБ і запропону-
вав йому перервати з О. М. знайомство.

12 квітня — коли О. М. поверталася від Н. Строкатої, її затри-
мали в Серпухові й зробили особистий обшук.

7 серпня — О. М. відвідала родину Січків в м. Долині Івано-
Франківської обл.У той час у Січків робили обшук. О. М.
звеліли йти на допит, але вона відмовилася. Вночі вона виї-
хала до Львова.

8 серпня — у Львові на квартиру, де зупинилася О. М., прибула
міліція і наказала їй негайно виїхати до Києва, у противно-
му разі господиня буде притягнена до кримінальної відпові-
дальности за порушення пашпортових правил. В той день
О. М. виїхала зі Львова.

Літо — О. М. разом з невісткою 3. Вівчар відвідала сина Олеся
в Хабаровському краю.

Вересень — О. М. зверталася до різних установ СРСР дозволити
її синові переїхати на лікування до Києва.

Жовтень — О. М. звернулася до МВС СРСР у справі лікування
її сина. В наслідок цього звернення О. Сергієнкові дозволили
переїхати на лікарський огляд до Хабаровська.

— протягом деяких місяців на листування О. М. був накла-
дений арешт.

1980 РІК:

22 лютого — у О. М. зробили обшук у справі Г. Михайленко.

12	береня — у О. М. зробили обшук.

13	червня — після допиту у справі В. Стуса, О. М. насильно при-
містили у республіканській ПБ ім. Павлова в Києві на психі-
атричне «обслідування».

25 серпня — О. М. звільнили з психлікарні.

Жовтень — у справі О. М. робили обшуки у В. Лісової, А. Мар-
ченко (її допитував кап. КДБ Береза. Він погрожував, що її
арештують і заберуть у неї сина, щоб виховати його, як «ра-
дянську людину»),

13 жовтня — у О. М. відбувся обшук, після якого вона була на-
сильно приміщена у ПБ ім. Павлова в Києві. Її звинувачува-
ли за ст. 62 КК УРСР («антирадянська пропаганда і агіта-
ція»). У психлікарні вона захворіла на гнійний плеврит.

Листопад — у ПБ О. М. визнали осудимою і перевезли в тюрму.

1981 РІК:

5-6 січня — відбувся суд над О. М. Ніхто з її рідних про суд не
був повідомлений. О. М. засудили на 6 місяців табору суво-
рого режиму і 5 років заслання. Невістку О. М. 3. Вівчар по-
відомили про вирок суду. Після суду О. М. знову перевезли
до ПБ. ім. Павлова.

16 березня — за місяць перед закінченням строку ув’язнення, О.
М. відправили на заслання.

Травень — на початку місяця О. М. прибула в сел. Аян Хаба-
ровського краю, де відбував 5-річне заслання її син Олесь.

1982 РІК:

— жодних інформацій про перебування О. М. на засланні на

Заході не одержано.

Докладніші дані про О. Мешко є подані в брошурі Н. Строка-
тої «Оксана Мешко» (серія брошур в українській, англійській і
еспанській мовах «Переслідування українських жінок в СССР»),
В-во СФУЖО, 1982, стор. 4.
До Президії Верховної Ради СРСР
Копія: Політбюро ЦК КПРС

(Від) Мешко Оксани Яківни

Київ-86, Верболозна, 16

ПРОТЕСТ

Тричі в березні-квітні 1977 року я зверталася до
Генеральних прокурорів СРСР та Української РСР,
до голови КДБ при Раді міністрів УРСР зі своїми
скаргами (копії цих скарг пересилала до Загального
відділу ЦК КПРС) з приводу порушення радянської
законности під час проведення у мене обшуку 5 лю-
того, санкціонованого прокуратурами Московською
та Київською.

Скаржилася на незаконність обшуку й на зловжи-
вання владою слідчим КДБ Паньковим: трус прове-
дено в стилі погромів, із побиттям шиб, свавільним
обшуком мене самої, зі застосуванням фізичної сили
слідчим та з роздяганням мене догола в його присут-
ності. Це був відступ навіть від застосованих норм КДБ у
слідчих тюрмах і закритих каральних установах си-
стеми Міністерства внутрішніх справ.

Не знайшли в мене, ані не вилучили «антирадян-
ських матеріялів» (поскільки таких у мене й бути не
могло!).їхній брак компенсовано вилученням насту-
ного:
1.	Фото-примірники Загальної Деклярації прав
людини ООН.

2.	Фото-примірники фрагменту Прикінцевого Ак-
ту Гельсінкських угод.

3.	Фото-примірники Статуту ЮНЕСКО із журна-
лу «Кур’єр ЮНЕСКО».

4.	Скарги, заяви у справі мого сина — політв’язня
Олександра Сергієнка, адресовані до радянських ін-
станцій.

5.	Моє листування з депутатами Верховної Ради
СРСР — президентом Академії наук УРСР Борисом
Патоном, письменником Михайлом Стельмахом,
композитором Дмитром Кабалевським, які 74-го ро-
ку клопоталися про перегляд судової справи без про-
вини засудженого.

6.	Деякі книжки радянських видавництв — через
те, що там були підкреслені мною деякі рядки —
тільки підкреслені — без коментарів.

7.	Особисте листування зі сином Олександром, рі-
дними, друзями, а також мої листи тридцятирічної
давности матері та синові, що я їх написала в ста-
лінсько-беріївських таборах.

8.	Листи та заяви громадян, адресовані Групі
Сприяння Виконанню Гельсінкських Угод, про пору-
шення прав людини. В основному це — копії листів,
що їх надіслано до офіційних радянських установ,
але залишилися без позитивної розв’язки.

9.	Всю решту, рукописного й надрукованого, в зо-
шитах та на окремих листках, навіть на шматках па-
перу — вірші, афоризми, прислів’я, спонтанні записи
думок, може, радіопередач — словом, матеріал вла-
сний, частинно для урни, вилучено без ознайомлення
з текстом. Як висловився регент трусу старший слід-
чий Паньків, «... муру читати буде експертиза...».

Все це складено в мішок і запечатано прокурорсь-
кою печаттю Печерського району міста Києва.
Таке злочинне порушення радянської законности
службовими особами залишилося без уваги компе-
тентних установ. Замість цього органи КДБ та місь-
кої прокуратури чинять тиск на мене і переслідують
мене (двічі викликали мене на допит до Донецька,
п’ять разів до прокуратури Києва, не беручи до ува-
ги довідки про мій стан здоров’я, що їх видала місь-
ка лікарня ч. 16).

Обшук учинено через мою приналежність до
Української Громадської Групи Сприяння Виконанню
Гельсінкських Угод на Україні й свідчить про неза-
конність дій міських прокуратур як Московської так
і Київської.

Усю Групу піддають переслідуванням, обшукам
та арештам.

Ось беззаперечні факти порушення прав людини:

1.	На Групу напали із самого початку її створен-
ня (9. XI. 1976 р. у вікна квартири керівника Групи —
письменника Миколи Руденка летіло каміння, і я ді-
стала удар у передпліччя, бо тоді я перебувала на йо-
го квартирі).

2.	Перші обшуки органами КДБ проведено 23
грудня 1976 р.

Нові — 5 лютого та 23 квітня 1977 р. Обшуки
проведено на квартирах усіх членів Групи, а в деяких
із них — і в родичів та знайомих. Обшуки у справі
Групи вчинено в містах: Київ, Дрогобич, Чернігів та
в областях: Московська, Київська, Львівська, Донець-
ка.

Обшуків на квартирах налічують понад 27, обшу-
ків особистих — небагато менше.

3.	Чотири особи — члени Групи — заарештовані:
а) 5 лютого 1977 р. — Микола Руденко й Олекса Ти-
хий. б) 23 квітня ц. р. — Мирослав Маринович і Ми-
кола Матусевич.
4.	В усіх випадках обшуків вилучали, крім усього
іншого, особисте листування, фотографії, а якщо бу-
ли — друкарські машинки, не беручи до уваги того
факту, що для письменників ці машинки — знаряддя
їхньої праці. Так сталося в Бориса Дм. Антоненка-
Давидовича.

5.	Порушуючи Кримінально-процесуальний кодекс
УРСР (стаття 116), киянина Миколу Руденка після
арешту вивезли до Донецька для слідства в КДБ,
тобто за місцем арешту та проживання ІНШОГО
члена групи — О. Тихого. Хочеться запитати, чому
не навпаки?

Свідків у «справі» Руденка — переважно мешкан-
ців столиці України — тепер викликають на допит
до м. Донецька.

Микола Матусевич і Мирослав Маринович —
обидва заарештовані в Києві; свідків викликають до
КДБ, при вулиці Рози Люксембург.

Таким чином усю Українську Громадську Групу
Сприяння Виконанню Гельсінкських Угод, котра є
асоціацією не політичною, льояльною та правозахи-
сною щодо напрямку та змісту своєї діяльности, під-
дали жорстокому переслідуванню з арештом чоти-
рьох її членів.

Групу безпідставно прирівняли до нелегальних і
ворожих організацій, а її діяльність — до антирадян-
ської та кримінальної. Найвища влада в СРСР —
Президія Верховної Ради — затвердила Прикінцевий
Акт Гельсінкської наради та його принципи, в тому
числі і принцип ч. VII — «Пошанування прав люди-
ни й основних свобод, включно зі свободою думки,
сумління, релігії та переконань».

Саме виникнення Української Групи зумовлене
Гельсінкськими угодами, їй Гарантовано основні сво-
боди й законність статусу діяльности, спрямованої
на реалізацію волі радянської держави, висловленої
в Прикінцевому Акті.
Акціями репресій з боку органів КДБ та прокура-
тури ігноровано Прикінцевий Акт і цим самим знеці-
нено політичну та юридичну вагу міжнародного до-
кумента — Гельсінкських угод — не тільки в очах
співвітчизників.

Я звертаюся до Вас — до найвищої державної
влади Союзу РСР та Української РСР — з прохан-
ням не залишити «справу» Української Громадської
Групи без Вашої уваги та оборони в дусі забезпечен-
ня їй гарантій основних свобод людини відповідно
до Гельсінкських угод (схвалених і затверджених під-
писами), про які на форумі тридцяти п’ятьох країн-
учасниць у Гельсінкі Леонід Ілліч Брежнєв сказав:

«Це перемога розуму... Людству властиве прагну-
ти до поступальності в починах...».

Все ж таки коли-небудь, а починати треба!

23 травня 1977 р.

Оксана Мешко
ПОЛІТИЧНО-ПСИХОЛОГІЧНА КРИМІНАЛ ЬНА
АКЦІЯ

Заява-лист Оксани Мешко

Третього листопада 1978 р. на мене був учинений
збройний напад з метою «пограбування». Сталось
це о год. 9:30 ранку. Я почула, що хтось тихенько,
без стуку ввійшов крізь відчинені двері до коридору.
Поспішивши туди, я побачила незнайомого, молодо-
го, дужого, з азіатським типом обличчя чоловіка.

— Ви до кого і що вам треба? — Запитала я.

— Як Настасье Яковлевне.

— Такої тут немає. Є Оксана Яківна. Хто ви?
— Я из Москви, мне нужно с вами поговорить.
— Ви слідчий? — Питаю далі.

— Да. — Невиразно промимрив незнайомець.

— Хвилинку зачекайте, — попросила я й відчини-
ла двері до спальні, щоб зняти з одвірка ключ від ві-
тальні. Чоловік нахабно увійшов слідом натискаючи
на мене своїм тулубом іззаду, причинив двері. Я
остовпіла, дивлячись у його знахабніле обличчя, а ще
більше перелякалась, коли він миттю з кишені піджа-
ка вихопив чорного пістолета і, націливши його на
мене, прошепотів: «Деньги!» Другою рукою він бо-
люче стис мені плече.

— Які гроші? — Запитала я й закричала: «Ніно!
Люди, рятуйте!». Моя квартирантка Ніна рвучко від-
чинила двері й опинилася за спиною ґвалтівника, що сто-
явудверях. Оглянувшись він випустив моє плече. Я крик-
нула: «Біжи й телефонуй міліції!», а сама прожогом до
вікна, що було відчинене навстіж, і вискочила в сад, кли-
чучи людей на допомогу. Добігши до своєї старої ха-
тинки у дворі, я закрилась у ній і почала стежити з
вікна. Бандит кілька хвилин був у хаті сам, потім
вийшов через хвіртку на тиху нашу вулицю на очах
свідків: Ніни Гончаренко, Валі Венгер і Володі Терпи-
ла, сів у таксі, що на нього чекало, й поїхав геть. Ко-
ли я повернулась до кімнати, то була здивована, що,
не рахуючи зміщення паперів на столі, грабіжник ні-
чого не рушив.

Від сусідів, які поприбігали на ґвалт, я дізналася,
що це таксі має номер 17-97 і належить першому ки-
ївському автопаркові. Таксі чекало свого пасажира
на вул. Верболозній напроти мого будинку і водій чо-
мусь не зареагував на відчайдушний крик жінки з по-
явою його пасажира в домі. Як безпечно проїздив
цей автомобіль після замаху, бачила також моя су-
сідка Латошенко.

Я вийшла на вулицю й попросила В. Терпила ви-
кликати міліцію, бо згадана вище Ніна забула з пере-
ляку це зробити, а забігла у двір № 5, що навпроти,
— якраз у той двір, звідки здійснюється за мною та
моєю садибою постійне стеження. Хвіртка цього дво-
ру завжди замкнена, та цього разу була відчинена й
Ніна потрапила туди, кличучи сусідів на допомогу,
але звідти ніхто не обізвався.

На виклик міліції приїхав ст. інспектор карного
розшуку Подільського РВВС капітан Дитюк. Коли
я нагадала про пістолет під час опиту, капітан по-
сміхнувся, витяг із кишені пістолет-запальничку й за-
питав: «З отаким пістолетом він був?». Мені довело-
ся згадати криміналістику. Закінчуючи радянський
ВУЗ, я зобов’язана була здати військові дисципліни
і ще не забула різниці між цяцькою та вогнепальною
зброєю.
На додаток до протоколу про цю надзвичайну по-
дію, складеного к-м Дитюком, я дописала на окремо-
му аркуші, що всі манери і поведінка напасника,
на мою думку, не типові для бандита-грабіжника, а,
разом із деталями обстановки, в якій відбувався за-
мах, нагадують запрограмованість, і що я вбачаю в
цій акції шантаж і провокацію, аби ще й таким спосо-
бом вплинути на мою психіку, на стан мого здоров’я.

В ході допиту інспектор міліції поцікавився, чому
я спитала незнайомця: «Ви слідчий?». Далі він запи-
тав, де мій син. Коли я відповіла, що син мій — по-
літв’язень і відбуває «кару», Дитюк припустив: «А
може цей грабіжник — товариш вашого сина?». Я
обурилась і заявила, що син мій не товаришував і не
товаришує з бандитами. Інспектор удав, що не зрозу-
мів мого обурення, і став розповідати епізод із вла-
сної практики: «Одного разу я був у гостях.У цей час
до господаря зайшла незнайома людина, яка відре-
комендувалась товаришем його брата, що так само,
як і ваш син, був політв’язнем, сидів у таборі, і почав ви-
магати грошей у господаря для передачі їх ув’язненому.
А ми не розгубилися: затримали його, обшукали і
знайшли листівки антирадянського змісту...».

Капітан карного розшуку, імовірно, не зрозумів,
що цим «епізодом» із своєї практики, як він це ска-
зав, допоміг мені остаточно збагнути суть учиненої
проти мене акції і ту мету, що поклали перед собою
її автори.

Від’їжджаючи Дитюк обіцяв ще допитувати мене,
однак і словом не натякнув, що бандита знайдуть і
притягнуть до відповідальности.

Все це наводить мене на думку, що подібні діяння
в тих чи інших варіянтах і в майбутньому матимуть
місце,щоб і такими методами невтралізувати мою
правозахисну діяльність як члена Української Гро-
мадської Групи Сприяння Виконанню Гельсінкських
Угод.

4 листопада 1978 р.

м. Київ-86, вул. Верболозна, 16

О. Мешко
До голови Комітету держбезпеки УРСР
Тов. В. В. Федорчуку
Київ, Володимирська, 33

До Асамблеї ООН (Комісії захисту прав людини)

ЗАЯВА

Восьмий рік минає переслідування мене, трусів
особистих і домівки моєї та численних викликів на
допити «як свідка» до КДБ УРСР.

На моє право — відмови «свідчити» на людей
ув’язнених без злочину за політичними мотивами —
працівники КДБ, ігноруючи радянські конституційні
закони та Кримінальний кодекс УРСР чинять нару-
гу над моєю людською гідністю і часто застосову-
ють до мене фізичний примус з навиками професій-
них карателів.

Надуживаючи службовими уповноваженнями,
професійно-етичними нормами вони не бояться бути
покараними. Адже численні мої оскарження в проку-
рорсько-юридичні та найвищі радянські інституції
безрезультатні.

їх «розбирають» і дають відповіді ті, на кого я
скаржусь, знов таки всупереч урядовій постанові.

Серпня ЗО дня, 1979 двоє з КДБ привезли мені
знов повістку на виклик «як свідка» до слідчого Бере-
зи (вул. Р. Люксембург, 16, м. Київ).
Передавши мені повістку один зразу пішов, а дру-
гий опинившись по другий бік замкнутих дверей, без
діла і потреби ще довго настирливо гупав то в двері,
то в вікно, вимагаючи пустити його в дім... Яка
яскрава картина психологічного терору агента КДБ
з пристрастю Ліновіцького! (Мені вже він відомий
саме цими якостями з попередніх трусів, учасником
яких він був).

Я, — як мати в’язня сумління Олеся Сергієнка, не-
винно репресованого закритим негласним судом 1972
року. Як реабілітований в 1956 році політичний в’я-
зень сталінського терору, як учасниця правозахисно-
го руху на Україні відповідно Прикінцевого Акту
Гельсінкських Угод, і як громадянка, що твердо пе-
реконана в правоті своїх дій, які не суперечать Кон-
ституції УРСР та СРСР, не посилаючись вже на під-
писані урядом СРСР Міжнародні Конвенції в части-
ні захисту прав людини та загальновизнаного ідеалу,
що став документом переломної доби — Загальної
Деклярації прав людини — відмовляюся брати участь
в попередніх слідствах КДБ та в закритих негласних
судах над людьми за їх погляди, переконання, віру і
над членами Української Громадської Групи Спри-
яння Виконанню Гельсінкських Угод та всіх інших
правозахисників, людей, яких переслідують за полі-
тичними мотивами, яку б статтю КК УРСР їм не
інкримінували, ховаючи за нею насправді політичне
підґрунтя.

Українська Громадська Група «Гельсінкі» в своє-
му розпорядженні має чимало фактів саме такого ха-
рактеру покарання людей чести і сумління.

У Ваших силах припинити практику судових
фальсифікацій над невинними людьми, своїмй спів-
вітчизниками.

З надією, не перестаю сподіватись на Добро і пе-
ремогу Справедливости, звертаюсь до Вас за допомо-
гою.

31 серпня 1979 року

Київ-86, Верболозна, 16

Оксана Мешко

П. С. Лист відправлений т. Федорчуку 31/8-79 р.,
квітанція № 798, п/філія Київ-86, рекомендований.

Вірно: Мешко

Заяву О. Мешко передруковуємо з українського часопису «Но-
вий шлях» (19 січня 1980 р.).
Голові Президії Верховної Ради СРСР
тов. Леоніду Іллічу Брежнєву

Від г-ки Мешко Оксани Яківни
рік народження 1905
Київ-86, Верболозна, 16

ПРОТЕСТ

(Вдруге. Перший — від 10 липня 1980 року)

Я не пацієнт психо-неврологічної лікарні ч. 21 мі-
ста Києва, я була два і пів місяця її в’язнем. Мене
примістили в лікарню 12 червня ц. р. силоміць і по-
тайки від моїх родичів, друзів, сусідів. Забираючи ме-
не з хати міліційною машиною, мені показали поста-
нову Подільського районного відділу внутрішніх
справ — доставити мене на допит в КДБ до слідчо-
го Берези. Мої ґвалтівники, капітани міліції Поділь-
ського районного відділу внутрішніх справ — Юр-
ченко і Вердзинський (за точність прізвища останньо-
го не ручу), які завезли мене не до КДБ, а до прий-
мального відділення лікарні ім. ак. Павлова ч. 21, не
мали спрямовання районного психіатра, не було й
«скарг громадян» на які вони покликалися черговому
лікареві приймального відділення.

Черговий лікар відмовилася приймати мене без до-
кументів, але міліціонери не відпускали; поки Юрчен-
ко тримав мене силою, інший міліціонер бігав теле-
фонувати, забезпечитися підтримкою.

Естафету, так би мовити, прийняли у міліціонерів
люди в білих халатах зі званням, всупереч інструкці-
ям Міністерства охорони здоров’я і законів СРСР,
доконавши замаху на моє здоров’я і право людини.

Черговий лікар підкорилася розпорядженню адмі-
ністратора лікарні (незаконне розпорядження було
дане по телефону), прийняла мене «на обстеження»
до 3-го відділення. Завідувач відділу, лікар Е. І. Яс-
треб, примістила мене в 3-тє відділення, записала в
список «особливо небезпечних», що мало відповідний
вплив на персонал медобслуги. Було заборонено бра-
ти мене на роботу на території лікарні. Мене позбав-
лено навіть сталих годин прогулянок (установлених
в’язничним режимом), побачень з родичами і близь-
кими мені людьми. (Декого, з тих що відважувалися
приходити до мене з передачами, викликали на до-
пит в КДБ і забороняли їм відвідувати мене, погро-
жували). Мене свідомо піддавали кисневому голоду-
ванню, призначивши медикаментозне «лікування» від
вікової артеросклерози. Невдовзі моя «історія хворо-
би» в 3-му відділенні доповнилася документом інфор-
маторів про мою нечесну неетичну поведінку, один
із них — мій колишній квартирант Н. Крючок. (Як
відомо, мої сусіди по садибі відмовилися «лікареві X»
який їх запитував, говорити що-небудь про мене.)...

Обстеження мене, яке тривало 8 днів, закінчилося
20 червня. Дві лябораторії вищої нервової діяльности
Науково-дослідного інституту ім. акад. Богомольця
під керівництвом проф. В. М. Блейхера й А. Г. Коро-
льової і енцефалограма підтвердили моє нормальне
психічне здоров’я. Але консиліюм не відбувся, мене
продовжували тримати під замком у шпитальному
відсіку, в умовах, про які треба писати окремо.

Я виявила досить терпеливости і віри в людей, на-
ділених моральними і службовими повноваженнями
для охорони здоров’я співгромадян, себто й мого
здоров’я.

Переконавшись, що лікарі 3-го відділення, в спра-
ві звільнення мене позбавлені права сказати своє сло-
во — вони мені повторювали: «Ми вас не привозили
до лікарні і звільнення від нас не залежить...». Після
28-денного перебування у психущці я була змушена
звернутися зі скаргою до найвищої радянської інстан-
ції. 1 серпня ц. р. розглядом скарги займалась за-
ступник головного лікаря Л. А. Чарочкіна. Одноча-
сно це був й консиліюм у складі: Я. А. Чарочкіна, за-
відувач медичною частиною Н. І. Вергун, завідувач
відділом Е. І. Ястреб і лікар А. М. Паторжинський.
Рішення виписати мене загальмував хтось із співро-
бітників установи, під негласним контролем якої я
постійно перебуваю і з ініціятиви якої була приміше-
на в цю лікарню.

Щойно 25 серпня рішення консиліюму зреалізова-
но — мене звільнили з лікарні з ярликом. Завідуюча
медчастиною повідомила Подільський психо-невро-
логічний диспансер про те, що я маю бути звільнена
і за 5 днів до мого виходу з лікарні у моїй поштовій
скринці з’явився виклик до цього диспансера до ліка-
ря на 20 серпня, другий на 9 вересня. Виклики були
без штампу, дати і підпису. А як вияснила мені лікар
Вергун, нез’явлення в диспансер може викликати на-
слідки і що це загальне правило для хворих.

Та справа в тому, що це правило до мене не сто-
сується. Це продовження порушення закону, коли ме-
не, психічно здорову і повноцінну людину, замкнули
12 червня в шпитальний відсік під замок, де сидять
маразматики, хроніки і психічно важко хворі люди.
І звільнили мене на мою скаргу до Президії Верхов-
ної Ради СРСР.

Поступившись вимогам лікаря Вергун, 9 вересня
я пішла до лікаря невропатолога моєї районної полі-
клініки ч. 16 тов. Голенко. Цього досить при моєму
ко тримав мене силою, інший міліціонер бігав теле-
фонувати, забезпечитися підтримкою.

Естафету, так би мовити, прийняли у міліціонерів
люди в білих халатах зі званням, всупереч інструкці-
ям Міністерства охорони здоров’я і законів СРСР,
доконавши замаху на моє здоров’я і право людини.

Черговий лікар підкорилася розпорядженню адмі-
ністратора лікарні (незаконне розпорядження було
дане по телефону), прийняла мене «на обстеження»
до 3-го відділення. Завідувач відділу, лікар Е. І. Яс-
треб, примістила мене в 3-тє відділення, записала в
список«особливо небезпечних», що мало відповідний
вплив на персонал медобслуги. Було заборонено бра-
ти мене на роботу на території лікарні. Мене позбав-
лено навіть сталих годин прогулянок (установлених
в’язничним режимом), побачень з родичами і близь-
кими мені людьми. (Декого, з тих що відважувалися
приходити до мене з передачами, викликали на до-
пит в КДБ і забороняли їм відвідувати мене, погро-
жували). Мене свідомо піддавали кисневому голоду-
ванню, призначивши медикаментозне «лікування» від
вікової артеросклерози. Невдовзі моя «історія хворо-
би» в 3-му відділенні доповнилася документом інфор-
маторів про мою нечесну неетичну поведінку, один
із них — мій колишній квартирант Н. Крючок. (Як
відомо, мої сусіди по садибі відмовилися «лікареві X»
який їх запитував, говорити що-небудь про мене.)...

Обстеження мене, яке тривало 8 днів, закінчилося
20 червня. Дві лябораторії вищої нервової діяльности
Науково-дослідного інституту ім. акад. Богомольця
під керівництвом проф. В. М. Блейхера й А. Г. Коро-
льової і енцефалограма підтвердили моє нормальне
психічне здоров’я. Але консиліюм не відбувся, мене
продовжували тримати під замком у шпитальному
відсіку, в умовах, про які треба писати окремо.

Я виявила досить терпеливости і віри в людей, на-
ділених моральними і службовими повноваженнями
для охорони здоров’я співгромадян, себто й мого
здоров’я.

Переконавшись, що лікарі 3-го відділення, в спра-
ві звільнення мене позбавлені права сказати своє сло-
во — вони мені повторювали: «Ми вас не привозили
до лікарні і звільнення від нас не залежить...». Після
28-денного перебування у психущці я була змушена
звернутися зі скаргою до найвищої радянської інстан-
ції. 7 серпня ц. р. розглядом скарги займалась за-
ступник головного лікаря Л. А. Чарочкіна. Одноча-
сно це був й консиліюм у складі: Л. А. Чарочкіна, за-
відувач медичною частиною Н. І. Вергун, завідувач
відділом Е. І. Ястреб і лікар А. М. Паторжинський.
Рішення виписати мене загальмував хтось із співро-
бітників установи, під негласним контролем якої я
постійно перебуваю і з ініціятиви якої була приміще-
на в цю лікарню.

Щойно 25 серпня рішення консиліюму зреалізова-
но — мене звільнили з лікарні з ярликом. Завідуюча
медчастиною повідомила Подільський психо-невро-
логічний диспансер про те, що я маю бути звільнена
і за 5 днів до мого виходу з лікарні у моїй поштовій
скринці з’явився виклик до цього диспансера до ліка-
ря на 20 серпня, другий на 9 вересня. Виклики були
без штампу, дати і підпису. А як вияснила мені лікар
Вергун, нез’явлення в диспансер може викликати на-
слідки і що це загальне правило для хворих.

Та справа в тому, що це правило до мене не сто-
сується. Це продовження порушення закону, коли ме-
не, психічно здорову і повноцінну людину, замкнули
12 червня в шпитальний відсік під замок, де сидять
маразматики, хроніки і психічно важко хворі люди.
І звільнили мене на мою скаргу до Президії Верхов-
ної Ради СРСР.

Поступившись вимогам лікаря Вергун, 9 вересня
я пішла до лікаря невропатолога моєї районної полі-
клініки ч. 16 тов. Голенко. Цього досить при моєму
стані здоров’я і з цим цілком погоджується голова
консиліюму, заступник головного лікаря лікарні ч.
21, Л. А. Чарочкіна. (В «історії хвороби» поліклініки
ч. 16 це моя перша візита у невропатолога, нема по-
треби говорити про лікування у психіятра).

Я категорично відмовляюся стати на облік у пси-
хо-неврологічному диспансері і не буду брати участи
в порушенні законів СРСР, зокрема свідомо стати
жертвою беззаконня, що його здійснюють його пред-
ставники і деякі вороги радянської психіятрії. Мене
визнали психічно здоровою і відповідальною.

Прошу втрутитися в мою справу і захистити ме-
не від насильства та переслідування.

Оксана Мешко

Протест О. Мешко дійшов на Захід без дати. Він був написа-
ний правдоподібно у вересні 1980 р. Передруковуємо з українсь-
кого щоденника «Свобода» (3 лютого 1981 р.). В тексті протесту
пропущений один нечіткий параграф.
ГРУПА СПРИЯННЯ ВИКОНАННЮ ГЕЛЬСІНКСЬКИХ
УГОД В СРСР

Документ №157

СПРАВА ОКСАНИ ЯКІВНИ МЕШКО

5-6 січня 1981 року в Києві відбувся суд над відо-
мою київською правозахисницею, однією із заснов-
ниць Української Групи «Гельсінкі» Оксаною Мет-
ко. Її засуджено за ст. 62-1 КК УРСР (ст. 70 КК РР-
ФСР). Вирок — 6 місяців таборів суворого режиму
й 5 років заслання. Шість місяців позбавлення волі
вона вже відбула в період попереднього слідства. Те-
пер вона буде відправлена на заслання етапом.

Оксані Яківні 75 років, вона хвора-сердечниця, а
в попередньому ув’язненні вона перенесла гнійний
плеврит.

Єдиний син Мешко після 7-річного перебування в
таборах (за ст. 70 КК РРФСР) — тепер перебуває на
засланні в Хабаровському краю. Інших працездатних
близьких родичів вона не має. Таким чином, стару,
хвору жінку влада нелюдськи прирекла на самотнє
існування у важких умовах далекого заслання.

Оксана Яківна Мешко протягом ряду років систе-
матично зазнавала переслідування властей за свою
правозахисну діяльність (обшуки, допити, короткоча-
сні затримання, постійне стеження).
До остаточного арешту 14 жовтня 1980 року Меш-
ко влітку 1980 року була протизаконно приміщена
міліцією до психіатричної лікарні. Побачення, листи
й передачі їй заборонили. 25 серпня 1980 року Меш-
ко виписали з лікарні, але слідство у її справі трива-
ло. 13 жовтня працівники КДБ провели в її домі об-
шук. 14 жовтня її повісткою КДБ викликали на до-
пит і додому вона не повернулася — її знову примі-
стили до психіятричної лікарні. У грудні стало відо-
мо, що експертиза визнала її осудною і її перевели
до слідчої тюрми.

Ми не маємо повної інформації про те, що саме
інкримінували Оксані Яківні Мешко, бо суд був прак-
тично закритим і навіть близьких родичів не поінфор-
мували про час і місце судового засідання.

Нам відомі високі моральні й людські якості О.
Мешко. Це чесна, правдива, безкорислива людина, про-
тивник будь-яких насильницьких заходів; її зброєю
було лише вільне слово й добре серце, її діяльність
була скерована лише на збирання й поширення прав-
дивої інформації про порушення прав людини в СР-
СР і на допомогу людям.

Отже, ще одну жертву репресій влади проти спроб
скористатися деклярованими Конституцією СРСР
правами й свободами приречено на нелюдське пока-
рання, що загрожує життю.

Ми звертаємо увагу учасників Мадрідської нара-
ди й міжнародної громадськості на трагічну долю
Оксани Мешко й закликаємо підняти голос протесту
проти чергової судової розправи.

7 лютого 1981 року

ЧЛЕНИ МОСКОВСЬКОЇ ГРУПИ «ГЕЛЬСІНКІ»:

Єлена Боннер, Софія Каллістратова,
Іван Ковальов, Наум Мейман
З ЛИСТА ОКСАНИ МЕШКО ІЗ ЗАСЛАННЯ

... Прибула 3 липня пароплавом у дощ, та й досі
не просихаю. Ви, звичайно, знаєте про стихійне лихо
Хабаровського, воно нас також не обминуло. В Аяні
безперервні страшні дощі, як перед потопом: аеро-
дром знесло й авіязв’язок — цей єдиний наш зв’язок
зі світом — припинився, один час і телеграфний та-
кож був перерваний. Понад 80 телеграфних стовпів
було повалено або розмито гірськими потоками, те-
пер усе йде через Охотськ. За два місяці було три па-
сажирських пароплави, чекають четвертого й остан-
нього, бо ці пароплави у вересні вже не зможуть кур-
сувати в Охотському морі, а інших не запляновано
для Аяну — мешканців на цьому Аянському п’ятачку
не більше як 1, 5 — 1,7 тисяч., отже, не економно.
Начальство з пересадками літає на вертольоті.

Мій син закінчує 4 серпня, і ми не знаємо, як він
звідси вибереться, а їхати він мусить неодмінно. Йо-
го дружина тяжко хвора після других пологів — у
мене тепер є, крім 10-річного внука Устима, і внучка
Оленка, народжена 28 березня ц. р. — невістка майже
не ходить. Я залишаюся сама в майже цілковитій ізо-
ляції. Зими тут такі страшні, і люди місцеві мене ля-
кають, що самій мені прожити неможливо. Тут три
проблеми: дрова, вода, харчі. Коли задме завія (пур-
га), то сніг замітає хати і проїзні дороги, з дому не
виберешся. 1 хоч наша халупа близько харчової
крамниці і взагалі в центрі, — ніхто не прийде на до-
помогу. Просила поставити мені телефон і до голови
райвиконкому зверталася, — відмовив: «...немає но-
мерів, тільки в порядку черги», а черга мені припадає
років через два-три, а скільки мені лишилося прожи-
ти, нікого тут не цікавить.

Від 17 березня почався мій довгий маршрут євро-
пейсько-азійськими просторами «необьятной»: Бачи-
ла всі пам’ятки із зупинками в Харкові, Свердловсь-
ку, Красноярську, Іркутську, Хабаровську, Ніколаєві
на — Амурі. Не можу нарікати: лікували й готували
до далекої подорожі. За 9 місяців дістала гіпертонію
третього ступеню. Уже всі медикаментозні лікування
перепробували, проте безрезультатно. Акліматизува-
тися в цьому категорично протипоказаному мені клі-
маті й за віком і через хвороби неможливо. Перези-
мувати мені тут самій — що на Еверест зійти нена-
тренованому спортсменові. Але... Що робити? Хо-
чеш, не хочеш — мусиш.

Я тішуся поверненню додому мого сина, ми з
ним прощаємося. Думаю, що добрі люди мені бодай
писатимуть — біда, що зв’язок тепер став зовсім по-
ганий, хоча й до повені було також погано через не-
льотну погоду тощо.

З пенсією в мене вийшов казус. Згідно з законом
позбавляють пенсії на час відбування основного тер-
міну (мені його призначили на пів року), а в засланні
пенсію поновлюють. Я подала до соцзабезу заяву
8 липня, на запит Аянського Київський соцзабез від-
повів, що «немає на обліку». Послали вдруге розшук
моєї пенсійної справи від місцевого соцзабезу. Отак
зі мною «жартують».

З харчами тут дуже тяжко: овочі й фрукти в кон-
сервованому вигляді з минулорічного завезення, в
цьому сезоні раз привозили картоплю (давали по два
кг.) і капусту свіжу. Обіцяють привезти капусту для
квашення. Молоко є, але взимку його не буде, хліб
тільки білий, гречаних крупів також нема. Через мій
діябет мені тяжко. Рибу я засолила на зиму, але знов-
таки солона, мені з гіпертонією треба утримуватись.
Син дрова завіз, розпиляв, тепер рубає. Дах халупи
тече, Олесь його перекриває, але перешкоджають до-
щі. Піч курить. Але ми побілили всередині і це теж
була радість спати не під цементовим кожухом. Му-
чить ревматизм, який відновився за час перебування
там...

Уривки з листа О. Мешко до невідомого адресата дійшли на
Захід без дати. Правдоподібно лист був писаний в кінці липня
або на початку серпня 1981 р. Уривки ці наше Видавництво одер-
жало від Закордонного Представництва Української Гельсінксь-
кої Групи.

ОВСІЄНКО ВАСИЛЬ

ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ ОВСІЄНКО
Став членом Української Гельсінкської Групи
у березні 1977 р.

Народився 8 квітня 1949 р. у с. Леніне Радомишльського
р-ну Житомирської обл., філолог. Після закінчення нав-
чання працював учителем. Був заарештований в 1972 р. і
звинувачений разом з В. Лісовим і Є. Пронюком у випус-
ку самвидавного «Українського вісника». Відбув 5 років
ув’язнення (1972-1977). Після звільнення його відправили
в рідне село Леніне, де живе його мати і де він працював
малярем у колгоспі. В лютому 1979 р. його засудили за
зфабрикований кримінальний вчинок на 3 роки ув’язнення
в таборі суворого режиму. У серпні 1981 р. його заарешту-
вали в концтаборі, а згодом засудили на 10 років табору
суворого режиму і 5 років заслання.

Хронологія

1978 РІК:

Грудень — Василя Овсієнка в с. Леніне відвідала О. Мешко і се-
стра С. Бабича О. Орлова, що стало претекстом для спрово-
кування інциденту, а згодом суду над В. О.

5 вересня — над В. О. продовжують адміністративний нагляд.
Він подає заяву на виїзд з СРСР.

— з протестами на захист В. О. виступили Ігор і Ірина Ка-
линці, М. Хейфец, О. Мешко й інші.

1979 РІК:

8	лютого — у Радомишлі відбувся суд над В. О. Його засудили
на 3 роки табору суворого режиму. Незабаром після суду
його вивезли в концтабір у м. Вільнянськ Запорізької обл.
По дорозі його пограбували кримінальники. В таборі адмі-
ністрація відібрала у нього Біблію і Кримінальний кодекс.

23	березня — у Г. Міняйла під час обшуку вилучили «Останнє
слово» В. О., яке він виголосив на суді 8 лютого в Радомиш-
лі.

Червень — Григорієві Маковійчукові з Кременчуга Полтавської
обл.об’явили попередження з гідно з Указом ПВР. Йому за-
кидали писання листів з описом суду над В. О.

1980 РІК:

— жодних інформацій про В. О. на Заході не одержано

1981 РІК

Весна — В. О., який перебував у концтаборі в с. Вільнянську,
пред’явили нове звинувачення за ст. 62-2 КК УРСР («антира-
дянська пропаганда і агітація»). Його заарештували й пере-
везли на слідство до СІЗО КДБ в Житомирі. Його обвинува-
чували в написанні статті «Замість останнього слова» (слово
виголошене на суді 8 лютого 1979 р. в Радомишлі), листа до
ООН про умови в концтаборах та в усній антирадянській
«пропаганді» серед в’язнів. Статтю «Замість...» вилучили у Д.
Мазура під час обшуку.

Серпень — у Житомирі відбувся суд над В. О. Його засудили на
10 років табору суворого режиму і 5 років заслання. Незаба-
ром післа суду його відправили етапом в концтабір ч. 36 в
Пермській обл.

Осінь — жодних інформацій про В. О. на Заході не одержано.

1982 РІК:

— жодних інформацій про В. О. на Заході не одержано.

Завідуючому Радомишльським районним відділенням
нар. освіти Житомирської обл.

Від Овсієнка Василя, жителя с. Леніне, філолога,
викладача української мови й літератури

ЗАЯВА

Прошу в найближчий час дати мені можливість
працювати за спеціяльністю в одній із шкіл села Ле-
ніне або відкритих населених пунктів.

В 1972 р. я закінчив українське відділення філоло-
гічного факультету Київського університету і працю-
вав по скеруванню учителем української мови й літе-
ратури в Ташанській (с. Ташань) середній школі Пе-
реяслав-Хмельницького р-ну Київської области, де
5. III. 1973 р. бувзаарештованийза звинуваченням у
проведенні антирадянської агітації і пропаганди (ст.
62 ч. 1 КК УРСР) і засуджений Київським обласним
судом до 4 років позбавлення волі в колоніях суворо-
го режиму. Строк закінчив 5 березня 1977 р. Вини за
собою я не визнаю.

Рішення про заборону на професію суд не вино-
сив, законодавства щодо цього в СРСР не існує. У
зв’язку з тим, що я маю адміністративний нагляд (без
права виїзду за межі району), Ваша відмова виявила-
ся б для мене фактичною забороною на професію.
Якщо ж мені буде дозволена праця за спеціальністю,
то свої прямі обов’язки я буду виконувати добросо-
вісно.

31 березня 1977 р

Василь Овсієнко

260367, Житомирська обл., Радомишльський р-н,
с. Леніне — Овсієнко Василь Васильович
Міністру освіти УРСР

Від Овсієнка Василя, філолога
викладача української мови і літератури

ЗАЯВА

5 березня 1977 року мене звільнили з ув’язнення
і тепер я бажаю працювати знову за професією — в
школі, або в іншій установі, де викладається україн-
ська мова та література. Заборони працювати за про-
фесією, суд не виносив, жодного законодавства про
це в УРСР немає.

В 1972 р. я закінчив Київський університет і працю-
вав згідно з відрядженням учителем української мо-
ви й літератури в Ташанській середній школі (с. Та-
шань), Переяслав-Хмельницького району Київської
области, де я був арештований 5 березня 1973 р. і за-
суджений Київським обласним судом на 4 роки ув’яз-
нення, згідно з обвинуваченням у веденні антирадян-
ської агітації і пропаганди (ст. 62 т. 1 КК УРСР), що
я уважаю безпідставним і вини за собою не визнаю.

Незадовго до звільнення працівники іншої/устано-
ви, а саме — КДБ, самовільно і без жодних підстав
втручаючись, вмішуючись у справи Вашого міністер-
ства, говорили мені, що я до роботи за спеціальні-
стю не буду допущений, поки не «зміню своїх погля-
дів» (розмови з працівником КДБ Бородою в таборі
ЖХ-385/19, Мордовія, Стеценком,працівником КДБ
УРСР в Києві, з Привалюком, працівником управлін-
ня КДБ Житомирської области).

Так і є. Після звільнення не міг нікуди вернутися,
лише до своєї самітньої 67-річної матері,в село Леніне,
Радомишльського р-ну, Житомирської обл. поскільки
вона потребує моєї допомоги і моєї присутности.
Але Радомишльське РайВНО роботи мені тут не дає,
посилаючись на відсутність вакансій. У зв'язку з тим,
що на мене поставлений адміністративний нагляд
(також незаконно), згідно з яким я не маю права по-
являтися за межами району, відмова Радомишльсь-
кого РайВНО є для мене фактично забороною на
професію, цебто дискримінацією за погляди. Таким
чином я є приневолений на безробіття.

А органи КДБ і МВС можуть застосувати до мене
ст. 214 КК УРСР (про бродяжництво), поскільки во-
на навмисне нечітко зформульована так, що «ухилен-
ня від громадської-корисної роботи», «провадження
паразитного способу життя», «антигромадську пове-
дінку» при потребі можна примінити де завгодно (на-
приклад, ось примусове безробіття, одержання допо-
моги від рідних чи друзів, відмова від участи в кому-
ністичному суботникові, або у виборах, а також кри-
тичні вислови про деякі сторони суспільного життя).

Цю статтю кодексу я розглядаю як таку, що супе-
речить Конституції УРСР, в якій немає статтей про
примусову працю, а також Конйенції ООН з 1956 р.
про відмову використовування примусової праці, яку
підписав' СРСР.

Прошу Вашого втручання у цю справу з ціллю
забезпечити мене роботою за спеціяльністю в межах
району або, в крайньому випадку, подбати про зняття
з мене адміністративного нагляду, щоб я міг знайти
ще дене-будь роботу. Для цього, звичайно, треба усу-
нути незаконне втручання КДБ у справи Вашого мі-
ністерства. Якщо ж позитивне рішення цього питан-
ня з будь-яких причин неможливе прошу офіційно за-
реєструвати мене як безробітного і давати мені і мо-
їй матері (вона має пенсію тільки 20 руб.) відповідну
допомогу поскільки ми не маємо засобів на існуван-
ня, а міняти улюблену і здобуту тяжкими зусиллями
професію я не бажаю.

8 квітня 1977 р.

Василь Овсієнко
Прокуророві УРСР

Від Овсієнка Василя, що проживас
в с. Леніне Радомишльського району
Житомирської области

ЗАЯВА

5 березня 1977, після чотирьох років ув’язнення за
ст. 62 ч. 1 КК УРСР, я був звільнений з-під варти. В
той же день начальник Радомишльського районно-
го відділу внутрішніх справ призначив наді мною пів-
річний адміністративний нагляд, посилаючись при
цьому на висновок якоїсь мітичної спостережної комі-
сії про те, що я «не вступив на шлях виправлення».
Таку аргументацію я вважаю необгрунтованою, а на-
кладення на мене адміністративного нагляду незакон-
ним з таких міркувань.

Згідно пункту «б» ст. 2. Указу Президії Верховної
Ради СРСР від 26 липня 1966 р. нагляд установля-
ється над «засудженими до позбавлення волі за тяжкі
злочини... якщо їх поведінка в період відбування ка-
ри в місцях позбавлення волі свідчить про вперте не-
бажання стати на шлях виправлення і приєднатися
до чесного трудового життя».

Поперше, дотримуючись певних поглядів у націо-
нальних, політичних і релігійних проблемах, які сто-
ять перед суспільством, і висловлюючи їх усно або
на папері, або розповсюджуючи чужі міркування про
це, я не вчинив нічого злочинного;

Подруге, «приєднатися до чесної, трудової праці»
— це не для мене, поскільки нечесного і нетрудового
життя я ніколи не вів і не заявляв, що буду таке жит-
тя вести, хоч питання про працю, на мій погляд, по-
винен вирішувати сам індивід, поскільки Конституції
УРСР і СРСР не містять статтей про примусову пра-
цю (на примушування до праці, всупереч Конститу-
ціям, вказує ст. 214 КК УРСР, та й саме існування
Виправно-трудових установ, де праця примусова).

Таким чином, залишається лише «вперте неба-
жання стати на шлях виправлення», що до мене було
й застосовано.

Що розуміти під «виправленням»?

Ч. 11 п. 4 Постанови Президії Верховного Суду
СРСР від 5 липня 1974 р. вказує; «Під упертим неба-
жанням ступити на шлях виправлення і приєднатися
до чесного трудового життя належить розуміти, зо-
крема, систематичне порушування режиму відбуван-
ня кари, за яку особа підлягла засобам покарання,
передбаченого ст. 34 Основ виправно-трудового законо-
давства СРСР і союзних республік, якщо вони не зня-
ті або не вигасли на день звільнення з виправно-тру-
дової установи».

Згідно ст. 89 ВТК УРСР покарання вигасають че-
рез три роки за відсутности нових порушень. В табо-
рах я весь час працював, постійно виконуючи норми
виробітку. Порушень режиму в мене за останній рік
не було, якщо зняти з рахунку невихід на роботу 23
січня 1977 р. В цьому випадку другу неділю підряд
установлюючи робочий день і не даючи серед тижня
вихідного, адміністрація ВТК ЖХ-385-19 (Мордовія)
сама порушила законодавство про працю, що я
оскаржив Генеральному Прокуророві СРСР і на що
до цих пір чекаю відповіді.
Таким чином, ніде не сказано ні слова про те, що
термін «виправлення» може застосовуватися до погля-
дів — політичних, національних, а також релігійних.
Та й хіба можна режимом «виправляти» ідеї, думки?
В СРСР законодавчо не встановлено обов’язкової для
визнавання всіма громадянами ідеології або віри, хоч
дозволяється пропаганда тільки однієї — комуністич-
ної. Таким чином, моє «вперте небажання визнавати
цю ідеологію не являється юридичною підставою на-
кладати на мене нагляд.

Я покищо ніде не працюю, бо в наслідок твердих
умов режиму в таборах у мене підірвано здоров’я і я
потребую лікування й відпочинку (в таборах відпо-
чинку немає, лікування й харчування незадовільні).
Проте вже 31 березня я подав заяву в Радомишльсь-
кий районний відділ народної освіти з просьбою да-
ти мені працю за спеціяльністю і одержав там відмо-
ву, поскільки вакансії для мене не знайшлось і, відпо-
відно до обіцянок працівників КДБ, не буде, доки я
не «переміню своїх поглядів». Це являється фактично
забороною на професію за погляди, яка хоч і не спи-
рається ні на рішенні суду, ні на якомунебудь законі,
буде здійснюватися, поскільки поглядів своїх я поки-
що міняти на якісь інші не збираюсь, а у зв’язку з ад-
міністративним наглядом я не маю можливости шука-
ти роботу за спеціяльністю денебудь ще, навіть у су-
сідньому районі, не кажучи вже про ті місця, яких си-
ла КДБ не досягає. Міняти ж спеціяльність я не ба-
жаю. Ось чому я 8 квітня 1977 р. звернувся в Міні-
стерство освіти УРСР з пропозицією зареєструвати
мене як безробітного і видавати мені й моїй 67-річній
матері допомогу, поскільки я не маю засобів до існу-
вання з незалежних від мене причин.

Відповідно до вищеподаного прошу ліквідувати
встановлений наді мною адміністративний нагляд як
незаконний і разом з тим принизливий.

8 квітня 1977 р.

Василь Овсієнко
Прокуророві Української РСР*

Від громадянина Овсієнка Василя,1944р. народження,
замешкалого в селі Леніне Радомишльськогор-ну**
Житомирської области

ЗАЯВА

Від 5 березня 1973 року до 5 березня 1977 року я
відбував в Мордовських таборах суворого режиму
покарання за вияв національної свідомости, що го-
ловне, виявлялося розповсюдженням літератури кри-
тичного змісту про практику національного будівниц-
тва в СРСР. У зв’язку з психіятричним шантажем, я
визнав себе тоді винним у доконанні злочину, перед-
баченого ст. 62, т. 1 КК УРСР. Під час слідства то-
му, що я не давав показань, старший слідчий КДБ
Київської области, Ці мох Микола Павлович, висло-
вив «сумнів» щодо моєї психічної повновартости, що,
звичайно, треба було розуміти як загрозу надати ме-
не до психіатричної тюрми, як це трапилося з бага-
тьома інакодумцями. І якраз тому, що я почав здава-
ти свої позиції, мені пощастило прослизнути через
психоекспертизу Винарської Наталі Максимівни в
Павловській психіатричній лікарні міста Києва. Зви-
чайно, опам’ятавшись, я відмовився визнати себе зло-
чинцем, що остаточно засвідчив своєю заявою з 20
серпня 1976 року до прокурора УРСР, бо всі мої дії
цілком і повністю вкладаються у рямці дозволеного
Конституціями УРСР і СРСР, а стаття, за якою ме-
не судили, є протиконституційна. Відповідним чином,
я, в міру можливостей, протестував у таборах проти
несправедливого ув’язнення і проти нелюдяних умов
ув’язнення політв’язнів, проти зрівнання їх з кримі-
нальними злочинцями, проти різного роду дискримі-
нації їх.

Це, головним чином, дало таборовій адміністра-
ції підставу зробити висновок, що я «не став на шлях
виправлення», і після звільнення з табору на мене на-
клали домашній арешт на пів року — т. зв. адміні-
стративний нагляд. Згідно з ним, мені заборонялося
виходити з дому від 10-ї год. вечора до 6-ї вранці, ви-
їздити за межі району, відвідувати публічні місця. Раз
на місяць я мусів голоситися в районній міліції на пе-
ревірку.

У заяві з 7 квітня 1977 року до прокурора УРСР
я доводив, що накладення на мене адміністративного
нагляду необгрунтоване, оскільки радянське законо-
давство не передбачає, що «виправлення» можна ро-
зуміти як відмову від своїх переконань. Хоч у СРСР
немає законодавства, яке зобов’язувало б усіх грома-
дян дотримуватися якогось світогляду, справді свобо-
ди більш-менш існують тільки для тих, хто дотриму-
ється офіційних догматично-комуністичних поглядів.
Такий стан є неприродний, шкідливий для суспільства
і чужий плюралістичним традиціям української духо-
вости. Отже, мене переслідують якраз за те, що я не
відмовляюся від своїх національних, релігійних, соці-
яльно-політичних поглядів, які розбігаються з офіцій-
но голошеними, хоч це не виявляється в якихось діях,
які, згідно з чинним законодавством, можна було б
тлумачити як злочин.

Але я стримуюся і від конформістських дій. А це,
звичайно, цілком не до вподоби начальству, і якраз
ця обставина перешкоджає мені позбутися домашньо-
го арешту і заборони на професійну працю (я філо-
лог, викладач української мови й літератури, до часу
арешту працював учителем, а тепер змушений пра-
цювати колгоспним малярем).

Хоч у «Кодексі законів про працю Української Р-
СР» немає статті про заборону на професію за пере-
конання, прокурор слідчого відділу Житомирської
обласної прокуратури, старший радник юстиції Г. І.
Димек,який замість прокурора прислав мені відповідь
на мою заяву з 7 травня 1977 року, необгрунтовано
покликаючися на т. З ст. 41 Кодексу, намагається до-
вести, що мене не допускають до роботи за фахом
згідно з законом. (Зверніть увагу, що прокурор Ди-
мек відповів на мою заяву, написану по-українськи,
російською мовою. Це є порушенням узаконених
правил розгляду заяв і національною дискриміна-
цією):

Щодо Вашого влаштування на роботу за
фахом, вияснюю, що згідно з т. З ст. 41 Ко-
дексу законів про працю, доконання амораль-
ного вчинку працівниками, що виконують ви-
ховні функції (а Ви вчинили важкий злочин)
несполучне з продовженням даної роботи. То-
му обласна прокуратура не бачить підстави
для піднесення питання про надання Вам пра-
ці за фахом; крім того, тепер Ви працюєте.

Прокурор Димек препарує статтю. Наводжу її:

... трудовий договір може бути розірваний
з ініціятиви адміністрації... у випадках... 3)
вчинення працівником, що виконує виховні
функції, аморального вчинку, не сполучного
з продовженням даної праці.

Таким чином у статті говориться не про заборону
на професію, а про звільнення працівника з виховної
роботи з ініціативи адміністрації за аморальний вчи-
нок. У 1973 році явтративроботу не через амораль-
ний вчинок, а у зв’язку з арештом мене органами КД-
Б, про що свідчить запис у трудовій книжці.

Відчуваючи недостатність своєї аргументації, про-
курор Димек пояснює, що під «аморальним вчинком»
він розуміє «важкий злочин».Що це? Розпуста? Гра-
бунок? Бандитизм? Насильство? Вбивство? Зовсім ні!
Мій «важкий злочин» полягає в тому, що я свого ча-
су спробував поставитися серйозно до підписів УРСР
і СРСР під міжнародними правними актами, які Га-
рантують мені право, без обмежень, отримувати і
розповсюджувати де завгодно і яку завгодно інфор-
мацію, а також до Конституцій УРСР і СРСР, які на-
дають мені всіляких свобід, без будь-яких застере-
жень. 1 я діставав, читав і давав читати друзям літе-
ратуру українського самвидаву. Органи КДБ убачи-
ли в тій літературі пропаганду ідеї державного відлу-
чення України від СРСР. Але ж ст. 17 Конституції
СРСР і ст. 14 Конституції УРСР Гарантують Україні
право виступлення зі складу СРСР, отже і пропаган-
да такої ідеї — дія законна. Хоч я особисто такої ідеї
і не пропагував, але досвід навчає, що для українців,
як і для інших народів, що заселюють СРСР, це бу-
ло б найкраще, ба, щобільше, конечна передумова
для розв’язання всіх інших проблем. Світові тенденції
вказують на конечність такої перспективи.

А що, з погляду традиційного великоросійського
шовінізму, який тільки тепер, нарешті, почав виявля-
ти познаки агонії, може бути «аморальніше» від відо-
мого «українського сепаратизму»? Звичайно, вбивця
може вбити лише кілька людей, а я — я «маю намір»
відірвати від «непорушного Союзу» п’ятдесят мільйо-
нів людей! «Ти краще б крав», — сказав один таборо-
вий «вихователь».

Тепер зрозуміло, чому мене прирівнюють до ви-
щезгаданих аморальних типів. А до аморального ти-
па — відповідне ставлення. З метою «виправлення»,
мені ж на користь, треба створити відповідні умови:
поставити навколо мене стукачів, які б ретельно до-
носили начальству про «порушення трудової дисци-
пліни»; викликати до міліції тих, хто відважився зай-
ти до мене; відстрашувати від мене друзів і родичів;
поширювати в селі неймовірні чутки про мене; накла-
дати арешт на моє листування і без арешту красти
мої листи; два місяці везти пакунок політичному за-
сланцеві Василеві Стусові до Магаданської области;
створювати перешкоди при передплаті преси і кни-
жок; нарешті, застосувати до родини свій дикий, чужий
Україні принцип «колективної відповідальности» —
цей винахід московського деспота Івана Грозного,
яким чудово покористувався інший деспот — Йосиф
Сталін. Так цього року кадебісти «поцікавилися» як
моя племінниця Людмила Рябуха складає іспит до
Львівського художнього інституту, — наслідком чого
була двійка, хоч у дівчини дійсний талант художника.
А в додаток — вона і її мати опинилися в лікарні. І
не лише через двійку. Влітку 1976 року, коли мене во-
зили з Мордовії до Київського КДБ на «промивання
мозку», якийсь незнайомий «відрадив» моїй сестрі
Любі Коротенко йти на побачення зі мною, мовляв,
і додому не дійдете, як один ваш знайомий. А ще ра-
ніше були намагання не дозволити їй навчати в шко-
лі. Тепер ще почалася «справа» про «дармоїдство»
мого брата Володимира Овсієнка.

Мета всього цього ясна — через родичів змусити
мене відмовитися від особистих переконань. Але такі
дії ще більше переконують мене (і не тільки мене)
про неморальність і злочинність їх організаторів, а
особливо, якщо це закінчиться якоюнебудь трагедією.

Покищо кульмінаційним пунктом стали допити
мене і моєі племінниці Людмили Рябухи в справі
Мирослава Мариновича й Миколи Матусевича, та,
після цього, продовження мого домашнього арешту
ще на пів року. Мої земляки, односельчани, у яких
через працю немає часу читати закони, довідавшися
про це, одностайно запевняють: це тобі за те, що ти
не голосував. Як? — наївно дивуюся. Адже, не поко-
ристувавшись правом голосу, я не нарушив законно-
сти? Але земляки знають закони неписані. А я про-
довжую користуватися законами невикривленими —
таж треба комусь бути принциповим. Наприклад, я
погрожую Міністрові зв’язку УРСР судом за сва-
вільність його працівників: вони без мого відома пе-
реклали російською мовою всі п’ять моїх телеграм,
які були вислані цього року в межах України — то-
му, що існує стаття про національну дискримінацію.
Вимагаю від Міністра освіти роботи за фахом, бо
нема закону, який дискримінує за світогляд. Пишу в
листах про події в таборах, тому, що є право шири-
ти інформацію і право на таємницю листування. Я
не хочу, разом з кадебістами, запевняти, що Марино-
вич і Матусевич провадили шкідливу для суспільства
діяльність, не підписую протоколу, де мене назива-
ють свідком, тому що я не був свідком ніякого зло-
чину. Я не відмовився від допомоги москоських дру-
зів з фонду Солженіцина — адже це моя особиста
справа. Обговорюю в листах проект Конституції. В
заяві до голови колгоспу спростовую брехливі доно-
си про буцім то порушення трудової дисципліни. І
хоч у цьому немає нічого незаконного, все це дуже
не до вподоби начальству, бо «шляхом виправлення»
тут не пахне. Той, «хто став на шлях виправлення»,
має тільки працювати і голосувати за все, що скаже
начальство.

І ось, 5 вересня, начальник Радомишльської ра-
йонної міліції майор Горай в присутності прокурора
Ситенка і осіб, які своїх прізвищ не назвали, прочитав
мені постанову про продовження нагляду ось з яких
причин:
1)	втримую зв’язок з антирадянськими елемента-
ми, що перебувають у місцях позбавлення волі;

2)	втримував зв’язок з Матусевичем і Маринови-
чем;

3)	намовляв свою племінницю Л. Рябуху давати
в справі Матусевича й Мариновича свідомо непра-
вильні показання.

Я відмовився підписати такий наклепницький до-
кумент, не бажаючи мати щось спільного з тими, хто
використовує неправду і фальсифікацію фактів з ме-
тою надати їм схожости до злочину.

Бож:

1)	зв’язок з друзями, які залишилися в таборах і
тюрмах, я утримую тільки листовно. А листування
цензурується. Про конфіскацію бодай одного листа
цензори мене не повідомили, значить там не було ні-
чого недозволеного;

2)	оскільки я зрозумів під час допиту в Житомирі
2 серпня 1977 року, що його провадив слідчий КДБ
Києва і Київської области Береза, слідство в справі
Матусевича і Мариновича має в своїх актах тільки
показання Л. Рябухи, що до мене на весні минулого
року приїздив якийсь Микола, але про що я з тим
Миколою говорив, вона не чула, передачі жодних
антирадянських документів не бачила. Звідки тоді в
кадебістів і громадянина Горая така певність, що той
Микола був якраз Матусевичем і що наші «зв’язки»
треба розуміти як злочин? Взагалі, про які «зв’язки»
тут мова? Щодо Мариновича — то слідство має від
мене єдине свідчення — що таке прізвище, так само
як і прізвище Матусевич, мають члени Української
Громадської Групи Сприяння Виконанню Гельсінк-
ських Угод. Де ж тут «зв’язки»?

3)	3 серпня я написав до Л. Рябухи листа, в якому
радив бути обережною в розмовах з кадебістами,
оскільки вони — знаю з власного досвіду — вміють
зробити кримінал з нічого. Радив говорити тільки
про те, що йде до протоколу, 1 ТІЛЬКИ з тими, хто
провадить протокол. Нагадував, що коли не бачила
нічого злочинного, то не потребує вважати себе свід-
ком. Де ж тут намова давати завідомо неправдиві
свідчення? Де тут підкуп, шантаж, погрози, атрибути,
потрібні, щоб застосувати до мене статтю, якою по-
грожували мені житомирські кадебісти Чайковський,
Шишук і Котвицький на «розмові» 26 серпня?

До речі, ті самі кадебісти погрожували мені при-
тягненням до відповідальности зазавідомо неправди-
ві свідчення, розголошення тайни слідства, звинува-
чували мене в ширенні наклепницьких вигадок, які
порочать радянський державний і суспільний лад, у
листах, які кадебісти перехопили з 3 до 17 серпня. Та
ба! Радянські громадяни, які не затратили розуму,
між ними і я, добре знають вартість гарантій таємни-
ці листування! Правда, нова Конституція тут є зво-
рушливо одверта: в статті 39 (проекту) вона збира-
ється дозволити кадебістам і міліції за власним роз-
судком «законно» зневажати будь-які свободи грома-
дян, бо до тепер доводилося топтати їх незаконно. А
може ухвалення нової Конституції «законно» закін-
читься тим самим, чим «незаконно» закінчено ухва-
лення попередньої? Тоді треба спустити «залізну за-
слону» — і я перший на черзі. Хто наступний? В кож-
ному разі, мені «законно» можна буде виписати до-
життьовий нагляд — до моєї смерти чи до смерти ре-
пресивної супроти інакодумців політики КПРС. То-
му, що комуністом з переконання, я навряд чи коли-
небудь стану.

А втім, різниця між статусом радянського грома-
дянина і радянського політв’язня, з багатьох погля-
дів, не така вже й велика. Отже, хитрувати, вдаючи
«наверненого на шлях виправлення» — огидно й не-
ма сенсу. Тут єдине спасіння — еміграція. А для
українця-інакодумця ця можливість дуже далека. Йо-
го перспектива — в’язниця, табір.
Накладення і продовження цього домашнього
арешту, т. зв. адміністративного нагляду — необ-
грунтована і незаконна дія, яка випливає з ненор-
мального стану суспільства.

Ті, які є при владі в СРСР, очевидно не бажають
і бояться здійснення в Союзі Гельсінкських угод,
міжнародних правних актів, а також притримувати-
ся власної, нині чинної Конституції, де проголошу-
ється рівноправність усіх громадян, незалежно від їх
світогляду і національности, та всілякі свободи і пра-
ва.

Я переконаний, що незалежно від того, які б ре-
пресивні заходи проти мене, моєї родини та проти
всіх інакодумців не застосовувала влада, це доведе
тільки до дальшої дискредитації її в ширших колах
своєї і світової громадськости.

23 вересня 1977 року

Василь Овсієнко

*	Заяву В. Овсієнка передруковуємо з українського журналу
«Сучасність» (ч. 5, травень 1979 р.).

*	* Назви села й району в передруку заяви В. Овсієнка в «Суча-
сності» були подані помилково. Має бути с. Леніне Радомишль-
ського р-ну, що ми й виправили.
ЛИСТ ВАСИЛЯ В. ОВСІЄНКА

(Штамп п/в Леніне Житомирської обл. — 8. 1. 79.
Штамп Москви — 18. 1. 79. На конверті сліди грубого
відкривання і наступного заклеювання.)

8 грудня 1978 р. мене викликав в Радомишльську
прокуратуру слідчий Дяченко Кузьма Іванович і ого-
лосив про початок проти мене кримінальної справи
за ст. 188-1 ч. 2 — опір працівнику міліції з застосу-
ванням погроз і насильства (від 1 до 5 років).

18 грудня Дяченко пред’явив мені звинувачення,
яке містить ось що:

«18 листопада коло 16 г. ЗО хв. капітан Славінсь-
кий В. і лейтенант Газленко Володимир Іванович,
щоб запобігти злочинові з боку піднаглядного Овсі-
єнка, зупинили його на вулиці с. Леніне з двома жін-
ками і вимагали пояснень — хто з ним. Овсієнко ак-
тивно протидіяв працівникам міліції, заборонив
Мешко Оксані Яківні й Орловій Ользі Олексіївні да-
вати вияснення, поводив себе зухвало, відмовився
піти на розмову в сільраду, підбурював жінок. У сіль-
раді всіляко перешкоджав Славінському й Газленкові
розмовляти з Мешко та Орловою, намовляв їх не
підкорятися законним вимогам міліціонерів, і вони
під його впливом, почали ображати міліціонерів. Овсі-
єнко ображав Славінського й Газленка непристойни-
ми словами. Коли жінки на прохання міліціонерів
вийшли з приміщення сільради, Овсієнко кинувся до
Славінського, що стояв біля дверей,виштовхав його
в коридор та обірвав на плащі ґудзика».

У всьому обвинуваченні нема жодного слова прав-
ди. І все ж я вже зібрав мішок з речами й очікую не
менше 5-й років. На жаль, за деякими даними, Меш-
ко недоцінює небезпеки.

18 листопада капітан Славінський, лейтенант Газ-
ленко та працівник Житомирського обласного управ-
ління внутрішніх справ Смаглій (назвався мені тіль-
ки через дві години), не назвавшись і без пояснень
причин, затримали нас, відвезли в сільраду, допита-
ли, обшукали без санкції прокурора торбинки жінок,
силою витягли Мешко й Орлову із сільради, кинули
у воронок і вивезли із села. Славінський двічі вилаяв
мене матом, погрожував «зробити діло», схопив за
ковнір і пхнув у двері. На мій крик: «Б’ють! Рятуй-
те!» прибігли в коридор Смаглій та голова сільради
Науменко, Сергій Йосипович. Ніяких відірваних ґу-
дзиків ніхто нікому не показував.

Мешко і Орлову на допит не викликали і не зби-
раються. 18 грудня я заявив про це клопотання, 19-го
написав скаргу на слідчого Дяченка прокуророві Си-
тенкові Л. І. Маю намір при найближчому виклику,
якщо Мешко і Орлову не допитали, заявити відвід
слідчому, потім — судові, і, можливо, доведеться від-
мовитися від участи в «суді» (виглядає він буде закри-
тий). Уже зараз потрібний адвокат, бо мої покази й
клопотання не беруться до уваги. Потрібні вияснен-
ня Орлової й Мешко (Орлова Ольга Олексіївна —
Житомир, вул. Толстого, 15, кв. 83 — сестра Сергія
Бабича, який сидить у Вінницькій тюрмі (15років) за
«крадіж зброї»). їм треба самим приїхати або присла-
ти писемно.

Деякі з моїх перших листів дійшли до декого, але
не всі, і до мене не всі приходять — знаю напевно.
З рідних у мене тут одна мама, неграмотна, 1910 р.
н., Євфросинія Федорівна. Брат Володимир — абсо-
лютно безнадійний п’яниця; ближче всіх сестра Надія
Василівна Силенко (Київ, 252090, Празька вул., 21,
кв. 35), але вона потребує консультацій при пошуках
адвоката. Практично мені немає кому допомогти.
Місцеві приятелі залякані, справжні друзі далеко й
допомогти не можуть. У Києві майже нікого не за-
лишилося.

15-го я написав листа Щербицькому, де запитую,
що це — «самодіяльність» місцевих чиновників чи
«партійна лінія» на повернення до принципу «була б
людина, а діло знайдеться». Невже, питаю, мене тре-
ба знищити лише за те, що я думаю не так, як ко-
мусь хочеться? Лист дійшов. Мама також написала
листа з закликом «не погубіть мого сина». їй 69 ро-
ків, неписьменна Євфросинія Федорівна Овсієнко. Зби-
рається їхати до Щербицького на прийом, але їй це
дуже важко, та й ні з ким.

Вважаю, що зараз потрібний адвокат, щоб уже
в попередньому слідстві домогтися виклику всіх свід-
ків, перевести експертизи й інш., тому що суд, я пере-
конаний, буде закритим і там всі мої клопотання лег-
ше легшого відхилити.

Є «надія», що якщо це «діло» не вдасться, то пере-
кваліфікують на ст. 62 ч. 2 (антирадянська агітація і
пропаганда) — але там мені буде простіше: мовчи со-
бі і все, а тут же боротися з тим, чого не було.

Цікава деталь: коли нас вводили в сільраду, я, ви-
являється, сказав: «Хай живе вільна Україна!», а
Мешко: «Гайль Гітлер!» Це мені сказав прокурор Си-
тенко, і в нього є свідки!

Овсієнко Василь Васильович

260367, Житомирська обл.,
Радомишльський р-н, с. Леніне

Лист Василя Овсієнка до невідомого адресата був написаний
8 січня 1979 р.
До редакції газет «Радянська Україна»
та «Молодь України»

(Копію надіслано на ім’я Голови Ради

Міністрів УРСР Ляшка, О. П.)

Турбую Вас ось з якого приводу: в с. Леніне Радо-
мишльського р-ну Житомирської области проживає
молодий інтелігент Овсієнко Василь Васильович,
який після чотири-річного ув’язнення за статтею 62
КК УРСР перебуває під адміністративним наглядом.
І ось нещодавно, на В. Овсієнка заведено судову
справу, де його звинувачуютьучиненні опору органам
міліції, що карається терміном ув’язнення до 5 років.

Прошу редакцію газети не обійти увагою цю су-
дову справу. Прошу також звернути увагу на те, що
в «операції», під час якої Овсієнко нібито чинив опір
офіцеру міліції Славінському, брала участь на боці
міліції (і фактично керувала цією «операцією») якась
особа в цивільному — «людина в чорному».

Присутність на суді чи вникнення в цю справу
якимсь іншим способом такого авторитетного пред-
ставника громадськости, як, скажімо, кореспондента
Вашої газети сприятиме об’єктивному розгляду спра-
ви і справедливому винесенню вироку судом.

Складність цієї судової справи полягає в тому, що
нібито В. Овсієнко чинив опір офіцеру міліції, коли
вони були без свідків. В такому випадку буває в одна-
ковій мірі важко доводити свою правоту і позивачеві,
і підсудному. Та так, як в даному випадку позивачем
є поважна в суспільстві і впливова в районі людина,
а підслідним — одіозна піднаглядна особа із офіційно
сумнівними ідеологічно-політичними даними, то це
може не тільки в якійсь мірі вплинути на розгляд цієї
судової справи, а й виявитись несправедливо-фаталь-
ним для Овсієнка. Адже не може не турбувати той
факт, що на Україні практично кожна людина, яка
відбула покарання за ст. 62, ч. 1 КК УРСР через ду-
же короткий термін (1-3 роки) має або емігрувати,
або знову опинитись в тюрмі. А так як раз-по-раз но-
вих громадян судять за ст. 62 КК УРСР то самі зна-
єте, що це суперечить нашим уявленням про людину
і соціялістичне суспільство, — їх цінності, властиво-
сті, мету та ідеали.

Вищеподаний лист я написав напередодні суду
над Овсієнком, щоб надіслати його Вам. Але утри-
мався з відсиланням, бо хотілось вірити, що Радо-
мишльський районний нарсуд Житомирської области
без Вас і без мене розбереться у цій справі та винесе
справедливе рішення. Проте, зараз, коли 8. 2. 79 р.
суд приговорив Овсієнка до 3-ох річного ув’язнення
то, навіть, не професіональне ознайомлення із судо-
вим процесом викликає сумнів у об’єктивності веден-
ня судової справи та вироку.

1.	Слідчий радомишльської прокуратури Дяченко не
розшукав згадувану «особу в цивільному», яка була
душею і фактично керівником «операції» в с. Леніне
18. 11. 78 р., під час якої Овсієнко нібито чинив опір
міліціонерові.

2.	Із семи свідків обвинувачення четверо — пра-
цівники РВВС, ще один свідок — голова сільради.
При цьому більшість свідків знайшла і привела в
сільраду с. Леніне 18. 11. 78 р. ота «загадкова люди-
на — інкогніто в цивільному».
3.	Єдиний речовий доказ інкримінованого Овсієн-
кові злочину — плащ офіцера міліції Славінського
(пред’явлений) слідству через 29 днів після початку слід-
ства.

4.	Статура та всі інші фізичні дані Славінського
та Овсієнка плюс фахова вправність та вишколеність
Славінського — не вкладається в голові, щоб нор-
мальна (а це — так), твереза (безсумнівно) людина
із незавидними фізичними даними кидалась на виш-
коленого чолов’ягу? Я вже не кажу про те, що Овсі-
єнко інтелігентна людина, яка ніколи не була заміша-
на в хуліганських вчинках та знає із власного досві-
ду ціну життя, волі і нашу дійсність.

5.	Адвокат Мартиш С. М. (Дарницька юрискон-
сультами в Києві) клопотав про припинення справи
Овсієнка за відсутністю складу злочину з боку Овсієнка.

В свій час всіх нас навчали в школі, що інтеліген-
ція — це сіль землі. Дуже можливо, що це стосуєть-
ся лише такої інтелігенції до якої відноситься Котля-
ревський І. П., може такої думки дотримувався лише
Карпенко-Карий. І, звичайно, що В. Овсієнко — не
Котляревський, а цінності та погляди Карпенка-Ка-
рого не абсолютно тотожні Вашим. Та все таки ві-
риться, що в сучасному соціялістичному суспільстві
України молодий інтелігентний Овсієнко не «без на-
добності». Віриться! Не без надобності! І вже б тому,
що Овсієнко ще зовсім молода людина — син бага-
тодітної селянки-трудівниці та батька-хлібороба, ін-
валіда Вітчизняної війни; врешті-решт, він син нашої
школи, піонерії, комсомолу, ВУЗу, народу. 6 років
(4роки ув’язнення і 2 роки піднаглядного становища)
вже відібрано від цього 30-річного хлопця... І ще З
роки! За що?

Ще не пізно не тільки взнати за що, а й врятувати
людину.

Цю судову справу вже, мабуть, передано на каса-
цію в Житомирський облсуд. І десь на протязі 2-х ти-
жнів касаційний суд поставить остаточну крапку у цій
судовій справі — у долі Василя.
Ще раз прошу не обійти увагою цю судову спра-
ву.

Ще раз звертаю Вашу увагу на те, що суд в Радо-
мишлі 7-8 лютого ц. р. — це ще один доказ того, що
на Україні практично кожна людина, яка відбула по-
карання за ст. 62 КК УРСР приречена емігрувати,
або знову через короткий проміжок часу опинитись
в тюрмі. При цьому слід наголосити, що залишати
свою Батьківщину і покладатись на гіркий емігрант-
ський хліб ці люди не хочуть, і вдаються до цього
лише від безвихіддя. Про те, що це так свідчить ба-
гато фактів, а в тім числі такий недавній: з особистих
стосунків із Надією Світличкою я знаю, як вона «хо-
тіла» емігрувати. І лише безробіття, принизливість
піднаглядності, постійна увага з боку органів КДБ та
міліції, і, головне, — постійна загроза знову опинити-
ся там (в ув’язненні) звідки не так давно звільнилась
та материнська відповідальність і боязнь за двох сво-
їх малолітніх діток (одне вже душевно травмоване)
змусили Світличну піти на цей крайній крок — емі-
грувати. А її чоловік відмовився емігрувати не на
ґрунті сімейних незгод, кар’єристичних інтересів, що
теж красномовно свідчать про те, як «хочуть» молоді
українські інтелігенти емігрувати та звідки пішли
сучасні українські емігранти і хто цим править.

Так становище (або еміграція, або тюрма), між
іншим та поруч з іншим, як свідчить досвід історії,
черевате небезпечними наслідками для майбутніх по-
колінь та свідчить про те, що уряд і партійне керівни-
цтво УРСР не дбають про найбільше багатство наро-
ду — живих, конкретних людей. Я вже не кажу про
те, що хоча, як свідчить практика, і XX ст., і розвину-
те соціалістичне суспільство на жаль не обходиться
без мучеництва та мучеників (мовиться не про муки
материнства, творчости, ревнощів, тощо), але вище-
вказане становище (в тім числі суд над Овсієнком)
по суті своїй чомусь нагадує мені отой епізод із «Пер-
вомосту» П. Загребельського, коли зранена і пере-
втомлена молода людина зустрічається із отцями цер-
кви.

Даруйте за турботу. Завжди з увагою.

16. 2. 79 р.

Михайло Мельник
с. Погреби
Броварського району
Київської области

ПРОЦЕС ВАСИЛЯ ОВСІЄНКА*

7-8 лютого 1979 р. в районному судім. Радомиш-
ля Житомирської обл. відбувся суд над Василем Овсі-
єнком, звинуваченим за ст. 188-1 ч. 2 КК УРСР —
«опірпрацівнику міліції при виконуванні ним обов’ я-
зків по охороні громадського порядку».

Суддя — Коваленко, нар. засідателі — Статкевич,
Кушніренко. Прокурор —Л.Ситенко.Адвокат — С. М.
Мартиш.

Підсудний був визнаний винним і присуджений до
трьох років позбавлення волі в ВТК суворого режи-
му (максимальний строк за даною статтею — 5 ро-
ків).

Звинувачення зформульоване в акті: «... спротив
міліції... лейтенантові Газленко ,й капітанові Славін-
ському... накинувся на к-на Славінського, схопивши
його за груди й відірвавши два ґудзики від його пла-
ща».

Речовим доказом служив плащ к-на Славінського
з двома відірваними ґудзиками, поданий через 29
днів після початку слідства.

Із семи свідків обвинувачення четверо — робітни-
ки РОВД, один — голова сільради. Частина свідків
була приведена якимсь чоловіком у штатському, який
до цього керував затриманням на вулиці (В. Овсієн-
ка і двох його гостей — О. Мешко й О. Орлової) і
потім — допитом у приміщенні сільради села Леніне,
в час якого і стався нібито інцидент із «спротивом мі-
ліції». Свідки були приведені вже після «інциденту».
Чоловік у штатському слідством розшуканий не був
і на суді не був присутній.

«Свідок» Олексієнко, кочегар сільради, свідчив, що
бачив через вікно сільради, як Овсієнко крутив ґу-
дзик шинелі к-на Славінського.

На суді свідки плуталися в своїх свідченнях.

Ще в часі слідства адвокат С. М. Мартиш (Дар-
ницька юрконсультація м. Києва) клопотав про при-
пинення справи за відсутністю складу злочину.

Слідчий Дяченко відхилив клопотання.

В протоколах попереднього слідства записано й та-
таке: «... притягнення до судової відповідальности
Оксани Мешко за плювок на лейтенанта міліції Газ-
ленко відхилити за відсутністю як такого».

Прокурор Л. Ситенко копію заяви Василя Овсієн-
ка до Верховної Ради СРСР про бажання емігрувати,
з коментарями «компетентної інстанції» пред’явив су-
дові як один з доказів вини підсудного, як його від’є-
мну характеристику.

*♦*

Василь Овсієнко, 1949 р. народження, колишній
політв’язень (був засуджений на 4 р. позбавлення во-
лі в таборі суворого режиму за ст. «антирадянська
агітація і пропаганда» — ст. 62 КК УРСР), після
звільнення в 1977 р. перебував під адміністративним
наглядом (прилюдний нагляд міліції; перебуваючий
під наглядом повинен дотримувати особливий ре-
жим...) і неприлюдним наглядом КДБ. Педагог за
фахом (університетська освіта), він примушений був
працювати не за фахом і фактично — за умовами на-
гляду — був прикріплений до села Леніне, в якому в
невеликій хаті проживає його багатодітна мати, вдо-
ва інваліда Вітчизняної війни.
Таким чином, зовнішній бік його існування був
обтяжений важкими умовами адміністративного на-
гляду, мета яких — зламати особу...

Восени 1978 р. В. Овсієнко звернувся з заявою до
Верх. Ради УРСР — просьба про дозвіл виїхати за
межі СРСР. Тільки в часі слідстав стало відомо, що
американський професор Чинченко вислав йому ви-
клик з гарантією матеріального забезпечення.
Виклик не був доручений В. Овсієнкові.

* * *

Перед початком процесу О. Мешко вивели з залі
суду, не дивлячись на її просьбу дозволити їй бути
присутньою при читанні обвинувального акту. Після
цього вона подала писемний протест і просила зачи-
тати його перед початком допиту свідків, мотивуючи
тим, що вона (як і Орлова) — єдиний свідок відбуто-
го інциденту, і тому її покази (викладені в «протесті»)
пивинні бути вислухані в першу чергу. В своєму «про-
тесті» О. Мешко пише: «Стверджую, що я, Василь
Овсієнко й Ольга Орлова були єдиними свідками по-
дії, яка трапилась в с. Леніне 18 листопада 1978 р.
Учасниками й виконавцями грубого безпрецедентно-
го нападу на нас трьох були двоє міліціонерів і третій,
у чорній штатській одежі. Саме він був організато-
ром і надхненником порушення громадського поряд-
ку на безлюдній сільській вулиці, а пізніше — в при-
міщенні сільради, без свідків і сторонніх людей».

Далі О. Мешко описує подію, що стала приводом
для початку кримінальної справи: голову сільради,
що перебував у своєму кабінеті з якимсь чоловіком,
попросили вийти з будинку. Трьох затриманих — О.
Мешко, О. Орлову, В. Овсієнка — розвели по кабіне-
тах для допиту. Мешко допитував Славінський, ін-
спіруючи «встановлення особи» (в руках у нього був
її пашпорт). З Орловою «розмовляв» невідомий у
штатському, що відмовився показати своє службове
посвідчення. Лейтенант Г^зленко перебував коло Ов-
сієнка; час від часу виходив з кабінету для перевірки
вхідного коридору.

Потім відбулася перестановка: капітан Славінсь-
кий почав допитувати Орлову, чоловік у штатському—
— Мешко. Остання, коли незнайомий переступив ме-
жі дозволеного, почала кричати й вимагати свідків.
Чоловік «інкогніто» із словами: «Ну, будуть вам і
свідки і люди», вискочив із приміщення. «Тоді ж і по-
явились «свідки», тобто робітники міліції, якийсь хло-
пець і службова особа, голова сільради. Ці «свідки»
на допиті не були. Вони підписали протокол (складе-
ний Славінським — про мою «непристойну поведін-
ку», що«ображувалаі лаяла»робітників міліції) не чи-
таючи. Мені й Орловій вчинили обшук «чистими» ру-
ками «свідка»...».	.<

«В ролі підсудного виявився один із трьох потерпі-
лих від нападу трьох службових осіб — піднагляд-
ний Василь Овсієнко. З таким же успіхом могли зви-
нуватити й мене, і цілком незрозуміло, чому слідчий
Дяченко таку можливість притягти мене до кримі-
нальної відповідальности відхилив (як записано в
справі В. Овсієнка).

Тому звертаюсь до вас, судді, і прошу справу пе-
редати на розслідування і не компромітувати радян-
ське судочинство «міліцейським ґудзиком» Славінсь-
кого, за яким приховали злочин офіційної особи —
«чоловіка в чорному».

Після суду Українська Група «Гельсінкі» склала
повідомлення, в якому, змалювавши те, що сталося,
заявляє:

«Випадок з Василем Овсієнком (пригадаймо анало-
гічну справу В. Смогителя, музиканта й композитора,
в березні 1978 р.) — не єдина ілюстрація стану з пра-
вами людини в Радянському Союзі, зокрема дискри-
мінаційної політики у відношенні еміграції людей
української національности, зокрема інакодумаючих
українців.

Кримінальна справа Василя Овсієнка — це недо-
ведена вина, це брехня офіційних осіб, причасних до
фабрикації і узаконювання наклепу на чесну, гідну
людину...

Василь Овсієнко наступного дня після агресивно-
го нападу на нього, О. Мешко й О. Орлову вжив усі
можливі в його становищі способи самозахисту. А
саме:

1.	Переслав прохання з просьбою втрутитися в
його справу секретареві ЦК КПУ В. В. Щербицько-
му;

2.	Заяву в Радомишльський суд з приводу зну-
щань, здійснених Г азленком, Славінським 18 листо-
пада 1978 р.;

3.	Протест прокуророві району у зв’язку з відбу-
тим 18 листопада.

О. Мешко також подала скарги 6. 01. 79 на три
адреси: 1. Секретареві ЦК КПУ В. Щербицькому;
2. Генеральному Прокуророві СРСР Руденкові; 3.
Прокуророві республіки Глухові.

Всі ці заяви не найшли позитивного відгуку, не
привернули уваги ні одного з відповідальних осіб ви-
щих радянських інстанцій. «Справу» В. Овсієнка
швидко просунули з першого етапу слідства на суд.

Щоб припинити узаконювання брехні, О. Мешко,
за чотири дні до суду, звернулася з листом від 3.02.
79 р. до голови української філії Комітету захисту
миру О. Гончара, а 14 лютого, вже після засудження
В. Овсієнка, послала йому ще одне прохання: запо-
бігти автоматичному підтвердженню присуду в каса-
ційній інстанції Житомирського обл. суду. Але довго,
очевидно, доведеться чекати відповіді від цієї громад-
ської і одночасно державної інстанції.
А тим часом Василь Овсієнко уже в тюрмі — пі-
сля засудження першою судовою інстанцією його
відразу взяли під варту. Не дали навіть зупинитися
над безсило упалою матір’ю...».

Листи і заяви

Звернення О. Мешко до депутата, члена Комітету
захисту миру, О. Гончара (3.02.79).

Описавши подію, що мала місце 18 листопада 78
р., і «справу», що послідувала за нею, тенденційне по-
переднє слідство, автор пише:

«Звертаюсь до Вас із проханням про захист В. Ов-
сієнка... Хто такий В. О.?.. Людина з творчою потен-
цією, В. О. не живе, а гниє: його закріпили безвиїзно
в хаті своєї старої багатодітної матері... Специфіка
умов життя піднаглядного, в тому числі щоденно до-
машній арешт з 21 до 7 годин, позбавляє його мож-
ливости розвивати свій інтелект, знайомитися і спіл-
куватися з людьми, близькими йому за інтересами, а
також можливости створити нормальну сім’ю (йому
ЗО років)... Інцидент 18 листопада 78 р. і його судова
«справа» — це та відповідь, яку дали власті В. О. на
його бажання виїхати за межі СРСР».

«В редакції газет «Радянська Україна», «Молодь
України» від М. Мельника (копія — Гол. Рад. Міні-
стрів УРСР Ляшкові), 16.02.79».

* Документ про процес В. Овсієнка дійшов на Захід без дати.
Правдоподібно він був написаний зразу після суду в лютому або
в березні 1979 р.
ОСТАННЄ СЛОВО ВАСИЛЯ ОВСІЄНКА

Усі, хто тут присутні — від суддів до публіки, чу-
дово розуміють, що тут відбувається,що я не вчинив
ніякого опору властям, що уся справа зфабрикована
цілком і повністю за найгіршими зразками часів Ста-
ліна і Берії. І знову, як і в ті часи, головним дириген-
том тут виступає КДБ. Саме на замовлення КДБ був
розроблений сценарій цієї комедії, при чому зробле-
но це на такому примітивному рівні, що судді дово-
диться позичати очі в Сірка.

Цей суд нічого не вирішує, моя доля вже виріше-
на, що б тут не говорилося. Я вже «виправлявся» чо-
тири роки невідомо від чого, а тепер буду «виправля-
тися» ще раз тяжкою працею і нелюдяним режимом,
але вже серед хуліганів,головорізів, серед покидьків су-
спільства. Там буде дуже просто провалити мені мою
нестандартну голову, щоб вона не придумувала неба-
жаних ідей та ще й «щиру мову». (Слова, які сказав
Славінський Овсієнкові: «Ми тебе посадимо і там ти
будеш проповідувати свої ідеї і свою щиру мову»).
Та я там і тижня не витримаю, бо маю від першого
«виправлення» безліч хвороб. Вирок суду буде моїм
смертним вироком.

За віщо ж мене нищать? За те, що я маю особли-
во загострене почуття справедливости та людської
гідности, а ці речі особливо небезпечні для нашого
суспільства. Я завжди і всюди намагався допомагати
людям, народові, добиватися справедливости. Але я
все ж постараюся вижити, щоб діждатися того часу,
коли на лаву підсудних сядуть справжні злочинці. Я
буду чесним свідком — мені не доведеться нічого ви-
гадувати, я скажу тільки правду. Як писав Грибоєдов:

«Я правду о тебе перескажу такую,
что хуже всякой лжи».

І Бог мені допоможе вижити.

Годиться просити в суду милости. Але я не маю
за віщо просити. Я не злочинець. Максима моєї по-
ведінки — це повага до закону. Інша річ, що дещо з
того, що я роблю, не подобається начальству. Але
для мене важний закон, а не начальство.

Я хочу сказати судові ось що: ви називаєтеся на-
родним судом. Вас обрав народ. А в цій залі тво-
риться беззаконня, вершиться антинародна справа.
Ви боїтеся дивитися в очі народові. Прислухайтеся
до голосу народу і подивіться не казенними, не в Сір-
ка позиченими, а людськими очима в очі моєї матері.
Хай живе правосуддя!

Текст останнього слова В. Овсієнка був поширений в самвида-
ві і дійшов на Захід без дати. Нам відомо про кілька версій цього
слова. Публікуємо текст версії, яка дійшла до нашого Видавниц-
тва.
ПОПОВИЧ ОКСАНА

ОКСАНА ЗЕНОН1ВНА ПОПОВИЧ
Стала членом Української Гельсінської Групи
у лютому 1979 р.

Народилася 2 лютого 1926 р. в м. Городенці Івано-Фран-
ківської обл. Походить з родини українського письменни-
ка Леся Мартовича. Відбула 10 років ув’язнення (1944-1954)
за участь в українській визвольній боротьбі. Була заареш-
тована 28 жовтня 1974 р. в Івано-Франківську і засуджена
в лютому 1975 р. за ст. 62-2 КК УРСР («антирадянська
пропаганда і агітація») на 8 років табору суворого режиму
і 5 років заслання. Строк ув’язнення відбувала в жіночому
концтаборі в Мордовській АРСР. Брала участь у проте-
стах українських жінок-політв’язнів. У жовтні 1982 р.була
вивезена на заслання.
Хронологія

1978 РІК:

— жодних інформацій про Оксану Попович на Заході не одержано.							
1979 РІК:  — жодних	інформацій	про	о.	П. на	заході	не	одержано.
1980 РІК: — жодних	інформацій	про	о.	П. на	Заході	не	одержано.

1981 РІК:

15 травня — О. П. возили дд Івано-Франківська «на перевихо-
вання».

1982 РІК:

28 жовтня — О. П. після закінчення строку ув’язнення відпра-
вили на 5-річне заслання.

Докладніші дані про О. Попович с подані в брошурі Н. Стро-
катої «Оксана Попович, інвалід в ув’язненні» (серія брошур в укра-
їнській, англійській і еспанській мовах «Переслідування українсь-
ких жінок в СССР»), В-во СФУЖО, 1982, стор. 4.
РЕБРИК БОГДАН

БОГДАН ВАСИЛЬОВИЧ РЕБРИК

Став членом Української Гельсінкської Групи
в лютому 1979 р.

Народився ЗО червня 1938 р. в с. Павлівні Івано-Франків-
ської обл., був жонатий (дочка Марина нар. в 1960 р.),
юрист, учитель. У 1942 р. німці розстріляли його матір за
те, що врятувала єврейську родину. Батько відбув ув’яз-
нення в Сибірі (1949-1956). Початкову освіту здобув у Іва-
но-Франківську. Навчався в середній технічній школі в Ма-
гнітогорську. Служив в армії (1957-1962), де втратив
70% зору. Повернувшись на Україну, працював робітни-
ком і учителем. Відбув вперше ув’язнення за свої українсь-
кі національні переконання в 1967-1970 рр. Був заарешто-
ваний в травні 1974 р. і засуджений на початку 1975 р. на
7 років табору особливого режиму і 3 роки заслання. Від-
бував ув’язнення в концтаборах у Мордовській АРСР і в
Пермській обл. Після відбуття строку ув’язнення, заслання
відбував в Казахстані.

Хронологія

1978 РІК:

Червень-липень — Богдан Ребрик перебував «на перевихованні»
в тюрмі КДБ в Івано-Франківську. Він мав два тригодинні
побачення зі своєю родиною, яка передавала йому ліки. Під
час одного побачення він розказав у присутності представни-
ків КДБ, як його склонювали визнати свою вину, розкаяти-
ся, виступити в радіо і телевізії та розказати, якими шляха-
ми з таборів доходить інформація. Всі ці пропозиції він кате-
горично відкинув.

11 серпня — в дорозі з тюрми назад до концтабору Б. Р. побили,
розбили окуляри, знищили ліки. В таборі його прийняли в
лікарню.

1980 РІК:

—	перед етапом з Мордовії в Пермську обл., у Б. Р. вилучи-
ли всі його книжки. Частину спалили, а частину передали в
табірну бібліотеку.

—	в Пермській обл. Б. Р. перебував у таборі ч. 36 у бараці
безкамерного утримання, де разом з ним перебували О. Бер-
дник, І. Гель, О. Мурженко і дев'ять «воєнних злочинців».

1981 РІК:

Травень — Б. Р. етапом відправляють на заслання.

21 травня — Б. Р. прибув на місце заслання в сел. Кембидаик
в Казахській РСР.

— У зверненнях і листах Б. Ребрика, які опубліковані на
наступних сторінках, ми запримітили деякі неточності в да-
тах з його біографії. Не маючи змоги їх перевірити, ми їх
залишили так, як вони подані в оригіналах самвидаву.
До Президента АФЛ-КЮ Джорджа Міні, США

Звертаюся до Вас, як голови і через Вас до робіт-
ників об’єднаних у найбільшій профспілці Америки.
Я робітник, українець, став жертвою постійної сваво-
лі в СРСР і в умовах радянського тоталітарного ре-
жиму є позбавлений прав на захист. Справа не в мо-
їй особистій трагедії, а в трагедії цілого українського
народу. Якими правами і свободами користується в
моїй країні робітник, покаже коротка розповідь про
мій життєвий шлях. Сьогодні радянська влада нама-
гається доказати цілому світові, що такі як я не існу-
ють; тільки деколи в радянській пресі появиться: «від-
щепенець», «бандит», «дисидент»!!! Але судіть самі.
Я народився 1938 року в Івано-Франківську на Укра-
їні. В 1942 році мою матір убили фашисти за вряту-
вання єврейської родини. В 1949 році, на брехливий
донос, НКВД арештував мого батька; як «ворога на-
роду» його запроторили в концтабори Сибіру, на Ко-
лимі. В 1956 році батька реабілітували, а в 1957 році
він помер. Після закінчення семикласної школи в рід-
ному місті, я виїхав навчатися в школі ФЗН в м. Ма-
гнітогорськ. Працював теслярем на будовах Магніто-
горська. Місячна зарплата — 60-70 рублів. Мене вва-
жали добрим робітником. У жовтні 1957 року мене
покликали до армії та при виконанні службових обо-
в’язків я втратив 70% зору. З армії мене звільнили і я
повернувся додому, на Україну.
Уже в перших днях на рідній землі вразило мене
те, що в усіх українських установах і підприємствах
панує тільки російська мова. Спершу я сприймав це
так, як навчили вчителі в школі, політруки в армії,
тобто, що російська мова є міжнаціональна. Але я
швидко зрозумів, що насправді справа складніша.
На кожному кроці мову мого народу називають «те-
лячою», кплять з неї, а тих, хто нею говорить, цьку-
ють, переслідують. І все це роблять приїжджі росіяни,
яких я, за наказом режиму, повинен шанобливо нази-
вати «старшими братами», «визволителями». Щобіль-
ше, моя рідна мова стала моїм ворогом. Уживання її
привело до того, що мене зарахували до українських
буржуазних націоналістів. А це не тільки моральне і
національне пониження, це також важка, погано плат-
на праця. Наслідки такі, що більша частина праце-
здатного українського населення змушена шукати
праці в Сибірі, Казахстані, на Заполярній землі —
тільки щоб з України і то ще «добровільно». Русифі-
каторські звички, з якими мені доводилося зустріча-
тися, суперечили моїм життєвим принципам і ідеа-
лам, ба, щобільше, за моїм тодішнім наївним переко-
нанням, вони суперечили Конституції СРСР. Почува-
ючись сином українського народу, я не міг примири-
тися з думкою, що моя нація стоїть на межі геноци-
ду. Я став на захист чести і гідности мого народу.
Цей святий обов’язок кожного громадянина кошту-
вав мене три роки позбавлення волі. Після звільнен-
ня з концтабору влаштовано мені умови, в яких я
знайшов ще раз потвердження мого переконання, що
мій 50-мільйоновий народ не має права захищати
свою культуру. Щойно по 10-місячному жебрацькому
існуванні, я з трудом влаштувався на працю вантаж-
ником на фабриці меблів. Але в травні 1974 року ме-
не знову заарештували.

Цитую кілька слів з вироку — офіційного доку-
менту. Тут ідеться тільки про найважливіші обвину-
вачення проти мене:
1.	«3брерігав у себе на квартирі рукописні тексти
договорів 17-18 сторіч між Україною і Московською
державою про приєднання України до Росії». Тексти
обох документів КДБ визнав антирадянськими.

2.	«Зробив на власному магнітофоні запис націо-
нальної пісні». Мова про українську народну пісню
з часів Хмельницького.

3.	«Подарував приятелеві книжку національного
характеру з власною дедикацією». В дійсності це був
уривок з вірша О. Олеся, легально виданий у Києві
1970 року.

4.	«Висловлював думку, що в Україні провадиться
русифікація».

5.	«Слухав буржуазні радіостанції «Голос Амери-
ки» і «Свобода».

Звичайно, згідно з вироком, усе це я робив з ме-
тою «підриву радянської влади». «Народний суд до-
стеменно й уважно розглянув злочин» і визнав мене
злочинцем-рецидивістом. Строк — сім років тюрми
особливого режиму і три роки заслання в Сибірі.

Радянська пропаганда трубить на ввесь світ, що
кожна республіка в складі СРСР є самостійна і суве-
ренна держава. Фактично, кожна радянська республі-
ка є колонією Росії [...].

Пане Президенте!

Цим зверненням я хочу довести до відома кожно-
го робітника. Вашої великої держави, в яких нелюдсь-
ких умовах живуть і працюють і якими правами ко-
ристуються робітники моєї країни. Ще раз хочу під-
креслити, що моя особиста трагедія — це не поодино-
кий випадок, а масове явище в СРСР. Це трагедія
всіх, а насамперед мого українського народу... Це
я можу потвердити під присягою як християнин, а
якщо потрібно і моїм життям.

Грудень, 1976 р.

З правдивою пошаною

Богдан Ребрик

Скорочений текст листа Б. Ребрика до Дж. Міні був опубліко-
ваний в українському журналі «Сучасність» (ч. 7-8, 1977 р.) звідки
ми його передруковуємо.
Голові Президії Верховної Ради СРСР

Від політв’язня Ребрика Богдана Васильовича
Мордовська АРСР, пос. Сосновка

уст. ЖХ—385/1-6, табір особливого режиму

ЗАЯВА

За чесне виконання свого громадянського обов’яз-
ку, за любов до свого народу, його культури, тради-
цій, мови та літератури мене засудили до 7 років поз-
бавлення волі в таборі особливого режиму і 3 років
заслання. Це беззаконня вчинено наді мною Івано-
Франківським обласним судом від імені українського
народу й нібито в його інтересах. Пане Голово! Цією
заявою я не прошу вас про допомогу і не закликаю до
гуманности органів радянської влади. Ні. Людиноне-
нависництво, беззаконня, брехня і свавілля — ось
основа очолюваного нині вами режиму: і просити
вас про допомогу й справедливість було б понижен-
ням моєї людської гідности та чести...

Жорстокі, нелюдські умови утримування інако-
думців у ваших концтаборах нині вже в усьоМу світі
ні в коно не викликають сумніву. Тут я хочу торкну-
тися питання психічного цькування інакодумців у ра-
дянській режимній пресі, радіо і телебаченню та його
результатів, котрі позначаються на інакодумцях.
Звертаюся з цим питанням до вас, як особи, котра
безпосередньо відповідає за злочинні дії пропагандист-
ського апарату партії й за всі наслідки, які звідси ви-
пливають.

Під час етапування мене з табору в розпоряджен-
ня Івано-Франківського КДБ для так званої «профі-
лактики мозку» в липні-червні 1977 р. я мав щастя на
власній шкірі відчути практичний бік психічного
цькування. Ось тільки деякі факти: 29 червня 1977 р.
після прибуття до Харківської тюрми відповідальні
працівники всіляко принижували мене за те, що роз-
мовляв з ними рідною українською мовою. А за від-
мову зняти та віддати натільний хрестик прозвали
відщепенцем, ворогом, українським буржуазним на-
ціоналістом тощо. На мій протест припинити зну-
щання вартовий офіцер (військовий чин — майор)
відповів, що таких відщепенців, як я, треба знищити
і що дуже швидко це буде зроблено. Далі пішла при-
таманна лайка на адресу всіх дисидентів та їхнього
оборонця президента Сполучених Штатів Картера.
Ось тільки одна найбільш «невинна» фраза майора:
«Вас усіх разом з президентом Картером треба зро-
бити педерастами (!), і ми (!) це зробимо». Після цьо-
го на мене нацькували двох гомосексуалістів-кримі-
налістів, щоб зґвалтували мене, і тільки щасливий
випадок запобіг цьому злочинові.

7 липня 1977 р. у Львівській тюрмі вартовий офі-
цер (старший лейтенант) особисто побив мене за те,
що я боронив свої християнські переконання і відмов-
лявся зняти натільний хрестик, а опісля мене кинули
до карцеру, спеціяльно налили на цементну підлогу
кілька відер води й запропонували просити Бога, щоб
висушив її (!). Всі ці факти свавілля я сам оскаржив і
одержав відповідь, мовляв «факти не підтвердилися».

