Автор: Келлі М.Х.
Теги: історія польша переводна література видавництво нора-друк взаємовідносини франція окупація концтабір німеччина
Год: 2017
Текст
Ц> МаРта х°лл Келлі БУЗКОВІ ДІВЧАТА
Марта Холл Келлі
НОРА
ДРУК
БУЗКОВІ ДІВЧАТА
МагШа Наїї Кеііу
ІЛЬАС СІВЬЗ
Марта Холл Келлі
БУЗКОВІ ДІВЧАТА
Роман
Київ
Нора-Друк
2017
ББК 84(7США)
КЗЗ
Келлі Марта Холл
КЗЗ Бузкові дівчата. Роман. І Пер. з англійської В. Гор-
батька. — К. : Нора-Друк, 2017. — 544 с. — серія «Чита-
цький клуб».
І8ВМ 978-966-8659-95-9
Кароліна Феррідей працює у Французькому консульстві у
Нью-Йорку. Але її життя кардинально змінюється, коли гіт-
лерівська армія вторгається до Польщі у вересні 1939 року, а
невдовзі у 1940 році окуповує Францію.
Польська дівчина Кася Кужмерик розуміє, що її безтурбот-
на молодість закінчилася, коли, після окупації Польщі наци-
стами, починає виконувати доручення підпільного руху опору.
У напруженій атмосфері один хибний крок може мати згубні
наслідки.
Для амбітної молодої німецької лікарки Герти Оберхой-
зер оголошення про роботу у перевиховному жіночому таборі
здається квитком у нові професійні сфери. Але вона опиняється
в пастці нацистського концтабору і стає однією з лікарів-злочин-
ців, що робили досліди над живими людьми.
Життя цих трьох жінок неймовірним чином перетинається,
їхні історії розгортаються на різних континентах: від Нью-Йорка
до Парижа, Німеччини та Польщі. Кароліна і Кася прагнуть від-
новити справедливість для тих, кого історія забула.
ББК 84(7США)
«Бузкові дівчата» — це літературний твір. Імена, персони, місця
і епізоди продукт фантазії автора і не є відтворенням реальних подій. Усі
збіги з реальними подіями, місцями, персонами,
живими чи мертвими — випадкові.
I8ВN 978-617-688-009-7 (Серія)
I8ВN 978-966-8659-95-9
Соругі^Ьї ЬІЬАС 6ІЯБ8
© 2016 Ьу МагіЬа Наїї Кеііу
© Нора-Друк, видання українсь
кою мовою, 2017
Присвячую моєму чоловікові Майклу, завдяки якому
моя пудрениця й досі каже: «Клац!»
Частина перша
РОЗДІЛ 1
КАРОЛІНА
ВЕРЕСЕНЬ 1939 РОКУ
Коли б я знала, що от-от зустріну чоловіка, який
розтрощить мене на друзки, мов тонкостінну порцеляну, то
спала б довше звичайного. Та натомість я ще рано-вранці
розбудила пана Сітвела, нашого флориста, аби він зробив
мені бутоньєрку. Тут про етикет і мови не могло бути, бо
того дня я вперше мала взяти участь у святковому прийомі,
який організовувало наше консульство.
Я влилася до хаотичного людського потоку, що плинув
П’ятою Авеню. Повз мене тиснулися чоловіки в сірих кри-
слатих капелюхах, а ранкові газети в їхніх пласких валізках
містили заголовки про останні добрі новини десятиліття,
що минало. Того дня на сході не клубочилися грозові хмари,
нічого не віщувало грядущих подій. Єдиною лиховісною
прикметою з боку Європи був сморід стоячої води, що його
доносив вітер з Іст Рівер.
Наближаючись до нашої будівлі на розі П’ятої Авеню
та Сорок дев’ятої вулиці, я відчула, що з горішнього вік-
на на мене дивиться Роже. Він, бувало, витурював людей з
роботи за прогрішення менші, ніж двадцятихвилинне за-
пізнення, але того єдиного дня на рік, коли нью-йоркська
еліта трясла своїми гаманцями, вдаючи свою небайдужість
до Франції, прискіпатися до простенької бутоньєрки було б
недоречно.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 9
Повернувши за ріг, я побачила ожилі від сонячних променів
позолочені літери, викарбувані на підмурівку: ЬА МАІ8ОІЇ
РКА^АІ8Е. Французький Дім, де містилося Французьке кон-
сульство, стояв фасадом до П’ятої Авеню поруч з Британським
Імперським Домом і був частиною Рокфеллерівського центру —
нового комплексу з вапняку та граніту, що його збудував Рок-
феллер-молодший. У ті часи там розташовувалися офіси чис-
ленних закордонних консульств, тому така ситуація витворила
добряче вариво з міжнародної дипломатії.
— Ставайте під задню стінку обличчям до дверцят, —
сказав Кадді, наш ліфтер.
Пан Рокфеллер власноруч відбирав чоловіків-ліфтерів за
гарними манерами та гарним виглядом. Вигляд Кадді мав
суворий, волосся — сивувате, а тіло його неначе поспішало
зістаритися.
Втупившись поглядом у світні цифри поверхів над две-
рима, Кадді мовив.
— У вас там сьогодні цілий натовп, пані Феррідей. Пія
сказала, що прибули ще два пароплави.
— От і чудово, — мовила я.
Кадді змахнув порошинку з рукава свого темно-синього
піджака-уніформи.
— Знову затримаєтеся сьогодні допізна?
Здавалося, кабіна повзла, мов той слимак, хоча ліфти в
нашій будівлі вважалися найшвидшими у світі.
— Я піду о п’ятій. В мене сьогодні святковий прийом.
Свою роботу я любила. В нашій родині традицію пра-
цювати започаткувала прабабця Вулсі, надаючи допомогу по-
раненим під час Геттізбурзької битви. Але моя добровільна
посада голови відділу сімейної допомоги при Французькому
консульстві насправді не була для мене роботою. Любов до
всього французького жила у мене в генах. Хоч мій батько
й був наполовину ірландцем, серце його належало Франції.
До того ж, моя матір успадкувала квартиру в Парижі, де ми
проводили кожний серпень, тому там я почувалася як вдома.
Ліфт зупинився. Навіть крізь зачинені дверцята чувся
страшенний галас — то на підвищених тонах розмовляли
люди. Я мимоволі здригнулася.
10 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— Третій поверх! — вигукнув Кадді. — Французьке кон-
сульство. Обереж...
Коли половинки дверей роз’їхалися, в гармидері потону-
ли всі ввічливі фрази. Коридор біля нашої приймальні був
так щільно заповнений людьми, що протиснутися було май-
же неможливо. Два першокласних французьких океанських
лайнери, НогтапсНе та Не сіє Ргапсе, пришвартувалися того
ранку в гавані Нью-Йорка, переповнені заможними пасажи-
рами, що втікали від небезпечної й непевної ситуації, яка
складалася у Франції. Коли прозвучав гудок «все в нормі» і
прибулі отримали дозвіл на висадку, пасажирська еліта по-
током посунула до консульства залагоджувати проблеми з
візами та розв’язувати інші не вельми приємні питання.
Я протиснулася до накуреної приймальні повз дам у по-
всякденних сукнях, пошитих за останньою паризькою мо-
дою; вони стояли й пліткували, огорнуті пахучою хмаринкою
парфуму Агре&е, а на їхньому волоссі й досі виднілися бризки
морської води. Люди з цієї групи вже звикли до того, що за
ними, мов тінь, ходив офіціант з кришталевою попільничкою
та бокалом шампанського. Посильні з ІУогтапсІіе, вдягнені в
яскраво-червоні піджаки, ані на крок не відставали від своїх
колег з Не сіе Ргапсе. Встромивши плече в натовп, я спробу-
вала протиснутися до робочого столу нашої секретарки в гли-
бині кімнати, але мій шифонний шарф зачепився за кліпсу
одної з тих чарівних істот. Поки я намагалася відчепити його,
задзеленчав внутрішній телефон, та слухавки ніхто не брав.
То був Роже.
Я стала проштовхуватися далі, відчула, як хтось поплескав
мене по сідницях, і, повернувшись, побачила мічмана, який
вишкірився на мене посмішкою, оголивши свої прокурені зуби.
— Оагсіопз поз таіпзроиг поиз-тетез, — сказала я. «Руки
не розпускайте».
Хлопець підняв руку над натовпом і запрошувально по-
гойдав на пальці ключ від своєї каюти в «Нормандії». Він
принаймні не був одним з тих підстаркуватих типів, які за-
звичай до мене чіплялися.
Нарешті я дісталася до столу нашої секретарки; вона си-
діла, опустивши голову, і щось друкувала.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 11
— Воп]оиг, Піє.
Кузен мого шефа Роже, вісімнадцятирічний хлопець з
темними мигдалевими очима, сидів на столі Пії, закинув-
ши ногу на ногу. В одній руці він тримав цигарку, а другою
нишпорив у коробці з шоколадними цукерками — то був
улюблений сніданок Пії. Моя коробка для вхідних доку-
ментів уже була заповнена теками-досьє.
— Угаітепії Та невже? І чим же він добрий, день сього-
днішній? — спитала вона, не піднімаючи голови.
Пія була не просто секретаркою. Всі ми виконували бага-
то функцій, а її обов’язки полягали в тому, щоби реєструвати
нових клієнтів, заводити на кожного з них досьє, друкувати
чималу кореспонденцію Роже та розшифровувати широкий
щоденний потік повідомлень азбукою Морзе, які були для
нашої контори джерелом життєвої сили.
— Чому тут так душно? — спитала я. — Пія, дзвонить
телефон.
Вона взяла з коробки шоколадну цукерку.
— Взагалі-то він уже давно дзеленчить.
Пія приваблювала до себе залицяльників так, наче ви-
промінювала якусь частоту, котру тільки чоловіки здатні
запеленгувати. У неї була привабливість дикої кішки, але я
мала підозру, що своєю популярністю Пія частково завдячу-
вала надто тісним светрам, які вона носила.
— Ти не могла б сьогодні взяти на себе частину моїх тек,
Піє?
— Роже заборонив мені вставати з цього стільця. —
Наманікюреним нігтем свого великого пальця вона про-
ткнула низ шоколадної цукерки, щоби дістатися до по-
луничної начинки. — А ще він хоче бачити тебе негайно,
але мені здається, що жінка, яка зараз сидить на дивані,
минулої ночі вона спала в коридорі, чекає тебе. — Пія по-
махала мені половинкою стодоларової купюри. — А гла-
денький пан з собачкою каже, що дасть тобі другу поло-
винку, якщо ти приймеш його першим, — і вона кивнула
головою в бік вгодованого літнього подружжя біля две-
рей мого офісу — кожен з них тримав на повідцю таксу з
сірим писочком.
12 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Як і в Пїї, перелік моїх робочих обов’язків був широкий.
До нього входило, зокрема, опікування французькими гро-
мадянами тут, у Нью-Йорку (часто це були родини, що по-
трапили в скруту), і здійснення контролю над моїм Фондом
французьких родин — благодійною організацією, через яку я
доправляла французьким сиротам за океан посилки з предме-
тами першої необхідності. Я щойно завершила свою майже
двадцятирічну роботу на Бродвеї, тому моя теперішня робота
була відносно легкою. Нині принаймні мені доводилося па-
кувати й розпаковувати значно менше валіз — це безперечно.
У дверях свого офісу з’явився мій начальник, Роже
Фортьє.
— Кароліно, зайди до мене негайно. Виступ Боне скасо-
вується.
— Ти, напевне, жартуєш, Роже. — Ця новина мене наче
кулаком довбонула. Я ще кілька місяців тому домовилася,
що французький міністр закордонних справ буде головним
промовцем на нашому святковому заході.
— Нелегко зараз бути міністром закордонних справ
Франції, — кинув Роже через плече, йдучи до своєї кімнати.
Зайшовши до себе в кабінет, я проглянула свій оберталь-
ний картковий каталог ХУЬееШех, що стояв на моєму робо-
чому столі: може, буддійський монах Аджан Ча, друг моєї
матінки, сьогодні не зайнятий?
— Кароліно! — гукнув Роже. Я вхопила ХУЬееШех і по-
квапилася до його офісу, всіляко уникаючи подружжя з так-
сами, яке щосили намагалося зобразити на своїх обличчях
невимовний трагізм.
— Чому ти сьогодні вранці спізнилася? — поцікавився
шеф. — Пія вже дві години як працює.
Роже Фортьє, генеральний консул, керував справами,
сидячи в кутовій квартирі, з вікон якої було добре видно
Рокфеллер-Плазу та кафе «Променад». Зазвичай цю місцину
в низині займала знаменита ковзанка, але влітку її закрили,
і тепер цей простір заповнили закусочні столики та офіціан-
ти в смокінгах; вони сновигали туди-сюди у фартухах, що
сягали аж до литок. Далі виднівся впалий на Землю масив-
ний золотий Прометей роботи скульптора Пола Меншипа;
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 13
свій викрадений вогонь Прометей тримав високо в руці. А
позаду нього здіймалися в сапфірове небо сімдесят поверхів
хмарочосу Ар-Сі-Ей-Білдінг. Роже мав багато спільного з
фігурою мудреця, викарбуваною над входом до тої будівлі.
Таке ж саме нахмурене чоло. Така ж сама борода. Такі ж
самі сердиті очі.
— Я затрималася, щоб зробити бутоньєрку до виступу
Боне...
— Ну аякже — це причина достатньо поважна, аби зму-
сити чекати половину Франції, — зауважив Роже, вгриза-
ючись в пампушку, і цукрова пудра посипалася по його бо-
роді. Попри свою, м’яко кажучи, опецькувату статуру мій
шеф ніколи не страждав від браку жіночої уваги.
Його робочий стіл був завалений теками, документами
з питань безпеки та досьє на зниклих французьких грома-
дян. Згідно з «Довідником Французького консульства»,
робота Роже полягала в тому, щоби «надавати допомогу
французьким підданим у Нью-Йорку у випадку пограбуван-
ня, серйозного захворювання, арешту та стосовно питань,
пов’язаних із довідками про народження, всиновлення чи з
викраденням документів; а також надавати допомогу в разі
політичних ускладнень та природних катаклізмів». Негараз-
ди в Європі забезпечували нас великим обсягом роботи в
усіх цих категоріях, тим більше, що Гітлера можна було з
повними на те підставами вважати природним катаклізмом.
— Мені вже пора повертатися до своїх досьє, Роже...
Консул рвучко кинув коричневу теку на стіл для нарад, і
вона ковзнула по його полірованій поверхні.
— Ми не лише залишилися без доповідача; мені дове-
лося півночі переписувати промову Боне, бо зараз не на часі
порушувати питання про те, що Рузвельт має офіційно до-
зволити Франції купувати американські літаки.
— Французам слід надати змогу купувати всі ті літаки, в
яких вони мають потребу.
— Ми тут з тобою збиранням грошей займаємося, Ка-
роліно, а не літаками. Тому зараз недоречно дратувати при-
хильників політики ізоляціонізму. Особливо тих, що мають
грубі гаманці.
14 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— Але ж вони однаково не підтримують Франції.
— Нам не потрібен новий негатив у пресі. У Сполучених
Штатів і так не вельми приятельські стосунки з Францією,
хіба ж ні? А може, це посприяє подальшому зближенню
Німеччини та Росії? Репортери мене й без того шарпають
своїми запитаннями, не дають спокійно попоїсти під час
офіційних прийомів. А ще нам у промові не можна згадува-
ти родину Рокфеллерів... Я не хочу, аби мене знову шпетив
по телефону Рокфеллер-молодший. Втім, відчуваю, що він
усе одно зателефонує мені навіть попри те, що ми скасували
виступ Боне.
— Та це ж катастрофа, Роже!
— Можливо, доведеться скасовувати весь святковий
прийом взагалі. — Роже провів своїми довгими пальцями
по намащеному брильянтином волоссі, прокопавши в ньому
нові траншеї.
— І що ж тепер — сорок тисяч доларів повертати? А
як же Фонд французьких родин? Я й так уже працюю на
голому ентузіазмі. До того ж, ми вже заплатили за десять
фунтів салату «Волдорф»...
— І вони називають це салатом? — Роже швидко про-
глянув свої контактні картки, половина яких були написані
нерозбірливим почерком і чорніли численними закреслен-
нями. — Це ж просто жах якийсь! У тому салаті одні лише
різані яблука та селера... Я вже не кажу про недосушені во-
лоські горіхи!
Я похапцем гортала свій каталог, шукаючи в ньому
знаменитостей. Серед наших з матінкою знайомих була
Джулія Марлоу, відома акторка, але вона саме здійснювала
своє європейське турне.
— Може, Пітера Пату запросити? Колеги моєї матері
вже вдавалися до його послуг.
— Це той Пату, що архітектор?
— Не просто архітектор, а головний архітектор Всесвіт-
ньої виставки. У них там демонструється робот сім футів
заввишки.
— Це нудно й нецікаво, — кинув Роже, поплескавши до-
лоню своїм срібним канцелярським ножичком.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 75
Обертаючи каталог, я дійшла до літери «Л».
— А що ти скажеш стосовно капітана Легуда?
— Це той, що з «Нормандії»? Ти що, жартуєш? Його взя-
ли на роботу саме тому, що він такий нудний.
— Не можна ж отак відразу відкидати кожної пропози-
ції, Роже. Що ти скажеш про Поля Родьєра? Бетті каже, що
про нього зараз усі говорять.
Роже стиснув губи, що завжди було доброю ознакою.
— Це ти про актора? Я бачив його виступ. Гарний ак-
тор. Високий та привабливий — для тих, кому подобаються
чоловіки такого типу. А худорлявий він завдяки швидкому
обміну речовин, звичайно.
— Ми принаймні знаємо, що він як актор здатен за-
пам’ятовувати тексти.
— Він дещо непередбачуваний і сумбурний. До того ж
одружений, тому не бери дурного в голову.
— Ти ж знаєш, Роже, що з чоловіками я покінчила на-
завжди, — запевнила його я. В свої тридцять сім років я
твердо вирішила залишитися незаміжньою.
— Не впевнений, що Родьєр впорається. Втім, дивися
сама, кого запрошувати, але треба гарантувати, аби ця лю-
дина чітко дотримувалася написаного заздалегідь тексту.
Щоби в її промові не було ані Рузвельта...
— Ані Рокфеллерів, — закінчила я.
Займаючись теками, я, без надії сподіваючись, подзвони-
ла кільком потенційним кандидатурам, але, зрештою, зупи-
нилася на єдиному прийнятному варіанті: Поль Родьєр. Він
саме приїхав до Нью-Йорка грати в американському мюзиклі
в театрі Бродхерст. Мюзикл називався «Паризькі вулиці», в
ньому з шаленим успіхом дебютувала Кармен Міранда.
Я зателефонувала до агенції Вільяма Морріса, і мені від-
повіли, що займуться моїм питанням і згодом передзвонять.
Десять хвилин по тому агент мсьє Родьєра повідомив, що
театр цієї ночі не працює, і що його клієнт, хоча й не має на-
лежного парадного одягу, вважає за велику честь виступити
сьогодні ввечері на святковому прийомі. Він зустрінеться зі
мною в готелі «Волдорф», аби обговорити деталі. Від нашої
квартири на Східній П’ятдесятій вулиці було зовсім близько
16 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
до «Волдорфа», тож я мерщій кинулася туди, щоби переодяг-
нутися в матусину чорну сукню від «Шанель».
Мсьє Родьєра я застала за маленьким столиком в барі
РеасоскАІІеу, що прилягав до вестибюля готелю «Волдорф»;
двотонний бронзовий годинник своїм приємним дзвоном у
стилі Вестмінстерського собору якраз відбив перші тридцять
хвилин наступної години. Потроху з’являлися запрошені на
прийом гості, вбрані в свій найкращий одяг, і прямували до
великого банкетного залу.
— Доброго вечора, мсьє Родьєр, — привіталася я.
Виявилося, що Роже мав рацію щодо привабливості.
Після початкового приємного шоку від фізичної краси Поля
Родьєра перше, що впадало в око, була його дивовижна по-
смішка.
— Навіть не знаю, як вам віддячити за те, що виручили
нас в останню хвилину, мсьє.
Вставши зі стільця, Поль Родьєр виструнчився на весь
свій зріст, і переді мною постала статура, більше підхожа
для команди веслярів на змаганнях, що проводяться на річці
Чарльз, аніж для акторської трупи на Бродвеї. Він спробував
було цьомкнути мене у щоку, але в цей момент я простяг-
нула йому руку, і він потиснув її. Приємно було зустріти
чоловіка, який підходив мені за своїм зростом.
— Та нема за що, — сказав він.
Але його одяг створював велику проблему: зелені брю-
ки, спортивна куртка з фіолетового оксамиту, туфлі з ко-
ричневої замші і — щонайгірше — чорна сорочка. Чорні со-
рочки носили лише священики та фашисти. Ну, і бандити,
безперечно.
— А може, вам варто переодягнутися? — спитала я, до-
лаючи імпульсивне бажання пригладити його волосся, яке
було таким довгим, що його можна було зібрати на поти-
лиці гумовою стрічкою. — Або поголитися? — За словами
його агента, мсьє Родьєр був постояльцем саме цього готе-
лю, тому його бритва знаходилася всього-на-всього за кілька
поверхів звідси.
— Я завжди так одягаюся, — відказав він, знизавши пле-
чима. Типовий актор. Чому я не подумала про це раніше?
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 17
Парадна хода гостей у напрямку банкетного залу ставала
дедалі інтенсивнішою; жінки вражали витонченістю свого
вбрання, кожний чоловік був у фраку та лакованих шкіряних
туфлях у стилі «Оксфорд» або відкритих оперних туфлях на
низьких підборах.
— Це — мій перший святковий прийом, — пояснила я. —
Єдина на рік можливість для консульства зібрати грошові
пожертви. На такий захід чоловіки мають з’явитися у фра-
ках, а жінки — у вечірніх туалетах.
— А ви завжди така, так би мовити, «накручена», міс
Феррідей?
— Розумієте, у нас, у Нью-Йорку, індивідуальність не
завжди вітається. — Я подала йому скріплені аркуші. —
Вам, напевно, цікаво побачити текст своєї промови.
— Та ні, тегсі, — сказав Поль Родьєр, повертаючи мені
аркуші.
Я знову встромила їх йому в руки. — Але ж промову
написав сам генеральний консул!
— Поясніть мені ще раз сенс того, що я маю зробити.
— Ви маєте зробити це для того, аби посприяти моєму
Фонду французьких родин і щоби французькі біженці мали
змогу цілорічно отримувати допомогу. Ми також допома-
гаємо сиротам у самій Франції, які з тої чи іншої причини
втратили батьків. Зважаючи на непевну й небезпечну ситу-
ацію за кордоном, ми є єдиним надійним джерелом одягу
та харчів. До того ж, сьогодні тут мають бути Рокфеллери.
Родьєр швидко проглянув аркуші з промовою.
— Вони могли б просто виписати чек і уникнути всіх цих
клопотів.
— Рокфеллери є одними з наших найщедріших донорів,
але, будь ласка, не посилайтеся на них у промові. І про пре-
зидента Рузвельта нічого не кажіть. Нічого не кажіть також
і про літаки, які Сполучені Штати продали Франції. Звісно,
дехто з наших сьогоднішніх гостей дійсно люблять Францію,
але вони воліли б, аби наша країна наразі не брала участі у
війні. Роже хоче уникнути будь-яких неприємностей.
Намагання обійти гострі кути створює атмосферу не-
щирості. І аудиторія завжди це відчуває.
18 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— А чому б вам просто не виголосити те, що вам напи-
сали, шановний мсьє Родьєр?
— Та не переймайтеся ви так, бо вхопите серцевий на-
пад, шановна міс Феррідей.
Я висмикнула шпильку з конвалії.
— Ось це — бутоньєрка для нашого почесного гостя.
— Ми^иеіі Конвалія? — спитав мсьє Родьєр. — Де ж ви
її знайшли в цю пору року?
— У Нью-Йорку можна знайти все, що завгодно. Наш
флорист вирощує їх з корнебульбів.
Я притиснула свою долоню до його лацкана і глибоко
встромила шпильку у французький оксамит. Цікаво — цей
чудовий аромат йшов від мого візаві чи від квітів? Чому ж
американські чоловіки не пахнуть так само — туберозою,
мускусним деревом та...
— Гадаю, вам відомо, що конвалія отруйна? — поціка-
вився мсьє Родьєр.
— Вас ніхто не примушує їсти її. Принаймні допоки ви
не завершите свою промову. Хіба якщо на вас накинеться
розлючений натовп.
Він розсміявся, і я аж здригнулася. Такий щирий сміх
нечасто можна було почути у вихованому товаристві, особ-
ливо коли йшлося про мої жарти.
Я провела мсьє Родьєра за лаштунки і зупинилася, вра-
жена розміром сцени, вдвічі більшої за всі ті, на які мені
доводилося виходити на Бродвеї. Ми визирнули в банкет-
ний зал, на море столів, освітлених свічками, — вони були
схожі на заквітчані кораблі в темряві ночі. Хоча й вимкне-
на, кришталева люстра «Вотерфорд» із своїми шістьома са-
телітами слабенько мерехтіла віддзеркаленим світлом.
— Ця сцена така величезна, — зауважила я. — Ви впев-
нені, що впораєтеся?
Мсьє Родьєр повернувся до мене.
— Це — моя професія, міс Феррідей.
Аби не роздратувати його остаточно, я залишила мсьє
Родьєра з текстом промови за лаштунками і пішла, нама-
гаючись викинути з голови нав’язливий образ черевиків з
коричневої замші. Потім я поквапилася до банкетного залу,
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 19
щоби перевірити, чи дотрималася Пія моєї схеми, як розса-
джувати гостей, котра була детальнішою та небезпечнішою,
ніж план польоту бомбардувальників Люфтваффе. Я поба-
чила, що вона просто кинула кілька карток на шість столів,
призначених для Рокфеллерів, тому я переінакшила їх і зай-
няла своє місце поблизу сцени між кухнею та головним сто-
лом. Три поверхи задрапірованих червоною матерією лож, і
в кожній — по обідньому столу. Будуть заповнені всі тисяча
сімсот місць — якщо все піде не так, як слід, невдоволених
буде вельми багато.
Гості займали свої місця — ціле море білих краваток,
старовинних діамантових прикрас, а суконь 8аіпі-Нопоге з
вулиці Дю Фобур було більше, ніж в усіх найпрестижніших
паризьких магазинах разом узятих. Одна лише кількість ко-
штовних корсетів беззаперечно свідчила про те, що крамни-
ці компаній Вєг&іогЇ'їЗі Ооосітап виконали й перевиконали
свої плани продажів на третій квартал поточного року.
Біля мене скупчилися журналісти і заходилися витягу-
вати закладені за вуха олівці. Поруч стояв напоготові стар-
ший офіціант, очікуючи на команду почати обслуговування.
До залу ввійшла Ельза Максвел — пліткарка й професій-
на тамада, неперевершена в мистецтві самореклами. Зніме
вона рукавички, аби написати щось огидне про сьогоднішній
вечір, чи просто залишить увесь цей жах у своїй пам’яті?
Місця за столами були майже заповнені, коли прибула
місіс Корнеліус Вандербільт, яку Роже називав не інакше,
як «її величність»; на її грудях виблискувало чотириярусне
намисто від Картьє. Коли сідниця місіс Вандербільт торкну-
лася подушки для сидіння, а її лисяче боа — з головою та
лапами — повисло на спинці крісла, я подала знак розноси-
ти наїдки. Світло в залі притлумили, і під щиросерді апло-
дисменти в променях прожекторів на подіум вийшов Роже.
Я нервувала так, наче це я стояла на сцені.
— Ме8СІате8 еі Ме88Іеиг8, пані та панове, міністр закор-
донних справ Боне висловлює свій щирий жаль, але він
не зможе бути присутнім тут сьогодні. — Натовп загудів,
не знаючи, як реагувати на таку прикру новину. Чи ста-
не хтось із присутніх вимагати повернення пожертвуваних
20 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
грошей поштою? Чи почнуть розлючено телефонувати до
Вашингтона?
Роже підняв угору руку.
— Але ми вмовили виступити сьогодні з промовою ін-
шого француза. Хоча його й не було призначено на роль
державного службовця, цей чоловік грає одну з найкращих
ролей на Бродвеї.
Гості почали перешіптуватися. Немає нічого цікавішого
за несподіванку, особливо коли ця несподіванка приємна.
— Дозвольте мені запросити на сцену мсьє Поля Родьєра!
Обійшовши подіум, мсьє Родьєр попрямував до центру
сцени. Що він збирається робити? Кілька секунд прожектор
нишпорив по сцені, намагаючись знайти його. Роже тим ча-
сом усівся за головним столом поряд з місіс Вандербільт. Я
стала поруч, але на відстані достатньо безпечній, щоби не
задихнутися від хвилювання.
— Мені надзвичайно приємно бути тут сьогодні, — по-
чав мсьє Родьєр, коли прожектор нарешті знайшов його. —
Мені страшенно шкода, що мсьє Боне не зміг прибути.
Навіть без мікрофона голос Родьєра заповнював собою
весь зал. Актор аж світився в променях прожекторів.
— Я — погана заміна для такого поважного гостя.
Сподіваюся, що він не зміг прибути сюди не через полом-
ку літака. Впевнений, що президент Рузвельт радо надішле
йому новий літак, якщо поломка дійсно виникла.
По залу прокотилася хвиля нервового сміху. Мені не
треба було дивитися на журналістів, аби здогадатися, що
вони вже заходилися скрипіти своїми олівцями. Роже, до-
бре знаючись на мистецтві розмов тет-а-тет, примудрявся
одночасно розмовляти з місіс Вандербільт і кидати на мене
гострі, мов кинджали, погляди.
— Якщо чесно, я не можу говорити з вами про політику, —
продовжив мсьє Родьєр.
— І слава Богу! — вигукнув хтось у задньому кінці залу.
Натовп знову засміявся, але цього разу вже гучніше.
— Але я зможу поговорити з вами про ту Америку, яку
я знаю, про країну, яка продовжує дивувати мене кожно-
го дня. Країну, де люди з незашореною свідомістю чудово
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 21
сприймають не лише французький театр, книги, кінемато-
граф та моду, а й самих французів, попри наші вади.
— От зараза, — вилаявся біля мене репортер, бо у нього
зламався олівець, і я віддала йому свій.
— Кожного дня я бачу, як американці допомагають ін-
шим. Американці, натхненні прикладом місіс Рузвельт, яка
простягає свою руку через Атлантику, аби допомогти фран-
цузьким дітям. Американці на кшталт міс Кароліни Феррі-
дей, яка щоденно працює, аби допомогти французьким ро-
динам тут, в Америці, і вдягає й взуває французьких сиріт.
Роже та місіс Вандербільт поглянули в мій бік. Прожектор
знайшов мене — я стояла під стіною, і його світло, до якого
я звикла за довгі роки роботи на Бродвеї, на мить засліпило
мене. «Її величність» почала плескати в долоні і за нею — весь
натовп. Я вітально махала рукою доти, поки промінь, наче зми-
лувавшись наді мною, не шаснув назад на сцену, залишивши
мене у прохолодній темряві. Хоча насправді я не жалкувала за
бродвейською сценою, все ж мені було приємно знову відчути
теплий дотик театрального прожектора до моєї шкіри.
— Це — та Америка, яка не боїться продавати літаки
людям, з якими вона стояла пліч-о-пліч в окопах Першої
світової. Це — та Америка, яка не боїться допомагати нам
протистояти Гітлеру, щоби він не з’явився на вулицях Пари-
жа. Це — та Америка, яка не побоїться знову стати з нами
пліч-о-пліч, якщо такий жахливий час усе ж таки настане...
Я зачудовано слухала його, лише кілька разів крадькома
зиркнувши на людей у залі. Вони також були захоплені про-
мовою Поля Родьєра, і до його черевиків з коричневої замші
їм було, безперечно, байдуже. Півгодини пролетіли, як одна
мить, і коли мсьє Родьєр відкланявся, мені аж подих пере-
хопило. Аплодисменти почалися розрізнено й поволі, але
потім здійнялися хвилями овації, мов шалений дощ, який
несамовито заторохкотів по даху. Заплакана Ельза Максвел
витирала сльози серветкою зі столу, і в ту мить, коли пу-
бліка скочила на ноги й на весь голос заспівала «Марсельє-
зу», я була рада, що міністру Боне не довелося того вечора
виступати в цьому залі. Співали навіть офіціанти й праців-
ники консульства, притиснувши руки до своїх сердець.
22 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
У залі знову спалахнуло світло, і я побачила, що Роже, у
якого наче гора з плечей упала, радо зустрічав цілий натовп
благодійників і прихильників, котрі зібралися біля головного
столу. А коли святковий вечір завершився, консул пішов до
шикарного ресторану КаіпЬам Коот з гомінкою компанією
наших найщедріших донорів та кількома представницями
вар’єте Піе Коскеііез — єдиними жінками в Нью-Йорку, які
змушували мене відчувати себе маленькою на зріст.
Коли ми виходили з банкетного залу, мсьє Родьєр до-
торкнувся до мого плеча.
— Я знаю одне місце з панорамою на Гудзон, де подають
чудові вина.
— Та мені додому треба, — сказала я, хоча за весь день
іще анічогісінько не з’їла. На думку мені спали гарячий хліб
та масні равлики, але завжди вважалося непристойним, коли
тебе бачать у ресторані одну з одруженим мужчиною. —
Сьогодні не можу, мсьє, але все одно спасибі за запрошен-
ня. — За кілька хвилин я вже могла бути вдома і в холодній
квартирі доїдати залишки салату «Волдорф».
— Невже після нашого тріумфу ви примусите мене вече-
ряти на самоті? — спитав мсьє Родьєр.
А дійсно, чому б не піти? Мої рідні та знайомі харчува-
лися лише в певних ресторанах, які можна було перелічити
на пальцях одної руки, і які геть усі знаходилися в радіусі
чотирьох кварталів від готелю «Волдорф», а Гудзон — це
значно дальше. Одна вечеря не завдасть жодної шкоди,
хіба ж ні?
І ми поїхали на таксі до Ье Огепіег, гарненького бістро
на Вест-сайді. Французькі океанські лайнери піднімалися по
ріці Гудзон і швартувалися в районі П’ятдесят першої вули-
ці, тому там дуже швидко, наче гриби після рясного дощу,
вигулькнули кілька найкращих у Нью-Йорку невеличких та
затишних ресторанчиків. Бістро Ье Огепіег притулилося в
затінку лайнера «Нормандія», розташувавшись на горищі ко-
лишньої резиденції капітана порту. Коли ми вийшли з таксі,
величезний корабель забовванів високо над нами; його палуба
була залита яскравими променями прожекторів, а борти світи-
лися ілюмінаторами, розташованими в чотири поверхи. Зва-
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 23
рювальник на носі судна сипав абрикосовими іскрами в нічне
небо, а тим часом палубні матроси опускали вниз прожектор
для малярів, які стояли на риштуванні. Я почувалася крихіт-
ною, стоячи під величезним носом корабля, в якому кожна з
його червоних труб-димарів перевищувала своїми розмірами
будь-яку із складських будівель, що тягнулися вздовж пірса.
Тут морська вода Атлантики зустрічалася з прісною водою
ріки Гудзон, і в серпневому повітрі відчувався присмак солі.
Столики в «Ле Греньє» були заповнені досить приєм-
ною на вигляд публікою; це були здебільшого представники
середнього класу, серед яких знаходився й один репортер,
котрого я бачила на сьогоднішньому святковому вечорі;
були там також і люди, за своїм виглядом схожі на паса-
жирів океанського лайнера, які нарешті з радістю опинилися
на твердій землі. Ми вибрали собі тіснувату, покриту шела-
ком, дерев’яну кабінку, яка нагадувала корабельну каюту, де
важливе значення має кожен дюйм простору. Хазяїн бістро,
мсьє Бернар, розсипаючись люб’язностями перед Полем
Родьєром, сказав, що тричі ходив на виставу «Паризьких ву-
лиць», а потім надзвичайно докладно розповів про власну
кар’єру в любительському театрі міста Хобокен.
Після цього мсьє Бернар звернувся до мене.
— А ви, мадемуазель... Чи це не вас бачив я на сцені
разом з міс Хелен Хейз?
— Так ви — акторка? — спитався Поль Родьєр з по-
смішкою.
Зблизька ця посмішка була просто небезпечною. Я мала
тримати себе в руках, бо французи були моїм вразливим
місцем, такою собі ахіллесовою п’ятою. Втім, якби Ахіллес
був французом, я б носила його на руках доти, поки б його
сухожилля не загоїлося.
А мсьє Бернар повів розмову далі.
— Як на мене, відгуки були несправедливі...
— Запишіть наше замовлення, — перервала я його.
— В одній з рецензій, наскільки я пам’ятаю, було вжито
слово «скутість»...
— Принесіть нам, будь ласка, равликів, мсьє. З невели-
кою кількістю сметани...
24 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— А що ж там написали в «Тайме» про комедію «Два-
надцята ніч»? Зараз пригадаю. Ага — «Міс Феррідей насилу
впоралася з роллю Олівії...». Як на мене, то занадто жорстко
сказано...
— ...і без часнику. Недоваріть їх трохи, щоби вони не
були надто твердими.
— А може, нехай вони самі приповзуть до вашого столу,
мадемуазель? — спитав мсьє Бернар і, нашкрябавши наше
замовлення, попрямував до кухні.
Поль Родьєр неквапливо й уважно проглянув перелік
шампанських вин.
— Отже, ви — акторка, еге ж? Ніколи б не подумав. —
Було в його неохайному й розхристаному вигляді щось при-
вабливе — він був схожий на присадибну ділянку, яка потре-
бувала прополювання.
— Мені більше подобається працювати в консульстві.
Моя матір знає Роже багато років, тому коли він запропону-
вав мені допомагати йому, я не змогла відмовитися.
Мсьє Бернар поставив на наш стіл кошик з хлібом і на
хвилю затримав погляд на Родьєрі, немовби намагаючись
його запам’ятати.
— Сподіваюся, що не залишив вас сьогодні без зали-
цяльника, — мовив Поль. Він потягнувся за хлібом одночас-
но зі мною, і моя рука ледь торкнулася його руки — м’якої
й теплої. Я відсмикнула свою руку й поклала її на коліно.
— Я надто зайнята, щоби думати про чоловіків. Ви ж
знаєте Нью-Йорк — вечірки, гулянки і таке інше. Насправді
це виснажує й забирає час.
— Жодного разу не бачив вас у ресторані «Сарді». —
Поль розломив хлібину навпіл, і в світлі лампи стало добре
видно, як парує хліб.
— Ой, я так багато працюю...
— У мене склалося таке враження, що ви працюєте не
заради грошей.
— Моя посада — доплачувана, якщо вас цікавить саме це.
Але у вихованому товаристві таких питань не ставлять, мсьє.
— А може, обійдемося без «мсьє»? Бо від цього слова віє
древністю і я почуваюся старим дідом.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 25
— Перейдемо на «ти»? Але ж ми щойно познайомилися.
— Але ж надворі вже 1939 рік.
— Манхеттенська спільнота — це як сонячна система зі
своїми власними законами. Коли незаміжня жінка вечеряє з
одруженим чоловіком, то цього достатньо, щоби зіштовхну-
ти планети з їхньої звичної орбіти.
— Нас тут ніхто не побачить, — запевнив Поль, вказав-
ши мсьє Бернару шампанське з наданого меню.
— Ага, скажіть це міс Евелін Шиммергорн, яка сидить
в кабінці позаду.
— Ваша репутація під загрозою? — спитався він з отою
особливою теплотою, яка так рідко зустрічається серед не-
ймовірно гарних чоловіків. Я подумала, що, можливо, чор-
на сорочка була для нього вельми вдалим вибором.
— Евелін нікому нічого не скаже. До того ж вона невчас-
но народила дитину, бідолаха.
— Діти... Через них усе так ускладнюється, еге ж? Для
них в акторському житті місця немає.
Іще один егоїстичний актор.
— А як вашому батьку вдалося заробити собі місце в цій
сонячній системі?
Як для нового знайомого, Поль ставив аж надто багато
запитань.
— Він його дійсно заробив. Торгував мануфактурою.
— А де?
Мсьє Бернар поставив на стіл срібне відерце з ручками,
схожими на циганські сережки; до його краю прихилилася
смарагдово-зелена шийка пляшки з шампанським.
— Він був бізнес-партнером відомого комерсанта на ім’я
Джеймс Гарпер Пуер.
— Одного з братів Пуер? Якось був у його будинку в
Іст-Гемптоні. Хоч англійською «Пуер» означає бідний, я б
не сказав, що він такий вже й бідний. А у Франції ви часто
буваєте?
— Буваю в Парижі кожного року. Моя матір успадкувала
квартиру...на вулиці Шово Лягард.
Мсьє Бернар вивільнив корок із пляшки шампанського зі
специфічним звуком, більше схожим на глухий удар, аніж
26 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
на постріл. Перехиливши відерце, він спрямував золотисту
рідину в мій келих; бульбашки піднялися до вінця, мало не
вихлюпнувшись назовні, а потім осіли до ідеального рівня.
Мсьє Бернар був професіоналом своєї справи.
— Моя дружина, Рена, має там невеличку крамницю під
назвою Ьез }оІіе8 СНозез — «Веселі штучки». Ви бачили там
цю крамницю?
Я відсьорбнула шампанське, і бульбашки приємно поло-
скотали мої губи.
Поль вийняв з гаманця фото своєї дружини. Рена ви-
явилася молодшою, ніж я собі уявляла, і мала зачіску, що
нагадувала китайську ляльку. Вона посміхалася, широко
розкривши очі, наче ділилась якоюсь приємною маленькою
таємницею. Рена була миловидна й приваблива — мабуть,
мій повний антипод. Я подумала, що крамничка Рени була
тим шикарним маленьким закладом, який допомагав жін-
кам створювати собі отой знаменитий французький імідж —
начебто ідеальний, але не зовсім, плюс чітко вивірена кіль-
кість чогось трохи недоречного.
— Ні, ніколи не бачила, — відповіла я, віддаючи фото-
графію. — До речі, у вас гарна дружина.
Я допила своє шампанське.
Поль знизав плечима.
— Звісно, вона занадто молода для мене, але... — Схи-
ливши голову набік, він кілька секунд дивився на фото так,
наче бачив його вперше в житті, а потім засунув назад до
гаманця. — Ми з нею нечасто бачимося.
Почувши це, я відчула приємний дрож, але враз вгамува-
ла себе, витверезена усвідомленням того, що, хоча Поль і був
фактично вільним, моя важка й напориста вдача швидко б за-
гасила будь-яку іскорку любовного роману.
Радіо на кухні озвалося скрипучим голосом Едіт Піаф.
Поль витягнув пляшку з відерця і налив мені ще шам-
панського. Воно завирувало, і бунтівні бульбашки перели-
лися через вінце келиха. Я поглянула на нього. Безпереч-
но, ми обидвоє добре знали, що це означає. Така традиція.
З нею знайомий всякий, хто провів у Франції хоча б трохи
часу. Цікаво, він навмисне перелив шампанське?
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 27
Не вагаючись ані хвилини, Поль помочив свій палець у
пролитому шампанському біля ніжки мого келиха, простяг-
нув до мене руку через стіл і мазнув прохолодною рідиною
за моїм лівим вухом. Я мало не підстрибнула від його до-
тику, але стрималася, а він, відхиливши вбік моє волосся,
торкнувся мого правого вуха, на мить затримавши на ньому
свій палець. Потім Поль, посміхаючись, змастив за кожним
вухом і себе.
І чому це мені раптом стало так тепло?
— А ти коли-небудь береш Рену з собою? — поцікавила-
ся я і спробувала стерти зі своєї руки темну пляму. Але ви-
явилося, що то — стареча пігментна цятка... Оце тобі й маєш!
— Та ні, поки що не беру. Театр її не цікавить. Навіть
не захотіла приїхати сюди, щоби подивитися «Паризькі ву-
лиці», хоча я не знаю, чи зможу тут залишитися. Вдома, у
Франції, всі страшенно бояться Гітлера.
Раптом почулося, як десь на кухні сперечаються двоє чо-
ловіків. А де ж наші равлики? Невже за ними послали аж
до Перпіньяна?
— Ну, Франція принаймні має лінію Мажино, — заува-
жила я.
— Лінія Мажино? Я вас прошу! Бетонна стіна з кількома
спостережними постами? Ця лінія — лише подразник для
Гітлера, як виклик йому.
— Але ж вона п’ятнадцять миль завширшки!
— Ніщо не зупинить Гітлера, якщо він чогось забажає, —
відказав Поль.
Тим часом суперечка на кухні переросла в справжнісінь-
кий гармидер. Не дивно, що наше замовлення і досі не при-
несли. Шеф-кухар, безсумнівно, віртуоз своєї професії, не
на жарт розходився з якоїсь невідомої причини.
На виході з кухні з’явився мсьє Бернар. Кухонні двері
з круглим вікном-ілюмінатором рвучко зачинилися за ним,
потім кілька разів різко розчинялися й зачинялися і нарешті
завмерли. Хазяїн закладу вийшов на середину залу. Він пла-
кав, чи то мені здалося?
— Ехси^ег-тоі, пані та панове.
Хтось поцокотів ложкою по склянці, і в залі стало тихо.
28 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— Мені щойно повідомили з надійного джерела...—
Мсьє Бернар зробив глибокий вдих, і його груди розшири-
лися, мов міхи в кузні. — 3 авторитетного джерела нам пові-
домили, що...
Переповнений почуттями, він на мить замовк, а потім
продовжив.
— ...що Гітлер напав на Польщу.
— О Господи... — мовив Поль.
Ми втупилися одне на одного, а тим часом зал вибухнув
збудженими вигуками, гармидером здогадок і сповнених
страху припущень. Репортер, який був на нашому святко-
вому прийомі, рвучко підвівся, кинув на стіл кілька зім’я-
тих доларових купюр, схопив свого крислатого капелюха і
швидко вибіг.
У галасі, що здійнявся після заяви мсьє Бернара, його
завершальних слів майже не було чутно:
— Допоможи нам усім, Боже.
РОЗДІЛ 2
КАСЯ
1939 РІК
Взагалі-то це Петрик Бакоський запропонував піти на
кручу до Оленячого лугу подивитися на біженців. Це я кажу
для того, аби внести ясність. Проте матінка все одно мені не
повірила.
Гітлер оголосив війну Польщі 1 вересня, але його солда-
ти ввійшли до Любліна значно пізніше. Мене це влаштову-
вало, бо мені не хотілося жодних змін. Люблін і так був іде-
альним містом. Ми чули радіозвернення з Берліна про нові
правила, на околицях міста впало кілька бомб — і все. Німці
зосередилися на Варшаві, і в той час, як війська концентру-
валися там, біженці тисячами посунули до нас, у Люблін.
Люди цілими родинами мандрували сто миль на південний
схід і спали на картопляних полях у низинах поблизу міста.
До війни в Любліні нічого цікавого не відбувалося, тому
мальовничому сходу сонця ми раділи інколи частіше, ніж но-
вому фільму в кінотеатрі. 8 вересня, саме перед сходом сон-
ця, ми вийшли на кручу над луками і побачили внизу тисячі
людей, які спали на полі в передсвітанковій темряві. Щоби
поспостерігати за всім цим, я лягла на сплющену копичку
соломи поміж своїми двома найкращими друзями, Надійкою
Ватробою та Петриком Бакоським, — копичка була ще те-
плою, бо на ній щойно спала олениця зі своїми оленятами.
Коли ми сюди підійшли, оленів уже не було, вони прокида-
лися задовго до сходу сонця. Так само як і Гітлер.
ЗО* МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Коли ранкове світло раптом розкраяло обрій, мені аж
подих перехопило; таке трапляється, коли ти бачиш щось
настільки гарне, аж боляче стає, наприклад, мале дитинчат-
ко, або свіжі вершки на вівсяній каші, або профіль Петрика
Бакоського в першому вранішньому світлі. Його профіль,
ідеальний на дев’яносто вісім відсотків і освітлений світан-
ком, був напрочуд гарним — як зображення на монеті в де-
сять злотих. У ту мить Петрик нагадував усіх хлопців, які
щойно прокинулися, але ще не встигли вмитися: він мав
волосся кольору свіжого масла, скуйовджене на тому боці,
на якому він спав.
Надійчин профіль теж був майже ідеальним, і це не дивно
для дівчини з такими витонченими рисами, як у неї. Єдине,
що заважало їй мати профіль ідеальний на сто відсотків — це
фіолетовий синець на лобі, сувенір, що дістався їй внаслідок
прикрого випадку в школі. Тепер цей синець уже не викликав
порівняння з гусячим яйцем, як спочатку, але його все одно
було ще добре видно. На ній був кашеміровий светр, який
вона давала мені поносити кожного разу, коли я просила, і
який своїм кольором нагадував недостиглу диню канталупу.
Важко було збагнути, як загальна сумна ситуація могла
спричинитися до конкретної чудової картини. З простирадл
та ковдр біженці спорудили симпатичне тентове містечко.
Коли встало сонце, його промені немов рентгеном просвіти-
ли квітчасті простирадла одного з тентів, і ми побачили об-
риси людей, котрі вдягалися на зустріч новому дню.
Якась жінка в міському вбранні відкинула простирад-
ло-завісу і вибралася надвір, тримаючи за руку дитину в
піжамці та повстяних черевичках. Вони почали штрикати
землю патичками, намагаючись виколупати з неї картоплю.
А поза ними вдалині піднімався Люблін, схожий на каз-
кове місто з розкиданими тут і там старими будівлями па-
стельного кольору з червоними дахами — наче якийсь веле-
тень струснув їх у гігантській чаші, а потім висипав безладно
на пологі пагорби. Трохи західніше колись був наш малень-
кий аеропорт і фабричний комплекс, але нацисти вже встиг-
ли їх розбомбити. Саме по них вони завдали свого першого
удару, але в саме місто німецькі солдати ще не ввійшли.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 31
— Як ти гадаєш, британці нам допоможуть? Або ж фран-
цузи? — спитала Надя.
— Можливо, — відповів Петрик, вдивляючись у гори-
зонт. Висмикнувши з землі билинку, він запустив її в пові-
тря. — Сьогодні льотна погода. Краще б вони не барилися.
Череда плямистих корів, яких гнали жінки в хустках, ру-
халися підстрибом з пагорба до тентів на пасовисько. Одна
корова задерла хвоста й вивергнула за собою кілька куп кізя-
ків, а корови, які йшли позаду, завбачливо їх оминули. Кож-
на жінка несла на плечі високий сріблястий бідон для молока.
Я примружилася і вгледіла вдалині нашу школу — ка-
толицьку школу Святої Моніки для дівчат; її помаранчевий
прапор майорів на дзвіниці. То була будівля з такими чи-
стими й наполірованими підлогами, що в приміщенні ми
носили атласні капці, будівля з жорстким розкладом занять,
щоденними службами та суворими вчительками. Втім, жод-
на з них не допомогла Надійці тоді, коли вона потребувала
їхньої допомоги найбільше, ну, звісно, за винятком пані Мі-
кельської, нашої улюбленої вчительки математики.
— Ось поглянь, — сказала Надя. — Жінки женуть корів,
але овець немає. До цього часу їх уже встигають вигнати з
кошари.
Надя завжди помічала всілякі подробиці. Попри те, що
вона була лише на два місяці старшою за мене (їй щойно
виповнилося сімнадцять), вона здавалася помітно дорослі-
шою. Петрик поглянув повз мене на Надійку так, наче поба-
чив її вперше. Вона подобалася всім хлопцям, бо бездоган-
но виконувала кульбіти, мала чудовий, як у акторки Морін
О’Саллівен, колір шкіри і густе русяве волосся. Може, я й
не була такою гарною, як вона, і спортсменка з мене була
нікудишня, але на підставі таємного опитування в нашому
гімназичному класі мені колись присудили звання «найкра-
щі ноги» та «найкраща танцюристка», отже, в нашій школі я
принаймні не пасла задніх.
— Ти все помічаєш, Надю, — мовив Петрик.
— Та ні, не все, — посміхнулася йому Надя. — Може,
спустимося туди й допоможемо тим людям копати карто-
плю? Ти ж добре вмієш копати, Петрику?
32 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Невже вона заграє до нього? Та це ж пряме порушення
правила номер один: «Спершу — подруги!» Це мій віночок
Петрик витягнув з води на Івана Купала, це мені подарував
він намисто зі срібним хрестиком. Невже традиції вже нічо-
го не важать?
А може, Петрик закохався в неї? Не дивно. На почат-
ку цього місяця організація «Дівчата-скаути» влаштовувала
платні благодійні танці з місцевими хлопцями, і Луїза, мо-
лодша сестричка Петрика, розповіла мені, що Надя купила
всі десятеро танців Петрика. А потім на виході із школи зчи-
нився отой огидний дебош, коли якісь вуличні розбишаки
почали кидати в Надю каміння та обзивати її, бо її дід був
євреєм. І Петрик умить прибіг їй на допомогу.
Те, що люди кидали камінням в євреїв, не було чимось
незвичайним, але незвичайним було те, що це сталося з
Надійкою. До того я й не знала, що в її жилах тече і єврей-
ська кров. Ми ходили до католицької школи, і вона знала
напам’ять більше молитов, аніж я. Але коли наш учитель,
гер Шпек, змусив кожну з нас накреслити своє генеалогічне
дерево, а потім розповів усьому класу, про це дізналися всі.
Того дня, коли хлопці кидали каміння, я спробувала від-
вести Надю з собою, але вона вперлася. Пані Мікельська,
вагітна своєю першою дитиною, вискочила надвір, огорнула
Надю руками і гукнула хуліганам, щоби ті забиралися геть,
інакше вона викличе поліцію. Пані Мікельська була нашою
улюбленою вчителькою, нашою Дороговказною Зіркою, бо
всім нам хотілося бути такою ж, як вона, — красивою, кміт-
ливою та іронічною. Вона захищала своїх дівчат, наче ти-
гриця, і частувала нас ірисками за бездоганно виконані кон-
трольні з математики, які я завжди розв’язувала на відмінно.
Петрик, визвавшись провести нас додому, прогнав роз-
бишак лопатою, але під кінець дісталося і йому — в одному
з його передніх зубів утворилася невелика щербина, котра,
втім, аж ніяк не зменшила привабливості його посмішки і
навіть навпаки — зробила її ще милішою.
Мої думки раптом перервав якийсь химерний звук, наче
довкола нас зацигикали цвіркуни. Він ставав дедалі гучні-
шим, аж поки під нами не затремтіла земля.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 33
То були літаки!
Вони продзижчали над нами так низько, що аж затріпо-
тіла трава, а в їхніх сріблястих фюзеляжах відбивалося
вранішнє світло. По троє в ряд, вони круто повернули пра-
воруч і, залишаючи в повітрі запах моторного масла, взяли
курс на місто, шугонувши сірими тінями над полями, що
простягалися внизу. Я нарахувала дванадцятеро машин.
— Схожі на літаки з фільму «Кінг-Конг», — сказала я.
— В тому фільмі були біплани. Касю, — зазначив Пе-
трик. — Вони називалися Синім НєіШіуєгз. А це — німецькі
літаки-пікірувальники.
— А може, вони польські.
— Ні, не польські. Це зрозуміло з білих хрестів на їхніх
крилах.
— А вони несуть бомби? — поцікавилася Надя, більше
заінтригована, ніж налякана. Втім, вона ніколи нічого не бо-
ялася.
— Вони вже розбомбили аеропорт, — сказав Петрик. —
Що ще їм залишилося розбомбити? Складів з боєприпасами
у нашому місті немає.
Літаки зробили над містом коло і один за одним попря-
мували на захід. Перший пішов у піке зі страхітливим вит-
тям і скинув бомбу посеред міста, прямо на нашу головну
вулицю, Кгакочмкіе Рггесітіейсіе. забудовану найгарнішими
будинками.
Петрик скочив на ноги.
— Святий Боже, ні!
Гігантський удар струсонув землю, і з того місця, куди
впала бомба, у небо здійнялися стовпи сірого та чорного
диму. Літаки знову зробили над містом коло і скинули бом-
би біля коронного суду та муніципалітету. Моя сестра Сюза-
на, щойно скінчивши медичний вуз, кілька днів тому пішла
працювати туди волонтером. А як же ж моя матінка? Боже,
благаю, забери мене прямо на небеса, якщо з нею щось стане-
ться, подумала я. А татко? Де він зараз? У поштовому центрі?
Літаки покружляли каруселлю над містом, а потім по-
прямували до нас. Вони пронеслися над нами знов, і ми впа-
ли на траву; Петрик накрив собою мене й Надю так щільно,
34 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
що я відчула крізь його сорочку, як мені в спину стукає його
серце.
Двоє літаків зробили розворот і попрямували назад, наче
щось забули.
— Нам треба... — почав було Петрик, але не встиг-
ли ми поворухнутися, як обидві машини пірнули вниз і
спікірували на поле внизу. Ще мить — і ми почули, як
тріскотять їхні кулемети. Вони стріляли по молочницях,
що гнали корів. Декотрі кулі поцілили в землю, здійняв-
ши стовпчики пилу, але решта влучила в молочниць, і
вони попадали на землю, розливши по траві молоко. За-
ревла й упала на землю корова, а кулі дзень-дзень-дзень-
кали по металевих бідонах.
Біженці у полі кидали свою картоплю й розсипалися
хто куди, але декого з них кулі наздогнали на бігу. Я різко
пригнулася, коли над нами пронеслися два останні літаки,
залишивши по собі трупи жінок, чоловіків та корів. Вцілілі
корови, наче показившись, гасали полем то туди, то сюди.
Я кинулася вниз по схилу, а за мною рвонули Надя і
Петрик; встеленими хвоєю стежинами ми чимдуж побігли
через ліс додому. Чи не поранені, бува, мої батьки? Що з
Сюзаною? В її розпорядженні лише дві машини швидкої до-
помоги, тому їй доведеться працювати всю ніч.
Біля картопляного поля ми зупинилися, бо не зупини-
тися й не подивитися було неможливо. На відстані молоч-
ного бідона я пройшла повз жінку одного віку із Сюзаною;
довкола неї валялися розкидані картоплини. Вона лежала
горілиць на скопаній землі, поклавши ліву руку на груди; її
плече було густо залите кров’ю, на обличчі теж виднілися
червоні бризки. Біля неї стояла навколішках дівчинка.
— Сестро, — благала дитина, беручи жінку за руку. —
Треба вставати.
— Затисніть рану обома руками, — порадила я їй, але
вона лише мовчки поглянула на мене.
До них підійшла якась жінка у ворсистому платті й стала
навколішки. Із своєї чорної лікарської сумки вона дістала
стрічку червоного гумового джгута.
Надія потягнула мене за руку.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 35
— Ходімо. Літаки можуть повернутися.
У місті повсюдно бігали туди-сюди люди; вони гукали
й волали одне до одного, намагаючись утекти хто на вело-
сипеді, хто на коні, хто на вантажівці, на фурі або просто
пішки.
Коли ми підходили до моєї вулиці, Петрик взяв Надію
за руку.
— Ти майже вдома, Касю. Я проведу Надю.
— А як же ж я? — гукнула я їм услід, але вони вже пода-
лися геть бруківкою по вулиці, де була квартира Надійчиної
матері.
Отже, Петрик зробив свій вибір...
Я попрямувала до тунелю, що проходив під старовин-
ною Краківською брамою — височенною цегляною вежею зі
шпилем у формі дзвона; то була моя улюблена люблінська
пам’ятна споруда, яка колись слугувала єдиним в’їздом до
нашого міста. Від вибуху бомби бокова частина стіни трісну-
ла, але вежа встояла.
Моя вчителька математики, пані Мікельська, їхала зі
своїм чоловіком на велосипедах у протилежному напрямку.
Пані Мікельська, яка була на останньому місяці вагітності,
повернула до мене голову, проїжджаючи повз.
— Твоя матінка з ніг збилася, шукаючи тебе, Касю, —
сказала вона.
— А ви куди? — гукнула я їм услід.
— До моєї сестри, — відгукнувся пан Мікельський.
— Повертайся мерщій додому! — крикнула пані Мікель-
ська через плече.
Вони налягли на педалі й розчинилися в натовпі, а я ру-
шила додому.
Боже, благаю, зроби так, аби з матінкою все було га-
разд.
Коли я наблизилася до нашого кварталу, кожна клітинка
мого тіла стрепенулася з полегшенням, бо я побачила, що
наш крихітний будиночок стоїть неушкоджений. Будинку
ж на протилежній стороні не пощастило. Він перетворив-
ся на купу уламків — мішанину з бетону та штукатурки, а
скручені вибухом залізні ліжка розкидало по дорозі. Пере-
36 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
бравшись через уламки й підійшовши ближче, я помітила,
як занавіска в материній кімнаті легенько колихнулася від
вітру. І збагнула, що всі наші вікна вибило вибухом — разом
з папером для затемнення.
Мені не довелося витягувати ключ від нашої квартири,
схований за незакріпленою цеглиною, бо двері були широко
розчинені. Матінку і Сюзану я застала на кухні біля матери-
ного кульмана — вони саме збирали пензлики, що попада-
ли на підлогу, а в повітрі висів запах розлитого скипидару.
За ними походжала Цюця, наша хатня курка. Слава Богу,
Цюця залишилася неушкодженою, бо для нас вона була рад-
ше як хатній пес, а не як курка.
— Де ж це ти була? — спитала матінка з обличчям бі-
лим, як той ватман, що вона його тримала в руці.
— Та на Оленячому лузі, — відповіла я. — То все Петрик
приду...
Сюзана підвелася, тримаючи в руках миску із скляними
друзками; її лікарський халат посірів від попелу. Шість довгих
років потратила вона на те, аби заробити право носити цей ха-
лат. Її валіза стояла біля дверей. Найімовірніше, сестра збирала
свої речі, щоби перебратися до шпиталю, де вона мала прохо-
дити педіатричну ординатуру, але саме в цей момент літаки
скинули бомби.
— Як же ж можна бути такою дурепою?! — вигукнула
Сюзана.
— А де татко? — спитала я, коли вони підійшли до мене
вдвох і почали витягувати з мого волосся шматочки бетону.
— Він пішов, щоби... — почала матінка.
Сюзана вхопила матінку за плечі.
— Скажи їй, мамо!
— Він пішов тебе шукати, — сказала матінка зі сльозами
на очах.
— Мабуть, він у поштовому центрі, — додала Сюзана. —
Піду знайду його.
— Не ходи, — заперечила я. — А що як літаки повер-
нуться? Страх електричним струмом пронизав мої груди.
Мені пригадались оті нещасні жінки, що лежали у полі...
— Я піду, — наполягла Сюзана. — Невдовзі повернуся.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 37
— І я з тобою, — сказала я. — В клініці знадобиться моя
допомога.
— Ну чому ти робиш такі дурниці, чому? Це через тебе
татко подався з дому! — Натягнувши светр, Сюзана ступи-
ла крок до дверей. — В клініці ти не потрібна. Ти все одно
нічого, окрім перев’язок, робити не вмієш. Тож залишайся
вдома.
— Не ходи! — наказала матінка, але Сюзана вискочила
надвір, завжди така сильна й рішуча, як і татко.
Матінка підійшла до вікна і нахилилася зібрати друзки,
але її руки тремтіли так сильно, що вона кинула це й по-
вернулася до мене. Вона погладила моє волосся, поцілувала
чоло, а потім міцно обняла зі словами За сі е косНат. Вона
повторювала їх знов і знов, наче платівка, яку «заїло».
Я тебе люблю.
Тої ночі ми з матінкою спали в її ліжку, якщо правдиві-
ше, не спали, а лежали з широко розплющеними очима, че-
каючи на повернення татка й Сюзани. Цюця, наче собака, а
не курка, спала біля ніжки нашого ліжка, сховавши голівку
під пухнасте крильце. Коли ж татко рано-вранці все ж таки
повернувся додому, вона прокинулася й заквоктала. Татко
з’явився в дверях спальні; його твідовий піджак був приси-
паний попелом. Татко завжди мав сумний вираз обличчя, як
у мисливського собаки. Складки на шкірі було видно навіть
на його дитячих фотографіях. Але тої ночі світло з кухні ки-
дало тінь на його обличчя, і воно здавалося ще сумнішим,
ніж зазвичай.
Матінка сіла у ліжку.
— Адо, це ти? — вона відкинула ковдру, підбігла до
нього, і їхні темні силуети вималювалися на тлі світла, яке
йшло з кухні. — А де Сюзана?
— Я її не бачив, — відповів татко. — Коли я не зміг
знайти Касю, я подався до поштового центру, щоби дістати
свої теки й спалити їх. Бо німцям знадобиться ця інформа-
ція — імена та адреси. Списки військовослужбовців. Коли
вони захопили поштовий центр у Варшаві, то перерізали те-
леграфну лінію, тож ми — наступні.
— А що сталося з персоналом? — спитала матінка.
38 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Батько глянув на мене і нічого не відповів.
— Німецькі війська, за нашими прогнозами, будуть тут
щонайбільше через тиждень. Є всі підстави вважати, що
спершу вони прийдуть сюди.
— Сюди? — матінка перелякано огорнула шию халатом.
— Сюди, бо шукатимуть мене. Я можу стати їм у при-
годі, — посміхнувся татко, проте очі його залишалися по-
хмурими. — Наш поштовий центр знадобиться їм для влас-
ного зв’язку.
Ніхто не знав поштового центру так, як знав його мій
татко. Він керував ним стільки, скільки я себе пам’ятаю. Чи
знав він таємниці? Татко був патріотом. Він радше помре,
ніж розповість що-небудь загарбникам.
— А як же ж вони дізнаються, де ми живемо?
Татко поглянув на матінку так, наче вона була малою
дитиною.
— Вони планували цю операцію роками, Галино. Якщо
вони схоплять мене, то лишається тільки сподіватися, що
живий я буду їм цікавіший, аніж мертвий. Почекай днів зо
два. Якщо від мене не буде звісток, то забирай дівчат і ви-
рушай на південь.
— Нам допоможуть британці, — сказала матінка. — І
французи...
— Ніхто нам не збирається допомагати, люба моя. Мер
міста евакуюється разом з поліцією та пожежною коман-
дою. А наразі нам слід сховати все, що зможемо.
Татко витягнув материну коробку з коштовностями з ко-
мода і кинув її на ліжко.
— Спершу вимий та висуши всі бляшанки. Нам треба
буде закопати всі цінні речі, а ще нам треба...
— Але ж ми не зробили нічого поганого, Адо. Німці —
культурний народ. Просто їх Гітлер зачаклував.
Мати моєї матінки була чистою німкенею, а її батько —
наполовину поляком. Навіть зі сну вона була дуже гарна.
Ніжна, але не беззахисна, до того ж — природна блондинка.
Татко схопив її за руку.
— Твої культурні люди хочуть вигнати нас геть, щоби
вселитися сюди самим. Хіба ж ти не розумієш?
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 39
Татко став ходити кімнатами, збираючи всі наші най-
цінніші речі в металевий ящик з лядою на завісах: материне
свідоцтво про народження, їхнє свідоцтво про шлюб, ма-
ленький материн перстень з рубіном і конверт з родинними
фотографіями.
— Принеси мішок з пшоном. Ми його теж закопаємо.
Матінка витягнула з-під раковини брезентовий лантух.
— Мабуть, німці обходитимуть кожний будинок у по-
шуках польських солдат, що сховалися, — мовив татко,
приглушивши голос. — Вони передали по радіо нові прави-
ла. Польщі як держави більше немає. Польська мова забо-
роняється. Всі школи будуть закриті. Буде встановлено ко-
мендантську годину. Для того, щоби мати змогу виходити з
дому під час комендантської години, знадобляться спеціаль-
ні рожеві перепустки. Зброя забороняється, забороняються
лижні черевики та будь-яка їжа понад встановлений ліміт.
Приховане володіння всіма цими речами карається... —
тут татко знову поглянув на мене і замовк. — Мабуть, вони
будуть конфісковувати все, що їм потрібно.
Батько витягнув з шухляди свого старого сріблястого ре-
вольвера. Матінка відсахнулася й зробила крок назад.
— Закопай його, Адо, — сказала вона, і її очі розшири-
лися від жаху.
— Він може нам знадобитися, — відказав татко.
Матінка відвернулася від нього:
— Від пістоля нічого доброго не буде.
Батько завагався і поклав револьвер у ящик.
— Сховай свою скаутську уніформу, Касю. Нацисти
полюють на скаутів — вони розстріляли групу харцерів у
Гданську.
По моїй спині пробігся холодок. Я знала, що з татком
краще не сперечатися, і тому розклала свої цінні речі по
бляшанках: вовняний шарф, який колись носив Петрик і
який досі зберігав його запах, нове плаття-халат з червоного
вельвету, яке пошила мені матінка, мою скаутську сорочку
і хустину, а також фотографію, де ми з Надійкою сидимо
верхи на корові. Матінка загорнула один із своїх наборів со-
болиних пензликів фірми «Колінський», що належали ще її
40 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
матері, і також поклала до коробки. Татко залив краї бляша-
них коробок розплавленим воском.
Тої ночі лише зорі освітлювали наш город — клаптик
землі, оточений кількома дерев’яними планками, що три-
малися головним чином завдяки бур’янам, які густо роз-
рослися довкола них. Татко тиснув ногою на іржаву лопа-
ту, заганяючи її в землю. Її гостре лезо входило в твердий
ґрунт, наче ніж у м’який торт, і він викопав глибоку яму,
схожу на свіжовириту дитячу могилу.
Ми майже завершили роботу, але навіть у темряві я поба-
чила, що матінка не зняла з пальця свого шлюбного персня,
який її матір — і моя бабця — подарувала їй тоді, коли татко
був надто бідний, щоби купити їй новий. Цей перстень був схо-
жий на вишукану квітку — в його центрі був великий діамант,
оточений темно-синіми сапфіровими пелюстками. Коли матін-
ка нервово поводила рукою в темряві, він поблискував, наче
переполоханий світлячок. «Така огранка зветься «кушон» —
ця традиція йде ще від початку сімнадцятого сторіччя, коли
діаманти огранювали так, щоби вони віддзеркалювали світло
свічок», — часто пояснювала моя мати, коли люди висловлю-
вали своє захоплення її перснем. І він дійсно віддзеркалював
мерехтливе й ефемерне світло зірок — мерехтів немов живий.
— А твій перстень? — спитався татко.
Захищаючись, світлячок залетів за материну спину.
— Ні, не треба, — відказала мати.
Коли ми з Сюзаною були малими, то, переходячи до-
рогу, завжди сперечалися — хто з нас візьме матінку за ту
руку, на якій вона носила перстень. Красивий перстень на
красивій руці.
— Ми й так вже багато речей закопали, — підтримала я
матінку. — Досить, бо нас можуть помітити. Якщо будемо
сперечатися, то лишень привернемо чиюсь увагу.
— Як знаєш, Галино, — мовив татко і почав кидати ло-
патою землю, загортаючи яму з нашими скарбами. Я теж
стала кидати в неї землю пригоршнями, аби було швидше.
Потім татко все рівненько утрамбував і відміряв кроками
відстань від хати до схованки, щоби ми не забули, де зако-
пали свої цінні речі.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 41
Дванадцять кроків до порога.
Нарешті з’явилася Сюзана й розповіла нам страшні
історії про те, як медсестри й лікарі працюють, не поклада-
ючи рук, аби врятувати життя пораненим. Казали, що під
завалами залишалося багато ще живих людей. Ми жили,
постійно боячись почути під своїми дверима німців, ми на-
пружено вслухувалися в радіо на кухні, сподіваючись на
гарні новини, але чули натомість лише погані. Польща за-
хищалася, несучи великі втрати, проте все ж не могла про-
тистояти сучасним бронетанковим дивізіям німців та їхній
авіації.
17 вересня я прокинулася, зачувши, як матінка пере-
повіла таткові новину, котру вона дізналася по радіо. Росія-
ни теж напали на Польщу зі сходу. Які ще країни збиралися
на нас напасти? Невже цьому не буде кінця?
Своїх батькіз я застала на кухні — вони напружено
вдивлялися у вікно, яке виходило на дорогу. Був свіжий та
ясний осінній ранок, і занавіски, що їх пошила матінка, ко-
лихав легенький вітерець. Наблизившись до вікна, я поба-
чила чоловіків-євреїв у чорних костюмах. Вони розчищали
руїни неподалік нашого будинку. Матінка обгорнула мене
руками.
Коли робітники розчистили дорогу, ми побачили, як на
нашу вулицю урочисто вийшли німецькі військовики. З ве-
личезною кількістю вантажів та поклажі вони скидалися на
нових мешканців, що в’їжджають до гуртожитку. Спершу
з’явилися вантажівки, потім піші солдати, потім танки, в яких
стояли, виструнчившись, військовики в чорній уніформі. Сла-
ва Богу, Сюзана не бачила цієї сумної картини, бо вона того
ранку вже була в шпиталі.
Поки ми за всім цим спостерігали, матінка гріла воду тат-
кові на чай. Я щосили намагалася зробити так, щоби ми пово-
дилися якомога тихіше. Бо якщо ми сидітимемо тихцем, то,
можливо, вони нас не чіпатимуть? Щоби вгамувати нерви, я
почала рахувати пташок, які матінка вишила на занавісках.
Один жайворонок. Дві ластівки. Одна сорока. Здається, соро-
ка — це ознака неминучої смерті, хіба ж ні? Поблизу заревіла
вантажівка, і її гуркіт ставав дедалі гучнішим.
42 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Я глибоко вдихнула, аби приглушити паніку, яка мене
охопила. Що ж буде?
«Геть, геть!» — закричав якийсь чоловік. Потім почувся
страхітливий стукіт кованих чобіт по бруківці. Чобіт було
дуже багато.
— Не підходь до вікна, Касю, — наказав татко і сам
відійшов од вікна. Але він сказав це так спокійно й невиму-
шено, що я здогадалася: батько злякався.
— Може, сховаємося? — прошепотіла матінка. Вона по-
вернула перстень і стиснула пальці, таким чином сховавши
діамант у долоні.
Татко підійшов до дверей, а я, щоб відволіктися, почала
молитися. Почулися вигуки, якісь команди, і невдовзі ван-
тажівка поїхала.
— Схоже, вони їдуть геть, — зраділа я.
Та раптом я аж підскочила — хтось постукав у двері,
потім почувся чоловічий голос: «Відчиніть!»
Матінка заклякла на місці, а татко відчинив двері.
— Адальберт Кужмерик? — спитав есесівець, широким
кроком увійшовши до нашої квартири. Вигляд він мав бун-
дючний і самовдоволений.
Есесівець був на дві голови вищий за татка — такий ви-
сокий, що, заходячи до нас, мало не зачепився кашкетом за
верхній край дверей. Він та його помічник були вдягнені в свою
спеціальну уніформу та чорні чоботи, а на їхніх кашкетах вид-
нілися оті жахливі черепи з порожніми дірками замість очей.
Коли есесівець проходив повз мене, я відчула, що від нього
йшов запах жувальної гумки Сіоує. Він був дебелий та вгодова-
ний, а підборіддя тримав так високо, що я побачила на його ка-
дику шматочок паперу, яким він заліпив поріз, отриманий під
час гоління. Його кров така ж червона, як і нацистські прапори.
— Так, — відповів татко якомога спокійнішим тоном.
— Директор поштового центру?
Татко кивнув.
Двоє помічників вхопили татка під руки й витягли його
надвір, навіть не давши йому змоги обернутися й поглянути
на нас. Я спробувала було піти за ним, але високий есесівець
перегородив мені дорогу своїм кийком.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 43
З широко розкритими від жаху очима матінка підбігла
до вікна.
— Куди ви його забираєте?
Раптом я вся похолола. Мені ставало дедалі важче ди-
хати.
З’явився ще один есесівець, худорлявий і нижчий на
зріст, ніж перший; у руках він тримав брезентовий мішок
для хліба.
— Де ваш чоловік тримає свої службові папери? — спи-
тав високий німець.
— Не вдома, — відказала матінка. — Ви скажете мені,
куди його забрали?
Матінка стояла посеред кімнати, зчепивши пальці на гру-
дях, а тим часом худорлявий німець ходив по хаті, витягуючи
шухляди й кидаючи всі наші папери до брезентового мішка.
— Маєте короткохвильовий радіоприймач? — спитав ви-
сокий есесівець.
Матінка похитала головою.
-Ні.
Під серцем у мене заскімлило, коли я побачила, як ху-
дорлявий вартовий рвучко розчинив дверцята нашої комірки
і всю ту злиденну їжу, яка там залишалася, кинув до свого
мішка.
— Усі їстівні припаси є власністю рейху, — заявив висо-
кий есесівець. — Вам видадуть харчові картки.
Консервовані боби, дві картоплини та маленька капусти-
на — все це пішло до мішка худорлявого німця. Потім він
схопив скручений паперовий кульок, в якому матінка збері-
гала каву.
Вона простягнула за ним руку.
— Благаю, залиште нам каву. Це — все, що ми маємо.
Високий есесівець повернувся і на кілька секунд затри-
мав на ній свій прискіпливий погляд.
— Залиш, — наказав він, і його помічник кинув кульок з
кавою на кухонний стіл.
Чоловіки пройшлися нашими трьома невеличкими
спальнями, витягуючи з шаф шухляди й кидаючи на підло-
гу наші панчохи та нижню білизну.
44 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— Зброя є? — спитав високий німець, коли його поміч-
ники нишпорили в шафах. — Іще якась їжа?
— Ні, — відповіла матінка. Ніколи раніше я не бачила,
щоб вона говорила неправду.
Він наблизився до неї.
— Ви, можливо, чули, що приховування того, що нале-
жить рейху, карається смертю?
— Я розумію, — сказала матінка. — Мені аби з чоловіком
своїм побачитися...
Потім німці пішли на город, а ми подалися слідом.
Город, обнесений з усіх боків хирлявим парканом, раптом
здався значно меншим, коли на нього вийшли есесівці. Все
на ньому виглядало як завжди, але земля в тому місці, де
ми закопали тиждень тому свої речі, вирізнялася, бо була
притоптана. Будь-хто міг легко здогадатися, що там щось
закопано. Коли один з німців рушив в середину городу, я
стала рахувати його кроки. П’ять...шість...сім... Чи поміти-
ли вони, як тремтять у мене коліна?
Наша курка Цюця наблизилася до місця з нашими за-
копаними скарбами і почала гребтися, шукаючи хробач-
ків. О Господи, татко забув сховати лопату, і вона стояла
під хатою з неочищеним від землі лезом. Вони заберуть
нас до Люблінського замку чи розстріляють прямо тут,
на городі, і кинуть, щоби татко потім знайшов нас і по-
ховав?
— Ви що, гадаєте, я — дурень? — спитав високий німець,
крокуючи до схованки.
Вісім... дев’ять...
Мені геть перехопило подих.
— Ні, звісно, я так не думаю, — відповіла матінка.
— Дай-но лопату, — сказав високий есесівець своєму
підлеглому. — Невже ви й справді гадали, що ми нічого не
знайдемо?
— Будь ласка, не треба, — благально мовила матінка і
взяла в руку медальйон із зображенням Святої Діви Марії,
який вона носила на ланцюжку. — Я взагалі-то з Оснабрюка.
Вам відоме це місце?
Високий взяв лопату.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 45
— Відоме, аякже. Хто ж не їздив туди на різдвяний яр-
марок? Ви вже зареєструвалися як фольксдойче?
Фольксдойчами називалися етнічні німці, які проживали
в країнах за межами Німеччини. Нацисти змушували поль-
ських громадян з німецьким корінням — як моя матінка —
реєструватися в якості фольксдойче. Після реєстрації вони
отримували кращу їжу, могли влаштуватися на кращу робо-
ту, їм передавалося майно, конфісковане в євреїв та поляків
негерманського походження. Матінка ніколи б не прийня-
ла статусу фольксдойче, оскільки він означав би відданість
Німеччині, але це могло наразити її на ризик, бо таким чи-
ном вона б пішла проти рейху.
— Ні, не зареєструвалася, але я майже чиста німкеня.
Мій батько був поляком лише наполовину.
Цюця погреблася в землі довкола схованки і почала там
щось дзьобати.
— Якби ви були німкенею, то не порушували б правил.
Іще раз питаю: ви приховуєте що-небудь від рейху?
Матінка торкнулася його руки.
— Ми потрапили в надзвичайно важку ситуацію. Невже
ви не розумієте? Уявіть свою сім’ю на нашому місці.
— Моя сім’я віддала б рейху все, що мала.
Есесівець взяв лопату й рушив до того місця, де ми за-
копали свої речі.
Десять.. .одинадцять...
— Мені дуже шкода, — сказала матінка, йдучи за ним.
Той проігнорував материні слова і зробив іще один крок.
Дванадцять.
Може, він копатиме неглибоко і нічого не знайде?
— Благаю, дайте нам іще одну можливість, — мовила
матінка. — Бо ми ж іще не знали про нові правила.
Німець повернувся, сперся на лопату й уважно огледів
матінку з ніг до голови. Потім посміхнувся, і я чітко по-
бачила його зуби, схожі на маленькі подушечки жувальної
гумки.
Нахилившись до неї, він стиха сказав.
— Може, вам відоме таке правило, як комендантська го-
дина?
46 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— Так, — відповіла матінка, і на її переніссі з’явилася
легенька зморшка. Вона знервовано переступила з ноги на
ногу.
— Це правило ви зможете обійти. — Есесівець взяв мате-
рин медальйон і потер його між своїм великим і вказівним
пальцями, не зводячи з матінки очей.
— Для того, аби обійти комендантську годину, потрібна
рожева перепустка, — зауважила матінка.
— Вони у мене тут, із собою. — Німець відпустив ме-
дальйон і поплескав рукою по своїй нагрудній кишені.
— Я не розумію, — здивувалася матінка.
— А мені здається, що розумієте.
— І ви кажете, що нічого не шукатимете, якщо я прийду
до вас в гості?
— Ну, якщо ви зрозуміли мої слова саме так, то...
— Ті німці, яких я знаю, є культурними людьми. Не уяв-
ляю, як можна було запропонувати таке матері двох дітей.
Німець схилив голову набік, закусив губу і взяв лопату
в руки.
— Шкода, що ви так налаштовані...
— Стривайте, — сказала матінка.
Есесівець підняв лопату над своєю головою.
— О Боже, ні! — вигукнула матінка й потягнулася до
його руки, але було вже запізно. Коли лопата злетіла в пові-
тря, то її вже не зупинити.
РОЗДІЛ з
ГЕРТА
1939 РІК
Опівночі ми з батьком пройшли пішки шість кварталів
від нашої напівпідвальної квартири до гарнішої частини
Дюссельдорфа, до особняків з білого каменю, де слуги під-
мітають вулиці і виставляють на підвіконня горщики з ге-
ранню. Хоч стояв кінець вересня, але повітря й досі було
теплим; таку погоду називали «фюрерською», бо саме вона
свого часу посприяла успіху виборчої кампанії Гітлера. І,
безперечно, успіху нашої воєнної кампанії в Польщі.
Я піднялася сходами до подвійних дверей зі вставкою
з металевої прикраси філігранної роботи, яка була пофар-
бована в білий колір і вмонтована над матовим склом. Я
натиснула сріблясту кнопку дзвоника. А може, Каца вза-
галі немає вдома? За матовим склом ледь жевріло світло,
але газові ліхтарі по обидва боки дверей не були запалені.
Батько чекав у темряві на вулиці, обхопивши руками свою
діафрагму.
Мені виповнилося двадцять п’ять того року, коли сим-
птоми батькової хвороби погіршилися настільки, що йому
довелося розшукувати свого давнього юдейського цілителя,
чоловіка на прізвище Кац. Нам не дозволялося називати
євреїв «лікарями». Перевага віддавалася новому терміну «ці-
литель хворих». Арійцям також не дозволялося відвідувати
лікарів неарійського походження, але мій батько рідко до-
тримувався цих правил.
48 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Десь, у глибині будинку, дзенькнув дзвінок. Ніколи
раніше мені не доводилося бувати в єврейському помешкан-
ні, та я не дуже-то й хотіла, але батько наполіг, аби я вві-
йшла разом із ним. Тож я вирішила пробути в будинку Каца
якомога менше часу.
За матовим склом з’явилося яскравіше світло, і до мене
підійшов якийсь темний силует. Двері праворуч прочини-
лися на шпарину, і я побачила в ній мого колишнього од-
ногрупника з медичного факультету; він був одним з чис-
ленних єврейських студентів, чия присутність в університеті
стала небажаною. Він вже встиг повністю вдягнутися і сто-
яв, заправляючи сорочку в брюки.
— Що вам треба в таку пізню годину? — спитав він.
Позаду нього сходами спустився Кац, нечутно ступаючи
товстим килимом, а за ним погойдувався хвіст його тем-
но-синього халату. Схожий на згорбленого чаклуна, він, ва-
гаючись, зупинився, широко розкривши очі. Вони, напевне,
подумали, що це гестапо?
Батько швидко піднявся парадними сходами і став поруч
зі мною.
— Вибачте, гер доктор, — сказав він, поклавши руку на
дверний стояк. — Мені шкода турбувати вас, але біль став
нестерпним.
Впізнавши батька, Кац посміхнувся й впустив нас усере-
дину. Коли ми заходили до помешкання, колишній студент
медичного факультету поглянув на мене недобро примруже-
ними очима.
Кац провів нас до свого кабінету, обшитого дерев’яними
панелями. Він був майже втричі більшим за всю нашу квар-
тиру, стіни по периметру заставлені полицями з книгами
в шкіряних палітурках. Там були спіралеподібні сходи, які
вели на другий поверх, до огородженого балкона, де також
стояли полиці з книжками. Кац крутнув ручку на стіні, і
над нами ожила кришталева люстра з сотнями висюльок,
схожих на крижані бурульки.
Він посадив батька в крісло, яке скидалося на королів-
ський трон. Я пробігла кінчиками пальців поруччям, вкри-
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 49
тим червоним Дамаском із вплетеними в нього золоченими
нитками. Воно було гладеньке та прохолодне.
— Ви мене жодним чином не потурбували, — сказав
Кац. — Я все одно не спав, бо читав. Будь ласка, мою ме-
дичну валізу і склянку води для гера Оберхойзера, — ки-
нув він через плече колишньому студенту-медику. Молодик
стулив губи в жорстку тоненьку лінію й вийшов з кімнати.
— І давно у вас такі болі? — поцікавився Кац.
Я була знайома з небагатьма євреями, але багато читала
про них у підручниках та у виданні Оег Зійгтег. Вони характе-
ризувалися як чіпкі й схильні до панування. Це вони захопили
ринок правових і медичних послуг. Але Кац виглядав майже
щасливим від того, що бачив мого батька, і це було дивно,
зважаючи на ту пізню годину, о котрій ми до нього заявилися.
Переді мною був чоловік, який з радістю виконує свою роботу.
— Та з обіду, — відповів батько, тримаючись за живіт.
На той час я майже завершила свій курс навчання і могла
б сама проконсультувати свого батька, але він наполіг, аби
ми пішли до Каца.
Доки Кац оглядав батька, я оглядала його кабінет. Чор-
но-білий мармуровий камін, фортепіано. Книги на полицях
мали засмальцьований та запилений вигляд, і кожна з них,
напевне, коштувала стільки, скільки я не змогла б і за рік за-
робити, працюючи півдня в м’ясній крамниці дядечка Гайн-
ца на обрізці м’яса. Серед тих книг був, безперечно, і по-
тертий томик Фрейда. В різних місцях кімнати стояло кілька
торшерів, кидаючи довкола круги світла навіть тоді, коли в
цьому не було жодної потреби. От якби мутті бачила отаке
марнотратство!
Кац помацав батькову шию з обох боків. Коли він пере-
вернув батькову руку долонею догори, щоби поміряти пульс,
світло впало на широку літеру «К», вишиту сріблястою нит-
кою на рукаві Кацового халата.
— Причиною може бути праця на фабриці Хоршафта, —
сказав він батьку. — На вашому місці я б негайно кинув ту
роботу.
Батько зморщився від болю; я помітила, що шкіра на
його обличчі злегка пожовкла.
50 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— Але ж без тієї роботи ми не проживемо.
— Ну, тоді перейдіть на роботу туди, де краща венти-
ляція.
Колишній медичний студент повернувся з кришталевою
склянкою води й поставив її на стіл поряд з нами. Невже він
не захотів подати воду безпосередньо батьку? Погано ж він
знав мого батька, бо той був на його боці. Якби батько не
так хворів, то він сховав би у нашій тильній спальні цілий
вагон євреїв.
Кац витрусив з пляшечки пігулку в батькову руку і по-
сміхнувся.
— Грошей не треба.
Може, отак вони й роблять? Чіпляють тебе на гачок
вдячності, щоби здерти три шкури згодом? У наших підруч-
никах коротко розповідалося про різні прийоми, до яких вда-
валися євреї, щоби втертися в довіру до трудяг-німців. Вони
панували в медичному світі. Мої викладачі казали, що євреї
приховували результати своїх наукових досліджень і майже
не ділилися ними поза межами своєї професійної спільноти.
Поки батько приймав свою пігулку, я проглянула заго-
ловки на книжкових полицях: «Клінічна хірургія», «Стадії
розвитку зародка у людей та хребцевих тварин». Цілі полиці
фоліантів у зелених шкіряних обкладинках з такими назва-
ми, як, наприклад, «Атлас захворювань зовнішнього ока» і
«Атлас сифілісу та венеричних захворювань».
— Любите читати? — поцікавився Кац.
— Герта невдовзі закінчує медичний факультет, — пояс-
нив батько. — За прискореною програмою. Вона цікавиться
хірургією. — Я отримала відмінні оцінки за ті кілька занять
з хірургії, в яких мені дозволили взяти участь, але я —
жінка, а при націонал-соціалістичній владі мені не можна
спеціалізуватися в хірургії.
— А, хірург... — з посмішкою мовив Кац. — Цар лікарів,
принаймні вони самі так вважають. — 3 цими словами він
зняв з полиці одну із зелених книжок. — Це — «Атлас за-
гальної хірургії». Ви його читали?
Він простягнув книгу мені, але я не сказала нічого. Ти
ба, деякі євреї таки діляться інформацією.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 51
— Коли вивчите все, про що тут йдеться, поверніть її, і
я дам вам нову книгу, — сказав лікар.
Я не наважилася доторкнутися до атласа, бо що скажуть
люди, коли дізнаються, що я взяла книгу від єврея?
— Ви такі щедрі, гер доктор, — сказав батько.
— Візьміть, я наполягаю, — Кац простягнув мені книгу.
Важкий на вигляд фоліант мав м’яку шкіряну палітур-
ку з рельєфними золотистими літерами. Мені страшенно
захотілося покористуватися таким вишуканим виданням.
Навіть не стільки почитати цю книгу, скільки мати її вдо-
ма. Бо підручники у мене й так були. Брудні й заяложені,
з помітками на полях, що їх написали попередні кори-
стувачі, з крихтами хліба, залиплими під палітуркою. А
ця книга...Вона така прекрасна! От якби всі побачили, як
я заходжу з нею до аудиторії і невимушено кидаю її на
парту! Звісно, мутті напуститься на татка за те, що він
дозволив мені взяти її, але воно було того варте.
Я взяла у Каца книгу і відвернулася.
— Це у неї від радості дар мови відібрало,— пояснив
батько. — Вона швидко читає. І невдовзі поверне її.
То була корисна книга, в певному сенсі навіть більш до-
кладна, аніж підручники, якими ми користувалися на нашо-
му медичному факультеті. Менше ніж за тиждень я засвоїла
розділи від «Запалення й відновлення тканин тіла» до «Раку
лімфатичної системи» включно. Текст і кольорові ілюстрації
дали мені змогу глибше розібратися в природі батькового
захворювання. Епітеліома. Саркома. Радієва терапія.
Засвоївши останній розділ цієї книги, який називався
«Ампутація та протезування», я успішно здійснила на прак-
тиці видалення двох потовщень, які утворилися в результаті
попередніх хірургічних операцій, а потім пішла до Каца, аби
повернути йому книгу, і сподіваючись взяти нову.
Коли ж я підійшла до його помешкання, то побачила,
що парадні двері розчинені настіж, а есесівці виносять на
тротуар картонні коробки з медичними книгами, лікарську
валізку Каца і сплетений з верби дитячий возик, чиї колеса
оберталися в повітрі. Хтось вигравав на Кацовому фортепіа-
но німецьку народну пісню.
52 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Міцно притиснувши книгу до грудей, я рушила додому.
Кац уже ніколи не прийде до мене по неї. Всі знали про ці
арешти. Здебільшого вони відбувалися вночі. Сумно було
бачити, як чиїсь особисті речі забирають у такий брутальний
спосіб, але ж євреїв було попереджено заздалегідь. Вони
знали про вимоги фюрера. Прикрий випадок, але не перший
і не останній, і я знала, що це робиться на благо Німеччини.
Не проминуло й тижня, коли я помітила, як до того бу-
динку несли свої речі члени сім’ї нових мешканців, де було
п’ятеро синів і одна донька.
Мутті подобалося працювати в крамниці свого брата
Гайнца, розташованій по той бік мосту в Оберкасселі, за-
можному районі міста, і вона влаштувала туди на роботу й
мене. То була маленька м’ясна крамничка, але дядько Гайнц
заповнив м’ясом кожен її дюйм. Стегна та свинячі грудинки
він розвішував надворі вздовж крамниці, наче шкарпетки на
мотузці для білизни, а всередині виставляв цільні розгор-
нуті свинячі туші з розрізаними черевами; слизькі нутрощі
він виймав і зберігав окремо.
Спершу мене нудило від цієї картини, але згодом я, бу-
дучи студенткою, яка цікавиться хірургією, поволі навчила-
ся бачити своєрідну красу в найнесподіваніших місцях. Вра-
жаючий перламутровий колір розпанаханої грудної клітини.
Відрізана голова теляти, така умиротворена, наче воно за-
снуло, заплющивши очі і поклавши торочки своїх довгих вій
на вологу шкуру.
— Я по максимуму використовую кожну частину твари-
ни, — часто приказував Гайнц. — Все, крім її передсмерт-
ного вереску. — Він цілий день варив шматки свинини на
печі, допоки не запотівали вікна, а сама крамниця водночас
поєднувала в собі приємний запах із смородом, що було ха-
рактерно лише для закладів, де торгували м’ясом.
Відтоді, як дедалі більше євреїв полишали місто, ми ста-
вали одною з нечисленних м’ясних лавок з високою якістю
товару, і наші справи поліпшувалися щоденно. Одного дня
Гайнц приніс новину, яка порадувала клієнтів, що довгою
чергою вишикувалися біля прилавка.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 53
— Дами, біжіть мерщій на майдан. Там влаштували
розпродаж зі складів. Я чув, що фрау Брандт знайшла собі
там соболину шубу з шовковою підкладкою. Тож покваптеся.
Ніхто не зазначив, що то продавали речі, конфісковані в
євреїв, але ми й так усе зрозуміли.
— Який це жах, коли в людей отак забирають їхні речі, —
сказала тітонька Ільза, дружина Гайнца, котра намагалася
бувати в крамниці якомога менше. Коли ж вона таки прихо-
дила, то часто приносила мені слоїк з полуничним марме-
ладом, який я колись похвалила. Ільза не розстібала свого
пальта навіть попри те, що було вже літо, і завжди залиша-
лася в крамниці не більше двох-трьох хвилин. — Гріх пере-
бирати чужі речі і користуватися ними так, наче їхні власни-
ки померли.
Тітонька Ільза платила більшу частину оплати за моє
навчання на медичному факультеті. Жінка добра й набожна,
висока на зріст, але з непропорційно маленькою головою,
успадкувавши добрячу суму грошей від своєї матері, вона
витрачала їх економно попри всі ламентації дядечка Гайнца.
Гайнц посміхнувся, сховавши свої поросячі очиці в
складках м’ясистого обличчя.
— Та не переймайся ти так, Ільзо. На цей момент вони
вже, мабуть, встигли померти.
Клієнти відвернули погляди, але я знала, що він має
рацію. Якщо Ільза не буде обережною, то її власні вельми
значні матеріальні набутки можуть опинитися там, де опи-
нилися єврейські. І від цього її не захистить навіть золотий
хрестик на шиї. Чи знала Ільза, чим Гайнц займається в
кімнаті з холодильником? Може, й знала, але на рівні ін-
стинкту, так само, як і теля, яке починає нервувати того дня,
коли його мають забити.
— Коли закрили крамницю єврея Криштеля, ти проли-
ла сльозу, Ільзо. Моя власна дружина дружить з євреями і
купує в конкурентів! І це, по-твоєму, називається вірністю?
— Він продає такі смачні курчата...
— Продавав, Ільзо, продавав. Від того, що відбувається,
моєму бізнесу ані холодно, ані жарко. Зате одного дня ти
можеш потрапити до ганебного списку.
54 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Я промовчала і не сказала, що вже бачила ім’я тітонь-
ки Ільзи в ганебному списку — публічному переліку тих
німецьких жінок, які скуплялися в єврейських крамницях;
ці списки з чорною діагональною лінією часто розклеювали
по місту.
— Ти ж не зустрічаєш в моїй крамниці дружину Криште-
ля? І слава Богу, що не зустрічаєш. І слава Богу, що фрау
Цатес сюди більше не заходить. їй потрібна капустина, але
вона в змозі заплатити лише за половину. Хто ж купує
пів-капустини, га? Я розрізаю її навпіл, продаю її, але ж хто
купить другу половину? Ніхто.
— А навіщо їй купляти всю, коли їй потрібна лише поло-
вина? — спитала Ільза.
— Меіп Соіі, та вона ж робить це навмисне, невже ти не
розумієш?
— Гайнце, прибери свій палець з терезів, бо клієнтів
втратиш.
Ми з мутті залишили Гайнца та Ільзу в розпалі їхньої
сварки і подалися на ріаіг, де проходив розпродаж. Мутті
рідко випадала можливість походити по крамницях, бо вона
вставала о п’ятій тридцять щодня, аби займатися штопанням
і ремонтом одягу, а потім прибирати в чужих помешканнях
чи працювати в братовій крамниці. Завдяки економічному
чуду, яке забезпечив наш фюрер, її робочий день скоротив-
ся, але під вечір вона виглядала так само замореною, як і
раніше. Коли ми переходили через вулицю, вона взяла мене
за руку, і я відчула її огрубілу шкіру. Мені страшно було ди-
витися на її спотворені руки, червоні й облуплені від чистки
туалетів та миття посуду. І жодна кількість ланолінового
крему не в змозі загоїти їх.
Люди зібралися на майдані, спостерігаючи, як солда-
ти вермахту складали господарчі речі великими купами,
а більш вишукані вироби розкладали на столах. Коли я
наблизилася до цих куп, розсортованих за призначенням
та тендером, мій пульс пришвидшився. Черевики та су-
мочки. Коробки з біжутерією. Пальта і сукні. Не всі модні
та гарні, але, трохи попорпавшись, можна було знайти ви-
роби найкращих фірм і придбати їх за копійчану ціну. Це
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 55
підняло настрій мутті, і вона почала вибирати нам речі й
складати їх у купу.
— Ой, ти поглянь — «Шанель»! — сказала я, беручи в
руки червоного капелюшка.
— Тільки не капелюшки, — застерегла мене мутті. —
Хочеш вошей набратися? І навіщо тобі прикривати голову,
це ж твоя основна гордість.
Задоволена таким компліментом, я кинула капелюха на-
зад на купу. Хоча моє довге, до плечей, волосся було не
зовсім білявим, багато хто вважав його золотавим при пев-
ному освітленні, і це було добре, бо кожна німецька дівчина
хотіла мати біляве волосся, а використання перекису водню
не заохочувалося.
Ми пройшли повз цілий пагорб з полотен та картин у
рамках. Нагорі лежало зображення двох чоловіків, які об-
німалися; саме полотно було проткнуте гостряком із скуль-
птури, що лежала під ним.
— О Господи, оце так юдейське мистецтво, — мовила
мутті. — Чому би просто не повісити на стіну календар, як
робимо всі ми?
Повертаючись додому з аптеки, татко приєднався до нас
біля кучугур з добром. Того дня зморшки на його обличчі
здавалися ще глибшими. Він цілу ніч промучився, скрутив-
шись від болю на дивані.
Я взяла зі столу альбом і погортала сторінки з чорно-бі-
лими фото чиєїсь відпустки на березі моря.
— Яка ницість! — обурився батько. — І ви обидві вва-
жаєте себе християнками?
Звісно, що йому все це не подобалося. Тоді чому він зу-
пинився поговорити з нами взагалі?
— Антоне, може, ти трохи охолонеш? — зауважила мутті.
З-під купи полотен я витягнула картину із зображенням
кількох корів, що мирно паслися на лузі. Та картина була така
майстерна, що її можна було б назвати шедевром. Традицій-
не німецьке мистецтво. Саме те, що міністерство пропаганди
вважає доречним, і те, що може мати кожна культурна жінка.
— Що скажеш, мутті?
Вона поглянула на корів і розсміялася.
56 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— Ой, та це ж ти, Кіеіпе КиН.
Кіеіпе КиН — так називала мене мати в дитинстві. Ма-
ленька теличка. В дитинстві її сім’я мала брунатну корівцю,
яку я їй нагадувала. Я вже давно перестала бути тією ма-
ленькою милою дівчинкою, але жартівливе ім’я, яке дала
мені мутті, так і лишилося.
— Не називай Герту так. Якій дівчині сподобається, коли
її називатимуть коровою? — зауважив батько.
Мені було приємно, що він мене підтримав — попри те,
що батько був порушником, який слухав закордонні радіопе-
редачі та читав усі закордонні газети, які йому траплялися.
Я взяла дві картини і додала їх до нашої купки.
— А куди поділися власники всього цього добра? — спи-
тала я, хоча й мала загальне уявлення.
— Мабуть, до концентраційного табору потрапили, —
відказала мутті. — Вони самі винні. Треба було емігрувати,
як їм і підказували. Виїхати, скажімо, до Британії. Вони не
хочуть працювати, ось у чім проблема.
— Євреї працюють, — заперечив батько.
— /а, звісно, що працюють, але на яких роботах? Юри-
сти? Це — не справжня робота. Вони володіють фабриками й
заводами, але чи працюють вони фізично? Ні, не працюють.
Я краще гаруватиму на десяти роботах, але не працюватиму
на євреїв.
Мутті витягнула з-під купи якийсь халат і підняла його
догори.
— А оцей тобі не підійде, Антоне? — Навіть не глянувши
на вишиту сріблясту літеру К, ми з батьком здогадалися,
хто був колись власником цього халата.
— Ні, дякую, — відказав він, і мутті відійшла до інших
куп, щоби знайти ще щось підходяще.
— А ти певен, що він тобі не потрібен, батьку? — спита-
ла я, взявши той халат і простягнувши його йому.
Батько аж відсахнувся.
— Що з тобою сталося, Герто? Куди поділася моя донеч-
ка з добрим серцем, яка завжди першою кидала монетку до
бляшанки з грошима для бідних? Кац був тим чоловіком, у
якого ти могла б повчитися.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 57
— Нічого зі мною не сталося. — Було очевидно, що він
мене не підтримує і йому це все не подобається, але навіщо
про це заявляти вголос?
— Кац співчував своїм клієнтам. Лікар без співчуття й
любові — все одно, що механік.
— А хіба я не співчутлива й добра? Чи знаєш ти, що то
означає — мати змогу змінити життя людини оцими двома
руками?
— З Гітлером при владі тобі ніколи не бути хірургом. Ти
що, не розумієш? Ваше покоління таке безтолкове!
Мені страшенно не хотілося визнавати цього, але стосов-
но професії хірурга він мав рацію. Будучи одною із жмень-
ки жінок на нашому медичному факультеті, мені ще дуже
пощастило, що я мала змогу вивчати дерматологію, вже не
кажучи про хірургію, в якій я отримала лише базову підго-
товку.
— Всі ми маємо чимось жертвувати, але завдяки моє-
му поколінню Німеччина змінюється. Наприклад, щезають
злидні, які ваше покоління залишило нам у спадок.
— Гітлер стане погибеллю для всіх нас. Просто бере й
привласнює все, що йому заманеться...
— Тихше, батьку, — прошепотіла я. Говорити так на
людях — це дуже небезпечно. Він навіть розповідав жарти
про партійних лідерів. — Гітлер — це наша надія. За ко-
роткий час він покінчив з нетрями та безробіттям. І він му-
сить привласнювати, мусить забирати. Німеччина не зможе
процвітати, якщо не матиме достатньо життєвого простору.
Ніхто просто так не віддасть нам ті землі, які ми втратили.
Багато хто з батьків почали побоюватися суперечити
своїм дітям, щоби ті їх не «здали», але мого батька це не
стосувалося.
— Він вбиває Німеччину заради задоволення власних ам-
біцій.
— Ця війна скінчиться через кілька тижнів, ось побачиш, —
заперечила я.
Та він лише досадливо махнув рукою.
— Йшов би ти додому, батьку. Відпочинь перед вечір-
ньою кавою.
58 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Батько пішов і, рвучко повернувши, мало не потрапив
під трамвай. Йому б трохи подрімати. Ракова пухлина в
його тілі святкувала перемогу. Чи зміг би Кац врятувати
йому життя? Але навіщо марнувати час на такі думки? І я
зайнялася тим, що почала шукати медичні книжки в купах
викладеного добра.
До мене поквапилася мутті.
— Ось поглянь, що я знайшла: мило з ароматом троянди
та... тостер.
— Тобі не тривожно за батька, мутті? Він добазікається.
Я це нутром відчуваю.
Хоча в жилах обох моїх батьків і текла чиста німецька
кров і хоча вони й могли визначити своїх німецьких предків
аж до 1750 року, моєму батьку важко було приховати брак
ентузіазму стосовно НСДАП. Він і досі вішав традиційний
смугастий німецький прапор у нашому парадному вікні по-
руч з новим червоним партійним стягом, який виставля-
ла мутті, хоча вона завжди переносила батьків прапор до
бокового вікна. В морі стягів зі свастиками, вивішених на
кожному будинку, його ніхто не помічав, але це було лише
питання часу — хтось рано чи пізно все одно помітить той
прапор і «настукає» на батька куди слід.
— /еіпгі Нігі тіії, Негіа, — промовила мутті. Недобро-
зичливці підслуховують. Вона притягнула мене до себе. —
Про це не турбуйся, моя маленька корівко. Зосередься краще
на роботі.
— Але ж мені дозволяється лише дерматологія...
Мутті міцно стиснула пальцями моє передпліччя.
— Припини. Невдовзі ти працюватимеш з найкращими
та найздібнішими. Перед тобою відкриються необмежені
можливості.
— Комусь треба приструнити батька.
Мутті відвернулася, наче не почувши.
— Що ж скажуть люди, коли побачать все це у нас вдома? —
мовила вона, хитаючи головою й тримаючи в руці тостер.
Ми розплатилися за те, що вибрали собі: за тостер, аль-
бом, картини та норкове боа зі справжніми головами норок
і очицями, зробленими із скла. То був предмет розкоші, і
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 59
мутті не побоялася придбати його навіть попри те, що ризи-
кувала набратися вошей. Солдати додали до цього диплом
якогось лікаря в рамці (мутті сказала, що вставить у ту рам-
ку сертифікат про своє арійське походження), а для мене —
чиїсь парусинові туфлі. І все це — за лишень десять марок.
У нас рідко бував надлишок хліба, щоби його можна було
підсмажувати в тостері, а мутті просто ніде було носити оте
норкове боа, але посмішка на її обличчі свідчила, що вона
цими надбаннями неймовірно задоволена.
Я дуже тішилася, що нові парусинові туфлі стали мені в
пригоді для короткочасної подорожі до табору «Квітка», яку
я мала організувати наступного тижня; той табір знаходився
в сосновому лісі, і до нього з Дюссельдорфа треба було їхати
півдня на поїзді. Цей заклад перебував у віданні Товариства
віри та краси — філії ВБМ, Випсі Оеиізсігег Масіеі, тобто спіл-
ки німецьких дівчат — жіночого крила молодіжного руху
нацистської партії. Товариство віри та краси призначалося
лише для старших дівчат і мало на меті підготувати їх до
подружнього життя й материнства. Метою цієї нетривалої
подорожі була адаптація молодших дівчат до цієї організа-
ції, а моя робота як керівника підрозділу полягала в нагляді
за дівчатами в моєму котеджі — задача не з простих.
Керівники підрозділів отримували завдання на день, і
мене послали до мистецької студії. То була страшенна невда-
ча, бо я вважала малювання аматорських акварелей та виго-
товлення плетених ременів абсолютним марнуванням часу.
До того ж, мої чималі таланти лежали поза межами мисте-
цького світу. З моїми широкими знаннями в галузі медицини
я мала б радше очолювати табірну клініку, але треба служити
там, де ти потрібен. Принаймні та мистецька хатина вихо-
дила своїми вікнами на озеро, в котрому віддзеркалювалося
червоне й помаранчеве листя дерев, які те озеро обрамляли.
Одного дня до мене приєдналася Піппі, ще одна дівчина,
яку послали працювати до мистецької хатини. Я знала Піппі
відтоді, коли ми вдвох із нею вступили до спілки німецьких
дівчат, і хоча була вона на кілька років молодшою за мене, ми
стали добрими подругами, і все складалося так, що невдовзі
60 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
ми мали стати подругами нерозлий вода, як це часто тра-
пляється серед дівчат. У спілці ми з Піппі все робили разом.
Разом заробили свої значки та пов’язки лідерів. По черзі нес-
ли прапор під час зборів. У таборі ми ділилися їжею і навіть
разом відчищали від фарб робочі столи в мистецькій хатині.
— Поквапся, — сказала я. — Незабаром піде дощ.
Піппі прибрала зі столів ножиці й порозкладала їх у ме-
талеві бляшанки, розставлені по кімнаті. Робила вона це
дуже й дуже повільно.
Піппі кивнула у бік вікна.
— Поглянь-но, хто там чекає.
На краю лісу стояли два хлопці, один білявий, другий
чорнявий; поруч з ними виднівся човен, який вони витяг-
нули на берег, а в піску за човном чорніла глибока борозна.
Я впізнала їх — то були керівники підрозділів із сусіднього
хлопчачого табору, вдягнені в табірну уніформу: сорочки
хакі та шорти. Ці хлопці входили до екіпажу човна і були
дуже привабливими. До німецьких молодіжних таборів не
пускали учасників, що мали низьку расову цінність, тому всі
там виглядали дуже гарно — за умови дотримання расової
чистоти. Наші голови та носи не міряли кронциркулями та
краніометрами, бо всі ми надали письмові посвідчення про
свою бездоганну генетичну історію.
Хлопці возилися з кочетами човна, час від часу позираю-
чи на мистецьку хатину.
— Гадаю, ти добре розумієш, що ті хлопці хочуть, Піппі.
Піппі уважно придивилася до свого обличчя у дзеркалі
над раковиною. Поруч висів плакат, прикріплений кнопками
до стіни. Плакат попереджав: ТИ — НІМЕЦЬ! ЗБЕРІГАЙ
ЧИСТОТУ СВОЄЇ КРОВІ!
— Ну то й що? Я просто хочу спробувати. Це ж так цікаво.
— Кажеш, цікаво? Жодні естафетні перегони не обхо-
дяться тут без того, щоб якась парочка не усамітнилася до
лісу. Хіба ж цікаво брати участь у перегонах, де не буває
переможців?
У таборі «Квітка» персонал заохочували закривати очі,
коли якась арійська парочка відлучалася до лісу. Якщо це
призводило до вагітності, то майбутню матір посилали до
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 61
розкішної есесівської клініки-курорту, і народження здорової
дитини віталося, незалежно від того, чи матір заміжня чи
ні. Звісно, таке заохочення до народження дітей було ціл-
ком зрозуміло, бо майбутнє Німеччини залежало від кіль-
кості населення в нашій країні. Та оскільки я спрямувала свої
прагнення на те, щоби стати кваліфікованим лікарем, я не
могла дозволити собі завагітніти. Потайки взявши з одної
бляшанки ножиці, я сховала їх у кишені своїх шортів.
Піппі здивовано витріщилася на мене.
— А тобі що, ніколи не доводилося цим займатися? —
спитала вона невимушеним тоном.
— Між іншим, тобі буде боляче. І що б там хто казав,
якщо в тебе народиться дитина, то тебе виключать із спілки
німецьких дівчат і зашлють до Вернігероде. А це — бозна-де
в глушині.
Піппі витягнула з кишені своїх шортів цілий стос по-
штівок із зображеннями будинку материнства організації
«Лебенсборн» — то був респектабельний особняк. На одній
поштівці було фото няньки, що схилилася над квітчастим
дитячим ліжечком на обсадженій деревами терасі під пра-
пором СС.
— Кажуть, що це схоже на святковий відпочинок — там
усе краще з кращого. М’ясо. Справжнє масло...
— Може, й так, але батька дитини там не буде. Після
того, як дитина народжується, її забирають у матері і вихо-
вуватимуть її чужі люди.
— Ти у всьому бачиш лише негативний бік, Терто, —
сказала Піппі, обмахуючи себе картками наче віялом.
Тим часом хлопці вже закінчили поратися біля човна і
стояли, засунувши руки в кишені. Я хотіла перечекати, поки
вони підуть, але, зрештою, нам довелося вийти.
Йдучи пліч-о-пліч, ми з Піппі рушили до нашого коте-
джу. Потім обернулися, побачили, що хлопці йдуть за нами,
і прискорили крок; Піппі, закусивши губу, стримувала по-
смішку.
— Поспішай, — сказала я, смикнувши її за руку.
Хлопці також пришвидшили крок, і ми з Піппі кинули-
ся бігти до лісу. Я звернула зі стежини і рвонула напролом
62 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
крізь низькі чагарники та зарості шипшини, а Піппі, попри
свої неабиякі спринтерські якості, відстала далеко позаду.
Коли я бігла, то відчула, як ножиці боляче вкололи мене в
ногу. Дивно, але це лише додало мені сил.
Я забігла за дальній край покинутого котеджу біля дзюр-
котливого струмка і присіла на порослому мохом березі. Пе-
ревівши подих, я витягла з кишені ножиці, поклала їх на
землю й обдивилася рану на моєму стегні. То була поверхне-
ва рана, але з неї витекло навдивовижу багато крові. Попри
шум води, я почула, як хлопці зловили Піппі.
— Ви так швидко бігаєте, — почула її слова і сміх. Усі
втрьох зайшли до котеджу, і я спробувала позбутися ревнощів,
які відчувала. Як це — цілуватися з таким гарним хлопцем?
Чи мушу я доповісти нашому керівнику про поведінку Піппі?
— Як ти гарно цілуєшся, — шепотіла Піппі
Потім я почула скрипіння пружин у ліжку, потім захи-
хотіла Піппі, а потім застогнав один з хлопців. А де ж був
другий? Спостерігав?
Хоч як дивно, але Піппі майже не пручалася, і я почула,
як вони хекають швидше й гучніше. Як вона може!
— Може, скинеш свій одяг? — запитав хлопець.
— Ні, бо тут дуже брудно, — відказала Піппі.
Я мовчки сиділа навпочіпки, бо найлегший порух міг би
виявити мою присутність. Схоже, Піппі все це подобалося,
але потім її настрій раптом змінився.
— Ні, не треба. Будь ласка, не треба, — попросила вона. —
Мені вже пора повертатися....
— Навіщо ж ти тоді сюди прийшла?
— Мені боляче! — скрикнула вона. — Герто!
Подруги мають допомагати одна одній, але ж я її застері-
гала! Чому вона не послухала мене! Недисциплінованість
Піппі була її слабким місцем.
— Рятуйте! — кричала Піппі. — Будь ласка, хто-небудь —
допоможіть!
Якщо прийти їй на допомогу, то це лише наразить мене
на небезпеку, але я не могла кинути Піппі в такій скрутній
ситуації. Взявши ножиці, холодні й важкі, я майже в повній
темряві прокралася до зогнилих сходів котеджу.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 63
Двері-ширма, зірвані зі своїх завіс, лежали на підлозі,
тому з порога все було добре видно. В приміщенні стояло
вертикально багато іржавих металевих ліжок, а на єдиному
горизонтальному лежала Піппі. Воно обвалилося на підлогу,
а чохол матраца був порваний і вкритий брудними плямами.
Один з хлопців лежав поверх Піппі; вона схлипувала, а його
гладенька біло-синя м’язиста дупа, яку було добре видно в
темряві кімнати, рухалася вгору-вниз. Другий хлопець, той,
що чорнявий, стояв у голові ліжка, міцно тримаючи Піппі
за плечі.
Оббігаючи діри в підлозі там, де провалилися дошки, я
влетіла до котеджу.
— Припиніть! — крикнула я.
Другий хлопець аж зрадів, побачивши мене, бо, мабуть,
сподівався, що і йому випаде шанс. Я змахнула ножицями,
і вони тьмяно блиснули в темній кімнаті.
— Вона не жартує, — перелякався чорнявий хлопець,
відпускаючи плечі моєї подруги.
Та білявий хлопець почав довбти Піппі з новою силою,
щоби хоч іще на мить продовжити задоволення.
Я підступила ще ближче.
— Злізь із неї, — наказала я.
— Тікаймо! — закричав чорнявий хлопець.
Його білявий напарник відірвався від Піппі, вхопив з
підлоги свої шорти і, намагаючись не наразитися на мої но-
жиці, вшився геть разом зі своїм приятелем. А Піппі неру-
хомо лежала на матраці й плакала. Я зняла з шиї хустку і
кинула їй.
— Візьми оце й витрися, — сказала я.
Я залишила Піппі й вийшла надвір пересвідчитися, що
хлопці пішли геть. Переконавшись, що вони не повернуть-
ся, я пройшла до струмка. Піднявши ножиці, я взяла другою
рукою жмут свого довгого волосся, туго скрутила його —
і відрізала. Зробивши це, я відчула, як розслабився кожний мій
м’яз. І я різала й різала далі, намацуючи пропущені пасма, аж
поки моє волосся стало не довшим за великий палець. Ки-
нувши моє волосся у воду, я дивилася, як воно попливло за
течією, і, ковзаючи через маленькі валуни, зникло у сутінках.
64 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Я довела Піппі до нашого котеджу. Ллючи рясні сльо-
зи, вона подякувала мені за порятунок і визнала, що їй слід
було дослухатися до моєї поради. Пообіцяла написати, щой-
но повернеться додому, до Кельна.
Батьки забрали Піппі наступного ж дня; якщо виходити
з їхньої різкої та грубої поведінки, вони були зовсім не раді
тому, що сталося. Я провела її поглядом, а вона помахала
мені крізь заднє вікно автомобіля своїх батьків. Моя єдина
подруга поїхала додому.
До кінця мого перебування в таборі я завжди тримала
ножиці поблизу, але моя коротка стрижка таки розохотила
хлопців, і вони врешті-решт дали мені спокій. Коли наша
короткочасна подорож скінчилася, половина дівчат з табору
їхали додому, схрестивши пальці, бо сподівалися народити
дитину, зате я радо покинула табір незаплідненою.
РОЗДІЛ 4
КАРОЛІНА
1939 РІК
Після того, як Гітлер напав на Польщу, легкі побою-
вання обернулися справжнісінькою панікою в кожному
нью-йоркському консульстві, а в нашій конторі почався ре-
альний кінець світу. Ситуація ускладнилася ще й тим, що
Вашингтон посилив візові обмеження, в результаті чого
потрапити до Сполучених Штатів з Європи стало майже
неможливо. Франція також ввела візові обмеження. На
початку листопаду люди, відчайдушно намагаючись бути
першими в черзі, ночували надворі в спальних мішках під
вікнами мого офісу, незважаючи на холод. Коли ми вран-
ці приступали до роботи, черга французьких громадян, які
намагалися будь-що повернутися додому, зміїлася з нашої
приймальні аж до кінця коридору.
Якось наприкінці листопаду моя добра подруга Бет-
ті Мерчант зайшла до нас на хвилину, щоби зробити бла-
годійний внесок. Я почула, як вона ввійшла, і розпоряди-
лася, щоб Пія зробила їй гарячого чаю, але та, звісно, цей
наказ проігнорувала. Бетті протиснулася до мого кабінету —
на ній був модний костюм із синього букле та капелюшок,
прикрашений синіми та яскраво-червоними перами, а під ру-
кою в неї була затиснута згорнута газета. В одній руці вона
несла колишній весільний подарунок від одного подружжя
66 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
з Нью-Джерсі — «грошове дерево» три фути заввишки, зро-
блене з шістдесяти стодоларових купюр, згорнутих малень-
кими віялами і прикріплених до дерев’яного стовбура. В
другій руці вона, мов той жонглер, несла цілу вежу із скла-
дених одна на одну взуттєвих коробок.
Поставивши грошове дерево на мій стіл, Бетті заявила:
— Я принесла це для твоїх французьких малюків. За ці
гроші можна придбати трохи консервованого молока.
Мені було приємно, що вона завітала, але я не встигала з
роботою, і кількість тек на моєму столі загрозливо зростала.
За французькою традицією, наша контора закривалася на обід
з дванадцятої тридцять до третьої, і цей час я використовувала
для того, аби поїсти консервованої риби на своєму робочому
місці і набратися сил для післяобіднього напливу відвідувачів.
— Дякую, Бетті. Рада тебе бачити, але...
— А ще я принесла взуттєві коробки, як і обіцяла. Я при-
несла лише французькі, аби оті дитинчата почувалися як вдо-
ма. — Пристрасть Бетті до нового взуття забезпечувала мене
тарою для втішних посилок, які я відправляла за кордон,
сподіваючись, що цей стабільний приплив нових коробок від
Бетті ніколи не припиниться.
Бетті захлопнула двері мого кабінету.
— Я зачиняю їх через недалеку присутність місіс Великі
Вуха.
— Це ти про Пію?
— Еге ж. Ти ж знаєш, що вона все чує. І їй страшенно
закортить дізнатися, куди ж це ми підемо з тобою обідати.
— На жаль, я вся в роботі і до того ж неголодна.
— Невже ти не знайдеш трохи часу, аби щось перехопи-
ти? А щоби нагнати апетит, немає нічого кращого за мартіні.
— Як же я можу піти на обід, коли під дверима отакий
натовп? До мене щойно заходило подружжя з Ліона, яке не
отримувало звісток від своєї доньки у Франції ще з червня.
Обидва хлипають у розпачі.
— Я не розумію, Кароліно. Ти працюєш на добровільних
засадах, але при цьому не можеш навіть дозволити собі піти
пообідати?
— Я потрібна цим людям.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 67
— Як там звати вашого ліфтера? Кадді? Мабуть, треба
мені запросити на обід у «21» його. Чоловік в уніформі — це
не абищо.
Бетті глянула на себе в дзеркальце своєї пудрениці, пе-
ревіряючи, чи не з’явилися вади у її зовнішності. Жодної не
знайшовши, вона знизала плечима. Бетті часто порівнювали
з Ритою Хейворт, бо природа нагородила її копицею густо-
го волосся та формами настільки спокусливими, що одного
разу прикутий до візка немолодий інвалід, побачивши її,
вперше за багато років став на ноги й пішов. Вона не завжди
була найгарнішою з присутніх жінок, але від неї неможливо
було очей відірвати — як неможливо відірвати очей від авто-
катастрофи або ж ведмедя, що танцює.
— Тобі слід робити перерви, Кароліно. Чому б тобі не
стати моєю партнеркою з гри у бридж?
— Не можу, Бетті. Тут справжнісінький бедлам. Гітлер
розходився не на жарт, тому одна половина Франції нама-
гається втекти, а друга — повернутися додому. Мені треба
зібрати шістдесят втішних посилок. Буду рада, якщо ти мені
допоможеш.
— Люблю французів, їй-богу. Схоже, і ти також. Вчора
бачила твого нового кавалера, він йшов до театру.
За вікном з’явилися ріденькі сніжинки. Цікаво, у нас
вдома в Коннектикуті теж іде сніг?
— Він — не мій кавалер. — На жаль, це було правдою,
хоча тої осені та на початку зими ми з Полем бачилися до-
волі часто. Він заходив до нашого консульства перед репети-
ціями, і ми обідали «з пакету» в садку на даху Французького
Дому за будь-якої погоди.
— Схоже, для нього ти завжди здатна знайти час. Мати
розповідала мені, що бачила тебе в ресторані «Сарді». За її
словами, ти обідала там тет-а-тет з якимось високим євро-
пейцем. Про це вже знає все місто, Кароліно. Схоже, він
таки дійсно став твоїм кавалером. — Бетті кинула згорнуту
газету на мій робочий стіл. — Ось тут, у «Пості», є невеличка
нотатка про вас обох. Чи відомо тобі, що в результаті опи-
тування, влаштованого журналом «Фізична культура», його
визнали Найгарнішим Чоловіком Світу?
68 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Я не здивувалася, хоча мені було приємно це почути.
Цікаво, які диваки беруть участь у таких опитуваннях?
— Одного разу ми з ним дійсно обідали в ресторані, —
сказала я. — Ділилася з ним своїм враженням від його
виступу, але...
Бетті подалася до мене, схилившись над столом.
— Ти заслуговуєш на коханця, Кароліно, але не слід ви-
совуватися, люба моя. Невже це неодмінно має бути актор?
До того ж відомий? Знаю, що ти й досі жалкуєш за Девідом.
Якби я знала, що мій брат...
— З цим уже покінчено, Бетті.
— Я могла б допомогти тобі з твоїми проблемами, але
коли репутацію вже заплямовано, її не відбілиш. Як це ста-
лося з Евелін Шиммергорн. Вона навіть не може вийти в
люди.
— Давай не будемо про Евелін, добре? Мені байдуже, що
про неї кажуть.
— Тобі не буде байдуже, коли тебе не покличуть на по-
сиденьки. Чому б тобі не дозволити мені зайнятися твоїми
проблемами? Так, Девід — мій брат, але він має свої бозна-
які вади. Тобі без нього краще, однак не треба на зло йому
знаходити собі втіху з якимось там французом. Розумієш,
кожен чоловік має в своїй уяві образ ідеальної жінки, з якою
він хотів би провести все своє життя. Тож нам просто треба
знайти такого чоловіка, який має в своїй уяві твій образ.
— Краще займи свою уяву чимось іншим, Бетті.
Бетті була моєю найвідданішою прихильницею і захис-
ницею ще відтоді, коли ми обидві були студентками зміша-
ного коледжу, де хлопець з французького класу якось назвав
мене жирафою, і вона натоптала йому ногу каблуком свого
білого лайкового чобітка.
— Якби все залежало тільки від мене, я не проти, аби
ви разом з Полем голими-голісінькими виставлялися хоч на
вершечку хмарочосу Крайслер-Білдінг, але натомість я на-
магаюся захистити тебе, моя люба.
На щастя, Бетті сказала, що їй час бігти, і я полегшено
зітхнула. Я провела її до приймальні, де вона з гуркотом
поставила своє грошове дерево Пії на стіл.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 69
— Сподіваюсь, ти не очікуєш, що я понесу це в банк? —
зіронізувала Пія, відхиляючись на спинку крісла й затягую-
чись цигаркою «Голуаз».
— Чого ж, на П’ятій Авеню ти будеш виглядати стиль-
но. До речі, у тебе що, ліфчика немає, бідолашна Піє?
— Правильно говорити не «ліфчик», а «бюстгальтер».
Бетті кинула їй на стіл доларову купюру.
— Ось тримай. Купи собі хоч один. У дитячому відділі
універмагу вони дешевші.
Коли Бетті виходила з приймальні, з ліфта бадьоро ви-
гулькнув Поль з коричневим пакетом у руці і притримав
двері, аби вона встигла ввійти. Бетті багатозначно глянула
на мене, мовляв, «я тебе попередила!», і вскочила до ліфта.
Того дня Поль прийшов, щоби владнати з Роже свої
проблеми з візою, і я проштовхалася до кабінету шефа. Я
хотіла підтримати Поля, бо, на мою думку, це перекона-
ло б Роже продовжити йому візу. В своєму кабінеті Роже
встановив розкладне ліжко-шафу, яке він не складав, за-
лишаючи на ньому скуйовджену білизну, схожу на купу
використаних бинтів. Здається, спалося йому на тій роз-
кладачці погано.
— Мені треба витягнути Рену з Франції, — сказав Поль.
Роже дістав з шухляди електробритву і поклав її на стіл.
— Можемо спробувати. Американська віза — це непро-
ста проблема. Ти ж бачив чергу. У Франції застрягли на-
віть французькі громадяни з американськими візами. Надто
мало пароплавів.
— Батько Рени — єврей, — уточнив Поль. — Це не
призведе до ускладнень?
Я підійшла до розкладачки й розправила скуйовджені
простирадла.
— Ускладнилося все, відтоді як Вашингтон змінив у два-
дцять четвертому році імміграційні квоти, — пояснив Роже.
— їй вистачить і туристичної візи.
Роже роздратовано ляснув шухлядою, закриваючи її.
— Кароліно, ти могла б не чіпати мого ліжка?! В отій
черзі, що тягнеться аж на вулицю, кожен ладен отримати
хоча б туристичну візу, Поле. Рені потрібні два поручителі.
70 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— Я можу виступити одним з них, — кинула я, підпушу-
ючи подушку на розкладачці. Це що — помада? Такою черво-
ною помадою користуються дівчата з вар’єте Коскейез.
— Дякую, Кароліно, — сказав Поль і посміхнувся.
— А може, ти краще Пії допоможеш з відвідувачами? —
запропонував Роже.
Я підіткнула краї ковдри під матрац.
— А Рена вже забронювала квиток? — спитав Роже.
— Так, але без візи термін тої броні закінчився. Коли
вона отримає візу, то забронює нового квитка.
Роже ввімкнув свою бритву й заходився підстригати бо-
роду. Якби він нею не займався, то вона б поглинула його
лице повністю.
— Я нічого не обіцяю, бо нові візові обмеження можуть
з’явитися будь-коли.
— Нові обмеження? — поцікавилася я.
— Ти ж знаєш, що не я вирішую це питання, — кинув
Роже.
Піднявши розкладачку, я зачинила стінну шафу.
— А чи могли б ми прискорити процес? Все ж таки Поль —
видатний французький громадянин, посланець миру...
— Я залежу від милості Держдепартаменту Сполучених
Штатів, Кароліно. Треба виставити ящик шампанського за
одне лише те, щоби туди потрапити.
— Я можу з’їздити до Франції на короткий час, — сказав
Поль.
— Якщо ти туди поїдеш, то назад вже не повернешся, —
зауважив Роже.
Я підійшла до стільця, на якому сидів Поль.
— А чому б не почекати до весни?
— Навесні ситуація може радикально змінитися, — від-
казав Роже. — На твоєму місці я б поїхав зараз, Поле, якщо
ти не жартуєш.
Поль випрямив спину.
— Безперечно, що не жартую.
Та невже? Я двічі давала йому бланки на повернення,
і він двічі губив їх. До того ж, мені не хотілося, щоб він
їхав.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 71
— У такому разі тобі слід подати заявку, — запропону-
вав Роже.
— Я можу заповнити бланки замість тебе, — зауважила я.
Поль нахилився у мій бік і потиснув мені руку.
— Напевне, тобі дуже хочеться побачитися з дружиною, —
сказав Роже.
— Аякже, — відповів Поль.
Роже підвівся.
— Звісно, це тобі самому вирішувати, але якщо в той
момент, коли Гітлер вирішить напасти на Францію, ти й
досі мешкатимеш у своєму готельному номері, ти поїхати
вже не зможеш.
Зустріч закінчилася. Поль теж підвівся.
— Кароліно, ти не могла б затриматися на хвилину? —
попрохав Роже.
Поль рушив до виходу.
— Побачимося нагорі, — сказав він і рушив до горішньо-
го саду.
Роже зачинив за ним двері.
— Сподіваюся, ти розумієш, в яку халепу можеш уско-
чити.
— Але ж я вже виступила поручителем для десятьох за-
явників.
— Ти чудово розумієш, про що йдеться. Йдеться про Поля.
— А що тут такого? — спитала я. «Спокійно», — сказала
я собі. Коли Роже заморений і роздратований, можна нара-
зитися на неприємність.
— Якби не ти, Поль уже давно б поїхав додому. Я чудово
знаю, що відбувається.
— Це неправда, Роже.
— Неправда? Він — одружений чоловік, Кароліно. Чи не
видається тобі дивним те, що він не поспішає повертатися
додому? — Роже взяв досьє Поля й погортав сторінки.
— Його нова вистава...
— ...дорожча йому за власну дружину. Ти це хочеш ска-
зати?
— Я хочу сказати, що вони...ну, відчужені одне від од-
ного.
72 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— Та невже? А я й не знав, — відказав Роже й кинув
досьє на стіл. — Пія каже, що ви постійно обідаєте вдвох у
горішньому садку.
— Не треба перебільшувати, Роже, — кинула я й рушила
до дверей. Якби ж то ти знав, Роже, що ми з Полем обійшли
Манхеттен вздовж і впоперек. Ласували китайським рагу та
рисовими макоржениками на Мак-Дугал стріт у Грінвіч Віл-
лідж. Прогулювалися японським садом у Проспект-парку.
— Слухай-но, Кароліно, я знаю, що тобі, мабуть, самот-
ньо, але...
— Я не радила б тобі вдаватися до образ. Я просто хочу
допомогти йому. Це недобре, що вони з Реною мають так
страждати. Лишень згадай, скільки зробив Поль для того,
щоб допомогти Франції.
— Слухай мене уважно, будь ласка. Ти хочеш, аби я
витягнув з Франції Рену, тоді він тут залишиться. Але що
буде потім? Троє — це вже натовп, Кароліно, і здогадайся
з трьох разів, хто в результаті залишиться за бортом? Як
французький громадянин він має виконувати свій обов’язок
і повертатися додому.
— Нам треба робити добрі справи, Роже.
— Нам не треба робити нічого, Кароліно. Будь обережна
зі своїми бажаннями.
Я поквапилася до свого офісу, мало не наступивши на
кулю для гри в петанк. Цікаво, чи Поль і досі мене чекає?
Слова Роже не йшли з голови. Може, мене й дійсно ва-
било до Поля. Сподіваюся, Бетті мала рацію, сказавши про
чоловіків та про ідеальних жінок в їхній уяві. І чи не була я
отим ідеальним образом в уяві Поля? Втім, у житті вистача-
ло й інших значно серйозніших проблем.
Ми в консульстві були завалені роботою, але мати напо-
лягла на тому, аби я взяла участь у іїіе сіапхапі, яку вона ор-
ганізовувала в Плазі. Якщо вам ніколи не доводилося бувати
на подібних заходах, то поясню, що іїіе (іапзапі — це пережи-
ток давноминулої епохи, така собі невимушена вечірка, на
якій подають легкі бутерброди і заохочують до танців.
Того дня я би з більшим задоволенням відвідала тися-
чу інших місць, але мати влаштовувала той Йіе дапзаШ на
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 73
користь білогвардійців — тих колишніх членів російської
аристократії, які під час громадянської війни підтримали ца-
ризм, а тепер опинилися у вигнанні. Допомога цій колишній
російській аристократії тривалі роки була улюбленим занят-
тям моєї матері, тому я просто мусила їй допомогти.
