УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
(1988-1990рр.)


УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПАМ’ЯТІ
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
(1988-1990 рр.)
у світлинах і документах
київ
«смолоскип»
2009


ББК 63.3(4УКР)635-4я6 У45
Становлення сучасної політичної системи в Україні почалося із заснування першої альтернативної КПРС організації - Української Гельсінської Спілки (1988-1990 рр.).
УГС створили українські політичні в’язні, які були випущені на свободу з радянських концтаборів під час горбачовської “перестройки”. Історична роль УГС полягала в радикалізації патріотичних настроїв у Радянській Україні. Вона, як політичний криголам, проламала стіну страху, яким була наскрізь просякнута свідомість населення радянської республіки, проклала дорогу таким масовим демократичним організаціям, як Товариство української мови ім. Т. Шевченка, Всеукраїнське історико-просвітницьке товариство “Меморіал”, Асоціація “Зелений світ”, Народний Рух України за перебудову. УГС першою виклично запалила й мужньо понесла смолоскип невмирущої національної ідеї - державної незалежності українського народу.
При укладанні збірника реалізувалися три ідеї: перша - показати загальноукраїнський характер організації, друга - відтворити діяльність УГС у історико-хронологічному порядку, акцентуючи увагу на головних тематично-змістовних етапах її боротьби проти тоталітарного радянського режиму, і третя - показати новітню історію України в обличчях, розкрити її драматичні сторінки через людський вимір.
Фотоальбом “Українська Гельсінська Спілка (1988-1990 рр.)” є першим виданням у запланованій серії збірок про здобуття незалежності Української держави.
Видання розраховане на науковців і викладачів, студентів і учнів, усіх, хто цікавиться історією нашої Батьківщини.
Редколегія
Горинь Богдан Овсієнко Василь
Ткачук Олександр - концепція та упорядкування Шевченко Олесь
У альбомі використано світлини із колекцій та особистих архівів:
Айбабіна Сергія, Басюка Сергія,
Ващенка Олекси, Гориня Богдана,
Гориня Михайла, Горохівського Левка, Дубаса Володимира, Кіпіані Вахтанга, Ковальчука Анатолія, Коца Миколи, Лохвицької Лесі, Лук’яненка Левка, Лук’яненка Олександра, Михайленко Г анни,
Овсієнка Василя, Ороса Олександра, Попова Олександра, Розумного Петра, Ромки Петра, Сапеляка Степана, Сверстюка Євгена, Свірнюка Михайла, Странадко Едуарда, Ткачука Олександра, Чорномаза Богдана, Шевченка Олеся, Шуляка Михайла, Федоріва Дмитра.
Світлини із фондів:
- Центрального державного кінофотофоноархіву України ім. Г. С. Пшеничного
(авторські світлини: Огінського Г. Л., Давідзона Я. Б., Соловйова В. Ю., Бруя І. В., Мосенжника Ю. П.)
Документи із фондів:
- Галузевого державного архіву Служби безпеки України (ГДА СБУ)
- Центрального державного архіву громадських об’єднань України (ЦДАГО України)
ISBN 978-966-2164-26-8 (ТОВ “Смолоскип”) ISBN 978-966-1676-24-3 (МБФ “Смолоскип”)
Олександр Ткачук, упоряд., 2009. Український інститут національної пам’яті, 2009. “Смолоскип”, 2009.


З ІСТОРІЇ СТВОРЕННЯ ТА ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ ГЕЛЬСІНСЬКОЇ СПІЛКИ
Історичною особливістю останнього періоду національно-визвольних змагань українців був мирний, ненасильницький характер боротьби з окупантами. Цю нову для України форму опору вперше було заманіфестовано ще у 1958 р. Українською робітничо-селянською спілкою, а згодом розвинено патріотичним рухом шістдесятників у період так званої хрущовської “відлиги” та боротьбою за права людини у 1970-ті роки.
Підписаний 1 серпня 1975 р. у столиці Фінляндії Гельсінкі 33 країнами Європи, а також США і Канадою Прикінцевий акт Наради з безпеки та співробітництва в Європі передбачав співпрацю між державами-підписантами в економічній, військовій та гуманітарній сферах. Останнє, зокрема, зобов’язувало Москву дотримуватися міжнародних стандартів у галузі прав людини. Дисиденти Росії та патріоти України скористалися з цієї ситуації й створили групи сприяння виконанню Гельсінських угод. Українська Гельсінська Група (УГГ) у складі 10 осіб була створена 9 листопада 1976 р. (М. Руденко - голова, О. Бердник, П. Григоренко, І. Кандиба, Л. Лук’яненко, О. Мешко, М. Матусевич, М. Маринович, Н. Строката, О. Тихий). Незважаючи на те, що імперська влада практично одразу ж почала репресії проти членів Групи і всі вони, засновники і послідовники, отримали тривалі терміни ув’язнення, УГГ вивела ідею мирної боротьби за демократію в СРСР на міжнародну арену і вписала її в контекст світового руху демократичних сил проти тоталітарних режимів. Ув’язнені члени УГГ і закордонні представництва Групи продовжували боротьбу за демократизацію та українські національні права.
У 1980-х роках тоталітарний Радянський Союз став відчутно програвати демократичному Заходу в усіх сферах державного буття, зокрема в економічному розвитку та військових перегонах, і тому мусив вдатися до спроби внутрішньої демократизації під назвою “перебудова”.
1987 р. достроково випущений на волю основний контингент політв’язнів береться до активізації громадського життя в Україні та пробудження національної свідомості. З ініціативи загартованих у концтаборах політв’язнів у серпні 1987 р. у Києві створюється незалежне від влади громадське об’єднання культурологічного спрямування з яскраво вираженим політичним підтекстом - Український культурологічний клуб (УКК). У Львові В’ячеслав Чорновіл відновлює видання “Українського вісника”. Восени у Львові розпочинають діяти “Товариство Лева”, Молодіжний політичний дискусійний клуб, Українська асоціація незалежної творчої інтелігенції.
Проте ані широка мережа нових громадських організацій, ані поновлена у грудні 1987 р. діяльність Української Гельсінської Групи з її невеликою кількістю членів не здатні були відповісти на виклики часу. Життя ставило нові вимоги - потребу організованої опозиційної політичної діяльності. Цю прогалину заповнила створена влітку 1988 р. з ініціативи тодішнього головного редактора журналу “Український вісник” В’ячеслава Чорновола перша опозиційна до КПРС політична структура під правозахис- ною назвою “Українська Гельсінська Спілка” (УГС).
Її засновниками стали В’ячеслав Чорновіл, Михайло і Богдан Горині - співавтори “Декларації принципів УГС”, програмного документа організації. Про створення УГС було заявлено 7 липня 1988 р. на багатотисячному мітинзі, що відбувся біля пам’ятника Іванові Франку у Львові. Ця дата і вважається днем заснування УГС. Присутні на мітинзі акредитовані у Львові журналісти всесоюзних видань 15 липня 1988 р. влаштували у львівському журналістському клубі з цього питання зустріч із В. Чорно- волом, М. Горинем і Б. Горинем. У зустрічі також взяв участь член ініціативного комітету проведення львівських мітингів Іван Макар. Опубліковані після зустрічі представниками офіційних видань (“Комсомольская правда”, “Советская культура”, АПН та ін.) статті надали УГС всесоюзного розголосу.
“Ми створили Виконавчий комітет УГС, - згадує Михайло Горинь у книжці «Запалити свічу». - В’ячеслав Чорновіл, Зеновій Красівський і я стали секретарями УГС. Чорновіл сказав, що це дуже добре - три секретарі, але треба, щоб був ще й голова. І пропонує написати листа Левку Лук’яненку на


заслання, аби він дав згоду бути головою УГС. Я пишу листа, Лук’яненко дає згоду. У кінці 1988 р. ми оголошуємо, що головою УГС є Лук’яненко. Він повернувся з заслання у січні 1989 р. Але ще влітку 1988 р. він приїздив у відпустку до Храпівки на Чернігівщині. Ми з Чорноволом їздили до нього (радитись про створення УГС. - Ред.). Є знімок, де ми втрьох - Лук’яненко і два секретарі”.
У процесі створення УГС її засновники розподілили між собою обов’язки, домовилися, що В’яче- слав Чорновіл поїде у східні регіони України для заснування обласних організацій УГС, Михайло Горинь з аналогічною метою — у західні області, а Богдан Горинь, який мав широкі контакти з громадськістю Львова, займаючи посаду старшого наукового працівника Львівської картинної галереї, невідкладно приступить до розбудови Львівської обласної структури УГС, готуватиме її установчу конференцію.
Згідно із домовленістю В. Чорновіл у другій половині липня поїхав до Києва, де під час зборів патріотичного активу міста на Русанівському шкільному стадіоні ознайомив присутніх із Декларацією принципів УГС, заручився за підтримки учасників зборів згодою Олеся Шевченка бути головою Київської обласної організації УГС. Такий конструктивний далекоглядний підхід у розбудові обласних структур УГС дав свої результати: 29 жовтня 1988 р. відбулися Установчі збори Львівської обласної організації УГС, 20 листопада того ж року - Київської обласної організації, а 26 січня 1989 р. - Тернопільської обласної організації. Ці три структури, головами яких були обрані Богдан Горинь, Олесь Шевченко та Левко Горохівський, стали базовою основою УГС. На них рівнялися інші обласні центри. Невдовзі обласні осередки УГС виникають на Івано-Франківщині (Петро Марусик), Дніпропетровщині (Петро Розумний), Одещині (Василь Барладяну), Харківщині (Степан Сапеляк), у травні на Чернігівщині (Яків Мостепан), згодом в інших областях України.
Вищим представницьким керівним органом УГС, що затверджував важливі рішення і документи, була Всеукраїнська координаційна рада, яка, починаючи з листопада 1988 р., щомісячно збиралася у Києві. Підпорядкованим їй виконавчим органом був виконком, до складу якого спочатку входили у статусі секретарів Микола Горбаль, Михайло Горинь, Зеновій Красівський (головою виконкому було заочно обрано Левка Лук’яненка, який у той час перебував на засланні в Сибіру), Євген Пронюк і В’ячеслав Чорновіл. Після початкової стадії розбудови УГС склад Всеукраїнської координаційної ради був таким: В. Барладяну, М. Горбаль, Б. Горинь, М. Горинь, Л. Горохівський, Г. Гребенюк, Й. Зісельс, К. Крижанівський, Я. Лесів, Л. Лук’яненко, П. Марусик, М. Муратов, С. Набока, В. Овсієнко, Є. Пронюк, С. Сапеляк, М. Семенюк, О. Сокульська, В. Титаренко, С. Хмара, В. Чорновіл, В. Шевченко, О. Шевченко.
Вже з другої половини 1988 р. УГС розгортає в Україні й за кордоном широку інформаційну діяльність. Про боротьбу УГС із силами комуністичної реакції і застою інформували українську і світову громадськість Листки прес-служби УГС та систематичні повідомлення лідерів УГС з їхніх домашніх київських та львівських телефонів для світових інформагентств. Після повернення Левка Лук’яненка із заслання, у час, коли він безпосередньо очолив виконком, було створено київський прес-центр (керівник Сергій Набока), московський прес-центр (керівник Анатолій Доценко), львівський прес-центр (керівник В’ячеслав Чорновіл). У березні 1989 р. було засновано газету УГС “Голос відродження” (головним редактором призначено члена ВКР Сергія Набоку).
Інформаційну діяльність розвинули й обласні організації УГС. Від листопада 1988 р. у Львові щотижнево виходить “Інформатор” - спочатку як орган Львівської обласної ради УГС, а невдовзі як щотижнева хроніка керованої В. Чорноволом пресової служби УГС. З кінця 1988 і впродовж 1989 р. ЛОО УГС видає журнального типу “Інформаційний бюлетень «Львівські новини»”. Під кінець 1989 р. цей щомісячник трансформовано у щотижневу експрес-хроніку “Львівські новини” - орган ЛОО УГС. На початку 1989 р. починає виходити “Інформатор” - орган Тернопільської обласної організації УГС. Дещо пізніше низка інформаційних видань УГС з’являється в Одеській, Чернігівській, Запорізькій та інших областях України.
УГС брала якнайактивнішу участь у Нарадах представників національно-демократичних рухів поневолених народів СРСР. У Західній Європі та Північній Америці УГС мала групи сприяння своїй діяльності та Закордонне представництво УГС у Нью-Йорку на чолі з Миколою Руденком.
УГС надала значну організаційну й патріотично-просвітницьку допомогу засновникам та членству молодіжних організацій - Спілки незалежної української молоді (СНУМ) у Львові та СУМ у Харкові.


Упродовж 1989 р. УГС була організатором численних мітингів, масового збору підписів по всій Україні та звернень до Верховної Ради УРСР з вимогою надати українській мові статусу державної. У прийнятті комуністичною Верховною Радою Закону про мову величезна заслуга УГС.
УГС була найбільш організованою і радикальною антикомуністичною демократичною силою. Вона була ініціатором і активним співучасником створення таких нових громадських організацій, як Товариство української мови ім. Тараса Шевченка, Товариство “Меморіал” ім. Василя Стуса, Всеукраїнське товариство політв’язнів і репресованих, “Зелений світ”, Народний Рух України за перебудову. УГС через своїх членів вносила в ці організації дух рішучої боротьби за здобуття національних і людських прав.
На початку 1990 р. в УГС було 2300 членів. На той час, в умовах комуністичного панування, це була велика опозиційна сила. У березні 1990 р. відбулася теоретична конференція з участю 122 керівних членів УГС, яка визначила політичну філософію неоконсерватизму як світоглядну основу активної політичної боротьби за незгасимі національні ідеали. Завдяки своєму високому авторитету УГС мала значний вплив на все політичне життя України: на березневих виборах 1990 р. за мажоритарною системою 11 її лідерів були обрані депутатами Верховної Ради УРСР.
29-30 квітня 1990 р. УГС на своєму першому з’їзді перетворилася в Українську республіканську партію (УРП) (головою з’їзд обрав Л. Лук’яненка) і вже як партія продовжила боротьбу за реалізацію своїх політичних принципів, за побудову незалежної правової Української держави. Прийнята Верховною Радою УРСР 16 липня 1990 р. Декларація про державний суверенітет України містила основні засади Декларації принципів УГС та програми УРП.
Члени УГС (УРП) у Верховній Раді УРСР створили радикальну депутатську групу “За незалежність”, на чолі з Л. Лук’яненком, заступником голови демократичного депутатського об’єднання “Народна Рада”, і вносили самостійницький дух у реформування законодавства, активно впливали на прийняття відповідних змін до Конституції УРСР, були ініціаторами прийняття Акту проголошення державної незалежності України 24 серпня 1991 р. та зробили великий внесок у тріумфальне затвердження самостійного шляху розвитку України Всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 р.
Голова Виконавчого комітету Української Гельсінської Спілки
Левко Лук яненко


Розділ 1.
ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ГЕЛЬСІНСЬКОЇ СПІЛКИ
Прогресуюче відставання СРСР від капіталістичних країн у темпах промислового розвитку змусило Кремль в середині 80-х років XX століття зважитись на ризикований крок структурної перебудови економіки країни для пожвавлення матеріального виробництва. У політичній та соціальній сферах це призвело до зняття певних заборон, змусило погодитись на незначну демократизацію внутрішньополітичного життя, зокрема, із концтаборів було звільнено політичних в’язнів. “Нове мислення” дозволяло мінімальні свободи, як, наприклад, надавало можливість критикувати владу, створювати неформальні об’єднання тощо. Але горбачовська “перебудова” всупереч волі її творців не привела до вдосконалення радянської імперії, а пробила тріщину в тоталітарній системі, відкривши до цього не знані горизонти для виявлення особистісного та національного начал. В Україні виникає багато нових самодіяльних утворень, серед яких найпомітнішим став створений колишніми політв’язнями “Український культурологічний клуб” (УКК). Пізніше за його зразком постають менш радикальні об’єднання - клуб “Спадщина” в середовищі науковців, студентське товариство “Громада” у Києві, Товариство Лева і Міський політичний дискусійний клуб у Львові. Відновлює свою діяльність знаменитий “Український вісник”, очолюваний В’ячеславом Чорноволом.
Українська РСР в цей час - бастіон комуністичного консерватизму, місцева номенклатура щосили опирається новим тенденціям, сподіваючись, що вони тимчасові. У цей історичний момент ще нікому достеменно не відомо, у тому числі творцям “перебудови”, чим завершиться горбачовський експеримент: новими репресіями і тюрмами чи торжеством демократії. Сімдесят років тотального терору посіяли страх на генетичному рівні. Час вимагає сміливців, які з “відкритим заборолом” виступлять проти деспотичного режиму, показавши особистим прикладом усьому суспільству, як потрібно боротись за свободу. В Україні цю історичну місію виконали звільнені з концтаборів політичні в’язні та студентська молодь.


10
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
Установчі збори Українського культуролічного клубу (УКК). Зліва направо стоять: перший голова УКК Аркадій Киреєв, Леонід Мілявський, Олесь Шевченко, Володимир Федько, (невідомий), Ігор Запорожець, Сергій Набока, Анатолій Битченко, (невідомий), Микола Дикий, Андрій Нагорний; сидять: Олег Пашкевич, Едуард Кірюхін, Світлана Заріцька, Ольга Гейко-Матусевич, Лариса Лохвиць- ка. Київ, серпень 1987 р.
Дмитро Федорів на тлі своєї садиби в історичній частині Києва на Подолі (Олегівська, 10). Наприкінці 1980-х років вона стала місцем гуртування патріотичних і демократичних сил Києва.
Після відмови з політичних підстав в офіційній реєстрації та наданні приміщень для проведення клубних вечорів, тут “квартирували” УКК, а з 1988 р. - Київська філія УГС.


РОЗДІЛ 1. Передумови виникнення Української Гельсінської Спілки
11
22 квітня 1988 р. (у день народження Леніна) УКК закликав киян прийти до могили чільного діяча Української Народної Республіки, видатного українського історика Михайла Грушевського, що на Байковому цвинтарі у Києві. Це був початковий етап упровадження у життя національних альтернатив.
На фотографії на першому плані, зліва направо: Ольга Гейко-Ма- тусевич, Тетяна Битченко, Клим Семенюк, Анатолій Битченко, Володимир Коваль, Ігор Запорожець, Ярослава Данилейко, Сергій Набо- ка, В’ячеслав Омецінський, Олена Омецінська, Олесь Шевченко, Владислав Іщенко.
На зборах Українського культурологічного клубу. На першому плані Григорій Герчак - учасник збройного опору московським окупантам, в’язень з 25-літнім стажем радянських концтаборів; за ним - Євген Сверстюк - духовний натхненник УКК.
Київ, 26 квітня 1988 р., площа Жовтневої революції. Олесь Шевченко (ліворуч) і Анатолій Битченко під час першої в Україні не санкціонованої владою демонстрації пам’яті Чорнобильської трагедії. Мітинг, що проходив перед Будинком профспілок, було брутально розігнано, а 50 активістів УКК затримано спецзагоном міліції.


12
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
Зеновій Красівський (ліворуч) та Вячеслав Чорновіл (праворуч) у гостях у Левка Лук’яненка. Йде розмова про нові форми боротьби проти тоталітаризму. Село Храпівка на Чернігівщині, 1988 р.
Зустріч у справах відновленого самвидав- ського часопису “Український вісник”, зліва направо: В’ячеслав Чорновіл (головний редактор), Віталій Шевченко і Олесь Шевченко. Київ, 1988 р.


РОЗДІЛ 1. Передумови виникнення Української Гельсінської Спілки
13
В’ячеслав Чорновіл - головний редактор незалежного часопису “Український вісник”. Поруч з ним Ярослава Данилейко, секретар Київської філії УГС. Київ, 1998 р.
Відомий нині журналіст писав про УКК:
Панове! - чоловік середнього віку, по-військовому підтягнутий і суворий, з акуратно підстриженими вусами, який взяв слово, витримав паузу, обвів яструбиним поглядом присутніх і, перекриваючи звертанням гомін явного несхвалення, що прокотився великим залом, немов не помічаючи цього несхвального гомону, продовжив, голосно карбуючи кожну фразу:
- Я пропоную вашій увазі текст звернення до керівництва міськвиконкому...
Чергове засідання групи, що іменує себе «Український культурологічний клуб» (УКК), було саме в розпалі. Уже другу годину поспіль тут, під склепінням танцювального майданчика «Сучасник» парку імені Фрунзе, в багато разів підсилені мікрофонами, лунали палкі суперечки членів клубу з їхніми нечисленними опонентами. А я все ніяк не міг звільнитися од відчуття нереальності того, що відбувається. Ні, нереальними були не народні пісні, пісні про любов та відданість рідній Україні, які звучали з платівок, і не з певним «смаком» дібрані уривки з віршів та поем класиків української літератури, що закликали визволитися від культурного й економічного засилля «москалів» і «німців». Ні. Хоча, схоже, саме таким «ненав’язливим» вступом організатори вечора мали намір задати майбутньому заходові необхідний їм тон...
«Панове!» Виявляється, не так вже й просто стримати в грудях давно виношувану пристрасть до театральності і представникам старшого покоління тих, хто вбачає у створенні УКК відродження своєї минулої протиправної діяльності в її нинішньому легальному, так би мовити, варіанті. Адже це він, Олесь Шевченко, зачитував текст звернення до «можновладців», він непомітно диригував присутніми у великому танцювальному залі однодумцями, що виходили один за одним уперед і, як Степан Хмара, мало не криком видихали в мікрофон свою майже патологічну ненависть до всього радянського.
З неослабною увагою стежив за кожною дією спектаклю і Євген Сверстюк. Прем’єра явно вдалася. І, не зумівши приховати почуттів, що переповнювали його, зрадивши свою звичну обережність, він піднявся і, взявши мікрофон, висловив найпотаємніше, найнаболіліше. Ось коли відразу ж стало зрозумілим, хто справжній режисер цього своєрідного театру тіней.
Після довгої гнівної тиради на адресу всіх і всіляких професіоналів - «фальшивомонетників» від літератури, від історії тощо, які тим тільки займаються, що обманюють людей, він звернувся до «обманутої молоді», закликавши до «світлих вчинків»... До «світлих вчинків» закликав, помітьте, той самий Євген Сверстюк, два рідних брати якого в роки Вітчизняної війни перебували в банді ОУН. Сам Є. Сверстюк теж вступив у конфлікт із законом, як, втім, і Олесь Шевченко, і Віталій Шевченко, і Степан Хмара, що стояли біля витоків створення підпільного журналу «Український вісник», який використовувався буржуазною пропагандою в ворожих нашій країні кампаніях...”
Олександр Швець. Театр тіней, або Хто стоїть за лаштунками так званого Українського культурологічного клубу (УКК). - Вечірній Київ. - 1987. - 19 жовтня.


Розділ 2.
ПРОГОЛОШЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ГЕЛЬСІНСЬКОЇ СПІЛКИ
В’ячеслав Чорновіл - автор ідеї створення УГС, Левко Лук’яненко - голова УГС, обраний заоч-
її організатор і перший керівник (до повернення з но, коли він перебував ще на засланні в Сибіру - заслання Л. Лук’яненка). у с. Березівка Томської області.
Михайло Горинь - виконавчий секретар УГС:
“Знову ж кажу, що назву УГС запропонував В’ячеслав Чорновіл. Декларацію принципів Гельсінської Спілки писали ми вже колективно - я брав у цьому участь. У редагуванні Декларації брав участь Богдан Горинь. Дискутували ми втрьох” (М. Горинь, “Запалити свічу”).


РОЗДІЛ 2. Проголошення Української Гельсінської Спілки
15
Микола Горбаль - виконавчий секретар УГС.
Євген Пронюк - виконавчий секретар УГС.
Зеновій Красівський - виконавчий секретар УГС
Степан Хмара - виконавчий секретар УГС.


16
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
Чернігівщина, серпень 1988 р. До оселі Левка Лук’яненка - тимчасово відпущеного із заслання до тяжко хворої матері - завітали Михайло Горинь (ліворуч) і В’ячеслав Чорновіл (праворуч). Йде розмова про нові форми політичної боротьби, про розбудову Української Гельсінської Спілки.
7 липня 1988 р. на багатотисячному мітингові у Львові оголошується


РОЗДІЛ 2. Проголошення Української Гельсінської Спілки
17
ЦК КПСС
О некоторых тенденциях развития политической обстановки в республике.
... В последнее время при подстрекательстве и материальной помощи из-за рубежа заметно активизировалась противоправная деятельность т.н. “Украинского Хельсинкского союза” (УХС), ядро которого составляют националисты, возвратившиеся из мест лишения свободы (свыше 250 чел.). Лидеры УХС ведут линию на подрыв конституционной законности и правопорядка, создание оппозиционных КПСС структур, развертывание широкого “националистического движения” за выход Украины из СССР, реабилитацию оунов- щины...
Секретарь ЦК Компартии Украины В. Щербицкий.
04.05.1989 г.
ЦДАГО України. — Ф.1.— On. 32. - Спр. 2555.
про заснування Української Гельсінської Спілки.


Розділ 3.
ДЕКЛАРАЦІЯ ПРИНЦИПІВ УКРАЇНСЬКОЇ ГЕЛЬСІНСЬКОЇ СПІЛКИ
І. Преамбула
Українська Гельсінська Спілка як федеративне об’єднання самоврядовчих правозахисник груп і організацій в областях, районах, містах України та за її межами створюється на базі Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінських угод і підтверджує вірність правозахисним принципам декларації Групи від 9 листопада 1976 року.
Українська Гельсінська Спілка вважає необхідним визначити основним напрямком своєї діяльносте захист національних прав, насамперед права націй на самовизначення, передбаченого ст. 1 ратифікованого Радянським Союзом Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (“Всі народи мають право на самовизначення. В силу цього права вони вільно встановлюють свій політичний статус і вільно забезпечують свій економічний, соціальний і культурний розвиток”), бо без свободи нації справжнє забезпечення свободи особи неможливе. Якщо людина - не засіб для реалізації тих чи інших ідеологічних концепцій, а мета і вінець творіння, то нація - єдине природне соціальне середовище, в якому особа може всебічно розкрити свої здібності і виконати своє призначення на Землі.
Як показав досвід 66-річного перебування України в складі СРСР, ні уряд УРСР, який насправді ніколи не був суверенним урядом, а тільки виконавчим органом центральної влади, ні Комуністична партія України, що є всього лиш регіональним підрозділом КПРС, не могли і здебільшого не бажали захистити населення України від тотального голоду, від варварського нищення продуктивних сил та інтелектуального потенціалу нації, від денаціоналізації українців та неросійських меншостей, від штучної зміни етнічного складу населення України. Ці факти прямого геноциду та триваючого навіть в умовах відносної демократизації етноциду корінного населення України підтверджують ту незаперечну істину, що жодна партія не сміє монополізувати права на вирішення кардинальних проблем, що заторкують саме існування народів. Без альтернативних, опозиційних (в цілому чи в окремих питаннях) до політики уряду
і правлячої партії організацій дійсне забезпечення прав людини і нації неможливе.
Не будучи політичною партією і не ставлячи собі метою перебрання влади, УГС бачить своє завдання у всебічній активізації народних мас, у виробленні механізму участі народу в управлінні державою та надійного контролю за державним апаратом.
Підтримуючи всі конструктивні ідеї влади, що торкаються перебудови і демократизації радянського суспільства, УГС залишає за собою право на демократичну опозицію як дійову форму активізації демократичних процесів у суспільстві.
Українська Гельсінська Спілка - не політична партія з обов’язковою для кожного її члена програмою і допускає плюралізм поглядів та членство в інших політичних партіях і організаціях. Замість програми УГС пропонує “Декларацію принципів”, що можуть стати основою об’єднання демократичних сил в боротьбі за перетворення суспільства, за права особи і нації (незгода з окремими положеннями Декларації при прийнятті її загального спрямування не виключає участі в праці однієї з секцій чи місцевих організацій УГС).
2. Основні принципи
1. Українська Гельсінська Спілка вважає, що відновлення української державності, яка сьогодні існує тільки на папері, є основною сталою гарантією забезпечення економічних, соціальних, культурних, громадянських та політичних прав як українського народу, так і національних меншостей, що живуть на території України.
2. УГС вважає, що під маскою союзу суверенних радянських республік побудовано гранично централізовану авторитарну державу, характер якої дотепер суттєво не змінився. Тому для дійсної демократизації радянського суспільства потрібні не окремі зміни, а радикальна ломка державного устрою. Стоячи на позиціях української державності, УГС як правозахисна федеративна організація відстоює право окремих осіб чи громадських груп конституційним шляхом домагатися своїх


РОЗДІЛ 3. Декларація принципів Української Гельсінської Спілки
19
ідеалів державності в формі як федерації чи конфедерації з іншими народами СРСР або Європи, так і повної державної незалежності, перехідним етапом до чого може бути федерація суверенних демократичних республік з наповненням поняття “Союз РСР” реальним змістом за допомогою максимальної політичної, економічної і культурної децентралізації.
3. Підтримуючи ті впроваджувані правлячою в СРСР партією законодавчі зміни, демократичний характер яких не викликатиме сумнівів, УГС разом з тим пропагуватиме необхідність повного анулювання антидемократичних централістських ста- лінсько-брежнєвських конституцій і вироблення Конституції СРСР та конституцій республік на новій основі.
Нова федеральна конституція Союзу має тільки гарантувати без теперішніх дискримінаційних застережень основні права і свободи громадян, викладені в ратифікованих СРСР міжнародних пра- возахисних Пактах ООН та в Прикінцевому Акті Гельсінської наради 1975 року, а також встановлювати загальні принципи федеративних зв’язків союзних республік, але не уніфікувати і не регламентувати організацію економічного, політичного й культурного життя в республіках, як це зроблено в діючій Конституції СРСР. Замість всесоюзних комітетів, міністерств та інших центральних адміністративних органів ми пропонуємо створення на союзному рівні тільки консультативно-координаційних органів, передавши безпосередньо суверенним республікам всю повноту керівництва економічним, політичним та культурним життям. У зв’язку з перенесенням всього поточного законодавства у республіканські парламенти (верховні ради) федеральний законодавчий орган міг би бути однопалатним парламентом (федеральною радою) з рівним представництвом союзних республік незалежно від кількості населення і адміністративно-територіального устрою. Центр Союзу, де будуть розміщені постійно діючі федеральні органи, не може бути одночасно столицею однієї з рівноправних республік, а сесії федерального парламенту (федеральної ради) мали б проводитись в столицях республік почергово. В новій конституції не має бути місця для імперіалістичного терміна “радянський народ”, а повинно стояти “народи СРСР”.
4. В нову Конституцію України, яка має ввібрати в себе як принципи міжнародних документів з прав людини, так і досвід національного і звичаєвого права народу, ми пропонуємо ввести статтю про громадянство України, яке дає: право вибира¬
ти в Ради і бути обраними в них, а також працювати у державних установах Української Республіки. До громадян України при обов’язковому для всіх достатньому знанні державної мови Республіки можна було б зараховувати осіб, що жили на тій чи іншій території України до включення її в СРСР, та їхніх нащадків хоча б по одній із ліній; українців-реемігрантів з інших республік та з-поза меж СРСР; всіх інших осіб, що постійно проживали на території Республіки не менше десяти років і визнають державну мову та Конституцію Республіки.
5. Не встановлюючи ніяких обмежень для не громадян України, крім вказаного вище, ми водночас виступаємо проти штучного перемішування населення Союзу з метою зміни етнічного складу республік за допомогою зустрічних переміщень кадрів, централізованого планування промислового будівництва без врахування місцевих трудових ресурсів та ін. Виступаючи проти таких замкнених кордонів, як між соціалістичними країнами Східної Європи, ми все-таки пропонуємо ввести як тимчасовий запобіжний захід проти багатолітньої політики русифікації певний імунітет на в’їзд для постійного проживання в Республіці із здобуттям громадянства.
6. Ми вимагаємо негайного конституційного визнання статусу української мови як державної мови Республіки із впровадженням її в усі сфери суспільного життя Республіки - в державний і господарський апарат, в дошкільне виховання, шкільництво, вищу та професійно-технічну освіту, військову справу та ін., підтримуючи в цьому всенародний рух, що охопив сьогодні широкі верстви українського суспільства.
7. Водночас ми виступаємо за найширші гарантії права національних меншостей в Україні (росіян, євреїв, поляків, білорусів та ін.) на культурно-національну автономію (нацасоціації, школи, театри, музеї, преса, церква та ін.), а у випадках суцільного замешкання (угорці, греки, гагаузи, румуни, болгари, росіяни та ін.) ще й на створення національно-територіальних адміністративних одиниць у селах, селищах, районах. Ми стоїмо за негайне відновлення в складі УРСР Кримської АРСР з організованим поверненням репресованого Сталіним населення автономної республіки на місця колишнього проживання.
8. Українська Гельсінська Спілка поширює свою діяльність на території, заселені українцями поза межами УРСР, домагаючися опіки уряду Республіки над національними громадами українців у РРФСР, Казахстані, Білорусії, Молдавії та ін.,