Пане Голово! Ці кричущі факти свавілля є пря-
мим свідченням того, що так званий радянський на-
род не знає справжнього стану речей в країні, бо по-
літичний і економічний камуфляж досяг дивовижних
маштабів. А на чесних, відважних й добрих людей,
людей розумних, з тверезими поглядами на життя,
людей, котрі мають власну думку та переконання,
всіма інформаційними каналами зводять наклепи, по-
рочать добре ім’я та організують всілякі плянові кам-
панії цькування.

Пане Голово! Інтереси майбутнього всього люд-
ства вимагають, щоб всі люди, котрі живуть на на-
шій плянеті, нині знали справжній стан речей у будь-
якій країні світу, а тим більше в країні, яка називає
себе найгуманнішою, найдемократичнішою та най-
справедливішою країною, країною, яка має намір
принести всьому світові щастя і спасіння від усіх лих
у країні, де тільки за свої переконання та елементар-
ну потребу думати протягом 60-тиріччя існування ре-
жиму знищено мільйони (!) людей. І все це вчинено
нібито в інтересах народу, і що найнебезпечніше —
від імени всього народу.

Годі, панове! Не спекулюйте на народному дові-
р’ї і не прикривайтеся іменем його. Зрозумійте ж, зло-
чин завжди буде злочином, байдуже на який ступінь
величі ви піднесете свої порочні вчинки. Народ краї-
ни давно зрозумів ваше справжнє обличчя і мовчить
тільки завдяки багнетам та гігантському каральному
апаратові. Час диктатури й тоталітарних режимів
скінчився. Країна потребує поважних політичних та
економічних реформ, країна задихається від репре-
сій і прагне свободи.І чим швидше це буде зроблено,
тим ліпше для вас.

Пане Голово, у відомому виступі голова КДБ СР-
СР Андропов безпардонно заявив, що дисиденти в
СРСР — наклепники й тому уникають виступади від-
крито перед радянським народом зі своїми переко-
наннями.

Це змусило мене звернутися до вас з даною зая-
вою і на весь світ сказати: я як громадянин вимагаю
надати свободу та незалежність усім поневоленим в
СРСР народам, а як українець — моєму українсько-
му народові насамперед, бо в боротьбі проти комуні-
стичного колоніялізму та світового комунізму мій
народ зазнав найбільших жертв та далі їх зазнає і бо-
реться нині. Ці переконання та ідеали я ладен відсто-
ювати перед найбільшою авдиторією народу, в тому
числі й радянського; я справді переконаний, що
вам, Панове, після цього не минути лиха. Вчиніть
милість, киньте мене на поталу партії та народу. Бу-
ду вам дуже вдячний. Успіхів і здорового глузду вам,
народні слуги!

Політв’язень Богдан Ребрик

Заява Б. Ребрикадійшла на Захід без дати. Вона була написа-
на, правдоподібно, в грудні 1977 р.
До пана Деніса Мільнера
м. Ньюбері, Великобрі танія

ВІДКРИТИЙ лист

«Пізнайте їх по їхніх справах».

Шановний Пане Мільнер,

«Новое время» ч. 18 цього року опублікувало Ва-
шого листа. Пробачте мені, але я не можу не зареаґу-
вати на нього. Справа в тому, що подібні листи ра-
дянський режим використовує для виправдання запо-
діяних злочинів проти свого народу й людства. Я ро-
зумію, Ви виросли в такій чудесній країні, як Англія,
хоч з листа випливає, що Ви її не любите, тому Вам
не може навіть спасти на думку можливість тоталь-
ної брехні в державній пресі. СРСР — це зовсім ін-
ший світ, я б сказав більше — антисвіт зі своїми на-
становами і принципами. Наприклад: «Революційна
кляса» створює державу, в якій саме поняття свобо-
ди, демократії, добра і зла набирають нового змісту.

Ця настанова відкриває широкі можливості для
страхітливої демагогії і спекуляцій реторикою. Усі
загальноприйняті морально-етичні норми, усталені в
процесі розвитку людського суспільства, з перших
днів захоплення влади більшовиками в Росії, оголо-
шені антиетичними, буржуазним. Моральним визна-
не лише те, що сприяло зміцненню комуністичного ре-
жиму. Що є добром, а що злом — визначає партія, а
народ повинен пристосовувати своє життя до партій-
них настанов. Тут не уряд для народу, а народ для
уряду. Горезвісний принцип «класової боротьби» до-
зволяє режимові ділити народ на друзів і ворогів, чі-
пляти ярлики «ворогів народу» будь-кому, якщо цьо-
го вимагають інтереси партії. Цей самий принцип до-
зволяє режимові й сьогодні називати терористів анге-
лами, а вчорашніх буржуазних паразитів і гнобителів
трудового народу — діловими колами. Радянська
пропаганда не визнає півтонів. Визнають лишень бі-
ле і чорне. У нас все добре, у них усе погано. Цей
принцип лежить в основі всієї радянської політики.
Щоб зрозуміти страхітливу суть режиму СРСР, не-
безпеку його лицемірства, брехні й людиноненависни-
цтва, треба володіти неабиякою проникливістю, абож
відчути його «принади» на власній шкірі.

Відомо, що Кіров був убитий за особистою вка-
зівкою Сталіна. Це однак не перешкодило йому бути
присутнім на похороні, зронити сльозу «скорботи» і
сказати: «Дорогой Сергей Миронович, ми клянемся
до последная капля крови мстит врагам социализма
за твою смерть» (Тут необхідно підкреслити грузин-
ський акцент — автор.) («Дорогий Сергію Мироно-
вичу, ми клянемось до останньої краплі крови мсти-
ти ворогам соціалізму за твою смерть» ). Хіба може
зрозуміти цей феномен людина, що виросла в нор-
мальних людських умовах та ще й в правовій держа-
ві! У цьому епізоді наявні найогидніші породи люд-
ського роду. Тут спражнє обличчя потвори, що існує
в СРСР під назвою радянська влада. Крім цього, ра-
дянський режим — це абсолютна диктатура компар-
тії, в ньому всі конституційні гарантії свободи особи
перетворено на репресивно-законодавчу фікцію. Су-
спільство не живе тут своїм природним життям, його
диктує йому партія. Наприклад. Якщо у людини ні
кола, ні двора, а в кишені вітер свище, він ніби має
називатися бідним. Проте дійти такого висновку він
не має права, він повинен почути, що на цей рахунок
каже партія (навіть, якщо він непартійний). Ну, а пар-
тія хоче, щоб народ був багатим, ось вона й каже
людині, що вона багата! І їй одразу дихати легше!
Абож факт побудови соціалізму. В СРСР, як твер-
дить комуністична партія, побудовано реальний соці-
алізм. А народ довідався про те з радянського радіо
та газет. І не лише довідався, а й відчув. Бо досі він
платив за один кілограм масла 2,50 карб., а надійшов
довгоочікуваний соціалізм — і в 4.00 карб, заледве
вкладаєтьса. Народ почав був думати, що знову «во-
роги народу» винуваті, а партіа тут як тут, ні, каже,
це соціалізм прийшов, тіштеса і не посмійте сумніва-
тись. Окрім цього, СРСР — країна жорстокого наці-
онального гноблення і небаченої в світі експлуатації
людини державою. Не можна мати об’єктивного уяв-
лення про СРСР, не взявши цього до уваги.

Моя батьківщина була колонією Росії протягом
довгого часу. У лютому 1917 року самодержавство
впало, Україна була проголошена незалежною респу-
блікою і визнана цілою низкою держав, у тому числі
Англією. В наслідок контрреволюційного більшо-
вицького перевороту на чолі з Леніним у жовтні 1917
року в Росії був встановлений режим, що існує й до
сьогодні. Сам Ленін неодноразово підкреслював, що
для радянської Росії Україна — це питання життя і
смерти. Тому, не дивлячись на визнання нашої неза-
лежности і на Берестейський договір, Ленін оголосив
війну Україні, в наслідок чого наша незалежність
утрачена, а Україна перетворена в колонію радянсь-
кої соціялістичної імперії. Я говорю про це тому, що
Україна стала першою жертвою комуністичної ек-
спансії в Европу. Це коштувало їй і далі коштує вели-
чезних жертв у боротьбі за свободу й незалежність.
Оскільки ж комуністи не відмовляються від претен-
сій на світове панування, а активно прагнуть цього
і не без успіху (Ваш лист найкраще цьому підтвер-
дження), завтра така сама доля може спіткати й Ва-
шу батьківщину, пане Мільнер. А щоб цього не ста-
лося, ми повинні краще розуміти один одного: пра-
гнути такого розуміння в ім’я свободи, добра, спра-
ведливости і життя на землі.

Ось лише декілька фактів із трагедії мого народу.
В процесі окупації України основну ролю відіграли
українці, що відгукнулися на пропозицію і заклик Ле-
ніна створити свою радянську республ і ку з допомогою
революційного пролетаріяту. З тією ж метою Леніним
була створена комуністична партія України. Коли ж
основна мета — окупація України — була досягнута,
одразу ж відпала потреба в українських комуністах.
Тому їх звинуватили в буржуазному націоналізмі і
знищили. Потім знищено клясу «куркулів» — найсві-
домішу в національному відношенні і найздібнішу
в питаннях сільського господарства частину населен-
ня. За ними надійшла черга до інтелігенції: знищили
все, що пахло українським духом. Під гаслом бо-
ротьби з «ворогами народу» стріляли поетів, ху-
дожників, інженерів, юристів. Вбивали тільки за те,
що ти — порядна людина, просто за те, що на тобі
біла сорочка, краватка чи капелюх. Вуса також були
причиною звинувачення в націоналізмі. Смерть, кон-
цтабори, тюрми. А коли й цього виявилось замало,
деспотія, ніби сп’янівши від безвинної крови, кину-
лась на просте населення. У результаті — зумисне
організовані голоди. Лише за декілька місяців 1933
року було знищено 7 мільйонів людей, серед них ді-
ти, жінки, старі.Треба не лише пам’ятати про ці безне-
винні душі, але й мстити тим, хто їх знищив. У жур-
налі «Новое время» Ви й слова не зустрінете про ці
злочини. Бо згадати про це — увижається наклепом
і злочином. Усе хочуть списати на мертвого тирана.
Брехня! Канібали й сьогодні живі та здорові.
Більше того, жалкують, шо нема можливости розгу-
лятися як слід. Радянський режим любить вихваляти-
ся 20 мільйонами радянських громадян, що загинули
під час війни буцімто за звільнення Европи. Адже до-
бра половина з них була знищена т. зв. «прогресивни-
ми» «загороджувальними загонами» (явище унікаль-
не, чисто радянське, як і створення концтаборів), які
під страхом смерти гнали людей захищати рабство.
«Не хочеш? — Дістанеш кулю в потилицю!». А хіба
ж не радянський режим кидав напризволяще своїх
громадян у полоні, заявивши, що це зрадники бать-
ківщини? Скільки серед них моїх одноплемінників,
цих вічних «зрадників»? А чи не зрадниками є самі
кремлівські бонзи? Ті самі, що так полюблюють по-
зу непримирливих антифашистів! Навіть І. Лунса [?],
чи не праву руку фюрера, розкрили! Ти диви яка тур-
бота за долю світу та яка коротка пам’ять! Це, певне,
Лунс [?] разом з американським імперіалізмом роз-
в’язав руки Гітлерові для початку світової бойні. А
хто кинув у пащу фашистам Францію і Чехо-Словач-
чину? Це Лунс [?] підписав у Москві договір з фаши-
змом? Так скільки ж можна мовчати?! Адже ці два
близнюки — фашизм і комунізм — накинулись на
Польщу і розірвали її як шакали. А агресія СРСР
проти Фінляндії, сусідньої, у тисячу разів слабшої
держави, що зуміла дати по морді кремлівському ха-
мові? Про все це — гробова мовчанка. Це, напевно,
в інтересах миру, чи ж не так? Зате про «визвольну
місію» радянської армії товчуть де лише можна; що
це за «місія» — показали Берлін, Будапешт і Прага.
Чи легше народам Східньої Европи від того, що на
зміну коричневій чумі прийшла червона?

До речі, пробачте, пане Мільнер, я забув про най-
головнішу настанову режиму, а саме, що революцій-
на кляса створює державу, в якій все стає з ніг на го-
лову, пам’ятаєте? Ось де собака зарита! Це фашизмо-
ві чи кому іншому не можна пригноблювати інші
країни, а комунізмові можна, бо його гноблення
«прогресивне». Це Піночету не можна боротися з во-
рогами батьківщини, а Таракі й Хомейні можна на-
віть вішати. Тепер зрозуміло, чому захоплення і оку-
пація радянським режимом японських, китайських,
німецьких, фінських земель сприяє виключно зміц-
ненню миру в усьому світі. А законні претенсії Япо-
нії або КНР на повернення їхніх земель є небезпечними
передумовами нової війни.

Але я відійшов від теми. Повертаюсь до проблем
своєї нації: у часи подій, пов’язаних з іменем Вашого
Кромвеля і нашого Б. Хмельницького, ми за чисель-
ністю не поступилися англійцям. Сьогодні Ви далеко
попереду не лише за чисельністю. З тієї ж причини,
що привела мене до концтабору і змусила писати до
Вас. До речі, я не певен, що нас дійсно 40 мільйонів.
Число узяте з радянських джерел, а там можливе уся-
ке: скільки накаже партія нарахувати, стільки й нара-
хують. Не вірите? Даремно. Ви, напевно, читали у
«Новом времени», що на Україні є Комуністична
Партія України. Навіть є ЦК КПУ та її перший се-
кретар В. Щербицький. Правда, він такий українець,
що не володіє українською мовою і звертається до
українського народу на іноземній мові, ще й до того
без перекладача! Говорить і квит! Хочеш — слухай,
а не хочеш — на вус мотай, лише не заважай. Сміш-
но? Страшно! Але головне — попереду. Є в нас об-
коми КПУ, є райкоми, навіть з’їзди КПУ проводять,
але самої КПУ нема. Фокус? Іще гірше! Трюк неза-
лежности!

Обійдіть зі свічкою в руках усю «електрифіковану»
Україну: жодного члена КПУ Ви не знайдете! Навіть
сам перший секретар, згідно з його власним парт-
квитком, що лежить у його лівій кишені, не є чле-
ном КПУ. Чудеса? Сміх і сльози! Що там, скажете
Ви, якась книжка, в порівнянні з правами, які має
Ваш народ! Так, дійсно, прав у нього багато, тільки бі-
да в тому, що всі вони зведені до одного. Узяти, напри-
клад, політичні права. Партія наша розумна, вона на-
віть знає, що людина, прагнучи любити всіх, розпо-
рошує свою любов і не може по-справжньому люби-
ти жодного. Так ось, щоб вона не розпорошувала
свого кохання, а любила сконцентровано і не будь-
кого, хай любить рідну куністичну партію, а любов
свою доводить вихвалянням. На виборах така сама
концентрація — один кандидат — вибирайте і будьте
вдячні! Демонстрації? Будь-ласка. Навіть два рази на
рік і тільки на те, щоб навесні кричати голосно «сла-
ва партії», а восени ще голосніше «партії слава!». Ці-
каво? Дуже. Головне, щоб любов була сконцентрова-
на. Ну, а якщо знайдуться в країні ті, що в слові
«плюралізм» зуміли розібратися? То цих також мож-
на і навіть треба сконцетрувати... Так, Ви цілком пра-
вильно здогадались... в таборах. Тому ж вони і нази-
ваються концентраційними. У Вас чогось подібного
немає? Зате ж у Вас є безробітні. І видно, що ніколи
Ви їх не позбудетесь. Хіба можна безробітним плати-
ти? За що? А чому б Вам не зробити так, як у нас?:
конституційно ввести трудову повинність і принцип:
хто не працює, той не їсть. Ні, нічого у Вас, буржу-
азії, не вийде. Замучать Вас пороки. Інша справа в
нас. У нас — Сибір. Величезний і холодний. Земля в
нас селянська, заводи належать робітникам, все наше.
Тільки те, що земля вродить, а заводи вироблять —
не наше. Працюй і не обурюйся. Нема, наприклад,
праці там, де живеш, у Львові, їдь у Челябінськ, як-
що там нема, їдь далі. Але спробуй не трудовлашту-
ватися протягом трьох місяців — у ГУЛАЗі вакан-
тних місць стане на всіх 600 грамів пайку, також. А
профспілка, спитаєте Ви? Так це ж школа комунізму.
Її завдання — збирання членських внесків, допомага-
ти адміністрації зміцнювати трудову дисципліну, тов-
кти робітникам про те, що вони є справжніми госпо-
дарями держави й підприємства. А питання про
платню — так на це ж є рідна партія. їй краще знати,
що потрібно «господарям» країни. Та й сама платня
— це буржуазний пережиток. Головне — це труди-
тись, трудитись, трудитись. Експлуатація людини
державою? Але ж у цій державі експлуатація — це
благо. В цій державі все дозволено. Навіть жінок
зрівняли з чоловіками, щоб примусити їх тягати за-
лізні шпали, носити бетон, цеглу та інші тягарі на
будівництві. А жінка-колгоспниця? Та сама, що на її
спині і потрісканих руках тримається все «прогресив-
не» колгоспне господарство? Це ж її перетворено на
тяглову худобу. А не було б цієї рівноправности, то
не лише пшеничку довелося б купувати в буржуазно-
му світі.

Або візьмім підвищення цін. Це у Вас тільки щось
трапиться, одразу пікети, протести, страйки й інші
кризові явища.' В СРСР воно хоч і протирічить пла-
новому господарству і марксизмові в цілому, проте
є прогресивним явищем і сприяє добробутові трудя-
щих. Тому воно не називається підвищенням цін, а
лиш впорядкуванням. В наслідок цього радянська
людина — безмежно щаслива. Проте, щоб жити, ра-
дянська людина змушена «викручуватись», що в свою
чергу несе за собою кримінальну відповідальність.
Поскільки радянське щастя — явище масове, то дове-
лося перетворити всю країну на суцільні концтабори.
Лише на Україні їх 300.

А література? Чи знаєте Ви, пане Мільнер, хоча б
одного поета чи письменника-українця, який створив
би якийсь значний твір? (Дисидентів і дорадянську
епоху не рахуймо). Не знаєте. Бо немає таких. Як і
нема самої української радянської літератури. Освіта?
Так, читати і писати навчили. Та й то лише через те,
що напівграмотних експлуатувати легше ніж негра-
мотних. Наука, як твердить партія, також поняття
класове, вона виявляється, може відволікати пролета-
ріат від революційної боротьби.

Саме з цих міркувань генетику, кібернетику, елек-
троніку ще 20 років тому радянська найпередовіша
наука вважала псевдонаукою і попівщиною. Тепер,
правда, вже й Менделя не сварять й Вінера визна-
ють, а Вавілова навіть реабілітували. Прогрес, так би
мовити, очевидний. Одразу на декілька століть лише
не вперед, а до динозаврів, певно, воно так і має бу-
ти, бо марксизм із його мавп’ячоматеріялістичною
людиною на більше не здатний.

Можна навести ще безліч фактів, розкриваючи
справжнє обличчя радянського режиму, їх Ви не по-
бачите на сторінках газет і журналів. Але справа не
в фактах, а суті самого режиму. Европа пішла далеко
вперед, бо зуміла пробудити в своїх народах праг-
нення до незалежности і свободи. А тут вільнодумст-
во завжди вважалося бунтом і переслідувалося. Росія
завжди була тюрмою народів і втіленням лицемірс-
тва й жорстокости. Пам’ятаєте у Достоєвського: «У
нас в Росії в клясах інтелігентних і не знайдеш люди-
ни, що не брехала б». Саме тому тут відбулася рево-
люція і узурпація влади «бєсами». Здається Шіллер
говорив, що завоювати корону — діяння велике, а
відмовитися від неї — діяння божественне. І здатна
на це лише справжня мудрість. У Кремлі ж, у цьому
вмістилищі безтямного насильства й нахабного само-
званства, сумні зречення від престолу, опоганення
храмів і дівочої незайманности, ніколи не пахло му-
дрістю. Нема її там і сьогодні. Не правда, а сила в
них на порядку денному. А де диктатура й тоталіта-
ризм, там сваволя, мракобісся і самовихвалення.

Пане Мільнер, мені залежить на тому, щоб Ви
зрозуміли мене правильно. Я не ідеалізую державні
порядки Заходу: І не міркування помсти, образи чи
вигоди примушують мене так різко і несхвально ха-
рактеризувати радянський режим. Я не ставлю собі
за мету обдурити Вас. Я тільки виконую свій грома-
дянський обов’язок. Ви маєте право вірити мені чи не
вірити, відкидати мої міркування чи піддати сумніву.
Але я твердо переконаний, що на сьогодні перед дер-
жавними устроями, що існують у країнах вільного
світу, при всіх їхніх плюсах та мінусах, а також не-
обхідности постійного вдосконалення, альтернатива
стоїть одна — тоталітаризм.

І нарешті, дещо про себе. Стара як світ істина
проголошує: зводити наклепи, ображати — можна
людину, суспільство ж недосяжне для наклепів і об-
раз. Якщо ви невірно зображаєте його, якщо ви наки-
пите йому пороки й недоліки, яких у нього немає,
вам же й від того гірше: вас не слухатимуть і ваші
вигадки викликатимуть сміх. Показати ж на справж-
ній недолік суспільства — означає зробити йому по-
слугу, допомогти позбутися цього недоліку. І чи
можна за це гніватись? Честь суспільства полягає не
в тому, щоб не мати недоліків, бо це справа немож-
лива, а в тому, щоб мати відкриті очі на свої недолі-
ки. Цього радянський режим не хоче збагнути. І це зай-
вий раз підтверджує його антинародний, антилюдський
характер. І саме те, що влада для нього є не засобом для
осягнення обіцяного раю на землі, а самоціллю — саме
вона лежить в основі всіх злочинів режиму не лише про-
ти українців.

Я — українець. У 1975 році вдруге засуджений на
10 років позбавлення волі за антирадянську діяль-
ність. До арешту працював вантажником в м. Івано-
Франківську. Тепер знаходжусь у концтаборі особли-
вого режиму селища Сосновка Мордовської области,
працюю, до речі, також вантажником. Те, що ми,
українці, відбуваємо покарання за межами батьківщи-
ни і те, що нас тут 70% від загальної кількости в’яз-
нів, свідчить про «розв’язання» національного питан-
ня в СРСР. Я християнин, католик. СРСР — країна
атеїстична. Віруючій людині тут дуже тяжко. Навіть
батьки не мають права виховувати своїх дітей в релі-
гійному дусі. А в школах дітям накидають безбож-
ність. Ось приклад з мого життя. Це було на Івано-
Франківщині в 1949-1950 роках. Я навчався в 3-ій чи
2-ій клясі. Нас відучували від віри в Бога так: «Діти,
Бога нема!» — говорив учитель, — «ану гукніть, Бо-
же, дай нам хліба! Якщо з’явиться хліб, значить Бог
є» (буханок хліба коштував тоді 250 карбованців).
Ми, голодні, проспівали звернення до Бога тричі,
хліб не з’явився. Тоді учитель каже: «Ану, діти, гук-
ніть: Сталіне, дай нам хліба!». 1 не встигли ми закри-
ти ротів, як через відкриті вікна до кляси полетіли
булки, пряники, печиво. Боже, що тут зчинилося! Що-
правда, скільки потому не просили Сталіна і гуртом
і поодинці — пряники більше не з’являлися. Напевно
тому я так добре пам’атаю день смерти Сталіна.

Як бачите, не зважаючи на таку «ефективну» про-
паганду безбожництва, атеїста з мене не вийшло. До
речі, радянський режим свої методи атеїстичної про-
паганди не змінив і по сьогодні. «Свіжий» приклад:
22 квітня тут, у концтаборі, наглядачі сконфіскували
у мене виписки з Євангелія. Виявляється, що після
підписання Заключнонго акту Євангеліє набрало осо-
бливо небезпечного, антирадянського, реакційного
змісту, що дуже заважає кремлівським фараонам
здійснювати розрядку. Я належу до тієї категорії лю-
дей, що їх у західніх країнах називають політв’язня-
ми, інакодумцями, дисидентами, а в СРСР — кримі-
нальними злочинцями, «відщепенцями», платними
агентами чужоземних розвідок (і, звичайно, переду-
сім ЦРУ). Я особисто вважаю себе людиною, яка
мислить і діє так, як цього вимагають інтереси укра-
їнського народу і людства в цілому. Я — за батьків-
щину і волю, за релігію і власність, за порядок і дис-
ципліну, за трудівника на землі, за всіх тих, хто вико-
нує чесно свій обов’язок і робить свою справу — за
вічні підвалини людського суспільства.

Довести свою непричетність до кримінальних
справ та до чужоземної агентури, я можу випискою
з вироку усіх пунктів звинувачення. Вважаю, що це
для Вас буде цікаво. Перший пункт: ширення серед
оточення наклепів на радянську владу з метою її під-
риву (мова йде про поширення тих поглядів, що я їх
частково висловив у цьому листі). Другий пункт:
ознайомив двох друзів з книжкою І. Дзюби «Інтернаці-
оналізм чи русифікація?» (Це вигадка КДБ. Якби ця
книжка в мене була, я не обмежився б двома прияте-
лями). Пункт третій: мав книжку про українсько-мо-
сковські переговори 17-18 століття. Про це засвідчив
свідок. (Якби ця книжка й була в мене, то при чому
тут радянська влада? На злодію шапка горить. Свід-
чення того, як режим боїться нашої свободи). Пункт
четвертий: подарував приятелеві книжку з дедикацією
в якій закликав боротися за волю українського наро-
ду. (Мова про радянське видання. Для дедикації я ви-
користав уривок з Віршів українського поета О. Оле-
ся, виданого в Києві 1970 року). Пункт п’ятий: запи-
сав на магнітофонну стрічку українські пісні, серед
яких була одна «націоналістична». (Мовиться про на-
родну українську пісню, що в ній один раз зустріча-
ється слово «повстанська». Це надає пісні буржуазно-
го, ворожого для радянського режиму змісту). Ось і
все звинувачення. Бачите самі, що ніякої «агентури»
нема і «криміналу» також. Я від своїх поглядів ніко-
ли не відмовлявся, не відмовляюся і не збираюсь від-
мовитися у майбутньому. Не ховався з ними я ні на
слідстві, ні на суді. Але радянський режим заявляє,
що дисиденти не наважуються відверто виступити пе-
ред радянським народом, а всі їхні «пасквілі» — це
наклепи. Тому я, користаючись випадком, звертаюся
до Вас, пане Мільнер, по допомогу. На противагу
цим вигадкам радянського режиму, я можу відверто
виступити перед будь-якою авдиторією, висловити
свої погляди і переконання В усній ЧИ письмовій фор-
мі. Оскільки у Вас, пане Мільнер, склались добрі сто-
сунки з журналом «Новое время», зверніться, будь
ласка, з проханням до редакції вищезгаданого журналу
опублікувати хоча б цього листа. Буду Вам дуже вдя-
чний.

Тільки що прочитав повідомлення газети «Прав-
да» про виступ Картера. Мене дуже зворушила його
турбота з приводу спаду політичної активности аме-
риканців. Чи чули Ви щось подібне в промовах ра-
дянських демагогів? Ніколи. В нас навпаки: усе спря-
моване на те, щоб знищити в людині почуття мо-
ральної відповідальности за те, що діється. І мають
у цьому успіхи. Я певен: якби не було сьогодні в сві-
ті США, їхньої сили й могутности, СРСР не зупинив-
ся б на досягнутому. І бажають цього кремлівські
дальтоністи, чи не бажають, саме США приведуть
людство до його справжньої мети, бо головне джере-
ло сили США, як світової держави — моральна вір-
ність правам людини. У цьому році минає 325 років
з того часу, як український народ змушений цілувати
руку, котра його душить. Що принесе нам завтрішній
день у цій країні — важко передбачити. Але я переко-
наний, що вільний світ, що прийшов уже сьогодні
нам на допомогу, прийме в свої обійми мою Україну.
А покищо стоятимемо на смерть і наближатимемо
цей день. Витриватимемо брехню, лицемірство й зло-
чини радянського режиму, якою ціною не довелося б
за це заплатити. Інакше не можна, це єдиний шлях до
нашої волі...

Скажіть, пане Мільнер, чого б Вам не покинути
той «фальшивий» світ і не переселитися в СРСР? Тут
Ви, пане Мільнер, знайдете «справжню» свободу.
Свободу від права на власність до свободи від сові-
сти. Чого, між іншим, я Вам не бажаю.

З повагою до Вас

Червень, 1979

Концтабір Сосновка

Богдан Ребрик

Відкритий лист Б. Ребрика до Д. Мільнера передруковуємо
з українського щоденника «Америка» (чч. 54,55, 1980 р.).
До так званих прогресивних українців США і Канади

ВІДКРИТИЙ лист

Нема дива в тому, що сам сатана прибирає подобу Анге-
ла світу, а тому невелике діло коли й служителі його при-
бирають подобу служителів правди. Тільки кінець їхній
буде по ділах їх.

// послание св. ап. Павла Кор., 11:1415.

Кожен народ за непохитним законом Провидіння
повинен виявляти своїм існуванням один будь-який
бік життя цілого людства, в противному разі цей на-
род не живе, а животіє. Коли весь світ зробився Ри-
мом, коли всі народи почали мислити і почувати по-
римському тоді припинився рух людського розуму,
бо для нього вже не стало мети. Втомлений владар
світу спочив на лаврах: життя його скінчилося, бо
скінчилася його діяльність. Він зробив жахливу по-
милку, думаючи, що поза Римом нема світу, нема
світла, нема життя. Вона була однією з найважливі-
ших причин моральної смерти цього великого коло-
са. Для оновлення людства треба було, щоб Над цим
хаосом смерти і тління залунало благодатне слово
Сина Людського: «Прийдіте до мене всі тружденнії
і обремененнії і я успокою вас». Треба було щоб
юрми варвар розвалили цю велитенську могутність,
розмежували її своїм мечем, сприйняли слова і пішли
кожен своїм особливим шляхом до єдиної мети. Так
— тільки йдучи різними дорогами, людство може до-
сягти своєї єдиної мети, тільки живучи самобутнім
життям може кожен народ принести свою частку у
спільну скарбницю.

У цьому році сповнилося 325 років з дня понево-
лення України Росією, на протязі яких нашому наро-
дові постійно прививається почуття вторинности, від-
водиться роля молодшого брата у мітичній сім’ї
трьох народів. Свідомо нищиться наша культура,
традиція, мова. Особливе місце в цьому періоді на-
шої трагічної історії займають останні 62 роки, на
протязі яких українському народові вперто, всіма
можливими засобами, вбивається у свідомість, що
поза комунізмом немає раю, а поза Москвою світу.
Мало того, весь світ, що лежить поза межами впли-
ву і контролю радянського режиму, повинен бути
знищений. Ці жахливі ідеї висловлюються відкрито
керівниками режиму і прищеплюються дітям з пер-
ших днів відвідання ними школи. Саме цій меті під-
порядкована окупація України російським комуніз-
мом. Безконтрольний грабунок наших природних ба-
гатств і людських ресурсів дозволяє радянському ре-
жимові в значній мірі поширювати свій експансивізм
на інші народи та країни, демагогічно прикриваючись
інтересами українського народу та його іменем. Ме-
тою всіх наших національних визвольних змагань
була боротьба українського народу за незалежність
і побудову своєї національної держави. Ми це нагаду-
ємо тому, що як і радянським режимом, так і окупа-
ційною адміністрацією, яку окупант називає урядом
УРСР, день у день все справжнє українське назива-
ється зрадницьким і ворожим для нашого народу, а
різну покруч, або національно несвідому й байдужу
до свого рідного верству українського народу, що
утворилася внаслідок вікового національного гніту,
видають за справжніх і щирих виразників інтересів
українського народу. Загально відомо також, що
український народ в бротьбі проти комуністичної
окупації поніс жахливі втрати, що вимірюються міль-
йонами душ. Подібної трагедії не зазнав жоден народ
світу, за винятком єврейського, що став жертвою ко-
ричневого двійника нашого червоного ворога. Щоб
поставити наш народ на коліна, окупант не зупинив-
ся навіть перед мільйонами жертв простих і безвин-
них селян. Тільки за один 1933 рік на східній Україні
голодом було знищено 7 мільйонів українців. Ми не
хочемо тут перераховувати всіх злочинів радянсько-
го режиму, скоєних проти нашого народу, бо мета
цього листа в іншому. А саме: щоб приховати своє
справжнє лице від світової громадськости, а також
щоб уникнути відповідальности, хоча б на одному
етапі часу, за всі беззаконня і сваволю, радянський
режим змушений вдаватися до різного роду обману,
лицемірства і спекуляцій, включаючи сюди, підкуп,
шантаж, камуфляж і різного роду внутрішній і зов-
нішній «потьомкінізм». У великій мірі йому сприяють
в цьому компартії західних країн, що користуючись
демократією вільного світу, фактично являються
агентами Москви і провідниками кремлівської дезін-
формації світу. Та коли до такої діяльности береться
американець, канадець, чи француз, то його можна
зрозуміти і він ніби має моральне право на це. Крім
цього його діяльність, навіть коли вона буде злочин-
ною, великої шкоди власній країні не принесе. Але
коли до подібних речей вдається українець, рідна
земля якого стогне, а народ спливаючи кров’ю шкан-
дибає в комуністичній армії, він, живучи у вільному
світі пересилає замовлені окупантом пасквілі, що
оправдують оте комуністичне рабство, а завойовник
називає його за це прогресивним українцем — то це
вже зовсім інша справа. Саме тому цей лист адресу-
ється так званим прогресивним українцям США і Ка-
нади.
Панове прогресисти! Мабуть не треба нагадувати
Вам тут всю трагічну історію нашого краю і народу
наслідком якої було й те лихо, що примусило Вас,або
Ваших батьків, шукати кращої долі в чужих краях.
Правда, одні йшли у світ за очі заради байди хліба,
а другі з надією бодай хоч чимось зарадити націо-
нальному лихові і показати світові, що ми є народ і
хочемо жити по-людськи. Так було на протязі всього
періоду нашої неволі і особливо загострилася ця про-
блема у 20-му столітті, коли значна частина україн-
ського народу, як правило, національно свідома і па-
тріотична, змушена була покинути рідну землю в на-
слідок експансії російського комунізму. Сьогодні ця
частина нашого народу складає основу української
політичної еміграції. Вона і тільки вона має мораль-
не право говорити сьогодні від імени всього україн-
ського народу, бути авангардом і виразником його
інтересів, дум і прагнень на шляху до нашої незалеж-
сти і побудови держави. Саме тому радянський ре-
жим веде таку шалену боротьбу з найменшим проя-
вом національного духа не тільки в межах України.
Саме й тому зі шпальт газет і журналів та інших
джерел інформації, на протязі 60 літ не припиняється
цькування української еміграції, політичних кіл і ор-
ганізацій. Ворог і окупант настільки підступний, що
зумів посіяти розкол і ворожнечу між батьком і си-
ном, братом і сестрою, матір’ю і донькою.

На пропаганду, дезінформацію, а також подавлен-
ня опозиції внутрі країни, режим засобів не жаліє.
Це ж в повній мірі стосується і його зовнішньої полі-
тики. Жахлива експлуатація людини державою, а та-
кож відсутність елементарних політичних прав у тру-
дящих, дають можливість радянському режиму скон-
центрувати великі капітали в руках партії і безкон-
трольно витрачати їх для власного гегемонізму і ек-
спансіонізму та дестабілізації державних порядків і
спокою у світі. Цій же меті вдалося радянському ре-
жимові підпорядкувати і Вас, так званих прогресив-
нх українців. У зв’язку з проведенням третього СКВУ
в радянській пресі було піднято сатанинський шабаш
з цього приводу. Не обійшлося і без Вас, панове про-
гресисти. Важко сказати чого більше у Ваших заявах
і відозвах: ненависти до свого народу, чи то-
го, що надав Вам притулок, чи зухвальства, лицемір-
ства і підлости. Здається, що найбільше у Вас любо-
ви до грошей.

Так ось, панове, авторську думку про українську
політичну еміграцію Ви вже знаєте. Іншою вона бути
не може в усіх патріотів українців, що бажають своє-
му народові щастя. Тимчасом Ви, на мозолях, поту,
сьлозах і крові власного народу влаштовуєте собі до-
бробут. Нічого у Вас не вийде, панове. Той, хто за-
продав сатані душу, в рай не потрапить. Можу Вам
пригадати долю УКП, або КПЗУ. Хіба не вони ста-
ли першими жертвами після окупації України—схід-
ньої у 1918, і західньої у 1939 році? На що Ви споді-
ваєтесь? Чи може Ви щиро помиляєтесь? Неправда.
Виною цьому Ваша холуйська натура. Бо Ви не мо-
жете не знати як підступно була задушена Леніном
наша молода незалежна республіка і окупована Укра-
їна. Ви не можете не знати, що в 30-ті роки було без-
винно ліквідовано 90% української інтелігенції. Хіба
можна не знати про жертви комун і колективізації?
А про альянс фашизму з радянським комунізмом Ви
нічого не чули? Саме він привів світ до небаченого
досі кровопролиття. Так може про концтабори, «за-
городжувальні загони», позику і войовничих атеїстів,
що засипали махоркою очі священикам під час від-
прав літургії — розповісти Вам?

На жаль, немає можливостей зробити це тепер і
є більш важливі факти зі збиранням колосків на кол-
госпній ниві, які радянських колгоспиків заставляє
збирати голод, а радянська Теміда за кожний, прире-
чений на згнивання, а піднятий зі землі колосок дава-
па по року тюрми, як за крадіж колгоспного майна.
Ви не можете не знати якою ціною обійшлась бо-
ротьба за нашу незалежність у 40-их роках на захід-
ній Україні. Знаєте Ви чудово, але лицемірите подіб-
но до Ваших кремлівських господарів. Знаєте й те,
що СРСР не є добровільним об’єдннаям, а є гаремом
в якому Україна є однією з наложниць більшовицько-
го хана. Чудово все це знаєте, але однак, стараєтесь
дзявкати в такт нашому гнобителю.

Ще можна було б зрозуміти людину, яка попавши
в кігті радянського режиму, бреше заради власного
рятунку. Але ж Ви живете у вільному світі в останній
чверті 20 століття. У час, коли навіть радянський
людоїдський режим рахується зі світовою громадсь-
кістю! А Ви, замість того, щоб підтримувати укра-
їнський дух і сприяти згуртованності та вітати вже
організовані українські сили, навпаки — виступаєте
проти тих,що, звичайно, не робить Вам чести. Навіть
більше, Ви чините подвійний злочин: перший проти
власного народу і другий проти того, що надав Вам
притулок і можливість жити так, як Бог приказав.

Справді, треба мати обморожені очі, щоб жити в
правовій країні, користуватись необмеженою свобо-
дою та політичними правами і хвалити іншу, яку в
глибині душі ненавидиш. А що це саме так, підтвер-
джує факт Вашого небажання покинути той «загнива-
ючий», «насильницький» світ капіталу і переселитись
в «найгуманніший», «найпрогресивніший» світ же-
брацтва, що в перекладі з безхребетницької означає
світ реального соціалізму. Треба втратити елементар-
ну людську порядність і гідність, щоб. віддячуватись
за добро злом, як оце Ви чините американському, ка-
надському народам. Бож саме США і Канаду мають
на увазі Ваші шефи в Кремлі, коли на своїх збігови-
ськах ревуть: «Весь мир насилья мьі разрушим...».
Тільки непохитна вірність цих народів ідеалам демо-
кратії і свободи не дозволяє їм насильницьки викину-
ти Вас за межі вільного світу.
Та «до часу збанок воду носить» — кажуть у нас
в Галичині. Є люди, які негативно і навиворіт безпо-
милкові у своїх міркуваннях та вироках; на що напа-
ли вони зі злобою — знайте, що воно прекрасне, що
восхвалили вони — знайте, що воно гидке, або мер-
тве. Вищою мірою лицемірні моралісти володіють
такою вірністю міркувань навиворіт. Шіллер казав,
що для цих панів особливо важлива влада закону: не
будь в них страху покарання, вони «обікрали б влас-
ну наречену обіймаючи її». До цієї категорії виродків
належите й Ви, Панове, «прогресисти» разом із
більшовизмом з його мавп’ячо-матеріялістичною фі-
лософією і атеїстично-політичним обскурантизмом. І
скільки б Ви не лаяли з комуністичного підвороття
на все справжньо українське, до яких засобів не вда-
вались би у Вашій зрадницькій діяльності, нічого у
Вас не вийде, панове. Крім «слави» і фіналу Юди ні-
чого більше не виторгуєте, бо тільки в гармонії розу-
му і почуття полягає справжня досконалість людини.

Сьогодні, коли Декларація прав людини стала
Євангелієм світу цього, можна бути впевненим в то-
му, що недалеко той день коли український народ
стане на власний шлях і піде своєю дорогою, разом
зі всім людством до єдиної мети.

На закінчення приводжу уривок з твору, який для
такої ж як Ви і Ваші хазяї хамсько-лакейської породи,
написав український поет В. Симоненко:

Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ.
Пощезнуть всі перевертні й приблуди
І орди завойовників-заброд!

Червень 1979

Концтабір Сосновка

Богдан Ребрик

Відкритий лист Б. Ребрика передруковуємо з українського що-
деннника «Америка» (ч. 47, 1980 р.).

ДОДА ТОК

ОСТАННЄ СЛОВО БОГДАНА РЕБРИКА
на судовому процесі в Івано-Франківську
в березні 1975

«Треба бути правдивим в усьому, також у тому, що
стосується Батьківщини. Кожний громадянин повинен бу-
ти готовий вмерти за свою Батьківщину. Але не можна зо-
бов’язувати брехати в ім’я Батьківщини».

Ці наведені мною слова філософа-просвітителя
Монтеск’є дуже точно висловлюють те, що не одну
вже сотню років змушує людей, незалежно від раси,
нації або кольору шкіри, замислюватися над тим:
«Хто ти?», «Звідки і чому існуєш на землі й куди
йдеш?». Не одному поколінню людей вони стали за-
коном життя, завітом виконання громадянського
обов’язку.

Я повторюю ці слова, бо нині в одній із найміцні-
ших країн світу, СРСР, ця всесвітня правда заперечу-
ється. Наклеп, брехня і фальсифікація стали основою
буття, і у вас цей суспільний бруд називається соціалі-
стичною законністю.

Мене звинувачують у тому, що протягом 70-74
років я займався ворожою антирадянською діяльні-
стю.

Громадяни судді, якщо ви, пильно вислухавши по-
казання свідків у нинішньому судовому засіданні в
моїй справі і, проаналізувавши їх дійшли до виснов-
ку, що в моїх діях і вчинках, за які мене судять уже
вдруге, є ознаки злочину, і іменем Української РСР
винесете мені міру покарання, то я відразу заявляю,
що це буде несправедливо, і що я до останнього уда-
ру свого серця буду боротися проти такої справедли-
вости та законности, байдуже якими високими слова-
ми й термінами ви цю «справедливість» називаєте.

Вороги не сплять, вони навіть записують на ма-
гнітофонні стрічки крамольні пісні.

Давайте подивімося, чи був я і чи став я знову
злочинцем. За десять місяців ув’язнення, признаюся,
іноді починаю вірити, що я — злочинець, хоча жод-
ного злочину не вчинив. Намагання слідчих дають
помітні результати.

Так, хто ж я такий по суті?

Я народився ЗО червня 1938 року в селі Павлівка
на Івано-Франківщині в селянській родині. 1943 року
померла мати. Батько обробляв землю. 1951 року
батька на підставі анонімного доносу вислали на Си-
бір. 1956 року його реабілітували. 1957 року він по-
мер. За оргнабором 1954 року я поїхав навчатися до
школи ФЗН до Магнітогорська Челябінської области.
Закінчивши школу, я працював на будовах Магніто-
горська. Від 1957 до 1962 років — служба в армії. За-
кінчив радіотехнічну школу й служив в авіаційному
полку стрільцем-радистом. Виконував у складі екіпа-
жу особливо важливі державні завдання. 1962 р. вна-
слідок катастрофи втратив сімдесят відсотків зору...
1962 р. повернувся до Івано-Франківська. Тут від
1962 до 1967 року працював учителем.

У лютому 1967 р. заарештували Мене, а в травні
засудили до трьох років позбавлення волі і п’ятьох
років позбавлення права займати посади, пов’язані з
вихованням молоді, за так званий «наклеп на радян-
ську дійсність» і виховання молоді в «націоналістич-
ному дусі». Справді мене засудили за те, що в мене
пробудилася національна свідомість, засудили за по-
гляди, які суперечать офіційній ідеології. І мене зро-
били «єретиком».

Під час слідства начальник слідчого відділу КДБ
підполковник Долгих зі злобою сказав: «Ну, сучин
сину, тепер ти не багато дістанеш, але ти до нас ще
потрапиш». Погроза означала: мене зарахували до
неблагонадійних, тобто до чорних списків інакодум-
ців і від нинішнього дня все буде проти мене, все бу-
де так, як захоче КДБ. Що це: пророцтво чи досвід
багаторічної безконтрольної злочинної діяльности
КДБ? Думаю, останнє. І підполковник добре знав і
розумів що і кому він говорить.

Після ув’язнення я повернувся до рідного міста...
Протягом вісьмох місяців не дають прописки. Не да-
ють можливости влаштуватися на працю. КДБ зро-
бив мене білим круком і кинув на свавілля долі без
засобів існування. Нарешті, після довгих зусиль, по-
щастило знайти працю монтажника. Чому мені, (ба,
якби тільки мені),чому всім колишнім політв’язням
створено такі жахливі умови?

Знаючи мої погляди і мій намір не зрікатися тих
поглядів, намір боронити права українців, КДБ почав
готувати мене до нового ув’язнення.

Протягом 1970-1974 років — провокація за прово-
кацією з боку таємної агентури КДБ. Не встиг зу-
стрітися і поговорити зі знайомою людиною, як її
тут же викликають на «профілактику» — на розмову
до КДБ. І починається: «А про що ви з Ребриком
розмовляли? Що він казав антирадянського й націо-
налістичного? А чому він не задоволений? Чому під-
тримуєте контакти? Мабуть поділяєте його погляди?
До тюрми захотіли?» тощо. Кожного вечора під вік-
нами підслухують, навіть набираються нахабства
вдертися до хати. І так протягом усього періоду від
лютого 1970 р. до лютого 1974 р.

Але скільки не пробували мене спровокувати, ні-
чого не вийшло.
Проте, невже ж чекістам потрібний злочин? Адже
навіть куці конституційні права насправді — для нас,
і для них, — фікція, пропагандистський трюк для не-
грів, щоб клюнули, всі це добре розуміють.

21 лютого 74 р. сталася розрядка — вирішено про-
вести в мене обшук. Пред’явили санкцію на обшук за
підозрінням, нібито, на одному із заводів, до яких я не
мав жодного стосунку, зникли якісь двигуни. 1 вони
прийшли перевірити, чи не зберігаються ці двигуни в
мене. І почали шукати вигадані двигуни в бібліотеці,
переглянули кожний аркуш у книжках і зошитах, за-
брали книжки польською та німецькою мовами, забра-
ли рукописи, виписки із різних літературних творів.
Створили кримінальну справу. Тенденційно перекручу-
ють думку (творів, рукописів). Слідство ведеться упере-
джено. Моїх пояснень не беруть до уваги. Судять.

Обласний суд, неначе загіпнотизований кадебістсь-
кими вимислами, моїм поясненням та посиланням не
вірить, не бере їх до уваги, визнає особливо небезпеч-
ним рецидивістом та засуджує до 7 років спецрежиму
та 3 років заслання.

За що? В ім’я чого? Яка божевільна наруга над Те-
мідою. Навіть гітлерівський фашизм, байдуже яка йо-
го жорстокість супроти інших народів, зі своїм наро-
дом так не поводився. Прокурор у своїй обвинуваль-
ній промові підкреслив, що я ще не український на-
род. Я відповідаю:

Поперше, без окремого «я» нема й народу. Як ор-
ганізм людини складається з окремих клітин, так із
окремих «я» складається народ, і трагедію одного
«я» треба розглядати як трагедію спільноти, в якій то
«я» існує, думає або творить. Ще від стародавніх гре-
ків до нас дійшла незаперечна й мудра правда: «Як-
що в суспільстві є людина, яка перебуває в неволі, це
означає, що суспільство в неволі».

Подруге, я не один, мої погляди поділяють міль-
йони українців, і тільки тюрми, Сибір, страх перед
переслідувачами не дозволяють нам усім разом ска-
зати про це голосно. Але чи такі правди беруться до
уваги? Навпаки. «Такі джерела в літературі — крамо-
ла, а їхні носії — злочинці». Судять нас за те, що ні-
бито займаємося злочинною діяльністю. Мене суди-
те вже вдруге в такій самій справі й вдруге на підста-
ві фальшивих доносів КДБ, на підставі тенденційно
перекручених та спотворених фактів.

Судіть!!! Я не боюся тюрми. Не боюся спеціяль-
ного режиму й смугастого одягу. Вони не змінять
моїх поглядів щодо нинішньої дійсності та щодо
життя українського народу. Хіба що відберуть
здоров’я. Зате я не втратив своєї чести, не втратив
сумління й людської гідности. Я не можу видавати
себе за того, ким я не є. Я люблю свою мову, свій
народ, я поділяю з ним його радості та нещастя. І як
добре, що цього не спроможний забрати в мене ні
один негідник, ні один заброда. Що ж, судіть за мо-
ву, якою мій народ створив найчудовішу в світі пі-
сенну культуру, за погляди, через які жорстоко терпів
Шевченко. За мову й погляди Котляревського та Ку-
ліша, Костомарова й Нечуя-Левицького, Лесі Україн-
ки та Франка, Єфремова й Грушевського. Я наслідую
заповіді, що їх залишили моєму народові його вели-
кі сини.

Я поважаю особу і права кожного народу та хо-
чу, щоб поважали мої й наші права. Цим я виконую
свій громадянський обов’язок, але за такі переконан-
ня — уже вдруге я на лаві підсудних.

Що ж, судіть! Ставте за провину все. Навіть те—
якщо Бог допоможе винести каторгу — що я буду й
надалі виконувати свій священний обов’язок, байду-
же, в яких умовах я перебуватиму.

Перед Батьківщиною моє сумління — сумління
сина — чисте.

Судіть нас !!! Засуджуючи, подивіться назад, і ви
побачите скільки патріотів та чесних людей знищено
на підставі фальшивих свідчень та анонімних доносів.
Згадайте Шевченка. Геній народу і російська каторга.
Згадайте Артема Веделя, чиї музичні твори нині ра-
дують серця слухачів; оркестри виконують їх у най-
кращих соборах світу, але не на його Батьківщині, на
жаль. А як поводилися з ним у рідному краю царські
сатрапи? А Максим Березовський? Рівний Паґаніні,
він змушений був через знущання і наругу душителів
усього українського — покласти на себе руку.

А жертви сталінізму? Сотні тисяч українців тільки
в останні десятиріччя похоронено в снігах Сибіру та
Колими. В ім’я чого Україна зазнала таких жертв і
далі зазнає їх тепер?

Я нащадок невинних жертв не можу, не маю пра-
ва миритися та залишатися байдужим до злочинів і
свавілля, що їх чинили й чинять на моїй землі.

Я закликаю вас подивитися на трагічні події на-
шої історії й подумаїи, що скажуть про ваші діяння
майбутні покоління! Хоч і як приховували свої злочи-
ни царі та нові божки Сталіна — їхні злочини стали
відомі усьому світу.

Я не прошу співчуття або послаблення кари, я до-
магаюся справедливости. Невже ви, громадяни судді,
переконані, що приєднані до справи папери й речові
докази свідчать про те, що, нібито, я займався анти-
радянською діяльністю? В такому випадку судове за-
сідання— звичайнісінький фарс, цинічна насмішка над
законністю, правами. Адже це ж абсурд віднести до
антирадянських наклепницьких документів тексти
Жердівських та Коломацьких статей. У цих статтях
мовиться про події сімнадцятого-вісімнадцятого сто-
річчя. Який вони мають стосунок до наших днів? Чо-
му їх визнали антирадянськими? Наскільки я розу-
мію, реабілітують царську окупаційно-колоніальну
політику та прямо переносять її метод до наших днів.
Із цих позицій стає зрозумілим, чому й за що створе-
но проти мене кримінальну справу.
Царську Росію всі поневолені нею народи назива-
ють тюрмою народів. Тільки деспотизм Росії міг так
поводитися з мільйонами людей, «провиною» яких
була їхня любов до своєї землі, своєї мови та культу-
ри. Так, як він повівся з Петром Кальнишевським.

У сучасній історіографії впадає в очі тенденція
звести весь деспотизм царизму до деспотизму остан-
нього царя — Миколи II; водночас Петра І всіляко
розхвалюють, навіть називають великим. За що він
великий? За створення імперії? За те, що вся імперія
за часів його царювання була покрита шибеницями?
Що ж? Може, для росіян він і великий, але для нас,
українців, — тиран. Що він зробив із військом запо-
різьким та з Україною як державою? Повернімся до
одного прикладу — поезії Тараса Шевченка: «Се той
Первий, що розпинав нашу Україну, а Вторая доко-
нала вдову-сиротину...». Народ про тих царів говорить
ще конкретніше...

І якщо в суспільстві, яке викинуло й осудило цар-
ське самодержавство, в суспільстві, яке нині називає
себе соціялістичним, людину судять за те, що вона
прочитала (може, тільки мала намір вияснити для се-
бе замовчувані питання української історії й ганебну
ролю у ній царської Росії); судять за виписки із тек-
стів Жердівських та Коломацьких статей, із догово-
рів між Україною та Росією в XVII—XVIII сторіч-
чях, кваліфікуючи їх як антирадянські наклепницькі
документи, — виходить так парадоксально, що кому-
ністи Франції, Італії, Чілі, негри Африки не повірять:
документи про нинішній судовий процес — вирок і
моє останнє слово — приймуть як провокаційні, зфа-
бриковані ворожою пропагандою.

Напрошується ряд питань, але зараз поставлю
тільки два.

Поперше, як назвати мою «справу» зфабрикова-
ну на підставі фальшивих доносів і зізнань свідків,
та мою майбутню каторгу — провокацією? Терором?
Геноцидом?
Подруге, чи суспільство, яке практикує такі мето-
ди, має право називатися соціялістичним?

Це, так би мовити, національний бік справи, а ось
соціальний. Голос часу вимагає від людини йти впе-
ред і вдосконалюватися. Вимагає вищої людської гід-
ности. А мене звинувачують у тому, що займався
злочинною діяльністю проти народу.

Не прикривайтеся народом! Я, так, які більшість
народу, існував на зарплаті, що становила 80 крб. на
місяць. Як і більшість народу, товкся в автобусах,
добираючися до праці. Я не їздив приватною або
державною машиною, лікувався в тій самій лікарні,
що й увесь народ, а не в закритих обкомівських чи ка-
дебістських лікарнях та сенаторіях. Правда, я не мав
комунального даху над головою і щодо цього жив
не так, як більшість людей. Вихований сприймати
чуже горе як своє, я міг дотримувати погляду, що той,
якого мене зобов’язують називати товаришем, іде лі-
куватися не до тієї Лікарні, до якої йдуть його това-
риші, той же простий народ. Я не міг миритися з
тим, що для народу м’ясо — святкова й рідкісна їда,
а в тих, кого ми маємо називати «товаришами», —
кав’яр та коньяк не переводяться, й вони організову-
ють п’янки та сексуальні оргії. Чи не так?

Де ж злочин? Чому потоптано елементарні права
людини? Для кого та для чого провадиться ця при-
мітивна спекуляція на народному довір’ї?

У наші часи вже були такі явища, аналогнічні до
тих, що ввійшли до історії сталінізму. Невже ж ми
тепер знову повернулися до того періоду терору та
репресій? Якщо так, то скажіть відкрито. Але не при-
кривайтеся народом, не видавайте себе за оборонців
його інтересів.

У нинішньому судовому засіданні у своїй обвину-
вальній промові прокурор звернув багато уваги на
успіхи та досягнення українського народу, зокрема
в західних областях України. Із його слів виходить,
що на Україні — райське життя, а український народ
— найщасливіший народ у світі. А в мене перед очи-
ма живі картини терору та голоду 30-тих років на
східній і 40-50-их років на західній Україні, цього
найщасливішого народу. Як тисячі безвинних людей
та дітей, жінок, стареньких дідів та бабусь гнали в
сніги Сибіру й викидали з вагонів просто неба в 40-
каградусний мороз на неминучу смерть, де більшість
із них таки залишилася навічно.

Чому ви, прокуроре, не хочете згадати про це
«щастя»? Або ось це страшне видовище — від сходу
до заходу сонця — праця нашого нинішнього селяни-
на-колгоспника, за яку він одержує мізерну плату,
котру навіть соромно назвати платою — це щастя?
Невже ж од щастя більшість сільського населення за-
хідних областей України, а надто гуцули, змушені
покидати свою Батьківщину, рідну землю й їхати на
Сибір, Заполяр’я або до Далекого Сходу в пошуках
тимчасового заробітку?

Україну заселюють мільйони чужинців. Ні, не від
щастя! Все це наслідки колоніальної політики зайд.
Усі умови створено для того, щоб українець перестав
бути українцем. Щоб кожна людина жила в страху,
в тяжкій боротьбі за своє існування, щоб ці дрібні
турботи не давали їй можливости подумати про своє
призначення на землі, про свій священний обов’язок
перед нащадками, щоб колонізаторам нині було лег-
ше обкрадати землю та безплатно, по-злодійському
користуватися природними багатствами українського
народу.

Про це ви мовчите. Про це не заведено в нас гово-
рити. Ви вмієте тільки душити вільну душу, відважне
слово та спрямовуєте на каторгу тих, хто наважився
обстоювати святі права українського народу.

Що ж, замовчуйте! Швидко цей обкрадений........

український народ сам за себе скаже.

Я нагадаю вам святі слова Абрагама Лінкольна:
«Можна довгий час обдурювати небагатьох, корот-
кий час багатьох, але не можливо вічно обдурювати
всіх». Слід би було про це комусь знати, нагадати і
зробити відповідні висновки.

У житті я поводився так, як підказувало мені моє
серце. Я йшов тим шляхом, на який вказували мені
веління народу та на якому біліють кістки моїх дідів,
бо вважав я цей шлях за шлях мого народу. І якщо
цей шлях привів мене сюди за бар’єр, на лаву підсуд-
них, я не нарікаю на свою долю. Що цей бар’єр по-
рівняно з тим, що витерпів мій народ! Мою душу
тільки турбує свавілля на моїй землі, де за любов до
своєї мови, культури, за власну думку, погляд та пе-
реконання людину жорстоко репресують.

Громадяни судді! Будьте об’єктивними! Не беріть
участи в злочині, що його чинять КДБ та обласна
прокуратура, котрі створили проти мене дану справу.
А якщо ви вважаєте, що я вчинив злочин проти сво-
го народу, то покарайте мене так, щоб уже не дове-
лося вам мене карати. Моїх поглядів та переконань
не змінить жодна тюрма.

Розстріляйте мене! Іншим я не буду ніколи.

Усе. З Богом! Нехай буде Його свята воля!
РОЗУМНИЙ ПЕТРО

ПЕТРО ПАВЛОВИЧ РОЗУМНИЙ

Став членом Української Гельсінкської Групи
в жовтні 1979 р.

Народився 7 березня 1926 р., був жонатий (син Тарас нар.
в 1956 р.; другий син нар. в 1963 р.), філолог. Батько заги-
нув в 1932 р. на будові Біломорканалу. В 1942 р. був виве-
зений на роботу в Німеччині. Після приходу радянських
військ був мобілізований в армію. В 1958 р. закінчив
Дніпропетровський інститут іноземних мов. У 1961 р. пра-
цюючи вчителем, був заарештований в Івано-Франківській
обл., невдовзі був звільнений з забороною вчителювати.
Переїхав до Дніпропетровська, де продовжував вчителю-
вати і одночасно працював у краєзнавчому музею в м.
Кременці. В 1957 р. його позбавили права вчителювати.
Працював на будівництві, де його звільнили «за скорочен-
ням штатів». Перед арештом жив у с. Пшеничне Дніпро-
петровської обл. В грудні 1980 р. був засуджений на 3 ро-
ки табору загального режиму.

Хронологія

1979 РІК:

Весна — під час Великодніх свят Петро Розумний поїхав в Бу-
рятську АРСР відвідати свого знайомого українського політ-
засланця Є.Сверстюка. Коли він повертався, в аеропорту м.
Багдарин його затримали і під час обшуку відібрали кишень-
ковий ніж. Склали протокол, звинувачуючи його у незакон-
ному ношенні холодної зброї. Проте мисливський ніж, який
він купив в Багдарині йому залишили (докл. див. кн. «Інф.
бюлетені», стор. 153-156).

Вересень — П. Р. знову відвідав Є. Сверстюка в Бурятській АР-
СР.

8 жовтня — ус. Пшеничне Солонянського р-ну Дніпропетров-
ської обл. був заарештований П. Р. Його звинувачували за
ст. 222-3 КК УРСР («незаконне посідання холодної зброї»),а
властиво за участь в Українській Гельсінкській Групі. Його
справу вів ст. слідчий кап. Ткаченко.

21 грудня — в м. Солоному райсуд розглядав справу П. Р. На са-
мому початку П. Р. висловив недовір’я судді Данильченкові.
Тоді був призначений інший суддя. Суд був закритий, але
на ньому все ж вдалося бути 1. Сокульському. П. Р. засудили
на 3 роки табору загального режиму — 1 рік за малий ки-
шеньковий ніж, 2 роки за мисливський.

20 жовтня — у справі П. Р. допитували Є. Сверстюка в м. Баг-
дарині.

1980 РІК:

— П. Р. перебував деякий час у концтаборі у Жовтих Водах.
В кінці року його перевезли в концтабір в м. Нікополь.
1981 РІК:

— П. Р. вислали на примусові роботи в м. Бікині Хабаровсь-
кого краю.

1982 РІК:

— жодних інформації! про П. Р. на Заході не одержано.

РОМАНИ) К ВАСИЛЬ

ВАСИЛ Ь ОМЕЛЯНОВИЧ РОМАНЮК
Став членом Української Гельсінкської Групи
в лютому 1979 р.

Народився 9 грудня 1925 р., жонатий (дружина — Марія Мар-
ківна Антонюк; син Тарас, нар. в 1959 р.), православний свяще-
ник. Відбув 10 р. ув’язнення (1944-1954), будучи звинуваченим
в українському націоналізмі. В 1959 р. був реабілітований. Здо-
був вищу теологічну освіту в Духовній семінарії в Москві. Був
заарештований в січні 1972 р.і засуджений у липнітого ж року
за ст. 62-2 КК УРСР на 7 р. табору особливого режиму і Зр. за-
слання. Ув’язнення відбував у концтаборах Мордовської АР-
СР. Брав активну участь у боротьбі політв’язнів за свої права
і статус політв’язня. Автор багатьох звернень і листів (див. кн.
«V. Кошапуик»). У грудні 1977 р. став членом-заснов. Това-
риства колишніх радянських політв’язнів. У січні 1979 р.
після закінчення терміну ув’язнення його відправили ета-
пом на 3 річне заслання в сел. Сангар Якутської АРСР. У
лютому 1982 року повернувся до м. Косова Івано-Франків-
ської обл., де жила його сім’я.

Книжки В. Романюка, видані на Заході:

«Уахуі Кошапуик, а Уоісе іп їЬе ХА'іМегпекк»; переклад на англ.
мову Юрія Добчанського, ^Ьеаіоп, 1980, стор. 64.

Хронологія

1978 РІК:

— о. В. Романюк відомий своїми індивідуальними і спільни-
ми заявами (див. кн. «У.Котапуик»).Інших інформацій про В.
Р. на Заході не одержано.

1979 РІК:

Зима — о. В. Р. прибув на заслання в сел. Сангари Якутської
АРСР, де працював кочегаром. Згодом до нього прибула
його дружина, колишній політв’язень, яка теж відбула 10 ро-
ків ув’язнення.

Осінь — о. В. Р. перебував місяць у лікарні, хворіючи на хроніч-
ну пневмонію. Працював сторожем.

і 98 і РІК:

Осінь — о. В. Р. повернувся з заслання в Косів Івано-Франківсь-
кої обл. Його поставили під адміністративний нагляд.
Всесвітна Рада Церков

Міжнародна Амнестія

Міжнародна організація юристів

Від безневинно репресованого
священика Василя Романюка

ЗВЕРНЕННЯ

Уже п’ятий рік я сиджу безневинно в тюрмі, і вся
моя вина в тому, що я, священик — людина інакоду-
маюча, відважився виступити на захист безневинно
репресованого українського історика В. Мороза. Мі-
сцеві партійні бюрократи схарактеризували мене як
«небажану особу для соціялістичного суспільства», а
потім уже робітники КДБ почали збирати на мене рі-
зні сміхотворні плітки десятирічної давности, тобто
почали питати в різних людей, які знали мене, що я
говорив і думав десять років тому, і так цинічно й
легко на мене була складена так звана «кримінальна
справа» і я був названий «особливо небезпечним дер-
жавним злочинцем». Тобто прирівняли мене до
убийць, диверсантів і насильників. І це тільки за самі
розмови й думки, про які вони довідалися від посто-
ронніх людей або прочитали в моїх записах. При то-
му таке знущання твориться наді мною не вперше.

В 1944 році мене, сина селян-бідняків, безневинно
заарештували в воєнкоматі, також за характеристи-
кою комуністів — зрадників українського народу, на
сумлінні яких сотні тисяч безневинних жертв, розстрі-
ляних або загинулих у концтаборах. Вони схаракте-
ризували мене як націоналіста-церковника, і цього бу-
ло досить, щоб мені дали десять років, а моїх роди-
чів заслали в Сибір, де від непосильної праці й голо-
ду помер мій батько, а малолітнього брата вбили ко-
муністичні карателі тільки за те, що втік з дому, ко-
ли вивозили рідних. В 1945-46 рр. я перебував на
Полтавщині, і тільки за те, що розповів декому з
ув’язнених про те, як надо мною знущалися під час
слідства, і про бззаконня, які діялись над моїми рід-
ними, мене звинуватили в «антирадянській пропаган-
ді» і поспішним таборовим судом засудили вдруге.

Слідчий назбирав у таборі «свідків» з різних кри-
мінальних злочинців, і вони говорили те, що йому
потребувалось. Слідство й суд, як перший, так і дру-
гий, велись тільки російською мовою, якої я тоді не
знав. Обвинувального висновку мені на руки ніхто не
давав. Одним словом, судили тоді за те, що я відва-
жився нарікати на беззаконня, вчинені надо мною.

Ось що таке радянська влада: вони вважають, що
мають право чинити над людиною всякі беззаконня,
і людина не має права плямувати їх за злочини, які
вони чинять проти неї. Вони вимагають, щоб репре-
сований не обурювався, а, навпаки, вихваляв радян-
ську владу, що вона удостоїла його сидіти безневин-
но в тюрмі. Важко сказати, чого тут більше — підло-
ти чи нахабства. Знаю лише одне — що нормальній
людині це в голову не поміщається, а тому вважаю
своїм обов’язком священика й віруючого викласти
про це свої думки світовому християнству і всім між-
народнім інституціям, що стоять на сторожі справед-
ливости й миру, бо подібних доль у цій країні міль-
ни, і якщо тоді, в воєнний період і перші роки після
війни, кривлячи сумлінням, вони могли виправдати
ці беззаконня, то тепер, в останній чверті 20-го сто-
ліття, цьому не може бути ніякого виправдання. Тіль-
ки тупа бездушність і дика жорстокість може вкида-
ти людину на довгі роки в концтабори за безневинні
думки й переконання, висловлені один одному. Нія-
кого миру й дружби між народами немислимо до
тих пір, доки люди будуть топтати справедливість
і пригнічувати один одного, а саме таке робиться в
СРСР — країні, яка демагогічно називає себе тверди-
нею миру, а в себе дома топче всяку справедливість
і елементарні людські права. Жорстокість цього ре-
жиму не має меж, вони здібні на будь-які злочини
проти миру й людства. Прикладом цього являється
моя власна доля й багатьох інших, мені подібних.

Я написав сотні листів у різні радянські інстанції,
надіючись хоч денебудь найти найдрібнішу крихітку
сумління або людського співчуття, але все марно. З
усіх інстанцій мені строчили бездушні стереотипні
відповіді, від яких тхнуло жорстокістю, цинізмом і
нелюдяністю.

Комуністична тиранія вічно шукає об’єктів для за-
лякування своїх підданих. І таким об’єктом був ви-
браний я й багато інших, репресовані в останні роки
за свої переконання. 1 коли інший раз читаєш у ра-
дянській пресі, де вони чваняться зростаючим авто-
ритетом комуністичних партій у деяких країнах За-
хідньої Европи й Латинської Америки, то невільно
ставиш питання — чи знають всі ті виборці, які від-
дають свої голоси за комуністів,що падає на неща-
сних, коли вони [комуністи] прийдуть до влади? Що-
правда, деякі твердять, що західні комуністи «добрі»,
вони, мовляв, не такі, як радянські, вони «справжні».
Цікаво лише одно — чому ці «справжні» або «добрі»
мовчать, як води в рот набрали, коли їхні співбрати
за переконанням і клясою творять такі страшні зло-
чини проти людської особистости? Адже те потоптан-
ня елементартих людських свобід, яке тепер діється в
СРСР, не може бути простимим ні з якої точки зору, бо
це виклик всьому міжнародньому співсуспільству, який
сіє недовіря і підозру в усьому світі.

Я вже чотири роки підряд вимагаю, щоб мені до-
зволили користуватися Біблією і журналами Москов-
ської патріярхії, оголошував з цього приводу голо-
дівки. Але адміністрація табору заявляє мені: «Голо-
дуйте скільки вам забагнеться, хоч умирайте, а Біблії
ви не отримаєте, бо табір це радянська установа, і ре-
лігійна література тут заборонена». Цікаво, щоб роби-
ли комуністи, якщо б денебудь їхніх послідовників
посадили в тюрму тільки за його комуністичні пере-
конання і примусили його держати виснажливі голо-
дівки з вимогою творів Маркса чи Леніна?

Мені, як і іншим репресованим, не видають листів
і телеграм від рідних і знайомих з-за кордону. Всі рі-
здвяні й великодні привітання, прислані мені з-за кор-
дону, конфісковані або повернені назад. Крім того,
робітник опер, частини табору заявив мені: «Ці при-
вітальні листівки ми вам віддавати не будемо, бо во-
ни релігійного характеру». Але все це порожня роз-
мова — мені взагалі ніяких листів з-за кордону не да-
ють, незалежно від їхнього змісту. Мені всього-нав-
сього за всі ці роки видали тільки два листи з-за кор-
дону. Більш конкретно мені на цю тему заявив на-
чальник КДБ Дубровлага полковник Дротенко: «Нія-
ких листів з-за кордону ми вам віддавати не будемо,
щоб ви не гордилися, що у вас, ось, багато співчува-
ючих». Ось так на практиці виглядає свобода сумлін-
ня в СРСР.

Так на ділі Радянський Союз виконує Прикінце-
вий Акт загально-європейської наради в усіх гумані-
тарних питаннях. Навпаки, ще до підписання цього
Акту відчувалась хоч сяка-така якась стриманість. То-
ді ще декому проривались листи з-за кордону, а те-
пер на цю тему навіть говорити не хочуть. А потоп-
тання елементарних людських свобід набирає все
більш жорстокі форми. Так було напередодні візити
Ніксона в СРСР, коли на Україну і інші місця Радян-
ського Союзу були спрямовані відомі репресії. На
слідствах тоді говорили: «Дивіться, який авторитет
у нашої країни, навіть Ніксон до нас їде на поклін». І
всі суди над інакодумаючими почались тільки після
закінчення візити президента США. Так що дружня
візита голови вільної держави була використана для
потоптання і до того потоптаних людських свобід.

Від себе особисто і від імени усіх в’язнів, що пере-
бувають тут, прошу прислати спеціяльних представ-
ників для зустрічі з нами, щоб ви могли наочно пере-
конатися у всьому тому, що тут сказано. Якщо не
можете ніяк полегшити нашу долю, то допоможіть
нам, щоб ми могли хочби одержувати листи від рід-
них і знайомих з-за кордону.

Прошу ВРЦ і всі вищеназвані міжнародні органі-
зації — поможіть мені зустрітися з представниками
Церкви, кореспондентами або журналістами.

З вірою і надією на вас
священик В. Романюк

Р. 8. Повинен нагадати вам, що за подібні звер-
нення нам загрожують повторні репресії: суд, відси-
лання в криту тюрму або психіятричну лікарню і т. д.
Так що прошу не залишити нас без захисту.

Романюк

Звернення о. В. Романюка дійшло на Захід без дати. Воно бу-
ло написане, правдоподібно, весною 1976 р. Всі документи, які
відносяться до справи о. В. Романюка були перекладені на англійсь-
ку мову і опубліковані в кн. «Уаауі Когпапуик, а Уоісе іпіііе \¥іі<1ег-
ПЄ55», іг. апд ед. Ьу Зигц ВоЬсгапзку, МЬеаіоп, 1980.
Президентові США Дж. Картеру

ЗВЕРНЕННЯ

Вельмишановний Пане Президенте!

Уже майже рік Ви стоїте на чолі уряду наймогут-
нішої держави світу, на яку споглядають усі знедоле-
ні, як на бастіон миру і свободи на землі. Ваша діяль-
ність за цей короткий час і Ваша принциповість в
справі оборони прав людини знайшла схвалення усіх
гноблених народів Радянського Союзу, а теж викли-
кала палке захоплення усіх інакодумаючих, зокрема
віруючих (які постійно зазнають різних утисків, пони-
ження), демократів і борців за права. Ваша діяльність
викликала надзвичайно велике захоплення усіх політ-
в’язнів радянських концтаборів, бо нікому не є такі
дорогі справедливість і свобода, як для тих, що її
втратили, або ніколи її не мали.

Якраз Америка, на чолі якої Ви стоїте, має най-
більше моральне право обороняти Права людини,
усюди, де б їх не порушували, бо американський на-
род ще не так давно посилав своїх синів обороняти
ідеали вільного світу далеко поза межами своєї бать-
ківщини і, коли б інші західні країни так діяли, то си-
туація у світі виглядала б цілком інакше.

Та і наша доля була б не така, бо така вже вла-
стивість цього режиму, що коли він, або його сателі-
ти осягають успіхи на міжнародній арені, то якраз
тоді звалюються репресії на свій власний народ.
Шкода тільки, що ті, які тоді виступали проти амери-
канської політики... [нечітко], або ті, які ніколи не по-
годжувалися б жити при... [нечітко] режимі — тепер
мовчать, хоч добре знають, яку криваву різню роз-
горнули ті, яких вони обороняли.

Аналогічна ситуація існує й тепер. Американський
уряд і Ви особисто, пане Президенте, піднесли питан-
ня оборони прав людини на найвищий щабель, але,
на жаль, цього не можна сказати про уряди інших за-
хідніх держав, де на нашу думку, цьому питанню не
прицілюється належної уваги.

Користаючи з нагоди, ми звертаємося до амери-
канського народу, до Конгресу і особисто до Вас, па-
не Президенте, до Ваших співробітників, а також до
всіх урядів, парламентів і народів цивілізованого сві-
ту, з проханням не звертати уваги на т. зв. теорію
невтручання у внутрішні справи, бо якраз цією теорі-
єю Радянський Союз і його сателіти хочуть забезпе-
чити собі право вільно чинити різні беззаконня проти
власних народів і в той же час облудно називають
свою країну твердинею миру і свободи.

Нелюдяне порушення підставових прав людських
свобід і в’язнення людей на довгі роки в концтаборах
за висловлювання своїх думок усно чи на письмі, не
може служити справі миру, не може оправдати себе
ніякими облудними теоріями, бо така практика поро-
джує страх і підозріння між народами.

Минуло вже 60 років, як у нашій країні вбили сво-
боду, знищили особисті права людини, заборонили в
будь-який спосіб виявляти свої власні переконання.
Країна стала фортецею найчорнішої реакції і дикого
осатаніння, яке спричинило криваві репресії і фізичне
знищення мільйонів людей в мирний час.

Такий ось прогресивний кривавий баланс до їх-
нього сьогоднішнього ювілею. На такий злочин не
здобулася ще ні одна тиранія в світі за весь час істо-
рії людства. Ось чому такі цінні для нас, пане Прези-
денте, Ваші зусилля у сфері прав людини і, врешті, як
болісно вражає нас, коли інші уряди, партії і групи у
вільних країнах з байдужістю ставляться до цієї
справи.

Досвід історії доказує, що мирні стосунки між на-
родами не є можливі так довго, як довго будуть по-
топтані справедливість і людські права. Якраз з цих
причин постали гострі конфлікти між людьми, і тому
той, хто ними нехтує, а говорить, що змагає до ми-
ру і свободи — проголошує неправду. Якраз усього
цього позбавлені народи радянської імперії.

В жодній іншій країні світу немає такого переслі-
дування за слово, в жодній іншій країні режим не від-
чуває такого страху перед вільною думкою і ніде не
знищено стільки людей за переконання, як тут. Усі
інституції, створені комунізмом у цій країні, тракту-
ють людину, як запрограмований механізм. Усе, що
робиться у цьому суспільстві, скероване проти люди-
ни, її волі і бажань. Тут ненавидять кожного, хто має
власні бажання і думки. Ні нація, ні група окремих
людей не мають права в будь-який спосіб виявляти
тут свою самобутність чи своєрідність.

Ще ніколи так цинічно не обдурювали людського
довір’я і ніде немає таких підступних законів, які б
штовхали людину в пастку беззаконня, як закони, що
їх створив цей режим. Натомість темні сили і різні
від’ємні явища бучно розвиваються на цьому ґрунті;
в результаті — людина скоро понижується і затрачує
своє обличчя.

Масове знищення особовости, віддання людської
індивідуальности в жертву гнобителю-колективу, ви-
ховування людини в атеїстичній ідеології, яка
стала тут державною релігією, — створили поколін-
ня дегенератів, без будь-якої гуманности, співчуття
і шляхетних поривів, але здібних на будь-який зло-
чин супроти світу і людства. І хоч тепер у нашій кра-
їні немає масових кривавих репресій, як це було в
першому 30-річчю, це не означає, що режим став гу-
манним адже вбивство навіть десятка невинних лю-
дей — такий же страшний злочин, як і вбивство міль-
йонів, тому, що і цей десяток вбивають тому, щоб
пригадати мільйонам, що нічого не змінилося і що
всіх чекає таке ж, якщо вони будуть нарікати на існу-
ючий стан речей.

Репресії останніх років проти інакодумаючих —
клясично потверджують це. До того ж ці репресії по-
чались якраз тоді, коли комуністична пропаганда роз-
горнула кампанію за скликання Европейської наради,
і щогірше, навіть вже тоді, коли на цій нараді схвале-
но відповідні домовлення, репресії продовжувалися.

Вже тепер, коли Беоґрадська нарада добігає до
кінця, жорстоко засудили членів Української Групи
Сприяння Виконанню Гельсінкських Угод, Миклу Ру-
денка, Олексу Тихого й інших. І тому ми вважаємо,
що справа оборони прав людини є наріжним каменем
усіх проблем сучасної епохи і ми сподіваємося, що
це наше звернення буде потрактоване з належною
увагою не тільки Вами, пане Президенте, бо відносно
Вас ми не маємо сумнівів, ми маємо надію, що весь
американський народ і всі люди доброї волі на землі,
докладуть максимум зусиль, щоб шановано право і
гідність людини в усіх країнах світу.

Хай Бог благословить Ваш труд, пане Президен-
те, на благо справедливости і миру на землі!

Священик Василь Романюк

Звернення о. В. Романюка до Президента Дж. Картера дій-
шло на Захід без дати. Його написано правдоподібно, в листопа-
ді 1977 р. Передруковуємо з українського щоденника «Свобода»
(13 квітня 1978 р.).
НА ЗАХИСТ о. В. РОМАНЮКА

звернення українських політв’язнів

Святішому Престолові, Всесвітній Раді Церков,
Національній Раді Християнських Церков США,
Урядам і Парляментам, які підписали
Прикінцевий Акт Гельсінкських Угод

ЗВЕРНЕННЯ

Ми, нижчепідписані українські політв’язні, запро-
торені до радянських концтаборів особливого режи-
му за наші переконання і літературно-художню твор-
чість, хочемо звернути Вашу увагу, і в першу чергу
увагу всіх християн світу й усіх людей доброї волі,
які обороняють справедливість, свободу, мир, на кри-
чуще потоптання основних прав людини в нашій кра-
їні.

Тому, що цей документ адресований міжнародним
організаціям і християнським центрам, ми вибрали
для ілюстрації одну із класичних жертв радянського
беззаконня, священика Василя Романюка. Знущання
над ним такі зухвалі і цинічні, такі безпрецедентні,
що не можуть не обурити кожну чесну людину, де б
вона не жила. Засудили людину на 10 років і назвати
«особливо небезпечним рецидивістом» (за радянськи-
ми законами так жорстоко карають за навмисне вбив-
ство бо вища кара є тільки розстріл) — це дикунство
і варварство.

Очевидно, така репресія проти слуги церкви, нас,
громадян цієї країни, особливо не дивує. Ми до того
звикли, бо це повністю відповідає дикій натурі кара-
телів, їх стилеві життя і духу. Тим більше, що в пер-
ших десятиліттях радянської влади таких як о. Ва-
силь розстрілювали тисячами, не питаючись чому і
за що; вистачало, що були священиками. Нас дивує
те, що це беззаконня над о. Романюкомякі над інши-
ми інакодумаючими в Радянському Союзі було здій-
снене якраз в той час коли радянський уряд розгор-
нув в країні демагогічну кампанію з нагоди скликан-
ня Гельсінкської наради, і громадськість західніх кра-
їн прийняла це байдуже, хоч це можна було цілком
добре оцінити як зухвалий виклик демократії і люд-
ству. Але ще більше здивувало нас те, що християн-
ська громадськість західніх держав, зокрема свяще-
ники й усі проповідники Божого слова не осудили на-
лежно розправу радянської Теміди над їх побратима-
ми по вівтареві, як і над усіма, які в радянській краї-
ні мали відвагу висловити в цій чи іншій формі свої
погляди на різні питання. Більшість з тих, які підпи-
сали це звернення (православні і католики) дивують-
ся, що священики, які, як відомо, мають у вільному
світі великий вплив, залишили своїх побратимів на
поживу атеїстичним хижакам. Зокрема цей занепад
християнської любови дивує наших друзів по неща-
стю, які не вірять, згл. сумніваються, а які хотіли б ві-
рити у християнську дружбу і солідарність. Але і
світські демократичні організації Заходу й уряди не
можуть випрацювати спільної лінії боротьби проти
тиранії над інакодумаючими в нашій країні. Що біль-
ше, найбільш гуманна в світі внутрішня політика ве-
ликого президента всіх часів і народів, Картера, полі-
тика оборони прав людини, викликає напади з боку
безвідповідальних людей, скажемо точно, напади лю-
дей-садистів, так і у США, як і в інших країнах Захо-
ду. Ці садисти, як наприклад співак Дін Рід, заплю-
щують очі на фізичневинищування людей в Радянсько-
му Союзі, на ув’язнення, на канібальські строки тіль-
ки за думку, переконання, мистецьке слово, свободу
сумління. Заплющують очі на вбивства в родинах ди-
сидентів (наприклад 5 квітня 1975 року був вбитий в
Сумах 33-річний брат Осадчого, Володимир Осад-
чий; до вбивства причетні органи насильства). Зви-
чайно, насильство, сваволя карателів не є такі масо-
ві, як це було за Сталіна — вони вишукані, брежнєв-
ські — але від того не легше, від того вбивства і де-
сятирічні тюрми і Сибіри не є гуманніші. Нас дивує,
що на це все християни заплющують очі. Повторює-
мо, тепер цими днями і роками, у нашій країні відбу-
ваються моральні, фізичні і психологічні вбивства за
слово, за віру. Невжеж Ви, християни світу, не чує-
те нашого голосу? Цей голос з провалля, голос з-під
цівки автомата. Християни світу, ми на схилі загибе-
лі. Невже ж Ви не можете допомогти бодай священи-
кові Романюкові? Невже ж залишите свого побрати-
ма без захисту? Цього ми ніяк не можемо зрозуміти.
Священики світу повинні докласти всіх зусиль, щоб
негайно зупинити знущання над побратимом, тим па-
че, що це не перший злочин супроти християнської
церкви.

Справа священика Романюка не справа приватна
і припадкова. Це злочин не супроти однієї людини, а
супроти всіх християнських церков і віруючих усіх
релігій. І якщо у цій справі не буде відгуку, це рівно-
значне з заохотою для режиму чинити нові злочини
супроти церкви. Ця розправа повинна нагадувати
всьому світові, що в нашій країні немає ніякої гаран-
тії, що все те, що діялося в 30-40 роках не повторить-
ся, що це минуло безповоротно. Якщо тепер, при кін-
ці XX століття священика іменують дуже небезпеч-
ним рецидивістом, так як Гвалтівника і вбивцю, то це
повинно насторожити всіх християн і віруючих усіх
релігій в усьому світі. Репресії супроти Романюка на-
самперед мали на меті застрашити всіх священиків
і віруючих не тільки на Україні, але в усьому Радянсь-
кому Союзі. їх придумали не випадково, бож автори-
тет релігії значно підвисшився серед молоді й інтелі-
генції.

І тому репресіям треба дати належну відсіч.

За свідченням авторитетних священиків, благоче-
стивих протоєреїв о. Крашинського і о. Леонтія Бор-
ей, а також і молодших о. Мирона Сас-Жураковсько-
го та багатьох інших, о. Романюк є небуденним про-
повідником і організатором, який вирізнявся особли-
вою активністю на церковній ниві. Тому власне його
і вибрали об’єктом репресій. Недарма тепер його
ім’ям застрашують священиків на Україні. Він став
«притчею во язицех», але рівночасно і правдивим му-
чеником за слово Боже, за віру. Це підкріплює пере-
конання, що оборона священика Романюка — це обо-
рона релігії, оборона свободи в нашій країні. Ми спо-
діваємося, що міжнародні християнські церкви і цен-
три і все християнство, всі люди доброї волі прикла-
дуть максимум зусиль, щоб зупинити розправу над
вірним сином церкви, мучеником XX сторіччя за віру
Христа. Це скріпило б авторитет релігії в Радянсько-
му Союзі, було б надхненням для тих, які сумніва-
ються, скріпило б віру слабих духом. Цей акт став би
ще одним прикладом християнської солідарности.

До Вас звертаються Ірина Стасів-Калинець, Ми-
хайло Осадчий — засуджені за художню творчість;
Оксана Попович, Ірина Сеник, Богдан Ребрик, Дани-
ло Шумук, Микола Євграфов, Петро Саранчук, Вяче-
слав Чорновіл, Святослав Караванський, Василь До-
лішній — засуджені за переконання. Усі ми перебу-
ваємо в таборі особливого і суворого режиму, перед
усіма нами, після закінчення строку — заслання в Си-
бірі.
П. С. Ми просимо міжнародню демократичну
громадськість влаштувати нам спільну, або одному
з підписаних, зустріч з закордонними кореспонден-
тами. На підставі якого права таборова адміністрація
і радянський уряд відмовляють нам у цьому прохан-
ню?

Прохання до уряду, Сенату і до президента США:
за кожний дозвіл радянському журналістові відвідати
тюрму в США, домагатися дозволу відвідати полі-
тичний табір і тюрму в СРСР. Ми щиро підтримує-
мо політику президента Картера на захист прав лю-
дини. Президент Картер — улюблений політичний
діяч не тільки радянських дисидентів, але цілої демо-
кратичної громадськости.

Прохання до всіх тих, які пишуть нам листи з-за
кордону — домагатися, щоб листи радянським політ-
в’язням доставляти міжнародною поштою. Нам ли-
стів з-за кордону не видають і кажуть, що так буде,
аж до часу, коли «не буде галасу».

Привіт усім демократам і гуманним людям світу
з найжорстокіших у світі радянських концентрацій-
них таборів.

Звернення українських політв’язнів на захист о. В. Романюка
дійшло на Захід без дати. Воно було написане, правдоподібно,
у другій половині 1977 р.
До Папи Павла VI

ЗВЕРНЕННЯ

Ваша Святосте!

У зв’язку з тим, що порушення підставових прав
людини в СРСР продовжується і немає найменшої
надії на будь-яку полегшу, нас спонукало звернутися
до Вашої Святости, світових християнських міжна-
родних організацій та всіх людей доброї волі, не за-
лишити нас самітними, й активно виступити в оборо-
ні потоптаних у нас свобід.

Нам здається, що з боку деяких міжнародних хри-
стиянських організацій і відомих церковних діячів,
прицілюється дуже мало уваги найважливішому пи-
танню нашої доби. Усім відомо, що СРСР — країна
в якій здійснюються найважчі злочини супроти хри-
стиянства, а також проти людини.

Звичайно, сатана докладає всіх зусиль, щоб звести
з правильного шляху навіть слуг церкви, про що свід-
чать вислови деяких церковних діячів на міжнарод-
ній конференції «Релігійні діячі за тривалий мир і
справедливі відносини між народами», що відбулася
цього року в Москві.

Нам невідомо про що говорилося на цій конфе-
ренції, бо промови делегатів не публікувалися в ра-
дянській пресі. Вони, напевно, були друковані в жур-
налі Московської патріярхії, а цього журналу в про-
дажі немає, не зважаючи на те, що зміст його досить
бідний. Тож конференція була ізольована від радян-
ської громадськости і мала виключно пропагандив-
ний характер.

І, напевно, нічого не сказали на цій конференції
про оборону права людини в СРСР, що дуже стурбу-
вало всіх інакодумаючих і всіх віруючих в нашій кра-
їні, бо вони надіялися що про них там скажуть авто-
ритетне слово. Проте, на жаль, так не сталося. Зви-
чайно, ми не маємо найменшого сумніву, що всі уча-
сники конференції — це люди чесні і щиро бажають
миру і справедливости на землі, але вони, напевно,
не знають, що цілком іншого миру бажає собі Мос-
ква.

їй потрібний такий мир, який дав би їй змогу
встановити свою тиранію і знищити свободу в світі,
бо коли Радянський Союз хоче миру і справедливо-
сти на землі, то чому тоді він не дає миру і свободи
своїм громадянам, чому в Радянському Союзі жор-
стоко судять людей тільки за висловлення своїх пере-
конань в слові чи на письмі, чому не засудили важ-
ких злочинів, доконаних у минулому в нашій країні?

Та ж тут знищено мільйони людей в мирний час!
А тепер знову в Радянському Союзі повіяло духом
сталінізму. Таким чином, нам здається, різні конфе-
ренції про мирні проблеми світу повинні все на перше
місце ставити справу людини і в жодному випадку їх
не можна відбувати в Москві, тому, що Москва во-
рог миру і людяности на землі. Тому ми просимо,
Вашу Святість, докласти усіх зусиль, щоб припинити
дике потоптання прав людини в СРСР, щоб у темря-
ву, в якій ми перебуваємо, проникнуло світло спра-
ведливосте і миру.

Покірний Ваш слуга — священик В. Романюк

Звернення о. В. Романюка до Папи Павла VI дійшло на Захід
без дати. Воно було написане, правдоподібно, восени 1977 р. або
зимою 1978 р. Передруковуємо з українського щоденника «Сво-
бода» (31 березня 1978 р.).
До Митрополита Української Автокефальної
Православної Церкви

ЗВЕРНЕННЯ

Ваше Високопреосвященство!

Насамперед запевняю Вас у своїй відданості й по-
корі. Заявлю, що все вважав і вважаю себе членом
УАПЦ, не дивлячись на те, що формально належав
до чужої ієрархії, бо, як відомо, українська церква,
так православна, як і католицька, на Україні заборо-
нені, така бо дикунська етика більшовиків.

Вашому Високопреосвященству напевно відомо,
що 1976 року я відмовився від радянського громадян-
ства і 4 червня того ж року звернувся до Конгресу й
уряду США з проханням надати мені американське
громадянство, бо називатися громадянином радянсь-
кої країни, де здійснено великі злочини проти миру і
людяности, та які не припинилися і дотепер, тільки
мають більш вишукану і приховану форму, вважаю
неморальним.

Як Господь допоможе пережити це ув’язнення, то
докладу всіх зусиль, щоб залишити це прогресивне
комуністичне рабство. Дуже погано, що я не маю
близької родини за кордоном, яка знайшла б мені
десь доброго адвоката, який зайнявся б моєю спра-
вою і тому прошу благословення Вашої милости до-
помогти мені у цьому.

Мені ще залишилося і рік концтабору і 3 роки за-
слання, це звичайно... [нечітко], але моя дружина і
син могли б виїхати скоріше, зокрема, коли сина та-
кож переслідують. В грудні 1976 року, на розпоря-
дження КДБ, його виключили з університету. Пого-
дитися з цим безправ’ям я не хочу, але боротися са-
мому важко, а тому, я вважаю, адвокат міг би допо-
могти в моїй справі.

Хотілося б вірити, що адвокат поміг би мені на-
решті скоріше звільнитися з ув’язнення, але що тут
дуже бояться, що чужинецькі адвокати прослідкують
їх беззаконня, беззаконня супроти мене і моєї родини
вчинено не мало, то думаю, що він був би потрібний,
зокрема він міг би допомогти моїй дружині і синові
виїхати. Одначе, хай буде за Вашим благословенням.

Прошу Ваших молитов і благословення.

Покірний слуга~вашого Високопреосвященства

Священик В. Романюк

Звернення о. В. Романюка до Митрополита УАПЦ дійшло
на Захід без дати. Його написано, правдоподібно, восени 1977 р.
або зимою 1978 р. Передруковуємо з українського щоденника
«Свобода» (31 березня 1978 р.).
З ЛИСТІВ СВЯЩЕНИКА ВАСИЛЯ РОМАНЮКА

На початку 1979 р. священик Василь Омелянович
Романюк був етапований після семирічного ув’язнен-
ня в особливому таборі в Мордовії на заслання на
північ Якутії. Його теперішня адреса: 678300, Якут-
ская АССР, поселок Сангар, до востр.

За два дні до відіслання на заслання ув’язнений
священик був садистськи побитий наглядачами табо-
ру. Йому відбили нирки, що мучили його весь період
важкого двомісячного етапування. Піддали його
глумливому особистому оглядові-обшукові, відібра-
ли всі особисті записи, які до цього не раз перевіряли
й повертали як «неповинні». З його записів повернули
лише цитати з Біблії і псальми рукописні в зошиті.
Але вже на етапі між Ульяновськом і Пермою інший
запопадливий конвой відібрав у нього й ці записи.
Отець Василь намагався протестувати. Але начальник
конвою врозумив: «Всякі релігійні предмети вважа-
ються забороненими. Тому їх в ув’язнених відбира-
ється і знищується».

Ось рядки з його останніх листів:

«...Пересильні тюрми переповнені людьми, блощи-
цями, вошами. Мене ледве не заїли, наче катування.
На кожній пересилці доводиться чекати від двох днів
до півмісяця. В Якутії жахливі морози, до яких я, лю-
дина півдня, не пристосований, та ще з купою хво-
роб, нажитих у мордовськім політтаборі. У мене ва-
да серця, ревматизм, гіпертонія, до краю вимучений
тухлою їжею і напівголодним шлунком».

«...Я багато думав про важку долю віруючих хри-
стиян. Гніт над ними подвійний порівняно з іншими
з/к. Над ними знущається адміністрація, і криміналь-
ні, і конвой. І ніхто не поносить за це відповідально-
сти. З них зривають хрести, відбирають всі клаптики
паперу з релігійним словом... Листи до мене від спів-
вітчизників і друзів з-за кордону конфісковували сот-
нями без всякого документального оформлення. І
знову таки ніхто не поносить за це відповідальности.
Сваволя в злі ніким не стримується,наче в царстві зло-
дати. Головна трагедія атеїстичного суспільства —
відсутність у ньому всякої гуманности, співчуття і
співстраждання до лйздей. Мимоволі згадав сесію
Всесвітньої Ради Церкбв у Найробі в 1975 р. І варто
збиратися ієрархам^ щоб ні на йоту не полегшити до-
лі ні одного віруючого страдника, ні одного рядово-
го священика, тиснутого з усіх боків ворожою вла-
дою. Мене не цікавить, що говорили наші церковни-
ки від СРСР, бо вони говорять те, що їм дозволили,
запланували. «Нам потрібні такі рялігійні діячі, які б
не активізували свою діяльність, а згортали її», —
сказав мені слідчий КДБ в 1970 році. І наші церковні
діячі із шкури вилазять, щоб догодити цій вимозі во-
йовничої атеїстичної влади. Тому, чи варто журитися
тим, що вони «глаголали» в Найробі? Але потрясає
й мучить інше: як делегати Заходу дозволяють себе
обдурювати і керувати собою в усьому. Допуст Го-
сподній! Інакше не назвеш. Як вони прихильно, ввіч-
ливо прислухаються, коли наші посланці брехні (ате-
їзму) гремлять з трибун про рівноправність віруючих
з іншими громадянами (наприклад, партійцями). І не-
має серед них ні одного, як є серед нас в нашому не-
стерпному стисненні преосвященний Єрмоген і свяще-
ники, що звалили на свої одинокі плечі всю важку до-
лю непосильного тягару духовного запустіння.
Зло стало тонше, хитріше. Воно не зменшилось,
не зм’якло. І якщо заарештовують менше, то просто не
потребується цього. Влада має тепер справу не з на-
родом, що дістався їй від християнської Росії, який
раціонально підлягав поголовному винищуванню і
перековуванню, але з народом третього покоління,
відшліфованого й отесаного, вихованого в потрібно-
му дусі, бажаному владі. Перед владою, власне, те-
пер своя людина, що забула Бога, загрузла в брехні.

В 30-і, 40-і роки маси безцеремонно знищували,
тепер же всіляко розроблені методи, режими утри-
мання, після яких людина ледве дихає із зруйнова-
ним здоров’ям, зруйнованою психікою, якій частіше
вже ні до чого.А медичне обслуговування в таборі зво-
диться до порожньої формальности. Наприклад, під-
ходить до дверей камери фельшер або медсестра і за-
питує: «Хворі є?» — «Є, є!» — відповідають в’язні.
Підходять хворі до дверей і одержують по таблетці.
На цьому меддопомога припиняється. До лікаря на
прийом потрапити дуже трудно, а потрапиш — допо-
моги також немає ніякої.

Ув’язнені постійно відчувають болюче почуття
півголоду й голоду. їжа огидна, з напівпопсованих і
останніх сортів, що залежалися на складах. Шлунки
через це захворюють у всіх по упливі невеликого
строку ув’язнення.

Єдине спасіння — це добитися дієтхарчування.
Але лікар відповість вам так: «Ми виписуємо дієтхар-
чування тільки туберкульозникам і хворим на вираз-
ку шлунку».

Ув’язнений заперечує, мовляв, нащо тоді дієтхар-
чування, коли я виразку набуду. Мені тоді нічого не
поможе. Лікар холодно відповідає: «Не треба було
попадати сюди, тут вам не курорт!». Таке нелюдяне
ставлення виводить хворого з рівноваги, він пише на
лікаря скаргу за «медобслуговування». Після цього не-
щасного тягнуть в ізолятор за скаргу. Там його
б’ють, обстежуючи і нирки, й інші місця, на які він
скаржився лікареві. Потім з/к виходить із карцеру й
пише скаргу на лікаря і на наглядачів, що побили' йо-
го ні за що. І тут починають його карати за наклеп-
ницькі скарги. Позбавляють його тих жалюгідних
продуктів харчування в ларьку, саджають постійно в
ізолятор, викликають на «розмови» перевиховавчі.
Його шантажують, залякують... І поїхало, повело...
Якщо ув’язнений так з ними, ситими, цинічними, без-
карними, позмагається з півроку, то йому забезпече-
ні і туберкульоза, і рак, і виразка шлунку.

Ось такий приблизно невідхильний, неминучий
ланцюг моментів медичного обслугування. До того ж
ув’язненого постійно тероризують бандеролями, по-
силками, зустрічами з рідними. Принижують, заляку-
ють, погрожують. До йсього цього ув’язнений пови-
нен встати виструнчившись перед будь-яким нагляда-
чем, що увійшов у барак, виявляючи пошану і уле-
сливість».

Уривки з листів о. В. Романюка до невідомого адресата дій-
шли на Захід без дати. Були вони підготовані на весну 1979 р.

РУДЕНКО МИКОЛА

МИКОЛА ДАНИЛОВИЧ РУДЕНКО
Член-засновник Української Гельсінкської Групи
Керівник Групи

Народився 19 грудня 1920 р. в с. Юр’ївці Ворошиловград-
ської обл., жонатий (дружина Раїса Панасівна, нар. в 1939
р.; чотири сини від першого подружжя), письменник, кол.
член Спілки Письменників України (СПУ) і КПРС. Вчив-
ся на філологічному факультеті Київського університету.
Всю Другу світову війну перебував на фронтовій політич-
ній роботі. Був тяжко ранений. В 1946 р. був демобілізова-
ний. Працював редактором відділу поезії у видавництві
«Радянський письменник». З 1947 до 1950 р. був відпові-
дальним редактором журналу «Дніпро». Був секретарем
партійної організації СПУ. На початку 1970-их років вклю-
чився в рух оборони людських і національних прав Укра-
їни. Став членом відділу «Міжнародної Амнестії» в Мо-
скві. 18 квітня 1975 р. був заарештований, але невдовзі був
звільнений. 27 травня того ж року був виключений із СПУ.
В люцому-березні 1976 р. перебував на примусовій психіа-
тричній експертизі. 9 листопада 1976 р. очолив Українську
Гельсінкську Групу. 5 лютого 1977 р. був заарештований,
а 1 липня того ж року (разом з О. Тихим) був засуджений
за участь у діяльності УГГ на 7 р. табору суворого режи-
му і 5 р. заслання. Ув’язнення відбував у концтаборі у
Мордовській АРСР. Весною 1982 р. був переведений в кон-
цтабір в Пермській обл. Брав активну участь у боротьбі
політв’язнів за свої права, автор і співавтор багатьох інди-
відуальних і спільних листів і звернень у різні міжнародні
й установи СРСР.

Книжки М. Руденка, видані в Україні:

Збірки поезій — «З походу» (1947), «Незбориме плем’я»,
«Ленінградці» (1948), «Поезії» (1949), «Мужність», «Світлі
глибини» (1952), «Переклик друзів» (1954), «Поезії» (1956),
«Всесвіт у тобі» (1968), «Сто світил» (1970), «Оновлення»
(1971); романи — «Вітер в обличчя» (1955), «Остання ша-
бля» (1959), «Чарівний бумеранг» (1966); оповідання і нари-
си — «Біла акація» (1962), «Слідами космічної катастрофи»
(1962).

Книжки М. Руденка, видані на Заході:

1. «Хрест», поема; В-во «Смолоскип», 1977, стор. 32.
2. «Я вільний», поема; В-во «Смолоскип», 1977, стор. 24.
3. «Прозріння», поезії, поеми; зі статтями П. Григорен-
ка й 1. Качуровського, В-во «Смолоскип», 1978, стор. 365.

4.	«Економічні монологи», нариси; передмова П. Григо-
ренка, В-во «Сучасність», 1978, стор. 200.

5.	«За ґратами», поезії; передмова Н. Світличної, В-во
«Сучасність», 1980, стор. 222.
6.	«На дні морському», трагедія; В-во «Смолоскип»,
1981, стор. 74.