Вона орендувала великий банкетний зал у Плазі, який
зі своїми дзеркальними стінами та кришталевими люстра-
ми був одним з найгарніших приміщень у Нью-Йорку; для
музичного супроводу мати найняла балалаєчний оркестр.
Під одною із стін банкетного залу сиділо шестеро колиш-
ніх царських придворних музикантів у парадному вбранні,
тримаючи на колінах свої трикутні триструнні інструменти
і чекаючи на знак моєї матері. Попри те, що ці музиканти
світового класу дійшли до того, що змушені були грати під
час іїіе сіапхапії, вони, здавалося, були раді виконувати й
таку роботу. Організатори-помічниці, члени комітету, яких
мати мало не силоміць залучила до роботи, походжали по
залу, вдягнені в традиційний російський одяг. Вона навіть
переконала влитися в наші ряди невдоволену Пію.
Про свою участь у цих зібраннях я не розповідала нікому
із своїх колег, бо для мене було страшенно принизливою
сама думка про те, що мене бачать у російському національ-
ному одязі. Як акторка я б радо носила всілякі костюми, які
тільки можна було собі уявити, але цей...це вже було занад-
то, бо до нього входив сарафан — довге, схоже на трапецію
плаття, прикрашене яскраво-червоними і яскраво-зеленими
смугами, а також біла блузка з буфами на рукавах, оздобле-
на вишитими вовною квітами. Та найгіршим було те, що
мати також наполягла, щоби всі ми вдягли кокошники —
високі головні убори, вишиті золотом і сріблом, всипані са-
моцвітами та річковими перлинами. Збільшуючи мій і без
того чималенький зріст, цей кокошник робив мене схожою
на хмарочос Емпайр Стейт Білдінг, всипаний перлинами.
Мати поставила на передній стіл порожню вазу із зо-
лоченою емаллю для пожертв і поклала руку на мій при-
крашений вишивкою рукав. Від неї до мене долетіла хвиля
приємних парфумів, що їх зробив для неї власноруч князь
Мачабеллі, грузинський націоналіст у вигнанні, використав-
74 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
ши для цього її улюблений бузок, сандал та трояндову олію.
Він із своєю дружиною-актрисою, княгинею Норіною, дару-
вав матері кожний із своїх нових парфумів, тому на її туа-
летному столику виникло мальовниче містечко з пляшечок,
кожна з яких увінчувалася короною з хрестиком.
— Я відчуваю, що пожертви будуть невеликі, — зазначи-
ла мати. — Це підказує мені інтуїція.
Мені не хотілося їй говорити цього, але низька явка була
неминучою, бо американців дедалі більше охоплювали на-
строї ізоляціонізму. Результати опитувань свідчили, що наші
громадяни, і досі не оговтавшись від жахливих втрат під час
Першої світової війни та від Великої депресії, були налашто-
вані проти втягнення нашої країни до нового конфлікту. Меш-
канці Нью-Йорка не мали особливого бажання брати участь в
Гйе сіапшпії, організованих на благо кого-небудь іншого, крім
сорока восьми північноамериканських штатів.
— Після того, як в Європі почалася війна, твої білогвардій-
ці втратили свій пріоритетний статус, мамо, — сказала я. Та
для неї благодійні заходи були тим самим, що тарілка з со-
лодощами для любителя попоїсти.
До банкетного залу ввійшов наш кухар Серж у гофрова-
ному ковпаку та куртці шеф-кухара, обсипаній борошном.
В руках він обережно тримав срібну миску з «творогом» —
російським домашнім сиром, здобреним ожиновим сиро-
пом. Серж, уроджений Владімір Сєргєєвіч Євтушенков, був
нащадком якогось російського дворянського роду, про який
мати завжди мала лишень приблизне уявлення. Жити з
Сержем в одному домі було все одно, що жити з молодшим
братом, який розмовляв із сильним закордонним акцентом
і який з самісінького ранку чаклував на кухні, думаючи про
те, чим би ще здивувати мене й мою матір.
Побачивши Сержа, до нього наблизилася Пія, націлив-
шись на кухаря, мов хижий птах на здобич; в руці вона три-
мала кришталеву чашку з пуншем.
— Виглядає як делікатес, Серже.
Серж спалахнув ніяковим рум’янцем і витер фартухом
руки. Високий та рудуватий Серж, якби захотів, міг би
спокусити будь-яку дівчину в Нью-Йорку, але вродився він
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 75
страшенно сором’язливим і тому волів більшість часу про-
водити на кухні, радісно чаклуючи над своїм крем-брюле.
— Можливо, оренда великого банкетного залу була по-
милкою, мамо, — зауважила я.
Шанси заповнити понад чотири тисячі квадратних футів
поверхні радісними відвідувачами, що прийдуть сюди в по-
шуках розваг, були мізерними. Я поцупила зі столу шматок
материного хачапурі — маслянистого трикутного коржика.
— Але ж ти давала об’яву в газеті «Тайме». Люди при-
йдуть, ось побачиш.
Запрошений матір’ю оркестр балалаєчників виконав при-
страсну версію російської народної пісні «Ліпа вєковая», яка
не підходила для жодного сучасного танцювального ритму.
Мати взяла мене за лікоть і відвела вбік.
— Ми продаємо російський чай та цигарки, але зараз
мова не про це. Пія каже, що ти палила їх разом зі своїм
французьким другом.
— Він не...
— Твоє особисте життя — це твоя власна справа, але ми
маємо не роздавати, а продавати ці товари й отримувати
прибуток.
— Я знаю, що тобі не подобається Поль, але ми з ним
просто друзі, і не більше.
— Я не тримала свічку, Кароліно, але ми з тобою знає-
мо, хто такі актори. Особливо одружені актори, далеко від
своєї домівки. Втім, тобі вже тридцять п’ять...
— Тридцять сім.
— ...і моє схвалення тобі не потрібне. Ти сама знаєш, що
робити. Але якщо ти хочеш знати мою думку, то двійко чо-
ловіків з цього оркестру могли би стати тобі підходящими на-
реченими, — і мати кивнула головою в бік балалаєчників. —
Колись це були вершки російської аристократії.
— Але ж серед них немає жодного, кому менше шіст-
десяти.
— Примхлива пташечка завжди літає голодною, моя люба.
Мати пішла організовувати збір пожертвувань, а я тим
часом заходилася завершувати підготовку приміщення. Я
саме стояла на драбині й націлювала прожектор на сцену,
76 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
добре при цьому усвідомлюючи, що, видершись так високо,
лише посилюю власну помітність, коли у залі з’явився Поль
і підійшов прямо до драбини.
— Роже сказав, що тебе можна знайти тут.
Величезне приміщення пасувало Полю, його кремові сті-
ни з вкрапленнями позолоти чудово контрастували з його
чорнявою красою. На мене накотилася хвиля почуття, яке
французькою зветься Іа сіоиіеиг, і котре в англійській не має
прямого відповідника й описово перекладається, як «біль,
спричинений бажанням бути з людиною, з якою ти не мо-
жеш бути».
— От і чудово, — мовила я, злізаючи з драбини і погой-
дуючи перлинами на кокошнику. Невже йому важко було
хоча б посмішку стримати?
— Я зайшов не по дорозі до театру. Я зайшов спеціаль-
но, бо мені потрібен твій підпис як поручителя для заявки
Рени на візу. Якщо я прийшов невчасно...
— Та все нормально, не переймайся.
До нас підійшла мати, і оркестр пришвидшив свій темп.
— Мамо, дозволь представити тобі Поля Родьєра.
— Дуже приємно познайомитися, — сказала вона. — Ка-
жуть, ви зараз граєте в «Паризьких вулицях».
Поль подарував матері одну із своїх найкращих усмішок.
— Та так... лише одну з багатьох ролей.
Схоже, його чари на неї не діяли. Для незвиклого ока її
поведінка здавалася ідеально щирою й сердечною, але я, ма-
ючи можливість спостерігати за нею у світському товаристві
впродовж багатьох років, чітко помітила в її манерах прохо-
лоду.
— Якщо ви дозволите, я на хвилинку відійду, щоби по-
повнити запас хачапурі. Хтось його геть увесь з’їв.
Поль рвучко повернувся до матері.
— Хачапурі? Та це ж моя улюблена страва!
— На жаль, вона призначена для гостей, які робитимуть
благодійні внески, — сказала мати. — Хоча навряд чи сьо-
годні їх буде багато.
Поль поклонився у бік матері ледь помітно і дуже офі-
ційно.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 77
— Якщо дами мені дозволять, то я піду. — Він посміх-
нувся мені і вийшов тим же напрямком, яким й увійшов.
Що, отак швидко?
— Ну ти молодець, мамо — спровадила одного з наших
потенційних гостей.
— Французи інколи бувають такими вразливими...
— Навряд чи гості залишаться тут надовго. Мешканця
Нью-Йорка і під страхом смерті не можна змусити їсти отой
«творог»; от коли б ти запропонувала натомість спиртне, то
від нього було би більше діла.
— Наступного разу ми продаватимемо віденські ковба-
ски та боби. Якби це залежало від тебе, то ти влаштувала б
усім розкішний обід з кукурудзяним віскі на столі.
Я перемкнула свою увагу на розвішування над дверима
хвойних гірлянд, що їх зробила моя мати, а допомагала мені
набурмосена Пія. Поки ми працювали, я подумки звірялася
зі списком того, що я ще не встигла зробити. Доповіді для
Роже. Втішні посилки для французьких сиріт. І чому моя
мати така вперта? Пора б їй вже пристосуватися до двадця-
того сторіччя. Я відчула на собі чийсь прискіпливий погляд,
повернувшись, я побачила, як мені підморгнув, тримаючи в
руці балалайку, один з найстаріших учасників оркестру.
Через годину навіть матір мусила визнати поразку. На-
шими єдиними потенційними донорами були відвідувачі
Плази — подружня пара з Чикаго, які заблукали до нас по-
милково і хутко поквапилися геть, наче натрапили на ко-
лонію нудистів.
— Що ж, це — фіаско, — сказала матір.
Я смикнула гірлянду, знімаючи її зі стіни.
— Я ж тобі говорила...
Та не встигла я закінчити цієї фрази, як у коридорі за
дверима банкетного залу зчинився такий гармидер, що ми
майже не чули одна одну. Двері розчинилися навстіж, і
в приміщення з вереском і криками завалився натовп ін-
дивідів, яких тільки можна було собі уявити, — з нижніх
та горішніх щаблів суспільства, всі сильно загримовані і
вдягнені за французькою модою двадцятих років. Жін-
ки в костюмах-светрах з низькими поясами та зачісками
78 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
з холодною завивкою. Декотрі мали сукні з заниженими
таліями та перуки в стилі Луїзи Брукс. Були там шикарні
створіння у вечірніх платтях, прикрашених намистинами
та стразами; вони мали зачіски під «хлопчика», зализані
а Іа Жозефіна Бейкер. Чоловіки одягнулися в старомодні
костюми та циліндри. Завершував цю юрму ар’єргард з му-
зикантів у чорних смокінгах та із скрипками і саксофонами
в руках. Мати ледь не до стелі підстрибнула від радості і
замахала музикантам, щоби ті приєднувалися до балалаєч-
ного оркестру.
— Кожному — по хачапурі! — скомандувала вона. — А
свій верхній одяг залиште нашій милій Пії.
Широко крокуючи, останнім до залу ввійшов Поль.
— Боже мій, що все це означає? — здивувався він, про-
тискуючись між двома жіночками, які несли з собою ударні
інструменти, низько насунувши на очі капелюшки у формі
маленьких дзвоників. Та я все одно їх упізнала, безперечно.
— Гадаю, ти й сам знаєш — що, Поле. Як тобі вдалося
привести сюди все шоу?
— Ти ж знаєш, що то за люди — актори. Вони вдягну-
лися для денної вистави, але у Кармен почалася мігрень — і
денну виставу скасували. Тому до шостої, коли піднімуть
завісу вечірньої вистави, ми — вільні.
Музиканти з шоу «Паризькі вулиці» злагоджено виграва-
ли разом із материними друзями з балалаєчного оркестру;
пісня Ьоує І8 Неге іо 8іау стала тим музичним містком, який
об’єднав представників різних народів. Почувши цю ме-
лодію, танцюристи й танцюристки вийшли на майданчик і
затанцювали фокстрот та свінг — жінки з жінками, чоловіки
з чоловіками.
До нас швидко підійшла мати, поправляючи на ходу
свою зачіску.
— Яка приємна компанія! Я знала, що ми, зрештою, збе-
ремо натовп людей.
— Мамо, це все Поль влаштував. Всі вони — з його шоу.
Весь акторський склад.
Мати закліпала очима, на мить розгубившись, а потім
звернулася до Поля:
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 79
— Що ж, мсьє Родьєр, Американський центральний
комітет з допомоги російським біженцям висловлює вам
глибоку вдячність.
— А можна зробити так, щоби ця вдячність давала мож-
ливість потанцювати? Бо мені ніколи не доводилося танцю-
вати під Гершвіна, якого виконують на балалайках.
— Ну, ми ж не можемо позбавити вас такої можливості! —
відповіла матір.
Коли поширилася чутка про те, що в Іїіе сіапхапі бере
участь відомий актор Поль Родьєр, до зали заявилися мало
не всі мешканці готелю, і Сержу довелося тричі поповню-
вати запаси свого «творога». Невдовзі я примудрилася десь
загубити свій кокошник, і всім було надзвичайно весело, ра-
зом із материними друзями-балалаєчниками, які принесли
з собою трохи російської водки, аби зігрітися після чаю з
льодом.
Коли Поль збирався йти, його кишені тріщали від росій-
ських цигарок, які ледь не силоміць засунула йому мати, а
чаша для пожертв Американському центральному комітету
з допомоги російським біженцям була заповнена по вінця.
Мати зупинилася біля мене, аби перевести подих поміж
танцями.
— Можеш заводити собі стільки французьких друзів,
скільки тобі забажається, моя люба. Я так скучила за людь-
ми з театру, а ти? Така підбадьорлива зміна атмосфери!
Виходячи, Поль помахав мені на прощання рукою. Чу-
дово виконавши свою роботу, він забрав трупу, щоб встиг-
нути на вечірню виставу. Його доброта не могла знайти собі
вдячнішого об’єкта, ніж моя матір. Відтоді, як помер бать-
ко, вона ще ніколи так не танцювала. Тому я не могла не
відчувати стосовно Поля величезної вдячності.
Бетті мала рацію. Він дійсно був моїм найкращим другом.
РОЗДІЛ 5
КАСЯ
1939 РІК
Есесівець ударив лопатою курча Цюцю — і матінка не-
самовито закричала. Моторошно й пронизливо квокнувши,
Цюця затихла, і тільки й чутно було, як її кігтики шкребуть
тверду землю. Кілька жовто-брунатних пір’їнок зависли у
повітрі.
— Отак ми робили у себе вдома, — сказав есесівець.
Відкинувши лопату, він взяв бідолашну Цюцю за обм’яклу
шию і кинув її худорлявому помічникові. Я намагалася не
дивитися на цюцини лапки, які й досі здригалися у повітрі.
— Наразі я залишу це без належних наслідків, — продов-
жував есесівець, звертаючись до матінки. І, витерши руки
носовичком, додав: — Але пам’ятайте, що приховування
харчів від рейху — це серйозний злочин. Вважайте, що вам
пощастило — вас лише попередили.
— Так, аякже, — мовила матінка здавленим голосом.
— Цюця! — вирвалося у мене. З моїх очей полилися га-
рячі сльози.
— Ти чуєш, — засміявся худорлявий помічник, трима-
ючи Цюцю догори ногами і намагаючись не торкатися її
пазурів. — «Цюця» польською означає «маленький песик».
Вони звуть курку собакою. Які ж вони безтолкові, ці поляки.
Німці забрали Цюцю і, гупаючи чоботами, пішли геть,
наслідивши грязюкою на підлозі.
Усе моє тіло тремтіло.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 81
— Як ти могла дозволити їм убити Цюцю, матінко?
— А ти хочеш, щоби хтось із нас загинув заради курки? —
відказала вона, хоча в її очах також стояли сльози.
Поквапившись на кухню, ми спостерігали у вікні, що ви-
ходило на дорогу, як німці поїхали геть на своїй вантажівці.
Слава Богу, моя сестра всього цього не бачила.
Сюзана повернулася наступного дня, провівши у шпи-
талі всю ніч. Її наставника та директора шпиталю, доктора
Скалу, відомого своїми операціями з відновлення розщеп-
леного піднебіння, заарештували, а їй наказали залишити
шпитальну палату і сказали при цьому, що поляки непри-
датні для того, аби обіймати керівні посади. Ніколи раніше
не бачила я Сюзану такою шокованою, несамовитою й роз-
люченою через те, що її змусили покинути своїх пацієнтів,
більшість яких були діти. Згодом ми дізналися, що ще 1936
року нацисти складали списки поляків, яких підозрювали
в антинімецьких настроях, і навіть позначали такі цілі, як
шпиталі, великими літерами «X», аби їхні пілоти мали змо-
гу добре бачити їх з повітря. Тож не дивно, що їм було так
легко знайти й заарештувати людей, котрих вони вважали
небезпечними.
Татко також повернувся через три дні після допитів у
гестапо. Його там не били, але змусили приходити на робо-
ту до поштового центру рано-вранці і працювати там аж до
пізнього вечора. Ми з полегшенням зітхнули, побачивши
його живим та неушкодженим, але він розповів, що йому
довелося пережити, спостерігаючи, як нацисти розкривали
посилки та листи з поштових скриньок польських громадян
і забирали все, що їм було потрібно. Після роботи німці на-
сипали на підлогу тирсу, щоб ані татко, ані його підлеглі
не змогли непоміченими ввійти до центру, бо вночі він не
охоронявся.
Невдовзі мені почало здаватися, що до нас перебралися
всі нацисти з Німеччини. Наші сусіди німецького походжен-
ня виходили на вулиці й вітали прибулих квітами та під-
кинутими догори руками, а ми тим часом сиділи по своїх
домівках. Російські війська стояли східніше, просунувшись
тільки до річки Буг.
82 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Після всього цього ми стали схожими на мух, що залип-
ли у меду, — були живими, але насправді не мали змоги
жити. Нам пощастило, бо нацисти поновили Сюзану на ро-
боті в швидкій допомозі, оскільки вони заарештували всіх
інших лікарів у шпиталі і відвезли невідомо куди. Вони
видали моїй сестрі документ з її фотографією та десятком
штампів з чорними нацистськими орлами. Цей документ
давав їй змогу перебувати в місті в будь-який час доби — на-
віть під час комендантської години. Кожного ранку ми про-
кидалися у своїх ліжках з почуттям великої вдячності нашій
долі, бо багато наших польських друзів безслідно зникали
кожної ночі.
Одного дня, я, щоби зігрітися, загорнулася в стьобану
ковдру і почала розгадувати вікторину в одному старому
журналі РНоіорІау. Розгадування вікторин стало моєю улю-
бленою домашньою розвагою. Один з учнів підпільних кур-
сів з економіки, що їх організував Петрик, платив йому ста-
рими американськими журналами, і я вивчила в них кожне
слово. В тій вікторині йшлося, що кожного разу, коли ви за-
кохаєтеся, ви почуєте звук: «Клац!», схожий на той, з яким
закривається пудрениця. І дійсно, в мені щось клацало кож-
ного разу, коли я бачила Петрика. Наші інтереси ідеально
збігалися (згідно з вікториною, таке траплялося нечасто).
Того дня до мене зайшов Петрик. Я була рада його бачи-
ти. Мені байдуже, про що ми будемо говорити, — я просто
хотіла всіма можливими способами затримати його у себе
якомога довше.
— Скільки ти зможеш у мене пробути?
Я вирізала з журналу фотографію акторки Керол Лом-
бард. Її оточували білі пуансетії — мабуть, десь у Лос-Ан-
джелесі. Важко було поводитися невимушено, коли я чула
всередині: «Клац!»
Петрик підійшов до мене й сів на ліжку поруч. Пружини
під його вагою прогнулися.
— Недовго. Я прийшов попрохати, аби ти зробила мені
одну послугу. Це стосується Наді. — Він мав втомлений ви-
гляд і, схоже, не голився кілька днів. — їй треба на деякий
час зникнути.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 83
— А що сталося? — спитала я і зненацька вся аж похо-
лонула.
— Я не можу сказати.
— Але ж...
— Тобі небезпечно це знати. Але, повір мені, дехто пра-
цює над тим, щоби ситуація змінилася.
Я зрозуміла, що Петрик мав зв’язок з підпіллям. Хоча
він мені цього й не говорив, я була впевнена, що після вторг-
нення нацистів він став одним із перших, хто влився в його
ряди. Я звернула увагу, що пізно вночі він ходить на якісь
збори, днями десь пропадає, нічого про це не розповідаючи.
Він не носив великих чорних чобіт, як деякі хлопці з підпіл-
ля (що робило їх легкими мішенями для німців), але було
очевидно, що він брав у підпільній діяльності дуже активну
участь.
Я сподівалася, що це не було настільки ж очевидним і
для СС. Більшість з нас бойкотували німецькі накази й са-
ботували все, що могли, але Армія Крайова або АК — це
вже були не жарти. Хоча на початках її офіційно ще не на-
зивали АК, вона представляла польський уряд у вигнанні в
Лондоні. Наш уряд у вигнанні передавав нам вказівки через
ВВС та польську радіостанцію «Світ», а також через усі сім-
надцять підпільних люблінських газет.
— Якщо хочеш допомогти, то можеш зробити мені ве-
лику послугу, Касю.
— Я зроблю все, що тобі треба.
— Коли Надя зі своєю матір’ю поїхали, їм довелося за-
лишити тут Фельку. Нацисти роблять страшні речі з кішка-
ми та собаками, які належали євреям. Ти зможеш піти й
принести її?
— А де Надя? Мені можна з нею побачитися?
Мені вже було байдуже, кохали вони з Петриком одне
одного чи ні. Мені просто хотілося, щоби вони обидва були
у безпеці.
— Можу лише повідомити, що нацисти збиралися за-
арештувати їх, але їм вдалося вчасно втекти.
— Заарештувати? За те, що вони — євреї? Але ж вона —
католичка.
84 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— Так, але Надійчин дід був євреєм, тому над нею нависла
небезпека. Наді треба на певний час сховатися. З нею все буде
добре, але недобре зараз Фельці. — Він взяв мене за руку. — Ти
допоможеш мені? Допоможеш мені принести її сюди?
— Звісно.
— Крім того, Надина мама залишила дещо у своїй тум-
бочці, і ту річ треба перенести в надійне місце. Це — жовтий
конверт, вкладений у телефонний довідник.
— Навіть не знаю, Петрику. Надина мати завжди зами-
кала помешкання.
— Двері з чорного ходу незамкнені. Мені дуже не хо-
четься втягувати тебе у все це, бо ти дорога мені, але у мене
більше нікого немає.
В його очах блиснули сльози, чи то мені здалося?
— Так, ти ж знаєш, що я допоможу.
Отже, я йому дорога? Він взяв мою руку, перевернув її й
поцілував мою долоню. Мені здалося, що я розтану прямо
тут і потечу через шпарини у підлозі до підвалу. На якусь
мить я забула все те погане, що коїлося довкола.
— Телефонний довідник з конвертом принеси до будин-
ку 12 по вулиці Липовій завтра вранці, щойно мине десята
година. Подзвони у дзвоник. Тебе спитають, хто ти. Ска-
жеш: «Івона».
— Це що, мій псевдонім? — Івона означало тисове де-
рево. Мені хотілося б мати гарніший псевдонім, скажімо,
Гражина, що означає гарна.
— Так, це — твій псевдонім. Віола впустить тебе все-
редину. Просто віддай їй довідник і скажи, що це — для
Конрада Зеготи. Потім повертайся так само, як і прийшла,
а перед тим, як рушити додому, підеш коротким шляхом
через народний парк.
Згодом, коли я знову прокручувала цю сцену в своїй
пам’яті, я втратила впевненість у тім, чи Петрик дійсно ска-
зав, що я йому дорога. А може, в тій вікторині про кохання
з журналу РНоіорІау і дійсно все правильно було сказано?
Наступного дня я вирушила до Надійчиного помешкан-
ня — гарної квартири на першому поверсі двоповерхового
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 85
будинку, розташованого за п’ять хвилин ходи від нашого
дому. Своє перше завдання від Петрика я хотіла виконати
на відмінно.
По дорозі я зупинилася біля кам’яної стіни поруч з
Надійчиним будинком, в якій ми залишали одна одній
таємні послання та наші улюблені книжки. Я витягнула
нашу особливу квадратну цеглину — гладеньку і з заокру-
гленими краями; такою вона стала через те, що протягом
багатьох років її то витягували, то вставляли назад. Остання
книжка, яку я залишила в схованці, і досі лежала в ній; то
була книжка «Сатана з сьомого класу» Корнеля Макушин-
ського — наш улюблений твір, який ми передавали одна
одній багато разів. Чи матиме вона змогу забрати його? Я
поклала книжку назад і засунула цеглину на місце.
А потім пішла далі, анітрохи не нервуючи, вірніше, доки
не дійшла до Надійчиного будинку. Щойно я побачила її по-
маранчеві двері, як коліна мої затремтіли. «Заспокойся. Зро-
би глибокий вдих і глибокий видих», — сказала я собі.
Обійшовши будинок, я опинилася біля невеличкого ого-
родженого двору. Вгледівшись крізь дерев’яні планки парка-
на, побачила Фельку, яка лежала, скрутившись калачиком,
на східцях дверей. Навіть через її густу шерсть мені було до-
бре видно її ребра. Надійчин дворик був іще меншим, аніж
наш, і єдиними його прикрасами були густі кущі шипшини
та іржавий дитячий візок.
Насилу перелізши через паркан, я поволі підійшла до
Фельки. Вона, мабуть, чекала, коли повернеться Надя? Я її
погладила, і від мого дотику собачка спробувала була пома-
хати хвостиком, та ледь змогла голову підняти. На дотик
вона була гаряча, але дихала з задишкою, часто й неглибо-
ко. Бідолашна тваринка страждала від голоду.
Переступивши через Фельку, я, намагаючись бути не-
поміченою, рвучко розчинила тильні двері й швидко вві-
йшла до кухні.
З вигляду яблука, що лежало на столі, можна було зро-
бити висновок, що від того часу, коли Надія з матінкою
пішли, минуло щонайменше тиждень. Молоко в банці скис-
ло, а в сливах завелися мушки. Я пройшла через кухню до
86 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Надійчиної спальні. Її ліжко було акуратно застелене — як
і завжди.
Потім, нечутно крокуючи, я прокралася до материної
спальні. В цій кімнаті виднілися сліди того, що тут зби-
ралися до поспішного від’їзду. Пофарбоване в білий колір
ліжко з низько звисаючою пуховою периною займало біль-
шу частину кімнати, а скуйовджена ковдра лежала в ногах.
На перині залишилася вм’ятина від валізи, а на туалетному
столику лежала книжка «Звіяні вітром» у польському пе-
рекладі. На стіні висіли два килимки з пейзанськими сце-
нами, маленьке розп’яття та календар. На календарі було
зображення симпатичної жінки, яка стояла перед локомо-
тивом з букетом жовтих квітів у руках. Угорі на всю шири-
ну календаря виднівся напис: Німеччина чекає на вас. Там
також була назва туристичної фірми пані Ватроби: У/аїгоЬа
Тгауеі: Подорожуймо разом із нами!
Я відкрила тумбочку, знайшла телефонний довідник і
погортала його сторінки, щоби знайти конверт. Він був за-
печатаний, на ньому звивистим почерком було написане
слово «Зегота», а крізь його папір невиразно проявлялися
кольори, характерні для грошових купюр. Взявши довід-
ник, я стягнула з ліжка ковдру, тим самим шляхом повер-
нулася на кухню і схопила там зі столу плетений здобний
хліб, твердий, мов каменюка, але будь-який хліб був у наш
час дорогоцінністю.
Вийшовши у задній дворик, я з великими зусиллями за-
пхала Фельку до дитячого візка. Вона лише ледь пискнула,
бідолаха. Підмостивши під неї телефонний довідник і на-
кривши все це ковдрою, я почимчикувала до Липової вули-
ці, навмисне пробираючись провулками, аби не наразитися
на нацистських патрулів. Йти залишалося вже недовго, я
пришвидшила кроки, і візок енергійно застрибав по бруківці.
— А що це ми тут робимо, га?
З провулка вийшов есесівець у коричневій уніформі,
страшенно ошелешивши мене своєю несподіваною появою.
Я побачила, що позаду нього стояла дівчина з мого гім-
назичного класу, але вона швидко сховалася в тінь. Мої ноги
стали немов гумові, і я мало не впала.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 87
— Та просто додому йду, — відповіла я по-німецьки.
Дякувати Богу, я володіла німецькою, бо всі розмови поль-
ською були заборонені.
— Ага, так ми — німкеня? — спитав есесівець, підніма-
ючи край ковдри своїм стеком.
— Ні, полька.
Дивлячись на мене як на порожнє місце, патрульний
пройшов повз, щоби краще придивитися до візка.
— Що це? Мертвий собака?
Я його ледь чула, бо серце із страшенним гуркотом загу-
пало в моїх вухах.
— Та ні, просто хворий. Сподіваюся, що хвороба не за-
разна.
Патрульний опустив ковдру.
— Іди геть. Вези додому свого хворого собаку, — сказав
він і знову зник у провулку.
Поки я встигла дійти до помешкання на Липовій вулиці,
я неймовірно спітніла. То була пожвавлена вулиця. Зали-
шивши Фельку під ковдрою у візку, я піднялася сходами, а
ноги мої тремтіли, мов той холодець з коропа, який колись
готувала моя матінка. Нарешті я стала справжньою шпигун-
кою. В свої шістнадцять років я вже була ворогом нацистів.
У цьому нуртувала така внутрішня сила! Я піднялася ще на
одну сходинку і подзвонила. Який же псевдонім у тої, хто
має прийняти від мене пакунок? Ага — Віола.
— Хто там? — спитали з-поза дверей.
— Івона, — відповіла я.
А вулицею тим часом їхали автомобілі та кінні повоз-
ки, тротуаром рухалися пішоходи. Поспішай, Віоло. Бо
мене можуть помітити есесівці й знайти у мене телефонний
довідник. І тоді вже буде пізно.
Двері скрипнули, я ввійшла і зачинила їх за собою.
У дівчині на псевдо Віола я впізнала Яніну Грабовську —
колись ми були разом із нею в групі дівчат-скаутів. Вона
розчепірила всі свої десять пальців, бо щойно намастила ніг-
ті темно-червоним лаком, який іще не встигнув висохнути.
— Вибач, що я не відразу відчинила, — сказала вона.
Я простягнула їй довідник.
88 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— Віоло, це — для Конрада Зеготи.
Яніна була непоганою дівчиною з фарбованим рудим во-
лоссям, яке, здавалося, ось-ось спалахне у неї на її голові,
та фігурою сільської жінки, але я би з нею в розвідку не
пішла — це безперечно. Вона не здобула жодної скаутської
відзнаки за вправність у наданні першої допомоги чи в умін-
ні орієнтуватися на місцевості; всі знали, що свою відзнаку
за досягнення в області мистецтва вона отримала за вміння
користуватися косметикою.
Яніна затиснула телефонний довідник поміж долонями.
— Дякую, Івоно.
Явка була розташована в переробленому житловому
приміщенні з високими вікнами, що виходили на вулицю,
закритими лише напівпрозорими білими занавісками. З
меблів в приміщенні був металевий стіл, на якому стоя-
ла стара друкарська машинка; два шезлонги, а також іще
один запорошений стіл зі старими польськими журналами
мод. Хтось поставив на той стіл акваріум, в якому плавала
одна-однісінька золота рибка. Золота рибка зависнувши на
місці й енергійно працюючи своїми плавниками, витріщи-
лася на мене, роззявивши ротик здивованою літерою «О».
Навіть золота рибка і та знала, що ця явочна квартира —
липова.
Яніна кинула телефонний довідник на стіл. По її об-
личчю гуляла іронічна посмішка, аж поки вона не витрима-
ла й гучно розреготалася.
— Ну не можу я зберігати серйозний вираз обличчя, не
можу, Касю. Ой, вибач, Івоно. Це все так смішно.
Псевдо Віола, яке їй дав Петрик, і яке означало «фіалка»,
не надто їй пасувало, бо Яніна була дівчиною високою, а її
зап’ястя були товстими, як ніжки у стола.
— Говори тихіше. Може, поруч хтось підслуховує.
Світло вгорі було надто яскраве. Це що — спеціально
для того, аби нас міг помітити кожний нацист?
— Єдиний раз нацисти з’явилися поблизу цього помеш-
кання тоді, як проводжали Анну Садовську, саме в той час,
коли вона переносила в своєму ліфчику гранати. Загравали
до неї всю дорогу. Деяким дівчатам дають такі кумедні до-
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 89
ручення. — Яніна підступила ближче. — Може, залишишся
в карти пограти?
Карти? Які можуть бути карти?
— В тій книзі — гроші. Може, ти їх сховаєш? Ти ж не
хочеш, щоби нас розстріляли?
— Та охолонь ти. Залишайся. Я зачіску тобі зроблю.
— Мені треба повернутися додому до того, як стемніє.
Яніна розпачливо притиснула руки до грудей.
— А якщо я зроблю тобі високу зачіску — залишишся?
Річ була в тім, що вона працювала неповний день в одній
з найкращих в Любліні перукарень.
— Петрик сказав мені повертатися негайно.
— Ви що — нерівно дихаєте одне до одного?
— Я маю йти...
— Всі кажуть, що ти йому подобаєшся...
Я поквапилася до дверей.
— Не зважай на чутки.
Яніна взяла зі столу старий журнал мод і сіла на стіл
з друкарською машинкою, посунувшись сідницею по його
металевій поверхні.
— Хочеш сказати, що тебе не цікавлять жодні чутки вза-
галі?
Я обернулася.
— Навіть чутки про...Надю Ватробу?
Я ступила крок до металевого столу.
— А що тобі про неї відомо?
— Ну, тепер ти точно залишишся, — мовила Яніна, хи-
тро зиркнувши на мене й задерши підборіддя.
— Вона — моя найкраща подруга.
— Та невже? — зіронізувала Яніна, гортаючи сторінки
журналу.
— Припини, чуєш? Надворі на мене чекає її собачка,
вона дуже хвора...
Яніна різко закрила журнал.
— Яка собачка — Фелька?
Надійчину Фельку знали всі.
— Так, Фелька. А тепер розповідай.
— Ну, взагалі-то я знаю небагато...
90 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— Яніно, якщо ти мені не розкажеш, то я...
— Гаразд, гаразд. Усе що я знаю — це те, що Петрик...
ну, на мою думку, то був Петрик... відвів Надю з її матір’ю
до безпечного помешкання.
— Десь неподалік?
— Так, у Любліні. Але це — все, що мені відомо.
— І більше нічого?
— Лише те, що та безпечна квартира розташована під
самісіньким носом у нацистів.
Приголомшена, я подякувала Яніні, вийшла на поріг і
подалася додому через парк, як мені й наказував Петрик.
Отже, Надійка дійсно в безпеці! Все моє єство розслабилося
й заспокоїлося, і я з новою силою покотила візок із Фелькою
додому, щоби нарешті нагодувати бідолаху. Надя зі своєю
матінкою й досі в Любліні! І я могла багато що зробити для
неї: доглядати Фельку та допомагати підпіллю.
Зрештою, своє перше завдання я виконала добре, хоча Яні-
на й не сприйняла його всерйоз. Чи стала я вже членом підпіл-
ля? Я ж бо гроші принесла, не абищо. Завтра прийму присягу
й приєднаюся до підпілля вже офіційно.
На півдорозі додому небеса розверзлися, затопивши бру-
ковані вулиці і до нитки промочивши мене та Фельку.
«Одного разу тобі пощастило, — немовби говорили мені
мої мокрі туфлі, коли я піднімалася сходами, — але не пере-
творюй це на звичку».
РОЗДІЛ 6
ГЕРТА
1939-1940 РОКИ
З радістю полишивши табір «Квітка», я поїхала потягом
додому, зосередивши свої думки на необхідності знайти
роботу терапевта. На мені була уніформа спілки німецьких
дівчат, але невдовзі я пожалкувала, що вдягнула її. Якби я
цього не зробила, то сиділа б собі спокійнісінько, милую-
чись густими лісами, що пролітали повз вікна поїзда, і скла-
даючи подумки перелік клінік, куди мені слід звернутися в
пошуках роботи. Але мене ані на хвилину не залишали на
самоті, бо кожний пасажир зупинявся, аби висловити свій
захват від моєї уніформи.
— А можна мені доторкнутися до вашого орла, фрой-
ляйн? — спитав один хлопчик, зупинившись біля мене. Він
мав гарну поставу, стояв струнко і злегка погойдувався в
такт з хитаннями вагона. Його мати, спантеличено приклала
два пальця до губ і широко розкрила очі так, немов зустріла
нашого фюрера. Представляти спілку німецьких дівчат
дійсно було справою дещо обтяжливою, проте і втішною,
оскільки до нас, що носили уніформу, виявлялася велика
повага. Молоді дівчата, ми вже мали такий вплив!
— Так, можна, — відповіла я.
Мої очі зволожилися, коли хлопчик ніжно, мов метелик
крилом, погладив золоту вишивку.
Ніщо так не зворушує серце, як незіпсоване німецьке
дитя.
92 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Я збагнула, чому моя уніформа викликала такий фурор:
більшість німців іще ніколи не бачили повного набору від-
знак СНД на жіночій уніформі. Якщо така суто чоловіча ор-
ганізація, як гітлер’югенд, мала почесні нашивки та значки,
що присуджувалися за досягнення ледь не в кожному виді
діяльності, навіть за саджання дерев та кущів, відзнаки спіл-
ки німецьких дівчат були нечисленними, і здобути їх було
складно. На моїй темно-синій куртці керівника групи я но-
сила нашивку Червоного хреста, срібну пристібну планку за
компетентність у догляді за дітьми та значки за невідкладну
допомогу та високу фізичну форму.
Але саме орел як ознака керівника найвищого рівня, зо-
лотий птах з розпростертими крилами, що я його носила на
своєму серці, — саме цей орел привертав найбільшу увагу.
Коли я вперше вдягнула вдома уніформу з цим орлом, мут-
ті аж розплакалася від гордості. Цей золотий птах справив
на неї навіть більше враження, ніж той факт, що в прискоре-
ному порядку — бо почалася війна — я отримала на медич-
ному факультеті свій диплом.
Приїхавши додому, я спробувала влаштуватися на ро-
боту лікарем, але навіть попри те, що я була другою за
успішністю в своїй групі випускників, медичні заклади не
виявляли бажання брати на роботу жінку-лікаря. Схоже,
партійна риторика про те, що жінці належить сидіти вдома
й виховувати дітей, уже встигла міцно вкорінитися, і багато
хто з пацієнтів віддавали перевагу саме лікарям-чоловікам.
Оскільки мені, як університетському студенту жіночої статі,
довелося пройти курси шиття, я стала підробляти шиттям.
Нарешті я влаштувалася на пів-ставки в дерматологічній
клініці Дюссельдорфа, де мені платили невелику винагоро-
ду за кожного клієнта, який приходив до мене на прийом.
То була нудна робота, яка полягала здебільшого у розрізанні
ланцетом чиряків та наривів. Я боялася, що втрачу ті нечис-
ленні навички хірургії, яких набула під час навчання на ме-
дичному факультеті, бо для збереження й підвищення свого
професійного рівня хірург має оперувати постійно.
На той час наша економіка значно поліпшилася, але це
тільки спричинилося до зменшення кількості пацієнтів зі
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 93
шкірними захворюваннями. Навіть захворювання шкіри рук
від миття посуду, які були основним джерелом доходів дер-
матологів, перестали бути проблемою для більшості німе-
цьких домогосподарок. Рейх налагодив постачання поль-
ських робітниць зі сходу, і вони взяли на себе переважну
частину кухонної роботи.
Отже, мої заробітки невдовзі впали майже до нуля. Стан
батька погіршився з важкого на критичний, і мутті дово-
дилося залишатися вдома, щоби за ним доглядати. Я ледь
спромагалася утримувати нашу родину з трьох чоловік. Ми-
нуло небагато часу, і я стала єдиним лікарем у Дюссель-
дорфі, котрий потерпав від недоїдання. Тому мені довелося
знову повернутися на роботу до м’ясної крамниці дядька
Гайнца.
Після тиші в лісах довкола табору «Квітка» і спокою
в дерматологічній клініці шумливі натовпи домогоспода-
рок у напрасованому буденному вбранні, які, прийшовши
до крамниці купити м’яса, штовхалися біля прилавка наче
отара лагідних овечок, стали для мене жаданою й приєм-
ною зміною обстановки. Там я забувала про свої проблеми
і вправлялася в хірургічних вузлах, двічі перев’язуючи мо-
тузками покупки, загорнуті в аркуші білого паперу, які я
відривала від рулону.
Якось в неділю, коли крамниця була зачинена, я прий-
шла, як зазвичай, на роботу. То був день, коли Гайнц зму-
шував мене працювати тут наодинці, щоби ніхто не міг ба-
чити, яку роботу я для нього виконувала.
То був його особливий «проект».
— Не барися, — сказав Гайнц.
Він прихилився до обробного столу, що з часом провис-
нув від ударів його великого ножа, а до нього — від ударів
його батька. Його черево випиналося навіть з-під м’ясни-
цького фартуха, зашкарублого від засохлої крові телят та
свиней. Як же ж я примудрилася дійти до такої ганьби?
Тому що роками боялася сказати правду.
Гайнц дивився, як я стала біля обробного столу й вибра-
ла найміцнішу ягнячу кишку. Для Гайнца очікування було
і найкращою, і водночас найгіршою частиною всього проце-
94 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
су. Я вивернула кишку, вимочила її у підбілювачі і зняла з
неї слизову оболонку, ретельно намагаючись не пошкодити
перитонеальне й м’язове покриття. Дядько Гайнц підганяв
мене, але я не поспішала, бо будь-який розрив чи прокол міг
призвести до небажаних наслідків.
— Я й так намагаюся робити це якомога швидше, — від-
казала я. Але краще було не поспішати, всіляко затягуючи
цю операцію, бо коли я її завершувала, починалася найгірша
й найогидніша частина всього процесу.
Поки я працювала, неприємні думки жалили мене, мов
оси. Чому я зараз не вдома, чому не шукаю собі нової робо-
ти? Я сама винна в тому, що застрягла тут, у полоні у Гайн-
ца, бо боялася, аби він не розкрив нашої таємниці. Треба
мені було заявити про нього ще багато років тому, але тоді
тітонька Ільза, дізнавшись правду, ніколи б не заплатила
за моє навчання. Що сказала б мутті? Звісно, я б ніколи не
змогла їй про це розповісти. А татко, хоч яким би хворим
він не був, просто вбив би дядька Гайнца, якби довідався.
Отаку ціну платила я за свої навчання! А Гайнц казав, що я
сама винна, бо колись залишилася з ним тут на самоті.
Підійшовши до мене, він підняв мою спідницю. Я звично
відчула, як по моїх стегнах поповзли його мозолисті пальці.
— Чому ти так довго? — спитав Гайнц. Я відчула в його
подиху запах отого солодкого вина, яке він полюбляв.
Я відштовхнула його руку.
— Тому що всяка робота потребує часу.
Взагалі-то Гайнц не належав до вершків нашої нації во-
лодарів. Оскільки ір мого дядька знаходився десь на грані
недоумкуватості та легкої імбецильності, його завжди мож-
на було збити з пантелику фразою, яка містила більше двох
слів. Я обережно висушила тоненьку плівку тампоном, від-
міряла — і відрізала. Потім згорнула її калачиком, гладень-
ку й чисту, мов шовкову панчоху; при цьому Гайнцова пика
почервоніла, а його очиці налилися кров’ю.
Мені не треба було говорити двічі, куди йти: до комірчи-
ни для м’яса, де зберігалася бляшана цеберка зі смальцем.
Одноманітність усього цього процесу надавала йому якоїсь
химерної комфортності. Я смикнула мотузку вимикача, і
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 95
гола лампочка освітила кімнату. Потім лягла спиною на хо-
лодну дерев’яну полицю. Навіть накривши обличчя мішком
з-під борошна, я добре знала, що зараз буде. Солодкавий
аромат борошна перебивав сморід, який ішов від Гайнца, —
то був сморід телячої крові, сигар та хлорного вапна. «Тіль-
ки не плач», — наказала я собі. Бо плач лише дратував Гайн-
ца і затягував час. Він обережно одягнув на себе мій витвір,
занурив свій кривий палець у смалець, намастив ним мем-
брану — і почав.
А я тим часом почала пригадувати кості, з яких скла-
дається рука.
Перша: скафоїдна, або ж човноподібна кістка, бо гре-
цькою 8карНо8 означає човен.
Складки жиру звисали з черева Гайнца, мов волохатий
фартух, і ляскали мене з кожним поштовхом. Оскільки ди-
хав він часто й нерівно, я збагнула, що багато часу це не
займе.
Друга: півмісячна кістка, схожа на серпик місяця.
Я вже давно кинула мріяти, що в нього під час інтиму
може трапитися серцевий напад. За багато років споживання
жирного м’яса в його артеріях, напевно, вже утворився шар
тромбоцитів, аж у два пальці завтовшки, але Гайнц, менше
з тим, якимось чином примудрявся не помирати.
Третя: тригранна кістка зап ’ястя.
Четверта: кругла горохоподібна кістка.
Гайнц більше не міг стримуватися і почав, як і зазвичай,
охати й стогнати, а його дихання долітало до моєї шиї хо-
лодним туманом. Його руки, якими він вчепився за полицю,
тремтіли, бо вся його вага приходилася на товсті, як у кож-
ного м’ясника, зап’ястя.
Раптом ні з того ні з сього двері холодильної кімнати
відчинилися, і мішок з-під борошна злетів з мого обличчя.
На порозі з’явилася Ільза; одною рукою вона притримувала
розчинені двері, а в другій тримала слоїк з мармеладом. На-
певно, вона почула, як Гайнц скімлив, мов різане порося.
— Зачини двері, жінко! — гаркнув їй Гайнц; його об-
личчя побуряковіло, а штани сповзли й лежали безладною
купкою на кісточках.
96 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Що то було на її обличчі — огида чи переляк? Поставив-
ши мармелад на полицю, Ільза повернулася й вийшла.
Грюкнули двері, зачинившись за нею, і Гайнц знову
взявся за своє.
Одного нудного й навдивовижу довгого дня я сиділа за
своїм робочим столом у дерматологічній клініці, закінчив-
ши прийом останнього пацієнта — опецькуватого чотириріч-
ного хлопчика, який смоктав свій палець. Я дала його матері
антисептичний крем від висипів на шкірі. Хіба ж можна за-
робити на життя отаким заняттям? Мені б якусь спокійну
посаду в університеті! Але зарплата викладача не забезпечи-
ла б значного покращення матеріального становища нашої
родини.
Я взяла «Медичний журнал» і помітила в ньому об’яву:
для жіночого перевиховного табору потрібен лікар; 90 км
на північ від Берліна, біля курортного містечка Фюрстен-
берг на озері Шведт. У ті часи подібних таборів було бага-
то, здебільшого вони призначалися для хронічних нероб та
дрібних правопорушників. Ідея змінити середовище прожи-
вання мені прийшлася до вподоби. Курортне містечко? Я
там скучатиму за мутті, але не за Гайнцом.
На додаток до прочитаного в об’яві я знала лише те, що
там працював Фріц Фішер, мій колишній університетський
одногрупник, але мені сподобалася приємна на слух назва:
Равенсбрюк.
РОЗДІЛ 7
КАРОЛІНА
ГРУДЕНЬ 1939 РОКУ
Напередодні Різдва ми з Полем подалися до П’ятої Аве-
ню на ставок-ковзанку, що в Центральному парку. Я любила
кататися на ковзанах і навчилася цьому ще давно, на Пта-
шиному ставку біля нашого будинку в Коннектикуті, але
каталася лише зрідка, бо уникала більшості тих видів спор-
ту, які підкреслювали мій високий зріст. До того ж, раніше
я просто не мала з ким кататися на ковзанах. Бетті радше
б погодилася бджіл живцем ковтати, аніж з’явитися при-
вселюдно на ковзанці. Тож я дала собі слово скористатися
перебуванням Поля в Нью-Йорку сповна.
Того дня була чудова зимова погода, ясна й морозна;
перед цим всю ніч віяв доволі сильний холодний вітер, який
впродовж ночі зробив льодяну поверхню гладенькою, мов
більярдна куля. Отже, на вершечку Бельведерського замку
підняли спеціальний прапор з червоним колом на білому
полі — то був знак, якого нетерпляче чекав кожен затятий
ковзаняр. Чутка про те, що лід на ставку вже повністю гото-
вий, поширилася на П’ятій Авеню від швейцара до швейца-
ра, і невдовзі ставок заряснів ковзанярами.
Коли ми з Полем прибули на ковзанку, перша група
любителів покататися була вже там. Чоловіки з бурулька-
ми на бородах і під носом вельми професійно виконували
свої підстриби та присідання і вертілися на місці, мов дзиґи.
Потім з’явилися дами; вони каталися групками по двоє чи
98 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
по троє, і їхні важкі пальта й шуби несли їх по льодяній
поверхні, наче вітрила. Поль, після невеличкої розминки,
виявився цілком достойним партнером, і ми, взявшись за
руки, покотилися мережею прилеглих ставків. Моє колишнє
«я» ніколи не дозволило б мені кататися в людному місці,
але я енергійно різала лід ковзанами, і невдовзі ми знайшли
ритм, зручний для нас обох. Раптом я відчула, що мене по-
тягнуло на всілякі новації.
Ми пропливли попід арковими містками під «Місячну со-
нату» Бетховена та «Ковзанярський вальс» Вальдтейфеля, які
звучали напрочуд красиво навіть попри те, що транслювали-
ся через маленькі гучномовці ковзанярської будки.
Людей на льоду ставало дедалі більше, тому ми поїхали
назад до будки, і в повітрі запахло гарячими каштанами.
Ми вже збиралися було сісти і змінити ковзани на звичайне
взуття, коли я почула, як мене хтось гукнув.
— Кароліно, а ось і я!
То був Девід Стоквел. Під’їхавши до нас на ковзанах,
Девід різко зупинився і посміхнувся, трохи нагадуючи своєю
позою чоловіка з реклами одягу фірми Вгоокз ВгоІЇіег8\ він
стояв, відтягнувши верхній край своєї куртки рукою в чор-
ній рукавичці. Як же ж він міг поводитися так, наче між
нами ніколи й нічого не сталося, наче морочити мені голову
десять років, а потім зненацька одружитися на одній своїй
знайомій було чимось абсолютно нормальним?
— Слухай, а що це з тобою за хлопець, Кароліно? — по-
цікавився Девід.
Це що — раптовий напад ревнощів? Девід дійсно програ-
вав Полю у зрості й зовнішності. Може, він гадає, що між
нами — роман? Навряд. Поль тримав дистанцію, поводя-
чись лише як товариш і стоячи на певній відстані від мене.
А що, як він вдаватиме перед Девідом, ніби ми — інтимні
друзі? Коли я про це подумала, мені захотілося, аби це було
дійсно так.
Поль простягнув свою руку.
— Поль Родьєр.
Девід потиснув її.
— Мене звати Девід Стоквел. Я знав Кароліну відтоді, як...
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 99
— Вибач, але нам конче потрібно йти просто зараз, —
сказала я.
— Саллі — отам, вона зашнуровує свої ковзани. Вона
страшенно жалкуватиме, що не побачилася з тобою.
Звичайно, Бетті вже попередила мене завчасно про
Саллі. Її нова своячка була крихітною дівчиною, яку місіс
Стоквел, мати Девіда, засипала шикарними весільними
подарунками на суму, якої б вистачило цілий рік годувати
половину населення Нью-Йорка. Я подарувала Девіду свою
найкращу посмішку в стилі «вибач, будь ласка, але нам вже
треба йти».
Він сказав, звертаючись до Поля:
— Я працюю в Державному департаменті. Моя робота
полягає в тому, щоби не дати втягнути нас у війну. Чув про
вашу промову на святковому прийомі. Схоже, ви працюєте
на те, щоби нас у неї втягнути.
— Лише сказав правду, — відповів Поль.
— То був найбільш вдалий з усіх організованих нами
заходів, — додала я.
Поль наблизився до мене й взяв під руку.
— Так, моя люба, це було вражаюче.
Моя люба?
Девід отетеріло закліпав очима.
Я притулилася до Поля.
— Приголомшливі овації. І купа пожертвувань. Тепер
усі у нас підтримують Францію.
Через натовп до нас пробралася Саллі Стоквел. Було важ-
ко не звернути уваги на її мініатюрність — щонайбільше, п’ять
футів і два дюйми. Вона одягнула повний ковзанярський ко-
стюм: трапецієподібна вовняна спідниця, щільно прилягаюча
стьобана тірольська куртка і ковзанярські черевики, оторочені
якимось білим хутром. Мотузяний помпончик на її в’язаній
шапочці, підв’язаній під її гарненьким підборіддям, грайливо
похитувався, коли вона до нас наближалася.
— Ви, мабуть, Кароліна, — сказала Саллі, простягнувши
мені руку в білій рукавичці з ангори, і я потиснула її.
Саллі була більше схожа на Олівію де Хевіленд, аніж на
Бетті Девіс, не відчувати до неї симпатії було неможливо, а
100 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
її непідробна щирість робила навіть найтривіальнішу розмо-
ву незручною.
— Девід мені про вас усе розповів. «Кароліна допомагає
французьким дітлахам. Ми з Кароліною разом виконували
головні ролі в нашій першій виставі...».
— Я був у Кароліни першим виконавцем головної ролі, —
зазначив Девід. Я грав Себастіана, а вона — Олівію.
Поль посміхнувся.
— Вони, здається, в цій п’єсі цілуються? Ну, і які ж були
відгуки критиків?
— Стримані, — відповіла я.
Саллі під’їхала ще ближче.
— Інколи мені здається, що вам з Девідом треба було
одружитися.
— Було дуже приємно побачитися з вами, — перервала
я її. — Вибачте, що тікаємо, але нам дійсно вже треба йти.
— Так, бо ми цілісінький день провели разом і потоми-
лися, пора відпочити, правда ж, люба моя? — Поль явно пе-
регравав. Купа пліток не змусить себе довго чекати, але мені
було байдуже. Приємно, коли тебе кохають, навіть якщо це
кохання вдаване.
Попрощавшись, ми помахали Саллі й Девіду, і вони
розчинилися в потоці ковзанярських пар. Я була приємно
вражена тим, як Поль вдавав із себе мого кавалера! Звісно,
я не могла хизуватися ним, бо моїм він не був, але все одно
було приємно мати когось поруч хоча б для виду, а особливо
якщо це стосувалося Девіда Стоквела, який так ретельно й
старанно розтоптав моє «я».
Після ковзанки Поль подався назад до готелю «Волдорф»
переодягнутися, а я заходилася прикрашати оту пухнасту го-
лубу ялинку, що її привіз із провінції старий приятель моєї
матері містер Гарденер, і готувати курку у вині. З Коннекти-
куту Серж прислав нам окрошку як першу страву, щедро за-
правивши її пастернаком, морквою та італійським фенхелем.
Тої ночі заметіль, яка раніше засипала снігом Коннекти-
кут, з новою силою накинулася на Манхеттен, і моя мати з
Сержем не змогли вибратися з нашого сільського будинку.
Поль з’явився на моєму порозі із сніжинками у волоссі та на
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 101
плечах пальта. Коли він нахилився поцілувати мене в обидві
щоки, я відчула дотик його змерзлого обличчя. Від нього
йшов сильний аромат одеколону 8итаге, яким колись дуже
любив користуватися мій батько. Якось, зайшовши до туа-
лету в готельному номері Поля, я побачила пляшечку цього
одеколону на поличці поруч з кремом для обличчя Нохіета.
У руках Поль тримав пляшку бургундського і невеличкий
букетик яскраво-червоних троянд, загорнутих у білий папір. Що
ж, доведеться мені тримати себе в руках і не випити зайвого.
Я з полегшенням побачила, що він був при параді — в своєму
фіолетовому піджаці, бо на мені була сукня й шовкові панчохи.
Він вручив мені пляшку, холодну й важку.
— .Іоуеих N061. З Новим роком. Це — остання з того ящи-
ка, що його прислав мені кузен із свого виноградинка. Я
залишив номер твого телефону оператору готелю «Волдорф»
на той випадок, якщо мені хтось дзвонитиме. Ти не проти?
— Звісно, що ні. Турбуєшся про Рену?
— Я завжди про неї турбуюся, але це — просто пере-
сторога. Я розмовляв з нею сьогодні вранці і надав їй нову
інформацію стосовно візи. Роже сказав мені, що все з’ясує-
ться через кілька днів.
Рена. Було таке враження, що вона стоїть тут поруч з нами.
Поль увійшов до вітальні.
— Та тут літак може запросто приземлитися! Ми сього-
дні самі?
— Мати з Сержем не змогли вибратися на шосе з Конне-
ктикуту. Під’їзну дорогу замело.
— Отже, я — твоя єдина розвага? Мені буде нелегко.
Після вечері я, залишивши тарілки в раковині, сіла на
кошлату й жорстку софу з кінського волосся, аби випити з
Полем коньяку з пляшки, яку колись придбав тато. Ця софа
свого часу належала матері моєї матері, котру ми назива-
ли бабусею Вулсі. Вона придбала цю грубу конструкцію для
того, аби материн жених не надто вилежувався.
Коли вогонь погас і залишилися одні вуглинки, мені
стало холодно, бо температуру в помешканні ми тримали
невисокою. Поль притягнув велику березову дровиняку, за-
пхнув її у камін, і вогонь знову запалахкотів на повну силу;
102 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
час від часу язики полум’я вискакували з каміна, і я відчува-
ла їхній жар на своєму обличчі.
Швиденько скинувши туфлі, я вмостилася зручніше,
підібгавши під себе ноги.
— Цей коньяк хтось уже пив, — сказала я, піднімаючи
пляшку до світла, яке йшло з каміна.
— А може, то була янгольська доза, — зауважив Поль. —
Так називають кількість спиртного, яка випаровується під
час витримки коньяку в діжках у льосі.
Він поштрикав березову цурку кочергою, і вогонь освітив
його зосереджене обличчя. І чому чоловіки з такою сер-
йозністю ставляться до вогню та камінів?
Поль повернувся до софи.
— Коли ми з тобою зараз отак сидимо, я маю таке від-
чуття, що у мене все ще попереду. Як у дитинстві.
— Десь у глибині душі ми завжди залишаємося двадця-
тирічними, — сказала я. Скільки ж разів я чула це від моєї
матері!
Поль хлюпнув собі у склянку трохи коньяку.
— Твій колишній кавалер — вродливий чоловік.
— Не сумніваюся, що він би з тобою погодився. — Я
простягнула йому свою склянку, мовляв, налий ще.
Поль завагався.
— «Людина та, що розум має, мусить пити», — проде-
кламувала я. І чому це мене на Байрона потягнуло? Проци-
тувавши цей рядок, я відчула себе тисячолітньою шкапою.
— «Бо кращого в житті немає, ніж сп’яніння», — продов-
жив Поль, наливаючи у мою склянку коньяку.
Він знайомий з творчістю Байрона?
— Чому це ти ніколи не питаєш мене про Рену? — по-
цікавився Поль.
— А навіщо? — відказала я. І дійсно, це було останнє,
про що мені хотілося б поговорити.
— Та хтозна. Подумав, що, може, тобі було б цікаво зна-
ти, чому я так надовго затримався вдалині від домівки.
— Ну, звісно, через виставу, — відповіла я. Бурштино-
вий напій у моїй склянці поблискував у світлі вогню.
— Ми практично не живемо зараз подружнім життям.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 103
— Поле, не вживай таких заяложених кліше. — І чому
це я ніяк не кину звичку говорити з чоловіками, наче класна
керівниця? Недаремно ж я насамкінець опинилася сама-од-
на; мене спекалися, як спекаються ескімоси своїх немічних
старих, відправляючи їх в океан на дрейфуючій крижині.
— Рена така молода... Надзвичайно цікава — вона б тобі
сподобалася, я певен, — але я б не зміг сидіти з нею отак, як
ми зараз сидимо з тобою, і говорити про життя.
— А чим їй подобається займатися в житті? — спитала я.
Вогонь підстрибнув і тоненько завищав, поглинувши
краплину смоли.
— Чим? Вона любить ходити на танці та на вечірки. В
багатьох відношеннях вона ще дитина. Ми побралися майже
відразу після того, як познайомилися. Спочатку нам було
дуже цікаво разом, ми проводили в ліжку незабутні години,
але невдовзі Рена стала якоюсь неспокійною й почала по-
глядати вбік. Я чув, що в неї було кілька цікавих кавалерів.
«Незабутні години в ліжку»? Господи, та хто б сумнівав-
ся. Я змахнула порошинку з рукава моєї сукні.
— Між іншим, в нашій країні чоловіки зазвичай не
вихваляються своїми подвигами в ліжку.
— У вашій країні чоловікам немає чим вихвалятися, —
відказав Поль. — Вони одружуються, і для нових подвигів
їм уже не залишається місця, а старі подвиги забуваються й
губляться в лабіринтах пам’яті. Рена — пречудова дівчина,
але, за її словами, ми просто несумісні. Хоча я зробив усе,
що міг, Їй-Богу. Я намагався.
Поль знову поштрикав кочергою дрова в каміні, а потім
повернувся, але цього разу він сів на софу трохи ближче до
мене. Як для дужого мужчини із сильним чоловічим нача-
лом він мав напрочуд красивий рот.
— А чи залишилися в наш час сумісні люди взагалі? —
запитала я. — Мої батьки здавалися мені єдиною подруж-
ньою парою, яка жила в унісон.
— А як помер твій батько?
— Я раніше про це ні з ким не говорила. Мені було на
той час одинадцять років, і такі речі тоді ще не було прийня-
то обговорювати.
104 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— Він був добрим батьком?
— Татко приїздив з міста до Коннектикуту на вихідні. Мі-
няв крохмальний комірець та костюм-трійку на одяг кольору
хакі і без упину кидав нам подачі на бейсбольному полі, яке
влаштувала матір у дальньому кінці нашого маєтку.
— Він часто хворів?
— Ніколи. Але одного дня навесні 1914 року його ні з
того ні з сього ізолювали отут, у його спальні, не пускаючи
до нього нікого, крім лікаря Форбса та матері. На той час,
як мене, запакувавши мою валізу, відіслали до родичів, я
вже усвідомлювала, що сталося щось жахливе й непоправ-
не. Коли я ввійшла до кімнати, служниці замовкли, а матір
виглядала такою нещасною й безпорадною, якою я ніколи в
житті її не бачила.
— Вибач мене, що я спитав тебе про батька. — Поль взяв
мою руку в свою м’яку й теплу долоню, а потім відпустив.
— П’ять днів по тому мені дозволили повернутися додому,
але ніхто не наважувався глянути мені в очі. Як і завжди, всю
потрібну мені інформацію я отримала, сховавшись у кухонно-
му ліфті і підглядаючи у шпарину. В той час у нас працювали
чотири служниці-ірландки. Найстарша з них, Джулія Сміт,
лущачи горох за кухонним столом, просвітила своїх товари-
шок по роботі, розповівши їм про останню важливу подію. Я
й досі пам’ятаю кожне її слово. Джулія сказала: «Я знала, що
містер Феррідей не здасться без бою».
Мері Моран, худорлява нова дівчина, возила сірою, схо-
жою на восьминога, шваброю по чорно-білій кахляній під-
лозі. «Пневмонія — найгірший спосіб померти, — зауважила
вона. — Це — як тонути, але значно повільніше. Ви були в
тій кімнаті? Краще не доторкуйтеся до нього».
А потім Джулія сказала: «Він то реготав мов божевіль-
ний, то хапався за груди й казав, що йому гаряче й бракує
повітря, і гукав лікарю Форбсу: «Відчиніть вікно, заради
Бога!» Потім почав благати, щоби до нього привели його
доньку Кароліну, і у мене аж серце від жалю стислося. А
місіс Феррідей все повторювала: «Генрі, любий, не покидай
мене». Але він, мабуть, на той час уже помер, бо лікар Форбс
вистромив голову з дверей і кинув мені: «Біжи за трунарем!»
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 105
Потім до розмови приєдналася наймолодша з чотирьох,
Лілі Кліффорд: «Краєм ока побачила місіс Феррідей, вона
сиділа на ліжку, обійнявши його, і приказувала: «Я не змо-
жу жити без тебе, Генрі». Її голос був такий сумний та са-
мотній, що мені самій захотілося плакати».
Тої ночі мати розповіла мені про те, що сталося. А я
просто стояла, втупившись поглядом у батькову коробку
з сигарами, міркуючи, що ж з тими сигарами буде тепер,
коли батько помер? Після того дня ми з матір’ю ніколи не
говорили про батькову смерть і вона ніколи не плакала ані
переді мною, ані перед ким-небудь іншим.
— Який жах тобі довелося пережити, Кароліно, — мовив
Поль. — Ти ж була ще така маленька...
— Вибач, що я зруйнувала наш святковий настрій.
— Це — дуже важкий тягар для дитини.
— Поговорімо краще про веселіші речі.
— Ти маєш добре серце, Кароліно, — сказав Поль, про-
стягаючи руку і заправляючи мені за вухо пасмо волосся.
Я мало не підстрибнула — його дотик був наче потужний
імпульс тепла й співчуття.
— Досить про смерть і про те, як помирають люди, —
зауважила я. — Подумаймо, про що б нам поговорити.
Ми обидва втупилися поглядами на вогонь і якийсь час
мовчали, слухаючи, як сичать і потріскують дрова.
— Що ж, тоді дозволь мені зробити одне зізнання, — мо-
вив Поль, повернувшись до мене.
— А хіба правовірні католики не сповідаються ксьондзу
в костьолі?
Він провів пальцем по моїй шовковій панчосі.
— Я просто хотів застерегти, що коли поруч хтось си-
дить у шовкових панчохах, я за себе не відповідаю.
Невже він не розумів, яка сила криється в дотику його
пальця?
— Річ у тім, що один мій шкільний приятель залишив у
моїй душі шрами на все життя.
Я випрямилася.
— А може, мені краще про це не знати?
106 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— Він мав під своїм ліжком кілька коробок із старими
фото.
— Натурні знімки?
— У деякому сенсі — так. Здебільшого фото жінок у
шовкових панчохах. З мінімумом або повною відсутністю
білизни, — Поль покрутив коньяк на дні своєї склянки. —
Це змінило мене назавжди. Мабуть, увесь секрет — у швах.
Після того, як я побачив Марлен Дітріх, котра виконувала
пісню Наи$1їїу Ьоіа у фільмі Піе Віие Ап^еЦ мені довелося
почекати, поки всі не підуть з кінотеатру, і тільки тоді я зміг
піднятися із свого місця.
— В тому фільмі на Марлен Дітріх були чорні панчохи
«павутинка».
— Давай не будемо про це, добре? Бо такі розмови...ну,
дуже мене заводять.
— Ти ж сам про це почав говорити.
— Схоже, мене завжди вабило до сильних жінок, — ска-
зав Поль.
— Тоді попроси мою матір представити тебе Елеонорі
Рузвельт.
Поль посміхнувся й поставив свою склянку на підлогу.
— Знаєш, Кароліно, ти просто унікальна. В тобі є щось
таке, що спонукує мене оголити перед тобою свою душу. —
Він на мить замовк, не відводячи погляду. — Дивись, я
схильний до сильних і тривалих почуттів. Потім не зможеш
відкараскатися від мене.
— Ти — як реп’ях?
Поль посміхнувся й прихилився ближче до мене.
— Називай як хочеш.
Я підвелася і розгладила свою сукню. Треба було змінити
тон, бо ситуація могла незворотно ускладнитися.
— Почекай мене тут, — сказала я. — Я дещо маю для
тебе. Втім, нічого особливого...
— Ти така загадкова, Кароліно. Майже як Марлен.
Я пішла до своєї спальні. Чи не було це помилкою? Чи
обмінюються подарунками жінки й чоловіки, між якими іс-
нують лише дружні стосунки? Зрештою, він мені — ніхто. Я
витягнула пакунок у сріблястому папері, який я загортала й
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 107
перезагортала не раз, аби надати йому невимушеного вигля-
ду, і простягнула його Полю.
— Що це? — поцікавився він. Його щоки почервоніли від
сором’язливості чи від коньяку?
— Та так, нічого особливого, — повторила я, сідаючи
поруч.
Поль засунув руку під папір, щоби розірвати целофанову
стрічку.
— Це — просто дружній подарунок, правда, — наполя-
гала я. Ми з Бетті весь час що-небудь даруємо одна одній.
Просто так.
Поль, сидячи з розгорнутим пакунком на колінах, оше-
лешено дивився на складений прямокутник кольору витри-
маного бордоського вина.
— Він колись належав батьку, — пояснила я. — Він мав
їх десятки. Звісно, ніколи їх не носив. Може, якби носив,
то...
Поль підняв підшитий шовком шарф з шерсті мериноса
і почав розглядати його, погладжуючи тканину.
— Навіть не знаю, що й сказати, — мовив він.
У роті в мене пересохло. Чи не поспішила я, бува, з та-
ким особистим подарунком?
— А твоя матір не заперечуватиме?
— Вона давно б позбулася батькових речей, якби я їй
дозволила.
— А може, їй буде тяжко побачити одну з цих речей те-
пер, коли його вже нема?
— Та вона ледь не подарувала батькове пальто з вер-
блюжої шерсті погано вдягненому хлопчику-посильному!
Поль взяв шарф за один кінець і, нагнувши голову,
повільно обмотував його довкола шиї.
— Він аж надто гарний, Кароліно.
Завершивши, він розкинув руки долонями догори.
— Ну, як тобі?
Поль скидався на одного з хлопчаків з рум’яними щічка-
ми, які ходили кататися на санчатах до замерзлого Пташи-
ного ставка в Коннектикуті. Як то воно буде, якщо я його
поцілую? Чи не пожалкуємо ми про це згодом, адже він має
108 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
дружину, відповідну чи не відповідну, яка невдовзі проки-
неться у Франції, чекаючи на його телефонний дзвінок?
Звісно, що пожалкуємо.
Я підвелася, відчуваючи легке запаморочення.
— Може, хочеш поглянути? Ну, на батьковий одяг.
І я повела Поля коридором до батькової кімнати. Згід-
но з тодішньою традицією, мати з батьком мали окремі
спальні. Настільна лампа у кутку кидала на стіну химерні
тіні. Служниці й досі регулярно прибирали в тій кімнаті,
кожної весни прали гардини з органзи і лляну грецьку по-
стільну білизну, наче батько ось-ось мав повернутися і ви-
гукнути «гей-го!», кинувши на ліжко свою шкіряну валі-
зу. В алькові заскленого виступу стояла невеличка софа,
вкрита тонким бляклим ситцем, який давно втратив свій
восковий лиск. Я відчинила двері до вбудованого в стіну
батькового гардероба, вивільнивши хвилю повітря, в якій
змішалися запахи дорогих одеколонів та тютюну.
— Ой, Кароліно... — захоплено мовив Поль.
Батьків дворядний гардероб залишився майже таким,
яким він був за його життя, — на вішалках висіли акуратно
складені штани з коричневої шерсті, з білої фланелі та шта-
ни кольору хакі; були там всілякі піджаки — від витворів
типу Норфолк з ременем та піджаків з камвольної шерсті
до моделей з широким вирізом та одним ґудзиком. На під-
лозі вишикувалися легіони двокольорових черевиків і одна
пара лакованих капців — усі вони були напхані тонким па-
піросним папером для унеможливлення деформації. Міс-
ця на вішалках ділили поміж собою фулярові краватки та
ремені, підвішені за їхні мідні пряжки. На верхній полиці
купкою лежало чорне жалобне вбрання, яке мати вдягала
на похорони. І хоча мені минуло лише одинадцять років,
того дня я була на поминальній службі в церкві Святого
Томи, і Тке ¥огк Тітез написала: Того дня всі жінки
родини Вулсі сиділи, міцно взявшись за руки, на передній
лаві, Я потягнула один ремінь і пропустила підшиту зам-
шею тюленячу шкіру крізь пальці.
— Він був надзвичайно акуратним чоловіком. Любив до-
бре вдягатися, — зауважив Поль.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 109
— Аж ніяк. Це мати опікувалась його зовнішнім виглядом.
Поль зняв із верхньої полиці сірого широкополого капе-
люха, напханого папіросним папером. Наче науковець, який
роздивляється рідкісний метеорит, він повільно покрутив
його в руках і поклав на місце. Вираз його обличчя несподіва-
но став серйозним. І навіщо я зіпсувала йому настрій?
— Розумієш, батько був дальтоніком, — пояснила я.
Поль глянув на мене і нічого не сказав. Ну чому я все
оце теревеню, га?
— Ситуація ускладнювалася ще й тим, що він не бажав,
аби слуга допомагав йому вдягатися.
Поль не робив спроб зупинити мене, він просто спостері-
гав за мною з таким виразом обличчя, якому мені не вда-
валося дати визначення. Може, то було співчуття до старої
дівиці, яка тужить за своїм померлим батьком?
— Тато наполягав на тому, аби вдягатися самотужки.
Тому матір і купувала йому одяг лише простих, базових ко-
льорів. Коричневих та темно-синіх. — Я клацнула переми-
качем, вимкнувши в гардеробі світло.
— А перед тим, бачив би ти, як він вдягався!
Зачиняючи двері, я відчула, як мої очі наповнилися
слізьми, але я стрималася.
— Одного ранку він з’явився на сніданок у жовтому піджа-
ку, пурпуровій краватці, яскраво-помаранчевих штанях та чер-
воних шкарпетках. Ми з матір’ю мало не вдавилися від сміху.
Повернувшись обличчям до дверей гардероба, я приту-
лилася лобом до їхньої прохолодної фарбованої поверхні.
— Вибач, Поле. Зараз я заспокоюсь.
Поль взяв мене за плечі, повернув обличчям і пригор-
нув до себе. Він поправив рукою моє волосся, і його губи
знайшли мою щоку. Спочатку вони на мить затрималися в
маленькій зморшці під моїм оком, а потім потроху поман-
дрували далі по моєму обличчю. Він не відразу добрався до
моїх вуст, а коли це сталося, то я відчула на його губах смак
курки у вині та французьких цигарок.
Потім Поль, розмотавши шарф, зняв його з шиї — і
мене огорнула хвиля одеколону Зитаге.
Хвоя. Шкіра. Мускус.
110 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Ми пішли до софи, а тим часом крижаний сніг сту-
котів у вікна так, наче то був пісок, гнаний ураганом. Моє
серце тьохнуло — то його рука торкнулася внутрішнього
боку мого стегна, намагаючись зняти панчоху. Піддівши
шовк двома пальцями, він потягнув її донизу. Я розстеб-
нула верхнього ґудзика на його сорочці. Потім іще од-
ного. Просунула руки під розстебнуту сорочку і провела
ними по його боках, гладеньких, наче морська мушля все-
редині.
— Схоже, ти випила більше, ніж янгольську дозу конья-
ку, — прошепотів Поль мені на вухо.
Він розстебнув верхній ґудзик моєї сукні. В слабкому
світлі його обличчя було особливо гарне — і таке серйозне.
Отже, ми все ж таки дійшли до цього...Я прогнала думки
про його фізичну близькість з Реною.
Потім повільно, дуже повільно підійшла черга другого
та третього ґудзика.
Поль стягнув сукню з мого плеча й поцілував оголену
шкіру.
— Ти така гарна, що аж не віриться, — прошепотів він,
неквапливо, дуже неквапливо наближаючись губами до
моїх грудей. — Може, переберемося до ліжка — як тобі
така думка?
Я тільки й змогла, що кивнути. Моє ліжко з балдахіном
та рожевим покривалом? Нічого подібного до Поля Родьєра
те ліжко не бачило ще ніколи.
Ми потупцювали зигзагами до моєї спальні, залишаючи
після себе на підлозі мою спідню білизну.
— Руки вгору, — сказав Поль, коли ми зупинилися біля
ліжка.
Я підняла руки догори так, наче зібралася у воду пірнати,
і він одним порухом стягнув з мене трусики вниз, а сукню —
догори. Потім вислизнув із свого піджака й пригорнув мене
до себе. Коли я намацувала його ремінь, мої руки тремтіли.
Я висмикнула кінець ременя з пряжки, він поцілував мене
і витягнув увесь ремінь з петельок на штанах. Задзижчала,
розстібаючись, «блискавка». Поль виступив із своїх штанів і
перемістив нас обох до ліжка. Ми впали на гладеньку атлас-
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 111
ну тканину, і ліжко здивовано скрипнуло, відчувши на собі
таку вагу.
— Ти й досі в шкарпетках? — здивувалася я.
Він поцілував мене в шию.
— Що це за звук? — спитав Поль, рухаючись губами де-
далі нижче й нижче.
— Що? Який звук? — перелякалася я, обпершись на
лікоть. — Тут хтось є?
Поль притиснув мене назад до ліжка і почав цілувати
під вухом.
— Та то мені здалося. — Його шорстке, мов наждак,
підборіддя приємно шкрябнуло мене по щоці. — Не перей-
майся.
Мені було так приємно лежати з Полем у моєму ліжку,
і він увесь належав мені одній. Він перекотився на мене й
жадібно поцілував мої губи, і я вгрузла глибше в атласне
покривало.
Тепер і я почула якийсь звук. Хтось стукав у двері. Як же
ж хтось примудрився пробратися повз швейцара? Я закляк-
ла, а тим часом губи Поля продовжували рухатися донизу.
— Там хтось є, — прошепотіла я, перелякано тремтячи
у темряві.
РОЗДІЛ 8
КАСЯ
1940-1941 РОКИ
Ви мусите добре усвідомити той факт, що польське
підпілля було для молоді надзвичайно важливим засобом
спілкування. Після того, як німці вторглися в нашу країну
й заявили, що скаути — хлопці та дівчата — є злочинни-
ми організаціями, ми просто продовжили нашу діяльність
у підпіллі, і цей рух став називатися И&аге або Сірі
Шеренги. До нас приєдналася більшість дівчат, і ми викону-
вали вказівки польського уряду у вигнанні, який базувався в
Лондоні. Ця група стала моїм єдиним осередком спілкуван-
ня, оскільки Сюзана працювала подовжений робочий день у
люблінській швидкій допомозі, і її майже ніколи не бачили
вдома. До того ж, це було добрим засобом дати вихід нашій
злості та пригніченості щодо німецької окупації.
У дівчачій скаутській організації нас чудово навчили
надавати першу допомогу, але в Сірих Шеренгах ми все
одно продовжували самонавчання й відвідували підпільні
медичні курси. Старші дівчата брали безпосередню участь
у підпільній боротьбі разом із хлопцями або ж працювали
медсестрами, кравчинями і виховательками в сиротинцях.
Декотрі навіть допомагали визволяти людей з німецьких
тюрем, висаджували в повітря мости і викрадали німецькі
воєнні плани.
Молодші дівчата з моєї групи,— а нас було семеро, — ря-
тували польські книжки від знищення їх німцями і проводили
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 113
підпільні заняття. Ми навчалися мистецтву кодування й де-
кодування, постачали фальшиві посвідчення й поширювали
фальшиві повідомлення. Ми вносили свою частку в саботаж
діяльності нацистів, міняючи місцями вуличні знаки, щоби
збити з пантелику есесівців. Ночами ми підключалися на
вулицях до німецьких гучномовців і крутили польський дер-
жавний гімн. Чим більше це сходило нам з рук, тим більше
нас це заохочувало, така діяльність була своєрідним наркоти-
ком. Втім, нам доводилося виявляти обережність, оскільки
нацисти не лише обрали Люблін своєю польською штаб-квар-
тирою; повсюдно в Польщі німецькі шпигуни почали вияв-
ляти колишніх керівників дівчат-скаутів і заарештовувати їх.
До того ж, Іарапка траплялася дедалі частіше. Матінка
жила в постійному страху, що хто-небудь з нас потрапить
під Іарапка, тобто під раптові й жорстокі облави, які влашто-
вували есесівці. Представники окупаційної влади вже не
чекали, доки настане ніч, і почали навмання хапати свою
здобич — польських громадян — у найнесподіваніших міс-
цях: у костьолах, на залізничних станціях, у чергах за про-
дуктовими пайками. Тих нещасливців, котрі потрапляли до
ворожих лабетів, доправляли до концтабору. Більшість по-
силали до Німеччини, де вони гинули від непосильної пра-
ці. Польські діти арійської зовнішності також перебували в
зоні ризику. Вони почали масово зникати з вулиць великих
міст. Одного разу окупанти зібрали цілий потяг з такими
дітьми. Німецькі вартові стріляли по тих матерях, що бігли
за поїздом. У провінції, як доповідали нечисленні тамтешні
мешканці, спалювалися цілі села.
Хоча Петрик про це й не розповідав, його батька, капіта-
на польської армії, заарештували разом з іншими офіцера-
ми, тому він залишився єдиним чоловіком у родині. До вій-
ни кожен випускник університету мусив влитися до війська
як офіцер-резервіст, отже, окупантам було легко знищити
наших найосвіченіших людей, заарештувавши всіх членів
польського офіцерського корпусу. Але Петрик був саме се-
ред тих, кого не призвали до війська, коли почалася війна.
Я благала його, аби він давав мені вагоміші завдання,
на кшталт тих, які отримували старші дівчата, але він як
114 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
командир нашого підрозділу завжди знаходив купу всіляких
причин не робити цього.
— Тільки не кажи, що я погано виконую завдання, —
сказала я Петрику одного дня в нашій квартирі. — Лишень
пригадай, як добре я все зробила в Надійчиному будинку.
Петрик допоміг мені вимити ті кілька пензликів, котрі
матінка не закопала на городі. Натомість вона заховала їх під
підлогою, щоби й далі мати можливість малювати вночі. То
були не просто пензлики, то були соболині пензлики фірми
Коїіпхку для акварельних фарб, і мити їх вважалося почес-
ним завданням, виконання якого матінка довіряла мені. Ці
своєрідні скрипки Страдіварі мистецького світу пензликів
моя мати успадкувала від своєї матері, і кожний з них ко-
штував грубих грошей. Продавалися вони набором, загор-
нуті у червону фланель, кожний з них мешкав у власному
вузенькому рукавчику, кожний був зроблений з російсько-
го соболя винятково чоловічої статі, чиє хутро цінувалося
втричі дорожче, ніж золото.
— У мене для тебе нічого немає, — відказав Петрик. —
Зараз обстановка скрізь тиха.
Як для хлопця з такими великими руками, він поводився
з пензликами напрочуд акуратно. Занурюючи їх по одному в
мильну воду, він обережно проводив пальцями по нікелевій
муфті, а потім — по соболиному кінчику пензлика.
— Якщо я сидітиму в цьому будинку ще один день, я
здурію.
Петрик поклав свого пензлика поруч з моїм на посудну
ганчірку.
— Ти ж знаєш правила. Ти ще мала. Краще книжку
якусь почитай.
— Я здатна на більше...
— Ні, Касю.
— Ніщо не дає кращого відчуття, ніж боротьба з ними,
Петрику. Пошли мене куди-небудь. Нехай це буде навіть
якесь другорядне завдання.
— Якщо тебе спіймають, то тебе не врятує той факт, що
ти — гарна молода дівчина. Симпатичних дівчат вони роз-
стрілюють так само легко, як і будь-кого іншого.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 115
Я — гарна? І симпатична?
— Якщо ти не даси мені завдання, я піду працювати до
Вільної преси. Чула, що їм потрібні кур’єри.
— Зі мною тобі безпечніше.
— Знову ти за своє.
Але я все ж таки досягла свого!
Петрик повернувся до мене; вираз його обличчя був
серйозним.
— Ну, взагалі-то, є одне завдання. Складне завдання,
тому слухай уважно.
— В гетто? — спитала я.
Він кивнув.
Я відразу ж злякалася, але виду не подала. Один переля-
каний погляд — і це буде кінцем моєї підпільної діяльності.
Завдань мені більше не даватимуть.
— Тобі треба буде піти до аптеки пана 3., — сказав Пе-
трик і на мить замовк. — Втім, ні. Я ще раз подумав і вирі-
шив, що це — не для тебе. Ти не впораєшся.
— Та хто ж впорається краще за мене? В аптеці 2аи/апут
ми часто купували з Надійкою шоколадне морозиво. До
того ж пан Таи/апут ходить до нашого костьолу.
Хоча то й було в гетто, такого правила, що християнам
не дозволяється купувати в аптеці 2аи/апут, не існувало.
Туди заходили всілякі люди, навіть есесівці, оскільки фар-
мацевт і власник того закладу, відомий усім як пан 3., мав,
крім того, навички лікаря і якимось чином примудрявся
поповнювати свій запас ліків попри те, що вирувала війна.
— Ти змогла б підійти туди завтра рівно о другій годині
дня?
— А хіба я коли-небудь запізнювалася?
— Саме в ту годину міняються патрулі, тому у твоєму
розпорядженні лише п’ять хвилин, коли довкола не буде
вартових, які можуть тебе зупинити. Всіляко уникай чорно-
сорочечників. Німці збільшили кількість патрульних.
— Зрозуміло, — сказала я, посміхнувшись, хоча мені зда-
лося, що в цю хвилину кров у моїх жилах зупинилася. Мій
внутрішній голос сказав: «Подумай двічі, перш ніж робити
це», — але я змусила його замовкнути.
116 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— Увійдеш до аптеки і підеш прямо до дверей в тильній
частині, — продовжив Петрик.
— Це ті, що ведуть до підвалу?
— Так. Спустишся сходами вниз. — Петрик взяв мене за
руку й зазирнув у вічі. — Коли вийдеш на контакт, залишай-
ся там не більше п’яти хвилин. Тобі передадуть важливий
пакунок, Касю. Зрозуміло?
Я кивнула. Всіляко намагаючись придати своєму голосу
спокій і впевненість, я спитала:
— Там що — буде вибухівка?
— Ні, але коли йтимеш, ні з ким не вступай до розмови.
Приходь на свою звичну зміну в кінотеатрі. Твоя легенда —
ти зайшла до аптеки по аспірин.
Петрик, даючи мені інструкції, виглядав надзвичайно
серйозним. То було справжнє завдання, і хоча й руки у мене
тремтіли, я неодмінно мала виконати його ідеально. Бо п’ять
хвилин для того, щоби забрати пакунок, — це ціла купа часу.
Тої ночі я майже не спала, безперервно прокручуючи в
голові перелік усього того, що могло зіграти проти мене.
Гетто. Одне лише перебування в цьому «неправильному»
місці могло призвести до арешту. Кожного дня з’являлися
чутки про те, що когось із наших друзів та сусідів забрали
до штаб-квартири гестапо, розташованої «Під годинником»
у невинній на вигляд офісній споруді з камерами для в’язнів
у підвалі, або до Люблінського замку, де заарештованих
розстрілювали у внутрішньому дворі.
До аптеки 3. я вирушила наступного дня після полудня;
ноги мої тремтіли. Був похмурий день, і вітер гнав по небу
важкі сірі хмари. Не треба боятися. Хто боїться, той попа-
дається. Нацисти буквально нюхом чують страх.
Я вже пройшла півдороги до міської брами, офіційного
входу до гетто, коли раптом побачила те, від чого закляк-
ла мов вкопана. То була матінка, яка виходила з ресторану
ОеиізсНе Наїм, де харчувалися всі німці, що були в нашому
місті. На його дверях була вивіска з написом величезними
літерами: ПОЛЯКАМ ВХІД ЗАБОРОНЕНИЙ! Особливо
полюбляли цей заклад есесівці, оскільки знали, що їжа тут
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 117
безпечна, неотруйна і майже безкоштовна, до того ж, їм не
доведеться сидіти поруч з якимись там поляками. Поширю-
валися чутки, що в тому ресторані відвідувачі багато курили,
а порції були такі великі, що часто залишалися недоїденими,
але, як мені здавалося раніше, жоден з моїх знайомих там не
бував. Принаймні жоден з моїх живих знайомих, бо існувало
правило: полякам вхід заборонений. Тиждень тому нашого
торговця зеленню зловили на кухні, коли він привіз туди
картоплю, — і заарештували. Більше його ніхто не бачив.
Такі арешти стали повсякденним явищем. Того ранку я
прочитала в одній з підпільних газет, які приносила Сюза-
на, що лише за три місяці війни загарбники заарештували й
вбили п’ятдесят тисяч польських громадян, з яких семеро ти-
сяч — це євреї. Більшість з цих людей були міською елітою:
юристами, професорами, релігійними лідерами та людьми,
які протидіяли окупантам або ж порушували встановлені
ними правила. Католицьку церкву німці вважали своїм не-
безпечним ворогом, і тому список заарештованих ксьондзів
був великим. Громадян часто несправедливо звинувачували у
злочинах і ув’язнювали або розстрілювали в людних місцях, і
ми часто прокидалися вночі від звуку пострілів.
Тому коли я помітила, як з «Німецького дому» вийшла
моя матінка, притискуючи до грудей сірий пакунок, не біль-
ший за маленький буханець хліба, мені захотілося дізнати-
ся, що вона там робила. Був обідній час, і на тротуарах було
багато перехожих; закриваючись від вітру, вони нахиляли
голови. Матінка пішла в протилежному від мене напрямку,
в сторону нашого дому.
Протиснувшись крізь натовп, я наздогнала її.
— Мамо! — гукнула я.
Матінка обернулася, і, коли вона мене помітила, мені
здалося, що до неї ніби доторкнувся якийсь привид своєю
крижаною рукою.
— Касю? А чому ти не в кінотеатрі? Я хотіла тобі бутер-
брод принести.
— У мене сьогодні вечірня зміна. — Я продавала квитки
у кінотеатрі неподалік нашого дому, і ця робота дісталася
мені «у спадок» від Сюзани.
118 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Ми обійшли чергу по воду, яка тягнулася через увесь
квартал.
— Ти була в «Німецькому домі»? Але ж поляків туди не
пускають.
— Вони вважають, що я — німкеня.
Я уявила її в тому місці, і мені стало млосно. Те, що казали
про цигарки, виявилося правдою! Бо я відчула запах цигарок.
— Як же ж ти могла?
— Не впадай в істерику, Касю. Я просто занесла...
Підкоряючись новим правилам, ми обидві зійшли з тро-
туару, даючи дорогу німецькому подружжю, яке вийшло на
прогулянку.
— Занесла що?
Вона стиснула міцніше паперовий кульок і вичавила з
нього ароматний запах — запах темношкірий та екзотичний,
запах пальм та засмаглої на сонці Бразилії. То була кава.
— Нумо скажи мені, мамо, — наполягала я, глибоко
вдихнувши й намагаючись зупинити напад паніки. — В тебе
новий парфум?
Вона ступила знову на тротуар і пришвидшила крок:
— Не набридай, Касю.
Я колись уже бачила нові шовкові панчохи в нижній
шухляді її комода, похапливо засунуті під акуратно скла-
дені сорочки; ті обм’яклі панчохи скидалися на скинуті
зміїні шкури. Усвідомлення правди поволі знаходило шлях
до моєї свідомості.
— Хіба можна жити так, начебто всього цього немає?
Тобі треба до ксьондза сходити й висповідатися.
Вона знову зупинилася, притягнула мене до себе й тихо
сказала:
— «Відпустіть мені гріхи, отче, бо я нещодавно пила
каву з одним есесівцем» — отак? Леннарт просто...
Я розсміялася.
— Кажеш, Леннарт? Ім’я Леннарт означає «хоробрий»,
мамо. Леннарт Хоробрий вбив лопатою нашу Цюцю.
Крізь хмари раптом пробилося сонце, і в його промені
райдужно блиснула у впадині її щоки ледь помітна змазана
чорна цятка. То був вугільний олівець.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 119
— Ти що — малюєш їх? — Іще один глибокий вдих.
Матінка знову притягнула мене до себе.
— Тихше, Касю. їм подобаються мої роботи, і завдяки
цьому я отримую можливість поближче...
— Це — дуже небезпечно.
— А ти гадаєш, що мені це подобається? Це все заради
татка. Інакше вони б розстріляли його, Касю.
— Якби я мала такого чоловіка, як мій татко, то ніколи
б не зраджувала йому.
Вона мовчки рушила далі, пробираючись крізь натовп,
і я пішла за нею; мене звідусіль штовхали люди, які поспі-
шали хто куди.
— Як же ж тобі пояснити, щоб ти зрозуміла? — мовила
вона.
Я смикнула її за рукав куртки.
Вона відкинула мою руку.
— У них це називається «осквернення раси», мамо. Поль-
ка та німець. Разом.
Вона різко обернулася й поглянула мені в очі:
— Та ти замовкнеш чи ні? Що з тобою сталося? — В її
подиху відчувався запах кави та грушевих тістечок.
Я була настільки ошелешена, що мені навіть плакати не
хотілося. Як же ж вона могла бути такою нерозсудною?
— Вони всіх нас заберуть. Разом із татком.
— Повертайся на роботу, — відказала матінка, сердито
поглянувши на мене. А потім кинулася через вулицю і мало
не потрапила під розцяцьковане авто-кабріолет, в якому їха-
ла якась подружня пара. Вони посигналили і щось заволали
по-німецьки. Діставшись тротуару, матінка обернулася. Не-
вже пожалкувала, що повелася зі мною грубо?
— Я принесу тобі до кінотеатру бутерброд, — гукнула
вона мені, приклавши руку рупором до рота. — Я сьогодні
рано піду з роботи!
Коли я їй не відповіла, вона, притиснувши мішечок з ка-
вою до грудей, рушила далі, і невдовзі юрма поглинула її.
А я стояла й тремтіла. Кому я могла про це розповісти?
Тільки не татку. Бо він застрелить Леннарта Хороброго, а
німці застрелять усіх нас. Я зиркнула через плече на «Німе-
120 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
цький дім», і побачила: звідти, длубаючись в зубах, вийшов
Леннарт з трьома іншими есесівцями. Як матінка могла зу-
стрічатися з таким чоловіком?
Я знову зосередила свої думки на виконанні завдання.
Який там у нас, дівчат-скаутів, девіз? «Будь готовий!» Було
надзвичайно важливо постійно перебувати в зосереджено-
му стані, щоб я змогла виконати Петрикове завдання чисто,
без жодної щербинки. А вже потім можна буде розповісти
Сюзані про щойно побачене. Сподіваюся, вона допоможе
матінці прийти до тями.
І я рушила далі у бік гетто. Пройшовши повз міську бра-
му, я несподівано швидко для самої себе дісталася аптеки
2аи/апут. То було неважко. Я бувала в тому закладі десятки
разів разом з Надійкою, але зараз, йдучи брукованою вули-
цею, я не могла спекатися відчуття, що спускаюся до Дак-
тового пекла.
Колись Старе місто було найжвавішим торговельним
районом у Любліні; мені завжди подобалося прогулювати-
ся з Надею по крамницях, ласувати пампушками ханука —
теплими й посиланими цукровою пудрою, проходячи повз
возики на вулиці, догори завантажені ріпою та картоплею.
На вулицях гралися дітлахи, а крамарі в чорних капелюхах
та довгополих блузах з розширеними, мов дзвони, рукавами
стояли перед своїми крамницями, розмовляючи з відвідува-
чами. Двері їхніх крамниць були розчинені настіж, аби було
добре видно товари, які там продавалися: черевики та капці,
граблі та вила, клітки з галасливими курми та качками. У ті
дні можна було бачити велику кількість людей з чорно-біли-
ми талісами на плечах, які заходили до масивної синагоги
Хевра Носім на вулиці Любартовській. Ми бачили також, як
багато людей поверталися додому з чоловічої лазні, і про-
сякнуте парою повітря відчувалося по всій довжині вулиці.
Але відтоді, як прийшли німці, ходити до гетто ста-
ло страшно й сумно. Люблінський замок, що височів над
містом, нацисти реквізували й перетворили на свою головну
тюрму, і тепер він вдивлявся своїми вікнами в бруковані ву-
лички, котрі зміїлися внизу; і не було вже на тих вулицях
ані покупців, ані дітей. Більшість чоловіків молодшого віку
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 121
нацисти забрали на будівельний об’єкт — розчищати ділян-
ку під спорудження нового трудового табору, який вони
називали Майданеком; той об’єкт знаходився на південній
околиці Любліна. Багато крамниць позакривалися, а ті нові
лоточники, які започаткували свій маленький бізнес, мало
що могли запропонувати. Тут і там ходили есесівські па-
трулі, а підлітки працездатного віку, яких іще не відправили
працювати на нацистів, стояли подекуди групами з переля-
каними очима. Я побачила, як біля таці з обрізками м’яса
скупчилися жінки, далі котрийсь малий хлопець продавав
білі пов’язки з накресленою на них зіркою Давида. Вікна
та двері синагоги були забиті дошками, на гвіздках висіли
об’яви німецькою мовою; лазня вже не шуміла і більше не
дихала парою на вулицю.
Добравшись до аптеки, я полегшено зітхнула. То був один
з небагатьох закладів, який працював, і того дня в ньому було
людно. Подейкували, що пан 3. підкупив усіх нацистів, яких
тільки зміг, щоб і далі займатися своїм бізнесом, оскільки він
був єдиним неєврейським крамарем у гетто.
Крізь дзеркальне вікно з парадного боку аптеки я роз-
гледіла столи, за якими сиділи чоловіки в чорних капелю-
хах, поглинуті грою в шахи. Пан 3. стояв за дерев’яним при-
лавком, що тягнувся на всю довжину аптеки, і допомагав
якійсь подружній парі знайти потрібні ліки.
Я повернула гладеньку кришталеву ручку. Двері зі
скрипінням відчинилися, і кілька чоловіків відірвали голови
від своїх шахівниць. Коли я ввійшла, вони провели мене
поглядами, дехто з них явно здивувався, побачивши мене.
Хоча я й трохи знала пана Зауфаніма по костьолу, він зробив
вигляд, що не знає мене, коли я ввійшла. Пробираючись
боком повз столи, я почула уривки розмов, здебільшого
на мові ідиш, кілька — польською. Діставшись до дверей
в тильній стіні закладу, я взялася за ручку й повернула її,
але вона не піддалася. Невже двері замкнені? Я спробувала
знову, натиснувши долонею на слизький метал. І знову мені
не пощастило. Завдання скасовується?
Я обернулася й поглянула на пана 3. Той вибачився пе-
ред покупцями і рушив до мене.
122 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
І саме в той момент нацист у коричневій сорочці і з
пістолетом на ремені, один з тих численних поплічників Гіт-
лера, які щоденно втілювали в життя його накази, приклав
руки до фронтального вікна і почав вдивлятися всередину.
Він дивився на мене! Навіть декотрі з чоловіків за столами
помітили це і випрямилися, спостерігаючи за тим, що від-
бувалося. Я подумки повторила свою присягу: «Я служити-
му Сірим Шеренгам, берегтиму таємниці організації, підко-
рятимуся наказам і без вагань пожертвую своїм життям».
Та частина, де йшлося про принесення в жертву власного
життя, почала набувати для мене цілком реальних обрисів.
До мене підійшов пан 3. і підвів до прилавка. Я ледве
дійшла, бо мої ноги стали немов гумові.
— Вам потрібен аспірин?
— Так, бо у мене страшенно болить голова.
Коли нацист у коричневій сорочці пішов далі, пан 3.
відвів мене назад до тильних дверей. Посіпавши ручку, він
відчинив двері й провів мене всередину — спокійно й абсо-
лютно невимушено.
Я спустилася сходами вниз, постукала в дерев’яні двері
і стала чекати, стоячи під голою лампочкою. По моїй спині
пробігли холодні мурашки. Мабуть, скажу Петрику, що це
було моє останнє завдання.
— Хто там? — почувся жіночий голос.
— Івона, — відповіла я.
Двері відчинилися.
— І вони прислали мені оцю дитину? — озвалася з на-
півтемряви якась жінка. Я ввійшла, і вона зачинила за мною
двері.
Дитина? Зрештою, мені вже було вісімнадцять, і мені
часто казали, що я виглядаю старшою.
— Я прийшла сюди по аспірин. У моєму розпорядженні
лише п’ять хвилин.
Жінка дивилася на мене довгим поглядом, яким, зазви-
чай, роздивляються на базарі останню рибину, а потім пішла
до сусідньої кімнати. Я зробила кілька кроків углиб підвалу.
Він був удвічі більшим за нашу квартиру, вікна були закриті
чорним папером, тому в ньому панувала темрява. В підвалі
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 123
відчувався доволі сильний запах плісняви та брудних шкар-
петок, але він був добре умебльований — там стояв довгий
диван, кухонний стіл і стільці, під стелею висіла синьо-чер-
вона лампа, а під дальньою стіною виднілася раковина. З
крану над раковиною час від часу капали великі сріблясті
краплини води, а згори чулося гупання ніг та шкряботіння
стільців по підлозі. Куди ж поділася та жінка?
Невдовзі вона повернулася, несучи в руках товстий паку-
нок. Я запхала його до рюкзака і зиркнула на свій наручний
годинник: впоралася менше, ніж за одну хвилину, навіть
попри те, що пані Неповоротка Ропуха так довго десь во-
втузилася. І тут я помітила на дивані дівчину. Вона сиділа в
напівтемряві, опустивши голову.
— Хто це? — спитала я.
— Не твоє діло. Можеш іти.
Я підійшла ближче.
— Ви скривдили її?
— Аж ніяк. Анна житиме в католицькій родині. Її батьки
вважають, що тут їй буде безпечніше.
— Безпечніше? В такому одязі? — На дівчині було чорне
пальто, під ним — светр ручної роботи, на ногах — чорні
черевики та панчохи, а волосся запхане під чорно-червоний
картатий шарф, який, зав’язаний тюрбаном, бовванів на її
маківці. Я добре знала, як вдягаються дівчата-католички,
бо, безперечно, була нею сама, і, завдяки матінці, завжди
приходила першою на службу кожної неділі. В такому одязі
ця дівчина і двох кроків ступити не встигне, як її схоплять
нацисти.
— Католицькі дівчата так не вдягаються, — зазначила я.
І повернулася, щоби піти.
— А може, ви залишитеся на хвилинку й поясните їй,
що треба носити? — звернулася до мене жінка.
— Не можу... — почала було я. Тепер, коли їй щось
раптово знадобилося, ця жінка стала такою ввічливою, хоч
до рани прикладай. У неї свої проблеми, а в мене — свої.
Мені ще треба пакунок вулицями пронести.
— Це для неї дуже важливо, — наполягала жінка. —
Вона ж бо сама-одна.
124 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— Може, і важливо, — відказала я.
Підійшовши до дівчини, я сіла поруч з нею на диван.
— Мене звати Кася, — відрекомендувалась я, накривши
долонею її руку, яка виявилася ще холоднішою, ніж моя. —
Анна. Таке гарне ім’я. А чи відомо тобі, що це означає
«милість Божа»?
— Моє справжнє ім’я — Ханна, — сказала дівчина, на-
віть не глянувши на мене.
— Якщо ти збираєшся жити в католицькій сім’ї, то на-
самперед тобі треба зняти свій шарф.
Ханна завагалася і глянула на мене злими очима. Я ледь
стрималася, щоб не піти геть з підвалу.
Повільно, дуже повільно вона зняла свій шарф, і її темне
волосся впало донизу, огорнувши плечі.
— От і добре. Йдемо далі: чорні панчохи та черевики
краще не носити. Давай поміняємося зі мною.
Дівчина навіть не ворухнулася.
— Цього я зробити не зможу, — заперечила вона.
— Ханно...
— Залишилося три хвилини, — зауважила жінка, стоячи
біля дверей.
— Поспішай, — поквапила я.
— Ні. Я передумала, — відказала Ханна.
Я підвелася й розправила свою спідницю.
— Що ж, гаразд. Я пішла.
— Мій кавалер каже, що коли я це зроблю, то мене для
нього вже не існуватиме.
Я знову сіла на диван. От біда з цими кавалерами!
— Не можна все прив’язувати до одного хлопця.
— Втім, він уже все одно мене ненавидить. Каже, що я
відмовилася від своїх батьків. Зрадила їх.
— Твої батьки самі цього захотіли, і твій хлопець не-
вдовзі переконається, що так дійсно буде краще.
Жінка підійшла до нас.
— Закінчуйте. Негайно.
— Вони лише чоловіків забирають, — пояснила Ханна. —
Може, мені краще вдома залишитися...
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 125
— Краще залишитися в іншій сім’ї, аніж бути відправ-
леною кудись на роботу. Дотримуйся нашого плану, і ти
зможеш добувати для своїх батьків харчі.
— Це неможливо.
— Люди завжди так роблять. А зараз ти мусиш підбадьо-
ритися. Сумних очей не повинно бути. Бо есесівці полюють
на людей із сумними очима.
Дівчина витерла щоки й випрямилася. І я аж сіпнулася
від здивування: це була гарна дівчина з цяточками ластовин-
ня біля перенісся.
— Вдягай мої черевики. Мерщій.
— Залишилося дві хвилини, — нагадала жінка, стоячи
біля дверей.
— Ой, я не можу, — заскиглила Ханна.
— Мусиш. Твої черевики викажуть тебе з головою.
Поміняйся зі мною, нумо.
А що як мене зупинять? Та ж я маю справжні посвід-
чення, й татко допоможе мені будь-що. Ханна зняла свої
чорні панчохи й натомість взяла мої короткі білі шкарпетки.
Я взула її черевики — вони виявилися трохи меншими за
мої туфлі..
— Отак. А тепер повернися. — Швидко, як тільки мож-
на, я зібрала Ханнине волосся в одну товсту косу і опустила
її на спину. — Незаміжні католицькі дівчата носять тільки
одну косу. Ти знаєш Отче Наш?
Дівчина кивнула.
— Чудово. Треба буде також вивчити польський націо-
нальний гімн. Тепер до цього частіше прискіпаються. І пам’я-
тай, якщо хто-небудь запропонує тобі горілки випити, не сьор-
бай її, а випивай залпом. Або відмовся від неї взагалі.
— Пора, — сказала жінка.
Я була в захваті від власної винахідливості.
На столі лежала Біблія в білій обкладинці.
— Яка гарна Біблія, — сказала я, подаючи Ханні кни-
гу. — Тільки треба палітурку потерти й потріпати. Так буде
більше схоже, що нею дійсно користуються. А в костьолі
ставати на коліна треба так: праве коліно на підлогу і хре-
стишся, — я продемонструвала, як це слід робити. — Ні, не
126 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
лівою, а правою рукою. Отак. Просто роби те, що робити-
муть прихожани навкола тебе. І не жуй облатки. Нехай вона
сама розчиниться у тебе в роті.
Дівчина взяла мене за руку.
— А свинину мені треба буде їсти?
— Просто поясни, що колись тобі від неї стало зле, і те-
пер ти на неї навіть дивитися не можеш...
— Дякую, — сказала Ханна. — Вибач, мені немає чим
тобі віддячити.
— Івоно, благаю... — озвалася жінка.
— За це не хвилюйся. А найголовніше — не бійся. Ти
розмовляєш польською не гірше, ніж інші. І останнє. — Я
зняла свій срібний хрестик і начепила його їй на шию.
Дівчина глянула вниз на свої груди.
— Може, тобі й нелегко буде його носити, але хрестика
має кожна католицька дівчина.
Петрик мене зрозуміє. І пробачить.
Я рушила до дверей, але зупинилася, щоб глянути на
Ханну востаннє. Вона стояла з Біблією в руці і виглядала як
типова католицька дівчина, що зібралася на недільну службу.
— Минуло більше п’яти хвилин, — зауважила жінка. —
Може, ти залишишся, доки не стемніє?
— За мене не турбуйтеся, все буде добре, — сказала я.
Тим більше, що на мене чекатиме Петрик.
Я пішла нагору сходами, пройшла через аптеку й вийшла
на вулицю. Приємно було, добре виконавши роботу, знову
опинитися на свіжому повітрі. Наразі це буде моє останнє
завдання, — подумала я, йдучи до кінотеатру. Зиркнувши на
свого годинника, я пересвідчилася, що із запасом встигаю на
свою зміну. Начальник буде радий. Все, чого я хотіла, — це
безпечно дібратися до кінотеатру. А там мені вже Петрик
допоможе за потреби.
Йшлося мені швидко й легко, але не встигла я вийти зі
Старого міста, як відчула, що за мною хтось стежить. Нахи-
лившись перев’язати шнурок на Ханниному черевикові і при
цьому почувши, як зашерхотів паперовий пакунок у моєму
рюкзаку, я швидко озирнулася. І побачила поодаль отого нім-
ця в коричневій сорочці, який помітив мене в аптеці пана 3.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 127
Він саме віддавав накази групі молодиків, розсереджуючи їх
по вулиці. Невже він бачив, як я заходила до підвалу? Відки-
нувши погані думки, я швидко подалася далі.
До кінотеатру я прийшла за п’ять хвилин до початку
моєї зміни. На афіші виднілася назва картини, яка мала де-
монструватися: «Вічний Жид». Після того, як нацисти кон-
фіскували театр, усі кінофільми присилалися сюди лише
з штаб-квартири гестапо, розташованої «Під годинником».
Поляків у кінотеатр не пускали, але сама назва свідчила,
що цей фільм був нацистською пропагандою. Біля каси вже
почала утворюватися черга з німецьких любителів кіно, і з
виразу їхніх облич зрозуміло, що перегляду цього фільму
вони очікували з великим ентузіазмом. Одною з новацій,
яку нав’язали нам окупанти, була патріотична музика, що
лунала з гучномовців, встановлених назовні. Запис пісні
«Хорст Вессель», партійного гімну нацистів, — урочистого,
схожого на похоронний марш зі звуками сурм, гримів над
брукованим майданом усю ніч, навіть під час демонстрації
фільмів!
«Знамена догори! — співав німецький хор. — Ряди зім-
кнути! Ідуть СА твердим рішучим кроком!»
Прослизнувши крізь двері білетної будки, я перевела на-
решті подих. То була невеличка кімнатка розміром заледве
з туалет, а в ній віконце з картонною засувкою, через яке я
продавала квитки, та один високий ослінець. Чи вистежив
мене хто-небудь? Увімкнувши світло, я, аби заспокоїтися,
доторкнулася до ящика для готівки, гладенького й прохо-
лодного. Мені треба було вгамуватися, перерахувати гроші і
поки що не відсовувати картонної засувки.
А де ж матінка? Вона мала б уже прийти й принести мені
бутерброд із сиром, як і обіцяла. Її, як колишню медсестру,
примусили працювати у шпиталі в Старому місті. Чому ж
вона запізнюється саме зараз, коли мені страшенно хочеться
їсти? Відчувши запах німецьких солодких батончиків, я про-
сто шаленіла від голоду.
Я відсунула картонку і визирнула з вікна білетної будки.
І мене наче електричним струмом ударило. Цього не може
бути! Отой тип в коричневій сорочці, який бачив мене в ап-
128 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
теці пана 3., стояв у черзі за квитками, розмовляючи з двома
Наиз/гаиеп.
Я страшенно зраділа, коли до білетної будки буквально
ввірвався Петрик і сів на своє звичне місце — на підлозі у
мене під ногами і спиною до стіни. Біля нього примостилася
і його молодша сестра Луїза. Вона була майже повною про-
тилежністю Петрику: він мав світлі очі, а вона — темні. Він
був серйозний, а вона багато сміялася. В свої п’ятнадцять
років вона була вдвічі меншою за нього на зріст.
— Як твій похід до аптеки? — спитав він.
Вмостившись на високому ослоні, я поправила спідницю
так, щоби краще було видно мої ноги.
— Досить добре, якщо не враховувати одного «проколу»...
Він швидко зиркнув на мене, застерігаючи не говорити в
присутності Луїзи.
— Я от думаю собі, який же з моїх талантів є найвидат-
нішим? — мовила Луїза. — Що скажеш з цього приводу,
Касю?
І навіщо Луїза піднімає такі дурні теми в цей тривожний
час? Я відсунула картонку і окинула поглядом чергу, що
зібралася перед віконцем. Тип у коричневій сорочці і досі
там стояв, але цього разу — з якимись двома чоловіками.
Вони жваво розмовляли. Невже про мене?
— Не знаю, Луїзо, — відповіла я. — Ну, в тебе гарно
виходить млинці випікати...
— Але ж це може робити кожен. А мені треба щось
унікальне.
Я знову визирнула надвір. Там щось явно було не так.
Не будь параноїком, подумала я, сортуючи купюри та по-
думки складаючи список:
Цінники на солодкі батончики — перевірено.
Купюри — перевірено
Тепер, коли наша кіношна публіка була переважно
німецькою, я мала бути надзвичайно організованою, інакше
моєму начальнику доведеться почути на мою адресу купу
скарг за найменші помилки, і ті скарги, накопичуючись, цо-
катимуть, мов годинник зворотного відліку.
До будки ввійшла Сюзана й зачинила за собою двері.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 129
— Касю, а чому це ти біла як крейда?
— Ти бачила типа в коричневій сорочці, який стоїть отам
у черзі?
Сестра кинула в куток свою сумку.
— Оце так «Здрастуйте!». Я їздила на село до хворо-
го, який розплатився зі мною курячими яйцями для твого
сніданку, моя люба сестро.
Я відсунула картонку — він усе ще там. Вже перемістив-
ся по черзі і тепер розмовляє з якоюсь молодою жінкою.
— Мені здалося, що він стежив за мною. Від самої апте-
ки пана 3. Тікай звідси. Негайно. — Я обернулася до Петри-
ка. — І ти з Луїзою також. Якщо вони застануть вас тут, то
заберуть усіх.
Сюзана розсміялася.
— Наскільки мені відомо, ніхто не оголошував пана 3.
поза законом. Хоча нині можуть оголосити поза законом
усе, що завгодно...
Я знову глянула на чергу біля віконця. Жінка, з якою
розмовляв есесівець, кивнула й ткнула пальцем у бік білет-
ної каси. Я вся похолола.
— Він розпитує в людей у черзі про мене, — сказала я, по-
чуваючись так, наче мене затягує якийсь гігантський вир. —
І вони сказали йому, що я — тут.
Коли ж я побачила, що сталося далі, моє серце стис-
нулося: на протилежному кінці черги з’явилася матінка й
почала проштовхуватися до нас, тримаючи в руці кошика.
Сюзана висмикнула з моїх рук картонну засувку.
— Якщо матимеш винуватий вигляд, то безсумнівно
вскочиш у халепу.
Я ледве могла дихати.
— Не йди сюди, мамо. Повертай назад, поки не пізно.
РОЗДІЛ 9
ГЕРТА
1940 РІК
Фріц запізнився забрати мене з вокзалу в Фюрстенбер-
зі — «чудовий» початок мого першого робочого дня в якості
лікаря табору Равенсбрюк. Чи впізнає він мене? Навряд. В
університеті він постійно водив під ручку то одну, то другу
гарненьку медсестру-студентку.
Невеличкий вокзал був збудований у баварському стилі,
і я мала вдосталь часу намилуватися ним, простоявши одна
на платформі близько п’яти хвилин. Чи будуть мені довіря-
ти важливі завдання? Чи знайду я тут добрих друзів? Стояла
тепла осінь, і моє вовняне плаття неприємно кололо шкіру.
Я з нетерпінням чекала тої миті, коли зможу переодягнути-
ся в легше вбрання і прохолодний випрасуваний медичний
халат.
Нарешті приїхав Фріц; він сидів за кермом армійського
всюдихода КіїЬеІ\ка£Єп-ХІ з опущеним брезентовим верхом.
Це службове авто табору Равенсбрюк нагадувало зелене ко-
рито, в якому вміщалося четверо людей. Фріц загальмував і
поклав праву руку на спинку пасажирського сидіння.
— Ти спізнився, — зауважила я. — О десятій п’ятна-
дцять у мене зустріч з комендантом.
Фріц вийшов на платформу й взяв мою сумку.
— Навіть руки мені не потиснеш, Терто? Я ж бо цілий
рік тебе не бачив.
Отже, він впізнав мене.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 131
Коли ми рушили, я крадькома глянула на нього. Його
гарна зовнішність, яка так приваблювала кожну дівчину в
університеті, залишилася незмінною. Високий, з прямим
чорним волоссям та прусськими блакитними очима. Вишу-
кані риси обличчя підкреслювали його аристократичне по-
ходження. Втім, Фріц мав стомлений вигляд, особливо очі.
Чи важко мені працюватиметься у перевиховному таборі
для жінок?
Ми помчали по Фріц-Ройтер-Штрассе через невеличке
містечко Фюрстенберг з будинками, вкритими дерном; ві-
терець приємно обдував моє коротке волосся. Я потрапила
до старовинної Німеччини, схожої на ожилі сцени із швар-
цвальдських скриньок.
— Інколи Гіммлер зупиняється у Фюрстенберзі, коли
він сюди приїздить, а приїздить він сюди досить часто. Між
іншим, він продав рейху ту землю, на якій збудували Ра-
венсбрюк, і заробив на цьому грубі гроші. Тобі видно табір —
он там, за озером Шведт? Він новісінький, щойно збудова-
ний... Ти що, плачеш, Терто?
— Та ні, то вітер надув в очі, — заперечила я, хоча він
вірно підмітив мій настрій. Важко було не піддатися емо-
ціям, їдучи через Фюрстенберг, бо ще дитиною я з батьками
їздила порибалити до схожого містечка. Це була сама сут-
ність Німеччини, така прекрасна й незіпсута. Це було те, за
що ми боролися.
— Котра година, Фріце? — спитала я, витираючи очі. Ще
не вистачало, щоб я зарекомендувала себе перед комендан-
том як плакса! — Я не можу спізнитися.
Фріц натиснув на акселератор і підвищив голос, долаю-
чи шум двигуна.
— Кьогель — непоганий чолов’яга. Раніше був власни-
ком крамниці сувенірів у Мюнхені.
Здіймаючи хмару куряви, ми мчали по дорозі, яка вела
біля озера до табору. Коли ми повернули, я озирнулася, аби
помилуватися далекими обрисами міста з його високим цер-
ковним шпилем.
— Матимеш тут широкий вибір лікарів, — зауважив
Фріц. — Доктор Розенталь полюбляє блондинок.
132 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— Я не блондинка, — відказала я, хоча мені було приєм-
но, що він так подумав. Доки я їхала з Фріцем, мій настрій
покращився, і невдовзі мені захотілося нових пригод.
— Ну, майже блондинка. Чисто німецька дівчина тут є
рідкістю. Вони понабирали цілу купу слов’янок.
— А ти не боїшся сифілісу від них підчепити?
— Я лише виконую свою роботу — заново залюднюю
Німеччину, — посміхнувся Фріц.
— Це отак ти з дівчатами фліртуєш?
Він кинув на мене погляд, затримавши його на мені
надто довго, аби я повірила в щирість його невимушеного
тону. Яке ж це щастя, що після приходу Гітлера до вла-
ди мені судилося бути одною з нечисленних жінок-лікарів!
Ця обставина надавала мені виняткового статусу і робила
приналежною до особливого класу. Фріц Фішер ніколи б не
фліртував отак з якою-небудь домогосподаркою з Дюссель-
дорфа. Може, мені знову відпустити довге волосся? А коли
я стану тут визначним лікарем, це вразить його ще більше.
Ми промчали повз групу блідих і виснажених жінок у
смугастій одежі, які явно мали запущену стадію м’язової
дистрофії. Всією своєю вагою вони, мов шестеро волів, на-
лягали на металевий хомут масивного бетонного катка. Жін-
ка-охоронець в уніформі із сірої вовни стримувала німецьку
вівчарку, яка рвалася з повідка. Фріц помахав рукою тій жін-
ці, і вона у відповідь спідлоба зиркнула на нього, коли ми
проїжджали повз.
— Мене тут люблять, — сказав Фріц.
— Не сумніваюся, — підтакнула я.
Здійнявши хмарину куряви, ми загальмували перед
цегляною будівлею адміністрації, яка першою впадала в
око у таборі, розташованому в кінці дороги. Вийшовши з
коритоподібного авта, я струсила з себе пилюку й уважно
озирнулася довкола. На перший погляд, усе виглядало чу-
дово. Газон вкривала соковита зелена трава, а по периме-
тру фундаменту будівлі росли червоні квіти. Ліворуч, на
високому пагорбі, що бовванів над табором, стояли чоти-
ри будинки для керівництва, споруджені в традиційному
стилі Неітаізскиііагсігііекіиг — з колонами із природного
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 133
каменю та балконами з дерева та цегли. Приємне для ока
поєднання нордичних та германських мотивів. Усе було
якісне, можна навіть сказати — високого класу.
— Отам, на пагорбі над табором, знаходиться будинок
коменданта, — пояснив Фріц.
Якби не висока кам’яна стіна з колючим дротом по її вер-
ху, котра виднілася за будівлею адміністрації, то можна було
б подумати, що це — не виправний табір, а будинок відпо-
чинку для пацієнтів, що видужують після важкої хвороби. Я
рішуче налаштувалася пройнятися симпатією до коменданта
Кьогеля. Начальство завжди відчуває, коли підлеглі їх не лю-
блять, а це може скінчитися фатально для моєї кар’єри.
Відразу ж за воротами табору при дорозі стояв вольєр-
клітка з мавпами, папугами та іншими екзотичними пташ-
ками; то був єдиний елемент, що явно не вписувався в дов-
кілля. Тварини та птахи знімають стрес, це зрозуміло, але
яка мета такої «колекції»?
— Ти що, чекаєш на швейцара, Терто? — гукнув мені
Фріц, стоячи у дверях.
Секретарка провела мене по паркету нагору до кабінету ко-
менданта, де Кьогель сидів за своїм робочим столом під пря-
мокутним дзеркалом, в якому відбивалася з людину заввиш-
ки рослина, що стояла в діжці у кутку. Важко було не відчути
страх, навіюваний грандіозністю цього кабінету. Килими від
стіни до стіни, дорогі шпалери і розкішна люстра. Комендант
мав у своєму кабінеті навіть порцелянову раковину. Я відразу
ж пожалкувала, що не начистила своїх черевиків.
Кьогель підвівся, і ми привітали одне одного німецьким
вітанням.
— Ви спізнилися, докторе Оберхойзер, — зазначив він.
Шварцвальдський годинник на стіні кабінету відбив
половину години. Немовби радіючи моїй недбалості, з ар-
коподібних дверей годинника під мелодію Оег ]тдІіІісНе
ЇУапсІегег виїхали фігурки танцюристів у широких спідницях
та ледерхозенах — національній одежі баварців і тірольців.
— Доктор Фішер... — почала було я.
— Ви завжди винуватите інших за власні помилки?
— Вибачте, що спізнилася, гер комендант.
134 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Кьогель склав на грудях руки.
— Як пройшла ваша поїздка? — Він був чоловіком опець-
куватим, і це зазвичай мені не подобається, але я вимучила
посмішку.
З вікна кабінету Кьогеля на другому поверсі було добре
видно великий обшир табору, де в’язні жіночої статі виструн-
чились по п’ятеро в шерензі. Табір розділяла навпіл доро-
га, всипана чорною жужелицею, що поблискувала на сонці.
Перпендикулярно дорозі, розтягнувшись вдалину, стояли
акуратні ряди бараків. Як же ж приємно було мені побачити
молоденькі липки, ці «дерева закоханих» у німецькому фоль-
клорі, висаджені через рівні інтервали вздовж дороги!
— Це була комфортна поїздка, коменданте, — відповіла
я, всіляко намагаючись приховати свій рейнський акцент. —
Дякую вам за квиток першого класу.
— Ви віддаєте перевагу комфорту? — поцікавився Кьо-
гель.
Комендант був суворим чоловіком з товстими, мов пень-
ки, ногами та неприємною зовнішністю. Можливо, ця обста-
вина частково пояснювалася уніформою — коричневою со-
рочкою з тісним комірцем та краваткою. Вони настільки туго
обтягували жирову тканину на його шиї, що та була схожа на
шарф із сала. Від тертя утворилася купа папілом, які анеміч-
но звисали через край комірця. Груди коменданта прикраша-
ло ціле гроно медалей. Принаймні він був патріотом.
— Взагалі-то, ні, коменданте. Я просто...
— Боюся, трапилася помилка, — сказав Кьогель, змах-
нувши рукою. — Ми не можемо надати вам роботу в цьому
таборі.
— Але ж я отримала листа з Берліна...
— Ви будете тут єдиною жінкою-лікарем. Це призведе
до проблем.
— Я не думала, що...
— Це — трудовий табір, докторе. Немає тут ані салонів
краси, ані компанії друзів, що збираються за чашкою кави.
Як почуватимуться чоловіки, коли ви харчуватиметеся ра-
зом з ними в офіцерській їдальні? Одна жінка серед великої
кількості чоловіків — це буде справжнім лихом.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 135
Поки він говорив, я відчула, що мої перспективи при-
стойної зарплатні тануть, мов сніг. Чи відвезе мене Фріц на
зворотний потяг до Берліна? Мутті знову доведеться працю-
вати цілісінький день.
— Я звикла до життя в простих умовах, гер комендант.
Я розтиснула свої кулаки й побачила, що нігті, заглибив-
шись у долоні, залишили в них рядочки маленьких черво-
них рисок, схожих на усміхнені ротики. І ті ротики немовби
глузували з мене. Так мені й треба. І коли ж я навчуся не
бути такою самовпевненою?
— Запевняю вас, що мені буде добре в будь-якій побу-
товій ситуації. Сам фюрер каже, що просте життя — най-
краще.
Кьогель зупинив погляд на моїй короткій зачісці. Може,
він стане поблажливішим?
— Мені прислали дерматолога. А дерматологи нам тут
не потрібні.
— А як щодо інфекційних хвороб, коменданте?
Він замислився, поклавши руку собі на живіт.
— Маєте рацію, — сказав Кьогель. А потім повернувся
до вікна й кинув погляд на табір. — Розумієте, у нас тут не-
проста робота, докторе.
Коли він це сказав, мою увагу до квадратного подвір’я
внизу привернув звук батога. То жінка-наглядач шмагала
нагайкою одну з арештанток.
— Докторе, нам потрібна тут повна конфіденційність. Ви
не бажаєте підписати розписку? Про нерозголошення інформа-
ції. Йдеться навіть про вашу матір та подружок.
З цим у мене проблем не було, бо подруг я не мала.
— Будь-яке порушення режиму секретності означатиме
ув’язнення для вашої сім’ї, а для вас — смертний вирок.
— Я віддаю перевагу самотності, гер комендант.
— Ця робота, як би це сказати, не для вразливих та
зніжених. Наша медична структура є адекватною складним
обставинам.
Кьогель не звертав ані найменшої уваги на видовище під
вікном його кабінету. Коли ув’язнена впала на землю, закрива-
ючи голову руками, наглядачка накинулася на неї з новою си-
136 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
лою. Поруч іще одна охоронниця тримала на повідку вівчарку,
яка рвалася вперед, вишкіривши зуби.
— Що ж, в Берліні будуть задоволені, — мовив Кьогель.
— А якою буде моя роль у перевихованні, гер комендант?
Наглядачка ударила жінку, яка лежала на плацу, ногою
в живіт; не звертати уваги на зойки нещасної було не про-
сто. Мабуть, таке насилля є однією з форм перевиховання.
— Ви станете членом елітної групи. Ви працюватимете
разом з найкращими лікарями Німеччини для задоволення
медичних потреб персоналу табору, їхніх родин, а також тих
жінок, яких переселили сюди задля роботи на фюрера. Окрім
того, кілька проектів веде доктор Гебхардт.
А тим часом на плацу наглядачка вже скрутила свій
батіг, і дві арештантки потягли свою скривавлену товаришку
геть, тоді як інші продовжували стояти струнко.
— Після проходження тримісячного стажування ви вже за
жодних обставин не зможете подати прохання на звільнення.
— Зрозуміло, гер комендант.
Кьогель повернувся до свого столу.
— Ви мешкатимете в одному будинку з Доротеєю Бінц,
керівницею персоналу нашої жіночої охорони. Цілком при-
стойна перукарня, хоч і не шикарна, прямо під нами, на пер-
шому поверсі. В ній працюють біблійні дівчата — Свідки
Ієгови. Хоча вони іноді перетворюють моє життя на справж-
нісіньке пекло, але ножиці їм довіряти можна.
— Я матиму це на увазі, гер комендант, — сказала я і,
відсалютувавши, пішла.
Вийшовши з кабінету Кьогеля в доброму гуморі — бо
мені вдалося змінити його думку щодо мене, — я тим не
менш сумнівалася, чи дійсно мені хочеться залишитися в
Равенсбрюці. Непевне й тривожне почуття оволоділо мною.
А може, сісти на поїзд і повернутися додому? Я й на трьох
роботах зможу працювати, якщо доведеться.
Я була ошелешена, побачивши свою кімнату в новоспо-
рудженому котеджі високопоставленої начальниці охорони,
який розташувався лише за кілька кроків від табірних воріт.
Та кімната була більшою за всю нашу квартиру; з ванною
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 137
спільного користування, оснащеною душем та унітазом, із
зручним ліжком із стьобаною пуховою ковдрою і туалетним
столиком. Відповідно до інструкцій, косметикою я не кори-
стувалася, а з того столика міг би вийти справжній робочий
стіл. А найкращим було те, що котедж мав центральне опа-
лення. Мутті зачудовано б похитала головою, якби побачи-
ла, яке чудове помешкання мені дісталося.
Обідати я пішла на основну територію табору через
спеціальний прохід для персоналу й опинилася в їдальні
для офіцерів. Там стояв галас, невеличку споруду вщерть
заповнили лікарі та охоронці з СС. Більшість з п’ятдесяти
лікарів, приписаних до Равенсбрюка, — всі чоловічої статі —
з ентузіазмом ласували смаженою свининою, картопляним
пюре з маслом та біфштексами. Я сподівалася познайоми-
тися з тими видатними лікарями, співпрацю з якими обіцяв
мені Кьогель. Хоча я й не поспішала, та співвідношення чо-
ловіків-лікарів до лікарів-жінок давало привід для оптиміз-
му: сорок дев’ятеро до одного.
Коли я наблизилася до столу, де верховодив Фріц, чо-
ловіки припинили свої розмови і повитріщалися на мене. Ще
на медичному факультеті я звикла бути серед чоловіків, але
було би добре мати тут хоча б одну колегу-жінку. Фріц та три
його напарники сиділи, розслабивши паски і насолоджую-
чись цигарками, з млосним мовби посткоїтальним виглядом.
— А, Герто, — мовив Фріц. — Іди до нас. Обідати будеш? —
спитав він, кивнувши на таріль, де горою лежали відбивні із
свинини. Я поглянула на неї, і мене ледь не знудило.
— Я — вегетаріанка, — відказала я.
Чоловік, котрий сидів поруч зі Фріцем, пирснув од сміху.
Фріц підвівся з-за столу.
— І куди ж це поділися мої гарні манери? Дозволь мені
представити тебе. В кінці нашого столу ми бачимо доктора
Мартіна Геллінгера, представника еліти у світі дантистів з СС.
Доктор Геллінгер був густобровий чолов’яга в окулярах
з тонкою оправою та ендоморфним типом тіла, в якому
рівень цукру в крові упав так низько, що він ледве спроміг-
ся кивнути мені головою. А потім, з олівцем у руці, він
продовжив розгадувати газетний кросворд.
138 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— Поруч з ним — доктор Адольф Вінкельман, його при-
слали сюди у відрядження з Освенціма.
Вінкельман сидів у своєму кріслі мов влитий. Він був
огрядний, а шкіру мав таку, наче її шашелі поточили.
— А це — знаменитий Рольф Розенталь, — мовив Фріц,
показуючи на хитроокого темноволосого типа, який сидів
ліворуч від нього, розвалившись у кріслі. — Колишній мор-
ський хірург і наш гінекологічний вундеркінд. — Розенталь
нахилився вперед, вдихаючи цигарковий дим, і змірив мене
поглядом, яким дивиться закупівельник худоби на щойно
придбану корову.
Голосно ляснули двері-ширма, і лікарі-чоловіки поверну-
лися: то до їдальні ввійшла білява наглядачка, яку я бачила
з вікна кабінету коменданта. Вона виявилася вищою на зріст,
аніж здавалася згори. Ну от, нарешті колега-жінка.
Вона неквапливо підійшла до нашого столу, гучно сту-
паючи по дерев’яній підлозі. З халяви одного її чобота стир-
чав стек; вона була простоволоса, з чубчиком, закрученим
догори — відповідно до тодішньої моди. Хоча на вигляд
вона мала не більше двадцяти років, на її обличчі вже встиг-
ла утворитися ціла колонія родимок та цяток ластовиння.
Може, то результат тривалої роботи на селі?
Фріц обхопив рукою спинку крісла.
— Та це ж гарненька фройляйн Бінц власною персоною!
Гордість школи жіночих чар у Равенсбрюці.
Фріц не підвівся привітати її, а інші лікарі нервово заво-
втузилися у своїх кріслах так, наче на них повіяло крижаним
вітром.
— Привіт, Фріце, — сказала Бінц.
— А чи знаєш ти, що тобі не можна заходити до офіцер-
ської їдальні без спеціального дозволу? — спитав Фріц, за-
палюючи цигарку золотою запальничкою. Він мав білі, май-
же матові, немовби помиті молоком руки, такі, які можна
було побачити у якогось видатного піаніста. Руки, які ніколи
не торкалися лопати.
— Кьогель хоче, щоб я організувала зустріч твого мед-
персоналу з моїми дівчатами.
— О, ні, тільки не ще один пікнік, — насупився Розенталь.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 139
— Він запропонував влаштувати танці... — сказала Бінц.
Танці? Мені стало цікаво, бо я дуже любила танцювати.
Розенталь досадливо застогнав.
— Хіба що коли Кьогель виставить ящик французького
кларету, — сказав Фріц. — І якщо ти приведеш з собою кіль-
ка гарненьких полячок. Бо від цих біблійних дівчат і слова
не почуєш.
— І якщо твої наглядачки не будуть товсті, як бочки, —
додав Розенталь.
— А ти прийдеш, Фріце? — спитала Бінц, підкурюючи
цигарку.
Фріц махнув рукою у мій бік.
— Бінц, привітайся зі своєю новою сусідкою. Лікарю
Герта Оберхойзер, знайомтеся, це — Доротея Бінц, началь-
ниця нашого департаменту покарань. А ще вона навчає тут
основну масу охоронниць для всього рейху.
— Жінка-лікар? — здивувалася Бінц. Вона зробила довгу
затяжку й оглянула мене з голови до ніг. — Це щось но-
веньке. Рада познайомитися, лікарко. Бажаю тобі успіхів у
роботі з цією групою.
Вона зверталася до мене неофіційно, вживаючи «ти»
замість «ви», і це вразило мене як недоречність, хоча ніхто з
присутніх цього не помітив.