20
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
а також поза межами СРСР (Польща, Чехо-Сло- ваччина, Румунія, Югославія). В межах Союзу тільки повне забезпечення культурно-національних потреб українців Берестейщини, Воронежчи- ни, Кубані, придністровських районів Молдавської РСР зніме з порядку денного болісне питання перегляду кордонів республік за етнічним принципом. УГС домагатиметься конструктивного діалогу і широкої співпраці на всіх рівнях (від урядового до особистих контактів) із українською еміграцією на Заході замість плеканої ідеологічними догматиками ненависті, породженої умовами сталінщини.
9. УГС ставить питання перед урядом У РСР та урядами країн, що підписали Гельсінську угоду, про гідне суверенної держави представництво України на міжнародній арені, про встановлення дипломатичних відносин з іншими країнами на рівні посольств і консульств, про взаємне представництво органів масової інформації, міжнародних агентств, фірм, корпорацій, про окреме представництво України на міжнародних наукових конференціях, спортивних олімпіадах і першостях, на мистецьких фестивалях та інших міжнародних заходах.
10. УГС стоїть за передачу фактичної влади в Республіці із рук компартії в руки обраних демократичним шляхом Рад народних депутатів. Вибори до Рад, на яких буде виставлено одного кандидата на одне місце, повинні вважатися недійсними. Це положення має поширюватися і на вибори президента (голови Верховної Ради) федерації та президента (голови Верховної Ради) Республіки, яких належить обирати прямими виборами не більше як на два терміни підряд. Право висувати кандидата у депутати повинні мати усі партії, спілки, неформальні об’єднання і просто ініціативні групи громадян, які попередньо зберуть на підтримку свого кандидата обумовлену кількість підписів виборців округу (наприклад, тисячу).
11. УГС вважає, що народ України повинен стати дійсним господарем своїх природних багатств і ресурсів, будуючи взаємини із іншими республіками федерації та іншими державами на принципах взаємної вигоди. Основою національної економіки України повинен стати республіканський госпрозрахунок і самофінансування. Союзні міністерства необхідно ліквідувати і замінити координаційними комітетами із обмеженими функціями узгодження, посередництва і обміну економічною інформацією.
Для стимулювання економічного процвітання Республіки УГС вважає необхідним максимальне заохочення приватної ініціативи, яка може вияв¬
лятися у перетворенні частини державних промислових підприємств в акціонерні чи кооперативні, у добровільному виході селян із землею для приватного господарювання чи створення кооперативів різного типу, у праві окремих осіб, кооперативів та спілок на придбання засобів виробництва. Втручання держави в господарське життя може відбуватися тільки економічним стимулюванням (кредити, пільгове оподаткування та ін.), а не голим адмініструванням. Домінувати повинна ринкова економіка із вільним ціноутворенням. В умовах республіканського госпрозрахунку стане неможливим дальше нарощування промислових потужностей екстенсивними способом в економічно перенасичених районах, а незалежний від центру республіканський уряд дістане змогу стимулювати натомість господарський розвиток відсталих районів з прихованим безробіттям, не допускаючи таким чином ні відпливу населення в значних розмірах за межі Республіки, ні організованого централізованим плануванням економіки зумисно- го припливу населення з інших республік (насамперед із Росії) для розмивання етнічного складу населення України. Промислові підприємства, об’єднання і кооперативи повинні мати право на економічні зв’язки із закордонними підприємствами і об’єднаннями. Корисним було б залучення матеріальних засобів і економічного досвіду з української еміграції.
12. 	Охороняючи соціально-економічні права людини, держава повинна гарантувати мінімум матеріальних благ тим, хто цього потребує (встановлення порогу “бідності”, допомога безробітним). Повинна заохочуватися також доброчинна діяльність громадських організацій та окремих осіб. Але спроби ввести хоч б відносну рівність в оплаті праці і прибутках привели б до застою і регресу суспільства.
Відновлення соціальної справедливості УГС бачить не у зрівнялівці, яка була однією з головних причин занепаду економіки, а в різкому скороченні бюрократичного апарату (“нового класу”), що паразитує на народній шиї, у скасуванні всіх без винятку соціальних привілеїв партійно-радянського бюрократичного апарату (спецобслуго- вування продуктами і промисловими товарами, спецлікарні, спецкурорти і зони відпочинку, персональні машини, поїздки державним коштом за кордон, привілеї дітям і родичам при здобутті освіти і працевлаштуванні, позачергове одержання кращого житла та ін.).
УГС буде добиватися справедливої системи соціального забезпечення (пенсії трудящим та інвалідам - не нижче середнього рівня зарплати в Рес¬


РОЗДІЛ 3. Декларація принципів Української Гельсінської Спілки
21
публіці із надбавками пропорційно рівню інфляції; зрівняння права на пенсійне забезпечення громадян всіх професій і соціальних прошарків за віком і стажем, включаючи армію, міліцію, органи безпеки, виняток залишивши тільки для робітників на особливо важких та шкідливих роботах; включення до стажу трудової діяльності праці на підприємствах концтаборів). Потребує повної перебудови система охорони здоров’я, що є причиною високої смертності, зокрема дитячої, та зниження тривалості життя.
13. УГС вважає, що у зв’язку із злочинною централізаторською політикою союзного уряду і союзних міністерств, що не рахувалися з інтересами населення України, Республіка опинилася перед загрозою екологічного геноциду (екоциду). Ми будемо добиватися не тільки припинення будівництва нових атомних реакторів, але й згортання уже побудованих в Україні АЕС із заміною їх альтернативними енергетичними засобами та припиненням експорту електроенергії з території України. Ми - за перегляд структури української промисловості з поступовим анулюванням шкідливих виробництв (передовсім хімічних) в зонах промислового перенасичення, за припинення будівництва екологічно небезпечних гідротехнічних споруд,за винесення кожного більшого проекту промислового будівництва на широке всенародне обговорення.
14. УГС відстоюватиме дотримання передбачених Загальною декларацією прав людини, Пактами ООН та Прикінцевим актом Гельсінської наради основних прав і свобод громадян, найперше - визнаної всім цивілізованим світом свободи висловлювати власні погляди і поширювати ідеї незалежно від кордонів. Це - аксіома демократії, що повинна бути забезпечена конституційним правом створювати незалежні громадські організації, в тому числі опозиційні до уряду й правлячої партії; правом пропорційного користування державними засобами масової інформації, створювати власні незалежні видання із забезпеченням необхідною матеріальною базою; правом організовувати мітинги, збори, дискусії; правом мати вільний доступ до всякої інформації (крім чітко окреслених питань військової таємниці), в тому числі до матеріалів архівів, до всіх нормативних актів, дипломатичних документів, до книг і документів, які зараз заховані у спецфонди; правом мати доступ до радіопередач, книг, періодики з інших країн світу, що освітлюють проблеми і події із різних ідейних позицій.
15. УГС виступає за перегляд Кримінального кодексу УРСР, за вилучення з нього антидемокра¬
тичних статей: ст. 62 (“антирадянська пропаганда і агітація”), ст. 187-1 (“наклепницькі вигадки” на державний лад), статей, що передбачають покарання за релігійну діяльність, за “тунеядство”, порушення паспортного режиму та ін.; за різке зменшення покарань, зв’язаних із позбавленням волі; за скасування смертної кари. УГС буде добиватися звільнення політв’язнів, повної реабілітації всіх, хто був засуджений за переконання, ліквідації спец- психлікарень (“психотюрем”). КГБ має бути ліквідований або скорочений і реорганізований із зняттям з нього функцій політичної поліції. Потребує реорганізації судочинство із заміною судової “трійки” демократичними формами суду (наприклад, судом присяжних). Право на адвокатський захист має бути введене з моменту пред’явлення звинувачення. Необхідна гуманізація виправно- трудової системи. В’язні мають відбувати покарання за місцем вчинення злочину, вивезення в’язнів за межі Республіки недопустиме.
16. УГС стоїть за скорочення армії до розумних меж, необхідних тільки для оборони, із скеруванням вивільнених коштів на піднесення добробуту народу. Військова служба повинна проходити на території Республіки в республіканських військових формуваннях. У перспективі бачимо перетворення військової служби в добровільну і оплачувану, як у деяких демократичних країнах світу.
17. Право на працю передбачає створення умов для його повноцінної реалізації. Але примушування працювати під загрозою засудження - це форма рабства, що суперечить міжнародним правовим нормам. УГС виступає за створення незалежних профспілок як найдійовішого органу соціального захисту особи (досягнення нормальних умов праці, належної оплати та ін.).
18. УГС відстоює необмежені права віруючих на створення релігійних громад свого віросповідання, виступає за легалізацію Української греко- католицької та відновлення розстріляної Української автокефальної православної церкви, за припинення переслідування євангельських християн- баптистів, п’ятидесятників, послідовників свідомості Крішни та інших вірувань. Рада в справі вірувань та відділення на місцях, що стали знаряддям переслідування віруючих, повинні бути ліквідовані. Має бути гарантоване право не тільки антирелігійної, а й релігійної пропаганди.
19. УГС буде добиватися виконання владою гарантованих міжнародними документами з прав людини, що їх ратифікував уряд СРСР, прав на вільний вибір місця проживання (ліквідації паспортної системи і регламентованих прописок), на


22
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
вільний в’їзд і виїзд з Республіки як у інші республіки Союзу, так і в будь-яку країну світу.
20. 	УГС вважає, що в усіх найважливіших питаннях, які зачіпають інтереси всього населення України або значної його частини, необхідно проводити всенародні референдуми, забезпечивши перед тим необхідний час і можливості для роз’яснення позицій та вільної агітації.
Декларація принципів Української Гельсінської Спілки, як і доданий Статут УГС вироблені існу¬
ючою з 1976 року Українською Гельсінською Групою, яка на цьому складає свої повноваження і входить повним складом до Української Гельсінської Спілки.
“Декларація принципів” УГС та Статут діють тимчасово до затвердження на установчих зборах УГС, які відбудуться після організації обласних рад УГС. В подальшому зміни в Декларацію принципів та Статут можуть вноситися Всеукраїнською координаційною радою УГС на подання обласних організацій.
7 липня 1988 року
23 июля 88 №124 Секретно
ЦК Компартии Украины товарищу Щербицкому В. В.
О мерах по локализации антиобщественной деятельности националистических элементов
...Полученные в ходе оперативных мероприятий материалы в отношении претендующих на роль “лидеров” националистических элементов Черновола, Горыня и других свидетельствуют об их попытках использовать в современных условиях некоторые самодеятельные объединения для налаживания организованной антисоветской деятельности, консолидации своих единомышленников и проведения различных антиобщественных акций.
Указанными лицами подготовлена “декларация” об образовании на базе “хельсинкской группы”так называемого “Украинского хельсинкского союза” (УХС), который, по замыслу авторов, сможет объединить самодеятельные правозащитные группы и формирования в различных областях Украины, будет способствовать организационному сплочению националистически настроенных элементов и явится основой для “новой политической партии", преследующей цель “украинизации общественных и политических институтов в республике”. В этом документе подчеркивается, что в будущем СССР должен стать “конфедерацией независимых государств”, так как якобы “преступная централизаторская политика союзного правительства и союзных министерств не считается с интересами населения Украины, в связи с чем республика оказалась под угрозой экоцида”...
Реализуя свои намерения, Черновол и его сообщники в июне-июле с.г. провели встречи с единомышленниками, проживающими в Ивано-Франковской и Черновицкой областях, которых склоняли к участию в организованной враждебной деятельности...
Прикрываясь заявлениями об активной поддержке линии партии на демократизацию, Черновол, Горынь, Калинец и их связи пытаются выдвигать и пропагандировать лозунги националистического содержания, используя для этого митинги трудящихся, проводимые по инициативе общественных организаций...
Поскольку предпринимавшиеся меры общепрофилактического и воспитательного характера в отношении Черновола положительного результата не дали, 20 июля У КГБ по Львовской области ему объявлено официальное предостережение, мотивированное тем, что он пытается организовать противоправную деятельность, направленную на разжигание национальной розни, националистических настроений и иных действий, противоречащих интересам госбезопасности СССР; передает представителям зарубежных подрывных центров информацию, которая используется на Западе в ущерб советскому государственному и общественному строю; организует и активно участвует в групповых действиях лиц, грубо нарушающих общественный порядок и допускающих неповиновение законным требованиям властей...
Сообщается в порядке информации.
КГБ СССР доложено.
Председатель Комитета Н. Голушко
ГДА СБУ. - Ф. 16. - On. 14 (1990 р ). - Спр. 8.


Розділ 4.
ТАРАС ШЕВЧЕНКО - БУДИТЬ І ВЕДЕ
“Знаково, що вихідним пунктом відродження національно-визвольного руху в 80-х роках минулого століття став Тарас Шевченко - у Києві перші мітинги відбувалися біля пам’ятника Кобзарю, а у Львові - розпочалися боротьбою за його спорудження.
І це не випадково, бо «феномен Шевченка відбиває нашу національну природу, наше світосприймання, наше минуле і нашу надію на майбутнє. Він символізує душу українського народу, втілює його гідність, дух і пам’ять. Отже, Шевченко в нас більше ніж великий поет - він національний пророк і мученик, розп’ятий і воскреслий»”.
Євген Сверстюк, “Феномен Шевченка ” // Блудні сини України.
“Про Шевченка треба нині не на святах промовляти, а кричати на вуличних перехрестях. Щоб як дзвін тривоги калатало його слово!
Ніколи-бо не був він такий актуальний, як в наш час. Ніколи не було між нами стільки поглухлих, стільки сліпих. «Тарасова муза, - писав Костомаров, - роздерла завісу народного життя... роздерла підземний заклеп, вже від років замкнений багатьма замками, запечатаний багатьма печатями. І страшно, і боляче, і чарівно було заглянути туди». Багатьом сучасникам страшно було заглянути в обличчя - воскрешеної Шевченком - героїчної України...”
Дмитро Донцов, “Заповіт Шевченка ”.
Поховайте та вставайте, Кайдани порвіте І вражою злою кров9ю Волю окропіте.
Тарас Шевченко. Заповіт
22 травня 1989 р. після слів болгарського письменника, що Україну символізують “золоті степи і блакитне небо”, у Києві біля пам’ятника Кобзареві вперше масово було піднято національні прапори.


24
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
Шевченківські дні в Києві, березень 1989 р.
Простір навколо пам’ятника Тарасові Шевченку вщерть заповнений людьми.
22 травня 1990 р., місто Запоріжжя. Мітинг біля погруддя Т. Шевченка. Промовляє голова Запорізької УГС Сергій Айбабін.


РОЗДІЛ 4. Тарас Шевченко - будить і веде
25
Умань, 1989 р.
Перші мітинги в цьому стародавньому козацькому містечку розпочиналися біля пам’ятника Т. Шевченку. На світлині: говорить у мікрофон член УГС з Умані Михайло Дугов.
Київ, 19 листопада 1989 р. Перепоховання В. Стуса, Ю. Литвина, О. Тихого.
Похоронна колонна, відбувши чин прощання українських мучеників із Т. Шевченком, простує до Байкового цвинтаря. Попереду хрест несе член Київської філії УГС Олекса Миколишин. За ним із хрестом - Володимир Кательницький.
Євген Сверстюк читає лекцію про Т. Шевченка у Будинку вчених перед київською аудиторією та українським хором “Журавлі” із Польщі, що прибув до столиці 1989 р.


26
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
Закарпаття, село Ясіня, 11 липня 1990 р. Тарас Шевченко “йде” в першому ряду демонстрації, організованої членами Закарпатської філії УГС під гаслом: “Україні - волю!”.
Канів, кінець 1980-х рр. Люди йдуть до Тараса із національними прапорами і православними корогвами.


РОЗДІЛ 4. Тарас Шевченко - будить і веде
27
Мітинг “Час єднання, а не розбрату”. Київ, 25 лютого 1990 р.
Справка
...в Ленинский райисполком г. Киева обратился модельщик по дереву завода “Большевик” Федорчук 1966 г.р., чл. ВЛКСМ, с заявлением, подписанным 20 гражданами, в т.ч. 16 студентами Киевского университета, с уведомлением о проведении 22 мая с.г. в 17 часов панихиды около памятника Т. Г. Шевченко.
Учитывая, что 22 мая с.г. по плану Главного управления культуры и Союза писателей Украины, около памятника поэту было намечено закрытие праздника “В сім’ї вольній, новій”, исполком отказал им.
Тем не менее в этот день лидеры и активисты неформальных объединений “Громада”, УХС, УКК, УНДЛ около 20 часов собрали у памятника Т. Г. Шевченко до 300 приверженцев объединений.
Они подняли 22 желто-голубых флажка, 2 листа бумаги с изображением “тризуба”, развернули 7 плакатов и лозунгов с призывами придать украинскому языку статус государственности, а республике - суверенности, в т.ч. был лозунг “Хай живе Українська самостійна соборна держава”, размахивали тремя желто-голубыми флагами. К подножью памятника было поставлено 15 зажженных свечей.
Толпа указанных лиц окружила автобус с милицейским резервом, высказывались оскорбления и угрозы в адрес работников милиции...
Зав. Государственно-правовым
Отделом ЦК Компартии Украины А. Чумак
23 мая 1989 года
ЦДАГО України. -Ф.1.- On. 32. -Ч.З.- Спр. 2555. - С. 26-27.


Розділ 5.
ВІВТАР ГЕРОЕВ: СТАНОВЛЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО МИСЛЕННЯ
Є лише один спосіб звільнити від духовного рабства народ: САМОПОЖЕРТВА!
Серед маси затурканих, темних людей з’являється один, двоє, троє сміливців, для яких любов до Батьківщини важливіша від власного життя. Вони входять через Царські Врата екстазу духу до Царства Небесного, ми ж, вражені їхньою силою, називаємо їх Героями. Віддаючи шану їм, - ми теж стаємо на шлях Свободи.
Київ, 19 листопада 1989 р., перепоховання В. Стуса, Ю. Литвина, О. Тихого. Лідери УГС Левко Лук’яненко і Михайло Горинь несуть домовину із тілом убитого побратима до пам’ятника Тарасові Шевченку.
Пам яті Алли Горської
Ярій, душе. Ярій, а не ридай.
У білій стужі сонце України.
А ти шукай - червону тінь калини на чорних водах - тінь її шукай.
Василь Стус


РОЗДІЛ 5. Вівтар Героїв: становлення національного мислення
29
Похоронній процесії не видно кінця... Анатолій Калоша (ліворуч) і Василь Овсієнко (право¬
руч) підтримують матір Юрія Литвина.
Київ і вся Україна, прокинувшись своїх Героїв.
від “летаргійного сну”,
прийшли провести в останню дорогу


зо
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
На Байковому цвинтарі. Ховають Стуса, Литвина, Тихого.
Михайло Горинь - ведучий траурного мітингу.
Похорон Івана Світличного, який помер 25 жовтня 1992 р.


РОЗДІЛ 5. Вівтар Героїв: становлення національного мислення
31
Перший дерев’яний козацький хрест на могилі Василя Стуса.
Член СУМ Юрко Калиниченко тримає життєпис Василя Стуса.
Тернопіль, 1989 р. Демонстрація, організована членами УГС, рухається під національними прапорами до могили Січових Стрільців, де буде відправлено панахиду Серед перших йдуть: Левко Горохівський - голова Тернопільської УГС, М. Савгіра, Богдан Лехняк, Євстахій Жизномирський.


32
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
Київ, сходження на Замкову гору до поховання героїв Крут. Організатори - СНУМ і УГС.
На Замковій горі отець Методій (Андрущенко) відправив панахиду по молодих захисниках Української Народної Республіки. Сам отець був висвячений у сан православного священика ієрархами УАПЦ в 40-х роках XX ст.
ственных
акциях на территории республики
...14 октября (годовщина образования так называемой Украинской повстанческой армии) националистические и униатские элементы намерены в Киеве у памятника князю Владимиру организовать молебен и митинг с требованием легализации украинской католической церкви. Предполагается участие униатов из Львовской, Ивано-Франковской, Тернопольской, Черновицкой и других областей.
В тот же день участники этой акции, активисты УХС, УНДД, СНУМ и некоторых самодеятельных студенческих объединений планируют пройти организованной колонной с националистической символикой и плакатами подстрекательского содержания от Андреевской церкви к заброшенному кладбищу в районе Замковой горы для проведения панихиды и установки креста на месте захоронения сечевых стрельцов студенческого куреня, погибших в 1918 году в боях с Красной Армией. При этом отдельные члены указанных формирований высказывают замыслы спровоцировать прохождение части колонны к Аскольдовой могиле, где тоже имеется захоронение студентов - сечевых стрельцов.
Часть наиболее экстремистски настроенных членов СНУМ (около 20 чел.) вынашивают намерение 14 октября у здания ЦК ЛКСМУ провести провокационную акцию уничтожения комсомольских билетов.
*1 Т Е Т > 1ІІІ без П8И И ' tain! РСР
КОМИТЕТ гощарсшшй безопасности Украинкой ССР
/Л #9
ЦЕНТРМЬНЫЙ КОМИТЕТ КОМПАРТИИ УКРАИНЫ
Заместитель Председателя Комитета - В.Евтушенко
ГДА СБУ. - Ф. 16. - On. 19 (1993). - Спр. 3.


Розділ 6.
УКРАЇНСЬКІ КАТАСТРОФИ: ГОЛОДОМОРИ, ВИШНЯ, ЧОРНОБИЛЬ...
Василь Симоненко
[НА ЦВИНТАРІ РОЗСТРІЛЯНИХ ІЛЮЗІЙ]
Гранітні обеліски, як медузи,
Повзли, повзли і вибилися з сил - На цвинтарі розстріляних ілюзій Уже немає місця для могил.
Мільярди вір зариті у чорнозем,
Мільярди щасть розвіяні у прах.
Душа горить. Палає лютий розум.
І ненависть регоче на вітрах.
Коли б усі одурені прозріли,
Коли б усі убиті ожили,
То небо, від прокльонів посіріле,
Напевно б, репнуло від сорому й хули.
Тремтіть, убивці! Думайте, лакузи!
Життя не наліза на ваш копил.
Ви чуєте? На цвинтарі ілюзій Уже немає місця для могил!
Уже народ - одна суцільна рана,
Уже від крові хижіє земля,
І кожного катюгу і тирана Уже чекає зсукана петля.
Розтерзані, зацьковані, убиті Підводяться і йдуть чинити суд,
І їх прокльони, злі й несамовиті,
Впадуть на душі плісняві і ситі,
І загойдають дерева на вітті Апостолів злочинства і облуд!


34
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
Биківнянський ліс під Києвом у 1930-х рр. став місцем масового таємного поховання сталінськими катами своїх жертв. Згодом комуністичний режим, намагаючись приховати свої злочини, став приписувати їх німцям.
Биківня, 1988 р. На світлині: одне з перших публічних вшанувань членами УКК/УГС пам’яті невинно убієнних українців. Правда про ті події була вбивчою для комуністичної системи.
Зліва направо: Дмитро Федорів, Логвин Бабляк, Анатолій Щербатюк, Ренат Польовий, Віталій Шевченко.
На гранітному камені під словами ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ було викарбувано: ‘Тут поховано 6329 радянських воїнів, партизанів, підпільників, мирних громадян, закатованих фашистськими окупантами у 1941-1943 рр.». Ще живі кати-кагебісти і нащадки російських окупантів продовжували займатися камуфляжем історії.


РОЗДІЛ 6. Українські катастрофи: Голодомори, Биківня, Чорнобиль...
35
Похід-демонстрація УКК від станції метро “Піонерська” до Биківнянських могил у червні 1988 р.
Київська громада УАПЦ відправила панахиду в пам’ять жертв комуністичних репресій у Биківнянському лісі, 1988 р.
На світлині: отець Методій (Андрущенко) у центрі, праворуч від нього член УГС Леся Лохвицька із сином Юрком.


36
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
Бориспіль, березень 1990 р. Служба Божа і встановлення хреста на символічній могилі жертв Голодомору на Книшовому кладовищі. На світлині благочинний Бориспільського району о. Софроній (Дмитрук), навпроти нього лікар Бориспольської центральної районної лікарні Роман Никифорук (член УГС). У центрі, за другим священиком, член УГС Анатолій Ковальчук.
Харків. Місце вшанування жертв Голодомору.


РОЗДІЛ 6. Українські катастрофи: Голодомори, Биківня, Чорнобиль...
37
Київ, 1989 р., стадіон “Динамо”. Члени УКК/УГС прийшли із плакатами, щоб привернути увагу киян до трагічних роковин Чорнобильської катастрофи.
На першому плані члени УГС Леся Лохвицька і Микола Горбаль (із плакатом).
19 жовтня 1987 р. на зібранні УКК Леонід Ізраїльович Мілявський виступив із резонансною доповіддю “Білі плями української історії”:
“...Так доходить до свого логічного завершення система тоталітарної влади, що згодом була названа «культом особи Сталіна» або «сталінізмом». Розпочинається Великий Терор.
Першою жертвою його впала Україна.
... Власне кажучи, досі «білою плямою» ця тема була тільки на мапі нашої офіційної історіографії. У народній пам’яті вона кривавить. Народ пам’ятає про цей голод і пам’ятає як про всенародний голод, штучно створений владою: хліб відбирали до останньої зернини, руйнували навіть печі та господарчі прибудови в пошуках схованого зерна. У народній пам’яті збереглися страшні картини людоїдства серед збожеволілих від голоду селян. Наставляють військові «заградотряди», які не пускали селян до міста, де хоч видавали «карточки», по яких можна було Член-засновник УКК Леонід Міляв- якось прожити, а в селах - голодна смерть, ський. Український народ, котрий протягом століть не знав
тотального голоду, у 1933 р., за приблизними оцінками, втратив 10 мільйонів людей, які загинули від голодної смерті. Якщо додати до цього сотні тисяч «розкуркуле- них», котрих цілими родинами вивозили до Сибіру, де вони помирали, багато ще в дорозі - в набитих до краю вагонах, то лише за три роки (1930-1933) ми налічимо понад 10 мільйонів цілком свідомо винищених українців”.


38
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
Київ, 1989 р. Публічне поминання жертв Голодомору у Києві.
Київ, 1988 р. Панахиду в пам’ять жертв розстрілів НКВС у “Жовтневому палаці” відправив священик УАПЦ о. Юрій Бойко.
Нарешті усвідомлення глибини спільно пережитої трагедії стає загальнонаціональним. На світлині: четверті роковини Чорнобильської катастрофи - мітинг пам’яті на Софійському майдані.
Київ, 26 квітня 1990 р.


РОЗДІЛ 6. Українські катастрофи: Голодомори, Биківня, Чорнобиль...
39
Газета Київського міськкому КПУ про перший Чорнобильський мітинг.
“26 квітня 1988 року о 19.00 під час проведення підготовчих і ремонтних робіт до першотравневої демонстрації на вулиці Хрещатик і площі Жовтневої Революції група по-екстремістськи настроєних осіб, що складалися в основному з числа членів так званого «українського культурологічного клубу», намагалися провокувати безпорядки, ускладнювали проведення цих робіт, заважати рухові транспорту і пішоходів.
Використовуючи як привід другу річницю аварії на Чорнобильській АЕС, учасники збіговиська прагнули провокаційними вигуками і написами на транспарантах підбурювати перехожих до протиправних дій, свідомо спекулюючи на їх почуттях.
Керівники та активісти так званого УКК були офіційно попереджені правоохоронними органами про неприпустимість подібних дій у відповідності із статтею 187/3 Кримінального кодексу УРСР...
Оскільки, незважаючи на попередження, учасники збіговиська продовжували свої антигромадські дії, працівники органів внутрішніх справ і народної дружини були змушені доставити у Ленінський РВВС 17 правопорушників.
Після розгляду і відповідного попередження 14 з них того ж дня були відпущені, в тому числі і працівник гастроному № 2 Набока С. В., старший викладач філіалу Одеського інституту зв’язку Омецінська О. Б., редактор головної редакції радіомовлення на Київ Держтелерадіо УРСР Тарасенко А. М., фотограф центральних кас Федько В. Ф., вчитель історії середньої школи № 91 м. Києва Балагура О. М., студенти КДУ Ткачук О. В. і Омецінський В. О., колишній студент цього ж вузу Ковжун О. О. та інші.
Відповідальний секретар «Українського біохімічного журналу»... Шевченко О. Є., який раніше був засуджений за антирадянську агітацію і пропаганду, підданий народним судом адміністративному арешту на 15 діб...
Провокаційні дії учасників збіговиська викликали справедливе обурення киян”.
Прапор комунізму. - 1988. — 28 квітня.


Розділ 7.
УГС У БОРОТЬБІ ЗА СВОБОДУ СЛОВА. ВИДАННЯ УГС
Перші українські незалежні видання творилися на приватних квартирах і дачах. Схема була дуже проста: спочатку збирали матеріал, далі відбувався набір його друкарською машинкою у певної форми колонки. Наклеювання гумовим клеєм цих колонок на ватман, щоб за потреби можна було легко відірвати і знову наклеїти. А вже потім готовий макет газети доправлявся до Вільнюса, де комунізм виявився менш живучим, а демократія, навпаки, швидше проростала, - там виготовлялися, за певну винагороду, газети на одній із офіційних друкарень.
Українська Гельсінська Спілка мала цілу низку власних видань як загальнонаціонального, так і регіонального значення. Флагманом для всіх був легендарний “Український вісник” - редагований Вячеславом Чорноволом. Згодом почали видавати “Листок прес-служби УГС” та газету “Голос відродження”, головним редактором якої став Сергій Набока.
Як стверджує член УГС і відомий дослідник самвидаву Вахтанґ Кіпіані, “першим виданням УГС можна вважати відновлений у серпні 1987-го у пам’ять Василя Стуса машинописний журнал «Український вісник» (Київ - Львів).
Преса УГС також виходила в Луцьку («Вільна думка»), Запоріжжі («УГС-Південь»), Кам’янці-Поділь- ському («Самостійна Україна» з додатком «Христос з нами»), Миколаєві («На сторожі» і рухівська «Чорноморія», в редколегії якої - лише угеесівці), Івано-Франківську («Інформатор»), Тернополі («Тернистий шлях»), Харкові («Інформаційний бюлетень»), Рівному («Шлях до волі»), Чернівцях («Гомін Буковини»), Черкасах («Вісті»), Чернігові («Неспокій»), Мукачевому («Карпатська Україна»), Буську Львівської області («Інформатор»).
Два журнали - «Украинский вопрос» и «Национальный вопрос» виходили в Москві російською мовою, як і новини з «Листка прес-служби УГС».
Київські видання, окрім газети «На руїні», - це здебільшого офіціоз - «Обіжник Всеукраїнської координаційної ради Української Гельсінської Спілки», «Оповісник», «Обіжник Виконавчого комітету Української Гельсінської Спілки - для місцевих груп і філій», «Інформаційний бюлетень», що видавався ВКР «для внутрішнього вжитку членам І та II рівнів УГС». А також «Інформаційний бюлетень Українського комітету «Гельсінкі-90», заснований членами УГС (було й перевидання - видавництво «Spilka» (Twentieth Century Human Rights Research Foundation Inc.), New York 1990).
У Львові під егідою УГС вийшли:
1. «Бюлетень Громадського комітету захисту Івана Макара», 20 серпня 1988 р. (відомий також під назвою «Інформаційний бюлетень», вісник Громадського комітету захисту Івана Макара, обласна філія УГС).
2. «Інформатор». Щотижнева хроніка Львівської ради УГ Спілки, з 21 листопада 1988 р.
3. «Інформація Львівської ради УГ Спілки», 1988 р.
4. «Львівські новини». Експрес-хроніка, орган Львівської обласної філії УГС, з 11 грудня 1989 р.
5. «Львівські новини». Журнал, орган Львівської обласної Ради УГС”.
Осмислюючи боротьбу з тоталітарною владою за об’єктивне інформування українців, не можна не згадати про те, яку важливу позитивну роль в цьому відіграли західні радіостанції, що транслювалися українською та російською мовами. Радіо “Свобода”, “Голос Америки”, “Німецька хвиля”, “Бі-бі-сі” періодично слухала в той час ледь не половина населення країни, до того ж, політично найактивніша. Будь-яка подія, що відбувалася в Києві чи Львові, після оприлюднення її через західні “радіоголоси”, миттєво ставала загальноукраїнською. В умовах “горбачовської перебудови” це в’язало владу по руках і ногах, не дозволяючи діяти на власний розсуд. І це був великий політичний здобуток, що давав змогу розвиватися і рухатись вперед - до ще більшої політичної самоорганізації патріотичних і демократич¬
них сил.


РОЗДІЛ 7. УГС у боротьбі за свободу слова. Видання УГС
41
Видання УГС
Малюнок В. Петренка


42
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА


РОЗДІЛ 7. УГС у боротьбі за свободу слова. Видання УГС
43


44
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА.


РОЗДІЛ 7. УГС у боротьбі за свободу слова. Видання УГС
45
Центр Києва - площу “Жовтневої революції” - неформальні організації зробили “найгарячішим” місцем антикомуністичної агітації. Кам’яне підвищення вздовж площі на довгий час стало місцем поширення незалежної преси. Кияни збиралися біля розповсюджувачів газет і обговорювали найгостріші політичні питання. Простір майдану із самого початку, від горба- човської “перебудови”, якось сам по собі став політичним епіцентром боротьби за незалежність.
За розпорядженням В’ячеслава Чорновола із каси УГС Олександрові Ткачуку було видано 2 тисячі радянських рублів для видання незалежної православної газети. І вже на Установчих зборах Народного Руху України за перебудову делегати мали можливість ознайомитись з першим числом газети, дізнатися новини про відродження УАПЦ.