7.	«Орлова балка», роман; передмова 1. Качуровського,
В-во «Смолоскип», 1982, стор. 454.

Хронологія

1977 РІК:

— М. Руденко був арештований, а згодом засуджений на 7 р.
ув’язнення і 5 р. заслання (про арешт, слідство і суд над М.
Р. див. кн. «Укр. Правозахисний Рух», стор. 257-366 і «Інф.
бюлетені», стор. 71-77).

Листопад — М. Р. привезли з Донецька в київську тюрму КДБ,
де йому запропонували засудити діяльність Групи і розкая-
тися в заміну за звільнення. Він відмовився, після чого його
відправили в концтабір ч. 19-3 в Мордовській АРСР.

22	грудня — М. Р. мав триденне побачення з дружиною Раїсою.
Після побачення у нього вилучили вірші, написані в тюрмі.
Він проголосив триденну голодівку. Згодом деякі вірші йому
повернули.

1978 РІК:

20	січня — М. Р. відправили у табірну лікарню на обсліджуван-
ня.

10 лютого — М. Р. виписали з лікарні, визнали II групу інвалід-
ности. Почав працювати днювальним бараку.

Березень-квітень — М. Р. лежав один місяць у лікарні.

9 травня — дружина М. Р. Раїса демонструвала в Москві біля
бібліотеки ім. Леніна з написом «Звільніть мого чоловіка!».

4 липня — М. Р. проголосив голодівку, протестуючи проти вилу-
чування його віршів з листів до дружини.

ЗО липня — М. Р. закінчив голодівку.

1 серпня — в Гомелі Білоруської РСР закінчився суд над Є.Бу-
зінніком. Крім іншого у його звинуваченні говориться, що
він пробував переписати працю М. Р. і зняти на плівку.

З серпня — Головне управління для охорони державних таєм-
ниць при РМ УРСР видало розпорядження вилучити твори
М. Р. з бібліотек і книгарень.
14 вересня — група політв’язнів, а зокрема М. Р., проголосили
голодівку протесту проти поганого харчування, поганої ме-
дичної обслуги і примусових політичних занять.

14 листопада — М. Р. мав двогодинне «загальне» побачення з
дружиною і сестрою. їм заборонили говорити українською
мовою.

1979 РІК:

6-7 березня — у Раїси Р. відбувся обшук.

19 березня — у Раїси відбувся ще один обшук. Були вилучені
«Економічні монологи» і машинопис збірки віршів «За грата-
ми». Вилучили велику частину архіву М. Р.

20 березня — коли Раїса Р. збиралася летіти до Москви, її затри-
мали на летовищу і доставили на допити до КДБ в Києві.
Червень-серпень — М. Р. захворів на поліартрит. Три місяці не
міг ходити.

19 жовтня — М. Р. перевели з табору ч. 19 у табір ч. 5-3.
Грудень — побачення М. Р. з дружиною перенесли на лютий

1980 р. Його перевели в тюрму КДБ в Саранську «на переви-
ховання».

1980 РІК:

Січень — на станції в Москві затримали Раїсу Р. і в часі обшуку
знайшли в неї лист Ю. Бадзя переданий з табору позацен-
зурним шляхом.

Весна — під час весняних місяців М. Р. правдоподібно, возили
«на перевиховання» до Києва.

Літо — кілька політв’язнів, а в тому й М. Р., які перебували
в таборі ч. 5-3, на час московської Олімпіади проголосили
страйк, протестуючи проти інвазії радянськими військами
Афганістану.

4 серпня — у Раїси Р. відбувся обшук. Вилучили вірші М. Р. пе-
реслані позацензурно з табору, друкарську машинку і запи-
сну книжку.

ЗО жовтня — група політв’язнів, а в тому й М. Р., держали
одноденну голодівку для відзначення Дня політв'язня.

Листопад — М. Р. мав побачення з дружиною. У нього були
страшні болі хребта.
19 грудня — М. Р. проголосив безтермінову голодівку, протесту-
ючи проти заборони листування і важких умов праці.

23 грудня — М. Р. оперували на аденому. Перебував майже два
місяці в лікарні, чекаючи другого етапу операції.

1981 РІК:

5 лютого — Раїса Р. приїхала на «особисте» побачення до М. Р.
їй відмовили побачення, мовляв «в лікарні немає для цього
умов».

—	у Раїси Р. виключили телефон.

—	у лютому М. Р. ще продовжував голодівку.

21 березня — їдучи з Києва до Конча-Заспи на Раїсу Р. напав не-
відомий. Він вирвав у неї торбинку, у якій був пашпорт і вір-
ші М. Р., одержані позацензурно.

15	квітня — у Раїси Р. відбувся обшук. Вилучили листи М. Р.,.
одержані позацензурно і друкарську машинку. Після обшуку
її заарештували. Її звинувачували за статтею 62 КК УРСР
(«антирадянська агітація і пропаганда»). Її справу вів майор
1. М. Банєв.

16	квітня — у колишнього політв’язня Григорія Герчака і його
дружини Людмили Литовченко зробили обшук у справі Ра-
їси Р. і їх допитали.

— у Л. Мурженко відбувся обшук у справі Раїси Р. Вилучи-
ли листи її чоловіка Олексія, машинописні тексти, фотогра-
фії. Її допитував слідчий київського КДБ Зінич.

З липня — у справі Раїси Р. допитував Світлану Кириченко кап.
КДБ Дахно.

Літо — відбувся суд над Раїсою Р. Суд був закритий. Жодних
інформацій про перебіг суду на Заході не одержано. Її засу-
дили на 5 р. табору суворого режиму і 5 р. заслання.

Вересень — до жіночого табору ч. 3-4 прибула Раїса Р. Напере-
додні її прибуття з сусіднього табору ч. 5-3 вивезли її чолові-
ка М. Р. в табір ч. 36 у Пермській обл.

Осінь — М. Р. був покараний на 4 місяці в ПКТ.

1982 РІК:

19 січня — М. Р. допитували в справі М. Гориня.

Березень — рішенням ВТЗК інвалідність М. Р. перекваліфікува-
ли з 11 групи на 111, згідно з чим замість 4 години він пови-
нен працювати повний день. Він працював на в’язанні шнур-
ків для прасок.

— жодних інформацій ані про Миколу ані про його дружину
Раїсу на Заході не одержано.

ЗО березня — М. Р. позбавили ларька за невиконання норми.

17 квітня — М. Р. був покараний разом з іншими політв’язнями
на 15 днів ШІЗО за відзначення Великодніх свят.

Червень — М. Р. і інші політв’язні домагалися кращої медичної
обслуги.

20 серпня — М. Р., як керівник УГГ, підписав лист до держ. се-
кретаря США Дж. Шульца на захист Н. Григоряна.

Літо — М. Р. і інші політв’язні написали лист до президента
США, прохаючи допомогти у створенні міжнародної комісії
для інспекції радянських політтаборів.
Від

Української Групи Сприяння Виконанню Гельсінк-
ських Угод

ЗАЯВА

На Україні засуджено на 8 років таборів особли-
вого режиму та на 5 років заслання з конфіскацією
майна народного умільця художника-інтарсиста Ру-
бана Петра Васильовича. Відбувши довгий термін
ув’язнення в Мордовських таборах, він 1973 року по-
вернувся до м. Прилуки, де почав працювати на ме-
блевому комбінаті. У вільний час він робив сувеніри,
які здавав у Художній Салон. 1976 року у подарунок
американському народові Рубан зробив інкрустовану
книжку з дерева. На обкладинці — статуя Свободи і
напис: «200 років». Цю високохудожню працю укра-
ли невідомі особи із його майстерні, а проти художни-
ка розпочато карне судочинство. Його обвинуватили
в приватно-підприємницькій діяльності та в розкра-
данні державного майна. Приватно-підприємницькою
діяльністю вважалося здавання сувенірів у Художній
Салон, що дозволено було законом, а державним
майном — дрібні обрізки дерева, які суд оцінив у
772 карб. Свідки ніякого розкрадання не підтвердили,
і все ж П. В. Рубана засудили за ст. 81 КК УРСР, що
передбачає кару за розкрадання державного майна
в особливо великих розмірах.

КЕРІВНИК УКРАЇНСЬКОЇ ГРУПИ
СПРИЯННЯ ВИКОНАННЮ ГЕЛЬСІНКСЬКИХ УГОД

М. Руденко

Заклик М. Руденка на захист П. Рубана дійшов на Захід без
дати. Був написаний, правдоподібно, в січні 1977 р. П. Рубан був
засуджений 29 грудня 1976 р.
ЛИСТ ДО Л. ПЛЮЩА

Москва, 19. IX. 76

Дорогі наші кияни — Таню й Леоніде!

Хоч ми й не дуже добре знайомі (в останній день
перед Вашим від’їздом я познайомився лише з Та-
нею), але сподіваюся, що це не суттєво — душею Ви
на Україні, отже з нами. А ми, звичайно, з Вами...

Для кожної людини є свій час, коли вона мусить
виконати свій обов’язок перед суспільством. Ви вже
це зробили найвищою мірою — та й зараз робите!
Що ж до мене, то я завжди був самітником, любив
сидіти у своєму лісі. А тепер, бач, виліз: ми створили
в Україні Групу Сприяння Виконанню Гельсінкських
Угод. У перший же день нас закидали битою цеглою
— розгромили мою квартиру. Не знаю, що вони за-
готували на майбутнє. Та якщо вже вийшли, то з до-
роги не звернемо...

Передаю Вам невеличку статтю російською мо-
вою про цю подію. Можливо, десь Ви її надрукуєте.
Та й для Вас особисто — щоб не повторюватись у
листі.

Дорогий Леоніде! Мої колеги, члени Групи, про-
сять Вас увійти до її складу. Петро Григорович Гри-
горенко погодився бути нашим представником у Мо-
скві, а Вас просимо бути представником на Заході. Голос
у Вас могутній, його чути у всіх закутках планети: допо-
магайте нам! Про нашу Групу, а також про свою згоду
бути її членом у Вас є змога заявити так, що почує-
мо не лише ми, — почують усі люди світу. Ви добре
знаєте, як важко виводити інформацію з України —
таке відчуття, ніби живеш на дні глибокої криниці.

Було б добре, якби Ви встановили контакт з укра-
їнською «Свободою» — вони раніше, ніж інші, брати-
муть нашу інформацію. Світ покищо не дуже ціка-
виться Україною — треба його ворушити. І Ви, Лео-
ніде, і Ви, Тетянко, багато — дуже багато! — може-
те для цього зробити. Я глибоко певен, що це відпо-
відає Вашим духовним потребам — мій заклик знай-
де відгомін у Ваших серцях.

Для прямого зв’язку можливостей у нас небагато.
Не знаю навіть, чи дійде цей лист. Та якщо Ви його
отримаєте — прошу зробити заяву: до Вас, Леоніде,
звернулася Група — і Ви дали згоду. Так би нам хо-
тілось. Повірте, ми будемо дуже раді почути від Вас
такі слова.

Далі Ви самі зорієнтуєтесь, що Вам належить ро-
бити. Даємо Вам повне право виступати на захист
українських політв’язнів від імени Групи. Ваш голос
ми будемо підтримувати, а Ви підтримуйте наш го-
лос. За таких умов наша роз’єднаність не перешко-
джатиме.

Передаю сердечний привіт від усіх членів Групи
— і особливо від Зінаїди Михайлівни та Петра Гри-
горовича. Бажаю щастя!..

Ваш Микола Руденко

Лист М. Руденка до Л. Плюща передруковуємо з українсько-
го часопису «Українські Вісті» (ч. 32, 1979 р.), де він був вперше
опублікований.
Організації Об’єднаних Націй, Нью Йорк,

Комісії прав людини,

Організації Міжнародна Амнестія

Голові Президії Верховної Ради Л. Брежнєву

ВІДКРИТИЙ лист

У день перемоги над фашизмом проголошую го-
лодівку, вимагаючи звільнення з ув’язнення фронто-
вика, інваліда війни, комісара, поета, філософа Мико-
лу Руденка.

Сумління тих, що вижили, веління тих, що загину-
ли за Свободу вимагають: годі вбивати і в’язнити,
годі катувати і переслідувати!

Мир прийде тільки тоді, коли не будуть пересліду-
вати борців за ідейні пошуки і за Право!

Свободу Миколі Руденкові і його сподвижникам!

9 травня 1978

Олесь Бердник, письменник
МИКОЛА РУДЕНКО

Прибув у Мордовський табір № 19, 2 грудня 1977
Р-

22 грудня 1977 р. він одержав зустріч з дружиною
— З доби. На зустрічі він говорив дружині, що якщо
йому табірна адміністрація не буде заважати пра-
цювати, тобто писати вірші, то він буде вести себе
добре, тобто не буде брати участи в різних проте-
стах і ін. У тому часі він працював у сушарні, де су-
шать дерево. Праця не важка.

Але не встигла дружина виїхати, як його тут же
послали на важку працю й відібрали в нього вірші.
Руденко на це оголосив голодівку. Через три дні вір-
ші йому повернули, але працю змусили виконувати
непосильну, бо він інвалід війни і поранення в хребет
перешкоджає йому нагинатися. Він відмовився вико-
нувати цю працю, і його з 20 січня 1978 р. скерували
в тюремну лікарню в Барашево для визнання інвалід-
ности.

В день арешту, 5 лютого 1977 року, він був інвалі-
дом третьої групи і одержував пенсію 120 карбован-
ців у місяць. З дня арешту інвалідську книжечку в
нього відібрали, і пенсії він більше не одержує. Проте
групу інвалідности йому встановили як письменнико-
ві, який не виконує важкої фізичної праці. Лікарі так
і казали, що йому б належало другу групу інвалідно-
сти, але як письменникові встановили третю.
В Барашево лікарі встановили йому другу групу
інвалідности і підтвердили, що він дійсно не може ви-
конувати важку роботу. Виписали його 10 лютого
1978 р. з другою групою інвалідности. Проте таборо-
ва адміністрація заявила, що не працювати цілком
він не має права, і призначили його днювальним. На
цій посаді він і зараз.

З 21 березня по 21 квітня 1978 р. Микола Руденко
знову лежав у лікарні в Барашево з приводу заго-
стрення рани в хребті.

5 травня 1978 р. він одержав загальну зустріч з
дружиною 2 години. На запитання, чому не 4 години,
дружині відповіли, що, мовляв, в цьому винен сам
Руденко: він не записався і не ввів себе в графік на
побачення на травень місяць. Руденко ж заявив дру-
жині, що в них немає ніякого графіка і ніколи не бу-
ло.

Через те, шо йому належить два загальних поба-
чення, то дружина запитала, коли можна одержати
друге. Відповіли, що рівно через 6 місяців, тобто 5
листопада. А особисте — 22 грудня 1978 р.

Руденко сказав дружині, що у нього відібрали всі
вірші, які він написав за час арешту й ув’язнення. Вір-
шів дуже багато. Руденко збирається оголосити голо-
дівку й голодувати до тих пір, доки йому не відда-
дуть віршів.

Крім того, він сказав дружині, що не може вико-
нати своєї обіцянки не брати участи в протестах, бо
спокійно жити й працювати йому не дають.

Передати пощастило тільки 2 пари шкарпеток, 2
носові хустинки, одну авторучку без стрижня, труси,
шматок мила, тапочки, білизна — 1 пара. Руденко
сказав дружині, що Осіпов хворий на туберкульозу,
і його перевели в туберкульозне відділення.

Самвидавна інформація про М. Руденка дійшла на Захід без
дати. Була написана, правдоподібно, в кінці грудня 1978 р. або
в січні 1979 р.
Українській Громадській Групі Сприяння Виконанню
Гельсінкських Угод

Копія: Генеральному прокуророві СРСР

ВІДКРИТИЙ лист

Що це голос волаючого в пустелі — аксіома, але
мовчати більше я не можу.

5 лютого 1977 року заарештовано мого чоловіка
— інваліда війни другої групи, українського письмен-
ника Миколу Руденка, пізніше засудженого на 7 ро-
ків таборів суворого режиму та на 5 років заслання
за вільний виклад своїх думок у листах, адресованих
Центральному Комітетові КПРС, а також у художніх
творах, вилучених під час обшуку в нашому помеш-
канні. Поета і філософа, що боровся за права люди-
ни, засуджено за його думки й переконання. З наказу
Управління в справах друку при РМ УРСР за ч. 5 від
3.VIII. 1978 р. знищено всі його книжки. Але цим не
обмежилися. Тепер органи КДБ витончено вбивають
самого письменника. Упродовж року йому не дають
моїх листів, переконують, що я його покинула, заве-
ла кількох коханців і не бажаю відповідати на його
листи, яких я, до речі, також не одержала. Одночасно
його щодня умовляли розкаятися, обіцяючи за це не-
гайну волю. У Київській в’язниці йому казали: «Як
ви розумієте, ми слідкуємо за вашою дружиною і не
можемо удавати, ніби нічого не помічаємо. Напишіть
їй, хай стане розсудливою, інакше ми будемо судити її
за погану поведінку». І чоловік писав мені, вірячи, що
ці листи дійсно відсилають. Про це я дізналася через
рік пі сля його арешту під час особистого побачення з
чоловіком. Після його прибуття до Мордовського та-
бору ч. 19 знову конфіскують його й мої листи, у нього
відбирають вірші, забороняють посилати їх у листах
до мене і, таким чином, змушують Миколу Руденка
кілька разів оголошувати голодівку протесту.

Нарешті, в січні 1979 року в Мордовських таборах
працівники КДБ розповсюдили фотографії та доку-
менти, що компромітують мене, показали їх чолові-
кові й викликали родинний скандал.

Тим часом у моєму помешканні просвердлили
стелю, натикали мікрофонів. Один із них пробив
штукатуру й висунувся в спальні над моєю головою.
Більше ніж два роки без пояснення причин у мене
відключали телефон. Мене — ветерана праці незакон-
но звільнили з роботи. Працівники КДБ пересліду-
ють мене завжди й всюди. Коли я знову влаштувала-
ся на роботу в міліції (на посаду сторожа), мене
раптом негайно викликали до начальника — майора
міліції Стрільця Юрія Пантелеймовича. Начальника
на місці не було, а в його кабінеті мене чекав праців-
ник КДБ капітан Котовенко Іван Іванович. Понад дві
години він тримав мене в чужому кабінеті, не говоря-
чи ні про що конкретно,але й не відпускав. Повер-
нувшися додому, я виявила, що в помешканні в цьо-
му часі побував хтось сторонній.

Коли я послала телеграму на ім’я керівника Все-
союзного КДБ Юрія Андропова про те, що, проте-
стуючи проти жорстокого поводження з ним у табо-
рі, мій чоловік Микола Руденко голодує вже 15 днів,
капітан Котовенко викликав мене в КДБ і сказав: «Я
відповідаю на телеграму, яку ви вислали в КДБ СР-
СР: якщо ви ще раз пошлете щось подібне, то ми бу-
демо вас судити за наклеп на адміністрацію табору».
Одного разу капітан Котовенко сам прийшов до
мене на роботу й пробував схилити мене до співро-
бітництва з КДБ для дій проти мого чоловіка. Коли
ж я відмовилася й сказала, що не маю наміру трима-
ти в секреті нашу розмову, співробітники КДБ, оче-
видно боячися, що я назву їх імена, стали діяти про-
ти мене чужими руками: через приватних осіб, на-
чальників по роботі, домоуправління й співробітни-
ків міліції, які 12 лютого вдерлися до мене в помеш-
кання, не постукавши, і які склали наклепницький
протокол, ніби в мене живе злочинець, якого розшу-
кує міліція.

Хоч би куди я пішла, завжди ніби випадково на
моїй дорозі траплявся підозрілий «закоханий», який
переслідував мене і на роботі й на пляжі. Нарешті,
органи КДБ досягли свого і показали моєму чолові-
кові якісь фотографії, що призвели до великої родин-
ної сварки. Але я глибоко переконана, що Комітето-
ві держбезпеки потрібна не сама лише розлука. КДБ
хоче знищити Миколу Руденка будь-яким способом,
а родинна сварка підстроєна ним для того, щоб ви-
правдати себе. КДБ не може простити, що цей непо-
кірний свободолюбний письменник і в суворих умо-
вах табору мужньо далі веде боротьбу за права лю-
дини. Органи КДБ пильно стежать, щоб ні один ря-
док із творчости Миколи Руденка не уцілів. З цією
метою вони зробили в нашому помешканні 6 обшу-
ків, до того ж три останні відбулися вже після ареш-
ту мого чоловіка, себто 12 грудня 1977 р. уночі проти
10 лютого 1978 р. та вночі проти 7 березня.

Постанову на обшук минулої ночі 6.ІІІ.79 санкціо-
нував прокурор УРСР Глух Федір Кирилович і узгід-
нив старший слідчий для особливо важливих справ
слідчого відділу КДБ УРСР майор Слобоженюк Ми-
кола Михайлович із начальником слідчого відділу
КДБ УРСР полковником Туркином та замісником
голови КДБ УРСР генералом Мухою.
Обшук робили, як пояснив капітан Селюк Анато-
лій Васильович, у справі українського письменника
Олеся Бердника, але забрали збірку поезій Миколи
Руденка за 1977-1978 роки «За ґратами», міжнародні
листи, адресовані мені, мою записну книжку і мою
друкарську машинку, хоч усе це не має ніякого відно-
шення до справи Олеся Бердника.

Обшук уночі проти 10 лютого 1978 р. фактично
зробили незаконно і в мою відсутність. Коли ж я, як
уже закінчувався обшук, прийшла додому, то стар-
ший слідчий КДБ УРСР майор Сірик показав мені
так звану «Постанову на обшук» не тільки без санк-
ції прокурора, але й без ніяких печаток і штампів, —
яка була надрукована на чистому аркуші і яку підпи-
сав майор Сірик, що намагався переконати мене, що
ця постанова законна.

Комітет держбезпеки ігнорує всі закони. Щодо ме-
не й мого чоловіка брутально зневажається право на
недоторканість житла, на недоторканість особи й ро-
дини і навіть право на думки й переконання.

Я звертаюся до письменників і вчених світу, до
Голів урядів країн-учасниць наради в Гельсінкі й
Беоґраді: во ім’я людяности, во ім’я всього святого,
станьте на захист мого чоловіка, врятуйте життя по-
етові й мислителеві Миколі Руденкові!!!

7. III. 1979
м. Київ, 84, Конча-Заспа, І, пом. 8.

З розпукою й надією

Раїса Руденко
Генеральному секретареві ЦК КПРС.,
Голові Верховної Ради СРСР
Леоніду Іллічеві Брежнєву

Від дружини українського письменника Руденка
Миколи Даниловича, інваліда Великої вітчизня-
ної війни II групи

Вельмишановний Леоніде Іллічу!

19 грудня 1980 р. в Мордовському таборі ч. 385/
3-5 український письменник Микола Руденко прого-
лосив смертельну голодівку в зв’язку з тим, що про-
тягом цілого часу його ув’язнення зазнає незаконних
і безпідставних знущань:

1.	Йому зовсім не віддають листів від друзів. Кон-
фіскують більшість листів від мене і його до мене.
Ті ж рідкісні листи, яким пощастить перейти через
цензуру, доходять зі спізненням на місяць-півтора.
Наприклад, лист висланий 25 травня 1980 року (кви-
танція 167), я отримала через 35 днів, цебто ЗО червня
1980 р. Інший лист, з 12 вересня 1980 р. (квитанція
403), я отримала через 46 днів, цебто 28 листопада
1980 р. Це саме діється з моїми листами до нього. На
ділі виходить, що ми позбавлені листування.

2.	Мій чоловік, інвалід Вітчизняної війни другої
групи, перейшов у таборі дві операції, що мають зв’я-
зок з його службою в армії. Проте від серпня 1980 р.,
згідно з рішенням таборової медичної комісії (не див-
лячись на важке поранення хребетного стовпа роз-
ривною кулею), його змушують працювати на стан-
ку, на якому всі рухи протипоказані при пораненні
хребтового стовпа і важко його травмують.

Влітку 1980 р., коли табірна адміністрація пору-
шила закон у відношенні до мого чоловіка, я вислала
Вам телеграму. Після того начальники табору деякий
час більш-менш притримувалися законів. Зате мене
викликали в управління КДБ і відкрито погрожували
розправою. Капітан Котовенко І. І. так і сказав: «Це
наша відповідь на вашу телеграму в Москву».

Така реакція КДБ змусила мене цього разу звер-
нутися до Вас з відкритим листом. Зокрема, коли
працівники КДБ виконали свою обіцянку: вони поз-
бавили мене листування з чоловіком і друзями; без
будь-яких пояснень вилучили у мене телефон; без нія-
ких підстав забрали у мене друкарську машинку 4
серпня 1980 р., установили підслухову апаратуру; не
дають (тишком-нишком, звичайно) влаштуватися на
роботу, а якщо я вже улаштовуюся, впливають на
моїх начальників з метою позбавити мене роботи;
доклали зусиль, щоб опоганити нащі чудові родинні
стосунки, сподіваючись, що хтось із нас двох (ско-
ріше той, що в неволі) не витримає, не переживе і
одно нещастя потягне за собою друге.

У листопаді 1980 р., під час двогодинного поба-
чення у таборі, я побачила Миколу Руденка в жахли-
вому стані. Від нестерпного болю в пораненому на
війні і травмованому в таборі хребтовому стовпі він
не міг ні сидіти, ні стояти. Важко було дивитися на
його муки протягом тих неповних двох годин поба-
чення, під час якого, до речі, нам про все заборони-
ли говорити.

Коли взяти до уваги, що такі жахливі фізичні і
моральні муки він терпить постійно, стає зрозумі-
лим, чому у день свого 60-річчя 19 грудня 1980 р., Мико-
ла Руденко проголосив безтермінову голодівку аж до
смерти, якщо не припинять беззаконних знущань.

Звертаюся до Вас, вельмишановний Леоніде Ільлі-
чу, з надією, що уособлюючи найгуманнішу в світі
владу, Ви не допустите до злочинної розправи над
поетом.

25 грудня 1980

Руденко Раїса Опанасівна
м. Київ-84, Конча-Заспа 1, кв. 8

Звернення Раїсн Руденко передруковуємо з українського часо-
пису «Шлях перемоги» (1 березня 1981 р.).
СЕНИК ІРИНА

ІРИНА МИХАЙЛІВНА СЕНИК

Стала членом Української Гельсінкської Групи
в лютому 1979 р.

Народилася 8 червня 1926 р. у Львові, поетеса, мистець,
медсестра. Інвалід II групи. Відбула 10 р. ув’язнення за
участь в укарїнському визвольному русі (1944-1954). Перед
арештом жила в Івано-Франківську. Була заарештована у
листопаді 1972 р. і засуджена у лютому 1973 р. за ст. 62-1
КК УРСР («антирадянська агітація і пропаганда») на 6 р.
табору суворого режиму і 5 р. заслання. Строк покарання
відбувала в жіночому таборі ч. 3-4 у Мордовській АРСР.
Брала активну участь у протестах жінок-політв’язнів. За-
слання відбувала в Казахській РСР.
Хронологія

1978 РІК:

15 листопада — Ірину Сеник відправили на заслання в Уш-Тобе
в Казахській РСР. Працювала прибиральницею в готелі.

1979 РІК:

10 вересня — 1. С. була на двотижневій відпустці в Івано-Фран-
ківську.

1980 РІК:

— 1. С. на засланні зламала руку. Важко хворіла.

1981 РІК:

— І. С. перебувала в тій самій місцевості на засланні.

1982 РІК:

— І. С. далі перебувала на засланні у тій самій місцевості.

Докладніші дані про І. Сеник є подані в альбомі «Нездолан-
ний дух, мистецтво і поезія українських жінок, політв'язнів в СР-
СР»-В-во «Смолоскип», 1977, стор. 136.
Начальникові ГУВТУ

Копія: начальникові ВТК 385/3
гр. Шабатура С. М.

691610 Курганська обл.

м. Мак у шино

вул. Д. Бєдного 76, кв. 12

ЗАЯВА

В цьому 1978 р. закінчує термін ув’язнення Сеник
Ірина Михайлівна, 1926 року народження, арештова-
на в 1972 р. і засуджена Івано-Франківським обла-
сним судом на 6 років табору суворого режиму і 5
років заслання за ст. 62 ч. 2 КК УРСР. Під час пер-
шого ув’язнення в 50-ті роки вона тяжко хворіла і пе-
ренесла надзвичайно складну операцію на хребетно-
му стовпі та інші не менш складні операції. В наслі-
док цього вона стала інвалідом II групи. Працювати
вона не може і немає жодної певности, що в будь-
який момент вона не стане абсолютно нерухомою.
Тепер Сеник І. М., хоч і перебуває в умовах ув’язнен-
ня, має шматок хліба і дах над головою. Опинив-
шись на засланні, вона може позбутися одного і дру-
гого, бо інвалідність позбавляє її можливості працю-
вати і заробляти на прожиток.

Цілком можливо, що медкомісія візьме до уваги
цю обставину і взагалі порушить справу про звіль-
няння Сеник І. М. з заслання. Але якщо цього не ста-
неться, то я звертаюсь до Вас з проханням скерувати
її для відбуття заслання в м. Макушино Курганської
области.

Я беру на себе обов’язок забезпечити Сеник І. М.
матеріально і догляд за нею.

Працюю я в художній майстерні й можу зароби-
ти до 200 карбованців на місяць, чого цілком досить
для двох жінок. Я певна, що моє прохання не супе-
речить режимним міркуванням та що його задово-
лення залежить лише від морального рівня адміні-
страції.

24 II. 78

С. Шабатура
З ЛИСТА І. СЕНИК

«...Жінок було мало, разом зі мною чотири. їхали у
великій камері; давали переварену воду, але холодну,
якої я не могла пити, а гарячої не могла допросити-
ся. У Петропавловську цілком захворіла. Пролежала
дев’ять діб. Ниркові приступи. Лікували добре, стави-
лися дуже добре...

Тут я зустріла жінку (Яригіна), яка за «слово Бо-
же» відсиділа в психіатричній лікарні 19 років. Жінка
мужня і цілком розумна. Під опікою медсестри вона
їхала додому. Свого часу вона перебувала в одній
кімнаті з Раєю Івановою, казала, що не могла їй до-
помогти, бо Рая не хотіла жити і наклала на себе ру-
ки...

Жінки-політв’язні в таборі Барашево говорили,
шо Рая була така ж «ненормальна», як і її дев’ять по-
сестер, себто вірила в Бога і не визнавала влади, а та-
кож таборової адміністрації. Треба було когось ви-
брати, щоб залякати «психушкою», вибрали Раю (мо-
же, жеребки кидали?), а фінал — самогубство в Каза-
ні...

Далі я поїхала в Цілиноград. Там поклали мене в
санчастину, де кілька разів викликали швидкі допо-
могу. Лікували добре — годували теж... Три дні піз-
ніше поїхали до Алма-Ати. Камери з вигодами: по-
стійно гаряча й холодна вода, харчі чудові... такі вві-
чливі... речі носили... Але чомусь «добрячі» призначи-
ли нагляд: чотири зголошення на місяць, не виходи-
ти з хати від восьмої вечора до сьомої ранку... Обіця-
ють влаштувати на роботу за фахом, допомогти
знайти квартиру.

Виходжу рідко. Зібравши сили, іду на пошту... Ось
може мине гострий період поліартриту й усе якось
влаштується. Дуже хочу ще два роки — до пенсійно-
го віку — попрацювати.Так у Талди-Кургані сказали,
що якщо буду лояльною, то за два з половиною ро-
ки мене звільнять.

* Уривки з листа 1. Сеник дійшли на Захід без дати. їх підго-
товила М. Ланда і вони були поширені в самвидаиі.
ЛИСТ ІРИНИ СЕНИК

Іванко!

Дорога, моя, рідна, незабутня! Ти потребуєш по-
мочі, а я можливости не маю помогти. Навіть надії
на швидке чи подальше побачення гаснуть, як ті ліх-
тарі на вулицях споночілих.

До болю вдивляюся у кожне слово твоє, вбираю
в себе запахи далекі і плачу, читаючи... «Мій добрий,
заграй нам дуду...».

Ось бачиш, місяця молодого серп нахилився до
мого вікна. Певно і твого торкнеться ось-ось. Певно
мелодії колядок новорічних переливаються у твоєму
і моєму серці, аби самотність наша не цвіла снігами
білими.

Сьогодні новий рік. Я ще не знаю — надійний, чи
безнадійний, хоч вістки як стріли затруєні.

Думаю про давнє, сучасне і майбутнє. Вони
вщерть наповнені шовковим барвінком нашої землі.
Житом, яким посипали пороги на краще життя кали-
ною рясною.

Твій афідавіт, буде безрезультатним, дорога.Вуй-
ко Іван теж даремно старався. Відмовили. І буде тих
відмов..., а від них огірчень і смутку і журби журли-
вої.

Не трать здоров’я, бо й так його не вистачає. Му-
шу свій ХРЕСТ сама нести, здалека від усього, що
рідне. І понесу... бачиш, вже півтора року ось-ось (16.
11) сповниться. А ті 3,5 є марниця. Якби Бог здоров’я
послав.

Святвечірню зірку колядувала з усіма, у цілому
світі. Якою то була чудова мандрівка з вертепом в
руці і Зорею надій у серці! Сама не знаю звідки ця
фантазія у сірості буднів. І твої чудові листівки на
моєму різдвяному столі пишалися, і трійця горіла і
стигла кутя запашна. Це вперше, після довгих років
поневіряння.

А тим часом січень спішився у гості.Так далекий
січень 1972 року... 12 січня. Хата не прибрана. 1 віст-
ка — колюча, як дріт. 12 січня — не буде Маланки, .1
Василь — Місяць у смутку спливе. Тих січнів, тих
дротів, вагонів, решіток, наче б життя все в січне-
вих...[нерозбіриво]. Боже, мій Боже, рік старий схли-
пує. А мої друзі десь у світах. Світи необійдені, світи
поторощені, як поторощене власне життя. Кочугури
снігу біліють на спогадах. А сніг запорошує шлях
майбуття.

Ось, бачиш, дорога, як зле мати чуле серце.

Майже місяць хворіла вірусовим грипом. Тепер
вщухло все, хоч слабість осталася. Думаю про взори
і вишивки. Але, тепер мені не до них. Трохи читаю і
святами втішаюся під небом чужим.

Пригортаю, цілую. Думаю. Ох, ті думи. Чекаю
вісток.

Завжди...

4.01.80

Ірка

Лист Ірини Сеник до її двоюрідної сестри в Дітройті пере-
друковуємо з українськрото часопису «Новий шлях» (5 квітня
1980 р.).
СІЧКО ВАСИЛЬ

ВАСИЛ ЬСІЧКОПЕТРОВИЧ

Став членом Української Гельсінкської Групи
26 лютого 1978 р.

Народився 22 грудня 1956 р., син колишніх українських по-
літв’язнів (мати — Стефанія Петраш; батько Петро, член
УГГ, нар. в 1926 р.; сестра Оксана, нар. в 1963 р; брат Во-
лодимир, нар. в 1960 р.), студент, кол. член ВЛКСМ (ком-
сомолу). Учився на факультеті журналістики Київського
університету. У 1977 р. був виключений з університету за
відмову стати донощиком КДБ. Домагався виїзду на нав-
чання до США. У вересні 1977 р. зрікся радянського гро-
мадянства. Виступав на могилі українського композитора
В. Івасюка. Був заарештований у липні 1979 р. і засудже-
ний у грудні того року у Львові на 3 роки ув’язнення. У
січні 1982 р. був засуджений за зфабриковану кримінальну
справу на додаткових 3 роки ув’язнення. Строк ув’язнен-
ня відбував у концтаборі в м. Черкасах.

Книжки про В. Січка, видані на заході:

«А Ратіїу Того Арагі» (по англ.); уклала д-р Н. Строката,
В-во КПЛ СКВУ, 1981, стор. 44.

Хронологія

1977 РІК:

18 вересня — Василь Січко зрікся радянського громадянства.
Здав у відповідні установи свій пашпорт і військовий квиток.

1978 РІК:

20 жовтня — В. С. викликали на допит в КДБ.

1979 РІК:

7 березня — у В. С, (у хаті родини Січків) відбувся обшук у спра-
ві О. Бердника. Вилучили університетські записи з філософії
й історії. Обшук тривав 10 годин.

9 січня — був присутній на суді над В. Стрільцевим у м. Долині
Івано-Франківської обл.

12 червня — у день св. Тройці В. С. промовляв на могилі замор-
дованого агентами КДБ українського композитора В. Івасю-
ка у Львові. Він говорив: «Ми не знаємо, коли помер В. Іва-
сюк, знаємо лише день його похоронів — 22 травня». В. С.
закликав щорічно відзначати 22 травня, як день жалоби, день
пам’яті діячів української культури, які загинули в загадко-
вих обставинах. Він назвав Леонтовича, А. Горську, Р. Па-
лецького. На заклик В. С. присутні вшанували В. Івасюка
хвилийною мовчанкою.

5 липня — у В. С. зробили обшук. Вилучили зошит його власних
віршів. Після обшуку його (і його батька Петра) заарештува-
вали. Його звинуватили за ст. 187-1 КК УРСР («поширю-
вання завідомо неправдивих вигадок»). Його справу вів слід-
чий КДБ Іванов.
10 липня — матір В. С. Стефанію Петраш повідомили, що її син
є на психіятричній експертизі у Львівській обласній психлі-
карні. У психлікарні В. С. перебував цілий місяць.

4 грудня — у Львові відбувся суд над В. С. (і його батьком Пе-
тром). Справу розглядав Львівський обласний суд у складі:
голова — Крючков, прокурор — Руденко, засідателі — Чу-
пенко і Шалаїкін (докл. див. кн. «Інф. бюлетені», стор. 141-
146). В. С. інкримінували виступ на могилі В. Івасюка і його
власні вірші. Проти В. С. свідчили два його товариші з уні-
верситету — Сергій Одрин і Павло Білокобильський, які го-
ворили, що В. С. мріяв про створення підпільної студентсь-
кої організації. Суд був закритий, і про нього його матір не
повідомили. На суді свідчила завідуюча псих, відділом
Львівської психлікарні. Вона заявила, що В. С. є цілком пси-
хічно здоровий. Його засудили на 3 роки табору посилено-
го режиму.

11 грудня — В. С. мав одногодинне побачення у Львівській тюр-
мі зі своєю матір’ю, сестрою Оксаною і братом Володими-
ром.

24 грудня — В. С. мав одногодинне побачення зі своїм батьком
у Львівській тюрмі.

Кінець грудня — В. С. відправили в концтабір в м. Черкасах, де
він працював на будівництві.

1981 РІК:

З грудня — В. С. був заарештований в концтаборі в м. Черкасах.
Його примістили в СІЗО.

10 грудня — В. С. пред’явили зфабриковане звинувачення за ст.
229-6 («виготовлення або збут наркотичних речовин»).

1982 РІК:

4 січня — нарсуд Придніповського р-ну м. Черкас розглядав
справу В. С. Голова суду — Кульчицький. Суд відбувався в
камері СІЗО. Матір, яка прибула на побачення з сином, на
суд не пустили. В. С. засудили на 3 роки ув’язнення.

Президії Верховної Ради СРСР

ЗАЯВА

Я, Січко Василь Петрович, 1956 року народження,
українець, бувший студент Київського державного
університету ім. Т. Г. Шевченка, відмовляюся від гро-
мадянства СРСР у зв’язку з тим, що мене незаконно,
в наслідок гоніння і травлі протягом двох років, ви-
ключили з Київського університету з факультету жур-
налістики (наказ про виключення № 506 від 20 липня
1977 року) і вимагаю дати мені право на еміграцію
в Сполучені Штати Америки для здобуття притулку
й осягнення вищої освіти в цій країні.

Свій пашпорт громадянина СРСР (серія ХІ-ИС
№ 687-717) виданий Долинським РВВС Івано-Фран-
ківської области, та свій військовий квиток (серія ИК,
№ 3556733), виданий Долинським райвійсккоматом
Івано-Франківської области, я здаю у відділ внутріш-
ніх справ Московського райвиконкому міста Києва,
де я в даний час прописаний, разом з копією заяви
про вихід з громадянства СРСР.

Свою заяву про незаконність виключення мене з
Київського державного університету обґрунтовую та-
кими фактами:

Я син колишніх політв’язнів. Через це у районно-
му відділі Комітету державної безпеки міста Долини,
де я проживав до вступу в університет, вирішили взя-
ти мене під свою «опіку», хоч, як відомо, діти за ко-
лишні провини батьків не відповідають і злочинів, чи
яких-небудь проступків я не вчинив, чесно виконував
свої громадянські обов’язки і тому першою незакон-
ністю вже була така нездорова цікавість щодо мене
і «опікування» з боку районних органів державної
безпеки. Це було образою моєї громадянської гідно-
сти. Як тільки в 1975 році я поступив на денне нав-
чання в Київський державний університет на факуль-
тет журналістики, мого батька почали викликати в
районний Комітет державної безпеки з різними про-
позиціями, досягнення яких домагались через шан-
таж щодо мого перебування в університеті. Після то-
го, як батько категорично відмовився від будь-яких
пропозицій з боку даних органів, начальник Долин-
ського районного Комітету держбезпеки Кущенко зро-
бив заяву, що я дальше як до другого курсу в універ-
ситеті навчатись не буду і він, обіцяє, що дорога на
третій курс, як і взагалі до вищої освіти, мені буде
раз і назавжди закрита. Після цього в університет з
Долинського КДБ прийшла на мене «характеристи-
ка» для ознайомлення з нею двох людей — декана
факультету журналістики Прилюка та секретаря
партбюро факультету журналістики Погрібного.

І зразу ж під час першої сесії 1975/1976 навчально-
го року з боку декана була спроба організувати трав-
лю проти мене, з тим, щоб виключити з університету.
Всім викладачам, які мали приймати в мене екзаме-
ни, були дані вказівки виставити мені оцінки «незадо-
вільно». Та троє з викладачів виставили мені оцінки
відповідно до знань, тобто «відмінно». І тільки остан-
ній з викладачів Парахіна, що викладала в нас курс
російської мови, виявилась людиною слабкою і нік-
чемною, і піддалась тискові зверху. Я знав наперед
про вказівку провалити мене на екзаменах і тому під-
готовлявся до них чудово. Відповіді мої всі були пра-
вильні і змістовні; на безліч додаткових запитань, які
були поставлені Парахіною в надії провалити мене,
я відповів також. І тоді Парахіна, розгубившись зов-
сім, зробила сміхотворну, просто анекдотичну заяву,
що вона, мовляв, не може мені виставити оцінку, бо
я не розмовляв російською мовою в гуртожитку, на
міському транспорті, як вона мені раніше радила. І
після тих слів, вимовлених тремтячим голосом, зати-
наючись і червоніючи, вона мені виставила оцінку
«незадовільно».

Після того, як я опротестував даний висновок ви-
кладача, мені дали змогу скласти цей екзамен перед
комісією і я пересклав його. Проте спроб виключити
мене, зачепитись за щось, чи просто образити, не по-
лишали.

Наведу із безлічі фактів, наприклад, один хоч і
незначний, та зате типовий. На першому курсі я зай-
мався активною громадською діяльністю і часто май-
же сам, працюючи ночами, випускав газету «Комсо-
мольський прожектор» факультету журналістики.
Підкреслюю, що випускав майже сам, хоч в штаті
штабу редакції і газети числився цілий ряд студентів,
які перебували там формально. Коли ж газета отри-
мала в нагороду почесну грамоту Університетського
комітету ЛКСМУ, то на факультетських зборах пере-
читали і похвалили всі прізвища, що були в списку
редакції, не згадавши тільки мого. Коли ж я після
зборів запитався в доповідача в чому справа, він ска-
зав, що перед виступом його доповідь процензурував
секретар партбюро Погрібний і викреслив звідси моє
прізвище, заборонивши його вимовляти на факуль-
тетських комсомольських зборах.

На другий рік він взагалі заборонив комсоргові
давати мені будь-які громадські доручення з тим,
щоб потім репресувати мене по комсомольській лінії,
полегшивши цим самим спробу виключення з універ-
ситету. Я чотирнадцять разів (14) звертався до ком-
сорга групи з просьбою дати мені постійне громадсь-
ке доручення, та все марно, комсорг тільки червонів
і все якось старався відговоритися і перевести розмо-
ву на щось інше. І ось весною цього року секретарем
партбюро факультету журналістики Погрібним А. Г.
був даний «таємний наказ» комсоргу факультету Буг-
рину Валентинові винести мені рішенням факультет-
ського бюро комсомолу сувору догану з занесенням
в облікову карточку,що й було комсоргом запопадли-
во виконано. Додам тільки, що про цей наказ Погріб-
ного, про ці його незаконні втручання в комсомоль-
ські справи, я знав ще за два тижні до засідання бю-
ро.

Після винесення догани Погрібний зустрів мене і
спробував шантажувати, сказавши, що коли я не по-
дам заяви на відчислення з університету за власним
бажанням, то мені зроблять так, що виключать з
комсомолу (а після цього, як відомо, студенти вибу-
вають з університету автоматично).

На шантаж я не піддався. Проте наближалась літ-
ня сесія 1976/1977 навчального року і, як мені стало
відомо, декан знову зробив викладачам заяву, щоб
мене провалили на обліках та екзаменах. Проте, по-
бачивши, що я успішно почав складати заліки і по-
боючись, що викладачі, які будуть приймати екзаме-
ни, знову виявляться чесними людьми, декан і секре-
тар партбюро вирішили не допустити мене до екза-
менів і взяли цю брудну і підлу місію на себе. Декан
Прилюк не прийняв у мене заліку із свого предмету,
тобто з теорії і практики журналістичної творчости,
який він у нас викладав. Причому не прийняв не то-
му, що я не знав предмету, а просто нагло не виста-
вив оцінки, не захотівши не то що читати, а навіть
взяти в руки мою залікову письмову роботу, щоб хоч
глянути, що там написане.

А Погрібний в свою чергу виставив мені за курсо-
ву роботу, написану на тему «Проблеми людини і
природи в сучасній прозі» двійку за те, що я написав
цю курсову роботу на основі роману Олеся Гончара
«Собор» і звинуватив її в «безпартійності», «безприн-
циповості», «богошуканстві», і безліч інших «гріхів»,
якими в роботі не пахло і близько.

На основі цих предметів декан видав наказ про
недопущення мене до складання екзаменів. Тільки ме-
не одного! Хоч 21 студент нашого курсу не склав був
на той час курсової роботи і 28 студентів мали ака-
демзаборгованість з заліків. Чим пояснити факт та-
кого блюзнірства, такої грубої дискримінації моєї
особи?

Незаконність виключення мене з університету під-
тверджують також слова Погрібного, що, мовляв,
якби я вчився десь у технічному вузі, чи на якомусь
природничому факультеті, то мене б ніхто не зачіпав,
а на журналістиці, як гуманітарному, та ще й партій-
ному факультеті, мені з таким минулим моїх батьків
не місце.

Не допустивши до екзаменів, мене виключили,
мовляв, за «неуспішність» (наказ № 556 від 20 липня
1977). Але якою може бути неуспішність, чи вірніше
«академзаборгованість», як пишеться в наказі, коли
мені просто не дали скласти ні одного екзамену?

Заяву, яку я написав в ЦК КПРС від 12 серпня ц.
р. переслали в Міністерство освіти УРСР і звідти
прийшла мені т. зв. «відповідь», що мене виключили
за «академзаборгованість». Та в цій же заяві від 12
серпня, я написав, що коли мене до початку цього
навчального року не поновлять в університеті, то я
відмовляюся від громадянства СРСР і вимагаю дати
мені дозвіл на еміграцію в Сполучені Штати Америки
для отримання громадянства цієї країни і здобуття
там високої освіти.
Відмовляюся також від перебування в лавах ВЛК-
МС. Свій комсомольський квиток здаю в Денталь-
ний Комітет ЛКСМУ.

18 вересня 1977

В. Січко
СІЧКО ВАСИЛЬ ПЕТРОВИЧ

Українець. Народився 22 грудня 1956 року в місті
Магадані. Син політв’язнів, що відбули строки ув’яз-
нення по 10 років за звинуваченням в українському
націоналізмі. Жив і закінчив середню школу в місті
Долині Івано-Франківської области. Після закінчен-
ня школи рік працював токарем на заводі. В 1975 ро-
ці вступив у Київський університет на факультет жур-
налістики. Коли органи держбезпеки довідались про
це, його батька відразу викликали в районне відді-
лення КДБ і, шантажуючи перебуванням Василя в
університеті, почали пропонувати його батькові ста-
ти «інформатором» органів. Коли ж той з обуренням
відкинув усі пропозиції, начальник Долинського ра-
йонного відділення КДБ Кущенко заявив батькові
Василя, що його син далі другого курсу в університе-
ті навчатися не буде і дорога йому на третій курс і
взагалі до вищої освіти буде зачинена раз і назавжди.
Після цієї заяви в університет із районного відділен-
ня КДБ прийшла «характеристика» на Василя Січка
і там зараз же почали вживати заходи, щоб позбути-
ся такого студента. В часі першої зимової Сесії 1975/
1976 навчального року декан факультету журналісти-
ки Прилюк дав вказівки всім викладачам, які повин-
ні були приймати іспит, виставити студентові Січкові
оцінки «незадовільно». Але троє викладачів вияви-
лись чесними людьми і виставили оцінки згідно із
знанням, тобто «відмінно». І тільки останній з викла-
дачів, Парахіна, яка приймала іспит з російської мови,
виявилась людиною нікчемною і піддалась натискові
зверху. Василь Січко був попереджений друзями про
вказівки декана і через те прийшов на іспит дуже до-
бре підготованим. Він відповів на всі питання картки,
на додаткові питання і тоді розгублена Парахіна за-
явила, що вона не може виставити йому оцінку з ро-
сійської мови тому, що всюди в гуртожитку, в місь-
кому транспорті і т. д. розмовляв українською, а не
російською мовою і написала «незадовільно». Після
багатьох безуспішних спроб виключити Василя Січ-
ка за неуспішність, йому на другому курсі почали
прямо пропонувати піти з університету за власним
бажанням, з тієї причини, що йому з такою біографі-
єю й минулим його батьків в університеті і тим біль-
ше на факультеті журналістики не місце. Секретар
партбюро факультету журналістики Погрібний сказав
Василеві, що якщо той не піде з університету сам, йо-
го виключать із комсомолу і після цього студент ви-
буває з університету автоматично. Василь Січко кате-
горично відмовився подавати заяву про вихід за вла-
сним бажанням. Але наблизилась літня сесія 1976/77
навчального року і декан Прилюк видав наказ про
недопущення до іспитів студента Січка і потім на під-
ставі того, що він не здавав іспитів, вийшов другий
наказ, підписаний ректором університету, про виклю-
чення Василя Січка з Київського університету (нак.
№ 556 від 20 липня 1977 року).

12 серпня Січко написав заяву на ім’я Брежнєва
з просьбою відновити справедливість, інакше він ви-
мушений буде вжити заходи на знак протесту проти
репресій і беззаконня, а саме: відмовлення від грома-
дянства СРСР, подання заяви на виїзд до США й ін-
ші. Поскільки відповіді від інстанції, в яку було пода-
но заяву, не надійшло, 18 вересня В. Січко вибув із
громадянства СРСР і подав заяву на еміграцію до
США. Заяву про відмовлення від радянського грома-
дянства він в той же день відіслав до Президії Вер-
ховної Ради СРСР і Президії Верховної Ради УРСР.
Свій пашпорт і воєнний квиток він здав у районне
управління внутрішніх справ Московського району
міста Києва, де був у тому часі прописаний. Комсо-
мольський квиток із заявою про вихід із членства
ВЛКСМ Січко відіслав до ЦК ЛКСМУ. На початку
листопада органи внутрішніх справ спробували заа-
рештувати Василя Січка за звинуваченням у тому,
що він ніби на знак протесту проти дискримінації і
геноциду українського народу хоче спалити себе на
Хрещатику в Києві в часі демонстрації, присвяченої
60-річчю СРСР. Після марних спроб знайти Василя,
міліція заарештувала, як закладника, його батька Пе-
тра Січка, протримала його під арештом декілька
днів і після свят звільнили.

Після цього Василя Січка неодноразово намага-
лись забрати в армію, від служби в якій він рішуче
відмовився на тій підставі, що не являється громадя-
нином СРСР. Тоді 17 січня 1978 року він був заареш-
тований працівниками внутрішніх справ і доставле-
ний під конвоєм в Івано-Франківську облпсихлікар-
ню, де йому за відмовлення від громадянства і від-
мовлення від служби в лавах радянської армії була
виставлена діягноза — шизофренія. 31 січня із псих-
лікарні його випустили.

26 лютого 1978 року Василь Січко став членом
Української Гельсінкської Групи.

Інформація про Василя Січка дійшла на Захід, як анонімний
документ без дати. Була написана, правдоподібно, в березні
1978 р.
Комісії Львівської обласної судово-психіятричної
експертизи

Від Січко Стефанії Василівни
матері Січка Василя, що проживає в м. Долині
по вул. П. Мирного, 14, Івано-Франківської области

ЗАЯВА

Як стало відомо, з початком серпня ц. р. мій син
Василь Січко, 1956 р. буде представлений на судово-
психіятричну експертизу для встановлення його пси-
хічного стану.

Мій син Василь спрямований до вас Львівською
обласною прокуратурою «як запідозрюваний у ско-
єнні злочину», тобто за те, що він уголос висловив
свої думки, які, проте, не принесли жодної шкоди су-
спільству.

Як мати, з усією рішучістю заявляю, що мій син
Василь Січко ніколи і нітрохи не страждав ні психіч-
ним, ні фізичним захворюванням. Я ніколи не помі-
чала в нього будь-яких відхилень від норм поведінки,
апетиту, сну, ніколи не бачила його в депресивному
стані. Весь час мій син у середній школі вчився успіш-
но й закінчив її з відмінними і добрими оцінками.
Склавши вступні іспити на відмінно в Київському
університеті, він упродовж двох років на факультеті
журналістики був здібним та активним студентом.
Він багато читає і має свою власну бібліотеку — по-
над 2.000 книжок.

Мій чоловік і я в повоєнні часи були репресовані,
а згодом коли старший син Василь поступив на нав-
чання, органи КДБ намагалися зробити мого чолові-
ка своїм інформатором, за що наш син Василь Січко
без перешкод міг би здобути вищу освіту, в против-
ному випадку він більше двох курсів не закінчить.

Коли мій чоловік Петро Січко відхилив цю про-
позицію КДБ, то мого сина почали переслідувати, а
з кінцем другого курсу й справді виключили з уні-
верситету. Такі дії КДБ є грубим порушенням одної
із статтей Конституції СРСР, у якій говориться, що
діти за вчинки батьків не відповідають.

Від нас, тобто від батьків, мій син Василь Січко
знав наше минуле, наші кривди, заподіяні нам поль-
ськими й німецькими властями в минулому, як і те,
що ми несправедливо томилися в радянських табо-
рах в ув’язненні. В таких умовах формувалися його
погляди на життя. А після виключення його з універ-
ситету, він і сам переконався, що існує несправедли-
вість і порушення законів окремими особами. З цьо-
го приводу він писав скарги в різні компетентні уста-
нови й особисто їздив до ЦК КПРС на прийом із
просьбою поновити його на навчання в університеті.
Коли ж його старання виявилися безрезультатними
і права його як громадянина СРСР були ігноровані,
то мій син відмовився від радянського громадянства
і звернувся по дозвіл виїхати за кордон, де б він міг
завершити свої студії. Саме це й послужило для КДБ
підставою для фабрикації діагнозу — «шизофренія».

Якщо зважити причини, які спонукали мбго сина
на такі вчинки, то на підставі тверезої людської логі-
ки, такі дії цілком відповідають діям здорової люди-
ни. Однак ця логіка була розтоптана і почалось ось
що:
На початку листопада 1977 року, після виключен-
ня сина з університету, до нашого будинку під’їхала
міліція, коли нас не було дома, і розповсюдила серед
сусідів брехливу чутку, ніби мій син Василь Січко зій-
шов із розуму і хоче спалити себе на Хрещатику
в Києві під час демонстрації в день 60-річчя Жовтня,
а вони приїхали запобігти, мовляв, нещастю. Почув-
ши таке від сусідів, ми вкрай обурились, а син, здиво-
ваний, жартома сказав: «Нехай вони самі згорять, а
мені життя, хоч і нелегке, але не надоїло».

Проте органи КДБ на цьому не зупинились і 17-го
січня 1978 р. мого сина — абсолютно здорового —
силоміццю затягнула міліція в автомобіль і достави-
ла до психіатричної лікарні в м. Івано-Франківську.

На другий день, тобто 18.1.78 р., я запитала До-
линського ліларя-психіятра Обухову, чи вона колине-
будь бачила мого сина в себе на прийомі. Вона відпо-
віла, що ні. Тоді я спитала її, яке вона має право на-
правляти мого сина до психолікарні? На це лікар-пси-
хіятр Обухова, заплакавши, відповіла: «Жіночко, я
знаю, що сталось непоправне лихо, але мене змусили
поставити вашому синові Василеві Січкові таку діа-
гнозу, із якою б його прийняли до психолікарні. Я
поставила «шизофренія» під знаком питання, а це ще
не є діягноза, а просто направлення. Я не винувата».
А пізніше ця лікар сповідалась перед своїми медпра-
цівниками, що «зробила гріх, бо направила психічно
здорового хлопця в психолікарню».

Через два тижні насильного і безпотрібного пере-
бування мого сина в Івано-Франківській психолікар-
ні, комісія виписала його додому. Я відразу зверну-
лась до заступника головного лікаря цієї лікарні, з
запитанням, «що Ви ненормальне виявили в мого
сина?». Лікар відповів: «А те, що нормальна людина
не може зректися радянського громадянства і що у
нас не Америка, де можна робити, що хочеш, а Ра-
дянський Союз, де стежка протоптана і прямуй по
ній. А зрештою, ваш син Василь Січко, уже з діагно-
зом був до нас направлений Долинськимпсихіятром».

Бачучи, що над моїм сином жорстоко наглуми-
лись, я звернулася до голови комісії професора Буд-
дейного з словами: «що ви пришили моєму синові?»
Він відповів, що про висновок комісії мене повідо-
мить той, хто його сюди направив.А незабаром
прокурор Долинського р-ну Єрликін, повідомив нас,
що в мого сина, мовляв, шизофренія. З цього видно,
що діягноза моєму синові, здоровій людині, була заз-
далегідь зфабрикована органами КДБ, а лікарі сво-
єю рукою проштампували його.

Оскільки він, мій син Василь Січко є нормальною
людиною, то нехай за свої вчинки відповідає перед
судом.

Хочеться вірити, що комісія Львівської судово-
психіятричної експертизи винесе об’єктивне рішення і
не допустить зловживання медициною в політичних
цілях.

Прошу повідомити мене про день засідання судо-
во-експертної комісії в справі мого сина на таку адре-
су: Івано-Франківська обл., м. Долина, вул. П. Мир-
ного, 14.

24.07.1979 р.

Січко С. В.

Майже повний текст цієї заяви був перекладений на англійсь-
ку мову і опублікований в брошурі «А Ратіїу Того Арап» (Сотр.
Ьу Вг. Міпа Зігокаїа, Нитап КІ&ІН8 Сотптіоп, \¥огкі Соп&ге88
оГ Ргее 1)кгаіпіап8, 1981), стор. 19-21.	х
«Затверджую»

Прокурор Придніпровського району
м. Черкаси, ст. радник юстиції
Н. П. Шестаков

1981

ОБВИНУВАЛЬНИЙ ВИСНОВОК

в кримінальній справі № 1080
обвинуваченого Січка Василя Петровича
за ст. 229-6 ч. 1 КК УРСР

10 грудня 1981 р. слідчий відділ Придніпровсько-
го РВВС порушив кримінальну справу № 1080 проти
Січка Василя Петровича на підставі ст. 229-6 ч. 1 КК
УРСР.

В ході попереднього слідства в справі встановле-
но, що Січко Василь Петрович, відбуваючи термін
покарання у ВТК—62 УВС Черкаського облвиконко-
му, протягом вересня-грудня незаконно зберігав нар-
котичну речовину гашіш без цілі його збуту. 26 вере-
сня 1981 р. Січко В. П., перебуваючи в санчастині ВТ-
К—62, незаконно зберігав гашіш, яким частував засу-
джених Парферова А. О. і Сливка В. В. З грудня 1981
р. в особистих речах Січка було виявлено і вилучено
12,5 грамів гашішу.
Притягнений до кримінальної відповідальности і
допитаний у справі, як обвинувачений, Січко В. П. по
сутності пред’явленого йому обвинувачення в заподі-
янні злочину, передбаченого ст. 229-6 ч. 1 КК УРСР
винним себе не визнав і від давання свідчень відмо-
вився.

Одначе,не зважаючи на невизнаннясвоєї вини, вина
обвинуваченого Січка в інкримінованих йому діях пов-
ністю підтверджується зібраними в цій справі дока-
зами.

Свідок Парферов Анатолій Олександрович посвід-
чив, що 26 вересня 1981 р.його примістили в палату
№ 1 санчастини ВТК—62, де перебували засуджені
Січко і Сливко. Біля 22-і години Січко запропонував
йому і засудженому Сливкві покурити. Січко сидів
на своїх нарах, які стояли біля батареї. Він дістав не-
великий пакунок і попросив цигарок. Йому дали дві
цигарки. Він витрусив з них тютюн, потім розгорнув
пакуночок і перемішав його зміст з тютюном. При
цьому він почув запах коноплі. Коли Січко набив ци-
гарки, він прикурив; вони викурили їх «колом». Свої
покази Парферов підтвердив на очній ставці з Січ-
ком.

Свідок Сливко Василь Васильович посвідчив, що
26 вересня 1981 р. він перебував у палаті № 1 ВТК—
62, де також перебували засуджені Січко і Парферов.
Біля 22-і години Січко запропонував йому і Парферо-
ву покурити, сказавши при цьому: «Я маю добру
річ». Після того Січко дістав з-за батерії центрально-
го опалення невеликий пакунок, в якому було дві неве-
ликі кульки сіро-зеленого кольору, від яких ішов за-
пах коноплі. Січко попросив у них цигарок і перемі-
шав все це з тютюном. Перед тим Січко сказав, що
це анаша. Свої свідчення Сливко підтвердив на очній
ставці з Січком.

Свідок Герш Янкелевич посвідчив, що Січко у ве-
ресні 1981 р. приходив до нього на місце праці і при-
носив у торбинці різні харчові продукти, в яких він
бачив і коробочку з оргскла, в якій були якісь брике-
ти.

Свідок Коваленко Іван Андрійович посвідчив, що
З грудня 1981 р., при обшуку скриньки, де зберіга-
ються продукти засудженого Січка, він виявив у при-
сутності останнього прозору коробочку із оргскла, в
якій були якісь брикети. Після того він разом з Січ-
ком пішов до чергового, де коробочку в присутності
Січка відкрили. З восьми брикетів, які там були, два
відрізнялись кольором і з них ішов запах коноплі
(а.с. 31-45).

Свідок Томоз Володимир посвідчив, що 3 грудня
1981 р. біля 22-ї години він перебував у кімнаті чер-
гового, куди прийшли Коваленко І. А. і засуджений
Січко В. П. та Гаркавий М. О. Коваленко доповів
про те, що в особистих речах Січка він виявив заборо-
нені предмети і серед них коробочку з оргскла. В
присутності Січка цю коробочку відкрили, і в ній ви-
явилось 8 брикетів, які були розгорнуті і оглянуті.
Два брикети відрізнялись від інших кольором і з них
ішов запах коноплі (а. с. 38-39).

Свідок Зінченко Вячеслав Свиридович дав анало-
гічне свідчення (а. с. 40-41).

Свідок Гаркавий Микола Олександрович посвід-
чив, що 3 грудня 1981 р. він був присутній при тому,
як у скринці для зберігання продуктів серед особи-
стих речей засудженого Січка було знайдено коро-
бочку з прозорого оргскла. Разом з працівниками
ВТК і засудженим Січком він пішов до кімнати чер-
гового, де коробочку відкрили, і в ній виявилось 8
брикетів, які розгорнули і оглянули. Два брикети від-
різнялись від інших кольором, і від них ішов різкий
запах коноплі. Після того коробочку запечатано.
Крім того, вина Січка підтверджується актом обшу-
ку (а. с. 7), актом відкриття виявленої у Січка коро-
бочки (а- с. 47), висновком експертизи (а. с. 20-23), про-
токолом огляду речових доказів (а. с. 46), протоко-
лом розпізнання (а.с. 36-37). протоколом очних ста-
вок (а.с. 53-55).

На підставі викладеного Січко Василь Петрович,
народжений 22 жовтня 1956 р., уродженець м. Мага-
дану, українець, б/п, освіта н/вища, неодружений,
відбував покарання у ВТК—62 Черкаського облви-
конкому, обвинувачується в тому, що, засуджений
раніше Львівським обласним судом 4 грудня 1979 р.
за ст. 187-1 КК УРСР на 3 роки позбавлення волі і,
відбуваючи покарання у ВТК—62 УВС Черкаського
облвиконкому, на шлях виправлення не став і знову
вчинив злочин.

Протягом вересня-грудня 1981 р. Січко В. П. неза-
конно зберігав наркотичну речовину гашіш. З грудня
1981 р. в його скринці для збереження продуктів було
виявлено 12,4 грами гашішу. Таким чином, своїми
умисними діями — незаконним зберіганням нарко-
тичної речовини гашіш без цілі його збуту — Січко
В. П. вчинив злочин, передбачений ст. 229-6 ч. 1 КК
УРСР.

Попереднє слідство в справі закінчене і справа за
ст. 225 КПК УРСР скеровується до прокурора При-
дніпровського району м. Черкас для затвердження об-
винувальноно висновку і скерування в нарсуд.

Слідчий СВ Придніпровського РВВС
м. Черкаси
ст. лейтенант міліції
М. 1. Перетятко

СПИСОК ОСІБ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ВИКЛИКОВІ
В СУД

Обвинувачений: Січко В. П. перебуває під вартою у
слідчому ізоляторі УВС Черкаського облвиконкому.
Свідки: Парферов А. О. ВТК УВС Черкаського обл-
виконкому

Сливко В. В. ВТК УВС Черкаського облвиконкому
Зубченко Г. Л. ВТК УВС Черкаського облвиконкому
Гаркавий М. О. ВТК УВС Черкаського облвикон-
кому

Коваленко І. А. (вільнонайманий) Черкаський район,
с. Степанки, вул. Комсомольська, 70

Томоз В. Д. (вільнонайманий) м. Черкаси, вул. Гого-
ля, 532/73, кв. 176

Зінченко В. С. (оперуповноважений) м. Черкаси вул.
Ватуніна, 241, кв. 48

ДОВІДКА

1.	Кримінальну справу порушено 10 грудня 1981 р.

2.	Обвинувачення пред’явлено 17 грудня 1981 р.

3.	Вибрана міра припинення — тримання під вар-
тою від 11 грудня 1981 р.

4.	Речові докази зберігаються в кімнаті збережен-
ня речових доказів Придніпровського РВВС.

5.	Громадянського позову в справі не подано.

6.	Вимоги ст. ст. 218-220 КПК УРСР виконані.

7.	Картки ф-1-2-3.

Слідчий СВ Придніпровського РВВС
м. Черкаси
ст. лейтенант міліції
М. І. Перетятко
СУД НАД ВАСИЛЕМ СІЧКОМ

4 січня 1982 р. в місті Черкасах в народному суді
Придніпровського району

Голова суду Кульчицький

З грудня 1981 року у В. Січка в скринці для про-
дуктів було виявлено коробочку з оргскла. В. Січко
тут же опротестував це: такої коробочки серед його
речей і продуктів не було, і зажадав, щоб з неї зняли
відтиски пальців. Цього не зробили. Тоді ж В. Січка
примістили у слідчий ізолятор. 10 грудня проти ньо-
го було порушено кримінальну справу за ст. 229-6 ч.
1 КК УРСР, 17 грудня обвинувачено в зберіганні
наркотиків без цілі збуту.

Саме 4 січня йому належалось особисте побачен-
ня. Мати, яка приїхала на побачення, довідавшись,
що з її сином, звернулась до судді Кульчицького. Той
сказав їй: експертиза посвідчила, що організм її сина
не схильний до наркотиків. До того додав, що суд
почнеться по обіді і її — матір — викличуть. Але
буквально через 10 хвилин суддя з двома жінками ку-
дись вийшов. Мати зрозуміла, що це значить і побі-
гла за ними.

Суд почався ранком у слідчому ізоляторі. Матір
туди не пустили. Вона звернулась до заст. прокурора
Чернігівської области Бесіди. Той покликав до себе
прокурора в справах нагляду за ВТК Прокопенка і
наказав забезпечити присутність матері на суді. Про-
копенко в присутності матері подзвонив заст. на-
чальника тюрми майорові Шедькові і наказав забез-
печити місце для матері на суді. Але матір знову не
пустили. Вона повернулась до Прокопенка, той зно-
ву дзвонив Шедькові, знову говорив матері, що домо-
вився: «Назвіть ваше прізвище черговому, і вас пу-
стять». Черговий знову не пускав, вона вимагала ко-
гось з начальства. До неї вийшов майор, який не на-
звав свого прізвища, запитав: «Повістка є — немає?
До побачення» — і пішов.

Після закінчення суду, мати написала заяву про
дозвіл на побачення. Але Кульчицький відмовився
дати побачення. Вона звернулась — уже з запитом
про надання побачення, передбаченого після суду, —
знову до обласного прокурора Бесіди. Той роздрато-
вано відповів: «У мене через вас самі неприємності.
Закон законом, але я помогти вам не можу».

Василь Січко навіть не курить. Всі свідки — засу-
джені з його табору і оперуповноважений табору
(Зінченко).

В.	Січка засуджено на 3 роки таборів.

Стаття 229-6 ч. 1 читається так: «[незаконне] ви-
готовлення або зберігання,., перевозка і пересилка
наркотичних речовин» [без цілі збуту].
СІЧКО ПЕТРО

ПЕТРО ВАСИЛЬОВИЧ СІЧКО

Став членом Української Гельсінкської Групи
ЗО квітня 1978 р.

Народився 18 серпня 1926 р. в с. Витвиці Івано- Франківсь-
кої обл., жонатий (дружина — Стефанія Петраш; син Ва-
силь, нар. в 1956 р., член УГГ; син Володимир нар. в 1960
р.; дочка Оксана, нар. в 1963 р.), економіст-інженер. Учив-
ся в Чернівецькому університеті. Створив підпільну сту-
дентську «Організацію борців за вільну Україну». У січні
1947 р. був заарештований за участь у цій організації і зго-
дом засуджений на кару смерти, яку замінили на 25 років
ув’язнення, з яких відбув 10 років. В 1957 р. був амнестова-
ний і звільнений. Перед арештом жив в м. Долині і працю-
вав на заводі металевих виробів. У липні 1979 р. був заа-
рештований за виступ на могилі В. Івасюка і засуджений
у грудні того ж року на 3 р. табору суворого режиму. У
травні 1982 р. був засуджений на додаткових 3 р. ув’язнен-
ня за зфабрикованою справою. Його син Василь відбуває
шести-річне ув’язнення, а Володимир — 3-річне.

Книжки про П. Січка, видані на Заході Заході:

„А Ратіїу Того А раті” (по-англійськи); уклала д-р Ніна
Строката, В-во КПЛ СКВУ, 1981, стор. 44.

Хронологія

1978 РІК:

Листопад — Петро Січко звернувся до ВР УРСР, протестуючи
проти закриття церкви в с. Ілемні, знищення каплиці в с.
Спас і проти перетворення церкви в м. Рожнятові на атеї-
стичний музей.

1979 РІК:

9 січня — П. С. (і його син Василь) був на суді над В. Стрільце-
вим в м. Долині (див. кн. «Інф. бюлетені», стор. 121).

7 березня — у родині Січків зробили обшук у справі О. Бердни-
ка. Вилучили праці О. Бердника «Свята Україна» і «Альтер-
нативна еволюція», фотографії членів УГГ, паперовий бан-
кнот Центральної Ради з 1918 р. (див. докл. кн. «Інф. бюле-
тені», стор. 118-120). Обшук тривав 10 годин.

20 квітня — П. С. (і його сина Василя) викликали на допит в
КДБ.

ЗО квітня — П. С. зрікся радянського громадянства.

12 червня — у день св. Тройці на могилі замордованого агента-
ми КДБ українського композитора В. Івасюка виступив П.
С. (і його син Василь). П. С. говорив, що він і його син є
членами УГГ, яка бореться за людські й національні права
для українського народу. Він закликав присутніх на могилі
людей підтримати діяльність УГГ. Він говорив: «Ми їхали
і бачили села, прикрашені квітами і зеленню. Значить, не зважа-
ючи на 40 років політики придушення національного духа і
атеїстичної пропаганди, народні традиції живі, жива й віра.
Український народ мусить зберегти себе, свою культуру». Пі-
сля його промови, зібрані вигукували «Слава Україні». Бага-
то людей, щоб зберегти їх від арешту, провели обох Січків
до автобусу, деякі сіли разом з ними.

5 липня — ум. Долині був заарештований П. С. (і його син Ва-
силь). Його звинувачували за ст. 187-1 КК УРСР («поширю-
вання завідомо неправдивих вигадок»). Його справу вів слід-
чий КДБ Іванов.

7 липня — на помешканні П. С. провели обшук. У той час у ро-
дині Січків була О. Мешко і Михайло Луцик.

10 липня — дружину П. С. Стефанію повідомили, що її чоловіка
перевели з Івано-Франківської тюрми в СІЗО КДБ у Львові.

6 липня — у газеті «Вільна Україна» появилася наклепницька
стаття проти родини Січків — «Хай згине оунівська брехня».

23 серпня — у районній газеті «Червона Долина» появилася на-
клепницька стаття А. Павлюка «Брудні справи провокаторів»
про родину Січків.

5 вересня — С. Петраш вислала протест до ПВР СРСР, в якому
спростовує наклепи згаданої статті.

26 вересня — попереднє слідство у справі П. і В. Січків було за-
кінчене.

22 листопада — П. С. оголосили обвинувальний висновок, який
він відмовився підписати. В той день він мав серцевий при-
ступ.

4 грудня — відбувся суд над П. С. (і його сином Василем; див.
склад суду на стор. 635). Крім виступу на могилі В. Івасю,-
ка, П. С. інкримінували також його протест до ПВР УРСР
проти репресій і арештів членів УГГ (докл. див. кн. «Інф.
бюлетені», стор. 141-146). П. С. заявив, що згідно зі ст. 50
Конституції УРСР він суду не визнає. Від останнього слова
відмовився. Його засудили на 3 р. табору суворого режиму.

10 грудня — П. С. принесли в камеру вирок. Він відмовився йо-
го підписати і повернув його назад.

11 грудня — у Львівській тюрмі П. С. мав побаченая зі своєю
дружиною Стефанією, дочкою Оксаною і наймолодшим си-
ном Володимиром.

24	грудня — П. С. мав одногодинне побачення з сином Василем.

25	грудня — П. С. відправили в концтабір в м. Брянка Вороши-
лоградської обл. (про перебування П. С. в таборі див. «Інф.
бюлетені», стор. 158-159). Працював токарем.
1980 РІК:

Березень — декан механіко-математичного факультету Київсько-
го університету Завало підписав наказ про звільнення з уні-
верситету сина Петра Січка Володимира «за неуспішність».
Студенти факультету виступили на його захист, після чого
декан мусів заявити, що Володимира виключили за те, що
його батько і брат націоналісти і перебувають у тюрмі.

6 березня — в концтаборі побили П. С.

21 вересня — протестуючи проти вчиненого над ним беззаконня,
Володимир Січко зрікся радянського громадянства і відмо-
вився служити в армії. Просив дозволити йому виїхати до
США для здобуття вищої освіти.

6 грудня — був заарештований Володимир С. Його звинувачува-
ли за ст. 72 КК УРСР («ухилення від призову на військову
службу»).

1981 РІК:

9 січня — в Долині Івано-Франківської обл. відбувся суд над Во-
лодимиром С. Голова суду — Малюта. На суді не було ані
обвинувача ані оборонця. Його засудили на 3 р. табору суво-
рого режиму. Після суду його відправили в концтабір в м.
Вольнянську Запорізької обл.

11 січня — мати Володимира С. Стефанія звернулася зі скаргою
до Верховних судів СРСР і УРСР, протестуючи проти неза-
конного суду над її сином.

1982 РІК:

26 травня— за десть днів перед звільненням в концтаборі був за-
арештований Петро С. Його звинувачували за ст. 187-1 КК
УРСР («поширювання завідомо неправдивих вигадок») зфа-
брикувавши на нього «справу». Його засудили на 3 р. ув’яз-
нення.
Президії Верховної Ради СРСР,
Президії Верховної Ради УРСР,
Прокуророві УРСР

СКАРГА

Я, Січко Петро Васильович, ставлю Вам до відо-
ма про незаконні дії зі сторони адміністрації Верх-
ньострутинського заводу металовиробів, яка під на-
тиском першого секретаря Рожнятівського району
Компартії України тов. Пригородського М. П. та
органів КДБ, наказом від 21 грудня 1977 року за №
2/279 звільняє мене з 25 грудня 1977 року з посади
старшого інженера по праці й зарплаті та пропонує
працю робітником-коректувальником електроліта в
Гальванічному відділенні електроапаратної дільниці.

Вручений мені наказ я повернув директорові заво-
ду тов. Жаркову М. В. з категоричним його запере-
ченням та вручив йому копію заяви про страйкуван-
на.

Протягом так короткого часу я вимушений писа-
ти Вам вже другу скаргу, про нову несправедливість,
тому, що першу написав 7 листопада 1977 року, на
яку одержав від Вас тільки поштову карточку з пові-
домленням, що направлено мою скаргу на розгляд
прокуророві УРСР.

У тій скарзі я писав Вам, що після звільнення з
ув’язнення, постійно користуюсь правами напів-гро-
мадянина СРСР, тому не про всі дії цього факту бу-
ду описувати за період мого перебування на волі (до
речі 12 лютого 1978 року вже буде 21 рік), а тільки
згадаю про оці останні дні, які підтверджую такими
фактами:

З листопада 1977 року на Верхньострутинському
заводі металовиробів проходили вибори секретаря
парторганізації заводу на яких був присутній перший
секретар Рожнятівського райкому Компартії України
тов. Пригородський М. П., який виступив з брудною
лайкою проти мене, вказуючи на те, яке право маю
я працювати на посаді старшого інженера і дав вка-
зівку негайно звільнити мене з посади, яку я займаю.

15 грудня 1977 року бюро Рожнятівського райко-
му Компартії України розглядало питання «Про ро-
боту партійної організації та директиви Верхньостру-
тинського заводу металовиробів», там теж перший
секретар райкому Компартії України тов. Пригород-
ський М. П. обізвав мене «проходимцем» і іншими
брудними словами та поставив конкретний ультима-
тум директорові заводу, шо якщо не звільнить мене
з праці під будь-яким приводом, то звільнить з робо-
ти його самого!

19 грудня 1977 року в Рожнятівському райкомі
проводилась теоретична конференція партактиву на
якій були присутні приблизно 40 активістів району і
тут тов. Пригородський М. П. зробив наголос на
мою особу.

У наслідок такого тиску і поступив наказ на мене
від 21 грудня 1977 року за № 2/279, про який, до ре-
чі, як висловився директор заводув плянововиробничо-
му відділі в присутності працівників: «і сьогодні, пе-
ред хвилею, цікавилися вищепоставлені адміністрато-
ри чи є вже наказ на ваше звільнення».

В наказі мотивують, що я не маю вищої освіти
по спеціяльності нормування і тому звільняють мене
з посади, яку я займаю.
Тому в декількох словах згадаю про свою освіту.
Був арештований на 21-му році життя з третього кур-
су українського філологічного факультету Чернівець-
кого державного університету. Після звільнення, в
1959 році поступив у Львівський політехнічний інсти-
тут на факультет «економіка машинобудування і лег-
кої промисловости» з якого був відрахований з тре-
тього курсу за «академічну заборгованість», якої
фактично в мене не було. Згодом, через 10 років, в
1973 році закінчив у Львівському сільськогосподарсь-
кому інституті однорічний заочний економічний фа-
культет, де вже перешкод мені не ставили.

Протягом двадцять одного року перебування на
волі постійно працював на таких посадах: норму-
вальник, інженер по праці і зарплаті, економіст, стар-
ший економіст, інженер ПВВ, старший інженер ПВВ,
начальник ПВВ управління механізації. З роботою
справлявся добре — без зауважень.

На Верхньострутинському заводі металовиробів
працюю з 6 грудня 1973 року, спочатку (приблизно
півроку) на посаді інженера по праці й зарплаті, зго-
дом постійно старшим інженером по праці й зарпла-
ті. І раптом звільняють з посади, як особу, яка не
підходить для цієї роботи.

У честь 60-річчя радянської влади мене арештува-
ли і незаконно продержали під вартою з 6 до 9 ли-
стопада 1977 року, а в честь 60-річчя встановлення
радянської влади на Україні, тобто 25 грудня 1977
року звільняють з посади, яку я займаю (без моєї
згоди і погодження комітету профспілки).

Я вже замучений такою страшною неправдою,
постійною дискримінацією моєї особи, та ще в дода-
ток з підростанням дітей, цей меч несправедливости
постійно загострений і піднесений супроти моїх дітей,
про що свідчить такий яскравий доказ, як незаконне
виключення мого сина Василя з факультету журналі-
стики КДУ, до речі, про що Ви знаєте.
Вдруге звертаюся до Вас з просьбою, щоб в най-
скорішому часі розібрались у справедливості відно-
сно мене і моєї сім’ї, та дали своє конкретне і спра-
ведливе рішення.

До скарги прикладаю: 1. Копію наказу від 21 гру-
дня 1977 № 2/279, 2. Копію заяви про страйкування.

22 грудня 1977

77. Січко

Верхньострутинський завод металовиробів
21 грудня 1977, № 2/279

НАКАЗ

У зв’язку з тим, що на завод прийшов молодий
спеціаліст тов. Совічева Ірина Анатолівна, випускниця
Одеського інституту народнього господарства в галу-
зі економіки праці, диплом сер. Б—1 № 711767 з 28
липня 1977 року, яка працювала у відділі плянування
від 2 липня 1977 року на посаді нормувальника, і на
підставі тут наведеного, наказую: від 25 грудня 1977
року призначити інженером по праці заводу тов. Со-
вічеву Ірину Анатолівну, тов. Січка Петра Васильови-
ча звільнити з цієї посади, як людину, яка не має
вищої освіти в цій галузі.

Запропонувати тов. Січку П. В. роботу коректу-
вальника та елетроліта в Гальванічному відділенні
електроапаратного цеху по шостому розряді.

Усю документацію передати від 22 до 25 грудня
1977 року. Акт передачі подати мені для затверджен-
ня.

Директор Верхньострутинського заводу металови-
робів.

А/. Жарков
Комітету Профспілки Верхньострутинського заво-
ду металовиробів

(Копія): Директорові Верхньострутинського
заводу металовиробів, тов. Жаркому М. М

ЗАЯВА ПРО СТРАЙКУВАННЯ

У зв’язку з незаконним звільненням мене з посади
старшого інженера по праці й зарплаті (наказ № 2/
279 від 21 грудня 1977 року) об’являю страйк з 22
грудня 1977 року.

22 грудня 1977

П. Січко
СІЧКО ПЕТРО ВАСИЛЬОВИЧ

Українець. Народився 18 серпня 1926 року в селі
Витвиця. Учасник національно-визвольного руху на
Західній Україні в кінці Другої світової війни. Офіцер
Української Повстанської Армії. Був заарештований
12 січня 1947 року в Чернівецькім університеті за
створення підпільної студентської організації ОБЗВУ
(Організація борців за вільну Україну), яка мала сіт-
ку своїх відділів в університетах і інститутах західної
України. Був засуджений до розстрілу, який був замі-
нений потім на двадцять п’ять років каторги. Декіль-
ка років у тюрмі симулював важку хворобу, в наслі-
док чого 12 січня 1957 року пощастило домогтися
амнестії і вирватися на волю.

На протязі всіх 20 років з моменту звільнення не-
одноразово підлягав репресіям з боку КДБ, погро-
зам арешту, позбавлявся праці й засобів до існуван-
ня. Після однієї з останніх вказівок КДБ звільнити П.
Січка з роботи, коли його перевели наказом від 22
грудня 1977 року із старшого інженера по труду й
зарплаті простим робітником у Гальванічний цех, він
оголосив страйк, за що його звільнили з роботи. Але
після листів у всі інстанції про незаконність обох на-
казів заводського начальства, його на роботі встано-
вили на тій же посаді інженера на тім же Верхньб-
струтинському заводі металовиробів (сусідній р-н).
З ЗО квітня 1978 р. Петро Січко став членом Укра-
їнської Гельсінської Групи.

Р. 8. Одружений, має троє дітей (Володимир 60 р.
н., Оксана 63 р. н.). Проживає по адресі: УРСР, Іва-
но-Франківська обл., м. Долина, вул. П. Мирного, 14.

За ці 20 років його намагалися схилити до співпраці
— написати статтю до газети.

Інформація про Петра Січка дійшла на Захід, як анонімний до-
кумент без дати. Була написана,правдоподібно, в травні 1978 р.
Організації Об’єднаних Націй

ЗВЕРНЕННЯ

У зв’язку з тим, що для моєї сім’ї склалося вкрай
безвихідне становище, звертаюся до Вас з просьбою
допомогти нам емігрувати з СРСР до США.

Моя сім’я складається з п’яти осіб: я, батько сім’ї,
народився 18 серпня 1926 року в селі Витвиця Долин-
ського району Івано-Франківської области; моя дру-
жина Петраш Стефанія Василівна, народилася 1 квіт-
ня 1925 року в селі Залуква Галицького району Івано-
Франківської области; мій найстарший син, Січко Ва-
силь Петрович, народився 22 грудня 1956 року в місті
Магадані (Колимський край); другий син, Січко Во-
лодимир Петрович, народився 26 липня 1960 року в
місті Долині Івано-Франківської области; дочка Січ-
ко Оксана Петрівна, народилася 10 квітня 1963 року
в місті Долині Івано-Франківської области.

Обставини, які заставили мене звернутися з прось-
бою до Вас, наступні: як тільки мій найстарший син
Василь поступив у 1975 році в Київський університет
ім. Т. Г. Шевченка на очне навчання факультету жур-
налістики, органи КДБ запропонували мені співпра-
цювати з ними, що являлось би запорукою за сина,
тому що я і моя дружина — бувші політв’язні радян-
ських таборів (відбули по 10 років ув’язнення у Ко-
лимських таборах примусової праці за сталінських
часів і нас вважають т. зв. «неблагонадійними»). Від
співпраці з органами КДБ я відмовився категорично,
в наслідок чого згадані органи загрозили мені, що
мій син вже третього курсу в університеті не поба-
чить і йому шлях до освіти буде закритий раз і на-
завжди, куди б я не жалівся.

Усе сталося так, як сказали. По вказівках органів
КДБ, син протягом двох років навчання в університе-
ті піддавався постійному переслідуванню, в наслідок
чого, незаконно, під тиском зфабрикованої «акаде-
мічної неуспішности», не допустивши до складання ек-
заменів, його виключили з університету, згідно з на-
казом ректора від 20 липня 1977 року, ч. 556.

Після виключення, син звертався з неодноразови-
ми заявами, як усними, так і письмовими, до універ-
ситетських властей, а також до секретаря ЦК КП
СРСР, про встановлення справедливости і поновлен-
ня його навчання в університеті. Але відповіді від них
він не отримав, в наслідок чого син Василь відмовив-
ся від громадянства СРСР 18 вересня 1977 року і по-
ставив вимогу перед Президією Верховної Ради нада-
ти йому право на еміграцію в США для одержання
притулку в цій країні.

Президія Верховної Ради СРСР на синове відре-
чення і неодноразові нагадування про надання права
на еміграцію відповіді не давала, а зі сторони під-
владних їй органів, відчувалися постійні й усилені
репресії.

Коли син приїхав з Києва додому, до мене явили-
ся працівники з місцевих органів міліції на перевірку
документів і заявили синові, що він без документів
не має права жити; нехай повертається туди де здав
документи. Син поїхав з дому і зразу почався неймовір-
ний шум,органи влади втратили його з виду і кинулися
розшукувати під приводом негайно явитися у Долин-
ський райвійсккомат для відправки в армію. А після
розповсюдили чутки, що він збожеволів і хоче спали-
тись в Києві на Хрещатику, під час паради, яка буде
відбуватися у честь 60-річчя Жовтневої револю-
ції. Заставляли мене їхати до Києва шукати сина. Я
не поїхав. Тоді органи Долинського РВВС арештува-
ли мене, як заручника, 6 листопада 1977 року і про-
держали під арештом до 9 листопада 1977 року.

Після 7 листопада, коли син повернувся додому,
його хотіли забрати до війська. Він категорично від-
мовився від служби в армії на підставі того, що він
не є громадянином СРСР в наслідок зречення від
громадянства 18 вересня 1977 року.

Тоді органи влади 17 січня 1978 року арештували
мого сина й абсолютно здорового і нормального за-
проторили до Івано-Франківської обласної психіят-
тричної лікарні.

Про незаконні дії, які були примінені супроти мо-
го сина, я повідомив заявами, скаргами і протестами
всі вищі органи влади (Президію Верховної Ради,
Прокуратуру, Міністерство охорони здоров’я), як
СРСР так і УРСР, а також області в якій проживаю.
До вищезгаданих органів поїхав на прийом особисто
в Москву і Київ. Всі спрямовували мене від одних
органів влади то до других; без конкретної відповіді
я повернувся додому.

Правда, 31 січня 1978 року, головний психіятр Мі-
ністерства охорони здоров’я СРСР Чухрін вислухав
мене і сказав, що згідно з положенням радянської пси-
хіятрії, відречення від громадянства СРСР уважаєть-
ся шизофренією, а коли людина прийме громадянст-
во знову, зникає ця діягноза; він рекомендував мені,
щоб я умовив сина, прийняти громадянство. Анало-
гічну «пораду» я одержав і в Міністерстві охорони
здоров’я УРСР.

31 січня 1978 року звільнили мого сина з психіа-
тричної лікарні, а коли я звернувся до органів влади
в справі виїзду сина за кордон, то одержав від них
відповідь, що після того, як вони сину поставили та-
ку діягнозу (шизофренію), за кордон вони його не
випустять, та знову почали вимагати, щоб я вмовив
сина прийняти назад пашпорт і військовий квиток,
від чого мій син знову відмовився.

Тепер мій син Василь перебуває під постійною за-
грозою репресій з боку органів влади через запрото-
рення його, абсолютно здорового в психіятричну лі-
карню за його політичні, суспільні та моральні пере-
конання. І його доля, здоров’я і життя знаходяться в
постійній небезпеці.

У наслідок того, що сина переслідують і не дають
йому права на виїзд до США, ми подаємось на виїзд
всією сім’єю і просимо Вас взяти нас під міжнарод-
ний захист і допомогти нашій сім’ї емігрувати з СР-
СР.

/9 лютого 1978 — 2 квітня 1978

Петро Січко

Звернення П. Січка до ООН передруковуємо з українського
часопису «Шлях перемоги» (16 вересня 1979 р.).
Прокуророві Львівської области Антоненкові Б. Т.

Від Січко Стефанії Василівни, яка проживає в місті
Долині, по вул. П. Мирного 14, Івано-Франківської
области

ЗАЯВА

5 липня 1979 р. працівники Львівської обласної
прокуратури і долинського районного відділу МВС
Івано-Франківської области з Вашої санкції заарешту-
вали мого чоловіка Петра Січка та мого сина Василя
Січка.

Формальним приводом для ув’язнення моїх чоло-
віка й сина був їх виступ 10 червня ц. р. перед збором
людей на львівському Личаківському кладовищі біля
могили талановитого українського композитора Во-
лодимира Івасюка. Проте ця акція властей є грубим
порушенням статті 50 Конституції СРСР, якою лю-
дині гарантуються свободи: слова, друку, зборів, мі-
тингів, вуличних походів і демонстрацій.

Однак справжньою причиною для арешту була
рішуча відмова мого чоловіка Петра Січка і мого си-
на Василя Січка визнати право КДБ свавільно роз-
поряджатися долею людини. З вини цього органу, мо-
го чоловіка, кваліфікованого економіста і пляновика,
не раз звільняли з праці, а сина виключили з універ-
/

ситету. Таке беззаконня з боку КДБ і мовчазне спо-
глядання на все це компетентних органів привело до
того, що мій чоловік і мій син відмовилися від ра-
дянського громадянства і подали до Президії Верхов-
ної Ради СРСР заяву на еміграцію з своєю родиною.
Коли ж нашою просьбою власті знехтували, то мій
чоловік і син приєдналися до Української Громадсь-
кої Групи Сприяння Виконанню Гельсінкських Угод.

Заарештовані мій чоловік Петро Січко і мій син Ва-
силь Січко, ніколи і нічим не порушували законів СРСР,
навпаки, вони брали активну участь у захисті прав люди-
ни й народу. А це є найвищим обов’язком кожного гро-
мадянина. Я переконана, що Ви більше б прислужились
інтересам народу, коли б замість несправедливого
арешту мого чоловіка і мого сина, приклали б свій
прокурорський досвід і хист для виявлення справ-
жніх порушників Конституції СРСР.

10 липня 1979

Січко С. В.

Уривки цієї заяви в перекладі на англійську мову були опублі-
коиаві в брошурі «А Ратіїу Тогп Арагі».
Голові Президії Верховної Ради СРСР

Брежнєву Л. І.

Від Січко Стефанії Василівни

яка проживає в м. Долині, вул. П. Мирного, 14
Івано-Франківської обл.

ПРОТЕСТ

5 липня 1979 р. прокуратура Львівської области
заарештувала мого сина Василя Січка й мого чолові-
ка Петра Січка, при чому сина забрали без будь-якої
санкції на це з боку компетентної установи.

Сам факт арешту цих найдорожчих мені й водно-
час ні в чому невинних людей, являється переконли-
вим доказом того, що органи КДБ продовжують
ігнорувати найважливіші положення Конституції СР-
СР.

Як повідомив мене 10 липня ц. р. помічник проку-
рора области Іванов В. В., мого чоловіка ув’язнили
до слідчого ізолятора КДБ на вул. Миру, 1, у Льво-
ві, а цілком здорового сина мого заарештували і за-
проторили до психіятричної лікарні в тому ж місті.
Знаючи численні приклади примусового «лікування»
психічно здорових людей, як мати, усім єством своїм
я протестую проти цієї страхітливої злочинности,
жертвою котрої падає нині мій син.
Я вимагаю негайного побачення з чоловіком і си-
ном, щоб переконатися, що вони живі. Адже, їх ув’я-
знили за участь у багатолюдному мирному протесті
проти загадкової смерти відомого діяча української
культури — композитора Володимира Івасюка. Чому
вирішили розправитися з невинним моїм чоловіком
і моїм сином, замість того, щоб виявити й покарати
справжніх злочинців, яких народ одностайно таврує?!

Я звертаюсь до Вас із просьбою: зробіть усе, щоб
покласти край нечуваному беззаконню та звільнити
мого чоловіка Петра Січка і мого сина Василя Січка
з неволі.

18 липня 1979

Січко С. В.

До цього протесту додаю копію моєї заяви проку-
рору Львівської области Антоненку Б. Т. від 10 лип-
ня 1979 року.

Уривки з цього протесту були опубліковані в брошурі «А Еа-
шііу Топі Арап», стор. 26.
Президії Верховної Ради СРСР

Від Петраш Стефанії Василівни, яка проживає в мі-
сті Долині, вул. П. Мирного, 14, Івано-Франківської
области

ПРОТЕСТ

Мене дуже обурила надрукована 23 серпня 1979 р.
в Долинській районній газеті стаття «Брудні дії про-
вокаторів», що її написав якийсь Павлюк А. про
мою сім’ю. Нечуване перекручення фактів у ній, ро-
бить її жалюгідною фальшивкою в очах усіх читачів,
хто знає нас.

Мого чоловіка Петра Січка і мого сина Василя
Січка власті довший час безпідставно переслідували.
Тому вони звертались не раз зі скаргами до вищих
інстанцій, але там цим нехтували.

Тоді мій син і мій чоловік були змушені зректися
радянського громадянства, а пізніше приєднались до
Української Громадської Групи Сприяння Виконанню
Гельсінкських Угод, щоб захищати права людини і
народу.

Якраз це послужило причиною для їх ув’язнення,
яке було вчинене 5-го липня 1979 р. прокуратурою
львівської области на вимогу КДБ.

У цьому листі хочу спростувати наклепницькі ви-
гади, які містяться у цитатах взятих із газети.
1.	«У Львові на могилі небіжчика почали влашто-
вувати неподобства. Кількох таких провокаторів за-
тримали. Серед них був і житель нашого міста Січко
П.В.». — Із цих речень читач має зробити висновок
нібито мого чоловіка Петра Січка заарештували на
Личаківському кладовищі. В дійсності мій чоловік із
сином відвідав могилу В. Івасюка лише один раз, а
саме — 10 червня ц. р. Заарештували їх 5 липня ц. р.,
тобто тільки через 26 днів після відвідин.

2.	«Приїхавши наступного разу у Львів разом з сво-
їм 23-річним сином Василем, Січко П. В. демонстра-
тивно поклав на могилу Володимира Івасюка два
злобні антирадянські опуси-пасквілі і почав декламу-
вати провокаційні саморобні вірші».

Усе це нечувана брехня. Поперше, два рази вони
ніколи не були на могилі В. Івасюка. Подруге, ні мій
чоловік, ні мій син не клали на могилу жодних (а
тимбільше власних) закликів чи написів. Потрете, ні-
хто з них не декламував власних, ні чужих віршів на
могилі композитора.

3.	«Комсомольський оперативний загін — вирішив
припинити галасливе націоналістичне збіговисько і
вилучив покладену на могилу антираданщину». —
Поперше, ніякого комсомольського загону ніхто не
бачив біля могили (були інші, але вони мовчали). По-
друге, там зібралося багато сот чесних людей, які
прийшли вшанувати пам’ять популярного композито-
ра В. Івасюка. Потрете, ніхто не забирав в цієї вели-
чезної маси народу ніяких антирадянських написів,
в тому числі і від моїх чоловіка і сина, бо вони таких
речей не виготовляли.

4.	«Випадкові присутні (на кладовищі завжди бу-
вають відвідувачі) з призирством дивилися, як скаже-
ніє цей сивий надмогильний провокатор».
Отже в той день, коли мої чоловік і син були на
Личаківському цвинтарі (10 червня 1979 р.), українсь-
кий народ за традицією відзначав Зелені Свята і на
цвинтарі були тисячі людей. Звичайно, ніхто з них не
міг минути могили В. Івасюка. І от ця величезна ма-
са людей оплакувала передчасну смерть молодого
композитора, покладаючи на могилу квіти, співаючи
релігійні і жалобні пісні, а також чудові пісні самого
небіжчика. Саме в такій обстановці мій син Василь
Січко, глибоко сприйнявши до серця цю трагедію,
виступив на захист чести українського композитора
(якого зганьбили тим, що він нібито повісився, буду-
чи психічно хворим). Адже, ніхто не вірить, що В.
Івасюк покінчив життя самогубством. Тому тисячний
збір народу навколо могили з незвичайним захоплен-
ням сприйняв і відгукнувся на слова співчуття, ви-
словлені моїм сином. Також мій чоловік Петро Січ-
ко, що виступив услід за сином, нагадавши присут-
нім, що він з сином — члени Української Гельсінксь-
кої Групи, говорив, що неможливо позбавити наш
народ чудових українських звичаїв, які тісно переплі-
таються з релігійними святами. І ніхто їх не заареш-
товував на цвинтарі, азаарештували їх вдома 5-го лип-
ня.

5.	«Ворожі дії Січків припинили».

Так, порушуючи конституційні свободи, органи
КДБ незаконно запроторили до в’язниці мого сина й
мого чоловіка. Але про те, що в газеті називається
«неподобством», продовжується. Щодня десятки і
сотні людей приходять на могилу В. Івасюка з живи-
ми квітами і з сумом в серці.

6.	«Підбурювач їхніх вчинків колишній вчитель
англійської мови середньої школи № 1 Стрільців В.
С.».

Це просто підлість, бо цей педагог не був тоді на
Личаківському кладовищі і дізнався про відвідування
могили В. Івасюка моїми сином і чоловіком лише
через тиждень,

7.	«Ось, що говорив Петро Січко 13 лютого 1947
р. на суді».

Брехня. Мого чоловіка Петра Січка 12 лютого
1947 р. тільки заарештовано, а перед судом став де-
кілька місяців, а не через добу.

8.	«Повернувшись у Долину, він як і всі громадя-
ни СРСР, дістав всі умови для нормального повно-
цінного трудового життя. Йому навіть дали можли-
вість займати відповідальні інженерні посади...».

Поперше, у Долині нашій сім’ї, яка складалась з
трьох чоловік (Василеві тоді було тільки три місяці),
не дали державної квартири і ми змушені були мучи-
тись в чужих людей в одній кімнатці протягом 2-ох
років. Подруге, чоловікові місяцями не давали робо-
ти тільки із-за того, що він був суджений. Потрете,
чоловікові не дали можливости закінчити політехніч-
ний інститут, до якого він вступив в 1959 році. Він
був здібним і усіма визнаним спеціалістом з питань
економіки, проте його не раз звільняли з праці за
вказівкою райкому партії.

9.	Обидва сини, закінчили середню школу, посту-
пили у вищі учбові заклади. Володимир і тепер нав-
чається, а Василь не зміг — його виключили за «не-
успішність». Ще навчаючись у дев’ятому клясі, мій
старший син Василь вступив до школи юного корес-
пондента при редакції обласної газети «Комсомоль-
ський прапор» і до вступу в 1975 р. на факультет жур-
налістики Київського університету він мав уже двад-
цять дві статті, надруковані в газетах области, в тім
числі і в «Червоній Долині». Притім редакція «Ком-
сомольського прапора» оцінювала дописи Василя
Січка чи не найвище. Так само його екзаменаційні ро-
боти за новими правилами під час вступу до КДУ
оцінені найвищими балами. Але відразу після всту-
пу Василя до університету, мого чоловіка КДБ зму-
шував стати донощиком, що мало бути запорукою
успішного закінчення сином вузу. Коли чоловік від-
кинув ту негідну пропозицію тоді кадебісти застере-
гли, що Василь більше двох курсів не закінчить. І
хоч мій син вчився в університеті цілком успішно,
органи КДБ свою обіцянку сповнили: Василя неза-
конно виключили в 1977 р. Після цього мій син і чо-
ловік не раз звертались листовно і особисто до Пре-
зидії Верховної Ради СРСР і до ЦК КПРС з прось-
бою поновити Василя на навчанні. Та коли наші зу-
силля виявились даремними, син Василь зрікся радян-
ського громадянства і попросив дозволу емігрувати,
щоб там завершити свої студії. Звичайно, виїзду йо-
му не дали, зате силоміццю помістили його до Івано-
Франківської психолікарні.

10.	«Таких однодумців він, до речі, невідступно шу-
кав увесь час, не гребуючи при цьому навіть найо-
гиднішими, найпідступнішими методами».

Брехня. Мій чоловік, сам будучи високо чесною
людиною, ніколи не поділяв людей на партійних і
безпартійних, віруючих і невіруючих. Він скорше по-
діляв на чесних і злодіїв. Тому на виробництві, де він
працював чи економістом, чи інженером з питань
праці і зарплати, Петро Січко користувався заслуже-
ним авторитетом і серед робітників і серед службов-
ців. Він постійно дбав про те, щоб не кривдити рядо-
вих трудівників, справедливо роз’яснював їм спірні
питання. З другого боку, він сміливо і принципово
протистояв будь-яким порушенням трудового закону
з боку адміністрації, як приписки і таке інше.