— Дякую, фройляйн Бінц, — відповіла я, йдучи разом з
нею до дверей.
— Ніколи не кажіть «дякую» наглядачці, докторе, — за-
уважив Фріц. — Бо це поганий прецедент.
Бінц не притримала дверей, і вони грюкнули позаду неї;
широко крокуючи, вона вийшла на плац. Навіть не вику-
ривши й половини цигарки, вона викинула її, клацнувши
великим та вказівним пальцями. Мені стало зрозуміло, що
Бінц — не та подруга, яка була мені потрібна.
Після обіду я пішла з Фріцем та доктором Геллінгером
до службового блоку, де приймали нових в’язнів. По дорозі
я помітила, що кожна НарИп^ в уніформі мала на рукаві ко-
льоровий трикутник, якраз під своїм номером.
— А що означають оті кольорові нашивки, Фріце? — по-
цікавилася я.
140 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— Зелений трикутник означає кримінальну злочинни-
цю — здебільшого з Берліна. Його носять багато ув’язне-
них. Пурпуровий означає біблійну дівчину, тобто Свідка Іє-
гови. Все, що їм слід зробити, це підписати папір, що вони
ставлять Гітлера понад усе, але вони не роблять цього — от
дурепи! Червоний трикутник означає політв’язня. Здебіль-
шого це — польки. Чорний — це антисоціальні елементи:
повії, алкоголічки й пацифістки. Літера, вшита в трикут-
ник, означає національність. Єврейки отримують два три-
кутники, накладені один на одного у вигляді шестикутної
зірки. Цю ідею подав Гіммлер.
Ми підійшли до службового блоку вздовж черги оголе-
них жінок, які чекали надворі. Схоже, всі вони були яки-
мись слов’янками різного віку й з різними фігурами. Де-
котрі мали вагітність. Побачивши лікарів чоловічої статі,
деякі з них заверещали, і всі заметушилися, намагаючись
прикритися.
— Ці жінки потребують одягу, Фріце, — зауважила я.
Ввійшовши всередину, ми стали в тихому кутку погово-
рити.
— Ми здійснюємо наш відбір таким чином, — сказав
Фріц. — Спершу Геллінгер вишукує й описує всі срібні й
золоті пломби та коронки. Потім ми відбираємо тих, хто
найменше здатний до роботи. Якщо ув’язнена надто хвора,
щоб працювати, і має повний рот дорогоцінних металів, то
вона потрапляє до спеціального списку. Ми кажемо їм усе,
крім правди.
— А в чому полягає правда? — запитала я.
— В тому, що ми їх відправляємо експресом на небеса
або за допомогою газвагена, або ін’єкціями евіпану. Якщо
бракує евіпану, тоді колемо бензин. Після цього Геллінгер
видаляє цінні пломби й коронки на користь рейху. Сьогодні
у нас — евіпан.
— А я гадала, що ув’язнені мають працювати, — сказала
я, склавши руки на грудях.
— Старі жінки не зможуть пхати бетонний каток, Герто.
— Мало хто з них є настільки старими, що фізична ро-
бота їм буде не до снаги, тим більше, що жінок такого віку
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 141
можна залучити до в’язання й шиття. А вагітних слід звіль-
няти від роботи.
— Це — німецький закон, Терто. В таборі не мусить на-
родитися жодна дитина. І до певного відсотка арештанток
слід застосовувати спеціальні процедури, інакше тут скуп-
читься надто багато людей. Не знаю, як ти, а мене перспек-
тива епідемії тифу зовсім не радує. До того ж, серед ув’яз-
нених багато євреїв.
Отже, назва «перевиховний табір» виявилася просто
вивіскою. Як я могла бути такою наївною? На мене знову
накотилася нудота.
— Мені треба піти до своєї кімнати й розпакувати речі, —
сказала я.
— У тебе ж добре виходило розтинати трупи на лабора-
торних роботах в університеті.
— То були трупи, Фріце. Вони не дихали. Я би не хотіла
займатися тим, що ти мені пропонуєш.
— Ти б не хотіла? З таким ставленням до роботи ти тут
довго не протримаєшся.
— Мені з усім цим просто некомфортно. Ну, з чисто
особистих міркувань.
Думка про застосування летальних ін’єкцій була аж над-
то жахливою, щоб її аналізувати. Куди ми будемо їх ро-
бити — в передпліччя? Летальні ін’єкції видавалися мені
варварством, яке неодмінно завдасть психологічної шкоди
тим, хто їх здійснює.
Я взяла Фріца за руку.
— Можна використовувати ціанід — він діє швидко й
тихо. Якщо його змішати з апельсиновим соком, то...
— Ти гадаєш, що мені подобається цим займатися? —
спитав Фріц, підступивши ближче до мене. — Ми роби-
мо тут те, що маємо робити. Альтернатива для них — це
Уетіскіип^ сІигсН АгЬеіі.
Це означало смерть через надмірну працю. І заплановане
вбивство голодом.
— Такі є накази. Безпосередньо від Гіммлера. Ув’язнені
отримують якраз достатньо калорій, щоби жити й працюва-
ти три місяці. Це — повільне знищення.
142 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— Але я не можу...
Фріц знизав плечима.
— Вони все одно помруть. Просто не думай про це — і все.
Фріц підійшов до черги оголених жінок, сплеснув рука-
ми — і вони безладно скупчилися, наче коні в хліву.
— Доброго дня, жінки. Ті з вас, кому за п’ятдесят, у кого
висока температура, хто вагітні — відійдіть убік, і ми по-
турбуємося про ваш відпочинок після того, як зробимо вам
щеплення від тифу. Я можу взяти лише шістдесят п’ять,
отже, поспішайте.
Жінки поговорили між собою, декотрі перекладали вказів-
ки Фріца іншими мовами, і невдовзі з’явилися добровольці.
— Ось моя мати, — сказала одна дівчина, підштовхуючи
вперед літню жінку. — Вона так сильно кашляє, що не може
працювати.
— Зрозуміло, — мовив Фріц.
Одна вагітна смаглява дівчина з карими очима та довги-
ми віями вийшла наперед і посміхнулася Фріцу, схрестивши
руки на своєму налитому животі. За кілька хвилин він на-
брав шістдесят п’ять кандидаток і віддав наглядачці наказ
відвести їх до медсанчастини. Жінки поводилися спокійно,
принаймні поки що.
— З яких це пір існує вакцина від тифу? — спитала я
тихо на той випадок, якщо хтось із ув’язнених розумів
німецьку.
— Звісно, що не існує. В середньому хворі На]ЇІіп^8 жи-
вуть лише два тижні, тому ми просто пришвидшуємо про-
цес. І це — значно гуманніше, ніж інші методи.
Фріц повів мене до мого нового робочого місця, мед-
санчастини, тобто клініки для в’язнів, розташованої в при-
земкуватому бараці, який нічим не відрізнявся від інших.
Передня прийомна виходила до більшої кімнати з койками
та двоярусними ліжками; там було багато пацієнток — де-
хто лежав на голій долівці, дехто мав запущені стадії за-
хворювання. Коротке волосся однієї жінки було біле від во-
шей, а шкіра розчесана аж до крові. Оце так антисанітарія!
Нас зустріла молода ув’язнена-медсестра на ім’я Гер-
да Кернгайм. Герда, гарненька дівчина з каштановим во-
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 143
лоссям, раніше мешкала в Дюссельдорфі, де навчалася в
тамтешньому акушерському училищі. Вона була чудовою
медсестрою, але навіть вона не могла дати ради ситуації в
медсанчастині.
Фріц повів нас коридором повз велику холодильну каме-
ру, зовсім не схожу на ту, що мав дядько Гайнц.
— А це що таке? — спитала я, доторкнувшись до дверей,
холодних і вологих від конденсату. В моїй уяві промайнула
мармиза Гайнца, але я швидко прогнала те видіння геть.
— Сховище-холодильник, — пояснив Фріц. — Ним заві-
дує Гебхардт.
Фріц провів мене до тильної кімнати, пофарбованої в
заспокійливий світло-зелений колір; єдиними меблями там
були два стільці та високий лабораторний стіл. У сріблясто-
му циліндрі шприца, одному з трьох, викладених на стіл,
відбивалося світло; звісно, ті шприци не були стерильними.
На гачку, вмонтованому в стіну, висів великий гумовий фар-
тух, який гойднувся від поруху повітря, коли ми відчинили
двері. Вікна в тій частині будівлі зафарбували білим, і вони
скидалися на каламутні від катаракти очі. Приміщення по-
роджувало відчуття клаустрофобії, наче стіни насувалися на
нас з усіх боків.
— А чому всі ці вікна зафарбовані? — поцікавилася я.
— Тому що у Гебхардта є пунктик — він зациклений на
таємничості, — пояснив Фріц.
— Якщо чесно, Фріце, то я заморилася сьогодні від
поїздки на потягу і хочу відпочити.
— Прийми півдози петидину, якщо втомилася, — ска-
зав, насупившись, Фріц. — Ти що, хочеш, аби тобі залишив-
ся останній варіант — робота біля розстрільної стінки?
— Розстрільної? — перепитала я. — Та ні, краще тоді
вже ця робота.
— Дійсно, краще, бо вона значно чистіша. Перший раз —
найважчий, повір мені. Це — наче стрибнути в холодний
ставок.
Двоє наглядачок ввели першу арештантку з партії, яку
відібрав Фріц, навдивовижу енергійну літню жінку, на якій
були лише дерев’яні капці-колодки та ковдра, накинута на
144 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
плечі. Вона спробувала заговорити з Фріцем польською,
промовляючи через свої нерівні зуби.
Фріц посміхнувся.
— Так, аякже, заходьте. Ми саме готуємо щеплення. — І
начепив на себе гумовий фартух.
— Ми вбиваємо їх ввічливо, — пояснив мені Фріц. — І
від цього стає легше всім.
Наглядачки підвели літню жінку до стільця. Краєм ока
я дивилася через плече, як Герда наповнила ін’єкційний
шприц на 20 кубиків такою кількістю жовтуватого евіпану,
якої б вистачило умертвити й бика.
— Цю кімнату ми пофарбували у світло-зелений колір,
бо він заспокоює пацієнтів, — зауважив Фріц.
Наглядачки зняли з жінки ковдру, обв’язали їй обличчя
рушником і випростали їй ліву руку, ніби готуючи її до вну-
трішньовенної ін’єкції.
— Ін’єкції не були моєю сильною стороною на медично-
му факультеті, — нагадала я.
Одна з наглядачок притисла жінку коліном у спину, щоб
її груди випиналися вперед.
Фріц силоміць вклав важкий шприц у мою долоню.
— Послухай, ти робиш їм велику послугу, — сказав Фріц. —
Уяви собі, що вони — хворі собаки, яких потрібно приспати.
Виконуй цю роботу добре — і вони не страждатимуть.
Напевно, жінка помітила велику голку, бо вона стала
опиратися наглядачкам, лупцюючи їх своєю вільною рукою.
Мені лишень цього бракувало, аби Фріц сказав Кьогелю, що
я не вмію користуватися шприцом.
Я позадкувала, дивлячись, як на краю голки застигла
краплина каламутної рідини.
— Краще я завтра спробую.
— Зараз, — наполіг Фріц, обхопивши мене ззаду рука-
ми. — Давай зробимо це разом.
Накривши мою руку із шприцом своєю долонею, він
притиснув пальці моєї другої руки до шкіри арештантки як-
раз над грудною кліткою. Наглядачки закрутили їй руки за
спину, мов рукава гамівної сорочки, а Фріц ковзнув моїми
пальцями вниз по тулубу до п’ятого ребра.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 145
— Заплющ очі, — наказав він. — Відчуваєш? Саме під
лівою груддю.
Я глибоко вдавила свої пальці в теплу й зморшкувату
шкіру.
— Так, відчуваю, — відповіла я.
— От і добре. Справу майже зроблено.
Своїм великим пальцем Фріц притиснув мій палець,
який лежав на поршні, підвів мою руку до потрібної точки
і допоміг мені встромити голку в тіло. Я відчула, як та
провалилася в середину грудної клітини.
— Не смикайся, — мовив Фріц мені на вухо, і я відчула на
ньому його м’які губи. — Не затримуй дихання.
Повільно натиснувши своїм великим пальцем мій вели-
кий палець, що лежав на гладенькій головці поршня, він
впорснув епіван прямо в серце. Жінка сіпнулася назад, але
наглядачки втримали її.
— А тепер — спокійно, — продовжив Фріц, досі торка-
ючись губами мого вуха. — Це займе лише чотирнадцять
секунд. Починай зворотний відлік.
— Чотирнадцять, тринадцять, дванадцять...
Я розплющила очі і побачила, як рушник упав з обличчя
жінки і її нижня губа викривилася огидною гримасою.
— Одинадцять, десять, дев’ять...
Жінка почала пручатися і глибоко дихати, борючись із
хвилею нудоти, яка накотилася на неї.
— Вісім, сім, шість...
Вона різко вигнулася, як це буває під час раптового сер-
цевого нападу, а потім обм’якла й завмерла.
Фріц відпустив мене.
— Ця довго не мучилася, — зауважив він. — А з тебе піт
градом котиться.
Одна з наглядачок відтягнула жінку під стіну. А Герда
пішла по нову арештантку.
— Герда — подружка Розенталя, — пояснив Фріц, робля-
чи помітки в планшеті. — Він особисто робив їй операцію з
переривання вагітності. Вилучений зародок тримає у банці
в холодильнику Гебхардта. Вона вибирає серед арештанток
улюблениць, робить їм теплі ванни з квітами. А перед тим,
146 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
як привести їх сюди, робить їм зачіски й розказує приємні
історії.
Я пішла до дверей, бо мені забракло повітря.
— Як ти можеш цим займатися, Фріце? Це ж так...
— Так, це — не надто романтична робота, але якщо ти
поїдеш, то тобі завтра ж знайдуть заміну. Кожного місяця
нам виділяють для обробки певну квоту. Це наказ із Берлі-
на. І ми цьому не можемо зарадити.
— А я гадаю, що можемо. Ми можемо відмовитися ро-
бити це.
Фріц знову наповнив шприц.
— Скажи про це Кьогелю. Бажаю успіху.
— Я просто не зможу цим займатися. — І як же ж я при-
мудрилася вскочити в таку халепу?
До кімнати ввійшов Геллінгер, тримаючи у руці інстру-
менти, загорнуті в шкіряний рулон. Я намагалася не слуха-
ти, коли він видаляв у жінки дентальні метали. А потім по-
ставив їй на щоці штамп у вигляді зірки, позначивши жінку
як таку, що пройшла «обробку».
— У тебе все буде гаразд, Герто, — запевнив мене Фріц. —
Скоро ти до цього звикнеш.
— Я не збираюся залишатися. Не для того я пішла навча-
тися медицини, щоби займатися такими речами...
— Я теж колись так казав, — зауважив Геллінгер і роз-
сміявся, ховаючи бавовняний мішечок з дорогоцінними ме-
талами до кишені свого халата.
— І я також, — підтвердив Фріц. — Але потім незчувся,
як три місяці минуло. Якщо протримаєшся три місяці, то за-
лишишся тут назавжди, отже, визначайся якомога швидше.
Але переді мною не стояло питання — залишатися чи ні.
Бо я вже визначилась: іще сонце не встигне зійти, як моєї
ноги тут не буде.
РОЗДІЛ 10
КАРОЛІНА
1939-1940 РОКИ
У темряві спальні я намацала свій одяг. Знайшовши тру-
сики, я вскочила у них і накинула на плечі оксамитовий під-
жак Поля, відчувши його прохолодний дотик на своїх оголе-
них плечах. Хто ж то так гамселить у двері нашої квартири?
— Залишайся тут, Поле, а я гляну, хто там.
Зімкнувши пальці за головою, він відкинувся спиною
на мою рожеву атласну подушку, і в напівтемряві блисну-
ла його хитра білозуба посмішка Чеширського кота. Ти ба,
йому весело. А що, як це матір? Що я їй скажу? Що зараз
у моїй постелі лежить найгарніший мужчина у світі, та ще
й напівголий? Але матір мала власного ключа. Може, вона
просто забула його взяти з собою?
Я потихеньку прокралася коридором. Хто там зчинив
стільки галасу? Я пройшла через темну вітальню. В каміні й
досі жевріли червоні вуглинки.
— Кароліно, — почувся голос по той бік дверей. — Я
хочу з тобою поговорити.
Девід Стоквел.
Я підійшла ближче й поклала руку на фарбовану поверх-
ню дверей. Девід гепав у двері, і вони вібрували під моїми
пальцями.
— Чого тобі треба, Девіде? — спитала я крізь двері.
— Відчини, — сказав він. — Маю до тебе важливу розмо-
ву. — Навіть крізь п’яти дюймову товщу дубових дощок мені
було зрозуміло, що він добряче напідпитку.
148 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— Я не вдягнена...
— Мені треба з тобою поговорити, Кароліно. Лише одну
хвилину.
— Приходь завтра, Девіде.
— Це стосується твоєї матері. Мені конче потрібно з то-
бою поговорити.
Клацнувши вимикачем, я ввімкнула в коридорі світло,
відчинила двері — і побачила Девіда в пом’ятому костюмі;
він стояв, обпершись на одвірок. Проштовхнувшись повз
мене, він нетвердою ходою пройшов до коридора. Я щільні-
ше загорнулася в піджак Поля, намагаючись приховати те,
що я гола.
— Нарешті! — сказав Девід. — О Господи, Кароліно, що
це на тобі?
— Як тобі вдалося пройти повз швейцара?
Девід взяв мене за плечі.
— Благаю, не сердься на мене, Кароліно. Ти так гарно
пахнеш...
Я спробувала відштовхнути його від себе.
— Припини, Девіде. Що сталося з моєю матір’ю?
Та він притягнув мене до себе й поцілував у щоку.
— Мені тебе так не вистачає, Ка. Я зробив жахливу по-
мил...
— Від тебе смердить, Девіде.
Я спробувала відштовхнути його, але не встигла, бо по-
заду мене з’явився Поль.
— Потрібна допомога, Кароліно? — спитав він.
Хоч який би Девід був п’яний, він, почувши голос Поля,
сіпнув головою й підвів очі догори.
— А це хто такий? — спитав він так, ніби побачив при-
вида.
— Поль Родьєр. Ти познайомився з ним сьогодні в парку
на ковзанці.
— Ага, — мовив Девід, випрямляючи спину. — Що ска-
же твоя матір, коли вона...
Я взяла його за руку.
— Тобі треба йти, Девіде.
Він вхопився за мою руку.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 149
— Ходімо зі мною, Ка. За тобою навіть моя мати ску-
чила.
Щодо цього я мала великі сумніви. Навіть знаючи мене
впродовж багатьох років, місіс Стоквел називала мене не
інакше, як «ота акторка».
— Не називай мене Ка. До того ж, ти одружений. Ти ча-
сом не забув? Як там писали газети? «Весілля десятиріччя»?
Девід поглянув на Поля так, наче вже встиг забути, що
він тут.
— Чоловіче, піди хоч трохи вдягнися, заради Бога, —
промимрив він. А потім підсунувся до мене, зазираючи в
обличчя. — Кароліно, невже ти й справді гадаєш, що тобі з
ним буде добре...
— Ти не маєш права щось вирішувати в моєму житті.
Від цього права ти відмовився, стоячи на одному коліні пе-
ред усіма присутніми в Бадмінтонному клубі. Тобі треба
було робити пропозицію неодмінно в клубі мого батька? До
речі, твій батько також є членом того клубу.
Поль пішов назад до спальні. Невже знову в ліжко
зібрався?
— Той клуб для нас — визначне місце. Ми з Саллі пере-
могли там у змаганні змішаних пар.
Новиною про тріумфальну перемогу Саллі та Девіда
була колись заповнена вся газета ТТге 8ип, про неї сурмили
особи на кшталт Джінкс Вітні, моєї давньої недоброзичли-
виці. Я ніколи не любила Бадмінтонного клубу, навіть іще
за життя мого татка. Хіба можна сприймати серйозно клуб,
на чиєму даху красується воланчик для бадмінтону?
Невдовзі до коридора повернувся Поль, цього разу вже в
сорочці та штанях.
— Може, завершите цю розмову іншим разом? — спитав
він, накидаючи на плечі пальто.
— Ти що — вже йдеш? — я намагалася придушити у
голосі відчай.
— Треба Девіда провести, та й репетиція у мене завтра
вранці. — Нахилившись до мене, він цьомкнув мене у щоку.
Я вдихнула його запах, а він поцілував мою другу щоку й
прошепотів на вухо: «Темно-ліловий тобі дуже личить».
150 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Поль виставив непроханого гостя за двері і потягнув схо-
дами вниз попри протести Девіда, підкріплені його повним
репертуаром матюків. Мені боляче було дивитися, як пішов
Поль. Ми з ним так і не покохалися, але чи не було це ча-
сом моїм останнім шансом? Втім, слава Богу, що прийшов
Девід, а не матір.
За всі свята я провела з Полем, мабуть, більше часу, аніж
слід. Ми слухали джаз у Гарлемі в ореолі мерехтливих сві-
чок. У номер до Поля підселили ще одного члена їхньої теа-
тральної трупи, до Нью-Йорка знову повернулася моя матір,
тому усамітнитися нам було майже неможливо. Я побувала
на його виставі аж сім разів, дивлячись, як демонструвала свої
здібності ота велелюдна компанія, що колись з’явилася до
нас на благодійний прийом. Окрім виконання головної ролі в
тому шоу, Поль іще й співав, і танцював, розкриваючи таким
чином широкий діапазон своїх акторських можливостей. Чи
існувало щось таке, чого б він не вмів робити? В афіші їхньої
вистави гордовито повідомлялося, що до театральної трупи
ввійшли п’ятдесят відомих паризьких красунь. За наявності
такого широкого вибору жіночого товариства мене дивувало,
чому Поль волів проводити свій вільний час саме зі мною.
Тієї весни 1940 року ситуація в консульстві стала не-
стерпно напруженою, і мені, по суті, доводилося жити в
своєму кабінеті. Коли 9 квітня Гітлер вторгнувся до Норве-
гії і Данії (що призвело в консульстві до нової хвилі паніки),
весь світ приготувався до найгіршого.
Одного прохолодного квітневого дня Поль попрохав мене
зустрітися на оглядовому майданчику споруди КСА-Білдінг.
Сказав, що хоче у мене про щось спитати. Про що? Я вже
погодилася підписатися в якості спонсора візу для Рени,
отже, причина була не в цьому. Ця думка не давала мені
спокою цілий день. Ми часто зустрічалися на тому майдан-
чику подивитися в телескоп на зорі, але я мала передчуття,
що Поль збирався поговорити зі мною про щось інше, аніж
сузір’я Великий Віз. Він якось натякнув на спільний виступ
у головних ролях у якійсь виставі. Може, йдеться про якесь
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 151
одноденне шоу? Десь поза межами Бродвею? Звісно, я була
готова розглянути таку пропозицію.
На оглядовий майданчик я піднялася, як зазвичай, рано
і стала чекати.
У жовтих дерев’яних кріслах, що стояли посеред май-
данчика, сиділо трійко медсестер; згодом вони почали фо-
тографувати одна одну навпроти об’яви: ЗАСВІДЧЕННЯ
ВАШОГО ВІЗИТУ. ФОТОГРАФУЙТЕСЯ НА ОГЛЯДОВО-
МУ ДАХУ БУДІВЛІ КСА. Від краю нас відділяли перила до
пояса заввишки: під нами лежав увесь Манхеттен, на сході
виднівся Іст-Рівер, а на півночі розкинувся Центральний
парк, схожий на вкритий бугорцями іранський килим «са-
рух», розгорнутий кимось по середині Манхеттена. На півдні
бовванів Емпайр Стейт Білдінг, а на заході в Гудзон впира-
лися причали П’ятнадцятої вулиці, біля яких стояли судна,
готові до відплиття. Внизу виднілося гасло, написане білою
фарбою; в сутінках, що ставали дедалі густішими, воно яс-
краво вирізнялося на тлі темного даху універмагу Масу’х-.
МАС¥’8. ДОБРЕ БУТИ ЕКОНОМНИМ.
Прийшов Поль з букетиком конвалій у руці.
— Ще зарано, але, гадаю, ти не заперечуватимеш.
Звісно, що він мав на увазі французьку традицію дарува-
ти близьким людям конвалії на 1 травня. Огорнувши доло-
нею смарагдові стебла, я вдихнула їхній солодкий аромат.
— Сподіваюся, що наступний травень ми зустрінемо ра-
зом в Парижі, — сказав він.
Я засунула букетик у виріз моєї сукні, відчувши їхній
прохолодний дотик до моїх грудей.
— Ну, в Нью-Йорку на 1 травня також непогано... — по-
чала було я і різко замовкла. І як це я раніше не помітила?
Поль був одягнений більш офіційно, ніж зазвичай, а з ки-
шені його темно-синього піджака виглядав червоний шовко-
вий носовичок. Невже він зібрався їхати?
— Маєш розкішний вигляд, — зазначила я. — Бачу, ко-
стюми з білої фланелі тебе вже не влаштовують. Дехто вдя-
гається так для подорожі.
Було надто пізно просити його залишитися. І чому я не
поговорила з ним про це раніше?
152 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Поль показав рукою на гавань.
— Я відпливаю на «Гріпсгольмі». Сигнал на відплиття —
о сьомій тридцять.
У моїх очах виступили сльози.
— Шведський корабель?
— їду попутним судном разом з Міжнародним Черво-
ним Хрестом, завдяки Роже. До Гетеборга, а потім — до
Франції. Сказав би тобі раніше, але сам лише сьогодні про
це дізнався.
— Та хіба можна їхати зараз? Коли море нашпиговане
німецькими підводними човнами? Це дуже небезпечно. У
відкритому морі ви станете чудовою мішенню. А як щодо
візи для Рени?
— Роже каже, що про це буде відомо не раніш, аніж
через місяць.
— А може, Роже слід зателефонувати до Вашингтона?
— Не буває чудес, що трапляються в останній момент,
Ка. Ситуація стає дедалі гіршою.
— Але я хочу, аби ти залишався тут. Хіба це для тебе
нічого не означає?
— Я намагаюся в цій ситуації чинити правильно, Каролі-
но. А це — нелегко.
— Може, почекаєш, аби подивитися, як розвиватиму-
ться події?
— Роже каже, що він продовжуватиме зусилля. Звідти
вирішити цю проблему буде простіше, тому я і їду. Полови-
на Рениної родини вже виїхали з Парижа.
Я притулилася щокою до його пальта.
— Ти й досі її кохаєш...
— Річ не в тім, Кароліно. Якби я міг, я б залишився тут з
тобою, але хіба я можу сидіти в своєму номері в готелі, коли
вдома починається пекельний хаос? Ти б на моєму місті та-
кож поїхала б.
Невже він і справді їде? Та ні, це напевно лише жарт.
Зараз Поль розсміється, і ми підемо з ним до «Автомата»
з’їсти по пиріжку.
Коли сонце сховалося за обрій, температура впала,
і Поль огорнув мене руками. Його тепло не давало мені
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 153
змерзнути. Навіть з висоти сімдесяти поверхів можна було
розгледіти окремі судна, пришвартовані на П’ятнадцятій ву-
лиці. «Нормандія» і досі там стояла. «Іль-де-Франс» також.
І тільки «Гріпсгольм» готувався відпливати, піднявши свій
шведський прапор. Вітер гнав над річкою тоненький димок
з його труб.
Я поглянула на схід. Найнебезпечнішою частиною їх-
ньої подорожі буде середина Атлантичного океану, де зяяла
найбільша діра в розвідці та протидії підводним човнам за
допомогою авіації. Навіть на цій ранній стадії війни німе-
цькі субмарини вже встигли потопити кілька союзницьких
суден в Атлантиці, щоби зброя та стратегічні матеріали не
потрапляли до Англії. Я уявила, як німецькі підводні човни
чигають на свої жертви, нерухомо зависнувши у воді, мов
бараку ди.
Поль взяв у свої долоні мою руку.
— Але я ось що у тебе хотів спитати: ти приїдеш до Па-
рижа, коли все це скінчиться?
— Навіть не знаю, Поле, — відповіла я, вивільняючи руку.
Я на мить уявила собі, що ми сидимо вдвох за столиком
під зеленим навісом у кафе Ьез Оеих Ма^оіз на Заіпі-Оегтаіп
сІЄ8 Ргеь і дивимося, як вирує паризьке життя. Са/е уіеппоіз,
каву по-віденськи для Поля, са/е сгете, каву з вершками —
для мене. А коли зайде сонце, то можна й трохи Неппему
випити. А можна й шампанського з малиновим тартом —
це коли ми будемо будувати плани про його подальшу теа-
тральну кар’єру. Нашу спільну одноактну п’єсу.
— А що скаже Рена?
Поль посміхнувся.
— Рена радісно плескатиме в долоні. Може, навіть
приєднається до нас разом із своїм новим кавалером.
Сильний вітер стьобнув батогом мої щоки і перетворив
моє волосся на справжнісіньке торнадо, яке огорнуло нас
обох. Поль поцілував мене.
— Обіцяєш приїхати? Найбільше жалкую, що я їду, за-
лишивши неторкнутими твої високі моральні цінності. —
Він посміхнувся й огорнув руками мою талію. — Але цей
недолік згодом треба буде виправити.
154 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— Аякже. Але тільки якщо ти писатимеш мені листи.
Довгі та інформативні, в яких ти будеш ретельно розписува-
ти кожну хвилину свого дня.
— З мене ніякий письменник, але я зроблю все, що в моїх
силах. — Він поцілував мене, і я відчула дотик його теплих
губ. Стоячи там, на вершечку світу, я втратила будь-яке від-
чуття часу й простору, допоки Поль не відпустив мене, і я
залишилася стояти — запаморочена й неприкаяна, немов
корабель, котрий знявся з якоря.
— Ти проведеш мене?
— Ні, я залишуся тут, — відповіла я.
Просто йди. Не роби розлуку ще важчою для мене.
Він пішов до дверей оглядового майданчика, повернувся
і помахав на прощання рукою.
Не пам’ятаю, скільки я там простояла, прихилившись
до поруччя й дивлячись, як сідає сонце. Я уявила, як Поль
під’їжджає в таксі до великого судна. Чи дратуватиметься
він, коли люди проситимуть його дати свій автограф? Але
навряд чи проситимуть. Бо що знають шведи про Поля?
Не буде нашої одноактної п’єси. Принаймні найближчим
часом.
— Ми вже закриваємося, — гукнув з дверей охоронець
майданчика. А потім підійшов до мене і став біля перил. —
А куди подівся ваш хлопець, міс?
— Подався додому, до Франції, — відповіла я.
— До Франції, кажете? Сподіваюся, що він туди добе-
реться благополучно.
Ми глянули разом у бік Атлантичного океану.
— Я теж сподіваюся, — сказала я.
Ранок 10 травня був схожий на всі попередні. Я чула,
як наша приймальня на десяту ранку вже була заповнена
вщерть, і приготувалася до напливу відвідувачів, привівши
в порядок шухляди мого робочого столу — я робила все, аби
лише не думати про Поля.
— Нові поштівки від твоїх кореспондентів, — повідо-
мила Пія, кинувши мені на стіл цілий стос поштових над-
ходжень. — І припини цупити мої цигарки.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 755
Був чудовий травневий день, але навіть легенький ві-
терець, який ворушив листя в’язів за моїм вікном, не міг
збадьорити мене того понеділка. Найгарніші дні вияви-
лися найважчими, бо я не могла насолоджуватися ними
разом з Полем. Я швидко продивилася пошту, сподіваю-
чись знайти серед неї листа від нього. Звісно, шанси, що
в тому стосі я побачу й лист від Поля, були мізерні, бо
перевезення пошти через Атлантику лише в один кінець
тривало тиждень, але я все одно винюхувала його листа,
наче гончак лисицю.
— Ти що, читаєш мою пошту? — спитала я.
— Та це ж поштівка, Кароліно. Її вже встигла прочитати
половина світу, якщо їй не байдуже до якихось там фран-
цузьких сиріт.
Я швидко переглянула поштівки. Скаіеаи (іе Скаитопі.
Скаіеаи Ма^еііег. Уіііа Ьа Скезпаіе. Всі колись величні фран-
цузькі маєтки й палаци були переобладнані під сиротинці.
Отримавши мої благодійні посилки, вони надсилали мені
картки-підтвердження. І я сподівалася, що пахуче мило, пара
чистих шкарпеток, цукерки та дві-три речі, чудово зв’язані
моєю матір’ю, акуратно запаковані в коричневий папір, підні-
муть настрій якійсь французькій дитині.
Я підвелася й приколола картки до своєї дошки об’яв.
На ній вже було багато фотографій французьких дітлахів.
На одній темноволоса дівчинка янгольської зовнішності
тримала плакатик з написом Мегсі Ьеаисоир, Сагоііпе! На
другій були діти під час занять на пленері, одна дитина сто-
яла за мольбертом, а інші, згруповані за віком, сиділи на
туристичних ослінцях під липою, вдаючи, що читають свої
підручники.
Мені здавалося, що те фото зробила пречудова мадам
Бертільйон, директорка сиротинця 8аіпі-РкіІірре в палаці
Медон, розташованому на південний захід від Парижа. Я
потоваришувала з мадам Бертільйон через пошту і з нетер-
пінням чекала її листів з чарівними оповідями про дітей і
про те, як подобалося їм отримувати мої посилки. В щойно
отриманому стосі пошти був новий її лист, і я пришпилила
на дошку олівцевий малюнок, який я витягнула з того кон-
156 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
верта, і на якому був зображений особняк Заіпі-Рііііірре; вра-
жаючий кам’яний фасад цього будинку був розфарбований
в колір червоного золота, з димаря піднімався легенький
димок, кільця якого були схожі на завитки глазурі поверх
шоколадного кексу.
А що як взяти й усиновити кого-небудь з цих дітей?
Хлопчика. Або дівчинку. Як-то воно буде? Наша домівка в
Коннектикуті, яку ми називали «Хей», була справжнісінь-
ким раєм для дітей. Мати й досі підтримувала в доброму
стані мою хатинку для ігор, яка стояла поодаль у лузі і мала
дров’яну піч. Коли б я взяла прийомну дитину, то отримала
б змогу передати їй у спадок наш маєток. Кругову чашу пра-
бабці Вулсі. Наш чудовий столик з ніжками у формі качиних
лапок. Материне срібло. Але я викинула ці думки з голови,
бо я ніколи не спромоглася б виховувати дитину сама, без
чиєїсь допомоги. Я чудово пам’ятала, як важко мені було
зростати без батька, як відчайдушно намагалася матір за-
повнити ту порожнечу, що утворилася після його смерті.
Пам’ятала, як мені доводилося вдавати хворобу, аби не при-
ходити на батьківський день у школі. Пам’ятала, як мені
хотілося плакати кожного разу, коли я бачила на вулиці, як
батьки ведуть за руку своїх доньок. Пам’ятала оте болісне
відчуття провини, бо я так і не встигла сказати «прощай».
На самісінькому дні купки поштових надходжень я
виявила листа, написаного чудовим почерком на лощено-
му бланку авіапошти. На поштовій марці було написано:
м. Руан. То був лист від Поля.
Я добре знала Поля, але якось мені раніше не доводило-
ся бачити його почерк. Він личив йому.
Дорога Кароліно!
Я вирішив написати негайно, оскільки, як ти сама ска-
зала, чекання не є твоєю сильною рисою. Тут скільки всього
відбувається! Мешканці Руана напрочуд добре розуміли, що
то є таке — «фальшива війна», та, менше з тим, багато
хто вже встиг виїхати, зокрема і наші сусіди, які минулого
вечора покотили по вулиці свою бабцю, посадивши її в дитя-
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 157
чий візок. Інші просто сподіваються на краще. Я веду пере-
мовини про свою участь у новій виставі в Парижі. Уявляєш,
це ніщо інше, як шекспірівська п'єса «Добре все те, що до-
бре закінчується». Мені приємно думати, що це — завдяки
твоєму доброму впливу на мене.
Можливо, Рені доведеться закрити свою крамничку.
Тканини й галантерейні товари тепер важко роздобути, але
у неї все буде добре. Її батько взявся коптити листки со-
няшника, бо тютюну ніде немає.
Сподіваюся, що лист вийшов інформативним, як ти й
просила, бо мені вже треба йти готувати пакунок доку-
ментів для посольства. Дізнайся в Роже, як там ситуація
з нашими візами. Часто думаю про тебе, як ти сидиш там
і працюєш. Дивись, не дозволяй Роже збиткуватися над то-
бою. Не забувай, що ти потрібна йому більше, ніж він тобі.
З великою любов'ю — і до наступної зустрічі.
Поль
Р.8. Минулої ночі мені наснилося, що я бачу тебе на
сцені, тут, у Парижі, в надзвичайно емоційній постановці
п 'єси «Сон літньої ночі», де ти грала янгола. Може, цей сон
має якийсь стосунок до твоєї акторської кар'єри? І до тої
обставини, що я за тобою скучив? Знаєш, мої сни завжди
збуваються.
Отже, Полю вдалося добратися додому, до Руана, уник-
нувши німецьких субмарин. Принаймні він у безпеці, і це
добре.
Як для чоловіка компанійського, він написав мені аж
надто стислого листа, але це було краще, ніж нічого. Нова
вистава? Цілком можливо — за умови, що для Франції все
якимось чином минеться. Може, французькі продюсери кра-
ще знаються на ситуації, ніж ми отут, на відстані півсвіту. А
сон! Він таки дійсно за мною скучає.
Я розшукала примірник Ье Реііі Рагімеп за 23 квітня,
одну з багатьох французьких газет, що їх Роже отримував
дипломатичною валізою — звісно, це був дещо застарілий
примірник, але, менше з тим, цінний. У заголовку йшло-
ся: «Рейх у Скандинавії! Британські війська ведуть бойові
158 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
дії на суші й на морі. Значні успіхи у війні за Норвегію по-
при великі труднощі». Мій настрій дещо покращився, коли я
прочитала ці добрі новини. Можливо, Сполученим Штатам і
далі вдаватиметься стояти осторонь, бо британці тримаються
твердо попри жахливі німецькі бомбардування. Може, Фран-
ція, зрештою, уникне гітлерівської атаки.
Я проглянула театральну сторінку. Чи немає там, бува,
рекламних оголошень з приводу нової вистави, в якій Поль
мав взяти участь? Та нічого про Шекспіра я там не знайшла,
але побачила рекламу Рениної крамнички: простенький чор-
ний квадрат, обрамлений низкою перлин: Ьез .Іоііез СНо8Є8.
Ьіп^егіе еі зоиз— уеіетепіз роиг Іа/етте сіе сііїсететепі. «Ве-
селі штучки». Білизна та спідній одяг для жінки з вишука-
ним смаком».
У моїх дверях з’явився Роже: краватка перекручена, а на
сорочці — пляма від кави.
— Погана звістка, Кароліно. Гітлер щойно напав на
Францію, Люксембург, Нідерланди та Бельгію одночасно.
Це зараз новина номер один. Боюся, ситуація різко погір-
шиться.
Я кинулася слідом за ним і завмерла, дивлячись, як він
нервово міряє кроками свій кабінет.
— О Господи! Роже, а ти телефонував до Парижа?
Обертальний вентилятор у вікні обдував один бік кімна-
ти, а потім — другий. Маленька червона стрічка, яку хтось
до нього прив’язав, тріпотіла, мов маленький нацистський
прапорець.
— Телефонний зв’язок перервався, — відповів Роже. —
Все, що ми можемо робити, — це чекати.
Іще ніколи я не бачила Роже таким переляканим.
— А як же ж лінія Мажино?
— Схоже, Гітлер її обминув. Згори, збоку або знизу. І
проломився через Бельгію.
— І що ж зробить Рузвельт?
— Ймовірно — нічого. Не матиме іншого вибору, як
визнати той уряд, який представлятиме Францію.
На порозі кабінету Роже з’явилася Пія з декодувальними
навушниками на голові.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 159
— Я намагалася додзвонитися моєму батьку до Парижа,
але не змогла. Мені доведеться піти додому.
— Наразі ти нікуди не підеш, Піє, — відказав Роже.
— Я не маю сил тут залишатися.
— Не дурій, Піє, — озвалася я. — Ти не можеш отак
взяти й просто піти.
Раптом руки у неї обм’якли й опустилися, і тіло її здриг-
нулося від ридань. Я огорнула її руками.
— Все буде добре, моя люба, — заспокоїла я її. На
мій превеликий подив, вона теж стиснула мене в своїх
обіймах.
14 червня німці захопили Париж, і вісім днів по тому
Франція капітулювала.
Стоячи в кабінеті Роже, ми з Пією слухали радіорепор-
таж про те, як нацисти йшли маршем під Тріумфальною
Аркою. Францію було розділено на дві зони: північну, оку-
повану солдатами вермахту, яку назвали т.опе оссирее, і так
звану вільну зону на півдні. Нову Французьку Республіку,
відому як режим Віші, очолив маршал Філіп Петен; вона
була утворена в південній вільній зоні і вважалася багатьма
маріонетковою державою нацистів.
— Що станеться з оцим нашим офісом? — спитала Пія.
— Хтозна, — відповів Роже. — Не можу нікуди додзво-
нитися. Тож продовжуємо працювати в звичному режимі й
допомагати, чим зможемо, нашим громадянам у Сполуче-
них Штатах.
— А британці нам допоможуть?
— Вже допомагають, — відповів Роже. — Щойно мені
повідомили, що в небі над Ла-Маншем активно діють
німецькі пікірувальники Ю-87. — Добре, що Роже мав до-
сить близькі стосунки з колом людей, яких Пія називала
його «британськими друзями-шпигунами», і які були наши-
ми сусідами по міжнародному та британському відділен-
нях Рокфеллерівського центру. Вони щедро ділилися з ним
своєю секретною інформацією.
Задзвонив телефон персональної лінії Роже, і Пія зняла
слухавку.
160 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— Кабінет Роже Фортьє. О, так. Так, вона тут. Зачекайте
хвилинку.
Пія подала мені слухавку.
— Це — Поль.
— Як же він додзвонився? — здивовано мовив Роже.
Задихаючись від хвилювання, я схопила слухавку.
— Поле, ти?
— Я маю лише одну хвилину, — сказав він.
Це дійсно був Поль.
Його голос я чула так добре, наче він телефонував мені
з сусідньої кімнати.
— Мій друг тут, у посольстві, дозволив мені зателефону-
вати. Ти навіть не уявляєш, яке божевілля коїться довкола.
Невдовзі Гітлер буде й тут. Це лише питання часу.
— Я можу попросити Роже прискорити отримання віз.
— Не знаю, Кароліно. Посольство тут практично зачи-
нене.
— А що ще тобі може знадобитися?
— Мені треба поспішати. Я просто хочу, аби ти... — на
лінії почулося клацання. — Кароліно, ти мене чуєш?
— Так, чую, Поле.
— Кароліно!
— Не покидай мене, Поле!
Зв’язок перервався.
Якусь мить я слухала короткі гудки, а потім поклала
слухавку на місце. Ми стояли втрьох, чекаючи, що телефон
задзвонить знову. Взявши руки в боки, Роже та Пія мовчки
втупилися в мене. Колись я вже бачила такий вираз на об-
личчях. Це було тоді, коли помер мій батько.
— Я з’єднаю його з тобою, якщо йому вдасться додзво-
нитися, — сказала Пія.
Я рушила до свого кабінету, охоплена страшним перед-
чуттям, що розмовляла з Полем востаннє.
РОЗДІЛ 11
КАСЯ
1940-1941 РОКИ
Та не встигла я відповісти Сюзані, як двері білетної каси
злетіли із своїх завіс і, перескочивши через них, до кабінки
вдерлися три есесівці-чорносорочечники. Один рвучко під-
няв з підлоги Петрика, а другий схопив мене під руки й ви-
тягнув з кабінки, розсипавши гроші по всій підлозі.
— Ми просто в гості прийшли, — сказав Петрик. — Ця
дівчина — моя подруга. Це якесь непорозуміння!
Подруга? Та есесівці, нічого не сказавши, витягли нас з
каси. Я подивилася на натовп, шукаючи там матінку. Де ж
вона?
— Відпустіть нас, будь ласка, я маю гроші, — сказав Пе-
трик.
У відповідь один з есесівців вдарив Петрика кийком по
обличчі. Петрик! Його гарне обличчя!
Чорносорочечники потягли нас повз натовп, а люди в черзі
витріщалися на нас і про щось перемовлялися. Обернувшись, я
побачила того есесівця, який стежив за мною; він ішов позаду,
тримаючи за руки Сюзану й Луїзу.
Матінка пробилася крізь чергу й кинулася за нами навз-
догін. Вираз її обличчя страшенно налякав мене. Лише одно-
го разу бачила я такий вираз раніше — у коняки з безумними
від болю очима, яку збив трамвай; вона лежала на вулиці й
помирала. Матінка притискала до грудей маленький кошик
з бутербродом, який вона несла мені.
162 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— Мамо, йди додому! — гукнула я.
— Ні! Благаю, ви затримали не тих людей! — крикнула
вона патрульним.
— Кримінальники, — мовила якась німкеня, стоячи у
черзі.
— Вони нічого не зробили, — сказала мати, апелюючи
до натовпу, і очі її були безумними, як у тої коняки. — Це
моя донька. Я працюю медсестрою в клініці.
І вона продовжувала в такому ж дусі, а потім побігла
за нами, благаючи есесівців відпустити нас, аж поки один з
них не сказав: «Якщо їй так сильно хочеться бути разом із
ними, то давай заберемо і її», — і схопив матінку за руку.
Висмикнувши у неї кошик з бутербродом, він кинув його
одній німкені, що стояла в черзі.
— А хто ж нам квитки продаватиме? — гукнула з черги
ще одна німкеня.
— Які квитки? — запитав есесівець. — Просто беріть і
заходьте. Сьогодні — безкоштовний сеанс.
Але німці в черзі спантеличено завагалися і лишилися
стояти там, де й були, а тим часом чорносорочечники по-
тягли нас у темряву під трубні звуки «Хорста Весселя», що
розтинали нічне повітря.
У Люблінському замку тюремники відділили чоловіків
від жінок, а наступного дня відвезли нас у вантажівці до
залізничного вокзалу. Багато хто із заарештованих тицяв
охоронцям записки та гроші, намагаючись їх підкупити.
Матінка також подала записку одному з них. «Благаю вас,
я — німкеня. Чи могли б ви передати цього листа обершар-
фюреру Леннарту Фляйшеру?» Вона передала охоронцю гро-
ші, та він запхав і листа, і гроші до своєї кишені, навіть
не поглянувши на них, адже вони не мали часу для подіб-
них справ і просто підганяли й штовхали нас уперед. Отже,
Фляйшер — це прізвище Леннарта Хороброго? Фляйшер оз-
начає «м’ясник». Промовисте ім’я, нічого не скажеш.
Матінку, Сюзану, Луїзу й мене заштовхали разом з що-
найменше сотнею жінок до колишнього вагону-ресторану,
але вже без столів, а потім замкнули двері. Вікна були за-
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 163
брані металевими ґратами, а в кутку стояло цинкове цебро
для фізіологічних потреб.
Я впізнала кількох дівчат з нашої колишньої скаутської
групи, серед яких була й спантеличена Яніна Грабовська.
Невже гестапо забрало її з явки на Липовій вулиці? Серце
моє тьохнуло, коли я побачила в тому вагоні й пані Мікель-
ську з маленькою донькою на руках. їх заарештували, бо
гестапо затримало пана Мікельського, коли той поширював
підпільні газети. їхній дитинці було тепер майже два роки,
і її звали Ягода, що було дуже доречно, бо вона дійсно нага-
дувала маленьку біляву ягідку.
Через кілька годин потяг зупинився у Варшаві, але невдовзі
знову рушив, набираючи швидкість. Ми здебільшого мовчали,
бо були пригнічені тим приниженням, яке ми всі відчували.
Коли поночіло, я підійшла до вікна й стала дивитися
крізь металеві ґрати на залиті місячним сяйвом поля й темні
ліси, повз які ми проїжджали. В деревах, що росли щільно
одне біля одного, відчувалося щось лихе й тривожне.
Поки пані Мікельська спала, ми з Луїзою по черзі бавили
Ягоду. Замаленька як для свого віку, дівчинка була вдягне-
на тільки в тоненьку піжамку, тому ми тулили її до себе,
намагаючись зігріти. Та навіть попри таке заняття, яке нас
відволікало, Луїза невдовзі почала нервувати:
— Що ж моя матінка робитиме без мене? — розпачливо
спитала вона. — Я ж бо завжди допомагала їй з випічкою.
— Не переймайся. Невдовзі ти повернешся додому. Все
це — тимчасово.
— А як же ж Петрик? — турбувалася Луїза. — Він теж у
цьому поїзді?
Вагон несподівано сіпнувся праворуч, і туалетне цебро
хлюпнуло через край, перелившись на двох жінок, які під-
скочили й заверещали.
— Звідки мені знати? — сказала я. — Тихіше, Луїзо,
люди сплять.
— А чи дозволять нам листи писати? — поцікавилася
вона.
— Хтозна, Лу. Побачимо. Не думаю, що все буде аж
надто погано.
164 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
До нас підійшла пані Мікельська, аби забрати дитин-
ку, а тим часом вагон погойдувався, мов якась моторошна
гойдалка, і більшість моїх супутниць, заколисані, поснули
важким неспокійним сном. Луїза притулилася до мене біля
вікна, тоді як матінка спала разом із Сюзаною на підлозі в
кутку: Сюзана зворушливо поклала голову матінці на пле-
че і спала, мов мала дитина, підібгавши під себе свої довгі
ноги.
Обмінявшись місцями з Сюзаною, Луїза, нарешті, за-
снула, і, поки потяг мчав до Німеччини, на мене накинулися
мої власні злі духи. Як же я могла так схибити, що всіх нас
заарештували? Одна справа постраждати самій через власну
дурість, але потягнути за собою всіх тих, кого я любила, —
це зовсім інша. І чому я пішла до кінотеатру? Моя нездат-
ність правильно мислити довела нас усіх до цугундера. Чи
буде суд? Німці, безперечно, випустять усіх інших, як тіль-
ки дізнаються, що вони нічого поганого їм не зробили. І в
тюрму посадять лише мене.
Чи розстріляли Петрика? Німці розстрілювали ареш-
тантів у внутрішньому дворі Люблінського замку, про це всі
ми знали. А де зараз татко? Я затремтіла. Щоб у нас зали-
шилася хоч якась надія вижити, нам треба негайно втікати
з цього потягу. Я підійшла до вікна й відкрила засуви на
рамі. Хоча надворі була ніч, я бачила, як повз нас пролітали
обриси сосон. Що далі ми їхали на захід, то холоднішим
ставало повітря.
— Тобі час відпочити, — озвалася Сюзана.
— Нам треба тікати звідси.
— Візьми себе в руки, Касю.
— Я не можу тут залишатися, — прошепотіла я, відчу-
ваючи, як у мені наростає тривога. — Чому мені так важко
дихати? — Щось наче схопило мене за шию і стиснуло її.
— Припини, — наказала Сюзана. — Бо Луїзу налякаєш.
Вона й так у поганому стані.
Нагнувши спину, я склалася навпіл.
— Мені погано, я вмираю.
Сюзана повернула моє зап’ястя й міцно притиснула до
нього свої пальці.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 165
— Маєш підвищений пульс. У тебе — напад паніки. Ди-
хай. Глибокий вдих. Глибокий видих.
Я ввібрала повні легені повітря — скільки могла.
— Ану, поглянь на мене, Касю. Дихай, дихай, не зупи-
няйся. Щоби це минулося, може знадобитися аж десять хви-
лин. — От і стало в пригоді те, що моя сестра добре зналася
на медицині. І дійсно, приблизно через десять хвилин напад
паніки минув.
Кілька годин по тому ми проїхали Познань, а потім по-
вернули на північний захід. У вранішньому світлі тремтіло
листя дерев, яке ставало червонішим та жовтішим, чимдалі
ми їхали. Я дрімала, прихилившись щокою до прохолодних
залізних ґрат, а прокинулася тоді, коли поїзд загальмував.
Луїза та інші жінки підійшли до вікна.
— Що сталося? — спитала вона.
Заверещав свисток — довго й тоненько, і поїзд плавно
вкотився до залізничної станції.
Матінка проштовхалася крізь купку жінок і стала біля
мене.
— Що ти там бачиш?
Я взяла її за руку.
— Там написано «Фюрстенберг-Мекленбург».
На платформі стояли блондинки велетенського зросту в
чорних накидках з капюшонами поверх сірої уніформи. Одна з
них кинула додолу цигарку й розтоптала своїм чоботом. Дехто
з них тримав на повідку вівчарок чорної масті. Схоже, пси вже
відчували наш приїзд, проводжаючи очима вагони так, як це
роблять зазвичай домашні улюбленці, чекаючи на свого хазяї-
на. Може, їм уже не раз доводилося робити це раніше?
— Ми в Німеччині, — мовила одна жінка позаду мене і
витягнула шию, щоби краще роздивитися.
Луїза закричала. Паровозний гудок верескнув вдруге — і
мені знову стало важко дихати.
Матінка стиснула мою руку.
— Напевне, це — концтабір.
— Мені видно церковну дзвіницю, — сказала я. Думка
про німців, які сиділи в церкві по неділях із своїми псалти-
рями, трохи заспокоювала.
166 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— Німці — побожні люди, — озвався хтось.
— Фюрстенберг? — запитала пані Мікельська. — Я знаю,
це — курортне містечко!
— Якщо ми добре працюватимемо, то нічого поганого
з нами не станеться, — заспокоювала матінка. Потяг різко
зупинився, і я вхопилася за металеві ґрати, щоби не впасти.
— Сподіваюся, вони знають десять заповідей, — мови-
ла я.
Нікому з нас навіть на думку не спадало, як же ми
помилялися, коли, вийшовши з того поїзда, потрапили
прямісінько в пекло!
РОЗДІЛ 12
КАРОЛІНА
1941 РІК
Наближалася весна, і ситуація у Франції ставала дедалі
важчою й безнадійнішою. Кожного ранку до десятої години
приймальна консульства вже була вщерть забита, і я працю-
вала, не покладаючи рук. Та обставина, що нацистський чобіт
топтав вулиці Парижа, ввергнула французьких громадян, які
застрягли в Нью-Йорку, в глибокий відчай, а вельми часто —
і в скрутне фінансове становище, полегшити яке ми були не
в змозі. Роже суворо наказав мені не використовувати моїх
власних коштів, тому все, що я могла дати, — це шоколадний
батончик та власне плече, на якому можна було поплакати.
Одного ранку, поставивши на свій стіл одну з коробок
з-під взуття, що їх постачала мені Бетті, я почала складати
сирітську посилку. Нових звісток від Поля не було. Я нама-
галася постійно чимось зайняти себе, аби відігнати похмурі
думки і притлумити біль, який тлів у моїх грудях.
— Ти маєш сьогодні щільний графік, — сказала Пія, кида-
ючи цілу купу тек мені на стіл. — Почнімо з твоїх приятелів з
тих верств суспільства, що не знають слова «відмова».
— Ти гадаєш, що я знаю, про кого ти кажеш?
— Та якась там Пріс...— далі не пам’ятаю — зі своєю
матір’ю.
То була Прісцила Гафф, ногаста блондинка, яка закінчи-
ла школу Сйаріп на рік пізніше за мене. Бездоганна у своєму
модному костюмі, вона була сьогодні нехарактерно ввічли-
168 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
вою. Електра Гафф, яка виглядала мов спрощений варіант
власної доньки, ввійшла за Прісцилою і зачинила двері.
— У тебе тут такий гарний кабінетик, люба моя Каролі-
но, — мовила місіс Гафф.
— Я хотіла б усиновити французьку дитину, Кароліно, —
заявила Прісцила таким тоном, наче замовляла в ресторані
біфштекс шатобріан. — Можу взяти навіть двійню.
— Є список дітей, що чекають на усиновлення, Прісци-
ло, але з цим питанням звертайся до Пії, вона тобі допомо-
же. Все, що тобі треба, — це підпис твого чоловіка.
— Як там Роже Фортьє? — поцікавилася місіс Гафф. —
Твій начальник — такий приємний мужчина...
— В тім-то й проблема, Кароліно, що я — незаміжня.
— Менше з тим, — зауважила місіс Гафф, уважно роз-
дивляючись сріблясті рамки на каміні, — нещодавно нам
надійшли дві нові шлюбні пропозиції, які ми маємо розгля-
нути.
«Дві нові шлюбні пропозиції, які ми маємо розглянути»?
Вона сказала це таким тоном, наче йшлося про придбання
елітної маєтності з чагарниковою огорожею в Палм-Біч.
Я поклала в картонну коробку з-під взуття пару кремових
шкарпеток.
— Брати прийомних дітей дозволяється лише подруж-
нім парам, Прісцило.
— Моя матір бездоганно володіє французькою. Я також
досить вільно нею розмовляю.
Вимога знати французьку для усиновлення не була про-
блемою для Прісцили. Навчаючись у школі, вона щороку
випереджала мене на іспитах з написання есе французькою
мовою, займаючи перше місце. Можливо, частково це по-
яснювалося тим, що кухар їхньої родини на кожне Різдво
готував для всього нашого класу вишуканий різдвяний торт,
а наша вчителька французької мови, міс Беньйоян, дуже по-
любляла всілякі солодощі. І чому мені раптом так закортіло
викурити цигарку?
— Я все це розумію, Прісцило, але не я встановлюю пра-
вила. Як ти, напевно, розумієш, ці діти є жертвами трагічних
обставин. І тому з ними буде важко навіть двом батькам.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 169
— Отже, ти розсилаєш посилки дітям-сиротам, але від-
мовляєш їм у можливості виховуватися в пристойній ро-
дині? Я можу забезпечити дитину найкращими умовами.
Можливо. Допоки на горизонті не замаячить якийсь но-
вий блискучий і цікавий об’єкт.
— Вибач, Прісцило, але сьогодні вранці я маю кілька
призначених зустрічей, — мовила я і підійшла до шафки, де
зберігалися досьє.
— Подейкують, що ти сама збираєшся взяти прийомну
дитину, — мовила Прісцила.
— Зараз багато чого можна почути, — відказала я.
— Схоже, декому вдається обходити інструкції, — кину-
ла місіс Гафф, поправляючи рукавичку.
— Я втратила батька, коли мені було одинадцять, місіс
Гафф. Зростати без батька — це жахливо. Я б не стала брати
прийомної дитини, бо не хочу, аби вона зростала безбатчен-
ком.
— Отже, по-твоєму, гірше зростати без батька, аніж вза-
галі сиротою? — запитала Прісцила.
Я засунула назад шухляду з досьє.
— Це — суперечливе питання. До того ж, французьких
дітей, які чекають на усиновлення, не так уже й багато.
Прісцила закопилила губи, і я насилу втрималася, щоби
не ляснути її по тих губах.
— А я гадала, що вони кожного дня прибувають сюди
цілими пароплавами, — мовила вона.
— Ні, насправді їх дуже мало. Після того, як пароплав
Сіїу о/Вепагез торпедувала німецька...
— Який-який пароплав? — перепитала Прісцила.
Місіс Гафф потягнулася до своєї сумочки.
— Що ж, якщо тобі потрібні гроші, то це — не проблема.
Я чула, що вам з матір’ю навіть довелося скасувати своє
членство в престижному гольф-клубі...
Я сіла, відкинувшись на спинку стільця.
— Ми продали наш будинок у Саутгемптоні, місіс Гафф,
і тепер проводимо літо в Коннектикуті, тому той клуб нам
більше не потрібен. А тобі, Прісцило, я мушу відмовити, бо
не можна просто так взяти й купити дитину. Якщо ти інколи
170 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
читаєш газети, то мусиш знати, що Сіїу о/Вепагез — це був
британський пасажирський пароплав, на якому англійські
батьки послали майже сотню своїх дітей до Канади, аби вря-
тувати їх від німецьких бомб. Під час переходу з Ліверпуля
до Галіфакса, що в Новій Шотландії...
Місіс Гафф обперлася об мій стіл обома руками й навис-
ла наді мною.
— Нас цікавлять французькі діти, а не англійські, Ка-
роліно.
— ...на четвертий день подорожі, коли маленькі діти
віком від чотирьох до п’ятнадцяти років уже лягали спати у
своїх піжамках... — Я замовкла, і мої очі наповнилися слізь-
ми.
Прісцила виструнчилася, склавши на грудях руки.
— Як це стосується усиновлення французьких...
— ...німецька субмарина потопила той пароплав, Пріс-
цило. Сімдесят сім із сотні дітей, які були на борту, потону-
ли. Тому всі програми з евакуації дітей повністю згорнуті.
Наразі вибачайте, дами, але сьогодні вам не вдасться купити
у мене дитину. А зараз я змушена просити вас негайно зали-
шити кабінет, бо я маю дуже багато роботи — сподіваюся,
ви помітили натовп людей у приймальні.
Прісцила поправила шви на своїх панчохах.
— Не треба грубіянити, Кароліно. Ми просто намагаємо-
ся допомогти.
Постукала Пія, ввійшла не зупиняючись до мого кабіне-
ту і провела місіс Гафф з донькою, а коли поверталася, то
ледь не наскочила на Роже, який встиг з’явитися у мене на
порозі.
— Можливо, тобі буде приємно дізнатися, що тебе пе-
ревели до вищої категорії доступу до секретних матеріалів,
Кароліно.
Витягнувши шухляду, я поклала до неї щойно куплені
шоколадні батончики, сподіваючись, що Роже не помітить,
як у мене тремтять руки.
— А чому?
— Ми нещодавно дізналися, що по всій вільній зоні іс-
нують транзитні табори. Німці ловлять іноземців і кидають
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 171
туди. Здебільшого євреїв, але не тільки. Тепер ми почали
отримувати повідомлення про те, що до таборів у Польщі
та в інших місцях відправляють транспорти з людьми. Ти
могла б цим зайнятися?
Я різко повернулася до Роже.
— Зайнятися чим конкретної
— Нам треба вирахувати, куди вони відправляють тих
людей. Кого саме. Яку кількість. Причини їхнього арешту.
Я вже втомився відмовляти людям, які цікавляться, що тра-
пилося з їхніми родинами.
— Звісно, я займуся цим, Роже.
Отже, я отримала доступ до секретної інформації про
події у Європі, і мені вже не доведеться чекати, поки в ТИе
Уогк Тітез з’являться якісь новини. Можливо, спливе
якась нова інформація про Поля...
— Важко просити тебе про це, не виплачуючи тобі зар-
плати навзамін.
— Не хвилюйся, Роже. У нас з мамою все нормально. —
Йшлося про те, що батько залишив нам пристойну спадщи-
ну, але нам все одно доводилося рахувати гроші. З різних
джерел нам капав невеличкий прибуток, і ми мали певні
ліквідні активи. Окрім того, у нас були ще й цінні предмети
із срібла.
Коли того дня ми закрилися на обід, я побігла вниз до
книгарні ЬіЬгаігіе сіє Ргапсе, розташованої біля Алеї в Рок-
феллерівському центрі. Там я позичила всі географічні атла-
си, які вони мали, повернулася до свого кабінету і заглиби-
лася в новий для мене світ секретної інформації. Фотознімки
з британських літаків-розвідників. Секретні документи. Пія
поклала мені на стіл цілу купу тек, і я поринула в пошуки
інформації про табори. Транзитні табори у вільній зоні: Тур.
Ле Верне. Аржель-сюр-мер. Агд. Де Міль. Розвідувальні
фото були бентежними й детальними, і було в них щось від
вуаєризму, коли хтось крадькома придивляється до чужого
двору.
Я розклала інформацію про табори по теках і, на додаток
до транзитних таборів, невдовзі виявила серед них окрему
нову категорію.
172 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
То були концентраційні табори. На стіні свого кабінету я
причепила мапу і встромляла у неї шпильки кожного разу,
коли мені вдавалося знайти нові табори. Роже давав мені
списки й документи, а я здійснювала дослідницьку роботу.
І невдовзі Австрія, Польща та Франція вкрилися червоними
шпильками так, наче захворіли на скарлатину.
Минали місяці, але від Поля не надійшло жодного нового
листа. Зважаючи на те, що окупанти господарювали у Фран-
ції, як у себе вдома, зовсім неважко було уявити найгірше.
Роже постачав мені закордонні новини. Спершу французи
зайняли щодо німців очікувальну позицію. Німецькі офіцери
реквізували в ресторанах найкращі столики, проте парижани
всіляко намагалися це ігнорувати. Зрештою, Париж уже не
раз пережив окупацію. Схоже, французи сподівалися, що все
якось розсмокчеться само собою.
Нацисти ніколи не вирізнялися здатністю розуміти натя-
ки і тому почали конфісковувати м’ясні вироби та вина, а та-
кож оголосили план перенесення всієї французької індустрії
мод до Гамбурга. Після всього цього, а також коли наци-
сти стали без попередження хапати французьких громадян і
заарештовувати їх, ми стали отримувати повідомлення, що
повсюдно у Парижі почали формуватися різні групи спро-
тиву, які поширювали антинімецькі листівки, таким чином
закладаючи основу для ефективної розвідувальної мережі.
Не минуло й тижня після цих перших повідомлень, як наді-
йшли нові звістки про різке зростання підпільної діяльності
по всій Франції.
Я продовжувала працювати на благо дітей-сиріт, і
мати стала моїм невтомним помічником у цій справі. Од-
ного вечора я повитягувала всі речі з комірчин у гостьовій
кімнаті, шукаючи одіж, яку можна було б розкроїти й пе-
реробити на одяг для сиріт, а тим часом мати зшивала
ті нечисленні шматки пристойного матеріалу, який ми
мали.
Наша гостьова кімната курйозно поєднувала характерні
риси моїх матері й батька, бо колись вона використовува-
лась як його робочий кабінет і зберегла в собі певну чоловічу
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 173
атмосферу — смугасті шпалери на стінах та великий стіл з
чорного дерева. Але згодом ця кімната перетворилася на ма-
терину кімнату для шиття, і в ній можна було й досі бачити
залишки її колишніх «проектів»: розкидані скрізь частини
розкроєної сукні з тонюсінької тканини бурштинового ко-
льору; викройки суконь різних розмірів, чиї талії, на жаль,
з роками ставали дедалі ширшими, втрачаючи свій початко-
вий «осиний» вигляд.
Я повитягувала з комірчин материні мішки для зберіган-
ня старих непотрібних речей, призначених для продажу, а
також залишки м’яких матеріалів. Я ніколи не мала схиль-
ності до шиття, і слава Богу, що не мала, бо шиття шкідливо
впливає на фігуру й поставу, але моя матір була пречудовою
швачкою. Схиливши голову, вона сиділа за своєю машин-
кою, старим потемнілим «Зінгером», і її волосся біліло в нім-
бі світла від лампи. Коли помер батько, її світло-коричневе
волосся посивіло майже за один день і своїм кольором стало
нагадувати епсомську сіль. Вона зробила собі коротку стриж-
ку, почала носити здебільшого одяг, призначений для верхо-
вої їзди, і відмовилася від косметики. Мати завжди любила
своїх коней, і частіше можна було побачити, як вона чистить
скребачкою коня, ніж розчісує своє волосся срібним гребін-
цем. Сумно було усвідомлювати, що така гарна жінка просто
махнула на себе рукою.
Вона працювала, і ми слухали останні військові новини.
14 квітня 1941 року. Поки Белфаст у Північній Ірландії
оговтувався від жорстокого авіанападу Люфтваффе, Лондон
зазнав одного з найсильніших бомбових ударів відтоді, як
триває ця війна. Німецькі війська продовжують свій наступ
у глиб Греції; грецький прем’єр-міністр Александрос Кори-
зис вчинив самогубство, а тим часом британські війська ева-
куюються з Греції.
— Та вимкни ти його, Кароліно! Так мало оптимістич-
них новин...
— Схоже, що й ми, хоч і потроху, але починаємо брати
участь у війні.
174 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Досі офіційно залишаючись нейтральними, Сполучені
Штати нарешті розпочали морське патрулювання в Північ-
ній Атлантиці.
— Лишень уяви собі: Гітлер невдовзі з’явиться на руїнах
Парфенону! — вигукнула мати. — Де ж він збирається зу-
пинитися?
Я засунула розпорювач швів до бляшаного відерця для
піску — мати використовувала його як вмістилище для ко-
тушок та ножиць — і відчула, як метал шкрябнув об пісок,
котрий і досі зберігся на дні того відерця. То був пісок з
пляжу біля материного родинного котеджу на Джин Лейн
в Саутгемптоні. Такий чудовий пляж. У мене й досі стоять
перед очима мама й тато: вона в чорному купальному ко-
стюмі, а він — просто в костюмі з краваткою; в руках батько
тримає газету, борючись із вітром, який намагається ту газе-
ту вирвати; я дивлюся на них і відчуваю, як солоне повітря
поколює мені легені. А ввечері, у світлі й тінях великої кім-
нати, я робила вигляд, ніби читаю, а насправді спостерігала,
притулившись щокою до прохолодного покривала софи, як
батьки грали в кункен, сміючись та тішачись одне одним.
— Давай поїдемо до Саутгемптона, мамо. Зміна обста-
новки та ритму життя піде нам на користь. — На той час ми
вже встигли продати той будинок у Саутгемптоні, але Бетті
й досі мала там свій котедж.
— Ой, ні, там тепер повно нью-йоркців.
— Ти ж сама з Нью-Йорка, мамо.
— Не будьмо сперечатися, моя люба. — Вона уникала
того пляжу, бо він їй також, як і мені, нагадував про батька.
— Втім, ми однаково нікуди не зможемо зараз поїха-
ти, бо не маємо часу. Сиротинцям конче знадобляться теплі
речі, бо невдовзі похолодає.
— Ти й досі маєш змогу пересилати свої пакунки по-
штою?
— Німці заохочують людей посилати допомогу сиротам,
і навіть тим, хто перебуває в транзитних таборах, бо це до-
помагає їм зменшувати власні витрати.
— Які ж вони добрі, ці боші. — Говорячи про німців,
мати користалася французьким словом ВосНе, яке означало
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 175
«дубоголовий»; таким чином вона висловлювала до них своє
негативне ставлення.
Я підійшла до ліжка й підняла з нього цілий оберемок
батькових вовняних піджаків.
Мати взяла один з піджаків за рукав і потягнула до себе.
— А оцей можна розрізати вздовж і...
— Мамо, ми не будемо різати жодної таткової речі. Крім
того, нам потрібен такий матеріал, в якому було б комфор-
тно дитячій шкірі.
І з цими словами я висмикнула піджак з її руки.
— Батько помер понад двадцять років тому, Кароліно.
А верблюжа вовна — це справжній делікатес для молі, ти
ж знаєш.
— Я віддаю батькові піджаки в ательє, щоб їх там пере-
шивали на мене.
Перешиті таткові піджаки чудово мені пасували. Вони
були скроєні з двошарового кашеміру, вікуньї чи тканини «в
ялиночку», а кожен шкіряний ґудзик являв собою справжній
витвір мистецтва. Підкладка в кишенях була з атласу на-
стільки міцного й товстого, що коли я засовувала туди руку,
мені здавалося, що я занурюю її у воду. До того ж, одяга-
ти батькові піджаки все одно, що носити з собою частинку
його єства. Інколи, стоячи на перехресті й чекаючи на зелене
світло, я знаходила в товстих швах то крихти тютюну, то
старий м’ятний льодяник у мутному целофані, схований у
потаємній кишеньці.
— Ти не повинна носити всі його старі речі, Кароліно.
— Але ж це допомагає нам зекономити гроші, мамо.
— А хіба ми потрапили до притулку для бідняків? Тебе
як послухати, так ти б усіх нас зігнала силоміць докупи
й змусила співати гімн «Прагну, Боже, бути ближчою до
тебе». Якось переб’ємося, не переймайся.
— Може, нам слід скоротити кількість обслуги?
Після батькової смерті мати почала колекціонувати го-
лодні роти так само, як дехто колекціонує ложки або ки-
тайську порцеляну. Було звично застати в гостьовій кім-
наті бідолаху з притулку для бездомних робітників, який,
підпершись подушкою з гусячого пуху, напівлежав на ди-
176 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
вані з книжкою «Грона гніву» в одній руці, а в другій — із
склянкою хересу, який налила йому від доброго серця моя
мати.
— Ми ж не тримаємо в себе ліврейних лакеїв, люба.
Якщо ти маєш на увазі Сержа, то він — частина нашої ро-
дини. До того ж, він — найкращий французький кухар у
нашому місті і не п’яниця, як переважна більшість.
— А містер Гарденер?
Це запитання відповіді не потребувало. Наш садівник, чиє
прізвище, за дивним збігом обставин, означало садівник, то-
бто Гарденер, також фактично був членом нашої родини. Цей
чоловік з добрими очима та гладенькою й брунатною шкірою,
мов шкаралупа кінського каштану, був з нами відтоді, як
ми посадили наш садок у Бетлехемі незадовго до батькової
смерті. Ходили чутки, що його рід прийшов до Коннектику-
ту «підпільною залізницею», тобто за допомогою таємної си-
стеми, якою користувалися чорношкірі раби для втечі з Пів-
денних штатів до Північних. Одна із зупинок цієї «залізниці»
знаходилася в старій «Пташиній таверні», що стояла через
дорогу навпроти нашого маєтку «Хей». Окрім того, що містер
Гарденер був генієм у справі розведення старовинних сортів
троянд, він ладен був віддати своє життя за мою матір, а вона
так само ладна була померти заради нього. Тобто він мусив
лишитися з нами назавжди.
— А кілька служниць погоди не роблять, — зауважила
матір. — Якщо ти бажаєш економити кожний цент, то маєш
змусити консульство платити тобі зарплатню за те, що ти
збираєш посилки для французьких сиріт.
— Роже ділить витрати навпіл зі мною, але цього разу
у мене майже немає, що посилати, бо неможливо придбати
хоча б шматок придатного матеріалу.
— А чому б не влаштувати благодійну виставу? Тобі б
сподобалося знову вийти на сцену, люба моя, і у тебе й досі
залишилися костюми.
Костюми...Цілі ярди матеріалу, який старіє в скрині,
нікому не потрібний. Та це ж ідеальна сировина, з якої мож-
на зробити будь-який дитячий одяг!
— Мамо, ти просто геній.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 177
Я побігла до своєї спальні і витягла скриню з комори. На
тій скрині і досі збереглися сувенірні наліпки всіх тих міст,
де я виступала на сцені. Бостон. Чикаго. Детройт. Пітсбург.
Я понесла скриню до гостьової кімнати — і сильно захекала-
ся. Треба кинути палити й припинити цупити у Пії цигарки.
Коли я ввійшла, мати аж випрямилася у своєму шва-
цькому кріслі.
— Ой, ні, ні, ні! Не роби цього, Кароліно.
Я відкинула ляду скрині, вивільнивши з неї чудовий за-
пах кедру, старіючого шовку і театрального гриму.
— Це — чудова ідея, мамо.
— А тобі не шкода, доню?
Бутафорію та костюми ми збирали звідусіль, де тільки
могли: шовковий корсет дев’ятнадцятого сторіччя в одному
місці, віяло від Тіффані з шовку та кістяних пластинок — у
другому, але мати пошила власноруч більшість тих костю-
мів, що я їх носила на сцені, — від «Дванадцятої ночі» на
шкільній сцені і до «Вікторії Регіни» на Бродвеї. Мені не
дозволялося залишати собі кожен комплект, проте я й досі
мала всі костюми, що лишилися з середньої школи, а для
виступів на Бродвеї мати часто шила дублікати костюмів.
Для цього вона використовувала найкращі гатунки оксами-
ту, найбагатші й найяскравіші різновиди шовку та м’яку ба-
вовну. І кожен з цих костюмів вона оздоблювала перламу-
тровими ґудзиками, які виготовляла з мушлів, зібраних нею
на пляжі в Саутгемптоні. Якщо ж мати пришивала ґудзика,
то вона пришивала його назавжди.
— «Венеційський купець», — сказала я, витягуючи із
скрині жакет і штанці з фіолетово-блакитного оксамиту,
обидва з підкладкою із гірчичного шовку. — Ось і маємо
дві майже готові сорочечки для малюків. А чи можна щось
зробити з підкладки?
Мати замислилася.
— Може, трусики?
— Ти у мене просто геній. — Я вихопила із скрині й під-
няла догори рожево-помаранчеве атласне плаття з корсетом,
оздобленим дрібними перлинами. — Це — з «Дванадцятої
ночі».
178 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— Невже ти не відчуваєш жодної ностальгії?
— Аж ніяк, мамо, і якщо ти заперечуватимеш, то я порі-
жу все це сама.
Мати вихопила плаття у мене з рук.
— Ні, не поріжеш, Кароліно.
Я витягнула ще одну сукню кольору хересу Амонтілья-
до, яскраво-червону накидку та пелерину з фальшивого гор-
ностая.
— Це — з п’єси «Добре все те, що добре закінчується», —
сказала я, піднімаючи одяг догори. Невже моя талія була ко-
лись такою тонкою? — 3 цієї накидки можна пошити шість
нічних сорочок, а із сукні — два пальтечка. А хутро піде на
оторочку рукавичок.
Ми з матір’ю працювали аж до пізньої ночі. Я порола
шви та кроїла, вгризаючись в оксамит і атлас лезом свого
розпорювана.
— Чи є якісь новини від твого приятеля Поля? — поціка-
вилася матір.
— Ані слова. Ми навіть французьких газет у нашому
офісі більше не отримуємо.
Хоча я воліла не розповідати матері про свої стосунки з
Полем, вона якимось чином здогадувалася, наскільки важли-
вим став він для мене. І коли у Франції почалися катастрофіч-
ні події, вона, схоже, занепокоїлася не менше, ніж я.
— Його дружина має крамницю одягу?
— Скоріше, крамницю жіночої білизни. «Веселі штучки»
називається.
— Жіночої білизни? — з жахом перепитала мати так, не-
мов я сказала їй, що Рена жонглює розпеченими ножами.
— Так, мамо. Бюстгальтерами та...
— Я знаю, що таке жіноча білизна, Кароліно.
— Тоді не суди інших людей, я тебе благаю.
Мати розпорола шов підкладки з лавандового атласу.
— Ти ж знаєш, як воно буває у тих французів. Дружба з
одруженими чоловіками — вельми поширене явище у них,
але ж...
— Все, що я хочу, мамо, це отримати від нього ще од-
ного листа.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 179
— Ось побачиш: коли ця війна скінчиться, він стукатиме у
твої двері. Мабуть, німці вже встигли звернути на нього свою
прискіпливу увагу. Бо він же знаменитість, як-не-як.
А я про це чомусь і не подумала. Невже нацисти влашту-
ють Полю якийсь особливий режим?
Коли настав ранок, на ліжку в гостьовій кімнаті вже ле-
жала ціла купа вишуканого дитячого одягу. Легкі пальтечка
і штанці. Джемпери та капелюшки.
Усе це я перевезла до нашої контори і поклала Пії на
стіл, хоча самої Пії ніде не було видно.
Кілька тижнів по тому, коли у моїй приймальні осели-
лися представники трьох поколінь родини Ле Бланк, які по
черзі милися в раковині жіночого туалету нашого консуль-
ства, на моєму порозі несподівано виник Роже. Він влетів
до кабінету, і обличчя у нього було такого ж кольору, що і
його сиза сорочка. В грудях у мене похололо. Таке обличчя
бувало в мого шефа тоді, коли він приносив погані новини.
Брови насуплені. Стиснутий тонкою лінією рот. Оскільки
дверей за собою він не зачинив, то я подумала, що стосовно
поганих новин я, зрештою, могла й помилитися.
Шеф пригладив пальцями волосся.
— Кароліно...
— Кажи, Роже.
— Маю новину.
Я вхопилася за дерев’яну шафку для тек.
— Так кажи ж...
— На жаль, новина погана, Ка.
— Може, мені сісти?
— Та, мабуть, краще сідай, — мовив Роже, зачиняючи
двері.
РОЗДІЛ 13
КАСЯ
1941 РІК
Двері відчинилися, але ми так і стояли, заціпенілі, все-
редині вагону.
— Виходьте, виходьте! — закричали наглядачки на плат-
формі. Вони почали штурхати нас і лупцювати своїми пали-
цями та шкіряними нагайками. Якщо вам ніколи не доводи-
лося скуштувати шкіряного батога, то знайте: біль від нього
такий жалючий, що неможливо собі уявити. Мене раніше
ніколи й ніхто не бив, тому отой пекучий біль став для мене
жахливим шоком, але найгіршим з усього були пси: вони
ляскали зубами і гавкали на нас так близько, що я відчувала
на своїх ногах тепло від їхнього дихання.
— Від вас смердить, як від свиней, — кинула одна нагля-
дачка. — Зрозуміло — поляки. Ви всі лайном закаляні.
Від цих слів я мало не сказилася від люті. Дали нам одне
маленьке відро на всіх і ще й хочуть, щоби ми фіалками
пахнули?
Того недільного ранку нас повели швидким кроком, по
п’ятеро в ряд, через містечко Фюрстенберг. З одного мого
боку йшла матінка, а з другого — пані Мікельська зі своєю
маленькою Ягодою. Озирнувшись назад, я помітила в на-
ступній шерензі позаду нас Сюзану й Луїзу; їхні очі були
ніби осклянілі, в них застиг той особливий різновид страху,
до якого нам згодом довелося звикнути. Фюрстенберг нагаду-
вав середньовічне село з нашого підручника історії: будинки з
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 181
дерновими дахами та привіконними ящиками, де рясно росли
петунії. Самі ж вікна були щільно зачинені віконницями.
Мабуть, німці ще спали? Чи вдягалися до церкви? Хтось
уже не спав, бо у повітрі чувся запах грінок і кави. В одному
вікні на другому поверсі віконниці прочинилися на вузьку
щілинку — і зачинилися знову.
Тим, хто не встигав за іншими, було непереливки, бо
найнеповороткіших лупцювали наглядачки, а собаки куса-
ли за ноги. Ми з матінкою підтримували пані Мікельську,
щоби вона не перечепилася й не впала. Поки ми похапцем
рухалися вперед, вона розтирала ніжки своєї донечки, сині
від холоду.
Нас гнали бруківкою вздовж берега озера.
— Яке озеро красиве, — мовила Луїза, йдучи позаду
нас. — А ми будемо в ньому плавати?
їй ніхто не відповів. Що з нами збираються робити? Це
ж, зрештою, Німеччина. Коли я була малою, мені завжди
було цікаво подорожувати до Німеччини, особливо коли
поїздки були недовгі. Загалом, люди завжди знають, чого
слід очікувати від того чи іншого. Наприклад, коли вперше
йдеш до цирку, то принаймні маєш загальне уявлення. Але
тут було не так.
Невдовзі в кінці дороги ми побачили велетенську цегляну
будівлю. Був іще тільки вересень, але так далеко на півночі
листвяні дерева жовтіють швидше, тому вони вирізнялися
поміж сосен своїми помаранчевими та темно-червоними ко-
льорами. Навіть шавлія, висаджена вздовж фундаменту тої
цегляної споруди, була червоною, як нацистське знамено.
Коли ми підійшли ближче, вдалині почулися різкі зву-
ки німецької патріотичної музики, а в повітрі поплив запах
смаженої картоплі, від якого у мене забурчало у шлунку.
— Це — К2, — сказала якась жінка позаду мене, ні до
кого конкретно не звертаючись. — Концтабір.
Того слова я ніколи раніше не чула. Не знала, що воно
означає, але від одного лише його звучання у мене по спині
побігли холодні мурашки.
Ми підійшли до високих гладеньких стін, що оточували
табір, і пройшли через зелені металеві ворота до відкритого
182 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
майданчика, оточеного низькими дерев’яними будівлями.
Навіть крізь звуки музики я почула, як гуде під високою
електричною напругою дріт на вершечку табірної стіни.
Табір розтинала навпіл широка дорога під офіційною на-
звою Лагерштрассе, або ж Табірна дорога, яку ми невдовзі
почнемо називати Дорога Краси.
Та дорога й справді була красивою. Починаючись від
брукованого майдану під назвою «плац», вона тягнула-
ся через увесь табір і була покрита темним блискучим
піском та шматками чорного шлаку, який виблискував на
сонці. Моїх ніздрів торкнувся солодко-медовий запах, і
мою увагу привернули дерева, що росли вздовж дороги,
скільки сягало око. То були липи. Мені було заспокійли-
во-приємно побачити цю картину, бо ж липа була улю-
бленим деревом Діви Марії. До лип у Польщі ставляться
побожно, і спиляти липу вважається поганою прикметою.
Перед кожним бараком виднілася веселенька клумбочка
квітів, а під кожним барачним вікном висів дерев’яний
ящик, засаджений геранями. Хіба може бути поганим
таке акуратне й чепурне місце? А найдивовижнішим було
те, що на самому початку Лагерштрассе стояла красиво
оздоблена срібляста клітка з екзотичними тваринами та
птахами: жовтокрилими папугами, двома брунатними на-
укоподібними мавпочками, які бавилися в тій клітці, мов
малі діти, та павичем із смарагдово-зеленою головою і
схожим на віяло хвостом. Павич вереснув — і я мимоволі
здригнулася.
Поки ми все це розглядали, матінка міцно тримала нас
під руки. По той бік плацу стояли шеренги жінок по п’ятеро
в ряд, вдягнені у смугасту форму. Жодна з них не дивилася
у наш бік. Одна наглядачка витягнула револьвер з кобури,
що висіла у неї на стегні, і про щось спитала свою напарни-
цю, яка стояла поруч. Матінка помітила пістолет і швидко
відвернулася.
Повз мене пройшла якась дівчина в смугастому платті.
— Польки? — спитала вона голосом, ледь чутним крізь
музику.
— Так, — відповіла я. — Всі ми польки.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 183
Мавпи-павучки кинули бавитися і повитріщалися на нас,
обхопивши кулачками металеві ґрати клітки.
— Вони відберуть у вас усю їжу, яку ви з собою маєте,
тому натоптуйтеся — і негайно! — кинула дівчина і пішла до
шеренги арештанток у смугастій формі.
— Віддайте все, що ви маєте, бо воно вам не знадоби-
ться, — сказала якась старша жінка, проходячи з простягну-
тою рукою повз нашу колону.
Ми щільніше загорнулися в наші пальта. Чому це ми
мусимо віддавати ті крихти, які маємо? Я кинула погляд на
матінку. Вона потягнулася до мене й своєю тремтячою ру-
кою потиснула мою. Все, що мені хотілося, — це ліжко, аби
поспати, і чогось попити, щоби вгамувати мою несамовиту
спрагу.
Наглядачки загнали нас до службового приміщення. То
були дві просторі кімнати з низькими стелями та душовою
кабінкою збоку. На порозі стояла висока білявка-наглядачка
на прізвище Бінц — як ми згодом довідалися. Вона була
фанатично енергійна, наче сам Гітлер.
— Швидше, швидше! — гукнула вона, штрикнувши
мене в сідницю своїм стеком.
Я підійшла до столу, і жінка в смугастому платті, яка за
ним сиділа, записала моє ім’я. Вона по-німецьки наказала
мені випорожнити мої кишені, а потім кинула все моє не-
численне добро — хустку, годинник, аспірин, усе, що лиши-
лося у мене від нормального життя, до жовтого конверта і
поклала його разом з іншими до ящика з теками. Після цьо-
го мені наказали роздягнутися догола, і, поки я роздягалася,
наглядачка пильно стежила за мною.
— Проходь далі! — Сказала вона, щойно я поскидала
весь одяг.
Потім до столу підійшла матінка, яка стояла за мною. У
неї хотіли забрати її перстень, але вона ніяк не могла зняти
його з пальця.
— У неї палець розпух, — сказала жінка-лікар, що сто-
яла поруч — висока, білява, в білому лікарському халаті.
Бінц взяла материну руку, поплювала на перстень і спробу-
вала його зняти. Мати відвернула голову убік.
184 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— Спробуйте вазеліном намастити, — порадила лікарка.
Та Бінц іще раз поплювала на перстень, і нарешті їй вда-
лося скрутити його з материного пальця. Жінка, яка сиділа
за столом, кинула перстень до жовтого конверта й поклала
його теж до ящика.
Отже, материного персня не стало. Як же вони могли
отак запросто, без будь-якого співчуття й розуміння, забира-
ти у людей їхні особисті речі?
Далеко попереду мене я побачила в черзі Яніну Гра-
бовську, яка, плачучи, чинила опір наглядачці. Вона саме
потрапила до рук перукарки. На допомогу наглядачці при-
йшла ще одна, і їм обом вдалося вгамувати Яніну, схопив-
ши її за плечі.
— Припиніть, будь ласка! Не треба! — кричала вона,
коли її стригли.
Наглядачка підштовхнула мене далі, і я загубила матін-
ку з виду в безладному натовпі жінок. Тільки-но я спробува-
ла хоч якось прикрити своє оголене тіло, як одна арештантка
з зеленим трикутником на своїй смугастій куртці штовхнула
мене на стілець. Відчувши, як щось гостре й тверде дотор-
кнулося до моєї голови, я збагнула: мене чекає доля, котра
спіткала Яніну Грабовську, і моє серце закалатало так силь-
но, що мені здалося, наче воно ось-ось вистрибне з грудей.
На своїй потилиці я відчула холодний метал ножиць, і
перукарка вилаялася по-німецьки, намагаючись відчикри-
жити мою косу. Хіба ж то моя провина, що у мене таке
густе волосся? Жінка кинула мою косу на купу волосся, таку
високу, що вона майже сягала підвіконня, а потім, наче ба-
жаючи помститися мені за зайвий клопіт, обстригла мене
наголо. Мене всю тіпало, коли з кожним ляском ножиць на
мої голі плечі падав черговий жмут волосся і ковзав додолу.
Перукарка зіштовхнула мене із стільця, і я помацала свою
голову — вона була гладенька, лише де-не-де залишилися
невеличкі острівці коротенького волосся. Слава Богу, тут
нема Петрика, і він не бачить усього цього жаху. А без во-
лосся було так холодно!
Арештантка з пурпуровим трикутником — як я згодом
дізналася, то була одна з біблійних дівчат, — штовхнула
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 185
мене на стіл, призначений для гінекологічного огляду. Вона
розсунула мені ноги, а друга арештантка поголила мене ле-
зом, залишивши при цьому багато порізів та подряпин.
Закінчивши свою справу, вони доправили мене до лікар-
ки, яка сказала мені: «Давай на стіл». Потім взяла в руки хо-
лодний сріблястий інструмент, встромила його всередину і
розкрила мене — хоча би рушником опісля витерла! Потім
лікарка розчепірила мені ноги —дивіться всі, кому цікаво! —
встромила в мене свої пальці в гумових рукавичках і ре-
тельно обмацала всередині. Такі дії ту жінку абсолютно не
жахали — для неї це було однаково, що, скажімо, тарілку
помити. Вона чинила це, абсолютно не переймаючись тим,
що я молода дівчина і результати її наруги наді мною вже
ніколи не можна буде виправити.
Я мала обмаль часу, щоби жалкувати за втраченою не-
займаністю, бо охоронниці вишикували нас по п’ятеро в
ряд перед душовою. Коли жінки квапливо рухалися до ду-
шових головок, розпорядниця душової кабіни в білому ха-
латі ляскала жінок своїм кийком, залишаючи червоні слі-
ди на їхніх сідницях. Стоячи поруч з пані Мікельською, я
приготувалася до болючого удару кийка. Пані Мікельська
притискала до себе Ягоду і так сильно тремтіла, наче на
неї вже полилася холодна вода. Арештантка з зеленою
нашивкою на своєму рукаві підійшла до пані Мікельської,
взяла її доньку двома руками за худеньке оголене тільце і
смикнула до себе. Та пані Мікельська міцно тримала свою
дитину.
— Віддай її мені! — крикнула арештантка-охоронниця.
Але пані Мікельська тільки міцніше притиснула Ягоду
до себе.
— Вона гарна дівчинка, — сказала я охоронниці.
Та знову смикнула дитину, і цього разу сильніше. Вона
що — хоче її навпіл розірвати?
— Ти нічого не доб’єшся, — мовила охоронниця. — Тож
не влаштовуй тут сцен.
Дитина скрикнула, і це привернуло увагу отої злючої
Доротеї Бінц, яка була начальницею наглядачок. Швидко,
майже бігцем, вона рушила до нас, а за нею подалася ще
186 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
одна наглядачка. Ім’я Доротея означає «Божий дар», але
для Дороге! Бінц важко було б знайти ім’я більш недореч-
не, ніж це.
Зупинившись біля пані Мікельської, вона тицьнула своїм
стеком на маленьку біляву Ягоду.
— Її батько — німець?
Пані Мікельська зиркнула на мене й насупилася.
— Ні, поляк.
— Тоді забирайте дитину, — наказала Бінц, змахнувши
своїм стеком.
Наглядачка, яка прийшла разом з Доротеєю Бінц, вхопи-
ла пані Мікельську ззаду, і першій охоронниці таки вдалося
видерти дитину з материних рук.
— Я сказала неправду, — сказала пані Мікельська. —
Так, справжній батько цієї дівчинки є німцем. — І з цими
словами вона поглянула на мене.
— З Берліна, — підтакнула я. — Справжній патріот.
Жінка з нашитим зеленим трикутником притиснула
Ягоду до свого плеча й запитально поглянула на Бінц.
— Я сказала — забирайте, — наказала вона, різко сіп-
нувши головою. Охоронниця-арештантка посадила дівчинку
собі на плече і пішла до виходу крізь натовп жінок, який
збільшувався.
Пані Мікельська обм’якла і впала на підлогу, мов палаю-
чий аркуш паперу, бачачи, як її доньку забирають геть.
— Не треба, благаю! Куди ви її забираєте?
Бінц штрикнула пані Мікельську в ребра стеком і під-
штовхнула її до душової кабіни.
Склавши руки на своїх голих грудях, я підступила до
наглядачки.
— Без матері ця дитина помре, — сказала я.
Бінц рвучко повернулася до мене, і вираз її обличчя на-
гадав мені киплячий чайник.
— Немає більшої жорстокості, ніж вчинити так.
Бінц занесла наді мною свій стек.
— Кляті полячки...
Я зіщулилася й заплющила очі, чекаючи на жалючий
удар. На яку частину мого тіла той удар прийдеться?
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 187
Та раптом я відчула, як мене обхопили чиїсь руки. То
матінка притулилася до мене своїм гладеньким голим тілом.
— Благаю вас пані наглядачко, — звернулася вона до неї
своєю гарною німецькою мовою. — Вона несповна розуму і
тому дозволяє собі так говорити з вами. Мені дуже шкода,
що...
Бінц відступила на крок назад. Це материна німецька
мова так на неї вплинула? Чи її ввічливість?
— Скажіть їй, щоби вона тримала свого язика за зубами, —
кинула наглядачка, струснувши стеком у мій бік. А потім пішла
назад до виходу, протискаючись крізь натовп.
Мене, ошелешену, наглядачки заштовхали до душу, і
мої сльози співчуття до пані Мікельської змішалися з хо-
лодною водою.
З карантину нас випустили два тижні по тому, видавши
нам лише змінну уніформу та блузу, величезні дерев’яні
капці, зубну щітку, тоненьку куртку, сірі шаровари, бляша-
ний казанок з ложкою, а також кавалок мила, якого, як нас
попередили, мусило вистачити на два місяці. Два місяці?
Отже, через два місяці нас збиралися відпустити додому?
Наш новий дім, барак №32, був значно більшим за ка-
рантинний барак. Жінки, деякі в сірих формених сорочках та
смугастих платтях, деякі голі після душу, метушилися, вдя-
гаючись, підпушуючи свої солом’яні матраци і заправляючи
під них картаті простирадла. Блок мав невеличку умиваль-
ню з трьома душовими головками та трьома довгастими ра-
ковинами, кожна з яких мала патрубок для проточної води.
А в туалеті жінки без зайвих церемоній сиділи на високій
платформі з просвердленими в ній дірками, випорожняю-
чись у смердючу яму під ними.
Блок тхнув, мов курник, запах гнилих буряків змішувався
із смородом п’яти сотень немитих ніг. Усі дівчата в нашому
бараці говорили польською і більшість із них носили на уні-
формі червоні трикутники політичних в’язнів. Якщо й вияви-
лося щось добре у цьому таборі, так це та обставина, що значна
частина його арештанток це польки — майже половина, і пере-
важна більшість ув’язнені, як і ми, за скоєння, згідно з німець-
188 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
ким формулюванням, політичних злочинів. Другою найбіль-
шою групою ув’язнених були німецькі жінки, заарештовані за
порушення одного з численних законів, що їх запровадив Гіт-
лер, або за кримінальні злочини, такі, як вбивство чи крадіжка.
— Застелити ліжка! — вигукнула Роза, староста блоку,
німкеня з сонними очима. Вона була з Берліна і за віком не
набагато переважала мою матінку. Згодом я дізналася, що
її заарештували за те, що вона показала язика німецькому
офіцеру.
— Приготувати свої столові комплекти!
Ми швидко усвідомили, що виживання в Равенсбрюці
залежало, в основному, від твого бляшаного казанка, чаш-
ки й ложки, а також від твоєї здатності їх оберігати. Якщо
хоч на мить втратиш пильність, вони можуть зникнути на-
завжди. Тому ми тримали свої столові комплекти на грудях
під нашими уніформами або, якщо поталанить роздобути
мотузку чи дріт, робили собі паски, нанизували на них своє
столове добро й носили його на талії.
Луїза з матінкою облаштувалися на горішньому ярусі
койок, який арештантки назвали «кокосовими пальмами»
через те, що він розташовувався нагорі. Горішній ярус на-
стільки близько прилягав до стелі, що на койці було май-
же неможливо сидіти, взимку зі стелі звисали крижані
бурульки, але там виявилося затишніше і приватніше. Ми
з Сюзаною спали якраз навпроти.
Мені довелося приглушити свої ревнощі, спричинені
тим, що Луїза спала біля моєї матінки. Натомість я мала
поруч Сюзану, яка вовтузилася всю ніч, щось бурмочучи на
медичні теми. Коли від її бурмотіння я прокидалася, то ле-
жала, роздратовано витріщаючись у темряву, паралізована
думками про власну провину. Як я могла бути настільки не-
розважливою і дурною, що через мене всі ми опинилися в
такому страшному місці? А найгірше, в бараці ніколи не бу-
вало тихо: верещали жінки, яким наснився кошмар або яких
гризли воші; поверталися додому робітниці з нічної зміни;
жінки, яких мучило безсоння, обмінювалися всілякими по-
радами; хтось гукав принести таз для хворої, яка не змогла
самотужки дійти вчасно до туалету.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 189
Але мені все ж таки вдалося знайти вільну хвилину, аби
побути наодинці з матінкою. Того вечора я заповзла до її
ліжка перед тим, як нас мали повести до їдальні вечеряти.
— Мені страшенно шкода, матусю, що через мене ти
опинилася тут. Якби ти не принесла мені отого бутерброда,
якби я не...
— Ти про це не думай, — відповіла матінка. — Тут, у
таборі, ти маєш проявити всі свої здібності задля того, аби
бути розумнішою за німців. Я рада, що я опинилася тут з
тобою та дівчатами. Все буде добре, — сказала вона й по-
цілувала мене в чоло.
— Але ж твій перстень... Я ненавиджу їх за те, що вони
відібрали його в тебе.
— Перстень — це просто річ, Касю. Не марнуй своєї енер-
гії на ненависть. Це тебе безперечно погубить. Зосередься на
тому, щоби зберігати свої сили. Ти ж у мене винахідлива й
ініціативна. Думай про те, як їх перехитрити.
Прийшла староста блоку Роза. Ця жінка мала добре об-
личчя, але оголошення робила з серйозним та суворим ви-
разом.
— Робота починається о восьмій ранку. Ті, хто не отри-
має робочих рознарядок, повинні з’явитися до відділу пра-
ці поруч з тим блоком, де ви проходили початкову обробку
після вашого прибуття. Там вам видадуть ваші нашивки та
номери.
— Вона розмовляє лише німецькою? — спитала я пошеп-
ки матір. — А як же ті дівчата, які не розуміють?
— Прочитай подячну молитву геру Шпеку за його уроки
німецької. Це може допомогти тобі вижити.
Вона мала рацію. Мені поталанило, що я говорила
німецькою, оскільки всі оголошення робилися винятково
цією мовою. Ті, хто німецької не знав, опинилися в жахливо
невигідному становищі, бо незнання не знімало відповідаль-
ності за порушення правил.
Наступного ранку нас різко розбудило виття сирени. Я
тільки-но встигла задрімати і побачити вві сні, як ми з Пе-
триком купаємося в ставку у Любліні, аж раптом о третій
190 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
тридцять ранку в нашому бараці ввімкнули світло. Та най-
неприємнішою обставиною було виття сирени, таке про-
низливе і гучне, наче виходило із самісінького пекла. Під
звуки тої сирени Роза зі своїми помічницями пішла вздовж
рядів койок. Одна помічниця бемкала ложкою по бляшаній
сковороді, друга штрикала сплячих ніжкою ослінця, а Роза
бризкала в обличчя сплячих жінок водою з відра, яке несла.
— Вставайте! Мерщій! Всім підйом! — гукали вони.
То був такий особливий різновид тортур. Матінка, Сюза-
на, Луїза і я подалися до їдальні — довгастої кімнати поруч
із нашим спальним блоком, протиснулися в куток і сіли на
лаву. Сніданок був такий самий, як і в карантинному бара-
ці: ледь теплий жовтуватий суп, більше схожий на відвар з
ріпи, а також маленький шматочок хліба, який на смак був,
наче тирса. Коли той суп влився до мого шлунка, я мало не
вивергла його назад.
Роза оголосила список нових рознарядок на роботу.
Матінка отримала призначення до палітурної майстер-
ні; це була одна з найбільш бажаних робіт у межах табору.
Значно важче довести до смерті арештанта, який виконує
роботу, сидячи за столом.
Луїза стала помічницею біблійних дівчат, які обробля-
ли хутро ангорських кроликів. Ті ангорські кролі жили в
дальньому кінці табору в спеціальних клітках з обігрівом і
харчувалися молоденьким латуком, який вирощувався в ко-
мендантській теплиці. їхнє хутро періодично обстригали і
відправляли до кравецької майстерні — масивного комплек-
су з восьми взаємосполучених будівель, де арештанти шили
уніформу для німецької армії. Сюзана, котра не призналася,
що вона — лікарка, опинилася в сортувальні, де розбирали-
ся й сортувалися купи награбованого нацистами добра, яке
вагонами привозилося до табору.
Я ж потрапила до категорії тих, хто на підхваті, що
було і добре, і погано. Добре тому, що коли під час що-
денного шикування на плацу нас не забирали на якісь ро-
боти, ми мали змогу цілий день вилежуватися на койках
у бараці. А погане було те, що коли нас усе ж таки за-
бирали, то потрапляли ми на найгірші роботи: чистити
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 191
туалети або ремонтувати дороги. Отримати рознарядку на
дорожні роботи, де тебе використовували як тяглову тва-
рину для переміщення важкого бетонного котка, могло
означати смерть за лічені дні.
Наше перше Різдво в Равенсбрюці було особливо не-
приємним, бо більшість із нас сподівалися до того часу
повернутися додому. Матінка, Луїза, Сюзана та я пробу-
ли в таборі лише три місяці, але вони відчувалися як три
роки. На той час ми встигли отримати кілька листів від та-
тка. Згідно з інструкціями, вони були написані німецькою
і здебільшого замальовані цензором чорним маркером так,
що в них залишалися всього кілька слів та останній рядок:
«Ваш люблячий татко». Ми також писали листи на одинар-
ному табірному бланку, а цензори всіляко обмежували нас,
дозволяючи писати тільки про погоду та абстрактні пози-
тивні міркування. Як тільки дні стали коротшими, Сюзана
застерегла нас, аби ми не падали духом, бо зневіра вбиває не
згірш за будь-яку хворобу. Дехто з ув’язнених засумували,
перестали їсти — і повмирали.
Різдвяний ранок розпочався з того, що шибки в нашо-
му бараці задеренчали від вітру. Холодний протяг усіх нас
розбудив. Невже цей диявольський вітер, що повидряпував
нас із постелі на день народження Христа, віщує нам біду?
Усі табірні арештантки почимчикували на плац для
Арреіі, тобто загальної масової переклички. Потім ми виши-
кувалися в темряві по десятеро в ряд біля санітарної части-
ни, і єдиним звуком, який розносився в повітрі, було чов-
гання сотень дерев’яних колодок-капців, котре відлунювало
широким плацом, — то в’язні, переступаючи з ноги на ногу,
намагалися зігрітися на морозі. Як же ж мені хотілося мати
зараз тепле пальто! Промені прожекторів креслили дуги над
нашими головами. Я сподівалась, що, завдяки Різдву, пе-
рекличка буде короткою та формальною. Хіба ж німці не
святкують день народження Христа? Може, Бінц візьме
різдвяну відпустку? Я намагалася не дивитися на купу тіл,
складених штабелями, мов дрова, біля пральні, і прикритих
тоненьким сніговим покривалом. То мерці чекали, поки за
192 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
ними приїде чоловік з міста на своєму катафалку, запакує їх
в паперові мішки з обтріпаними краями і вивезе геть.
Молода наглядачка-практикантка на ім’я Ірма Грезе,
улюблениця-протеже Доротеї Бінц, квапливо ходила між
рядами, підраховуючи нас і роблячи відмітки у своєму план-
шеті. Час від часу вона зупинялася, аби поласувати цигар-
кою, загорнувшись у свою товсту чорну накидку. Хоча Бінц
та Грезе скидалися на лінькуватих подруг-школярок і були
обидві гарненькими білявками, переплутати їх було немож-
ливо. Бінц була висока на зріст, мала дещо грубіші риси
обличчя і носила зачіску в стилі «олімпійський завиток»,
коли волосся начісується й завивається від лоба й догори.
Грезе ж була мініатюрною й гарною, як кінозірка, мала ми-
гдалеподібні очі і натурально рожеві губи. Своє волосся під
форменим кашкетом вона носила забраними назад двома
лискучими кучерями, схожими на складені в рядок золоті
монети, — по одному з кожного боку шиї. На наше нещастя,
Ірма не мала хисту до арифметики. Часто її квапливі підра-
хунки кількості арештантів суперечили підрахункам Бінц, і
це призводило до того, що загальна перекличка могла три-
вати і три години, і навіть чотири.
З-за обрію показалося сонце, кинуло на плац свої про-
мені — і натовпом прокотився радісний колективний стогін
полегшення.
— Ану тихо! — крикнула Ірма. Попри всі наші намагання
не поспішати, аби потрапити в середину натовпу, де було
відчутно затишніше й тепліше, наша невеличка табірна ро-
дина з п’яти жінок опинилася того ранку в першому ряду.
Стояти там завжди небезпечно, оскільки арештантки по кра-
ях шеренг були вразливішими й незахищеними від нападів
втомлених і часто психічно неврівноважених вартових із со-
баками. Я стояла поруч з матінкою, Луїза — по інший бік від
матінки. Пані Мікельська, котра танула на очах після того,
як втратила свою донечку, опинилася між Сюзаною та мною.
Сюзана діагностувала у моєї вчительки дизентерію та глибо-
ку депресію, і це було вельми небезпечним поєднанням.
З самого початку листопада почав випадати сніг. Аби
якось скоротати час, я спостерігала, як птахи струшували
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 193
сніг із своїх крил, і заздрила їм, бо вони мали змогу летіти
туди, куди їм заманеться. Того ранку з озера долітали різкі,
мов удари батога, пориви злого вітру, тож ми допомогли
пані Мікельській утеплити її бавовняну куртку: засунули під
неї два аркуші поцупленої газети. Коли Ірма відверталася,
ми поверталися спинами й терлися одна об одну, намага-
ючись зігрітися. Наприкінці Дороги Краси наглядачки по-
ставили високу сосну як Різдвяне дерево, встромивши її в
міцну дерев’яну основу, а зараз її хитало вітром.
Пані Мікельську також хитало вітром, і я взяла її за
руку, аби допомогти їй стояти рівно. Навіть крізь бавовняну
куртку я відчула долонею її гострий лікоть. Може, я так
само виснажена від дистрофії? Пані Мікельська прихили-
лася до мене, газета під її форменою курткою захрустіла й
вистромилася з-під комірця.
Непомітно для наглядачок я заштовхнула ту газету назад.
— Стійте прямо, — попросила я.
— Вибач мені, Касю.
— Рахуйте подумки. Це допомагає.
— Тихше, — гукнула Сюзана з-за спини пані Мікель-
ської. — Бінц приїхала.
Хвиля страху прокотилася натовпом, коли на плац че-
рез табірну браму в’їхала Бінц на своєму велосипеді. Може,
вона проспала, провівши у ліжку гарячу безсонну ніч зі
своїм жонатим дружком Едмундом? Принаймні того ранку
його тут не було, хоча зазвичай вони полюбляли цілувати-
ся, коли в їхній присутності шмагали батогом арештантку.
Це, напевно, був їхній улюблений вид дозвілля.
Долаючи опір вітру, Бінц їхала на велосипеді, одну
руку тримаючи на кермі, другою стискаючи повідець сво-
го пса, а поза її спиною віялом майоріла чорна вовняна
накидка. Доїхавши до санітарної частини, вона прихилила
велосипед до стіни й широким кроком селянської дівчини
рушила бруківкою, а її пес рвався вперед, натягуючи на-
шийник. Наближаючись до нас, Бінц помахувала у повітрі
своїм стеком, бавлячись ним, як мала дитина іграшкою. То
був новий стек, зроблений з чорної шкіри; з одного його
кінця стирчала подоба кінського хвоста з целофану.
194 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Бінцового пса звали Аделіге, що означало «аристокра-
тична дама», і була та дама найкращою й найстрашнішою
вівчаркою в таборі — коричнево-чорна, з густою, мов шаль,
шерстю на грудях, схожою на ту, з якої роблять теплі паль-
та. Та вівчарка реагувала на низку команд, які Бінц подавала
за допомогою зеленого металічного свистка.
Підійшовши до пані Мікельської, Бінц ткнула її стеком
і вивела з шеренги.
— Ти. Виходь.
Я пішла була слідом, але мати втримала мене.
— Про що ти розмовляла? — спитала Бінц, тримаючи
собаку біля свого стегна.
— Ні про що, мадам наглядачко, — відповіла пані Мі-
кельська.
До Бінц підступила Ірма:
— Підрахунок закінчено, мадам наглядачко.
Та Бінц не відповіла, втупившись поглядом в пані Мі-
кельську.
— Моя донька Ягода... — почала пані Мікельська.
— Ти не маєш доньки. Ти не маєш нічого. Ти — всьо-
го-на-всього цифра.
Може, Бінц просто хизувалася перед Ірмою?
Пані Мікельська простягнула руку до Бінц.
— Вона — таке гарне дитя...
Помітивши газету під уніформою пані Мікельської, Бінц
простягнула руку і одним махом висмикнула її.
— Де ти взяла оце? — спитала вона.
Ірма засунула планшет під пахву і запалила ще одну ци-
гарку.
Пані Мікельська випрямила спину.
— Не знаю. Я нічого не маю. Я — всього-на-всього цифра.
Навіть з відстані п’яти кроків я побачила, як Бінц затряс-
лася всім тілом.
— Маєш рацію, — мовила вона і, відвівши руку назад,
вдарила пані Мікельську стеком, і целофанні мотузки стьоб-
нули пані Мікельську по щоці. Потім, швидко зиркнувши
на Ірму, Бінц нагнулася і спустила з повідця свою вівчарку.
Спершу Аделіге сиділа не рухаючись, але, зачувши пищан-
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 195
ня Бінцового свистка, оголила ікла, притиснула до голови
вуха і стрибонула на пані Мікельську. Спочатку вівчарка
стиснула свої щелепи довкола її руки, смикнула її з боку
в бік і повалила мою вчительку на коліна. Гарчання собаки
відлунювало промерзлим плацом, вона знову стрибнула і,
вхопивши пані Мікельську зубами за шию там, де закінчу-
вався комірець її куртки, повалила на сніг.
Матінка вхопила мене за руки.
Пані Мікельська перекотилася набік і спробувала сісти,
та вівчарка вхопила її щелепами за горло і почала несамови-
то водити головою зі сторони в сторону.
Я ледь стримала хвилю нудоти, коли собака потягнула
від нас пані Мікельську, мов той вовк щойно забитого оле-
ня, залишаючи на снігу яскраво-червоний слід.
Знову почулося пищання металевого свистка, яке відлу-
пило плацом.
— Аделіге, відпусти, — скомандувала Бінц.
Важко дихаючи, вівчарка сіла на задні лапи, втупившись
золотистими очима в свою господиню.
— Сім, сім, сім, шість! — викрикнула Бінц.
Ірма викинула свою цигарку, і та залишилася лежати на
снігу, ліниво курячись спіралькою блакитного диму, а тим
часом помічниця головної наглядачки щось вписувала в свій
планшет.
Підібгавши хвоста, вівчарка подріботіла до Бінц, а пані
Мікельська залишилася нерухомо лежати на снігу.
Бінц повернулася й жестом викликала мене з шеренги.
— Твоя подруга?
Я кивнула.
— Так? А чому?
— Вона — моя вчителька математики, мадам наглядач-
ко. — Сльози застеляли мені очі, але я стрималася і не роз-
плакалася, бо сльози викликали у Бінц іще більшу лють.
Ірма торкнулася рота своїми гарненькими пальчиками
й усміхнулася.
— Польська математика...
Бінц кинула мені фіолетовий хімічний олівець.
— Запиши, — скомандувала вона.
196 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Всі ми вже встигли познайомитися з цією процедурою.
Бінц хотіла, щоб я написала номер на грудях пані Мікель-
ської, — то був завершальний акт знущання над гідністю
кожного помираючого чи померлого в’язня. Моє серце не-
самовито гупало, коли я йшла кривавим слідом, який зали-
шила Аделіге в снігу, туди, де лежала моя вчителька. Піді-
йшовши до пані Мікельської, я побачила, що вона лежала
на спині, горло її було розідране до кісток, а на оголених
грудях запеклася, наче фарба, кров. Її обличчя повернуто до
мене, очі трохи розкриті, а глибока рвана рана на вилиці
схожа на зяючу моторошну посмішку.
— Запиши, — повторила Бінц.
Рукавом своєї куртки я стерла кров з грудей пані Мікель-
ської і хімічним олівцем написала на них: 7776.
— Забери це звідси, — наказала Бінц.
Вона хотіла, щоби я відтягнула тіло до штабелю біля
пральні.
Вхопивши пані Мікельську за обидва зап’ястя, я потяг-
нула її, іще теплу, по снігу, видихаючи хмарину білої пари,
мов тяглова коняка. Який жах! Чорна ненависть нуртувала в
моїх грудях. Як я зможу жити, не помстившись?
Коли я дісталася до штабеля трупів, укритих снігом і по
плече заввишки, моє обличчя було мокре від сліз. Я поклала
пані Мікельську так ніжно й обережно, наче вона заснула.
Наша левиця. Наша надія. Наша Провідна Зоря.
— Поляки такі кумедні... — гигикнула Ірма, звертаючись
до Бінц, коли я проходила повз них назад до шеренги. —
І навіщо їм взагалі ота математика?
— І то правда, — пирхнула Бінц.
Я зупинилася й обернулася до Ірми.
— Принаймні я вмію рахувати, — сказала я.
Цього разу жалючий удар стека Бінц наздогнав мене
миттєво.
РОЗДІЛ 14
ГЕРТА
1941 РІК
Я залишилася в Равенсбрюці.
Отримавши звістку про смерть батька і про те, що мут-
ті потребує реабілітаційного лікування спини, я усвідомила,
що моя зарплатня зараз має, як ніколи, важливе значення.
Мені було самотньо, бо єдиною моєю компанією були
лікарі-чоловіки, тому коли зі мною не було Фріца, я біль-
шість часу проводила в своєму кабінеті, займаючись альбо-
мами для вирізок і фотографій. Зокрема, я вклеїла туди те
фото, яке зняв офіціант на прохання Фріца, коли ми сиділи
разом в одному ресторані Фюрстенберга; сірникові етикетки
та інші сувеніри. І багато газетних вирізок. Німецькі війська
щойно вторглися — і дуже успішно — до Радянського Сою-
зу, тому я мала змогу зберігати велику кількість позитивних
заміток з фронту.
Я написала мутті листа, де розповіла, що наполегливо
працюю над тим, аби зробити наш медпункт чистішим та
ефективнішим. Я дуже сподівалася, що коли мені вдасться
запровадити в ньому хоч якесь поняття порядку й дисциплі-
ни, то комендант неодмінно помітить мої старання.
Якось увечері, повертаючись до мого котеджу після вико-
нання щоденних обов’язків, я помітила в палітурній майстер-
ні світло і зупинилася, сподіваючись, що зустріну там когось,
аби поговорити. І ось що я там побачила: на низькому ослоні
сиділа, випрямивши спину, Доротея Бінц — при повному па-
раді й гордовито задерши підборіддя. Напроти неї на стільці
198 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
сиділа арештантка з червоною нашивкою і малювала портрет.
То була полька, яку я бачила колись у відділі приймання но-
воприбулих, та, у якої Бінц зняла з пальця перстень, попе-
редньо на нього поплювавши. На тому місці, де колись був
перстень, на пальці у польки залишилася бліда смуга.
Бінц махнула мені рукою, мовляв, заходь. То було не-
велике приміщення для виробництва навчальних матеріалів
рейху. На довгому столі лежали стоси брошур та книжок.
— Заходь, лікарко. Тут якраз мого портрета малюють.
— Будь ласка, сидіть нерухомо, мадам наглядачко, —
сказала арештантка. — Я не зможу малювати вас, якщо ви
будете рухатися.
Арештантка — і дає накази Доротеї Бінц? Ба більше —
вона ті накази виконує!
— Це — Галина, наша тутешня художниця, — пояснила
Бінц. — Бачили б ви портрет Кьогеля, який він їй замовив!
Усі медалі на ньому — мов справжні.
Арештантка припинила рисувати.
— Мабуть, мені слід прийти іншого разу, мадам нагля-
дачко?
Не можна було не помітити, що палітурна майстерня,
в якій колись панував безлад із паперу, чорнил та інших
виробничих матеріалів, стала значно упорядкованішою й
чистішою.
— Замовив? — спитала я у арештантки. — І чим же вам
платять?
— Хлібом, мадам лікарко, — відповіла художниця.
— Вона віддає його іншим полькам, — пояснила Бінц. —
Якась божевільна.
Було заспокійливо і навіть гіпнотично спостерігати за
тим, як вона малювала, не відриваючи очей від Бінц і за-
лишаючи олівцем на папері короткі маленькі штрихи.
— Ви — полька? Ваша німецька досить гарна.
— Вона й мене обдурила, — зауважила Бінц.
— Моя мати була німкенею, — відповіла арештантка,
не зупиняючись і не зводячи очей з Доротеї. — Виросла я в
маєтку неподалік міста Оснабрюк.
— А ваш батько?
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 199
— Він народився в Кельні, там, де зростала його матір.
Його батько був поляком.
— Отже, ви належите до групи три згідно з реєстром
німецького народу, — сказала Бінц.
Реєстр німецького народу ділив поляків на чотири ка-
тегорії. Група три складалася з осіб переважно німецького
походження, які зазнали полонізації.
— Тож ви — майже німкеня, — зазначила я.
— Як скажете, мадам лікарко.
Я посміхнулася.
— Якщо курка покладе яйце в свинарнику, чи стане від
цього курча поросятком?
— Ні, пані лікарко.
Я зайшла арештантці за спину і дивилася, як вона закін-
чувала ретуш на підборідді Бінц. Портрет вийшов навдиво-
вижу гарним. Він точно передав риси обличчя і вдало від-
образив її сильну й водночас складну особистість.
— Цей портрет я подарую Едмунду на день його наро-
дження, — сказала Бінц. — Мені хотілося б подарувати своє
зображення в стилі «ню», але у неї зображення оголених жі-
нок виходять не надто добре.
Галина трохи почервоніла, але очей від портрета не відвела.
— Ти також можеш замовити собі портрет, лікарко, —
сказала Бінц. — Твоїй матері це сподобається.
«Чи потрібен буде мутті мій портрет тепер, коли батько
помер і їй доведеться заново влаштовувати своє життя?» —
подумала я.
— Це буде коштувати тобі всього буханець хліба, — по-
сміхнулася Бінц.
Арештантка відклала свого олівця.
— Мені вже на перекличку пора, бо я можу спізнитися.
— Галино, я владнаю це питання зі старостою твого ба-
рака, — відказала Бінц. — Сідай, лікарко. Тобі однаково сьо-
годні ввечері немає що робити.
Доротея обійшла арештантку, аби подивитися на готовий
портрет, і, сплеснувши руками, зраділа, як мала дитина.
— Я подарую його Едмунду цього ж вечора. Не забудьте
вимкнути за собою світло, а про тебе, Галино, я скажу ста-
200 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
рості, що ти будеш о дев’ятій. Завтра за цю роботу я передам
тобі буханець білого хліба.
Я зайняла місце Бінц на низькому ослоні. Галина повер-
нулася, взяла новий аркуш паперу і почала малювати, час
від часу поглядаючи на мене.
— За що вас прислали сюди?
— Не знаю, мадам лікарко.
— Як же ви можете не знати? Вас же заарештували?
— Заарештували моїх доньок, а я намагалася завадити
арешту.
— А за що їх заарештували?
— Не знаю.
Мабуть, за підпільну діяльність, подумала я.
— А чим ви займалися, навідуючись до Оснабрюка?
— Гостювала в сільському будинку моєї бабусі та діда, —
відповіла арештантка бездоганною німецькою мовою. —
Мій дід був суддею. А бабусю звали Юдіт Шнайдер.
— Шнайдер? Художниця? Сам фюрер колекціонує її кар-
тини. — Ця арештантка мала той самий талант, як і її бабу-
ся, творчістю якої захоплювався фюрер. — А де ви мешкали
у Польщі до того, як сюди потрапили?
— В Любліні, мадам лікарко.
— Там розташоване відоме медучилище, — зазначила я.
— Так. Саме там я й отримала своє посвідчення медсестри.
— Ви — медсестра? — От гарно було б мати біля себе
когось розумного й культурного, з ким можна було б роз-
мовляти про медицину!
— Так. Була медсестрою. А перед війною я займалася
тим, що малювала ілюстрації до дитячих книжок...
— Ми можемо залучити вас до роботи в медпункті.
— Я не працювала медсестрою понад десять років, ма-
дам лікарко.
— То пусте. Я дам вказівку Бінц, щоби вона негайно змі-
нила вашу робочу рознарядку. З якого ви барака?
— З тридцять другого, мадам лікарко.
— Ви ввійдете до категорії табірного персоналу й пересе-
литеся до барака номер один.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 201
— Будь ласка, мені хотілося б залишитися на своєму
місці...
— Арештантський персонал медпункту мешкає у бараці
номер один. Ви будете лікувати не лише в’язнів, а й персо-
нал СС та членів їхніх родин. У бараці номер один вас чека-
ють чиста білизна і повна відсутність вошей.
— Так, мадам лікарко. А можна мені буде забрати з со-
бою своїх доньок?
Вона сказала це таким невимушеним тоном, начебто не
існувало жодної проблеми. Звісно, про це й мови не могло
бути. Барак номер один призначався лише для робітників
першої категорії.
— Можливо — згодом. Там — свіжа їжа, і ви будете
отримувати подвійний пайок.
Я не сказала їй, що харчі в елітних бараках не містили
того медпрепарату, який зазвичай додавали до щоденного
супу, аби притлумити сексуальний потяг ув’язнених і зупи-
нити менструації.
За два сеанси Галина закінчила мій портрет, накрила
його прозорим білим папером і залишила в моєму кабінеті.
Я підняла папір і буквально отетеріла. Рівень деталізації був
просто приголомшливий. Нікому б не вдалося так добре
мене зобразити на папері — лікарка рейху в білому халаті,
сильна, мужня й зосереджена. Мутті неодмінно візьме цей
портрет у рамку.
На те, щоби перевести Галину з палітурної майстерні до
медпункту, пішло кілька днів. Офіційно шпиталь не підля-
гав компетенції СС і належав до другорядних функцій, тому
бюрократична тяганина зайняла додатковий час.
Єдиною, хто був незадоволений такою переміною, ви-
явилася медсестра Маршалл з пихатою квадратною фізіо-
номією. Того дня, коли ми посадили на її робоче місце
Галину, замість неї, вона припхалася до мого кабінету й
від обурення шипіла, наче гуска. Довелося перевести мед-
сестру Маршалл у затишний кабінет у тильній частині бу-
дівлі, де колись була комора.
Відразу, як Галина перебрала на себе обов’язки в мед-
пункті, ситуація в ньому поліпшилася. Пацієнти відреагу-
202 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
вали на новий ефективний стиль роботи, який, безперечно,
пояснювався її німецьким походженням. Під кінець дня
більшість койок були звільнені від пацієнтів, що ухилялися
від роботи, а все приміщення зазнало дезинфекції. Потреби
опікати Галину в роботі не було, оскільки її навички у прий-
нятті потрібних рішень були майже такими, як і у мене, і це
дало мені змогу впорядкувати роботу з паперами та розгреб-
ти завали з документів. Нарешті у мене з’явилася напарни-
ця, на яку я могла беззастережно покластися. Комендант
швидко помітить таку позитивну зміну — це безсумнівно.
Наприкінці місяця Бінц запропонувала план, який вона
вважала геніальним.
Протягом кількох тижнів чоловіча половина нашого
персоналу планувала поїздку до Берліна, яка повинна була
збігтися у часі з відсутністю коменданта Кьогеля, який мав
тоді поїхати до Бонна. Планувалася «таємна подорож», про
яку, на їхню думку, не знав ніхто. Але жіноча половина пер-
соналу знала всі подробиці запланованої подорожі завдяки
наглядачкам — підлеглим Бінц, які спали з охоронцями-чо-
ловіками. То мала бути подорож до салону Кітті, шикарно-
го борделю в заможному районі Берліна. Фріц, поїхавши у
відпустку до матері, уникнув цієї вилазки, але майже весь
чоловічий персонал кинув табір, хутко посідав до автобусів і
вшився геть, наче бешкетливі школярі під час канікул.
Отже, відповідальними за табір лишилися: Бінц зі свої-
ми наглядачками, троє старших за віком охоронців-есесів-
ців, які стояли вартовими на вежах довкола табірної стіни,
один бідолашний охоронець брами, який витягнув нещасли-
вий жереб, і я.
— Сподіваюся, ніхто не намагатиметься втекти звідси за
час вашої відсутності, — сказала я Адольфу Вінкельману,
коли той готувався до від’їзду.
— Все було узгоджено й схвалено, докторе Оберхойзер.
Сьогодні ви — старший офіцер, і табір перебуває під вашим
началом.
Про всяк випадок в якості заходу додаткової безпеки
було збільшено кількість вартових на табірних вежах.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 203
Я зраділа, що кількість вартових збільшили, бо всі вони
були вправними стрільцями, і їм не дозволялося лишати
свій пост.
Вінкельман поплентався до автобуса, а кілька наших
«доброчесних» колег повисовувалися з вікон і почали під-
ганяти його, погрожуючи, що поїдуть без нього, якщо він
зволікатиме.
За відсутності чоловіків Бінц запропонувала влаштувати
вечірку в одному з будинків, де жили наглядачки, — то був
затишний котедж у дальньому кінці огородженого комплек-
су, в якому мешкав табірний персонал за межами табору.
Бінц зі своїми товаришками готувалися до тої вечірки ре-
тельно й з розмахом. На ній планувалося подавати спирт-
ні напої, танцювати й грати в карти. Вони навіть наказали
кільком польським арештанткам зробити з рожевого паперу
їхні традиційні витинанки, а потім порозвішували їх у бу-
динку, мов гірлянди.
Я вирішила проігнорувати гулянку і натомість залиши-
тися з Галиною у своєму кабінеті, щоби завершити деяку
роботу. Це була неважка робота, бо вперше відтоді, як я при-
була до табору, у мене з’явилася розумна й інтелігентна то-
варишка, з якою мені подобалося спілкуватися — на відміну
від Бінц, котра тільки те й робила, що розповідала всілякі
брудні історії. Галина не лише зробила медпункт чистішим і
на три чверті зменшила кількість пацієнтів у ньому; вона та-
кож і досі виконувала для коменданта декотрі важливі про-
екти в палітурній майстерні. Вона продемонструвала мені
книги, які зшивала для самого Гіммлера.
У них була зібрана документація з виробництва ангор-
ського хутра, що велася в кожному таборі, до того ж там мі-
стилися детальні фотографії. Равенсбрюк був одним з найкра-
щих виробників хутра і мав удвічі більше кліток з кроликами,
аніж Дахау. Галина переплітала книги вручну, загортаючи
кожну обкладинку в тоненьку тканину з ангори.
— У вас стільки паперової роботи, пані лікарко, — якось
зауважила Галина. — Чи можу я чимось вам допомогти?
Як швидко вона здогадалася і вимовила мою улюблену
фразу! Це неабияке задоволення — проводити час з компе-
204 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
тентною арештанткою, яка мене не боїться! Галина не мала
того виразу загнаної тварини на обличчі, не мала жодного
натяку на той заразний, як інфекційна хвороба, страх, який
змушував мене відвертати очі і дивитися то на хмари, то на
маленького жучка на землі, — на що завгодно, аби лише
того виразу не бачити.
— Ви писатимете на конвертах адреси, а я вкладатиму в
них картки, — вирішила я.
Ми розсилали жалобні картки родинам тих в’язнів, які
померли в таборі з різних причин. В’язнів, вибраних для
спеціальної обробки й умертвлених. Тих, кого застрелили під
час спроби втекти. Тих, хто померли з природних причин.
Своїм жахливим нерозбірливим почерком лікаря я писала: «З
гігієнічних міркувань оглянути тіло можливості немає» — в
більшості карток на той випадок, якщо родина висловить ба-
жання побачити труп померлого. То була абсурдна пародія,
яка забирала у мене десять додаткових годин у моєму і без
того напруженому робочому тижні, але комендант вимагав
виконувати її для проформи. Галина займалася конвертами,
коли мала вільну годину, і невдовзі стос готових конвертів
значно перебільшив кількість написаних мною карток.
— Напевно, родині дуже важко отримувати таке повідом-
лення, — мовила Галина, пишучи на конверті адресу своїм аку-
ратним почерком. Вона плакала, чи то мені здалося?
До жалобної картки додавався офіційний бланк, щоби
родина могла подати прохання про видачу праху спаленого
в крематорії. Якщо прохання задовольняли, родичам виси-
лали в бляшанці чотири фунти попелу, взятого із загальної
купи. Добре, що я не була відповідальною за координацію
всього, що було з цим пов’язано.
— Ми можемо зробити перерву.
Галина випрямилася на своєму стільці.
— Та ні, пані лікарко, зі мною все гаразд. Втім, я дійсно
хочу попрохати у вас про одну послугу. Скажіть мені, будь
ласка, чи можете ви...
— Так, кажіть. — Галина була моєю безцінною помічни-
цею. Хіба я не заборгувала їй, щоби принаймні вислухати її
прохання?
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 205
Вона дістала зі своєї кишені листа.
— Я хотіла спитати вас, чи могли б ви послати поштою
ось це. Це — просто лист одному моєму другу. — Той лист
був написаний на табірному бланку.
— А ви сама пошліть. Вам же дозволяються листи.
Галина поклала руку на рукав мого лікарського халата.
Той палець, де колись був перстень, був перев’язаний бла-
китною стрічечкою.
— Але ж цензори безжально викреслять з нього все, що
тільки захочуть, викинуть звідти навіть згадки про погоду
або стан чийогось шлунка.
Я взяла у неї того листа. Він був адресований геру Ле-
нарту Фляйшеру, який мешкав за люблінською адресою.
Ну і що з того, що я надішлю цього листа? Зрештою,
Галина приносила рейху значну користь. Втім, певна не-
безпека в цьому була. Якщо мене спіймають, то кара буде
суворою. Щонайменше мені вліплять догану.
— Я про це подумаю, — відповіла я, кладучи конверта
до шухляди свого робочого столу. Галина знову схилилася
над своєю роботою.
— Дякую вам, пані лікарко.
Зі свого кабінету в медпункті я чула сміх та музику, які
долинали з Бінцової вечірки, що тривала в помешканні для
персоналу, розташованому в лісі з протилежного боку табору.
Мені було неприємно думати про те, що тільки тоді, коли всі
чоловіки поїхали з табору, про мене згадали як про найвищу за
своїм офіцерським званням серед персоналу, який лишився.
Того вечора ми з Галиною просиділи близько години, і ро-
бота йшла у нас вправно й швидко, як раптом почувся сильний
вибух, від якого аж земля здригнулася. Ми з Галиною лише
перезирнулися й продовжували працювати. Може, то був авто-
мобільний вихлоп, що стався через несправну систему запалю-
вання? Гучні звуки чулися в таборі досить часто, і до того ж їх
підсилювала пласка поверхня озера.
Та через кілька секунд ми почули голоси з тієї сторони,
де тривала вечірка.
— Докторе Оберхойзер, біжіть мерщій сюди! Ірму пора-
нило!
206 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Ми з Галиною отетеріло переглянулися.
У подібних ситуаціях гору бере інстинкт професійного
медпрацівника. Галина схопилася й побігла. Я подалася за
нею. Ми підбігли до головної табірної брами і почули чис-
ленні крики, що долинали від будинку в далекому лісі.
— Відчиніть браму, — наказала я вартовому.
— Але ж... — завагався він і кинув погляд на Галину.
Арештантам дозволялося залишати табір тільки в супроводі
наглядачки.
— Виконуйте наказ! — крикнула я. — Ви знаєте, що я
вища вас за званням. — Чому жіночий голос так часто не
викликає тої поваги, на яку він заслуговує?
Трохи поопиравшись, вартовий нарешті відчинив браму.
Галина завагалася.
— Ходімо, — сказала я. Мені потрібна була помічниця,
але, може, мені за це винесуть догану?
Галина поквапилася зі мною до будинку, і стукіт її де-
рев’яних капців стишився, коли ми вибігли з брукованої до-
роги на всипану хвоєю лісову стежину. В яскравому місяч-
ному сяйві було добре видно будинок у кінці соснового гаю.
Всі вогні в ньому згасли.
Від будинку до нас підбігла Доротея Бінц.
— Обвалилася кухня і привалила Ірму, — гукнула вона.
Ірма Грезе була одною з ревних учениць Доротеї Бінц, і
дехто казав, що вона навіть перевершила свою вчительку в
жорстокості покарань. Що на це скаже комендант?
— Заради Бога, Бінц, як це сталося? — спитала я.
— Газова плита...вона підкурила біля неї цигарку, а та
бісова штука взяла й вибухнула. Я попереджала її, що там
не можна палити...