46
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
Член УГС, редактор газети “Наша віра” Олександр Ткачук бере інтерв’ю в Єжи Яховича - кореспондента “Газети виборчої-” - офіційного тоді видання профоб’єднання “Солідарність”. Наш польський колега прибув до Києва на Установчі збори НРУ. 1989 р.
Володимир Яворський - незмінний по- Микола Муратов - організатор московського прес-
мічник В’ячеслава Чорновола в організації центру УГС, член ВКР УГС.
інформаційної служби УГС.


РОЗДІЛ 7. УГС у боротьбі за свободу слова. Видання УГС
47
Копия Секретно Экз. № 2
Справка
о самодеятельных группированиях негативной направленности (по состоянию на 6 сентября 1988 г.)
В г. Львове действуют:
1. “Украинский хельсинский союз - УХС” (около 30 человек)...
“УХС” налажен выпуск журнала “Украинский вестник” и т.н. листка “пресс-службы УХС”, в материалах которых возводится клевета на деятельность партийных и государственных органов...
Управление КГБ УРСР 8 сентября 1988 года.
Верно. Начальник 1 отделения 7 отдела 5 Управления КГБ УРСР подполковник М. Стрельчук.
ГДА СБУ. - Ф. 16. - On. 14 (1990 р.). - Спр. 8.


48
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
О процессах среди участников так называемого "украинского культурологичеокого клуба"
В последнее время проявляется возросший интерес к деятельности УКК со стороны функционеров зарубежных националистических центров и представителей западных средств массовой информации. В текущем году с организаторами “клуба” встречались находившиеся в г. Киеве президент “Ассоциации защиты прав человека на Украине” Б. Ольшанивска (США), корреспондент газеты “Санди тайме” и “Дейли телеграф” А. Роксборо и Я. Смайли (Англия), сотрудник госдепартамента США Ю.Мылко и другие. (...)
В свою очередь экстремистски настроенные организаторы “клуба” Шевченко О., Набока и другие систематически передают на Запад по международному телефону различные “заявления”, “обращения” и другие тенденциозные материалы о якобы имеющих место нарушениях прав человека в СССР...
Председатель Комитета Н. Голушко
ГДА СБУ. - Ф. 16. - On. 14 (1990 р.). - Спр. 5.
Анатолій Доценко - видатний журналіст, кореспондент “Радіо Собода” та “Німецької хвилі”, речник московського прес-центру УГС. 1990 р.


РОЗДІЛ 7. УГС у боротьбі за свободу слова. Видання УГС
49
ЗВЕРНЕННЯ
УГС ДО КОНГРЕСУ СІНА
Ми, УГС, вважаємо за необхідне звернутися до конгресменів США у справі діяльності українського відділу радіо “Свобода”.
Ви знаєте, що однією з характерних рис тоталітарного режиму є тотальний контроль за всією друкованою продукцією та всією без винятку інформацією. Впродовж усіх доперебудовних десятиріч, як і тепер, комуністи відгороджували український народ від будь-якої не комуністичної, особливо української патріотичної інформації: аби не допустити сумнівів у несправедливості їхнього ладу та становища України. Завдяки повній ізоляції радянських людей від зовнішнього світу комуністам вдалося продовжити існування свого неприродного режиму аж до того часу, коли він остаточно згнив із середини і виявився неспроможним існувати.
Радіопересилання Вашого радіо завжди було коштовним джерелом інформації, хоч через завзяте заглушування вельми важко було користуватися з нього. З кінця 1983 року, коли припинено глушіння, значення пересилань зросло надзвичайно: Ваше радіо правдивою інформацією сприяє підвищенню політичної і національної свідомості та громадянської активності і тим самим сприяє перебудові.
Ми вважаємо за необхідне звернути увагу шановних конгресменів на ту обставину, що процес демократизації в Радянському Союзі відбувається вельми повільно. Ще не скасована ст. 6 Конституції СРСР, що узаконює комуністичну однопартійну диктатуру та несправедливо поділяє людей на дві категорії в залежності від їхнього ставлення до комуністичної доктрини. Ще й досі в СРСР тільки комуністи та їхні організації мають право користуватися друкарнями для поширення своїх ідей. Свободи друку для некомуністів поки що немає. Неформальні організації мають право користуватися тільки непродуктивною індивідуальною технікою.
За таких умов радіопересилання “Свободи” українською мовою правлять за найважливіше джерело не комуністичної інформації для населення України. Ці радіопересилання надолужують нам відсутність свого радіо, своєї телевізії, своїх газет. Для українських слухачів пересилання українською мовою дуже важливі ще й тому, що комуністичні газети освітлюють мало і освітлюють зовсім не об’єктивно основну проблему сьогоднішньої радянської дійсності - національну проблему. Отже пересилання радіо “Свободи” на цю тематику українською мовою становлять особливу вагу.
Зважаючи на спільність наших з Вами демократичних ідеалів, ми задля прискорення процесів перебудови вважали б за необхідне:
- збільшити потужність україномовних пересилань на всіх частотах короткохвильового діапазону до рівня потужності російськомовних пересилань;
- розширити українську редакцію для того, щоб вона могла перейти від чистої описовості до підготовки пересилань з теоретичним осмисленням як минулих, так і сучасних подій;
- розширити географію українськомовних пересилань.
Цей проект Звернення до конгресу США підготував Левко Лук ’яненко, 1989 р.


Розділ 8.
УГС У БОРОТЬБІ ЗА СВІТОВУ ПІДТРИМКУ
Однією з причин поразки національно-визвольної боротьби періоду Української Народної Республіки була її міжнародна ізольованість, відсутність світової підтримки у боротьбі з російською агресією.
Правозахисний рух 1960-х - 1980-х рр. виправив цей суттєвий недолік.
Засновники Української Гельсінської Спілки поставили перед собою одним із пріоритетних завдань заручитись світовою підтримкою у боротьбі з Московською імперією.
Окрім цього, важливою умовою успішної боротьби із метрополією була координація зусиль національно-визвольних рухів поневолених народів СРСР.
Естонія, містечко Лооді, квітень 1989 р. На конференції представників національно-демократичних рухів народів СРСР серед представників від дев’яти республік були делегати від УГС - Л. Лук’яненко, В. Овсієнко, Є. Пронюк. На світлині крайній праворуч один із співорганізаторів конференції і закордонний член УГС Март Ніклус.
Конференція виробила план спільних дій задля ослаблення Радянського Союзу. Через різний стан національної свідомості в різних регіонах, було прийнято рішення, що кожна республіка виходить зі своїх стартових можливостей - одні зразу вимагають політичного суверенітету, інші економічного, але всі в остаточному напрямку рухаються до незалежності.


РОЗДІЛ 8. УГС у боротьбі за світову підтримку
51
Естонець Март Ніклус, який вступив до УГГ ще в ув’язненні (с. Кучино Пермської обл.), розмовляє з Левком Лук’я- ненком. Світлину знято у квітні 1989 р., під час проведення Конференції національно-демократичних рухів народів СРСР.
Влітку 1989 р. Левко Лук’яненко здійснив масштабну поїздку країнами Європи. Зустрічаючись із європейськими політиками та представниками української діаспори, він прагнув організувати світову підтримку національно-визвольному рухові в Україні. Створив групи підтримки УГС у Бельгії на чолі з И. Лесівим, у Франції з Л. Плющем, у Британії з М. Будулаком-Шаригіним, у ФРН з А.-Г. Горбач.
На світлині праворуч від Л. Лук’яненка сидить Іван Равлюк - голова Спілки українців Британії.


52
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
ВЕСНЯНІ МОТИВИ СВОБОДИ
На останній* Вільнюській нараді а і дпоручник хе національно-демократичних ру;<ха народів СРСР(січень 1989 року) вирішили провести чергову мара ду о Естонії. Нарада відбулася ЗО квітня г і травня в Вільяйдійському районі* Р мальовничій місцевості Лооді.Гостинні господарі винайняли для наради примх vie ни я спортивної бази * де забезпечили гостей усім необхідним. Естонська Партія Національної Незалежності* була за організатора на ради.Створена минулого року* вона розгорнула велі«ху роботу серед народу закликаючи робити усе в ім'я свободи Естонії* в ім'я її мозалежности.Шо над головною вежею с голиці - Високий Герман - замайорів національний си ньо-чорно-білий прапор-то це наслідок дхяльиости також і ЕПНН. До кер їй ництва парті ї наложать Лагле Парек * Маті Кийромд, Велло Галум* Ерік Удам* Еоо Пярнасте. Серед інших діячів партії слід назвати Юрі Адамса» Віктора Нітсоо, Арео Пест І* Калью Ойя* Аитса Томсона* Калью Мятіка.
На нараду прибули 82 делегати від 19 організацій із 8ікраїні Вірменії* Білорусії* Грузії* Кримської Татарії* Латвії* Литви* України* Естонії. Своїх спостерігачів надіслали Народний фронт Азербайджану * жур нал ^Гласность” з Москви* Російський союз молодих демократів та Єарейсь кий інформаційний центр з Москви. Були журналісти та знімальна група Естонського телебачення» (
Перед початком наради врочисто були підняті національні прапори Естонії* Литви* Латвії» Білорусії* України* Вірменії та Грузії.
Найголовніше* що обговорювалося та дискутувалося *а нараді• це події в Грузії* стан боротьби за національну незалежність в Естонії* Латвії та Литві* Указ Президії Верховної Ради СРСР від 8 квітня ц.р.
Головували на засіданнях Наради діячі ЕПНН. Традиційно голови делега цій обмінялися доповідями про становище в своїх країнах. Робота Наради почалася з розгляду становища о Грузії. Серед грузинської делегації бу ли учасники трагічної ночі 9 квітнями.Р. Вони розповіли*•що вже 5 квітня на майдані перед будинком Уряду ГРСР зібралися сотні тмея^ людей і нв тільки з Тбілісі.А 8 квітні зійшлося помад 500 тисяч осіб.Цей пів- мільйонний мітинг* що тривав кілька діб* домагався національної незалежності* для Грузії* її виходу зі складу СРСР.
На розгін були кинуті спеце і Аська *вами проти беззбройних людей, «о молилися* співали гімни і молитви* застосували газ* кийки* лопатки«хеміч ні засоби. Крім 22 у6игих<їхмі трупи демонстранти сховали) *1*4 осіб пропало без вісти(їх вивезли спвцвійська). 9 квітня Каталікос поклав анатому на 1-го секретаря ЦК КПГ(тепер- колишній). _
11 квітня був створений Головний Комітет національного визволення Гру зі!..
На 9 квітня 1989 року 50 відсотків комсомольців уступилися з комсомо лу.Масово люди облишають партію.
Головний Комітет закликав людність до нових мітингів* демонстрацій* до національної непокори шт до беззбройного повстання.
Грузію на Нараді репрезентували Партія Національної Незалежмости Гру oil* Національно-Демократична Партія Грузії* Союз Національної Справед ливости Грузії«Товариство Святого Іллі Праведного.
Делегати з Білорусії привернули увагу Наради до Указу Президії Верхов мої Ради БРСР at І ЗО березня ц.р* * що згідно нього переел і дується незалежна преса(самвидав)* національна символіка.
Про становище о Україні на Нараді розповідали Л.Дук9яненко(УГС) і В.Січко(Укрлгнський Християнсько-Демократичний фронт).
Делегат від кримських татар поінформував про усілякі перепони* що їх розставляв влада на шляху повороту татар до Криму.ВІд 1967 року вдалося повернутися лише ЗОтисячам. 8 тисяч поселилися в Херсонській обл* 4 тисячі в Мвлtтополі•Більш'сть усе ще лишається о Узбекистані.
Делегації Латвії* Ли^г їй. Естонії виклали свій концепту я льний погляд на справу свободи своїх країн* він полягає в тому/ *що6 скасувати Пакт Нолотова-Рібентропа від 1939 року. Після чого окупаційні війська мусі- ли би забратися з Прибалтики та й відновилася б незалежність трьох держав.'
Вірменський далтґлг зазначив* що Карабахський рух переріс у нащо- ч пально-визвольний рух Вірменії.
С.Григор'ямц за ідомив делегатів* що 9 та 10 травня в Парижі відбудеть ся нарада державних діячів Західних країн з діячами правозахисного руху в СРСР * «о тепер е на Заході. У цій нараді від України візьмуть участь М.Руденко* П.Рубай* Н.Сеітлична* Л.Плющ.Голоений редактор "Глас ноет"-і закликав делегатів вступати до всесоюзної організації "Рух за свободу та демократію"*що створюється тепер у Москві та інших містах у СРСР. •
З обговорених питань Нарада ухвалила три резолюції. Делегація УГС ви сунула 4 проекти резолюцій(про Білорусію* кримських татар* про Указ від 8 квітня і про звільнення полі та' язміе). Усі вони були схвалені* три з них увійшли окремими пунктами загальної резолюції.
ДелеГаціі від часопису "УкраїмЬький час" та Українського Християнсько -Демократичного фронту відзначилися деструктивною роботою на Нараді«втя гуючи її а свої порахунки з УГС .Єдиний проект резолюції* запропонований цими делегаціями, передбачав зміну статусу Наради* а саме* в Нараді мають право брати участь ті організації «що о своїх програмних документах ставлять, питання про негайне надання державної мезалежиости.Цей проект має за мету не допустити надалі до участі в Нараді УГС.Більшістю голосів цей проект резолюції* що з ним виступив 1.Макар, Нарада відхилила.
Інформаційне повідомлення УГС про нараду в Лооді, події в Грузії та прийняті рішення.


РОЗДІЛ 8. УГС у боротьбі за світову підтримку
53
Народна дипломатія в дії: перший посланець Уманського осередку УГС Володимир Бондар у Литві. Він підняв руку з символом тризуба. Володимир встановив зв’язок із членом “Саюдісу” В. Капканом, який народився у селі Івангороді на Уманщині.
На світлині вони разом із іншими представниками УГС: Петром Борсуком із Києва та В. Зарудним із Тернополя, які офіційно прибули на збори “Саюдісу”.
Польща, липень 1989 р. Богдан Горинь виступає на святі української культури у місті Сопоті.


54
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
На світлині дві легендарні постаті - Євген Свер- стюк і Надія Світлична. Перебуваючи тривалий час у вигнанні, Надія Світлична фактично виконувала роль повноважного представника УГГ, а згодом і УГС у вільному світі. Для уярмленої України її голос звучав із радіопередавачів як джерело правди у пустелі радянської брехні.
Леонід Плющ, колишній політв’язень, після еміграції до Франції став постійним представником УГС в Європі. Його радіоповідомлень завжди чекали правозахисники в Україні.
Світлину знято у приміщенні радіостанції “Свобода” 1989 р.
Микола і Раїса Руденки. Талант письменника, дух бійця і вроджений дипломатичний хист знадобилися Миколі Руденку для залучення американської політичної еліти до підтримки УГС.


РОЗДІЛ 8. УГС у боротьбі за світову підтримку
55
Копія документа, підписаного Миколою Руденком, щодо запрошення Левка Лук’яненка до СІЛА. Нью-Йорк, 1989 р.
До міста Бурштин Івано-Франківської області на чергову конференцію Координаційного центру “Варшава-90”, створеного представниками національно-визвольних рухів країн соціалістичного табору, прибула делегація з Польщі. На світлині, зліва направо: Олесь Шевченко, Мацєй Рущинський, Піотр Пахольський, (невідомий), Піотр Глебович - співзасновники “Варшави-90”.


56
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
Перед початком конференції Координаційного центру “Варшава-90”. Стоять праворуч - Таріел Гвініашвілі (Грузія) та другий - Мацєй Рущинський (Польща).
Бурштин, 1990 р.
Мітинг Київської філії УГС перед Республіканським стадіоном у Києві (1989 р.). Національний прапор України тримає представник польської “Солідарності у боротьбі” (SW) Піотр Глебович (у центрі). Зліва стоять члени Київської філії УГС Владислав Іщенко та Клим Семенюк.


РОЗДІЛ 8. УГС у боротьбі за світову підтримку
57
Підсумкова заява Ризької наради представників національно-демократичних рухів народів СРСР
Ми, учасники Наради..., заслухавши повідомлення про становище в Латвії, Литві, Україні, Молдавії, Естонії, в кримськотатарському русі і в Грузії, прийшли до висновку про нестабільність політичної ситуації в СРСР... Підтверджуємо вимоги до радянського уряду, висунуті в зверненнях Єреванської (січень 1988 р.), Тбіліської (березень 1988 р.) та Львівської (червень 1988 р.) нарад (встановлення громадянства в республіках, обмеження в’їзду, республіканський госпрозрахунок, надання державності національним мовам, культурно-національна автономія для нацменшин, повернення депортованих народів, уточнення кордонів, відвернення екологічного геноциду, відновлення національних церков, звільнення в’язнів сумління, створення національних військових формувань. -Ред.).
Ми вважаємо, що реалізація цих вимог неможлива без повної політичної і економічної децентралізації Союзу РСР і забезпечення дійсного права кожної корінної нації (а не населення регіону) на політичне самовизначення...
Від Неформального Народного фронту Латвії - Інтс Цалітіс
Від групи “Гельсінкі-86”, Ризьке відділення - Юріс Зіемеліс
Від неформального журналу “Аусекліс”, Латвія - Лідія Вороніна
Від Руху національної незалежності Латвії - Дане Тітавс, Херта Лівія Астра
Від Литовської Католицької Церкви - Нійоле Садунайте
Від Ліги Свободи Литви - Вітаутас Богушіс, Антанас Терляцкас, Андрюс Тучкус Від Української Гельсінської Спілки - Степан Хмара, В’ячеслав Чорновій,
Олесь Шевченко
Від Партії Національної Незалежності Естонії- Лагле Парек Від Гоузинської Національно-демократичної партії - Мераб Костава Учасники кримськотатарського національного руху - Ніязі Селімов, Сервер Туварчі, Абдурешіт Джеппаров, Садик Берберов
Учасник румунського національного руху в Молдавській РСР - Григорій Гімпу
25 вересня 1988 р. м. Рига
ЦК КПСС.
О некоторых тенденциях развития политической обстановки в республике
...Они (УГС. - Ред.) установили контакты с антиобщественными формированиями в других регионах страны, входят в число учредителей мигрирующего т.н. “Координационного комитета национально-демократических движений народов СССР”, регулярно принимают участие в его сборищах и выработке решений провокационного характера.
Секретарь ЦК Компартии Украины В. Щербицкий
ЦДАГО України - Ф. 1. - On. 32. - Спр. 2555;
число реєстрації: 04.05.89.


Розділ 9. ЛЬВІВ 1988 р.
До і під час проголошення УГС у Львові кипіло активне політичне життя. Найвідважніші активісти перших львівських мітингів стали кадровою базою для місцевої філії УГС.
...Порівняно швидкий приплив свіжих сил дав можливість провести 29 жовтня 1988 р. Установчі збори, які попри всі побоювання успішно відбулися у приватному помешканні, започаткувавши першу в Україні обласну організацію УГС. На зборах були присутні 60 чоловік. У доповідях Богдана Гориня, В’ячеслава Чорновола, Михайла Гориня, Степана Хмари, виступах інших учасників зборів зроблено акцент на ті завдання, які постали перед Львівською обласною філією УГС - першою структурною клітиною всеукраїнської політичної організації.
Статутне право бути членом УГС людям будь-якої національності сприяло витворенню у Львові і області нормального міжнаціонального клімату, позбавило членів УГС безплідних і конфронтуючих зіткнень із представниками національних груп, яких постійно лякали активізацією сил українського націоналізму і його зловорожою наставленістю до інших національностей, що проживають в Україні. Така постанова дала добрий результат: вже на початку діяльності до Львівської філії УГС ввійшли люди різних національностей.
Головою Львівської УГС було обрано Богдана Гориня.
Достатньо велика кількість інтелігенції та студентства у Львові, жива пам’ять про національно- визвольний рух 1940-х рр. зразу ж надали мітингам масового характеру.
Богдан Горинь
Майбутній голова Львівської філії УГС Богдан Горинь виступає на мітингу, що проходив біля пам’ятника Іванові Франку 16 червня 1988 р. Праворуч від нього Ігор Деркач, ліворуч - Іван Макар.


РОЗДІЛ 9. Львів 1988 р.
59
Львів, 4 серпня 1988 р. Проти мітингувальників комуністична влада кидає міліцію з кийками і собаками. Десятки людей затримано. У цей день арештовано члена ініціативного комітету львівських мітингів, члена УГС Івана Макара.
Львів, 4 серпня 1988 р. Затримання, побиття та арешти - єдина форма спілкування комуністичної влади із наростаючим народним опором.


60
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
Львів, 10 грудня 1988 р. В. Чорновіл доводить представникам влади безглуздість заборони мітингу. Ліворуч Богдан Горинь і Оксана Горинь.
1988 р. Зліва направо: Іван Гель, Богдан Горинь, В’ячеслав Чорновіл; за ними член Лейбористської партії Великобританії С. Крвавич.


РОЗДІЛ 9. Львів 1988 р.
61
1988 р. Так відбувалися арешти активістів перших львівських мітингів.
Під час масового мітингу біля стадіону “Дружба”. Львів, 1988 р.


62
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
Секретно
Зкз.#і~
ЦК Компартии Украины товарищу Щербицкому Б.Б.
О срыве антиобщественной акции националистических элементов
...По имеющимся данным, националистически настроенные Черновол, Горынь, Кали- нец и другие, провозгласившие создание т.н. “Украинского хельсинкского союза” (Львов), а также их сообщники из числа активистов т.н. “украинского культурологического клуба” Шевченко О., Скочок, Набока (Киев) в современной обстановке важное значение придают инспирированию многолюдных сборищ для выдвижения различного рода необоснованных требований и провокационных лозунгов, вовлечению на этой основе более широкого круга лиц в антиобщественную деятельность...
28 июля правоохранительными органами была пресечена попытка проведения сборища националистических элементов у памятника И. Франко в г. Львове. Его организаторы - братья Горыни, супруги Калинец, Деркач, Макар и другие, несмотря на принятые к ним накануне меры предупредительно-профилактического характера, подстрекали собравшихся (около 300 человек) к созданию “инициативного комитета” т.н. ’’Демократического фронта поддержки перестройки”, а также пытались спровоцировать ’’протесты общественности” по поводу якобы необоснованного официального предостережения, сделанного Черново- лу в органах КГБ.
После того, как прокурор города и начальник УВД выступили перед участниками сборища с разъяснениями о неправомерности их действий, большинство собравшихся разошлось. Лишь группа экстремистски настроенных лиц (всего 17 человек) проигнорировала законное требование представителей власти, в связи с чем все они были задержаны сотрудниками милиции и подвергнуты различным административным наказаниям...
Наш осуществляются сошествие мероприятия во локализация подстрекательской деятельности экстремистов в целях недопущения с их стороны открытых ж других антиобщественных проявлений.
Сообщается в порядке информации.
Н.Голушко
И.Гладуш
«I
J! * авп№м ТОЯЯ mn
ГДА СБУ. - Ф. 16. - On. 14 (1990 р.). - Спр. 8.


Розділ 10.
ЛЬВІВ 1989-1990 рр.
ПОЗИЦІЯ - В ОПОЗИЦІЇ
Цей мітинг був санкціонований органами Радянської влади і мав відбутися біля стадіону “Дружба”. Однак в останній момент його організатори вирішили перенести місце проведення мітингу на площу поблизу театру ім. М. Заньковецької...
Промовці (а були це переважно представники УГС) немало говорили, зокрема, про репресії минулих десятиліть... .Але раз по раз проступало намагання висварити багато що, в тому числі весь державний устрій країни. Заяву про “незаконність жовтневого перевороту, Жовтневої революції”, які висловив один із лідерів УГС Б. Горинь, явно суперечать об’єктивному ходу історичного процесу, закономірній появі на світовій арені нового суспільства. Дуже вже силкувався промовець поставити в один ряд всіх керівників Радянської держави, починаючи від В. І. Леніна і закінчуючи М. С. Горбачовим.
Злочини Сталіна зараз засуджені всім народом, партією, брежнєвський відхід від соціалізму також загальновизнаний. Але не бачити різниці між політикою основоположника Країни Рад, нинішнім поверненням до ленінських принципів будівництва держави і періодами репресій та застою - означає принаймні політичну недоброзичливість, небажання сприймати історію конструктивно, реалістично.
.. .В цілому тон на мітингу задавали представники УГС. Вони глибше розкрили своє політичне кредо, ще раз засвідчили, що намагаються використати ідеї перебудови в своїх цілях, у ряді визначальних питань стоять на конфронтаційних позиціях. Об’єктивну ж оцінку цих позицій дає наша реальність. Варто підкреслити таку деталь: і на самому цьому мітингу деякі лозунги лідерів УГС не знаходили одностайного схвалення. Не можуть вони знайти його і в найширших верствах трудящих.
Вільна Україна. - 1989. -14 груд.
Події 12 березня 1989 р. Погляд з вікна.


64
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
Арешти під час розгону мітингу 12 березня 1989 р.
Один із перших масових мітингів у Львові - 21 червня 1989 р.
Демонстрація протесту проти змови двох диктаторів - Сталіна і Гітлера (пакт Ріббентропа - Молотова), що призвела до окупації Західної України радянською армією. 1989 р.


РОЗДІЛ 10. Львів 1989-1990 рр.
65
На демонстрацію і мітинг- протест проти “пакту Ріббен- тропа - Молотова” вийшли десятки тисяч людей.
Траурна демонстрація 17 вересня 1989 р. - до 50-річчя вступу Червоної армії на територію Західної України.
З ініціативи голови Львівської філії УГС 17 вересня 1989 р. в місті проведено масштабний “Ланцюг скорботи”.


66
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
Мітинг біля пам’ятника Івану Франкові 15 жовтня 1989 р.
Виступ Богдана Гориня на міжнародній конференції “Пакт Ріббентропа - Молотова”, що відбулася у серпні 1989 р. в місті Рига (Латвія).
Стадіон “Дружба” став місцем найграндіозніших мітингів у Львові періоду піднесення національно-визвольних змагань.


РОЗДІЛ 10. Львів 1989-1990 рр.
67
1989 р. Богдан Горинь виступає біля стадіону “Дружба” (мітинг-протест проти пакту Ріббентропа - Молотова).
Мітинг біля пам’ятника І. Франкові 15 жовтня 1989 р.
Київ, 16 липня 1990 р.
Після проголошення Декларації про державний суверенітет України депутати Верховної Ради не можуть стримати своїх радісних емоцій. Зліва направо: з мегафоном в руках Володимир Лагода, Богдан Горинь, В’ячеслав Чорновіл, Михайло Швайка, Михайло Косів.


68
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
Об очередном митинге, проведенном в г. Львове
3 мая 1989 года на площади возле горисполкома с 19 до 21.20 состоялся митинг представителей ряда неформальных объединений, а также “Украинской хельсинкской группы”. На митинге присутствовало около 5 тысяч человек.
Присутствующие на митинге проголосовали за:
- установление своей символики (желто-блакитный флаг, трезубец);
- оказание поддержки “Народному руху України за перебудову”;
- бойкотировать выборы (по Львовскому национально-территориальному округу № 50)...
Ответорганизатор отдела
Организационно-партийной и
кадровой работы ЦК Компартии Украины Н. Ткаченко
4 мая 1989 года
ЦДАГО України. -Ф.1.- On. 32. -Ч.З.- Спр. 2555.
Информация
Об обстановке в республике на 31 мая 1989 года
Секретно
Министерству внутренних дел СССР сообщаю: о митинге в г. Львове 12 марта с.г.
...12 марта у памятника И. Федорову собралась толпа в количестве нескольких тысяч человек. По громкоговорящим установкам разъяснялся незаконный характер сборища и ответственность за нарушения установленного порядка проведения митингов. К собравшимся обращались руководители партийных и советских органов города. Многие разошлись. Однако из толпы последовали призывы к насилию и погромам. В работников милиции полетели камни, металлические шарики, им в глаза бросали песок. По решению руководителей горисполкома в 14 часов силами органов внутренних дел эта толпа была расчленена и вытеснена из площади. После этого на протяжении 5 часов в различных частях центра города собиралось от 200 до 1000 человек, среди которых появились известные своей националистической деятельностью Горынь, Ша- батура, Макар, Деркач, Черновол. Они призывали бойкотировать выборы, поддерживать народное движение Украины и собирать подписи в его защиту.
В ходе мероприятия было задержано 108 человек, совершивших хулиганские действия и другие нарушения общественного порядка, оказавшие злостное неповиновение законным требованиям работников милиции...
Зав. государственно-правовым
Отделом ЦК Компартии Украины А. Чумак
31 мая 1989 г.
ЦДАГО України. -Ф. 1. - On. 32. - Спр. 2555.


РОЗДІЛ 10. Львів 1989-1990 рр.
69
Члени УГС-УРП ніколи не ставили особистих чи корпоративних інтересів вище національних, головним з яких було здобуття державної незалежності. Наведений документ яскраво свідчить про політичний клімат у цьому унікальному патріотичному середовищі.
Звернення
Львівської організації Української республіканської партії До новоутворених партій України
В час, коли історія дає Україні шанс здобути незалежність, з руїн політичного життя постають партії, які покликані пробудити національну свідомість народу, загальнолюдську його гідність, взяти відповідальність за його долю і піднести Україну до рівня цивілізованих країн світу.
У нас відмінні програми, за нами йдуть різні верстви людей, у нас неоднаковий потенціал. Ми різні, але в одному єдині - маємо спільну мету: визволити народ і здобути незалежну Українську державу. І в цьому готові до співпраці і до консолідації з усіма національно- демократичними силами, щоб змінити співвідношення політичних сил України на користь демократії і національної свободи.
У нас спільний ворог - тоталітарна система з монопольною владою КПРС. На наших очах відбувається розпад останньої імперії - СРСР. Українські партії зобов’язані виконати історичну місію - об’єднати зусилля народу, який реалізує своє природне право - утворити незалежну Українську державу.
Прийнято на установчих зборах
Конференції Львівської організації УРП.
м. Львів, 24 червня 1990 р.
ЦДАГО України. - Ф. 1. — On. 32. - Спр. 2772.
Видання “Львівські новини”, № 14, інформує львів’ян про перші вагомі перемоги представників УГС у боротьбі за законодавчу владу в республіці.
ЛЬВІВСЬКІ НОВИНИ - 14
Експрес - хроніка
ОРГАН ЛЬВІВСЬКОЇ !
ОБЛАСНОЇ ФІЛІЇ УГС І
1
ПРЕСОВА СЛУЖБА 5 березня 1990 року 1
'З великою приємністю інформуємо» що голова УКРАЇНСЬКОЇ ГЕЛЬСІНСЬКОЇ. СПІЛКИ
ЛЕВКО ЛУК'ЯНЕНКО,
став депутатом парламенту України.
Члени Львівської філії УГС-депутати
Верховної Ради Української РСР
від виборних округів Львоваs
Михайло ГОРИНЬ - округ 260
Степан ХМАРА - округ 261
Вячеслав ЧОРНОВІЛ - округ 264
від виборчих округів Львівської обл.
Богдан ГОРИНЬ - округ 272
Ігор ДЕРКАЧ - округ 266
Ярослав КЕНДЗЬОР ~ округ 278.
Інформацію просимо подавати на так. і телефони!
62-11-12 - Богдан ГОРИНЬ; 62-79-48 - Богдан КУТНІ В; 62-11-12 - Галина ЛЕВИЦЬКА; 74-64-90 - Богдан МАТІЯШЕК; 35-73-16 - Олег ПАВЛИШИМ.


Розділ 11.
КИЇВ 1987-1988 рр.: ПЕРШ КРОКИ ПОЛІТИЧНОЇ ОПОЗИЦІЇ
Відмінність УГС від УГГ полягала в тому, що УГГ, яка постала і діяла дванадцятьма роками раніше, була чисельно невеликою групою готових до самопожертви правозахисників, а УГС стала першою в Українській РСР опозиційною політичною організацією, яка бачила своє завдання у захисті прав нації і громадянина, у всебічній суспільній активізації громадян і керувалася у своїй діяльності влас- ною політичною програмою під назвою “Декларація принципів УГС”. Було заявлено, що Українська Гельсінська Група на цьому складає свої повноваження і повним складом входить в Українську Гельсінську Спілку... Восени 1988-го рішення про входження в УГС повним складом прийняв Український культурологічний клуб - перша ластівка київської весни відродження.
Наступний рік - 1989-й - був роком протистояння між старим комуністичним режимом і національно-демократичними силами, які розросталися й радикалізувалися під домінуючим впливом УГС.
Підтримка дій УГС постійно наростала як в Україні, так і в міжнародній опінії. Київ і Львів стали двома провідними центрами українського руху опору...
Олесь Шевченко
Друга половина 1988 р. була періодом найскладніших організаційних завдань розбудови новоство- реної організації, адже все відбувалося не тільки під пильним оком КГБ, а й за його постійної протидії. Цей період характеризується постійними інтенсивними нарадами засновників.
Весна 1989 р. Зміцнення УГС вимагало від В’ячеслава Чорновола (другий справа) постійно перебувати у дорозі.


РОЗДІЛ 11. Київ 1987-1988 рр.: перші кроки політичної опозиції
71
Зустріч Олеся Шевченка (перший зліва) з Вячеславом Чорноволом у Львові, 1988 р.
1988 р., Прикарпаття. Зустріч засновників УГС. Зліва направо: Олесь Шевченко, Петро Марусик, Зеновій Красівський.
Поєднання мистецтва і політики породжувало мистецтво політики. В’ячеслав Чорновіл (перший зліва) та Олесь Шевченко (перший справа) у майстерні художника Опанаса Заливахи. Осінь 1988 р.


72
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
Київ, парк ім. Фрунзе, жовтень 1987 р. Влада відмовилась надати приміщення для зборів УКК. Зліва направо: Олесь Шевченко, Тарас Чорновіл, Сергій Набока, Ігор Запорожець, нижче - Катерина Зелінська, Володимир Коваль на вуличному зібранні.
Київ, 1987 р. Перший склад Українського культурологічного клубу зібрався біля Хрестовоздвижен- ської церкви на Подолі. Зліва направо: Євген Сверстюк, Григорій Міняйло, присів Сергій Набока, Інна Чернявська, Тетяна Битченко з донькою, Тарас Антонюк, Анатолій Битченко, Ігор Запорожець, Вадим Галиновський, Олесь Шевченко, Віталій Шевченко.


РОЗДІЛ 11. Київ 1987-1988 рр.: перші кроки політичної опозиції
73
Збори Українського культурологічного клубу, а згодом УГС, були подібні до напруженої психологічної драми, коли переодягнені кагебісти і комсомольці намагалися протистояти правді та відвазі патріотів. Зазвичай, безуспішно.
Київ, 1988 р. Збори Київської філії УГС. Ліворуч сидить Інна Черняв- ська. Далі - Ренат Польовий, Зіновій Мельник, Володимир Чухліб. Фільмує збори син Віталія Шевченка Олесь.
Київ, січень 1988 р.
На вечорі пам’яті Василя Стуса у помешканні Дмитра Федоріва. Виступає Василь Ґурдзан. У центрі, поруч з Маргаритою Довгань сидить дружина В. Стуса Валентина. Поруч - Леонід Мілявський, Інна Чернявська-Набока, Леся Лохвицька, Валентина Матіяш.


74
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
Київ, вулиця Олегівська, 10, 1988 р. Члени Українського культурологічного клубу вітають із днем народження Валентину Теліженко.
Перше відзначення річниці проголоешння IV Універсалу Центральної Ради УНР, проведене УКК 22 січня 1988 р. в м. Бучі на квартирі вчительки Надії Левченко під грюкіт у двері міліцейських чобіт. Доповідь виголосив Віталій Шевченко.


РОЗДІЛ 11. Київ 1987-1988 рр.: перші кроки політичної опозиції
75
Член УГС Надія Левченко (в центрі), вчителька із містечка Бучі, що під Києвом, серед тих, хто прийшов пом’янути на 40-й день жертв обвалу ґанку Київського головпоштамту в 1989 р.
Члени УКК вшановують Лесю Українку на Байковому цвинтарі, 1988 р. У час панування комуністичних стереотипів вони пропагували принцип вищості національних цінностей. Серед присутніх (зліва направо) - Владислав Іщенко, Ігор Запорожець, Леся Лохвицька, Лідія Шевченко, Клим Семенюк, Олена Омецінська, В’ячеслав Омецінський та ін.


76
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
Київ, Лісовий цвинтар, 5 серпня 1988 р. Члени Київської філії УГС біля могили українського письменника, незламного Бориса Антоненка-Давидовича. Зліва направо: Михайлина Коцюбинська, Ренат Польовий, Зіновій Мельник, Василь Барладяну, Логвин Бабляк, Варвара Бабляк, Борис Тимошенко, Ярина Антоненко-Давидович та ін.
На могилі Б. Антоненка-Давидовича, 1988 р. Справа наліво: Василь Ґурдзан, Григорій Міняйло, Леонід Мілявський, Євген Сверстюк, Атена Пашко, В’ячеслав Чорновіл, Павло Кислюк, Петро Борсук, Євген Обертас, Сергій Набока та ін.


РОЗДІЛ 11. Київ 1987-1988 рр.: перші кроки політичної опозиції
77
Павло Скочок, політв’язень Дніпропетровської “спецпсихушки”, активний учасник УГС
періоду її становлення - член редколегії Клим Семенюк, колишній політв’язень.
“Українського вісника”. 1988 р. Кінець 1990-х рр.
/у 0 спекуляциях по поводу украин- у ско^ национальной символики
...В последнее время среди определенной части творческой интеллигенции и студенческой молодежи республики активно ведутся разговоры о возрождении используемой в прошлом национальной символики - трезуба и желто-голубого флага. При этом делаются попытки доказать, что указанные символы нельзя расценивать как националистические, поскольку они были известны со времен Киевской Руси. Одновременно высказываются суждения о возможности, по примеру республик Советской Прибалтики, их официального признания в конституционном порядке в качестве государственных символов Украинской ССР.
Наиболее активно выступают за положительное решение этого вопроса националистически настроенные лидеры т.н. “Украинского хельсинкского союза”, “Украинского культурологического клуба” и “Украинского демократического союза” - Черновол, Горынь, Шевченко, Набока, Бытченко и другие. По их поручению один из активистов “УХС” Шевченко В. (г. Киев) подготовил т.н. “историческую справку”, подтверждающую древнерусское происхождение “украинского национального герба и флага”.
Этот документ впоследствии был принят в качестве резолюции “учредительного собрания” киевского филиала “УХС”, а затем передан за границу и используется “Радио Свобода” в подстрекательской пропаганде. “Историческая справка” также распространяется “пресс-службой” “УХС” и студенческим самодеятельным объединением “Громада” (Киев)...
Сообщается в порядке информации.
Председатель Комитета
олушко
ГДА СБУ. - Ф. 16. - On. 14 (1990 р ). - Спр. 6.


Розділ 12.
КИЇВ 1988 р. - ВІД КІМНАТНИХ ЗБОРІВ ДО ВУЛИЧНИХ МАНІФЕСТАЦІЙ
ПЕРИЛ МІТИНГИ ТА ДЕМОНСТРАЦІЇ
Секретно Экз. № 1
ЦК Компартии Украины товарищу Щербицкому В. В.
О срыве антиобщественной акции националистических элементов
По имеющимся данным, националистически настроенные Черновой, Горынь, Калинец и другие, провозгласившие создание т.н. “Украинского хельсинкского союза” (Львов), а также их сообщники из числа активистов т.н. “украинского культурологического клуба” Шевченко О., Скочок, Набока (Киев) в современной обстановке важное значение придают инспирированию многолюдных сборищ для выдвижения различного рода необоснованных требований и провокационных лозунгов, вовлечению на этой основе более широкого круга лиц в антиобщественную деятельность.
Одно из таких сборищ в защиту “украинских политзаключенных” намеревались организовать лидеры УКК 24 июля на площади Октябрьской революции в г. Киеве. К участию в нем склонили жен осужденных за антисоветскую деятельность Горбаля и Сокульского. С этой же целью в г. Киев прибыли Черновол и Горынь М.
С учетом этого органами КГБ и МВД УССР были разработаны и осуществлены мероприятия по срыву указанной провокационной акции, в том числе усилен оперативный контроль за действиями экстремистски настроенных членов “клуба”, а также 23 июля проведены индивидуальные профилактические беседы с организаторами сборища Шевченко О., Набо- кой, Скочком, Бытченко и женами осужденных - Стокотельной (Горбаль) и Сокульской.
Как показало дальнейшее оперативное наблюдение, названные лица от своих намерений не отказались, в связи с чем органами милиции были приняты меры по недопущению на площадь Октябрьской революции Шевченко, Скочка, Бытченко и других (всего 14 человек). Черновол и Горынь, опасаясь возможного принятия к ним правовых мер воздействия, от участия в сборище уклонились. Таким образом, подготовленная националистическими элементами антиобщественная акция была предотвращена.
В то же время, будучи главным инспиратором неудавшейся провокационной акции, Черновол организовал на квартире Шевченко подготовку и передачу по телефону иностранным корреспондентам в г. Москве, а также своим связям за границей клеветнической информации о якобы чинимых “беззакониях” в отношении “украинских правозащитников”. Эта информация в настоящее время используется наццентрами в подрывной радиопропаганде. /.../
Сообщается в порядке информации.
Н.Голушко
И.Гдадуш
Я
* впч№М ТОДЯ тенге
ГДА СБУ. - Ф. 16. - On. 14 (1990 р.). - Спр. 8.


РОЗДІЛ 12. Київ 1988 р. - від кімнатних зборів до вуличних маніфестацій
79
Мітинг Київської філії УГС і студентського товариства “Громада” біля пам’ятника Г. Сковороді. Мета: виселити курсантів Вищого політичного військово-морського училища зі стін Києво-Могилянської академії. Київ, 1988 р.
17 липня 1988 р. Перші збори Київської філії УГС на лавках шкільного стадіону на Русанівці в Києві. В. Чорновіл зачитує Декларацію принципів УГС. Головою Київської філії УГС обрано Олеся Шевченка. Серед присутніх (зліва направо) у першому ряду: Ольга Гейко-Матусевич, Атена Пашко, Віталій Шевченко, Орися Сокульська, Ольга Стокотельна, Ярина Антоненко-Давидович; у другому ряду: Светислав Хмелевський, Тетяна Битченко, Петро Соколовський, Анатолій Нагірняк, Леонід Мілявський, Клим Семенюк; у третьому ряду: Вадим Галиновський, невідомий, Василь Ґурдзан, Наталя Скочок, Павло Скочок, Григорій Приходько, Олекса Миколишин; у четвертому ряду: Микола Мату- севич, В’ячеслав Омецінський, Олександр Ткачук, Євген Чернишов, Григорій Міняйло.
Фотографував Олесь Шевченко.


80
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
Підполковник міліції Поляков суворо попереджує О. Шевченка про відповідальність перед радянським законом за несанкціоноване зібрання громадян. Київ, січень 1988 р.
Київ, березень 1988 р. Установчий з’їзд Всеукраїнського історико-просвітницького товариства “Меморіал”. Зліва направо: Юрій Бадзьо, Світлана Кириченко, Олесь Шевченко, Ярослав Лесів і Віталій Шевченко.


РОЗДІЛ 12. Київ 1988 р. - від кімнатних зборів до вуличних маніфестацій
81
Перша світлина Миколи Горбаля після ув’язнення. Так хочеться спокійно походити вулицями, попити каву, поспілкуватися, а вже знову потрібно долучатися до боротьби. І він на повну силу включається до роботи. Поруч - Ольга Стокотельна.
1988 р. Кияни уважно слухають Олеся Шевченка.


82
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
1988 р. Мітинг перед Республіканським стадіоном. Біля мікрофонів стоять члени УГС Євген Пронюк і Олесь Шевченко.
Серед присутніх на мітингу - режисер Лесь Та- нюк, поет-пісняр Володимир Кудрявцев, львів’яни Ігор Деркач та Іван Макар.
Молодь, як завжди, першою виходить на вулицю - молоді душі ще чисті й не залякані. Молодіжний пікет УГС у Києві 1988 р.


РОЗДІЛ 12. Київ 1988 р. - від кімнатних зборів до вуличних маніфестацій
83
11 вересня 1988 р. в Києві пройшов заключний етап українсько-американського Маршу миру як вияв горбачовської політики “відкритих дверей”. Це вперше дало змогу членам УКК - УГС безперешкодно вийти на вулиці Києва з власними вимогами до влади.
Українські учасники Маршу вперше зустрілися з Воженою Ольшанівською - президентом громадської організації США “Американці в обороні прав людини в Україні”.
Зліва направо: В’ячеслав Чорновіл, Анатолій Щербатюк, Світлана Кириченко, Віталій Шевченко, Петро Соколовський, Вожена Ольшанівська, Павло Скочок, Василь Січко, Атена Пашко, Олесь Шевченко, Ярослава Шевченко, Інна Чернявська, Аркадій Киреєв, Алла Марченко.
Київськими вулицями крокує українсько-американський Марш миру, гасло “Братерство народів, а не підпорядкованість” несуть Ярослава Шевченко, Олександр Ткачук і Леонід Мілявський.
Київ, 11 вересня 1988 р.


84
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
Гасло “Українській мові - конституційний захист” несуть Василь Ґурдзан і Василь Січко.
Хоаи*
Секретно зкз.№ &
СПРАВКА
о самодеятельных группированиях негативной направленности
(по состоянию на б сентября 1988г.)
... I. “Украинский хельсинкский союз-УХС” (около 30 человек). О его создании на базе бывшей “хельсинкской группы” объявлено в июле с.г. ранее судимыми за антисоветскую деятельность Черноволом В. М., 1938 года рождения, беспартийным, с высшим образованием, временно не работающим, Горынем М. Н., 1930 года рождения, беспартийным, с высшим образованием, временно не работающим, и Красивским 3. М., 1930 года рождения, беспартийным, с высшим образованием, пенсионером, руководит деятельностью “УХС” “координационный совет” во главе с “исполнительным комитетом” в составе трех “секретарей" (Черновол, Горынь, Красивский). Председателем “УХС” избран дважды судимый за антисоветскую деятельность Лукьяненко Л. Г., 1927 года рождения, беспартийный, с высшим образованием, в настоящее время отбывающий ссылку в Томской области.
В подготовленной Черноволом и переданной за границу “Декларации принципов “УХС” провозглашается право на существование в СССР “демократической оппозиции”, защиту ею национальных интересов, возрождение украинской государственности, осуществление независимого экономического, социального и культурного развития республики.
Одной из первоочередных задач “УХС” является создание во всех областных центрах и некоторых крупных городах республики “отделений” “союза”. Такие отделения созданы в г. Львове во главе с Б. Горынем и в г. Киеве - с О. Шевченко, им предполагается поручить


РОЗДІЛ 12. Київ 1988 р. - від кімнатних зборів до вуличних маніфестацій
85
проведение широкой пропаганды идей “УХС” путем организации на местах митингов, собраний и демонстраций, распространения листовок. Вынашиваются замыслы после завершения работы по формированию областных “отделений” “УХС” подготовить учредительный съезд “союза”, а затем приступить к выдвижению на ближайших выборах своих кандидатов в местные и центральные органы власти.
Лидеры “УХС” установили связь с представителями зарубежных националистических центров в ФРГ и США, передают им клеветническую информацию, которая используется при проведении подрывных акций. Они выступают также инспираторами массовых сборищ жителей г. Львова, где, спекулируя на лозунгах о перестройке, пропагандируют идеи украинского буржуазного национализма, призывают “выделить республику в отдельный хозяйственный механизм”, провести ее “полную украинизацию”, прекратить “встречную миграцию из других регионов страны”, реабилитировать лиц, ранее принимавших участие в бандоуновском подполье.
“УХС” налажен выпуск журнала “Украинский вестник” и т.н. листка “пресс-службы УХС”, в материалах которых возводится клевета на деятельность партийных и государственных органов...
В г. Киеве функционируют:
I. “Украинский культурологический клуб-УКК” (около 30 человек). Организован в августе 1987 года с целью популяризации “украинского исторического и культурного наследия”. Возглавляется “советом”, в который входят ранее судимые за антисоветскую деятельность и за клевету на советский государственный и общественный строй Набока С. В., 1955 года рождения, беспартийный, с неоконченным высшим образованием, грузчик гастронома № 2 Ленинского райгастрономторга; Шевченко О. Е., 1940 года рождения, беспартийный, с высшим образованием, ответственный секретарь “Украинского биохимического журнала”; Лохвицкая Л. Ю., 1954 года рождения, беспартийная, с высшим образованием, инженер НИИ “Тяжпром-автоматика”; Милявский Л. И., 1951 года рождения, беспартийный, с высшим образованием, маляр РСУ “Киевгоркоммунстроя-1”; Матусевич О. Д., 1953 года рождения, беспартийная, с высшим образованием, не работающая.
На проводимых сборищах под прикрытием заботы о сохранении и развитии украинской культуры лидеры “УКК” пытаются протаскивать идеи украинского буржуазного национализма, пропагандируют взгляды о необходимости организации различных политических партий и группировок, замены коммунистического мировоззрения христианским вероучением. Установив связь с функционерами зарубежных националистических организаций (Горбач - ФРГ, Буковский - Франция, Светличная - США), систематически передают им клеветническую информацию, которая используется в антисоветских кампаниях. Они также блокируются с враждебно настроенными организаторами стоящего на антисоциалистических позициях “Демократического союза” (Москва), деятельность которого направлена на изменение политической системы советского государства...
Управление КГБ УССР " & " сентября 1988 года
ГДА СБУ. - Ф. 16. - On. 14 (1990 р.). - Спр. 8.


Розділ 13.
КИЇВ 1989 р.: ВЕСНА-ЛГГО
Це рік драматичних зіткнень, коли на вулицю починає виходити дедалі більше протестувальників, а влада ще відчуває в собі міць і люто намагається протидіяти цим процесам. Лаконічно і глибоко політичну психологію того часу передає лист, підписаний Михайлом Горинем:
В президиум Верховного Совета СССР Копии: В ЦК Компартии Украины,
Президиум Верховного Совета УССР
ПРОТЕСТ
Секретариат Народного Руха Украины за перестройку уже послал на имя товарищей М. С. Горбачева и Б. И. Олейника свои решительные протесты по поводу жестокой расправы органов правопорядка над невинными участниками традиционного городского праздника 1 октября во Львове. Казалось, что подобное беззаконие не повторится. Но 8 октября произведен новый акт вандализма, на этот раз в столице Украины - Киеве...
Народный хор известного композитора и дирижера Л. И. Ященко, возвращаясь домой, ...решил немного попеть... Выбрали площадь Жовтневой революции, обширное место возле фонтанов, где традиционно играют и поют кобзари... Дорогой к хору присоединились четыре или пять незнакомых парней, которые несли сине-желтые знамена. Импровизированный концерт собрал возле себя около тысячи киевлян и гостей. Очарованные пением, люди просили петь еще и еще.
...Как рассказывают свидетели события, не слышали предостережения из милицейского громкоговорителя: “Просим отойти от сборища”.
...И именно тогда, когда над площадью звучал Шевченков “Заловит”, все и началось. Часть людей успела убежать, но остальные были оцеплены милицией. На встревоженных слушателей и певцов со всех сторон двинулись омоновцы.
Свидетельства об их действиях печальные. Отборные мужчины не только грубо, с руганью и кулаками расталкивали скопившихся людей, но пустили в действие дубинки. Более всего досталось хористам... От удара по голове упала юная певица, перепуганная толпа чуть ее не растоптала. Других девушек тоже били, безжалостно заламывали руки, тянули к арестантским машинам.
По-особому жестоко работники правоохранительных органов расправились с молодыми знаменосцами. Прежде всего, с яростью омоновцы рвали, топтали сине-желтые знамена. И хотя знаменосцы... вели себя корректно, - их избивали, бросали на гранит площади, втроем на одного тянули к машине, а четвертый жестоко бил беззащитного дубинкой по голове. От увиденного школьники, тоже участники хора, теряли сознание...
Секретариат Народного Руха
за Перестройку
Председатель М. Горынь
12.10.89 г.
ЦДАГО України. -Ф.1.- On. 32. - Спр. 2555.


РОЗДІЛ 13. Київ 1989 р.: весна-літо
87
Студентку театрального інституту, члена УГС Ярославу Данилейко офіційно попереджує підполковник міліції Поляков про особисту відповідальність за використання національної символіки при вшануванні пам’яті загиблих під обвалом ґанку Київського головпоштамту - традиційного місця проведення публічної антикомуністичної агітації лідерами Київської філії УГС. 1989 р.
Горять свічки пам’яті за загиблими перед головпоштамтом. Зліва направо: другий - рухівець Віктор Лінчевський, далі - члени УГС Ренат Польовий та Вахтанґ Кіпіані. З правого краю - Ярослава Данилейко. За дівчинкою в чорному - Роман Трохименко.


88
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
Після обвалу ґанку Київського головпоштамту 1989 р. Незважаючи на грізні попередження, члени УГС віддають шану загиблим на місці трагедії.
Люди підходять, хрестяться і мовчки ставлять свічки.


РОЗДІЛ 13. Київ 1989 р.: весна-літо
89
На Андріївському узвозі Ярослава Данилейко і Тарас Голова Київської філії УГС Олесь Шев- Компаніченко організовують концерт української пат- ченко. 1989 р. ріотичної пісні. Праворуч від них стоять Олесь Федорук і Дмитро Клочко. 1989 р.
Поступово центр Києва все більше стає українським. Демонстрація КФ УГС на Хрещатику. На другому плані, ліворуч, Микола Горбаль і Микола Клименко несуть плакат “Грузіє! Ми солідарні з тобою!”. 1989 р.


90
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
Зліва направо: члени Київської філії УГС Олесь Шевченко, Роман Никифорук та бориспільські рухівці Олександр Бойчук, Анатолій Ковальчук і Володимир Білкей на площі Жовтневої революції. Київ, 1989 р.
Постійне протистояння, із змінним успіхом, під стінами Верховної Ради УРСР.


РОЗДІЛ 13. Київ 1989 р.: весна-літо
91
Розгін демонстрантів під стінами Верховної Ради УРСР. Київ, 1989 р.
Серпень 1989 р. Мітинг під Верховною Радою УРСР. Зліва направо: другий-Василь Ткачук (член УГС), третій - Василь Цирпиш, четверта - Ганна Ткачук (член УГС).


92
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
Голодування молоді УГС під стінами Верховної Ради УРСР на захист української символіки. Третій зліва Микола Головач, далі Леонід Мілявський і Вадим Галиновський. Навпроти них присів Олександр Ткачук. За М. Головачем - Євген Чернишов, голова Української народно-демократичної ліги. Київ, 1989 р.
обстановке уеспублике
на 5 июня
і- ьЖеа*.
4 июня в г.Киеве на пл.Октябрьской революции в период far/ с 19 часов до 23 часов 30 минут собиралось до 90 человек,
где лидеры и активисты ряда неформальных об"единений негативной '/У Л/, тнаправленности /Милявский, Чернявская, Запорожец, Набока и др./ ■Обсуждали работу С'езда народных депутатов СССР.
jjr в 21 час 50 минут в этой группе были подняты один желто-
, ф голубой флаг размером 50 х 70 см и 3 флажка размером 30 х 20 см, г' которые были свернуты в 23 часа. Затем ряд лиц организовали
сбор денег /по 15^26 коп./ для направления телеграммы народному у? депутату СССР Черняку В.К. с наказом не покидать зал заседаний до тех пор, пока демократическая фракция не об"единит усилия и не^выработает программу дальнейших действий /прилагается/.


Розділ 14.
КИЇВ, БУРЕМНА ОСІНЬ 1989 р.
Київ, 19 листопада 1989 р. Перепоховання В. Стуса, Ю. Литвина і О. Тихого. Зупинка похоронної процесії на Софійському майдані. Побратими героїв по спільній боротьбі та московських тюрмах: Вячеслав Чорновіл, Олесь Шевченко і Михайло Горинь. Світлина зафіксувала мить, коли Олесь Шевченко повідомляє Михайлові Гориню, що відмовився виконувати вимоги міліції перевозити труни героїв на Байковий цвинтар без зупинок.
Похоронна процесія проходить повз Оперний театр. Хрест несе член УГС Олекса Миколишин.


94
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
І чим далі йшли, тим більше ставало людей. Збувається містичне пророцтво Василя Стуса:
66А проте:
ми ще повернемось.
Бодай - ногами вперед, але: не мертві, але: не переможені, але: безсмертні”.
Ось уже чекає їх остання домівка на рідній землі...


РОЗДІЛ 14. Київ, буремна осінь 1989 р.
95
Над труною Юрія Литвина - мати, Надія Антонівна Парубченко, поруч - з лівого боку Василь Овсієнко.
Протестна акція на Хрещатику перед входом до Київради на захист заарештованих студентів. У центрі - член УГС Олександр Ткачук, праворуч Володимир Биков.


96
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
Мітинг перед Республіканським стадіоном. Звернення УГС оголошує Олесь Шевченко. Далі на помості - О. Лавринович, В. Гейченко, А. Погрібний. Київ, 1989 р.
Народ суголосно відповідає ораторам оплесками.


РОЗДІЛ 14. Київ, буремна осінь 1989 р.
97
Пристрасний виступ Олеся Шевченка. За ним, праворуч, стоїть Петро Катуй.
Для більшості українців відверті висловлювання колишніх політв’язнів про злочини комуністів і незалежність України були шокуючою правдою. Мітинги стали своєрідним публічним вишколом громадянської свідомості.


98
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
“Тов. Ивашко В. А.
Справка
о состоянии общественного порядка и безопасности во время проведения митинга на площади перед Республиканским стадионом и на Спортивной площади в г. Киеве.
Санкционированный митинг на площади перед Республиканским стадионом с использованием радиотрансляционной установки на автобусе ПАЗ (госномер 73-13 КИЩ) в 12 часов 07 минут открыл Чернышев Евгений Александрович...
Всего в нем выступило 34 человека, в том числе:
... Василий Овсиенко, о том, что находился 13 лет в заключении, о перевозке праха Стуса, Литвина, Тихого, выразил благодарность тем, кто помогал в этом, высказывал критику в адрес властей, которые препятствовали этому; ...
Олесь Шевченко, о палачах народа, трагической его судьбе, сказал о Богдане Климча- ке, находящемся в лагере № 35 Пермской области, у которого взяли интервью два журна- листа-студента КГУ - Расторгуев и Тимошенко, о чем публикация помещена в журнале “Собеседник”, других журналистов называл служителями КГБ и сталинского режима...
Сергей Набока, зачитал резолюцию митинга, в котором предлагается Верховному Суду нацелить деятельность КГБ и МВД не против народа, а против преступлений.., палачей привлечь к ответственности, создать редакцию жертв репрессий, министерству здравоохранения принять решение о дисквалификации врачей, которые помогали Сталину, КГБ...
Максимально в митинге принимало участие до 300 человек, среди которых разворачивалось 22 флага, в том числе 20 желто-голубых, один малиновый с голубым кругом в центре и буквами “С” и “Б”, между которыми изображена горящая свеча (флаг органа студенческих братьев) и один зеленый..., а также одна хоругва малинового цвета с тризубом желтого цвета в центре, поднималось 15 самодельно изготовленных лозунгов следующего содержания:
- Право людини - громадянам України,
- Омоновцы - на трудовой подвиг в 30-километровую зону...
- Складайте списки катів і донощиків,
- Свободу Климчаку,
- Цілковита державна самостійність - невід’ємне право українського народу...
- Гулаг і партія єдині,
- Слава воякам УПА - борцям за волю і незалежність України, супроти німецько-гітлерівських, московсько-більшовицьких окупантів...
- УГС - за безперервність гельсінського процесу, за Гельсінкі-2,
- Ради без комуністів...
Оперативный штаб УВД
Киевского горисполкома
подпись
10 декабря 1989 года”
ЦДАГО України. -Ф.1.- On. 32. -Ч.З.- Спр. 2555.


Розділ 15.
КИЇВ, 1990-1991 рр.
В арсеналі радянських спецслужб було багато апробованих досвідом аморальних методів боротьби з противниками. Один із найпоширеніших - наклеп. Правдоподібний чи зовсім неправдивий, він мав за мету посіяти в людях сумнів у лідерах патріотичного руху. Наводимо уривок із доповідної голови УКГБ Голушка першому секретареві ЦК КПУ Щербицькому про наміри застосувати такі прийоми для “локалізації діяльності антисуспільних націоналістичних елементів”:
л/?/<2У
33 ишя 88
Секретно
ЦК Компартии Украины товарищу Щербицкому В.В.
О мерах по локализации антиобщественной деятельности националистических элементов
...В связи с тем, что указанные действия националистических элементов явно направлены на сплочение единомышленников и активизацию их организованной деятельности, органами КГБ республики усилен контроль за поведением основных инспираторов, активизированы меры по документированию совершаемых ими антиобщественных проявлений, внесению разногласий в среду экстремистов, компрометации их на бытовой и иной основе. По материалам органов КГБ в республиканской и областной печати опубликована серия статей, а также подготовлен ряд радио- и телепередач, разоблачающих Черново- ла и его сообщников, со многими из них (Горынь, Сверстюк, Шевченко, Скочок, Красивский, Калинец и др.) сотрудниками КГБ проводится индивидуальная работа в плане оказания сдерживающего воспитательного воздействия...
Сообщается в порядке информации.
КГБ СССР доложено.
Приложение: копии "декларации принципов "УХС” и "главных принципов создания "ДФІЇЇІ", на 8 листах.
Председатель Комитета Н.Голушко
.*
ГДА СБУ. -Ф.6.- On. 14 (1988 р.). - Спр. 8.


100
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
Від слів до діла кагебісти перейшли одразу, видавши масовим накладом фальшивку про Левка Лук’яненка, в якій втілювали в життя свій принцип “компрометації націоналістичних елементів на побутовій основі”.
На світлині - перше пікетування КГБ на Воло- димирській, 33, організоване Олесем Шевченком 5 вересня 1990 р.
Перед центральним офісом чекістів було розгорнуто декілька великих гасел. Менші - чіпляли на деревах, писали просто на асфальті.


РОЗДІЛ 15. Київ, 1990-1991 рр.
101
До пікетувальників вийшов новопризначений перший заступник голови УКГБ генерал Євген Марчук. Його пропозицію “негайно припинити пікетування” було відхилено. Вів переговори з генералом Олесь Шевченко.
Пікетувальники кагебістського офісу: англійська журналістка, Олесь Шевченко, Діана Бідочко, Микола Горбаль.


102
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
Місто Бориспіль, березень 1990 р. Голова УГС Левко Лук’яненко бере участь у молебні та встановленні козацького хреста з нагоди 70-річчя повстання бориспільців проти більшовиків. Справа - члени УГС Діана Бідочко і Богдан Ребрик.
Одарка Гусяк розповідає, як будьонівці розстріляли кожного десятого мешканця Борисполя за антибільшовицьке повстання, що спалахнуло в місті. Мітинг організував місцевий осередок УГС.


РОЗДІЛ 15. Київ, 1990-1991 рр.
103
Олесь Сергієнко - член УГС, депутат Київради другого скликання.
Київ, осінь 1990 р. Під стінами Верховної Ради йдуть запеклі баталії. Член УГС, народний депутат України від Києва Олесь Шевченко розповідає про політичну ситуацію в країні та нагальні завдання національно-демократичних сил.
Зростання народного тиску на законодавчу владу стає обов’язковою умовою трансформації тоталітарного суспільства в демократичне.


104
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
Демонтаж комунізму в Україні. Повішення “вождя пролетаріату” - ката українського народу - на гаку підйомного крану Київ, 1991 р.


РОЗДІЛ 15. Київ, 1990-1991 рр.
105
24 липня 1990 р. о 19.00 у присутності більше двохсот тисяч киян і гостей столиці на щоглі біля будинку міськради було урочисто піднято національний прапор. Підняти прапор було доручено заступникові голови Київської міськради Олександру Мосіюку.
Люди стояли щільно навіть на дахах тролейбусів.


106
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
У прагненнях киян політичної альтернативи незалежності не існує.
Вишгородський осередок УГС-УРП бореться за виселення комуністичних підрозділів із території православної святині - Межигірського монастиря. У центрі - голова Вишгородського осередку Олександр Дробаха.


РОЗДІЛ 15. Київ, 1990-1991 рр.
107
Конференції в УГС завжди були запальними і бурхливими, адже там збиралися вільні люди, щоб свідомо виробити шлях у майбутнє.
Говорить Віктор Федорчук, член УГС.
Виступає вчений-еко- номіст, член Великої ради Руху Михайло Швайка.


108
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
З місця бере слово Леся Лохвицька.
Майдан 1990 р.
Червень-липень 1990 р., пікетування Верховної Ради УРСР.


Розділ 16.
ТЕРНОПІЛЬ, 1988-1989 рр.
“Коли в 1988 р. постало питання створення на Тернопільщині громадсько-політичної та правозахис- ної організації.., яка мала стати в опозицію до комуністичної партії і започаткувати процес боротьби за національні права українського народу, доля спинила свій вибір на мені. З пропозицією очолити створення ініціативної групи УГС письмово звернувся до мене Михайло Горинь, а 20 липня 1988 р. те саме запропонував В’ячеслав Чорновіл...
7 серпня 1988 р. я заповнив заяву і записався в УГС. Одночасно мені були передані «Декларація принципів УГС», бланки заяв.., і я приступив до роботи.
... 26 січня (1989 р.) секретар Виконкому УГС Михайло Горинь безперешкодно провів Установчі збори Тернопільської філії УГС в моєму помешканні. Присутні Леонід Драпак (вступив 9.07.1988 р.), Левко Горохівський (7.08.1988 р.), Ярослав Гевко (30.10.1988 р.), Йосип Титор (5.12.1988 р.), Остап Жмуд (7.12.1988 р.), Володимир Скакун (16.12.1988 р.), Володимир Мармус (21.12.1988 р.), Роман Шкробут (2.01.1989 р.), Ярослав Чикурлій (9.01.1989 р.), Ярослав Вовк (18.01.1989 р.) стали першими повноправними членами і фундаторами Тернопільської філії УГС. Головою філії було обрано мене, Левка Горохівського”.
Левко Горохівський,
“Діяльність Української Гельсінської Спілки на Тернопільщині ”
(до 20-річчя утворення УГС)
30 липня 1989 р. Урочиста хода в місті Тернополі до могили Січових Стрільців. Вперше синьо-жовті знамена пронесли члени УГС (попереду колони, зліва направо): Микола Савгіра, Євстахій Жизномир- ський, Левко Горохівський, Богдан Лехняк.


110
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
ЗО липня 1989 р. Під час панахиди на могилах Січових Стрільців. Транспарант тримають члени СНУМ і УГС.
23 серпня 1989 р. Тернопіль. Похід до обкому партії в річницю підписання “Пакту Ріббентропа - Молотова”, ініційований УГС, НРУ та “Меморіалом”. Нагадуванням цієї події тернополяни хотіли підкреслити спільну тоталітарну природу фашизму і комунізму.


РОЗДІЛ 16. Тернопіль, 1988-1989 рр.
111
17 вересня 1989 р. Міліцейський заслін перекрив прохід тернополянам до цвинтаря в “День трауру” - входу Червоної армії до Західної України. Похід було ініційовано Тернопільською філією УГС.
15 жовтня 1989 р., Тернопіль. Молебень за Україну відправили священики УГКЦ. На передньому плані член Тернопільської філії УГС Роман Сидяга.


112
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
Київ, 19 листопада 1989 р., перепоховання В. Стуса, В. Литвина, О. Тихого. Лідери УГС Левко Лук’яненко і Михайло Горинь несуть домовину із тілом побратима. Праворуч (біля М. Гориня) член делегації Тернопільської філії УГС Іван Іва- нищук.
На багатотисячному мітингу виступає голова Тернопільської філії УГС Левко Горохівський.
Кожне слово звучало тоді щиро, і людські серця, відчуваючи цю магію правди, відкривалися назустріч.


РОЗДІЛ 16. Тернопіль, 1988-1989 рр.
113
Секретно
5 	декабря 1988
ЦК Компартии Украины Товарищу Щербицкому В. В.
Об 	экстремистских замыслах лидеров т.н. “Украинского хельсинкского союза”
Поступающая в органы КГБ информация показывает, что лидеры “Украинского хельсинкского союза” Черновол В., Горынь М. (Львов), Шевченко О. (Киев) и другие, игнорируя осуществляемые в отношении них меры профилактического и воспитательного характера, продолжают активную антиобщественную деятельность, направленную на формирование в республике “политической оппозиции” для борьбы за отрыв Украины от СССР.
Возвратившись из поездки в Москву после состоявшихся 14-17 ноября в посольстве США встреч и бесед с участниками межпарламентского семинара по правам человека, Черновол в кругу сообщников заявил, что главные усилия в настоящее время следует сосредоточить на активизации деятельности “УХС”, который должен стать “импульсной, стержневой” организацией, объединяющей народный фронт Украины. В связи с этим поставил задачу создания в кратчайшие сроки групп “союза” в крупных городах республики, на предприятиях, в организациях, “вростать” во всякого рода неформальные объединения и подчинять их своему влиянию.
В этих целях для выработки тактики дальнейшей антиобщественной деятельности 20 ноября с.г. в г. Киеве на одной из частных квартир было проведено сборище т.н.“координационного совета УХС”, в котором приняли участие националистически настроенные лица из Львова, Винницы, Луцка, Днепропетровска, Донецка, Тернополя, Харькова, а также “представитель” “союза” в Москве Муратов Н. (всего около 50 человек). Выступая перед ними, Черновол призвал к расширению пропаганды и всемерной популяризации программных документов “УХС”, входить в различные самодеятельные объединения и открыто заявлять о своей позиции, использовать для этого любые возможности, особенно массовые собрания общественности. Аналогичные суждения высказывал Горынь Б., по мнению которого до конца текущего года необходимо в каждой области “иметь хотя бы одного члена УХС”, а в таких городах как Киев, Львов, Ивано-Франковск, Ровно - “пора переходить к поиску единомышленников и созданию своих ячеек в районах”. Участники сборища одобрили резолюции под названием “Украине - республиканский хозрасчет” и “Украинские национальные герб и флаг”, которые по своему содержанию совпадают с аналогичными программными документами народно-демократических фронтов республик Прибалтики.
КГБ СССР доложено.
Сообщается в порядке информации.
п//7 Председатель Комитета Н.Голушко
Вгрно: Ст. gI&JL eX'fre'tui- frttrtf ifty?
J-C л. С-jo ^з"" /
— • — ~ ■ *4 ■ ^ ~ гілтздїїтшішіт i ^—1
ГДА СБУ. - Ф. 16. - On. 14 (1990 p.). - Cnp. 3.


114
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
Информация
Об обстановке в республике на 5 июня 1989 г.
Секретно
4 июня в г. Тернополе на ул. им. 1 мая возле здания областного Союза писателей с 12 часов 40 минут до 13 часов 36 минут проходил несанкционированный митинг, в котором приняло участие около 300 человек. На нем выступила организатор этого митинга Кузенко Мария Васильевна, 1948 года рождения, жительница села Остров Тернопольского района, член областного литературного объединения. Митинг прошел под девизом “За перестройку” с повесткой дня “Сталинизм в прошлом и настоящем”...
Зав. Государственно-правовым отделом
ЦК Компартии Украины А. Чумак
05 июня 1989 года
ЦДАГО України. -ФА,- On. 32. -Ч.З.- Спр. 2555.
Мітинг біля могили Січових стрільців на Тернопільщині. 1989 р.


Розділ 17. ТЕРНОПІЛЬ, 1990 р.
Найвеличніше дійство відбулося 21 січня 1990 р. - від Києва до Львова протягнувся живий ланцюг, присвячений актові Злуки 1919 р. між УНР та ЗУНР. Всі члени УГС Тернопільської філії УГС взяли активну участь у ланцюгу єднання. Тернополяни зайняли трасу від центру свого міста аж до Рівного. Тисячі мешканців міст і сіл області, від дванадцятої до першої години за московським часом, вишикувавшись вздовж дороги з національною символікою та лозунгами, засвідчили прагнення до єдності нації...
Час збігав, і вже 26 січня 1990 р. в приміщенні Крайової Ради Руху відбулося вшанування першої річниці утворення УГС на Тернопільщині. На урочинах, крім мене, виступили члени УГС: Іван Івани- щук, Роман Сидяга, Юрій Моргун, Петро Маленький, Василь Турецький, Володимир Ситник, Петро Касінчук, Ярослав Демидась, Ярослав Хмарний, Борис Скоропляс, Ярослав Чорномаз, Михайло Шну- ровський, голова Тернопільського товариства «Меморіал» Марія Куземко та інші. Ведучим урочистостей був Василь Турецький.
Тернопільська філія УГС розросталася і діяла. На засіданні координаційної Ради УГС ЗО січня було ухвалено рішення започаткувати звіти про діяльність УГС в районах. Але навіть на тій Раді Володимир Мармус повідомив, що у Чорткові налічується 19 членів УГС, Ярослав Чорномаз сповістив про п’ятьох членів УГС в Зборові, в Теребовлі - 2 члени УГС (Оксана Мулик), а в Ланівцях - 5 членів УГС (Юрій Моргун)”.
Левко Горохівський,
“Діяльність Української Гельсінської Спілки на Тернопільщині ”
(до 20-річчя утворення УГС).
26 січня 1990 р. Відзначення річниці заснування Тернопільської філії УГС, яке дало привід ще раз поговорити про мету організації: права українців і України. Ви ступає голова - Левко Горохівський.


116
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
Президія зборів.
Зліва направо: Ярослав Демидась, Левко Горохівський, Іван Іванищук, Роман Сидяга, Борис Скоропляс, Юрій Моргун.
Квітень 1990 р., Гусятинський район, село Федорівна. На могилі воїнів УПА виступає голова Тернопільської УГС Левко Горохівський - кажучи, що недаремні були їхні жертви, без них не було б і сьогоднішнього національного відродження. Панахиду відправив священик УГКЦ о. Віталій.


РОЗДІЛ 17. Тернопіль, 1990 р.
117
Члени Тернопільської філії активно працюють на місцях, розуміючи, що без масової підтримки населення незалежність не здобудеш. Мітинг, організований членами УГС у місті Шум- ську, веде голова Тернопільської обласної організації УГС Левко Горохів- ський.
Продовжив розмову про національно-визвольний рух член УГС Роман Сидяга.
Голова Чортківського осередку УГС Володимир Мармус активно працює з місцевим населенням. Кожен захід повинен стати кроком до звільнення від комуністичної тиранії.


118
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
Село Загорів Горохівського району Волинської області.
Тернопільська філія УГС прибула на мітинг-реквієм. На цьому місці відбувся кривавий бій підрозділів УПА із німецькими військами. Серед селян - члени УГС Філь, Роман Сидяга, Деревляний.
Левко Горохівський завжди уважно ставився до молодіжного руху. Ось і тут він на знак солідарності приєднався до голодуючих студентів. Київ, жовтень 1990 р.


РОЗДІЛ 17. Тернопіль, 1990 р.
119
Національний рух супроводжується духовним піднесенням і відродженням правди.


120
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
ЦК Компартії України
про суспільно-політичну обстановку в Тернопільській області
...Обстановка в області, незважаючи на зовнішній спокій, характеризується активізацією дій антикомуністично настроєних сил, які відстоюють політичні інтереси Руху, УРП, СНУМу, вона ускладнюється.
Під тиском нещодавно створеного обласного страйкового комітету (очолює секретар обласного осередку УРП...) проведено страйк на підтримку політичних вимог шахтарів. До цієї акції втягнуто 26 трудових колективів, в основному з міста Тернополя, у якій в різних формах взяли участь майже 10 тисяч трудівників...
Серйозне занепокоєння серед комуністів [викликало] рішення (Тернопільської міської Ради народних депутатів) “Про деполітизацію підприємств, організацій та установ м. Тернополя”...
Особливо деструктивним стало рішення Тернопільської міської Ради народних депутатів від 18 квітня ц.р. “Про архітектурно-монументальне оформлення міста”, у відповідності з яким до 450-річчя Тернополя повинні бути демонтовані пам’ятники К. Марксу, В. І. Леніну, Я. Галану, В. Затонському, а також Обеліск Слави та всі пам’ятки військової техніки...
30.07.1990
Інспектор ЦК С. Мартинюк
ЦДАГО України. - Ф. 1. - On. 32. - Спр. 2772.
№ 2/63 від 13.10.90.
Надсилається за дорученням Секретаріату ЦК Компартії України
Обкомам і Київському міськкому партії
Про розвиток політичної ситуації в республіці
...Опозиційні КПРС сили перейшли у відкритий наступ проти конституційних державних структур, не приховуючи намірів захопити владу і насильницьким шляхом. Події розвиваються стрімко, набуваючи загрозливого характеру...
Новоутворені громадсько-політичні структури (Рух, Українська республіканська партія, асоціація демократичних Рад народних депутатів...), що об’єдналися на антикомуністичній платформі, зробили спробу торпедувати роботу другої сесії Верховної Ради УРСР, яка відкрилася 1 жовтня ц.р., довести до краю дестабілізацію обстановки і політичну напруженість. їх ватажки відкрито заявили, що виведуть на політичну маніфестацію на вулиці Києва не менш як мільйон чоловік, загрожуючи паралізувати республіку загальним страйком. Цим хотіли примусити Верховну Раду УРСР відмовитися від підписання нового Союзного договору...
Ймовірно, що й надалі будуть використовуватися різноманітні форми тиску на державні і партійні органи, посилюватимуться спроби втягнути в це нові верстви населення, насамперед студентську молодь...
Все більш масового та скоординованого характеру набувають спроби обілити ОУН-УПА, бандерівщину. В м. Тернополі 7 жовтня відбулося святкування річниці утворення і діяльності УПА за участю 4 тисяч чоловік. Воно включало молебень за католицьким обрядом в честь “героїв УПА”, театралізований антикомуністичний мітинг, віднесення символічного гробу до приміщення управління КДБ, проходження 140 чоловіків в одязі політв’язнів.
У місті Івано-Франківську в цей день пройшов зліт учасників УПА... В с. Старий Угринів Коломийського району планується відкрити йому (Бандері. - Ред.) пам’ятник...
Секретаріат Компартії України
ЦДАГО України. -Ф. 1,- On. 32. - Спр. 2768.


Розділ 18.
ЦЕНТРАЛЬНИЙ РЕПОН УКРАЇНИ
ЖИТОМИР
Першу спробу провести установчі збори УГС у червні 1989 р. було зірвано: кагебісти зняли з автобуса В’ячеслава Чорновола, який, як представник Виконкому, їхав, щоб провести їх у Житомирі.
Та вже 16 липня 1989 р. в обласному центрі зібралися 10 осіб: колишні політв’язні Сергій Бабич, Іван Боровський (Коростишів), Василь Овсієнко, капітан у відставці Валерій Колосівський (член УГС з осені 1988 р.), Анатолій Маляренко, робітники Житомирського заводу верстатів-автоматів Олександр Зазимко (1953-1992) та Іван Лавриненко, майор у відставці Василь Левченко, лейтенант Олександр Циганок. Через хворобу матері не зміг приїхати колишній політв’язень Дмитро Мазур, член УГС з березня 1989 р. У зборах узяв участь виконавчий секретар УГС, член УГГ з 1980 р., у минулому політв’язень Микола Горбаль.
Збори виробили та затвердили статут обласної філії УГС. Головою Координаційної ради філії було обрано Василя Овсієнка, заступником - Валерія Колосівського, писарем і скарбником - Анатолія Ма- ляренка, керівником пресової служби Василя Левченка, секцію соціального захисту очолив Олександр Зазимко. Незабаром в організацію потягнулися й інші люди. Так, вже 27 липня членами УГС стали художник Петро Клименко та інженер Анатолій Тимошенко, 3 серпня - робітник заводу “Хімволокно” Роман Мороз, 10 серпня - студент І курсу Житомирського педінституту Ярослав Гончар, 1 вересня - робітник заводу верстатів-автоматів Михайло Білоцький та студент педінституту Андрій Костина. Скоро до УГС вступили Леонід Меленівський (помер восени 1989), Ольга Нессен, Євгенія Кравченко, Ігор Лук’янчук, Наталка й Олександр Харчуки, Олександр Прищепа, Олександр Батанов, 16-літні Максим Банников, Олександр Суханов, Євген Наумов та інші. На початок 1990 р. філія нараховувала 28 осіб, виникли осередки в Новограді-Волинському, Бердичеві, Коростені, Коростишеві, Мирополі, сформувалася дружня нам Спілка незалежної української молоді (СНУМ).
Василь Овсієнко
Василь Овсієнко - тричі засуджений, другий і третій раз - за участь в Українській Гельсінській Групі. На світлині він одягнений у тюремну робу, що символізує збірний образ засновників УГС - політичних в’язнів та репресованих. Саме ці люди стали стрижнем організації, зробивши її рушієм політичних процесів в Україні.


122
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
Василь Овсієнко став першим головою Жито- Валерій Колосівський - заступник голови Жи- мирської філії УГС. Весна 1990 р. - на мітингу томирської УГС. Фаховий військовий, який поки- в Житомирі. нув перспективну службу під Москвою (в чині
капітана), щоб боротися за незалежність України.
1989 р., на одному із мітингів. Народ починає говорити про головне: ‘Теть комуну з України!”


РОЗДІЛ 18. Центральний регіон України
123
Лютий 1990 р. Василь Овсієнко, тоді кандидат у депутати ВР УРСР, на мітингу в Радомишлі на Житомирщині. Поруч зляканий голова міськради. За ним у шапці письменник Микола Ярмолюк.
Сергій Бабич - колишній політичний в’язень, один із засновників Житомирської філії УГС.
“ Центральному Комітету Компартії України
...Як нам відомо з газет та розповідей очевидців, в окремих місцях Житомирської області, особливо в обласному центрі, екстремістськи настроєні особи розгорнули, прикриваючись демократичними лозунгами та гласністю, кампанію проти комуністів, керівників партійних органів, партійних організацій...
Для цього організовують мітинги, викрикують лозунги «Не вірте комуністам», розповсюджують листівки, чутки, листи з закликами «Спільно громити ворогів народу, особливо секретарів обкомів»...
Учасники пленуму Радомишльської районної партійної організації Житомирської області”.
Отримано в ЦК КПУ
06. 03.1989 р.
ЦДАГО України. - Ф. 1. - On. 32. - Спр. 2557.


124
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
поділля
Київ, 1990 р. Підтримати учасників голодування під стінами Верховної Ради приїхав Василь Підпригор- щук - голова Вінницької філії УГС (сидить у центрі в чорному піджаку).
“Весна і літо 1989 р. у Вінниці позначилися неабияким піднесенням національної свідомості...
На 2 вересня 1989 р. в парку ім. Горького було заплановано мітинг. Я вирішив скористатися цим і підняти два жовто-блакитні прапори з тризубами. На цей час у Вінницькій області нараховувалося 11 членів УГС...
І ось ми з Віктором Івасюньком вже біля самої трибуни, щільно оточеної людьми. На помості також повно людей - щось дискутують, сваряться (тут був і голова районної ради Ленінського району м. Вінниці Очеретний). Але мене це не обходить. Івасюнько лишається з прапорами біля помосту, а я по сходинках піднімаюся на поміст.
Пробираюся між виступаючими до місця біля помосту, де стояв Віктор.
Він подав мені загорнуті папером прапори з древками і через декілька секунд вони замайоріли над людьми... Івасюнько теж схопився за дошки помосту, вистрибнув на трибуну, і один прапор я дав йому...
Буквально через кілька хвилин нас з Івасюньком брутально стягували з помосту молодики у цивільному, а потім доставили до суду...
Та, незважаючи на швидкоплинність акції, національні прапори над Вінницею було піднято...
29 жовтня 1989 року відбулися установчі збори Вінницької обласної організації Української Гельсінської Спілки. Головою Вінницької філії УГС обрано Підпригорщука В. Л., секретарем - В. Івасюнька”.
Василь Підпригорщук
СПИСОК ЧЛЕНІВ УГС ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ФІЛІЇ.
1. 	Гуменюк Микола Миколайович Вінницька обл. ,м. Іллі нці, вул. Лені на,
12, кв.57, тел.2-33-69
2. 	Гавров Пилип Пилипович м.Іллінці,вул.Івана Франка, 28, тел.2-І5-І7
3. 	Гурин Василь Йосипович м.Вінниця, 3-Й провулок, Блюхера-10 4.Іваошько Віктор Дмитрович м.Вінниця,вул. Тярногродського,4І,квЛ0І.
б.Підпригорщук Василь Леонтійович Вінницька обл. вінницький р-н,
с.Медвідки
6.  Титаренко Володимир Васильович м.Вінниця,вул.Карла Лібкнехта,25,кв,20
7. 	Пилипенко Анатолій Володимирович м.Вінниця,вул.Москаленка, 65/46
8. 	Свинар Валерій Іванович Вінницька обл.,м.Іллінці,вул.Чапаева,20,
Т6Л.2-І0-ІІ, 8-043-45
9. 	Щербатюк Анатолій Самійлович Вінницька обл.,Теплицький р-н.,
с.Лозовата
Голова Вінницької обласної філії УГС /Підпригор./
1. 	Гурин Василь 286 023 , м.Вінниця, 3 пров. Блюхера, буд.ІО
2. 	Лазаренко Валерій 286 000, м.Вінниця, вул.Артема,І8,пом.57
Крупович Людмила МІШШМЙІІІМІІ 8-043-22-2-27-37/або32/


РОЗДІЛ 18. Центральний регіон України
125
.„.ИІСТИЧНА ПАРТІЯ денського СОЮЗУ
Г „ Го «• и г С •* * и " ччю»
*.0*1 ПАРТ. І УКРАЇНИ
С 0 oVt е я e'V Vo SV™" К»ІпаГГрмИ"
* » РАМИЫ
®істеіг*дв
Жі
S3sae$tiU»tist
ХНіОРНАділ
QpO мі ЯЛЬНІ' пооведення ■
Otulfw * и-™»мммя ии ШШЦІИІШІІ воїни У11А тш відповідну роботу партійних комітетів області.
Останнім часом організації УРП, РУХу і СНУМу помітно активізували свою антирадян- ську, антисоціалістинну діяльність. 7 листопада 1990 року вони зробили спробу зірвати в місті Житомирі маніфестацію трудящих у зв’язку з 73-ю річницею Великої Жовтневої Соціалістичної революції. Лідери цих організацій намагалися протиставити їй т.з. “жалобний похід” і молебень по “жертвах більшовизму”, однак підтримки в трудових колективах міста не отримали...
Другою крупною акцією антирадянського спрямування осередки УРП, РУХу і СНУМу визначили т.зв. мітинг-реквієм і панахиду по вшануванню воїнів УПА в с. Базар Народицького району, намічені на 25 листопада 1990 року. їм планувалося надати республіканського масштабу. З цією метою були підключені організації УРП, РУХу і СНУМу Івано-Франківської, Тернопільської, Ровенської, Волинської областей, а також міста Києва.
Ними було розгорнуто широку підготовчу роботу з участю народного депутата УРСР М. Поровського... [який] з іншими емісарами Руху та УРП побував у селі Базар 13 листопада, ...намагаючись заручитися підтримкою громадськості. Були підготовлені і розповсюджувалися листівки, транспаранти, інші документи, суть яких - спроба політичної реабілітації воїнів УПА та Ю. Тютюнника...
Враховуючи явний політичний і провокаційний підтекст акції, партійні, радянські, правоохоронні органи області здійснили ряд належних пропагандистських заходів [...]
В північній зоні протягом тижня працювала група обкому партії та облвиконкому. Її члени здійснили подвірний обхід у селах Базар, Колосівка, Сухарівка, Рудня-Базарська та інших населених пунктах, роз’яснюючи людям реальні події 1921 року, справжні наміри УРП, РУХу і СНУМу...
Сесія Базарської сільради із врахуванням позиції сільської громадськості і складної екологічної обстановки, викликаної наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, прийняли рішення відмовити ініціаторам мітингу-реквієму та молебню в їх проведенні. ..
Незважаючи на це, її організатори не відмовилися від своїх намірів і в неділю 25 листопада зробили спробу здійснити їх при підтримці груп людей, що прибули автобусами з Івано-Франківської, Тернопільської, Ровенської, Волинської областей і міста Києва, автомобілями з Житомира. Нібито для їх заправки прибув і бензовоз з Ровенської області. Загальна кількість прибулих автобусів - 11, чисельність “груп підтримки”, якими керував М. Поровський і секретар УРП В. Овсієнко, близько 450 чоловік.
Основні події розгорнулися на автотрасі біля с. Недашки Малинського району. Тут зібралися сотні жителів не тільки цього, а й... [інших] районів, які заблокували шлях організаторам та учасникам наміченої акції. Полеміка з ними переросла в мітинг, на якому рішуче було відкинуто провокаційні спроби УРП, РУХу і СНУМу зробити з білобандитів Ю. Тютюнника національних героїв. Виступаючі в гострій формі засудили дії М. Поровського, В. Овсієнка та інших прибулих...
29 	листопада 1990 р.
Секретар обкому
Компартії України М. Чигир
ЦДАГО України. — Ф.1.— On. 32. - Спр. 2768.


126
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
ЧЕРКАЩИНА - УМАНЬ
“Як та хмара, гайдамаки 11 Умань обступили” - це грізне пробудження народу, геніально описане Тарасом Шевченком у славнозвісній поемі, відбувається знову і знову, як тільки настає відповідна історична мить. Так було за гетьманщини, так було в період визвольних змагань УНР, так сталося і в кінці 80-х років XX століття. Волелюбний козацький дух народу ніколи повністю не засинав в цьому краї. З нього вийшли Тарас Шевченко, В’ячеслав Чорновіл, тут розцвіла творча потуга Василя Симоненка...
Виникнення опозиційного політичного руху в Умані в кінці 80-х років XX століття прямо пов’язане із Тетяною і Богданом Чорномазами. Особливістю тих часів був брак відважних та ініціативних людей, кожна особистість була на “вагу золота”. Тому на сімейній нараді для оптимізації роботи вони вирішили розділити між собою сферу діяльності - Тетяна очолила Черкаську філію УГС, а Богдан - місцевий Рух, залишаючись членом УГС.
Уманський “Гайдпаркан” 1988 р. - місце запальних дискусій, поширення літератури, агітації - знаходився в самому центрі міста. Справа - Тетяна Чорномаз, лідер місцевих УГСівців, учасниця усіх ініціатив з відродження українського духу.
Для тисяч мешканців цього знаменитого козацького містечка “Гайдпаркан” став політично-освітнім та інформаційним центром. Знаходився він на площі Леніна. 1990 р.


РОЗДІЛ 18. Центральний регіон України
127
Київ, 1990 р.
Анатолій Лупиніс на початках творення організації активно долучився до роботи Черкаської філії УГС, разом із Тетяною та Богданом Чорномазами вздовж і впоперек об’їздивши область у пошуках однодумців.
Невгамовна його душа не визнавала компромісів, прагнула швидких і радикальних змін, тому він згодом відійшов від УГС до інших політичних організацій.
1988 р., пікетування Уманського міськкому КПУ - одна з перших протестних акцій, організована місцевою УГС. На світлині, зліва направо, у першому ряду: третій - Олександр Коверга, далі Олександр Андрійчук; перший праворуч - Валерій Сидоренко; у другому ряду - Валерій Воронов.


128
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
Умань. Весна 1989 р. Похід під національними прапорами до пам’ятника Тарасові Шевченку. На передньому плані Софійка Чорномаз. У другому ряду зліва направо: В. Бондар, М. Дубов, М. Кваша, Антоніна Білоус, М. Ковальчук.
1989 р. на запрошення Уманського осередку УГС до міста прибули гості з села Бичків Чортківського району Тернопільської області. Це були родичі 126 в’язнів, розстріляних без суду в Уманській тюрмі 1941 р. панічно відступаючими від німців більшовиками
Наддніпрянці і галичани відправили спільну панахиду по замучених безбожною владою людях. Службу Божу відправив священик Української Автокефальної Православної Церкви.


РОЗДІЛ 18. Центральний регіон України
129
Голодування уманської молоді біля костелу (картинної галереї) в центрі Умані на знак солідарності з київськими студентами (“Революція на граніті”).
Перший багатолюдний мітинг на Уманському стадіоні 1990 р. Захід пам’яті жертв більшовицьких репресій. В організації акції взяли активну участь члени місцевої УГС. Гості: В. Маняк, В. Мулява, Джеймс Мейс і представники японського телебачення. Всупереч протестам міського комітету КПУ Богдан Чорномаз зачитав резолюцію мітингу, що засуджувала комуністичний тоталітаризм.


130
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
ПОЛТАВА
Полтава, липень 1990 р. Після відвідання урочища Триби, де комуністи закатували багатьох невинних полтавців, голова Української Республіканської партії JI. Лук’яненко вітається із мешканцями міста, що прийшли на зустріч із представниками національно-демократичних сил.
Полтава, 15 квітня 1990 р. Зліва направо: члени Полтавської філії УГС Віктор Волков, Віталій Шкіря, Юрій Рідкоборід, Вадим Івків та Віктор Педченко.


РОЗДІЛ 18. Центральний регіон України
131
Віктор Педченко приймає клятву членів Полтавської філії УГС Олександра Жовтневого та Віталія Шкірі.
шйш и»|И|
КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ ПОЛТАВСЬКИЙ ОБКОМ КОМПАРТІЇ УКРАЇНИ
і|ІОМ,м Палим. ш\л Жміяпі,и,
іб/йГ*^
— —
СОВЕТСКОГО СОЮЗА
ППЛТАВСКНЯ ОБКОМ «ОМОАРТИН УКРАИНЫ
^ — m_t.
ЦОМІАРШ України
5в°Л*Ч*р, провчену у м.Падтаа»
8 липня и.р.
ЦК Компартії України
Про акцію, проведену у м. Полтаві ц.р. ... Ініціаторами такої акції виступили приїжджі “делегації” із західних областей України. Для цього була використана 281-а річниця Полтавської битви. Намічалося створення живого “Ланцюга пам’яті” під девізом “Від ката Петра І до ката Сталіна”.
Міськвиконком і президія Ради народних депутатів розглянули прохання місцевого Руху про проведення цієї акції...
У мітингу взяли участь народні депутати УРСР, які спеціально прибули сюди: Левко Лу- к’яненко, Олесь Шевченко, Іван Заєць, народний депутат СРСР Микола Куценко та кілька представників автокефальної православної церкви із Тернополя...
Так, Лук’яненко заявив, що Україну гнобили все життя, починаючи з часів Б. Хмельницького, назвав бандерівщину “славним періодом боротьби проти московитів, за національне відродження”, закликав продовжувати боротися за самостійність України і “розвал імперії”, для чого відкликати депутатів-комуністів з парламенту України.
О. Шевченко наголосив, що політична обстановка на Україні близька до кризової, а тому слід відвоювати втрачену свободу, при цьому, відзначив він, надіятись на парламентські форми боротьби нічого, оскільки, на його думку, там засіли “партократи”, що є “заложниками Кремля”...
Секретар обкому І
Компартії України О. М’якота
25.07.1990 р. Ф‘
ЦДАГО України. - Ф. 1. - On. 32. - Спр. 2764.


132
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
СІЧЕСААВ (ДНІПРОПЕТРОВСЬК)
Українські патріоти відкинули як неприйнятну радянську назву свого міста Дніпропетровськ, відновивши натомість альтернативну як комуністичній, так і царській - Січеслав, підкресливши цим непорушну єдність сьогодення і славного козацького минулого цього краю.
Створивши обласну філію Української Гельсінської Спілки, вони зразу ж дали їй назву “Січеслав- ська”, постійно пропагуючи назву міста часів УНР.
Головою місцевої філії УГС було обрано Петра Розумного, який ще у 1979 р. вступив до Української Гельсінської Групи і був засуджений до трьох років ув’язнення.
Петро Розумний - уповноважений ВКР УГС у південно-східному регіоні України.
Дніпропетровськ, 1989 р. Мітинг у парку ім. Глоби. Голова філії УГС Петро Розумний (в центрі) тримає гасло “Геть атомне лихо з України!”. За організацію цього мітингу отримав 10 діб арешту.


РОЗДІЛ 18. Центральний регіон України
133
Мітинг 20 серпня 1989 р. на Театральній площі у Дніпропетровську. Члени УГС беруть активну участь у визначенні делегатів на Установчий з’їзд НРУ.
Зліва направо: Микола Поровський (гість із Києва), Іван Сокульський (активіст УГС), Іван Шулик (керівник Руху в Січеславі).
Іван Сокульський (лідер Січеславської УГС), портрет роботи Опанаса Заливахи.


134
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
Михайло Горинь (стоїть у центрі) із делегатами від Січеслава на Установчий з’їзд НРУ. Половина із делегатів - активні члени Української Гельсінської Спілки.
Олексій Крестьянов, організатор УГС в місті Нікополі, брав активну участь у створенні Товариства української мови і Руху, член Всеукраїнського оргкомітету святкування 500-річчя заснування українського козацтва.


РОЗДІЛ 18. Центральний регіон України
135
641990 року перед Преображенським собором (тоді музей історії релігії) міста Січеслава (Дніпропетровська) вперше на все південно-східне Подніпров’я два православні священики о. Василь (Герусов) із Січеслава і о. Юрій (Бойко) із Києва відправили службу божу українською мовою за візантійським обрядом разом зі священиком Петропавлівського храму міста Львова, розпочавши цим заходом духовне відродження Краю”.
о. Леонід (Сливканич), м. Олешки на Херсонщині
Члени УГС встановлюють хрест біля Преображенського собору.
Наочний приклад широко розгорнутої на той час “війни плакатів”. Вдалий образ часто важив більше, ніж тривалий виступ добре підготовленого агітатора.
“Свято козацької слави” - до 500-річчя виникнення українського козацтва. Багатотисячна українська громада зібралася біля села Капулівки Нікопольського району Дніпропетровської області 1990 р., щоб продемонструвати силу національної пам’яті та солідарності.


136
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
Один із мітингів на Театральній площі Дніпропетровська 1989 р. Із прапором Петро Розумний.
Орися Сокульська - дружина політв’язня Івана Сокульського, активна діячка УГС (1989 р.).


Розділ 19.
ЗАХІДНИЙ РЕПОН УКРАЇНИ ВОЛИНЬ
У серпні 1988 р. на квартирі у В’ячеслава Чорновола два колишні політв’язні родом із Волині - Микола Коц і Мелетій Семенюк - пишуть заяви про вступ до УГС і починають шукати однодумців для створення організації...
ЗО 	жовтня 1988 р. в селі Верба Володимир-Волинського району Волинської області у садибі Дмитра Себія Степан Хмара провів установчі збори Волинської УГС. Серед присутніх були Дмитро Себій, Роман Себій, Ярослав Козачук, Сергій Семенюк, Галина Кажан, Степан Кравчук та Микола Сапеляк... Головою організації було обрано Дмитра Себія.
Коц Микола Георгійович - колишній політв’язень, один із перших угаесівців на Волині.
Берестечко, червень 1991 р. Відзначення трагічної битви козаків із поляками. З’їхалось із усієї України понад 600 тисяч осіб. Левко Лук’яненко веде жваву розмову про демократію і свободу.


138
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
Мелетій Семенюк - сотник УПА, багатолітній в’язень комуністичних таборів (світлина періоду ув’язнення).
Берестечко, червень 1991 р. Море національних прапорів з усієї України своїм шелестом звеселяли душу й сприяли патріотичному вихованню людей, стверджуючи, що поступ до незалежності незворотний.
Радянська преса про УГС
“Ніколи я не писала листів до газети, але зараз вирішила висловити свою думку і думку багатьох людей, близькі і рідні яких загинули від рук українських націоналістів, людей, які пам’ятають той час, коли ці виродки ночами вбивали і палили, різали і душили. А декотрі хотіли б сьогодні встановити пам’ятника бандерівцям, залучаючи до своєї так званої «УХС» людей, які вже були раніше в подібній організації ОУН, а також тих, хто скомпрометував себе перед нашим народом і суспільством...” (Ю. Кри- щук, смт. Локачі).
“Ви шукаєте таку молодь, яка б агітувала за «УХС»? Марно. Наша молодь, справжня, радянська молодь, нічого не забуває і нічого не прощає. Ми - інтернаціоналісти по духу і совісті, тому нікому не вдасться розпалити ворожнечу між людьми різних національностей. Ми, українці, відокремлюватись у «самостійну» державу не бажаємо.
Спільниками пана Чорновола можуть бути лише ті, чиї руки були в крові: колишні бандерівці ОУН або правопорушники радянських законів, які, на превеликий жаль, ще є серед нас. Ми твердо впевнені, що ваша «УХС» не буде множитись молоддю із Волині”. (А. Мороз, А. Штик, В. Кортелісець, А. Назарук, учні Камінь-Каширського СПТУ-4).
“Не вдасться таким, як Чорновіл, Коц, Семенюк та їм подібним посіяти ворожнечу між радянськими людьми! Наша сила - правда. Правда в перебудові, демократизації суспільства, гласності”. (В. Олішкевич, колишній воїн-інтернаціоналіст, голова Любе- шівської районної ради воїнів запасу, С. Люб’язь Любешівського району).
Думки вголос (відгуки читачів на статтю "Піна”. — Радянська Волинь. - 1989. - 28 лют.).


РОЗДІЛ 19. Західний регіон України
139
ЗАКАРПАТТЯ
Після повернення із ув’язнення Олександр Орос активно включився в політичне життя краю. І вже 4 жовтня 1988 р. відбулася перша обласна конференція УГС, на якій обрали Раду на чолі з О. Оросом. До її складу також увійшли заступник голови Павло Кампов, секретар Іван Сербин та Петро Кучер. За рік діяльності було проведено збори і мітинги практично в усіх районних містах і великих селищах області. Поступово акцент боротьби зміщується з екологічних і економічних вимог до політичних. На 1990 р. здобуття незалежності України стає стратегічним напрямком діяльності організації.
Голова Закарпатської УГС Олександр Орос темпераментно закликає людей заблокувати працівників обкому КПУ і московського генерала на об’єкті, доки вони не оголосять про припинення будівництва Пістрялівської РЛС.
Мітинг 27 травня 1990 р. в с. Лало- вому. Багатотисячне зібрання організувала Закарпатська філія УГС.
“Екологічні” мітинги стали однією із форм політизації населення, допомагали поступово наближувати їхню політичну свідомість до суто державницьких вимог.


140
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
Мукачівське летовище, 14 липня 1990 р.
Зліна направо: Віктор Ведь, Петро Борсук і Левко Лук’яненко прибули на Закарпаття для відзначення пам’яті Президента Карпатської України Августина Волошина.
Київську делегацію зустрічають хлібом-сіллю.
Мітинг в селі Колечині 15 липня 1990 р., присвячений вшануванню пам’яті Августина Волошина. На першому плані з прапором у руках колишній особистий охоронець Президента Карпатської України, член УГС Василь Цех.


РОЗДІЛ 19. Західний регіон України
141
Ужгород, березень 1990 р. Масовий похід, організований Закарпатською філією УГС до місця, де мав бути збудований пам’ятник Т. Шевченку; захід присвячено ювілею Олександра Духновича. На першому плані портрет українського просвітителя Олександра Духновича тримає член УГС Петро Кучер.
Ужгород, 25 серпня 1991 р., час “падіння ідолів”.
Делегати Закарпатської обласної організації на І з’їзді УГС. Київ, 29 квітня 1990 р.
Сидять зліва направо: Володимир Шемет - Міжгірська районна організація, Юрій Бісмак - Іршавська р.о., Баса- раб Михайло і Василь Заять - Ужгородська р.о., Руско Іван - Великоберезнянська р.о.,
Флуд Василь - Воловецька р.о., Станкович Іван - Мукачівська р.о., Дойчак Рішард - Хустська р.о.
Стоять зліва направо: Дикий Богдан - Мукачівська р.о.,
Луців Орест - Ужгородська р.о., Дикий Роман - Мукачівська р.о., Шерегій Василь - Ужгородська р.о., Джанда Михайло - Хустська р.о., Ньорба Федір - Виноградівська р.о., Орос Олександр - голова Закарпатської УГС, Кучер Петро - Ужгородська м.о., Сербин Іван - Ужгородська м.о., Бегеш Іван - Іршав- ська р.о., Майданій Михайло - Виноградівська м.о., Сурупа Василь - Рахівська р.о.


142
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
ІВАНО-ФРАНКІВСЬК
“7 липня 1988 р. у помешканні одного з львівських патріотів (Ярослава Малицького) відбулися Установчі збори УГС, на яких було прийнято «Декларацію принципів УГС» і створено правозахисну організацію. Того ж дня «Декларацію» було обнародувано на мітингу.
УГС почала розбудову своїх філій у всіх областях України. На мене було покладено обов’язки голови організаційного комітету по створенню Івано-Франківської обласної філії УГС. Це завдання було не з простих, враховуючи ситуацію того часу.
В’ячеслав Чорновіл як член Виконавчого комітету Української Гельсінської Спілки особисто займався справою створення обласних філій. Для обговорення проблем та подробиць з питань організації обласної філії УГС на Прикарпатті він прибув до мене в Бурштин разом з членом ВК УГС Зеновієм Красівським та головою Київської обласної філії Олесем Шевченком.
... 1 грудня 1988 р. на одній із вулиць обласного центру якісь три незнайомці мене насильно заштовхали в машину і завезли в ліс, де побили, ображали грубими словами і погрожували вбити мене та всю мою родину, якщо не відмовлюся від політичної діяльності. Після такої екзекуції над моєю особою залишили мене в лісі, звідки довелося довго добиратися пішки до околиць міста.
... До кінця 1988 р. ми створили декілька осередків УГС на Прикарпатті. Найбільшими з них були Галицький, Коломийський та Калуський. А в обласному центрі осередок зростав кількісно дуже швидко”.
Петро Марусик
Установчі збори Івано-Франківської філії УГС відбулися 12 лютого 1989 р. Організація зростала дуже швидко, чому сприяла, зокрема, Надія Стасів (Лук’яненко), яка від початку створення міського осередку стала його секретарем, надала своє приміщення для постійних зборів та телефон для зв’язку.
Вона пошила перший національний прапор і разом із Романом Круциком та Романом Гладишем поїхала у складі міської групи 14 травня 1989 р. в село Воскресенці, де на великому мітингові цей прапор вперше замайорів над людьми в Івано-Франківській області.
Організатор і перший голова Івано-
Франківської філії УГС Петро Марусик. Збори Рогатинського осередку УГС. Обговорюються
питання поширення впливу організації на політичне життя регіону. У центрі - секретар Івано-Франківської філії Надія Стасів (Лук’яненко) разом із Любою та Марією Іва- нишин. 1989 р.


РОЗДІЛ 19. Західний регіон України
143
Володимир Андрушко - політв’язень радянських таборів, член УГС з 1988 р.
Василь Долішній, політв’язень, один із засновників Івано-Франківської УГС; квітень 1989 р.
1989 р., загальні збори колишніх політв’язнів, УГС і Руху. Перший ряд, зліва направо: друга в ряду Оксана Попович (політв’язень), далі - Катерина Савчук (політв’язень), Степан Лубенський (УГС), Надія Стасів (УГС), Богдан Ребрик (УГС), Діана Бідочко (УГС), невідомий, Дарина Децик (політв’язень), Роман Шевчук.


144
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
Серпень 1989 р. Вибори до Верховної Ради СРСР. На світлині - кандидат у депутати Дмитро Павличко із групою підтримки від УГС. У центрі - Д. Павличко, праворуч від нього: Надія Стасів, Діана Бідочко, Ганна Гоголь, Іван Білічак, Богдан Ребрик.
Ярослав Лесів - член Всеукраїнської координаційної ради УГС.
7 	квітня 1990 р. Роман Круцик (другий справа) встановлює національний прапор на будинку Івано- Франківської міської ради.


РОЗДІЛ 19. Західний регіон України
145
13 серпня 1988 р. Перше публічне богослужіння Української Греко-Като- лицької Церкви відбувається на березі річки Бистриця біля с. Угорники Надвірнян- ського р-ну. Захід присвячено 1000-річчю хрещення України-Руси. За престолом, другий зліва, о. Ярослав Лесів.
Івано-Франківська філія УГС
1. Балюк Петро Дмитрович - 1958 р. н.
2. Авраменко Володимир Васильович - 1958 р. н.
3. Білічак Іван Петрович - 1945 р. н.
4. Білічак Марко Петрович - 1952 р. н.
5. Бідочко Діана Василівна - 1962 р. н.
6. Волков Олександр Миколайович - 1954 р. н.
7. Войтович Василь Миколайович - 1951 р. н.
8. Гоголь Анна Іванівна - 1934 р. н.
9. Гривінський Василь Пилипович - 1921 р. н.
10. Дащенко Ігор Володимирович - 1950 р. н.
11. Децик Дарія Романівна - 1926 р. н.
12. Дідух Юрій Васильович - 1961 р. н.
13. Дмитрів Іван Михайлович - 1951 р. н.
14. Долішній Іван Михайлович - 1948 р. н.
15. Долішній Василь Михайлович - 1930 р. н.
16. Дубинський Степан Михайлович - 1942 р. н.
17. Жовтуля Юрій Михайлович - 1955 р. н.
18. Заливаха Опанас Іванович - 1925 р. н.
19. Зеленчук Михайло Юрійович - 1924 р. н.
20. Коваленко Петро Михайлович - 1950 р. н.
21. Коваленко Михайло Дмитрович - 1948 р. н.
22. Ковалів Романія Михайлівна - 1944 р. н.
23. Кобри Микола Петрович - 1954 р. н.
24. Круцик Роман Миколайович - 1945 р. н.
25. Леник Любов Іванівна - 1915 р. н.
26. Лучко Петро Миколайович - 1932 р. н.
27. Масляк Микола Дмитрович - 1951 р. н.
28. Мацюк Микола Михайлович - 1955 р. н.
29. Мокутрак Андрій Ігоревич - 1968 р. н.
30. Остапик Зиновій Михайлович - 1934 р. н.
31. Падуча Дмитро Григорович - 1941 р. н.
32. Попович Оксана - 1926 р. н.
33. Ребрик Богдан Васильович - 1939 р. н.
34. Савин Василь Іванович - 1922 р. н.
35. Савчук Катерина Андріївна - 1923 р. н.
36. Сікач Василь Іванович - 1958 р. н.
37. Смицнюк Орест Богданович - 1950 р. н.
38. Смук Андрій Васильович - 1960 р. н.
39. Стасів Надія Василівна - 1940 р. н.
40. Стрільців Василь Степанович - 1925 р. н.
41. Славатинський Дмитро Михайлович - 1935 р. н.
42. Степченко Олег Васильович - 1971 р. н.
43. Талайло Володимир Олексійович - 1960 р. н.
44. Тимчишин Василь Дмитрович - 1941 р. н.
45. Тютюнник Богдан Іванович - 1962 р. н.
46. Цапюк Михайло Миколайович - 1957 р. н.
47. Швець Андрій Євгенович - 1965 р. н.
48. Шевчук Роман Михайлович - 1953 р. н.
49. Шаламай Мирон Петрович - 1961 р. н.
50. Чекіс Петро Васильович - 1937 р. н.
51. Яновський Олександр Миколайович - 1968 р. н.
52. Юрків Микола Євстахійович - 1950 р. н.
53. Яцків Мирослав Іванович - 1934 р. н.


146
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
к *4
<и *іК+**>' Ь ПдЛСлМ
” и»-- - Мґ
м v їйр&л
^rf ОСллм^лміУ'г
ІМІТЕТ І н о Т безпеки фінської РСР
',f!
rW^<S£^erao
■^5"‘ СеНТЯбШ 19 89
№. 159/сё
КОМИТЕТ ЇМум &<
гссударсшиов бвзоіасности о-гхмг «^*лИ*»**
Унраиасной COP Sufcw н.ди~г*^-»-***«и Hf*’^"**
ЦЕНТРАЛЬНЫЙ КОМИТЕТ КОМПАРТИИ УКРАИНЫ
g^Lm> v .vJjL**.
£A»*4^0'-WJ«>*4 > Vve-fvtt4^'V)4r«^>l
“В г. Надворная Ивано-Франковской области активистами местных отделений УХС, УХДФ и НДУ был организован несанкционированный митинг (присутствовало более 4 тыс. чел.) под девизом «Вся власть - Советам». В связи с принятыми партийными, советскими и правоохранительными органами мерами не было допущено планировавшееся шествие по центральным улицам города. Выступления в основном носили умеренный характер, касались передачи всей полноты власти Советам, придания статуса государственного украинскому языку, легализации УКЦ и др.
В то же время отдельные лица заявляли, что воссоединение Западной Украины с УССР является «оккупацией», а «дальнейшая политика КПСС и Советского государства по отношению к Украине - это русификация, уничтожение украинцев как нации», призывали присутствующих использовать предстоящие выборы для избрания сторонников УХС, НДУ и других группирований в состав Советов”.
Без підпису та інших даних.
ГДА СБУ. - Ф. 16. - On. 19 (1993 p.J. - Спр. 3.
Першому секретареві ЦК Компартії України тов. Івашко Володимиру Антоновичу,
Голові Президії Верховної Ради УРСР тов. Шевченко Валентині Семенівні
З гнівом і обуренням сприйняли комуністи, трудящі району Ровенської області провокаційну вилазку деструктивних антисоціалістичних елементів під маркою екологічної демонстрації 22 квітня 1990 року, епізод з якої транслювався по українському телебаченню.
Боляче було дивитися, як в цей дорогий для мільйонів людей світу день - 120-річчя з дня народження В. І. Леніна, натовп розгнузданих молодиків ображав, паплюжив його ім’я, демонстративно кидав до його монументу твори, цінність яких вони ніколи не розуміли й не зрозуміють.
Це нагадувало відомі з історії середньовічні часи інквізиції і перші ростки фашизму одночасно.
Людей непокоїть питання, чи є в нас ще Радянська влада на Україні, чи вже немає?..
Ми вимагаємо притягнути до самої суворої відповідальності організаторів і самих ревних учасників провокації...
За дорученням учасників
зборів партійного активу
району перший секретар
Сарненського райкому
Компартії України І. Терехов
04.05.1990 г.
ЦДАГО України. -Ф.1.- On. 32. - Спр. 2764.


Розділ 20.
ПІВДЕННИЙ РШОН УКРАЇНИ
ЗАПОРІЖЖЯ
“Запорізька філія Української Гельсінської Спілки постала 22 липня 1989 р. У цей день відбулася установча конференція організації, а після неї на Фестивальній площі вперше у місті було розгорнуто синьо-жовтий прапор членами Запорізької філії УГС Сергієм Айбабіним, Олександром Поповим, В. Шовкуном, В. Василівим при підтримці ТУМівця С. Тоцького та Є. Паршакова. Незабаром світ довідався про цю подію завдяки радіо «Свобода».
Організація енергійно вела пропаганду за права людини, за права нації, проти комунізму, за вихід України зі складу СРСР, чисельно зростала, засновувала та підтримувала нові осередки в місті та районах області. Налагодили видання власної газети «УГС-Південь»...
Вже у 1989 р. привселюдно із запаленими свічками вшанували жертв Великого Голодомору 1933 року. Наступного - День Злуки У HP і ЗУ HP, повернення праху Т. Шевченка в рідну землю 22 травня... Відроджували пам’ять в краю про видатного свого земляка, ідеолога українського націоналізму Дмитра Донцова...”
Сергій Айбабін Олександр Попов
Жовтень 1990 р. Запоріжжя. Голова Запорізької УГС Сергій Айбабін (праворуч) та керівник Запорізького Руху Юрій Василенко після 10 діб ув’язнення за проведення масштабного антикомуністичного мітингу, що супроводжувався перекриттям центрального міського проспекту.
Вересень 1989 р.
Відомий в Запоріжжі правозахисник, нині по кійний, Леонід Глєзін (ліворуч) та один із заснов ників Запорізької філії УГС Олександр Попов.


148
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
9 травня 1990 р. Місто Запоріжжя, площа Маяковського. На світлині: угаесівці, які утворили Запорізьку обласну організацію УРП.
Стоять, зліва направо: В’ячеслав Рогозів, Олександр Молчанов, Євген Поздняк, Микола Грось, Михайло Сущинський, Ігор Шевченко, Валерій Денисенко, Євген Корж, Юрій Тищенко, Костянтин Лозовий, Олександр Янчевський, Костянтин Морозов, Віктор Морозенко, невідомий (художник з Веселого), Олександр Попов;
Сидять: Михайло Ступар, Олександр Клець, Сергій Галині, Андрій Молчанов, Володимир Василів, Сергій Айбабін.
Михайло Горинь (у центрі) серед активістів відзначення 500-річчя Запорозького козацтва (крайній справа - Анатолій Носенко, відомий діяч українського відродження). Літо 1990 р.


РОЗДІЛ 20. Південний регіон України
149
Відзначення 500-річчя Запорозького козацтва.
Сотні тисяч приїжджих з усіх куточків України йдуть містом до колиски українського козацтва - Хортиці.
На антикомуністичному мітингу промовляє активіст УРП Сергій Айбабін.


150
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
ХЕРСОН
“УГС - чаруюча і водночас лякаюча багатьох тоді назва, УГСівці - це «екстремісти правди», люди, яких до кінця не розуміли не тільки пересічні міщани, але й багато хто з членів НРУ зразка 1989-1990 рр. Прикладом такої людини-загадки, людини-легенди на Херсонщині в ті часи був Степан Гура. Поет, дисидент, бунтар - він уособлював в собі найкращі риси вільної європейської людини, відрізнявся від «гомо совєтікус» передусім своїм волелюбством, бажанням дихати на повні груди, незважаючи на час і обставини”.
Віталій Власенко, член Херсонської філії УГС із 1990 р.
На конференції УГС у Києві бере активну участь у дискусії голова Херсонської філії Степан Гура - він запам’ятався нам, як людина безстрашна і небайдужа до всього, що стосувалося української справи.
Херсон, жовтень 1989 р. На театральній площі відбувається один із перших анти- радянських мітингів. Ведучий мітингу Степан Гура вміло керує емоціями людей, направляючи їх у конструктивне русло викриття комуністичної влади, розкриття її антинародного характеру.


РОЗДІЛ 20. Південний регіон України
151
У початковій стадії горбачовської “перебудови” мітинг без провокатора КГБ - не мітинг. Ось і на цій світлині зафіксовано, як під час шевченківських святкувань народ випроваджує подібного “шашеля” зі своїх рядів гучним словом, а часто й добрячим стусаном.
Херсонська делегація під стінами Верховної Ради УРСР висловлює своє ставлення до зааган- жованої комуністичною владою поведінки Генерального прокурора щодо арешту народного депутата України Степана Хмари.
20 січня 1991 р. херсонці вийшли на акцію солідарності із народом Литви, протестуючи проти кривавої агонії комуністичної імперії.


152
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
Святкування 71 -ої річниці злуки українських земель.
Другий зліва - Богдан Яремко - голова Херсонського Братства ОУН-УПА, далі Степан Гура - організатор заходу, за ними Сергій Басюк - член НРУ
Люди збираються на один із мітингів у центрі Херсона. 1990 р.


РОЗДІЛ 20. Південний регіон України
153
ОДЕСА
“В липні 1989 р. з Києва до Одеси прибув для створення обласної організації УГС Павло Скочок. Разом із Василем Барладяну він зібрав нас на квартирі Олени Даніелян, що знаходилась в місті Одесі на Театральному провулку, 12. Присутніх було всього п’ятеро осіб: Василь Барладяну, Олена Даніелян, Ольга Долішня, студент Віктор Лазор і Ганна Михайленко. Головою Одеської УГС обрано Василя Барладяну.
.. .Ми залучили до УГС Станіслава Іщенка, Ганну Го- лембієвську, Валерія Міончинського, Олега Коденчука, Леоніда та Валентину Сірих.
З районного центру Роздільне до нас приєдналася місцева активістка Любов Михайлівна Домбровська. Таким чином, на кінець 1989 р. Одеська філія УГС нараховувала 12 осіб...”
Ганна Михайленко, з “Короткої історії створення Одеської обласної організації УГС ”
Василь Барладяну - перший голова Одеської філії УГС, активний дописувач редагованого В. Чорново- лом часопису “Український вісник”.
Ольга Долішня, корінна одеситка, математик. Вступила до УГС у 1988 р. У селі Фрунзівка, куди переїхали жити батьки, створила осередок НРУ. Влітку 1989 р. Віктор Кучма, Володимир Ткач, Василь Гроза, Юрій Бобров, Ігор Кириленко та Ольга Долішня вийшли на вулицю із національним прапором. Секретар райкому КПУ Володимир Ткач мобілізував проти них понад 100 осіб. Секретар райкому на прізвище Дядько кинув клич: “Бей бандеровцев!”
На п’ятьох сміливців накинулось декілька десятків озвірілих комуністів, побили до крові, намагалися відібрати прапор, але українці його відстояли.


154
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
Олег Коденчук самовільно перейменував в Одесі вулицю Петра І на вулицю Гетьмана Мазепи. Світлина 1990 р.
Ганна Голембієвська. Від самого створення Одеської філії УГС, коли голова організації В. Бар- тадяну відлучався з міста у видавничих справах УГС, вона була організатором та ідейним натхненником діяльності філії.


РОЗДІЛ 20. Південний регіон України
155
Любов Домбровська, член УГС із 1988 р. Проживаючи в районному центрі Роздільне, брала активну участь у всіх акціях організації.
Селище Приморське Білгород-Дністровського району Одеської області, 1989 р.
На світлині з газети “Одесский вестник” частково демонтований радянський пам’ятник. Як у таких випадках каже народ: “Катюзі по заслузі!”.
Валерій Міончинський, історик, активний учасник УГС від 1988 р.


156
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
На запрошення Міжнародної Амністії в січні-березні 1990 р. член УГС Ганна Михайленко відвідала США.
Під час зустрічі в Нью-Йорку, зліва направо: Любов Шегодин, Вожена Ольшанів- ська, Надія Світлична, Ганна Михайленко, Ніна Строката.
Перед одеситами виступає представник латиського національно-визвольного руху Еглон Брунс. Липень 1988 р.


РОЗДІЛ 20. Південний регіон України
157
МИКОЛАЇВ
Установчі збори Миколаївської УГС за участю представника Виконкому Миколи Горбаля відбулися 11 січня 1990 року за адресою м. Миколаїв, вулиця Березанська, 13, у приватному будинку Володимира Кацана. Учасники установчих зборів: Сергій Вдовиця, Ігор Гаврилишин, Анатолій Іванюченко, Володимир Кацан, Володимир Крупка, Олександр Малицький, Олекса Мот, Петро Саранчук, Анатолій Тертичний. З поважних причин не змогли взяти участь в зборах Микола Антошик (м. Вознесенськ)
Іван Царинний та Олег Гілякін (м. Миколаїв), хоча згодом брали активну діяльність в організації. Головою філії було обрано Анатолія Іванюченка.
Анатолій Іванюченко - голова Миколаївської філії УГС. Брав активну участь у створенні крайового Руху, голова його секретаріату. У 1990— 1994 рр. був депутатом Центральної райради м. Миколаєва, а у 1994-1998 рр. - Миколаївської обласної ради.
Миколаїв, 1989 р. На мітингу, організованому місцевими активістами, виступає голова УГС Левко Лук’яненко; перший справа - Анатолій Іванюченко.


158
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
Миколаїв, весна 1990 р.
Члени Миколаївської філії УГС перед пам’ятником Тарасові Шевченку, на традиційному місці зборів місцевих неформалів. Зліва направо: другий у ряду - Олекса Мот, далі Володимир Обаранчук, Володимир Кацан з сином, Олег Гіля- кін, Володимир Крупка, Анатолій Іванюченко, Сергій Вдовиця, Ігор Гаврилишин.
13.07.1990.
Телеграмма
г. КИЕВ. Первому секретарю ЦК Компартии Украины тов. Гуренко С. Н.
...Резолюция митинга трудящихся Николаевского глиноземного завода. Мы, участники митинга, считаем, что союзное правительство во главе с тов. Рыжковым Н. И. оказалось неспособным решать экономические, политические и национальные проблемы. Поэтому мы поддерживаем требования шахтеров об отставке правительства. Убеждены, что одной из главных причин неудовлетворительного руководства на местах является совмещение государственных, советских и общественных должностей в одном лице. Требуем от Верховного Совета УССР принять в срочном порядке постановления о запрете совмещения должностей государственных, советских и общественных органов. Поддерживаем требования шахтеров об упразднении партийных организаций в армии, МВД, КГБ, суде и прокуратуре. Требуем регулярной публикации в газете “Южная Правда” результатов поименного голосования народных депутатов УССР от Николаевской области...
Резолюция принята: 250 - за, против - нет, воздержались - нет...
Резолюцию митинга заверяю - председатель профкома Глиноземного завода Буряк.
Петро Саранчук - колишній політв’язень, засновник Миколаївської філії УГС.
ЦДАГО України. — Ф. 1. - On. 32. - Спр. 2764.


Розділ 21.
СХІДНИЙ РЕПОН УКРАЇНИ
ХАРКІВ І ДОНЕЦЬК
У садибі Степана Сапеляка зібралося все товариство задля його звіту. “Фактично всі підтримали статутні принципи УГС... Таким чином наприкінці червня 1989 р. було проголошено опозиційну до КПРС громадсько-політичну й правозахисну організацію - Харківську філію Української Гельсінської Спілки”.
“За кілька місяців... до нашого осередку зголосилися понад півсотні міщан та з десяток свідомих українців від районних центрів. Порадившись з найближчими мені друзями, вирішив виокремити організаційно молодіжну секцію УГС (створивши СУМ-УГС) та надати статус самостійної філії УГС міській організації. По Різдві 1990 р. в Харкові відбувся чи не найбільший Збір УГС. Одностайно Зборами було схвалено створення Ініціативної групи СУМ та Харківської міської філії. До Ініціативної групи СУМ увійшли: Ігор Живолуп, Ольга Геращенко, Геннадій Шишацький, Світлана Шкурат, Олег Поліщук та дещо пізніше - Андрій Черемський та Ніна Головець”.
Степан Сапеляк, “До 20-річчя заснування УГС на Слобожанщині ”
З мегафоном Степан Сапеляк - голова Харківської філії Української Гельсінської Спілки, яку він створив разом із Ігорем Кравцівим, Анатолієм Здоровим і Володимиром Пасічником.


160
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
Перші гасла демократичного руху.
Незважаючи на тотальну русифікованість столиці Слобожанщини, як показали перші мітинги, український дух в ній присутній.
Центральному Комитету КПСС Центральной контрольной комиссии КПСС
...У нас, на Украине, новоявленные политические партии (Украинская республиканская партия, Рух и др.) открыто ведут пропаганду отрыва Украины от России, кликушески призывают Теть москалів з України”, подстрекают к гражданскому неповиновению, ведут разнузданную кампанию против заключения нового Союзного договора. К сожалению, должной отповеди тем, кто хочет разрушить единство страны Советов, как в республике, так и в стране не делается...
Участники 12 пленума Харьковского обкома Компартии Украины
ЦДАГО України. - Ф. 1. - On. 32. - Спр. 2774. - С. 32-39.


РОЗДІЛ 21. Східний регіон України
161
Перші антирадянські виступи настільки вражали, шокували свідомість “радянської людини”, що багато хто не тільки слухав, але й навіть записував. А потім ділився враженнями зі своїми рідними, друзями, колегами по роботі - стаючи, таким чином, поширювачем “нового мислення”. Записували й за службовим обов’язком - “люди в формі” та “люди в цивільному”.
У переважній більшості випадків форми боротьби із деградуючою комуністичною владою в різних регіонах були подібні, найпереконливіше виглядало голодування - коли протесту- вальник, що ризикував власним здоров’ям, і його вимоги зливалися в одне неподільне ціле.
Володимир Пасічник - активіст Харківської філії УГС, 1990 р.


162
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
*у II ІС І »І Ч И А її А І* Т і я
’V .і и г !■ К О І П І П № s w
Tw УК|,*«ны
ЦК Компартии Украины
Информация
О митинге в г. Донецке 27 августа 1989 года
...По инициативе представителей стачкома шахты им. Засядько и оргкомитета по созданию городского клуба за демократические выборы на стадионе “Локомотив” 27 августа с 15.00 до 21.00 состоялся митинг, посвященный памяти шахтеров, погибших на шахтах, угрозам забастовки и предстоящим выборам в местные Советы.
На митинге участвовали около 4-х тысяч человек...
На митинге присутствовали представители Украинского РУХа, а также члены УХС из Львова (примерно 15 человек). Все они, особенно последние, постоянно выкрикивали антипартийные, антисоветские, экстремистские лозунги, злобные реплики, направленные против тт. Щербицкого В.В., Шевченко В.С., Масола В.А., Ельченко Ю.Н. В противовес им провозглашали фамилии своих лидеров - Яворивского и Черновола. Двое из группы (Деркач и Петрик) выступили с призывами всем стать под желто-блакитный (флаг не разворачивали) и также резко высказывались против нынешних руководителей республики.
Усилиями вышеназванной группы при поддержке Руха и УХС, в т.ч. участвовавших в проведении митинга, создавалась обстановка общего психоза, попытки конструктивного диалога подавлялись.
Следует отметить, что городской комитет партии основательно готовился к этому мероприятию. Были подготовлены выступающие, которые должны были дать аргументированный отпор нападкам со стороны экстремистов. Однако организаторы митинга не давали такой возможности и предоставляли слово для выступлений исключительно экстремистски настроенным, злым, крикливым участникам митинга. Их выступления, особенно там, где негативно упоминалось о партийных, советских органах, коммунистах, партии в целом получали бурную поддержку...
29.08.89 г.
Секретарь Донецкого Обкома Компартии Украины
rtuii И* и л ь
А. Винник.
ЦДАГО України. — Ф. 1. — On. 32. - Ч. 3. - Спр. 2555.


РОЗДІЛ 21. Східний регіон України
163
2 березня 1990 р. Мітинг учасників одноденного політичного страйку шахтарів у місті Донецьку.
Анатолій Кузьмич Здоровий - колишній політв’язень, один із засновників Харківської філії УГС.


164
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
ЧЕРНІГІВ
“Для створення УГС на квартирі діда Дудки, що мешкав на П’яти кутах, зібралася група людей із дев’яти осіб, і з усіма відповідними вимогами ми провели збори і створили Українську Гельсінську Спілку в Чернігівській області. Першими її членами були Левко і Олександр Лук’яненки, Ігор Орлов, Михайло Коваленко, Яків Мостепан, Микола Миколаєнко та інші. Першим головою організації одноголосно було обрано Якова Івановича Мостепана...
Згодом філія почала видавати газету «Неспокій» - редактором якої став Микола Бородуха...
У серпні 1989 р. організацію очолив Котенко Олександр Іванович”.
Олександр Лук яненко
Під кінець року чернігівські патріоти взялись масово шити національні прапори. Влада вилучила з магазинів жовту та синю тканину. Зіна Лук’яненко, яка демонстративно спалила свій партквиток і вступила до УГС, з Білорусі привезла два сувої потрібної тканини, і виготовлення прапорів продовжилося.
Початок 1990 р., м. Чернігів. Зліва направо: Юрій Соловей, Славгородський, Сергій Павленко, Соловей- молодший, Василь Зозуль.
Братів Соловей цього ж року підступно вбили каге- бісти.
Люди біля літньої естради. Мітинг на тему: “Ні - новому союзному договору!”. Виступає Левко Лук’яненко. Чернігів, 1990 р.


РОЗДІЛ 21. Східний регіон України
165
Київ, 22 жовтня 1989 р. Чернігівська делегація на одному із загальноукраїнських заходів УГС.
Зліва направо: Микола Мико- лаєнко, Валентина Лук’яненко, Олександр Лук’яненко, Борис Рябко.
Київські священики УАПЦ приїхали до Чернігова провести богослужіння. І разом із місцевою громадою радіють духовному відродженню.
“Чернігівський обласний комітет Компартії України ЦК Компартії України
Про зустріч народних депутатів у Чернігові
... 19 червня 1990 року в місті Чернігові, на території стародавнього Валу відбулася зустріч активістів самодіяльних формувань з депутатами Верховної Ради УРСР Лук’яненком Левком Григоровичем /Івано-Франківський в.о., уродженець Чернігівщини/ і Гудимою Олександром Васильовичем...
Характеризуючи політичну ситуацію на Україні, як голова Української Республіканської партії, промовець Лук’яненко рішуче відмітив швидкі темпи просування до незалежності України. Він ратував за негайний вихід України зі складу Радянського Союзу...
Висловився за усунення КПРС із політичної арени, про крах комуністичної ідеї... Майбутнє УРП промовець бачить у добре згуртованій на ідейних основах організації, яка не перевершуватиме 20 тисяч бойових членів...
Переконаність, ґрунтовні знання історії, логічний виклад матеріалу, вміле використовування популістських засобів, чітка позиція виступаючого привернули увагу багатьох присутніх, не кажучи про гарячих прихильників «ідей Лук’яненка», які підтримали свого кумира і аплодисментами, і вигуками. Закінчилася зустріч пропозицією про присвоєння йому звання почесного громадянина міста Чернігова...
21 червня 1990 р.” (Без підпису, текст обірвано).
ЦДЛГО України. - Ф. 1. - On. 32. - Спр. 2772.


Розділ 22.
БОРОТЬБА МІЖ УГС ТА КПУ
ЗА ВПЛИВ НА НАРОДНИЙ РУХ УКРАЇНИ ЗА ПЕРЕБУДОВУ
“У середовищі УГС лідери політв’язнів дійшли до спільної думки про необхідність максимального ідеологічного впливу на всі новостворювані громадські організації - ТУМ, «Меморіал», Товариство політв’язнів і репресованих, «Зелений світ», НРУ за перебудову та інші.
Водночас КПУ та КГБ поставили перед собою завдання не допустити впливу УГС на Народний Рух України за перебудову - наймасовіше громадське об’єднання. Таким чином, НРУ став «полем змагання» між владою та УГС.
Комуністичне керівництво переконалося, що створення подібної організації в Україні неминуче, і тому спрямувало свої зусилля на те, щоб найбільша громадська організація не потрапила під управління «політичним екстремістам» з Української Гельсінської Спілки - колишнім політв’язням. Для цього було надане сприяння в організації Народного руху когорті відомих українських письменників. Штабом для розробки Програми Руху і підготовки Установчого з’їзду став Будинок письменників на вулиці Банковій - поруч з будинком ЦК КПУ.
Зі 	спогадів письменника Віктора Терена: «Куратор КДБ у Спілці письменників буквально на другий день після того, як була зібрана ініціативна група, почав запитувати мене: “Що ви там збираєтесь?” Відповідаю: “Хіба самі не знаєте? У всіх же телефони прослуховуються”. Він сказав: “Ні, ваш телефон не прослуховується, лише телефони УГС”. Ясно, що підслуховували всіх, але нас намагалися відділити від УГС. Весь час витримувалася лінія на пересварку нас з УГС. З першого дня йшло... Звичайно, УГС виникла раніше, 88-го року. Її запропонували очолювати Левку Лук’яненку, який тоді був ще на засланні. А створювали ті, хто повернувся з Сибіру раніше - Олесь Шевченко, В’ячеслав Чорновіл, дуже багато зробили брати Михайло і Богдан Горині»”.
Володимир Ковтун, “Історія Народного Руху України ”. -
Київ: Факт, 1999. - С. 48.
Михайло Горинь і Левко Лук’яненко обговорюють стратегічні питання боротьби з комуністичною владою та здобуття незалежності. 1990 р.


РОЗДІЛ 22. Боротьба між УГС та КПУ..
167
Установчий з’їзд Народного Руху України за перебудову (1989), на трибуні голова УГС Левко Лук’яненко. Щоб Рух став потужною патріотичною силою, необхідно було задати йому відповідну динаміку розвитку і ввести в керівні органи перевірених, випробуваних людей. УГС делегувала в керівництво Руху Михайла Гориня, його було обрано заступником голови НРУ і, що важливо, керівником його виконавчого органу - Секретаріату.
На одній із ключових посад у Русі опинився один із найталановиті- ших лідерів УГС.
Перший голова НРУ Іван Драч та його заступник Михайло Горинь склали досить ефективний управлінський тандем у керівництві першою масовою політичною організацією в Україні.
Серед делегатів Зборів Руху активну участь беруть представники від Київської УГС Сергій Набока (стоїть у центрі) і Леонід Міляв- ський (сидить ліворуч від нього). 1989 р.


168
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
Прес-центр Установчого з’їзду НРУ. Зліва направо: члени УГС Сергій Набока, Світлана Рябошапка і Юрій Пінський.
Михайло Горинь і його однодумці здійснили декілька заходів з метою національного пробудження України, зокрема, святкування 500-річчя українського козацтва у Дніпропетровській та Запорізькій областях.
На світлині: Михайло Горинь і перший секретар Дніпропетровського обкому обговорюють програму святкування. 1990 р.
“Свято української слави” - вражаюча хода 500-ти- сячної колони по вулицях Запоріжжя у червні 1990 р. Очолює ходу Михайло Горинь (у центрі), праворуч від нього Дмитро Павличко, Лесь Танюк.


РОЗДІЛ 22. Боротьба між УГС та КПУ...
169
Під стінами Верховної Ради Михайло Горинь та Левко Горохівський дискутують із представником влади - генералом МВС Валентином Недригайлом. 1990 р.
1989 р. У той час Михайлові Гориню дзвонили сотні людей на день...
Михайло Горинь уособлює в собі не лише риси глибокого стратега і тонкого тактика політичної боротьби, а й пристрасного трибуна, здатного запалити влучним словом велике зібрання людей. 1990 р.


170
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
Мітинг на Хрещатику, 1990 р.
Ужгород, 25 серпня 1991 р. Закарпатці зібралися на мітинг, організований УРП на честь проголошення Незалежності.
ЦК КПСС
О некоторых тенденциях развития политической обстановки в республике
Активизируются попытки создания в республике т.н. “Народного движения Украины за перестройку” (НДУ) - широко разветвленной, по замыслу инициаторов, политической структуры, ставящей себя над партийными и советскими органами. Опасность организации НДУ подтверждается тем, что ряд враждебных экстремистских группировок, в частности, “Украинский Хельсинкский союз” (Львов), “Украинская народно-демократическая лига” (Киев) объявили откровенно о своем вхождении в “движение”, попытаются объединить вокруг него формирования антисоветской направленности.
Секретарь ЦК
Компартии Украины В. Щербицкий
04.05.89.
ЦДАГО України. - Ф.1. - On. 32. - Cnp. 2555. - С. 22-25.


РОЗДІЛ 22. Боротьба між УГС та КПУ...
171
Вересень 1989 р. Велика зала Київського політехнічного інституту. Установчі збори Народного Руху України. У другому ряду в центрі - голова УГС Левко Лук’яненко.
Установчі збори Народного Руху України.
Київ, 8-10 вересня 1989 р., зала КПІ.


172
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
ЦК Компартії України
В ідеологічному відділі підготовлені відповіді на ряд актуальних питань, які надходять партійному активу на зустрічах з трудящими.
Підготовлений матеріал може відіграти певне значення для формування об’єктивної громадської думки населення...
...розіслати...
Зав. ідеологічним відділом
ЦК Компартії України О. Попович
10 грудня 1989 р.
І.Чим характерна сьогоднішня політична ситуація в республіці?
Політична ситуація в республіці має тенденцію до загострення...
В республіці нараховується біля 40 тисяч різноманітних неформальних об’єднань та груп. З них - 20 яскраво політизовані. Багато з них організаційно зміцніли, набули досвіду політичної боротьби.
Найбільш багаточисельне об’єднання - Народний рух України за перебудову. Останнім часом свою увагу “рухівці” перенесли на трудові колективи. Вони мають підтримку серед вчених, вчителів, лікарів, інженерно-технічної інтелігенції. На сьогодні в “Русі” нараховується біля 80 тисяч чоловік (0,16 процентів населення]), які об’єднані в 500-550 осередків...
Викликає занепокоєння те, що ініціативою в “Русі” починають оволодівати представники УХС і УНДЛ. Вони починають проникати у всі діючі структури, їх керівні органи відверто заявляють, що їх найближче завдання - трансформуватися в політичну партію, опозиційну КПРС, прийти до Рад без комуністів.
Певну політичну силу становлять страйкоми. Особливу окресленість їх дії набувають тоді, коли до керівництва ними приходять екстремістські елементи, УХСівці, особи авантюрного характеру...
ЦДАГО України. -Ф.1.- On. 32. - Спр. 2555. - С. 186-214.
Перші розмови про створення Народного Руху України у Спілці письменників України. Зліва направо: Святослав Дудко, Сергій Набока (УГС), Олесь Шевченко (УГС), Євген Сверстюк, Ліна Костенко, Дмитро Пав- личко, Сергій Гречанюк.
Київ, 1988 р.


РОЗДІЛ 22. Боротьба між УГС та КПУ...
173
)І І Т Е Т
ці! безпеки tool POP
КОМИТЕТ государственно! безопасности Украинской ССР
/Л ІЄ
1989 г. ЦЕНТРАЛЬНЫЙ КОМИТЕТ КОМПАРТИИ УКРАИНЫ
Информадионное сообщение
^ На территории Украинской ССР по состоянию на 13 октября находится 25907 иностранцев из капиталистических и развивающихся стран, из них в Киеве - 5742. В отношении 416 чел., подозреваемых в причастности к спецслужбам противника, зарубежным националистическим и антисоветским центрам, органами КГБ проводятся оперативные мероприятия, в том числе по 2 сотрудникам дипломатических представительств Англии и Испании, прибывшим в Киев.
По имеющимся данным, УХС, УНДЛ и другие неформальные объединения накануне и в день открытия сессии Верховного Совета УССР планируют провести ряд акций с целью оказания давления на депутатов и побуждения их к принятию альтернативного Закона о выборах и внесению в проект Закона о языках в Украинской ССР изменений, которые, по мнению лидеров названных формирований, должны способствовать “скорейшей украинизации и повышению национального самосознания населения республики”, формированию на этой основе националистических настроений и тенденций.
Секретариатом НРУ по инициативе одного из его руководителей - активиста УХС М. Горыня принято решение о проведении 15 октября в областях республики митингов по обсуждению проектов указанных законов, 22 октября - аналогичного “всеукраинского” митинга в Киеве с участием представителей всех областей, а 25 октября - пикетирования у здания Президиума Верховного Совета УССР.
На планируемых митингах будут предприняты попытки обвинить правоохранительные органы в нарушении прав советских граждан и возложить на них ответственность за имевшие место инциденты во время пресечения антиобщественных действий экстремистских и националистических элементов во Львове (1 октября) и Киеве (8 октября).
Органами госбезопасности республики обстановка контролируется, совместно с МВД УССР осуществляются мероприятия по недопущению и локализации экстремистских и групповых антиобщественных проявлений*
Заместитель Председателя Комитета
ГДА СБУ. -Ф. 16.- On. 19 (1993 р.). - Спр. 3.


Розділ 23.
“ЖИВИЙ ЛАНЦЮГ ЄДНАННЯ”: ШЛЯХ ДО СОБОРНОСТІ
Характерною рисою діяльності національно-визвольних рухів кінця 1980-х рр. було взаємне запозичення успішних методів боротьби з імперським центром.
Так, досвід проведеної напередодні в Литві, Латвії та Естонії акції “Балтійська хвиля”, коли представники трьох народів, узявшись за руки, утворили єдину шеренгу і продемонстрували світові, що Москва матиме справу із одностайним опором трьох народів, було максимально ефективно застосовано в Україні.
Хоч тут ситуація була набагато важчою - радянська влада тривалий час свідомо протиставляла різні частини республіки одна одній, культивуючи недовіру і підозру, майстерно втілюючи в життя старий імперський принцип “розділяй і володарюй”, зуміла суттєво деформувати національні основи народу. Тому і завдання, поставлене ініціаторами акції, було фундаментальним: з одного боку, наочно довести всім, що українська нація, незважаючи на всі регіональні відмінності, жива, нерозривна і готова до солідарних дій в боротьбі за свою свободу, з іншого - максимально стимулювати процеси національного відродження.
Незважаючи на опір влади, акція перевершила всі сподівання, - 21 січня 1990 р., в 71-шу річницю підписання Акту Злуки українських земель, мільйони людей із синьо-жовтими прапорами вийшли на вулиці та майдани, утворивши від Львова до Києва “Живий ланцюг єдності” - що й засвідчило, яка могутня сила прокидається в Україні.
Одним із наймасштабніших заходів у новітній історії України керував штаб на чолі з членом ВК УГС, головою Секретаріату НРУ Михайлом Горинем.
Львів. Віче біля Ратуші після закінчення “Української хвилі” 21 січня 1990 р.


РОЗДІЛ 23. “Живий ланцюг єднання”...
175
Богдан Горинь організовує “Ланцюг єднання” у Львівській області.
“Ланцюг єднання” на території Тернопільщини.
Тернопільська область. Люди масово виходять на вулиці, щоб відзначити День Соборності України.


176
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
21 січня 1990 р., житомирський відтинок “Живого ланцюга єдності”. Зліва направо: біля мікрофону В’ячеслав Діхтієвський (НРУ), далі стоїть з прапором у руках голова Житомирської філії УГС Василь Овсієнко, праворуч від нього Святослав Васильчук (голова ТУМ), член УГС Іван Лавриненко.
Галицька делегація, що прибула до Житомира, привезла хліб-сіль, демонструючи прадавній звичай відкритості і щирості. Голова місцевого ТУМ “Животоки” Святослав Васильчук приймає дарунок. У центрі - Василь Овсієнко.


РОЗДІЛ 23. “Живий ланцюг єднання”...
177
“Українська хвиля” добігла до Києва. На світлині - Уманська делегація УГС, що стала в один стрій з усією нацією. Попереду, зліва направо: Валерій Сидоренко, Богдан Чорномаз, Тетяна Волошина та інші.
Січеславська (дніпропетровська) хвиля в українському морі. На передньому плані, з прапором у руках, член УГС із Нікополя Олексій Крестьянов. Поряд - члени січес- лавської делегації.


178
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
“Живий ланцюг” на вулицях Києва 21 січня 1990 р.


РОЗДІЛ 23. “Живий ланцюг єднання”...
179
“Українська хвиля” добігає до Софійського майдану.
Священики традиційних українських церков - УАЛЦ і УГКЦ - моляться під стінами національної святині - собору Св. Софії.
На світлині представники київської православної громади - ліворуч голова Українського православного братства Василь Корчинсь- кий і праворуч член УГС Анатолій Битченко - тримають плакат, що символізує національно-релігійну солідарність наддніпрянських і галицьких українців.
Мітинг на Софійському майдані як завершальний могутній акорд “Української хвилі”.


180
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
Мітинг на, честь Соборності.
Київ, Софійський майдан, 21 січня 1990 р.


РОЗДІЛ 23. “Живий ланцюг єднання”...
181
Голова УГС Левко Лук’яненко говорить, що “Українська хвиля” стала важливою віхою у незворотному русі українців до незалежності.
21 січня 1990 р. Члени Київської філії УГС зібралися на автостанції “Дачна” для виїзду на 160 кілометр Житомирської траси. Четвертий зліва - Василь Ткачук (трагічно загинув у 1995 р. від пострілу в спину).


182
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
Проголосивши самостійність УНР і ЗУНР, українські патріоти поставили собі за мету шляхетне завдання - зібрати всі етнічні українські землі в одній державі. І вже через рік, 22 січня 1919 р., відбулося історичне об’єднання Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки. Було проголошено: 66Віднині на всіх українських землях, розділених віками, Галичині, Буковині, Закарпатській Русі й Наддніпрянщині, буде єдина велика Україна. Мрія, задля запровадження якої найкращі сини України боролися і вмирали, стала дійсністю. Віднині є соборна самостійна Українська Народна Республіка”.


Розділ 24.
УГС ЗА ВІДРОДЖЕННЯ
ТРАДИЦІЙНИХ ХРИСТИЯНСЬКИХ ЦЕРКОВ УКРАЇНИ
Українській національній свідомості завжди була притаманна релігійність чи принаймні повага і доброзичливість щодо Церкви. Український культурологічний клуб, що згодом став базою для створення Київської філії УГС, звернувся у 1987 р. до влади з вимогою легалізувати заборонену радянською владою Українську Греко-Католицьку Церкву і не перешкоджати відродженню Української Автокефальної Православної Церкви. Тоді ж активісти клубу Леся Лохвицька, Анатолій Битченко, Микола Будник, Тарас Антонюк і отець Богдан Михайлечко утворили Ініціативний комітет з відродження УАПЦ.
На гроші із каси УГС було засновано газету УАПЦ “Наша віра”. Загалом перші заходи з релігійного та політичного відродження ішли поруч і сприймалися членами УГС як одна спільна справа.
Так, наприклад, Михайло Горинь дозволив представнику Українського Православного Братства Андрія Первозванного Олександрові Ткачуку (члену УГС) розіслати за адресами делегатів Установчого з’їзду НРУ заклик створювати автокефальні православні громади за місцем їх проживання, що дало потужний імпульс релігійному відродженню в Центральній Україні.
“Українська хвиля”, 21 січня 1990 р. Священики відроджуваної Української Автокефальної Православної Церкви, провівши урочистий молебень під стінами собору св. Софії за єдність українського народу, вимагають реєстрації УАПЦ. У центрі, з хрестом, - о. Мефодій, перший священик відроджуваної УАПЦ у Києві, праворуч від нього - о. Юрій Бойко розмовляє з літнім парафіянином УАПЦ 1920-х рр. (спирається на костур).


184
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
ЦК КПСС.
О некоторых тенденциях развития политической обстановки в республике
“Украинский Хельсинкский союз” (УХС), ядро которого составляют националисты...
Националистические и экстремистские элементы используют в своих политических целях религиозный фактор. При их непосредственном участии в западном регионе республики резко обострился т.н. “униатский вопрос”. Созданный ими в 1987 году во Львове “Комитет защиты украинской католической церкви” /УКЦ/ активно добивается легализации и политической реабилитации униатской церкви, инспирирует среди сторонников унии антиобщественные проявления, провоцирует их на конфронтацию с органами власти.
число реєстрації: 04.05.89.
Секретарь ЦК
Компартии Украины В. Щербицкий
ЦДАГО України. - Ф. 1. - On. 32. - Спр. 2555.
Цей парафіянин УАПЦ зберіг світлу пам’ять про розстріляного російськими окупантами митрополита УАПЦ Василя Липківського.
І
■ с
ЗВЕРНЕННЯ ДО ГРОМАДЯН УКРАЇНИ!
ДОРОГ! БРАТИ І СЕСТРИ! У квітні 1990 року минуло 60 літ від часу оголошення вироку на ■ судовому процесі *Спілки визволення України’ (СВУ). Саме у той день комуністична влада розпочала масовий кривавий терор проти нашого народу. Мета була одна: знищити УКРАЇНУ. Серед 45-ти підсудних у справі СВУ - педагоги, професори, письменники, богослови і, дсгтого ж, найкращі, цвіт нації. Не пощадили нікого. Колективним, "легалізованим" членом цієї організації було названо Українську Автокефальну Православну Церкву. За короткий час пекельні ворота революційних трибуналів пройшли десятки єпцСкопів, тисячі свяіценослужителів і мільйони вірних. Тіла більшості з них і донині лежать у вічній мерзлоті „ Сибіру.
ДЕНЬ ПАМ'ЯТІ розстріляних І закдтованих у радянських кспщтаборах буде відзначатися 5 ТРАВНЯ 1990 року в м.Києві. Він розпочнеться з 12.00 години Архиєрейським Богослужінням (УАПЦ) біля пам'ятника Се.Рівноапостольного Князя Володимира і продовжиться маніфестацією на майдані біля Св. Софії о 14.00.
V
Запрошуємо всіх громадян України, свідомих своєї приналежности до відновлення історичної справедливості і відповідальности за майбутнє, взяти найактивнішу участь у заходах ДНЯ ПАМ’Щ.
СЕКРЕТАРІАТ РУХУ
БРАТСТВО АНДРІЯ ПЕРВОЗВАННОГО УАПЦ


РОЗДІЛ 24. УГС за відродження традиційних Християнських Церков України
185
Київ, 14 жовтня 1989 р.
Редакція газети “Наша віра” і члени Київської православної громади після панахиди пам’яті героїв Крут на Замковій горі.
Зліва направо, сидять: Михайло Свірнюк, Роман Стратійчук, Олександр Ткачук (член УГС); стоять: другий - Тарас Антонюк (член УГС), далі отець Методій Андрющенко, Володимир Кательницький (активіст УАПЦ, закатований разом з матір’ю у 1997 р.), Євген Сверстюк, Валерія Сверстюк, Оксана Зіневич, Андрій Криштальський (із м. Горохів).
Хмельницький, літо 1990 р. За благословенням митрополита УАПЦ Іоана Боднар- чука проводиться Божественна літургія. Служба йде на подвір’ї приватного будинку, поруч із храмом РПЦ. Несуть варту члени УГС із Хмельницького і Києва. Зліва направо: диякон Олег Кулик, отець Володимир (Черпак) і отець Іван.


186
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
Море православного люду перед дзвіницею гетьмана Івана Мазепи.
Собор св. Софії - сюди приходили помолитися дружинники рівноапостольного князя Володимира, Ярослава Мудрого, козаки Богдана Хмельницького, тут приймалася ухвала про об’єднання У HP і ЗУНР, тут розпочалося і нинішнє національне відродження України.


РОЗДІЛ 24. УГС за відродження традиційних Християнських Церков України
187
Осінь 1990 р. “Геть московського попа!” - скандує багатотисячна колона, прямуючи вулицею Кірова (тепер Грушевського) до готелю “Київ”, де зупинився Московський патріарх Алексій II, який прибув до Києва, щоб перешкодити відродженню українського православ’я. Попереду, зліва направо: Олександр Гудима, Микола Поровський, Людмила Кучеренко, Роман Лубківський, Олесь Шевченко, Левко Лук’яненко, Надія Лук’яненко.
Протест православних українців проти проведення богослужіння в соборі Святої Софії московським патріархом Алексієм II.


188
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА


РОЗДІЛ 24. УГС за відродження традиційних Християнських Церков України
189
Православний єпископ Іоан (Боднарчук) оголосив про свій перехід із РПЦ до УАПЦ і долучився до відродження незалежної української церкви. Архієрейська літургія перед початком Собору УАПЦ 5 червня 1990 р.
До Києва велично прибув Патріарх УАПЦ Мстислав (Скрипник), 1990 р.


190
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
Тернопіль, 15 жовтня 1989 р. Молебень за відновлення Української Греко-Католицької Церкви, ініційований місцевою філією УГС.
Заяву на проведення молебню подав голова Тернопільської УГС Левко Горо- хівський.
На масовий молебень у Тернополі прибув голова комітету відновлення УГКЦ Іван Гель (у центрі), поруч з ним - один із організаторів заходу, член УГС із Тернополя Роман Сидяга.


РОЗДІЛ 24. УГС за відродження традиційних Християнських Церков України
191
Хуст, жовтень 1990 р.
Освячення національного прапора для встановлення його над Будинком міської Ради здійснює єпископ Греко- Католицької Церкви владика Іван (Маргітич).
Молебень УГКЦ.
Молебень УАПЦ.


192
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
Молебень проводить о. Ярослав Лесів (в окулярах). Київ, 1989 р.
ЦК Компартії України
...В ідеологічному відділі підготовлені відповіді на ряд актуальних питань, які надходять партійному активу на зустрічах з трудящими.
Підготовлений матеріал відіграватиме певне значення для формування об’єктивної громадської думки населення...
...розіслати...
Зав. ідеологічним відділом
ЦК Компартії України О. Попович
10 грудня 1989 р.
...16. Про Українську Автокефальну Православну Церкву.
Ідея української автокефалії (тобто самостійної, незалежної від Московського патріархату) православної церкви висунута буржуазно-поміщицькими партіями ще до революції. Офіційно церква була створена у січні 1919 року декретом петлюрівської Директорії...
1931 року проти керівництва УАПЦ були висунені звинувачення в тому, що вона разом із членами т.зв. СВУ(“Спілки визволення України”) готували збройне повстання, вели антирадянську роботу...
УАПЦ відновлювала свою діяльність у деяких областях України тільки під час окупації.
За кордоном УАПЦ діє (на чолі племінник Петлюри - Скрипник).
До 1989 року питання про створення чи відновлення діяльності УАПЦ не ставились. У цьому році не без впливу із-за кордону ініціатори створення такої церкви з’явилися, але не серед віруючих, а в середовищі людей, що ніякого відношення до релігії не мають. У жовтні цього року пенсіонер, православний єпископ Іоан оголосив себе прихильником УАПЦ і ініціатором створення на Україні “своєї, немосковської церкви”. Щоправда, заявивши про свій відхід від Московської патріархії, Іоан тут же попросився під юрисдикцію Константинопольського патріарха Димитрія І...
Не можна не враховувати й того, що на роль керівника автокефалії на Україні претендує емігрантський центр УАПЦ в США, що проводить антикомуністичну, антирадянську політику...
ЦДАГО України. -Ф. 1, — On. 32. - Спр. 2555.


Розділ 25.
ПОЛІТИКА МЖНАЩОНАЬНОЇ ЗЛАГОДИ
Оприлюднення фактів масових злочинів, здійснених комуністами впродовж сімдесятирічної диктатури, і швидке зростання національного руху загнало радянську владу в глухий кут, - з одного боку, всі їхні аргументи цілковито відкидались шокованою народною свідомістю, з іншого - вони розуміли: щоб урятуватись, потрібно щось робити. І почали застосовувати не раз випробувані ними методи провокування міжнаціональних конфліктів.
Так, наприклад, у Києві в кінці 1980-х рр. через кагебістські мережі інформаторів у людних місцях, зокрема в торговельних закладах громадського харчування, в середовищі євреїв, розпускалися чутки, що нібито націоналісти з Українського культурологічного клубу незабаром здійснюватимуть погроми євреїв. Мета була - зіштовхнути українців з євреями у взаємному протистоянні, відвернути їхню увагу від участі в боротьбі за демократію та незалежність.
Саме УКК тоді на загальних зборах прийняв публічну Заяву УКК, закликавши співгромадян не піддаватися на гебешні провокації, роз’яснивши, що справжньою метою клубу є відродження України, а не уярмлення інших національностей. Фактично, Українська Гельсінська Спілка заклала, а Народний Рух України розвинув нові принципи міжнаціональних стосунків у нашій країні, принципи, основані на правах людини і правах нації. І сьогодні ми з гордістю можемо стверджувати, що Україна чи не єдина на пострадянському просторі, де не було міжнаціональних конфліктів.
Але дорога, як добре всім відомо, має дві сторони, навіть тоді, коли розділена бульваром. Тому українці, щиро йдучи назустріч інтересам представників національних меншин, природно хотіли взаємності. Адже українофобія протягом останніх сімдесяти років була найпринциповішою і найпослідовнішою складовою внутрішньої політики радянської влади. Вона в’їлась в усі пори масової свідомості, стала буденною й усюдисущою реальністю, і подолати її легше спільними зусиллями.
24 липня 1988 р. Українська Гельсінська Спілка приймає історичне “Звернення до національних меншин, які мешкають в Україні”. У цьому маніфесті УГС закликала їх разом боротися за демократичну незалежну Україну, разом творити власне майбутнє.
І, що важливо, знайшла позитивний відгук.
Ця дорога і сьогодні вимагає своїх пілігримів.
ЗАЯВА УКРАЇНСЬКОГО КУЛЬТУРОЛОГІЧНОГО КЛУБУ
Останнім часом у Києві посилено поширюються провокаційні чутки про єврейський погром, причому називаються конкретні дати. Ці чутки певні кола вперто пов’язують з Українським культурологічним клубом.
Ми, рада клубу, від імені його членів заявляємо:
Від самого зародження нашого клубу ми існуємо на засадах доброзичливості й поваги до всіх народів, про що наголошено в статуті клубу, де йдеться про обов’язки його членів (“...сприяти вихованню національної самосвідомості і міжнаціональної поваги, почуття дружби і братерства між усіма народами; давати рішучу відсіч усім проявам шовінізму та будь-якої національної обмеженості та нетерпимості”).
Ми визнаємо всі громадянські права як за українським народом, так і за всіма іншими.
Ми категорично відкидаємо будь-які теорії винятковості за національними, расовими чи іншими ознаками.
Ми заперечуємо насильницькі методи при вирішенні будь-якої проблеми.
Ми засуджуємо тих, хто розпалює ворожнечу між євреями та українцями, між українцями та кримськими татарами, між вірменами та азербайджанцями тощо.
Ні до яких антиєврейських провокацій, в разі їх виникнення, члени і прихильники Українського культурологічного клубу НЕ ПРИЧЕТНІ.
Київ, 24 травня 1988 р.


194
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
Демократичні принципи міжнаціональних стосунків, закладених практикою УГС, а згодом розвинених НРУ, дали змогу уникнути міжнаціональних конфліктів у країні. Позитивно впливала на вироблення таких підходів участь етнічних євреїв у діяльності Української Гельсінської Спілки.
Йосиф Самуїлович Зісельс - член Всеукраїнської координаційної ради Української Гельсінської Спілки, голова Асоціації єврейських організацій і громад (ВААД) України, учасник і організатор Конгресу національних меншин в Одесі (1991) - організував Раду національностей Народного Руху України.
Видатний діяч єврейського національного руху, правозахисник, двічі (1978, 1984) ув’язнений як член Української Гельсінської Групи. Людина, яка доклала значних зусиль до гармонізації україно-єврейських відносин, зміцнення української державності.
Світлина 1990-х рр.
Два націоналісти і водночас два демократи - Йосиф Зісельс (справа) і Зеновій Красівський - у 1988 р. мали про що поговорити. Адже, щоб виплисти на глибокі води, потрібно було оминути багато природних рифів, а також плаваючих мін, яких радянська влада достатньо понаставляла, щоб узагалі ніхто нікуди не плив...


РОЗДІЛ 25. Політика міжнаціональної злагоди
195
Мітинг єдності біля Республіканського стадіону. Львів, 3 серпня 1989 р.
Київ, 25 лютого 1990 р. Голова Львівської філії УГС Богдан Горинь за¬
читує резолюцію мітингу про гармонізацію міжнаціональних відносин в Україні.
Поруч з ним стоїть Ігор Деркач.
Відповідь киян московським інспіраціям.


196
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
ЗВЕРНЕННЯ УГС
ДО НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН, ЯКІ МЕШКАЮТЬ В УКРАЇНІ
Ми, представники українського національно-демократичного руху, вкрай стурбовані всезростаю- чим процесом занепаду національної самобутності українського народу. Прагнучи досягнути сприятливих суспільно-політичних умов для його розвитку, ми звертаємось до вас у надії на розуміння й підтримку.
Стан нашої нації без перебільшення можна назвати катастрофічним. Тривогу за її долю відчувають багато українських патріотів, у тому числі й офіційні діячі культури, науки й мистецтва.
Кожний з нас розуміє, що цей процес виник не сам собою, а викликаний цілеспрямованою політикою попередніх десятиліть і не припиняється дотепер. В ім’я сумнівної мети створення єдиного радянського народу, однонаціонального суспільства, інтернаціоналізму без націй приносяться в жертву інтереси десятків народів. Пропаганда цієї ідеї підкріплюється адміністративними заходами: проводиться перемішування населення під приводом економічних потреб, усіляко стимулюється зросійщення, внаслідок чого українська мова витиснута зі сфер управління, науки, вищої школи й інших важливих сфер життя. Різко скорочене число українських шкіл і особливо дитячих садків. У таких великих містах, як Донецьк, Запоріжжя, Дніпропетровськ, Одеса, Харків, Чернігів, Миколаїв, їх одиниці або взагалі немає.
Ви складаєте в Україні п’яту частину всього населення і є повноправними громадянами. Тому на вас лягає не менша, ніж на українців, відповідальність за все, що відбувається в республіці. Проживаючи серед українців, на їхній рідній землі, неможливо й неприпустимо з байдужістю споглядати сподівання й болі українського народу. Саме життя жадає від вас виявляти активну участь в боротьбі за припинення процесу денаціоналізації України. У цьому полягає елементарна порядність і проста людяність.
Українська Гельсінська Спілка бачить вихід з економічної і національної кризи у відновленні української державності (що існує зараз тільки на папері), яка була б основною і стабільною гарантією забезпечення економічних, соціальних, культурних, громадянських і політичних прав як українського народу, так і національних меншин, що мешкають на території України. Ми бачимо вирішення складних проблем у децентралізації економічного, політичного й культурного життя в СРСР, передачі республікам повноважень всесоюзних міністерств, залишивши за останніми лише функції координації.
Наша діяльність викликає злісні нападки в пресі, а також погрози правоохоронних органів притягти деяких наших товаришів до судової відповідальності. Нас обвинувачують у пропаганді міжнаціональної ворожнечі, але все це - мерзенний наклеп.
Шановні співгромадяни, представники всіх національних меншин України! Уся ця пропагандистська кампанія має на меті дезінформувати громадськість і викликати до нас ненависть. Ми добре розуміємо, що не може бути вільним народ, який пригнічує інші народи. Це стара істина, і її треба пам’ятати усім. Ми упевнені в тому, що надійна й тривала дружба можлива тільки за умови взаємоповаги й рівності між народами. Але наша національна гідність сьогодні потоптана. Наша національна свідомість приглушена. Ми хочемо її відродити і сподіваємось на вашу активну участь.
Ми зовсім не прагнемо досягти цього за рахунок утиску національних меншин. Ми виступаємо за те, щоб усі національності мали право утворити свої національні громади і користувалися надійною культурною автономією, відкрили свої школи, церкви, театри, інші культурні установи. Одне слово, ми за створення здорових, безхитрісних відносин взаєморозуміння і дружби. Нам не притаманне почуття ненависті до якого б то не було народу, ми виступаємо лише проти тих осіб (незалежно від їхньої національності), хто ратує за збереження існуючих суспільно-політичних умов у республіці, які призвели до занепаду української культури, хто бажає подальшого витиснення української мови і насадження серед українців ідеології національного нігілізму, лицемірно називаючи це інтернаціоналізмом.
Шановні співгромадяни! Ми сподіваємось на вашу підтримку і закликаємо вас до активних дій задля відновлення національної гідності і прав українського народу. Не будьте пасивними учасниками злочину! Ви повинні бути з нами, адже наші вимоги виходять від реального болю за долю свого народу, над яким зависла реальна загроза денаціоналізації. Україна в біді! А вона не тільки наша, але також і ваша Батьківщина.
Українська Гельсінська Спілка 24 липня 1988 р.


РОЗДІЛ 25. Політика міжнаціональної злагоди
197
ДЗ июля 88
Секретно
Щ Компартии Украины товарищу Щербицкому В.В.
О мерах по локализации антиобщественной деятельности националистических элементов
Полученные в ходе оперативных мероприятий материалы в отношении претендующих на роль “лидеров” националистических элементов Черновола, Горыня и других свидетельствуют об их попытках использовать в современных условиях некоторые самодеятельные объединения для налаживания организованной антисоветской деятельности, консолидации своих единомышленников и проведения различных антиобщественных акций.
Указанными лицами подготовлена “декларация” об образовании на базе «хельсинкской группы» так называемого “Украинского хельсинкского союза” (УХС), который, по замыслу авторов, сможет объединить самодеятельные правозащитные группы и формирования в различных областях Украины, будет способствовать организационному сплочению националистически настроенных элементов и явится основой для ’’новой политической партии”, преследующей цель “украинизации общественных и политических институтов в республике”...
Реализуя свои намерения, Черновол и его сообщники в июне-июле с.г. провели встречи с единомышленниками, проживающими в Ивано-Франковской и Черновицкой областях, которых склоняли к участию в организованной враждебной деятельности. Так, в г. Черновцы Черновол предложил организовать и возглавить “отделение” “УХС” известному сионисту Зисельсу И., судимому за антисоветскую деятельность, на что последний согласился. В аналогичных целях для создания филиалов “УХС” Черновол намерен совершить поездки в гг. Киев, Харьков, Днепропетровск, Одессу, Полтаву...
Сообщается в порядке информации.
КГБ СССР доложено.
Приложение: копии "декларации принципов "УХС” и "главных принципов создания "Д'ШП", на 8 листах.
Председатель Комитета Н.Годушко пА
/го .•
ГДА СБУ. - Ф. 16. - On. 14 (1990 р.). - Спр. 8.


Розділ 26.
ВИБОРИ ДО ВЕРХОВНИХ РАД СРСР (1989) І УКРАЇНСЬКОЇ РСР (1990)
Поступова демократизація виборчого законодавства дала можливість уже з початку 1989 р. - перед березневими виборами депутатів нового парламенту СРСР - вперше використати нові можливості для агітації проти комуністичного режиму і його кандидатів, протиставивши їм представників прогресивних сил, здатних здобути підтримку більшості виборців. Масовий виборець був ще не готовий голосувати за національно-патріотичні сили, але охоче підтримував прихильників горбачовського курсу на перебудову.
Озвірілі від люті кагебісти, комуністичні й комсомольські апаратники нервово спостерігали, як учорашні арештанти, “неблагонадійні” і зовсім молоді люди відкрито розказують про злочини влади.
Незважаючи на те, що радянська влада утримувала монополію на засоби масової агітації, успіх березневої виборчої кампанії 1990 р. вражав: до Верховної Ради УРСР пройшла велика кількість депутатів Демократичного блоку, у тому числі 11 лідерів УГС - Левко Лук’яненко, В’ячеслав Чорновіл, Михайло Горинь, Богдан Горинь, Левко Горохівський, Олесь Шевченко, Богдан Ребрик, Степан Хмара, Марія Куземко-Гуменюк, Ярослав Кендзьор, Ігор Деркач, а також колишній член УГС Іван Макар та колишні політв’язні, які не входили до УГС, Ірина Калинець і Генріх Алтунян. У Верховній Раді представники національно-демократичних сил утворили велику фракцію - “Народну раду” на чолі з академіком І. Р. Юхновським. У “Народній раді” УГСівці створили групу “За незалежність” у складі 27 депутатів. Її очолив заступник голови Народної ради Л. Лук’яненко.
З Подолу на Хрещатик сміливо простує виборча демонстрація Київської філії УГС. Березень 1989 р.


РОЗДІЛ 26. Вибори до Верховних Рад СРСР (1989) і Української РСР (1990)
199
Гасла виразно вказують на політичні уподобання демонстрантів. Угаесівці вперше запропонували альтернативу комуністам.
В активного учасника молодіжного студентського товариства “Громада” і члена УГС Кості Єрофєєва гітара і пісня стали ефективною зброєю у боротьбі за нове життя.
На трибуні мітингу також: Іван Драч, Олесь Шевченко, Олександр Лавринович, Владислав Гейченко, Дмитро Павличко. Київ, 1989 р.
“Люди в цивільному”, як завжди, переписують гасла, занотовують, хто виступав і що говорив.


200
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
Михайло Шуляк вимагає скасувати статтю 6 Конституції СРСР - про керівну і спрямовуючу роль КПРС. Київ, 1989 р.
У 1989 р. найзрозумілішим прикладом у протистоянні з тоталітаризмом була особиста участь у різноманітних вуличних акціях.
Демонстрація Київської філії УГС проходить повз колони старого ґанку головпоштамту. Київ, 1989 р.


РОЗДІЛ 26. Вибори до Верховних Рад СРСР (1989) і Української РСР (1990)
201
Гасла Київської філії УГС кличуть до дії. Праворуч - член ради КФ УГС Логвин Бабляк. Київ, 1989 р.
Київ, 1990 р.
В’ячеслав Чорновіл з притаманною йому пристрастю та образністю виступає на площі Жовтневої революції (нині майдан Незалежності).
Екологічна складова передвиборної кампанії до Верховної Ради УРСР.


202
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
Богдан Горинь на передвиборному мітингу в м. Ходорові Львівської області. Березень 1990 р.
Колона демонстрантів підійшла до будинку Верховної Ради, щоб вимагати від комуністичної більшості депутатів виконувати волю народу. Очолюють колону депутати-члени Народної ради: Ген- надій Маслюк (другий зліва), далі - Сергій Соболев, Маркіян Чугук, Лариса Скорик, Олесь Шевченко, Богдан Горинь, Олександр Гудима.
Київ, 1990 р.


РОЗДІЛ 26. Вибори до Верховних Рад СРСР (1989) і Української РСР (1990)
203
Генерал-лейтенант міліції В. Недригайло (ліворуч) закликає демонстрантів зупинитися. На світлині, у першій шерензі: Олесь Шевченко, Діана Бідочко, Анатолій Лупиніс. За лічені хвилини багатотисячна колона прорве заслін на вул. Кірова (нині - Грушевського), створений військовими вантажівками.


204
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
Голова УГС Левко Лук’яненко став одним із лідерів демократичної частини парламенту. Київ, 1990 р.
Пікетувальники звертаються до народних депутатів СРСР від України. Москва, 1989 р.
Київ, 1990 р.


РОЗДІЛ 26. Вибори до Верховних Рад СРСР (1989) і Української РСР (1990)
205
Загальноміський мітинг у Києві, напередодні виборів до Верховної Ради УРСР. Гасло “Справжній українець ніколи не буде стріляти в українця” виражає напругу, запал політичного протистояння, що вихлюпнулися у формі своєрідної війни плакатів.
Київ, 25 лютого 1990 р.
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА ПЕРЕДВИБОРЧА ВІДОЗВА
НАРОДЕ УКРАЇНИ!
Наближається час свободи! Комуністична ідеологія - ідеологія насильства й державного терору - зазнала свого всесвітньо-історичного краху. Один за одним народи Східної Європи звільняються від деспотичних пут своїх тоталітарних режимів і стають на шлях демократизації і поваги до прав людини.
З вини московської партократії та її київських маріонеток народ України зазнав глибокої ерозії традиційної моралі і опинився у глибокій економічній кризі на грані екологічної катастрофи. Стара партократія, не бажаючи втрачати свої класові привілеї, не хоче (і не вміє) перебудувати економіку, саботує зміни і навмисне веде до збільшення нестачі харчів і товарів та загострення соціального напруження. Колоніальна політика союзних міністерств призвела Україну до стану отруйного смітника та спричинилась до Чорнобильської катастрофи, знедолила сотні тисяч людей.
Антидемократична ідеологія російського шовінізму й державного атеїзму призвела до денаціоналізації значної частини українців.
Співвітчизники! Російський комуністичний режим знищив демократичну багатопартійну Українську Народну Республіку, створену нашим народом у час революції, знищив усі українські політичні партії і наші церкви, загнав селянство в колгоспи, приніс Україні Голодомор 1932-1933 років, спричинився до розв’язання Другої світової війни, а з 1939 року поширив усі лиха й на Західну Україну. Призвів Східну Україну 1947 року до голоду, а із Західної України вивіз до двох мільйонів душ на чужину в сніги і весь час розсіював українців по Союзу й по всьому світу. В останні десятиріччя антиукраїнський режим проводив навальну русифікацію і під машкарою загальносоюзних інтересів продовжував винищувати наш народ і середовище його існування.


206
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
Робітники! тільки 5% промисловості, що на Україні, перебувають в розпорядженні уряду УРСР, а 95% - під керівництвом Москви. УГС домагається повернення всієї промисловості, що на Україні, у власність народу
Україна спроможна забезпечити себе всіма харчами і необхідними предметами народного споживання. Тільки відсутність незалежності позбавила нас наших благ.
Селяни! Чотири роки перебудови не змінили вашого безправного становища - ви й далі в путах партократії. УГС виступає за негайну передачу землі у вашу власність - тільки таким способом можна відродити любов до землі і врятувати всіх нас від остаточної руйнації.
Інтелігенціє України! Тоталітарний комуністичний режим спотворював твою душу найбільше. Піднімися ж тепер до рівня творця єднання всієї нації, навколо ідеї вільної демократичної української республіки.
Молодь! Двічі на рік з твого середовища відправляють хлопців до армії для захисту закордонних деспотичних режимів - та своєї партократії. УГС виступає проти використання армії для втручання у мирну політичну боротьбу. УГС - за створення невеликого республіканського війська, що з почуттям гідності захищало б свій край.
ГОЛОСУЙТЕ ЗА КАНДИДАТІВ ВІД УКРАЇНСЬКОЇ ГЕЛЬСІНСЬКОЇ СПІЛКИ!
Хто голосує за УГС, голосує:
- за скасування статті 6 Конституції УРСР і політичний плюралізм,
- за суверенну демократичну Україну,
- за рівноправність всіх форм власності,
- за нову демократичну конституцію України, що відповідатиме нормам міжнародного права у галузі прав людини і прав нації,
- за духовне відродження українського та інших народів, що населяють УРСР,
- за піднесення добробуту населення на основі економічної незалежності та свободи економічної діяльності.
Громадяни України! Маємо тепер відповідальний час. Реакційне крило КП України намагається дезорганізацією постачання спровокувати стихійні заколоти, щоб розв’язати збройний наступ на народ і встановити знову свою тотальну диктатуру. За допомогою ієрархії православної церкви партократія розпалює ворожнечу поміж греко-католиками та православними української автокефальної і російської православної церков. Вона намагається посіяти підозри поміж українцями західних та східних областей. Не дайтеся на провокації! Проявіть свідомість і організованість! Єднайтеся в мирній політичній боротьбі проти партократії! Жодного представника від партократії в новій Верховній Раді УРСР!
ВСЯ ВЛАДА - ДЕМОКРАТИЧНИМ РАДАМ! - ГОЛОСУЙТЕ ЗА УГС! ГОЛОСУЙТЕ ЗА ІНШИХ КАНДИДАТІВ ВІД НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНОГО РУХУ!
ДОЛЯ УКРАЇНИ - В НАШИХ РУКАХ!


Розділ 27.
ПЕРШИЙ З’ЇЗД УГС.
СТАНОВЛЕННЯ НОВОЇ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ
Перший з’їзд Української Гельсінської Спілки відбувся 29-30 квітня 1990 р. в Києві. На зібрання прибули делегати фактично із усіх країв республіки, продемонструвавши цим соборне прагнення народу до самостійності. З’їзд також став важливою віхою у внутрішньому розвитку Спілки, - етапом революційного переходу від правозахисних програмних засад до суто політичних. В Україні виникла перша політична партія. Тому, визначаючи місце і значення з’їзду в загальноісторичному плані, можна, по-перше, вважати його формальним кінцем однопартійної системи в Україні, а по-друге, він заклав основи принципово нового явища у тогочасному політичному житті республіки - багатопартійності, і саме від цієї події необхідно виводити початок становлення нової політичної системи країни.
На 1-му з’їзді УГС, який став установчим з’їздом Української Республіканської партії, було затверджено нову програму і статут, обрано керівні органи партії. Головою УРП обрано Левка Лук’яненка.
ЗАЯВА
Виконавчого Комітету з'їздові УГС.
18 березня 1990 року Всеукраїнська Координаційна рада перетворила Виконком на комітет у підготовці з"їзду і створила з членів Виконком} та інших активістів редакційну комісію і комітет у справі організацій ної підготовки з"їзду. ї редакційна комісія і оргкомітет виконали свої завдання.
Виконавчий комітет як орган постійного керівництва УГС між з'їздами вважає свої повноваження закінченими і, відповідно до статутних принципів, просить з'їзд Прийняти його Відставку у повному складі.
Постанова з'їзду 29.04. 1990 року
Заслухавши заяву Виконкому УГС про складеш я ким з'їздові свої: повноважень» з'їзд постановляє: прийняти відставку Виконкому УГС.
У Верховній Раді на зборах депутатів, обраних від Демократичного блоку, Левко Лук’яненко оголосив подання до Київського міськвиконкому з проханням надати приміщення для проведення Першого з’їзду УГС. Сидять - Володимир Крижанівський (зліва) та Іван Заєць.
Київ, квітень 1990 р.


208
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
Перший з’їзд УГС став Установчим з’їздом першої в Україні некомуністичної політичної партії - Української Республіканської партії.
На світлині - Михайло Горинь і Левко Лук’яненко. Праворуч сидить легендарна засновниця Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінських угод Оксана Мешко, якій була надана честь відкрити з’їзд. Київ, ЗО квітня 1990 р.
Левко Лук’яненко - перший голова Української Республіканської партії.


РОЗДІЛ 27. Перший з’їзд УГС. Становлення нової поітичної системи
209
ДОПОВІДЬ
ГОЛОВИ МАНДАТНОЇ КОМІСІЇ
Шановні делегати І гості з'їзду І
Як ви ававте , на з"їзд було делеговано 500 членів УГС від 32
!
філій з усіх областей України, Москви І Литви. Прибули на з"їзд 495 делегатів* Взяли участь в анкетуванні ЗЫ 'делегат.
Серед учаоияків з"їзду , що взяли участь а аюсетуванні 359 українців, 14 росіян, 2 вірмени, І молдаван, І абхазець*-4 аякетованих національність не назвали. Отеє, серед нао представники4 5 національностей.
За родом заішть делегатський корпус / а тих, хто вказали Його в анкетах / воді ллється таким чинок':
- робітників 63
~ працівників сільського господарства.- 2
- Інженерно—технічних працівників- 94
- студентів - З
- працівників науки - 5
- вчителів - 60
- журналісті в - З
- лікарів - 12
- художників - 7
- редакторів - 4
- шлсьцешіедс - І
- домогосподарка - І
- архітектор - І
- службовців державних t громадських організацій - З
- пенсіонерів - 17
- безробітних /- 10
- учнів шкіл - 5.
Як бачимо, серед делегатів - представники багатьох галузей людської діяльності*
У роботі з* їзду беруть участь 33 жінки .
209 делегатів мають віщу освіту, 75 - середню спеціальну, середню технічну - 10, 76 - середню І неповну середню - 7, S делегат І в»ае
- М -
не вказали свою освіту.
Мандатне шміоія перевірила подані оргкомітетом матеріали про всіх делегатів І визнала їх повноваження дійсними.
На нашому заїзді присутні госгї: з Москви, Ленінграду. Риги, Тадліка, Шк9 Канади, Бельгії, Польщі, Великобританії, з народних фронтів та неформальних організацій*
ь&
Не пустили на наш з"їзд Миколу Будулака \ Тараса Кузд закордонні представництва.
Сторінки доповіді голови мандатної комісії.


210
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
Микола Горбаль і Левко Лук’яненко на презентації книги Л. Лук’яненка “Вірую в Бога і в Україну”. Київ, 1991 р.
У 1990 р. Миколу Горбаля обрано головою столичної організації Української Республіканської партії.


РОЗДІЛ 27. Перший з’їзд УГС. Становлення нової поітичної системи
211
Одна з масових демонстрацій проходить Хрещатиком. 1990 р.
ШШ ПРО РОЗПУСК УКРАЇНСЬКОЇ ГЕЛЬСІНСЬКО! СПІЛКИ
Бурхливий розвиток політичних подій 9 СССР та в Україні вимагає невідкладного створення політичної партії, яка б стала поважної» сило» в боротьбі ааі' здійснення основної мети українського народу - побудовіг самостійної демократичны Української Держави.
3«Ізд зазначав, що УГС стала первою гфав^эахдддою^долІтнчмою організацією я Україні, яка% однозначно занийmhrptr*cвто антиколоні- яяьну спрямованість та опозиційний характер до тоталітарної хжижжжи Імперської КПРС^ рш'Аіїт
3"1зд констатує, що аа неповних два роки Існування УГС домоглдяя значних успіхів *,,
* створила організаційні структури по всій Україні І навіть эн II мехами, на території совітської Імперії,
~ стала впливовою силою з чітким політичним обличчям; 1
- у своїх ловах мав найбільш досвідчені політичні кадри, загартовані у тривалій боротьбі впродовж десятиріч в екстремальних умовах;
• стада первою опозиційно» до Існуючої пхтюпц колоніальної та комуністичної системи, політичною організацією, яка репрезентована у Радах, у тому числі - у Верховній Раді України
В сучасній політичній ситуації формальні рамки УГС не дозволяють зайняти належне їй місце в політичному спектрі України.
Настав час змінити назву організації, програмну І статут.
Враховуючи сучасний стон, І перспективи політичної боротьби в Україні, 3"Ізд постановляє!
Розпустити формально правозахисну організацію Українську Гельсінську Спілку,
3"Ізд пропонує:
1. На базі УГС створити політичну партію,
2. Первин им організаціям / осередкам/ проаестн перереєстрацію членів УГС в члени новостворекої політичної партії згідно вимог нової програми І Статуту Партії.


212
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
Ластівка - офіційний знак Української Республіканської партії, що символізував початок змін у політичному житті України.
УКРАЇНСЬКА
РЕСПУБЛІКАНСЬКА
ПАРТІЯ
ПРОГРАМНІ ДОКУМЕНТИ
КИЇВ 1991
Секретно
І ІТ Е Т КОМИТЕТ
И fпийн гощірствшої томности ЦоІ РСР ПрінмоІ ССР
\ґ) - августа 19 89 г. ЦЕНТРАЛЬНЫЙ КОМИТЕТ КОМПАРТИИ УКРАИНЫ
№
/Зб/с£
г. Киев
По полученным данным, 28 августа во Львове состоялось расширенное заседание областного координационного совета УХС, на котором присутствовало около 50 человек...
В. Черновол сообщил собравшимся о намерении исполкома УХС на республиканском координационном совете 3 сентября в г. Киеве поднять вопрос о реорганизации “союза” в альтернативную КПСС партию с программой, основывающейся на положениях “декларации принципов УХС”, однако с исключением пунктов об отказе от борьбы за власть и правозащитной функции, конечной целью которой является полная независимость Украины. Говоря о предстоящих выборах, рекомендовал добиваться выдвижения кандидатур от УХС, указал на “реакционность” опубликованного проекта Закона о выборах и необходимость повсеместно пропагандировать разработанный рядом украинских народных депутатов альтернативный проект, готовить трудящихся республики к забастовкам в октябре с.г. в случае непринятия его Президиумом Верховного Совета УССР.
Комитетом госбезопасности обстановка в среде самодеятельных объединений негативной направленности контролируется, принимаются меры по выявлению замыслов их лидеров, документированию противоправных действий...
Председатель Комитета
Н.Голушко
ГДА СБУ. - Ф. 16. - Он. 19 (1993 р ). - С. 3.


Розділ 28.
Ш - СОЮЗНОМУ ДОГОВОРУ!
Друга половина 1990 року пройшла у змаганні між самостійницьким рухом і прагненням Москви нав’язати новий договір - про “Союз Суверенних Радянських Республік” (російською мовою лишалося “СССР”).
На референдумі з цього питання Київ і Галичина проголосували категорично проти укладання нового договору. По республіці прокотилася хвиля протестів проти консервації віджилих державних відносин. Українська нація, піднімаючись із колін, прагнула свободи. І ніщо її на цьому шляху вже не могло зупинити.
Як УГС мала своєю попередницею УГГ, так для УРП попередницею була УГС. У цій кадрово-організаційній послідовності - сила українського визвольного руху 2-ї половини XX сторіччя. Проголошення Акту про незалежність - це досягнення мети героїв УГГ-УГС-УРП.


214
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
1990 р. Кияни відповідають Горбачову демонстрацією протесту проти його ідеї оновленого Союзу.
Могутня демонстрація колишніх політв’язнів і молоді на Хрещатику проти “оновленої тюрми народів”. Проходячи повз пам’ятник Леніну, молодь поклала до нього вінок із колючого дроту, що викликало шквал обурення з боку комуністів та арешт кількох юнаків. 1990 р.


РОЗДІЛ 28. Ні - Союзному договору!
215
Місто Херсон, ЗО вересня 1990 р. Праворуч тримає плакат “Ні Союзному договору” Віталій Власенко - член Херсонської філії УГС.
Містечко Городня у Чернігівській області.
14 жовтня 1990 р. люди вийшли протестувати проти спроб зберегти Радянський Союз - імперію зла.
Плакат “Імперія зла”.


216
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
Київ, початок 1990 р. Проспектом Перемоги з гаслом “За незалежну Україну” відважно прямує член УГС Логвин Бабляк.
Ужгород, 12 серпня 1990 р. Учасники 10-тисячного мітингу демократичних сил Закарпаття вимагають незалежності України.


РОЗДІЛ 28. Ні - Союзному договору!
217
Соловки.
Київ: “Геть від Москви!”
Київ, 25 лютого 1990 р. Мітинг біля Республіканського стадіону.


218
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
Мітинг біля Республіканського стадіону закликає до бойкоту Союзного договору.
Київ, 9 грудня 1990 р.
Характерні гасла львівських мітингів 1989-1991 рр.
“Надсилається за дорученням Секретаріату ЦК Компартії України Обкомам і Київському міськкому партії
Про розвиток політичної ситуації в республіці
...Опозиційні КПРС сили перейшли у відкритий наступ проти конституційних державних структур, не приховуючи намірів захопити владу і насильницьким шляхом. Події розвиваються стрімко, набуваючи загрозливого характеру...
Новоутворені громадсько-політичні структури (Рух, Українська республіканська партія, асоціація демократичних Рад народних депутатів...), що об’єдналися на антикомуністичній платформі, зробили спробу торпедувати роботу другої сесії Верховної Ради УРСР, яка відкрилася 1 жовтня ц.р., довести до краю дестабілізацію обстановки і політичну напруженість. їх ватажки відкрито заявили, що виведуть на політичну маніфестацію на вулиці Києва не менш як мільйон чоловік, загрожуючи паралізувати республіку загальним страйком. Цим хотіли примусити Верховну Раду УРСР відмовитися від підписання нового Союзного договору...
№2/63 від 13.10.90.
Секретаріат Компартії України”
ЦДАГО України. — Ф.1.— On. 32. - Спр. 2768.


Розділ 29.
ВІД ДЕКЛАРАЦІЇ ПРО ДЕРЖАВНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ ДО ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ
16 липня 1990 р. новообраним складом Верховна Рада УРСР під потужним тиском демократичної меншості - Народної ради - та багатотисячного народного пікетування ухвалила Декларацію про державний суверенітет України. У ній були втілені основні положення Декларації принципів Української Гельсінської Спілки.
Між цим історичним кроком до суверенності і реальним проголошенням Незалежності України 24 серпня 1991 р. пролягав іще цілий рік запеклого протистояння. Але перед Україною вже засяяв новий історичний шлях розвитку.
Депутати - колишні політв’язні, члени УГС-УРП - біля Верховної Ради України одразу після прийняття Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 р. Зліва направо: Левко Горохів- ський, Олесь Шевченко, Левко Лук’яненко, Степан Хмара, Михайло Горинь, Богдан Ребрик, Ірина Ка- линець, В’ячеслав Чорновіл, Богдан Горинь і Генріх Алтунян.


220
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
За тюремні страждання, за концтабори, за поламане життя доля щедро віддячила Левку Лук’яненку, нагородивши в день його народження - Днем Не- залежності України.
Молодь пронесла національні прапори на дах будинку і безкомпромісно висловлює свою думку щодо минулого і майбутнього України. Київ, Софійський майдан.


РОЗДІЛ 29. Від Декларації про державний суверенітет...
221
“Вигнання демонів” із української хати. Наші душі, оселі та вулиці повинні бути чистими від скверни - тоді в нас буде і воля, і правда, і добробут.
5 квітня 2004 р. на Байковому цвинтарі у Києві, після прощання з Миколою Руденком, колишні політв’язні сфотографувалися з Віктором Ющенком, зліва направо: Микола Горбаль, Василь Лісовий, Левко Лук’яненко, Раїса Руденко, Мирослав Маринович, Євген Сверстюк, С. Струць, Олесь Шевченко, Віктор Ющенко, Євген Пронюк, Микола Плахотнюк, Генріх Алтунян, Григорій Куценко, Василь Овсієн- ко, Олесь Сергієнко, Микола Матусевич.


222
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
ПОСТАНОВА
ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНСЬКОЇ РСР
Про проголошення незалежності України
(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1991, № 38, ст. 502)
Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки постановляє:
Проголосити 24 серпня 1991 року Україну незалежною демократичною державою.
З моменту проголошення незалежності чинними на території України є тільки її Конституція, закони, постанови Уряду та інші акти законодавства республіки.
1 грудня 1991 року провести республіканський референдум на підтвердження акта проголошення незалежності.
Голова Верховної Ради Української РСР Л. КРАВЧУК
м. Київ, 24 серпня 1991 року № 1427-ХІІ
АКТ
ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ
Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв’язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року,
- продовжуючи тисячолітню традицію державотворення на Україні,
- виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами,
- здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України,
Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто
проголошує
незалежністьУкраїнита створення самостійної української держави - УКРАЇНИ. Територія України є неподільною і недоторканною.
Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України.
Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення.
ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
24 серпня 1991 року


ЗМІСТ
З історії створення та діяльності Української Гельсінської Спілки 5
Розділ 1. Передумови виникнення Української Гельсінської Спілки 9
Розділ 2. Проголошення Української Гельсінської Спілки 14
Розділ 3. Декларація принципів Української Гельсінської Спілки 18
Розділ 4. Тарас Шевченко - будить і веде 23
Розділ 5. Вівтар Героїв: становлення національного мислення 28
Розділ 6. Українські катастрофи: Голодомори, Биківня, Чорнобиль 33
Розділ 7. УГС у боротьбі за свободу слова. Видання УГС 40
Розділ 8. УГС у боротьбі за світову підтримку 50
Розділ 9. Львів 1988 р 58
Розділ 10. Львів 1989-1990 рр 63
Розділ 11. Київ 1987-1988 рр.: перші кроки політичної опозиції 70
Розділ 12. Київ 1988 р. - від кімнатних зборів до вуличних маніфестацій 78
Розділ 13. Київ 1989 р.: весна-літо 86
Розділ 14. Київ, буремна осінь 1989 р 93
Розділ 15. Київ, 1990-1991 рр 99
Розділ 16. Тернопіль, 1988-1989 рр 109
Розділ 17. Тернопіль, 1990 р 115
Розділ 18. Центральний регіон України 121
Розділ 19. Західний регіон України 137
Розділ 20. Південний регіон України 147
Розділ 21. Східний регіон України 159
Розділ 22. Боротьба між УГС та КПУ за вплив на Народний Рух України за перебудову 166
Розділ 23. “Живий ланцюг єднання”: шлях до Соборності 174
Розділ 24. УГС за відродження традиційних Християнських Церков України 183
Розділ 25. Політика міжнаціонаьної злагоди 193
Розділ 26. Вибори до Верховних Рад СРСР (1989) і Української РСР (1990) 198
Розділ 27. Перший з’їзд УГС. Становлення нової політичної системи 207
Розділ 28. Ні - Союзному договору! 213
Розділ 29. Від Декларації про державний суверенітет до проголошення незалежності 219


Фотоальбом
УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА (1988-1990 рр.) у світлинах і документах
Концепція і упорядкування Олександра Ткачука
Відповідальний за випуск Ростислав Семків Випусковий редактор Наталія Ксьондзик Літературний редактор; коректор Лариса Білик Сканування світлин і набір текстів Станіслав Бичек Макет і верстка Олени Нужної Художня обробка фото Євгена Нужного Дизайн обкладинки Уляни Мельникової
Підписано до друку 14Л2.2009. Формат 60x84V8.
Папір крейдяний. Друк офсетний.
Умови, друк. арк. 26,04.
Тираж 1000.
Зам. № 10-610.
ТОВ “СМОЛОСКИП”, МБФ “СМОЛОСКИП”
04071, Київ, вул. Межигірська, 21 Тел. і факс (044) 425-23-93 E-mail: mbf.smoloskyp@gmail.com http://www.smoloskyp.org.ua
Державний реєстраційний номер 2348 від 21.11.2005, 3202 від 28.05.2008.
Віддруковано:
ВАТ “Білоцерківська книжкова фабрика”,
09117, м. Біла Церква, вул. Леся Курбаса, 4.
У45 УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА (1988-1990 рр.) у світлинах і документах /
Концепція і упорядкування Олександра Ткачука. - К.: Смолоскип, 2009. - 224 с.
ISBN 978-966-2164-26-8 (ТОВ “Смолоскип”)
ISBN 978-966-1676-24-3 (МБФ “Смолоскип”)
Становлення сучасної політичної системи в Україні почалося із заснування першої альтернативної КПРС організації - Української Гельсінської Спілки (1988-1990 рр.).
УГС створили українські політичні в’язні, які були випущені на свободу з радянських концтаборів під час горбачовської “перестройки”. Історична роль УГС полягала в радикалізації патріотичних настроїв у Радянській Україні. Вона, як політичний криголам, проламала стіну страху, яким була наскрізь просякнута свідомість населення радянської республіки, проклала дорогу таким масовим демократичним організаціям, як Товариство української мови ім. Т. Шевченка, Всеукраїнське історико-просвітницьке товариство “Меморіал”, Асоціація “Зелений світ”, Народний Рух України за перебудову. УГС першою виклично запалила й мужньо понесла смолоскип невмирущої національної ідеї - державної незалежності українського народу.
При укладанні збірника реалізувалися три ідеї: перша - показати загальноукраїнський характер організації, друга - відтворити діяльність УГС у історико-хронологічному порядку, акцентуючи увагу на головних тематично-змістовних етапах її боротьби проти тоталітарного радянського режиму, і третя - показати новітню історію України в обличчях, розкрити її драматичні сторінки через людський вимір.
Фотоальбом “Українська Гельсінська Спілка (1988-1990 рр.)” є першим виданням у запланованій серії збірок про здобуття незалежності Української держави.
Видання розраховане на науковців і викладачів, студентів і учнів, усіх, хто цікавиться історією нашої Батьківщини.
ББК 63.3(4УКР)635-4я6