11.	«Тепер знаходячись під слідством, Січко моло-
дий шле цидули мамі — Софії Петраш».
Поперше, заарештували 5 липня ц. р. мого сина
Василя без прокурорської санкції, його запроторили
до Львівської психолікарні, де протримали 40 днів.
А, що можуть зробити зі здоровою людиною в тако-
му шпиталі, лікарі за завданням КДБ (маємо факт з
Івано-Франківської психолікарні), то не одна я, весь
світ добре знає. Тому ні трохи не дивно, що мій, зов-
сім здоровий син, якого по-злодійськи вирвали з ха-
ти, опинившись в такій ситуації, де недозволені ні пе-
редачі ні бачення, відчував мою тривогу за його жит-
тя і зумів переслати рідній мамі пару слів. Це вели-
чезний злочин, тим більше — в рік дитини. Коли в
моїй голові з’являються картини винищування геста-
півцями дітей циганів, євреїв і інших народів, то я
чую, що наведені в газеті рядки смердять такою ж
ненавистю до дітей. І поставити свій підпис під озві-
рілою писаниною може тільки нелюд.

12.	«Майже аналогічну характеристику дає керую-
чий райсільгосптехнікою дружині Січка П. В. Петраш
Софії».

Перекручення мого імени (Софія замість Стефа-
нія) уже свідчить про достовірність характеристики
на мене. Якщо керуючий райсільгосптехнікою і
справді змалював мене в чорних фарбах, то нехай
заодно і себе змалює, але в світлих красках. Адже,
він виконував партійне доручення, коли покалічився.

Я чекаю, що незабаром читачі матимуть можли-
вість ознайомитися, ще з одною, але вже основною
поправкою у «Червоній Долині» — спростуванням
надрукованої 23 серпня фальшввки під назвою «Бру-
дні дії провокаторів».

Ось і тепер я не маю жодної вістки ні від чолові-
ка і сина, ні про чоловіка і сина. Навіть їхніх підпи-
сів про одержання ними передач я не мала і не маю
досі. Хіба не нормально для демократичної держави?!

5 вересня 1979 р.

Петраш — Січко С. В.

Протест С. Петраш-Січко передруковуємо з українського ча-
сопису «Свобода» (28 лютого 1980 р.).
Головному Прокуророві УРСР

Від Петраш Стефанії Василівни,
проживаючої в Івано-Франківській обл.,
м. Долина, вул. Панаса Мирного, 14

СКАРГА

Мій чоловік, Петро Січко, і мій син, Василь Січ-
ко, були заарештовані 5 липня 1979 року і засуджені
4 грудня 1979 року за ст. 187-1 КК УРСР на 3 роки
ув’язнення кожний — за наклепи на радянську владу,
а насправді — за правозахисну діяльність. Чоловіка
засудили на суворий режим ув’язнення, і він відбуває
покарання в м.Брянка-6 Ворошиловградської области,
УЛ-314/ІІ. Синові призначили посилений режим ув’я-
знення, і він відбуває -кару в м,Черкаси-4, ЕЧ-325/62.
Обидва табори — побутові, з рецидивістами.

Спочатку напишу про сина Василя. Суть моєї
скарги в тому, що я вже півроку не отримую від ньо-
го листів. До табору його привезли в січні 1980 року,
— отримала листа. 16 лютого 1980 року ми мали
двогодинне побачення. Син скаржився, що адміні-
страція, не беручи до уваги стан здоров’я в’язнів, мо-
же спрямовувати їх на роботу. Так, у січні 1980 року,
синові, хворому на грипу, з високою температурою,
доводилося виходити на роботу, бо відмовилися по-
класти його до лікарні. В квітні і в тарвні 1980 року
від нього ще приходили листи.Від червня листування
обірвалося. 29 червня сина, без жодних причин, поса-
дили до карцера, а вночі прийшли й побили його. В
карцері він перебув два тижні. 16 серпня (через пів-
року) мені дали двогодинне побачення з сином, а осо-
бисте мало відбутися 3 вересня 1980 року. Листи від
сина, як і раніше, не приходили, і я звернулася до
таборової адміністрації, щоб мене повідомили, ко-
трого дня має відбутися побачення. Мене повідоми-
ли, що побачення перенесене на жовтень, а в жовтні
повідомили сина, що побачення переноситься на ли-
стопад 1980 року і, щоб не мати зайвих клопотів, по-
бачення заборонили. Але мене про це не повідомили
і я, не дочекавшися відповіді, 25 жовтня приїхала на
побачення, а що побачення заборонене — довідалася
від контролера. Я звернулася до начальника табору
Панченка; він відповів, що нічого не знає. Ось його
слова: «Ваш син — гарний хлопець , і я до нього не
маю ніяких претенсій».Викликав начальника відділу
Боку, з його розмови я зрозуміла, що мій син став
жертвою його особистої злости. Буцім то син стояв
на даху і оглядав все навколо, а насправді він, пра-
цюючи на будівництві, смолив у той час дах. Крім
того, він не платить синові за роботу 7 карбованців,
за які можна б було купити в ларьку належні йому
харчі.

Я хочу запитати адміністрацію: чи голодний і
обірваний син, зі шлунковими болями, не хоче чи не
може виконувати норму?

Я вимагаю: 1) віддати мені втрачене побачення з
сином, яке мало відбутися через півроку і яке на вось-
мому місяці не дозволили, 2) встановити нормальне
листування між мною і сином, бо офіційної заборони
на листування не було. Син не отримує всіх моїх ли-
стів, в листах перекреслюють дату і число листа (щоб
він не знав точної їх кількости). На всіх листах до си-
на я ставлю дату і нумерую їх. Отже, адміністрація
табору порушує навіть ті мізерні права, які належать
радянським політв’язням.

Не краща ситуація і з моїм чоловіком, який від-
буває покарання в. м. Брянка-6. Він, як і син, приї-
хав до табору на початку січня 1980 року.За те, що
відмовився підписати інструктаж з техніки безпеки
(яка була порушена), викликав обурення адміністра-
ції. 6 березня 1980 року (як він пізніше довідався)
один з адміністраторів підмовив в’язнів убити мого
чоловіка,коли він вийшов на роботу на другу зміну.
Але, залишившися живим після побоїв, він вирішив
з’ясувати причину того, що трапилося. Наслідки —
його запроторили на два тижні до ізолятора. Йому
постійно капала на голову вода, він перестудився й
захворів. Йому в таборі відмовили в медичній допо-
мозі, хоч температура в нього була 41° Ц. Він зне-
притомнів, і тоді його відвезли (в передсмертній га-
рячці) до Ворошиловградської тюремної лікарні, де
він пролежав 10 днів. Це було в травні 1980 р.

Коли він повернувся до табору, деякі компетентні
особи сказали йому, що таборова адміністрація при-
готувала плякати з антирадянськими закликами, які
мали бути розліплені в зоні по бараках, і це мали
пришити чоловікові, як роботу його рук. Це все роби-
лося з метою розпочати проти нього нову справу і
збільшити йому строк перебування в таборі. Але ця
спроба провалилася, бо чоловіка саме забрали до лі-
карні поза територією зони.

Нам заборонили побачення, і перше загальне по-
бачення відбулося 29 вересня 1980 року. Два місяці
не отримувала від нього листів (це було в серпні і ве-
ресні).

Хочу сподіватися, що всі ці переслідування мого
сина і чоловіка будуть припинені. Щоправда, началь-
доводилося виходити на роботу, бо відмовилися по-
класти його до лікарні. В квітні і в тарвні 1980 року
від нього ще приходили листи.Від червня листування
обірвалося. 29 червня сина, без жодних причин, поса-
дили до карцера, а вночі прийшли й побили його. В
карцері він перебув два тижні. 16 серпня (через пів-
року) мені дали двогодинне побачення з сином, а осо-
бисте мало відбутися 3 вересня 1980 року. Листи від
сина, як і раніше, не приходили, і я звернулася до
таборової адміністрації, щоб мене повідомили, ко-
трого дня має відбутися побачення. Мене повідоми-
ли, що побачення перенесене на жовтень, а в жовтні
повідомили сина, що побачення переноситься на ли-
стопад 1980 року і, щоб не мати зайвих клопотів, по-
бачення заборонили. Але мене про це не повідомили
і я, не дочекавшися відповіді, 25 жовтня приїхала на
побачення, а що побачення заборонене — довідалася
від контролера. Я звернулася до начальника табору
Панченка; він відповів, що нічого не знає. Ось його
слова: «Ваш син — гарний хлопець , і я до нього не
маю ніяких претенсій».Викликав начальника відділу
Боку, з його розмови я зрозуміла, що мій син став
жертвою його особистої злости. Буцім то син стояв
на даху і оглядав все навколо, а насправді він, пра-
цюючи на будівництві, смолив у той час дах. Крім
того, він не платить синові за роботу 7 карбованців,
за які можна б було купити в ларьку належні йому
харчі.

Я хочу запитати адміністрацію: чи голодний і
обірваний син, зі шлунковими болями, не хоче чи не
може виконувати норму?

Я вимагаю: 1) віддати мені втрачене побачення з
сином, яке мало відбутися через півроку і яке на вось-
мому місяці не дозволили, 2) встановити нормальне
листування між мною і сином, бо офіційної заборони
на листування не було. Син не отримує всіх моїх ли-
стів, в листах перекреслюють дату і число листа (щоб
він не знав точної їх кількости). На всіх листах до си-
на я ставлю дату і нумерую їх. Отже, адміністрація
табору порушує навіть ті мізерні права, які належать
радянським політв’язням.

Не краща ситуація і з моїм чоловіком, який від-
буває покарання в. м. Брянка-6. Він, як і син, приї-
хав до табору на початку січня 1980 року.За те, що
відмовився підписати інструктаж з техніки безпеки
(яка була порушена), викликав обурення адміністра-
ції. 6 березня 1980 року (як він пізніше довідався)
один з адміністраторів підмовив в’язнів убити мого
чоловіка,коли він вийшов на роботу на другу зміну.
Але, залишившися живим після побоїв, він вирішив
з’ясувати причину того, що трапилося. Наслідки —
його запроторили на два тижні до ізолятора. Йому
постійно капала на голову вода, він перестудився й
захворів. Йому в таборі відмовили в медичній допо-
мозі, хоч температура в нього була 41° Ц. Він зне-
притомнів, і тоді його відвезли (в передсмертній га-
рячці) до Ворошиловградської тюремної лікарні, де
він пролежав 10 днів. Це було в травні 1980 р.

Коли він повернувся до табору, деякі компетентні
особи сказали йому, що таборова адміністрація при-
готувала плякати з антирадянськими закликами, які
мали бути розліплені в зоні по бараках, і це мали
пришити чоловікові, як роботу його рук. Це все роби-
лося з метою розпочати проти нього нову справу і
збільшити йому строк перебування в таборі. Але ця
спроба провалилася, бо чоловіка саме забрали до лі-
карні поза територією зони.

Нам заборонили побачення, і перше загальне по-
бачення відбулося 29 вересня 1980 року. Два місяці
не отримувала від нього листів (це було в серпні і ве-
ресні).

Хочу сподіватися, що всі ці переслідування мого
сина і чоловіка будуть припинені. Щоправда, началь-
ник табору, де перебуває мій чоловік, обіцяє йому
волю, якщо він «висповідається». Та на мою думку,
треба ще вирішити, кому перед ким сповідатися.

Прошу повідомити мене про результати.

10 листопада 1980 р.

Петраш Стефанія Василівна
До Асамблеї ООН (Комітету захисту прав людини),
до прогресивної громадськости світу та до жінок-
матерів,
зокрема до всіж зарубіжниж об’єднань українок

звертається Стефанія Петраш

з приводу захисту родини СІЧКІВ (м. Долина Івано-
Франківської обл., вул. П. Мирного, 14).

ЗВЕРНЕННЯ

Я мати трьох дітей: двох синів — Василя і Воло-
димира, віком 24 і 20 років, та доньки Оксани — 17
років.

Діти мої — це та єдина, благодатна нагорода без-
таланного нашого життя з мужем, Петром Січком,
нині позбавленим волі за правозахисну діяльність
та приналежність до Української Громадської Групи
Сприяння Виконанню Гельсінкських Угод разом із
сином Василем.

Тепер на голови моїх дітей упала страшна кара.
Чи в силі хто цьому запобігти і відвернути караючу
руку?! В розпачі я звертаюся зі своєю розповіддю-
мольбою до всіх, хто в змозі мене почути і допомо-
гти.

Обоє ми з Петром — колишні політв’язні сталін-
ських концтаборів. Мене було засуджено в 1947 році
до 10 років, а П. Січка 1947 року — до страти з по-
дальшою заміною на 25, а згодом зі скороченням
терміну до 10 років. Що ж ми вчинили, за що така ка-
ра? Нашою провиною було родитися на Українських
західніх землях, що належали Польській Речі Поспо-
литій.

Нечуваним тягарем — уже першого дня світової
війни 1941 року — придушило населення цих земель,
та не скінчилася ця війна для нас і 9 травня 1945 ро-
ку.

Наша доля — це частка долі бездержавної Укра-
їни, доля її беззахисних нащадків, що в часи великих
імперіалістичних зрушень і боротьби на її території
волею-неволею стають в оборону людських прав,
органічно пов’язаних з національно-суверенними пра-
вами споконвіку уярмленої Вітчизни.

З Божої ласки ми з П. Січком лишилися живими,
перебули страшне лихоліття диктату, масового теро-
ру, направленого на фізичне й духовне винародовлен-
ня людей землі нашої. І в неволі побралися. А в 1958
році з далекого Колимського краю з немовлям Ва-
силем та з надією на добро і щастя повернулися на
рідну землю, в м. Долину Івано-Франківської обл.
будувати на руїнах нове життя.

Жили злагодженим подружнім життям, працюва-
ли надсильно і разом училися, і ростили дітей, зам-
кнувшись у тому вузькому сімейному колі. Ми не пе-
реставали вірити в перемогу добра, хоч за бідою і
злиднями понад 45 літ світу Божого не бачили, бо
нескоро стараннями та невсипущою працею ледь-
ледь економічно випростались.

Так тривало до 1977 року, до дня виключення си-
на Василя Січка з другого курсу факультету журналі-
стики Київського університету ім. Тараса Шевченка.
Вигнали буцімто за «неуспішність» —це те формулю-
вання, яке позбавляє студента раз і назавжди права
вчитися, права повернутись до вищого навчального
закладу. Насправді його звільнили з т. зв. ідеологіч-
них мотивів — визначення і їх критерій утаємничено
привласнюється «бдителями» першої частини устано-
ви.

Формальною причиною звільнення стала його
курсова робота на тему: «Охорона рідної природи»-
В ній він вільно висловив власні міркування, послав-
шись, серед іншого, на роман О. Гончара «Собор»
та численні неспростовні факти хижацького нищен-
ня Карпатського краю з його благословенними гора-
ми і зеленими смерековими лісами. Тверджу: фор-
мально, бо коли Василь вступив до університету в
1975 році, то його батькові Петру Січкові було запро-
поновано таємну співпрацю з органами КДБ. На йо-
го відмову погрозилися: «Не довго твій син буде вчи-
тися в університеті». Так і сталося. З цього й почався
другий захід позасудового переслідування родини
Січків з боку органів КДБ.

Найенерґійніші тривалі клопотання про поновлення
Василя в університеті не мали успіху. Тоді В. Січко
зрікся громадянства СРСР: він віддав свої документи
органам МВС — його відправили примусово в пси-
хушку, згодом випустили. А коли намагалися зроби-
ти це вдруге, син тікав, ховався. Батько захищав си-
на: їздив по столицях до високих радянських інстан-
цій, просив заступитися за сина автора «Собору» —
О. Гончара — все було марно.

Тоді батьо і син включилися в благородну, відкри-
ту і льояльну правозахисну діяльність Української
Громадської Групи Сприяння Виконанню Гельсінксь-
ких Угод, платонічним членом котрої рахую себе і я.

У липні 1979 року їх було заарештовано, а в груд-
ні засуджено закритим судом на 3 роки кожного за
наклеп на радянську дійсність. У березні 1980 року
дозволили особисте побачення з сином і мужем. За-
плянувала я також провідати і нашого друга, засу-
дженого члена Групи Василя Стрільцева, людину не-
одружену, самітну.

Третього березня дали добове побачення з сином.
Його привели виснаженого, зголоднілого, пригнічено-
го нестерпним середовищем. Він просив мене як член
Групи звернутися по допомогу до чесних людей сві-
ту, вимагати переведення радянських політв’язнів з
побутових таборів — до політичних; подбати про
всіх в’язнів сумління, яких тепер судять за зфальшо-
ваними, зфабрикованими звинуваченнями і запрото-
рюють у коло злочинних елементів. В. Січко працює
на будівництві. Його примусили в зимову пору копа-
ти траншеї в осінньому, непридатному одязі. Хворо-
го на грипу, з температурою від роботи не звільняли,
а писали рапорти за невиконання норми. Знесилений,
хворий, він копав землю, вклякнувши на коліна...

Від сина поїхала до мужа. Шостого березня. П.
Січко, рятуючись від напасників, заюшений кров’ю,
втік на табірну вахту: вечірньої пори в цеху на нього
було вчинено напад двох невідомих йому зеків. На-
чальник табору запропонував написати доповідну і
впізнати тих зеків (?!)... П. Січко обмежився заявою
до прокурора Ворошиловградської обл.

Правозахисників батька й сина спіткала одна ка-
ра і та сама доля, тяжка доля:

Перше: батька з сином роз’єднали, як рабів — ра-
боторговці, їх послали в різні табори. З цією метою
суд визначив їм різні режими утримання: П. Січкові
— суворий, Василеві Січку — посилений.

Друге: Засуджених за політичний злочин (ст. 187
ч. 1 КК УРСР), політв’язнів, кинули в побутові табо-
ри, в нестерпне людське середовище карних злочин-
ців. Моєму мужеві і синові загрожують не тільки го-
лод, холод, виснажлива фізична праця — їх підстері-
гає каліцтво на виробництві, де відсутня елементар-
на техніка безпеки, або й смерть від руки спровоко-
ваного рецидивіста-вбивці.
А в таборі на Полтавщині лише під брамою по-
стояла: адміністрація цієї «виправної установи» від-
мовила в побаченні з членом Групи В. Стрільцевим,
не дозволили навіть крізь скло і слухову трубку ска-
зати дружнє слово розради, бо, мовляв, не кревна,
значить, «не положено».

Повертаючись додому, заїхала до сина Володими-
ра в Київ, а на мене чекала приголомшлива новина.
Дев’ятого березня ц. р. В. Січка виключено з третьо-
го курсу механіко-математичного факультету Київсь-
кого університету за «неуспішність». Це та сама фор-
мальна причина, що й у старшого його брата Василя,
вона навіки зачинила перед ним двері радянського
вузу. Це кара Володимирові за те, що не зрікся бать-
ка і брата, не зрікся їх письмовою заявою. Більше
того, після суду я з двома своїми дітьми, з уламком
нашої родини, була на побаченні з нашими засудже-
ними кревними у Львівській тюрмі. Це й спричинило-
ся до прискорення виключення. Два роки давали Во-
лодимирові для роздумів над його хистким станови-
щем в університеті, у зв’язку з родинними обставина-
ми.

Таким чином, мого другого сина штовхають на
тернистий шлях старшого брата: відмова від радян-
ського громадянства, а фінал пунктиром проступає...

Те ж саме попереду в моєї доньки Оксани, що
кінчає весною середню школу в м. Долині.

Весь продуктивний час молодости примусять спо-
кутувати мнимі гріхи родичів. Бо тавра «антирадян-
ськости» можна позбутися лише ціною морального
падіння: прокляття і зречення засуджених батька і
брата через пресу.

Форсують наступ і на мене. В лютому ц. р. До-
линське КДБ в присутності працівника обласного
КДБ запропонувало підписати письмовий документ
«Попередження», що коли я не виконуватиму зафіксо-
ваних у попередженні вимог, мене притягнуть до су-
дової відповідальности.
Серед низки різних засторог у документі вимага-
ють припинити будь-які контакти з членами Гельсінк-
ської Групи, зокрема, не спілкуватися з Оксаною
Мешко. Я відмовилася підписувати цей документ.
Тоді ж мені було сказано, що син Володимир не бу-
де вчитися в університеті, бо, мовляв, «державі неви-
гідно вчити ворога». Так і сталося. «Немає Бога,
опріч...».

Я поставлена перед дилемою: рятувати цих двох
дітей і лишати напризволяще заґратованих мужа і
сина, чи наражати молодших дітей на таку саму до-
лю, яка спіткала старших.

Лишається єдиний шлях — еміграція, але для
українців цей шлях рівнозначний сходженню на Гол-
гофу. Я чекаю на порятунок і випростовую руки!

Березень 1980 р.

Стефанія Січко

Звернення С. Січко передруковуємо з «Інформаційного бюле-
теня», Української Гельсінкської Групи, № 2, березень 1980 р.
(В-во ЗП Української Гельсінкської Групи, Нью-Йорк, 1981р.),
стор. 18-21.
Д О Д А Т К И*

Президії Верховної Ради СРСР,
Президії Верховної Ради УРСР

Від Січка Володимира Петровича,
що проживає за адресою:

Івано-Франківська обл., м. Долина,
вул. П. Мирного, 14

ЗАЯВА

ПРО ВИХІД З ГРОМАДЯНСТВА СРСР**

Я, Січко Володимир Петрович, 1960 р. народжен-
ня, українець, бувший студент Київського держ. уні-
верситету ім. Т. Г. Шевченка, відмовляюся від грома-
дянства СРСР в зв’язку з тим, що мене незаконно ви-
ключили з університету (наказ 192 від 21.III. 1980 р.)
і вимагаю дати мені право на еміграцію в США для
здобуття в цій країні вищої освіти.

Свою заяву про незаконність виключення мене з
Київського держ. університету обґрунтовую такими
фактами.

В 1977 р. я поступив в Київський держ. універси-
тет ім. Т. Г. Шевченка на механіко-математичний фа-
культет. Два роки я провчився, можна сказати, спо-
кійно, за вийнятком одного факту, коли мене було
викликано до начальника військової катедри універ-
ситету і там працівник КДБ мав зі мною розмову.
Він пропонував мені слідкувати за діями свого бать-
ка і брата (Петра Січка і Василя Січка) і доносити їм.
Але я відмовився від такої пропозиції. Тоді мені бу-
ло запропоновано слідкувати за діями інших людей.
Я ще раз відмовився. Тоді працівник КДБ сказав, що
цей відказ вплине на дальше моє перебування в уні-
верситеті. Мене це дуже вразило і обурило.

В грудні 1979 р. судили мого батька, Петра Січка,
і брата, Василя Січка (брат вчився в цьому універси-
теті, що я, і його виключили за тими мотивами, що
і мене — неуспішність), за правозахисну діяльність
і приналежність до Української Громадської Групи
Сприяння Виконанню Гельсінкських Угод. Я зразу від-
чув тиск на мене. Після суду я поїхав на один день додо-
му з дозволу військової катедри. Але я вияснив це
непорозуміння. Потім почалась зимова сесія, але я
був недопущений до неї. Причиною був той факт, що
зданий мною залік з військової підготовки не був
проставлений у відомостях військової катедри. Ця
формальна зачіпка була для того, щоб позбавити ме-
не можливости готуватися до екзаменаційної сесії.
Мені довелося згаяти майже весь сесійний час, щоб
одержати уже зданий мною залік. Після сесії мене
провалили штучно, хоч я був добре підготовлений до
екзаменів. З трьох предметів мені було виставлено
оцінку «2», а перед екзаменом з функціональної ана-
лізи доцент Панасович прямо мені сказав, щоб я за-
бирав свої речі та й їхав додому і не морочив їм го-
лову. Як можна після таких слів надіятися на добру
оцінку? Так і сталося. Він мене майже не слухав, а
грав собі ще з одним викладачем в шахи, а вкінці ви-
голосив оцінку «2». Всім дають можливість здавати
екзамени ще раз перед комісією. Але мені цієї мож-
ливости не було представлено, хоч я за два з полови-
ною роки не мав ні одної незадовільної оцінки, або
академзаборгованости.

Почувши, що мене хочуть виключити, студенти-
однокурсники спробували захистити мене, але їхня
спроба виявилася марною. Декан, Завало, з цього
приводу не захотів, навіть, з ними говорити. Декан
залишив в себе в кабінеті тільки комсорга факультету
і дав йому зрозуміти, що мене виключили не за неу-
спішність, а через батька і брата. А стаття Конститу-
ції голосить, що діти за вчинки батьків не відповіда-
ють. Чому маю відповідати я? А це видно з того фак-
ту, що 5.II.80 р. працівник Ів. Франківського КДБ
Медведєв на розмові з мамою, заявив, що державі
невигідно вчити ворога. А коли мама заперечила і
сказала: «А які гріхи має перед вами мій син?», то він
відповів, що в такої матері, як вона, не може бути хо-
роших дітей.

З наведених вище фактів ви бачите як втілюють-
ся радянські закони в життя.

Через те, що я і вся наша сім’я зазнала стільки не-
павди з боку радянських органів, я відмовляюся від
громадянства СРСР, а через те, що я зазнав стільки
неправди з боку військової катедри університету, я
відмовляюся служити в лавах червоної армії.

21.ІХ.80 р.

[Володимир] Січко

*	До цього розділу додаємо документи, які відносяться до
справи Володимира Січка, сина члена Української Гельсінкської
Групи Петра Січка. Його переслідували і ув’язнили за, діяльність
батька.

*	* Текст заяви Володимира Січка про вихід з громадянства
СРСР Видавництво одержало від члена Української Гельсінксь-
кої Групи д-р Н. Строкатої. Повний текст цієї заяви був опублі-
кований в англомовній брошурі «А Еатіїу Тогп Арап», стор.
31-32.
До студентів світу*

від Січка Володимира Петровича,
1960 р. народження, прож.

в м. Долині Ів.-Франківської обл.,
вул. П. Мирного, 14

ЗВЕРНЕННЯ

Звертаюсь до студентів США, а також до студен-
тів усього світу і прошу вислухати мене і допомогти
нам з братом в осягненні вищої освіти.

Мій брат, Василь Січко, 1956 р. народження, в
1975 році поступив на навчання в Київський держав-
ний університет на факультет журналістики, а в 1977
році в цей же університет поступив я, на факультет
механіко-математичний. Як брат Василь, так і я вчи-
лися успішно, але через те, що наші батьки політ-
в’язні сталінських таборів, було виключено з універ-
ситету після другого курсу мого брата Василя,а з по-
ловини третього курсу було виключено і мене, мов-
ляв «за неуспішність». Нам в цій «демократичній» ра-
дянській країні не тільки не дають змоги вчитись, але
не дають змоги жити. Брата Василя після дворічних
знущань по психолікарнях арештували і засудили по
ст. 187-1 КК УРСР**, до трьох років позбавлення во-
лі в таборах посиленого режиму. Він любить книги
і коли в таборі зайшов в ту їхню мізерну бібліотеку
і хотів вибрати хоч якусь книжку, то бібліотекар ска-
зав: «Бери подряд, зто тебе не картошка». Ще його
пригнічує середовище, в якому він знаходиться. Це
здеморалізована маса. Це побутові табори. Крім цьо-
го, виконує тяжку роботу на дощах, що завдає шко-
ди його здорв’ю. Будь-які передачі заборонені до від-
буття половини строку.

З приводу виключення мене з університету я звер-
тався з заявами до Міністерства вищої і спеціальної
середньої освіти з проханням розібратись в цій неза-
конності і поновити мене на навчання, але в них для
таких заяв відповідь запрограмована: «Перевірили,
встановили, що виключений законно». Після цього я
звернувся з заявою в Президію Верховної Ради УР-
СР, відповідь прийшла така сама. Я чекав чуда, але йо-
го не було, і в знак протесту я 21-го вересня 1980 р.
зрікся радянського громадянства, попросив виїзду в
США, для осягнення там вищої освіти. Зречення ви-
слав в Президію Верховної Ради СРСР і УРСР, а та-
кож відмовився служити в лавах червоної армії.

В нашій країні не вміють прощати і я з дня на
день чекаю на свій арешт, а це значить — довічних
поневірянь.

Після виключення мене з університету, студенти-
однокурсники ніяк не могли погодитись з тим, що я
вже не буду вчитись і вислали телеграму Л. Брежнє-
ву, в якій просили втрутитись в це незаконне виклю-
чення. Відділ зв’язку м. Києва повернув цю телегра-
му в деканат, так як телеграми такого змісту не до-
пускаються. Декан зібрав студентів, щоб знайти по-
рушників і пояснив їм, що Січко виключений не за
неуспішність, а за те, що його батьки націоналісти,
бо батько засуджений разом з братом, а в розмові з
мамою він теж запідозрів націоналізм. Так що нічо-
го обурюватись, що Січка виключили незаконно.

Як бачите, в нашій країні ніхто не дотримується
правил Конституції, а діють за секретними правила-
ми. А тих хто хоче вказати керівним особам на пору-
шення основних законів, вважають ворогом країни
і судять.

Мені сповнилось тільки 20 років. Я прагну вчи-
тись. Сподіваюсь, що студенти світу зареагують на
моє звернення і допоможуть нам з братом стати сту-
дентами.

*	Текст звернення Володимира Січка до студентів світу Ви-
давництво одержало від члена Української Гельсінкської Групи
д-р Н. Строкатої.

Звернення В. Січка було перекладене на англійську мову і опу-
бліковане в англомовному українському квартальнику «Смоло-
скип» (ч. 11, літо 1981 р.), а також в брошурі «А Еатіїу Тогп
Арап», стор. 33-34.

*	* В одержаному тексті статтю 187-1 подано, як статтю «упр».
кодексу, що є очевидною помилкою. Повинно бути Криміналь-
ного Кодексу УРСР, що ми і виправили.
ОСТАННЄ СЛОВО ВОЛОДИМИРА СІЧКА
на суді в м. Долині Івано-Франківської обл.
9 січня 1981 р.

Я буду говорити, хоч не визнаю радянського суду
над собою, тому що я вже більш, як три місяці тому
зрікся громадянства цієї країни, яка в моїх 20 років
життя позбавила мене людських прав, нізащо виклю-
чивши мене з третього курсу мехмату Київського
Державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Мене
виключили з університету тільки тому, що я син сво-
го батька. Після виключення, я вчився на курсах шо-
ферів в Долинському автопідприємстві. Не допусти-
ли до здачі на шоферські права, з тієї ж причини, що
я Січко. Отже пожаліли і шоферських прав. Одне
право, яке залишили за мною — це служба в лавах
червоної армії. А я цього права не визнаю.

Ще 21-го вересня 1980 року, в знак протесту на всі
беззаконня, вчинені проти мене, я зрікся радянського
громадянства і відмовився служити в армії. Причи-
ною моєї відмови від служби в армії є той факт, що
зачинщиком виключення мене з університету була
університетська військова катедра, бо створила такі
умови, щоб не допустити мене до екзаменів на зимо-
вій сесії 1980 р.

Коли студенти-однокурсники обурились таким на-
хибним відчисленням мене з університету і післали
Брежнєву телеграму, в якій говорилося про моє неза-
конне виключення з університету, то цю телеграму
Київська телеграфна установа, порушуючи радянські
закони, вилучила і відправила декану університету.
Після цього декан просто був змушений пояснити
студентам-однокурсникам, що мене виключили не за
неуспішність, як було зформульовано в наказі за №
192 від 21-го березня 1980 р., а за те, що мій батько
Січко Петро і брат Василь націоналісти і суджені.

Порушується стаття радянської Конституції, в
якій говориться, що діти за вчинки батьків не відпо-
відають. За мого життя не було навіть найменшого
порушення мною радянського закону, а закони ці по-
рушуються вами і подібними до вас. Я людина, а не
раб, як ви привикли думати, і маю право обурювати-
ся на ваше беззаконня.

Мало цих знущань, мало того, що ви наплювали
мені в душу, ви ще вимагали, щоб я сам собі плюнув
в душу, тобто щоб я в письмовій формі зрікся погля-
дів рідного батька, а це означає зректися самого
батька, який виростив мене і навчив дивитися на світ
відкритими очима. Лицеміри — та зречіться ви своїх
батьків за те, що виховали вас такими черствими та
байдужими до людського горя.

Я за собою вини не визнаю, а причиною того, що
не йду в армію, є ваші лихі дії проти мене. Я піду в
армію тільки офіцером після закінчення університету,
інших умов в мене бути не може.

Заявляю, що я не раб, і не радянський громадя-
нин, і судити мене не маєте права, бо згідно прикін-
цевого акту Гельсінкських угод, кожна людина має
право вибирати собі громадянство і країну, в якій хо-
че жити. Я в своєму зреченні просив дати мені мо-
жливість емігрувати в США, для здобуття там вищої
освіти.

Текст слова Володимира Січка на суді Видавництво одержало
від члена Української Гельсінкської Групи д-р Ніни Строкатої. В пе-
рекладі на англійську мову це слово було опубліковане в брошурі «А
Еатіїу Тогп Арап», стор. 37-38.
До Верховного Суду СРСР'

До Верховного Суду УРСР

Від гр. Петраш Стефанії Василівни, прож.в місті

Долині Івано-Франківської обл., вул. П. Мирного, 14

СКАРГА

У цій скарзі я хочу розповісти, як відбуваються
народні суди в районних центрах, далеко від вас, на
прикладі суду над моїм сином Січком Володимиром
Петровичем, 1960 р. народження.

6 грудня 1980 р. Долинська районна прокуратура
під тиском КДБ заарештувала мого сина Володими-
ра Січка й звинуватила його за ст. 72 КК УРСР2.,
Мій син Володимир закінчив середню освіту в мі-
сті Долині 1977 року. Того ж року він пішов навчати-
ся до Київського державного університету на механі-
ко-математичний факультет. Два курси він провчився
спокійно, а коли був на третьому курсі, в Долині заа-
рештували його батька Петра Січка та брата Василя
Січка й засудили 4-го грудня 1979 р.за статтею 187-1
Кримінального Кодексу Української РСР, а 17-го
грудня того ж року мій син отримав дозвіл військо-
вої катедри на один день поїхати додому. Того ж дня ми
всі — я, дочка та син, — поїхали до Львова, щоб по-
прощатися з батьком і братом. За це син поплатився
університетом — його виключили, про це по-
турбувалася військова катедра університету. Я під-
креслюю — «військова катедра», бо саме вона приве-
ла сина на лаву підсудних, бож через її ганебні дії син
відмовився служити в лавах червоної армії.

Слідчий прокуратури, КДБ та суддя звинувачу-
ють сина в тому, що він порушив статті Конституції,
пред’являють йому покарання за статею 72. А у стат-
ті 224 Кримінально-процесуального кодексу УРСР3
сказано, що крім доказів, згаданих у цій статті, в
обвинуальному висновку мають фігурувати також
дані про те, що були виявлені причини й умови, ко-
трі сприяли вчиненню злочину із зазначенням тих за-
ходів, що їх використали органи дізнання та слідчий
для з’ясування цих причин та умов. А син Володимир
і під час слідства і на суді заявляв, що служитиме в
червоній армії лише офіцером, якщо йому дадуть
можливість відновити навчання в університеті та йо-
го закінчити.

Саме на підставі цієї згаданої ст. 224 слід було
клопотатися, щоб дати відстрочку; тим самим ство-
рилися б умови для поновлення в університеті, і ст.
72 було б оминено.

Чому не дати навчатися тому, хто хоче навчати-
ся? У наказі про звільнення з університету мова йшла
нібито про неуспішність, та коли студенти-однокур-
сники обурилися і з цього приводу послали телегра-
му до Л. І. Брежнєва (пошта її повернула в деканат),
то декан Завало змушений був признатися студен-
там, що Володимира Січка виключено не за неуспіш-
ність, а за те, що його батько та брат — націоналі-
сти й сидять у тюрмі.

І я знову хочу сказати, що декана ніхто не при-
тягнув до відповідальности за зфальшований наказ
та за те, що він порушив Конституцію, де сказано,
що діти за батьків не відповідають. Я не юрист, а
тільки мати, але бачу, що якщо так підходити до
будь-якої справи, як підійшли до справи мого сина —
вхопилися за ст. 72 ігноруючи інші, котрі його ви-
правдують, — то можна засудити більше людей, ніж
треба.

Я описала причину арешту сина, а тепер хочу опи-
сати перебіг самого суду.

Коли сина арештували (6.ХІІ. 1980 р.),то того ж
дня мене викликав слідчий прокуратури й допитував
мене як свідка. Після того мене ще багато разів ви-
кликали з цього приводу до КДБ. Тому що я була
свідком, то сподівалася, що отримаю повістку на суд.
Крім того, я щодня ходила довідатися, коли судити-
муть мого сина. 7 січня справа була в суді, але мені
сказали, що її немає. Коли я прийшла 8 січня, то се-
кретар сказала мені, що справи ще не поставили на
чергу. 9 січня я знову пішла до суду, але вже по обіді,
близько 16-ої години. Я довго чекала в кабінеті, бо
секретар була в судді й розважала його анекдотами
— було чути, як вони регочуть. Дочекавшись її, я запита-
ла, коли відбудеться суд над моїм сином. Вона почер-
воніла, забігала по кабінетах (питала старших як
збрехати), потім єхидно подивилася на мене і сказа-
ла: «15-го січня!». Я з недівірою та тривогою перепи-
тала, вона повторила те саме. А один із суддів — я
їх не знаю — сказав: «Що ви бігаєте сюди та розпи-
туєте? Ви — мати, і про суд вас повідомлять повіст-
кою». Я повірила й пішла геть. Але тому, що мене
дуже турбувала їхня поведінка, я взяла 17-тирічну
дочку і ще раз пішла до суду. Крізь вікно ми побачи-
ли, що судді сидять і когось судять. Це було через
сорок хвилин, себто за двадцять хвилин перед п’ятою
годиною. Ми підбігли до дверей, але міліціонер заго-
родив нам дорогу, проте згодом впустив і на лаві
підсудних я побачила мого сина Володимира. У залі,
крім яких 15 міліціонерів, нікого не було, за столом
сидів суддя Малюта4, два засідателі з якогось підпри-
ємства, а поруч із ними — брехлива секретарка Ма-
євська. Суд закінчувався. При нас іще допитували
одного свідка, 18-тирічну дівчину Ларису Доліщню,
яка, напевно, працює у воєнкоматі, бож вона казала,
що у воєнкоматі були напіввідчинені двері з її кімна-
ти до кімнати полковника Дерев’янка, і вона чула, як
Володя відмовлявся від другої повістки. Суддя запи-
тав сина, який він собі вибирає строк, син відповів,
що не розуміє запитання, тоді суддя пояснив: «суво-
рий режим — чи посилений?». Це запитання було по-
ставлене перед останнім словом. Можливо, через те,
що на суді не було прокурора, тому свою долю мав
вирішувати сам син. Син відповів, що не може виби-
рати собі строку, бо не визнає суду над собою, тому
що він не є громадянином країни, оскільки на знак
протесту проти незаконного виключення з універси-
тету він 21 вересня 1980 року зрікся радянського гро-
мадянства.

Після цього синові дали останнє слово. Він висло-
вив свої претензії та жалі, але його, здається, ніхто
не слухав. Адвоката на суді не було, бож у мене не-
має можливости його найняти (троє з родини — си-
дять, а я пішла на вимушену пенсію без стажу — а
кому цікаво слухати, коли вирок давно готовий? Я
цей вирок чула кілька днів перед тим від начальника
КДБ Анікіна. Я — мати й могла б замінити адвока-
та, бо я знаю всю правду. Це допомогло б судові ро-
зібратися в справі, але мене не лише не повідомили
про суд — мене обдурили. Не знаю, чому мене не ви-
кликали як свідка, можливо, тому, що на цьому суді
ніхто не потребував правди). У статті 68-3 КПК УР-
СР5, сказано, що відвід свідка не може бути приво-
дом для усунення його як свідка. Та й навіщо в такій
поспішній справі свідок?

За такої ситуації, сидячи на суді, на що я могла
сподіватися, на що добре чекати. Так і сталося. Після
перерви суддя повернувся до залі і швидко промовив:
«Три роки виправних робіт у таборі суворого режи-
му» — і випурхнув із залі. Я не змогла попросити до-
зволу попрощатися із сином у день своїх іменин. Ме-
ні було шкода сина не тому, шо його засуджено, а
тому, що такий був характер суду, очолюваного Ма-
лютою. Дивно.

Можливо, через поспіх я чогось тут не зрозуміла,
можливо, так і має виглядати радянський народний
суд — тоді мені залишається тільки просити вибачен-
ня.

11.1.1981

1)	На Захід дійшло кілька версій скарги С. Петраш до Вер-
ховного Суду СРСР і УРСР. Текстуальні відмінності в цих вер-
сіях спричинені, мабуть, під час перекладу на російську мову і
навпаки. Публікуємо той текст цієї скарги, копія якої дійшла до
нашого Видавництва шляхами самвидаву. Майже повний текст
іншої версії цієї скарги був перекладений на англійську мову і
опублікований в брошурі «А Ратіїу Тот Арагі», стор. 39-42.

2)	У копії оригіналу невиразно подано ст. 72, як статтю «упр»
чи «укр» Кодексу. Очевидно тут мова про ст. 72 КК УРСР, це
ми виправили тут і в інших місцях скарги.

3)	У копії оригіналу цієї скарги помилково говориться про
ст. 224, як про статтю Кримінального Кодексу УРСР. Властиво
це стаття Кримінально-процесуального Кодексу УРСР, це ми ви-
правили у цьому і в усіх інших місцях документу.

4)	У деяких версіях цієї скарги ім’я судді подано, як «Мамот».
У копії оригіналу, який дійшов до нашого Видавництва, ім’я суд-
ді подано, як Малюта. Так само подано це ім’я у «Хроніці поточ-
них подій», вип. 61 (16 березня 1981 р.).

5)	Тут теж помилково говориться про ст. 68, як про статтю
КК УРСР. Властиво це стаття КПК УРСР, так ми й виправили.

СОКУЛЬСЬКИЙ ІВАН

ІВАН ГРИГОРОВИЧ СОКУЛЬСЬКИЙ
Став членом Української Гельсінкської Групи
в жовтні 1979 р.

Народився в 1942 р. на Дніпропетровщині, жонатий ( дру-
жина — Орися Василівна Лесів), поет, журналіст. Учився
на філологічному факультеті спочатку Львівського, а по-
тім Дніпропетровського університету. За участь в україн-
ському національному русі, його звільнили з університету.
Був заарештований в червні 1969 р. і засуджений^ на 4,5 р.
ув’язнення за ст. 62 КК УРСР ( «антирадянська агітація і
пропаганда»). Строк ув’язнення відбував у концтаборі в
Мордовській АРСР, а згодом у Володимирській тюрмі.
Після звільнення в 1974 р. повернувся на Україну, жив у
Дніпропетровській обл. Був заарештований 11 квітня 1980
р., а 13 січня 1981 р. засуджений на 10 р. ув’язнення і 5 р.
заслання. Після суду був вивезений у тюрму в Чистополі
Татарської АРСР.

Хронологія

1979 РІК:

21 грудня — Іван Сокульський був присутній на суді над П. Ро-
зумним.

1980 РІК:

11 квітня — 1. С. був заарештований в м. Дніпропетровську Дні-
пропетровської обл. Звинувачений за ст. 62-2 КК УРСР

1981 РІК:

7-13 січня —у Дніпропетровську відбувся суд над 1. С. (разом з ним
судили Г. Приходька). Він відмовився від адвоката, призна-
ченогосудом. Коли суд не визнав його відмови ( і Приходько-
вої), тоді він оголосив голодівку, яка тривала 4 дні. У ре-
зультаті голодівки, адвокат сам відмовився його захищати.
Ніхто з рідних не був повідомлений про суд, а також не ви-
кликали жодних свідків. 1. С. ( і Г. Приходько) винним себе
не визнав. Останнє слово 1. С. тривало 6 год. ( а Приходька
— 7). Його засудили на 10 р. табору особливого режиму і 5
р. заслання (такий самий строк покарання одержав і Г. При-
ходько).

— протягом 6 місяців з Чистопільської тюрми не пропуска-
ли жодних листів І. С., тому що він писав їх українською
мовою.

1982 РІК:

4 липня — мало відбутися перше побачення 1. С. з дружиною.
— жодних інших інформацій про І. С. на Заході не одержа-
но.
ЗА ПРАВО БУТИ УКРАЇНЦЕМ

ЗАЯВА

Сокульського Івана Григоровича
Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ,
вул. Миру, З

Я не політик (це не моє покликання) і не маю ні-
якої політичної програми... Хочу лишень одного: ре-
алізувати себе як особистість. Має ж людина якесь
призначення у світі, окрім тої «єдиноправильної» со-
ціальної програми, що її наперед ще до народження,
визначили для неї — людини — партія та вожді! Хто
ж має право відняти в людини її найвище призначен-
ня, особисте покликання, її духовність — хай і в ім’я
найвищих ідей? Хто, здавалось би, може не дозволи-
ти мені бути собою, бути індивідуальністю?

В суспільстві, де кожен зобов’язаний (!) бути без-
духовним придатком хай і великої мети, де кожна
людина зобов’язана ще з пелешок засвоїти безпар-
донний атеїзм (безбожництво) як необхідну переду-
мову подальшого комуністичного виховання — в та-
кому суспільстві немає (і не повинно бути) місця для
особистости в повному розумінні цього слова.

В суспільстві, де кожен до кінця днів своїх має за-
лишитися тим же «Гвинтиком і коліщатком» велетен-
ського бюрократичного маховика, де не мета слу-
жить людині, а навпаки — людина по рабському ви-
служується в мети, де на кожному кроці бачимо мо-
ральне спустошення й розклад, жахаючу бездухов-
ність «здорового конформізму», де існування людини
(як істоти духовної) давно вже під знаком питання —
в такому суспільстві, справді, немає місця для якої б
то не було особистости, якби вона часом і пробилась
через частокіл тоталітаризму.

Суспільство, в якому всі сили партійно-державно-
го апарату кинуто на те, щоб бюрократично непро-
бивною об’єктивністю, тріюмфуючою історичною не-
обхідністю (!) —(спробуй висловитися проти них!) —
цілком задавити де-не-де ще жевріючу особистість
(і ця мета ідеологічна вважається більш значимою,
ніж економічні завдання) — таке суспільство не може
дозволити мені як індивідуальності навіть елемен-
тарне — бути!

Першою (елементарною) умовою мого існування,
як особистости — є право бути українцем (з усіма
випливаючими звідси наслідками). Все моє свідоме
й несвідоме життя свідчить, що такого права, права
на Україну — я не мав і не маю. Коли я в свої 25 ро-
ків лише почав прозиратися через бюрократичні ха-
щі, через зросійщене винародовлене оточення — до
своєї питомої Батьківщини, в котрій відчув корінь
своєї духовности, своєї індивідуальности — мені ж
відразу було почеплено ярлика «буржуазного націона-
ліста». Виключено з університету, а трохи згодом, ні-
би якого злочинця конвойовано в Мордовію, пізні-
ше у Володимирський централ. На своєму власному
досвіді переконався — українцеві, будь він хоч тричі
марксистом, немає тут іншого місця, окрім тюрми
або «психушки».

Я не маю права на приватне (інтимне) життя —
кожен мій крок і подих фіксуються.
Я не маю права писати щоденники — їх конфіску-
ють (незалежно від того, про що там ідеться).

Я не маю права не узгоджувати свої погляди з
офіційною доктриною, мушу сповідувати єдинопра-
вильну філософську систему — марксизм, бо інакше
звинуватять у антирадянщині.

Я не маю права на творчість (не говорячи вже про
право друку) — звинувачують в «изготовлении и хране-
нии», а при найменшій можливості й в «распространении
клеветнических измьішлений, порочащих наш советс-
кий образ жизни и строй».

Я не маю права на працю згідно моїх уподобань
і здібностей (в країні, де офіційно нема заборони на
професію!).

Я не маю права в зросійщеному вщент Дніпропе-
тровську розмовляти рідною мені українською мо-
вою, не чую її на вулиці, ні в установах.

Я не маю права на батьківство, бо хіба можна на-
зиватись батьком, коли не маєш змоги дати своїй ди-
тині основного і найелементарнішого — Батьківщи-
ни, коли дитина твоя не має змоги ходити в україн-
ський садок (такого немає!), а згодом і в українську
школу (якої в нашій околиці теж немає!), що вже го-
ворити про український вищий навчальний заклад.

Радянський громадянин у дійсності має право ли-
ше на «воспроизводство» населення (якщо не «рабо-
чей сили»). Анонімний бюрократ, що заправляє вихо-
ванням, дивиться на дитину лише як на об’єкт соці-
ального маніпулювання, так, ніби окрім вигідних
якостей майбутніх членів тоталітарного суспільства
— більш нічого бути не повинно в Людині (і навіть
не подумає узгіднити свій прицип виховання з дум-
кою батьків). Коли наступ на людину як істоту ду-
ховну починається ще в дитинстві, в дидячому садку
і вже не припиняється до її останньогодня,тохіба ди-
вина, що повсюди бачимо тільки глибокий мораль-
ний занепад і здичавіння!
Особливо помітно посилився наступ на елементар-
ні права людини після прийняття нової т. зв. «консти-
туції розгорнутого будівництва комунізму». Та й чо-
го можна чекати від Конституції, в якій тріюмфуюче
закріплюється явно антиконституційний акт — прого-
лошення правлячої партії (себе ж самої) довірочно
правлячою партією (цитата). За тим нечуваним зако-
ном всі громадяни СРСР раптом стали кріпаками
КПРС (владу комуністичної партії над ними закріп-
лено навічно, і — конституційним чином!). «Тричі
свинською» назвав би таку Конституцію Іван Фран-
ко.

— Вже! Приїхали!!! — хотілось би сказати цим
кріпосникам XX віку.

— Куди вже далі?!

— «Наша мета — комунізм» — знущально кри-
чать мені в обличчя льозунґи і плякати. Це ж написа-
но і від мого імени! Та й хто буде питати думки в
безсловесного кріпака? Навіть, якщо б він наважився
мати свої особисті переконання!

Так будований комунізм, якби і переміг, то його
торжество було б кінцем всього — людини як духов-
ної істоти. Далі іти було б справді нікуди.

Торжество комунізму такого покрою (він таки бу-
дується) я бачу не у високих будинках, нових маши-
нах, нових заводах — це я бачу на найбільш важли-
вому, на найпершому — на Людині, що стає все
більш приборканою шаленим наступом техніцизму і
бюрократії. Це в лещатах ідеологічного регламенту,
ортодоксального советизму (який не що інше, як
змодифікований сталінізм) — так занепалою і здріб-
нілою, що нею, здається, скоро вже справді можна
буде знехтувати (звісно, во ім’я великої мети). Ли-
бонь, саме так як цілковите витравлення з людини
всього людського уявляє собі торжество комунізму
ортодоксальний бюрократ. Лишень тоді всі пробле-
ми буде, справді, вирішено раз і назавжди: коли мож-
на буде безперешкодно володіти масами як маріонет-
кою в ляльковому театрі: виховувати, керувати, мані-
пулювати. Для таких комуністичних гуртоправів це,
либонь, найідеальніший спосіб доскочити абсолют-
ної влади (новітнього абсолютизму).

Мені ж, як особистості, таке суспільство — ніж
до горла. Скажу прямо — я жахаюсь торжества ва-
шого комунізму, як торжества хама, примітивізму і
бездуховости, як апокаліптичного кінця. Для мене ко-
мунізм (цей, що нам пропонують) і апокаліпсис —
рівнозначні.

Можна мовчати про речі, що не торкаються тебе.
Та коли йдеться про основне: про підвалини нашої
духовности, про те, бути чи не бути людині як особи-
стості, тут мовчання рівнозначне зраді самого себе,
ганебній втечі з поля бою.

— Далі віступати нікуди!

— Далі — я сам!

Поступившись правом громадянина, я перестаю
бути собою і мені не залишається нічого, як вертати
назад — до вщент здеґрадованого комуністичними
гуртоправами «гвинтика й коліщатка», відмовитися
від своєї дорогою ціною здобутої індивідуальности.
За все це, можливо, мені б заплатили таким-сяким
благополуччям, принаймні «не тюрмою». Та коли за
«не тюрму» треба платити гідністю, честю, зрадою
самого себе, Україною... — то я відмовляюсь від та-
кого благополуччя.

У частині вміщується все, ціле. В особистості
вміщується, духовно, народ, а відтак все людство.
Тому відстоюючи свої людські права, Гарантовані
мені Деклярацією прав людини (її ратифікував і ра-
дянський уряд) я, звісно, в міру своїх невеликих сил,
сприяв би загальному оздоровленню мого двічі поне-
воленого народу. Бо що не кажи, а людина, окрім
всього іншого, істота соціальна і здобуток одного —
відразу стає здобутком всіх (як і втрата, деградація
особистости помітно відбивається на моральному
здоров’ї суспільства).

Саме тому як громадянин я не маю права мовча-
ти. Не говорити на повний голос про те, яка глибока
яма морального небуття і духовної заглади вирита в
нас під ногами.

Огляньтеся!

Далі відступати нікуди!..

1979 р.

Іван Сокульський

Неповний текст заяви І. Сокульського був опублікований в
українському журналі «Визвольний шлях» (кн. 12, грудень 1980
р.), звідки ми цей текст передруковуємо. Заяву цю переклав на
англійську мову вашінгтонський Комітет Гельсінкських Га-
рантій для України і вона була опублікована у виданні Гельсінк-
ської Комісії Конгресу США «Неагіп£ Веґоге Ніе Сошшіззіоп оп
Весигіїу аікі Соорегаїоп іп Еигоре» (97ій Соп§ге85, Еігзі Веззіоп,
РіґНі Аппіуегзагу оґ їЬе Рогтаїіоп оґ Ніе ІІкгаіпіап Некіпкі
Огоир), ХУазНіп^Іоп, 1982, стор. 147-151.
СТРІЛЬЦІВ ВАСИЛЬ

ВАСИЛЬ СТЕПАНОВИЧ СТРІЛЬЦІВ
Став членом Української Гельсінкської Групи
в жовтні 1977 р.

Народився 13 січня 1929 р. в с. Загвіздя Івано-Франківсь-
кої обл., учитель. Був засуджений в 1944 р., маючи 15 р.,
на 10 р. ув’язнення. Його обвинувачували у зв’язках з укра-
їнським визвольним рухом. Після відбуття повного стро-
ку ув’язнення, був реабілітований в 1956 р. В тому ж році
його прийняли в Чернівецький університет, який успішно
закінчив. Працював викладачем англійської мови. В 1972
р., коли був заарештований його брат Павло і засуджений
за ст. 187-1 КК УРСР («поширювання завідомо неправди-
вих вигадок»), його почали знову переслідувати. Ще деякий
час він продовжував працювати учителем. Разом зі своїми
учнями він їздив на екскурсії до культурно-музейних осе-
редків, заснував літературний і історичний гуртки. Це й
спричинило нові репресії. Після зречення радянського гро-
мадянства, він був заарештований і засуджений на 2 р.
ув’язнення. У жовтні 1981 р. був заарештований в концта-
борі,а в квітні 1982 р. засуджений на 6 р. ув’язнення, звину-
вачений за ст. 62 КК УРСР.

Хронологія

1977 РІК:

14 вересня — після затяжної боротьби за свої права, Василь
Стрільців зрікся радянського громадянства, здав свій паш-
порт, проголосив страйк і подав заяву на виїзд до Велико-
брітанїї (докл. див. «Укр. Правозахисний Рух», стор. 219-
222).

1979 РІК:

7 березня — у В. С. зробили обшук у справі О. Бердника, який
тривав 10 годин. Обшук робило 11 агентів КДБ. Вилучили
твір О. Бердника «Свята Україна», фотографії членів УГГ,
плівки, вірші, Біблію, вирок з попереднього суду.

9 січня — в м. Долині Івано-Франківської обл. відбувся суд над
В. С. Його обвинувачували в тому, що два роки тому він
«образив» директора школи. Був засуджений на 3 місяці при-
мусових робіт без позбавлення волі з відрахуванням 20%
зарплати.

22 травня — В. С. ( і П. Січкові) зробили попередження згідно
з Указом ПВР. Це попередження він відмовився підписати.

5 липня — у В. С. ( і у д-ра В. Горбового) були проведені обшу-
ки.

25 жовтня — ум. Долині був заарештований В. С., звинуваче-
ний за ст. 196 КК УРСР («порушення пашпортних правил»).
Його перевезли в тюрму в Івано-Франківську, звідки возили
на допити до м. Долини.

12 листопада — в м. Долині відбувся суд над В. С. Суд тривав
З години. Його засудили на 2 р. табору суворого режиму
(див. докл. «Інф. бюлетені», стор. 146-148).
1980 РІК:

2 січня — В. С. відправили в концтабір в сел. Божкове Полтавсь-
кої обл. Перед від'їздом йому не дозволили мати побачення
з братом Павлом. Невдовзі після цього до табору на поба-
чення поїхала дружина П. Січка С. Петраш, але їй побачен-
ня не дозволили.

1981 РІК:

20 жовтня — три дні перед звільненням В. С. був заарештова-
ний в таборі. Його звинувачували за ст. 62 КК УРСР («анти-
радянська агітація і пропаганда»).

— у викладача фізкультури в с. Вигода Івано- Франківської
обл. Семенишина зробили обшук. Вилучили архів В. С.

1982 РІК:

Квітень — Полтавський облсуд розглядав справу В. С. Він від-
мовився від адвоката. Захищав його брат Павло. В. С. був за-
суджений на 6 р. табору суворого режиму.

Президії Верховної Ради СРСР

СЬОМЕ ПРОХАННЯ

Спеціяльною заявою від 14.9.1977 року я повідо-
мив Президію Верховної Ради СРСР, що зрікаюсь
радянського громадянства з-за свого безправ’я і ба-
жаю виїхати за кордон. Як не дивно, але ж досі я чо-
мусь не отримав із цієї інстанції ні згоди, ні відмови
на вже шість моїх прохань щодо еміграції — 19.9.,
4.10., 21.10., 4.11.1977 року, Ю.2., 30.3.1978 року. Сьо-
годні я всьоме звертаюся до Вас з наполегливою
просьбою дати мені можливість емігрувати до Вели-
кобрітанії.

Ці мої кроки є логічним наслідком безпідставно-
го і тривалого переслідування мене адміністрацією
Долинської середньої школи № 1 — Лавровим В. Д.
(директор), Яніцьким Л. В. (секретар парторганіза-
ції), Снісарем М. Ф. (голова МК профспілки) та їх
підручними — вчителями Бірюковою Г. П., Гірною
Г. О., Чекалюком 3. Б. Мої численні скарги на не-
людське гноблення до районних та обласних коміте-
тів профспілки, відділів освіти, виконкомів/ органів
нагляду й контролю тощо координовано ігнорува-
лись. При перевірці наведених у скаргах фактів дій-
сний стан речей у моїй справі тенденційно фальсифі-
кувався відповідальними службовцями — Лавровим
В. Д., Яніцьким Л. В., Снісарем М. Ф., Білуником І.
Ф., Гузійчуком М. В., Данилишиним С. П., Біличем
Л. Ф., та ін.

Безкарна злочинність Лаврова В. Д. та його спіль-
ників, потурання і сприяння їм у цих лиходіяннях з
боку офіційних осіб на районному й обласному рів-
нях, індифирентність вищих органів радянської вла-
ди стосовно описаних на багатьох сторінках актів
знущання наді мною, штучні спроби місцевої влади
притягти мене до кримінальної відповідальности за
так звані дармоїдство й порушення пашпортних
правил, провокаційні підступи нікчемних людців «ви-
крити мене», погрози «таємничих» суб’єктів фізично
розправитись зі мною і т. п. — усе це змушувало ме-
не вдатися до незвичних заходів самооборони, як от:
застрайкувати проти деспотизму на виробництві,
відмовитися від участи у виборах місцевої влади, по-
дати заяву про своє рішення вийти з громадянства
СРСР і просити виїзду закордон, підписуватись під
документами Української Гельсінкської Групи, котрі
засвідчують порушення лавровими громадських і
людських прав.

Останніми місяцями працівники КДБ чинять тиск
на мене і моїх родичів за мою належність до вище-
згаданої Української Гельсінкської Групи, хоч загаль-
но відомо, що ця громадська Група ні своїм покли-
канням, ні конкретними діями не суперечить інтере-
сам соціалістичної держави. Аналогічні самочинні
або урядові групи чи комітети діють у деяких інших
радянських республіках і в країнах, які брали участь
у Гельсінкській нараді з питань безпеки і співробіт-
ництва в Европі 1975 року, скликаної з ініціативи Ра-
данського Союзу. Мета груп цих — сприати виконан-
ню державами угод — і насамперед поважанна прав
людини та основних свобод — Прикінцевого Акту на-
ради, підписаного й делегацією СРСР.

Твердженна, ніби Українська Гельсінкська Група
займається антирадянщиною, неспроможне, оскільки
її активісти, виявляючи в суспільстві правові анома-
лії, допомагають радянській владі боротися з рециди-
вами беззаконня і жорстокости, що процвітали в ли-
холіття Йосифа Сталіна. Сам я — жертва і тих часів,
і сьогодні, один із прикладів необгрунтованого репре-
сування, котре продовжується й нині і яке привело до
моєї участи в Українській Гельсінкській Групі. Запо-
бігти таким ексцесам можна лиш усуненням відповід-
ного соціяльного грунту, а коли подібні колізії з волі
злобливих носіїв влади і виникають, то розв’язувати
їх необхідно тільки в дусі справедливости, бо всі інші
методи, щонайменше, безперспективні. Натомість пе-
реслідування і покарання за саму лиш публікацію
фактів зловживання владою, певна річ, не виклика-
ють ентузіазму в населенні СРСР, як і не створюють
привабливих уявлень про радянський спосіб життя у
зарубіжного спостерігача.

До речі, ідеї Групи співзвучні з завданням добро-
вільних народних дружин, котрі в Українському Ра-
дянському Енциклопедичному Словнику визначуєть-
ся, як «масові громадські самодіяльні організації, що
поряд із державними органами ведуть боротьбу з по-
рушеннями правил соціяльного співжиття і радянсь-
ких законів» (УРЕС, т. 1, ст. 620). Різниця лиш у то-
му, що народні дружини мають справу переважно з
бешкетами, пияцтвом і крадіжками, тоді як Українсь-
ку Гельсінкську Групу турбують зневажання основ-
них прав людини і громадянина і нехтування націо-
нальними правами народу.

Відомі мені документи Української Гельсінкської
Групи відзначаються високою об’єктивністю, тим-то
іменувати їх зміст «наклепом на радянську державу»
так само абсурдно, як і заперечувати існування моєї
трагічної ситуації з вини лаврових, або ж ігнорувати
той факт, що республіканські телепередачі українсь-
кою мовою — явища рідкісні.
На закінчення хочу зауважити, що виклик від сво-
яків на переїзд до Великобрітанії мені не потрібний,
бо я вже звертався до англійського посольства в СР-
СР (19.9.1977 року)! до брітанського уряду в Лондо-
ні (20.9.1977 року) з проханням дозволити мені емі-
грувати до їхньої країни.

16 липня 1978

Стрільців В. С.
Моя адреса нова:

285600, УРСР, обл. Івано-Франківська
р-н Долинський, село Оболоння,
вул. Т. Шевченка, 49

(Копію «Сьомого прохання» я послав до Президії Верховної
Ради УРСР).
Судді Долинського району
Кіндеєву В. В.

Від Стрільцева Василя Степановича,

вчителя англійської мови, котрого люто, хоч і
безпідставо переслідували роками з-за чого він за-
страйкував 2 лютого 1977 року, але його проти-
законно звільнили з праці через тиждень; який по-
над 140 разів звертався до різних інстанцій СРСР
із писемними просьбами захистити його від незба-
гненного беззаконня, але котрого й далі тероризу-
вали, погрожуючи кримінальною розправою, що й
змусило його зректися радянського громадянст-
ва 14 вересня 1977 року і написати аж 7 прохань
до Президії Верховної Ради СРСР про дозвіл емі-
грувати до Великобрітанії, на котрі цей законо-
давчий орган чомусь ні разу не відгукнувся; ні в
чому не винна особа, над якою вирішили нині, уже
вдруге в його житті вчинити страхітливе на-
сильство, ім’я котрому ГЕНОЦИД.

ЗАЯВА

З приводу позовної заяви, поданої до Долинсько-
го районного суду злочинцем Лавровим В. Д., який
ще й досі перебуває на посаді директора Долинської
школи №1, хочу заявити таке:
1.	Великі і численні кривди заподіяв пойменова-
ний злочинець якраз мені, а не я йому. Отже, і мо-
ральну і юридичну підстави для оскарження маю са-
ме я, а не він. Однак, я не бажав, щоб його суворо
(через суд) покарали, а був готовий задовольнитися
його адміністративною відповідальністю, що зазна-
чив у своїх апеляціях до багатьох радянських уста-
нов. Тим часом пойменований злочинець, подаючи
до суду скаргу на мене, діяв за аморальним принци-
пом: сам украв, а кричить «лови злодія!».

2.	У квітні 1975 року пойменований злочинець ска-
зав мені у присутності тодішнього голови МК проф-
спілки Долинської середньої школи № 1 Лясоти Оль-
ги Михайлівни таке: «Я звільняю вас від обов’язків
голови первинної організації Українського товари-
ства охорони пам’яток історії та культури при школі.
Далі цю посаду буде займати вчителька Кущенко
С. В.». Ці слова чула Лясота О. М. і вже підтверджу-
вала їх під час засідання МК 19 січня 1976 року.

3.	Пойменований злочинець двічі — у травні й ве-
ресні 1975 року — вимагав від мене залишити вчи-
тельську роботу в Долинській середній школі № 1 і
виїхати з району. Це він повторив на вже згаданому
засіданні МК (19 січня 1976 року), а також у розмові
з заступником завідувача облвідділу освіти Безруч-
ком Я. П. та інспектором облвно Марюк Л. П. (14
квітня 1977 року) і під час засідання Долинського РК
профспілки вчителів (28 травня 1977 року), хоч і сил-
кувався применшити ті свої начальницькі вимоги до
«порад».

4.	Я подав 24 грудня 1975 року до МК профспіл-
ки своєї Долинської СШ № 1 заяву з фактами про пе-
реслідування мене пойменованим злочинцем. Остан-
ній, готуючись до засідання місцевкому, викликав до
свого кабінету членів МК — Семенишин С. І., Лясоту
О. М., Чекалюка 3. Б., Сорочинську О. К., Гірну Г,
О., Бірюкову Г. П., Снісаря М. Ф. — і протизаконно
очорнював мене, заявивши серед іншого й таке: «Не-
давно його брата засудили за антирадянську діяль-
ність... Він підтримує свого брата... В автобіографії
він замовчав своє минуле... Він націоналіст...».Що
наведені фрази не мають і не можуть мати нічого
спільного з предметом моєї скарги, і неюристові зро-
зуміло. Зате цей політичний шантаж із боку поймено-
ваного злочинця мав для наслідків моєї заяви вирі-
шальне — причому фатальне — значення.

5.	У процесі переслідування мене пойменованим
злочинцем останній видав у грудні 1975 року явно ди-
скримінаційний наказ проти мене й навіть заборонив
мені про це розмовляти. Коли я застеріг, що писати-
му відповідні скарги до компетентних інстанцій на
всіх інстанціях, то пойменований злочинець, прагнучи
мене ліквідувати політично, отак потворно доповів
про це своєму співзлочинцеві Яніцькому: «Він збира-
ється писати до ООН, як Сахаров».

6.	Під час засідання МК шкільної профспілки 19
січня 1976 року пойменований злочинець, продовжу-
ючи шантажувати, розпочав свій виступ словами:
«Товариші, я був в облвно і тов. Гузійчук розповів
мені все про його брата...» (тобто про мого рідного
брата Павла Стрільцева, який у той час вже два і пів
року успішно вчителював — і донині вчителює в од-
ній із середніх шкіл нашої области). Він упродовж
півгодини безпідставно ганьбив мого брата, фальши-
во змальовуючи його особу. Пойменований дирек-
тор-злочинець обвинуватив мене в тому, що я маю
такого брата і що я такий самий, бо не зрікся цього
свого єдиного найближчого родича. Свідками цього
дикого зневаження були місцевкомівці Чекалюк, Ля-
сота, Сорочинська, Семенишин, Гірна, Бірюкова, Сні-
сар і секретар парторганізації школи Яніцький.

7.	На тому ж засіданні МК пойменований злочи-
нець підло набрехав на мене, ніби я вдарив 10-кла-
сника Перпету, а останній та його однокласники у
відплату побили мене. В нинішній позовній скарзі
пойменований злочинець пише, що я, мовляв, «на
очах своєї кляси побився» з Перпетою. Відкидаючи
цей наклеп, заявляю, що ні я згаданого учня, ні
останній разом з іншими хлопцями мене — не тільки
не рушили один одного, а й не образили (якщо не ра-
хувати зухвалих слів Перпети «візьми руки», коли я
підійшов до нього, щоб залучити до виходу на шкіль-
не подвір’я). Свідками цього були деякі одноклясни-
ки Перпети, а серед них Сулій і Лихвар. Такий же ви-
сновок зробила і спеціальна комісіа на чолі з заступ-
ником голови райвиконкому Домненком, у складі
акої знаходивса прокурор Солодовник. Ось до акої
підлоти вдаєтьса пойменований злочинець, аби спа-
плюжити людину!

8.	Пойменований злочинець не лише тижнами ін-
структував членів місцевкому профспілки і ставив їм
за обов’азок вигороджувати його та огуджувати мене,
а й власноручно зфабрикував т. зв. резолюцію МК,
звичайно, в найвигіднішому дла нього насвітленні,
що є суспільною фальшивкою. Проект цієї «резолю-
ції», написаний його рукою, зберігаєтьса. Такими не-
законними махінаціами пойменований злочинець пе-
ретворив профспілку на слухнане знарадда своєї зло-
чинної діальности.

9.	Коли на початку 1975 року тодішній голова МК
профспілки школи Ласота О. М. подала мене (в числі
інших учителів) до нагороди, то пойменований злочи-
нець, котрий вже проводив нелюдську політику ди-
скримінації супроти мене, гнівно продиктував проф-
спілковому лідерові: «Залишіть того Стрільцева, ра-
ди Бога!».

10.	Пойменований злочинець навмисне знеславлює
мене як учителя англійської мови, хоч він ніколи не
робив істотних закидів з приводу відвідання моїх
уроків. Навпаки, про один із таких (ще до кампанії
інтенсивного переслідування мене) він заявив мені:
«Дякую вам за урок, претенсій до вас не маю». А се-
кретар парторганізації школи Яніцький (нині — спів-
учасник лиходіянь проти мене і профспілки) дійшов
до такого висновку про мій урок, в одній з наведених
у позовній заяві, клясі (VII А): «Я ще ніде не бачив,
щоб так учні добре знали і так прагнули знати, як на
вашому уроці». Варто додати сюди й те, що під час
незаконного «готування» мене до атестації вчителів
у 1976-1977 навчальному році (за графіком — аж у
1980 році!) з 13 відвіданих у мене уроків директор-
злочинець тільки один раз мені зробив зауваження.
Нарешті, про мене як фахівця говорять і такі факти,
як моє перебування упродовж 7 років на посаді керів-
ника постійно діючого семінару вчителів англійської
мови Долинського району, а потім — трирічне очо-
лювання мною методичного об’єднання вчителів іно-
земної мови трьох шкіл. Щодо згаданих у позові кон-
трольних робіт, то на їх результат вкрай негативно
вплинула антипедагогічна, нахабна поведінка пойме-
нованого злочинця. Останній, прибуваючи з караль-
ною метою на мої уроки, по-поліцейському погрожу-
вав дітям вигнати їх із кляси, чим параліжував нор-
мальну діяльність усіх школярів.

11.	За мою належну вимогливість до себе, до шко-
лярів і до інших та за органічну справедливість, про
що добре знають учительський та учнівський колек-
тиви, педагоги Долинської СШ № 1 уже давно дотри-
муються думки, що мене слід призначити керівником
«найважчої» кляси. За 10 років я випустив зі школи де-
сятих кляс більше ніж будь-хто інший з учителів. У
жовтні 1973 року пойменований злочинець запропо-
нував мені перебрати керівництво клясою від учите-
ля, котрий потім став співучасником гоніння на мене,
— Снісаря. Останнього в розмові зі мною директор-
злочинець безцеремонно зневажав, натомість високо
оцінював мене, як «умілого і досвідченого клясного
керівника» й наполегливо просив узяти на себе такі
обов’язки знову. Щодо авторитету серед батьків, то
вимушено, порушуючи етикету скромности, хочу небез-
підставно заявити, що я справді здобув їх позитивне ви-
знання як учителя й опікуна кляси. Винятками могли
бути окремі батьки, до дітей котрих, у випадках не-
обхідности, я застосовував примус. А тенденційне на-
світлення цієї теми в позові — низькопробний наклеп
пойменованого.

12.	Що стосується наведеного в позиві «обзивання
учнів», той тут не без вигадок і зловмисних спотво-
рень. Однак пойменований злочинець, цинічно вказу-
ючи на мене, сам поводиться з педагогами, наче з
безправними рабами. Причому, не гребує навіть епі-
тетом «хамський» на адресу вчителів. Його метод ке-
рівництва освітнім закладом — лайка, а стиль — ад-
міністрування за допомогою несправедливих наказів
і доган. Доречно зауважити, що після такої «строгої
догани» я розпочав страйк протесту проти деспотич-
ного режиму, насадженого у школі пойменованим
злочинцем. А незабаром він у пожежному порядку
анулював з півдюжини подібних доган, якими остан-
нім часом тероризував учительство (наприклад, Хо-
мищак, Кудибину, Ворошилову та інших).

13.	Участь у протизаконних діяннях, спрямованих
на знищення мене як особи, брав і секретар шкільної
парторганізації Яніцький. Обмежусь тут лише одні-
єю, але страхітливою його акцією. Під час звітнови-
борних профзборів у Долинській СШ № 1 на почат-
ку вересня 1976 року величезна більшість учасників
своєю наполегливістю здобули для мене право на
10-хвилинний виступ, на зборах проте я не зміг викласти
своє наболіле питання, бо Яніцький по-хуліганському
перервав і дезорганізував цей форум трударів, зая-
вивши: «Як секретар парторганізації я забороняю йо-
му виступати!». Народ обурився на цього душителя
профспілкової демократії; виникло безладдя. Нареш-
ті, з його ж таки наказу голова зборів поставив на
голосування вимогу названого правопорушника по-
збавити мене слова. Однак, члени профспілки вели-
чезною більшістю голосів рішуче відкинули цей про-
тизаконний диктат. Та коли секретар парторганізації
не дозволив профспілці ще раз проголосувати на
мою підтримку, то на знак протесту я покинув залю.
Свідками цієї жалюгідної сцени були 60 учасників
зборів.

14.	Співучасником наклепницької кампанії проти
мене був і голова МК шкільної профспілки Снісар.
З потрухами віддавшись Лаврову, цей співзлочинець
упродовж кількох тижнів (24 грудня 1975~19січня
1976) розробляв із пойменованим злочинцем тактику
виправдовування останнього та підлі методи обріху-
вання мене. Реалізувавши свою змову на засіданні
МК, згаданий перебіжчик ганебно зрадив цим інтере-
си профспілки особисто й потягнув на такий шлях
інших місцевкомівців.

15.	Пособниками пойменованого злочинця в його
чорному ремеслі виявилися члени МК профспілки Бі-
рюкова та Гірна. Без елементарної логіки та інтелі-
гентности, але з дивовижною непристойністю і без-
глуздістю вони очорнювали мене просто з доручення
пойменованого злочинця. Тут доцільно згадати, що
співчуваючи другій з них з приводу смерти її чолові-
ка, я фотографував похорон, виготовив і передав їй
десятки знімків, за що й маю нині таку «віддяку». А
щодо першої, то вона також «віддячується» директо-
рові-злочинцеві за характеристику, яку він дав ко-
лись їй на педраді, а саме: «Вона зовсім не вміє нав-
чати дітей, а ще гірше — не хоче навіть учитись цієі
справи».

16.	На закінчення хочу висловити непорозуміння:
за що саме пойменований злочинець мене під суд від-
дав? Адже, в позовній заяві пише він — на початку:
«Стрільців В. С. протягом двох років безпідставно...
охаює і паплюжить мене» і в кінці: «... продовжує
безпідставно охаювати мене й ображати...». Поперше,
я не знаю, в чому він мене звинувачує: в ОХАЮВАН-
НІ чи в паплюженні його особи? Ці два слова мають
протилежні значення. «Охаювати означає: 1) «Надава-
ти чому-небудь приємного, охайного вигляду; обчи-
щати»; 2) «Усувати з чого небудь бруд іт. ін., на-
даючи йому приємного охайного вигляду» (Словник
української мови, т. V/ ст. 598 і 820). Подруге, якщо
я ОХАЮЮ його, то чому ж мені така чорна невдяч-
ність від нього за прислужництво?! Потрете, будучи
принципово справедливим і наскрізь беручи мораль
пойменованого злочинця, я б ніколи не пішов на та-
кий крок — ОХАЮВАТИ цього суб’єкта. Почетвер-
те, можливо, з пойменованого злочинця раптом заго-
ворило сумління і, самокритично зваживши свої бру-
дні діяння, він не бачить жодних підстав для ОХАЮ-
ВАННЯ його. Та найбільш імовірно, що цей украї-
ніст, власник диплома з відзнакою, наставник учите-
лів і кандидат педагогічних наук і сам не розуміє, що
говорить і що робить...

У цій статті я навів лиш частину лиходійства пой-
менованого злочинця як проти мене, так і проти лю-
дяности взагалі. Але й цього достатньо, щоб зробити
справедливий висновок: Лаврів В. Д. — злочинець
істинний, злочинець страшний, злочинець нахабний.

Цим іменем він сам затаврував себе.

8 січня 1979

В. С. Стрільців

(Копію цієї заяви надіслано голові Івано-Франківського обла-
сного суду Карпцеві А. К.).
Голові Івано-Франківського облсуду
Карпцеві А. К.

від засудженого Стрільцева Василя Степановича,
що проживає в селі Оболоння Долинського району,
вул. Т. Шевченка, 49

КАСАЦІЙНА СКАРГА

9 січня 1979 року народний суд Долинського райо-
ну під головуванням Кіндеєва В. В. безпідставно по-
карав мене за статтею 126 КК УРСР виправними ро-
ботами протягом трьох місяців із вирахуванням 20%
зарплати на користь держави.

Цей суд і його вирок уважаю недійсними з таких
причин:

1.	Сам факт суду наді мною є протизаконний, бо
організований він явно і тільки з політичних мірку-
вань, як люта кара за мою участь у правозахисному
русі. Воля боронити себе та інших від беззаконности
— ось вона, справжня і погано замаскована причина
для розправи зі мною за допомогою Теміди.

2.	Я виявив рішуче недовір’я судові, пояснивши
таку позицію свою тим, що судовий процес улашто-
ваний:
а)	першим секретарем Долинського райкому пар-
тії Федорчуком, який ще на серпневій нараді вчителів
району в 1977 році фактично санкціонував дискримі-
націю, переслідування та знущання наді мною;

б)	працівниками КДБ полковником Черкасовим
і старшим референтом управління Поповим. Вони
обіцяли скликати загальні збори в Долинській СШ
№ 1 і директор Лаврів перед учителями визнає себе
винним у заподіянні численних кривд мені. Зате я по-
винен вийти з Української Громадської Групи Спри-
яння Виконанню Гельсінкських Угод. Я відхилив та-
ку пропозицію і згадані службовці КДБ заявили, що
мене можна притягти до відповідальности за стат-
тями 62, 187-1 тощо КК УРСР, однак,сказали вони,
судитимуть незабаром мене за «образу» (?!).

Коли судді не зважили на ці мої надзвичайно ва-
говиті аргументи і продовжили процес, я був змуше-
ний бойкотувати суд.

3.	Як апогей беззаконня і нахабства з боку можно-
владців і як вершина моєї безправности було віддан-
ня мене під суд за т. зв. образу і наклеп. А полягає
те «ображання» в тому, що я правдиво описав близь-
ко двох десятків явних порушень адміністрацією До-
линської СШ № 1 правил, законів і конституційних
прав моїх як людини, громадянина і трудівника, чи-
мало прикростей і кривд. Не я його, а він мене без-
карно оббріхує та ображає вже роками. Маючи мо-
ральне та юридичне право звернутися до суду зі скар-
гою на цього правопорушника, я однак, просив інші
компетентні органи притягнути його лиш до адміні-
стративної відповідальности.

4.	Суд заплющив очі на довгий перелік правопо-
рушень із боку директора Долинської СШ № 1 Лав-
рова супроти мене і суспільства в цілому. Таким є:
вимоги залишити вчителювання у цій школі та виїха-
ти з району, звільнення мене з громадської посади
голови первинної організації Українського товарист-
ва охорони пам’яток історії та культури при школі,
підлий наклеп на мене у справі учня Перпети, власно-
ручна фабрикація «резолюції МК», заборона подава-
ти мене до нагороди, підбурювання членів МК про-
ти мене, поширення серед людей дезінформації про
моє минуле, видавання дискримінаційних наказів
проти мене, політичне шантажування мене, безпід-
ставне знеславлювання мого брата і багато іншого.
Таке ігнорування моїх 140 скарг до 50 інстанцій СР-
СР призвело до мого страйку, неучасти у виборах,
виходу з радянського громадянства, до вступу до
Української Гельсінкської Групи тощо. А потурання
всяким Лавровим означає не що інше, як свідоме
культивування злочинности.

5.	На суді фактично не говорилось нічого або май-
же нічого на інкриміновану мені тему і процес не до-
вів моєї вини в ображуванні Лаврова, бо я ніколи не
робив цього, а тому ніхто з 9 свідків позивача не
підтвердив нав’язуваної мені провини. Правильніше
було б сказати, що суд довів цілковиту безпідстав-
ність обвинувачення і безглузду жорстокість органі-
заторів насильства наді мною.

6.	Натомість судове засідання стало форумом для
зведення наклепів на мене — найбільше позивачем і
в різній мірі його свідками. Вся «мовна діяльність»
цих, із дозволу сказати, освітян на теми, які жодним
чином не зачіпали інкримінованої мені вини, була
просякнута фальшем Лаврівського ґатунку і затіяна,
аби зганьбити мене як особу й педагога. Для під-
твердження цього за приклад візьму найбільш ходо-
вий на процесі наклеп, який стосується випадкуі 1-річ-
ної давности. На спеціальному засіданні МК 19 січня
1976 року Лаврів заявив: «Стрільців ударив учня Пер-
пету, а останній зі своїми однокласникам и побив йо-
го». У своїй лозовій скарзі до суду той же Лаврів пи-
ше, що я, просто «побився» з Перпетою. А на судово-
му процесі пойменований наклепник уже твердить,
що я «побив» названого учня. Насправді, ні я, ні Пер-
пета навіть не рушили один одного. Це заявляю я,
це довела спеціальна комісія, це документально під-
твердив... сам Лаврів (!), коли незабаром післа цього
інциденту записав у моїй трудовій книжці слова:
«Оголошуєтьса подака за хороше вихованка й нав-
чанна учнів». Такою ж нескінченою підлістю тхне від
цього типа, коли він говорить, що нібито а вискубав
півголови волосса іншому учневі. Отака мораль кан-
дидата педагогічних (!) наук Лаврова, мораль, жер-
твами акої стали: Трало, Гаразд, Берюкова, Гірна,
Чекалюк. Тупиця та інші працівники Долинської СШ
№ 1.

7.	Суд не проводив власної кваліфікованої і сум-
лінної перевірки моїх скарг для встановлення вірогід-
ности наведених у них фактів знущання наді мною
з боку адміністрації Долинської СШ № 1, як і не пе-
ревірив належним чином т. зв. показань позивача та
його свідків під час судового засідання, — щоб дійти
до істини. Тій стороні суд чомусь вірить лиш на са-
ме слово...

8.	На закінчення хочу додати, що у 15-річному ві-
ці мене вже необгрунтовано засудили на 10 років поз-
бавлення волі. Я відмучився 13 років, а потім був
реабілітований з-за відсутности складу злочину. На-
сьогодні я маю під 41 рік трудового стажу, підтвер-
дженого радянськими документами. Тим-то повтор-
ний зловмисний засуд аж ніяк не свідчить про існу-
вання законности і в наші дні , як і не трактує працю
в СРСР як справу чести і т. д.

Вище наведені аргументи в результаті переко-
нують, що для суду наді мною не було жодних під-
став. Через це вирок нарсуду Долинського району,
винесений мені 9 січня 1979 року, прошу скасувати.

15 січня 1979

В. Стрільців

До цієї скарги додаю:

1.	Копію скарги Косигінові О. М. від ЗО серпня
1977 року.

2.	Копію заяви Кіндеєву В. В. від 8 січня 1979

року.
Директорові Долинського заводу залізобетонних
виробів і конструкцій С. Г. Берлінову

Від Стрільцева Василя Степановича,

педагога, члена Української Групи Сприяння Вико-
нанню Гельсінкських Угод, який проживає в селі
Оболоння Долинського районуна вулиці Т. Шевчен-
ка, в будинку ч. 49

ЗАЯВА

Оцим доводжу до Вашого відома, що я не можу
просити роботи на Вашому підприємстві, бо, попер-
ше, я маю твердий намір продовжувати страйк, роз-
початий 2 лютого 1977 року, і, подруге, за фахом я
вчитель англійської мови. Як Ви знаєте, спрямувала
мене сюди працювати міліція примусово — на вико-
нання вироку нарсуду Долинського району від 9 січня
1979 року.

Формально судовий процес відбувся за позовною
заявою директора СШ № 1 міста Долини Лаврова,
що з волі сторонніх сил звинуватив мене в наклепі
на нього. А полягає цей «наклеп» у тому, що я прав-
диво описав у своїх численних скаргах близько 20 йо-
го злочинних діянь проти мене. Саме це безкарне
гноблення і привело до затяжного страйку, відречен-
ня від радянського громадянства, вступу до Україн-
ської Гельсінкської Групи та до низки моїх вчинків у
порядку самооборони.

Одначе, сам факт суду наді мною я вважаю неза-
конним, а тому і присуд цей — недійсним. Я небез-
підставно переконаний, що судова розправа зі мною
організована першим секретарем Долинського райко-
му партії Федорчуком і працівниками КДБ полковни-
ком Черкасовим і старшим референтом Поповим. Ця
оказія — політична помста за те, що я наполегливо
сам обороняюсь від переслідування та беру участь у
захисті елементарних прав інших людей.

У судовій ухвалі зазначено, що мене покарали ви-
правними роботами. Поперше, я відкидаю погляд на
працю як на кару, оскільки він суперечить принципам
і міжнародного права, і соціалізму. Подруге, термін
«виправні роботи» означає примусову працю (що є
реліктом минувшини), а в моєму випадкові — також
заборону працювати за фахом, заборону, котра, як
твердять радянські засоби інформації, практикується
в Західній Німеччині та котра справедливо характе-
ризується як огидне суспільне явище. Потрете, на мо-
єму особистому рахунку ЗО років праці, з них 11 у
складних умовах, які офіційно беруться в подвійному
«розмірі», що в підсумку дає 41 рік трудового стажу.
Як жалюгідно звучить на такому фоні комбінація
слів «покарання виправними роботами»!..

22 лютого 1979

З повагою

В. Стрільців
Голові Нарсуду Долинського району

В.	В. Кіндеєву

Від Стрільцева Василя Степановича,

члена Української Громадської Групи Сприяння
Виконанню Гельсінкських Угод, несправедливо за-
судженого на три місяці виправних робіт, який
проживає в селі Оболонні Долинського району, на
вул. Т. Шевченка, ч. 49

ЗАЯВА

Прошу видати мені на руки документи пов’язані
з судом наді мною і необхідні як основа для дальших
заходів у напрямі реалізації, а саме:

1.	Вирок нарсуду Долинського району від 9 січня
1979 року про покарання мене трьома місяцями ви-
правних робіт.

2.	Ухвалу кримінальної колегії Івано-Франківсько-
го облсуду від 5 лютого 1979 року на мою касаційну
скаргу від 15 січня 1979 року.	х

26 лютого 1979

В. Стрільців
Директорові Долинського заводу залізобетонних
виробів і конструкцій

Берлінову С. Г.

Від Стрільцева Василя Степановича,

педагога, члена Української Громадської Групи
Сприяння Виконанню Гельсінкських Угод, який
проживає в селі Оболонні Долинського району,
на вул. Т. Шевченка, ч. 49

ПОЯСНЕННЯ

Оцим хочу з’ясувати причину мого невиходу на
працю 7 березня 1979 року, а також висловити своє
ставлення до цієї справи.

Вранці, о 7 год. ЗО хв., 7 березня ц. р. я збирався
до праці, як до моєї однокімнатної квартири зайшли
9 чоловік — шість працівників Комітету державної
безпеки (серед них підполковник Рудий, капітан Ку-
щенко, старший лейтенант Олейников), два понятих
(Литвин і Касеєв) та міліціонер Саламаха. Після то-
го, як я зодягнувся, мені зачитали санкцію на обшук,
видану прокурором УРСР Ф. Глухом і заступником
голови КДБ УРСР генерал-майором С. Мухою.
Трус тривав до 16 години. Вилучено дві поштові кви-
танції, телеграму, копії двох заяв судді Кіндеєву, ко-
пію касаційної скарги, копію листа і поздоровлень
моїх знайомих, недописаний лист до редакції газети
«Червона Долина», копію заяви директорові Долин-
ського заводу ЗБВіК, 31 фотоплівку, 3 кінострічки то-
що. Заборонених предметів у мене не буває.

Якої-небудь довідки про причину мого невиходу на
роботу мені не видали. Три наступні дні(8, 9, 10 бере-
зня) були неробочими, а в перший день робочого ти-
жня (11. 3.) я вийшов до праці й відразу повідомив
начальникові цеху Клебанові М. П. викладену вище
причину моєї відсутности на заводі напередодні жіно-
чого свята.

У зв’язку з вимогою написати оце пояснення я ви-
словлюю рішучий протест проти кричущого цинізму
та насмішливого знущання над людиною, коли за
описану акцію КДБ мене кличуть до відповідально-
сти, піддаючи тероризуванню навіть в умовах підне-
вільної праці.

12 березня 1979

В. Стрільців
Директорові Долинського заводу залізобетонних
виробів і конструкцій

Берлінову С. Г.

Від Стрільцева Василя Степановича,
педагога, члена Української Громадської Групи
Сприяння Виконанню Гельсінкських Угод, засу-
дженого на примусову працю, хоч він має понад
40 років трудового стажу, підтвердженого ра-
дянськими офіційними документами, і який прожи-
ває в селі Оболонні Долинськогорайону, на вул. Т. Шев-
ченка, ч. 49.

ПРОТЕСТ

Зважаючи на прояви гноблення, що я зазнаю з бо-
ку очолюваної Вами адміністрації і котрі складають-
ся вже в систему, я заявляю рішучий протест проти
психологічного терору, спрямованого на мене цілком
незаслужено.

Саме принцип психологічного тероризування і
став приводом для написання пояснення про мої «не-
виходи на роботу» 7 березня і Зі березня 1979 року.
Інакше досить було б телефоном перевірити у відпо-
відній установі моє усне повідомлення, що працівни-
ки КДБ цілий день робили трус у моєму житлі. Тож
усім ясно, хто відповідальний за те, що 7 березня ц.
р. я не працював на підприємстві.
Не менш неправомірним є заперечення мого пра-
ва на відпочинок 31 березня ц. р. Адже, я працюю на
заводі ЗБВіК не повний місяць і в той день у мене бу-
ла тільки четверта субота. «Заборгований» же час я
маю намір відпрацювати у восьму суботу, що наста-
не 28 квітня 1979 року.

Таким чином, я, дотримуючись належної дисци-
пліни праці, зустрічаю, на жаль, нескінчений цинізм
і нехтування законністю. Це засвідчує виняткову без-
правність мою як трудівника, що є частиною тоталь-
ної кампанії проти мене лише за те, що я смію обо-
ронятись від лиходіянь.

Якраз такі і подібні акти безглуздого знущання
з людини і призвели до мого відречення від грома-
дянства СРСР і водночас тягнуть неабияку відпові-
дальність за усе лихо.

11 квітня 1979

В. Стрільців
До Президії Верховної Ради СРСР

Копія: Президії Верховної Ради УРСР

Від Стрільцева Василя Степановича,
педагога, члена Української Громадської Групи
Сприяння Виконанню Гельсінкських Угод, якого
в 15-річному віці трибунал військ НКВД безпід-
ставно прирік на 10-літнє ув’язнення і котрого
з-за відсутности складу злочину реабілітовано пі-
сля 13 років позбавлення волі в тюрмах України,
таборах Норильська і на засланні; якого від 1975
року знову необгрунтовано переслідують і котро-
го нарсуд у м. Долині 9 січня 1979 року вдруге про-
тизаконно засудив на три місяці примусових ро-
біт, хоч він має понад 40 років трудового стажу,
засвідченого офіційними радянськими документа-
ми; в якого працівники КДБ провели 9 березня 1979
року восьмигодинний обшук, санкціонований про-
курором УРСР Глухом Ф. і заступником голови
Комітету державної безпеки УРСР генерал-майо-
ром Мухою С.

ПОВТОРНА ЗАЯВА

про моє зречення громадянства СРСР (оскільки
на свою першу заяву у цій справі до найвищого за-
конодавчого органу радянської держави я не отри-
мав жодного відгуку).
Оцим підтверджую своє бажання заявлене ще 14
вересня 1977 року, а саме: вийти з підданства Союзу
РСР.

Як уже зазначалось, такий крок — вимушена ре-
акція на факти жорстокої дійсности, в котрій я живу
і працюю. Ось вони:

1.	Безкарна злочинність директора СШ№1 міста
Долини Лаврова В. Д. (разом із його підручними Бі-
рюковою Г. П., Гірною Г. О., Чекалюк 3. Б., Гаразд
І. Б., Тупицею М. М., Трало О. Ф.) та сприяння йо-
му в цій «роботі» керівників освітніх відділів Білуни-
ка І. Ф, Марюк Л. П., Безручка Я. П. та Гузійчука
М. В.

2.	Ганебні діяння профспілкових лідерів Снісаря
М. Ф., Хоменка Т. Я., Данилишина С. П. й Білича
Ф. Л., котрим вони свідомо допомагають деспотич-
ній адміністрації розправлятися з трудящими.

3.	Недопустима індиферентність, а то й шантажу-
вання з боку прокурора Єрликіна В. О. у відповідь
на скаргу про кричуще беззаконня.

4.	Нелюдське гноблення, системою якого орудує
секретар парторганізації Яніцький Л. В., та публічне
благословення першим секретарем райкому КПРС
Федорчуком Я. П. практики переслідування.

5.	Дивовижне інспірування старшим референтом
КДБ Поповим М. П. і полковником Черкасовим В. І.
несправедливих репресивних акцій.

6.	Незаконний суд під головуванням Кіндеєва В.
В., що за вказівкою згори покарав мене — Усебічно
дискримінованого та юридично потерпілого — при
цілковитій відсутності провини й до чого так же без-
принципно поставилась касаційна інстанція на чолі з
суддею Василенко Г. Д.
7.	Спрямований на мене психологічний терор на
промисловому підприємстві (насамперед із боку на-
чальниці відділу кадрів Кравченко Г. М. та секрета-
ря парторганізації Семенова О. Ю.), де я змушений
працювати різноробом у порядку виконання судового
вироку тощо.

Моє рішення зректись радянського громадянства
зумовлене також неправомірними й суворими репре-
сіями проти інших діячів української культури, в тім
числі С. Караванського, В. Чорновола, В. Мороза,
1. Світличного, В. Лісового, В. Стуса, 1. Сеник, С.
Шабатури, О. Сергієнка, В. Романюка, В. Овсієнка,
М. Руденка, О. Тихого, М. Матусевича, М. Марино-
вича, Л. Лук’яненка, О. Бердника та ще сотень по-
дібних, проти багатьох представників інтелігенції ін-
ших народів, таких як Кукабака, Ю. Орлов, С. Ґлуз-
ман, М. Джемілєв, Р. Назарян — недолю котрих я
розглядаю як прецедент для мене.

Отже, нема сенсу залишатися громадянином СР-
СР.

25 квітня 1979

В. Стрільців

Моя адреса:

285600, Укр. РСР

Обл. Івано-Франківська
р-н Долинський, село Оболоння,
вул. Т. Шевченка, буд. ч. 49
Стрільців В. С.
СТУС ВАСИЛЬ

ВАСИЛЬ СЕМЕНОВИЧ СТУС

Став членом Української Гельсінкської Групи
в жовтні 1979 р.

Народився 8 січня 1938 р. в с. Рахнівці Гайсинського р-ну
Вінницької обл., жонатий (дружина — Валентина В. Попе-
люх, нар. 18 червня 1938 р.; син Дмитро, нар. 15 листопа-
да 1966 р.), поет, публіцист. Закінчив Донецький педаго-
гічний інститут, служив в армії, працював учителем, робіт-
ником. В 1964 р. став аспірантом Інституту літератури АН
УСРС, звідки його звільнили в вересні 1965 р. Його пое-
зії і статті були друковані майже в усіх республіканських
періодичних виданнях. За виступ на захист заарештованих
українських інтелігентів був постійно переслідуваний. У
червні 1966 р. був звільнений з посади старшого науково-
го співробітника Державного історичного архіву в Києві.
Перед першим арештом працював старшим інженером.
Був заарештований у січні 1972 р. і засуджений у Києві у
вересні того ж року на 5 р. табору суворого режиму і 3 р.
заслання (докл. див. «Погром в Україні» стор. 30-56). Ув’я-
знення відбував у концтаборі в Мордовській АРСР, а за-
слання в Магаданській обл. Після повного відбуття стро-
ку покарання повернувся на Україну і жив у Києві. За
участь в Українській Гельсінкській Групі був заарештова-
ний у травні 1980 р. і засуджений того ж року на 10 р. ув’я-
знення і 5 р. заслання. Покарання відбував у концтаборі
ч. 36-1 в Пермській обл.

Книжки В. Стуса, видані на Заході:

1.	«Зимові дерева», перша збірка поезій; зі статтею А.
Шум, В-во «Література і мистецтво», 1970, стор. 206.

2.	«Свіча в свічаді», поезії; упорядкували М. Царин-
ник і В. Бургардт, передмова М. Царинника, В-во «Суча-
сність», 1977, стор. 126.

Хронологія

1978 РІК;

— після закінчення строку ув’язнення Василь Стус був від-
правлений у січні 1977 р. на заслання в пос. ім. Матросова
в Магаданській обл. Працював у шахті.

Лютий — у В. С. зробили обшук, після чого відправили на до-
пит у районний цент в Усьт-Омчуг. Під час допиту В. С. на-
писав листа, де виклав свої думки про процеси в Україні
в 1961, 1965 і 1972 рр. Він вимагав, щоб лист і протокол
обшуку був переданий Беоґрадській нараді й Комісії прав
людини ООН. Допит тривав три дні.

Травень — В. С. відмовили поїхати в Донецьк до вмираючого
батька. Акад. А. Сахаров, а також політв’язні В. Чорновіл,
С. Шабатура й І. Стасів-Калинець вислали телеграми в різні
установи СРСР, домагаючись дозволу для В. С. На підтрим-
ку цих вимог оголосили голодівку В. С., а також В. Чорно-
віл, С. Шабатура, І. Стасів-Калинець.

ЗІ травня — В. С. перебував один день в КПУ.

7	червня — В. С. дістав дозвіл відвідати в Донецьку вмираючого
батька.

1979 РІК:

11	серпня — закінчився строк заслання В. С. Повернувся на
Україну. Жив зі своєю сім’єю у Києві.

Жовтень — В. С. звернувся до КДБ УРСР повернути йому руко-
писи, вилучені в 1972-1978 рр., і домагався трудовлаштуван-
ня, згідно з його спеціяльністю і підірваним здоров’ям. На
свого листа В. С. дістав відповідь: рукописи, вилучені під час
обшуку в 1972 р., а також збірка віршів «Зимові дерева», ви-
лучена у В-ві «Радянський письменник», залишена в «справі».
Все інше було спалене.

— В. С., не маючи можливости влаштуватися за спеціяльні-
стю, почав працювати формувальником.

Грудень — над В. С. установлено адміністративний нагляд.

1980 РІК:

14	травня — у В. С. зробили обшук, після чого був заарештова-
ний на роботі. Його звинувачували за ст. 62-2 КК УРСР
(«антирадянська агітація і пропаганда»). Під час попередньо-
го слідства відмовився давати свідчення. Слідство вів майор
КДБ А. В. Селюк. В. С. відмовився ходити на допити. Його
«носили» в наручниках.

13	червня — у справі В. С. були допитувані С. Кириченко і О.
Мешко. У політзасланця Валерія Марченка у с/х Саралжин
у Казахській РСР зробили обшук. Вилучили особисте листу-
вання,статті з радянських і американських журналів, україн-
ський переклад Деклярації незалежности США.

26 червня — у справі В. С. допитували С. Кириченко.

Літо — у справі В. С. зроблено обшуки у політзасланців Є.
Сверстюка і О. Сергієнка. Вилучили особисте листування.

4 серпня — у справі В. С. був проведений обшук у Р. Рудеико
7 серпня — у справі В. С. слідчий КДБ Н. П. Цімох допитував
Р. Руденко.
17 серпня — у Москві у справі В. С. слідчий КДБ Каталіков до-
питував Н. П. Лісовську.

29 вересня - 2 жовтня — відбувся суд над В. С. Він був засудже-
ний на 10 р. табору особливого режиму і 5 р. заслання.

9 грудня — за відмову давати свідчення на суді над В. С., С. Кири-
ченко була засуджена на 3 місяці примусових робіт без поз-
бавлення волі.

— В. С. вивезли в концтабір ч. 36-1 у Пермській обл. Перед
етапом у нього конфіскували 150 віршів і конспекти книг.

1981 РІК.

—	в концтаборі В. С. мав хворобу плечових суглобів.

—	жодних інших інформацій про В. С. на Заході не одержа-
но.

1982 РІК:

— В. С. два останні роки не мав побачення з родиною.

Жовтень-грудень — В. С. був цркараний ув’язненням в ПКТ. Важ-
ко хворів. Жодні інші вістки від нього чи про нього на Захід
не дійшли.
ПРО ВАСИЛЯ СТУСА НА ЗАСЛАННІ

В липні 1978 року Ленинское знамя (газета Тень-
кінського району Магаданської области) надрукувала
в трьох числах — підвалом — статті «Друзі і вороги
Василя Стуса» (1. «Несподівані зустрічі», 2. «Чужий
серед своїх», 3. «Хай люди знають...»). Автор статтей
— А. Супряга. В дальших липневих і серпневих чи-
слах появилися «Відклики на статтю «Друзі і вороги
Василя Стуса».

В. Стуса порівнюють і ототожнюють з фашиста-
ми... Автор статті покликається теж не раз на людей,
з якими спеціяльно розмовляв про Стуса — на робіт-
ників в шахті, де працює Стус, на медичний персонал
лікарні, де він лікувався.

А. Супряга розмовляв з сестрою-адміністратором
лікарні і вона оповідаючи про Стуса, згадує свої зу-
стрічі з фашистами (в дитинстві): «Підійшли три фа-
шисти, посинілі від зимна... На вузьких устах —
усмішка, а в очах — злість: Як у того, що лежав у
нас в лікарні...».