Ми з Галиною вбігли до будинку і побачили Ірму, яка
лежала непритомна на підлозі. Вибух вивів з ладу елек-
трику, і в приміщенні було чути запах газу. Всю стіну по-
заду плити знесло вибухом, а над самою плитою гойдався
понівечений шматок металевої конструкції, від якої йшов
моторошний звук, схожий на стогін людини. Ударна хви-
ля перекособочила навіть календар, що висів біля нас на
стіні.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 207
Ми з Галиною схилилися над Ірмою. Навіть у густій
темряві я змогла побачити, що вона дихає уривчасто. Її кон-
тузило. Ірмине плаття на плечі просякло кров’ю.
— Принесіть хто-небудь ковдру! — наказала я.
— І свічку, — додала Бінц.
— У повітрі й досі відчувається газ, — заперечила Гали-
на. — Принесіть ліхтар на батарейках. Надійний і потужний
ліхтар.
Бінц на хвилю завагалася. Арештантка віддає накази?
— Ліхтар, мерщій! — гукнула вона, обернувшись.
Я хотіла помацати плече Ірми, але в темряві нічого не
було видно. Втім, важко сплутати металічний запах люд-
ської крові з чимось іншим. Я відчула, як килим, на якому
лежала поранена, швидко просяк кров’ю, і на ньому вже
утворюється калюжа.
— Треба перенести її до медпункту, — сказала я.
— Не встигнемо, вона не доживе, — заперечила Галина. —
Доведеться працювати з нею тут.
Вона що — з глузду з’їхала?
— Але у нас тут нічого з собою немає...
Бінцові наглядачки мовчки скупчилися довкола нас.
Галина помітно завагалася. Може, вона не бажає рятува-
ти життя наглядачці? Та нарешті вона простягнула руку й
розірвала рукав Ірминого плаття.
Бінц кинулася до Галини.
— Що вона робить?
— Відкриває доступ до рани, — відказала я, стримуючи її.
Те, що зробила Галина, допомогло виявити джерело кро-
вотечі. Одна з Бінцових підлеглих принесла потужний ліхтар, і
ми побачили ступінь ураження: втрата свідомості, численні за-
бої й синці, опіки другого ступеня, ціаноз — холодна на дотик
посиніла шкіра, явний симптом контузії. Та найбільш нагаль-
ну проблему становила втрата крові. Рваної рани, завбільшки
з колоду гральних карт у верхньому передпліччі, завдав, ма-
буть, шматок металу, який вилетів з пічки. Та рана виявилася
настільки глибокою, що було чітко видно кістку. Я приклала
пальці до Ірминого зап’ястя, але ледь змогла намацати пульс.
Такі рани, зазвичай, несумісні з життям.
208 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Галина стягнула через голову свою суцільнокроєну сму-
гасту робу і залишилася на нічному холоді в одних лише
панталонах та дерев’яних капцях. Скинувши свої капці геть,
вона розірвала свою уніформу на довгі смужки два дюйми
завширшки. Важко було не захоплюватися тою рішучістю, з
якою Галина виконувала свою роботу. Від фізичних зусиль
обличчя її почервоніло, а очі поблискували у світлі ліхтаря.
В ту мить я переконалася, що саме робота медсестри була її
справжнім покликанням.
Тільки зараз я помітила, якою худою стала Галина. На-
віть посилений пайок барака номер один був недостатнім;
худорба особливо виднілася на стегнах та литках. Але шкіра
її залишалася свіжою й кремово-білою, як молоко. Вона
ніби сяяла в тьмяному світлі ліхтарика.
— Нам треба віднести її до медпункту, — сказала Бінц.
Я приєдналася до Галини й сама почала рвати бавовну на
смужки. Потім вона пов’язала їх згори за два дюйми до рани
й акуратно затягнула простим вузлом.
— Спершу — турнікет, — сказала я, звертаючись до Бінц.
Підійшовши до календаря на стіні, я висмикнула з нього
дерев’яний штир і подала Галині. Та прив’язала до патика
дві смужки тканини, зробивши закрутку. Я допомогла їй
закрутити джгут так, що матерія натягнулася й кровотеча
зупинилася.
Невдовзі поранена прийшла до тями, і ми зробили з
ковдри подобу гамака, на який четверо наглядачок поклали
Ірму, щоби віднести її назад до табору. Я наказала одній з
них принести ковдру і накинула її Галині на плечі, бо вона
вже вся тремтіла від фізичних зусиль та холоду.
Ми з Галиною пройшли за Бінц та її товаришками
через двері будинку, і вони понесли Ірму до медпункту.
На ходу я вже обдумувала способи подальшого лікування
постраждало!’. Спершу ми зробимо Ірмі внутрішньовенне
вливання...
Раптом Галина зупинилася в темряві. Що вона замис-
лила?
Вона стояла, вдивляючись в озеро, яке мерехтіло в місяч-
ному сяйві так, немовби на ньому хтось розкидав діаманти.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 209
— Що таке? — спитала я. Може, у неї теж шок? — Ході-
мо, Галино. У нас попереду багато роботи.
Раптом мені спало на думку, що вона збирається втекти!
Але як? Арештантка в одній лише ковдрі та панталонах далеко
не втече. У Равенсбрюці було лише три спроби втечі, і дві з
них закінчилися для втікачок трагічно: їх повернули до табору,
змусили носити на грудях плакат з написом «Ура, ура, я повер-
нулася!», а потім піддали тортурам і розстріляли під стіною.
Цього мені тільки не вистачало — втечі в той день, коли
я залишилася старшою по табору.
— Ходімо! — наказала я.
Та Галина стояла мов вкопана, її біляве волосся сяяло у
місячному світлі, а обличчя ховалося в тіні. В запалій тиші
я почула, як хвилі озера хлюпочуть біля берега.
— Мерщій, — сказала я. — Пораненій потрібне подальше
лікування.
Але Галина ледь поворухнулася в темряві.
Промінь прожектора із сторожової вежі окреслив по-
двір’я і поповз до озера. Нас уже шукали.
— Цього вечора ви зробили рейху велику послугу, Гали-
но. Ви отримаєте винагороду. Я в цьому не сумніваюся. А
тепер — ходімо.
На псарні загавкали собаки. Чи довго лишилося чекати,
коли нас визнають зниклими і почнуть шукати з собаками?
Та Галина все одно не поворухнулася. Невже вартові по-
бачили нас із своїх веж?
Раптом вона глибоко вдихнула, потім видихнула, і пара
від її видиху піднялася у світлі місяця, мов якийсь привид.
— Мені просто хотілося поглянути на табір з цього бо-
ку, — мовила вона відстороненим голосом.
І навіщо я дозволила їй вийти за межі табору?
Галина знову глибоко вдихнула.
— Я вже так давно не дихала вільним повітрям...Озеро...
Воно таке...
— Ходімо, швидше, — наказала я.
Вона неквапливо підійшла до мене, і ми подалися назад
до медпункту; її дерев’яні капці лунко стукотіли по дорозі, а
моє пальто все просякло холодним потом.
210 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Тільки тоді, як табірна брама за нами зачинилася, я
змогла полегшено зітхнути.
Наступного дня чутки про вчорашні події швидко по-
ширилися табором. Коли комендант повернувся, а чоловіки
заявилися додому після поїздки до борделю, комендант осо-
бисто похвалив мене і сказав, що високо цінує швидкість
моєї думки й рішучість моїх дій і додав, що напише Гім-
млеру про мою винахідливість та хоробрість у справі поря-
тунку одної з найкращих представниць рейху. Весь табірний
персонал прославляв мій вчинок, увесь, окрім медсестри
Маршалл, зрозуміло. Коли йшлося про мене, вона залиша-
лася незворушною і стискала губи, бо їй не давала спокою
заздрість до польки, яка мені допомагала.
Наприкінці того тижня ми з Галиною сиділи поруч за
моїм столом, завершуючи якусь паперову роботу. На той час
ми вже навчилися розуміти одна одну з півслова, бо встигли
добре вивчити ритм роботи і обов’язки кожної. Того ранку
я побувала в будівлі ВекІеісІип§ — речового складу, де, як
всі ми знали, зберігалися купи трофеїв. То був склад різно-
манітного добра, конфіскованого в країнах, що їх підкорив
Гітлер. Ці речі — одяг, столове срібло, посуд і таке інше —
були добре розсортовані, і я швидко знайшла там багато ко-
рисних речей, зокрема теплий светр для Галини та патефон
з невеликим набором платівок. Я наказала одній арештантці
з зеленою нашивкою принести той патефон до мого кабі-
нету, а потім накрутила його і почала ставити платівки на
невисокій гучності.
Біблійна дівчина принесла нам хліба та сиру з офіцер-
ської їдальні, більше для Галини, ніж для мене, і я постави-
ла на патефон платівку з піснею «Варшавський фокстрот».
— Я люблю цю пісню, — сказала Галина.
Я приглушила звук. Не треба, щоб увесь табір чув, як я
слухаю польські пісні.
Підписуючи конверти, Галина злегка погойдувалася під
музику.
— Під цю пісню я вчилася танцювати фокстрот.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 211
— А мене ви можете навчити? — спитала я. А що тут
такого? В табірній адміністрації танцювати фокстрот уміли
всі, крім мене. Бо на медичному факультеті мені бракувало
часу на такі речі.
Галина похитала головою.
— Ну, не знаю...
Я підвелася з-за столу.
— Я наполягаю.
Галина неохоче піднялася.
— Мадам лікарко, з мене не надто добрий вчитель.
— Поспішаймо, поки пісня не скінчилася, — посміхну-
лася я.
Галина поклала одну руку мені на спину, а другою взя-
лася за мою руку.
— Руки треба тримати вгорі — як під час бальних танців.
Ми зробили під музику два кроки вперед і один убік. Га-
лина явно прибіднювалася. Вона була чудовою вчителькою.
— Тут повільно, а тут — швидше, зрозуміли?
То був неважкий танець. Я навчилася майже відразу.
Галина вправно вела мене в невеличкому приміщенні, і ми
синхронно рухалися в єдиному ритмі. Невдовзі ми почали
сміялися, бо нам напрочуд легко танцювалося удвох. Мені
ще ніколи не було так весело відтоді, як я прибула до та-
бору.
Нарешті ми, захекавшись, зупинилися. Я відкинула з
чола Галини пасмо волосся.
Раптом Галина обернулася, і я відчула, як вона за-
ціпеніла. Я також обернулася і побачила на порозі медсест-
ру Маршалл з бланком заявки в руці. Ніхто з нас двох не
почув, як відчинилися двері.
— У чому справа, Маршалл? — невдоволено спитала я,
переводячи подих.
Галина зняла голку патефона з платівки.
— У мене тут заявка на постачання, — відповіла мед-
сестра. — Хотіла залишити вам на столі, але бачу, ви дуже
зайняті, — додала вона, кинувши лиховісний погляд на Га-
лину. — До того ж ви не замкнули аптечної комори.
— Я розберуся. Вибачте, але зараз не маю часу.
212 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Сестра Маршалл віддала мені бланк заявки і пішла, але
перед цим іще раз пронизливо зиркнула на Галину.
Коли Маршалл зачинила за собою двері так само нечут-
но, як і відчинила, ми з Галиною глянули одна на одну.
Щось невидиме вирвалося із скриньки Панд ори, щось дуже
небезпечне, і вороття вже не було.
— їй слід навчитися стукати, перш ніж увійти, — зазна-
чила я.
Галина завмерла, дивлячись на мене, її обличчя було бі-
лим, мов крейда.
— Схоже, вона дуже зла, мадам лікарко.
— Собака, який гавкає, ніколи не кусає, — відповіла я,
знизавши плечима. — Вона — ніхто, і звати її ніяк.
Якби я знала, яку дорогу ціну мені доведеться заплатити
за те, що я недооцінила медсестру Маршалл!
РОЗДІЛ 15
КАРОЛІНА
1941 РІК
Я вхопилася за край своєї шафки з теками.
— Що сталося, Роже?
— Я тут щойно дізнався, Кароліно... Прізвища Поля та
Рени були виявлені у списку заарештованих осіб.
«Поля заарештували?» — промайнуло у мене в голові.
— Дякую, що не сказав мені про це у присутності Пії, —
мовила я. Я стримала сльози, але мої коричневі теки по-
пливли у мене перед очима, перетворившись на розмиту
пляму. — А чи є якісь відомості про Рениного батька? Він
жив разом із ними в Руані.
— Наразі ні, але перевіряю повідомлення кожної годи-
ни. Ти ж знаєш, що ми зробимо все, від нас належне, щоби
встановити їхнє місцезнаходження.
— Принаймні відомо, що вони живі, так? А за якими
звинуваченнями їх заарештували?
— Якби ж то я знав. Наші розвідувальні відомості з Лон-
дона уривчасті й не охоплюють усієї території Франції. До того
ж, в списку не вказано місцезнаходження заарештованих. Іще
одне. Тримільйонна німецька армія вторглася до Росії.
— А як же пакт про ненапад? — Так, Гітлер виявився бо-
жевільним брехуном, але кожне нове підтвердження цього
факту щораз діяло, мов холодний душ.
— Гітлер проігнорував його, Кароліно. І російський вед-
мідь опинився в скрутному становищі.
214 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Роже полюбляв називати совєтів «ведмедем». І то було
дійсно доречно.
— Гітлер просто забирає все, що йому потрібно. Це не
віщує нам нічого доброго.
То було зрозуміло і без його пояснень. Невдовзі Гітлер
загарбає майже півсвіту. Хто наступний у черзі? Англія?
— Мені дуже шкода, що так сталося, Ка.
Схоже, він і справді засмутився. Мабуть, пожалкував,
що діяв недостатньо активно стосовно візи для Рени.
Того дня мені важко було зосередитися на роботі, бо я
переймалася запитаннями, на які не мала відповіді.
А що якби Поль залишився тут, у безпеці в Нью-Йорку?
А що якби я більше підганяла Роже роздобути візу для Рени?
На додаток до того вкрай неприємного дня я отримала те-
лефонний дзвінок, яким мене поставили до відома, що Бетті
Стоквел Мерчант народила хлопчика вагою сім фунтів, якого
назвали Волтером на честь її батька. Попри те, що того дня
роботи було багато, мені вдалося відлучитися під час обідньої
перерви провідати Бетті в шпиталі. Мені страх як хотілося
побачити немовлятко, тож я пішла, заштовхавши в глибину
душі ревнощі, які виникли після отримання цієї новини, а
до шлунка — кілька пончиків з джемом. Я сподівалася, що
переміна місця провітрить мені голову і прояснить думки. До
того ж, мені хотілося поділитися з Бетті своїми тривогами
щодо Поля — може, хоч трохи полегшає.
По дорозі до шпиталю я купила для Бетті її улюблені
різнокольорові тюльпани, хоча виявилося, що чого їй не бра-
кувало, так це саме квітів. Її палата в шпиталі Святого Луки
була схожа на конюшню породистого рисака, переможця
перегонів Кентуккі Дербі, — скрізь букети квітів: троянди,
виставлені у формі підкови на щастя, гвоздики на підставці
з плакатиком «ВІТАЄМО!» А у вазі дві дюжини блідо-голу-
бих троянд сором’язливо схилили свої голівки.
— Дякую тобі за тюльпани, Кароліно, — сказала Бетті.
Вона лежала, підперта подушками, на своєму персональному
шпитальному ліжку, така гарненька в рожевому лікарняно-
му атласному халаті та в тюрбані відповідного кольору. — Ти
завжди знаєш, що мені подобається.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 215
Медсестра принесла дитинча, нечутно ступаючи крепо-
вими підошвами по кахлях. Щойно я побачила його, як усі
мої негаразди розвіялися.
— Візьми потримай його, — сказала Бетті, махнувши ру-
кою у мій бік. Міцно сповите немовля вмостилося теплим
оберемочком у мене на руках, і я притулила його до себе.
Свої стиснуті кулачки він тримав біля підборіддя, мов бок-
сер, і личко у нього теж було припухле, як у боксера, який
виграв важкий турнір. Малому Волтеру доведеться проявити
неабиякі бійцівські якості, щоб ужитися з батьками, які самі
уживалися лише тоді, коли перебували за тридев’ять земель
одне від одного.
— Я розумію, що це звучить жахливо, Кароліно, але я
ще не готова мати дитину, — сказала Бетті, витираючи ху-
стинкою сльози.
— Як ти можеш таке говорити, дорогенька?
— Я попереджала Філа, що не хочу дитину так швидко,
але він навіть слухати мене не хотів. Після того всього, що
я робила заради нього! Я для цього чоловіка навіть взувала
черевики для гольфа.
— Ти будеш чудовою матір’ю.
— Тут таке гарне обслуговування, Кароліно! — мовила
Бетті, підбадьорюючись. — Краще, ніж у Плазі, кажу тобі.
Приносять мені дитину так часто, що мені довелося сказа-
ти їм, аби вони робили це тільки в певні години. Вони тут
спеціалізуються на немовлятах.
— Яке гарненьке немовлятко, — розчулилась я, погла-
дивши його кулачок, ніжний, мов пелюстка квітки.
Волтер потягнувся у мене на руках, і його маленькі вії
затріпотіли. Мабуть, йому наснився якийсь дитячий сон. Я
відчула вже звичний біль, і мої очі наповнилися слізьми.
Тільки не зараз.
— Єдине, що тобі тепер лишилося зробити — це завести
собі чоловіка і дитинку, Кароліно. Саме в такій послідов-
ності.
— Мені все це вже не світить, — відказала я.
— Ти вже почала позичати материну нижню білизну?
Ще ні, еге ж? Тоді ти не мусиш ставити на собі хрест.
216 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Прийшла нянька й забрала Волтера, немов Бетті натис-
нула під обіднім столом кнопку виклику служниці. Я три-
мала малого на руках до останньої миті, і лише тоді віддала
його няньці. Я відчула холод і порожнечу в своїх руках, див-
лячись їм услід.
— Роже сказав мені, що Поля з Реною заарештували, —
повідомила я.
— О, ні, Кароліно, ні! Який жах! Мені так шкода, доро-
генька моя. Чи відомо, куди їх забрали?
Я підійшла до вікна й схрестила на грудях руки.
— Цього не знає ніхто. Можливо, до паризької в’язниці
або до якогось транзитного табору. Я не знаю, що мені ро-
бити.
За вікном у парку маленький хлопчик спробував запу-
стити повітряного змія, але він теліпався по землі, не ба-
жаючи злітати в повітря. Надто важкий хвіст, подумала я.
Просто треба його відчепити.
— Тобі, напевне, дуже боляче, люба моя, — мовила
Бетті.
— Я працювати не можу.
— Коли я повернуся додому, мені хочеться влаштува-
ти гавайську вечірку. Допоможи мені організувати її. Або
можеш стати моїм партнером з бриджу на вечірці у Вандер-
більтів. Я граю з Пруденс, але вона радо поступиться тобі
місцем.
— Мені зараз не до вечірок, Бетті. Мені треба довідати-
ся, куди вони забрали Поля.
— Охолонь, Ка. Так, це дуже сумно, але у тебе ніколи б
не було нормального життя з Полем Родьєром.
— А хто визначає, яке життя є нормальним?
— Ну чому ти завжди шукаєш складних шляхів? Ви з
Девідом могли б...
— Девід сам мене покинув.
— Він би одружився з тобою, якби ти приділяла йому
більше уваги. Театральне турне у десятьох містах країни не
сприяє зміцненню стосунків. Чоловікам подобається бути
центром світу для своїх жінок. А тепер, коли ти почала ве-
сти більш-менш осіле життя, тобі треба поспішати, бо маєш
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 217
вийти заміж і народити. Жіночі яйцеклітини дегенерують,
як ти знаєш.
Від одної лише згадки про яйцеклітини, що плавають у
моєму тілі, такі маленькі й вразливі, мене аж пересмикнуло.
— Не сміши мене, Бетті.
— Це ти своїм яєчникам скажеш. У Нью-Йорку повно гід-
них женихів, а тобі французького подавай, та ще й з тюрми.
— Мені пора на роботу повертатися. Невже тобі так важ-
ко бути співчутливою? Йдеться, зрештою, не про що-не-
будь, а про людське життя.
— Мені шкода, що ти не хочеш мене слухати, але він —
людина не нашого кола.
— Не нашого кола? Мій батько вибився в люди сам, без
сторонньої допомоги.
— Ага, після того, як батьки послали його навчатися до
елітної школи Святого Павла.
— При всій моїй повазі до твого брата мушу зазначити,
що підтримка з боку батьків не сприяє формуванню сильної
особистості.
— Хто б казав? Жінка, яку до шістнадцяти років вдягали
служниці? Заради Бога, будь практичною у ставленні до жит-
тя, Кароліно. Розумієш, іще не пізно...
— Іще не пізно що? Врятувати мою репутацію? Вийти
заміж за когось нестерпного, аби тільки мати можливість
ходити з ним на гавайські вечірки? Ти можеш мати дитину
й чоловіка; я ж просто хочу бути щасливою, Бетті.
Бетті посмикала атласний край своєї ковдри.
— Гаразд, але тоді не плач у мене на плечі, коли все це
погано скінчиться.
Я повернулася й пішла, дивуючись, як я могла мати таку
подругу, котрій абсолютно начхати на моє справжнє щастя. Я
обійдуся без Бетті. У мене є матір. І наразі цього достатньо.
Але ніщо у світі не могло змусити мене забути про Поля.
Згодом того ж тижня Роже повідомив, що консульство
більше не в змозі допомагати мені з фінансуванням тих
втішних посилок, які я надсилала до Франції. З францу-
зьких сиротинців продовжували надходити поштівки та ли-
218 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
сти з проханнями допомоги, висловленими в надзвичайно
чемний та ненав’язливий спосіб. Хіба я могла їм відмовити?
Я не наважилася просити у матері грошей з її господарсько-
го рахунку. Відтоді, як помер батько, вона завжди мала об-
межені фінансові можливості. Певний час я сподівалася на
якесь диво, але потім збагнула, куди мені слід звернутися.
До крамниці антикваріату «Снайдер енд Гудріч».
Кілька років тому матір уже натякала мені, що ми може-
мо закласти декотрі не надто вживані предмети нашого сто-
лового срібла, а виручені кошти витрачати на благодійність.
Я не здивувалася, бо моя мати успадкувала схильність ба-
бусі Вулсі до благодійності разом із її сріблом зафіксованої
проби. Вона ніколи не визначала наш достаток в тройських
унціях, тому я знала, що ми цілком зможемо обійтися без
кількох виделок для устриць, якими ніхто не користувався
ще з часів Громадянської війни.
Але з обідніми виделками я не розстануся ніколи, це
безперечно.
Крамниця антикваріату «Снайдер енд Гудріч» знаходилася
досить близько до центру, і це гарантувало її високий фахо-
вий рівень; розташована вона була поруч з процвітаючою ма-
ленькою крамничкою, яка продавала перуки, дуже схожі на
справжнє волосся. Люди поводилися по-різному, коли життя
змушувало їх приходити до «Снайдер енд Гудріч» закласти
родинний антикваріат, щоби прогодувати рідного дядька-п’я-
ницю або оплатити прострочений рахунок. Наприклад, одна з
кузин Бетті, чий чоловік потрапив до в’язниці через несплату
податків, проковтнула цілу пляшечку пігулок того ж дня, коли
її весільний порцеляновий набір опинився в «Снайдер енд Гу-
дріч». Вона вижила, проте її репутація померла назавжди.
Але тим, у кого гроші кури не клювали, було начхати на
світські умовності. Після весняного генерального прибиран-
ня багатії зазвичай посилали до «С. енд Г.» шофера в лівреї
або служницю в уніформі з предметами, що стали непотріб-
ними. То міг бути потьмянілий персидський килим. Або лі-
можські чашки для ополіскування пальців.
Мати ніколи не тримала спеціального водія для поїз-
док містом, а ті кілька служниць, яких ми не звільнили,
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 219
всі працювали в маєтку «Хей», тому якось вранці я взяла
згорток виделок для устриць з піраміди матерчатих вузликів
у комірчині для столового срібла і понесла їх до крамниці
антикваріату сама. Напевно, містер Снайдер зрадіє, коли по-
бачить срібло родини Вулсі.
Переступивши через поріг, я ввійшла в густий туман си-
гарного диму. У мене промайнула думка, що в тому примі-
щенні було більше скляних вітрин, аніж в усьому Музеї при-
родознавства. Всі стіни там були заставлені вітринами від
долівки до стелі, а на відстані двох кроків від стіни по всьому
периметру розмістився ще один ряд вітрин заввишки з при-
лавок. Ріденькі пушинки, прилиплі де-не-де до скляної по-
верхні, свідчили про недавню обробку вітрин засобом для чи-
щення скла, а самі полиці були вщерть заповнені родинними
артефактами, розставленими відповідно до категорій: мечі в
оздоблених піхвах з кисточками, монети, картини, а також
незчисленні шкалики, бокали та фужери. Ну і звісно було там
столове срібло позначеної проби та срібний посуд в окремих
вітринах, розташованих на поважній відстані одна від одної.
За одною з вітрин в половину людського зросту заввиш-
ки стояв чепурний чоловік віком далеко за шістдесят років.
На тій вітрині лежала розгорнута газета Т/ге Уогк Тітез,
на якій стояв срібний набір для ікри, і той чоловік чистив
його, використовуючи для цього дерев’яні сірники, оранжеві
палички для манікюру та шліфувальні ганчірочки, розкла-
дені по кругу довкола артефакту. Я спромоглася прочита-
ти перевернуті догори дриґом газетні заголовки: ГІТЛЕР
РОЗПОЧИНАЄ ВІЙНУ В РОСІЇ, ЙОГО АРМІЇ НАСТУПА-
ЮТЬ ШИРОКИМ ФРОНТОМ ВІД АРКТИКИ ДО ЧОРНО-
ГО МОРЯ; ДАМАСК ВПАВ; США ОГОЛОСИЛИ ПРО ВИ-
СИЛКУ РИМСЬКИХ ДИПЛОМАТІВ.
Чоловік за вітриною, який полірував набір для ікри,
відрекомендувався мені як містер Снайдер. Розгорнувши
мій повстяний згорток, він витягнув з нього одну устрич-
ну виделку так повільно й ніжно, як витягують з крокусу
шафран. Приклавши до ока монокль ювеліра, він пильно
придивився до фамільного герба родини Вулсі, зображе-
ного на виделці. Можна було не сумніватися, що містера
220 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Снайдера дуже вразив той геральдичний щит, такий не-
звичний для маркованого столового срібла: два філігран-
но зображені силуети левів тримають над собою герб, а
над гербом — оголена рука, яка, стискаючи гомілкову
кістку, стримить із середньовічного лицарського шолома.
Містер Снайдер прочитав слова, написані на стрічці, що
оповивала герб: Мапиз Наес Іпітіса Тугаппіз.
Це — наш фамільний кодекс. Він означає: «Ця рука му-
сить підніматися лише на боротьбу з тиранією чи самим
тираном». Хіба ж містер Снайдер відмовиться мати в своїй
крамниці такий історичний скарб!
— Яку найбільшу ціну ви зможете дати? — поцікави-
лася я.
— Тут вам не домашній розпродаж з цінниками, міс
Феррідей, барахолка Кліньянкур — он там, — відповів мі-
стер Снайдер, вказавши у напрямку Парижа своїм чорним,
замащеним порошком з потемнілого срібла пальцем.
Містер Снайдер говорив бездоганною англійською з
ледь чутним німецьким акцентом. Хоча його прізвище було
схоже на англійське, цей чоловік явно мав німецьке корін-
ня. Я припустила, що прізвище «Снайдер» колись писалося,
як «Шнайдер», але потім зазнало англізування з бізнесових
причин. Одразу після Першої світової війни німецькі пере-
селенці були мішенями для упереджених американців, але
невдовзі ця тенденція повернулася навспак і більшість аме-
риканців рішуче налаштувалися прогерманськи. Прізвище
«Гудріч» додали, напевне, для того, аби крамниця набула
певної «британськості», хоча жодних слідів присутності мі-
стера Гудріча тут не було видно.
Містер Снайдер обмацав устричну виделку від кінця до
краю, наче сліпець, що обмацує обличчя, спробував зігнути
зубчики виделки, а потім похукав на неї.
— Зубці не розхитані. Це добре. Знак проби засалений.
Ці виделки куди-небудь занурювали?
— Ніколи, — відповіла я. — Тільки ватою обмотували й
чистили засобом ОосІсІагсГз.
Я приглушила своє бажання викликати до себе симпатію
посмішкою. Принаймні в спілкуванні з французами це було
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 221
тактичною помилкою, бо вони сприймали посмішку як
ознаку американської слабкості.
Містер Снайдер притулив квадратний кінчик дерев’яного
сірника до позначки проби й покрутив його. Рожева шкіра
його голови, яка просвічувала крізь рідке сиве волосся, була
такого ж кольору, що й полірувальний засіб на його ганчірці.
— Добре, — мовив містер Снайдер. І покивав на мене
пальцем. — Треба завжди зберігати на срібних виробах по-
тьмянілий шар, бо він виконує захисну функцію. І полірува-
ти слід лише за потреби.
— Це срібло належало моїй прабабці Елізі Вулсі, — сказа-
ла я. І, на мій подив, мені чомусь раптом захотілося плакати.
— У цьому приміщенні все колись належало чиїйсь
прабабці. За останні п’ять років я не взяв жодної виделки
для лимонів, сардин, ягід чи устриць, не кажучи вже про
ваші дванадцятеро. їх просто ніхто не купує.
Хоч містер Снайдер і розводився щойно про корисність
тьмяного шару на срібній поверхні, своє срібло на вітринах
він тримав добре начищеним.
— Може, мені до «Сотбі» звернутися? — спитала я.
Містер Снайдер почав скручувати брунатний рулон з ви-
делками.
— Овва! Та вони ж не в змозі відрізнити супову ложку
від розколювана горіхів!
— Срібло родини Вулсі фігурує в книзі «Скарби Грома-
дянської війни».
Містер Снайдер кивнув рукою на вітрину позаду нього.
— А ота чаша для пуншу належить до часів Французької
революції.
Втім, ставлення містера Снайдера дещо змінилося, коли
я перейшла на його рідну мову. Вперше в житті я була рада
з того, що батько змушував мене вчити німецьку.
— В тій книзі йшлося також про кругову чашу, яка нале-
жала моїй прабабці Елізі Вулсі, — сказала я, насилу видря-
пуючи з глибин пам’яті форму минулого часу для німецько-
го слова «належати».
— А звідки ви знаєте німецьку? — поцікавився власник
крамниці.
222 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— Вивчила в школі СНаріп.
— А ваша кругова чаша має позначку проби? — спитав
містер Снайдер, продовжуючи розмову німецькою.
— Так, має, до того ж вона — золота. Її подарував моїй
прабабці один молодий капрал, якого вона доглядала в Гет-
тісбурзі. Якби не Еліза, він помер би від ран, тому пізніше
надіслав їй ту чашу разом з чудовим листом.
— Так, під Геттісбургом була жахлива битва... А чи є на
тій чаші гравірований напис?
— Так. «Елізі Вулсі з найглибшою подякою», — підтвер-
дила я. — Там іще спереду є зображення бога Пана з коши-
ками золотих квітів.
— А той лист у вас і досі є?
— Так, є, і в ньому капрал описує подробиці своєї втечі
з боліт Чікахоміні.
— Що ж, ваша чаша дійсно має солідне походження, —
зробив висновок містер Снайдер.
Я би радше померла, аніж розсталася з тією чашею, але
її історія настільки розчулила містера Снайдера, що він зро-
бив мені пропозицію стосовно виделок.
— Сорок п’ять доларів — моя найвища ціна, — запро-
понував він. — Марковане срібло ще не відновилося в ціні
після фінансових труднощів.
З Чорного Вівторка, коли розпочалася Велика Депресія,
минуло вже понад десять років. Станом на 1941 рік еко-
номіка зростала, але дехто й досі не наважувався вимовити
слово «депресія».
— Містере Снайдер, ви можете переплавити їх і отрима-
ти за них сімдесят п’ять доларів.
— Шістдесят.
— Згода, — сказала я.
— З вами так приємно розмовляти, — мовив містер
Снайдер. — Не те що з жидами, які приходять сюди так,
наче роблять мені послугу.
Я відсахнулася від прилавка.
— Містере Снайдер, вибачте, якщо я дала вам підстави вва-
жати, що в моїй присутності можна когось гудити. Не знаю, як
зараз прийнято в Німеччині, але я з антисемітами не працюю.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 223
І я скрутила рулон із своїми виделками.
— Вибачте, міс Феррідей, то у мене ненавмисне вирвало-
ся. Прошу вас вибачити мене.
— Наша країна була заснована на принципах рівності й
справедливості, і вам би краще пам’ятати про це. Не думаю,
що це допоможе вашому бізнесу, коли люди дізнаються, що
ви приховуєте негативне ставлення до тої чи іншої групи
населення.
— Звісно, я матиму це на увазі, — мовив містер Снайдер,
потихеньку витягуючи рулон з виделками із моїх рук. —
Будь ласка, прийміть мої щирі вибачення.
— Вибачення приймається. Я не злопам’ятна, містере
Снайдер, але до людей, з якими я маю справи, у мене високі
вимоги.
— Розумію, міс Ферідей, і мені дуже шкода, що я вас
образив.
Того дня я вийшла з крамниці «Снайдер енд Гудріч» з
відродженим почуттям оптимізму й достатньою сумою гро-
шей в моїй кишені, щоби надіслати свої благодійні посилки
та ящик подарованого шоколадного напою Очаїліпе. Я вті-
шала себе думкою, що інколи варто мати справу хоч із чор-
том, аби допомогти тим, хто потрапив у біду. Я здійснила
ділову операцію з антисемітом, але вона пішла на користь
нужденним.
Завдяки містеру Снайдеру п’ятдесят французьких сиріт
дізнаються, що про них не забули.
РОЗДІЛ 16
КАСЯ
1941-1942 РОКИ
Бінц кинула мене на два тижні до карцеру за мою непо-
кору Ірмі Грезе. Каральний барак відповідав своїй репутації:
одиночне ув’язнення в холодній і темній камері, де єдиним
предметом меблів був дерев’яний ослін. Я провела там час,
оплакуючи пані Мікельську та виношуючи плани помстити-
ся німцям за її смерть, і в душі моїй наростала чорна нена-
висть. Вони заплатять за те, що скоїли з моєю вчителькою.
І в тій похмурій камері у мене в уяві виникали різні сцени:
я очолюю масову втечу; я вбиваю Бінц ніжкою від ослона; я
пишу листа татку і називаю прізвища убивць. День помсти
неодмінно прийде, мені лишень доведеться запастися тер-
пінням і чекати.
Навесні до нас завітала матінка, і це було як дар Божий,
бо відтоді, як її перевели до елітного барака, ми рідко мог-
ли бачитися. Вона несподівано з’явилася біля наших койок
перед відбоєм, коли Луїза, Сюзана, Яніна та я зібралися ра-
зом, щоби пограти в одну дурнувату гру. Ми називали ту
гру «Що я візьму з собою, коли піду Дорогою Краси». На
той час Дорога Краси вже встигла набути іншого значення.
Якщо арештантку засуджували до страти, то до розстрільної
стіни її силоміць вели Дорогою Краси. Якщо жінці талани-
ло, то вона мала достатньо часу, щоби її табірні подруги зро-
били їй зачіску і причепурили, аби вона, йдучи на смерть,
мала гарний вигляд.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 225
У цій грі ми змагалися одна з одною — хто вигадає най-
смішнішу річ, яку можна буде взяти з собою, коли когось із
нас поведуть тою дорогою смерті. Зараз це видається химер-
ним, але у нас було тоді багато моторошних ігор, в яких ми
знаходили певну розраду; наприклад, «Рожевий Дим», «Бла-
китний Дим», коли ми намагалися вгадати наперед колір
диму дівчини, чий труп спалювали в крематорії на території
міста. Після дванадцятигодинного робочого дня ми всі були
страшенно голодні й заморені, але отакий чорний гумор до-
помагав нам зі сміхом переживати всі негаразди й жахи.
Матінка дотягнулася до моєї койки і поцілувала мене в
чоло. На передпліччі у неї була яскраво-жовта стрічка, якою
позначалися ті привілейовані в’язні, котрі мали змогу віль-
но пересуватися табором. Я пробіглася пальцями по випу-
клих червоних літерах, вишитих на тій стрічці, і відчула на
спині моторошний холодок.
Проте я відкинула погані передчуття. Так приємно було
бачити її! Мені в око впала вузенька блакитна стрічечка, яку
вона пов’язала на тому пальці, де колись був її перстень.
Мабуть, аби не забувати, що вона й досі була в шлюбі з моїм
татком?
— Я на кілька хвилин, бо довше не можна, — сказала
вона, захекавшись, бо їй довелося бігти аж від барака но-
мер один. Двері замикали о дев’ятій вечора, і ні для кого
жодних винятків не робилося. Якби матінку спіймали вночі
на території табору, то, незважаючи на її жовту пов’язку,
їй загрожував би карцер або дещо гірше. До того ж, нещо-
давно ввели нові правила, скеровані на унеможливлення
дружніх стосунків, особливо між польками: спілкування
крізь вікна барака заборонялося. Підтримувати одна одну
під час загальної переклички заборонялося. Арештанткам
заборонялося також без дозволу розмовляти між собою.
Матінка обняла всіх нас по черзі, і я вдихнула в себе її со-
лодкий запах. З-під своєї одежі вона видобула вузлик з чистої
білизни, розв’язала його — і з’явилася ціла буханка білого хлі-
ба. Брунатно-золота скоринка була посипала крупинками солі,
мов ластовинням. О, цей неповторний запах дріжджового хлі-
ба! Ми по черзі майже побожно помацали його.
226 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— Знову принесла хлібину? — спитала Сюзана. — Де ти
їх дістаєш?
Матінка посміхнулася.
— Не з’їдайте її всю відразу, бо стане зле.
Сюзана засунула буханець під подушку. Такий цінний
подарунок!
Луїза притулилася до матінки і сказала:
— Мені здається, що я, нарешті, знайшла свій найвидат-
ніший талант.
— І що ж це за талант? — спитала матінка. — Розповідай.
Луїза видобула з кишені маленький клубочок світ-
ло-синьої пряжі.
Я взяла у неї той клубок.
— Де ти його взяла?
Луїза вихопила клубочок назад.
— Я виміняла його за цигарку, яку знайшла на плацу. Моя
наглядачка каже, що ніколи ще не бачила, щоб хтось в’язав так
швидко, як я. І саме сьогодні я закінчила в’язати пару шкарпе-
ток. Мені більше не даватимуть рознарядки на сортування кро-
лячого хутра. Від сьогодні я буду лише в’язати — в Зігіскегеі.
Зігіскегеі — це була табірна трикотажна майстерня, див-
не місце, де працювали найкращі і найспритніші в’язальни-
ці. Колись я випадково зазирнула всередину й побачила там
жінок, які сиділи рядами і в’язали з божевільною швидкі-
стю, наче у прискореному кадрі.
Я взяла її за руку.
— Ти ж знаєш, що ті шкарпетки призначені для фронту,
аби зігрівати ноги німецьких солдат.
Луїза відсахнулася від мене.
— А мені байдуже. Коли ми вийдемо звідси, я відкрию
власну в’язальну майстерню, де в’язатиму цілісінький день
із пряжі всіляких кольорів.
— От і чудово, — мовила матінка, пригортаючи Луїзу
до себе. — Це може статися вельми скоро. Я впевнена, що
татко та інші...
Вона на мить замовкла, кинувши на мене багатозначний
погляд. «Інші — це хто? Леннарт?», — промайнуло у мене
в голові.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 227
— ...та інші працюють над нашим визволенням.
— А ми тут саме зібралися пограти в «Дорогу Краси», —
сказала Яніна. Я й досі не могла звикнути до Яніни без її яс-
краво-рудого, мов полум’я, волосся. Після того, як її остригли
наголо, у неї на голові відросло невеличке волосся, гладеньке
й брунатне, мов пушок молодого горобчика. Багатьом жінкам
та дівчатам врешті-решт дозволили носити зачіски, але щодо
Яніни Бінц була невблаганна, і її завжди стригли наголо через
те, що тоді вона здійняла навколо стрижки стільки галасу.
— Матінка не захоче грати в цю гру, — сказала Сюзана з
серйозним виразом обличчя.
— Так, це дурнувата гра, але, може, все ж таки зіграєте
з нами? — спитала Яніна.
— Аякже, — відповіла мати. — Якщо недовго. — Вона
готова була на все, аби нас потішити.
Яніна зібрала нас усіх докупи.
— Треба сказати, що б ви взяли з собою, вирушаючи
Дорогою Краси.
Мати схилила голову набік.
— Ти хочеш сказати...
— Якщо йти тою дорогою до стіни розстрілу. Ну, напри-
клад, взути туфлі на височенних шпильках, щоб здаватися
вищою. Туфлі з чорної телячої шкіри...Ні! Краще із замші.
Та ще й зачіску зробити, як у Рити Хейворт.
— А це вже дві речі, а не одна, — зауважила Луїза.
— Та ще й бюстгальтер з прокладкою.
— Яніно... — почала було Сюзана.
— А що тут такого? Мені хоча б раз у житті хочеться
мати пишні груди. Якщо мені судилося тут померти, то я
хочу при цьому мати пристойний вигляд.
Сюзана прихилилася ближче до нас.
— А я взяла б з собою коробочку найкращих польських
цукерок різних сортів: з ванільним кремом, карамельки,
шоколадні з горіхами...
— Припиніть негайно, — сказала Яніна, бо дуже не лю-
била, коли хтось говорив про їжу, і затуляла вуха, якщо дів-
чата знову і знову згадували свої улюблені страви та рецепти
їх приготування.
228 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Луїза випрямилася на койці.
— А я би взяла своє в’язання. Якщо Бінц побачить, яке
воно гарне, вона мене помилує.
Матінка посміхнулася, слухаючи нас. Приємно було ба-
чити, як вона посміхається.
Настала моя черга. В цю мить я почула, як староста
гукнула когось в умивальні. Це було неподалік від нас, тому
мені довелося стишити голос.
— А я взяла б з собою матрац з велетенською подушкою
з гусячого пуху й спала б на ходу. Бінцовим наглядачкам
довелося б нести мене, а сама Бінц обмахувала б мене опаха-
лом з гігантськими страусовими перами рожевого кольору.
Яніна ледь стрималася, щоб не пирснути від сміху.
— А що б ти взяла з собою? — спитала Сюзана матінку.
Та замислилася, дивлячись на свої руки, і мовчала так
довго, що нам здалося, наче вона взагалі не братиме участі у
нашій грі. А коли вона, нарешті, заговорила, то на її обличчі
з’явився якийсь дивний вираз.
— Я взяла би з собою букет квітів — троянди та бузок.
— Ой, я дуже люблю бузок, — сказала Луїза.
— Я пішла би з високо піднятою головою і по дорозі по-
дарувала б той букет охоронницям і сказала, що нехай вони
не винуватять себе за те, що скоїли.
Невже матінка не зрозуміла гумору нашої гри?
— Коли ми підійдемо до стіни, я би відмовилася від
пов’язки на очі і вигукнула б: «Нехай живе Польща!», — пе-
ред тим, як...
Вона на хвилю замовкла і поглянула на свої руки.
— Я дуже скучила за всіма вами, — сказала вона і ши-
роко посміхнулася.
Від такої серйозної відповіді радісний вираз умить злетів
з Сюзаниного обличчя. Інші теж враз замовкли. Думка про
те, що таке дійсно може статися, була просто нестерпною.
Мабуть, матінка помітила, що ми ось-ось розплачемося,
і тому змінила тему:
— Медпункт тепер працює значно краще...
— А як ота лікарка? — поцікавилася я. Так багато хотіло-
ся дізнатися, і так мало часу у нас було.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 229
— Вона задоволена, що робота медпункту покращилася,
але я не маю змоги дозволяти хворим ховатися там від робо-
ти. — Вона прихилилася ближче і стишила голос. — Ареш-
тантів, нездатних до роботи, умертвляють, отже, намагай-
теся туди не потрапляти. Лікарці довіряти не можна. Тому
тримайтеся від медпункту подалі.
— Кляті німці, — мовила Сюзана. — Мені соромно за те,
що ми з тобою також частково німці, матінко.
— Не кажи так. Знала б ти Паулу Шульц, добросерду
жінку-фармацевта з тутешнього міста. Коли вона приносить
есесівцям ліки, то крадькома дає мені дещо корисне: фарбу
для волосся, щоби старші жінки виглядали молодшими й
мали змогу уникнути «вибраковки». Серцеві стимулятори,
аби слабкі могли стояти, не згинаючись, під час загальної
переклички. Вона сказала мені, що американці...
Повз наших койок пройшла староста, чистячи зуби і
спльовуючи в жерстяну банку. І тут же заволала: «Відбій!»
Я стиснула матінку в обіймах, не в змозі відпустити її,
і розплакалася, мов дитина, та через мить їй довелося від-
сторонити мене і крадькома вислизнути з барака — вона бо-
ялася, що її можуть спіймати. Мені стало дуже соромно, що
я не стрималася, але бачити у вікно, як вона пішла по До-
розі Краси і обернулася на мить, щоб послати нам з темряви
повітряний поцілунок, було гірше за голод та побої.
Яке нестерпне відчуття!
Того ж тижня староста Роза зайшла до спального примі-
щення й зачитала список з десяти арештанток, які мали при-
бути до медпункту. В тому списку були Луїза, Сюзана і я.
Коли інші жінки пішли на роботу, Роза повела нас Доро-
гою Краси до медпункту.
— Ходімо, дівчата, — сказала вона підозріло лагідним
голосом.
І це каже та Роза, яка роздавала нам ляпаси за непо-
вороткість? У моїй душі почало наростати недобре перед-
чуття. Того ранку, коли ми наближалися до медичного ба-
рака, світанок розфарбував небо в рожевий та блакитний
кольори.
230 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— Що вони замислили? — спитала я, повернувшись до
Сюзани.
— Хтозна, — відповіла вона, мружачись на вранішньому
сонці.
— Принаймні там — наша матінка, — продовжувала я.
— Отож, — мовила Сюзана відсторонено.
Того дня в медпункті було незвично тихо. Матінки за ве-
ликим столом у приймальні не було. Я втупилася поглядом
на порожній жовтий стілець, на якому вона зазвичай сиділа,
реєструючи пацієнтів.
— А де твоя матінка? — пошепки спитала Луїза, коли ми
проходили повз її порожнє робоче місце.
Сюзана озирнулася довкола.
— Та, мабуть, десь тут.
Роза передала нас двом кремезним медсестрам-есесів-
кам у коричневій уніформі; на головах у них були білі, схожі
на кекси, ковпаки, пришпилені до зібраного вгору волосся.
Вони повели нас коридором до палати — приміщення із за-
фарбованими білим вікнами, куди втиснули кілька табірних
койок та шість звичайних ліжок. Високо під стелею вид-
нілося єдине вікно завбільшки з малесенький половичок.
Раптом мені здалося, що довкола мене почали стискатися
стіни. І чому в цій кімнаті так душно?
Дівчина на ім’я Альфреда Прюс, яку я знала ще по ска-
утській організації, сиділа на одному з ліжок, поклавши на
коліна руки.
Я витерла піт, який виступив у мене на верхній губі. Що
вони зібралися з нами робити?
Одна з медсестер наказала нам роздягнутися, акуратно
скласти одіж і вдягнути шпитальні халати із зав’язками на
спині. Я набрала в легені стільки повітря, що вони мало не
луснули, а потім повільно випустила його. Заради Луїзи я
буду зберігати спокій.
Коли медсестри пішли, Сюзана пройшлася кімнатою.
Знявши з гака на бильці планшет, вона поглянула на прикрі-
плений до нього чистий бланк.
— Що вони збираються робити — як ти гадаєш? — спи-
тала Луїза.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 231
— Та хтозна, — відказала Сюзана.
— Просто тримайся біля мене, і все, — сказала я.
— Я вже пробула тут два дні в компанії з якоюсь бо-
жевільною циганкою, — озвалася Альфреда. — Цього ранку
її кудись забрали. Що вони замислили? В сусідній кімнаті
теж повно дівчат. Я чула, як одна з них плакала.
Сюзана підійшла до дверей, що сполучали дві палати, і
посмикала металеву ручку.
— Замкнено, — мовила вона.
Невдовзі есесівки завели до нашої палати ще кількох
польських дівчат, серед них була одна дуже висока, в круг-
лих окулярах, на ім’я Регіна. Ця дівчина вела в нашому ба-
раці підпільні заняття з англійської мови. Ми вдягнули ха-
лати, і Яніна з Регіною розсміялися, бо через відкриті спини
було видно наші оголені сідниці.
— Може, нас збираються послати до допоміжного табо-
ру і тому хочуть ретельно нас оглянути?
— А може, вони пошлють нас до борделю, — сказала
Регіна.
Всі ми знали, що в якомусь таборі німці організували
бордель. Бінц не раз робила оголошення для бажаючих під
час загальної переклички. Вона обіцяла, що у винагороду
за кілька місяців роботи добровольці отримають найкращий
одяг та взуття і гарантоване звільнення з табору.
— Припини, Регіно, — кинула я.
Луїза взяла мене за руку і наші долоні, обидві вологі,
торкнулися одна одної.
— Я радше помру, — прошепотіла вона.
— Я взяла з собою мій підручник англійської, — сказа-
ла Регіна, ховаючи його під подушку. Той підручник вона
змайструвала з кількох аркушів туалетного паперу, на якому
робила записи своїм дрібнюсіньким почерком.
— Чим нам допоможе твоя книга? — запитала Яніна. —
Ми тут будемо їхніми піддослідними кроликами. Невже до
тебе ще не дійшло?
— Сподіваюся, нам не будуть робити уколів, — мовила
Альфреда.
Луїза перелякано притулилася до мене.
232 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— Я боюся уколів!
Щоби заспокоїтися, ми з Луїзою посідали на ліжко і спо-
стерігали, як в’юрок вив собі гніздечко за вікном: то кудись
пурхав, то знову прилітав з новими «будівельними матеріала-
ми». А потім ми влаштували одна одній іспит з англійської.
Неііо. Му пате із Казіа. ЇУИеге ті§Ні Ірпії а іахісаЬ?
Невдовзі до палати зайшла медсестра з термометром,
металевою мискою та бритвою.
— А навіщо їм голити нас? — прошепотіла Луїза.
— Хтозна, — відповіла я. Вони що — зібралися нас опе-
рувати? Це, напевно, якась помилка. Як же матінка могла
таке допустити?
Раптом до палати ввійшла гарненька медсестра Герда з
двома іншими медсестрами, одна з яких тримала тацю з гол-
ками та флаконами. Герда підійшла прямісінько до Луїзи.
— Ні, будь ласка, не треба, — попросила Луїза, обнімаю-
чи мене за шию. А я міцно вхопила її за талію.
— Благаю, не робіть їй шкоди, — молила я. — Візьміть
мене замість неї.
Підійшла Сюзана й сіла на ліжко біля Луїзи.
— Будьте милосердними. Луїзі лише п’ятнадцять років,
і вона боїться уколів.
Та помічниці Герди відчепили Луїзині руки від моєї шиї.
— Це не боляче, — заспокоїла Герда, з посмішкою звертаю-
чись до Луїзи. — Невдовзі ти побачиш квіти й почуєш дзвони.
Силоміць притиснувши Луїзу до ліжка, вони випроста-
ли їй руку. Почувши, як вона зойкнула від уколу голкою,
я прикрила рукою очі. Луїза враз заснула, і Герда зі своїми
помічницями викотили її на койці з палати.
Сюзана підійшла до моєї койки в кінці кімнати.
— Боюсь, що вони...
— Будуть робити на нас хірургічні досліди? — здогада-
лась я, відчувши страх, гострий, як ніж.
— Мене заберуть наступною, — сказала Сюзана. — Бо їм
треба спершу відібрати потенційно проблемних пацієнтів. —
У коридорі знову завищали хиткі колеса ще одного ліж-
ка-каталки.
— Треба матінку якось сповістити, — мовила я.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 233
Герда завезла каталку до кімнати і вказала пальцем на
Сюзану. — Аи/йіе ВаНге, — сказала вона й усміхнулася. —
Давай на ліжко.
— Що тут відбувається? — спитала Сюзана, випрямляю-
чи спину. — Ми маємо право знати.
Герда підійшла до Сюзани й смикнула її за руку.
— Ходімо. Краще тобі не здіймати галасу. Будь муж-
ньою.
Коли Герда потягнула мою сестру до каталки, я вхопила
Сюзану за руку.
— Не робіть цього з нами! — гукнула я.
Сюзана вдарила Герду по руці, і та покликала двох де-
белих помічниць-арештанток з зеленими трикутниками на
рукавах. Вони вломилися в палату, заштовхали Сюзану на
каталку і прив’язали її мотузками з білої бавовни.
— Раджу вам не пручатися, — сказала Герда. — Невдовзі
це скінчиться, і всі ви матимете змогу повернутися до Польщі.
Та невже? Це не викликало довіри.
Я підступила до одної з помічниць, так званих капо.
— Куди ви її забираєте?
Яніна з Регіною мовчки спостерігали за тим, що відбува-
лося, перелякано вхопишись руками одна за одну на дальній
койці.
Капо відштовхнула мене, і Герда загнала голку в Сюза-
нину руку.
— Ми — арештанти, а не морські свинки для дослідів! —
крикнула я.
Сюзана затихла, і Герда повезла каталку з кімнати.
— Я люблю тебе, Касю, — встигла прошепотіти Сюзана,
коли її вивозили через двері.
За кілька хвилин Герда повернулася — тепер за мною.
Я пручалася, коли капо заштовхували мене на каталку, та
все ж їм вдалося мене притиснути, і тоді я вся затрусилася,
наче на мене вилили відро крижаної води. Герда випростала
мою руку, і я відчула біль — то голка, боляче штрикнувши,
впорскувала якусь рідину.
— Ви, дівчата, гірші за чоловіків, — сказала з усмішеч-
кою Герда.
234 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Чоловіки? Які чоловіки?! Я не бачила тут чоловіків, —
промайнуло у мене в голові.
Час розтанув і сплив, мов талий сніг. Це що — морфін?
Хтось закотив мене до кімнати з круглою лампочкою на
стелі і пов’язав мені обличчя рушником. Я відчула, як мені
зробили внутрішньовенну ін’єкцію, і якась жінка наказала
мені рахувати навспак. Я рахувала польською, вона — німе-
цькою, і невдовзі я заснула.
Тієї ж ночі, невідомо о котрій годині, я прокинулася.
Чи, може, то мені марилося? Я знову лежала в палаті, у
своєму ліжку, а у вікно пробивалося слабеньке сіреньке світ-
ло. Вузенький промінчик світла проскочив до кімнати — то
відчинилися й знову зачинилися двері. Я вловила у повітрі
запах моєї матінки, і мені здалося, наче вона постояла біля
мого ліжка кілька секунд, потім я відчула, як вона підіткну-
ла мені ковдру і заправила простирадло, натягнувши його
під матрац — як це вона робила колись вдома. Матінко! Я
відчула, як її губи на кілька секунд торкнулися мого чола.
Я спробувала дотягнутися до неї, та не змогла.
Благаю, не йди.
Але промінчик спалахнув і знову згас. Вона пішла.
Наступного дня я прокинулася з таким відчуттям, ніби
піднялася догори з океанського дна.
— Мамо! — гукала Луїза, яка лежала на сусідньому ліж-
ку. — Мамо, мені хочеться пити!
— Я тут, Лу, — озвалася я.
Піднявшись на лікті, я побачила, що всі ліжка у палаті
були зайняті. У всіх дівчат, окрім Сюзани, на одній нозі
була марлева пов’язка. Дехто стогнав, дехто кликав своїх
матерів, чоловіків або дітей. І всім нам страшенно хотілося
пити. Мене поклали до ліжка, яке стояло найближче до
вікна, а Сюзана лежала в тому ж ряду, але біля дверей.
— Сюзано! — гукнула я їй, але вона мовчала. Я побачи-
ла, що її сорочка і вся постіль у блювотинні.
— Матінко! — закричала я так голосно, як тільки могла.
Може, вона дійсно приходила до мене вночі? Чи то мені
наснилося?
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 235
Мої нудота й біль були нестерпними. Коли я прокину-
лася вперше, мені здалося, що у мене немає одної ноги,
але потім побачила, що на ній важка гіпсова пов’язка від
пальців і майже до стегна. Я відчула, що внутрішня по-
верхня тої пов’язки була покрита якимось пухнастим ма-
теріалом, схожим на вату. У декого з нас на гіпсових та
марлевих пов’язках були написи, зроблені в районі литки:
АІ, СП і таке інше. Декотрим дівчатам прооперували ліву
ногу, декотрим праву, декотрим — обидві. На моєму гіпсі
чорним маркером була написана римська цифра «І». Що
вона означала?
Як же нам хотілося пити! Але нам не давали води, лише
лікарка Оберхойзер видала нам по склянці якоїсь рідини з
оцтом — пити це було просто неможливо.
Я то втрачала свідомість, то знову приходила до тями.
У всіх нас крутилася голова, але в найгіршому стані були
Луїза та Альфреда. На їхніх гіпсових пов’язках значилася
велика літера «Т». Спершу Альфреда кричала від болю, та
невдовзі її шия заціпеніла, а голова вигнулася назад. Пізні-
ше того ранку у неї звело ще й руки та ноги.
— Благаю, допоможіть, — молила Альфреда, — дайте
води, будь ласка.
Того першого дня Яніна якось примудрилася встати,
вона шкутильгала від ліжка до ліжка, заспокоюючи нас, по-
правляючи наші ковдри, та підносячи, за потреби, єдине на
всю палату судно.
— Скоро нам дадуть воду, — втішала нас Яніна, сама
страждаючи від жахливих позивів сухої блювоти.
— Матінко, це Кася! — крикнула я, сподіваючись, що
вона почує мене з-за свого столу в приймальні медпункту.
Але ми не бачили ані душі, окрім лікарки Оберхойзер та
сестри Герди, які час від часу підходили до наших ліжок.
Якось посеред ночі мене розбудила Луїза. Скільки ми тут
уже пробули? Два дні? Два тижні? Важко було сказати, бо одна
година непомітно перетікала в наступну.
— Касю, ти не спиш? — спитала Луїза.
Дуги світла від прожекторів на сторожових вежах з регу-
лярними інтервалами перетинали палату, періодично висвіт-
236 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
люючи бліде обличчя Луїзи, напружене від болю. Її трясло
від сильних нападів холодного дрожу.
— Я тут, Луїзо, — озвалася я.
Вона простягнула руку між нашими ліжками, і я стисну-
ла її холодне зап’ястя.
— Будь ласка, передай моїй матінці, що я поводилася
хоробро.
— Ти це сама їй скажеш.
— Ні, Касю. Мені так страшно. Я боюся, що від всього
цього просто збожеволію.
— Розкажи мені краще якусь історію. Треба чимось за-
ймати свій мозок.
— Яку історію? Про що?
— Та про що завгодно. Наприклад, про отой шрам у Пе-
трика.
— Про пляшечку з водою? Та я ж тобі вже сто разів її
розповідала.
Почекавши, коли дуга прожектора висвітлить моє об-
личчя, я кинула на Луїзу суворий погляд.
— А ти ще раз розкажи.
— Я не в змозі, Касю.
— Не здавайся, Лу. Розповідай.
Луїза глибоко вдихнула повітря.
— Коли Петрик був іще немовлям, моя бабуся, упокій,
Господи, її душу, дала йому в колиску скляну пляшечку з
водою, щоби він попив.
— Чи був він слухняним малюком, Лу?
— Ти ж знаєш, що був. Але все одно він якось приму-
дрився розбити ту пляшечку об бильце колиски і порізав собі
перенісся. Почувши його вереск, прибігла наша матінка.
— Не забудь про кров розповісти.
— Його обличчя аж вмилося кров’ю — так багато її було.
Бабуся зомліла й гепнулася на підлогу. З нею таке траплялося...
Луїзин голос ослабнув, і вона замовкла.
— А далі що було?
— А далі лікарі зашили поріз. Слава Богу, скло не
пошкодило його чудових блакитних очей, але отой страш-
ний шрам на його переніссі так і залишився.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 237
— І зовсім він не страшний, той шрам, — сказала я.
Світло прожектора висвітило посмішку на обличчі Луї-
зи, але від цього її вигляд став іще більш немічним.
— Навіть якби мій брат мав дві голови, то ти все одно
була б від нього в захваті, чи не так?
— Може, й так. Але він кохає Надю. А вона — його.
Дівчина не купує всі квитки на танець з хлопцем, якщо вона
його не кохає.
— А може, ти помиляєшся. Надя казала, що залишила
щось для тебе. У вашій потаємній схованці.
Луїза знала про нашу схованку? Немає в цьому світі ні-
чого святого.
— Тобі, мабуть, треба трохи поспати.
— Посплю, але спершу ти скажеш мені: чи це добре —
порушувати обіцянку?
— Залежно від того, яка обіцянка, — відповіла я.
Луїза повернулася обличчям до мене. Здавалося, навіть
від цього невеличкого руху їй стало дуже боляче.
— Але ж я перехрестилася. Напевне, Богу це не сподо-
бається?
— Бог дуже нам заборгував за те, що покинув нас тут.
— Те, що ти сказала — це блюзнірство.
— Скажи — кому ти дала обіцянку?
— Ну...Петрику.
У мене пришвидшився пульс. Невже про мене?
— Присягнися, що ніколи не скажеш йому, що це я тобі
сказала. Я, мабуть, уже ніколи його не побачу, але мені не-
стерпно думати, що він вважатиме свою сестру базікалом.
— Не треба так думати Луїзо. Ти неодмінно побачишся
з ним. І ти ж знаєш, що я вмію зберігати таємниці.
— Він сказав, що збагнув дещо, коли ти танцювала в
казино.
— Що саме!
— Щось дуже важливе.
— Луїзо, я ж не буду витягувати з тебе слово за словом.
— Ну, він сказав мені, що кохає тебе. І все.
— Не може бути.
— Ні, може. Сказав, що сам тобі скаже.
238 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— Боюся, що після оцього я вже ніколи не зможу тан-
цювати.
— Не вдавай, що тобі байдуже. Ти теж його кохаєш, я
здогадуюсь.
— Ну, якщо хочеш знати правду — так. Але ж він до
нестями закоханий в Надю.
— Ні, він любить тебе. Мені він ніколи не стане бре-
хати. Тобі дуже пощастило, що мій брат кохає тебе, Касю.
Ви будете разом, і у вас будуть діти. — Луїза на хвилю за-
мовкла. — Я скучатиму за ним. І за моїми батьками теж. Не
забудеш сказати їм, що я поводилася мужньо, навіть якщо
мені не вистачить мужності до кінця?
Я тримала Луїзу за руку, аж доки вона заснула. А потім
я й сама поринула в сон, думаючи про те, як добре бути коха-
ною, про Петрика, коли він був іще немовлям, і про те, що я
ніколи не пробачу собі, якщо не поверну Луїзу додому.
Невдовзі у всіх нас піднялася температура, і ще більше
дівчат почали страждати від нудоти. Біль у моїй нозі був
страшенний, наче її покусала ціла хмара злих ос.
Лікарку Оберхойзер ми побачили тільки наступного ве-
чора, і на той час Альфреда та Луїза вже були не в змозі
рухатися, а їхні спини повигинало дугою. Я намагалася взя-
ти Луїзу за руку, але її пальці були стиснуті, немов пазурі.
Вона більше не могла розмовляти, але в її очах я бачила
страшний переляк.
Сюзана коли-не-коли ненадовго прокидалася, але біль-
шість часу мені не вдавалося розбудити її. Ті короткі періо-
ди, коли моя сестра не спала, вона лежала, скоцюрбившись
і тримаючись за живіт. Що вони з нею зробили?
До палати зайшла лікарка Оберхойзер разом з медсе-
строю Гер дою.
— Ез іїіпкі Иіег, тут смердить, — сказала лікарка, як тіль-
ки ввійшла.
А що ми могли вдіяти, навіть якщо в палаті смерділо?
То гнила наша плоть.
— Будь ласка, пані лікарко, чи можна нам трохи води
попити? — спитала я, але вона проігнорувала мене і поча-
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 239
ла ходити від ліжка до ліжка, занотовуючи щось до свого
планшета.
ОІеісНе, ОІеісНе, ОІеісНе, тільки й сказала вона, порів-
нюючи наші прооперовані ноги з ногами здоровими. «Те
саме, те саме, те саме».
— Сюзано! — гукнула я. Чому вона не відповідає? Вона
так і лежала, сонна, на боці, підібгавши коліна під груди.
Лікарка підійшла до Луїзи, перевірила її пульс і повер-
нулася до медсестри.
— Цю можете прибрати, — вона показала на Луїзу.
Кров застигла у мене в жилах.
— О, ні, благаю, пані лікарко. Луїзі ж тільки п’ятнадцять.
Медсестра Герда підтягла з коридору до ліжка Луїзи ка-
танку.
— їй просто потрібно більше ліків, — сказала я. — Бла-
гаю вас.
Лікарка Оберхойзер приклала палець до губів — тихше,
мовляв.
— Будь ласка, нехай вона буде зі мною, я її доглядатиму.
Та дві медсестри підняли Луїзу з ліжка й поклали на
катанку.
Я благально простягнула руку до лікарки.
— Ми поводитимемося тихо, я обіцяю.
Лікарка Оберхойзер підійшла до мого ліжка і поклала
мені руку на плече.
— Не буди інших дівчат.
— Де моя матінка? — запитала я. — Її звати Галина Ку-
жмерик.
Лікарка Оберхойзер аж заклякла, стоячи біля мене, потім
поволі прибрала свою руку, а обличчя її стало ніби кам’яне.
— Я хочу поговорити з нею, — мовила я.
Лікарка Оберхойзер відступила крок назад.
— З твоєю подругою все буде гаразд. Не хвилюйся. Ми
просто перевели її до іншої палати.
Я намагалася дотягнутися до лацкана лікарки, але важ-
ка гіпсова пов’язка не пускала. Медсестра Герда штрикнула
мене голкою в стегно.
— Передайте моїй мамі, що я хочу її бачити, — благала я.
240 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Кімната попливла у мене перед очима. Куди вони повез-
ли Луїзу? Я щосили намагалася не заснути. Чи це часом не
вона плаче в сусідній палаті?
Мені здавалося, що після всього цього я збожеволію. Ті
з нас, хто мав на ногах гіпсові пов’язки, майже нерухомо
лежали на одному й тому самому місці цілими днями, слу-
хаючи одну й ту саму класичну музику, яка грала десь у
медпункті. Де ж моя матінка? Чи допомогла вона Луїзі? Ми
втратили найменше відчуття часу, але коли, як на мій роз-
суд, минуло кілька місяців, Сюзані стало краще настільки,
що вона змогла сідати в ліжку. Вона благала лікарку Обер-
хойзер зняти наші гіпсові пов’язки, але німкеня просто ігно-
рувала нас і робила свою справу, здебільшого перебуваючи
в поганому гуморі; вона регулярно робила нотатки у своєму
планшеті й поводилася з нами вельми грубо.
Пролежні були жахливі, але це було ніщо порівняно з
глибоким болем у моїй прооперованій нозі.
Одного дня Аніс Постель-Віне, подружка Сюзани, з
якою вони працювали на сортуванні трофеїв, кинула в наше
горішнє вікно подарунок, яким вона розжилася в есесівській
їдальні. Все це багатство впало мені на ліжко: дві морквини
та яблуко. Шматок сиру та головка цукру. То був такий собі
райський дощ.
— Це — кроликам, — сказала вона досить голосно, аби
ми почули. Якби її спіймали, то неодмінно запроторили до
карцеру.
Я написала матінці записку на шматочку паперу, який
дала мені Регіна. Обмотавши її навколо столової ложки, я
викинула її у вікно.
— Чи зможеш ти передати це моїй матері?
— Спробую, — відповіла Аніс.
Ложка — вже без записки — залетіла назад до палати й
вдало приземлилася на ліжку.
— Відтоді, як вони почали робити операції, багатьох мед-
сестер-арештанток з медпункту забрали, — пояснила Аніс.
Оце так новина! Зрозуміло, вони зробили це для того,
аби матінка не змогла прийти до нас.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 241
— Дякую тобі, Аніс, — сказала я. Як це чудово — мати
змогу передати матінці, що я за нею скучила, навіть за до-
помогою записки.
Після цього назва Кролики так і прилипла до нас, і
відтоді всі у таборі саме так нас і називали. Польською —
Кгбіікі. Медичні піддослідні свинки. Ьаріпз французькою.
Навіть лікарка Оберхойзер стала називати нас своїми
УегшсНзкапіпсНеп, тобто експериментальними кроликами.
Увесь цей час ті з нас, хто мав гіпсові пов’язки, жахливо
страждали, користуючись судном, а від свербіжу у рані на нозі
я просто божеволіла. Прокидаючись від нього вночі, я лежала,
трясучись від високої температури, не в змозі заснути знову і
хвилюючись за Луїзу. Що я Петрику скажу? І їхнім батькам?
Вони ж ніколи не оговтаються, якщо втратять свою доньку.
Одного дня я витягнула довгий шмат гнутого дроту з
металевого каркаса мого ліжка і просунула його під гіпс, аби
почухати шви.
І мені стало легше.
Ми складали оду хлібному пудингу. Регіна читала нам
із свого підручника англійської і розповідала всілякі історії
про свого молодшого сина Фредді, який на момент її арешту
тільки-но навчився ходити. Я годинами дивилася на пташку,
ту саму, на яку ми дивилися з Луїзою, спостерігаючи, як вона
мостила собі гніздечко, коли тільки потрапили до медпункту.
І я знову з цікавістю її роздивлялася, аж поки не збагнула, що
в’юрок побудував своє гніздо з пухнастих жмутиків людсько-
го волосся — білявого, рудуватого та каштанового, переплів-
ши його з тоненькими паличками та стеблинками.
Якось вранці до палати зайшли медсестри, щоби забрати
дівчат з гіпсовими пов’язками.
— Пора знімати ваші пов’язки, — сказала медсестра Гер-
да так, наче вітала нас із Різдвом.
Першою взяли мене, і я була на сьомому небі від радості,
що нас нарешті відпустять. Помічниця допомогла мені лягти
на каталку, накрила моє обличчя рушником і повезла мене до
операційної. Я чула, що там зібралося кілька людей, чоловіків
та жінок, серед яких були лікарка Оберхойзер та Герда.
242 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Я лежала на каталці, стискаючи простирадло і радію-
чи, що обличчя моє закрите рушником. Навіть не знаю, чи
хотілося мені побачити свою ногу... Я молила Бога, щоби я
знову мала змогу ходити й танцювати. Чи гидуватиме тепер
мною Петрик? А може, після того, як знімуть пов’язку, моя
нога виявиться не такою вже й страшною?
— З вашого дозволу, я зроблю це сам. — Здається, то був
лікар Гебхардт.
Я відчула, як холодний метал пройшовся по моїй нозі —
то, мабуть, якісь ножиці розрізали гіпсову пов’язку. Нареш-
ті вона розпалася навпіл, хтось прибрав її, і на мою шкіру
дмухнуло повітря. Сморід пробрався навіть під рушник на
моєму обличчі. Я сіла в каталці, рушник відпав, і я побачи-
ла, як відсахнулися доктор та медсестри. А Герда аж охнула.
— Святий Боже, — вирвалося у доктора Гебхардта.
Я спробувала втриматися на ліктях, щоби побачити свою
ногу, але Герда знову накинула мені на лице рушника й
спробувала притиснути мене до каталки. Та мені якимось
чином вдалося відштовхнути її, знову сісти — і побачити
той жах, на який перетворилася моя нога.
РОЗДІЛ 17
ГЕРТА
1942 РІК
Навесні 1942 року у нас, німців, настрій був оптимі-
стичний. Так, подейкували, що війна Гітлера на два фронти
означатиме нашу поразку, але ми, прокидаючись кожного
ранку в Равенсбрюці, знаходили в Оег Зійгтег дедалі більше
добрих новин. У цій газеті писалося, що наш фюрер панує в
Європі, принаймні в тих її частинах, які були нам потрібні.
Сумнівів у тому, що війна скінчиться до літа, вже не було.
Кінець минулого року виявився успішним і для нашо-
го японського союзника у боротьбі з американцями — їхній
удар по Перл-Харбору був надзвичайно вдалим, а навесні ми
всі раділи новим перемогам їхньої армії. Японська делегація
здійснила екскурсію по нашому табору, і її неймовірно вразила
акуратність та чистота в бараках біблійних дівчат та привіконні
ящички з квітами. Зробити ті ящики наказав особисто Гіммлер,
оскільки в такому показовому таборі, як Равенсбрюк, було кон-
че потрібно справити позитивне враження на іноземних гостей.
Увесь мій альбом був заповнений матеріалами про успі-
хи Німеччини на східному фронті. Взяття Києва. Наступ на
Москву. Так, ми дійсно зазнали нашої першої великої не-
вдачі, коли, стоячи всього лише за кілька миль від Москви,
змушені були відступити через ранній прихід винятково су-
ворої зими, протягом якої нашим солдатам довелося вою-
вати в легкому обмундируванні. Та коли фюрер звернувся
до німецького народу з проханням надіслати нашим воякам
теплі речі, ми всі послали туди лижні черевики, хутряні на-
244 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
вушники та півмільйона кожухів! Газета «йег Зійгтег» про-
гнозувала, що з приходом теплої погоди ситуація на фронті
почне швидко розвиватися на нашу користь.
Моя кар’єра в Равенсбрюці також швидко розвивалася
на мою користь. Влітку Кьогеля змінив новий комендант,
Фріц Зурен, і то була бажана й позитивна переміна. Кьогель
був опецькуватий і схильний до марнослів’я, тоді як Зурен
виявився струнким, підтягнутим та лаконічним чоловіком,
який цінував ту наполегливу працю, що я вкладала в мед-
пункт, і ми з ним добре порозумілися від самого початку.
Прийом на честь свого прибуття новий комендант ор-
ганізував у власному домі — красивій оштукатуреній бу-
дівлі бежевого кольору з гострим А-подібним дахом та яс-
краво-зеленими віконницями; цей будинок стояв на самому
вершечку пагорба, з якого відкривався вид на весь табір.
Того вечора я вийшла зі свого котеджу за п’ять хвилин
сьома і крутими сходами піднялася до резиденції коменданта.
З такого високого місця Зурену було повністю видно весь
табір з прилеглими територіями, включно з молодіжним та-
бором Укермарк і допоміжним табором Сіменс, розташова-
ними на відстані кількох кілометрів. Коли почало сутеніти,
я побачила вервечки арештанток, які поверталися з роботи
до головного табору; невдовзі ввімкнулися потужні лампи
й освітили бараки внизу. Прозвучала сирена, і арештантки
хлинули потоками на плац для загальної переклички.
Тими днями ми саме випробовували наші нові печі. Два
височенні димарі нового крематорію викидали в небо дим
та іскри вогню. Вид на озеро вражав: сіра вода простягалася
аж до протилежного берега, де виднілися купки цегляних
будинків і шпиль церкви по-своєрідному красивого міста
Фюрстенберг. Над водою до самого горизонту купчилися
сірі хмаринки.
Я зупинилася на порозі разом з кількома колегами з
табірного персоналу, і Ельфріда Зурен, худорлява й білява
дружина коменданта, помахом руки запросила нас всереди-
ну. На відміну від Анни Кьогель, яка брутально поводилася
з арештантками-перукарками в табірному салоні краси, Ель-
фріда виявилася жінкою доброзичливою, чиєю основною
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 245
турботою, схоже, було виховання своїх чотирьох дітей, над
якими вона клопотала, мов турботлива квочка.
Я ввійшла до будинку, проминувши літнього чоловіка
в тірольській куртці та кепці, який сидів за фортепіано, на-
граючи німецькі народні пісні, і опинилася в маленькому
кабінеті, де у кутку стояв Зурен, насолоджуючись пивом та
сигарами разом з Фріцем та доктором Розенталем. На стінах
висіли численні мисливські трофеї: оленячі голови, опуда-
ла риб, російський дикий кабан. На книжковій полиці Зуре-
на розмістилася велика колекція статуеток дітлахів у стилі
Марії Хюммель, хоча, на мій подив, то були статуетки лише
хлопчаків.
Чоловіки були аж надто заглиблені в свою улюблену
тему, і тому спершу мене не помітили. Вони обговорювали
стан справ у борделі в Маутхаузені, до якого відправляли
арештанток з Равенсбрюка, а саме, подробиці стерилізації
«щасливиць» перед їх відправкою. Фріц, нарешті, помітив
мене і підморгнув, привіт, мовляв.
Зурен з Розенталем поволі віддалилися, продовжуючи
свою розмову, а я приєдналася до Фріца, котрий стояв під
роззявленою пащекою російського кабана, з якої стирчав не-
справжній рожевий язик.
Справи у мене й Фріца йшли добре. Якось ми разом з
ним ходили на фільм до табірного кінотеатру, розташовано-
го над гаражним комплексом. Той фільм називався «Пікіру-
вальники» — сентиментальна історія про німецького пілота
пікірувальника Ю-87, який вилікувався від депресії, слухаю-
чи Вагнера. Фріц вовтузився у своєму кріслі протягом усього
фільму, час від часу роблячи саркастичні ремарки, та мені
все одно було приємно провести вечір разом із ним. А ще
Фріц подарував мені гіацинт у горщику. Тепер він стояв на
моєму робочому столі, ароматизуючи повітря. З його боку
було дуже розумно подарувати мені саме живу рослину в
горщику, а не зрізані квіти, які всихали так швидко.
— У Зурена такий нічогенький будинок, — сказала я.
— Еге ж. Тільки от трофеїв мисливських у ньому заба-
гато. Куди не глянь — скрізь одні лише відрізані тваринячі
голови, — зауважив Фріц, попиваючи пиво.
246 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
З кухні почувся собачий дзявкіт, ймовірно, то був ма-
ленький песик. Не люблю маленьких собак. Від них — нія-
кої користі. Інша справа, пси великих порід: вони принаймні
можуть захистити свого хазяїна від нападників або допомог-
ти йому на полюванні.
Ми перейшли до кухні — чистої й сучасної кімнати з гар-
ними дубовими шафками та найновішим світильником. Го-
сті пригощалися яскраво-червоним пуншем з матової чаші,
що стояла на кухонному столі.
— Як ти гадаєш, чи надішле Гебхардт Гіммлеру останні ві-
домості про випробування сульфаніламідів? — запитала я. —
І чи вкаже в своєму звіті наші прізвища?
Притримавши для мене двері, Фріц увійшов до обідньої
кімнати.
— Мені це байдуже. Я їду геть.
Я враз заціпеніла, ошелешена. Хіба ж міг Фріц просто
так взяти й поїхати? Він же був одним з моїх нечисленних
союзників. А тепер зібрався полишити свою роботу, кинув-
ши мене на поталу Бінц та Вінкельмана?
— А чому так раптово? Може, ще передумаєш...
Допивши своє пиво, Фріц поставив порожній кухоль на
скляну вітрину з опудалом переполоханої куріпки, застиглої
в польоті.
— Мені насточортів Гебхардт — пояснюю на той випа-
док, якщо ти цього сама не помітила.
— На різних людей стрес діє по-різному. І ми тут не
виняток...
— Ти не знаєш навіть половини того, що відбувається в
шпиталі Хохенліхен. Вчора там здійснили трансплантацію
руки. В тому санаторії зібралося ледь не пів-Берліна, щоби
спостерігати за цим процесом, а свою руку для трансплантації
«люб’язно» надала одна арештантка циганського походження.
Гебхардт був не лише группенфюрером СС, генерал-лей-
тенантом Ваффен-СС, персональним лікарем рейхсфюрера
СС Гіммлера та головним хірургом управління рейхс-пер-
соналу СС — він був також начальником управління Хо-
хенліхена, великого санаторного шпиталю, розташованого
за чотирнадцять кілометрів від табору.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 247
— А чому мене туди не запросили?
— Хвали Бога, що вони не зробили цього, Терто. Це
була показушна вистава. А тепер щодо сульфаніламідного
проекту...
— Дякую, що хоч взяв участь у тих операціях.
Фріц замислено пошкрябав на своїй бороді щетину.
— Оперувати на здорових жінках — це огидно й жахли-
во. А в тих післяопераційних палатах стоїть такий сморід!
— Вони весь час просять дати їм більше морфіну.
— Ну, то й дайте їм більше морфіну, — сказав Фріц. На
результати це не вплине. Річ у тім, що весь цей проект є
нелюдським.
— Гебхардт наполягає на зведенні до мінімуму викори-
стання знеболюючих препаратів. Чому це раптом ми маємо
змінювати своє ставлення до арештанток?
— Я втомився від всього цього, Герто. їхніх страждань...
— Але ж ми не маємо іншого вибору.
— Маємо, Герто. Якщо ми перестанемо оперувати їх,
вони не будуть страждати. Гебхардт просто використовує
нас для того, аби ми виконували замість нього всю брудну
роботу. Невже ти не розумієш?
— Ми не можемо цьому зарадити, Фріце. — Як він міг
собі дозволити, щоб сентиментальність узяла верх над ра-
ціональністю суджень? Ці операції здійснюються на благо
всієї Німеччини.
— Отже, я невдовзі поїду. На фронті потрібні хірурги:
штопати рани нашим хлопцям, котрі гинуть на війні, яку ми
не зможемо виграти.
— Як ти можеш таке говорити? Такі поразницькі настрої
до добра не...
Фріц наблизився до мене.
— Перед тим, як поїхати, хочу дещо тобі сказати: будь
обережна щодо своєї нової медсестри.
— Це ти про Галину?
— До мене дійшли чутки...
— Ви такі базікали, чоловіки! Гірші за жінок. Що ти чув?
— Мені не хотілося б вдаватися в подробиці...
— Ні, ти скажи!
248 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— Подейкують, що між вами двома склалися якісь дивні
стосунки.
— Це абсурдно...
— Стосунки, які йдуть врозріз з настановами фюрера.
Крізь юрму гостей до нас проштовхалися Зурен та Геб-
хардт і стали поруч — Зурен високий і стрункий, а рудоволо-
сий Гебхардт — трохи міцніший.
Комендант Зурен потиснув мені руку.
— Фройляйн Оберхойзер, маю для вас приємну новину.
Цікаво, чому він не звернувся до мене «лікар Оберхойзер»?
— Радий повідомити, що одним з моїх перших обов’яз-
ків на новій роботі буде нагородити вас почесною відзнакою.
Гебхардт підступив ближче.
— І не просто відзнакою. Вас представлено до Хреста за
Військові Заслуги. —
До Хреста за Військові Заслуги? Мутті зомліє від не-
рвового нападу, якщо я з’явлюся додому з тією відзнакою:
срібний хрест на червоно-чорній стрічці. Цю нагороду ство-
рив сам фюрер. Я буду серед тих нечисленних обранців, які
отримали її. Досить згадати лишень два прізвища: Адольф
Ейхман та Альберт Шпеер. Невже це — нагорода за мою
участь в експериментах з сульфаніламідами?
Я обернулася, щоби поділитися своєю радістю з Фріцем.
І тільки тоді помітила, що він уже пішов.
Наступного ранку я прийшла до операційної раніше, ніж
інший персонал, приготувавшись до свого першого дня в
якості асистентки в новому циклі хірургічних експериментів
із використанням сульфаніламідів. Я підійшла до раковини,
щоби вимити руки, і зняла зі свого пальця перстень Галини.
Я потайки взяла його з пакета в Е^екіепкаттег, де зберіга-
лася власність арештантів, і сховала у своїй кишені. Доктору
Гебхардту абсолютно непотрібно бачити такий гарний пер-
стень на моїй руці, оскільки табірні інструкції забороняли
вдягати коштовні прикраси. Одного дня я віддам той пер-
стень Галині. В ньому такий чудовий діамант! Якби я той
перстень не врятувала, то хтозна, де він міг би опинитися
насамкінець. Найімовірніше, на пальці Ельфріди Зурен.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 249
Медсестра Герда вже встигла підготувати пацієнток і
вколоти їм снодійне. А сестра Маршалл добре попрацювала
над складанням списків кандидатур на експерименти. Кож-
на пацієнтка лежала, вкрита ковдрою, на окремій каталці.
Приготувавши хірургічні інструменти, я відкрила коробку з
флаконами евіпану і поставила її на тацю.
Ми заздалегідь приготували предмети, які мали ввести в
рани для імітації поранень у бойових умовах. Іржаві гвіздки,
друзки дерева і скла, шматочки гравію, суміш землі з городу
та бактеріальну культуру Сіоіїгісііит іеіапі, тобто смертельно
небезпечну правцеву паличку. Для кожної пацієнтки плану-
вався окремий збудник інфекції, відмінний від інших. Із са-
наторію Хохенліхен приїхав приватним авто доктор Гебхардт.
— Добре, що ви прийшли так рано, докторе Оберхойзер.
Доктор Фішер не зможе до нас приєднатися.
— Він захворів?
— Його перевели, — відповів Гебхардт, знімаючи свій
піджак.
Невже Фріц дійсно поїхав?
— Лікарю, а куди його перевели, дозвольте спитати?
— До Десятої дивізії СС десятого танкового полку на
західний фронт в якості хірурга медичної роти, — відповів
доктор Гебхардт, і його обличчя спалахнуло. — Вочевидь,
він гадає, що там він принесе більше користі....
— Зрозуміло, докторе Гебхардт. У будь-якому разі мед-
сестра-арештантка Герда Кернгайм є сьогодні на роботі.
— От і добре. На мене справила велике враження ваша
увага до кожної деталі, — сказав доктор Гебхардт. — Чи не
бажали б ви сьогодні перебрати на себе головну роль?
— Тобто ви пропонуєте мені оперувати, пане лікарю?
— А чом би й ні? Чому б вам трохи не попрактикуватися?
— Звісно, лікарю, дякую, — відповіла я.
Невже це справді відбувається зі мною?
— Прослідкуйте за тим, щоб обличчя залишалися закри-
тими, — зауважив доктор Гебхардт. — 3 метою забезпечен-
ня анонімності. І поводьтеся агресивно. Просто розрізайте,
а потім швидко вводьте в рану те, що призначено. Обереж-
ність тут недоречна.
250 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Одна за одною Герда завозила до операційної пацієнток
на катанках, і у кожної обличчя було закрите рушником.
Ми працювали аж до пізнього вечора. Я не поспішала
закривати рани, а ретельно зашивала їх своїми акуратними
перехресними швами, гострими й чорними, мов ряди колю-
чого дроту на сторожі кожного зшитого розрізу.
— Я не часто роздаю компліменти, докторе Оберхойзер,
але ви маєте талант до хірургії, якому неможливо навчити.
Все, що вам потрібно, — це практика.
Яка висока похвала!
Свою роботу ми завершили аж вночі кількома операція-
ми із стерилізації — цю нову процедуру було запроваджено
за наказом самого Гіммлера. Я повернулася до своєї кімнати
через мовчазний нічний табір і міцно заснула завдяки моєму
улюбленому снодійному «люміналу». Вночі я прокинулася
лише один раз, коли Бінц та її приятель Едмунд не на жарт
розходилися, кохаючись прямо у ванні.
Наступного ранку я вдягалася неквапливо, бо знала, що
медсестри самі запишуть основні життєві показники кожної
пацієнтки, а Галина чудово впорається, керуючи роботою
медпункту замість мене. Та коли я туди прийшла, то по-
бачила, що там панував хаос. На робочому місці Галини я
зустріла якусь нову медсестру з табірного персоналу, а черга
тих, хто потребували медогляду, зміїлася аж за двері.
— Мадам лікарко, у нас скінчилися паперові бинти, —
сказала медсестра, коли я збивала термометр.
— А де Галина? — спитала я.
— Не знаю, мадам лікарко. Це наглядачка Бінц наказала
мені сидіти тут.
Я пішла до післяопераційної кімнати, аби перевірити
пацієнток, яких я прооперувала попереднього дня; в їхній
палаті страшенно смерділо. Я знала: це ознака того, що ін-
фекційні культури робили свою справу, але медичні карти па-
цієнток були неоформленими, основні життєві показники —
незаписаними. Одна з пацієнток уже вибралася з ліжка і,
стрибаючи на одній нозі, обходила інших.
— Будь ласка, дайте нам води, — попросила вона. — І
додаткових суден.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 251
Я вийшла з палати і застала в коридорі Герду, яка з на-
солодою курила.
— Не давайте їм вставати з ліжка, — наказала я. — Якщо
вони будуть рухатися, то інфекція може не поширитися.
Замкнувши двері, я вирушила на пошуки Бінц. Обі-
йшовши мало не пів-табору, я знайшла її біля кліток з ан-
горськими кроликами — великим комплексом споруд, що
обігрівалися і перебували в бездоганній чистоті завдяки
біблійним дівчатам. Вона та одна з її підлеглих сюсюкали
над малесеньким кроликом, схожим на білу кульку з китич-
ками на довгих вушках.
— Що відбувається в медпункті? — спитала я.
Друга наглядачка швидко опустила кролика до клітки і
вискочила геть.
— А чому без «здрастуйте»? Хтось же, зрештою, мусив
взяти ситуацію в медпункті у свої руки, — сказала Бінц..
— Ти не маєш права...
— Нічого не поробиш, — мовила Бінц, складаючи на
грудях руки.
— А можна конкретніше, Бінц?
— Наче ти сама не знаєш.
Я насилу стрималася, щоб не накричати на неї.
— Де Галина?
— Краще поговоримо про це в іншому місці.
— Що ти наробила, Бінц?
— Заради Бога, не кричи. Ти ж не хочеш, щоби мої дівчата
бачили тебе розлюченою? Я попереджала стосовно поляків —
пам’ятаєш? Тобі нема кого винуватити, крім самої себе.
— Нічого не розумію.
— Зробимо вигляд, що і я нічого не зрозуміла також. Зу-
рен навряд чи повірив би в твої пояснення щодо тієї польки.
Тож давай просто скажемо йому, що тобі знадобилася нова
помічниця.
РОЗДІЛ 18
КАРОЛІНА
1942 РІК
— Проходьте до заду й ставайте обличчям до переду, —
сказала наша нова ліфтерка Естела.
У своїх ортопедичних туфлях на низькій підошві та ней-
лонових панчохах по коліно вона й близько не нагадувала
того ідеального оператора ліфту, яким його уявляв собі Рок-
феллер-молодший. Після нападу японців на Перл-Харбор
наприкінці минулого року Америка, нарешті, вступила у
війну, і тому молоді хлопці з усіх прошарків суспільства,
зокрема наш ліфтер, були призвані до війська.
— Від Кадці нічого не чути, Естело?
— Керівництво збройних сил не надсилає мені останніх
новин, міс Феррідей. Схоже, зараз ви маєте великі пробле-
ми у Франції; принаймні так каже Пія.
Естела мала рацію. Після того, як у листопаді 1942
року Німеччина вторглася у так звану французьку вільну
зону, вся вішістська Франція перетворилася на маріонетко-
ву державу. Французькі транзитні табори почали посилати
транспорти до складної мережі концентраційних таборів,
розташованих по всій території Польщі та Франції. Щоби
робити помітки на мапах, я відкрила вже третю коробку
червоних шпильок.
— Прямо так і каже — «ми маємо великі проблеми»?
Як для людини, котра мала доступ до секретної інформа-
ції, Пія базікала аж надто багато.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 253
Зайшовши до приймальні, я рушила до свого кабінету
дальнім шляхом, аби обійти робочий стіл Пії, але вона від-
чула моє бажання нутром, мов та чорна мамба.
— Кароліно, тебе хоче бачити Роже.
— Чудово, — сказала я, обертаючись на ходу. — До речі,
Піє, а чи тобі обов’язково треба розповідати Естелі про те,
чим ми тут займаємося?
— Коли мені знадобиться знати твою думку, я тебе спи-
таю, — відказала Пія, і мені пригадалася вивіска на клітці з
бабуїном у Паризькому зоопарку: Сеі апітаї еп саз сГаііацие
уа зе сіе/епсіег (В разі нападу ця тварина захищатиметься).
Я поквапилася до кабінету Роже — і зупинилася як вко-
пана, бо кабінет мого начальника мав такий вигляд, наче в
нього влетів шквал вітру, перетасувавши в ньому всі книж-
ки й папери. А під вікном кабінету, на ковзанці, вервечка
ковзанярів їхала слідом за худеньким Санта-Клаусом, який
теж був на ковзанах. Раптом він різко зупинився, і всі, хто
їхали за ним, попадали, мов доміно.
— Нам потрібно подвоїти кількість коробок з допомогою
для сиріт, Роже. Я отримала нові цифри. Понад двісті ти-
сяч французьких дітлахів є безбатченками. А сотні тих дітей
втратили своїх батьків через те, що останні брали участь у
підпільній діяльності.
— Нам багато що потрібно, Кароліно, але після Перл-Хар-
бора все змінилося.
— Я маю змогу скористатися певними особистими фон-
дами.
— Ти ж знаєш інструкції. Може, нарешті двері зачи-
ниш? — сказав він голосом, який характеризувався одним
словом: тремтливий.
— А що сталося? — спитала я, прихиляючись до холод-
ної мармурової стінки каміна. Благаю, тільки не Поль.
— Та є дещо. Ти багато маєш інформації про табір Дрансі?
— Аж шість товстих тек.
Дрансі, колишній житловий комплекс на околиці Пари-
жа, став своєрідним сортувальним пунктом для арештантів
з усіх п’яти французьких допоміжних таборів, звідки їх по-
тім висилали за межі країни. На підставі кількох звітів, які
254 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
мені вдалося прочитати, то було пекельне місце, така собі
кімната очікування перед депортацією. Дрансі перебував під
контролем французької поліції, але нагляд за ним здійсню-
вало управління гестапо з єврейських справ.
— Кажи, Роже! Що ти знайшов?
Невже Поль опинився у тому місці? Так, Рена єврейка,
але чи наражало це на ризик і його? Зрештою, Рена була
громадянкою Франції, але навіть у начебто вільній вішіст-
ській зоні антисемітизм став законом для нового державно-
го утворення, і всі євреї закордонного походження підлягали
арешту. Здавалося, дух вільнодумної Франції випарувався за
лічені дні.
— Роже, будь ласка. Ти знайшов його!
— Кілька транспортів повезли французьких в’язнів до
таборів, розкиданих по всіх володіннях Гітлера.
— І Поля теж?
Роже мовчки кивнув.
— О ні, Роже, тільки не це.
— Групу французів забрали до табору Натцвайлер-Штрут-
гоф, Кароліно. Є доволі надійні відомості, що серед тих чо-
ловіків був і Поль.
Я витягнула стілець з-під столу для нарад і сіла на нього.
Волога з моїх долонь залишила на полірованій поверхні два
сріблястих відбитки, які швидко зникли. Отже, Натцвайлер.
Звісно, то була страшна новина, але, хоч як дивно, в ній кри-
лася певна надія, бо принаймні зрозуміло, що Поль — живий.
— А звідки ти про це знаєш?
— Та партія чоловіків, яка потрапила до Дрансі і в якій
був Поль, налічувала лише кілька людей, і їх усіх відправи-
ли до Натцвайлера.
— Це той, що у Вогезьких горах?
Натцвайлер-Штрутгоф був єдиним постійним табором
нацистів у всій Франції, розташованим за п’ятдесят кіломе-
трів на південний захід від Страсбурга. Мені на думку відра-
зу ж спали каторжні роботи і колективні покарання.
Роже кивнув головою.
— Біля невеличкого містечка, до якого часто навідували-
ся мої батьки. Симпатичне, але ізольоване. — Він кинув на
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 255
стіл коричневий пакет. Я проглянула документи, шукаючи в
них хоч якусь інформацію про поневолювачів Поля.
На фото, зробленому розвідувальним літаком британ-
ських ВПС, було видно, що то — невеликий табір з лише
двадцятьма рядами бараків та чотирма іншими спорудами;
всі ці будівлі втиснуті в загорожу й оточені густим лісом,
укритим снігом. Снігу було дуже багато. Може, поки я тут
сиджу в теплому кабінеті, Поль замерзає до смерті? Я по-
чала вдивлятися в фото на групи арештантів, які зібралися
біля бараків; серед них я сподівалася знайти Поля.
— Дякую, Роже. Я дам Пії завдання детально все це пе-
ревірити.
— Перевірок більше не буде, Кароліно. Вашингтон офі-
ційно розірвав стосунки з Францією, — сказав Роже, розгрі-
баючи стежину в паперовому хаосі на своєму робочому столі.
— Як же так? Нам треба зателефонувати до...
— Кому зателефонувати, Кароліно? Посольства в Па-
рижі більше не існує. А наша контора офіційно закриває-
ться. Щойно про це дізнався. Мені наказали знищити всі
важливі папери.
— І що нам тепер робити?
Роже підвівся й поглянув у вікно на ковзанярів.
— Мені наказали діяти через швейцарське консульство.
— Не сміши мене — вони ж у Гітлера в кишені.
— Ми мусимо спустити наш прапор. Я намагатимуся
протриматися стільки, скільки можливо, але це буде не-
легко. А наразі, якщо в подальшому ситуація не зміниться,
наше фінансування припиняється.
— Може, залишиться хоч якийсь контакт з Францією?
— Сподіваюся, ми будемо отримувати пакунки від ор-
ганізації Вільна Франція в Лондоні, але їм буде страшенно
важко знайти власників суден, які захочуть ті пакунки пере-
правляти. Швейцарці можуть стати нам у пригоді, а британ-
ці вже показали себе надійними партнерами.
— Роже, я дуже вдячна тобі за те, що ти допоміг встано-
вити місцезнаходження Поля.
— Є іще одна новина, Кароліно. Стосовно Поля.
Я знову заціпеніла, приготувавшись до найгіршого.
256 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— Я знайшов прізвище його дружини в списку померлих
у таборі Аушвіц-Біркенау. Рена Родьєр.
— Рена? О ні, Роже... Не може бути!
— Померла від тифу. Принаймні так сказано. Вибач, Ка-
роліно.
Я сиділа приголомшена. Як же ж так? Бідолашна Рена.
Поль, напевно, не знає про це. Як він відреагує на смерть
своєї дружини? Про це навіть думати було страшно.
Взявши збільшувальне скло, я знову почала вдивлятися
в фото. Якщо Поль живий, я його неодмінно знайду. Я знай-
ду його навіть якщо для цього доведеться подолати вплав
Атлантику.
Наступними днями я зробила ще кілька візитів до конто-
ри «Снайдер енд Гудріч». Ті невеликі гроші, які я виручала
у містера Снайдера, допомагали мені тримати на плаву мій
Фонд французьких родин, а Роже робив вигляд, ніби цього
не помічає. Але на горизонті дедалі загрозливіше бовваніла
перспектива закриття консульства через брак коштів. За від-
сутності офіційних контактів у Парижі та хаосу на інших
французьких територіях таке закриття було б цілком раціо-
нальним рішенням. Але припинення роботи тоді, коли люди
потребували нас так сильно, як ніколи, здавалося страшен-
ною несправедливістю. До того ж, консульство залишалося
тією єдиною ниточкою, яка пов’язувала мене з Полем.
— Ти собі зір зіпсуєш через оті твої пошуки, — якось
сказав увечері Роже, вирушаючи додому з валізкою в одній
руці і капелюхом — в другій.
— Не хвилюйся, у мене все гаразд, — відповіла я, намагаю-
чись приховати свою пригніченість. — Просто важко зберігати
спокій, коли літаки наших ВМС бомблять німецькі субмарини
в проливі Лонг-Айленд. А тут іще ця новина про Поля.
— Я розумію тебе, Ка. Ти підеш на вечірку до Вандер-
більтів? Тобі треба трохи розвіятися.
Роже мав рацію. В такому пригніченому й розбитому
стані я нікому не зможу допомогти.
Поквапившись додому, я переодягнулася в свою найкращу
чорну сукню, накинула зверху піджак, перероблений з батько-
вого смокінга, і нашвидкуруч зробила собі зачіску, піднявши
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 257
волосся догори. Але потім мені здалося, що така зачіска робить
мене ще вищою — і я опустила волосся назад, вирішивши, що
для своїх сорока років я й так виглядаю досить непогано.
Коли я підходила до збудованого з бурого піщанику бу-
динку Вандербільтів на розі П’ятої Авеню та П’ятдесят пер-
шої вулиці, мені ще більше захотілося побувати в світському
товаристві, навіть якщо це означало зустріч з Бетті, яка, ма-
буть, зробить вигляд, що ми не знайомі. Я аж здригнулася
від думки про можливість зустріти там Джинкс Вітні, бо від
батька я успадкувала особливу антипатію до тупуватих, але
зарозумілих представників цього сімейства. Я просто ігно-
руватиму Джинкс і поспілкуюся зі своїми старими друзями.
Мені самій буде корисно, якщо я підтримуватиму стосунки
з товариством хоча би на рівні розмов. Я ж не можу працю-
вати по двадцять чотири години на добу!
Будинок Вандербільтів був гарною старовинною спору-
дою, одним з нечисленних залишків Позолоченої Доби, і те,
що його мають знести, безперечно, ганебно, але той район
дещо втратив свій модний статус, і Цариці П’ятої Авеню піс-
ля смерті свого чоловіка довелося перейти до скромнішого
стилю життя. Кількість свого персоналу вона скоротила з
тридцяти до вісімнадцяти чоловік і перебралася до ще гар-
нішого особняка. Місіс Вандербільт влаштувала прощальну
вечірку у своєму старому будинку з метою збору коштів. То
було химерне поєднання турніру з бриджу, танців, банкету,
й участь у кожній з цих подій коштувала двадцять п’ять до-
ларів. Гроші мали піти на благодійні справи.
Публіку вперше й востаннє запросили до цих уславлених
стін, тож товариство, в масі своїй, стояло й зачудовано витрі-
щалося. Якесь молоде подружжя, забувши зняти свої головні
убори, ходило по першому поверсі, роззявляючи рота. Вони
захоплено розглядали позолочені дерев’яні частини будівлі
та оніксові колони. Група відвідувачів завмерла у передпокої
перед фрескою в помпейському стилі. В одному лише фойє
могло спокійно вміститися десятеро нужденних сімей.
— Серед присутніх — акторка Мерль Оберон, — сказав
якийсь маленький чоловічок, тримаючи в руці крислатого
капелюха.
258 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Гравці в бридж поволі перекочували до бібліотеки і за-
йняли місця за тридцятьма картярськими столами під люстра-
ми з гірського кришталю. Команди гравців були розподілені
за групами: Молодша ліга. Школа імені Марії Чепін. Ви-
пускники коледжів. Випускники Прінстонського університе-
ту. Група із школи Чепін була одною з найбільших. Стоячи
перед каміном, таким великим, що я могла б поміститися
у ньому в повний зріст, два офіціанти у смокінгах вписува-
ли крейдою імена на величезній бридж-рахівниці, схожій на
тоталізатор у місті Хаялія, що у Флориді. Стрілки компаса
позначали гравців. Північ та Південь. Захід та Схід.
Поки ]еипе$5е сіогее займали свої місця за столами для
гри у бридж, я походжала банкетним залом, зваблена боже-
ственим запахом смажених реберець та здоби. На довгому,
як злітна смуга, столі, вкритому білим Дамаском, стояли
таці з холодними м’ясними наїдками і морепродуктами, а
чаша з вершками, збитими з вином та цукром, була такою
великою, що в ній можна було плавати. Оркестр грав ком-
позиції Кола Портера та Ірвінга Берліна, а офіціант стояв
по стійці струнко. Мабуть, подумки підраховував, скільки
чайових отримає за вечір.
Схоже, після того, як японці напали на Перл-Харбор,
мало не всі молоді хлопці подалися до війська. Деякі сту-
денти коледжів приїхали додому на різдвяні канікули — і
зразу пішли на військову службу. Буквально за один день
навчальні пункти наповнилися майбутніми вояками, які на-
бували професійних військових навичок. Місіс Вандербільт
дозволила військовослужбовцям вільний вхід на вечірку; то
було вражаюче видовище: скільки молодих хлопців, і всі —
в уніформах. Морські авіатори з летовища Флойд Беннет у
своїх темно-синіх піджаках з золотою оторочкою обговорю-
вали з армійськими резервістами військову стратегію.
Більшість молодих людей з нашого соціального прошар-
ку тренувалися в чудовому навчальному центрі на Парк Аве-
ню, а стройову підготовку проходили у височенному залі,
який нагадував величні європейські залізничні вокзали. Цих
хлопців завжди можна було вирізнити за їхніми костюмами,
пошитими у найвідоміших кравців Нью-Йорка. За умови до-
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 259
тримання вимог до уніформи, військовослужбовцям дозво-
лялося шити її з шерстяних та шовкових тканин найвищого
ґатунку, а ґудзики робити з міді та черепахових панцирів.
— А ти не гратимеш, Кароліно? — поцікавилася Стюарт
Корбіт Кастер, материна найкраща подруга.
Мої губи торкнулися її гладенької припудреної щоки.
Мені було особливо приємно бачити її того вечора у вбран-
ні з аквамаринового шифону. Вони з матір’ю любили
розповідати історію про те, як сильно розсердився батько,
коли вони взяли мене на виставку домашньої птиці в Меді-
сон-Сквер-Гардені буквально через кілька тижнів після мого
народження. Додому до Саутгемптона вони привезли мене
на задньому сидінні в ліжечку-кошику, де я лежала поверх
пакунків з харчами.
— Хочеш дати шанс іншим дівчатам? — спитала місіс
Кастер. — Це шляхетно з твого боку, моя люба. Бо ти б обі-
грала всіх насухо, не давши їм жодного очка.
Погляд на рахівницю засвідчував сильний склад гравців
у всіх командах. Місіс Філд і місіс Кушинг. Місіс Ноель і
місіс Дайкман. Місіс Тенсіл і місіс Окінклосс.
— Шкода, що мати не змогла приїхати, — сказала я.
— Мені також шкода, дорогенька. Може, проведеш для
мене підрахунок? Зазвичай це робить твоя матір, і я впевне-
на, що ти в цій кімнаті, мабуть, найчесніша з усіх присутніх.
— З радістю, місіс Кастер.
— Час гри обмежений двома годинами. Коли прозву-
чить гонг, просто збери результати всіх гравців і назви мені
переможця. Не сумніваюся, що ти вже тисячу разів бачила,
як це робиться.
Поклавши стос облікових аркушів та коробку з зеленими
олівцями на кожний стіл, я побачила в бібліотеці Бетті: вона
стояла з Пруденс Боулз, гарненькою волоокою кузиною Ван-
дербільтів, Джинкс Вітні — не надто привабливою кузиною
Рокфеллерів, та Кіппер Лі, смаглявою дівчиною з ніби при-
клеєною усмішкою, яка була одною з фурій Джинкс Вітні.
Усі четверо зібралися тісним колом, схожі чи то на
гравців у регбі, що скупчилися у боротьбі за м’яч, чи то на
папський синод: Джинкс саме розповідала якусь історію.
260 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Цікаво, Бетті й досі сердиться на мене? А може, вона стане
поблажливішою, якщо я зроблю крок їй назустріч?
— ...тож я їй так і сказала, — розповідала Джинкс своїм
приятелькам, — що той чоловік — член товариства. І робити
винятки ми не можемо. Мені байдуже — навіть якби її бать-
ко був президентом Сполучених Штатів. Просто зараз усе
заповнено під зав’язку, і вільних місць не маємо.
Помітивши, як усі її товаришки зиркнули на мене,
Джинкс обернулася.
Джинкс, котрій якимось незбагненним чином вдалося
вийти заміж за чоловіка грошовитого, своїми формами та
зовнішністю нагадувала холодильник.
— Ой, Кароліно, це ти, — мовила вона. — Боже мій,
невже ти в костюмі?
— Рада тебе бачити, Джинкс.
— Ти ба, як тобі пасує чорне, — зауважила Джинкс.
— І дійсно — пасує, — підтакнула Пру. — Для того, аби
носити темні кольори, треба мати особливий відтінок шкіри.
— Та й то так, — підтвердила Джинкс. — Моя бабуся ко-
лись вдягнула на свої оглядини темну сукню. І всі зійшлися
на думці, що вона мала абсолютно природний вигляд.
У розмову знову втрутилася Пру.
— Виглядаєш чудово, Кароліно, це безперечно. Недарма
ж тебе вибрали Маковою Дівчиною.
Джинкс відвернулася. Вона й досі не могла оговтатися
від поразки, якої я їй завдала під час конкурсу на звання
Макової Дівчини в 1921 році. То була неабияка честь — ко-
ли тебе обрали першою з усіх тогорічних дебютанток. У
дев’ятнадцять років я стала обличчям нового конкурсу на
звання Макової Дівчини, організаторами якого виступа-
ли дитячі ліги Франції та Америки. Моє фото з’являлося
в кожному журналі та кожній газеті задля реклами шовко-
вих бутоньєрок у вигляді маку. Метою цієї діяльності була
допомога всім пораненим американським ветеранам Першої
світової, а також хворим дітям у самій Франції.
— Звісно, що половина тих макових грошей поверталася
назад до Франції, — зауважила Джинкс.
— Так. Для допомоги дітям, хворим на туберкульоз. То
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 261
була обопільно корисна кампанія, Джинкс. Бо половина ви-
торгу за маки, продані у Франції, витрачалася на упорядку-
вання могил американських солдатів.
— Хто-небудь готовий до бриджу? — мовила Джинкс у
сторону Бетті.
— Кому-небудь потрібен партнер, Бетті? — поцікавилася я.
— Я граю з Пру, — відповіла Бетті, несподівано заціка-
вившись огранкою діаманта на своєму вінчальному персні.
— Шкода, але для бриджу ми маємо повний комплект, —
відказала Джинкс, надувши губи. — Команди були набрані
ще кілька тижнів тому, моя люба. Мені страшенно шкода.
— Кароліна не мала часу зареєструватися, бо в неї робо-
ти багато, — зауважила Бетті.
До неї підступила Джинкс.
— За кого ви з Пру граєте сьогодні, Бетті?
— Не маю ані найменшого уявлення. Втім, ми однаково
навряд чи виграємо.
Тут Бетті мала рацію. Вони з Пру були нікудишніми
гравцями в бридж.
— Ми з Кіппер граємо за Сферу послуг для військово-
службовців США, — сказала Джинкс.
— Чарівно, — зазначила я.
Джинкс рвучко обернулася до мене.
— Маєш щось проти цього, Кароліно?
— Я просто хотіла сказати, що більшість виручених гро-
шей знову витрачається на вечірки.
— Але хтось же мусить надавати підтримку нашим сол-
датам, — відказала Джинкс.
— Можливо. Якщо називати підтримкою розпивання
спиртного цивільними людьми в той час, коли солдати вою-
ють на фронті, тоді це дійсно так.
— Бетті, давай будемо партнерами наступного разу, —
сказала Джинкс, розгладжуючи пальцями свій гофрований
шарф, який скидався на пластинки гриба-поганки. Для смі-
ху я уявила собі, що міцно затягую той шарф у неї на шиї.
Натовп гостей з радістю спостерігав би, якби хтось наважив-
ся це утнути, бо всім їм хотілося зробити те ж саме.
— А де ж твоя матір, Кароліно? — запитала Джинкс. —
262 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Вона хоч інколи буває в місті чи стирчить сама-одна в отому
вашому велетенському будинку на селі?
— Там іще кухар є, — зауважила я.
Джин відсьорбнула через тоненьку соломинку свій клуб-
ний содовий напій.
— Твоя матір — і наодинці з російським кухарем?
— Мені вже пора йти, правда, — сказала я.
— А отой симпатичний негритянський садівник? Ну-ну,
часи змінилися, нічого не скажеш.
— Містер Гарденер був відданим другом нашої родини в
усі тяжкі часи, Джинкс. І він для нас є кращим другом, аніж
багато хто з так званого пристойного товариства.
— Кароліно, я надіслала чек для твоїх французьких ді-
тей, — сказала Пру, беручи мене за лікоть. Це вона що — на-
магається так розрядити ситуацію? Пру завжди поводилась,
як лагідна кішечка, і справляла враження, що одного разу
скрутиться калачиком у тебе на колінах і замурчить.
— Дякую, Пру. Ми скористаємося твоїм дарунком.
— Між іншим, сьогодні агітація з метою залучення ко-
штів не дозволяється, — заявила Джинкс. — Це зазначено в
друкованій програмі. Мене це тішить! Мають же бути якісь
межі для благодійності!
— У тебе вдома — так, — сказала я.
— Кароліно, не всім нам дано розіп’яти себе на хресті
благодійності, як це робить твоя надміру добросердна матір.
Не відчує себе щасливою доти, доки не понесе той хрест на
собі, відвідуючи нужденних.
Бетті тупцювала на місці, переминаючись з ноги на ногу.
Звикає до нових туфель з крокодилячої шкіри на високих
підборах чи почувається некомфортно через безтактність на
адресу моєї матері?
— А як там Велика Ліза? — спитала я. — Джинкс назва-
ли Елізабет на честь її матері, яку стали звати Велика Ліза,
щоби розрізнити їх. І це нове ім’я пасувало їй напрочуд до-
бре. — Вже повернулася з ранчо? До речі, пігулки для схуд-
нення Зіепсіегеїіа тепер можна замовляти й поштою.
— Вона віддає перевагу Саутгемптону, — відказала
Джинкс. — Родина Маррі часто запрошує її на Джин Лейн.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 263
До речі, вони дуже розчаровані отим котеджем, що придба-
ли у вас. їм довелося суттєво його відремонтувати. Кажуть,
він був такий занедбаний, що в ньому ледве трималася по-
крівля, ось-ось мала впасти.
— Я за них дуже рада, — мовила я.
— Так шкода, що вам довелося його продати, — про-
довжувала Джинкс. — А все через твої слабенькі легені в
молодості.
— А чи не пора вам сідати за столи, Бетті? — спитала я.
— Тобі, бідолашній, бач, не підходило саутгемптонське
повітря. А я просто в захваті від отого солоного вітру, що
накочується з Атлантики. Він долітає до нас аж з Африки.
— Джинкс, припини, — попросила Бетті.
— Тож твої батьки опинилися в Коннектикуті через тебе,
Кароліно? — спитала Джинкс.
Цікаво, що буде, якщо я заїду Джинкс по пиці прямо
тут, привселюдно? — подумала я. Як приємно було б відчу-
ти свою долоню на її гладкій щоці!
— Так, через мене, — відповіла я.
— У цьому є певна іронія, еге ж? — наполягала Джинкс.
— Їй-Богу, Джинкс, досить, — сказала Бетті.
— Іронія тому, що боялися за твої легені, а помер від
захворювання легенів твій батько. Це й справді трагічно.
— Прийми мої співчуття, Кароліно, — мовила Кіппер.
— Це було багато років тому, Кіппер, але все одно дякую
тобі за співчуття, — відказала я.
— Я навіть не уявляю, як ви всі страждали від почут-
тя провини перед ним, коли він лежав у себе в кімнаті, і
вже нічого не можна було вдіяти, — продовжувала Джинкс
з тим зболеним виразом турботи, яку вона так добре вміла
зображати. — Ненавиджу слово «пневмонія», гадаю, що й ти
також, моя люба. Таке страшне слово.
Принаймні Бетті вистачило такту просто відвернутися.
— Вибачте, мені треба йти...
Під час змагань я в основному займалася тим, що нами-
нала більше креветок, аніж було прийнято в пристойному
товаристві, а потім вдавала, що слухаю, як один юрист вели-
кої компанії розводився про труднощі, що мала його жінка
264 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
зі своєю служницею, бо та вдяглася краще, ніж вона; водно-
час я розмірковувала над тим, як помститися Джинкс Вітні.
Нарешті прозвучав гонг. Я пішла до бібліотеки й зібра-
ла облікові аркуші; напруження в кімнаті можна було бук-
вально рукою помацати, бо азартнішими за гравців у бридж
вважалися лише брокери на Волл-стріт і бразильські борці
стилю джиу-джитсу. Бразильцям принаймні заборонили
вибивати один одному очі під час змагань.
Гості скупчилися вперемішку біля рахівниці; вони нама-
галися вдавати невимушеність, хоча насправді ладні були
ось-ось побитися. Джинкс стояла разом з Кіппер, Бетті і
Пру, і після кількох раундів бриджу її обличчя виглядало,
мов зіжмакана газета.
— Ну, як успіхи, Бетті? — поцікавилася я, намагаючись
подолати бар’єр, що проліг між нами.
— Непогано, Пру поталанило виграти шлем1.
— А на мою думку, ми перемогли з невеликим відри-
вом, Пру, — заперечила Джинкс.
— Зараз побачимо, — сказала я і помахала своїм стосом
облікових аркушів.
— А, так це тебе призначили підбивати підсумок? — зди-
вувалася Джинкс. — Треба, щоби хтось перевірив твої розра-
хунки. Мені не хотілося б, аби ти зробила помилку.
— Не турбуйся ти так, Джинкс, — відказала я. — Хіба ж
міг перемогти хтось інший, окрім тебе та Кіппер?
Я понесла товстий стос аркушів до жіночої туалетної кім-
нати — позолоченого приміщення із золотими ручками кранів
у формі лебединих голів, яким позаздрила б навіть Марія-Ан-
туанетта, — і там зробила підрахунки. Переможцями вияви-
лися Джинкс та Кіппер, які вщент розтрощили Бетті і Пру.
Прозвучав гонг на збори, і я поквапилася до бібліоте-
ки. Біля рахівниці з написами крейдою стояли місіс Кастер
та місіс Вандербільт. Місіс Вандербільт, сяючи старовин-
ними діамантами, виглядала просто дивовижно гарною у
своїй сталево-сірій тафті та з тюрбаном відповідного стилю
й кольору на голові. Чому так почервоніли її щоки — від
1 Від 5Іат — термін гри в бридж, прим, перекладача.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 265
випитого шампанського чи від хвилювання, спричиненого
усвідомленням важливості своїх обов’язків як розпорядниці
вечора?
— Нумо, моя дорогенька, назви нам імена переможців, —
сказала місіс Кастер. — Боюся, ми не встигнемо записати їх
на рахівниці.
Я подала їй стос, поклавши згори переможний обліко-
вий аркуш. Місіс Кастер показала його місіс Вандербільт,
і вони обмінялися посмішками. Коли я відійшла до тиль-
ної частини кімнати, місіс Кастер вдарила в гонг, і біля неї
зібралися гості з усіх куточків будинку. Чоловіки у вечірніх
костюмах поступилися місцем чоловікам в уніформі, і всі
повитягували шиї, аби краще бачити.
— З величезним задоволенням я оголошую переможців
сьогоднішнього турніру з бриджу, — промовила місіс Ван-
дербільт. — Мій покійний чоловік вважав би сьогоднішню
подію гідним і доречним актом прощання з нашим старим
будинком, бо нам вдалося зібрати для Червоного Хреста аж
двадцять тисяч доларів.
Юрма загукала й заплескала в долоні, а Джинкс та Кіп-
пер почали бочком протискуватися поближче.
— ...а також п’ять тисяч доларів на ще одну надзвичайно
важливу добродійну справу. Знаю, що всім вам кортить якнай-
скоріше почути імена тих талановитих переможців, які тепер
з повним правом зможуть вважати себе кращими з кращих.
Отже, привітаймо без зайвих слів команду переможниць....
Оркестр взяв очікувальний акорд.
Джинкс вхопила Кіппер за руку й потягла її до рахівниці.
— Місіс Елізабет Стоквел Мерчант і місіс Пруденс Ван-
дербільт Олдріч Боулз!
Місіс Кастер кинула решту облікових аркушів у палаючий
камін, а Бетті та Пру пробралися через натовп наперед. Місіс
Вандербільт подала Бетті чек, а та взяла його з таким невиму-
шеним виглядом, наче нічого особливого й не сталося.
— За яку ж добродійну справу ви, дівчата, змагалися сьо-
годні? — спитала місіс Вандербільт.
— За ту, яка є милою й дорогою моєму серцю, —
відповіла Бетті, поклавши на груди руку. — Ми грали на
266 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
користь Фонду допомоги французьким родинам, яким
опікується Кароліна Феррідей.
Натовп зааплодував, і оплески, спершу просто як озна-
ка ввічливості, переросли в овацію, коли місіс Вандербільт
змахнула з ока сльозу. Побачивши посмішку на обличчі
Бетті, я зраділа, збагнувши, що наша суперечка вже лиши-
лася в минулому.
Натовп обступив Бетті та Пру, я ж хутко пробралася до
дверей, спрагла до свіжого нічного повітря.
— Співчуваю вашій поразці, — кинула я, проходячи повз
Джинкс та Кіппер.
— Математика ніколи не була твоєю сильною стороною, —
відказала Джинкс. — Навіть не думай, що я про це мовчатиму.
— Дякую, Джинкс, — сказала я. — Сподіваюся, що ти
дійсно не мовчатимеш.
Вийшовши надвір, я спробувала приглушити докори
сумління, бо повелася нечесно. Зате я добре прислужилася
своєму другу Роже. Заспокоюючи себе таким чином, я спро-
бувала зосередити думки на всіх тих добрих справах, які ми
з Роже зможемо зробити за допомогою п’яти тисяч доларів.
Я йшла додому легкою ходою, бо того вечора в моїй душі
щось увірвалося, в мені щезло щось таке, що вже давно мало
щезнути. Нарешті! Нарешті я побачила оте товариство таким,
яким воно, за нечисленними винятками, було насправді: то
було химерне зібрання людей байдикуватих та лінивих, людей,
які звикли пізно вставати, які заборгували банкам купу грошей
або успішно проїдали власні заощадження; ці люди цікавилися
лише знаменитостями, які планували відпочити в престижному
заміському клубі Маиіхіопе наступного літа, або власною участю
в турнірі з гольфу в Пеббл-Біч; вони шпетили прислугу за шма-
точок мушлі у смаженому лобстері, а самі тим часом натоптува-
лися, мов навіжені, канапками. Насправді Джинкс зробила мені
велику послугу: вона звільнила мене від будь-яких залишків
почуття причетності до світського товариства Нью-Йорка, поз-
бавила мене страху опинитися у нього в немилості.
Я відчула себе вільною від необхідності марнувати своє
життя на задоволення примх того товариства, я була віль-
ною, аби йти своїм власним шляхом.
РОЗДІЛ 19
КАСЯ
1942-1943 РОКИ
Коли Гебхардт з хрускотом розкрив мою гіпсову пов’яз-
ку, я побачила, що моя нога вже була несхожа на людську
кінцівку. Вона розпухла, мов колода, вкрита темно-синіми
й чорно-зеленими плямами. Чорні хрестики швів ледве три-
мали плоть докупи вздовж розрізу, який тягнувся від кісточ-
ки до коліна.
Не пам’ятаю, чи кричала я, але згодом дівчата з моєї
палати розповідали, ніби я волала так сильно, що їм зда-
лося, наче мене знову оперують, тільки цього разу без
наркозу; а інші арештантки розповідали, що чули мої кри-
ки на плацу під час переклички. Доктор Гебхардт скрутив
рушник і заштовхав його мені до рота, а тим часом одна з
медсестер зробила мені якусь ін’єкцію, від якої я швидко
заснула.
Прокинулася я знову в палаті, нога моя була туго забин-
тована, а рана на нозі відчувалася так, наче в неї вштрикнули
тисячу ножів. Сюзана крадькома встала з ліжка і відсунула
край пов’язки, щоби подивитися на мою ногу.
— Ну, що — дуже погано? — спитала я.
— Нічого хорошого, Касю. Схоже, вони видалили кіст-
ку. А можливо, і м’яз.
Безглуздя якесь. Навіщо просто так брати й видаляти
м’яз у живої людини?
— А навіщо вони все це роблять?
268 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— Мабуть, якийсь експеримент проводять, — відповіла
Сюзана. — Вони дають тобі ліки, а деякі дівчата не отриму-
ють взагалі нічого.
— Мені чомусь так гаряче, — сказала я.
— Тримайся, Касю. Матінка невдовзі нам допоможе.
Мені ще тричі робили операції, і кожного разу мої страж-
дання починалися заново. І кожного разу гарячка була силь-
нішою, мені було дедалі важче одужувати; схоже, лікарі
експериментували — скільки я витримаю, перш ніж помру.
На час останньої операції я вже втратила будь-яку надію, що
зможу ще коли-небудь танцювати, і просто сподівалася, що
хоча б ходити зумію. Цілий день я лежала на спині, і в моїй
голові все переплутувалося, інколи я приходила до тями,
інколи — марила; мені ввижалися то матінка, то Петрик з
Надею, і мені здавалося, що начебто я вже повернулася до-
дому.
Коли я лежала безпомічною і повністю залежною від
моїх мучителів, в душі моїй накопичувалася лють. Хоча
простежити час було нелегко, я знала, що то був кінець
зими 1942 року, і намагалася зберігати позитивний настрій,
мріючи про те, що знову зможу побачитися з матінкою.
У палаті Регіна муштрувала нас вивченням англійської і
розповідала історію про свого малого Фредді та його звичку
постійно вибиратися з люльки. Яніна вчила нас усіх фран-
цузькій мові, бо вона запам’ятала багато французьких ви-
разів, працюючи в люблінському салоні краси. Вона навчила
нас таким фразам, як «Цей фен занадто гарячий», «Зробіть
мені, будь ласка, швидку перманентну завивку з кучерями
великої довжини та середньої ширини». Після того курсу я
мала практичне уявлення про французьку мову з великим
ухилом у сферу жіночих зачісок та боротьби з лупою.
— Я більше не можу лежати й нічого не робити, — ска-
зала я.
— Зрозуміло, — мовила Яніна. — То, може, підемо на
велосипедах покатаємося?
— Я не жартую. У мене є план.
— Ой, ні, тільки не це, — простогнала Сюзана.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 269
— Гадаю, що нам треба писати потаємні листи додому
нашим родинам.
Регіна піднялася на лікоть у своєму ліжку.
— Це як у книжці «Сатана з сьомого класу»? Мені колись
сподобалася та книжка.
Не було такого школяра у Польщі, який би не читав тої
пригодницької історії Корнелія Макушинського про хлопчи-
ка-детектива.
— Саме так, — підтвердила я. — Маєш рацію. Ми роби-
ли це в нашій скаутській організації.
Сюзана на мить відірвалася від вервиці, яку вона зробила
з хлібних кульок, нанизаних на нитку. Чому вона той хліб не
з’їла? Бо ж молитви давно засвідчили свою неефективність.
Навіть моя улюблениця, Свята Агнеса, і та забула про мене.
— Це — прямий шлях до того, що нас усіх стратять,
Касю, — застерегла вона.
— Хлопець з тої книжки користувався лимонним соком
для написання листів, — нагадала Регіна. — І шифрував ті
листи таким чином, що перша літера кожного речення мала
приховане значення.
Я піднялася в ліжку якомога вище.
— Для написання цілком згодиться й наша сеча. Бо вона
містить кислоту. Ми можемо шифрувати літерами, написа-
ними сечею...
— Це — геніально, — мовила Регіна.
— Це — божевільно, — відказала Сюзана. — Викинь усе
це з голови.
Сюзанну випустили з медпункту раніше, ніж мене, і я
страшенно за нею скучала. Нам було чути, як до сусідньої
палати прибули нові дівчата.
А потім одного ранку Яніна зробила зауваження в той час,
коли у нас в палаті була стара медсестра Маршалл. Вона хо-
дила від ліжка до ліжка, знімаючи життєво важливі покази
і закриваючи при цьому свого носа рушником через сморід,
який стояв у приміщенні. То було безневинне зауваження
стосовно того, що ми втомилися від перебування у медпун-
кті. Медсестра Маршалл, як зазвичай, бундючно стиснула
270 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
губи і швидко вийшла, а через хвилину повернулася, але вже
з лікаркою Оберхойзер.
— Ну що ж, коли вам набридло тут бути, тоді вимітайтеся
звідси, — сказала Оберхойзер. — Піднімайтеся й паняйте до
вашого барака. Негайно!
Спершу нам здалося, ніби вона жартує, бо ніхто з нас іще
повністю не одужав. Але ми швидко збагнули, що вона ска-
зала це цілком серйозно, бо сестра Маршалл почала штурхати
нас і виганяти з ліжок.
— Але ж нам не видали взуття... — почала я.
— Геть звідси! — крикнула лікарка Оберхойзер, вказуючи
рукою на двері. — Якщо не можете йти — стрибайте.
Я спробувала було встати, але впала. На той час гіпсу на
моїй нозі вже не було, але я не могла перенести на неї свою
вагу, бо це викликало страшний біль.
— Вставай — і щоб я тебе тут більше не бачила, — проси-
чала Оберхойзер.
Я лежала, заклякнувши, на підлозі. Лікарка Оберхойзер
вчепилася своїми сильними пальцями в моє передпліччя й
потягла мене геть з палати. А потім витягнула мене з голов-
ного входу медпункту так, як, зазвичай, витягають з хати ки-
лим під час генерального прибирання. Навздогін Оберхойзер
кинула мені милицю і зачинила двері. Я залишилася лежа-
ти на холодній гострій жужелиці, якою була посилана До-
рога Краси, і яка впивалася в мене своїми гострими кутами.
Я озирнулася довкола — чи немає, бува, моєї матінки непо-
далік? — і спробувала сісти.
Знову опинившись надворі після такої тривалої перерви,
я почувалася так, ніби потрапила на Місяць. Було холодно,
небо вкривали сірі хмари, ніде ані пташини. В повітрі пла-
вали шматочки попелу, схожі на чорні сніжинки на брудній
сніговій кулі, і відчувався якийсь новий незвичний сморід.
Група чистильниць протирала вікна бараків, бо чорна сажа
заліпила їх так, як сніг заліплює вікна в хурделицю. Поодаль,
відразу ж за карцером, поза стінами табору виднілися нові ди-
марі, з яких виривалися язики полум’я й дим. Ревіння вогню
було чути майже з кожного куточка табору, наче його вивер-
гала якась гігантська піч із самісінького пекла.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 271
Побачивши невдовзі, як до мене біжить з виразом три-
воги на обличчі моя сестра Сюзана, я страшенно зраділа.
Вона допомогла мені підвестися, підставила плече, і я спро-
бувала зробити крок. Сюзана повела мене до нашого нового
барака, де вона жила вже кілька тижнів. Мені так хотілося
якнайскоріше побачити матінку! За багато місяців я й кроку
не ступила, тому не могла йти навіть з милицею, тим біль-
ше босяка по гострій зубчастій жужелиці. Зробивши кілька
кроків, я зупинилася.
— Я не дійду. Залиш мене. Будь ласка.
— Не мели дурниць. Ходімо, — відказала Сюзана, і на-
половину понесла, наполовину потягнула мене далі. — Роби
маленькі кроки — як дитинчата ходять.
Наша нова домівка, барак 31, був бараком інтернаціо-
нальним: певна кількість польок, серед яких були всі Кро-
лики; француженки, заарештовані за участь у підпіллі, а та-
кож медсестри з Червоної армії — всі в статусі політичних
в’язнів.
Поки мене тримали в медпункті, в таборі відбулися змі-
ни. Декотрим арештанткам, зокрема полькам, дозволили
отримувати посилки від своїх родин. На той час так званий
суп став іще рідкішим, тому легко було побачити, хто от-
римував з дому харчові посилки, а хто — ні. Ті, хто їх не
отримував, перетворилися на живих скелетів, які вже не
мали сил самостійно знищити на собі вошей.
Я заснула, а прокинулася тоді, коли дівчата почали схо-
дитися на обід. Сюзана стала біля мене навколішки і взяла
за руку. Біля неї стояла Аніс, кмітлива й вродлива жінка,
яка справляла враження людини, здатної розв’язати будь-
яку проблему.
— Ми так сумували за тобою, — сказала Аніс. — У нас
нова староста, Марженка. Дуже сувора.
— Я теж дуже скучила за вами, — відповіла я. — А що
то за сморід надворі?
Сюзана стиснула мою руку.
— Німці збудували крематорій. Печі.
— Навіщо?
Сюзана завагалася, перш ніж відповісти.
272 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— Для того, щоб спалювати... — почала було Сюзана,
але замовкла, не в змозі закінчити фрази. Я, звісно, здо-
гадалася — навіщо. Для того, аби спалювати тих, хто мав
нещастя померти в цьому таборі.
— Мені дуже гірко казати тобі про це, сестро, але всі ми
вже дізналися про Луїзу... — мовила Сюзана. — Тож краще
ти почуєш про неї від мене, ніж від когось іншого. Одна дів-
чина з Норвегії розповіла мені, що бачила її в приміщенні,
котре німці використовують як морг...
— Ні, це, напевно, якась помилка...
Бідолашна гарненька Лу, яка нікому не зробила жодного
зла. Петрик ніколи мені цього не пробачить.
— Ні, це — не помилка. Норвежка сказала, що у неї сер-
це защеміло, коли вона побачила в морзі таку молоденьку
дівчину.... і Альфреду також...
Луїза й Альфреда — померли? Це було важко зрозуміти.
Навіщо вони вбили таких гарних дівчат?
— Краще не думай про це, — сказала Сюзана. — Ду-
май про те, як одужати. Принаймні цього тижня тобі не
треба виходити на роботу. Медсестра Маршалл видала тобі
лікарняну картку.
— Яка ж вона добра, просто янгол, — зіронізувала я.
— Увесь табір готовий повстати через те, що вони зро-
били з усіма вами, — сказала Аніс. — Було прооперовано
понад п’ятдесят польських дівчат, і ходять чутки, що вони
планують прооперувати ще більше. Дівчата-скаути організу-
валися, і їх уже більше сотні.
— Ми називаємо себе «мури», тобто стіни. Хтось зна-
йшов скаутський значок в одежі дівчини, розстріляної під
стіною, і тепер кожен новий скаут присягається на ньому.
— Ми зібрали для тебе багато гарних і корисних речей, —
сказала Аніс. — І багато хліба. А французькі дівчата написа-
ли на твою честь п’єсу й назвали її «Кролики».
— А моя матінка бачила її?
Аніс та Сюзана мовчки перезирнулися.
— Ох, Касю, — вирвалося у Аніс, і вона стиснула мою руку.
— А що таке? — спитала я. — Чому ви всі якісь переля-
кані? Сюзано, поясни мені, будь ласка.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 273
— Відтоді, як нас забрали на операції, матінку ніхто не
бачив, — відповіла Сюзана, дивлячись осклілими очима
ніби крізь мене. Як вона може казати про це так спокійно й
невимушено?
Я спробувала сісти на койці, але гострий, мов удар но-
жем, біль у нозі знову кинув мене на подушку.
— Може, її перевели у допоміжний табір. А може, за-
проторили до карцеру, — припустила я.
— Ні, Касю, — заперечила Аніс. — Її не було ані там,
ані там. Ми вважаємо, що це сталося того ж дня, коли вас
усіх прооперували.
Як же так? Мабуть, це якась страшна помилка.
— Вона зникла, Касю, — сказала Сюзана.
— Але ж це неможливо. І ніхто нічого не бачив? Вона до-
бре вміла грати в хованки, пам’ятаєш? Пам’ятаєш, як вона
сховалася колись під моїм ліжком?
— Касю... — мовила Сюзана.
— ...ми тоді цілий ранок шукали її, а вона, виявляється,
просто заснула там?
