/
Автор: Паткановъ К.
Теги: ювелирное искусство ювелирные камни драгоцѣнные камни ювелирные украшенія
Год: 1873
Текст
ДРАГОЦѢННЫЕ КАМНИ,
ИХЪ НАЗВАНІЯ И СВОЙСТВА
по
ПОНЯТІЯМЪ АРМЯНЪ
ВЪ ХГѴТІ ВѢКѢ.
К. II. Патканова.
С.-ПЕТЕРБУРГЪ.
ТИПОГРАФІЯ ИМПЕРАТОРСКОЙ АКАДЕМІИ НАУКЪ.
(В. О., 9 Л., № 12.)
1873.
Напечатано по распоряженію Императорскаго Археологическаго
Общества.
ОГЛАВЛЕНІЕ.
стр.
Предисловіе и введеніе...................... I — XXXIX
1. Алмазъ....'....................................... 1
2. Яхонтъ, Сапфиръ.................................. 9
3. Цирконъ или Гіацинтъ............................ 16
4. Хризолитъ .................................... 17
5. Спинель, Лалъ................................... 19
6. Изумрудъ .. . ................................... 22
7. Бериллъ......................................... 25
8. Кошачій глазъ.................................. 26
9. Кіанитъ, Нилумъ................................ 28
10 Горный хрусталь...................'............. 30
11. Кровяная яшма................................... 31
12 и 13. Сердоликъ............,................. 32 и 33
14. Почечный камень................................. 34
15. Ониксъ......................................... 36
16. Ленточный агатъ................................. 37
17. Кровавикъ...................................... 38
18. Змѣевикъ.........................................40
19. Гагатъ.........................................42
20. Лазурикъ.......................................43
21. Магнитъ....................................... 46
22. Бирюза........................................ 48
,23. Малахитъ......................................51
24. Кораллъ....................................:... 52
25. Жемчугъ....................................... 54
26. Амбра........................................ 58
27. Безоаръ....................................... 69
Глоссарій..................................... 65
Названія камней, встрѣчающихся въ статьѣ........72
Армянскій текстъ............................ 74—92
ПРЕДИСЛОВІЕ.
Приступая, по порученію Императорской Академіи
Наукъ *), къ изданію текста весьма любопытной исто-
ріи Аракела Таврижеци (Тавризскаго), жившаго въ
половинѣ XVII вѣка и писавшаго о событіяхъ совер-
шившихся въ Арменіи и въ Персіи въ эпоху господства
династіи СеФевидовъ (XVI — XVII в.), я встрѣтилъ
три статьи, всего 19 страницъ, въ маломъ іп 8°, не от-
носящихся собственно къ предмету, но приложенныхъ
авторомъ, какъ онъ говоритъ, для пользы любознатель-
ныхъ читателей. Эти три статьи трактуютъ о драго-
цѣнныхъ камняхъ и объ ихъ свойствахъ. Первая изъ
этихъ статей принадлежитъ перу одного священника,
знатока и любителя камней, человѣка грамотнаго, какъ
говоритъ авторъ, и знавшаго кромѣ своего армянскаго
еще 5 языковъ — арабскій, турецкій, Франкскій, гре-
ческій и еврейскій. Онъ жилъ въ Алеппо, зналъ юве-
лирное дѣло и, по приглашенію Аракела, написалъ
свою короткую статью. Вторая статья — рукопись не-
*) Это изданіе на время пріостановлено по распоряженію
Ими. Академіи Наукъ.
1
II
извѣстнаго автора, попавшаяся въ руки Аракела. На-
конецъ, третья — отрывокъ о драгоцѣнныхъ камняхъ
изъ какого-то лечебника. Во всѣхъ трехъ статьяхъ
описываются не только Физическія, но чаще и глав-
нымъ образомъ, врачебныя и чудесныя свойства дра-
гоцѣнныхъ камней. Заинтересовавшись ихъ содержа-
ніемъ, я рѣшился сдѣлать ихъ предметомъ небольшой
статьи, которую предлагаю читателямъ. Первоначально
я полагалъ, что перевести эти отрывки будетъ не такъ
трудно; но взявшись за дѣло, я скоро убѣдился, что
перевести полъ-книги Аракела (всего до 40 листовъ),
будетъ стоить не больше труда, чѣмъ точная передача
этихъ 19 страницъ.
Главныя затрудненія состояли въ слѣдующемъ:
а) въ этомъ небольшомъ трактатѣ находилось до 200
словъ мнѣ неизвѣстныхъ и заимствованныхъ большею
частью изъ языковъ—арабскаго, персидскаго, турец-
каго. Безграмотная и неправильная транскрипція этихъ
словъ до невѣроятности затрудняла пріискиваніе ихъ
въ языкахъ весьма бѣдныхъ въ письмѣ гласными бук-
вами. Ъ) Незнакомство съ техническими терминами
ювелирнаго искуства настоящаго времени, еще болѣе
затрудняло пониманіе техническихъ же выраженій,
встрѣчающихся въ текстѣ и заимствованныхъ изъ язы-
ковъ мусульманскаго Востока. Въ этомъ случаѣ и сло-
вари помогали весьма мало, с) Запутанность и неопре-
дѣленность названій даваемыхъ камнямъ въ разныя
эпохи разными народами, и разногласіе существующее
между восточными названіями и тѣми, которыя уста-
III
новились въ торговлѣ и въ европейскомъ ювелирномъ
дѣлѣ. Я уже не говорю о минералогическихъ назва-
ніяхъ, утвердившихся въ наукѣ. Въ этомъ отношеніи
много грѣшитъ нашъ авторъ. На пр. онъ говоритъ
какъ о трехъ особыхъ камняхъ: о ясписѣ, яспѣ и
яшмѣ; или о сердоликѣ говоритъ въ двухъ мѣстахъ
подъ различными названіями — ямами и акикъ, не по-
дозрѣвая ихъ тождественности.
Преодолѣвъ отчасти трудность пріискиванія словъ,
мнѣ неизвѣстныхъ, — я говорю отчасти, потому что
далеко не всѣ слова мною были удовлетворительно объ-
яснены,—я наткнулся на другое затрудненіе: не зналъ
какъ передать на русскій языкъ тотъ или другой ка-
мень армянскаго писателя. Относительно извѣстныхъ
камней: алмаза, яхонта, изумруда — это было легко;
но далеко не легко было опредѣленіе названій другихъ,
менѣе извѣстныхъ, камней. Большая часть составите-
лей словарей, обыкновенно не спеціалистовъ по мине-
ралогіи, въ подобныхъ случаяхъ успокоиваютъ свою
совѣсть первымъ попавшимся имъ камнемъ и перево-
дятъ извѣстное восточное названіе —- или ониксомъ,
яшмой, агатомъ, особенно ониксомъ; или, что тоже
самое, объясняютъ его выраженіями: родъ драгоцѣн-
наго камня, камень такого-то цвѣта, камень похожій
на ониксъ, бериллъ и пр. Чтобъ еще больше сбить съ
толку будущаго переводчика - неспеціалиста по мине-
ралогіи, авторъ перваго отрывка, въ качествѣ знатока
Библіи, первые 7 или 8 камней своей статьи объяснилъ
названіями библейскихъ камней, въ простотѣ своей по-
*
IV
лагая, что онъ вульгарнымъ названіямъ камней своего
времени придалъ чисто армянскія древнія названія,
не подозрѣвая того, что эти слова вовсе не армянскія,
а греческія. Что же вышло? Вышло то, что аметистъ
есть спинель, сардъ есть цирконъ, ясписъ — бериллъ,
агатъ — кошачій глазъ и пр. Слѣдовательно нельзя
было ограничиться однимъ переводомъ, — вышла бы
нелѣпость. Чтобы понять изъ описанія, какой камень
авторъ имѣлъ въ виду и чтобъ найти связь, существу-
ющую между заглавіемъ и описаніемъ, я принужденъ
былъ прибѣгнуть къ сочиненіямъ спеціально трактую-
щимъ о драгоцѣнныхъ камняхъ, для того чтобъ са-
мому быть въ состояніи по нѣкоторымъ признакамъ
отгадать мысль автора и передать ее возможно точно.
Этимъ путемъ я достигъ довольно удовлетворительныхъ
результатовъ и передалъ названія многихъ камней до-
вольно вѣрно, хотя я еще не совсѣмъ довѣрялъ себѣ. Но
предположенія мои обратились въ увѣренность, когда
я прочиталъ прекрасную статью г. Сіётепі-Миііеі:
Еззаі зиг Іа тіпёга1о§іе агаЪе, помѣщенную въ Іоиг-
паі Азіаіідие, 1868 г. стр. 5 —109—502, въ кото-
рой авторъ собралъ въ одно свѣдѣнія арабскихъ писа-
телей, преимущественно Тейфаши п, о драгоцѣнныхъ
камняхъ, и при составленіи своей статьи пользовался
п Съ Трактатомъ Тейфаши Европа познакомилась еще въ
прошломъ столѣтіи: см. Паи: 8ресіт. АгаЬ. сопііп. (Іезсгір-
Ііопет еі ехсегріа ІіЬгі АсЬтейіз ТеіГазсЪі (1е Сеттіз еі Ьа-
рісііЬпз ргеііозіз. 1784.
помощью новѣйшей минералогіи. Въ этой статьѣ ав-
торъ опредѣлилъ 24 названія камней и передалъ ихъ
соотвѣтствующими названіями, извѣстными въ наукѣ
и торговлѣ. Я воспользовался его выводами, насколько
они подкрѣпили мои предположенія и объясняли пере-
веденный мною текстъ. Если въ лексическомъ отноше-
ніи эта статья нѣсколько облегчила мой трудъ, то въ
разъясненіи другихъ темныхъ сторонъ дѣла, она не
совсѣмъ удовлетворила моимъ ожиданіямъ. Въ армян-
скомъ текстѣ, независимо отъ Физическихъ признаковъ
камней, встрѣчаются часто ихъ симпатическія и вра-
чебныя свойства, идо сихъ поръ на Востокѣ живущія
въ практикѣ. Я надѣялся у арабскихъ писателей, со-
бранныхъ въ означенной статьѣ, встрѣтить подтверж-
денія этой стороны занимающаго меня вопроса. Но
г. Клеманъ-Мюле относительно этого пункта говоритъ;
что онъ выпустилъ въ своей статьѣ все касавшееся
врачебныхъ и электро-магнитныхъ свойствъ драгоцѣн-
ныхъ камней: попа п’аѵопз раа сги Деѵоіг попа еп ос-
сирег. Жаль! Авторъ, считая ниже своего достоин-
ства заниматься средневѣковыми бреднями о медицин-
скихъ свойствахъ драгоцѣнныхъ камней, лишилъ свой
трудъ стороны, имѣющей свой культурно-историческій
смыслъ. Симпатическія и врачебныя свойства драго-
цѣнныхъ камней играли въ Средніе вѣка важную роль
въ жизни всѣхъ народовъ, да и въ настоящее время
живетъ цѣлая масса людей, вѣрящихъ въ эти свойства.
Сближенія этихъ вѣрованій могли довести современемъ
до результатовъ весьма интересныхъ. Для исторіи ми-
VI
нералогіи въ статьѣ встрѣчаются дѣйствительно любо-
пытныя данныя, но для самой минералогіи новаго весь-
ма мало. Съ XIII столѣтія все такъ измѣнилось... Мно-
гія названія, которыя онъ силится приспособить къ
нынѣшнимъ техническимъ названіямъ, несмотря на
трудъ имъ потраченный, остались болѣе чѣмъ неопре-
дѣленными. Наши ювелиры имѣютъ свои установив-
шіяся названія для камней, для породъ ихъ, для цвѣ-
товъ и оттѣнковъ. Большей части прежнихъ рудниковъ
уже не существуетъ, явились новые рудники съ но-
выми камнями, съ другими, въ торговлѣ извѣстными
названіями, другой манерой отдѣлки. Иные рѣдкіе и
дорогіе въ то время камни, сдѣлались нерѣдкими и де-
шевыми. Географическія данныя Арабовъ также мало
пригодятся въ наше время. Теперь мало мѣстностей
неизвѣстныхъ Европейцу, и это неизвѣстное со дня на
день уменьшается — все дѣлается яснѣе, а главное,
рынки торговли получаютъ всемірный характеръ. Не
смотря на все нами сказанное, статью г. Клеманъ-
Мюле мы считаемъ за трудъ весьма солидный. Мы
только хотѣли сказать, что достоинство статьи не по-
страдало бы отъ того, еслибъ авторъ передалъ обра-
зованной публикѣ не только одну реальную сторону
дѣла, а всѣ свѣдѣнія арабскихъ писателей, какъ они
есть, потому что если положительная наука ничего не
выиграетъ отъ того, что камни когда-то считались
имѣвшими врачебныя силы, то столь же мало она вы-
играетъ отъ того, что Арабы подъ словомъ забар-
джатъ разумѣли или изумрудъ или бериллъ...
VII
Такъ какъ всѣ три статьи армянскаго текста, не-
смотря на разность авторовъ, взаимно дополняютъ
одна другую, и по внутреннему содержанію не проти-
ворѣчатъ другъ другу, то мы при переводѣ соединили
ихъ подъ извѣстными рубриками такъ, какъ будто всѣ
онѣ принадлежатъ перу одного и того же автора.
Только въ каждой рубрикѣ буквами а, 6, с, мы обо-
значили какой пунктъ взятъ изъ какой статьи. Къ кон-
цу нашей статьи мы присоединяемъ армянскій текстъ
въ томъ видѣ, въ какомъ онъ находится въ оригиналѣ,
и каждому предоставлена возможность судить о пере-
водѣ и сличить его съ подлинникомъ. Мы сочли также
не лишнимъ приложить къ статьѣ списокъ словъ ту-
рецко-арабско-персидскихъ, встрѣчающихся въ текстѣ,
безъ обозначенія къ какому языку они принадлежатъ,
и тѣхъ, значеніе которыхъ осталось для насъ неиз-
вѣстнымъ.
Приступивъ къ переводу и объясненію отрывковъ,
относящихся до свѣдѣній Армянъ о драгоцѣнныхъ
камняхъ, мы пришли къ убѣжденію, что при каждомъ
маломальски серьезномъ трудѣ, касающемся драго-
цѣнныхъ камней у древнихъ или у восточныхъ наро-
довъ, даже при чисто-историческихъ изысканіяхъ,
сама собою представляется необходимость нѣкотораго
рода предварительной подготовки. Съ этою цѣлью мы
предпосылаемъ переводу нѣсколько словъ, въ видѣ
введенія, въ которомъ вкратцѣ изложены необходимыя
свѣдѣнія о драгоцѣнныхъ камняхъ.
Не смотря на всю осторожность при. пользованіи
— ѵш —
источниками въ области мало мнѣ знакомой, и на все
стараніе избѣгнуть ошибокъ, я, по всей вѣроятности,
въ объясненіяхъ текста допустилъ не мало невѣрностей,
не только въ минералогическомъ, но и въ другихъ от-
ношеніяхъ. Впрочемъ не бѣда, если читатель, пробѣ-
жавъ книгу, найдетъ въ ней кое-какіе недостатки и
погрѣшности: ихъ трудно избѣгнуть. Но то бѣда, если,
потративъ трудъ и время на составленіе статьи, въ
концѣ концовъ самъ останешься ею недоволенъ; что
и случилось со мною, когда я просмотрѣлъ трудъ свой
по его отпечатаніи.
IX
.....Діе Мавве геді зісЬ кіагег!
Віе ПеЬеггеи§ип§ ѵаЬгег, ѵаЬгег!
ХѴаз иіап ап Дег Маіиг СгеЬеіиіпізвѵоПев
ргіез,
І)аз ѵга^еп ѵіг ѵегзіііпсіі^ ги ргоЪігеп,
Пп<1 ѵ?аз зіе зопзі ог^апізігеп Ііевв,
Саз Іаззеп ѵ?іг кгузіаііізігеп.
«Гаиві».
Въ общежитіи принято называть драгоцѣнными
тѣ камни, которые по свомъ цѣннымъ свойствамъ съ
давнихъ поръ сдѣлались предметами украшенія, какъ
для лицъ, такъ и для .вещей, и для этой цѣли приспо-
блялись особымъ классомъ художниковъ-ремесленни-
ковъ, именно ювелирами. Эти камни раздѣляются на
драгоцѣнные въ тѣсномъ смыслѣ (деттае, іиѵёіегі) и
на полудрагоцѣнные {ІаргЛез ргеігозг). Къ первымъ
относятся тѣ минералы, которые въ сравнительно ма-
ломъ объемѣ, соединяютъ живые и пріятные цвѣта
или совершенную безцвѣтность съ прозрачностью и
чрезвычайною твердостью, съ необыкновеннымъ бле-
скомъ и игрой, и кромѣ того способны принимать шли-
фовку. Въ полудрагоцѣнныхъ камняхъ эти качества
встрѣчаются въ менѣе значительной степени. Впрочемъ
это дѣленіе довольно произвольное, и провести раздѣ-
лительную линію между этими двумя родами камней
невозможно. Насъ занимаетъ въ настоящее время не
столько чисто* минералогическая сторона вопроса,
сколько то, какія средства даютъ наука и опытъ для
возможно-точнаго опредѣленія и распознаванія драго-
цѣнныхъ камней; другими словами: какіе признаки от-
личаютъ одинъ драгоцѣнный камень отъ другаго, и
какъ отличить настоящій камень отъ поддѣльнаго. Под-
дѣльные и искуственные 1) камни не слѣдуетъ смѣши-
вать съ тѣми камнями, которые хотя составлены пу-
темъ искуства, но имѣютъ всѣ признаки настоящихъ
камней. Эти-послѣдніе, вслѣдствіе мелкости добытыхъ
экземпляровъ и дороговизны производства, еще не
успѣли занять въ торговлѣ мѣсто, которое, вѣроятно,
въ ближайшемъ будущемъ ихъ ожидаетъ.
Чтобъ получить о камняхъ всестороннее и точное
понятіе, слѣдуетъ разсматривать ихъ со стороны мор-
фологической, химической и Физической, и слѣдователь-
но основываться на указаніяхъ геометріи, химіи и фи-
зики. Извѣстно, что если растворить въ водѣ соль, се-
литру, сахаръ, квасцы или другой подобный предметъ,
то осадокъ, оставшійся послѣ выпаренія жидкости,
представитъ правильныя геометрическія Формы. Такъ
п Нѣсколько рецептовъ для приготовленія искуственныхъ
драгоцѣнныхъ камней, отличающихся отъ настоящихъ мень-
шею твердостью — искуственные стразы, рубины, гранаты,
изумруды, гіацинты, сапфиры, аметисты, опалы—помѣщено
въ Епсусіорёй. ТЬёо1о§. Т. ХЬѴІ, р. 1186 — 88, подъ за-
главіемъ : Ріеггев ргёсіепвев агіійсіеііев, и въ Кіиде'. НашіЬ.
дег Есіеівіешкишіе, стр. 147—154.
XI
и большая часть драгоцѣнныхъ камней встрѣчается въ
природѣ въ опредѣленныхъ Формахъ — кристаллы,
меньшая въ неопредѣленныхъ видахъ — аморфные.
Всякій минералъ перваго рода попадается непремѣнно
въ извѣстной кристаллической Формѣ, что во многихъ
случаяхъ можетъ служить вѣрнымъ признакомъ для
его опредѣленія. Статья наша имѣетъ цѣлью разсмо-
трѣніе камней не въ томъ сыромъ видѣ, въ какомъ они
встрѣчаются въ природѣ,—это предметъ минералогіи.
Мы же имѣемъ въ виду познакомиться съ тѣми прив-
лекающими глазъ экземплярами ихъ, которые, какъ
предметы служащіе для украшенія, подверглись из-
вѣстной отдѣлкѣ и тѣмъ, въ глазахъ минералога, утра-
тили часть своего достоинства. Разсматривая драго-
цѣнные камни съ этой точки зрѣнія, мы не будемъ до-
лѣе останавливаться на ихъ кристаллографическихъ
отношеніяхъ.
Въ химическомъ отношеніи слѣдуетъ обращать вни-
маніе на составъ драгоцѣнныхъ камней, на ихъ разла-
гаемость, сгараемость и несгараемость. Въ составъ
драгоцѣнныхъ камней входятъ до 22 основныхъ эле-
ментовъ, изъ которыхъ большая часть встрѣчается въ
камняхъ не въ простомъ, а въ сложномъ видѣ, т. е. въ
соединеніи съ другими основными элементами. Только
одинъ алмазъ состоитъ изъ чистаго углерода. Древніе
алхимики употребляли всѣ усилія, чтобъ добыть фи-
лософскій камень изъ самыхъ простыхъ веществъ, но
не имѣли успѣха. Въ этомъ отношеніи природа опе-
редила ихъ нѣсколькими тысячелѣтіями и создала дра-
XII-----
гоцѣннѣйшія свои произведенія изъ веществъ самыхъ
обыкновенныхъ и самыхъ малоцѣнныхъ: изъ кусочка
чернаго и ломкаго угля она образовала прозрачный
алмазъ, превосходящій твердостью и блескомъ всѣ
другія ея произведенія; изъ глинозема, окрасивъ его
небольшимъ количествомъ желѣза, составила рубинъ
и сапфиръ; изъ кремнезема съ прибавленіемъ кое-чего
создала топазъ, изумрудъ, аметистъ, цирконъ и пр.
Нѣкоторые изъ этихъ драгоцѣнныхъ камней, путемъ
искуства были воспроизведены въ печахъ севрской ма-
нуфактуры.
Одни минералы сгараютъ при сильномъ огнѣ, остав-
ляя или не оставляя по себѣ уголь или пепелъ. Таковы:
янтарь, гагатъ й алмазъ, который сгараетъ только
при усиленной теплотѣ 14° по 'ѴѴеф’шхмІ. Другіе не
сгараютъ, но плавятся: плавиковый шпатъ, алмандинъ,
лабрадоръ, хризолитъ, бериллъ идр. Есть и такіе, ко-
торые не сгараютъ и не плавятся. Рубинъ при сильной
теплотѣ теряетъ сперва свой цвѣтъ, но при охлажденіи
сначала дѣлается зеленымъ, а послѣ получаетъ свой
первоначальный цвѣтъ. При тѣхъ же условіяхъ сап-
фиръ окончательно теряетъ свой цвѣтъ. Спинель, по-
добно рубину, потерявъ въ огнѣ свой цвѣтъ, получаетъ
его снова при охлажденіи. Многіе камни легко разла-
гаются въ кислотахъ; другіе, какъ алмазъ, корундъ,
хризоберилъ, кордіеритъ идр., не подчиняются вліянію
кислотъ и не измѣняютъ своего вида. Въ торговлѣ и
въ общежитіи химическія реакціи для опредѣленія дра-
гоцѣнныхъ камней также мало примѣнимы къ дѣлу,
ХП1 ---
такъ какъ самая цѣнность рѣдкихъ и дорогихъ камней
не допускаетъ этихъ опытовъ, дѣйствующихъ, въ боль-
шей части случаевъ, чрезвычайно разрушительно на
камни.
Къ Физическимъ признакамъ для опредѣленія дра-
гоцѣнныхъ камней относятся: спайность, твердость,
удѣльный вѣсъ, прозрачность, преломленіе лучей —
простое и двойное, поляризація, цвѣтъ, иризація, блескъ,
ФОСФоричность, магнетизмъ, электричество и теплопро-
водность. При опредѣленіи драгоцѣнныхъ камней въ
торговлѣ и въ техникѣ нѣтъ, конечно, необходимости
прибѣгать къ разсмотрѣнію всѣхъ вышеназванныхъ
признаковъ, но нѣкоторые изъ нихъ необходимы для
точнаго опредѣленія камней.
У древнихъ и у восточныхъ писателей весьма часто
упоминается только о названіи и цвѣтѣ камня, чтд не-
рѣдко вводитъ читателя въ заблужденіе. Подъ тѣмъ
или другимъ названіемъ въ разныя времена и въ раз-
ныхъ странахъ часто разумѣли совершенно различные
камни. Цвѣтъ самъ по себѣ тоже не составляетъ от-
личительнаго признака, такъ какъ встрѣчается множе-
ство драгоцѣнныхъ камней одинаковаго цвѣта, хотя и
различныхъ оттѣнковъ, и словй, въ которыхъ выра-
жаются эти оттѣнки, недостаточно ясны и опредѣленны.
По этому необходимо обратить вниманіе хоть на нѣко-
торые главные признаки, которые въ большей части
случаевъ, достаточны для опредѣленія камней. Тако-
выми мы считаемъ: твердость, удѣльный вѣсъ и пре-
ломленіе лучей прозрачными камнями.
XIV
1) Для опредѣленія твердости камней, берутъ ка-
кое нибудь тѣло, степень твердости котораго можетъ
служить для всѣхъ прочихъ тѣлъ единицею сравненія.
Такими тѣлами могутъ быть извѣстные своею твер-
достью камни — алмазъ, сапфиръ, кварцъ, а также
стальной напильникъ. Этимъ тѣломъ рѣжутъ или цара-
паютъ испытуемый камень и по большей или меньшей
глубинѣ порѣза или царапины судятъ о степени его
твердости. Нѣкоторые купцы и ювелиры раздѣляютъ
камни по ихъ твердости на три степени: на твердые,
средніе и мягкіе. Къ первой степени принадлежатъ кам-
ни тверже кварца: алмазъ, сапфиръ, топазъ, изумрудъ,
спинель, гіацинтъ и др. Ко второй степени отно-
сятся драгоцѣнные камни, которые имѣютъ твердость
кварца или мягче его, но тверже плавиковаго шпата:
горный хрусталь, аметистъ, халцедонъ, сердоликъ,
опалъ, хризолитъ, бирюза и др. Къ третьей степени
относятся камни, которые мягче плавиковаго шпата:
малахитъ, янтарь, гагатъ и др. Въ настоящее время
принято опредѣлять твердость камня по извѣстной скй-
лѣ твердости Мооса (Нагіезсаіа ѵоп МоЬз, 1821),
заключающей въ себѣ 10 степеней твердости, начиная
отъ слабѣйшей, уступающей давленію ногтя: 1)талкъ,
2) гипсъ, 3) известковый шпатъ, 4) плавиковый шпатъ,
5) апатитъ, 6) полевой шпатъ, 7) кварцъ, 8) топазъ,
9) сапфиръ и 10) алмазъ, самое твердое тѣло, которое
не рѣжется никакимъ другимъ минераломъ, кромѣ, мо-
жетъ быть, чернаго алмаза съ острова Борнео.
Такимъ образомъ всѣ извѣстные драгоцѣнные кам-
XV
ни, по степени своей твердости, совпадаютъ или близко
подходятъ къ одному изъ этихъ дѣленій. Приведемъ
нѣсколько примѣровъ изъ книги Клуге: НапДЪисЬ сіе г
ЕДеІзіеіпкипДе, стр. 20.
1. Алмазъ..........10
2. Корундъ:)
Рубинъ, >..........9
Сапфиръ )
3. Хризоберилъ.....8,5
4. Слинель) о
Топазъ і
5. Бериллъ | ч р.____$
Изумрудъ |
6. Гранатъ......7—8
7. Цирконъ........7,5
8. Турмалинъ.. . 7—7,5
9. Хризолитъ. . . 6,5—7
10. Бирюза..........6
11. Благор. опалъ 5,5—6
12. Горный хрусталь
Кошачій глазъ..
7
Ясписъ........
Агатъ.........
13. Обсидіанъ.. . . 6—7
14. Гематитъ . 5,5—6,5
15. Лазурикъ......5,5
16. Малахитъ. . .3,5—4
17. Мраморъ........3
18. Янтарь .... 2—2,5
19. Горшечный камень 1
2) Опредѣленіе удѣльнаго вѣса на столько извѣстно,
что не требуетъ особенныхъ объясненій. Гидростати-
ческіе вѣсы и ареометръ Никольсона весьма облегча-
ютъ трудъ взвѣшиванія и точнаго опредѣленія вѣса
камня. Вотъ удѣльный вѣсъ нѣкоторыхъ камней:
1. Цирконъ
Гіацинтъ
4,4-4,7
2. Альмандинъ = 4,0 — 4,2
3. Рубинъ, Сапфиръ = 3,9 — 4,4
4. Хризоберилъ = 3,65 — 3,8
5. Спинель = 3,5 — 3,8
XVI
6. Алмазъ = 3,44 — 3,6
7. Топазъ — 3,4 — 3,6
8. Гранатъ = 3,15 — 4,3
9. Бериллъ = 2,67 — 2,78
10. Изумрудъ = 2,62 — 2,77
11. Бирюза = 2,62 — 2,8
12. Благородный опалъ = 2,0 — 2,1
13. Малахитъ = 3,6 — 4
14. Аметистъ =2,7
15. Горный хрусталь = 2,65
16. Сердоликъ = 2,61 — 2,63
17. Халцедонъ = 2,6
18. Агатъ = 2,58 — 2,69
19. Ясписъ = 2,56 — 2,76
20. Кошачій глазъ = 2,55 — 2,64
21. Лазурикъ = 2,38 — 2,42
22. Обсидіанъ = 2,3 — 2,6
23. Гематитъ = 5,19 — 5,23
24. Янтарь = 1,080 — 1,085.
Такимъ образомъ, принимая вѣсъ воды за единицу,
мы находимъ, что цирконъ въ 4,4 раза, а опалъ въ
2 раза тяжелѣе объема вытѣсняемой ими воды.
3. Испытывать твердость дорогаго и отшлифован-
наго уже камня посредствомъ напильника, или другаго
рѣжущаго предмета, не всегда удобно и безопасно.
Въ такомъ случаѣ опредѣленіе удѣльнаго вѣса камня
весьма важно. На пр. бѣлый сапфиръ и горный хру-
сталь по наружному виду близко подходящъ къ алмазу,
XVII
но отличаются отъ него тѣмъ, что первый тяжелѣе, а
второй легче его. Удѣльный вѣсъ алмаза=3,4—3,6;
другими словами: онъ теряетъ въ водѣ 2/7 своего вѣса.
Бѣлый сапфиръ — 4,6 — 4,8, или теряетъ % своего
вѣса. Горный хрусталь = 2,65, теряетъ около 2/5 сво-
его вѣса. Слѣдовательно всякій камень, теряющій въ
водѣ болѣе или менѣе 2/7 своего вѣса, не есть уже ал-
мазъ. Но бываютъ случаи, когда удѣльный вѣсъ двухъ
дорогихъ и схожихъ камней одинаковъ. Возьмемъ
тогъ же алмазъ — 3,4 — 3,6 и бѣлый топазъ, кото-
раго удѣльный вѣсъ также — 3,4—3,6. Какъ разли-
чить ихъ? Въ такихъ случаяхъ лучшее средство—из-
слѣдовать преломленіе свѣта камнемъ. Конечно, этотъ
способъ изслѣдованія требуетъ нѣкотораго навыка, но
онъ во многихъ случаяхъ полезенъ и даже не замѣ-
нимъ, такъ какъ не требуетъ вынутія камня изъ опра-
вы. Алмазъ имѣетъ простое преломленіе лучей, между
тѣмъ какъ большая часть драгоцѣнныхъ камней, въ
томъ числѣ и бѣлый топазъ, бѣлый бразильскій сап-
фиръ, называемый §оиНе сГеаи и бѣлый цирконъ,
весьма часто продаваемые за алмазъ, имѣютъ двойное
преломленіе лучей.
Есть еще много другихъ признаковъ, основанныхъ
на Физическихъ свойствахъ камней, напр. электричество,
магнетизмъ, ФОСФоричность и др., о которыхъ мы не
будемъ говорить, какъ потому, что въ настоящемъ
случаѣ мы можемъ обойтись безъ нихъ, такъ и пото-
му, что мы не имѣли въ виду писать спеціальнаго трак-
тата о драгоцѣнныхъ камняхъ. Цѣль наша гораздо
2
хѵш
скромнѣе: уяснить себѣ понятіе о драгоцѣнныхъ кам-
няхъ и найти нѣкоторую точку опоры при распредѣ-
леніи ихъ по тѣмъ признакамъ, которые встрѣчаются
въ трудахъ восточныхъ и другихъ историковъ.
Камни въ чистомъ видѣ, обыкновенно, не имѣютъ
цвѣта. Цвѣтные-же камни свидѣтельствуютъ о .присут-
ствіи въ нихъ металлическихъ окисей—желѣза, мѣди,
марганца, хрома, никеля, иногда даже органическихъ
веществъ. Такъ напр. аметистъ есть кварцъ, окра-
шенный марганцовой окисью въ Фіолетовый цвѣтъ;
изумрудъ получаетъ свой цвѣтъ отъ хромовой окиси,
и пр. При опредѣленіи минераловъ цвѣтъ, самъ по се-
бѣ, признакъ весьма невѣрный. Другое дѣло, еслибъ
можно было съ точностью выразить словомъ тотъ от-
тѣнокъ цвѣта, который составляетъ неотъемлемую соб-
ственность минерала. Подъ словомъ зеленый мы не мо-
жемъ составить себѣ точнаго понятія о томъ, какой
оттѣнокъ зеленаго цвѣта имѣется въ виду въ данномъ
случаѣ: цвѣтъ-ли изумруда, берилла, хризолита, ма-
лахита и пр. Еслибъ можно было выразить словомъ
тотъ оттѣнокъ зеленаго цвѣта, который присущъ
только изумруду и никакому другому камню, тогда на-
званіе цвѣта могло бы еще имѣть значеніе при опре-
дѣленіи камней; но это не возможно, во первыхъ по бѣд-
ности человѣческаго языка, во вторыхъ по чрезвычай-
ному разнообразію малѣйшихъ оттѣнковъ извѣстнаго
цвѣта, встрѣчающихся въ природѣ. Но эта невозмож-
ность не останавливала людей попытаться взятымъ изъ
природы предметомъ, производящимъ почти одинако-
хтх
вое на глазъ впечатлѣніе, опредѣлять приблизительно
тотъ или другой оттѣнокъ отвлеченнаго цвѣта: напр.
для зеленаго цвѣта выраженія—Фисташковый, олив-
ковый, укропный и пр., для краснаго — розовый, ма-
линовый, кирпичный и пр.
Не слѣдуетъ выпускать изъ вида, что мы говоримъ
о цвѣтѣ единственно по отношенію къ драгоцѣннымъ
камнямъ, такъ какъ вся драгоцѣнность камня зави-
ситъ иногда только отъ извѣстнаго оттѣнка цвѣта: раз-
личны цѣны рубина и сапфира, берилла и изумруда,
.между разными оттѣнками тѣхъ же камней.
Для обозначенія степени цвѣта въ общежитіи при-
ставляютъ къ родовому названію цвѣта слова: темный,
свѣтлый, блѣдный, яркій и пр.
Чтобъ придать нѣкоторую точность опредѣленіямъ
качества цвѣтовъ и ихъ оттѣнковъ, слѣдуетъ обра-
титься къ тремъ основнымъ цвѣтамъ—красному, жел-
тому и синему. Между ними находятся цвѣта: оран-
жевый, фголегповый, зеленый. Прибавивъ къ нимъ два
основные цвѣта—черный и бѣлый и смѣсь ихъ, сѣрый,
получимъ девять главныхъ цвѣтовъ. Примѣшивая къ
нимъ въ различной степени родственные имъ цвѣта,
получимъ по каждому изъ главныхъ цвѣтовъ множе-
ство оттѣнковъ. Такихъ оттѣнковъ нашелъ и опредѣ-
лилъ Вернеръ 74, и насколько возможно Фиксировалъ
словомъ точное представленіе о томъ или другомъ от-
тѣнкѣ того или другаго цвѣта. См. К1н§е: Еііеізіеіп-
кппйе, 33—38. Чтобъ выразить извѣстный оттѣнокъ
обыкновенно берутъ предметъ всѣмъ извѣстный и со-
XX
храняющій постоянный цвѣтъ. Въ этомъ отношеніи
много грѣшитъ нашъ авторъ, какъ и другіе восточные
писатели, называя цвѣта по предметамъ, растеніямъ и
проч., не всѣмъ извѣстнымъ и существующимъ въ ка-
кой нибудь одной странѣ.
Такъ какъ цвѣтъ и другія качества, способныя плѣ-
нять зрѣніе, въ торговлѣ служили и часто служатъ
почти главными признаками при опредѣленіи камней,
то за рубинъ продаются нерѣдко не только камни изъ
породы корунда, но и другіе, лишь бы цвѣтъ ихъ
былъ красный въ соединеніи съ извѣстнымъ блескомъ
и прозрачностью, каковы спинель, гіацинтъ, гранатъ,
принадлежащіе къ совершенно различнымъ минераль-
нымъ породамъ.
Часто для болѣе точнаго обозначенія камня, къ на-
званію его приставляютъ имя страны, въ которой онъ
добывается, напр. бразильскій топазъ, цейлонскій ру-
бинъ. Эпитетъ восточный, означавшій первоначально
дѣйствительное мѣсторожденіе камня, вскорѣ получилъ
другое значеніе, а именно: превосходящій другіе кам-
ни того же названія всѣми цѣнными качествами. Впо-
слѣдствіи пошли еще далѣе: эпитетъ «восточный» стали
прилагать къ.камнямъ, которые вовсе не добываются
на востокѣ, — восточный опалъ (изъ Вейгріи), восточ-
ный изумрудъ (не корундъ изъ Перу) и пр. Къ этому
слѣдуетъ еще прибавить, что многіе драгоцѣнные кам-
ни въ торговлѣ носятъ названія отличныя отъ тѣхъ,
которыя приняты наукой. Такъ напр. хризобериллъ
называется восточнымъ хризолитомъ; зеленый корундъ
XXI
—восточнымъ изумрудомъ; Фіолетовый корундъ—во-
сточнымъ аметистомъ: обсидіанъ — исландскимъ ага-
томъ; лазурикъ — бухарскимъ или армянскимъ кам-
немъ и пр.
Въ Торговой Книгѣ (Зап. Отдѣл. Рус. и Слав. Арх.
Т. I, Спб4 1851, стр. 120), въ главѣ «о всякихъ каме-
ніяхъ», встрѣчаются слѣдующія названія драгоцѣнныхъ
камней: яхонтъ, лалъ, бечеты, заберзатъ, изумрудъ,
бирюза, вениса (г^элз&тъ?),достоканъ, вареникъ, баусъ,
баканъ, ящуръ. Первыя шесть названій восточнаго
происхожденія и значеніе ихъ для насъ ясно. Значеніе
и происхожденіе послѣднихъ пяти названій осталось
для меня непонятнымъ, не смотря на то, что я справ-
лялся гдѣ только могъ. Замѣчательно, что эти слова
проникли въ русскій языкъ, по всей вѣроятности, не
ранѣе XVI вѣка, погостили въ немъ до двухъ сотъ
лѣтъ, были въ свое время всѣмъ понятны, а послѣ
царствованія Петра-Великаго мало по малу вышли изъ
употребленія и наконецъ исчезли безслѣдно. Есть пред-
положеніе, что они итальянскаго происхожденія. Приз-
наться, я полѣнился искать ихъ въ коммерческомъ
итальянскомъ языкѣ Среднихъ вѣковъ.
Древніе раздѣляли драгоцѣнные камни на мужскіе
и женскіе. Первые отличались отъ послѣднихъ бдль-
шею яркостью цвѣтовъ и другими совершенствами.
Большая часть названій камней, существовавшихъ въ
древности, даже и тѣхъ, которые находились въ па-
нагіи еврейскаго первосвященника (разумѣемъ грече-
скій переводъ Библіи), сохранилась до нашего времени.
XXII
Эти названія, первоначально восточныя, принявъ на
всемірномъ рынкѣ греческія Формы, вытѣснили вскорѣ
изъ употребленія тѣ Формы, подъ которыми они яви-
лись въ первый разъ. Съ теченіемъ времени, въ раз-
личныхъ странахъ, особенно въ торговлѣ, подъ однимъ
тѣмъ же названіемъ стали разумѣть совершенно различ-
ные камни. Такъ, древніе подъ словомъ сапфиръ разу-
мѣли лазоревый камень; подъ названіемъ хризолита—
восточный топазъ (корундъ); подъ гіацинтомъ — сап-
фиръ и пр. Можно допустить въ видѣ предположенія
и такой случай, что рудники иныхъ драгоцѣнныхъ кам-
ней, вслѣдствіе разныхъ причинъ пришли въ забвеніе,
экземпляры этихъ рѣдкихъ камней исчезли до послѣд-
няго, а имена ихъ остались, имена извѣстныя съ са-
мыхъ древнихъ временъ. Могло случиться и то, что
рѣдкій и дорогой въ древности камень, исчезнувъ разъ
изъ обращенія, добывается въ настоящее время въ
большомъ количествѣ гдѣ нибудь на Уралѣ или въ Си-
бири, но никто и не подозрѣваетъ того, что онъ когда-то
былъ драгоцѣннымъ камнемъ. Поэтому, въ настоящее
время, чрезвычайно трудно отгадать, какой камень ра-
зумѣли въ иныхъ случаяхъ не только древніе, но и
позднѣйшіе европейскіе и восточные писатели, подъ
тѣмъ или другимъ названіемъ. Только съ конца прош-
лаго и съ начала нынѣшняго столѣтія начались точ-
ныя изслѣдованія въ минералогіи: исчезли приблизи-
тельныя описанія минераловъ, явилось стремленіе от-
личать существенное отъ случайнаго; были открыты
опредѣленные законы; Физическія свойства минераловъ
ххпі
стали изучать въ связи съ ихъ химическимъ составомъ.
Приложеніе математики преобразовало кристаллогра-
фію. Однимъ словомъ, возникла наука минералогіи, ко-
торая точнѣе опредѣлила камни и установила опредѣ-
ленныя названія. Впрочемъ, номенклатура и теперь са-
мая слабая сторона минералогіи. Она не плодъ посте-
пенно развивающейся общей мысли, а сборъ случай-
ныхъ именованій, большею частью не имѣющая ничего
общаго съ свойствами минераловъ. Такимъ образомъ
вся номенклатура минералогіи состоитъ приблизительно
изъ 20 названій, взятыхъ изъ миѳологіи греческой и
скандинавской; 330 минераловъ названы по именамъ
ученыхъ, покровителей науки и другихъ лицъ; 300 по
мѣстонахожденію; 120 по кристаллографическимъ и
другимъ отношеніямъ; 125 по цвѣту; 81 по твердости,
удѣльному вѣсу и другимъ Физическимъ свойствамъ;
180 по химическому составу; 111 совершенно случай-
ныхъ; 58 старыхъ названій, неизвѣстнаго происхож-
денія. ѵ. КоЪёІІ-. СгезсЬісЬіе сіег Міпегаі. МйпсЬеп,
1864. стр. 370 — 372.
Нѣтъ сомнѣнія, что многіе изъ камней, извѣстныхъ
нынѣ подъ названіемъ драгоцѣнныхъ, извѣстны были
въ глубокой древности, но раньше всѣхъ имена нѣко-
торыхъ изъ нихъ встрѣчаются въ священномъ писаніи,
признавая, что дошедшая до насъ редакція ІІ-й книги
Моисея современна законодателю. Въ книгѣ Исхода
XXVIII, 17 — 10 (мы имѣемъ въ виду греческій пе-
реводъ Библіи) исчисляются 12 камней, украшавшихъ
щитцы верхней ризы первосвященника, на которыхъ
XXIV
были вырѣзаны имена 12 колѣнъ израильскихъ. Вотъ
ихъ названія:
1. 2оір8юѵ В1Ы (Ойет), Сердоликъ ишр^пЧ,.
2. Тотеа&о? ГПВО (РіійаЬ), Топазъ «п«ушу/»»Ь.
3. ЗцарауЗо? Л/ЭТіД (Вагекеі), Изумрудъ
4. "АѵЗра^ (ЫорЬесИ), Рубинъ или Гранатъ 4шг-
5. 2атсфбіро$ т®в (Зарріг), Сапфиръ
6. Чаатк? нВф (ІазсЬреЬ), Ясписъ ^ши^и.
7. Ліуирюѵ в$5> (ЬезсЬеш), Гіацинтъ упХшуіГ
8. ’А/атт]? *□$ (ЗсЬеЬо), Агатъ
г9. ’АрібЗиато? Нй5пк (АсЫашаЬ), Аметистъ ипк-ілші^ 9
10. Хриабкйо? йі’Фпл (ТагзсЬізсЬ), Хризолитъ
пиі^ігші^у пиіііг^ш^.
11. Вт)рѵХХсоѵ Инй? (ЗсЬоЬат), Бериллъ
12. ’Оѵи//оѵ в5>іТ(ІаЬаІот), Ониксъ
•РШГ‘
Въ первомъ столбцѣ стоятъ камни въ томъ порядкѣ,
въ какомъ они встрѣчаются въ греческой Библіи; во
второмъ—еврейскія ихъ названія и транскрипція по Ро-
зенмюллеру (ВіЫізсЬе Хаіиг^езсЬісЫе, Ьеірг. 1830.
I, 28 — 44); въ третьемъ — нынѣшнія названія кам-
ней, соотвѣтствующія библейскимъ, по толкованію
большей части коментаторовъ. Армянскія названія —
большею частью транскрипція и переводы греческихъ
XXV
словъ, но съ нѣкоторыми варіантами въ разныхъ мѣ-
стахъ Библіи, что зависѣло отъ того, что отдѣльныя
книги армянской Библіи переведены’ отдѣльными ли-
цами, а не однимъ лицомъ.
Въ Индіи, этой первоначальной колыбели драгоцѣн-
ныхъ камней, они были, конечно, извѣстны въ глубо-
кой древности. О нихъ разсказываютъ намъ древнѣй-
шіе ихъ памятники. Въ гробницахъ египетскихъ, осо-
бенно въ Ѳивахъ, находятъ большое количество укра-
шеній изъ дорогихъ камней—агата, сердолика, ясписа,
изумруда, въ видѣ серегъ, скарабеевъ и другихъ аму-
летовъ. Финикіяне, вмѣстѣ съ янтаремъ, слоновою
костью, пурпуромъ и другими товарами, вѣроятно, до-
вольно рано завезли дорогіе камни въ Грецію, хотя въ
пѣсняхъ Гомера нѣтъ прямыхъ указаній на то, что
Грекамъ древнѣйшей эпохи были извѣстны дорогіе
камни. Достовѣрнѣе, что Греки познакомились съ ними
въ VII—VI вѣкахъ до Р. X. Геродотъ (III, 51) го-
воритъ уже о ювелирахъ и о знаменитомъ изумруд-
номъ перстнѣ Поликрата. Отъ Грековъ дошли до насъ
геммы и камеи, которые возбуждаютъ удивленіе со-
временниковъ и составляютъ лучшее украшеніе на-
шихъ музеевъ. Отъ V вѣка до Р. X. мы имѣемъ ди-
дактическое стихотвореніе о драгоцѣнныхъ камняхъ
(Айсиа)1), свидѣтельствующее о томъ, что самые кам-
п Вся эта поэма переведена на англійскій языкъ въ сти-
хахъ и помѣщена въ С. Ж. Кіпд’8: ТЬе ХаШгаІ Нізіогу
оГ Ргесіоиз яіопез, стр. 375—398.
XXVI
ни гораздо раньше были извѣстны Грекамъ. Онома-
критъ, какъ полагаютъ, написалъ, подъ именемъ Ор-
Фея, стихотвореніе о всѣхъ въ то время извѣстныхъ
камняхъ, при чемъ приписывалъ имъ чудесныя и таин-
ственныя свойства. Онъ смотритъ на нихъ не съ есте-
ственно-исторической точки зрѣнія: онъ видитъ въ
нихъ динамическія вещества, имѣющія таинственную
силу защищать, привлекать расположеніе; словомъ,
дорогіе камни въ его глазахъ — амулеты, талисманы.
Такъ, по его мнѣнію, божество не въ силахъ сопро-
тивляться просьбамъ человѣка, вошедшаго въ храмъ,
имѣя въ рукѣ блестящій и прозрачный горный хру-
сталь. Насъ, конечно, не должна удивлять вѣра въ та-
инственныя силы драгоцѣнныхъ камней въ V вѣкѣ до
Р. X., потому что она встрѣчается не только у всѣхъ
древнихъ народовъ Стараго и Новаго свѣта, но и въ
настоящее время между образованными націями, и не
только въ нисшихъ слояхъ народонаселенія, но и въ
средѣ высшихъ. Не говоримъ уже о мусульманскихъ
и другихъ народахъ Азіи и Африки. Извѣстно, что
императрица Евгенія никогда не носитъ опаловъ вслѣд-
ствіе повѣрья, что опалы приносятъ несчастіе тому
кто ихъ носитъ. Говорятъ, и Пушкинъ находилъ ка-
кое-то отношеніе своего таланта къ изумрудному
перстню, всегда бывшему у него на рукѣ. Онъ, ка-
жется, вѣрилъ, что не будь этого перстня, утраться
онъ какъ-нибудь, ослабѣлъ бы его чудный даръ поэ-
тическаго творчества. Въ послѣдніе часы своей жизни,
онъ снялъ съ своей руки этотъ, какъ онъ называлъ,
XXVII
«талисманъ» и отдалъ его Далю (см. Голосъ, 1873.
Марта 6). Извѣстно также, что на большей части тру-
повъ австрійскихъ солдатъ, павшихъ въ Богеміи въ
войнѣ 1866 г., находили амулеты.
Съ V вѣка свѣдѣнія о драгоцѣнныхъ камняхъ ста-
ли болѣе и болѣе распространяться между Греками.
Отъ Ѳеофраста, ученика Аристотеля, дошло до насъ
небольшое сочиненіе о драгоцѣнныхъ и полудрагоцѣн-
ныхъ камняхъ, извѣстныхъ древнимъ Грекамъ. У Стра-
бона, Діодора и особеннно у Діонисія Періегета, встрѣ-
чаются кое-какія свѣдѣнія о дорогихъ камняхъ: изум-
рудѣ, бериллѣ, рубинѣ, топазѣ, алмазѣ, ясписѣ, аме-
тистѣ и пр. Въ эпоху Александра-Великаго, въ осо-
бенности при его роскошныхъ преемникахъ, драго-
цѣнные камни, какъ въ торговлѣ, такъ и въ ис-
куствѣ, играютъ уже важную роль.
Вмѣстѣ съ сокровищами Азіи и Африки перешли
въ Римъ также драгоцѣнные камни, и во время импе-
раторовъ, граждане Рима довели роскошь въ употреб-
леніи дорогихъ камней до небывалыхъ размѣровъ. Не
только женщины носили платье покрытое изумрудами
и перлами огромной цѣны, но и мужчины украшали
ими свое оружіе, обувь, кубки, чаши и другую утварь.
Поэтому неудивительно, что Римляне имѣли о камняхъ
болѣе обширныя свѣдѣнія, чѣмъ ихъ предшественники.
Плиній ’’ ссылается на 12 писателей, бблыпею частью
Грековъ, изъ трудовъ которыхъ онъ извлекалъ свѣ-
Рііпі Зесшкіі Хаіигаіік Нізіогіае ЬіЬгі XXXII-XXXVII.
— ххѵш —
дѣнія для своего сочиненія о камняхъ. Начиная съ опи-
санія алмаза, который и тогда считался самымъ цѣн-
нымъ изъ произведеній природы, онъ переходитъ къ
перламъ, изумруду, бериллу, хризобериллу, опалу, сар-
дониксу, карбункулу и пр. Не смотря на многіе недо-
статки, басни, невѣрности, сочиненіе Плинія состав-
ляетъ лучшій источникъ, въ которомъ можно черпать
свѣдѣнія о взглядѣ древнихъ на драгоцѣнные камни.
Изъ позднѣйшихъ писателей назовемъ Епифанія
Саламинскаго (въ V вѣкѣ поР. X.), написавшаго трак-
татъ „О двѣнадцати камняхъ на ризѣ первосвящен-
ника“—Пгр'і тыѵ ф’ Хб^оѵ тыѵ оѵтыѵ той; о-тоХіо--
р.оі$ той ’Аарьіѵ; Исидора Севильскаго (630 поР.Х.),
который въ своемъ сочиненіи „Огі§іпе8“ трактуетъ о
драгоцѣнныхъ камняхъ, расположивъ ихъ по цвѣтамъ.
Въ XI столѣтіи написали свои трактаты объ этомъ же
предметѣ Пселлосъ, ученѣйшій Грекъ своего времени,
и епископъ Марбодъ 2). Оба они распространяются о
динамическихъ свойствахъ драгоцѣнныхъ камней. Со-
чиненія ихъ въ теченіе Среднихъ вѣковъ пользовались
большою извѣстностью, хотя въ научномъ отношеніи
они гораздо ниже книги Плинія.
Еще въ древности приписывали драгоцѣннымъ кам-
нямъ особенное вліяніе на судьбу и благоденствіе че-
ловѣка. Эти же камни весьма часто входили въ составъ
2) Марбодъ говоритъ въ своемъ предисловіи, что его Ьа-
рійагішп составленъ Еваксомъ, царемъ Аравіи, и поднесенъ
императору Тиверію.
XXIX
разныхъ лекарственныхъ приготовленій. При лече-
ніяхъ-же болѣзней нравственнаго и нервнаго харак-
тера, на которыя воображеніе имѣетъ сильное вліяніе,
драгоцѣнные камни играли важную роль. Объявляя
больному, что изумрудъ, повѣшенный у изголовья, раз-
гоняетъ ипохондрію, худые сны, утишаетъ біеніе серд-
ца, разсѣеваетъ тоску и пр., врачъ могъ разсчиты-
вать на полный успѣхъ, имѣя въ виду вѣру больнаго
въ дѣйствительность средства. Притомъ склонность
человѣка къ самообольщенію, когда случаи удачныхъ
леченій принимались въ расчетъ, а на неудачи не обра-
щали вниманія, поддерживала въ обществѣ вѣру въ
тайную силу дорогихъ камней. Но вѣра въ сверхъесте-
ственную ихъ силу, доходящая до крайней нелѣпости,
развилась въ Европѣ въ теченіе Среднихъ вѣковъ. То
было время странныхъ противуположностей и удиви-
тельныхъ противорѣчій въ жизни народовъ. Грубѣй-
шій произволъ господствовалъ въ кулачномъ правѣ, но
онъ волей неволей преклонялся передъ могуществомъ
высокой и невидимой идеи; смѣлыя и свободныя мысли
уживались съ самымъ грубымъ суевѣріемъ; общее во-
одушевленіе идеей шло рука объ руку съ крайними
заблужденіями человѣческаго духа... Въ эти-то вѣка
въ Европѣ вѣрили, что драгоцѣнные камни могутъ
сдѣлать человѣка невидимымъ, ограждать его отъ
злыхъ духовъ и отъ порчи; что они имѣютъ вліяніе на
здоровье, красоту, богатство, честь и счастіе; носили
ихъ какъ талисманы; приводили ихъ въ связь съ пла-
нетами и временами года, соображаясь съ мѣсяцами и
XXX
зодіакальными знаками. Приписывая камнямъ, укра-
шавшимъ щитцы на верхней ризѣ первосвященника,
сверхъестественное вліяніе на судьбу человѣка, каж-
дому изъ нихъ назначили опредѣленный мѣсяцъ, въ ко-
торомъ онъ являетъ особенную магическую или цѣлеб-
ную силу. Вошло въ обыкновеніе носить извѣстный
камень въ извѣстный мѣсяцъ, или перстень съ 12 кам-
нями въ теченіе цѣлаго года. Это обыкновеніе дошло,
впрочемъ, и до нашего времени. Вотъ какъ были рас-
предѣлены камни по мѣсяцамъ въ связи съ именами
12 колѣнъ израилевыхъ, иногда также съ именами
апостоловъ:
Январь, Гіацинтъ, Данъ, Симеонъ.
Февраль, Аметистъ, Гадъ, МатаФІя.
Мартъ, Ясписъ, Веніаминъ, Петръ.
Апрѣль, Сапфиръ, (Агатъ Маи’ (Изумрудъ, Исахаръ, Андрей.
НеФталимъ, Іоаннъ.
і Изумрудъ, Леви, Іаковъ.
ІЮНЬ’ (Халцедонъ,
Іюль, Ониксъ, Завулонъ, Филиппъ.
Августъ, Сердоликъ, Рувимъ, Варѳоломей.
Сентябрь, Хризолитъ, Асеръ, Матѳей.
Октябрь, Бериллъ, ІОСИФЪ, Ѳома.
Ноябрь, Топазъ, Симеонъ, Іаковъ младшій.
Декабрь. Рубинъ, Іуда, Ѳаддей или Па-
велъ.
У Мехитара Айриванкскаго (ХронограФ. Исторія
XXXI
стр. 327) имена камней и родовъ израильскихъ рас-
предѣлены нѣсколько иначе. Кромѣ того, въ его же
рукописи (въ Аз. Муз. рук. № 8, стр. 25) встрѣчается
таблица, изъ которой выпишемъ слѣдующее:
Леви, изумрудъ — имѣетъ силу предвидѣнія.
Симеонъ, топазъ — лекарство отъ болѣзни въ печени.
Рувимъ, сардъ — изгоняетъ злыхъ духовъ.
НеФталимъ, ясписъ — заставляетъ трепетать звѣрей.
Данъ, сапФиръ — лекарство отъ проказы и наростовъ.
Іуда, анѳраксъ — имѣетъ свойство предвидѣнія.
Исахаръ, аметистъ — имѣетъ власть надъ вѣтрами.
Асеръ, агатъ — лекарство противъ яда змѣй и скор-
піоновъ.
Гадъ, лигурій — помогаетъ при мукахъ женщинъ.
Завулонъ, хризолитъ — лекарство отъ болей въ же-
лудкѣ.
Іосифъ, бериллъ — полезенъ для женщинъ.
Веніаминъ, ониксъ — пріятенъ царямъ и царицамъ (?).
Мы привели эти извлеченія, чтобъ показать, что по-
добный взглядъ на камни существовалъ не въ одной
Европѣ, но и въ Азіи, покрайней мѣрѣ въ XIII вѣкѣ,
когда жилъ Мехитаръ. Въ Европѣ, еще въ концѣ
XVII столѣтія, распредѣляли металлы и камни по ихъ
свойствамъ: между солнцемъ, луной и планетами, въ
подчиненіи которымъ они будто бы находились, что
видно изъ РЬагшасореіа Мейісо-СЫтіса ѵоп ІоЬ.
ЗсЬгбйег (издававшаяся съ 1641 по 1685 годъ). Въ
ней говорится также, «что гіацинтъ имѣетъ силу укрѣп-
— XXXII ----
лять сердце, охранять отъ моровой язвы; сапфиръ
укрѣпляетъ зрѣніе, сердце, излечиваетъ раны, поле-
зенъ противъ лихорадки, меланхоліи и пр. См. Ег. ѵ.
КоЪеІІ: СезсЬісЫе йег Міпега1о§іе ѵоп 1650-^-1860,
МііпсЬеп, 1864, стр. 33 — 35.
Если мы обратимся на Востокъ, то замѣтимъ, что
въ то время, когда въ Европѣ смотрѣли на драгоцѣн-
ные камни лишь какъ на талисманы и лекарственныя
вещества, — на Востокѣ Персы, Арабы и другіе на-
роды, приписывая камнямъ тѣ же свойства, смотрѣли
на нихъ однако съ болѣе научной точки зрѣнія, и въ
своихъ трактатахъ располагали ихъ въ болѣе система-
тическомъ порядкѣ. Еще въ XI вѣкѣ они опредѣлили
различные породы камней, основываясь на удѣльномъ
ихъ вѣсѣ и на умѣніи обозначать различную степень
твердости въ то время, когда въ Европѣ естественныя
науки, въ томъ числѣ и минералогія, еще почти не су-
ществовали. Извѣстно, что въ Европѣ точное опредѣ-
леніе камней по ихъ удѣльному вѣсу и относительной
твердости возникло не раньше конца прошлаго и на-
чала настоящаго столѣтія, а химическое изслѣдованіе
состава камней — еще позже. См. Е. ѵ. КоЪеІІ: Сез-
сЬісЫе йег Мшегаіо^іе, МйпсЪеп, 1864.
Въ подтвержденіе сказаннаго выше, приведемъ изъ
восточныхъ писателей нѣсколько примѣровъ относи-
тельно опредѣленія удѣльнаго вѣса драгоцѣнныхъ кам-
ней. Въ таблицахъ ихъ встрѣчается опредѣленіе удѣль-
наго вѣса 50 веществъ, между которыми 9 металловъ,
10 драгоцѣнныхъ камней, 13 другихъ тѣлъ твердыхъ и
XXXIII
18 жидкихъ тѣлъ. Нельзя не удивляться точности ихъ
вычисленій, имѣя въ виду несовершенство ихъ инстру-
ментовъ, когда и въ наше время, при успѣхахъ меха-
ники, при усовершенствованныхъ инструментахъ, опре-
дѣленіе удѣльнаго вѣса составляетъ одну изъ деликат-
нѣйшихъ операцій въ Физикѣ Ч Въ сочиненіи Аль-Ха-
зина (ХП в.) 2) опредѣленъ удѣльный вѣсъ слѣдую-
щихъ драгоцѣнныхъ камней:
СапФиръ . . . 3,96 Лазурикъ . 2,69
Рубинъ . . . 3,85 Кораллъ . 2,56
Спинель . . . 3,58 Янтарь . 0,85
Изумрудъ .. .. .. . 2,75 Горный хрусталь.. . 2,50
Жемчугъ .. .. . . . 2,60 Сердоликъ . 2,56
Эта же таблица изъ «Воок о Г ѣЬе Ъаіапсе о Г \ѵі§-
дош», приведена въ часто цитуемомъ нами сочиненіи
«Еззаі зиг Іа тіпёгаіо^іе агаЬе», стр. 250 — 251, но
приписана не Аль-Хазину, а Абу-Рихану Алъбируни.
Въ ней однако сапФиру дается вѣсъ 3,97. Абу-Риханъ
п Въ опредѣленіи удѣльнаго вѣса камней, я нашелъ боль-
шое разногласіе между европейскими учеными. Напр. по ис-
точникамъ, которыми пользовался Клуге, удѣльный вѣсъ
рубина и сапфира = 4,6—4,8; у Клеманъ-Мюле, въ таб-
лицѣ разсмотренной М. Ватоиг, членомъ французской ака-
деміи, рубинъ = 4,02, а сапфиръ = 3,99; въ статьѣ
г. Ханыкова (по ЗсЬнЬагіЬ’з Заттіипц рЬувікаІіясЬег ТаЬеІ-
Іеп, Вегііп, 1849),рубинъ=3,99 и 4,28, сапфиръ=4,83.
Тоже самое относительно другихъ камней.
2) АІ-Кк&гѵпі’. Воок оііЬе Ваіапсе оГ УѴізйош, ап Ага-
Ьіс іѵогк оп Йіе іѵаіег-Ьакапсе, р. 82—85.
з
XXXIV
жилъ, какъ извѣстно, въ XI вѣкѣ. Въ статьѣ своей
«Нізіоіге паіигеііе сЬех Іез АгаЬез (<Тоигпа1 Азіаі.
1858, Т. XI, р. 379—406) г. Клеманъ- Мюле заим-
ствуетъ эти данныя не прямо изъ Албируни, а изъ из-
вѣстной книги Аини-Акбери «Учрежденія
Акбера», написанной въ XVI вѣкѣ.
Не мѣшаетъ намъ въ краткихъ словахъ познако-
миться со взглядомъ восточныхъ писателей на мине-
ралогію вообще и на образованіе драгоцѣнныхъ кам-
ней въ особенности, такъ какъ эти мнѣнія господству-
ютъ на Востокѣ и въ наше время. Къ тому же нашъ
авторъ писалъ также вполнѣ подчиняясь этому взгляду.
Эти свѣдѣнія мы извлекаемъ изъ приведеннаго выше
сочиненія Клемана-Мюле: Еззаі зцг Іа тінёг. и пр.
Драгоцѣнные камни имѣютъ тѣже начала (ргінсірез
ёіёшепіаіге), что и металлы. Но эти начала, вслѣдствіе
теплоты, сухости, холода, влажности и другихъ при-
чинъ, отклонились отъ первоначальнаго своего направ-
ленія и образовали драгоцѣнный камень вмѣсто
металла (_Дэ). Вотъ почему у нѣкоторыхъ арабскихъ
писателей драгоцѣнные камни классифицированы по
тѣмъ металламъ, къ образованію которыхъ стремился
ихъ первоначальный зародышъ.
Такимъ образомъ яхонтъ или корундъ, предназна-
ченный для образованія золота, вслѣдствіе вліянія слу-
чайныхъ причинъ въ почвѣ, пластѣ, благодаря дѣй-
ствію солнца, вліянію холода и теплоты, измѣнилъ сво-
ему предназначенію й вмѣсто золота образовалъ дра-
XXXV
гоцѣнный камень п. Далѣе, при преобладаніи теплоты
и сухости выступаетъ красный цвѣтъ, слѣдовательно
корундъ—рубинъ; меньше теплоты: камень получаетъ
жолтый цвѣтъ, слѣдовательно, восточный топазъ.
Если теплота умѣренная, яхонтъ вовсе не имѣетъ цвѣ-
та—бѣлый сапфиръ. Чрезмѣрная сухость при вліяніи
Впрочемъ Аль-Хазинъ (стр. 62 — 63) не раздѣляетъ
этого мнѣнія. Онъ говоритъ: \ѴЬеп іЬе соттоп реоріе Ьеаг
Ггот паіпгаі рЬіІозорЬегз іЬаі §о1й із ІЬе тозі едва! оГ Ьойіез,
апй ІЬе опе мѣісЬ Ьаз аііаіпей (о регГесііоп оГ таіпгііу, аі
іЬе §оа1 оГ сотріеіепезз, іп гезресі іо едиіІіЬгіит, іЬеу йгтіу
Ьеііеѵе іЬаі іі із зотеіЬіп§ ѵѵЬісЬ Ьаз §гайиа11у соте іо іЬаі
регіесііоп Ьу раззіп§ іЬгои^Ь іЬе Гогтз о! аіі (оіЬег теіаіііс)
Ьойіез, зо іЬаі ііз §о1й-паіиге іѵаз огі^іпаііу Іеай, аѣепѵагйз
Ьесате ііп, іЬеи Ьгазз, ІЬеп зііѵег, апй йпаііу геасЬей іЬе
регГесііоп оГ §о!й; поі кпо\ѵіп§ ІЬаі іііе паіпгаі рЬіІозорЬегз
теап, іп зауіп§ зо, опіу зотеіЬіп§ Ііке іѵЬаі іЬеу теап тѵЬеп
іЬеу зреак оГ тап апй аіігіЬиіе іо Ьіт а сотріеіепезз апй едиі-
ІіЬгіит іп паіиге аші сопзіііиііоп — поі іЬаі тап іѵаз опсе а
Ьиіі, апсі ѵѵаз сЬап§сй іпіо ап азз, апсі аЙепѵагйз іпіо а Ьогзе,
апй аГіег іЬаі іпіо ап аре (вотъ, поди!), апсі йпаііу Ьесате
тап. ТЬе соттоп реоріе Ьаѵе іЬе зате Гаізе поііоп, аізо, іп
ге^агсі іо іЬе зресіез оГ Ьуасіпііі (корундъ), апсі ргеіепсі ІЬаі
іі із ЙГ5І тѵЬііе, аГіепѵагйз Ьесотез Ыаск, іЬеп йизку, іЬеп
уеііоіѵ, апсі аі Іазі Ьесотез гей, іѵЬегеироп іі Ьаз геасЬес! рег-
Гесііоп; аІіЬои^Ь ІЬеу Ьаѵе поі зееп іЬезе зресіез (о^еіЬег іп
апу опе тіпе. Могеоѵег, іЬеу іта§іпе ІЬе гей ЬуасіпіЬ (ру-
бинъ) іо Ье регГесі іп іѵеі§Ы апй зресійс §гаѵііу, аз іЬеу
Ьаѵе Гоппй §о1й іо Ье; сѵЬегеаз хѵе Ьаѵе азсегіаіпей іЬаі іЬе
сеіезіісаі зресіез (сапфиръ) апй іЬе ѵѵЬііе ехсеей іЬе гей іп
§га ѵііу....
XXXVI ---
холода производитъ чорный цвѣтъ въ камняхъ. Сое-
диненіе условій, образующихъ цвѣта красный и чер-
ный, производитъ синій цвѣтъ — сапфиръ. Корундъ
(С^эЬ) есть родовое понятіе, подъ которое под-
ходятъ выше названные камни. Изумрудъ произо-
шелъ изъ элементовъ, предназначенныхъ образовать
яхонтъ; но случайныя вліянія мѣстности, темпе-
ратуры, солнца, вызвали зеленый цвѣтъ, соедине-
ніе различныхъ оттѣнковъ. Составъ берилла тотъ же
что у изумруда, только измѣненный вліяніемъ Физи-
ческихъ обстоятельствъ. Спинель, цирконъ, горный
хрусталь въ сущности тотъ же корундъ, но ослаблен-
ные присутствіемъ большей влажности. Въ такихъ же
отношеніяхъ къ корунду находятся: кошачій глазъ
(^) ^с), сердоликъ (^с), ониксъ (^3?) и ДР- Мѣдь
служитъ образовательнымъ элементомъ для бирюзы,
лазурика и малахита. Желѣзо содѣйствовало образо-
ванію магнита, аметиста, гематита. Серебро было
основнымъ началомъ для нефрита и ясписа, а сви-
нецъ основаніемъ для происхожденія обсидіана
Алмазъ также происходитъ отъ началъ золота. Къ не-
му же относится наждакъ. Безоаръ, какъ ископаемый
такъ и животный, совсѣмъ инаго происхожденія. Ко-
раллъ— морское растеніе, а талкъ падаетъ въ видѣ
росы или манны, и пр.
Къ сожалѣнію мы мало знакомы со взглядомъ Ки-
тайцевъ на этотъ предметъ. Я могу указать только на
статью Фицмайера (Ріштаіег, Веііга§е гиг СгезсЬісЬіе
--- XXXVII —
сіег Е(1еІ8Ісіііс ипсі йез Сгоійез), помѣщенную въ 8іі-
гипдзЬегісЫе Вѣнской Академіи, і. ЬѴІІІ, 1868,
Ьей I Ьіз III, стр. 181 —256. Впрочемъ, изъ нея
можно извлечь весьма мало, такъ какъ она говоритъ
не о самыхъ камняхъ, а о вещахъ, и даже построй-
кахъ, сдѣланныхъ изъ этихъ камней китайскими импе-
раторами. Кромѣ того, за исключеніемъ коралла, че-
репахи, раковинъ, янтаря, агата, лазурика, хрусталя,
остальныя названія намъ вовсе непонятны: драгоцѣн-
ные камни въ родѣ 8І-8І, Ѵй-кЫ, Ьап§-кап, Но-ізі,
Міп, Мб-пап, Меі-киеі и пр.
Въ статьѣ нашей кораллъ, жемчугъ, янтарь, безо-
аръ и др. весьма часто трактуются безразлично, какъ
камни. Самый характеръ нашей статьи дѣлаетъ по-
добныя отступленія отъ принятыхъ наукою положеній
неизбѣжными.
--- ХХХѴПІ —
СОЧИНЕНІЯ,
которыми я пользовался при составленіи
настоящей статьи.
1. Ог. 11. ВІиш, ТазсИепЪисІі йег Ейеізіеіпкипйе Гйг
Міпега1о§еп, Тескшкег, Кйпзііег иші ЬіеЫіа-
Ъег (Іег Ейеізіеіпе. 8Ші§агі. 1832.
2. К. Ё. КІи&е, НашІЬисІі (Іег Есіеізіеіпкшкіе Гиг Мі-
пега1о§еп, -Зіеіпзспеісіег шій Лиіѵеііеге. Ьеіргі§.
1860.
3. С. IV. Кін§. Тііе иаіигаі Нізіогу, апсіепі апй то-
йет, оГ ргесіоиз зіоиез апй §етз, апй о Г іііе
ргесіоиз теіаіз. Ьоийои. 1865.
4. И. ВаЬІОеІ, Тііе Віатопй аші оіііег ргесіоиз зіо-
пез. Тгаизіаіей Ъу <1. Зіеагпз, въ Ашшаі Верогі
оГ 1Ье ЗтШізоиіаи Лпзіііиііоп. р. 333 — 363.
ЛѴазЫп§Іои. 1871.
5. МиЬашшеЙ Веп*НаП8иг, Аизхи^е аиз йет регзі-
зсИеи ЛѴегке йаз Висіі йег Ейеі-
зіеіие, йЪегзеШ ѵоп Лоз. ѵ.Наттег. ВъЕиий-
§гиЪеи йез Огіеиіз, VI В. стр. 126 — 142.
XXXIX —
6. Сіёшепі-Мііііеі, Весііегскез зиг ГЫзѣоіге паіигеііе
еі Іарііузідие сЬег Іез АгаЬез. Лоигп. Азіаіідие,
V зёг. Т. XI, 1858, р. 379 —406.
7. Сіёшепі - МііПеІ/^Еззаі зиг Іа тіпёга1о§іе агаЪе.
Лоигп. Азіаіідие, VI зёг. Т. XI, 1868, р. 5 —
109 — 502.
8. IV. КІіаііІкоіГ, Апаіузіз апсі ехігасіз о! Воок оГіЬе
Ваіапсе оГЛѴізйот, ап агаЪіслѵогк оп Ніе лѵаіег-
Ъаіапсе, лѵгіШп Ъу АІ-кІіазіпі іп Йіе ІдѵеІГДі
сепіигу. Въ Лоигпаі оГ Йіе Атегісап Огіепіаі
Зосіеіу, VI Ѵоі. Ы. I. Хе\ѵНаѵеп, 1859. р. 1 —
128.
9. С. РІІІ1І 8еС11і1(1І, Хаіигаііз Нізіогіае ІіЪгі XXXII
—XXXVII, Ѵоі. V, НатЪигді еі СгоЙіае, 1851.
Весепзиіі Л. 8і11і§.
10. В. Еремѣева, Словари техническихъ терминовъ,
названій и выраженій, Французско-русскій и нѣ-
мецко-русскій. Спб. 1835 и 1839.
11. Л. В. ТаѵегіІІег, Ьез зіх ѵоуа§ез еп Тигдиіе, еп
Регзе еі аих Іпсіез. Рагіз. 1678.
12. СИеѵ. СЬагОІВ, Ѵоуа§ез еп Регзе еі аиігез Ііеих
сіе ГОгіепІ. Атзіегсіат. 17с 5; и другія.
Словари: Вуллерса, Казимірскаго, Ганджери, Буда-
гова и др.
Іп Ьипіеп Віійегп ѵепі§ КІагЬеіі,
Ѵіеі ІггіЬит ипй еіп ГйпксЬеп ѴаЬгЬеіІ. ..
«Раизі:».
О названіяхъ драгоцѣнныхъ камней, и объ ихъ
свойствахъ, врачебныхъ и симпатическихъ.
1. Алмазъ1’ ш^іГши (алмасъ), ^111, І)іатапі.
а. (Лигронъ 2) т. е.) Алмазъ бываетъ двухъ родовъ-
старый и новый. Старый сортъ лучшій: онъ ѣстъ и
рѣжетъ всѣ камни, а самъ не рѣжется, и подобно яхонту
и гіацинту (сейланъ?) въ огнѣ не обращается въ из-
весть. Если разбить его на мелкіе или крупные кус-
ки, то эти куски непремѣнно будутъ или треугольные,
или четыреугольные, или шестиугольные съ острою
вершиной и острыми боками 3). Его раздробляютъ съ
помощью свинца слѣдующимъ образомъ: распластавъ
свинецъ въ листъ, кладутъ въ него алмазъ, и обвер-
нувъ его этимъ листомъ, ставятъ на желѣзную нако-
вальню (°“рАь) и начинаютъ желѣзнымъ молотомъ уда-
рять въ свинецъ, въ которомъ находится алмазъ
Отъ этихъ ударовъ алмазъ крошится, но остается въ
свинцовомъ листѣ и не разлетается въ разныя сторо-
ны, такъ какъ тягучесть 5) (мягкость) свинца не по-
і
2
зволяетъ ему разбрасываться. Освободивъ отъ свинца
раздробленный алмазъ, употребляютъ его въ дѣло.
Въ случаѣ недостатка въ свинцѣ, алмазъ кладется въ
воскъ и обвертывается бумагой въ 12 слоевъ, послѣ
чего ударами молотка раздробляютъ его. Чтобъ до-
стать въ чистотѣ и безъ потери крошенный алмазъ,
всю эту массу бросаютъ въ горячую воду: воскъ та-
етъ, бумага всплываетъ на поверхность воды, а раз-
дробленый алмазъ садится на дно сосуда. Доставъ его
оттуда, толкутъ въ стальной алмазной ступкѣ, и уже
послѣ того употребляютъ въ дѣло. Этимъ толчонымъ
алмазомъ ювелиры шлифуютъ дорогіе и
крупные алмазы. Имѣть при себѣ алмазъ — прино-
сить счастіе.
Въ «Книгѣ Свойствъ» говорится, что изъ двухъ
воюющихъ сторонъ, побѣдительницею выйдетъ та, ко-
торая владѣетъ болѣе тяжеловѣснымъ алмазомъ 6).
Правда ли это — про то знаетъ Богъ. Женщина, при
тяжелыхъ родахъ, легко разрѣшается отъ бремени,
если привязать къ ея рукѣ алмазъ. Такое же свойство
имѣетъ магнитъ (іаЛ1Г^.шЛлЛ1Г^.Ігіу если родиль-
ница держитъ его въ лѣвой рукѣ. Это испытано много
разъ.
Ь. Алмазы бываютъ 12 сортовъ и добываются въ
двухъ мѣстахъ; лучшіе въ Темной Странѣ (упі.[пілПир
Говорятъ, когда Александръ отправился въ
Темную Страну, то у подошвы одной горы, подкова
его лошади стукнула (г/т"*-?) обо что-то. Онъ спро-
3
силъ: что это такое? Мудрецы, бывшіе при немъ,
сказали: это алмазъ, который происходитъ отъ росы
небесной, и потому Аджемы (Персы) называютъ его
худай (о*Іи.і) т. е. божественнымъ. Далѣе, они раз-
сказали Александру: за этой горой есть песчаная
равнина, полная алмазовъ, но ненаселенная никѣмъ
кромѣ птицъ. Александру захотѣлось имѣть этихъ ал-
мазовъ. На это мудрецы ему сказали: «пусть нѣсколь-
ко всадниковъ взберутся на вершину горы, взявъ съ со-
бою нѣсколько труповъ животныхъ, которые они должны
сбросить въ долину. Въ той долинѣ живетъ много огром-
ныхъ птицъ, которыя съ жадностью бросятся на мерт-
вечину, а алмазы между тѣмъ пристанутъ къ трупамъ.
Когда, такимъ образомъ, птицы, захвативъ куски тру-
повъ, взлетятъ на горы, чтобъ спокойно пожрать ихъ,
пусть всадники спугнутъ этихъ птицъ: птицы улетятъ,
а приставшіе къ трупамъ алмазы останутся ’)». Такъ
было сдѣлано, и добыто много алмазовъ. Эти ал-
мазы цѣнятся дорого. Съ тѣхъ поръ людской ноги не
было въ томъ краю, и всѣ существующіе въ настоя-
щее время старые алмазы происходятъ оттуда.
Говорятъ, въ Индіи алмазы цѣнятся высоко; но
не во всѣхъ странахъ ювелиры цѣнятъ ихъ одинаково
дорого. Тѣ алмазы, которые бывали въ огнѣ, лучше
новыхъ. У алмаза шесть сторонъ — грань):
какъ его ни повернуть, всегда видны три стороны.
Ювелиры говорятъ, что алмазы не бываютъ тяжелѣе
11 каратовъ 8). Это неправда: бываютъ они въ 20 и
30 каратовъ, но ювелиры не видали старыхъ алма-
і*
4
зовъ. Новые алмазы добываются въ Гуджератѣ, Де-
канѣ, Калбаргѣ, между Магура, Дели, Беджанагара
и Джанпура. Они бываютъ вѣсомъ отъ 30 до 40 ка-
ратовъ, и находятся въ землѣ. Люди роютъ глубоко и
достаютъ ихъ изъ трещинъ. Вѣсъ въ 5 пшеничныхъ
зеренъ называется манджали (иМ*) 91.
Алмазы бываютъ 7 цвѣтовъ: леденцоваго, оливко-
ваго, Фисташковаго, хрустальнаго, желтаго, красна-
го, чернаго. Дороже всѣхъ цвѣта леденцовый и хру-
стальный. За ними слѣдуютъ: оливковый и Фисташко-
вый. Остальные цвѣта уступаютъ этимъ.
Каратъ алмаза вѣситъ 5 пшеничныхъ зеренъ. Алмазъ
называется царемъ всѣхъ драгоцѣнныхъ камней. Въ
Калбаргѣ можно купить двухъ-каратный алмазъ цвѣ-
та леденцоваго или хрустальнаго, прекрасной воды и
безъ пятенъ, за 2 Флорина и можно продать его Фран-
камъ за 40 Флориновъ, а на охотника
еще дороже. Кромѣ Франковъ никто не умѣетъ
сверлить алмазъ послѣ шлифовки. Шлифованный
алмазъ въ 4 карата слѣдуетъ продавать за 10,000
отмани. Франки въ Алеппо говорятъ: хотя алмазъ
есть царь всѣхъ драгоцѣнныхъ камней, но безъ
шлифовки никуда не годится, потому что въ сыромъ
видѣ въ немъ бываютъ примѣси, которыхъ часто нельзя
замѣтить до шлифовки.
Что касается свойствъ алмаза, то онъ сгоняетъ съ
лица пестрый цвѣтъ (&иишиЯид?). Носящій алмазъ
бываетъ угоденъ царямъ; слова его уважаются; зла
не боится; не будетъ страдать болью желудка и бо-
лѣзнью (?); не теряетъ памяти и всегда
бываетъ веселъ. Если алмазъ истолочь на камнѣ въ
порошокъ и дать человѣку принять внутрь, то онъ по-
добно яду причинитъ ему смерть.
Примѣчанія
1) Названіе алмазъ ^ІІІ, полагаютъ, происходитъ отъ
слова аЗар.а; — неодолимый, которымъ Греки хотѣли
выразить высшую степень его твердости. Но можно пола-
гать также, что греческое названіе произошло отъ древне-
восточнаго названія, которое сохранилось въ арабской фор-
мѣ. Мы не можетъ согласиться съ Розенмюллеромъ (ВіЬ-
ІівсЬ. №аіпг§. 45), чтобы слово алмазъ было арабскаго про-
исхожденія, т. е. та$ съ членомъ аі, какъ потому
что алмазъ не добывался въ Аравіи, такъ и потому что тор-
говое значеніе Арабовъ въ древности было не такъ велико,
и слѣд. ихъ названіе не могло распространиться путемъ тор-
говли.
У нашего автора встрѣчается еще другая форма этого
слова: алмастъ, тоже что и алмазъ, но у Тей-
фаши (Евваі 8пг Іа тіпёг. агаЬе. 75) С—111, аіта&і —
камень, .который во всѣхъ отношеніяхъ сходенъ съ изу-
мрудомъ. >-Алмазъ — самый дорогой и самый рѣдкій изъ
минераловъ. Уголь — одна изъ самыхъ обыкновенныхъ ве-
щей, находится въ землѣ въ большомъ количествѣ и за-
нимаетъ собою неизмѣримыя пространства. Алмазъ вѣ-
сомъ въ 25-ти-франковую монету, т. е. въ 125 каратовъ,
чистой воды, стоитъ до четырехъ милліоновъ франковъ,
а уголь тогоже вѣса не стоитъ почти ничего; а между
тѣмъ алмазъ и уголь одно и тоже, или точнѣе: алмазъ есть
кристализованный уголь. Алмазъ состоитъ изъ чистаго угле-
— 6 —
рода и, какъ въ настоящее время извѣстно, при извѣстной
температурѣ окончательно сгараетъ, не оставляя по себѣ
никакихъ остатковъ. Твердость его—10, а удѣльный вѣсъ
= 3,4 — 3,6. Несмотря на необыкновенную твердость
алмаза, его можно истолочь въ стальной ступкѣ. Древнимъ,
какъ и въ средніе вѣка, неизвѣстно было искуство гранить
алмазъ, который, по ихъ мнѣнію, не могъ быть разбитъ да-
же молотомъ на наковальнѣ. Только въ половинѣ XV вѣка
Людвигъ фанъ Беркенъ открылъ искуство придавать алмазу
правильную грань и шлифовать его посредстромъ другаго ал-
маза и алмазнаго порошка. Только съ этого времени стало
возможно придавать алмазу тѣ формы, которыя извѣстны
подъ названіями: бриліанта, розы, таФелыптейна и пр. Не
смотря на то, что алмазъ при граненіи теряетъ почти поло-
вину своего вѣса въ сыромъ видѣ, цѣна его отъ этого не
уменьшается, а увеличивается. Относительно того что ал-
мазы, по увѣренію нашего автора, достигаютъ вѣса только
30 — 40 каратовъ, слѣдуетъ полагать, что онъ имѣлъ въ
виду торговлю, въ которой и въ наше время рѣдко попада-
ются алмазы выше этого вѣса. Не мѣшаетъ привести имена
и вѣсъ крупныхъ алмазовъ, извѣстныхъ въ настоящее время:
4. Алмазъ Раджи Маттанскаго, на островѣ Борнео, вѣ-
ситъ 367 каратовъ. 2. Куіинуръ, собственность англій-
ской короны, какъ алмазъ вѣсилъ 4 86’/16 каратовъ, гране-
ный въ формѣ бриліанта — только 4 06% карат* 3. Ам-
стердамскій, въ скиптрѣ Русскаго Императора — 4 94%
карат. 4. Шахъ, также собственность Русскаго Импера-
тора, поднесенный принцемъ Хозревъ-Мирзой, вѣситъ 86
каратовъ. 5. Питъ или Регентъ, собственность француз-
ской короны, вѣситъ 4 36% карат. 6. Тосканскій, чуть-
чуть желтоватый, принадлежитъ Австрійскому Императору,
вѣситъ і39У2 каратовъ. 7. Санси—53% карата. Всѣ эти
алмазы добыты въ Остъ-Индіи. Изъ Бразильскихъ извѣстны:
8. Южная звѣзда, первоначально вѣсившая 254 карата,
7
нынѣ въ формѣ брилліанта граненая имѣетъ только 125
каратовъ, слѣдовательно утратила при шлифовкѣ болѣе по-
ловины своего вѣса. 9. Алмазъ португальской короны —
138% каратовъ. Извѣстный алмазъ Браганца, найденный
въ Бразиліи и находящійся нынѣ въ Португаліи, должно
быть бѣлый топазъ превосходной воды. Говорятъ онъ вѣ-
ситъ 1680 каратовъ или 12% унцевъ. Изъ цвѣтныхъ ал-
мазовъ назовемъ голубой алмазъ члена англійскаго парла-
мента Гопе, въ 44% карата. Болѣе подробныя свѣдѣнія
можно найти у Кіиде въ НапбЬ. бег Ебекіеіикшібе, 238
— 256.
Хотя алмазы обыкновенно прозрачны и безцвѣтны, однако
попадаются экземпляры болѣе или менѣе слабо окрашенные
въ цвѣта: желтый, зеленый, красноватый, голубой; встрѣ-
чаются также черные алмазы почти не прозрачные. Черные
алмазы съ острова Борнео царапаютъ бѣлые алмазы. Кіиде.
НапбЬисІі сіег Ебеізіеіпкишіе.
2) Автору непремѣнно хотѣлось пріурочить библейскія на-
званія къ камнямъ своего времени, но неудачно. Всѣ по-
добныя неудачныя отожествленія автора мы ставимъ въ
скобкахъ.
з) ‘№гРІ,гі —
4) Бенъ-Мансуръ (132) говоритъ: АиГ беп АтЬоя хег-
ЬгісЬі <іег Віатапі ипіег <1еп Наттег пісМ, зопбегп йгіп§і
еЬег іп <іеп АтЬоя еіп. Бт йепзеІЬеп хи Ьгесііеп, 1е§1 тап ііт
хдгізсЬеп Віеу, ипб ясіііа^і тіі бет 8сЫа§е1 аиі бая Віеу,
®о ег бапп хегЬгісЫ. Апбеге ит^еЬеп іЬп зіаіі Віеу’з тіі
Нагх осіег тіі ХѴасЬз .. Іп Ішііеп тсо ег аизяегогйепОісЬ §е-
зисііі тѵігб, хѵаг біе АияіиЬг беззеІЬеп еЬебет ѵегЬоіеп. См.
также: М. Сіётепі-Миііеі, Езяаі зиг Іа тіпёг. р. 131.
5) Въ текстѣ соб. сырость.
6) Извѣстно, какъ это повѣрье оправдалось на Карлѣ Смѣ-
ломъ, который въ походахъ бралъ съ собой всѣ свои дра-
гоцѣнности. особенно алмазы, вѣроятно полагаясь на таин-
8
ствѳнную силу этихъ блестящихъ камней — предохранять
не только отъ болѣзни, но и отъ ранъ. Въ несчастной битвѣ
при Нанси, онъ носилъ на себѣ тотъ алмазъ, который те-
перь носитъ имя «Саней», вѣситъ 53% карата и оцѣненъ въ
1 милліонъ франковъ. Одинъ швейцарскій солдатъ снялъ съ
убитаго герцога этотъ алмазъ и продалъ за безцѣнокъ одно-
му швейцарскому монаху.
7) У Марка Поло (III, сар. XIX) встрѣчается разсказъ о
добычѣ алмазовъ въ царствѣ Мутфили. Въ горахъ этого цар-
ства добываются алмазы. Во время зимнихъ дождей вода по-
токами льется съ горъ и скалъ въ долину. По прекращеніи
дождей люди выходятъ на поиски алмазовъ и находятъ ихъ
въ большомъ количествѣ въ ложбинахъ рѣкъ и потоковъ. . .
Въ этихъ горахъ, прорѣзанныхъ глубокими долинами и уще-
ліями, живетъ множество самыхъ ядовитыхъ змѣй, а рядомъ
съ ними бѣлые орлы, которые питаются змѣями. Люди, вы-
ходящіе на поиски алмазовъ, запасаются кусками мяса, ко-
торые они бросаютъ въ эти ущелія. Орлы бросаются на эти
куски и уносятъ ихъ на вершины скалъ съ цѣлью пожрать.
Въ это время люди спугиваютъ ихъ и на оставленныхъ кус-
кахъ мяса находятъ много приставшихъ къ нимъ алмазовъ.
Другіе отправляются прямо къ гнѣздамъ орловъ, въ пометѣ
которыхъ находятъ большое количество алмазовъ. См. ТЬе
Воок о( вег Магсо Роіо, Ьу .Іиіе Ѵоі. II. р. 295 — 298.
Эта же ходячая на востокѣ сказка о добываніи алмазовъ раз-
сказана подробно въ собраніи арабскихъ сказокъ 1001 ночи;
см. 77 ночь — разсказъ Синдбада - мореходца о приключе-
ніяхъ его 2-го путешествія, въ Таияепй ипй еіпе ХасЫ,
ВеиіясЬ ѵоп Мах НаЬісЫ, Гг. ѵоп «Іег На^еп иші Сагі 8сЬа11,
Вгевіаи. II ВапйсЬ. 8. 17 5, 176. Но раньше всѣхъ эту
сказку приводитъ Геродотъ (III, СХІ), говоря впрочемъ не
объ алмазѣ, а о добываніи корицы Арабами. Точно такой же
разсказъ сообщается въ Азбуковникѣ (Сказ. Русск. народа.
II, 161) только не объ алмазѣ, а объ іакинфть.
9
8) Каратъ, (хератюѵ, сагоиЬе) равняется 4 гра-
намъ, или 42 зернамъ.
9) Названіе и значеніе этого вѣса я нашелъ у Тавернье
(II р. 369): піапдеііп = 4% сіе сагаі, с. а. 4. 7 §гаіпз.
Въ Голкондѣ и въ Визапурѣ тап§е!іп = 4% карата, а
въ Гоа—только 6 гранамъ.
2. Яхонтъ1’ (яхутъ), КиЬіз, Рубинъ;
(кайцъ).
а. Яхонтъ2) имѣетъ свойство утолять жажду, если
его положить въ ротъ 3’. Если яхонтъ бросить въ рас-
топленное золото, то онъ не только не сгараетъ, но
не теряетъ даже ни своего цвѣта, ни блеска. Гово-
рятъ, что носящій на себѣ яхонтъ бываетъ пріятенъ
людямъ, и что этотъ камень предохраняетъ отъ по-
слѣдствій удара.
Ъ. Каратъ яхонта вѣситъ 4 пшеничныхъ зерна.
Яхонтъ добывается въ двухъ мѣстахъ4’. Старый сортъ
добывается на Цейлонѣ островѣ
имѣющемъ 4 Фарсанга ширины и 400 Фарсанговъ
длины 5). На немъ есть гора, называемая Саландиръ-
даги 6), на которую Адамъ вступилъ по выходѣ изъ
Рая. Вслѣдствіе этого, говорятъ, и произошли яхон-
ты, которые нигдѣ болѣе не родятся. Яхонты быва-
ютъ 4-хъ главныхъ цвѣтовъ: краснаго, синяго, жол-
таго и бѣлаго ”.
10
Красный (собств. восточный яхонтъ, рубинъ, піЬіа)
имѣетъ 7 оттѣнковъ: пурпуровый —
собств. морской), гранатовый, красно-сиреневый
осадочный (тп^.риі(, ^^р?), винный, уксусный,
(восточный аметистъ), (балхи? Ъаіаіз?)
Синій (восточный сапфиръ) бываетъ 5 оттѣнковъ:
голубаго небеснаго, цвѣта индиго, приближающагося къ
зеленому (сине-фіолетоваго, темно-синяго, оливко-
ваго 8)).
Желтый (восточный топазъ) имѣетъ 4 оттѣнка:
восковой, померанцовый, соломенный, хрустальный 9).
Этихъ послѣднихъ добывается много, но они не такъ
дорого цѣнятся, потому что еще молоды и не успѣли
дозрѣть 10).
Пурпуровый п) рубинъ хорошей воды, въ 20 пол-
ныхъ каратовъ ([йшіГшіГ ш/шрЪу стоитъ 2000 Флори-
новъ. Они попадаются только на Цейлонѣ; даже въ
Хорасанѣ ихъ нѣтъ.
Яхонты синяго цвѣта (сапфиры) оттѣнковъ небес-
наго и павлиннаго (Р[<’ тауси) особенно высоко
цѣнятся въ Индіи, гдѣ жители носятъ ихъ на поя-
сахъ (Рш^шЬш — сіп§и!ит зегісит Ѵиіі.).
Желтые-же имѣютъ ходъ въ Ширванѣ иіи (?)•
Они очень хороши, но ихъ весьма трудно распознавать,
такъ какъ Франки чрезвычайно искусно умѣютъ под-
крашивать въ этотъ цвѣтъ обыкновенный горный
хрусталь, и только хорошій знатокъ съумѣетъ отли-
чить настоящій желтый яхонтъ отъ поддѣльнаго.
Говорятъ, что въ кошачьемъ глазѣ попадается яхонтъ
11
своего рода, а въ тирмилѣ (? — красно-зе-
ленаго цвѣта. Говорятъ также, что и бериллъ
^шръ происходитъ отъ яхонта 12).
Яхонтъ добывается въ мѣстахъ влажныхъ. Для
этого роютъ довольно глубоко въ песчаномъ мѣстѣ.
Иногда выходитъ много камня, бѣлаго и зеленаго, по-
крытаго блестящими какъ огонь жилками. Ихъ про-
мываютъ и отъ зеленаго цвѣта камней, кажется, что
отовсюду течетъ вода 13>. Цѣна этимъ камнямъ ЗОО
Флориновъ. Тѣ камни которые добываются внѣ
п*-?) цейлонскаго рудника, не имѣютъ особенной
цѣны. Они стоютъ въ Арабистанѣ всего 10 Флори-
новъ. Новые рудники яхонта находятся въ заливахъ
на берегу Бенгальскаго моря и на островѣ Банкокѣ.
Здѣсь добывается хорошій яхонтъ зеленаго (восточ-
ный изумрудъ) и гранатоваго цвѣтовъ, но онъ быва-
етъ мягокъ и не выдерживаетъ огня. Цейлонскій
яхонтъ въ этомъ отношеніи гораздо выше его 14).
Франки не обращаютъ вниманія на твердость и мяг-
кость камней: лишь бы цвѣтъ ихъ былъ хорошъ. Если
яхонтъ имѣетъ гранатовый цвѣтъ и хорошую воду,
они уже не смотрятъ на то что онъ мягокъ, и да-
ютъ хорошую цѣну.
12 —
Примѣчанія
1) Яхонтами или рубинами принято называть соб-
ственно камни краснаго цвѣта изъ породы корунда; а синіе
камни той же породы называются сапфирами. Удѣльный
вѣсъ корунда = 4,06— 4,08; твердость—9. Удѣльный
вѣсъ мы привели по Ьадѵгепя 8ті(Ь (К1и§е, 260). Г. Да-
муръ, членъ Французской Академіи, даетъ сапфиру 3,99, а
рубину 4,02 удѣльнаго вѣса. Еяяаі яиг Іа тіпёг. Аг. 261. Бы-
ваютъ и другія разновидности корунда, которыя въ торговлѣ но-
сятъ названія восточныхъ топазовъ, изумрудовъ, гіацинтовъ,
аметистовъ и пр., между тѣмъ какъ это камни совершенно
различныхъ породъ; напр. топазъ, желтоватый, золотистаго
цвѣта, прозрачный камень, твердость = 8, удѣльный вѣсъ
= 3,4 — 3,6; изумрудъ темнозеленаго цвѣта, прозрач-
ный камень, твердость = 7,5 — 8, удѣльный вѣсъ =
2,67 — 2,78; аметистъ изъ породы кварца, твердость
= 7, удѣльный вѣсъ = 2,65 — 2,78 и пр. См. Кіиде,
НапйЬ. 260.
Даже самый восточный рубинъ — корундъ слѣдуетъ
отличать отъ рубиновъ богемскаго, бразильскаго, Ъаіаія и
другихъ, принадлежащихъ къ породѣ кварца, топаза, спи-
неля. Лучшіе рубины и сапфиры добываются въ Бирман-
ской имперіи, къ юговостоку отъ Авы, на островѣ Цейлонѣ,
въ Бадахшанѣ и въ др. мѣстахъ.
Въ старинныхъ русскихъ рукописяхъ рубинъ, сапфиръ и
восточный топазъ изъ породы корунда, подведены также
какъ и на Востокѣ, подъ общее названіе яхонта: яхонты
червчатые, лазоревые, желтые. Въ древней Россіи умѣ-
ли также опредѣлять камни по ихъ твердости. Въ Торговой
Книгѣ предписывается: «Пытати яхонтъ съ яхонтомъ. А по-
падетъ купити каменье, и ты яхонтъ пытай яхонтовою тре-
скою. А камень яхонтъ всякимъ цвѣтомъ одна крѣпость; а
— 13
будетъ не иметъ коего яхонтовая треска, то яхонтъ; а коего
хотя мало яхонтовая треска иметъ, то не яхонтъ — досто-
канъ или слуда. А сверхъ своей попытки никому не вѣрьте».
Савваитова'. Опис. Стар. Царск. Утвар., въ Зап. Имп. Арх.
Общ. 1865, т. XI, стр. 452. Относительно того, что всѣ
разновидности корунда носятъ на Востокѣ названіе яхонта,
говоритъ также Тавернье (II, 573): Пя арреііепі гиЬія еп се
ра'ія-іа Іоиіея Іея аиігея ріеггея бе соиіеиг’ еі іія пе Іея ёіяНп-
§епі дие раг Іа соиіеиг тёте. Аіпяі (Іапя 1е Іапда^е бе Ре§и
1е яарріііге еяі ип гиЬія Ыеи, ГатеШіяІе ип гиЬія ѵіоіеі, Іа
іораяе ип гиЬія ]аипе еі аіпяі бея аиігея ріеггея. См. также:
Роспись что послѣ Никона осталось всякой казны, въ Зап.
Отд. Рус. и Слав. Арх.; Т. II, стр. 611—613.
Рубинъ во всѣ времена считался на Востокѣ самымъ до-
рогимъ камнемъ. Но и на Западѣ онъ цѣнился не менѣе.
Веіпегі сообщаетъ, что Бенвенуто Челлини въ одномъ изъ
своихъ трактатовъ говоритъ, что рубинъ, достигшій высшаго
совершенства и въ одинъ каратъ вѣсомъ, стоитъ 800 экю,
тогда какъ алмазъ того же вѣса и при тѣхъ же условіяхъ
не стоитъ болѣе 100 экю.
2) Въ текстѣ: ^иуА собств. искра,
уголекъ, есть тотъ библейскій камень, которому соотвѣтству-
ютъ въ другихъ языкахъ: андраксъ, аѵЗра^, сагЬипсиІия,
КагГипкеІ, означающіе также горящій уголекъ. Подъ сло-
вомъ карбункулъ (по фр. еясагЬоисІе) древніе разумѣли такъ
много различныхъ драгоцѣнныхъ камней краснаго цвѣта,
преимущественно рубинъ и гранатъ, что это названіе утра-
тило наконецъ всякое опредѣленное значеніе. См. Кіпц: Тііе
Маіпг. Ніяі' р. 144— 152. Нѣтъ сомнѣнія что персид-
ское якутъ армянское яхутъ, и русское
яхонтъ одного происхожденія съ греческимъ иахіѵ'іо; и ла-
тинскимъ ІіуасіпІІшз, отъ которыхъ армянское какіпік
но въ настоящее время гіацинтомъ принято назы-
14
вать не яхонтъ, а другой камень изъ породы циркона, о ко-
торомъ см. ниже.
3) УѴЬеп риі іп Іііе шоиіЬ, іі із соійег іЬап оіЬег зіопез,
говоритъ Солинъ, въ переводѣ Кинга, о гіацинтѣ, подъ ко-
торымъ онъ, какъ вообще древніе, подразумѣвалъ сапфиръ
или рубинъ. См. ТЬе паіпгаі. Ьізіогу аГ ргесіопз зіопез, еіс.
р. 195. Замѣчательная холодность сапфира дала поводъ, въ
средніе вѣка, приписывать ему свойство охлаждать страсти,
и слѣдовательно его могли носить священники и всѣ лица
посвятившія себя цѣломудрію, іЬій. 201. Тоже говоритъ
Бенъ-Мансуръ, стр. 130: Іакпі ізі іт Мппйе кпЫ; йег йа-
кпі егзсЬеіпі іт Гепег дгеізз, шій егіап^і, іѵепп ег апз йет-
зеІЬеп депоттеп хѵігй, іѵіейег зеіпе ѵогіде ГагЬе.
Подъ вліяніемъ сильной теплоты яхонтъ не плавится, но
временно измѣняетъ цвѣтъ: при охлажденіи онъ сначала бы-
ваетъ безцвѣтенъ, терев-ъ нѣкоторое время дѣлается зеле-
нымъ, наконецъ получаетъ свой красный цвѣтъ. Синій сап-
фиръ въ теплотѣ теряетъ свой цвѣтъ и въ этомъ видѣ блес-
комъ своимъ болѣе всѣхъ камней подходитъ подъ шлифо-
ванный алмазъ. По увѣренію Тейфаши, огонь не имѣетъ ни-
какого вліянія на яхонтъ и не обращаетъ его въ известь.
Еззаі зпг Іа тіпёг. 46.
4) Въ текстѣ не совсѣмъ ясно: рір11-;] {,ршэ — изъ
двухъ веществъ. Ниже объ изумрудахъ говорится —
— тоже самое.
5) ПоТейфаши, Цейлонъ имѣетъ въ длину 60 парасангъ
и столькоже въ ширину; Іос. сіі. .
6) Слѣдуетъ читать: Серандибъ какъ называ-
ютъ Цейлонъ Абуль-феда и Едриси. Они говорятъ также о
горѣ Рахунъ , на которую спустился Адамъ, по вы-
ходѣ изъ Рая. Это, по всей вѣроятности, Ріс й’Айат новѣй-
шихъ писателей.
7) У Тейфаши р. 32, яхонты раздѣляются также на эти
главные 4 цвѣта.
15
8) Послѣднихъ трехъ оттѣнковъ не доставало въ текстѣ.
4ы прибавили ихъ изъ Тейфаши, съ которымъ нашъ авторъ
вполнѣ согласенъ на счетъ оттѣнковъ сапфира. См.стр. 37.
9) О бѣломъ яхонтѣ авторъ забылъ упомянуть. Это такъ
называемый бѣлый сапфиръ.
10) Чтобы понять выраженіе: не успѣли дозрѣть, слѣ-
дуетъ имѣть въ виду что на Востокѣ, особенно въ Индіи,
жители полагаютъ, что цвѣтные камни зрѣютъ въ землѣ;
что они сначала бываютъ безцвѣтны и незрѣлы; позже по-
лучаютъ постепенно цвѣта желтый, зеленый, синій, и на-
конецъ — красный — высшую степень зрѣлости.
11) Въ текстѣ І^шр.Г^рЪ, т. е. красный
морскаго цвѣта. Здѣсь слово морской имѣетъ, по всей
вѣроятности, смыслъ греческаго ^акокт-
ааГо?, ригрпгепя. Нѣсколько ниже павлиннымъ мы назвали
тотъ цвѣтъ, который въ текстѣ названъ тауси (вѣроятно отъ
павлинъ), и который въ древнихъ русскихъ рукопи-
сяхъ называется таусиннымъ.
12) Все это мѣсто весьма не ясно и переведено наугадъ.
14) Все описаніе до'быванін яхонта неясно; переданъ воз-
можный смыслъ. Справиться въ текстѣ, приложенномъ въ
концѣ статьи.
14) Настоящій рубинъ не теряетъ своего блеска ни при
дневномъ, вн при ночномъ освѣщеніи. Чтобъ усилить игру
рубина, Бабине (351) совѣтуетъ направить на него крас-
ный лучъ спектра, такъ чтобъ другіе лучи на него не падали.
Этимъ можно испытать также чистоту цвѣта камня: подъ
всѣми другими лучами онъ дѣлаетса чорнымъ. Точно также
можно поступать съ камнями другихъ цвѣтовъ, пропуская на
вихъ только лучи соотвѣтственныхъ цвѣтовъ спектра.
16
3. Цирконъ или Гіацинтъ. -Ігл^ (сейланъ).
Хігкоп, Нуасіпіке, ш № іиЬ (кагкекап-)
а. (Сардіонъ т. е.) Сейланъ п, имѣетъ свойство оста-
навливать кровотеченіе изъ носу или изъ другаго мѣ-
ста, лишь бы рана была произведена не камнемъ и не
желѣзомъ. Онъ, подобно яхонту, въ огнѣ не горитъ и
не теряетъ ни цвѣта, ни блеска. Есть также жолтый
сейланъ, т. е. тила (золотой, д. б. хризолитъ), назы-
ваемый пиджади и топазъ.
Примѣчаніе
]) Здѣсь, какъ и въ другихъ мѣстахъ, авторъ силится
библейскія названія пріурочить къ камнямъ извѣстнымъ въ
его время, и также неудачно. Названіе сейланъ указыва-
етъ собственно на мѣсторожденіе камня на островѣ Цейлонѣ
Цейлонитомъ называется въ настоящее время
другой камень, именно спинель, о которомъ мы говоримъ
ниже. Здѣсь авторъ имѣетъ въ виду, по всей вѣроятности,
благородный цирконъ или гіацинтъ, богатѣйшіе рудники ко-
тораго находятся не далеко отъ Матуры на Цейлонѣ. Гіа-
цинтъ, прозрачный камень съ двойнымъ преломленіемъ свѣта,
твердость — 7,5, удѣльный вѣсъ = 4,4 — 4,7, не пла-
вится передъ паяльною трубкою. Жители Цейлона продаютъ
желтыя разновидности циркона за топазъ, красные
гіацинты за обыкновенные рубины, зеленые за турмалины,
и пр. Цирконъ отличается отъ граната большимъ блескомъ
и вѣсомъ. См. Кіиуе: НашіЬисЬ. еіс. я. 292 — 299.
СІётепі-МиІІеі полагаетъ, что восточные писатели, подъ
17
названіемъ разумѣютъ гіацинтъ; но это слово озна-
чаетъ фіолетовый, по Вуллерсу, соіог ѵіоіасеиз; слѣдо-
вательно подъ этимъ названіемъ скорѣе можно разумѣть
аметистъ, другое названіе котораго есть Мы пола-
гаемъ, что гіацинтъ есть по арм. слово
которое г. Клеманъ-Мюле переводитъ черезъ аметистъ.
См. Евваі 8пг Іа тіпёг. 55. Встрѣчаемое въ текстѣ пиджади
есть (беджади), гранатъ, о которомъ нашъ авторъ
отдѣльно не говоритъ. Въ Торговой книгѣ: бечеты. «А бе-
четы за лалъ не купите; а бечета знати: къ свѣту въ немъ
какъ пузырки». См. Савваитова: Опис. Стар. Царск. Утв.
453.
Камня съ названіемъ сейланъ мы не нашли не только у
Бенъ-Мансура и Тейфаши, но также ни въ одномъ лексиконѣ.
4. Хризолитъ, (воскекаръ)'. тила
Сйгузоііійе.
а. Хризолитъ п или тила имѣетъ то свойство, что
тонкая тряпка, въ которую онъ завернутъ, не сго-
раетъ, если положатъ на нее горящій уголь. Носящій
на себѣ хризолитъ огражденъ отъ испуга ночью, отъ
худыхъ сновъ, и, съ помощью Божіей, спасется отъ
грозящей опасности.
Примѣчаніе
1) Армянское иЦіЦ, пи^^шр, какъ и греческое
Яриао'Хсоо? означаетъ золотой камень. Арабское зна-
читъ также золото. Въ настоящее время хризолитомъ на-
2
18 —
зывается оливковаго цвѣта драгоцѣнный камень, твердость
котораго = 6,5 — 7, а удѣльный вѣсъ = 3,3 — 3,5
съ двойнымъ преломленіейъ лучей. Онъ добывается въПегу,
на Цейлонѣ, въ Бразиліи и въ нѣкоторыхъ другихъ мѣстахъ.
Нельзя рѣшить, о какомъ камнѣ говоритъ авторъ, такъ какъ
въ разныя времена разные жолтые камни понимались подъ
этимъ названіемъ. Плиній (ХХХѴП, IX, 42) подъ хризоли-
томъ разумѣетъ восточный топазъ, или желтый корундъ. Ав-
торъ не даетъ намъ никакихъ признаковъ судить о какомъ
камнѣ онъ говоритъ, Что же касается до несгараемости тряп-
ки, въ которую завернутъ камень, то объ этомъ мнимомъ
свойствѣ говорится и у другихъ древнихъ авторовъ только не
относительно хризолита, а гіацинта. Такъ, Епифаній, епи-
скопъ Саламинскій (400 по Р. X.), въ своемъ «Трактатѣ
о 12 камняхъ на ризѣ Первосвященника», разбирая 5 родовъ
гіацинта, говоритъ, что всѣ сорта этого камня владѣютъ свой-
ствомъ не только не горѣть въ огнѣ, но и гасить огонь, бу-
дучи въ него брошены, и даже дѣлать несгараемымъ холстъ,
въ который они завернуты. См. Кіпд\ Тйе Хаіпг. Ніяіогу
еіс. р. 197—198. Подъ словомъ гіацинтъ разумѣли въ то
время, какъ извѣстно, сапфиръ или синій корундъ, а восточ-
ный топазъ Плинія, какъ мы видѣли выше, есть желтый
корундъ.
Точно тоже говорится объ іакинфѣ въ Азбуковникѣ
(Сказ. Русск. Народ.; Ц, 161—162): «иматьже каменіе
дѣйство: намещемо на угліе горяще, само неврежается, уг-
лія же погашаетъ. Но вземъ кто камень той и обвивъ пла-
щаницею держитъ надъ угліями, то самъ отъ огня сожжетъ
руку, плащаница же безъ вреда пребываетъ. Глаголютъ бо
яко рождающимъ женамъ на потребу есть».
19 —
5. Спинѳль, Лалъ, ил<_тш^ (сутанъ)
3»], , йріпеііе.
а. (Аметистъ т. е.) Лалъ п подобно яхонту имѣетъ
то свойство, что утоляетъ жажду, какъ только его по-
ложатъ въ ротъ. Если истолочь его и подмѣшать въ
лекарственную кашку2) ^^лл), то онъ дѣлаетъ
человѣка веселымъ, удаляетъ отъ него тоску и заботы.
Примѣшанный къ мази и приложенный къ глазамъ,
лалъ укрѣпляетъ зрѣніе и дѣлаетъ человѣка дально-
зоркимъ.
Ъ. Знай, что въ прежнее время не было лаловъ. Въ
дни царя Джемшида случилось страшное землетрясеніе,
при чемъ погибло много людей. Отъ этого колебанія
въ Балашханѣ развалилась одна высокая гора, и въ
ней показались лалы. Лучшіе лалы, которые нынѣ
встрѣчаются у людей, происходятъ оттуда и нѣтъ ихъ
въ другомъ мѣстѣ. Они показываются одинъ только
разъ каждыя триста лѣтъ.
Лалы бываютъ 7-ми цвѣтовъ: краснаго3) ( ши^)пьп-^
гранатоваго, огненнаго, уксуснаго, виннаго,
скорпіоннаго, гороховаго. Лалъ въ 11 полныхъ кара-
товъ, стоитъ 40 Флориновъ. Но если найдется кусокъ
въ 3 — 4 карата, краснаго цвѣта, хорошей воды, то
каждый каратъ стоитъ 5 Флориновъ. Цвѣта гранато-
вый, огненный и гороховый стоятъ половину противъ
краснаго.
Природа лала тепла и суха. Мудрецы говорятъ, что
О*
— 20 —
ношеніе лала предохраняетъ отъ всѣхъ болѣзней, отъ
боли въ поясницѣ; ограждаетъ человѣка отъ ху-
дыхъ сновъ и отъ бѣсовъ. Носящій лалъ бываетъ прі-
ятенъ людямъ. При дѣтяхъ его не слѣдуетъ держать.
Принятый въ лекарственной кашкѣ, онъ веселитъ че-
ловѣка, придаетъ лицу румяный цвѣтъ, поддерживаетъ
ЖеЛуДОКЪ ВЪ ПОРЯДКѢ (іПшту циЛид?).
Примѣчанія
1) Аметистъ не есть лалъ. Авторъ въ описаніи имѣетъ
въ виду лалъ т. е. спинель, а аметистъ онъ взялъ изъ Биб-
ліи, желая дать лалу болѣе научное имя. Аметистъ по пер-
сидски называется — йІатаві, откуда и явилось у
автора сказаніе о Джемшидѣ. Относительно землетрясенія
говоритъ также Бенъ-Мансуръ, стр. 133: 2нг 7еі( дез СЬаІі-
рЬаІя дег АЬЬаяідеп ЬогяІхиСЬаЙап (ІигсЬ ЕгдЬеЬеп еіп Вег^,
тѵотап деп яо^епаппіеп Баа! ВесІавсЬсйап’я ѵоп еіпет лѵсія-
веп йіеіпе аія МиИег шп^еЬеп Гапсі. Вег Бааі Ьаі веіпеп 2и-
патеп (ЬаІсЬавсЬ, гиЬів Ьаіаів) ѵоп ВедасЬвсЬап, пісйі
воѵоЫ тѵеіі ег сіогіеп §е§гаЬеп аів ѵегкаиЙ ѵѵігсі. Вообще всѣ
писатели, описывая Бадахшанъ, говоритъ о богатыхъ спине-
левыхъ рудникахъ этой страны. Магсо Роіо (I, 152) также
говоритъ о рудникахъ розовой спинели (Ваіавсі, Ваіаяяі) въ
горѣ бу^Ьіпап, въ Бадахшанѣ. Въ Воок оГ іЬе Ваіапсе оГ \Ѵія-
йот, авторъ которой, Ал-Хазини, жилъ въ XII вѣкѣ, также
говорится о томъ, что послѣ извѣстнаго землетрясенія въ
Бадахшанѣ, въ трещинахъ и щеляхъ горъ стали добывать
камни, похожіе на красные яхонты. «Гонги. оГ Атегісап
Огіепі. Зосіеіу. ѵоі. VI. 1859, р. 61.
Спинель подъ именемъ лала былъ извѣстенъ также въ
Россіи въ XVII вѣкѣ. Въ рукописяхъ говорится также о ки-
21
тайскихъ лалахъ: «да на колпакѣ жъ и на отворотѣхъ 7 ла-
ловъ китайскихъ» Опис. Стар. Царск. Утв. 353, Въ Торго-
вой книгѣ (Зап. Отдѣл. Рус. и Слав, Археолог., Т. I, стр.
121): «Купити лалъ добраго цвѣта въ ползолотника вѣсомъ
въ 2 и въ 3 и 4 рубли.., А лалы знать при вареникѣ-.
коли треска не обѣливаетъ его, то лалъ. И берегитесь того,
чтобы вамъ венисы за лалъ не продали; а вениса камень
красенъ, а цвѣтъ жидокъ у него».
Спинель прозрачный, цвѣтной драгоцѣнный камень; твер-
дость какъ у топаза = 8; удѣльный вѣсъ = 3,5— 3,8.
Въ огнѣ не измѣняется и не плавится, но при охлажденіи
сначала теряетъ свой цвѣтъ, но тотчасъ же дѣлается снова
краснымъ, и въ этомъ отношеніи отличаетсн отъ рубина, ко-
торый при охлажденіи изъ безцвѣтнаго дѣлается зеленымъ и
послѣ уже получаетъ свой красный цвѣтъ. Лучшіе спинели
добываются въ Остъ-Индіи, въ Бирманской имперіи, на ос-
тровѣ Цейлонѣ, въ Бадахшанѣ и въ нѣкоторыхъ мѣстахъ Ев-
ропы и Америки. Спинель ближе другихъ камней подходитъ
къ рубину и въ торговлѣ весьма часто носитъ названіе ру-
бина. Лучшіе сорта: гпЬія-яріпеІІе, гпЬія-ЬаІаія, аітапсііпе,
гнЬісеПе, цонііе Ле яапц, яріпеііе-ѵінаі^ге. За рубинъ-спи-
нель въ 5—7 каратовъ, хорошей воды, платитъ въ Парижѣ
отъ 1000 до 1100 фр. Въ инвентарѣ французскихъ корон-
ныхъ сокровищъ 1791 года, 1 рубинъ-спипель въ 5612/іе
каратовъ былъ оцѣненъ въ 50,000 фр.; въ 314/16 карат.—
въ 300 фр.; 1 рубинъ-ЬаІаія въ 8 каратовъ—въ 600 фр.
и пр.
2) Оуу** еіесінагішп. УКазимир. рЗІе тёйісіпаіе; ёіес-
(паіге; сопГіІнгея. Родъ лекарственнаго экстракта.
3) Арабскіе писатели насчитываютъ пять сортовъ спи-
неля: скорпіоннаіо цвѣта (^□^яіі), огненнаго
гранатоваго (^ЬЛ), ніазаки > Цвѣтъ слабѣе
предъидущаго), и желтаго. Еэяаі япг Іа тіпёг., р. 111.
22
6. Изумрудъ п, і>/рп>-[ит (земрухтъ),
Ешегаийе, 8тага§й.
а. Если передъ змѣей подержать изумрудъ (дач/А-
шДЬ?)2), то изъ глазъ ея польется вода и она ослѣпнетъ.
Многіе очевидцы по опыту подтверждаютъ этотъ Фактъ.
Для укрѣпленія зрѣнія (свѣта глазъ) растираютъ хо-
рошенько изумрудъ на порфирѣ и смѣшавъ его съ са-
франомъ прикладываютъ къ глазамъ. Къ тому, кто
носитъ на себѣ или на пальцѣ изумрудъ, не приближа-
ются вредные и ядовитые гады. Говорятъ также, что
этотъ камень полезенъ отъ кроваваго поноса и отъ чор~
наго кагиля, отъ котораго нѣтъ спасенія человѣку. Это
испытано.
Ъ. Изумрудъ продается по ратлямъ8) іД>);
три пшеничныхъ зерна составляютъ ратль. Знай, что до
1500 года изумрудъ добывался только въ двухъ мѣ-
стахъ. Рудники (стараго изумруда) находятся недалеко
отъ Египта 4). Этого изумруда за Флоринъ (?) можно
было купить 516 ратлей. Изумрудъ же, который
нынѣ въ рукахъ людей, добывается только въ Фран-
гистанѣ-, и нигдѣ въ другомъ мѣстѣ его нѣтъ. Онъ бы-
ваетъ трехъ цвѣтовъ: укропнаго ^),
базиликоваго ^1$^) и шпинатнаго
О-*Ох
Послѣдніе два цвѣта цѣнятся не особенно вы-
соко; но мисхалъ укропнаго продается въ Индіи за
200 Флориновъ. Гранатовый 5) ( ВЪ
той же цѣнѣ.
— 23
Говорятъ, что характеръ изумруда холоденъ и сухъ.
Другіе говорятъ, что онъ предохраняетъ отъ глаз-
ныхъ болѣзней, отъ куриной слѣпоты, укрѣпляетъ зрѣ-
ніе и дѣлаетъ человѣка, носящаго его, долголѣтнимъ.
Говорятъ также, что изумрудъ — дѣйствительнѣйшее
изъ всѣхъ противоядій. Если человѣку, принявшему
ядъ, дать два карата изумруда гранатоваго цвѣта съ
верблюжьимъ молокомъ, то онъ съ помощью Бога спа-
сется: у него выгонитъ ядъ съ испариной. Если подер-
жать изумрудъ передъ лицомъ змѣи, то глаза ея ослѣп-
нутъ (раздерутся). Чтобъ исцѣлить человѣка ужален-
наго змѣей или скорпіономъ, слѣдуетъ смѣшать изум-
рудъ съ розовой водой, заговаривать и прикладывать
къ ранкѣ. Носящій этотъ камень освобождается также
отъ тоски и ипохондріи.
Примѣчанія
1) Изумрудъ есть собственно разновидность берилла; твер-
дость — 7,э — 8, удѣльный вѣсъ. — 2,67 — 2.76. Онъ
былъ извѣстенъ древнимъ: въ развалинахъ Рима, Помпеи,
Геркуланума и въ гробницахъ египетскихъ находятъ укра-
шенія изъ этого минерала. Плиній (ХХХѴП весі. 17) гово-
ритъ: егиипіиг сігса Соріоп оррійшп ТЬеЬаісіів соІІіЬив ехса-
ѵаіів. Французъ СаіІІаий, отправленный египетскимъ пашей,
открылъ древніе рудники изумруда въ горахъ Забара, къ югу
отъ Коссеира, па берегу Аравійскаго залива. На всемірной
парижской выставкѣ 4 867 г. между превосходными изумру-
дами изъ Новой Гренады, красовались также прекрасные эк-
земпляры египетскаго изумруда изъ открытыхъ г. Саіііаид
— 24 —
рудниковъ; см. Аияіапсі, 1869, стр. 431. Въ древности
изумрудъ былъ чрезвычайно рѣдокъ. Еще Тавернье (II, 375)
и Шарденъ (ПІ, 31 —32) не вѣрили существованію изум-
рудовыхъ рудниковъ на востокѣ. Они просто полагали, что
изумруды идутъ на азіатскіе рынки изъ Новаго Свѣта черезъ
Филиппинскіе острова. Хотя Шардену говорили, что лучшіе
изумруды получаются изъ Египта, а потому называются Хет~
гоий тет, Азѵапі (отъ города Азѵап, древняя 8уепа), онъ
однако недопускалъ этого факта, зная, что египетскіе руд-
ники съ давнихъ поръ не разработывались.
Въ Торговой книгѣ говорится о поддѣлкахъ изумруда: «По-
чали нынѣ въ изумрудный цвѣтъ дѣлати достаканы лжи-
вые, и говорятъ свинцомъ поддѣлываютъ стекло. И вамъ изу-
мрудъ пытати изумрудовою трескою: и будетъ не иметъ его
треска, ино то прямой изумрудъ, а иметъ треска, ино то
поддѣльное стекло. Въ изумрудѣ дорогомъ, что въ зеркалѣ
видъ человѣка».
Подъ словомъ аріарауЗо; древніе часто разумѣли: зеле-
ный порфиръ, малахитъ, хризопрасъ и пр. Только съ откры-
тіемъ Америки стали чаще попадаться прекрасные экзем-
пляры чистѣйшаго изумруда въ Перу и въ Новой Гренадѣ.
Въ 1830 г. открыты изумруды также на Уралѣ. Въ сред-
ніе вѣка приписывали изумрудамъ разныя магическія и вра-
чебныя стойства: они укрѣпляли зрѣніе, предохраняли отъ
вліянія демоновъ, поддерживали цѣломудріе, останавливали
кровотеченіе, исцѣляли ядовитыя раны и пр. см. Кіиде:
НапсІЬ. 316. Въ статьѣ Сіётепі-Мпііеі, стр. 78: Ье» Ага-
Ьез еі Іея апсіепз еп §ёпёга! опі аІІгіЬпё сіе ^гапсіез ргоргіё-
іёз іпёдісаіез а Гёіпегаиёе, зигіоиі а Гётегаиёе ѵегІ-шоисЬе,
диі а саизе сіе за пиапсе риге ГогІіПе Іа ѵие; ргіяе еп роисіге
а ипе сегіаіпе сіозе, еііе езі ип сопіге-роізоп ейісасе. С’езі
зигіоиі зиг 1а ѵірёге дие сеііе ётегаисіе а^іі аѵес ёпег^іе.
ІЧоп зеиіешепі еііе Іа Гаіі Гиіге, таіз еііе реиі Гаіге зогііг зез
зез уеих сіе Іеигз саѵііёз. Исидоръ Севильскій, восхваляя зе-
— 25
леный цвѣтъ изумруда, говоритъ, что граненіе его состав-
ляетъ пріятное отдохновеніе для глазъ ювелировъ; а Псел-
лосъ прибавляетъ, что изумрудъ приложенный къ тѣлу, ис-
цѣляетъ проказу, а выпитый съ водой, останавливаетъ кро-
вотеченіе.
2) м. б. отъ ііо — опускать голову; — съ
опущенной головой.
И .Ох
3) Ратль, У Казимирскаго; Ііѵге; роі(1я, цпі ѵагіе
зеіоп 1е рауя; т/2 тапп ^л. Болѣе точное значеніе его, какъ
вѣса для драгоцѣнныхъ камней, встрѣчается у Тавернье (П,
363): гаіія еві 7/8 бе сагаі, оп 3% §гаіп8.
4) Въ текстѣ ЛидшЛиЛ—близъ Мидіи. Я читаю
ЛиЛ — близъ Египта, такъ какъ въ Старомъ Свѣтѣ изу-
мрудъ добывался преимущественно въ Египтѣ. Слѣдующее
предложеніе въ текстѣ также не ясно.
5) Неизвѣстно, какой оттѣнокъ имѣлъ въ виду авторъ подъ
выраженіемъ: гранатовый, гатапі. Это послѣднее выра-
женіе употребляется обыкновенно объ оттѣнкѣ краснаго цвѣ-
та, но не зеленаго, какъ здѣсь. Тейфаши приводитъ четыре
главныхъ оттѣнка изумрудоваго цвѣта, но между ними ни
одинъ не намекаетъ на гранатовый цвѣтъ. Еяяаі зиг Іа
тіпёг. 66.
7. Бериллъ, (забарджатъ)
Адна тагіпа. Вегуіі.
(Ясписъ т. е.) Забарджатъ 1}, желтовато-зеленаго
цвѣта, имѣетъ свойство укрѣплять зрѣніе, если долго
на него смотрѣть. Онъ полезенъ противъ проказы; а
26
истолченный въ порошокъ и введенный въ глазъ, унич-
тожаетъ глазную чесотку.
Примѣчаніе
1) Забарджатъ вовсе не ясписъ, а благородный бе-
риллъ, камень одной породы съ изумрудомъ, твердость —
7,5 — 8, удѣльный вѣсъ=2,67 — 2,76. Онъ добы-
вается во многихъ мѣстахъ Европы, Азіи и Америки, но бу-
дучи блѣдно-зеленаго цвѣта и не имѣя особаго блеска цѣ-
нится гораздо ниже изумруда. Хорошіе отшлифованные бра-
зильскіе бериллы продаются отъ 400 до 500 фр. за унцъ.
Въ старинныхъ русскихъ рукописяхъ — заберзатъ: «А
камень заберзатъ (дешевъ и) дорого его не купятъ». См.
Опис. Стар. Царск. Утв. въ Зап. Имп. Арх. Общ. т. XI,
стр. 453.
Европейское названіе берилла заимствовано изъ грече-
скаго но неизвѣстно какого происхожденія, хотя
многіе думаютъ, что персидское — билоръ, булуръ—
горный хрусталь, перешедшее въ арабское съ значе-
ніемъ берилла, могло дать происхожденіе греческому назва-
нію камня.
Въ Азбуковникѣ, напечат. въ Сказ. Русск. Народа. II,
стр. 17: «Белиръ, камень вериллосъ, весьма драгъ»...
8. Кошачій глазъ, у^у^ррурр’ айн-ул-іурръ,
^*с, Оеіі сіе СЬаС
(Агатъ т. е.) Айн-ул~іурръ п имѣетъ всѣ (магическія)
свойства яхонта. Носящій его не подвергается проказѣ,
— 27
чесоткѣ и подобнымъ болѣзнямъ; имущество и благо-
состояніе его не оскудѣваютъ; самъ онъ и слова его
пріятны людямъ. Носить его полезно также для уве-
личенія благоразумія. Владѣющій этимъ камнемъ мо-
жетъ пить вино, сколько ему угодно, разумъ никогда
не покинетъ его. Говорятъ,—но я этому не вѣрю,—
будто вино есть молоко льва (еіс). Кто пьетъ его съ
жадностью, тотъ лишается славы, ума и имущества.
Примѣчаніе
•1) Айн-ул-гурръ вовсе не есть агатъ, какъ увѣряетъ нашъ
авторъ, а какъ самое названіе на арабскомъ языкѣ ясно ука-
зываетъ—кошачій глазъ, камень изъ породы кварца, твер-
дость=7, удѣльный вѣсъ=2,6. Его обыкновенно шлифу-
ютъ еп саЪосЬоп, и въ этомъ видѣ онъ особенно блеститъ
тѣмъ свѣтомъ, который напоминаетъ блескъ кошачьяго глаза.
Лучшіе камни привозятся изъ Малабара и Цейлона. Цейлон-
скіе камни, величиною въ обыкновенный орѣхъ, на самомъ
мѣстѣ продаются за 40 — 50 голландскихъ флориновъ.
См. Кіиде-. НапйЬпсЬ <1ег Ейеіяіеіпк я. 382. Этотъ камень
особенно дорого цѣнится въ Индіи. Одинъ житель Газны, го-
воритъ Тейфаши, разсказывалъ мнѣ, что въ его присутствіи
одинъ такой камень былъ проданъ за 700 динаровъ, т. е.
за 10,087 фр. Сіетепі МиІІеС. Еяяаі яиг Іа тіпёгаі. р. 513.
Легко можетъ быть, что авторъ разумѣетъ здѣсь также
аметистъ изъ породы кварцевъ, такъ какъ онъ приписы-
ваетъ ему свойство охранять человѣка отъ опьяненія: ар.е-
— неопьяняющій. Мы уже говорили выше, что аме-
тистъ по персидски называется ддатазі.
28
Этотъ камень Вуллеръ описываетъ слѣдующимъ
образомъ: §етта ѵіііогія депегія, соіогія саегпіеі іп гпЬгпт
ѵег§епіІ8. ѴігііИет та§ісатпоп іпеЬгіапШ іПі ігіЬпшіі, аі диія
ех росніо, цпосіехііас §етта.сопГес(пт еяі, ѵіппт Ьапгііеіс.
Въ словарѣ П. Берынды: «Амеѳисъ, камень дорогій, яко по-
ломенъ барзо; въ горахъ находится ливійскихъ, на берегахъ
морскихъ; ускромляетъ модность въ нихъ и не допущаетъ
того, кто его носитъ, съ памяти отходити». См. Сказанія Рус.
Нар. П, стр. 13.
9. Кіанитъ 1), німумъ, ОізіЬёпе.
Нилумъ, по арабски фенамъ (Лучшій сортъ,
чистый, синяго цвѣта, прозрачный, похожій на синій
яхонтъ, но вода не играетъ въ немъ, какъ въ яхонтѣ2).
Онъ бываетъ въ кускахъ отъ 2 до 3 мисхаловъ 3) вѣ-
сомъ и не дорогъ.
Примъ чанія
1) Отъ хйаѵо?—синій.
2) Я полагаю, что нчлумъ нашего автора есть біщЬёпе
мли кіанитъ, такъ какъ признаки нилума, какъ нельзя лучше,
идутъ къкіяниту. Онъ также бываетъ синяго цвѣта, про-
зраченъ и продается часто за сапфиръ, но блескъ у нею
стеклянный. Твердость=5—7; удѣльный вѣсъ=3,5—
3,7. Повѣшенный на шелковинкѣ имѣетъ склонность по-
стоянно однимъ и тѣмъ же концомъ обращаться къ сѣверу.
Кіиде'. НапсІЬ. йег ЕйеЫеіпкппсіе, 8. 357—358.
29 —
У Вуллерса: — нате оГ а ргесіоиз зіоне; а заррЬіге.
Фехамъ я не нашелъ у него, а нашелъ ^1®» — дениз Іарі-
(1І8 ргеііозі. Злі, піі, значитъ по персидски индиго, а также:
соіог інйісиз; нотен Гіиѵіі №1і; саегиіеиз, ні§ег. Имя ни-
лумъ было знакомо древнимъ. У Плинія (Нізі. №і, ХХХѴП,
ѴШ, 35) встрѣчается между зелеными камнями: Інііа еі
Ьаз §енегаі еі піііоп Ги1§оге аЬ еа Шзіаніет ЬеЬеіі ас Ьгеѵі...
ІиЬа іп АеіЬіоріа §і§ні ігайіі іп ІііогіЬиз атніз диет №1ит
ѵосатиз еі ініе нотен ІгаЬеге. См. также Кіпу. ТЬе наіиг.
Ьізіогу еіс. р. 196. Надо полагать что въ XVII вѣкѣ этотъ
камень назывался въРоссій баусъ. Въ Торговой книгѣ (стр.
121): «А камень баусъ, сизъ, голубъ, и вы баусъ за яхонтъ
не купите; яхонтъ его иметъ».
3) Мисхалъ заключаетъ въ себѣ 6 дангъ; дата
= 4 тассуджамъ; тассуджъ 2 гранамъ ка-
ратнымъ, или 4 дгаінз 4’огде; слѣдовательно мисхалъ ==
6 дангамъ = 24 тассуджамъ == 96ч§гаінз 4’ог§е или гра-
намъ. См. Сіётепі-Миііеі: ВесЬегсЬез зиг ГЬізіоіге наіи-
геііе еі Іа рЬузідие сЬег Іез АгаЬез, въ «Гоигнаі Азіаі. V зёгіе,
Т. XI, р. 387. У того же автора, въ другой статьѣ: Еззаі
зиг Іа тінёгаі агаЬе, 503: Міізкаі = 24 кагаіз = 96 ои
72 §гаінз; йіпаг = 72 дгаінз й’ог = 14 Гг. Во время Шар-
дена (III, 125 — 126): Мап — 5 Ііѵгез 14 онсез. Каіеі
= 1/6 тан. Бегкет = У601’ине Ііѵге. Ммсаі ~ У2 ІегЬет.
Бипд = у. тезсаі = 8 дгаіня роііз Не сагаі. Сгаіп б’огде
= 7* 4ин§.
30
10. Горный хрусталь, (пилоръ), , Сгізіаі
йе госЬе, (ванъ-акнъ; собст. ванскій камень).
а. (Бериллъ т. е.) Горный хрусталь 11 имѣетъ то
свойство, что истолченный въ порошокъ и посыпан-
ный на старую рану, излечиваетъ ее; а также счи-
щаетъ винный камень (ржавчину) съ зубовъ. Носящій
его предохраняетъ себя отъ худыхъ сновъ и отъ подлу-
щи. Горный хрусталь принимаетъ всѣ цвѣта и окра-
шивается въ красный, зеленый, желтый и другіе цвѣ-
та 2). Въ огнѣ обращается въ известь (Ь.
и въ такомъ видѣ входитъ въ составъ лекарствъ для
леченія глазъ.
Примѣчанія
1) Бериллъ вовсе не горный хрусталь (ушЬш^Ь),
какъ думаетъ авторъ, котораго ввело въ заблужденіе сход-
ство и Горный хрусталь, Вег§кгузіаі—прозрачный
камещ> изъ породы кварца, удѣльный вѣсъ котораго = 2,65,
а твердость = 7. Слово хрусталь, кристалъ, происходитъ отъ
греческаго хриатаХХо; — ледъ.
2) Бенъ-Мансуръ также говоритъ о томъ, что кристалъ
можно плавить и окрашивать въ яхонтъ, спинель, изумрудъ и
пр. Въ Еззаі зиг Іа тінёг. агаЬе, р. 232, говорится о кри-
сталлѣ: с’езі Іа рінз Ьеііе йез езрёсез йе ѵегге, Іа рінз йнге
еі Іа рінз Ьеііе раг за ЫапсЬенг, Іа рінз Ьгіііапіе. Ье сгіяіаі
<1е госЬе абтеі Іа соніенг би гнЬіз. Ье Іехіе б’Агізіоіе а)оіНе:
оп 1е* іеіпі бе біѵегзез пнапсез, саг іі абтеі ігёз-Ьіеп Іа соіо-
31
гаііоп (агіійсіеііе). Плиній (ХХХѴП, VI, 79) говоритъ: Іпйі
еі аііаз дпйіет §етта§ сгукіаПит ііп§иепйо айиИегаге іпѵе-
пепті, зей ргаесірие Ьегуііоя. И въ наше время изъ горнаго
хрусталя приготовляютъ цвѣтные драгоцѣнные камни. Для
этого согрѣваютъ хорошіе экземпляры до извѣстной степени
и погружаютъ ихъ въ жидкости разнаго цвѣта, отъ чего
они получаютъ чрезвычайно яркіе цвѣта требуемаго камня.
Кіиде'. НапйЬ. 37 5. Въ прежнее время горный хрусталь
продавался за высокую цѣну, что видно изъ росписи госу-
дарственныхъ сокровищъ Франціи за 1792 г.; но въ на-
стоящее время цѣна его невысока вслѣдствіе соперничества
искуственнаго кристала. Впрочемъ въ послѣднее время, бла-
годаря изысканіямъ Араго, Біо и др. физиковъ, горный хру-
сталь вслѣдствіе открытій въ законахъ оптики, пріобрѣлъ
снова важное значеніе. Онъ добывается почти во всѣхъ стра-
нахъ Европы и Азіи, но лучшіе экземпляры идутъ изъ Ма-
дагаскара.
11. ЕСрОВМ-ИЗЯ ЯХППВС& , ^иіир *,,
Неііоігор.
а. Яспъ ѵ имѣетъ цвѣтъ зеленаго (?) и по-
крытъ множествомъ красныхъ крапинокъ. Его поку-
паютъ охотно Франки. Онъ въ работѣ твердъ и его
вездѣ (добывается) много.
Примѣчаніе
1) Здѣсь, по всей вѣроятности, говорится о геліотропѣ,
извѣстномъ у ювелировъ болѣе подъ именемъ кровяной яшмы,
у французовъ—Іазре зап^иіп. Онъ изъ породы халцедоновъ,
— 32 —
зеленаго цвѣта, усѣянный красными крапинками, которыя
прозрачнѣе зеленой массы. Твердость — 7, удѣльный вѣсъ
= 2,5 —2,6.
Въ Росписи «о каменияхъ» 1682 г. значится: «камень
яшма, а въ немъ искра что кровь смѣшалась; купятъ ихъ въ
печаткахъ недорого». См. Савваипгова: Опис. Стар. Русск.
Царск. Утв., стр. 455.
12. Сердоликъ,11 ЬШ,ГШЪ(, (ямани), Іа согнаііпе.
Ямани, лучшій сортъ котораго (сеяли?), бы-
ваетъ совершенно прозраченъ,темно-краснаго цвѣта,но
встрѣчается и свѣтлѣе, и даже блѣдно-краснаго цвѣта.
Никто не видалъ куска тяжелѣе 40 драмовъ. Говорятъ,
что онъ предохраняетъ отъ опасности быть раздавлен-
нымъ подъ развалинами дома или стѣны, и никогда,
между раздавленными въ подобныхъ случаяхъ, не ви-
дали людей, носившихъ ямани. Его охотно покупаютъ
Персіяне, Османцы и во всей Румеліи Обык-
новенно вырѣзываютъ на немъ имя и носятъ въ перстнѣ.
Эти камни бываютъ также иногда бѣлаго, желтаго и
лиловаго цвѣтовъ; но лучшими считаются темно-крас-
наго цвѣта, одноцвѣтный и безъ жилокъ. Такой ка-
мень, годный для перстня, стоитъ около 2—3-хъ ре-
аловъ.
Примѣчаніе .
1) У Вуллерса не встрѣчается камня ямани, ;г. У Ка-
зимирскаго: — огі§іпаіге Іи Ѵётеп; — А§аіе,
33
ріегге (Іиге, гауёе бе Ыапс еі сіе поіг еі а Іа диеііе оп аіігі-
ЬиеЬеаисоир сіе ѵегіиз (зуп. УНапфёгі: ^аіс —
А§аІе 4’огіепі.
^ліс, — ютъ камень, который слѣдуетъ у насъ
за ямани (см. 4 3), у Вуллерса объясняется: регата гиЬга;
асИаіея сагпеоіиз; у Казимирскаго: пот сГипе ѵаііёе ргёз сіе
Мёйіпе еі бе ріияіеигя аиігез Іосаіііёз бапз біГГегепІез сопі-
гёез бе ГАгаЬіе; согпаііпе; іоиі огнетені сіе соиіеиг гои§е
дие Гоп теі аи сои, еіс. Изъ всего сказаннаго выходитъ, что
мы имѣемъ передъ собой камень, который по русски назы-
вается сердоликъ (отъ яагдопух), а по фр. согпаііпе, крас-
ный халцедонъ, сагпеоі, удѣльный вѣсъ == 2,5 — 2,6,
твердость = 7. Этотъ камень за свой прекрасный цвѣтъ
цѣнится дороже другихъ разновидностей халцедона. За ка-
мень, годный для печати, кровянаго цвѣта, платили въ преж-
нее время въ Европѣ отъ 40 до 50 флор. Нынче онъ де-
шевъ. До насъ дошло отъ древнихъ множество камеевъ, вы-
рѣзанныхъ на сердоликѣ. Объ этомъ же камнѣ говоритъ Бенъ-
Мансуръ (135): добывается въ разныхъ мѣстахъ Емена.
Но подъ словомъ понимаются иногда не одни красныя,
но и другія разновидности халцедона: синій, бѣлый, черный,
желтый; см. Еззаі зиг іа тіпёг. р. 158 — 159 Изъ всего
сказаннаго слѣдуетъ заключить, что ямани составляетъ осо-
бый сортъ (м. б. лучшій) акика, т. е. сердолика.
13. Сердоликъ, (акикъ),
а. Сердоликъ бываетъ краснаго, свѣтло-краснаго и
алаго цвѣтовъ. Лучшій сортъ одноцвѣтный и безъ жи-
локъ. Онъ стоитъ въ четверо дешевле чѣмъ ямани.
з
34 —
с. Сердоликъ добывается въ трехъ мѣстахъ: въЕме-
нѣ, въГуджератѣ, гдѣ много добывается близъ города
Парвача, и въ Калбаргѣ. Лучшій сортъ еменскій. Онъ
имѣетъ свойство предохранять отъ козней враговъ, и
способствуетъ при родахъ легкому разрѣшенію отъ
бремени.
Примѣчаніе
1) См. что говорится о сердоликѣ въ предъидущей 12-й
статьѣ.
14. Почечный камень, і.п,г,Г, (яшмъ) п,
Іасіе, КерЬгіІ.
а. Яшма, такъ называется этотъ камень на всѣхъ
языкахъ. Лучшій сортъ тотъ, который имѣетъ цвѣтъ
бѣлой бумаги; ниже цѣнятся цвѣта мокротный2) и олив-
ковый; еще ниже — чорный. Съ жилками всѣ цвѣта
не хороши. Бываютъ куски въ 300 драхмъ и болѣе.
Они въ уваженіи у Турокъ, а бѣлые особенно цѣнят-
ся въ Персіи. Бѣлый сортъ, называемый латай ло-
бывается въ Кашгарѣ въ индѣйской стра-
нѣ. Говорятъ, что этотъ камень предохраняетъ отъ
молніи, которая не ударяетъ въ тѣ мѣста, гдѣ нахо-
дится этотъ камень. Бѣлый (нефритъ) чистый, вѣсомъ
35
въ 100 драхмъ 31 стоитъ 4 реала; прочіе сорта про-
даются дешевле.
с. Между Хатаемъ и Чиномъ есть рѣка, которая
содержитъ въ себѣ много яшмы. Эти камни бываютъ
пяти цвѣтовъ: бѣлаго, цвѣта оливковаго масла, зеле-
наго, чернаго и укропнаго. Выше всѣхъ цѣнятся яшмы
цвѣта оливковаго масла: то настоящіе драгоцѣнные
камни. Въ тѣхъ мѣстахъ не уважаютъ того 4), кто не
носитъ на себѣ яшмы. Въ годъ добывается его на 500
Флориновъ. Ношеніе этого камня полезно противу бо-
лѣзни сердцебіенія. Онъ предохраняетъ отъ удара мол-
ніи и отъ опасности при землетрясеніяхъ.
Прииъчанія
1) Прежде всего намъ слѣдуетъ согласиться на счетъ
названія. Ясписъ (Гастт?, )аярія, ^ш^) весьма древнее на-
званіе камня, придается въ настоящее время разновидности
кварца, твердость = 7, удѣльный вѣсъ = 2,56 — 2,76.
Но есть другой камень ^,Дл (отъ него русское слово яшма),
который у восточныхъ писателей часто смѣшивается съ яс-
писомъ По русски геліотропъ, ]аяре яап^ніп, назы-
вается, какъ мы видѣли, кровяной яшмой. Въ этой главѣ
авторъ имѣетъ въ виду (яшмъ), переводится у Вул-
лерса: Іарія поШя, ѵігійія диі ргоѵепіі е Диѵіо еі ісішп
Гиітіпія ішюхіит геіМИ, еатдие оЬ саияат іп апвиіо ^еяіа-
Іиг. Сіётепі-Миііеі (р. 222) переводитъ его черезъ ]а4е
з*
— 36 —
огіепіаі, съ чѣмъ мы должны согласиться. Аасіе есть неф-
ритъ или почечный камень (отъ ѵг<рро;—почка), твердость
= 6—6,5, удѣльный вѣсъ = 2,9— 3. Онъ добывается
въ Китаѣ, Персіи, Новой Зеландіи и въ др. мѣстахъ. Въ
древности носили его въ видѣ амулетовъ противъ разныхъ
болѣзней. Бенъ-Мансуръ (1 38) раздѣляетъ яшму на 5 цвѣ-
товъ: бѣлый, блѣдно-желтый, темно-зеленый, черный про-
зрачный и пыльнаго цвѣта. Добывается въ Китаѣ, Кашгарѣ,
Керманѣ, Аравіи. Въ Словарѣ Казимирскаго: )а<іе, яогіе
(іе ріегге ргёсіепзе (Іе сопіеиг ѵепШге, ди! §е Ігоиѵе (Іапз
Іез шопІа§пез сіи рауз^я^И еі а Іа диеііе оп аіігіЬие (ііДГе-
гепіек ѵегіиз, сопите р. ех. сеііе сіе дагапііг (іез епсігоііз
ой еііе зе Ігоиѵе сопіге Іа Гоисіге еі сопіге Іе Геи.
2) Въ текстѣ: — мокрота. У Турокъ
есть что въ Словарѣ Будагова передается че-
резъ ониксъ. Это же выраженіе для обозначенія цвѣта
камня встрѣчается у Діоскорида (V, 160): Айо; Гаатсі;,
6 тсс сгр.арауЗі^ыѵ, 6 хриа’таХХыЗт]? іоіхаі;
срХ^уріаті. См. Еззаі зиг Іа тіпёг. р. 229.
3) Драхма, (НгсЬет, вовремя Шардена равнялась
двумъ мисхаламъ = 12 дангамъ = 96 гренамъ. (111, 125).
4) Въ текстѣ т. е. не дѣлаютъ
, — «уваженія».
15. Ониксъ п, (джза), 1’опух.
Джза, по турецки бабагори ^^ёЬЬ),
заключаетъ въ себѣ всѣ цвѣта. Онъ добывается въ
— 37 —
Еменѣ й сбывается Франкамъ. Попадается въ боль-
шихъ кускахъ, и по природѣ своей сухъ и твердъа).
Привгвчанія
1) Ониксъ, отъ греческаго оѵѵ^ — ноготь, какъ и армян-
ское ? встрѣчается между 12 библейскими камнями.
Бенъ-Мансуръ (136) говоритъ: Ониксы бываютъ бѣлые,
черные, краевые и разноцвѣтные. Ихъ добываютъ въ раз-
ныхъ мѣстахъ; но лучшіе идутъ изъ Китая и Аравіи.
Ониксъ есть разновидность халцедона, твердость = 7,
удѣльный вѣсъ = 2,6, изъ породы кварцъ-агатовъ, камень
съ темными и черными полосами. Въ древности изъ этого
камня дѣлали камеи и дорогіе сосуды.
2) Арабы также находили, что Іа паіпге бе 1’опух езі яёсЬе
еі Ггоісіе. Еяяаі зпг Іа тіпёг. р. 164.
16. Ленточный агатъ, (слеймани),
^ЦХ, Вапй-асЬаі.
Олей мани11 т. е. слоистый У него одинъ
слой бѣлый, другой черный. Лучшіе цвѣта лиловый
и бѣлый. Онъ очень твердъ въ работѣ.
У Франковъ этотъ камень пользуется большимъ ува-
женіемъ.
— 38 —
Примѣчаніе
1) Я не могъ добиться точнаго значенія этого слова. У
Вуллерса: ^ХХ.— Іаріз фіісіат сеІеЬег; опух но
объ ониксѣ мы сейчасъ говорили. Слѣдуетъ полагать, что
авторъ имѣлъ въ виду разновидность агата, извѣстную подъ
именемъ ленточнаго агата, ВапйасЬаі. У Ганджери: ^ХХ
—ріегге ргёсіепзе гоп§е, согпаііпе. Нѣтъ сомнѣнія, что ав-
торъ имѣлъ въ виду другой камень, а не сердоликъ, о ко-
торомъ онъ говоритъ ниже. Въ словарѣ Будагова ^ХХ
тоже передано черезъ сердоликъ.
17. Кровавивъ, памахи, ^»Хі, араб.
НіітаШе.
Хамахи ”, т. е. китайское желѣзо шР г*Ч),
тоже что санк-хадиди по армянски ка-
мень-сгунъ {ичпіЛ .ртр), бываетъ всегда багрянагб
цвѣта. Если потереть его объ оселокъ, то даетъ обык-
новенно красный слѣдъ, иногда алый, а то лиловый,
фіолетовый (іЯіъ ^у<>) и пурпурный. Но бываетъ также,
что окрашиваетъ въ желтый и бѣлый цвѣтъ. Тотъ
сортъ, который даетъ на камнѣ красный цвѣтъ, поле-
зенъ противъ опухоли. Для этого нужно потереть его
вмѣстѣ съ розовой водой объ оселокъ и жидкость эту
прикладывать ко всякаго рода опухоли, которая легко
излечивается этимъ способомъ.
39
Примѣчаніе
1) МоЬаттебВеп-Мапзпг, стр. 139: Скатака/п ^в>1ві—
тап кеіззі іЬп беп Езеізіеіп, ег ізі зекг кагі... Секгоскеп пш]
аиГ еіпет кагіеп Зіеіп §егіекеп, Гагкі ег гоіЬ ак, Лег зскёпзіе
ізі (Іег ясклѵагхгбікііскіе.
Названіе Ккитакап, по всей вѣроятности произошло
отъ —желѣзо. Я, согласно съ Сібтепі-Миііеі, прини-
маю также этотъ камень за гематитъ, родъ краснаго желѣз-
няка, твердость = 4 — 5; удѣльный вѣсъ = 4,7 — 4,9;
цвѣтъ отъ темно-стальнаго до кроваво-краснаго. См. К1п§е:
НапёЬиск бег Есіеізі. 8. 476. Плинію (XXXVI, XX, 147)
было извѣстно 5 родовъ гематита, изъ которыхъ 2-й сортъ,
апсігойатав, есть именно тотъ камень, о которомъ говоритъ
нашъ авторъ: ІгаЬеге іп зе аг§епІпт, аез, Геггпт; ехрегі-
тепіит е)из еззе іп соіе ех Іаріёе Ьавапііе; гескіеге епіт
зисит запдиіпеит еі еззе асі ]осіпегіз ѵіііа ргаесіриі гетебі.
Названіе кровавика, Іаріз каетаіііез, вѣроятно дано вслѣд-
ствіе сходства его съ свернувшеюся кровью (аГр.а — кровь).
Древніе Египтяне окрашивали имъ свои памятники, не рѣдко
дѣлали изъ него украшенія. Въ наше время кровавикъ идетъ
большею частью на шлифовку золотыхъ издѣлій.
Кіп§ (Тке Каі. Нізі. р. 223, 141—142) высказываетъ
мнѣніе о происхожденіи европейскаго слова камей (сашео)
отъ Скатакеп. Онъ полагаетъ, что обыкновеніе въ древней
Персіи носить этотъ камень съ вырѣзанными на немъ изо-
браженіями, могло дать славу Скатакеп болѣе обширное
значеніе: камня съ вырѣзанными фигурами, и въ этомъ смыслѣ
это слово могло быть ввезено крестоносцами въ Европу. Ср.
что говорится о Саіптео, у ІЯвя-. Еіутоіо§. ѴѴогІегЬ. (Іег
готапізск. Зргаск. Вопи. 1869. I ТЬеіІ. стр. 103 — 104.
Составитель Азбуковника (Сказ. Русск. Народ. П. 162)
имѣлъ, вѣроятно, этотъ камень въ виду, говоря: Кадносъ или
40
сердоликъ камень вавилонскій, камень красенъ аки кровь,
прозраченъ (?), имать же силу цѣлити отоки и язвы отъ же-
лѣза бываемы.
18. Змѣевикъ, змѣиный камень, оіф (оци
каръ), бегрепііп.
а. Змѣиный камень бываетъ 4 сортовъ: чорнаго,
желтаго, красноватаго и другихъ цвѣтовъ. На немъ бы-
ваютъ иногда пятна на подобіе круглой розы, а иногда
крапинки, продолговатыя и но всегда похо-
жія на змѣиную чешую. Если на гладкій камень на-
лить уксусу или лимонной воды, и положить на него два
змѣиныхъ камешка, то они подобно живымъ суще-
ствамъ, придутъ въ движеніе: то станутъ сближаться
какъ бы привѣтствуя другъ друга, то будутъ расхо-
диться. Этотъ камень имѣетъ такое свойство: если
змѣя ужалитъ человѣка, то растираютъ этотъ камень
на оселкѣ, даютъ раненому выпить одну каплю, а осталь-
нымъ мажутъ ужаленное мѣсто. Опасность въ тотъ же
день устраняется. Индѣйцы очень охотно и за высо-
кую цѣну покупаютъ этотъ камень. Царь ихъ носитъ
его въ своей коронѣ и въ перстнѣ. Одинъ мисхалъ его
стоитъ два червонца.
Есть другой камень, называемый змѣинымъ 2), ко-
торый по турецки называется хадреліасъ-ахчаси
ОнЪ ВвСЬ
— 41
бѣлый и круглый и принадлежитъ къ породѣ перла-
«и 1
мутра. Одна сторона его выпуклая а*э), а дру-
гая — гладкая. На гладкой сторонѣ есть тонкая и чор-
ная кайма, похожая на свернувшуюся змѣю. Этотъ
камень имѣетъ слѣдующее свойство: ужаленному
(°Щд««*-?) кладутъ этотъ камень на красное мѣсто,
помазавъ его предварительно патокой
и_^). Онъ пристанетъ немедленно къ красному
мѣсту и не отстанетъ отъ раны въ теченіе 8 дней,
доколѣ рана, съ помощью Бога, совершенно не зажи-
ветъ.
Примѣчанія
1) Нѣтъ сомнѣнія, что первый изъ этихъ камней есть
такъ называемый змѣевикъ, Зегрепііп. Онъ бываетъ различ-
ныхъ цвѣтовъ: краснаго, желтаго, чернаго, синяго и др.,
покрытый полосами, жилами и патнами, такъ что дѣйстви-
тельно напоминаетъ собою змѣиную шкуру, съ которою, ее
сравнивали древніе. Твердость — 3—4, удѣльный вѣсъ =
2,5 —2,7. К1н§е, 455.
2) Я никакъ не могъ добиться, о какомъ камнѣ говоритъ
авторъ во второй половинѣ этой статьи. У Персовъ есть слово
которое у Вуллерса передано черезъ: Іарія дпі
іп оссірііе вегрепінт герегіінг. Вотъ что говоритъ Тавернье
(II, 410) объ этомъ камнѣ: Іея ЯпЯіепя біяепі дпе Іа ріегге бе
Зегрепі ве Гогте янг Іа іеяіе бе сегіаіпя яегрепія; таія ]е
сгоігаія ріпіояі... дне сеііе ріегге еяі нпе сотрояіііоп бе дпеі-
— 42 —
диез с!го§иез. 0иоу ди’іі еп зоіі еііе а ипе ехсеііепіе ѵегіи
роиг іігег іоиі іе ѵепіп диапсі оп а езіё топіи й’ип апітаі ѵе-
пітеих. 8і Іа рагііе ой с’езі Гаііе Іа тогзиге п’езі раз епіа-
тёе, іі Гаиі у Гаіге ипе іпсізіоп аЯп дие Іе зап§ еп зогіе, еі
Іогздие Іа ріегге у а езіё арріідиёе, еІІепеІотЬе роіпі ди’еііе
п’езі іігё іоиі Іе ѵепіп диі з’атаззе аиіоиг.
19. Гагатъ, (себачъ), себачъ, |аіз.
а. Себачъ 1), камень черный, легкій и весьма темный
цвѣтомъ, въ водѣ не тонетъ, а всплываетъ на поверх-
ность. Если повѣсить его у колыбели противъ дѣтскаго
лица, то онъ имѣетъ свойство придавать синимъ гла-
замъ ребенка черный цвѣтъ. Доказано опытомъ, что
смотрѣніе на этотъ камень укрѣпляетъ зрѣніе.
Примѣчаніе
1) Себачъ, поараб. перс. ^обсидіанъ, какъ
переводитъ это слово Сіётепі Миііеі, р. 205. Но этотъ вул-
каническій, и шлаковидный камень имѣетъ твердость=6—7,
а удѣльный вѣсъ = 2,3— 2,6; слѣдовательно онъ не мо-
жетъ всплывать на поверхность воды. У Бенъ Мансура, стр.
139, встрѣчается или фі, безъ сомнѣнія искаженное
вмѣсто которое Гаммеръ переводитъ черезъ еіпзсЬѵаг-
43 —
хег, ІеісЫ гегЬгесЫісЬег 8іеіп. Тотъ же Сіётепі Миііеі,
стр. 207, въ рукоп. №879, встрѣчаетъ такое описаніе се-
бача, въ которомъ нельзя не узнать гагатъ, такъ называе-
мый черный янтарь, видоизмѣненіе смолистаго лигнита,
удѣльный вѣсъ = 1,35. Онъ до того черенъ, что во Фран-
ціи вошло въ обыкновеніе о самомъ черномъ предметѣ гово-
рить: поіг согате ]аіз. Поэтому я перевожу себачъ словомъ
гагатъ. Много гагату добывается на Кавказѣ, гдѣ онъ на-
зывается гигиери, отъ армянскаго слова гишеръ —
ночь; арабское видоизмѣнено изъ персидскаго ко-
торое у Вуллерса объясняется такъ: потеп іарібіз сціпвбат
пі§гі еі зріепбепііз еі Іеѵііаіе зиссіпо зітіііз. Это слово про-
исходитъ отъ —ночь. Арабскіе писатели приписываютъ
гагату свойство укрѣплять зрѣніе. Сіётепі Миііеі приводитъ
нѣсколько подобныхъ цитатъ, изъ которыхъ мы выпишемъ
то, что онъ извлекъ изъ сочиненія Ибнъ-Бейтара. Ье^обаф
ені ппе ріегге дп’оп Ііге бе ГІпбе; еііе еяі б’пп поіг Ігёз-Ьгіі-
Іапі: еііе зе Ьгізе Гасііетепі; еііе езі Ггоібе, зёсйе, иіііе еп
соііуге; дпапі Гоеіі зе герозе беззпз, Іа ѵпе ргепб бе Іа ѵі-
§пепг еі бе Іа Гогсе. Ьез тігоігз дпЪп еп Гаіі (тцёгіззепі бе
І’айаіЫіззетепІ бе Іа ѵпе сапзё раг Іа ѵіеііеззе, р. 210.
Гагатъ былъ извѣстенъ древнимъ. У Плинія (XXXVI, XIX,
141): Са§аІез Іаріз потепЬаЬеі Іосі еіатпіз Са§із Ьісіае...
№§ег езі, ріаппз, рптісозпз, Іеѵіз, поп тпііпт а 1і§по біДГе-
гепз, Гга^іііз, обоге зі іегаіпг §гаѵіз.
20. Лазурикъ, [шціи-шрц. (лазвардъ),
(гочазмъ), Ьаріз Іахиіі.
а> Лазурикъ т. е. лазуардъ — э
имѣетъ небесно-голубой цвѣтъ. Лучшій сортъ не имѣ-
етъ жилокъ и бѣлыхъ пятенъ, въ огнѣ не теряетъ
44 —
цвѣта и покрытъ золотистыми крапинами п. Брошен-
ный въ острую воду .) лазурикъ не-
медленно дѣлается бѣлымъ, какъ снѣгъ. Его охотно
покупаютъ Франки. Лазурикъ попадаетя часто въ
большихъ кускахъ. Я видѣлъ кусокъ въ 1 000 драхмъ.
Въ 1100 году (1652) одинъ камень въ 600 драхмъ
вѣсомъ былъ проданъ въ Алеппо за 15 реаловъ, а
прежде давали за такой кусокъ до 40 реаловъ. Лазу-
рикъ добывается въ странѣ Узбековъ.
с. Рудники лазурика находятся въ Балашханѣ.
Встрѣчаются эти камни также въ Кашѣ, но они под-
дѣльны. Тѣ, которые находятся въ домахъ — всѣ изъ
Каша 2). Въ Шамишагѣ (?) есть темноватый камень,
который пилятъ на куски и продаютъ за лазурикъ; но
онъ не выдерживаетъ огня. Балашханскій же можетъ
10 дней пробыть въ огнѣ, не теряя цвѣта, такъ какъ
онъ настоящій драгоцѣнный камень. Хорошіе камни
имѣютъ кору, подобную яичной, бѣлую и мягкую. Сто
мисхаловъ такого камня стоитъ 25 Флориновъ. Въ сы-
ромъ видѣ онъ бываетъ такъ что изъ
100 мисхаловъ послѣ промывки остается только 25 3).
Промыватели получаютъ большую выгоду. Непромы-
тый лазурикъ цѣнится наравнѣ съ кашскимъ. Только
въ огнѣ можно различить балахшанскій отъ поддѣль-
наго ^*с). Онъ полезенъ для глазъ и подобно
антимонію держитъ ихъ въ чистотѣ. Лазурикъ
помогаетъ также противъ болѣзни и противъ
боли въ поясницѣ.
— 45 —
Прииъчаиія
1) Лучшій лазоревый камень, по мнѣнію Бенъ-Мансура
(стр. 137), добывается въ Бадахшанѣ, въ горахъ Хатланъ.
Онъ бываетъ съ золотистыми крапинами и безъ нихъ.
2) Кромѣ города Кеша, я нашелъ: —
драгоцѣнный камень, высшій сортъ яшмы, нефритъ, кит. юй.
Сл. Будагова.
3) На Востокѣ существовало, и теперь можетъ быть
существуетъ обыкновеніе промывать лазурикъ, при чемъ
цѣна промытаго камня увеличивалась въ нѣсколько разъ про-
тивъ непромытаго. Непромытый камень, способный вмѣщать
въ себѣ надпись для печати, продавался за 3 серебряныхъ
диргема = около 2 фр., промытый же, изъ котораго была
выжата вода — за 1 динаръ —16 фр. 55 сант. Съ этою
цѣлью сперва промывали лазурикъ, обращенный въ поро-
шокъ, выжимали изъ него воду и снова соединяли его въ
твердую массу. Промываніе лазурика, говорятъ, остоитъ въ
слѣдующемъ: обратить камень въ порошокъ, смѣсить его въ
сандараковой камеди и оставить въ водѣ на три дня. Евваі
впг Іа тіпёг. р. 514.
Этотъ камень былъ извѣстенъ древнимъ. У Плинія (Ніві.
№аІ. ХХХѴП, 39) онъ встрѣчается подъ названіеаъ сапфира.
Долгое время изъ него добывали ультрамаринъ, и тогда
его унція стоила отъ 5 — 6 луидоровъ. Нынче онъ гораздо
дешевле. Передъ паяльной трубкой лазурикъ не плавится,
твердость = 5,5, удѣльный вѣсъ = 2,38 — 2,42. Онъ
добывается въ разныхъ мѣстахъ Стараго и Новаго Свѣта,
но лучшій идетъ изъ Китая и Бадахшана, гдѣ видѣлъ его
еще Марко Поло (II, 150). Названіе армянскаго камня
дано ему вѣроятно вслѣдствіе того, что армянскіе купцы
долгое время занимались его торговлей и доставляли его изъ
отдаленныхъ странъ Азіи -^ъ Европу. Впрочемъ извѣстный
46
сортъ лазурика добывался въ самой Арменіи. Европейское
названіе Ъагиіі, І'азиг, лазурь, происходитъ, можетъ быть,
отъ персидскаго ладжвурдъ, лазвурдъ, э
21. Магнитъ п, (мгнадисъ),
1’Аішапі.
а. Магнитъ, по турецки магладусъ (простонародн.),
по армянски андамантъ, бываетъ чернаго цвѣта, какъ
всѣмъ извѣстно. - Ношеніе его помогаетъ противъ бо-
лѣзни Изъ него дѣлаютъ стрѣлку компаса,
называемаго по турецки кибланума (к> аЬл) т. е. ука-
затель юга. Онъ притягиваетъ желѣзо и его называ-
ютъ неподвижной душой. Если на ночь положить этотъ
камень вмѣстѣ съ мечемъ и ножемъ, то утромъ желѣзо
этихъ ножей будетъ имъ притянуто къ себѣ. Магнитъ
вездѣ дешевъ.
Мгнадисъ-Фза2) --дАэ Т. в.
притягиватель серебра, имѣетъ свойство притягивать
серебро. Если въ одной кучкѣ находятся крошки золота,
желѣза, мѣди и другихъ металловъ, то этотъ камень
изъ всей кучки притянетъ къ себѣ одно серебро та-
кимъ же образомъ какъ магнитъ—желѣзо. Онъ имѣетъ
цвѣтъ мѣдной яри и прозраченъ. Онъ весьма рѣдокъ,
привозится только изъ Абиссиніи. Индѣйцы цѣнятъ
его высоко и называютъ мѵнадисъ-фза т. е. магнитъ
47
серебра, потому что онъ притягиваетъ къ себѣ се-
ребро, какъ жадный и сребролюбивый человѣкъ.
Примѣчанія
1) Магнитъ (отъ греческаго ріар^тк;) на столько всѣмъ
извѣстенъ, что не требуетъ особыхъ поясненій. Слѣдуетъ
прибавить, что у древнихъ (р-артц; Хіѳо;, та§пез Іаріз) и
на Востокѣ магнитъ считался камнемъ, и потому встрѣчается
во всѣхъ трактатахъ о драгоцѣнныхъ камняхъ. У Французовъ
и до сихъ поръ осталось выраженіе: ріегге (Гаітапі, отъ айа-
таз, а8ар.а<; (собств. неодолимый), первоначальное значе-
ніе котораго было—желѣзо, магнитъ, сохранившееся въ ар-
мянскомъ Отъ асіатаз — съ позднѣйшимъ зна-
ченіемъ алмаза—французы передѣлали біатапі.
2) Что касается до магнита серебра, то о немъ упоми-
нается также у Бенъ-Мансура (1 30) который говоритъ о
четырехъ родахъ магнитовъ, притягивающихъ желѣзо, золото,
серебро и олово. Вотъ что говоритъ Сіётепі-Мнііеі въ своемъ
трактатѣ: Еззаі зиг Іа тіпёга!о§іе агаЬе, р. 176: Ьез Ага-
Ьез соппаіззепі поп зеиіетепі і’аітапі диі аіііге Іе Гег, таіз
ііз аІІгіЬиепІ епсоге а йіѵегзез аиігез зиЬзІапсез тіпёгаіез ои
ріеггез Іа ргоргіёіё (Гаііігег зрёсіаіетепі Діѵегз согрз. Аіпзі,
поиз ѵоуопз Дапз Іе ІЛѵге сіез ріеггез сГАгізІоіе, еі Іе та-
пизсгіі 87 9, Зиррі. аг. сііег Гаітапі бе 1’ог, сеих йе І'аг-
депі, би йіатапі, би ріотѣ, бе Іа сИаіг, без сііеѵеих еі (Іез
оп§1ез. Ьа зсіепсе тобегпе пе соппаіі ріиз сез ргёіепбиз аі-
тапіз.
48
22. Бирюза 1) ^/>роцш (пироза),
Іа Тигдиоізе, Тйгкіз, Каіаіі.
а. Бирюза бываетъ трехъ сортовъ: исхаки, ниша-
пури, швабски. Лучшій сортъ чистъ и не имѣетъ жи-
локъ. Цвѣтомъ выше всѣхъ цѣнится исхаки —
^1). Нишапури бываетъ свѣтлѣе, а шбабеки—
блѣднѣе, скоро старѣетъ и зеленѣетъ. Говорятъ, кто
носитъ на пальцѣ бирюзу, тотъ не чувствуетъ недо-
статка въ деньгахъ; слова его встрѣчаютъ вниманіе.
Но онъ не долженъ слишкомъ полагаться на то, что
у него бирюза, и не долженъ произносить неприлич-
ныхъ рѣчей. Бирюза въ огнѣ горитъ. Сортъ исхаки
величиною въ бобъ стоитъ 50 реаловъ, ниша-
пурскій стоитъ въ половину, а шбабекскій стоитъ всего
2 серебряныхъ драма.
Ь. Бирюзовые рудники находятся въ четырехъ мѣ
стахъ: въ Нишапурѣ, гдѣ добывается лучшій и бо-
лѣе цѣнный сортъ; въ Ходжентѣ — и этому цѣна не
менѣе 5 Флориновъ; третій рудникъ въ Кирманѣ, въ
деревнѣ Шаховакъ(Шбабекъ?), но его бирюзы не мо-
гутъ равняться съ вышеназванными; четвертый руд-
никъ въ Сбирѣ, бирюзы котораго вовсе не .имѣютъ
цѣны. Лучшій сортъ добывается въ Нишапурѣ. Чистая
бирюза въ 20 каратовъ стоитъ до 400 Флориновъ.
Этотъ камень портится отъ мускуса, сырости, огня
и камфоры (.ршс-т-р 3). Если же берегутъ его
отъ этихъ вещей, то цвѣтъ его не блѣднѣетъ. Ювелиры
говорятъ, что бирюза лучше всѣхъ камней и много
49
имѣетъ свойствъ: Кто носитъ бирюзу, тотъ не уви-
дитъ царскихъ (?) 5 если съ УтРа посмотрѣть на
бирюзу, то въ теченіе цѣлаго дня человѣкъ освобож-
дается отъ заботъ; носящій бирюзу будетъ долго жить
въ благоденствій и не будетъ видѣть худыхъ сновъ.
Бирюза помогаетъ также противъ глазныхъ болѣзней.
Примѣчанія
1) Въ торговлѣ существуетъ два сорта бирюзы: 1) ми-
неральный и 2) ископаемый или костяной, органическаго
происхожденія. Этотъ сортъ, который Французы называютъ
Інгдноізе бе понѵеііе госЬе—не что иное, какъ мѣдью окра-
шенные зубы допотопныхъ животныхъ, мастодоновъ и др.
Объ этомъ сортѣ мы не станемъ распространяться. Насъ за-
нимаетъ, въ настоящее время, минеральная бирюза, інгдноіяе
бе ѵіеіііе госЬе, бирюза раг ехсеііепсе, настоящій драгоцѣн-
ный камень, всѣмъ извѣстный и всѣми любимый, цвѣта не-
бесно-голубаго', нѣчто въ родѣ натуральной эмали, твер-
дость=6, удѣльный вѣсъ = 2,12 — 2,8. Лучшая бирюза
добывается въ сѣверномъ Хорасанѣ между Нишапуромъ и
Мешгедомъ. Отсюда идетъ большая часть бирюзы, встрѣчаю-
щаяся въ торговлѣ. На всемірной парижской выставкѣ 1864 г.
выставлена была коллекція прекрасной бирюзы, добытая въ
рудникахъ Аравійскихъ. Эти рудники находятся на берегу
Чермнаго Моря, въ 5 дняхъ разстоянія отъ Синайскаго по-
луострова. Въ1865г. г. Петито описалъ эти рудники, кото-
рые разработывались въ глубокой древности, такъ какъ стѣны
ихъ покрыты и до сихъ поръ египетскими барельефами и
50 —
гіероглифами. См. Аивіаші, 4 869, стр. 432. Слухи объ
этихъ рудникахъ доходили вѣроятно и до Плинія, который
(XXXVII,.3 3) говоритъ: 8нпІ диі іп АгаЬіа іпѵепігі еа» ііісапі іп
пі(1І8 аѵіит, диаз теІапсогурЬо» ѵосапі. Вѣроятно изъ этихъ же
рудниковъ происходила бирюза, выставленная майоромъ Мак-
дональдомъ на Лондонской всемірной выставкѣ 1854 г. Древ-
ніе носили бирюзу какъ амулеты, что видно изъ вещей, на-
ходимыхъ въ городахъ Верхняго и Нижняго Египта. Въ сред-
ніе вѣка бирюза цѣнилась очень высоко и рѣдкому камню
приписывались свойства болѣе чудесныя: она оберегала отъ
опаснаго паденія, примиряла ссорившихся супруговъ, укрѣп-
ляла зрѣніе и пр. II въ наше время носятъ кольца съ неза-
будками изъ бирюзы. Такой перстень, полученный изъ лю-
бимыхъ рукъ, говорятъ, приноситъ счастіе; а блѣднѣютъ
камни, когда сердечное расположеніе даровавшаго умень-
шается. На Востокѣ вырѣзываютъ на бирюзѣ разныя нарѣ-
ченіи изъ Корана, а углубленія наполняютъ золотомъ.
Названіе и оД,_/*> многіе приводятъ въ связь съ
Д^_,лІ И --- ѴІСІ0ГІ08П8 и съ ^Д^ — ѵісіогіа,
рговрегііая; другіе съ именемъ царя Фируза (Пероза), при
которомъ были открыты первые рудники бирюзы. Полагаютъ,
что подъ названіемъ Саііаіпа у Плинія слѣдуетъ разумѣть
бирюзу, откуда и названіе Каіаіі у многихъ минералоговъ.
2) Въ текстѣ непонятное слово шрЛ^Іи.
3) Оиае випі еагит риІсЬгіоге», говоритъ Плиній о Ка-
лаинѣ (XXXVII, 33), оіео, ші^иепіо, еііат тего соіогет <1е-
регбипі.
51
23. Малахитъ ”, (дехне-франги),
і МаІасЬііе,
а. Дехне-франги (сікуі «Сло), по арабски дехнечъ.
Если помочить его въ уксусѣ или лимонной кислотѣ и
потереть по ювелирному ножу, то онъ оставитъ на
этомъ ножѣ золотой или серебряный слѣдъ. Цвѣтъ его
зеленый и Фисташковый, т. е. мѣстами зеленый, мѣ-
стами Фисташковаго цвѣта. Лучшій сортъ тотъ, кото-
рый при треніи даетъ золотистый цвѣтъ. Онъ входитъ
въ составъ глазныхъ лекарствъ. Одинъ мисхалъ этого
камня стоитъ 3 — 4 реала. Въ огнѣ я его не пробо-
валъ.
Примѣчаніе
1) Названіе малахитъ происходитъ отъ греческаго ріака-
X?] — мальва, просвирочная трава, по,зеленому цвѣту этого
растенія, какъ и армянское отъ растенія
хотя есть другое армянское названіе, встрѣчающееся въ
Библіи---
Происхожденіе малахита не похоже на происхожденіе дру-
гихъ камней. Онъ есть продуктъ разложенія разныхъ мине-
раловъ, содержащихъ мѣдь, родъ углероднокислой мѣди, пре-
краснаго зеленаго цвѣта, твердость = 3,5 — 4. Французы
называютъ его — сиіѵге сагЬопаІё ѵегі. Изобильнѣйшіе руд-
ники лучшаго малахита находятся на Уралѣ, хотя попадаются
и въ другихъ мѣстахъ. Изъ него приготовляются разныя
4*
— 52 —
украшенія для лицъ и комнатъ. Въ настоящее время онъ де-
шевъ и предвидится еще большее паденіе его цѣны, когда
желѣзная дорога соединитъ Уралъ съ Европой.
Арабскимъ писателямъ было извѣстно происхожденіе ма-
лахита отъ мѣди. См. Сі&тепі Миііеі: Евяаі янг Іа тіпёг.
еів. р. 185—191. Встрѣчающееся у восточныхъ писате-
лей означающее лучшій сортъ малахита, авторъ
Евваі еіс. старается объяснить черезъ европейскій.
Это предположеніе его подтверждается нашимъ авторомъ, ко-
торый малахитъ называетъ лДрі.
24. Кораллъ ^Лгр^иЛ (мерджанъ),
рп^ииі, Согаіішп, Іе СогаіІ.
а. Кораллъ по армянски бустъ
(рт-ииг). Лучшій сортъ темно-краснаго цвѣта, но бы-
ваетъ розоваго и бѣлаго цвѣта. Онъ растетъ въ морѣ
какъ дерево 3). Подобно дереву его точитъ и дырявитъ
червь Въ кислотѣ онъ дѣлается бѣлымъ.
Въ огнѣ обращается въ известь и бѣлѣетъ.
Ъ. Кораллъ добывается въ трехъ мѣстахъ: въ го-
родѣ Тусе (Тунисъ ?), въ Магребѣ, гдѣ достаютъ его
изъ моря, какъ жемчугъ. Въ морѣ кораллъ бываетъ
мягокъ, но какъ только его вытащатъ изъ воды, то на-
чинаетъ твердѣть. Въ Франгистанѣ въ городѣ Киса (?)
также добывается кораллъ. Въ заливахъ Ормузскихъ
добывается черный сортъ коралла, называемый усръ
53 —
— Азсіеріаз §і§апіеа). Кораллъ бѣлаго
цвѣта не имѣетъ -цѣнности. Красный, неотдѣланный,
цѣнится въ Гуджератѣ; полированный-же на Восто-
кѣ цѣнится наравнѣ съ серебромъ. Свойства его: по-
лезенъ противъ забывчивости, противъ трясенія го-
ловы, придаетъ крѣпость сердцу. Смѣшанный съ ту-
тіей — полезенъ для глазъ 4).
Примѣчанія
1) Благородный кораллъ (Ізіз КоЬіІіз), о которомъ здѣсь
говорится, добывается въ Средиземномъ морѣ, особенно на
Африканскомъ его берегу, у Туниса, Алжира, Корсики, гдѣ
онъ растетъ между скважинами и трещинами скалъ, иногда
на глубинѣ 700 футовъ. Добычей коралла занимаются, глав-
нымъ образомъ, Французы и Итальянцы. Главныя фабрики
для приготовленія изъ коралла разныхъ украшеній, находят-
ся въ Ливорно, Генуѣ и Марсели, откуда ежегодно отправ-
ляется въ Остъ-Индію и Китай на 4 милл. франковъ. Въ
Европѣ высоко цѣнились въ концѣ прошлаго и въ началѣ
настоящаго столѣтія кораллы темно-краснаго, кровянаго цвѣ-
та. Въ настоящее время въ модѣ розовый цвѣтъ. Впрочемъ
расходъ его въ Европѣ, за исключеніемъ можетъ быть Россіи,
не великъ. Главная масса его идетъ въ Индію, гдѣ кораллъ
составляетъ любимое украшеніе всѣхъ классовъ, возрастовъ
и половъ. Нѣтъ ни одной индѣйской женщины, которая бы
не носила коралловыхъ украшеній, а нѣкоторыя изъ нихъ
предпочитаютъ кораллы даже драгоцѣннымъ камнямъ: крас-
54 —
ный цвѣтъ очень идетъ къ ихъ смуглому липу. Брамины и
факиры носятъ коралловыя четки.
2) Слово маржамъ встрѣчается и въ русскомъ языкѣ,
конечно какъ заимствованное.
3) По мнѣнію арабскихъ писателей XIII вѣка, кораллъ
есть морское растеніе. По выходѣ изъ моря онъ твердѣетъ
и дѣлается краснымъ. Въ Европѣ до конца прошлаго столѣ-
тія держались того же мнѣнія, пока изслѣдованія нѣкото-
рыхъ ученыхъ не доказали, что кораллы суть произведенія
морскихъ полиповъ. Бенъ-Мансуръ говоритъ, что кораллы
находясь въ водѣ, бываютъ мягки, и твердѣютъ только на
воздухѣ, а въ уксусѣ дѣлаются бѣлы и мягки, что лучшіе
сорта добываются въ Африканскомъ морѣ, что они чрез-
вычайно высоко цѣнятся въ Китаѣ и Индіи, гдѣ изъ нихъ
приготовляются украшенія для идоловъ. У Плинія (XXXII,
сар^ XI): Оиапіит ариі поз Ішіісіз тагдагіііз ргеііит езі,
Іапіит арні Іпіоз сигаііо..,'Фогта езі йтйісіз, соіоз ѵігі-
<йз, Ьассае ерз сашіМае зиЬ адиа ас тоііез: ехетріае соп-
Гезііт (іигапіиг еі гиЬезсипІ. . . Лисіогііаз Ьассагит ерз
поп тіпиз Іікіогит ѵігіз диодие ргеііоза езі диат Гетіпіз
позігіз ипіопез Іпіісі. Далѣе говоритъ онъ, что жрецы и
гадальщики носятъ кораллы какъ амулеты, а врачи индѣй-
скіе предписываютъ употребленіе жженаго и толченаго ко-
ралла, какъ дѣйствительнаго средства отъ многихъ болѣзней.
• 4) Сіпіз еогиш тізсеіиг осиіогит теіісатепііз. Ріін.
XXXII, сар. XI.
25. Жемчугъ (Маргаритъ),
Іа регіе.
Жемчугъ 2), какъ всѣмъ извѣстно, бываетъ двухъ
сортовъ: португальскій и ормузскій. Ор-
55
музскій — лучшій сортъ называется ширинъ (гІ,сІл
—сладкій), бываетъ круглѣе, поверхностью гла-
же и блестящѣе, съ маленькими дырочками. Порту-
гальскій жемчугъ не столь гладокъ и блестящъ и сто-
итъ въ четверо дешевле противъ ормузскаго ширинъ.
Жемчугъ въ огнѣ сгараетъ и обращается въ известь.
Ъ. Жемчугъ добывается въ трехъ мѣстахъ: на бе-
регу Бахрейна, на одномъ островѣ Кесималака
, недалеко отъ КадиФа (ЕІ-КадіГ;
^Дэ, дзДэ) 3). Лучшій сортъ жемчуга добывается въ
этомъ мѣстѣ. Въ Дахтерехъ ?)4) недалеко
отъ Бенгала; это послѣднее принадлежитъ казнѣ (?)
/-—Д^*э). Крупнаго жемчугу
величиною въ одинъ мисхалъ и въ полъ-мисхала добы-
вается мало, но мелкаго достаютъ много. Третье мѣ-
сто, гдѣ добывается много жемчугу, находится неда-
леко отъ Египта въ заливахъ Шаманскаго моря (?).
Жемчужныя устрицы подобно курамъ
или рыбамъ, мечутъ сѣмя въ морѣ, от-
чего происходитъ также перламутръ. Когда въ маѣ
идутъ дожди, устрицы выплываютъ на поверхность
воды и грѣются, а на ночь снова отправляются въ мо-
ре. Такъ они дѣлаютъ до 40 дней-и тогда только обра-
зуются жемчужины. Блестящій (/иш5«>4ь?) или жел-
тый цвѣтъ зависитъ отъ времени года. Гладкій ^?)
(чпі_іГш^—ЦІІ**) жемчугъ въ 8 каратовъ стоитъ 80 Фло-
риновъ, а бѣлая жемчужина въ одинъ мисхалъ, цвѣта
камФоры стоитъ 1500 Флориновъ; въ
56 —
4 карата стоитъ— 60 Флориновъ, а въ 2 карата—40
Флориновъ. Желтый жемчугъ восковаго цвѣта не имѣ-
етъ особой цѣны, и потому, если тебя спросятъ, что
стоитъ жемчугъ такого-то вѣса, не назначай никакой
цѣны, пока самъ его не увидишь.
Природа жемчуга остра и влажна. Онъ полезенъ
противъ ночной слѣпоты и противъ жара въ глазахъ
Толченый и смѣшанный съ уксусомъ
онъ сгоняетъ съ лица пестроту.
Примѣчанія
1) Жемчугъ есть собственно родъ нароста въ жемчуж-
ной раковинѣ. Этотъ наростъ состоитъ большею частью изъ
концентрическихъ слоевъ известковаго вещества, окружаю-
щаго случайно попавшій въ раковину предметъ: песчинку,
частичку растенія, червячка и пр. Этотъ чуждый предметъ,
безпокоя жемчужную устрицу, производитъ въ ней извѣст-
ное выпотѣніе жемчужнаго вещестіѵі, которымъ она покры-
ваетъ этотъ предметъ. Такъ, покрайней мѣрѣ, думаютъ въ
настоящее время о происхожденіи жемчуга. Главное, ясно
то, что жемчугъ не есть продуктъ правильной жизни, а про-
изведеніе болѣзненнаго состоянія устрицы. Перламутръ со-
стоитъ почти изъ того же известковаго вещества, но онъ го-
раздо тверже жемчуга и имѣетъ радужные переливы.
Какъ древніе Такъ и восточные писатели о происхожде-
ніи жемчуга говорятъ почти тоже, что и нашъ авторъ. Ьа
§ёпёга1іоп <1е Іа регіе, говоритъ М. Сіётені-Мпііеі (стр. 22),
зпіѵапі Іез апсіепз ёіаіі Іа сопзёдиенсе бе» ѵареигя Ьитісіея
ои (Геаи ріиѵіаіе аЬзогЬёе раг Гапітаі бе Ід. содиіііе аи тоів
— 57 —
ііе пізап (аѵгіі) ои Ьіеп аи.іетрз <1е Гаппёе ой Іа тег еяі
Ігёз-а§ііёе. Сез ѵареигз ои сеііе еаи зе сопсгеіаіепі ёапз
Гіпіегіеиг <1е ГЬиііге, се диі (Іоппаіі аіпяі паіззапсе а Іа регіе.
Плиній, вмѣсто дождевой воды, говоритъ о поглощаемой жем-
чужными устрицами росѣ, которая производитъ жемчугъ.
Ьа Ьеапіё (1е Іа регіе сопзізіе, говоритъ Тейфаши (Еззаі зиг
Іа шіпёг. 27) епседи’еііе зоіі гопсіе, (Гип Ьеіазресі, Іиізапіе,
Ьгіііапіе, <Гип Гогі ѵоіите аѵес ип ігои реііі диапсі еііе езі
регсёе. См. XXI главу Ѵоуа§ез (Іез Іпйез, Таѵегпіег: Пе
диеііе тапіёге Іея регіез з’еп^епйгепі <1апя Іез Ьиіігез, сот-
тепі оп Іез резсйе, еі еп диеі іетрз. Въ Торговой Книгѣ
(Записки Отд. Русск. и Слав. Археол. Т. I, стр. 122):
«жемчужныя зерна гурмытскія смотри, чтобы были окатны,
и сходчивы, и водою бы были чисты». Кстати, слово бур-
мицкій происходитъ отъ гурмыцкій, т. е. гормузскій, наз-
ваніе Персидскаго залива, въ которомъ жемчугъ добывается
съ давнихъ временъ.
2) Русское названіе происходитъ отъ татарскаго усѵі, въ
діалектическомъ (?) произношеніи женджу, или отъ китай-
скаго чженъ-джу. Впрочемъ слово это древнее и читается
уже въ Словѣ о полку Игорѳвѣ. Армянское и персидское на-
званія— происхожденія общаго съ греческимъ: р-аруарб;,
р.аруарітіг]$.
3) Въ текстѣ не ясно: мы передаемъ смыслъ на угадъ.
См. текстъ въ приложеніи. Что за островъ — Кесималака,
я не знаю. Малакка у Арабовъ называется Кесималака,
должно быть одинъ изъ Бахрейнскихъ острововъ.
4) Можетъ быть островъ Оузіег-Воск на восточномъ бе-
регу Бенгальскаго залива.
— 58
26. Амбра, чоГіцшр (амбаръ), АтЬге §гіз.
с. Хотя амбра непринадлежитъ собственно къ дра-
гоцѣннымъ камнямъ, но она стоитъ въ ряду ихъ по
своей цѣнности. Она добывается въ Еменѣ на поверхно-
сти моря. Тамъ, въ темной странѣ (чп^іп^Лір
есть острова, покрытые деревьями. На эти деревья
сходитъ нѣчто въ родѣ меда, покрытое
постоянно множествомъ мухъ. Съ деревьевъ оно начи-
наетъ капать и подобно ручью течетъ въ море и по-
крываетъ его поверхность подобно воску. Море вы-
брасываетъ его часто на берегъ. Люди на берегу сби-
раютъ его, литровъ по 5 по 10. Разъ какъ-то купцы
нашли амбру громадной величины, обратившуюся почти
въ камень.
Амбра бываетъ четырехъ сортовъ: шамами, хаш-
хаши, табахи и Фисташковый. Шамами бываетъ круг-
лый. Если разбить его, то въ изломѣ онъ будетъ по-
ходить на сортъ хашхаши (маковый ?). У сорта та-
бахи въ изломѣ также твердо и бѣло. Фисташковая
амбра мягка. Шамами слѣдуетъ покупать по 5 Фло-
риновъ за 10 мисхаловъ, а въ другомъ мѣстѣ его мож-
но будетъ перепродать за 15 и болѣе Флориновъ. Хаш-
хаши если купить за 4 Флорина, можно продать за 12.
За Фисташковый и табахи, заплативъ по 2 Флорина,
можно выручить 6.
Амбра имѣетъ пріятный запахъ, усладительно дѣй-
59 —
ствуетъ на мозгъ и разгоняетъ меланхолію
Она полезна въ глазныхъ и головныхъ болѣзняхъ; а
также противъ чесотки.
Примѣчаніе
Тавернье разсказываетъ, что мозамбикскіе губернаторы,
смѣнявшіеся каждые три года, привозили съ собою въ Гоа'
амбры на 300,000 рагсіоз, а рагдоз равняется 2 7 зоіз-,
что въ 1627 году португальскіе моряки нашли на одномъ
островѣ, недалеко отъ Малакки, кусокъ амбры, вѣсомъ въ
33 ливра, принявъ его сначала за камень. См. Ѵоуа^ез дез
Іпдез^ сЬ. XXIII. Слѣдуетъ прибавить, что въ XVII вѣкѣ
существовали различныя мнѣнія о происхожденіи амбры.
Шарденъ (III, 22) приводитъ пять различныхъ мнѣній, изъ
которыхъ одно слѣдующее: Ьез §епз заѵапіз (іез Іпсіея дізепі
дпе ГатЬге §гіз езі ипе §отте оёогіГёгапІе, сотте Ѵепсепз,
Іа диеііе стой еп АгаЬіе, еі диі ёіапі епігаіпёе дапз Іа тег
раг Іез Юггепіз аргёз Іе Іетрз де ріиуез, езі роиззёе раг Іез
ѵепіз еГраг Іез соигапіз де Моиззот, диі Іа рогіе аіогз ѵегз
ГАГгідие... іизди’ а за §гапде роіпіе дие поиз арреіопз Іе Сар
де Воппе-Езрегапсе, ой еііе езі героиззёе раг ип соигз де
тег сопігаіге, диі зе гепсопіге дез ГіІе де Мада^азеаг. О
различныхъ сортахъ амбры мы не нашли никакихъ другихъ
свѣдѣній.
60 —
27. Безоаръ п, (панзахръ), _хЛ, Вегоаг.
Ь. Носить съ собой безоаръ, называемый пищей
жизни — оіл» чрезвычайно
полезно. Кто въ теченіе недѣли натретъ на камень
6 каратовъ безоара и съѣстъ его, тотъ проживетъ
сто двадцать лѣтъ и не будетъ подверженъ болѣзнямъ.
Надо ѣсть его смѣшавъ съ розовой водой и такъ лов-
ко, чтобъ не коснуться зубовъ, для которыхъ безоаръ
вреденъ. Того, кто носитъ съ собой или ѣстъ безоаръ,
не жалитъ ни змѣя, ни скорпіонъ; онъ бываетъ храбръ
и худой глазъ не дѣйствуетъ на него. Что касается
того, гдѣ безоаръ добывается, то недалеко отъ Ши-
раза есть гора, называемая Шабанъ-каръ.. Натой.горѣ
живутъ дикія козы, съ длинными рогами, которыя не
ѣдятъ ни какой другой травы кромѣ шабанъ-карской.
Въ желудкахъ самцовъ этой козьей породы находится
безоаръ. Настоящая мумія 2> также добывается въ
тѣхъ горахъ, гдѣ въ одной долинѣ она сочится изъ
камней. Въ годъ' едва ли накопится ея до 1 000 мис-
халовъ. Она имѣетъ такое свойство, что излечиваетъ
человѣка свалившагося съ высоты и разбившагося
если дать ему принять % мисхала. Т<г мѣ-
сто принадлежитъ царю. Изъ 100 козловъ едва въ
одномъ попадается безоаръ, и такіе козлы бываютъ
обыкновенно тощи и длиннороги. Безоаръ находит-
ся во внутренностяхъ самцовъ и бываетъ
мягокъ. Если же положить его въ ротъ, то обращается
— 61
въ камень (т. е. твердѣетъ). Кусокъ въ 10 мисха-
ловъ стоитъ 200 Флориновъ, въ 2 или 3 мисхала—
15 Флориновъ. Есть много безоаровъ поддѣльныхъ.
Если хочешь узнать настоящій сортъ, то потри его о
камень: если дастъ бѣлый слѣдъ,'то безоаръ поддѣль-
ный; если слѣдъ будетъ другаго цвѣта—то настоящій.
куѣ
п-Ъц. (?) 3> желтый хорошій сортъ. Если въ огнѣ отъ
него ничего не останется кромѣ дыма—то это хорошій
сортъ; если же останется земля—то сортъ нехорошій.
с. Козій камень т- е-
зоаръ, по армянски противуядіе по свой-
ствамъ своимъ походитъ на (^с^ р^и.^р опіумъ.
Внѣшнимъ своимъ видомъ онъ походитъ на жолудь.
Внутри какъ будто сѣмена. Нѣсколько штукъ ихъ ви-
сятъ одни подъ другими. Безоаръ имѣетъ цвѣтъ земли,
черный и нѣсколько красноватый. Хорошій сортъ уз-
нается тѣмъ, что если потереть его съ молокомъ о ка-
мень, та даетъ красноватый цвѣтъ; если же дастъ зе-
леный цвѣтъ, то худой сортъ. Его находятъ въ же-
лудкѣ дикихъ козъ, въ странахъ ширванскихъ. О немъ
много говорятъ врачи. Составитель этого лечебника
говоритъ, что тѣ козы не ѣдятъ ничего кромѣ змѣй
(^шЬ 2), Отъ того эти камни (?) попадаются
въ желудкахъ дикихъ7 козъ и потому (?) безоаръ назы-
вается высшимъ сортомъ опіума (Рр^р —
.Если при треніи о камень безоаръ дастъ различные
цвѣта, то качество его нехорошее. Лучшимъ считается
62
тотъ сортъ, который при этомъ даетъ изчерна-крас-
новатый цвѣтъ. Въ Сиріи умѣютъ поддѣлывать
безоаръ такъ искусно, что съ трудомъ можно отличить
его отъ настоящаго. Для того, чтобъ отличить насто-
ящій безоаръ отъ поддѣльнаго, слѣдуетъ раскалить
иголку до красна и воткнуть въ него: если'пойдетъ жел-
тый дымъ, то безоаръ настоящій; если же — черный,
то камень поддѣланъ. Чтобъ остановить боль, причи-
ненную укушеніемъ змѣи, разбавляютъ безоаръ въ
укропной водѣ и прикладываютъ къ ужаленному мѣсту:
это помогаетъ. Безоаръ полезенъ вообще противъ вся-
каго укушенія звѣрей и прекращаетъ злобу
(?)). Пріемъ въ 12 ячменныхъ зеренъ
полезенъ противъ худобы сердца и прибавляетъ силы.
Эта порція стоитъ полъ-дата. Кто ежедневно будетъ
принимать на полъ-дата, тотъ спасется отъ многихъ
опасностей и отравленій. Онъ благодѣтельно дѣйству-
етъ на горячую натуру, хотя природа безоара также
горячая 4).
ІІриньчаиія
1) Европейское названіе Вехоаг происходитъ отъ персид-
скаго _,0)I»,Ь, собственно: уничтожающій ядъ. У Вул-
лерса: отпе гетейіит абѵегзиз ѵепепит еі дно ѵііа зегѵаіиг,
апіібоіит (М; _/) еі зрес. і. д. аг. (Іаріз Ьігсі)
63 —-
Іаріз Вехоаг. Аііа ѵосіз Сорта ишіе агаЬіса
Безоаръ, какъ лекарственное средство, игралъ важную
роль въ медицинѣ восточной и средневѣковой. Различали два
сорта безоара—минеральный и животный. Нашъ авторъ го-
воритъ о послѣднемъ сортѣ, собственно объ отвердѣлостяхъ,
образующихся въ желчномъ пузырѣ, въ почкахъ и въ дру-
гихъ частяхъ животныхъ. О безоарѣ пространно говоритъ
Тейфаши. См. Еззаі зиг Іа тіпёга!о§іе АгаЬе, 143 —150.
Тавернье (II, 406 —409) разсказываетъ о происхожденіи
безоара въ желудкахъ дикихъ козъ, питающихся вѣтками
кустарника въ Голкондѣ. Онъ самъ пріобрѣлъ 6 козъ, имѣв-
шихъ въ желудкахъ этотъ камень. Безоаръ находится часто
и въ желудкахъ коровъ, но самый дорогой сортъ, по его
мнѣнію, есть тотъ, который добывается отъ обезьянъ. Шар-
денъ (111,19 — 20) увѣряетъ, что безоаръ, добываемый отъ
барановъ на берегу Персидскаго залива, цѣнится гораздо до-
роже чѣмъ Голкондскій. Онъ говоритъ въ какихъ болѣзняхъ
его употребляютъ, и прибавляетъ: Ьез тёсіесіпз огіепіаих
Гопіоппепі диаші ііз пе заѵепі ріиз ди’опіоппег. Ьез тоіпз Ьа-
Ьііез еі Іез сііагіаіапз Гёіёѵепі іизди’аи сіеі; таіз аи Гопсі,
с’езі ипе 1го§ие диі репі бе зоп езііте (Іапз 1’огіепі, еі диі
у зега аррагетепі бёсгіёе аѵес Іе Іетрз, сотте іі те зет-
Ые ди’еііе І’езі еп Еигоре. Далѣе онъ говоритъ о поддѣлкахъ
безоара, которыя узнаются разными способами: Іе ѵгаі Вё-
хоаг езі (оціоигз ріиз 1ё§ег дие Іе сопігеГаіі...; ипе аиіге
тагдие епсоге ріиз зйге, с’езі (Гарриуег сопіге Іа ріегге ипе
аіёпе тонкіе аи Геи; саг з’іі еп зогі диеідие ѵареиг, ои зі
Гаіёпе у епіге, с’езі ипе ргеиѵе зйге бе ГаІзіГісаііоп, еіс.
Въ признакахъ отличать настоящій безоаръ отъ поддѣль-
наго, нашъ авторъ держится мнѣнія совершенно противопо-
ложнаго мнѣнію Бенъ-Мансура, который (1 34) прямо утвер-
— 64 —
ждаетъ, что настоящій животный безоаръ при треніи окра-
шиваетъ камень въ бѣлый цвѣтъ.
2) СЬагбіп (111, 18): Мншіе езі шіе §отте ргёсіеизе,
диі біяііііе бе Іа госЬе, бапз іа Сагатаніе бёзегіе аи раіз бе
8аг, еі с’езі Іа теіііеиге; саг он аззиге дие диеідие тоиіи,
Ьгікё ои Ггасаззё, ди’ин согрз Ьитаіп риіззе ёіге, ипе беті
бга§те бе сеііе титіе 1е гёІаЫіІ еп 24 Ьеигез... Ьез госЬез,
бопі іа ѵгауе титіе біяііііе, аррагііеппепі ои гоі... еіс.
3) Здѣсь одна строка для меня совершенно непонятна.
4) Послѣднія строки переведены приблизительно.
— 65 —
А. Глоссарій словъ не армянскихъ, встрѣчающихся
въ текстѣ, и тѣхъ, значеніе которыхъ мнѣ неиз-
вѣстно.
шЧ^Ч2 — сердоликъ.
іушд, — чистое золото-
ш,Гш^, — поддѣльный,
искуственный.
—скорпіонъ.
шрш^> —огненный.
Суиас—Сагіііатпй
ііпсіогшп; Расте-
>уиі!шршіі ніе окрашивающее
въ красный цвѣтъ.
шиіІиЛ^і — небо;
9— не-
беснаго цвѣта,
1^1, )
— красный, пурпурный
цвѣтъ; >1 — агЬогія
Доя ваіпгае гпЬейіпія.
шЛцшр> _ул*с —амбра; чер-
ный цвѣтъ.
— персидскій,
едва, только.
—алый, розовый.
шішТІіу, —пестрый.
— глупецъ,
невѣжда (?).
ш^і</я«-/и (армух)?
(айлуи) — также?
рліраір.шр > — равный.
р.шІцид> --------бобъ.
р.т-иш, —красный ко-
раллъ.
р.ш[Ш2[ишЪ > іиііЪ —-• Ба-
дахшанъ.
—- огородная
зелень.
гррш.Г, —извѣст-
ная монета, вѣсъ, драхма.
б
66
— четвертая
часть дирхема,
г].ш^рігп.Іг^ (бай ІегеЬ)?
—кровяная яшма.
Ігші]пі-Р Сл^ЭІл — ЯХОНТЪ.
ч^РР у — цвѣтъ олив-
коваго масла, ^р.
І]іп ирп рі^иі р 9 и* _л 3 — бе-
риллъ.
Чтн-Ѣш?, —веревка, гай-
танъ, поясъ.
ушфршЬі _у*с)—-сафранъ.
цпі-[пі-Лір ѵ-«ДІэ— іепеЬгае,
неизвѣстная страна.
ІліЗ — иб°-
— ядъ.
ДШД-?
1<Г[іпі-[икп9 ------ИЗуМрудЪ.
^1с—знаніе, умѣніе.
отъ ^.с — ува-
жать.
іоепісиішп, укропъ.
4»Ц^--
^Рі_’ «1^1—Иѵге; гаІІ8=7/8
де сагаі, ои ЗЧ2 §гаіп.
рр^ші^
—складка, слѣдъ.
рррищ, и_>[>ит-крѣпкая вод-
ка; ѵігия сЬетісит аигИа-
Ьгі.
рПі-Рру> — сотрозПіо
тебісатепіі осиііз регдиат
иШіз.
РгАш-₽’ —апІІ"
боіит, оріит.
^>иірпі-р> 0І) ,
0^1» — оріітае яресіеі
йегіаса.
—павлинъ*,
огонь, небо,
--ЗОЛОТО.
р-шщріір-9 <І«ЛАІ> — природа,
характеръ, свойство.
Рші^іцііЛіп) -ПОЯСЪ.
Ргш2’ сАІн, Сіѵ-^кн—те-
сать, гранить.
Рп'-г^Л’ — апельсинъ.
—поразить,
разбить, смѣшать.
р-шфшгір? 0^—Поя саепі-
Іепз еі 1оп§п8.
67
РшіПіпГ» ^,1?—совершенный,
(тирмиль)?
ЛшЦ, (*Е"—ржавчина.
^1 —луч-
шій сортъ бирюзы.
— рубинъ, спинель.
^г’— трупъ.
дХЗ ---ПЯТНО.
[шцш?, — худой, ще-
душный.
ішцш-шри! І Э— лазу-
рикъ, Ч-пТІшціП
(иши, -------настоящій, ЧИ-
СТЫЙ, не смѣшанный.
^ииіиці^і ііиііі шр^ши^і >
о„<цг) ^ЦЛ -----змѣиный
камень.
Ь» 1«» -
ематитъ
— винный.
— боже-
ственный.
р> р Р > Деіі.
С-лоІь, — природа, свой-
ство; талисманное свойство.
ршіГ, —сырой, незрѣлый.
рш^рш^ і —макъ.
рп<-^шЦ(,, (хуштки)?
р^Х,? йу** — войско.
— гіа-
пинтъ.
ш<Р вК вК— иногда.
Парія йігсі), Іарія Ьехоаг.
--------------------- ПРО-
ИСХОДИТЬ, родиться.
^иушР) '•ЬЦ* ---- ЖИЗНЬ.
— гранилъ-
щихъ, шлифовщикъ драго-
цѣнныхъ камней.
12^ —баранъ, дикій ба-
ранъ.
цпі-іцш) а.А9 — куполъ.
^*<і — принимае-
мый.
чРршр, 1,1—карать; вѣсъ
4 грановъ.
—древній, ста-
ринный.
— цѣна.
і]пі_іГш^> — гладкій?
блестящій?
б*
— 68 —
дицшЪпі-Лу > ігДіаЭ----ІПСІѲХ
Іосі дио яе ргесея Гияигі соп-
ѵегіеге (ІеЬепІ; компасъ.
берегъ.
Городъ въ Счастл. Аравіи.
^0’°/’^*^’ — Ьіяігіх;
—яехия таясиііпия.
— ониксъ.
МНОЖ. —
островъ.
—ясность, блескъ.
Т([Лшрдиіь. (?), извѣстная бо-
лѣзнь.
но турецки
юп‘-Ч_> — маг-
нить.
іГі^іш^и ірдид> <^ліа1лм
4«аі — магнитъ серебра.
і/шдідпі-1^ улл ---- приня-
тый,
— пища.
ЛшпиЛг ----руДНИКЪ,
мина.
іГш^піЛ, Сіу***—экстрактъ,
сиропъ.
I»— кораллъ.
іГшрд.шр^іп9 ---жем-
чугъ.
іГпі/^и^> ІАЛ^Л — мумія.
•ГпіЦі, ^ЛуЛ— восковой.
іГицпыГ, ^Іял-----ИЗВѢСТНЫЙ,
опредѣленный.
и) — имущество.
— вѣсъ; 1У2
драхмы; золотникъ.
—закатъ солн-
ца; западъ; сѣв. часть Аф-
рики.
— поку-
патель.
Лиіі^п^рі ууЫл — пиленый;
распространенный; йіріота
ге§ія раіепя.
•Ішршд, ---бОЛѢЗНЬ.
іГшиіиу, Оы),м--ЖелуДОКЪ.
«/ш^^гк-^цу > —кайма,
черта.
9 ---ВѢСЪ.
іішииішіиу 9
(?)
(?)
— голубой, не-
беснаго цвѣта.
^^пп-, ау° — фіолетовый.
— 69 —
^ш^іГ, — яшма, неф-
ритъ.
— ко-
шачій глазъ.
^ЬгтіГшІі^і у —. сердоликъ
еменскій.
> у 1> — грече-
скій? родъ цвѣта.
’Ьпіцпиду ікіі--ТОЧКа, ПЯТНО.
Ь^лі_«Г> ^1*; — синій драгоц.
камень; нилумъ.
—живописецъ,
рѣщикъ.
ЪШр.иір^^> СіЬмі—леденецъ.
— негра-
неный, нерѣзаный.
алі»! — благоуха-
ніе; маленькая душистая
тыква.
^ш^пп-> — пусіаіорз;
— посіигпа сае-
сііая.
гМь’ Рѣдкій.
^ш>Г> ^[д, — Сирія.
ПШр 9 ^Дс—аясіеріая §і§ап(еа.
’ЧІ'И'Г ’ ^у^і — горный хру-
сталь.
> оэІЕр — гранатъ.
Ьарія ехііія гиЬгі
соіогія іпяіаг Іарійія
йісіі, тиііо Іатеп тіпогія
ргеііі диі еііат ѵіт аііга-
Ьепсіі рояяійеі. Ѵиіі.
! ;І -
— агатъ.
— бла гопо-
получіе.
— патока.
иішц[шіГ > (,яЬ — мокрота,
флегма.
балассъ.
щшішшру —портъ; пор-
товый городъ.
и[шииц_Іі> Лми—ГОрОХЪ; З***?-
тііішп.
0^-6^—купецъ.
(пагикъ)?
^п^шр, —драгоцѣнный
камень.
^шр^і > уъ — юве-
лиръ.
— живот-
ное.
— 70 —
§епи5, родъ,
сортъ.
я.шіГиЛр> — гранато-
вый.
яші^> (_>С— цвѣтъ.
л-А^* ш —цвѣтъ ба-
зилики.
четверть, х/4.
п-т-щ > — ВоЬ. 8нс йея
ріапіея ёраіяяі раг Іа йёсос-
ііоп.
—испанская мо-
нета, реалъ.
— Цейлонъ;
гіацинтъ.
ишЦ^иш^<л> ^1*—,
Ематитъ.
иштшір) —перламутръ.
— гагатъ.
иш^чц, —меланхолія,
тоска.
<^1.<е — чистый, проз-
рачный.
иЬшір, —]автіпит (?)
иЛіцр .&шр> —сумакъ;
и<іЦ> — порфиръ.
ишіиЛ/^Ічг > ---ЦвЙ-
лонъ.
фксРІ'Ч’
— острая вершина и
острые бока.
іцш/Л (?)
і[ши[иц і[ши[иу'1 сіко^-]0ПС-
Ііоп, Иеп. —пара.
ину^іГ> і — всегда.
---------------МОЗГЪ.
шшіГшр) ^1, — жила.
ілпі-і><п^> і— гуща, оса-
докъ; кремотартаръ.
шшгціЦіг^ ^ілФ1с11> — раз-
бросанный.
шшіі(таджрибанъ)?
ш(тпс)?
•№(>’ (пер пер)?
|безоарК
ФШЧШ<ІС
ь]Ь—чистый, непо-
рочный.
ч₽ш2’ сДІ-’—яшма, не-
фритъ.
—рудникъ.
— 71
— камфора.
(керчапажъ)
болѣзнь?
^эшіупл,^ ?
°"Г’ —наковальня.
о&іГшЪ[,> названіе монеты.
’ _Л/’ — птица (?)
—веселый, ра-
ДОСТНЫЙ8.
фр^шЛ, —§еішв ІаріЙів
ргеііові. Ѵиі.
іршришііір —фарсахъ,
мѣра длины.
<5^—флоринъ.
^иіт^і > ^імиі--- цвѣта фи-
сташковаго.
72
В. Названія камней, встрѣчающихся въ статьѣ.
1. Алмазъ, шгри&иііу.» (^111, Віатапі.
2. Яхонтъ, рубинъ, Ьш^пі_р> ВпЬІ8. — кар-
бункулъ.
3. Сапфиръ, 2Ш^^Д-Ч.ио’ Оу5ІЛ.
4. Гіацинтъ, Нуа-
сіпіЬе.
5. Хризолитъ, пи^Ьг^шр , ^1, СЬгівоІіОіе.
6. Спинель, лалъ, ипппш^ 9 3«1, 8ріпе11е.
7. Изумрудъ, і>Грпі-{иш, ЕтегапЛе, ар-ара/уЗо;.
8. Бериллъ, Адпа тагіпа, Вёгііі.
9. Кошачій глазъ, ^*с, Оеіі <1е Сйаі.
10. Кіанитъ, (Д*і, Вівіёпе.
11. Горный хрусталь, Сгівіаі <1е госке.
12. Кровяная яшма, Ьгшир.) »_-Иа*л, Нёііоігор.
13. Сердоликъ, іЗ*вс, Согпаііпе.
14. Почечный камень, Ігш^>Г> Да<1е, Кёркгіі.
1 5. Ониксъ, ІгцпіЛці > , оѵѵ|.
16. Агатъ, ш^имп, ІЛЦ,, Вап<1-асЬаІ.
17. Кровавикъ, ицпіА НатаШе.
— 73 —
18. Змѣевикъ, .Д*, 8егрепііп.
19. Гагатъ, иігщшіі) ]аі§.
20. Лазурикъ, Ьарів Іахніі.
21. Магнитъ, ^шпшиі! ^млЫіів, Аітапі.
22. Бирюза, Тнгдиійе, Каіаіі.
23. Малахитъ, Маіасйііе.
24. Кораллъ, рт-иш> іЛгрриЛ} >Л*и*і, Согаіііа.
25. Жемчугъ, Регіе.
26. Гранатъ, іпѣш,р!ііір > ОіІхи.
27. Опалъ, шрк-шір’ ^лС.
28. Топазъ, ^і.0^) О^эІлЛ (согипсі).
29. Ясписъ, і^ищ[іи>
30. Аметистъ, Л-цІги[,Іі>
31. Халцедонъ,
32. Янтарь, л«"Р> Еіесігит, Знссіпит.
33. Безоаръ, фшцш^р,В&оагі.
34. Наждакъ, , Етёгіі.
35. Амбра, шіИцшр,АтЬге §гІ5.
— 74 —
Н*НІ V. Н^Н«фЯІ-И*^ІнЪ**«*| *И^мЛ»*|С
1]иуЛ Пр 4" рШр^рѢ Ш^І 1^9 пр РЬ іПпрі^
рІгршЪѢ шпЛіпс- ^шршь^ Ірпр^. к {Іпи^і^ Іл_
і]1гшір]і_рі Л^Р ^шрм& пиІр-іуЬ иур^ Іл_ п^~
шьігрр и^ші^шп-псРІіі^ иу^іс шишукш^Л
пі^р [Р^Р ^іпЬ *1іш ііош іГшр/^ші
4 Лс ^шр^псш^Іі ^ші_ *
“^шргр^піЛ* пр 4" и^^рііЪЪ 9 шр^іѣ пр кр^иу
^^&4’* ^р^4’^ ІршГ ш^гг[^ш^‘ пр ІршГ
ршр[> 7* ^ІгіпЬ иуш^кіі ірир^іЯЛ
Ірлр^і къ іігр І^ршІріі-іГ п^ иур!> пІЦ ^Ігшгріьрі піЦ пр
’Ь 4г ші^Іі іГілшІіі^ іп^'й^ ІярііЬ^» Іі_ п^ ші_ ^р^ ^Е-
ПЛ.
С|^лу^<^4'ы грІг^Ъ и^^риН 9 пр 4" “ІІ*
к ши^ш^оі ши ІгЪ,
^^^^рП*~РРрі рір^^іпрЬ І?рі% ок^І /ррг раіки, у»
иікиш^кі^ РПІ~Р к І^пьршіи^ оХ^«
к рш^пыГр ІгЪ і^и^кш^р ^и ФПР^^Г[^І^ рш^пі_іГ
імііцшіГI к Р^ ^‘Цр иіішг^і ^ршр^ ^у71-
^чки к ш^рѣ ршрки А57и^ ШІ~Ь. рі?
^іГрпсррі ?^9 іГшші [Ь&І* І^шіГ ^кілі Ъш лрлшишІріір*р
— 75
ЧрІНП^р к. шр^^Ь
і^шии^Ііиі пр хрпілриріішіп» ІриЪш^~ г^кі^Ь иирі^Ъ к-
ишіриь. Іиши^шрі идЬ 1^9 пр с/А^*Д^ ^шш
іри^шд цпуиЪ шсіг^ді^ Іі ІриіГР^у иі^іЛ 9^і
^!гі ^шрид рпрЪ Іі. с^п^пі-^іг риі-
1 ^ЧС?*^9 ПС шр/ші^ пр 11. *І*пр [Р*Р [^п1~
Іі ^рШ^» ПИЛІ^' Іс ІрЛг1*' к п^_ Л|^І Ь- кшгрИ-.р^І
к и^рмЪ^ир^и п^~ 9^і І^ршІ^Ь піу Ѣп^Ъир^-и
к кріііу ІцішІр^Ьі к Р^ ІрпркЪ і^рЪ^рЪ, Р^ іЛг&
Ірпр^і Р^ ^И-ИлЫ^І-Іі^І ^ШПС іР^і1' рш~
гілиЫ^іЛір ІрпіГ іргдіпЫ^^к5»р к иІгрР^і^ ф^рр^іір
иуирЬрк і^рьрі ипі_р к ркі ипс.рі к шрНт^ Ірпрр
ЪоиршуЫгІі ірир~Жр2ІЪ к ірікі ірирГшиЬ 9{і и'[1^''
^рЪ. к иріллшілкЪ к. /рЫгЪ І»Ці ІгрІ^шРр оиррЬ) к
^шР^ Ірі імЬпі^— ^ш^шИгЬ рргриу шріііір пр шрГіииІл
9^і іЛ^рЬ 1^, Ірііппр^і шрІшиЪ Іі. ііІ/иу 9^і ш рІ1!р* к
ифгі^і^ іцрірЬ'рѣі іпиіірл/рр_ шрЩ
[^рЬ^к ^ПГ1^ІР к1^гиіп] ршкш*к ірирІ^рІЪ к ЪІЛ
і^ірнппрігшр шршиі /* рші шшЧ,[Л. Іь р/і ш
^иішір ірікі рЛ^р іЛгіціІу іГпіІр к ніши^і к кріріі. шші^
Рчрпі^ и^шшшілкі /* ^шрпіЛі Ірі~шЪпі^_ ирмілиііпігиц
РцРр* І[^Г[І^Л9 ПІ~Г шрГшиі, 1*^$* Ірпршиф шр/иіиЪ і
кг^кі г^рпі-урѣ іГпіГпі^ рЛ~р кп.ш^кш^ ^шіР
к Рпі-г^ррі^ІгрІгиЬ Іі. іЛяш^ І^шрш^ шрГшиЪ 9^і
Рру ілш![Іі9 ^кгіпу ^шікі к ікікі и^пгрл^шт шрГшиш^
^ші-шІЪ' к. рші ілшірі > іуи риш^ шр/шип^й
хрЯг^шг^рк шрГшик ілш^кі ^ші^ші^ЫгрЪ і к. ^*4*іл&уши
— 76 —
шишдігшр ІгЪ р-ш^,
СУІ'Э Ігріріи. и^шшк-ршіріпгрид ^пр 4П<2*® пр
ші_1г рмі^ррсь шріши ^рЪр ІрпрНі //г^’
і^иіпі^ірі Лс Р^ 'пр У» іЛпсѢгрІл ^рміПгЪиу*
ірмр/ши •ршрЪ р ^.шірьІ^Ь Ірми^ЬѢ \\*р I/1" ІІУ^и
у.пр&и пі-Ъ^і шЪгрші/шЪгрІгіі^ ^ршрЪ У* ѣшр ІІгпі ргЛІ^
&Ъоір 4^^^’ рпр\Ітшр ІЛ :
|**4ПС V* ^к'шгргн-ріі
ршр^р Іру шіЛ^ЬІ ^шіршп'іі 1р*$* Р 1[^ГСЭ^ЛОГ^Л
Ч-ШР2_ ^.пг^пі-РІі. крпр ш/^_ <47ии7^и^^р ^Ь [Р^і*^ і
/* ^Ѣпр^'рЬ и^шірщфр* Іі ііош іГшргррілІл Р^і Ь-
рои^рЪ рЪг^пі-ЪІг^р [р^*/1' ги~^л!9 * ПГ^П*Р
іш рІгррЬ ^р Рпупі-р > шишдігшр ЬѢ 9
/> іги ^ІгіР^ил_шиішр црЬрІі шп.р^гу Ірмріі 1^-* пірп^р
рііи^ ші^ш^пьрр 9р іршп^ш^ 9р ріг'рш^ Іл_ ^ипцриЛлш^
Р^фр
У^Л^Р^оиіппи) пр ри^Іі, рЬш-Р^І» шр 1^, пр Р^
р рІгрилЬг^- шпЛіПі_и Ъш і^шршіЛі иіші^, пи^ ^^гш^р^рі
т-^і/і іри^иі Іі- р ^пя_ршршршр ліш^піЛіІі Р^ ^Іл^ЬЛ к
ршгъЫЛ ирршрЬ пі-ртрт-Р/і к к ^діи^рі
иішЪ^і р иршІ^Ьі 11 Р^ ІУШ^_Ш3 г^-^гг[^і ршпІѣіі ш^шд
рп-пп^і риь Іі_ иршшки шп-Ы^-х
*ршр^ "I1 рѣт-Р^Ѣ ш/Ь пр Р&ь
ршршЦ рпрт^ іршРшріги Іі г^-ЪІти ^іЦр п^
^пріі к т^п^р Пр р ^Іппіі іргрдЪ^ ^^трші^шр к ^к^
ршру шЪ^пц ЦіЛи^ к р ршр иришш^іГші^ илриш^ \\*р
^Л^і-рітг^ пр 4" ^ІЧ^І9^ рІпі_р^1л шр 4" Р^У Пр
&ІгЪ к ЬіП9 іР^і1 Цр пг^шЪи^і к Р^ Чш^
77
І^П-илЪ ирр-ЬІі ил^П-^іЪ цъ к ^*Ачл кцил^к^Ііі
іішшІіі^ г
^шрі/ррЪ 4» к і^іі р іЦі р * к Ір^(* к
[р^і* І*- ^шп-шипсі илс-к^ іПілрі^ иікикил^ к
78 —
шиігі Р^ь щшш іиМрілМгрщ ішг пр
шігиітші ^ІгіГшЪ^і ^шірЬ<эг]Ъ 9р шіпЬ Игд^к ^шіГирілиір
и-р^іі. Хіш^ігш^і [г іі()ш {^)иі[шЪдрлр к *Цшри^'р Іі.
1»1^ к 9^ іПиіпІлрЪ г^ИЛі іР^Р ии^ршш^ к
к іГшс^і и^(_ [р^Р* Р'1УЗ /ип/1ПІ~ Ірпрі/рр*Ъ пр іірил^
4-П^ [Р^р шиліПілрр іуіі 1^+ Іі. ііиіиііпь
ршр^ пр ішг [р^р к^пь п^іші ІріліГ ігрЬ'Р илрсі-1%%
Ірирі/рр ^ріір' Ірпрі/рр? Іі. шрірЪ^ рілі_Ъ
ШП-Ш<^ІІ^ шшіГшрр* у.2г 2г ^ІгилЛ^Ілпсіі
п_пілц ^.р*ІлЬ ш
()А^ ,риірЪ ^при 3^ТГ1~ гЬ^Чр^ ?1ШГ’^Рш 1 ’У**'
4 к іР^*Р пг г^г рпі?г і|^/,? ір^р*
/ЬЧ пг Ъоірпш^ [к^/1' іР^Р п[* ^І'^1^1
[Р^Р* Р рлпррл іЛиЬ^ Іі. иііГ'
дкі^ оХпі-. •рш[1 "[* Р 'Р11^ *р-илГР 'Цг[1ий <^ш,1]ш[и
і^шіГ ^^іПііЛі^ рпі~г і^- ч^и »р.ш[^ Р4]Р *ршзРР^
грЫги к. к^пі. ^ршр^р оХпі- .рилр.ріл* пщ
г^ш^Іір ^шр^-ріі Іі. пір^пі^ЫЛ рІ^іЛгшіи [і. ^кп_ш^
Ъш%г і/^ііПгииІлі}* Іі- Іиши^рі <и/^г 4*’ Р^ рпіілі^
ірКирц. р'^р ргиіиЬрЬ ирркгЬ % іцпкш і/^і илррпі^дилІлігІі
к^рикі рі[рі РпіЛлрЬ. °/'^' ^ір^іпр ^*лгіР*РР
р^ишр^иш ріі^ркі іруи ^ршри) Іі. уіпі^ илпЛлпіІл» к. р*~„
ркші^ ршірі Іі. р іГшшІі Ч^Уи *&ил[іи ‘7‘^,4"’
1/^4 ііирилрл крі^пі. пиі^і ш
4 ^^р^Р9 О^р ^ршр шикгЬ Іі. Рпьр^р^і
рішр^ірші^ илг^илир шикі, р”/"/7 пп^риіші^ [р^Р ?Р
ииіиіилір^ ^ррли^Іл кркиЬ гріс-щш^ 4 ^Ір^крІпА
г^.пі-р. Іі. 9р г^.пі~р кркиі піЗлр іГшргрьри^ рилрилі^ иіі.
— 79 —
рМгці Іі. пщ ^оХ ІфпіАпиіиргшц> ип^ш шр 1^9 пр
Р^ п-пі-лц) пр Р иі^іріинри^ р^р оѣфіф ІриріІ^ір
тІг^^Іі ірЫги, Ъш Ір*[р Рі_Р ^[шР^Ьс юРг^^тЪ. Іі пі^сУІі ор
ФрР^і1 У1 іі^Ъ^іі. ПГ
1^427(7^1 пр іу [^ПрЛі іциЬш^ І^.ПрЛ9 11. 1^1^
ІриріЦір Іргшігр ^шш Іі. Л)ш крпиЛіІрі і/іи^ии^пі-р
!%9 Іі. щі^иі 1^ ршЪ^^Ь 9 Іі. ^шш шЛ^Іл шігг^
пр .Ігрірир} 9 п[* 4" иш^4
л. <^ш^4Ь и/рісі .ршр шиІгЬі Іі. ^^ршІі^і 4" шл^ч,х
Іі. кррпр 9^і рги 11111*11 ирріги Ііш ІриріЦір Ір^/1’ пр
шр [Ь^[* 4^7 ПГ ^)П ІІ^І19 ПГ
11. г^Іг^рІі [І^р иіц^иіш^ фЪ^9 р.іу^ І^шріІ^ірЪ пр
ирршЫ$ пс-п-пс-д^ ^9 '‘І^'Гігі1 №і*П'І__
рришІА ирріги Іі. /ріррш^і “'Лг’йшр З^^Ь. П'~П-ПЬ^Р1
риЬч *Ьиі (НрЛ
пр Рпс^рш^ ршппі^ ириириуорр шиіу
Лтк^у і^піЛі^д ^^ЛиЪпс- Ігрі^рі^і
ш'[Ри ііг^ішніпьг^ ^іуіг рф и/Ь^иі^
іГиЛгр иіілия^уіі 4*’ Р^ "[* щш^іЛ
Тіш ішг Іі. іу^ ^ркігпдпь^Ііі ^иші^р^і
іуипі^ шп-ЪІгЪ* Іі. Рпьр^ грцршрлпі^іПу^ ши!^ пр
Іі. іргрІрирУІі •Ри[^
^пі^ ІгІі шишдігііі р 11^111/^^ Іі. <^44 г^Ыги
іріірі ,ршри Іі. ^Рпс.^ ІрміР цгриЛішЦѢ 9^ шігір Ъ ш
ірицрі-Ъ шр РпірІ Іі. г^шішір •Р“г/,2^’*
Іі. шг/ші іу шЛ& ШІГ^і
І^ІТш^Л шіП^і ір^піішь илиЬгЪ ^ші_2г иіцршш^
— 80
Р^Р**} и^шргрил^і^л к шріПиршд
фкрфкр^ іргрлІл к Х^Ршщшг^ 5ШЛ%г икі'
к шшіПирпиЛ шЛ^і риг рір, к ірІр пр крк^^ш^
г^.риліГ'к ІгіР ірі[, ЦУі $ шпріл к і/ош Рпьррі
ии^^шші^р ршР^Іі шикЪ ^ш^ѵріірп^ ^Ьг^ірид крі^р^л
к шикіі Р^ь ^и^^ш^(І1 І^11- 4" ир иік/ргр
Рр рІлрл^р* иід^ппші^рл ииір пр ^иір^п^р г^.ршіГ І^р
к іур^рл илг/'кЪ і
^шршяцр чрр^шіГ* шіікі> рш-*Ь ишірр 1^9
іпі^рр ПЛір к 9р Ріиі^ііиъзЧ' к ’Ь і^сР.Ь-Ч^Р
іЛи^р к*УЗ кР Рш,Епк ^шгкьР'
крі^пі- к крк^ ііиріир І^пі^ір1(9
^^^^іПиІлр пр 4 іпшірлшір иідршші^ к
Лр[ шшірі ик» к іГіиі^рі к ии^ршилі^л іу/1~ 4"* Д^ы"7
ц^рш к Л)иі 9^і ирииіпі?.шІриІл
ш2Г. к 4" ик к ркріл- к рріпп рпрпі- ик
4" к Р^ Х^Ігіі Ъіи кркиіл крЬ^і
к Аі_р рши^гшР^л пр Р^ *1*П'РР шцкі^шіл
г^І^іІІі ІриркЪ 9^і орилЫл ? %гш гррп^рр тцкІ^іиЪ щпі^рр
іи^.рЪ икшдЫ^ 9 4 к 9р іУи^и '^ш[,и
іри^шд цуиІл :
9 пр іиріии^ шик1л9 Р^ .р>шд .
рпі^_ ІриіГі^іілі^ РѵпіІІ ("Ц* ^5>ѴШ/7ТШ/7 иррки
*Ьш пиі^ шр^шР^і г^іиЬіиІрЬ 9 рі^р^л
*рилр 4 ІрмІлил^ к ^)ііРпсіір ЧУ^9 ^огр^іи # ѵ6 ишпьріі
9 іог^шш і/р ІриЪіи^у к пиІ^ірдІіІі пр ЬриІ^ У»
ирріи&Ь риі_*Ь ? к *[* Ш^.ШЭ ГЧ^‘11^^Л ікпіиЫ^ 9
— 81
і?рігр> ,і1,ші^ Ь- іъііші_ шр^Их Ъ- 4рш4^
^ѢлГ фпрЪЗлр I
ФАгОТ^7> 3^4^ МШІІр> ^^Шщпі-рр и. ^ири^
ишІрі пр илп^илЬд тилЛир [рір Л ^.Я4_
^”У. М^ЧІ^ РШ.9ШТс/^ Ъ ^ширіі-рр I*
ии^шшіі^і ^пі~т ^ЬгршЪіу Іл_ ІриІіилррі
Ъ_ шиш^ш^- ЬгІл у« ^4 п^р іГшшІ
\чіі^1> 9^ гррші/1; щші^шип^р^» р^рш^ 1 Ъ- [и()и^
^ІіІ.п^к'ір ірІ/19 Іі- щіи^ш ^илу5іпцрі пр шіщшшіг^
[иои^ роир Іі. іГшш^Іу р^ ф(9Р°Ч^З <^ищ.!гр [иои^и
рЪг^псЫг^р 4"’ $ПІ- иурІ* 1*и<іШГ[Р*' ПС
Р^ і/р^ил!] ^шіціуіі ^рпіЛі п^илр Іл_
ѣ^риирп-рр* Ір^и ^.р^Ь Іі. ІГдІ^пи. г^.дшЛ
шр^шР илсН^-і
^І^у^гшу-^ыубуиу1 пр 4" шр^шР^ *Р-Ш2РЧ2 "Г Ч^Л[1^ШР^І
^рл^рЯл 9 Р^ ^шЪдпр ппІри.у к ІгрІ^шР^ к
к *ур ршриіпі-'Р пр іі^іі шкі^ ^рір иуи ^ршри
ірир^ішРЪ ріГргьЫг піЦ </у^шу.пі_у%г цЬгрІрирЪі Ь-
^шп.р 4* *^/и ‘Рш!іи 9 РшфшІі^Ьр !і^ ипс-1^>
^ширм^пь. кріірі^і і^и^і шщш ^Ьгр^рі рриі ^пи^гі
іруи9 Іі. шикі іГг^іш^ріріруі пр 4" тр^шРр шіг^шіГшЬ^
Іі. грір&шръ шр^іг ^рі^рі піц риі^ш^ Лирг^9 пр іі^і^ш
іир^шРшиІ^р к шр&шР 4"1
О иуипирі рилЬии пр^р» ірі шірпі^ ІгЪ* ірпри Іл. ил^ші-^
илирі^ ^ркіцпр іу^іГпс > ^І-ші/шІіЬ'шр пХ/
рш^шІііу ишрі^-рі шіпсшіГр. лПгри шір^іуі ^іГпсиі Іі.
иіІгцЪ-илІ^ ршЬрд і^.рпд9 пр рѣилі^р 9р рЪрріу
илршщр Іі. оилІшІупі-9 /и іу]к ішіоР ^пп.пл/^9
6
82 —
Ль ^.д^г ш^пі2^и*п^і_
пр' діірілтпі-шІрлѢ ш^п/_Ѣи ^шрР^ к 2^^*
іуік Ч*1ОЧ_ ^Ш^*шп-О7_ ипЗІ^і д.Ъш^ І^Г[І
^ЬгІ^іГ'^прЛшіГ^шиш^ ^шриід ирлипш<^ (гди^р іуиіф^
ишрд.и[і пр Ірмрдлі дрп^дшд
рои^р дпріц^ипі-РіЛ^ шІриІід к ршѢ.р Ър
^рр д^ил-илииі^і Рпсілріі^ іі^іиіи Шгр. илгри^Ьдш,р дІіш
діуд_пи^1^ ЧРР ршЪ^і^ шоки) ІЦ,ПІ[^ ^шршд_р!тшршпі_р
Ліг^ *р* огАьк Ѣш ірл іЛгрп] рЪд_ріу д-рігшр кш> Іл_
Лг.р ірииІ* ^шишршірмд одлп^я ^и ідшшіПид.р^и
і^рігдшрі €^шр ^'р 4" Ь.
Ігрі^рпрд. Ъприлд-^клп ршІіиі к 9^ ЪЛ^Ілр и^шшш^
^ПЧР**}Ч- ІР^Ч-р^іОр.9 іш^и іф илпИтрЛгі^ грилПл<^шЪи ? Іі.
Ігр^рпрг^.9 шиігр иі^Гшп^1 ишр^ирі к
Лгір шикіір ІЛ- Лг.р ІЛ- шЛ^Іі <
|'ЪЫ^ ПД*Д і^ркш^ рш^іри ІгЪ' пр і^и ? е/ш«
п-иіЛші/шѢш^шд ор^іиіі^п ^“7^ ^и иЧІ^
І^шрг^. г^шикш^ ^кушр і^и р*Ьрігрдпі[шіЕр 9^ фшп_и
в
Ѵ.Г V Эдг* 2,«А«р»з1' Я{!< \.»1 3"Г
^’н‘нк Ѵяів иР*Е? г(>шЬ ш*"**^р> и*|$*ни^і і
шшЛікк^пс шірс^^р ІЛ ^ІгрІ^П9-.д шЬгри^
крЛкѣ 9 цшиі^іЦіІі іріі^іпьіІшрі^Іі । У^^иилд^Ь Р^
шіфлришЪу.р і^Ѣшд дп^іпі^ЛіирѢ ^п-шЪ игш^
^шишс ^илИ^шр^Г іш^і др^дшк.9 ^шрдил^ рі^ ЧІ^І.
І^/^г іуи, ІиГшиілпіЛрі) ПС Р шиш^Р
— 83 —
Р^ шр/шиіп ^9 3°1^ ^ши/_ іР^і1* рПі-^
З^і* Ц-приіх шишдрЬ шг^^ишЪгрр^ Р^у ^п_ші
^ЬгшІЛ-Ъ шишдпиш грш^іп 1^9 шЛ^іЪ шрЗшииі^ Іи шііГшр
д.шрЬшІ^ 1^9 Іи Рги^лпд р ршл іу^ рцу р ^пЪі
ияд^^ишЪд.р пидЬгд 9р шрГшиілІ^, илишдрІл Р^
^"Л-іа/5/ д.[пирѢ Іг^ррЪ Іи 9р ^пині
ші^шиші І^пи І^шгиЬпиІл Рги^пиіі^Ъ
пи ^Ігі^ші у» ^р6"п_шЬ і^іпсіиі іиш^ птіігіі Ѣш ^Іг^Іг^
ш^рЬ РгипидилЫгІл ПГ ^1Ч^Г Р
иліП~Іл 9р ^пѢ І^пи Ж.Ш), Ь. іуЬщіуІІ шршрр*1л пд^шір Іцпрш
иу%г ш^шиш^ рриш 1^9 Іи іііиргр 9р
9 пи и^ііпт (Іилішіш Іі!,и №&с <№
ш^іПииш ^шу ш^іГшишІ^і /т- | ^Ѣгрщід
І^шиЬгІл Р^ ррииі дрі/шР псЬ^ шідш иліП~Іі
г^ііГшР ^пиЪр ііоіл р ^^ШГ^Р*РІ ^ни Іг^іу
.риЛ дрпрЬ !рѵ аи 4* ірМ[Л* ррріги
ѣ'ріг^р ріирі^ І^пи Ьріиілиуг шиш^і рі^
^шІі дтшиІлІиЛ;^ ^ршиі'Ь р і^ігр ^р 9 ^шиі ипиіп
^9 ришікігрііипс.і І^р^пи ілЬиітр
шр/іицш і ^ЛЛГ шрішиілі Іріи УіршР 9 шш^
.рилІл 9 9р ршрчііріііуі ріП^р ^ш^пьпу іл^иііу^ш^іу
Ірнрпс ^и^/^фоіъ^ Іііг^иу 9 Ьрітип^і п<_ ршіипипіЛі
і^ршР 9 ^ПІ- фпркѣ *ріиІлд Д"7/7 ’ ПІ~ апиіішр
пиІл^ шшіішр^ І^пи ІІ&І1 Цпи ЪІгЪ рч^шІшлЪ
^ПГ[1І І^пи Іг^ііу. Ігорі рп.шѢ^ ^О4_ [р^І^ ^1*^*4:
дпрІгІлІл іРт^ш^ ІрллиІгІл9 І^пи ^,іу ѣшршріі
фиіпг][і 9 1ЧІ1ІррІ' РЩ1 Р9 и^-: ^ил^13 Ші^‘
Ъшри*РІ& ь, ш- 1ЧІ'ІР[,І,^І' Ъприл ч!^Р№’
— 84 —
^иіл Ч&’ ‘УЬ "ГіМ' і ш^іГшиілр
дрршрЪ !$ 7&о^шрЪігрПсѣ ш^Ішиілй
^9 ѣрірч- г^рршр Ъилр.шр^ І^шіР илг^І^ ^рая^ пр
^>іор1, шпіП1.ь
!^пи аі~ ^шп-шипс^і ^[РРІ9 ^иріг^ І^пс
^рЪр р^ 9П»і-^шилд^ ірЪиу ил-іг^р, рдш^І^Ъ к^рпи.
г^шіл р чрп-шЪІ^Ъ іГіидг^ ^р ^-^иіЪшд^ рдил^
^при г^ррилрі тилиЪ^шірир оріІилІл^ ^ил
р!^.и.рЪ шрГшишЬ ші/ш илп_шЪд /Ч1^ *^Ь
І^Ъпр ^иліилр пр р ^рилЪігрЪ ршп-Ъш^ ^шш І^Іг^Ілш^9 ^ш^р
Ррш2_ ^ГГ^ІУ іГшрісіГ ^рірЪшрі |(Ѵ4" рш^іршрЪ ^шр^
дшЪІги^ Ъил іішрд. пр ргі-шЪІ^л іГшишіи^ [р^І1 ^лил илрІшииА
шшЪ^гі пі_ рд.і-рилд ,ршддр ЬрІгЪид 9 пі~ рои^рЪ грирпі-^
Ір^1^ р ^лрилр[гЪид9 ірпрдии-.П9-р^і 4ШІ^-
іГпплидІріиі иіи^рГ^)шп-Ш^ І^ІтЪиді
р[у пі~дргЪ пр іПиЪрЬгЪ ^і^Ір иш^р пс шшЪ іПирд_п^ іГш^ш
дрршрЪ ^при дпрІгилЪ Ігиід^пі^рЪ
рІ^Пі~д ^рилд ^ширіри- [рЪр 9ршрр/р9 и^Л^І ^шир^пі-
^ЧЧр 4" І^ри 'ршриилЬі^ ^луІг^эІг ^9 Л'Ѵ’“ѴШ/7^С/’
іршришЪрі ІгрІрлуЪ^рЪ и^л иилрілЪдрр іпшдр
ІрииІгЪі шдлиіГр ^гилпЛі ^шиІтЬ р дрирнпіріл Д^ши,
шиііі іуЬ Ігилдпі-рЪ іггциі.9 іуі ^рпИ^Ъ г^шш
идЬиі^ІЬ^1' [р^ІТ1 ПГ П€-^^’
П1~ 1П9~Р^ Я1_ и°//г,77І27^: Іцпрі/Іірі ІгорЪ
^9 Лл^Ш^-П^Г 9 9 ШрГЦНСшІр • ШПІ^рШ^У
^“цЬ'І' чуК (]г /_"‘-/’^_ь Ѵ/,?"А '/'/А
^9 1^пі~дилрІ^І^% ^при
— 85
4 9 шріпІі.р ^шш
^шир Іріи. ши^ш і^Лир ^гт_Ь^ІЛ ^пр пр г^Ьги
ршлП^Ш^Л^/ ІрЛЯрІІ^ІрЪ ршЛшГ ШріЛрІІ ррпіфь^ пр
ршшЪ ГІр[,ШР /РЧ ^ск"1- ^шірир ^/р/7^ срміп
ірі^^ршЬш^ Лиг^шІіІуі иді^ іпѣ'гр п^_ *А рп^ш,
ишЬі ІГшупи.р ріи.рріруІі ршспт^ пи$ф пи. илиіІилЬр 9р
^ТнфМяпшЪ г^Лі/р псір і^рид ^Ѣгр^рІі Ірш/^ифи&иір
^^псрі ІрілиргЪ* пи/^ЬгурѢѢ 9р ррфиІі і^рІі пиір рпи^ш^р
р^иіп пи. /^.Ьг/^Ър '^шЧш^Іг^і г[^ш['
ірхцорѣ ^пі_ *Ыгр!р^ пр Ігштріі_рІ^Ь
щршр пр ТІилІі^Ііиуі Зи^і[11'‘
^рріл рі-р рІ^Ііи /пшрирІ ^шир І^пи^Іірі пи. 9р рррк/рр
ІрілЬш^ Ірмрі/рр ^ширіріи-ірЪр) ІрмиІгЪ р^ ірищрш ~2^шрИ
ЗІ!ІІ‘І!І^І ^ШиЬ ^ПІ- 'У^і игІгцІл пр Ігішріи.рУІі
^ши^пс^Іі ^іпш тіпріір іГіирг^рр ри/Ьд ^ипр фпрігіі
шипгрьіл тіггр і/р І^пи. ріишІлшѣ* Іри^іри^ ^ршр Іріи.
ІгрЬіу пр ІциЬш^ пи. ии^ртш^ Р^^г^Іти шшіПир Іріи.
і^інцпіАі ріішдрр іуі <^пир> іріиішр
рфпя[_ пр шЛ^Іі ррр&Ъ ^шиіті пр шЛ^Ьг^Іг^
РП*~Г ?ріи. 1[шР^ Ър ^гр^г^^шрр9-р ^/Р/7^ 4“
іі^і^пс и^ли&р іішілшіі^і г^ЛііР ^_ПI-^^,
шшиі 9р пиѣрі Ігшгрч-^рр
ѣпр іГші^шИ і/от 9р и^шітш^іі ириіііряіриір ^пі^Ь'ЦІгрЪ
Іріі- иріліліріі-іріи. шиІгЪ ІІі^ріу /1р ^-э
Гріерѣ пр ^>рп^1і пи. Ъп-іиЬ 4?
^уиуЬ ТЁі^іріуІл ^шир Іріи. I^^/^,2ПI^'/, 4" "С
^ршри^^і 1^ш1^пи.г^ ^9 ЧПІ~Ци ^ГІ^1ШС9 и^~
^риІлЬ р»шЪд иді шц^ ^9 і/ош ^п-шЫ^Ь щрІііпІі
пи. ІрілІфпи./фІі ^шііші І^1- РПГЦ г^Л^Р
86
П*_%Г^9 Г^ШГ^ПІ-^Ъ п,~ ЪгСшѢ І^ПС.^ІгЬ 9^9 Іри(фПС.ГрЬ
\иУІ‘Г'-
| Ш^пЬ' 19І^ЭІІГ І^ШІішѢш^Іі
^іГ^иі шЪпс&
Іггрис. пр ^ШІЛ іЛгП-шіі ІІОШ 9^ и^шрш^рииЪ ршр&р
^гшп'Іі Лр Ірур9 9^і 4ш4рІ^Іі иришшП-Ьдшс. ш^і ^гшпі
и^рилѣріг I1 Ѵ°^ Ь рІЛ-Ігдшс.» иуи шг^І^
р^1рри ПР~Р У 1^иСгЬІ1*Р- ’Ь 1^иі 9 І^лП-Ъ^Іі
іл/гг^^іу іуІіу^иі пр шЛ^і Ьріл^р ^шр^с.р шшр^ шири
ші^шіГ 9^і г^пс.ри 1[Пі~ру : шири
псѢ^і9 шифпі-п^і > П-шіГші^і) ІРР^Ы19
шгррши^^ 9 ирпіиі]^ і ср^шшд^р9 пр шшиЫл_іЛ^ ^ршр
ршіІшіГ шуир іР^р ^шп.шііпЛ/ 'РіРГІ1 ш<Ир шири
Ьрк\р {шіГ*рпри г^іршР РшіГшіГ іушр іуи і^іигыЛ [Р^І99
Г[рршр)*ІІ 'РіРрЬ ш 4^, П-ШіГш^і^і ПС. Шр} Ш?р*Іі
9р ірпрш ^11 ^РЛ/ ш^9 пс. и^шишррІл ер^шшС^^р^
пр ри^ рши^рі шшр пс. рір шишдш^ІгЬ р^чііі^
шпЛ/рѴ ПІ[ПІ1 ичіріі іішрші^і
шц^І^ 9 і!ПІ' іішргріриіл ш^шд
Ігрім.іиу 9 ірил Ігршгр ^шѣ-иЬпс.9 іліруп^ ^Ітш ири^Ьрк
рис.9 гр^с.шд 4"? іПи^пс^л ршаИгі псршр
шгсѢ^-9 Ігріги^і ^.прЫі Іриріфр іГштид ршІшуі
^\І^іпьРш^’ Р"~1^1_ ^9 рп-РІЛЗ
І^пс. ^шрпср рГш^р пр 'ригсш^У рш^і <^іиірир іі_
^шр^и^р шшр^9 ^ріріс ршЪ^!^ ^шир^Ы^р 9 Іс. [и~р
шш^Іі іГ^ршЛитЬ 1^9 рГрпс^рІ) і^рііі} ^Ш[’[І,~І1
кшшЛіІиргіі рП-кРі. іР^і* 'Рі^РІ' ^9 шири шрі уіірпі~і[Р-и
пр іішр/р^шуі к/гп.і 9^> кртсшЫрлшилЬ ^ши^р І^пс.
иЗІ^Ш^Г1_ ^9 [111,ІІ1Ш<^Р піт^шір ршІі^
— 87 —
^шр^і : іъЬ^шйІіІ) пс_ риіЬ $Чшр рЬ ші-іг^ ^псЬрЬ,
ші^ш ра.ііршІ)рЬ іЛ^!^ Лрцш^ ^Ъг^ишшЪ 9 Ърірпс.
ррі~р ^,/_°/7^ ЧР^ псЛір 9 ПАМіІшЬ^Ъ иуі* 4':
^иіЪд шииідрІ) Р^ъ ірГрп^д^р ршл^шрЧ Іі. ^пр*
і. иу^уз шишу^& ш ПІрі'Р Р ^ЬиіІі иі^іид
рпЬишІ)^ ^п^иЪ ші-9л^лид9 Ь^ш^ш4шіГшЬш ірЧ-
^илс.1р^р ^ірЪр « Ч^пиі^рі рЪ
^ршЪд шЛ^Іі диі<^р 4"’ ПР 1*^? ілпііш^ ^рЪ^9
^‘[І^,ІІ~ ,[рРшР п-шіГшІі^і П^срп^ ІрирЧииІ іпшѢ Ъш шдш^
тпіір лрриіп»Лі,рЬ г^п»-ри Р^ ^р^шідоі.
шЬиЧіпс 9^і рпЛіІ^ іи^рІгр*Ь ирмшшп,р ^[шсР^
І^шіГоА риур^ і^іиргрг^рпі^ <^іІиуЪгЪ пд ^шЪшр
дЬпр І^шіГ ^пдиді
Ъ^эіт пг \У'шсчшсI^^пЪ, ,^1'1'и г^Ья Ч’ чп,~г"
9^і и^іи^рр дшіпрр ^ши^/г^шс, рдрид іЛ^ І^іу Чр~
и^іГиірлршЧі і/оіл дшіпрр іІшрдшр^тЪ
ТІдрридЪ 4": ‘^^[иЛ[^гІ;іи^ рЬіъІг^ і/оіл цдшЪІрііри] .рш,
ирн-.р іРщЬ^пс^ ^пЪ ^шіл ^иіирірл. [рѣр ши^ш
т
іши
^шиі дп^дшп^рх и^шл^ уі ииридиоти ^шиши дп^
піЛір ^шт Іфпі. рЬтрЬгЪ $ р/ш^
дрр ПС ГЬПСШ ш рЪ ^ршЪд пі~ диІгріКя
^ріпЬд ЪЛрііЬ Іріі-&д.1%- 9^і ^п^І» 9 иші^ш^)І) 9р Ъприі иѢ'ріЛи^
Ш Vшир ^п<- іР^І1' ^СР" ш^г^^7^е-^г у.иу Р іПу^іи илі^іиі
ірі(-> к^ЬиіЪ ѣпі^пс. ЬрЬгиЪ шш^ші) пс ^шЪшЬ' Іс.
&пір 9р ршпшипсЬ °Р^
шпіІг'І) шири іруілЪиіІі, ршдш^Іс пі_ д.!гдрЪЪ шш №
ЬггриЪиіІ^Ъ дртшдрр 9 пр пьрЧі г^іршр гріиГш^ іР^Ь
ш <кк псрипьІі /*^4* ^Рч^Р І^/1 исдршшіф
— 88 —
> ^шдшріл. ^рЪд. ш<Ц* ^при
г^ршрі ^шрипсІ) Ьгріріс. г^іршр ии^^ипш^ *рш~
^)пс^рЬ ^шггшип^ г^іі'^і ЧУ^1
^пиЬрІі, р!$ ^шрдшЫЛ іуи ^шЪргн-рІг іПіі р дли р ршЪ
ш</^> ^ш[[> ^іпігиіпси ^грЫтих рши^рі ипс^і
пс. рш^ ^шь^оп-рЬ шд^І^ ш^рд Іга.ш^псй. рі^ шри~
^ид іішрг^ 9 ид^ігЪ пс Лршдшрлтр ^рілігй пд ршІид
^Лид^р пр ірррпс.дидЬ , р ^п^и рршд г^пс^и
іГіиг^шІі р Ъ^ші^пс.р^, шЧ^і'1 ПС. ІриГшрП^ р ^пЬ
фпі.Іт^пс іПищшЪЪ р рп^шіиі іуЪ І^р^іиЬдпр
^рІд. ідш^ши ^р ]рЪррі Ігріг.р іршИ р ^ррріГшЪ
9р дігдр р *ри/Ьд шпш^рЬ^і шріГпсрі
шіІрЬі ^при Р иу^С гриГшр ^пс^Ьр ^шЪд
пс^ ^Л_ шг[^( ^у{ іиді^ иш^)рІ) ^ишЪ г^^шрі
шс/^> пс. ишрр шдр-ІрІл дрршрі
• шири дшслирЬ ’І’ *ЗД4Ь 4 Ршд^' ’Ь
р ^шспсіііріі, ідш^І^Іл рі-р ^7*^ЧУ/1*
Р&^шрРІі^ шишдрі >^ш^д шііріі шдр-^
^шіл рши^шр псІір пі^пр ^Ьтиіш^І^ І11^^ Р^^ГЭ
рлігиііпі., ^иур ^р Ш1_Ш3
дипр ш ші/шЪші? Ігрі^шр» ирирш^шр^р і/ш^рФ
іриілЬрші^ ^р шЬиЬпсг
^ушдш^р р ^Ьш и^ш^Ь^і ^рпр^шипр іІшРо^р
І^идшр ІрииѢѢ* пр ^шрш^Ъ іртд дрриір) ^шрЪ^
рш^рЬ пі^іп^- р*-^ 4шіГшЪшІр ^ш^р^к^ишй ^^пшрс.у
[р*^р 3ШІ~ ^лпІгиЪпс.* ПІР_ ПІ-и*^- 1^шлГ*р ^ііш уш\^ иртп^Р
[р^р* 1[уіш Ш^:Р ^шйр оА І^іиіГ р</ ^ри^рі>, пилогр
риірд.р Ррпр ^шрЪ^ псшр ^рГпі^ псиіі^ пр р ^шІ^гсшЬ
— 89 —
^р ^шцЪ^ діиршр Р^ ши^и псишіі ^ши^пс [Р^Р ѣш
Ірлі іір ЛмпЪ ^шириѣ *РШ[І 1[шикЧі ш^і
ірп-шЪЪ п(1^ Ігдш^ ІрпЕ. ^р ^піпп^ік^ піЛлр **$[_
рпш ^р псшкр ^шідшЪ ,ршр ІрииІгЪ и^1 рпіл^і р
дшш шц_рпиі ^р пі^іпігр-* 1$*Ь піЛір дірш]дш<^ріл р ірпрЪі
|(|ши іГпі!^ирІі шц^ і}и^і 1^гп^1 ^Пі~ [к^Р рлрпс. іі^
Ірм] ^пе. шшг№ Vшдшр іГирш^
шѣ^шр ^ширр ІріЕ_ ^к^р ршифшрі 1^1) 1^ пр ршрѣр
ілкірліі шТіІ^Ігіир [р^р псрпс^т іш ^и і/ирлшр ріГдІіІгЬ
пд р [Р^Р * «іАч^ Р^-і-^йі^ш'Іі <^шррі~р /р)^рі
шідш Ч^і- ^ШиІ_ ^п<- [р^Р* п[? п»Лір ридиір
пыДгѣ ^ошо^кр П1~ ір іі. ріЛ^р ТІрорррЪ фПІ- Ірч ПЕ.
Іргп~д^ крр. р р9гршЬ діЫ ^рилр і^пе. д.шпѣиу* р!$ іпшиѣ
^РѴ^І- ІІ&Р ^[,^ПІ~ ^шГр*~С 'РіЗСр Рк кріри.
і^ШіГ Ігріг.р ^Рч^і- [рѣр ФіРСЬ СІ^Х ^ШІП
пр ші/ш^р І^шіі^и пр дріпЬши Р*Ц?
*р.шрр' Р^ ии^ртш^ шіГш^і р!^ ц^рдпЕ^л ѣч*ршр
іш ^шешІ і <ф}шрмдш^рр шігдр шп. ілш ^сЬ
ідиіІл ?№ПІР ‘Ри^ 9р ѣ&'пѣд. І^ріиІ^Ъ Р^
^ПЕр ІгдшЕ. р ш9лдр рр*@. шді^і^ Р^ ^ПЧ~ ^ш3
ршш
С.
I*-* ^**»Х»^***іірр*»
ши!гІі9 Іі- и^ип[І дші^шд рЪпі-рІіі
пьйр к ІрГрідІ» ІліПиІл црпдр* Іі- ІГрІ^и^ЬпЕ-1^
6*
90 —
'"•Лр/ф шш4 4> пи{
Іргилп Ір. Іі- ^л|й ігум ^ршрри ^пур ЧУ** иіткр/і
. ІріЯрЪі^ /* 'Р^І, ІрІ!ІІіГі№1.рІІ • ^Ш4_Ь 4г* і}ПР
ІріярЪпфф фр .ршррЪ .риІгЪ ІриріГршіруЬ ІД- иуй пр
^рр ПР иірпр^і ЧУ^ ІрііЬш ^Цпі- ІЛ-
У» ірпЪпіЛя* ^фрфмЪпі- г^Іг^Ъ
І^пь ^І1* р<}2ррііиік'ш^гр^1 [иоир ^шш ІгЬ шик^ к
^ш^рфЛириЛрі шикрі^ Р^ 47^ І^Іг ріиІ^пі^рЪ
.ршЪ *р& .риіЪ Ч^П‘~1Цик шиѢѴ І^ктрші^п^р ^піѣр к
і^и иршп&шпліЛ-и и^и фшри 1^пі~ Іріяир^р і/кг^і фпрЪ,
/к иуІяпр ^шіГш^і ^)шп.пср І^шикі, /к иди ^иі^и
^шдк^пд і^ідЪ ^шш 1[пі~ Р^1-’ иіири рміЛл идІі Іф
пр ^шркІ ^шдіГршршгіі икші^/ук іри р*Ы%* Іс ф ^шіі
ЧрРЧ *1?УЧ грш^в1ріл^р^- <^ияЬд пр іЛ^ІрЛ^Іфрд
р^ шІд І^пі-^шір^і, к р*~р фпу^к^і- идк 4г' пр ‘7_ши^'7^
9& І^риіі^і /рікк пр ^шріГр^і шири Ірркк ["^Р **$* *РшрР^
2_Р*ПІ~иі&Пі-- 4"1 икшс ^пср ІгриІл^ Р^ ишУЧ
41 ірЬгфЪ ѣпср ІгриЪ^і ур^рЪ рп-ші^ршЧ ^"І.
трпрІЛ &. ойТгЬ оХш^шр^і о^.ш^, &. уиуі ири^Ъ і^дшсЬ
рішгри^дЪ^, Іі оірп^ шіГ ^.шіріАш^шр^ Іл і^риупср^к
^ицяфшЪ^і Іл р^ иішиЬ (с крірі. іріірі^рш^ шшк
иршрЬ фишпс-<іпс-ркг Ас шЪѣрлЬ шиу /у21-» ^*~Р
шп^ЬІгрпіЯл ^иіф*Ь ^и г^шкі^ пі^ шЛ^Ь ор ши^у
гршЪі^ пип!^ ррі^ Р^І1 іІулшЬ^ /к ^шіГ* і/ш^шдпс
г^ІГгрпд, /к шш.р рІіпьрк Ірроірп^ идк иршп'&шп.пір^ пр
иуи рши^шрк І^пс. і^пр&І^ ірриЛіЬ п^_ ріпсркіп^Ь Ія иди -
^ТР и ріпі~рр^іииі шш,р ^.^яіпиід^рх
^Ш*^Э 1'1^и5І1Г ПГ шіГи^шдк ф Р^^^рЬ ЧШРЧ
ши^ш ф ^о^шр^і І^шр^ ршк ш^р ^ЬгшіІшЪр <&пі^1грІгиЪ
— 91
[рЪр* ііпс^пиГшрі *ршЪр л/р* ^‘ц/’ Ф ^шгъіг^
'ршЪд ш^фи 'ршЪд Лгг^ р^Ъпс.
рітіл ^шш ТІшЪіІ ррЪп,с. і^риіЪ» ПС. ^шп-Іг^псІ)
^шш' пр ,ри/Ьд шгспс. ІгрІіид Ігрр^ш^ 9р Ѣпіріл» ^т^пс.
ІгрІгиЬ .рилЬ діГпіГрлІІ$ ^9гірр ірпрі^і^ іГшрг^р^р рпі_гс
д.шЪ 9р іпірІлдІгрѴ пс. ^пгрпргЬ ^/Ац [ршС ПІ- шши^'
ші^.шіГ іі^ иріідрІрііЪігрЪ 'ршЪд *ршр і/р длпиЛл пр ііш^
рд. ^р ^іи^ІГ];1,и(^(1 ірршр І^р /ршрЦ^р *
^ъриішдрр' пр шЛдшрЪ ^_при ШІр^ ріпіПиі/р пс.
ріш*рр' пс. рш^/шг^ іі. ^)иш^р : ^шіГшіІрІ) Р'ПР1Г Ірпс.
[І^р ^[’р- ІрпіпрІгЪ Ъиі ^ршЪд рш^рш^ [иш^
рш^і ^>і_ ш^іц> ршфшг^іі ищршші^ 1> ПІ~
шіГпі^р і }риіпіЬ^ 4шірісгрі^і ^шіГшіІрЬ ріПійішіГ^р иішиі
1?Ргри[_ *Рі2СЬ шгсЪпі^р І^пс. ^шр іі. ірідр
^шріги Ъш тшиЪіі.^рЪі^ Іі. шсіг^ І^пс. р9гр^% рш^
рш^і ріри 'р!2РІ> шп<^п^ч шшиЬкІг^пс І^пс. ^шрпср
РшфшгірІ) пс. Ігр^пс. 'рІРРІ1 /рііги
ШІГГр шіПцшрЪ шЬпі^ ^піп псЯір ірГшрг^гу шшіГш^
шІіпі^>_ и^іи^р иш»-грііЬ шіиір ш/]1^ ШГ[Р^[ ‘Р^*С^9
ц.^ршідиі^р шг1^ 4":
1 иіР1ІшГг^1і .ршЪЪ 9р іцшри^рішЪЪ
Ірір1 шіГіу шііш^р ПГ 9& ніЪігрЪ І^пс. рилЪрЪ
4^* 9р ^шіір^шгі икш^пі^ ^ршрл/р иг^кі пс. рІгрІгЪ
^шркі( 9р І^риіІ^Іі 9р г^п»~ри Щшрп^ирЪ тшиЪ
ѵр 9р І^риіІ^Ь І^ІгЪил^ рр ин^рррр і^рри^ ^о^шр ^шЪд
ріПидрр пр шдІ^Ъ ^ршЪд ^шс-І^рр д^ігдр. псЯір иідршиіі^
пс. Іриі^пс-гр ^илрр^р ^ірп^ ^ришЪІс^рЪд. фр^рр
ршХі ірширлд і^іиирід І^пс. ^шрр^р ііргрир
— 92 —
^шіл ПіЯр шЪЦПІ-Ш^Ъ ^ршЪд •^Ш^[І Ші1ш[р*Ь ПІ-
ідшри^ррЬ І^ршІ^Ь ш^шд шді^іу ^ршЪд ішр^р
и^ш^> ТІрйшр дші-^і шд^ іі^^шіцис^
’[, Ршр^щ Ц.^’
^^ш^т^шЬЬ ^Ігррі тігг^іи І^пь [Ь^І1 •^шг^п^і Рпі~и^-
дІг^Ъ 1^* и^Л^*~[1 &пІріі- шіЫ ^риіЬд
іГшрдімр^иі. *рімЬ^і пр &п^р 1^ш1^пі_д^ ^рр ^шЪігЪ
9^ дпі_ри шіГршІіид : .риідім.р ^п-шЪІр»шшЪ
.р^ииу І^шиігі, Ѵ/11^1^ и^шЬшш^
ЪігрЪ иіі. і^пі- ПІ~иР 1[шиѣгѣі Ър илц^
ШШІ^І &Р*Р- *?Ь ^1ШР^Ьр*^ ЪшРрШ^І 9^ ^ПЛ^ршР
ПіЯл^ 9^ ^шрілігрр Шр^шР^і ^Ігш ршршршр
шпЯішЯі* ршіі^ішрі іІпп~шдІргтрЬ шг^1[ ^рсрі ^сіщ^
црѵл^ пс^іу Рпі~Р[*иуЬ ршліігі шг^і^г
^ЛІгг^Іі 9гррі іпІіГ^и [І1^^ ^ІгшіІиЯі Ігрі^пі- 9^
Іргн-ЙршР' иріірі^іиЙ ршш ^шиІ І^пі_ ірІр
^ршрл^шрірлі^* 'рьшЪд ІгшіПілЪ ЬгЪ, Ь имГшІл^ рши^ршР^і
рп^шіір шг^І^ шгрид^шЪ^ ^ІгшЪ
$
г.г^^ /ишРіуПС іі. ІрГІП І^ид
рІгр*Ь ^рЬд. піЯір ищ^ишіЧ ч&РЕ
^шіш^ ик' рп-дршЪ^ і Ч^^Р шЛ^І) шд^І^
<ѴШ/1 ^Ъ^р* іпшррЬ ^шиІ'І_
Ірль. пл[~ ^Ігш и^ш^ сішсір іГшргру и^риі
Рп.Ъид9 !риршІ[[і илд!^ ^1