А ось наведені в статті вислови інших «співбесід-
ників» А. Супряги: «Фанатик». До такої міри наладо-
ваний ворожою ідеологією, що не можеш вийти з ди-
ва». «Якісь знайомства у нього за кордоном. Посил-
ки отримує з Федеративної Республіки Німеччини,
Канади. Та хоч би щось путнього, а то вівсянку, чай,
риж, сухе молоко, зупи-концентрати посилають в па-
кунках...».

У другій частині статті — «Чужий серед своїх» —
Супряга повідомляє: «...Стусу 40 років... Трудовий
стаж В. Стуса нараховує 11 років... Як літератор він
відомий тільки серед купки таких, як він відступників,
які не хочуть працювати на користь Країни Рад. Як-
раз на таких випадкових людей і розраховують анти-
комуністи».

І висновки другої частини: «Які права він обсто-
ює?» — запитує Георгій Ковалєв, а з ним й сотні
українців, які працюють у шахті — ...

У третій частині статті «Друзі і вороги Василя
Стуса» написано: «На рівні своїх ідейних наставни-
ків і сам Василь Стус. Проживаючи в Києві, він ви-
готовлював, зберігав і розповсюджував наклепницькі
документи, які порочать радянський лад — так дер-
жавний, як і суспільний. Якраз за це народний суд і
визначив йому міру покарання — ув’язнення, а після
нього заслання, яке він тепер відбуває в шахті ім.
Матросова».

Після опублікування цієї статті в шахті відбулися
збори, на яких обговорювали поведінку Стуса. Висту-
пивши на цьому зібранні, Стус сказав;

«...По боці брехунів — весь офіціоз... Доводити
свою правоту, серед кривоприсяжників — марна
справа... На вашу думку, я націоналіст. На мою —
український патріот, громадянин суверенної україн-
ської держави... Я український літератор, пишу вірші,
перекладаю вірші російських, білоруських, німецьких,
еспанських, французьких, англійських поетів; я є ав-
тором двох десятків літературно-критичних статтей.
Так, я люблю мій український народ, почуваю себе
вірним сином його. І якраз тому я з великою поша-
ною ставлюся до інших народів. Я ніколи не дозво-
лив собі навіть одним словом образити національну
гідність інших. Між моїми довголітніми приятелями,
які називають мене братом, є росіяни й білоруси, єв-
реї і українці, вірмени і молдавани, литовці і татари,
грузини і лотиші. Ніхто з них не вважає мене націо-
налістом... Націоналісти це ті, які словами колишньо-
го майстра Корасєва кидають мені в лице: коли б ме-
ні автомат, я вистріляв би всіх тих хахлів. Націона-
лісти це ті, хто з лайкою кричить: ох, ти морда та-
тарська, чувашська, вірменська, неросійська...Я відпо-
відаю їм: українці нічим не гірші інших. Запам’ятай-
те: українці, а не хахли, євреї, а не жиди, узбеки, а
не чорнозади, грузини, а не звіри...».

Документ про перебування В. Стуса на засланні дійшов на
Захід без дати. Був він написаний, правдоподібно, восени 1978 р.
Уривки цього документу були опубліковані в українському що-
деннику «Свобода» (20 грудня 1978 р.) звідки їх ми передрукову-
ємо.
СУД НАД СТУСОМ

Влітку у справі Стуса було проведено обшуки у
засланців Євгена Сверстюка і Олександра Сергієнка.
Вилучали листи.

26 червня слідчий Стуса майор КДБ А. В. Селюк
допитав дружину Юрія Бадзя — Світлану Кириченко.
Формальна причина допиту: під час обшуку у Стуса
було вилучено копії його листів з табору і заслання,
зроблені рукою Кириченко.

4 серпня у справі Стуса було проведено обшук у
Р. Руденко. Вилучено табірні вірші М. Руденка, одер-
жані в обхід цензури, друкарську машинку, записну
книжку. 7 серпня слідчий КДБ Н. П. Цімох допитав
Р. Руденко в справі Стуса. Вона посвідчила, що бачи-
ла Стуса один раз, на святкуванні Нового Року, він
їй дуже сподобався, він блискучий поет, жодних «анти-
радянських» чи «наклепницьких» розмов він при ній
не провадив.

17 серпня слідчий Московського УКДБ допитав у
справі Стуса москвичку Н. П. Лісовську. Він зокрема
запитав: «Чи ви просили Стуса скерувати на вашу
адресу його заяву до прокуратури УРСР з 19 листо-
пада 1979 р. щодо Горбаля М. А.?» — відповідь нега-
тивна.

Від 29 вересня до 2 жовтня Київський міський суд
під головуванням П. І. Фещенка розглядав справу
члена Української Групи «Гельсінкі» Василя Семено-
вича Стуса (р.н. 1938), обвинуваченого за ч. 2 ст. 62
КК УРСР (ст. 70 ККРРФСР).Обвинувач — прокурор
Аржанов. Не зважаючи на протести і відмови Стуса,
на суді був присутній призначений захисником адво-
кат В. В. Медвечук.

Арештували Стуса 14 травня. Під час попередньо-
го слідства Стус жодних свідчень не дав.

Стусові інкримінували його листи до Сахарова,
Лук’яненка, Григоренка та київських друзів, заяву до
прокуратури з приводу Горбаля, вірші, «усну агіта-
цію».

25 вересня (четвер) дружина Стуса — Валентина
Попелюх телефонувала Селюкові, але він їй нічого
про суд над чоловіком не сказав. Пізно увечері ЗО
вересня Михайлині Коцюбинській, Світлані Киричен-
ко і дружині Євгена Сверстюка — В. Андрієвській
вручили повістки з викликом на 1 жовтня на суд, як
свідків. Щойно від них Попелюх довідалась, що суд
над її чоловіком уже відбувається, але і 1 жовтня її
до залі суду не пустили.

Виступаючи на суді, Коцюбинська назвала Стуса
людиною з відкритим сумлінням, неспроможною
пройти повз найменшу несправедливість. «Такі люди
трапляються рідко, і я щаслива, що доля звела мене
із Стусом. Я багато чим у житті зобов’язана йому».
На запит судді, що вона може сказати про заяву
Стуса до прокуратури з приводу Горбаля (в цій заяві
Стус вимагав порушити справу проти організаторів
цинічної провокації), Коцюбинська відповіла, що ця
заява яскраво підтверджує її характеристику особи-
стости Стуса: вона також була переконана, Що Гор-
баль невинний, але їй було лише прикро з приводу
заподіяної несправедливости, а Стус негайно і гостро
зареаґував на неї.

Коцюбинська відмовилась виконати прохання суд-
ді — схарактеризувати лист Стуса з заслання до Киє-
ва, написаний в 1977 р. (в цьому листі Стус писав про
бажання стати членом Української Групи «Гельсінкі»,
закликав не боятися танка, хоч він і трощить нещад-
но все живе на своєму шляху, викладав лінію пове-
дінки на майбутньому суді: він буде вимагати при-
сутносте представників Світового конгресу вільних
українців, бо інакше не буде брати участи в суді, тіль-
ки в останньому слові поставить крапки над «і» — бу-
де говорити, як син свого народу, що перебуває в
страшних умовах духовного Гетто), з огляду на те,
що бачила не оригінал листа, а його копію (у «спра-
ві» є лише копія цього листа, переписана рукою Ки-
риченко).

Відповідаючи на прохання адвоката дати Стусові
політичну характеристику, Коцюбинська відзначила
глибоку гуманність і демократизм його поглядів; для
нього абсолютно чужий поверховий націоналізм; як-
що ж розуміти націоналізм з перспективи «не можна
любити людства, якщо насамперед не любити рідну
матір», то він — властивий Стусові. Стус з болем
сприймав усі потворності національного життя і
прямо та гостро виступав проти них.

Стус: Чи відомо свідкові, що в Деклярації прав
людини записано право на свої погляди?

Коцюбинська : Так.

Стус: Чи відомо свідкові про таємницю особисто-
го листування?

Коцюбинська : Так.

Стус: Чи відомо свідкові, що Кристина Бремер
(Стусові інкримінували адресований їй лист; в обви-
нувальному висновку сказано, що він «листувався з
націоналісткою з ФНР») — член Міжнародної Амне-
стії і чи може вона бути націоналісткою?

Коцюбинська: Щодо націоналізму — абсурд. Те-
пер мені зрозуміло чому на попередньому слідстві
слідчий не хотів записати, що Кристина Бремер —
член соціалістичної партії Німеччини.
Стус: Чи відомо свідкові, що під час попередньо-
го слідства мене 8 серпня піддавали фізичним торту-
рам? Ось їхній автор (Стус показав на заст. начальни-
ка слідчого ізолятора КДБ, що стояв при дверях).

Коцюбинська: Невідомо. Але якщо так каже Стус,
то це правда.

Потім Коцюбинська описала тяжкі умови, в яких
Стус жив на засланні — його примусили жити в гур-
тожитку, навколо пили.

Суддя перервав її і сказав, що ці люди присутні в
залі (на суд, як свідків «усної агітації», запросили
кількох людей з селища Матросово (точніше — сели-
ще ім. Матросова) Магаданської обл., в якому Стус
відбував заслання), — нехай вона не зводить накле-
пів на робітничу клясу.

Після того одному з магаданських свідків поста-
вили запитання, чи правда, що сусід Стуса одного ра-
зу в п’яному стані помочився в його чайник. Свідок
відповів, що він при цьому не був присутній, але се-
ча в чайнику справді була.

Після закінчення допиту Коцюбинську примусили
вийти з залі суду.

Кириченко на початку допиту звернулась до суд-
ді: «Прошу суд запитати у Стуса, чи визнає він цей
судовий процес законним».

Стус: Не визнаю.

Кириченко: В такому разі й я відмовляюсь брати
участь у цьому процесі.

У відповідь на вимогу прокурора притягнути її до
кримінальної відповідальности за відмову давати
свідчення і аналогічні погрози судді Кириченко відпо-
віла: «Я буду свідком на тому суді, де Василь Стус
буде обвинувачувати, а не сидіти на лаві підсудних»
— і вийшла з залі суду.

Андрієвську запитали про лист Стуса з заслання
(див. вище). Вона відповіла, що читала лише частину
листа, скеровану безпосередньо до неї.
Як свідків «усної агітації», на суді допитали жите-
лів селища Матросово — начальника копальні, де
працював Стус, завідуючого відділу кадрів цієї ко-
пальні Шарикова, кількох робітників — сусідів по
гуртожитку, медсестру з лікарні, в якій лежав Стус,
продавщиць.

Промова прокурора тривала понад 2 години. Спо-
чатку він перелічив досягнення Радянської України,
які очорнював Стус, потім говорив про злочини бан-
дерівців і ОУНівців, потім перелічив «злочини» Сту-
са: лист з заслання, заява в справі Горбаля, лист
Кристині Бремер, А. Горбач (у ФНР), А. Д. Сахаро-
ву, Л. Лук’яненкові, П. Г. Григоренкові (у справі ці
листи були у формі ксерокопій), основне — усна агі-
тація на засланні.

Адвокат у своїй промові сказав, що всі злочини
Стуса заслуговують на покарання, але він просить
звернути увагу на те, що Стус, працюючи в 1979-80
рр. на підприємствах Києва, виконував норму; крім
того, він переніс тяжку операцію шлунка.

Після промови адвоката засідання суду було пе-
рерване.

2 жовтня засідання почалось відразу з читання ви-
року (таким чином, у Стуса украдено належне йому
згідно з законом «останнє слово»). На це засідання,
крім «спецпубліки», пустили В. Попелюх, її сестру і
Ріту Довгань. Кириченко 2 жовтня ранком викли-
кали в міліцію в питанні про «дармоїдство» (вона не
працює три з половиною місяці; згідно з законом пе-
реслідування починається після чотирьох місяців) і
затримали до кінця судового засідання.

Суд засудив Стуса на максимальну міру покаран-
ня — 10 років таборів особливого режиму і 5 років
заслання; крім того, суд наклав на Стуса 2300 карбо-
ванців судових витрат (головним чином за приїзд
магаданських свідків).

Суддя читав вирок, ковтаючи слова із такою
швидкістю, що не можна було розібрати ані дат, ані
прізвищ свідків. Закінчивши читання, він без жодної
павзи заявив: «Суд закінчено», і «спецпубліка» попря-
мувала до дверей. «Кати! Ви мені й останнього сло-
ва не дали сказати!» — вигукнув Стус і запитував
Лєрмонтова: «И вьі не смоете всей вашей черной кро-
вью позта праведную кровь» (І ви не змиєте всією
вашою чорною кров’ю праведну кров поета).

Стус виглядав дуже погано, ні кровинки на облич-
чі, блідий. На побаченні після суду він сказав дружи-
ні, що такого терміну не витягне.

19 жовтня А. Сахаров виступив з закликом на захист
поета В. Стуса.

Інформацію про суд над В. Стусом передруковуємо з «Хроніки
поточних подій» (ч. 58, Москва, 1980).
НА ЗАХИСТ ПОЕТА ВАСИЛЯ СТУСА

1980 рік позначився в нашій країні багатьма не-
справедливими вироками і переслідуваннями право-
захисників, Але навіть на цьому трагічному фоні
вирок українському поетові В. Стусові вирізняється
своєю нелюдяністю. Стус засуджений на 10 років та-
бору особливого режиму і 5 років заслання, нібито
за антирадянську агітацію і пропаганду з метою під-
риву і послаблення радянського суспільного і дер-
жавного ладу. Він засуджений на максимум, передба-
чений другою частиною відповідної статті, з огляду
на те, що був вже раніше засуджений за тим самим
обвинуваченням (перша частина застосовується при
першій судимості — термін «усього» до семи років).
Юридична машина запрацювала згідно із своїми не-
людяними законами і прирекла людину ще на 15 ро-
ків страждань. Я вже не раз писав про неправомір-
ність і жорстокість повторних вироків інакодумцям
— Тихому, Петкусові, Ґаяускасові, Лук’яненкові й
іншим. Доля Стуса — в тій же категорії. Вперше
Стус був арештований в пам’ятний на Україні 1972
рік, і фактично головною його провиною була тоді
відмова свідчити проти іншого, хто згодом відмо-
вився від своєї позиції і вийшов на волю, а Стус
одержав повною мірою — Мордовські й Пермські
табори, карцери, тяжке заслання в Магаданській об-
ласті. Вийшовши на волю в кінці 79 року, Стус неза-
баром знову був арештований, а тепер засуджений
за згоду вступити в Гельсінкську Групу.

Так життя людини ламається до краю, як відпла-
та за елементарну порядність і неконформізм, за вір-
ність своїм переконанням, своєму я. Вирок Стусові
— сором радянській репресивній системі. Стус — по-
ет. Невже країна, в якій уже загинули або зазнали ре-
пресій і перслідувань численні її поети — потребує
нової жертви, нового сорому?

Я закликаю колег Василя Стуса — поетів і пись-
менників у всьому світі, моїх колеґ-вчених, Міжна-
родну Амнестію, всіх, кому дорога людська гідність
і справедливість, виступити на захист Стуса. Окремо
я звертаюсь до учасників Мадрідської наради для
перевірки Гельсінкських угод, до Голів Держав —
учасників Гельсінського Акту. Вирок Стусові пови-
нен бути скасований, як і вирок усім учасникам нена-
сильницького правозахисного руху.

12 жовтня 1980 року

Ґорький

Андрій Сахаров

ДОДА ТО К

СРСР, Укр. РСР, м. Київ, Хрещатик, 2
Республіканська Прокуратура
Прокурору Глуху Ф. К.

Вельмишановний пане Прокуроре!

Це — письмовий виклад тексту, наговореного на
касету. Ми посилаємо його Вам на той випадок, як-
що касета не дійде до Вас.

Дозвольте у зв’язку з першою річницею засуджен-
ня українського радянського письменника Василя
Стуса (2.10.80) звернутися до Вас з відкритим листом.
Ви будете не єдиною людиною, яка його одержить, хоч
воно звернене особисто до Вас. Ми розішлемо його
в редакції газет, журналів і радіо з проханням розго-
лосити його. Крім того один екземпляр листа одер-
жить ПЕН-центр, спілки письменників ФРН, Швайца-
рії, Канади й Австрії. У Вас, пане прокуроре, буде
можливість ознайомитися з ним практично в двох
формах: в усній і писемній. Ми сподіваємося, що
в крайньому разі в одній із цих форм його зміст дося-
гне Вас.

Відсилані цього листа безперечно відомі Вам, ор-
ганам прокуратури УРСР (а також відповідним ін-
станціям РРФСР). Проте ми дозволимо собі — для
рим і гуманним.Водночас за кожний тяжкий
злочин воно передбачає відповідне покарання.
Проте суворість аж ніяк не рівнозначна жор-
стокості . Якщо покарання не відповідає вчи-
неному, воно передусім підриває саму ідею пра-
восуддя».

Вирок Василеві Стусові не залишає сумнівів щодо
суворости радянського кримінального законодавства.
Гуманности ми одначе не могли знайти в цьому ви-
році (15 років ув’язнення і заслання). Дозволимо собі
в цьому місці нагадати Вам, що ставиться йому в ви-
ну:

Листи з місця заслання друзям в СРСР (які, зреш-
тою, давно вже характеризуються як «вороги радян-
ської влади»), друзям у ФРН, лист, у якому він заяв-
ляє про свій вступ у Київську Гельсінкську Групу (цей
лист ми маємо в нашому розпорядженні), заява на
адресу української прокуратури на користь виклада-
ча музики Миколи Горбаля і усна агітація в місці за-
слання.

Чесно кажучи, нам незрозуміло, що за ці «злочи-
ни» людину можна присудити до 15 років табору й
заслання. Ця міра покарання ні в якій степені не від-
повідає «злочинові» і викриває Ваше твердження, що
«вирок... зовсім не є актом помсти з боку суспільст-
ва», як брехню.

Ви продовжуєте так:

«Вирок полягає не тільки в тому, щоб покара-
ти винного, а й перевиховати його. Саме то-
му кожний вирок має бути передусім справед-
ливим».

Але де ж справедливість у даному випадку? У
брошурі «Сто запитань — сто відповідей», виданій
АПН в Москві в 1980 році, на запитання про те, чи
правда, що в СРСР людей переслідується за переко-
нання, віповідь звучить так:

«В СРСР за законом покаранню підлягають
лише ті особи, які винні в заподіянні злочинів,
антизаконних дій, скерованих на підрив чи по-
слаблення радянської влади».

Як приклад таких дій називається «підривна про-
паганда». Ми запитуємо Вас: чи являється антизакон-
ним і злочинним написання листів друзям і вислов-
лювання в цих листах особистих поглядів? Чи явля-
ється антизаконним і злочинним листовне звернення
в органи прокуратури з метою полегшити долю при-
ятеля, що опинився в скрутному становищі. В чому
полягала антизаконність і злочинність усної агітації
на засланні, для підтвердження якої треба було при-
тягти величезну кількість свідків? Видно, їм не поща-
стило дати звинувальних показів, інакше б їхні відпо-
віді були наведені в судовому протоколі. Навіть член-
ству в Гельсінкській групі не було надано такого ве-
ликого значення.

Ми знову повертаємось до нашого запитання: що
в цьому вироку справедливе? Що робить Василя Сту-
са в очах органів правосуддя і КДБ таким небезпеч-
ним, що його посилають на 15 років за колючий
дріт? В чому полягає так званий «важкий злочин»
проти держави, який хочби приблизно виправдував
цей вирок.

Ви згадуєте «недоторканість особи», яка Гаранту-
ється Конституцією СРСР. Ви маєте на увазі, мабуть,
статті 54, 56 і 57, в яких не робиться різниці між віль-
ними й засудженими громадянами. У випадку Васи-
ля ці статті були, одначе, багаторазово порушені.
Щоб продемонструвати це наочно, ми процитуємо
тут вайважливіші місця з вище згаданих статтей:
уникнення непорозумінь — нагадати Вам, що ми яв-
ляємося членами групи міжнародної організації по
захисту прав засуджених Міжнародна Амнестія
(«Атпезіу іпіегпаїіопаї» в м. Меттман). З 1972 року
(з часу першого арешту Василя Стуса) ми по мірі
своїх спроможностей намагалися сприяти звільненню
політичних ув’язнених, що не вчинили актів насиль-
ства, з Індонезії, Мехіко, Бразілії, Південної Африки.

Вимагалося б багато місця для перерахування тих
листів, які ми послали Вам або тим інстанціям СР-
СР, які мали або мають відношення до справи Васи-
ля Стуса. В цих листах ми просили про покращання
медичної допомоги, про надання Стусові можливости
відвідати батьківщину в часі заслання, і кожного ра-
зу ми просили звільнення цієї людини, яка ні в одно-
му своєму вірші або листі не закликала до переворо-
ту, до насильства. Ми ще повернемося нижче до по-
ставлених йому в вину «злочинів».

До сьогоднішнього дня ми не одержали ні однієї
відповіді від Вас (або інших інстанцій СРСР). Ледве
чи це відповідає прийнятим нормам ввічливости. В
теперішньому часі ми майже не очікуємо будь-якої
реакції, тим більше що мовчанка — також відповідь.
Ваша позиція в даній справі для нас особливо важли-
ва, поскільки в СРСР неможливе проведення судово-
го процесу проти таких людей, як Василь Стус, без
Вашого схвалення. В наших очах мовчанка може бу-
ти витлумачена так:

1.	Ви мовчите, поскільки Ви розраховуєте на те,
що з часом надокучить писати Вам, не одержуючи
відповіді. Цього ніколи не станеться. Ви недоцінює-
те нашої наполегливости.

2.	Ви мовчите, поскільки на Вас лежить частина
відповідальности за те, як органи справедливости й
КДБ поводяться з такими громадянами як Василь
Стус. Ваша мовчанка, таким чином, означає, що Ви
схвалюєте ту кричущу несправедливість, на яку нара-
жуються Василь Стус, його рідні й численні інші сім’ї
в подібних обставинах. Ваша мовчанка означає для
нас далі, що вся інформація про Василя Стуса від йо-
го друзів і товаришів по ув'язненню, яка досягла нас,
відповідає дійсності. Ви ж, пане прокуроре, не перечи-
те і навіть робите (або не можете зробити?) спроби
цю інформацію спростувати.

3.	Можливо, що Ви мовчите також тому, що наші
листи не дійшли до Вас, поскільки їх не пропустили
до Вас, щоб не обтяжувати Вас «антирадянськими ви-
гадками». Замість підпису одержувача, тобто Вашого
підпису, на посвідці про доручення листа кожного ра-
зу було кілька нечі тких закарлючок. Цю третю мож-
ливість, ми вважаємо, одначе, малоймовірною.

Цим листом ми хочемо показати, що ми ловимо
Вас на слові.

Ми з великим зацікавленням прочитали Вашу
статтю «Повага до права» в числі першому журналу
«Вітчизна» за 1981 рік. Поскільки журнал не являєть-
ся спеціяльним юридичним органом, ми без трудно-
щів зрозуміли зміст Вашої статті, тим більше, що ми
вже ознайомилися з основними поняттями радянсь-
кого права — в наслідок ґрунтовного ознайомлення
з матеріалами у справах інших політичних в’язнів в
СРСР.

В цьому відкритому листі ми порівняємо зміст
Вашої статті «Повага до права» з фактами процесу
проти Василя Стуса. Ви розумієте, що при ^дьому ми
будемо спиратися на публікації самвидаву, які Вам,
мабуть, уже відомі.

Ви пишете:

«Радянське кримінальне законодавство є суво-
«Ст.54. Громадянам СРСР Гарантується недо-
торканність особи...». «Ст. 56. Особисте життя
громадян, таємниця листування, телефонних
розмов охороняється законом». «Ст. 57. Пова-
жання особи, охорона прав і свобод громадян
— обов’язк усіх державних органів, гро-
мадських організацій і службових осіб. Гро-
мадяни СРСР мають право на судовий захист
від посягань на честь і гідність, життя і здо-
ров’я, на особисту свободу та майно».

Як узгоджується недоторканність особи з тим фак-
том, що Василь Стус, за його власним свідченням,
8.8.1980 підлягав знущанням, аж до рукоприкладства,
з боку замісника начальника слідчого ізолятора КДБ?
Чи поцікавилась прокуратура цією заявою? Чи це та-
кож за порядком «соціялістичної законности» — доз-
воляти подібні випадки за мовчазною згодою органів
правосуддя? Таємниця листування була порушена,
поскільки листи фігурували як речові докази на них
— між іншим — базувалося звинувачення. Обов'я-
зок КДБ як державних органів, захищати особисту
недоторканність Василя Стуса, була не дотримана, по-
скільки не було звернено уваги на заяву останнього
про те, що його піддавали фізичним засобам впливу.
Згідно ст. 57 Василь Стус мав право на судовий за-
хист у цьому випадку у зв’язку з замахом на його
життя, здоров’я, а також на його честь і гідність. На
порушення таємниці листування ми вкажемо пізніше
ще раз в іншому місці.

З Вашим означенням завдання радянського право-
суддя полягає в —

«охороні радянського суспільного і державно-
го ладу соціялістичної власности, особи і прав
громадян, всього соціялістичного правопоряд-
ку від злочинних посягань».
Нам відомо, що те, що ставиться в вину Василеві
Стусові, а також іншим учасникам правозахисного
руху, визначається як «злочин дії». Таким чином ли-
сти Василя Стуса, а також усна агітація являються
злочинними діями, від яких радянський суспільний і
державний лад повинен бути охоронений. Василь
Стус був засуджений за 62-ою статтею Кримінально-
го Кодексу УРСР («антирадянська агітація і пропа-
ганда»), що не відрізняється в своїх основних момен-
тах від ст.70 Кримінального кодексу РРФСР. В
дальшому ми будемо посилатися на офіційний комен-
тар до цієї статті. Особливо ж нам хотілось би запи-
тувати розділ 10:

«Антирадянська агітація і пропаганда — це
злочин, скоєний зі свідомим наміром і метою
підриву й послаблення радянської влади або
вчинення окремих особливо небезпечних, дер-
жавних злочинів...»

Під час процесу ні разу не була зроблена спроба
довести, що Василь Стус діяв з «наміром» і «метою».
В чому тут справа? Чи це був недогляд майора А. В.
Селюка, що вів слідство, чи було нічого доводити?
Чи не стоїть за тим, що ставиться Василеві Стусові
в вину як дії, скеровані на підрив чи послаблення ра-
дянської влади, почуття серйозної й глибокої відпо-
відальности по відношенню до ближніх? При чому
тут особисті листи? Чи не закликає ст. 49 і 58 Кон-
ституції СРСР громадян виступати проти порушень
законности з боку державних і громадських організа-
цій? І чи не забороняє ст. 49 навіть переслідування за
критику? Чого варта ця стаття, якщо вона закликає
громадян Вашої країни до дій, що підлягають карі?
Адже в цьому випадку ця стаття брехлива, і судовий
процес, на якому в злочин ставиться виступи проти
беззаконня йнесправедливости,являється порушенням
Конституції.
В ст. 58 міститься заклик, щоб громадяни:
«оскаржували дії службових осіб, державних і
громадських органів...».

У випадку Василя Стуса це означає: він послав ли-
ста в прокуратуру з метою допомогти викладачеві
музики Миколі Горбалеві, поскільки він, як і інші
друзі, був переконаний, що нібито спроба зґвалтуван-
ня була лише ініціованою провокацією. (Один свідок
показала на процесі, що вона також переконана в не-
винності Миколи Горбаля. Василь Стус не міг пере-
нести цієї несправедливости і вирішив діяти ). І ці дії
розглядаються як «антирадянська пропаганда і агіта-
ція»! Для нас незбагнено, в якій степені порушується
при цьому власна Конституція! Василь Стус має
право, як громадянин звертатися у відповідні інстан-
ції із скаргами. І його не можна, за радянським пра-
вом, переслідувати за критику. Але виходить так, що
якраз за скарги і критику його засуджують на 15 ро-
ків ув’язнення і заслання! Як можна миритися з таки-
ми суперечностями?

Далі Ви вияснюєте, яку ролю виконує прокурор під
час слідства.Слідчий і прокурор можуть мати різну дум-
ку у відношенні того, як кваліфікувати злочин. У випад-
ку Василя Стуса відповідальні особи — це майор КД-
Б Селюк і прокурор Аржанов. Якщо взагалі можна
було віддавати під суд таку людину як Василь Стус,
то в найкрайнішому разі він повинен був бути обви-
нувачений за статтею 190-1 Кримінального кодексу РР-
ФСР. (Нам, на жаль, невідома відповідна стаття
Кримінального кодексу УРСР.):

«Поширювання завідомо неправдивих вига-
док, що порочать радянський державний і су-
спільний лад».

В коментарі до цієї статті говориться:
«Злочини, що підлягають під статтю 190-1,
відрізняються від антирадянської агітації і
пропаганди (ст. 70) тим, що обвинувачений
не має наміру підірвати або послабити радян-
ську владу і не має на меті вчинити окремі
особливо небезпечні державні злочини».

Результат процесу цілком допускає припущення,
що слідчий Селюк і прокурор Аржанов були однієї
думки про оцінку так званих злочинів Василя Стуса.
Якщо прокурор Аржанов узяв би серйозно свою від-
повідальність у відношенні до звинуваченого, він під
час слідства повинен був заперечити оцінку злочинів
і, відповідно до цього, зміст обвинувачення. Якщо
прокурор зробив би так, то було б можливо дістати
для Василя Стуса міру покарання, яка була б набага-
то нижча. Навіть обвинувачення за статтею 190-1 все
ще являється дискримінацією Василя Стуса, тому що
він не розповсюджував «завідомо неправдивих вига-
док, що порочили б радянський державний і суспіль-
ний лад». Він, знаючи свою відповідальність, солідар-
но виступав на захист одного співгромадянина, в не-
виновності якого він був переконаний.

Засудження Василя Стуса допускає наступний ви-
сновок:

Уже 14 травня 1980 року його арештували й заки-
дали [йому] «антирадянську агітацію і пропаганду»,
тобто він — за звичайною практикою проти правоза-
хисників у Вашій країні — повинен був рахуватися з
вищим покаранням для таких, що вчинили повторно
той же злочин. Факт, що він одержить вищу міру, бу-
ло цілком очевидно вже під час (якщо не до арешту)
арешту. Зважаючи на це, процес був лише фарсом,
тому що він ніскільки не був доказом для передбаче-
ного Вами наміру Василя Стуса підірвати чи посла-
бити радянську владу. Процес і не служив показові
доказів, які могли б підтвердити міру його вини або
— аж ніяк — щоб довести до перевірки неправдиво-
го звинувачення. (Ми тут знову посилаємося на Ва-
шу статтю). Ми маємо в руках декілька доказових
документів (особисті листи), про які було згадано на
процесі або які Ви пред’явили. Знаходити в них намір
підриву радянської влади і ослаблення держави, ми
вважаємо за чистісіньку зловмисність і сваволю.

При чому тут ще виявляється порушення Консти-
туції, на яке Василь Стус під час допитів свідків і ска-
зав: «Ст. 56 Конституції СРСР захищає таємницю ли-
стування і телефонних розмов». Вищеназвана брошу-
ра «Сто запитань — сто відповідей» каже з цього
приводу:

«До речі, радянський суд не визнає незаконно
одержані дані (підслухування телефону, кон-
фіскація листів) як докази».

Придивляючись до судового протоколу з метою
дізнатися, яким чином були одержані ці особисті ли-
сти, ми помітили, що там згадано про чотирьох дру-
зів поета, в яких зроблено кілька обшуків. Обшуки
служили на те, щоб вилучити потрібні Вам листи.

Вищеназвана брошура називає обшуки «крайнім
заходом, який рідко вживається» і на відбуття якого
потрібно одержати дозвіл від прокурора. Це означає,
що прокурор Аржанов дав більше як чотири рази
дозвіл на так званий крайній захід, що служив у кін-
цевому результаті доставленню доказів, які судом не
визнаються, — якщо вірити вищеназваній брошурі.

Ще одне припущення про спосіб доставлення до-
кументів напрошується: цілком імовірно, що друзі
Стуса добровільно видали слідчому особисті листи.
Вже декілька разів зацитована брошура «Сто питань
— сто відповідей» називає один спосіб доставлення
доказів своїм ім’ям: конфіскація листів. І цей захід
був законним, на що Василь Стус і вказує. Багаторіч-
ний негативний досвід, зроблений багатьма громадя-
нами ФРН, які листуються з друзями в СРСР, вияв-
ляє, що листи невідомим чином «губляться», і потім
під час процесів проти правозахисників їх пред’явля-
ють як так звані докази.

Продожуємо розглядати Вашу статтю.

Ви тільки випадково забули назвати КДБ, який
грає важливу ролю в попередньому слідстві? Ви під-
креслюєте:

«Ніякі інші органи влади не правомочні втру-
чатися в роботу слідчого по провадженню
слідства і впливати на його хід. Найменшим
способом такого втручання треба рішуче кла-
сти край».

Слідчим Василя Стуса був майор КДБ. Якщо Ви
пишете правду, то якнайскоріше слід було покласти
край такому великому втручанню і такому недопу-
стимому присвоєнню прав зі сторони КДБ. Ви повин-
ні були по-чесному признатися в тому, що «особливо
небезпечні державні злочини» (ст. 64-73 Кримінально-
го кодексу РРФСР, і відповідні статті кримінальних
кодексів союзних республік) — це означає й антира-
дянська агітація і пропаганда — підлягають компе-
тенції КДБ, навіть відносно попереднього слідства.
Але про це Ви своїм читачам нічого не говорите.

У своїй статті Ви постійно підкреслюєте, що тре-
ба захищати права звинуваченого, і підтверджуєте,
шо:

«Існують права громадян, спрямовані на те,
щоб не допустити найменшого зачіпання їхніх
законних інтересів».

Таких людей, як Василь Стус, очевидно не зарахо-
вують до таких громадян, тому їхні права порушу-
ють, як ми вже в деталях показали, при чому, це сто-
сується і слідства і самого процесу.
До цього ми прибавляємо ще одну цитату з Ва-
шої статті:

«Усі сумніви по справі, котрі не виявляються
можливими усунути, мють тлумачитися на
користь обвинуваченого».

Очивидно, в часі слідста Василя Стуса, такі сумні-
ви з самого початку не виникали. Якщо слідчий
справді мав намір довести вину Василя Стуса за до-
помогою ґрунтовних доказів, що мають законну си-
лу, для «безпосереднього наміру й мети підриву чи
послаблення радянської влади», то ні в якому разі не
виявилось би можливим підтримати обвинувачення,
і суд не зміг би засудити Стуса на 15 років ув’язнен-
ня. На підставі чесного розслідування суд повинен
був відкинути обвинувачення. Те, що він цього не
зробив, зайвий раз підтверджує нашу підозру, що вже
задовго до початку суду було вирішено, який вирок
винесуть Василеві Стусові. Це означає, що в його ви-
падку цей «найважливіший принцип соціялістичного
правосуддя» — як Ви це називаєте — і «презумпцію
невинности» не дотримували:

«Вона (презумпція невинности) має за мету
високу гуманну ціль: виключити найменшу
можливість помилок, забезпечити застосуван-
ня кримінального покарання лише до тих,
чию вину у вчиненні злочину доведено повні-
стю і беззастережно».

Здається, що ця гуманна мета судові була невідо-
ма. Згідно важливости, яку Ви приписуєте дізнанню,
сам суд, мабуть являється другорядною справою.
При чому він, в очах обвинуваченого, є малощо не
єдиною можливістю прилюдно заперечити неправди-
ві обвинувачення і висловити свою думку про процес,
про приписані йому злочини. Ви тут пишете, що:
«тільки за допомогою точно визначених у за-
коні засобів... вина має бути встановлена су-
довим вироком».

Тут Ви ні одним словом не згадуєте права обвину-
ваченого. Ви забуваєте про останнє слово, на яке об-
винувачений або засуджений має право. Василя Сту-
са позбавили й цього права.

Цілком ясно, чому Ваші пояснення до самого про-
цесу повинні були виявитися такими нікчемними. На-
віть людині, що не має ніякої юридичної освіти, ки-
даються в очі деякі деталі на суді над Василем Сту-
сом, які ледве чи можна привести у відповідність із
Кримінально-процесуальним кодексом. Ми припу-
скаємо, що Ви з-за цього в Ваших поясненнях на цьо-
му місці говорите туманно і довго про «утворення со-
ціялістичної свідомости». І тут ми хочемо назвати
Вам конкретні випадки:

1.	За чотири дні до початку суду, слідчий Селюк
відмовив дружині Стуса, Валентині Попелюх, у вида-
чі повістки про початок суду.

2.	Тільки за один день до того, як їх допитали як
свідків, троє свідків-жінок (свідків оборони) одержа-
ли повістку явитися в суд. Тільки тоді, через цих свід-
ків-жінок, Валентина Попелюх дізналася, що суд уже
почався.

3.	Валентину Попелюх і в третій день — не кажу-
чи вже про перших два, про які вона нічого не знала
— не пустили в залю судового засідання, де проти її
чоловіка вели слідство.

4.	Нерівновага між свідками звинувачення і свід-
ками оборони і просто таки ганебна оборогіна про-
мова адвоката Медвечука, яка полягала в тому, що
всі злочини Стуса гідні покарання, але що він про-
сить брати до уваги, що Стус під час своєї праці в
різних Київських підприємствах в 1970-их і в 1980-их
рр. виконував норму і крім того мусів піддати-
ся важкій операції шлунка, — не дають ніякого при-
воду на позитивну оцінку законодавства в СРСР.

Ми прийшли до наступного висновку:

1.	У судовому розгляді і в часі суду над радянсь-
ким українським поетом Василем Стусом були пору-
шені наступні статті радянської Конституції: ст. 49,
54, 56, 57, 58.

2.	Обвинувачення за 62-ю статтею 2-ю частиною
Кримінального кодексу УРСР було вже до суду ви-
гадане й підготовлене, і в своїй основі — намір і ме-
та підірвати і ослабити радянську владу — не могло
бути доведене згідно з відповідними законові доказа-
ми.

3.	Прокурор Аржанов на протязі дізнання не ви-
конав свого обов’язку відповідати за захист прав об-
винуваченого.

4.	Суд порушив Кримінально-процесуальний ко-
декс в різних пунктах і позбавив Василя Стуса нада-
ного йому законом права на останнє слово.

Нам відомо, що в радянському законодавстві пе-
редбачена можливість судового нагляду. Суд вищої
інстанції може його у всякий час заініціювати після
того, як відповідний вирок вступив у силу, і після то-
го, як уповноважена особа заявила протест проти
нього. Через те що суд над Василем Стусом був про-
ведений Київським міським судом під головуванням
Л. І. Фещенка, прокурор Київського обласного суду
мав би право на заяву такого протесту. Але ми вва-
жаємо, що під час дізнання і самого суду порушення
радянських основних норм і статтей Конституції бу-
ли настільки поважними і важкими, що ми — при
всій пошані до Вас і до Вашої посади — щиро проси-
мо Вас, як Прокурора УРСР, заявити протест проти
вироку Василя Стуса.
Ми просимо Вас також, не розглядати наш виступ
за громадянина Вашої країни як втручання у внутрі-
шні справи УРСР, особливо ж у радянський Кримі-
нальний кодекс. Якщо б Кодекс був застосований
так, як цього вимагають статті Кримінального ко-
дексу, ніхто з нас і не витрачав би ні одного критич-
ного слова на це.

Але до методів засуду таких людей, як Василь
Стус, не можна ставитися некритично.

Меттман, 23-9-1981

З глибокою пошаною

Ганс Тесселінк

Лит до Прокурора УРСР Ф. Глуха підготовив у російській
мові відділ Міжнародної Амнестїї міста Меттман, Федеративна
Республіка Німеччини. Публікуємо його в перекладі на українсь-
ку мову, як важливий документ, в якому, на підставі статтей
Конституції СРСР і КК УРСР доведено, що суд над Василем
Стусом був грубим порушенням радянських законів і що він від
початку до кінця був протизаконним. Текст цього листа ми одер-
жали від відділу Міжнародної Амнесті в м. Меттман в Західній
Німеччині.

ТИХИЙ ОЛЕКСІЙ

ОЛЕКСІЙ ІВАНОВИЧ ТИХИЙ

Член-засновник Української Гельсінкської Групи

Народився 27 січня 1927 р. на хуторі Іжевці Донецької
обл., жонатий (дружина — Ольга Олексіївна; два сини),
учитель. Навчався в транспортному і сільськогосподарсь-
ких інститутах. Закінчив успішно Московський універси-
тет. Працював учителем. Вперше був заарештованцй в лю-
тому 1957 р. і засуджений в квітні того ж року на 7 р. ув’я-
знення і 5 р. позбавлення громадянських прав. Повернув-
шись з ув’язнення в лютому 1964 р. працював робітником
на різних об’єктах. В лютому 1977 р. був заарештований,
а в липні того ж року засуджений на 10 р. ув’язнення і 5 р.
заслання. Строк покарання відбував у концтаборах в Мор-
довській АРСР, а згодом був переведений до концтабору
в Пермській обл., де брав активну участь в правозахисник
діях політв'язнів.

Книжки О. Тихого, видані на Заході:

1. «Роздуми», збірник статтей, документів і спогадів;
упорядкував О. Зінкевич, зі спогадами І. Александрова, С.
Пирогова і Н. Світличної, В-во «Смолоскип», 1982, стор.
79.

Хронологія

1977 РІК:

— Олексій Тихий був заарештований 5 лютого, звинуваче-
ний за ст. 62-2 КК УРСР («антирадянска агітація і пропа-
ганда») і ст. 222-1 КК УРСР («незаконне зберігання вогне-
стрільної зброї»). Суд на О. Тихим ( і М. Руденком)відбував-
ся у м. Дружківці Донецької обл. від 23 червня до 1 липня.
Був засуджений на 10 р. табору особливого режиму і 5 р. за-
слання. У грудні О. Т. був відправлений в концтабір ч. 6-1 в
Мордовській АРСР.

1978 РІК:

Квітень — в половині місяця О. Т. розпочав безтермінову голо-
дівку, домагаючись переглянути його справу з 1957 і 1977 рр.
Голодівка тривала 50 днів.

Літо — О. Т. разом з В. Романюком написали статтю «Історич-
на доля України» (див. «Укр. Правозахисний Рух», стор. 49-
59).

1979 РІК:

18 квітня — О. Т. захворів на кровотечу виразки шлунку. Після
18 год. кровотечі, його прийняли до лікарні.

Травень— відбулася операція на виразку шлунку. Його стан був
настільки поганий, що до нього викликали обох синів.
10 травня — О. Т. мав двогодинне побачення з синами.

25 травня — лікарі запропонували передчасне звільнення О. Т з
ув’язнення. Його перевезли у лікарню для в’язнів у Нижній
Тагіл.

Липень — О. Т. далі перебував у лікарні. На запити дружини
Ольги Олексіївни, їй давали суперечливі інформації про чо-
віка.

1980 РІК:

Серпень — О. Т. позбавлений побачення.

1981 РІК:

15 червня — О. Т. примістили на 3 місяці в ПКТ за «порушення
режиму».

18 листопада-26 грудня — О. Т. перебував у тюремній лікарні
в Пермі.

1982 РІК:

— жодних інформацій про О. Т. на Заході не одержано.

ЧОРНОВІЛ ВЯЧЕСЛАВ

ВЯЧЕСЛАВ МАКСИМОВИЧ ЧОРНОВІЛ
Став членом Української Гельсінкської Групи
22 травня 1979 р.

Народився 24 грудня 1937 р. в с. Ярках Звенигородського
р-ну Черкаської обл., жонатий (дружина — Атена Пашко;
син Тарас, нар. в 1966 р., від попереднього подружжя),
журналіст, кол. член ВЛКСМ (комсомол). В 1955 р. закін-
чив Вільхівську середню школу з золотою медаллю. В
1960 р. закінчив факультет журналістики Київського уні-
верситету з відзнакою. Працював в редакції газ. «Київсь-
кий комсомолець», редактором газ. «Молода гвардія»,
старшим редактором передач для молоді на Львівській
студії телебачення, секретарем в комсомольській організа-
ції. В 1964 р. склав кандидатський мінімум на філологіч-
ному факультеті Київського університету. До першого
арешту надрукував понад тридцять статтей і досліджень.
В 1965 р. виступав на зборах в кінотеатрі «Україна» в Ки-
єві на захист заарештованих українських інтелігентів. В
1967 р. був засуджений на 3 р. ув’язнення за підготовлен-
ня книжки «Лихо з розуму». В зв’язку з амнестією був
звільнений в лютому 1969 р. Був знову заарештований в
січні 1972 р. і згодом засуджений за ст. 62-1 КК УРСР на
6 р. табору суворого режиму і 3 р. заслання. Ув’язнення
відбував у концтаборі в Мордовській АРСР, а строк за-
слання в с. Чаппанді Якутської АРСР. Був заарештований
в квітні 1980 р. і засуджений в червні того ж року на 5 р.
ув’язнення. Ув’язнення відбував в крнцтаборі в сел. Табага
Якутської АРСР.

Книжки В. Чорновола, видані на Заході:

1.	«Лихо з розуму» (портрети двадцяти «злочинців»);
В-во Першої Української Друкарні у Франції (ПУДФ),
1967, стор. 336.

2.	«Я нічого у вас не прошу», лист В. Чорновола до се-
кретаря ЦК КПУ П. Ю. Шелеста; з передмовою д-ра Д.
Квітковського, В-во КЕ УНО, 1968, стор. 120.

Книжки англійською мовою:

1. „ТЬе СЬогпоуіі Рарегз” («Лихо з розуму»); зі вступ-
ним словом Збіґнєва Бжезінського і з передмовою Фреде-
ріка Барґгорна, В-во МекҐро-Гил, 1968, стор. 246.

Книжки французькою мовою:

1.	„Ье МаІЬеиг сі’ауоіг ігор (Георгії” («Лихо з розуму»); з
передмовою Олени Замойської; В-во ПУДФ, 1974, стор. 163.

2.	„Ле пе уоиз сіетапсіе неп!” («Я у вас нічого не про-
шу»); з передмовою Жан-Марк Варо, В-во ПУДФ, 1977,
стор. 193.
Книжки німецькою мовою:

1. „\¥іе 1ап§е посЬ?”, Ьа^егаПіа^ іп Могсіо\¥Іеп («Будні
мордовських таборів»), разом з Борисом Пенсоном; пере-
клали Анна-Галя і Катерина Горбач, В-во Кураторіюм
Ґайстіґе Фрайгайт, 1976, стор. 33.

Хронологія

1978 РІК:

II січня — після відбуття шестирічного строку ув’язнення в конц-
таборі в Мордовській АРСР, Вячеслава Чорновола відправи-
ли на заслання.

2 березня — В. Ч. прибув в Якутську АРСР.

20-27 березня — дістав дозвіл відвідати важко хвору матір в с.
Вільхівці Черкаської обл. Подорож була так заплянована,
що він мав час лише доїхати в рідне село і зразу мусів по-
вертатися (див. «Інф. бюлетені», стор. 78).

10 травня — В. Ч. влаштували працювати на перебиранні гни-
лої картоплі в сел. Чаппанді Якутської АРСР (докл. див.
«Інф. бюлетені», стор. 53-54).

Літо — до В. Ч. їздила його дружина Атена Пашко. В Якутії
вони зареєстровали свій шлюб. Перед поїздкою з А. Пашко
мав розмову працівник КДБ у Львові кап. Шумейко. Він на-
мовляв її відмовитися від поїздки, в противному разі погро-
жував їй, що про її поїздку повідомить Інститут, де навча-
ється її дочка. Після повернення А. Пашко, кап. Шумейко
повторив свої погрози.

1979 РІК:

8 квітня — В. Ч. вилетів з Якутської АРСР на відпустку до своїх
батьків у с. Вільхівці Черкаської обл. Він планував зупинити-
ся на кілька годин у Києві, де на нього чекала дружина. Не-
сподівано посадка літака у Києві була заборонена. Літак був
направлений у Симферопіль, де він перебув кілька годин. З
Симферополя літак повернули в Київ. Там на В. Ч. чекала
міліція. Його доставили в автобус, який їхав до Звенигород-
ки. На знайомих В. Ч., які прибули у Вільхівець, влаштували
облаву. В поворотній дорозі були затримані П. Стокотель-
ний, М. Горбаль, Ю. Бадзьо і С. Кириченко. У Звенигородці
з В. Ч. мали розмову співпрацівники КДБ. До Львова до
дружини і до сина його не пустили.

12	квітня — на автобусному маршруті Вільхівець-Київ зняли з
автобусу Мальву Ланду, яка поверталася від В. Ч. Її обшука-
ли і доставили в моліцію у Звенигородці, де знову обшукали.
Під час обшуку знайшли документи Московської Гельсінксь-
кої Групн і заяву В. Ч. до Міністерства внутрішніх справ
УРСР.

12	травня — на автобусній трасі Звенигородка-Київ затримали В.
Ч., його сестру Валентину і сина Тараса. їх затримали і до-
питували до вечора, коли до Києва від’їхав останній автобус,
унеможлививши поїзду до столиці.

13	травня — В. Ч. зі Звиногородки відвезли міліційною маши-
ною в аеропорт у Києві, звідки він зразу відлетів на заслан-
ня. У нього зробили обшук і вилучили різні папери. У той
час до Києва зі заслання прибув І. Світличний. Все це було
зроблене з цією ціллю, щоб вони не зустрілися. Після цього
В. Ч. написав відкритий лист до міністра ВС УРСР І. Голов-
ченка.

Жовтень— В. Ч. переїхав з Чаппанди в Нюрбу Якутської АРСР.
Медкомісія відмовилася звільнити йоно з тяжких робіт.

1980 РІК:

Січень — переїхавши в районний центр в Нюрбу, В. Ч. працю-
вав диспетчером транспорту в будівельному управлінні.

9 квітня — перебуваючи у Мирному Якутської АРСР, В. Ч. був
заарештований. Його звинувачували за ст. 117 КК РРФСР
(спроба «зґвалтування»). Від моменту арешту аж до суду він
не припиняв голодівки, протестуючи проти фабрикації його
«справи». Перебував в СІЗО сел. Б. Марха. Слідство вів слід-
чий прокуратури м. Мирного Іванов. Прокурор — Плескач.

28 квітня — адвокат юричної консультації м. Мирного Вороно-
ва офіційно повідомила дружину В. Ч. Атену Пашко, що її
чоловіка звинувачують у спробі «згвалтування».

Червень — на початку місяця дружина В. Ч. Атена Пашко виле-
тіла в Якутію, щоб бути присутньою на суді над чоловіком.
6 червня — відбувся закритий суд над В. Ч. Його засудили на 5
р. ув’язнення. Відразу після суду його доставили в концтабір
в сел. Табага Якутської АРСР.

Липень — відбувся розгляд касаційної скарги В. Ч. у Верховному
суді ЯАРСР. В. Ч. не познайомили з протоколом суду. Про-
довжував безтермінову голодівку. Його годували штучно.
Вирок В. Ч. залишили без змін.

18 серпня — В. Ч. зняв голодівку.

5-21 листопада — В. Ч. насильно перебував у лікарні, щоб уне-
можливити йому побачення з дружиною. З цієї нагоди оголо-
сив 5-денну голодівку, а таксамо протестував проти того,
що його помістили в одній кімнаті з інфекційно хворими.

ЗО листопада — 2 грудня — В. Ч. мав побачення.

1981 РІК:

Січень — заступник прокурора Львова викликав на розмову дру-
жину В. Ч. у зв’язку з її скаргою, що чоловікові не доруча-
ють пошти з-за кордону. їй сказали, що ув’язнений може
одержувати листи, якщо вони пройдуть цензуру.

Лютий — у А. Пашко виключили телефон.

29 квітня — у А. Пашко був зроблений обшук. Вилучили листи
В. Ч. і заяви його родини у різні офіційні інстанції.

Травень — що другий день А. Пашко викликали на допит, погро-
жуючи арештом.

14 травня — напередодні весілля, на допит викликали дочку А.
Пашко — Ірину.

1982 РІК:

Квітень — В. Ч. перевезли з концтабору у сел. Табага у СІЗО у
Києві на 4 місяці на «перевиховання».

24 квітня — В. Ч. мав побачення з дружиною у тюрмі в Києві.
Серпень — В. Ч. відправили з тюрми в Києві назад у концтабір
у сел. Табага ЯАРСР.

— від серпня жодних інформацій про В. Ч. на Заході не
одержано.

ВЯЧЕСЛАВ ЧОРНОВІЛ

Адреса заслання: 678253, Якутия, Ленинский
район, пос. Чаппанда. На засланні перебуває
з 2 березня 1978 р. Етап тривав 52 дні. Посе-
литися в райцентрі не дозволили.

В пошуках праці обійшов усі відділи кадрів. Про-
те вони були раніш попереджені (органамиКДБ) і від-
повідали, що вакантних місць немає. Найшов все та-
ки вакантну посаду сторожа в піонерському таборі.
Але йому заявили, що, поскільки він «сидів» (відбув
строк позбавлення волі), то працювати сторожем йо-
му не можна. (Проте відомо, що деякі заслані, що ра-
ніше відбули строк ув’язнення, в тому числі — за ті-
єю ж статтею, що й В. М. Чорновіл, працюють сто-
рожами...).

На протязі двох місяців не міг знайти собі праці...

Врешті-решт пішов працювати чорноробом у рад-
госп в Чаппанді, на так звану «легку» працю: переби-
рає напівгнилу картоплю в мокрому підвалі. Оплата
праці — грошова.

(У В. Чорновола — артрит плеча. На цій підста-
ві йому видана довідка, що йому дозволено працю-
вати тільки на «легких» роботах. В наказі про його
зачислення на працю вказано — «легкий труд». Крім
того, він хворіє хронічним ринітом...).

Поселили в приміщенні підсобної бібліотеки. Чор-
новіл домігся капітального ремонту цього цілком не-
придатного для житла приміщення. Зараз — можна
жити.

Весь вільний час забирає побут: дрова, харчі,
(їдальні тут немає, продуктів — також немає), вода
і т. п.

З якутами (в сел. Чаппанда живуть тільки якути)
взаємини нормальні. З начальством — покищо також
без особливих загострень..

На горищі будинку, де посилили Чорновола, до
його приїзду встановили «подслушку». Він її знайщов
і протестував. Зараз «подслушка» на горищі ліквідо-
вана. Зрештою, слухати ж нічого, бо він перебуває на
самоті...

(Весною директор місцевої середньої школи на заг
гальних зборах попередив, щоб ніхто не мав з Чор-
новолом ніяких контактів. Директор сказав, що в до-
мі Чорновола встановлена підслухувальна й підгля-
дувальна апаратура, і в районному центрі сидить спе-
ціальна людина, яка слідкує...).

Чорновіл до арешту проживав у м. Львові. Жур-
наліст, працював у радянських органах преси. Тала-
новитий, користується доброю репутацією, великим
успіхом.

Заарештований 12 січня 1972 р. (Ь період багаточи-
сленних арештів кращих представників української
інтелігенції). Звинувачувався за статтею «антирадян-
ська агітація і пропаганда». Слідство велось із засто-
совуванням обману, шантажу, залякування (про це
дивись докладну скаргу В. Чорновола, адресовану
прокуророві Львівської области). Головний «зло-
чин», що інкримінувався В. Чорноволові, — видаван-
ня нелегального (неофіційного) журналу «Український
вісник». За допомогою обману, погроз і обіцянок
слідчий примусив В. Чорновола «признатися» — на-
писати заяву, що він (Чорновіл) одноосібно видавав
«Український вісник» (у противному разі загрожува-
ли арештом його сестри, милої дружини, низки інших
друзів...; інсценізували арешт деяких із цих людей...).

... Присуджений до 6 років позбавлення волі в та-
борі суворого режиму і 3 років заслання. Відбував по-
карання в таборах Мордовії. Активно брав участь в
акціях на захист прав політв’язнів. Багаторазово за-
знавав жорстоких покарань, в тому числі — карцером.

Жовтень-листопад 1978 р.
ВЯЧЕСЛАВ ЧОРНОВІЛ

(Додаткові відомості)

...Продовжує працювати різноробочим у радгоспі
на картопляному складі — розбирає гнилу картоплю.
Заробіток — близько ЗО карбованців у місяць, а іноді
й менше (наприклад, за листопад 1978 р. — 19 крб.).

Йому дуже допомогла посилками Нійоле Саду-
найте (Нійоле Садунайте була засуджена за Като-
лицьку хроніку на 3 роки позбавлення волі в таборі
суворого режиму і 3 роки заслання). Чорновіл знайо-
мий з Нійоле «через огорожу вБарашеві»(один із
пунктів у Мордовії, де розташовується серія табірних
зон, у тому числі центральна лікарня таборів — М.
Л. ). Тепер ми — «брат» і «сестра» — каже Чорновіл.

Зараз Нійоле перебуває на засланні в Красноярсь-
ській області. Багато посилок їй посилали — і вона
отримувала... з багатьох країн — католики.«Власти-
во, найбільше завдячую її, що не тільки не загину на
радгоспних копійках (за листопад, наприклад, я заро-
бив 19 крб.), але навіть дещо покруглішав» —каже
Чорновіл. «Тепер наклали лапу на посилки, щоб не
підгодовувала різних «братів».

Послані Чорноволові з різних країн посилки по-
вертаються назад з допискою «адресата немає».

Одна німкеня, що посилає йому посилки, «прова-
дить голосну війну, апелюючи і в Москву й у Міжна-
родний поштовий союз...».
Дуже дошкуляє повна самотність. «В іншомовній
Чаппанді в цьому відношенні гірше, ніж у концтабо-
рі».

Коли В. Чорновола привезли в Чаппанду, меш-
канців попереджували, щоб вони з ним не спілкували-
ся...

Навіть у Якутії існує українофобія: якутам втовк-
мачили в голову, що «хохли — бандери»...

Останнім часом наладнались деякі елементарні
контакти спілкування з місцевими жителями...

(...в Якутії особливо яскраві прояви расизму у від-
ношенні до самих якутів.)

Зима цього року особливо холодна, морози — 55-
59 градусів за Цельсієм (на 15 градусів міцніше серед-
ньої норми цих днів).

Доводиться багато часу витрачати на дрова й ін.
(Палити доводиться два рази на добу. Для одержан-
ня води необхідно розтоплювати сніг і лід)...3осталий
після праці час доводиться витрачати на побут.

Деякі епізоди етапу Чорновола на заслання.
(Етап тривав 52 дні, з січня до березня 1978 р. Строк
ув’язнення Чорновола — 6 років — закінчується 12
січня 1978 р., етап почався після закінчення цього
строку).

«...Ой, ця славнозвісна Іркутська тюрма...».

У Чорновола там було два казуси. Після прибут-
тя запхали в маленький (1x1,5 м.) загиджений від-
стійник із смердючою (без покришки) парашою і про-
тримали півдоби.

З-за давнього фаригіту й алергії до запахів, що не
зважає на букет радянських тюрем, Чорновіл почав
задихатися. Саме заглянув майор, черговий тюрми,
Чорновіл попросив перевести його в камеру. «Стат-
тя?» — звичайне запитання. Почувши відповідь, ма-
йор зарепетував: «Так тебе розстріляти на х... тре-
ба!» — і грюкнув дверима. Чорновіл, звичайно, почав
вимагати «сатисфакції». Зам. начальника тюрми не
заперечував, пообіцяв зробити майорові догану, а
Чорноволові у вигляді компенсації дозволив узяти в
камеру англійський підручник.

(Порівняй цей епізод з тим, що трапилося в цьо-
му — 1979 р. — епізодом у Нвосибірській тюрмі з Зі-
новієм Антонюкм...).

За кілька днів В. Чорновола намагався побити на-
глядач за те, що він, ідучи на прогулянку, не поста-
вив руки за спину.

Співв’язень В. Чорновола, М. X., називав його
«правозахисником», казав, що він — «радянська лю-
дина», тому його й «виправляють» (В. Ч. дружній
з М. X. по холодній підлозі карцеру, де валялися в ча-
сі постійного статусу В. Ч., а їхньої — М. X. й ін. —
100-денки в 1977 році, якою вони відзначали Бео-
ґрад)... Проте «правозахисник» В. Чорновіл ні за що
не пішов би в райком (прохати за працю); очевидно,
тому йому й доводиться нюхати гнилу картоплю.

Термін «правозахисник» не обов’язково витлума-
чувати як «захисник державного права» — законів, а
поперед усього — суспільних гуманних норм (Ьитап
гі§Ьі8). Він уже вживався, нехай буде. Був би рух...
Цей рух включає в себе захист — вимогу і такого
права людини, як право на національну гідність і
вільну батьківщину.

В. Чорновіл хотів виписати на цей рік журнал
«Кур’єр ЮНЕСКО» — іноді щастило виписувати
навіть у концтаборі, — але виявилось, що на нього
тепер не підписують — журнал уже «не підписаний»...

Вячеслав Чорновіл серйозно турбується про долю
свго колишнього співв’язня Василя Овсієнка та про
долю Йосифа Зісельса. Він із гіркотою нарікає на те,
що периферії приділяється дуже мало уваги (тобто
правопорушенням, порушенням прав людини супро-
ти людей, що живуть на периферії не приділяють до-
сить уваги, або не надають їм досить гласності, між-
народна громадськість ніби не звертає на них ува-
ги...).
(Василь Овсієнко відбув 4 роки позбавлення волі
в ВТК суворого режиму за звинуваченням в «антира-
дянській агітації і пропаганді». Після звільнення в
1976 йому дозволено поселитися в селі Леніне Жито-
мирської области, де над ним встановлений адміні-
стративний нагляд. В кінці 1978 р. (листопад-грудень)
на нього була порушена «справа» за зфальсифікова-
ним звинуваченням у спротиві владі»; відбутий 7 лю-
того суд присудив В. Овсієнка до 3 (трьох) років поз-
бавлення волі в таборі суворого режиму... Репресії
супроти В. Овсієнка зумовлені тим, що він і після
звільнення «не ступив на шлях виправлення»: він під-
тримував дружні зв’язки з деякими учасниками пра-
возахисного руху на Україні...).

(Йосиф Зісельс, фізик за освітою, працював на по-
саді інженера, м. Чернівці, УРСР, був заарештований
8 грудня 1978 р., звинувачують його в «поширенні за-
відомо неправдивих вигадок, що порочать радянсь-
кий державний і суспільний лад», перебуває в тюрмі
під слідством.

Й. Зісельс репресований за те, що виявляв співчут-
тя до осіб, неправдиво переслідуваних державою. Він
писав листи, іноді брав участь у подаванні матеріаль-
ної допомоги в’язням сумління в тюрмах, таборах,
психіатричних лікарнах, на засланні; допомагав обо-
ронати свої права баптистам, що до нього звертали-
са; підпис Й Зісельса — під багатьма колективними
правозахисними зверненнами, заавами і т. п.).

З нетерпіннам чекає В. Чорновіл комісії у Миколи
Плахотнюка, що протагом багатьох років перебував
у психіатричній лікарні (за інакодумство...). Він ха-
рактеризує М. Плахотнюка ак дуже чесну людину.
«І ак тільки не зрозуміють, що закінчити з психуш-
кою — це в їхніх же інтересах, бо концтабори й тюр-
ми так не компромітують...» — каже Чорновіл.
...Відомо про велику дружбу В. Чорновола (в та-
борі) з в’язнями різних національностей, вірніше ска-
зати, незалежно від національности... Дружив і з вір-
менами. «Я, Василь (Стус) і Іра (Калинець) і ще дякі
оголосили себе членами-прихильниками їхньої партії
(НОП — Національна об’єднана партія Вірменії —
М. Л.), що поставила таку конституційну мету —
боротися за референдум. Зараз я приголомшений і
пригноблений тим, що сталося з Степаном Затикя-
ном (це — зять Айрикяна, з яким я особлимо дру-
жив)... Якщо це не провокація з безневинними жер-
твами (все можливе в цьому кращому із світів...),
то... Сумно і важко...» — каже Чорновіл.

У квітні у Вячеслава повинна бути відпустка. Ста-
новище в нього дома (на Україні...) — важке: мати
розбита двома крововиливами в мозоку; батько важ-
ко хворий; хворіє сестра; самому потрібно показати-
ся лікарям і трохи полікуватися (там, де перебуває
Чорновіл на засланні, немає ніяких процедур — УВЧ,
елекрофорез і т. п., які зараз є навіть у концтаборах).

Проте відомі випадки, коли власті перешкоджа-
ють політзасланим у здійсненні їх забезпеченого за-
коном (Виправно-трудове законодавство) права —
виїхати на час відпустки із заслання (на батьківщину,
до рідних). «Буду вперто боротися за виїзд», — каже
В. Чорновіл.

У випадках Вячеслава Чорновола, як і в переваж-
ній більшості інших випадків, помічається звичайні і
характерні для заслання з політичних мотивів атри-
бути: жахливий етап, невідповідальність праці по спе-
ціяльности (і станові здоров’я), різні утиски, що вихо-
дять (навіть) за рамки закону...

Лютий-березень 1979 р.

М. Ланда

Примітка. В. Чорновіл звертався в ГУВТУ (Головне управ-
ління виправно-трудових установ) з проханням про переведення
його для відбування заслання — в інше місце (мотивуючи це, зо-
крема, станом здоров’я). Йому навіть не відповіли.
ЗАЯВА

Чорновола Вячеслава Максимовича

Якутська АРСР, Чаппанда

Українська Група «Гельсінкі» перевіряє виконання
Радянським Союзом Гельсінкських зобов’язань у га-
лузі прав людини при всіх її нешироких можли-
востях (через постійне обезкровлення) є сьогодні
найдійовішою формою ознайомлення українсько-
го народу, всього світу з проблемами українства.

Українська Група «Гельсінкі» є водночас прямим
продовженням в нових умовах українського націо-
нального демократичного руху, що зродився на пі-
слясталінському згарищі, діставши скромну назву
«щестидесятництва» (спроби звуження цього терміну
тільки до літературних явищ не правомірні).

Як постійний учасник цього руху з початку 60-х
років я, як і інші репресовані, перед створенням Гель-
сінкських груп українські патріоти, маємо право і хо-
чемо вважати себе її співзасновниками, або бодай її
симпатиками.

З моменту написання цієї заяви прошу вважати
мене оголошеним членом Української Групи «Гель-
сінкі», що перебуває в журналістському відрядженні
з метою освітлення становища в місцях позбавлення
волі. Водночасно надаю право підписувати узгодже-
ні зі мною колективні документи, а також буду ви-
ступати індивідуально іменем члена Групи в питан-
нях захисту прав людини і нації.

Закликаю інших репресованих українських патрі-
отів підтримати жорстоко переслідувану Українську
Групу «Гельсінкі» заявами солідарности або зголо-
шенням до членства в ній (відкрито чи неоголошено).

22.05.-79 р.

Біографія:

Підпис: Вячеслав Чорновіл,
український журналіст,
політзасланець

Народився 24 грудня 1937 р. в с. Ярках Звениго-
родського р-ну Черкаської области в родині сільсько-
го вчителя. В 1946 р. поступив, а в 1955 р. закінчив
Вільхівську СШ з золотою медалею і тоді ж поступив
у Київський державний університет на факультет
журналістики. В 1958 р., взявши річну відпустку від
навчання, їздив по комсомольській путівці на будів-
ництво Жданівської комсомольської домни, де пра-
цював спочатку теслярем, а відтак у виїзній редакції
газ. «Київський комсомолець».

Університет закінчив у 1960 р. з відзнакою.

З липня 1960 р. до травня 1963 р. працює на
Львівській студії телебачення, спочатку редактором,
а потім старшим редактором передач для молоді. З
травня 1963 р. працює секретарем комітету комсомо-
лу Управління правого берега будівництва Київської
ГЕС, а з січня 1964 р. працює редактором радіогазе-
ти на тому ж будівництві. З вересна 1964 р. працює
редактором газети ЦК ЛКСМУ «Молода Гвардія».

Член ВЛКСМ з 52 р. У 1963-64 рр. склав канди-
датський мінімум при філологічному факультеті Ки-
ївського ун-ту. Надрукував у різних газетах та журна-
лах понад тридцять статтей і досліджень.
В 1965 р. він виступає на мітінґу в кінотеатрі
«Україна» в Києві на захист арештованих українсь-
ких інтелігентів. В нього роблять обшук, вилучають
багато книжок з українознавства дореволюційних ви-
дань, звільняють з роботи, відмовляють в прийомі
в аспірантуру.

В 1966 р. збирає матеріали до книжки «Лихо з ро-
зуму», в якій подає 20* біографій арештованих укра-
їнських патріотів, завершує і відсилає в офіційні ра-
дянські інстанції. В серпні 67 р. його заарештували і
засудили по ст. 187**, ч. 1 КК УРСР до трьох років
позбавлення волі.

В лютому 1969 р., у зв’язку з амнестією він звіль-
няється і повертається до Львова. Працює простим
робітником на товарній станції.

Вдруге він попадає до арешту разом з іншими
українськими патріотами в січні 1972 р. Його звину-
вачують по ст. 62, ч. 1 КК УРСР і Львівський облсуд
засуджує його до шістьох років суворих таборів і
трьох років заслання.

Термін він відбував в Мордовських таборах, а на
заслання його відвезли етапом в Якутію в глуху заку-
тину в с. Чаппанду, де він працює простим робітни-
ком в радгоспі.

* У біографії В. Чорновола помилково написано, що у книж-
ці «Лихо з розуму» подано ЗО біографій арештованих українських
патріотів. Властиво їх є 20, це ми і виправили.

** Тут помилково подано, що В. Чорновола засуджено в сер-
пні 1967 р. за ст. 87, ч. 1 КК УРСР. Властиво його судили заст.
187, ч. 1 цього Кодексу, це ми і виправили.
Міністрові внутрішніх справ ЯАРСР

ЗАЯВА

З наявністю гострих національних (точніше, расо-
вих) конфліктів у Якутії я зіткнувся на етапі на за-
слання. Приміщений до мене в камеру Якутської
тюрми колишній офіціянт місцевого ресторану, росія-
нин за національністю, намагався пояснити мені, що
власне якути гірші інших людей, і з явним задоволен-
ням розповідав мені про свого знайомого «дебелого
парубка», який при всякому пригожому випадку бив
зустрічних якутів, пізнаючи їх з їхньої монгольської
зовнішности і з їхньої мови. Щоправда, кінець кінцем
якути піймали цього куклускланівця-одинака і, зі-
бравшись разом, добре його таки набили, після чого
він почав діяти значно обережніше.

Можна було б думати про якусь психічну особли-
вість цього типа, якщо б, потрапивши в Ленінський
район із змішаним населенням (в селах — якути, а в
районах — населення наполовину російське), я не по-
бачив, що тут все не так просто. В перший же день
мого перебування в Нюрбі я побачив на стіні перего-
ворного пункту написане великими літерами «освід-
чення в любові» (до речі, воно збереглося й до цих
пір): «Якути — суки, маугли» а нижче відповідь: «Ро-
сіяни — хами». Буквально з перших же днів я чув від
випадкових зустрічних, що якути «мавпи», «чрнс...»,
що від них смердить, що всі вони, навіть начальники
в своїх кабінетах, «сякають в руку», що вони ліниві,
бездарні, і що якби не росіяни, то вони до цих пір хо-
дили б у шкурах або взагалі вимерли б (як ніби ніде
в світі немає прогресу, як ніби ляпляндці в Скандіна-
вії або ескімоси на Алясці до цих пір ходять у шку-
рах і вимирають, а не їздять на власних автомаши-
нах і не живуть в котеджах).

Я довідався також, що бідолахи якути — «стра-
шенні націоналісти». Такі загальні міркування мені
траплялось чути на найрізноманітніших рівнях, почи-
наючи від п’яного «бича» і кінчаючи деякими район-
ними начальниками середнього рівня, які були неза-
доволені тим, що бажані ними становища зайняті на-
ціональними кадрами.

А ось декілька прикладів з практики. На дорозі із
Чаппанди в Нюрбу в сильний холод спочатку мимо
моєї піднесеної руки автомашина пронеслася, потім
різко загальмувала, підбігаю: «Вибач, земляче, відра-
зу не роздивився, думав, що ти якут. Сідай». Бачачи
моє здивування, шофер пояснив: «Раніше вони були
бідні й некультурні, ну й до росіян ставились краще.
А тепер нажерлись і знахабніли».

В районнім готелі зрусифікований земляк з Ки-
єва, який кожного року приїжджає в Якутію «шаба-
шити», гордо демонструє свій палець, пошкоджений у
бійці з якутами, і знайомить мене з расистським фол-
кльором: «Всякий руський, у кого глаз не узкий».

В одному з відділів кадрів в часі безуспішного по-
шуку праці я почув: «Так вас поселили в Чаппанді по-
між якутів? Ну, я вам не заздрю. Адже вони такі на-
ціоналісти! Буде всього два якути серед групи наших
— і все одно по-своєму говорять». І так далі і так
далі.

Щоб не бути однобічним, я повинен визнати, що
з боку якутів також бувають лихі погляди, різкі ре-
пліки і навіть напади, особливо, якщо вони вип’ють.
Я не маю підстав твердити, що всі росіяни став-
ляться вороже до якутів (і навпаки). Люди разом пра-
цюють, інколи приятелюють, бувають змішані сім’ї. І
все таки прояви ворожости часті, дуже часті (вище я
навів лише незначну частину моїх спостережень), і ча-
сто вони набирають немирну форму. Так було в
Якутську. Я маю на увазі масову бійку поміж росія-
нами і якутами з сотнями учасників (в їхньому числі
були студенти Якутського університету), з людськими
жертвами й руйнуваннями, з притягненням військ
для розгрому. Зрозуміло, Ви краще знаєте всі де-
талі цього страшного інциденту, який мав місце,
як мені здається, 11 червня. Розповідають навіть,
що при спробі припинити побоїще був побитий на-
віть перебр. Ваш заступник...

Чому я пишу про це Вам, а не в партійно-ра-
дянські інстанції? Тому, що після голосного по-
боїща в Якутську деякі заходи виховавчого або
організаційного характеру плануються і без мо-
го підказування, яке могло б бути тенденційно
витлумачене як злісність засланого дисидента.
Тут мною керує тільки інстинкт самозбереження.
Район заслання мені визначили саме органи МВ-
С. Не дивлячись на моє законне право поселити-
ся в будь-якому місці району, Ленінський райвід-
діл МВС свавільно загнав мене в якутське село,
у відділення радгоспу, до речі кажучи, на працю,
яка не відповідала моєму станові здоров’я. Вста-
новити дружні взаємини з місцевим населенням
заважає «профілактика» властей, яка здійснюєть-
ся постійно і яка почалася ще до мого приїзду в
село, тобто порушення мого законного права по-
селитися в будь-якому місці було запляноване ще
до мого прибуття в район.

За рік з лишком мого перебування на заслан-
ні в селі Чаппанда Ленінського району трапило-
ся вже декілка неспровокованих мною інциден-
тів. Деякі з них могли закінчитися трагічно. До
цих пір мене рятувало лише моє становище по-
літзасланого, природне співчуття до людини, яку
переслідують, яка являється підневільною. Так,
наприклад, 2 жовтня 1978 року, коли я за відсут-
ністю транспорту йшов пішки в районний центр
для чергової реєстрації в міліції, на півдорозі в
глухому місці мені зустрівся натовп (12 осіб) —
допризивники із замархінських сіл, які поверталися
з райвоєнкомату, частина з них була п’яна. З ви-
гуками «ууча, нууча!» (тобто «росіянин»), вони
оточили мене, почали стягати з мене одежу, нама-
галися побити. Можливо, справа не закінчилася б
тільки побиттям і довелося б мені згнити в боло-
ті тайги, але мене врятувало вияснення, хто я
такий, і те, що один із них бачив мене раніше і
тепер впізнав. Більшістю голосів вирішили «засла-
ного не чіпати» і відтягли від мене тих, хто був
незгідний з таким рішенням. Про цей випадок я
сповістив міліції в той же день і при цьому про-
сив не визначати мені точних днів місячної реє-
страції, щоб я міг пов’язувати поїздки в район
з наявністю транспорту, але мені цього не дозво-
лили.

Через кілька днів після цього випадку в тайзі
на мене напав при свідках у Чаппанді якийсь
тількищо випущений на волю кримінальник, який
погрожував зарізати мене за те, що я не зрозу-
мів його, коли він звернувся до мене по-якутсь-
кому. Про цей випадок я також сповістив мілі-
ції.

На протязі останньої зими декілька разів уно-
чі в двері й вікна моєї квартири вломлювалися не-
відомі люди, обсипали мене образами, погрожу-
вали забити, застрелити і тому подібне. Боячись
пострілу в вікно, я був змушений в ті ночі ляга-
ти на підлогу; при цьому треба сказати, що у ме-
не не було ні одного конфлікту з жителями села. Осо-
бистих ворогів тут у мене немає. Про ці нічні візити
я повідомляв міліцію і голову сільради.

Тепер після побоїща в Якутську, расові тертя в
Ленінському районі посилились. Бійки між якутами
й росіянами, які мали місце й раніше, тепер почасті-
шали (мені говорили навіть про випадки вбивства,
але цього я ще не перевірив). Від якутів я чув заяви,
що росіян, які зайшли задалеко, в Якутську добре
провчили, належало б провчити їх і в Нюрбі.

20 липня ц. р. на мене знову пробували напасти,
на цей раз в Нюрбі. Очікуючи автобуса, я сидів над
Вілюєм, недалеко від річного порту, і читав газету.
Мене оточили троє підпитих якутів середнього віку і
почали зачіпати (чого тут розсівся, чого тобі тут по-
трібно? — і т. п.). Мене знову виручило слово «полі-
тичний засланець», від мене відчепилися, але дали по-
раду: «Ти, дядьку, скоріш мотай звідси. Там чекають
наші молоді. Вони з тобою порозуміватися не бу-
дуть, а добре відлупцюють». Прийшлося «змотувати-
ся» в напрямі Амакінської геолог, експедиції, де було
безпечніше (до речі, я викрив у Нюрбі наявність сво-
єрідних расових «Гетто»),

Дивовижно, що після побоїща в Якутську значно
погіршилось ставлення до мене низової адміністрації
якутів. Це проявилось як у відділенні радгоспу, де
безпідставними зачіпками мене змусили звільнитися,
так і райміліції.

Поскільки після річних зносин з якутами я не ви-
явив у них ніяких комплексів меншевартости, які від-
різняли б якутів від інших громадян, і, не поділяю ра-
систських поглядів частини блідолицих братів по
слов’янству, мені менше всього хочеться стати випад-
ковою жертвою існуючих у Ленінському районі між-
національних чвар. А як видно з наведених прикла-
дів, така можливість для мене постає щоденно, по-
скільки мене насильно примістили в інше расове сере-
довище і відстрашують від мене решту громадян.
Стаття 80 ВТК РРФСР говорить, що «в разі хво-
роби, а також за наявности інших вийняткових обста-
вин, що перешкоджають надалі відбуванню заслання
в даному місці, засуджений за мотивованою постано-
вою Міністра внутрішніх справ автономної республі-
ки... може бути переведений в інше місце заслання».

Вважаючи викладене вище «обставинами вийнят-
ковими», прошу винести постанову про переведення
мене в інший адміністративний район, де немає таких
загрозливих особистій безпеці расових конфліктів, як
у Ленінському районі. При цьому прошу врахувати
поганий стан мого здоров’я (наявність хронічних хво-
роб, в тому числі хвороб дихальних шляхів) і переве-
сти мене в район з більш поміркованим кліматом. В
разі переведення мене саме в такий район (в ЯАРСР
такими районами являються Алдан, Ленськ, Олек-
мінськ) я згідний, у відповідності з п. 8 статті 80 ВТК
РРФСР, вирушити на нове місце заслання за свій ра-
хунок, а не за рахунок держави.

ЗО серпня 1979

В. Чорновіл
Український журналіст,
політзасланий,
678253, ЯАССР, Ленинский
район, пос. Чаппанда
Прокуророві Я А РСР

Від політзасланого Чорновола В. М.,
заарештованого за зфабрикованим з полі-
тичних мотивів кримінальним звинуваченням.

ЗАЯВА

Сьогодні ПО років з дня народження осново-
положника радянської держави Леніна, сьогодні ж я
змушений відновити тимчасово перервану голодівку,
протестуючи проти того, що держава, яка називає се-
бе ленінською, влаштовує повну змову проти окре-
мих критично думаючих осіб, в даному разі проти мене.
І мені, і переслідувачам, що придержуються форми, ясні-
ше ясного, що ніякого насильства я не вчинив і що я став
жертвою не авантюристки-одиначки, а заздалегідь за-
планованої за вказівками центру змови, здійсненої КДБ,
міліцією і прокуратурою (а в перспективі — судом).

Не знаю, чи мріяв Ленін про те, що створена ним
держава на 7-му десяткові свого існування буде вда-
ватися до такої ганебної справи, як розправа за ідей-
не розходження під прикриттям фігового листка кри-
мінальщини. Відновлена мною сьогодні голодівка бу-
де продовжуватися безперервно в часі слідства і ув’я-
знення за зфабрикованим звинуваченням до звільнен-
ня.

Можете не сумніватися, що я скоріше помру або
стану калікою, ніж припиню голодівку і примирюся
з огидною фабрикацією, бо державна змова проти
мене і інших інакодумаючих (в останні місяці бага-
то небажаних людей в СРСР заарештовані за брехли-
вими звинуваченнями) являється частиною перед-
олімпійської «чистки» радянського суспільства...

Я висловлюю також протест проти переведення
Олімпійських ігр у країні, де практикується такі бузу-
вірські методи придушення інакодумства.

22 квітня 1980 р.

В. Чорновіл
«Затверджую»

В. о. прокурора м. Мирного
радник юстиції (Плескач А.А.)
26 травня 1980 р.

ОБВИНУВАЛЬНИЙ ВИСНОВОК

у кримінальній справі № 2764
по звинуваченню Чорновола В. М.

за ст. 15-117 ч. 1 КК РРФСР

Підставою до порушення даної кримінальної
справи є заява гр. Блохінової Т. В. про спробу її
зґвалтування гр. Чорноволом В. М.

Переведеним розслідуванням у справі встановле-
но наступне.

2 квітня 1980 р. в м. Мирний ЯАРСР приїхала
з метою працевлаштування Блохіна Т. В., яка тимча-
сово проживала в номері готелю «Вілюй».

Після неодноразових відвідин різних виробництв
з метою працевлаштування 7 квітня прийшла в
управління будівництва МЗПСу, де з надаванням жи-
тлоплощі було простіше, і тут в коридорі зустріла не-
знайомого їй раніше гр. Іванова В., який, бачачи її
розгубленність, вступив з нею в розмову, а потім від-
вів її у відділ кадрів для вирішення питання про пра-
цевлаштування.
В цей же день, 7 квітня, у відрядження із селища
Нюрби ЯАРСР в м. Мирний за запчастинками для
тракторів виїхали начальник ПМК-612 Шнапер Д. І.,
водій автомашини Докшін В. і диспетчер ПМК Чор-
новіл, що добре знав Іванова В., який працював на-
чальником відділу запчастин У ВГК*, і через якого наді-
ялися вирішити всі виробничі питання.

Зупинившись у готелі «Вілюй», кімната № 4, від-
разу пішли на квартиру Іванова, знайомого Чорново-
ла, де й відзначили зустріч випивкою спиртного.

Потім, вдень 8 квітня, зустрічалися з собою, вирі-
шуючи різні виробничі питання. О восьмій годині ве-
чора Івачов зайшов у готель, щоб запросити Чорно-
вола в ресторан повечеряти, як домовлялися вдень.
Зустрівшися в кімнаті з Чорноволом, останній сказав,
що Шнапер Д. І. з водієм кудись поїхали, а без них
йому йти не хочеться. Але пізніше погодився, і вони вий-
шли у вестибуль готелю. Тут Івачов зустрів Блохіну
Т. і поцікавився, як у неї з працею, на що Блохіна
відповіла, що досі не найшла. Івачов запитав у неї,
куди вона зібралась. Блохіна відповіла, що в кафе по-
вечеряти. Тоді Івачов і Чорновіл, що був присутній
тут же, запропонували їй піти разом в ресторан. Бло-
хіна згодилась.

В ресторані розговорились, виявилось, що Блохі-
на і Чорновіл — земляки, обоє з України, перейшли
в розмові на рідну мову. Незабаром підійшов водій
начальника ПМК-612 Докшін В., сказавши, що Шна-
пер залишився на дні народження дружини свого ро-
бітника. Об 11 годині ночі Івачов розрахувався за
стіл, і всі пішли в готель, а Івачов і Чорновіл із со-
бою взяли ще пляшку горілки, щоб потім розпити її.
Вирішивши вступити в інтимний зв’язок з Блохіною,
Чорновіл запропонував Блохіній іти з ним на кварти-
ру Іванова, де вони нібито будуть почувати себе кра-
ще. Всі погодились.

У Іванова ще розпивали спиртне, слухали музику,

* Управління виробничо-технологічного комплектування.
співали пісні. Чорновіл поривався обнімати Блохіну,
розпитував її — чи є хто в неї, де чоловік, а дізнав-
шись, що вона розійшлася з чоловіком, почав приста-
вати до неї, домагаючись її близькости. Але Блохіна
вела себе пристойно і приводу для фамільярности й
інтимного до неї ставлення не давала.

Проте, вийшовши з Івановим у коридор, Чорновіл
просив його, щоб він йому не заважав, бо він ніби
найшов у ній близьку по духулюдину...*.Незабаром
Івачов запропонував усім розходитися і сам прово-
див усіх до готелю. Чорновіл узяв із собою пляшку
вина, щоб розпити її в кімнаті. Повернувшись в го-
тель і взявши в адміністратора ключ від кімнати,
Блохіна попрямувала в свою кімнату, але Чорновіл
схопив її за руку і несподівано насильно повів її в
свою кімнату. Чорновіл пояснив, що нібито хоче ще
поговорити з нею як із землячкою, але фактично мав
намір зґвалтувати її. Завівши Блохіну в свою кімна-
ту, Чорновіл зняв з неї пальто і повісив його в шафу,
потім поставив пляшку з вином на стіл і почав на-
мовляти Блохіну випити, але вона відмовилась, від-
ставивши склянку з вином і пляшку набік, а щоб
Чорновіл відчепився, тільки пригубила склянку. По-
тім встала, щоб вийти до себе, але Чорновіл почав
хапати її за руки, почав домагатися її близькости. За-
жадала припинити домагання, пішла до себе в кімна-
ту, але тут же пригадала, що пальто залишилось у
кімнаті в Чорновола, а їй вранці воно буде потрібне.
Підійшла до його кімнати і через двері попросила,
щоб він виніс їй пальто. Чорновіл відповів, що вине-
се. Почекавши кілька хвилин і не дочекавшись, пішла
в свою кімнату.

Через кілька ж хвилин увійшов до неї в кімнату
Чорновіл з початою пляшкою вина і без пальто.
Увійшовши, він тут же повернув ключ у дверях, за-
кривши їх, і сказав: «Давай посидимо, поговоримо,
аджеж ми земляки». Блохіна попросила його вийти,
бо час був пізній, близько 4-ої години ранку. Але
Чорновіл, не слухаючи Блохіну, розлив вино в склян-
ки і наполегливо почав припрошувати її випити з
ним. Одержавши відмову, Чорновіл пересів на ліжко
до Блохіної, почав говорити, що він завжди буде з
нею, і сьогодні, і завжди...

Блохіна почала кричати: «Відійди, відпусти, не
займай, поможіть!» У відповідь на її крики Чорновіл
з погрозою промовив: «Буде гірше», — це потерпі-
лою сприймалось як загроза її життю і здоров’ю...
почувся стук у двері. На питання Блохіної: «Хто?» —
відповіли: «Міліція». При слові «міліція» Чорновіл...
почав скоро одягатися, щоб приховати обставини то-
го, що сталося. Блохіна, прикриваючись ковдрою,
досягла рукою до ключа і відчинила двері. В кімнату
ввійшли чергова по готелю і робітники міліції, що
прибули на її виклик. Чорновіл в цьому часі скоро
натягав штани, намагаючись застібнути їх, стоячи бо-
соніж на підлозі.

(А. с. 1-4)

Допитуваний як звинувачений за ст. 117, Чорновіл
В.М. вину свою в пред’явленому йому звинуваченні
не визнав і від подання свідчень у пред’явленому йо-
му звинуваченні відмовився. У своїй писемній заяві
пояснив, що до потерпілої насильства не застосову-
вав, що вона нібито проговорилася, що даний інци-
дент підстроєний йому потерпілою.

(За свідченням Блохіної)

Виявляючи спротив Чорноволові, коли він нама-
гався здійснити зґвалтування, боялась кричати голо-
сно, бо він перебував у такому стані, що його б ніщо
не зупинило в заподіянні їй каліцтва пляшкою по го-
лові й інших частинах тіла, тому пробувала своїми
словами виявити йому спротив, і тільки виклик чер-
говою готелю робітників міліції врятував її від фак-
ту зґвалтування, бо сил до спротиву вже не залиша-
лось.

(З медичної експертизи)

На правому стегні з внутрішнього боку синяк тем-
но-синього кольору 8x6 см., на грудній клітці 4 садна
яскраво-червоного кольору 4x10 см.

Нігті в Блохіної короткі, м’які, без манікюру.

(Із свідчень Іванова)

Виявилися з Блохіною земляками.

Чорновіл просив у коридорі його дому не заважа-
ти йому в наладнанні зв’язку з Блохіною.

(Із свідчень свідка Азаренко А. А., чергової в готелі)

Відразу увійти в кімнату побоялась, бо чергувала
одна, подзвонила в міліцію, там почали з’ясовувати,
шо сталось, бо сама не знала точно, що відбувається,
то сказала, щоб приїжджали, на місці побачать. Пов-
торила виклик. Відповіли, що виїхали.

(Із свідчень робітників міліції)

Черговий по ОВД — тов. Ковальчук В. І.

Нічний патруль — Куліков М. М., Алексеєв В. М.

Прибули на початку 6-ї 9 квітня, застали на ліжку
плачучу жінку й чоловіка, що пробував застібнути
штани.

Докшін В., Шнапер Д. посвідчили, що прибули в
Мирний за запчастинами. Чорновола взяли тому, що
він був раніше знайомий з Івановим, на допомогу
якого надіялись.

Експертиза

Ґудзики 2 на підлозі — від блюзки Блохіної. На кол-
готках Блохіної волокна білого кольору, схожі з во-
локнами, з яких виготовлені підштанки й труси Чор-
новола.

На джінсах Блохіної зламаний замок.

В 7.30 — медичний огляд Чорновола: алькогольне
оп’яніння.

(Цитата)

Вивченням особи звинуваченого Чорновола В. М.
встановлено, що він раніше тричі суджений, за час
праці в радгоспі «Нюрбінський» виявив себе з від’єм-
ного боку як прогульник і скандаліст. За прогули й від-
мовляння від виходу на роботу без оправданих при-
чин Чорновола неодноразово притягали до адміні-
стративної відповідальности і потім був звільнений і
влаштувався диспетчером в ПМК-612. Згідно харак-
теристики Чорновола за місцем його проживання він
являється незлагідною і неурівноваженою людиною,
що зловживає спиртовними напоями, погано пово-
диться з жінками. Перебуваючи в подружжі з 1960 р.
з гр. Брунець І. Н., Чорновіл в тому ж часі жив ра-
зом з гр. Антонів. В 1966 р. одружився з Антонів О. і
перебуваючи з нею в подружжі, жив разом з гр. Паш-
ко (Волицькою) Атеною, з якою й одружився в 1978
р., в тому ж часі, проживаючи в сел. Чаппанді Ле-
нінського р-ну ЯАРСР, в періоді 1978-79 рр/перебу-
вав в інтимних взаємнах з одруженою жінкою, що
погубно вплинуло на її сімейне життя, що говорить
про моральну неохайність звинуваченого Чорновола
В. М.
Обставини, що обтяжують відповідальність: не-
тверезий стан, наявність ранішої судимости.

Обставини, що зм’якшують, — не встановлено.

Блохіна Тетяна Вадимівна, м. Ашхабад, вул. Ху-
дайбердиєва, 44/56.

Івачов Володимир Олександрович, м. Мирний,
вул. Комсомольська, б. 24, кв. 1.

Шнапер Давид Ілліч, м. Нюрба, вул. Чусовського,
б. 8, кв. 6.

Ковальчук Всеволод Іванович, м. Мирний, Ленін-
градський пр., 3-4/6.

Куліков Михайло Миколаєвич, вул. Фрунзе, б. 38-
В.

Алексеєв Василь Миколаєвич вул. Комсомольсь-
ка, 29-А/25.

Докшін Віктор Іннокентієвич, м. Нюрба, вул.
Манчари.

Кримінальну справу порушено 9 квітня 1980 р.;
обвинувачення Чорноволові пред’явлено 10 квітня
1980 р.

10 квітня — встановити запобіжний засіб (взяти
під варту).

* У цьому і в кількох дальших місцях, які ми позначили крап-
ками, ми пропустили видумані деталі зфабрикованої справи
згвалтування, які хоч поширені в самвидані, все ж, на нашу дум-
ку, не надаються до друку.
ОСТАННЄ СЛОВО В. ЧОРНОВОЛА
(6. 6. 1980 р., м. Мирний)

Громадяни судді!

Я не зовсім певний, шо зможу закінчити своє недов-
ге останнє слово, хоч говоритиму по суті справи, та
й знаходимося ми в порожньому залі. Однак почну
з того, чим треба було б закінчити.

Я цілковито байдужий до строку покарання, який
ви мені визначили. І це не похвальба, яка тут недо-
речна. І мінімум і максимум для мене не має жодно-
го значення. Ув’язнений за брудною статтею, я ого-
лосив голодівку на увесь термін покарання, і тепер
моє існування підтримують штучним шляхом. Отож
я вже тепер перебуваю не так далеко від найнижчого
рівня своїх фізичних можливостей. Однак іншого ви-
ходу за теперішньої ситуації я не бачу. Якщо обсто-
ювати принципи ще можна, шкодувати себе, то об-
стоювати свою честь і свою гідність інакше, ніж по,-
ставивши на карту не тільки здоров’я, а й саме жит-
тя, за теперішніх умов неможливо.

Іноді я думаю: чи варто було мені відмовлятися
від раніше оголошеного бойкоту слідства й суду й
брати участь у фіналі цієї брудної справи? Так, вва-
жаю, що варто було. Досі зі мною й моїми переко-
наннями воювали з відкритим заборолом (усіляких
дрібних інсинуацій типу анонімок чи поширюваних
чуток я не беру до уваги).

Тепер, продемонструвавши безсумнівну слабкість,
боячись своєї безпорадности, ви сховалися за спину
підісланої аґентки, яка інсценізувала «спробу зґвалту-
вання». Позбавити себе можливости дослідити, відчу-
ти на собі й розповісти людям, як це робиться, я не
мав права.

Я не буду ні полемізувати з прокурором, ні за-
глиблюватися в брудні деталі зфабрикованої справи.
Цю невдячну ролю узяв на себе мій адвокат, який до-
вів тут неспроможність кримінальної оболонки мого
фактично політичного процесу, за що я йому вельми
вдячний, незалежно від результатів його зусиль. По
суті звинувачення скажу лише, що моє слідство й об-
винувальний висновок могли б стати для студентів-
юристів хрестоматійним зразком того, що таке юридич-
на безграмотність і правова неспроможність. Чого
тільки немає в одному томі небагатої на матеріали
справи: вигадані й втиснуті заднім числом у найбільш
невідповідне місце справи протоколи допитів; фор-
мально незаконно проведені, а тому недійсні експер-
тизи; порушення елементарних правил збереження
обставин події огляду (бож не було чого охороняти);
не лише фактологічного, а й текстуально дослівно
тотожні протоколи допитів різних свідків; елементар-
не порушення презумпції невинности (коли в слідчих
документах з першого вже затримання мене назива-
ли злочинцем, а моя вина не підлягала найменшому
сумніву).

Мені навіть трохи прикро. Якими б не були тепе-
рішні часи жорстокости я, однак, вважаю, що 15-а
роками принципового протистояння я заслужив бо-
дай грамотного слідчого або трохи поряднішої стат-
ті кодексу.

Навіть головна виконавчиця Блохіна непогано
провівши початкову стадію операції, заманивши ме-
не в пастку, потім, під час суду й слідства, безнадій-
но заплуталася в суперечностях і своїх шефів підвела
й дещо нашкодила судовій справі. Справа чистою не
вийшла, брудні плями простують на усій її повер-
хні.

Хоч моїй справі всіма силами намагаються надати
суто кримінального характеру і у звинуваченні навіть
не згадано, що я засланець, справжні причини кримі-
нальної комедії вилазили і тут і там. То, зі слів про-
вокаторші, виявлялося, що я, погрожуючи пляшкою,
кричав: «Ти знаєш, хто я? Я однодумець Сахарова, і
якщо ти не перестанеш кричати, я тебе калікою зро-
блю». То, запроторюючи мене повторно до в’язниці,
мені з людоїдським цинізмом приписувалося твер-
дження: «Я не бачу глузду в своєму житті, крім як си-
діти в тюрмі чи бути засланим», то під час чергової
очної ставки «нещасна жертва» (до речі, здорова, кре-
мезна молодиця, яка може здолати кількох таких
«ґвалтивників», як я, що змучений та виснажений
тюрмами й таборами, до того ще й з хворою рукою)
відверто пояснювала причини своїх обмов: «Мені
розповіли, хто ти; такі, як ти, не повинні ходити по
радянській землі». То до залі закритого суду на слу-
хання формально зовсім незначної справи раптом за-
кликали газетяра, якому наказано зліпити замітку
про викриття «дисидента ґвалтівника» (ось мовляв,
які вони!), то раптом якийсь свідок, забувши, за що
мене судять, починає доводити, що я залишився на
своїх донедавніх ідейних позиціях.

На судовому процесі всіляко намагалися розвінча-
ти версію змови проти мене, але від фактів нікуди не вте-
чеш. Саме мене, одного з «найгірших» (чого тільки вар-
та надіслана характеристика на мене, як засланого!),
ледь чи не єдиною із політичних засланців пускають у
відрядження з надто незначним завданням до невелико-
го міста на Крайній Півночі. І в цей самий час з
України — з короткочасною пересадкою (може, на-
віть фіктивною) для більшої переконливости в Ашха-
баді, до Мирного прибуває «в пошуках праці» дочка
військового аташе однієї з африканських країн (тоб-
то посереднього чи безпосереднього кадебіста) пол-
ковника Вадима Блохіна, Тетяна.

Протягом якогось часу вона була оформлена
(припускаю, що фіктивно) звичайною робітницею.
Задум був такий: мовляв, гнилий дисидент накинувся
на пролетарську дівчину.

Прибувши до Мирного, вона випадково знайо-
миться з тим працівником, до якого я прибув з відря-
дженням. Вона ж випадково з’являється, коли ми йде-
мо вечеряти, і напрошується як компаньйонка, пуска-
ючи в хід і жіночу чарівність, і політичні спекуляції,
заманює до себе в кімнату в готелі і там, досить не-
зграбно, розігрує спектакль «спроби зґвалтування»
з дурними деталями, такими як погрожування пляш-
кою, з подряпинами на грудях, що мають таємниче
походження, та ще й самороздягання. Її помічники
(змовившись до чи після — це не так важно) — черго-
ва готелю і міліцейський наряд поводяться на суді як
кловни, перекидаючи у погано заученій версії події.
А сама Блохіна, що надто показово, прибуває із
Ашхабада на суд з пересадкою... в Києві де, напевно,
консультувалася у голови КДБ України Федорчука
або в його співробітників, котрі вже добре набили ру-
ку на таких фабрикаціях, пересадивши за криміналь-
ними звинуваченнями майже увесь другий склад
Української Гельсінкської Групи.

Висловлені вище міркування і змушують мене
сумніватися, що суд підійде до рішення моєї долі без-
пристрасно. І все ж, як завзятий оптиміст, я вірю, що
в душі кожної людини жевріють і іноді розгоряють-
ся, всупереч усім обставинам і можливим наслідкам,
іскри справедливости, порядности, особистої відпові-
дальности. Тому, на жаль, тільки теоретично, я при-
пускаю, що, виходячи тільки з обставин розглянутої
вами справи, забувши всі протести й підтексти, ви,
громадяни судді, виявивши громадянську мужність
не поповните ряди змовників і винесете мені виправ-
дувальний вирок.
До представників демократичних країн на
Мадрідській зустрічі 1980 р.

ЗВЕРНЕННЯ

Відоме — вміння добре відрегульованої радянсь-
ської пропагандистської машини ховати від світу
правду про дійсне становище людини при так звано-
му реальному соціялізмові. Отож, Мадрідську зустріч
радянські ідеологи задумали перетворити в чергову
пропагандистську говорильню. Спекулюючи на праг-
ненні народів жити в мирі, вони хотіли б конкретну
й усебічну перевірку виконання країнами Гельсінксь-
ких зобов’язань знову, як уже було в Беоґраді, обме-
жити спостереженнями про невтручання у «внутрішні
справи», а потім потонути у зливі ні до чого незобо-
в’язуючих слів про роззброєння, які нітрохи не зава-
жають нарощувати мілітарну міць.

Хочеться вірити, що на цей раз представники віль-
них країн Европи і Північної Америки не дадуть об-
манути себе й доб’ються принципового обговорення
виконання всіх розділів Заключного Акту, в тому і зо-
бов’язань у гуманітарних областях — свободи обмі-
ну ідеями, науковими й культурними надбаннями, сво-
боди пересування й еміграції, реального забезпечення
країнами повних демократичних прав своїх грома-
дян.
При аналізі становища із правами людини не бу-
де, гадаю, обійдений увагою той факт, що політичні
репресіїв в СРСР в періоді між Беоґрадською і Мад-
рідською зустрічами кількісно набагато перевершили
період між Гельсінкі і Беоґрадом. Не буду перерахо-
вувати списків репресованих в останній час радянсь-
ких правозахисників, такі списки, можливо, лежати-
муть на ваших робочих столах у Мадріді.

Хочу, однак, звернути увагу не тільки на кількісну,
а й на так би мовити, якісну сторону нової репресив-
ної кампанії в СРСР. Поперше, основний удар прий-
шов якраз на членів громадських груп по перевірці
виконання Радянським Союзом Гельсінкських зобо-
в’язань. Особливо постраждали українська і москов-
ська групи. Подруге, репресивна машина КДБ в умо-
вах загострення міжнародної обстановки відпустила
гальми, перестала турбуватися про збереження лиця,
про якунебудь правову пристойність. Цілий світ обу-
рила висилка без суду лавреата Нобелівської премії
миру академіка А. Д. Сахарова.

Менше відома світовій громадськості ще одна
«невинна» в репресивній практиці КДБ — фабрикація
політичним опозиціонерам кримінальних справ із
фальшивими звинуваченнями в побутових злочинах.
Власне, сам прийом не новий, його спорадично за-
стосовували й раніше. Новим є те, що у важкій атмо-
сфері останніх місяців він став масовим. Наприклад,
упродовж 1979-80 років майже весь склад Української
Гельсінкської Групи й кілька співпрацюючих з нею
осіб опинилися в таборах і тюрмах, знічев’я виявив-
шися хуліганами, наркоманами, злодіями чи ґвалтів-
никами.

Мета такого ницого прийому зрозуміла. Поперше,
потрібно зменшити кількість політв’язнів у країні.
Подруге, скомпромітувати політичних опозиціонерів,
навішавши на них ярлики кримінальних злочинців.
Потрете, розкидати політв’язнів поодинці по числен-
них кримінальних таборах і тюрмах Союзу, чим
зменшити їхній індивідуальний і колективний спро-
тив і створити умови для фізичної розправи руками
підмовлених кримінальників.