— Ні, Касю, не пам’ятаю.
— Тоді, вона, напевне, серед біблійних дівчат, — вислов-
лювала нові припущення я. — Можливо, Зурен влаштував її
до перукарні.
— Ні, Касю.
— Тобі просто байдуже, тому ти її ніде й не шукала, —
сказала я Сюзані.
Сестра вклала мені в долоню свою вервицю з висушених
хлібних кульок.
— Ні, мені зовсім не байдуже.
Я кинула вервицю додолу, і вона заторохкотіла по під-
лозі.
— Ти ніколи не любила матінку так сильно, як я. — Пе-
ред і мною попливла темна чорнильна пляма; спершу вона
просочилася до обличчя, а потім поглинула мене всю. —
Тому й не дивно, що ти навіть не намагалася шукати її.
Сюзана підняла свою вервицю з підлоги.
— Я забуду те, що ти сказала, Касю. То не ти говориш,
а твоя пропасниця й шок.
274 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— Не треба забувати. Я кажу те, що думаю. І я прямо
зараз піду назад до медпункту, щоб її там розшукати. Мені
зовсім байдуже, вб’ють мене чи ні.
Я спробувала підвестися, але Сюзана притиснула мене
до постелі. Я несамовито пручалася, аж поки сили полиши-
ли мене. Я заснула, а коли прокидалася, то поринала у ще
глибший відчай.
Знадобилося кілька днів, щоб я усвідомила: матінка вже
не повернеться.
Спершу я сподівалася, що наша польська мережа просто
не змогла відшукати її, і вона десь приховалася, ціла й неуш-
коджена, або ж її перевели до іншого табору. Коли я попроси-
ла дівчат з нашого барака допомогти мені віднайти її, всі вони
чемно й співчутливо відгукнулися на моє прохання, але через
кілька днів я зрозуміла: всі вони вважають, що вона загинула.
Отже, похорону не буде. Не буде березового хреста. Не
буде чорної матерії, прибитої цвяхами до наших дверей.
Перш ніж я навчилася користуватися милицею, до туа-
лету мене носили Аніс з Сюзаною, і в цьому я повністю по-
кладалася на них. Яніні також потрібен був супровід. Наші
помічниці були милосердні й поблажливі, але сама лише
думка про те, що я є для когось тягарем, була мені нена-
висною. Я уявляла собі свою власну смерть. От якби я мог-
ла кинутися на огорожу під напругою, яка б то була чудова
смерть: швидка й практично безболісна. Але, звісно, ніхто б
не поніс мене до того паркану.
На початку війни, під час нашого арешту, нашого пере-
бування в таборі і навіть під час операцій я завжди знаходи-
ла щось позитивне, чим можна було б зайняти свої думки:
в моїй душі жеврів отой типовий польський оптимізм, який
завжди слугував мені опорою, але коли зникла матінка, я
втратила здатність витягувати саму себе із темряви. Я почу-
валася, як та рибка, про яку я колись читала іще в дитинстві.
Вона називалася африканський мулкий стрибун. Кожного
року, коли починалася посуха, та рибка заривалася глибоко
в мул і жила там багато тижнів, чекаючи, коли повернуться
дощі й повернуть її до життя.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 275
Після нашого звільнення з медпункту життя в таборі
тривало як і зазвичай: безкінечні переклички, що тягнулися
годинами, і безперервне, схоже на ниючий біль, почуття го-
лоду, яке стало нашим нерозлучним супутником. Єдиним,
що переривало цей звичний цикл існування, був той жах,
що витав у повітрі, коли наша староста зачитувала прізвища
арештанток з нашого блоку, які підлягали розстрілу.
Ця процедура завжди відбувалася приблизно однаково,
їй передували застереження від арештанток, які працювали
в головному управлінні, що з Берліна прибув кур’єр і привіз
наказ про розстріли, і що чоловікам-наглядачам, які викону-
вали функцію катів, уже виписали додаткові порції шнапсу.
Невдовзі Бінц наказувала позамикати двері в деяких бараках.
Після доставки обіднього супу, але до їжі, староста зачиту-
вала номери «об’єктів, які підлягали виклику». Нещасливиці
збирали свої речі, а потім приходила Бінц разом із своїми
помічницями. Моя реакція також була приблизно однако-
вою: холодний страх почути, як староста вигукне мій номер.
Полегшення від того, що вона цього не зробила. Гострий,
наче ніж, смуток, котрий пронизував мене, коли я спостері-
гала, як моя сусідка по бараку виконує свій передсмертний
ритуал.
У той день, коли були виголошені перші страти Кро-
ликів, ми чекали, затамувавши подих і сидячи тісною купкою
за обіднім столом: Сюзана праворуч від мене, а Регіна — лі-
воруч. Ті з нас, кого оперували, щойно перейшли на новий
рівень: ми вже могли їсти за столом, і це була визначна подія,
бо наші порції супу вже не треба було приносити нам у ліжко.
Ходило багато чуток про те, що комендант накаже розстріля-
ти нас, щоби таким чином позбутися доказів злочину, але
наскільки вони були достовірними? На зміну одним чуткам
з’являлись інші; наприклад, говорили, що нас невдовзі звіль-
нять американці, або обіцяли, що такого-то числа нам неод-
мінно принесуть суп із шматками м’яса.
— Увага, — сказала Марженка, коли дві росіянки наси-
лу затягнули казан з супом до барака. — Арештантки, чиї
номери будуть названі, мають зібрати свої речі і чекати на
подальші вказівки.
276 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Староста витягнула з кишені квадратний аркуш паперу і
розгорнула його; стало так тихо, що хрускіт паперу був єди-
ним звуком у приміщенні.
— Номер 7649.
Регіна, яка сиділа ліворуч від мене, заціпеніла.
Марженка зачитала імена трьох інших Кроликів, які й
досі одужували в медпункті.
— Ні, — мовила Сюзана. — Це, напевне, якась помилка.
Я обійняла Регіну одною рукою.
— Без істерик! — вигукнула Марженка.
Як же таке могло статися?
— Давай вчинимо їм опір, Регіно, — прошепотіла я їй
на вухо.
Вона не відповіла, а просто поклала ложку в свою миску
і подала її Сюзані.
— Візьми оце, — сказала вона.
Сюзана взяла миску, і в її очах заблищали сльози. Такий
подарунок!
Регіна підвелася.
— Яніно, ти зробиш мені зачіску?
Яніна кивнула, і ми пішли разом з Регіною до спального
приміщення, прихопивши з собою її миску, бо, кинуту без
нагляду, її поцупили б за лічені секунди.
— Чи знаєте ви, що спершу робили засуджені на смерть
спартанці перед стратою? — спитала Регіна. — Вони робили
собі стильну зачіску.
Яніна зняла брудну хустку з голови Регіни. Зазвичай
носіння зачіски вважалося злочином і підлягало покаранню,
але Бінц робила виняток із цього правила для тих, хто го-
тувався до смерті. Коли Регіна одужувала після операцій,
у неї відросло досить довге волосся, густе й темне. Яніна
зав’язала його на маківці надзвичайно гарним французьким
калачиком. Якась дівчина з верхнього ярусу койок подала
нам заколку для волосся, котру, напевне, виміняла колись
за пайку хліба.
— Касю, можеш залишити мій підручник з англійської
собі, — сказала Регіна. — Сьогоднішня тема вечірньої до-
машньої роботи — прийменники. А ще — чи не могла б ти
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 277
передати мою книжку з п’єсою Шекспіра «Троїл і Крессіда»
моєму Фредді, коли все це скінчиться?
Я кивнула.
— Від напою я відмовлюсь, — сказала Регіна. Всі ми зна-
ли, що тим, кого вели до стіни, пропонували заспокійливий
напій, аби полегшити процедуру і для катів, і для жертв. —
Як ви гадаєте, чи вистачить мені мужності крикнути: «Хай
живе Польща!»?
Я взяла її за руку.
— Це не має значення...
— Має, Касю. Ти ж знаєш, як вони це ненавидять.
Арештантки зустрічали смерть по-різному. Декотрі кри-
чали й шаленіли. Інші мовчали або молилися. Регіна ж стала
біля своєї койки і зачитала свої улюблені рядки з п’єси «Троїл
і Крессіда», поспішаючи продекламувати якомога більше пе-
ред тим, як прийде Бінц:
«О хоробрий Троїле! Уважно придивись до нього, моя не-
бого: який скривавлений у нього меч, який порубаний шолом
на ньому — більше навіть, ніж у Гектара. Який він гарний
вигляд мас і яка в нього постава! О красеню-юначе! Йому ж
бо ще нема й двадцяти трьох».
Поки Регіна читала, ми нащипали їй щоки, щоби вони по-
червоніли, а одна жінка, яка працювала на кухні, мала трохи
бурячного соку, яким ми підфарбували Регіні губи.
Та не минуло й п’яти хвилин, як до барака вдерлася Бінц
зі своїми охоронницями. Регіна прихилилася до мене, при-
тиснувши книжку до грудей.
— Розкажіть усім, що тут відбувається, — сказала вона.
— Дай сюди! — гаркнула Бінц і вихопила книжку в неї з
рук. — Не переймайся. Сам комендант сказав, що тебе сьо-
годні звільняють.
Та невже? Звісно, це була брехня.
Яніна відв’язала зі своєї талії мотузку й пов’язала її дов-
кола талії Регіни, щоби її уніформа була більше схожою на
справжнє плаття.
— Виходь! Швидше, швидше! — кричала Бінц, штрикаю-
чи Регіну своїм кийком.
278 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Регіна пошкутильгала до дверей, бо її нога так повністю
і не загоїлася. На порозі вона передала свої окуляри Сюзані,
а потім обернулася до нас і посміхнулася. Вона немовби ви-
промінювала якесь досі не бачене сяйво, а щоки її були яскра-
во-червоними.
Бінц недбало кинула книжку своїй помічниці і виштовха-
ла Регіну на дорогу. Жодна арештантка, яка проводжала по-
глядом Регіну, не змогла втриматися від сліз. Яка ж вона хо-
робра! Ім’я «Регіна» означає «королева», і воно їй личило, бо
того дня вона дійсно виглядала мов королева. Якби вона не
накульгувала, то можна вважати, що Регіна, йдучи Дорогою
Краси, була схожа на кінозірку чи знамениту модель.
З важким серцем ми з Сюзаною та Яніна з’їли той суп, що
його віддала нам Регіна. Ми почувалися страшенно винувати-
ми, але ж вона віддала нам його для того, аби його не вилили
в помийне відро. Ми поділили між собою маленьку солодку
морквину — такий делікатес! Регінин суп додасть мені сили,
і я розкажу всьому світу про те, що тут коїться.
Після обіду ми з Сюзаною з’явилися за рознарядкою на
роботу до в’язальної майстерні, але цілий день і вечір при-
слухалися, сподіваючись не почути пострілів. Може, Бінц не
збрехала і дівчат відпустять? Може, їх просто відправлять до
іншого табору?
Та через деякий час того ж дня ми почули, як до озера
прогуркотіла вантажівка, а потім один за одним пролунали
чотири приглушені постріли. Ми помолилися, мовчки, бо
публічна молитва вважалася карним злочином. Згодом Аніс
розказала мені, що розповіли їй дівчата з кухні, розташованої
неподалік стіни для розстрілів. Бінц привезла туди на страту
всіх чотирьох Кроликів. Одну дівчину довелося нести, бо її
рани не встигли загоїтися.
— Ми розплакалися, коли всі четверо вигукнули: «Хай
живе Польща!»
Після цього я вже не могла просто плекати в собі злість —
і нічого не робити. Може, наступного разу до стіни поведуть
нас із Сюзаною? Хто ж тоді залишиться серед живих, щоби
розповісти світу всю правду? І я вирішила втілити свій план
навіть, якщо мені доведеться заплатити за це власним життям.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 279
Тої неділі, коли Сюзана відсипалася після жахливого на-
паду дизентерії, я розсунула дошки над верхнім ярусом койок
і протиснулася до так званої «прибудови», яка була своєрід-
ним горищем, куди дівчата інколи прокрадалися покурити.
З моєю хворою ногою піднятися на те горище виявилося
жахливим випробуванням. Там було темно й майже нічого
не видно, але мої очі потроху призвичаїлися до темряви, і я
розклала біля себе свої інструменти для виконання таємного
завдання:
1. Лист, який я написала німецькою на єдиному аркуші
табірного бланка, де кожна перша літера кожного рядка скла-
далася у фразу «лист, написаний сечею».
2. Зубочистка, за яку я віддала половину своєї хлібної
пайки.
3. Моя чашка для води з моїм теплим потаємним «чор-
нилом».
Мої перші спроби залишили на папері великі плями, але
невдовзі справа пішла краще, і я написала між рядків про
хірургічні операції та вказала імена розстріляних Кроликів.
Спершу Регіна, а потім Романа Секула, Ірена Поборчовна,
Генріка Дембовська. Я тішилася, що знайшла можливість
розповісти татку про розстріли та про операції, і попросила
його передати це всім, кому тільки можна. На той час, коли
я писала цього листа, під ніж хірурга вже встигли потрапи-
ти сімдесят наших дівчат. Щоби повідомити татку всі іме-
на, доведеться написати ще багато листів. Я попросила його
прислати мені котушку червоних ниток на знак того, що він
отримав мого секретного листа й прочитав його.
Наступний ранок зустрів нас холодною мжичкою, коли
ми вишикувалися по десятеро в ряд на перекличку, під час
якої мали здати написані нами листи, а потім піти на роботу.
Свого листа я тримала сухим у рукаві куртки. Коли Маржен-
ка вийшла на мій ряд зібрати листи, я витягнула його з рука-
ва і провела по ньому пальцем. Його трохи покрутило в тих
місцях, де сеча ввійшла в контакт з папером. Чи помітить це
Марженка? Або цензори?
280 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Марженка підступила до мене й простягнула руку доло-
нею догори. Тремтячими руками поклала я листа їй на доло-
ню. Та лист затріпотів на вітрові і вислизнув з долоні додолу.
Я розпачливо зойкнула.
— Яка ж ти незграба! — зауважила староста.
Сіпнувшись уперед, я спробувала спіймати лист на льоту,
але не змогла, і він упав тильним боком на грязюку.
— Я не візьму його, — сказала Марженка.
Піднявши листа й витерши його краєм мого плаття, я
знову подала його їй.
— Візьміть будь ласка, пані старосто.
Вона взяла його двома пальцями і хитро примружилася.
— А чого це ти так побиваєшся через якийсь там нікчем-
ний лист? — 3 цими словами вона підняла його до світла й
придивилася.
Я стояла, затамувавши подих.
Марженка подала мені листа.
— Ти адресувала його до Люблінського поштового цен-
тру. На, забери назад.
Я сховала руки за спину.
— Там вказано: на ім’я Адальберта Кужмерика. Мій бать-
ко працює на тій пошті, пані старосто.
— Ага, — погодилась Марженка. Поклавши мого листа на
купку інших, вона рушила далі.
Я побажала йому щасливої подорожі по всьому маршру-
ту... Будь обережною з ним, Марженко, бо це — наш єди-
ний шанс.
РОЗДІЛ 20
ГЕРТА
РІЗДВО 1943 РОКУ
Настало Різдво 1943 року, але моральний дух персона-
лу табору Равенсбрюк був низьким, як ніколи. На початку
1943-го німецькі війська вели важкі бої в Сталінграді; не
маючи достатнього зимового обмундирування і достатньої
кількості озброєння, вони зрештою змушені були капітулю-
вати. Посилилися нальоти англійських та американських
бомбардувальників на Берлін, проте наші війська завдавали
ударів у відповідь по Британії, а ще ми встановили контроль
над північною Італією і порятували Муссоліні, якого спершу
заарештували італійські військові. Отже, поряд з невдача-
ми, були й певні успіхи і приводи для святкування.
Втім, поки війна тривала, і кінця їй не було видно, жит-
тя в Равенсбрюці ставало дедалі важчим. З територій, заво-
йованих фюрером, регулярно прибували нові транспорти з
арештантами, які мали інфекційні хвороби.
Без Галини медпункт перетворився на справжню бо-
жевільню, переповнену носіями хвороб із усього світу. Я не
мала часу сумувати за Фріцем та мутті. Переважну частину
тижня я проводила на своєму робочому місці, а окрім того,
ще й доводилося займатися адміністративними питаннями.
Особливо потребували відпочинку наші табірні лікарі, і ми
отримали його у вигляді добре організованого відзначення
різдвяних свят. По всій Німеччині громадяни страждали від
куцих продовольчих пайків, тоді як ми на Різдво отримали
282 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
змогу насолодитися справжньою кавою, салямі, польською
горілкою та якісним шампанським.
Наша вечірка почалася з театралізованого дійства. До зали
ввійшла Бінц зі своїми колегами; вони вдяглися у костюми
янголів: білі атласні накидки, підперезані позолоченими мо-
тузками. Вона навіть мене переконала одягти такий костюм, і
слава Богу, бо довгі розширені рукава надійно прикрили порі-
зи на моїх руках і дозволили мені уникнути спантеличених
поглядів та запитань. Ті порізи з’явилися у мене в результаті
вибухового вивільнення емоцій, спричиненого тривалою де-
пресією, — це й не дивно, зважаючи на те, що виконання моїх
обов’язків супроводжувалося постійними стресами.
Бінц та кожен з її янголів мали головний убір із фольги з
хрестом на лобі, кожен тримав у руці довжелезну палицю з
позолоченою свастикою на вершечку, яка мало не торкалася
стелі. Коли всі вони ввійшли до кімнати, кожна з них запа-
лила свічку на ялинці, яка стояла в кутку й мала по свічці
на кожній гілочці, оповитій сріблястим «дощиком». Потім
з’явилися есесівці, наряджені пастухами, — в накидках та
видовжених головних уборах з мерехтливого блакитного
матеріалу. Завершував процесію комендант Зурен, наш «різ-
двяний дід», який пересувався на ходулях. На ньому була
довга мантія з червоного плюшу, оторочена білим хутром, а
в руці він тримав жезл. Проходячи через двері, він нахилив
голову, на якій красувалася гостроверха шапочка.
— Чи є тут вередливі та неслухняні? — гукнув він, весе-
ло блиснувши очима.
Невдовзі «різдвяний дід» поклав свій жезл додолу й роз-
крив лантух з солодощами. Де ж він примудрився знайти
такі делікатеси під час війни? Пиво, улюблений напій чо-
ловічої половини нашого персоналу, лилося рікою. Навіть
«різдвяний дід» — і той випив чималенький келих.
Коли вперше з’явилася нова релігія, введена націо-
нал-соціалістами, вона спочатку виглядала химерною, але
потім люди звикли. Згідно з настановами фюрера, громадя-
нин міг бути німцем або християнином, але не тим і тим од-
ночасно. Фюрер запропонував, щоб ми самі стали Христом,
і це виглядало як зручний варіант розв’язання дилеми.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 283
Багато німців опиралися такій переміні, але до нової
релігії навернулися всі есесівці. Невдовзі релігійні аспекти
Різдва поступилися місцем символам національної гордості
і, замість народження Христа, ми відзначали тепер зимове
рівнодення. А потім на зміну «різдвяному діду» прийшов
Один-Рівноденник. Мутті іронізувала з цього, бо вона була
вихована переконаною протестанткою, а батько мій був като-
ликом. Та насамкінець навіть вона почала на свята встанов-
лювати вдома як «народне дерево» з германським сонячним
колесом, так і традиційну різдвяну ялинку. Ця нова релігія
виявилася для мене цілком доречною, бо звільнила мене від
болісних роздумів на теологічні теми.
Сидячи на самоті, я спостерігала, як заповзято витанцьо-
вують янголи та пастухи.
До мого столика наблизився комендант Зурен, трясучи
на ходу своїм черевом «різдвяного діда» — подушкою, піді-
пхнутою під червону мантію.
— Ви нічого не їсте, фройляйн Оберхойзер, — сказав він,
ставлячи на стіл тарілку зі смаженою картоплею та м’ясом.
Я відвернула голову від запаху кривавого біфштекса.
— Я — лікар, а не «фройляйн», пане коменданте.
— Щоби підтримувати сили, вам треба їсти. В м’ясі мі-
ститься білок та залізо, і ви як медпрацівник це маєте знати.
Невже він не розуміє, що не варто читати лекції з пра-
вильного харчування медику з університетською освітою?
— Ми покладаємося на вас. Ви ж знаєте, як тепер не-
легко нам без Фріца та доктора Гебхардта, який багато часу
витрачає на лекційні поїздки і теоретичні заняття. А після
того інциденту...
І чому це всі називають «інцидентом» те, що сталося з
Галиною?
— Зі мною все нормально, гер комендант, — перервала я
його. І це була правда. Хронічне безсоння стало нормальним
явищем серед персоналу концентраційних таборів.
Поки Зурен витрушував ледь не всю сільничку на свою
картоплю, Бінц та її приятель Едмунд цілувалися в кутку.
Це виглядало так, наче янгол робить пастухові штучне ди-
хання методом рот до рота. Бінц, яку нещодавно під вищи-
284 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
ли до заступниці керівника табірної охорони, не слід було б
жертвувати цією новою посадою заради своїх амурних справ.
— Було б непогано розібратися із ситуацією з Кролика-
ми, гер комендант, — сказала я.
— У мене зараз багато інших невідкладних справ. Сімде-
сят допоміжних таборів, і в кожному купа власних проблем.
З табору Сіменс надходять скарги, що арештанти помира-
ють прямо за своїми верстатами. До того ж, фройляйн, по
ситуації з Кроликами у мене зв’язані руки. Відколи Берлін
дав мені ляпаса, я навіть не отримую звітів про те, що від-
бувається у моєму власному таборі. А Гебхардт зі мною не
контактує.
Зурен висловлював незгоду з операціями, спрямованими
на випробовування сульфаніламідів, заявляючи, що йому
потрібні здорові польські дівчата як робітниці, а не каліки.
Та Гебхардт поклопотався перед своїми впливовими друзя-
ми у високих колах, і скаргу Зурена відхилили. Він був зму-
шений вибачитися перед Гебхардтом персонально, і це, за
всіма непрямими ознаками, завдало принизливого удару по
його власному «я».
— Тож, які там останні новини? — спитав Зурен, на-
штрикуючи виделкою картоплину. Він мав можливість ба-
чити все це з вікна власного кабінету. Навіщо йому потрібна
ще й моя версія тих подій?
— Після того, як Кролики вийшли на марш протесту...
— Марш протесту? Але ж половина з них нездатні навіть
ходити, а не те що марширувати.
— Тих, хто не міг йти, несли на руках. Вони вийшли на
плац і вимагали зустрічі з Бінц.
— Дещо з цього я чув.
— Вони вручили їй свою заяву, де у письмовій формі ста-
вилася вимога припинення будь-яких подальших операцій.
— Вам пощастило, що не сталося заворушення. Отже, ви
все одно оперували?
— Так, але цього разу — в каральному бараці. Там я не
мала змоги застосовувати анестезії, і нам знадобилася додат-
кова охорона. Весь табір опікується Кроликами і співчуває їм.
— Чим я можу вам допомогти?
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 285
— В Берліні дізналися про протест, і вони розглядають
цю ситуацію. Гебхардт каже, що Кроликів більше не будуть
розстрілювати, доки не прийдуть нові інструкції.
— Отже?
Зурен помітив у кутку Бінц та Едмунда, і я відчула, що
його увага переключилася на них.
— Якщо ми не зможемо спекатися результатів цих екс-
периментів, то, можливо, віддуватися за них доведеться
нам з вами. Фріц подався на фронт. Гебхардт подорожує.
Ці слова знову привернули увагу коменданта до мене.
— На жаль, я не можу вплинути на Гебхардта. Кожного
дня він спілкується із самим Гіммлером.
— Але з цим щось доведеться робити, і, до того ж, не
варто зволікати. Якщо станеться витік інформації про ці екс-
перименти, то...
Зурен змахнув рукою, немовби відганяючи цю думку.
— Наша система безпеки практично бездоганна. Лише
три втікачки, і двох із них спіймано. Гіммлер особисто по-
хвалив наших цензорів. Вони унеможливлюють будь-які ви-
токи інформації.
Це було кричущою неправдою. Я чула, що повз наших
цензорів проскакували всілякі речі. Бінц щодня виявляла
свідчення неефективності їхньої роботи. Пляшка з фарбою
для волосся в коробці з вівсяними пластівцями. Антибіоти-
ки в тюбику зубної пасти.
— До того ж, операції проводилися таємно, а у пацієн-
ток були на очах пов’язки. Ніхто з них не зможе свідчити
проти вас.
— Але ж...
— Спокій і ще раз спокій, люба моя. Я поклопочуся,
щоби цією проблемою зайнялися. Залиште це на мене.
І Зурен повільним кроком пішов, забувши на моєму
столі свою тарілку, куди кинув зіжмакану серветку; кров із
біфштекса просочилася у лляну тканину. Коли хор незграб-
них Бінцових янголів почав виспівувати попурі з німецьких
народних пісень, я вперше відчула, як страх неприємним хо-
лодком скував мою спину. Я добре знала, що недбалість у
дрібницях призводить до великих проблем.
РОЗДІЛ 21
КАРОЛІНА
РІЗДВО 1943 РОКУ
Того грудня весь свій вільний час я проводила на Цен-
тральному вокзалі Нью-Йорка, ганяючись там за пасажирами
й продаючи їм військові облігації. Буквально в одну ніч на
східній стіні вокзалу з’явився великий 125-футовий фото-му-
рал на воєнну тематику. Бойові кораблі та літаки височіли над
юрбою пасажирів, переважно приміських, з яких багато хто
й сам був у військовій формі. Підпис під муралом не лишав
сумнівів щодо його призначення: КУПУЙТЕ ОБЛІГАЦІЇ ТА
МАРКИ МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ ПРОСТО ЗАРАЗ!
Одного дня органістка Мері Лі Рід, яка зголосилася
добровільно працювати на вокзалі під час своєї відпустки,
влаштувала там енергійне й натхненне виконання американ-
ського гімну «Строкато-зоряне знамено». Всі пасажири в го-
ловному залі завмерли, притиснувши руки до своїх сердець
і слухаючи гімн, у результаті багато хто запізнився на свій
поїзд. Тому начальник станції попрохав Мері більше цього
не робити, і таким чином Мері Лі Рід стала єдиною органіст-
кою в історії Нью-Йорка, якій заборонили виконання дер-
жавного гімну Сполучених Штатів.
Заходи безпеки на Центральному вокзалі були жорстки-
ми, бо якось вже спіймали двох німецьких шпигунів, що на-
магалися дестабілізувати роботу станції, але невеличкій групі
добровольців, разом зі мною та моєю матір’ю, дозволили
заходити всередину і продавати військові облігації. Всі ми
зійшлися на тім, що моя матір обрала в житті хибну дорогу,
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 287
бо, схоже, заняття на кшталт продажу облігацій виявилось її
істинним покликанням. Тут вона просто творила чудеса. Горе
тому змореному пасажиру, який одразу не захотів розстава-
тися хоча б з десятьма центами, щоби придбати на них вій-
ськову марку, бо інакше всі вони, потрапляючи під матусині
чари, буквально нав’язували їй додаткові пожертви, від яких
вона, звісно, не відмовлялася.
У ті часи на Центральному вокзалі бувало багато паса-
жирів жіночої статі. Коли чоловіки пішли на війну, на робочих
місцях їх замінили легіони жінок. Навіть Бетті влаштувалася
на роботу до зброярні, де займалася друкуванням докумен-
тації. Звісно, до Розі-Клепальниці, яка була уособленням жі-
нок, котрі працювали тоді на заводах і верфях, їй було далеко,
але це все одно стало для Бетті значним прогресом.
Різдвяний ранок 1943 року ми з матір’ю провели непо-
далік Центрального вокзалу у церкві Святого Томи, що на
розі П’ятої Авеню та П’ятдесят третьої вулиці. Ми слухали
там проповідника Брукса, який, промовляючи з пишного
різьбленого аналою, що сліпив своїми різдвяними прикраса-
ми, всіляко намагався підняти наш дух. Війна тиснула важ-
ким тягарем на прихожая, чию переважну частину складали
тоді жінки та похилого віку чоловіки. На церковних лавах
можна було побачити кількох військовослужбовців в уніфор-
мі, але більшість з них на той час уже відправили до театрів
бойових дій у Європі та на Тихому океані, і серед них був і
наш ліфтер Кадді. Кожен з нас мав знайомих, яких так чи
інакше зачепила війна. Я помолилася за тих, хто був на борту
того французького корабля, якому буквально вчора Роже був
змушений заборонити захід у порт, і той корабель чекав тепер
неподалік узбережжя з кількома тисячами біженців з Європи.
Відтоді, як прийшла звістка про Поля, я болісно ра-
хувала місяці. Роже цілком резонно висловлював здогад,
що Поль і досі перебував у концентраційному таборі Нат-
цвайлер. З тієї інформації, яку мені вдалося зібрати, стало
зрозуміло, що багато чоловіків-французів утримувалися в
тому таборі в Вогезьких горах і виконували каторжні робо-
ти на екстремальному холоді. Чи можна взагалі було ви-
жити в таких умовах упродовж двох років?
288 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Того року з’ясувалася ще одна обставина, бентежна й ли-
ховісна. Тепер не лише з уривчастих звітів швейцарського
Червоного Хреста, а й з публікацій в газетах Нью-Йорка та
Лондона стало відомо, що Гітлер активно втілює свій план зі
знищення євреїв, слов’ян, циган та всіх тих народів, які він
вважав представниками нижчої раси, з метою вивільнити жит-
тєвий простір для німців як раси панівної. З’явилися повідом-
лення про автомобілі-душогубки в польському Хелмно та про
масові страти. Гітлер, не криючись, викладав цей план у своїх
пишномовних промовах, однак президент Рузвельт не поспі-
шав реагувати й втримував імміграцію на мінімальному рівні.
Святий Тома став нашим рятувальним плотом та про-
менем надії. Стоячи навколішки у тій величній церкві, де
повітря було просякнуте ладаном, я, дивлячись на пишну
кам’яну прикрасу за вівтарем, починала вірити в те, що ко-
лись світ усе ж таки зуміє виплутатися з тої грандіозної ка-
тастрофи, яка його спіткала. Коли я була ще малою, ми з
батьком почали вчити напам’ять усіх тих шістдесят святих
та людей знаменитих, вирізьблених у тому храмі у камені.
Святий Полікарп. Святий Ігнатій. Святий Кипріян. Ми дій-
шли до номера сорок шість, Джорджа Вашингтона, коли
батько помер, тому інших я так і не вивчила. Відвідини тої
церкви давали мені змогу відчути себе немовби поруч із
татком, особливо коли органіст, використовуючи всі труби
органа в кількості 1551, починав грати «Боже, бережи весе-
ле панство» — улюблену різдвяну пісню батька. Варто було
лише послухати, як хлопчики з рум’яними щічками співа-
ють хвалу Господу, щоби до мене знову повернулося пози-
тивне сприйняття реальності.
Поки проповідник Брукс розповідав нам про свої плани
піти на військову службу й вступити капеланом до лав «услав-
леного Нью-Йоркського Сьомого полку», я прочитала викарбу-
вані в камені імена тих, хто брав участь у Першій світовій війні.
Двадцятеро з них, чиї імена були вкриті золотистою фарбою,
віддали життя за свою батьківщину. Скільки ж людей ми ще
втратимо в цій Другій світовій війні? Наша парафія налічувала
понад чотириста людей в уніформі, але за кількістю смертель-
но поранених ми вже перевершили Першу світову війну.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 289
До свого псалтиря я засунула ще один лист від Поля,
котрий якимось незбагненним чином дійшов за призначен-
ням уже задовго після того, як до Франції вдерлися нацисти.
Я читала й перечитувала його стільки разів, що він став тон-
ким, як серветка для обличчя. Тож поки проповідник Брукс
промовляв, я читала отакі рядки:
Дякую тобі, моя кохана, за пакунки з овалтіном. Повір
мені, це — жадана переміна після того гарячого напою, що
його робить батько Рени з арахісу. Не турбуйся, якщо цей
лист до певного часу буде останнім. Кожна газета пророкує,
що німецьке вторгнення очікується з дня на день. А в цей кон-
кретний момент я хочу, аби ти знала, що я скучаю за тобою
і що ти не залишаєш моїх думок більш, ніж на кілька хвилин,
і то тільки тоді, коли я сплю. Молися за нас, спи спокійно на
своїй постелі з рожевого атласу і знай, що невдовзі ми неод-
мінно сходимо з тобою до Автомата Н&Н, щоби насолоди-
тися прохолодним кондиціонованим повітрям та яблучним...
Раптом відчувши на собі чийсь погляд, я повернулася й
побачила по інший бік проходу Девіда Стоквела, який сидів
на лаві, розташованій на один ряд позаду моєї, і витріщався
на мене. Що ж відбивалося на його обличчі? Цікавість? Лег-
кий сум? Я закрила свого псалтиря з листом від Поля і поба-
чила Саллі Стоквел, яка, навіть попри церковну прохолоду,
не на жарт розпашілася й спітніла. Вона нахилилася вперед і
посміхнулася мені. Бетті також подалася вперед і, поглянув-
ши на мене, співчутливо підкотила під лоба очі, мовляв, яку
ж довгу й нудну проповідь виголошує цей Брукс!
Скінчивши службу, проповідник рушив центральним про-
ходом слідом за нечисленною процесією хлопчиків з хору та
літніх чоловіків. Коли вони порівнялися зі мною, я помітила,
що їхні лави також зазнали спустошення, бо багато служи-
телів церкви пішли на війну, змінивши свої яскраво-червоні
сутани та білі комірці на військову форму. Коли вони дійшли
до тильної частини церкви, а потім повернулися до ризниці,
прихожани почали поволі виходити з приміщення.
Ми з матір’ю наздогнали Бетті, Девіда й Саллі в притворі
храму — вишуканому проході з чудовою кесонною стелею. Всі
троє виділялися з-поміж натовпу, оскільки на Бетті під ши-
290 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
карною норковою шубою був сніжно-білий костюм; Саллі ви-
ділялася завдяки своїм розмірам, бо ось-ось мала розродитися
двійнею, а Девід через те, що був практично єдиним чоловіком
у Манхеттені, на якому була не уніформа, а цивільний костюм.
Він стверджував, що його робота в Держдепартаменті була на-
стільки ж жертовною, як і служба у війську, але, порівняно з
бойовими діями, тривалі посиденьки в ресторані «21» явно не
належали до категорії труднощів та поневірянь.
Ми з матір’ю наздогнали трійцю саме в ту мить, коли
Саллі дістала церковну брошурку й стала обмахувати себе
нею, наче віялом.
— Ой, привіт, Кароліно! — вигукнула Саллі з ледь
помітною сором’язливою посмішкою.
— Схоже, невдовзі на світ з’явиться двійко різдвяних не-
мовлят? — поцікавилася мати.
— Трійця, — поправила її Бетті. — Зараз у моді трійця.
Мама в розпачі. Не знає, де знайти відразу трьох няньок.
Ще одне нагадування про мою бездітність, мало мені того,
що на кожному кроці висять біл-борди з п’ятернятами, що їх
народила в Канаді Цецилія Діон! Схоже, Саллі Стоквел теж
всерйоз налаштувалася на рекорди в справі дітонародження.
Я взяла Девіда за лікоть.
— Ми можемо поговорити? Сам на сам?
На обличчі Девіда з’явився спантеличений вираз. Боїть-
ся, що я почну розмову про наше спільне минуле? Незва-
жаючи на свою образу, яка ще й досі нагадувала про себе, я
не могла не помітити, що, як мені здалося, з роками Девід
навіть погарнішав.
— Сподіваюся, ти не заподієш йому нічого поганого? —
запитала Бетті.
— Звісно, — відповів Девід. — Але лише кілька хвилин,
бо ми поспішаємо додому. Кухар уже приготував смаженю
на обід.
Я заштовхала Девіда до тихенького куточка, і він посміх-
нувся.
— Якщо це — остання відчайдушна спроба здобути мою
прихильність, то, напевно, церква — не найдоречніше місце
для цього...
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 291
— Чому ти мені не передзвонив? Я телефонувала тобі
вже кілька разів, — звернулася я до нього.
Війна не справила негативного впливу на вміння Девіда
гарно вдягатися — класично, але майже на грані фатівства:
краватка заокругленої форми, кишені верблюжого пальта з
підкреслено товстими краями.
— А коли ти сама востаннє робила послугу мені? — на-
їжачився він.
— Мені просто треба, аби ти зателефонував потрібним
людям з приводу...
— Я ж тобі вже говорив, Кароліно, що лише Конгрес у
змозі послабити імміграційні квоти.
— Ти займаєш дуже впливову посаду, Девіде, і можеш...
— ...можу що?
— Роже змушений був сьогодні вранці завернути ще
один корабель, який прийшов з Гавра. Половина його паса-
жирів — діти. Чи міг би ти просто попрохати...
— Нашій країні не потрібні зайві іноземці.
— Іноземці? Та половина жителів цієї країни прибула
сюди лише покоління тому. Невже ти можеш дозволити,
щоби ці люди загинули, Девіде?
Девід взяв мою руку.
— Послухай-но, Кароліно. Мені відомо, що Поль Родьєр
потрапив у скрутне становище...
Я висмикнула руку.
— Річ не в тім. Невже ми можемо отак просто без діяти?
Адже це жахливо.
Проповідник Брукс підійшов до моєї матері, яка стояла у
притворі разом з Бетті й Саллі, і перехрестив вагітній Саллі
живіт, після чого вона, здавалося, ще енергійніше замахала
своїм віялом у вигляді церковної брошурки.
— Ми перебуваємо в стані війни, Кароліно. І перемога в
цій війні стане нашою найкращою допомогою тим людям.
— Це лише відмовка, і ти добре це знаєш. Сімдесятьом
тисячам румунських євреїв було відмовлено в наданні при-
тулку. Було чи ні? Лайнер «Сент-Луїс» завернули? Заверну-
ли. Скільки ж безневинних людей були відправлені назад на
неминучу загибель?
292 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Проповідник Брукс обернувся й поглянув на нас, і Девід
потягнув мене глибше у затінок.
— Це — повільний процес, Кароліно. Потрібно перевіря-
ти кожний бланк, заповнений з метою отримання візи. Під
виглядом біженців сюди легко можуть прибувати нацист-
ські шпигуни. Така політика здійснюється з метою якнай-
кращого забезпечення інтересів Сполучених Штатів.
— Ти розумієш, що це — антисемітизм, Девіде? А були
ж часи, коли ти був здатен на добрі вчинки.
— Братику! — гукнула Бетті
Девід підняв угору руку — стривай, мовляв.
— Давай чесно розберемося, про що насправді йдеться.
А йдеться про те, що якби ти не клопоталася так про свого
пропалого жонатого друга, то давно б уже стала членом бла-
годійної організації }ипіог Ьеа$ие і в’язала нашим хлопцям
для армії теплі шкарпетки.
— Я забуду, що ти мені це сказав, якщо ти пообіцяєш
хоча б спробувати...
— Девіде, ходімо негайно! — не вгавала Бетті.
— Добре, я спробую.
— Можна вважати, що ти дав мені слово?
— Заради Бога — так! Ти задоволена?
— Так, я задоволена, — посміхнулася я. Мені на мить зда-
лося що по обличчю Девіда промайнула тінь смутку. Невже
він жалкує, що ми розсталися? Важко сказати, бо та тінь зник-
ла так само швидко, як і з’явилася. Ми повернулися й побачи-
ли, як мати разом з Бетті посадили Саллі на лаву. Проповідник
Брукс допомагав їм, як заклопотаний батько, а потім матір від-
правила хлопчиків з хору шукати купіль. Зойки Саллі відлун-
ням прокотилися храмом, а моя мати тим часом зняла своє
пальто, склала його й підмостила бідоласі під голову.
— О Господи! — мовив ошелешений Девід.
Бетті підбігла до нього й потягнула його за руку.
— Ходімо туди, мерщій! У неї ось-ось почнуться пологи.
Часу їхати додому немає.
Схоже, Девіду того дня так не вдалося вчасно поласува-
ти смаженею.
РОЗДІЛ 22
КАСЯ
РІЗДВО 1943 РОКУ
Для мене та Сюзани ранок Різдва 1943 року був особливо
лиховісним та похмурим. Матінка та Луїза пішли з життя,
а моя сестра схудла так, що від неї вже мало що лишило-
ся, тому підстав для радості й святкування ми не мали. Від
татка не надійшло ані єдиного листа й ані єдиної посилки.
Може, його вже й серед живих нема?
На Різдво загальну перекличку скасували, аби й табірна
варта могла попразникувати. Сюзана лежала біля мене —
така худюча від дизентерії, що коли вона спала, крізь тонку
ковдру випинався гострий кінчик її стегнової кістки. Вона
як лікар знала, що з нею відбувається, і тому намагалася
навчати мене, чим можна покращити її стан, але навіть коли
дівчата з кухні примудрялися поцупити для неї сіль та чисту
питну воду, це все одно не допомагало. Незважаючи на те,
що багато наших подруг-арештанток ділилися з усіма Кро-
ликами своїми безцінними харчовими пайками, без власних
домашніх посилок ми перетворилися на живих скелетів.
Сюзана лежала на боці, підклавши руки під щоку, а я
дрімала поруч, притулившись грудьми до її спини; чути ди-
хання сестри і знати, що вона жива, було для мене єдиним
щастям. Зважаючи на наш статус Кроликів, жінки з нашого
барака одностайно висловилися за те, щоб дати нам койки
в нижньому ярусі. То був надзвичайний жест милосердя,
оскільки на деяких койках впродовж дня тулилося по черзі
294 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
аж восьмеро жінок! Жінки з Росії, що потрапили в полон під
час бойових дій, багато з яких були медсестрами та лікаря-
ми, поставилися до нас з особливою добротою й організу-
вали загальне голосування, аби перевести нас до нижнього
ярусу. На Різдво Аніс подарувала нам невеличку й чисту, без
вошей, ковдру, яку вона поцупила з куп трофейного майна, і
я обмотала тою ковдрою голі ноги моєї хворої сестри.
Я побачила, що польські дівчата позасовували трохи тра-
ви під шматочки матерії. То була наша польська різдвяна
традиція, про яку я знала ще змалечку: під білу скатертину
клали жмутик трави. Після вечері декотрі доросліші дівчата
витягували билинки трави з-під скатертини, щоби передба-
чити майбутнє. Зелена билинка означає заміжжя, висохла —
довге чекання, жовта вказує на небезпеку лишитися на все
життя старою дівою, а дуже коротка травинка — ранню
смерть. І того різдвяного дня в таборі всі билинки здавалися
мені надзвичайно короткими.
Коли Марженка ненадовго вийшла, дехто з польок за-
співали одну з моїх улюблених різдвяних пісень 2сіг6ум Ьцсіі
Кгбіи Апіеізкі, «Бувай здоровий, янгельський королю!», за-
співали приглушеними голосами, бо співати й розмовляти
іншими мовами, крім німецької, заборонялося, а порушник
ризикував опинитися в карцері.
Ця пісня перенесла мене подумки у передріздвяний день у
Польщі. Мені пригадалася наша невеличка ялинка, прикраше-
на бурульками із сріблястого паперу та свічками. Ми з Бадій-
кою даруємо одна одній подарунки, здебільшого — книжки.
Обідаємо свіжим буряковим супом, що його приготувала
матінка, гарячою смаженою рибою та солодощами. А потім
ввечері йдемо до костьолу, де наша сім’я сидить на одній лаві
з сім’єю Бакоських. Після служби ми всі обступаємо Петри-
ка та його надзвичайно лагідну матір, схожу на темноволосу
лебедицю. До того, як побратися з Петриковим батьком, вона
танцювала в балеті, і завжди носила своє волосся зав’язаним
у вузлик на потилиці. Пан Бакоський — високий чоловік у
військовій формі; а ось і Луїза в своєму новому рожевому
пальтечку, вона тулиться до мене. Вся їхня родина посміхаєть-
ся — то Петрик підсунувся ближче до мене, щоби ми могли
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 295
разом читати з одного псалтиря. Я відчуваю аромат гвоздики
й кориці, це значить, що того ранку Петрик допомагав матері
випікати солодощі.
У той час я здебільшого жила спогадами, намагаючись
викинути із свідомості промерзлий барак хоча би ненадов-
го, але однаково відчувала, як голод витісняв з моєї душі
всіляку любов і добрі думки. Більшу частину дня я тільки
й думала, що про те, як наїстися хліба та прогнати вошей з
себе та Сюзани. Сестра розробила для нас спеціальну проце-
дуру боротьби з ними, бо дуже боялася захворіти на тиф. Як
лікар, вона надто добре знала, чим закінчується інфікування
цією хворобою.
Мої думки перервав старий електрик з Фюрстенберга,
який прийшов до нашого барака ремонтувати електропро-
водку. Цей чоловік часто бував у нас, і його прихід завжди
ми сприймали як жадану подію. Він переступив через поріг
барака, сутулий і сивий, з брезентовою торбою для інстру-
ментів і складаним дерев’яним ослінчиком; плечі та рукава
його твідового пальта потемніли від промоклих латок. Стру-
сивши краплини дощу зі свого капелюха гірчичного кольо-
ру, електрик зробив дещо абсолютно екстраординарне — те,
що робив завжди.
Він нам вклонився.
Вклонився! Скільки часу минуло відтоді, як нам вкло-
нявся хто-небудь?
Потім електрик пройшов до середини кімнати й розклав
свій ослінець. Проходячи повз нас, він поглянув на Сюзану,
яка спала біля мене, і посміхнувся. Схоже, Сюзана подоба-
лася йому більше, ніж інші. Вона мала таку особливість —
подобатися людям. Може, моя сестра нагадувала старому
електрику його власну доньку? Минулого разу він крадько-
ма проніс для неї цукрову голову, загорнуту в білий папір,
і ми смакували той солодкий кусень кілька днів, прокидаю-
чись навіть вночі, щоби посмоктати його. А одного разу він
«випадково» впустив пакетик із знеболювальним порошком
біля її койки.
Чому, спитаєте ви, виснажені голодом дівчата так радо
зустрічали того німця? А тому, що гер Фенстермахер не був
296 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
звичайним електриком. Він був добросердим і культурним
чоловіком і мав голос, схожий на густу теплу патоку. Але
найкращим було не це.
Найкращим було те, що він нам співав. Співав по-фран-
цузьки.
І співав він не просто пісні. А власні пісні, складені із
газетних заголовків останніх днів. Так, ми мали певне уяв-
лення про військові дії, бо чули глухі вибухи бомб десь
далеко на півдні. Але гер Фенстермахер — з великим ризи-
ком для себе — приносив нам подарунки, дорожчі за золото.
Він приносив нам звістку надії. Німецькою «фенстермахер»
означає «віконний майстер», і цей старий електрик став на-
шим вікном у світ.
Він завжди починав однаково: ставав на свій ослінчик
і, вдаючи, що вкручує електричну лампочку, наспівував:
Кесиеііііг ргез, Іез ^Ііез, еі уоиз епіепсігет. іоиі се диі зе раззе
сіат Іе топсіе — «Підходьте ближче, дівчатка, і ви почуєте,
що діється у світі».
Того Різдва він співав нам про те, що американські вій-
ська висадилися на території Європи в Сицилії; про те, що
Сталін з Рузвельтом та Черчиллем зустрілися в Тегерані, і
про те, що британські ВПС його Величності успішно бом-
блять Берлін. Так ось хто пролітав у нас над головами! В
моїй уяві постали гарні англійські хлопці в своїх літаках; від
їхньої появи вмикаються сирени повітряної тривоги, а Бінц
та її наглядачок охоплює паніка. Чи знали ті хлопці-авіатори,
що ми тут, унизу, чекаємо на своє звільнення? Навряд.
Ті арештантки, що знали французьку, пошепки перекла-
дали решті дівчат. Важко навіть уявити, як ми зраділи по-
дарунку, який приніс нам старий електрик. А закінчив він
свою пісню такими словами: «Веселого вам Різдва, мої доро-
гі дами. Нехай Господня поміч прийде невдовзі до всіх нас».
Старий склав свого ослінця і вдягнув капелюха. В моїх
очах тремтіли сльози. Чи не застудиться він в таку холодну
погоду? Про нас всі забули. Чи знав він, що був нашим єди-
ним союзником? Проходячи повз нашу койку, він чемно тор-
кнувся кінчика свого капелюха. «Благаю, бережіть себе, —
подумала я. — Бо ви — наш єдиний друг».
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 297
Я втішалася з того, що Сюзана отримала змогу виспати-
ся. Хоча б один день відпочинку від необхідності вистоюва-
ти годинами на перекличці під холодним дощем, аби Бінц зі
своїми поплічницями змогли нас усіх перерахувати, важив
дуже багато для її одужання. Тільки коли гер Фенстермахер
переступив через поріг і пішов, побачила я, що він залишив
щось на нашій койці.
То була пара пречудових в’язаних шкарпеток!
Я потягнулася за ними, взяла в руку — і не повірила: які
ж м’якенькі вони були! Я навіть погладила ними свою щоку.
На дотик вони нагадували пушок нашої курочки Цюці. А
колір! Легенький блакитний відтінок — наче небо на почат-
ку літа. Я підсунула їх Сюзанні під руки, які вона вві сні
поклала собі під голову. Таке собі різдвяне чудо.
Щойно гер Фенстермахер пішов, як до барака припхала-
ся Марженка і стала гупати ногами, оббиваючи зі своїх чобіт
грязюку. Як ми заздрили, що вона має чоботи, бо ж наші
завеликі дерев’яні капці на босу ногу, та ще й взимку, вже
самі по собі були знаряддям тортур.
Марженка принесла цілий оберемок посилок. Від їхньо-
го виду серце моє тьохнуло. Після того, як ми так довго
й безрезультатно чекали, сподіватися на ще одне різдвяне
чудо здавалося марною справою.
Ходячи бараком, староста вигукувала імена і кидала по-
силки або листи на койки тих, кому поталанило їх отрима-
ти. Як дивно, подумала я, що нам, як політичним в’язням,
ворогам рейху і таке інше, дозволили отримувати посил-
ки взагалі. Але, на наше щастя, комендант Зурен був лю-
диною практичною. Коли родина ув’язненої присилала їй
харчі та одіж, це дозволяло заощаджувати табірні кошти.
Це означало, що на підтримання робітників у такому стані,
щоб вони не помирали з голоду й працювали, потрібно
було виділяти менше ресурсів.
На ту хвилину, коли Марженка наближалася до нашої ча-
стини барака, в руках у неї залишилося тільки дві посилки.
Благаю, Господи, нехай одна з них виявиться нашою!
Біля нашої койки Марженка зупинилася. «З Різдвом Хри-
стовим!», — сказала вона, і на її суворому обличчі з’явилася
298 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
рідкісна, схожа на тріщину, посмішка. Навіть вона почала ви-
являти до Кроликів симпатію та співчуття.
Марженка кинула посилку нам на солом’яний матрац і
та з глухим стуком упала на нього. Я сіла в постелі й миттю
вхопила посилку. Від різкого руху у мене запаморочилося в
голові, і кілька секунд я просто сиділа, тримаючи в руках ко-
робку, загорнуту в коричневий папір, поволі усвідомлюючи
реальність того, що відбувалося. Отже, посилка. Малень-
кі дощові плями поцяткували коричневий папір, зробивши
його схожим на леопардову шкуру, і розмили чорнильні лі-
тери зворотної адреси, але все одно можна було прочитати,
що посилка надійшла з Люблінського поштового центру.
Татко.
Чи здогадався він про шифр, чи приклав до мого листа
гарячу праску? Може, Сюзану розбудити і розкрити посил-
ку разом? Пакунок був частково розкритий, бо в ньому вже
встигли понишпорити табірні цензори. Тож я продовжила
їхню роботу і вивільнила коробку з паперової обгортки. Це
була стара, холодна на дотик бляшанка для солодощів. Я
швидко зняла кришку — і звідти на мене війнуло запахом
старого шоколаду. О шоколад! Я вже й забула, що таке шо-
колад. Навіть від його застарілого запаху у мене слина по-
текла.
У бляшанці лежали три матерчаті вузлики. Я розгорнула
перший і знайшла в ньому залишок макової булки. Більш
ніж половину її! Зазвичай цензори забирали всю булку чи
кекс. Цікаво, це вони завдяки Різдву такими щедрими ста-
ли? Я скуштувала крихту, подякувала Господа за те, що він
створив тісто з маком, і знову згорнула вузлик, бо хотіла
зберегти ту булочку для Сюзани. Польська булочка стане
для неї найкращими ліками.
У наступному вузлику я побачила тюбик зубної пасти. І
ледь не розсміялася. Наші зубні щітки вже давно стерлися
й поламалися, та все ж таки приємно було отримати з дому
щось таке знайоме і звичне! Я відкрутила ковпачок і вдих-
нула прохолодний запах перцевої м’яти. А потім засунула
той тюбик під матрац. За такий скарб, як зубна паста, мож-
на було виміняти тижневу пайку додаткового хліба.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 299
Останній маленький оберемочок був замотаний у ма-
тусин білий кухонний рушничок, на якому вона вишила
хрестиком двох пташок, що цілувалися. Побачивши його,
я зайшлася придушеними риданнями, які на певний час за-
тримали мене, не даючи розв’язати вузол, який виявився
надзвичайно тугим; та й руки мої тремтіли так, що я ледь
змогла той вузол послабити. Щойно рушничок розкрився й
упав мені на коліна, я ошелешено завмерла, втупившись по-
глядом на вміст вузлика.
То була котушка з червоними нитками.
«Радість» — заяложене слово, але саме радість відчула я
того дня, сидячи на своїй койці, бо збагнула, що татусь про-
читав мого потаємного листа. Мені захотілося стати посеред
кімнати й кричати від радості, але натомість я цьомкнула
маленьку дерев’яну котушку і просунула її поміж стиснути-
ми долонями моєї сплячої сестри.
Це Різдво стало найкращим за все моє життя, бо тепер я
знала, що ми більше не самотні, що про нас знають.
РОЗДІЛ 23
ГЕРТА
1944 РІК
— Тут вас Вільмер Гартман хоче бачити, — сказала мед-
сестра Маршалл, багатозначно поглянувши на мене. І чому
ця жінка й далі продовжує заходити до мого кабінету, не
стукаючи?
Того ранку я прокинулася в огидному настрої та з якимсь
химерним дзижчанням у голові. Мабуть, через те, що наш
табір буквально тріщав по швах. Равенсбрюк збудували з
розрахунку на сім тисяч в’язнів, але того літа він вміщав аж
сорок п’ять тисяч. А може, через безперервне виття сирен
повітряної тривоги та лиховісні новини з фронту? На початку
червня в таборі поширилася звістка про те, що американці ви-
садилися у Франції. Можливо, причина полягала в тому жах-
ливому напливі до табору інфікованих арештантів, який зму-
шував мене раз на два тижні повністю очищати медпункт від
пацієнтів, непридатних для роботи, і відправляти їх на чорний
транспорт. Навіть після кількох порізів, які допомагали по-
легшити напруження, я однаково страждала від безсоння.
Ситуація погіршувалася ще й тим, що Зурен не досяг
ані найменшого прогресу в розв’язанні проблеми Кроликів.
Бараки настільки переповнені і погано керовані, що було б
неможливо знайти їх без повної зупинки табору й загальної
облави. Герда розповіла мені, ніби подруги Кроликів обмі-
нювалися з ними своїми номерами та ховали їх, де тільки
могли, навіть у бараці для туберкульозних хворих.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • ЗОЇ
Я була не в гуморі зустрічатися зі своїми старими знайо-
мими.
Вільмер Гартман, психолог, якого я знала ще з часів на-
вчання на медичному факультеті, виявив бажання здійснити
поїздку до Укермарка, сусіднього колишнього табору для
молодих дівчат, куди Зурен пересилав надлишкових в’язнів.
Я знала, що психологи здійснювали інспекції таборів з ме-
тою перевірки психічного здоров’я табірного персоналу. То
було чисте марнування часу, бо перед нами стояло багато
значно важливіших проблем. Я сподівалася повезти його
до Укермарка, щоби він там здійснив свій огляд за якихось
п’ять хвилин і не більше, а потім без зайвих ускладнень по-
вернутися до своїх справ. Того дня я планувала рано піти з
роботи і прийняти холодну ванну, бо надворі була неймовір-
на спека. Той липень видався найбільш спекотним за всю
історію реєстрації метеорологічних спостережень.
Вільмера я знайшла біля будівлі адміністрації; він сидів
на пасажирському місці нашого службового авта. Я сіла за
кермо, запустила двигун і ввімкнула радіо, щоб у мого су-
путника не виникло бажання розмовляти.
«Число німецьких перемог зростає. Союзницькі постав-
ки до Європи продовжують зменшуватися, а тим часом
німецькі війська розпочали операцію «Варта на Рейні». А те-
пер переходимо до наступного розділу новин...»
Вільмер вимкнув радіо.
— «Німецькі перемоги?» Яка брехня! Хіба можна так ду-
рити самих себе? Ми вже програли війну. Програли ще в
Сталінграді.
— А що привело тебе до табору, Вільмере? Востаннє я
бачила тебе на заняттях з біології. Пригадую, ти ніяк не міг
впоратися із зародком свині.
Вільмер посміхнувся.
— Тоді мені дійсно було непереливки.
Вільмер, симпатичний мужчина з трохи звивистим
білявим волоссям та м’якими манерами, був одягнений у
цивільний одяг — як на мене, для того, щоби завоювати
довіру своїх пацієнтів. Його явно недешеві черевики з висо-
302 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
коякісної шкіри якимось чином примудрялися зберігати свій
глянець попри табірну пилюку.
— Кар’єра лікаря-практика — це не для кожного, — за-
уважила я.
— Але ж і зарплата у нього вища, — додав Вільмер. —
Втім, професія психолога мене цілком влаштовує.
Коли ми доїхали до табору Укермарк, я припаркувала
авто, а Вільмер, як типовий німецький аристократ, відчинив
мені дверцята. Ми з ним оглянули три новозбудовані бараки
та велетенський армійський тент, напнутий посеред плацу,
а попід тим тентом стояли й сиділи сотні арештантів, і досі
вдягнені в цивільне.
Вільмер мав чудові манери, типові для культурного нім-
ця, але чоловіком він був нудним. Якось він навіть запросив
мене на побачення, але я відмовила під тим приводом, що
начебто була дуже зайнята.
— Ти так багато друкуєшся в медичних виданнях, Віль-
мере! Вибудував собі солідну кар’єру.
Сказавши це, я змахнула з рукава свого білого піджака
кілька крупинок чорного попелу, що осіли на нього.
— Чи не надто жарко сьогодні для того, аби вдягати під-
жак? — зауважив Вільмер. — Мій візит зовсім не вимагає
офіційного одягу.
— Тож навіщо ти сюди приїхав, Вільмере? — запитала я.
— Вивчаю зв’язок між травмою та психозом.
— Іще одне дослідження? Тоді ти матимеш тут вели-
чезну кількість об’єктів для своєї діяльності, починаючи з
офіцерської їдальні.
— Мене більше цікавлять арештанти.
— Та хто взагалі ними займається? Краще не торкайся
їх, якщо не хочеш підчепити якусь інфекцію.
— Наприклад, я займаюсь. Це лише частина мого завдан-
ня, але завдяки розмовній терапії з ув’язненими я дізнаюся
дуже багато.
— А яке офіційне завдання ти маєш?
Ми підійшли до тенту, і Вільмер обернувся, щоби по-
сміхнутися якійсь арештантці.
— Оцінити здатність досліджуваного контингенту до
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 303
плідної співпраці, виходячи з різноманітних критеріїв.
Насправді ж він мав на увазі «вибракування тих, хто є
ментально нездатним до роботи». Перш ніж визначити лю-
дей, які підлягають «спеціальній обробці», він, крім того,
займався й деякими власними дослідженнями.
— Отже, ти спостерігаєш за пацюками в лабіринті, —
сказала я.
— Мені подобається думати, що коли арештанти
розповідають про своє становище, то їм від цього легшає.
І відколи ти стала такою немилосердно жорстокою, Терто?
— Ти що, приїхав сюди влаштувати мені сеанс психоа-
налізу на кушетці?
— Тобі не завадило б. Втім, насправді я не здивований.
Зрештою, ти зазнавала пониження порога чутливості впро-
довж багатьох років, починаючи ще з медичного факультету.
Пам’ятаю, як студенти влаштовували поєдинки в анатомічній
лабораторії, використовуючи замість мечів людські кінцівки.
— А ти прибув сюди лише арештантів оглядати?
— Звісно, що ні. І певні групи табірного персоналу також.
— А я входжу до тих «певних груп»?
Вільмер знизав плечима:
— У кожного своя робота.
— Тому все, що я кажу тобі, буде занотовано й доведено
до відома Зурена?
— Я підзвітний Берліну.
— І твоє берлінське начальство наказало тобі атестувати
мене?
— Ти — одна з багатьох, Терто. Табірні лікарі перебувають
в особливо небезпечній групі ризику. Ви, як група, схильні до
авторитарності. І статус-кво стає для вас бажаною нормою.
— Неможливо жити в такому брудному місці, як це, —
сказала я, змахнувши з мого піджака ще кілька крупинок
попелу. — І про що ж там йдеться в моєму досьє?
— Ти мені це розкажи.
— Впевнена, що там в усіх подробицях описано інцидент
з полькою.
— Можливо.
— Нічого особливого. Просто я знайшла одну арештант-
304 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
ку, колишню медсестру, яка допомогла мені покращити ро-
боту медичного пункту, а медсестрі Маршалл стало завидки,
і тому вона вирішила покласти цьому край. От кого дійсно
треба дослідити й атестувати, так це медсестру Маршалл.
— А чи відомо тобі, чому тебе заохочували грати в шахи
з доктором Вінкельманом?
— Ми начебто щойно говорили зовсім про інше, Вільмере.
Хоча спершу я протестувала проти непрошених візитів
мого товстого, як бочка, колеги Вінкельмана, я згодом визна-
ла їх заспокійливими, хоч як би химерно це звучало. Я ле-
генько мастила собі під носом ментоловим гелем, аби не чути
запаху його спітнілого тіла, і спостерігала, як він, наминаючи
безкінечну кількість рибних бутербродів, читав мені лекції
про переваги риби як продукту, надзвичайно корисного для
діяльності мозку. Що ж, бували у мене й гірші кавалери.
— Здогадуюся, що начальству здалося, наче я небезпеч-
но зблизилася з іншою жінкою, і тому воно дійшло виснов-
ку, що чоловіча компанія піде мені на користь.
— Ну, і як ти тепер почуваєшся стосовно всього цього?
— Почуття — це не мій фах.
— Якщо ти заганятимеш свої емоції вглиб, тобі від цього
краще не стане, Герто.
Вільмер був надто лагідний зі своїми коров’ячими сум-
ними карими очима. Він ніколи не вирізнявся кмітливістю
в студентські роки, тож навчання на медичному факультеті
мало що йому дало.
— Я була просто засмучена. Та жінка була сумлінним
працівником і гарною людиною.
— У записах вказано, що ти кілька днів не вставала з
ліжка. Синдром гострої тривоги.
— Я переборола себе. — Тяжкою працею й дисципліною
перебороти можна все. І чому він надає таке значення цьому
інциденту?
— Схоже, тебе дратує те, що попіл із крематорію забруд-
нює тобі піджак. Хочеш, поговоримо про це?
— Я всього-на-всього волію носити чистий білий піджак,
Вільмере. Чи, може, таке бажання є порушенням правил
поведінки?
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 305
— Не треба підвищувати голос, Терто. А ці напади —
вони почастішали?
Чи довго я маю його ще терпіти?
— А як ти спиш?
Раптом мені під спекотним сонцем стало пекельно жарко.
— Не дуже добре, Вільмере. Може, це спричиняється
сиреною, яка виє о четвертій ранку. Втім, усім абсолютно
байдуже, сплю я чи не сплю.
— Отже, ти маєш таке відчуття, що всім до цього байду-
же? — спитав Вільмер.
— Припини розпитувати мене про мої відчуття й почут-
тя! Меіп Соіі, Вільмере, яка з цього користь? І яке має зна-
чення те, як я почуваюся?
Мій підвищений голос привернув увагу однієї з нагля-
дачок. Мені лише додаткових негативних записів у досьє не
вистачало!
— Послухай-но, табір — не найприємніше місце, щоб вва-
жати його своїм домом, — зауважив Вільмер. — У твоїй ро-
бочій картці розписано перелік твоїх табірних обов’язків. Тому
ти не можеш бути байдужою до всього цього. Забирати життя
в інших людей — це не відповідає твоїй натурі, Терто. Я не
сумніваюся, що ти перебуваєш у стані психічного ступору.
— Я просто виконую свою роботу, — відказала я, натягу-
ючи рукава на свої зап’ястя.
— Нові порізи?
А якби й були нові порізи, то що? Я в змозі з цим впо-
ратися.
— Звісно, що ні, — сказала я. — Нових порізів немає.
Вільмер взяв у зуби цигарку, відкинув кришку своєї за-
пальнички, і сонце, блиснувши на її металевому корпусі, на
мить засліпило мене.
— Ти не можеш поєднувати непоєднуване, Терто. Вбива-
ти і водночас вважатися цілителем. Наслідки цього можуть
бути дуже сумними.
— У вільний від роботи час я намагаюся думати про інше.
— Цим ти лише подвоюєш психічне навантаження. А
це — шкідливо для здоров’я.
— Куріння також.
306 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Вільмер досадливо примружився й викинув цигарку,
викликавши тим самим штовханину серед арештанток, які
кинулися її підбирати.
— Розумієш, певною мірою розкладання проблем по
поличках і намагання хоча б тимчасово витіснити їх із сві-
домості дійсно допомагає збереженню психічного здоров’я,
але ще кориснішою стала б для тебе зміна робочого ритму.
— Ти збираєшся перевести мене до нового місця?
— Так, я гадаю, що така переміна піде тобі на користь. У
такому стані ти мало чим зможеш допомогти рейху.
— Отже, ти хочеш запхати мене до палати якогось мі-
стечкового шпиталю із шпателем та пляшечкою аспірину?
Може, ти й не сприймав свого медичного навчання всерйоз,
але я доклала багато зусиль для того, щоби потрапити туди,
де я зараз працюю.
— Давай обійдемося без ворожнечі, Терто.
У своєму одязі я відчула себе, наче в духовці, і рясні
краплі поту покотилися у мене по спині.
— Так я ще й ворог, по-твоєму? Я тебе благаю, не мели
дурниць. Тобі коли-небудь доводилося робити що-небудь
настільки бездоганно, що в тебе закрадалася думка про те,
що ти покликаний здійснити щось величне? Тільки не треба
писати в моєму досьє «страждає на манію величі». Я цілком
серйозно. Розумієш, Вільмере, я — практикуючий лікар. І
це — мій кисень. Я цим живу. Благаю тебе: не дай їм позба-
вити мене цієї роботи.
— Нинішня халепа погано скінчиться для Німеччини,
Терто. Мусиш це усвідомити. І ти опинишся серед тих, хто
стоятиме в черзі на шибеницю.
Я рушила назад до нашого службового автомобіля.
— Зурен усе владнає.
Вільмер пішов слідом за мною.
— Гадаєш, Зурен тебе захистить? Він рвоне до Мюнхена.
Або до Австрії. Гебхардт уже займається тим, що активно
просуває себе на посаду президента Червоного Хреста, наче це
зможе його врятувати. Чому б тобі хоча б не піти у відпустку?
Мені стало гидко. Яка ганебна слабкість! Невже всі німці
за кілька днів перетворилися на аморфних медуз?
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 307
— Залишайся зі своїми дослідженнями, а я поїхала. — Став-
ши на підніжку нашого «вагена», я витягнула звідти пакунок з
бутербродами і кинула йому. — Я сама в змозі розібратися із
своїми проблемами, Вільмере. До того ж, для мене вже немає
вороття. Тому прошу тебе, не позбавляй мене цієї роботи.
Коли я проїжджала через браму табору Укермарк, повз
мене в протилежному напрямку прослідувала вантажівка, яка
мала забрати контингент, призначений для «спеціальної оброб-
ки». В дзеркалі заднього огляду я побачила, як Вільмер присів
біля тенту і зав’язав розмову з якимись угорськими євреями.
Напевно, хотів поговорити з ними про їхні почуття, не інакше.
Наче це якимось чином могло допомогти нашому рейху.
Кілька місяців по тому Зурен викликав мене до свого
кабінету; обличчя його було змарнілим і землистим.
— З наших джерел мені повідомили, що стався витік
інформації про Кроликів Гебхардта. В Берліні перехопили
радіотрансляцію польського уряду у вигнанні, в якій деталь-
но йшлося про Кроликів. Називали це вівісекцією і згадали
моє прізвище. І Бінц також. Сказали, що за наші злочини
нас каратимуть розпеченим залізом.
— А кого-небудь з лікарів в тій трансляції згадували?
— Лише Гебхардта. Сказали, що католицька місія у
Фрайбурзі вже надіслала повідомлення до Ватикану.
— А я ж застерігала вас, коменданте...
Зурен став нервово міряти кроками кімнату.
— Як же стався цей витік? Ми були обережними. Гадаю,
нам слід докласти всіх зусиль, щоби виявити тих Кроликів і
створити їм добрі умови.
— Ні, коменданте. Треба робити навпаки. Ми вже з вами
обговорювали...
— Служба безпеки повідомила, що польський уряд у
вигнанні засудив Гебхардта до страти. Нам доведеться мати
справу з думкою світової спільноти. З цими Кроликами слід
бути надзвичайно обережними. Коли все це...скінчиться, то
добре поводження з колишніми піддослідними здатне буде
послабити негативне ставлення до нас з вами.
— Ні. Краще буде, якщо Кроликів не знайдуть взагалі. І су-
спільній думці важко буде коментувати те, чого ніколи не було.
308 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— Але ж Гіммлер веде перемовини зі шведами про вивіз
арештантів звідси до Швеції в автобусах Червоного Хреста.
Гадає, що заслужить цим їхню поблажливість. Можливо, це
допоможе й нам. Сподіваюся, те, що я виступав проти цих
операцій, було добре задокументовано.
Як Зурен міг бути таким наївним? Жодної поблажливості
ми не дочекаємося. Якщо Німеччина програє війну, то пере-
можці не стануть у чергу, розпитуючи кожного, хто і проти
чого виступав. Вони відправлять Зурена просто на шибеницю.
— Гадаєте, світ спокійно сприйматиме оті живі ходячі
докази того, що тут відбувалося? Коменданте, вас все одно
притягнуть до відповідальності, хоч що б ви там казали. І
мене також.
Зурен поглянув у вікно на табір, що розкинувся внизу.
— Як же ми їх тепер знайдемо? Арештантки вже не на-
зивають своїх справжніх номерів. — Я помітила, що очі у
коменданта вкрилися сіточкою червоних судин. Мабуть, він
багато пив. — Дехто не приходить на перекличку, уникаючи
її. Беруть собі номери померлих.
Я підступила ближче до нього.
— Більшість з тих Кроликів перебувають у бараці номер
31 або ховаються під ним. За допомогою нового обладнання...
— Я вас благаю, Оберхойзер...
Зурен не любив говорити про нове обладнання, і, звіс-
но, слово «газ» ніхто не промовляв. Нові члени табірного
персоналу, які щойно прибули з Аушвіца, допомогли йому
нашвидкуруч спорудити новий «об’єкт» в будівлі колишньої
малярки неподалік крематорію. То був не надто показний
об’єкт, але з його допомогою змусити Кроликів замовкнути
назавжди можна було значно швидше й ефективніше.
— Я накажу Бінц заблокувати той барак, а потім оголоси-
ти перекличку. А на вас я покладаю персональну відповідаль-
ність за те, щоб кожного Кролика виявили й спіймали.
«Давно пора», — подумала я.
— Настільки я розумію, ви даєте мені дозвіл...
— Можете чинити на власний розсуд, лікарю. Просто
зробіть так, щоби від них і сліду не лишилося.
РОЗДІЛ 24
КАРОЛІНА
1944-1945 РОКИ
25 серпня мені додому зателефонував Роже й повідомив,
що американські війська й підрозділи Вільної Франції вже
вийшли на околиці Парижа.
Отже, ми знову починаємо працювати.
У суботу потік автомашин був ріденький, тому до Нью-Йор-
ка я мчала, втопивши педаль газу в підлоту свого авта. Зі скре-
готом обганяючи автомобілі на трасі Таконік Парквей, я не-
вдовзі побачила сині проблиски в дзеркалі заднього огляду. Та
коли я розповіла патрульному з дитячим обличчям про обста-
вини, він знову ввімкнув свій синій маячок і ескортував мене
аж до самого Французького консульства.
У кабінеті Роже ми хапали інформацію, звідкіля тільки
могли. Ми читали телеграми та каблограми й одночасно слу-
хали радіо. Коли наші війська дійшли до Тріумфальної Арки,
радість охопила нас, і ми почали надзвонювати до Бордо та
Лондона. Війська Сполучених Штатів у супроводі генерала
Де Голля та підрозділів армії Вільної Франції ввійшли до Па-
рижа з півдня, рухаючись Єлисейськими полями хто у джи-
пах та вантажівках, а хто — пішки. Тисячі парижан висипали
на вулиці з вигуками: «Хай живе Франція!» Люди вибігали
із своїх домівок, шалено радіючи своєму визволенню навіть
попри те, що німецькі снайпери й танки і досі пострілювали
то тут, то там. Та невдовзі німці вибрались із своїх бункерів
і замахали білими прапорами, а власники ресторанів та кафе
310 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
дістали з льохів останні нечисленні пляшки з шампанським —
і Париж буквально збожеволів од щастя.
Згодом того ж дня ми з кабінету Роже дивилися, як Лілі
Понс, зірка Метрополітен Опера, співала «Марсельєзу» пе-
ред тридцятьма тисячами слухачів, котрі зібралися внизу на
Рокфелер-Плазі відсвяткувати перемогу.
Всі ми зійшлися на тому, що капітуляція Гітлера й
падіння Берліна — це лише справа часу. Союзники невдовзі
звільнять усі концентраційні табори. Я розсилала телеграми
та листи до потенційних центрів репатріації по всій Європі,
намагаючись довідатися про Поля. Чи живий він, і як він
повернеться до Парижа?
Та хоча Францію й звільнили, війна тривала далі. У квіт-
ні наступного року я, ще не переодягнувши піжами, сиділа
за столом в обідній кімнаті, пишучи прес-реліз стосовно
сиріт у звільненій Франції:
«Тепер у Франції конче необхідні прості речі: рис, солодке
какао, цільне молоко у вигляді порошку, сухофрукти. Наступ-
ними за важливістю є чай та кава для дітей старшого віку...»
Скільки часу минуло відтоді, як я отримала того першо-
го листа від Поля? Всі мої спроби розшукати його виявилися
безрезультатними. На Бетлехем налетіла остання снігова за-
метіль зими, що минала, але навіть зима втомилася від са-
мої себе, і зморені сніжинки, тихо падаючи на снігову кірку
в нашому дворі, вкривали його білим саваном. Батько казав
про таке: «жахливе снігове місиво».
Серж із глухим стукотом кинув на серпоподібний стіл
біля парадного входу останні надходження, які він забрав
на пошті, і заходився розчищати лопатою центральну алею.
День поступово перейшов у вечір, і я заварила на кухні
чай. Повертаючись до їдальні, я нашвидкуруч проглянула
пошту. І виявила в тому стосі вже звичні конверти. Листівку
для матері з нагадуванням про щорічну весняну виставку ко-
ней в Бетлехемі, яка проводилася на вигоні Феррідей Філд
біля нашого будинку з метою збору коштів для бібліотеки.
Щомісячний рахунок за молоко з ферми Елмвуд. Запрошен-
ня до концерту дзвіночків, який мав відбутися на фермі.
Та один конверт змусив мене заціпеніти. Почерк на кон-
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 311
верті був не таким чітким і напористим, як на попередніх ли-
стах Поля, але, безперечно, то написано його рукою, це не
викликало жодних сумнівів. Зворотна адреса на конверті була
така: Ндіеі Ьиіеіїа, 45, Ьоиіечагсі Кахраіі.
Тремтячими руками розірвала я край конверта і прочи-
тала листа.
Хутко вскочивши на кухні у свої чоботи й накинувши
поверх піжами материне пальто, я помчала через галявину
Перед ДОМОМ ДО НевеЛИЧКОГО універмагу МеГГІІІ ВГОІЇІЄГ8,
з кожним кроком хрустко ламаючи кірку льоду, що була
під свіжим снігом. Пристрибом здолавши сходи, я застала
матір під стіною з полицями; вона стояла біля містера Мер-
рілла, тримаючи в руці прозору пляшечку екстракта тоніка.
Побачивши мене, вони ошелешено розступилися.
Коли я ввірвалася, містер Меррілл посміхнувся, дзе-
ленькнувши в’язкою ключів, схожою на дикобраза.
— Привіт, Кароліно. А чи була ти...
— Іншим разом, містере Меррілл, — відказала я, вхо-
пившись за дверну ручку й намагаючись перевести подих.
Незважаючи на те, що загалом містер Меррілл вирізнявся
лаконічністю, цей привабливий чоловік міг — за найменшо-
го заохочення — говорити про плюси та мінуси паперових
бакалійних кульків до безкінечності.
Мати повернулася до мене:
— Господи милосердний, що трапилося, доню?
Не в змозі відповісти, я захекано помахала перед нею
конвертом.
Мати зробила крок до порога.
— Зачини двері, Кароліно. Заради Бога, скажи нам, що
з тобою?
— Це — лист від Поля. Він...
— Де ж він, люба?
— В готелі «Лютеція».
— Отак би відразу й сказала, доню, — мовила матір,
віддаючи пляшечку з тоніком містеру Мерріллу. — Завтра
виїжджаємо.
«Недарма наші валізи стояли спакованими вже кілька
місяців», — подумала я.
РОЗДІЛ 25
Кася
1945 РІК
Коли настав лютий 1945 року, Дорога Краси втратила
свою красу. Німці пустили привіконні ящики для квітів та
більшість лип на дрова. Чорний шлак на дорозі покрився
замерзлою сльотою, повсюдно по табору і досі бовваніли
кучугури снігу, вкриті шаром попелу з печей крематорію.
Клітка з екзотичними тваринами вже давно зникла.
Я йшла, петляючи між групами жінок, які вийшли
надвір попри холодну погоду; декотрі з них утворювали
купки, декотрі ходили поодинці. В неділю Дорога Краси
буквально кишіла бурхливою мішаниною жінок усіх на-
ціональностей; дехто з них ніс у руках випрані пантало-
ни, дехто — плаття-уніформу, щоби вони скоріше висохли
надворі. Табір був неймовірно переповнений, бо Червона
армія наступала на захід через Польщу, і тому транспорти
з арештантами, яких німці евакуйовували з таких таборів,
як Аушвіц та Майданек, прибували мало не щогодини. Не-
вдовзі у нас зібралися арештанти з двадцяти двох країн.
Польки й досі значно переважали всіх інших за своєю чи-
сельністю, але тепер поміж нас були британки, китаянки та
американки. Всім було відомо, що Гіммлер тримав своїх
Рготіпепіе, тобто в’язнів з особливим статусом, в бункері,
зокрема американського пілота, якого колись знайшли не-
подалік Равенсбрюка після того, як він вистрибнув на пара-
шуті зі свого підбитого літака.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 313
Хоча всі ми були одягнені в однакову сіро-синю строкату
уніформу, про національність арештантки ми здогадувалися
по тому, як вона свою форму носила. Дівчат-француженок
було видно здалеку. Кожна з них зав’язувала свою хустку у
якийсь чарівний оригінальний спосіб, і всі вони шили собі із
клаптів матерії вишукані маленькі сумочки під назвою Ьаиііі,
в яких вони носили своє кухонне причандалля. Декотрі з них
навіть пришивали до своїх табірних платтів білі комірці, а з
ганчірок робили гарненькі банти. Безпомилково вирізняли-
ся російські арештантки; здебільшого це були санітарки та
лікарки, взяті в полон на полі бою. Вони трималися дисци-
плінованою групою, і всі носили свою табірну уніформу на
однаковий манер. Кожна з них і досі мала шкіряні чоботи,
отримані ще у війську, а хустку, видану в таборі, зав’язувала
на потилиці акуратним подвійним вузлом.
Також неважко було розпізнати в таборі новоприбу-
лих. Після того, як в адміністрації закінчилася уніформа,
нові в’язні носили химерну мішанину всілякої недоладної
одежі, взятої з трофейних запасів. Вони скидалися на екзо-
тичних птахів у своїх «папугових», як ми їх називали, плат-
тях — хаотичний набір з гофрованих спідниць та яскравих
блузок. Декотрим пощастило роздобути теплі чоловічі під-
жаки та пальта, на кожному з яких табірна адміністрація
намалювала крейдою Х-подібний хрест на той випадок,
якщо в’язень втече.
Між бараками 29 та 31 дві дівчини-росіянки стояли біля
своєї імпровізованої крамнички, де в обмін на пайку хліба
можна було роздобути светр, панчохи або гребінець. їхні
помічниці вартували поруч на той випадок, якщо з’явиться
Бінц зі своїми поплічницями.
Подейкували, що в нашому таборі тримали Джемму Ля
Гуардія Глюк, сестру мера Нью-Йорка Фіорелло Ля Гуардія.
В’язнями Равенсбрюка були також і британські жінки-пара-
шутистки, яких есесівці спіймали у Франції, і племінниця
Шарля Де Голля Женев’єва. Також усім було відомо, що
в’язнем Равенсбрюка була навіть сестра Гіммлера, заареш-
тована за «осквернення раси», тобто за інтимні стосунки з
поляком. Дівчата, які працювали в будівлі адміністрації,
314 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
розповідали, що навіть їй не вдалось уникнути двадцяти
ударів батогом, у відповідності до вироку.
Бінц іще сильніше накрутила гучність музики, яка
транслювалася в усьому таборі, і безперервно бомбардувала
нас військовими маршами та піснями. Зачувши у вишині
гуркіт моторів, я поглянула у небо — то були німецькі літа-
ки. Це зрозуміло з характерного звуку двигунів та з відсут-
ності сирени повітряної тривоги.
Минулого літа звістку про висадку союзників у Норман-
дії нам приніс гер Фенстермахер, але всі і так знали, що
поразка Німеччини вже не за горами. Про це свідчили і що-
денні авіаційні нальоти, і коротші переклички, і недбалі на-
станови перед відправленням на роботи.
Нацисти втрачали свою силу.
Але вони не втрачали свого бажання нас убивати. Під
самі двері бараків підганяли чорні, без вікон, автобуси. Тов-
стий доктор Вінкельман у своєму довгому шкіряному пальті
та його помічниця, стара медсестра Маршалл, нишпорили,
вишукуючи хворих арештанток і позначали їх для вивезення
тими чорними автобусами.
Щоб уникнути неминучої смерті, хворі жінки ховалися,
де тільки могли: під бараками, на дахах, за контейнерами
з вугіллям. Сюзана винайшла спосіб наносити подряпини
на руки арештанток, евакуйованих з Аушвіца. Подряпини
робилися таким чином, що шкіра в місцях, де були вита-
туйовані сині номери, наривала, а самі номери ставали при
цьому непомітними й нерозбірливими. Коли оголошували
перекличку, всі у таборі продовжували переховувати Кро-
ликів. Дехто навіть обмінювався з нами своїми номерами,
таким чином наражаючи себе на великий ризик.
Ходили всілякі чутки. Одна медсестра-арештантка
розповіла Сюзані, що до колишнього молодіжного табору
Іи£еп(11а£ег, розташованого за десять хвилин їзди від на-
шого табору, пересилали літніх жінок, визнаних непридат-
ними для роботи. Начебто харчі там були поживнішими, а
перекличка не проводилася. Невже це могло бути правдою?
Під вечір того ж дня мені дозволили піти до адміністра-
тивної будівлі, щоби забрати там адресований мені пакунок.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 315
Я вийшла з барака, втішаючись, що, нарешті, могла пересу-
ватися без милиці, та раптом Кароль, «жулька» з Нідерлан-
дів, вхопила мене за руку й затягнула у затінок.
Серце моє стиснулося від страху. Я побоювалася майже
кожної жульки, бо це був зовсім новий різновид арештан-
ток, який з’явився в таборі в останній рік його існування.
Зазвичай то були німецькі арештантки з чорним або зеленим
трикутником, яким вдалося розжитися з трофейних куп або
чоловічою спортивною курткою, або чоловічими штаньми,
або навіть чоловічими трусами; «жульки» стригли волосся
«під хлопчика» і з лиховісним виглядом вешталися табором
з цигаркою в зубах. Декотрі видряпували ножем знак X,
відомий як «коров’ячий хрест», на лобі дівчини, яку вони
вподобали, таким чином помічаючи її як свою власність. Не
всі «жульки» були поганими. Я знала кількох добросердих і
чемних, а іноді дівчині було вигідно постійно товаришувати
з «жулькою», бо це означало захист і харчі; але об’єкти їх-
ньої пристрасті не могли відмовити їм, бо «жульки» завжди
мали зв’язки у високих колах. Якщо дівчина не хотіла йти
на зустріч їхнім домаганням, вони могли довести її до го-
лодної смерті.
— Вони проводять ще одну селекцію у сусідньому бара-
ці, — сказала Кароль. — Ходімо.
І ми пішли геть від автобусів, вирушивши до адміністра-
тивної будівлі довгим шляхом; через деякий час я оберну-
лася й побачила, як Вінкельман з сестрою Маршалл заван-
тажували жінок до чорного транспорту. То був транспорт
смерті. Всі ми знали без зайвих пояснень: кожного, хто
випадково опиниться поруч, цей смерч підхопить і понесе з
собою просто так, без будь-яких причин.
Хоч якими б страхітливими були декотрі «жульки», того
дня Кароль, можливо, врятувала мене від смерті. Коли не-
безпека минула, я подякувала їй і пішла своєю дорогою.
Невдовзі я пройшла повз довгий намет з білого брезен-
ту, встановлений на відкритій ділянці біля Дороги Краси
для групи новоприбулих. Табір був страшенно переповне-
ним, а транспорти з різних країн продовжували прибувати.
Ці намети Зурен встановив прямо посеред табору. У тому,
316 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
повз який я проходила, було стільки жінок та дітей, що там
не було навіть, де сісти. Тож багато жінок стояли, намага-
ючись заспокоїти своїх малюків.
— Касю! — покликав хтось мене.
Я повернулася, здивовано почувши своє ім’я. Спершу
я не впізнала її в затінку намету, бо її обличчя змарніло, а
коротке біляве волосся посіріло від пилу.
Надя?
Вона сиділа на старій валізі, а поруч з нею спала жінка,
поклавши їй голову на коліна. Надя погладила жінці чоло і
щось стиха їй сказала. Кілька секунд я придивлялася — то
вона чи не вона, а потім підійшла ближче до намету і стала
так, щоб мене не бачила наглядачка.
— Надю, це ти? — спитала я. Може, це галюцинація?
Вона підняла голову з таким зусиллям, наче вона була
надто важкою для її шиї.
— Це я, Касю, — відповіла вона, видихнувши хмаринку
білої пари в холодне повітря. Як же ж красиво прозвучало
моє ім’я в її вустах! Надя випростала руку вперед, зупиня-
ючи мене.
— Ми щойно бачили, як одну дівчину кудись потягнули
за те, що вона з нами розмовляла. До того ж, половина з нас
хворі на тиф. Тому будь обережною.
Я зробила крок у її бік. Який сьогодні щасливий день!
Треба якомога швидше забрати Надю до нашого барака.
— Ви вже довго тут? — спитала я стиха, щоб не почули
вартові.
— Нас щойно привезли вночі з Аушвіца. Сказали, що
відправлять нас до молодіжного табору. Там буцімто є при-
тулок.
— А коли вас туди відправлять?
— Хтозна, — відповіла Надя, поглянувши на жінку, яка
спала у неї колінах. — Нам всім страшенно хочеться пити,
а ось їй потрібне місце, де вона могла б спокійно померти.
— Надю, мерщій ходімо зі мною. Я зможу тебе сховати.
— Я не можу залишити її.
— Нехай за неї потурбується хтось інший, — сказала я,
підходячи ближче.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 317
— Ти що, не впізнала її? Це ж моя мати, Касю. Я ніколи
її не покину.
Так це пані Ватроба... Як же так сталося, що їх заареш-
тували?
— Ходімо, — сказала я, знаючи, що зможу заховати їх
обох.
— Я знаю, про що ти думаєш, люба подруго, але я зали-
шуся тут з моєю матінкою.
— Може, вам щось принести?
Бінцові наглядачки почали заганяти арештантів до ван-
тажівки.
— Нічого не треба. Не турбуйся за нас. Невдовзі ми всі
будемо в Любліні. Повернемося до Петрика. Він буде радий
бачити тебе, — сказала вона з щирою посмішкою. Моя стара
добра подруга Надя...Вона не змінилася.
— Він тебе кохає, а не мене, — заперечила я.
— Знала б ти, скільки разів він допитувався у мене, чи
подобається він тобі! До речі, перед тим, як поїхати, я зали-
шила тобі книгу. У тому самому місці. Розділ п’ятий тобі
дуже сподобається.
— Мабуть, того місця давно вже немає, але ми перевіри-
мо це вдвох, коли повернемося додому.
— Авжеж.
Раптом Надя тихо зойкнула, притиснула руку до грудей
і втупилася немигаючим поглядом в мою понівечену ногу.
Одна із розпарованих чоловічих шкарпеток з вовни, на які
я виміняла частину зубної пасти, сповзла донизу і оголила
її — на той час нога вже загоїлася, але зсохлася й змарніла;
в ній бракувало значної частини сухожиль та кісток, а шкіра
стала натягнутою й блискучою.
— О Господи, що сталося з твоєю ногою, Касю? — спи-
тала Надя зі сльозами на очах.
У такій безнадійній ситуації — і плаче через мене? Дій-
сно добра подруга.
— Пізніше розповім, а зараз я принесу тобі попити — я
зібрала трохи дощової води.
Надя знову посміхнулася.
318 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— Ти, як завжди, така запаслива, Касю. Матінці це спо-
добалося б.
— Я швидко — туди й назад, — сказала я, вирушаючи
до свого барака.
Ушкоджена нога не давала мені змоги швидко йти,
тому, коли я повернулася з водою, наглядачі вже заванта-
жували останніх арештантів до відкритої вантажівки. Зачи-
нивши задній борт кузова, вони двічі гепнули по ньому, і
вантажівка поїхала геть Дорогою Краси.
Надя...Побачити її було для мене все одно, що цілющі
ліки прийняти. Чи буде вона у безпеці в тому молодіж-
ному таборі? Раніше мені не доводилося чути, щоб туди
доправляли кого-небудь з табору Равенсбрюк. Я помоли-
лася за те, аби все, що я почула про той табір, виявилося
правдою. Та чи дослухається Господь хоч коли-небудь до
наших молитов?
Поки вантажівка їхала Дорогою Краси, я встигла на ко-
ротеньку мить помітити в кузові Надю, яка тримала на ру-
ках свою матір, і на очі мені навернулися сльози.
— До скорого побачення, Надю! — гукнула я і щодуху
побігла за машиною, наскільки мені дозволяла скалічена
нога.
Надя висунула голову над натовпом, посміхнулася і по-
махала мені рукою.
Вантажівка з гуркотом віддалялася, і я зупинилася, про-
воджаючи її поглядом, аж поки вона не перетворилася на
розмиту пляму. А чи дійсно тих арештантів повезли до без-
печного місця? Важко було повірити хоча б чомусь із того,
що казали нам німці, але хоч як би там було, дівчата з Данії,
котрі працювали в будівлі адміністрації, повідомили, що не-
вдовзі прийдуть росіяни й визволять увесь табір. Мене вті-
шало принаймні те, що Надя та її матір матимуть дах над
головою. А ще я знала Надю як найсильнішу особистість із
всіх тих, кого я зустрічала у своєму житті.
Я знову поквапилася до адміністративної будівлі, щоб
забрати там мою посилку, а тим часом вже почало темніти.
Поперед мене дорогу перебігло кілька пацюків, великих, як
коти; людей вони вже не боялися. Забравши свій пакунок
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 319
у поштовому вікні, я глянула на зворотну адресу «Люблін-
ський поштовий центр, Польща», написану почерком мого
татка. Цокаючи лунким коридором своїми дерев’яними
капцями, я розкрила посилку — і витягнула з неї ще одну
котушку з червоними нитками.
Я зраділа не менше, ніж тоді, коли отримала перші дві.
Чи поширив татко по світу ту звістку, яку я йому передала?
Якщо нам судилося померти ще до того, як табір звільнять,
то принаймні всі дізнаються, що тут сталося, і німців по-
карають за те, що вони скоїли. Татові посилки допомогли
Сюзані вилікувати дизентерію, але невдовзі вона, обходячи
барак за бараком і допомагаючи хворим арештанткам, за-
хворіла знову. Та нова хвороба супроводжувалася головним
болем і високою температурою. Це був тиф. А здолати тиф
могло лише одне — звільнення табору.
Я наблизилася до столу, за яким сиділа Бріт Крістіан-
сен, дівчина з Данії, одна з численних скандинавських ареш-
танток, які працювали в управлінні. Вона була висока, з ко-
ротким білявим волоссям та симпатичним сузір’ям світлих
родимок на щоці. До табору мені не доводилося зустрічати-
ся з данцями, але тепер вони стали одним з моїх найулю-
бленіших народів: чемні, надійні, добросерді.
— Хочу сказати тобі дві речі, тож мусимо поспішати, бо
маємо мало часу, — звернулася до мене Бріт тихим голо-
сом. — Перше: сьогодні тут був якийсь високопоставлений
есесівець. Питався про твою матір.
— Що? Який есесівець?
— Не знаю, але дуже високий на зріст.
«Та це ж Леннарт! Чому він приїхав до Равенсбрюка?
Може, матінка й досі десь тут?» — промайнуло у мене в
голові.
Бріт притягнула мене до себе.
— Друге: сьогодні буде полювання на Кроликів.
Від цих слів у мене поза шкірою побігли холодні мурашки.
— Але скоро вже ніч. Це буде нічна селекція?
— Бінц вийшла на стежину війни. їй допомагає Зурен.
Вартовим знову подвоїли пайку спиртного.
— Нам знову доведеться ховатися, — мовила я.
320 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Може, сховати Сюзану під бараком? А може, Аніс знову
сховає нас серед угорських єврейок? Чи у палаті для тифоз-
них?
— Вони вже знають, що ви переховувалися під бараком,
Касю.
— Ну, тоді ми сховаємося на горищі.
— Вони вже й про горище дізналися. До того ж сьогодні
прибуло кілька нових автобусів.
Автобуси. Гострий, мов ніж, страх, пронизав мене. Але
в такий час не можна панікувати й впадати в істерику.
Я поквапилася назад, до свого барака.
Густа, мов чорнило, темрява огорнула мене, бо тої ночі
місяця не було. Поки я бігла настільки швидко, наскільки
дозволяла мені покалічена нога, до свого барака, на ходу
розштовхуючи жінок, які траплялися мені на дорозі, варта
ввімкнула потужні прожектори.
Забудь про свої почуття. Якщо хочеш жити, не мусиш
відчувати.
Увійшовши до барака, я збагнула, що звістка про май-
бутню облаву вже встигла випередити мене, бо дівчата
плакали й тулилися одна до одної. Я проштовхалася через
приміщення, наповнене жінками з усіх тих країн, що їх під-
корив і пограбував Гітлер; ті жінки розмовляли різними мо-
вами — російською, французькою, угорською, польською.
Сюзану я знайшла на нашій койці; вона сиділа, притиснув-
шись колінами до грудей і тремтячи від пропасниці. їй лед-
ве вистачило сили підняти голову.
— Чула? — спитала я її, сівши на койку поруч із сестрою
й погладивши її по голові. — Сьогодні вночі буде облава на
Кроликів. Треба вставати, люба моя.
Сюзана розплющила очі — і заплющила їх знову.
— Ні, Касю.
Через натовп проштовхалася Аніс, вигукуючи моє ім’я.
— Касю, тікай. Негайно, — тихо й спокійно сказала
вона. — Вони вже йдуть сюди. Бінц, Зурен та жінка-лікар-
ка. Червоний Хрест уже забрав шведських дівчат, а дівчат з
Франції забирають наступними. Тих, що працюють у праль-
ні. Я залишу для тебе відчиненим заднє вікно.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 321
— їх повезуть автобусами? — спитала я.
— Так. Візьми собі номер 9284. Це — безпечний номер.
Мені вдалося роздобути лише один.
Я вхопила її за руку.
— Стривай, Аніс. Звідки ти знаєш, що то не транспорт
смерті?
Ми вже не раз були свідками, як німці брехнею зама-
нювали жінок до автобусів. Декотрі з них були схожі на ма-
шини швидкої допомоги з червоними хрестами на бортах.
Нам розповідали, що вони їхали до старої малярки й там
зупинялися. А згодом одежа тих арештанток потрапляла до
пральні, і від неї йшов солодкавий запах газу, який не мож-
на було сплутати ні з чим.
— Це — Шведський Червоний Хрест, Касю, ніяка не ви-
гадка, тому мусиш поспішати.
— Дівчата, сьогодні у нас перекличка, — оголосила Мар-
женка, стукаючи по казанку дерев’яною ложкою.
Аніс, кинувши на мене останній погляд, вибігла з барака.
Я смикнула Сюзану за руку.
— Нам треба...
— Ні, Касю, ти йди сама, — сказала сестра і спробувала
було знову лягти на койку.
— Нам треба сховатися під бараком, — наполягла я. Зно-
ву піднявши Сюзану, я обхопила її за талію і повела через
натовп до дверей, майже не відчуваючи її ваги, наче вона
була сухою билинкою.
Марженка стала на ослінець і, намагаючись перекричати
шум, хрипко гукнула.
— Прошу всіх заспокоїтися. Бінц пообіцяла мені, що ні-
чого поганого з вами не трапиться!
Але її слова викликали ще більшу паніку, багато ареш-
танток кинулися до дверей, але раптом на порозі з’явилася
Бінц із своєю вівчаркою та наглядачками. За нею я побачи-
ла коменданта Зурена та доктора Оберхойзер з планшетом
у руці. Ми з Сюзаною стояли так близько, що мені було
видно сніжинки на сірій накидці Бінц. Її пес клацнув зуба-
ми, наміряючись схопити Сюзану за ногу, і ми з сестрою
позадкували.
322 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— Усі тут присутні підуть зараз на перекличку, — оголо-
сила Бінц. — Ті, хто не виконає наказу, будуть розстріляні.
А чому це лікарка Оберхойзер тут для селекції? Ми по-
трапили в пастку і не мали іншого вибору, ніж підкоритися.
Часу укритися в своїй схованці вже не було. Я підтягнула
свої шкарпетки. Чи впізнає мене лікарка?
Підтримуючи Сюзану, я вийшла разом з усіма на Дорогу
Краси, і ми виструнчилися там у холодному нічному повітрі
під яскравим світлом ламп. Може, кинутися навтьоки? Та на-
віть якби ми мали здорові ноги, пси все одно наздогнали б нас
і загризли. Хоч було й холодно, мене кинуло в жар. Невже це
кінець? Чому я не прийшла раніше? Чому не поквапилася?
Бінц та лікарка Оберхойзер ходили вздовж шеренг, пе-
ревіряючи наші номери. Бінц зупинилася напроти мене і
підняла свій стек.
— Закоти вниз свої панчохи, — наказала вона.
Отже, це дійсно кінець.
Я опустила один шкарпеток, оголивши мою здорову
ногу. Бінц кивнула лікарці Оберхойзер. Та мовчала.
— Що скажете, лікарко? — спитала її Бінц.
Я затамувала подих. Лікарка втупила в мене немигаю-
чий погляд, наче їй щось приснилося наяву. Що то було в
її погляді — ненависть чи співчуття? Вона кивнула на мою
другу ногу.
— Другий, — скомандувала Бінц.
Я закотила другий шкарпеток, оголивши гладенькі впа-
дини в тих місцях, де колись були м’язи. Напевно, лікарка
впізнала свою роботу, бо, не вагаючись, ствердно кивнула
Бінц, і вони вдвох підійшли до Сюзани. Сестра поглянула
на мене. «Не бійся, будь мужньою», — прочитала я в її по-
гляді. Після переклички нас поведуть до стіни. Чи виста-
чить мені мужності, як іншим, щоби пройти Дорогою Краси
з високо піднятою головою?
Схоже, спершу Сюзана змусила лікарку Оберхойзер за-
вагатися, бо її шрами були не такими явними, як у інших
Кроликів. Може, вона пропустить Сюзану? Нехай до стіни
пошлють тільки мене, молилася я. Пощадіть мою сестру.
Нехай вона повернеться додому до татка.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 323
Та лікарка повернулася до Бінц і ствердно кивнула.
Сюзана взяла мене за руку. Отже, до розстрільної стіни
ми підемо разом, як і планували, і разом зустрінемо свою
смерть.
Та раптом трапилося дещо дуже дивне.
Ліхтарі згасли.
Згасли не лише прожектори, згасло все світло в таборі.
Наче Господь простягнув свою руку й огорнув нас м’якою
оксамитовою темрявою, в якій анічогісінько не було видно.
Загукали дівчата, кличучи одна одну. Зурен, Оберхойзер та
Бінц гаркали накази, та їхні голоси розчинялися в загально-
му галасі. Збиті з пантелику пси завили й загарчали. Важко
описати, який навколо зчинився шум, коли всі разом на пла-
цу кричали, плакали й гукали.
— Аделіге, сидіти! — наказала Бінц вівчарці, цвірінь-
каючи в темряві своїм свистком.
Вхопивши Сюзану за талію, я потягла її геть від натов-
пу. А що як ліхтарі ось-ось увімкнуться знову? Я йшла на-
впомацки і в темряві ледь зачепила лікарку Оберхойзер. На
нас з сестрою накотилася хвиля отого огидного парфуму,
яким вона завжди користувалася. Потім я наступила на ногу
Бінц, і та безладно замахала руками, наче вітряк.
— От бісова сволота! — вилаялася вона.
Я попрямувала до пральні, серце мало не вискакувало
з грудей. Вгадуючи напрямок у темряві і натикаючись на
людей, одною рукою я тримала за талію Сюзану, а другу ви-
простала наперед, мов запобіжний бампер від тварин, яким
колись обладнували локомотиви. Вогонь від печей крема-
торію був недостатньо яскравим, щоб освітити весь табір,
але я йшла вперед, орієнтуючись саме на нього. Я вже не
підтримувала Сюзану, а фактично тягнула її на собі.
Побачивши перед пральнею автобус, освітлений зсере-
дини — а то було єдине світло на весь табір, я збагнула, що
ми прийшли саме туди, куди слід. Коли ми підійшли до
пральні ближче, я почула, як розмовляли між собою дів-
чата-француженки. Намацавши тильне вікно, я підсадила
до нього Сюзану і допомогла їй увібратися всередину, а по-
тім пролізла слідом за нею сама, насилу підтягнувши свою
324 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
скалічену ногу. В приміщенні було тепло і людно, стояв
приємний запах — суміш парфумів і жіночого поту.
Сюзана важко прихилилася до мене.
— Далі я вже не можу.
— Ми майже прийшли, — сказала я. — Невдовзі ти змо-
жеш відпочити.
Раптом у слабкому світлі ліхтарика я побачила Клер,
подругу Аніс.
— Кася? — здивувалась вона.
Я вхопила її за руку.
— Бінц занесла нас до свого списку. Щойно в таборі
увімкнеться світло, мене з Сюзаною заберуть.
— Цієї ночі світла не буде, — відповіла Клер. — Табір
знеструмили росіянки. Шура пошкодила вимикач на транс-
форматорній станції, як тільки стало відомо, що Зурен ви-
йшов полювати на Кроликів. З ладу вийшла вся електрична
мережа, і до ранку її не полагодять — це безперечно.
— Звідки ти знаєш, що ці автобуси й справді від Черво-
ного Хреста?
— Зурен намагався затримати їх, але водії пригрозили
протаранити браму. Дівчата з управління розповіли нам, що
Гіммлер особисто дозволив графові Бернадотту із Швеції за-
брати нас.
Я знала, що всілякі неймовірно хитромудрі пастки вже
неодноразово влаштовувалися й раніше, аби змусити дівчат
тихо й мирно поїхати на зустріч власній смерті, але однако-
во це був наш єдиний шанс.
— Аніс дала мені номер, — сказала я.
— Не зволікай, — мовила Клер. — Бо це — останній
автобус. Два попередні вже завантажилися і чекають біля
брами на відправлення.
Взявши Сюзану під руку, я пішла у темряву, про-
штовхуючись через натовп. Завдяки тим уривчастим знан-
ням французької, які я набула в таборі, мені було очевидно,
що всі дівчата відчували радісне збудження і сподівались
якнайскоріше поїхати додому. Після того, як більшість з
них посідали до автобусів, в пральні лишалося зовсім мало
людей.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 325
Коли я дійшла до голови черги, то побачила, що біля
тильної частини автобуса стояли два чоловіки і перевіряли
номери. Одного з них я не знала. А другим був Вінкельман у
своєму довгому шкіряному пальті. Задні двері автобуса були
розкриті настіж, і я побачила всередині французьких дівчат,
які сиділи й стояли, чекаючи на від’їзд. На вході метушила-
ся білява медсестра в білій уніформі, допомагаючи жінкам
піднятися кількома сходинками вгору. Якщо це дійсно був
нацистський маскарад, то це був маскарад ретельно проду-
маний і розіграний, бо німецькі наглядачі часто вдягали уні-
форму лікарів та медсестер, аби нас обманути.
Сказавши Вінкельману номер, який мені повідомила
Аніс, і підсадивши Сюзану до автобуса, я з полегшенням
зітхнула. Настала моя черга заходити до автобуса, і медсе-
стра в білому нахилилася до мене.
Я поставила одну ногу на підставну дерев’яну драбинку.
Невже це дійсно відбувається? Невже я й справді поїду
додому? До татка в Люблін... Медсестра посміхнулася, про-
стягнула мені руку, і я взялася за неї.
Вінкельман перегородив мені дорогу своїм білим сте-
ком, виставивши його поперек моїх грудей.
— Стояти. Номер?
Медсестра міцніше стиснула мою руку.
— Всі їхні номери вже перевірено. Ми не маємо часу
на суперечки, — сказала вона німецькою, але із шведським
акцентом. Отже, ми дійсно їдемо додому.
Але Вінкельман відштовхнув мене назад своєю пали-
цею — і медсестра відпустила мою руку.
— Мені дали наказ звільнити лише французьких ареш-
танток. Якщо ця дівчина француженка, то тоді я — Шарль
Де Голль.
— Я й справді француженка, — відповіла я німецькою.
Чи помітив він, як тремтять мої ноги?
— Та невже? — сказав Вінкельман. — Ану скажи щось
своєю рідною мовою, француженко.
І я, ані секунди не вагаючись, враз випалила майже весь свій
запас французьких фраз: «Цей фен занадто гарячий. Можна зня-
ти більше по боках? Чи можете зробити мені перманентну за-
326 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
вивку середньої кучерявості та з висульками? І прошу вас кори-
стуватися щіточкою зі свинячої щетини, бо, схоже, це допомагає
мені зменшити кількість лупи».
Вінкельман невпевнено поглянув на другого чоловіка.
— Явно полячка — а ви як вважаєте?
— Та нехай вже заходить до автобуса, — відказав напар-
ник Вінкельмана і махнув мені рукою: проходь.
— Нам пора їхати, — сказала шведська медсестра, втягую-
чи мене за руку і ставлячи побіля Сюзани. — Давай швидше.
Вона почала вже було зачиняти дверцята, як раптом до ав-
тобуса підбігла якась арештантка з оберемком одежі в руках.
— Стривайте, ваш багаж! — гукнула вона, простягаючи
нам оберемок.
— Це — мій, — озвалася гарненька П’єнот Пуаро, прия-
телька Аніс, яка стояла в голові автобуса. Дівчата передали
їй вузлик, і подруги обступили її.
Автобус сіпнувся й рушив до розчиненої брами. До сво-
боди лишилося проїхати зовсім небагато.
Благаю, Господи, нехай це дійсно буде справжній шпи-
тальний автобус.
Білий шлагбаум на пункті пропуску піднявся догори,
водій автобуса натиснув на газ — і брама лишилася позаду.
Чому ж я не відчувала радості від свого визволення? Ми
помчали дорогою, яка тягнулася вздовж озера, і П’єнот роз-
крила свій вузлик.
— О Господи, та це ж Гай, — сказала мені Клер.
П’єнот розкрила ковдру і показала нам новонароджене
немовля, рожеве й здорове, з темним волоссячком на го-
лові:
— Він народився два дні тому. Слава Богу, що він не
плакав. Кмітливий хлопчисько.
Автобус гуркотів по дорозі, і його фари висвітлювали
попереду наш ескорт: трьох німецьких військовиків на мо-
тоциклах.
Яке ж це дивне відчуття — через довгий час знову про-
їхатися на автобусі. Як же я скучила за цим дивовижним
відчуттям їзди: рух, зупинка, автобус похитується і, плавно
прискорюючись, мчить нас уперед, у невідомість. Бруківка
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 327
змінилася гладеньким покриттям, яке утрамбували за допо-
могою бетонного котка. Добре ж ви попрацювали, жіночки,
подумала я. Шкода, що ви вже ніколи не зможете проїхатися
цією дорогою й оцінити її відмінну якість...
Раптом неподалік щось свиснуло, наче свисток закипіло-
го чайника.
Бомба.
Земля здригнулася, гойднувши автобус, і озеро на мить
наче освітилося фотоспалахом.
— Це союзники бомблять, — сказала медсестра. — На-
певне, гадають, що ми — німецька колона.
Водій вимкнув фари, а потім і двигун, а наші німецькі су-
проводжувачі лишили нас і подзижчали на своїх мотоциклах
назад до табору; їхні задні габаритні вогники ставали дедалі
слабшими, аж поки не розчинилися в темряві. Знову свиснув
чайник, і ми нажахано скрикнули: вершечок пагорба попере-
ду ніби розкололо навпіл, а наші обличчя на мить освітило
так, наче ми всі сиділи довкола вогнища на привалі. Ударна
хвиля, сильна, мов електричний розряд, кинула нас на гумову
підлогу. Ми з Сюзаною упали додолу, вдарившись об когось,
і я притиснула сестру до себе, притулившись до неї кожною
своєю кісточкою. Чи жива вона? Чи дихає? Чи дихаю я? При-
туливши Сюзану до своїх грудей, я відчула її тепло.
Невдовзі двигун знову ожив, і ми помчали до Швеції, а
серця наші, злившись воєдино, билися в унісон.
РОЗДІЛ 26
ГЕРТА
1945 РІК
На початок квітня 1945 року Німеччина вже програла
війну, хоча засоби масової інформації відмовлялися визнати
цей факт і до самого кінця чіплялися за свій казковий світ
ілюзій. Про те, що війна програна, я дізнавалася з іноземних
радіостанцій, чиї передачі слухала у своєму помешканні. Як
повідомляла ВВС, західні союзники переправилися з боями
через Рейн, німецькі втрати різко зросли. Зурен казав, що
німецька армія знов увійде до Парижа, і що це — лише пи-
тання часу, але я вже розуміла, що ми зазнали поразки. 18
квітня ми дізналися, що американські танки дійшли до мого
рідного Дюссельдорфа і легко захопили це місто. Британці й
американці на повній швидкості мчали до Берліна.
Одного дня я вийшла з табору й крадькома подалася бе-
регом озера, мої кроки заглушували купки моху, ручка валі-
зи висковзувала з моєї руки. Озеро штормило, і вітер зривав
білі баранчики хвиль. Чому озеро непокоїлося? Через вітер
чи через тих, чиї спалені рештки шаром намулу осіли йому
на дно? Чому я мала бути обвинуваченою? Я просто пого-
дилася обійняти посаду табірного лікаря, бо мене до цього
змусило життя. І тим, хто тут загинув, було вже запізно
погрожувати мені своїми кістлявими пальцями та давати
свідчення проти мене.
Наближаючись до Фюрстенберга, я наштовхнулася на
цілий потік німецьких чоловіків, жінок та дітей, які йшли
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 329
пішки — дехто з ношею, дехто просто з додатковим ком-
плектом одежі на спині. Половина мешканців Фюрстенберга
вже подалися на південь кілька місяців тому, і, схоже, дру-
га половина теж вирішила полишити місто, аби втекти від
Червоної армії. Навіть у поставі цих людей читалося при-
ниження від поразки. Я влилася в ту широку ріку біжен-
ців, і вона понесла мене, оточивши людьми, онімілими від
жаху й відчаю. Важко було повірити, що це вже кінець, що
я змушена втікати. Ганебність поразки приголомшувала й
забирала сили.
— Куди ви прямуєте? — спитала я одного чоловіка в
твідовому пальті та капелюсі гірчичного кольору. На своїй
спині він ніс пташину клітку. Пташка гойдалася на своїй
маленькій дерев’яній трапеції в такт його крокам.
— Ми йдемо бічними шляхами, щоб обійти стороною
Берлін, а потім податися на південь до Мюнхена. Там —
американські війська, які наступають з заходу, а росіяни на-
ступають зі сходу.
Я приєдналася до групи, яка прямувала до Дюссельдор-
фа, і наша піша подорож була тривалою та виснажливою.
Уникаючи великих доріг, ми рухалися лісовими стежинами
та польовими шляхами, спали в покинутих автомобілях та
їли все, що можна було їсти, аби тільки підтримувати життя.
Мені уявлялось, як зрадіє мутті моєму поверненню. Вона
жила з чоловіком на ім’я Гюнтер у гарній квартирі, розташо-
ваній поверхом вище від нашого колишнього помешкання,
й одного разу я гостювала в них під час своєї недільної від-
пустки. Гюнтер був вельми приємним продавцем журналів.
І не лише приємним, а й заможним, зважаючи на те, якою
була його квартира. Я вже по думки ласувала картопляним
пюре із смаженою цибулею та яблучним соусом, які мутті
подасть до столу, аби відзначити моє повернення.
Коли я, нарешті, дісталася Дюссельдорфа, було холод-
но й мрячно, і, крім того, мені доводилося виявляти обе-
режність, бо скрізь я бачила багато американських солдатів.
Втім, навряд чи я очолювала списки підозрюваних, що їх
склала окупаційна влада. Ймовірно, її представникам було
до мене байдуже, бо вони мали ловити значно більшу рибу.
330 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
На вулицях Дюссельдорфа лежали покинуті валізи й
торби; то тут, то там валялися трупи людей та коней. Я
пройшла повз дюссельдорфське трамвайне депо, дощенту
розбомблене й перетворене на купу уламків. Наближаючись
до будинку, де жила мутті, я побачила розграбований фур-
гон, що лежав, перекинувшись, а тим часом дві літні жінки
намагалися зняти з нього колеса. Вулицею сновигали люди,
декотрі — з усіма своїми пожитками. Я змішалася з ними,
аби бути схожою на ще одну звичайну біженку.
Підійшовши до багатоквартирного будинку, в якому
мешкала мутті, я з радістю побачила, що він не зазнав руй-
нування. У під’їзді відчувався запах смаженої цибулі. Зна-
чить, комусь пощастило розжитися харчами.
Піднявшись на третій поверх, я натиснула на дзвінок.
— Хто там? — почувся голос з того боку зачинених две-
рей. То був Гюнтер.
— Це — Герта.
Гюнтер помовчав, явно вагаючись. І що це за дзижчання
у мене в голові? Може, через зневоднення організму?
— Моя мутті тут? — запитала я крізь двері.
Клацнув замок, і двері розчинилися.
— Мерщій заходь, — сказав Гюнтер. Вхопивши мене за
руку, він затягнув мене всередину й швидко замкнув двері.
Квартира й досі була добре вмебльована, з товстими ки-
лимами на підлозі й стінах та оббитими оксамитом стільця-
ми. Хтось зняв зі стіни портрет фюрера, і тепер на його місці
виднівся квадрат більш яскравих шпал єрів. Швидко ж вони
переорієнтувалися.
— Сьогодні вранці двоє грабіжників спробували вилама-
ти двері. В місті панує анархія.
— У це важко повірити, Гюнтере...
— Кожен намагається щось поцупити у ближнього свого.
Речі належать тим, хто має силу не випустити їх зі своїх рук.
— Я потерпаю від голоду, — сказала я.
— Від голоду потерпають всі, Герто.
— Але ж в таборі до останнього готували їжу й давали її
арештантам...
— Ти там зі своїми друзями не лише благодійністю за-
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 331
ймалася, чи не так? Правда потроху виходить назовні.
Я підійшла до радіоприймача.
— Окупаційна влада має забезпечити пайки. По радіо ка-
жуть, що...
— Та які там пайки, Герто! А по радіо можуть казати
все, що завгодно. Жінки продаються за ложку цукру.
Але сам Гюнтер, зважаючи на вигляд його обличчя, нав-
ряд чи голодував. Так, він дещо схуд, але його шкіра й досі
була пружною, а не обвислою. Лише зморщок на шиї трохи
побільшало. Цікаво, а як це він примудрився уникнути при-
зову до війська? Щось тут явно було не так, і оте дзижчання
у мене в голові ставало дедалі гучнішим.
— Мені помитися треба, — сказала я.
Гюнтер підкурив цигарку. Звідки він дістає цигарки?
— Тобі не можна тут залишатися. їм відомо, чим ти за-
ймалася в таборі, Герто.
— А де мутті?
— їй треба було піти на станцію. За тобою вже приходи-
ли.
— За мною? А чому? — спитала я. Хто приходив — це й
так було зрозуміло.
— Сказали, що ти коїла злочини проти людяності.
Як вони могли вийти на мій слід так швидко?
— Однією своєю присутністю тут ти наражаєш власну
матір на ризик, Герто.
— Моя матір може дотримуватися іншої думки, — від-
казала я.
— Помийся, а потім поговоримо.
Я поставила свою валізу на диван.
— Мені може знадобитися материна допомога в деяких
справах.
Гюнтер збив попіл у попільничку.
— У справах, які стосуються грошей?
— І це також. Можливо, компенсація витрат на адвоката.
— Та невже? Хоч що б з тобою трапилося, держава неод-
мінно мусить компенсувати тобі витрати на адвоката.
— А що зі мною може трапитися?
Гюнтер пішов до стінної шафки й повернувся з рушником.
332 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— Іди помийся у ванній, доки є гаряча вода. А потім
поговоримо.
Кинувши свої речі у вітальні, я ввімкнула воду, аби на-
повнити ванну, а сама приклала вухо до дверей, підозрюючи,
що Гюнтер може викликати представників влади. Безпереч-
но, союзники вже встановили на окупованій території ту чи
іншу форму військової адміністрації. Все ж таки я переконала
себе, що Гюнтер мене не видасть, бо мутті тоді сказиться від
люті. Втім, Гюнтер ніколи не був справжнім патріотом, а з
приходом нової влади під підозру підпадав майже кожен.
Замкнувши двері, я, не поспішаючи, набрала повну ван-
ну дуже гарячої води, а потім занурилася в палаюче море,
ковзнувши вниз по емальованій чавунній поверхні.
Гаряча вода розслабила кожний м’яз мого тіла. Цікаво,
а де зараз Фріц? Треба буде навідатися до дерматологічної
клініки, де я колись працювала. Може, вони мене знову візь-
муть на роботу? Натираючи милом свої ноги, аж чорні від
багатоденного ходіння, я прокручувала подумки майбутню
розмову з мутті. Вона неодмінно підтримає мене, байдуже,
що там собі думає Гюнтер.
— Ну то й що? — скаже вона, коли я розповім їй про та-
бір. — Ти просто виконувала свої обов’язки, Герто.
Де вона є? Мабуть, намагається десь знайти кусень хліба.
Заплющивши очі, я стала пригадувати домашні снідан-
ки: гарячі булочки із свіжим маслом, ароматна кава...
У вітальні почулися чиїсь кроки.
— Мутті, то ти? — гукнула я. — Гюнтере?
Хтось постукав у двері.
— Герта Оберхойзер? — з того боку почувся голос з
помітним британським акцентом.
От зараза! Чортів Гюнтер! Я знала, що йому не можна
довіряти. Скільки ж вони заплатили йому за те, що він мене
здав?
— Зараз виходжу! — відповіла я.
Раптом я відчула, що втратила контроль за своїми кін-
цівками. Чи встигну я вискочити у вікно? Щось важке геп-
нуло в двері, і вони розчинилися. Схоже, я заверещала й
потягнулася за рушником. До ванної ввійшов британський
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 333
офіцер, і я знову сіла у ванну, де мильні бульбашки на воді
були моїм єдиним прикриттям.
— Ви — Герта Оберхойзер? — запитав він.
— Ні, — відповіла я, намагаючись прикритися.
— Повідомляю вам, що вас заарештовано за злочини
проти людяності.
— Я — не Герта, — сказала я, наче отупівши від по-
трясіння. Як Гюнтер міг таке вчинити зі мною? Мутті буде
сама не своя. — Жодних злочинів я не вчиняла.
— Виходьте з ванни, фройляйн, — сказав чоловік.
До ванної кімнати ввійшов іще один британський агент
з брезентовою накидкою в руці. Я махнула їм обом, щоби
вони відвернулися.
— Я ненадовго вийду, — сказав перший агент, густо по-
червонівши. Відвівши очі, він подав мені рушника. — Мо-
жете ось в оце загорнутися.
Я взяла рушника, і він вийшов, зачинивши за собою
двері. Проклятий Гюнтер, думала я, вилізши з ванни, і по-
тягнулася до медичної шафки. Витягнувши звідти його леза
для гоління, я знову зісковзнула у ванну, відчуваючи, як
швидко охолола вода.
— Фройляйн! — гукнув перший агент, стоячи по той бік
дверей.
— Хвилиночку, — сказала я, витягуючи лезо з пачки.
Я стала шукати радіальну артерію і намацала її досить
швидко, бо серце моє гупало з неймовірною силою. По-
лоснувши лезом по зап’ястю і глибоко загнавши його в ар-
терію, я побачила, як вона розкрилася, наче розрізаний пер-
сик. Вода враз порожевіла, і я завмерла, відчуваючи, як вона
стає дедалі прохолоднішою, а мені наморочиться в голові.
Чи плакатиме мутті, дізнавшись, що я вчинила? Принаймні
я зробила це у ванні. Легше буде прибирати.
Та не встигла я дістатися до другого зап’ястя, як до ван-
ної кімнати ввійшов той агент, що стояв за дверима.
— О Господи! — крикнув він, побачивши мене. На той
час вода у ванні стала вже чорнильною, немов туди впорс-
нув свою рідину восьминіг. — Тедді! — покликав він когось.
І знову повторив: — О Господи Ісусе!
334 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Вони щось багато кричали англійською мовою, а потім
витягнули мене з ванни.
Цього разу начхавши на свою цнотливість.
Втрачаючи свідомість, я не збиралася розказувати їм, що
в такому випадку слід робити, але із задоволенням спостері-
гала, як вони допомагають мені втілити мій задум, навіщось
задерши мої ноги догори. Кращого способу посилити кро-
вотечу годі було й шукати. Я встигла помітити, що ступ-
ні мої й досі були до огидного чорні, і під кожним нігтем
півмісяцем накопичився бруд.
Я втратила свідомість, але коли знову прийшла до тями,
мене, з акуратно накладеним джгутом, виносили на ношах
з будинку. Хтось із них таки добре знав свою справу. Чи був
серед них лікар? Чи здивувався він, що німецька лікарка не
змогла навіть як слід порізати собі вени?
Навіщо Гюнтер мене здав? Я хотіла спитати його про це,
коли британські агенти виносили мене сходами на вулицю.
Потім вони почали завантажувати мене до авта швидкої
допомоги.
Я помітила, як Гюнтер незворушно спостерігав за нами
з вікна угорі. Потім у вікнах з’явилися нові обличчя. Ста-
ригані. Жінки. Відсунувши занавіски, вони витріщалися на
мене та на людей, які мене забирали.
Такі допитливі німці. Якась дівчина з жовтими кісками
підійшла до вікна, але мати відтягнула її геть і закрила штору.
— їй просто цікаво, — сказала я.
— Що? — спитав один з англійців.
— Нічого. То у неї шок, — відповів інший.
У мене — шок? Ваш діагноз неповний, містере англій-
ський лікарю. Це — гіповолемічний шок. Прискорене дихан-
ня. Загальна слабкість. Прохолодна липка шкіра.
У вікнах з’явилося ще більше облич. Цілий будинок.
Щось вологе потекло по моїй щоці. Може, дощ?
Я сподівалася, що ніхто не подумає, ніби я розплакалася.
Частина друга
РОЗДІЛ 27
КАРОЛІНА
КВІТЕНЬ 1945
Моя матір, занедужавши на грип, послала мене до Парижа
саму. Звісно, вона страшенно хвилювалася, бо хоча союзники
й допомагали визволяти Францію, війна ще тривала. А скіль-
ки підступних німецьких субмарин і досі чаїлося в просторах
Атлантики? Але вперше за п’ять довгих років я отримала мож-
ливість побачитися з Полем, тому ніщо не могло мене зупи-
нити. Для того, аби оплатити подорож, мені довелося віднести
містеру Снайдеру трохи більше срібних предметів, ніж зазви-
чай. Маленькі щипчики. Ножі для масла. Кілька виделок.
Наш корабель пришвартувався в порту Ля-Рошель, що на
північ від Бордо, 12 квітня 1945 року. Коли ми зійшли на бе-
рег, перший помічник капітана повідомив нам, що президент
Рузвельт помер у своєму помешканні в місті Ворм Спрінгз,
штат Джорджія; після такої звістки розпачливий стогін про-
котився над юрмою тих, хто зійшов з корабля. Президент по-
мер, так і не дочекавшись німецької поразки у Франції. Він
так і не дізнався, що Гітлер покінчив життя самогубством.
Роже домовився про авто та водія, щоби відвезти мене до
Парижа, тож я могла споглядати спустошену війною Францію
з заднього сидіння машини. Читати про бойові дії та робити
позначки на мапі — то одне, а бачити зруйновану Францію на
власні очі — то зовсім інше. Відтоді, як союзники звільнили
Париж, минуло вже сім місяців, але сліди руйнувань і досі
впадали в око. Були зрівняні з землею цілі квартали, деякі бу-
динки, обвалившись всередину, перетворилися на купу цегли
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 337
та бетону, інші й досі стояли зі зрізаними вибухом стінами,
демонструючи поздовжній розріз умебльованих квартир. Нам
безперервно доводилося об’їжджати чорні вирви від снарядів;
асфальтове покриття, знищене на великих ділянках доріг, і
досі не було відремонтовано. На південь від Парижа не за-
лишилося жодного цілого мосту. Та попри все спустошення,
надворі буяла весна, і місто, що поставало з руїн, однаково
зберегло свою красу; Тріумфальна Арка стояла неушкодже-
ною, а попід нею майоріло п’ять прапорів.
Діставшись до Парижа, я орендувала у доглядачів нашої
квартири старенький Пежо, що працював від імпровізованої
дров’яної плити, змонтованої позаду машини. Дефіцит бен-
зину під час війни спричинився до поширення кустарних газо-
генераторів, тобто установок для газифікації дров, які монту-
валися в тильній частині автобусів, таксомоторів та приватних
автомобілів. Такі транспортні засоби на вулицях були неаби-
яким видовищем — кожний автомобіль мав власну грубку,
причеплену ззаду. Водії зупиняли свої авта на заправці не для
того, щоби долити в бак бензину, а щоб підкинути дрова у
пічку. їздити на таких автомобілях у Парижі виявилося спра-
вою проблематичною, бо його вулиці були забиті велосипе-
дистами, і всі дороги належали їм. Отже, популярність метра
зросла як ніколи. В глибинах паризької підземки бачили на-
віть представників заможних аристократичних родин.
Приїхавши того вечора до перехрестя бульвару Распай
та вулиці Севр, я ледь не розплакалася, побачивши готель
«Лютеція» цілим та неушкодженим. Звільнена від нацист-
ських окупантів, ця будівля часів Бель Епок стояла напе-
рекір усім негараздам, її назва гонорово світилася вгорі, а
над входом знову гордовито майорів французький триколор.
Я пройшла всередину, проштовхавшись через натовп ма-
терів, дружин та подруг депортованих чоловіків; вони вима-
хували фотографіями зниклих родичів і вигукували їхні імена,
сподіваючись почути про них хоч якусь звістку. У вестибюлі
готелю, де чорно-білі кахлі підлоги були всипані пожмакани-
ми об’явами та гілочками бузку, було повно журналістів, пред-
ставників Червоного Хреста і державних службовців; усі вони
штовхалися, намагаючись пробратися до столу реєстратора.
338 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Якась тендітна жінка в чорному вбранні вхопила мене за
руку в той момент, коли я пробиралася крізь юрму.
— Вам часом не доводилося його бачити? — спитала
вона, показуючи мені фотографію якогось сивочолого чо-
ловіка.
— На жаль, ні, вибачте, — відповіла я.
У банкетному залі за столиками під кришталевими лю-
страми сиділи групи людей, щойно визволених з концентра-
ційних таборів; видно, що вони ще не встигли оговтатися
і прийти до тями. Тим часом офіціанти приносили їм усе
найкраще, що було в ресторані готелю: телятину, шампан-
ське, сир та свіжий хліб — запаси харчів, котрі німці ки-
нули під час відступу. Багато депортованих просто сиділи,
втупившись в їжу, але не в змозі навіть їсти. Ті ж, хто з’їдав
більше кількох шматочків, невдовзі прямували до туалета.
Пошуковці проштовхувалися до великої галереї, чиї
стіни були обклеєні оголошеннями про розшук та фото-
графіями зниклих родичів, багато з тих аркушів закреслили
чорним знаком «X», який означав, що позначені ним депор-
товані особи вже ніколи не повернуться додому. Саме там я
й побачила отой папірець:
Поль Родьєр. Номер люкс 515.
Я мерщій кинулася до ліфта, але він був настільки пе-
реповнений, що ліфтер ніяк не міг зачинити двері, тож я
побігла до сходів. По дорозі я оминала чоловіків, чиї голови
нагадували черепи, обтягнуті шкірою; вони блукали коридо-
рами в своїй табірній уніформі, яка теліпалася на їхніх вис-
нажених, мов скелети, тілах. Невже й Поль матиме такий
вигляд? Я вже готувалася побачити його в такому або навіть
іще гіршому стані. Та мені це байдуже, аби тільки я могла
бути з ним кожного дня. І я готова була заплатити будь-які
гроші, щоби знову поставити його на ноги.
Я пробігала повз готельні номери, перетворені на шпи-
тальні палати, до яких занесли додаткові койки, а двері під-
перли, щоби вони були постійно відчиненими. 511...513...В
коридорі два жандарми залицялися до гарненької медсе-
стри. Війна скінчилася, і повернулося кохання.
Нарешті я знайшла той просторий номер люкс на п’ято-
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 339
му поверсі, з чиїх високих вікон виднілася вдалині Ейфелева
вежа, а під стіною стояло розкішне плетене ліжко в стилі
Людовика Шістнадцятого. Зі знаменитим мсьє Родьєром по-
водилися по-королівськи.
З порога я побачила Поля, який сидів у м’якому кріслі,
граючи в карти з трьома іншими чоловіками, а легенький
вітерець ворушив на вікнах гардини.
На Полеві була проста сорочка на ґудзиках; позаду ньо-
го сиділа медсестра, одну руку поклавши на спинку його
крісла, а другу тримаючи на його пульсі. Так дивно бачити
його в цьому розкішному номері з дамасковими гардинами
та чудовими шерстяними килимами. Я підійшла ближче і,
зазирнувши Полю через плече, поглянула на його карти.
— При такому розкладі я би не стала ризикувати, — сказала я.
Поль повернув голову й посміхнувся. Я полегшено зіт-
хнула, бо вигляд він мав нормальний. Худий, з нещодавно
поголеною головою, але живий, він буквально потопав у тій
білій бавовняній сорочці. Мені захотілося якомога швидше
відвезти його додому до його власного ліжка. І я була гото-
ва, якщо доведеться, витратити все до копійки на лікарів.
— А чи привезла ти мені гроші, щоб я міг ризикнути? —
поцікавився Поль. — Або російські цигарки? Ходи сюди й
поцілуй мене.
Обійшовши крісло, я аж сіпнулася, побачивши ноги
Поля, довгі й неймовірно худі, що стирчали з-під його со-
рочки, як патички з набалдашниками колін, немов лапки у
коника-стрибу нця.
— Я не буду пасувати, ти ж мене знаєш. І, до речі, не вір
жодному слову лікаря. Оскільки я постійно виграю, зі мною
все гаразд.
— Не знаю, з чого й почати, — мовила я, ставши
навколішки біля його крісла і боячись навіть доторкнутися
до Поля. Це, мабуть, боляче, бути таким виснаженим?
До нас підійшов молодий лікар з кучерявою яскраво-ру-
дою чуприною.
— Ви — родичка? — поцікавився він.
— Вона — мій друг, — відповів Поль. — Міс Феррідей з
Нью-Йорка.
340 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Лікар пильно поглянув на мене почервонілими очима.
Схоже, він кілька діб не спав.
— Ви можете пройти зі мною?
Я відчула прихований сумнів, наче він мені не повністю
довіряв.
— Я — доктор Філіп Бедро, — сказав він, коли ми вийшли
у коридор. — Я лікую Поля ось уже кілька тижнів. Йому вда-
лося чудесним чином одужати від тифу, частково завдячуючи
новому медпрепарату під назвою хлорамфеніколь. Але потім
сталося несподіване й незрозуміле ускладнення. Пневмонія.
— Пневмонія? — ледь чутно мовила я, затамувавши по-
дих. Як і у мого батька. Французькою звучить значно красиві-
ше: «нюмоні», та все одно від цього менш небезпечною вона
не стає. Матір називала цю хворобу «легеневою гарячкою».
— Він видужав, але ще не повністю. Де ви зупинилися?
— У квартирі моєї матері, тут, неподалік. А Поль знає
про загибель своєї дружини?
— Так. Це стало для нього величезним потрясінням, і
він про це навіть не хоче говорити. Зараз йому пора спати. В
певний час йому знадобиться активна фізіотерапія для того,
аби здолати м’язову дистрофію.
— А він зможе одужати повністю? — спитала я.
— Ще зарано казати, мадемуазель. У випадку з Полем
йдеться про зруйнований організм. Він втратив майже поло-
вину ваги свого тіла.
— А поводиться він цілком нормально, — зауважила я. —
Навіть у покер грає.
— Поль — актор. Безперечно, він бадьориться, намагаю-
чись виглядати краще, ніж почувається, але тут ми мусимо
бути надзвичайно обережними. Його серце та легені пере-
жили величезне травматичне навантаження.
— Отже, скільки часу, це, по-вашому, займе? Два тиж-
ні? Три?
— Він може просто не прокинутися завтра. Я кажу вам
так, як є. Ви повинні дати можливість його організму повні-
стю відновитися.
— Вибачте, докторе, але...
— Один молодий хлопець минулого тижня збирався додо-
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 341
му, бо його життєві показники були в нормі; але вранці того ж
дня, коли його мали виписати, він помер. Ніхто не знає, коли
наших пацієнтів слід вважати такими, що повністю одужали.
— Розумієте, я просто не можу дочекатися...
— Йому протипоказано будь-яким чином перевантажу-
вати себе — готуванням їжі, тривалими прогулянками, і зви-
чайно ж...
— Чим іще, лікарю?
— Не передбаченою режимом діяльністю.
— Прошу?
— Я маю на увазі, що йому потрібен повний спокій у ліжку.
Поль мусить спати один, ось що він хотів сказати.
Коли лікар пішов, я сіла біля Полевого ліжка і стала ди-
витися, як піднімаються й опускаються його груди.
— Ти не покинеш мене? — спитав він.
Я погладила його рукою по щоці.
— Ніколи, — сказала я.
Я навідувалася до Поля кожного дня, а кожного вечора
поверталася до материної квартири. Я з полегшенням переко-
налася, що наше старе помешкання пережило війну практич-
но неушкодженим завдяки дружині нашого повіреного, ма-
дам Соланж. На мій подив, квартира майже не постраждала,
не було жодної тріщинки ані на великих, від стелі до підлоги,
вікнах, ані на паркеті, хоча всі предмети у ній покрив білий
порох, і тепер баночки з посрібленими кришками, що стояли
на моєму туалетному столику, потопали у білому заметі два
дюйми завглибшки. Великий годинник у батьковому кабінеті
зупинився на позначці 9:25, а в материній спальні на стіні
були патьоки. Ціла секція дамаскових шпалер відстала від
стіни й скрутилася донизу, наче вухо у спанієля.
Більшу частину перших двох тижнів Поль спав, але потім
почав проситися додому, до того будинку в Руані, в якому вони
мешкали з Реною перед війною. Лікар Бедро неохоче погодив-
ся, знову туманно натякнувши на заборону сексу, що викли-
кало у Поля посмішку. Ще він наполіг, аби до Поля кожного
дня навідувався лікар, бо будинок Рени знаходився далеко від
Парижа, а це обмежувало можливість шпитального догляду. Я
342 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
погодилася, бо з радістю була готова платити скільки завгодно,
щоб тільки Поль почувався добре, тож ми за допомогою трьох
медсестер спромоглися посадити Поля на переднє пасажирське
сидіння мого орендованого Пежо.
По дорозі до Руана я повсюди бачила свідчення нещо-
давніх бойових дій, а від багатьох будинків залишилися
одні тільки фасади. Вражаючий Руанський собор, відомий
завдяки картинам Моне, був однією з нечисленних споруд,
які лишилися неушкодженими. Всупереч моїм очікуванням,
Поль скерував мене до схожого на бункер будинку, розташо-
ваного на одній з другорядних вулиць міста.
Підтримуючи Поля, я пройшла разом із ним парадною
алеєю до будинку і почала роздивлятися його. Він нагаду-
вав військовий бліндаж, холодний та непривітний. Будинок
був спроектований в авангардистському стилі Баухаус, який
Франція, серед іншого, запозичила у Німеччини, без сум-
ніву, не на користь собі.
Чи вийдуть сусіди зустрічати його? Чи не подумають,
що я — якась там пройдисвітка, що хоче скористатися враз-
ливим становищем Поля? Зрештою, Рена виросла в цьому
домі, а потім жила в ньому разом з Полем. Чи мали вони
тут друзів, які досі сумують за нею?
Ми ввійшли до будинку через парадні двері і пройшли
до вітальні. Це був похмурий будинок, хоча кімнати в ньому
пофарбовані у яскраві кольори Провансу.
Я подумала, а чи не запропонувати Полю перебратися
до материної квартири, де таке гарне вранішнє світло, де
пастельні панелі, де вся обстановка придбана нами на ринку
Магске аих Рисез та інших місцях, де можна купити анти-
кварні речі. Наприклад, мій комод у стилі Людовика Сім-
надцятого. Металевий садовий столик у стилі/їм (іе зіесіе,
що стоїть на кухні. Мати трохи зекономіла на оббивці, але
все було зроблено якісно, і достатньо було лише все добряче
почистити від пороху.
Я допомогла Полю піднятися сходами, і ми пройшли
повз затишну кімнатку з оббитими жовтою тканиною стіна-
ми до спочивальні, де колись спали Поль з Реною. На ліж-
ку лежало біле покривало і строкаті біло-блакитні подушки,
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 343
на вигляд воно видавалося замалим для такого високого на
зріст чоловіка, як Поль.
Я сиділа на стільці біля ліжка, дивлячись, як він спить, аж
до пізньої ночі. Потім перемістилася до м’якого крісла біля
вікна, щоб трохи подрімати. Перед світанком Поль заговорив:
— Рена, це ти?
— Ні, Поле, це Кароліна.
— Кароліна? Я дуже змерз.
Я взяла свою ковдру і вкрила його нею, ретельно розпра-
вивши.
— Мені здалося, що я в шпиталі, — сказав він.
— Ні, любий, ти вже вдома.
Не встигла я закінчити цю фразу, як він знову заснув.
Мені було незвично куховарити на Рениній кухні з начи-
щеними до блиску каструлями та шухлядами, заповненими
серветками з пресованої бавовни, складеними акуратними
стосиками. Харчів для приготування страв було обмаль, бо
у всій Франції м’ясо та овочі дістати дуже важко. Спершу
я імпровізувала. Маючи продуктову картку, можна було,
якщо поталанить, розжитися картоплею та хлібом, іноді —
кволими морквинками, але переважна частина країни жила
на ріденьких супчиках та грінках. Потім я вторглася до ма-
териної комори і виявила там цілу золоту жилу: патоку, вів-
сяні пластівці та пакуночки з чаєм. До того ж, з’ясувалося,
що, маючи певну суму грошей, на чорному ринку можна
купити практично все, що завгодно.
Кожного дня я подавала Полю цілющий напій за старовин-
ним родинним рецептом моєї прабабці Вулсі, яким вона ліку-
вала поранених солдатів під Геттісбургом: одне яйце, збите у
склянці вина з содовою водою. Я використовувала й інші ре-
цепти прабабці Вулсі: м’ясний бульйон, молочний пунш та рис
із патокою. Полю я пояснила, що то були улюблені делікатеси
мешканців Нової Англії, родичів по моїй материнській лінії.
Завдяки їм він кожного дня ставав дедалі сильнішим.
— А чи стане тобі легше, якщо ми поговоримо про табір? —
спитала я одного вечора.
— Я не можу говорити про це, Кароліно. Я розумію, що
ти запропонувала це з найкращих міркувань, але...
344 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— Ти хоча б спробуй, Поле. Помалу. Можеш почати з
тої ночі, коли тебе забрали звідси.
Поль надовго замовк.
— Вони прийшли без попередження, гадаючи, що я можу
знадобитися їм для пропаганди їхньої доктрини. Рена лежала
в ліжку, хвора на грип. Мене відвезли до штабу і дуже чемно
пояснили, що від мене вимагається: зніматися у пропаган-
дистських роликах і таке інше, але я відмовився. Якийсь час
вони протримали мене в Парижі, а потім відправили в Дран-
сі. Наскільки я зрозумів, згодом вони прийшли й по Рену та її
батька. То були перші облави та перші арешти євреїв.
— А звідки вони знали про Рену?
— Вони знали все. Може, через подання на візу. Хтозна.
Дрансі — це було щось страшне, Кароліно. Там дітей заби-
рали у їхніх батьків...
Поль схилив голову, поклавши підборіддя на груди, і
прикрив долонею рота.
— Вибач, Поле. Може, це для тебе дійсно занадто важко.
— Та ні, ти мала рацію. Мені треба говорити про це, тре-
ба виговоритися. Хто б міг подумати, що вони влаштують
там отой табір... Натцвайлер.
— В Ельзасі? Роже якраз висловив здогад, що ти потра-
пив саме туди.
— Так, я був там, у Вогезьких горах. Багато людей за-
гинули в тому таборі від одного лише холоду та великої ви-
соти. Я був таким боягузом. Молився за те, аби померти.
Частину табору ми самі ж і збудували. Нові бараки та... —
Поль спробував було відсьорбнути чаю, але не зміг, і поставив
чашку назад на блюдце. — Може, поговоримо про це згодом?
— Звісно, — сказала я. — Тобі стало легше, коли ти про
це заговорив?
— Мабуть.
Тої ночі я поклала Поля спати, втішаючись, що ми роби-
мо певний прогрес.
8 травня в другій половині дня я стояла по литки у
струмку поза будинком Поля, збираючи водяний крес-салат
біля берега і милуючись каштановим цвітом та гліциніями,
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 345
які щойно почали розквітати. Наперстянка пурпурова, яку
я з такими труднощами вирощувала у себе в Коннектикуті,
росла тут скрізь, мов той бур’ян. Я почула, як у будинку
насвистував Поль, і посміхнулася. Чоловіки насвистують
лише тоді, коли вони щасливі. Принаймні з моїм татком
було саме так.
Та раптом свист урвався, і Поль погукав мене.
— Кароліно...
Я побігла до Поля. Може, він упав? З серцем, що виска-
кувало з грудей, я влетіла на кухню, залишаючи на підлозі
мокрі відбитки ніг.
— Де Голль виступає, — сказав Поль.
Цілий і неушкоджений, він стояв біля радіо. Я полегше-
но перевела подих — і саме вчасно, бо встигла почути, як
генерал Де Голль оголосив, що війна в Європі скінчилася.
Вічна слава нашим збройним силам та їхнім команду-
вачам. Слава нашому народу, якого страшні випробування
не зігнули й не зломили. Слава Сполученим Штатам, які
поєднали свою кров з нашою кров'ю, свої тривоги з нашими
тривогами, свої надії з нашими надіями і тепер тріумфу-
ють разом із нами. АН, уіує Іа Ргапсе!
Ми з Полем швидко подалися до палісадника і почули,
як вдарили дзвони Руанського собору.
— У це важко повірити, — сказала я.
Хоча перший акт німецької капітуляції був підписаний в
Реймсі за день до того, повністю ми усвідомили те, що від-
булося, тільки тоді, коли почули виступ генерала Де Голля і
коли наші сусіди почали сигналити клаксонами своїх авт та
вивісили у своїх вікнах французькі триколори.
Війна в Європі скінчилася.
Накинувши материн шарф, я повезла Поля до нашої па-
ризької квартири. Ми порозчиняли вікна навстіж, очікуючи гуч-
ного святкування, але, незважаючи на таку важливу новину про
закінчення війни, в Парижі було навдивовижу тихо. Втім, під
вечір усе змінилося, коли молодь заповнила парки та сквери.
— Ходімо на площу Конкорд, — запропонував Поль.
346 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— Чому б нам не залишитися тут і просто послухати
радіо? — сказала я. — В натовпі тобі може стати зле.
— Я ж не каліка, Кароліно. Дай мені насолодитися мо-
ментом.
Був гарний теплий день, і ми вирушили до готелю
«Крійон» на площі Конкорд. Ця гарна старовинна споруда
бовваніла над площею, а поміж її колонами майорів трико-
лор. Було щось сюрреалістичне в тому, що ми святкували
звільнення Франції на тій самій площі, де Людовику Шіст-
надцятому відтяли гільйотиною голову.
Коли тіні на площі почали довшати, а натовп густішати,
посеред нього то тут, то там з’являлися службовці амери-
канської військової поліції в білих шоломах, які забезпечува-
ли відвідувачам безперешкодний вхід та вихід з Американ-
ського посольства. Вимахуючи білими хустками над нашими
головами, ми проштовхувалися через юрму, а довкола нас
сигналили автомашини й співали люди; потім нас гойднуло
разом із натовпом і відштовхнуло вбік: то повз нас проїхали
американські військові на своїх джипах. Молоді французи й
француженки, стоячи на підніжках автомобілів, відкоркову-
вали шампанське і кидали в море людей квіти.
Почало сутеніти, і на площі Конкорд вперше після по-
чатку війни ввімкнулися ліхтарі. Натовп радісно заревів,
коли на площі Конкорд запрацювали фонтани, і скульптур-
ні риби, що їх тримали в руках бронзові німфи, викинули в
нічне небо струмені води. Люди танцювали в тих фонтанах,
не знімаючи одежі, промоклі до нитки й шалені від щастя,
бо війна скінчилася й Париж знову став французьким.
Поль випустив хустку, і якась дівчинка-підліток нагну-
лася, щоби подати її йому.
— Ось, будь ласка, — сказала вона. — До речі, мені на
мить здалося, що ви — Поль Родьєр.
— А він і є Поль Родьєр, — підтвердила я.
Дівчина, танцюючи, подалася геть.
— Дуже смішно, — кинула вона через плече.
— Вона не розуміє, про що каже, — зауважила я, але
Поль знав, що дівчина мала рацію. Він був лише тінню ко-
лишнього Поля Родьєра.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 347
Після цього випадку Поль занепав духом, тож після за-
ходу сонця ми подалися додому. Коли ми виїжджали з Па-
рижа до Руана, над Сеною затріскотіли вогні феєрверків.
Повернувшись додому, ми переодягнулися в зручніший
одяг: я — в м’які Полеві штани, а Поль — у свою улюблену
піжаму з фланелі кремового кольору. Він наче занурився у
себе й виглядав більше втомленим, аніж зазвичай. Поки я
готувала вечерю, він сидів, скулившись, за кухонним столом.
— Ти сумуєш, що з тобою немає Рени? — спитала я.
— Немає сенсу про це говорити. Все одно її вже не по-
вернеш. Хоча ти вперто намагаєшся замінити її для мене,
хочеш бути, як вона.
— Ні, не намагаюся, — заперечила я.
— Готуєш за її рецептами, вдягаєшся, як вона. Будь ла-
ска, не роби цього.
— Це тому, що я сьогодні вдягнула шарф?
— Просто розслабся, і нехай все буде так, як було колись
у Нью-Йорку.
— Я ніколи не була щасливішою, ніж зараз, — сказала я.
І це було правдою. Так, між нами існували певні розбіж-
ності, але відтоді, як я припинила писати щоденний перелік
медпрепаратів для Поля і жорстко дотримуватися приписів
лікарів, наші стосунки з ним зміцнювалися щодня. До того ж,
завдяки цілющим рецептам прабабці Вулсі Поль нарешті став
обростати м’язами й набувати своєї колишньої фізичної форми.
— Тоді чому б тобі не переїхати до мене назавжди?
— Ой, не знаю, Поле. Я ж не розумію, як ти до мене
ставишся.
— Я від тебе просто шаленію.
— Та невже? А чому?
Поль на хвилину замислився.
— Ти сумлінний працівник і не боїшся важкої роботи. Я
поважаю це в людях.
— І все?
— А ще мені подобається, як ти говориш французькою зі
своїм американським акцентом. Дуже сексуально.
— Не думаю, що це...
— І мені ніколи не набридає бути з тобою.
348 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Він підвівся й підійшов до кухонної раковини, біля якої
я стояла.
— Мені подобаються також твої вади. Твоя косенька ус-
мішка.
Я помацала свої губи. Косенька!
— До того ж, ти не маєш отої величезної торби, яку но-
сять більшість жінок, щоби в ній безперервно порпатися.
Поль взяв мене за руку.
— Мені подобається, що ти носиш мої речі. — Він роз-
стебнув ґудзика у мене на грудях. — І мені подобається твоя
біла шкіра. Вся така гладенька...я часто згадував її, коли ми
не були разом.
Він обхопив мене руками за талію.
— Та найбільше мені подобається в тобі те...
-Що ж?
— ...те, як ти цілуєшся. Інколи мені здається, що після
твого поцілунку я можу й не повернутися. Цілуватися з то-
бою — це як поїхати в прекрасну далечінь.
Поль відхилив комірець моєї сорочки й поцілував мені
шию.
Я посміхнулася.
— Дивно, але є одне слово, яке ти так і не сказав.
Поль зробив крок назад.
— І чому вам, американцям, неодмінно треба все деталь-
но розкладати по поличках? Чому у вас прийнято розкида-
тися фразою «Я тебе кохаю», зізнаючись у коханні першо-
му-ліпшому зустрічному?
— А я гадала, що цю фразу винайшли саме тут, у Франції.
— Ну, гаразд, якщо бракує лише цього, то скажу: я тебе
кохаю. Я свого життя без тебе не уявляю. А тепер бери свої
речі, свій одяг, свої книжки й переїжджай до мене. І нехай
це буде нашим спільним домом.
— Ти маєш на увазі, що я не повернусь до Нью-Йорка? —
Було дуже дивно думати про те, щоби залишитися тут з
Полем назавжди.
— Так. Нехай тут буде твій дім. Втім, ми завжди змо-
жемо відвідувати Нью-Йорк. І твоя мати теж може сюди
переїхати. У вас же є тут квартира.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 349
— Я скучатиму за роботою в консульстві, але у Роже є
ще і Пія.
— Звісно.
— Безперечно, я залишуся з тобою, — погодилась я.
— От і чудово, — усміхнувся Поль. І та посмішка була
для мене, мов цілюще зілля.
Чи не запізно нам заводити дитину? Мені було вже за со-
рок. Завжди можна подумати про всиновлення. В моїй валізі
лежала тека з великою кількістю гарненьких французьких діто-
чок, яким потрібні були батьки й домівка. Ми могли б створити
повноцінну сім’ю. Мати буде сама не своя від щастя: її донька,
нарешті, вийде заміж! Тим більше, що Роже нещодавно вибив
їй візу, і вона однаково збиралася до Парижа. Отже, я матиму
можливість про все їй розповісти особисто.
— Чому б не почати сьогодні? — спитав Поль.
— Тоді я поїду за своїми речами. — Невже це справді
відбувається? Чи є у материній квартирі шовкові панчохи?
— Косметику з собою не бери. Ти й без неї гарна.
— І навіть помади не треба?
— Поквапся. Я сам закінчу готувати вечерю.
— Будь ласка, Поле, не треба, — заперечила я. — Лікар
Бедро каже, що...
Поль підвівся, підійшов до кухонного столу і видобув з
кошика кілька молодих картоплин фіолетового кольору. Чи
не буде це занадто для нього — приготувати вечерю?
— Нічого не кажи, бо передумаю, — сказав він.
Я схопила свою сумочку.
— Ніцше якось зазначив, що коли харчуватися переваж-
но картоплею, то це призводить до надмірного споживання
алкоголю.
— От і добре. Привезеш пляшку вина з материної комо-
ри. Відсвяткуємо.
їдучи майже дві години до Парижа, я подумки складала
перелік усього, що треба було взяти з собою. Бриджі. Шов-
кові панчохи. Мою нову спідню білизну. До того ж, мені,
врешті-решт, треба оформити французькі водійські права.
У паризькій квартирі я нашвидкуруч зібрала валізу, за-
крила портьєри і рушила до виходу. Замикаючи двері, я по-
350 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
чула, як на кухні задзвонив телефон, але вперше в житті
проігнорувала його. Якщо то матір, то за коротку телефонну
розмову все одно всього не розкажеш. Поговоримо, коли
вона приїде.
На зворотному шляху я зупинилася біля свого улюбле-
ного ринку і розшукала там одну скромненьку багетку, яка
була хоча й маленькою, але доброю прикметою. Потім я
зробила ще одну зупинку: заправила авто дровами, після
чого вирушила до Руана, ввімкнувши на всю гучність радіо
й повідкривавши вікна. Я слухала, як Лео Маржан співала
«Цієї ночі я сама»:
«Цієї ночі я сама, наодинці зі своїми мріями...»
Усі газети гудили цю співачку за те, що вона з надмір-
ним ентузіазмом розважала німецьких окупантів, але жодна
пісня не передавала так атмосфери війни, як ця. І я підспіву-
вала.
«Цієї ночі я сама, без твоєї любові...»
Як чудово нарешті не бути самотньою. Ліричні пісні пе-
рестають навіювати сум, коли поруч з тобою кохана людина.
Я повернула на вулицю Поля, голосно виспівуючи. І мені
було байдуже, що скажуть сусіди.
Заїхавши за поворот, я раптом побачила карету швидкої
допомоги, яка стояла біля будинку Поля з ввімкненим дви-
гуном.
Час зупинився. Може, медики помилилися будинком?
Під’їхавши ближче, я побачила біля парадного входу медсе-
стру в темно-синій накидці на білому халаті.
О Господи...Невже щось трапилося з Полем...
Ледь встигнувши загальмувати авто, я кинулася до входу.
— Полю погано? — спитала я, хапаючи ротом повітря.
— Ходімо зі мною. Швидше, — кинула медсестра, і я
подалася слідом за нею в середину будинку.
РОЗДІЛ 28
КАСЯ
1945 РІК
— Невже це не сон? — сказала Сюзана, коли пором
пришвартувався в гданському порту, а солоне повітря на-
повнилося пронизливими криками чайок та крячок. Я при-
крила очі рукою, бо блискуча іскриста вода на мить засліпи-
ла мене.
Два місяці ми провели в шведському місті Мальме, де
Господь зібрав усе найкраще в природі. Найзеленішу у світі
траву. Волошкове небо. Дітей, немовби народжених цим са-
мим ландшафтом: вони мали волосся, зіткане із сріблястих
хмарин, та очі блакитні, як море.
Нам шкода було від’їжджати, бо з нами там поводилися
по-королівськи, частуючи тортами «принцеса» та галушками
рііераіі з маслом та брусничним варенням. Коли ми від’їли-
ся й набралися сил (ми з Сюзаною важили тепер близько
п’ятдесяти кілограмів кожна), то більшість із нас захотіла
повернутися додому, хоч де б той дім був. У Польщі. Фран-
ції. Чехословаччині. Невеличка частина жінок, у котрих
домівки не лишилося, а отже, повертатися не було куди, за-
лишалися в Швеції, аби розпочати нове життя. Дехто волів
почекати, що станеться після запропонованих нових виборів
у Польщі, а вже потім вирішувати — повертатися чи ні. Звіс-
но, ми з Сюзаною чули про каральну організацію НКВД, яка
заправляла справами у Польщі, проте анітрохи не вагалися.
Нам страшенно хотілося повернутися до татка.
352 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Я була безмежно вдячною за свій порятунок, але чим
більше я одужувала, тим сильнішою ставала моя злість. Від
радості визволення вже й слід прохолов. Я бачила довкола
себе жінок, які одужували, відновлюючи сили, і збиралися
повернутися до свого колишнього життя. Але у мене в гру-
дях чорною хмарою розповзалася лють.
Коли ми дісталися північного узбережжя Польщі на по-
ромі, на причалі нас вже чекав водій. Молодий хлопець з
Варшави, один з понад сотні колишніх польських льотчиків,
які пішли служити до британських ВПС, щоби, ризикую-
чи життям, битися з Люфтваффе, виявився лише на кілька
років старшим за мене, але я в свої двадцять два була зігну-
тою й кульгавою, як стара карга.
Взявши в Сюзани торбу з речами, він допоміг нам сісти
в авто. Я відчула шкіру сидіння — гладеньку й прохолодну.
Коли ж востаннє я їздила на автомобілі? Тепер це сприйма-
лося, як сісти у космічний корабель.
— Отже, що зараз коїться у світі? — запитала Сюзана,
коли ми рушили. Вона раз по раз відкривала й закривала ма-
леньку металеву попільничку, вмонтовану в ручку дверцят з
її сторони. Я відкрила попільничку зі свого боку і побачила
там два здавлені цигаркові недопалки. За таке в таборі мож-
на було виміняти купу всілякого добра!
— А ви чули про ситуацію з урядом? — поцікавився хлопець.
— Ми чули, що призначені вільні вибори, — відповіла
Сюзана. Ми їхали через гданський порт, який сильно по-
страждав від бомбардувань та обстрілів.
— Уряд, який перебував у вигнанні, хоче повернутися, —
сказав хлопець. — Тому Польська робітнича партія каже, що
мають відбутися вибори.
— Ви вірите Сталіну? — спитала я.
— Польська робітнича партія вважає, що...
«Нам тільки Сталіна тут бракувало...»
— Кажуть, що ми станемо вільною й незалежною краї-
ною. Люди на це сподіваються.
— Чому ж ми й далі довіряємо брехунам? — обурилася
я. — НКВД ніколи не піде просто так. Вони не дадуть нам
спокою.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 353
— Нікому таке не кажіть, це небезпечно, — порадив
водій.
— От і маємо: і волю, і незалежність...
Потім ми з Сюзаною заснули. Ми проспали майже всю
дорогу до Любліна і прокинулися тільки тоді, коли водій
зупинив авто перед парадним входом до нашого будинку.
— Прокидайтеся, пані, — сказав водій, ставлячи авто на
ручне гальмо. Ми попіднімали голови на задньому сидінні і
побачили голу лампочку над нашими дверима; вона яскраво
світилася в темряві, а навколо неї несамовито витанцьовува-
ли великі нічні метелики та різні кузьки. В’язні Равенсбрю-
ка залюбки поласували б ними на вечерю.
— Невже ми й справді повернулися? — мовила Сюзана.
З автомобіля ми вийшли так, наче ступили на поверхню
Місяця. Я обхопила одною рукою Сюзану за талію. Вона при-
тулилася до мене, і її тазова кістка глухо стукнулася в мою.
Ми заздалегідь послали татку телеграму. Може, він нас
уже чекає, приготувавши булочки з маком і чай? Я крутну-
ла стару порцелянову ручку на дверях. Замкнено. Сюзана
понишпорила в нашій колишній схованці за половинчастою
цеглиною. Як і раніше, там лежав запасний ключ!
Щойно ми зайшли на кухню, як від усвідомлення непо-
правного у мене перехопило подих: матінки більше немає.
У кімнаті було темно, за винятком маленької лампи на ку-
хонному столі, та ореолу від полум’я свічки, що горіла на
полиці каміна. Вікна були закриті веселенькими жовтими
занавісками, а на материному дерев’яному столі стояв новий
набір червоних бляшанок. Жовте і червоне. Матінка відда-
вала перевагу блакитному. Хтось причепив на стіні картину
із зображенням волошкового поля, саме в тому місці, де
матінка колись прикріпляла свої малюнки птахів. З-за тієї
картини й досі визирали кілька горобчиків, приклеєних до
пожовклих від часу шпалер. Я підійшла до материної крес-
лярської дошки. Хтось встановив її горизонтально і вкрив
дешевою мереживною скатертиною; на тій скатертині сто-
яло зображення Діви Марії з храму в Гітерцвальді, а також
порцелянова рамка з малюнком старої жінки, яка махала ру-
кою з вагона потяга.
354 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Я підійшла до камінної полиці, де стояло материне фото,
на якому вона із серйозним виразом обличчя тримала на ру-
ках свого маленького цуцика Бориса. Хтось підклав під фото
чорну траурну стрічку, і її закручені кінці звисали з полиці.
Дивлячись на серйозне обличчя своєї матінки, на якому тан-
цювали мерехтливі відблиски від полум’я свічки, я відчула,
як у мене запаморочилося в голові. Раптом у спальні загав-
кав собака, і Сюзана заклякла на місці, затамувавши подих.
Фелька?
— Хто там? — спитав татко, пробираючись у темряві з
дальньої спальні.
Він вийшов до нас у смугастих трусах та майці. Його
волосся, ріденьке й сиве, як обліз лий білячий комір, стирча-
ло на всі боки, а в руці в нього був чорний револьвер, який
мені раніше ніколи не доводилося бачити. Вибігла Фелька,
ритмічно вимахуючи хвостом. Вона виросла і погладшала
відтоді, як я бачила її востаннє саме тут, на матусиній кухні.
— Та це ми, тату, — мовила Сюзана.
Батько завмер як вкопаний, ошелешено розкривши рота.
Чого він так постарів? Волосся посивіло навіть у нього на
грудях. Фелька радісно бігала від мене до Сюзани, тицяючи
нас по черзі своїм вологим носом.
— Ми повернулися, татку, — сказала я. Мені на очі на-
вернулися пекучі сльози. Татко широко розкрив руки, і ми
кинулися в його обійми. Відклавши свого пістоля на кухон-
ний стіл, він обнімав нас так, наче більше ніколи не зби-
рався відпускати. Як же радісно нам було в його обіймах! А
потім ми з сестрою розрюмсалися, притулившись до його
голих плечей.
— А хіба ти не отримав нашої телеграми? — спиталася я.
— А хіба нині телеграми доходять до своїх адресатів? —
відказав він.
— А листа про матінку ти отримав?
— Так, почерк на конверті був такий, як і у неї, тому я
подумав, що то її лист. Але то було офіційне повідомлення.
Написали, що смерть сталася через тиф.
Я взяла його за руку.
— То був не тиф, татку.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 355
— А що ж? — Він був зовсім як мала дитина. І куди
подівся мій мужній, впевнений у собі татко?
— Не знаю, — відповіла я.
Він відступив назад і взяв руки в боки.
— А хіба ви були не разом?
Сюзана відвела татка до кухонного стільця.
— Її перевели до спеціального барака, татку. Вона пра-
цювала медсестрою...
— І малювала нацистам їхні портрети. Це її й занепастило.
Вона надто наблизилася до них. — І навіщо я все це казала?
Я ж чудово знала: матінку вбило те, що вона того злощасного
вечора принесла мені на роботу до кінотеатру бутерброд.
Сюзана сіла навпочіпки біля татка.
— Ти отримував листи від Касі. А як ти дізнався, яким
чином їх слід було читати?
— До цього долучилися всі працівники нашого пошто-
вого центру. Ми розуміли, що то були не прості листи, а
зашифровані, але ніхто з нас не знав, як той шифр розкрити.
Я навіть побризкав водою на перший лист, але безрезуль-
татно. Та потім ми все ж таки розв’язали цю проблему і
передали звістку про вас представникам нашого підпілля в
Лондоні, і вони надали цій інформації широкого розголосу.
Але те, що слід було попрасувати листа, порадила нам Мар-
та. Вона в якійсь книзі про це вичитала.
Марта? Хто така Марта?
Я сіла навпочіпки біля татка з другого боку.
— Дякую тобі за червоні нитки.
— Я намагався поширити інформацію про вас, як тільки
міг. До речі, і по Бі-Бі-Сі розповідали... про те, що вони з
вами скоїли... — сказав татко і розплакався. Як же ж важко
було мені бачити, як плаче наш мужній і сильний татко!
Я взяла його за руку.
— А ти Петрика бачив? Або Надю?
— Ні, не бачив. Нікого з них не бачив. Я подаю списки
кожного дня. І в центр Червоного Хреста також. Шкода, що
ми заздалегідь не дізналися про ваш приїзд, — сказав татко
і витер сльози лляним рушником для тарілок. — Ми стра-
шенно хвилювалися.
356 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Ми?
Сюзана першою помітила її — кремезну жінку в нічній
сорочці; вона завмерла в напівтемряві на порозі спальні.
Сюзана підійшла до неї й простягнула руку.
— Мене звати Сюзана, — сказала вона.
Жінка в батьковій спальні?
— А мене — Марта, — мовила жінка. — Я чула про вас
обох багато хорошого.
Я підвелася, глибоко вдихнула й пильно придивилася до
Марти. Вона була на кілька дюймів вищою за тата, її нічна сороч-
ка підперезана ланцюжком. Каштанове волосся зібрано в косу,
яка лежала спереду на відвороті сорочки. Явно сільська жінка.
Що ж, з віком татко понизив планку своїх вимог до жінок.
Марта підійшла до татка й стала біля нього, але сам він
до неї не прихилився.
— Марта — з села біля Замостя. Вона дуже допомогла
мені в ті роки, коли вас не було вдома. — Татко явно був
знічений. А хто б не знітився, представляючи свою подругу
дітям своєї загиблої дружини?
— А чому ви не сідаєте? — спитала Марта.
— Мені спати хочеться, — сказала я. Отже, татко помі-
няв матінку на іншу жінку — наче на базарі. Я перевела по-
гляд на материне фото, яке стояло на камінній полиці. Не-
вже татко за нею не скучав? Як же ж так? Як він міг?
Татко кивнув мені — йди сюди, мовляв.
— Сідай з нами, Касю.
Марта сіла на улюблений материн стілець із ситцевою
подушечкою, який матінка колись пофарбувала білою фар-
бою. Я помітила, що Сюзана швидко знайшла з Мартою
спільну мову. Татко не зводив з них очей, втішаючись, що
вони відразу ж порозумілися.
— Шкода, що я не можу нічого запропонувати вам по-
їсти, бо сьогодні ввечері ми доїли наш останній хліб, — ска-
зала Марта.
Татко почухав на бороді щетину.
— Зараз — гірше, аніж будь-коли. Відтоді, як прийшли
радянці, харчів майже не лишилося. Нацисти — ті хоча б
забезпечували постачання борошна до пекарень.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 357
— Отже, ми обміняли нацистів на Сталіна? — спитала
я. — Що ж, рівноцінний обмін, чи не так?
— У мене з ними більш-менш нормальні стосунки, —
мовив татко. — Вони дозволили мені лишитися на моїй по-
саді в поштовому центрі.
— Дозволили, кажеш? — спитала я.
— Тепер можна дістати стільки російських цигарок,
скільки хочеш, — зазначила Марта з награним ентузіаз-
мом. — Зате яєць обмаль.
— Не мине багато часу, і всі ми почнемо звати одне од-
ного «товариш», — кинула я.
— Все буде добре, не переймайтеся, — заспокоїла Сюзана.
— Вони розшукують колишніх членів підпілля, — пони-
зив голос татко, промовисто поглянувши на мене. — Мину-
лого тижня забрали Мазура.
Мене мов електричним струмом вдарило. Раптом мені
стало важко дихати. Мазура забрали? Він був Петриковим
другом дитинства, найдосвідченішим з верхівки підпілля.
Це він зачитував мою присягу, коли я вступала до Армії
Крайової. Цей хлопець був справжнім патріотом.
Глибокий вдих, глибокий видих.
— Я з цим покінчила, — сказала я.
— З табору нас вивезли на шведському автобусі, — по-
чала розповідати Сюзана. — Треба було бачити, як ми пе-
ретинали данський кордон — усі люди зібралися в пункті
пропуску з вітальними плакатами... В Швеції до нас також
добре ставилися. Коли ми в’їжджали, то вивісили прапор
люблінських дівчат-скаутів, який хтось знайшов у купі тро-
фейного майна в Равенсбрюці. Чули б ви, як нас вітали! В
першу ніч ми спали на підлозі музею.
— Разом з динозаврами, які вишкірялися на нас, — дода-
ла я. — Точнісінько як у таборі.
Сюзана взяла свою торбу для одежі.
— А потім ми зупинилися у принцеси в її особняку. Ось
погляньте, що вони нам подарували перед нашим від’їздом
із Швеції.
Вона розкрила торбу, видобула звідти білу коробку, по-
ставила її на стіл і відкрила.
358 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— Кожній з нас вони подарували по одній такій коробці.
В ній — консервовані сардини. Білий хліб з маслом. Ягідне
варення та шоколадка.
Ми зберегли ці харчі, скуштувавши лише дещицю.
— І сухе молоко, — здивувався татко. — Ми його вже
давно не бачили.
— Які добрі люди, — зітхнула Марта. — Я заощадила
талон на борошно. Можна буде приготувати...
— Не переймайтеся, — відказала я.
Татко схилив голову й пробігся пальцями по залишкам
своєї шевелюри.
— Мені дуже шкода вашу матір, — мовила Марта, вста-
ючи зі стільця.
— Воно й видно, — кинула я.
— Касю, припини, — попросив татко.
Я взяла в руки стілець, чия ситцева подушечка була ще
теплою від дебелої сідниці Марти.
— Добраніч, татку, — сказала я. — Добраніч, Сюзано.
І я понесла матусин стілець до своєї кімнати, відвернув-
ши очі від її фото, коли проходила повз камін. Надто вже
важко було мені дивитися на матусине обличчя, бо кожного
разу від такого погляду у мене серце завмирало. Я ввійшла
до своєї спальні і зачинила двері. Подруга мого батька біль-
ше не вмостить свою широку дупу на стілець моєї матінки,
хоч якою б доброю хазяйкою вона не була.
РОЗДІЛ 29
КАРОЛІНА
1945 РІК
Я кинулася за медсестрою в середину будинку і в кінці
коридору побачила на кухні лікаря швидкої допомоги. На-
віть з порога було видно розкидану по підлозі картоплю та
розлиту оливкову олію, що блищала на плиті. Як я могла
залишити Поля попри застереження лікаря Бедро?
Наближаючись до кухні, я побачила Поля; він сидів за
столом, а медсестра міряла його пульс. Хвиля тепла й спів-
чуття прокотилася моїм тілом.
— Слава Богу, з тобою все гаразд, Поле. Слава Богу.
Поль поглянув на мене. Він плакав, чи то мені здалося?
— Ми намагалися додзвонитися до тебе. Ти повіриш,
Кароліно? Це — наче сон.
Я похитала головою.
— Ти про що?
— Вони подзвонили у дверний дзвінок, — сказав Поль. —
Усе це так...сюрреалістично...
— Хто подзвонив, Поле?
— Рена.
— Рена? Ти щось дивне кажеш.
— Вони щойно відвели її нагору.
— Вона повернулася?
Я відчула, як голос мій став далеким і чужим.
— Її лікували в американському шпиталі, — пояснив
Поль, витираючи на скатертині пляму.
360 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Чи мав він щасливий вигляд? Начебто ні. Швидше скон-
фужений.
— Вона не змогла багато розповісти. Схоже, її взяла до
себе якась німецька родина.
Спустошена, я прихилилася до одвірка.
— От і чудово. — То було все, що я могла сказати. — А
тепер я краще піду.
Я повернулася до виходу.
— Стривай, Кароліно! — гукнув Поль. — Ти куди зібра-
лася?
— Я просто приголомшена.
— Розумію. Мені так шкода, Кароліно. Рена була в
шпиталі кілька тижнів і ще заслабка для того, аби щось
розповісти.
«Мені так шкода». Як я ненавиділа ці три слова! Скільки
разів я чула їх після того, як помер мій батько! Зе зиіз сіезоіе —
французькою звучить дуже красиво, але від цього мені лег-
ше не стало.
— Ну що ж, мені доведеться повертатися додому, — ска-
зала я.
Мені потрібен був час, аби все обміркувати, і мені не
хотілося втрачати обличчя перед Полем. Зрештою, його дру-
жина лишилася живою, а не померла трагічною смертю в
концентраційному таборі. Мабуть, саме в цей час, коли ми
розмовляємо з Полем, її вкладають у його ліжко.
— Гаразд. Поговоримо завтра, — мовив Поль, втупив-
шись поглядом у розкидану по підлозі картоплю.
— Я маю на увазі мій дім у Коннектикуті.
— Ти не можеш зараз поїхати. Це велике потрясіння для
всіх нас...
— Я не можу зараз мислити раціонально. Я мушу їхати.
Чому ж він не обійняв мене й не став благати, аби я
лишилася?
— Завтра ми про все поговоримо й розберемося, що роби-
ти далі, — сказав Поль, немов прикипівши до свого стільця.
Я погано пам’ятаю, як дійшла до авта і як я доїхала до
Парижа, де добровільно ув’язнила себе в материній квар-
тирі, здебільшого лежачи у ліжку в штанях від піжами та
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 361
в сорочці, яку я взяла у Поля, щоби ходити в ній вдома.
Кілька разів дзвонив телефон на кухні, аж поки я не зняла
слухавку з важеля, кинувши її теліпатися на дроті. Зі уои$
зоиИаііеі /аіге ип арреї, 5 41 уоиз ріаїі гассгосНет. еі геезхауег,
«якщо бажаєте зробити виклик, повісьте слухавку і спробуй-
те ще раз», знову і знову повторював записаний голос, аж
доки не почулися короткі гудки — і настала тиша.
Кілька разів на день дзвонив дверний дзвоник, але я не
підходила до дверей.
Вдень я займалася самобичуванням — давала гарячо-
му чаю охолонути, а потім пила його з великою кількістю
молока і мучила себе безкінечними, «що могло би бути».
Могло би бути міцне й тривале кохання. Могло би бути
весілля. Дитинка. Невже я проциндрила половину матуси-
ного срібла лише для того, аби знову повернути до життя
чужого чоловіка? Бетті дійсно мала рацію. Я просто мар-
нувала час.
Якось вранці до квартири ввійшла моя мати і картин-
но постала в дверях моєї спальні; з її парасольки на килим
стікали краплини води.
— Надворі ллє як з відра, — зазначила вона.
От і добре, подумала я. Принаймні тепер усім погано, як
і мені, бо всі сидять вдома.
— Заради Бога, Кароліно, що сталося? Ти що — за-
хворіла? Чому ти не відповідаєш на дзвінки?
«Може, я й не француженка, але маю право валятися в
ліжку, маринуючи себе у власному відчаї. Хіба ж ні?» — спа-
ло мені на думку.
— Дружина Поля повернулася, — сказала я.
— Що? Повернулася з того світу? А хіба таке може бути?
Де ж вона була весь цей час?
— Не знаю. В якомусь шпиталі.
— Неймовірно, — мовила мати. — Що ж, маєш взяти
себе в руки.
— Не можу, — заперечила я, натягуючи на плечі стьоба-
ну ковдру.
— Зараз ти приймеш ванну, а я тим часом зроблю тобі
чай. Якщо прийняти ванну, то все обернеться на краще.
362 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Опиратися матері не було сенсу. До того ж, вона мала
рацію щодо ванни. Вдягнувши свіжу піжаму, я вийшла з
ванної кімнати й сіла на кухні за металевий садовий столик.
— Я знала, що з цього нічого не вийде, — сказала я. — Я
не створена для сімейного щастя.
Мати принесла мені пакетик чаю Магіа§е Ргегез Еагі
Огеу в чашці та чайник з окропом.
— «Знання лиш смутку додають» ...
— Я тебе благаю, мамо! Можна хоча б зараз обійтися без
Байрона? Все це було абсурдною фантазією. Як же ж я мог-
ла дати волю своїм почуттям і відірватися від реальності?
Головою треба було думати. Але я доклала багато зусиль,
аби перетворити свою ілюзію на реальність.
— Те, що в нього є дружина, ще не означає, що ви не
зможете бути разом, — зазначила мати. Не встигла вона
пробути й кількох годин у Франції, як її моральний компас
розвернувся на 180 градусів.
— Можливо. Але чому мені все дається так важко, мамо?
Завжди на мене чекає якась пастка та прикрість.
Раптом задзвенів дверний дзвоник.
Я торкнулася материного зап’ястя.
— Не відповідай.
Та мати все одно пішла до дверей, і в ту мить я пожал-
кувала, що викликала її до Франції.
— Хоч хто б там був, мене немає, — гукнула я їй услід.
Мати відчинила двері. І я почула, як хтось представився
як Рена.
О Господи, Рена. Хто завгодно, але тільки не вона.
Матір завела під руку Рену до кухні, а потім вийшла,
залишивши нас удвох. Рена стояла на порозі в своїй ба-
вовняній сукні, що після дощу звисала з неї мокрою ган-
чіркою, проявляючи ключиці та впадину під ними, яка була
завбільшки з супову миску. Складалося таке враження, що
все її обличчя займали величезні очі та впалі щоки.
— Вибач, що перервала твоє чаювання, Кароліно, — ска-
зала вона з виразом винуватої школярки. — Я намагалася
додзвонитися. — Її погляд ковзнув на трубку, що звисала
на дроті.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 363
— Ох, — вирвалося у мене.
Рена сконфужено переступала з ноги на ногу.
— Поль теж дуже жалкує. Він також намагався додзво-
нитися до тебе...
— Сідай, будь ласка, — запросила я.
Рена пробіглася пальцем за вухом, немов поправляючи
волосся, — то була стара звичка, здогадалася я, бо тепер
Рена не мала волосся, аби заправляти його за вухо.
— Я не займу багато твого часу. Просто хотіла сказати,
що мені дуже шкода.
— Шкода? — перепитала я, заливаючи пакетик гарячою
водою. Від запаху чаю, здобреного апельсином та бергамо-
том, мені страшенно захотілося скуштувати пшеничних кор-
жиків, які так добре випікав Серж.
— Шкода, що все так обернулося, — сказала вона.
— Не треба вибачатися, Рено, — мовила я.
— Я таки, мабуть, сяду. Але я ненадовго.
— Звісно, сідай, — повторила запрошення я. — Чаю на-
лити?
— Ні, дякую. Мені й досі не можна багато їсти й пити. Я
говорила Полю, щоби він сам приїхав і все пояснив....
Я спробувала було відсьорбнути чай, але погано бачила
чашку; в моїй голові так гупало, що перед очима все роз-
пливалося.
— Схоже, Поль не дуже радий бачити мене, — кинула
вона.
Десь надворі сміялися діти, і їхні голоси відлунювали
від стін будинку, коли вони хлюпалися в калюжах під до-
щем.
— Ти, мабуть, бажала б, аби я дійсно померла, — мови-
ла Рена. — Повір мені, я часто сама цього бажала. Я мала б
передати звістку, що жива, але не було можливості. Те, що
я лишилася жити, — це просто щаслива випадковість.
— Я розумію.
— Ні, навряд чи розумієш. Та й звідки тобі знати? Мені
просто пощастило, що вони порушили свою звичну проце-
дуру. Вони навіть позабирали наше взуття, тому ми знали...
— Рено, тобі не обов’язково...
364 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— Нас везли потягом з Майданека до транзитного табо-
ру — так ми спершу гадали. Десь у Польщі потяг зупинив-
ся, і всіх нас висадили з вагонів.
Рена ненадовго замовкла й поглянула у вікно.
— Я була хвора. На тиф, найімовірніше. Тому коли нас
повели через ліс, я ледве ноги пересувала. На землі обабіч
стежини лежали паперові гроші. їх повикидали люди, яких
вели перед нами. Мабуть, для того, аби ті гроші не дістали-
ся німцям. Хтось прошепотів, що нас ведуть на роботи, але
я вже здогадалася. Нас завели до якогось сараю і наказали
роздягнутися.
— Благаю тебе, Рено, ти не повинна мені розповідати...
— Вибач. Тобі важко це слухати?
Я похитала головою — ні, мовляв, не важко.
— Все сталося дуже швидко. Нас вишикували на краю
великого яру...
Рена знову замовкла, полинувши думками в минуле. Че-
рез кільканадцять секунд вона продовжила свою розповідь:
— Коли дівчина поруч зі мною побачила те, що було
на дні яру, вона несамовито закричала. Її матір обхопила
ту дівчину руками, і їх розстріляли першими. Ударом куль
їх кинуло на мене, і ми всі троє сповзли донизу мокрою
стіною яру...
Рена замовкла, а я навіть дихнути боялася, щоб її не пе-
рервати.
— Я завмерла і лежала нерухомо, а на мене часом па-
дали тіла розстріляних. Невдовзі постріли припинилися, і,
наскільки я могла зрозуміти, вже сутеніло, бо світло, яке
пробивалося крізь проміжки між трупами, дедалі слабшало.
В темряві я вилізла з яру і розшукала в сараї одежу.
Рена втупила погляд у стелю.
— Бачила б ти, які були зорі тої ночі! Наче їх хтось роз-
сипав по небу великими сяйними купами. Було таке вра-
ження, що вони, дивлячись на те, що коїться внизу, жал-
кували, що не мали змоги втрутитися. Через ліс я пройшла
до якогось будинку, і мене взяли до себе фермер із своєю
дружиною. Вони були німцями. їхній син загинув на схід-
ному фронті. Спершу дружина того фермера боялася, що
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 365
я поцуплю її наручного годинника, бо наручні годинники
тоді дуже цінувалися. Того гарного годинника подарував їй
загиблий син. Але те подружжя виявилося добрими людь-
ми. Вони поклали мене до ліжка, в якому колись спав їхній
син, і ходили за мною, поки я хворіла, наче я була їхньою
рідною донькою. Годували мене свіжим хлібом з полунич-
ним варенням. І я «віддячила» їм за їхню гостинність — за-
разила їх тифом.
Я подала Рені серветку, і вона приклала її до одного ока,
а потім — до другого.
— Першим помер старий фермер. Коли прийшли росія-
ни, я сказала, що ми всі хворі на тиф, але вони все одно
закрили мені обличчя рядном і зґвалтували. Потім вони
зґвалтували дружину фермера й забрали у неї годинник.
Тої ж ночі вона померла. Більше нічого достеменно я не
пам’ятаю — одні уривки спогадів. А потім опинилася тут,
у шпиталі. Тож бачиш, я могла приїхати додому раніше,
але сталося так, що...
— Мені дуже шкода, що тобі довелося таке пережити,
Рено. Але навіщо ти мені все це розповідаєш?
— Я знаю, що Поль означає для тебе...
— Він сам тобі про це сказав?
— Так, іще тоді, коли повернувся з Нью-Йорка. Тоді
мені було байдуже, але зараз усе змінилося.
Звісно, що змінилося. Та ще й так, що вже ніхто з нас
нічого не міг повернути назад.
— Мені дуже хотілося б, щоби ти була щасливою, Ка-
роліно. Але я не можу віддати тобі Поля. Може, колись, але
не зараз.
Рена схопилася за край столу. Було видно, що їй треба
відпочити.
— Повертайся додому, Рено, до нього.
— Так, але мені треба дещо тобі сказати.
«Куди вже більше?» — подумала я.
— Не думаю, що...
— Я цього ще не сказала Полю. — Вона глибоко зітхнула
й випрямилася.
— Рено, Їй-Богу, не варто...
366 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— Поля забрали раніше за всіх нас. Мені було дуже зле,
я не могла їсти. Думала, що то грип, але виявилося, що...
що я чекаю дитину.
Світ на мить зупинився, повиснувши в повітрі. «Чекаю
дитину». Який гарний французький вираз.
— Ти була вагітна?
Рена спіймала мій погляд і ледь помітно кивнула.
— А дитина була від... — почала я, перш ніж встигла
зупинитися.
— Чи від нього, ти хочеш спитати? Так. — Рена опусти-
ла голову й довго дивилася на свої руки. — Розумієш, війна
робить з людьми непередбачувані речі. В нашому випадку
вона зблизила нас. Дитинка, напевне, передчувала, що мало
статися. І вона народилася того ж дня, коли за мною при-
йшло гестапо. Вранці на Великдень.
«Вона?» Отже, у Поля є донька? Я притиснула до губ
холодні пальці.
— Нас завчасно попередили про облаву. Мій батько взяв
дитинку і сказав, що відвезе її до жіночого монастиря, який
він добре знав. Дівчинку поклали в коробку для взуття —
така маленька вона народилася.
— І куди ж він її відвіз?
— Не знаю. За мною прийшли того ж вечора. А батько
до того часу не повернувся.
— Мені страшенно шкода, що ти зазнала такої втрати,
але ж я...
— Черниці залишили той монастир під час війни, я
пишу листи до всіх сиротинців, але Поль колись розповідав
мені, що ти...
— Я навряд чи в змозі тобі допомогти, якщо саме про це
ти хочеш мене попросити.
Я підвелася й понесла свою чашку до раковини.
— Я розумію твоє небажання, Кароліно. На твоєму місці
я й сама не захотіла б цим займатися. Але якщо ти раптом
передумаєш...
— Річ у тім, що я невдовзі вирушаю до Нью-Йорка, — від-
казала я, взявшись одною рукою за холодний край раковини.
Рена підвелася.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 367
— Зрозуміло. Дякую, що приділила мені час, Кароліно.
Провівши Рену до дверей, я дивилася у вікно, як вона
пішла до кінця кварталу, прикривши голову від дощу своєю
сумочкою.
Думка про контакти з сиротинцями в пошуках доньки
Поля та Рени знову звалила мене у ліжко. Попри те, що ко-
лись він стверджував протилежне, схоже, що в серці у Поля
все ж таки лишалося місце для дитини. Навіщо мені тратити
власні зусилля на її пошуки? В цій ситуації Поль навряд чи
зважав на мої власні почуття. Так, колись я піддалася своїм
почуттям, але отримала добрий урок. До того ж, не бракує
приватних детективів, які заробляють собі на життя тим, що
розшукують родичів, котрі пропали. І багато з них здатні
впоратися з цією роботою значно краще, ніж я.
Коли у квартиру заповзли вечірні сутінки, я вже визна-
чилася. Нехай Поль та Рена самі займаються своїми пробле-
мами.
РОЗДІЛ зо
КАРОЛІНА
1945 РІК
Наступного ранку, коли я прокинулася, шлунок мій
був порожній, а голова переповнена сумнівами і жалем.
Я була шокована тою легкістю, з якою моє життя зійшло
з рейок. Мій стан характеризувався французьким словом
(іераузетепі, що означає відчуття дезорієнтації у людини,
яка сама ж спричинилася до того, що її життя зазнало кру-
тої переміни. Хоча мати й взяла на себе роботу прибираль-
ниці й витерла всю багаторічну пилюку, квартира раптом
видалася мені якоюсь аж надто неохайною, з брудними
вікнами і заплутаним телефонним кабелем. Мою пробле-
му матір вирішила просто: почала насильно шпигувати
мене яйцями так, наче я була гускою, яку відгодовували
для приготування фуагри. Поки вона готувала для мене
чергове варене яйце, я змалювала їй свою ситуацію.
— Ти чула мою розмову з Реною?
— Лише уривки. З того, що я почула, мені здається, що
дівчина вона приємна й добра.
— Можливо. Але Поля вона мені віддавати не збирається.
— От халепа.
— Справа не в ній, невже ти не розумієш? Річ у тім, що
він і досі кохає її.
Мати кинула ще одне яйце в киплячу воду.
— А звідки ти знаєш? Ти ж не відповідаєш на телефонні
дзвінки. А минулого вечора Поль цілу годину дзвонив нам
у двері, бідолаха.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 369
— Не перебільшуй, мамо. Лише п’ять хвилин.
— Як шкода! За інших обставин ви з Реною могли би
стати добрими подругами.
— Мені не бракує подруг, дякую, мамо.
— Ти ж не можеш просто так взяти й повернутися до
всього цього спиною.
— Я ніколи не матиму власної дитини.
— Але це не означає, що ти вчиниш правильно, якщо
начхаєш на їхню. Ти пожалкуєш про це, навіть іще не встиг-
нувши...
— Коротше кажучи, мамо, наскільки я розумію, ти хо-
чеш, аби я знайшла оте дитинча.
Мати поклала ще одне яйце на мою тарілку.
— Так. І це буде абсолютно по-християнськи.
— Боюся, що сьогодні вранці я почуваюся не зовсім
по-християнськи.
— А ти побризкай в обличчя холодною водою. Воно й
попустить.
Ну чому розв’язання всіх складних проблем у матері зво-
дилося до холодних бризків? Вона пробула тут лише один
день, а здається, що вже ціла вічність минула. Як я витримаю
з нею тиждень? А незабаром сюди її паризькі подруги пона-
щуть. Чи мушу я страждати від їхніх жалісливих поглядів?
Насамкінець я отямилася й вирушила на пошуки дитин-
чати — хоча би для того, аби повністю закрити для себе цю
історію. І втекти з квартири, бо мати заходилася організову-
вати вечірку, присвячену Т. С. Еліоту під назвою «Паризький
період його творчості», і гостей попередили, щоби вони при-
йшли у належних костюмах. Без сумніву, серед гостей мали
бути й материні приятелі чоловічої статі. Я не спромоглася
втримати біля себе навіть єдиного залицяльника, пробувши
в Парижі кілька тижнів, натомість мати вже встигла прива-
бити до себе цілий сонм захоплених кавалерів; здебільшого
то були підстаркуваті французи в беретах та американські
емігранти. Вони сиділи в нашій вітальні, посьорбуючи чай
і спостерігаючи, як матір грає роль господині, і втішалися
тим, що перебували в її орбіті.
370 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Знайти дитину в післявоєнній Франції, не знаючи на-
віть її імені, було нелегким завданням, і я, після числен-
них зупинок і розпитувань, опинилася, врешті-решт, в
сиротинці Сен-Філіп, розташованому в місті Медон. То
був один з тих притулків для сиріт, куди я колись поси-
лала свої втішні посилки з консульства в Америці, а те-
пер там влаштували один з численних збірних пунктів для
бездомних дітей, яких звезли з притулків, пансіонатів та
напіврозвалених будинків з усієї Франції, здебільшого — з
південної її частини. Сиротинець знаходився на південно-
му заході від Парижа у солідному й древньому кам’яно-
му особняку, який мав навіть власну церкву в романсько-
му стилі. Та місцина ніби суперничала з горою Олімп, бо
розташовувалася високо на пагорбі, і того дня її вершина
була оповита хмарами.
Забувши парасольку, я кинулася крізь дощ і швидко під-
нялася сходами, зарослими мохом, намагаючись при цьому
не думати, що станеться, якщо я дійсно знайду там потрібну
мені дитину. То було б офіційним завершенням усього того,
що було між мною та Полем. Мені було очевидно, що він
і досі кохав Рену. Принаймні достатньо сильно, щоби стати
батьком її дитини.
Адміністративне приміщення притулку заповнили люди,
які прибули туди, виконуючи завдання, схоже з моїм. Ті, хто
виявився достатньо завбачливими, аби взяти з собою парасоль-
ки, тримали їх у руках біля стегон, наче мокрі бити, бо вішалки
біля дверей не було. Дзеленчав телефон, але ніхто не брав слу-
хавки, в кутку купчилися картонні коробки. На столі виднілися
стоси підгузків, схожі на торти «наполеон», а біля них валялися
розсипані підгузкові застібки.
Натовп розступився, даючи дорогу чоловіку, який ніс ве-
рескливе немовля, загорнуте в пелюшки. Проштовхавшись
до столу, він підняв немовля догори так, ніби то була бомба
на бойовому взводі.
— Якась бабця щойно передала мені ось це.
Хазяйка закладу, яка сиділа за столом, взяла дитину.
То була горбоноса, схожа на хижого птаха жінка в чорно-
му. Єдиною прикрасою на її одежі був вишуканий комірець,
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 371
схожий своїм мереживом на листя дикої моркви. Вона по-
клала сповиту дитину на стіл і розгорнула пелюшки. А по-
тім підняла на чоловіка очі з рожево-ліловими синцями під
ними, схожими на місячні серпики.
— Це — хлопчик. А ми беремо лише дівчаток.
Та чоловік уже йшов до дверей.
— Гійом! — гукнула вона, знову сповивши дитину
швидше, ніж продавець у гастрономі загортає бутерброд, і
чоловік підтюпцем підбіг до неї, забрав немовля і швидко
поніс його геть.
До столу підійшла молода жінка.
— Мадам, мені...
Мадам, не відриваючи погляду від документів, підняла
вгору палець.
— Чекайте своєї черги. Діти зараз обідають. І побачити-
ся з ними можна буде лише після третьої години.
Зі стелі на прес-пап’є впало кілька крапель води, зали-
шивши на ньому плями, схожі на темно-зелених амеб.
— Вибачте, мадам, — звернулася до неї я. — Я шукаю
дитину.
Вона переглядала списки у своєму планшеті.
— Заповніть бланк.
Я проштовхнулася боком ближче до неї.
— У мене особливий випадок.
— Ви сьогодні вже п’ята з особливим випадком.
— Мене звати Кароліна Феррідей. Я співпрацювала з ма-
дам Бертільйон. Присилала вашим дітлахам втішні посил-
ки. З Французького консульства в Нью-Йорку.
Жінка підняла на мене очі й задумливо схилила голову
набік.
— Так це ви присилали оті коробки? Дітям надзвичайно
сподобався одяг. Пошитий дуже добре.
— Я ще й овалтін вам присилала, — сказала я, показую-
чи на порожню картонну коробку.
— Дякую, мадемуазель, але ми продали його майже за
безцінь. Діти скаржилися, що він нагадує навар з тирси і
не захотіли його пити, на жаль. Нам потрібні гроші, а не
овалтін.
372 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Я взяла зі столу бляшанку із засохлими тюльпанами, ви-
кинула їх у кошик для сміття, і поставила ту бляшанку на
прес-пап’є, щоб краплі зі стелі падали в неї.
— Я розумію, що ви страшенно зайняті, мадам, але я
розшукую дитину.
Мадам змірила мене поглядом.
— Свою дитину?
— Ні. її батьки були депортовані і тільки-но стають на
ноги.
— Вибачте, але я можу передати дитину лише батькам
або кревним родичам. Потрібно заповнити два ідентифіка-
ційні бланки.
— Наразі я просто намагаюся встановити місцезнахо-
дження дитини. Батьки потім самі заберуть її.
— Тоді ходімо зі мною, — сказала хазяйка.
Вона взяла свій планшет і прихопила з собою чималень-
кий стос бляшаних мисок, а я пішла слідом за нею нагору
широкими кам’яними сходами. Поки ми йшли, мадам роз-
ставляла миски там, де текло зі стелі.
— А можна мені побачитися з мадам Бертільйон? — за-
питала я.
— Мадам Бертільйон — це я.
Отакої!
— Ви такі гарні листи нам писали, — зауважила я.
— Деякі люди більш привабливі в листах, аніж у жит-
ті, — відказала мадам Бертільйон, втомлено знизавши пле-
чима. Схоже, вона недосипала. — А як звати цю дитину?
— Я навіть не знаю, мадам Бертільйон. Усе було зро-
блено поспіхом. Матір цієї дитини депортували саме в той
день, коли вона народилася.
— А що то був за день?
— 1 квітня 1941 року, Великдень.
— Нацисти займалися депортацією на Великдень? Який
жах! Ті добропорядні чоловіки мали б натомість йти до
церкви!
— А чи могли б ви переглянути ваш реєстр?
— Мій реєстр — перед вами, мадемуазель. — 3 цими
словами вона підняла догори свій планшет: стос скріпле-
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 373
них паперів завтовшки з телефонний довідник, більшість з
них потріпані і покреслені, з ліловими плямами від бургунд-
ського, які перепліталися, мов олімпійські кільця. — У нас —
пункт збору дітей з усієї Європи. Тому шукати буде нелегко.
Кімната з високою стелею, в яку ми зайшли, вся була
заставлена койками. На кожній лежала подушка та складена
вчетверо ковдра.
— А як ви ідентифікуєте дітей? — поцікавилася я.
— Кожному призначається свій номер. Цей номер викарбо-
вується на маленькому диску, який кріпиться на грудях дити-
ни. Деякі діти надходять сюди вже з іменами. Але переважна
більшість — без імен. — Хазяйка притулку поставила решту
бляшаних мисок на стілець. — Під час війни декотрі матері
писали ім’я своєї дитини на смужці паперу і прикріпляли ту
смужку до дитини, перш ніж залишити її тут, але більшість
з цих записок відірвалися або були розмиті дощем. Деякі при-
шивали до одягу своїх дітей всілякі дрібнички, щоби потім за
цими ознаками впізнати їх, але багато дітей поміняли свій одяг
та обмінялися іменами з іншими дітьми. Ми й досі щодня має-
мо по кілька анонімних підкидьків.
— Але ж деякі діти мають пам’ятати свої імена.
— Старші — можливо, але багато хто з них прибува-
ють сюди, онімілі від пережитого, а немовлята звичайно не-
здатні запам’ятати свої імена. Тому ми їх, так би мовити,
класифікуємо. Ми даємо їм імена відповідно до місяця їх-
нього народження в тому разі, коли вони його знають... Ви
знайдете тут багато Мей і Джун. Декотрих ми називаємо на
честь святого покровителя їхнього місяця народження або на
честь наших родичів та приятелів....навіть на честь домаш-
ніх тварин.
— А чи можна перевірити хоча б тих дітей, яких привез-
ли вам того дня? — спитала я.
— Ми не вели систематизованих записів. Ці діти надхо-
дили до нас звідусіль. З таємних притулків. З пансіонатів.
Від фермерів, які знаходили їх у копиці сіна. Інші діти, яких
привезли сюди ті єдині дорослі, котрих вони знали, згодом
довідалися, що то не їхні справжні батьки, і що вони — не
ті, ким себе вважали.
374 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— Напевно, у вас відбою немає від батьків, що розшуку-
ють своїх дітей.
— Не зовсім так. Декотрі дійсно розшукують, але біль-
шість дітей, які тут перебувають, уже ніколи не дізнаються,
звідки вони, і хто їхні батьки. Бо їхніх батьків давно на світі
немає. Або вони відмовилися від своїх дітей.
— Хто ж відмовиться від рідної дитини?
— Ви це серйозно, мадемуазель? Ви вважаєте себе експер-
том у цьому питанні? Понад чверть наших дітей є плодами,
так би мовити, інтернаціональних зв’язків. Батько — німець,
мати — француженка. Таких називають «німчура». Таких ді-
тей ніхто собі не забере. Інші були народжені «фабричним»
способом Лебенсборн — на гітлерівських фабриках з вироб-
ництва дітей, де расово повноцінні матері анонімно народжу-
вали байстрюків від есесівців.
— Але ж такі будинки існували лише в Німеччині...
— Ні, мадемуазель Феррідей. Ми чули, що такі будинки
були в Данії, Бельгії та Голландії. Було кілька подібних за-
кладів і в Норвегії. А тепер ці діти — парії. А хто знає, скільки
маленьких білявих діточок повідбирали у їхніх матерів — в
одній лише Польщі сотні тисяч — щоби потім виховати їх
арійцями. Реєстру їхніх батьків просто не існує.
— Я можу перевірити ваш список сама, мадам, аби по-
збавити вас клопоту.
Мадам Бертільйон різко зупинилася й поглянула на
мене.
— Бачу, ви звикли добиватися свого. — 3 цими словами
вона взяла стос бляшаних мисок і вручила їх мені. Високий,
аж до мого підборіддя, стос холодним металом торкнувся
моїх грудей.
— Якщо ви роздасте ці миски по одній кожній дитині,
тоді як вони намагатимуться вихопити у вас по дві, то я
прогляну свій список, мадемуазель. Коли знайду щось від-
повідне, я дам вам знати. Я це зроблю не тому, що ви пра-
цюєте в консульстві, а тому, що я сьогодні на ногах уже з
п’ятої ранку.
— Дякую, мадам Бертільйон. А де я маю роздати ці ми-
ски?
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 375
— Он там, звичайно, — показала вона рукою на стулчасті
двері.
— А що робити з тими мисками, що залишаться? — спи-
тала я, бо мисок було, як на мене, аж надто багато.
— Зайвих мисок не буде, — відказала хазяйка, схиляючи
голову над своїм списком.
Я штовхнула двері й опинилася в широкому залі з ду-
бовими панелями, який колись, мабуть, використовувався
для танців та вечірок. Його стеля була футів зі сто заввиш-
ки, а на ній був тромплей, картина-обманка, яка створюва-
ла враження яскравого сонячного неба і яка в ті дощові дні
слугувала гарним замінником справжніх небес. У залі сто-
яло близько п’ятдесяти монастирських трапезних столів, за
якими сиділи дівчатка віковими групами від малюків, які
щойно навчилися ходити, і до підлітків. Вони сиділи тихо,
поклавши руки на коліна, нерухомі, наче намальовані. За
ними виднілися шестеро жінок у білих халатах біля парую-
чих казанів з супом, готові наливати його по мисках, щойно
я їх роздам.
Коли я наблизилася до дітей, всі вони втупилися в мене
та миски у моїх руках. Приголомшена, я на мить завмерла,
але швидко оговталася. Ці діти, без сумніву, недоїдали.
Я поставила миску перед першим дівчам за столом.
— Мерсі, мадам, — сказала дитина.
Я поставила миску перед наступною дівчинкою.
— Мерсі, мадам.
Я придивлялася до облич, вишукуючи в них риси Рени
чи Поля, але невдовзі збагнула, що це завдання виконати
просто неможливо. По-перше, чи успадкувала їхня донька
їхні риси обличчя? Цього ніхто не знав. А по-друге, чи була
вона жива взагалі, ця дівчинка?
Я швидко наловчилася роздавати миски і вже встигла ді-
йти аж до підлітків. На початку ряду сиділа дівчинка років
тринадцяти, не більше, з малим дитинчам на колінах. На
малій дівчинці була сорочечка з темно-синього оксамиту, на
якій досі міцно трималися перламутрові ґудзики. Я впізнала
роботу своєї матері. Треба буде їй розповісти, от вона зрадіє!
— Нам не треба двох мисок, мадам. Ми їмо з одної.
376 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Маленька дівчинка в синій сорочечці провела мене по-
глядом, яким астроном проводжає падаючу зірку, і я пішла
далі між рядами зі своїми мисками.
Невдовзі до обіднього залу ввійшла мадам Бертільйон і
поквапилася до мене.
— Вам пощастило, мадемуазель Феррідей. — Зупинив-
шись, щоби перевести подих, і послабивши рукою свій ме-
реживний комірець, вона продовжувала: — Кілька дітей під-
кинули того дня, в нас мешкає одна дівчинка з них.
Я пішла за хазяйкою між рядами і дійшла до столу з
чотирирічними дівчатками, які мовчки їли суп; тільки й чут-
но, як вони ложками скребуть по бляшаних мисках. Мені
здалося, що всі звуки в кімнаті посилилися, а кольори наче
стали яскравішими. Невже це дійсно донька Поля? Якщо
так, то це означатиме величезне щастя для її батьків, а для
мене — навпаки.
— Дитина, народжена 1 квітня 1941 року, має бути в цій
нашій групі чотирирічних, — мовила хазяйка, а потім пе-
ревірила бирку на дитинці і поважно представила її мені. —
Ось Бернадетта, знайомтеся.
Бернадетта була світловолосою, схожою на маленького
горобчика дівчинкою з майже прозорою шкірою. Вона кину-
ла на мене недовірливий погляд.
— Хтозна, — сказала я. — Важко судити, але мені здає-
ться, що це — не вона.
— Це — все, чим я можу вам допомогти, — відповіла
мадам Бертільйон. — Я й далі шукатиму дітей з цією датою
народження. А ви привезіть сюди батьків, коли вони достат-
ньо одужають.
Я залишилася в залі, допомагаючи роздати обід. Ми з
хазяйкою наливали ополоником пахучий цибулевий суп, густо
заправлений морквою та пастернаком, у дитячі миски і давали
кожній дитинці невеличкий шматок хліба. В словах «мерсі, ма-
дам» чулася величезна подяка. Раптом угорі почувся звук літа-
ка, і декотрі з дітей поховалися під стіл, і досі вважаючи, що
їхнім життям загрожує небезпека. Багато дітей мали на ногах
дерев’яні колодки, прив’язані мотузками. Я подумки відзначи-
ла, що до цього притулку треба буде вислати черевики. І гроші.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 377
Щосили намагаючись придивитися до обличчя кожної
чотирирічної дівчинки, я вишукувала знайомі риси обличчя.
Коли ми з хазяйкою вже закінчували збирати на піднос по-
рожні миски, дівчинка-підліток подала мені свою. Я затри-
мала погляд на дитинці, яка сиділа у неї на колінах, — і аж
заціпеніла.
— Мадам Бертільйон, чи не могли б ви підійти сюди? —
спитала я, ставлячи піднос на стіл. — Перевірте, будь ласка,
номер ось цієї дитини.
Мадам Бертільйон подивилася номер дівчинки і почала
шукати її у своєму реєстрі.
А я очей не могла відірвати від тої дитини. Вона мала
темне волосся та Полеві мигдалеподібні очі, від нього вона
успадкувала також виразні яскраво-червоні губи, але все
інше у неї було від Рени. Матова смаглява шкіра, вигин носа
і навіть вушка, які стирчали з-під волоссячка.
— Ця дитина не має дати надходження до нашого при-
тулку, — зауважила хазяйка. — Мені дуже шкода.
— Це — та дитина, яку я розшукую, мадам. Я в цьому
впевнена.
— Її звуть Паскаліна, — сказала дівчинка-підліток.
Мадам Бертільйон аж охнула від несподіванки.
— Що таке? — спитала я.
— Не хочеться цього визнавати, але, мабуть, ваша ін-
туїція вас не підвела, мадемуазель Феррідей, — відповіла
хазяйка, і я вперше побачила на її обличчі слабку подобу
посмішки.
— А чому ви так вважаєте? — запитала я, і мені здалося,
наче стіни насуваються на нас.
— Дівчинку звати Паскаліна, — сказала мадам Бертіль-
йон так, наче я не розуміла чогось цілком очевидного.
— Ну то й що, заради всього святого?
— А те, що кожен добропорядний французький католик
знає: Паскаліна означає «народжена у Великдень».
РОЗДІЛ 31
КАСЯ
1945 РІК
Влітку того року, коли ми з Сюзаною повернулися до Лю-
бліна, я намагалася зберігати оптимізм, але це було нелегко.
Дізнавшись, що відбувалося в світі протягом нашого майже чо-
тирирічного перебування в Равенсбрюці, я не могла збагнути,
чому ніхто так і не прийшов нам на допомогу. Спершу тоді,
коли Гітлер напав на нас із Заходу, а потім — коли радянці втор-
глися в нашу країну зі Сходу. І хоча ці вторгнення й змусили
Англію та Францію оголосити війну Німеччині, не було посла-
но жодного союзницького солдата, який би допоміг нам бити-
ся з агресором. Перші звіти про Аушвіц, передані польським
підпіллям представникам західного світу, взагалі не виклика-
ли жодної відповіді, жодної реакції. Повідомлення про тисячі
польських військових, замордованих у лісах під Катинню (а се-
ред них, здогадно, і батько Петрика) також було проігноровано.
Тому коли весь світ радів з приводу капітуляції японців і
офіційного закінчення війни, я не раділа. Для нас війна три-
вала й далі, тільки тепер диктатором був не Гітлер, а Сталін.
Хоча не всі це відразу усвідомили, але Сталін уже стиснув нас
своєю залізною рукою. Багатьох лідерів польського спротиву,
і серед них чимало Петрикових друзів, заарештували й замор-
дували Червона армія та НКВД — жорстока таємна поліція
Сталіна. Енкаведисти були такими собі «добрими людьми»,
які винюхували й вишукували «людей поганих», яких вони
називали «ворогами народу». Ці «добрі люди» стратили десят-
ки тисяч польських політичних в’язнів та ще десятки тисяч
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 379
кинули до концтаборів Гулагу. Замість нового життя Польща
отримала нову форму несправедливості й неволі.
Через це ми стали обережними у своїх вчинках і бага-
то часу витрачали на заходи перестороги. Йдучи кудись, ми
постійно озиралися — а чи не йде хтось позаду? Майже най-
перше з того, що я зробила після повернення додому, — це
зазирнула в нашу потаємну схованку, через яку ми перед
війною обмінювалися книжками. То було просто місце, за
допомогою якого ми, тоді дівчата-підлітки, інколи бавилися
в детективів. Тож я пішла на ту вулицю, де колись мешкала
Надя, і виявила, що наша цеглина й досі була на місці, тро-
хи потріскана по краях, але ще міцна! Цікаво, а книжка, яку
мені залишила Надя, і досі там?
Витягнувши цеглину з отвору в стіні, я дістала із схо-
ванки книжку й струсила пилюку з її обкладинки. То була
повість Корнелія Макушинського «Сатана з сьомого класу» —
наша улюблена книга, якою ми стільки разів обмінювалися.
Як Надя примудрилася її тут залишити, тоді коли змушена
була переховуватися? Я уважно озирнулася довкола — чи не
стежить хтось за мною, — а потім сіла, притулившись спи-
ною до стіни, і взяла її в руки. Пліснявий запах обкладинки
нагадав мені про дні мого дитинства та юності, коли життя
здавалося простішим, а найсерйознішою життєвою пробле-
мою була погана оцінка на екзамені чи біль у зубі.
Книжка цілком природно розкрилася на розділі п’ятому,
бо там була закладка: Надійчин подарунок — усі десятеро
Петрикових танцювальних квитків, які вона придбала для
мене. Я була того дня надто сердитою, аби плакати через
жаль за дитинством, яке ми втратили. Нам хотілося тільки
зустрічатися з хлопцями, ходити на танці та читати детек-
тивні романи. А тепер Надя зникла, можливо, назавжди. І
все, що у мене лишилося від неї, — це книжка та її фото,
закопане в городі разом з іншими сімейними скарбами.
Уже вечоріло, коли я дісталася додому, і у мене виникла
ідея видобути із схованки Надійчине фото та інші «скарби»,
які ми закопали на початку війни.
— А може, варто зробити це якось іншим разом? — за-
сумнівалася Сюзана. І хто це каже — моя смілива сестра,
380 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
яка тепер стоїть біля нашого городу і заламує розпачливо
руки? — Може, краще буде викопати все це після того, як
ми більше призвичаїмося до нового життя? Бо це занадто
важкі емоції...
— Та не переймайся ти так, — заспокоїла я сестру. —
Навіщо залишати в землі те єдине, що ми маємо цінного?
І ми з татком, затюкавши Сюзану з її протестами, поча-
ли відраховувати кроки від порога.
Десять, одинадцять, дванадцять.
Чи зберегли бляшанки наші найцінніші речі неушко-
дженими?
Тато простояв на тому місці, мабуть, цілу хвилину, опу-
стивши руки і ледь тримаючи лопату. Невже він плакав?
Але потім він ожив, встромив лопату в злежалу землю і
почав копати так, наче все його життя залежало від того, що
в тій землі було зарите.
Йому не довелося довго копати — невдовзі ми почули,
як лезо лопати дзенькнуло об бляшанку. Всі ми втрьох поча-
ли вигрібати землю з ями і витягувати звідти банки, що ми
їх закопали кілька років тому. А потім посідали, переводячи
подих і не зводячи з бляшанок очей. Сюзана розплакалася
відразу ж, як тільки зазирнула у яму. Тужить за матінкою?
Певною мірою я була рада бачити сестрині сльози, бо вона
рідко давала волю своїм емоціям.
Татко підняв ящик з лядою на завісах. Він її піддів, і та
піднялася, легенько квакнувши, коли до неї потрапило пові-
тря. Батько швидко закрив ляду, та я все одно помітила його
сріблястий револьвер. Скільки ж він тепер пістолів має?
Наступною була банка з пшоном — навдивовижу сухим
і, можливо, ще їстівним. Потім ми почали відкривати реш-
ту бляшанок. Татко подав мені одну з них, і я зішкрябала з
неї віск. З тої банки я видобула шарф; він розгорнувся — і я
відчула, що в ньому й досі зберігся Петриків запах! Я роз-
крила ще одну бляшанку — а там була фотографія: Надя і я
верхи на корові. В чудовому стані була навіть моя скаутська
уніформа, а вельветове плаття, яке матінка пошила на моє
шістнадцятиріччя, лишилося так само яскраво-червоним. Я
одягнула його поверх моєї спідниці та блузки і виявила, що
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 381
воно навіть дещо завелике, бо я ще не набрала своєї колиш-
ньої ваги. Дивлячись на всі ці речі, я не плакала, бо була
рада бачити і мати їх знову.
Останньою я розкрила бляшанку з-під печива. Видалив-
ши віск, я підняла кришку і витягнула з банки матусині со-
болині пензлики; вони були нові-новісінькі у своїй флане-
левій обгортці, і хвиля смутку, яка піднялася раптом у моїй
душі, огорнула мене просто там, на городі. Матінка пішла, і
більше ніколи не повернеться за своїми пензликами. В тому
була й моя вина. Я заслуговувала на смерть через те, що
вбила власну матір. Татко й Сюзана обхопили мене в свої
обійми, і ми всі плакали, схилившись над тою ямою.
Увесь цей час я сподівалася, що Надійка й Петрик повер-
нуться, і тому кожного ранку перевіряла список тих депорто-
ваних, що повернулися, який вивішувався на дошці об’яв репа-
тріаційного центру Червоного Хреста в люблінському шпиталі.
Одного особливо гарного липневого ранку я знову прийшла
туди, щоби подивитися. Персонал шпиталю ставився до мене
чемно, але я все одно відчувала, що їм набридло бачити, як я
кожного ранку прикульгувала до них. Коли вони помічали моє
наближення, то розбігалися, хто куди, або робили вигляд, що
страшенно зайняті своїми паперами. Якщо мені щось і говори-
ли, то дуже неохоче і стисло.
— Ні. Петрика Бакоського немає. І Наді Ватроби також не-
має, — гукнула мені дівчина з-за столу реєстрації, перш ніж я
встигла хоча б слово вимовити.
Потім я пішла до поштового центру перевірити список,
що його татко кріпив кнопками у фойє. Під кінець літа товсті
списки на дошці оголошень зменшилися до одної жалюгід-
ної сторінки. Я пробіглася по списку рукою — від XV до В: Ба-
довський, Багінський, Бажорек, Бакалар, Баль, Бальцер. Було
приємно читати імена тих небагатьох, хто повернувся, і я часто
ловила себе на тому, що продивлялася список по кілька разів,
перш ніж усвідомити — прізвища Бакоський в ньому немає.
Зі свого кабінету вийшов татко, побачив мене біля оголо-
шення і жестом покликав мене до себе.
— Касю, люба, чи могла б ти на хвилину зайти до мого
кабінету?
382 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
З якого це дива він заговорив так офіційно?
Я ввійшла до його кабінету, того ж самого, відколи я
себе пам’ятала: з високою бляшаною стелею та широким ду-
бовим столом, вкритим всілякими пакунками, які слід було
швидко розсортувати і доправити за призначенням. Цим за-
ймався або татко, або хтось із його підлеглих. У кабінеті
чогось бракувало, і мені знадобилося кільканадцять секунд,
аби збагнути — чого саме.
— А куди подівся прапор, татку? — спитала я.
Польський прапор був одним із перших атрибутів, який
татко поновив у своєму кабінеті після того, як нацисти від-
ступили з Любліна, чим вельми втішив своє поштове на-
чальство. Невже це нова влада змусила його прибрати пра-
пор? Я зрозуміла, що батько пішов з ними на співпрацю.
Підійшовши до вікна, він опустив жалюзі.
— Маємо обмаль часу, але мушу сказати тобі про те, що
я недавно почув. Але не лякайся. Цю проблему ми зможемо
владнати.
Не знаю, як інші люди, але коли мені хтось каже: «Не
лякайся», — то мені вже важко буде дослухатися, що мені
скажуть після цієї фрази, бо страх починає пронизувати моє
тіло з ніг до голови.
— Ти про що, татку? — Я ніколи не бачила його таким
переляканим відтоді, як ми разом із матінкою закопували
наші сімейні цінності на городі.
Матінка...Кожна думка про неї й досі була для мене, як
ніж у серце.
— Я чув, що про вас, про дівчат, які повернулися з Ра-
венсбрюка, ходять певні чутки.
— Від кого чув?
— Це — не жарти, Касю. Кажуть, що тобі не можна
довіряти.
— Не вір всьому тому...
— Кажуть, що й Сюзані довіряти не можна.
Від цих слів мене захлеснула хвиля страху.
— Хто каже?
— Представники влади...
— Хто саме? НКВД? Давай я з ними сама поговорю.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 383
— Це — не жарти, Касю.
— Отже, мені не можна довіряти... А що вони мають під
цим на увазі?
— Вони стверджують, що коли ти була в Равенсбрюці, в
німецькому таборі, і співпрацювала з нацистами, ти і сама
підчепила фашистьку ідеологію.
— Це просто абсурд.
— А ще кажуть, що ти займаєшся підозрілою діяльні-
стю. У тебе є таємна схованка?
— Та, що в стіні Надійчиного будинку? Та то ж дитяча
гра, татку...
— Припини. За тобою стежать.
— Як можна жити жити в країні, де...
— Ти що, хочеш, щоби тебе знову забрали? І цього разу
туди, звідки не повертаються? Мусите знищити з Сюзаною
всі свідчення того, що ви були в таборі...
— Ти, мабуть, жартуєш.
— ...треба знищити вашу скаутську уніформу. Твої ли-
сти, які я зберіг.
— Але якщо вони прочитають ті листи, то пересвідча-
ться, що...
— З цими людьми важко розмовляти мовою раціональ-
них аргументів, Касю. А тепер іди. Негайно.
Того вечора ми з Сюзаною розпалили у дворі вогнище,
як це інколи роблять для того, аби спекатися хатнього сміт-
тя та непотрібних речей, і спалили в ньому ті нечисленні
речі, які у нас лишилися після табору. Ми кинули у вогонь
торбинки, які пошили з табірної уніформи. Англійський
підручник Регіни. Мою скаутську уніформу.
Коли черга дійшла до моїх потаємних листів, я завагала-
ся. Татко тримав їх у шухляді кухонного столу — акуратний
стосик паперів, що розповіли світу про наші страждання.
— Я не можу їх спалити, — сказала я, міцніше стиснув-
ши пальці на конвертах.
— У цих листах ти перелічила імена всіх дівчат, — заува-
жила Сюзана. — Ти мусиш захистити їх. Мусиш не наражати
їх на небезпеку. Навіщо тобі тепер потрібні ці старі листи?
Та я вагалася.
384 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Сюзана вихопила конверт, що лежав згори, і подала його
мені.
— Ось, тримай, — сказала вона, кинувши решту листів у
вогонь. Що ж, принаймні один лист мені вдалося зберегти.
А й справді, кому зараз потрібні такі речі? — переконували
ми себе. Кому потрібні сувеніри з жахливих часів? Але я від-
чувала, як чорна пляма в моїй душі ставала дедалі більшою.
Я патріотка. Я присягалася служити моїй батьківщині. Зара-
ди Польщі я пожертвувала своєю молодістю, своєю матір’ю,
своїм першим коханням та своєю найкращою подругою. І за
все це мене тепер звинувачують у тому, що я ворожий шпигун?
Я спробувала зосередитися на речах позитивних. Навіть по-
при жахливий дефіцит харчів та хаос, спричинений тим, що до
Любліна поверталося багато людей, все ж таки був промінчик
оптимізму, пов’язаний з відбудовою та відкриттям зруйнова-
них фабрик та заводів. Вищі навчальні заклади свою роботу ще
не поновили, але Червоний Хрест проводив у шпиталі заняття
з основ медичної допомоги, готуючи майбутніх медсестер.
Якось вранці наприкінці літа я пішла на ті курси,
сподіваючись отримати там певну медичну практику. Вві-
йшовши до тильного крила шпиталю, я з радістю побачила,
що воно пережило бомбардування. Простора палата на дру-
гому поверсі була заставлена рядами брезентових розклада-
чок, розділених майже порівну між російськими солдатами
та польськими цивільними особами, прибулими з таборів та
інших місць. Російські медсестри та санітари заносили на
брезентових ношах поранених з усіма типами поранень, які
тільки можна було уявити.
— Невдовзі ми переїдемо до Варшави, — повідомила
Кароліна Узнецька, одна з моїх улюблених медсестер, вста-
новлюючи розкладачку. — Шпиталь переходить у відання
армії, — додала вона, наповнюючи теплою водою таз.
— Я дуже сумуватиму за вами всіма, — мовила я замість
того, аби сказати те, що я насправді думала: благаю, за-
лишайтеся, бо коли ви поїдете, то хто ж тоді тут Петрика
лікуватиме, якщо він повернеться? Ваш переїзд означатиме
вашу відмову від поранених тут, у Любліні.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 385
— Хочеш пройти безкоштовну практику з умивання ле-
жачих пацієнтів? Це називається постільна ванна, — запро-
понувала Кароліна.
— Так, звісно, — відповіла я.
Вона піднесла таз води та стос чистих рушників до розкла-
дачок, на яких лежали солдати з особливо тяжкими поранен-
нями. Найважче було мати справу з тими, хто мав поранення
обличчя. Я зрозуміла, що недаремно в туалетах познімали
дзеркала. Але я силоміць примусила себе дивитися. Хіба ж я
зможу стати медсестрою, якщо не навчуся доглядати людей з
такими страшними пораненнями? Та раптом від хвилювання
всі ті базові знання, що я їх отримала на курсах Червоного
Хреста, вилетіли у мене з голови. Кароліна зупинилася біля
койки з одним важкопораненим. То був темноволосий чо-
ловік, який спав на боку, скрутившись калачиком. Кров, що
просочилася крізь бинти на його голові, засохла й почорніла.
— По-перше, мусиш представити себе пацієнту, — сказа-
ла Кароліна, показавши на чоловіка, який лежав на розкла-
дачці. — Цей крок ми пропустимо, бо пацієнт непритомний.
Можна без перебільшення було вважати, що Кароліну я
обожнювала. Вона мала всі ті властивості, які повинна мати
бездоганна медсестра. Кмітлива. Незворушна й врівноваже-
на, хоч яка б найстрашніша рана була перед нею. Чемна й
добра. І всі ці риси мені необхідно буде розвивати в собі.
— Зазвичай заради приватності пацієнта ми натягуємо
ширму, — пояснювала Кароліна, — але зараз ми відразу ж
перейдемо до серветок для миття та гумових рукавичок.
Я натягнула рукавички, гладенькі й покриті тальком все-
редині; дивно, але запах гуми чомусь додавав мені оптиміз-
му й надії на краще. Кароліна загорнула мою руку сервет-
кою так, що вона стала схожа на боксерську рукавичку.
— Миття слід починати з обличчя, причому без мила.
Спершу — очі.
Я сіла на стілець біля пацієнта й почала з його очей,
торкаючись тканиною глибоких очних впадин і поступово
рухаючись назовні. Чи він хоч відчуває мій дотик?
На сусідній койці, лежав на спині якийсь солдат, розки-
нувши руки, і хропів так гучно, що мені раніше навіть чути
386 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
не доводилося, хоча кандидатів на найгучніше хропіння в
Равенсбрюці було немало.
— Намагайся кожен дотик робити іншою стороною сер-
ветки, — порадила Кароліна. — Ти просто народилася медсе-
строю, Касю. — Почувши це, я аж зніяковіла. Все ж таки моя
матінка колись працювала медсестрою. Може, це спадкове?
Було в умиванні поранених щось таке, що давало мені
почуття задоволення — приємно бачити, як очищуються від
засохлого бруду ділянки рожевої шкіри, як осідає на дно ми-
ски змита грязюка. Коли я закінчила, вода в мисці стала ко-
ричнево-чорною, тож я вилила її у раковину й налила свіжої.
Щойно я повернулася, санітари принесли двох росій-
ських солдатів і поклали їх біля нас; один з них мав перелом
кісток черепа, другий був непритомний. Я почала вмивати
одного з них. Видно було, що ці чоловіки не милися місяця-
ми. Я добре знала, що це таке.
— Як гарно все у тебе виходить, Касю, — похвалила Ка-
роліна. — Ти б дійсно подумала про те, чи не поїхати тобі з
нами до Варшави. Твоя допомога нам дуже знадобилася б.
Я взяла серветку й витерла солдату чоло та одну щоку.
«А дійсно, чому б мені не перебратися до Варшави?» —
подумала я. Татко, може, і сумуватиме за мною, але його
дорогоцінній Марті буде абсолютно начхати, поїду я чи ні.
— Твоя підготовка — на вищому рівні, — заохочувала
Кароліна.
— Можливо, — погодилася я, вже подумки приготував-
шись до нових пригод. Варшава стане для мене початком но-
вого життя. А мені це добре вдавалося — починати нове життя.
Перейшовши до наступного пацієнта, я почала обмивати
йому обличчя. Працювала я досить швидко і невдовзі мала
дійти до кінця ряду розкладачок.
Провівши серветкою по переніссю, я оголила ділянку чи-
стої рожевої шкіри і... заціпеніла, так і не витерши обличчя
повністю.
— Що там таке, Касю? — спитала Кароліна.
Мій мозок реагував адекватно, але тіло заклякло. Я гли-
боко втягнула носом повітря й вхопилася за стілець, щоби
не впасти. Не годиться, щоби медсестра під час навчання
зомліла прямо в палаті.
РОЗДІЛ 32
КАСЯ
1945 РІК
Це неможливо. Петрик? Скільки разів моя свідомість
грала зі мною подібні жарти? Треба на зуб поглянути. Я
підняла пальцем його верхню губу.
— Що ти робиш, Касю? — спитала Кароліна і, поставив-
ши таз на підлогу, підійшла до мене.
О Господи, так і є. Щербатий зуб, трохи надламаний збо-
ку. Такий добре відомий мені зуб. Я заціпеніла, чекаючи, поки
моє тіло почне діяти синхронно з моїм розумом. Так, це —
він. І я почала обціловувати все його обличчя — з брудом та
засохлою кров’ю. А він увесь цей час залишався непритомним.
— Касю, — мовила Кароліна, широко розкривши очі.
Я помахала рукою іншим медсестрам, ідіть сюди, мов-
ляв; мабуть, я була схожа на вигнанницю на безлюдному
острові, бо не могла й слова вимовити. Медсестри підбіг-
ли до мене, і Кароліна сказала, що у мене стався нервовий
зрив, бо я раптом розплакалася й почала цілувати поранено-
го російського солдата.
— Це він, це — він, — прошепотіла нарешті я.
— Хто, Касю? — спитала Кароліна. — Хто — він? Тихше,
заспокойся.
— Це — Петрик.
— Твій Петрик? Ти впевнена?
Я тільки й змогла, що ствердно кивнути головою, і дів-
чата почали обнімати й цілувати мене.
388 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Вони допомогли мені зняти з Петрика його брудну уні-
форму й завершити його обмивання. Він залишався непри-
томним, і я сиділа поруч, тримаючи його руку і дякуючи
моїй щасливій долі. Я попрохала медсестер покликати Сю-
зану, а сама тим часом залишилася з Петриком, боячись,
що він зникне.
За допомогою перекладача я дізналася, що росіянин,
який лежав на сусідній койці, воював разом з Петриком.
Коли радянці визволили концентраційний табір Майданек,
Петрика силоміць забрали до Червоної армії. Той солдат
сказав також, що Петрик був у Майданеку відтоді, як його
заарештували, і разом з іншими був залучений до рабської
праці на будівництві того табору.
Того ж вечора Сюзана з татком допомогли мені пере-
везти Петрика до моєї спальні. Він втратив багато підшкір-
ного жиру, але Сюзана сказала, що є великий шанс на те,
що він одужає. їй вже багато разів доводилося мати справу
з травмами голови. І часто нормальні функціі відновлюва-
лися у пацієнта після того, як спадав набряк мозку.
Минуло кілька тижнів, перш ніж Петрик розплющив
очі, та ще кілька тижнів, перш ніж він заговорив, але я була
вдячна долі за найменший крок до одужання. Кожного разу,
коли випадала нагода, я приносила йому шматочок ковба-
си або м’яса, і Петрик з часом ставав дедалі дужчим. Ми з
Сюзаною втішалися його першим словам: «Увімкніть, будь
ласка, радіо». З цієї нагоди ми влаштували невеличке свя-
то, а тим часом Петрик з легкою посмішкою на вустах спо-
стерігав за нами зі свого ліжка. Він нагадував мені пташку,
яка колись з розгону вдарилася об наше кухонне вікно і зне-
притомніла. Поступово він приходив до тями. А одного дня
встав з ліжка й пішов.
Ми не стали випитувати в нього подробиць його бага-
торічного ув’язнення в Майданеку, а сам він не виявляв
бажання про них розповідати. Кожен з нас носив з собою
власний тягар тяжких спогадів.
Після того, як Петрик знову зміг ходити, він не став гая-
ти часу й почав працювати сторожем на фабриці скляних ви-
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 389
робів, яку знову відкрив її колишній власник. Коли його тіло
достатньо зміцніло й стало справнішим, він влаштувався на
ще одну роботу: став водієм карети швидкої допомоги в лю-
блінській лікарні невідкладної допомоги. Але попри фізич-
не одужання, у Петрик бракувало одного важливого аспек-
ту. Поцілункового аспекту, так би мовити. Всі свої сили він
віддавав роботі і всіляко уникав можливості почати зі мною
романтичні стосунки. І я сама вигадувала йому виправдання:
він був надто виснажений. Надто зажурений. Надто щасли-
вий.
Якось вранці я прокинулася від гуркоту грому, і мені на
мить здалося, що я знову в Равенсбрюці, і що то вдалині гу-
пають бомби. Та миттю заспокоїлася, побачивши краплини
дощу на склі свого вікна, але відразу ж пригадала, що того
дня я мала поїхати разом з Петриком в його автомашині
швидкої допомоги. Як медсестра-стажерка, я мусила сидіти
на передньому сидінні поруч з водієм. Оскільки він уникав
можливості залишитися зі мною наодинці і навіть торкатися
мене, було приємно провести з ним увесь ранок, усвідомлю-
ючи, що нас розділяє лише важіль переключення передач.
Він не виходив з кабіни швидкої, бо на вулиці йшов дощ, і
йому довелося підняти у вікнах скло.
Тож я вмостилася на передньому сидінні, почуваючись
красивою й чепурною в своїй білій уніформі медсестри з бі-
лим ковпаком на голові. Може, хоча б цього разу він мене
поцілує? А може, мені першою його поцілувати? Звісно, це
було б недоречно й дочасно, але звідки мені було знати про
такі речі? Я провела в табірному бараці всю свою юність,
тобто весь той час, коли молоді люди пізнають премудрості
й ритуали кохання.
Чи Петрик і досі вважав мене привабливою? Білі пан-
чохи, які носили всі медсестри, погано приховували мою
скалічену ногу. Люди на вулиці часто зупинялися і, роззя-
вивши рота, витріщалися, немовби кажучи: «Що ж це таке
трапилося з тобою?» Може, я здавалася йому потворною? А
що буде, коли я скажу йому те, про що розповіла мені його
сестра Луїза? Що він начебто мене кохав? Але я ніколи не
порушу обіцянки, яку я дала дівчині, котра помирала.
390 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— Скільки машин на вулиці! — невдоволено кинув він,
переключаючись на нижчу передачу. — Цікаво, звідки люди
в цьому місті дістають бензин? Доведеться нам їхати до
шпиталю довше, ніж я розраховував.
Після свого повернення Петрик дратувався через кожну
дрібницю: через забиті автомобілями вулиці. Через хибне
слово. Через невчасний дощ.
— Нам нема куди поспішати, — відказала я. — Ми ж
ноші веземо, а не людей.
Дощ посилився, і двірники програвали битву з крапли-
нами води на вітровому склі. Дощовий буревій, говорила в
таких випадках матінка. Моя матінка...
Ми звернули на вулицю, де колись жила Надя.
— Зараз ми проїдемо повз її будинок, — зауважила я.
— Та знаю, Касю. Сам бачу.
— Ти так ніколи не пояснив мені, що означало слово «Зе-
гота». На тому конверті, який я тоді мала принести.
— Рада допомоги євреям. Надина мати знала одного із
засновників тої ради.
— А де ж ти їх сховав?
— Мені б не хотілося...
— Ти ж не можеш постійно уникати цієї теми.
Він знову переключився на нижчу передачу й промовчав,
зробивши вигляд, що зосередився на дорозі.
— Вони жили в різних безпечних квартирах-криївках, —
нарешті озвався Петрик. — Допоки ті квартири перестали
бути безпечними. Певний час таким місцем був підвал в ап-
теці пана Зауфаніма. А після того, як нас заарештували...
Я помітила її першою: купку мокрого чорного хутра на
сходах ґанку.
— Зупини, Петрику. Це — Фелька.
— Знову? — перепитав він.
Смикнувши ручне гальмо і ввімкнувши аварійну сиг-
налізацію, він вистрибнув з автомашини. Я, настільки
швидко, наскільки могла, насилу вибралася з високої кабіни
і піднялася сходами. Там, скрутившись калачиком, лежала
Фелька, вся промокла від дощу, та, вочевидь, дощ її мало
турбував.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 391
Новими мешканцями Надійчиної квартири було по-
дружжя на прізвище Риска — привітний вчитель та його
дружина, які приїхали з розбомбленої Варшави. Пані Риска
була кузиною пані Бакоської, тому вони й перебралися до
Любліна, зваблені обіцянкою безкоштовного житла від но-
вого уряду. Уряд був змушений роздавати подібні обіцянки,
бо багато поляків не довіряли новій владі й не хотіли пов’я-
зувати себе з нею, побоюючись, що нова Польща не стане
такою вільною й незалежною, як заявляв про це Сталін. На-
віть попри обіцянки безкоштовного житла дуже багато емі-
грантів залишалися в Лондоні та інших місцях, вичікуючи,
що буде далі.
Подружжя Рисків розуміли, чому Фелька так часто
прибігає до їхнього ґанку, і кликали нас кожного разу, коли
вона там з’являлася. Татко робив усе можливе, щоби вона
залишалася у нас вдома. Замикав її в будинку. Саджав на
ланцюг. Але вона все одно примудрялася втекти. І всі ми
знали, кого вона чекала.
Не маючи змоги проїхати повз зупинену карету швидкої,
позаду неї почали накопичуватися автомобілі, а ми тим часом
намагалися заманити промоклу Фельку до сухої кабіни.
— Ходімо, моя дівчинко, — покликав Петрик якомога
лагіднішим голосом, але Фелька не піддавалася на умов-
ляння. — Бери її спереду, а я візьму ззаду, — скомандував
він.
І ми винесли Фельку на вулицю. Коли водії автомобілів
побачили, що швидка зупинялася через собаку, а не через
людину, то почали сердито нам сигналити.
Ми так-сяк затягнули Фельку до кабіни і поклали її
поміж нами, я обгорнула її сухим махровим рушником.
Коли Петрик натиснув на газ і рушив від будинку, Фелька
затремтіла й струснулася — бризки брудної води розлеті-
лися по кабіні та потрапили нам на обличчя. Я змахнула зі
своєї білої уніформи шматок бруду. Про поцілунки тепер
доведеться забути.
— Можливо, Надя десь тут, неподалік, — зауважила я.
— Почухай Фельку за вухами, їй це подобається.
Я витерла собачці голову, вуха та її посивілий писочок.
392 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— Депортовані й досі повертаються додому, — продов-
жила я.
— Не називай її депортованою, Касю. Кажи правду. Її
вбили нацисти, і вона вже ніколи не повернеться. Як і всі
інші.
— Принаймні твоїй матері відправлятимуть завтра поми-
нальну службу.
— Не тільки їй. А й іще двомстам людям. Це буде цир-
кова вистава. Не ходи туди, будь ласка.
— Татко сказав, що там будуть агенти НКВД.
— А що вони мені зроблять? Уб’ють? Якщо це трапиться
швидко, я буду за це дуже їм вдячний.
— Вони вишукують членів Армії Крайової. Все керівни-
цтво підпілля...
— Я був солдатом Червоної армії, Касю...
— Проти своєї волі.
— Наразі це дає мені певну індульгенцію.
— Татко сказав...
— Та годі тобі, Касю! «Татко сказав, татко сказав....» Ти
що, власною головою розучилася думати?
Я витерла рушником Фельчине черевце, і вона перекину-
лася на спину й замахала лапами.
— Може, мені не треба було тоді бути твоїм кур’єром. —
сказала я.
— Думаєш, я хоч день можу прожити, не думаючи про
це? Загинула не лише моя сестра, фактично ще мала дитина,
загинула й твоя матір, яка була мені дорогою людиною. А
що вороги зробили з тобою? Тоді як у мене все гаразд — я
цілий та неушкоджений. Який я після цього чоловік? Інколи
мені здається, що якби не ти, то...
Петрик повернувся й поглянув на мене.
— ... я б не схотів бути тут.
Я вгледілася в його обличчя. Невже він справді це ска-
зав? Петрик знову втупився поглядом у дорогу, але я все
одно почула те, що він сказав: «Якби не ти...»
Я взяла його за руку, якою він обперся об сидіння. .
— Не кажи такого, Петрику. Це — смертний гріх і...
Він відсахнувся і знову взявся обома руками за кермо.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 393
— Не зважай, — кинув він і вів машину, надовго замис-
лившись. — Забудь, що я це сказав.
Мені було приємно хоча б трішечки побачити колиш-
нього Петрика. Але подібно до сонця в хмарний день, він
сховався так само швидко, як і з’явився.
Я не дослухалася Петрикової поради не йти на поми-
нальну службу до Люблінського замку. Та служба пра-
вилася з метою вшанування арештантів-каторжан, яких
замордували там нацисти перед своїм відступом; серед
загиблих була й Петрикова мати. Я любила пані Бакоську
і тому хотіла побути на жалобній службі разом з іншими
людьми. До замку збиралися прийти мало не всі мешкан-
ці Любліна. До того ж, я знала багато родин, чиї матері,
сестри і чоловіки загинули там того дня. Кожен знав ту
чи іншу людину, яку зачепило те масове вбивство.
Свій день я почала в каплиці замку, яка була колись
улюбленим місцем моєї матінки; я стала там навколішки
високо-високо над натовпом людей, які збиралися внизу.
Та каплиця стала і моїм улюбленим місцем, куди я могла
потайки пробратися й помолитися. Поспілкуватися зі своєю
матінкою та зігрітися. На той час прекрасних візантійських
фресок ще не повністю виявили, але мені було видно їхні
фрагменти на високих стелях поміж готичними арками. Мій
молебний перелік був традиційним. Татко. Сюзана. Петрик.
За душі померлих та зниклих. Надя. Матінка.
Я поглянула з вікна каплиці на юрму людей, яка почала
скупчуватися на порослому травою схилі по той бік високої
стіни замку. Віддати шану загиблим прибули люди зі всієї
Польщі. Під спів костьольного хору люди, старі й молоді,
збиралися групами, намагаючись зайняти найзручніші міс-
ця, щоби було видно, як відправляється служба. Ксьондзи
в чорних сутанах. Говірливі черниці-домініканки в білих го-
ловних уборах, схожих на гігантських лебедів. Люблінські
родини. Десь поміж них — тато з Мартою. А Сюзана слуха-
тиме службу через відчинене вікно у шпиталі.
Я зійшла донизу гвинтовими сходами дуже повільно, бо
моєю скаліченою ногою ступати на слизькі кам’яні сходинки
394 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
було небезпечно, і вийшла на брукований внутрішній двір,
де нас, заарештованих, колись зібрали для транспортування
до Равенсбрюка. Невже відтоді, як я стояла тут з матінкою,
Луїзою та Сюзаною, минуло лишень п’ять років?
Спустившись трав’янистим схилом, я почала проштовху-
ватися крізь натовп. Хоча тодішня осінь була теплою, цей
день видався холодним. У натовпі я бачила багатьох лю-
дей з букетами квітів. Здебільшого купавки, яскраво-червоні
маки та інші польові квіти. Я тримала осінні маргаритки, які
назбирала на пустищі і загорнула у мокру ганчірочку; навіть
крізь рукавичку я відчувала сильний холод.
Похукавши на свою незайняту руку, я почала вдивлятися
в натовп, шукаючи Петрика. Багато ж я віддала б за те, аби
мати не одну, а дві рукавички! Ми з Сюзаною розділили між
собою пару, яку подарувала сестрі одна жінка, що помирала
в шпиталі. У мене була права рукавичка, а в Сюзани — ліва.
Важко було уявити, що на тому схилі під великою форте-
цею було поховано понад триста людей. Вздовж підмурівка
замку стояли члени родин загиблих, яких містяни похапцем
поховали в братській могилі. Хтось поставив посеред пагор-
ба великий дерев’яний хрест, біля якого зібралися шестеро
ксьондзів.
Ті ксьондзи освятили місце поховання, а я тим часом
пробиралася у натовпі, шукаючи Петрика. Чи розсердиться
він за те, що я прийшла? Чи, може, мені вже слід махнути
на нього рукою? Бо він однаково мене ігнорує. Скільки ж
можна терпіти й сподіватися?
Наблизившись до групи черниць, які скупчилися з од-
ного краю, тримаючи в руках свічки, покаянні картки та
віночки, я помітила Петрика, котрий стояв трохи осторонь
від них. Не зводячи очей зі служби, він стояв випрямив-
шись і засунувши руки до кишень брезентової накидки, яку
йому видали на фабриці скляних виробів. Неподалік від
нього виднілася велика купа квітів, яку зібрали жалобни-
ки. Вона нагадувала рожево-жовто-червоний курган і про-
довжувала збільшуватися. З кожним кроком відчуваючи в
нозі гострий, як удар ножа, біль, я обережно пробралася до
нього по схилу.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 395
Проштовхавшись через групу черниць — і при цьому
трохи зігрівшись посеред постатей у чорних рясах з вервиця-
ми на поясах — я підійшла до Петрика. Якщо він і помітив
моє наближення, то й виду не показав. Коли я підійшла до
нього, то побачила, що його очі почервоніли. Ставши поряд,
я стиснула в кулак незайняту руку, яка була без рукавички, і
похукала на неї, аби зігріти.
Петрик поглянув на мене, і стало помітно, що на кін-
чиках його вій тремтіли сльози. Я підступила до кургану
квітів, поклала зверху свої маргаритки і повернулася до Пе-
трика.
Чи треба мені залишитися? Чи, може, піти? Я ж уже
поклала свої квіти і віддала шану загиблим. Зрештою, він
прохав мене не приходити взагалі.
Не дочекавшись від Петрика жодного знаку, я поверну-
лася і вже збиралася піти, як раптом відчула його руку на
своєму передпліччі. Не вірячи своїм очам, я дивилася, як
його пальці опустилися вниз до мого зап’ястя. Він підтягнув
мене до себе й поставив поруч.
«Гордість» — заяложене слово, але саме так почувалася
я того дня, коли хорові співи злітали до небес. Я була дуже
горда з того, що Петрик захотів розділити зі мною пережи-
те: добре і погане.
Взявши мене за ту руку, що була без рукавички, він огор-
нув її своїми теплими пальцями, підніс до вуст і поцілував,
а потім сховав її до своєї теплої фланелевої кишені.
РОЗДІЛ 33
КАСЯ
1946 РІК
Армія наступала з усіх напрямків. Такого організовано-
го вторгнення не було ще з часів гітлерівського бліцкригу.
Та армія прибувала в квітчастих сукнях та святковому взут-
ті, несучи з собою тарілки й казанки, декотрі з яких і досі
парували, щойно витягнуті з печі. Бойовими діями коман-
дувала з поштового центру генерал Марта, і в результаті
її ефективне керівництво забезпечило достатньо пирогів,
борщу та мисливського рагу із свинини, копченої ковба-
си та квашеної капусти, аби нагодувати вшестеро більше
весільних гулянок.
Гадаєте, що поштовий центр — непридатне місце для
весілля? Може й так, але для нас воно було цілком дореч-
ним і придатним. Бо пошта являла собою велике й просторе
приміщення з високою стелею, до того ж, там можна було
вбити одним пострілом відразу двох зайців: отримати свою
пошту та потанцювати з молодою. То не біда, що молода не
могла танцювати, — гості все одно пришпилювали до мого
плаття подарункові гроші. На мені була блідо-рожева сукня,
яку я не вибирала, бо своїм витвором, зробленим на власній
швацькій машинці, Марта дуже мене здивувала. Я мріяла
про білу сукню, але не могла відмовитися від Мартиної, бо
намагалася бути чемною й не засмучувати татка. А ще мені
хотілося, щоби все це скінчилося якомога швидше, аби я
могла залишитися наодинці з Петриком.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 397
То був важкий ранок із двох причин. Першою було те, що
нам зателефонували подружжя Рисків і сказали, що минулого
дня померла Фелька. Вони знайшли її на своєму ґанку, зна-
йшли востаннє. Фельку ми поховали в нашому городі за бу-
динком. Сюзана з татком дивилися, як Петрик копав яму, а я
тим часом загорнула Фельку в Надійчину ковдру, в якій я при-
везла її додому багато років тому. Ми поплакали й попроща-
лися з нашою старенькою собачкою, а найбільше плакав татко.
Я не могла позбутися тої думки, що все своє життя
Фелька була вірним другом Наді, вона чекала її до скону, на
відміну від мене, бо я продовжувала жити так, наче нічого
не сталося, й планувала своє весілля, жодного разу не зга-
давши, що Наді на ньому не буде. Гарна ж з мене подруга!
Другою важкою обставиною того ранку, коли мало від-
бутися моє весілля, стало благословення матері нареченої.
На польському весіллі таке благословення мало настільки
велике значення, що у тому випадку, коли мати нареченої
померла, весільна процесія спершу вирушала на цвинтар, а
вже потім йшла до церкви. Звісно, ми не могли поїхати до
того озера в Равенсбрюці, на чиє дно, здогадно, осів прах
моєї матері. Марта приготувала зі свого боку розлоге бла-
гословення, але для його виголошення я натомість вибрала
Сюзану, змусивши Марту густо почервоніти. Хоча я й при-
мирилася з необхідністю налагодити стосунки з Мартою, це
не завжди мені вдавалося. До того ж, Сюзана як сестра вві-
йшла в моє життя раніше за неї, і так буде завжди.
Церемонія в костьолі була короткою. Хоча вільні вибо-
ри ще й досі не відбулися і сталінська влада не отримала
офіційного контролю над країною, сформована Москвою
Польська робітнича партія зміцнювала свої позиції щодня.
Її представники косо дивилися на все, що відволікало робіт-
ників від задоволення колективних потреб народу, зокрема і
вінчання у церкві. Вони вважали такі церемонії гротескними
видовищами, тому люди стали побоюватися, що хтось по-
бачить, як вони беруть у них участь. Лише у трьох моїх ко-
лег-медсестер не забракло мужності прийти на церемонію,
хоча це могло вартувати їм роботи. Нечисленні Петрикові
друзі-підпільники й досі переховувалися в лісових криївках.
398 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Ми всі мусили бути обережними, бо навіть покладення квітів
на могилу вояка Армії Крайової ставало причиною арешту.
Втім, гості аж ніяк не почувалися скуто, святкуючи
весілля в поштовому центрі, бо там було зручно й затишно.
Щойно я прибула, як вони оточили мене й почали пришпи-
лювати до моєї сукні паперові гроші, дотримуючись тради-
ції, яка подобалася мені найбільше. Де ж Марта і її подру-
ги роздобули стільки харчів? Холодець, ковбаса, салати...
Три торти та вишукані кренделики під назвою «янгольські
крильця». Ймовірно, вони дістали їх по-лівому, тобто на
чорному ринку.
— Ходімо, — сказала Марта. — Настав час для осіеріпу.
Очепини — це ритуал зняття фати з молодої і заміни її
на шапочку, яка офіційно засвідчувала її заміжній статус.
Спершу наречену оточують неодружені дівчата й знімають з
неї фату; потім її оточують одружені жінки й пришпилюють
шапочку.
Марта сплеснула над головою руками — і до мене піді-
йшли неодружені дівчата.
— Сюзано, зніми з неї фату.
— Вона знає, що робити, Марто, — зауважила я.
Заграв оркестр і, взявшись за руки, мене оточили молоді
дівчата, а Сюзана тим часом витягнула шпильки з фати, зши-
тої з накидки Петрикової матері. Моя ушкоджена нога боліла
від довгого стояння на місці, та хіба ж я могла сидіти під
стінкою разом зі старими бабцями на розкладних стільцях? Я
ж мріяла про цей весільний ритуал із самісінького дитинства!
Віддавши мені фату, Сюзана приєдналася до кола моло-
дих дівчат. Я закрила собі очі одною рукою й кинула фату
другою, розрахувавши так, щоб вона потрапила до рук Сю-
зани. Якщо буде на те Божа воля, вона стане наступною.
— А тепер, заміжні дами, йдіть сюди! — гукнула Марта
до натовпу гостей, тримаючи в руках білу шапочку. А де ж
Петрик? Шкода, що він всього цього не бачить.
— А хто пришпилить шапочку? — спитала я.
— Я, — відповіла Марта.
— Але ж це мусить зробити заміжня жінка. — Тим ча-
сом заміжні жінки оточили мене колом, взявшись за руки.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 399
Марта підійшла до мене.
— Касю, це просто давня народна традиція.
Заміжні жінки почали кружляти під музику довкола мене
та Марти. Запах фіалкових парфумів та м’ясного бульйону
ставав нестерпним. Я вхопила навмання чиюсь руку — і ви-
тягнула в середину кола дружину кушніра.
— Ось пані Віжньовська й пришпилить мені шапочку.
Марта взяла мене за руку.
— Касю, дозволь зробити це мені.
Одного погляду на її карі очі, наповнені слізьми, було до-
статньо, аби змінити мою думку. Зрештою, Марта добре ста-
вилася до мене. Відгодувала Петрика, мене та Сюзану. Я до-
зволила Марті прикріпити мою шапочку — і її обличчя засяяло
посмішкою. Ніколи в житті я не бачила щасливішої людини.
Нарешті я вийшла з кола, погойдуючи на ходу паперо-
вими купюрами. Де ж Петрик? Цілий день він був такий
мовчазний. Я на мить зупинилася — то татків приятель
пришпилив до моєї сукні ще одну купюру.
Петрика я знайшла в татковому кабінеті. Він сидів там
один, скулившись у старому шкіряному кріслі за робочим
столом, руки на колінах. Світло було вимкнене, і поблиск
вуличного ліхтаря віддзеркалювався від скла, що накривало
фотографію на столі. То було фото, яке татко любив най-
більше, хоча я вийшла на ньому з напівзаплющеними очи-
ма. На тому фото були ми з Сюзаною, а тато обнімав нас за
плечі. Зробила той знімок моя матінка.
— Ходімо до гостей, погуляємо, — сказала я, струсивши
з Петрикової голови пшоно, яке там застрягло після того, як
гості посипали нас, коли ми виходили з костьолу. То було
те пшоно, яке ми з татком закопали кілька років тому. Хоч
як небезпечно було привертати увагу до нашої церемонії, я
втішалася, що знайшлися люди, які дотрималися народної
традиції посипати молодят пшоном.
Я стала біля Петрика навколішки.
— Ти сьогодні ані макової зернини не з’їв. Мисливське
рагу майже скінчилося, але натомість принесли ще ту ков-
басу, яку ти так полюбляєш. До того ж, невдовзі всі почнуть
куяв’як танцювати.
400 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— Зараз прийду, Касю.
Петрик взагалі був людиною мовчазною, але я ще ніколи
не бачила його таким задумливим.
— Всі дивуються, куди наречений подівся, — сказала я.
Він довго мовчав, і я не бачила його обличчя, бо воно
було в затінку.
— Який же я боягуз, Касю. Мої друзі-підпільники траву
в лісі їдять, а я тут празникую.
Музика в сусідній кімнаті набула шаленого ритму.
— Не твоя провина, що татко намагається захистити сво-
го зятя. У нас також багато власних проблем, ти ж знаєш...
— Я просто міркую. Про те, що зробив би мій батько,
якби він був тут. А він боягузом не був
Хоча Петрик рідко про це говорив, з’являлося дедалі
більше чуток про Катинський ліс, і хоча радянці й звину-
вачували нацистів, всі ми знали, що то НКВД розстріляло
там тисячі представників польської інтелігенції. Ймовірно,
серед страчених був і капітан Бакоський.
— Про що ти говориш?
Я поклала голову йому на коліна — і раптом відчула в
його руці щось холодне й тверде. Коли він висмикнув руку,
то в світлі ліхтаря я встигла помітити сріблястий поблиск.
— Татків пістолет? — спитала я. — А ти...
— Коли він у мене, я спокійніше почуваюся, — сказав
Петрик.
Я потихеньку витягнула пістолет з його руки.
— Ти б до гостей повернулася, — мовив Петрик. — На-
речена не може просто так зникнути.
Від одного лише дотику до револьвера, гладенького й
важкого, у мене поза шкірою побігли холодні мурашки.
— Вони й тебе хочуть бачити, — зауважила я.
Петрик не зробив спроби відібрати у мене револьвер. Я від-
сунула шухляду в татковому столі й поклала його всередину.
— Ох, Петрику, — охнула я, опускаючись біля нього
навколішки.
Якийсь час ми побули отак у темряві, слухаючи, як
співають гості і як оркестр награває 8іо Ьаі. Сто років щастя
молодій і молодому.
РОЗДІЛ 34
ГЕРТА
1947 РІК
Так званий Нюрнберзький процес над лікарями був фар-
сом від початку й до кінця, а травма, якої він мені завдав,
призвела до важких бронхіальних захворювань. Очікування.
Купи паперів, які можна було б спалити для того, аби вряту-
вати добропорядних німців від холоду. Сто тридцять дев’ять
днів судового процесу, вісімдесят п’ять свідків та безкінечні
перехресні допити підсудних.
Одні лише свідчення доктора Гебхардта розтягнулися на
три дні, і спостерігати за ним було особливо тяжко. Детально
розповідаючи про хірургічні операції, він лише тягнув разом
з собою на дно мене та Фріца. Гебхардт навіть запропонував
здійснити аналогічні операції на ньому, щоби довести їх аб-
солютну безпечність, але цю його пропозицію проігнорували.
І навіщо я попросила свого адвоката, доктора Альфре-
да Зайдля, розповісти мені про долю, яка спіткала Бінц та
Маршалл після процесу над персоналом Равенсбрюка, так
званого Равенсбрюцького суду в Гамбурзі, попросила того ж
самого дня, коли мала давати власні свідчення? Це лише до-
дало мені страху перед тим, як вийти того ранку до трибуни.
— Першою повели Елізабет Маршалл, — сказав Аль-
фред, — а потім Доротею Бінц. Вільмера Гартмана — остан-
нім. Мабуть, виходячи з ввічливості: спершу — дами.
У животі в мене похололо, коли він показав мені фото-
графію з газети. На ній був зображений Вільмер із зв’язани-
402 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
ми за спиною руками, шиєю, зламаною на п’ятому хребці,
та звислими ногами в дорогих черевиках. Він, напевно, по-
мер швидко. Петля, яку підділи йому під підборіддя, злама-
ла йому хребець, що спричинило розрив стовбура спинного
мозку. Я швидко проглянула фотографії інших: всі вони
висіли, наче качки на ягдташі мисливця. Я конвульсивно
здригнулася від приголомшливого страху, від якого у мене
затремтіли руки. Перед тим, як пройти тринадцять кроків до
шибениці, багато хто зі страчених навернулися до релігії. І
всіх їх спалили й поховали в невідомих могилах.
Події того дня в суді також не віщували мені нічого до-
брого. Почалося з того, що звідкись на трибуні свідків ви-
гулькнула Кролик з Равенсбрюка.
— Ви можете упізнати доктора Терту Оберхойзер? —
спитав Олександр Гарді, помічник прокурора. То був вельми
привабливий чоловік з лисіючою головою.
І Кролик вказала на мене. Як таке могло бути? Як могли
вони мене запам’ятати? Я ж бо їх не пам’ятаю. Звідки вони
знають моє ім’я? Ми ж начебто виявляли велику обереж-
ність. Альфред раніше розповідав мені, що поляки просили
екстрадувати мене до Польщі і судити мене там. Мене одну.
А інші що, нічим подібним не займалися? Альфред подав
протест на цю пропозицію, який було задоволено.
Невдовзі настала моя черга.
— Для надання свідчень викликається Герта Оберхой-
зер, — сказав Гарді.
Фріц кинув на мене погляд, що мав вселити в мене
мужність. Я глибоко вдихнула, відчуваючи, як кров гупає
у скронях. А потім пройшла до трибуни, видивляючись на
гальорці мутті, тоді як інша публіка здавалася мені великою
розмитою плямою.
— Як же ви при здоровому глузді могли займатися екс-
периментами з сульфаніламідом, Герто Оберхойзер? — спи-
тав Гарді.
— Ті арештантки були польськими жінками, засуджени-
ми до смертної кари, — відповіла я. — Вони мусили помер-
ти все одно. А дослідження мали допомогти німецьким сол-
датам. Однієї зі мною крові.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 403
Я побачила на гальорці мутті; вона перелякано прикрила
рукою рот. А що ж це Гюнтер не прийшов?
Гарді потряс у мій бік стосом паперів.
— Чи були якісь особи розстріляні чи страчені в інший
спосіб після того, як їх піддали отим експериментам?
— Так, але вони були політичними в’язнями...
Переді мною загорілася червона лампочка, причеплена
до трибуни для надання свідчень. Це означало, що пере-
кладачі не встигали за мною. Тож мені довелося говорити
повільніше:
— Політичними...в’язнями...засудженими...до смерт-
ної кари.
— У своїх письмових свідченнях стосовно летальних
ін’єкцій ви визнаєте, що зробили п’ять чи шість летальних
ін’єкцій. Це — так?
І чому я визнала це у своїх письмових свідченнях? Чи
можу я зробити вигляд, що не зрозуміла перекладача?
— Ні, не так, — відповіла я.
— Але ж ви зробили ін’єкції, і після цих ін’єкцій люди
померли, так чи ні?
— Так, але, як я вже сказала під час попереднього опи-
тування, то була медична допомога, надана пацієнтам для
того, аби полегшити їхні передсмертні муки.
— І ця медична допомога призвела до смерті, так чи ні? —
спитав Гарді.
Я втупила погляд у свої руки на колінах.
-Ні.
— Повторюю: ця медична допомога призвела до смерті,
так чи ні?
Я дивилася на свої руки, а серце моє щосили гупало у
грудях.
— Як я вже сказала, то була медична допомога, надана
пацієнтам для того, аби полегшити їхні передсмертні муки.
— Міс Оберхойзер, ви коли-небудь отримували відзнаки
чи нагороди?
— Я отримала Хреста за бойові заслуги, якщо мені не
зраджує пам’ять.
— А за що конкретно ви отримали ту відзнаку?
404 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— Не знаю.
Гарді сперся на свій подіум.
— Чи не отримали ви її за те, що брали участь в експери-
ментах з сульфаніламідами?
— Звісно, що ні.
— Запитань більше не маю, ваша честь.
Хоча на тому судовому процесі були надані свідчення
про американські експерименти, аналогічні з тими, за які
нас судили, і ці свідчення явно справили на американських
суддів шокуюче враження, наприкінці стало зрозуміло, що
вирок залежатиме від того, чи були суб’єкти означених екс-
периментів добровольцями. Все, що я могла, — це прогулю-
ватися в садку біля тюремного спортмайданчика і чекати.
Фріц під час процесу виглядав повністю морально ви-
снаженим. У той час, коли більшість лікарів вперто намага-
лися знайти той шлях, яким можна було б уникнути надто
суворого покарання, Фріц відсторонився від усього і, схоже,
махнув на себе рукою. Нам не дозволяли розмовляти під час
суду, але він звернувся до мене, входячи до ліфта, яким ми
спускалися до наших камер.
— Тепер вони запросто мене повісять, — сказав він. —
Мені гаплик.
Фріц був єдиним обвинувачуваним на процесі лікарів,
який відверто розкаявся, і цей факт не пройшов непоміче-
ним серед інших лікарів, котрі твердо трималися до кінця.
У день виголошення нашого вироку, 20 серпня 1947
року, я одягнула чорне плаття-пальто з довгими рукавами,
яке мені видали представники судової влади. Коли я слуха-
ла вироки, які кожному з моїх колег окремо виголошували у
великому залі, серце моє несамовито калатало. Своєї черги
я чекала в коридорі перед дерев’яними дверима залу судо-
вих засідань, а біля мене стояв на чатах американський вар-
товий. На той час англійську я знала вже достатньо добре,
щоби зрозуміти, яка доля спіткала доктора Гебхардта.
«Докторе Карл Гебхардт, Перший військовий трибунал,
розглянувши вашу справу, визнав вас винним у військових
злочинах, злочинах проти людяності та членстві в органі-
зації, визнаній злочинною Міжнародним військовим трибу-
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 405
налом, відповідно до висунутих проти вас звинувачень. За
ваші вищезгадані злочини, за скоєння яких вас притягли до
судової відповідальності, Перший військовий трибунал засу-
див вас, Карле Гебхардт, до смертної кари через повішення».
Мені ставало дедалі важче дихати. Коли підійшла моя
черга, двері розчинилися, я ввійшла до зали суду й вдяг-
нула навушники для перекладу. Я стала вдивлятися в на-
товп, шукаючи в ньому мутті, і мені здалося, що кольори
в приміщенні стали наче яскравішими, контрастнішими й
насиченішими.
«Герто Оберхойзер, Перший військовий трибунал, роз-
глянувши вашу справу, визнав вас винною у військових зло-
чинах, злочинах проти людяності, відповідно до висунутих
проти вас звинувачень».
Коли я почула слово зсНиІсІіз в своїх навушниках, я ми-
моволі вчепилася руками в поруччя.
Винна.
А потім було виголошено вирок. Приголомшена, я мовч-
ки слухала. «За ваші вищезгадані злочини, за скоєння яких
вас притягли до судової відповідальності, Перший військо-
вий трибунал засудив вас, Герто Оберхойзер, до ув’язнення
терміном на двадцять років з відбуванням покарання у в’яз-
ниці чи в’язницях або в іншому відповідному пенітенціар-
ному закладі, відповідно до рішення компетентних органів
влади».
Я була обережною й під час виголошення вироку нічим
не виказала своїх емоцій. Фріцу дали довічне ув’язнення,
а багато кому довелося повторити шлях доктора Гебхардта
до шибениці. Коли мене звільнять, я буду старою жінкою.
Лише за одну хвилину й сорок секунд, які знадобилися, аби
зачитати вирок, мене на все життя позбавили можливості
працювати.
2 червня 1948 року доктора Гебхардта повісили на одній
з переносних шибениць у спортивному залі тюрми. В газеті
я прочитала, що петлі, якими користувалися того дня, не
були налагоджені належним чином, і декотрі із засуджених
до страти лишалися живими ще майже десять хвилин. Ці
406 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
американці навіть стратити як слід не здатні. Я втішалася
тим, що фюрер сам позбавив себе життя, аби не бути свід-
ком цієї пародії на правосуддя. Невдовзі мене відвезли ав-
тобусом до в’язниці номер один для військових злочинців в
Ландсбергу, Баварія, де я мала відбувати свій термін ув’яз-
нення. Думка про те, що всі ці роки я не зможу займати-
ся медициною, була просто нестерпною, тому я розпочала
свою кампанію з написання листів.
І першого свого листа я відправила меру міста Штокзее.
РОЗДІЛ 35
КАСЯ
1947 РІК
У середу, 25 березня 1947 року, я здебільшого кричала.
Ми, медсестри народного шпиталю в Любліні, завжди були
раді чути такі верески, бо вони означали, що породілля у до-
брому здоров’ї й народить здорову дитину. Мовчазні ж по-
логи часто мали сумний кінець. А ще я була рада, що легені
мого немовляти також виявилися здоровими, бо я, сама пра-
цюючи медсестрою пологового відділення, добре знала, як
ситуація легко могла обернутися на гірше за лічені секунди.
Пологи з сідничним передлежанням плоду. Синюшні діти.
У нас працювали чудові лікарі (і серед них — моя сестра), та
особливою гордістю були медсестри нашого пологового від-
ділення. Мені пощастило, бо пологи пройшли нормально, і
дефіцитних знеболювальних препаратів не знадобилося.
Петрик стояв біля мого ліжка зі сповитою дитинкою на
руках, а біля нього скупчилися всі медсестри з нашого повер-
ху. На ньому був білий шпитальний халат, вдягнений поверх
фабричного комбінезону. Дитинку він тримав зовсім невиму-
шено, а не скуто й незграбно, як більшість молодих батьків.
Та хоч якими б лагідними й доброзичливими були гості, мені
хотілося одного: якнайшвидше залишитися наодинці з не-
мовлям, щоби нарешті познайомитися з нашою дівчинкою.
— Дай її мені, Петрику, — сказала я хрипким голосом.
Петрик поклав немовлятко мені в руки. Мене скоро почало
хилити в сон, оскільки в нашій великій палаті на понад п’ят-
408 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
десят ліжок було досить тепло. Старша сестра нашої палати
зарезервувала мені найкраще ліжко — під протилежною до
дверей стіною, подалі від протягів і поруч з батареєю опалення.
Я вдихнула солодко-кислуватий запах дитинки й дивилася, як
легенько й ритмічно пульсує тім’ячко на її маківці. Дівчинка
була така ж білява, як і дитинка пані Мікельської. Скільки ж
років мала б зараз Ягода? Вісім? Може, й нам назвати свою
доньку Ягодою? Та ні, це надто сумно. А може, Іренкою?
Це ім’я означало надію.
Петрик виступав за ім’я Галина, переконуючи мене, що
так хотіла б моя матінка. Та невже він не розумів, наскільки
болісно буде мені повторювати ім’я моєї загиблої матері по
кільканадцять разів на день?
Продзвенів дзвінок, сповіщаючи, що час відвідувачів по-
чався, і медсестри швидко порозходилися до своїх пацієн-
ток. Першою прийшла Марта. В одній руці вона несла таріл-
ку з пончиками під назвою расікі, а в другій — серветки.
— А ми подарунки несемо, — сказала вона. — Чи не хоче
молода мама пончиків скуштувати? — Позаду плентався та-
тко з Мартиною сумочкою в руці.
— Ой, ні, дякую, — відповіла я. Бо сама вже була кру-
глою й гладкою, мов пончик. І коли ж прийде Сюзана, щоби
я не залишалася тут майже сам на сам з Мартою? Моя се-
стра допомагала приймати мої пологи, але не до кінця, бо її
несподівано викликали вправити чиюсь переламану кістку.
Марта виклала вкриті цукровою глазур’ю пончики на
серветку й поклала біля мене.
— Зараз не час сидіти на дієті й худнути.
Я намагалася їсти якомога менше солодощів не лише, аби
скинути зайву вагу, набрану під час вагітності, а ще й через
дупло у верхньому зубі зліва, яке залишилося у мене після
Равенсбрюка і яке боліло від кожного контакту з цукром.
Татко поцілував мою руку, потім у чоло, а опісля —
дитинку.
— Як ся маєш, Касю?
Петрик взяв немовля у мене з рук, і мені відразу ж стало
холодно. Потім він передав дитинку татку, на чиїй руці й
досі теліпалася сумочка Марти.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 409
— Ми подумуємо про те, щоби назвати її Галиною, —
сказав Петрик.
— А мені подобається ім’я Іренка, — засумнівалась я. —
Воно означає надію.
— Звісно, треба доньку Галиною назвати, — зрадів тат-
ко. — Дуже гарне ім’я.
Я розплакалася, чи то мені здалося?
— Вона з тобою згодна, Петрику, — підтримала Марта. —
Хрестини вдома будемо робити? Про церкву й не думай.
Вона мала рацію. Польська робітнича партія вже не про-
сто натякала на небажаність релігійних церемоній, зокрема
хрестин та вінчань. Тепер вона відверто висловлювала своє
негативне ставлення до них і всіляко ускладнювала життя
тим, хто насмілювався не дослухатися. Марта з татком і досі
були неодружені, хоча багато ксьондзів вінчали подружні
пари таємно.
Марта взяла дитинку у татка з рук.
— Касю, тобі, з твоєю хворою ногою, буде важко догля-
дати дитину вдома. Тому доглядатиму її я.
Коли Марта нахилилася над дитинкою й засюсюкала,
на мене накотилася приголомшлива темна хвиля. Чому тут
немає моєї матінки? Вона б ходила зараз по палаті з моєю
донькою і, пишаючись, показувала б її усім. Вона розповіда-
ла б мені історії про те, як я була маленькою, і ми разом би
сміялися з того.
Моє обличчя вмить залили сльози. Я допомагала ба-
гатьом молодим матерям долати післяпологову депресію,
але здолати її самій виявилося важче, аніж здавалося; я мала
таке відчуття, ніби мене щось засмоктує в якусь темну діру.
— Будь ласка, віддайте мені мою дитину, — попросила я.
Раптом мені захотілося, щоби вони всі пішли геть. Ра-
зом з Петриком. Якщо тут немає моєї матінки, мені ніхто
не потрібен.
Петрик забрав дитину в Марти, якій було очевидно боля-
че віддавати її, і знову поклав донечку мені на руки.
— Касі треба відпочити, — сказав він.
Марта забрала свою тарілку з пончиками.
— Завтра ми прийдемо з варениками.
410 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— Ні, дякую, не треба, — заперечила я. — Нас тут добре
годують.
Коли вони пішли, а Петрик повернувся на фабрику, ми
з донькою поринули в сон, то прокидаючись, то знову заси-
наючи. Коли батарея опалення засичала, стравлюючи пару,
я рвучко прокинулася — то мені здалося, що я знову в по-
тязі, який прямує до Равенсбрюка, і що то вереснув паровоз-
ний свисток по прибутті на платформу. Моє серце калатало,
але, поглянувши на дитинку, я відразу ж заспокоїлася. Вона
тихенько засопіла й завовтузилася у мене на руках.
Галина? Отже, зрештою, вона все ж таки носитиме ім’я
моєї матері? Та я ж навіть не можу спокійно дивитися на фо-
тографію матінки! А ще більше лякало мене те, що ім’я «Га-
лина» якимось чином зможе призвести до того, що дівчинка
повторить її страшну долю. Жити красивим життям, яке по-
тім раптово перерветься? Від цієї думки я аж здригнулася.
Після того, як Петрик і батько почали називати нашу
доньку Галиною, я скорилася і невдовзі сама стала її так
звати. Зрештою, пора вже було дорослішати. Тепер я вже не
дівчинка, я тепер — матір і маю певні обов’язки. До того ж,
усі говорили, що це — чудове ім’я, і воно пасує дитинці. Що
матінка була б щаслива, бо мою доньку назвали її іменем.
Та я все одно ніяк не могла позбутися тої думки, що кра-
ще б я назвала її Іренкою, і це означало б «надія».
РОЗДІЛ 36
КАРОЛІНА
1946-1947 РОКИ
Після того, як я розшукала дитину й домовилася, що
батьки заберуть її, я повернулася до Парижа і всіляко уника-
ла Поля. Тепер, коли він став батьком, я не бажала руйнува-
ти його сім’ю. Уникати Поля було неважко, бо він з Реною
залишався у її будинку в Руані.
Ви могли би подумати, що для того, аби загоїти поране-
ну душу, немає місця кращого за місто кохання, але після
того, як війна скінчилася, всі лавочки в парку просто рясні-
ли закоханими парами, котрі відкрито цілувалися на людях
(деякі — ще зранку, не встигнувши поснідати), і вони щораз
нагадували мені про моє втрачене кохання. Навіть новини з
дому — і ті були невтішні, бо Роже написав мені, що наш
ліфтер Кадді загинув у бою з японцями на Тихому океані.
Розлуку з Полем я переживала так тяжко, як наркоман
переживає «ломку». Ані сну, ані апетиту. Чом би мені не
зайнятися якоюсь високою й шляхетною справою? І довіку
лишитися незаміжньою. Зрештою, в житті трапляються й
гірші речі.
Мене не втішало те, що наша поштова скринька пере-
повнена листами, які надсилав мені Поль. Мати, театрально
зітхаючи, кидала їх до кошика у вітальні. Не раз передив-
лялася я конверти, захоплюючись гарним почерком Поля,
а деякі навіть підносила до світла. Але який сенс їх читати?
Це лише посилило б мій душевний біль.
412 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
У мене було таке відчуття, що Париж учинив зі мною
несправедливо. І йому, і мені було завдано нищівного уда-
ру, але він, на відміну від мене, вже піднімався на ноги, по-
чав відбудовуватися і розчищати завали. Якщо індустрія мод
могла бути певним індикатором, то Париж уже відновив
своє колишнє «я»: в місті поновилися вишукані покази мод
у шикарних салонах «от кутюр» та на сторінках журналів, де
розміщувалися фотосесії на тлі зруйнованих будинків. А мене
й досі доводили до сліз то кульгавий голуб, то старий прода-
вець червивих яблук, розкладених на рушнику.
Місяць минав за місяцем. Якось прокинувшись одним
листопадовим ранком, я твердо вирішила зануритися в ро-
боту і спробувати не згадувати про Поля взагалі. Листи у
кошику більше не з’являлися, і, на щастя, в Парижі було ще
багато роботи, бо відбудова міста тривала невпинно. Най-
кращий спосіб позбутися власних проблем — це зайнятися
проблемами інших людей. Хіба ж не сказав сам лорд Бай-
рон, що «люди зайняті не мають часу сльози лити»?
Бензин і досі був у дефіциті, тому парижани повсюдно їз-
дили на велосипедах. Дефіцитними стали також такі речі, як
тарілки, сірники та шкіра для виробництва взуття, не кажучи
вже про харчі пристойної якості. На Еспланаді Інвалідів робо-
чий люд вирощував боби та картоплю, обробляючи землю за
допомогою коня та плуга, але яйця роздобути було важко, а
перед хлібними та м’ясними крамницями миттєво вишикову-
валися неймовірно довгі черги за першої ж чутки про можли-
ву появу якихось найскромніших продуктів.
Аби забезпечити нас провізією, мати домовилася зі
своїм приятелем з магазину воєнторга, що той постачати-
ме нам прострочені високопоживні пайки «К» з недоторкан-
ного запасу для передових частин. У кожній з прямокут-
них картонних коробок знаходився американський сніданок
у мініатюрі: бляшанка фаршу із свинини з яйцями, кава
№зса[е, крекери в целофані, пачка жуйки У/гі^Іеу ’з та цигар-
ки СНе8іег(іеІ(1. Дякувати Богу, нашим хлопцям на передовій
уже не знадобилися ці пайки, бо війна закінчилася, та все
одно в ті часи будь-який харч був на вагу золота.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 413
Мати пішла працювати добровольцем до АОІК — фран-
цузької Національної асоціації депортованих та інтернова-
них членів Опору. Це була новостворена організація, котра
допомагала стати на ноги депортованим жінкам, які звіль-
нилися з нацистських концентраційних таборів. Ці «щасли-
виці» часто не мали, куди повертатися, бо втратили все, — і
домівку, і чоловіка, і дітей. А ще гірше було те, що фран-
цузький уряд зосередився на представниках сильної статі,
які поверталися, особливо на тих, що були у війську. Тому
ці жінки якось залишалися на другому плані.
Я також займалася волонтерською діяльністю, де тільки
могла. Оскільки багато дітей у Парижі не мали пальт, ми з
матір’ю звернулися до універмагу Ье Воп Магске з прохан-
ням дозволити нам організувати благодійний пункт збиран-
ня і роздачі безпосередньо біля їхнього входу, і керівництво
універмагу дало свою згоду. Працівники універмагу виноси-
ли вішалки для пальт і складані столи до спеціально відго-
родженої території, і ми з матір’ю розвішували пожертвувані
дитячі пальта відповідно до розмірів. Платою за вхід до на-
шого імпровізованого магазинчику було одне дитяче пальто.
Батьки могли й собі вибрати пальто чи куртку серед великих
розмірів, а пожертвуваний одяг чистився й дарувався тому,
хто його потребував. Універмаг Ье Воп МагсНе навіть дав ре-
кламу нашого благодійного пункту, розмістивши в кінці сво-
го газетного оголошення наше маленьке блякле фото.
Для свого першого виходу ми вибрали чудовий сонячний
день у листопаді, коли всі парижани повиходили з домівок
подивитися, які ж моди пропонували їм крамниці й мага-
зини на прийдешній сезон. Навесні Діор уже дебютував зі
своїм новаторським стилем «Новий вигляд» — із вшитими
таліями та широкими спідницями, і парижанки нетерпля-
че очікували, що ж відомий модельєр запропонує їм цьо-
го разу. Того дня важко було не почуватися оптимістично,
а бадьорого настрою додавав аромат смажених каштанів у
повітрі та чоловік-оркестр у сусідньому парку, який бадьоро
награвав тему Ье Скаїапсі диі рсше.
Невдовзі біля нас виріс натовп людей, які вишикувалися
в чергу. Мати залишила мене наглядати за процесом, бо сама
414 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
вона вже набула статусу фельдмаршала серед післявоєнних
французьких благодійних фондів, і подалася проконтролюва-
ти роботу супової кухні в іншому районі міста. Я з ентузіаз-
мом взялася за роботу, бо вкрай потребувала якоїсь власної
справи. Окрім того, я вже встигла набити руку на підборі
ідеального пальта для дітей. Основним моментом тут був
колір. Це ж, зрештою, Париж, а не якась там глушина. Жов-
те пальто на хворобливо-жовтуватій дитині — це було гірше,
аніж не мати жодного пальта взагалі.
До обіду, коли запас пальт для обміну був уже готовий,
я раптом згадала, що навіть не відкривала своєї коробки з
обідньою пайкою. Та щойно я простягнула до неї руку, як до
мене підійшла літня жінка.
— Вибачте, мадемуазель, чи не могли б ви мені допо-
могти?
Худорлява й виснажена, але із шляхетною поставою,
вона була вдягнена в шерстяну спідницю, кардиган та чисті
білі рукавички. Блякло-рожевий шарф Негтез Заитиг при-
стебнуто оздобленою коштовним камінням брошкою ко-
льору сірої куріпки, в центрі якої красувалася перлина Пів-
денних морів. Навіть за скрутних обставин, а можливо, і
завдяки їм, парижанки вміли вирізнятися всілякими ори-
гінальними способами, і досі виходячи з того трюїзму, що
надмірна простота — не прикрашає. В одній руці та жінка
тримала білий паперовий пакунок, а на зап’ясті тої ж руки
висів ротанговий стек. В її другій руці був повідець чорно-
го породистого пуделя — гарної тваринки, худорлявої, як і
хазяйка, але чудово доглянутої.
— Я принесла вам пальто, — сказала жінка.
Я взяла пакунок, розірвала целофанову стрічку і витяг-
нула пальто з мускусним запахом троянди й лаванди. Того
дня я вже встигла побачити багато гарних пальт, декотрі з
яких мали вишиті прикраси у вигляді квітів, емальовані ґуд-
зики чи розкішну кролячу підкладку, але це пальто було чи-
мось особливим. Пошите, ймовірно, з кашеміру, воно мало
бірюзово-блакитний, наче яйце малинівки, колір; навдиво-
вижу важке, те пальто виявилося напрочуд м’яким і мало
стьобану підкладку з білого атласу.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 415
— Дякую вам за пожертву, мадам. Будь ласка, вибирайте,
яке вам до вподоби. Ми маємо багато гарних пальт, хоча, ма-
буть, усі вони поступаються якістю тому, яке принесли ви...
— Це пальто — на гусячому пуху. Воно призначалося
для моєї онуки, але вона жодного разу його не вдягнула.
— Підходьте до вішалки. Який розмір має ваша онука
зараз?
Жінка ніжно провела рукою по шиї пуделя. Придивив-
шись зблизька, я помітила, що вона неправильно застебнула
свій кардиган, і він сидів на ній косо. А на її коштовній бро-
шці бракувало одного діаманта. Продала чи загубила?
— Та ні, її вже немає на світі. Мою онуку забрали разом
з матір’ю та братом багато років тому. Моя донька та одна з
наших служниць друкували в коморі листівки.
«Підпільниці», — подумала я.
— Вибачте, мені дуже шкода.... — Очі мої наповнилися
слізьми. Як я можу втішати інших, коли не вмію стримува-
ти власних емоцій?
— Певний час я гадала, що, можливо, вона повернеться,
але згодом забрали й мене. Уявляєте? Що їм було потрібно
від старої жінки? Поки я була, як би це сказати...не вдома,
цього пса доглядала моя економка в Сент-Етьєні. Тепер він —
єдиний мій родич. — Не в змозі говорити далі, вона замовк-
ла, але потім випрямилася й продовжила: — Може, це паль-
то комусь знадобиться?
Я вклала пальто назад до пакунка.
— Дякую, мадам. Я потурбуюся, щоби воно потрапило в
достойні руки. Заходьте, ми маємо гарячу каву.
Вона поклала свою вдягнену в білу рукавичку руку мені
на зап’ястя, і я відчула теплий дотик гладенької бавовни.
Жінка довго мовчала, а потім мовила:
— Дякую, моя люба.
Я дістала з кишені картку.
— Це — АВІК, благодійна організація, де працює моя
матір. Вони допомагають жінкам, які повертаються додому
з...таборів. Керують нею жінки, які самі колись зазнали де-
портації, а штаб-квартира знаходиться в помешканні одної з
цих жінок, біля Люксембурзького саду.
416 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— Дякую вам, мадемуазель, — сказала жінка, взявши
картку, і повернулася, щоби піти.
— Стривайте, мадам. — Я витягнула з-під столу коробку
з пайком «К». — Ось, візьміть. Я маю ще одну.
Жінка придивилася до коробки.
— Ой, дорогенька моя, віддайте її кому-небудь іншому.
— Будь ласка, візьміть.
— Ну, у мене є сусідка...
Я посміхнулася.
— От і добре. Сусідці віддасте. Я рада, що цей пайок
комусь у пригоді стане.
Старенька взяла коробку і пішла з нашої пальтової
«біржі» через вируючий натовп.
Того дня було багато схожих історій, і в другій половині
дня мені вже захотілося відпочити, але натовп дедалі збіль-
шувався. А що гірше — температура повітря різко впала,
нагадавши про те, що у мене самої немає пальта. Мати по-
милково вкинула наші пальта до загальної купи, яка підля-
гала роздачі, і відвезла її до благодійницького пункту; отже,
я залишилася без верхнього одягу. Здійнявся вітер, і його
пориви здували пальта й куртки із слизьких дерев’яних ві-
шалок.
Я нахилилася підняти з підлоги куртку — і аж заціпеніла
від несподіванки. Я не могла ні з ким переплутати Поля в
натовпі через його високий зріст. Так, то був Поль, і він
проштовхувався крізь юрму людей до мене. Моєю першою
інстинктивною реакцією було пірнути в натовп самій і схо-
ватися від нього, але хто ж тоді тут залишиться? Звичайно,
життя Поля вже налагодилося й пішло своїм шляхом, поду-
мала я. І він вже встиг мене забути.
Коли він наблизився, важко було не помітити, як гарно
він виглядав у своєму оксамитовому піджаку баклажанного
кольору. Він помітно поправився, лише трохи ще не добрав-
ши до своєї нормальної статури.
Люди в натовпі штовхалися з усіх боків, але Поль вперто
рухався в мою сторону. У руці він тримав твідове пальтечко
кольору стиглої пшениці зі збляклою триколірною стрічкою,
пришпиленою до грудей. Я взяла те пальтечко, всіляко на-
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 417
магаючись не торкатися Поля. Один дотик — і все нахлине
на мене з новою силою, повернувши біль, який цього разу
може виявитися ще нестерпнішим.
— Ви мене пам’ятаєте? — запитав він.
Минуло майже два роки відтоді, як ми востаннє бачили-
ся з ним за кухонним столом.
— Дякую за пожертву, мсьє. Будь ласка, вибирайте собі
те, що вам до вподоби.
Звісно, то було пальтечко Паскаліни. Тоненьке й легке.
Бавовняно-шерстяне. Рукава у ньому відпускалися двічі,
тому біля кожного відвороту залишилися чорні, мов графіт,
лінії. На ліктях, там де твід протирався найбільше, рівними
маленькими стіжками були пришиті дві акуратні латочки —
без сумніву, Ренина робота.
— Вибач, що змушую тебе розмовляти зі мною, Каролі-
но. Ти, вочевидь, цього не хочеш.
— Ми маємо багато гарних пальт...
— Може, ти, все ж таки, поглянеш на мене? — спитав
він, витерши долонею губи. Поль нервує? Це щось нове. Я
помітила, що оксамит на лікті його піджака сильно потерся.
Чому ж Рена не потурбувалася і йому піджака залатати?
Поль простягнув до мене руку.
— Мені було дуже погано без тебе, Ка.
Я відступила на крок назад. Може, він просто грає?
Зрештою, він же талановитий актор.
— Можете вибрати будь-яке пальто на власний розсуд...
Поль підступив ближче.
— Мені дуже тяжко, Кароліно.
Якщо він і справді грав, то це виходило у нього надзви-
чайно добре. Він мав вигляд людини, яка останнім часом
недосипала. Почуття переповняли мене, і я відвернулася,
притримуючи рукою стояк з вішалками, щоби його не пере-
кинуло вітром.
Поль схопив мене за руку й розвернув до себе.
— Ти хоча б листи мої читала?
Я висмикнула руку з його пальців.
— Я не мала часу. Бачив би ти нашу квартиру. Мати ви-
варює бавовняні речі на плиті...
418 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— Якби ти завдала собі клопоту прочитати хоча б один
мій лист, ти...
— Бачив би ти її, коли вона стоїть на ослоні й помішує в
казані веслом для каное...
Я знову повернулася і пішла поправити пальта на вішал-
ках. Та Поль не відставав від мене.
— То ось як! Ми вже ніколи не будемо разом? — він на-
віть став ніби вищим на зріст.
Розпач личив йому. Неголений, скуйовджений, чарівний
у своєму розпачі. Я застебнула крихітне рожеве пальтечко.
Поль відступив назад.
— Я не міг не приїхати до тебе, коли побачив у газеті
рекламу. Добирався на попутних автах від самого Руана.
— Тобі слід поспішати повернутися. Бо, схоже, невдовзі
дощ почнеться.
— У тебе, мабуть, хтось уже є? Я чув, що тебе бачили з
якимось чоловіком...
-Що?
— Ви трималися за руки. В Са/е Оеог$е. Тебе добре зна-
ють, Кароліно! Ходять такі чутки. Ти принаймні могла б
мені пояснити.
Я дійсно якось обідала з одним із кавалерів моєї матері —
бородатим ам’енським графом на двадцять років старшим
за мене. Згорьований тим, що матір приділяла його персоні
надто мало часу, він упродовж майже всього обіду тільки те
й робив, що хапав мене за руку, благаючи хоч якось на неї
вплинути. Це дещо відволікало мене від неприємних думок
і навіть трохи розважало.
— Як ти можеш бути такою бездушною, Кароліно?
Бездушною?
— Я навіть до роботи ніяк не можу повернутися, а ти тут
граєшся в благодійність, наче я тобі ніхто.
Граюсь в благодійність? Я відчула, як мій ірландський
норов піднімається гарячими укусами по спині попри те, що
надворі холод. Я різко повернулася й подивилася на Поля
впритул.
— А яким бездушним був ти, коли вирішив завести ди-
тину? — спитала я.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 419
— Ти ж знала, що я — чоловік одружений...
— Ти суперечиш самому собі, Поле. Колись ти казав, що
діти лише ускладнюють існування, пам’ятаєш? Що в актор-
ському житті для них немає місця?
— У житті всяке буває. Але дорослі люди розв’язують
проблеми. Та це, мабуть, не стосується людей багатих та
примхливих...
— Примхливих? Та невже? Отже, це було примхою з
мого боку — відмовитися від власного щастя заради дити-
ни, яку я навіть не знала? Ти хоч трохи уявляєш собі, що це
за відчуття: прокидатися кожного ранку, знаючи, що ви —
родина, що ви всі разом, а я — сама-одна? Тому не треба
розповідати мені про бездушність.
Тільки тоді, коли Поль розстебнув свій піджак і загорнув
мене в його оксамит, я відчула, що тремтіла від холоду та
люті.
— Заспокойся, Кароліно, і будь розважливою. Хтось із
нас має зробити перший крок, має згадати те, що нас прива-
блювало одне до одного.
— Ага, — буркнула я, притиснувшись губами до його ба-
вовняної сорочки. — Можна подумати, що, крім тебе, біль-
ше в Парижі чоловіків не лишилося.
Поль розсміявся й пригорнув мене до себе.
— Я скучив за тобою, Ка. — Його неземний аромат огор-
нув нас обох, в його піджаку я була наче в захисній оболон-
ці, а він стояв, зімкнувши руки на моїй спині. Як же ж я
спрагла цього мускусного запаху хвої та шкіри! Поль провів
губами по моїй щоці.
— Ходімо щось поїмо, — запропонував він. — Навіть по-
при шум отого жахливого оркестру я чую, як бурчить у тебе
в животі. Один мій приятель тримає ресторанчик у Латин-
ському кварталі. Він може зробити для тебе яблучний тарт.
Зі справжніми вершками.
Як би добре було заскочити з Полем до кабінки в бістро,
де на шкіряному сидінні можна вміститися вдвох, торкаю-
чись одне одного стегном до стегна, як це робило багато
закоханих іще до нас. Харчі там подаватимуть прості, зате
гарантовано буде теплий хліб та вино. Ми говоритимемо
420 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
про все на світі. Які вершки найкращі — з південного сходу
Франції чи з південного заходу? В якій новій виставі він бра-
тиме участь? Чи сильно він мене кохає? Але що буде потім?
А потім він поїде додому до своєї родини, а я знову лишуся
одна, і мені стане ще гірше, ніж було до того.
— Я приїду до Нью-Йорка, — сказав Поль, ніжно при-
тулившись губами до мого вуха. — І у нас все буде так, як
раніше.
Я відчувала його груди, притиснуті до мене, відчувала,
що нас розділяють лише шовк моєї сукні та бавовна його
сорочки.
— Ти тепер не можеш просто так взяти й поїхати звідси,
Поле.
Навіть якби в нього не було сім’ї, так, як раніше, вже не
буде. Бо світ довкола нас дуже змінився.
Поль відступив назад, тримаючи мене у своїх випроста-
них руках, і посміхнувся своєю найнебезпечнішою для мене
посмішкою.
— Мені доведеться їхати до Нью-Йорка. Бо Бродвей
відроджується, як ти знаєш.
Я відсахнулася й здригнулася від холоду, коли порив
вітру несподівано напнув мою сукню. Невже він користує-
ться мною для того, аби уникнути своєї нової відповідаль-
ності? Йому потрібна я чи просто відпочинок від подруж-
нього життя?
— Нумо, Ка. Ми могли б придумати щось разом. На-
приклад, взятися за Шекспіра. Можемо поговорити про це
за обідом.
Раптом я відчула на своїй руці краплину холодного
дощу. Треба якомога швидше перенести пальта під навіс
універмагу.
— Тобі треба повертатися до своєї сім’ї, Поле.
Поль відсахнувся.
— Ти мене до сказу доводиш!
— Ти тепер батько.
— Але ж я люблю тебе!
— Мусиш любити свою доньку. Якщо ні, то це означа-
тиме, що я відмовилася від тебе даремно. Можеш вдати,
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 421
що любиш її, ти ж актор. А потім з часом гра перетвори-
ться на реальність, і ти усвідомиш, що дійсно її любиш. —
Я торкнулася його рукава. — Це не так важко, як здається.
Просто треба бути з нею. Коли вона раптом прокинеться,
перелякана, вночі. Коли принесе із школи погану оцінку.
— Рена не бажає, щоби я з ними був.
— Зате цього бажає твоя донька. Вона хоче, аби ти на-
вчив її ходити на яхті під вітрилом, гуляв з нею в парку.
Ти навіть не уявляєш, якою потужною силою є твоя любов,
Поле. Без неї твоя донька стане жертвою першого-ліпшого
хлопця, який скаже, що кохає її. І розіб’є її на друзки, зруй-
нує їй життя назавжди.
— Навіщо ж відмовлятися від своїх почуттів, відкидати
все, що між нами було? Оця твоя пілігримська мораль...
— Пуританська, — поправила я.
— Я не впевнений, що зможу це зробити.
— Зможеш. Печаль — кумедна річ: стає дедалі легше,
чим більше практикуєш.
Я подала йому білий пакунок.
— Це — чудове пальто. Трохи завелике, але вона до ньо-
го доросте.
— Я люблю тебе, Ка. І я теж дуже впертий, ти знаєш.
— Люби її, Поле. Якщо не для себе, до хоча б заради
мене.
— Одного ранку ти прокинешся й усвідомиш, що припу-
стилася страшної помилки.
Я стримала посмішку. Може, це відбувається кожного
ранку?
Поль довго дивився на мене, а потім зняв свого піджака
і накинув мені на плечі. Виявилося, що на ньому була лише
стара біла сорочка, подекуди затерта майже до дірок. Зро-
зуміло, то ще довоєнна сорочка, бо вона була аж надто про-
сторою; кілька жінок навколо нас ошелешено витріщилися
на Поля, побачивши його в тій одежині.
— Він завжди виглядав на тобі краще, ніж на мені, —
сказав він.
Атласна підкладка піджака, і досі зберігаючи тепло
Поля, приємно торкнулася моєї шкіри.
422 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Він поцілував мене в обидві щоки і взяв білий пакунок. Я
розправила пальцями клапан кишені піджака, м’якенький,
мов кошаче вушко.
Піднявши голову, я лише встигла побачити, як його спи-
на розчиняється в натовпі. А потім обернулася й почала за-
штовхувати стояки з вішалками під навіс, ховаючи пальта
від дощу.
У наступні кілька місяців Поль прислав мені ще кілька
листів, тоді як я намагалася відволіктися благодійною діяль-
ністю. Слава Богу, у мене була матір, хоча я розуміла, що
це не на вічно. Наше життя стало рутинним, добре відомим
тим, хто мешкає в будинках для літніх людей: чаювання з
материними приятелями; розмови про болі у попереку та
ногах; доручення від Роже в посольстві; концерт духовної
музики.
То були бляклі невиразні дні, один схожий на інший,
але якось вранці візит одної материної подруги вибив мене з
цієї колії. Мати сказала мені, що у нас гостюватиме її подру-
га на ім’я Аніс Постель-Віне, яку заарештували під час війни
через її підпільну діяльність і відправили до концентрацій-
ного табору Равенсбрюк. Саме Аніс зі своїми приятельками
й організували АВІК. Хоча мати була незвично стриманою
й небагатослівною, коли я розпитувала її про подробиці, я
все ж погодилася на цей візит, сподіваючись, що Аніс, при-
йшовши до нашого помешкання, поцікавиться малоноше-
ною одежею або консервованими харчами.
Того дня мати, якій незадовго до цього прийшла фан-
тазія носити пончо, начепила перед приходом Аніс схожий
на каптан картатий червоний балахон, який примудрилася
десь роздобути. Парижани ошелешено витріщалися на те
пончо, мабуть, уявляючи його саме там, де, як вони вважа-
ли, йому було найдоречніше місце: розстеленим на столику
в кафе під тарілкою доброго сиру.
Задзвонив вхідний дзвоник, і мати запросила Аніс до
квартири. За нею двоє чоловіків несли брезентові ноші, на
яких лежала якась жінка, загорнута в білу бавовняну ковдру.
— О Господи, — вирвалося у мене.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 423
Аніс, вродлива й прагматична жінка, вмостилася в на-
шій вітальні в кріслі й пригладила рукою своє коротко стри-
жене волосся.
— Доброго ранку, мадам Феррідей. Куди хлопцям її від-
нести?
Я відступила крок назад.
— Ви збираєтеся її тут залишити? Але ж нас ніхто не
попереджав.
Мати підійшла до нош.
— Аніс попросила, щоб ми допомогли її польській по-
друзі, — пояснила вона мені. — Аніс, вона непритомна?
Аніс поклала руку на вкриту ковдрою ногу незнайомки.
— Під важким наркозом. Щойно привезли її літаком з
Варшави.
— їй до шпиталю треба, мадам Віне, — сказала я.
— Її звуть Яніна Грабовська. Я знала її по табору Ра-
венсбрюк. Лікарі-нацисти ставили на ній хірургічні експери-
менти. — Аніс поклала руку на чоло жінки. — Цією справою
доведеться займатися в приватному порядку. Бо Яніну вивез-
ли з Польщі, як би це сказати...без відома влади.
Отже, ми візьмемо до себе хвору польську втікачку?
— А хіба у Варшаві їй не могли надати допомоги?
— Переважна частина Варшави перетворилася на руїни,
міс Феррідей. їхню медичну систему зруйновано. Антибіо-
тики — в дефіциті.
Аніс відкинула ковдру й показала нам Янінину ногу. Під
пов’язкою буяла гостра інфекція.
— Віднесіть її негайно до моєї кімнати, — скомандувала
матір. — А я тим часом наріжу свіжих бинтів. — Нарешті
їй випала нагода спробувати себе в ролі медсестри, як це
робила прабабця Вулсі під час Громадянської війни. — Ми
викличемо для неї нашого персонального лікаря.
Я поклала руку на ноші.
— Стривайте. Я чула репортаж із зали суду по Бі-Бі-Сі.
Начебто німці мають сплачувати репарації...
— Жодних репарацій, міс Феррідей. Німці вирішили, що
вони не визнають комуністичну Польщу незалежною краї-
ною. Вони вважають її частиною Росії.
424 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— Але ж це абсурд.
— Яніна — добра людина. Колись вона віддала мені свої
ліки, які були конче потрібні їй самій, і саме завдяки цьому
я зараз стою перед вами. Цього ранку вона перенесла біль-
ше, ніж ви за все своє життя, і, поки ми з вами отут розмов-
ляємо, вона може померти.
Я махнула чоловікам рукою.
— Ми з радістю візьмемо її до себе, — сказала я.
— От і добре. Дякую, мадемуазель.
Я підійшла до вікна.
— Покладіть її до мого ліжка. Перші двері праворуч.
Чоловіки понесли ноші до моєї спальні, а мати пішла за
ними. Коли вони проходили повз мене, я побачила, що кров
з ноги Яніни просочилася крізь ковдру. «В що ми дозволили
себе втягнути?» — подумала я.
— Ми — до ваших послуг, мадам Віне, — сказала я.
Аніс рушила до дверей.
— Ваша мати говорила мені, що ви неодмінно допомо-
жете. — Вона повернулася, і на її обличчі з’явилася подоба
посмішки. — Це добре. Бо там, звідки вона прибула, пере-
бувають іще шістдесят двоє постраждалих.
Частина третя
РОЗДІЛ 37
КАСЯ
1957 РІК
Якось увечері після робочого дня я забрала Галинку з
денної групи. Цей заклад розташовувався в одному з чис-
ленних державних дитячих центрів. На той час у Любліні
кожну дитину з сім’ї, де батько й мати працювали, слід було
віддавати до такого закладу, де діти шкільного віку протя-
гом дня читали, засвоювали основи математики, а ще їх там
навчали гаслам і риториці комуністичної партії. Дитячий
центр, до якого я віддавала свою доньку, знаходився в ко-
лишньому непоказному житловому комплексі, який партія
конфіскувала для своїх потреб. То була безбарвна похмура
будівля, де тхнуло вареною картоплею та капустою, чий за-
пах я терпіти не могла навіть через дванадцять років після
Равенсбрюка. Втім, перебування там оплачував уряд.
Чекаючи, поки дітей відпустять додому, я прихилилася
до стіни, аби полегшити навантаження на мою хвору ногу,
і поглянула на свій новий браслет, що з’явився в результаті
плану, який ми розробили разом з отцем Скалою. Отець
Скала, добрий приятель татка і нині пенсіонер, колись був
ксьондзом нашої парафії. За порадою Сюзани, я звернула-
ся до нього з проблемою, яка полягала в тому, що мені як
матері доводилося нести непосильну ношу. Поставши пе-
ред необхідністю встигати працювати, виховувати доньку і
виконувати подружні й хатні обов’язки, я часто почувалася
геть вимученою і дедалі частіше дратувалася й втрачала над
собою контроль. Тож отець Скала порадив: крім молитви,
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 427
ще й носити на зап’ясті гумову стрічку, якою я мала ляскати
кожного разу, коли відчувала, що ось-ось втрачу самовла-
дання. Тому я почала носити на руці матово-червоний гу-
мовий бинт, і протягом дня мені доводилося ляскати ним
досить часто. Тому під кінець тижня моє зап’ястя аж пекло.
— Не бігайте! — гукнула товаришка Жинда, керівник Га-
лино!* групи, коли діти кинулися до своїх батьків.
Вирізнити мою доньку з-поміж натовпу було неважко.
Вона мала золотисте волосся моєї матінки і була на півголо-
ви вищою за інших дітей. В свої десять років Галинка на рік
відставала від своїх однолітків, бо її залишили на другий рік
через погане знання таблиці множення. Так приємно було ба-
чити її — мій дар, мою винагороду, якою Господь ощасливив
мене за все те, що мені довелося пережити. Діти підходили
до своїх батьків і віталися з ними так, як їх вчили: Галина
потиснула мені руку й злегка цьомкнула в щоку. Навіть про-
бувши цілий день у такому похмурому й затхлому місці, вона
мала приємний неповторний аромат — запах мила й свіжості.
— Доброго вечора, мамо, — привіталася Галина.
Переконавшись, що всіх дітей розібрали, товаришка
Жинда посміхнулася й пішла збирати наступну групу.
— Поцілуй маму міцно-міцно, Галю, — попросила я.
Вона торкнулася мене своєю маленькою рукою.
— Ти ж знаєш — це заборонено.
Ми з донькою рушили до дверей. Якою ж серйозною
дівчинкою вона стала!
— І що ж моя найгарніша у світі доня поробляла сього-
дні? — поцікавилася я.
— Не гарніша за інших, — відповіла Галинка.
— Як пройшла сьогодні тиха година? Ти відпочила?
У денному закладі дітей навчали їсти, відпочивати і на-
віть до туалету ходити по команді.
— Та я просто вдавала, ніби сплю, — мовила вона.
На початок 1950-х років Польська об’єднана робітнича
партія, або ПОРП, ледь замаскована польська філія москов-
ських комуністів, взяла країну під свій повний контроль.
Сталін помер, але політика його продовжувала жити й далі.
На конференції в Ялті він пообіцяв союзникам забезпечити
428 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
вільні й чесні вибори в країнах Східної Європи й дозволити
їм функціонувати як демократичні держави, але натомість у
кожній країні він привів до влади комуністичний уряд. Поль-
ща щодо цього не стала винятком. У результаті ми опини-
лися в ситуації, коли вибори фальсифікувалися, незалежних
політичних партій не лишилося, а критика комуністичної
партії заборонялася. Вся політика диктувалася колективними
потребами суспільства. Мене перевели медсестрою до трав-
матологічного відділення в новому державному шпиталі, а
Петрика — до фабрики на околиці Любліна, куди його разом
з іншими робітниками щоденно возили на автобусі.
— Я поговорю з твоєю вчителькою, — сказала я. — Вона
має потурбуватися про те, щоби ти добре висипалася.
Дітям доводилося прокидатися о п’ятій ранку, а йшли
вони додому о сьомій вечора, тому протягом дня їм треба
було забезпечити відпочинок.
— Ні, мамо, не треба, я ж не мала дитина. До того ж, това-
ришка Жинда під час обіду знову поставить мене в кінець черги
за те, що я тобі поскаржилася. Хоча це мене влаштує, бо матиму
можливість обдумати, що я малюватиму в наступний вікенд.
Коли ми проходили повз чергу людей, що стояли за хлі-
бом, я відчувала, як мою хвору ногу просто пеком пекло.
— Ми не маємо фарб, Галинко.
— Зате маємо пензлики твоєї матінки.
— А як пройшли сьогоднішні заняття з математики?
— Товаришка Жинда виготувала дидактичні картки. Та
боюся, що не подужаю цю математику, навіть коли доросту
до твого віку. Терпіти не можу ці таблиці множення!
— Я, працюючи медсестрою, користуюся математикою
щодня.
— А Марта каже, що купить мені фарби на мій день янгола.
— Коли у вас перевідні іспити?
— Та хтозна, — відповіла Галинка. Підібравши на дорозі
паличку, вона потягнула її за собою, залишаючи лінію в пи-
люці на узбіччі.
— Товаришка Жинда дозволила тобі бути в «блакитній
команді»?
— Так, — підтвердила Галинка.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 429
— Без проблем дозволила?
— Так. Після того, як я сказала, що доказів воскресіння
Ісуса із мертвих не існує, вона дозволила мені робити все,
що я захочу.
Я різко зупинилася — і хвиля болю знову накотилася на
мою литку.
— Хто тобі таке сказав? — спитала я.
— Та хтозна, не пам’ятаю, — знизала плечима вона.
Я не стала продовжувати далі цієї дражливої теми й вирі-
шила обговорити її згодом з товаришкою Жиндою. Була ви-
мога, що в школі не мусить бути місця для релігії. На жаль,
нам доводилося ходити до костьолу манівцями. Кожен по-
хід на службу означав чорну мітку в чиємусь досьє, і були
люди, яким влада платила за таку інформацію.
Дитячий центр знаходився за двадцять хвилин пішки від
нашого помешкання. Моя нога страшенно боліла від того, що
я цілий день провела на ногах, піклуючись про пацієнтів, але
мені, на відміну від більшості, ще пощастило, бо до нашого ди-
тячого закладу можна було швидко дістатися пішки. Багато ж
інших медсестер отримали житло на околицях міста або за його
межами, тому дітей вони мали змогу бачити лише на вихідні.
А ще нам пощастило, бо татко, якому дивовижним
чином вдалося зберегти свою посаду в поштовому центрі,
зумів зробити так, що всі ми залишилися в нашому власно-
му помешканні. Ми з Петриком та Галиною жили в моїй ко-
лишній спальні; Сюзана спала в своїй комірчині, в яку ледь
вміщалося її ліжко, а татко з Мартою — в кімнаті, в якій він
колись жив з матінкою, хоча про це я намагалася не думати.
На порозі нас зустрів запах свіжої випічки. То Марта
спекла моїй малій печиво коїасткі.
— Бабцю! — гукнула Галинка й кинулася до Марти.
— Ходи сюди, моя манюня, — мовила Марта, відверта-
ючись од печі й обнімаючи Галинку.
— А ти фарби мені купила? — поцікавилася мала.
— Галино, — зауважила я. — Це — нечемно.
— Та то нічого, — сказала Марта, садовлячи Галинку за
стіл з тарілкою абрикосових коїасткі. — Вона ж іще малень-
ка дівчинка.
430 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— Не така вона вже й маленька, — відказала я.
Я пройшла до своєї кімнати, маючи таке відчуття, наче
на кожному кроці хтось торкався моєї литки розпеченою ко-
чергою. Моє старе ліжко стояло під одною стіною, а під дру-
гою — маленьке ліжко для Галини, на якому мені доводилося
тулитися з нею переважну більшість ночей. Коли це ми з
Петриком почали спати окремо одне від одного? В кімнаті, і
досі не скинувши свого робочого комбінезону, сидів Петрик
і читав якусь книжку. Його перевели на роботу до фабрики
«Любгал» з виробництва жіночої білизни в новому передмісті
Геленов. Фабрика мала своє профтехучилище та квартири для
робітників, і на отримання однєї з них ми записалися в чергу.
Хоч як це дивно, мені подобався той комбінезон. Він ви-
гідно підкреслював Петрикову фігуру — його широкі плечі
й струнки ноги.
— Що ти читаєш? — запитала я його. Моя нога страшен-
но боліла, і мені хотілося якнайскоріше лягти на ліжко.
Петрик не відповів. Та книжка була обгорнута коричне-
вим папером, але я знала, що то — «Лікар Живаго», одна
з багатьох заборонених книжок. Приятеля Петрика на ім’я
Олександр відправили у вигнання за те, що він читав есей
Торо «Громадянська непокора», тому Петрик добре знав, де
можна читати заборонені книжки, а де — ні.
Я кинула свою торбу на ліжко.
— Як робота?
— Сьогодні забрали Сімбанського. Прямо від верстата.
Норму не виконав. Він дав їм пляшку горілки, аби відкупи-
тися, та вони все одно забрали його.
— Треба якось пристосовуватися...
— Третя світова війна — ось що нам треба.
Я зняла свою уніформу, залишившись в одних трусиках.
Петрик колись сказав, що я виглядаю, як Мірна Лой.
— Галинку треба підтягнути з математики для перевід-
них іспитів. Ти зможеш допомогти?
— Яка різниця — переведуть її чи ні? — зауважив Пе-
трик, не відриваючи очей від книжки. — Все одно вона опи-
ниться там, де і я, — біля конвеєра на заводі.
— Якщо вона обере медичну стезю...
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 431
— Дай їй спокій, — сказав Петрик, загинаючи сторінку,
як закладку. — І не набридай її вчительці зі своїми прохан-
нями й порадами.
Раптом кімната здалася мені маленькою, як горіхова
шкаралупа. Я ляснула гумовим бинтом. Моє зап’ястя про-
низав біль, але він не зупинив мого роздратування.
— Я нікому не набридаю, — заперечила я.
— Ти й незчуєшся, як тебе занесуть до якогось списку
неблагонадійних. І навіть твій батько, попри його дружні
стосунки з Кремлем, не зможе тебе з того списку забрати.
Я взяла Петрика за руку.
— Розумієш, я мушу мати хоч якийсь вплив на власну
дитину. Нам треба знайти час, аби поговорити про це на са-
моті...
— Тихше, Касю, — сказав Петрик, кидаючи книжку на
ліжко і рушаючи до дверей. — Марта й так знає надто багато
про наші справи.
Він вийшов і зачинив за собою двері. Петрику подобали-
ся такі маленькі бунти, які він влаштовував. Гумова стрічка
мені не допомагала, тож я, аби здолати своє роздратування,
зробила глибокий вдих, увібравши в легені стільки повітря,
скільки змогла.
Почувши, що з роботи повернулася Сюзана, я поквапи-
лася переодягнутися. Вийшовши із своєї кімнати, я встигла
побачити, як сестра цьомкнула Галинку в маківку і поцупи-
ла з її тарілки трохи печива.
— Ти сьогодні їла? — поцікавилася я.
— Декотрі вітають свою сестру, кажучи їй «привіт», —
сказала Сюзана з саркастичною посмішкою. Під очима у неї
були темні кола.
— Як там у тебе в шпиталі? — запитала Марта.
— Нормально, — відповіла Сюзана. — Можливо, нам
виділять десять нових ліжок.
— А це добре чи погано? — спитала я.
— Це означає більше роботи за ту саму плату, — пояснив
Петрик.
Біля Галинчиної тарілки я помітила коробку з фарбами
відомої британської фірми.
432 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— А звідки ці фарби взялися? — поцікавилася я, намага-
ючись стримати тремтіння в голосі. Зрозуміло, що не з ма-
газину. На той час приватних крамниць уже не лишилося, а
в державних фарби іноземного виробництва не продавалися.
Отже, то були фарби з чорного ринку.
— Мені дістала їх одна знайома, — пояснила Марта. —
Завчасний подарунок на день янгола....
— Я ж казала, що їй не потрібні фарби, — перервала я її.
— Заспокойся, — стиха мовив Петрик.
Я заплющила очі і набрала повні легені повітря.
— Віддай мені фарби, Галино.
— Касю... — почала Сюзана, поклавши руку мені на
плече, але я, смикнувшись, скинула її. Саме в той момент
я помітила соболиного пензлика, що лежав біля тарілки
моєї доньки. То був материн акварельний пензлик фірми
КоІіпзку\ він тьмяно поблискував з-під тарілки своїм нікеле-
вим обідцем.
— А де ти взяла оце! — спитала я, відчуваючи, як мені
перехопило подих.
— Його дала мені Марта, — відповіла Галина.
Марта ступила крок у мій бік.
— Вона така талановита дівчинка...
— Віддай мені пензлика, Галино, — наказала я, простяг-
нувши руку долонею догори.
Галинка вхопила руками фарби та пензлик і притиснула
їх до своїх колін.
— Віддай, — повторила я, підходячи ближче.
— Вгамуйся, — попросив Петрик.
Кров вдарила мені у вуха, а серце важко закалатало в
грудях. Галина підскочила й побігла до Марти, тримаючи в
руці пензлика й фарби.
— Віддай їх мені! — гукнула я, йдучи за нею.
— Це — моя помилка, — сказала Марта, пригорнувши
мою доньку одною рукою.
Я спробувала вихопити у неї пензлика.
— Ні! — закричала Галинка, відсахнувшись.
— Я — твоя мати. Ти мусиш слухатися мене. Не това-
ришку Жинду. Не Марту. А мене.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 433
Та Галина й не думала коритися і ще міцніше притисну-
ла до грудей фарби й пензлик
— Ні! — відказала вона.
— Вона ж... — почала було Марта.
— Не встрявайте. Може, хоча б раз дозволите мені по-
говорити з рідною донькою? — перервала її я, простягаючи
руку. — Віддай мені фарби, Галино.
— Ніколи, — спокійно й впевнено сказала вона, дивля-
чись мені прямо у вічі.
Мені здалося, що то була не моя рука, але я й подумати
не встигла, як сильно вдарила Галину по обличчю. Я одразу
про це пожалкувала, проте вороття не було. Уже нічим не
можна було виправити завданої шкоди.
— Касю... — мовив Петрик тоном не стільки осудливим,
скільки розчарованим, і це було значно гірше.
Галина навіть не заплакала; вона просто випустила з рук
пензлика й фарби, і вони попадали їй під ноги. Я підняла з
підлоги чорний лакований пензлик і з приємним для мого
вуха хрустом переламала його навпіл об спинку кухонно-
го стільця. В моїх руках залишилися дві половинки, одна з
яких своїм кінчиком нагадувала котячі вуса.
Я кинулася до своєї спальні, тремтячи від сорому, і
завмерла в крихітній кімнатці, втупившись поглядом на
ліжко, в якому ми з донькою спали разом. Її плюшевий вед-
медик сидів, притулившись спиною до подушки. Я лягла на
ліжко й притиснула ведмедика до своїх грудей. Він пахнув
Галинкою. Пахнув свіжістю та щирістю. Що ж я за матір
така? Як я дійшла до такого?
Невдовзі двері спальні відчинилися, й увійшла Марта.
Досадливо застогнавши, я сіла у ліжку.
Марта зачинила двері.
— Мабуть, я остання людина, яку б ти хотіла зараз бачи-
ти, але ніхто, крім мене, не хоче заходити сюди.
— Марто, благаю... зараз не час, щоби...
— Я знаю тебе ось уже дванадцять років, Касю. Я ро-
зумію значно більше, ніж тобі здається.
— Я погано почуваюся. Моя нога...
— Я розумію, що твоя матір обожнювала й любила тебе.
434 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Ти втратила її, і це — жахлива втрата, але час уже змирити-
ся з цим і жити далі. Час чесно з’ясувати стосунки.
— Чесно? Якщо чесно, то ви мені заважаєте. Я — єдина в
родині, хто виховує й дисциплінує мою доньку. А ви тільки
куховарите й робите їй подарунки.
— Твоя донька потребує любові.
— Не вчіть мене жити. Звісно, що я люблю її.
— Ти мусиш піднятися над усім цим і показати їй, що дій-
сно її любиш, — сказала Марта, сідаючи поруч на ліжко. —
І не треба примушувати Галину бути такою, як хочеться
тобі, а не самою собою.
— Мистецтво до добра не доведе.
— Те, що сталося з твоєю матір’ю, — це трагедія, але ти
мусиш навчитися з цим жити.
— Я хочу відпочити.
— А твій чоловік? Йому потрібна допомога, Касю. Звісно,
це — твоє життя, але твоїй матері хотілося б, щоби Галин-
ку плекали, мов квіточку. Сьогодні ми з татком заночуємо у
друзів. Петрик з Галинкою спатимуть в нашій кімнаті, щоби ти
мала змогу зібратися з думками. Мусиш вибирати. Або погруз-
нути у власну неправоту й упиватися нею, або піднятися над
нею, стати вищою. Здолати її. Більше зважати на інших людей.
— Вам легко говорити. Ви навіть не уявляєте, як мені
важко. Ви ж не є матір’ю.
Марті підвелася й рушила до дверей.
— Наразі ти також не є, дорога дівчино.
Вона пішла, і вперше за тривалий час я опинилася в кімнаті
сама. В її тиші я мала можливість все обдумати й вирішити, як
мені жити далі. Мій погляд упав на гумову стрічку, яка обвис-
ла, розтягнувшись, на моєму зап’ясті. Відтепер я покладати-
муся не на неї, а на власну винахідливість та інтуїцію.
До того, як заснути, я придумала план. Мушу поліпши-
ти своє життя. За потреби, шукатиму допомогу й залуча-
тиму інших людей. Намагатимусь більше часу проводити
з Галиною. Ми з Петриком маємо знаходити час побути
наодинці. Я пережила Равенсбрюк. Хіба ж звичайне життя
може бути важчим за табірне?
РОЗДІЛ 38
КАРОЛІНА
1957-1958 РОКИ
Полишивши, нарешті, Париж вперше після війни, ми з
матір’ю об’їхали півсвіту. Індія та Італія. Круїз вздовж бри-
танського узбережжя до Шотландії.
Перше, чим я зайнялась, коли мати і я зійшли на берег у
Нью-Йорку, це допомогла організувати тогорічний бал «Квіт-
невий Париж». То був добре продуманий і красивий захід,
спрямований на збір коштів для численних благодійних фон-
дів, як французьких, так і американських, зокрема з моїм
новоствореним Комітетом допомоги Кроликам з Равенсбрю-
ка. Минуло трохи більше десяти років відтоді, як Аніс По-
стель-Віне залучила мене до цієї шляхетної справи, і ми з
матір’ю віддавали їй всю свою душу, регулярно листуючись
з постраждалими польськими жінками. В тому благодійному
заході мала взяти участь Волліс Сімпсон, офіційно знана як
Герцогиня Віндзорська, — розлучена американка, котра вий-
шла заміж за колишнього короля Англії Едуарда VIII, — і я
збиралася попросити її надати нам допомогу.
Ще ніколи танцювальний зал готелю «Волдорф» так чу-
дово не виглядав. Голлівудські знаменитості та великі цабе
з Вашингтона нескінченною кавалькадою курсували залом і
віталися одне з одним, тримаючи в руках келихи з коктей-
лями. Але все це видовище затьмарювала собою одна жін-
ка. Всі присутні — і чоловіки, і жінки — очей не зводили з
Мерілін Монро.
436 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Ми з Бетті були робочими бджілками в комітеті, який
втілив у життя ідею (вона належала матроні Манхеттена)
про французьку країну чудес. У центрі залу розташувався
просторий танцювальний майданчик, а по його сторонах
тягнулися довгі банкетні столи. Над сценою ми прикріпи-
ли трикольорові французькі прапорці, а в середині сцени
встановили величезну кінну статую генерала Лафаєта в по-
золоті і розмістили її таким чином, що його кінь немовби
ставав дибки над морем білих лілій. Комісія, що керувала
оздобленням залу, мала в своєму розпорядженні грубенькі
кошти, бо представляла організацію з чималими активами.
Чоловіки вдягли смокінги, дами — червоні, білі або сині
сукні. Мерілін Монро була в довгій темно-синій сукні з
блискітками, яка чудово підкреслювала її тілесні «активи».
Того вечора я сама почувалася такою собі кіношною спо-
кусницею в сукні кольору блакитної гортензії від Ельзи Ска-
пареллі з маленьким кокетливим шлейфом, який збирав на
підлозі пилюку, коли я ходила поміж столами, завершую-
чи виконання своїх обов’язків декоратора. Схоже, для своїх
п’ятдесяти з гаком я мала досить пристойний вигляд.
На кожний стіл, де мала сидіти запрошена жінка, я ста-
вила червону троянду без шпичаків в пластмасовому вазоні
з водою, звіряючись при цьому зі схемою розсадки гостей
та списком вищої категорії «Хто є хто», куди входили зірки
Голлівуду та вагомі політичні фігури. Сенатор Джон Кен-
неді. Жаклін Кеннеді. Містер Вінстон Гест та його дружина,
світська левиця «Сізі» Гест. Реймонд Болджер. Гвендолін
Болджер.
Мсьє Поль Родьєр.
Мені наче в обличчя холодною водою плеснули. Поль?
Чому ж я раніше не дізналася? Минуло десять років відтоді,
як ми бачилися. Біля нього — Ліна Родьєр. Може, він ще раз
одружився? Чудово. А куди ж поділася Рена? Поставивши
троянду на те місце, де мала сидіти Ліна, я швидко пішла
від столика, прагнучи дистанціюватися від Поля. Я чула
його прізвище в новинах то тут, то там у зв’язку з новими
театральними проектами, але ніколи не бачила фільмів з
його участю. І взагалі — про що мені з ним говорити?
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 437
Урочистий вечір відкрили актори Жан Маре та Франсуа-
за Арнуль, вдягнені у військову форму. Вони в’їхали до залу
у відкритому екіпажі, запряженому двома чорними кіньми.
Поки я спостерігала за ними, до мене підійшла сяюча від
збудження Бетті у своїй розкішній сукні з блакитної органзи
і подала мені келих з шампанським.
— Ой, Кароліно, бачила б ти цьогорічні подарункові па-
кети! Суцільний Діор. І нарешті з’явилася справжня ікра...
Подарункові пакети насправді являли собою валізи, так
напхані предметами розкоші, що гостям знадобилися носиль-
ники, аби дотягнути їх до автомобілів, які чекали неподалік.
— Аж не віриться — всі кіношні знаменитості тут! Якби
ти досі грала на сцені, то теж була б серед них.
— Ага, отам, біля Глорії Свенсон...
— Тим не менш, будь готова, що тебе сьогодні зніма-
тимуть крупним планом. Ти виглядаєш розкішно. Чого не
можна сказати про бідолашну Волліс Сімпсон. Вона схожа
на якусь викопну доісторичну істоту. Бачила її у дамській
кімнаті, і вона похвалила мою сукню. «Це — блакить у стилі
Волліс?», — поцікавилася вона. Їй-Богу, так і спитала. І досі
гадає, що весь світ обертається довкола неї.
— Добре, що вона прийшла.
— їй це було зовсім неважко. Бо вона живе тут, у готелі,
на горішньому поверсі. Персонал змушують величати її «Ваша
королівська високосте», хоча офіційно вона не має права кори-
стуватися цим титулом. Герцог також тут. Наче трохи очмані-
лий. Мабуть, Волліс нашпиговує його якимись пігулками.
— Хоч як би там було, а для позитивних відгуків у пресі
добре, що вони прийшли.
— Та невже? А ти спробуй відтягти репортерів від
Мерілін та Артура.
— Я збираюся попрохати Волліс допомогти нашим поль-
ським жінкам.
— Бог в поміч, Кароліно. Вона тримається за своє, як кліщ!
— Але ж вони з герцогом нічим, окрім благодійності, не
займаються.
— Еге ж. Допоки їх знімають репортери своїми фото- та
кінокамерами. До речі, про камери. Я не хотіла тобі казати,
438 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
щоби ти довідалася про це сама, але тут присутній і Поль
Родьєр.
Я осушила залпом половину високого фужера і відчула,
як бульбашки шампанського веселим феєрверком покотили-
ся до мого шлунка.
— А ти звідки знаєш?
— Сама його бачила. З новою дружиною. Якась молода
акторка, ще зовсім дитина. Він виглядає добре, засмаглий,
наче щойно з Палм-Біч. Таке враження, що корсет вдягнула
не лише вона, а й він. — Бетті зробила паузу, скоса спостері-
гаючи за моєю реакцією. — Тільки не треба нікуди тікати.
— Ну, то й що? — відказала я, хоча в грудях у мене по-
хололо. — Мені з ним нема про що говорити.
— Якщо між вами все ж таки відбудеться розмова, рад-
жу тобі триматися подалі від ножів.
— Не сміши мене, — відказала я, осушуючи фужер.
Відтоді, як ми з Полем бачилися востаннє, минуло багато
років, і все майже перегоріло.
Бетті пішла шукати свого чоловіка, якого вона поміти-
ла в натовпі з двома фужерами шампанського в руках, а я
пішла шукати Волліс Сімпсон. Хоча відгуки про її вдачу
були суперечливі, мені вона видавалася жінкою, здатною
на співчуття. Тому я сподівалася, що вона виявить небай-
дужість до долі постраждалих у таборі польських жінок і
надасть свою допомогу.
Поки я проштовхувалася через натовп, на шлейф мого
плаття встиг наступити не один лакований черевик. Волліс
я відшукала під стіною танцзалу, де вона стояла в компанії
Розмарі Ворбертон Гейнор, дружини відомого пластично-
го хірурга доктора Вільяма Ч. Т. Гейнора, який головував
на тому благодійному балу. Зблизька ставало зрозумілим,
чому Волліс аж п’ятнадцять разів вносили до міжнародного
списку найелегантніших персон. Вона стояла, немов вежа з
білого мережива, в сукні від Майнбохера, а її темне волосся
було зібране тугим шиньйоном. Її чоловік чекав неподалік,
вдаючи, що слухає британського посла, але при цьому не
зводив очей зі своєї дружини, готовий, мов старий мис-
ливський пес, по свистку виконати команду своєї господині.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 439
Волліс та Розмарі стояли, мов дві газелі біля копанки з
водою, а від них було рукою подати до того місця, де сиділа
Мерілін Монро зі своїм чоловіком, Артуром Міллером. Я
трималася поруч, чекаючи, поки Розмарі помітить мене, і
тим часом взяла у офіціанта ще один фужер шампанського,
аби додати собі впевненості. Бо не кожного дня доводиться
просити грошей у Герцогині Віндзорської.
Невдовзі Розмарі помітила мене й простягнула руку,
явно радіючи, що їй трапилася нагода відволіктися.
— Ой, Кароліно, ходи сюди, я тебе з Герцогинею по-
знайомлю.
Розмарі, на якій було довге, до підлоги, біле плаття з гоф-
рованою облямівкою, підтягнула мене ближче до компанії.
— Ваша Світлосте, дозвольте представити вам мою по-
другу Кароліну Феррідей. Кароліно, знайомтеся — Її Світ-
лість Герцогиня Віндзорська.
Волліс спершу трохи завагалася, та все таки простягнула
мені свою руку в атласній рукавичці. Я потиснула їй руку,
пригадуючи, як слід називати розлучену жінку, яка вийшла
заміж за короля, котрий зрікся престолу. І, за прикладом
Розмарі, зупинилася на варіанті «Ваша Світлість». У ті часи
про Волліс Сімпсон писали так багато, що мені здавалося,
наче я її вже добре знаю. Преса одержимо обсмоктувала
кожний аспект її життя — французький стиль її вбрання, її
великі руки, ямочку на підборідді, її поблажливе поводжен-
ня з людьми і, насамперед, її коштовні прикраси.
Розмарі кивнула у бік танцмайданчика.
— Кароліна зробила надзвичайно багато, допомагаючи
нам усе це організувати.
— Дуже приємно познайомитися з вами, — мовила Волліс.
Моє серце схвильовано закалатало. Як же перейти до теми
постраждалих Кроликів? І чому я так рознервувалася? Колись
у Бостоні мені довелося виступати перед аудиторією храмов-
ників у фесках, які слухали мене, сьорбаючи джин із пляш-
ки, яку вони передавали вздовж переднього ряду театральних
крісел. Тоді мені мало бути значно страшніше, ніж зараз.
— Чому всі крутяться навколо Мерілін Монро? — за-
питала Волліс, ні до кого конкретно не звертаючись. Вона
440 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
поглянула на юрму людей, які скупчилися біля Мерілін та її
чоловіка. — Фотографи просто зачаровані нею.
— Може, через її сукню, — висловила припущення Роз-
марі.
— А на мене ніхто навіть не глянув, — продовжила Волліс.
Місіс Гейнор повернулася до мене.
— Кароліна невтомно працює задля блага людей, при-
гноблених і нужденних, Ваша Світлосте. І заробила собі на
цьому репутацію.
— Яку репутацію? — запитала Волліс, зацікавлюючись
мною і беручи фужер шампанського у офіціанта в смокінгу.
Мабуть, вона сподівалася, що їй повідомлять якусь скан-
дальну новину. Бо завжди приємно чути, що постраждала
не лише твоя репутація, а ще чиясь.
— Йдеться про добру репутацію, безперечно, — додала
Розмарі. — Вона очолює американську філію французької
організації, котра надає допомогу нужденним жінкам. За
свою роботу їй вручили такі нагороди, як Хрест Визволення
і Орден Почесного легіону.
— Не наближайся до тих канапок, мій любий...бо вони над-
то солоні! — тукнула Волліс герцогу, який, стоячи неподалік, не
зводив зачудованого погляду з канапок з печінковим паштетом.
— Так, я очолюю організацію Американські друзі АВІК,
Ваша Світлосте. Ми надаємо підтримку жінкам, які звіль-
нилися з концентраційних таборів. Допомагаємо їм поверну-
тися до нормального життя.
— Це триває досі? — спитала Волліс, неохоче повертаю-
чись до теми розмови. — Скільки ж це років минуло відтоді,
як скінчилася війна? А хіба їхні уряди їм не допомагають?
— Декотрим допомагають, але їм усе ще потрібна під-
тримка. Ми працюємо над проблемою отримання репарацій
для групи жінок із Равенсбрюка, німецького концентрацій-
ного табору поблизу Фюрстенберга.
— Ми з герцогом всіляко намагаємося уникати міст з
часткою «берг» в їхній назві.
Після того, як подружжя здійснило перед війною поїзд-
ку до Берліна, де їх прийняв Гітлер, преса часто писала про
цей хибний крок навіть двадцять років по тому.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 441
— Тих жінок називають Кроликами з Равенсбрюка,
Ваша Світлосте, — зазначила я. — Ці польські жінки, на той
час іще зовсім молоді дівчата, стали жертвами хірургічних
експериментів.
— Це просто жах, — сказала Розмарі.
— Польки? — здивувалася Волліс, між її бровами утво-
рилася зморшка. — А я гадала, ви працюєте заради францу-
женок. Така плутанина, Їй-Богу...
Увага Волліс перемістилася на модель, відому з модних
шоу. Та модель усілася неподалік від нас, одну руку поклав-
ши на стегно, а другу — з діамантовим браслетом — демон-
стративно піднявши догори. Герцог запитально глянув на
Волліс, немовби цікавлячись її думкою про той браслет. У
відповідь Волліс недбало знизала плечима.
— Ми допомагаємо жінкам усіх національностей, які повер-
нулися з таборів, — пояснила я. — Умови в Польщі є особливо
важкими. Багато хто з цих жінок хворіють, деякі — помирають,
але компенсації все одно не отримують, бо Західна Німеччина
не визнає комуністичну Польщу повноцінною країною.
Волліс окинула поглядом зал, напевно, видивляючись,
де розташований вихід.
— Зараз ми не в змозі жертвувати гроші на жодні бла-
годійні цілі. Можете уявити собі — ми навіть не входимо
до цивільного переліку осіб, оплачуваних з державного
бюджету. Парламент Великобританії не виділив коштів на
утримання нашої сім’ї. До того ж світові вже набридла тема
смерті й руйнації. Ці історії вже нецікаві навіть тим людям,
котрим довелося все це пережити. Схоже, зараз уже немає
таких, хто не написав би мемуарів.
Волліс повернулася до герцога, пригладила його ко-
ролівську чуприну й поправила золоті медалі й стрічки на
його грудях. А потім забрала з його руки канапку, поклала її
назад на срібну тацю і взяла герцога за руку.
— Поїхали до себе нагору, поглянемо, як там наші песи-
ки, — сказала Волліс, жестом наказуючи офіціанту йти за
нею. — Мопсів слід годувати щонайменше кожні дві годи-
ни, — додала вона з посмішкою і швидко попрямувала до
виходу.
442 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— Вибач, Розмарі, я також піду, — сказала я. Волліс
явно не симпатизувала тій справі, якою я займалася, і зали-
шатися не було жодного сенсу.
— Нехай тобі щастить у зборі коштів, моя люба, — поба-
жала Розмарі, коли я повернулася, щоби піти. — Щодо мене,
то я неодмінно робитиму пожертви. Може, заскочиш до Нор-
мана Казінса в Заіигсіау Кєуієууі Зрештою, він та його чарівна
дружина допомагали організації «Дівчата з Хіросіми».
— Дякую, Розмарі. Неодмінно заскочу.
Я пішла по периметру танцювального залу в пошуках
шампанського, оговтуючись після різкої відмови Волліс.
При цьому я завбачливо грала в гру під назвою «Куди б
я пішла, якби була Полем Родьєром?», щоби гарантовано
уникнути його. Від показу мод він триматиметься якомога
далі — це безсумнівно. І якомога ближче до харчів та шам-
панського.
Найімовірніше, він буде біля бару.
Оминувши бар десятою дорогою, я пройшла повз двох
діорівських модельок, які, погойдуючи стегнами, поважно
походжали між гостями. Крізь натовп пробрався офіціант,
пропонуючи присутнім мікроскопічні картоплинки, увінчані
сметаною та ікрою. Мабуть, організатори мали такий задум:
всі страви того вечора мали бути мікроскопічними. Я зроби-
ла крок до офіціанта, але рвучко зупинилася — хтось насту-
пив позаду на мій шлейф.
— Чи не могли б ви... — почала я, обертаючись.
То був Поль.
А біля нього стояло напрочуд привабливе створіння, на-
певно, Ліна.
— Ніцше стверджував, що раціон, який складається пе-
реважно з картоплі, призводить до надмірного вживання ал-
коголю, — сказав Поль, не прибираючи ноги з мого шлейфа.
Його голос позбавив мене дару мови. Мені не допомогло
навіть те, що його обраниця виявилася сліпуче прекрасною,
і на неї, як на сонце, важко було дивитися. Очі з довгими
густими віями, ідеальне обличчя, котрому тільки цигарка
могла б додати певної пікантності, якої йому бракувало. Ви-
сока, неймовірно молода і довгонога.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 443
— Я бачу, ти мене переслідуєш, — сказав Поль.
Його дівчина, сьорбаючи шампанське, відійшла поди-
витися демонстрацію мод; вона була настільки впевнена в
собі і своєму впливі на Поля, що не звернула на мене ані
найменшої уваги.
— Ногу прибери, — попросила я.
— Е, ні, бо ти маєш звичку зникати, — заперечив Поль.
— Тільки тоді, коли мене до цього змушують.
Але своєї ноги з мого шлейфа він однаково не прибирав.
Я сподівалася, що Поль уже повністю одужав відтоді, як
я бачила його востаннє, але була зовсім неготовою побачи-
ти його таким гарним, фізично підтягнутим та навдивовижу
засмаглим як для квітня місяця.
— Мені що — сукню зняти?
Поль посміхнувся.
— Чом би й ні? Ця вечірка стала б тоді по-справжньому
цікавою.
— Поль, припини. Це ж Скапареллі.
Він відпустив мій шлейф.
— На всіх виходах я розставив своїх людей.
— Не варто так перейматися.
— Шампанського? — спитав офіціант, проходячи повз
нас зі срібною тацею, на якій у фужерах іскрилося бульбаш-
ками шампанське.
— Ні, дякую, — відповіла я, ледве здолавши бажання
випити. — Мені треба йти.
— Хотів зателефонувати тобі вчора ввечері, — сказав
Поль. — Подумав, якщо не ти, то хоча б твоя матір захоче зі
мною поговорити.
— Через стільки років? Це вже не має значення.
— Але я занадто захопився коньяком. Ти ж розумієш,
як це буває.
— Ні, не розумію.
— Я сподівався тебе тут побачити. Серед твоїх однодумців.
Я знизала плечима.
— Це — нагода для благодійності.
Біля нас з’явився ще один офіціант.
— Шампанського?
444 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Поль взяв два фужери.
— Я сподівався, що ми зможемо про все з тобою пого-
ворити.
— Немає потреби. Вже десять років минуло, Поле.
— Ти хоча б один мій лист прочитала?
— Слухай, мені дійсно треба йти...
— Невже тобі анітрохи не цікаво дізнатися про те, що
думаю я?
Тремтливою рукою я взяла у нього фужер.
— Ні, не цікаво.
— А ти не відчуваєш провини? Через те, що покинула
мене?
— Якщо ти саме так це запам’ятав... — мовила я.
Я поглянула на дружину Поля — та з цікавістю роздив-
лялася яскраво-червону сорочку на одній з моделей. Вона
хоча б коли-небудь куштувала фуагру? І як це їй вдається
мати спортивну фігуру в країні, де несхвально ставляться до
активних фізичних вправ?
Підійшов фотограф.
— Можна знімок, мсьє Родьєр?
— Чом би й ні! — відповів Поль і, взявши мене за талію,
притягнув до себе з силою більшою, ніж потрібно. Від нього
і тепер пахло Зитаге. Чи сподобалось це його новій дру-
жині? Не могло не сподобатися.
— Посміхнися, Кароліно. Зроби вигляд, ніби я тобі по-
добаюся.
Фотоспалах на секунду засліпив нас.
— Дякую, мсьє Родьєр, — сказав фотограф і неквапливо
пішов далі.
— Минулого разу, коли ми були з тобою в цьому залі,
головним на сцені був я, — нагадав Поль.
Я промовчала й лише кивнула, вдаючи, що потираю очі
після сліпучого спалаху, хоча насправді боялася, що коли
почну говорити, на очах у мене виступлять сльози.
— Ти десь засмагав... — озвалася нарешті я.
— Так, у Каннах. Мені страшенно не сподобалося. Це
був просто якийсь жах.
— Я й не сумнівалася. А куди поділася Рена?
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 445
— Хтозна. Останній раз її бачили на грецькому острові
Гідра з хлопцем вдвічі молодшим за неї.
— Дуже рада за неї, — сказала я без краплини іронії. Бо
Рена дійсно заслужила свій клаптик синього неба та ласка-
вого сонця.
— Хоча ти й викинула мене на узбіччя, та життя все
одно триває, Кароліно. Хоча стосовно жінок я не завжди
приймаю правильні рішення.
— Можеш забути про них на час великого посту.
Поль посміхнувся.
— Радий бачити тебе знову, Ка. їсти хочеш? Я збираюся
познайомити Ліну з кіношниками. Можемо сходити до од-
ного гарненького ресторанчика на Гудзоні...
— Послухай, Поле, мені здається, що я тебе ніколи
по-справжньому не знала. Тож давай на цьому й закінчимо.
Просто будемо пам’ятати все те добре, що між нами було, —
сказала я, повертаючись. — Мені треба йти.
Поль схопив мене за руку.
— Мені ніколи не було так добре, як тоді, в Нью-Йор-
ку. Якщо чесно, то після тебе я вже нікого не зумію по-
кохати.
— Воно й видно, — відказала я, дивлячись, як Ліна взяла
з таці канапку з паштетом із ракових шийок.
— Та що ж з тобою не так? Я пройшов крізь кола пекла.
Ти тут не єдина персона, хто зазнав...
— Моп сігег! — гукнула Ліна, звертаючись до Поля. — Я
така голодна!
«Вона мене дійсно впритул не помічає», — подумала я,
коли Ліна махнула Полю, щоби той ішов до неї.
— Ходи сюди, люба! — покликав Поль у відповідь.
Ліна протиснулася до нас. Ось тобі й маєш. Цей вечір
затягується. Я маю ще й з його дружиною знайомитися?
— Не треба, Поле, краще я піду...
Поль взяв Ліну за талію й притягнув до себе.
— Ліно, знайомся. Це...
— ...Кароліна Феррідей, — сказала Ліна. — Як же я вас
відразу не впізнала? — Дівчина потиснула мені руку і при-
тягнула до себе. — Звісно, я знаю вас із фотографій. Там, де
446 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
ви разом з Хелен Хейз. Мабуть, цікаво було грати з нею на
одній сцені, чи не так?
— Дякую, але мені дійсно треба йти.
— Зараз вона втече, Ліно. Тримай її, — сказав Поль.
Ліна вхопила мене ще й другою рукою.
— Ой, ні, не йдіть, будь ласка. Ходімо з нами пообідає-
мо. А наступного разу, коли ви будете в Парижі, ми неод-
мінно зустрінемося.
— Краще не варто...
— Але ж, татку, ти мусиш переконати її...
Холодні мурашки побігли по моїй руці.
Татко?
— Кароліно, знайомся — Ліна Родьєр, — сказав Поль і
посміхнувся своєю посмішкою, яка зблизька була для мене
ще більш небезпечною.
— Паскаліна — це моє сценічне ім’я, тож називайте мене
просто «Ліна».
Як же ж я відразу не помітила?
— Я теж грала Бальтазара, міс Феррідей. Це була моя
перша роль, як і ваша. Татко мені про вас усе розповів.
— Називай мене «Кароліна», моя люба, — сказала я, не
відриваючи від неї погляду. Ліна була ідеальним поєднан-
ням найкращих рис своїх батьків, а високий зріст та сценічну
статуру вона, без сумніву, успадкувала від Поля. — Я впев-
нена, що ти була ідеальним Бальтазаром, Ліно.
Дівча обхопило мене руками й міцно притиснуло до себе.
Отже, це — та сама гарненька дитинка, яку я знайшла в си-
ротинці Сен-Філіп. Паскаліна. Народжена на Великдень...
Паскаліна відпустила мене.
— Пообіцяйте, що приїдете до Парижа, Кароліно. Не-
вдовзі у мене буде моя перша головна роль. Тому мені стра-
шенно важливо, щоби ви приїхали й подивилися.
Я кивнула, насилу стримуючи сльози. Отака гарнесенька
дівчинка, яка успадкувала батьківську чарівливість...
— Звісно, що приїду, дорогенька, — відповіла я.
— Ну що ж, нам пора, — сказав Поль.
— Татко збирається познайомити мене з кіношниками, —
пояснила Ліна.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 447
— Аи гєуоіг, Кароліно. — Поль поцілував мене в обидві
щоки, і я відчула такий знайомий дотик його колючої бо-
роди і сорочки з грубого полотна. — Може, хоч цього разу
напишеш мені листа у відповідь? Бо колись настане такий
момент, що навіть у мене опустяться руки.
— Ти не змінився, — мовила я.
Він посміхнувся.
— Мабуть, десь у глибині душі ми назавжди залишаємо-
ся двадцятирічними.
Поль розчинився у натовпі, і я відчула давно забутий
біль розставання, але цього разу він сприймався вже не так
важко. Невже це дійсно сталося? Невже донька Поля запро-
сила мене до Парижа?
Я пірнула у таксі, а хлопець-посильний поклав до багаж-
ника мою подарункову торбу, чий вміст уже був позначений
биркою як такий, що призначався для благодійних цілей.
Коли таксі від’їжджало, я краєм ока помітила в натовпі
Поля й відчула, як на мене накотилася хвиля ігоиуаіііез —
ще одне з тих французьких слів, які не мають точного від-
повідника в жодній мові, і яке означає «радість від зустрічі з
коханою людиною через багато років». Вмостившись на за-
дньому сидінні, я обхопила себе руками, втішаючись з того,
що їду додому сама, наодинці зі своїми думками.
Чи напише він? Можливо. А я, можливо, навіть напишу
йому листа у відповідь. Якщо матиму час.
Наступного дня, скориставшись порадою Розмарі Гей-
нор, я зателефонувала Норману Казінсу, відомому редак-
тору видання Заіигсіау Кєуієуу, сподіваючись зайти до його
офісу й трохи поговорити. Може, мені вдасться вмовити
його згадати про отих польських жінок у якомусь із своїх
матеріалів. Норман Казінс запропонував мені зустрітися
того ж дня після обіду.
Я сиділа в приймальні, гортаючи газету. За звичкою,
я знайшла сторінку «Світське життя» і побачила, що вся
вона заповнена фотографіями з балу «Квітневий Париж».
Прямісінько під фото Мерілін Монро та британського посла,
який хтиво зазирав їй у декольте, розмістилося наше з Полем
448 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
фото. Я мало зі стільця не впала. Попри те, що його смокінг
був змодельований у європейському стилі і дещо завузький в
талії, а мій шлейф був помітно засмальцьований, ми вигля-
дали досить пристойною парою. В написі під фото йшлося:
Міс Феррідей і Поль Родьєр — повернення до Бродвею?
Не встигла я оговтатися від того фото, як з’явилася се-
кретарка й повела мене коридором до конференц-залу повз
величезні роздруківки обкладинок 8аШгсіау Кєуієум в алю-
мінієвих рамках. Норман зібрав свій персонал за довгим
столом для нарад, роздавши кожному жовтий блокнот з лі-
кованого паперу.
— Радий тебе бачити, Кароліно, — сказав Норман, під-
водячись, щоби мене привітати. Неможливо було не зача-
руватися його приємною старомодною зовнішністю та щи-
рою посмішкою. Краватка «метелик» на деяких людях може
виглядати абсолютно непрезентабельно, натомість Норман
носив свій строкатий метелик з чималим шиком. — Маєш
у своєму розпорядженні п’ять хвилин нашої пильної уваги.
Пройшовши до дальнього кінця кімнати, Норман зупи-
нився, прихилившись до стіни. В присутності такого видат-
ного всесвітньовідомого редактора я на мить розгубилася. В
грудях у мене похололо, а в роті — пересохло. І я скориста-
лася порадою Хелен Хейз, яка завжди допомагала мені на
сцені: «Не будь нудною. Використовуй все своє тіло». Тож я
взяла себе в руки й впевнено почала:
— Містере Казінс, оскільки ви з дружиною вже зібрали
чималу суму грошей для «Дівчат з Хіросіми»... — Я на мить
замовкла і оглянула кімнату. Персонал Нормана не виявляв
належної уваги. Хтось вертів у руках годинник чи ручку,
хтось робив нотатки у своєму блокноті. Хіба можна щось
донести такій неуважній аудиторії? — Гадаю, що вам було б
не менш цікаво виявити турботу про ще одну групу жінок,
котрі опинилися в схожих обставинах.
— Йдеться, наскільки я розумію, про польських жінок? —
спитав Норман, роблячи якісь маніпуляції зі своїм портатив-
ним магнітофоном.
— На жаль, я не зможу продовжувати без повної уваги
з вашої сторони, містере Казінс. Бо мені треба якнайкраще
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 449
розпорядитися тими п’ятьма хвилинами, що я їх маю у своє-
му розпорядженні.
Норман та його підлеглі ошелешено подалися вперед,
дивлячись на мене. Я все ж таки заволоділа їхньою увагою,
тому продовжила:
— Так, йдеться про польських жінок, католичок, політич-
них в’язнів, заарештованих за їхню співпрацю з польським під-
пільним рухом. їх тримали арештантками в концентраційному
таборі Равенсбрюк, єдиному великому таборі для жінок, який
нацисти використовували ще й для медичних експериментів.
У Нюрнберзі відбувся спеціальний процес над лікарями, які ті
експерименти здійснювали, але світова спільнота вже встигла
забути про жертви тих експериментів, і ті, кому вдалося вижи-
ти, не отримують жодної допомоги чи компенсації.
Норман відвів очі й поглянув у вікно на прямокутні спо-
руди з темно-сірого каменю та водонапірні башти району
Готем, які перекривали краєвид навіть на висоті десятого
поверху.
— Не знаю, чи будуть наші читачі в змозі так швидко
знову повернутися до теми допомоги постраждалим у війні
жінкам, міс Феррідей.
— Проект про Хіросіму ще навіть не зійшов зі шпальт, —
зазначив якийсь чоловік, який виглядав, як йоржик для чи-
щення посуду, в окулярах з роговою оправою завбільшки
щонайменше з два його обличчя. Я впізнала його по фото,
які бачила в пресі. То був Волтер Стронг-Вітман, чоловік,
котрий ходив до нашої церкви, хоча ми й не були знайомі
особисто.
— Цих жінок оперували з метою проведення цілої серії
складних хірургічних експериментів, — сказала я і поклала
на стіл стос глянцевих фото розміром вісім на десять, водно-
час спостерігаючи за тим, як фото переходили з рук в руки
по колу і обличчя присутніх раптово здригалися від жаху.
Норман підступив до столу.
— Боже мій, Кароліно, це заледве схоже на ноги. їм бра-
кує кісток та м’язів. Як вони взагалі примудряються ходити?
— Як? З неймовірними труднощами, наскільки можна
уявити. По табору вони пересувалися не кроком, а пристри-
450 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
бом. Частково через це їх прозвали Кроликами. А ще через
те, що нацисти використовували їх як піддослідних тваринок.
— А як їм вдалося врятуватися і потрапити додому, в
Польщу? — поцікавився Норман.
— По-різному. Декотрих врятував Шведський Червоний
Хрест. Декотрих відправили додому потягом, коли радянці
звільнили табір.
— А які у них нагальні потреби? — спитався Норман.
Я підступила ближче до нього.
— У Польщі, за Залізною завісою, вони потерпають від
того, що не мають доступу до сучасного медичного обслуго-
вування й не отримують допомоги з боку німецького уряду.
— Залізна завіса, — мовив з посмішечкою містер
Стронг-Вітман. — Навряд чи ми зможемо здолати її, і вза-
галі — це не наш клопіт.
— Західна Німеччина уже надала компенсацію іншим де-
портованим, але не Кроликам, оскільки німецький уряд не
визнає комуністичну Польщу країною. Декотрі з постражда-
лих померли від елементарних хвороб, які ми легко змогли
б вилікувати тут, у наших умовах.
— Нічого не можу сказати, Кароліно, — зауважив Нор-
ман. — Ти ж знаєш, що росіяни зараз ні з ким не йдуть на
співпрацю.
— Чому ці дівчата мусять страждати через те, що їхні
гнобителі не дозволяють їм виїжджати з країни?
— Мерфі примудрився потрапити до Східної Німеччи-
ни під приводом репортажу про Упііесі Аігііпез, — зазначив
один молодий співробітник.
— Це може спрацювати через тревел-компанії, — сказала
жінка в симпатичному твідовому жакеті.
— Нам можуть також допомогти клієнти авіакомпанії
Рап Ат, — додав іще один.
— Це — жахлива ідея, Нормане, — заперечив Стронг-Віт-
ман. — Ми не можемо звертатися до наших читачів з приводу
кожної дрібниці — дещицю тим, дещицю цим, так би мовити.
До того ж, до Польщі нашому читачеві абсолютно байдуже.
— Чому б не спробувати? — зауважила я.
— У нас — літературний журнал, міс Феррідей, — на-
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 451
голосив Стронг-Вітман. — Не будемо ж ми писати про бла-
годійну діяльність кожної світської тусовщиці Нью-Йорка!
«Світської тусовщиці?» Я зробила глибокий вдих.
— Ви можете дотримуватися ваших високих стандартів
і водночас допомагати постраждалим. Норман довів це на
прикладі «Дівчат з Хіросіми».
— Ми можемо дати статтю в розділі «Стиль життя» і
супроводити її адресою для пожертв, — запропонував Нор-
ман. — Але не сподівайся на щось особливе. Можливо, не
більше сторінки.
— Благодійний м’яз нашої країни атрофований, — ска-
зав Стронг-Вітман. — Скільки там років минуло після закін-
чення війни? Дванадцять? Ніхто нічого не пожертвує.
— Яку адресу нам надрукувати? — поцікавилася молода
жінка із стенографічним блокнотом у руці.
— Хей, Мейн-стріт, Бетлехем, штат Коннектикут, —
продиктувала я.
«Невже вони дійсно це зроблять?», — подумала я, роз-
слабившись.
— Ви впевнені, що хочете отримувати листи на вашу до-
машню адресу, міс Феррідей? — спитала жінка.
— А яке у вас поштове відділення у Бетлехемі? — по-
цікавився Норман. — Воно впорається з потоком додаткової
пошти?
Я уявила собі начальника нашої пошти, Ерла Джонсона,
сивого, як лунь, у своєму тропічному літньому шоломі та
шортах хакі. Кожна помилка у прізвищі на конверті приво-
дила його в стан ступору.
— Чому ні? В нас пошта найвищого рівня, — відказала
я. — Щороку їй доводиться обробляти цілий потік різдвяних
карток, бо всім хочеться мати на картці марку, погашену в
Бетлехемі, тобто Вифлеємі. Нашому поштовому відділенню
цілком до снаги впоратися з додатковими надходженнями.
— Бетлехем так Бетлехем, — мовив Норман. — Мої
вітання, Кароліно. Подивимося, чи зможемо ми привезти
твоїх Кроликів до Америки.
І Норман таки написав чудову статтю про Кроликів на
чотири шпальти.
452 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Починалася вона так: «Беручись за написання, я усвідом-
люю, що мені буде вкрай непросто переконати читачів у тім,
що це — не побіжний погляд на нутрощі якогось нафантазо-
ваного пекла, а частина нашої реальності...» А потім нарис
ставав дедалі цікавішим та захопливішим; у ньому ретельно
описувалася доля дівчат і та страшна ситуація, в якій вони
опинилися.
Після того, як це число тижневика вийшло друком,
листів я отримала — як кіт наплакав; автор одного з них
цікавився, чи не потрібен Кроликам театральний агент, а в
другому дописувач питав, чи не могли б постраждалі жін-
ки виступити із своїми розповідями на зборах молодіжного
клубу 4-Н. І я постала перед сумною реальністю: мабуть,
Америка дійсно переживала занепад благодійності — за всі
ці роки вона від неї просто втомилася.
Наступного тижня, чудовим і теплим осіннім ранком,
таким імлистим, що навколишній світ проглядав наче крізь
гардину, я погодувала коней і подалася пішки до нашої бет-
лехемської пошти забрати нові надходження. Наша домаш-
ня свинка, яку мати назвала Леді Натерлі, пленталася поза-
ду, не випускаючи мене з виду.
Я пройшла повз групу материних приятельок з клубу
Лічфілд Гарден, які зібралися в садку й наминали ребристе
кокосове печиво, котре приготував Серж, запиваючи його
пуншем; кришталеві бокали райдужно поблискували в їхніх
руках. Материна помічниця Саллі Блосс, і досі в садових
черевиках на дерев’яній підошві та з пов’язкою на голові,
схожою на дитячий слинявчик, стояла перед цією групою і
виступала з лекцією на тему дня: оси — друзі саду й городу.
Біля неї темноволоса Неллі Берд Вільсон, сама така худа,
мов та оса, тримала високо в руці паперовий макет осино-
го гнізда (сподіваюсь, порожнього). Розклад громадської
діяльності моєї матері був значно насиченіший, ніж мій; він
охоплював товариство садівників та городників, благодійні
святкові заходи, танцювальний клуб і тренування місцевої
бейсбольної команди.
Коли я підійшла до поштового відділення, розташова-
ного по той бік дороги за кільканадцятеро кроків від маєтку
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 453
Хей, американський прапор, що висів над дверима, привітно
гойднувся, немов запрошуючи мене зайти. Тож я й зайшла,
залишивши Леді Чатерлі за сітчастими низькими дверима,
до яких вона відразу притулила своє рильце. Наша бетле-
хемська пошта являла собою лабіринт невеличких кімнат,
що межували з крилом бакалії «Джонсон Бразерс». Та ба-
калія була таким собі центром, де збиралася місцева грома-
да. Неподалік знаходилися єдина в нашому місті бензоко-
лонка та кіоск з морозивом.
Ерла Джонсона я застала в приміщенні для поштових
надходжень, яке своїми розмірами нагадувало маленьку
комірчину. Він сидів на високому стільці, а за ним виднівся
білий прилавок, поділений на секції, з яких подекуди стир-
чали конверти. Щодо одягу Ерла Джонсона, то він віддавав
перевагу нейтральному сегменту колірної гами. Складалося
враження, що коли він замре нерухомо на кілька секунд, його
буде важко помітити на тлі поштових конвертів. На його лобі
блищали рясні краплини поту, який, вочевидь, виступив у
результаті напружених зусиль із сортування пошти.
Ерл нахилився й подав мені через віконце рекламну листівку
про бетлехемський ярмарок, який мав відбутися невдовзі.
— Щось спекотно сьогодні, — мовив Ерл, намагаючись
не дивитися мені у вічі.
Невже я така страшна?
— Згодна з вами, Ерле.
— Якщо ви збираєтеся зайти до цирульника, то він сьо-
годні не працює.
Я взяла листівку.
— Оце і вся пошта для мене?
Ерл підвівся і вибрався бочком із своєї комірчини.
— Чи не могли б ви мені допомогти, міс Феррідей?
Сільське життя має свої принади, але раптом я відчу-
ла ностальгію за манхеттенською поштою на Тридцять чет-
вертій вулиці, за отим масивним комплексом з колонами,
який був взірцем ефективної роботи.
— А ви впевнені, що я дійсно можу, Ерле?
Ерл помахом руки покликав мене в кінець коридору, і я
пішла за ним. Біля зачинених дверей він нерішуче зупинився.
454 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— Ну? — сказала я. — Відчиняйте.
— Та я не можу, — відповів Ерл, знизавши плечима.
Я почала обмахувати себе листівкою, наче віялом.
— Так підіть за ключем, заради Бога.
— Двері незамкнені.
Я взяла за ручку й повернула її, а потім штовхнула двері
стегном, але вони прочинилися лише на вузеньку шпарину,
через яку я побачила темну кімнату.
— Щось заблокувало двері, Ерле. Чим ви тут займаєте-
ся цілий день? Не так багато часу треба, аби тримати все в
порядку.
— Клайде! — щосили крикнув Ерл, і через кільканадцять
секунд до нас підбіг племінник містера Гарденера.
— Слухаю, сер! — відгукнувся Клайд, радий виконати
завдання, яке відповідало його мініатюрним розмірам, і
спритно, мов ящірка, прослизнув крізь шпарину.
Я притулилася головою до дверей.
— Відчини двері, Клайде.
— Не можу, міс Феррідей. Тут перед ними навалено
якесь барахло.
Барахло? Звідки ж він слів таких набрався?
— Клайде, просто візьми й розгреби місце перед двери-
ма, — сказала я. — Підніми завіси. А потім ми тобі допо-
можемо.
Я почула, як зачовгали ноги, як закректав Клайд, а по-
тім з тріском піднялися завіси.
— Все готово, міс Феррідей, — доповів Клайд.
Він відчинив двері, і його обличчя розпливлося в радісній
посмішці, схожій на клавіатуру фортепіано Стейнвей — білі
клавіші на тлі його чорної шкіри.
Кімната була вщерть забита брезентовими мішками,
кожний з яких достатньо великий, аби вмістити самого
Клайда, і кожний із синьою печаткою «Пошта Сполучених
Штатів». Вони займали всю підлогу й стелаж, який тягнувся
по всьому периметру кімнати. Декотрі з них надірвалися в
місці кріплення мотузяних ручок, і крізь утворені дірки по-
виверталися купи листів та посилок.
Я насилу пробралася через цю лавину конвертів і пакунків.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 455
— Всі вони адресовані якимось кроликам, міс Феррі-
дей, — сказав Клайд. — Ось погляньте, тут один лист на-
віть з Гаваїв!
— О Господи, — ошелешено мовила я. — Ерле, це що —
все для нас?
— Ще десять мішків у вантажівці. Довелося це все сюди
через вікно кидати.
— А як же ж гасло «Ані сніг, ані дощ, ані морок нічний
не завадить нашим кур’єрам доставити пошту в призначене
місце», Ерле?
— Прошу?
— А чому ж ви мене не попередили?
Я підняла з підлоги жменю листів із зворотними адреса-
ми: Бостон, Лас-Вегас, Мехіко...
— На Різдво я залучаю п’ятнадцятеро додаткових пра-
цівників, — пояснив Ерл. — А в теплу пору року я працюю
сам-один. Там іще в підвалі є мішки. Саме тому цирульник
і не зміг вийти сьогодні на роботу.
Містер Гарденер привів до пошти весь материн клуб. Ми
завантажили мішки на тачки і, утворивши таку собі транс-
портну колону, рушили до маєтку Хей. На одному з мішків
гордовито вивищувався Клайд, вмостившись на ньому, мов
на віслюкові, а позаду чимчикувала Леді Натерлі, щосили
намагаючись не відставати. Ми порозкривали всі листи, роз-
сортували на купки, розклавши на столі у їдальні, і почали
зачитувати їхній зміст.
— Журнал Зеуепіееп займеться дизайном лінії одягу для
дівчат, — сказала Саллі Блосс. — Доктор Джейкоб Файн із
шпиталю «Бет Ісраель» гарантує надання медичних послуг...
Неллі Берд Вільсон помахала офіційним бланком від ак-
тора Роя Роджерса.
— А Кевін Клаузен з міста Батон-Руж переказав нам
свою зарплату.
— Дуже мило, — зауважила я, занотовуючи все це у свій
блокнот.
Мати ледве встигала розривати конверти.
— Єврейський національний шпиталь у Денвері.
— Державний університет Вейна, — додав містер Гарде-
456 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
нер. — Доктор Джером Краузе, дантист.
Саллі підняла в руці листа з логотипом у вигляді бла-
китного замку.
— Диснейленд з Анахайма дарує безкоштовні перепуст-
ки... Ці дівчата будуть почесними гостями містера Диснея.
— Фундація Денфорт надіслала чек, Кароліно, — зраділа
мати. — На грубеньку суму.
Неллі, читаючи листа, обмахувала себе конвертом, мов
віялом.
— Взуттєва компанія Сопчегзе висловлює бажання роз-
робити для наших дам колекцію взуття.
— Одяг та сумочки від «Лейн Брайант», — озвався Серж.
Ми відклали в окрему купу листи від рентгенологів та
ортопедів, які безкоштовно пропонували свої послуги, і купу
від дантистів, які пропонували безкоштовну санацію ротової
порожнини. Була у нас і окрема купа листів від шпиталів,
які готові були безоплатно надати койко-місця. Родини з
усіх усюд — від Бар Харбор до Сан-Дієго — запрошували
дівчат погостювати у них. Коли стемніло, ми підрахували
гроші та чеки, і вийшла сума понад шість тисяч доларів,
яких було більш ніж достатньо для того, щоби організувати
дівчатам подорож.
У наступному числі 8аіигсІау Кєуієуу Норман Казінс
назвав Америку «країною, яка надихає своєю щедрістю», а
мені від радості аж дух перехопило.
Наші Кролики приїдуть до Америки.
РОЗДІЛ 39
КАРОЛІНА
1958 РІК
Тої ж весни ми з доктором Гітцігом прибули до Поль-
щі. Приємно було подорожувати з цим лікарем, бо Господь
наділив його розумом гострим, мов лезо, та лагідними ма-
нерами, які можна зустріти лишень серед менонітів-амішів.
Він був нашим американським експертом з ортопедич-
ної хірургії, на якого покладалося завдання визначити тих
польських жінок, котрі мали достатньо сил і здоров’я, аби
витримати подорож до Сполучених Штатів згодом того ж
року. Моє ж завдання полягало в забезпеченні проїзних до-
кументів та мінімізації потенційних проблем, які могли ви-
никнути в дорозі.
Нас зустріла офіційна делегація й швидко доправила при-
ватним автомобілем до Варшавської ортопедичної клініки.
Коли ми ввійшли всередину, польські лікарі обступили док-
тора Гітціга. Вони енергійно тиснули йому руку, плескали
його по спині, а потім повели до конференційного столу на
імпровізованому подіумі. Я сіла поруч з доктором Гітцігом,
а всього за столом розташувалися двадцять дев’ять інших
лікарів — польських та російських. Були там також і два чле-
ни ХВо\¥іВ — Товариства борців за свободу та демократію,
офіційного об’єднання польських ветеранів, з яким ми з Нор-
маном співпрацювали, щоби гарантувати права Кроликів.
Варшавська клініка була дуже схожою на будівлю Бет-
лехемського фермерського клубу — просторою й такою ж
458 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
незатишною, і ми відчували протяги, навіть сидячи в сере-
дині приміщення.
Перші три жінки ввійшли до клініки купкою; вони були
у пальтах з комірами, високо піднятими до підборіддя. У
кожної на руці була матерчата сумочка, а на обличчі — сліди
фізичних страждань, бо всім трьом звичайна ходьба завда-
вала сильного болю. Наш перекладач, суворий молодик зі
сталінською шевелюрою, сів біля доктора Гітціга, а жінки
пройшли переодягтися за ширму, розташовану за сценою.
Перший Кролик, гарненька жінка років тридцяти з лиш-
ком, з коротким темним волоссям і темними очима, з’яви-
лася перед нами, загорнута в сірувато-біле простирадло, мов
та грецька богиня. Морщачись від болю з кожним кроком,
вона продибала по подіуму до складаного стільця. Сівши
на нього, вона, гордовито піднявши голову, оглянула ауди-
торію.
Головлікар, професор Груча, енергійний і приязний чо-
ловік, схожий своєю поставою на пожежний гідрант, ви-
йшов на подіум й щось зачитав з офіційного документа. Раз
по раз він робив довжелезні паузи, аби перекладач встиг за-
безпечити нам англійський переклад.
«Смерть близького соратника Адольфа Гітлера, обер-
группенфюрера СС Райнхарда Гейдріха, прискорила сум-
нівні медичні експерименти під назвою «сульфаніламідні
операції» в концентраційному таборі Равенсбрюк. Доктора
Карла Гебхардта, близького соратника й особистого лікаря
Генріха Гіммлера, викликали лікувати Гейдріха, тяжко по-
раненого під час замаху на його життя, коли учасники че-
ського підпільного руху кинули гранати в його автомобіль».
Я не зводила очей з жінки на сцені. Слухаючи промову,
вона сиділа з високо піднятою головою.
«Під час лікування Гейдріха доктор Гебхардт відмовився
від використання сульфаніламідних препаратів, застосував-
ши інші методи. А коли Гейдріх помер, Гітлер звинуватив
Гебхардта, що той не зміг врятувати його соратника від газо-
вої гангрени. В результаті Гіммлер та Гебхардт вирішили до-
вести Гітлеру, що рішення не вдаватися до сульфаніламідів
було вірним, здійснивши низку експериментів на арештан-
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 459
тах — спершу на чоловіках у Заксенхаузені, а потім — на
жінках у Равенсбрюці».
Жінка на сцені тремтливою рукою прибрала пасмо во-
лосся зі свого чола й загладила його назад.
«Гебхардт та його підлеглі здійснювали свої експеримен-
ти на повністю здорових жінках, навмисно вибравши таких,
які мали міцні й добре розвинені ноги, аби відтворити на них
травматичні ушкодження. Вони заносили до ран бактеріальні
культури, щоб спровокувати газову гангрену, а потім деяким
з піддослідних призначали прийом сульфаніламідних препа-
ратів. Кожний померлий пацієнт мав служити доказом право-
ти доктора Гебхардта. До числа арештанток, які зазнали опера-
тивного втручання, — з цими словами доктор Груча вказав на
жінку, яка сиділа на сцені, — входила й Кася Бакоська, дівоче
прізвище Кужмерик, котра зараз працює медсестрою в держав-
ному лікувальному закладі».
Груча відхилив простирадло, щоби показати ногу тієї
жінки. Доктор Гітціг, який сидів біля мене, приголомшено
охнув. Її литка була зсохлою та жахливо спотвореною, мов
випотрошена риба.
«Пані Бакоську оперували в 1942 році. Вона зазнала
трьох послідовних хірургічних втручань. Усі вони належали
до категорії один: до рани додавалися бактерії, дерево, скло
та деякі інші матеріали. В лівій нижній кінцівці був зробле-
ний розріз, а кровоносні судини по обидва боки рани були
перерізані».
Поки професор зачитував матеріал, Кася високо тримала
голову, але згодом її очі наповнилися слізьми, а губи за-
тремтіли.
— Були введені молотий двоокис кремнію та дерев’яні
тріски, а потім на рану наклали шви, а ногу взяли в гіпс, —
продовжував професор Груча.
Невже лікар не бачить, що жінка на межі нервового зри-
ву? Я підвелася й попрямувала до сцени.
— І ця гіпсова пов’язка залишалася на нозі достатньо
довго для того, аби виникли такі захворювання, як газова
гангрена та інші, — зачитував лікар. — А після цього почали
вводити сульфаніламідні препарати.
460 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Лікарі в залі діловито занотовували почуте.
— Окрім сильної деформації, яка чинить вплив на всю
кісткову систему, пацієнтка страждає від посттравматичних
реакцій мозку, депресії та...
— Вибачте, але... — почала говорити Кася. Вона підвела-
ся, одною рукою прикриваючи очі, а другою затискаючи на
грудях простирадло.
Я вийшла на сцену.
— Це не може тривати далі, професоре.
— Але всі ці жінки погодилися на таке, — заперечив пан
Труча. — А лікарям, які тут зібралися, довелося перервати
свої напружені робочі графіки, аби приїхати сюди.
— Те ж саме довелося зробити й Кроликам, лікарю. Мо-
жете продовжити огляд в приватній обстановці. Будуть при-
сутніми доктор Гітціг, ви та я.
— Але ж це...
Я взяла Касю за руку.
— Ці жінки колись стали жертвами, але допоки я тут,
ніхто не буде знущатися з них знову.
— Давайте продовжимо огляд у меншій кімнаті, — за-
пропонував доктор Гітціг.
Я допомогла Касі зійти зі сцени і вдягнутися.
— Дякую, що допомогли, — усміхнулася Кася.
— Ви так добре розмовляєте англійською, дорогенька.
— Та не так уже й добре.
— Принаймні значно краще, ніж я — польською.
— Моя сестра Сюзана ще не встигла приїхати, але вона
також у списку. Вона — лікар. І чудово володіє англійською.
— Я потурбуюся про неї, — пообіцяла я.
Коли жінок перевели до меншої кімнати, огляд пішов
далі без проблем, і здійснювали його професор Труча, док-
тор Гітціг і я. Сюзану, сестру Касі, оглянули останньою.
Вона попросила, щоби Касі дозволили залишитися, і лікарі
погодилися.
«Сюзана Кужмерик, — зачитав доктор Гітціг. — Сорок
три роки. Член контрольної групи з сульфаніламідних екс-
периментів. Зазнала ін’єкцій стафілококу та правця. Одна
з небагатьох контрольних пацієнтів, яким вдалося вижити
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 461
природним способом, без застосування антибіотиків. Нате-
пер страждає від двосторонніх головних болів, нерегуляр-
ного запаморочення та шлункових розладів. Потенційна
шлункова виразка, яку лікують антацидами».
Раптом доктор Гітціг замовк.
— Продовжуйте, докторе, — дозволила Сюзана. — Все
нормально.
Доктор Гітціг зняв свої окуляри.
— Я вважаю недоречним...
— Я вже бачила звіт, — сказала Сюзана. — Фактично,
я сама ж його й готувала. Там йдеться про те, що мене в
таборі стерилізували, чи так?
Кася підвелася.
— Ой, ні, Сюзано!
— Заспокойся. Все нормально. Я сама підготувала цей
звіт. Докторе, продовжуйте... будь ласка.
Доктор Гітціг знову одягнув окуляри. Сюзана випрями-
лася на своєму стільці, і лікар почав огляд з того, що прощу-
пав залози по обидва боки її шиї.
— Вам, мабуть, важко із лікаря раптом перетворитися на
пацієнта? — запитала я.
— Ні, не важко, — відповіла Сюзана. — Бо важливо на-
вчитися бачити проблему з різних сторін. Це підвищує мій
професійний рівень як лікаря. І це — одна з причин, чому
мені хотілося б поїхати до Америки. Щоби вдосконалити
свої знання і навчитися якомога більше.
Сюзана так добре говорила англійською із своїм рит-
мічним та жвавим польським акцентом, що слухати її було
одне задоволення.
Доктор Гітціг потер двома пальцями з лівого боку Сю-
заниної шиї.
— Що там, докторе? — спитала вона.
— Та так, нічого, — відповів доктор Гітціг. — Гадаю,
наразі огляд можна завершити.
Коли ми закінчили, а польські жінки почали збиратися
їхати додому, доктор Гітціг поговорив зі своїми колегами, а
я запропонувала подарунки, що я їх привезла із Сполучених
Штатів.
462 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— Ідіть сюди, дівчата, — покликала я і простягнула їм
одну з гарненьких сумочок з темно-синьої шкіри, які я при-
везла з собою. Золочена застібка блиснула, спіймавши світ-
ло. — Ці сумочки — подарунок одного пречудового магази-
ну під назвою «Лейн Браянт».
Та Кролики враз заклякли як вкопані. Дуже серйозна
компанія.
— Дівчата, підходьте, не соромтеся, — запросила я, про-
стягаючи сумочку ще ближче до них. — Це — безкоштовно,
їх подарували. Основний колір цього року — голубий.
Але ніхто не рушив з місця. Я взяла коробку шоколад-
них цукерок Уїїгіігпап "з Затріег, чия назва була написана на
кришці, наче вишивка хрестиком.
— Шоколадних цукерок не бажаєте?
І знову до мене ніхто не підійшов.
— А може, рулетиків з фініками скуштуєте?
— Давайте краще сфотографуємося, — запропонувала
Кася, кивнувши на мою лейку. Жінки зібралися перед каме-
рою, утворивши чудову композицію, наче квіти у вазі.
— А що це буде за поїздка? — запитала Кася.
— Наразі план полягає в тому, що Кролики розпочнуть з
Нью-Йорка, а потім роз’їдуться по всій країні до приватних
домівок. Опісля група знову зустрінеться в Сан-Франциско
й вирушить до Лос-Анджелеса, після чого повернеться через
всю країну автобусом, заїхавши до Лас-Вегаса, Техасу і за-
вершивши подорож у Вашингтоні, округ Колумбія.
Кася переклала мої слова іншим жінкам, які підійшли
до нас послухати. Я очікувала хоча би посмішок, але жінки
залишалися серйозними.
— Вони хотіли б знати, звідки вирушить корабель, —
поцікавилася Кася.
— Та ні, корабля не буде, — відповіла я. Авіакомпанія
Рап Атегісап Аіпиауз забезпечить ваш безкоштовний пе-
реліт.
Після цих слів жінки пожвавлено загомоніли польською
і, нарешті, почали посміхатися.
— Раніше більшості з нас ніколи не доводилося літати
літаком, — пояснила Кася.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 463
Доктор Гітціг з’явився в дверях, і всі ми спрямували на
нього наші погляди.
— Ми склали остаточний список, — повідомив він. —
Можна поговорити з вами сам-на-сам, міс Феррідей?
Я поквапилася за лікарем до кімнати, де здійснювався
огляд.
— Подорожувати дозволили всім жінкам, — сказав док-
тор Гітціг.
— От і чудово, — з полегшенням зітхнула я.
— Окрім одної — лікарки.
— Сюзани? А чому, дозвольте спитати?
— Мені дуже шкода, але я виявив у неї затверділий ву-
зол Вірхова, — пояснив він.
— Що-що?
— Він свідчить про наявність злоякісної пухлини.
— А вона піддається лікуванню?
— Скоріше, ні. Це — чітка ознака раку шлунку. Боюся,
жити їй лишилося недовго.
Я поспішила до жінок, які, вдягнувши пальта, вже зібра-
лися біля дверей, щоби вирушити додому, і запросила Касю
з Сюзаною поговорити в приватній обстановці зі мною та
доктором Гітцігом. Провівши сестер до оглядової кімнати, я
посадила їх на складані стільці.
— Сюзано, на жаль... — почав доктор Гітціг, — на жаль,
оте потовщення, що я його виявив у вас на шиї, являє собою
затверділий вузол Вірхова.
— Тобто, «престол диявола»? — перепитала Сюзана.
— Я волію називати його сигнальним лімфовузлом, —
відповів доктор Гітціг.
— І цей лімфовузол є симптомом раку шлунку, так? —
уточнила Сюзана.
— На жаль, так.
— Шкода, що його назвали ім’ям саме німецького ліка-
ря, — з хворобливою посмішкою зауважила Сюзана, широ-
ко розплющивши очі.
— Чи ви впевнені? — спитала Кася.
— Щоби пересвідчитися остаточно, маємо зробити кіль-
ка аналізів, — мовив доктор Гітціг. — Але медична група
464 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
дійшла висновку, що ви не можете взяти участі в поїздці до
Сполучених Штатів.
Кася рвучко підвелася.
— Як це так? Головна підстава для подорожі — це забез-
печити нам лікування, яке ми не можемо отримати тут. Хіба
ж можна було звозити нас аж сюди, щоби потім відмовити
людині, якій лікарська допомога потрібна найбільше? Вона
може полетіти замість мене.
— Справа не в достатності чи недостатності місць, Ка-
сю, — сказала я.
— Ви кажете, що хочете нам допомогти, але насправді
вам байдуже, міс Феррідей. Привозите нам модні сумочки і
гадаєте, що ми з руками їх повідриваємо.
— Я просто думала, що...
— Ми — дорослі жінки, міс Феррідей. Жінки, котрим не
дуже подобається те, що нас називають Кроликами. Бо кро-
лики — це тваринки, що живуть у клітці і їх легко залякати.
Ми — жінки, які живуть у країні, де не можна приймати
закордонних подарунків. Невже ви цього не знали? Нова су-
мочка в подарунок від американки? Та у нас люди зникають
і через дрібніші причини. Одна польська журналістка взяла
в американця шоколадку — і більше про неї ніхто не чув.
Я відчула, як у мене спалахнули щоки. Як же я могла
вчинити так безцеремонно й легковажно?
— Касю, не треба, — попросила Сюзана.
— Якщо ви дійсно збираєтеся допомагати нам, міс Фер-
рідей, то в такому разі допоможіть моїй сестрі.
Кася підійшла до доктора Гітціга.
— Скільки грошей потрібно вам для того, аби включи-
ти Сюзану до цього списку? Я заплачу вам стільки, скільки
треба.
— Після аналізів ми матимемо повну картину... — почав
доктор Гітціг.
— Моя сестра — це жінка, яка рятує життя іншим людям.
Вона тільки те й робить, що допомагає іншим. Вилікуйте її,
і ви врятуєте життя тисячам людей.
— Я хотів би, аби було інакше, але на цьому наполяга-
ють мої польські колеги, — сказав доктор Гітціг.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 465
— Ми не можемо легковажити думкою ветеранської ор-
ганізації ХВо\¥іВ, — зазначила я.
— Я йду звідси, — кинула Кася. — Це просто абсурд.
І з цими словами вона вибігла з кімнати.
— Мені так шкода, — сказала я, звертаючись до Сюзани.
Сюзана поклала руку мені на передпліччя.
— Я все розумію, міс Феррідей...
— Моя люба Сюзано...
— Найважливіше, що інші дівчата поїдуть до Америки.
Я обхопила Сюзану руками й притиснула до себе. Така
прекрасна жінка. Але яка ж худа! Це так трагічно, що вона
хвора. От якби я могла відгодувати її за рецептами прабабці
Вулсі!
Коли ми розняли обійми, Сюзана взяла мене за руку.
— Не гнівайтеся на мою сестру, Кароліно. Просто Кася
інколи трохи дратується. Нам обом довелося чимало пере-
жити. А ваші подарунки дуже доречні.
Вона посміхнулася.
— Якщо хочете, то залиште їх у роздягальні, а я зроблю
так, що дівчата заберуть їх тоді, коли ніхто не бачитиме.
РОЗДІЛ 40
КАСЯ
1958 РІК
За день до того, як ми мали вирушити до Америки, наша
крихітна спальня була завалена одягом — частково моїм, а
здебільшого — позиченим. Петрик потирав свою спину, що
боліла після того, як йому довелося кілька разів знімати з
полиці мою валізу і знову піднімати її, бо я пакувала і пе-
репаковувала свої речі аж шість разів. Петрик на своїй фа-
бриці отримав радіо — його тим приймачем преміювали як
найкращого робітника. Ми збільшили гучність, бо там саме
транслювали пісню, яку виконував красунчик Едді Фішер,
мій улюблений співак:
Оип§агее сіоіі, сііт^агее Ло119
Раіпі уоиг іпіііак оп ту ]'еап$ . . .
Петрик обійняв мене, і ми почали погойдуватися під му-
зику. От було б добре, якби я знову змогла танцювати. Але як
я можу поїхати на операцію до Америки без Сюзани?
Я відпустила Петрика й продовжила розпаковувати свої
речі.
— Не будь такою дурною, — мовив він.
— Без Сюзани я не поїду.
Петрик сів на ліжко біля моєї розкритої валізи. То була
стара зелена валіза, яка колись належала матінці.
— Сюзана ж сказала тобі, що ти можеш їхати без неї.
Хіба варто відмовлятися від такого шансу?
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 467
По-правді кажучи, мені дуже хотілося потрапити на той
літак. Такого сильного бажання до чого-небудь я не мала вже
давно. У мене з’явиться можливість повернути свою ногу до
нормального стану або до стану, близького до нормального.
Від однієї лише думки про те, що я, нарешті, зможу позбути-
ся болю в нозі, у мене наморочилося в голові. До того ж, усім
дівчатам запланували лікування зубів. Чи зможуть дантисти
починити мені зуба? Бо він настільки зіпсувався, що я вже
й посміхатися соромилася. Та й взагалі, мені дуже хотілося
злітати до Нью-Йорка, аби подивитися тамтешні цікавинки. І
в Каліфорнії я мріяла побувати. Люблінські газети вже встиг-
ли зробити нас місцевими знаменитостями.
Я витягнула з валізи свою найкращу сукню і повісила її
назад у шафу.
— Як я можу залишити тут Сюзану?
— Ти вирушай, а ми тут за тобою скучатимемо, — за-
спокоював Петрик. — Подумай про все те, що ти можеш
втратити, Касю. Хто більше за інших хоче, щоби ти поїхала,
так це Сюзана. А Галина? Що вона скаже, коли дізнається,
що її мати злякалася?
Від думки про те, що мені вперше в житті доведеться по-
дорожувати літаком, у мене мурашки поза шкірою побігли,
вже не кажучи про перспективу ще однієї хірургічної опера-
ції та необхідність користуватися в Америці моєю жахливою
англійською.
— Мене не буде вдома кілька місяців. Хто дасть мені
гарантію, що Сюзана буде жива, коли я повернуся?
Петрик взяв мене за руку.
— Ми потурбуємося про неї як слід.
Мені було приємно відчувати дотик його руки. Та я все
одно прибрала її й застібнула замки на моїй порожній валізі.
— Я не збираюся змінювати свого рішення, — сказала я.
Петрик закинув мою валізу на горішню полицю.
— Маєш збагнути, що є речі, які ти не в змозі змінити.
— Отже, я маю залишити свою сестру отут помирати? Я
не збираюся...
Я повернулася — і побачила Сюзану, яка стояла на по-
розі нашої спальні.
468 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Невже вона чула нашу розмову?
Сестра ввійшла до кімнати, тримаючи руки за спиною.
— Не переймайся ти так, Касю.
Я склала руки на грудях і твердим голосом сказала.
— Я без тебе не поїду.
— От і добре.
— Отже, ти на мене не гніваєшся?
— Зовсім ні, — посміхнулася Сюзана.
Я обхопила сестру руками і відчула крізь сукню на спині
її гострі ребра.
— От і добре, бо я би ніколи не лишила тебе.
— Що ж, рада це чути, — сказала Сюзана. — Бо якщо мені
судилося померти, то я хотіла б, аби ти була поруч. — Вона
витягнула з кишені конверт. — Тим більше, що в Нью-Йорку
ми будемо разом.
Сестра дістала з конверта аркуш, прокашлялася і прочи-
тала:
«Пані Сюзані Кужмерик дозволено їхати до США Крап-
ка Подорожні документи будуть надіслані невдовзі Крапка
Звітуйте про приєднання до групи, яка вирушає з Варшави
до Нью-Йорка Крапка В добрий час Крапка Кароліна Феррі-
дей Крапка».
Петрик підійшов до гардероба й зняв валізу з полиці, а
тим часом ми з Сюзаною, обійнявшись, погойдувалися під
ніжний спів Едді Фішера.
Ми будемо разом, разом, разом.
РОЗДІЛ 41
КАСЯ
ГРУДЕНЬ 1958 РОКУ
Ми, тридцять п’ять радісно схвильованих жінок із Поль-
щі, приземлилися в нью-йоркському аеропорту Айдлуайльд
о восьмій тридцять ранку. Гомін польської мови на тому
рейсі був безперервний, але пасажири ставилися до нас при-
язно, і, схоже, їм було цікаво спостерігати за нами.
Кароліна зустріла нас, коли ми зійшли по трапу літака, —
дехто дуже повільно — і взялася керувати кавалькадою ін-
валідних візків. Ім’я Кароліна означає «радість», тож не див-
но, що всі ми були дуже раді бачити її. Вона виглядала про-
сто чудово в темно-синьому костюмі, французькому кашне
та премилому фетровому капелюшку з пір’їною.
— А чому вона незаміжня? — дивувалися польки.
Висока, струнка й витончено-вродлива, з королівською
поставою, Кароліна, якби вона жила в Польщі, отримувала
б по кілька шлюбних пропозицій щодня.
Після того, як ми пройшли митний огляд, нас оточив ці-
лий натовп репортерів, працівників Червоного Хреста та друзів
Кароліни, а фотоспалахи блискали буквально щосекунди.
— Ну, і як вам наразі Америка? — поцікавився один ре-
портер, тицяючи мікрофон мені в обличчя.
— Якщо оцінювати якість їжі, що її нам подавали в літа-
ку, нам тут сподобається, — відповіла я, і всі засміялися.
— Ласкаво просимо, польські пані, — сказала Кароліна,
обнявши Сюзану. — Ви — наче оливкова гілочка миру, про-
стягнута через тисячі миль.
470 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Ще ніколи в житті не бачила я стільки усміхнених облич
в одному місці.
Того ж тижня ми всі розділилися й вирушили до різних
міст. Ми з Сюзаною та Кароліною залишилися в Нью-Йор-
ку для лікування в шпиталі «Гора Синай». Інші поїхали до
Бостона на відновлювальну хірургію, а також до Детройта,
Балтімора та Клівленда на серцеві операції. Двоє дівчат по-
далися до Єврейського національного шпиталю в Денвері,
щоби пройти там найкращий у світі курс лікування від ту-
беркульозу, бо їхні легені й досі були в поганому стані.
Нам з сестрою поталанило залишитися в Нью-Йорку, тут
було багато всього, на що слід подивитися. Кароліна возила
нас по місту на автомобілі, і Сюзана, звісно, сиділа у перед-
ньому кріслі. Кароліна ніяк не могла наговоритися з Сюза-
ною, схоже, вони відразу стали подругами не розлий вода.
— А ось, пані, Центральний парк, один з найкращих пар-
ків у світі.
— У нас, у Польщі, також є гарні парки, — зауважила я.
Кароліна говорила про Нью-Йорк так, наче інших міст
для неї не існувало у всьому світі.
Ми проїхали П’яту Авеню. Сотні автомобілів час від
часу утворювали затори, і в багатьох із них була лише одна
людина. Яке марнотратство! Хіба ж так можна?
Наш перший день у шпиталі «Гора Синай» видався напру-
женим, бо нам довелося здавати аналізи крові та проходити
всілякі обстеження, які тільки можна собі уявити. «Гора Си-
най» являв собою масивний комплекс, вдесятеро більший за
будь-який шпиталь у Польщі. Аби кудись дістатися, доводи-
лося витрачати багато часу, оскільки біль у моїй нозі змушу-
вав мене часто відпочивати, а Кароліна тим часом зупиняла
кожного зустрічного, щоби нас представити.
— Ці жінки приїхали сюди на лікування аж із Польщі, —
казала вона.
Люди ставилися до нас чемно, але дивилися на нас із
жалем та співчуттям. Те, що Кароліна представила нас,
мало допомогти нам швидше зійтися з персоналом.
Половинки скляних дверей роз’їхалися в протилежні
боки, наче за помахом чарівної палички, і ми поквапилися
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 471
на зустріч з лікарем. Сюзана час від часу озиралася довкола,
з цікавістю відзначаючи найменшу деталь.
— Такий величезний шпиталь, що аж не віриться.
Кароліна обернулася до нас на ходу.
— Шість поверхів. І найсучасніше обладнання.
— І як же ж вони розпізнають пацієнтів у такому велико-
му закладі? — здивувалася я.
Сюзана трохи відстала, щоби йти поруч зі мною.
— Це — майбутнє медицини. Мені аж кортить побачити
їхнє реабілітаційне відділення.
— Так ми ж маємо таке саме вдома, — сказала я.
— Що? Скакалка та двійко гантелей? До речі, у них є
ціле відділення гідротерапії. Багато хто вважав би за щастя
пройти такий курс лікування.
Ми переодягнулися в шпитальні халати, і медсестра
прикріпила паперовий браслет до мого зап’ястя. Коли ми
проходили рентген, свою сумочку та одяг я все одно три-
мала при собі, хоча нам і запропонували окрему шафку з
замком.
— Таке обладнання! Просто неймовірно! — захоплюва-
лася Сюзана.
Я вдягнула поверх свого халата м’яку накидку.
— Наше обладнання виконує ті ж самі функції, хоча воно
й не таке нове.
До кабінету лікаря ми пройшли в капцях, які нам потім
дозволили залишити собі.
— Дайте мені, будь ласка, ваші речі, — сказала медсе-
стра, висока жінка з гофрованою шапочкою на голові.
Вона хотіла взяти в мене мій одяг та сумочку, але я при-
тиснула їх до себе.
— Дякую, я залишу їх при собі.
Медсестра допомогла мені піднятися на маленьку під-
ставку і всадовила на стіл для обстеження. Доктор Говард
Раск був приязним чоловіком з кучмою сивого волосся та
добрим обличчям. Він підняв у руці маленький металевий
коробок, який вміщався у нього на долоні.
— Ви дозволите мені робити записи за допомогою ось
цього пристрою? Бо він економить мені час.
472 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Лікар питає дозволу у пацієнта? Це було для мене не-
сподіванкою.
Я кивнула на знак згоди, і лікар Раск заговорив у той
коробок.
«У результаті хірургічних операцій, проведених у концен-
траційному таборі Равенсбрюк у Фюрстенберзі, Німеччина,
протягом 1942 року, місіс Бакоська, 36 років, представниця
білої європеоїдної раси, жінка польсько-німецького похо-
дження, зазнала значного погіршення м’язової функції в її
лівій литці, ускладненого введенням сторонніх елементів».
Потім він підсунув мій рентгенівський знімок під ме-
талічний затиск негатоскопа і ввімкнув світло.
Сюзана, розкривши рота, повернулася до мене. Негато-
скопом була оснащена кожна кімната для обстеження, а у
нас вдома — лише один на весь шпиталь.
На моєму знімку було видно якісь предмети, розпоро-
шені по всій литці. Як дивно бачити їх так чітко й детально!
Я робила багато рентгенівських знімків, але жоден з них не
був таким контрастним і чітким. І пам’ять ураз повернула
мене до операційної кімнати в Равенсбрюці, наче я дивила-
ся кольоровий фільм. Гебхардт. Оберхойзер. Мене кинуло в
рясний піт, а тим часом лікар вставив у негатоскоп наступ-
ний знімок.
«Велику гомілкову кістку було зменшено на шість сан-
тиметрів, що призвело до анталгічної ходи. Довкола місця
оперативного втручання утворилася мережа пухлин нерво-
вої тканини, яка стала частковою причиною локалізованої
невралгії, від якої страждає місіс Бакоська. Планується
наступне лікування: процедура з видалення сторонніх еле-
ментів та пухлин нервової тканини з метою збільшення
кровообігу й зменшення болю, а також відновлювальна
пластична хірургія. Рекомендується ортопедичний протез,
у разі необхідності — знеболювальне, а також регулярне
післяопераційне психотерапевтичне обстеження».
На той момент, коли доктор Раск вимкнув свій запису-
ючий пристрій, у мене вже почалася задуха. Чи помітив він
моє хвилювання?
— Маєте питання, місіс Бакоська?
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 473
— Чи болітиме моя нога після операції?
— Важко сказати на сто відсотків. Існує ймовірність
того, що біль повністю не зникне, але істотно зменшиться.
А ваша хода значно покращиться.
— Дякую, лікарю, більше запитань не маю.
Я зійшла зі столу для обстеження, бажаючи якнайшвид-
ше піти з цієї кімнати, завішаної рентгенівськими знімками.
— Планується також післяопераційне психіатричне об-
стеження.
— Але ж я не божевільна, лікарю.
— Це — стандартна процедура. Жінки з Хіросіми визна-
ли її вельми корисною. — Доктор Раск допоміг Сюзані сісти
на стіл. — Тож гаразд. Ніч ви проведете у нас, а вранці ми
почнемо. Можете почекати тут або піти до реєстратури й
зареєструватися.
— Значить, операція відбудеться завтра? — запитала я.
— Чим раніше ми почнемо, тим швидше ви одужаєте.
Одужаєте? Пам’ять миттю повернула мене до післяопе-
раційної палати в медпункті Равенсбрюка. Невже мені знову
доведеться пережити те саме?
Доктор Раск зосередив свою увагу на Сюзані, а я, охоп-
лена панікою, пішла з кімнати. Чи буде операція болючою?
Чи доведеться мені багато днів лежати в гіпсі?
Я переодягнулася в свій одяг і пішла лабіринтом кори-
дорів до магічних дверей. Операції не буде, красненько дя-
кую. Краще вже я й далі шкутильгатиму.
РОЗДІЛ 42
КАСЯ
1958 РІК
Опинившись на вулиці, я зняла свій шпитальний папе-
ровий браслет і викинула його в урну для сміття. Було добре
пройтися ніким не знаною людними вулицями Нью-Йорка.
На перехресті спалахнув знак: іти не можна. Я зупини-
лася на тротуарі, але весь натовп продовжив рух, ніби так і
треба.
Аж поки не розболілася моя нога, я ходила, роздивляю-
чись капелюшки у вітринах магазинів, а потім повернулася
до кімнати чекання в шпиталі «Гора Синай». Там я сіла й
почала гортати журнали — це була найприємніша части-
на процедури візиту до лікаря, особливо коли йшлося про
американські журнали. Продивляючись тижневик Заіигсіау
Кєуієуу, я зупинила погляд на рекламі нового фільму «Що-
денник Анни Франк». Гарненька акторка в простій сільській
спідниці сиділа, схрестивши ноги, і посміхалася мені зі
сторінки журналу. Такою, мабуть, уявляли собі справжню
Анну Франк американці.
Раптом мій погляд упав на статтю під назвою Тіїе Ьаріпз
аге сотіп§ (Кролики приїжджають), яка вийшла з-під пера
Нормана Казінса. Ьаріп. Наскільки приємніше слово «кро-
лик» виглядає на французький манер! А те, як автор розповів
нашу історію, виглядало ще краще.
«Наразі близько трьохсот читачів 8аіигсІау Кєуієуу по-
жертвували майже шість тисяч доларів до загального фонду
Кроликів... Звісно, ми очікуємо надходження навіть біль-
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 475
ших благодійницьких внесків...» Якими ж щедрими вияви-
лися до нас американці!
Раптом на мене напустилися Кароліна з Сюзаною.
— Касю, де ти була? — спитала Кароліна. — Ми скрізь
тебе шукали.
— Я виходила подихати. Тепер ми можемо йти?
— Іти? — аж підскочила Кароліна. — Тебе чекають у
реєстратурі. А де твоя ідентифікаційна пов’язка?
— Та мені щось не хочеться...
— Невже ти не розумієш, скільки зусиль було витрачено
заради тебе? Доктор Раск — один з найкращих хірургів у Спо-
лучених Штатах. — Коли вона говорила, мені здалося, що на-
віть маленьке перо на її капелюшку тремтіло від обурення.
— Ніхто не питав мене, чи я цього хочу, — відказала я.
Щоки Кароліни почервоніли.
— Ти ставиш під загрозу все, заради чого ми старалися.
А тепер і Сюзана через тебе запізнюється.
Сюзана, не надто церемонячись, смикнула мене за руку.
— Можна, я переговорю з Касею сам на сам?
І вона відвела мене в куток.
— Ти що, з глузду з’їхала?
— Я не зможу пережити це знову.
— Знаю, тобі це важко, але іншого шансу ти вже не ма-
тимеш...
— Мені треба подумати.
— Ні, Касю, зараз або ніколи.
— Як подумаю про ще одну гіпсову пов’язку... І чи мож-
на довіряти тутешнім лікарям, коли засну?
— Гіпсу не буде. Я сама про це попросила. І я тебе туди
проведу. Буду приглядати.
— Залишишся зі мною?
— Спробую, якщо мені дозволять. Щоби за всім цим
спостерігати. Ніхто не збирається тебе кривдити — крім
мене, у випадку, якщо ти відмовишся від операції.
Коли я прокинулася після операції, мені на мить здалося,
що я знову в Равенсбрюці. Серце моє закалатало, та, побачивши
свою ногу, замотану чистим бинтом, я пригадала, де я, і полег-
476 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
шення хвилею накотилося на мене. А найкращим було те, що я
майже не відчувала болю. Морфін ввели внутрішньовенно — і
ніхто не збирався штрикати голкою мою ноту! Невдовзі я почала
споживати розріджені страви і навіть каву пила. Моє ліжко мало
шість кнопок для регулювання положення. Крім того, мені ви-
ділили медсестру на ім’я Дот з Лонг-Айленда біля Манхеттена.
На голові у неї була біла шапочка з чорними смужками нагорі,
які означали, що підготовку вона пройшла в шпиталі «Гора Си-
пай». Ця шапочка нагадувала ту, що я носила вдома.
Через кілька днів я вперше пішла, сильно спираючись
на двох медсестер, але то було найкраще у світі відчуття —
йти, вже не відчуваючи при цьому звичних нападів болю,
гострих, мов удар ножем.
Коли Дот принесла мені обід, я не замовкала.
— Тепер я ходитиму скрізь. І знову танцюватиму зі своїм
чоловіком.
Дот забрала тарілки з моєї обідньої таці, тоді як у нас у
Любліні цю роботу виконувала помічниця медсестри.
— Ви, мабуть, записалися до товариства «З’їж усе й за-
лиш тарілку чистою».
Звісно, я з’їла все, що мені принесли. Ще б пак!
— Сьогодні вас прийме доктор Кразні. З нею приємно
поговорити.
Я переклала паперові пакетики з сіллю з таці до кишені
халата.
— Психіатр? Е ні, дякую.
Ще не вистачало, аби до Любліна відправили звіт про
те, що я божевільна. У нас люди мали неприємності й через
дрібніші причини.
— Вам не доведеться йти. Вас повезуть у візку. — Дот жу-
вала гумку, чи то мені здалося? А хіба тут це дозволяється?
— Доктор Кразні — просто лялечка. Я би й сама проси-
діла з нею годину, розповідаючи їй про свої проблеми.
На порозі з’явилася старша медсестра відділення.
— Дот, твого візка привезли. Ти б його забрала, поки
його не взяв хтось інший.
— Стривайте, одну хвилину, — відповіла Дот. Це було
нечувано! Суперечити старшій? Та у нас би Дот і дня на ро-
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 477
боті не втрималася. — Отже, наскільки я зрозуміла, ви від-
мовляєтеся від лікування? Якщо триматимете ваші пробле-
ми в собі, то вони все одно вилізуть боком.
— Дякую за турботу, — сказала я. Мені ще належало
звикнути до того, що американці дають поради навіть тоді,
коли їх про це не просять.
Але після того, як Дот пояснила мені, що всі записи
матимуть конфіденційний характер і до Польщі їх не пере-
шлють, я погодилася на прийом у лікаря Кразні. Стосов-
но конфіденційності я мала певні сумніви, але визнала, що
коли відмовлюся, буде ще гірше.
У кабінеті психіатра було чисто, але тісно, і тіснота аж
ніяк не сприяла зменшенню моєї нервозності. Через єдине
маленьке вікно я бачила, як у поривах вітру танцюють сні-
жинки. Мене здивувало, що лікарем виявилася молода жін-
ка. На ній були гарненькі темні окуляри, вигнуті по краях.
Її диплом, що висів на стіні, виглядав новеньким. Напевно,
вона щойно медінститут закінчила. Тобто запросто може
визначити мене як психічно неврівноважену, хоча це було
зовсім не так. Отже, маю триматися спокійно і не давати
приводів.
Коли санітарка привезла мене до кабінету, лікарка ледве
очі на мене підняла.
— Ви спізнилися. І вже втратили половину часу, виділе-
ного на ваш прийом.
— Може, я взагалі помилилася, що до вас прийшла, —
зазначила я.
— Вас тут ніхто не тримає.
Невже в шпиталі не змогли знайти більш чемної
лікарки?
— Ви така молода...
Лікарка одягнула на ручку ковпачок і кинула її на стіл.
— Ми тут не для того, аби говорити про мене.
Я спробувала було покотити візка, взявшись за гумові
колеса, але санітарка заблокувала їх гальмом.
— Я не хочу тут залишатися, — заявила я.
Лікарка відкинулася на спинку свого стільця.
— Що ж, у нашій країні ви маєте можливість вибору.
478 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— По-перше, я не є психічно неврівноваженою, — ска-
зала я, загнувши вказівним пальцем правої руки вказівний
палець на лівій.
— Я — психіатр. Моя робота — просто розмовляти з па-
цієнтами.
Може, розповісти їй про бутерброд із сиром?
— У нас в Польщі також є психіатри, — зазначила я.
— Так. Настільки мені відомо — один на п’ять тисяч
мешканців. На прийом доводиться чекати досить довго.
— Було б не так довго, якби їх усіх німці не повбивали.
Лікарка взяла мою медичну карточку.
— Тут пишуть, що ви скаржитеся на поганий сон...
— Моя сестра — лікарка. Це вона їм сказала, не я.
— ...і вам погано дихається в тісних приміщеннях. Це
називається «напад панічної набутої клаустрофобії».
— Я — медсестра. Я знаю, як це називається.
— Тоді ви маєте знати, як ці напади припиняти. Яким чи-
ном це робиться? — Психіатр пильно на мене подивилася. —
Ви були в концтаборі?
— Це записано в моїй картці.
— Равенсбрюк. Там були тільки жінки?
— Так.
— Вас піддавали тортурам?
— Кожен день, проведений там, був тортурами.
Моя відповідь викликала у лікарки Кразні співчутливу
посмішку.
— Мені не потрібне ваше співчуття.
Вона випрямилася на своєму стільці.
— Воно й видно.
Доктор Кразні проглянула мою картку.
— Ваша матір... — почала вона.
Я зробила глибокий вдих.
— ...моя матір принесла мені на роботу бутерброд із си-
ром, і її заарештували разом зі мною.
— Сподіваюся, ви не думаєте, що в тім була ваша провина.
Я промовчала, пильно роздивляючись свої нігті на ру-
ках. Звісно, що то була моя провина. А чия ж іще?
— Вона з вами не повернулася? З табору?
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 479
— Вона зникла. Я так і не дізналася, що сталося.
— Маєте якість версії?
— Якось про це не думала.
— Навіть натяку на версію?
Я знову промовчала, спостерігаючи за маленьким вихо-
ром сніжинок над підвіконням.
— У таборі всяке траплялося, — сказала я.
— Може, розкажете про це докладніше? А я вислухаю.
Це — моя робота.
Я відкинула з чола волосся.
— Вона просто зникла. Допомагала табірній лікарці.
— А може, ця лікарка й влаштувала її зникнення?
— Та хтозна.
— Жодної здогадки з цього приводу?
— Ви не розумієте. Все це — не просто. — Сніг налипав
на шибки, немовби закупорюючи нас у кімнаті. Моє дихан-
ня утруднилося. О ні. Тільки не тут. Не час для нападу кла-
устрофобії. — Багато кого з колег тієї лікарки стратили, але
вона зараз у в’язниці.
— І що ви з цього приводу думаєте?
— Думаю, що це — добре. Допоки вона там сидить.
— А коли скінчається її тюремний термін?
— Вона має сидіти до 1967 року. Коли вийде — я з нею
поговорю про матір.
— А вам хотілося б, щоби її також стратили?
— Ні, не хотілося б.
Доктор Кразні поглянула на мене, здивовано піднявши
брови.
— Чому?
— Бо вона знає, що сталося з моєю матір’ю.
— А які у вас були стосунки з матір’ю? Ви любили її?
— Звісно. І була її улюбленицею. А яке це має відношен-
ня до всього цього? — Я вщипнула себе за руку, щоби не
розплакатися.
Лікарка похитала головою.
— Та хтозна.
— Жодної здогадки з цього приводу?
480 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Доктор Кразні здивовано зняла окуляри й протерла їх
клаптиком матерії.
— Я знаю, що нерозв’язані проблеми й запитання без
відповіді здатні збурити хаос у психіці людини. Породити
злобу. Зруйнувати стосунки. — Вона знову одягнула окуля-
ри й надовго затримала на мені свій погляд. — Я нечасто
даю поради своїм пацієнтам, пані Бакоська, але...
— Можете й не починати.
— ...але мушу вам сказати, що вам дуже пощастило, що
ви залишилися жити.
— Пощастило? — Мої долоні вкрилися потом. — Будь
ласка...
— Ви багато страждали, але ви — живі.
— Інколи мені здається, що краще б я померла. Ви й
приблизно не знаєте, що то був за жах.
— Зате я добре знаю, що вас не залишає біль через втра-
ту матері. Зрештою, це все, що у вас від неї лишилося, так?
Біль. Забути про біль означає для вас втратити те останнє,
що ви маєте.
Я повернула голову до вікна.
— І я знаю також, що ви маєте зробити зусилля і визна-
ти це. У цьому — секрет до покращення вашого стану. —
Лікарка зібрала свої папери й постукала ними по столу.
— Санітарко! — гукнула вона. — Треба відвезти місіс
Бакоську до її палати.
— Я сама можу це зробити, — відказала я.
— Послухайте, місіс Бакоська, ви не зробите ані кроку
вперед, якщо не усвідомите істинної причини свого роздра-
тування. І я б на вашому місці приймала співчуття тих лю-
дей, котрі вам допомагають. Ви дійсно потребуєте допомо-
ги, яку вони вам надають.
На Різдво Кароліна привезла нас до свого сільського бу-
динку, який вона називала «Хей». Він був розташований в
Бетлехемі, штат Коннектикут, на північ від Нью-Йорка. Її
очі наповнилися слізьми, коли вона розповіла нам, що це її
покійний батько дав назву «Хей» на честь маєтку, яким їхня
родина колись володіла в Англії.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 481
Кароліна сказала, що на півночі повітря чистіше, що
воно сприятиме одужанню, і, може, так воно й було, бо не-
вдовзі я почала здійснювати короткі прогулянки. Вдома у
Кароліни ми з Сюзаною стали почувати себе значно краще.
Можливо, це пояснювалося також присутністю матері Ка-
роліни, місіс Феррідей, бо вона ставилася до нас, як до най-
дорожчих гостей. З тої хвилини, коли вона зустріла нас на
порозі в польському національному вбранні, і до тої миті,
коли ми вирушили до Каліфорнії, ми почувалися так, ніби
ми були її рідними доньками. Вона вивчила багато поль-
ських виразів, щоби ми відчували себе, як вдома.
Було просто чудово мати змогу ходити як нормальна
людина! Місіс Феррідей позичила мені свою шубу, і ми з
нею гуляли рука в руку по їхній садибі. Ми заходили до
теплої конюшні, яка пахла сіном та кіньми, і до якої крізь
вікна високо угорі заглядали косі промені сонця. Ми ходили
до дитячого будиночка для ігор, де Кароліна гралася в ди-
тинстві, — це була маленька копія основного будинку, і він
навіть був оснащений справжнісінькою плитою.
Та попри такий чудовий прийом я ніяк не могла позбу-
тися ностальгії за Польщею й сумувала за Петриком і Га-
линкою. Це почуття лише посилювалося тим, що Кароліна
віддавала перевагу Сюзані. Вона вставала рано кожного дня
попити з нею чаю, і вони сиділи за кухонним столом, нахи-
лившись одна до одної, ділячись якимись історіями і смію-
чись над тільки їм зрозумілими жартами. Це було цілком
природно, бо Сюзана подобалася всім. Всі її любили. І хоч
якою би вдячною я була родині Феррідей, мені захотілося
повернути собі свою сестру.
Я визнавала, що мені дуже пощастило потрапити до
Сполучених Штатів взагалі і до Бетлехема — зокрема. Бет-
лехем був дуже доречним і приємним містечком для свят-
кування Різдва. Кароліна скрізь їздила з нами. Возила до
маленької крамнички з протилежного боку громадського
пасовиська. Та крамничка називалася Меггіїї Вгоіїїегх, і про-
давалося там усе, що тільки могло знадобитися, навіть дині
та зелені боби — і це взимку! Возила на службу до монасти-
ря Ке^іпа Ьаисііх — домівки для черниць-відлюдниць, які
482 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
виконували прекрасні, немовби неземні хорові співи. Однієї
неділі, коли її шофер був вихідний, Кароліна повезла нас
на службу у своєму довгому зеленому автомобілі, настільки
великому, що ми помістилися в ньому всі, разом із росій-
ським кухарем Сержем, та ще й вільне місце залишилося.
Кароліна дивилася на дорогу, вчепившись в кермо так міц-
но, що мені здалося, наче вона ось-ось зламає його. Мати
Кароліни якось згодом розповіла мені, що мешканці містеч-
ка воліють триматися подалі від дороги кожного разу, коли
почують, що Кароліна виїхала на своєму авті.
Але найкраще я почувалася в самому будинку, бо «Хей»
був найкращою будівлею, яку мені доводилося бачити: висо-
ка, біла, з чорними віконницями, і достатньо велика, щоби
вмістити родину з десяти чоловік. Умеблювання було до-
сить старим, але гарним, так само як і портьєри, які місіс
Феррідей пошила сама, оздобивши їх вишуканою вишив-
кою. У господарських будівлях на задньому дворі жили троє
коней, красива німецька вівчарка-пастух на ім’я Щасливець
(якого ми з Сюзаною спершу страшенно боялися, поки не
виявилося, що той пес був надзвичайно добрим та відданим
другом), чимало овець та курей, а також свинка, яка ходила
за Кароліною повсюди, мов прив’язана. Кароліна розмовля-
ла з нею по-французьки.
— Хутчіше, скегіе, — казала вона, коли свинка чимчику-
вала слідком за нею. — ОересНеі-Уоиз. Уоиз роичет. еіге Ьеаи,
таіз сеіа пе зі^пі^е раз циеіе уаіз аііепсіге. Поспішай. Може,
ти й гарна, але це не означає, що я тебе чекатиму.
Та свинка інколи навіть заходила за Кароліною до бу-
динку і до її спальні, насилу долаючи парадні сходи.
У Коннектикуті Кароліна була зовсім іншою людиною.
Вона, вдягнувши джинси та мисливську шапку, чистила
стайні і навіть видиралася на дах із старим батьківським дро-
бовиком, аби постріляти по зайцях, які, за її словами, того
року нахабно поїдали салат, що вона його вирощувала. Ма-
буть, тут крилася таємниця, чому ця жінка й досі незаміжня.
Мені нелегко було пережити день Різдва, бо Петрик з
Галиною були від мене за тридев’ять земель. Ми обміню-
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 483
валися листами, звичайно, Петрик прислав мені на Різдво
посилку з моїми улюбленими солодощами, а також портрет
татка і Марти, що його зробила Галинка олівцем, але я одна-
ково не могла стримати сліз .
Мені ставало легше, коли Сюзана була поруч зі мною. їй
не знадобилася, як мені, коригувальна хірургія, але їй довелося
пройти курс болісної хіміотерапії, щоби завадити подальшому
розростанню злоякісної пухлини. Вона й досі почувалася слаб-
кою, тому в різдвяний день Кароліна вмостила нас у світлиці
побіля каміна, щоб нам було тепло; я сиділа у візку, а Сюза-
на — в кріслі з підголівником, в якому колись любив сидіти
Каролінин батько. То була моя улюблена кімната в їхньому
будинку, бо вона виходила вікнами до саду, чиї великі чагарни-
кові загорожі та стежини з підстриженими кущиками самшиту
по боках виглядали чудово навіть взимку.
Ми сиділи біля каміна обличчями до різдвяної ялинки в
кутку, яку вінчав янгол, майже торкаючись стелі. Під ялин-
кою нас з Сюзаною чекав подарунок від Кароліни: для се-
стри — пляшечка парфумів, на які Сюзана звернула увагу,
коли ми їздили до магазину Вег&іогЗ Ооосітап\ а для мене —
підбірка книжок, зокрема «Сила позитивної думки» Нормана
Вінсента Піла. Я чомусь не подумала про подарунки, але Сю-
зана змайструвала з паперу картину для Кароліни та місіс Фер-
рідей, на якій був зображений будинок та всі їхні тварини. Коні
й свинка, кури та коти. Навіть пес Щасливець та африканський
сірий папуга. Сюзана сказала, що то подарунок від нас обох,
але всім було зрозуміло, хто автор того мистецького витвору.
Місіс Феррідей дала вказівку Сержу приготувати на вече-
рю дванадцять традиційних польських страв, які ми вельми
активно наминали, лише обмінюючись час від часу захопле-
ними вигуками. Після вечері місіс Феррідей відвезла мене у
візку до великої старої кухні, розташованої з тильного боку
будинку. То була моя друга улюблена кімната — з чорно-бі-
лими кахлями підлоги та раковиною з білої порцеляни, яка
була достатньо великою для того, щоби викупати в ній неве-
личку на зріст дорослу людину.
Я сіла за стіл з Кароліною та місіс Феррідей і диви-
лася, як Сюзана з Сержем мили посуд. Моя сестра й досі
484 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
була слабкою, але наполягла на тому, щоби виконати цю
роботу. Від радіотерапії у неї випало волосся, і вона стала
лисою, точнісінько такою, як багато з нас у таборі. Вона
пов’язала голову одним з французьких кашне, позиченим
у Кароліни, і була схожою на молочницю. Серж увесь вечір
не відходив від неї, навіть після вечері. Я знала, що вони
стали більш, ніж друзями, бо одного разу бачила, як сестра
вже на світанку прокрадалася до нашої спальні з того крила
будинку, де жили слуги. Від думки про це мої очі наповни-
лися слізьми. І чому моя сестра така потайлива й нічого
мені не розповідає?
Кароліна налила всім нам кави. Ото б матінці тут спо-
добалося! Одна лишень кава чого була варта! Місіс Феррі-
дей розкрила свіжий пакунок моїх улюблених рулетиків з
фініковою начинкою і налила кожній з нас по маленькій ча-
рочці апельсинового лікеру.
— І що ж показує аналіз крові Сюзани? — поцікавилася
вона.
— Він покращився, — відповіла Кароліна. — Результати
вселяють оптимізм.
— Це дійсно дуже добре, але тобі слід пройти додатко-
вий курс лікування, Сюзано, — зауважила місіс Феррідей.
— Тоді мені, можливо, доведеться залишитися тут на-
довго, — посміхнулася Сюзана.
Серж посміхнувся їй у відповідь. Лише телепень міг не
помітити того, що вони симпатизували одне одному. Росія-
нин? Ну то й що? Серж був по-простому, по-російськи врод-
ливий, але що на це скаже татко?
— Давайте спершу доберемося до Каліфорнії, — мовила
я. — Мені страшенно кортить побачити будинки кінозірок.
Кажуть, що на проїзді Родео-Драйв мешкають майже одні
лише зірки.
— Неодмінно маєш поїхати туди й посміхнутися всім
тим каліфорнійцям, моя люба, — сказала місіс Феррідей. —
Ти тепер маєш чудовий зуб.
Я посміхнулася й провела язиком по своєму новому зу-
бові, який зайняв місце колишнього, майже геть зогнилого.
Що скаже Петрик про мою нову посмішку?
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 485
Я відкусила половину фінікового рулету і залпом запила
його чаркою бренді, як це ми робили вдома, тільки вдома
замість бренді ми пили горілку.
Кароліна понюхала вершки і налила собі трохи у каву.
— В Лос-Анджелесі є багато речей значно цікавіших,
аніж знаменитості. Наприклад, бітумні озера Ла Бреа.
— Померлі тварини, муміфіковані в смолі? — запитала
місіс Феррідей. — Господи, як же це жахливо й огидно! Не-
хай краще наші жінки трохи розвіються, люба моя.
Шкода, що місіс Феррідей не поїде з нами до Каліфор-
нії. Вона взяла пляшку з бренді, щоби знову наповнити мою
чарку.
Та Кароліна забрала у неї пляшку.
— Мамо, дівчатам бренді більше не наливай.
— Господи Ісусе, Кароліно, зараз же Різдво.
— Кася й так випила надто багато. їй треба одужувати,
мамо.
— Трохи бренді ніколи не завадить пацієнту. Бабця Вул-
сі втирала бренді в ясна навіть немовлятам.
Кароліна встала з-за столу й поставила пляшку на поли-
цю. Місіс Феррідей посміхнулася мені й підкотила очі. Як
же ж поталанило Кароліні з такою матір’ю!
Та Сюзана з Сержем не помітили цієї суперечки. Ще
ніколи я не бачила, щоби люди з такою радістю мили посуд,
сміючись та штрикаючи одне одного мильними пальцями.
Кароліна підняла свою чашку з кавою й виголосила тост:
— Всім щасливого Різдва!
— \УеюіусИ Зууіаі, — сказали ми разом з місіс Феррідей,
піднявши наші порожні чарки.
Веселих свят!
РОЗДІЛ 43
КАСЯ
1959 РІК
Навесні всі ми з’їхалися кожна із свого міста, аби зу-
стрітися в міжнародному аеропорту Сан-Франциско. На той
час спливло вже кілька місяців після нашого прибуття до
Америки, тому ми всі вже скучали за домівкою, але все одно
Сан-Франциско ще ніколи не бачив такої кількості радісних
польських жінок. Яніна прилетіла до нас аж із Франції. Вона
там одужала за допомоги Аніс і пройшла курс навчання в
паризькій школі перукарів, тому завдяки її приїзду стиль
наших зачісок значно поліпшився. Ми всі були в захваті від
Каліфорнії! Чисте й свіже повітря, а сонце після холодної
зими, яку дехто з нас провів у Новій Англії на півночі Аме-
рики, було таким жаданим!
Та хоч яким би гарним був Сан-Франциско, але справж-
ньою перлиною Тихоокеанського узбережжя було місто
Лос-Анджелес. Чули б ви, як гомоніли ми, коли їхали туди
автобусом! А коли приїхали, то аж розгубилися: куди вируши-
ти насамперед? До китайського театру Граумана? До проїзду
Родео-Драйв? Але найкраще було те, що я знову могла ходи-
ти. Як нормальна людина. Трохи болю все-таки лишилося,
але ходила я без помітного накульгування. Доктор Раск пропи-
сав мені знеболювальні пігулки, проте я й без них спромоглася
ходити проїздом Родео-Драйв майже цілісінький день.
Ми їздили до Диснейленду, про який чули так багато.
Всі тридцять шестеро нас вирушили туди в автобусі з конди-
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 487
ціонером, а Кароліна тим часом знімала все на 8-міліметро-
ву плівку, наче справжнісінький голлівудський кінорежи-
сер. Вона взяла з собою свою гітару й грала на ній до пізньої
ночі, та на ранок ми всі були в нормі. Ми були в захваті
від атракціону «Кордон на Далекому Заході». На «Острові
Тома Соєра» ми плавали на довжелезному плоту. А Сюзані
особливо сподобалися Троє поросят. Якимось чином ці троє
бідолах, запхнуті в людський одяг величезних розмірів, з
чорними, як круглі дужки, бровами, намальованими на їх-
ніх головах з пап’є-маше і застиглими у вічному подиві,
розчулили її. Коли Сюзана мимохіть згадала про це, Ка-
роліна миттю витягнула свій фотоапарат і зробила мало не
сотню знімків моєї сестри в компанії з цими велетенськими
поросятами без щетини.
Певне напруження виникло під час відвідин атракціону з
паровозиком. То був дитячий паротяг, який кружляв по пе-
риметру парку Диснейленд. Нічого страшного в тому паро-
возику не було, але його настирливий посвист переслідував
нас у парку цілий день. Коли підійшов час сідати у нього,
Яніна просто не змогла цього зробити. Важко було забути
той інший поїзд, в якому нас колись везли.
Після Каліфорнії ми вирушили назад через усю Амери-
ку, зробивши зупинки у Великому каньйоні та Лас-Вегасі.
Сюзана вирішила, що зламала гральний автомат, коли в
ньому заморгали лампочки, а з отвору посипалися гроші. На
той час, коли нас привезли до Вашингтона й представили на
спеціальному засіданні Конгресу, ми й самі вже почувалися
мов кінозірки.
Коли ми повернулися до Нью-Йорка, нас знову розосе-
редили по різних родинах, аби ми пробули з ними останній
тиждень нашої подорожі до Америки, а ми з Сюзаною так
і лишилися гостювати у Кароліни, тільки цього разу — в її
нью-йоркській квартирі. Кароліна возилася з Сюзаною, мов
та квочка з курчам, і в черговий раз ошелешила її новим
подарунком: придбала їй нічну сорочку та кімнатні капці.
А коли лікарі порадували мою сестру доброю новиною про
те, що її ракова пухлина перебуває в стадії ремісії, Каролі-
на відзначила цю добру звістку тим, що купила нам обом
488 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
нові сукні в Вег^сіогї Соосітап. Іще ніколи я не бачила такої
щасливої жінки — можна було подумати, що Кароліна була
матір’ю Сюзани.
Якщо вважати наявність апетиту певним індикатором,
то моя сестра одужувала з рекордною швидкістю. Можливо,
це було якимось чином пов’язано з тим, що жили ми в Ман-
хеттені, про який Сюзана мріяла все своє життя. А може, то
сталося завдяки російському кухарю Сержу, який відгодову-
вав Сюзану всілякими польськими стравами.
Або, можливо, то було завдяки кафе «Автомат».
— Коли я зберуся помирати, то хотілося б ще раз побува-
ти тут, — сказала Сюзана, поставивши порцелянову чашку
під краник у вигляді сріблястого дельфіна. З нього у чашку
полилася кава, чорна й духмяна.
Якщо Нью-Йорк став нашою країною Оз, то «Автомат»
варто назвати нашим «Смарагдовим містом». Це був, як
йшлося на паперовому пакетику сірників «Ресторан швидкої
їжі компанії Нот & Нагсіагі, розташований на розі П’ятдесят
сьомої вулиці та Шостої Авеню». Всередині виявилося до-
сить тепло, щоби сидіти без пальта, а страви з’являлися пе-
ред відвідувачами, наче за помахом чарівної палички. Веселі
й приязні жінки в чорному та з гумовими напальчниками,
яких називали «метальницями монет» і які сиділи в скляних
кабінках, міняли паперові банкноти на монети. Якщо кину-
ти «нікель», тобто монету в п’ять центів, до прорізу напроти
страви, яку ви обрали, то розчиняться маленькі дверцята,
і ви матимете змогу обрати і смажене курча, і яблучний
пиріг, і брунатні тушковані боби по-бостонськи, і багато ін-
шого. Понад чотириста різних страв! Якби можна було, то
ми б у тому кафе оселилися та їли б і їли.
Ми з Сюзаною добре вписувалися в оточення. В наших
нових сукнях з Вег^йог/ Ооосітап ми цілком відповідали
нашому новому імені — леді з Равенсбрюка. Важко було
повірити, що наша подорож вже добігала кінця, що невдовзі
ми полетимо додому, залишивши все це позаду, але мені
вже хотілося якомога скоріше повернутися до Польщі. По-
бачити Петрика, Галинку. І хоч як би мені було важко це
визнавати, знаючи, що скучатиму за Кароліною, яка зроби-
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 489
ла для нас так багато, але мені хотілося вже повернути собі
назад Сюзану і бути поряд з нею впродовж усього перельоту
через океан, щоби жартувати, сміятися і говорити про все
на світі.
Сюзана поставила свою тацю напроти моєї.
— Щось я останнім часом погладшала, Касю. Мені так
подобається картопляне пюре! А тобі?
Пюре, всипане смарагдовим горошком, лежало чима-
ленькою горою на її тарілці, а вінчала той пагорбок маленька
калюжка кетчупу.
До нашого столу підійшла жінка з чайником свіжозава-
реної кави і збиралася налити його мені у чашку.
— Дякую, не треба, — заперечила я, закриваючи чашку
долонею, бо додаткової кави я не замовляла.
— Це називається «безкоштовна добавка», — пояснила
Сюзана.
У Нью-Йорку було багато схожих сюрпризів.
Сюзана заглибила ложку в пюре, підчепила кілька го-
рошин разом з картоплею і почала їсти. Вона мала такий
чудовий вигляд, що була схожа на манекенницю.
— Багато ж ми віддали б тоді за те, аби поласувати ота-
кою картоплею з горошком, — зауважила вона.
Вона ніколи не могла б примусити себе вимовити «коли
ми були в Равенсбрюці», а просто казала «тоді».
— Ну, принаймні зараз Герта Оберхойзер сидить у своїй
камері й перебивається горохом з консервної бляшанки, —
зауважила я.
— Подумай про те, що ти мусиш все це забути, Касю.
— Я ніколи їм не пробачу — якщо ти маєш на увазі
саме це.
— Твоя ненависть шкодить, насамперед, тобі самій.
Сестра нечасто докучала мені, але її позитивізм інколи
був нестерпним. Як можу їм пробачити? Бували дні, коли
саме ненависть допомагала мені жити.
Я спробувала змінити тему.
— Я рада, що ти погладшала. Татко тебе не впізнає. По-
думає, що то не ти, а якась інша жінка. Втім, ти ще й не
починала збирати свою валізу.
490 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— Хочу попрохати тебе про одну послугу, Касю.
Я посміхнулася. Чого тільки не зробиш задля рідної
сестри! Я провела кінчиком язика по своєму новому зубу,
боячись, що він може раптом зникнути. То був мій улюбле-
ний сувенір, гладенький і бездоганний, який своїм кольором
нічим не відрізнявся від сусідніх зубів. Я навіть тренувала
свою нову посмішку — просто так, для задоволення. До
кафе зайшла група молодих хлопців і дівчат і набилася в
кабінку. Юнак довго й міцно цілував дівчину прямо у всіх на
виду. Вони мали радісний і невимушений вигляд. І все це я
бачила завдяки своїм новим окулярам.
— Все, що завгодно, — сказала я.
Сюзана видобула з сумочки теку й підсунула її до моєї таці.
— Мені потрібна твоя допомога. Щоби вибрати...
Я розкрила теку й проглянула фото, що лежали всере-
дині. їх було шість чи сім — чорно-білі знімки, як на па-
спорті, і всі — дитячі. Декотрі зовсім малюки, декотрі трохи
старші.
Я закрила теку.
— Мені дала їх Кароліна.
— Для чого? — спитала я, взявши Сюзану за вільну
руку. — Сюзано, що відбувається?
— Я вже давно хотіла сказати тобі... — мовила вона, ви-
тягуючи свою руку з моєї, — минулого тижня я була в шпи-
талі, і вони спиталися моєї думки як лікаря про конкретну
хворобу конкретного пацієнта.
— Таке буває досить часто. А як це стосується тебе й
мене?
— А потім мене спитали, чи не хотіла б я вести курси?
— Курси? Тут? — перепитала я.
— Так, саме тут. А де ж іще, Касю? Тож я попрохала
Кароліну продовжити мою візу.
— Отже, додому ти не збираєшся? — І навіщо я так ста-
ралася витягнути її сюди? Лише для того, аби втратити?
— Не сміши мене. Звісно, я повернуся додому. Просто
річ у тім, що мені як спеціалісту продовжили візу.
— Це через отого кухаря! — вигукнула я. І чому ж я не
поставилася серйозно до всього цього від самого початку?
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 491
Сюзана подивилася на мене так, як лікар дивиться на
свого пацієнта, — уважно і прискіпливо.
— Він, до речі, має ім’я, Касю.
— У татка трапиться серцевий напад. Я не збираюся
йому про це розповідати.
— Фотографії дітей дала мені Кароліна. їм потрібна
домівка й родина. Один з них, хлопчик на ім’я Жульєн,
втратив обох батьків у автокатастрофі біля містечка Інгоніш
на узбережжі острова Кейп-Бретон у Канаді.
— Для цього існують сиротинці.
— Він ще немовля, Касю. Кароліна каже, що коли ми з
Сержем зробимо наші стосунки, ну...так би мовити, більш
усталеними, то...
— Ти збираєшся вийти за нього заміж? Скажи, що ти
жартуєш!
— ...то тоді вона допоможе нам усиновити його. В тому
разі, коли стан мого здоров’я радикально покращиться. Ми
хочемо відкрити наш власний ресторан. Спершу подавати-
мемо, здебільшого, млинці та всілякі пироги, а потім...
— Отже, я поїду додому одна, а ти залишишся тут, вий-
деш заміж за російського кухаря, відкриєш французький ре-
сторан і виховуватимеш чужу дитину?
— Я маю сорок чотири роки і не маю перспектив, Касю.
А у тебе вже є своя сім’я. Це — мій єдиний і останній шанс.
— Вдома ти могла б...
— Могла б щоі Працювати до смерті в нашому шпи-
талі? Допомагати чужим дітям з’являтися на світ? Знала б
ти, як тяжко мені при цьому буває, бо я усвідомлюю, що
власних дітей у мене ніколи не буде! І я готова зробити
все, щоби решту свого життя прожити якомога краще. І
раджу тобі зробити те ж саме. Матінка схвалила б такий
вибір.
— А що ти знаєш про матінку? Гадаєш, вона хотіла б,
аби ти спала з російським кухарем і забула про Люблін?
Сюзана вихопила у мене теку й засунула її назад у свою
сумку.
— Будемо вважати, що я цього не чула, моя люба се-
стричко.
492 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
І, не оглядаючись, вона вийшла з кафе, залишивши мене
з її тацею, на якій стояло майже непочате пюре.
Кароліна привезла нас до маєтку Хей, де ми мали про-
вести останні кілька днів нашої подорожі. Свого останнього
ранку в Коннектикуті я рвучко прокинулася від сну, в якому
я летіла над пшеничними полями рука в руку з моєю матін-
кою. То був один із тих радісних напівреальних снів, до тієї
миті, поки раптом я не усвідомила, що то була не матінка,
бо я тримала холодну руку Терти Оберхойзер.
Я сіла в ліжку, чуючи, як гупає моє серце. Де я? Ага, я —
у Кароліни, в спальні для гостей, а значить — у безпеці. Я
помацала постіль біля мене. Холодна. Сюзана вже встала?
Мабуть, пішла до свого російського друга, не інакше. Може,
то й добре, що вона тут залишиться. В Америці вона буде у
безпеці, про неї піклуватимуться. Але як я поїду до Любліна
без неї?
Я почалапала босоніж повз високу спальню Кароліни з її
бездоганно застеленим ліжком під балдахіном і підійшла до
великих вікон, які виходили на сад унизу. Посеред округлих
огорож з підстрижених кущиків самшиту виднівся кам’яний
крилатий херувим, який немовби охороняв тюльпани та бла-
китні дзвіночки. Біля трояндової клумби стояла навколішки
Кароліна, поруч з нею в траві виднілася біла чашка, з якої
піднімалася пара, а далі за нею вітерець легенько ворушив
кущики бузку.
Я відчула спокій та безтурботність цієї картини і ви-
дихнула; мій подих, сконденсувавшись на склі, перетворив
пейзаж за вікном на нечіткі обриси в яскраво-зелених та
лавандових тонах. Мені до болю захотілося знову побачити
Петрика і Галину, але тут, у цьому старому будинку, було
так затишно й спокійно, що мені здавалося, наче між мною
і всіма моїми проблемами пролягає величезний океан.
Я вдягнулася й спустилася вниз у пошуках Сюзани та
гарячої кави. Не знайшовши на кухні ані сестри, ані кави, я
глянула у вікно на Кароліну, яка поралася в садку, і завагала-
ся. В брезентових садових рукавицях та з волоссям, перехо-
пленим на потилиці за допомогою кашне, вона висмикувала
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 493
бур’яни під колючими трояндовими кущиками. Неподалік,
під бузковим кущем, спала, роззявивши писок, її свинка,
посмикуючи ратичками, — мабуть, їй наснилося, що вона
кудись бігла. Підійти до них? Та я була не в гуморі вислухо-
вувати ще одну лекцію.
Кароліна помітила мене у вікні й помахала своєю садо-
вою лопаткою — мовляв, ходи сюди.
Тож мені не лишилося нічого іншого, як відчинити ку-
хонні двері й піти до неї.
— А ви Сюзану не бачили? — спитала я.
— Вони з Сержем повезли матір до Вудбері. Іди сюди,
моя люба, бур’яни посмикаєш. Це заняття добре заспокоює
душу.
«І кава також», — подумала я.
Пройшовши гравійною стежиною, я присіла біля Ка-
роліни. Будинок вивищувався над нами, мов величезний
білий корабель, що здіймався над хвилями пурпурового
бузку. Мені ще ніколи не доводилося бачити бузок таких
кольорів — від темно-баклажанного, майже чорного, і до
найніжнішого блідо-лілового.
— Вибач, що я забрала залишок кави, — сказала Каролі-
на. — Хто рано встає, тому Бог дає.
Це — камінець в мій город? Я вдала, що не помітила його.
— Маєте чудово розпланований садок, — зауважила я.
— О, це заслуга матері. Тільки-но ми сюди перебрали-
ся, як батько запросив озеленювачів, щоби вони висадили
садок, і мати дуже здивувалася, коли вони спитали про са-
довий план. Тож вона взяла олівець і накреслила схему, ско-
піювавши її з візерунка на обюсонському килимі, який висів
у нас у бібліотеці. І вийшло чудово — як на мене.
В тому місці, де я сіла навпочіпки, аромат троянди та
бузку був густий, мов мед.
— Такий приємний запах, — мовила я.
Кароліна висмикнула із землі кульбабу разом з волоха-
тим корінням і кинула її до відра.
— Аромат найсильніший вранці. А коли сонце підні-
мається високо, то роса висихає, і квіти тримають свій запах
у собі.
494 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
І чому я не заговорила з Кароліною про її садок рані-
ше? Ми ж обидві любили квіти. Я взяла садову лопатку,
підважила нею зелений паросток і висмикнула його із землі.
Ми працювали мовчки, штрикаючи чорний ґрунт нашими
лопатками, і єдиними звуками було щебетання пташок на
деревах та легке хропіння Кароліниної свинки.
— Мушу сказати, люба Касю, що ти — наче кам’яний
підмурівок вашої родини.
— Можливо. — Мені приємно було почути таку похвалу!
— Побачивши тебе перед лікарями у Варшаві, я відразу
ж збагнула, що ти маєш особливу внутрішню силу.
— Аж ніяк. Після того, як моя матінка...
Кароліна поклала свою руку в брезентовій рукавиці мені
на передпліччя.
— Схоже, твоя матінка була непересічною жінкою, дуже
схожою на тебе. Сильною. Гнучкою. Я впевнена, що ти
дуже її любила.
Я кивнула.
— Коли помер мій батько, я думала, що не переживу
цього. То було так давно, але не минає і дня, аби я не жалку-
вала, що його з нами немає. — Кароліна кивнула у бік буз-
кових кущів, які стиха колихалися неподалік. — Він їх дуже
любив. Вони — як чудовий спогад про нього, але водночас
і дуже сумний, бо тяжко бачити його улюблений бузок і не
бачити його.
Кароліна витерла щоку тильною стороною рукавиці, за-
лишивши під оком темний розмазаний слід, а потім її зняла.
— Але в цьому криється певний сенс — батькові подо-
балося те, що бузок найрясніше квітне саме після суворої
зими.
Кароліна простягнула руку й легеньким дотиком відки-
нула волосся з мого чола. Скільки разів моя мати робила те
ж саме?
— Це просто чудо, що твоя краса все одно розквітла піс-
ля всього того, що тобі довелося пережити, правда ж?
Раптом мені на очі навернулися сльози, і трава перед
моїми очима попливла. Я тільки й змогла, що кивнути.
Кароліна посміхнулася.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 495
— Я скажу містеру Гарденеру, щоб він запакував для
тебе кілька пагінців бузку, аби ти посадила їх у Любліні.
— А для Сюзани пакувати нічого не треба, — зауважила я.
Кароліна опустилася навпочіпки.
— Я й сама невдовзі хотіла тобі про це сказати...
— Та все нормально. Це навіть добре, що так сталося.
Спершу я засмутилася, але ви допомогли їй так, як я ніко-
ли не змогла б. Допомогли одужати. Допомогли отримати
змогу виховувати власну дитину. Моїй матінці це сподоба-
лося б. Навіть не знаю, як вам віддячити.
Кароліна стиснула мені руку.
— Не варто, моя люба Касю.
— Ми з Сюзаною так багато отримали від вас. І мені
дуже хотілося б теж зробити вам щось добре.
— Ми всі полюбили тебе, особливо моя мати.
І ми знову заходилися мовчки смикати бур’яни.
Раптом Кароліна повернулася до мене.
— Знаєш, Касю, є одна річ, про яку...
— Про що саме?
— Мені хотілося б про дещо з тобою поговорити.
— Авжеж, давайте.
— Це стосується людини, з якою тобі колись довелося
зустрітися...
— Все одно якої...
— Ну, йдеться взагалі-то про Герту Оберхойзер.
Від одного звуку цього імені мені стало зле.
Щоби не впасти, я сперлася рукою на землю.
— А до чого тут вона?
— Мені страшенно не хочеться піднімати цієї теми, але
з моїх джерел надійшли відомості, що її, цілком можливо,
дочасно звільнили...
Я підвелася, тримаючи в руці лопатку й відчуваючи, як у
мене наморочиться в голові.
— Цього не може бути. Німці не могли її випустити. —
Чому мені стало так важко дихати?
— Наскільки мені відомо, це зробили не німці, а амери-
канці. Вони випустили її ще 1952 року. Тишком-нишком.
Я мовчки пройшлася до будинку, а потім повернулася.
496 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— Отже, вона весь цей час на свободі? Навіщо вони це
зробили? Був же суд...
— Не знаю, Касю. Радниці намагаються переманити
німецьких лікарів із Сполучених Штатів, і ми, можливо, їм
у цьому підігруємо. Якимось чином німці примудряються
програвати кожну велику війну і кожного разу вигравати в
мирний час.
— Ваші джерела — неправдиві.
Кароліна також підвелася й торкнулася мого рукава.
— Є відомості, що уряд Західної Німеччини допоміг Терті
оселитися в Штокзее. Це — Північна Німеччина. Можливо,
вона й зараз працює лікарем.... Сімейним лікарем.
Я відкинула її руку.
— Я цьому не вірю — вона вбивала людей, а зі мною
сотворила ось що. — І з цими словами я задерла спідницю.
Кароліна підступила до мене.
— Знаю, Касю. Але ми будемо боротися.
Я розсміялася.
— Боротися з нимиї Яким же чином, хотілося б знати?
— По-перше, нам потрібен хтось, хто може надійно вста-
новити її особу.
— І цей хтось...
— Тільки якщо ти сама цього захочеш.
Над деревами зійшло сонце й зігріло-мені плечі.
«Захочеш?» Ні, даруйте, мені цього не хочеться аж ніяк. Я
кинула лопатку у відро, і вона з брязкотом вдарилася об нього.
— Та як ви можете навіть уявити, що я поїду до Тер-
ти Оберхойзер? — Раптом мені здалося, що сонце припікає
дуже сильно.
— Нам потрібне фото або офіційна квитанція з її кабіне-
ту. Інакше все це — лише чутки.
— Зробити знімок Терти Оберхойзер? Ви, мабуть, жар-
туєте.
— Я забезпечу тебе проїзними документами й грошима.
Невже вона й справді прохає мене поїхати й знайти Тер-
ту? Я вгледілася в обличчя Кароліни. Доброзичливий погляд.
Втомлений вираз. Мій шлунок стиснувся. Невже мене зараз
вирве прямо на оцю бездоганну зелену травичку?
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 497
— Дякую, ви були дуже добрі до нас, але ні, вибачте.
І я пішла гравійною стежиною назад до будинку.
Кароліна йшла за мною.
— Інколи нам доводиться йти на жертви заради важливі-
шої мети.
Я зупинилася й обернулася.
— Намі — Отже, Сюзана залишиться тут у спокої та
повній безпеці, а я подамся шукати Терту одна?
— Будь ласка, Касю, просто подумай про таку мож-
ливість — і все.
— Але ж...
— Не поспішай з відповіддю. А тим часом ходімо зава-
римо свіжої кави.
Свинка рвучко прокинулася, зіп’ялася на ноги й потуп-
цювала за нами, а ми рушили до будинку, похрустуючи
гравієм.
Було б добре допомогти Кароліні, але вона вимагала
від мене неможливого. Поїхати і впізнати лікарку Оберхой-
зер? Чи доведеться мені з нею розмовляти? Чи впізнає вона
мене? Чи згадає про матінку?
Тої миті, коли ми підійшли до будинку, я збагнула, що
Кароліна мала рацію стосовно троянд. Коли сонце підні-
мається високо, аромат зникає.
РОЗДІЛ 44
КАСЯ
1959 РІК
А в Любліні все так змінилося! Мене не було вдома мен-
ше дев’яти місяців, але я мала таке відчуття, наче десять
років минуло. Петрик перевіз нас до нашої нової квартири
біля фабрики жіночої білизни на околиці Любліна, де він
працював. Все помешкання було не більше за Каролінину
кухню в Коннектикуті, зате то наша квартира, квартира для
нас трьох. У ній не було татка. У ній не було Марти. А
Сюзана залишилася зі своїм Сержем у Коннектикуті. Дві
спальні — і тільки для нас.
У маленькій кухні заледве можна було вільно поверну-
тися. У вихідний від роботи у шпиталі день я пошила бла-
китні занавіски, які сподобалися б моїй матінці: з лляної
тканини, а по краях — пташки. На підвіконні я поставила дві
маленькі пляшечки горілки, які дала мені стюардеса, коли
ми летіли додому.
Схоже, Петрик був радий моєму поверненню. Чи ску-
чив він за мною? Він не казав, а я й не збиралася питати,
але коли він зустрічав мене в аеропорту, то посмішка не
зникала з його обличчя, а в руках він тримав рожеву тро-
янду. Я також тільки те й робила, що посміхалася, адже
у мене тепер був новий зуб! Може, тепер наші стосунки
покращаться? Чому ж я почувалася так сором’язливо з
ним, з моїм власним чоловіком? А ходила я тепер знач-
но краще. Ті знеболювальні пігулки, які дав мені лікар у
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 499
шпиталі «Гора Сипай», і які призначалися для зменшення
того невеличкого дискомфорту, котрий я і досі відчувала,
вже закінчувалися, тому часом я бувала дратівливою. Але
мені дуже хотілося якнайскоріше поліпшити своє життя і
зробити все так, як було до війни.
Якось під вечір восени я пішла до поштового центру по-
бачитися з татком. Крізь заґратоване віконце для видачі по-
силок він подав мені якийсь пакунок.
— Я встиг вихопити його з-під носа у цензорів, — стиха
сказав він.
Загорнутий у коричневий папір пакунок був не більшим
за коробку для взуття.
— Будь обережною з тим, що надсилають тобі твої друзі.
Зворотна адреса була така: С. Реггісісіу, 31 Базі 50ІЇІ 8і.,
¥огк, ЛТ, 11.5.А. Кароліна вчинила розумно, не послав-
ши пакунок через консульство. Тоді б його неодмінно роз-
крили цензори для перевірки. Але все одно будь-яка коре-
спонденція із західних країн була підозрілою й бралася на
замітку.
— І лист від Сюзани.
Татку, безперечно, було цікаво побачити вміст посилки,
але я швидко сховала її разом із листом під пальто.
Маючи, нарешті, змогу ходити як нормальна людина, я
поквапилася додому й вправно здолала три сходові прольо-
ти. Галина причепила нам на двері нову афішу: МИСТЕ-
ЦЬКА ВИСТАВКА В ДЕСЯТОМУ РАЙОНІ: ПОЛЬЩА В
ПЛАКАТАХ. Афіша була яскравою й виразною, виконаною
в новому для Галини стилі. Як я могла забути, що виставка
мала відбутися того самого вечора! Коли я поїхала до Аме-
рики, моя донька взялася за малювання з новою силою. Але
я намагалася про це не думати.
Поклавши коричневий пакунок на кухонний стіл, я за-
ціпеніла. Я здогадувалася, що там всередині.
Раптом у вікно дзенькнув камінець, і я пішла гляну-
ти, хто його кинув. Сусідські хлопці, не інакше. Піднявши
віконну раму, я вже хотіла було насварити тих, хто кинув
камінець, але побачила, що внизу стояв Петрик.
500 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— Який чудовий день! — гукнув він. — Виходь, погу-
ляємо.
— Кидатимеш каменюки — розіб’єш вікно, — відказа-
ла я, спершись руками на підвіконня. Він і досі був такий
гарний, зовсім як хлопчик. Трохи потовщав у талії, але од-
наково жінки задивлялися на нього кожного разу, коли їм
здавалося, що я відвернулася й нічого не помічаю.
— Мені що, піднятися нагору й знести тебе на руках? —
посміхнувся він, взявши руки в боки.
Щойно я зачинила вікно, як Петрик уже встиг забігти
сходами нагору. До квартири він увійшов засапаний, з роз-
червонілим обличчям. Наблизившись, він хотів поцілувати
мене, але я відвернулася.
— Ти що, забула свого власного чоловіка? — спитав він.
— Схоже, у мене грип. М’язи болять. І мене весь час
кидає в піт.
— І досі? — сказав Петрик. — Може, це тому, що у тебе
оті пігулки скінчилися?
— Та хтозна, — відповіла я.
Петрик поклав руку на посилку.
— Що це таке?
— Кароліна прислала.
— От і чудово! — зрадів він і подав мені пакунок. — Від-
кривай.
Я взяла посилку.
— Не зараз.
— А чому не зараз, Касю?
— Я знаю, що там всередині. Вона хоче, щоби я по-
їхала до одного німецького міста під назвою Штокзее. Щоб
упізнати там...
- Кого?
— Терту Оберхойзер, — відповіла я, поклавши пакунок
на стіл.
— Невже її випустили? — не повірив Петрик.
— Знайомі Кароліни вважають, що вона може працюва-
ти там лікарем. І їм потрібне свідчення людини, котра знає,
як вона виглядає.
— Працює лікарем? І ти поїдеш?
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 501
Я промовчала.
— Тобі знадобляться спеціальні документи, Касю. Але
навіть вони не гарантують, що тебе пропустять туди.
— Саме такі документи й лежать у цій посилці.
— Окрім того, це — недешево. Один бензин чого вар-
тий...
— ...і гроші також тут, — мовила я. — Знаючи Кароліну,
можна не сумніватися, що вона вислала мені як злоті, так і
дойчмарки.
Петрик підійшов до мене.
— Треба їхати, Касю. Нарешті ми матимемо змогу хоч
якось їм відомстити. Я поїду з тобою. Один лише перетин
кордону — справа вкрай ризикована. Знаєш, скільки людей
загинуло, намагаючись перебратися через нього?
— Це тому, що вони перебиралися нелегально. А легаль-
но люди перетинають його кожного дня.
— Зараз це стало важче. До того ж, прикордоння повне
хитромудрих мін-пасток, уже не кажучи про цілі мінні поля.
Його охороняють п’ятдесят тисяч прикордонників НДР, і ко-
жен з них — чудовий снайпер. За першої ж підозри вони
стріляють на ураження.
Петрик огорнув долонями мої руки.
— Я поїду з тобою. Галина тим часом побуде у твого
батька.
— З мене досить всього цього, Петрику. З мене досить
підпілля. З мене досить Равенсбрюка. Я хочу залишити ми-
нуле позаду й жити далі.
— У тім-то й річ, що ти не можеш залишити минуле
позаду. Ти хоча б пару слів сказала своїй доньці після повер-
нення додому?
— Та вона ж страшенно зайнята в своїй мистецькій сту-
дії...
— Коли ти була в Америці, вона сумувала за тобою. За-
креслювала в календарі кожний день, аж поки ти додому не
повернулася.
— ...до того ж, я зараз працюю в дві зміни.
Петрик взяв мене за плечі.
— Хіба ти не могла б виділяти якийсь час для неї?
502 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— Та вона ж завжди у Марти стирчить...
Він підійшов до стільця і взяв з його спинки свого піджа-
ка, який він на неї кинув, коли ввійшов.
— У тебе завжди хтось інший винуватий, Касю, — ска-
зав Петрик і рушив до дверей. — Схоже, ти так і не навчила-
ся робити висновків із власних помилок.
— Ти куди? — спитала я.
— На мистецьку виставку нашої доньки.
Я підійшла до нього. Як він може просто так — взяти й
піти?
— А як же вечеря?
— Повечеряю десь в іншому місці. — На порозі він зу-
пинився. — І подумай серйозно про те, щоби до Штокзее ми
поїхали разом. Такий шанс випадає не кожного дня, Касю.
Я відвернулася й почула, як зачинилися двері. У мене стис-
нулося серце. У вікно я побачила, як Петрик пішов, засунувши
руки в кишені. На вулиці його зустріла Галина, яка тягнула ве-
ликого чорного портфеля, розпухлого від її мистецьких робіт.
Вони обнялися, про щось трохи поговорили, а потім розійшли-
ся в різні сторони. Галина попрямувала додому. Коли вона
ввійшла до квартири, я й досі була сердитою.
— Маєш жахливий вигляд, — зауважила Галина.
— Дякую красненько.
— Ти підеш увечері на мою мистецьку виставку? Вза-
галі-то я сподівалася, що підеш.
З кожним днем Галина дедалі більше виглядала як
справжня художниця, а саме того дня вона вдягнула одну із
старих Петрикових сорочок, яку заляпала фарбою. Своє біляве
волосся вона носила вузликом, точнісінько, як моя матінка.
На неї боляче було дивитися — вона стала її точною копією.
Посилку Кароліни я сховала в шухляду.
— Не зможу, бо маю виконати одну роботу.
— Мамо, ти ж не була на жодній з моїх виставок. До
речі, вчителька висловила бажання придбати один з моїх
плакатів.
Я виглянула у вікно.
— Краще біжи батька наздоганяй. Він купить тобі ве-
черю.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 503
— На виставці подаватимуть голландський сир, — за-
уважила Галина.
— І, мабуть, горілку.
— Аякже.
Коли модерне мистецтво є недостатньо модерним, то
воно неодмінно стане таким, якщо перехилити паперовий
стаканчик алкоголю.
— Біжи, наздоганяй татка, — сказала я.
Галина вийшла, навіть не попрощавшись. Я підійшла
до вікна і стала спостерігати за нею, коли вона вийшла на
вулицю. Згори донька здавалася такою маленькою... Може,
обернеться й рукою помахає? Ні, не обернулася. Ну, що ж,
принаймні у Галини склалися добрі стосунки хоч з одним із
батьків.
Я розкрила лист від Сюзани, стислий та діловий, — вона
завжди так писала, коли хотіла повідомити щось неприємне:
вона не приїде. їй знову подовжили візу, і вона натякнула
про те, що підготовка до весілля вже почалася. Втім, був і
один оптимістичний момент: лікарі в шпиталі «Гора Синай»
зійшлися на тому, що ремісія ракової пухлини триває.
За це я й випила, осушивши одну з пляшечок, які мені
дали в літаку.
З продуктів у буфеті була лише крупа, тож я зварила
миску каші і налила собі в склянку горілку, яку споживав
Петрик. Для самогону, звареного в чиємусь погребі, він був
непоганий. Як казав татко, це — самогон зі смаком карто-
плі. Хоча й він видався мені кращим, ніж горілка з літака,
принаймні може залишатися в шлунку, доки я не стану уяв-
ляти собі, як він там булькає вперемішку з сірою пшенич-
ною кашею.
Тож не дивно, що Петрик час від часу пропускав шкалик.
Від самогону все тіло наче голками почало поколювати, і
тепло поширилося в руки, пальці, голову та вуха. Самогон
вплинув і на мозок: на той момент, коли я почала вдягати
свою американську сукню, думки мої вже повзали повільно,
мов слимаки. Я глянула на себе в дзеркало. Тепер, з новим
зубом, я спокійно могла дивитися сама на себе. А дійсно,
чому б не відвідати таку знаменну для моєї доньки подію?
504 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Під нейлоновими панчохами тих нечисленних шрамів, які
лишилися на моїй нозі, видно не було. Можливо, моїй появі
зрадіє навіть мій чоловік.
До Галиної школи йти було недалеко. Ввійшовши до
гімназії, я побачила велику кількість прожекторів, спрямо-
ваних на плакати, розвішані по фанерних перегородках. Біля
плакатів походжали відвідувачі, захоплено коментуючи ро-
боти учнів. У протилежному кінці кімнати стояли Марта
й татко, розмовляючи з двома людьми, котрі мали вигляд
представників творчих професій. У центрі виднівся стіл,
на якому були виставлені пляшки з горілкою та паперова
таріль з нарізаними кубиками сиру.
— Ти все-таки прийшла, мамо, — зраділа Галина. —
Вперше за весь час. Ходімо, я все тобі покажу.
В іншій частині кімнати стояв Петрик, спершись рукою
на стіну і жваво розмовляючи з якоюсь жінкою в червоному
капелюшку.
— Може, спершу сиру поїмо, — сказала я, несподівано
відчувши, як мені перехопило подих.
Ми підійшли до столу із закусками, і я взяла кілька
шматочків сиру й горілку в паперовому стаканчику.
— Відколи це ти горілку почала пити? — здивовано спи-
тала донька.
— Ніколи не завадить спробувати щось нове, — відказа-
ла я.
Трохи відсьорбнувши, я посмакувала горілку, а потім,
закинувши голову, випила її одним ковтком. Вона виявила-
ся м’якшою і тоншою на смак, аніж та, яку я пила вдома. Я
ставала справжнім поціновувачем цього напою.
— Ходімо, я покажу тобі свій автопортрет, — сказала
Галина. Вона взяла мене за руку — і мої очі запекло від сліз.
Коли ж вона брала мене за руку востаннє?
Роботи Галини були зосереджені вздовж однієї стіни —
яскраві, виразні, насичені кольори. Ось портрет жінки. Без-
перечно, то — Марта; намальована немов крізь калейдоскоп,
вона стоїть біля плити й куховарить. А поруч інша робота —
риба у вигляді автомобіля, заповненого шестернями та ін-
шими деталями.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 505
— Тобі подобається отой, де кухня? — поцікавилася
донька.
— Той, де Марта? Подобається. Такі гарні кольори.
— То — не Марта, то — ти, — сказала вона. — Я навмис-
не зробила його в синіх тонах. Це ж твій улюблений колір.
Мої очі іще більше наповнилися сльозами, і кольори,
перемішавшись, вихором завертілися у мене перед очима.
— Невже я? Так приємно.
— А зараз я покажу тобі найкращий. Його хоче придбати
вчителька, але я можу залишити його собі.
І Галина потягнула мене далі вздовж стіни до свого
автопортрета, а я тим часом поспіхом намагалася витерти
серветкою сльози. Коли я стала перед портретом, у мене
виникло відчуття, що він раптом зійшов зі стіни й ось-ось
доторкнеться до мене — настільки живим і соковитим те
зображення було.
— Ну, як? — запитала Галина.
То була найбільша картина у всьому приміщенні — обличчя
жінки з золотистим волоссям та терновим вінцем на голові.
То була моя матінка.
Раптом мені стало гаряче, й у мене закрутилася голова.
— Мені треба сісти.
— Отже, тобі не подобається, — зробила висновок Гали-
на, склавши руки на грудях.
— Та ні, подобається, дуже подобається. Просто мені
треба сісти.
Я сіла на складаний стілець і дивилася, як Петрик хи-
хотів із своєю знайомою, а тим часом Галина пішла взяти
для мене ще один стаканчик горілки. Що ж, ми з чоловіком
рідко виходили разом на люди, і це, мабуть, має причину.
Галина схопила Петрика за руку й підвела його до мене.
— Ось мама, — сказала Галина, передаючи мені стакан-
чик горілки.
— Хто доставив тебе сюди? — спитав Петрик і посміх-
нувся. — Дикі коні?
— Ну принаймні не ти, — відказала я.
Петрикова посмішка враз зів’яла.
— Тільки не тут, добре, Касю?
506 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— Ти, бачу, приємно проводиш час, — зауважила я, кив-
нувши головою у бік червоного капелюшка. Від алкоголю
моє бачення розплилося, а язик — розв’язався.
— Ти що — випила? — здивувався Петрик.
— А ти вважаєш, що пити можна лише тобі? — сказала
я, відсьорбнувши із стаканчика. Раптом я відчула ясність
думок, якої ніколи не відчувала раніше.
Петрик потягнувся до мого стаканчика.
— Я відведу тебе додому.
Я відсмикнула руку із стаканчиком і підвелася, і саме в
цю мить до нас підійшли татко з Мартою і Галина, яка тяг-
нула за руку свою вчительку.
— Ви — мама Галини? — спитала вчителька, гарненька
темноволоса жінка у фіолетовому блузоні та круглих чорних
окулярах. Вона тримала одну руку в широкому, як крило
кажана, рукаві на плечі Галини.
— Ми з Галиною багато спілкуємося, — сказала вчитель-
ка. — Вона відгукується про вас надзвичайно шанобливо.
— Та невже? — сказала я. — Вона визнає, що у неї є
матір?
Присутні засміялися, але ніяково й силувано. Бо сміш-
ного тут було мало.
— Я вас добре розумію, з підлітками так непросто... —
мовила вчителька. — А ви бачили автопортрет Галини? Мій
колега в університеті каже, що це — його улюблена робота
на цій виставці.
— Це — моя матінка.
— Прошу? — спитала вчителька.
Марта з татком обмінялися поглядами. Кімната за-
вертілася довкола мене, наче павільйон сміху.
— Галина малювала його з себе, Касю, — мовила Марта.
Петрик взяв мене за руку.
— Якби ви дійсно знали мою матінку, то зараз не спали
б в її ліжку, — відрізала я.
— Ходімо додому, — сказав Петрик.
Я відсахнулася від його чіпких пальців.
— Може, Галина не розповідала вам про це під час ва-
шого «спілкування», але саме я винна в тім, що матінка за-
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 507
гинула, бо я допомагала підпіллю. Отак я віддячила їй за її
доброту.
Я піднесла було стаканчик до губів, але він розлізся у
моїй руці, і горілка розбризкалася мені на сукню.
— Петрику, ми заберемо Галину до нас додому, — за-
пропонувала Марта.
— Моя матінка була художницею, як і Галина, але вона
малювала портрети поганих людей, а точніше — нацистів,
якщо вже говорити всю правду. — Я відчула, як сльози ряс-
но зволожили моє лице. — Що сталося з нею? Одному Богу
відомо, пані вчителько мистецтва, бо вона зі мною навіть
не попрощалася, але повірте мені на слово: жінка на цьому
портреті — то є моя матір.
Усе, що я після цього пам’ятаю, — це те, як Петрик вів
мене додому, як мене знудило прямо на алеї, і як мені дово-
дилося витирати зі своєї американської сукні те, що колись
було пшеничною кашею.
Наступного ранку я прокинулася ще до світанку.
«Води!» — гукнула я, і мені на мить здалося, що я знову
у медпункті Равенсбрюка.
Я піднялася на лікоть у ліжку Галини й побачила, що на
мені не сукня, а нічна сорочка. Петрик мене переодягнув?
Вчорашній вечір виринув на поверхню моєї свідомості, і мої
щоки запалали від сорому в темряві кімнати. Якою ж дуре-
пою я себе виставила! Ще не вставши з ліжка, я вирішила,
що негайно мушу їхати до Штокзее.
Я тихенько пройшла повз кімнату Петрика. Він спав з
оголеними грудьми, поклавши одну руку на чоло. Такий
гарний! Може, заповзти до нього у ліжко? І чому мені бра-
кувало сміливості спати із власним чоловіком?
Коли за нашим вікном засірів світанок, я зібрала все,
що має знадобитися в дорозі, і, намагаючись не шуміти, ви-
тягнула з шухляди пакунок від Кароліни. В коробці я ви-
явила проїзні документи на своє ім’я, а також німецькі та
польські гроші. Лист, адресований найбільшій німецькій
газеті, в якому докладно описувалися військові злочини, що
їх Герта Оберхойзер скоїла у Равенсбрюці, та повідомлялося
508 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
про її дочасне звільнення. Лист був у конверті з німецькими
поштовими марками. В коробці містилися також три мапи,
перелік надійних заправок та детальні подорожні інструкції.
Була там також записка з вибаченнями, що вдалося роздо-
бути лише один комплект проїзних документів, і ціла упа-
ковка рулетиків з фініковою начинкою. Кинувши коробку до
валізи, я закрила її, клацнувши замками. В сусідній кімнаті
завовтузився Петрик.
Я на мить заклякла. Може, записку залишити? Швидень-
ко нашкрябавши на папері з-під Кароліниної посилки кілька
рядків на прощання, я тихцем спустилася сходами й пішла
до нашого старого й повільного, мов черепаха, автомобіля.
Татко час від часу дозволяв мені ним користуватися, а Пе-
трик уже багато років підтримував його в робочому стані. За
словами татка, на тому авті більше іржі, ніж фарби, зате ми
мали змогу добиратися на ньому туди, куди нам було треба.
Виїхавши, я спершу нервувала. Чи то дійсно Герта? Чи
накинеться вона на мене? А може, я на неї накинуся? Та поки
я їхала майже безлюдною дорогою, голова моя прояснила-
ся. Розклавши на пасажирському сидінні мапу та подорожні
інструкції, я ввімкнула радіо, опустила в дверцятах скло і
поснідала, ум’явши цілий целофановий кульок рулетів. На
ньому було написано: «Нова подвійна упаковка зберігається
свіжою довше!» Цей новий сорт рулетиків смакував краще,
ніж ті, що я їла в Сполучених Штатах, — м’якенькі й вологі,
з ніжною фініковою начинкою. Підкріпившись, я відчула,
як настрій мій значно поліпшився. Може, ця подорож не
така вже й погана ідея.
Прямуючи на північний захід, я проїжджала через занед-
бані села та містечка, де єдиними яскравими кольорами на
сіренькому тлі були червоно-білі плакати, що прославляли
переваги соціалізму та славили «непорушну дружбу з наро-
дами Радянського Союзу».
Подорожні процедури були непростими, бо у Німеччини
відібрали всі ті землі, які вона захопила під час війни. На
сході частину земель віддали Польщі, яка сама знаходила-
ся під радянською окупацією, а на заході її розділили між
західними союзниками. На території окупованої Німеччини
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 509
утворилися дві нові держави: вільна Західна Німеччина, де
майже не лишилося окупаційних військ західних союзників,
та менша за розмірами Німецька Демократична Республіка,
або НДР, — на сході.
На те, щоби проїхати Польщу та Східну Німеччину, я
потратила цілий день. Дороги були вибоїсті і часто засмічені,
проте пасажирських авт було мало. Інколи траплялися гур-
котливі колони радянських військових вантажівок із зафар-
бованими номерами. Солдати, які сиділи в кузовах машин,
витріщалися на мене, як на якесь кумедне непорозуміння.
Першу ніч я проспала в машині, як-то кажуть, з одним від-
критим оком, пильнуючи можливих грабіжників.
Наступного дня, долаючи густий туман та мряку, я до-
бралася до внутрішнього німецького кордону між Західною
Німеччиною та територією, підконтрольною радницям.
Кароліна спрямувала мене на один з нечисленних шляхів,
відкритих для іноземців: найпівнічнішим офіційним марш-
рутом, що пролягав до пункту пропуску «Любек/Шлутуп».
Наблизившись до червоно-білого смугастого шлагбаума,
який перекривав дорогу, я пригальмувала й зупинилася за
останнім автомобілем у черзі.
На дах авта падав дрібний дощ, і я чекала, вглядаючись у
білу бетонну вежу біля стіни, що виднілася поодаль. Може,
звідти за мною стежили? Чи видно було, як мій ледь жи-
вий автомобіль кахикав сизим димом, стоячи в черзі? Десь
загавкав сторожовий пес, і я оглянула суворий сільський
пейзаж та металеву огорожу, яка тягнулася вздовж дороги.
Мабуть, саме за цією огорожею й були встановлені потаємні
міни-пастки? Все буде добре, вирішила я, якщо тільки мені не
доведеться виходити з автомобіля.
Моє авто потроху рухалося в черзі, а його оголені «двір-
ники» на вітровому склі були безпомічними проти дрібного
дощу, бо гумові вставки вже давно поцупили якісь дрібні
злодюжки. Радіо я вимкнула, аби зосередитися. Чому ж зі
мною немає Сюзани саме зараз, коли вона мені конче по-
трібна? Аякже! Сюзана насолоджується з Сержем своїм но-
вим життям у Нью-Йорку. Я вже в десятий раз перевірила
свої документи. Аж три сторінки з розмашистим підписом
510 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
чорнилами. В них йшлося про те, що я, Кася Кужмерик, є
«посланницею з питань культури». Безперечно, я аж ніяк не
була схожою на посланницю з питань культури, але ті доку-
менти додавали мені відчуття власної значущості. І відчуття
безпеки.
Коли я під’їхала до шлагбаума, моя сукня під товстим
пальтом геть вимокла від поту. Щоби поговорити із схід-
нонімецьким вартовим, я опустила віконце.
— Роїзкі? — спитав він.
Я кивнула й подала йому свої документи. Вартовий по-
біжно проглянув їх і пішов до своєї будки, тримаючи доку-
менти в руці.
— Не вимикайте двигуна, — сказав він німецькою.
Я стала чекати, стежачи за стрілкою на покажчику паль-
ного. Вона сильно опустилася донизу, чи то мені так здало-
ся? Два інші східнонімецькі військові відхилили в будці за-
навіски і дивилися на мене. Нарешті, до мого авта підійшов
середнього віку офіцер.
— Виходьте з машини, — сказав він польською з силь-
ним німецьким акцентом.
— Навіщо? — спитала я. — І де мої документи?
— їх вилучено, — відповів офіцер.
І чому я не дослухалася до Петрикових порад? Можли-
во, він мав рацію. Декотрі люди просто нездатні вчитися на
власних помилках.
РОЗДІЛ 45
КАСЯ
1959 РІК
Вийти з автомобіля на пункті пропуску мені вдалося не
відразу, бо дверцята не відчинялися, хоч як би я намагалася.
Тож довелося мені вибиратися з пасажирського боку — на
превелике здивування вартових, які стояли біля авта зі свої-
ми гвинтівками напоготові.
Дощ зменшився до туманної мжички, яка збиралася
рясними краплями на блискучому козирку кашкета офіцера,
котрий наказав мені вийти. Я сперлася на капот автомобіля,
бо у мене підкошувалися ноги, але відразу ж відсмикнула
руку, бо метал сильно нагрівся від двигуна. Ще перегріє-
ться, чого доброго, злякалася я.
— У вас документи якісь дивні, — зауважив офіцер. —
Однак ми замінили їх на одноденну перепустку.
— Але ж ці документи...
— Якщо вам щось не подобається, можете повертатися
назад, — відрізав військовий. — Як би там не було, забирай-
те звідси ваше авто, бо воно на ладан дихає.
Я взяла перепустку. Чи бачив офіцер, як у мене тремтіли
пальці? Перепустка, яка вже встигла намокнути, виявилася
не більшою за пачку цигарок і була жалюгідним замінником
моїх чудових документів.
— Постарайтеся повернутися завтра до шостої ранку,
інакше вам доведеться залишитися з нами в оцій будці. —
Офіцер махнув рукою, пропускаючи наступний автомобіль і
даючи зрозуміти, що розмову закінчено.
512 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Сівши за кермо, я з полегшенням зітхнула й відчула,
як мене знову кинуло в холодний піт. На наступному пун-
кті пропуску було легше, і коли західнонімецькі прикордон-
ники перевірили й пропустили мене, я в’їхала до Західної
Німеччини й попрямувала до Штокзее.
Західна Німеччина наче зовсім інший світ — казкова
країна з зеленими полями та чепурними фермами. Траса
широка й гладенька, і мене часто обганяли сучасні вантажів-
ки, бо моє старе авто відмовлялося їхати більше п’ятдесяти
миль на годину. Зупинилася я лише одного разу, на пер-
шій-ліпшій пошті, звідки послала Кароліні телеграму, що
я вже в дорозі.
Уже неподалік Штокзее я раптом почула ззаду страшен-
ний грюкіт. Обернувшись, я побачила, що то відвалився
глушник мого авта і зацокотів по асфальту на узбіччя. Я зда-
ла назад, підняла тонку та довгу трубу і закинула її на заднє
сидіння. Після цього звук мого авта став схожим на ревіння
потужного мотоцикла, особливо коли я сильно газувала, але
іншого вибору я не мала. Треба було їхати далі.
Під кінець ранку я допихкала до Штокзее, проминувши
знак УЛИкоттеп іп Зіоскзее!, який змусив мене мимовільно
здригнутися. Це ж тепер Гертине лігво! Містечко виглядало
швидше як селище і знаходилося неподалік озера з аналогіч-
ною назвою — великого, тихого й похмурого. Схоже, Терті
завжди подобалися озера.
Проминувши пагорбисті поля, я опинилася в центрі
Штокзее — невеличкому й чепурному. Якщо вважати на
одяг мешканців, то це місто мало консервативні традиції,
бо вони переважно були вдягнені в національному стилі: на-
ціональні шкіряні штани, національні куртки та пальта, аль-
пійські капелюхи та національне жіноче вбрання. Я пригаль-
мувала біля тротуару й звернулася до перехожого на давно
забутій німецькій мові.
— Вибачте, пане, чи не підкажете, як проїхати до Дорф-
штрассе? — Та чоловік проігнорував мене і пішов собі далі.
Хвиля страху накотилася на мене, коли я помітила на тро-
туарі жінку, схожу на Герду Кернхайм, медсестру з Ра-
венсбрюка. Невже це дійсно вона? Її теж дочасно звільнили?
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 513
Я знайшла офіс лікаря — одноповерхову цегляну бу-
дівлю, пофарбовану в білий колір. Припаркувавши авто на
узбіччі, я нарешті з полегшенням вимкнула двигун і мовчки
сиділа, привертаючи недоброзичливі погляди перехожих.
Один з них з підкресленою увагою зазирнув до мого зад-
нього сидіння і витріщився на глушник, який там лежав. Я
спробувала глибоко дихати і взяти себе в руки. Може, про-
сто повернути додому? Чи викликати на допомогу поліцію?
Та потім вирішила, що добром це не закінчиться, й відмо-
вилася від цієї ідеї.
Повз мене прокотився сріблястий Мерседес-Бенц і зупи-
нився на узбіччі біля офісу лікаря. То була не нова модель,
але однаково вона викликала б захоплення у мого Петрика.
З автомобіля вийшла жінка. Невже це Терта роз’їжджає
на такому дорогому авті? Як я примудрилася забути вдома
свої окуляри? Моє серце шалено затріпотіло, мов викинута
на берег рибина. Втім, навряд чи це вона, бо надто худор-
лява. Чи все ж таки вона? Вчепившись слизькими від поту
руками в кермо, я дивилася, як жінка ввійшла до будівлі.
Перебравшись на пасажирське сидіння, я вийшла, жаліс-
но скрипнувши іржавими завісами, і, намагаючись заспо-
коїтися, струсила з мокрих долонь піт так, як струшують
зазвичай мокрі швабри. Ввійшовши до приймальні, я поба-
чила там на дверях мідну табличку: СІМЕЙНА МЕДИЧНА
КЛІНІКА. Під табличкою виднівся напис фарбою: МИ ЛЮ-
БИМО ДІТЕЙ. Дітей? Тоді, напевно, це не Терта. Хіба ж
хто-небудь дозволить їй торкатися до своїх малюків?
Приймальня була невеличка, але до роздратування чи-
ста й акуратна. Її стіни були розмальовані зграйками грай-
ливих рибок та черепашок, у кутку булькотів акваріум. Я
сіла й почала гортати журнали, час від часу поглядаючи на
пацієнтів і вичікуючи, чи не пройде повз них вона. Важко
було дивитися на цих вгодованих дитинчат з гладенькою,
мов оксамит, шкірою, і уявляти, як до них доторкується
Терта. За викликом з кабінету матері заводили своїх дітей
до лікаря точнісінько так, як це робили свого часу з нами.
Цікаво, Терта сама робить їм уколи чи покладає цю функцію
на медсестру?
514 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Я спостерігала, як рибка скалярія в акваріумі заковтує, а
потім випльовує маленькі рожеві камінчики, котрими було
всипане дно. Напроти мене сиділа якась німкеня з дитин-
чам — ідеальне уособлення арійської расової чистоти. Під
час війни нацисти тулили б фото цієї дами з малюком на
обкладинку кожного журналу. Я хотіла було розповісти їй,
як убивали дітей в Равенсбрюці, але потім передумала. Не
варто дочасно викривати саму себе. Бо німці завжди були
підозріливими.
Хоча в приміщенні й було прохолодно, та піт усе одно
котився моєю спиною. Аби заспокоїтися, я почала гортати
журнал під назвою «Німецька мати». Війна давно скінчила-
ся, та, схоже, Наифаиеп майже не змінилися відтоді. Такі ж
старанні й роботящі, хоча вже не працюють заради свого лю-
бимого фюрера. Переглядаючи матеріали журналу, можна
було зробити висновок, що німці тепер поклонялися новому
ідолу — споживчим товарам. Фольксвагени, високоякісна
аудіо-апаратура, посудомийні машини, телевізори...Принай-
мні в цьому мені вбачався певний прогрес. Мої думки пере-
рвала секретарка, зі скрипом відчинивши засклене віконце.
— Ви записані на прийом? — спитала вона, і я помітила
у неї на повіках голубі тіні. Макіяж? Фюреру б це явно не
сподобалося.
Я підвелася.
— Ні, але якщо лікар мене прийме, я хотіла б зайти.
Секретарка подала мені планшет, до якого був прикрі-
плений срібною скобою великий бланк.
— Заповніть ось цю форму, а я перевірю, — сказала вона.
Я вписала в форму своє справжнє шлюбне прізвище і
вигадану адресу з сусіднього міста Пльон. Мої пальці так
сильно тремтіли, що прочитати написане було майже не-
можливо. Втім, навіщо так хвилюватися? Війна вже давно
закінчилася. Гітлер мертвий. Що мені зробить ця Герта?
І я стала чекати, слухаючи музику. Чайковський? Та він
не заспокоїв, а навпаки, ще більше мене рознервував.
На прийом до лікаря пішов останній пацієнт, і я лиши-
лася одна. Чи впізнає вона мене? Хтозна, але свою «роботу»
на моїй нозі вона впізнає неодмінно.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 575
У віконці знову з’явилася секретарка.
— Лікар прийме вас після останнього пацієнта. Я не-
вдовзі піду, то чи можна взяти у вас заповнений бланк?
Я віддала їй планшет.
Невже я залишуся з нею сам на сам? Може, краще піти?
Я підійшла до вішалки для пальт, що стояла в кутку.
Вона була порожньою — за винятком білого халата. На на-
грудній кишені того халата виднілася прикріплена бирка:
доктор Оберхойзер. Мене пробрав холодний дрож. Так хи-
мерно бачити це ім’я, написане друкованими літерами. В
Равенсбрюці персонал завбачливо приховував власні імена.
Та ми все одно знали, кого як звали.
Секретарка, прибравши папери зі столу, заходилася зби-
ратися додому.
Може, все ж таки піти звідси? Якщо я піду, то ніхто й
не дізнається, що я тут була. А Кароліна зможе прислати
замість мене когось іншого.
Остання мати з дитиною на руках пройшла через при-
ймальню і, виходячи надвір, посміхнулася мені. З болем у
серці я пригадала маленьку доньку пані Мікельської. Ма-
буть, піду звідси слідом за цією привітною мамцею та й по-
їду собі назад до Любліна. Похапцем вдягнувши пальто, я
рушила до виходу, хапаючи розкритим ротом повітря. Ді-
йшовши до дверей, я взялася за гладеньку ручку.
Просто йди не обертаючись.
Та не встигла я повернути її, як секретарка гукнула, по-
сміхаючись.
— Кася Бакоська? Лікар готова вас прийняти.
РОЗДІЛ 46
КАРОЛІНА
1959 РІК
25 жовтня 1959 року видалося ідеальним днем для весіл-
ля. Мати була в чудовій формі попри те, що Сполучені Шта-
ти щойно запустили в космос мавпочок на ім’я Ейбл та Бей-
кер за допомогою ракети-носія «Юпітер», і вона з головою
поринула в кампанію написання петицій з вимогою припи-
нити таку жорстокість щодо тварин.
То був рік подій, які траплялися вперше. Вперше з ди-
пломатичним візитом до Сполучених Штатів прибув радян-
ський прем’єр Микита Хрущов. Вперше на Бродвеї поста-
вили мюзикл Сурзу. Вперше в маєтку Хей мало відбутися
весілля.
Весіллю Сержа та Сюзани було гарантовано гарну по-
году, бо ми спорудили на нижньому дворі за садком тент,
який обійшовся нам в грубі гроші. В Бетлехемі стояло баби-
не літо — імлисте, тепле, хоча інколи й трохи вітряне.
Те весілля аж ніяк не можна було назвати світським, що
демонструвала наша процесія, яка рухалася з церкви після
вінчання. Наша маленька гамірлива групка помандрувала з
бетлехемської католицької церкви до маєтку Хей повз ви-
гін під святковий передзвін усіх церков нашого містечка. Всі
мешканці Бетлехема повиходили із своїх домівок поздоро-
вити Сержа та Сюзану зі знаменним днем в їхньому житті.
Лише Ерл Джонсон, за покликом свого службового сумлін-
ня, зволів залишитися на своєму посту в місцевій пошті.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 517
Процесію очолювала матір, у скромній сукні з сірої таф-
ти, поруч із нею виступав містер Мерріл з місцевого універ-
магу. Вона йшла спиною вперед, диригуючи оркестром
своїх російських приятелів, які прикрасили свої інструменти
яскравими квітами та стрічками. Вони вигравали на бала-
лайках бадьору версію кантати Баха «Ісус, радість моя», яка
звучала напрочуд оригінально.
За оркестром виступали наречена й жених. Серж вигля-
дав просто вражаюче в одному з батькових габардинових
костюмів, який ми на нього перешили. На його обличчі ся-
яла посмішка людини, яка щойно виграла мільйон доларів
у лотерею. І дійсно, хто б не радів, одружуючись з гарнень-
кою Сюзаною? В ній було щось від Одрі Хепберн та Грейс
Келлі, а своїм темпераментом вона нагадувала молоду кіз-
ку. Сюзана відрізнялася від своєї впертої й вольової сестри
Касі, як сметана від сиру. Кася була по-хорошому щира й
прямодушна, Сюзанна ж — більш витонченою натурою.
Мати пошила Сюзані вінчальне плаття із світло-бежево-
го мережива. Воно личило їй навіть попри те, що до нього,
за польською традицією, були скрізь пришпилені доларові
купюри, які тріпотіли від легенького вітру, мов пір’ячко у
маленького пташеняти. Наречена несла букет вирощених
містером Гарденером червоно-рожевих троянд — розкішних
та духмяних. Наречений також ніс своєрідну квітку — деся-
тимісячного малюка на ім’я Жульєн з персиковими щічками
та волоссячком, яке, за словами матері, було чорне й пряме,
як у китайця. Цей гарненький малюк офіційно був їхньою
дитинкою ось уже два тижні, і поки він твердо на ноги ще не
став, усім дорослим хотілося поносити його на руках.
За родичами, близькими й далекими, йшли ми з Бетті.
Моя подруга була просто розкішною у своєму костюмі від
Шанель з норковим боа. Вона поважно йшла, і голівки но-
рок погойдувалися з кожним її кроком. Я була в лавандовій
сукні, яку мати нашвидкуруч пошила з шовку-сирця, і яка
добре облягала мою фігуру. Сюзана зауважила, що вона гар-
но личила б її матері, і від цих слів я розплакалася прямо
перед урочистою службою. В ар’єргарді пленталася свинка
Леді Чатерлі з маргаритковим віночком на шиї, і її, як і
518 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
більшість наших гостей, в основному цікавила перспектива
добряче попоїсти.
Святкова процесія наблизилася до нашого парадного
в’їзду. За будинком і за сараями лежало сінокісне угіддя, яке
простягнулося аж до протилежної вулиці Манджер Лейн.
Сіно вже скосили, і після нього на лузі лишилася тільки
колюча стерня, а по його краях хиталися від вітру клени та
берести, чиє листя вже почало міняти свій колір на пурпу-
ровий. У кінці сінокісного угіддя, за садком, виднівся мій
старий іграшковий будиночок.
Я зупинила на ньому свій погляд. Він був фанерною
копією свого старшого брата, мав справжнісіньку піч з ди-
марем, а біля фронтонного входу стояли лавки дитячих
розмірів. Його чорні двері блищали на сонці, а пошиті Сю-
заною світло-зелені занавіски погойдувалися від легенького
вітерцю. Мене не здивувало те, що той будиночок став для
Сюзани чимось на кшталт прихистку, де вона усамітнюва-
лася тоді, коли навколишній світ тиснув на неї аж надто
сильно. То була колись і моя схованка, де я цілими днями
читала книжки після смерті батька.
Коли процесія обігнула будинок і попрямувала до вну-
трішнього двору, ми з Бетті пішли на кухню, щоби при-
нести звідти маленькі тістечка птіфури, що їх приготував
помічник Сержа.
Серж відкрив ресторан у сусідньому Вудбері, містечку,
куди приїздили на вікенд манхеттенці з грубими гаманця-
ми. Він назвав його «У Сержа». То був чепурненький ре-
сторанчик, до чиїх дверей по суботах увечері вишиковувала-
ся довга черга. Це було не дивно, бо, як відомо, мешканці
Нью-Йорка, коли їх позбавити французьких страв хоча б на
добу та більше, стають нестерпними й нишпорять повсю-
ди, винюхуючи їх, як свині шукають трюфелі. А може, то
Сюзанині польські десерти змушували заможних клієнтів
стояти у черзі? Хтозна.
— Мені подобаються польські традиції, а тобі, Кароліно?
Коли до сукні нареченої пришпилюють гроші? Геніально. —
З цими словами Бетті взяла з коробки птіфур і цілим запха-
ла його до рота.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 519
Я одягнула один з нових фартухів Сержа з його логоти-
пом — чорною літерою 8 посередині.
— Припини пришпилювати стодоларові купюри до мо-
лодої, Бетті. Це вульгарно.
— Яка практична традиція!
— Що ж, принаймні вона відволікає Сюзану від роздумів
про той факт, що на її весілля не зміг приїхати жоден із її
родичів.
— Цій парочці потрібен медовий місяць, Кароліно. Дуже
важко возитися з дитиною, в якої ріжуться зуби.
— Вона скучає за своєю сестрою.
— За Касею? Тоді привези її сюди літаком, які проблеми?
— Це не так легко, Бетті. Польща — комуністична краї-
на. Я мала клопіт, поки зробила їй транзитну візу до Німеч-
чини...
— Щоби викрити оту жінку-лікаря? Я тебе благаю, Ка-
роліно... Воно тобі треба?
— Я надіслала Касі все, що потрібно, але від неї ні слуху
ні духу.
Уже понад кілька тижнів тому я вислала експрес-по-
штою пакунок до Польщі з сумою грошей більш ніж достат-
ньою для подорожі до Штокзее, а у відповідь — анічичирк.
До того ж, не одна я була зацікавлена в тім, аби дізнатися,
чи то є дійсно Терта Оберхойзер, чи ні. Група британських
лікарів готова була допомогти мені чинити вплив на німе-
цький уряд, аби той анулював ліцензію Терти Оберхойзер на
право займатися медичною практикою. Аніс зі своїми друзя-
ми також готові вступити в цю битву. Терта — лише одна з
нашого списку нацистських військових злочинців, яких треба
було притягнути до відповідальності.
— Твоїй здатності переконувати людей можна лише по-
заздрити. Але мене тобі ніколи б не вдалося умовити пода-
тися до богом забутого німецького містечка, аби знайти там
якусь безумну німецьку лікарку.
І як це Бетті вміла зводити кожну ситуацію до абсурду?
Що в тім поганого, що я попрохала Касю поїхати до Штокзее
й впізнати Терту? Кася все зробить на відмінно, бо вона —
людина сильна й вольова, зовсім не така, як я в її віці.
520 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— Та ти не переймайся, Кароліно. Ось поглянь — я тобі
подарунок принесла.
— Це було не обов’язково.
Бетті поклала на кухонний стіл пластиковий пакет від
Скапареллі.
— Дякую, Бетті.
— До речі, це — пакет моєї матері, і вона хоче, аби ти
віддала його назад. З віком вона стає нестерпною скнарою.
А подарунок — всередині.
Я засунула руку в пакет і намацала там фланель, безпо-
милково відчувши метал, у неї загорнутий. І миттю збагну-
ла, що то таке.
— Ой, Бетті... — вимовила я, вхопившись за стіл, аби
не впасти.
Витягнувши фланелевий сувій, я розгорнула його, й пе-
ред моїми очима постала чимала купка устричних виделок.
— Вони всі там, до єдиної, — сказала Бетті. — Я роками
скуповувала їх у містера Снайдера. Ти ж знаєш, він кличе
мене першою, коли у нього з’являється щось цікаве. Тож
коли до нього потрапило срібло Вулсі...
Я витягнула з пакета всі двадцять рулончиків і склала їх
на столі пірамідкою з коричневої фланелі. Там були навіть
срібні щипчики для птіфурів.
Бетті обняла мене, і я відчула на своїй щоці гладеньке
хутро норки.
— Тільки не треба заливати мене сльозами, Кароліно.
Сьогодні ж такий радісний день.
Як же ж поталанило мені мати таку щедру й великодуш-
ну подругу! Звісно, матір може й вигляду не подати, але їй
однаково буде приємно знати, що срібло Вулсі повернулося
в нашу родину.
Ми з Бетті поставили весільний торт на розкладний стіл у
саду і я, нарешті, отримала змогу скористатися своїми давно
втраченими — і здобутими знову — срібними щипчиками для
роздачі птіфурів. Щасливі молодята стояли в оточенні весіль-
них гостей, а довкола них схиляли свої білі кулясті голови
останні в цьому році гладколисті гортензії, схожі на перехо-
жих, які, витягнувши шиї, з цікавістю спостерігали за веселою
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 521
гулянкою. Мати, одною рукою тримаючи Жульєна, другою
якось примудрилася нарізати торта, а молодята тим часом
розділили свою шлюбну чашу, відсьорбнувши з неї горілки під
вигуки «Горько!» Бетті та членів балалаєчного оркестру.
Йдучи до будинку за лимонадом, я почула дзеленчан-
ня велосипедного дзвоника і, повернувшись, побачила Ерла
Джонсона, який вирулив з-за рогу, залишаючи на траві тем-
ний звивистий слід. Він їхав на своєму червоному велоси-
педі ЗсЬюіпп Нотеі з хромовою фарою та білим плетеним
кошиком, поцяткованим жовтенькими пластиковими мар-
гаритками.
Ерл зняв свого кашкета з винуватим виглядом, як лю-
дина вихована.
— Вибачте, що по газону проїхався, міс Феррідей.
— Не переймайся, Ерле, — сказала я. А що було б, якби
я його за це насварила? Серцевий напад? — Це ж усього
лише трава. Може, наступного разу пішки прийдеш?
Сюзана помітила нас і пішла назустріч, притискаючи
до себе малого Жульєна. По дорозі вона зламала гілочку
пізнього осіннього бузку і полоскотала малюкові підборіддя.
Той захоплено заверещав і замахав у повітрі ніжками, мов
мале жабеня. Тепер, коли Сюзана, нарешті, одужала, її хода
стала значно впевненішою.
Ерл так і стояв, не встаючи зі свого велосипеда
— У мене для вас лист. Від... — і він примружився, роз-
дивляючись зворотну адресу.
Я вихопила листа у нього з руки.
— Дякую, Ерле. — Затримавши на ньому погляд достат-
ньо довго, аби впізнати почерк Поля, я заховала його в ки-
шеню свого фартуха. Обмацавши листа вже в кишені, я пе-
ресвідчилася, що він був щільним і товстим. Добра ознака.
Цікаво, це звичайний збіг обставин, що авіакомпанія Пан-
Ам розпочала прямі регулярні рейси між Нью-Йорком та
Парижем, чи ні?
А поштар тим часом витяг із кошика ще одного конверта.
— А ще вам прийшла телеграма. Аж із Західної Німеч-
чини. — Віддавши телеграму мені, він став чекати, поклав-
ши руки на велосипедне кермо.
522 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— Дякую, Ерле. Я сама її дістану.
Попрощавшись, Ерл обернувся й попрямував до виходу,
але невдовзі потрапив у полон до моєї матінки, яка зупини-
ла його і повела до столу скуштувати торта.
До мене підійшла Сюзана й очікувально поглянула на
конверт.
Я розірвала його збоку і витягнула телеграму.
— Це — від Касі. Із Західної Німеччини. — Коли Сюза-
на торкнулася моєї руки, я відчула запах дитячої присипки.
Рука її була холодна, але лагідна й ласкава. Материнська
рука.
— Прочитати вголос? — спитала я.
Сюзана кивнула.
— «Прямую до Штокзее. Одна».
— І все? — спитала Сюзана. — Мусить бути більше.
— Вибач, але оце і все, моя люба. І підпис: Кася.
Сюзана відпустила мою руку й випрямила спину.
— Отже, вона поїхала. Поїхала поглянути, чи то дійсно
Терта. Сама-одна?
— На жаль, так. Ти знаєш, як це важливо. Кася — хоро-
бра дівчина. Вона впорається, і все буде гаразд.
Сюзана притиснула до себе Жульєна.
— Ви навіть не уявляєте, на що вони здатні.
Повернувшись, вона пішла до іграшкового будиночка, а
малюк, перехилившись через її плече, з цікавістю спостері-
гав, смокчучи пальчика, як віддалялася від нього моя по-
стать.
Дійшовши до будиночка, Сюзана ввійшла всередину й
тихенько причинила за собою двері, а я так і лишилася сто-
яти, дедалі сильніше відчуваючи, що цього разу я дійсно
зайшла надто далеко.
РОЗДІЛ 47
КАСЯ
1959 РІК
Секретарка провела мене до кабінету лікаря.
— Почекайте тут, — сказала вона.
Кабінет був гарно обставлений, з персидським килимом,
блідо-зеленими стінами та високими вікнами, які виходили
до тихого саду. В ньому стояв запах шкіри та старого дере-
ва, а меблі мали недешевий вигляд. Оббитий сукном диван.
Блискучий брунатний столик з ніжками, як лапи у лева. Ви-
соке шкіряне крісло біля широкого робочого столу лікаря. На-
проти столу фарбоване чорним крісло з плетеним сидінням,
вочевидь, призначене для відвідувачів. Невже саме тут Гер-
та проводить свої дні? Якщо так, то це був чималий прогрес
порівняно з її останнім «кабінетом» у в’язниці. Консервованого
гороху з бляшанки вона не їла — це безперечно.
— Ви — останній зареєстрований відвідувач, — уточнила
секретарка. — У лікаря був сьогодні довгий і напружений
день. Вранці — дві операції.
— Дещо в цьому світі ніколи не міняється, — зазначила я.
— Прошу?
— Та то я так, просто думки вголос, — мовила я, підхо-
дячи до крісла.
Тремтячими руками взялася я за дерев’яні поруччя кріс-
ла й сіла у нього. Вздовж одної стіни тягнулися вбудовані
книжкові полиці, і на одній з них стояв рожевий порцеляно-
вий годинник.
524 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— Мені вже пора йти, — сказала секретарка. — Ось ваша
квитанція. Лікар невдовзі прийде.
— Дякую, — я поглянула на квитанцію. На ній угорі
красивим шрифтом було надруковано: «Д-р. Терта Оберхой-
зер». А ось і мій речовий доказ!
Мені страшенно захотілося вхопити секретарку за руку
й попросити її залишитися в кабінеті, але натомість я мовч-
ки дивилася їй услід. Втім, навіщо нервувати? Що, власне,
може зі мною трапитися? Секретарка тихо зачинила за со-
бою двері. Якщо це дійсно кабінет Терти Оберхойзер, то як
би гарно було вилаяти її й сказати все, що я про неї думаю,
а потім піти, грюкнувши дверима!
Я підвелася й підійшла до книжкової шафи, відчуваю-
чи, як килим приглушує мої кроки. Я пробігла пальцем по
гладенькій збірці книжок у шкіряних палітурках і витягну-
ла важкий фоліант під назвою «Атлас загальної хірургії».
Спеціальність Терти. Я засунула книгу назад і підійшла до
малюнків у золочених рамках, що висіли на стіні. На них
були зображені корови у полі. На столі стояли прес-пап’є,
телефон, коробка з косметичними серветками та сріблястий
графин на фарфоровій тарілці. Графин спітнів. І я також.
Я перевела погляд на дипломи, що висіли в рамках на
стіні. «Дюссельдорфська академія практичної медицини. Дер-
матологія». Був іще один диплом з фаху «інфекційні захворю-
вання». А де ж диплом з хірургії? Я налила собі склянку води.
Двері відчинилися, я повернулася й побачила, як до ка-
бінету ввійшла жінка, котра сьогодні вранці під’їхала сюди
на сріблястому Мерседесі. Я заклякла мов вкопана, мені
раптом наче повен рот піску насипали, і я поставила склянку
на стіл. То була Терта.
Широко крокуючи, вона підійшла до столу — в білому
халаті, з планшетом у руці та чорним стетоскопом на шиї.
Дякувати Богу, вона не подала мені руки — долоні мої були
геть мокрі від поту.
Я сіла, відчуваючи, як мої м’язи перетворюються на
кисіль, коли Терта з наполовину стомленим і наполови-
ну роздратованим виглядом роздивлялася на планшеті за-
повнений мною бланк.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 525
— Чим я можу вам сьогодні допомогти, пані Бакоська?
Ви — нова пацієнтка?
— Так, нова пацієнтка, — сказала я, стиснувши на
колінах руки, щоб вони не тремтіли. — Мені потрібен сімей-
ний лікар.
Терта сіла в шкіряне крісло й підсунулася до столу.
— Ви — полька? — спитала вона, знімаючи з авторучки
ковпачок. То мені здалося, чи в її голосі дійсно прозвучала
нотка зневаги?
— Так, — відповіла я з вимученою посмішкою. — Мій
чоловік — власник продуктової крамниці.
Ну чому ж я так тремчу? Найгірше, що могло статися,
вже сталося. Комендант Зурен мирно спочиває собі в со-
сновій труні на німецькому цвинтарі. А чи дійсно спочиває?
Мені здалося, це містечко просто кишіло нацистами, отже, я
запросто можу натрапити на колишнього коменданта, коли
той спокійнісінько шпацируватиме берегом озера.
— Ви мешкаєте в Пльоні? — Терта насупилася, підняла
мою склянку зі столу й підклала під неї лляну серветку.
— Так.
— На Шкільній вулиці?
— Саме так.
— Дивно, адже в Пльоні Шкільної вулиці немає.
— А я що, написала «Шкільна»? Розумієте, ми щойно
туди переїхали... — За вікном затріпотіла крилами сорока.
— Чим я можу вам сьогодні допомогти, пані Бакоська?
Як вона могла мене не впізнати, коли її обличчя на-
завжди закарбувалося в моїй пам’яті?
— А ви можете розповісти мені про свою фахову підго-
товку? — поцікавилася я.
— Я вчилася на дерматолога, а нещодавно переключи-
лася на сімейну медицину після багаторічної практики в
санаторії Хохенліхен та великій університетській клініці в
Берліні.
Коли моє серце перестало оглушливо гупати, я відчу-
ла себе дещо комфортніше у своїй ролі. Терта й справді не
впізнала мене.
— О, це, напевно, було дуже цікаво. А до того?
526 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— А до того я була лікарем у жіночому перевиховному
таборі неподалік Фюрстенберга.
Вона відхилилася на спинку крісла й стиснула перепле-
тені пальці. Безперечно, це вона, але Герта істотно змінилася.
Стала більш рафінованою, відпустила довше волосся і була
вдягнута в дорогий одяг. В’язниця не зламала її, а тільки зро-
била досвідченішою та в певному сенсі мудрішою. Від цієї
думки все моє тіло напружилося. Як так могло трапитися,
що злодійка насолоджується розкішним життям, а її жертва
приїздить до неї в старій іржавій жерстянці?
— О, Фюрстенберг — гарне місто, — сказала я. — там
озеро красиве, ліс. Чудова природа.
— Ви були там?
От і настав вирішальний момент. У мене з’явився вибір.
Піти геть, вдовольнившись тим, що я ідентифікувала її осо-
бу, або залишитися й дізнатися те, що я насправді хотіла
дізнатися.
— Так, була. Я була там арештанткою.
Годинник відбив половину години.
— То було давно, — сказала Герта. Вона випрямилася в
своєму кріслі й почала поправляти предмети на своєму сто-
лі. — Якщо ви не маєте більше запитань, то на мене чекають
інші пацієнти, а я сьогодні й так вже відстала від графіка.
Ось тут і проявилася колишня Герта. Її ввічливості ніко-
ли не вистачало надовго.
— Я — ваш останній сьогоднішній пацієнт, — зауважила я.
Герта посміхнулася. Вперше.
— Навіщо ворушити минуле? Ви, мабуть, приїхали сюди
встановлювати справедливість, наскільки я зрозуміла?
Усі мої заздалегідь завчені промови враз вилетіли з моєї
голови.
— А ви й справді мене не впізнаєте?
Посмішка Герти швидко зблякла.
— Ви здійснювали на мені хірургічні експерименти. Вби-
вали молодих дівчат. Майже дітей. Як ви могли таке чинити?
— Я виконувала свою роботу. Я кілька років провела у
в’язниці лише за те, що займалася науковими досліджен-
нями.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 527
— Якщо точно, то п’ять років. Хоча вас засудили до
двадцяти. Так ось як ви себе виправдовуєте. Кажете, науко-
вими дослідженнями займалися?
— Так. Дослідженнями заради порятунку німецьких
солдатів. І щоб ви знали, німецький уряд уже багато років
користується правом використовувати мертві тіла страчених
кримінальників у наукових цілях.
— Але ми не були мертвими, Герто.
Вона втупилася в мене прискіпливим поглядом.
— Своє покарання я вже відбула, тож будьте ласкаві...
— Моя матір також була в Равенсбрюці.
Герта з грюкотом засунула шухляду свого столу, стри-
муючи роздратування.
— Не могла ж я реєструвати й відстежувати кожну
Нарілп^.
— її звали Галина Кужмерик.
— Щось не пригадую, — відказала Герта, ані на мить не
завагавшись.
— Ви наказали перевести її до блоку номер один.
— В Равенсбрюці було понад сто тисяч Нарііп^, — зазна-
чила Герта.
— Не повторюйте більше слова НарИп^.
— Я не пам’ятаю цієї людини, — повторила вона, швид-
ко зиркнувши у мій бік.
Герта злякалася мене?
— Галина Кужмерик, — повторила я. — Вона була мед-
сестрою. Працювала разом з вами в медпункті.
— Медсестри з ув’язнених працювали в три зміни. І ви
гадаєте, що я їх усіх пам’ятаю?
— Вона була блондинкою й вільно говорила німецькою.
Художниця.
Герта посміхнулася.
— Мені хотілося б допомогти вам, але пам’ять моя не
є ідеальною. Я не можу пам’ятати всіх арештанток, котрі
малювали портрети.
Хмари на небі на мить розійшлися, і крізь вікно на стіл
Герти линув потік сонячного світла. Все наче завмерло.
— Я не казала вам, що вона малювала портрети.
528 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— Мушу попросити вас залишити кабінет. Я дійсно дуже
зайнята. Моя...
Я підвелася.
— Що сталося з моєю матір’ю?
— Раджу вам краще повернутися до Польщі.
Я підступила до її столу.
— Хоча вас і випустили з тюрми, але є люди, котрі вва-
жають, що ви заслуговуєте на суворіше покарання. І таких
людей багато. Впливових людей.
— Я заплатила свою ціну.
Терта одягнула ковпачок на свою ручку й кинула її на
стіл. Сонячний промінь впав на її перстень, і той заблищав
яскравим калейдоскопом світла.
— Який гарний перстень, — зауважила я.
— Це — перстень моєї бабці, — сказала Терта.
— Ви — хвора людина. Патологічно хвора.
Терта відвернулася до вікна.
— Не розумію, про що ви...
— Відверта демонстрація неадекватної поведінки або її
непрямі ознаки є...
— Це — наш фамільний перстень...
— Облиш, Терто.
Вона витягнула з шухляди модний шкіряний гаманець.
— Ви прийшли за грошима? Таке враження, що кожен
поляк цього прагне.
— Якщо ти не скажеш, що трапилося з моєю матір’ю, то
я звернуся до людей, які мене сюди прислали, й розповім їм,
що ти мешкаєш тут, роз’їжджаєш на Мерседесі й працюєш
дитячим лікарем. А потім я звернуся до газети і розкажу
все. Про те, як ти вбивала людей. Дітей. Матерів. Старих. А
тепер ти тут, ніби нічого такого й не сталося.
— Я не...
— Звічайно, тобі доведеться обходитися без цих картин,
що висять на стінах. І книжок у шкіряних обкладинках...
— Досить!
— І без коштовного годинника також...
— Припини негайно! Дай подумати. — Герта на мить
замовкла, уставившись поглядом на свої руки. — Наскільки
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 529
я пам’ятаю, вона була надзвичайно сумлінним працівником.
Так, то була її заслуга, що медпункт став працювати значно
краще.
— Далі! — Якщо це триватиме в такому темпі, я спізню-
ся на пропускний пункт не на одну годину, подумала я.
Герта схилила голову набік.
— А звідки мені знати, що ти все одно не розкажеш про
мене газетярам?
— Розповідай, — наказала я.
— Вона, ну...вона крала. Крала все. Бинти. Суль-
фаніламіди. Я не могла цьому повірити. Виявилося, що ап-
текарка з міста на ім’я Паула Шульц, яка постачала медич-
ні товари до аптеки СС, частину тих товарів передавала їй.
Серцеві стимулятори. Крем для взуття, щоби літні жінки
фарбували ним волосся...
— Я знаю, навіщо він використовувався. Розказуй далі.
— Одне лише це вже було серйозним злочином, але я
нічого не знала про список, — сказала Герта, зиркнувши на
мене спідлоба.
Я подалася вперед.
— Який список?
— Список на хірургічні операції для перевірки суль-
фаніламідів. Медсестра Маршалл виявила, що твоя матір
взялася, так би мовити, вносити в нього поправки.
— Яким чином? — поцікавилася я, хоча насправді знала.
— Вона намагалася вилучити з того списку тебе і твою
сестру. А також іще одну арештантку.
— І через це її убили? — спитала я, відчуваючи, як мені
на очі навернулися сльози.
— Спершу її відправили до карцеру. А потім медсестра
Маршалл розповіла Зурену про активоване вугілля. Як вона
цупила його для того, аби лікувати арештанток, хворих на
дизентерію. Я приховала від Зурена те, що вона зламала за-
мок на аптечній комірчини, але для Зурена інформації про
вугілля було більш ніж достатньо.
— Достатньо, аби убити її? — Мені здалося, наче мене
засмоктує у якийсь жахливий вир.
— Вона крала у рейха, — сказала Герта.
530 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— І ти їх не зупинила.
— Я про те нічого не знала.
— Про розстрільну стіну? — Не в змозі продовжувати,
я взяла сумочку й стала порпатися в ній, шукаючи носову
хустку.
Терта вмить скористалася такою нагодою.
— Мені дійсно вже треба йти, — сказала вона, підво-
дячись.
— Сядь, — наказала я. — Хто застрелив її?
— Я не думаю, що...
— Хто застрелив її, Терто? — спитала я, цього разу вже
гучніше.
— Отто Полл, — швидко мовила Терта. — Бінц роз-
штовхала його посеред ночі.
Вона дійсно мене боялася. І від цієї думки я відчула себе
значно впевненіше й випрямила спину.
— Як це було?
— Невже ти хочеш, щоб...
— Як це було? Я не збираюся більше повторювати.
Терта зітхнула, стиснувши губи.
— Хочеш знати? Добре. Всю дорогу до стіни Галина
раз по раз казала Отто, що знає якогось есесівця. Когось із
керівництва. Якийсь Леннарт, прізвище не пам’ятаю. Каза-
ла: «Ви просто подзвоніть йому. І він поручиться за мене».
Раніше я відправила тому Леннарту листа від твоєї матері —
з великим ризиком для себе.
Так он чому Бріт бачила Леннарта в таборі! Леннарт Хо-
робрий таки поспішив на допомогу матінці, але запізнився.
— Кажи далі, — сказала я.
— «А ти впевнена, що ми чинимо правильно?», — питав
Отто, звертаючись до Бінц. Йому подобалися гарні жінки. А
потім Галина попрохала про одну послугу...
— Яку послугу?
— Дайте мені востаннє побачити дітей, — сказала вона,
і Зурен дозволив.... З його боку це був шляхетний вчинок,
зважаючи на її підривну діяльність. Я й гадки не мала, що
робила операції тобі та твоїй сестрі. Бінц відвела вашу матір
туди, де ви обидві спали. А після цього вона мовчки пішла
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 531
до стіни, де їх зустрів Зурен. «Виконуй», — сказала Бінц,
звертаючись до Отто, але його карабін дав осічку. Він роз-
плакався. Ваша матір розплакалася. Безлад.
— А далі? — спитала я.
— А далі все було моторошно, — сказала Герта.
Чи дійсно я хочу це знати?
— Розказуй, — мовила я.
— Зрештою, він зробив це. — Герта на мить замовкла.
В її кабінеті запала така тиша, що стало чутно, як далеко в
парку гомоніли, граючись, дітлахи.
— Як? — спитала я. «Мусиш через це пройти — і не-
вдовзі ти вже їхатимеш додому», — по думалося мені.
Герта нервово завовтузилася в кріслі, і шкіра, якою воно
було оббите, зітхнула, випускаючи повітря.
— Вистрелив, коли вона цього не чекала.
Ось вона, історія, яку я так довго хотіла почути. Я сіла,
спустошена, мов випите яйце, але, як не дивно, і досі жива.
Хоч як би важко було, раптом мені захотілося дізнатися про
кожну деталь тої події, бо кожна маленька подробиця нена-
че пронизувала мене наскрізь і повертала до життя.
— Вона кричала? Мама завжди боялася зброї.
— Вона стояла до Отто спиною. І не чекала, що в неї
вистрелять, — відповіла Герта, змахнувши сльозу.
— Як ти сприйняла розповідь про її смерть? Що відчу-
вала?
— Я? Хтозна, важко сказати.
— Ну, ти ж щось відчула, коли тобі про це розповіли?
— Мені стало дуже сумно. — Герта висмикнула з короб-
ки серветку. — Ну що, тепер ти задоволена? Твоя матір була
хорошим працівником. Майже чиста німкеня. Зурен покарав
мене за те, що я занадто зблизилася з нею.
— Це було правдою?
Герта знизала плечима.
— У певному сенсі ми навіть потоваришували.
Я знала, що лікарці моя матінка сподобалася, але невже
моя матінка й справді потоваришувала з цією злодійкою?
Напевно, вона просто імітувала приятельські стосунки, аби
мати змогу роздобувати ліки для арештанток.
532 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
— А якби ти знала, що ми — доньки Галини, ти вилучи-
ла б нас з того списку?
Герта переплела пальці і втупилася в них поглядом. Ми
сиділи і мовчки слухали, як десь далеко гуділа газонокосарка.
Через кільканадцять секунд я підвелася.
— Зрозуміло. Дякую, що розповіла мені цю історію.
Чому я подякувала їй? Це було сюрреалістично. Чому я
не накинулася на неї, чому не відправила її в пекло?
Я рушила було до дверей, а потім обернулася.
— Віддай мені перстень! — наказала я.
Герта притиснула руки до грудей.
— Знімай негайно. І поклади на стіл.
Мене вернуло від одної думки про те, що мені доведе-
ться доторкнутися до цієї істоти.
— У мене пальці набрякли, — сказала вона.
— Зараз подивимося, — мовила я і, набравши повні ле-
гені повітря, схопила її за руку. Поплювавши на перстень, я
посовала його, і він зіслизнув з пальця, залишивши по собі
вузьку білу смужку.
— Ну ось, — сказала Герта, уникаючи мого погляду. —
Тепер ти задоволена? То йди геть. Негайно.
Вона підвелася, підійшла до вікна і виглянула в сад.
— Сподіваюся, що ти дотримаєшся своєї обіцянки і не
розповідатимеш газетярам? Я можу вірити тобі на слово?
Я витерла перстень об сукню, стираючи з нього все, що
було на ньому від Герти, і одягнула на свій безіменний палець.
Перстень сів так, наче там і був. Він був важкий і холодний.
Перстень матінки.
Я пішла до дверей.
— Більше ти мене не побачиш, — запевнила я.
Герта відвернулася від вікна.
— Пані Бакоська.
Я зупинилася.
Герта стояла перед і мною, приклавши до грудей стисну-
ту в кулак руку.
— Я...
-Що?
— Я просто хотіла сказати...
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 533
Стало тихо, і я почула, як на стіні цокає годинник.
— Я хотіла сказати, що повернула б їй життя, якби могла.
Я надовго затримала на ній свій погляд.
— Я теж, — мовила я.
Відчувши в тілі якусь раніш не знану легкість, я вийшла
з кабінету, залишивши двері злегка прочиненими. Мені вже
не хотілося гепнути ними так, щоб аж шибки затремтіли.
Досить швидко розшукавши в Штокзее пошту, я поспі-
шила туди й послала дві короткі телеграми.
Першу — Петрику й Галині: У мене все гаразд. Невдовзі
повернуся.
Другу — Кароліні в Коннектикут: Це однозначно Герта
Оберхойзер. Жодних сумнівів.
Витягнувши із сумки листа для газети, я порвала його.
Кароліна сама займеться Гертою за слушної нагоди. А осо-
бисто мені це вже було нецікаво.
Доїхавши до пункту пропуску Любек/Шлутуп, я пере-
тнула його без особливих проблем. Хоча я ніч не спала, всю
дорогу до Любліна я почувалася збуджено й бадьоро. Від-
сутність глушника додала сили двигунові, і мій автомобіль
потужно ревів, коли я, тиснучи на газ, мчала невисокими
гірками додому. Місяць вказував мені дорогу через широкі
болотисті пустирі, я проминала синьо-білі сільські будиноч-
ки та купки сріблястих беріз, що поблискували в місячному
сяйві посеред темного лісу.
Я прокручувала в голові свою розмову з Гертою, втішаю-
чись думкою про те, що моя матінка встигла з нами попро-
щатися. Доторкнувшись до лоба, я посміхнулася. Отже, то
мені не наснилося: її поцілунок був реальним.
Я опустила в дверцятах скло, і в темний салон линув
запах осені та свіжоскошеного сіна, який нагадав мені про
Оленячий луг, про Петрика, чиє гаряче тіло я відчувала біля
себе в ліжку, про те, як він сидів під час сніданку за столом,
читаючи газету і тримаючи на колінах маленький оберемо-
чок — кількамісячну Галинку.
Як легко почуваєшся, виплутавшись із власної рибаль-
ської сіті, в яку сам себе загнав!
534 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
На той момент, коли я добралася до околиць Любліна,
було ще темно: саме час між вимкненням ліхтарів та пер-
шим ранковим світлом, коли здається, що в світі все мож-
ливе.
Щоби не побудити містян, я котилася вулицями вниз на
нейтральній передачі, оминаючи молочниць з їхніми коро-
вами, що дзенькали у напівтемряві своїми дзвіночками.
Я проїхала площу під Люблінським замком, де колись
було гетто; тепер від нього нічого не лишилося, бо його
зруйнували каторжани під орудою німців під час війни, і те-
пер про нього нагадувала лише мідна меморіальна табличка.
Я проїхала повз наш маленький рожевий будиночок, де у
дворі на могилі Фельки вже прийнялися живці бузку, що їх
мені подарувала Кароліна; невдовзі з них виростуть напро-
чуд красиві й розлогі кущі. Я проїхала вулицею, якою матін-
ка колись водила мене до школи. Від думки про неї я по-
сміхнулася, і цей спогад уже не жалив мене гострим ножем
у серце. Я проїхала повз новий шпиталь і, згадавши Сюзану
з Кароліною, подумки побажала їм доброго здоров’я. Може,
колись ми з Галиною виберемося до Нью-Йорка. Мистецькі
музеї їй неодмінно сподобаються.
Увійшовши до квартири, я вислизнула з черевиків і по-
тихеньку пройшла босоніж коридором до кімнати Галини.
Стоячи в темряві, я дивилася, як піднімаються й опускають-
ся її груди. Перстень матінки кидав відблиски на її ліжко, а
моя донька спала, розкидавши віялом по подушці своє зо-
лотисте волосся. Вона спала так міцно, що навіть не пово-
рухнулася, коли я засунула їй під подушку оберемок пенз-
ликів, замотаних у червону фланель, поправила й підіткнула
ковдру та поцілувала її в маківку.
Потім я підійшла до Петрикового ліжка, де він лежав
майже у повній темряві, поклавши руку на очі. Розстебнута
сукня ковзнула на підлогу, і я заповзла під ковдру до пруж-
ного тіла Петрика, вдихаючи солодкий запах поту, домівки
та російських цигарок.
Петрик пригорнув мене до себе, і я, вперше за тривалий
час, почула, як моя пудрениця сказала: «Клац!»
Від автора
Книга «Бузкові дівчата» ґрунтується на справжніх подіях. Ка-
роліна Феррідей та Герта Оберхойзер — реальні люди, також ре-
альними людьми був увесь згаданий у романі персонал концтабо-
ру Равенсбрюк, а також батьки Герти й батьки Кароліни — Еліза
й Генрі Феррідей. Роблячи цих людей персонажами свого твору,
я всіляко намагалася описати їх якомога безсторонніше та ре-
алістичніше. Ознайомившись з листами Кароліни, матеріалами
Нюрнберзького судового процесу та свідченнями самих колишніх
в’язнів, я знайшла ключі до можливих мотивів їхніх вчинків. Усі
діалоги написані мною, але там, де можна було, я користалася
задокументованою прямою мовою в розділі, присвяченому суду
над лікарями, а також декотрими висловами Кароліни з її листів
і розповідей, які писала вона, та спогадів про неї тих людей, які
її знали.
У Равенсбрюці, який був у гітлерівській Німеччині єдиним
суто жіночим концтабором, життя арештантки залежало від
її стосунків з іншими жінками. Навіть сімдесят років по тому
колишні в’язні називають своїх подруг по нещастю «сестрами»,
тому я визнала за доречне поставити в центр своєї розповіді долю
двох сестер. У широкому сенсі Кася Кужмерик та її сестра Сю-
зана змальовані з Ніни Іванської та її сестри — терапевта Хри-
стиян, котрі обидві зазнали в Равенсбрюці хірургічних втручань.
Цих героїнь свого роману я виліпила з характерів та життєвого
досвіду сімдесяти чотирьох польських Кроликів, до яких я пе-
рейнялася любов’ю під час свого дослідження, і я сподіваюсь, що
вони служитимуть взірцями духу та мужності, які характеризу-
ють усіх цих жінок. Я сама маю двох улюблених сестер, п’ятеро
своячок та двох доньок, за розквітом чиїх сестринських стосунків
я спостерігала понад двадцять чотири роки, тому історія Ніни та
Христини просто не могла не справити на мене зворушливого
впливу.
Вперше я дізналася про Кароліну Феррідей із статті в журналі
Уісіогіа за 1999 рік, яка називалася «Неймовірний бузок Кароліни
Феррідей». Стаття супроводжувалася фотографіями дерев’яного
будинку Кароліни в Бетлехемі, штат Коннектикут, якому їхня
родина дала назву «Хей» і який є відомим також як «Будинок
Белламі-Феррідей». Та стаття містила фотографії її саду, густо
засадженого рідкісними трояндами та сортовим бузком. Як дав-
536 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
ня прихильниця всього бузкового, я скрізь носила ту статтю із
собою, аж поки вона не затерлася ледь не до дірок. Виховуючи
трьох малих дітей, я мала обмаль вільного часу, але все одно
п’ять років по тому відвідала той маєток, навіть не підозрюючи,
що та поїздка спричиниться до появи роману, який ви зараз три-
маєте в руках.
Одної травневої неділі я вирушила до Бетлехема і зупини-
ла своє авто на під’їзній алеї, всипаній гравієм. Того дня я була
єдиною відвідувачкою, тому мені вдалося вдихнути й осягнути
внутрішню сутність того будинку, який залишився у незмінному
стані після смерті Кароліни в 1990 році. Збляклі шпалери. Ліж-
ко з балдахіном. Драпіровки, вишиті власноруч Елізою, матір’ю
Кароліни.
По завершенню екскурсії жінка-гід зупинилася на сходовому
майданчику біля великої спальні на другому поверсі, щоби пока-
зати нам робочий стіл Кароліни, її друкарську машинку, нагоро-
ди, а також фото генерала Де Голля — все це знаходилося в тій
кімнаті. Гід підняла зі столу чорно-білу фотографію усміхнених
жінок середнього віку, які, скупчившись, стояли перед об’єкти-
вом трьома рядами.
— Це — польки, яких Кароліна привезла до Америки, —
сказала вона. — В Равенсбрюці їх називали Кроликами з двох
причин: після того, як їх прооперували, вони були здатні пере-
суватися табором лише пристрибом, а ще тому, що нацисти ви-
користали їх як піддослідних кроликів.
Коли я поверталася додому з придбаними паростками бузко-
вих кущів Кароліни, які заповнювали салон своїм солодким аро-
матом, почута історія ніяк не йшла у мене з голови. Кароліна ви-
явилася справжньою героїнею, яка прожила надзвичайно насичене
й цікаве життя, — колишня світська левиця й театральна акторка
на Бродвеї, вона вдихнула нове життя в пригнічену й втомлену піс-
лявоєнну Америку і присвятила своє життя допомозі жінкам, про
яких забули інші. Зазнавши сильного впливу з боку своїх предків
Вулсі, які виступали за скасування рабства, вона також зробила
багато для того, щоби в районі Гарлем відкрився перший негритян-
ський банк. Чому ж про неї, здавалося, ніхто не знав?
І я присвятила свій вільний час дослідженням стосовно Ка-
роліни, Равенсбрюка та Другої світової війни. Кожний вільний
день я проводила в колишньому овочевому сховищі у маєтку
Хей, який є тепер інформаційним центром для відвідувачів. Там
я гортала старі посібники з розведення троянд, а також листи,
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 537
таким чином занурюючись в історію життя Кароліни. Після того,
як адміністраторка сайту «Видатні місця Коннектикуту» Крістін
Хевілл внесла все це до каталогу і надійно сховала в архівних
ящиках, вона тягала їх сходами вгору й вниз, аби я мала мож-
ливість познайомитися з матеріалами, які мене цікавили. Ка-
роліна залишила також додаткові архіви в Американському ме-
моріальному музеї Голокосту у Вашингтоні та в Пантері, поблизу
Парижа, тож я відчула потребу пройтися і цими слідами.
Коли я дедалі більше дізнавалася про життя Кароліни, воно
почало перетинатися з іншими складовими цієї історії, особливо
з тими, що стосувалися польських жінок, котрі стали жертвами
хірургічних експериментів у Равенсбрюці. Я почала досліджувати
історії їхнього життя та інші свідчення і дізналася, що Кароліна
полюбила цих жінок, як своїх рідних сестер. Я розвішала фото-
графії всіх сімдесяти чотирьох польок у своєму кабінеті і запла-
нувала особисто поїхати до Любліна, де жило багато з цих дівчат
на момент їхнього арешту.
Впродовж моїх досліджень стосовно Равенсбрюка час від
часу спливала третя особа — єдина жінка-лікар у суто жіночому
таборі, і єдина жінка-лікар, яку судили в Нюрнберзі. Це була док-
тор Герта Оберхойзер. Як же могла вона вчинити те, що зробила,
особливо стосовно інших жінок? Її фото я також повісила, але на
окремій стіні, разом з фотографіями іншого табірного персоналу,
і таким чином Герта стала ще одним персонажем моєї розповіді.
У 2009 році я переїхала з Коннектикуту до Атланти і поча-
ла писати книжку, сидячи у бетонному підвалі нашого будинку,
який охороняв собака на ланцюгу. Таким чином мені хотілося
відчути те, що відчували арештантки в Равенсбрюці, — що це
таке, коли тебе позбавляють свободи. Але в міру того, як я дедалі
більше читала свідчення очевидців, мені стало зрозуміло, що для
того, аби відчути себе на місці ув’язнених, не треба самій сидіти
у клітці, бо їхні розповіді «з перших рук» дали мені можливість
досконально й в усіх подробицях відчути те, що відчували вони:
моторошну невизначеність. Гострий, як лезо ножа, біль від утра-
ти друзів, матерів та сестер. Голод. Я спіймала себе на тому, що
почала безперервно їсти, наче намагаючись наїстися за всіх них.
Наступного літа я поїхала до Польщі та Німеччини. Ми з моїм
сімнадцятирічним сином, який виконував обов’язки відеоопера-
тора, приземлилися у Варшаві 25 липня 2010 року і вирушили до
Любліна з Анною Саханович, нашою милою перекладачкою, яка
працює шкільною вчителькою в передмісті Варшави.
538 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
Коли ми ходили по Любліну, відвідуючи ті місця, які ко-
лишні арештантки згадували у своїх мемуарах, їхня історія не-
мов ожила й набула реальних обрисів. Ми побували у величезно-
му Люблінському замку, де спершу ув’язнили равенсбрюцьких
жінок, і провели цілий день у неймовірно цікавому музеї «Під
годинником», в якому й досі є камери, де піддавали тортурам
багатьох діячів польського підпілля і де можна побачити один з
тих потаємних листів, в яких дівчата розповідали всьому світу
про ті хірургічні операції, які їм довелося пережити. Я пройшлася
крізь Краківську браму, яка витримала удари німецьких бомб, а
також походила просторою площею біля підніжжя Люблінського
замку, де колись було єврейське гетто. І все побачене переконало
мене в тім, що світ дійсно пам’ятає про ті події. Куди б ми не
пішли, мешканці Любліна розповідали нам про пережите під час
війни і про страту в Катинському лісі, про роки сталінщини і про
те, як їм жилося за так званою Залізною завісою.
Мені пощастило взяти інтерв’ю в одної з колишніх арештанток
Равенсбрюка Алісії Кубачки. Розповідь цієї жінки про ув’язнення в
Равенсбрюці дала мені неймовірні історичні деталі, але її позиція
прощення своїх мучителів ставила все догори ногами. Як же вона
могла не відчувати ненависті чи хоча б огиди стосовно німців? Як
же вона могла не лише пробачити їм, але й кожного року їздити до
Німеччини, на їхнє прохання, аби проходити там курс лікування?
Ми із сином вирішили поїхати потягом тим же самим марш-
рутом, яким заарештованих польських жінок повезли до концта-
бору у вересні 1941 року. їдучи з Варшави до Берліна, ми бачили,
як простенькі залізничні станції Польщі змінилися сучаснішими
ВаКпКо/ Німечини. А коли ми прибули до головного Берлінського
вокзалу, цього чуда інженерної думки, стало цілком очевидно, що
за роки перебування за Залізною завісою Польща значно відстала у
своєму розвитку від Німеччини.
Коли ми зійшли з потяга в Фюрстенберзі на ту ж саму плат-
форму, на яку вийшли в 1941 році й жінки з Равенсбрюка, це
був сюрреалістичний момент. А коли ми з сином пішли тією ж
дорогою, якою гнали арештанток, нашим поглядам поволі від-
крився сам табір; металевої брами на вході та численних бараків
уже не було, проте стіна лишилася й досі. Крематорій зберігся
до наших днів. І розстрільна стіна. І озеро, в яке скидали попіл
спалюваних трупів. Будинок коменданта й сьогодні бовваніє над
табором. Збереглася також швацька майстерня та масивний ком-
плекс будівель, де нацисти сортували награбоване добро.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 539
Повернувшись до Сполучених Штатів, я протягом трьох років
писала книжку, перериваючись для поїздок до Парижа, щоби по-
працювати в архівах Кароліни, які зберігаються в Пантері. Там я
сиділа з французькою перекладачкою, яка прочитала мені кожний
лист Кароліни; значну частину листів становить її листування з
Аніс Постель-Віне, одною з її помічниць у справі, якій Каролі-
на присвятила своє життя, — справі боротьби за справедливість.
Щовечора я поверталася на метро з Пантера до гранд-готелю «Лю-
теція» і лягала спати в одній з кімнат, яка свого часу використо-
вувалася як шпитальна палата для тих, хто повертався з таборів.
Того ж року я провела певний час в Американському меморіаль-
ному музеї Голокосту у Вашингтоні, округ Колумбія, де Каролі-
на залишила свій третій архів, чиї документи стосувалися не лише
праці Кароліни на благо Кроликів, а й її подальшої співпраці з
французькими помічниками АПІК — французької організації, чиєю
метою була допомога депортованим та колишнім в’язням таборів.
Співпрацюючи з АОІК, Кароліна надавала матеріали для засуджен-
ня військового злочинця Клауса Барб’є.
Метою всіх цих досліджень було розповісти в художній фор-
мі про події, які відбувалися в Равенсбрюці, перенести читачів
у ті місця, де довелося побувати людям, причетним до історії
Кроликів, і, по можливості, дати їм певне уявлення про те, що
вони самі відчували б на місці в’язнів, і вдихнути нове життя в
історію, яка випала з поля зору громадськості.
Коли я розповідаю людям історію Кроликів, багато хто ціка-
виться, що ж, насамкінець, сталося з Гертою Оберхойзер. У
Нюрнберзі вона та Фріц Фішер уникли ешафота. Герту засуди-
ли до двадцятирічного ув’язнення, але через п’ять років, у 1952
році, її тихцем звільнили, за рішенням американського уряду,
можливо, для того, щоби залагодити стосунки з німцями, які в
результаті триваючої холодної війни стали важливими союзника-
ми Сполучених Штатів у Європі. Герта продовжувала займатися
медициною в містечку Штокзее на півночі Німеччини в якості
сімейного лікаря. Коли Герту впізнала одна з колишніх арештан-
ток Равенсбрюка, Кароліна та Аніс Постель-Віне закликали гру-
пу британських лікарів учинити тиск на німецький уряд, аби той
скасував Гертину ліцензію на заняття медициною. Герта завдала
удару у відповідь, залучивши до свого захисту впливових друзів,
але Кароліна почала розсилати звернення до мас-медіа в США,
Великобританії та Німеччині, і в 1960 році Гертину ліцензію таки
скасували, і їй довелося полишити медицину назавжди.
540 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
У результаті успішної лобістської кампанії, яку Каролі-
на провела разом з Норманом Казінсом, доктором Гітцігом та
юристом Бенджаміном Ференцем від імені колишніх равенсбрю-
цьких арештанток, уряд Західної Німеччини нарешті надав цим
жінкам компенсації в 1964 році. Це стало одним з найбільших
тріумфів Кароліни, бо то був надзвичайно тяжкий процес,
оскільки Польща перебувала під радянським контролем, і Бонн
відмовлявся визнавати її незалежною країною.
У подальші роки Кароліна продовжувала підтримувати тісні
стосунки з багатьма Кроликами. Вона часто приймала їх у себе
вдома, і вони приїздили до неї як до своєї хрещеної матері; саме
так вони зверталися до неї в листах, що вони їй писали. І Кароліна
відповідала їм, що вони для неї — як рідні доньки.
Одним істотним відхиленням від реальних подій є стосунки
Кароліни з Полем Родьєром, персонажем, якого створила моя
уява. Ці стосунки я вигадала для того, щоб надати ставленню
Кароліни до Франції особистого забарвлення і драматизувати
події, які там відбувалися. Мені імпонує та думка, що Кароліна
не дуже б розсердилася на мене за те, що я віднайшла їй такого
вродливого літературного партнера.
Кароліна померла 1990 року, залишивши свою дорогоцінну
домівку у віданні організації Соппесіісиі Ьагиітпагкз (Видатні міс-
ця Коннектикуту), яка зберігає її у доброму стані — так, як і за-
повідала Кароліна. Маєток Хей вартий відвідин у будь-яку пору
року, але якщо приїхати туди наприкінці травня, коли квітне бу-
зок, то ви зрозумієте, чому Кароліна та її матір не могли надовго
залишати свій улюблений сад.
Якщо моя версія цієї історії надихнула вас дізнатися більше
про події, пов’язані з бузковими дівчатами, і вам захочеться дізна-
тися більше, то на цю тему є багато чудових історичних романів
та мемуарів, включно з твором УУотеп іп іїіе Кезізіапсе апії іп іїіе
Ноіосаїш («Жінки в русі Опору і в Голокості») під редакцією та
зі вступним словом Віри Ласки (Уега Ьазка); ТИе іїмізк Уїотеп
о/ ПспепзЬгйск Сопсепігаііоп Сатр («Єврейки в концтаборі Ра-
венсбрюк») за авторством Рошель Дж. Зайдель (Коскеїіе О. ЗаісІеГ)
та КауепзЬгйск за авторством Сари Хелм.
Насолоджуйтеся подорожжю. Якщо вам поталанить, то ви
дізнаєтеся про те, про що навіть не здогадувалися.
Подяки
Дякую всім, завдяки кому написання «Бузкових дівчат» при-
несло мені скільки радощів:
Моєму чоловікові, Майклу Келлі, який радо брався за прочи-
тання кожної чернетки, який розділяв мою мрію написати роман
про Кароліну Феррідей і який ніколи не сумнівався, що цей день
настане.
Моїй доньці Кетрін за її непересічну мудрість, її заохочення,
та за те, що вона стала прообразом Касі з її винахідливістю та
інтуїцією.
Моїй доньці Мері за її влучні редакторські зауваги, жваву й
невтомну підтримку, а також за те, що вона надихнула мене на
створення образу Сюзани.
Моєму сину Майклу за те, що їздив зі мною до Польщі, за
участь у щоденному обговоренні безкінечних варіантів розвитку
сюжету по дорозі до школи й зі школи та за його творчу жилку.
Карі Сезар з Ваііапіїпе Вапіат Оеіі, найуважнішому та най-
талановитішому редактору, котрого тільки можна знайти, яка
зрозуміла історію Кароліни й перейнялася нею, як ніхто інший.
Ніні Аразоза та всій команді з видавництва Ваііапііпе Вапіат
Оеіі за бездоганне співробітництво та ентузіазм: Деббі Арофф,
Барбарі Бахман, Сюзані Коркоран, Мелані ДеНардо, Кеті Гер-
ман, Кім Гоуві та Паоло Пепе — і це ще далеко не всі.
Моєму чудовому агенту Александрі Машиніст, яка витяг-
нула мене з рутинної буденності й наполягла на тому, що цю
історію треба розповісти, і зробила все, щоби мої плани стали
реальністю.
Бетті Келлі Саржент, за її початкове заохочення та фахові
знання і за те, що вона сказала: «Все, що мені потрібно, — це хоча
б один розділ книги».
Моїм сестрам — Поллі Сімпкінс, за її мудрість, щедрість та
безкорисливу любов, і Саллі Хетчер, яка є взірцем старшої сестри.
Александрі Шеллі, незалежній і безпрецедентно здібній ре-
дакторці за її чесність, глибоке знання предмета та допомогу з
рукописом.
Прекрасній Алісії Кубечці, колишньому в’язню Равенсбрюка,
за її дружбу та за її неймовірні історії про втрати й прощення.
Ванді Розевич та Станіславі Следзейовській-Озічко, за їхню
доброту й любов і за те, що мали мужність розповісти подробиці
542 • МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ
сульфаніламідних експериментів у Равенсбрюці, жертвами яких
вони стали.
Моїй матері, Джоні Холл, яка могла би мати повний будинок
предметів антикваріату, але натомість воліла мати повний буди-
нок дітей.
Моєму батьку Вільяму Холлу, за його позитивне ставлення
до життя.
Моїй своячці, авторці Мері Пет Келлі, яка сказала: «Просто
візьми й зроби».
Александеру Ніву, Бенджаміну Ференцу, Джорджу Мак-
Кліері та Сесілії Бернард, які знали Кароліну і щедро поділилися
зі мною своїми спогадами про неї.
Крістіні Хевілл, Еріці Дорсет-Метьюз, Марж Ч. Вітц, Керол
МакКліері та Барбарі Бредбері-Пейп з організації Веііату-Реггісіау
Ноизе апсі Оагсіепх, Соппесіісиі Імпсітагкз за те, що поділилися зі
мною своїми розлогими знаннями, та за їхню підтримку.
Милим подругам моєї матері — Бетті Котл, Яні Ван Ріпер та
Ширлі Кеннеді, які продемонстрували мені, як покоління сильних
жінок з Нової Англії здатне зробити наш світ значно кращим місцем.
Продюсерці Стейсі Фіцджеральд, за її дружбу і допомогу.
Крісті Венц, за її любов та за те, що допомагає тримати моє
життя вкупі.
Джеймі Латіолесу, за його чаклунство з кольорами та вдум-
ливі зауваження стосовно рукопису.
Д-ру Янушу Тайхерту і д-ру Агнєшці Федорович, за те, що
запросили мене до Польщі й поділилися зі мною своїми знання-
ми про Равенсбрюк та сульфаніламідні експерименти.
Бернару Дюго, який поділився зі мною своєю «французькі-
стю» і пригостив шампанським.
Барбарі Оратовській, директорці Музею мучеників «Під Го-
динником» у Любліні (Польща) за її розповіді про Люблін та
Кроликів, а також за її відданість турботі про равенсбрюцьких
арештанток, які дожили до наших днів.
Анні Саханович, яка була нашим гідом та перекладачем під
час поїздки до Польщі, а також Юстині Н’дулу, яка допомагала
нам у Німеччині.
Ніні Новакович, за її дружбу та допомогу.
Девіду Марвелу, директору Музею єврейської спадщини, за
те, що знайшов час, аби нам допомогти.
Ненсі Слонім Ароні, за її казкову письменницьку студію
Сігіїтагк У/гіііп§.
БУЗКОВІ ДІВЧАТА • 543
Наташі Лекіч та Андреа Вокер з ¥огк Воок Есііїогз, за
їхню допомогу та сприяння.
Керол і Чаку Ганц, за їхню підтримку.
Керол Енн Браун, президенту 01(1 ВеМекет Нііїогісаі Зосіеґу
апсі Мизеит в Бетлехемі, штат Коннектикут, за її детальні й про-
никливі розповіді про чудове минуле Бетлехема.
Джеку Александеру та Крису Мак-Ардлу з інституту Атокі
АгЬогеіит при Гарвардському університеті, за те, що поділилися
зі мною своїми розлогими знаннями про бузок.
Джені Гемптон, авторці книги Ноуу (ке Оігі Оикіез Уїоп (ке
У/аг (Як дівчата-скаути перемогли у війні), за її дослідницьке
сприяння.
Ірені Томашевській, за її підтримку й співавторство з Тесією
Вербовською у написанні книги Сосіе Нате: 2е^о(а: Кезсиіп^ Зе№
іп Оссиріесі Роїапсі, 1942-1945 (Кодова назва: Зегота: Як рятували
євреїв в окупованій Польщі, 1942-1945).
МапЬаНаІІКеІІу. сот
РасеЬоок.сот/МапЬаНаІІКеІІу
рітегезі. сот/таПйаЬа11ке11у/
@МапЬаНа11Ке11у
Літературно-художнє видання
Марта Холл КЕЛЛІ
Бузкові дівчата
Роман
Серія
«Читацький клуб»
Дизайн обкладинки — Віктора Бариби.
5г
Підписано до друку 30.05.17. Формат 84x108 1/32. Папір
книжково-журнальний. Гарнітури СО Тішез. Друк офсетний.
Ум. друк. арк. 28,56. Обл-вид. арк. 29,0. Наклад 2000 прим.
Видавець ТОВ «Видавництво Нора-Друк»
Свідоцтво про внесення до Державного реєстру видавців, ви-
готівників і розповсюджувачів видавничої продукції
ДК № 4358
Київ, вул. Васильківська, 30.
Тел. (044) 4590944
йпр: /\у\¥\¥ . пога-сігик. сош
Замовленнях® 17-328.
Віддруковано на ПрАТ “Білоцерківська книжкова фабрика”,
09117, м. Біла Церква, вул. Леся Курбаса, 4.
Свідоцтво серія ДК № 4063 від 11.05.2011р.
Впроваджена система управління якістю
згідно з міжнародним стандартом ОПЧ ЕК І8О 9001:2000
Кароліна Феррідей працює у французькому консульстві у Нью-Йорку. Але її життя
кардинально змінюється, коли гітлерівська армія вторгається в Польщу у вересні
1 939 року, а невдовзі у 1 940 році скуповує Францію.
Польська дівчина Кася Кужмерик розуміє, що її безтурботна молодість закінчилася,
коли, після окупації Польщі нацистами, починає виконувати доручення підпільного
руху опору. У напруженій атмосфері один хибний крок може мати згубні наслідки.
Для амбітної молодої німецької лікарки Герти Оберхойзер оголошення про роботу
у перевиховному жіночому таборі здається квитком у нові професійні сфери. Але вона
опиняється в пастці нацистського концтабору і стає одним із лікарів-злочинців,
що ставили досліди над живими людьми.
Життя цих трьох жінок неймовірним чином перетинається. їх історії розгортаються
на різних континентах: від Нью-Йорка до Парижа, Німеччини та Польщі.
Кароліна і Кася прагнуть відновити справедливість для тих, кого історія забула.
Це захоплива книжка про подолання мирними людьми тих випробувань, з якими їх
зіштовхнула війна. Келлі майстерно доповнила історичне тло чудовими персонажами.
РиЬІізЬегз У/еекІу
Ті, хто любить читати історичну художню літературу, мають полюбити роман
«Бузкові дівчата» Марти Холл Келлі
АВС Ие\У5
Протягом 1 0 тижнів роман залишався у списку бестселерів РиЬІі$Ьег$ У/еекІу і увійшов
у список кращих книжок 2016 року, Ооосігеасіз відзначив «Бузкові дівчата»
як найкращий історичний роман 201 6 року, а журнал ЕНЕ нагородив відзнакою
«Читацький приз - 201 6».
Марта Холл Келлі має вчений ступінь в галузі журналістики Сіракузького університету
і ступінь магістра в галузі журналістики Північно-Західного університету США.
Вона була зачарована біографією Кароліни Феррідей, яка допомогла п'ятдесяти
польським жінкам, відомим як «Кролики», що вижили у концтаборі Равенсбрюк.
У пошуках правдивої історії Марта провела довгі часи у трьох архівах Кароліни
Феррідей — у штаті Коннектикут, Вашингтоні (США) та у Нантері (Франція).
уушуу.пога-сігик.сот