Наведу власний приклад. Я не безіменна особа в
правозахисному русі в СРСР. Понад 10 років актив-
ної політичної опозиції, два чисто політичні процеси
— в 1967 і в 1973 роках, редагування безцензурного
правозахисного журналу, авторство кількох книг,
розповсюджених самвидавом і потім надрукованих
за кордоном (остання вийшла цього року й була ра-
зом із членством в Українській Гельсінкській Групі
фактичною причиною мого теперішнього арешту),
вісім років тюрми і концтабору й два роки заслання
за мною. Здавалося б, після всього цього виставити
мене кримінальним злочинцем непросто. І все це в
атмосфері тотальної передолімпійської і післяафган-
ської чистки радянського суспільства таки стало
можливим.

На початку квітня 1980 року кадебісти при допо-
мозі спеціяльно натренованої і присланої в Якутію,
де я відбував заслання, з України аґентки влаштува-
ли досить незграбну провокацію й кинули мене на
п’ять років у кримінальний табір суворого режиму в
тій же Якутії, за вісім тисяч кілометрів від Батьків-
щини, звинувативши ... в спробі зґвалтування. Не тре-
ба ніякого додаткового розслідування чи правової
підготовки, щоб навіть при побіжному знайомстві
з матеріалами моєї «кримінальної» справи перекона-
тися, з якою безцеремонністю і юридичною недбалі-
стю ліпилася в якутській глушині ця фальшивка, ігно-
рування елементарних процесуальних норм слідства.

Дивна «потерпіла» яка на допитах безнадійно за-
плуталася не тільки у вигаданих для неї консультан-
тами від КДБ обставинах мого «злочину», а навіть в
деталях власної біографії. «Свідки»-міліціонери, які
завчали покази з однієї шпаргалки й їхні писані свід-
чення на попередньому слідстві виявилися дослівно
однаковими до граматичних помилок включно...

Головний свідок звинувачення — капітан міліції
Ковальчук, що виконуючи інструкцію кадебістів, вига-
дував на мене неймовірні нісенітниці: це він нібито почув
під дверима готелевої кімнати аж таку сакраментальну
погрозу «насильника» Чорновола: «Ти знаєш, що я
однодумець Сахарова? Ото ж,якщо ти кричатимеш,
то я тебе скалічу!...». (Отака, бачте, існує під началом
академіка Сахарова банда ґвалтівників, злодіїв і ху-
ліганів!).

Нарешті, коли в суді фальшиві звинувачення поча-
ли розповзатися по швах, судді вдалися до фальшу-
вання свідчень свідків у вироку й до підробки прото-
колу суду. Прокурорам, слідчим і суддям нічого бу-
ло боятися викриття такого глуму над правосуддям.
Адже вони добре знали, що мій арешт і засудження,
чи й ціла серія аналогічних процесів радянських пра-
возахисників, санкціоновані на найвищому рівні,
включаючи політбюро ЦК КПРС і його члена, голо-
ву КДБ, Ю. Андропова.

Знали вони й те, що матеріяли моєї справи будуть
поховані за сімома замками й їх ніхто, крім спеці-
ально допущених осіб, не побачить. Як не почув ні-
хто сторонній ні слова, сказаного на моєму суді,
який навіть формально був закритим (що не завади-
ло фальсифікаторам написати у вироку, ніби справа
слухалась відкрито...).

Закинувши в кримінальну зону на глухій окраїні
Союзу в чуже, а часом навіть вороже середовище,
мене спочатку пробували умертвити, скориставшися
оголошеною мною з моменту арешту голодівкою.
При цьому таборові начальники з канібальською від-
вертістю заявили, що від моєї смерти радянській вла-
ді полегшає й обіцяли похоронити мене поруч із відо-
мим релігійним діячем Щелковим, якому допомогли
скоропостигло померти в цьому ж таборі на початку
1980 року. Коли ж позбавитись від мене одним захо-
дом не вдалося, мені всупереч медичним висновкам
про стан здоров’я призначили цілком непосильну
важку фізичну працю, що при голодному утриманні
і при морозах, які сягають тут - 60°, теж означає
знищення, тільки поступове.

Я навів свій приклад не через його вийнятковість,
а якраз тому, що він типовий для десятків жертв ре-
пресивної політики КПРС останнього періоду.

Свого часу зусиллями світової громадської думки
вдалося переконливо викрити і затаврувати практику
ув’язнення з політичних міркувань здорових людей
у радянські психлікарні закритого типу — психотюр-
ми. Масова кампанія дала результати: зловісна прак-
тика перетворення інакомислячих у божевільних як-
що не припинилася цілком, то значно зменшилася і
стала обережнішою. Однак їй на зміну прийшов ни-
ций середньовічний прийом — оголошення вільно-
думців кримінальними злочинцями. Що ж, КДБ ска-
зало своє «нове» слово.

Тепер слово також за вами, люди доброї волі ці-
лого світу, і за вами, представники урядів демокра-
тичних країн, що зібралися в Мадріді для провірки
виконання Гельсінкських домовленостей. Вимагайте
ефективної правової контролі повноваженими міжна-
родними комісіями — хоча б знайомства із зфабрико-
ваними «кримінальними» справами (звичайно, в пов-
ному обсягу, а не з тенденційними витримками). Ор-
ганізуйте планомірну й неперервну кампанію на наш
захист. Відкиньте облудну доктрину Л. Брежнєва
про «невтручання у внутрішні справи», яка не зава-
жає втручатися самому — аж до збройного втор-
гнення й яка підноситься на щит щоразу, коли треба
заслонити від світу такі компромітуючі реальності,
як черговий тур ескалації репресій проти проблисків
вільної думки в суспільстві «реального соціялізму».

Прошу московських, або київських правозахисни-
ків, до яких потрапить моє звернення по дорозі до
адресатів, приєднати до нього можливо повний спи-
сок осіб, яким з політичних причин приписано побу-
тові злочини й які отже є політв’язнями.

Вересень, 1980 рік

Концтабір Табаґа

Якутія

Вячеслав Чорновіл

Член Української Гельсінкської Групи,
почесний член голляндської секції Пенклюбу,
л авреат англійської журналістичної премії,
радянський політв’язень
Копія для адвоката

До Верховного суду Якутської АРСР

[Від]гр. Чорновола Вячеслава Максимовича,
Засудженого 6. VI. 80

за зфабрикованим звинуваченням

КАСАЦІЙНА СКАРГА

6 червня 1980 року Мирнинський міський суд
Якутської АРСР засудив мене до 5 років позбавлен-
ня волі в таборі суворого режиму за звинуваченням
у «спробі зґвалтування» (ст. 15-117 ч. 1 КК РРФСР),
начебто довершеного мною в кімнаті готелю «Вілюй»
м. Мирного в ніч на 9 квітня 1980 р. у відношенні до
громадянки Блохіної Тетяни Вадимівни (автентич-
ність прізвища сумнівна). Цим вчинено важку судову
помилку (якщо це можна вважати тільки помилкою),
що привела до засудження цілком невинної в такому
злочині людини.

Стрижнем присуду в моїй справі є зумисна напе-
ред запланована обмова мене гр. Блохіною, вистав-
леною в ролі «петерпілої». Решту доказів у справі
становлять порізнені й штучно створені звинувачен-
ня, які самого факту «злочину» не підтверджують.

У зв’язку з цим, що суд так відважно збудував
версію «спроби зґвалтування» майже виключно на
свідченнях самої «потерпілої», а деталі цієї «спро-
би» — виключно на повідомленнях Блохіної, велике,
навіть визначальне значення при касаційному пере-
гляді моєї справи має вивчення чіткости і послідовно-
сти всіх свідчень Блохіної в порівнянні з моїми свід-
ченнями, а також вивчення з точки зору можливої
обмови особою «потерпілою».

В перебігу слідства і суду я ні разу не міняв своїх
свідчень, як щодо справжніх політичних причин мо-
го арешту, так і щодо дрібніших деталів випадку, не
плутався, не покликувався на «слабу пам’ять», «нерво-
вий стан» і т. п. У моїх свідченнях ви не знайдете на-
віть найменших суперечностей, що посередньо під-
тверджує їхню правдивість.

Інша справа — свідчення «потерпілої». Я звертав
увагу суду, що вона не тільки про події в ніч на 9-е
квітня, але навіть про свою особу повідомляє плута-
но і суперечливо (Див. том 2, аркуш справи 9, і заува-
га № 6 до протоколу суду). Виникає навіть обґрунто-
ваний сумнів чи не є фікцією саме існування людини
з таким іменем.

Ось зачерпнуті тільки з матеріялів кримінальної
справи суперечні відомості про місце праці й мешкан-
ня Блохіної. Мені й свідкові Іванову Блохіна оповіда-
ла, що аж до приїзду до Мирного вона працювала
техніком-вичислювальником в геологоекспедиції в
Ашхабаді (т. 1, а. с. 29, 125). В телефонограмі про ви-
падок, виготовлений ранком 9. IV. 80, вказано (з її
слів), що вона «ніде не працює» (т. 1 , а. с. 4). На до-
питі, невірно позначенім 10. IV. 80 (насправді цей
протокол складався пізніше і не в Мирнім), Блохіна
заявила, що працює пакувальницею на швацькій фа-
бриці № 1 Ашхабаду «від липня 1979 року до тепе-
рішнього часу», проте пізніше на тому ж допиті
«уточнила», що працює «від вересня-жовтня (чому ж
так не певно? — В. Ч.) 1979 року» (т. 1, а. с. 43). У ви-
робничій характеристиці, складеній і декількох за-
гальних фраз, навіть без зазначення, ким працює
Блохіна, називається ще одна дата влаштування Бло-
хіної на фабрику — 5 вересня 1979 року (т. 1, а. с.
187). І нарешті, виробнича «особиста картка» дає п’я-
ту про фабрику (і сьому взагалі) відомість про працю
Блохіної перед приїздом до Мирного — у швацькій
фабриці вона начебто працює всього лише від 5 ли-
стопада 1979 року (т. 1, а. с. 181). Коли язвернувува-
гу суду на цю більш ніж дивну розбіжність у відомо-
стях, Блохіна була вимушена назвати 5 листопада,
тим самим заперечивши всі свої раніше подані свід-
чення.

В «особистій картці», начебто присланій з Ашха-
баду, я знайшов дуже цікавий запис: наказом від З
квітня 1980 року Блохіна переведена з пакувальниць
у мотористки 1 розряду. Але ж 2 квітня Блохіна вже
оселилась у готелі «Вілюй», а до того, згідно з мате-
ріалами справи, якийсь час перебувала в Якутську.
Цікаво, що навіть у червні 1980 року, під час суду,
Блохіна ще не знала, що вона вже не пакувальниця,
а мотористка, хоч, якщо їй вірити, після «спроби
зґвалтування» вона начебто вернулася до Ашхабаду
і аж до виклику до суду продовжувала працювати на
фабриці!

Чи ж не ясно, що всі ці суперечні один одному на-
кази, характеристики і особисті картки складались
на вимогу відомих органів взагалі на «мертву душу»
і їхні автори ніколи в житті Блохіної не бачили?

Така ж плутанина з тим, де працювала Блохіна
до швацької фабрики. На допиті 10. IV вона заявила,
що до фабрики вона працювала в геологоекспедиції
в Ашхабаді вичислювальником «від лютого до квіт-
ня-травня (!) 1979 року» (т. 1, а. с. 43). Але на запи-
тання слідчого експедиція відповіла, начебто Блохіна
працювала там від 31 січня 1979 року всього 2 місяці
не вичислювальником, а робітницею 1 розряду (т. 1,
а. с. 86). Якщо ж вірити «особистій картці», то ні
в якій експедиції вона не була, а від 26. X. 78, звіль-
нившись з військової частини 03102 десь на Україні
(де начебто служив також її батько), вона аж до сум-
нівного поступлення на швацьку фабрику взагалі ні-
де не працювала. Копія ж комсомольського квитка
свідчить, що від жовтня 1978 року (тобто від закін-
чення праці у військовій частині на Україні) у Блохі-
ної не заплачені комсомольські внески на протязі 1, 5
років (т. 1, а. с. 180), тобто ні в якому Ашхабаді вона
взагалі не була. Дуже показово, що в справі не було,
і на суді не подано ні одного оригінального докумен-
ту Блохіної, навіть пашпорту. Моє клопотання, під-
держане адвокатом, про ознайомлення з трудовою
книжкою Блохіної було судом відхилене без серйоз-
ної мотивації.

Так плутано розповідає Блохіна про своїх батьків.
На допиті 10. IV. 80 вона свідчила: «Я із сім’ї інтелі-
гентної. Батько, Блохін Вадим Михайлович, військо-
вий, полковник, працює за кордоном. Мати, Блохіна
Людмила Йосифівна, філолог, працює за спеціальні-
стю» (т. 1, а. с. 47). Про те, що мати Блохіної начеб-
то викладає в Сумському педінституті, я чув перед
судом від засідателя. На судовому засіданні, од-
наче чуємо: «Батько тепер у капіталістичній країні —
військовий атташе (тобто, прямо чи посередньо, каде-
біст — В. Ч.). Мати зараз — інженер бюра експеди-
цій в Сумах, працює не за спеціяльністю». Далі вия-
яснюється, що батько не в капіталістичній країні, а в
одній із країн Африки, які розвиваються (т. 2 , а. с.
104, заувага 34).

Особливо вражає брехня Блохіної у питанні про її
дитину. Експерт Кобелєв на допиті 14. IV. 80 свідчив:
«Розмова була про те, що вона вже була одружена і
що в неї є дитина» (т. 2 , а. с. 131), підтвердив він це
і в суді. Блохіна в суді спочатку ухилялася від відпові-
ді, а потім раптом заявила, що експертові «маши-
нально — відповіла, що в неї є дитина» (т. 2, а. с.
104), «я не можу пояснити, чому сказала експертові
про існування дитини» (там же). Погодьтеся, що свід-
чення «потерпілої», яка «машинально» бреше про та-
кі серйозні справи, не заслуговують на особливе дові-
р’я і в усіх інших випадках.

І так — у всьому, що стосується Блохіної. Самі
протиріччя або свідома брехня, навіть у питаннях
невтральних, які не стосуються звинувачення. Або
Блохіна не та, за кого себе видає, а легкозрозумілу
версію якслід не вивчила, або належить до розряду
любителів брехати з надхнення як самоцілі. Але й в
тому і в іншому випадку чи можна вірити такій лю-
дині й на її плутаних свідченнях будувати серйозне
звинувачення? (Голова КДБ України генерал Федор-
чук, Що санкціонував цей спектакль, міг би відпові-
сти: «Не можна, одначе треба».)

***

Для об’єктивного розгляду справи необхідно розі-
братись, як і чому з’явилася Блохіна на початку квіт-
ня 1980 року в далекому північному місті Мирному.
Вияснення її непереконливі. Власне, вона вигадала дві
версії. Незадоволення життєвими умовами в Ашхаба-
ді й бажання влаштуватись на Півночі — це версія
для слідства і суду (т. 2, а. с. 102). Втеча від колиш-
нього чоловіка, який уперто її переслідує і знайшов
її навіть в Ашхабаді, — це вигадано для мене й Іва-
нова під час вечері в ресторані (т. 1, а. с. 29). За сло-
вами Блохіної, «при кінці березня» (точну дату вона
так і не назвала, скільки її не запитували) вона приї-
хала до Якутська, оселилася в готелі «Лена» і почала
шукати працю (моє клопотання зажадати виписку із
журнала реєстрації приїжджих, щоб упевнитися, коли
і з ким жила Блохіна в готелі «Лена»,суд відкинув).
У Якутську їй начебто не сподобалось, «хтось» (!) по-
радив їй їхати до Мирного, куди вона прибула 2 квіт-
ня, і оселилася в готелі «Вілюй». Начебто шукала
працю в експедиціях (але не подала жодних доказів,
навіть назви експедицій її підказував суддя — (див.
т. 2, а. с. 102, і заув. 21, 22 до протоколу суду). Потім
вона начебто кілька днів хворіла (і знов жодних дока-
зів). Тільки потім «хтось» (?) підказав їй організацію
МЗПС, що знаходилася в одному будинку з УПТК
«Вілюйгесстрою», де працює постачальником Івачов,
до якого мене післано у відрядження (до речі, у від-
рядження мене посилали в перших днях квітня, коли
до Мирного прибула Блохіна, я ж затримався на
кілька днів і змусив чекати Блохіну і її дорадників з
власної ініціятиви, тому що хотів відзначити вдома
з земляками Пасху, 6. IV. 80 — див. покази мого на-
чальника Шнапера — т. 2, а. с. 106, і заяв. 62 до про-
токолу). Якщо вірити показам Блохіної на поперед-
ньому слідстві й спочатку в суді, саме 7 квітня (у день
мого приїзду до Мирного) вона пішла до МЗПС вла-
штуватись на працю. «Випадково» познайомилася в
коридорі з Івановим (?), і той відвів її до свого зна-
йомого — начальника відділу кадрів МЗПС Алек-
сандрова. Блохіна начебто домовилась про працю і
приміщення, остаточно оформлюватись повинна бу-
ла прийти через «1-2 дні», після чого мала намір від-
летіти до Ашхабаду розраховуватись на попередній
праці. Але наступного дня я начебто «намагався
зґвалтувати» її, після чого їй лишитися у Мирному
було неможливо. Це версія Блохіної (т. 1, а. с. 43,
т. 2, а. с. 102).

Тепер погляньмо, як ці казочки Блохіної про пра-
цевлаштування погоджуються з фактами, які вияви-
лися у слідстві і в суді.

Свідок Івачов показав у суді, що зустрів Блохіну
в коридорі МЗПС і відвів у ВК до Александрова не
в день мого приїзду, тобто не 7 квітня, а на 4-7 днів
раніше (т. 2,а.с. 109, заув. 64 до протоколу). Підтвер-
див це і свідок Александров (т. 2, а. с. 109, заув. 81).
Притиснута до стіни цими свідченями, Блохіна в су-
ді примушена була відмовитися від попередніх твер-
джень і погодитися із свідками: «Івачов говорить пра-
вильно, що зустрілись за 3-4 дні до події» (т. 2, а.
с. 112). Хоч вона все ж таки наближає подію на два
дні (Івачов казав не «до події», а «до приїзду Чорно-
вола»), але це вже не сутєве. Доказаним являється,
що Блохіна зустрілася з Івановим і Александровим
не пізніше 3-4 квітня. Але оскільки Блохіна приїхала
до Мирного 2 квітня, то всі ці розповіді про попере-
джуючі зустріч з Івачовим, пошуки праці в інших
організаціях і про хворобу (вона казала, що лежала в
готелі безвихідно 2 дні) виявляються брехливими. На-
справді ж Блохіну зараз же після приїзду до Мирно-
го «вивели» на Іванова, без посередництва якого вона
ледве чи могла б зі мною познайомитися. Звісно, ні-
яка праця їй не була потрібна, бо від хвилини відві-
дин нею відділу МЗПС до «події» в готелі промину-
ло 4-5 днів (за її попередньою версією, вона за такий
час повинна була не тільки влаштуватись, але й від-
летіти до Ашхабаду), одначе в непотрібний їй уже
відділ кадрів вона так і не показалась.

Допитаний в суді свідок Александров виявив ціка-
ву деталь: «працевлаштуватись» Блохіна з’явилася з
Івачовим, але без пашпорту і трудової книжки, по-
славшись на те, що ці документи в неї є, але вона їх
забула в готелі (готель знаходиться за 2-3 хвилини
ходи від МЗПС, та й хто ж іде влаштовуватись без
документів?). Він же підтвердив у суді, що Блохіна
повинна була явитися з документами для «остаточно-
го влаштування наступного дня» (тобто 4 або 5 квіт-
ня), але так і не прийшла (т. 2, а. с. 109).

Дивно, одначе, яким чином у Блохоної взагалі мо-
гла виявитися при собі трудова книжка, якщо, за її
твердженями, вона в Ашхабаді не розраховувалась,
а лише взяла відпустку? Ще раз нагадую, що моє
клопотання про ознайомлення з трудовою книжкою
Блохіної суд відхилив на пропозицію прокурора,
який вважав, що це «не має відношення до справи»
(т. 2, а. с. 75). Чому ж тоді долучувались до справи
явно «липові», суперечні одна одній «особисті карт-
ки», характеристики, якщо головний засвідчуючий
трудовлаштування документ зараховано непотріб-
ним?

Правдиве висвітлення брехливої версії Блохіної
про приїзд з «наміром влаштування на працю», по-
шуки праці, «хвороби» могли б дати гр. Кожевнікова
(до 4 квітня) і гр. Іннокентьєва (від 3 до 10 квітня),
що жили в готелі в одній кімнаті з нею. Але допита-
ти їх слідчий «не додумався», а моє клопотання про
виклик в суд Іннокентьєвої, чомусь відсутньої в кім-
наті готелю в ніч на 9 квітня, суд залишив без уваги,
навіть не винісши ухвали (т. 2, а. с. 53-58, заув. 113
до протоколу). От так «незалежний і об’єктивний» ра-
дянський суд!

Із «працевлаштуванням» Блохіної зв’язана ще од-
на цікава деталь. Вечеряючи зі мною і Івачовим в ре-
сторані, Блохіна говорила, що з більшою охотою,
ніж у Мирному, поселилась би в такому тихому сели-
щі, як Нюрба, і просила в мене поради й підтримки.
Отже, на випадок невдачі провокації в Мирному, бу-
ло заплановано переміщення агентки до Нюрби для
більш тривалої облоги.

Брехня Блохіної про «працевлаштування» і дату
знайомства з Івачовим виявилась настільки явною,
що навіть не була перенесена із обвинувального ви-
сновку до вироку, де причина появи Блохіної у Мир-
ному і обставини знайомства з Івачовим взагалі не
згадуються. Питання, з якою метою, звідки і в чийо-
му супроводі з’явилася Блохіна в Мирному на почат-
ку квітня 1980 року, залишається відкритим для каса-
ційної інстанції (і безсумнівним для мене). Але хіба
крах у суді версії про обставини «працевлаштування»
не вимагає від Верховного суду ЯАРСР (якщо він хо-
че залишитися судом, а не маріонеткою в чиїхсь ру-
ках) пильного погляду на особу «потерпілої» і на ви-
гадані нею (не самостійно, звичайно) обставини, що
лягли в основу звинувачення?

***

Так же суперечливо свідчила Блохіна про те, що тра-
пилось у вечорі 8 квітня і в ніч на 9-е під час вечері в
ресторані і потім на квартирі Іванова, тобто про об-
ставини, без вияснення яких наступне буде незрозу-
мілим.

Блохіна і до деякої міри Івачов на слідстві і в суді
намагались якщо не заперечити, то хоча б завуалю-
вати ту важливу обставину, що саме Івачов, коли ми
йшли з ним вечеряти «випадково» зустрівшись у ве-
стибулі готелю із своєю знайомою Блохіною, запро-
сив її до ресторану і що початку цієї розмови я не
чув, тому що здавав адміністраторові ключ від кімна-
ти.

Звертаю також увагу касаційної інстанції на те,
що Блохіна при домомозі прокурора в суді зовсім
по-іншому насвітлювала наші з нею взаємини під час
вечері й вечірки в Івачова, ніж робила це на поперед-
ньому слідстві.

На попередньому слідстві Блохіна постійно під-
креслювала, що ні в ресторані, ні на квартирі Івачо-
ва не відчувала до мене ніяких симпатій, ставилась
навіть вороже, розкривала «нерадянські» погляди і т.
п. Цитую тільки деякі такі висловлювання: «я... вела
себе ще в ресторані з ним досить різко» (т. 1, а. с.
45). У квартирі Івачова «Чорновіл трохи поривався
обнімати мене, але я, взагалі, ці дії припинила» (там
же); «менше всього він говорив про знайомство зі
мною, більше про політику і політзасланих... ця роз-
мова була неприємна для мене й Івачова, але я трохи
з ним сперечалась, переконувала в тому, що він не
має рації. Він говорив, що він і Сахаров боряться за
якусь істину, що він написав декілька книг, які опу-
бліковані за кордоном, і т. п. Що він не бачить сенсу
в своєму житті, крім того, щоб сидіти в тюрмі або
на засланні (яке блюзнірство з боку тих, хто складав
для Блохіної ці фрази: влаштувавши провокацію, по-
садити людину в тюрму, відірвати від сім’ї, від важко
хворих родичів, що з нетерпінням чекали закінчення
заслання і повернення сина, — і при цьому ще припи-
сувати «власне бажання»! — В. Ч.). Взагалі розмову
він вів неправильно, поводився не по-радянському.
Я його декілька разів переривала, пропонувала припи-
нити розмову на цю тему» (т. 1, а. с . 44) і т. д.

Але ці брехливі твердження Блохіної про воро-
жість до мене, про політичні розмови (вигадував їх
для «ашхабадської пакувальниці» хтось непогано по-
інформований)повністю були запереченіне тільки моїми
виясненнями (вони для «об’єктивного» і «всесторонньо-
го» радянського слідства й суду були порожнім звуком),
алейсвідченнямисвідків,присутніх у ресторані й на квар-
тирі Івачова, водія Докшіна і самого Івачова. Тому
«судді» не мали жодного права написати у вироку:
«Свідок Івачов показав,що Чорновіл намагався обніма-
ти й цілувати Блохіну, хоч вона вела себе пристойно
і не давала приводу до фамільярної з нею поведінки».

Що ж свідчив в дійсності на слідстві й в суді Іва-
чов? Цитую:

«Чорновіл довідався, що вона українка, почав з
нею розмовляти по-українському, знайшли спільну
мову,., стали теревенити» (т. 1, а. с. 28) — це про ре-
сторан, де Блохіна начебто вела себе зі мною «досить
різко». А ось в його квартирі: «...обстановка була не-
вимушена, Чорновіл обнімав уже Тетяну за плечі, во-
на при тому не опиралася, тому що обійми були фа-
мільярні. Спільної мови у всіх не виходило. Вони пе-
рейшли на українську мову як земляки, загалом вони
знайшли спільну мову» (т. 1, а. с. 28).
Зверніть увагу, як явно нечесно використовує суд
деяку неграмотність Іванова, неправильне розуміння
слова «фамільярний», яке для нього, як видно з наве-
деної цитати, відповідає поняттю «дружній». Цитую
далі: «Вона дуже линула розмовами до Чорновола,
вони, видимо, про щось уже переговорили до повер-
нення в готель» (т. 1, а. с. 29). На допиті 14. IV. Іва-
чов додав: «Окрім дружньої фамільярности і випив-
ки на брудершафт, до Тетяни я не помітив іншого
ставлення» (т. 1, а. с. 127). Підтвердив ці свідчення
Івачов і в суді: і брудершафт, і обопільну сипатію
(Івачов навіть підсів на лаву до Блохіної і показав,
як ми з нею сиділи поруч, поклавши руки на плечі,
але цей «експеримент» у протоколі суду не відбився).

Правда, щоб якось загладити ту обставину, що
Блохіна сама «линула» до мене (для чого — тепер
ясно), у протоколі суду допущено вже дві підробки.
Іванову приписані слова: «Чорновіл вів себе досить
фамільярно», яких він не говорив (він говорив тільки
про «дружню фамільярність»). Друга підробка більш
серйозна і доказує злісну тенденційність суду. Маю
на увазі наступне місце вироку: «Чорновіл, вийшовши
в коридор з Івачсвим, попросив, щоб він йому не за-
важав, бо він начебто знайшов у ній близьку по духу
людину, і якщо будуть умови, то обов’язкого вступить
з нею в статевий зв’язок». Нічого подібного Івачов у
суді не говорив, у вирок (і в протоколі суду) вставле-
на фраза з першого протоколу допиту Іванова 9. IV.
80. Як пояснив у суді Івачов, цю фразу склав сам
слідчий, він же (Івачов), передаючи мої слова слідчо-
му, говорив лише про духовну близькість (мені
справді тоді здавалося, що така близькість існує).
Івачов звертав увагу, що на другому допиті 14. IV.,
коли слідчий дав йому можливість написати свідчен-
ня власноручно, він, передаючи мої слова, написав
тільки про «духовну близькість» і навіть підкреслив:
«У моїй присутності розмови, спрямовані на статеве
зближення, не велись» (т. 1, а. с. 127). І все ж злісна
вигадка слідчого, що не розуміє різниці між «духов-
ною близькістю» і «статевим зв’язком», вставлена і
в протокол суду (начебто таке повторяв у суді Іва-
чов!), і в вирок. Для чого допускались такі відверті
підробки, вияснювати не доводиться.

Але якщо виключити ці дві фабрикації, то свідчен-
ня Івачова, цитовані вище, говорять тільки про друж-
ні відносини, про взаємні симпатії (з мого боку —
щирі, з боку Блохіної — відіграні за сценарієм) — і
не більше.

Ще ясніше про атмосферу, що панувала в кімнаті
Івачова, свідчить Докшін, чиї свідчення оголошували-
ся в суді: «Відношення між ними були гарні, дружні...
Бачачи таке відношення їх один до одного і в ресто-
рані,! в квартиріІвачова, я зробив висновок, що в них
все йде до постелі... Вона приймала його залицян-
ня, дозволяла себе цілувати, обнімати» (т. 1, а. с. 19).
І якщо можна вважати суб’єктивним висновок Докші-
на, що я тоді думав про постіль (Блохіна про неї,
звичайно, думала і вела до неї весь вечір, але з інших,
«державної важливости», причин...), чи підозрівати,
що Докшін не розуміє суті поцілунку на брудершафт,
то загальну тональність наших відносин — «хоро-
ших, дружніх» — він передав точно і його свідчення
в основному не розходяться ні з моїми, ні з Івачова,
ні навіть з вимушено зміненими в суді свідченнями
самої Блохіної.

Хочу зауважити, що свідків Івачова й Докшіна
важко запідозрити в упередженні на мою користь.
Особистого шофера мого начальника Докшіна я знав
зовсім мало, а Івачова, організатора «випадкової» зу-
стріч з Блохіною і вечірки з її участю, є всі підстави
запідозрити в залученні до влаштування мені западні
(можливо, щоб закрити це, він і намагався свідчити
більш чи менш правдиво, тим більше, що його свід-
чення були другорядними, бо в самому готелі він не
був). Зате є всі підстави звинуватити в упередженні
суд: чейже свідчення Іванова у вироці поперекручува-
ні, а свідчень Докшіна взагалі не згадується...

Напевно, не тільки наявність свідків Докшіна й
Іванова примусило Блохіну і прокурора в перебігу
суду зміняти концепцію. Надто вже безглуздою і ви-
криваючою саму Блохіну була та обставина, що при
малощо не ворожому ставленні до мене й моїх пере-
конань Блохіна все ж [таки] сидить зі мною в ресто-
рані, іде до Іванова, а по 3-ій годині ночі йде до чоло-
вічої кімнати готелю, де сидить зі мною цілу годину,
потім знову до мене вертається і т. п.

Тому в суді (чи в перебігу репетиції «спектаклю»)
для Блохіної терміново створили нову версію, яку,
намагаючись навіть психологізувати, краще всього
висловив у дебатах прокурор. У ресторані, виявляєть-
ся, була «звичайна невимушена розмова». Якщо рані-
ше вигадувалось, що я був п’яний, то тепер говори-
лось, що в Іванова «Чорновіл і Блохіна випили пляш-
ку доброго вина, була музика, розмови, спомини про
прекрасну Україну, вірші, один поцілунок на брудер-
шафт,.. щирий настрій був говорити, можливо, думок
про інтимну близькість і не виникало.Такий стан да-
вав Чорноволові можливість обняти Блохіну за плечі,
і та не опиралася (а пам’ятаєте, раніше було «припи-
няла» — В. Ч.), не добачаючи нічого поганого в при-
сутності статечних приємних людей» (цитую виступ
прокурора за власною стенограмою).

Вторує цій новій версії в суді і Блохіна, що на по-
передньому слідстві мене викривала. У ресторані, ви-
являється, «приємно було розмовляти рідною мовою,
адже перебуваю не на батьківщині, я б не пішла на
квартиру Іванова, якщо б вони не поводилися бездо-
ганно», «цікавий співбесідник Чорновіл, ввічлива лю-
дина», «люди серйозні, різниця у віку», «ну пила на
брудершафт, але пристрасного поцілунку не було,
просто добре до людини ставишся. Щоб надто силь-
но проявлялись почування з боку Чорновола, не ска-
жу» і т. п. (т. 2, а. с. 102, заув. 27, 35 до протоколу).

Ось тепер як! Із «п’яного», із «антирадянщика»
вийшла (на деякий час) людина наймиліша в усіх від-
ношеннях, з яким одна приємність обніматись по-
дружньому, випити брудершафт і т. п. Зникають з ре-
сторану і квартири Іванова соковито розмальовані
раніше в протоколах допитів політичні розмови. Те-
пер виявляється, я тільки повідомив їй, що я політза-
сланий, пообіцявши все «вияснити потім» (т. 2, а. с.
102-103). А на запитання адвоката Блохіна відповіла
так: «У ресторані Чорновіл казав мені, що він політ-
засланий, на що я зареаґувала жартом. Різко зареа-
ґувала я вже у своїй кімнаті» (т. 2, а. с. 104, заув. 45
до протоколу), тобто коли свідків не було і вигадува-
ти можна було, що на думку навернеться.

Блохіна на цьому етапі навіть виправдується.
Признавшись, що в ресторані підносила тост «За
вільну Україну!», намагається вияснити, що вона ма-
ла на думці «радянську вільну Україну», начебто це
одне й те саме! «Це не було з мого боку закидання
удочки», — «образно» коментує в суді провокаторка
свої ресторанні (і, до речі, подібні післяресторанні)
лозунги (т. 2, а. с. 102, заув. 26).

Для чого роблено такі круті повороти у свідченнях
«потерпілої», зрозуміло. Адже треба було якось поя-
снити той трудний до пояснення факт, що Блохіна до
5 години ранку вперто не бажала зі мною розстати-
ся поки нарешті не створила пригожі для провокації
умови. Але сам факт такої радикальної переміни по-
казаний у зв’язку з новим варіянтом сценарія хіба не
говорить вам, суддям, що Блохіна постійно і про все
говорить не так, як було в дійсності, а так, як потріб-
но для фабрикації звинувачення?

***
Розповідаючи про те, що потім відбулося в готелі,
Блохіна побільшує дозу брехні в міру того, як звіль-
няється від непотрібних свідків і залишається сама
або з такими своїми помічниками, як чергова готелю
Азаренко чи капітан міліції Ковальчук. Але й тут во-
на часто ловиться на непослідовності чи суперечно-
стях, що природно для людини, яка бреше.

Візьмімо хоча б твердження Блохіної на допиті,
неправдиво датованому 10. IV. 80, що я силою затя-
гнув її з вестиболя до своєї кімнати (т. 1, а. с. 45).
На першому допиті 9. IV, коли сценарій ще не був
випрацьований в деталях, Блохіна прямо сказала:
«Потім ми пішли до готелю. Пройшли до кімнати
№ 4» (т. 1, а. с. 18). Але як виглядає жінка, яка після
випивки (хай і не щедрої!) і дружніх виявів раптом на-
правляється по 3-ій годині ночі в чоловічу кімнату го-
телю? Правда виявилась невигідною — і на наступ-
них допитах з’явилися мої «вольові зусилля». Проте
все відбувалося не тільки поруч з черговою, але й при
Докшіну, і в суді Блохіній довелось від глупого твер-
дження, що я ледве не волік Ті по коридору 10 м. до
своєї кімнати, відмовитись і на ходу вигадати інше:
я начебто вів її за руку і сильно благав зайти на де-
кілька хвилин (т. 2, а. с. 103). На запитання адвоката
Блохіна відповіла ще інакше: «Я пішла в кімнату
Чорновола по 3-ій годині ночі тому, що приємно бу-
ло з ним. Нічого незвичайного в цьому не було. Спа-
ти не хотілося із-за різниці в часі. Чорновіл — при-
ємний співрозмовник. У кімнаті в нього пили сухе
вино...» (заув. 47 до протоколу). Одначе в зфабрикова-
ному протоколі суду цих слів не було, а у вироку на-
віть залишилося твердження, що я завів Блохіну до
своєї кімнати...

Насправді «посидіти ще й у готелі» запропонува-
ла сама Блохіна ще в Івачова, коли перед відходом
від нього Івачов несподівано запропонував взяти з
собою вино. До готелю ми з Блохіною ішли під ру-
ку, відставши від Івачова й Докшіна, що пішли впе-
ред. Біля готелю Івачов, великий любитель «посиді-
ти», який сам недавно пропонував іти з ресторану не
до нього, а до готелю, раптом щез, виконавши, як я
тепер розумію, своє призначення, і ми троє пішли,
як і домовлялись раніше, до нашої кімнати. Докшін,
якому ранком треба було виїжджати, ліг спати, а ми,
виключивши світло, щоб воно не перешкоджало Док-
шіну спати, сиділи біля вікна і неголосно розмовляли.

На попередньому слідстві Блохіна намагалась
твердити, що в кімнаті «Чорновіл роздобув звідкись
пляшку червоного вина, звідки — не знаю» (т. 1, а. с .
44). Але в суді Івачов заявив: «Коли розходилися, я
запропонував Чорноволові пляшку сухого вина, яке
він взяв з собою. Я загорнув його в газету. Це бачи-
ли всі, ні для кого таємницею це не було» (т. 2, а. с.
107) — і в суді Блохіній про своє незнання довелось
промовчати. Більше того, в суді виявилось, що, від-
ходячи від Івачова, я спочатку не взяв запропонова-
ного вина, забувши про нього, і що пригадав про ви-
но знов таки Івачов (ураховуючи те значення, яке
в сценарії відведено для пляшки, деталь варта уваги).

Намагаючись представити себе тверезою, а мене,
раніше (в ресторані і в Івачова) «бездоганного» і «вві-
чливого»,нагло сп’янілим від декількох грамів легкого
сухого вина в голові, Блохіна знов сама собі супере-
чить. На першому допиті ранком 9. IV., коли сцена-
рій ще не випрацювали, вона сказала правду: «Славко
відкрив пляшку, ми трохи з ним випили» (т. 1, а. с.
18). Але потім її «підправили», і виявилося, що в го-
телі вона нічого не пила, а тільки «пригубила». Так і
в вироку.

Блохіна твердила, що в своїй кімнаті я зняв з неї
пальто і повісив у шафу. На слідстві це зображува-
лось як змушування (т. 1, а. с . 45), на суді перетвори-
лось у галантність: «Він людина культурна, поміг ме-
ні зняти пальто і повісити його в шафу» (т. 2, а. с.
103). Насправді Блохіна сама зняла пальто і повісила
його не в шафу, а поклала на шафу, так що воно зви-
сало до проходу. Це — деталь зовсім не дрібна, як
твердив у суді прокурор, заявивши, що я «на дрібнич-
ках створюю фон невинуватости» (як ніби багатора-
зово розкривана брехня і викрути Блохіної, навіть в
деталях, сприяють створенню фону моєї винуватости.
От так радянська прокуратура!).

Поперше, Блохіна черговий раз піймалась на бре-
хні. Коли міліціонер Куліков підтвердив у суді, що
пальто було таки на шафі (т. 2, а. с. 111), Блохіну по-
просили вияснити, чому вона перед цим говорила
інакше, Блохіна завертілась: «Я не дивилась, куди
Чорновіл повісив пальто, не можу твердити, що в
шафу» (заувага 100 до протоколу). Алеж декілька го-
дин раніше — і «бачила», і категорично «твердила»...

Подруге, для пальто у спектаклі відведена особли-
ва роля. Це та рушниця, яка висить на стіні, щоб ви-
стрелити в останньому акті. Саме його «забула» Бло-
хіна, начебто ледве не втікаючи від моїх «чіплянь»
(витерпівши більше години!), щоб потім вернутися
за ним. Звісно, пальто, що висить у шафі, можна й
забути. Але якщо воно звисає до вузького проходу і
його, відходячи, треба зачепити, забути його немож-
ливо. Насправді, як я свідчив, коли ми спокійно по-
прощались біля дверей і домовлялись наступного дня
разом піти до міста я запропонував Блохіній взяти
пальто, але вона «безтурботно» відповіла: «Нехай ле-
жить, завтра, коли будемо йти, заберу і одягну». Те-
пер зрозуміло, що пальто було залишено як привід
вернутися, якщо я сам не догадаюсь зайти до кімна-
ти Блохіної...

А ось як по-різному викладає Блохіна на поперед-
ньому слідстві й в суді розмови в моїй кімнаті. Рані-
ше вона вигадувала: «Він почав говорити, що він по-
літзасланий, що він є приятель Сахарова (я так не міг
сказати хоча б тому, що з академіком А. Д. Сахаро-
вим особисто не знайомий — В. Ч.), що їх політза-
сланих, дуже багато, що вони боряться за вільну
Україну» (т. 1, а. с. 18). Але тому що провокативні
тости за вільну Україну Блохіній довелось у суді ви-
знати за собою і по-іншому пояснювати, та і взагалі
в суді намагалися обійти дійсні політичні причини
процесу, Блохіна розмови про політику в моїй кімна-
ті тепер звела до загальної фрази: «Говорили про по-
літику, що як ще багато несправедливостей»
(т. 2, а. с. 103) — і все.

Як я вже неодноразово зазначав, у справі немає
майже ні однієї обставини, про яку «потерпіла» гово-
рила б однаково від першого дня слідства до останньо-
го дня суду. Але ж становище потерпілої — це не теа-
тральна роля, яку артист удосконалює від спектакля
до спектакля, а інколи навіть дарує глядачеві зовсім
нову версію образу. У судових справах таке «удоско-
налювання» свідчень від допиту до допиту, від одно-
го періоду суду до другого може навіть привести до
переміни з потерпілої у звинувачену — за свідомо
брехливі свідчення. На жаль, Блохіній це не загро-
жує.

Але вернімось до подій у готелі «Вілюй» приблиз-
но півп’ятої ранку 9. IV. 80. На першому, «свіжому»,
допиті 9. IV. Блохіна не говорила про те, що ще раз
приходила до моєї кімнати, а твердила, що я сам до
неї з’явився: «Прийшовши в кімнату, я зняла чоботи
і наділа туфлі. В цьому часі з’явився він з пляшкою
і знову почав вести розмови на політичну тему» (т. 1,
а. с. 18). Саме з цією версією познайомили в цей день
співучасницю облави на мене чергову готелю Азарен-
ко, яка свідчила: «Точно пам’ятаю, що півп’ятої дів-
чина з 28 кімнати вийшла з 4 кімнати, схбдила на
другий поверх, там жіноча убиральня і ввійшла в
свою кімнату. 5 хвилин не минуло, як із 4-ї кімнати
вийшов чоловік з вусами і попрямував у 28 кімнату»
(т. 1, а. с. 20). Начебто все сходиться: «свідок» і «по-
терпіла» говорять однаково.
Але первісна чорнова версія режисерам спектакля
«дисидент-ґвалтівник» не сподобалась. Можливо,
треба було невтралізувати мої наполегливі заяви (по-
чинаючи від 9. IV.), що Блохіна сама вернулася і за-
просила мене до себе. Можливо не співдіяло пальто,
чомусь залишене в чоловічій кімнаті. Можливо, хтось
бачив Блохіну, що йшла до мене, і цей небажаний
свідок міг з часом показатися. Можливо, побоюва-
лись, що пробудився і щось чув Докшін. У всякому
разі, вже 10. IV. появився новий варіянт, що протри-
мався до суду. Блохіна начебто пригадала про пальто,
вернулась, постукала, попросила винести пальто, але
я чомусь зволікав (раптом перестав бути «дуже куль-
турним»), Вона, «не діждавшись», відійшла, виріши-
ла, що я«пересплюся»)і віддам пальто ранком. (До ре-
чі, чи не збирались у випадку невдачі із «ґвалтуван-
ням» приписати мені «грабунок»?). Ось тут за деякий
(невказаний) час я раптом з’явився з пляшкою.

Але Азаренко не попередили про те, що для Бло-
хіної вигадали нову версію, і чергова готелю в суді
продовжувала твердити, що Блохіна, відійшовши до
себе, більше до мене не приходила, а я сам до неї
вдерся. При чому пригадавши обов’язки чергової не
пускати в такому часі чоловіків до жіночих кімнат,
вона в суді вже сказала, що не бачила, як я йшов до
Блохіної, а тільки почула чоловічий голос, що читав
українські вірші (раніше було «точно пам’ятаю» і
т. д.). Коли ж я запитував Азаренко нові свідчення
Блохіної і її власні на попередньому слідстві, вона,
зовсім розгубившись, безпорадно дивилась на суддю
і на прокурора і не знала, що казати. На запитання,
котрий із декількох варіянтів свідчень, які себе взаєм-
но виключають, є правдивим, Блохіна вперто і без-
турботно повторювала: «І те правда, і те правда».
Домогтися зрозумілої відповіді від неї так і не вдало-
ся. Жалко, що ця судова комедія майже не віддзерка-
лилась у протоколі суду. Але можна тільки жаліти
режисера і жаліти, що такому нездарному акторові
припало виконання ролі одного із головних «свід-
ків» (див. т. 2, а. с . 107, 108, заув. 68, 73, 74 до прото-
колу).

***

Шо ж у дійсності діялось у цей драматичний для
моєї долі момент в готелі «Вілюй» приполярного мі-
ста Мирного.

Як я свідчив послідовно й неодноразово починаю-
чи від дня «події» — в заявах у прокуратуру, а потім
у суді, — Блохіна вернулась до моєї кімнати через
10-15 хвилин. Не згадуючи ні про яке пальто, вона в
темній кімнаті запросила пошепки мене до себе. Ска-
зала, що сама, що сусідка так і не прийшла (цікаво
все таки, куди її «сплавили»? — В. Ч.). Попросила
взяти з собою недопите вино і йти не разом з нею, а
дещо пізніше, «щоб нас разом не бачили». Суть тако-
го запрошення, здається, коментувати не потрібно,
він однозначний. Особливо якщо врахувати, що вже
перед цим у моїй кімнаті розмова прийняла вперше
за вечір інтимний характер, хоча реалізувати запла-
новане Блохіною перешкоджала присутність шофера
Докшіа, хоч і сонного, але все таки свідка іншого ти-
пу, ніж залучені до змови чергова й міліціонери.

...І я пішов. Пішов в западню, пішов назустріч за-
планованому КДБ гидкому звинуваченню і спробі
моральної дискредитації мене як активного учасника
правозахисного руху в СРСР.

Тепер в тюремній камері у безсонні голодні ночі
(голодівку я оголосив з моменту арешту) я часто вер-
таюсь думками до тієї ночі і запитую себе, чому я це
зробив? Адже усвідомлював я, що відряджений до
Мирного зовсім не для добування тракторних запча-
стин. Виступаючи свідком, моя дружина Атена Паш-
ко підтвердила в суді одержання від мене телеграми
такого змісту: «їду [в] дивне відрядження Мирний ко-
мусь для чогось це потрібне» (т. 2, а. с. 112, заув. 106
до протоколу). (До речі, її телеграму-відповідь з про-
ханням бути обережним, берегтися, мені не доручили,
хоч вона була вислана за три дні до мого від’їзду із
Нюрби до Мирного. Факт, що промовляє сам за се-
бе. Як і те, що за місяць до мого арешту у дружини
виключили телефон, мені цілком перестали давати
міжміські розмови, усі листи від дружини й ін. осіб
за 1-1,5 місяця до мого арешту до мене не потрапи-
ли...Ясно, що підготовляючи «операцію», обрубали
мої зв’язки з зовнішнім світом). Адже ж очікував я
можливих провокацій, говорив про це. Це підтвер-
джували в суді навіть Івачов і мій начальник Шнапер
(т. 2, а. с. 106, т. 1, а. с. 44), а прокурор м. Мирного
Вавілов, добре усвідомлюючи, яку нечепурну ролю
йому довірили, все таки намагався кепкувати в суді
щодо «манії переслідування». Адже ж відмовлявся я
спочатку іти з Івачовим до ресторану на звичайну ве-
черю саме із-за страху перед провокацією — будь-
якого штучно влаштованого «хуліганства» чи «спро-
тиву властям» (т. 2, а. с. 106), адже категорично ви-
словлювався проти всяких вечірок саме в готелі, які
хотів улаштувати той же Івачов (т. 1, а. с. 37). Івачов
свідчив: «Говорив, що... у готелі він буде почуватися
напружено»; «Чорновіл все таки наполіг іти до мене
додому, щоб бути подалі від готелю» (т. 1, а. с. 28).
Все передбачав, тільки от у приємній, розуміючій ме-
не землячці Тані, що підносила тости за вільну Укра-
їну, чомусь не розпізнав кадебістського провокатора,
хоч зараз по шкоді розумію, що міг би розпізнати...

А все ж таки я не мав права іти до чужої кімнати
готелю, лишатися сам на сам з жінкою, догадуючись,
для чого вона мене запрошує (тоді я мав на увазі,
звичайно, не провокацію). Не мав права і з мораль-
них міркувань, і з почуття відповідальности, усвідом-
люючи, що з огляду на своє суспільне становище я
повністю сам собі не належу.
Але я пішов...

Може, сприяла випивка? Ні, звичайно. До питків
я не належу, що підтверджували в суді свідки: «П’є
Чорновіл ледь-ледь», — сказав мій начальник Шна-
пер (т. 2, а. с.106) «Тільки в свята, і то сухе вино», —
свідчила дружина (т. 2, а. с. 112). Небагато горілки
(в ресторані вина не було) я випив задовго до «події»
(повинен був це зробити, як і йти до ресторану — із-
за залежности успіху відрядження від постачальника
Івачова), але при доволі ситій вечері («добре закуси-
ли», — підтверджував у суді Івачов — т. 2, а. с. 106),
і зовсім не захмелів, тримався «бездоганно», як при-
знавала в суді Блохіна. На слідстві робились спро-
би представити мене п’яним, але в суді вони провали-
лись. І Івачов, і Блохіна признались, що за дві з лиш-
ком години у Івачова ми з Блохіною випили всього
лише пляшку «доброго сухого вина» (цитую прокуро-
ра), а горілку, яку раніше хотіли приписати мені, пи-
ли Докшін і Івачов: «Я з Чорноволом пили сухе ви-
но» (т. 2, а. с. 103), «Чорновіл з Блохіною випили
пляшку сухого вина, ми з Докшіним пили горілку»
(т. 2, а. с. 107). В моїй кімнаті готелю, де ми з Блохі-
ною сиділи понад годину, ми тільки трохи надпили
з нав’язаної Івановим при відході від нього пляшки
сухого вина, яке лишилось недопитим навіть після
мого арешту в кімнаті Блохіної. Так що пили ми цю
пляшку легкого сухого вина суто символічно понад
дві години.

При медичному огляді ранком 9. IV.,коли в моєму
організмі начебто зафіксували сліди алькоголю, я,
почуваючи себе цілковито тверезим, попросив вказа-
ти хочби ступінь оп’яніння, як це прямо передбачено
відповідною графою акту огляду («легкий, середній,
важкий»). Але мені відмовили, залишивши графу
«ступінь оп’яніння» незаповненою (див. т. 1, а. с. 13).
Услід за цим переводився повторний огляд іншим ек-
спертом, при якому проба Раппопортавиявилась нега-
тивною, тобто слідів алькоголю в організмі не було
(т. 1, а. с. 84). Проте цю обставину приховали. Твер-
дження міліцейського наряду, що здійснював облаву
на мене, що, за їхніми спостереженнями, я був п’я-
ний, а Блохіна твереза, уваги не заслуговує, бо навіть
сама Блохіна признавала, що пила вино. Про крайню
тенденційність слідства промовляє і той факт, що
обов’язковий у даному випадку огляд на оп’яніння
«потерпілої» взагалі не переводився. Тому тверджен-
ня вироку про стан оп’яніння як збільшуючу провину
обставину — грубе натягання, на яку Верховний суд
ЯАРСР не має права не звернути уваги.

Можливо на мене розслаблююче подіяла зміна
обстановки? І з дерев’яної глухої Нюрби, де я жив
сам і після праці сидів замкнувшись у пустому домі,
тривожно реагуючи на кожен стук хвіртки (а спроби
вломитися до мене дійсних чи підісланих хуліганів
були), я попав у яке б то не було місто сучасного ти-
пу. Адже я навіть телеграму дружині послав того ж
8 квітня зі словами «дихаю містом» (заув. 107). А тут
ще залунала рідна мова з уст, як здавалося, симпа-
тичної і недурної молодої жінки (до речі, зі страху
відстрашити мене молодістю, добавившої собі ро-
ків), розмови про рідну культуру (в цей вечір не раз
лунали вірші...), про знайомі обом місця на рідній
Україні, про Карпати, яких я не бачив уже 10 років
і в яких начебто якийсь час (у Хусті) жила Блохіна...
Звідси і взаємна (здавалось) симпатія, і невинний, ні
до чого не зобов’язуючий флірт. Усі ці дружні проя-
ви нічого не мали на думці, принаймні, з мого боку,
тому що Блохіна, звичайно, спокушувала «ворога»
за спецзавданням. З мого боку це було якраз, на не-
щастя невірне, відчуття духовної близькости, якого
мені так бракувало у глухому засланні й про яке я
говорив Іванову (анедолугі слідчі з прокурорами пере-
творили його на статеві бажання). Можливо, з мого
боку це була й не ідеальна модель поведінки в той
вечір, але й поганого у моральному плині нічого в
ній не було. Інерція цього душевного піднесення мо-
гла також і підштовхнути мене до ризиковної в моє-
му становищі візити. До речі, візиту у Блохіної я по-
чав зовсім не від того, що «вхопив її в оберемок», як
в одному з варіянтів своїх свідчень вигадувала псев-
допотерпіла (т. 1, а. с. 39-41), а з розмов і віршів. Це
підтвердила і Азаренко, що підслухувала під двери-
ма: «Мені почулося, що чоловік читає вірші по-укра-
їнському» (т. 1, а. с. 20); «вірші й розмова неросійсь-
кою мовою» (т. 2, а. с. 108). Блохіна також признава-
ла, що в її кімнаті були розмови на сторонні теми, не
зв’язані з приписуваним мені «злочином». Правда,
про вірші вона не згадувала, а саме сюди, в обста-
новку без свідків, перенесла політичні дискусії...

Як видно, я виявився не таким уже поступливим
«ґвалтівником», як хотілось організаторам провока-
ції. Щоб заманити мене в пастку, довелось повозити-
ся майже до світанку. Я «не зрозумів» променистих
поглядів Блохіної в ресторані. Коли по дорозі з ре-
сторану до Івачова мені потрібно було зайти до готе-
лю,Блохіній раптом також терміново треба було си-
гарет (хоч у Івачова вони були). Поводилась вона
при цьому, як досвідчена спокусниця, явно розрахо-
вуючи, що я передумаю іти до Івачова і запропоную
лишитися їй удвох у готелі. Але цим разом я «під-
вів». Підвів я і ще раз: після цілої години інтимної
розмови в моїй темній кімнаті, де зацікавлення мною
як мужчиною проявлялося досить недвозначно, я, за
розрахунками, повинен був сам прийти до Блохіної
(що вони й намагалися твердити на першому допиті),
а замість того пішов чистити зуби і потім сгіокійно
стелити собі. Довелось командирам операції, що хо-
валися десь у готелі, піти на крайність: посилати на
мене саму жінку з інтимною пропозицією. Але й тут
осічка: замість того, щоб «хапати в оберемок», («ґвал-
тівник», сидячи досить далеко від «жертви», яка ви-
лізла на ліжко, починає читати вірші, немов не розу-
міючи, для чого його покликали. А тут і світанок
зближається. Довелось умішатися самій «потерпілій»,
перервати «непотрібні» розмови, запропонувати випи-
ти вина (сама ж і наливала) і переводити розмову в
більш придатне русло.

А можливо, була і ще одна обставина, що штов-
хнула мене в пастку, яку є деякі підстави припускати.
Видається більш ніж підозрілою роля у всій цій істо-
рії мого випадкового знайомого мирнинського поста-
чальника Івачова. Несподіваний дзвінок до Нюрби
на початку квітня (ніколи раніше Івачов до мене не
дзвонив) для пустої балачки і запитання, «між ін-
шим», чи не збираюсь я приїхати до Мирного, саме
після того, як начальник ПМК-612 Шнапер запропо-
нував мені таку поїзку (Івачов казав у суді [що] про
приїзд Чорновола знав за 3-4 дні. Розмовляв по теле-
фоні в іншій справі — т. 2, а. с. 106). «Випадкова» зу-
стріч Івачова з Блохіною, несподіване запрошення її
до ресторану без будь-якого погодження зі мною (та
обставина, що саме Івачов запросив Блохіну, в про-
токлі суду навмисно прихована, що також підозрі-
ло), постійні відлучки Івачова в ресторані для яки-
хось телефонних розмов (пояснювалось це влашту-
ванням моїх справ, пов’язаних з відрядженням), напо-
леглива пропозиція зайти після ресторану з купленою
ним (за власною ініціятивою) горілкою саме до готе-
лю... Чи не забагато збігів обставин і підозрілих ви-
падковостей? І нарешті, зовсім несподівана пропози-
ція Івачова при виході від нього взяти з собою пляш-
ку червоного сухого вина (перед цим він казав,
що пити у нього більше нічого немає — демонстру-
вав порожній холодільник), яке він витягнув із дива-
на, на якому ми сиділи. Коли, відходячи, я забув це
вино, нагадав Івачов про нього (це він підтвердив у
суді). Може, він сам намірювався пити це вино з на-
ми? Ні, провівши нас до готелю, Івачов швидко щез.
Але цій пляшці у моїй справі приділена особлива ро-
ля як засобові «погрози» при «спробі зґвалтування»!
Пили ми це вино в темній кімнаті готелю, і я не мо-
жу заключати, що якщо не раніше до цілої пляшки,
то тоді до моєї склянки було підмішано якусь хеміч-
ну речовину, послаблюючу волю і побуджуючу певні
бажання. Можливо, це було зроблено пізніше, уже в
кімнаті Блохіної, де вона сама нагадала про вино і
сама наливала його. Я зараз не можу представити не-
заперечних доказів, час для необхідних аналіз прога-
яно, але крім приведених вище в мене є й інші посе-
редні докази.

Уже в протоколі допиту Блохіної, невірно датова-
ному 10 квітня, де в деталях вироблена остаточна
версія «спроби зґвалтування», з’являються тверджен-
ня, що я був «у вельми збудженому стані», що я
«увесь трясся» (т. 1, а. с. 45-46). В суді Блохіна запев-
нила: «Чорновіл у моїй кімнаті був дуже збуджений,
обличчя червоне, руки ходили ходором» (т. 2, а. с.
104). Зверніть увагу, що мова йде не про саму «спро-
бу», яку Блохіна обмежує 20 хвилинами, а взагалі
про її кімнату, де я був хвилин 40 (т. 2, а. с. 104).У
іншому випадку пояснень в суді Блохіна знов говори-
ла: «Увесь червоний, трясеться» (заув. 32 до протоко-
лу).

Не думаю, що ці свідчення викликані лише ба-
жанням видумати страшніший образ «ґвалтівника»,
який за декілька хвилин до цього представлявся «ду-
же ввічливим, культурним». Виникає закономірне пи-
тання: як могла Блохіна бачити в темноті, що у мене
«обличчя червоне», що я «увесь червоний»? Адже сві-
тло в кімнаті запалили тільки ввійшовші міліціонери
(див. свідчення Кулікова — т. 2, а. с. 111). Уперте під-
креслювання цього моменту починаючи від протоко-
лу, зладженого в КДБ (про невірне датування прото-
колу з 10. IV. я буду писати далі), свідчить, що Блохі-
на, точніше її консультанти ніби теоретично знали,
що я повинен бути «увесь червоний», «трястись». До
речі, трясти мене дійсно почало, але трохи пізніше,
уже в приміщенні міліції, хоч я вже дещо відійшов
від первісного шоку, викликаного затриманням. Ски-
дається [на те], що мене поспішили хапати (адже над-
ходив ранок), і застосована речовина повною силою
подіяла з запізненням. Але звідки Блохіна знала, що
мене повинно «трясти»? Взагалі міліціонери, які плу-
талися у свідченнях про те, що я був червоний,говори-
ли послідовно (т. 1, а. с. 37, 59, 61). Що у мене черво-
не обличчя, підтверджує акт медичного огляду (дві
години) після арешту (т. 1, а. с. 13). Цим же актом
підтверджується несподівано високе тиснення крови
— 180/100. Все це посередньо підтверджує можли-
вість примінення до мене якихось хемічних стимуля-
торів.

Ще одна заввага, що прямо не стосується «до
справи». Хтонебудь із моїх однодумців чи просто
співчуваючих мені людей може запитати мене, наві-
що я повідомляв у суді,пишу тут і не маю наміру
приховувати у майбутньому ті обставини, які ком-
промітують до деякої міри мене самого в морально-
му пляні? Адже більш чи менш об’єктивні свідки не
бачили і не чули нічого ганьблячого мене, а плутані
жлесвідчення чергової готелю і капітана міліції навіть
не заслуговують серйозних спростувань. Адже Блохі-
на все одно обмовила б мене, повторюючи створену
кадебістами версію «зґвалтування», незалежно від
того, чи сказав би я правду чи півправду (наприклад,
заявивши, що в її кімнаті тільки сидів на стільці і
розмовляв на абстрактні теми). Але ж її свідчення
про все, навіть про її власну особу, такі суперечливі
чи відверто брехливі, що приймаючи їх без сумніву
можуть тільки люди обмежені розумово (та ще Мир-
нинський «народний!» суд). Навіщо ж згадувати про
всі ці інтимні розмови і грішні думки, навіть про ті
обставини, які заперечує сама Блохіна (вона, напри-
клад, ховала свої «зальоти», коли ми заходили до го-
телю по дорозі до Івачова)?

Але така аргументація мені не підходить. Я гово-
рю правду, тому що не можу спускатися до рівня мо-
їх переслідувачів і хочу дивитися їм в очі з почут-
тям спокійної вищости. До того ж брехня змусила б
мене плутатися і викручуватися (як це видно на при-
кладі Блохіної і лжесвідків), а мені було можливо,
виграти цей процес, що мені, як я уважаю вдалося
зробити (вирок значення не має, він був визначений
наперед). Правда — моя єдина зброя, тільки її я мо-
жу протиставити тим «потужностям», що стоять за
спиною підісланої провокаторки.

Я зобов’язаний був відмовитись від раніше прого-
лошеного бойкоту суду і при допомозі правди й еле-
ментарної логіки виграти процес, переконливо ви-
кривши механізм провокації, не тільки ім’ям своєї по-
топтаної чести. Після того як міжнародна громадсь-
кість різко виступила проти ув’язнення радянських
інакодумців у психотюрми, КДБ в останній період
почав практикувати інакший бузувірський спосіб для
ізоляції і дискредитації політичної опозиції, перетво-
рюючи інакодумців у хуліганів, ґвалтівників, розкра-
дачів, наркоманів і т. п. Особливо старається в цьому
український КДБ, [КДБ УРСР], штучно перетворив-
ши у кримінальників майже увесь другий склад Укра-
їнської Гельсінкської Групи. Можливо, «справи» моїх
соратників з Гельсінкського руху фабрикувалися в
центрі не так недбало і юридично безграмотно, як
утяли в тайговій глуші мою «справу», — і їм важче,
ніж мені, доказати свою невиновність. Може, імена
деяких неповинно засуджених мало відомі громадсь-
кості. Що ж стосується мене, то раптове перетворен-
ня мене в кримінальника в процесі передолімпійської
чистки і при самому кінці політичного заслання у сві-
тлі 15 років моєї активної політичної опозиції і двох
політичних процесів з самого початку кожній здоро-
водумаючій людині повинно видатися дуже й дуже
сумнівним. Тому я зобов’язаний на благодатному ма-
теріялі моєї фактично програної кадебістами «справи»
доказати невиновність також і перетворених у кримі-
нальних злочинців Миколи Горбаля, Вадима Смоги-
теля, батька і сина Січка, Ярослава Лесіва, Петра
Розумного, Олександра Болонкіна і багатьох інших
жертв кривосуддя.

А що стосується можливих моральних втрат для
себе особисто, то їх належить приймати як неминуче.
Я не вірю в існування отаких суперменів моралі, лю-
дей бездоганних у всіх відношеннях. Кожна жива лю-
дина підлягає слабостям, не треба забувати про не-
сприятливі збіги обставин (саме так було в мене).
Мій життєвий досвід підказує, що моралісти, які з
особливою ревністю викривають вади ближнього,
при перевірці виявляються дуже далекими від етало-
нів моральности. Як людина віруюча, я думаю, що
усвідомлений і відкуплений гріх не понижує, а очи-
щує людину, робить її душевно й морально багат-
шою. Надолужувати ж перелітний нерозважний крок
(а втім, посадили б мене перед Олімпіадою все одно
— не за це, так за те...) мені доведеться довго і важ-
ко: можливості для цього дає довгий строк ув’язнен-
ня в чужому мені кримінальному середовищі й веде-
на мною уже третій місяць голодівка...

Викладені вище міркування не мають для касацій-
ної інстанції доказового значення, а пробити товстий
панцер, за яким у моїх суддів захована субстанція,
що називається сумлінням, мені ледве чи вдастся, то-
му я повернусь до конкретних подій і фактів.

***

Приблизно півп’ятої ранку 9 квітня, як тільки за
Блохіною, що приходила до мене з запрошенням,
закрилися двері її кімнати, я, як ми й домовились,
вийшов від себе і пішов до неї. Проходячи мимо ад-
міністраторської (вона якраз посередині — за 10 м.
від чоловічої кімнати № 10 і жіночої № 28), я поба-
чив чергову Азаренко у віконце, що дивилась на ме-
не. Це мене ніскільки не заспокоїло, адже я йшов на
запрошення «у гості», а не для учинення якогось зло-
чину. Але зате це повинно було занепокоїти саму чер-
гову. Адже були порушені правила проживання в го-
телі. Викликана з ініціативи суду за свідка старший
адміністратор готелю «Вілюй» Ґрішанова А. І. в суді
прямо заявила: «Чергова зобов’язана була зробити
зауваження, коли бачила, що чоловік в такий час іде
до жіночої кімнати» (т. 2, а. с. 109). Те ж саме змуше-
на була підтвердити в суді адміністратор Крикунова
А. Д., а також викликана судом з метою мене викри-
вати: «Якщо бачимо, що чоловік іде (в пізній час) до
жіночої кімнати, то попереджуємо» (т. 2, а. с. ПО).
Але Азаренко, як видно з матеріялів справи, не тіль-
ки помітивши, що «із 4-ої кімнати вийшов чоловік з
вусами і пішов до 28 кімнати» (т. 1, а. с. 21, т. 2, а. с.
108), але й підслухуючи під дверима, і не подумала
зробити зауваження і запропонувати чоловікові відій-
ти. Може, недосвідчена, не знає правил? У суді відпо-
віла: «Працюю в готелі 15-16 років» (т. 2, а. с. 108).
Отже зумисне, за чиїмсь підказуванням сприяла ство-
ренню умов для провокації. Чи як же інакше ви вия-
сните її поведінку, громадяни судді із касаційної ін-
станції?

Коли я увійшов, Блохіна чекала мене біля дверей
і замкнула двері на ключ. Світла не вмикала. У кім-
наті було не дуже темно із-за вуличних ліхтарів. Пі-
дійшла до ліжка справа, як виявилось — чужого, ски-
нула туфлі,злізла на ліжко, навіть півприлягла, опер-
шись на спинку ліжка. Я сів біля ліжка і столика на
стілець. Розмовляючи про всячину, ніяких політич-
них дискусій, звичайно, не було. Домовлялись підтри-
мувати знайомство на майбутнє. Випити вина запро-
понувала сама Блохіна, вона ж і наливала. Випили
трохи вина. Я пересів до неї на край ліжка. Обніма-
лись, цілувались. Справа явно йшла до інтимної бли-
зькости, звичайно, без будь-якого насильства. Не бу-
ло не тільки гаданого пізніше галасу, але навіть роз-
мова нормальним голосом перейшла на шепіт. У цей
час і роздався стук у двері, зовсім неголосний. Слово
«міліція» я почув не із-за дверей, а від самої Блохіної
(значить, знала, кого ждала!). При чому вимовила
вона з явним полегшенням. (Здається, аґентка ще не
зовсім засвоїла ролю постільної провокаторки і не
бажала заходити надто далеко, хоч для звинувачення
це було й побажаним. А може, поспішили із стуком.
Зрозумівши, що сталося, я скоро пересів на проти-
лежне ліжко. Коли я нахилявся до Блохіної, у мене
розстебнувся замок на одному черевикові й частково
зсунулась шкарпетка, трохи вибилась сорочка. Ось і
всі «непорядки» з одежею, які могли побачити в мене
увійшовші («побачили» ж вони куди більше). Блохіна
ж ще раніше зняла джінси, а при стуканню у двері
зробила різкий рух руками коло грудей: чи то рвала
кофку, чи то себе дряпала (у півтемряві розпізнати
було важко). Потім в колготках і довгій кофті (мілі-
ціонери прийняли її за халат) кинулась відкривати
двері. Від стукання до входу міліції минуло не біль-
ше 1-2 хвилини. До речі, на стук запитанням «Хто?»
— відповів я, а не Блохіна, як невірно твердить ви-
рок. До кімнати увійшли 3 міліціонери (капітан і два
нижчих чини), за ними Азаренко. Міліціонери, нічого
не кажучи, кинулись на мене. Я запитав, чим викли-
кана їхня поява. Відповіла не міліція, а Азаренко: «Я
зачула галас, дівчина плаче, — і викликала міліцію».
Я запитав: «Який галас?» — і звернувся до Блохіної:
«Ти хіба плакала?» (Цей момент на диво правильно
відтворила в суді Азаренко: «Ти ж не плакала» — т.
2, а. с. 108). Блохіна мовчала, закривши обличчя ру-
ками (чи імітуючи плач, чи окриваючи те, що воно не
заплакане, а скорішя задоволене). Іще я сказав: «Це ж
провокація». При мені Блохіна нічого мліціонерам
не розповідала і на насильство не жалілась. Тому на-
віть формальних підстав для мого затримання не бу-
ло. Одначе з’явилося ще два міліціонери — і мене ви-
вели. Всього від моменту появи міліції я перебув
у кімнаті Блохіної не більше 5 хвилин. При моєму
відході на підлозі біля ліжка, на якому сиділа Блохі-
на, нічого не лежало. Туфлі стояли під столом. Джін-
си лежали в ногах ліжка. Блохіна сиділа, трохи при-
кривши коліна покривалом, в чому не було потреби,
тому що на ній були і колготки, і довга кофта-сороч-
ка, що мала вигляд як сукня.

Оце точний опис того, що діялось у кімнаті № 28
і який вона мала вигляд до і після прибуття міліції.
Точно такі ж свідчення давав під час слідства і в суді
(т. 2, а. с. 99-101).

«Збірну» версію Блохіної, остаточно оформлену в
протоколі з фіктивною датою 10. IV. і без будь-яких
змін (не зважаючи на виявлені в суді суперечності) пе-
ренесену до вироку я тут повністю наводити не буду.
Деякі з деталів свідчень Блохіної мені прямо сором-
но викладати на папері. Я не перестаю дивуватися,
як могла зовсім ще молода жінка з інтелігентної сі-
м’ї (за її словами), хай навіть [і така, що] була заму-
жем і, здається, народила дитину, з такою безсором-
ністю повторювати писемно й усно вигадані (хай на-
віть іншими «консультантами») брудні деталі того,
що для жінки являється найінтимнішим і непубліч-
ним. Далеко ж зайде така особа, якщо так рано поча-
ла продавати (справа ж не обійшлась безплатними
трансконтинентальними перелетами) і виставляти на
привселюдний огляд свою жіночу честь і честь бать-
ків, які її виховали. (А втім, якщо її батько дійсно
військовий аташе, а значить — кадебіст, то можливо,
він і був головним консультантом постільних подви-
гів дочки в ім’я державної безпеки!)
...Хвилин 40 у кімнаті 28 було нас тільки двоє без
видимих свідків (у наявності підслухування я не сум-
ніваюсь, але цей викривальний матеріал надійно за-
хований у оперативних сейфах КДБ). Тенденція слід-
ства і суду не вірить ні одному моєму слову і безкри-
тично приймає все, що б не вигадала Блохіна, вияви-
лась чітко і недвозначно, хоча це і є потоптанням
юридичних аксіом, згідно з якими все недоказане
обертається на користь звинуваченого, а всі подавані
потерпілим чи заявником факти, нічим більше не під-
тверджувані, доказами не являються. Одначе соціа-
лістична Теміда не дуже рахується з цими канонами,
зформованими в рабовласницькому суспільстві, вона
керується «революційною правосвідомістю». Тому,
щоб спростувати чи поставити під сумнів соковито,
з сексуальними деталями накреслену Блохіною кар-
тину «спроби зґвалтування», мені знову доведеться
доводити логічну необґрунтованість і фактичну супе-
речність її криво свідчень.

Блохіна твердить, що я прийшов до неї «за якийсь
час» після її намагань взяти в мене пальто, тобто не
відразу. Азаренко говорить, що «чоловік з вусиками»
пішов до 28 кімнати «через 5 хвилин». Чому ж у та-
кому разі Блохіна, вийшовши від мене і вже побував-
ши в убиральні (про що нам повідомляє Азаренко),
не роздягається і не йде спати, адже скоро ранок? Чо-
му вона лише міняє чоботи на туфлі? Чому, залишив-
шись у кімнаті, не замикається на ключ? Кого вона
жде?

Але ось являється непрошений Чорновіл з вином
і начебто замикає за собою двері. Це вже не та «дуже
ввічлива людина», якою він був у ресторані й в Івачо-
ва. Це вже не та людина, яка ще в своїй кімнаті на-
чебто «намагалася» її обнімати й цілувати, за однієї
з версій Блохіної, «намовляла лишитися ночувати»
(т. 1, а. с. 45), а згідно з вироком, навіть не дивля-
чись на присутність Докшіна, «почала хапати її за ру-
ки і домагатися її близькости» (до речі,нічого подіб-
ного Блохіна на суді не говорила!) і цим примусила
її утікати до себе. Це той Чорновіл, до якого Блохі-
на, вернувшись, начебто боялась зайти за пальтом, а
домовлялась через двері. І що ж робить Блохіна, ко-
ли до неї з’являється оцей «без п’яти хвилин ґвалтів-
ник»? Просить негайно забратись, як фальшиво, не
узгоджуючись із свідченнями самої Блохіної, показує
вирок («Блохіна попросила його вийти»)? Домагаєть-
ся відчинити двері чи пробує це зробити сама? Нама-
гається вийти в коридор чи покликати чергову (для
цього треба тільки ледве підвищити голос)? Нарешті
вмикає світло, адже в кімнаті темно? Нічого такого,
чого логічно можна було б сподіватися, вона не ро-
бить, а йде і спокійно сідає на ліжко. А в суді потім
пояснює: «Я не попросила його вийти і не намага-
лась відчинити двері. Якось навіть не подумала, що
він замкнув на ключ... Не надавала значення» (т. 2, а.
с. 105, зауваж. 50).

Не дуже логічні вчинки, не правда ж? А якщо при-
гадати мої пояснення, тоді все стає на місце: і темна
кімната, і відчинені при моїм приході двері, і замика-
юча їх Блохіна, і ліжко.

Сидячи на ліжку, Блохіна, недавно ще так «наля-
кана», що начебто боялась зайти до мене за пальтом,
преспокійно затіває зі мною політичні дискусії. Вар-
то прослідкувати за її свідченнями варіянти (у неї ж
ні одна обставина не обходиться без варіянтів, іноді
декількох). На першому допиті 9. IV. Блохіна ще го-
ворила доволі неясно, хоч і за свіжої пам’яти: «Знов
почав вести розмови на політичну тему. Я почала з
ним сперечатися, я йому не вірила, його словам» (т .
1, а. с. 16-17). У протоколі 10. IV. появляється7деталь:
перед тим як «накинутися» на Блохіну, я начебто «ви-
магав» випити за Україну, але вона відмовилась (т. 1,
а. с. 45). (Може, їй хотілось пити не просто за Укра-
їну, а за «вільну», як у ресторані). І нарешті, у суді
чуємо: «Почав говорити про політику, про політза-
сланих. Я розсміялась. Від часів декабристів політза-
слані щезли. Говорив про Сахарова, про його друзів.
Розповідав, що якомусь його приятелеві зґвалтуван-
ня приписали» (т. 2, а. с. 103, зауваж. 29).

Сміятись, звісно, є з чого, якщо Блохіна і народ-
ників і більшовиків, у тому числі й політзасланого
Ульянова, зараховує до кримінальних злочинців. Але
цікаве інше: звідки у Блохіної такі свідчення про
«приятеля» (мається на увазі, напевно засуджений та-
кож із фабрикацією ст. 117 член Української Гель-
сінкської Групи Микола Горбаль), адже я про нього
не згадував ні словом. Чи не вивчила Блохіна перед
«операцією» досвід своєї попередниці? А може, і там
була вона, тільки під інакшим прізвищем? У всякому
разі, без кваліфікованих консультацій такі знання
«ашхабадської пакувальниці» неможливі.

Розповівши про приятеля-ґвалтівника, я начебто
взявся за те саме: пересів до Блохіної, почав її обні-
мати-цілувати і, вживаючи силу, вимагати співжиття.
Це начебто примусило Блохіну перейти зі свого ліж-
ка на чуже, праве від дверей. Там вона зняла туфлі
і злізла на ліжко: «Я приводів не давала, я ноги піді-
брала, але не лягала» (зауваж. 31 до протоколу).

Логіка діяння прямо потрясаюча! У відповідь на
приставання, навіть розпочате начебто ґвалтування,
Блохіна, звільнившись, не біжить до дверей, не вми-
кає світла, не виходить у коридор, не кличе чергову
чи сусідів, а... вилазить з ногами на друге ліжко. Ці-
каво, чи не правда?

До речі, нащось вигадавшим, що. переходила з
ліжка на ліжко, Блохіна тільки сама себе заплутала
і позбавила свої повідомлення елементарної логіки.
Спочатку на допиті 9. IV. вона заявила, що саме на
лівому ліжку я хапав її за груди, погрожуючи пляш-
кою (т. 1, а. с. 16-17). На наступних допитах погроза
пляшкою переноситься на праве ліжко, але все ж ще
на лівому я начебто «хапав» Блохіну «в оберемок»
(побачили б ви оцю Блохіну — таку схопити «в обе-
ремок» міг би хіба важкоатлет!), вживав силу (т. 1, а.
с. 45). В суді, почувши мої заперечення і зрозумівши
всю курйозність переміщень з ліжка на ліжко у від-
повідь на насильство, Блохіна основні дії перенесла
на праве ліжко, але все ж залишила твердження, що
«приставати» до неї я почав ще на лівому ліжку, при-
мусивши втікати.

Брехня ця легко спростовується при ознайомленні
з протоколом огляду місця події і прикладеними фо-
тографіями. У протоколі читаємо: «На ліжку з ліво-
го боку подушки нема (її Блохіна забрала на праве
ліжко, щоб вигідно було напів лежати — В. Ч.), на
застеленому покривалі лежить светер коричневого
кольору і рушник. Покривало відігнуте (т. 1, а. с. 6).
Як бачимо, на ліжку все в порядку. Це підтверджу-
ють і фотографії: ніяких слідів «боротьби», акуратно
складені рушники, відігнуте для спання покривало.
Зате «на ліжку, розташованому уздовж правого боку
— повний розгардіяш» (т. 1, а. с. 6), так і на фото.

Навіщо здалася сценаристам брехня з перебіган-
ням з ліжка на ліжко? Адже насправді Блохіна з са-
мого початку забралася на праве, чуже, приналежне
чомусь відсутній тієї ночі сусідці Блохіної по кімнаті
Іннокентьєвій (так і не допитаної). Як видно, Блохі-
ній треба було чомусь виправдатися, що вона відра-
зу ж полізла на праве ліжко. Але чому все таки не на
своє? І тут відразу пригадується відоме з матеріялів
справи : ліжко Блохіної прилягало до стіни жіночої
кімнати, ліжко ж Іннокентьєвої — до чоловічої. І як-
раз за стіною (тонкою, фанерною) знаходився у цю
ніч головний, але так і не допитаний свідок, який не
міг би не чути звуків боротьби, якщо б вона була:
голосної розмови, мимовільних ударів об стіну, які
Блохіна начебто робила (т. 2, а. с. 104). Після кількох
клопотань мені вдалося довідатись від адміністрато-
ра готелю тільки прізвище цього таємничого меш-
канця — Лук’янов (чи дійсне?), але до протоколу су-
ду його не внесли (див. зауваж. 104). На моє клопо-
тання допитати його як свідка суд навіть не виніс по-
станови. В матеріялах справи не залишилось ніяких
слідів існування цієї особи, хоч решту сусідів Блохі-
ної, навіть далеких, слідчий або міліція допитували.
Виникає питання, чи не був цей «таємничий Лук’янов»,
який цієї ночі міг чути навіть шепіт з місця «події»,
невидимим режисером організованого КДБ спектак-
лю?

В усякому разі, ще одна брехня Блохіної про пе-
реміщення з ліжка на ліжко, що торкається самої
«спроби зґвалтування»,матеріялами справи викрива-
ється повністю.

Розмальовуючи сцену «зґвалтування», Блохіна і ви-
рок, що дослівно повторює її свідчення, декілька ра-
зів підкреслює уживання мною фізичної сили: «стосу-
ючи фізичну силу, звалив Блохіну на спину», «нава-
лився своїм тілом на Блохіну, сильно притиснув її до
ліжка однією рукою і тілом»,.......................

(це все з вироку). Ось ще деякі подробиці із свідчень
Блохіної в суді: «завзята боротьба», виявляється, про-
довжувалась «хвилин 20», і Блохіна зовсім знесили-
лась. Врятував її тільки дуже своєчасний стук у двері,
бо до «зґвалтування» лишилось всього «2-3 секунди»
(т. 2, а. с. 104). Відповідаючи експертові, Блохіна ска-
зала: «Чорновіл від лівої руки сидів.. Правою розсті-
бавкофку, другою придушив» (зауваж. 42), тобто лі-
вою, і т. п.

Виникає неминуче питання: яким це чином люди-
на, що ніколи не лише не підняла на будь-кого руки,
але навіть і не вимовила грубого слова, раптом на
43-ім році життя в раховані хвилини перемінилася
із «дуже ввічливої», «позитивної» (характеристика са-
мої Блохіної) у скінченого садиста-ґвалтівника. Крім
того, у всі ці побрехеньки (з мораллю у 5 років нево-
лі) могла б повірити не тільки людина, яка мене не
знає, але і хто б не бачив мене і Блохіної. Але суд же
бачив! З одного боку — молода здорова жінка вели-
кої будови тіла, високого росту, широка в плечах. З
другого — чоловік середнього росту, астенічної бу-
дови тіла, до того ж із серйозною хворобою лівої ру-
ки (саме тієї, якою нібито душив Блохіну. Хронічну
недугу лівого плечевого суглуба, що обмежує рух-
ливість руки, що виключає будь-який різкий рух і на-
вантаження, підтвердив огляд, проведений на моє
клопотання напередодні суду (т. 2, а. с. 71). Суд на-
віть не вважав потрібним згадати про мою недугу у
вироку і вказати, чому цей аргумент оборони не бе-
реться до уваги. Та що там суд... Був би я безногим
і безруким, все одно при теперішнім репресивнім
гульбищі в країні розмінював би таборові роки за
«спробу зґвалтування» великогабаритної провокатор-
ки.

Ми з адвокатом подали клопотання про переве-
дення огляду і залучення довідки про фізичні параме-
три «потерпілої» і підсудного, включно з ростом і ва-
гою. Ми мотивували тим, що у випадку звинувально-
го вироку наступні інстанції (касаційна, наглядова)
особисто «потерпілої» і «ґвалтівника» бачити не бу-
дуть. Суд відмовив, виносячи безглузду постанову,
що клопотання «не обґрунтоване, тому що його не
звинувачено у зґвалтуванні,а в намаганні зґвалтувати
шляхом ужиття погрози пляшки з вином» (т. 2, а. с.
80) Але .в вироку вказано не тільки на «погрозу», але
й на те, що я «валив», «душив, «притискав»/ «рвав»,
«різко натискав», «розсував», «перемагав», взагалі,
«вживав фізичну силу».

Розповідь Блохіної про те, як вона чинила опір
насильству, може тільки викликати іронічну посміш-
ку. Огляд не виявив на моєму тілі ні найменших слі-
дів цього «опору» (т. 1, а. с. 84). Блохіна, як завжди,
пояснює це по-різному: «дряпатися не могла, важко
було зіпхнути його з себе, а подряпини розлютили б
його ще більше» (т. 1, а. с . 45). Потім вона раптом
«пригадала», що в неї не було нігтів, хоч вона їх об-
тяла вже після «події», а огляд нігтів провели уже че-
рез 1,5 діб, «у другій половині дня 10. IV» (т. 1, а. с.
89). Потім у суді Блохіна заявила, що могла б дати
мені гідну відсіч, але «для розмаху, щоб ударити «мі-
сця» не було» (заувага 55). А потім раптом, відпові-
даючи адвокатові,сказала несподіване, сценарієм ніяк
непередбачене: «Я справді не цілком чинила спротив.
Я тільки відпихала його за руку. Ну поліз, ну поцілу-
вав — це звичайне явище. У нас же було багато
спільного, дружні стосунки» (заув. 57). Звісно, ця пів-
правда, яка несподівано вирвалася не відображена в
протоколі суду, з якого методично усувалось усе,
що суперечило звинуваченню (але я ж свідчення
«потерпілої» і свідків стенографував дослівно). Через
те що фабрикування судових протоколів стало в ра-
дянському судочинстві нормою, необхідно домогти-
ся магнетофонного запису процесів з дорученням пов-
ної копії обороні, про що вже ставили питання.

До речі, коли б я справді зійшов з розуму і в умо-
вах перенаселеного провінційного готелю, де чутно
кожний шерех, надумав учинити насильство, то Бло-
хіна з її фізичними даними знокавтувала б мене на по-
чатку першої рунди, а штовхнувши у хворе плече,
змусила б скрикнути від болю.

Така ж безглузда вигадка з погрозою пляшкою,
що являється, за виясненням суду (постанова — т. 2,
а. с . 80), центром звинувачення. Дивує глупота при-
писаної мені фрази: «Бачиш пляшку на столі — вона
буде твоєю». За прямим змістом це навіть важко наз-
вати погрозою. Важко зрозуміти, чому для мене ви-
гадали цю безглузду фразу. Або для правдоподібно-
сти вона повинна була бути нестандартною, або не-
зручно було приписувати інтелігентній, кілька годин
тому ще «дуже культурній людині» щонебудь типу
«уб’ю», «заріжу» і т. п. (Правда, запопадливий «сві-
док», капітан міліції Ковальчук начебто чув під две-
рима погрозу «скалічити», але навіть Блохіна нічого
такого не підтвердила. (Як я вже зазначав, дурна
фраза про пляшку в свідченнях Блохінової виявилася
блукаючою. Спочатку вона звучала немов би то я на
лівому ліжку, потім у процесі редагування сценарію
була перенесена іа праве (т. 1, а. с. 16-17;т1,а. с. 39-
41; 42-47; т. 2, а. с. 103). Зовсім неможливо повірити,
що зазнавши нападу, жінка, яку нібито так сильно на-
лякала погроза, що вона навіть боялася кричати (т.
2, а. с . 104), точно не знає, де та погроза прозвучала.
Показово й те, що на ставці віч-на-віч 10. IV. коли
кінцевий варіант звинуачення ще не був вироблений,
Блохіна зовсім не згадувала про погрозу пляшкою
(т. 1, а. с. 51). Її пояснення на суді, що про пляшку
вона говорила, але тому що я її ображав і цим зхви-
лював, не помітила недогляду в протоколі (т. 2, а. с.
113), не відповідають істині. Ми з Блохіною справді
під час очної ставки обмінялися «люб’язностями». Я,
почувши її вигадки, назвав її «кадебісткою», «шлю-
хою», а вона казала: «Я добре знаю, хто ти такий.
Такі, як ти, не повинні по радянській землі ходити».
Але на весь час записів у протокол свідчень Блохі-
ної, я як «кривдник» був виведений із кабінету в
коридор; Блохіна і слідчий Іванов хвилин 20 залиша-
лися там удвох і писали, що хотіли. Коли мене вве-
ли, протокол очної ставки Блохінової був уже підпи-
саний, і слідчий ласкаво провожав її словами: «Таня,
ти ж не забудь зайти згодом, як ми домовлялися».
(Чому «Таня», а не «гр. Блохіна», чому «ти», звідки
така скоро виникла приязнь із «потерпілою»? Може
розучуючи ролю, також на брудершафт випивали?).

Таким способом, виходячи з того, що 1) фраза
про пляшку, приписана мені, безглузда своїм змістом
і навіть не створює прямої загрози; 2) Блохіна плута-
лася, говорячи про те, де я вимовляв ту фразу; 3)
Блохіна не згадувала її на очній ставці; 4) ніхто біль-
ше цієї погрози не чув, а я цю вигадку категорично
заперечував, — слідство і суд не мали ніяких підстав
включати вигадану погрозу в обвинувачення, а потім
у вирок. На це Верховний суд ЯАРСР не може не
звернути уваги, тому що мова йде про нехтування
азів кримінального законодавства — побудови цен-
трального моменту звинувачення тільки на непослі-
довних і нічим більше не підтверджених тверджен-
нях заявника («потерпілої»).

Тепер про гамір і крики, що ніби роздавалися в
кімнаті 28 при «спробі зґвалтування». Я послідовно
свідчив, що в кімнаті були лише розмови нормаль-
ним голосом і шепотом, не було жодних криків, сту-
ків, голосних заперечень, закликів на допомогу. Адже
Блохіна не дурна: вона не могла знати моменту поя-
ви міліції і боялася настрашити мене. Як я свідчив,
при найменшій спробі заінсценізувати насильство (не-
сподівані крики, стукання) я, зрозумівши ролю Блохі-
ної, негайно вийшов би з кімнати і сам звернувся б
до чергового адміністратора з заявою про провока-
цію, щоб попередити фальшиву заяву Блохіної. Вона
це, звичайно, розуміла і тому мовчки протягала час.
(Взагалі ж, тут організатори облави допустили про-
мах: треба було домовитись про якийсь невтральний
сигнал, з якого Блохіна зрозуміла б, що міліція вже
під дверима, і почала б кричати. Через те що ще не
всіх інакодумців у СРСР перетворили, на криміналь-
них злочинців, цей момент, як і взагалі негативний
досвід моєї, по суті проваленої, справи, напевно, бу-
де врахований і вивчений.

Що ж говорить про гамір і крики Блохіна? Тут ба-
чимо знов звичну для Блохіної плутанину і навіть
повну зміну концепції, радикальну різницю свідчень
на слідстві від свідчень на суді. На слідстві Блохіна
послідовно (хоч і плутаючись у деталях) твердила,
що вона голосно кричала, кликала на допомогу. Ось
ці свідчення: «Я кричала...» (допит 9. IV. —т. 1, а. с.
17); «Відчувши, що сили мене опускають, почала кли-
кати на допомогу» (допит 10. IV. вдень — т. 1, а. с.
39-41); «Я почала кричати, кликати на поміч. У цей час
у двері постукали» ставка віч-на-віч 10. IV. — т. 1, а.
с., 51); «Коли він притиснув мене (хворою лівою ру-
кою! — В. Ч.) до ліжка, я кричала: «Поможіть, відій-
ди, пусти». Я кричала досить голосно, повинні були
чути в № 29 і інших близьких», «до нього не доходи-
ли мої просьби і крики», «я кликала на допомогу»
(протокол, зладжений в КДБ і фальшиво датований
10. IV. — т. 1, а. с. 42-47).

Але тут трапилось грубе непогодження. Гамору
і криків ніхто не чув, крім Азаренко і Ковальчука.
При чому чергова плуталась і говорила навіть не про
крики, а про гамір і розмови, а капітан міліції, що
проводив налетом, «почув» під дверима таке, проти
чого навіть Блохіна примушена була заперечити (про
свідчення цих «свідків» — далі). Слідчий допитав 5
сусідів Блохіної з кімнати № 29 (сусідньої), № ЗО
(прилягаючої до адміністраторської, з якої начебто
все «чула» Азаренко, № 19 (напроти кімнати Блохі-
ної) — див. свідчення Трофімової (т. 1, а. с. 68-69),
Наумової (а. с. 70-71), Мащенко (а. с. 74-75), Баранюк
(т. 1, а. с. 132-133), Кольчуґіної (т. 1, а., с., 134-135).
Згідно із свідченнями Азаренко (т. 1, а., с., 21), у її
присутності були також опитані міліцією мешканці
кімнати № 27, сусідньої зліва. Із ближчих сусідів не-
допитаними виявився таємничий Лук’янов, який ле-
жав за кілька сантиметрів від місця «бороїьби» за
тонкою стінкою... Так ось всі допитані чи опитані
однаково відповіли, що абсолютно нічого не чули.
Пояснити це часом міцного сну перед ранком, як на-
магається це зробити вирок неможливо. Чутність у
старому, розсохлому дерев’яному готелі дуже велика.
Це підтвердили в суді ст. адміністратор готелю Ґрі-
шанова — «Між кімнатами в готелі дуже велика чут-
ність» — і адміністратор Крікунова, які повідомили,
що звичайну розмову чути навіть з кімнат одного по-
верха в кімнати другого (т. 2, а. с. 109-110). Бороть-
ба і крики, розмальовані спочатку Блохіною, розбу-
дили б і мертвого. Це підтверджує і свідок Мащенко:
«Ніякого гамору, тим більше криків і стуків, із сусід-
ньої 28 кімнати я не чув. Від голосного стукання я
пробудився б... Якщо б почув голосні крики про по-
міч, я неодмінно вийшов би з кімнати і поглянув би,
що там діється, або сказав би про це адміністраторо-
ві. Але цієї ночі нічого подібного не чув»(т. 1, а. с.
74-75). Звичайно ж, такого невигідного свідка до суду
не викликали, хоча це було нескладно (Мащенко пра-
цює в Мирнинському р-ні).

Свідок Трофімова з кімнати навпроти, допитана
також тільки на попередньому слідстві і зумисне не
викликана до суду (вона живе в сусідньому бунтарсь-
кому р-ні, не тільки «криків, розмов, плачу не чула»
і «ніч провела спокійно, хоч спала не так уже міцно,
десь о 4 годині ранку пробуджувалась і погасила сві-
тло». Вона ще й підтвердила, що, коли в готелі буває
справжній гамір, його дуже добре чути і спати вона
не може. Так, наприклад, попередньої «ночі з 7 на 8
квітня» із-за гамору в якійсь кімнаті вона «цю ніч
провела безсонно», так що, бачимо, міцним сном во-
на не володіє (т. 1, а. с. 68-69).

Зрозумівши, що варіант з голосними криками про
поміч «не грає», Блохіна в суді робить чергове саль-
то-мортале із своїми свідченнями. Замість криків про
допомогу, звернених до чужих, з’являються тільки
голосні слова, звернені до мене, які могла випадково
почути з коридору Азаренко, яка не спала, але не мо-
гли чути сплячі у сусідстві мешканці. До речі, у суді
при подачі вияснень Блохіна навіть про голосні сло-
ва до мене не згадувала (т. 2, а. с. 103), про них Бло-
хіна заговорила тільки пізніше, відповідаючи на на-
відне питання прокурора: «Я голосно говорила до
Чорновола: «Геть, пусти, не займай, рятуйте!». Але
не кричала, бо боялась, що він ударить мене пляш-
кою. Крім того, боялась розголосу. Тут же готель,
живеш з людьми, спілкуєшся. Я ж хотіла тут жити
лишитися» (т. 2, а. с. 104).

Ось тепер як! За версією попереднього слідства,
Блохіна, взиваючи про допомогу, не боялась ні
пляшки, що спокійно стояла на столі («ніяких спроб
узяти пляшку Чорновіл не робив», — сказала вона в
суді — т. 2, а. с. 105), ні розголосу. А тепер раптом
настрашилась...

Ось це слова Блохіної в суді:...«Чому не кричала
— це ж зрозуміло, мені по-жіночому було соромно»
(заувага 54). На це слідувало зовсім закономірне за-
питання адвоката: невже менше соромно бути зґвал-
тованою (а до цього, за твердженням Блохіної, за-
лишилось «3-4 секунди»), ніж покликати на допомогу?

Як не дивно, але не дивлячись на неодноразові
заяви Блохіної в суді, що вона не кричала і не клика-
ла на допомогу, відображені навіть у протоколі суду,
у вироку залишилася фраза, механічно перенесена
безвідповідальними суддями із обвинувального ви-
сновку: «Блохіна, відчувши, що самій їй не справити-
ся з Чорноволом, почала кричати».

[Це один абсурд, пов’язаний з вигаданими крика-
ми. Змінивши в суді свідчення, заявивши тепер, що
вона тільки голосно зверталась до мене, тому що бо-
ялась гамору і розголосу, Блохіна разом з тим пов-
торює фразу, вигадану для попереднього слідства:
«Геть, пусти, не займай, рятуйте!». Виходить тепер,
що за допомогою звертається до самого «ґвалтівни-
ка»!

До речі, ні на однім з допитів Блохіна не говори-
ла, шо під час «боротьби» зі мною вона плакала. Не
сказала вона такого і в суді. Якщо ж повірити Аза-
ренко, то та з коридору «чула» не тільки плач, а «ри-
дання»...

Думаю, що логічну необґрунтованість і супереч-
ність свідчень Блохіної (і вироку) про це, що відбува-
лося в кімнаті 28 готелю до прибуття міліції, я впов-
ні довів. Нагадую, що версія вироку про «спробу
зґвалтування» побудована в основному на цих фаль-
шивих свідченнях, які розсипаються при першій спро-
бі серйозної аналізи.

***

Тепер про те, як створена для Блохіної «консуль-
тантами у зґвалтуванні» версія підтверджується пока-
зами свідків.

Про дійсно об’єктивні свідчення мешканців готе-
лю я вже писав. Про них нічого не згадує обвину-
вальний висновок, цих свідків не викликали до суду,
їхні свідчення виявились непотрібними, навіть шкід-
ливими.

Зате вирок уважав можливим спертися на свід-
ченнях чергової готелю Азаренко, безумовно підказа-
ними їй збоку. У суді Азаренко сказала: «Переходячи
будити мешканців з кімнати № 22, я почула жіночий
голос з кімнати № 28: «Геть, пусти, не займай!». Я
зрозуміла, що вона плаче і що хтось до неї чіпляєть-
ся. Я розгубилася і вирішила подзвонити в міліцію»
(т. 2, а. с. 107). На попередньому слідстві вона роз-
мальовувала події мальовничіше: начебто вона три
рази підходила до 28-ї кімнати з інтервалами в де-
кілька хвилин — і кожний раз чула все те ж саме, на-
віть ті ж самі слова жінки (начебто там грала застря-
гла платівка! Див. т. 1, а. с. 117). Але все ж і в суді,
і раніше на попередньому слідстві Азаренко заявля-
ла, що будь-яких погроз чоловічим голосом вона не
чула (чула тільки спочатку, що я читав вірші). Не чу-
ла вона і кликання на допомогу: «Слів про допомогу
я також не чула» (т. 1, а. с. 117). Чому ж вона так
«розгубилась» (а на попередньому слідстві вона вига-
дувала, що навіть тремтіла від страху)? Що перешко-
джало їй при такій звичайній для адміністратора з 15-
річним стажем досить невинній ситуації «приставан-
ня» і досить спокійній на неї реакції («не займай!» і т.
п.) постукати в двері й попросити чоловіка вийти?
Що було в накресленій нею (хай вигаданій) ситуації
такого небезпечного (адже ні погроз, ні криків на до-
помогу!), що треба терміново було викликати мілі-
цію? Не надто переконливе пояснення появи в готелі
міліції, не правда ж?

Виручаючи Азаренко, ст. адміністратор готелю
Ґрішанова заявила в суді: «При наших порядках при
будь-яких порушеннях... викликаємо міліцію» (т. 2, а.
с. 109). Вона розраховувала на те, що вночі в готелі
начебто лишається сама чергова. Але Ґрішанова го-
ворить неправду, її спростовують покази свідка Тро-
фімової, оголошені в суді. Вона посвідчила: «В ніч з
7 на 8 в готелі вночі було особливо гамірно. До яко-
їсь кімнати приходила навіть чергова, щоб попереди-
ти розгаласованих сусідів. Цю ніч я провела безсон-
но» (т. 1, а. с. 69).

І на попередньому слідстві, і в суді Азаренко не-
одноразово заявляла, що при гаморі в кмнаті 28 бу-
ла сама і тільки тому покликала міліцію: «Я була са-
ма і тому постукати в двері не зважувалась» (т. 2, а.
с. 107); «Я була сама» (т. 2, а. с. 108). А на допиті 14.
IV. слідчий вигадав для неї навіть жалібну ноту: «Все
це прекрасно чула і, почуваючи себе одинокою-самою
у такому великому готелі, настрашилась» (т. 1, а. с.
118). Так наче Азаренко працює в готелі не 16 років,
а 16 днів...

На перевірці ж «самітність» Азаренко виявилась
безсоромною брехнею. І розкрив її випадково не хто
інший, як учасник облави капітан міліції Ковальчук,
звичайно, цього не бажаючи. Ось його свідчення на
слідстві: «Коли ми увійшли до готелю, то там зустрі-
ли чергових готелю — Азаренко і другу, прізвища не
уточнював» (т. 1, а. с. 36-38). В суді Ковальчук ска-
зав те ж саме: «Ми з Алексеєвим заходимо до готе-
лю, зустрічаємо «горничних» (заувага 84 до протоко-
лу). Правда, суддя Слєпцов, фабрикуючи протокол
суду, це місце викинув, але не завважив, що правда
вилізла в іншому місці протоколу, де Ковальчук, від-
повідаючи на запитання, говорить: «З нами було дві
жінки» (т. 2, а. с. ПО).

Таким чином Азаренко не чула ні погроз, ні криків
про допомогу, до того ж була не сама, а з другою
черговою. Так хто ж підказав її викликати міліцію
(якщо вона, звичайно, не була в засідці без будь-яко-
го виклику) і навчив, що говорити на виправдання
такого виклику? Чи не той таємничий мешканець із
кімнати № 29, що перебував за стінкою і не був допи-
таний ні слідством, ні судом?

Дивно, що із трьох співробітників міліції, перши-
ми, що зайшли у кімнату, де начебто відбувалася
«спроба зґвалтування», слідство допитало тільки
двох, а в суді був тільки один капітан Ковальчук, що
керував облавою. Про міліціонера Алексеєва сказали,
що він виїхав у село на якутський національний пра-
зник Ісеах і розшукати його не вдалось, хоч суд пере-
носився з ЗО травня на 4 липня і вже працівника мілі-
ції розшукати, здавалось би не важко. З третім увій-
шовшим до кімнати міліціонером взагалі сталось
неймовірне: він цілковито перестав існувати, зник як
особа. Коли на допиті 9. IV. 80 Ковальчук свідчив,
що в кімнату разом з ним увійшли міліціонери Алек-
сеєв і Анхкехва (т. 1, а. с. 36), то в суді він уже гово-
рив: «Зі мною разом у кімнату зайшов Алексеєв» (т.
2, а. с. ПО). Але ж з Ковальчуком у кімнату заходив
не один, а два міліціонери. Так свідчив я, так говори-
ла на попередньому слідстві Блохіна (т. 1, а., с., 17).
Так свідчили міліціонери Куліков і Бугаєць, що зай-
шли в кімнату пізніше, так говорив Алексеєв, назива-
ючи те ж прізвище Анхкехва. Але на суді Алексеєв
не з’явився, а Бугаєць і Куліков раптом посвідчили,
що до кімнати спочатку зайшли двоє — Ковальчук
і Алексеєв (т. 2, а. с. 111-112). Коли міліціонери при-
гадали їхні давніші свідчення, Бугаєць в суді нерадо
відповів: «Напевно, у кімнату заходив з Ковальчуком
і Алексеєвим Анхкехва» (заув. 102), але в протоколі
суду суддя переробив цю фразу на наступну: «Не мо-
жу точно сказати, чи заходив міліціонер Анхкехва
у кімнату» (т. 2, а. с. 111). Ковальчук же вперто сто-
яв на тому, що в кімнату з ним зайшов тільки Алек-
сеєв, відмовляючись пояснити свої попередні свідчен-
ня відносно Анхкехви. Ніякої згадки про Анхкехву
немає ні в обвинувальнім висновку, ні у вироку.

Чому?

Цілковите промовчування про надзвичайно важ-
ливого свідка, намагання довести, що його й зовсім
не було, дає можливість зробити два припущення.
Або третьою особою, що зайшла після стукання у
кімнату Блохіної, був дійсно міліціонер на прізвище
Анхкехва, який згодом відмовився давати фальшиві
свідчення і був тихенько із «справи» відсунений. Або
третім був зовсім не співробітник місцевої міліції
Анхкехва, а переодягнений у міліцейську форму каде-
біст.

Прошу звернути увагу на наступну надзвичайно
важливу обставину. В суді к-н Ковальчук категорич-
но твердив, що від’їжджаючи зі мною з готелю, він
одного члена міліцейського наряду лишив у кімнаті
Блохіної для збереження слідів злочину, як цього
обов’язково вимагає закон (т. 2, а. с. ПО). Підтверди-
ла це і Блохіна, що залишилась у кімнаті (т. 2, а. с.
114). Але на запитання, кого саме з міліціонерів
він залишив, Ковальчук несподівано відповів: «Не
можу пригадати» (т. 2, а. с. ПО), що зовсім неймовір-
но. Що ж поможемо Ковальчукові пригадати, вихо-
дячи з матеріялів справи. Міліціонери Куліков і Буга-
єць у суді, а міліціонер Алексеєв на попередньому
слідстві свідчили, що вони троє, а також капітан Ко-
вальчук від’їхали разом зі мною з готелю до відді-
лення міліції (т. 1, а. с. 68; т. 2, а. с. 111, 112).Отже
з Блохіною в кімнаті залишився п’ятий учасник обла-
ви, що спочатку проходив під прізвищем Анхкехви,
а в суді взагалі «скасований». Цей чоловік знаходив-
ся сам на сам з Блохіною понад дві години аж до
першого допиту «потерпілої» о 8 годині ранку. Як-
що це був кадебіст, то саме він поміг утомленій за
нелегку «трудову» ніч провокаторці вигадувати для
першого протоколу попередню версію, що стала по-
тім кістяком зфабрикованого звинувачення '(уже тут
з’явилась безглузда фраза про пляшку, перебігання
з ліжка на ліжко, обривання ґудзиків та ін.). Для
встановлення правди виявлення і допит цієї особи, що
таємниче зникла із «справи», видається абсолютно не-
обхідним.

Таким чином, із трьох осіб, що начебто підійшли
на виклик Азаренко до дверей Блохіної і першими
туди ввійшли, в суді появився один капітан Коваль-
чук, що розв’язало йому руки. Важко встановити, на
якій стадії операції був залучений до змови черговий
помічник начальника Мирнинської міської міліції,
може, в останній час, коли я пішов у кімнату Блохі-
ної (поширювати коло поінформованих осіб передча-
сно було, звичайно, небажано). Але фактом залиша-
ється те, що він постійно і зловмисне, хоч і плутано,
мене обмовляв, при чому робив це з підкресленою
озлобленістю. Єдиний із свідків він в суді підвищу-
вав голос, намагався мене образити, а суддя цього
«не помічав».

Що ж «почув» свідок такого сорту, підійшовши до
дверей? Ось як викладає свідчення Ковальчука в суді
протокол суду: «Звідтіля доносився крик і плач жінки,
хтось говорив: «Мовчи, а то будеш покалічена». Я
голосно постукав. Почулося «не займай». Потім две-
рі відчинили» (т. 2, а. с. 109). Але вся річ у тому, що
нічого подібного Ковальчук у суді не говорив. До
протоколу суду цю фразу суддя переніс із протоколу
допиту Ковальчука 9. IV. (див. т. 1, а. с. 57), додавши
тільки потрібне для вироку слово «голосно». На цю
злочинну підробку протоколу (а скільки їх було!)
суддя Слєпцов пішов , тому, що потрібно було наве-
сти свідчення Ковальчука хоч у будь-якій одностай-
ності, бо він у разі суду виявив чималу здатність до
вигадування, приписуючи мені репліки і вигадуючи
обставини, нерідко взаємовиключаючі.

В дійсності ж Ковальчук у суді спочатку сказав
(цитую точну стенограму): «Постукав потихеньку.
Там чути «Відчепися, відчепися!». Тоді я крикнув:
«Якщо зараз не відчинете, двері будуть вивалені!».
Двері відчинили » (заував. 85). За декілька хвилин,
відповідаючи адвокатові, Ковальчук говорив уже
інакше: «Коли я підійшов до дверей і постукав, то по-
чув «Відчепись від мене, стукають » (заув. 95).

Але навіть «потерпіла» і кривосвідок Азаренко ні-
чого подібного не підтверджують. Блохіна ні разу не
свідчила, що хтось погрожував виламати двері або
що вона говорила «Відчепись від мене, тому що сту-
кають». Із-за дверей вона чула єдине слово «міліція».
Ніяких моїх погроз, у тому числі «скалічити» Блохі-
ну, не чула Азаренко, що підійшла разом з міліцією,
не підтвердила їх і Блохіна. Показово, що мої «по-
грози»Ковальчук, обрусілий білорус, начебто чув по-
російському, хоч матеріалами справи багаторазово
підтверджується, що я говорив з Блохіною тільки
рідною мовою (так, українську мову чула під двери-
ма Азаренко).

Але як не дивно, чіткіше від усього розкриває
фальшивість свого начальника присутній разом з ним
міліціонер Алексеєв. Хоч на його свідченнях також
відбились настанови «розкриття ґвалтівника», все ж
свідчення Алексеєва більш самостійні, ніж у решти
міліціонерів і в ряді випадків правдиві. На поперед-
ньому слідстві Алексеєв свідчив: «Ми втрьох (згадай-
те випарованого в суді Анхкехту — В. Ч.) підійшли
до дверей, і Ковальчук відразу постукав у двері, за
дверима нічого не було чути. Хвилин через дві двері
відчинили, і ми увійшли в кімнату» (т. 1, а. с. 66-68).
Звичайно, з такими правдивими свідченнями Алексе-
єв у суді був не на місці — і його відіслали «святкува-
ти». Одначе на клопотання адвоката його свідчення
в суді оголошувалися.

Цікаво встановити, звідкіля з’явилася приписана ме-
ні Ковальчуком фраза, яка увійшла навіть до вироку:
«Мовчи, інакше будеш скалічена», яку Ковальчук на-
чебто почув під дверима, в той час як Азаренко чула
тільки «відчепись», а міліціонер Алексеєв не почув ні-
чого. На попередньому слідстві Ковальчук свідчив:
«Громадянка пояснила, що чоловік їй ввесь час по-
грожував, промовляв слова: «Ти знаєш, хто я? Я
однодумець Сахарова — і якщо ти не перестанеш
кричати, то я тебе скалічу» (т. 1, а. с. 37). Повто-
рив він цю незвичайно важливу для розуміння справ-
жньої суті моєї «справи» фразу і в суді, і при цьому
знов посилаючись на Блохіну: «Я нічого не знав про
існування Чорновола, що в наш час є така категорія.
Блохіна мені говорила, що Чорновіл погрожував їй:
«Я однодумець Сахарова, якщо ти не перестанеш
кричати, я тебе скалічу» (заув. 89 до протоколу). Ось
кінець цієї цікавої погрози, начебто і почув Коваль-
чук під дверима.

Чи вигадав цю фразу під час слідства сам Коваль-
чук чи її дійсно вигадала Блохіна, встановити важко.
У всякому разі, потім Блохіна і її консультанти зро-
зуміли, наскільки безглуздо виставляти академіка Са-
харова і його однодумців бандою насильників і хулі-
ганів. Блохіна в суді на запитання, чи говорила вона
щонебудь подібне Ковальчукові, почала викручувати-
ся, що він «не так її зрозумів»(зауваження 90).Але всіх
цих вигадок про Сахарова і його однодумців навіть
не внесли до протоколу суду, а до вироку запхали
тільки обривок фрази з погрозою «скалічити».

Тепер про стукання у двері. На попередньому слі-
дстві у показах Ковальчука і Алексеєва воно було не-
голосним або нормальним. Так спочатку говорив у су-
ді й Ковальчук. Але в суді потрібно було довести,
що сусіди Блохіної міцно спали і тому не чули начеб
[того], що діялось у кімнаті 28. Через те суддя поста-
вив Ковальчукові навідне запитання, чи був стук у
двері «досить голосним», на що кмітливий «свідок»
охоче відповів, що він прямо таки вдарив у двері й
навіть кричав, що має намір їх ламати. Надмірності
усунули, а «голосний» стук для показу «міцного пе-
редранкового сну» сусідів перенесли у вирок.

Це не єдиний випадок, коли суддя Слєпцов, еле-
ментарно порушуючи закон, підказував Ковальчуко-
ві відповіді, приводячи його плутані свідчення до
одностайности. Після виступу Ковальчука в суді з по-
ясненнями суддя не допустив допиту його учасника-
ми процесу, а почав зачитувати свідчення Ковальчу-
ка на попередньому слідстві, «уточнюючи» на ходу
навідними питаннями потрібні звинуваченню місця.
Так з’явився «голосний стук». Так виникли сумніви
Ковальчука, хто відповів на його стук у двері. Рані-
ше він без сумніву говорив, що відповів чоловічий го-
лос. Але це не улаштувало «потерпілу», яка заявила:
«Я кликала на допомогу, тому я крикнула: «Хто?»,
(т. 1, а. с. 46). Тому суддя, що в усьому орієнтувався
на Блохіну (точніше на тих, які стояли за її спиною),
зачитавши свідчення Ковальчука про чоловічий голос
(зауваж. 83 до протоколу). І Ковальчук відразу «за-
сумнівався»: «Чи чоловічий голос, не пам’ятаю, схо-
же на чоловічий (це мій запис), в протоколі ж з’яви-
лося: «Точно не можу сказати, який голос кричав:
«Хто там?», чи то чоловічий, чи то жіночий, не па-
м’ятаю» (т. 2, а. с. 110), а у вироку поставили без сум-
нівів: «На запитання Блохіної «хто?» — відповіли:
«МІЛІЦІЯ».

(Ось так вона і ліпилась моя «справа»...).

Тепер про те, що «побачили» такі «свідки», як Ко-
вальчук чи Азаренко, увійшовши приблизно о 5 год.
ЗО хв. до кімнати 28 готелю «Вілюй». Що вони мо-
гли б побачити, якщо б дивились очима чесних лю-
дей, я описав у попередньому розділі. Але ж дивили-
ся через окуляри майбутнього звинувачення і «поба-
чили» те, що було потрібне для звинувачення. Одна-
че трапився казус. Силкуючись говорити однаково за
однією інструкцією, вони й режисери спектаклю забу-
ли ту немаловажну обставину, що до кімнати вони
заходили не одночасно і обстановка повинна була мі-
нятись. Першими в кімнату увійшли Ковальчук,
Алексеєв і третя не встановлена особа в міліцейській
формі. «Через деякий час» (т. 1, а. с. 118), «не відра-
зу» (там же), «після міліції»(т. 2, а. с. 108), «через дві
або три хвилини» (зауваж. 69 до протоколу), згідно
з її свідченнями, зайшла Азаренко (тому твердження
вироку, що Азаренко увійшла разом з Ковальчуком,
являється підтасовкою). «Через 5-7 хвилин», як гово-
рив у суді Куліков (т. 2, а. с. 111), або «хвилин за 3-
5», як визначив Бугаєць (т. 2, а. с. 112), до кімати
увійшли ці два міліціонери.

І ось виявляється, що всім, хто входив Чорновіл
по черзі демонстрував одягання штанів, процес, на
який потрібні секунди... Виходить, що почав я демон-
страцію ще при самій Блохіній, почувши стук. За її
свідченням, я після стукання одягнув штани ще до
приходу міліції, лише «не вспів застебнути» (т. 1, а. с.
46). Але ось появляється Ковальчук, і я знов почи-
наю робити це, що я начебто зробив ще при самій
Блохіній: «Чорновіл скоро одягав штани» (т. 2, а. с.
110). Повторення одягання придалося для того, щоб
продемонструвати Ковальчукові під штанами «трико
синього кольору» (якого я взагалі не мав, а мав, як
видно із речевих доказів, білі кальсони, яких ні Бло-
хіна, ні Ковальчук бачити звичайно ж не могли,
тому що я був одягнений). Тонке спортивне трико си-
нього кольру було потрібне, щоб пом. начальника
міської міліції....................................

.........................(т. 2, а. с. 110). Хай ви-
бачать мені можливі читачі цієї скарги, що я повто-
рюю оці гидкі вигадки представника радянської вла-
ди. Але істина від сорому дорожча. Так от, начебто
продемонструвавши Ковальчукові чоловіче синє три-
ко і все таке інше я начебто натягнув на все це шта-
ни і «сів на ліжко» (т. 1, а. с. 37).

Міліціонер Алексеєв, який зайшов разом з Ко-
вальчуком, одначе ні синього трико, ні чогонебудь
............. ні одягання штанів не побачив. Прав-
да, він також не точний, коли говорить на допиті:
«Коли ми увійшли, то чоловік застібав штани і по-
чав говорити...» (т. 1, а. с. 68), можливо, він так ви-
тлумачив те, що я поправляв дещо висунену сорочку.
Але все ж свідчення Алексеєва настільли розходили-
ся із свідченнями його начальника, що за не досить
гострий зір його не покликано на суд і вислано на
свято...

Але ось «після міліції», «за 2 або 3 хвилини» захо-
дить Азаренко. Здавалось би, що із штаньми давно
наведено повний порядок, вони і одягнені, і застеб-
нуті. Та де там! Адже Азаренко також прикликана
внести свою лепту до звинувачення. І тому заявляє:
«Чоловік сидів на лівому ліжку, штани спущені, по-
чав їх одягати» (заув. 70 до протоколу). Отже, для задо-
волення свідка Азаренко я проробив операцію із
штаньми вже сидячи... Усвідомивши, що виходить
якийсь абсурд (та й ми з адвокатом звертали на це
увагу), суддя не знайшов кращого виходу, як підро-
бити протокол суду, де записано, що Азаренко бачи-
ла тільки, що я застібав штани. Але ж, якщо вірити
міліціонерові Алексеєву, вони й були застебнуті до
появи Азаренко. Крім того, суддя не добачив — і в
іншому місці протоколу залишилася фраза: «Я не па-
м’ятаю, на що натягав штани Чорновіл» (т. 2, а. с.
108). Отже, все таки «натягав».

Але «сага про штани» на цьому не закінчується.
За 3-5 (чи за 5-7) хвилин на порозі кімнати з’явля-
ються міліціонери Куліков і Бугаєць, що чергували
на вулиці. Щоб непідводити начальство, щось про мої
штани треба скачати і їм. Тому Куліков заявляє, що
Чорновіл «хоч і був у штанях», але поправляв ши-
ріньку» (не вспів, як бачите, за 7 хвилин). Потім він
раптом додає: «Під ними було неначе трико синьо-
го кольору» (т. 2, а. с. 111). Виручав свого начальни-
ка, нема що казати! Тільки яким чином він
побачив це мітичне «трико» під штаньми, залишаєть-
ся загадкою. Не інакше як ясновиди і чародії заве-
лись у Мирнинській міліції. А напарник Кулікова Бу-
гаєць «побачив», що Чорновіл у цей час заправляв
штани» (т. 2, а. с. 112).

Шкода, що на цьому організовані відвідини кімна-
ти Блохіної майбутніми «свідками» закінчились — і
мені не довелось «натягати» чи «застібати» штани ще
декілька разів. Усю цю брючну епопею із штаньми
можна було б сприйняти як кепську анекдоту, якщо б
на таких же анекдотичних «доказах» не був побудова-
ний увесь мій вирок, а п’ять років, не були б відчут-
ною реальністю...

Така ж безумовна договореність при описі обста-
новки в кімнаті Блохіної помітна в усьому, хоч«свід-
ки» що погано засвоїли ролі, багато плутаються. Те
ж, що із штаньми, трапилося з моїм взуттям: хто б
і коли не входив у кімнату, всі начебто бачили мене
босим. Тільки Куліков «бачив» таке лише на поперед-
ньому слідстві, коли разом з Бугайцем списував свід-
чення з однієї шпаргалки, а в суді він мене «взув»,
зміркувавши, що зайшов у кімнату пізніше решти.
За такою ж договореністю міліціонери «побачили»
на підлозі біля ліжка одежу Блохіної, хоч її там не
було, а самої Блохіної «голі ноги». Але «бачили» во-
ни все так неоднаково, що без підробки протоколу
суду не обійшлося. Чого варті, наприклад, такі свід-
чення Азаренко, точно мною записані в суді: «У неї
було ніби голе тіло і труси» або «Вона сиділа на ліж-
ку, оголені ноги, це, і в колготках» (зауваження 71 до
протоколу), але в протоколі ні трусів, ні колготок не
залишилося,а тільки «оголені ноги, прикриті покрива-
лом». Або ось свідчення Алексеєва на попередньому
слідстві: «видно було, що вона без трусів, тому що
на стегно її було накинене покривало» (т. 1, а. с. 68).
Але як це «видно було» крізь покривало, зрозуміти
важко. Це вже свідчення типу «синього трико»... Під-
роблені навіть мої свідчення. У вироці стоїть: «Коли
Блохіна зняла з себе джінси, колготки і труси, не ба-
чив». Я ж говорив, що колготки і труси вона зовсім
не знімала, вони весь час були на ній. Вона була без
джінсів, але в довгій кофті типу халата (за такий йо-
го і взяв Ковальчук) (Див. т. 2, а. с . 100 — мої свід-
чення в суді).

А ось як розказують свідки про те, що начебто ле-
жало біля ліжка. «Колготки, труси, рейтузи», — нази-
ває Ковальчук (т. 2, а. с. 110). Алєксеєв говорить
інакше: «По-моєму, на підлозі лежали рейтузи і щось
із постільних речей» (т. 1, а. с. 68). А Азаренко гово-
рить: «Не пам’ятаю, що саме» (т. 2, а. с. 108). Кулі-
ков: «Чи то колготки, чи то рейтузи»(т. 2, а. с . 111).

Насправді, ніякої одежі Блохіної на підлозі не бу-
ло, і це підтверджується головним для установлення
істини документом «справи» — протоколом огляду
місця події і прикладеними фотографіями (т/ 1, а. с.
5-11). На підлозі протокол огляду фіксує тільки жіно-
чі туфлі під столом (вони дійсно були) і ґудзики (я їх
не бачив) — і більш нічого. Зрозумівши, що вона і її
«свідки» попалися на брехні, Блохіна в суді почала
викручуватися. Мовляв, у неї не було запасної одежі
й залишений для охорони «слідів злочину» міліціонер
дозволив їй одягнути одежу, що лежала на підлозі.
Він же начебто дозволив їй поправити постіль, яка
зсунулася, наводити порядок на столі (звідси, мовляв,
відтиски її пальців на пляшці) і ін. (т. 2, а. с. 114).

Тільки зовсім неграмотні юридично люди або до
краю тенденційно настроєні могли серйозно прийма-
ти такі аргументи. Поперше, важко повірити, що доч-
ка військового аташе вирядилася в далеку дорогу, не
взявши навіть зміни білизни. До речі, запасна верхня
одежа лежала в кімнаті на видності: на лівому ліжку і
на стільці біля нього (частинно це видно на залучених
до справи фотографіях місця події). Наступного дня
Блохіна явилася на ставку віч-на-віч від голови до ніг
одягнена по-іншому, джінсів на ній не було. А вона
у суді говорила, що із-за браку одежі «джінси я одя-
гнула відразу ж» (т. 2, а. с. 114). Подруге, є свідчення
капітана Ковальчука в суді: «На місці події я залишив
одного міліціонера, дав вказівки, щоб зберіг місце
випадку» (т. 1, а. с. 110). У даному випадку не вірити
брехливому капітанові немає підстав. Мене на мілі-
цію дійсно відвозило чотири міліціонери з п’яти уча-
сників облави. Крім того, Ковальчук зробив так, як
робиться в таких випадках завжди (інша річ, кого са-
ме він залишив). Неймовірно, щоб залишений саме
для охорони слідів міліціонер пішов на найгрубше
порушення вказівок і дозволив «потерпілій» чомусь
усунути сліди нібито вчиненого мною злочину.

Насправді, протокол огляду місця події з прикла-
деними фотографіями вірно відтворює ту обстанов-
ку, яку я бачив, виходячи з кімнати Блохіної. В дано-
му випадку цей протокол є головним документом,
домінуючим над рештою доказів, до того ж супереч-
них. Показово, що протокол огляду дає картину, яка
повністю відповідає моїм поясненням у суді. Звертає
на себе увагу і те, що ні слідством, ні судом не допи-
таний міліціонер, залишений начебто для охорони
слідів події, не встановлена навіть його ідентичність.
Тому указання вироку на те, що Блохіна у нижній ча-
стині була повністю роздягнена, а її одежа валялась
на підлозі, являється неправдивим.

Тепер про плач Блохіної і розмови в її кімнаті пі-
сля появи міліції. Не зважаючи на дбайливе «редагу-
вання» протоколу суду, я не знайшов ні в ньому, ні
в своїй точній стенографії ані однієї згадки самою
Блохіною про те, що вона плакала до або після поя-
ви міліції. Нема цього ні в протоколі ставки віч-на-
віч, ні двох дійсних допитів 9 і 10 квітня. Звідки взя-
ли Азаренко і Ковальчук плач і навіть ридання, почу-
ті ними в коридорі, треба запитати їхньої совісти, до-
пустивши існування у них такої. До речі, говорячи
про те, що вона побачила вже у кімнаті, Азаренко
сказала: «От я не знаю, чи плакала вона чи не плака-
ла» (зауваж. 72 до протоколу), одначе до протоколу
ця невигідна судові заява не потрапила. Проте немає
в протоколі і слів Азаренко про те, що Блохіна пла-
кала, — і у вироці без найменших підстав записано,
ніби Азаренко бачила заплакану Блохіну. Якщо віри-
ти вирокові, Ковальчук говорив у суді, що Блохіна
була «вся заплакана». Одначе нічого подібного немає
ні в протоколі суду, ні в моїй точній стенограмі. От-
же, вирок знову бреше навіть без підкріплення не-
правдивими аргументами. Ковальчук говорив тільки
про те, що чув крик і плач із коридору, але цього не
підтвердила ні сама Блохіна, яка заявила, що не кри-
чала із-за страху перед розголосом, ні міліціонер
Алексеєв, який нічого в кімнаті не чув. Міліціонер
Алексеєв заявив, що Блохіна «закривала обличчя»
(т. а. с. 68), але це більше скидалося на імітацію пла-
чу, ніж на самий плач. А міліціонер Куліков сказав
у суді: «Чи то плакала, чи то хникала» (т. 2, а. с.
НІ). Але на вивченні із шпаргалки свідчення Куліко-
ва і Бугайця ледве чи варто звертати увагу.
А тепер про розмови в кімнаті після приходу мі-
ліції. За ті короткі хвилини, що я там перебув, їх бу-
ло мало. Тільки Ковальчук розмальовує, ніби в моїй
присутності Блохіна жалілась на мій напад, розпові-
дала деталі. Все це брехня. До виведення мене з кім-
нати Блохіна не сказала ні слова, тому навіть фор-
мальних підстав для придержання мене в цей момент
не було. Це підтверджує Азаренко: «При мені Блохі-
на нічого не говорила» (т. 2, а. с. 108). Правду гово-
рить Алексеєв: «Коли ми увійшли, то чоловік почав
говорити, чому прийшли, на якій підставі» (т. 1, а. с.
68). Я давав аналогічні свідчення, ще не будучи зна-
йомий із свідченнями Алексеєва. Мені відповіла Аза-
ренко вже згадуваною вище фразою про «гамір і
плач». Азаренко вірно свідчить, що я запитав Блохі-
ну: «Невже ти плакала?», але та не відповіла. Тоді я
заявив, що все це зумисне зроблена провокація, і ме-
ні запропонували йти за міліціонерами.

Цікаво, що у вигадках Ковальчука проскочила
фраза: «Блохіна розповіла, що Чорновіл її зґвалту-
вав» (т. 2, а. с. 110). Не «намагався», а саме «згвалту-
вав». Зовсім можливо, що вона йому так і сказала,
але вже після того, як Алексеєв,Бугаєць і Куліков від-
вели мене, а Ковальчук і «міліціонер ІКС» ще зали-
шились. У своїй заяві, написаній, очевидно, зараз по
моїм відході (без неї не можна було починати розслі-
дування), Блохіна прямо пише, що я її зґвалтував,
«стосуючи при цьому силу, погрози і завдаючи їй ті-
лесні пошкодження» і вимагає для мене «якнайсуво-
рішої міри покарання» (ст. 117 передбачає навіть роз-
стріл: ось про що спершу мріялось організаторам
провокації). Тільки потім, попавши на медексперти-
зу і зрозумівши, що версія із зґвалтуванням не прой-
де, Блохіна почала викручуватися, з робленою наївні-
стю пояснюючи свою першу заяву тим, що порахува-
ла себе зґвалтованою, бо я своїм «намаганням» обра-
зив її жіночу гідність (якої, до речі, вона начисто поз-
бавлена, якщо погодилася взяти участь у такого роду
провокації!). Невже ж викриття у перший день роз-
слідування злочинного наклепу Блохіної (за таке су-
дити годиться!) не було б достатнім для об’єктивно-
го суду, щоб із сумнівом поставитись і до наступної
версії «намагання» і не приймати з абсолютним дові-
р’ям вигадки Блохіної?

♦ ♦♦

Залишилось прослідити питання про речові докази
і висновки експертів, якими фігурує вирок.

Якщо б моя справа була звичайною криміналь-
ною справою, то при елементарному збереженні бук-
ви закону всі переведені в справі експертизи суд пови-
нен був би оголосити недійсними, а їхні висновки не
міг би визнавати доказами, тому що при переведенні
експертиз були грубо порушені вимоги закону, а саме
ст. ст. 184, 185, 193 і 194 КПК РРФСР. Мені не ого-
лошено постанов про призначення експертиз, я не
мав через те можливости оцінити компетентність ек-
спертів і поставити їм необхідні, з моєї точки зору,
питання, мене не знайомили після проведення експер-
тиз з їхніми висновками і тим самим не дали можли-
вости підняти питання про переведення доповняючих
і повторних експертиз. Адже все це закон гарантує.
Я взагалі не знав аж до закінчення слідства, що в
справі переводилися взагалі будь-які експертизи. І
всю цю наругу над законом суддя, обов’язаний бути
сторожем закону, назвав у вироку «деякими незначни-
ми порушеннями норм КПК, що не поменшують до-
казового значення висновків експертиз»!

Що це не так, видно на прикладі судово-медичної
експертизи, тому що мені вдалося добитися виклику
до суду експерта Кобелєва, який переводив її, — і він
у суді радикальним чином змінив або уточнив ви-
сновки експертизи, перетворивши її із знаряддя зви-
нувачення у засіб оборони.

Перше всього, експерт назвав у суді час переве-
дення ним судово-медичної експертизи щодо дослі-
дження «тілесних пошкоджень» на тілі Блохіної, то-
му що у висновку експертизи цей дуже важливий по-
казник чомусь бракував. Експерт сказав у суді, що
оглядав Блохіну «по 10-ій годині ранку 9. IV. 80»
(т. 2, а. с. 108), що об’єктивно підтверджується інши-
ми матеріялами справи (допит Блохіної переводжено
до 9.30 ранку — див. т. 1, а. с. 16, а після експертизи
з участю Блохіної переводжено огляд місця події,
який закінчився на 11 годину ранку).

Подруге, відповідаючи на питання адвоката про
час заподіяння Блохіній цих «пошкоджень», чомусь
не вказаний у висновках експертизи, експерт заявив,
що синяк на стегні Блохіної на час огляду був досить
старим і з’явився «в межах 8-14 годин до огляду, а
малі (цієї кваліфікації раніше у висновках експертизи
не було) садна на грудях — від 4 до 8 годин» (т. 2, а.
с. 108, і заувага 75 до протоколу). Це надзвизайно
важливо, бо переносить появу синяка на нозі Блохі-
ної на проміжок від 8 години вечора до другої годи-
ни ночі, тобто він появився задовго до моєї появи у
кімнаті Блохіної о 4 год. 30 хв. ночі, міг виникнути
навіть до приходу Блохіної до ресторану, у всякому
разі не пізніше перебування Блохіної у квартирі Івачо-
ва. Як підтвердив експерт у суді, цей незначний синяк
міг постати від випадкового зудару з будь-яким твер-
дим предметом. Правда, і тут не обійшлося без під-
робки в протоколі суду злочинного характеру (суд
має право умотивовано не погодитися із висновком
експерта, але не має права переробляти його), і межі
утворення синяка чомусь обмежені «8-9 годинами»
(т. 2, а. с. 108, зауваж. 75 до протоколу), замість
«8-14 годин», як двічі в суді підтвердив експерт, але
це все ж не наближуєутворення синяка до подій у кім-
наті Блохіної, а тільки звужує проміжок його заподі-
яння. Тому зовсім незрозуміло, яке право мав суд
приписувати мені у вироку заподіяння Блохіній цьо-
го «пошкодження» і посилатися при цьому на виснов-
ки експертизи. Або коли судять звинуваченого в кри-
мінальщині політзасланого, то в дію приходять за-
мість звичайних законів закони тайги, право сильно-
го?

Тепер про садна на грудях. При допиті експерта
в суді виявилось, що вони «малі». Експерт навіть при-
пустив ідентифікацію їх з подряпаними нігтями 4-ох
пальців однієї руки (заувага 76 до протоколу). На-
решті, експерт уповні змінив безумовно нав’язаний
йому раніше висновок, що ці подряпини могли бути
заподіяні тільки сторонньою особою, і зробив НОВИЙ
висновок, що їх могла заподіяти собі й сама потерпі-
ла (т. 2, а. с. 107).

Згідно з висновком експерта в суді, заподіяння ма-
лих подряпин накладається на час від 2 години ночі
до 6 години ранку. Саме в цих границях часу Блохі-
на щезла кудись на 10-15 хвилин раніше, ніж явитися
до мене з запрошенням, а при кінці того періоду, ко-
ли мене відвела міліція, залишалася у своїй кімнаті
сам на сам з невстановленою особою у міліцейській
формі. Очевидно, в один із цих проміжків часу і були
зроблені нею самою або з сторонньою допомогою
малі подряпини (жаль було білого кадебівського ті-
ла...) з метою грізніше мене звинуватити.

Експерт Кобелєв підтвердив також ту обставину,
що в його присутності слідчий Кічін 9. IV. взяв у ме-
не нігті для переведення біологічної експертизи з ме-
тою встановити, чи я заподіяв знайдені у Блохіної
подряпини (зауваж. 77 до протоколу). При сучасних
можливостях науки вона спроможна дати відповідь на
таке питання. Одначе у справі не виявилось не тільки
висновків такої експертизи, але навіть згадки про її
призначення. Тільки на моє клопотання суд зажадав
від прокуратури і залучив до справи постанову про
взяття нігтів і самі зразки. Залишається неясним, чи
призначалась експертиза взагалі, а якщо признача-
лась, то куди заховали її висновки.

Усе викладене доказує, що вирок без найменшої
підстави посилається на висновки судово-медичної
експертизи і що взагалі експертизи, переведені з гру-
бим порушенням процесуальних норм, не в стані без
додаткової перевірки в суді зробити правильні ви-
сновки.

Зовсім незрозуміло, чому у вироку стверджується,
що мою провину доказують висновки дактилоскопіч-
ної експертизи, яка знайшла на пляшці сліди пальців
Блохіної, а на склянках — мої (т. 1, а. с. 139-147). По-
перше, експертизу переводжено з тими ж грубими по-
рушеннями процесуальних норм і в суді її не переві-
рено. Подруге, якщо навіть абстрагувати від цієї об-
ставини, то висновки експертизи не звинувачують, а
виправдують мене. Вони підтверджують мої свідчен-
ня, що саме Блохіна була ініціатором розпивання ви-
на в її кімнаті й сама наливала його в підсунені мною
склянки. Те, що на склянці Блохіної добре не відби-
лися сліди її пальців, моїх свідчень не заперечує, то-
му що сама Блохіна говорить, що брала склянку в
руки, «пригубила і поставила набік» (т. 1, а. с. 45).
Азаренко також свідчить, що, переходячи мимо 28
кімнати, чула «звуки склянок» (т. 2, а. с. 108). Навряд
щоб Чорновіл цокався сам з собою? Так в чому ж,
постає питання, звинувачують мене висновки дакти-
лоскопічної експертизи?

Вирок посилається на висновки трасологічної ек-
спертизи про те, що ґудзики, вилучені на місці події,
тотожні з ґудзиками на сорочці Блохіної і що вони
відділені від сорочки шляхом обривання (т. 1, а. с.
148-152). Ну і що з того? Є на ґудзиках відтиски мо-
їх пальців? Або чи є ще будь-які докази, крім твер-
джень неодноразово пійманої на брехні Блохіної, що
я їх обривав? Ні, звичайно. Згідно з протоколом
огляду місця події, було знайдено два ґудзики: один
під ліжком, другий — під столом. Але коли це було
знайдено? Зараз після події? Протокол огляду складе-
ний хитренько, без визначення часу, що незаконно.
Але встановити час огляду неважко з матеріалів
справи. Азаренко, яка чергувала до 9 ранку, заявила:
«Місця події при мені не фотографували» (т. 2, а. с.
108). Називає приблизний час і Блохіна: «Сорочку фо-
тографували вже, коли я вернулася із медекспертизи,
десь коло 12 години» (зауваж. 58 до протоколу). Ме-
не привозили до готелю для огляду і фотографуван-
ня моєї кімнати № 4 (але не кімнати Блохіної!) коло
11-ої. Отже, Блохіна мала не менше 5-ти годин для
«підготовки» до оглядин, при чому перших дві годи-
ни вона перебувала в своїй кімнаті з аж надто підо-
зрілою особою. Можна було не тільки два ґудзики
відірвати.

Правда, є свідчення Ковальчука і його підлеглих
міліціонерів Кулікова і Бугайця (пригадаймо: свідчен-
ня вони вивчали із шпаргалки), начебто вони бачили
ґудзики на підлозі ще ранком, увійшовши в кімнату.
Але ці свідчення тільки допомагають викрити брех-
ню. Ковальчук був при мені в кімнаті хвилин 7, Буга-
єць і Куліков — хвилин 2-3. Останні відійшли разом
зі мною, Ковальчук залишився на декілька хвилин і
потім також прийшов до кімнати № 4 (моєї). Ніхто
з них при мені не лазив на чотирьох під ліжко і під
стіл, де, згідно з протоколом огляду, найдено ґудзи-
ки, а інакше їх побачити міліціонери не могли. До то-
го ж Бугаєць і Куліков «бачили» ґудзики на підлозі
«поряд із джінсами і рейтузами», тобто зовсім не
там, де ґудзики знайшли при огляді (див. т. 1, а. с.
60,62; т. 2, а. с. 111,112). Все пояснюється просто. Ка-
пітана Ковальчука запросили на огляд місця події,
хоча прізвища його в протоколі огляду й нема. Але
він сам сказав у суді: «Фотографування і огляд слід-
чою групою були при мені» (зауваж. 98). Переводив
огляд слідчий Іванов (т. 1, а. с. 5). Він же відразу ж
після закінчення огляду від 10-11 ранку 9. IV. допиту-
вав Ковальчука (т. 1, а. с. 36) і останній уже добре
знав, що на підлозі були ґудзики, а «для користи
справи» збрехав, що бачив їх ще ранком. А Куліков
і Бугаєць писали свої свідчення, сидячи за одним сто-
лом, за складеним для них Ковальчуком папірцем
тільки об 11 годині наступного дня (їхні протоколи
зовсім ідентичні, аж до ортографічних помилок —
див. т. 1, а. с. 58-62).

Таким чином, висновки трасологічної експертизи
самі по собі нічого не доказують. До того ж експер-
тиза переводилася з тими ж найгрубшими порушен-
нями КПК РРФСР, що й попередні, і повинна бути
признана недійсною.

Нарешті, криміналістична експертиза слідів накла-
дення (т. 1, а. с. 340-345). Якщо б мене познайомили
з постановою про назначення цієї експертизи, як цьо-
го вимагає закон (ст. ст. 184 і 185 КПК РРФСР), я
зробив би такі зауваження, що ні один шануючий се-
бе експерт не погодився б робити за такими матеріа-
лами висновків. Адже в постанові слідчого значиться
пряма брехня: «Будучи затриманий 9 квітня відразу
ж на місці злочину і доставлений у міліцію, у нього
були вилучені його речі — його спідня білизна, труси,
кальсони і сорочка, а в потерпілої Блохіної — її кол-
готки безрозмірні — для переведення експертизи на-
кладення слідів»(т. 1, а. с. 107). Хоча створена слід-
чим Кічіним фраза і не блищить грамотністю, із неї
все ж видно, що предмети одежі від мене і від Блохі-
ної начебто взято відразу ж, по свіжих слідах. На-
справді ж, як видно із протоколів вилучення, які є в
справі, колготки у Блохіної вилучено тільки 10. IV.
у другій половині дня, а мою білизну тільки 14. IV.
80 (т. 1, а. с. 97,98). До моменту вилучення білизна
була на власниках, що зовсім знецінює її для експер-
тизи (наприклад, із-за необмежених можливостей під-
міни). Але ж експерт цього не знав!
Згідно з висновком експертизи, поодинокі волокна
білої бавовни, знайдені на колготках, належать до
дуже поширеного типу і навіть не можуть бути зі-
дентифіковані з рештою вилучених у мене предметів
(у мене все було біле). Невідомо, з чим стикалися
колготки Блохіної впродовж 1,5 доби до вилучення.
Важлива також заввага експерта, що «речові докази
упаковані без збереження правил упаковки», тобто
могли стикатися між собою або з посторонніми пред-
метами вже після вилучення. У зв’язку з відміченими
грубими порушеннями при вилученні й упакованні
одежі, а також у зв’язку з неточними висновками ек-
спертизи мені навіть немає необхідности висловлюва-
ти сумнів, чи не були поодинокі волокна з моєї бі-
лизни штучно перенесені на колготки Блохіної, що
при заданості результатів слідства у моїй справі не
здається нереальним.

Ніяких інших експертиз у справі не переводилось,
хоч біологічна експертиза вилучених у мене нігтів і
подряпин на грудях Блохіної для звинувачення або
виправдання мене була б аж надто важливою.

Також не звинувачують, а в окремих випадках ви-
правдують мене речові докази, які є у справі. Так, ви-
ключені в мене кальсони білого кольору спростову-
ють брехню Ковальчука, що начебто бачив, як я одя-
гав штани, і спортивне трико синього кольору під
штаньми, якого ні на мені, ні між моїми особистими
речами не виявилось. Ці ж кальсони, що були на ме-
ні під час події (їх бачили при особистому обшуку в
міліції і при оглядинах у лікарні), доказують брехли-
вість послідовних тверджень Блохіної на попереньо-
му слідстві, що я знімав, а при стуку в двері одягав
тільки штани і труси (т. 1, а. с. 16-17, 42-47, 39-41,51).
Тільки в суді, почувши мої заперечення, Блохіна по-
чала називати також кальсони (т. 2, а. с. 105). Коли
їй вказали на цю суперечність, Блохіна примушена
була признатися: «Я не дивилася, що він одягав, я не
бачила» (зауваж. 91 до протоколу). А до цього ж «ба-
чила»! Це доказує ще раз, що ніяких моїх роздягань
і одягань у кімнаті Блохіної не було.

Нічого не доказує і огляд джінсів Блохіної, на
яких знайдено незначні відриви замка (до речі, у ви-
року допущена істотна помилка: згідно з оглядом,
обрив з правого боку становить усього 1,5 см. (т. 1,
а. с. 110), а не 5 см., як у вироку . Ніяких вказівок на
те, що обриви свіжі, нема. Як встановлено в суді,
джінси куплені за півроку до приїзду Блохіної до
Мирного, дуже приношені (т. 2, а. с. 105; зауваж. 59
до протоколу), також незначні надриви могли бути
раніше і користуванню джінсами не перешкоджали.
Крім того, в порушення ст. 102 КПК РРФСР у про-
токолі огляду джінсів не вказано часу його переве-
дення. Але на суді Блохіна сказала, що це робилося
при огляді місця події (т. 2, а. с. 105), тобто між 10-11
годинами ранку. Одначе джінси Блохіна одягнула ще
ранком після мого відходу: «Джінси я відразу наділа»
(т. 2, а. с. 114). і до огляду вони декілька годин були
на ній. А під час оглядин її «попросили зняти джінси,
але я попросила залишити їх мені» (т. 2, а. с. 105). І
«речовий доказ» відлетів на Україну. Через те, що до
огляду джінсів від події минуло майже 5 годин і
джінси ввесь час були на Блохіній, розглядати їх як
речовий доказ неможливо. До речі, залишений для
охорони слідів події міліціонер не мав ніякого права
дозволяти Блохіній одягати джінси, тим більше, що
у неї була інша верхня одежа.

Ніяких інших речових доказів, крім джінсів, а та-
кож забраних для експертиз моєї білизни, колготок і
сорочки Блохіної, двох склянок і пляшки вирок не
називає.

Як бачимо, ніяких речових доказів або висновків
експертиз, дійсно мене звинувачуючих, у справі не-
має. Навпаки, частина з них заперечують версію
псевдопотерпілої і мене виправдовують.
***

Попередній і судовий розгляд зфабрикованої на
мене справи проводився без збереження об’єктивно-
сти, повноти і всесторонности, начебто гарантованих
усім радянським громадянам, що підпали криміналь-
ному переслідуванню (ст. 20 КПК РРФСР). Неодно-
разові прямі відхилення від правових норм я згаду-
вав вище в перебігу аналізи звинувачення, тому тут
лише підсумовую їх:

1.	Порушено положення ст. 13 КПК РРФСР про
презумпцію невиновности. Це проявилося не лише в
слідчих діях і висновках, позначених печаткою зада-
ности і грубої тенденційности, але навіть терміноло-
гії слідчих документів: з моменту задержання я був
названий «злочинцем», навіть не почата розслідуван-
ням подія називалася «злочином», факт довершення
якого признавали безсумнівним. Особливо показовий
у цьому відношенні протокол огляду місця події, то-
му що його склали слідчі Іванов, Кічін і пом. проку-
рора м. Мирного Глазунов між 10 і 11 годинами ран-
ку 9. IV. 80, тобто ще навіть до пред’явлення мені
постанови про затримання, коли я формально не був
навіть запідозреним. Цитую цей документ, показовий
для характеристики об’єктивности радянських слід-
чих органів («посадили», так в чомусь «звинуватимо»:
«Ліжко, на якому Чорновіл намагався зґвалтувати
Блохіну», «ліжко, де відбувалася боротьба за оволо-
діння Блохіною Чорноволом», «вигляд ліжка після
довершення злочину» і т. п. (т. 1, а. с. 5-12).Чи це не
доказ, що прокуратура Мирного була зв’язана пев-
ними вказівками, а результати слідства визначені на-
перед?	/

2.	У попередньому розділі відмічені найгрубші по-
рушення КПК РРФСР про порядок вилучення речо-
вих доказів і переведення експертиз, що не давало
права розглядати висноки експертиз як дійсні докази.
3.	В порушення ст. 102 КПК РРФСР у протоко-
лах не вказувалось часу проведення слідчих дій. Це
давало можливість приховати заношені до «справи»
заднім числом корективи, а також та обставина, що
в початковий період після «події» слідчі органи і мі-
ліція дали можливість провокаторці і її консультан-
там скласти фальшиві звинувачення. Зразки невказа-
ного часу проведення огляду місця події, речей Блохі-
ної, часу вилучення предметів одежі, переведення ме-
дичного огляду і ін. вказані вище.

4.	Викрилися випадки прямої підробки документів
слідства і внесення їх до справи заднім числом.

Підробленими виявилися дві постанови про пред’-
явлення мені висновків експертиз, фальшиво датова-
ні 10 травня, а, насправді, пред’явлені 22 травня після
оголошення постанови про закінчення слідства, що
робило безглуздим їхнє окреме пред’явлення.

Особливо показовий у пляні фабрикації протокол
допиту Блохіної, начебто переведеного слідчим Іва-
новим 10. IV. 80 від 9 год. 15 хв. до 10.15 хв. ранку.
Ознайомлюючися з матеріялами справи, я звернув
увагу, що відповіді Блохіної виготовлені з явним ура-
хуванням матеріялів слідства, які на рано 10. IV. ще
не існували (наприклад, моєї заяви до прокуратури
від 13. IV, де я викладав дійсні обставини події і ін.).
Крім того, цей протокол вигідно відрізнявся від реш-
ти протоколів допитів Блохіної 9 і 10 квітня і ставки
віч-на-віч увечорі 10 квітня, де Блохіна складала свід-
чення неповно і суперечливо. Тут же малювалася кар-
тина «злочину» з усіма подробицями і готовими фор-
мулюваннями, без будь-яких змін перенесена потім
до звинувального висновку і до вироку. І терміноло-
гією і навіть стилістикою різко відрізнявся (у вигід-
ний для звинувачення бік) від інших допитів Блохіної
Івановим, у тому числі й датованих пізніше. Я звер-
нув також увагу, що за вказану в протоколі 1 годину
допит такого характеру і об’єму (протокол становить
12 сторінок густого друку на машинці — див. т. 1, а.
с. 42-47) провести неможливо, для цього слідчий по-
требував би як мінімум цілий робочий день. Нареш-
ті, виявилася ще одна пікантна обставина. У той же
самий час, коли Іванов начебто допитував Блохіну,
він в дійсності допитував інших осіб, що відбилося
у матеріялах справи. Так від 9.30 до 10 ранку 10 квіт-
ня Іванов допитував свідка Трофімову (т. 1, а. с. 68-
69), а від 10.00 до 10.15 — свідка Афанасьєву (т. 1, а.
с. 72-73). Цим підробка викрита остаточно.

Виникає питання, де і хто складав цей базовий
протокол, створюючи за Блохіну остаточну версію
звинувачення (яку, як ми бачили вище, вона погано
вивчила)? Згідно з матеріалами справи, вже за два дні
після «події» Блохіна з Мирного відлетіла в Якутськ
(див. її заяву слідчому від 11. IV. — т. 1, а. с. 112),
звідси через кілька днів відлетіла скоріше всього до
Києва (на суд же вона прилетіла з Києва, а не із Аш-
хабаду, де начебто жила). Десь у Якутську або в Ки-
єві й роблено остаточні формулювання, а потім їх да-
тували заднім числом, щоб додати «аромат свіжо-
сти», близькости до події, але через недбальство вста-
вили до «справи» в дуже невідповідному місці, так що
цей протокол допиту накрив собою дійсні допити,
які переводив слідчий Іванов. Дуже показово, що з
протоколу суду старанно усунули всі згадки про цю
фабрикацію, хоч і я, і адвокат говорили про неї в су-
ді декілька разів (див. наприклад, зауваження 43 до
протоколу суду). А на моє клопотання з приводу ав-
тентичности підробленого протоколу (т. 2, а. с. 49-52)
суд навіть не виніс ухвали (зауваження 113 до прото-
колу).

5.	В перебігу слідства грубо порушена ст. 158 КП-
К РРФСР про допит свідків окремо з ужиттям «захо-
дів для того, щоб свідки в одній і тій же справі не по-
розумівались між собою».

Допитані в суді міліціонери Куліков і Бугаєць
змушені були підтвердити, що слідчий Кічін допиту-
вав їх в один і в той же час і в одній кімнаті, де вони
сиділи поруч, спілкувалися між собою: «уточнювали
час, перекинулися кількома словами» (т. 2, а. с. 111,
112). Збігається також час допитів, вказаний у прото-
колах (т. 1, а. с. 58-60, 60-62). І хоч Куліков у суді го-
ворив: «Ніхто ні в кого не переписував, заготівлі ніх-
то не давав», а Бугаєць сказав: «Писали самі» (т. 2, а.
с. 111,112), фальшивість цих тверджень легко доказу-
ється текстами їхніх свідчень, де 1,5 сторінки одного
й другого протоколу вповні збігаються, аж до грама-
тичних помилок. Суд залишив навіть без ухвали моє
клопотання про переведення текстологічної експерти-
зи (т. 2, а. с. 59), але й без неї ідентичність текстів са-
моочевидна, адже збігається все — від першого до
останнього слова. При цьому обидва міліціонери
повторили у дещо стиснутому вигляді, але також по-
дібними або ідентичними висловами версію свого на-
чальника капітана Ковальчука, допитаного напере-
додні. Не виключено, що й списували вони із шпар-
галки, зладженої Ковальчуком (якщо не самим слід-
чим Кічіним).

І після цього прямо таки сенсаційного викриття
вирок суду насмілюється стверджувати «брак змов-
лення або змови, як твердить Чорновіл» (у даному
конкретному випадку я говорив про змовлення), по-
силаючись на те, що в суді Ковальчук, Куліков і Бу-
гаєць допускали «деякі неточності у свідченнях», тоб-
то говорили не дослівно однаково. Це зовсім при-
родно, бо в суді доводилось говорити без шпаргалки
і дещо «свідки» призабули (брехати ж завжди склад-
ніше, ніж говорити правду). Але головні вигадки сце-
нарію (одягання штанів, одежа, що лежала на підло-
зі й ін.) міліціонери повторили із старанністю школя-
ра, що визубрив лекцію. Якщо врахувати, що кухня,
на якій готувалися ці свідчення, була повністю розкри-
тою, доводиться дивуватись нерозбірливості судді
Слєпцова, який обґрунтував свій вирок свідченнями
цих «свідків» — зубрил...

6.	Слідство не лише зумисне не перевело НИЗКИ
слідчих дій, які могли б перешкодити звинуваченню
(не допитані особи, які жили з Блохіною в одній кім-
наті, таємничий сусід з кімнати № 29 Лук’янов, мілі-
ціонер, який залишився з Блохіною у кімнаті № 28;
не долучений документ про хворобу руки у звинува-
ченого, хоч я питання про це ставив і ін.), але й при-
ховало уже переведені слідчі дії, зрозумівши, що вони
не на користь звинувачення. Яскравий приклад —
приховання постанови про вилучення у мене зразків
нігтів ддя біологічної експертизи, долученої до спра-
ви на моє наполягання разом з самими зразками
тільки судом (т. 2, а. с. 63-65). Нагадую, що опера-
тивне переведення такої експертизи 9 або 10 квітня
цілком перекреслило б безглузде звинувачення у за-
подіянні мною Блохіній якихось «тілесних пошко-
джень».

Думаю, були й інші слідчі дії (допит свідків і ін.),
вилучені із «справи», тому що це перешкоджало зви-
нуваченню, і це з часом виявиться.

7.	Продовжуючи звинувальну тенденцію слідства,
суд відмовив підсудному й адвокатові у клопотаннях,
спрямованих на усунення односторонности слідства.
Тому залишилися недопитаними ні слідством, ні су-
дом особи, без свідчень яких об’єктивне розслідуван-
ня неможливе. Це сусідка Блохіної по кімнаті Інно-
кентьєва і Кожевнікова, що проживала з нею до 4
квітня, якийсь Лук’янов із кімнати 29, обидві житель-
ки сусідньої зліва кімнати 28. А з декількох допита-
них слідством сусідів до суду не був викликаний ні
один, не дивлячись на клопотання мої і адвоката. А
ці ж свідки не тільки могли підтвердити, що нічого
не бачили й не чули, тобто, що ніякої «боротьби за
оволодіння» (користуючись термінологією мирнинсь-
ких служителів радянської Теміди) не було, а можли-
во, й інші обставини, звинувачам невигідні. Адже на-
віть випадково без бажання слідчого свідки Трофімо-
ва й Мащенко на попередньому слідстві дали свід-
чення, що заперечують свідчення чергової готелю
(див. вище). Не викликавши до суду ні одного меш-
канця готелю, судді для підтримки розгубленої Аза-
ренко нащось викликали до суду ще двох адміністра-
торів готелю, свідчення яких нічого нового справі не
дали.

Самі за себе говорять відмова суду прикласти да-
ні про фізичні параметри «ґвалтівника» і «бідної жер-
тви» (т. 2, а. с. 79-80), відмова залучити копію трудо-
вої книжки Блохіної (або ознайомитися з оригіна-
лом), що внесло б хоч яку-небудь ясність у до краю
плутані відомості про її особу, а значить про ступінь
довір’я до її свідчень. Відмовився суд перевірити ав-
тентичність фальшивого протоколу допиту Блохіної
начебто 10. IV. і т. д. (див. вище). Все це говорить
про суттєву неповноту судового слідства.

8.	Суд допустив істотне порушення ст. ст. 283, 286
КПК РРФСР при допитанні «свідка» Ковальчука. Пі-
сля подання ним пояснення замість допиту його що-
до окремих обставин учасниками процесу суддя Слє-
пцов почав оголошувати його свідчення на поперед-
ньому слідстві, «уточнюючи» їх у перебігу оголошу-
вання навідними запитаннями і обмеживши тим са-
мим можливості оборони зловити Ковальчука на су-
перечностях (про це також дивись вище).

9.	Посилання вироку на негативну характеристи-
ку мене як особи, зовсім не мотивована матеріалами
справи. У справі є винятково позитивна характери-
стика з останнього місця праці — ПМК-612 тресту
«Якутсельстрой», де я працював диспетчером. Інша
справа, що таку повністю об’єктивну характеристику
начальникові ПМК Давидові Шнаперові дозволили
видати, щоб прикрити його негарну ролю в «опера-
ції»: у відрядження він мене направляв за вказівками.
Але факт залишається фактом: і в праці, і в мораль-
ному пляні мене схарактеризовано позитивно. У
справі знайшлась фальшива негативна характеристи-
ка з попереднього місця проживання і праці — з села
Чаппанда Ленінського р-ну, підписана дрібним кар’є-
ристом головою сільради Мартиновим. Але в суді
мені вдалося розкрити моральне обличчя цього типо-
вого низового радянського керівника, уся принципо-
вість якого визначається дзвінком із вищеположеної
інстанції. Дещо раніше цей же Мартинов підписував
мені характеристику за той же період, з іншого при-
воду — у зв’язку з виїздом на відпустку. І вона була
цілком позитивна. Цю характеристику на моє клопо-
тання зажадали з Ленінської райміліції і її прилучено
до справи (т. 2, а. с. 85-86). У справі виявилося дві
прямо протилежні характеристики про одну і ту ж
людину, за один і той же період і за одним і тим же
підписом! У справі є ще негативна характеристика
мене як засланця, видана Ленінською райміліцією
(сел. Нюрба), але в ній робиться натиск на політичні
моменти, що до виставленого звинувачення відно-
шення не має. Ця характеристика також служить роз-
криттю змови проти мене: якщо я дійсно такий пога-
ний, то яким же чином я появився у відрядженні в
Мирнім, одержавши дозвіл від цієї ж Ленінської мі-
ліції? Адже, згідно з ВТК РРФСР, виїзд за межі ра-
йону заслання (у відпустку, у відрядження) дозволя-
ється тільки у виняткових випадках при наявності
абсолютно позитивної характеристики і спеціяльного
дозволу.

Повністю неправомірні посилання вироку на мої
попередні судимості. Обидві вони були політичними
і за характером звинувачення — ст. 187-1 і 62 КК УР-
СР (відповідно 190-1 і 70 КК РРФСР). Мене судили
за літературно-публіцистичні виступи опозиційного
характеру, а не за якісь побутові злочини. Тому твер-
дження вироку, що я «раніше суджений, одначе для
себе відповідних висновків не зробив і знову доконав
важкий злочин», ставить у ряд однорідних злочинів
ідейні розбіжності й «спробу зґвалтування», що не-
правомірно. Зрештою, якщо врахувати, за що мене
судили в дійсності, тоді таке зіставлення можливе,
але ж дійсні політичні причини суду дбайливо маску-
вались.

Нарешті, неправомірним являється посилання ви-
року на «стан сп’яніння» як обтяжуючу обставину,
про що я писав вище.

Тому, якщо виходити з цього, що з останнього
місця праці я маю позитивну характеристику, що ні-
яких побутових злочинів у минулому я не доконав і
жодних інших «обтяжуючих обставин» у справі нема,
і припустити на хвилину, що зфабриковане звинува-
чення правдиве, то й тоді вражає та обставина, яку
Кримінальний кодекс визначає як невідповідність тя-
гареві покарання за доконаний вчинок. Санкція пред’
явленої мені частини 1 статті 117 — від 3 до 7 років,
при чому мається на увазі довершене зґвалтування.
Мене ж судили з застосуванням ст. 15 КК, тільки за
«спробу», що безумовно пом’якшує міру покарання.
Всі ці обставини ніяк не в’яжуться з визначеним мені
5-річним строком ув’язнення, явно підказаним вима-
гаючому такого строку прокурору м. Мирного Ваві-
лову з боку і, до деякого ступеня, стандартним (та-
кож 5 років при подібній фабрикації одержав акти-
віст українського правозахисного руху Микола Гор-
баль).

Викладеного в цій точці прошу не розглядати як
прохання про зниження міри покарання. Я у пред’яв-
леному звинуваченні не винен і можу просити каса-
ційну інстанцію тільки про відміну вироку і припи-
нення справи та покарання винуватців обмови і фа-
брикації. Тут же я хотів відмітити тільки ще одну не-
відповідність літери закону, яка виявилася у невідпо-
відній звинуваченню мірі покарання.
10.	Надзвичайно істотним порушеннямКриміналь-
но-процесуального закону (ст. 264 КПК) є значна не-
повнота і завідома фабрикація протоколу судового
засідання. Я відкрив неодноразові випадки запису у
протокол не того, що «потерпіла» чи свідки дійсно
говорили в суді, а того, що їм допомогли сказати на
попередньому слідстві й що стояло в обвинувально-
му висновку. Чітко виявилася тенденція за допомо-
гою протоколу зробити свідчення лжесвідків, які по-
стійно плуталися, і «потерпілої» однаковими і тому
доказовими. В даному випадку виявилася не тільки
тенденційність, але й елементарна непорядність суд-
ді Слєпцова, який судив мене (до речі, мені безумов-
но спеціяльно призначили суддю-якута, хоч він, зви-
чайно, був маріонеткою в руках російської адміні-
страції, а взагалі якути ставилися до мене на заслан-
ні добре, чого не можна сказати про їхнє ставлення
до «росіян», тобто білих взагалі). Приклади фабрику-
вання протоколу я багаторазово наводив вище, по-
більшувати їхньої кількости покищо не буду, тому
що я подав 115 зауважень до протоколу суду і мене
ще не повідомлено, які з моїх зауважень прийняті. Я
вів у суді точну стенограму свідчень свідків і Блохі-
ної, тому всі мої зауваження дійсні. У випадку їх від-
кинення питання про злочинну підробку протоколу
суду буду ставити неодноразово.

♦ ♦♦

Відкидаючи «докази Чорновола про те, що він
став жертвою політичної провокації» (цитую вирок),
вирок штучно ділить свідків на таких, кого я начебто
вважаю провокаторами, і таких, яких я за таких не
вважаю, а потім заявляє, що свідчення перших під-
тверджуються свідченями останніх — і це, мовляв,
мене викриває. Цим приписують мені схему, якої я
не творив. Адже мова йде не про «клясичну» схему
змови, коли разом випрацьовується «стратегія і так-
тика», а потім втаємничені пляномірно здійснюють
задумане. Якщо б змова проти мене здійснювалася
за таким зразком, то в моїй «справі» не виявилось би
стільки кричущих суперечностей, стільки слідчого
«бруду», чітких слідів фабрикування, і нам з адвока-
том не вдалось би виграти цей процес, а ми його без-
сумнівно виграли (міра покарання значення не має,
адже вона була наперед визначена). Але для чистоти
виконання треба було не посередньо, а прямо втягну-
ти до «операції» багато людей, називати їм речі сво-
їми іменами, що неминуче привело б до розголосу, а
на таке не рішилися. Тому завчасно у змову була
втаємничина Блохіна і її невидимі попутники із КДБ.
Безсумнівно готували Блохіну до ролі провокаторки
завчасно, мабуть від кінця минулого року. Можливо,
для зустрічі з «милою землячкою» мене відрядили до
Мирного перший раз при кінці грудня, але відря-
дження перервалося на самому початку, тому що я в
дорозі важко захворів і приїхав до Мирного з темпе-
ратурою 40°.

Що ж стосується свідків, то на самому останньо-
му етапі змовники примушені були втягнути в змову
чергову готелю Азаренко, дуже не відповідну для ро-
лі, яка їй припадково припала, особу. Навряд чи вта-
ємничували завчасно у плян операції чергового по-
мічника міськвідділу міліції Ковальчука, йому підка-
зали лінію поведінки в останній момент, коли було
визначено, що саме на його чергуванні складається
сприятлива для провокації обстановка. • Підказали,
напевно, у загальних зарисах через його начальство,
розраховуючи, що міліціонер — свій брат, зорієнту-
ється на ходу (це далеко не перший випадок, коли К-
ДБ використовує до своїх брудних провокацій мілі-
цію, формально держбезпеці не підпорядковану, але
яка реально ходить перед кадебістами «на задніх лап-
ках»). Те, що Ковальчук виявився зовсім не найкра-
щим виконавцем і зовсім нікудишнім свідком, стосу-
ється вже його особистих якостей і не могло бути пе-
редбачене. Рядові міліціонери лжесвідчили за вказів-
ками начальства, втаємничувати їх у суть справи не
було необхідности. Мій начальник Шнапер посилав
мене у відрядження за «порадою» КДБ, переданою
прямо або через інші органи (наприклад, вказівку не
приймати мене на працю у райцентрі Нюрбі у свій
час розсилав до відділів кадрів установ Ленінський
райком партії, хоч ініціатива КДБ у цьому безсумнів-
на). Але кінцевої мети відрядження Шнапер міг і не
знати. Ще не до кінця ясна мені роля свідка Івачова,
хоч він все більше виписується як свідомий учасник
провокації, принаймні, у її завершальній стадії. За-
надто вже у всьому, включно з «дрібницями» (нав’я-
зування випивки, запропонована до готелю злощасна
пляшка і т. п.). його поведінка сприяла створенню по-
трібної ситуації. Думаю, його роля у провокації з ча-
сом виясниться. Невтральними людьми і об’єктивни-
ми свідками були шофер Докшін, начальник відділу
кадрів МЗПС Александров, допитані на попередньо-
му слідстві мешканці готелю Мащенко, Трофімова,
Наумова, Баранюк, Кольчугіна. Об’єктивність (але
тільки в суді) виявив експерт Кобелєв.

Через те що вирок намагався заперечувати наяв-
ність змови з політичних мотивів, я коротко підсу-
мую свої аргументи, в більшості вже згадувані вище.

Випадків роз’їздів політзасланих у відрядження за
останні роки я не знаю, хоча вів з іншими політза-
сланцями активне листування, збираючи матеріали
про політичне заслання у СРСР (зібраний великий
матеріал був знищений). Дла таких виїздів потрібний
особливий дозвіл міліції, акий видаєтьса при бездо-
ганній репутації засланца в очах властей. Яка була
репутаціа в мене, видно з характеристики мене як за-
сланця, яка є у справі. Само КДБ визначило мені ро-
лю одного з чільних дисидентів на Україні, що відо-
вразилося у пресі. Незадовго до першого виїзду до
Мирного була опублікована моя заява про вступлен-
ня до Української Гельсінкської Групи з закликом іти
за моїм прикладом, це збіглося з масовими репресі-
ями проти Української Гельсінкської Групи, бага-
тьом членам якої зфабриковано справи з криміналь-
ним звинуваченням. З такими даними і при такій об-
становці мріяти про вільний роз’їзд по Якутії і відві-
дини одного із значних міст Далекої Півночі не дово-
дилось (незадовго до цього, коли я ще жив уЧаппан-
ді, мені робили перешкоди навіть у відвідинах рай-
центру, хоч це законом дозволено, тому що пересу-
вання у межах адміністративного району засланцеві
не обмежено). Незадовго до арешту я був повністю
відрізаний від зовнішнього світу: у дружини вилуче-
но телефон, мені відмовляли давати міжміські розмо-
ви, перестали приходити листи. 1 при такій обстанов-
ці мене раптом без перешкод відпускають у далеку
подорож (крім Мирного у відрядженні був зазначе-
ний ще Ленськ, куди я не доїхав). Завдання відря-
дження було маленьке, у запчастинах за якими я їхав,
я нічого не розумів, за ними треба було посилати ме-
ханіка. Заговорив про відрядження мій начальник
Шнапер у перших числах квітня, якраз тоді, коли
Блохіна прибула до Мирного. Дозвіл на виїзд міліція
дала 4 квітня, коли Блохіна вже «вийшла» на Івачова,
до якого я повинен був явитися за запчастинами. У
готелі «Вілюй» 7 квітня мене без перешкод примісти-
ли за документом, який права на це без додаткової
довідки міліції (маршрутного листа) не дає. У моєму
посвідченні записано, що воно дійсне для території
Ленінського р-ну і придатне тільки для одержання
поштових переказів і посилок. «Випадкова» зустріч
Блохіної з Івачовим у вестибулі готелю, коли ми
йшли вечеряти до ресторану, явно підладжена. Більш
ніж туманні відомості про особу Блохіної, а також її
майже міжконтинентальні перелети за маршрутом
Київ-Середня Азія (?) — Якутія з погано виясненою
метою промовляють самі за себе. Невиясненим зали-
шається тільки питання, чи вона штатна співробітни-
ця КДБ (із якогось «постільного підвідділу»...), чи її
як дочку кадебіста (військового аташе в чужій держа-
ві) за благословенням татка затягнули до провока-
ції «на громадських засадах» (певна річ, не безплат-
но). Поведінка Блохіної у ресторані, куди вона з’яви-
лася зовсім несподівано у відповідь на з вигляду суто
формальне запрошення, а потім на квартирі Івачова
і в готелі була обдумано провокаційною. При цьому
провокацію здійснювано у двох напрямках: зваблю-
вати мене як мужчину і підстроюватися під мої пе-
реконання, тобто видавати себе за жінку, здібну роз-
мовляти на серйозні теми і разом з тим пофліртува-
ти з приємним їй чоловіком. Версія «спроби зґвалту-
вання» не могла бути розроблена самою Блохіною,
відчувається її розробка в юридичному пляні із спря-
муванням на створення повноцінних доказів (Блохіна
мене запрошувала до себе з вином, тому що потріб-
на була пляшка як засіб погрози; подряпини і синяк,
які звідкілясь появилися, повинні були обтяжувати
мою провину, підкреслювати насильство; відірвані
вже в мою відсутність ґудзики і надірваний замок на
джінсах повинні були підтверджувати «боротьбу» і т.
п.). Спрямовуючу руку відчувалось і в перебігу слід-
ства, при «підчищуваннях» версії, особливо помітно
це у фальшивому протоколі допиту Блохіної, не-
правдиво датованому 10 квітня. Приписувані мені
Блохіною політичні висловлювання свідчать про її
виразну зорієнтованість, неможливу для «пакувальни-
ці Ашхабадської швацької фабрики». До наведених
раніше прикладів додам ще її відповідь на запитання
прорурора в суді: «Чому ж Чорновіл все заперечує?».
Відповідь, до речі, пропущена в протоколі суду, зву-
чала: «Він же вважає, що він політзасланець, що всіх
політзасланців хочуть підвести під кримінальщину,
він прямо намагається викарабкатися, для цього й
голодівку оголосив». Оцінка не з позиції працюючої
дівчини, яка потерпіла від ґвалтівника, а з позицій
співробітникаКДБ (штатного чи позаштатного — не-
істотне). Аналізуючи випадок зі мною, не треба ні на
хвилину забувати, що він не одинокий: в умовах ре-
пресивного розгулу останніх місяців у відношенні до
інакодумців уже багато стали жертвами таких фабри-
кувань, особливо на Україні й особливо у відношен-
ні до учасників гельсінкського руху, до якого належу
і я.

Елементами змови проти мене треба вважати і
крайню необ’єктивність слідства і суду, і присутність
на моєму не значному, з кримінальної точки зору, і
до того ж формально закритому процесі кореспон-
дента газети (до речі, у вироку брехливо вказано, що
суд був відкритим, хоч у справі є постанова суду про
слухання справи на закритому засіданні), і непомірно
більший строк ув’язнення, і фабрикування протоколу
суду. Але про все це я докладно писав раніше.

Я добре розумію делікатне становище колегії кри-
мінальних справ Верховного суду Якутської АРСР,
яка буде розглядати цю касаційну скаргу. Але вам
зовсім не обов’язково торкатися політичних аспектів
моєї справи і вияснювати справжні причини мого за-
судження. Невідповідність висновків суду, викладених
у вироку, фактичним обставинам справи -така очевид-
на і мною вище доведена так вичерпно, що і без при-
тягнення «сторонніх» політичних моментів Верхов-
ний суд ЯАРСР має всі підстави, керуючись ст. 344
і 349 КПК РРФСР скасувати вирок у моїй справі із-
за відсутности суті злочину.

Із свого боку, у випадку винесення вами оправду-
вальної ухвали я, не міняючи своєї думки про дійсні
причини свого арешту і засудження, все ж буду вва-
жати версію змови з політичних мотивів юридично
відхиленою і не підлягаючою розголосу, а вирок
Мирнинського міськнарсуду у моїй справі просто су-
довою помилкою.

У випадку потвердження зфабрикованого вироку
ви, судді касаційної інстанції, доповните список орга-
нізованої проти мене КДБ змови.

27 червня 1980 р.

В. Чорновіл

24 червня 1980 року Судова колегія у криміналь-
них справах Верховного суду Якутської АРСР в скла-
ді головуючого Адріянова А. В. і членів суду Сєдих
К. П., Федорова П. П. з участю прокурора Яниґіна
І. Ґ. у відсутності адвоката і засудженого (таку при-
сутність закон допускає, і я про неї просив) проштам-
пувала вирок Мирнинського міськсуду, механічно пе-
реписавши у своїй ухвалі всі елементи вироку, ви-
ключивши тільки всяку згадку про мою версію полі-
тичної змови.

За минулий після подачі касації час мені стали ві-
домі нові факти, які доповняють образ організованої
кадебістської змови. Ось деякі з них:

1. Мирнинська прокуратура, яка мене заарештува-
ла, не повідомила сама про мій арешт сім’ю, як цьо-
го вимагає закон. Шо більше, два тижні десятки, те-
лефонних, телеграфних, письмових запитань дружи-
ни до Нюрби, Мирного, Якутська, Москви про те,
куди я щез, залишилися без відповіді, або дружині
відповідали ухильно і брехливо. Наприклад' началь-
ник ПМК-612 Шнапер, повідомлений про мій арешт
через кілька годин, відповідав на телефонні дзвінки
дружини і знайомих москвичів, що нічого не знає, і
радив звертатися до Мирнинської прокуратури, а
він прямо намагається викарабкатися, для цього й
голодівку оголосив». Оцінка не з позиції працюючої
дівчини, яка потерпіла від ґвалтівника, а з позицій
співробітникаКДБ (штатного чи позаштатного — не-
істотне). Аналізуючи випадок зі мною, не треба ні на
хвилину забувати, що він не одинокий: в умовах ре-
пресивного розгулу останніх місяців у відношенні до
інакодумців уже багато стали жертвами таких фабри-
кувань, особливо на Україні й особливо у відношен-
ні до учасників гельсінкського руху, до якого належу
і я.

Елементами змови проти мене треба вважати і
крайню необ’єктивність слідства і суду, і присутність
на моєму не значному, з кримінальної точки зору, і
до того ж формально закритому процесі кореспон-
дента газети (до речі, у вироку брехливо вказано, що
суд був відкритим, хоч у справі є постанова суду про
слухання справи на закритому засіданні), і непомірно
більший строк ув’язнення, і фабрикування протоколу
суду. Але про все це я докладно писав раніше.

***

Я добре розумію делікатне становище колегії кри-
мінальних справ Верховного суду Якутської АРСР,
яка буде розглядати цю касаційну скаргу. Але вам
зовсім не обов’язково торкатися політичних аспектів
моєї справи і вияснювати справжні причини мого за-
судження. Невідповідність висновків суду, викладених
у вироку, фактичним обставинам справи -така очевид-
на і мною вище доведена так вичерпно, що і без при-
тягнення «сторонніх» політичних моментів Верхов-
ний суд ЯАРСР має всі підстави, керуючись ст. 344
і 349 КПК РРФСР скасувати вирок у моїй справі із-
за відсутности суті злочину.

Із свого боку, у випадку винесення вами оправду-
вальної ухвали я, не міняючи своєї думки про дійсні
причини свого арешту і засудження, все ж буду вва-
жати версію змови з політичних мотивів юридично
відхиленою і не підлягаючою розголосу, а вирок
Мирнинського міськнарсуду у моїй справі просто су-
довою помилкою.

У випадку потвердження зфабрикованого вироку
ви, судді касаційної інстанції, доповните список орга-
нізованої проти мене КДБ змови.

27 червня 1980 р.

В. Чорновіл

24 червня /980 року Судова колегія у криміналь-
них справах Верховного суду Якутської АРСР в скла-
ді головуючого Адріянова А. В. і членів суду Сєдих
К. П., Федорова П. П. з участю прокурора Янигіна
І. Ґ. у відсутності адвоката і засудженого (таку при-
сутність закон допускає, і я про неї просив) проштам-
пувала вирок Мирнинського міськсуду, механічно пе-
реписавши у своїй ухвалі всі елементи вироку, ви-
ключивши тільки всяку згадку про мою версію полі-
тичної змови.

За минулий після подачі касації час мені стали ві-
домі нові факти, які доповняють образ організованої
кадебістської змови. Ось деякі з них:

1.	Мирнинська прокуратура, яка мене заарештува-
ла, не повідомила сама про мій арешт сім’ю, як цьо-
го вимагає закон. Шо більше, два тижні десятки, те-
лефонних, телеграфних, письмових запитань дружи-
ни до Нюрби, Мирного, Якутська, Москви про те,
куди я щез, залишилися без відповіді, або дружині
відповідали ухильно і брехливо. Наприклад^ началь-
ник ПМК-612 Шнапер, повідомлений про мій арешт
через кілька годин, відповідав на телефонні дзвінки
дружини і знайомих москвичів, що нічого не знає, і
радив звертатися до Мирнинської прокуратури, а
днів через 10 після мого арешту навіть відповів, що
мені трапилися дрібні неприємності, але в найближчі
дні я буду в Нюрбі й на праці.

Як бачимо, КДБ хотів просунути справу скоріше,
поставити громадськість перед доконаним фактом
мого засудження, випередивши можливі акції проте-
сту і солідарности. З матеріялів справи видно, що го-
ловні слідчі дії були закінчені за три дні, а вся решта
доповнюючих матеріялів (довідки, характеристики
і т. п.) були зібрані на кінець квітня. На початку трав-
ня мене вже пробували познайомити з матеріалами
справи, а Блохіну прикликали для познайомлення зі
справою 6. V. 80. Блохіна прилетіла з Києва на ви-
клик для участи в суді вже 20 травня. Одержавши
мою справу від слідства 26 травня, прокурор з Мир-
ного того ж дня передав її до суду, а голова Мир-
нинського місксуду Слєпцов того ж дня призна-
чив слухання у мінімально допустимий трьохден-
ний строк (звичайно справи лежать у суді по кілька
тижнів). Хоч я домігся деякого відстрочення суду до
приїзду адвоката і суд почався 4 червня, проте темпи
розкручування моєї справи абсолютно не типові для
радянського судочинства.

2.	За точними відомостями на мій суд прибув з
України співробітник Львівського управління КДБ.
Під час суду він постійно перебував у школі напроти
вікон судової залі, можливо, не тільки спостерігаючи,
але й слухаючи закритий процес. Туди до нього при-
кликали на «розмови» деяких «свідків», зокрема Іва-
чова.

На закрите засідання суду було допущено начебто
кореспондента місцевої газети Бадоляна. Він стежив
за перебігом процесу, не роблячи ніяких записів, а на
перервах розмовляв із Блохіною в коридорі, можли-
во,даючи їй інструкції. Ніяка стаття в газеті не появи-
лася. А від співчуваючих мені офіцерів МВС у Якут-
ській тюрмі я почув, що на мій суд літав з Якутська
якийсь співробітник КДБ, кавказець за походженням.
(Зрештою, це міг бути і начальник оперативного від-
ділу Якутського КДБ Дзорґуєв.)

До всіх цих показових проявів кадебістської ак-
тивности на суді за звинуваченням, далеким від інте-
ресів держбезбеки, варто додати, що у квітні-червні
80 р., починаючи від другого дня арешту, я зустрічав-
ся із співробітниками КДБ більше десяти разів (слід-
чого я за цей час бачив разів три), саме: з начальни-
ком Мирнинського відділення КДБ, начальниками
відділень Якутського КДБ Вишняковим і Дзорґує-
вим, головою КДБ ЯАРСР полковником Гусєвим.
Розмови мали довірочний характер, я тому не маю
права першим розкривати їхній зміст (хоч охоче від-
гукнуся на будь-яку спробу викривити їхні причини і
зміст), але факт такого незвичайного зацікавлення
держбезпеки людиною, начебто яка вчинила звичай-
ний кримінальний злочин, промовляє сам за себе.

3.	Стали відомими нові факти, що викривають
«свідка» Івачова як співучасника організування прово-
кації. Справа навіть не в тому, що коли моя дружина
приїхала до Мирного на суд, Івачов говорив [ій] про
мене всякі вигадані ним гидоти, яких він не відважив-
ся сказати на допитах (там потрібна була для при-
криття його ролі деяка видимість об’єктивности). Так
могла робити і просто не дуже порядна людина, щоб
дещо прикрасити свою ролю вимушеного спільника.
Але ось факт іншого роду. Після мого арешту до
Івачова на прохання моєї дружини намагався додзво-
нитися наш московський знайомий Васільєв, який, до
речі, 1979 року випадково познайомився в Мирнинсь-
кому аеропорті з Івачовим і потім познайомив з ним
і мене. Добрий тиждень телефон Івачова на московсь-
кі виклики не відповідав, хоч його домашній телефон
паралельний із службовим, і робочий час у відділі по-
стачання завжди буває хтось із трьох співробітників.
Отже, розмову не давали зумисне. Коли ж нарешті
Івачов відповів Васільєву, то сказав, що після зустрі-
чі зі мною відразу ж від’їхав у відрядження до Якут-
ська, мене більше не бачив і думав, що я вернувся до
Нюрби. Насправді, як видно з матеріялів справи, Іва-
чов нікуди не виїжджав, про мій арешт знав відразу
ж, його допитували двічі — 9 і 14 квітня. Івачов про-
стісінько помагав КДБ приховати, поки можливо,
факт мого арешту і характер звинувачення.

Нарешті, я згадав про наявність у «справі» важли-
вого документу, який пропустив при писанні касацій-
ної скарги. Маю на думці протокол допиту 29 квітня
1980 року начальника віддділу кадрів організації МЗ-
ПС Александрова. Він повідомив, що на початку
квітня до нього звернувся Івачов і просив допомогти
у працевлаштуванні його знайомої дівчини, студентки
першого курсу, яка працювала в геодезії. Одержавши
заздалегідь згоду, Івачов сказав, що «дівчина зайде
пізніше». «Кілька днів пізніше прийшла дівчина» — і
з нею домовилися, що вона зайде для остаточного
оформлення «завтра-післязавтра». Але «ждали її і
день, і два, але вона так і не з’явилася у нас по ни-
нішній день» (т. 1, а. с. 136-137). Але ж це не зовсім
те, що розповідали на слідстві, і в суді Блохіна й Іва-
чов. Отже, Івачов знав про прийдешній приїзд Блохі-
ної і був знайомий з нею принаймні за кілька днів до
того, як вони начебто познайомилися у коридорі МЗ-
ПС. А візита до Александрова (як пам’ятаєте, без
будь-яких документів!) потрібна була лише для того,
щоб грав факт «випадкового знайомства» двох спіль-
ників і щоб був зафіксований хоч один випадок роз-
шуків Блохіною за роботою на Півночі, який виправ-
дував її появу тут.

Я маю деякі факти, але їх треба додатково переві-
рити, повідомляти про них передчасно. Я перекона-
ний, що коло осіб, які знають якщо не всю, то части-
ну правди про мою «справу», доволі широке — і з ча-
сом будуть випливати і нові докази цієї голосної про-
вокації, характерної для практикованих у СРСР на
переломі 80-х років XX сторіччя охоронних методів.

10 грудня 1980 року

В. Чорновіл
Президії XXVI З’їзду КПРС

ВІДКРИТИЙ лист

Провокація, влаштована 9 квітня [1980] в Якутії,
де я докінчував політичне заслання,! дальша фабрика-
ція моєї «кримінальної справи» не могли бути здій-
снені за ініціативою місцевих органів влади. Я — не
безіменна особа в рядах жорстоко переслідуваної в
СРСР легальної політичної опозиції. Кількома мова-
ми світу друкувалася моя публіцистика: останній до-
кументальний твір про радянські політтабори приму-
сової праці з’явився в англійському перекладі всього
за кілька тижнів до нового арешту і, без сумніву, йо-
го прискорив.

Першим етапом національно-демократичного ру-
ху в Україні на початку 70-х років був редагований
мною позацензурний журнал «Український вісник».
Як журналіста і публіциста, мене в 1978 році прийня-
ли у почесні члени голляндської секції Пен-клюбу,
відзначили англійською журналістською премією
1975 року. За те ж саме мене «відзначено» двома ви-
роками радянських судів на чисто політичних проце-
сах в 1967 і в 1973 роках.

У політтаборах Мордовії, де мене тримали з 1973
по 1978 рік, я був одним із фундаторів щорічного
Дня солідарности з українськими політв’язнями 12
січня, одним із організаторів боротьби за статус по-
літв’язня, проект якого я написав, та інших колектив-
них акцій. Незадовго до останнього арешту була
оприлюднена моя заява про вступ до Української
Гельсінкської Групи, із закликом наслідувати мій
приклад.

Тому зрозуміло, що ризиковне для престижу орга-
нів радянського правосуддя рішення штучно перетво-
рити мене на кримінального злочинця, морально ди-
скредитувати мене і обстоювані мною ідеї, зфабрику-
вавши огидне звинувачення в «спробі зґвалтування»,
сприймалося не на рівні прокурора приполярного мі-
стечка Мирного, котрий формально санкціонував мій
арешт.

Що я став жертвою планованої широкої операції
для придушення вільнодумства, свідчать і засудження
протягом 1979-1980 рр. за фальшивими звинувачення-
ми в хуліганстві, опорі владі, спрабі зґвалтування і
подібних кримінальних злочинах цілої групи учасни-
ків гельсінкського руху, найбільше в Україні.

Не доводилося сумніватися, що цей прийом ПО-
ЛІТИЧНОГО ГАНГСТЕРИЗМУ, який приходить на
зміну вже дискредитованій методі ув’язнення інако-
думців в психотюрмі, викличе негативну реакцію сві-
тової громадської думки, а тому захоплення активі-
стів гельсінкського руху в СРСР і запроторення їх в
табори для вбивць, грабіжників і хуліганів було санк-
ціоноване (з урахуванням усіх можливих пропаган-
дистських виграшів і програшів від таких операцій)
на найвищому рівні: членом Політбюра ЦК КПРС,
головою КДБ СРСР Ю. В. Андроповим — безсум-
нівно, всім Політбюром, включаючи Генерального
секретаря ЦК КПРС Л. І. Брежнєва — майже напев-
но.

Отож я, як і мої співтовариші в гельсінкському ру-
сі — не жертви судових помилок. Ми — жертви за-
планованої акції ВНУТРІШНЬОГО ТЕРОРИЗМУ.
Я маю всі підстави вважати себе закладником Політ-
бюра ЦК КПРС, бо тримання мене в неволі насправ-
ді визначається не якимись фіктивними вироками, а
внутрішньою і міжнародною ситуацією, спричине-
нею в значній мірі політикою керівництва КПРС.

Якби не вступ радянських військ в Афганістан і
зв’язаний з ним крах політики розрядки, якби не чи-
стка радянського суспільства перед московською
Олімпіядою, я, закінчивши попередній десятирічний
термін ув’язнення і заслання, влітку 1980 року був би
на волі. Уже після останнього засудження із КДБ по-
передили мене, що якщо я не «втихомирюся», то,
давши набутися пару років у товаристві останніх по-
кидьків суспільства, мене, не випускаючи на волю,
ще раз засудять — на цей раз за політичними звину-
ваченнями у «наклепі» чи «пропаганді».

Віддавши легальній опозиції до соціальної і наці-
ональної політики КПРС біля 20 років життя, витер-
півши тяжкі поневіряння, я опинився тепер в станови-
щі поставленого поза законами вічного в’язня. У те-
перішній ситуації я не бачу для себе іншого виходу,
як домагатися звільнення і виїзду з СРСР, де для ме-
не не залишено навіть мінімальної можливости для
літературної творчости і політичної діяльности.

Цю вимогу я підтримую голодівкою в день від-
криття XXVI з’їзду КПРС, закладником політики
якої я являюсь.

Лютий, 1981 р.

Табір Табага в Якутії.

Вячеслав Чорновіл
український журналіст
До

Комітету прав людини ООН,

Міжнародної Амнестії,

Комітету за вільний світ,
Гельсінкських груп США
й інших країн

ЗВЕРНЕННЯ

Сьогодні — рік від часу мого останнього арешту
й поміщення в ролі закладника радянського ладу се-
ред хуліганів, злодіїв і вбивників. Про якінебудь ре-
альні дії з метою звільнення мене і моральної реабі-
літації, мені невідомо (можливо, через цілковиту ізо-
ляцію від зовнішнього світу). Це змушує мене ще раз
звернутися за поміччю до світової демократичної
громадськости.

Я — не жертва судово-слідчої помилки або сваво-
лі місцевої влади. Провокацію, зроблену 9 квітня
1980 р. в Якутії, де я закінчував термін політичного
заслання, і наступну фабрикацію брудної криміналь-
ної справи треба розглядати не відокремлено, а лише
разом з подібними фактами й в контексті міжнарод-
ньої та внутрішньої політики КПРС останніх років.

Провал радянського варіянту політики розрядки
як словесної ширми для безпрецедентного нарощу-
вання військової сили й ідеологічного просякнення
в Афганістан, посилення у висліді таких дій міжна-
родного напруження — все це неминуче привело до
наступу реакції також у середині країни. Поодинокі
або льокальні удари по легальній опозиції, що прак-
тиковано попередніми роками (внаслідок однієї з та-
ких переслідувальних кампаній на Україні мене заа-
рештували в 1972 р.) переросли в 1979-1980 рр. в то-
тальний погром, жертвами якого стали передусім діячі
гельсінкського руху в СРСР. Розгромлено Московсь-
ку Гельсінкську Групу (Веліканова, Ланда, Некіпєлов,
Бахмін, Подрабінек і ін.). Свавільно, без суду висла-
но з Москви морального лідера опозиції лавреата
Нобелівської нагороди миру, академіка Сахарова. Ще
жорстокішою була розправа з українськими правоза-
хисниками. Лише небагатьом з нас «пощастило» на
прямо політичне обвинувачення (Стус, Бадзьо). Біль-
шість активістів українського гельсінкського руху при
помочі провокаторів і кривоприсяжників поставили
перед судом як «ґвалтіників» (Горбаль), «хуліганів»
(Овсієнко, Смогитель, Січко, Стрільців), «наркома-
нів» (Лесів), «зберігачів холодної зброї» (Розумний) і
т. п. У квітні 1980 р. прийшла моя черга: надіслана з
України кадебістська аґентка з допомогою «свідків»
з числа міліціонерів, які здійснили захоплення, не-
зграбно відіграла сцену «спроби зґвалтування», а суд
нагородив явну провокацію 5 роками неволі в таборі
суворого режиму для кримінальних злочинців.

Такі фіктивні судові процеси не тільки викривають
найновіші охоронні методи КДБ, але й виявляють
прогнилість і протинародність цілої радянської систе-
ми судівництва. Адже сімох скоріше від мене і моїх
однодумців судили за «антирадянську пропаганду»
або «наклепницькі вигадки», то при всій умовності та-
ких обвинувачень, де, «антирадянською» мала вияви-
тися всяка критична думка, судді все ж виходили з
якоїсь, хай і хисткої, правової думки — наявности в
Кримінальному кодексі відповідних антидемократич-
них статтей. Тепер же процеси проти українських
правозахисників позбавлені будь-якої правової осно-
ви, вони є явищами голої сваволі, й якщо провокато-
ри та кривоприсяжники грають на них тільки допо-
міжну ролю, а організатори залишаються за куліса-
ми, то славними прилюдними творцями фабрикацій
виступають нібито залежні тільки від закону «народ-
ні» судді і «народні» засідателі (роля останніх, проз-
ваних в народі «головокивателями», особливо при-
низлива, адже вони представляють нібито не владу,
а сам народ).

Ось на цей новий в післясталінський час засіб ре-
пресивної політики КПРС, я намагався (вже не впер-
ше) звернути увагу світової демократичної громадсь-
кости.

Очевидно, факти судових розправ і фабрикацій до-
казів кримінальної вини, а фактично за критику режи-
му чи його функціонерів, траплялися і раніше. Але
так судили людей маловідомих, з якими зводилися
порахунки на місцевому рівні, переважно без прямо-
го узгодження з верхами. (Є кілька таких невинних
жертв радянського бюрократичного механізму і в
кримінальному таборі, де мене тепер тримають, але
це вимагає окремої розповіді). Тепер же цей «засіб»
застосований до відомих правозахисників-активістів
українського гельсінкського руху. Без сумніву, що те-
пер операцією керували з єдиного центру — КДБ
України й узгоджували з політбюром ЦК КПРС че-
рез члена політбюра, голову КДБ СРСР Андропова.

Постає питання: чому взялися за такий варварсь-
кий спосіб здушення інакшедумання в масовий спо-
сіб саме на Україні (те, що я був за межами України,
справи не міняє: моя доля як члена Української Гель-
сінкської Групи вирішилась не в Якутії і не в місті
Мирнім, де сталася провокація)? Тому, що Україна
на протязі десятиріч має сумну першість у СРСР що-
до розмаху переслідувань навіть тоді, коли опозицій-
ний рух там десь ледь жеврів. Пробудження українсь-
кого народу — найбільшої бездержавної нації СРСР
— панічно бояться, Україну як найбагатшу частину
держави бояться втратити. Тому вже десятки років
з методою опускається на наші голови кривавий меч
«пролетарського інтернаціоналізму» (читай — воюю-
чого радянського шовінізму). Тому й страшать сусі-
дів і наших власних одурених міщан жупелом «укра-
їнського буржуазного націоналізму», під який меха-
нічно підганяють кожний прояв національної само-
свідомости — від нетрафаретних висловів про любов
до рідної землі, рідної мови і культури до спроб
осмислити справжнє місце українського народу в сім’ї
народів світу.

Україна не раз перетворювалася в полігон, на
якім випробовували різні методи переслідувань — ве-
ликомаштабні, як штучно створений голод 1933 року
з мільйонами людських жертв, або менші розмахом,
як нинішня кампанія придушування і дискедитації на-
ціонально-демократичної опозиції. Неважко здогада-
тися, що засіб фабрикації кримінальних справ з полі-
тичним підтекстом проходить тепер «обкатку» на
українському матеріялі. Вивчається доцільність поріз-
неного тримання політв’язнів серед кримінальників,
пропаґандивний ефект від оповіщення людей ідейних
і жертвенних ґвалтівниками або хуліганами, надій-
ність правного прикриття провокацій. Вивчається та-
кож і сила протидій з боку як самих жертв, так і за-
хисників прав людини в СРСР і по цілому світу.

У свій час радянським правозахисникам і світовій
громадськості вдалося ефективно розкрити й звести
до мінімуму інший такий же варварський засіб приду-
шення опозиції — запроторювання здорових людей
до психлікарень закритого типу (психотюрми). Нині
від нас разом з вами, від послідовности і настирливо-
сти наших зусиль також залежить, чи вдасться поста-
вити моральну перегороду перед новою хвилею ре-
пресій в СРСР взагалі, перед новою садистською ме-
тодою придушення вільнодумання зокрема.

Через те закликаю міжнародні правові й правоза-
хисні організації, як і уряди демократичних держав
рішуче виступити на захист жертв судових фабрика-
цій в СРСР.

Якщо органи радянської пропаганди чи й офіційні
особи в відповідь на вашу критику намагатимуться
довести юридичну обоснованість мого й аналогічних
присудів, добивайтеся, щоб правникам з демокра-
тичних країн дали можливість запізнатися із матері-
ялами наших кримінальних справ в повному об’ємі
(а не тільки з фіктивними вироками й тенденційними
витягами). Ваша вимога не буде ані неможливою, ані
безпрецедентною. США, наприклад, офіційно запро-
понували радянським правникам ознайомитися зі
справами тих, кого радянська пропаганда назвала
американськими політв’язнями, невинними жертвами
фабрикацій буржуазної Теміди. Радянські журналісти
(наприклад, кореспондент «Літературної газети» Ан-
дропов) роз’їжджають по американських в’язницях і
проводять бесіди з американськими в’язнями. Чого б
не добитися паритетности і в таких справах?

Після 15 років активної політичної опозиції, двох
чисто політичних судових процесів в 1967 і 1973 рр. і
10 років неволі, ставши раптом «злочинцем ґвалтів-
ником», я зокрема прошу вас добиватися дозволу
ознайомитися з матеріялами саме моєї «справи», яку
в глухім кутку Союзу зліпили нашвидку настільки
незграбно, що доказів провокації можна найти майже
на кожному листку «справи». Ознайомлення ж з та-
ким правним «чудом-юдом», як моя «справа», кидає
світло і на інші аналогічні «справи», зліплені в центрі
либонь, якнайохайніше. Єдина передумова з мого бо-
ку, щоб матеріяли «справи» були подані для ознайом-
лення в цілості — від першої до останньої сторінки,
і щоб я міг доказати відсутність в документах під-
роблень (гадка, що мою «справу» заднім числом
«удосконалили», виникла тому, що вже понад півро-
ку до документів «справи» і до мене не допускають
навіть тутешніх якутських адвокатів, перетворюючи
на фікцію нібито заґарантоване законом право на
оборону).

Якщо мене, Миколу Горбаля, Василя Овсієнка,
Ярослава Лесіва, Петра Розумного, московського
ученого Олександра Болонкіна й інших колишніх по-
літв’язнів, нинішніх «кримінальних злочинців» засуди-
ли правильно, радянські керівники не мусять нікого
боятися. Тим паче, що формально мова йде не про
якісь специфічні справи, які б зачіпали державні інте-
реси, а нібито про звичайні кримінальні злочини,
яких оцінюють по цілому світу такими ж, правові
норми при розгляді яких тотожні, або цілком подіб-
ні.

Прохаючи вас про поміч, я свідомий, як важко її
дати в нинішній міжнародній ситуації. Але за моїм
найглибшим переконанням не треба забувати про до-
лю окремих людей, навіть тоді коли турбота за долю
світу зростає. Адже він — не світ сам для себе, він —
світ людей, на ньому кожен індивід — єдиний і бо-
гоподібний.

9 квітня 1981 р.

Вячеслав Чорновіл
Публіцист,член Української
Гельсінкської Групи

Це звернення В. Чорновола було перекладене на англійську
мову вашінґтонським Комітетом Гельсінкських Гарантій для
України і опубліковане Гельсінкською Комісією Конгресу США
у збірнику „Неагіпй Веїоге іЬе Соттіміоп оп Весигіїу апд Сооре-
гаїіоп іп Еигоре” (97іїі Соп£ге88, Еігзі Зеззіоп, ЕіґіЬ Аппіуегаагу
оґ іЬе Гогтаііоп оГ іЬе ІІкгаіпіап Неїзіпкі Огоир, МоуетЬег 16,
1981), стор. 152-156.
Прокуророві Якутської А РСР
Голові Верховного суду Я А РСР

ВІДКРИТИЙ лист

Оперчастина табору суворого режиму для кримі-
нальних злочинців ЯД 40/7 (пос. Табага, Якутія), ку-
ди мене насильно запроторено за зфабрикованою
кримінальною справою, здійснила акт грубого сва-
вілля, позбавивши мене забезпеченевого публічними
радянськими законами права на оборону. Від мене
відібрали всі без винятку документи й матеріяли
«справи», які засуджений має право мати при собі, а
саме: судовий вирок, ухвала суду другої інстанції,
виписки з матеріялів «справи» і протоколу суду, копія
моїх заміток до протоколу суду, копії касаційних
клопотань моїх і адвоката, копія мого клопотання у
справі до надзірної інстанції.

Адміністрація табору має право брати папери ли-
ше для перевірення (хоча друковані тексти вироку й
постанови навряд чи в такій перевірці придаються),
але мусить це робити в моїй присутності з обов’язко-
вим виготовленням акту вилучення. Тепер же доку-
менти «справи» від мене забрано не законно, а викра-
ли їх крадькома. Як я ствердив, копію касаційного
клопотання і виписки з протоколу суду інспектор
оперчастини к-н Терешкін витягнув з мого портфеля
в «каптйорці» загону 21 квітня в присутності завхоза
загону й прапорщиків, які проводили обшук. Решту
документів (присуд, постанова, 2 загальні зошити з
виписками зі «справи», примітками до протоколу су-
ду й ін.) вилучили 28 квітня в 15 годині ЗО хвилин під
час загальної перевірки в’язнів на таборовій площі.
Скориставшись відсутністю в бараці людей, туди
зайшли начальник оперчастини табору майор Тума-
ков і інспектор оперчастини к-н Терешкін та крадько-
ма, щоб ніхто не побачив, витягнули зі шафки біля
ліжка й забрали всі мої папери, тобто, просто кажу-
чи, украли їх. Намагання к-на Терешкіна заперечити
факт крадежі даремні: і я, і інші в’язні бачили, як
обидва оперативники пішли до загону на початку пе-
ревірки й повернулися звідтам через 5-10 хвилин, за-
лишений в бараці дижурний бачив, як вони пройшли
до моєї мешканевої секції. Перед самою перевіркою
я почав писати чергове надзірне клопотання, послуго-
вувався матеріялами «справи», всі вони були на місці.
Після перевірки вони зникли. В останній час у секції
постійно перебувають в’язні, непомітно витаскати з
моєї шафки цілу купу паперів ніхто не міг. Та й ніко-
му крім оперативників і тих, хто стояв за їхніми пле-
чима, вони не потрібні.

Таємне вилучення моїх паперів — це незапереч-
ний доказ фабрикації моєї кримінальної справи на
основі політичних мотивів: інакше який сенс викрада-
ти офіційні документи (навіть присуд і постанову!)
звичайної нібито справи «спроби зґвалтування»?

Органи КДБ, які влаштували з допомогою піді-
сланої аґентки провокацію в м. Мирнім у квітні 1980
р., яка довела до мого арешту й засудження, зрозумі-
ли, врешті, те, про що я їх попередив перші дні мого
арешту: що така брудна ««справа» неминуче обер-
неться проти її організаторів, розкривши нові нечи-
стоплотні методи здушення інакшедумання в СРСР.
Але, зрозумівши, вкінці, охоронні органи замість то-
го, щоб направити ними зроблену політичну помил-
ку, пошукавши для цього якінебудь компромісні роз-
в’язки, у безсилій злості її збільшили, постановивши
мені закрити рот, тайком викравши всі компроміту-
ючі їх документи зфабрикованої «справи».

Але неважко зрозуміти, що навіть в найкращий
спосіб аргументовані надзірні клопотання (яких я те-
пер не можу висилати) не докажуть мою невинність
ліпше, ніж безпрецедентний факт крадіжки всіх моїх
документів судового фарсу, навіть і вироку!

У випадку неповернення моїх паперів я найближ-
чими днями вишлю відкриті протести Генеральному
прокуророві СРСР і Голові Верховного суду СРСР.
В майбутньому звернуся до міжнародних правозахи-
сних організацій та урядів держав, які підписали Кін-
цевий Акт в Гельсінкі: досить вимовний факт крадіж-
ки офіційними органами матеріялів ними ж зфабри-
кованої «справи», що характеризує стан прав людини
в СРСР, на це повністю заслуговує.

З травня 1981 р.

Вячеслав Чорновіл
Журналіст і член Української

Гельсінкської Групи

677908 Якутская АССР,
п. Табага, п/я ЯД 4017А.
ЧОМУ Я ЗАЗДРЮ РОБЕРТОВІ СЕНДСУ

Може здатися дивною заздрість людині, яка до-
бровільно пішла із життя, згасивши себе голодом. І
всеж доводиться заздрити навіть самогубцям, живу-
чи у суспільстві, яке в числі інших людських прав
позбавляє людину також права розпоряджатися вла-
сним життям.

У громадян демократичних країн можуть часом
викликати подив і недовір’я повідомлення про голо-
дівки радянських політичних в’язнів, що тривають
місяцями. Справді, як міг, наприклад, автор цих ряд-
ків, протестуючи проти фабрикації кримінальної
справи за політичними мотивами, проголодувати у
1980 році понад 120 днів? Ну, та існують практичні
межі людських можливостей: без їжі людина може
проіснувати яких 40-50 днів. Чим пояснити такий фе-
номен витривалости радянських в’язнів?

Використовуючи голодівки ірляндських націона-
лістів проти консервативного уряду Великобрітанії,
радянська пропаганда змушена бодай скоромовкою
згадати про умови утримання голодуючих політв’яз-
нів Північної Ірляндії. Дізнаємося, що їх тримають
у лікарні під постійним медичним наглядом, надаю-
чи тільки ту медичну допомогу, на яку вони самі згід-
ні. Читаємо, що якраз під час голодівки в’язень Сендс
був висунутий кандидатом у депутати англійського
Парляменту, за його обрання велася активна кампа-
нія і скінчив він життя уже членом Парляменту Вели-
кобрітанії. Дізнаємося, що біля ліжка помираючого
в’язня сиділа мати, і Р. Сендс гублячи свідомість, а,
отже, можливість собою розпоряджати, просив її не
дозволяти лікарям його рятувати — і мати виконала
останню волю сина,..що похорон Р. Сендса (як потім
і його соратників) вилився в багатолюдну політичну
демонстрацію католицького населення Олстера.

Усі ці деталі, покликані показати особисту муж-
ність борця (яку годі заперечувати!) і сваволю англій-
ських властей, раптом починають стріляти в проти-
лежний бік, варто тільки вдатися до порівнянь.

Як не намагаються це приховувати, голодівки,
спроби самогубства і навмисне калічення себе (най-
частіше — випусканням крови з вен) у таборах і тюр-
мах СРСР, як політичних, так і кримінальних, явище
досить поширене. Одначе, умови, в яких голодує ра-
дянський в’язень, дуже не схожі на олстерські. В пер-
ші ж дні голодівки вас кинуть у карцер часом навіть
без постелі, на голі нари, а лікаря ви можете вперше
побачити тільки на другий-третій тиждень голодівки,
коли вже не можете ходити. Зате померти вам не доз-
волять — заллють їжу силою через запханий в шлу-
нок зонд. Якщо будете заперечувати, натягнуть кай-
данки, розіпнуть зуби спеціяльним пристроєм («рото-
держателем»). Час від часу, повторюючи цю зну-
щальну процедуру, вам підтримуватимуть животіння
не від надмірної філянтропії — в радянських таборах
і тюрмах не дуже цінять людське життя, медична до-
помога тут мізерна, смертність висока. Але гинути
демонстративно, в знак протесту проти сваволі адмі-
ністрації або несправедливого засудження, вам не да-
дуть.

Звичайно, така наруга над людською особистістю
не передбачена жодним публічним нормативним ак-
том, за своє реноме влада турбується. Однак, вже ба-
гато років існує негласна службова інструкція про го-
лодівки в’язнів. В’язень передбачає ізоляцію протя-
гом трьох діб від оголошення голодівки, постельний ре-
жим, медичний нагляд, насильне штучне годування,
коли стан голодуючого погіршає. Як і всякий негла-
сний закон, з яким не знайома ні громадськість, ні
навіть самі в’язні, ця інструкція дає адміністрації ве-
ликі можливості для сваволі.

Наведу свіжий приклад: 19 червня цього року я
оголосив голодівку протесту проти позбавлення мене
права на захист (щоб закрити мені рот, у мене за вка-
зівкою КДБ відібрали всі матеріали незграбно зфа-
брикованої кримінальної справи, навіть вирок). Крім
того, в зв’язку з облудним використанням радянсь-
кою пропагандою смертельних голодівок ірландсь-
ких. політв’азнів і повним замовчуванням того, що ді-
ється у власній хаті, я хотів одержати свіжий матері-
ял для порівнянь.

Після офіційного оголошення голодівки я чотири
дні пролежав у загальному бараці, мене не ізолюва-
ли, лікар не з’являвся. На п’ятий день мені оголосили
постанову про покарання десятьма добами карцеру
за невихід на роботу, жодним словом не згадавши
про мою голодівку (як голодуючий я не мусів і не міг
працювати), силою затягли в штрафний ізолятор,
роздягли і кинули в холодну камеру на голі дошки.
До постанови була долучена довідка лікаря, що мене
можна тримати в карцері, [яку] він видав заочно, ме-
не не оглянувши. Вперше медпрацівник оглянув мене
(поміряв тиск) тільки на 13-ту добу голодівки, а «мед-
допомога» обмежилася видачею постелі, яка мені і
без того належалася від початку голодівки. До кінця
голодівки лікар підійшов до мене ще тільки двічі, по-
мірявши тиск. Коли я, проголодувавши в умовах ШІ-
ЗО (холод, сморід, брак свіжого повітря) запланова-
них 20 діб, під загрозою насильницького штучного
годування припинив голодівку, мене не випускали із
камери, примушуючи після 3-ох тижнів повного голо-
дування їсти гливкий хліб і штрафну баланду. Вияв-
ляється таку «дієту» мені призначив таборовий «лі-
кар» з очевидним наміром підірвати мені здоров’я.

Ось ще кілька деталей із моїх минулих голодівок.
Під час 43-денної голодівки 1968 року в камері на
Україні (причина була аналогічна останній — віді-
брання всіх записів, в тому числі, матеріялів справи),
під час першого насильницького годування на 13-у
добу голодівки, мене закували в кайдани, роздираю-
чи рот спеціяльним пристроєм порвали кутики губ і
понадламували зуби. Запам’яталася така наруга в ли-
стопаді 1977 року в камері ПКТ мордовського табо-
ру Лєсной, куди я потрапив добиваючися видання
статуса політв’язня в СРСР. Старший ляйтенант Ан-
дреєв, що командував операцією «годування» навми-
сно заламував мені хвору артритом руку, коментую-
чи мій крик болю: «Це щоб відхотілося голодувати!».
Всього ж від 1968 року п’ять моїх тривалих голоді-
вок в умовах ув’язнення переривалися брутальним на-
сильницьким способом «штучного годування». Недар-
ма ж у проекті статусу політв’язня, введення якого
в’язні Мордовії добивалися в 1977 році, окремим
пунктом стояв протест проти насильницького перери-
вання голодівок і вимога надати голодуючому в’язне-
ві право померти або припинити голодівку, коли він
сам знайде це потрібним.

Як відомо, до вимоги радянських політв’язнів
«найчистішої проби» (засуджених не за терористичні
акти, а за «пропаганду і агітацію», тобто за літера-
турно-публіцистичну творчість чи поширення «самви-
даву») про введення в СРСР статусу політв’язня Л.
Брежнєв віднісся з такою ж нетерпимістю, як М.
Татчер до аналогічних вимог ірляндських бойовиків.
Але бачимо й суттєву різницю. «Буржуазна демокра-
тія», яку в Англії зараз репрезентує уряд Татчер, не
може заборонити ірландцям ні пропагандистських
самогубств, ні похоронів-демонстрацій. Натомість
репрезентована Брежнєвим, Андроповим і іншими со-
ціалістична демократія з її широкими волюнтарист-
ськими можливостями на такі ідеологічні збитки ні-
коли не піде. Вона приховуватиме від світу самий
факт численних голодівок радянських в’язнів («В Со-
ветском Совзе голодающих нет», почув я на п’яту до-
бу своєї голодівки, коли мене тягнули в карцер, від
начальника Табагинського табору майора Сащикова),
а на голодующих натягне кайданки, роздере їм роти
і засуне в шлунок Гумовий шлянґ. Якщо в’язень по-
мре, його тіла не дадуть навіть рідним, а загребуть
на таборовому кладовищі, залишивши на могилі та-
бличку з номером. Які вже тут похорони-демонстра-
ції! А такі «дивацтва» «буржуазної» демократії, як ви-
бори в’язня депутатом парляменту, можуть видатися
чимось зовсім фантастичним радянським громадя-
нам, які знають одну форму «виборів»: голосування
за єдиного кандидата, визначеного партійними орга-
нами.

Ні, при всій трагічності долі ірландських в’язнів,
які жертвують собою, при всій складності і, здавало-
ся б, безпросвітності олстерської ситуації (гадаю, що
в умовах демократичного суспільства вона все ж буде
розв’язана шляхом розумного компромісу) не з руки
радянській пропаганді наживати собі на тому ідей-
ний капітал. Адже всякому, обізнаному в новітній
історії, не важко збагнути, що чекало б північноірлян-
дських католиків, якби Олстер виявився частиною
СРСР. Адже світ ще не забув про етноцид кримських
татар, німців Поволжя, частини мешканців Західньої
України і окупованих прибалтицьких держав, вивезе-
них за тисячі кілометрів від батьківщини і частково
вигублених, частково розсіяних між інонаціональним
населенням. І не бути б при соціялістичній демокра-
тії Роберту Сендсу депутатом парляменту. Не стежи-
ла б за його голодівкою світова преса, а замість гор-
дої, голосної смерти дістав би кайданки на руки і Гу-
мовий шланг у горло. Якби все ж звів порахунки із
життям, то тихцем загребли б його, нікому не відо-
мого, в сибірську вічну мерзлоту або в чужу мордов-
ську чи уральську землю. А замість тисяч демон-
странтів останню шану йому понуро віддали б, пере-
курюючи на свіжій могилі з номером, хіба кілька в’я-
знів-могильщиків.

Саме така доля суджена мені і моїм соратникам
по боротьбі за національні права українського наро-
ду й основні людські права всіх народів СРСР.

Ось чому я заздрю Робертові Сендсу, в’язневі ол-
стерських «ейчбльоків», що помер мученицькою го-
лодною смертю.

75 липня 1981 р.

В. Чорновіл

Вячеслав Чорновіл,
публіцист, лавреат англійської
журналістичної премії 1975 року,
член Української Гельсінкської Групи
Лагер ЯД-40/7 (Табага)
Якутская АССР

Ця стаття в перекладі на англійську мову була опублікована
в лондонській газеті „ТЬе Зипдау Тітез” від 7 лютого 1982 р.
ПРО ПОБУТ В. ЧОРНОВОЛА В ТАБОРІ

28.4.81 оперробітники табору ЯД-40/7(сел. Таба-
га, ЯкутАРСР) м-р Тумаков і к-н Терешкін вилучили
з особистих речей В. Чорновола всі матеріали його
«справи». Майже одночасно був проведений обшук
у дружини Чорновола у Львові. У відповідь на дома-
гання првернути незаконно вилучене, оперробітники
почали погрожувати Чорноволові, обіцяли «згасити».

16.06.81 на Чорновола було зроблено напад кримі-
нальника. В їдальні, де Чорновіл працює помічником,
його без будь-якого приводу кілька разів ударив у
обличчя якийсь Амінєв («бич», декілька осуджень).
За деякий час сам Амінєв був побитий іншими ув’яз-
неними. Незабаром Чорноволові була пред’явлена
чергова постанова про позбавлення наступного поба-
чення за те, що він «вчинив бійку». Дати йому вияс-
нення Амінєва з приводу інциденту нач. загону ст.
л-т Мирончук відмовився «з оперативних міркувань».
Відомо, що ст. кухар зміни дав пояснення, повністю
звинувачуючі Амінєва.

У тому ж таборі утримують Ю. І. Рябченка, за-
судженого до 8 років за вбивство з/к Бороденка. Сам
Рябченко заперечує свою причетність до вбивства;
таку ж позицію він займав і на слідстві, де його били,
застосовували приборкувальну сорочку і знущались
над ним з метою домогтися від нього признання в
убивстві (п/п-к Щелчков, ст. л-ти Трушко й Спири-
донов). Доведений до розпуки, Рябченко намагався
покінчити самогубством — встромив собі в груди
штир, але пробив ліву легеню, а не серце; по дорозі
в лікарню Трушко витяг Рябченка з автобуса, відвів
у ліс, приставив до потилиці Рябченка пістоль і вима-
гав, щоб той признався в убивстві, інакше Трушко
застрелить його «при спробі втечі». Рябченко відмо-
вився. Тоді Трушко збив його з ніг і взявся бити йо-
го чобітьми, потім за наручники відволік Рябченка
назад в автобус і відвіз у лікарню табору 40/7. Ряб-
ченкові зашили легеню і зразу ж після операції пове-
зли назад в СІЗО-16/1. По дорозі Рябченко знову був
побитий. По прибутті в СІЗО п/п-к Щелчков дав роз-
порядження натягти на Рябченка приборкувальну со-
рочку, якщо він не напише пояснень, що хотів покін-
чити самогубством, щоб уникнути відповідальности.
Лише втручання лікаря врятувало Рябченка від при-
боркувальної сорочки.

Після 4-х місяців слідства прокурор ЯкутАРСР не
дав санкції на продовження, мотивуючи це тим, що
Рябченко засуджений раніше, відбуває строк, і він
прокурор, перевів його на тюремне утримання як за-
підозреного в убивстві аж до закінчення слідства. У
зв’язку з неподанням меддопомоги Рябченко 12. 80 в
шостий раз відкрив собі вени, за що був вкинутий у
карцер на 10 діб з розпорядження Щелчкова.

Після карцеру прокурор ЯкутАРСР Н. Н. Карата-
єв оголосив Рябченкові, що слідство припинено і йо-
го відправлять у табір.

Рябченка відправили в ВТУ-7, сел. Табага, але
24.06.81 знову відвезли в СІ-16/1, а ще за три неділі
— в УВС ЯкутАРСР. Там його знову били, і знову
Рябченко намагався покінчити самогубством — на
цей раз він перерізав собі вени й горло. Життя Ряб-
ченка врятували, але він знесилений втратою крови
і пошкодив голосові струни.
Дальша доля Рябченка невідома.

В камерах Якутської тюрми утримується в 2-3 ра-
зи більше з/к, ніж передбачено нормами (2,5 м2 на
особу за ст. 56 ВТК РРФСР — упоряд.).

Під час слідства застосовуються катування — по-
биття з «важкими наслідками (поламані ребра, пош-
коджені внутрішні органи)».

За спробу втечі один із з/к (влітку 1981 р.) був по-
битий до смерти. Він помер від побоїв у центральній
таборовій лікарні, що знаходиться в одній огорожі з
табором: ЯкутАССР, пос. Табаґа, п/я 40/7. В цьому
таборі:

1.	Калорійність харчування дуже низька, їжа одно-
манітна: чорний хліб, груба каша і юшка на штучно-
му жирі. Дієтного харчування добитися трудно — на
800 з/к дієту одержують 30/40 осіб.

2.	Часті випадки виробничого травматизму, осо-
бливо на тяжких роботах (влітку 1981 р. з/к, що пра-
цював на пилорамі, відірвало руку, він помер. Ці ви-
падки не фіксуються, або вина за них приписується
потерпілим).

3.	Практикується вкидання в ШІЗО на кілька 15-
добових строків підряд з наступним переведенням на
6 місяців у ПКТ.

4.	В туберкульозному корпусі лікарні знаходиться
до 130 хворих активною формою; решта туберку-
льозних хворих утримується в перенаселених житло-
вих секціях. За свідоцтвом самих-лікарів, щороку в
таборі захворює туберкульозою по 20-30 осіб.

На 800 ув’язнених в таборі є лікар-терапевт (він
же й зав. санчастини), фельдшер і медсестра (інколи
дві). Медобслуговування обмежують звільненням від
праці при гострих формах хвороби (одержати таке
звільнення непросто, бо кількість звільнених обмежу-
ють) і видаванням ліків — часто-густо не найефек-
тивніших. Часто видають ліки з запізненим строком
придатности. Одержувати медикаменти від рідних
заборонено. В стаціонарі санчастини всього 4 ліжка.
Хворі на шлункові хвороби, грипою й ін. інфекційни-
ми захворюваннями лежать у переповнених бараках
разом із здоровими. Спеціалісти в окремих хворо-
бах не появляються взагалі або приїжджають раз у
рік і обмежуються поверховним оглядом. Одержати
скерування в центральну лікарню, що обслуговує
п’ять таборів Якутії, непросто, а лікування там мало
чим відрізняється від «лікування» в таборовій санча-
стині.

Приклади медобслуговування в таборі ЯД-40/7
сел. Табага (-начальник таборової лікарні — Ю. М.
Пахальський):

1.	В. Чорновола привезли в табір 13 серпня 1980
р. із Якутської слідчої тюрми в стані тривалої голо-
дівки, оголошеної з моменту арешту. Згідно з існую-
чою інструкцією, Чорновола повинні були ізолювати,
видати постіль і встановити медичну контролю. (Ця
ж інструкція санкціонує і насильне штучне годування,
що застосовувалося до нього в слідчій тюрмі аж до
відправи в табір). Проте Чорновіл був поміщений на
вахті в так звану «клітку» — камеру для попередньо-
го утримання порушників, де умови гірші карцерних.
На загидженій плювками й екскриментами підлозі в
товаристві п’яних з/к він пролежав два дні. Лікар не
з’явився. Потім Чорновола перевели на три дні в
«культкімнату» одного з загонів, де не було навіть
води, а в убиральню треба було спускалися в двір
з другого поверху. Не маючи сил, Чорновіл лазив
рачки, втрачав притомність, його відливали водою.
Лікар не являвся. Штучне годування, що застосовува-
ли аж до відправки з тюрми, припинилося (згідно з
інструкцією, раз почавши, його необхідно проводити
регулярно). В Чорновола почалась дизентерія (в та-
борі шаліла епідемія). Тільки після цього його зане-
сли в санчастину, де лікар заявив ультиматум: «Якщо
не припиниш голодівку, від дизентерії лікувати не бу-
демо. Протягнеш всього декілька днів». Голодівку
довелось припинити.

На початку листопада 1980 р. начальник централь-
ної лікарні капітан Пахальський дав вказівку примі-
стити Чорновола в інфекційний ізолятор лікарні «за
підозрою в захворюванні гепатитом» (хвороба Боткі-
на) без обслідування чи скарг з його боку (в Чорно-
вола наближався строк особистого побачення з дру-
жиною). Дружині дали телеграму, що Чорновіл сер-
йозно хворий, і тому побачення переноситься. У зв’я-
зку з відмовленням Чорновола добровільно йти в лі-
карню, нач. лікарні кричав на нього, погрожував по-
садити в карцер. Від «гепатиту» Чорновола «лікував»
зав.терапевтичним відділенням лікарні Необутов (за-
раз він завідує санчастиною табору). Приймати ліки
Чорновіл категорично відмовився. Деякі з/к, що зна-
ли відбуваючого тут покарання Шелкова, переконані,
що вмерти йому «помогли» або навмисно, або з-за
звичайної для таборової медицини безвідповідально-
сти: «Лікували не від того, що потрібно, і не тим,
чим потрібно...».

19 липня Чорновіл оголосив голодівку, протесту-
ючи проти вилучення в нього матеріялів його «кримі-
нальної справи» і нападу на нього таборового прово-
катора. На 5-й день голодівки Чорновола посадили
на 10 діб у штрафний ізолятор «за невихід на робо-
ту». До рішення про покарання була прилучена до-
відка лікаря про те, що за станом здоров’я Чорново-
ла можна держати в ШІЗО. Довідка була видана за-
очно, без оглядин. Чорновола роздягнули й кинули
на голі нари карцеру. Лікар з’явився, і зміряв тиснен-
ня тільки на 13-у добу голодівки. «Допомога» обме-
жилась видачею постелі. За 21 добу голодівки Чорно-
віл не одержав ніякої меддопомоги. Необутов навіть
не підходив до камери, де держали Чорновола.

Коли Чорновіл припинив голодівку під загрозою
застосування штучного годування, йому дали шма-
ток чорного хліба і штрафну баланду. Цю їжу одо-
брив лікар. Після заяви про припинення голодівки
Чорновола продовжували держати в карцері, настою-
вали, щоб він узяв цю їжу. У відповідь на це Чорно-
віл голодував ще два дні понад запляновані ним
двадцять. Призначити після звільнення з ШІЗО дієту
Необутов відмовився.

2.	2 липня 1981 р. оголосив голодівку Авдокімов.
Перебуваючи під час голодівки в штрафному ізоля-
торі, він був позбавлений перевареної води, пив сиру.
Це викликало в нього гострий розлад шлунку, що су-
проводжувався сильними болями (у Авдокімова ви-
разка шлунку). Начальник санчастини, що відвідує
ШІЗО 1 раз на 2-3 дні, не дав Авдокімову ніякої до-
помоги, відмовився призначити аналізи на дизенте-
рію (в колонії, як і кожного літа була епідемія цієї
хвороби). Спроби викликати лікаря при черговому
загостренні були залишені без уваги. На знак проте-
сту Авдокімов відкрив вени на обох руках. Лікар Не-
обутов був про це повідомлений відразу, одначе він
появився тільки через 3 години. Кровотечу Авдокімо-
ву зупинив, затиснувши вени, сусід по камері — Чор-
новіл. Лікар Необутов, що появився потім, дізнав-
шись, що Авдокімов відкрив вени у зв’язку з неподан-
ням меддопомоги, з лютістю заявив йому: «Треба було
сонну артерію собі перерізати і здохнути». Перев’я-
завши рани, Необутов відійшов і наступні дні не да-
вав ніякої допомоги.

3.	Засуджений в 1978 р. до 12 років суворого режи-
му Геннадій Вінєвцев (1941 р. н.) ще під час поперед-
нього слідства потребував медичної допомоги (ти-
снення — до 240/120). Адміністрація слідчої тюрми
відмовляла йому в лікарському огляді. Тоді Вінєвцев
симулював приступ апендициту, попав у лікарню, де
ст. л-т Необутов лікував його резерпіном (4 таблет-
ки). Повернувшись у слідізолятор, Вінєвцев утратив
притомність у камері. Прибулий лікар сказав, що лі-
кувати Вінєвцева він не може, бо є висновок комісії
ВТЗК: «Здоровий і працездатний» (в лікарні оглядав
Вінєвцева тільки Необутов, а в висновку експертизи
— підписи трьох лікарів із таборової лікарні).

Під час суду Вінєвцеву двічі викликали «швидку
допомогу», лікарі настоювали на негайній госпіталі-
зації, але суд відмовив.

Рідні Вінєвцева звернулись у Радянський Черво-
ний Хрест.Тільки тоді (в 1980 р.) Вінєвцев був поміще-
ний у таборову лікарню, де було установлено: «Сер-
дечно-легенева вада II ст. «Б», гіпертонія II ст. «Б»,
ревматизм — активна фаза, невралічний синдром».
На шостий день Вінєвцева виписали без будь-якого
лікування. В Червоний Хрест лікарі написали, що Ві-
нєвцев почуває себе добре і виписаний за власним ба-
жанням (!). Стан здоров’я Вінєвцева на серпень 1980
р. настільки погіршився, що таборові лікарі визнали
його інвалідом II групи і призначили амбулаторне лі-
кування (необхідно було 2 години стояти в черзі в
процедурний кабінет, щоб одержати таблетки — ті-
зерцин). Звільнення від роботи не давали навіть при
тисненні 200/100. Електрокардіограма (11.80) вияви-
ла такі сердечні порушення, що Вінєвцев був переве-
дений в інвалідний загін (близько 30 осіб). 12. 80 Ві-
нєвцову призначили дієтхарчування, але через тиж-
день зам. нач/ ВТК з режимної частини к-н Зюзін
відмінив це і ще шість дієтхарчувань з/к. 05.81 Ві-
нєвцев переніс гіпертонічну кризу — тиснення 300/
180, проте госпіталізований (на 07. 81) так і не був.

Інваліди табору в Табазі: Кудряшов, Ципандін,
Лебедєв, Лєтков і Устінов — на початку 1981 р. пред-
ставлялись «на актировку» із табору за станом здоро-
в’я. Незабаром нач. лікарні Пахальського викликали
в оперчастину ВТК-7 на «розмову». Відразу ж після
«розмови» Пахальський наказав виписати всіх важко
хворих, в тому числі й підготовлюваних до актиров-
ки. Залишили тільки нетранспортабельних хворих —
Ципандіна і Стрюкова (останній три роки не встає
з ліжка — параліч).

Інші інваліди: М. Г. Сін — втрата зору 98%, інва-
лід І гр.; Іжболдін — астма серця, інвалід II гр. (вік
— понад 60 років); Гриневич А. — пересувається
тільки на милицях, І гр.; Лебедєв В. — рідина в леге-
нях, II гр. (67 років); Корнеєв Г. — неосудний, старе-
ча склероза (78 років).

Від 09.80 за двадцять днів померли ув’язнені Дми-
трієнко, Константінов, Романчук.

На 07. 81 померли, не дочекавшись актирування,
Ципандін, Косирєв, Кудряшов і Устінов.

Інформація про побут В. Чорновола в концтаборі, про його
життя і його співв'язнів підготовив невідомий автор, правдопо-
дібно, в перших місяцях осені 1981 р.

ШАБАТУРА СТЕФАНІЯ

СТЕФАНІЯ МИХАЙЛІВНА ШАБАТУРА
Стала членом Української Гельсінкської Групи
в лютому 1979 р.

Народилася 6 листопада 1938 р., мистець-килимар, до
арешту член СХУ (Спілка художників України). Брала
участь у багатьох мистецьких виставках. Її мистецька
творчість високо оцінена в «Історії Українського мистец-
тва». Перед арештом жила у Львові. У січні 1972 р. була
заарештована і звинувачена за ст. 62 КК УРСР («антира-
дянська агітація і пропаганда») і в тому самому році засу-
джена на 5 р. табору суворого режиму і 3 р. заслання.
Строк покарання відбувала в жіночому концтаборі ч. 3-4
в Мордовській АРСР. Брала активну участь у протестах
в’язнів. Багато разів була карана ув’язненням у ШІЗО і
ПКТ. Була співавтором багатьох збірних листів і звернень
до різних міжнародних організацій і радянських установ.
В 1975 р. її возили «на перевиховання» до Львова. Там
10 грудня вона оголосила голодівку, протестуючи проти
порушення прав людини в СРСР. Після цього у неї забра-
ли й знищили кілька сот екслібрісів і рисунків. Заслання
відбувала у сел. Макушино Курганської обл. 2 грудня 1979
р. закінчився її строк заслання і вона повернулася на Укра-
їну. Жила у Львові під адміністративним наглядом. По-
чавши від літа 1980 р. неактивна в Українській Гельсінк-
ській Групі (докл. див. «Погром в Україні», стор. 279-285
і альбом «Нездоланний дух»).

Хронологія

1979 РІК:

29 листопада — після 5 р. ув’язнення у Стефанії Шабатури закін-
чилося 3 р. заслання.

2 грудня — С. Ш. повернулася до Львова. Замешкала разом зі
своєю матір’ю. Її поставили на 6 місяців під адміністратив-
ний нагляд.

1980 РІК:

10 січня — міліція закинула С. Ш., що вона живучи у Львові, по-
рушує пашпортний режим. Її запропонували переселитися у с.
Сокольники. Вона відмовилася.

Лютий — С. Ш. дістала дозвіл («прописку») жити у Львові на
«пробу» строком на один рік.

Весна — з особистих мотивів С. Ш. перестала брати участь у ді-
яльності УГГ.

15 вересня — С. Ш. поставили на 6 м. під адміністративний наг-
ляд.

1981-1982 РІК:

— жодні інформації про С. Ш. на Захід не дійшли.

Докладніші дані про С. Шабатуру є подані в альбомі «Нез-
доланний дух, мистецтво і поезія українських жінок, політв'язнів
в СРСР», В-во «Смолоскип», 1977, стор. 136.
ЗАЯВА

Шабатури Стефанії Михайлівни
641610, Курганська область,

Маку шино, Головна пошта, до запитання

Я знаю, що не так уже важливо писати тут, що я
народилася 6 листопада 1938 р. в с. Іван Золотий За-
ліщицького району на Тернопільщині, що закінчила
середню школу в сусідньому селі, а відтак Художній
інститут у Львові, що ткала гобелени, мала успіхи,
була прийнята в члени Спілки художників України.

Повторюю — неважливо, бо таких біографій міль-
йони. Важливіше інше — що я народилася в таку епо-
ху і в такій країні, де людська особистість перед ли-
цем свого народу, перед людством проявляється за-
програмована партійною ідеологією і партійно-дер-
жавними органами. Нема місця для особистого ми-
слення, нема місця для об’єктивного досягнення істо-
рії свого народу, неможливо запропонувати свою схе-
му подальшого розвитку своєї нації, або хоч виклика-
ти відкриту дискусію з приводу незадовільного стану
прав людини в країні, порушення законности, асимі-
ляції і т. п.

Я не політик, політикою не буду займатися і в
майбутньому, не дивлячись на те, що була притягне-
на до судової відповідальности за політичною 62-ою
статтею КК УРСР, отримала 8-мирічний термін (6
років суворих таборів і 2 роки заслання) і пройшла,
здається, непогану школу. Не думаю, бо не відчуваю
в собі до того покликання.

Однак на тлі свого пережитого, на тлі мого судо-
вого процесу, на тлі процесів 60-их і 70-их років, на
тлі процесів над учасниками правозахисного руху, я
жалію, що того покликання в мене нема. Я жалію,
що з нашого 50-мільйонного народу за ті проблеми
рідше беруться прагматики, а переважно поети та
художники, люди емоціонального складу характеру,
люди, які маніфестують своєю доброю волею і жер-
твенністю насушні проблеми і стремління українсько-
го народу.

Мені було прикро, боляче, коли я зіткнувшись
упритул з радянським слідчим апаратом, з радянсь-
ким судочинством, з радянською таборовою адміні-
страцією ні в кому ні разу не бачила людей. Нехай
би комуністи, з іншими поглядами на речі й події, не-
хай би вороги, але аби тільки люди. А то ні. В основ-
ному, ремісники своєї справи або запопадливі вико-
навці.

Прокурори затикали мені рота, вправлялися в ка-
зуїстиці, тиснули й обробляли свідків і «натягували
справу», бо, кажу вам, і тепер я не знаю, за що відбу-
ваю восьмий рік; адвокати в чому тільки могли до-
повнювали прокурорів і спосібні були вилізти підсуд-
ному на шию, лишень би схилити його голову перед
судом, а суддя з безликими засідателями громадив і
громадив нісенітницю на нісенітницю, аж поки з то-
го не виросла гора, видимість гори, щоб звалити її
на мене у виді незмірно великого терміну.

А ізоляція, а суд при закритих дверях!

Я сприйняла практику несправедливого радянсь-
кого судочинства. Самі прокурори, судді цвях за цвя-
хом вбивали мені істину, що десь у чомусь, у тому,
що я не зробила, в чому тільки слабо додумувалася і що
і повинно би робитися, а була права.Але це ще не все
— перейшла через численні пересилки, відстойники,
табори, ізолятори, приміщення камерного типу, я
знаю, що таке відбути заслання. Мені не трудно пе-
редбачити, що чекає мене «на волі» і дихати стає важ-
ко.

З сумом дивлюся на сучасний стан речей на Укра-
їні. Якби воно було добре, якби я помилялася або
діяла зі злого помислу. Аби було так, як говорить ра-
дянська пропаганда. Але ж бо факти на кожному кро-
ці колодами, на кожному випадку вилами під ребра,
на кожному погляді — сіллю в очі. Беззахистність і
безпомічність людини, цілих націй ідуть в одному
потоці з такими явищами як безоглядна асиміляція
національних меншостей, нівеляція культури, еконо-
мічний визиск.

І де захисту шукати? Порятунку? Здесяткована
Українська Група «Гельсінкі». Всі сили (неправедні
сили) доклала радянська влада, щоб її ліквідувати і,
здавалося, є підстави представникам влади говорити,
що Групи більше нема, однак, як десятки разів у на-
шій історії бувало проб’є дзвін і люди підуть.

Стефанія Шабатура

Заяву С. Шабатури передруковуємо з українського часопису
«Церква і життя», 7 липня 1980 р. Заява ця дісталася на Захід без
дати. Була написана, правдоподібно, з кінцем 1979 р

ШУМУК ДАНИЛО

ДАНИЛО ЛАВРЕНТ1ЙОВИЧ ШУМУК

Став членом Української Гельсінкської Групи
в лютому 1979 р.

Народився ЗО січня 1914 р. в с. Боремщина Волинської
обл., жонатий (від першого подружжя мав дочку і сина).
Колишній член КПЗУ (Комуністична партія Західної Укра-
їни). За участь у комуністичному русі був ув’язнений в
Польщі в рр. 1933-1939. В 1941 р. був покликаний до ар-
мії і брав участь у боях з німцями. Під час Другої світової
війни був вояком УПА, за участь в якій був засуджений
в 1945 р. на кару смерти, яку замінено на 20 р. ув’язнення.
У 1955 р. був передчасно звільнений з ув’язнення і реабілі-
тований. За свої переконання був засуджений на 10 р. ув’яз-
нення (1957-1967). Після звільнення жив у Києві. У той
час написав другий том своїх спогадів. У січні 1972 р. був
заарештований, а в липні того ж року засуджений на 10 р.
табору суворого режиму і 5 р. заслання. Строк покарання
відбував у концтаборі в Мордовській АРСР, звідки був
переведений в концтабір ч. 36-1 у Пермській обл. Брав
активну участь у протестах політв’язнів, був автором і
співавтором багатьох звернень в міжнародні організації
і радянські установи. Багато разів був караний ув’язнен-
ням в ШІЗО і ПКТ. Весною 1978 р. йому признали інвалід-
ність II групи. Постійно хворів, багато разів перебував у
лікарнях. Інформації про нього відомі на Заході лише з
його підпису під різними документами і зверненнями. У
січні 1982 р. був направлений на заслання в сел. Каратобе
Уральської обл. в Казахській РСР.

Книжки Д. Шумука, видані на Заході:

«За східнім обрієм», спомини; В-вро «Смолоскип» і
ПУДФ, 1974, стор. 447.

Хронологія

1979 РІК:

15 січня — Данило Шумук разом з 12 політв’язнями підписав
звернення до спортсменів-учасників Олімпійських Ігор.

1980 РІК

Травень — Д. Ш. важко хворів. Його примістили в лікарню.

1981 РІК:

6 березня — Д. Ш. відправили до табору суворого режиму ч. 35 у
Пермській обл.

Грудень — Д. Ш. закінчив 10 р. ув'язнення і був відправлений на
заслання в сел. Каратобе в Казахській РСР.
ПАРЛЯМЕНТОВІ І УРЯДОВІ КАНАДИ

На захист Данила Шумука

Нам, політв’язням концтабору «Сосновка» (табір
1'6) стало відомо, що Парлямент Канади робить ста-
рання про звільнення Шумука. У зв’язку з цією підба-
дьорюючою інформацією, рочуміючи теж яке це важ-
ке завдання, ми звертаємося до Вас з пекучим про-
ханням збільшити Ваші зусилля, бо стан здоров’я
Шумука трагічний.

Данило Лаврентійович Шумук має 64 роки; 34 ро-
ки він є політв’язнем. За ним польські тюрми, втечі
з німецького концтабору, безконечні радянські тюр-
ми і концтабори, які не випускають його зі своїх
залізних пазурів ось уже 29 років. За ним смертний
присуд, катування, знущання, голод, участь у різних
протестах проти тюремної сторожі, вершком яких
була його активна участь у таборовому повстанні
в Норильську в 1953 р. Йому залишилося ще 3 роки
концтабору і 5 років заслання з 15-річного присуду в
1972 році за те, що він розповів у своїй книжці «За
східнім обрієм» як він віддав свою молодість підпіль-
ній боротьбі за радянську владу в рядах компартії
Західної України. Відсидівши за це 5 років у поль-
ських тюрмах, він зіткнувшись віч-на-віч з дійсним
соціалізмом, жахнувся і знайшов у собі силу відмови-
тися від омани та включитися у боротьбу за націо-
нальне визволення України. І врешті — сам зазнав
усієї жорстокости радянської системи, яка найяскра-
віше і неприховано втілена в практику катівень.

За радянськими маштабами, термін покарання,
який Шумукові ще залишився відсидіти — цілковита
дрібниця, але з його станом здоров’я, він ледве чи до-
тягне до 1987 року, щоб нарешті дістати право на ви-
їзд до рідних у Канаді і дожити свої дні без небезпе-
ки нового арешту.

Ми, радянські політичні в’язні практично не тіль-
ки не дістаємо ніякої медичної допомоги від призна-
чених в концтаборі т. зв. лікарів, але нам заборонено
теж діставати посилки з потрібними ліками, хоч у а-
птеці нічого, крім аспірини, немає.

Шумук гине на наших очах. Наші намагання зму-
сити тюремних сторожів дати Шумукові кваліфікова-
ну медичну допомогу викликають у них тільки злора-
дісний цинізм: висока принциповість і негнучкість
Шумука, усе його життя їм ненависне й страшне, як
живий доказ, свідоцтво і заклик до відплати.

Ми вдячні Вам за Вашу турботу про нашого спів-
в’язня і просимо Вас зробити все необхідне для най-
скорішого його звільнення.

10 вересня 1978

Концтабір «Сосновка»

Мордовська АРСР, Потьма

Установа ЖХ 38511-6

Політв’язні: Едвард Кузнєцов
Олексій ' Мурженко
Михайло Осадчий
Василь Романюк (священик)
До тих, хто надихає репресивні органи СРСР
і керує ними

ВІДКРИТИЙ лист

Від репресованого за висловлення своїх власних
переконань Шумука Данила

В квітні 1945 року я був засуджений на 20 років
каторжних робіт у віддалених місцях СРСР (Но-
рильськ — Заполяр’я) за участь в українському націо-
нально-визвольному русі, хоч конкретно мене не
звинуватили у жодних діях. Через 11 !4 років у серпні
1956 року Комісія Президії Верховної Ради СРСР
звільнила мене, знявши судимість і пораження в пра-
вах. У травні 1958 року на підставі фальшивих пока-
зів підставних свідків, мене знов засудили на 10 років
позбавлення волі, за те, що я нібито займався анти-
радянською агітацією, хоч фактично мали на увазі
моє широке листування з колишніми пілітичними
в’язнями. Я відбув і цей термін. У червні 1972 року
мене засудили на новий 10-річний строк позбавлення
волі в особливо суворих таборах та на 5 років за-
слання за написання спогадів і роздумів про все пере-
жите за моє нелегке життя. Я караюся в СРСР вже
29 років, а порахувавши всі репресії польської дово-
єнної влади та німецької влади на Україні, караюся в
неволі 35 років. Але ж я ні перед Польщею, ні перед
Німеччиною, ні перед Росією нічим не завинив, бо на
території цих держав не бував.

З листопада 1978 року Парлямент Канади одного-
лосно ухвалив резолюцію — розпочати клопотання
перед урядом СРСР про моє звільнення з місць поз-
бавлення волі за станом здоров’я через похилий вік
та про еміграцію до Канади, до своїх родичів.

На вищезгадане клопотання канадського уряду
посольство СРСР в Оттаві відповіло від імени радян-
ського уряду, що я нібито воєнний злочинець і тому
мене не можна звільнити. З того часу посольство
СРСР в Оттаві зводить на мене наклепи усіма до-
ступними йому засобами й очорнює моє ім’я перед
канадським урядом. З огляду на цю обставину я зму-
шений зробити короткий екскурс у своє минуле.

15 травня 1941 року мене як військовозобов’язано-
го призвали до радянської армії і відправили до буді-
вельного батальйону, на укріплення прикордонного
району — як солдата другого сорту, бо в такі війська
відправляють людей із неблагонадійних родин.22 чер-
вня 1941 року фашистські війська напали на СРСР.
Нас забрали з кордону на Бузі у Житомирську об-
ласть і там, озброївши, створили з нас так званий
«особливий» штрафний батальйон, що діяв у найне-
безпечнішій ділянці фронту. Через декілька днів дві
третини нашого батальйону загинуло.

У серпні 1941 року, згідно наказу вищого коман-
дування, в нашому батальйоні майже півтори сотні
солдатів через політичну неблагонадійність були поз-
бавлені носити зброю. До цих роззброєних'потрапив
і я, перетворившись, таким чином, на солдата третьо-
го сорту. Під містечком Пирятином, нас солдатів,
що не заслуговували на довір’я захищатися зі збро-
єю в руках, зібрали в два батальйони, щоб перекину-
ти до Новосибірська, на східні заводи. Однак, стало-
ся не запляноване. Фашистські війська оточили й узя-
ли в полон п’ять радянських армій. У це велике ки-
ївське оточення потрапили й два наші роззброєні ба-
тальйони. Ось за яких обставин я потрапив до поло-
ну. Фашисти зігнали нас, близько 40.000 до старого
покинутого кар’єру в м. Хоролі Полтавської области.
У цій страшній ямі смерти, без даху над головою,
під осінніми холодними дощами нам давали раз на
добу півлітра супу без солі і раз на три дні 200 гр.
чорного хліба. В цій ямі люди почали падати й уми-
рати, як мухи, від холоду, голоду й різних епідемій.
Опинившись перед лицем неминучої смерти, я, з
трьома своїми земляками, вирішили тікати. Однієї
холодної дощової ночі нам, трьом полоненим, поща-
стило втекти. Минаючи пішки село за селом, у на-
прямку Заходу, через Полтавську, Київську, Жито-
мирську області, я довідався від населення про ней-
мовірні жахи від штучного голоду сіл, жахливі опові-
ді людей, що пережили ті жахи, відкрили мені очі й
очистили мій розум від смертоносного опіюму кому-
ністичної ідеології. Прояснення в ті часи було для
мене рівнозначне духовній і моральній смерті, бо ко-
муністична ідеологія була моєю ідеологією, я боров-
ся за неї й страждав у польських тюрмах, я вірив у
ті ідеї, як у найблагородніші й найвищі ідеї людства.
Втративши віру, я втратив сенс життя, бо те, що бу-
ло для мене найдорожчим, виявилося жахливим, а
фашизм був ще жахливішим. З того часу режим Ста-
ліна став для мене таким осоружним, як і режим
Гітлера. Відтоді не лише війна, але й усе інше втрати-
ло для мене сенс, і я відчув себе неймовірно самот-
нім, безборонним і покинутим перед нищівним, пов-
сюдним, лукавим і лицемірним злом. І все ж я про-
довжував іти на Захід, до своєї улюбленої Волині, в
своє рідне село. Діставшися до нього, я тихо, озира-
ючись, увійшов до своєї хати пізно ввечері. Дружина,
побачивши мене, з жахом вигукнула: «Ой Боже, чо-
го ж ти прийшов. Адже всі німецькі посіпаки з шуц-
поліції давно на тебе чатують, зловтішаючись тими
муками, що їх ти зазнаватимеш у їхніх руках». Не
дочекавши світанку, я змушений був піти з рідної ха-
ти. І все ж я вирішив відвідати вчителів, з якими пра-
цював у одній школі в 1940 році. Моя поява їх також
дуже стурбувала. Ніна Зелінська (донька священика,
розстріляна пізніше німцями за участь у національно-
визвольному русі) на той час була директором шко-
ли, а Емілія Шведова — вчителькою. Вони співчутли-
во й по діловому поставилися до мого безвихідного
становища. Ніна 3. мені сказала: «Тобі, Даниле, на-
певно відомо, що я зв’язана з національно-визволь-
ним рухом і в цей тяжкий час для тебе хотіла б допо-
могти, бо свого часу й ти мені допомагав. Але, на
жаль, я безпорадна, бо комендант поліційної дільниці
в Підгородні та комендант любомильської поліції не
підкоряються нашому підпіллю. Вони — підлеглі ні-
мецького ґестапо і давно гострять на тебе зуби. Але
я дістану тобі документи». Вона дістала мені посвід-
чення й диплом педагогічного технікуму на чуже прі-
звище. З цими документами я довго блукав від Бугу
до Дніпра й навпаки, називаючи себе втікачем із та-
бору військовополонених. Лише в березні 1942 року,
на одному з хуторів Острозького району, господар
взяв мене в свій дім за робітника допомагати по го-
сподарству.

Фашистські війська просунулися далеко на Схід,
проте їхній похід уповільнювався дужче й дужче, оку-
паційна влада почала забирати в селян останній хліб
і худобу, а молодь вивозили до Німеччини на працю.
Вивіз загрожував і мені, тому я був змушений знову
звернутися до Ніни. Настала весна 1943 року. Насе-
лення Острозького району зі зброєю в руках виступи-
ло проти фашистської окупаційної влади, відбираючи
пограбований хліб і худобу й повертаючи все те на-
селенню. Ось тоді я й став активним учасником наці-
онально-визвольного руху, бо в той тяжкий час увесь
народ на Волині й Поліссі об’єднався довкола тих,
хто виступав супроти німецьких окупантів.

В травні 1943 року німці кинули проти нас великі
сили і в селі Малин Острозького району живцем спа-
лили в церкві понад сімсот чоловік. В серпні того ж
року німецька окупаційна влада кинула проти нас у
містечку Колках цілий полк з участю авіяції й танків
— тоді вони знищили Колки. Загинуло близько 500
чоловік. А радянських червоних партизанів у себе під
боком, у Цуманському лісі, німці не чіпали, не чіпа-
ли вони також і польських людовців у Пшебражу, бо
людовці підтримували зв’язок з німецькими карате-
лями в Луцьку та Ківерцях, а також і з червоними
партизанами в Цуманському лісі, щоб спільно прово-
кувати й нацьковувати німецьких карателів на укра-
їнське національно свідоме населення. Моральна від-
повідальність за жахливу трагедію в Малині та Кол-
ках лежить на червоних партизанах, що були під ко-
мандуванням Медведєва в Цуманському лісі і поль-
ських людовцях під проводом Сабостяки, що були
в с. Пшебражі. Російські й польські партизани та ні-
мецькі карательні війська однаково ставилися до
українського національного руху і спрямовували свої
сили насамперед проти нього. Щодо цього я маю не-
заперечні й переконливі докази.

Під час війни я остаточно переконався в шкідли-
вості й небезпечності тоталітаризму й авторитарних
ідей, не зважаючи на їхнє забарвлення й спрямова-
ність. Але фактично навіть за авторитарних форма-
цій єдиною моєю дійовою зброєю упродовж усієї вій-
ни було слово, і лише слово гуманізму.

Я не можу не захоплюватися політичною систе-
мою США, Англії й Канади, бо підвалиною цієї си-
стеми є гуманізм і демократія, бо ці країни нарізним
каменем своєї політики вважають права людини. У
зв’язку з цим треба особливо наголосити на політиці
Картера. До укладення угоди ОСО—2 я ставлюся по-
зитивно, але вважаю, що одночасно слід було б вста-
новити аналогічний паритет на засоби ідеологічної
боротьби, себто, щоб у країнах Варшавського пакту
видавалося стільки ідеологічної літератури вільно-
го, демократичного напрямку, скільки видають кому-
ністичної літератури, газет і журналів промосковсь-
кого напрямку в країнах вільного світу. Бож про яку
рівність та справедливість може бути мова, коли іде-
ологічна боротьба вже давно перенесена на терито-
рію країн вільного світу, а в СРСР продовжують пе-
реслідувати людей за думку, за слово, за висловлен-
ня переконань, не даючи змоги виїхати до країни
вільного світу.

Якщо й говорити про воєнні та всякі злочини, то
тільки не вам панове товариші керівники СРСР, бо
радянський режим за 1933-1937 роки знищив більше
людей, ніж їх згинуло від рук фашистів за всю Другу
світову війну. А, ви, панове, в ті роки аж ніяк не бу-
ли конюхами, ви були дійовим інструментом в руках
кривавого режиму Сталіна, виконавцями районного
й обласного маштабу. Я знаю панове, що перебуваю
в ваших пазурах і що саме мене чекає, проте, не
зважаючи на наслідки, я викриватиму вас до остан-
ньої хвилини свого життя.

Сосновка, червень 1979

Данило Шумук
ДАНИЛУ ШУМУКОВІ - 65

Ми, на той час ще молоді українці-київляни, по-
знайомилися з Данилом Шумуком і стали з ним дру-
зями невдовзі після його звільнення наприкінці 1967
року з мордовських таборів. Це були світлопам’ятні
60-ті роки національного піднесення на Україні, озна-
меновані іменами Є. Сверстюка, В. Чорновола, В.
Мороза, І. Світличного та багатьох інших речників
національної української ідеї.

Д. Шумук постав перед нами досвідченим, загар-
тованим борцем за справу вільної України і мучени-
ком за неї, маючи вже на той час трагічний стаж в’я-
зня польських, німецьких та радянських тюрем і ла-
герів. З Шумуком було цікаво розмовляти, у нього
було чого повчитися, він справляв враження людини
самовідданої, щирої, відвертої, яка йде лиш за голо-
сом своєї совісти і над усе цінує Правду й Людяність,
ненавидить всіляке лицемірство й пристосуванство,
навіть в ім’я Ідеї.

Ідея і мета життя Шумука — незалежна демокра-
тична Україна були і лишаються також нашими. Зві-
сно, мали місце й певні незгоди, розходження між на-
ми, тривали суперечки, дискусії,але в головному ми
були єдині, злютовані ідейним побратимством.

Данило Шумук — людина, українець, наш суча-
сник, опинився в гущі важливих суспільно-політичних
подій буремного 20-го віку. Наскрізна лінія життя
цієї людини — пошуки Істини й боротьба за неї в
історично конкретній обстановці через участь в су-
спільних змаганнях, в різних партіях та організаці-
ях, у спілкуванні з самими різними колективами й
людьми, в еволюції від комунізму до «шляхетного
націоналізму», юности й донині: це — щастя, добро,
свобода, справедливість для рідного народу.

Цікаво й повчально простежити пошуки Д. Шуму-
ка по лінії здійснення його ідеалу.

Небажана дитина в чималій селянській сім’ї на Во-
лині, Данило ще змалку зазнав багато горя й неспра-
ведливости і вже тоді переповнився великим спів-
чуттям до всіх покривджених та знедолених органіч-
ним прагненням їм допомогти, захистити: «...я з 12
років почав духовно готувати себе до...тортур, мук
і страждань. Мені було навіть солодко думати про
страждання за Правду».

Під впливом конкретного оточення Шумук на по-
чатку 30-тих років прилучився до комуністичного ру-
ху, став активним членом КПЗУ, секретарем підпіль-
ного райкому комсомолу, до 1934 р. зазнав чоти-
рьох арештів, жорстоких тортур від польської де-
фензиви, відсидів 6 з половиною років у польських
тюрмах, мужньо сприймаючи всі наруги й поневі-
ряння.

Після приходу совєтів на Західну Україну в 1939
році Д. Шумук, вірний своїм комуністичним переко-
нанням, активно співпрацює з новою владою, але,
зіткнувшись з неможливістю і небажанням цієї влади
розв’язати національне питання українців, кар’єриз-
мом окремих представників влади, поступово розча-
ровується в комуністичній ідеї, а після перебування
на Східній Україні, де він од населення дізнався про
лихоліття примусової колективізації, про голод 1933
року і масові репресії 1937 року, то й зовсім пориває
з нею, втрачає, як він пише, мету життя. Тут же на
Східній Україні Д. Шумук, потрапивши в полон нім-
ців і зазнавши разом з іншими червоноармійцями
страшних звірств, складає на підставі власної практи-
ки і свою остаточну думку про фашизм.

Пробравшись назад на рідну Валинь, Д. Шумук
застає й там кривавий розгул німецьких фашистів.
Йому загрожує, як колишньому комуністові, немину-
ча розправа, в кращому разі — відправка на фашист-
ську каторгу. А тут починає діяти УПА, що бореться
і з червоною партизанткою і з німцями. Весною 1943
року Д. Шумук приєднується до націоналістів. «Мене
принаджувала їх боротьба, їх стремління до незалеж-
ности» — згадує він пізніше.

Що ж привело Д. Шумука в УПА? Розчарування в
комунізмі чи можливість боротися в її лавах проти
німецьких фашистів за незалежність України? Пор-
вавши з комунізмом, саме це останнє було головним,
оскільки незалежність України була його метою.

Потрапивши в лютому 1945 р. в лапи КДБ на
східніх теренах, воєнний трибунал засудив Д. Шуму-
ка за участь в УПА до розстрілу, який невдовзі було
замінено 20 роками каторги у віддалених районах
Сходу. Почалися довгорічні поневіряння в лагерах
Заполяр’я та в інших таборах, але й там Д. Шумук ли-
шився вірним собі.

В тюрмах і лагерах Д. Шумук мужньо боровся
з сваволею адміністрації, організувавши для цього,
як досвідчений підпільник українську «самодопомого-
ву організацію» в Норильському лагері.

Тут слід зробити узагальнюючий висновок про Д.
Шумука, як про людину й громадянина у його став-
ленні до партій, систем, окремих людей: він їх визнає
чи осуджує, керуючись усе своє свідоме життя лиш
одним принципом — наскільки вони людяні, справед-
ливі, демократичні. І навіть найкраща ідея чи мета
для Шумука меркне, коли її адепти вдаються до не-
гідних людини засобів здійснення. Тут уже Шумук не
рахується ні з ким і ні з чим, не зважаючи на немину-
чі тяжкі для нього наслідки, він відстоює свій гумані-
стичний ідеал незмиренно й принципово.

В особі Шумука українська громадськість має на-
прочуд цілісну, послідовну в своїх поглядах і діях
Людину.

Гуманістичний ідеал Д. Шумука і суспільно-полі-
тична формула його втілення — незалежна, демокра-
тична Україна — ясні, і ми, друзі та шанувальники
Данила, цілком з ним солідаризуємося.

Наша нова українська Генерація, маючи спільні
з ним ідеал та мету, не може не шукати шляхів до їх
практичного здійснення, інакше це будуть лиш пре-
красні мрії.

Життя Д. Шумука, людини — ідеаліста, невтом-
ного й безкомпромісового шукача Істини з його бо-
ротьбою за неї, здобутками, відкриттями й помилка-
ми — цінне і повчальне для сучасного і майбутнього
поколінь.

Київ, ЗО грудня 1979 року

Друзі та шанувальники

Данила Шумука
ШУ ХЕВИЧ-БЕРЕЗИНС ЬКИЙ
ЮРІЙ

ЮРІЙ РОМАНОВИЧ БЕРЕЗИНСЬКИЙ—ШУХЕВИЧ
Став членом Української Гельсінкської Групи
в лютому 1979 р.

Народився 28 березня 1934 р., жонатий (дружина — Вален-
тина М. Троценко; син Роман, нар. в 1970 р.; дочка Ірина,
нар. в 1971 р.), син командира УПА Романа Шухевича
(Тараса Чупринки). Був три рази засуджений за ст. 62 КК
УРСР («антирадянська агітація і пропаганда»), а властиво
тільки за те, що він син кол. командира УПА. Відбував
ув’язнення в роках 1948-1958, 1958-1968. Після звільнення
він перебував на засланні в Нальчику Кабардино-Балкар-
ської АРСР, де й був заарештований 26 березня 1972 р.,
а 9 вересня того ж року був засуджений на 10 р. табору
особливого режиму і 5 р. заслання. Строк покарання відбу-
вав у Володимирській, а згодом у Чистопільській тюрмі
в Татарській АРСР. На Захід дійшла його одинока — За-
ява Голові ПВР УРСР з липня 1967 р. (див. «У півстоліт-
тя радянської влади», стор. 47-53). Ю. Шухевич був спів-
автором звернень і заяв політв’язнів до різнизних установ
СРСР. Багато разів був покараний ув’язненням в ШІЗО і
ПКТ. Важко хворів, а в 1982 р. втратив зір.

Хронологія

1978 РІК:

23 травня — Юрія Шухевича перевезли з тюрми в Чистополі на
«перевиховання» до Києва.

1979 РІК:

Квітень — з «перевиховання» у тюрмі КДБ у Києві Ю. Ш. зно-
ву повернувся в тюрму в Чистополі.

— група політв’язнів Федоренко, Шаранський, Козачков, За-
гребян, Балаханов, а також і Ю. Ш., підписали заяву у справі
проведення другої «Декади солідарности народів в боротьбі
з російсько-радянським імперіялізмом і колоніялізмом». їх
підтримали політв’язні табору ч. 1 в Мордовській АРСР.

1980 РІК:

Червень — Ю. Ш. важко хворів. Перейшов операцію виразки
шлунку.

1981 РІК:

Грудень — Ю. Ш. перевезли з тюрми в Чистополі у лікарню для
в’язнів ім. Гааза у Ленінграді. Там йому зробили операцію
на очі.
1982 РІК:

Лютий — після неуспішної операції на очі, Ю. Ш. повернули на-
зад у тюрму в Чистополі.

— жодних інших інформацій у цих роках про Ю. Ш. на Захо-
ді не одержано.

ЧЛЕНИ УКРАЇНСЬКОЇ ГЕЛЬСІНКСЬКОЇ ГРУПИ
ЗМУШЕНІ ДО ЕМІГРАЦІЇ

6 членів Української Гельсінкської Групи в роках 1978-
1980 змущені були емігрувати з СРСР.

Як додаток до цього збірника документів і матеріялів
про ув’язнених і переслідуваних членів УГГ в Україні, по-
даємо короткі інформації про тих, які тепер живуть у За-
хідних країнах.

1.	ВШС петро Г., нар. в 1956 р., студент, став членом
УГГ в лютому 1977 р.,відбув 1 р. ув’язнення (1978-1979),
емігрував у червні 1979 р., живе у США.

2.	ГРИГОРЕНКО Петро Г., нар. 16 жовтня 1907 р., жо-
натий, генерал, член-засновник УГГ, відбув 6 р. психіатри-
чного ув’язнення (1964-1965, 1969-1974), виїхав у грудні
1977 р. на лікування, позбавлений громадянства СРСР на
початку 1978 р., живе у США.

3.	КАРАВАНСЬКИЙ Святослав Й., нар. 24 грудня
1920 р., жонатий, поет, філолог, став членом УГГ у люто-
му 1979 р., відбув 31 р. ув’язнення (1944-1960, 1965-1979),
емігрував у листопаді 1979 р., живе у США.

4.	МАЛИНКОВИЧ Володимир Д., нар. в 1940 р., жо-
натий, лікар, став членом УГГ в грудні 1978 р., емігрував
у січні 1980 р., живе у ФРН.

5.	СВІТЛИЧНА Надія О., нар. 8 листопада 1936 р., фі-
лолог, одружена, стала членом УГГ у 1978 р., відбула 4 р.
ув’язнення (1972-1976), емігрувала в жовтні 1978 р., живе
у США.

6.	СТРОКАТА Ніна А., нар. 31 січня 1926 р., от ужена,
лікар, мікробіолог, член-засновник УГГ, відбула 4 р. ув’яз-
нення (1971-1975), емігрувала в листопаді 1979 р., живе у
США.

ПОЯСНЕННЯ СКОРОЧЕНЬ

ВВІР — відділ віз і реєстрацій (російськомовне ОВИР).

ВТК — виправно-трудова колонія (концтабір).

ВЛКСМ — Всесоюзна ленінська комуністична спілка молоді.

ВТУ — виправно-трудова установа (концтабір).

ВТЗК — Врачебно-трудовая зкспертная комиссия (лікарсь-
ко-трудова експертна комісія).

ВРЦ — Всесвітня Рада Церков.

ГУВТУ — Головне управління виправно-трудових установ.

ГУЛаґ — Главное управление лагерей (Головне управління
таборів).

ДБ — державна безпека (скорочена назва КДБ).

КДБ — Комітет державної безпеки.

КК — Кримінальний кодекс.

КПК — Кримінально-процесуальний кодекс.

КПЗ — камера попереднього ув’язнення.

КПУ — Комуністична партія України.

КПЗУ — Комуністична партія Західної України.

ЛКСМУ — Ленінська комуністична спілка молоді України.

МВС — Міністерство внутрішніх справ.

МК — місцевий комітет (або місцевком).

ПВР — Президія Верховної Ради.

ПКТ — приміщення камерного типу.

ПЛ — психіатрична лікарня.

РайВНО — Районний відділ народної освіти.

РВВС — Районний відділ внутрішніх справ (міліція).

РМ — Рада Міністрів.

СІЗО — слідчий ізолятор.

СПЛ — Спеціальна психіатрична лікарна.

УВС — Управління внутрішніх справ.

УГГ — Українська Гельсінкська Група.

УКДБ — Управління Комітету державної безпеки.

ФЗН — Фабрично-заводське навчання.

ШІЗО — Штрафний ізолятор.

ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК

Авдієвський А., 40

Авдокімов, 935

Адріянов А. В., 907

Азаренко А. А., 812, 840, 843, 844, 849, 855, 856, 858, 867,
868, 870, 871, 872, 874-876,	878-881,	883, 884* 88в’

889, 898, 902

Айрикян П., 796

Александров І.,	780, 831, 832, 903, 910

Алексеєв Василь М., 812, 814, 872, 873, 875-881, 883, 884

Алимов А. Н., 93

Амальрик Андрій, 178, 184, 195, 206, 207, 213, 216, 231, 234

Амінєв, 930

Андреєв, 927

Андрієвська В., 755, 757

Андрієнко, 302, 303, 308, 309

Андропов (коресп.), 919

Андропов Юрій, 619, 823, 913, 917, 928

Андрушко Л., 41, 468

Анікін, 704

Анохін Павло, 383

Антипова, 271

Антоненко Б. Т., 672, 675

Антоненко-Давидович Борис Д., 374, 442, 458, 474

Антонів Олена, 276, 347, 813

Антонюк Зіновій, 794

Антонюк Марія, 579

Анхкехва, 872-874,

Арей Богдан, 74

Аржанов, 755, 770-772, 776

Афанасьєва, 895

Ахматова, 210
Бабель, 210

Бабич Сергій, 468, 494, 515

Бадзьо Юрій, 48, 105, 127, 608, 754, 786, 916

Бадолян, 908

Бакунін, 402

Балан І. Д., 150, 152

Банєв І. М., 609

Барабанов Е., 198

Баранюк, 867, 903

БаргТорн Фредерік, 784

Барладяну Валентина, 54

Барладяну Василь, 54

Басараб Дмитро, 334

Батура Павліна, 111-113, 121, 132

Бахмін, 916

Бевз Н. В., 241

Бедзик Ю.,74

Бедзик О. Ф., 293

Безручко Я. П., 724, 745

Бжезінський Збіґнев, 784

Бейлін, 183

Бердник Громовиця, 73

Бердник Мирослава, 73, 78, 79

Бердник Олесь П., 11, 14-16, 28, 32, 35, 38, 41, 45, 48, 59,
61, 65, 67, 73-82, 275, 361, 366, 367, 373-375, 383, 392,
429, 430, 442, 467, 534, 615, 621, 634, 658, 716, 746

Бердник-Сокоринська Валентина, 41, 73, 76, 78-80, 468

Бердник Ромашка, 80

Береза, 470, 480, 483, 511

Березовський Максим, 570

Берія, 63, 384, 391, 529

Берлінов С. Г, 737, 740, 742

Бесіда, 656

Бєлінков А., 169, 184

Бідьовка, 130

Білич Л. Ф,, 720, 745

Білокінь С., 39, 40

Білокобильський Павло, 635

Білуник І. Ф., 720, 745
Бірюкова Г. П., 719, 725, 726, 729, 735, 745

Блашкова Л. І., 78, 79

Блейхер В. М., 484

Блітт Роман Л., 174, 178, 184, 190, 192, 207, 214, 232

Блохін Вадим М., 829

Блохіна Людмила Й., 829

Блохіна Тетяна В., 808-814, 816, 818, 826-845, 847-870,872

-895, 897, 898, 901, 902, 904, 905, 908, 910

Бока, 684

Бокова, 296

Болонкін Олександер, 854, 920

Боннер Єлена, 96, 440, 488

Борисов В., 198

Борода, 500

Бороденко, 930

Борса Леонтій о., 593

Брежнєв Леонід І., 17, 38, 63, 75, 84, 91-93, 105, 121, 200,
371, 396, 403, 404, 475, 483, 615, 622, 624, 644, 674, 697,
700, 702, 824, 913, 927, 928

Бремер Кристина, 756, 758

Брунець І. Н„ 813

Бугаєць, 872-874, 878, 880, 883, 884, 889, 890, 895, 896

Бугрин Валентин, 640

Буддейний, 649

Бузінніков Євген, 607

Буковський Володимир, 322

Булгаков М., 169, 210

Бургард В., 748

Бюлоган Катерина, 287

Валілов, 551, 846, 900

Вайнбендер К. А„ 181, 213, 219

Винарська Наталія М., 505

Варо Жан-Марк, 784

Варюшін М. М., 156, 169, 170, 174

Василь Васильович, 463, 464

Васільєв, 909

Васютинська Софія Я., 89, 113, 131, 138-140

Васько І., 40

Васько Л., 40
Ведель Артем, 570

Веліканова Тетяна, 54, 100, 916

Верба Леся, 12

Вергун Н. І., 485

Вердзинський, 483

Верхоляк Дмитро, 274

Веселий Артем, 210

Вишневський, 182, 188, 189

Вишняков, 909

Вівчар Звенислава, 446, 468-470

Вінграновський (Микола), 373

Вінер, 551

Вінєвцев Геннадій, 935, 936

Вінс Петро Ґ., 11, 38, 45, 59, 61, 375, 433, 466

Владімов, 169

Вовченко П, 469

Войцев Мирослав М., 183

Волошин, 169

Вольтер, 172

Ворошилова, 728

Гаврилов, 183

Газленко Володимир У., 514, 515, 523, 526, 527

Гайдамаха А., 74

Гаразд І. Б., 735, 745

Гаркавий М. О., 652, 654

Гейко-Матусевич Ольга, 11, 15,17, 83-85, 442, 445, 447, 450,

466

Гель Іван, 76, 534

Гель Марія, 276

Герасименко П. С., 149

Герета, 129

Герчак Г., 609

Гірна Г. О., 719, 725, 726, 729, 735, 745

Гітлер (Адольф), 241, 370, 516, 547, 951

Глазунов, 893

Глібов Є., 385

Глух Федір К„ 527, 620, 740, 744, 763, 777

Гоголь М., 130

Гойда О. О., 151
Головченко І., 485, 786

Голоскевич Г., 8

Голумбісвська Ганна, 54

Гончар Олесь, 469, 527, 528, 641, 689

Горай, 510, 511

Горбач Анна-Галя, 758, 785

Горбач Катерина, 785

Горбаль Андрій М., 87

Горбаль Марія, 93

Горбаль Микола А., 7, 11, 16, 17, 53, 54, 61, 76, 87-89, 91

-109, 111-114, 116 — 117, 120, 125, 142, 147, 149-154,
156, 462, 465, 466, 754, 755, 758, 766, 770, 786, 854, 860,
900, 916, 920

Горбовий Володимир, 716

Горбулько І. М., 312, 318-321, 341

Горинь Михайло, 276, 348

Горська (Алла), 634

Грибоєдов, 530

Григоренко Зінаїда М., 614

Григоренко Олександер, 24

Григоренко Петро Г., 11, 13, 32, 45, 61, 322, 374, 376, 378,
425, 428-431, 606, 613, 614, 755, 758, 963

Гриневич А., 937

Гринчук В. П., 238

Грозний Іван, 509

Грушевський (Михайло), 569

Гудзь, 169, 170

Гузійчук М. В., 720, 725, 745

Гульченко, 224, 235

Ґаяускас Баліс, 433, 760

Ґінсбурґ Олександер, 170, 172, 199, 374, 433, 434

Ґлузман Семен, 103, 106, 746

Ґолдирєв, 411

Ґрінфельд Б., 182

Грішанова А. І., 855, 868, 871

Ґумільов, 169, 210

Ґурфель Г. М., 177

Ґусєв, 909
Давидов, 171

Давидов (офіц. КДБ), 302

Данилишин С. П., 720, 745

Данильченко, 576

Данієль, 169, 210

Дармограй П. І., 130, 139, 149

Дахно, 609

Дашкевич Ярослав, 276

Девіс Брюс Ф., 256, 268, 270

Демченко Іван, 254

Дерев’янко, 704

Джемілєв М., 746

Дзержинський Ф., 380

Дзорґуєв, 909

Дзюба Іван, 79, 373, 554

Дзюба Юрій, 251, 334

Дзядек, 213

Дикий Іван, 322

Димек Г. І., 507

Дишель, 442, 446

Дікасуров В. Г., 159

Дмитрієнко, 937

Добрик, 302

Добчанський Юрій, 585

Довгалюк Б., 41, 468

Довгань Ріта, 758

Довганська Марія, 310

Докшін Віктор І., 809, 812, 814, 835, 837, 838, 840, 841,844

845, 847, 858, 903

Долгих, 507

Долішній Василь, 593

Долішня Лариса, 704

Домненко, 726

Достоєвський Ф., 210, 399, 551

Драч (Іван), 373

Дротенко, 584

Дяченко Кузьма І., 514, 515, 518, 524, 526

Дьяков, 188
Енгельс Ф., 464

Евграфов Микола, 593

Євтухов А. Д„ 156, 167, 174, 175, 180

Єґоров К. А., 171

Єжов, 384, 391

Єлисавета (королева), 80

Єрликін В. О., 649, 745

Єрмоґен, 601

Єрофеєв, 169

Єфремов (Сергій), 569

Жарков М. В., 661, 664, 665

Железняк, 418, 419

Заболотний, 183, 190

Завало, 695, 702

Загребельний П., 522

Загребян, 960

Заливаха Опанас, 25, 342

Замойська Олена, 784

Зарицька Марія, 345

Зархі, 183

Затикян Степан, 796

Захаров, 190, 193, 194, 204, 227

Зварун Андрій, 12, 13

Зілінська Ніна, 953

Зіневич В. В., 149

Зінич, 609

Зінкевич Осип, 10, 12, 780

Зінченко А., 251

Зінченко Вячеслав С., 652, 654

Зісельс Ірина Б„ 155, 156, 164-168, 175, 181, 182, 188, 221,
• 223, 235, 244, 245, 247

Зісельс Йосиф С., 7, 11, 16, 18, 43, 58, 59, 61, 106, 155-157,
159, 161-167, 169-184, 186-189, 191, 193-208, 212-221, 224-
241, 244-247, 794, 795

Зісельс Семен С., 157, 163, 167, 168, 175, 178, 184, 190, 196,
212, 218, 235, 242
Зісельс Олександер Й., 155, 242

Зоріна, 411

Зубченко Г. Л., 654

Зюзін, 936

Іванов (нач. упр.), 88, 111-113, 121, 124

Іванов (слідчий, ЯАРСР), 786, 890, 893-895

Іванов (кап. КДБ), 256

Іванов В. В., 634, 659, 674

Івасюк Володимир, 47, 634, 635, 658, 672, 675, 677-679

Івачов Володимир О., 808-810, 812-814, 827, 831-841, 846-

851, 853, 886, 903-905, 908-910

Іжболдін, 937

Ізмайлов, 443

Іннокентьєва, 833, 861, 897

Іщенко В. С., 181, 182, 213, 219

Калиниченко Віталій В., 11, 15, 17, 28, 34, 35, 41, 45, 51, 59,
61, 82, 249, 250, 251, 253, 263-269, 271, 272, 334

Калинець Ігор, 32, 103, 361, 494

Калинець-Стасів Ірина, 32, 361, 494, 593, 748, 749, 796

Калинці, 171, 172

Каллістратова Софія, 96, 440, 488

Кальнишевський Петро, 571

Камю, 169

Кандиба Іван О., 11, 17, 28, 32, 35, 41, 45, 51, 59, 61, 82,
172, 273-275, 280, 293, 295, 298, 309-312, 314, 317, 319,
320, 324, 334, 345, 374, 409, 425, 429, 430

Канівець, 462

Караванський Святослав Й., 11, 16, 42, 61, 593, 746, 963

Карасєв, 753

Каратаєв Н. Н., 931

Карпець А. К., 731, 732

Карпенко-Карий І., 519

Картер Джімі, 30, 59, 75, 157, 162, 540, 555, 586, 589, 591,
594, 954

Картер Р., 366

Касавін В., 182

Касеєв, 740
Каталіков, 750

Качурін, 41

Качуровський Ігор., 74, 606, 607

Квецько Дмитро, 357

Квітковський Денис, 784

Кельтнер, 271

Керч Оксана, 468

Кириченко Світлана, 88, 98, 105, 609, 749, 750, 755-758, 786

Кіндеєв В. В., 723, 732, 736, 739, 741, 745

Кіров С. М., 544

Кічін, 890, 896

Клебан М. П., 741

Клементєв, 267, 272

Кабалевський Дмитро, 472

Кобелєв, 829, 887, 903

Коваленко, 523

Коваленко Іван А., 652, 654

Ковалєв Георгій, 752

Ковальов Іван, 96, 488

Ковальчук Всеволод І., 812, 814, 823, 840, 865, 867, 871-879,

881-884, 889-891, 896, 898, 902

Ковгар Борис, 354

Кожевнікова, 833, 897

Козачков, 443, 960

Кольчик М., 76

Кольчуґіна, 867, 903

Кондєров (?), 267

Кондратович С. Д., 247

Конквест (Роберт), 170

Константінов, 937

Корвалян Л., 63

Коржавін Наум, 169, 209

Корнеєв Г., 937

Короленко, 210

Корольова А. Г., 484

Коротенко Люба, 509

Котвицький, 511

Котовенко Іван І., 619, 620, 623

Котляревський І., 519, 569
Котляров, 183, 231

Косиґін О. М., 736

Косирєв, 937

Костенко Ліна, 40, 373

Коцюбинська Михайлина, 442, 755, 756, 757

Коцюрба, 181

Кошман Ігор, 13

Кравців Ігор, 301

Кравченко Г. М., 746

Кравчук Г. Б„ 169, 171

Красівський Євстахій М., 352

Красівський Зіновій М., 11, 17, 61, 62, 171, 172, 189, 347-

349, 355, 357

Красівський Мирослав М., 352

Красівський Ярослав 3., 347

Красівський Ярослав М., 352

Крашинський о., 593

Креґель Б., 322

Крикунова А. Д., 855, 868

Кромвель, 548

Кропоткін, 402

Круг Р„ 182

Круґлов Валерій А., 174, 178, 184, 190, 192, 197, 207, 214,
232, 234

Круґлова Н. В., 174, 190, 191, 197, 232

Крушельницький А. І., 242

Крючок М., 39, 40

Крючок Н., 484

Крючков, 635

Кудибина, 728

Кудірка Сімас, 410

Кудряшов, 936, 937

Кузнєцов Едвард, 948

Кукабака М., 746

Куліков Михайло М„ 812, 814, 842, 851, 872-874, 878, 880,
881, 883, 884, 889, 890, 895, 896

Куліш (Панько), 569

Куль В., 84

Кульчицький, 635, 655, 656
Куреньов Л. С., 149

Кустарев, 254

Кущенко С. В., 638, 643, 724, 740

Кушніренко, 523

Лаврів В. Д„ 42, 719, 720, 723, 729, 731, 733-735, 737, 745

Лазаренко Кость, 353

Ланда Мальва, 96, 107, 374, 440, 786, 796, 916

Лебедєв А., 171

Лебедєв В., 937

Левченко, 295

Лелюк О., 39, 366, 446, 469;

Ленін В. І., ЗО, 401, 402, 545, 546, 561, 584, 807

Леонтович, 634

Лєрмонтов, 210, 759

Лесів Орися В., 707

Лесів Тарас Я., 357

Лесів Стефанія Ф., 357

Лесів Ярослав В., 11, 16-18, 61, 62, 326, 357-359, 363, 854,
916, 920

Лєтков, 937

Лєц С. Е., 169

Лисенко В., 76, 84

Литовченко Людмила, 609

Литвин Ростислав Ю., 365

Литвин Юрій Т., 7, 8, 11, 15, 16, 18, 28, 34, 35, 40, 48, 59,
61, 76, 82, 97, 144, 365-368, 375, 378-382, 384-391, 393-
396, 404, 740

Лихвар, 726

Лінкольн Абрагам, 573

Ліновицький, 481

Лісний, 224

Лісова Віра, 14, 446, 470

Лісовий Василь, 493, 746	/

Лісовська Н. П., 750, 754

Ліфшиць, 404

Ломако, 135

Лук’яненко Валентина, 419

Лук’яненко Левко Г., 11, 15, 32, 38, 45, 58, 59, 61, 65. 67,
172, 250, 280, 282, 286, 316, 317, 322, 334, 361, 374-376,
392, 405-414, 419, 421, 424, 425, 429-431, 433-439, 463,
468, 746, 755, 758, 760

Лук’яненко Леся, 276

Лук’яненко Надія Н., 405, 407, 420

Лук’яненко Наталія О., 407

Лук’яненко Олександер, 419

Лук’янов, 862, 867, 897

Лунс 1., (?), 547

Лунц, 354

Лупиніс А., 354

Луцик Михайло, 171, 172, 659

Луцький о., 24

Любарський К., 9

Лясота Ольга М., 724-726

Лятавський, 88, 111-113

Ляшко О. П., 517, 528

Лященко С. М., 88, 98, 113, 114, 136

Магурад Богдан П., 275, 295-297, 314, 321, 323, 324

Маєвська, 703

Макатров Е. Т., 181, 213, 219

Маковійчук Григорій, 494

Максимович, 22

Маламуд, 169

Малинкович Володимир, 11, 13, 49, 51, 61, 76, 466, 469, 963

Малюта, 660, 703, 705

Мандельштам Н., 169

Мандельштам О., 169, 210

Мао-Тце-Дунг, 256

Маргуліс Д. І., 169, 174, 177

Маринович Мирослав, 11, 14, 38, 45, 47, 58, 59, 61, 67, 75,
375, 392, 417, 425, 429, 432, 433, 441-444, 446, 449, 450,
473, 474, 510, 511, 746

Маринович Мирослава М., 441

Маркс, 402, 464, 584

Маркусь Василь, 13

Мартинов, 899

Мартиш С. М., 140, 519, 523, 524

Мартович Лесь, 532

Марусенко, 282
Марченко Алла, 87, 89, 93, 94, 98, 104, 470

Марченко Валерій, 88, 103, 104, ПО, 147, 169, 749

Марюк Л. П., 724, 745

Матвеєва, 88, 111, 113

Матвіюк Кузьма, 299

Матла-Рихтицька 3., 274

Матусевич Анастасія Ф., 446, 447, 452

Матусевич Микола, 11, 15, 38, 41, 45, 47, 58, 59, 61, 67, 75,
83, 375, 392, 417, 425, 429, 432, 433, 442, 443, 445-452,
473, 474, 510, 511, 576

Матусевич Таміла, 365, 368, 443, 447

Мащенко, 867, 868, 898, 903

Медведєв, 695

Медведєв (рад. парт.), 953

Медведєв В. В., 367

Медведєв Жорез, 199, 209

Медвідь Михайло, 298, 322

Медвечук, 379, 755, 775

Мейман Наум, 440, 448

Мелентій, 410

Мельник Богдана М., 453, 466

Мельник Галина П., 453, 455

Мельник Михайло, 11, 15, 16, 41, 48, 76, 88, 392, 453, 454,
455, 457, 462, 464-466, 522, 528

Мельник Оксана М., 453, 466

Мельніков І., 331

Мендель, 551

Мешенер Йосиф, 103

Мешко Оксана Я., 11, 16, 17, 25, 32, 35, 38-41, 43, 45, 49,
51, 55, 59, 61, 75, 76, 79, 342, 366, 374, 375, 425, 429,
430, 436, 454, 458, 467-471, 475, 476, 479, 482, 483,
, 486, 494, 514, 516, 523-528, 659, 692, 749

Микола І, 399, 400	/

Микола П, 571

Мирончук, 930

Михайленко Ганна В., 54, 469

Мільнер Деніс, 543, 546, 547, 550, 554-556

Міні Дж., 535, 538

Міняйло Григорій, 454, 469, 494
Мороз Валентин, 13, 32, 172, 373, 581, 746, 955

Мороз Раїса, 13

Морозов, 354

Мошинський Юрій, 468

Мриц Ніна, 74

Мурженко Люба, 609

Мурженко Олексій, 76, 534, 609, 948

Муха С., 620, 740, 744

Назарян Р., 746

Наймитенко Людмила, 111-113, 122, 124, 133

Наліс, 463

Науменко Сергій Й., 515

Наумова, 867, 903

Некіпєлов Віктор, 96, 440, 916

Необутов, 934-936

Нечипоренко Г. С., 151

Нечуй-Левицький (Іван), 569

Нимиринська Н. Я., 181, 224, 235

Ніксон Ричард, 585

Ноздріна, 183

Нудель (їда), 170, 172

Обертас Євген, 75, 442, 465

Обухова, 648

Овсієнко Василь В., 8, 11, 14, 16, 18, 25, 28, 35, 43, 44, 48,
61, 97, 334, 375, 392, 468, 493-495, 497-499, 501, 502,
504, 505, 509, 513-519, 521, 523-530, 746, 794, 795, 916,
920

Овсієнко Володимир, 516

Овсієнко Євфрозина Ф., 516

Одрин Сергій, 635

Олейников, 740

Олексієнко, 524

Олексюк, 151, 152

Олесь О., 537, 554

Олеша Ю., 184

Орлов Юрій, 67, 170, 295, 296, 322, 374, 376, 433, 434, 746

Орлова Ірина, 295, 296
Орлова Ольга, 43, 468, 494, 514, 515, 523, 525-527

Орлович Віктор, 285

Осадчий Володимир, 592

Осадчий Михайло, 32, 34, 592, 593, 948

Осіпов, 617

Осіпова Тетяна, 54, 440

Остапенко Іван П., 180, 185, 188, 190, 193, 194, 202, 204,

205, 215, 217, 218, 224, 226, 227, 228, 232

Павленко, 269, 270

Павло VI, 595

Павло Іван II, 80, 447

Павлокімець Григір, 74

Павлюк А., 287, 659, 676

Паганіні, 570

Палецький Ростислав, 634

Панасович, 694

Панченко, 684

Панченко Є. П., 167, 177

Паньків, 471

Парахіна, 638, 639, 644

Парубченко Надія, 367, 381

Парферов А. О., 650, 651, 654

Пастернак Б., 6

Патон Борис, 472

Паторжинський А. М., 485

Пахальський Ю. М., 933, 934, 937

Пашко Атена, 276, 783, 785-787, 813, 845

Пашко Ірина, 787

Пашковський М. К., 167, 173

Пелех В., 160, 173, 192, 193

Пенсон Борис, 785

Перпета, 726, 734, 735

Перетятко М. І., 653, 654

Петро І, 571

Петрунь, 42

Пиріжок, 457, 459

Пирогов С., 780

Півторак В. Я., 151, 152
Підгородецький В., 274

Пільняк, 210

Піночет, 63, 548

Плахотнюк Микола, 354, 795

Плескач А. А., 786, 808

Плющ Леонід І., 61, 613, 614

Плющ Тетяна, 613, 614

Погрібний А. Г., 638-641, 644

Погружальський, 280

Подрабінек, 170, 172

Подрабінек Олександер, 198, 916

Подрабінек П. А., 182, 184

Покотило В., 382

Покричук В. А., 174

Поліканов Сергій, 440

Поліщук, 275, 297, 301, 313, 315-317, 321, 323, 324, 334, 341

Полудень, 274, 301, 313, 314, 316, 323, 341

Полунін, 406

Померанцев, 169, 172

Попелюх Валентина, 747, 755, 758, 775

Попов, 42

Попов М. П., 733, 738, 745

Попович Оксана 3., 11, 16, 18, 61, 361, 531, 532, 593

Потоцька Марина, 175, 183

Пригородський М. П., 661, 662

Прилюк, 638, 640, 643, 644

Приходько Григорій, 443, 708

Прокоп М., 13

Прокопенко, 655, 656

Прокопович, 123

Пронюк Євген, 443, 493

Путерман, 183

Пушкін, 210

П’яткус В., 433, 760

Радигін Анатолій, 354

Радішев, 209, 212

Ребрик Марина Б., 533

Ребрик Богдан, 8, 11, 16, 61, 65, 67, 76, 533, 534, 538, 539

542, 556, 563, 567, 593
Ревуцький П. І., 242

Регурський, 341

Редьків (?), 270

Ремізон, 210

Ренан, 171

Римко, 154

Рід Дін, 592

Рільке, 459

Роґов Валентин Л., 412

Розумний Петро П., 11, 16, 17, 61, 575, 576, 577, 708, 854,
916, 920

Розумний Тарас П., 575

Романчук, 937

Романюк Василь О. о., 51, 61, 579-581, 585, 589-594, 596,
597, 599, 600, 603, 746, 780, 948

Романюк Тарас В., 579

Рубан (проф.), 434

Рубан Василь, 354

Рубан Петро В., 417, 611, 612

Ружинський, 342

Рудий, 740

Рудик С., 281

Руденко (прокурор), 301-304, 308, 312-314, 316, 319, 323,
341-343, 635

Руденко Микола Д., 7, 9, 11, 14, 15, 32, 38, 45, 47, 58-61, 67, 75,
78, 82, 170, 255, 274, 300, 303, 322, 361, 374-376, 392,
415, 425, 429, 432, 433, 473, 474, 589, 605-610, 612, 614-
624, 746, 754, 780

Руденко Раїса О., 18, 76, 322, 605, 607-610, 621, 622, 624,
749, 754

Руфінський, 275

Рябуха Людмила, 509, 511

Рябченко Ю. І., 930-932

Сабостяк, 953

Савчук К., 13

Садовський С., 406

Садунайте Нійоле, 792

Саламаха, 740
Сапеляк Степан, 156, 171, 172, 410

Саранчук Петро, 593

Сас-Жураковський Мирон о., 593

Сахаров Андрій Д., 169, 322, 376, 761, 817, 821, 823, 835, 842,	725, 748, 755, 758, 759,	
	860,	876, 877, 916
Сахарова Надія С., 180, 188, 190, 217, 218, 226, 227, 232	196,	202, 204, 205, 215,
Сверстюк Євген, 32, 40, 361, 373,	576,	749, 754, 755, 955

Світлична Надія О., 9, 11-14, 59, 61, 88, 342, 366, 374, 442,
446, 521, 606, 780, 963

Світличний Іван О., 32, 103, 361, 373, 746, 786, 955

Світличний Ярема, 342

Седлецький В., 170, 175

Сєдих К. П., 907

Сейтмуратова А., 13

Селюк Анатолій В., 621, 749, 754, 755, 769, 770, 771, 775

Семенишин С. І., 717, 725, 726

Семенова О. Ю., 746

Семенюк К., 469

Сендс Роберт, 924, 928, 929

Сеник Ірина М., 11, 16, 32, 51, 55, 61, 361, 593, 625-632, 746

Серебрякова Ґаліна, 188

Сергієнко Євген, 467

Сергієнко Олена О., 489

Сергієнко Олександер Ф., 40, 41, 467-470, 472, 481, 491, 746,
749, 754

Сергієнко Устим О., 489

Сергієнко Федір, 467

Сергійчук Раїса С., 441, 442, 444

Сивцов В. О., 460

Силенко Надія В., 516

Симоненко Василь, 130, 394, 563

Синявський, 88, 111, 113

Сннявський (Андрій), 210

Ситенко Л. І., 510, 515, 516, 523, 524

Сідий, 183

Сін М. Г., 937

Сіренко В., 41, 468

Сірик, 621

Січки, 361, 375, 392, 469, 688, 854
Січко Василь П., 7, 11, 15, 16, 28, 34, 35, 41, 42, 45, 47, 50,
59, 61, 76, 82, 468, 633-635, 637, 642-653, 655-658, 663,
668, 669, 672-681, 683, 687, 689, 690, 694, 696, 700, 701,
916

Січко Володимир П., 633, 635, 657, 658, 660, 667, 668, 679,
687, 691-693, 695-704

Січко Оксана П., 633, 635, 657, 667, 668, 687, 691

Січко Петро П., 11, 15, 16, 18, 28, 34, 35, 41, 42, 45, 47, 50,
59, 61, 76, 82, 633-635, 647, 657-661, 663, 664, 666, 667,
671-681, 683, 687-690, 694, 695, 700, 701, 717

Січко-Петраш Стефанія, 42, 633, 635, 646, 649, 657, 659, 660,
668, 672, 673, 675, 676, 680-683, 686, 687, 692, 701, 705,
717

Сквірська, 267, 272

Славінський В., 514, 515, 517, 519, 523-527, 529

Слепак, 171

Слєпцов, 872, 875, 877, 897, 898, 901, 908, 916

Сливко В. В., 650, 651, 654

Сліпий Йосиф (патр., кард.), 80

Слобоженюк Микола М., 620

Смаглій, 515

Смогитель Вадим, 461, 526, 854

Снєгірьов Г., 81

Снєжневський, 353

Снісар М. Ф„ 719, 720, 725, 726, 728, 729, 745

Совічева Ірина А., 664

Сокоринський С., 79

Сокульський Іван, 11, 17, 61, 576, 707-709, 714

Солженіцин Олександер, 6, 7, 173, 178, 184, 187, 188, 191,
192, 195, 198, 202, 206, 207, 212-214, 216, 218, 226, 231,
234, 510

Солженкова, 169

Солодовник, 726

Сорочинська О. К., 725, 726

Сохань, 42

Спиродонов, 931

Сталін Й., 63, 64, 263, 284, 370, 418, 509, 529, 544, 553, 570,
592, 721, 951, 954

Статкевич, 523
Стельмах Михайло, 472

Степаненко, 367

Стеценко, 500

Стокотельна Ольга, 98

Стокотельний Павло, 88, 98, 112, 132, 133, 142, 147, 251,
446, 454, 462, 465, 466, 786

Стрілець Юрій П., 619

Стрільців Василь С„ 11, 15, 17, 18, 34, 35, 41, 42, 51, 53,
59, 61, 76, 82, 375, 392, 634, 658, 678, 690, 691, 715-717,
722, 723, 727, 730-732, 734, 736-744, 746, 916

Стрільців Павло С., 715, 717, 725

Стругацькі А. і Б., 169

Стреттон Р., 171

Строката (-Караванська) Ніна А., 9, 11-13, 16, 28, 32, 35, 41,
42, 45, 49, 51, 55, 59, 61, 62, 302, 335, 374, 425, 429, 430,
469, 634, 649, 695, 698, 700, 963

Стрюков, 937

Стус Василь С., 11, 16, 17, 32, 40, 50, 51, 61, 88, 98, 99, 147,
299, 322, 469, 509, 746, 747-761, 763-777, 796, 916

Стус Дмитро В., 747

Сулій, 726

Суперфін Ґабрієль, 147, 171, 172

Супряга А., 751, 752

Суровцева Н„ 276

Таракі, 548

Татчер М., 927

Твердохліб, 388

Тереля Й., 354

Терешкін, 921, 922

Терляцкас Антанас, 100

Терпило Володимир, 39, 446, 477

Тимчук Л., 54, 511

Тихий Олексій І., 7, 11, 14, 15, 32, 38, 45, 47, 58, 61, 65, 67,
255, 274, 300, 303, 322, 361, 374, 375, 392, 415, 425, 428,
429, 431, 433, 474, 589, 606, 746, 760, 779-781

Тиха Ольга О., 779, 781

Тесселінк Ганс, ІП

Ткаченко, 576
Томоз Володимир Д., 652, 654

Тріхтер, 171

Трало О. Ф., 735, 745

Трофімова, 867, 868, 871, 895, 898, 903

Троценко Валентина М., 959

Трушко, 931

Тумаков, 922

Туркин, 620

Тупиця М. М., 735, 745

Українка Леся, 22, 569

Український, 386

Устінов, 937

Утиря, 284, 285

Файнберґ Віктор, 354

Федоренко В., 960

Федоров П. П., 907

Федорчук Віталій В., 366, 818, 830

Федорчук Я. П., 733, 738, 745

Федотов, 443

Фещенко П. І., 755, 776

Філарет (екзарх), 108, ПО, 418, 422, 424, 435

Філіпов (?), 271

Фітило (Фітіх?) К. Крістофер, 256, 268-270

Франко Іван, 712

Хармс Д., 169, 184

Хейфец М., 494

Хмелькова, 183

Хмельницький (Богдан), 537, 548

Хмельницький Юрась, 32

Холодний Микола, 40

Хомейні, 548

Хоменко Т. Я., 745

Хомищак, 728

Хрущов (Микита), 371
Царинник Марко, 13, 748

Цвєтаєва, 169, 210

Цехмайструк Владек К., 89, 96, 111, 113, 115, 120, 121, 123,
124

Цикова, 267, 272

Ципандін, 936, 937

Цімох Микола П., 78, 505, 749, 754

Чаадаєв, 209

Чайковський (член Верх. Суду УРСР), 224, 235

Чайковський (офіц. КДБ), 512

Чарочкіна Л. А., 485, 486

Чекалов, 236, 243

Чекалюк 3. Б., 719, 725, 735, 745

Черкасов В. 1., 42, 733, 738, 745

Чернов, 183

Черняк, 342

Чинґізхан, 400

Чинченко Іван, 525

Чорновіл Валентина М., 786

Чорновіл Вячеслав М., 7, 12, 16, 17, 32, 51, 61, 62, 172, 276,
322, 361, 373, 374, 593, 746, 748, 749, 783-787, 789-799,
805-815, 823, 825, 826, 832, 834-836, 838-842, 847, 850,
851, 859, 862, 869, 876, 878, 880, 884, 888, 893, 896, 901,
905, 911, 914, 920, 923, 929, 930, 933-935, 955

Чорновіл Тарас В., 783, 786

Чорноґлаз Давид, 410

Чугайнов, 443

Чуйко Богдан, 15

Чумак Я., 75

Чупенко, 635

Чухрін, 670

Шабатура Стефанія М., 11, 16, 32, 61, 62, 361, 627, 628, 746,
748, 749, 939, 941, 942

Шалаїкін, 635

Шариков, 758

Шафраєва Марія, 287

Шведова Ємілія, 953
Шевченко Олесь, 444

Шевченко Тарас, 22, 40, 88, 111, 113, 327, 372, 454, 465,
569-571

Шедько, 656

Шелест П. Ю., 784

Шелков, 823, 934

Шенкер Ізьо 1., 178, 184, 190, 195, 196, 201, 206, 207, 212,

213, 216, 218, 230-232

Шепелюк, 95

Шестаков Н. П., 650

Шидловський, 224, 235

Шинкаренко С., 175, 183

Шіллер (Фрідріх), 551, 563

Шолохов, 6

Шнапер Давид І., 809, 812, 814, 831, 846, 847, 898, 903, 904,
907

Штурм, 88, 111, 113

Шум А., 748

Шумейко, 334, 341, 785

Шумук Данило Л„ 11, 16, 18, 61, 65, 67, 593, 945-947, 948,

949, 954-958

Шухевич Ірина Ю., 959

Шухевих Роман Ю., 959

Шухевич-Березинський Юрій Т., 1 1, 16, 61, 959-961

Щаранський Анатолій, 67, 170, 374, 433, 434, 960

Щелчков, 931

Щербина Н. С., 236, 238

Щербицький Володимир, 22, 75, 516, 527, 548

Юрченко, 483

Яковлєв, 241, 242

Якунін Г., 100

Яниґін І. Ґ., 907

Яніцький Л. В., 719, 720, 725-727, 729, 745

Янкелевич Герш, 651

Яновський Ю. Ф„ 156, 164, 166, 174
Яремкевич, 193, 194, 204, 227

Яресько, 334

Ярим-Аґаєв Юрій, 96

Яровий І. І., 149, 154

Ясень Богдан, 12, 13

Ястреб Е. І., 484, 485
ЗМІСТ

5

11

21

29

37

47

48

57

63

67

73

77

83

Передмова — Осип Зінкевич

Українська Гельсінкська Група

ЧАСТИНА І

ПРОГРАМОВІ ДОКУМЕНТИ І СПІЛЬНІ ЗАЯ-
ВИ УКРАЇНСЬКОЇ ГЕЛЬСІНКСЬКОЇ ГРУПИ

Наші завдання

Рух за права людини на тлі національних змагань
українського народу

Звернення до Комітету ООН у справах захисту прав і
свобод людини і ін.

Звернення до Гельсінкських груп СРСР, США і ін.

Ляментація

Меморандум УГГ (про стан УГГ)

Проявіть великодушність, відкритий лист Л. Бреж-
нєву

Роззброєння — в серці, відкритий лист Мадрідській
нараді

ЧАСТИНА И

ЧЛЕНИ УКРАЇНСЬКОЇ ГЕЛЬСІНКСЬКОЇ ГРУ-

ПИ. УВ’ЯЗНЕНІ І РЕПРЕСОВАНІ

БЕРДНИК ОЛЕСЬ	7

До всіх матерів світу, звернення на захист О.
Бердника

ГЕЙКО-МАТУСЕВИЧ ОЛЬГА
87

91

93

95

97

100

108

111

116

120

127

142

149

155

159

162

164

166

167

169

173

177

181

213

220

222

224

236

245

992

ГОРБАЛЬ МИКОЛА

Заява Л. Брежнєву

Заява Алли Марченко Л. Брежнєву

Про арешт М. Горбаля, самвидавна інформація

Заява В. Стуса на захист М. Горбаля

До арешту М. Горбаля, стаття М. Ланди
Звернення В. Марченка до екз. Філарета на за-
хист М. Горбаля

Суд над М. Горбалем

Останнє слово М. Горбаля на суді

Заява-відповідь М. Горбаля В. Цехмайструку
М. Горбаль: Право захищатися
М. Горбаль пише з табору

Додаток:

Вирок суду над М. Горбалем в 1971 р.

ЗІСЕЛЬС ЙОСИФ

Заява Й. Зісельса Чернівецькому обкомові КПУ
Звернення Семена Зісельса до президента США
Дж. Картера

Клопотання І. Зісельс слідчому Ю. Яновському
Заява І. Зісельс слідчому Ю. Яновському
Звернення І. Зісельс і С. Зісельса до Московсь-
кої Гельсінкської Групи

Копія постанови на обшук Й. Зісельса

Інформація у справі Й. Зісельса

Обвинувальний висновок у справі Й. Зісельса
Суд над Й. Зісельсом

Вирок суду над Й. Зісельсом .

Звернення І. Зісельс: Всім, кому дорогі добро й
справедливість

І. Зісельс: Аплодисменти за перепустками
Слухання справи Й. Зісельса у Верховному суді
УРСР

Про стан Й. Зісельса в таборі

Скарга І. Зісельс до Медичного управління МВ-
С СРСР
249

253

265

267

273

277

347

349

357

361

365

369

379

396

405

409

414

422

425

433

441

445

449

451

КАЛИНИЧЕНКО ВІТАЛІЙ

Заява Калиниченка про зречення радянського
громадянства

Заява В. Калиниченка до ВР СРСР

Вирок суду над В. Калиниченком в 1967 р.

КАНДИБА ІВАН

Заява І. Кандиби ПВР СРСР і інш.

КРАСІВСЬКИЙ ЗІНОВІЙ

Заява 3. Красівського про вступ до УГГ

ЛЕСІВ ЯРОСЛАВ

Заява Я. Лесіва про вступ до УГГ

ЛИТВИН ЮРІЙ

Ю. Литвин: Правозахисний рух на Україні, йо-
го засади та перспективи

Останнє слово Ю. Литвина на суді в 1979 р.
Якщо немає Бога — все дозволено, відкритий
лист Ю. Литвина Л. Брежнєву

ЛУК’ЯНЕНКО ЛЕВКО

Лук’яненко Л. Г., самвидайна інформація
Лист Л. Лук’яненка, жовтень 1977 р.

Звернення Л. Лук’яненка до екз. Філарета
Заява Лук’яненка і О. Тихого

Процес Лук’яненка, повідомлення Московської
Гельсінкської Групи

МАРИНОВИЧ МИРОСЛАВ	'

МАТУСЕВИЧ МИКОЛА

Лист О, Матусевич до «Амнесті Інтернешенел»
Звернення А. Матусевич на захист М. Матусе-
вича
453

457

465

467

471

476

480

483

487

489

493

497

499

502

505

514

517

523

529

531

533

535

539

543

557

565

994

МЕЛЬНИК МИХАЙЛО

М. Михайло: Профілактика
Некролог з нагоди смерти М. Мельника

МЕШКО ОКСАНА

Протест О. Мешко ПВР СРСР

Заява-лист О. Мешко: Політично-психологічна
кримінальна акція

Заява О. Мешко В. Федорчукові
Протест О. Мешко Л. Брежнєву
Московська Гельсінкська Група: Справа О.

Мешко 3 листа	О. Мешко із заслання
ОВСІЄНКО	ВАСИЛЬ
Заява В. Заява В. Заява В. 1977 р.	Овсієнка Радомишльському райвно  Овсієнка Міністрові освіти УРСР  Овсієнка Прокуророві УРСР, 8 квітня
Заява В. сня 1977 Лист В.	Овсієнка Прокуророві УРСР, 23 вере- Р-  Овсієнка

Лист М. Мельника до «Рад. України» на захист
В. Овсієнка

Процес В. Овсієнка

Останнє слово В. Овсієнка на суді

ПОПОВИЧ ОКСАНА

РЕБРИК БОГДАН

Звернення Б. Ребрика до Дж. Міні
Заява Б. Ребрика Голові ПВР СРСР
Відкритий лист Б. Ребрика Д. Мільнерові
Відкритий лист Б. Ребрика т. зв. прогресивним
українцям США і Канади

Додаток:

Останнє слово Б. Ребрика на суді в 1975 р.
575

579

581

586

590

595

598

600

605

611

613

615

616

618

622

625

627

629

631

633

637

643

646

650

655

РОЗУМНИЙ ПЕТРО

РОМАНЮК ВАСИЛЬ

Звернення о. В. Романюка до Всесвітної Ради
Церков і ін.

Звернення о. В. Романюка до президента США
Дж. Картера

На захист о. В. Романюка, звернення українсь-
ких політв’язнів

Звернення о. В. Романюка до Папи Павла VI
Звернення о. В. Романюка до Митрополита
УАПЦ
З листів священика В. Романюка

РУДЕНКО МИКОЛА

Звернення М. Руденка в справі П. Рубана
Лист М. Руденка до Л. Плюща

Відкритий лист О. Бердника до ООН і ін. у
справі М. Руденка

М. Руденко, самвидавна інформація

Відкритий лист Р. Руденко у справі М. Руденка
до УГГ

Лист Р. Руденко у справі М. Руденка до Л.
Брежнєва

СЕНИК ІРИНА

Заява С. Шабатури в справі І. Сеник до ГУВТУ
З листа І. Сеник

Лист І. Сеник до Іванки

СІЧКО ВАСИЛЬ

Заява В. Січка ПВР СРСР

Січко В. В., самвидавна інформація

Заява Стефанії Січко Комісії судово-психіятрич-
ної експертизи Львівської обл. у справі В. Січка
Обвинувальний висновок у справі В. Січка
Суд над В. Січком, 4 січня 1982 р.
657 СІЧКО ПЕТРО

661 Скарга П. Січка ПВР СРСР і УРСР

666 Січко П. В., самвидавна інформація

668 Звернення П. Січка до ООН

672 Заява Стефанії Січко Прокуророві Б. Антонен-
кові

674	Протест Стефанії Січко Л. Брежнєву

676	Протест Стефанії Січко ПВР СРСР

683 Скарга Стефанії Січко гол. прокуророві УРСР

687 Звернення Стефанії Січко до ООН і інш. у спра-
ві її родини

Додатки:

693 Заява Володимира Січка про вихід з громадян-
ства СРСР

696 Звернення Володимира Січка до студентів світу

699 Останнє слово Володимира Січка на суді 9 січ-
ня 1981 р.

701 Скарга Стефанії Січко у справі Володимира
Січка до Верховного Суду СРСР і УРСР

707 СОКУЛЬСЬКИЙ ІВАН

709 І. Сокульський: За право бути українцем

715 СТРІЛЬЦІВ ВАСИЛЬ

719 Сьоме прохання, звернення В. Стрільцева до
ПВР СРСР

723 Заява В. Стрільцева судді Долинського р-ну В.
Кіндеєву

732 Касаційна скарга В. Стрільцева

737	Заява В. Стрільцева дир. С. Берлінову

739	Заява В. Стрільцева судді В. Кіндеєву

740 Пояснення В. Стрільцева дир. С. Берлінову

742 Протест В. Стрільцева дир. С. Берлінову

744 Повторна заява В. Стрільцева ПВР СРСР

747 СТУС ВАСИЛЬ

751 Про В. Стуса на засланні, самвидавна інформація
754

760

763

779

783

789

792

797

800

806

808

815

820

826

912

915

921

924

930

939

941

942

947

Суд над В. Стусом, самвидавна інформація

А.	Сахаров: на захист поета В. Стуса

Додаток:

Лист Г. Тесселінка до прокурора Ф. Глуха в
справі В. Стуса

ТИХИЙ ОЛЕКСІЙ

ЧОРНОВІЛ ВЯЧЕСЛАВ

В.	Чорновіл, самвидавна інформація

М. Ланда: В. Чорновіл, додаткові відомості
Заява В. Чорновола про вступ до УГГ
Заява В. Чорновола Міністрові внутрішніх
справ ЯАРСР

Заява В. Чорновола Прокуророві ЯАРСР
Обвинувальний висновок у справі В. Чорновола
Останнє слово В. Чорновола на суді 6 червня
1980 р.

Звернення В. Чорновола до представників демо-
кратичних країн на Мадрідській зустрічі
Касаційна скарга В. Чорновола

Відкритий лист В. Чорновола Президії XXVI
з’їзду. КПРС

Звернення В. Чорновола до Комітету прав лю-
дини ООН і інш.

Відкритий лист В. Чорновола Прокуророві й
Голові Верховного суду ЯАРСР

В.	Чорновіл: Чому я заздрю Р. Сендсу

Про побут В. Чорновола в таборі, самвидавна
інформація

ШАБАТУРА СТЕФАНІЯ	'

Заява С. Шабатури

ШУМУК ДАНИЛО

Парляментові й урядові Канади, звернення по-
літв’язнів на захист Д. Шумука
949 Відкритий лист Д. Шумука репресивним орга-
нам СРСР

955 Д. Шумукові — 65, лист київських друзів і ша-
нувальників

959 ШУХЕВИЧ-БЕРЕЗИНСЬКИЙ ЮРІЙ

963 ЧЛЕНИ УГГ ЗМУШЕНІ ДО ЕМІГРАЦІЇ

965 ПОЯСНЕННЯ СКОРОЧЕНЬ

967 ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК