Текст
                    Теорія

ПРИВОДА

За редакцією д-ра техн. наук
М. Г. Поповича

Затверджено Міністерство^
освіти України
як підручник
для студентів вузів,
які навчаються
за спеціальністю
«Електропривод і
автоматизація
промислових установок .
і технологічних комплексів»

бТГбТїиГтеТаП

ХНИ ,г

КИЇВ

«ВИЩА ШКОЛА»
1993

ББК 31 291 я 73 Т 33 УДК 62-—83(075 8) Автори. М. Г. Попович, М. Г. Борисюк, В. А. Гаврилюк, О М Жел- дак, О. В Ковальчук, Є. П. Красовський, С. М. Пересада, М В Печеник, В. І Теряєв, В Пнжов Рецензенти: доктор технічних наук, професор В. Б Клєпїков (Харківський політехнічний інститут) і колектив кафедри електропривода і автоматизації промислових установок Львівського політехнічного інституту Редакція літератури з сільського господарства 1 хімії Редактор В. С. Зацарний ТЗЗ Теорія електропривода: Підручник / М. Г. Попович, М Г Бо- рисюк, В. А Гаврилюк та ін ; За ред М. Г Поповича — К.: Вища шк , 1993 — 494 с.: іл І8ВИ 5-11-003744-2 У підручнику викладено питання механіки та енергетики електроприво- да, основи регулювання електромеханічних систем з електроприводом постій- ного і змінного струмів, описано питання теорії узагальненої електронної машини і принципи векторного керування, наведено приклади, задачі, конт- рольні питання. Для студентів вузів, які навчаються за спеціальністю «Електропривод 1 автоматизація промислових установок і технологічних комплексів». т 2202090100-078 Т 211—93 '91а —98 ББК 31.291я73 І8ВИ 5-і і-003744-2 © М. Г. Попович, М. Г. Борисюк, В. А. Гаврилюк та ін., 1993
ПЕРЕДМОВА Електропривод застосовується майже у всіх галузях народного господарства, де електрична енергія перетворюється на механічну для приведення в дію робочих машин і механізмів. Теорія електропривода (ТЕП) є іеоретичною основою спеціальнос- ті «Електропривод і автоматизація промислових установок і техио логічних комплексів». Вона дає змогу описувати, поисиювати і пе- редбачати явища, що відбуваються в електричному приводі та від- повідних електромеханічних системах. Основні загальні завдання сучасної ТЕП полягають у з’ясуванні закономірностей визначення характеристик і робочих режимів елек- тропривода, обгрунтуванні раціонального вибору його елементів, у проектуванні і дослідженні автоматичних (працюють без участі обслуговуючого персоналу) або автоматизованих (працюють з незнач- ною участю обслуговуючого персоналу) електромеханічних систем авгоматичного керування (ЕМСАК). ТЕП широко використовує положення теорії електричних машин, теоретичної механіки і особли- во теорії автоматичного керування. Актуальність видання книги зумовлена необхідністю доповнення існуючої навчальної літераіури по електроприводу недостатньо висвітленими питаннями як наукового, так і методичного характеру, а також відсутністю підручників з цієї спеціальності на українській мові. Серед цих питань електроприводи з векторним керуванням елек- тродангунів, взаємозв'язані електроприводи, застосування обчислю» вальної техніки в електроприводі тощо Для полегшення самостійного вивчення матеріалу в кинзі при- ведені загальні відомості з використання методів теорії автоматичного керування відносно електромеханічних систем. Книга написана викладачами кафедри електропривода і автома- тизації промислових установок Київського політехнічного інституту Передмова, розділи 1, 2 та п. 11.4—11.6 написані М. Г. Поповичем, розділи 3, 9 тап. 11.1—11.3, 11.7, 11.8 — Є. П. Красовським; п. 4.‘2. 4.6—4.9, 7.1, 7.8—7.12, 8.10 — С. М Пересадою; п. 4.1, 4.3—4 5 М Г Борисюком, розділ 5 та п. 4.10—4.12, 6.1, 6.3, 6.4 —В М. Пп- жовим, п. 7.2—7.7, 8.1—8.9, 10.1, 10.2—В А. Гаврилюком; п. 6.2( З
6.5—О. В. Ковальчуком; п. 6.6, 6.7 та приклади 7.1, 8.1 — О. М. Я\ел- заком; п. 8.11, 8.12—М. В. Печеником; п. 10.3, 10.4— В. І. Теряє- вим. Автори щиро вдячні рецензентам — колективу кафедри електро- привода і автоматизації промислових установок Львівського полі- технічного Інституту і завідуючому кафедрою електрифікації промис- лових підприємств Харківського політехнічного інституту доктору технічних наук, професору В. Б. Клєпікову за цінні поради та за- уваження, які були враховані при виданні книги.
Розділ 1 --------- ЕЛЕКТРОПРИВОД, ЙОГО РІЗНОВИДИ ТА ЕЛЕМЕНТИ 1.1. Загальні відомості Привод — це система пристроїв, призначених для перетворенні1 різних видів енергії иа механічну енергію, що використовується для приведення в рух виконавчих органів робочої машини, а також п рл- строїв дли керування цим рухом. На рис. 1.1 наведено спрощену функціональну схему системи, що складається з робочої машини, привода, джерела енергії (на схемі інформаційно-керуючу частину привода ие показано). Залежно від характеру (виду) початкової енергії існують такі системи г.ривода- Паровий прнвод був основним у XIX ст. В деяких ви падках він використовується і понині, наприклад на паровозах, електричних теплових станціях. Основні його недоліки: низький кое фіцієнт корисної дії (ККД), труднощі передачі парової енергії. Пневмоп рнвод використовує енергію стиснутого повітря Застосовується у вибухонебезпечних середовищах, наприклад шахтах, особливо небезпечних за газом, де ие дозволяється використання елек- тричної енергії, иа різних дорожних автономних пиевмоустаиовках тощо. Основними його недоліками є також відносно низький ККД та труднощі передачі пневматичної енергії. Принцип дії теплового привода грунтується на вико- ристанні даигунів внутрішнього згоряння — карбюраторних, ди- зельних. Широко розповсюджений на транспорті та в різних авто- номних установках для добування електричної енергії. Його основні переваги: автономність, мобільність, достатня надійність, відсутність громіздких магістралей для транспортування енергоносія. Основні недоліки: відносно низький ККД і забруднення навколишнього се- редовища. У гідроприводі використовується енергія рідини (масла), щ перебуває в стиснутому стані і приводить у дію гідродвигун, який Діє на рушійні елементи установки. Гідропривод має переваги у тнх випадках, коли необхідно отримати значні зусилля (моменти) при ма- лих розмірах пристроїв. Крім того, вій має незначну іиерційиість, досить високу надійність, простоту конструкції основних елементів привода — гідро двигунів і насосів. Основні недоліки: недостатньо високий ККД усієї системи гідроживлення, яка включає гідронасос
Рис. 1.1. Спрощена функціональна схема системи для отримання потрібного тиску рідини, шланги для транспортуван- ня масла, гідротрансформатори тощо; труднощі, що виникають при тривалій експлуатації гідропривода для забезпечення необхідної надійності, особливо при високому тиску в магістралі; складність системи добування і передачі енергії. Гідроприводи поширені у верстатобудуванні, на транспорті, в ро- бототехніці. Останнім часом простежується тенденція до заміни їх у деяких галузях на електричні приводи. Електропривод — основний вид приводе, сфери викорис- тання якого постійно розширюються Його основні переваги: високий ККД, надійність, компактність, можливість передачі електричної енерпї на значні відстані, простота автоматизації. Він широко вико- ристовується в промисловості, иа транспорті, в сільському господар- стві. 1.2. Електропривод та його елементи Електропривод — електромеханічна система (сукупність елемен- тів), що складається з електродвигуна, перетворювального, переда- вального і керуючого пристроїв, призначених забезпечити перетво- рення електричної енергії на механічну, привести в рух виконавчі органи робочої машини та керувати цим рухом. При цьому електропривод виконує дві основні функції — пере- творення силового потоку електричної енергії иа механічну та інфор- маційно-керуючу для керування процесом використання енергії згідно з технологічними потребами конкретної робочої машини (тех- нологічного пронесу). Функціональие призначення основних елементів електропривода: електродвигун ний пристрій забезпечує перетворен- ня електричної енергії на механічну. В основному це електричний двигун постійного або змінного струму, обертального або поступаль- ного руху. Згідно з принципом оборотності електричних машин, при окремих режимах роботи електропривода можливе перетворений ме- ханічної енергії на електричну і передача ЇЇ в мережу живлення. Наприклад, при опусканні вантажу підйомною установкою електрич- ний двигун із збільшенням: швидкості може почати працювати в гене-
раторному режимі І віддавати енергію в електричну мережу В елек- троприводах можливе також використання різних електромагнітних пристроїв, наприклад соленоїдних приводів переміщення стрілок на транспорті; перетворювальний електротехнічний при- стрій забезпечує перетворення параметрів електричної енергії — напруги, струму, частоти тощо. За його допомогою формуються коман- ди керування, необхідні для амінн роботи електродангунного при- строю. Тепер широко поширені трансформатори, тиристорні перетво- рювачі та інші пристрої; передввальинй пристрій забезпечує передачу меха- нічної енергії від дангуна до виконавчого органу робочої машини, необхідний характер руху і співвідношення швидкостей. Приклада- ми таких пристроїв можуть бути редуктори, з’єднувальні муфти, ре- мінні передачі, розподільні вали тощо; керуючий електротехнічний пристрій викорис- товується для керування усіма переліченими вище елементами електро- привода (або їх частинами), забезпечує потрібні режими функціону- вання робочої машини До керуючих пристроїв належать різні під- силювачі, вимірювальні елементи, блоки порівняння справжній і заданих значень робочих параметрів тощо. 1.3. Різновиди електроприводів Розрізняють головний електропривод, що забезпечує основний рух виконавчого органу робочої машини, та допоміжний, що забез- печує виконання додаткових функцій. Наприклад, деякі екскавато- ри мають окремі головні приводи — підйому ковша, переміщення стріли, повороту. Допоміжні електроприводи можуть приводити в дію масляний иасос у системі маслозмащення, вентилятори систем охо- лодження, виконавчі органи системи керування тощо. Електропривод може бути багатодвнгунним і одииочинм, з обер- тальним і поступальним рухом (в тому числі на основі лінійних даигу- нів), реверсивним (із зміною напрямку руху) і нереверсивиим (без зміни напрямку руху). За родом електричної енергії, що використовується, електропри- води поділяють на електроприводи з двигунами постійного і змінного струму (асинхронні, синхронні), за принципом дії — безперервні і дискретні (крокові), за характером зв’язку з об’єктом — редуктор- ні і безредукторні. Якщо електропривод приводить у дію декілька виконавчих орга- нів однієї робочої машини або декілька робочих машин, то він нази- вається груповим, а при приведенні в дію лише одного об’єк- та — індивідуальним.
Система автоматичного керування Рис. 1.2. Спрощена функціональна схема електромеханічної системи автома- тичного керування: Хя. Хя — сигнали дввачів для контролю параметрів системи; а — сигнал завдан- ня; х -- змінний (регульований) параметр, Уі, Уя — сигнали (команди) керування Зв’язаним електроприводом називають два або кілька механічно чн електрично зв’язаних електроприводи, при роботі яких забез- печується потрібне співвідношення швидкостей їх руху, нава- нтажень, положення виконавчих органів робочої машини- Електропривод з Індивідуальним джерелом живлення, наприклад акумуляторним, називається автономним. Вентильним (напівпровідниковим, тиристорним, транзистор- ним) називається електропривод з відповідним перетворювальним при- строєм. За характером зміни параметрів розрізняють два види електро- приводів — регульовані і иерегульовані. Основними системами регульованого електропривода є керований перетворювач — двигун (КП—Д), перетворювач частоти — двигун (ПЧ—Д), генератор — двигун (Г—Д), магнітний підсилювач — дви- гун (МП—Д). Крім перелічених, є також каскадні електроприво- ди) електричні, електромеханічні, напівпровідникові, електромашин- ні, машииоиапівпровідиикові.
При аптоматнзації робочої машини (установки, пронесу) електро- привод з об’єктом керування становлять електромеханічну систему авто- матичного керування (ЕМ САК). Якщо процес керування виконується на основі замкнутих (згорстними зв’язками) структурних схем, то така система автоматичного керування називається електромеханіч- ною системою автоматичного регулювання {ЕМ САР) На рис. 1.2 наведено спрощену функціональну схему електромеха- нічної системи (ЕМС) автоматичного керування, що містить як силову,, «гак і інформаційну (керуючу) частини електропривода. Передаваль- ний пристрій зображено суцільною лінією (в деяких системах електропривода (безредукторних приводах) вій може бути відсутній). Складовою частиною перетворювального пристрою ик правило є захисно-комутаційна апаратура електропривода. Призначення іи- формаційно-керуючої частини електропривода: після одержання, за- давальиої інформації (дані про контрольовані параметри та інше необхідні відомості) сформувати сигнали керування уи уа і забез- печити необхідну зміну режиму роботи машини згідно з технологіч- ними потребами. У процесі розвитку електропривод пройшов ряд ступені? у форму- ванні силової і керуючої частин. 1.4. історія розвитку електропривода Перший електропривод у Росії розробив академік В. С. Якобі У 1838 р. електродвигун змонтували иа човні, що зумовило появу першого в світі електрохода. Моторний човен Якобі з 12—14 пасажи- рами, використовуючи як джерело електричної енергії батарею сухих елементів, розвивав проти течії иа Неві середню швидкість 4 км/год. Спочатку потужність електродвигуна становила 550—736 Вт, а після вдосконалень (І839 р.) підвищилась у 3—4 рази. Висока вартість та мала потужність електричних джерел живлення були основними при- чинами того, що електроходи тоді ие дістали широкого застосування. Для пі теє-; джеиия цього достатньо сказати, що в той час 1 кВт • год електричної енерг'" вала приблизно у 12 разів більше, ніж парова енергія. Практика вимагала більш економічних і потужних джерел електро- енергії. Такими джерелами стали електричні генератори. Перший, патент иа електричний генератор з кільцевим якорем одержав у 1870 р 3. Грамм. Це поклало початок поширенню промислових елек- трогенераторів і електроприводів. Коротко розглянемо історію розвитку електропривода в Росії. У 1882 р В Н. Чнколєв, засновник журналу «Злектричество» (1880 р,),. розробив електропривод для швейної машини, а в 1886 р.— для венти- лятора. Обидві конструкції електроприводів були удостоєні Золотих, медалей на Всеросійських виставках.
У 1890—1894 рр. перші електроприводи було встановлено на ко- раблях військово-морського флоту для повертання гарматних башт, рульових пристроїв, підйомників боєзарядів. Використання електро- приводів на кораблях військово-морського флоту дало імпульс для їх промислового виготовлення. У 1892 р електроприводи вперше бу- ло встановлено на міському транспорті (трамвай у м Києві). Пізні- ше трамваї з електроприводами почали експлуатуватись в інших міс- тах — Казані, Нижньому Новгороді, Москві (1903 р.), Петербурзі (1907 р.). В 1896 р. иа підмосковних текстильних фабриках уже ви- користовували електроприводи з двнгувами постійного струму. Для перших електроприводів властивим було використання даи- іуиів постійного струму з редукторами та ручинм керуванням кому- таційними пристроями. На 1 Всеросійському електротехнічному з’їзді у Петербурзі в 1900 р. говорилось про використання електро- приводів потужністю 4,4 і 6,6 кВт для поршневих насосів яа Зирянів- ському руднику (Алтай). Перші шахтні підйомні установки, вентилятори, насоси з електро- приводами почали використовувати иа Донбасі ще в 1910р., ав 1912р. потужність електроустановок на шахтах Донбасу досягла ЗО МВт. Особливо швидкими темпами почав розвиватися електропривод з появою техніки використання трифазного змінного струму, розроб- леної М. О. Доліво-Добровольським (1889 р.). Прості, надійні та економічні асинхровиі електродвигуни з короткозамкнутим ротором визначили необхідні умови для більш широкого використання їх у промисловості. В 1893 р. у Росії працювало 209 асинхронних електро- двигунів сумарною потужністю 1,5 МВт. Винахід П. Н. Яблочковим і Н. Ф. Усагіиим трансформаторів дав змогу вирішити проблему пере- дачі електроенергії на великі відстані І сприяв розвитку ел ктропри- водів з двигунами змінного струму. Поряд з виникненням промислових електроприводів, розвивали- ся теоретичні основи їх роботи. Грунтовною працею в цій області бу- ла праця Д А. Лачивова «Електромеханічна робота», опублікована >в 1880 р. У цій праці було дано класифікацію електричних машин по- стійного струму за системами збудження, математичні вирази меха- нічних характеристик, досліджено питання живлення електродвигу- на від автономного генератора. Крім вирішення інженерних і наукових питань, дуже важливою умовою розвитку електропривода була підготовка івженерів-електро- техніків, вперше розпочата в Електротехнічному інституті у Петер- бурзі в 1892 р. У цьому ж році в Харківському технологічному інсти- туті було введено курс електротехніки. Подібний курс почали викла- дати в 1893 р. також у Петербурзькому гірничому інституті, аз 1901 р. у Петербурзькому і Київському політехнічних інститутах. Перший -на Україні електротехнічний факультет було відкрито в Київському політехнічному інституті у 1918 р. іО
Важлива роль у розвитку електропривода та його автоматизації належить Харківському електромеханічному заводу (ХЕМЗ), за- водське бюро досліджень якбго переросло в центральну заводську ла- бораторію, а потім у великий науково-дослідний інститут. Перший етап розвитку електропривода визначався протистоян- ням двох тенденцій — використанням трансмісійної чи одиночної систем електропривода. При трансмісійній системі електропривод приводив у дію єдину для групи механізмів трансмісію, від якої ме- ханічна енергія передавалась до окремих робочих машин (механізмів); при одиночній (індивідуальній) системі електропривода кожна робо- ча машина або механізм приводились у дію окремим електродвигуном. До початку 20-х років нашого століття одиночний електропривод в основному витіснив трансмісійну систему, основні недолікв якої полягали у великих габаритних розмірах, низьких ККД і надійності; трудвощах експлуатації і регулювання режимів роботи окремих об’єктів тощо. На першому етапі розвитку електропривода при оцінці його ефек- тивності основна увага приділялась вартості самого електропривода і енергії його живлення. Такі важливі фактори як можливість інтен- сифікації промислових процесів на його основі та поліпшення їх якісних характеристик не враховувались. Осмислення цих найваж- ливіших переваг електропривода дало могутній поштовх для елек- трифікації промисловості, різкого поширення сфери використання електропривода як в Росії, так і за кордоном. Так, сумарна потужність електродвигунів у СІНА в 1909 р. становила 25,9 % сумарної потужнос- ті всіх двигунів країни, а в 1925 р. їх частка вже досягла 70 %. По- дібна тенденція мала місце також в Англії і Німеччині у 1927 р. У 1936 р. сумарна потужність електродвигунів у колишньому СРСР досягла 82 % потужності всіх двигунів. З розвитком одиночного електропривода та збільшенням потужнос- ті електродвигунів виникла тенденція розвитку також багатодвигуи- ного електропривода, при якому ва одній робочій машині розміщу- валось кілька двигунів для приведення в дію різних елементів машиви, наприклад двигуни подачі та різаиия у верстатах, вуглеви- добувних машинах, індивідуальні приводи рольгангів прокатних станів тощо. Використання індивідуальних даигунів дало змогу спростити конструкцію механізмів, поліпшити їх надійність і техпіко- економічиі показники, а іноді й оптимізувати керування технологіч- ними процесами. На початку 20-х років нашого століття у промисловості країни використовували як правило імпортні електродвигуни та електро- апаратуру, і лише в кінці 20-х та на початку 30-х років почали серійно випускати вітчизняні електроприводи (для конвейєрів, лебідок то- що). На початку 30-х років иа Харківському електромеханічному ааводі (ХЕМЗ) почали виготовляти пристрої для дистанційного
Рис. 1.3. Замкнута електромеханічна система автоматичного керування (кнопкового) керування електроприводами, що стало основою наступ- ного етапу розвитку електропривода — його автоматизації. Так, у І932 р. ХЕМЗ виготовив релейво-коптакторну апаратуру для ревер- сивного електропривода блюмінга потужністю 5,14 МВт, яка дала змогу автоматизувати процес керування. З 1934 р. вітчизняні магніт- ні пускачі для дистанційного керування виготовляли у комплекті з шахтними вибійними механізмами. Починаючи з 30-х років, у колишньому СРСР почався масовий випуск металорізальних верстатів з багатодаигунними електроприводами і релейно-контакториою апаратурою керування. Тоді ж з’являються перші копіювальні верстати, автоматизовані на основі принципу ке- рування за відхиленням, реалізованого за допомогою замкнутих систем автоматичного керування із зворотним зв’язком (системи ав- томатичного регулювання). На рис. 1.3 показано електромеханічну систему автоматичного ке- рування. Функціонування робочої машини (РМ), що є об’єктом керування, контролюється вимірювальним елементом (ВЕ) Його вихідний параметр — х1г пропорційний контрольованому пара- метру РМ, порівнюється у вузлі порівняння (ВП) із завданням х3. При появі відхилення Дх = %! — х3 вступає в дію керуючий елемент (КЕ) системи, який подає сигнал на регулювальний орган (елемент) (РЕ), який, в свою чергу, змінює режим роботи машини так, щоб звести відхилення до допустимого рівня (або нуля). Замкнуті системи автоматичного керування в 30-х роках отри- мують все більший розвиток. У довоєнні роки основна увага приділя- лась розвитку автоматизованого електропривода у важкій промисло- вості — металургійній, гірничій, а також у машинобудівній. Досить швидкими темпами розвивалась елементна база (безконтактні сельсини). У 1936 р. було виготовлено першу вітчизняну підйомну машину з редукторним електроприводом постійного струму за систе- мою генератор — даигун (Г—Д) з контакторним керуванням. Для металургійної промисловості розробляли малоіиерційні іоииі електро- приводи великої потужності. У другій половині 30-х років з’явились автоматизовані електро- приводи з асинхронними двигунами великої потужності для шахтних підйомних машин. На ХЕМЗі було розроблено схеми й апаратуру
автоматизованого пуску асинхронних електроприводів у функції струму і прискорення. В 1937 р. за Ф. І. Бутаєвнм і М. В. Мартиио- вим було закріплено авторство на систему керування генератором постійного струму з декількома обмтгками керування, що сприяло розвитку різних електромашинних підсилювачів (ЕМП). Використан- ня ЕМП в автоматизованому електроприводі в багатьох випадках давало змогу замінити великогабаритні релейио-коитакториі схеми більш надійними, дістати потрібні характеристики при плавній змі- ні швидкості. Було розроблено системи електропривода з ЕМП з двокаскадними підсилювачами. ЕМП все більше використовувались у електроприводах підйомних машин, блюмінгів, екскаваторів то- що. Потужність серійних ЕМП постійно зростала і досягала десятків кіловат. ЕМП застосовувались також в електроприводах змін юго струму (для електродинамічного гальмування). Винахід і поширення ЕМП сприяли появі в автоматизованому електроприводі періоду електромашинної автоматики як нового ступеня його розвитку. Велика Вітчизняна війна внесла корективи у розвиток електропри- вода як для потреб фронту, так і в наступний період відбудови народно- го господарства країни. У багатоплановому розвитку електропривода в цей і наступні періоди можна зазначити такі основні напрямки: постійне розширення сфери використання електропривода; збільшення сумарної потужності електроприводів і потужності окремих установок; розширення галузей використання регульованих електроприводів розвиток і вдосконалення елементної бази автоматизованого елек- тропривода; розробка і розвиток теорії автоматизованого електропривода та зростання наукового і технічного рівня; розвиток електропривода як підсистеми автоматизованого керу- вання технологічними процесами; розробка нових конструкцій електромеханічних перетворюва- чів (електродвигунів), підвищення їх надійності та техніко-екоиоміч- них показників; поліпшення підготовки інженерних і наукових кадрів для обслу- говування автоматизованого електропривода. 1.5. Основні тенденції та особливості розвитку сучасного електропривода Тенденцій розширення галузей використання електропривода, що особливо яскраво проявилось на початку нинішнього століття, простежується і тепер. Характерним підтвердженням цього є вико- ристання індивідуального електропривода для коліс потужних та иадпо тужних автомашин (система мотор — колесо), витіснення електроприво- дами гідравлічних приводів, роботи по розробці електромобілів тощо
Потужність одиночних електроприводів постійного і змінного струму досягла десятків мегават, наприклад потужність електро- приводів гребного вала атомного криголама «Арктика» становить 75 МВт. У металургійній, гірничій промисловості є об’єкти (прокат- ні стани, підйомні установки тощо), потужність електроприводів яких перевищує 10 ЛІВт. Так, сумарна потужвість трьох електропри- водів тяги, підйому ковша і повороту платформи крокуючого екска- ватора- драглайиа ЕШ 100.100 становить 28 МВт. Розширення галузей використання електроприводів, зростання їх сумарної та одиничної потужності гостро ставить питання про необ- хідність поліпшення техиіко-екоиомічних показників, забезпечення на основі регульованого електропривода найбільш економічних тех- нологічних режимів роботи промислових об’єктів. У тих випадках, коли згідно з технологічними умовами немає потреби змінювати швидкість, застосовують синхроииі електродвигу- ни, що мають високі ККД І дають змогу підвищити коефіцієнт потуж- ності електричної мережі. У промисловості в масових иерегульованих приводах найчастіше використовують високоиадійні економічні асинхронні двигуни змін- ного струму з короткозамкиутим ротором. Намагання створити оптимальні умови перебігу технологічних процесів сприяли розвитку регульованих приводів. Регульовані елек- троприводи спочатку створювались иа основі зміни параметрів кіне- матичної лапки механічної частини електропривода, як правило, в результаті зміни передаточного числа редуктора, встановленого між електроприводом і робочою машиною (механізмом). Недоліком цього способу регулювання швидкості були відносно низька надійність і труднощі плавного її регулювання. На наступному етапі розвитку поширились електроприводи з плавинм регулюванням швидкості самого двигуна. Спочатку базою дли таких електроприводів були електродвигуни постійного струму. Останнім часом все більше вико- ристовуються економічніші та надійніші електродвигуни змінного струму. Завдання розробки регульованого електропривода змінного стру- му вирішувалось спочатку за допомогою резисторів, увімкнених у роторну, а іноді в статорну частини двигуна. Перевагу мали мета- леві реостати. В електроприводах иа базі даигунів з фазним ротором застосовувались також водяні реостати. Через громіздкість, трудно- щі в експлуатації, зокрема необхідність підтримання на заданому рівні концентрації електроліту та деякі інші недоліки, дана система регульованого електропривода істотного поширення не знайшла. Завдяки зусиллям, спрямованим на отримання простіших і на- дійніших систем регульованого електропривода, скороченню релеяио- контакторної апаратури було розроблено дроселі, які вмикали в ста- торну обмотку двигуна. Значні масогабаритні параметри дроселів,
їх іиерційиість і зниження коефіцієнта потужності зумовили істотні? недопіки цієї системи електропривода. Пізніше поширились засоби регулювання швидкості даигупів внаслідок зміни параметрів електричної енергії живлення: напруги — для двигунів постійного струму, напруги та частоти — для даигунів- змінного струму. Для цього використовували спеціальні перетворю- вачі, які вмикали між електричною мережею і двигуном. В електроприводах постійного струму широко почали застосову- вати електромашинні перетворювачі за системою генератор—даигун (Г—Д). У цьому випадку двигун змінного струму, дизель або інший механізм обертав генератор постійного струму, обмотка збудження якого живилась від спеціального генератора невеликої потужності чи електромашинного підсилювача (квадратична система Г—Д), маг- нітного (ГД—МП) або напівпровідникового — тиристорного (система ГД—ТП) підсилювача. Регулювання швидкості основного привод- ного двигуна здійснювалось внаслідок зміни напруги, прикладеної до його якоря. Автоматизація забезпечувалась згідно з законом змі- ни напруги иа обмотці збудження генератора постійного струму за. допомогою відповідного підсилювача. Система Г—Д мала задовільні регулювальні характеристики, була достатньо надійною. її основні' недоліки: громіздкість, велика кількість електромашин, що беруть участь у роботі, а тому порівняно велика іиерційиість і низький ККД> зиачиі затрати на її спорудження та експлуатацію. На прикладі системи Г—Д добре видио тенденції розвитку елементної бази електропривода. Із розвитком перетворювальної техніки оборотні електромашин- ні перетворювачі перших систем Г—Д було замінено економічнішими та надійнішими статичними перетворювачами (магнітними, тиристор - ними). Спочатку така заміна стосувалась лише перетворювачів, що живили обмотку збудження основного генератора. Однак з появою ста- тичних перетворювачів великої потужності виникла можливість за- міни також основного генератора магнітним підсилювачем, а потім тиристорним перетворювачем. Системи електропривода магнітний під- силювач — двигун постійного струму (МП—Д), тиристорний перетво- рювач — даигун (ТП—Д) почали енергійно скорочувати сферу вико- ристання системи Г—Д, яка нині в основному використовується у промислових установках великої потужності. Регульований привод змінного струму з регулюванням напруги живлення через м’якість механічних характеристик і порівняно низькі техніко-екоиомічиі показники тоді не знайшов розвитку. То- му все частіше швидкість двигуна почали регулювати змівою частоти струму. До 50-х років це питання вирішували за допомогою електро- механічних перетворювачів частоти, які із-за складності ие дістали значного поширення. Поява тиристорних перетворювачів частоти Дала змогу створити достатньо надійний регульований електропривод змінного струму з жорсткими характеристиками і широким діалазо-
’іюм регулювання (привод ТПЧ—Д), що базувався на використанні асинхронних електродвигунів з короткозамкнутим ротором. З підви- аценням надійності напівпровідникових пристроїв і поступовим змен- шенням їх вартості система ТПЧ—Д застосовувалась все більше. Тепер вона є однією з вайперспективнішнх сучасних систем регульо- ваного електропривода. Важливе місце у сфері застосування регульованого електропривода змінного струму великої потужності мають каскадні системи, харак- терним прикладом яких є електромашинний каскад з одноякірним «перетворювачем. Це спеціальна електрична машина, що перетворює •електричну енергію ковзання ротора приводного асинхронного двигу- -на иа енергію постій іого струму. За її допомогою приводиться в рух двигун постійного струму. Отримана механічна евергія від двигуна постійного струму використовується для приведення в дію синхронних «генераторів, що віддають енергію в мережу (електричні каскади) або для одержання додаткового моменту на валу основного приводного асинхронного двигуна (електромеханічний каскад). Швидкість при- водного асинхронного двигуна регулюється зміною електрорушій- ної сили (ЕРС) на кільцях одноякірного перетворювача внаслідок зміни силн струму в обмотці збудження. Електромашинні каскадні системи досить складці, громіздкі і мають високу вартість. їх переваги: високий ККД, зумовлений ви- користанням енергії ковзання приводного двигуна, можливість плав- ної зміни швидкості потужного двигуна змінного струму. Недоліки електромашинних каскадів значною мірою було усунуто заміною обертових машинних перетворювачів иа статичні. Це зумовило появу сучасних машино-напівпровідникових каскадів, в яких випрямлена ГРС коззанвя приводного даигуиа за допомогою інвертора та узгод- жуючого трансформатора віддається в мережу Швидкість приводного двигуна регулюється зміною кута відкривання тиристорів інвертора. У багатьох випадках зміна швидкості приводного механізму зу- мовлює необхідність розробки спеціальних дангуиів, іноді порівняно вузького призначення з невеликим діапазоном регулювання, напри- клад двигунів з переключанням полюсів обмотки. Вони дають змогу забезпечити ступінчасту зміну швидкості, наприклад у ліфтових під- йомниках. Розробку і вивчення таких двигунів проводили в Інститу- ті електродинаміки, на Харківському електромеханічному заводі. З метою спрощення передачі енергії від електродвигуна до механізму, усунення перетворювачів обертального руху дингуна на поступаль- ний, зменшення металомісткості електропроводів було розроблено так звані лінійні електродвигуни. Цікавою модифікацією електропри- вода з лінійним електродвигуном став магнітогідродинамічний привод (МГД-привод), в якому функції рухомої частини виконував розплав- лений метал, завдяки чому МГ'Д-прнвод забезпечував транспортування (перекачування) розплавленого металу.
Рис. 1.4. Спрощена принципіяльна схема АСК— ТПз силовим і допоміжним електроприводами Важливим сучасним напрямком вдосконалення електроприводів є розробка безредукторних електроприводів,-в яких робочий орган самого об’єкта є рухомим елементом електродвигуна В деяких ви- падках при поступальному русі робочого органу модифікацією та- кого електропривода може бути електропривод з лінійним двигуном Однією з основних сучасних тенденцій розвитку автоматизованого електропривода є створення локальної системи в системі автоматиза- ції всього процесу АСК— ТП. На рнс. 1.4 наведено спрощену принципову схему АСК — ТП я силовим і допоміжним електроприводами. Основна функція автомати- зованого електропривода в подібних системах полягає в оптиміза- ції технологічного процесу завдяки певній зміні його параметрів регульованим електроприводом на основі використання інформації за допомогою мікропроцесорного пристрою. Сучасним завданням у сфері автоматизованого електропривода є розробка потужних тирис- торних електроприводів постійного (до 20 МВт) і змінного (до ЗО МВт) струму. Специфічні вимоги щодо електропривода ставить розвиток робото- техніки. Основною з них у даній сфері є необхідність розробки висо- комоментних, малоінерційиих, регульованих електроприводів не- великої потужності. Поява гнучких автоматизованих внробинцгв, У свою чергу, потребує розробки високоефективних, надійних мікро- процесорних електромеханічних си< 2 2-2363 1 X—НеобхІДИ4Є5Нг~»ІДВИЩЄННЯ Б И Б Л V О т Ь ХРГМГС,-. >• ..ч СЙлЛАХ 17
надійності і економічності автоматизованих електроприводів поряд з більш жорсткими вимогами щодо якості їх виготовлення ставить зав- дання розробки принципово нових технічних рішень При «ладом цього може бути використання кріогенного охолодження даигунів потужних електроприводів, принципів надпровідності при розробці нових типів електродвигунів та електричної апаратури Важливе технічне значення має розробка уніфікованих блочних систем керування, які дають змогу спростити діагностику, підвищити експлуатаційну надійність електроприводів. Особливо актуальною є необхідність підвищення надійності та техиіко-економічних показ- ників електроприводів, вдосконалення їх елементної бази, поліпшен- ня якості роботи електромеханічних систем керування, широкого ви- користання в автоматизованому електроприводі засобів обчислюваль- ної техніки і мікропроцесорного керування. Одним з найважливіших сучасних завдань є також поліпшення якості підготовки інженерних і наукових кадрів у сфері автоматизо- ваного та автоматичного електроприводів. 1.6. Завдання теорії електропривода Основним загальним теоретичним завданням сучасної теорії елек- тропривода є вивчення загальних закономірностей поведінки електро- приводів у статичному і динамічному режимах Важливою особливіс- тю сучасної теорії є дослідження динамічивх особливостей замкнутих електромеханічних систем з електроприводами різних видів з урахуван- ням ос обливостей об’єктів керування — робочих машии і механізмів. Важливими сучасними науковими напрямками в теорії електропри- вода є: розробка і вдосконалення систем регулювання електродвигунів постійного І особливо змінного струму; конструювання спеціалізованих регульоваїих електродвигунів і відповідних технічних засобів; дослідження, спрямовані на поліпшення якісних характеристик електропривода — швидкодії, точності, оптимізації режимів роботи тощо, дослідження надійності і техніко-екоиомічиих показників; вивчення автоматизованих електроприводів і замкнутих електро- механічних систем керування з урахуванням особливостей об’єкта і ланок системи (інерційності, пружності, нелінійиостей тощо); розробка і дослідження цифрових, мікропроцесорних електроме- ханічних систем керування з електроприводами різних видів. Основні завдання курсу «Теорія електропривода» для підготовки інженерів за спеціальністю «Електропривод і автоматизація промис- лових установок і технологічних комплексів» — це забезпечити сту- дентів необхідними знаннями і навичками в сфері дослідження, проек-
туваиня наладки та експлуатації сучасних систем електропривода створити необхідну теоретичну базу знань для вивчення інших спе- ціальних дисциплін Питання для самоконтролю 1. Які основні пристрої входять до складу електропривода? 2. Перерахуйте основні види електроприводів. З' У чому полягають переваги і недоліки основних видів електроприводів? 4' Назвіть основні особливості автоматизованого й автоматичного електропри воді в. 5. Перерахуйте основні етапи розвитку електропривода. 6. Які сучасні тенденції в розвитку електропривода є найважливішими? 7. У чому полягають основні іавдання теорії електропривода? 8. Які функції' виконує електропривод у системах автоматичного керування? 9. Назвіть місце і завдання електропривода в системі АСУ — ТП. 10. Назвіть основні етапи розвитку елементної бази електропривода. Розділ 2 ЕЛЕКТРОМЕХАНІЧНІ СИСТЕМИ АВТОМАТИЧНОГО КЕРУВАННЯ ТА ЕЛЕКТРОПРИВОД. МАТЕМАТИЧНИЙ ОПИС 2.1. Автоматизований електропривод як складова частина електромеханічної системи автоматичного керування Згідно з теорією автоматичного керування (ТАК), система автома тичиого керування (САК) у спрощеному вигляді має дві основні частини — об’єкт керування (робоча машина або механізм) та елемен- ти (пристрої), які забезпечують необхідний режим роботи об’єкта (потрібну зміну його вихідної величини). Основними елементами САК, крім об’єкта, є такі: вимірювальні (чутливі, які кон- тролюють вихідні параметри об’єкта керування), перетворю- вальні (перетворюють величини одного роду у величини іншого), підсилювальні (підсилюють величини одного і того роду, наприклад підсилювачі струму, напруги, потужності), виконав- ч і (діють на регулюючі органи машиин) тощо. САК класифікують за різними факторами (особливостями). За ха- рактеристиками у статичному режимі, після закінчення перехідного процесу внаслідок регулювання об’єкта, системи бувають с т а т и ч - н і (мають багато положень рівноваги при різних значеннях регульо- ваної величним) й астатичні (рівновага має місце лише при одному зиачеииі регульованої величини, ріг йому заданому). За характером зміни координат (вхідних і вихідних величин еле- ментів системи) САК бувають безперервні і перерив-
часті (релейні, імпульсні), за кількістю одночасно регульованих величин — одно - і багатовимірні САК, а за кількістю контурів керування — одно- і багатоконтурні При і. а явності зв’язків між елементами різних контурів керування систе- ми називають з в’ язаними. САК, що не мають підсилювачів, на- зивають системами прямої дії, а при наявності підсилю- іача-непрямої д і ї. Якщо під час роботи структура системи ; характер зв’язків між її елементами не змінюються, то її називають \К із сталою структурою, якщо ЗМІНЮЮТЬСЯ — із змінною струк- т рою. При наявності в системі лише одного елемента з нелінійною харак- іеристнкою САК належать до нелінійних систем. На І Міжнародному конгресі з автоматичного керування було погоджено класифікацію САК за інформативним принципом, згідно з яким усі САК ділить на дві великі групи; системи з повною (зви- чайні) і непонною (кібернетичні) початковою інформацією. При цьому під інформацією розуміють відомості, що є результатами експе- рименту, вимірювання, технічних та інших даних. У системах з повною початковою інформацією наявні відомості перед початком роботи системи, достатні для вирішення поставленого завдання по керуванню в потрібному обсязі на весь чв • функціонуван- ня системи. В кібернетичних системах для вирішення поставленого завдання необхідна додаткова інформація, яка надходить під час ро- боти системи, наприклад про зміну зовнішніх умов, стану об’єкта тощо. За принципом дії об’єкта керування розрізняють електротехнічні, теплотехнічні, електромеханічні та інші САК. У зв’язку з тим що в даному випадку вивчається електропривод, який перетворює електричну енергію на механічну і забезпечує її використання для приведення в дію виконавчих органів об’єкта ке- рування, розглянемо основні особливості електромеханічних систем автоматичного керування (ЕМ САК), невід’ємною частиною яких е елементи електропривода. На рис. 2.1 наведено спрощену таблицю класифікації ЕМ САК за інформативним принципом. У кібернетичних системах зовнішні умови, як правило, зміню- ються випадково і для аналізу інформації та формування завдань керування використовуються електронні обчислювальні машини (ЕОМ). У цих системах часто вирішуються завдання забезпечення най- більш вигідного — оптимального — режиму під час виконання де- яких умов і граничних вимог, зумовлених особлнвостнми технології. Наприклад, можуть виникнути завдання одержання максимальної продуктивності, мінімально можливої похибки, економічних показ- ників тощо. Особливостями ігрових систем є керування в єдиній системі кіль- <ома взаємозв’язаними об’єктами з різними інтересами. Самонастро-
Рііс. 2.1. Класифікація електромеханічних САК «овальна система забезпечує пристосування (адаптацію) до змінних зовнішніх умов. При цьому екстремальні САК повинні забезпечу- вати роботу на екстремумі деякої функції. Самооптимізуючі САК від- різняються від самонастроювальннх систем з коректуючими колами тим, що тривалість перехідних процесів у контурах самонастроюван- ня в них менша, ніж в основному контурі керування. Це дає змогу внести потрібні корективи за даний цикл роботи системи. Електромеханічні системи з пов іою початковою інформацією залежно від структурної схеми бувають розімкнуті і зам- кнуті. У розімкнутнх САК відсутній постійний контроль за змі кою вихідної величини об’єкта керування під час її роботи, і коман- да на керування залежить від значення зовнішнього збурення (ком- пенсаційні системи) або від заздалегідь заданої програми, наприклад послідовного вмикання секцій пускового реостата в функції часу В розімкнутих компенсаційних САК використовується принцип ке- рування за збуренннм (принцип Понселе — Чиколєва). При цьому залежно від величини і характеру збурення в системі формується сигнал, що компенсує його дію. У замкнутих САК регульована величина об’єкта порівнюється з її заданим значенням і при появі відхилення регулювальний елемент (орган) системи діє на об’єкт, змінюючи режим його роботи так, щоб зменшити відхилення до допустимого значення (в і іеальному випадку До нуля). Такий принцип керування називається регулюванням за
Рис. 2.2. Функціональна схема САК: Є (0 — вбуреняя; ЩО — сигнал завдання <в системах стабілізації у (0 = у = сопяі): хм — вхідна величина об'єкта відхиленням, або принцип Ползунова — Уатта. Керування в цьому випадку виконується по замкнутому колу: вихід об’єкта — вимірю- вальний елемент— вузол порівняння дійсної і заданої величин — пере- творювальні і підсилювальні елементи — регулювальний орган — вхід об'єкта керування. Замкнуті САК називають системами автома- тичного регулювання (САР). Вони створюються за допомогою основ- ного зворотного зв’язку. В широкому розумінні зворотним зв’язком є пристрій, за допомогою якого сигнал, пропорційний вихідній величи- ні об’єкта (елемента), подається на його вхід. Якщо дія звсротного зв’язку на об’єкт співпадає з дією вхідної величини об’єкта, то зво- ротний зв’изок називають додатним, якщо не співпадає,— то від’єм- ним. Охоплення елемента системи додатним зворотним зв’язком дає змогу збільшити коефіцієнт передачі, а охоплення від’ємним зворот- ним зв’язком призводить до його зменшення Оскільки в САК зами- кають систему для зменшення впливу збурення на об’єкт (на його вихідну величину), то для цього використовують від’ємні зворотні зв’язки. Зюротні зв’язки, дія яких залежить тільки від вихідної величини елемента (об’єкта), називають жорсткими. Вони виконуються при допомозі пропорційних елементів (ланок) і діють як при перехід- них режимах (у динаміці), так і після їх завершення (у статиці) Гнуч- кі зворотні зв’язки діють лише при перехідних процесах у функції першої, другої та інших похідних від вихідної величини об’єкта і є функцією часу. Після закінчений перехідного процесу їх дія припиня- ється. Системи стабілізації призначені підтримувати вихідну величину па сталому рівні. У програмних САК вона змінюється за заздалегідь відомою програмою, а в слідкуючих САК ця програма формується у період роботи об’єкта. У комбінованих САК є замкнутий контур регулювання за відхи- ленням і розімкнутий компенсаційний канал. Хоч ці системи склад-
ніші, однак з їх допомогою можна отримати більшу точність регулю- вання пря підвищенні якості динамічних характеристик .системи. Функціональну схему САК наведено на рис. 2.2. У теорії автоматичного керування усі, крім об’єкта, елементи САК (вимірювальний, керуючий, регулювальний тощо) об’єднують єдиним поняттям — регулятор. Електромеханічна САК у загальному випад- ку призначена забезпечити необхідний закон зміни регульованої ме- ханічної величини (швидкості, зусилля, моменту та ін.) за допомогою електропривода. В практиці найчастіше зустрічаються ЕМ САК ста- білізації швидкості, потужності, наприклад система програмного гальмування шахтних підйомних машин. Слідкуючий електропривод широко застосовується у військовій справі, промисловості. Основні елементи автоматизованого електропривода є складовими частинами ЕМ САК і виконують у ній відповідні функції. 2.2. Електропривод як складова частина електромеханічної системи автоматичного керування Порівниння функціональної схеми ЕМ САК (див. рис. 2.2) з функ- ціональною схемою електропривода з точкн зору відповідного призна- чення їх елементів показує, що до складу ЕМ САК повинні входити всі елементи автоматизованого електропривода, за допомогою яких забезпечується виконання його іпформаційно-керуючої функції (конт- роль — вимір інформації; її аналіз та перетворення; формування ке- руючих команд), а також елементи електропривода, що забезпечують перетворення електричної енергії на механічну (електричні двигуни, перетворювачі напруги або частоти, муфти тощо). Характерною ознакою є те, що нерегульовані пристрої живлення та захисту, що не впливають иа зміну характеристик системи в про- цесі керування, до складу ЕМ САК не входить Згідно з викладеним, на рис. 2.3 наведено функціональну схему ЕМ САК, що об’єднує еле- менти електропривода. Дійсне значення регульованої величини об’єк- та Лд, яке змінюється залежно від збурення Р (/), порівнюється у Риє, 2,3, Функціональна схема електромеханічної САК
вузлі порівняння ВП із завданням у (/). Відхилення дійсного зна- чення від заданого Дх == хд — у (/) після перетворення (і підсилення) подається до електродвигуна. При цьому^формуєтьси вхідна величина об’єкта лвх, яка дає змогу зменшити до допустимого значення відхи- лення Дх і забезпечити потрібний режим роботи об’єкта. 2.3. Дослідження динамічних режимів електромеханічних САР ЕМ САР — система із змінним запасом енергії, зумовленим змі- ною збурення Р (/), потужністю електродвигуна і підсилювача, яка надходить від електричної мережі. При зміні збурення, значення па- раметрів або велнчнии завдання рівновага в системі порушується, відбувається відхилення регульованої величини від заданого зна- чення, яке САР повинна звести (в ідеальному випадку) до нуля. Як результат дій САР для відновлення рівноваги в ній виникає перехід- ний процес, який за умов частої зміни величини збурення буде основ- ним режимом роботи системи. У програмних і слідкуючих ЕМ САР перехідний процес в основно- му ннннкає як результат зміни регульованого параметра згідно з про- грамою у (І), а не тільки у зв’язку із зміною значення Р (/). Основними вимогами перед ЕМ САР у перехідних режимах, крім загасання процесу (вимога стійкості), є необхідність одержання певної якості перехіднії о процесу (якості САР). Якість перехідних процесів характеризує» ся різними показниками—тривалістю процесу, його характером (аперіодичний, з коливанням тощо), а також відхиленням регульованої величини від заданого значення під час перехідною процесу (динамічна похибка). Крім того, для працездатності ЕМ САР важливим є забезпечення допустимого за технологічними умовами відхилення дійсного значення регульованого параметра від його за- даної величини після завершення перехідного процесу (статична по- хибка). Динамічні та статичні особливості ЕМ САР залежать від значень .параметрів її елементів, які зумовлені технологічними вимогами до даної системи, її структури (наявності коректуючих ланок і їх пара- метрів), а також від особливостей діючих збурень. Приведення у певне співвідношення вказаних факторів дасть змогу отримати стійку САР, яка матиме необхідні статичні і динамічні характеристики. Встанов- лений цієї відповідності (потрібних співвідношень) — головна мета теоретичних досліджень і настроювання ЕМ САР. При цьому треба мати на увазі протилежність вимог статики і динаміки, що веде до необхідності пошуку компромісних рішень. Так, збільшення коефі- цієнта передачі (підсилення) К розімкну тої статичної одноконтуриої 1-ИСТЄМН К=КЛЯ ••• Кп, (2.1)
де Кі, Кп — коефіцієнти передачі усіх п ланок даної системи,, що ведуть до зменшення статичної похибки А = Дх/(1 + /0, (2.2> Дх — відхилення регульованої величини у розімкнутій системі керування. Водночас при збільшенні величини /< збільшується МОЖЛИВІСТЬ появи наростаючих коливань і втрати стійкості системи. Теоретичні дослідження динамічних характеристик ЕМ САР ви- конуються за допомогою методів теорії автоматичного керування (ТАК) з використанням відповідного математичного апарату — тео- рії диференціальних рівнянь, передаточних функцій, частотних ха- рактеристик тощо. Під час досліджень динамічних режимів ЕМ САР, особливо нелінійних, широко застосовуються засоби обчислювальної техніки. Коротко зупинимось иа деяких загальних питаннях роботи ЕМ САР, необхідних для засвоєння матеріалу, нкнй буде приведе- но далі, на взаємозв’язках механічних і електричних процесів у елек- тромеханічній системі, методології вивчення тих або інших питань. Необхідну відповідь на всі питання динаміки і статики ЕМ САР можна одержати на основі аналізу рівняний процесу регулювання замкнутої ЕМ САР, яке дає залежність регульованої велнчннн від збурення Р в функції часу (2.3) Рівняння (2.3), яке називають також рівнинним замкнутої систе- ми, можна записати в абсолютних величинах (х), їх відхнленних (Дх) або у відносних величинах <р = Дх/хг де хб — базове значення (часто номінальне) регульованої велнчннн. Рівняння замкнутої ЕМ САР можна дістати на основі рівнянь динаміки окремих елементів (ланок), які входять до даної системи. При цьому береться до уваги,, що замикання системи здійснюється за допомогою від’ємного зворот- ного зв’язку. Особливість замкнутих ЕМ САР полягає в тому, що їх стійкість не можна оцінювати тільки за характеристиками окремо взятих ла- нок даної системи. Можливі випадки, коли характеристики усіх окремо взятих ланок системи *;=/() будуть замикаючими, а зам- кнута система з цими самими елементами може бути нестійкою. При виведенні рівняння замкнутої системи виходять із принципу детекту- вання, згідно з яким у замкнутій системі можна знехтувати реакцією наступної ланки на попередню Рівняння ланки, виведене як для окре- мого пристрою, буде таким самим, як і рівняння цього елемента під час його включення у замкнуту систему. При цьому необхідно лише вір- но записати вхідні і вихідні величини, беручи до уваги послідовність взаємного зв’язку ланок у системі. Тому рівняння деякого й-го
і Рис. 2.4. Схеми генератора постійного струму як елемента САК (•елемента повинно відобразити залежність вихідної величини хлВИх I -ЦЬОГО елемента ВІД ВИХІДНОЇ величини попереднього Х/г-} них- Необхідно також прийняти до уваги наявність від’ємного зворотного зв’язку в си- стемі, що враховується зміною знаку при вхідній величині об’єкте ке- । рування нв протилежний щодо знаків вхідних та вихідних величин усіх інших ланок. Диференціальні рівняння ланок і системи записують у більшості випадків в операторній формі: = Р> а* в а = ('Л=—; І'С <« = -4-; № ' Р р2 В основу рівнянь динаміки ланок покладено фізичні закони їх дії. Прикладі. Вивести рівняння окремо взятого генератора по- •стійнсг струму, який може бути складовою частиною електропривода за системою Г — Д. У даному випадку генератор є регульованим джерелом напруги постійного струму і має незалежне збудження. Від нього живиться якірне коло приводного електродвигуна. Принципову схему генера- тора з вхідною 1}я і вихідною Ц величинами зображено на рис. 2.4, а. Генератор обертається зовнішнім двигуном з усталеною швидкістю о. При подачі напруги £73 до обмотки збудження |Г8 в останній з’явля- ється струм збудження /3 і магнітний потік Ф = £3/3Га. Згідно з за- конами електромагнітної індукції, при обертанні якоря Я генерато- ра Г у магнітному полі в ньому наводиться електрорушійна сила >(ЕРС), яка прн розімкнутому колі якоря рівна напрузі генератора 1/Г. Отже, рівняння динаміки генератора постійного струму повинно ві- добразити залежність (2.4)
Для виведення рівняння генерато- ра виділимо дві його складові части- ни: обмотку збудження й^а і якірне коло (див. рис. 2.4,6). При цьому електричну схему обмотки збудження (див. рис. 2.4) подамо як два послі- довно з’єднані бпори: активний К та індуктивний х. Тоді де ик = /./?,; (4 = - <г = - €с — ЕРС самоіндукції. Рівняння обмотки збудження *4 й!з иа = ка-аГ + Ка!а. Рис. 2.5. Часова характеристика генератора постійного струму (2-5) Якщо напруга генератора при усталеній швидкості обертання і роботі на лінійній частині характеристики намагнічування пропор- ційна струму збудження /з, то цг = кяІа, де кв — коефіцієнт пропорційності. Підставляючи /3 = Ог!кя в рівняння (2.5), після нескладних пе- ретворень виведемо рівняння IVгіратора в абсо лютнях величинах у та- кому вигляді: гг^ + і/г = м/., (2.6) де Тг — Ьд/Ез, кг — Vг/1/8 — відповідно стала часу і коефіцієнт пере- дачі генератора. Розв’язок цього неоднорідного диференціального рівняння першо- го порядку має внглнд: і дає внраз часової характеристики генератора Іїт = / (/), яка є екс- понентою (рис- 2.5). При і =» Тг маємо цг = к^а (і — е-<) = кгУа (І — 0,37) = №з • 0,63 Якщо на осі ордниат відкласти 0,63йг(/8, то на осі абсцис оде< жимо координату, чисельно рівну сталій часу генератора Тт. Тривалість перехідного процесу Іп ик правило беруть рівною іп = (3...4)Гг. Згідно з рівнянням (2.6) рівняння генератора в опе- раторній формі запису у відхиленнях (7гр + і) Д£/г = *ГД*4 ‘ (2.7)
УМ Рис. 2.6. Амплітудно-фазова частот- на характеристика Крім часових характеристик, важ- ливими динамічними показниками є передаточні функції і частотні харак- тер нстнкн. У ТАК показано, що при нульових початкових умовах передаточну функ- цію ланки можна записати як відно- шення вихідної величини до вхідної під час перехідного процесу при запи- сі рівняння динаміки ланки в опера- ториій формі. Нехай рівняння деякої ланки в загальному випадку має вигляд Р (р) Хвих = (р) Х£х, де Р (р), 0 (р) — відповідно оператори лівої і правої частин рів- няння. Передаточна функція ланки буде = (28) Передаточні функції використовуються при вивченні ЕМ САР (для спрощення запису іноді їх позначають Ті?7). їх основне призначення: відображення динамічних особливостей ланок; вихідний вираз для отриманим частотних характеристик ланок і САР, на основі яких грунтується ряд методів вивчення динамічних властивостей САР; ви- користання при перетворенні структурних схем САР. Для рівниння генератора, відповідно до виразу (2.7), значення опе- раторів Р (р) — Тгр + і, <2(р)=Аг; тоді вираз передаточної функції генервтора постійного струму буде мати вигляд = <2-9) Якщо підставити р = і<я, де і = У—І; ю — частота, що змінюється від — оо до 4- оо (іноді діапазон зміни приймається 0 < о < 4~оо, а частоту записують у вигляді й), то можна отримати вираз амплітуд- но-фазової частотної характеристики (АФЧХ): й7 (-<>) ="(<>)+ '*»• <2 І0> де V (о), V (со) — відповідно дійсна і уявиа частотні характер нстіи.і’. Вираз А (о) = У (£7 (о) І2 Т [V (о)]2 дає амплітудно-часто ї ну харвктеристнку. При фіксованому значенні а — <оЛ, А (ой) — вектор амплітудио-фазової частотної характеристики при даній частоті (рис. 2.6); ф((о)= агсі§ [У(<о)/£7(<о)] — вираз фазочастотної характе- ристики.
и7(р)) Рис. 2.7. АФЧХ генератора Приклад 2. Знайти аналі- тичні вирази для частотних харак- теристик генератора постійного струму і побудувати його АФЧХ у загальному вигляді. Підстарившн в (2.9) р — іся, за- пишемо Ліквідувавши Ірраціональність у знаменнику, помножимо чисельник і знаменник на 1 — іТго. При цьому одержимо АФЧХ генератора у вигляді й'р (<“) - (“) + №. (<>) (2. і І) Дійсна й уявна частотні характеристики генератора: 1/г(<о) =-Ь-— ; У,(<0)=---*гГг “ ' ' 14- 7*<а» ' 14- Амплітудно-частотна характеристика генератора /Іт^Г+<212> Фазочастотна характеристика генератора <рг (<о) = — агсІ£(Гг(о). Підставляючи в (2.1 і) різні значення ш на відрізку 0 < со < 4-оо можна побудувати АФЧХ генератора. Результати обчислень коорди- нат трьрх точок АФЧХ наведено нижче: № пор ю Цр (и) Ир(о>) 1 0 *г 0 2 1 *г 7* 2 2 3 оо 0 0 Звідси І^г (/©) — півколо з діаметром яке розташоване иа уявній площині н четвертому квадранті (рис. 2.7)- Частотні харак- теристики можна побудувати у логарифмічному масштабі. В цьому вкладку їх називають логарифмічними. Під час побудови логарифміч- ної характеристики по вертикальній осі відкладають відповідні вели- чини в децибелах (І непер = 20 дБ), а по горизонтальній — ш в
Рис. 2.8. Логарифмічна амплітудно- частотна характеристика генератора декадах або октавах (1 декада = = І£ іОсо — І£ о = і; 1 октава — — І£ 2(о — м = І£ 2). Логариф- мічний масштаб забезпечує просто- ту лінеаризації характеристик і значно спрощує їх побудову. Приклад 3. Побудувати (в децибелах) логарифмічну амплітуд- но-частотну характеристику генера- тора постійного струму. Для цього прологарифмуємо вираз (2.12): 20їй Аг (ш) = =• 20 І£ йг — 201^ Ґ і -і- Тг(о2. Оскільки І 4- 7,Ю2 — модуль комплексної величини і ~Т /<оГ, то 20 їй Аг (ш) = 20 їй Лг — 20 їй (І + Ї7«). (2. і 3) Прн (о 0 20 їй А, (о) « 20 І£ Рг, а при о 0, беручи до уваги, що логарифм уявної величини фізичного сенсу не має, можна записати 20 їй Ат (со) « 20 і£ Та. (2.14) При невеликих частотах 20 їй Аг утворює горизонтальну пряму 20 їй кг, а при ш 0 — похилу лінію. Якщо по горизонтальній осі відкладати частоти в декадах, то иахнл характеристики 20 Їй іОТсо — 20 їй аТ = 20 дБ/дек. Спряжену частоту між зонами малих і великих частот можна зна- йти із рівності ш7г = 1, звідки (о = і/ТР. Значення величини 20 ій V і 4- прн цій'частоті буде 20 ій К2 =3 дБ. Логарнфмічна амплітудно-фазова частотна характеристика при кг = 10, побудована иа основі викладеного вище, при частоті в декадах показано на рис. 2.8 (штриховою лінією показано характеристику в діапазоні малих і великих частот). Рівняння замкнутої ЕМ САР. Для виведення цього рівняння мож- на використати відомі з ТАК формули для одноконтурннх САР (ба- гатоконтурні системи повинні бути перетворені в одноконтурні). Рівняння замкнутої системи стабілізації (згідно з ТАК) має вигляд І/5 (р) + С (р)І х ~ Р. (р) 5 (р) Р (/), (2.15) де х — регульована величина; Р (Р) = Р1 (р) Р2 (Р) • • • Рп (Р)і (2.16) 4<Р)=<Ь(Р)(Ь(Р) <2„(р) Тут Рі (р) ... Рп (р) та Од (р) ... <2П (р) — поліноми від р лівих і правих «частин рівнянь окремих ланок системи; 8Р — передаточний поліном об’єкта за збуренним; Р (І) — функція збурення.
До величини Рі (р), як співмножники, входять оператори лівих, частин рівнянь усіх ланок, крім об’єкта Якщо об’єктом є ланка п, то ^(р) = Л(р)^(р) Я.-.(р) Згідно з рівняннями динаміки, в ГАК виділяють такі види ланок. 1. *ві.х — кхяк — безінерційна. Передаточна функція цієї ланки; V (р) = А. 2. Аперіодична ланка пертого поридну: (Рр + і) Хвнх ~ ^вхІ ^(р)=Т7ТГ. 3. Ланка другого порядку: (Т?р’ -|- 7\р + і) хвих = кхм; Якщо корені рівняння ТіР2 + Тор + і = 0 ДІЙСНІ І ВІД’ЄМНІ (рі < <1 0, р2 < 0), то вихідне рівняння можна розв’язати так: Хпер = + Сге>‘ і при і оо, Хцер -> 0. Прн цьому перехідний процес має загасаючий аперіодичний характер. В цьому випадку ланку називають апе- ріодичною ланкою другого порядку. Якщо корені будуть дійсними і додатними, то прн і -> оо, х оо і. перехідний процес буде розбіжним. При комплексних коренях р, = а 4- ф, р2 = а — ф перехідний процес має коливальний характер При додатних дійсних частинах кореня а > 0 коливання будуть розбіжними, а при а <_ 0 — збіжни- ми. При комплексних коренях ланку називають коливальною. 4. Інтегруючою називають ланку з рівнянням і передаточною* функцією 5. Диференціальна ланка має рівняння і передаточну функцію у вигляді: хВИх = крхп-, № (р) = кр. Рівняння динаміки замкнутої програмної (слідкуючої) ЕМ САР, запнсаце в операторній формі, 5' загальному випадку має вигляд (р) + V (р)1 * - Ру (РЇ 5 (р) Р (і) + <2п (р) Рл (р) у (і), (2. і7) де <2п (р) = (р) 03 (Р) (р) — не має в своєму складі співмнож- ника С2 (р) — полінома правої частини рівняння ланки зворотного зв’язку; Р2 (р) —поліиом лівої частини рівняння зворотного зв’язку; У (і) — сигнал завдання (програма). зі
Усі інші позначення рівняння (2.17) відповідають позначенням у рівнянні (2. і5). Після перемноження всіх співмножників і приве- дення подібних членів у рівняннях (2.іб) або (2.17) можна внвестн диференціальне рівняння ЕМ САР порядку п. Для САР стабілізації жоно матиме вигляд: (°оР" + ^р"-1 + + а„_ір +С„)х = = (6(#" + 6,Р”-Ч + (2 І8) де а0...ап, Ьй...Ьм — коефіцієнти, що залежать від параметрів ланок системи (сталих часу, коефіцієнтів передачі тощо). Рівняння (2.І8) — диференціальне, лінійне, неоднорідне рівняння я-го порядку. Як відомо, його розв’язок на основі принципу суперпо- ниції має вигляд: х = Хпер “І- Хо, (2.19) де Хпер — загальний розв’язок, що визначається на основі рівняння незбуреннх коливань, яке для системи стабілізації в загальному ви- падку має вигляд Р(Р)+0(Р)=0 (2 20) Розв’язок рівняння (2.20) можна записати як х„.р=СІе'”' + С2ей'+ +С„ер< (2.21) де С1г ..., Сп — сталі інтегрування, які знаходять із початкових умов; Рї, ..., рп — корені характеристичного рівняння РМ ^п(Р)+<2і(Р) 0п(р)=0, (2.22) яке згідно з рівнинним (2.18) ЛоРп + «1Р"“’ + • • • + Ол-ір 4- ап = 0. (2.23) Як вядно з викладеного вище, характер динамічних процесів у .ЕМ САР залежить від загального розв’язку хпер, яке згідно з рів- нянням (2.2І), залежить від коренів характеристичного рівняння (2.23) або врешті-решт від параметрів ланок, що впливають на зна- чення коефіцієнтів а0, ..., ап. Для загасання перехідного процесу в замкнутій системі необхід- но, щоб корені характеристичного рівняння в ній були від’ємними дійсними або комплексними з від’ємною дійсною частиною. Для ланки другого порядку прн від’ємних дійсних коренях ха- рактеристичного рівняння замкнутої системи перехідний процес матиме аперіодичний загасаючий характер, а прн додатних — роз- біжний. Прн комплексних коренях перехідний процес матиме коли- вальний характер, який прн від'ємній дійсній частині буде загасати, а прн додатній — розбіжним. При нульовому корені рк = 0 під час .розв’язку рівняння (2.21) складова буде сталою: =СК,
а при додатних коренях характеристичного рівняння або дійсних частинах комплексних коренів САР буде непрацездатною (нестій- кою). При нульових або чисто уявних коренях САР знаходиться на межі стійкості і практично ие працює. Оцінка стійкості замкнутої САР можлива також без знаходження коренів характеристичного рівняння, що при високому порядку рів- няння — завдання досить складне, і при п > 4 рішення в загальному вигляді не має. У ТАК для цієї мети використовують так звані крите- рії стійкості. Одним з ннх є алгебраїчний критерій Рауса — Гурвіца. Згідно з цим критерієм, замкнуту САР буде стійка тоді, коли при до- датному значенні коефіцієнтів характеристичного рівняння а0, ... ап будуть додатними головний визначник Гурвіца і його діагональні мінори ДЛ_І, Дл-2, Д2. Правило побудови Л„: по головній діагоналі записують коефіці- єнти від аг до ап", місця вниз від діагоналі заповнюють коефіцієнтами з меншим індексом, а зверху — з більшим. Якщо індекси відсутні, то ставиться нуль. Діагональні мінорн меншого порядку отримують з основного мінора викреслюванням відповідного останнього стовпчи- ка і рндка. Приклад 4. Знайти визначник Гурвіца Д4 та його діагональні мінори Да і Д2 для САР четвертого порядку з характеристичним рів- нинним + °|Р8 + +Р2 + О5Р + «4=0, Для стійкості замкнутої системи необхідно, крім а0 > 0, а£> 0, а2 > 0, а4 > 0, виконати також умову Д4 >0, Д3 > 0, Д2 > 0. У ТАК показано, що це питання можна спростити і вважати до- статніми такі умови: при п = З Д2 >- 0 прн п = б Л4 >• 0 і Д2 > 0; прн п = 4 Д8>0 при п—6 Л5>0 І Л8>0. (2.24) Якщо САР — нестійка система, то змінюючи її параметри, в ба- гатьох випадках можна задовольнити необхідні умовк і одержати стійку САР. Однак є системи, в яких досягти стійкості зміною парамет- рів неможливо. Тоді необхідна зміна структури системи, що часто досягається введенням коректуючих ланок (внутрішніх зворотних зв’язків і диференціальних ланок). Такі системи називають структур- но нестійкими. Зовнішньою ознакою такої системи є відсутність (рів- ність иулю) коефіцієнта (коефіцієнтів) в характеристичному рівнянні.
Рис. 2.9. Структурна схема ЕМ САР Наприклад, для системи третього порядку при характеристичному рівнянні а0р3 + СіР2 + ая — 0 система буде структурно нестійкою, тому що ая = 0. Друга складова частина виразу (2.19) розв’язується окремо, що характеризує значення регульованої велнчннн після закінчення перехідного процесу. Його можна вивести з рівняння ЕМ САР (2 18) прн і -> оо (р = 0). При цьому х=х„=-і^-р, (2.25) де х„ — стала величина, яка залежить від збурення і коефіцієнтів системи. Відповідно до викладеного вище, стійкість лінійних ЕМ САР за- лежить від загального розв’язку хпер або, точніше, від параметрів ла- нок системи і не залежить від збурення Р. При вивченні динамічних особливостей ЕМ САР іноді треба мати рівняння і передаточну функцію ррзімкнутої системи. Для її отриман- ня на основі функціональної схеми (див. рнс. 2.2) побудуємо структур- ну схему ЕМ САР, на ику нанесемо основні елементи електроприво- да — перетворювальний електротехнічний пристрій з передаточною функцією №пр (р), керуючий пристрій №к (р), електродвигун ІРд (р), передавальний пристрій (р) (рнс. 2.9, де (р) — об’єкт регулю- вання). Потреба в характеристиках розімкнутої ЕЛІ САР визначаєть- ся двома обставинами: є окремі види САК (компенсаційні, програмного керування), що працюють прн розімкнутнх структурних схемах, для вивчення дина- міки яких потрібці відповідні рівняння; у теорії автоматичного керування є методи, наприклад критерій Мнхайлова — Найквіста, за допомогою яких оцінку динамічних влас- Рис. 2.10. Структурна схема розімкнутої ЕМ САК
тивостей замкнутих систем можна дати' на основі характеристик ро- зімкнутнх систем. На рис. 2.10 наведено структурну схему розімкнутої системи, по- будованої згідно з схемою рнс. 2.9. Рівняння розімкнутої системи, яке виражає залежність вихідної величини від вхідної, матиме такий вигляд: (р) Рі (Р) Л (Р) Р„ (Р) Л (Р) (р) <}к (р) (р) <?„ (р) й (р) Х.Х. (2.26) де Рк (р), (р) — відповідно поліноми від р лівої і правої частин рів- нянь ланок . М САК- Передаточна функція розімкнутої системи К' (Р) = 4=- = (Р) 17, (Р) Г. (р) (р) V, (р). (2.27) Аналіз динамічних властивостей ЕМ САР у риді випадків про- водиться за допомогою частотних характеристик замкнутих і розім- кнутнх систем, які можна отримати на основі відповідних передаточ- них функцій після заміни р = іа. Передаточну функцію замкнутої системи за збуренням прн нульових початкових умовах можна одер- жати на основі рівняння САР стабілізації (2. і5), а слідкуючої (про- грамної)— на основі рівняний (2.І7). Передаточна функція замкнутої системи за збуренням Рі (Р) <п\ *!“* <Р) -5 (/>) __ Р <Р> _ <Р} (О 9ЯЧ р(і) ~ Р(Р) + (2(Р) “ <?(Р) і +«Чр) ’ 1 ' '+ Р(й де V (р) ~ р'м р’м~^ = (р)^ <Р) - (Р> -перем- точна функція відповідної розімкнутої системи. Усі інші позначення відповідають виразу (2.16). Передаточну функцію замкнутої програмної (слідкуючої) системи згідно з завданням (р) можна отримати на основі рівняння (2. і 7) при умові, що Р (і) — 0. Прн цьому Єн (Р) Р* (Р) С„(Р)Р.(Р) Р(Р)__________________<Р) (р) у(і) Р(Р) + <І(Р) = <?(;>) - 1-і II/(Р) '(229) ’ + ТТрГ де и7п (р) — передаточна функція всіх послідовно з’єднаних ланок, крім ланки зворотного зв’язку. Якщо записати вирази (2.28) і (2.29) відносно відхилення вихідної величини, то можна вивести формули для динамічних похибок: з* 35
для системи стабілізації < (Р) Дхвих = 1 + Г(Д (2.30) для програмної слідкуючої системи «7 (р) Д*"» = , + г(й 1/И (2.31) Динамічна похибка САР є одним з основних показників якості ЕМ САР. З останніх двох формул можна прн оо (р -> 0) внвестн формулу для статичних похибок ЕМ САР А-Хиих = А-^СТ.ВНХ- р->0 .Амплітудно-фазові частотні характеристики відповідних ЕМСАР можна одержати з виразів (2.28) І (2.29) аналогічно викладеному вище (див. рівняння (2.і0) і (2.1 і)). Для нелінійних САР принцип суперпозиції не дійсний і для ви- вчення процесів регулювання в нелінійних САР необхідно або лімеа- рнзуватн нелінійні залежності, або застосувати методи нелінійної ТАК 2.4. Електродвигуні іий пристрій електропривода як елемент електромеханічної САР Особливістю ЕМ САР є те, що вони підкоряються законам меха- ніки (закон Ньютона, вплив пружностей, багатомасовість, механічні резонансні явища, наявність люфтів тощо) і законам електротехніки, на яких грунтуються принципи дії електродвигунів та інших електро- технічних пристроїв автоматичного (автоматизованого) електроприво- да. При цьому як механічні, так і електротехнічні елементи САР під- коряються загальним положенням теорії автоматичного керування. Для розуміння складних явищ в ЕМ САР важливо виконати досто- вірний математичний опис системи. Б загальному випадку об’єкти автоматичного регулювання можуть бути досить складними: мати кілька механічно взаємозв’язаних виконавчих органів, кілька окре- мих приводних двигунів, робота яких залежить один від одного. Ха- рактерним прикладом подібних об’єктів є вуглевидобувна машина з винесеним приводом подаючої частини (рис. 2. і і, а). Робочий орган машини (РМ), що підрізає вугільний пласт, має приводний електро- двигун різання (ДР), який пересувається вздовж лавн за допомогою каната (К). Канат приводиться в дію двигуном подачі (ДП) лебідки з барабаном (Б). Основним завданням автоматизації об’єктів такого роду є стабілізація потужності двигуна ДР на заданому рівні внаслі- док зміни швидкості подачі (швидкості двигуна ДП).
Технологічні умови роботи об’єкта такі, що прн деяких видах робочого органу (РМ) для оптнмізацїї режиму роботи вуглевидобув- ної машини раціонально підтримувати деяке стале співвідношення між швидкостями руху двигунів ДР і ДП. Оскільки довжина каната К буває кілька десятків метрів, необхідно враховувати його пружність Функціональну схему ЕМ САР стабілізації потужності відповідні ї вуглевидобувної машини показано иа рис. 2.11, б (КЕ — керуючий елемент, РЕ — регулювальний елемент двигуна ДП, ВП — вузол порівняння дійсної Рд і заданої Ра потужностей). Для виведення рівняння процесу7 регулювання і відповідних пе- редаточних функцій даної ЕМ САР, крім рівнянь динаміки елементів системи електропривода (ДР, ВП, КЕ, РЕ, ДП), потрібні також рів- няння елементів робочої машини (РМ, К, Б). Щоб описати об’єкт із врахуванням пружних властивостей ка- ната, треба скласти кілька диференціальних рівнянь. Однаи у деяких випадках при порівняно простих об’єктах керування виникає потреба привести всі рухомі частини об’єкта у вигляді єдиної маси з момен- том інерції до вала двигуна. При цьому функціональна схема ЕМ САР суттєво спрощується і об’єкт регулювання разом із редук- тором і рухомою частиною електродвигуна розглядають як єдиний еле- мент, який часто називають механічною частиною (МЧ) електропри- вода. Тоді МЧ у спрощеній функціональній схемі бере на себе роль об’єкта керування. Водночас нерухома частина електродвигуна з електричними обмотками розглядається як окремий елемент схеми, що формує основне магнітне поле й електромагнітний момент дангуна. На рис. 2.12 показано спрощену ї| у національну схему ЕМ САР, де ш — регульована величина; хр — вихідна величина вимірюваль-
Рис. 2,12. Уточнена функціональна схема електромеханічної САК ного елемента, пропорційна дійсному значенню вихідної величини механічної частини (об’єкта); Ах = у (/) — хд - - відхилення дійсної величини від заданого значення у (/). Керуючий елемент сприяє збільшенню величини Ах і формує сигнал керування (у двигунах постійного струму сигналом керування часто є напруга, яка пода- ється в якірне коло або на обмотку збудження; у двигунах змінного струму — напруга на обмотках статора або частота струму). Після подачі керуючого сигналу у двигуні змінюється електромагнітний мо- мент М і момент на його валі /ИД|І. Під дією Л4ДВ і збурення Р (і) змінюється вихідна величина об’єкта — швидкість о. У схемі на рис. 2.12 нерухома частина електродвигуна відносно механічної частини ЕМ САР виконує функції регулювального елемен- та САР. 2.5. Рівняння динаміки механічної частини електропривода Механічну частину електропривода можна описати як двомасову механічну систему з одним ступенем свободи. Її сумарний момент інерції складається з елементін електропривода (ротор або якір і редуктор) і робочої машини, що приводиться в рух електродвигуном: Л = ^дв + ред /р.м» (2.32) де /дВ, /реД, — відповідно моменти інерції двигуна, редуктора, ро- бочої машини. Для будь-якої ЕМ САР згідно з законом Ньютона рівняння дина- міки механічної частини (іноді його називають рівнянням машини- двигуна) у загальному випадку можна записати = М„.-М,т. (2.33) де АІСІ — момент сил опору (статичний момент).
У загальному випадку Л4ДВ — функція двох факторів — швидкос- ті двигуна о і кількості енергії, що надходить у двигун і залежить ВІД вхідної величини Мдв = /(СО.Ц). (2.34) Момент Л4ст є функцією швидкості. Однак він може мати також сталу складову, яку позначимо Мск, і тоді Л4СТ = Л4СТ (о) 4- МСк. (2.35) Рівняння (2.34) і (2.35) у загальному випадку можуть бути нелі- нійними. .Пінеаризуючи їх за допомогою розкладу в ряд Тейлора від- носно дея «ої точкн з координатами ш0, и0, одержимо: / дМ.„ \ , дМ \ іл>. + 1-^ и... Л« + ДГ,; \ осо і,)=й>0 с'И Ііи=ти и=и0 І т Л4СТ = Л4сто + — ~ Дсо 4- Л’2) 1 0(0 Сі>—й>0 де Л4дао, Мсто — початкові значення відповідних моментів; Л^, Л^2 — нелінійні залишки, икнмн згідно з гіпотезою малих відхилень Вишне- градського можна знехтувати. Підставляючи значення Мав І Л4СТ в рівняння (2.33) і випускаючи для простоти запису позначення о = ш0 і и = и0, матимемо лінеарі- зоване рівняння •Ч 4Н Млм + ^=- ДЮ + д« - мм - лш - м„. Якщо внлучнтн з цього виразу рівняний початкової рівноваги (рівняння статнкн) Л4дв0 = Л4ст0 4- Л4СК, після перетворень, дістане- мо у відхиленнях /х -^—4- (пг3- - Аю —А«- (2.36) аі ' \ ЙС0 дш / дії Поділивши ліву і праву частини рівняння (2.36) на коефіцієнт правої частини і позначивши т . — м “ дМла/ди (2.37) (2.38) й/Ист/ссо — дМ^Ідш с== одержимо лінеарнзоване рівняння машнин-двнгуна (механічної час- тини електропривода) СІ&& Тк йі л- = Дц, (2.39)
Де Тм-— механічна стала часу; к0 — коефіцієнт самовирівнювання. В операторній формі запису це рівняння матиме вигляд (Тмр + До = Аи. (2.40) Одержане рівняння показує, що механічна частина електроприво- да е аперіодичною ланкою першого порядку. При Дц = сопзі її дина- мічні характеристики визначаються величиною сталої часу Тм і ко- ефіцієнтом /?0. Величина Ти, відповідно до рівняння (2.32), залежить від приведених до вала двигуна моментів інерції усіх рухомих частин робочої машини, передавального пристрою і самого двигуна. Вели- чина і знак /?в, відповідно до рівняння (2.38), залежить від характеру залежностей Л4СТ і Мдв від швидкості. Прн умові, що зав- жди більше нуля, динамічні властивості механічної частини електро- привода залежать від характеру зміни функції Л4СТ (ю), яка для різ- них машин (механізмів) має свої особливості, а також від характерис- тик МдВ (о), -залежних від типу двигуна. Для аналізу динамічних характеристик механічної частини не- обхідно використовувати методи розрахунку моментів інерції окремих елементів і приведення їх до вала двигуна (ці питаннядетально викла- дені в наступних розділах книги). Загальний аналіз рівняння (2.39) на основі формул (2.37) та (2.38) дає змогу стверджувати; прн збільшенні керуючого сигналу и момент двигуна М№ завжди збільшується, тобто дМцр/ди > 0, і залежно від зиака біля ка можна мати загасаючий (кс > 0) або зростаючий (кс < 0) перехідний процес; якщо момент сил опору із збільшенням швидкості зменшується, а двнгунннй момент підвищується, то кс < 0 і перехідний процес у механічній частині буде розбіжним. Машина-двигун у цьому випадку непрацездатна; у механізмах, де Мст збільшується з підвищенням швидкості, а Мдв зменшується, кс > 0 і перехідний процес у механічній частині електропривода буде згасати по експоненті; якщо кс = 0, то механічна частина стає інтегруючою ланкою: 'Г Л (2-41) нка має часову характеристику Дю = / (/), що стає розбіжною прн А« = СОП5І. Для забезпечення загасаючого перехідного процесу в цьому ви- падку необхідно механічну частину електропривода охопити від’ємним зворотним зв’язком залежно від швидкості. Нехай коефіцієнт зворот- ного зв’язку р = Дхза/Дсо, де Ахзв — вихідна величина пристрою зворотного зв’язку. 1 Іри охопленні механічної частини електропривода від’ємним зво- ротним зв’язком на вхід механічної частини електропривода буде 40
подано його різницю Дц — Дхзв = Д« — РД«- Рівняння (2.41) при* цьому матиме вигляд Т. = Аи — рДю або Т„ + РД» = Д«. Позначивши Т„/р = 'Л“; 1/0 = к, одержимо рівняння механічної! частини електропривода прн охопленні його від’ємним зворотним зв’яз- ком: (Т"р + 1) Д<'1 = ЛДн. (2 42) Зауважимо, що після охоплення інтегруючої ланки зворотним, від’ємним зв’язком вона перетворюється в аперіодичну ланку першого-- порядку, яка має загасаючий перехідний процес. Питання для самоконтролю 1. Перерахуйте основні принципи класифікації САК. 2. У чому полягає суть інформативного принципу класифікації електромеханіч- них САК? 3. Назвіть основні види і властивості САР. 4. Які елементи електропривода входять до складу ЕМСАР і в чому полягають їх. основні функції? 5. Які основні завдання при вивченні динамічних режимів ЕМ САР? 6. Який вигляд має передаточна функція ЕМ САР стабілізації? 7. Як одержати частотні характеристики слідкуючої ЕМ САР? 8. Напишіть передаточні функції розімкнутої і замкнутої ЕМ САК- 9. Опишіть механічну систему електропривода як ланку ЕМ САР. Розділ З МЕХАНІКА ЕЛЕКТРОПРИВОДА 3.1. Загальні відомості Електричний привод перетворює електричну енергію на механіч- ну і передає її робочому органу машини, який, в свою чергу, перетво- рює механічну енергію на роботу, пов’язану з переміщенням мате- ріалів або виробів. Для виконання цієї роботи у кожному циклу роботи електропривода відбуваються: розгін, рух із усталеною швид- кістю, зменшення швидкості або зупинка, якщо встановлений шлях переміщення закінчився. Ймовірно, що час, який затрачається на розгін, гальмування, зміну напрямку руху, значно впливає на про- дуктивність механізмів і машин, особливо тих, у яких ці процеси переважають. Основними факторами, від яких залежить рух електро- привода, є складність кінематичних кіл, маси, що рухаються, рушійні, гальмівні сили і моменти. Закономірності впливу приведених факто- рів і параметрів елементів електропривода і робочого органу машини
ла характер руху системи описуються другим законом Ньютона. Він дає можливість скласти відповідні рівняння, на базі яких можна «держати необхідні дані для розробки конкретних електроприводів і електромеханічних систем. 3.2. Кінематичні і розрахункові схеми механічної частини електропривода Механічна частина електропривода —• це сполучення тієї частини двигуна, що обертається (ротор), і передавального механізму. Ротор (або якір) електричної машини є джерелом (або споживачем у гальмів- ному режимі) механічної енергії. Він обертається в заданому напрям- ку з необхідною шв їдкістю і створює рушійний або гальмівний мо- мент. Із механічною частиною електропривода безпосередньо зв’язані частини виконавчого органа робочої машини, які рухаються, і е об’єктом керування. Хоч ці частини і не входять до механічної части- ни електропривода, при математичному описі їх маси (моменти інерції) вводять у рівняння механічної частини електропривода, умовно розгля- даючи їх як єдине ціле з механічними елементами електропривода. Під час передачі енергії від вала дзигуна до виконавчого оргаиа за допомогою передавального механізму відбувається або зміна обертального руху на поступальний, або змінюється тільки співвідно- шення швидкостей на вході і виході передавального механізму, або відбувається те і друге. Якщо рух електродвигуна і виконавчого орга- на робочої машини за принципом одип і той самий (обертальний або поступальний), а необхідна зміна швидкості виконавчого органа дося- гається зміною швидкості електродвигуна, то передавальний меха- нізм відсутній. Передавальним механізмом можуть бути циліндричні і черв’ячні редуктори, планетарна передача, гвинт-гайка, кривошипно-шатунна, рейкова, ремінна і ланцюгова передачі. Виконавчий орган робочої машини найчастіше є споживачем ме- ханічної енергії, яку він перетворює на корисну роботу, але він може бути і джерелом механічної енергії, наприклад при опусканні ванта- жу. Виконавчим органом робочої машини може бути шпиндель токар- ного або свердлильного верстата, робочі валки прокатних станів, рухома частина конвейєра, ківш екскаватора, крильчатки насосів, кабіна ліфта, гвинт теплохода, ходовий візок електровоза тощо. Графічно механічна частина електропривода подається як кіне- матична схема, яка показує механічні зв’язки мас, що рухаються. Незважаючи на різноманітність кінематичних схем, вони мають за- гальні особливості, зумовлені обмеженою кількістю елементів, з яких вони складаються. Розглянемо кінематичні схеми деяких промислових механізмів. Кінематичну схему електропривода шпинделя токарного верстата
Рис. З І. Кінематична схема електропривода шпинделя токарного верстата (а) і залежність шмех = / (Л4мех) (б) і залежність моменту різання від швидкості обертання подано на рис. 3.1 На схемі показано ротор двигуна (М), клинопасову передачу (КПП) і коробку передач (КП), передаточне число якої може зміню- ватись. Вихідний вал КП з’єднується із шпинделем (Ш) верстата, в якому закріплюється заготовка (3) деталі, що обробляється. В ре- зультаті взаємодії деталі, яка обертається, і різця (Р), що рухається поступально, виникають зусилля Гг і момент різання Ммек = М±=Гхг8, (3.1) де г9 — радіус заготовки. У процесі обробки деталі зусилля Рг і швидкість різання за- лишаються сталими при зміні радіуса обробки. Тому момент різан- ня (момент навантаження) /Имех змінюється пропорційно радіусу деталі г3, а кутову швидкість шпинделя «мех потрібно змінювати обернено пропорціонально до г3 (рис. 3.1) — для підтримання Vx =» = сопзі. До ротора двигуна Д прикладаються електромагнітний момент М і момент механічних втрат у двигуні ДМ. В інших елементах кінема- тичної схеми: клинопасовій і зубчастих передачах, підшипниках — Діють сили тертя, що спричинюють появу моментів тертя ДМ2, ДМ3, ДЛД. Залежність омех = /(Л4мех) (рис. 3.1, б) характерна для сверд- лильних, фрезерних, розточувальних верстатів, намотуючих і розмоту- ючих механізмів. На рис. 3.2 наведено кінематичну схему електропривода перемі- щення візка крана. Особливістю цього механізму є те, що всі діючі сили і моменти зумовлені тертям Двигун (М) через двоступеневий редуктор (Р) обертає пару ведучих коліс візка, долаючи силу опору рухові №+Г), (3.2)
а Рис. 3.2. Кінематична схема електропривода переміщен”Я візка крана (а) і за- лежність <омех = / (Л1мех) (б) де 60 — сила гравітації візка; 6г — сила гравітації корисного ванта- жу; г — радіус цапфн осі ходових коліс; — радіус ходових коліс; р — коефіцієнт тертя для підшипників; / — коефіцієнт тертя, що ви- никає при обертальному русі; к — коефіцієнт, який враховує тертя, що виникає між ребордами ходових коліс і рейками при перекосах. У більшості механізмів тертя спокою мало відрізняється від тер- тя під час руху. Прн цьому ^"мех(^мех )== Рмех^к- (3.3) Можна вважати незалежними від швидкості переміщення віз- ка (див. рис. 3.2, б). Проте є механізми, наприклад конвейєри великої протяжності, плаишайбн карусельних верстатів, у яких тертя спокою більше на ЗО—40 %, ніж тертя під час руху. Крім розглянутих сил і моментів, у системі діють прикладений до ротора двигуна момент М та моменти, зумовлені втратами на тертя в зубчастих зчепленнях редуктора. Для забезпечення переміщення візка в обох напрямках привод повинен бути реверсивним. Тому залежність а>мех = / (7Имех) дано для обох напрямків обертання. Оскільки сили тертя завжди протидіють переміщенню, залежність сомех = ї (Ммех) для зворотного напрямку переміщення візка, розміщується в третьому квадранті. Після вимикання двигуна з мережі до вала двигуна прикладається момент механічного гальма Т. Кінематичні схеми, близькі до даної, а також аналогічну залеж- ність ©мех =/Ммех мають і інші електроприводи промислових ме- ханізмів, основними силами опору в яких є сили тертя. До них, зо- крема, належать електроприводи подач металорізальних верстатів, горизонтальних конвейєрів тощо. Розглянемо ще одну кінематичну схему електропривода, харак- терну для підйомних механізмів (рис. 3.3). Двигун (М) через ©двосту- пеневий редуктор (Р) обертає барабан (Б) із намотаним иа нього ка- натом (К). На кінці каната закріплено гак, на який підвішується 44
Рис. 3.3. Кінематична схема електропривода підйомної лебідки (а) і залежність ймех = / (Лїмех) (б) вантаж масою тв. Корисним навантаженням є сила гравітації ван- тажу і гака, яка завжди спрямована в напрямку опускання і не зале- жить від швидкості переміщення вантажу Як бачимо, різні механізми мають неоднакові залежності о^х = = / (Л4мех) або Л4мех = / (сомех), ЩО і накладає відповідні вимоги до структури електричної частини електропривода. Вказані залежно- сті (див. рис. 3.1, б, 3.2, б, 3.3, б) називають механічними характеристи- ками виконавчого органа промислового механізму. Кінематична схема привода не дає уявлення про ступінь пружної де- форлацй відповідних елементів схеми прн їх навантаженні, яке від- бувається в зв’язку з тим, що кожен з них має певну межу жорсткості. Крім того, неможливо безпосередньо використовувати для розрахун- ків наведені в кінематичній схемі значення моментів інерції еле- ментів, що обертаються, та мас т з поступальним рухом, тому що в за- гальному випадку всі вони рухаються з різними швидкостями. Те саме характерно і для рушійних та гальмівних зусиль і моментів. Тому на базі кінематичної схеми слід скласти розрахункову механіч- ну схему електропривода. І У розрахунковій схемі моменти інерції і навантаження (опору) елементів, що обертаються, маси і сили елементів, що рухаються по- ступально, жорсткості механічних зв’язків замінено на еквівалентні величини, які приведено до однієї розрахункової швидкості (найчас- тіше до кутової швидкості вала двигуна). Умовою еквівалентності розрахункової схеми і реальної механіч- ної системи електроприводе є дотримання закону збереження енергії. Для цього при приведенні необхідно залишити сталим запас потен- ціальної і кінетичної енергії системи, а також елементарної роботи усіх діючих у системі сил і моментів на довільних шляхах переміщень. Приведення моментів інерції. Умовою сталості запасу кінетичної енергії при обертанні з кутовою швидкістю «і елемента з моментом
Рис. 3.4. Приклади елементів механічної частини електроприво- да, що мають пружні властивості інерції буде г <Й1 _ г 'пр/ 2 — і 2 ' Звідси формула приведення обертальних мас о? 1 *^пр* = ~^Г — —ру > (3-4) де /у — — передаточне число між вал , до якого приводить- ся обертова маса, та і-м валом механізму. Приведення маси елемента, що рухається поступально. Длн маси гп/, що рухається поступально, умовою незмінної величини запасу кінематичної енергії буде рівняння ш» $ *пр/ -2 ті ~2~ • Тому формула приведення маси, що рухається поступально, до вала двигуна буде ЛР/ = = ^урі/, (3.5) аі де рі/ = — радіус приведення 1-го елемента, що рухається по- ступально, до кутової швидкості елемента приведення Приведення переміщень. Приведення обертальних І ЛІНІЙНИХ 5/ переміщень до кутової швидкості «і виконується за допомогою та- ких формул: фпрі “ фпр/=*=—— • (3.6) р»/ Елементи механічної частини електропривода мають ту або іншу пружність і можуть деформуватися під дією сил чи моментів. На рис. 3.4, а показано вал, що має пружні властивості. До лівого
кінця вала прикладено момент М1г а до правого — М2. Під дією цих моментів вал деформується і виникає пружний момент Мп. При цьому деформація вала дорівнює різниці кутів обертання кін- ців вала Д<р ~ «Гі — <ра- Аналогічно для пружного елемента, що ру- хається лінійно під дією сил Рі і Р2 (див. рис. 3.4, б), у ньому вини- кає пружна сила Гп, а деформація дорівнює різниці переміщень кінців елемента Д5 = 5ї — 58. Якщо зовнішні моменти Л4Ь М2 або сили зникнуть, то під дією пружних моменту і сили (Мп, Гп) зникнуть і деформації Дер і Д5. Пружні властивості елементів механічної систе- ми враховуються за допомогою коефіцієнта жорсткості С. Це — коефі- цієнт пропорційності між кутовою Дф або лінійною Д£ деформаціями і моментом Мп чи силою Гп, що виникають у пружному елементі. Жорсткість і~гс пружного елемента системи прн скручуванні знаходиться із співвідношення Сі = Мп/Ьч>і-, (3.7) при стисканні або розтягуванні Су = Гп/&5Р (3.8) Коефіцієнти жорсткості залежать від геометричних розмі рів'пруж- ного елемента, матеріалу, з якого його виготовлено, і технології) ви- готовлення. Для вала радіусом при скручуванні коефіцієнт жорст- кості С. = , (3.9) де = лК4/2 — момент інерції поперечного перерізу вала, м4; 6 — модуль зсуву. Па; £ — поздовжній розмір вала, м. Для пружного стержня при його стисканні або розтягуванні С„ = 8ЕЩ (3.10) де 5 — площа поперечного перерізу, м8; Е — модуль пружності, Па Чим більший коефіцієнт жорсткості, тим менша деформація виникає в пружному елементі Величина, обернена коефіцієнтові жорсткості, називається податлив істю Приведення жорсткостей пружних зв’язків. Умовою однакового запасу потенціальної енергії в і-му пружному приведеному елементі і реальному елементі є: СПріДфпр£-/2 = СгД<р1/2. Звідси формула приведення жорсткостей Спрі^Сі/ІІі. (3.11) Для /-го пружного зв’язку між масами, що рухаються лінійно, аналогічно одержимо Ег,р/ — С]Ру. (3.12)
Рис. 3.5. Розрахункові механічні схеми електропривода підйомної . лебідки |При приведенні моментів і сил опору, діючих в елементах кінема- тичної схеми, виходять 8 рівності елементарної роботи: де 6(р{ — можливе переміщення. Формула приведення: Мпр< = Мі/Іи. (З.іЗ) Для сили прикладеної до /-го елемента, що переміщується по- ступально, одержимо Л1„,/== ГгріЛ (З.Ї4) Формули (3.4) — (З.І4) дають змогу виконати перехід від кіне- матичної схеми до розрахункової приведеної схеми. Моменти інерції, маси, жорсткості зв'язків бувають відомі, а діючі сили або задаються, або розраховуються за вихідними даними механізму та з умов його роботи.
Скориставшись одержаними формулами приведення, складемо розрахункову схему механічної частини електропривода підйомної лебідки (рис. 3.5, а), кінематичну схему якої показано иа рис. 3.3, а На розрахунковій схемі Л, </3, -Ц — моменти інерції відповідно ротора двигуна, ведучої півмуфтн, приводної півмуфтн разом з вхід- ним валом редуктора і ведучої шестерні редуктора; Св, С8 — жор- сткості зв’нзків між цими масами (величини моментів інерції на розрахунковій схемі співпадають із значеннями їх на кіне- матичній схемі завдяки тому, що ці елементи обертаються із швидкіс- тю вала двигуна, до якої виконується приведення); А—приведе- ний момент інерції приводної шестерні редуктора з вихідним валом; /ь, у' — приведені моменти Інерції частин другої півмуфтн; Сі, Сб, С8 — приведені значення жорсткостей між інерційними масами; Д, — приведені значення інерційної маси барабана лебідки і ван- тажу тв-, Се — приведена жорсткість зв’язку між барабаном і канатом; ДЛї'і, ДЛІ2 — приведені моменти втрат у редукторі і барабані; Ммвх^— приведений момент снл опору, що виникає в результаті підйому ван- тажу. Для наочності при накресленні схеми слід дотримуватись пропор- ційності між чисельним значенням моменту інерції і графічними роз- мірами елемента на схемі. Відстань між елементами, які відобража- ють маси, повинна бути обернено пропорціональною величині жорст- кості. Як видно з рис. 3.5, а, приведена розрахункова схема є склад- ною багатомасовою системою. Аналітичне дослідження руху в такій системі має свої труднощі. Проте встановлено, що основні закономір- ності руху в багатомасових пружних механічних системах залежать від найбільших мас і найменших жорсткостей,‘що діють у системі. Це положення дає змогу спрощувати розрахункові механічні си- стеми Розглядаючи розрахункову схему (див. рно. 3.5, а), яку було одержано, виходячи з кінематичної схеми рнс. 3.3, видно, що голов- ними масами є ротор двигуна барабан лебідки і вантаж разом з гаком Ль Усі інші маси істотно вплинути иа рух системи не можуть і їх можна приплюсувати до і Л (Див. рис. 3.5, б). Еквівалентну жорсткість зв’язку між масами і /8 можна знайти за формулою Секв = • і ї । і і і . (3.15) ~сГ + + +~с~++ Тримасова система (днв. рис. 3.5, б) добре моделює закони] руху механізму підйому лебідки. Однак порівняння жорсткостей різних елементів системи показує, що найменшу жорсткість має канат (Са). 4 2—2363 43
Рис. 3.6 Узагальнені розрахункові схеми механічної частини електропривода рис. 3 5, г). Тоді результати, одержані мі, мають наближений характер, але Нехтуючії ЖОрСТКІСТЮ Секв, яка значно більша за значен- ня С8, одержимо схему двома- сової системи, зображеної на рис. 3.5, в. Якщо в механічній частині електропривода відсутні еле- менти з великою податливістю, то нехтуючи пружними зв’яз- ками (С = оо), систему зво- дять до одного жорсткого при- веденого елемента (див. при дослідженні руху в снсте- завдякн простоті дослідження таке спрощення використовується досить часто. Значна кількість механічних систем електроприводів промисло- вих механізмів і машин має двомасову пружну систему, що є особли- вістю систем електропривода Узагальнену розрахункову схему двзмасзвої механічної системи показано на рнс 3.6, а. На схемі маса 3 — це маса ротора двигуна і жорстко зв’язаних з ним елементів. Вона обертається із швидкіс- тю вала двигуна — <оДі1. На що масу діє електромагнітний момент двигуна М і момент опору ЛЇСІ. Останній складається із втрат'на валі двигуна і втрат у жорстко зв’язаних з ннм елементів (М і = ДЛ4 4- + ДЛ4і 4- АМ2) (див. рис. 3.5, в). Сумарну масу елементів, жорстко зв’язаних із механізмом, позначено приведеним моментом інерції Л: Мз— сумарний момент сил опору на валі механізму (Ммех, рис. 3.5, я). Безінерційний пружний зв’язок між масами визначається приведеною еквівалентною жорсткістю С12. Узагальнену жорстку приведену ланку електропривода показано на рис. 3.6, б. Механічна частина привода відтворюється еквівалент- ною масою з моментом інерції А., на яку діє електромагнітний момент двигуна М і сумарний приведений до вала двигуна момент опору Л4С, до якого входять корисне навантаження і всі втрати. Отже, якщо при- ведення було виконано до швидкості вала двигуна («х = <одн), то можна визначити за допомогою загальної ірормули — -?цв 4* У ^і/^їі 4- У гпірії- (3. і6) і=і /=і Сумарний приведений до вата двигуна момент навачтажения (ста- ти їй момент) у загальному вигляді у М р м„ = У -І- У ДР1І. (3.17)
„е <з і Р __ Кількість зовнішніх моментів Мі і сил Р/, які взаємоді- ють з системою (без моменту двигуна). Цією формулою зручно кори- стуватись, коли всі діючі сили і моменти відомі. Врахування втрат при приведенні моментів і сил навантаження. Звичайно сили і моменти, які зв’язані з втратами на тертя в механіз- мі — невідомі. Для того щоб їх обчи-лити, використовують ККД ме- ханізму: Т]мех “ т]іЛзт1з т1п. (3.18) де Пі» *1я» ...,’іп — ККД елементів кінематичної схеми, Якшо енергія передається від двигуна до вала виконавчого орга- ну механізму, то момент сил опору, приведений до вала двигуна, ви- значається з умови рівності потужностей: М^ = М^.^-. Чмех Звідки Мс = Л4ИРХ//0Т]мет» (3.1 9) де і0 = «і/вімєх == 44, 4 —заг ьне передаточне число від дви- гуна до виконавчого органу. При зворотному напрямку передачі енергії (гальмуванні) М, = -Ій. (3.20) Якщо виконавчий орган рухається прямолінійно, то при прямому (в напрямку виконавчого органу) потоці механічної енергії маємо: Чмех ввідки Ч=ґм„-^-, (3.21) Чмех де р— радіус передачі. Відповідно при зворотному напрямку потоку механічної енергії Мс = /^мехРПмеи- (3.22) 3.3 Рівняння руху і режими роботи електропривода Електропривод часто працює при різних швидкостях. Співвід- ношення між режимами, виходячи з технології виробництва, часто змінюється Такі зміни пов’язані з продуктивністю механізму. Звід- си виникає потреба детального аналізу механічного руху в усіх його проявах Відповідно до другого закону Ньютона, швидкість зміни імпуль- су (кількості руху) матеріальної точки дорівнює геометричній сумі всіх сил (при поступальному русі) і всіх моментів (при обертальному РУСО, діючих на цю точку. Звідси,
для поступального руху 2?, = (3.23) для обертального руху (3.24) /«і ш Якщо маса тіла т і момент інерції У не міняються із зміною часу або швидкості, то рівняння (3.23) і (3.24) можна записати = (3.25) 2М, = /-|, (3.26) де (іикіі і — лінійне і кутове прискорення. У деяких випадках, наприклад у кривошипному механізмі, маса т або момент інерції 7 залежать від часу або положення тіла. З попе- редніх рівнянь можна зробити висновок, якщо 2^=0; 2^ = 0, <=і /=і то система знаходиться в спокої або рухається з усталеною швидкіс- тю. Якщо 2 Рі 2 0; 2 (3.27) /==і то відбувається прискорення або сповільнення руху. У результаті побудови розрахункової механічної схеми всі вектор- ні величини мають напрямок вздовж однієї осі. Це дає змогу замість векторних величин використовувати скалярні. Так, для двомасової системи (див. рис. 3.6, а) рівняння, що описують її рух, мають вигляд: М-Ма-Ми=^-^-=4-^- (3.28) = ’ (3.29) де /И12 _ С12 (ф, — ф2) — момент пружної взаємодії між діючими масами системи Згідно з розрахунковою схемою (див. рис. 3.6, б), яка відповідав жорсткій механічній лати М-М. = л^-. (3.30)
Рівняння (2.28), (2.29) називають рівняннями руху електроприво- да, а рівняння (2.30) основним рівнянням руху електропривода. Во- но описує середній рух механічної частини і дає можливість оцінити тривалість переходу від однієї швидкості до іншої, пройдений при цьому шлях тощо. Праву частину рівняння (2.30) називають динаміч- ним моментом: = (З.Зї) Напрямок дії динамічного моменту завжди відповідає напрямку прискорення електропривода. Тому, залежно від знака 7ИДІІІ1, мають місце такі режими роботи електропривода.' І) /ИДин > 0; > 0— розгін при ю > 0 і гальмування при <о < 0; 2) Мц [Н < 0; (Іал/ЛІ <0 — гальмування при ю > 0, розгін прн а» < 0; 3) Мдин = 0; ЛіііііН = 0 — режим усталеного руху при «о — сопзі. Величина і знак динамічного моменту залежать від співвідно- шення величин діючих у системі рушійних і гальмівних моментів і сил. У рівняннях (2.28) і (2.30) було враховано напрямки моментів відповідно до рис. 3.6. При цьому враховано, що при передачі потуж- ності від двигуна до виконавчого органу момент двигуна рушійний і він має той самий напрямок, що і швидкість. У гальмівному режимі момент двигуна має знак, протилежний знаку швидкості. 3.4. Динамічні властивості механічної частини еяектропривода Для дослідження динаміки механічної частини необхідно на ос- нові рівнянь руху побудувати структурну схему, знайти передаточ- ну функцію механічної частини як динамічного об’єкта і на основі методів теорії автоматичного керування оцінити динамічні властивос- ті системи. Розрахункові схеми механічної частини і рівняння руху, що їм відповідають, дають можливість проаналізувати динамічні властивос- ті механічної частини електропривода. Для одержання структурної схеми двомасової пружної механічної частини (див. рис. 3.6, а) про- диференціюемо М1Й — С1Й (ф1 — <р2), рівняння руху запишемо в операторній формі, прийнявши, що ії/(Н =« =* р. Тоді М — Мс1 — м12 = 1 — М& = ^ри2, | (3.32) рМп = С12(О)1— <о2). ) Системі рівияиь (3.32) відповідає структурна схема иа рне. 3.7, а.
й г Рис. 3.7. Структурні схеми двомасової пружної механічної системи Керуючою дією є електромагнітний момент двигуна, а збурення- ми — моменти навантаження Мсі, М&. Регульованими змінними можуть бути швидкість Юл, о)2, переміщення <рл , <р2, навантаження пружного зв’язку М12. Для одержання більш наглядних результатів приймемо, що Мсі = = Мй — 0 і перенесемо внутрішній зв'язок згідно з пружним момен- том на вхід системи (див. рис 3.7, б). Така операція дає можливість знайти передаточну функцію, яка зв’язує вихідну координату із швид- кістю <!)!•• • (3-33) Г Р “Г 1 Передаточна функція прямого каналу ї^ир = і/Лр (3.34) ї зворотного зв’язку “ «^РЖі,,.^ (Р). (3.35) Передаточна функція механічної частини згідно з керуючим впли- вом прн вихідній змінній «і?: ^а,р = (3.36) Характеристичне рівняння системи ^хР (3.37)
Корені характеристичного рівняння й = 0. р2.з = ± = ± А>. (3.38) де й12 — резонансна частота дао.масової пружної системи. Введемо узагальнюючі параметри: -у = -- = ~ — спів- 1 ҐС ^12 відношення мас; й = у -™ = — резонансна частота другої маси при стопорінні першої (У! -> оо). З урахуванням прийнятих позна- чень одержимо: т 1 —!— 1 _ <3 40) ЙІ2 За допомогою рівнянь (3.39) і (3.40) будують структурну схему (дні; рис. 3.7, в) і по ній записують передаточну функцію системи згідно з керуючим впливом прн внхідвій змінній о8: ~ Мр ~ (Р) ----і— -------- (3-41) -^2-^ + ’ Передаточна функція (3.4 і) відповідає структурній схемі на рис. 3.7, г. Для аналізу застосуємо частотний метод. Рівняння амплітудно- фазової характеристики знайдемо, підставивши в (3.40) р = /Й V». «“> = 7^0-----7 Іі / = А(3.42) де ЛИ| (й) — амплітудно-частотна характеристика (АЧХ); ф61, (Й) — фазочастотна характеристика (ФЧХ) ітб’е кта при вихідній змін- ній ю,. Одержані передаточні функції дають змогу побудувати АЧХ (ЛАЧХ). Рівняння (3.40) визначає систему як послідовне з’єднання інтегруючої ланки і форсуючої ланки другого порядку з частотою сполучення йсі == Й^/Ку та ідеальної коливальної ланки із резо- нансною частотою Рй = й12 (рис. 3.8, сі). При й = йсі передаточна
Рис. 3.8. Логарифмічні частотні харак- теристики двомасової пружної механіч- ної системи функція дорівнює нулю і ЛАЧХ має розрив в напрямку — оо. При Й = Й12 передаточна функція має плюсовий знак і амплітуди пряму- ють до 4-оо, створюючи другий розрив Низькочастотна асимптота визначається інтегруючою ламкою з коефіцієнтом, обернено пропор- ціональним і має нахил —20 дБ/дек. Високочастотна асимп- тота (й й12) також відповідає ін- тегруючій ланці, але при коефіці- єнті у у разів більшому, ніж в об- ласті низьких частот. На основі рівняння (3.42) на рис. 3.8, а побудовано ЛФЧХ. У низькочастотній області зсув між коливаннями визначається інтег- руючою ланкою_і дорівнює —90°. Прн й = змінює знак чи- сельник рівняння (3.42), що відпо- відає зменшенню фазового зсуву иа 180°, а при частоті й — й12 — змі- нює знак знаменник і фазовий зсув знову стає — 90? відповідно до ви- сокочастотної асимптоти ЛАЧХ. На рис. 3.8, б побудовано лога- рифмічні частотні характеристики механічної частини згідно з керу- ванням при вихідній змінній згідно з виразом (3.41). У низько- частотній області ЛАЧХ значення таке, як і £И;, і тому розрив спостерігається тільки на частоті ЙІ2 і спрямовується до асимптоти з нахилом —60 дБ/дек. фазовий зсув при цьому дорівнює —270°. Розглянемо структуру (див. рис. 3.7, в) і частотні характеристики (див. рнс. 3.8, о). Рух першої маси при невеликих частотах коливань ке- руючого впливу М визначається сумарним моментом іиерції електро- привода £ і механічна частина при цьому поводить себе як інтегруюча ланка. Прн М = сопзі швидкість со1 змінюється за лінійним зако- ном, на який накладаються коливання, викликані пружним зв’язком. Отже, інтегруюча ланка характеризує в середньому рух-механічної системи. Прн наближенні й до й|2 амплітудв коливань зростає і при Й =' йіа прямує до нескінченності. Виникнення резонансу пов’я- зане з наявністю в форсуючої ланки другого порядку і визнача- ється параметрами механічної частини. Вплив пружності на рух першої маси буде незначним, нкщо механізм малоінерційний (У2
Рис. 3.9. Структурна схема двомасової системи з урахуванням внутрішнього в'язкого тертя у = 1). у цьому випадку рух першої маси наближається до руху, що визначається інтегруючою ланкою УГп = Ш±р. із (3.42) видно, що при й12 -> оо в області малих і середніх частот рух першої маси визначається тією самою інтегруючою ланкою. Якщо прн сщітезі електропривода використовуються зеопотиі зв’язки тільки за змінними двигуна, то при або Й18 Ц І. — частота зрізу бажаної ЛАЧХ розімкнутого контура регулював । я) ме- ханічну частину електропривода можна прийняти як жорстку меха- нічну ланку, ие враховуючи впливу пружності. Розглянувши рівняння (3.4 і) і рис. 3.8, б, бачимо, що коливність другої маси більша, ніж першої. В низькочастотній області асимпто- та ЛАЧХ і £ь>4 повторюють одна одну, тому що в середньому рух другої маси також визначається інтегруючою ланкою = іЛ/хр. При й > й12 нахнл високочастотної асимптоти становить 60 дБ/дек і нема факторів, які б ослабили розвиток резонансних коливань при різних значеннях у. Отже, у всіх випадках, коли важливо одержати бажану якість руху другої маси і прн регулюванні її координат нех- тувати впливом пружності механічного зв’язку без необхідної перевір- ки не слід. У реальних системах є дисипативні сили, що приводять до погли- нання енергії механічних коливань. Прикладом таких сил є в’язке тертя, яке виникає при деформації механічного устаткування. Сили в’язкого тертя пропорційні швидкості деформації елемента і спрямо- вані протилежно до швидкості деформації. Гальмівний момент в’яз- кого тертя = Ріг (®і — «ч). (3.43) де і «2 — кутові швидкості кінців елемента, що деформуються. Внутрішнє в’язке тертя в пружній системі на розрахунковій схемі позначають як вмикання механічного демпфера паралельно пружно- му зв’язку (днв. рис. 3.6, а). Тоді рівниння руху для двомасової си- стеми електропривода з урахуванням в’язкого тертя запишемо М-Мс1-Лї'и= 7,^-; (3.44) лґк-мй = А 4г8-.
Рис. 3.10. Структурна схе- ма механічної частини з жорсткими механічними зв'язками де М|2 = Л!іа + МиІ = С,г (ф, — ф2) + 4- Р12 (<®і — °2) — момент навантаження пруж- ного зв’язку з урахуванням моменту втрат на внутрішнє в’язке тертя Мв.т (рис. 3.9). Аналіз структури, якій відповідають рів- няння (3.44), показує, що врахування природ- ного демпферування суттєво на форму ЛАЧХ і «ПФЧХ системи не впливає, однак резонанс- ний пік амплітуд має кінцеве значення (штри- хова лінія 2 на рис. 3.8) і деякою мірою спрямляє фазочастотну харак- теристику (штрихова крива 1 иа рис. 3.8). За даними, що приво- дяться в технічній літературі, природне затухання коливань під дією внутрішніх сйл в’язкого тертя характеризується величиною ло- гарифмічного декремента: Ха.т =« 2пав.т/йр = 0, 1 ... 0, З, де ав.т і йр Яла — коефіцієнт затухання і резонансна частота ко- ливань. На практиці досить часто бувають випадки, коли З* або йіа оо. Тоді механічна частина має вигляд жорсткої приведеної ланки. Рівнянню руху (3.30) для такого співвідношення при р — = Діді відповідає структурна схема на рис. 3.10. Вона повторює вхід- ну ланку в структурі на рис. 3.7, в, і частотні характеристики жорст- кої механічної частини електропривода в низькочастотній області не відрізняються від приведених на рнс. 3.8. 3.5. Усталений рух і механічні перехідні процеси в електроприводі Система, складовою частиною якої є автоматизований електро- привод, може знаходитись в одному з двох режимів: усталеному або перехідному. Умови усталеного і перехідно- го режимів визначаються рівняннями руху (3.28), (3.30). Умовою усталеного оберталь- ного руху системи електропривода, меха- нічна частина якого зводиться до жорсткої механічної ланки, є рівність моменту даи- гуна і приведеного моменту навантаження М = Мс. Ці моменти в загальному випад- ку залежать від швидкості (див. п. 3.2). Залежності © = / (/И) і о } (Мс) нази- ваються механічними хара кте- р и стиками відповідно електродвигуна і виконавчого органа робочої машини. На рис 3.11 приведено механічні харак- теристики різних промислових механізмів Рис. З.І1. Механічні харак- теристик!! робочих органів промислових механізмів
Рис. 3.12. Визначення пара- метрів усталеного руху І машин, зовнішній вигляд яких залежить від сил опору руху. Так, для характеристи- ки / напрямок руху не впливає на напря- мок моменту. Таку особливість мають сили гравітації, сили пружної деформації — вза галі сили, пов'язані з потенціальною епер тією. Моменти, які створюються цими сн лами, називаються а к т и в н и м и. У різ иих підйомних механізмах такий момент прн підйомі вантажу протидіє руху, а при опусканні, навпаки, йому сприяє. Характе- ристика 2 — ламана лінія, яка створюється силами сухого тертя. Момент навантаження при цьому завжди має напрямок, протилеж- ний руху, і називається реактивним. Таку характеристику мають механізми подач металорізальних верстатів, переміщення кранів, горизонтальних конвейєрів тощо. Характеристику 3 мають відцен- трові вентилятори, компресори. Момент навантаження в цьому ви- падку пропорційний квадрату швидкості, а сама характеристика на- вивається вентиляторною. Характеристику 4 мають меха- нізми головного руху токарних, фрезерних, свердлильних верстатів, намотувальні і розмотувальні пристрої прокатних станів та інші ме- ханізми. Реальні характеристики виконавчих органів деякою мірою від- різняються від приведених на рис. З і 1, тому що реальні наванта- ження визначаються одночасно кількома складовими частинами. Так, наприклад, вентиляторне навантаження супроводиться сухим тертям. Якщо залежність моменту двигуна і моменту робочого органу від швидкості відома, можна визначити умови усталеного руху М = « Мс. Для цього розміщуємо характеристики в одному квадранті (рис. 3. і2). Точка, в якій перетинаються характеристики, є необ- хідною умовою, тому що в цій точці М = Мс і — 0. При від- сутності автоматичного регулювання (крім указаної умови) потріб- но забезпечити протилежність знаків приросту швидкості і динаміч- ного моменту при відхиленні її ВІД значення <0уст, тобто /Идни/Д® < < 0. Неусталений рух електропривода виникає тоді, коли момент двигуна відрізняється від приведеного моменту навантаження — ста- тичного моменту Л4С. Характер руху цілком визначається законом зміни динамічного моменту, який є функцією моменту двигуна і ста- тичного моменту, може залежати від швидкості, часу або положений виконавчого органу. При дослідженні неусталеного руху знаходить залежності М (І), со (/), положення вала двигуна ф (£), а також тривалість неусталено- го руху. Розглянемо неусталений рух електропривода з жорстким
Рис. 3.13. Перехідні процеси При незмінних моментах двигуна і робо- чого органу механічним зв’язком за умови, що статичний момент і момент двигуна не дорівнюють нулю і не залежать від швидкості. Потрібні залежності координат електропривода від часу знаходять при розв’язку (інтегруванні) основно- го рівняння руху (3.30). Для прийня- тих умов воно належить до диферен- ціальних рівнянь із змінними, що роз- діляються: . М — Со ,. й<і) = —— аі. 'в Тоді лі ю =-------—- і + Сл. Значення Сі знаходять із початкових умов; при І = 0, о — юПоч, ЗВІДКИ Сг — Йпоч. Як кінцевий результат запишемо: Сі) = --:-- І -|- Юііоч, (3.45) тобто при Лїдин = соп5І швидкість — лінійна функція часу (рис. 3.13). Коли ШВИДКІСТЬ досягне величини СОкіи, момент двигуна зменшиться до Мс, а (ІлМі буде дорівнювати нулю і процес стає усталеним. Якщо відомі початкова і кінцева величини швидкості і відповідно М і 2ИС, то за допомогою рівняння (3.45) можна визначити трива- лість перехідного процесу: 1,,»=^ м_Мс (3.46) Залежність кута обертання вала двигуна ф від часу в иеусталено- му режимі знаходиться із співвідношення: <о = Ац/Аї, звідки <й<р = = &АІ. Врахувавши рівняння (3.45), одержимо ф = $ <І)АІ = ----у-— М/ -|- ®ПОЧ У або М—мс і . / і г ф =------у---- ~2-1- Шпочї 1>я- при і = 0, ф = фпоч І тоді С9 — <рпот. Кінцева залежність <?(/) буде: ... М — Ме Iі , . /о л-уч ф (І) ==. ------2—Ь Н- Ч’лоч.
Практичну цінність має досліджен- ня неусталеного руху прн лінійній залежності моменту двигуна і статич- ного моменту від швидкості. Вихідним е основне рівняння руху М — Л! = . с аі Моменти М і Мс, які змінюються лінійно, можна виразити аналітично (3.48) і графічно (рис. З-14) через ме- ханічні величини: м = лік.,-рші (348) Л4С = Л4со4~ Рсо| Рис. 3.14. Лінійні характеристики двигуна і робочого органу промис- лових механізмів де Мк.з і /Исо — момент двигуна і приведений момент робочого ор- гану (статичний) при <о = 0, 0 — ДМ/До, 0О = ДЛ40/Дсо. Сумісний розв’язок рівнянь (3.30) і (3.48) дає таке рівняння + (Р + рс) ш = Мк.з - Мсо. Поділимо праву і ліву частини рівняння на 0 + 0О і одержимо ди- ференціальне рівняння Т„^- + ш=Иу„, (3.49) _ Я • я “ -^сО деТи = -----електромеханічна стала часу; ©у0ІГ = —------- усталена швидкість, при якій М. = Мо. Розв’язок рівняння (3.49) знаходять як суму загального розв’язку, який визначається видом лінійного однорідного рівняння ^+“=° і часткового розв’язку неоднорідного рівняння (3.49) у вигляді (В = СОов —|— ®нр, де сосв = АерІ; А — константа; р — корінь характеристичного рів- няння Тирсо + <в = 0, (3.50) і евідки одержуємо р — УТ„ І сосв = Ае . Якщо в (3.49) підставити Ліпійі, то шПр = гоуст. Тоді загальний роз- в’язок буде: і «в = Ае гм ф соуст.
Рис. 3.15. Криві швидкості і моменту під час розгону дви- гуна з лінійною характерис- тикою При початкових умовах І — 0, (о <оПоч і константу А запишемо як А ~ 6)>ЮЧ - <*)уст- Для швидкості кінцевий результат О = (СОпоч-“ Сіусі) Є *’ 4“ Иуст- (3.51) Оскільки момент двигуна і швидкість зв’я- зані лінійною залежністю М = Мк.з — 0О, то закон зміни моменту двигуна від часу аналогічний закону со (/), отже, М = (Л4ПОч — Мум) е^~ 4- Муот. (3.52) Для попередньої умови про лінійність моментів знайдемо залеж- ність кута обертання вала двигуна від часу. Інтегруючи рівняння гіф = го (/) Аі з використанням рівняння (3.51), в кінцевому результаті одержимо: і Ф = фіюч 4- Тм (соїшч — ь)уСТ) (і — е м) 4~ Иует^- (3.53) Рівняння (3.51), (3.52) при сталих значеннях моментів і швидкос- тей дають змогу знайти тривалість перехідного процесу: = <зм> де Мі — відповідно величини швидкості і моменту, до яких вони змінюються в перехідному процесі. Виведені залежності М (/), со (/), ф (0 придатні для усіх режимів роботи двигуна. Для розгону двигуна криві М (і) і <о (/) показано на рис 3.15. Суттєвий вплив на тривалість перехідного процесу має електро- механічна стала часу. Якщо прийняти, що Мс= сопзі, то = 0. Тоді Приймаючи, що ш = <оо і &М = Мп.3 (рис. 3.14), одержимо Якщо прийняти, що розгін двигуна починається з нерухомого стану і його момент М = Мк.з в сопзі, то розгін буде продовжуватися
до ШВИДКОСТІ (ОкГи ~ Оуст == «о І иа це буде затрачено відрізок часу іп л (із рівняння (3.46)): *п.л — "Х ~~П ’ і м- Цей вираз дає змогу дати фізичну інтер- претацію електромеханічній сталій часу; Тм чисельно дорівнює тривалості розгону двигу- на прн відсутності навантаження до швидкості ідеального неробочого ходу під дією сталого моменту, рівного моменту короткого замикан- ня Вирази (3.51) і (3.52) показують, що тео- ретично перехідний процес закінчується за час, рівний нескінченності. Практично, цей час вважають рівним/пл = (3.. 4)71м. За таких умов усталене значення змінної' відрізняється від установленого значення на 5 або 2 %. Проведемо дослідження перехідного процесу розгону електропри- вода з механічною частиною у вигляді двомасової пружної системи (див. рнс. 3.6). Для спрощення і наочності вважатимемо, що Л4СІ і /ИС5 дорівнюють нулю і до системи підводиться сталий за часом електромагнітний м> мент М = Диференціальне рівняння руху системи, розв’язок якого ви- конано відносно швидкості, одержимо за допомогою передаточної функції: = (З 55) (“^ Р* + ')“*м “ (147 Р’ +')м И- Р-56) Замінивши в (3.56) р на <Нді і М на М1г одержимо 02 —ЦІ5 *" СІ/ ~ Єсе»” @ $7) 12 • де єсер == — середнє прискорення системи. Корені характеристичного рівняння (3.57) ру = 0, р?.з = ±/Й12. Нульовий корінь визначає часткове рішення, яке відповідає рівно- мірно прискореному руху Ш], — Есер/. Уявні корені визначають мож- ливість виникнення незатухаючих коливань із частотою Й12. Загаль- ний розв’язок ' <01 = Есер/ А СО8 Ц2/ 4- В 8ІП й12/. Для початкових умов і ~ 0, (<0х)0 = 0: Жо, м І Л ІГ т> ~їес'” де у = е
Введемо ці вирази у загальний розв'язок. Тоді Д = 0, уєсер = = ©сер + Йіа, звідки ©і = есер/ 4- -у- 8Іп Й18/. (3.58) Рівняння руху для першої маси відповідно до рівнянь (3.28), (3.29) з урахуванням того, що М = Мг і Л4еі = 0, буде; М1-Си(ф1-<й) = Л^!-. Продиференціюємо його за часом і розв’яжемо щодо со8, одержи- мо: .1, , “• - +“1- Використавши рівняння (3.58), матимемо ш2 (/): Оа = е„р/— ^2-. (3.59) Криві, які відповідають перехідному процесові, що розглядається, приведено на рис. 3.16. Прн М = сопзі перехідні процеси в середньо- му проходять рівномірно прискорено, а миттєві значення швидкостей сод і о8 не збігаються. Коливання швидкостей іо, і ш2 проходять у протифазі. Коливання швидкості зменшується із зменшенням /8, а збільшення Й18 при тих самих прискореннях есер зменшує амплі- туди коливань першої і другої мас. Ці висновки співпадають з частот- ним аналізом двомасової механічної системи, який було проведено раніше. Дисипативні сили типу в’язкого тертя, що існують у реаль- ній системі, приводять до затухання коливань з часом. 3.6. Динамічні навантаження електропривода Динамічні навантаження в електроприводі виникають у режимах розгону, гальмування, зміни швидкості. Динамічні навантаження викликають короткочасні перевантаження двигуна, появу додатко- вих навантажень на механічну частину електропривода, що впливає на надійність і довговічність електропривода. Якщо механічну частину електропривода представити у вигляді жорсткої ланки, то сумарне динамічне навантаження електропривода визначиться основним рівнянням руху Динамічне навантаження чисельно дорівнює моменту на валі Дви- гуна, який визначається в результаті дій М і Мс. Динамічний мо- мент прн збільшенні швидкості системи має гальмівний характер, у зв'язку з чим йому протидіє момент двигуна, а при зменшенні швнд-
кості системи динамічний момент е рушійним моментом. Значення ди- намічного моменту визначається бажаною швидкістю протікання пе- рехідного процесу, яке, в свою чергу, визначається прискоренням е — Отже, знаючи максимально допустиму величину електро- магнітного моменту двигуна і заданого статичного моменту, знаходи- мо допустиме (максимальне) значення прискорення: ^гпак (3.60) (Єдоп тим менше, чим більше значення сумарного моменту інерції). Якщо розглядати систему як двомасову з пружними зв’язками, то динамічні навантаження передач і елементів кінематики можуть сут- тєво додатково збільшуватись при виникненні в системі пружних механічних коливань. Динамічні навантаження механічного обладнаний значною мі- рою збільшуються прн появі у кінематиці зазорів (люфтів). Зазори виникають в результаті неточності виготовлення шестерень, устатку- вання муфт зчеплення, при провисанні тягових канатів підйомних механізмів тощо. Виникаюче при цьому явище — удар мас — розгля- дається в механіці як зіткнення двох мас, що рухаються з неоднако- вими швидкостями. Прн поясненні явища удару мас виходять з того, що на початку руху кінематична ланка між двигуном і робочим орга- ном розімкнута і статичний момент навантаження на валі двигуна відсутній. Тому м^мт, = і швидкість інтенсивно збільшується. Відбувається прискорене нако пичення кінематичної енергії /іСОі2гюч/2, яка в момент зникнення (ви- бору) зазора і початку руху другої маси призводить до удару мас і додаткових динамічних навантажень. Ці навантаження носять коли- вальний характер завдяки пружності системи. Збільшення динаміч- ного навантаження над середнім внаслідок пружності називається динамічним коефіцієнтом. Наявність у механічній системі електропривода, в якій є зазор пруж'них елементів, призво- дить до зменшення динамічних навантажень. Зниження цих наванта- жень можна досягти також за допомогою системи керування електро- приводом, яка повинна забезпечити зменшення до допустимого значен- ня прискорення під час вибору зазора або провисання каната 3.7. Оптимізація передаточного числа редуктора Номінальна кутова швидкість, рад/в, або швидкість обертання даигуна, об/хв,— важливий параметр, від якого значною мірою за- лежить конструктивне оформлення, габаритні розміри, вартість і
економічність під час експлуатації електропривода. Безпосереднє з’єднання робочого органу з дангуиом є найбільш простим і надійним. На жаль, воно не завжди можливе внаслідок дискретності ряду номі- нальних швидкостей двигунів Крім того, вихідний вал робочого органу механізму дуже часто має невелику швидкість, а чим менша номінальна швидкість двигуна, тим більші його габаритні розміри і маса, гірші значення ККД і соз <р. Це зумовлює необхідність введення до механічної частини електро- привода знижувального редуктора. В зв’язку з цим виникає питання про оптимальне передаточне число редуктора. Критерії оптимальиос- ті бувають різні. Продуктивність механізмів із багаторазовими пус- ками і гальмуваннями (механізми прокатних станів, слідкуючі си- стеми) значною мірою залежить від тривалості перехідних процесів, які, в свою чергу, залежать від прискорень, що діють у системі. Уста- новлення редуктора між двигуном і робочим органом призводить до того, що швидкість двигуна не відповідає швидкості вала робочого органу (0р.о; сор0, залежить від конструкції машини, технології його роботи і вважається відомим параметром. Електродвигун можна взя- ти з різною номінальною швидкістю сод і тоді буде потрібне те або інше відношення і — сод/Ор.о- Якщо при цьому вибирати двигун так, щоб його номінальний момент залишався сталим, то буде мінятися потужність вибраного даигуна, тому Що Р ~ М(ад. При різних зна- ченнях і і Р умови пуску будуть неоднакові. Збільшення і веде до збільшення рушійного моменту на валі робочого органу. Це видно з його приведеного до вала робочого органу значення Мпр = ЇМ. Отже, зростає динамічний момент Мір — М>.<> == МД111І. Із збільшенням значення і, як наслідок цього, збільшується значення Р і збіль- шується момент інерції двигуна, приведене значення якого на валі робочого органу /д.Пр = і2^л Тому це негативно впливає на умови пуску: Мдин = (^д 4“ ^Р-о) . Оптимальним значенням передаточного числа Іо буде таке, прн якому забезпечується мінімальна тривалість розгону. Вважаючи, що М і /Иро сталі, замість умови мінімальної тривалості розгону можна шу- кати умови для максимального початкового прискорення робочого органу Рівняння руху для робочого нала в цьому випадку запишеться як Звідси прискорення 4й)рО ш—МрО * •
Для визначення і, при якому йч)р.о1йі стає максимальним, прирів- нюємо першу похідну правої частини по і до нуля і знаходимо: <•« Як уже зазначалось, оптимальне передаточне число можна знайти, виходячи з різних критеріїв. Так, якщо /0 вибирають із умови забез- печення мінімальної тривалості при гальмуванні двигуна прогивми канням, кінцевий вираз запишемо: (3.62) Оптимізацію можна проводити за критерієм мінімальної трива- лості, необхідної для проходження відповідного шляху. Приклад, Механізм краяа, кінематичну схему якого приве- дено на рис. 3.3, має такі дані: швидкість двигуна сої = 62,8 рад/с; 4- 4- А + А + А = 1,55 кг • м®; А 4- А + А 4- А = 5 кг • мв; 2, = 10; г2 = 80; діаметр барабана О6 = 0,5 м; ККД редуктора і}р — = 0,95; передаточне число редуктора /р = 80/10 = 8; ККД системи барабан — канат ї]с = 0,95. Знайти приведене значення моменту сил опору на валі барабана, на валі двигуна при підйомі й опусканні вантажу масою 1 т і приве- дений до вала даигуна момент інерції. Швидкість підйому й опускання вантажу „ и, Ос 62,8 0,5 о Ле , »мех = ---= ---~ = 2,45 ^С’ Момент сил опору на валі барабана г„„-Ов/2 1000 • 9,81 0.25 Мб =------------ ----------------- = 2581,6 Н М. Приведений момент сил опору иа валі двигуна прн підйомі вантажу .. АЛх 1000 • 9,81 • 2,45 .о. г- „ Л1“ = = 0.95 - 0,95 - 62,8 = 424’5 Н • “• Приведений момент сил опору на валі даигуна при опусканні вав тажу Аехрмехт1бт1р Ю00 - 9,81 • 2,45 • 0,95 • 0,95 о,г 9 и /Ис.оп =---~ ---------= 345,3 Н • М. <01 о/,о Момент інерції, приведений до вала двигуна, Ар = А 4-А+ А 4- А + (А 4-А 4- А 4-А) т (“йг) ~ *р \ “4 / = 1,55 + 5-^- + 100(^|-у = 3,08кг м’. 5* 67
Питання для самоконтролю 1. З яких частин складається механічна частина електропривода? 2. Які елементи € складовими в кінематичних схемах електроприводів механізмів переміщення і підйому? Який характер мають навантаження? 3. У зв’язку з чим виникає необхідність складання розрахункових механічних схем електропривода? 4. При якій умові реальна і розрахункова механічні схеми еквівалентні? 5. Як проводиться приведення моментів Інерції і мас при обертальному і посту- пальному рухах? 6. Як враховуються пружні зв’язки елементів механічної системи? 7. За якими параметрами визначається жорсткість елементів кінематичної схеми? 8. Наведіть формули приведення жорсткостей. 9. Як привести до іншої швидкості силн при поступальному русі І моменти при обертальному? 10. Наведіть приклади розрахункової схеми мехакічної частини. Н. Чим керуються при спрощенні багатомасових розрахункових схем? 12. Що таке податливість пружної ланки? ІЗ. Дайте характеристику двомасової розрахункової схеми механічної частини електропривода. 14. За яких умов механічну частину електропривода можна назвати жорсткою ланкою? 15. Що таке динамічний момент? 16. Який характер має рух при різних динамічних моментах? 17. Наведіть структурну схему двомасової пружної системи механічної « аегнни електропривода. І8. Проаналізуйте динамічні властивості двомасової механічної частини електро- привода. використовуючи частотний метод. 19 За яких умов, виходячи з частотного аналізу, механічну частину електро- привода можна представляти жорсткою ланкою? 20 Який вплив має в’язке тертя на рух системи? 21. Що таке механічні характеристики електродвигуна І робочого органу* 22. У чому полягає відмінність між активними і реактивними моментами наван- таження? 23 Наведіть залежності (і) , ф (/) і тривалість перехідного процесу іп_п при сталих значеннях моменту двигуна і навантаження. 24. Наведіть кінцеві рівняння щ#, МІ при лінійній залежності VI (®), /Ио(ш). 25. Якими параметрами визначається електромеханічна стала часу? 26. За яких умов виникають динамічні навантаження в механічній частині елек- тропривода? 27. Який вплив мають пружні зв’язки механічної частини на динамічне наван- таження? 28. До яких наслідків з точки зору динамічних навантажень приводить наяв- ність зазору в механічній системі? 29. Що розуміють під оптимальним передаточним числом?
Розділ 4 ЕЛЕКТРОМЕХАНІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ І ХАРАКТЕРИСТИКИ ДВИГУНІВ 4.1. Загальні відомості Механізми, що приводяться у рух електричним даигуном, можуть працювати продуктивно й економічно тільки тоді, коли властивості двигуна задовольняють вимогам механізму. Основними властивостя- ми двигуна е механічна й електромеханічна характеристики. Харак- теристики поділяються на природні і штучні. Природною на- зивається характеристика, що відповідає основній схемі вмикання дви- гуна, номінальним параметрам напруги живлення, відсутності в елек- тричних колах двигуна додаткових елементів. Характеристики з від- хиленням від зазначених умов — штучні. На рис. 4.1 наведено природні статичні механічні характеристики найбільш поширених електроприводів. Характерними точками біль- шості механічних характеристик є точкн ідеального холостого ходу, номінального режиму роботи і короткого замикання (рис. 4.2). При ідеальному холостому ході відсутній момент на валі двигуна (М = 0) і швидкість го0, що відповідає цьому режиму, називається швид- кістю ідеального холостого ходу. Точка номі- нального режиму роботи характеризується номінальними значення- ми моменту Мк і швидкості юн. Різниця між швидкістю <оо і значен- ням швидкості о, пов’язана з певним навантаженням, називається падінням швидкості Для 2И = 2ИП Дсои = о0 — <о„. Відно- шення 5 = Асо/Ио = (<оо — <о)/соо називається ковзанням щодо асин- хронних даигунів і відносним перепадом швидкості стосовно двигунів постійного струму. Перепад швидкості характери- зує жорсткість характеристики, що ви- значається відношенням р = (Ю(0 = — Тому всі характеристики по- діляються на абсолютно жорсткі, жорст- кі і м’які. Абсолютно жорстку характе- ристику має синхронний двигун, швид- кість якого при зміні навантаження ли- шається сталою. Жорсткі характеристи- ки мають двигуни постійного струму паралелвного збудження і двигуни змі- шаного збудження при значних наванта- женнях, а також асинхронні двигуни иа робочій частині характеристики. М’я- кі характеристики мають двигуни постій-
Рис. 4.2. Механічна характе- ристика асинхронного двигу- на та ЇЇ характерні точки ного струму послідовного і змішаного збуд- ження при малих нанантаженнях. Прн швидкості двигуна, рівній нулю, струм у колі якоря називають струмом короткого замикання, а момент на валі двигуна — моментом ко- роткого замикання Лік .з- Статичні характеристики дають повну інформацію про електромеханічні власти- вості двигуна в усталених режимах роботи. Однак для динамічних режимів ця інфор- мація недостатня, тому слід користуватися динамічними механічними або електромеха- нічними характеристиками. Для оцінки І порівняння характеристик двигунів різних потужностей усі неличини. що характеризують їх роботу, краще брати не в абсолютних значен- нях, а у відносних одиницях. Відносні одиниці — це відношення миттє- вого значення величини до її базисного значення За базисні найчасті- ше беруть номінальні величини (номінальні напругу (7Н, струм /н, момент Мя); за базисну шидкість для асинхронних двигунів і двигу- нів постійного струму незалежного збудження беруть швидкість іде- ального холостого ходу соо, для двигунів послідовного і змішаного збудження — номінальну швидкість <он. Для знаходження відносної одиниці опору за базисний опір беруть так званий номінальний опір, який при нерухомому двигуні і при номінальній напрузі на якорі двигуна забезпечує номінальну ве- личину струму в якорі. Номінальний опір для двигуна постійного струму (4.1) для асинхронного двигуна де Еїя — ЕРС нерухомого ротора; І >я — номінальний струм ротора. Параметри двигуна у відносних одиницях позначають так: (7*, /•, М*, К*, <о* і т. д. 4.2. Узагальнена електрична машина 4.2.1. Загальні відомості Розглядаючи конструкції електричних машин, неважко встанови- іп їх загальні особливості, які дають змогу прн певних припущеннях створити їх загальну теорію.
Кожга електрична машина містить нерухому і рухому частини, розділені малим повітряним зазором: у машинах постійного струму — це станина та якір, а в машинах змінного струму — статор і ротор (далі для зручності будемо користуватись поняттями статора і ротора незалежно від роду струму живлення електричної машини). Як правило, магнітол роводи статора і ротора мають радіальну симетрію магнітних властивостей, а їх поверхні, повернуті до зазора, будемо розглядати як гладкі циліндричні поверхні. В електричних ма- шинах із явно вираженими полюсами явнополюсиість треба обов’яз- ково враховувати. У пазах магиітопроводів статора І ротора укладено обмотки. За- кон розподілення і тип обмотки в більшості електричних машин виби- рається так, щоб взаємна індуктивність обмоток статора і ротора змі- нювалась за синусоїдним законом залежно від кута повороту ротора. На практиці це можливо виконати лише з деяким припущенням, і взаємна індуктивність є деякою періодичною функцією, яка при розкладі в тригонометричний ряд Фур'е має основну і вищі гар- моніки. В електричних машинах електромагнітні процеси визначаються магнітними полями в повітряному зазорі, які створюються струмами, що проходять вздовж осі машини, оскільки струми в лобових части- нах машини мають менший вплив і утворюють магнітні потоки розсі- ювання. У більшості випадків достатньо вважати, що силові лінії магнітного поля в зазорі перпендикулярні циліндричним поверхням статора і ротора, які утворюють повітряний зазор. Розподіл струмів у п вітряному зазорі машини, а також зміни їх у часі визначають її тип і характеристики. Розподіл струмів, в свою чергу, залежить від типу обмотки, а зміни їх у часі — від характеру підведеної до обмо- ток напруги. У багатополюсних електричних двигунах усі електромагнітні про- цеси повторюються через кожну пару полюсів, тому при вивченні тео- рії ідеалізованих електричних машин достатньо розглянути двопо- люсну електричну машину. Електромеханічний перетворювач у структурі електропривода можна розглядати як такий, що складається з двох частин: електромаг- нітної, на виході якої створюється електромагнітний момент М, частини, що обертається,— безіиерційиого ротора, на виході якого виникає обертальний момент 2ИОб. Можна розглядати його також як ідеалізований двигун з безінерційним ротором, в якому відсутні механічні втрати. Допускають, що ротор ідеалізованого двигуна жор- стко зв’язаний з реальним ротором, який входить до складу механіч- ної частини електропривода. Реальна електрична машина містить п статорних і т роторних обмоток, має п + т вхідних напруг,-що зв’я- зують електромеханічний перетворювач з керуючим пристроєм елек- тропривода. Вихідною координатою електромеханічної частини є
Рис. 4.3. Зображення електромеханічного перетворювача в електромеха- нічній системі електромагнітний момент М, який одночасно являє собою вхідну координату механічної частини електропривода. Швидкість со і кут положення ротора <р визначають за допомогою рівнянь руху меха- нічної частини, які під час дослідження електромеханічного перетво- рювача можуть розглядатись як незалежні змінні. Отже, механічні змінні со, М зв’язують електромеханічний перетворювач з меха- нічною частиною електропривода в єдину взаємодіючу електромеха- нічну систему (рис. 4.3). Математичний опис багатофазних електричних машин вміщує п + т рівнянь електричної рівноваги відносно кількості фазних обмоток. У теорії ідеалізованих електричних машин математичний опис процесів електромеханічного перетворення енергії можна іс- тотно спростити в результаті переходу до еквівалентної даофазної моделі. Основним тут є припущення про можливість розгляду магніт- ного поля в повітряному зазорі як двомірного, тобто розглядати його в площині, перпендикулярній осі машини, вважаючи, що при русі цієї площини вздовж осі машини картина поля не змінюється. В цьому випадку магніторушійну силу (МРС) будь-якої багатофазної обмотки можна одержати за допомогою двох еквівалентних взаємно перпен- дикулярних обмоток, тобто багатофазна електрична машина має еквівалентну двофазну модель. Можливість такої заміни дає змогу одержати узагальнений математичний опис процесів електромеханіч- ного перетворення енергії для обертальних електричних машин за до- помогою ідеалізованого двофазного електромеханічного перетворюва- ча, який називають узагальненою електричною ма- шиною. У статор і ротор узагальненої електричної машини вміщують по дві взаємно перпендикулярні обмотки, зв’язані відповідно із стато- ром (обмотки а і Ь) і ротором (гі і д) (рнс. 4.4). При цьому індекс 72
(/) або (2) вказує на належність відповідно до статора або ротора. Узагальнена електрична маши- на — це спрощена модель реальної машини. Крім названих вище при- пущень, вона грунтується на тому, що магнітні потоки і МРС, створю- вані обмотками ^татора і ротора, є синусоїдально розподіленими вздовж довжини кола машини. Для обмоток, що мають несинусоїдаль- ну МРС, враховують першу просто- рову гармоніку поля, магнітні по- токи від вищих гармонік можна віднести до потоків розсіювання. Параметри обмоток вважають сталими, а повні опори обмоток фаз ста- тора і ротора узагальненої машини — однаковими. Вважають також, що магнітне коло машиии не насичується і має високу магнітну про- никність, втрати на гістерезис і вихрові струми малі і ними можна знехтувати. Зазор явнополюсної машини приймається рівномірним, а вплив явиополюсності враховується введенням змінної радіальної магніт- ної проникності: Ь Рис. 4.4. Схема узагальненої двополюс- ної машини |Лрад = р — Др = р — Др-тах С05 2фе, (4.3) де <Ре = <р — електричний і геометричний кути повороту ротора щодо статора; рп — кількість пар полюсів. Узагальнена машина вважається двополюсною, тобто рп = і. Ба- гатополюсні машини приводяться до двополюсної шляхом перера- хунку синхронної швидкості поля і моменту двигуна. Параметри об- моток ротора зводяться до статора. Напруги живлення обмоток узагальненої електричної машиии бу- вають несиметричними і мають довільну форму. При несиметричному живленні для аналізу динаміки використовують метод симетричних кладових. Динамічні процеси в узагальненій електричній машині описують- ся чотирма рівняннями електричної рівноваги в колах її обмоток і рівнянням електромагнітного моменту двигуна як функції струмів обмоток і механічних координат <о і <р. Для кожної з обмоток рівнян- ня Кірхгофа мають вигляд: иі ~ 4—» де і = 1а, 1Ь, 2(1, 2д, тобто (4-4)
Кіа ~ Кіі> = — активний опір фа- зи статора; = /?2 — зведений активний опір фази ротора; Т, —пото- козчеплення відповідної обмотки. Потокозчеплення кожної обмотки ви- значається дією струмів усіх чотирьох об- моток машини: 2? (4.5) Рис. 4.5. Формуванні векторів у позначеннях власних і взаємних ін- узагальненої машини дуктивностей перша частина індексу і = 1а, ІЬ, 21, 2д відповідно до рівняння (4.4) вказує, в якій обмотці наводиться ЕРС, друга частина індексу у= 1а, 1Ь, 21, 2ц— струмом якої обмотки вона створюється. Так, — Це власна індуктивність фази а статора; Ь\а,2а — взаємна ін- дуктивність між фазою а статора і фазою 1 ротора. Згідно з рівнянням (4.5), вирази для потокозчеплення обмоток за- пишемо Ч'ія Ьіа.ІаІіа + + ІЛаЯ/ІЇМ + Ч’іЬ = ЬіЬ.ІаІіа + Ьіі.ІЬЙь -|- £1Ь,2^м4~ *= Ьіа.іо^іа + І^адьііь + ^2а.2<Дм + == Ьг<?.1айа + ^2</.и>І1Ь + 1^2д,МІ2а 4~ Рівняння (4.4) — (4.6) можна записати у векторній формі. Для цього сформуємо вектори: (4-6) ” [і'0] = ^1в’ = [ї^і ~ *2^Г’ = [Ч'и, Ч'иГ; Т2 = СР2Л Ч^/; «І а [Иіа, «1б]Г; «2 = [«2</, «2?]Т, > (4.7) де Т — знак транспонування. Перехід до векторної форми запису дає змогу враховувати суміс- ну дію двох обмоток статора і двох обмоток ротора у вигляді еквіва- лентних векторів. При цьому кожний із векторів статора = [хіа, Ліб1г визначається своїми проекціями на нерухому систему коорди- нат, що вв’язана із статором, а вектори ротора д?8 » [хгл х291г визна- чені в системі координат (1 — д), яка обертається разом із ротором. Наприклад, якщо кожна з обмоток статора має по пз витків, то век- тор МРС статора визначається геометричною побудовою (рис. 4.5). Аналогічно формуються вектори, які належать до ротора узагаль- неної машини. Вектори а?1, а?2 статора і ротора, зображені на рис. 4.5,
свідчать про те, що їх можна подати в комплексній формі. Якщо оо а і (1 зважати дійсними, а осі ц — уявними, зв’язаними відповідно з нерухомою комплексною площиною і площиною, яка рухається ра- зом із ротором, то вектори, що визначені за допомогою виразів (4.7), можна записати •і = і\а + Ікь', (г = (24 4- =^1в + / ¥іУ, + /^2/, «і = иіа 4- /«і*; «2 = «24 4- /«г». (4-8) Із урахуванням векторних позначень (4.7) рівняння (4.4) і (4.5) матимуть такий вигляд: № «=/?»4--^-; (4.9) ^=£і, (4-Ю) де чотиримірні вектори напруги, струму і потокозчеплення визнача- ються за допомогою виразів: -ІЗ’-ІЗ' (4.Н) матриця активних опорів обмоток і матриця власних і взаємних ін- дуктивностей відповідно рівні: Я = ~К, к, 0 0 = Шав(«1. «.) (412) ~£1о.Іа Ьіа.\Ь £іо,24 £10.20" £ £і*,Ід £24,10 ІАЬДЬ £24,1* £і&.24 £24.24 £«>.2«; £24,20 (4.13) - £29,10 £2<7.24 £29,29— При обертанні електричної машини взаємне положення обмоток статора і ротора змінюється, в зв’язку з чим власні і взаємні індуктив- ності обмоток змінюються в функції кута обертання Ь^/ = / (<р), тому матриця індуктивностей £ (<р) є змінною. Елементи матриці Ь (<р) власні і взаємні індуктивності Ьц є періодичними функціями <р з періодом зміни, рівним 2л, і тому рівняння (4.9) — диференціаль- не рівняння з періодичними коефіцієнтами.
4.2.2. Рівняння електричної рівноваги симетричних неявнополюсних машин У симетричних неявиополюсннх електричних машинах від поло- ження ротора залежать лише взаємні індуктивності між статором і ро- тором Власні індуктивності статора і ротора — сталі £ІОіід = — — Ьі, ішяа — ~ взаємні індуктивності між обмотками ста- тора і ротора дорівнюють нулю: Ца.іь = Сіь,іа — Ьм.ц = = 0» оскільки магнітні осі цих обмоток зсунуті в просторі щодо одна од- ної на кут, що дорівнює зі/2. Згідно з рис. 4.4, взаємні індуктивності між ротором і статором можна подати у такому вигляді: = ^2й,1а = І'ІЬ.29 = ^2д,1Ь “ ^-12 СО$<р, 1 Ца», «= Ь2а.1а = ~ Мг 8™ ЦІ ! (414) = Еяа.іь — ^12 £іп <р, І де'£12 — максимальне значення взаємної індуктивності між будь-якою обмоткою статора і ротора, коли їх осі співпадають. З урахуванням виразів (4.14) матриця індуктивностей симетричної неявиополюсної машини £ = Г д/ д^«>1 ІД^КО д/ (4.15) еЙ(0 = [а’8Ч,Ю Ьіп<р(<) — 5ІП<р (ДІ СО5<рИ] Г СО5 <р (<) 5ІП <Р (/) | 8ІП<р(/) СО5<р(/)]* (4.16) Рис. 4.6. Перетворення вектора ї2 з системи, що обертається (4 — $), в нерухому систему (а —і) Використовуючи матриці індуктив- ностей (4. і5), визначимо вирази для век- торів потокозчеплень (4.10) ротора і ста- тора: Т, = Ді,+Д,[ЄМО,-!І; (4.17) Ч'і = Д«, + Д, (4.18) Вектор = [ї2о, і2/ = е^і, (4.19) у рівнянні' (4.17) є вектором струму рото- ра іг, записаним у координатах статора (с — &). В цьому неважко пересвідчи- тись, якщо порівняти перетворення век-
тора і2 за допомогою оператора з аналогічним перетворенням (рис. 4.6): Г І2а] = ҐСО5 ф (/) - 5ІП ф (/) І р‘2Я. ц 20) їм Ь«Пф(0 СО5ф(0ІіМ’ 4в-Ь} = е^і2. Проекції вектора і2 на нерухому систему координат (а — Ь) зв’я- зані з проекціями на систему, що обертається з кутовою швидкістю <о = одним і тим самим виразом, одержаним як з рівняння (4.20), так і з побудов відповідно до рис. 4.6: *2й = ^2<І С0£ ф (/) — ї2д 8ІП ф (/), 21) ІЗЬ = І2Ч 5ІП ф (/) 4- І?а С05 ф (/). Отже, оператори і е~~№), визначені відповідно до рівняння (4.16), забезпечують перетворення будь-якого вектора х2, заданого в системі відрахунку, яка обертається з кутовою швидкістю в нерухому систему! х, (()““’1’ = в’^х, (/); (4.22) а також зворотне перетворення — а нерухомої в обертову систему ко- ординат (0 = (і). (4.23) Пряме і зворотне перетворення, які визначають за допомогою формул (4.22) і (4.23), дійсні не тільки для систем координат (а — — Ь) і (й — д), які обертаються одна відносно одної з кутовою швид- кістю ротора <о, а і для усіх інших систем координат, що мають до- вільну відносну швидкість обертання шк. При цьому в рівняннях (4.22), (4.23) треба використовувати значення кута фк = I И <» о Необхідно визначити ще одну важливу властивість оператора /Ч’іО. Матриця, що відповідає цьому оператору, згідно з рівнянням (4.І6), є ортогональною, і тоді Ат = Д“’. Ця властивість матриці перетворення буде використовуватись в наступному прн виконанні перетворень матричних виразів. Після підстановки виразів (4.17), (4. ІЗ) для векторів потокозчеплень ф2 у рівняння Кірхгофа одер- жимо два векторних рівняння електричної рівноваги симетричної неявнополюсної електричної машини відповідно чотирьом скалярним рівнянням вигляду (4.4): «і = /?і»і + —тт—Ь £ї2 -4- 7* (4.24) «, = ЗД ++ 1^- І
іірн використанні комплексної форми запису векторів відповідно до рівняння (4.8) рівняння (4.24) не змінюються. При цьому необхід- но провести формальну заміну у = /, де ] = К—і. Перевірка за до- помогою рівнянь (4.20) і (4.22) це підтверджує: 4 ~ Ііа 4“ /Ї2Л ~ = [СОЗ (/) 4- / 8ІП <р (/)] [і^а 4' (4-25} Прирівнюючи дійсні й уявні складові правої і лівої частин цього рів- няння, одержимо вираз (4.21). 4.2.3. Рівняння електричної рівноваги явнополюсних машин Якщо схематизувати магнітну проникність явнополюсних машин відповідно до рівняння (4.3), власні і взаємні індуктивності обмоток будуть мати дві складові, одна з яких пропорціональна інша — пропорціє над ьиа Др. Складові, що пропорціональні р, еквівалентні тим, які було розглянуто для неявнополюсної машини. Складові, пропорціональні' Др, мають повний цикл зміин при повороті ротора иа один полюсний поділ. Оскільки поверхню ротора прийнято гладкою, то власні індуктивності явиополюсного статора ие залежать від поло- ження ротора, а власні індуктивності ротора змінюються відповідно до зміни Дії. Із-за явиополюсного статора взаємна індуктивність між обмотками ротора не дорівнює нулю і також визначається змін^ ми Др. Матриця індуктивностей (4.іЗ) при цьому дорівнює: 4- Дії о г / \ ® 11 — ДІЇ Ь (<р) = (Іи 4- Д£12) соз <р (£м — ДІіа) він <р - (І12 4~ ДІ12) ф (Ііг — ДІїа) соз (£Я2 4- Д£1В) соз ч> — (£12 + ДАі2) зіп <р~ (їм ДІЯ2) ®іп Ф (!« Дій) со® Ф (4 25) £я + ДІ2 соз 2ф — ДІ3 ®іп 2ф ДІ2 зіп 2<р £2 — Д£2 соз 2<р _ Виконавши перетворення, одержимо матрицю індуктивностей і рір- няиь векторів потокозчеплень: 4- Дії 0 о і, —Дії 112 + ДІ13 0 0 £1а — ДІі2.
е-ІЧ Мї + О £а 4- Д£а О О £12 + А^М. О £.2 Д£я е& еІЧ (4.27> Т °1іі+[М« 0 рЧ; (4.28). [о і.ь1 10 Лї9] Ч'.= е-/ф[л1<' 0 к -І-е-М2"' <4-29) І о ЛМ І о £,] де £о = £^ 4~ Д£і» £& — £і — Д£і» Ь Д£г> ^ч _ А£я еквівалентні індуктивності з урахуванням явнополюсності; Ма = = £12 4- Д£і2, Мд = £12 — Д£і2 — взаємні індуктивності обмоток, статора і ротора в осях (і і д. Підставляючи вирази (4 28), (4.29) для потокозчеплень у рівняння (4.9), можна одержати рівняння електричної рівноваги явнополюс- ної машини у формі струмів. 4.2.4. Рівняння моменту узагальненої електричної машини. Електромеханічний зв’язок електропривода Для того щоб одержати вираз моменту узагальненої електричної машини, використаємо рівняння електричної рівноваги (4.9). Проди- ференціювавши вираз (4.10), рівняння (4.9) можна аапнеати так: в = /?г + іМ^-і + ю[^-]г. (4.зо> Рівняння (4.30) е аналогом відомого рівняння ЕРС для контура, що рухається в зовнішньому магнітному полі, згідно якому перший член характеризує спад напруги на активних опорах обмоток машин, другий — сумарну ЕРС самоіндукції і взаємної індукції, викликаної змінами струмів в обмотках, третій — це ЕРС обертання Е, яку на- ведено в обмотках у результаті обертання ротора машини, і є резуль- татом взаємодії механічної й електричної частин електроприводе: Е=“[Лг-|г- <431’ Із рівняння (4.30) вндно, що наявність ЕРС обертання, пропор- ційної кутовій швидкості ротора двигуна, приводить до того, що ме- ханічні й електричні процеси є взаємозв’язаними. Так, будь-які змі- ни кутової швидкості електропривода, зумовлені процесами в його механічній частині, змінюють струми і, що протікають в обмотках машини.
Помноживши вектор ЕРС з рівняння (4.31) на транспонований век' тор струму іт, дістанемо подвійну механічну потужність Рм« “г[-^-]‘ = 2Р. = 2'И“. (4-32) де М — обертальний момент двигуна, рівний електромагнітному прн допущенні, що механічних втрат немає Із рівняння (4.32) знаходимо загальний внраз для моменту елек- тромеханічного перетворювача енергії Л’-тИЛгР' <433) який є векторною формою запису рівняння електромагнітного моменту машини Отже, прн живленні двигуна від джерела напруги струми двигуна та його момент — це функції кутово) іпвидкоси. В свою чергу, зміна моменту, що розвивається двигуном, приводить до змін його швидкос- ті. Дане явище називається електромеханічним з в’я з - ком електропривода Наявність електромеханічного зв’яз- ку є основною властивістю електромеханічного перетворювача. Виник- нення основного електромеханічного зв’язку зумовлено фізичною суттю перетворювання електричної енергії на механічну, а точніше залежністю власних і взаємних індуктивностей від кута повороту ро- тора машини, тобто нерівністю нулю похідної Л (<р)/гіф в рівняннях моменту (4.33) і ЕРС обертання (4.31). Необхідно відзначити, що в машинах поступальної дії рівняння (4.30) — (4.33) формально збері- гаються при зміні моментів на силн, а кутових переміщень — на лі- нійні. У даному випадку електромеханічні характеристики можна уявити як залежності ц = / (о) або © = / (гг) для конкретних режи- мів роботи електропривода. Математично взаємозв’язок між кутовою швидкістю 1 струмами електричної машини для всіх режимів встанов- люється рівнянням електричної рівноваги (4-30), яке і є рівнянням електромеханічної характеристики двигуна. Розв’язавши рівняння електромеханічної характеристики (4.30) та електромагнітного моменту (4.33), матимемо механічну характе- ристику двигуна ш = І (ТИ). Отже, рівняння (4.30) і (4.33) утворю- ють систему рівнянь механічної характернстнкн двигуна! (4.34) «--и^р-
Рис. 4.7. Структурна схема.електромеханічного перетворювача і механічної частини привода Залежно від режиму роботи, що розглядається, електромеханіч ні і механічні характеристики бувають динамічними і статичними Рівняння (4.30) і (4.34) дають загальний опис електромеханічних і механічних характеристик. Для одержання конкретних статичних характеристик у рівняння (4.34) необхідно підставити умови відпо- відно визначеним статичним режимам. Доповнивши рівняння меха нічної характеристики (4.34) диференціальними рівняннями руху механічної частини прнвода, одержимо систему рівнянь, що описує електричний привод як багатомірннй об’єкт керування: = <о; = У-1 (М - М* М - 4- ІТ [Д4Й-] І-. (4.35) Керуючою дією електричної машини е вектор напруг К = [«1а, иЦ), 1124, «24ІГ, нкнй прикладається до обмоток. Фазовими координатами є вектор струму і, що визначає момент двигуна, кутову швидкість со і кутове положення ротора машини <р. Основним фактором, що викликає збу- рення, є момент Мо зовнішніх сил, зведений до вала двигуна. На рнс. 4.7 наведено узагальнену структурну схему електромеха- нічного перетворювача енергії з урахуванням динаміки механічної частини із сталим моментом інерції. З рисунка видно, як у процесі електромеханічного перетворення енергії взаємодіють електрична і механічна системи двигуна. Завдяки електромеханічному зв’язку електромагнітний момент двигуна є функцією механічних координат ® і ф, який, в свою чергу, впливає на їх зміни. Отже, електромеха- нічні і механічні характеристики електропривода, що визначаються
за допомогою електромеханічного зв’язку, є важливим фактором ана- лізу фізичних властивостей електромеханічних систем і широко ви- користовуються в теорії електропривода. Як буде показано далі, створення електроприводів з необхідним графіком зміни швидкості со (/) досягається формуванням закону зміни моменту М (/). Його ви- значають на основі рішення зворотної задачі динаміки, тобто на ос- нові формування потрібної динамічної і статичної механічної харак- теристик електропривода. Розрахувавши добутну матриці індуктивностей (4.15) <м<» = Г о еЛЛ , «’ч’ У) 0 і 12 1 використовуючи рівняння (4.33), знайдемо вираз для моменту си- метричної електричної машини: М = Г.^/еІЧІ, = — Ди К'іб'м — /і А) соз <р — (< А + іюМ зіп ч>]. (4.36) Враховуючи правило векторного добутку двох векторів, момент си- метричної машини можна також записати як М = [(^Ч) х «її = £1а [«-* X У -----[іі X іН’і, (4-37) де іГь — вектор струму ротора в координатах статора згідно з рів- нянням (4.19). Використання комплексної форми запису векторів (4.8) дає змогу одержати рівняння для моменту- (4.36), (4.37): (4.38) де (а) — уявна частина числа (а); — вектор, комплексно сполучений з Об’єднуючи рівняння електричної рівноваги (4.24), рівняння мо- менту (4.37) і ріввяння руху механічної частини прнвода, одержимо с хстгму нелінійних рівнянь, що описують електропривод з неявнопо- іюсаою симетричною машиною: Лр/й/ = <о; а<а/<и - г1 (М — мгу. лі - — ц, [і, х Й'-'”]; гіц/Лі - £Г‘ |и, — Я,!, — £„ [е'Ч’і,]; - £ґ и - - іц 4- (4.39) Структурну схему електропривода відповідно до рівняння (4.39) наведено на рнс. 4.8.
4,2.5. Перетворення координат узагальненої електричної машини Математичний опис процесів електромеханічного перетворення енергії грунтується на використанні реальних фазових координат узагальненої машннн: струмів обмоток і дійсних напруг їх живлення. Такий опис динаміки відображає фізичні процеси, що протікають в електромеханічному перетворювачі енергії, однак є складнями при розрахунку електромеханічних перехідних процесів, а також прн синтезі алгоритмів керування. У теорії електромеханічного перетворення енергії широко вико- ристовується перетворення реальних фазових координат на абстракт- ні, внаслідок чого досягається спрощення математичного опису. Здебільшого спрощення математичного опису узагальненої машини одержують після лінійного перетворення *'(/)= Г(О®(0, (4.40) Де х' (/), х (/) — ректори нових і старих змінних; Т (і) — матриця перетворення. Перетворення (4.40) повинно бути взаємно однозначним, що мож- ливо, якщо матриця перетворення Т (/) є неввродженою, тобто її визначник беі Т (/) 0. Зворотне перетворення прн цьому визнача- ється як ®(0 = 7~‘(()«'((). (4.41)
Іншою умовою перетворення коорди- нат е збереження адекватності матема- тичного опису фізичному об’єкту, яке (і формується у вигляді інваріантності по- тужності під час виконання перетворень. Розглянемо перетворення реальних О фізичних змінних статора і ротора, які задано відповідно в системі координат а — Ь, жорстко зв’язаної з статором, і й — <7, (обертається синхронно з рото- ром) у нову систему и — V (обертається Рис. 4.9. Взаємне розташував- У просторі З ДОВІЛЬНОЮ ШВИДКІСТЮ иД ня у просторі систем координат На рнс. 4.9 показано взаємне розташу- а— Ь, а — я, и — V вання трьох систем координат а — Ь, <1 —д, и — V. Миттєве розташування си- стеми координат и — і? щодо нерухомої а — Ь характеризується кутом <ри (І) = | <ок З урахуванням рівняння (4.23) координати векто- о рів у системі координат и — V, що обертається із швидкістю сок, ма- ють ВИГЛЯД! Аналогічно для = еЧ<Миіі = е~/ФкїО^Г,. координат ротора =в-Лфк(0-ф(01М2; 4й-0 = с—Л<Рк(0-Ф(0]ї2; = е— Лфк(О—ф(0] ЦГ,, (442) (4-43) І де [<рй (І) — <р (£)]== Д<р (і) — кут, що характеризує розташування | системи координат и — V відносно системи й — д. З рівнянь (4.42), (4.43) видно, що матриці прямого і зворотного , перетворень можна записати так: Гс-т 0 1 0 1 (4 [ 0 [ 0 £>лф] Помноживши рівняння електричної рівноваги (4.9) на Т, одер- I жнмо: е~і^щ = КіЄ-'ТвІі + е~іч« Л- V,; (4.45) = К2е~>Ма + Є~І^ Чг.
Оскільки е— /Фк —Е = е аі = -і а також з урахуванням рівнянь (4.42), (4.43), рівняння (4.45) можна записати «І"-1*=я1іГ“+ + _А_ чГ-11 +<ок7Ч'ї'-”’; Рис. 4.10. Схема узагальненої ма- шини у координатах и — о и'Г'й = М1"4 + -й“ *> “Й+ К ~ <“) >Ч'ГЙ. (4’46) Рівнянням (4.46) відповідає електромеханічний перетворювач (рис. 4.10), який вміщує взаємонерухомі обмотки, що обертаються з кутовою швидкістю <вь. Аналогічно з використанням матриці перетворення (4.44) можна вивести перетворені рівняння потокозчеплення. Для симетричної неявнополюсної машини Г ;М_|_ Т = Ь!»! 1- Ьці3 , 47 Підставивши внраз для потокозчеплення (4.47) в рівняння (4.46), одержимо рівняння узагальненої симетричної неявнополюсної маши- ни, записані у вигляді струмів „гй - *Гв + 4 Й“'” + + й + ^і»4“ ”); (4.48) «гв=лЛ-0 + ь, 4 4м*+іі. 4+ + (®к — ®) І (Ьа4В 0>)- Із рівнянь (4.48) видно, що завдяки перетворенню координат вдалося виключити у цих рівняннях залежність взаємної індуктивності від кутового положення ротора. Прн ®к = сопзі, со = сопзі рівняння (4.48)-лінійні. Розглянуті перетворення задовольняють вимогам інваріантності потужності, оскільки потужності статорного і роторного кіл не змі- нюються при перетворенні змінних відповідно до рівнянь (4.42) і (4.43).
Так, для статорного кола рівняння потужності запишемо «іи“и) = [е-л^М. (4.49) Прн виведенні цього рівняння використовується властивість орто- гональності матриці [е/ф1г = е“Уф і правило транспонування двох матриць (АВ)Т = ВТАТ. Рівняння (4.48) часто записують у комплекс- ній формі; ввівши визначення р ~ Й/4І, одержимої «Г0 = К1іі“-И + (Ір + )Ч) (І!»?-® + м 50) «Г” - + IIР + і (4. - ці (МГ0 + Цїг"). Прн о = сопзі рівняння в комплексній формі дають змогу аналі- тично досліджувати електромагнітні перехідні процеси в електрич- ній машині за допомогою передаточних функцій. Розглянуті перетворення мають важливе значення як при дослі- дженні динамічних режимів електропривода, так і прн синтезі вектор- них алгоритмів керування. Перетворені рівняння (4.46), (4.48)в (4.50) простіші початкових (4.24). Це дає змогу в деяких випадках при моделюванні на ЕОМ замість реальних змінних напруг і струмів обмоток оперувати відповідними їм після перетворення величинами постійного струму. Цього вдається досягти вдалим вибором кутової швидкості системи координат и — V. Найчастіше для цього викори- стовують такі варіанти. Прийнявши в рівнянні (4.46) сок = 0, одержимо рівняння електро- механічної характеристики в стаціонарній системі координат а — Ь, зв’язаної із статором, «>=ад+4-'1г': и’Ґ’ = КВЙ,_‘) + (4.51) Реальні змінні ротора, задані в системі координат ротора прн цьому перетворюються в нерухому систему а — Ь. Напруги і струми обмоток машини в рівнянні (4.5!) залишаються змінними, але мають однакову частоту, рівну частоті струму статора. Як бачимо, напруги і струми статорного кола є реальними, що дуже важливо при моделюванні реальних електроприводів. Вибір умови <ой — ю забезпечує перетворення реальних змінних у систему координат А — ц, жорстко зв’язану з ротором машннн. Рівняння електромеханічної характеристики запишемо: «І"-” = + -А- чТ"я + (4.0/)
У системі координат д, — д напруги і струми також є змінними, але мають частоту струму ротора рівну різниці між частотою живлен- ня статорних обмоток і частотою обертання ротора <ов=о>0 — со В синхронних машинах у статиці о = <оо, тому рівняння (4.52) дають можливість при а ~ сі)0 використовувати змінні у вигляді сигналів постійного струму. Дуже часто використовується перетворення змінних статора і ро- тора в систему координат и — V, що синхронно обертається з полем машини сок — <оо. Рівняння електромеханічної характеристики для цього випадку матимуть вигляд в> - К,Й+-і- + (<>„ - <о) ІЧП (4.53) Це перетворення має таку важливу властивість. Нехай поле машини створюється симетричною двофазною системою напруг Ща — С/1т СОЗ <00/; иіь — 17іт 8ІП (0вЛ Вектор напруги иі визначають за допомогою формули перетворення « ,, Г“ЯЮ"/ їІПШеЛ ГсО5Ш„Л [«ін] [—5ІП <р0/ СОЗ«)0/] [зІП С00/] де соо/ = <Ро~ кут між синхронною і нерухомою системами координат. Виконавши перетворення, знаходимо: — 17 іт (СО88 С00/ + зіп" соо/) — 17Іт; ии> = 17Іт (— СО8 (00/5ІП (й0І 4- СОЗ ІООІ 5ІП о0і) «= 0. Отже, у синхронній системі координат реальні змінні напруги, що діють на обмотки статора, для задвної початкової фази перетво- рюються в постійну напругу, рівну амплітудному значенню 17іт і ді- ють на обмотку, розташовану на осі и. Це значить, що магнітне по- ле, яке створюється двофазною симетричною системою напруг іца, піе>, прикладеною до нерухомих статорних обмоток а і Ь, може та- кож бути створено постійною напругою 17\т, яка прикладена до об- мотки з синхронним обертанням і зв’язана з віссю и. Для того щоб визначити момент узагальненої машини при розглянутих перетворе- них координатах, скористаємося рівнянням моменту (4.36) у природ- них координатах. Оскільки реальні координати, визначені в рівняннях (4.42), (4.43), однакові: ІЗ «= ДіГ-ОД1^,
то рівняння моменту (4,36) можна записати М = = £и січі Враховуючи, що е/Ч’/еЛф«~Ч)) = /е/Ч’«; (еЙ^Й"- V = (Й“~”У е—№; Є-/Ч’куг/Ч’к = д знаходимо М = £,, (іі“ У /Й“ м = £„ ] [, 0][ ,го] = = £12 (ї'ь4о - ЧиЇ2с)- (4.55) Порівняння виразів (4.36) і (4.55) показує, що перехід до пере- творених координат спрощує вирази і для моменту симетричної неяв- нополюсної узагальненої машини. Крім того, система координат и — о‘, обертається з довільною кутовою швидкістю, і вираз для моменту (4.55) є загальним, якщо струми статора і ротора наведено в одній системі координат—стаціонарній чи обертальній. Тому можна за- м = £,2(й"~’У/й“-4 = £12[Й"й X 4“-иі = £12м«7“~0їГи']. Умови інваріантності потужності завжди виконуються для ліній- них перетворень координат, тому можна одержати рівняння моменту узагальненої машини, записане через потокозчеплення. Для цього визначимо активну потужність у роторному колі узагальненого пере- творювача, змінні якого визначено в координатах статора. І Помноживши друге рівняння (4.51) на (й*-Ь))г, одержимо; р2=Ре [(й°-6У = Ке [(й°_‘У я2й“_‘’ + + (Й““‘У 4- Ч'Г4- И (ЙО-ЬУ /ЧГ?“И]. (4.56) Остання складова правої частини цього рівняння є механічною по- тужністю Рм, що передається ротором. Тому момент можна записати у такому вигляді і м = = - (Й“-‘У ~ ІЛ - іл. (4.57) Аналогічно для першого рівняння моделі (4.52) визначимо момент двигуна через координати статора: М = (<ГЙ)' і'Г^ = - «Л. (4.58)
Рівняння (4.56), (4.57) інваріантні до перетворення в систему ко- ординат и — V, що обертається із довільною швидкістю. Звідси м = — (іГ'Т }ЧГ'г~а = (і?'-”)7' у'Г'Г 4 = — 41'-"’ X і!,"-"’ = = 4'?'-’ X •Т-0. (4.59) Вирази для моменту (4.56), (4.57) застосовуються як в одержа- ному вигляді, так і як вихідні для знаходження інших форм. Розв’я- зуючи рівняння (4.47) і (4.58), можна знайти рівняння моменту симетричної неявнополюсної машини у формі потоків: , ,Ц' ,» №^-'ГА). (4.60) — і.|2 Розглянуті перетворення координат дають змогу одержати прості- ші вирази електромеханічної і механічної характеристик узагальне- ної машннн під час дослідження динамічних режимів машин змінно- го струму, підвищити ефективність моделювання, спростити синтез алгоритмів керування. 4.2.6. Фазні перетворення змінних Математичний опис механічних і електромеханічних характерис- тик узагальненої машини, виконаний для двофазної моделі, геомет- ричні осі обмоток якої зміщені на кут, що дорівнює л/2. Цим пояс- нюється той факт, що результуюча МРС обертається відносно її обмо- ток із швидкістю, яка пропорційна частоті струму. Двигуни змінного струму, як правило, мають трифазну обмотку статора, в зв’язку з чнм треба знати математичні співвідношення перетворення змінних трифазної до змінних двофазної моделі і навпаки. Схему трифазної симетричної двополюсної машини змінного стру- му подано на рис. 4.11. На рисунку статорні обмотки замінено цен- тральними витками. Кут а, є координатою статора відносно осі першої статорної обмотки, що одночасно є в іс- сю а стаціонарної ортогональної систе- ми координат а— Ь. Центри обмоток 2 і 3 розташовані відносно осі першої статорної обмотки відповідно на ку- тах а = у — 2л/3 і а = 2у = 4л73. Таке саме визначення характерне 1 для роторного кола. З цих визначень кут обертання ротора (р—це кут між нап- рямками осей першої статорної і ро- торної обмоток, що відраховується відносно системи а — Ь, жорстко зв’я- заної із статором. Розташувавши прн Рис. 4.11, Схематичне зображення асинхронного двигуна «"З
Рис. 4.12. Визначення МРС ста- торних обмоток цьому на роторі систему координат й — ф так, що вісь <5 співпадає з віссю першої роторної обмотки, одержимо визначення кута обертання <р, яке розглянуто в дво- фазній моделі узагальненої машннн. Струми обмоток статора і$і (0, «52 (0» /«з (0 можуть мати будь-яку форму, і для трифазного кола з ізольованою нейтрал- лю в будь-який час виконується умова «51 (0 + ^2 (0 + «53 (0 = 0. (4.61) Якщо кількість витків на кожну фазу статора дорівнює Х®, то розподіл МРС обмоток ст ра вздовж довжини кола машннн визна- чається залежністю Гі (/, а) = [ї51 (/) соз а | /52 (0 соз (а — у) ф- + «5з (0 соз (а — 2у)|; у = 2л/3. (4-52) Відповідно до рис.4.12 Р, (і, а) є статорними ампер-витками, що прикладені до повітряного зазора по радіальній лінії магнітного по- ля, яка перетинає двигун під кутом а. Якщо статорні струми синусо- їдальні й утворюють симетричну трифазну систему, то хвиля МРС має сталу амплітуду й обертається із сталою кутовою швидкістю, що дорівнює частоті статорних струмів. Введемо комплексне визначення соз а = — (е/а ф- (4.63) тоді внраз (4.62) матиме вигляд: Г1 (і, <х) - ф ЛГ5 {[<я (і) + г52 (/) є» + ію (І) е-/« + + Ия (і) + (І) е-!У + (/) Е-РУ] е/“), (4.64) в якому /51 (0 + «52 (0 Є* ф- «53 (0 = І\ (0, (4.65) змінний за часом вектор струму статора в комплексній площині, зв’язаній із системою координат а — Ь, з Ьі (П + «я (о е~п + <53е-'2’ = •; (о (4.66) являє собою відповідний сполучений комплексний вектор. Вираз для МРС статора (4.64) з урахуванням позначень (4.65), (4.66) має виглид:
Рис. 4.13. Формування вектора струму статора Спосіб одержання комплексного век- тора статора (/) зображено на рис. 4.13 для моменту часу, коли (0 > 0» і$2 (0 < 0, ізз (0 < 0. З урахуванням введеної раніше системи відра хунку-, зв’язаної Із статором електричної маши- ни, комплексний вектор струму статора запишемо »і (0 = *і (0 = /іо (/) + /Ь (/), (4.67) де й (0 — модуль вектора її — кут» що відраховується від осі першої обмот' кн; і\а (/), іуь (0 — проекції вектора, струму статора в системі координат а — Ь комплексної площини, зв’язаної з статором машннн. Нагадаємо, що дійсна вісь а співпадає з напрямком осі першої статорної обмотки. Рівняння (4.67) описує перетворення трифазного кола на еквіва- лентне двофазне, яке позначимо (3-> 2). З рис. 4.13 одержимо: ь І\а — Іл---п~ І& йз» 1 1 (4.68) /5 . Уз . іу> = - 2~ іл----*«з- Враховуючи рівняння (4.61), після перетворення (3 —> 2) має вигляд; 3 4 . 11а — "2 УЗ ,, , . ІІЬ = —2“ Цл — І8У- (4-69) Із виразів (4.68) знаходимо рівняння для перетворення двофаз- них змінних до трифазних: йі — 2/Зйдї іл = — і/Зїід 4- І/Кз йь; (4.70) М = — І/Зг'іа— І/УЗ ііь. У векторно-матричній формі рівняння (4.69), (4.70) запишемо так: . > ГМ Рж,1 [3/2 о 0 1 '‘ = к]“[3-*2,[у= /3/2 —/3/2]' (4'71) ГЧ г.,1 г 2/3 0 1 <« 1=12-5.3] ° ; [2^.3]» -1/3 І//3 , (4.72) 14 1-1/3 -1//ЗІ
де Мйтрнці ІЗ 21 і [2 -> 31 визначають перетворення трифазних змінних електричної машини (струмів, потокозчеплень, напруг) на двофазні і навпаки. У теорії машин змінного струму вводиться поняття індуктивності головного потоку (контура намагнічування) Ьт = £1В, де т — кількість фаз машини. Прн цьому повні зведені індуктивності фаз статора і ротора Лі = + Ьіа» (4.73) Га=£т4-и, (4.74) де £і0, £20 — індуктивності полів розсіювання. З урахуванням визначення індуктивності головного потоку Ьт рівняння моменту даигуна змінюються. Наприклад, для виразу (4.38) прн т = 3, маємо М = 3/27.т7„ 1(2/3/.) (2/ЗіГв’>) = 3/2£т/„ Й (4‘“-ад*)]. (4.75) де і\ — 2(31^ іч. = 2/3£а. (4.76) -Рівняння моменту (4.75) допускає формування векторів у вигля- ді рівняння (4.76) ж' = 2/Зж. (4.77) Прн цьому матриці перетворення [3 21 і [2 -> 31, відповідно до нового формування векторів, визначаються із рівнянь: [І511 їй І; (4.78) *53_] ГМ /52 =3/2(2(4.79) звідки знаходимо І 0 0 р- . 2]’ =2/3(3 - .2( = 0 _ |_ /3 ; (4.80) І 0 [2- 4-ЗҐ =-|-12- >3] = 1 1 1 -1- «1- 1 । (4.81)
у У загальному випадку, коли для трифазних змінних хх 4- х2 + 4- хв 0, необхідно враховувати зміну нульової послідовності х(). Формули прямого і зворотного перетворень (4.78) — (4.81) для вка- заного випадку матимуть вигляд: ГхЛ| [2/3 — 1/3 —1/3 і[х,- = 0 1//3 - І/Кз х2 1x4 Ь/3 1/3 1/3 Лх3. Нг 1 0 її -X,,-] =4 — 1/2 1^3/2 1 х„ . 1-1/2 -|/3/2 І-ІЦІ (4.82) (4.83) Необхідність застосування формул (4.82), (4.83) виникає прн до- слідженні несиметричних режимів роботи симетричних електричних машин. На момент, який розвиває двигун, складові нульової послі- довності не впливають і при дослідженні динаміки електромеханічної системи можуть не враховуватись. Застосовуючи розглянуті фазні перетворення, необхідно врахову- вати те, що прн формуванні векторів згідно з формулами перетворен- ня (4.7І), (4.72) потужності дво- і трифазної машин матимуть таке співвідношення: Р(2> = {И-Іаііа -ф Міьїіь) = 3/2Р® = 3/27?С («51 ^51 4- «52*52 4“ «53^5з)« Аналогічно для формування -векторів відповідно до виразу (4.77) Р™ = 2/ЗР0». 4.2.7, Узагальнена структурна схема електричної машини Використовуючи формули перетворення трифазних змінних до двофазних (4.71), (4.72), формули лінійних перетворень (4.42), (4.43), математичну модель узагальненого електромеханічного перетворюва- ча (4.46), подану у формі струмів (4.48), рівняння моменту (4,55), а також математичну модель механічної частини електродвигуна, можна одержати узагальнену структурну схему трифазної електрич- ної машини (рнс. 4.14). Реальні напруги и5ь «$2, «8з і «/?і, ііць прикладені до статора і ротора, перетворюються до двофазних систем напруг «іа, и\ь і «24, іі2д, заданих відповідно в нерухомій системі координат а — Ь статора і системі координат й — д. Для використання узагальненої моделі електромеханічного перетворювача в системі координат и — V, що обертається з довільною кутовою швидкістю (4.46), вектори напруг статора = и, [«]а, і ротора и2 == («2й, «2917 повинні бути перетворе- і на систему координат и — о за допомогою операторів е~і
Координати статора Координати ротора Система координат, яка обертається з довільною кутовою швидкістю Л 2! ’ЧР) гн Зворотне перетворення Модель машини (рівнян- ня 4x1*1 Рис. 4.14. Узагальнена структурна схема трифазної електричної машини е ЯфИО Ф(Й згідно з формулами (4.42) 1 (4.43). Структурна схема пе- ретворювача систем координат згідно з рівняннями (4.42), (4.43) і ви- значеного оператора е~(4.16) має вигляд, зображений на рис. 4.15. Вектори напруг статора і і4“-е) є керуючими узагальненої електричної машини, заданої моделлю (4.46) в системі координат и. — V. Рис. 4.15. Структурна схема перетворюва- ча координат з нерухомої системи в систе- му, що обертається Залежно від специфіки зада- чі, яку треба рішити, застосову- ється одна з форм запису рів- няння моменту двигуна: (4.55) — у формі струмів; (4.56), (4.57), (4.58) — потокозчеплень і стру- мів; (4.59) — потокозчеплень. Для кожного з виразів моменту узагальнену модель (4.46) необ- хідно перетворити до вигляду, в якому змінними будуть коор- динати (потокозчеплення, стру- ми), що входять у рівняння мо- менту. Такі перетворення легко провести шляхом виключення з рівнянь (4.46) відповідних стру-
мів чи потокозчеплень за допомогою виразів (4.47), аналогічно вико- наним під час одержання моделі узагальненої машннн (4.48), заданої в формі струмів. Під час формування векторів відповідно до рівняння (4.77) вико- ристовуються формули перетворення (4.80) і (4.81), а також рівняння моменту (4.75). Реальні значення струмів (потокозчеплень) електрич- ної машини визначаються перетворенням змінних, представлених у системі координат ц. —V, до трифазних, використовуючи прн цьому проміжне перетворення до двофазних координат статора і ротора На рнс. 4. і4 показано структурну схему алгоритму зворотного пере- творення для одержання реальних струмів машннн. Аналогічно ви- значають потокозчеплення статора і ротора. Якщо електрична машина багатополюсна 1 має рп пар полюсів, то в рівняннях узагальненої машннн це враховується заміною геомет- ричних кутів ф на електричні (ре= і кутової частоти со на <ое = = рпо. Значення моменту, який розвиває двигун, також треба збіль- шити пропорційно кількості полюсів. 4.3. Електромеханічні властивості двигунів постійного струму з незалежним збудженням На рнс. 4.16 наведено принципову схему двигуна постійного стру- му з незалежним збудженням, яку називають ще схемою паралель- ного збудження, тому що коло обмотки збудження підключено пара- лельно до кола якоря двигуна. Вважають, що мережа постійного струму має необмежену потужність і її напруга І/ не залежить від наван- таження. Тому кола обмотки збудження і обмотки якоря є незалеж- ними один від одного. У ряді випадків, особливо для двигунів вели- кої потужності, напруга живлення обмотки збудження не відповідає напрузі живлення якірної обмотки. Крім того, в електроприводах, де швидкість обертання двигуна регулюється напругою якоря, жив- лення обмотки збудження повинно бути незалежним. Обмотка додат- кових полюсів (ДП) і компенсаційна обмотка (КО), які створюють сприятливі умови для комутації і компенсації реакції якоря безпо- середньо у процесі електромеханічного перетворення енергії участі не беруть. їх параметри враховують- ся прн визначенні повних опорів та індуктивностей якірного кола. З урахуванням викладеного, далі будемо розглядати спрощену схему двигуна постійного струму з незалеж- ним збудженням (рнс. 4.17). Динамічну модель двигуна постій- V Рис. 4.16. Схема двигуна постійно- го струму з незалежним збудженням ною струму можна одержати на ос- нові двофазної узагальненої машини
Рис. 4.17. Спрощена схема двигуна постійного струму з незалежним збудженням (рнс. 4.18, а). Конструкція двигуна постійно- го струму така, що магнітний потік статора Фн що є потоком збудження, нерухомий у просторі і створюється струмом збудження Ід. Якщо прийняти, що МРС статора спрямована вздовж осі Ь, одержимо иц> = иа; ііь — із, Ііа — 0; Мів = 0; = ¥3. За допомогою ко- лектора створюється ортогональність векто- рів потокозчеплення Т, 1 струму ротора з тим, щоб забезпечити найбільшу ефективність для одержання моменту двигуна: М=кгГ8/2=|Чг8||/а|5ш6ї 6 = л/2; зіп 6 = 1. Взаємне розташування векторів потокозчеплення статора 1 стру- му ротора показано на рнс. 4.18, б. Завдяки ортогональності векторів 4*3 і і2 виключається також вплив струму ротора на коло збудження, що дає змогу регулювати момент двигуна прн сталому потоці збу- дження за рахунок зміни величини | /21. Взаємна нерухомість у про- сторі розглянутих векторів І /2 можлива тільки тоді, коли вектор га | обертається відносно ротора у бік, протилежний напрямку його обер- тання, з кутовою швидкістю ше. Для виконання цієї вимоги необхідно, щоб в обмотках ротора про- ткалн симетричні двофазні струми, які змінюються за законом
Оскільки реальний струм якоря підво- диться а боку статора через колектор, то пра- вомірно проводити аналіз процесів електро- механічного перетворювача енергії двигу- ном постійного струму з використанням рівнянь узагальненої машини, які записано у координатах статора (4.51). Для цього перетворимо вектор струму ротора і2 у систе- му координат статора (а — Ь) за допомогою оператора перетворення е/Фе (4.22): | «2Л І | *2<71 ІСОЗфе — 8ІПфе|| ІяСО8фе| I 5ІП фе СОЗ 11 — Ія БІП фе | ' Рис. 4.19. Схема двигуна по- стійного струму Звідки знаходимо і<ш = ів‘, і&> = 0. Отже, у стаціонарній системі координат вектор струму і2 може створюватись однією обмоткою яко- ря (ОЯ), по якій протікає струм ія, і розташований вздовж осі а, що співпадає з віссю щіток двигуна (рнс. 4.19). Для одержання рівнянь динамічної механічної характеристики на основі рівнянь узагальненого електромеханічного перетворювача (4.51), (4.53), запишемо: Міа — 4" иіь = 4- «ГРіл/й/; ию = 4- 4- «А; (4.84) Чи ~ 4* — (АеУїаі Л4 — Рп£12 (г’пЛа — 6а4б). Відповідно до рнс. 4.19 необхідно прийняти Під 0, ІІЦз = 11в‘, ііа = 0, Іц> = І2а ~ ІіЬ = 0» ІІ2а ~ Ч-яі ~ ^8» ~ А?яЕ- 3 урахуванням рівнянь (4.47) виразимо потокозчеплення через струми; = Ьіьііь 4* ~ і'зіа» ^2а = 4" ^2а^2« = ^яі^я» (4.85) ^26 ~ 4* ^-'2Ь^2Ь = Дія^а, де £3 — повна індуктивність обмотки збудження; £и2 — сумарна індуктивність розсіювання обмоток якоря, додаткових полюсів і ком- . пенсаційної обмотки; /?3 — опір обмотки збудження (опір вклю- чає всі опори якірного кола двигуна).
ц незалежним збудження*! Після підстановки виразу (4.85) у (4.84) одержимо рівняння дви- гуна постійного струму: о І т аі . и3 — Кзіз 4~ £з » «. = Яяіі=+ І»х-^- + <о,£.иі.; (4-86) М = Аналіз (4.86) свідчить про те, що перші два рівняння — це рівняння । Кірхгофа для кіл збудження та якоря машини, а останній член рів- няння якірного кола — ЕРС двигуна, яка згідно із схемою включення (див. рнс. 4.17) при = 0, = 0 дорівнює е = шД.1в>, = р„Л1ві,ю = сФо, (4.87) де с = рп№2зіа — конструктивна стала двигуна; N — кількість ак- тивних провідників якоря; а — кількість паралельних витків якір- ної обмотки. 1 3 урахуванням (4.87) момент двигуна Л4-рпІа1Уя=сФі.. (4.88) Отже, систему рівнянь (4.86) з урахуванням (4.88) можна записати у такому вигляді: ^ =-)§-(• + Лр)Ф; (1 + Ткр) ія 4- сФи; (4-89) М = сФ/я, де Та “ £8//?8; Тя = Ая//?я — електромагнітні сталі часу обмотуй збудження та якірної обмотки: А» = Р = Математичний опис динамічної механічної характеристики не- лінійний у зв’язку з тим, що ЕРО пропорціональна добутку потоку
на швидкість, а електромагнітний момент М пропорціональннй до- бутку потоку на струм якоря. Структурну схему електромеханічного перетворювача енергії наведено на рнс. 4.20, а. У більшості випадків двигун працює із сталим потоком, а структурну схему, що відповідає такому положенню, наведено на рнс 4.20, б. Прн цьому рівняння ди- намічної механічної характер нки має вигляд <4 90> Оскільки М = сФ/я, легко внвестн рівняння динамічної електро механічної характеристики 7* Якщо у рівняннях (4.90) і (4.91) прийняти, що = р і розв’я затн їх відносно швидкості, то динамічні механічна й електромеха- нічна характеристики будуть: <“ = -аг - -да- (' + г«р) м- <492> §г(І + 7'.Р)"я- (4-93) В усталеному режимі роботи £/я = солзі, М = сопзі. Враховуючи це, одержимо рівняння статичних механічної й електромеханічної характеристик двигуна : “=-Й—(4.94) "=-ж—Іг'- <495) За параметрами, приведеними у паспорті двигуна, можна побуду- вати природні статичні характеристики. Прн сталому потоці збу- дження швидкість двигуна знаходиться у лінійній залежності від його моменту і струму якоря. Тому прн Ф — сопзі механічна й електро- механічна характеристики у деякому масштабі співпадають. Природну характеристику двигуна незалежного збудження, вра- ховуючи її прямолінійність, можна побудувати за двома точками — точкою ідеального холостого ходу (Лі — 0, о == и0) і точкою, що відповідає номінальному режиму роботи (М = Л4Н; ю = сон). Виходя- чи із паспортних даних двигуна (Ри, £7Н, /н, д„), можна одержати і со„ = лли/30; Мк = Рн/сон; соо = і/н/сФн. Лінія, що проходить через точки з координатами (Лі = 0, со = со0), (Лі = Лін, ® = ®н) — природна характеристика двигуна (рнс. 4.21). При визначенні величини сФн потрібно анатн опір якоря /?я. Якщо 99
О) ’ н(і) Рис. 4.21. Природна характерис- тика двигуна постійного струму з незалежним збудженням Рис. 4.22. Характеристики дви- гуна незалежного збудження при зміні опору якірного кола він не приводиться у паспорті, то його можна визначити приблизно, вважаючи, що половина всіх втрат у двигуні під час номінального навантаження припа- дає на втрати в обмотці якоря, тобто 0,5(7./,, (1-Ч„). (496) звідки К. к 0,5 (1 - Ч„) = (1 - ц), (4.97) Де Чн = ЛДЛ Приведена на рис. 4.21 характеристи- ка справедлива для двигунів з компен- саційною обмоткою. Якщо вона відсутня, то дія поперечної реакції якоря призво- дить до зменшення потоку збудження ма- шини. При малих значеннях струму яко- ря і відповідно моменту дія реакції яко- ря практично не проявляється. Під час збільшення струму починається помітне зниження потоку збудження, що викли- кає відхилення характеристик у бік біль- ших швидкостей (приблизний вигляд ха- рактеристик показано на рис. 4.21 штри- ховими лініями). Слід мати на увазі, що у випадку розмагнічування двигуна під дією реакції якоря його характеристики можуть мати відрізки з додатною жорст- кістю, а це може призвести до нестійкої роботи електропривода (далі будуть розглядатися характеристики двигуна без урахування реакції якорн). Рівняння механічної та електромеханічної характеристик можна подати у вигляді рівнянь прямих, що відсікають підрізки на осях струму (моменту) /я.к.8, Ліх.з і швидкості со0 (рис. 4.22), тобто (4.98) (4.99) Для оцінки жорсткості механічної характеристики доцільно а рівнянь (4.94) і (4.98) найти залежність М — [ (<о). З урахуван- ню
ням додаткового опору в якірному колі Тоді жорсткість механічної характеристики В = ам = _ с*фа __ _ ^«.3 Р /?я 4- Яд <і>0 (4.100. (4.101). Отже, модуль жорсткості мехавічиої характеристики залежить тільки від потоку збудження й опору кола якоря. Природна механіч- на характеристика має найбільшу жорсткість, тому що струм збу- дження не може. бути більшим номінального, а опір кола якоря — мен- шим Штучні характеристики одержують зміною опору в колі якоря, підведеної напруги або потоку збудження. Характеристики двигуна при зміні опору якірного кола було наведено иа рис. 4.22. Якщо на- вантаження дорівнює нулю, швидкість ідеального холостого ходу <і»0 == ІІлІсФ не залежить від опору кола якоря, і реостатні характе- ристики перетинаються в одній точці з координатами 0, о0. Швид- кість двигуна згідно з механічною характеристикою прн номінально- му моменті “ = — м„ (4.102) де Н — + Кд — загальний опір якірного кола. Щоб одержати номінальний момент прн нерухомому двигуні, по якорю повинен протікати номінальний струм, а для цього опір якірного кола повинен дорівнювати номінальному. Прн цьому перепад швидкості (4.103) Якщо розділити внраз (4.102) на вираз (4.103), то одержимо -Ь3° ~ ° , або Дсо* = /?*. кн Отже, при будь-якому моменті двигуна зміна відносного опору якірвого кола викликає таку саму зміну відносного перепаду швид- костей, що дає змогу легко будувати реостатні характеристики. Як видно із залежностей (4.94) і (4.95), прв зміні підведеної на- пруги змінюється тільки швидкість соо, а перепад швидкості залиша- ється сталим, і тому характеристики для різних напруг будуть пара- лельними (рве. 4.23). При зміні потоку збудження змінюється швидкість ідеального хо- лостого ходу <оо і перепад швидкості Дю. При швидкості, що дорів- нює нулю, струм якоря дорівнює струму короткого замикання
Рис. 4.23. Характеристики дви- гуна незалежного збудження при різних напругах /я.к.з = ЯКИЙ ие залежить від по- току збудження. При цьому електроме- ханічні характеристики для різних по- токів збудження перетинаються водній точці ірис. 4.24, а) Момент короткого за- микання Л4к.3 = сФ/в.к.а залежить від по- току збудження, тому механічні харак- теристики перетинають осі моментів у різних точках (рис. 4.24, б). Як і кожна електрична машина, дви- гун постійного струму' незалежного збу- дження має властивість оберненості (зво- ротності). Він може працювати не тільки у режимі двигуна, а й у режимі генера- тора, створюючи гальмівний момент на валії в режимі рекуперативного гальмування з віддачею енергії у ме- режу, динамічного гальмування і гальмування протнвмикаиням. Рівняння електричної рівноваги для якірного кола двигуна можна записати так: уя = е + іЛ Перемножимо ліву і праву частини на величину Ія і одержимо рівняння балансу потужностей ад = £/, + /;/?, що свідчить про роботу двигуна у рушійному режимі. Потужність, яка споживається з мережі, Г/я/я = Л4<в0 частково перетворюється на електромагнітну Е7Я = Лій і передається на вал двигуна, а част* Рис. 4.24. Характеристики двигуна незалежного збудження при різних потоках збудження
ново втрачається в опорах якір- ного кола Рушійний режим має місце у 1, 1ІІ квадрантах, де швидкість ю і момент М спів- падають за напрямком. При швидкості « > (о0 ЕРС двигуна Е > С/я, струм і момент двигуна змінюють свій напрямок на протилежний Двигун пере- ходить у генераторний режим роботи паралельно з мережею — режим рекуперативного гальму- вання. Знак потужності, що за- трачується, та знак електромаг- нітної потужності також зміню- ються на зворотні: /яС/я = -£/я+/я2/?. У цьому режимі двигун одер- Рнс. 4.25. Характеристики двигуна неза- лежного збудження прн різних режимах роботи жує механічну енергію від робочої машини — Ма, перетворює її на електромагнітну потужність — Е7Я, яка віддається до мережі (—ІЯЕЯ), крім втрат у якірному колі /«/?. Цей режим можливий, наприклад, прн опусканні вантажу (рис. 4.25, точка А"). Якщо за допомогою зовнішнього джерела механічної потужності заставити якір двигуна обертатися у напрямку, протилежному ру- шійному режиму (вниз від точок В і С, див. рис. 4.25), двигун поч- не працювати у режимі противмнкання. Із зміною напрямку швид- кості змінюється напрямок ЕРС, яка тепер буде співпадати з на- прямком напруги мережі. Електрична енергія, що споживається від мережі і виробляється самим двигуном за рахунок механічної енергії, яка надходить на його вал, виділяється у вигляді теплоти в опорах якірного кола: їм Рис. 4.26. Схема вми- кання двигуна неза- лежного збудження при динамічному галь- муванні Режим противмнкання в усіх гальмівних режимів — найбільш неекономічний і найбільш важкий для двигуна у тепловому відношенні. На рис. 4.26 наведено схему вмикання двигу- на незалежного збудження при динамічному галь- муванні. У цьому режимі двигун працює автоном- ним генератором на опір якірного кола, пере- творюючи механічну евергію, що підводиться до вала, на електричну: Г.Е. = /X-
Рис. 4.27. Динамічна механічна ха- рактеристика двигуна з незалежним збудженням Рівняння електромеханічної і ме- ханічної характеристик під час дина- мічного гальмування з урахуванням того, що (7Я = 0 мають вигляд: Я лл ------^фГМ- Характеристики проходять через початок координат. Режими противмикання і динаміч- ного гальмування використовуються для швидкої зупинки двигуна (на рис. 4.25 показано стрілками) Дина- мічні властивості двигуна визначаються рівнянням динамічної меха- нічної характеристики (4.98), яку з урахуванням (4.97) можна подати у вигляді (4 104) Конкретні динамічні характеристики визначаються сукупністю умов, які накладаються на рух електромеханічної системи, тому дви- гун може мати різні динамічні характеристики. В усталених дина- мічних режимах роботв, зумовлених, наприклад, наявністю періо- дичної складової навантаження двигуна, динамічна механічна характеристика для кожного циклу коливань однакова, і форма її за- лежить тільки від електромеханічних властивостей двигуна Якщо прийняти, що момент двигуна змінюється за законом М = Лїсер + + ДЛІщах зіп &і, то відповідно до рівняння (4.100) ш = _ им £ІпИ _ СО5Й< р р р На рис. 4.27 показано залежності Д<о (/) і ДЛ4 (і) і відповідну їм динамічну механічну характеристику. Наявність електромагнітної інерції якірного кола викликає значне відхиленни динамічної характеристики 2 від статичної 1 Зменшення сталої часу Тя призведе до зменшення цих відхилень (крива 3) і на межі, коли Тя = 0, динамічна характеристика співпадає із статичною. Для аналізу динамічних властивостей двигуна доцільно викорис- тати частотний метод. Згідно із структурною схемою (рис 4 20, б) можна одержати Рд (Р) = М (р)/<о (р) = - рДТяР 4- 1). (4.105)
Амплітудно-фазову характеристику динамічної жорсткості одер- жимо після підстановки р — /й: М ' І+7дЙ£ Амплітудно-частотна і фазово-частотна характеристика динаміч- ної жорсткості: їм = Р/]Л і + V (й) = п — агсІ£ 7ЯЙ. Амплітудно-фазову характеристику динамічної жорсткості пред- ставлено на рис. 4.28, а, а відповідні їй амплітудно-частотна і фазо- во-частотна характеристики — на рис. 4.28, б. Електромагнітна інерція якірного кола призводить до зменшення модуля динамічиої жорсткості тим більше, чим вища частота коли- вань. Одночасно зсув по фазі між коливаннями швидкості і моменту змінюється від я прн Й = 0 до л/2 при Й = то. Частотні характеристики динамічної жорсткості спрощують зна- ходження залежності від часу однієї із змінних за відомою для уста- леного коливального режиму. Якщо М = Мсер + А/Ишщ: кіп Й/, то _______ і/1 + Т’й2 о = юсер =-------------ЛЛ!,,„,Х $іп (И — V), а ЯКЩО <0 = ДсОщах кіп Й/, то 5іп(И+ч>) у і + 7^№ Отже, під час різких змін навантаження, а також в усталених коливальних режимах динамічна характеристика може значно від- хилятися від статичної. Ці відхилення можна оцінити за допомогою частотних характеристик динамічної жорсткості. Задача Для двигуна постійного струму паралельного збудження • 1) побудувати природну механічну характеристику;
2) знайти додатковий опір, який забезпечує в рушійному режимі «іри моменті Мс — О,В/Ии швидкість юс -- 0,5 сос; 3) визначити струм якоря і швидкість двигуна під час опускання «вантажу у режимі рекуперації, якщо момент вантажу Мс = 0,6Л1в і Кд = 0,і/?я; 4) вичислити додатковий опір, який забезпечує під час реверсу двигуна з гальмуванням протнвмиканням початкову величину струму І = 2,0/и Двигун перед реверсом працює у номінальному режимі. 4.4. Електромеханічні властивості двигунів постійного струму послідовного збудження Схему двигуна постійного струму послідовного збудження наве- дено на рис. 4.29, а. Обмотка збудження включена послідовно з яко- рем, що створює умови для форсованої зміни потоку даигуна. Прн цьому аналіз динамічних властивостей двигуна без урахування вихро- вих струмів під час швидких змін потоку призводить у більшості ви- падків до значних похибок. їх вплив можна врахувати, якщо поста- вити короткозамкнуту обмотку на осі £ (рис. 4.29, б). Якщо прийняти, що ця обмотка зв’язана з потоком машини Ф по повздовжній осі коефі- цієнтом, який дорівнює одиниці, то динамічний режим роботи двигуна можна, описати: 0 = кЛе + ^в.с-^-; У, = сФш + ІЛ 4- £„ ; М _ сФ:и, (4.106) де — опір якоря й обмотки збудження. Для практичного використання рівнянь (4.106) з ннх необхідно виключити вихровий струм кс. Для цього перше рівняння системи <г Рис. 4,29, Схеми двигуна постійного струму з послідовним збуджен -ям аоб
Рис. 4.30. Структурна схема електромеханічного перетворювача енергії у дви- гуні постійного струму з послідовним збудженням розділимо на с, а друге — на /?д. Додамо їх і, позначивши Ф = = Кф (ія 4- їв.с), одержимо- М — сФїя, (4.107) Де Т. = с/Кв с + Кф^л = тв с 4- 7з«(1, 1 1,2)Т3. У зв’язку з наявністю у системі (4.107) добутків е = сФа>, М = = сФїя і нелінійністю кривої намагнічування рівняння динамічної механічної характеристики нелінійні. Щоб скласти структурну схему електромеханічного перетворення енергії у двигуні послідовного збудження, рівняння (4.107) записати У такому у «вигляді: __ [' __е__'Г р ________#д ф. Кф Л ” /""д лі кФ Ф’ 7’ р ^г'я М = сФі_. 1/ с Г’Кл ІІФ пі- • е Кс лі (4.108)
Рис. 4.31. Характеристика намагнічу- вання Структурну схему, що відпові- дає (4.108), наведено на рис. 4.30. Треба мати на увазі, що Т!К<& = = сопзі, а нелінійність кривої на- магнічування враховується нелі- нійністю зворотного зв’язку за струмом, обернено пропорціональ- НОГО Лф- Залежність 1/Лф — / (Ф) можна знайти за допомогою рнс. 4.31. Дли аналізу динамічних режи- мів двигуна постійного струму по- слідовного збудження проводять лінеаризацію динамічних характе- ристик у межах малих відхилень, що відповідають статичному режиму роботи. Розглянемо статичні характеристики двигуна, а також вплив па- раметрів мережі і двигуна иа їх форму. Для одержання рівняння ста- тичних характеристик потрібно у рівнянні (4.108) прийняти: сІЇяіАІ = 0; йФ/йі =0; Уя = е\ ія.с — 0. Повний опір якірного кола визначається сумою опорів обмоток якоря, збудження і додаткових полюсів, а також додаткового опору Рр. Рівняння статичних механічної і електромеханічної характеристик будуть мати той же вигляд, як і для двигуна постійного струму не- залежного збудження: ш=Да---------(4.109) сФ С2Ф2 ' ' <о = Л*------ж-4- (4.110) сФ сФ я ' ' Однак самі характеристики будуть відрізнятися від характеристик двигуна незалежного збудження. Відміна ця визначається залежністю потоку двигуна від струму якоря, яку важко опнсатн аналітично. Тому для визначення виду характеристик будемо вважати, що на від- різку Оа (див. рис. 4.31) потік двигуна пропорційний струму якоря, тобто Ф = К/я, де К — коефіцієнт пропорційності. За цих умов рівняння (4.110) перетворюється о) _= _ря____________________~ —----------в сКІя сКія /я де А і В — деякі сталі.
Отже, при малих значеннях струму за- лежність ео = / (/я) виражається рівнянням гіперболи, прн великих — коли настає на- сичення магнітного кола машини (див. рис. 4.3Ї, точка Ь) потік його можна вва- жати сталим. У цьому випадку залежність со / (/я) лінійна, і її можна прийняти ана- логічно характеристиці двигуна незалеж- ного збудження. З урахуванням одержаних висновків електромеханічну характеристи- ку двигуна послідовного збудження можна представити у вигляді кривої (рнс. 4.32). Залежність моменту двигуна від струму якоря також не має точного аналітичного виразу. З врахуванням цих допущень мож- на стверджувати, що механічна характе- ристика має вигляд, подібний до електроме- ханічної характеристики. Рис. 4.32. Універсальні ро- бочі характеристики двигу- нів послідовного збудження серії ДК Особливістю характеристик двигунів послідовного збудження є різке збільшення швидкості прн малих навантаженнях, що поясню- ється значним зменшенням магнітного потоку. Теоретично швидкість ідеального холостого ходу двигуна послідовного збудження дорівнює нескінченності. Наявність залишкового магнітного потоку (Фзал = = (0,02...0,9) Фном) знижує швидкість при знятті навантаження, однак вона у багато разів може перевищувати номінальну швидкість двигу- на. Тому двигуни послідовного збудження ие можна використовувати у тих випадках, коли навантаження нижче 15...20 % номінального. Вище зазначалось, що при великих навантаженнях електромеха- нічні властивості двигуна послідовного збудження наближаються до властивостей двигуна незалежного збудження. Але слід враховувати, що збільшення струму вище номінального викликає збільшення пото- ку двигуна, що повністю компенсує пропорційну складову поперечної реакції якоря. Тому компенсаційна обмотка не потрібна. Крім того, пе- ревантажувальна здатність двигунів послідовного збудження вища, ніж у двигуна незалежного збудження. При допустимих значеннях струму якоря /я «он = (2,0.. .2,5) /1і0М перевантажувальна здатність X — 2,5.. .3,0. Нелінійність зв’язку між струмом і потоком двигуна послідовного збудження не дає можливості аналітично розраховувати статичні характеристики. Для побудови природних характеристик використо- вують так звані універсальні характеристики, які є у каталогах для кожної серії двигунів. Це залежності п = / (/я) і М — / (/я) у від- носних одиницях (див. рис. 4.32). Знаючи номінальні дані двигуна, можна визначити його характеристику в абсолютних величинах. При наявності природних характеристик легко побудувати штучні характеристики двигуна. Так, при введенні додвткового опору у коло
якоря можна скористатися співвідношеннями: __ Ря — і я#А • ,л _ — /я (Яд 4- /?р) — сФ ’ ,и ~ сФ----------------------’ де /?д ~ 4- <оп і <ош — відповідно швидкості природної і штучної характеристик. Якщо струми якірного кола двигуна однакові, то ю»=ш" • <411 ” Характеристики двигуна під час зміни опору якірного кола наве- дено на рнс. 4.33, а. Аиалогічно можна побудувати характеристики під час зміни напруги якірного кола. У тому випадку, коли струми в якірному колі однакові то (Ощ = €0п ^х — Ая#Д (4 112) Характеристики двигуна при зміні напруги якірного кола наведено на рис. 4.33, б. Аналізуючи гальмівні режими роботи двигуна послідовного збу- дження, необхідно зазначити, що у рекуперативному режимі він пра- цювати не може. Режим протнвмнкання двигуна послідовного збу- дження створюється за тнх самих умов, що ї для двигуна незалежного збудження, тобто прн Мо > Мк,3 (рис. 4.34, характеристика /) або при зміні полярності напруги на затискачах якірної обмотки (рнс. 4.34, характеристика 2). Під час гальмування противмиканням, як і для
двигуна незалежного збудження, до кола якоря для обмеження струму треба увімкнути додатковий опір. Величину додаткового опору можна розрахувати відповідно до виразу (4. і і 1), виходячи із реальних умов. Двигуни послідовного збуджен- ня підчас динамічного гальмування можна вмикати за двома схемами: при живленні обмотки збудження незалежно від якоря або при само- збудженні (рис. 4.35, а, б}. У пер- шому випадку обмотка збудження вмикається на напругу мережі Рис. 4.34. Характеристики двигуна по- слідовного збудження у режимі про- тивмикання через додатковий опір величина якого вибирається так, щоб струм,, який проходить через обмотку збудження, не перевищував номіналь- ного значення. Тоді потік струму двигуна не міняється, і електроме- ханічні та мехаиічиі характеристики і їх математичні рівняння будуть такими самими, як і для двигуна незалежного збудження. Однак при динамічному гальмуванні колом збудження споживається з мережі така сама потужність, як і прн роботі двигуна у номінальному режимі. Вона виділяється у вигляді теплоти у додатковому опорі, який ввімк- нено в коло обмотки збудження. У другому випадку, тобто під час динамічного гальмування з само- збудженням, двигун вимикається із мережі, обмотка збудження за- лишається підключеною до кола якоря, який замикається на додатко- вий опір /?р. Якщо за допомогою зовнішнього джерела механічної енергії привести якір двигуна у рух, то при виконанні певних умов двигун збуджується і розвиває залежно від швидкості гальмівний момент. Перша умона самозбудження — ЕРС, яка наводиться залишковим, потоком, повинна викликати струм збудження, який збільшує потік двигуна. Це, в свою чергу, збільшує ЕРС. Якщо режиму динамічного Рис. 4.35. Схеми вмикання двигуна послідовного збудження при динамічному гальмуванні
Рис. 4.36. Динамічне гальмування з самозбудженням двигуна по- слідовного збудження гальмування передував режим двигуна, то для виконання сформульо- ваної умови необхідно перемкнути затискачі обмотки збудження або якоря, тому що у режимі двигуна струм збігається з напрямком напру- ги мережі, тоді як у режимі динамічного гальмування він збігається -З напрямком ЕРС двигуна. З цих умов потік, який створюється стру- мом якоря, співпадає з залишковим потоком і при цьому машина не. розмагнічується. Друга умова самозбудження пояснюється на рнс. 4.36, а, де наве- дено рид залежностей Е — } (/я), які відповідають різним швидкостям якоря двигуна, а також вольт-амперна характеристика опору якірного кола Е = ІЯЕ- Ця умова самозбудження виражається графічно наяв- ністю точки перетину цнх залежностей. Із рис. 4.36, а видно, що не для будь-якого значення швидкості існує точка перетину, тобто не завжди можливий режим самозбудження. Наприклад, при <о <С <п2 самозбудження неможливе. Критичне значення швидкості, при якій виникає самозбудження, залежить від нахилу прямої Е — /я7?. Тому при збільшенні опору якірного кола самозбудження настає при більш високих швидкостях. Характеристики двигуна послідовного збудження у режимі ди- намічного гальмування з самозбудженням для різних опорів якірного кола (див. рнс. 4.36, б) можиа побудувати за точками перетину прямих Е — ІЯК з залежностями Е = [ що відповідають різним швид- костям двигуна (див. рнс. 4.36, а). Механічні характеристики можуть бути побудовані за допомогою •електромеханічних, оскільки вони мають такий самий вигляд, як і •електромеханічні завдяки тому, що прн збільшенні швидкості двигун має практично лінійну залежність <о (/я), що відповідає Ф == = Фнас «= соті. Фактично характеристики в режимі динамічного гальмування з самозбудженням трохи відрізняються. При зменшенні струму в якорі
до нуля у машині є залишковий потік, що зумовлює початкову ЕРС у процесі самозбудження. Реальні електромеханічні характеристики двигуна послідовного збудження у режимі динамічного гальмування з самозбудженням наведені на рис. 4.36, в. Для дослідження динамічних властивостей двигуна послідовного збудження можна звернутися до лінеаризації рівнянь динамічної ме- ханічної характеристики навколо точки статичного режиму роботи. Простий метод лінеаризації нелінійних ланок грунтується на розкла- данні нелінійної функції у ряд Тейлора з послідовним відкиданням членів ряду, які вище першого порядку мализнн. Розглянемо ланку, яка описується нелінійним диференціальним рівнянням першого порядку Р (ХІ, ХЛ> хі, У) — 0- (4.113) Усталений режим характеризується сталістю усіх змінних. ЦІ сталі величини позначимо х1г х2, у. Вони взаємозв’язані між собою рівнянням статнкн Р = (0, х8, х1г у) == 0. (4.114) Прн лінеаризації розглядається рух системи під час достатньо малих відхилень змінних від їх значень, що відповідають усталеному режиму роботи. Тоді всі змінні рівняння (4.113) можна подати у вигляді х, = 4- Дх^ = Ха 4- Дх2; у = У 4- &у, де Д^, Дх2, Д// — відхилення відповідних змівннх від їх вихідних сталих значень. Після розкладання виразу (4.113) у ряд Тейлора і відкидання скла- дових вищого ступеня мализни, одержимо: Г(0. Л-„Х>,Г)+^-Дх2+ 4Ї-Лх1+-^-Л4, = 0. (4.115) Окремі похідкі у цьому рівнянні, що обчислюються у точці вихід- ного режиму, являють собою деякі числа, які залежать від вибору ви- хідного режиму. Враховуючи (4.114), рівняння (4.115) можна записати: І дР . дР \ Д . А „ ( дР . дР \ . / дР . дР \ * (тгМ “ - (агМ Позначимо дР , 8Р - дР , дР . бР , дР . Оі, М, Т< в*, дг,1 Єн, =*ї (<-Ч6) І одержимо звичайну форму дкфаренціальннх рівнянь лінійних ланок: ТДх8 4- Дха = ЛДхх 4- к^у (4.117) (Тр + 1) Дх2 = К Дх, 4- КХД^ (4.118) 8 2-2363 і Із
Рис. 4.37. Лінеаризація кривої намагнічування р&Т — стала часу ланки; К, Кі — кое- фіцієнти передачі ланки. Приступаючи до лінеаризації систе- ми (4 107), зазначимо, що лінеаризація здійснюється навколо точки усталеного режиму роботи, і тому криву намагнічу- вання потрібно апроксимуватн дотичною у точці А (/ЯЛ, Фл), як це показано на рис. 4.37. При цьому Ф= Фо 4- К® (і„ 4- 4- їв с). Зробивши відповідні перетворен- ня і враховуючи, що Тя і Т’в.с значно менші ніж Т3, отже ТдГв.с « 0, можна одержати наближене рівняння лінеаризо- ваної механічної характеристики двигу- на постійного струму послідовного збуд- ження: (Т.Р + 1) ДМ= дг7я _ рдш, (4.119) Г<я + 'К<^Л І®» 4* .. . — де В = —----------—г—-----• — модуль статичної жорсткості; Те ~ /?д + сКф®А ЯдО'з +7'я) = А?д4-сКф<|}д —еквівалентна електромагнітна стала часу якірного кола двигуна. Рівнянню (4.118) відповідає структурна схема електричного пере- творення енергії у двигуні послідовного збудження, представлена на рис. 4.38. Підставивши у рівняння (4.119) Д17я = 0, одержимо наближений внраз динамічної жорсткості механічної характеристики: Рд(р) = -Р(7,еР4-1). (4420) Порівнявши вирази (4.105) і (4. і20), бачимо, що прн малих відхи- леннях від точкн статичного режиму роботи динамічні властивості двигуна послідовного збудження аналогічні властивостям двигуна незалежного збудження. Однак вони відрізняються несталістю модуля динамічної жорсткості й еквівалентної електромеханічної сталої у різних точках статичної характеристики при /я < /и. В області пе- ревантажень динамічні властивості двигуна послідовного збудження практично збігаються із властивостями двигуна незалежного збу- дження. Задача Природна характеристика приводного двигуна має такі дані: /я. А 20 40 60 80 100 120 % 128,2 100 76,9 66,7 6І.В 53,8
1. Знайти додатковий опір, що забезпечує прн Л4С = 0,8Л4н зни- ження швидкості обертання до <о = 0,3<х>м. 2. Побудувати характеристику при вмиканні у коло якоря знайде- ного опору. 3. Знайти додатковий опір, який Рис. 4.38. Структурна схема електро- механічного перетворювача енергії у двигуні послідовного збудження при лінеаризації У' лм забезпечує при реверсі двигуна початкову величину струму /я аоч — = і,8/„. 4. Знайти швидкість двигуна прн номінальному моменті під час зниження напруги якірного кола у 3 рази. 4.5. Електромеханічні властивості двигунів постійного струму змішаного збудження На рис. 4.39 наведено схему вмикання двигуна постійного струму змішаного збудження, який має незалежну (ОЗН) і послідовну (ОЗП) обмотки збудження. Для двигуна змішаного збудження розрахункову схему можна одержати, якщо на рис. 4.29, б контур вихрових струмів замінити реальним контуром обмотки незалежного збудження. Тому рівняння динамічної механічної характеристики можна записати за аналогією з виразом (1.106): М = сФін, де Уз, із.к — напруга і струм незалежного збудження; ІГЗ Н, Нз.в — кількість витків і повний опір кола обмотки ОЗН; №3.п — кількість витків обмотки ОЗП. Після перетворень одержимо: Де Т'9 гіФ Кф м гіф гі/ » М =сФїя, Ф (^*8.п + Рз.н) — /’Сф (Їя -}- їа.в)і (4.122)
Рнс. 4.39. Схема вмикання дви- і уна постійного струму змішано- го збудження Рис. 4.40. Залежність Ф— / (І) для двигуна змішаного збуджен- ня Система (4.122) відрізняється від си- стеми (4.107) наявністю у першому рів- нянні сталої складової (при і)а = сопзі), зведеного до якірного кола струму об- мотки незалежного збудження. Два ін- ших рівняння подібні при Та = Л.п- Тому лінеаризація рівнянь динамічної механічної характеристики двигуна змі- шаного збудження при — сопзі при- водить до лінеаризованих рівнянь, які були одержані дли двигуна послідовного збудження. Однак у цьому випадку за- лежність Ф (7Я) відрізняється від анало- гічної залежності для двигунів послідов- ного збудження. Ця залежність при Р3.и буде мати вигляд, показаний на рис. 4.40. Електромеханічна і механічна харак- теристики двигуна змішаного збудження в усталеному режимі роботи описуються тими самими рівняннями, що і для дви- гунів незалежного і послідовного збуд- ження. Але як і для двигуна послідовного збудження, внаслідок за- лежності магнітного потоку від навантаження, їх важко розрахувати аналітично. Магнітний потік двигуна визначається співвідношенням намагні- чуючих сил незалежної і послідовної обмоток збудження. У режимі двигуна обмотки вмикаються узгоджено. Двигуни змішаного збуджен- ня, які випускаються промисловістю, розраховані так, щоб потік при ідеальному холостому ході був у межах Ф8.п = (0,7...0,85) Фн, тобто більша частина магнітного потоку була зумовлена незалежною обмоткою збудження. Прн цьому швидкість ідеального холостого ходу <оо = (1, 3.. .1,6) <ои. Електромеханічні і механічні характеристики двигуна змішаного збудження займають проміжне положення між характеристиками дви- гунів незалежного і послідовного збудження. За перевантажувальною здатністю ці двигуни також займають проміжне положення. Якщо при допустимому струмі якоря, що дорівнює (2...2,5) /н, найбільше зна- чення моменту становить у двигуна з незалежним збудженням
Рис. 4.41. Електромеханічні (а) та механічні (б) характеристики дви- гуна змішаного збудження (2...2,5) М, а у двигуна з послідовним — (2,4...3,0) Л4И, то у двигуна змішаного збудження — (2,2...2,7) Л4Н. Звичайно природні електромеханічні і механічні характеристики двигунів змішаного збудження є у каталогах. Штучні характеристики розраховуються так, як і для двигунів послідовного збудження. Двигун змішаного збудження може працювати у тнх самих галь- мівних режимах, що й двигуни незалежного збудження. Однак галь- мівні режими двигуна змішаного збудження мають свої особливості. У режимі рекуперації напрямок струму у послідовній обмотці змі- нюється на протилежний, що призводить до розмагнічуваная двигуна і різкого підвищення швидкості Граничне значення струму якоря /я.п У режимі рекуперації, при якому двигун повністю розмагнічений, можна знайти, якщо вважати, що сила намагнічування дорівнює нулю: і7 = /зіЖ и 4- /я.п^з.п = 0. Звідси виходить, що електромеханічні характеристики двигуна змішаного збудження у режимі рекуперації мають асимптоту (рнс. 4.41, а) при Момент двигуна прн переході у режим рекуперації спочатку збільшується, досягає максимуму, а потім зменшується у зв’язку із зменшенням результуючого потоку. Механічну характеристику дви- гуна змішаного збудження наведеио на рнс. 4.41, б. Значення макси- мального моменту у режимі рекуперації відносно невелике і становить (0,3...0,7) Мя.
Для поліпшення механічної характеристики при переході у режим рекуперації послідовну обмотку двигуна відмикають. Тоді Ф — соїкі, характеристики стають лінійними (показано штриховою лінією на рис. 4.41, а). З такою метою і відмикають послідовну обмотку в ре- жимі динамічного гальмування, яке відбувається без зміни напрямку обертання двигуна. Режим протнвмикання здійснюється так само, як і для інших двигунів постійного струму Електромеханічні і механічні характеристики при цьому є продовженням характеристик рушійного режиму. 4.6. Математичним опис процесів електромеханічного перетворення енергії в асинхронному двигуні Схему вмикання трифазного асинхронного двигуна з фазним рото- ром показано на рис. 4.42, а, а трифазиу еквівалентну схему і відпо- відну їй двофазну модель наведено на рис. 4.41, б, в. Математичний опнс процесів електромеханічного перетворений енергії в асинхронному двигуні можна виконати з використанням однієї з математичних моделей узагальненого електромеханічного пе- ретворювача (4.24), (4.46), в яких необхідно прийнята «2 = 0; =
= 4- #2д (тут і далі рискою позначені змінні і параметри ротора, зведені до статора). Відповідно до теорії асинхронних електричних машнн введемо визначення згідно з виразами (4.73), (4.74): і.1 = і.,0+Гт=(1+а1)і.т; (4.123) ^2 = + І'т = 0 “Ь °г) ’ ^4) де а1Т с8 — коефіцієнти потоків розсіювання відповідно статорного і роторного кіл. Вектори напруг, струмів, потокозчеплень асинхронного двигуна згідно з рівнянням (4.65) мають вигляд: «і = (««і 4-4- «$зв/2?); = -у- (і«і 4- 4- Фі = (Фїі 4- 4- ф83е/2ї). (4.125) Аналогічно формуються вектори, що належать до ротора асинхрон- ного двигуна. Рівняння механічної характеристики, записаної в формі струмів, визначаються за допомогою рівнянь (4 24), (4.38): 4- 4- Цп — »й «Л + + 4» 4 <е-Л'О = °: <4' І26> м = 4 Р^-М. І*> (гЛЧ)*1. Для аналізу статичних режимів перетворення енергії симетричну трифазну систему напруг визначимо в такій формі: ил = І-'Й/, СО5 (а„,і + т,) = -Ц- \и^‘ + де = и„ (і —-І-) = ОфіС'іе'1"'-"'-''1 + \ %е І 1 = иа(і- 44 = + \ <и0е / * У цих рівняннях напруга = 11^ — це комплексна стала, яка має амплітуду, що дорівнює діючій фазовій напрузі, і довільний фа- зовий кут Тд, визначений початковими умовами. Відповідно до виразів
(4.125) з урахуванням визначення иЛі и#, и&, комплексний вектор напруги и, (0 = рЛ2Ь'іе'“""'. (4.127) Аналогічно для струмів і, = 1^2 /4 =/2/^4 (4.128) Прийнявши для статичних режимів ЛІВІЛІ — йЦ/Лі = 0 і враховуючи вирази (4.127) і (4.128), запишемо рівняння (4.126) у такому вигляді: = Л (^і + + /соовЛ^Ці 4- 72); 0 = ^2 (/?22 + І^е^цЬт) + /®2еЬт (/х 4* /2). (4.129) Друге рівняння (4.129) зручно записати через ковзання: = ю0е — юе “Ое ю0е * тоді 0 в 5 + /а>0еСТа/,„^ 7? + /®оД.т іЛ + ^2І- (4.130) Рівняння (4.129) і (4.130) дають змогу одержати відому Т-подібну схему заміщення фази і векторну діаграму асинхронного двигуна, подану на рис. 4.43, на якому використані такі позначення: хх = = (Оое<Ті^ю; Х2 = ШоеоеСт — індуктивні опори розсіювання; хц == — «ое£т — індуктивний опір контура намагнічування; 7ц = Л 4- 4- ?2 — струм намагнічування. У рівняннях (4.129), (4.130) величина /цХц — ЕРС фази двигуна: Ег ~ — £а = /хи/ц = І<ооЛ'тІіц == /шов'Р'ї*, (4.131) де Чг|; — основне потокозчеплення двигуна. Схема заміщення і векторна діаграма двигуна використовуються для аналізу статичних режимів роботи асинхронного двигуна при си- нусоїдній симетричній трифазній напрузі і незмінному моменті на- вантаження. 4.7. Статичні характеристики асинхронних двигунів Для одержання виразів статичних характеристик асинхронного двигуна за допомогою рнс. 4.43 встановимо основні енергетичні спів* відношення: вхідна потужність Рвя = ЗО^і і соз <ря; (4. і 32)
¥«,42. Р1/И =3/?кх; (4.133) Й ^„ = 3(4)»/^/; (4.134) Рис. 4.43. Заступна схема фази діаграма (б) асинхронного двигуна активна потужність, яка передається че- рез зазор, втрати на активних опорах статор ного кола втрати на активних опорах роторного кола />2Л1 = 3(/2)2/?2ї; корисна потужність (4.135$ (4.136) Враховуючи, що корисна потужність — це добуток електромаг- нітного моменту і швид і поля, одержимо вираз для моменту: м=4=4(й’ «« -Ч2--= р= (4137> де © = сое/рп. Прн аналізі статичних характеристик асинхронного двигуна з ме- тою спрощення виразів використовують спрощену Г-подібиу схему заміщення фази двигуна (рис. 4.44). Як видио з рисунка, індуктив- ність намагнічуючого контура прн цьому перенесена иа вхід фази.. Рис, 4,44, Спрощена схема заміщення фази ЇМ
Рис. 4.45. Природна механічна характерисгик-і асинхронного двигуна Така апроксимація справедлива для електричних машин середньої і великої потужності, коли [ (^і "В /шоД-1о) | шОеЬот. Якщо ця умова виконується, то вплив струму ротора на струм намаг- нічування незначний і ним можна знехтувати. Як видно із схеми заміщення (див. рис. 4.44), струм ротора можна .подати такою залежністю: Л = , . (4.138) У (К»+^ЯЮ’ + *Ї де Хк = Хі + Х2 = <!>0е (11с + І2с) = «0е1« (°І + о2) — індуктивний опір короткого замикання. З урахуванням рівняння (4.138) рівняння статичної механічної характеристики (4.137) набуває вигляду: в' г/2 М = Зр.—------------Д------г . (4.І39) ' ' (Я.+^Р-К Якщо напруга джерела живлення і його частота сталі, то момент можна розрахувати як функцію ковзання, використавши рівняння (4.139). На рис. 4.45 зображено природну механічну характеристику асинхронного двигуна при сталих напрузі £/х == £/ів і частоті соое.н-
статична механічна характеристика вміщує ділянки рушійного (0 5 і) і генераторного режимів ($ < 0) та режиму противмнкання (х> і). Момент двигуна має дві точки екстремумів, що визначають критичні значення моменту і ковзання в рушійному і генераторному режимах. Критичне ковзання можна визначити шляхом дослідження виразу (4.139) иа екстремум: = ± ЯІгД/я?+ 4. (4.140) При підстановці рівняння (4.140) в (4.139) одержимо вираз для кри- тичного моменту: М, , (4.І4І) 2 "« + де знак плюс відповідає рушійному режиму, а знак мінус — генера- торному. З використанням рівнянь (4.140) і (4.14 і) рівняння (4.139) перетво- рюється на форму уточненої формули Клосса: М =____2М“ (| + а5“* (4 142) 5/5к4-5к/«+2а5К ’ де а = Аналіз виразів для статичних механічних характеристик відповід- но до рівнянь (4.140), (4.142) і графіка (див. рис. 4.45) показують, що при синхронному обертанні 5 = 0 (момент, який розвиває двигун). Якщо М = 0 (5 < 5к), то момент змінюється за квазіліиійиим законом доти, поки не досягне Л4К, причому в зоні малих ковзань | з | механічна характеристика близька до лінійної залежності М ~ 2Мк8/8ц. На цій ділянці спад напруги в статорному колі малий і магнітний потік близький до сталого. В області великих ковзань 5 8ц механічна характеристика має гіперболічний характер М ~ « 2Мк^/8. При х = 1 даигун розвиває луско й момент: Л4„ = 3р„-^ї--------(4.143) “о, <К,+М'+^ ’ ’ У режимі гальмування в результаті противмнкання ротор обер- тається в напрямку, протилежному напряму обертання поля, і двигун створює гальмівний момент. У генераторному режимі ротор обертаєть- ся в напрямку обертання поля із швидкістю, що перевищує синхрон- ну. Прн цьому створюється гальмівний момент, який відповідне в рівнянні (4.142) негативному ковзанню і в схемі заміщення негатив- ному еквівалентному опору Електрична машина працює в ре- жимі асинхронного генератора парательно з мережею, виконуючи перетворення механічної енергії на електричну з рекуперацією її в
І-кЛЬй а Рис. 4.46. Спрощена заступна схема ротора (а), годоїрафвектора струму ротора (б) та зміна активного струму ротора (в) мережу. В точках критичного ковзання « = момент двигуна має максимальне значення, причому в рушійному режимі («к.р > 0) зна- чення критичного моменту, як це видно з виразу (4.141), менше, иіж відповідне значення в генераторному режимі («к.г < 0). У тому випадку, якщо нехтувати статорним опором, 0, то і Л4к.р | = | Л4к.г |. Форма механічної характеристики асинхронного двигуна зумов- люється тим, що коли швидкість ротора відмінна від швидкості поля статора шое, то струм, що індукується в роторному колі, взаємодіючи з потоком, створює момент, який діє на ротор в напрямку зменшення частоти ковзання о)2е = <оое — сое. Наявність критичних значень моменту Л4К в механічній характе- ристиці можна пояснити за допомогою формули моменту* = <4і44> ш0е ш0е де £а= = Иое^р.; і'аа = 4 С08 Фа — активна складова струму ротора. Допускаючи, що магнітний потік Фц — соті (див. Г-подібну схему заміщення), з рівняння (4.144) видно, що форма механічної характе- ристики повністю визначається залежністю І2а ($) При = 0 роторі е коло є еквівалентною схемою у вигляді /? — £-кола (рис. 4.46, а), що живиться від джерела напруги, амплітуда якого пропорційна час- тоті КОВЗаИИЯ ®2е- Струм ротора відповідно до рис. 4.46, а визначається з виразу / = 20 = ^20 __________1 . 2 4- Ме У-2С + ^іо) (Ааа + __ “2е <£1о + £2а) (4.145)
, Годограф струму, як функція «2е, на комплексній площині описує півколо, зображене иа рис. 4.46, б. Неважко побачити, якщо амплітуда 1<2 зростає асимптотично при збільшенні «ге, то активна складова струму /2а = = ____________________________________________________ І , + М І (ЬІО + £2о) +------------ яку зображено на рис. 4.46, в, має максимум при ковзанні 5=- ± ^23 __ ,___________ хк ®0г (І'Уз 4“ б2а) (4.146) (4.147) Ковзання, яке визначається з рівняння (4.147), є критичним ков- занням 5 = за умови = 0, що і пояснює подібність за формою графіків Іча («) і М (в), а також наявність максимумів під час ковзання, значення якого дорівнює критичному. З фізичної точки зору при збільшенні частоти ковзання в зоні з >$< із-за дії індуктивностей розсіювання спостерігається запізнення струму щодо ЕРС ротора. Це згідно з рівнянням (4.144) призводить до зменшення моменту, незважаючи иа збільшення струмів статора і ротора. В реальних умовах магнітний потік Фц під час роботи в рушій- ному режимі зменшується в міру зростання навантаження із-за спаду напруги в статорному колі. Цей спад напруги посилює зменшення моменту при рості ковзання, але має монотонний характер і тому не змінює характеру залежності М (ж). Із спрощеної схеми заміщення видно, що залежність 7Х (і) можна одержати, використавши вираз /х — — і'2, в якому Іц = сопзі, а /2 можна визначити з (4.138). Графіки змій струмів статора і ротора — це електромеханічні характеристики двигуна (рис. 4.47). При $ > 0 струм ротора монотонно зростає до значення /агран == І!і і* (5-> ОО). У точці з = 5Г = —спостерігається максимум струму, який дорівнює /2 тах = С^/Як- ПрИ з — оо струм ротора пря- мує до тієї ж асимптоти, що і в рушійному режимі. Крива (х) в основному повторює залежність /' (х), оскільки спрощена схема заміщення пе- редбачає припущення /ц = — сопзЕ Для точного аналізу Рис. 4.47. Електромеханічні характеристики асинхронного двигуна рекомендується користувати- ся Т-подібиою схемою замі-
щення. У точці ідеального холостого ходу струм ротора дорів.-іює нулю, і двигун споживає з мережі лише струм намагнічування. По- рівнюючи залежності /2 (з) і М (5), побачимо, що різннця максимумів моменту в генераторному і руховому режимах є наслідком максимуму СТруМу рОТОра /•> пих- З точки зору практичного використання робочою ділянкою природ- ної механічної характеристики є ділянка 5К.Г < .*>' < 5кр, коли ] М | < <С | Му. |. Асинхронний двигун при шюму «має високі енергетичні по- казники, а його механічні характеристики мають значну жорсткість і в діапазоні зміни моментів | М | < | /Ин | можуть вважатись ліній- ними. Ділянка рушійного режиму, що залишилась, має негативний модуль жорсткості, який породжує проблему статичної стійкості, і на практиці використовується рідко. У режимі протнвмикання на природній характеристиці при 1 потік двигуна знижений, струм ротора має в основному регікгнвний характер і, хоча двигун споживає значний до (5... 10) /и стр.ум, момент, що розвивається, буде незначним, тому такий режим роботи двигуна на практиці не використовується. В генераторному режимі при 5 < $к,г збільшення частоти струму рото- ра призводить до явища, аналогічного рушійному режиму, коли 5>&р- При цьому коефіцієнт потужності знижується, що зумовлює значні внутрішні втрати прн рекуперації енергії в мережу В точці 8 = 5Г активна потужність, що віддається у мережу, дорівнює нулю, і двигун працює в режимі динамічного гальмування, тобто вся підве- дена механічна енергія перетворюється і розсіюється в електричній машині у вигляді теплоти. Дальше збільшення частоти $< $г призво- дить до того, що під час гальмування двигун додатково споживає енергію з мережі аналогічно режиму протнвмикання При дослідженні електромеханічних і механічних властивостей асинхронного електропривода інженер повинен мати можливість одержувати характерні точки механічних і електромеханічних харак- теристик, використовуючи достатньо прості вирази, які не вимагають складних розрахунків. Для цього раціонально використовувати мето- дику, яка грунтується на використанні Т-подібної схеми заміщення прн = 0. Така схема асинхронного електропривода дає достатню точність для електричних мапшн середньої і великої потужності. Із схеми заміщення (див. рис. 4.43) комплексний опір фази при = 0 можца, даписати так: . г 1 І 2 —— /СОоеДу г 1 + /М00є£1/7?2ї; (4.148) де а — коефіцієнт потоків розсіювання ________і_______ (1 + О1)(І4-ОЯ) (4.І49)
Для електричних машин різних конструкцій а — 0,05...0,2. У тому випадку, коли справедливе використання Г-подібної схеми заміщення,. а£8«£и4-£2п. (4.150> Із рівняння (4.148) визначимо критичне ковзання при = 0: Значення з* за виразами (4.15і) і (4.І40) збігаються прн виконанні умови (4 І50). Використовуючи вирази (4.148) і (4.151), комплексне значений стру- му статора запишемо: і+/_*__£_ 2 _ <7 _ 1 /“Ое£| 1-1. І 8 ' 8к (4.152) де /10 = —— струм намагнічування при ідеальному холостому ХОДІ 8 = 0 (® = С02)- На основі рівняння (4.152) будується відома із теорії електричних машин колова діаграма асинхронного двигуна, яка дає можливість, зробити аналіз його електромеханічних властивостей. Характерною точ- кою колової діаграми є точка, коли кут <рт між напругою і струмом ста- тора мінімальний, тобто коли коефіцієнт потужності соз максималь- ний. Ця точка береться за номінальну. Із виразу (4.152) можна знайти: со8<Рі«=4тт • (4.153) Відносне значення номінального ковзання з^/зн, відповідне соз <рІИ„ розраховується шляхом обчислення мінімуму функції (рх (з/з*), яку знаходять з (4.148): Фі — п/2 — агсі§ ~ — ф- агсі£ . (4. і 54) Розв’язавши рівняння (зіз^ = 0, маємо »./»« = /о. (4.185)
Із виразу (4. і52) можна також знайти значення нормованого струму статора: (4 і56) Внраз (4.156) дає достатньо точні результати на робочій ділянці характеристики асинхронного двигуна, коли а < 8ц. Наприклад, прн пуску (5 == і) струм статора досягає значних величин, які викли- кають насичення магнітної системи електричної машини, що потребує спеціального обліку. Струм статора при номінальному ковзанні Іп (4.157) Аналогічно, як було розглянуто раніше для Г-подібної схеми за- міщення, може бути одержаний внраз для моменту в виглиді спроще- ної формули Клосса: М, ’ -г ЗІ-о Чї (4.158) (4.І59) 2 ° Спрощена формула Клосса дає достатню точність розрахунків в елект- роприводах середньої та великої потужності. Оскільки рівняння (4.158) є результатом, коли опором статора нехтували (/?! — 0), то механічні характеристики мають однакові значення критичних моментів у руховому і генераторному режимах. Максимальне значення моменту визначає його перевантажувальну здатність, тобто властивість короткочасно в динамічних режимах роз- вивати момент, який перевищує номінальне значення. Враховуючи, що критичний момент Мк залежить від квадрата напруги (4.14 і), цей фактор треба враховувати прн виборі двигуна. В каталогах переванта- жувальна здатність двигуна дається за номінальною аапругою X = Мк/Мк. З урахуванням зниження напруги мережі живлення до значення ХЛтіп допустимий момент визначають як ІМ'- (4І60) Перевантажувальна здатність двигуна, яка розрахована за спро- щеною формою Клосса, має вигляд: г--Ц£. (4 161)
природна '.вперед* Лд=0 '^гдг>р,2Іі ~М/МК '^гдз>^гд Рис. 4.48. Природна і штучна характеристики асинхронного двигуна при А?ад =/= 0 (о) та заступна схема 1 форма пазів ро- тора з подвійною білковою кліткою (б) *22 Чг Р21^Р22 Г 21^22 £ Асинхронні двигуни випускаються двох типів- з короткозамкнутим і фазним ротором. Хоч електродвигуни з фазним ротором менш надійні і вартість їх вища із-за наявності контактних кілець, вони мають ви- ведену обмотку ротора, що дає змогу регулювати параметри ротор- ного кола введенням додаткових опорів чи додаткових ЕРС. При заміні величини додаткових активних опорів у виразах (4.141) і (4.142) видно, що максимум моменту Мк при цьому ие змінюється, а критичне ковзання збільшується пропорційно сумарному опору роторного кола 7?2е = /?2 + /?2д- Характеристики для різних значень наведені на рис. 4.48. Аналіз реостатних характеристик свідчить про те, що введення додаткових опорів дає змогу вабезпечити керування двигуном у всіх чотирьох квадрантах. Зміною додаткового опору дискретно чи плавно вдається сформувати пускові і гальмівні (у режимі гальмування — противмнкання) характеристики, близькі до характеристик із сталим моментом. Важливим є також те, що завдяки реостатному регулюван- ню вдається збільшити пусковий момент майже до максимального зна- чення Мк й обмежити пусковий струм двигуна, що зменшує вплив електропривода на мережу. Однак цей спосіб регулювання асинхрон- ного електропривода ие економічний при тривалому режимі роботи, оскільки це зв’язано із зниженням ККД иа реостатних характерис- тиках. При цьому способі регулювання ККД знаходять із формул (4 і34) і (4.136)1 «=й=і-8- (4|62)
Крім цього недоліку, модуль жорсткості робочої ділянки механіч- ної характеристики обернено пропорційний величині /?22» ’ тому рео- статні характеристики під час великих додаткових опорів мають невелику жорсткість. Отже, реостатне регулювання треба розглядати насамперед як ефективний спосіб пуску і гальмування асинхронного двигуна, тривалий режим роботи якого зв’язаний з функціонуванням иа природній характеристиці. Наприклад, якщо здійснити прямий пуск електродвигуна з короткозамкиутим ротором, то можна розраху- вати наступні пускові характеристики для електричної машини потуж- ністю 100 кВт: 0 = 0,05; 5я=0,02; $к = 0,і; 8 = 1; /)П//1Й а? ~= т 4,5; сов <р а 0,095; М„/Ми т 0,7. У о Пускові властивості цього двигуна є незадовільними, оскільки великому пусковому струму відповідає низький момент. Якщо пуск цього двигуна здійснити на реостатній характеристиці з = 1, то пускові властивості значно поліпшаться: />п//іи ~ 3,2; СО8 а? 0,66; Мп/Мн а 2,35. Оскільки в двигунах з короткозамкиутим ротором змінювати опір роторного кола безпосередньо неможливо, то пуск здійснюється прямим вмиканням обмоток статора в мережу, а для гальмування використовується режим противмикания, здійснюваний шляхом зміни поридку чергування двох фаз статора. У цьому випадку ділянка механічної характеристики і з з* для таких електроприводів є дуже важливою і визначає їх пускові і гальмівні можливості. В ката- логах для асинхронних короткозамкнутих двигунів даються дані, які визначають динамічні показники електропривода, кратність пускового моменту Л4пШн і крайність пускового струму /іп//ін- В асинхронних електродвигунах з короткозамкнутнм ротором, що призначені для пря- мого пуску, поліпшення пускових і гальмівних характеристик дося- гається внаслідок спеціального конструювання роторної обмотки у вигляді подвійної обмотки, розташованої в глибоких пазах. У двигунах з подвійною обмоткою пускова обмотка має великий активний опір і розташована безпосередньо біля циліндричної поверхні ротора, зав- дяки чому має низьку індуктивність. Робоча обмотка розміщена глиб- ше, має малий активний опір і велику індуктивність. Зовнішній вигляд обмотки і її схеми заміщення наведено на рис. 4.48, б. Враховуючи, що значення частоти струму під час пуску міняється від частоти мережі до частоти ковзання, можна вважати, що обмотки працюють окремо: перша — забезпечує пуск із значним опором ротора, оскільки І21 ^зг» ДрУга — Д*є в усталеному режимі иа природній характеристиці з малим активним опором. Приблизний вид пускової характеристики,
Природна Природна О М/Мц Рнс. 4.49. Природні і штучні характеристики асинхронного двигуна яка формується розглянутим способом, зображено на рис. 4.48, а штриховою лінією. Якщо в двигуні використовується ротор із круглими пазами, ю на механічні характеристики при 5 зи впливає скін-ефект — ефект витіснення струму прн високих частотах І відповідне збільшення опо- ру під час пуску, коли частота струму ротора висока. Однак збіль- шення пускового і гальмівного моментів, а також зниження струму при цьому иезиачие. Компромісним є проектування двигунів з підвищеним ковзанням, в яких обмотка ротора має дещо вищий активний опір, ніж у двигунів стандартного виконання. При цьому механічна характеристика таксі машини має вигляд, близький до природної характеристики з /?2ді (див рис. 4.48, а).Номінальне ковзання двигунів із підвищеним ков- занням у 2—3 рази вище, ніж у машин стандартного виконання, і становить 5Я = 0,04...0,12. Відомо, що із-за підвищеного ковзання погіршуються енергетичні показники, тому масогабаритні характери-1 стики таких мащин однакової потужності гірші, ніж у стандартних двигунів. Штучні характеристики асинхронних двигунів а фазним ротором можна отримати також введенням додаткових індуктивних опорів у коло статора і ротора При цьому, як видно а виразів (4.І40) і (4 14і), зміна хк впливає як на величину критичного моменту, так і на величину критичного ковзання. Характеристики для різних значень подано иа рнс. 4.49, а. Із виразу (4.141) видно, що введення в силове коло від’ємного опору дає змогу зменшити значення хк і тим самим під- вищити перевантажувальну здатність двигуна. Аналізуючи вирази (4.140) і (4.141), бачимо, що введення додатко- вого активного опору в коло статора впливає иа механічні характе- ристики, аналогічно розглянутому для випадку зміни хк. Важливим у теорії і практиці електропривода є штучні характе- ристики, які отримують під час зміни напруги і частоти струму,
підведеного до його статора. В межах робочої ділянки механічної ха- рактеристики можна вважати, що Уц=С/1/(оое. (4.І63) З (4. і63) видно, що прн сталій частоті соое підвищення статорної напруги буде призводити до збільшення основного магнітного потоку Уц. Оскільки більшість електричних машин проектується так, що в номінальному режимі робоча точка знаходиться в насиченій (чи близькій до неї) частині кривої намагнічування,то навіть незначне підвищення напруги буде призводити до значного росту струму на- магнічування. Якщо врахувати, що згідно з виразом (4.157) струм на- магнічування становить /іо е= (20...45) % /ін для о = 0,05...0,2. Це свідчить про те, що навіть у неиавантаженому стані двигун може спо- живати струм, який перевищує номінальне значення. Тому із-за мож- ливості перегрівання двигуна тривале підвищення напруги за межі номінального значення вважається ненормальним режимом його робо- ти. При тих самих умовах зниження напруги, як видно із виразу (4.163), сприяє послабленню магнітного потоку. Очевидно, що напруга статора С/, при а>ое = сопзі може розгля- датись як керуюча напруга, що подібна до напруги збудження двигуна постійного струму. Використовуючи рівняння (4.І39) — (4 141), по- будуємо механічні характеристики при зниженні статорної напруги (див. 4.49, б). При цьому треба звертати увагу на те, що критичне ков- зання иа штучних характеристиках залишається незмінним, а критич- ний момент зменшується пропорційно квадрату напруги. У пих варіантах штучних характеристик швидкість ідеального холостого ходу залишалась сталою, оскільки залежить від частоти струму статора = 2п^!рп — <&оеІра. Зниження частоти Д струму нижче номінального значення прн = сопзі створює ті самі проблеми насичення магнітного кола, що і ввипздку, коли С/і > С/|И і Д = соизі. Відповідно до виразу (4 141) підвищення частоти /д >• /п, призводить до зменшення критичного мо- менту із-за підвищення соое і -*к- Якщо в схемі заміщення /?! і ігнорувати, то вираз моменту (4.139) спрощується: М = Зр„ І. (4 164) Цей спрощений вираз моменту використовується під час аналізу механічних характеристик електричних машин середньої і великої потужності і кутових швидкостей, що більше і0 % від номінальної. Частота ковзання о2е.к в (4.164), відповідна критичному моменту, визначається як ш2ен = 3 урахуванням цього критичний мо- мент
і являє собою функцію Мк(ї£е = СОП8І, яка аналогічна відповідній характеристиці моменту двигуна постійного струму послідовного збу- дження. Механічні характеристики для випадку, коли Д = уаг, І)г — соп5І, приведено на рис. 4.49, в. Прн необхідності зміни кутової швидкості в діапазоні < (оОн проводять регулювання частоти Д < Дн і напруги 1/г так, щоб збе- регти потік иа сталому рівні. Цей спосіб регулювання асинхронного електропривода дістав назву частотного керування і є одним із най- більш розповсюджених. Аналіз статичних характеристик асинхронного електропривода грунтується иа припущенні, що в кожній точці механічної характе- ристики параметри еквівалентної схеми х*, залишаються сталими. Таке припущення справедливе при л < на робочій ділянці характеристик; при з > двигун працює з великими струмами, що призводить до змін індуктивних опорів із-за їх насичення. Крім того, з підвищенням частоти струму ротора виникає ефект витіснення стру- му, що рівнозначно росту еквівалентного опору роторного кола Враховувати ці фактори треба в тому випздку, коли робочими є ділянки механічних характеристик із ковзанням з >• зк.д і а < ^_г. Приклад 1. Визначити за каталожними даними параметри асин- хронного двигуна і розрахувати його природну механічну характе- ристику, а також штучні характеристики при = 0,5/?2,і і при Щ = 0,71/Ін. Паспортні двиі двигуна маркн 4АНК 280 86УЗ такі: Р?а = 90 кВт; п0 = і 000 об/хв; = 380 В; ККД = 91 %; соз <р — 0,88; /2н = = 277 А; = 202 В; X = 1,9; 5Н = 0,036; «= 0,і47; хц = 3,0; р'і = 0,033; х\ = 0,і2; = 0,038; х2 = 0,14. Параметри схеми заміщення наведено у відносних одиницях: /іФн . г>/ п ^ІФн II ’ **— II и ІФн ІФн де х', Р’ — індуктивні й активні опори у відносних одиницях; х, Р — опори, Ом; І/іфн, /іфв — номінальні значення фазної напруги і фазного струму: і / __^ілн 380 г>. 17,0.=—=^ =220 В, 7 __ ________________90 • 103___ - о * ЛФн — 3(Уіфн СО5 - з . 220.0,91 • 0,88 “ 1 Параметри схеми заміщення в абсолютних одиницях: х» = = 3,0 - 1,29 = 3,87 Ом; 1 ІФн
к = х\ = 0,12 1,29 = 0,155 Ом; ЧФв /?. = /?; = 0,033 . і ,29 = 0,0425 Ом; ЧФн =0,14 • 1,29 = 0,181 Ом; ЧФв Й = «2^ = 0,038 . 1,29 = 0,049 Ом. ЧФв Номінальний обертальний момент розраховується за формулою ^2н 90 • 10і* йпо 11 . М« = г^ = -квд- = 892 н-м: Ю„ = = 3’14“ 1000 = 100,9 рад/с, де Ргн — номінальна потужність; по — синхронна швидкість обер- тання, ХВ—*. Для розрахунку природної механічної характеристики знайдемо індуктивний опір короткого замикання: хк = х} + Х2 = 0,155 4-0,181 = 0,336 Ом. Розрахункове значення критичного моменту за природною харак- теристикою згідно з виразом (4.14І) Л. Рп_______л З - ” “ 2“0. («! + у К? + 4 = 2.314,2 х (0,0425 4-/0,0425* + 0.336») ~~ Мк.г «= 2343 Н • м. Перевантажувальна здатність двигуна К = Лкд/М,, = 2,03. Порівнюючи це значення з каталожними даними, знаходимо, що роз- рахункова перевантажувальна здатність на 6,8 % більша, ніж за каталогом. Критичне ковзання на природній характеристиці визна- чається за формулою (4. і40) при . ґ________ 0,049 ± 4- Лк = ± /(0,0425)’ 4- 0,336» = °344 Отже, розрахункове значення критичного ковзання менше, ніж за каталогом на 2 %.
Природна механічна характерне™- ка у відносних одиницях: . 2 і1 + С8к) _ Лік £/£к 4- вк!$ + 2азк 2(1 4-0.125) 5/0.144 4-0,144/5 4-0,25 ’ а = ^=-^- = 0,867. За допомогою цього рівняння побу- довано розрахункову природну меха- нічну характеристику (рнс. 4.53, кри- ва І). Для побудови реостатної характе- ристики визначимо номінальний опір ротора /?2и, при якому /а = /ги, якщо в = і: Рнс. 4.50. Розрахункові механічні характеристики асинхронного дви- гуна Коефіцієнт зведення опорів "« = < $(°-95 7^)' " 4 (°.95Ж “ 3,19 Зведений додатковий опір /^д = 0,5/М« — 0,67 Ом. Сумарний опір роторного кола /?;Е = 0,67 4- 0,049 •= 0,72 Ом. Критичне ковзання Рівняння реостатної характеристики М 2(1 +0,125) _ 0,0425 п Л„ М* (5/2,1+ 2,1/в + 0,25) ’ а~~ 0,72 ~ ’ Відповідну цьому рівнянню реостатну механічну характеристику зоб- ражено на рис. 4.50 (крива 2). Характеристика при зниженій напрузі С4 = 0,7/Ли будемасшта- бувати природну по осі моментів у (14//ЛН)2 разів (див. рнс. 4.50, кри- ва 3). Одержану природну характеристику порівняємо із розрахо- ваною за допомогою спрощених формул.
Визначимо коефіцієнт розсіювання о. Для цього необхідно знайти індуктивність Ьт, Ца, Ь2а і коефіцієнти розсіювання сг і о8; = ^7 = Щ’= 12>3 •і()_8 Г; ^=4.=^=б-76-і0“‘Г: о, =-^-=0,04; о, = ^ = 0,047. 1-гг. Коефіцієнт розсіювання о Згідно з виразом (4.152), коефіцієнт потужності соЗф = = 0,85 (0,88). Критичне ковзання _ ___Кж 0,049 Л 1 Л*7 /Л 1 Л-7\. к о®0е^-а ~~ 0,082.314 • 12,9 • |0~3 ’ ’ Ьв = + Ь>а = 12,3 • 1(Г® + 5,76 • КГ* = І2,9 • ІО~3 Р. Номінальне ковзання ян/«к = /а = 0,286 (0,245). Перевантажувальна здатність Х= 1±2- = 1,89 (і,9). Порівнявши одержані значення параметрів двигуна із вказаними (в дужках) каталожними даними, бачимо, що спрощений розрахунок забезпечує достатньо високу точність розрахунків. 4.8. Динамічні властивості асинхронного електромеханічного перетворювача під час живлення від джерела напруги Загальна форма диференціальних рівнянь, що описують асинхрон- ний електромеханічний перетворювач як об’єкт керування під час живлеї н»і від джерела напруги, має виглид (4.126). Цнм рівнянням
відповідає структурна схема асинхронного двигуна (дав. рис. 4.8),. в якій прийнято м2 = 0. При аналізі динамічних властивостей асинхронного електромеха- нічного перетворювача треба розрізняти два внпздки. і- Керуючою дією є вектор статорної напруги м1, що характери- зується модулем иігп (/) і фазою Е, (і) в полярній системі координат чи двома проекціями (і), и\ь (0 в декартовій нерухомій системі координат статора двигуна. 2. Керуючою дією є амплітуда статорної напруги І/1т (/) і її частота СООе (/) = Я &№ У першому випадку здійснюється векторне керування, властивості якого детально розглянуто в розд. 7, другий випадок визначається як частотне керування, і його властивості досліджуються в дай йому розділі. Найзручнішим видом диференціальних рівнянь асинхронного пе- ретворювача під час частотного керування є рівняння у формі потоко- зчеплень, подані в синхронній системі координат, яка обертається із швидкістю поля статора. Із рівнянь потокозчеплень (4.47) можна ви- разити струми через потокозчеплення: = (ЦЧ', -1^/(1^ - 1 ]66) .г = - ьмцць, -С)Г З урахуванням виразу (4.І66) і умов сок = (Ооем2 = 0 рівняння механіч- ної характеристики, одержані за допомогою рівняння (4.53), мають вигляд: ^Г- = — ^г = --т^^+ мЬ- ; $2 ш і нг і ч цг . ~ЇГ = - Т^Г + 'Ц? Т1“ + “А- ^2 хк । хтг ~ІГ = ~ ; + ТДа Т1” ~ І (4.1 67) Рівняння (4.І67) одержані за умов, що дійсна вісь системи коорди- нат (и — »), яка обертається синхронно, суміщена з вектором напруги статора их. Змінні параметри машини, які змінюються синусоїдально, перетворюються у величнин постійного струму, що характеризують проекції векторів на осі синхронної, системи координат (и — V).
>П Рис. 4.51, Механічні характе- ристики асинхронного двигу- иа'Тіри живленні від джерела напруги при Іу — гаг Розглянемо динамічні властивості асин- хронного електромеханічного перетворюва- ча, який описується рівнянням (4.І67), де керуючі ДІЇ і ®0е відповідно впливають иа магнітний потік двигуна і швидкість по- ля. Рівняння (4. і 67) — суттєво нелінійні, І їх точне розв’язування можливе з вико- ристанням обчислювальної техніки. Разом з тим, для виконання аналітичних дослід- жень інженер повинен мати математичну модель, яка б давала змогу при виконанні деяких обмежень, наприклад на діапазони зміни координат, використовувати аналітич- ні методи теорії автоматичного керування при аналізі і синтезі електромеханічних си- стем автоматичного керування. Якщо уяви- ти, що відхилення координат двигуна від усталених значень малі, то мо- жна одержати динамічну модель ліиеаризованого електромеханічного перетворювача иа основі розкладення рівнянь (4.167) в рядТейлора, ика дійсна під час роботи двигуна в межах робочої ділянки механічної ха- рактеристики з < 5К, коли зміна магнітного потоку незначна. При цьому розглядаються динамічні процеси, що виникають в електропро- воді післи затухання вільних складових внаслідок вмикання- двигуна в мережу. Основним припущенням, яке використовується при розробці спро- щеної математичної моделі аснихроиного двигуна, є сталість магніт- ного потоку статора 1 Ч’’, |. Нехтуючи активним опором статорного кола /?х = 0, з двох перших рівнянь (4.167) дли усталеного режиму внаходимо: Ч'ір = — Міт/Мові Ч'їа — 0- (4.168) Співвідношення 1/іт^ое = сопзі визначає закон частотного керування |Уї( = У|с=.СОП8І гв усталеному режимі прн *= 0. Механічні характеристики під^час регулювання 171/оое = сопзі зображено иа рнс. 4.51 штриховими лініями. Із виразу (4.14І) видно, що при такому законі регулювання критичний момент Мк = -|- ра 4- залишається сталим «в усьому діапазоні зміни частот ©се. Враховуючи, що нормоване ков- зання згідно з (4.І5І) дорівнює '1 не залежить від абсолютного значення частоти иое, штучні механічні характеристики під час частотного керування можуть бути одержані
вміщенням природної характеристики вздовж осі частот. Однак умова /?і — 0 справедлива лише за умови, що частоти близькі до номіналь- ний, коли (У) АіЯі Зниження напруги (7Х призводить до того, що виехтувати її падінням в статорному колі ие можна, оскільки реальні характеристики (суцільні лінії на рис. 4.51) суттєво відрізняються від ідеалізованих, прн змеи нні швидкості критичний момент також зменшується. У реальних електроприводах використовують складніші закони частотного керування, при я із зменшенням частоти зменшується магнітний потік Чг1. Для оцінки вірогідності нехтування змінами потоку в динаміці проведемо якісний аналіз статорної ланки, що описується першими двома рівняннями (4.167). Якщо визначити електромагнітну сталу часу статора як (4.169) то структурна схема статорного кола буде мати вигляд, зображений иа рнс. 4.52, а. Тоді передаточні функції потокозчеплень статора (р) — Ч'і.їР) Уу» (Р) (ТеІР4-і)»4-7^<ї (4.170) (Р) = 2ДМ _. . '-„.(Р) РаР+іР + гІА (4.171) Прн частотах, близьких до номінальної Теїйое І, характеристич- ні рівняння (4.170) і (4.171) —це рівияин другого порядку: №+^7^'’ +‘-о-
власна частота якого дорівнює Оде» а коефіцієнт демпферування і/ТеКйое- Зображення складових потокозчеплень визначаються із виразів (4.170) і (4.171) ^е1®0е (4.173) (Ге1р+ 1). (4.174) де Ч;іт = ІЛг/оЮе- Аналіз рівнянь (4.Ї73) і (4.174) свідчить про те, що при прийнятому законі частотного керування 1/іт/<оое = сопзі потокозчеплення ¥]С = — = сопзі зберігається сталим після закінчення перехідного про- цесу вмикання до джерела, оскільки вхідна дія (і/1т/соое) стала Друга складова обернено пропорційна частоті напруги живлення і стг новіть незначну частину 'Фін, коли частоти близькі до номінальних. Якісні характеристики перехідних процесів зміни потокозчеплень статора під час вмикання двигуна до джерела згідно з передаточними функціями (4.173), (4.174) зображені на рис 4.52, б. Записавши пе- редаточні функції потокозчеплень статора щодо потокозчеплень рото- ра, можна встановити, що вплив вторинної сторони послаблюється В І/(Те1С00е)8 раз ДЛЯ потокозчеплень однойменних осей І В 1/(Те1<й)0 раз для потокозчеплень різних осей При цьому відповідні передаточні функції мають вигляд, аналогічний рівнянням (4.170) і (4.17І). Прі ве- дений аналіз дає змогу зробити висновок, що взаємний вплив статор- них і роторних кіл незначно проявляється при частоті, близькій до номінальної, а із зменшенням частоти взаємодія кіл статора і рото- ра посилюється. Отже, для того цоб скористатися припущенням про сталість пото- козчеплення статера | ЧГ1 | = сопзі, що дає змогу розглядати процеси регулювання магнітного потоку і моменту як иевзаємозв’язані, потріб- но щоб Теїюое^ 1. Динамічні процеси електромеханічного перєтго- рення енергії прн цьому описуються трьома останніми рівняннями системи (4.167). Враховуючи вираз (4.168), одержимо; <и + (~ шое (4.175)
Аналогічно рівнянню (4.І69) визначимо електромагнітну сталу часу роторного кола: 7Є2 = (4.176) Рівняння (4.175) з урахуванням (4.176) і (4 151) можн^ записати аі ак + = <4177) де 5а = ю2е7«ое.н = Шг^’он — абсолютне ковзання. Якщо знайти усталене значення Чг2и — ——1^-/1-^- _і_ _£§_) - ••• Ч ®0е \ «а * 5к У гіЧ7 сі'У перших двох рівнянь (4.177) при—’ підставити його в третє ріяняння, то одержимо рівняння механічної характеристи- ки у формі спрощеної формули Клосса: (4.178) Л4к=-^-р В останньому записі критичного моменту здійснено перехід до діючого значення статорної напруги (/ф = У2 а також враховано, що = 1 — 0. Неважко переконатися, що рівняння (4.178) подібне до одержаних раніше рівнянь (4.158), (4.159), але оскільки воно записане через абсолютне ковзання в8, то це дає змогу аналізувати і штучні характе- ристики при частотному керуванні агідно з законом 1/,/соое = сопзі Розглядаючи змінні, які входять до рівнянь (4 177) у приростах відносно початкових значень = Ч^о 4- ДЧ^, Т*, = ¥*> 4- ДЧ1^ а = «а 4- Дза, М — Л4° 4- ДЛ4, розкладемо рівняння (4.177) в ряд Тейлора навколо точки Л4°, з®, Ч7^, Ч7^, нехтуючи членами вищого порядку мализнн. Після перетворення рівняння механічних характе-
ристик приймають вигляді = “ЬА8.’і'5‘ + Т. + ЛЧ'„ = - (Д5.П + 5;ДЧ'2„); Д5 = (4.179) Із двох перших рівнянь ($. 179) визначимо: 1(Гер+1)і^-»Хі^ 2“ (7,р+1)“+Й/««)“ I «. _ <-°>а 1 |( ЄР + ') «’к+<«")’ »х1*« + Й)Ч| (7еР+1)я+(«>«)’ Д8.. (4.180) Після підстановки виразу (4.180) у рівняння моменту із рівняння (4.179) одержимо передаточну функцію моменту ЇГм(р) — яка дає -змогу аналізувати динамічні властивості лінеаризованого асинхронного електромеханічного перетворювача в околі будь-якої точки (Ж®, з®) механічної характеристики. З точки зору практичного використання найбільший інтерес мають рівняння, одержан для ро- бочої ділянки механічної характеристики за <зк. Точку лінеаризації, розташовану в центрі робочої ділянки, доцільно вибирати в межах Аїм <М < Жк.Р, тобто прн з® = 0; Ж® = 0. Визначивши Дзя =» = 8а = ———, АЖ = Ж, рівжяння (4.179) запишемо в такому ви- И0н ГЛЯДІІ АШ _____ / ^Іт \ »____1 2и Ьі \®Ое) Вк ТеР+1 ’ .. — 2М" <*>о —ю і (4.181) вк “он ТеР І- 1 Отже, в околах точки Ж° = 0, з° = 0 електромеханічний перетво- рювач є аперіодичною ланкою першого порядку! <4-І82)
Рис. 4.53. Структурні схеми лінеаризованого асинхронного елект- ромеханічного перетворювача з постійним (а) і змінним (б) мо- дулями жорсткості де р = 2/Ик/о)он5и — модуль жорсткості лінеаризованої механічної ха- рактеристики Структурну схему лінеаризованого асинхронного електромеханіч- ного перетворювача наведено на рис. 4.53, а. Передаточна функція динамічної жорсткості згідно з цією схемою має вигляд Рди.1 (Р) = М (р)/(о (р) = — р/Тер 4- 1. (4.183* Передаточну функцію (4.182) одержали, виходячи з того, що в пе- рехідному процесі складова потокозчеплення статора = 0. Реаль- но, відповідно до (4.174), що будь-які аміни <оое призводять до появи затухаючої компоненти Т1О (0, атому й затухаючої складової моменту ДЛ? (/). Графіки зміни (/), ДЛҐ (/) при відпрацюванні двигуном (о = 0,08; зк = 0,1) вхідного впливу за = 0,05 для різних значень соое/а>ое.я наведено на рис. 4.54. Наявність періодичної складової мо- менту під час швидкої зміни частоти ковзання со2е треба враховувати, особливо в тих випадках, коли механічна частина електропривода має властивості двомасової системи. Наслідком уточнення моделі зі сталим модулем жорсткості (рнс. 4.55, а) є структурна схема із змінним модулем жорсткості (рис. 4.55, б). Для підвищення точності моделі в структурну схему яведено нелі- нійний елемент М = І (за), який являє собою робочу ділянку механічної харак- теристики. Порівнюючи одержану модель (4.182) з аналогічними передаточними функція- ми двигуна постійного струму незалеж- ного збудження, пересвідчуємося, що під час роботи асинхронного двигуна в ме- жах робочої ділянки і прийнятих допу- щеннях він має динамічні властивості, подібні до динамічних властивостей дви- гуна постійного струму з незалежним збудженням. Для кількісної оцінки електромагніт- ної сталої часу перетворимо вираз (4.176) Рис. 4,54. Затухаючі складові потоку і моменту
Рис. 4.55. Заступна схема фази (а) та векторна діаграма (б) при живленні асин- хронного двигуна від джерела струму з урахуванням рівняння (4. Ї51): у ___ _ 1 (4.184) Діапазон зміни критичного ковзання лежить в межах = 0,05... 0,50, тому електромагнітна стала часу під час живлення двигуна від джерела напруги невелика: 7е = 1/3 і 4 (0,05 — 0,50) = (0,06 — 0,006) с» причому менші значення характерні для двигунів малої потужності. 4.9. Статичні характеристики і динамічні аластивості асинхронного електромеханічного перетворювача під час живлення аід джерела струму Значна частина регульованих асинхронних електроприводів жи- виться від перетворювачів частоти, які мають властивості регульова- ного джерела струму. Прн цьому перетворювач формує у фазах двигуна струми, що не залежать від режиму роботи і параметрів двигуна. За аналогією з частотним керуванням таке керування називають частотно- струмовнм. Математично умовами реалізації джерела струму є /і,л = — Іт зад = сопзі, тому перше рівняння моделі (4.126) виключається» 1 динаміка електромеханічного перетворювача визначається лише рів- нянням роторного кола. Сумістивши вісь V' системи координат (и — к), яка обертається синхронно, з вектором струму статора, одержимо рів- няння асинхронного електромеханічного перетворювача, що живиться від джерела струму: ііи = 0; = 1\т = сопзі; 1 ЙЧ’ „ 0 = і-2иїїг 4-------ш-ге’Уг.і; |
О == Ї2е>/?2 Ч--+ Ф2е'ІГ2іЛ М ~ РпІ->тІіт^2и> Із рівнянь для потокозчеплень ^2и = 4~ в ^в^2и! = І'тІХи Ч~ £>8^2ь> в £т/Ігл “Ь ІЧ/20 (4.185) знаходяться струми ротораї ь. = адя; = (4.186) ьв ь2 З урахуванням (4.186) рівняння (4.185) ишемо -^ = --§-Ч'г«+®А; -^ = -^-Ч'а,_ад1.Ч'2о + Й-^-/іт; (4.187) и‘ са і-а м=4-р- тг71™4'2- Рівняння (4.187) за структурою співпадають із рівняннями (4.175) для випадку живлення двигуна від джерела напруги. За аналогією з виразом (4.І76), введемо визначення для сталої часу роторного кола під час живлення двигуна від джерела струму; Те2 = Ь2//і?2 в 1/®0е.н • 5к1» (4.188) де зкі — критичне ковзання під час живлення від джерела струму /?2 ^2 3к1 ^а^Ое.н (Ьм + ^2о) ®Ое.н *|л+*2 * (4.189) В усталеному режимі (аТи/Л = = 0) внразн для потоко' зчеплень ^20=—^^’ визначають статичну механічну характеристику асинхронного двигу- на під час живлення від джерела струму; М п ^1т ІОЛ\ л,= і^і, ~ • (4' 80)
Рис. 4.56. Залежності (зй), (5Г,), Фц (/ц), (2Ц) асинхронного двигуна приживленні від джерела струму де я. З г2 3 Л __ З Д4к1 — Рп '1т 2 Рп 'І ~ 2 Рп (4.19 і) Л4кі — критичний момент під час живлення двигуна від джерела струму Виконаємо аналіз статичних характеристик для випадку жив- лення асинхронного двнгуяа від джерела струму. Рівняння електрич- ної рівноваги (4.130) для | Ц ] = сопзі == ^2^2/5а + №зх2» (4-192) якому відповідає схема заміщення фази двигуна І векторна діаграма (рис. 4.55). На основі схеми заміщення визначимо струм ротора Л 1 намагні- чувальний струм /иі (Р>а)2 + (^)а (фа)в + (*ц+4)' ' (4. і 93) (4. і 94) За допомогою цих виразів на рнс. 4.56, а побудовано залежності і’і = / (за) і /ц = / (за). Аналіз графіків свідчить, що при збільшенні ковзання струм ротора /г монотонно зростає, досягаючи прн з -> оо граничного значення: 4р.» = /і—^«/і- (4.195> *|л + *2
Рис 4.57. Механічні характеристики асинхронного двигуна при живленні від джерела струму без урахування (а) і з урахуванням (б) насичення Пря цьому намагнічувальннй струм зменшується, починаючи в /у, = І і (яй — 0), і прагне до граничного значення (з0 —> оо)і /цгрш, = /, 2 «°- (4.196) ХЦ~І х2 Отже, під час живлення двигуна від джерела струму намагнічу- вальннй струм /у і магнітний потік машини Фу змінюються в широких межах при зміні ковзання в результаті розмагнічувальної дії струму ротора. Ця закономірність є характерною ознакою від розглянутого раніше режиму живлення двигуна від джерела напруги, для яного при 0 магнітний потік сталий. Розмагнічувальна дія ротора в останньому випадку компенсувалась відповідними змінами струму статора (див. рн.. 4.47). Оскільки режим живлення від джерела струму еквівалент- ний умові/?! -> оо, то розмагнічувальна дія струму ротора проявляєть- ся повністю. На рис. 4.57, а наведено ряд механічних характеристик, що від- повідають прн | /і | = сопзі різним значенням частоти струму Оскільки рівняння механічної характеристики (4.190) — функція аб- солютного ковзання яа, то під час зміни частоти змінюється тільки швидкість ідеального холостого ходу ю0 = 2 а форма механіч- них характеристик не змінюється. Особливістю цих механічних ха- рактеристик порівняно з режимом живлення від джерела напруги є мале значення критичного ковзання «к1. Це пояснюється тим.^що в рівнянні (4.189) величина (Ьт + £2о) набагато більша сумарної Індук- тивності потоків розсіювання (Еіа + Ь2а), яка визначає індуктивний опір короткого замнканнн хн у виразі (4.140). Тому з рівнянь (4.151) 10* 147
1 (4.189) можна визначити співвідношення 8К/5К1 = С (4.197) Робота асинхронного двигуна під час живлення від джерела струму із змінним залежно від ковзання намагнічувальним струмом /м ви- значає ще одну важливу особливість цього режиму керування. Якщо при живленні електродвигуна від джерела напруги робоча точка на кривій намагнічування Фи = / (/^залишається фіксованою, оскільки Фц « соті, то під час струмового керування із збільшення ковзання робоча точка пробігає всю крнву намагнічування, включаючу ділян- ку глибокого насичення. У першому випадку Хц « соті, і параметри моделі (4.І67) з до- статньою точністю можуть вважатися сталнмн; в другому випадку Хр. = = / (5а)« причому хи змінюється від максимального значення, відповід- но неиасиченій ділянці кривої намагнічування, до мінімального Хр -> 0 прн насиченні. Криву намагнічування і залежність Хц = / (/ц) при струмовому керуванні зображено на рис. 4.56, б. Для зручності ана- лізу крива намагнічування апрокснмована двома прямими. Прн /ц < магнітне коло ненасичене і хд = соті (днв. рис. 4.56, б, пряма /) Якщо /ц > /цнвс, то вважається, що магнітна система машннн знаходиться у глибокому насиченні, тоді Фц Фицас = соті, Хцнас~ 0 (див. рис. 4.56, б, пряма 2). Оскільки /ц /ь то для режиму її /цнас двигун працює на лі- нійній ділянці при Хц = соті, для якого справедливий виконаний вище аналіз механічних характеристик (див. рнс. 4.57, а). Оскільки при Іг < /ціас значення критичного моменту /Йкі менше відповідного значення в режимі живлення від джерела напруги, то для повного ви- користання двигуна за перевантажувальною здатністю необхідно виби- рати значення /ь яке значно перевищує /и,ІВС У насиченому стані при за <зДГран (днв. рнс. 4.56, а) у відповідності з прийнятою апроксимацією Фм » соті; = 0. Звідки видно, що реальна форма механічних характеристик «> — / (М) при /г > /рія0 значно відрізняється від випадку, коли Хр. т соті. У режимі, коли 5В'С За.гран. для розрахунку можна використати такий вираз механіч- ної характеристики: 8к1нас^5® “Ь 5а/‘<>кіііас ДЄ М З „ "і" . . _ /”к!нас — ~о~Рп -----~ » 5к1нас — —~ • 2 2а0е.н*2 х2 Рівняння (4.198) одержано, виходячи з умови Фм — Фкнас « соті, тому *= 1/іи — соті і критичні значення /Икі.на» 5кінас визначають ва допомогою формул (4.І40), (4.14І) прн 7^ = 0, = 0, оскільки ре-
жим насичення магнітної системи еквівалентний живленню двигуна від джерела напруги, коли магнітний потік сталий Проаналізуємо вплив насичення магнітної системи •’ двигуна на і]орму штучних характеристик. Із виразу для критичного ковзання видно, що насичення зміщує максимум моменту в область великих ковзань, оскільки Зкінас > 5кь На рис. 4.57, б побудовані механічні характеристики (криві 1—3), розраховані без урахування насичення за формулами (4.189)—(4.19І) прн Хц = сопзі для таких значень струмів /п — 7ццас і /|2 > /и; /18 > /12. Характеристика (крива 4) відповідає рівнянню (4.І98) для насиченого стану магнітної системи. Реальні механічні характеристики (криві 5—7), розраховані для тих самих значень струмів в області насичення (за < вагран), співпадають з графіком (крива 4), а прн відсутності яаснчення (за >загран) набли- жаються до відповідних кривих 1—3. При струмі /и магнітна система не насичується, тому графіки (криві 1, 5) співпадають. Оскільки рівняння (4.175) і (4.187) для режимів живлення від дже- рела струму і джерела напруги відрізняються лише виразами для кри- тичного ковзання і моменту та електромагнітної сталої часу, то, яи- конавшн операції лінеаризації рівнянь (4.187) поблизу точок Л1° = 0, з® = 0, одержимо лінеаризоване рівняння механічної характеристики (Те2р + і) М = Рі (о)0 - со), (4.199) де Рі = 2/Икі/со^ь Передаточна функція динамічної жорсткості Р»«м=^ет- = -^тг- <420<» Структурна схема лінеаризованого електромеханічного перетворю- вача під час живленнн від джерела струму, у відповідності з виразом (4.І99), співпадає з розглянутою раніше для режиму живлення від джерела напруги (див. рнс. 4.53, а). Однак динамічні властивості елек- тромеханічного перетворювача енергії в пнх режимах згідно з відзна- ченими особливостями струмового керування значно відрізняють я. Зміни намагнічувального струму в широких межах зв’язані з інерцій- иістю кола ротора, яка залежить від індуктивності £2, тоді як під час живлення від джерела напруги електромагнітна інерційиість зумовлює- ться індуктивністю струмів розсіювання оі^. Відношення електромаг- нітної сталої часу під час живлення від джерела струму (в ненаснче- ному стані) до електромагнітної сталої часу під Час живлення від дже- рела напруги в даному випадку має вигляд: Теч/Те=о~\ (4.20І) Отже, процеси електромеханічного перетяорення енергії при стру- мовому керуванні характеризуються більшою інерційністю, чнм при
керуванні від джерела напруги. Із збільшенням струму статора вна- слідок насичення електромагнітна стала часу 7^2 зменшується і набли- жається до значення Те2нас = Е2О//?2 = 1/(®0е.н5к1нас)- Для одержання штучних механічних характеристик у режимі такого керування достатньо змінити лише частоту прн сталому струмі. Однак, як було встановлено, непостійність магнітного потоку не- сприятливо впливає на статичні і динамічні характеристики асинхрон- ного двигуна, тому на практиці використовуються складніші алго- ритми частотного керування із зміною струму статора в функції вавдання частоти. ♦ Приклад 2. За даними прикладу 1 скласти лінеаризовані структурні схеми асинхронного електромеханічного перетворювачт під час живлення двигуна від джерела струму і джерела напруги. За формулою (4.182) визначаємо модуль жорсткості лінеарнзованої механічної характеристики під час живлення від джерела напруги: 0 = 2/Ик/(о)ое.^к) = 2 • 1818,9/105 • 0,І44 « 240 Н • м с. Електромагнітну сталу часу в цьому режимі знаходять із виразу (4 І84): Рівняння (4 182) після підстановки 0 і Те припадає вигляд: (1 + 0,022р) М = 240 (105 — со). Під час живлення двигуна від джерела струму допускаємо,що в статорних обмотках протікає номінальний струм /] = /ін, при цьому насиченням можна, знехтувати. Кр чини момент у відповідності з Ф&рмулою (4 19І) дорівнює: 3 „ в’І 3 , 170,3а • 3,87а ~ 2 <»„„(«„+<) = 2 105(3.87 + 0,181) - — 4653 Н • м. Критичне ковзання 5«| = НгЦХ» + Хг) = 387+ 0!$! = 0,012 Модуль жорсткості лінеарнзованої механічної характеристики 01 = 244К]/<оон8кі = 2 • 4653/105 • 0,012 = 7385 Н . м • с Електромагнітна стала часу від час живлення від джерела струму
Рівняння механічної характеристики (1 + 0,265р) М = 7385 (І 05 — ©). Порівнюючи значення сталих часу Те і Та, пересвідчуємося, що вплив електромагнітної інерції від час живлення від джерела струму на порядок вищий, ніж від час живлення від джерела напруги. 4.10. Режим динамічного гальмування асинхронного двигуна Для того щоб перевести двигун у режим динамічного гальмування, необхідно вимкнути із мережі обмотку статора і подати їй постійний струм. Постійний струм, який проходить в обмотках статора, створює нерухоме магнітне поле. В зв’язку з тнм, що обмотка ротора в цей час обертається, вона перетинає магнітні силові лінії поля статора і в ній наводиться трифазна ЕРС. Якщо обмотка ротора замкнута, то під дією ЕРС по ній проходить струм. В результаті взаємодії цього струму і потоку статора виникає гальмівний момент. Режим динамічного гальмування, як І всі гальмівні режими» є ге- нераторним. Механічна енергія перетворюється на електричну, що розсіюється у вигляді теплоти в опорах роторного кола. Найбільш поширеною схемою вмикання обмоток статора до мережі постійного струму є схема, наведена на рис. 4.58. З іишнмн схемами, які відрізняються величинами ЕРС статора прн одному і тому самому струмові збудження, ^ожна познайомитись в спеціальній літературі. Режим динамічного гальмування — окремий випадок роботи асин- хронного двигуна під час живлення від джерела струму при Д — 0 і = 0. Тому розрахунок механічних характеристик можна вести, використовуючи залежності, одержані в п. 4.9, якщо встановити зв’я- зок між постійним струмом збудження /з і трифазним еквівалентним струмом /г — /екв. Цей зв’язок знаходять з рівності МРС, що ство- рюються струмами /з і /екв- Для різних схем вми- кання обмоток статора цей зв’язок буде неодна- ковий. Так, для схеми (див.рис. 4.58) справед- ливе співвідношення /екв = 0,8і6/3. У режимі динамічного гальмування можливий ненаснченнй і насичений стан магнітного кола. Це залежить від швидкості обертання ротора, опору його кола і величини струму збудження Розрахунок статичних механічних характе- ристик при ненасиченому магнітному колі. У цьо- му випадку реактивний опір намагнічування, як це видно із рис. 4.56, б, можна прийняти сталим і рівним реактивному опору прн струмі холосто- го ходу статора /0: Хц =?• — Е\И0{іЦй — ,СОП5І,
Рис. 4.59. Механічні характеристики асин- хронного двигуна у режимі динамічного гальмування де £ьІеи — ЕРС статора прн но- мінальному потоці. Струм холостого ходу /0 як правило задається, а £їв0М мож- на знайти із формули = (4.202) де £гн — номінальна ЕРС рото- ра; ке — коефіцієнт трансформа- ції напруги. Для розрахунку статичних механічних характеристик мож- на використати вираз М = (4-203) 5а/5КІ 4'®к|/5а ле Л4м = -Т—З'"1**? "V - кри' 2“ном (хо + тичини момеит; ї,;і = /?г/(х0 + х2) — критичне абсолютне ковзання; &0 = = ю/соном — абсолютне ковзання. Із цих формул видно, що критичний момент Мч\ залежить від стру- му збудження статора і не залежить від активного опору ротора, а критичне ковзання «кі пропорційне активному опору кола ротора. Механічні характеристики асинхронного двигуна у режимі динаміч- ного гальмування показано на рнс 4.59. Характеристики 1 і 2 відпові- дають одному і тому самому опору кола ротора /?21 і різним струмам збудження /з, причому /зі < /з2. Характеристики 3 і 4 відповідають тим самим струмам збудження й опору /?22 > Ягі- Розрахуиок статичних механічних характеристик при насиченому магнітному колі, У цьому випадку опір намагнічування сопзі, і розрахунок необхідно вести з урахуванням кривої намагнічування. Вона задається у відносних одиницях для конкретної серії машин (рис. 4.60), Розрахунок ведеться у такій послі- довності: 1) знаходять значення Ділом = = ВгЛТ'З; 2) будують криву намагнічування в абсолютних одиницях, враховуючи, що £] = Е'іЕіном і /ц = 3) задаються рядом значень 1Ц{ < ^екві 4) для кожного значення Іщ знахо- 0 Ц4 О,В (2 1,6 2,0 Рис. 4.60. Крива намагнічування асинхронного двигуна
дять нв кривій намагнічування значення хщі хііі — ЕиНш* 5) знаходять відповідні значення відношень (/^а) за формулою- 6) обчислюють значення струму ротора 1-ц за формулою (4.205) 7) знаходять момент двигуна Мі “Сном \ 5а 8) внрахояують швидкість двигуна шг За знайденими значеннями і М,- будуємо механічну характе- ристику під час динамічного гальмування. Необхідно відмітити, ще для механічних характеристик при різних для фіксованого зна- чення моменту М справедливим є відношення Заі/^2 = /?2і/^?22- (4.208) Тому для побудови характеристик прн різних значеннях досить побудувати за допомогою викладеної методики характеристику для одного опору роторного кола, а для інших — скористатися пропор- цією (4.208). Перевагами динамічного гальмування е легкість регулювання гальмівного моменту в результаті зміни /3 або значна економіч- ність і плавність порівняно з гальмуванням противмиканням, мож- ливість його використання як аварійного гальмування, якщо статор збуджується від окремого джерела постійного струму (акумуляторної батареї, спеціального генератора). Недоліками режиму динамічного гальмування є зменшення галь- мівного моменту із зниженням швидкості і необхідність мати джерело постійного струму. 4.11. Електромеханічні властивості синхронного двигуна Синхронний двигун — це електрична машина, на статорі якої розміщена трифазна обмотка, що живиться від мережі змінного струму з напругою і частот ю Д (рнс. 4.61).
У статорі виникає магнітне поле, яке обертається з і і' і кутовою швидкістю <оо = 2л/,/рп На роторі, який ви- ІДІ конується як правило явнополюснвм, розміщена обмотка збудження, яка живиться через кільця і щітки від дже- ( ( 3 ) рела постійного струму з напругою С/3. По обмотці збу- дження проходить постійний струм /3. У результаті А А взаємодії струму з магнітним потоком, що обертається, 7 11 створюється електромагнітний момент М. І І Математичний опис електромеханічногоперетворюва- + ° у <->_ ча у синхронному двигуні можна одержати на основі рів- нянь узагальненої машннн. У цьому випадку синхрон- Рис. 4.61. ннй двигун можна представити у вигляді двофазної мо- Схема вми- делі на осях а, Ь, 4, д (рнс. 4.62). Обмотки статора розмІ- хронногодвХ щеі,і на нерухомих осях координат а, Ь. гуна Ротор зв’язаний з рухомою системою координат гі, д, причому вісь гі, на якій розміщено обмотку збудження, співпадає з поздовжньою віссю, а вісь д — з поперечною віссю ротора. Осі <і, д зміщені відносно а і Ь на кут <рел. Поле статора обертається з кутовою швидкістю іооел, а ротор у загальному випадку — соел. У ста- тичному реЖНМІ 0)ел — <00ел- Якщо записати рівняння електричної рівноваги для статорних об- моток, використовуючи осі а, Ь, а для обмотки збудження — гі, д, то одержимо: Уіа ~ У у, = Кііь + (4.209) У З = Кзіз + Л/Л Для двофазної моделі вва- жають, що У\а — У\т 5ІП ©оел^ = — Уіт 5ІП <рОел> ї/|» = У\т 8»п (0>0ел* — л/2) = = — У\т СО8 СОоел/ = = “'Уїт СОЗ^Оел- Під час математичного опи- су електромеханічного пере- творення енергії у синхронно- му двигуні зручно виконува- ти перетворення координат до осей д ротори, тому що швидкість ротора дорівнює швидкості обертання поля ста-
тора. При ньому ротор відстає (у режимі двигуна) від поля статора на кут 0Єл «== == Фоел — Фел = сооел/ Кут 6ел нази- вається кутом навантаження, тому що його величина залежить від вели- чини статичного моменту. Модель синхрон- ного двигуна на осях <1, д показано на рис. 4.63. Описується вона на основі ви- разів (4.53) і (4.57) такими рівняннями.* = Ч~ — ®ел^ід» ж у. О1Л\ М = рп (^ідіїц — Рис. 4.63. Двофазна модель синхронного двигуна в осях а Де \а СО5 феЛ -}- 8ІП фел == Ьп (ЗІП фОел СОБ фел — — СО8 (рОел 8ІП фел) = Ї71„, 5ІП (фОел — фел) = Уїм зіп Єсл;
Рис. 4.65. Моментна (кутова) харак- теристика синхронного двигуна 1/І0 = — 1/|0 БІП фел + УІЬ СО8 фел =« = У 1т (— «ІП фоел 8ІП фел — — СОЗ фОел СОБ фел) = — У\т СОБ X X (фоел Фел) “ У 1/п СОБ бел» ^14 = Еів^іа + Ешї'зї = ЧГ3 = Е3І3 -|- Е124І14. Рівнянню (4.210) відповідає струк- турна нелінійна схема (рис. 4.64), тому що включає операції перемноження ЗМІННИХ. З цієї причини дослідження динаміки електромеханічного перетво- рення енергії у синхронному двигуні за одержаною математичною моделлю можна провести тільки на ЕОМ. Важливою характеристикою синхронного двигуна є кутова (момент- на) характеристика — залежність електромагнітного моменту двигу- на від кута бел- Вона визначається виразом 31} ,Е 8ІП 6 М =—-------— )ел» (4.2і І) де І/ь Е —- діючі значення напруги фази статора і ЕРС ротора; Хіа = ОЇОелЬїа, Х14 = 0>ОелЬ1<? — синхронні реактивні опори відповідно по поздовжній і поперечній осях. із рівняння (4.2 і і) видно, що момент синхронного двигуна скла- дається ІЗ ДВОХ частин: синхронного Мсиихр І реактивного Ліреакт мо- ментів, викликаних явнополюсністю ротора, причому .. Ю.Е . _ Л4Сийхр — ' 8*П Оелї (4.2 і 2) ----------Мзіп2Єел. (4.213) 2е)о \ *!<? хіа 1 Кутову характеристику і її складові приведено на рис. 4.65. 'з рисунка видно, що прн збільшенні моменту навантаження на валі синхронний момент спочатку зростає, ПОТІМ досягає максимуму Літах і з наступним підвищенням навантаження на вал зменшується, а дви- гун випадає із синхронізму. Величина Літах, як бачимо із ріяняння (4.212), залежить від ве- личини Е, яка, в свою чергу, залежить від струму збудження /а. Номінальний режим синхронного двигуна характеризується точ- кою на кутовій характеристиці з координатами Л1Иом> Оел.ном- Зви- чайно бел.иом =« 20...30°.
Кутову характеристику можна використа- ти для одержання наближеного математичного опису електромеханічного перетворення енер- гії у синхронному двигуні. Якщо прийнятні що початковий робочий відрізок кутової ха- рактеристики — лінійний, то можна запи- сати З механічної частини си Рис. 4.66. Спрощена струк- турна схема електромеха- нічного перетворення енер- гії в синхронному двигуні м в р к Перейдемо від електричного кута до механічного, враховуючи, що 6 = Єел/рп» Де Рп — кількість пар полюсів машннн: М = е. (4.214) ‘'ел.ном Позначимо Сем = МномДп^ел.ном — коефіцієнт жорсткості пружного електромагнітного зв’язку синхронного двигуна, тоді м = семЄ = Сем «Ро — Ф)- (4-215) Якщо проднференціюватн внраз (4.215), дістанемо рівняння дина- мічної механічної' характеристики ~^Г Се“ ("^ ~ = с&і ~ (4.216) Внраз (4.2 і6) подібний до виразу для пружного момеиту в дво- масовому пружному зв’язку, а саме <!Мха ' . . = «12 (“і — “г)- Така аналогія свідчить про те, що між ротором І полем статора синхронного двигуна е пружний електромагнітний зв’язок. Синхронний двигун має на роторі крім обмотки збудження 1 неве- лику короткозамкнуту обмотку, ика використовується для пуску дви- гуна, а також для демпферуваиня коливань швидкості ротора у пере- хідних процесах. Момент який створюється цією обмоткою, Мв-Р(<->0-<>), (4.217) де р — модуль жорсткості асинхронної характеристики, яка визна- чається демпферною обмоткою (див. рнс. 4.67, штрихова крива). Тепер електромагнітний момент синхронного двигуна з ураху- ванням рівняння (4.215) І (4.217) можна представити у такому вигляді: М « сем0 + р (соо — ю) або з урахуванням формули (4.216) у вигляді] М = + Р) (ф0 - о). (4.218)
Структурну схему, що відпо- відає виразу (4.218), показано на рнс. 4.56. З неї вндно, що електромеханічний перетворю- вач енергії у синхронному дви- гуні містить інтегруючу ланку. Це свідчить проте, що статичний режим (М = сопзі) можливий М тільки тоді, коли сигнал на вхо- _ ді цієї ланки буде дорівнювати ~^піах ® ^ПОН ^тзк'^иоп нулю, тобто С00 — (0 = 0. Отже, Рис. 4.67. Статична механічна характе- ДЛЯ КОЖНОЇ ТОЧКИ статичної МЄ- р ика синхронного двигуна ханічної характеристики спра- ведливо со = соо, тобто статична характеристика є абсолютно жорсткою (рис. 4.67). Статична характеристика обмежена з правої і лівої сторін переван- тажувальною здатністю 1 == /ИтахМ4ном- Для синхронних машин X = 2...З, але можливе короткочасне збільшення її в результаті збіль- шення струму збудження до 3,5...4. Як вядно із рис.4.67, синхронна машина може працювати у ре- жимі двигуна та у режимі рекуперативного гальмування. Якщо зовнішнє навантаження від’ємне, кут 0ел змінює знак і синхронна ма- шина починає віддавати активну енергію в мережу. Крім того, особливістю генераторного режиму синхронної машини є те, що вона може віддавати у мережу і реактивну енергію в тому випадку, коли струм збудження /3 збільшується. Пуск синхронної машини здійснюється в результаті дії пускової обмотки прн відключеній обмотці збудження. Під час досягнення ро- тором підсинхронної швидкості (О,95шо) подають збудження і двигун починає працювати у синхронному режимі. > Для зниження швидкості синхронного двигуна використовується ре- жим динамічного гальмування, при якому статор вимикається із мережі і замикається на резистори. До переваг синхронного двигуна порівняно з асинхронним можна віднести: більший ККД; можливість віддачі реак- тивної енергії у мережу; незалежність швидкості від навантаження; мен- ша залежність моменту від коливань напруги у мережі, тому що у вираз (4.212) входить у першому степені; більша перевантажувальна здат- ність! можливість її короткочасного збільшення, висока експлуатаційна надійність у зв’язку із значним повітряним зазором між статором І ротором. Недоліками синхронного двигуна є: значна вартість; малий пус- ковий момент; необхідність джерела постійного струму для жив- лення обмотки збудження; неможливість регулюванні-! швидкості під час живлення статора від мережі Із сталою частотою. Швидкість синхронного двигуна можна регулювати під час жив- лення його від перетворювача частоти.
4.12. Електромеханічні властивості крокового двигуна Принцип дії крокового двигуна краще розглядати на осьхуві дво- фазної моделі синхронного двигуна з використанням осей а, Ь, (1 і (див. рнс. 4.62). Приймемо, що обмотка статора, розміщена на осі а, живиться від джерела напруги постійного струму СЦ = 1)х і по ній проходить постійний струм ііа — Л- Обмотка, що розміщена на осі Ь? відключена від мережі (ііь = 0). Струм Іх створює нерухомий магніт- ний потік, вектор якого спрямований по осі а. У зв’язку з тим, що в роторі за рахунок струму збудження /8, який проходить по ньому, виникає магнітний потік, спрямований по осі А, виникає магнітна взаємодія полів статора і ротора. У ре- зультаті цієї взаємодії створюється синхронізуючий -момент М, який прагне повернути ротор і зафіксувати його у такому положен- ні. щоб вісь д. співпадала з віссю а, що можливо тільки тоді, коли статичний момент на валі двигуна дорівнює нулю. Якщо Мв то у положенні між віссю ротора і вектором поля статора буде кут 6, величина І знак якого буде залежати від величини і знака Мс. Момент крокового двигуна, як і синхронного, приблизно визна- чається таким виразь-тс М == Мтах зіп 0. (4 219) Припустимо, що обмотка а відключена, а обмотка Ь увімкнена на постійну напругу — 1/1 Струм ііь = —Іх створить магнітний потік за величиною такий самий, який створювався обмоткою а, але його результуючий вектор буде спрямований по осі Ь у від’ємному напрям- ку. Отже, одержимо стрибкоподібний поворот вектора потоку ста- тора на кут л/2 за годинниковою стрілкою. Це знову викличе появу синхронізуючого моменту, який поверне ротор на кут тс/% після повороту поля статора. Якщо потім відключити обмотку Ь і підключити обмотку а на напругу —то вектор поля статора, а за ннм і ротор повернуться ще на кут зг/2 за стрілкою годинника. Тому комутуючи обмотки ста- тора, одержимо обертання ротора, складене із послідовних елемен- тарних поворотів (кроків). У розглянутому випадку крок Дфк — зт/2. Якщо частота комутації обмоток Ц = 1/Д/Н, де — тривалість між моментами комутації, ротор двигуна і вектор потоку статора будуть обертатися із середніми ШВИДКОСТЯМИ! е^сер “ соосєр = Дфк/Д/к = Дфк/і» (4.220) Величина кроку Д<рк залежить від конструкції крокового двигуна. Магнітоелектричні крокові двигуни з активним ротором мають на ньому постійні магніти, а статор роблять з числом фаз 2, 3 або 4. Такі двигуни мають крок 22° 5', 18°, 15е. У крокових двигунів з пасивним ротором, що мають зубчасту структуру ротора і полюсів
г Рис. 4.68. Моментні (кутові) (а) і статичні механічні (6) характеристики крокового двигуна статора, крок становить 9°, 6° 43', 3°, 1,5°. Слід зазначити, що меха- нічний крок Д<рк повороту не обов’язково збігається з електричним кроком Дфк.ел повороту потоку статора. Із рівняний (4.219) вндно, що після комутації обмоток, момент крокового двигуна в результаті збільшення 0 спочатку також збіль- шується, а потім після повороту ротора зменшується. На рис. 4.68, а показані залежності М = І (фел) для двох сусідніх тактів комутації. Можна помітити, що середнє значення моменту всередині кроку максимальне, якщо комутацію проводити прн фелі, тобто у точці перетину характеристик 1 і 2. Як видно із формули (4.220), під час збільшення частоти кому- тації середня швидкість крокового двигуна також збільшується. Разом з тим, збільшення частоти призводить до того, що струм у обмотках, які комутуються, протягом одного кроку не встигає досягти усталеного значення, тобто струми не будуть мати форму прямокутних імпульсів Це призводить до зниження величини середнього моменту двигуна поряд із зростанням частоти комутації. Дискретний характер обертання поля статора і руху ротора дає змогу використати у виразі «статичної» механічної характеристики тільки середні значення кутової швидкості сдоер і моменту Лісср. Ме- ханічні характеристики для різних частот комутації наведено иа рнс. 4.68, б. Динамічні властивості крокових двигунів, хоч і подібні до влас- тивостей синхронних двигунів, залежать від конструкції двигуна, 1 тому їх дослідження можливе тільки за допомогою ЕОМ Важливою характеристикою крокового двигуна є частота прий- нятності. Це — максимальний стрибок частоти комутації, при якому відсутня втрата інформації, тобто зберігається повна відповідність між числом комутації обмоток статора і числом кроків ротора. Кро- 160
нові двигуни мають частоту прийнятності на холостому ходу 100— 1500 Ги. Під навантаженням частота прийнятності зменшується. Перевагами крокового двигуна є три основні характеристики! пропорційність кута повороту кількості імпульсів комутації, про- порційність середньої швидкості обертання ротора частоті цих ім- пульсів і здатність фіксувати положення ротора після припинення комутації. Це робить крокові двигуни дуже зручними для викори- стання у цифрових електроприводах. Найчастіше їх застосовують у приводах подач верстатів з числовим програмним управлінням, приводах роботів і малопотужних виконавчих механізмів. Питання для самоконтролю І. Що розуміють під поняттям механічна характеристика двигуна? 2. За допомогою яких операторів здійснюється перетворення векторів із нерухо- мої системи координат у систему, що обертається, і навпаки? 3. Поясніть, як вивести рівняння моменту узагальненого електромеханічного перетворювача. 4. Як виконати перехід від рівнянь узагальненої машини до рівнянь, що опису- ють електромеханічний перетворювач у двигуні постійного струму з незалежним збудженням? 5. Як побудувати природну механічну характеристику двигуна постійного стру- му з незалежним збудженням (ДПС з НЗ)? 6. Який вигляд мають електромеханічні і механічні характеристики ДПС з НЗ при різних потоках збудження? 7. Під дією яких факторів ДПС з НЗ може перейти у режим рекуперативного гальмування? 8. Які електромеханічні властивості ДПС з НЗ у режимі противникання? 9. Чому для аналізу динаміки двигуна постійного струму з послідовним збуд- женням (ДПС з НЗ) потрібно враховувати вихрові струми? іО. Наведіть Г-подібну схему заміщення асинхронного двигуна і поясніть для яких цілей вона може бути використана. 1 і Від яких параметрів залежить критичне ковзання і критичний момент асин- хронного двигуна? І2. Поясніть, чому у механічної характеристики асинхронного двигуна є макси- мум моменту. ІЗ. Накресліть і прокоментуйте природну електромеханічну характеристику асинхронного двигуна. 14. Дайте характеристику енергетичним властивостям асинхронного двигуна на кожному відрізку механічної характеристики. 15. Наведіть характерні особливості пускових властивостей асинхронного дви- гуна з короткозамкнутим ротором. 16. Виходячи із яких міркувань виводяться рівняння лінеаризованого асин- хронного електромеханічного перетворювача? 17. Чим вумовлюєтьси вибір точки лінеаризації рівнянь асинхронного перетво- рювача? 18. Накресліть структурну схему лінеаризованого електромеханічного перетво- рювача і поясність її фізичну суть. 19. У чому суть переходу до керунання струмом асинхронним електропри- водом? 20. Як визначається електромагнітна стала часу асинхронного електромеханіч- ного перетворювача при живленні від джерела струму, як вона співвідноситься з від- повідною сталою часу При живленні від джерела напруги?
21. Поясніть суть виникнення гальмівного моменту при динамічному гальму- ванні асинхронного двигуна. 22. Накресліть механічні характеристики асинхронного двигуна у режимі дина- мічного гальмування при різних струмах збудження і додаткових опорах у колі ро- тора. 23. Поясніть принцип роботи синхронного двигуна. ) 24 Що таке кут навантаження і від чого залежить його величина? 25 Накресліть кутову характеристику синхронного двигуна і наведіть її аналі- тичний вираз. 26. Як із кутової характеристики одержати спрощений математичний опис елек- тромеханічного перетворювача у синхронному двигуні? 27. Які переваги і недоліки притаманні синхронному двигуну? 28. Поясніть принцип дії крокового двигуна. 29. Наведіть статичні механічні характеристики крокового двигуна і поясніть» чому при збі ь пенні частоти комутації знижується, перевантажувальна здатність. Розділ 5 ДИНАМІКА РОЗІМКНУТИХ ЕЛЕКТРОМЕХАНІЧНИХ СИСТЕМ 5.1. Загальні відомості Раніше було розглянуто окремі складові частини автоматизова- ного електропривода — електромеханічний перетворювач (електро- двигун) і механічну частину разом з об’єктом керування Розгляда- лись ні складові окремо, без урахування їх взаємозв’язку У цьому розділі об’єктом вивчення є електромеханічна система, що об’єднує електромеханічний перетворювач (ЕМП) і механічну частину з об’єктом керування (МЧ-0) Вхідними керуючими діями електромеханічної системи є електрич- ні величини, що надходять на вхід ЕМП. Звичайно для двигунів постійного струму з незалежним збудженням — це напруга на якорі або напруга на обмотці збудження ІУ3, для двигуна постійного струму 3 ПОСЛІДОВНИМ збудженням — Vя, для асинхронних і синхрон- них двигунів — частота напруги, яка підводиться до обмотки статора Вихідною координатою найчастіше буває швидкість а або кут обер- тання <р Функціональну схему розімкнутої електромеханічної системи показано на рис. 5 і Електромагнітний момент двигуна А4 є вихідною змінною ЕМП і вхідною — для МЧ-0. Тому його можна розглядати як проміжну координату розімкнутої електромеханічної системи. Необхідність вивчення динамічних властивостей розімкнутої електромеханічної системи виникає в зв’язку з такими положеннями По-перше, у прак- тиці широко розповсюджені релейно-контакторні системи керування електроприводами. Оскільки в них відсутні керовані перетворювачі, 162
зворотні зв’язки тощо, поведінка електропривода у перехідних проце- сах залежить від динамічних власти- востей розімкнутої електромеханічної Рис. 5.1, Функціональна схема ро- С11СТЄМИ- По-Друге, 3 теорії автоматнч- Зімкнутої електромеханічної системи ного керування відомо, що динамічні властивості замкнутих систем можна визначити на основі динамічних характеристик розімкнутнх систем. Основними задачами вивчення динамічних властивостей розімкну- тої електромеханічної системи є: одержання иа основі математичних рівнянь відповідних переда- точних функцій; аналіз коренів характеристичного рівняння і побудова частотних характеристик; порівняння одержаних характеристик з відповідними характе- ристиками типових динамічних ланок, відомих з теорії автоматич- ного' керування, що дає можливість визначити динамічні власти- вості без побудови графіків перехідних процесів; розв’язання (аналітично або на ЕОМ) рівняння, що описує дина- міку системи, і одержання графіків перехідних процесів, за якими оцінюються динамічні властивості; оцінка дії різних параметрів електропривода на динаміку розімк- нутої електромеханічної системи 5.2. Узагальнена електромеханічна система з лінійною механічною характеристикою Математичний опис розімкнутої електромеханічної системи одер’ жують, використовуючи рівняння, що описують електромеханічний перетворювач і рівияння механічної частини. Ці рівняння нелінійні, тому що включають операцію множення двох змінних або нелінійні залежності. Якщо прийняти ряд допущень, які наводяться нижче, то електромеханічний перетворювач можна описати лінійним ди- ференціальним рівнянням. При цьому рінняння будуть однаковими для двигунів різних типів, крім синхронного. Допущення роблять такії для двигуна постійного струму незалежного збудження (якщо керування ведеться напругою якоря £7Я) — сталість потоку збу- дження Ф = С0П5І; для двигуна постійного струму з послідовним збудженням — лінеаризація характеристик поблизу точкн статичної' рівноваги, тобто, коли двигун працює у перехідних процесах під час збіль- шення і зменшення навантаження у невеликих межах, пуску і гальму- ванні при наявності додаткових опорів у-якірному колі, а також коли керування двигуном здійснюється зміною напруги на якорі двигуна; 11* 163
Таблиця 5.1 Тип двигуна », • ' Р Примітка ДЛС з неза- лежним збуд- женням ^•яЕ ^яЕ саФг ^яЕ Ь'я сФ - ДЛС з послі- довним і змі- шаним збуд- женням (УзЕ + ^я) «.г+Ч"' сФ° (сФ° -1- ДУЯ сФ° Ф°, кф — від- повідно потік, струм, швидкість, коефіці- єнт потоку В ТОЧЦІ лінеаризації; Тзї = = (і,1...і,2) Т3- — стала часу обмот- ки збудження з ураху- ванням контура вихро- вих струмів АД 5 1яом8& Рп Рн для асинхронного двигуна — розглядається перехідний процес, прн якому робоча точка залишається на робочій частині механічної характеристики (збільшення і зменшення навантаження, розгін і гальмування двигуна з фазним ротором при додаткових опорах, розгін і гальмування двигуна з короткозамкнутнм ротором під час керування зміною частоти /і). При цьому електромеханічний перетворювач з лінійною або лі- неаризованою механічною характеристикою описується рівнянням М(Твр4-1)=р(<о0-<о). (5. і) Значення величин Те, р і соо для конкретного типу двигуна (див. розд. 4) визначаються за табл. 5.1. Такий опис електромеханічного перетворювача дає змогу аналі- тичного Дослідження динамічних властивостей розімкнутої електро- механічної системи у загальному вигляді незалежно від типу двигуна. Якщо наведені вище допущення не виконуються, то дослідити дина- міку системи можливо за допомогою ЕОМ, яка може дати розв’язок відповідних нелінійних диференціальних рівнянь. Доповнюючи рівняння (5.1) рівнянням жорсткої механічної части- ни, одержимо математичний опис узагальненої електромеханічної системи з лінеаризованою механічною характеристикою і жорсткою механічною частиною: М(Г.р + 1)=Р(Ио-и); /рсо = М — Мс. (5.2)
а Рис. 5.2. Структурна схема узагальненої розімкнутоі електромеханічної си- стеми з лінеаризованою механічною характеристикою і жорсткою механіч- ною частиною (а) та з лінеаризованою механічною характеристикою і пруж- ним зв’язком (б) Системі рівнянь (5.2) відповідає структурна схема (рнс.5.2, а). Динаміка узагальненої електромеханічної системи з двомасовою пружною механічною частиною без урахування внутрішнього в’язко- го тертн описується рівняннями: (!> + 1)М =Р(ш<> — ші); (5 3) М1а — м„ = М12р = с12 (в, — ша). Рівнянням (5.3) відповідає структурна схема на рис. 5.2, б- В узагальненій електромеханічній системі керуючою дією є меха- нічна величина и0, пропорційна відповідним електричним величинам на вході двигуна. Для конкретного типу двигуна ці величини легко знаходяться за формулами, що наведені в табл. 5.1. Синхронний електропривод має інший математичний опис і роз- глядається в п. 5.9. 5.3. Динамічні властивості електромеханічної системи з жорсткою механічною частиною Згідно з структурною схемою (рис. 5.2, а), знайдемо передаточну функцію системи за керуючою дією: П7 (п\ — ю СР) —
^в(Р) = ---передаточна функція прямого каналу; ^(р) = і. _ Враховуючи, що У = РТ„ (7\, — електромеханічна стала часу; р — жорсткість лінеарнзованої статичної механічної характеристики) одержимо; ТеР-І-і і . , Е > ~ (Тєр+пЛ.р-н * + 7-еР + » РТ'мР 1 І “ Л^’ + ^р+і • (5-4) Збурюючою дією для системи, що розглядається, є статичний мо- мент Ма. Знайдемо передаточну функцію системи за збурюючою | ДІЄЮ! ЇІЛ 1 + < (р) “’І, (р) ’ П7' (п\____Ю^Р) —__ Мс(р)~ в?л И — ^р ; (р) = і ті.р% । • І (р) = । р : - ~ тст„Р^+ткр+ і • ї5-5) ,-1 Ж? Л,Р|-і Знаменники передаточних функцій (р) і ТР® (р) однакові. Прирів- нюючи їх до нуля, одержимо характеристичне рівняння системи 7’еТмр8+7’мр+і =0. - 3 теорії автоматичного керування відомо, що динамічні власти- вості системи залежать від коренів характеристичного рівняння. Знайдемо ці корені, попередньо надавши рівнянню такий вигляді Р2 + 7^- Р + Відношення електромеханічної й електромагнітної сталих часу електропривода подамо у вигляді ш = ТиІТе і винесемо величину 1/2 Тм з-під корени. Тоді Р1.2в 2ТЛ 27м ^т-
Знак підкореневого виразу, а відповідно, і вид коренів ха- рактеристичного рівняння визна- чається величиною т. Розгляне- мо можливі випадки. Випадок 1 (;п > 4). Ко- рені характеристичного ріві яиня дійсні і від’ємні: рг — аг\ р2 = = сс2, причому | «і | < | «2 !• У цьому випадку передаточну функцію за керуючою дією мож- на п іатн у вигляді добутку пе- редаточних функцій двох аперіо- дичних ланок: Рис. 5.3. Чисісічі характеристики розімк- нутої електромеханічної системи з жорст- кою механічною частиною при т > 4 (5.6) »’<.(Р) = (7,р+ ІЦЛр + О де 7і, = і/] ах |; 7, = 1/| а2 |, причому Ті > Тв. Висновок. При т > 4 динамічні властивості розімкнутої електромеханічної системи з жорсткою механічною частиною набли- жаються за своїми властивостями до аперіодичної ланки другого по- рядку; перехідний процес монотонний, коливань немає, тривалість перехідного процесу визначається меншим за модулем коренем ха- рактеристичного рівняння «і. Логарифмічну амплітудну Ь (й) і фазову ф (Й) частотні характе- ристики для цього випадку показано на рис. 5.3. Характер перехідного процесу вихідної координати <а можна оцінити за перехідною функцією А (/), яка є реакцією системи на сту- пінчасту зміну керуючої дії соо прн Ме = 0 і нульових початкових умовах. З теорії автоматичного керування відомо, що перехідна функція Л (/) знаходиться через корені характеристичного рівняння «і і а2 або через сталі часу 7\, Т2. Для випадку, який розглядається, вона матиме вигляд: «і—«« е Графік перехідної функції (див. рис. 5.5) підтверджує висновок иро характер перехідного процесу у системі. Оцінити характер зміни з часом електромагнітного моменту дви- гуна М при ступінчастій зміні керуючої дії можна на основі ва- гової (імпульсної) функції к* (І), що являє собою першу похідну за часом від перехідної функції к (і).Це можна пояснити гак. Для елек- тропривода з жорсткою механічною частиною при Мс = 0 можливий запис: І лх
Рис. 5.4. Перехідна і вагова 1 функції розімкнутої електроме- ханічної системи з жорсткою ме- ханічною частиною при т > 4 8ВІДКИ (І(і) _ М лі ~ 7Г • Якщо перехідна функція к (і) дає уявлен- ня про характер перехідного процесу а(1), то вагова функція к' (і) дає змогу оціни- ти характер перехідного процесу М (0. Знайдемо вагову функцію: Л'(0=О--------Ї12»_еа.> + ' ах — аа а1а8 Її графік приведено на рис. 5.4. Вагова функція спочатку плавно зростає, а потім починає зменшуватись. Вона, а відповідно, і момент М досягають максимального значення у момент часу і1г коли починаєть- ся перегин на графіку к (0. Отже, лснюється знак ривка (другої І похідної за швидкістю). Випадок 2 (7’е =» 0). Прн т > 4 інколи нехтують електро- магнітною інерцією даигуна (Тв = 0). У цьому випадку рівняння розімкнутої електромеханічної системи матимуть вигляді М = р(<о0—со); М — Л4О= (5.7) Цій системі рівнянь відповідає структурна схема (рис. 5.5). Знайдемо передаточну функцію системи за керуючою дією: р 7Г «7«(Р) = '+Р^- + ' де Тм = Ж Передаточна функція за збурюючою дією ТК7* ( п\______________________і /Р І + 1//Р0 “ ТКр+1 Характеристичне рівняння си- стеми має тільки один дійсний ко- рінь а = — 1/7М. Висновок. При 7’е = 0 елект- ромеханічна система з жорсткою механічною частиною має динаміч- ні властивості аперіодичної ланки першого порядку. Частотні харак- теристики показано на рнс. 5.6. Рис. 5.5. Структурна схема розімкну- тої електромеханічної системи з жорст- кою механічною частиною при 7в = 0
Перехідна функція Н (/)> яка визначає характер перехідного процесу швид- кості <о (0, має вигляд; = і — е 1/7“. Функцію ^(0. яка визначає харак- тер перехідного процесу М (/) знахо- дять з виразу А'(0 = ^_е“,/Ч ‘ м Графіки Н(І) і /і’ (/) наведено иа рис. 5.7. Функція Н* (0 системи, в якій нех- Рис. 5.6. Частотні характеристики* розімкнутої електромеханічної си- стеми з жорсткою механічною части- ною при Те = 0 тують електромагнітною інерцією двигуна, зростає стрибком на від- міну від аналогічного графіка на рис. 5.5. Це свідчить про те, що саме електромагнітна інерція, яка визначається електромагнітною сталою часу Тя, викликає затримку збільшення електромагнітного мо- менту двигуна на початку перехідного процесу. Випадок 3 (ш —4). Характеристичне рівняння системи у цьо- му випадку має два рівнозначних від’ємних корені: рі,2 = а = — Передаточну функцію можна записати = <7'р+ і) (То + І) = (7-р + і)’ • де Т = 1/| а І = 2 Т.. Висновок. Коли т — 4, розімкнута електромеханічна си- стема із жорсткою механічною частиною за динамічними властивостн- Рис. 5.7. Перехідна та вагова Рис. 5.8. Частотні характеристи- функції розімкнутої електро- ки розімкнутої електромеханіч- механічної системи з жорст- ної системи з жорсткою меха- кою механічною частиною при нічною частиною при т = 4 7е = 0
ми рівнозначна двом послідовно з’єднаним айеріоДичнйм ланкам першого порядку з однаковими сталими часу, що дорівнюють 2 Те- -Звідси можна зробити висновок, що характер перехідних процесів буде таким самим як і у першому випадку Частотні характеристики показано на рис. 5.8. Випадок 4 (т < 4). Характеристичне рівняння в даному ви- падку має комплексно-спряжені корені: Рі.2 = а ± /Йр, де _________ а = — і/2Т^ £>„ = К(т2 — 4т)/27„. Два комплексно-спряжені корені має типова реальна коливальна лапка, передаточна функція якої має вигляд <5-8> де Ті — стала часу; £ — коефіцієнт демпферування коливальної ланки. Порівняємо передаточні функції коливальної ланки (5.8) і розімк- нутої електромеханічної системи (5.4). Для цього порівняємо коефі- цієнти при однакових степенях р: 7? = Т„ТМ; 7„ = 257,, звідки 5 = 7и/271=ф]/^-=-!^-. Висновок. При т < 4 розімкиута електромеханічна система з жорсткою механічною частиною має динамічні властивості коли- вальної ланки, причому коливальність визначається співвідношен- ням електромеханічної та електромагнітної сталих часу. В електромеханічній системі коливання виникають в результаті обміну енергії між інерційними масами механічної частини, які ру- хаються і можуть накопичувати та віддавати кінетичну енергію, І електричним колом двигуна, в якому при наявності індуктивності можливе накопичення та віддача електричної енергії. У тому випадку, коли електромагнітна інерція електричного кола двигуна відсутня або мала & 0), то коливання не прояв- ляється, тому що відсутній елемент, здатний накопичувати і підда- вати енергію —* індуктивність кола. Розглянемо вплив параметра т = Ти!Т\ на коливання розімкнутої електромеханічної системи. На рнс. 5.9 наведені логарифмічні амплітудні частотні характеристики -електромеханічної системи при різних значеннях т. Прн т = 4 коефіцієнт затухання | = і і ЛАЧХ монотонно зменшується; якщо зменшується, аначення ЛАЧХ при частоті Йем = і/УТйТи збіль-
Асимптотична приОЯ*-т<-4 ЛАЧХ т=0,5 {=0,35 ' /п=/ &=о,5 т*2 Іг0,7 ' т=Л {.=1,0 ' ' -АОдб/дек 0,1 1 10 Рис. 5.9. Логарифмічні амплітудні частот- ні характеристики розімкнутої електроме- ханічної системи з жорсткою механічною частиною при т < 4 Рис. 5.і0. Перехідні функції розімкну- тої електромеханічної системи з жорст- кою механічною частиною при т. < 4 шується, а якщо т = 2, на характеристиках появляється резонанс- ний викид. Частота Оем — не частота недемпферованого електромеханічного резонансу. Це пов’язано з тим, що якщо в електромеханічній системі є керуюча ю0 (і) або збурююча Мс (І) дія, яка змінюється за гармонічним законом з частотою, близькою до Йем, то це викликає резонансне збільшення амплітуди коливань вихідної величини <о (/). Для кожного значення т величина &ем різна, тому на рис. 5.9 по осі абсцис відкладають не й, а відносну частоту О/ЙЄм, що дає змогу по- рівнювати ЛАЧХ при різних значеннях т. Розглянутим частотним характеристикам відповідають перехідні функції, подані на рис. 5. ІО, з якого видно, що ари т = 4 перерегу- лювання немає, коливальні властивості не проявляються. Колн- вальність збільшується у міру зменшення т, збільшується також і перерегулюнания. Якщо значення т лежить у межах 0,5 < іп < 2, то коливання сильно демпферовані. Із теорії автоматичного керування відомо, що час затухання у ко- ливальної ланки визначається дійсною частиною коренів характе- ристичного рівняння а, яка називається коефіцієнтом затухаиин. Оскільки а — —і/2 Те» то час затухання залежить від електромагніт- ної сталої часу Тл. Для того щоб порівнювати перехідні функції при різних т, на рнс. 5-ІОпо осі абсцис відкладають не час, а від- ношення і/Те. Для т у межах 0,5 С т С 2, коли демпферування. ко- ливань відчутне, ЛАЧХ можна замінити без суттєвої помилки однією асимптотичною ЛАЧХ (рнс. 5.9), яка відповідає двом послідовно з’єднаним аперіодичним ланкам із сталими часу, що дорівнюють В зв’язку з цим прн вказаних значенннх т передаточну функцію електромеханічної системи з жорсткою механічною системою можиа подати у вигляді: (р) « ,_____''---. (5.9) (^ГеГмр-рі)» * Ї7Ї
Динамічні властивості електромеханічної системи при реальних значеннях параметрів електропривода. Як бачимо, динамічні власти- вості розімкнутого електропривода можуть суттєво змінюватись під час зміни сталих часу 7в і Тм у широких межах. При цьому певний інтерес викликає оцінка динаміки при реальних значеннях цих па- раметрів. Відомо, що величина електромеханічної сталої часу, коли двигун працює на природній характеристиці, змінюється в межах Те = = 0,0і...0,1 с, причому нижчі значення мають двигуни меншої по- тужності. Значення електромеханічної сталої часу залежить від інер- ційності механізму, і тому може змінюватись у широких межах. Сумарний момент інерції механічної частини визначається моментом інерції ротора електродвигуна Удв і зведеним моментом інерції ме- ханізму Ле = і/дв + м* інерційність механізму можна оцінити параметром у = звідки = у7дв. Стала часу Ти — /х/р, тому Т^у^. Величина Тм.дв = є електромеханічною сталою часу самого двигуна без урахування інерційності.механізму. Тоді можна записати: Т'м — Т^м-ДВ- ДЛЯ двигунів середньої І великої потужності Тм.яв Т*, звідси Для малоінерційннх механізмів і <с у <С 2, тому 1 < т <С 2; для механізмів з великою інерційністю мас, які рухаються, -у > 2 1, відповідно, т > 2. Звідси вядно, що розімкнута електромеханічна система при реальних значеннях параметрів двигуна являє собою сильно демпферовану коливальну ланку. Тому електромеханічну. си- стему з жорсткою механічною системою у більшості випадків можна описувати передаточною функцією (5.9). Вплив опору силового кола двигуна на динамічні властивості електромехан.чної системи. Розглянемо, як впливає на динамічні характеристики розімкнутої електромеханічної системи введення до якірного кола двигуна постійного струму або до кола ротора асин- хронного двигуна з фазним ротсром додаткових опорів. Для двигуна постійного струму незалежного збудження Т* = Тя = ТЙ/(ДЯ + ЯДОд); Т„ - /1 (Яя + Ддод)/с2Фг. Отже, введення додаткового опору призводить до зменшення 7\. і до одночасного-збільшення 7’м, що викликає значне збільшення вели- чини ш.
Аналогічний висновок можна зробити і для асинхронних двигунів, тому що Тв = 1/2 і 7’м = /е/Р, і введення додаткового опору призводить до зменшення жорсткості механічної характеристики р та збільшення критичного ковзання §к. Звідси вндно, що динамічні властивості і перехідні процеси розімкнутої електромеханічної системи слід розглядати з урахуванням електромагнітної сталої часу 7в тільки підчас роботи двигуна на природній механічній характеристиці, а якщо двигун працює на реостатній характеристиці, то електромагнітною інерцією можна знехтувати. 5.4. Динамічні властивості електромеханічної системи з пружним зв'язком Для аналізу динамічних властивостей електропривода з пружним зв’язком перетворимо структурну схему (рнс. 5.2, б) на одноконтурну, прийнявши для спрощення Мє = 0. Скористаємося тим, що структур- на схема механічної частини з пружним зв’язком без урахування внут- рішнього в’язкого тертя вже була приведена до одноконтурного вигля- ду. Враховуючи вигляд передаточної функції лінеаризованого електро- механічного перетворювача і те, що швидкість о, є швидкістю двигуна, дістанемо перетворену структурну схему електромеханічної системи в пружним зв’язком (рис. 5.11, а). Нагадаємо, що на рис. 5.11 у— = (/і + 7 г)//, — співвідношення моментів інерції мас; П|2 = = (7і +' ^/^2 — резонансна частота двомасової механічної частини (частота недемпферованих механічних коливань); 7мі = = 7х/р — електромеханічна стала часу двигуна. Знайдемо передаточну функцію системи за керуючою дією відносно швидкості двигуна <0^ П7 {п\ ____ (Р) _ . Юо(р) - і+^пр(р)+І . + І) К1/015) Р! + П * тоді г _______________________(у№?2)р- + і_____________= т Т7’В1Р (Лр +1) І(і/я’12) р“+ і] + (т/я?2) р’ +1 _____________________(т/Я,2) Ра +1________________ ^^*-р‘+-^-рЧ-Т(7и1г.+ і/о&рЧ-тіТ.пр + і м12 Тепер структурна схема електромеханічної системи з пружним вв’язком буде мати вигляд, зображений на рис. 5.І1, б. Передаточна
а Рис. 5.II. Перетворення структурної схеми розімкнутої електромеханічної си- стеми з пружним зв’язком функція системи за керуючою дією <оо відносно вихідної координати — швидкості механізму <о2 = --------7---------1-------------------------. (5.10) ^-5^ р4 + ? + ї (V. +1/0=,» р»+ут„,р +1 Із виразу (5.10) видно, що розімкнута електромеханічна система з урахуванням пружності механічної частини описується диференціаль- ним рівнинним четвертого степеня. Характеристичне рівняння системи аорл + СіР8 4- ОгР9 + Ддр 4- а4 = 0, (5.1 і) де ао = ЛЛЛї аі = а2 == у (Тмі7е 4- і/Йіг); а* = = у7МІ; аа = 1. А Аналітичне дослідження динамічних властивостей такої системи залежно від параметрів електропривода має деякі труднощі, тому що всі коефіцієнти при степенях р залежать від цих параметрів. У зв’язку а цнм є два шляхи дослідження динаміки електропривода з пружним зв’язком. Перший шлях — це розв’язок диференціальних рівнянь (5.3) на ЕОМ для конкретних значень /2, сіг» 7е, Р- Динамічні властивості визначаються після одержання кривої перехідного процесу. Якщо необхідно визначити вплив якого-небудь одного параметра на дина- міку, то розрахунки перехідного процесу повторюються При ІНШИХ, значеннях цього параметра.
Другий шлях — знаходження за допомогою ЕОМ коренів харак- теристичного рівняння системи при конкретних значеннях параметрів^ електропривода, а потім скористатися частотними методами, наприк- лад побудувати частотні характеристики і за ними визначити динаміч- ні властивості. Якщо виникає необхідність, то ці дії повторюються- для інших значень параметрів. У даному випадку, залежно від значень параметрів електропривода,, можливі трн комбінації коренів характеристичного рівняння (5. і і). Випадок уявних коренів з додатньою дійсною частиною не розгля- дається, тому що таке положення можлине тільки прн додатній жорст- к сті статичної механічної характеристики двигуна (р >• 0), а на ро- бочих відрізках характеристик двигуна завжди 0 < 0. 1. Усі чотири корені дійсні і від’ємні: Рі = р2 = «а; ря = а8; рл ~ а4. а,<0; аг<0; ад<0; а4<0. У цьому випадку електромеханічну систему можна відтворити у вигляді чотирьох послідовно з’єднаних аперіодичних ланок і визна- чити її динамічні властивості. Частотна характеристика не має ре- зонансних викидів і коливальні властивості ие проявляються. 2. Два корені дійсні, від’ємні і даа — комплексні з від’ємною дійсною частиною: Ріл = «і±/йі; р8 = и3; р4 = а4. а,<0; а*<0; <х*<0. У цьому випадку розімкнута електромеханічна система з пружною механічною частиною має динамічні властивості послідовно з’єднаних двох аперіодичних і однієї коливальної ланок. При цьому проявляють- ся коливальні властивості. На частотних характеристиках буде один резонансний внкид або на частоті, близькій до частоти електромеха- нічного резонансу йем — І/УТеТм, або на частоті, близькій до частоти механічного резонансу ЙІ2. З Дві пари комплексно-спряжених коренів з від’ємною дійсною частиною: Рід = «і ± /Ох; Рз.4 = а2 ± №і- г,<0- а,<0 Етектромехапічпу систему, що розглядається, можливо предста- вити у вигляді двох послідовно з’єднаних коливальних ланок. На амплітудних частотних характеристиках будуть два резонансні ви- киди при частотах, близьких до Й™ і Й18. Тоді якщо коливальпість системи у цілому характеризувати логарифмічним декрементом зату- хання, А = 2яа/йр, а значення а і Йр беруть для тієї парн коренів, Для яких значення X мінімальне. Демпферуючі властивості електропривода. Двомасова пружна ме- ханічна частина без врахування внутрішнього в’язкого тертя являє собою консервативну коливальну ланку. Це значить, що якщо вивести
цвомасову систему з стану рівноваги, то в ній виникнуть незатухаючі коливання з частотою Й12. Характеристичне рівняння механічної системи при цьому має два уявні корені рІЛ = ±/Оіа. Водночас у ха- рактеристичному рівнянні електромеханічної системи з пружним зв’язком уявиі корені відсутні, тому коливання будуть затухаючими. Такий висновок можна одержати без знаходження коренів харак- теристичного рівняння на основі критерій Гурвіца. Із формули (5.1 і) видно, що всі коефіцієнти характеристичного рівняння додатні > 2> 0). Система з передаточною функцією (5. іО) буде стійкою, тобто бу-' .дуть відсутні незатухаючі коливання в тому випадку, нкщо виконуєть- ся нерівність дз = (“А — «а)—> 0; А, = Л І(тЛ,і/й?2) т (Ти,Те + І/Я?2) - {уТ.,Т.Л^, ?7«і1 - — і (тти1/й?2)а - т’тї, (т -1) йЬ. Очевидно, що прн у > 1 умова Д3 > 0 завжди виконується. Із наведеного можна зробити висновок, що електродангуи із ліній- ною механічною характеристикою має демпферуючі властивості, зав- дяки чому механічна частина втрачає властивості консервативної ко- ливальної ланки. Фізична суть демпфе'рування пружних механічних коливань така. Коливання швидкості ротора двигуна при наявності електромеханічного зв’язку викликають коливання струму й електро- магнітного моменту. Енергія механічних коливань перетворюється в електромеханічному перетворювачі на енергію електричних коливань. Ця енергія поступово розсіюється у вигляді теплоти в активних опорах силового кола двигуна. Порівняємо вираз для електромагнітного моменту двигуна М (при Те = 0) з виразом моменту внутрішнього в’ "‘кого тертн у пружній механічній частині Л4В.Т: М = 0 (ш0 — Мц.Т ~ Р12 (*$1 Є)2). Враховуючи, що Мв.т прикладено до маси з моментом інерції із знаком мінус, можна зробити виснонок: лінійна залежність моменту двигуна від швидкості викликає дію, аналогічну внутрішньому в’яз- кому тертю. Вплив параметрів електропривода иа демпферуючі властивості електропривода. Розглянемо питання демпферування механічних ко- ливань у пружному зв’язку без урахування і з урахуванням електро- магнітної інерції. 1. Те = 0. В цьому випадку характеристичне рівняння електроме- ханічної системи матиме вигляд (тТ.і/й?2) + (т/Й?2) р2 + Т7’и1р + і = 0.
Допустимо, що жорсткість механічної ха- рактеристики 0 змінюється від 0 до оо. Роз- глянемо граничні випадки. Нехай механічна характеристика абсолютно жорстка (0 == оо) (рнс. 5.12). Цей випадок відповідає нерухо- мому ротору двигуна (7Г = 0), тому що будь-яка зміна електромагнітного моменту М не викликає зміни швидкості со,. Оскіль- ки прн цьому 7мі = 0, то характеристичне рівняннн системи матиме вигляд: (у А) р’ + 1 = 0 або (4/Сц) р8 + 1 = 0. м Рис. 5.12. Механічні харак- теристики при 0 = 0 і Р = оо Видно, що корені цього рівняння уявні = ± І = ± /Ода» де По2 — частота класних коливань пружної двомасової системи при нерухомій масі з моментом інерції .?!. Отже, демпферуюча дія електро- привода не проявляється. Це пояснюється тим, що ротор двигуна не коливається і тому коливання механічної пружної частини не пе- редаються в електричну частину двигуна. При абсолютно м’якій механічній характеристиці дангуна (0 = 0), яку показано на рнс, 5.12, електромеханічна стала двигуна 7\«і — = /і/0 = оо. Розділимо усі члени характеристичного рівняння на Умі і прирівняємо 7\(і — оо. Тоді характеристичне ріхняння р2 + УР — 0 або 1] = 0. Очевидно, що у цьому випадку характеристичне рівняння, крім нульового кореня, має пару уявних коренів «2,з = Це свідчить про те, що в розімкнутій електромеханічній системі прн 0 = 0 також матимуть місце незатухаючі коливаинн з частотою Й12. Це відбувається тому, що при 0 = 0 коливання швидкості двигуна не викликають ко- ливань струму і електромагнітного моменту М. Тому не буде відводу енергії коливань механічної частини н електричну і демпферуючі влас- тивості електропривода не проявляються.!^ Отже, як при абсолютно жорсткій механічній характеристиці (0 = оо), .так І прн абсолютно м’якій механічній характеристиці (0 = 0) демпферуюча здатність електропривода не проявляється. Звідси можна зробити висновок, що для електромеханічної системи прн Тй — 0 Існує деяке оптимальне значення жорсткості механічної характеристики 0ОПт, при якому демпферування коливань у механіч- ній частині буде максимальним. Графік залежності логарифмічного декремента затухання X від жорсткості механічної характеристики 0
1 • показано на рис. 5. ІЗ. Для конкретних значень параметрів механічної части- нам ------ —тт\ нн такі залежності можна одержати, /1 \ якщо виразити дійсну а та уявну / । \ частина Йр коренів характеристнчио- / । X. _ го рівняння через р. При цьому, як Б’Л0М0 3 досліджень, величина 1тах 0 л тим більша, чим більше значення у = а прн 7 бігах § ОО. Рие^Б.із. Залежність 1 = / (Р) при 2 те^0. При наявності електро- 5 механічної інерції двигуна також іс- нує оптимальне значення рОпт, прн якому логарифмічний декремент затухання 1 має максимальне значення. Вплив величини 7е на макси- мальне демпферування проявляється в таких випадках. При збільшен- ні 7е демпферуючі властивості спочатку поліпшуються, ХІЇК1Х досягає максимального значення, а потім починають зменшуватися. Це пов’я- зано з тим, що коливальність електромеханічної системи виз іачається як коливальністю двигуна, так і коливальністю пружної механічної частини. При збільшенні Те спочатку відбувається посилення демпфе- рування механічних коливань у механічній частині і посилення коли- вань в електричному колі. При деякому значенні Тв коливальність у електричному колі і механічній частині проявляється однаковою мі- рою. При цьому загальна коливальність системи мінімальна, тобто логарифмічний декремент затухання для рОПт максимальний. Амплі- тудна частотна характеристика в цьому випадку має однакові за вели- чиною резонансні викиди иа частотах Псм і ЙІ2. Збільшення значення 7е призводить до збільшення коливальності в електричному колі і погіршує динамічні властивості електромеханіч- ної системи в цілому. Аналіз динамічних властивостей розімкнутої електромеханічної системи з пружним зв’язком показує, що підбираючи на етапі проекту- вання електропривода і при його експлуатації параметри .І!, /2, біа, Р, Те, можна добитися такого їх співвідношення, при якому демпферу- вания коливань у системі найкраще. Такі дослідження як правило виконуються на ЕОМ. 5.5. Еяектромеханічні перехідні процеси і методи їх аналізу Причиною виникнення електромеханічних перехідних процесів є змі- на керуючого або збурюючого впливу. В узагальненій електромеханіч- ній системі з лінійною механічною характеристикою, яка розглядаєть- ся, керуючим впливом є <о0, а збурюючим — момент навантаження А4С. Стійкість статичного режиму. Якщо керуючий і збурюючий впливи
Рис. 5.14. Механічні характеристики для аналізу усталеності статич- ного режиму електропривода не є функціями часу, то усталений режим роботи електропривода буде статичним. Цьому режиму відповідає рівність нулю похідних від коор- динат електропривода. Якщо у рівнянні руху електропривода М — Мб — прийняти р = 0, то одержимо умову статичного ре- жиму М = Мо. Графічним зображенням цієї умови є точка перетину механічних характеристик дангуна со = / (М) і механізму Мс = ї (о). Ця точка називається точкою статичного режиму, або точкою статичної рівноваги. Після закінчення перехідного процесу всі координати електропривода повинні відповідати точці статичного режиму. Тому, щоб оцінити умови закінчення перехідного процесу, необхідно дослідити стійкість статичного режиму. Таке дослідження допустиме тільки у тому випадку, коли електромеханічною інерцією двигуна можна знехтувати, тобто при Те = 0 Під статичною стійкістю розуміють здатність електромеханічної системи повертатися до точки статичного режиму після виведення її з рівноваги. Розглянемо, наприклад, механічні характеристики асин- хронного даигуна (рис. 5.14). Вони складаються з двох відрізків: р <С 0 і Р У> 0. Момент навантаження вважаємо сталим Л4С = сопзі (Рмех = 0). Графік Мс = І (со) перетинає графік <о = / (М) у точках статичної рівноваги (див. рис. 5.14, а, точка /, і рис. 5. і4, б, точка 2). Оцінимо стійкість у точці /, яка знаходиться на відрізку характерис- тики, для якого р < 0. Допустимо, що в силу якихось причин швид- кість двигуна збільшилась на А<л. Відповідно до характеристики мо- мент двигуна зменшиться на величину —ДЛ4 і стане меншим за Мс. Тому виникне динамічний момент МДИн == = М — Л4С < 0. Це призведе до появи від’ємного прискорення (д.ійід.1 < 0) і швидкість приводу почне зменшуватись до статичної шоі. Тепер допустимо, що швидкість двигуна стала менше юсі на величину —Дсо. Тоді момент) двигуна буде рівним Л1с -Ь ЛМ, появиться позитивний динамічний момент Лідин = — М — Мо 2> 0 і додатне прискорення, швид- кість збільшиться ДО Ось Отже, при будь-яких відхиленнях ШВИДКОСТІ від точки статичного режиму даигун буде повертатися до неї.,,.Це свід- чить про те, що в точці 1 статичний режим буде стійким.
Тепер оцінимо стійкість режиму в точці 2, яка лежить на відрізку характеристики з позитивною жорсткістю £ > 0. Нехай швидкість збільшилась по відношенню до статичної швидкості на величину 4-Дсо. Момент двигуна відповідно до характеристики збільшиться на величину Це свідчить про те, що динамічний момент буде додатним, і це викличе збільшення швидкості, тобто робоча точка дви- гуна буде віддалятися від точки 2 статичного режиму. Аналогічно, відхилення швидкості від юс2 на величину — Дш викличе зменшення швидкості. Отже, статичний режим у точці 2 нестійкий. Висновок. Прн сталому моменті навантаження (Мс = соизі) статичний режим буде стійким при £ < 0 Чи можливий стійкий статичний режим при позитивній жорсткості механічної характеристики? Допустимо, що на вал асинхронного дви- гуна діє навантаження вентиляторного типу з характеристикою Мс = І (о) (див. рис. 5.І4, в). Характеристики двигуна і механізму перетинаються у точці 5, швидкість якої дорівнює йсз- Нехай швид- кість збільшиться на -фАсо. Момент двигуна збільшується відповідно до характеристики а = [ (М) до величини Ліі. Момент навантаження також збільшиться відповідно до характеристики Мс = / (<о) до ве- личини М2. Як видно, М2 > ЛІ! і виникає динамічний момент — — ЛЦ < 0, під дією якого швидкість привода зменшиться до значення соез- Якщо швидкість відрізнятиметься на —Асо, то моменти дввгуна і механізму будуть мати значення відповідно Мі і Мг, причому М\ > > Мг- Це викличе появу позитивного динамічного моменту М\ — Мч > 0, який буде сприяти поверненню двигуна у точку ста- тичної рівноваги. Отже, у точці статичного режиму, що лежить на м ханічиій характеристиці, для якої £ > 0, також одержано стійкий режим. Це стало можливим, тому що механічна характеристика меха- нізму також має додатию жорсткість £мех > 0, причому £мех > £= На основі викладеного можва записати умову статичної сталості електропривода £ — £мех < 0. Якщо ця умова виконується у точці статичного режиму, то робоча точка прнвода після закінчення перехід- ного процесу співпадає з даною точкою. Методи аналізу перехідних процесів. Із усієї різноманітності ві- домих способів побудовв перехідних процесів у теорії електропри- вода використовуються в основному два — аналітичне рішення ди- ференціальних рівнянь і моделювання електромеханічної системи на ЕОМ. Аналітичне рішення використовується у тому випадку, коли по- рядок системи не перевищує двох і система лінійна. £бо лінеаризо- ваиа. Послідовність аналітичного рішення така. 1. Розробляють структурну схему електромеханічної системи (див. рис. 5.2, а).
2. Записують диференціальні рівняння для кожної ланки струк- турної схеми: М (1 + Лр) = Р М + Т.-^- = Р(щ0-ш); М—Мс = 7’„Рри; і а’° м _Мс = Гир _ 3. Систему диференціальних рівня нь зводять до одного диферен- ціального рівняння відносно необхідної змінної електропривода, наприклад швидкості <й: М, + ÄР+ ТеГ^ = р К - <0); 2 є* м Н- 1 м — “в • Права частина рівняння — це статична швидкість ао юс = <оо — Л4с/0. Отже, одержимо рівняння другого степеня • г‘гч-^р- + Г«-аг + ш = “*• 4. Визначають чисельні значення параметрів, які входять до рів- няння: Те, Тм, сос. 5. Знаходять корені характеристичного рівняння ад+^+і =0. 6. Залежно від вигляду коренів характеристичного рівняння зна- ходять загальний розв’язок рівняння: при т = Т^ГТе < 4 ® = (йс + И со$ йр/ -|- В 8ІП йрф; при т > 4 <й = <ос -|- А'е.а^ + В'еа^; при т - 4 €0 = <йс-|-^(Лв-|-Я’^. Коефіцієнти А, В, А', В', А", В" визначають з початкових умов. 7. Будують графік перехідного процесу со = / (/), беручи різні значення і. Моделювання електромеханічної системи иа ЕОМ використовується У таких випадках: коли система описується рівнянням відносно ввсокого порядку (як правило більше 2); коли потрібно враховувати нелінійності або систему неможливо лінеаризувати.
Розв'язування задачі побудови перехідного процесу за допомогою ЕОМ виконують у такій послідовності. 1. Зображують структурну схему електромеханічної системи (див. рис. 5.2, б). 2. Записують диференціальні рівняння ланок системи. Степінь цих рівнянь не повинна бути вище першої: ЛИІ2 . “ “«)• 3. Одержану систему рівнянь приводять до нормальної форми Коші, коли у лівій частині стоять тільки перші похідні рід змінних: ЛМ. ___ __ 0ь>1 _ М . сіОі __ М М12 . Л — 7, ’ <Ло2 _ М18 _ Мс . л — А /2 ’ ам1г -"5Г-=«Ї2“1—С1аЮ8. 4. Знаходять чисельні значення величин .І1г с12, Те, 0, со(!, /Ис- 5. Складають програму для рішення системи диференціальних рівнянь ва ЕОМ, використовуючи який-небудь чисельний метод. 6. Проводять наладку програми. 7. Виконують розв’язування і виводять результати. 5.6. Оптимальні перехідні процеси Як було описано раніше, електропривод, крім функції перетворен- ня електричної енергії на механічну, внконуєфуі к -ію керування. Це свідчить про те, що необхідно не тільки привести в рух промисловий механізм, а також здійснити цей рух відповідно до необхідних вимог. Такі вимоги з боку технологічних процесів можуть виникати не тільки до 'усталеного руху, а й до перехідних процесів. Наприклад, щоб збільшити продуктивність у багатьох випадках необхідно скоротити тривалість перехідного процесу. До вимог можуть входити: мінімаль- ні витрати електроенергії, величина динамічного навантаження, від-
Рис. 5.15. Перехідні процеси, оптимальні за швидкодією, при обмежен- ні моменту (а) І прн обмеженні прискорення (б) сутність коливальносіі, максимальна точність у динаміці тощо. Ці вимоги, записані математично (формалізовані), називаються кри- теріями оптимальності. Оптимальним називається перехідний процес, який задовольняє тому чи іншому критерію оптимальності. Виконання критерій опти- мальиості на практиці, по-перше, пов’язане з різними обмеженнями, а, по-друге, з неможливістю абсолютно точно його задовольнити. Тому оптимальні процеси — це, як правило, ідеалізовані процеси, до яких повинні наближатися реальні перехідні процеси. Перехідний процес, оптимальний за швидкодією з обмеженням мс менту. Оптимальність за швидкодією свідчить про те, що повинен виконуватися критерій іп.п = тіп. Очевидно, що це можливо тоді, коли г- омент двигуна під час перехідного процесу буде сталим і макси- мальним за величиною. У даному випадку максимальне значення мо- менту має обмеження Мтт Мдоп, де Мдоп — максимально допусти- мий за перевантажувальною здатністю двигуна момент. Отже, для за- безпечення оптимальї ого за швидкодією перехідного процесу необхід- но забезпечити умову М = Мта* — Мдмі- Нехай на валі дгигуна діє статичний момент Л4сі = сопзі. Тоді швидкість привода буде змінюватися під час розгону за лінійним за- коном із прискоренням єпі (рис. 5.15, а), де єпі = йаіді — — — Мс\)13т,х Коли швидкість досягне заданого значення сос, необхідно стрибком зменшити момент двигуна від Ждоп до Лісі- Тривалість розго- ну буде мінімальною для даного значення Л4сі. Для зменшення швид- кості привода за мінімально можливий час необхідно стрибком вста- новити момент двигуна М = —Л4ДОП і підтримувати це значення протя- гом усього часу зниження швидкості іа. Велйчина прискорення при -------------------ЛІДОП — цьому буде Єді -----=7-----. Тепер допустимо, що момент на вал
двигуна МС2 <С Мсь Для забезпечення максимальної швидкодії необ- хідно, щоб момент двигуна змінювався за твм же законом, що й,у по- передньому випадку. На рис. 5.15, а графік М (/) для МС2 показано штриховою лінією. Як видно, прискорення під час розгону більше, віж при Лісі (єл2 >• блі), а при гальмуванні — менше (е82 < є3і), не дивля- чись на те, що у кожному випадку досягалася максимальна для даного навантаження швидкодія. Отже, прискорення електропривода прн оптимальному за швидкодією перехідному процесові під час обмеження моменту не стале, а залежить від моменту навантаження. Перехідний процес, оптимальний за швидкодією з обмеженням прискорення. У деяких механізмах (ліфти, підйомнвки, ескалато- ри, різні механізми транспорту) необхідно у перехідних процесах забезпечувати 'обмеження прискорення. Це означає, що при виконанні критерію оптнмальності ґп.п = тіп повинно бути справедливим обме- ження | е | < | Єдоп |. Причому воно' повинно виконуватися під час усіх можливих навантажень електропривода. Для даного оптимального перехідного процесу необхідно також, щоб момент двигуна залишався сталим під час перехідного процесу, але величина його вже не буде максимальво допустимою, а 'буде визна- чатися значеннями едоп і Л1С: Літах І = ~Г Л'/еі- Графіки оптимальних процесів при обмеженні прискорення наве- дені на рис. 5.15, б. Обмеження у даному випадку задовольняється рівністю є = Єдоп при всіх навантаженнях, тобто /„ — і5 = тіп. Зміна максимального моменту ТИшах залежно від величини 7ИС можлива тільки у комбінованих системах керування. Якщо ксрекцію Літах провести неможливо, то рівність є = Єдоп виконується тільки при одному зна- ченні Л10, а при інших Л4С буде виконуватися нерівність е < еДОп. При цьому длн режиму розгону Літах знаходять Із виразу Л4п. тах — £®доп “Ь ТИС.тіп, а для зменшення швидкості Ліз. тах = Е®доп 4“ Лїс. тах- Графіки таких оптимальних процесів представлені на рис. 5.і6, а. Залежності м = / (і) і ю = / (0 показані суцільною лінією для Ліс.тіо І штриховою — ДЛЯ Ліс.шах- Перехідні процеси, оптимальні за швидкодією з обмеженням момен- ту (прискорення) і ривка. У деяких механізмах прн забезпеченні мак- симальної шввдкодії, крім обмеження за моментом або прискоренням, потрібно обмежувати першу похідну моменту (дМ/йі) (ДЛІ/<й)Доп або, що те саме, другу похідну від швидкості (гі2юМ/2) < (гі2ш/4Й2)доп. Величина р = й&Іді = 42со/<й2 називається ривком. Під час обмеження ривка можна дістати більш плавний перехідний процес у початковому і кінцевому його періодах. Це забезпечить мінімальні
Рис. 5.16. Перехідні пронеси, оптимальні за швидкодією, при обмеженні приско- рення («) та при обмеженні моменту і ривка (б) динамічні навантаження у механічній частині електропривода з пруж- ним зв’язком. З рівняння руху ВИДНО, ЩО — (М — Мс)/3, звідки .. , сГсо 1 СІЛІ - при Мс = сопзі р = Тому для обмеження ривка Р = Рдоп — СОП5І момент двигуна повинен змінюватися за лінійним законом. Оптимальні перехідні процеси для Мс = 0 під час розгону' з обмеженням моменту і ривка представлені на рис. 5.16, б. На відріз- ку часу її момент двигуна лінійно збільшується до МаОп, потім у промі- жок часу /2 вій залишається сталим, а далі зменшується за лінійним за- коном у проміжок часу і3 = іх. Задача формування перехідних процесів зводиться, до того, щоб керуючи моментом двигуна, наблизити реальні перехідні процеси до- оптимальних. Далі, при розгляді перехідних процесів, буде показ ано, наскільки вони відрізняються від оптимальних. 5.7. Перехідні процеси електропривода з лінійною механічною характеристикою під час стрибка керуючої і збурюючої дії Стрибку керуючого впливу ш() для електропривода постійного стру- му відповідає стрибок напруги 0я, а для асинхронного двигуна — стрибок частоти Д. Залежно від характеру стрибка виділимо такі пе- рехідні процеси: розгін — при зміні соо від 0 до шо,!ОМ; реверс з гальму- ванням противмиканням — при зміні <в0 від іооном до — сооном; зменшення швидкості у режимі динамічного гальмування — при зміні соо від шокси- до 0; перехід з однієї штучної' реостатна характеристики на іншу — при зміні стрибком опору силового кола двигуна; перехід з однієї штучної характеристики при І7Я = уаг або Д = уаг нц іншу — при зміні стрибком юс від ю01 до соО2. Зміна стрибком збурюючого впливу (моменту навантаження Мс) викликає перехідний процес, який називається накиданням, або скиданням навантаження.
Практично всі перехідні процеси, викликані стрибком керуючого впливу у розімкнутому електроприводі, протікають при введених, .з метою обмеження струму, опорах у силове коло двигуна. У цьому випадку (див. п. 5.3) перехідні процеси можна розглядати без ураху- вання електромагнітної інерції двигуна, прийнявши Те — 0. Перехідні процеси під час скидання і накидання навантаження розглядатимутьсн як без врахування, так і з урахуванням електромагнітної сталої часу 7’е, оскільки ці процеси проходить як правило при роботі двигуна на природній характеристиці. Пуск в один ступінь. На основі структурної схеми (днв. рис. 5.5) можна записати систему рівнянь М =Р(ь\) —<о); = М — аі с Зведемо її до одного диференціального рівняння відносно а і М: Г«-ї-+Ш=Ис; (БІ2> Г»-^- + М = Мс. (5.13) Розв’язок рівняння відносно со ш = <ос -|- Ае"і,т*. Знайдемо А з початкових умов при і = 0, со/|=о = оПоч: (ЙПОЧ = Ь>с + А • 1, звідки А = <осшч — <дс. Отже, розв’язок рівняння (5.І2) буде мати вигляд: ш = <ос + (<о„„ — ас)е~,,г«. (5.14) Аналогічно можна одержати розв’язок рівняння (5.13): ЛЇ = /ИО + (М„ОТ — Мс}е~'ІТ«. (5. і 5) Формули (5.14) і (5.15) справедливі для різних перехідних процесів під час стрибка соо або 7ИС. Для конкретного випадку необхідно тільки правильно вибрати значення мпоч, юс, Л1поч, Л4С і Тм. Ці значення легко знайти, використовуючи механічні характеристики (рис. 5.17, а). Для пуску в ОДИН ступінь <0ПОЧ = 0, Мпоч = Мкз = Графіки перехідних процесів наведені на рис. 5.17, а. Момент дви- гуна стрибком досягає величини Л4поч, потім за експонентою зменшує- ться до Мс. Для 7’е = 0 динамічні і статичні механічні характеристики співпадають, тому робоча точка на механічній характеристиці двигуна під час пуску переходить стрибком із точки 0 у точку 1, а потім за ха-
Рис. 5.17. Механічні характеристики та перехідні процеси при пуску в один ступінь рактеристикою у точку 2. Продифереиціювавши вираз (5. і 4), одержим. о еакои зміни прискорення у процесі пуску: де Єдоч = (<ос — й>поч)/Тм — початкове прискорення. Отже, прискорення привода у процесі пуску зменшується ВІД Кгоч до нуля, тому що динамічний момент МДІ1м = М — Мс також змен- шується від Лідин.поч = Мпоч — Мс до нуля. Як бачимо, перехідний процес пуску, що розглядається, суттєво відрізняється від оптималь- ного за швидкодією в зв’язку з тим, що момент двигуна протя- гом усього часу розгону не сталий. Тривалість перехідного процесу під час розгону можна знайти із виразів (5. і4) або (5.15): < = 7М іп <й—(0с < = Т Іп .П.04 м м м — мс Із цих формул видно, що теоретично повна тривалість перехідного процесу, тобто тривалість досягнення швидкістю значення ас, а мо- ментом — значення Л4С, дорівнює нескінченності. Для практичної оцівки тривалості перехідного процесу вважають його закінченим, як- що змінні досягли 95...98 % від статичних значень, тобто со = (0,95... 0,98) ®с і Л4 = (0,95...0,98) Мс. Тоді тривалість перехідного процесу під час розгону / - т іп_______-___—__________Т Іп________Цс_________ п ~ “ (0,95 . .. 0,98) сос — Фс “ 1 н (0,05 . . . 0,02) сос — • —Гміп(20 ... 50) = (3 ... 4)ТМ. Якщо статичний момент сталий (Л1С = сопзі) і момент двигуна та- кож сталий і дорівнює початковому значенню .Мпоч = 0<оо = соп$і,
то рівняння динаміки приводу прийме вигляд у-™ =МПОЧ-МО. Враховуючи, що статичне відхилення швидкості дорівнює Аф0 = Л1с/р, одержимо: а(й — Р^О _ РАс,с_____/„ _ Лгі, ч _ ~аГ ~ і / “ / 1 ° с'_ • Швидкість приводе буде змінюватися за законом Якщо вважати, що І дорівнює 7’м, то одержимо ф — фс. Звідси можна зробити висновок відносно фізичної суті електромеханічної сталої часу Ти. Електромеханічна стала ч а с у Ти — це час, за який швидкість привода досягає усталеного значення при ста- лому динамічному моменті, який дорівнює початковому зиаченнюі Лідин.поч = Лілоч ~~ Л4О — СОП5І. Такий ідеалізований перехідний процес у вигляді прямої, дотичної до кривої ф (0 у точці 0, показано на рис. 5.17, б. Перехідний процес під час реверсу (Л4с-активиий). Для цього ви- падку за допомогою статичних механічних характеристик (рис. 5.18, а) знайдемо необхідні величини для введення їх у формули (5.14) і (5.15). У вихідному положенні двигун працює на природній характерис- тиці у точці 1 із швидкістю ф = сосі і моментом М — Мс. Під час ЗМІНИ Фо стрибком ВІД Фоном ДО —Ф0«ом і введенні додаткового опору у силове коло двигуна робоча точка двигуна стрибком переходить із ТСЧКИ 1 у точку 2. Швидкість МИТТЄВО ЗМІНИТИСЬ не може, тому ф„оч =* = Феї, МПоч — —Ліг.шах. Перехідний процес повинен закінчитися у точці статичного режиму фс = —фС2 (точка 5). Двигун гальмується противмиканиям і зупиняється у точці 5, для якої ф = 0, М = —Мп. Далі починається розгін’у протилежному напрямку в режимі двигуна (від точки 3 до точки 4), а потім у режимі рекуперативного гальмування (від точки 4 до точки б). На рис. 5.18, б наведені графіки перехідних процесів, які побудова- ні за формуліии: ф = — фс2 + (Фсі 4- фс2) М — Мо -|- (— Лір. тих — Л4С) Є Перехідний процес під час реверсу (Л1с-реактивний). Як відомо, реактивний момент змінює свій знак стрибком під час зміни знака швидкості. Тому перехідний процес у цьому випадку розбивається на два етапи: зниження швидкості до нуля і пуск у зворотному напрямку. Для першого етапу, нк і при дії активного моменту, справедливі

умови ®поч — ®с1 і Л4поч — ^Иг. шахї —• ®с2» але з тією відмінністю, що швидкість— соС2 є фіктивною (рис. 5. і8, в), тому що статичний режим при цій швидкості неможливий. Перший етап перехідного процесу закінчується у момент часу і3. Для другого етапу справедливий запис: “поч == б, ЛЇ-ГЇОЧ *“ Щ = —- ІОсЗІ ~ Лїо. Отже, для реверсу при реактивному статичному моменті графіки перехідних процесів (5Д8, а) будують за формулами: [— ®с2 4- (С0с1 + ®с2) е І/Т,л прн <0 > 0 (/ < /3); [— “сз + (0 + <ос3) е~і/т^ при <о < 0 (/ > /3); |МС + (— Мг. гаах — М3) е~ІҐТ» |-Мв+(-Л4и+Л4в)е^/гн при і /3; при І>іа. При і = і3 графіки <в (і) і М (і) (рис. 5.18) мають згии, що свідчить про зменшення величини прискорення стрибком. Перехідний процес у режимі динамічного гальмування. Механічні характеристики і графіки перехідних процесів подаві ва рис. 5. і9, а, б. До початку перехідного процесу двигун працює у точці / (<о — юсі; М = Мс). Потім стрибком переходить на характеристику динаміч- ного гальмувавня у точку 2, після чого відбувається гальмування до точкн 0. Якщо статичний момент реактивний, то на цьому перехідний процес закінчується; якщо статичний момент активний, то під його дією привод розганяється від точки 0 до точкн 5, яка відповідає ста- тичному режиму роботи.
Рис. 5.20 Перехідні процеси: а — при збільшенні стрибком; б — при зменшенні /?2 стрибком; в — при змен* НІЄННІ Ь)о стрибком, КОЛИ Те = 0; Є я= При Збільшенні <й0 стрибком, КОЛИ ї"е = 0
Для розрахунку перехідних пропесів за формулами (5. і 4) і (5.15) можна записати: (Опоч = (^СІІ Лїпоч = ^4г. тах» = ®с2- Перехідний процес під час збільшення опору силового кола стриб- ком. На рис.'5.20, а наведено графіки, що ілюструють перехідний про- цес. У вихідному положенні двигун працює на характеристиці, якій 'відповідає опір силового кола У точці 1. При цьому со = ©сі. ЛІ = Д4с. Під час збільшення стрибком до величини двигун також стрибком переходить у точку 2 з координатами ш = шсі, М = Мі, що лежить на характеристиці, якій відповідає опір Кеі. Після ЦЬОГО ЙОГО ШВИДКІСТЬ зменшується ДО величини <йС2 (точка 3), коли настає новий статичний режим. Для розрахунку залежностей ю (і) і М (0 необхідно прийняти, що (^поч = (Ось Лїпоч === Мі", (0о = Перехідний процес під час зменшення опору силового кола стриб- ком. У вихідному стані двигун працює у точці 1 на характеристиці з (рис. 5.20, б), де <о = Юсі, з М ~ Мс. При переході на характе- ристику, що відповідає опору робоча точка двигуна стриб- ком переходить ІЗ ТОЧКИ 1 у точку 2 ((0 == (Осі, М — Мі). Потім за цією характеристикою відбувається розгін із точки 2 до точки 3. У точці З буде мати місце новий статичний режим (со — (о02, М = Мс). Вели- чинами для розрахунку залежностей со (/) і М (/) є (^поч = (Осі; = Лїі» (0о = (0С2- Перехідний процес під час зменшення стрибком <оо. Механічні ха- рактеристики і залежності ю (/) і М (і) показані на рис. 5.20, в. із характеристик видно, що (опоч == ь>сі, МПОч = М±, (о0 = (оС2- Із вихід- ної точкн 1 двигун стрибком попадає у точку 2 і починає гальму- вання у рекуперативному режимі до точки 3. Після цього зниження •швидкості відбувається у режимі двигуна до точки статичної рівнова- ги 4. Якщо стрибок (оо невеликий, то точка 2 може залишитися у пер- шому квадранті і рекуперативний режим не відбувається. Перехідний процес під час збільшення о0 стрибком. У цьому ви- падку механічні характеристики і відповідні графіки перехідних про- цесів будуть мати вигляд, який показано иа рис. 5.20, г. Виходячи із точки статичної рівноваги 1 (о> = <ос), М = Мо) двигун стрибком •переходить у точку 2 ((о = (Осі, М = Л4і) на характеристиці, для якої о02 >• <оо1. Після цього відбувається розгін із точки 2 до точки нового статичного режиму 3 (о — (оС2, М = Л4С). Отже, для використання формул (5.14), (5. і 5) приймаємо: (^поч (0СЬ Лїпоч == Мі', (0о == (0<з2- Перехідні процеси під час ступінчастого пуску. Розглядаючи пуск в один ступінь, можна побачити, що перехідний процес при цьому да-
лекий від оптимального, тому що прискорення у процесі пуску весь час зменшується. Якоюсь мірою звільнитися від цього недоліку можна, якщо використати ступінчастий реостатний пуск, коли послідовно зменшується додатковий опір у процесі розгону. При цьому двигун буде переходити з однієї реостатної характеристики на іншу (рис. 5.2і). Величини опорів, а також моменти перемикання підбирають так, щоб Л4, і залишалися сталими для всіх характеристик. Момент двигуна під час розгону буде змінюватися навколо середнього значення Мсер = — (Мі 4- /Иг)/2, що наближає перехідний процес ступінчастого пуску до оптимального. На початку пуску відбувається стрибок моменту до величини (точка /) і починається розгін двигуна з першою пусковою характе- ристикою до точки 2. Якби у точці 2 перемикання ва іншу характерис- тику ие відбулося, то двигун розігнався б до точки статичної рівноваги з координатами со — соСІ, М = Аїо. Але у точці 2 відбувається стрибко- подібний перехід на слідуючу характеристику — точку 3. Точка 2 має координати <о = сокінь М = М2, а точка 3 — ш = ©ПОч2 = ©ківі, М = — Мі- Двигун буде розганятися вже за характеристикою, яка відпо- відає додатковому опору В силовому КОЛІ Т?дод2 •< /?ДОДІ. Розгін на цій характеристиці також не буде тривати до статичного режиму, а пере- рветься у точці 4 (со = <0кін2, М = М2). Робоча точка двигуна стриб- ком перейде у точку 5 на природній характеристиці в координатами ©*= сопочз = <окіи2, М = Л1Х. Дальший розгін буде відбуватися за природною характеристикою до точки статичної рівноваги 6 (ю — юсз, М = Мв). Залежності м (/) і М (/) для кожного ступеня знаходять з формулі © = ©с/ + (“СОЧІ — юе<) М=ма+(М1— Мо) е~‘ІТ“.
У прикладі, який розглядався, пуск відбувається у два ступеня: 1-й пусковий ступінь ®яочі = 0; Лїпоч = Лїі» К>0 = <ВпЬ Т'мі — Зї/Р1* 2-й пусковий ступінь ®яоч2 = ®кіні» Лїпоч = “с = <°С2; Ти2 = З2/Р2’ природна характеристика ®почЗ = ®еів2> Мпоч = ЛЇ1І <0с = СОсз; ї'мЗ = 2/08- рис. 5.21 видно, що тривалість роботи иа кожному наступному ступені зменшується (/а < 4), тому що зменшується електромеханічна стала часу Тщ. Перехідний процес під час накидання навантаження (Гв = 0). Механічна характеристика і залежності со (/) і М (0 при накидвниі навантаження показані иа рис. 5.22, а. Стрибок статичного моменту від величини Мсі до Мс2 викликає переміщення робочої точки двигуна із точки статичної рівноваги І у точку статичної рівноваги 2. Якщо
використовувати формули (5. і 4), (5. і 5), то необхідно, щоб ®ПОЧ = ®СІ> Мпоч = Л4С1, ®о = ®02, Л40 = Л4с2- Перехідний процес під час скндаиия навантаження (Те = 0). При зменшенні статичного моменту від Л4сі до Л4С2 швидкість двигуна збіль- шується за експонентою від у точці 1 до ас2 у точці 2. Момевт дви- гуна також за експонентою зменшується від Л4ві до МС2- Відповідні графіки показані на рис. 5.22, б. Перехідний процес під час накидання навантаження (Ге =^= 0). При врахуванні електромагнітної інерції диференціальне рівняння, розв’язане відносно ю, має вигляд + (5.16) а розв’язане відносно М + тн~г + м = Л!«- (5.17) Допустимо, що т = ТиГТе < 4. В цьому випадну розв’язок рів- няння буде: дли ю ю — сос 4- (Ах соз Ц/ 4- Вх зіп Йр/); (5.18) для М М = Мо + 0а(/3созЙр/ф- В2 зіп ЦД (5.і9) . .п/п гл — 4т де к — 1/2Те; Йр — 27і • Продиференціювавши вираз (5.18), одержимої —а^Аі соз йр/— /хЙр зіп й *№* 4- <х€а/В18іп Йр/ 4-ВхЙр соз Йр/еЧ Початкові умови (5.20) і = 0; (о)0 == <опоч; (Жо/4Й% = (Мпоч — М<№т.. (5.2 і) Значення (гіюАЙ)0 вивели з рівняння руху жорсткої механічної частини. Підставивши (5.21) у (5.18) та (5.20), знайдемо Лх і Вр ®яоч = В)с 4“ Аі', Ах = <0поч"“ (Ор? ~ ~ ' аАі 4- йрВх = — а (<дпоч — о)в) 4* йрвх; Підставивши значення А і і Вх у формулу (5. і 8), дістанемо розв’я- зок диференціального рівняння (5.16): ю = Юо + <•-“[ (Ша„ - «.) соз еЦ] Ор]
Коефіцієнти Л2 і В2 також знаходять з початкових умов /=0; (Л4)„=М,„; (-^-) - , (Б.23) \ *“ ' 0 1 е причому вираз (йМІд.1)^ одержано з рівняння електромеханічного пе- ретворювача енергії з лінійною механічною характеристикою. 4 Після диференціювання виразу (5. і9) = + ае^Л, соз Йр/ — Л8йр зіп -|- аеп*В2 зіп 0^1 4- + В2йрсо8Йр/еЧ (5.24) Підставимо (5.23) у формули (5.19) і (5.24) і знай емо коефіцієнти Л8 і В2і * Лд — Л4пОЧ с Р(О>0 — й>ІОЧ) — ЛЇПОЧ , «(Мпоч—Мс) 2 - • Тепер можиа розв’язати рівняння (5.17): М = Мо 4- в»* | (Мпоч — Л4в) соз Ц/ 4- , Р(<о0-<оп<>ч)-Мгоч4-7'еа(Мпоч-Мс) /епеч +------------------------------------зшЦ/]. (Б25) Допустимо, що статичний момент змінюється стрибком від Мсі до Л4с2- Вихідна точка 1 (рис. 5.23) — точка статичного режиму. Для цього режиму справедливо: апоч = <осі; Л4ПОч = Лісі- Після закінчення перехідного процесу двигун буде працювати у точці 2, що відповідає новому статичному режиму, для ЯКОГО 0)в — £0с2, Мо = Л4с2. Тепер за формулами (5.22) і (5.23) розраховують графіки залеж- ностей (/), М (і), які приведені на рис. 5.23. Коливальиість перехід- ного процесу залежить від величини тп. Перехід привода з точки 1 у
точку 2 не можна проілюструвати за допомогою статичної механічної характеристики. Тому за графіками (/), М (0 для різних значень і можна побудувати динамічну механічну характеристику. При наки- ;а иі навантаження максимальне відхилення швидкості А<о1!іих пере- вищує статичне відхилення швидкості Дюс (див. рис. 5.23). Це пояс- нюється тим, що зменшення швидкості а під час накидання наванта- ження викликає зменшення ЕРС Е. Це, в свою чергу, приводить до підвищення струму і моменту, але воно затримується наявністю елект ромагнітної інерції двигуна. Тому в момент часу 11г коли ю зменшиться до «с2, момент не встигає досягти значення /ИС2 і не призводить до даль ШОГО зниження ШВИДКОСТІ. Коли М досягне значення Мс2 (при і = (0 буде менше <ос2 що призведе до підвищення моменту двигуна. Цей процес повторюється доти, поки не відбудеться повне затухання коли- вань. 5.8. Перехідні процеси електропривода з лінійною механічною характеристикою лід час плавної зміни керуючої дії Якщо двигун живиться не від мережі, а від керованого перетворю- вача, то появляється можливість змінювати керуючий вплив електро- механічної системи не стрибком, а плавно. Це дає змогу формувати перехідні процеси, близькі до оптимальних, обмежувати струм і момент у перехідних режимах не вводячи додаткові опори у силове коло, зменшувати втрати енергії у перехідних режимах, ліквідовувати або зменшувати негативний в ив пружних зв’язків і зазорів у механічній частині електропривода. Найчастіше со0 задається у вигляді лінійної залежності від часу: (0 = ®0поч Ч- (5.26) де е0 — задане кутове прискорення; <йоЛОч — початкове значення ш0. Розглянемо перехідні процеси без урахування електромагнітної інерції двигуна (Д — 0). Розімкнута електромеханічна система буде описуватися рівияииями: М =0[<оо(О —<о];1 !-%-= М-Мс. ( Зведемо систему до одного рівняння відносно <о; тх-аГ + “ = ® = “ТГ • Врахувавши формулу (5.26) і те, що Мс/& = Д<ос, Г. —|- то ~ од)юч + є,1 — Д<ос. (5.27) (5.28) (5.29)
Розв’язок диференціального рівняння з правою частиною, що залежить від часу, складається з двох розв’язків: загального і частко- вого. Загальне рішення являє собою вільну складову а', а часткове — вимушену складову со". Отже, со = 4- ш". (5.30) Оскільки права частина рівняння (5.29) лінійно залежить від часу, то вимушена складова має вигляд ш = А + Ві. (5.3 і) Величини А і В знайдемо тоді, коли вираз (5.31) підставимо у фор- мулу (5.29) замість Г, 11 Д1) + И + «0 = <*т + - Дш^ ТМВ 4~ А 4“ Ві = соопоч Н- Єд/ — Лсо0; А 4- Ві — (соопоч — 7"МВ — Люс) “Н е<А Коли прирівняємо коефіцієнти при і у правій і лівій частинах, одержимо В — є0. Тоді А — мопоч — — Дсос. Отже, вимушена складова <•>' = ш0поч ——Лш04-£</. (5.32) Оскільки ліва частина рівняння (5.29) має тільки один дійсний корінь, що дорівнює —1/Ти, то вільна складова ©' = Се~іГТ*». (5.33) Коефіцієнт С знаходимо із початкових умов {і = 0, со = &>поч), підставивши їх у вираз (5.29), €0 = (СОопоч — Иопоч 4“ + Д£Ос) е /Т,Л 4“ 4~ ^опоч 4- єо^ ~ Тм®о — Л®с. (5.34) Знайдемо тепер розв’язок системи (5.27) відносно Мі Т„-%- + М=Л, + Мс. (5.35) Права частина рівняння (5.35) не залежить від часу, тому його розв’язок аналогічний розв'язку рівняння (5.13): М = (Мс + Л„) + їм™, - (Мс + Л„)| е-"т‘. (5.36) Проаналізувавши формули (5.34) і (5.36), бачимо, що після затухання вільної складової перехідного процесу, а це відбувається через час, який приблизно дорівнює (3...4) Тм, настане усталений динамічний режим. У цьому режимі зміва координат електропривода вже не буде відображати його динамічні властивості, а буде визначатися тільки
(Л)о Рис. 5.24. Перехідний процес при пуску плавною зміною <оо характером залежності а>0 (£). Момент двигуна буде незміинимі Муст — Мс /є0, а швидкість буде змінюватися за законом <0 = Ь)0поч “Ь (Д^с “Ь мЄо)- Позначивши А<д? = А«с + Тмє0, одержимо <о (0 = <оо (/) — Дсох, тобто в усталеному динамічному режимі дійсна швидкість змінюється за тим самим законом, що й соо ({), але відрізняється иа величину А<ох, яка називається похибкою за швидкістю. Похибки за швидкістю складаються з статичної Дсо0 = Л4с/0 і динамічної похибок Люд = 888 7'мє0: А<0£ == Дсос До)д. Розглянемо деякі випадки перехідних процесів під час плавної зміни (/). Тут необхідно вказати, що кожному миттєвому значенню <ос відповідає своя статична механічна характеристика. Пуск плавною зміною керуючої дії (Мс-реактивний). Механічні характеристики і графіки перехідних процесів подані иа рис. 5.24, а, б. Керуюча дія змінюється за законом о>0 (/) = е0 (/) до досягнення ве- личини шоиом, а потім залишається незмінною. Перехідний процес краще розглядати по етапах, які позвачені на рисунку римськими циф- рами. Початок процесу починається від о0 => 0. Це відповідає точці О иа механічній характеристиці динамічного гальмування. І етап. Починається збільшення соо, що можна зобразити па- ралельним переміщенням статичних механічних характеристик вгору, але тому, що пусковий момент не досяг величини статичного, швидкість
руху дорівнює нулю, тому фактично електромеханічний перехідний процес поки що відбувається. При цьому збільшується тільки пусковий момент відповідно до росту €00: м = 0соо = ре0Л Цей етап триває до 0, коли М = Л4С. На динамічній механічній характеристиці робоча точка двигуна переміститься із точки О в точку 1. Для статичної механічної характеристики, що проходите через точку /, й)0 «= Д(ос. 11 е т а п. На цьому етапі відбувається електромеханічний пере- хідний процес, який характеризується як вільною, так і вимушеною складовою. Залежності со (0 і М {і) можна побудувати за формулами (5.34) і (5.36), якщо прийняти ®поч = 0» й^Опоч — Д®с« ^поч = Л4С. При цьому за початок відрахування часу слід брати іг. Етап, що розглядається, закінчується після затухання вільної складової через (3...4) Тм. Закінченню етапу відповідає /2 і точка 2 на динамічній механічній характеристиці. ІII етап. Тут має місце тільки усталений динамічний режим, при якому Л4 = Л4уст = Л4С 4-= сопзі, а со = — (Дюс — — Л<Ео)- Цей режим буде тривати доти, поки соо (0 ие досягне значення сооном і стане сталою при і = Швидкість двигуна встигає при цьому досягти величини а робоча точка иа динамічній м ніч ‘ характе- ристиці переміститься з точки 2 у точку 3. і IV е т а п. Припинення зміни керуючої дії знову викличе пе- рехідний процес, який проходитиме відповідно до статичної механічної характеристики і може бути побудований за формулами (5-14), (5.15), якщо прийняти В)лоч = Д^ПОЧ = Л4ус»« Етап закінчується приблизно за час, рівний (3...4) Ти. Аналізуючи в цілому перехідні процеси пуску, видно, що вони ближчі до оптимальних порівняно із ступінчастим пуском у розімкну- тій системі завдяки тому, що момент двигуна залишається сталим про- тягом більшої частини процесу пуску. Використання замкнутих сис- тем керування дає змогу усунути швидкісну похибку і ще більше набли- зити процес пуску до оптимального. Реверс плавною зміною керуючої дії (Л4..-активний). Для ревер- сування двигуна необхідно керуючу дію ЗМІНИТИ ВІД 4-СООном ДО—СООнои, дотримуючись закону (0 = ^Оном — Ео/. Механічні характеристики і графіки перехідних процесів показані на рис. 5.25, а. У вихідному стані двигун працює в статичному режимі у точці 1 механічної характеристики.
М О Рис. 5.25. Перехідні процеси реверсу плавною зміною ®0: а — при ективисму Мс І Д(0£ > 0; б — при активному і Д©х < 0 І етап. Перехідний процес описується виразами (5.34) і (5.36), В ЯКІ СЛІД підставити СОопоч = СОСном, Опоч = Осі» Мпоч — Мс. Має місце як вільна, так і вимушена складові. Вільна складова затухає череа (3...4) Тм. Привод переходить від точки І у точку 2 иа динамічній ме- ханічній характеристиці. Перший етап закінчується у момент іх. II етап. Він характеризується усталеним динамічним режимом роботи привода. Усталене значення моменту двигуна Л/уст — Л4С — /є0. (5.37} Похибку за швидкістю знаходять з виразу △<оЕ = Дюс - в0Тм. (5.38}
Цей режим залишається сталим доти, поки соо ие досягне значен- ая — соском (момент 1%). Робоча точка двигуна перейде у точку 5. При ньому до точки 3 (<о — 0) швидкість знижується у режимі двигуна, від точки 3 до точки 4 двигун перебуває у режимі гальмування проти- пмикаииям, тому що <в0 поки що більше нуля, а дійсна швидкість <о уже від’ємна. Далі двигун буде розганятися у режимі рекуперативного гальмування. III етап. Момент двигуна збільшується до Мс, а швидкість — до <йС2 відповідно до статичної механічної характеристики, на якій цей етап характеризується переходом двигуна з точки 5 у точку 6. Залежності ® (/) і М (І) знаходить за виразами (5.14) І (5.15), якщо ВЗЯТИ Опся — Сйі 1 Л^уст- Із виразів (5.37), (5.38) видио, що при певному співвідношенні ве- личин Мс, 3, е0, р похибка за швидкістю Да>х і усталене значення мо- менту Л4уСТ можуть стати від’ємними. Такий випадок показано иа рис. 5.25, б суцільними лініями. Двигун із вихідної точки 1 у режимі двигуна переходить у точку 2, потім у режимі рек^ перативгого гальму- вання переходить у точку 3. Від точки 3 до точки 4 відбувається режим гальмування противмикаииям. Далі починається його розгін у проти- лежному напрямку до точки 5, а потім у режимі рек’ перативного гальмування — до точки статичної рівноваги 6. Якщо виконуються умови Мс = ] 7в0 | і Д<вс = | евТм |, то Л4уст = 0 і Д«е в 0. Це означає, що на етапі усталеного динаміч- ного режиму (II етап) двигун працюватиме иа холостому ході, а дійсна швидкість повністю співпаде із заданою. У цьому випадку активний статичний момент дорівнює потрібному динамічному моменту. Від- повідна динамічна механічна характеристика і графіки перехідних процесів показані иа рис. 5.31 штриховими лініями. Реверс плавною зміною керуючої дії (Л4с-реактнвний). Реактивний статичі ий момент стрибком змінне свій знак під час зміни зі ака швидкості. Це зумовлює особливості протікання перехідних процесів при реверсі. Графіки механічних характеристик і перехідних процесів для цього випадку показані на рис. 5.26, а. І етап. Зниження швидкості привода до зупинки протікає так, як і при активному статичному моменті (до і = іх). На динамічній механічній характеристиці цьому етапу відповідає перехід між точ- ками 1 і 2. II е т а п. Оскільки усталене значення моменту двигуна при зни- женні швидкості | Л4Устл | < І Л4сі |, то привод ие спроможний відразу розігнатися у протилежному напрямку. Швидкість буде дорівнюва- ти нулю, а момент змінюватиметься за лінійним законом до точки і = = іі9 у якій М = —(точка 3 на динамічній механічній характери- стиці). III е т а п. На цьому етапі відбувається розгін привода в проти- лежному напрямку. Характер процесу такий самий, як і при активио-
Рис. 5.26. Перехідний процес реверсу плавною зміною <оо: а — при реактивному ЛІе І | ЛІ уст з І < І ЛЇСІ: б — при реактивному Мс і ] МуСТ8 [ > > 1 Мс і му Мс. Усталене значення моменту при розгоні дорівнює Л4уСт.р. Розгін триває до точки 4 (і = /3), коли ®„ досягне значення — сооиом І перестане змінюватися. IV етап. Перехідний процес иа цьому етапі відбувається від- повідно до статичної механічної характеристики і закінчується у точці статичної рівноваги 5. З розглянутих процесів видно, що похибка за швидкістю під чав гальмування і розгону з урахуванням характеру статичного моменту матиме різні значення: при гальмуванні Дахд = Л«о — Тме0; при розгоні Дсохр = —До0 — Тме0. Залежно від співвідношення параметрів електропривода перехідний процес реверсу може не мати етапу, на якому привод нерухомий (рис. 5.26, б).
5.9. Перехідні процеси електроприводе з нелінійною механічною характеристикою Раніше були розглянуті механічні процеси в електроприводі, дви- гун якого мав лінійну або лінеаризоваиу механічну характеристику. Вони справедливі і для привода з асинхронним двигуном, коли він працює у межах лінійного відрізка механічної характеристики — 8К < •<« < $к. Для асинхронного двигуна з короткозамкнутим ротором це положення виконується під час збільшення і зменшення навантаження. При аналізі процесів пуску, реверсування, гальмування асинхронного двигуна, який живиться від мережі, користуватися лінійною моделлю неможливо. У цих випадках необхідно розв’язувати систему диферен- ціальних рівияиь, що враховують електромагнітні властивості двигу- на у широкому діапазоні зміни потоку двигуна за допомогою ЕОМ. Такі рівняння наведені у розд. 4. Наближені залежності М (і) і <в (/) під час розгону вхолосту, а та- кож відповідні механічні характеристики подані иа рис. 5.27, а, б. На початковій стадії розгону виникають піки моменту двигуна, що викли- кають коливання швидкості. Ці піки зумовлені впливом електромаг- нітної інерції двигуна. Затухання коливань проходить при досягненні ковзанням величини зк, потім перехідний процес продовжується від- повідно до лінійної частини механічної характеристики. Наявність піків моменту — явище несприятливе, тому що вони погіршують ди- наміку механічної частини, особливо при наявності пружних зв’язків. Методи боротьби з піками моменту. 1. Пуск привода вхолосту. З одного боку, це зменшує амплітуду коливань мсменгу, а з друго- го,— зменшує кількість коливань, тому що ковзання двигуна значно скоріше зменшується до значення 5К. 2. Обмеження темпу збільшення напруги иа статорі. Це досягається за допомогою живлення асинхрон- ного двигуна з короткозамкнутим ротором від тиристорною регуля- тора напруги або включення до кола статора додаткових індуктив- ностей. 3. Частотний пуск двигуна. Плавне збільшення частоти виклю- Рис. 5.27. Перехідний процес пуску вхолосту електропривода з асин- хронним двигуном з короткозамкнутим ротором
Рис. 5.28. Розрахунок перехідних процесів методом скінченних при- ростів чає роботу двигуна иа нелінійній частині механічної характеристики, і тому піки моменту ие виникають. Розрахунок перехідних процесів методом скінченних приростів- У деяких випадках, наприклад під час оцінки тривалості перехідних процесів, можна побудувати перехідний процес у електроприводі з не- лінійною механічною характеристикою наближеними методами. Один з таких методів — це метод скінченних приростів. Вихідними даними є графіки статичної механічної характеристики со — ї (М) і статичного моменту Ма ~ І (®) (рис. 5.28). Метод скінченних приростів грунтується на тому, що на певному інтервалі швидкостей момент двигуна і статичний момент вважаються сталими. Графіки перехідних процесів будуються у такій п ідов- ності. І. Механічні характеристики розбивають на інтервали за швид- кістю Ці інтервали можуть бути неоднаковими, але чим вони менші, тим більша точність результатів. 2. Для кожного інтервалу знаходять середні значення моменту двигуна Л4Серг і статичного моменту Мс.сеРг: Ми + Міі Л^сері =----2-----♦ л4 ^4:1/ + Мс2і /Иохерг--------2------» де Ми, М2і, Мсіі, Ме2і — значення моментів на кінцях ї-го інтервалу. Цим самим характеристики а» = [ (М) і Мс = / (а») замінюються сту- пінчастими графіками. 3. Для кожного інтервалу знаходять відповідний приріст часу Д^. Із рівняння руху
для ї'-го інтервалу Л4серг = сопзі і МССЄрі = сопзі, тому можна перейти до приростів Дсо. щ 1 = Л4сері Мс.сері, звідки Л 4 М ________________м • /исері л1о.сер/ 4. За відповідними значеннями Дсо^ і А/, будують залежність ® - / (0- 5. За статичною механічною характеристикою о == / (Л4) для кож- ного значення « = /'(/) знаходять відповідне значення М і будують залежність М = / (/). 1.10. Динаміка електроприводе з синхронним двигуном Щоб дослідити динамічні властивості синхронного електропривода, скористаємось виразом для динамічної механічної характеристики на основі лінеаризації кутової характеристики синхронного двигуна. Без урахування демпферної (пускової) обмотки він має вигляд: -^-=с.«(и0-и). (5.39) а з урахуванням демпферної обмотки М =С„Є4 <о), або Л1 = (-^-+р)К-«>), (5.40) десем = Л4ном/вном— коефіцієнт жорсткості пружного електромагніт- ного зв’язку, 0 — жорсткість лінійної частини характеристики демп- ферної обмотки. Підставивши рівняння (5.39) або (5.40) до рівняння руху жорсткої механічної частини, одержимо математичний опис розімкнутої елект- ромеханічної системи з синхронним двигуном. Динамічні властивості синхронного електропривода без урахування демпферної обмотки. Динаміка електропривода у цьому випадку опи- сується рівняннями: йМцІІ = сем (<оо — <о);1 •,-4Г=М-Л,«- ) Системі рівнянь (5.41) відповідає структурна схема иа рис. 5.29, а. 206
Рис. 5.29. Структурні схеми синхронного електропривода без урахування (а) і в урахуванням (б) демпферної обмотки Передаточну функцію знайдемо за збуренням !/*/> 1 Ссм ір р Нір ^4-^ем /р’ Р/Сем (5.42> Характеристичне рівняння системи з передаточною функцією (5.42) має уявні корені: різ = ± 11/ ~Г~ ~ ± /^ем, де йем = — частота вільних коливань системи. Отже, синхронний електропривод без урахування демпферної об- мотки є консервативною коливальною ланкою. Динамічні властивості синхронного електропривода з урахуванням демпферної обмотки. Рівняння динаміки системи М = (се„/р 4- 0) (<оо — ®); = М — Мс. (5.43> Цій системі відповідає структурна схема на рис. 5.29, б. Передаточ- на функція електропривода за збуренням К (р) ----і-ут----г --------7^-------; , + тИ-7Г~ + (і) <І'°~)'”+(^'+І де Ти — 7/0 — електромеханічна стала часу. Характеристичне рівняння системи або Р2 4~ Р 4“ ^еи “ 0.
Рис. 5.30. Перехідний процес у синхронному електроприводі при накиді навантаження Знайдемо його корені: Якщо 1/2ТМ йем, то корені будуть дійсні і синхронний електропри- вод матиме властивості двох послідовно з’єднаних аперіодичних ланок першого порядку. Якщо 1/2ТМ < йем, то синхронний електропривод являє собою коливальну ланку з логарифмічним декрементом зату- хання: к = 2ла/йр, де Тому збільшення жорсткості лінійної частини характеристики демпферної обмотки викликає зменшення Т", і коливальні властивості проявляються меншою мірою. Перехідні процеси у Синхронному електроприводі. Розглянутий математичний опис дає можливість досліджувати перехідні процеси тільки при накиданні і скиданні навантаження, тому що тільки у цьому випадку можлива лінеаризація механічної характеристики демпферної обмотки і кутової характеристики синхронного двигуна. Під час дослідження перехідних процесів при розгоні і втягуванні у синхронізм слід користуватися ЕОМ з використанням рівнянь, що враховують електромагнітні процеси в обмотках двигуна. Аналітично систему диференціальних рівияиь (5.43) відносно со І М можна розн’язати так, як це було зроблено у п. 5.7. На рис. 5.30 приведені механічні характеристики і залежності со (і) і М (і) при на- киданні навантаження для випадку 1/27’м<йем. Статичний момент стрибком досягає величини Л4С2- Момент двигуна збільшується І коли-
вається навколо значення Л4С2. Швидкість двигуна спочатку зменшує- ться, а потім після декількох коливань знову стає такою, що дорівнює со0. Робоча точка відповідно до динамічної механічної характеристики в точки 1 переходить у нову точку статичної рівноваги 2. 5.11. Перехідні процеси в електромеханічній системі з урахуванням пружних механічних зв'язків і кінематичних зазорів Рівняння, що описують динаміку електропривода з пружним зв’яз- ком і вазором при Тл ~ 0, мають вигляді М - Р (сой — ©і); «-Ж»: А^- = м1!-Л40І = “ь ~ и«: (5.44) м Сц(ч>і — ПГ-) при 19,— фа|>-^5- ; (0 при |ф, —Ф,К-^--. Цій системі рівнянь відповідає структурна схема на рис. 5.31. Систему (5.44), з огляду иа її високий порядок і иеліиійиість, яку вносить зазор, слід розв’язувати на ЕОМ для конкретних параметрів електропривода. Якщо повторне розмикання вазора не відбувається, то у загальному випадку перехідний процес можна розбити иа два ета- пи: процес при наявності зазора і процес, коли зазора немає. На рис. 5.32 показані типові графіки перехідних процесів у елект- ромеханічній системі з пружним зв’язком і зазором під час стрибка соо. На етапі зменшення зазора після прикладання стрибком керуючої ДІЇ є)0 перша маса розганяється, а друга — залишається нерухомою. При Т, = 0 розгін со1 відбувається за експонентою, причому «>! прямує до усталеного значення ю0, тому що статичний момент прикладено до другої маси, а ие до першої. Момент двигуна прямує до нуля. Рис. 5.31. Структурна схема розімкнутої електромеханічної системи з ураху- ванням пружного зв’язку і зазору пря Те = 0
У момент /в3 зазор змикається і швидкість має значення сощоч Ство- рюється пружний удар і починається електромеханічний перехідний процес, характер якого визначається взаємо- дією двомасової пружної механічної частини та електромеханічного пере- творювача з лінійною механічною ха- рактеристикою. У п. 5.4 було показа- но, що характер процесу у цьому ви- падку коливальний із степенем демп- ферування, який залежить від жорст- кості механічної характеристики 0. Коливання поступово затухають, Рис. 5.32. Перехідний процес пуску ШВИДКОСТІ О)1 і со2 відповідно до екс- електропривода з пружним зв'язком поненціальиої залежності досягають і зазором усталеного значення сос, а величина момента М зменшується до Л4С. Величина піку момента М і провалу швидкості ©і після вибору зазора залежить від швидкості ющоч у мо- мент /в.в. Тому для підвищення плавності перехідного процесу пі і ви- бору зазора на практиці використовують такі заходи: 1) вибір зазору проводять при зменшеному значенні пускового моменту Мпускі 2) керуючу дію (о0 прикладають не стрибком, а плавно у функції часу (о0 (і). Питання для самоконтролю і. Що являє собою розімкнута електромеханічна система? 2. Яким чином оцінюються динамічні властивості електропривода? 3. Що нам дає знання динамічних властивостей розімкнутої електромеханічної системи? 4. Як дослідити динаміку електропривода, якщо неможливо лінеаризувати ме- ханічну характеристику двигуна? 5 Запишіть рівняння динаміки розімкнутої електромеханічної системи з жорст- кою механічною частиною складіть за ними структурну схему системи. 6. Запишіть рівняння динаміки розімкнутої електромеханічної системи з пруж- ним зв'язком і складіть за ними структурну схему такої системи. 7. За яких умов розімкнутий електропривод можна представляти аперіодичною ланкою? 8. За яких умов розімкнутій електромеханічній системі притаманні властивості коливальної ланки? 9. Як впливає відношення електро- та електромагнітних сталих часу на вигляд перехідної функції розімкнутої електромеханічної системи? іО. Як введення додаткових опорів впливає на динамічні властивості електро- привода з жорсткою механічною частиною? 1 і. Як можна дослідити динаміку електромеханічної системи з пружним зв'яз- ком? 12. Які сполучення коранів характеристичного рівняння можливі для системи з пружним зв’язком?
13. Охарактеризуйте фізичну суть демпферування електроприводом лружниз механічних коливань. 14. При якій механічній характеристиці двигуна — більш жорсткій чи більш м'якій — краще проявляються демпферуючі властивості електропривода? 15. Як впливає індуктивність силового кола двигуна на демпферуючі властиво- сті електропривода з лінійною механічною характеристикою? 16. Чим відрізняються електромеханічні перехідні процеси від механічних? 17. Чим зумовлені перехідні процеси? 18. Що -таке статична сталість? 19. Які методи можна використати для побудови електромеханічних перехідних процесів? 20. Яка послідовність дослідження перехідних процесів на ЕОМ? 21. За яких умов перехідний процес вважається оптимальним? 22. Що потрібно, щоб одержати перехідний процес оптимальний за швидкодією в обмеженням моменту? 23 Що таке ривок? 24. Як одержати оптимальвий за швидкодією перехідний процес з обмеженням р івка? 25. Як змінюється прискорення привода, коли пуск проходить в один ступінь? 26. У чому фізична суть електромеханічної сталої часу Гм? 27. Чим відрізняється перехідний процес реверсу при активному і реактивному статичних моментах? 28. У яких енергетичних режимах буде працювати двигун під час реверсу при активному статичному моменті? 29 Який вигляд мають графіки перехідних процесів при збільшенні і зменшен- ні стрибком спору у силовому колі двигуна’ ЗО. Який з перехідних процесів пуску ближчий до оптимального за швидкодією: пуск в один ступінь чи ступінчастий пуск? 31. Охарактеризуйте порядок побудови перехідних процесів при накиданні і скиданні навантаження при 7е = О. 32. Як впливає ствла часу Те на максимальне значення швидкості привода під час перехідного пронесу, викликаного накиданням навантаження? 33. Асинхронний електропривод потрібно розігнати з прискоренням е0. З якою інтенсивністю потрібно збільшувати частоту напруги, що подається на статор? 34. Як розрахувати залежність М (і) при плавній зміні а0? 35, Чому дорівнює момент двигуна в усталеному динамічному режимі при роз- гоні? 36. Як мі гюється характер перехідного процесу при розгоні з плавним збіль- шенням соо, кщо Мс = 0? 37 Який характер мають перехідні процеси під час ріверсу з плавною зміною керуючої дії при активному Л4С? 38. Чим відрізняється перехідний процес при реверс! від реактивного Л4О? 39. У яких енергетичних режимах може знаходитись двигун при реверсі плавною зміною <оо? 40. Чому процес пуску асинхронного двигуна з короткозамкнутим ротором не- можливо розглядати па основі лінеаризованої системи? 4і. Який характер мають електромеханічні перехідні процеси пуску електро- привода з асинхронним двигуном з короткозамкнутим ротором? 42. Наведіть структурну схему синхронного електропривода. 43. Доведіть, що синхронний електропривод без урахування демпферної обмотки є неусталеною динамічною ланкою. 44. Які динамічні властивості має синхронний електропривод з урахуванням дії демпферної обмотки? 45. Які перехідні прлеи у синхронному електроприводі можна розглядати на базі лінійної моделі’ 46. Наведіть рівняння динаміки 1 структурну схему електропривода з дружним зв'язком 1 зазором,
Розділ 6 КЕРУВАННЯ КООРДИНАТАМИ ЕЛЕКТРОПРИВОДА 6.1. Загальні відомості Одна з основних функцій електропривода — функція керування, відповідно до якої електропривод не тільки повинен привести до руху промисловий механізм, але й керувати цим рухом згідно з техноло- гією. Координатами електропривода є струм, момент, швидкість, пере- міщення, прискорення тощо. Технологічні вимоги до керування коор- динатами можуть бути різними. Основні задачі керування координатами такі: забезпечення заданого значення координати иа сталому рівні в умовах дії збурень (задача стабілізації координати); зміна координати за попередньо заданим, у тому числі й оптималь- ним, законом (програмне керування); зміна параметра, що контролюється, в умовах, коли задаючі зна- чення параметра довільно змінюються (слідкуючий електропривод); обмеження координати на максимально допустимому рівні. Усі можливі способи керування коордйиатами електропривода зводяться до даох груп: параметричне керування у розімкиутих систе- мах і автоматичне керування у замкнутих системах. Параметричне керування — зміна координати електропривода за рахунок будь-якого параметра, від якого залежить механічна характеристика двигуна. Якщо для кожного етапу роботи електропривода вибрати відповідні характеристики, то можна цілком задовільно змінювати його координати. Наприклад, зменшуючи опір силового кола двигуна з підвищенням його швидкості, можна мати приблизно сталий момент двигуна у процесі пуску. Перевагою пара- метричного керування е простота. Цей фактор визначає його широке застосування в електроприводах з невисокими вимогами щодо зміни координат. Недоліком параметричного керування є низька точність. Автоматичне керування — керування координатою електропривода у замкнутих системах з використанням зворотних зв’язків. Принцип керування за відхиленням реалізується у замкнутих системах шляхом використання від’ємного зворо и >го зв’язку по коор- динаті, що керується. Керування за збуренням реалізується введенням додатного зворотного зв’язку за збуренням. Основними збуреннями в електроприводі є зміна моменту (струму) підчас керування швидкістю і зміна швидкості під час керування моментом. При наявності негатив- ного зворотного зв’язку за величиною, яка керується, і додатного зво- ротного зв’язку за збуренням реалізується комбінований спосіб керу- вання. Слід відзначити, що для реалізації вказаних принципів (способів) керування, розімкнути електромеханічна система повинна бути допов-
неиа керуючим пристроєм. При параметричному керуванні керуючим пристроєм є релейио-контакторна схема керування, яка ие впливає иа динамічні властивості розімкнутої електромеханічної системи. Під час автоматичного керування у склад замкнутої системи вхо- дить також керований перетворювач, регулювальні пристрої, елементи зворотніх зв’язків. Тому у цьому розділі розглядаються особливості системи з керованими перетворювачами різних типів. 6.2. Основні показними регульованих електроприводів Автоматизований електропривод повинен задовольняти вимогам, які визначаються технологічним процесом, здійснюваним виконавчим органом робочої машини. Ці вимоги кількісно можна представити у вигляді показників, що відображають точність роботи електропривода в усталеному режимі, якість перехідних процесів, економічність і надійність. Основним показником, що характеривує точність роботи системи стабілізації в усталеному режимі, є етатизм —відхилення вихідної координати х при зміні збурення иа одиницю. У системах стабілізації швидкості вихідною координатою е швид- кість <о, а збуренням — момент статичного навантаження Л4С, який в усталеному режимі дорівнює моменту двигуна М. Тому етатизм можна визначити за механічною характеристикою св = / (М). Коли механічна характеристика нелінійна, то етатизм вст = Ао/бШ, якщо ж характеристика лінійна, то 8„ = Дш/ДМ = де ДМ — приріст моменту двигуна; Дсв — відповідна йому зміна швидкості; св0 — швидкість ідеального холостого ходу, визначена за однією з механічних характеристик; Л4И_3 — момент короткого зами- кання, що відповідає характеристиці, за якою визначена швидкість соо. Статизм — від’ємна величина, оскільки додатному приросту мо- менту відповідає від’ємний приріст швидкості (при збільшенні на- вантаження швидкість двигуна зменшується). Проте, коли йдеться про точність стабілізації швидкості, користуються абсолютним зна- ченням етатизму. Точність роботи систем стабілізації шнидкості в усталеному режимі можна оцінювати також статичною жорсткістю механічної характе- ристики. Статична жорсткість обернена етатизму, визначається за формулою Рет = | гіЛ4/гі(0 ], або, якщо характеристика лінійна, рсТ = ] Д/И/Дсв|.
Чим більша жорсткість, тим менший етатизм, тобто тим вища точність стабілізації швидкості. Якщо Дсо = 0 при ДМ 0, то харак- теристика називається абсолютно жорсткою. Для такої характеристики рсі = оо, а етатизм бет = 0. Важливим показником регульованого електропривода є діапазон регулювання Р, який визначається як відношення максимального усталеного значення регульованої координати до її мінімального зна- чення при вказаних точності регулювання та межах зміни збурення. Викладене ілюструється характеристиками, подвиими на рис. 6.1, а. Збурення змінюється в межах ВІД /пііг ДО причому відхилення ви- хідної координати Дх під час зміни збурення в указаних межах не пе- ревищує допустимого. Якщо діапазон регулювання визначити як від- ношення вихідної координати, що відповідаеверхній і нижній характе- ристикам при збуреннях /пнп, |сер, /га»х, то одержимо різні значення діапазону регулювання, оскільки твх/хі тІЛ < хсерлпах/хсерлпж < < Х2<п«х/х2 пий- Тому при визначенні діапазону слід зумовити величину збурення. Наприклад, при середньому значенні збурення £) = Хаер.тах/Хоер.пііп- У вимогах до систем стабілізації швидкості етатизм задається у процентах по відношенню до швидкості ідеального холостого ходу <»отіп. яка відповідає нижній характеристиці діапазону регулювання, (6-о м0іп1п
де Дсо — відхилення швидкості під час зміни моменту від нуля до номінального значення. Якщо механічні характеристики електропривода нелінійні, то для визначення ®0воии замінюються лінійними (див. рис. 6.і, б). Діапазон регулювання £> = ©о тах/юо тіп за умови, що етатизм, визначений за нижчою характеристикою, ие перевищує допустимого значення. Максимальна швидкість двигуна визначається за його номіналь- ними даними і особливостями конструкції. Звичайно вона відповідає номінальним напрузі і потоку збудження. Для двигунів серії Д допускається підвищення швидкості в 2 рази порівняно з номінальною в результаті збільшення напруги, що живить якір. До складу серії 2П двигунів постійного струму входять двигуни, для яких допускаєть- ся підвищення швидкості в 2—5 разів внаслідок зменшення потоку збудження. Мінімальна швидкість двигуна визначається необхідною точністю стабілізації та межами зміни моменту навантаження. Це підтверджує- ться формулою (6.1), згідно з якою тіп = Д®/бст, тобто мінімальна швидкість підвищується під час збільшення необхід- ної точності (зменшенні допустимого етатизму 6СТ), якщо при цьому абсолютне відхилення швидкості Дсо залишається сталим. Крім того, мінімальна швидкість залежить від меж зміни моменту навантаження, оскільки при його збільшенні зростає абсолютне відхилення Д®. Якщо на нижчій швидкості діапазону регулювання відносна зміна швидкості відповідає допустимій, то на вищих швидкостях діапазону ця зміна буде менше допустимої, тобто якщо потрібна точність забезпе- чується иа нижчій швидкості діапазону, то на більш високих швид- костях вона буде забезпечуватися тим більше. Тому діапазон регулю- вання визначається по суті мінімальною швидкістю, для якої забезпе- чується необхідна точність стабілізації в заданих межах зміни наванта- ження. Чим вище повинна бути точність при незмінному абсолютному відхиленні швидкості Д®, тим більша мінімальна швидкість двигуна і, отже, менший діапазон регулювання. Для збільшення діапазону регулювання потрібно підвищувати точність стабілізації швидкості, тобто знижувати абсолютне відхилення швидкості Д®. Діапазон регулювання залежить також від меж зміни моменту навантаження ДЛ1С. Якщо величина ЛЛ4С незначна, то необхідну точ- ність можна забезпечити в більш широкому діапазоні. У розімкнутих електромеханічних системах діапазон регулювании швидкості відносно малий. Для двигунів, що регулюються ослаблен- ням поля, діапазон може досягати п’яти. В системах генератор — дви- гун без зворотних зв’язків діапазон регулювання швидкості за рахунок зміни напруги генератора становить 8...ІО. Значне розширення діапа зону забезпечується в замкнутих сисіемах керований перетворювач —
двигун. Наприклад, у системах керований випрямляч — двигун може бути забезпечено діапазон регулювання ІО 000 і навіть більше при від- хиленні швидкості, що не перевищує 0,01 %. Приклад 6-і. Максимальна швидкість двигуна, що відпові- дає середньому значенню моменту навантаження, <йвер.тах = 140 рад/с. Діапазон регулювання дорівнює 100. Допустиме відхилення швидкості під час зміни навантаження в заданих межах б0Т.д011 = 5 %. Визначи- ти абсолютне допустиме відхилення швидкості Д<о. Якою повинна бути величина Д<о, якщо буде потрібно збільшити діапазон регулювання до 1000 при незмінному значенні бС7.Д0п, %. Розв’язування. Мінімальна швидкість при середньому значенні навантаження „ _ ®еер.швх 140 і , , и>еер.тіп--р------їо0- =1,4 рад/с. Допустиме відхилення швидкості Дш__0>07 рад/с_ При збільшенні діапазону регулювання до 1000 (в 10 разів) відхи- лення швидкості треба зменшити в 10 разів, тобто Д« = 0,007 рад/с. Крім діапазону регулювання, суттєве значення має плавність ре- гулювання, яка залежить від кількості дискретних значень регульова- ної координати в діапазоні регулювання. Плавність регулювання має сено під час ступінчастого регулювання, і визначається як відношення значень регульованої координати иа сусідніх ступенях, тобто <р = Основними показниками роботи слідкуючих систем в усталеному режимі є показники, які оцінюють похибки відпрацювання завдання Ах = хв — Хвих. Якщо завдання змінюється із сталою швидкістю, то точність його відпрацювання оцінюється похибкою швидкості Ахш. При зміні завдання із сталим прискоренням точність роботи системи визначається похибкою прискорення Дх„. Похибка швидкості викорис- товується для оцінки точності роботи систем з астатизмом першого порядку, похибка за прискоренням — другого. Точність роботи слід- куючих систем при гармонійній вхідній дії оцінюється амплітудою похибки Лхгпах» що відповідає частоті вхідної дії. Основним показником якості роботи електроприводів, що призна- чені для керування положенням виконавчого органу в режимі пози- ціюваиня, є похибка позиціюваиня Д<р, або максимальна невідповід- ність зупинки. Якість динамічних режимів електропривода оцінюється за перехід- ною характеристикою, тобто за перехідним процесом при одиничній ступінчастій дії та нульових початкових умовах. Основними показни- ками якості є:
Рис. 6.2. Графіки перехідних процесів при ступінчастій дії: ч — керуюча; б — збурююча 1. Тривалість перехідного процесу (тривалість регулювання) іп — інтервал часу від початку перехідного процесу до моменту, коли від- хилення регульованої величини від її нового усталеного аиачення стає меишим достатньо малої величини є, що визначається вимогами до точ- ності роботи системи. Найчастіше величина е приймається рівною 5 % від нового усталеного значення для перехідних процесів, що зу- мовлені зміною вхідної (задаючої) дії (рис. 6.2, а), або 5 % від макси- мального відхилення під час перехідного процесу, що зумовлений збу- ренням (рис, 6.2, б). 2. Характер перехідного процесу — розрізняють коливальний, аперіодичний і монотонний перехідні процеси. Графік коливального перехідного процесу подано иа рис. 6.2, а, крива У. Цей процес харак- теризується тим, що перша похідна х (і) змінює свій знак періодично- теоретично нескінченну кількість разів). В аперіодичних процесах (крива 2) знак похідної х (і) змінюється ие більше одного разу, в мо- нотонних процесах (крива 5) знак похідної не змінюється. 3. Максимальне відхилення в перехідний період. Для перехідних процесів, що зумовлені зміною надаючої дії (див. рис. 6.2, а}, макси- мальне відхилення визначається відносно нового усталеного значення;. хуС(г, виражається у процентах і називається перерегулюванням: а % = 100 = ^2^ 100. •^уст Хуст Для перехідних процесів, що зумовлені збуренням (див. рис. 6.2, б),, максимальне відхилення визначається за величиною хтак і, що відпові- дає одиниці збурення І (і) = і (і). 4. Коливальиість перехідного процесу визначається кількістю1 повних коливань регульованої величини під час перехідного про-
несу. Коливальність можна також оцінювати за ступенем затухан- ня і ф % = А - 4^—1 іа>, \ Л*тахі ) де значення Дхп-.ах і і Ахшах 2 подакі на рис. 6.2, а. Необхідні технічні показники електропривода можна одержати при різних способах регулювання, що відрізняються як за величиною од- норазових витрат, зумовлених необхідністю додаткового устаткуван- ня, так і поточних витрат (нартістю електроенергії та обслуговування). Тому вибір того або іншого варіанта електропривода повинен бути об- грунтований економічно. Критерієм економічності є величина зведе- них витрат. Втрати електроенергії істотно залежать від способу регулювання. Найбільші втрати спостерігаються при регулюванні в результаті вве- дення резисторів у силові кола електричних машии, У системах пере- творювач — двигун втрати енергії зумовлені необхідністю використан- ня декількох ступеиін перетворення енергії і зниженням завдяки цьому загального ККД електропривода. Крім того, в електроприводах із вентильними перетворювачами спотворюється форма струму, яку електропривод споживає з мережі, та значно знижується коефіцієнт потужності, що призводить до додаткових втрат електроенергії в ме- режі живлення або потребує встановлення компенсуючих пристроїв для підвищення коефіцієнта потужності. Одноразові витрати визначаються в основному кількістю ступенів перетворення енергії і вартістю перетворювачів. Якщо вимоги щодо технічних показників електропривода високі, то витрати иа його спо- рудження та експлуатацію можуть бути досить значними. Ці витрати яювиині\окупитися протягом нормативного строку за рахунок підви- щення продуктивності праці і якості продукції, економії витрат мате- ріалів тощо. Одним із найважливіших показників автоматизованого електро- привода е надійність, тобто властивість працювати безвідмовно (без- відмовність) протягом досить тривалого часу (довговічність), зали- шаючись пристосованим до виявлення, усунення та попередження від- мов (ремонтопридатність). Безвідмовність характеризується величиною Р (/), що дорівнює ймовірності того, що час вапрацювання иа відмову буде не меншим, ніж заданий, тобто ймовірності безвідмовної роботи протягом заданого часу. Довговічність — це властивість виробу зберігати праце- здатність до деякого граничного рівня з урахуванням перерв иа ре- монт і технічне обслуговування. Показником” ремонтопрндатності0(т)е ймовірність то- го, що час відновлення після відмови буде не більшим, ніж заданий
<г, тобто ймовірність того, що протягом певного часу т електропривод буде відремонтовано. Іншим показником ремонтопридатності е серед- ній час відновлення тв.СЄр. 6.3. Система керований перетворювач — двигун (КП—Д) Керуючим впливом для двигунів постійного струму є напруга на якорі а для асинхронного двигуна — частота Д. Для зміни цих ве- личин використовують керовані джерела живлення — керовані пе- ретворювачі. Особливістю керованих перетворювачів є те, що їх потужність близька до потужності двигуна, тоді як потужність мережі як правило значно більша потужності двигуна. У зв’язку з цим, ха- рактеристики і параметри перетворювача впливають на статичні і динамічні властивості електропривода. Кожен тип перетворювача має також свої особливості, які розглядаються нижче. Система генератор — двигун (Г — Д). Схему системи Г — Д пока- зано иа рис. 6.3. Привідний двигун (ПД) обертає із швидкістю сог ге- нератор (С). Обмотка збудження генератора (£6) живиться від тирис- торного збудника (ТЗ), а обмотка якоря двигуна (М) з’єднана з якір- ною обмоткою генератора. На обмотку збудження двигуна (£Л4), який приводить у рух виконавчий механізм (ВМ) із швидкістю со, подається напруга С/зд — сопзі. Керуючим впливом системи Г — Д є напруга керування /7К на вході тиристорного збудника. Розгляне? о особливості системи Г — Д відповідно до їх елементів. Привідний двигун. Для нього використовують асин- хронні або синхронні даигуни. При використанні асинхронного дві- гуиа швидкість обертання генератора о)г під час зміни навантаження на валі двигуна змінюється відповідно до механічної характеристики ПД. При цьому змінюється також ЕРС генератора Ег = сгФг<йг, що призводить до додаткових змін швидкості прнвода. В статичних ре- жимах цей недолік зникає, якщо використовують синхронний дви- гун. Рис. 6,3. Принципова схема системи Г — Д
Тиристорний збудник (ТЗ). Він необхідний для ке- рування напругою збудження генератора 1/а,г. Вхідним впливом є £/к» вихідним — С/3.г. Використання ТЗ викликане тим, що для потужних приводів по- тужність збудження становить Р3.мои ~ (0,005...0,0І) Ряом і може досягти 10 і більше кіловат. Характеристика вхід — вихід ТЗ нелі- нійна (рис. 6.4, а). На лінійній частині характеристику можливо пред- ставити такою залежністю: (А.Г — ^Т.В^К, де ЛЇЛ — коефіцієнт підсилення ТЗ. Інернійність тиристорного збудника, як і кожного тиристорного перетворювача, мала. Вона визначається запізненням у процесі керу- вання тиристорами І наявністю фільтрів у ланцюгах керування. Стала часу Тт.з 0,01 с; ТЗ являє собою аперіодичну ланку із сталою часу Тт.з, рівняний якого має вигляд: </хг(і +7’І.ар)=йг.//к. (6.2) Генератор. Вхідним впливом є £/3.г, вихідним — ЕРС Ег. Характеристика генератора (рис. 6.4, б) нелінійна у зв’язку з наяв- ністю зони насичення у кривій намагнічування, а також наявністю гістерезису. Якщо гістерезисом і насиченням знехтувати, то характе- ристику генератора у статиці можна записати так: Ег == де кг — коефіцієнт передачі генератора. Динамічні властивості генератора зумовлені інерційністю кола збудження. Бонн можуть бути прн шг = сопзі і описуються рівнянням
аперіодичної ланки: Ег(1+Тгр) = кгиаг, (6.3) де Тг = і,9.г^з.г — стала часу генератора; £3.г, /?>г — відповідно індуктивність і опір обмотки збудження генератора. Для генераторів різних потужностей Тг « 1...3 с, прн цьому більшим значенням Тг відповідають більші потужності генераторів. Якірне коло системи Г — Д. Рівняння електричної рівноваги у якірному колі £г - Ел = , (6.4) де ЙЯ2 — К..Г + І.ЯЕ = £„.г + £я — проти ЕРС двигуна. Перетворимо формулу (6.4) до вигляду Позначивши Тяї = £яе//?ях іпригі/гі/->- р, одержимо вираз динамічної електромеханічної характеристики системи Г — Д: £г — СдФдО) — А?яе (1 -|- Тяхр) /я. (6.5) РІвииння механічної характеристики у системі Г — Д. Із рівняння (6.5), якщо розділити обидві частини на СдФд, одержимо: ^г-в=^-<1 + г^)Л4- Позначимо: со0 «= Ег/сяФя— швидкість ідеального холостого ходу у системі Г — Д; Рг—д = СдФд/ЯяХ — модуль статичної жорсткості механічної характеристики; тоді вираз динамічної механічної характе- ристики запишемо (1 + Тя2р) М = Рг-д (€Оо - ®). (6.6) Аналізуючи формулу (6.6), можна помітити, що вона має той самий вираз, що й для характеристики двигуна під час живлення його від мережі. Оскільки г « /?я.д, Ая.г ~ £я.д, ТО /?яЕ « 2/?я.д, £яЕ ~ « 2£я.д- Отже, жорсткість у системі Г — Д вдвічі менша, ніж для природної механічної характеристики двигуна. Прн цьому електро- магнітна стала часу якірного кола не змінюється (Тях == 2£я д/27?я.д = « Т„). Підставивши у формулу (6.6) р = 0 (при і оо), одержимо вираз для статичної механічної характеристики: Ж = рг-д (ш0 — о). Статичні механічні характеристики двигуна у системі Г — Д наве- дені на рнс. 6.5. Із графіків видно, що для забезпечення роботи двигуна
Рис. 6.5. Статичні механічні харак- теристики системи Г — Д у номінальній точці (со = оНом, М = = Лїном) ШВИДКІСТЬ (Оо вом у системі Г — Д повинна бути більшою, ніж швид- кість ідеального холостого ходу на природній характеристиці двигуна. При цьому Ер ВОМ = ^д.ном 4" /ном^?яї = Ед.НОМ + 4" /ном^?я.д 4” ^НОМ^Я.Г = — ^Ліом ~Ь ^ном^я.г- Отже, номінальна ЕРС генератора повинна перевищувати номінальну напругу двигуна на величину падіння напруги на якорі генератора при но- мінальному струмі. Змінюючи за до- помогою збудника величину і знак ЕРС генератора Ег, можна одержати паралельні характеристики в усіх чотирьох квадрантах. Значенню Ег = 0 відповідає характеристика динамічного гальмування, прн цьому якір двигуна замкнутий на опір Яг. Якщо доповнити рівняння (6.2), (6.3), (6.5) рівнянням руху меха- нічної частини, можна одержати математичну модель динаміки систе- ми Г — Д: ^З.Г (1 + Тт.ар) — ^т.з^к» £г(14-Тгр)=ад.г; Ег — СдФд(о = /?иї (1 4- Тяхр)/, (6.7) = (/ — /«.) СдФд. Системі ріниянь (6.7) відповідає структурна схема на рис. 6.6, а. Враховуючи, що 74.3 Тг, можна прийняти Т,л = 0. Тоді структур- на схема матиме вигляд, як на рнс. 6.6, б. Вхідним впливом двигуна в о0, а кр = йт.айг/сдФд. Отже, розімкнута система Г — Д за динамічними властивостями відрізняється від розімкнутої електромеханічної системи наявністю послідовно включеної аперіодичної ланки з великою сталою часу Тг. Переваги системи Г — Д: неспотворена порівняно а тиристорними системами форма напруги, яка подається на двигун; плавне керування електроприводом у всіх чотирьох квадрантах механічних характе- ристик; можливість працювати з випереджаючим соз <р прн викорис- танні синхронного двигуна для прнвода генератора. Недоліки системи Г — Д: значна інерційність із-за наявності ве- ликої сталої часу обмотки збудження генератора; велика маса, вар- тість, габаритні розміри споруди, важкі фундаменти тощо; відносно
Рис. 6.6. Структурна схема сисгеми Г — Д (а) і структурна схема системи Г — Д без урахування інерційності збудника (б) НИЗЬКИЙ ККД (Т]Г—Д = *]одг]г»1д); високий рівень шуму у виробничому приміщенні. Способи підвищення швидкодії системи1 Г — Д. Для боротьби з одним із недоліків системи Г — Д (значною інерційністю) використовують спеціальні заходи. Розглянемо перехід- ний процес у обмотці збудження генератора, який описується рівнян- ням = І.к, + Ь.-^~, або ЇЛ.Г = /?з (і + тгр) = /3. (6.8) Розв’язком рівняння (6.8) прн /з.поч = 0 є (6.9) Якщо і/н = Мімом, то струм у обмотці збудження, а ВІДПОВІДНО Ер і ш0 досягають номінальних значень за час, який дорівнює (3. ..5) Тг. Отже, для підвищення швидкодії необхідно зменшити час досягнення струмом збудження номінального значення. Із виразу (6.9) видно, що для досягнення цього є два шляхи: зменшення Тг або збільшення £/3. І спосіб — зменшення сталої часу Тг. Для цього в коло Ь6 вводять додатковий опір ^дод (рис. 6.7). При цьому Тг = £3.г/(/?з.г + + Лдод)- Проте для одержання номінального струму збудження до кола обмотки збудження необхідно підвести напругу, більшу за (73.ІЮМ. Такі перехідні процеси в обмотці збудження показані на рнс. 6.9. II спосіб — форсування перехідних процесів Суть форсування, полягає в тому, що на обмотку збудження спочатку подають підвищену напругу, а потім після досягнення .трумом номінальної величини змен- шують її до номінального значення.
Рис. 6.7. До способу зменшення сталої часу Перевищення максимального значення напруги над номінальним значенням характеризується коефіцієнтом форсування «ф: аф ж ^в.тах/^з.ном- Порівняємо тривалість досягнення струмом /з значення /3,ц0М без форсування і з форсуванням. Без форсування приймемо 13 та 5ТГ. Прн форсуванні /З.ф можна знайти з виразу (6.9), якщо в нього підста- вити 17з = (Хфі/з.ні І в = ^з.ні І “ ^з.ф" 7„= Враховуючи, що 73.н/?3 == і/а.н, одержимо: 1=«ф(1(6.10) Тоді “ф-1 Відношення^е,ф — ІзИз.срназивається коефіцієнтом ефек- тивності форсування: Якщо сбф = 2, то /гй_ф == 7. Отже, двократне форсування скорочує тривалість досягнення струмом збудження величини /з.ном У 7 разів. Якщо ця тривалість задана (/3,потР) з технологічних міркувань, то із виразу (6.10) можна знайти потрібний коефіцієнт форсування аф.ПОтР: 1 ®ф.потр -- _----------гг~ • 1 __е ^з.потр''г . Теоретично, збільшуючи соф до нескінченності, можна до нуля ско- ротити тривалість перехідного процесу в обмотці збудження. Однак для цього потрібна нескінченно велика потужність збудника, оскільки Рз.потр ж О^ф.потрРз.ном-
Рис. 6.8. До форсування перехідних процесів в ОЗГ при живленні обмот- ки від мережі (а) і від тиристорного збудника (б) Практично для тиристорних збудників приймається аф 8. Даль- ше підвищення обстає економічно невигідним. Методи зняття форсування. На рис. 6.8, а, в пока- зано схему зняття форсування за допомогою реле та відповідні графіки перехідних процесів. На коло ОЗГ через додатковий опір /?додг== = (а — і) /?а подається підвищена напруга афГ/3.н0М. Додатковий опір зашунтовано контактом реле КГ, яке нключено на якір генератора. Як тільки Ег, а відповідно і /в досягають номінальних значень, реле К.У спрацьовує і розмикає контакти. Напруга, яка прикладена до об- мотки збудження, стрибком зменшується ВІД Оф£/з.ном ДО І/3.КОМ, і тим самим форсування знімається. На рис. 6.8, б показано схему зняття форсування за допомогою затримуючого від’ємного зворотного зв’язку за ЕРС генератора (або напруги). Доти, поки ЕР не досягла значення, близького до номіналь- ного, Ег < (Упор і — 0. Прн цьому на виході тиристорного збуд- ника буде напруга ссФГ/3.н, що викликає підвищену швидкість перехід- ного процесу в ОЗГ. Під час досягнення Ег і струмом /3 значень, близьких до номінальних, діод V відкривається, І зворотний зв’язок починає діяти. Напруга на виході тиристорного збудника зменшується, 16 2-2363 225
~ь„ Рис. 6.9. Принципова схема системи ТП — Д тому ЩО Л/вх = 1/звв — У3.3. ВІДПОВІДНО зменшується І Л/8 ДО б'а.ном, чим знімається форсування. Система тиристорний перетворювач — двигун (ТП—Д) (рис. 6.9). Тиристорний перетворювач є найбільш розповсюдженим перетворюва- чем, що внкорнстовується для керування двигуном постійного струму. Тиристорний перетворювач перетворює напругу змінного струму С/м у регульовану напругу постійного струму. Значення випрямленої ЕРС перетворювача £тп залежить від величини керуючої напруги Ск. Двигун М включено на вихід ТП. Для зменшення пульсацій стру- му у якірне коло двигуна включають дросель Тиристорний перетво- рювач у загальному випадку складається з блока керування тиристо- рами і силового блоку. Існує багато різних схем як силового блока, так і блоків керування тиристорами. Наприклад, силовий блок може бути повністю керованим або іапівкерованим, побудованим за одно- чн трифазною схемою, бути нереверснвннм, реверсивним з спільним узгодженим керуванням, реверсивним з роздільним керуванням тощо. Блок керування тиристорами може мати різні характеристики (залеж- но від форми опорної напруги). В цілому характеристика ТП неліній- на і залежить від характеристик обох блоків. Крім того, на неї суттєво впливає характер навантаження. У теорії електропривода одержують передаточну функцію ТП, яку використовують для синтезу регуляторів у системах автоматичного керування. Якщо лінеаризуватн характеристику ТП, то у статиці можна записати: £Тп = ^тп^/к» де &тп — коефіцієнт підсилення ТП за напругою. Інерційність ТП визначається наявністю фільтрів і чистим запіз- ненням включення тиристорів. Прн цьому тиристорний перетворювач є аперіодичною ланкою із сталою часу Ттп: Етп (1 + 7’тпр)«= &тп£/к- (6.Н) Стала часу Ттп невелика і, як правило, приймається Ттп — 0,01 с. На основі схеми рнс. 6.9 можна записати рівняння електричної рівноваги якірного кола Етп - Еа = КЯІІ + Д,<6.12)
Рис. 6.10. Статичні механічні характеристики системи ТП — Д де = /?я.д + /?т 4- /?др 4- /?к + /?в — повний опір якірного кола системи ТП — Д; /?я д — опір якірного кола двигуна; /?т — опір вто- ринної обмотки трансформатора; /?др — опірзгладжувального дроселя; /?к— комутаційний опір; /?в — опір вентилів, що обтіпаються стру- мом; Ьях = £я.д 4- £т 4- £др — сумарна Індуктивність якірного кола системи ТП — Д; £я.д, Ь№ — відповідно Індуктивності двигуна, вторинної обмотки трансформатора І згладжувального дроселя. З урахуванням того, що £д = сдФдсо, соо = £тп-'СдФд, ртп-д =* = СдФд//?яе, Л4 = СдФд/, одержимо вирази для динамічних електроме- ханічної і механічної характеристик системи ТП — Д: /?яї (1 4- Тя2.р) / — £тп-СдФд®? (6.13) (1 4- Тя3р) М = ртп-д (мо — ®), (6.14) де Тих — — електромагнітна стала часу системи ТП — Д. Підставимо р — 0 у внраз (6.14) і одержимо рівняння статичної ме- ханічної характеристики: М — Ртп—д (ю0 — ®)« (6.15) Вираз (6.15) справедливий для режиму безперервного струму, якщо не зважати на особливості силового блока і блока керування тиристо- рами. Механічні характеристики для цього випадку показані на рис. 6. ІО, а. Прн цьому двигун, який може працювати у чотирьох квад- рантах, забезпечує всі необхідні режими (рушійний із реверсуванням і всі гальмівні). Реальні механічні характеристики відрізняються від ідеалізованих. Так, при нереверсивному напівкерованому перетво- рювачі система ТП — Д має характеристики, показані на рнс. 6.10, б, при реверсивному перетворювачі з узгодженим керуванням — на рнс. 6.І0, в, прн реверсивному перетворювачі з роздільним керуван- ням і з урахуванням режиму перервних струмів — на рис. 6.10, а.
^7П і*ТтПр І с> ктп _ -6- ---------------1І Рис. 6.11. Структурні схеми розімкнутої системи ТП — Д при виді- ленні струму І (а) і при виділенні моменту М (б) як проміжних коор- динат електропривода Динаміка системи ТП — Д описується рівняннями (6.1 і), (6.13) і рівнянням жорсткої механічної системи £тп (І + Ттпр) = ^тпї/к; 1 Яях (і + тягр) І = £тп — СдФдіо; ? (6.16) /ро> = (/ — /с) СдФд. ) На рис. 6.І1, а представлено структурну схему, що відповідає сис- темі рівнянь (6. і6). Для цієї схеми проміжною координатою є струм І. Якщо проміжною координатою є момент ЛІ, то з урахуванням ви- разу (6. і 4) систему (6. і 6) можна привести до вигляду; 0 + 7’тпр) = &гпПк; м 0 + тя%р) = Ртп—д (“о — <*>); /рш = М — Мс, (6-і 7) де &ТП = Ктп/СдФд. Рівнянням (6.17) відповідає структурна схема на рнс. 6.11,6, звідки видно, що динамічні властивості снстемн ТП — Д аналогічні властивостям снстемн Г — Д. Освіжна відмінність полягає в тому, що 7тг! значно менше Г, (Гтп Тг). Прн необхідності дослідження динаміки системи ТП — Д з урахуванням нелінійності характеристик тиристорного перетворювача можна скористатися математичним опи- сом, приведеним у п. 6 7. Переваги системи ТП — Д: високі швидкодія і ККД у зв’язку а відсутністю багаторазового перетворення енергії, відсутність оберто- вих електромеханічних перетворювачів.
Недоліки снстемн ТП — Д: спотворення форми струму, який надходить із мережі; відносно низький соз <р; складність систе- ми, особливо прн великих потуж- ностях і напругах. Установлена потужність си- стеми ТП— Д із реверсивним ти- ристорним перетворювачем при- близно дорівнює встановленій потужності снстемн Г — Д. Система перетворювач часто- ти — асинхронний двигун ‘ї&'сопзГ \ ' Ім^СОПЗІ Ц*уаг, /•ИР' Ц^аг Рис. 6.12. Система ПЧ — АД з електрома- шинним електромеханічним перетворюва- чем частоти (ПЧ—АД). Для керування координатами електропривода з асинхрон- ним двигуном з короткозамкнутим ротором необхідно змінювати частоту що досягається за допомогою перетворювачів частоти. Існують електромашинні, вентнльно-електромашннні і вентильні перетворювачі частоти. Основним елементом електромашинного і венгнльно-електромашннного перетворювачів є синхронний генератор. Частота напруги, яка знімається із статора синхронного генератора, залежить від його швидкості, а величина цієї напруги залежить від напруги збудження ротора. На рнс. 6.12 показано схему ПЧ — АД з електром ашинним перетворювачем частоти. Синхронний генератор (СС) приводиться в рух за допомогою снсте- мн С — М. Керуючим впливом за частотою 1/к1 є напруга, яка подаєть- ся на обмотку збудження генератора постійного струму ЬО. Керуючим впливом за напругою є напруга, яка прикладається до обмотки збудження ЬС. Змінюючи £7К; можна плавно змінювати частоту Д. При необхідності зміни напруги 1/Іг наприклад для підтримки сталим відношення />/£4 = сопзі, керують напругою Уки. Отже, перетворювач частоти (ПЧ) перетворює напругу Л/м = сопзі з частотою = сспзі у напругу 1!г = уаг з частотою ~ уаг. Розглянутий перетворювач складається з чотирьох електричних машнн, у яких здійснюється 4-кратне перетворення енергії. Тому ККД такого перетворювача низький, а встановлена потужність, м ’са і вар- тість — високі. Інерційність по каналу керування частотою велика, то- му що вона зумовлена великою сталою часу генератора постійного стру- му і значним моментом інерції роторів двигуна М і генератора С. У зв’язку з цими недоліками електромашинний перетворювач частоти широко не застосовується. У вентнльно-електромашннному перетворювачі частоти для того, щоб змінити швидкість обертання синхронного генератора аамість системи Г — Д використовується система ТП — Д. Кількість ступенів перетворення енергії зменшується до трьох. Керуючим впливом по каналу частоти е напруга керування тиристорним перетворювачем;
+ II І }м*соп$і Рис. 6.13. Схема системи ТПЧ — АД керування напругою таке саме, як і в електромашинному перетворювачі. Усі недоліки електромашинного перетворю- вача притаманні, хоча й меншою мірою, вентильно-електромашинному перетво- рювачу частоти. Вентильний перетворювач частоти не має електричних машин, тому відсутнє електромеханічне перетворення енергії. Вентильні перетворювачі виконуються як правило на основі тиристорів, у зв’язку з чим їх називають «тиристорними перетворювачами частоти (ТПЧ). ТПЧ складається з двох ступенів перетворення електричної енер- гії. На першому ступені напруга ї/м змінного струму з частотою мережі перетворюється на регульовану напругу постійного струму, тобто від- бувається її випрямлення. На другому ступені напруга постійного стру- му перетворюється на напругу змінного струму керованої частоти /і, тобто відбувається її інвертування. У ТПЧ з ланкою постійного струму ці ступені добре проглядаються, тому що перетворювач скла- дається в керованого випрямляча і керованого інвертора. У ТПЧ з безпосереднім зв’язком відбувається одночасно виконання функцій випрямлення та інвертування. Спрощену систему ТПЧ — АД показано на рнс. 6.13. Система ТПЧ — АД також має даа канали керування: за частотою і напругою з керуючими впливами відповідно і Ук»- Ка- нал керування за частотою безінерційннй, тому можна записати: (6.18) де к( — коефіцієнт передачі ТПЧ по каналу частоти. Канал керування за напругою приймається або безінерційннм, або у вигляді аперіодичної ланки: (1 -+• 7ТПЧМР) — де£в — коефіцієнт передачі ТПЧ по каналу напруги; 7тпчи ~ 0,0І с— стала часу ТПЧ. З урахуванням виразу (6.18) синхронна швидкість асинхронного двигуна о>„ = 2л/,/р„ = —. (6.19) Оскільки під час частотного керування асинхронний двигун завжди працює на лінійному відрізку механічної характеристики, рівняння динамічної механічної характеристики (1 + Тер) М - р (соо - и). (6.20) На основі рівнянь (6.19), (6.20) та рівняння механічної частини можливо скласти структурну схему системи ТПЧ—АД (рнс. 6. і 4, а).
Рис. 6.14. Структурні схеми розімкнутої системи ТПЧ —АД (а) і уза- гальненої системи КП — Д (6) Із цього рисунка вндно, що динамічні властивості системи ТПЧ— АД такі само, як у розімкнутої електромеханічної системи. Переваги системи ТПЧ—АД: високі швидкодія і ККД. Недоліки системи ТПЧ—АД: відносно низький сов ц> і спотворення кривої струму мережі живлення. Узагальнена система керований перетворювач — двигун. По- рівнюючи структурні схеми системи Г—Д (рис. 6.6, б), ТП—Д (рнс. 6.11, б) і ТПЧ—АД (рнс. 6.14, а), неважко побачити, що у за- гальному випадку вони можуть мати однаковий вигляд. Відмінність полягає тільки у методах знаходження і значеннях параметрів систе- Таблиця 6.1 Пара- метр г-д тп-д . ТПЧ—АД ‘то “4г 7п їр в ^тп и с «ТПЧ =* -т-1 Ра ГТПЧ? в 0 т т ‘ Я.Х 1 Г'= 2"Л«о.Гк Р Рг-Д Ртп-д— я _ 2ЛЇК РТПЧ-АД ~ , 5К ^Ииом Рп Тл Л/Рг-д ^д/Ртп-д ^х/РтПЧ-АД
ми. Тому вивчення різних способів керування координат електропри- вода можливе иа основі узагальненої системи УП—Д, структурна схема якої для жорсткої механічної частини, показана ва рнс. 6.14, б. Залежності, що необхідні для розрахунків параметрів структурної схеми для різних систем електропривода, приведені у табл. 6.1. 6.4. Типові структури електропривода під час керування кіпькомв координатами На практиці прн експлуатації електропривода виникає потреба керування кількома координатами для різних періодів роботи тех- нологічних установок. Наприклад, під час пуску установки необхідно керувати моментом двигуна, потім у статичному режимі вирішувати задачу стабілізації швидкості, а Із збільшенням статичного наванта- ження обмежувати величину моменту заданим значенням. Природно, що всі ці задачі повинні вирішуватись однією системою керування. У теорії електропривода розрізняють три структури для керу- вання кількома координатами- з підсумовуючим підсилювачем, а незалежним керуванням координатами та з підпорядкованим керуван- ням координатами. Структура з підсумовуючим підсилювачем. Функціональну схе- і му системи з підсумовуючим підсилювачем показано на рис. 6.15. На вхід підсумовуючого підсилювача (ПП) подається керуючий вплив і сигнали зворотних зв’язків ІА.зі, і/а.з2, Оа.ап за І координатами електропривода х1г х2, .... хп. Розімкнута електромеха- 1 нічна система (ЕМС) розбита иа елементи з передаточними функціями 1^2» Підсумовуючий підсилювач, крім підсумовування снг- I налів, працює також як керуючий елемент, котрий забезпечує необ- | хідні показники керування. Зворотні зв’язки можуть бути як додатні, так і від’ємні. Оскільки керуючий елемент є спільним, то забезпечити необхідну якість керування кожною координатою повною мірою не 7| Рис. 6.15. Структура електропривода з підсумовуючим підсилювачем І
Рнс. 6.16. Структура електропривода з незалежним керуванням координат вдається. Це зумовлено тнм, що вимоги до його настроювання від час керування окремими координатами виявляються суперечливими. Це вимагає так званого компромісного настроювання, прн якому досягається допустиме, але не найкраще керування окремими коор- динатами. Більш того, спільна дія окремих зворотних зв’язків просто неможлива. Наприклад, від’ємний зворотний зв'язок за струмом, який обмежує момент, викликає ефект, протилежний дії від’ємного зворотного зв’язку за швидкістю, що стабілізує швидкість. Тому для виключення одночасної дії в кола таких зворотних зв’язків включають нелінійні елементи НЕі, НЕП. При наявності нелінійного елемента сигнал зворотного зв’язку ІУз.зі появляється тільки тоді, коли рівень координати Хі досягне величини ВІДСІЧКИ Хвід і- Такі зворотні зв’язки називаються зворотними зв’язками з відсічкою, або затриманими зворотними зв’язками. Зміна керуючого впливу £/к викликає зміну рівня всіх координат, тому для обмеження 1-тої координати необхідно одночасно змінювати ІУК і Оди. Перевагою структури з підсумовуючим підсилювачем є простота технічної реалізації, недоліками — неможливість одержання необхід- них статичних і двнамічннх характеристик за кожною координатою електропривода. Структура з незалежним керуванням координатами. Функціональ- ну схему такої системи показано на рнс. 6.16. Електромеханічна система також складається з окремих частин із передаточними функ- ціями .... У7п, на виході яких виділені координати х1г хя, ... хп. Кожна з координат електромеханічної системи має свій керую- чий ВПЛИВ і/кі, ..., 1/кп, вузол порівняння і керуючі елементи (ЇХ часто називають регуляторами) у кожному контурі рх, .... рп. Кожен регулятор настроюється на забезпечення найкращих статичних і динамічних показників під час керування тільки однією координа- тою. Логічний переключаючий пристрій (ЛПП) забезпечує підклю- чення того регулятора, який необхідний для керування однією із координат електропривода у даний період роботи. Отже, керування однією із координат ие впливає на керування іншими. Обмеження
Рис. -6.17. Структурна схема системи з підпорядкованим керуванням координат координати у цій системі досягається встановленням потрібного рівня відповідного керуючого впливу.. Перевагами системи з незалежним керуванням координатами є простота настроювання регуляторів для кожної із координат і просто- та обмеження координат, недоліками — складність технічної реаліза- ції логічного пристрою переключання. Структура з підпорядкованим керуванням координатами. Струк- турну схему системи з підпорядкованим керуванням координатами приведено на рнс. 6.17. Об’єктом керування є також електромеха- нічна система, що поділена на частини з передаточними функція- ми Я?!, і вихідними координатами х1г хп. У систему входять п регуляторів ри ..., рп для кожної координати. Внутрішній контур керування утворюється регулятором ланкою з Ті7, і зворотним зв’язком за координатою х1Ф Наступний контур утворюється регуля- тором р2, внутрішнім контуром, ланкою з ІГ2 і зворотним зв’язком за координатою х2 тощо. Отже, задаючий вплив для будь-якого внутріш- нього контура 1/кі—і е вихідною величиною регулятора відповідного зовнішнього контура р{. Тому керування вихідною координатою внутрішнього контура підпорядковане (залежить) вихідній координаті зовнішнього контура. Звідси І назва системи, що розглядається. ^Система з підпорядкованим керуванням дає змогу здійснювати послі- довне настроювання кожного регулятора, починаючи з внутрішнього контура, незалежно від настроювання зовнішнього контура. Обмежен- ня і-тої координати досягається встановленням потрібного максималь- ної величини керуючого впливу для ї-го контура, тобто регулятор (і + 1)-тої координати виконується з регульованим обмеженням. Переваги системи а підпорядкованим керуванням координатами — простота настроювання на необхідну якість керування координат і простота обмеження координат. Недоліки — відносна складність системи і зменшення швидкодії, що залежить від кількості контурів. Питання керування координатами далі будуть розглядатися в основному відповідно до структури з підсумовуючим підсилюва- чем і до системи з підпорядкованим керуванням.
6.5. Частотні оцінки точності, швидкодії та якості регулювання координат електропривода У теорії автоматичного керування розроблені достатньо прості та ефективні методи оцінки якості систем за їх частотними характеристи- ками. Вони зумовлені однозначним зв’язком між передаточною функ- цією та перехідною і частотною характеристиками. Дійсно, перехідна характеристика (реакція „системи на одиничний ступінчастий сигнал, поданий на вхід) повністю визначається передаточною функцією: Я(5) = и7(5)/5. Частотні характеристики можна дістати з передаточної функції після заміни $ на /2, тобто V (Я) = а (й) = V (Й) + /V (й), де'Д (й), <р (й), V (й), V (□) — відповідно амплітудна, фазова, дійсна та уявна частотні характеристики. Якість системи можна оцінювати за різними частотними ха- рактеристиками. Зокрема, коливальність і тривалість перехідного процесу можна оцінити за амплітудною частотною характеристикою вамкнутої системи А3 (£2). Детально розроблені методи оцінки якості ва дійсною характеристикою замкнутої системи С/а (£2). В інженерній практиці для оцінки якості замкнутих систем широко використовують логарифмічні амплітудні частотні хара ристнки (ЛАХ) відповідних розімкнутнх систем. Можливість оцінки якості замкнутої системи тільки за ЛАХ розімкнутої системи зумовлена тим, що для мінімально-фазових си- стем існує однозначний зв'язок між амплітудною і фазовою характерис- тиками, тобто амплітудна характеристика повністю визначає фазову- Система є мінімально-фазовою, якщо після приведення її до ©двокон- турної, вона складається тільки з мінімально-фазових ланок. У свою чергу, ланка є мінімально-фазовою, якщо корені поліномів знаменника і чисельника її передаточної функції (полюси і нулі) мають від’ємні або рівні нулю дійсні частини. Мінімально-фазові ланки прнй->оо створюють мінімальний фазовий зсув для даного порядку поліномів знаменника і чисельника передаточної функції. До мінімально-фазових ланок належать аперіодична, коливаль- на і форсуюча ланки першого та другого порядку, а також інтегрую- ча і диференціююча ланки. Із найбільш поширених ланок у схемах автоматизованого електропривода тільки ланка із сталим запізнен- ням є немінімально-фазовою. Тому якість замкнутої системи, до складу якої входить ланка із сталим запізненням, не можна оці- нювати за ЛАХ розімкнутої системи, бо в цьому випадку немає од- нозначного зв’язку між амплітудною та фазовою частотними характе- ристиками. Тільки тоді, коли стале запізнення т незначне і фазовий
Рис. 6.18. Структурні схеми: а — вихідна; б, в — введені до одноконтурвиж зсув <р (й) = —йт, який створюється цією ланкою на частоті зрізу йвр, неістотний, постійним запізненням під час оцінки якості можна знехтувати. Друге обмеження прн використанні ЛАХ розімкнутої системи для оцінки якості замкнутої системи полягає в тому, що перед побу- довою ЛАХ система повинна бути зведена до одноконтурної так, щоб у колі головного зворотного зв’язку обов’язково була безінерцій- на ланка. Наприклад, схему на рис. 6.18, а слід звести до одноконтур- ної (рнс. 6.18, б), а до вигляду, подвному на рнс. 6.18, в, зводити не можна. Схему на рнс. 6. і 8, б одержано внаслідок перенесення суматора 1 через ланку (р) і заміни групи ланок, охоплених ланкою (р), ланкою з передаточною функцією (РУ ~--------------_____________________— ЛАХ розімкн)тої системи будується за передаточною функцією ^(Р)=^і(р)^д(р)Аав. Схему на рис. 6. і8, в одержано внаслідок перенесення вузла 2 через ланку (р) і заміни одержаних паралельних ланок однією -ланкою з передаточною функцією ^с(Р) = Лз.з~и78(р)/ц74(р),
Рис. 6.19. Логарифмічна амплітудна частотна характеристика розім- кнутої системи а ланок №2 (р), Й7* (р), охоплених ланкою (р), ланкою з переда- точною функцією ґр)=_____________________ ІЧ-ІГЯ <р) 1^. <р) ІГв (р) Це обмеження зумовлене тим, що за ЛАХ розімкнутої системи оцінюється якість перехідного процесу не на виході снстемн, а на виході ланки головного зворотного зв’язку. Ці процеси збігаються, якщо коефіцієнт передачі головного зворотного зв’язку дорівнює одиниці (одиничний зворотний зв’язок) або відрізняються тільки масштабом, якщо зворотний зв’язок виконано безінерційною ланкою з коефіцієнтом передачі к3.3 =/= і. Після наведених попередніх зауважень перейдемо безпосеред- ньо до оцінки якості замкнутої снстемн за ЛАХ. розімкнутої. Мож- ливий вигляд ЛАХ розімкнутої системи наведено на рнс. 6.19. Її можна поділити на три частини: низькочастотну (Й), середньо- частотну Ьс.ч (Й) І високочастотну Ьв.ч (й). До низькочастотної частини ЛАХ належить ділянка характеристи- ки, нахил якої не змінюється прн й -> 0. Вона проходить через точку з координатами Ь (й) = 20 І£ к, й = 0 і має нахил —20т дБ/дек, де к — коефіцієнт передачі розімкнутої системи, V — порядок аста- тизму, тобто кількість інтегруючих ланок у структурній схемі системи після її приведення до одноконтурної. Низькочастотна частина ЛАХ визначається параметрами к і т; Отже, вона характеризує точність роботи системи в усталених ре- жимах. Для статичних систем (V = 0) ділянка £н.ч (й) має нахил 0 дБ/дек (див. рис. 6. і9, характеристика /). Мірою статичної точності систем
стабілізації є стат бст, зв’язаний із коефіцієнтом к залежністю 6„ = , (6.21) де крс — добуток коефіцієнтів передачі ланок між місцем прикладання збурення і виходом одноконтурної системи. Величина к/хіст визначає відхилення вихідної координати під дією збурення /ст в розімкнутій системі. Отже, якщо етатизм задано, то вираз (6.21) дає можливість визначити коефіцієнт к, який забезпе- чує потрібну величину етатизму. У загальному випадку, коли до системи прикладено декілька зовнішніх збурень, сумарне статичне відхилення 2 ^^сті п Хсі =—। । д— = і 6СТ1*ДТ/, (6.22) к/ х 1 де бс„- = -----етатизм системи за збуренням /ь/. Для астатичних систем першого порядку нахил /,я.ч (й) дорівнює —20 дБ/дек (див. рис. 6.19, характеристика 2). Якщо інтегруюча лан- ка в системі міститься до точки прикладання збурення / (астатичний регулятор), то статичне відхилення дорівнює нулю. Інтегруюча ланка, що міститься після точкн прикладання збурення (статичний об’єкт регулювання), не усуває статичне відхилення. Статнзм зберігається і визначається за формулою 6СТ ~ - кГх)к. Для слідкуючих систем статична похибка, зумовлена вхідною дією, усувається повністю (ест = 0) незалежно від того, чи є астатич- ним регулятор або об’єкт. При зміні вхідної дії @ (і) Із сталою швид- кістю £ (і) = VI виникає додаткова похибка швидкості хш = VI к, яка також визначається коефіцієнтом передачі розімкнутої системи к Коефіцієнт к астатичних систем першого порядку називається ще добротністю за швидкістю. Для астатичних систем другого порядку нахил £нч (□) дорівнює —40 дБ/дек (див. рнс. 6.18, характеристика 3). При астатизмі другого порядку статична похибка і похибка швидкості доріннюють нулю, зберігається тільки похибка за прискоренням, що характеризує точність роботи системи в режимі усталеного руху із сталим прискорен- ням а, тобто під час зміни завдання за законом & (/) = с/2/2. Похибка за прискоренням Хпр — С/Л
а і В Рис. 6.20. Графіки для наближеної оцінки якості системи І побудування бажаної ЛАХ також визначається коефіцієнтом передачі розімкну тої системи,, який у цьому випадку називається також добротністю за при- скоренням. За ЛАХ можна також оцінити точність робота системи у режимі усталеного руху за гармонічним законом, тобто під час зміни завдання за законом £ (/) = £тах ЗІП йд/. Амплітуда похибки стеження хгаая визначається з рівняння 20 Хіиах == 20 І^ ^шах А (йд), де Ь (йд) визначається за ЛАХ при даній частоті вхідного сигналу йд (див. рнс. 6.19). Якість системи у перехідних режимах визначається в основному середньочастотною частиною ЛАХ. До неї належить частина ЛАХ з однаковим нахилом, що проходить через частоту зрізу йзр. Для задовільної якості перехідних процесів замкнутої системи необхідно, щоб нахил ЛАХ на частоті зрізу дорівнював —20 дБ/дек. Якщо нахил ЛАХ на частоті зрізу становить —40 дБ/дек, то перехідний процес має велике перерегулювання, а прн нахилі —60 дБ/дек система як правило нестійка. Показники якості перехідних процесів можна оцінити за частотою зрізу йзр та частотами й2 І Йв, які визначають ширину середньо- частотної частини ЛАХ. Якість перехідних процесів буде задовільною, якщо виконуються умови Й3/Й2 « 10; 2 < й3/йзр <С 4. Ці умови ви- значають довжину середньочастотної частини ЛАХ з нахилом —20 дБ/дек та положення частоти зрізу йзр на цій частині. За таких умов перерегулювання в системі не перевищує ЗО %. Чим більша довжина середньочастотної частини ЛАХ, тим менше перерегулю- вання і тим більше перехідна характеристика наближається до екс- поненти. Для наближеної, але досить точної оцінки показників якості перехідного процесу можна використати графіки на рис. 6.20. Перере- гулювання а визначається за графіками на рис. 6.20, а залежно від
коефіцієнтів а2 і а2, іцо визначають довжину середньочастотної частини -ЛАХ: а2 = й2/йзр, а3 = й3/йзр. Запас стійкості за фазою у визна- чається за графіком (див. рнс. 6.20, б) залежно від перерегулювання. Тривалість регулювання визначається частотою зрізу: /р = ЛщП/Йзр, (6.23) дл кь — коефіцієнт, що визначається за графіком (рис. 6.20, в). Високочастотна частина ЛАХ Гв.ч (й) відповідає зоні її від’ємних значень, не дуже впливає на якість перехідного процесу, а впливає тільки на його початок. Викладена методика аналізу якості дає змогу розв’язувати також задачу синтезу системи, виходячи з заданої якості регулювання. Для цього спочатку будується бажана ЛАХ £б (й), виходячи з заданих вимог до якості динаміки системи. Коефіцієнт передачі розімкнутої системи і порядок астатизму, що визначаються виходячи з вимог до точності роботи системи в усталеному режимі, визначають низькочас- тотну частину бажаної ЛАХ. Задана тривалість регулювання ір визна- чає частоту зрізу йзр середньочастотної частини яка проводить- ся з нахилом —20 дБ/дек. Частоти й2 і й3, що визначають довжину середньочастотної частини, вибирають виходячи із згаданих вище співвідношень. Сполучення середньо- і низькочастотної частин ЛАХ проводять за допомогою асимптоти в нахилом —20 дБ/дек. Високочастотна час- тина (й) проводиться так, щоб вона збігалася або була паралель- ною високочастотній частині ЛАХ незмінюваної (вихідної) частини свстеми Лвих (й), до якої належить, наприклад тиристорний перетво- рювач — двигун. При послідовному включенні регулятора ЛАХ розімкнутої системи можна записати: Г6(Й)=£Р(Й) + £В11Х(Й), де Ьр (й) — ЛАХ регулятора (послідовного корегуючого пристрою). Якщо від бажаної ЛАХ відняти ЛАХ вихідної частини системи, то дістанемо ЛАХ регулятора (й) — (й) — £.ВІІу. (й), за якою визначають його електричну схему й обчислюють її параметри. Викладена методика побудови бажаної ЛАХ досить спрощена. Більш точні методи побудови Дб (й) і синтезу корегуючих пристроїв наведено у літературі з*теорії автоматичного керування. Приклад 6.2. Структурна схема вихідної системи автомати- зованого електропривода наведена на рнс. 6 21, а. Параметри переда- точних функцій: кг = 40; к2 — 1; к3 — 2,25; к^ = 0,1; 7, — 1 с; Т2 = 0,2 с; 73 = 0,05 с. Зробити синтез послідовної корегуючої ланки (послідовного ре- гулятора), яка забезпечує такі показники якості: о 30 %; ір — 3,5с.
Р о з в’ взування. ЛАХ вихідної системи £вих (2) побудовано на рнс. 6.21, б. Частота зрізу бажаної ЛАХ відповідно до виразу (6.23) 2ар = козі/ір — 2,8л/3,5 = 2,5 с”4, де = 2,8 — визначено за графіком иа рис. 6.20, в для о — ЗО %. Бажану ЛАХ £б (2) проведено через частоту зрізу 2ер з нахилом —20 дБ/дек. Довжвна її середньочастотної частини обмежена часто- тою = 1/7’2, на якій відбувається зміна нахилу АВИХ(Й) від —20 до —40 дБ/дек, та частотоюЙ2 = 0,28 с-1, иа якій перетинаються характеристики £б (2) і £ВИх (2). Низькочастотні частини характерис- тик £с (й) і Лввх (2) збігаються, високочастотні — паралельні. Такий вибір низько- і високочастотної частин £б (2) спрощує ЛАХ корегуючої ланки. ї- Перевіримо показники якості, що забезпечуються бажаною ЛАХ. Коефіцієнти п2 = 2£/23р = 0,28/2,5 — 0,11; а2 = 03/2зр = = 5/2,5 == 2. За графіками на рис. 6.20 знаходимо! о = 16 %; -у > > 60°; /?0 — і,2. Тривалість регулювання ір — 1,2л/2,5 «= 1,5 с. Знайдені показники якості перевершують потрібні. ЛАХ корегуючої лавки (2) визначена як різниця £б (2) — — £ВИх (2). За ЛАХ £й (2) з таблиці пасивних корегуючих ланок ви- значаємо передаточну функцію корегуючої ланки; ІІ7, (р) = -1'1 ^4-, де тх = Ті == і с; т, = і/Й8 = і/0,28 = 3,6 с.’ Вибираємо схему корегуючої ланки (див. рнс. 6.21, в). Співвідношення параметрів передаточної функції (р) і параме- рів схеми корегуючої лавки визначаються за формулами; Ті = /?аС; т8 = (/?і -р /?2) С.
Задавшись ємністю конденсатора С = 100 мкФ, визначаємо опори резисторів: = 10 кОм, == 26 кОм. Послідовна корегуюча ланка включається в прямий канал під- силення системи. Для зменшення габаритних розмірів корегуючу лайку слід включати по можливості ближче до входу системи, де сигнали мають найменшу потужність. Звичайно послідовна корегуюча ланка (послідовний регулятор) включається на виході суматора так, як зображено на структурній схемі зкореговаиої системи (рис. 6.21, г). 6.6. Стандартне настроювання контурів керування Узагальнений контур системи підпорядкованого керування. Кож- ний контур системв підпорядкованого керування автоматизованого електропривода можна звести до одного і того ж узагальненого конту- ра, структурну схему якого представлено на рис. 6.22, а. Отже, про- ектування системи, яка має кілька контурів керуванвя (2—3), зво- диться до послідовного проектування регуляторів подібних контурів керування, одержаних з узагальненого ковтура. Як видно з рис. 6 22, о, узагальнений контур складається з об'єкта керування, що має «велику» сталу часу 7В і «малі» еквівалентні сталі 7ц і 7ц та регуля- тора, який включеио послідовно з об’єктом керування і який ком- пенсує «велику» сталу часу. Початковий об’єкт розчленовується на частини так, щоб у кожному контурі керування було ие більше однієї «велвкої» сталої часу. Під «великою» розуміють таку сталу, дія якої повинна бути скомпенсована регулятором; звичайно 7В 0,02 с. Кількість малих сталих часу (7цг, Ти, Ти) в одному контурі керування може бути різною. «Малими» називають такі сталі, дію яких компенсувати регулятором не потрібно. До малих сталих нале- жать, наприклад, сталі, що враховують запізнювання системи ім- пульсно-фазового керування тиристорним перетворювачем. Під час розрахунку регулятора всі однотипні ланки з малими сталими замі- нюють однією ланкою з еквівалентною сталою, що дорівнює сумі малих сталих. Наприклад, для аперіодичних ланок прямого каналу контура з малими сталими Т& справедливе співвідношення де 7ц = 2 Така апроксимація грунтується на порівнянні до нуля коефіці- єнтів гтарпшх ступенів р, оскільки ці коефіцієнти мають добуток двох або більше малих сталих. Природно, що подібна заміна можлива лише при виконанні умови 7В > Т», звичайно 0,01 с.
Аналогічні співвідно- шення справедливі і для еквівалентних малих ста- лих Ті і Тг (див. рис. 6.22, а). На практи- ці у деяких випадках об’єкт у контурі керу- вання може бути не апе- ріодичною ланкою з ве- ликою сталою, а інтег- руючою (див рис. 6.22, а, штрихова лінія). Можли- вий також випадок, коли об’єкт не має великої сталої часу. Для більшості систем автоматизованого елект- ропривода реальні струк- турні схеми контурів бу- вають більш простими, ніж показані на рис. 6.22. Найбільший інтерес для Рис. 6.22. Структурні схеми узагальненого (й) і спро їденого (б) контурів системи підпорядкоегного керу В2ННЯ практики має окремий випадок цієї схеми, коли еквівалентні сталі У, і У2 дорівнюють нулю. Відповідна структурна схема показана на рис. 6.22, б. Дальші дослідження будуть вестись для цієї схеми. Рис. 6.23. Логарифмічні шилігудно-часготні характеристики (ЛАХ) контура: а — наближена необхідна ЛАХ оптнмізованого контура без урахування малої ста- лої часу 7ц. б — те саме що в а. але при К38 = І; є — ЛАХ розімкнутого оптнмі- зозаного контура при настроюванні на технічний оптимум; г — ЛАХ розімкнутого оптнмізованого контура при настроюванні на симетричний оптимум
Принципи оптимізації системи підпорядкованого керування. Універсальний метод оптимізації контура, як відомо з теорії автоматич- ного керування, може грунтуватися на використанні логарифмічних амплітудних частотних характеристик (метод ЛАХ). Цей метод дає змогу визначити необхідну передаточну функцію регулятора .контура при будь-якому об’єкті керування, який має більше однієї великої сталої часу. Проте метод ЛАХ трудомісткий і нерідко призводить до -одержання складних передаточних функцій регуляторів, що створює проблеми під час настроювання регуляторів. Метод оптимізації кон- тура» який запропонував К- Кесслер, грунтується на модульвій оптимізації. Суть методу полягає в тому, щоб знайти регулятор, який забезпечить рівність 1/Кз.з модуля передаточної функції замкнутого оптимізованого контура при кутовій частоті й -> 0 (тобто, рівність зада- ного значення вихідної змінної ха = У9.х!Кз.з і фактичного устале- ного значення вихідної змінної ху) і рівність нулю всіх існуючих по- хідних від модуля передаточної функції замкнутого оптимізованого контура при й 0. Ці умови оптимізації можна записати у такому вигляді: 1іпМ(й)= І/К3.а; (6.24) С->0 1іт^_=0; Пт-^-=0; ііт^Д-, (6.25) де А (й) — модуль передаточної функції замкнутого оптимізованого «тура або амплітудна частотна характеристика замкнутого контура. Умова (6.24) забезпечує виключення статичної помилки керування за керуючим впливом, тобто збіг усталеного значення вихідної величи- ни ху із заданим значенням а*. Якщо за вхідну величину контура використати не напругу завдання 1/3.х, а завдання вихідної величини Аз, то Кз.з = 1, і умова (6.24) спрощується, оскільки права частина вироджується в одиницю. Слід мати иа увазі, що при цьому в прямому каналі структурної схеми (рис. 6.22, б) повинна з’явитися додаткова ланка з передаточною функцією, яка дорівнює Аз.з- Умова (6.25) забезпечує горизонтальність ЛАХ замкнутого контура на досить великому інтервалі частот і, тим самим, широку полосу пропускання контура і високу швидкодію перехідних процесів у контурі. На основі співвідношень (6.24) і (6.25) з урахуванням захисту від перешкод необхідна передаточна функція замкнутого оптимізова- пого контура (див. рис. 22, б) може бути представлена у такому виглиді? <6-26) де Ті — стала інтегрування розімкнутого оптимізованого контура (див. нижче №р_к).
Відповідна ЛАХ показана на рис. 6.23, а. Останній вираз записано без урахування еквівалентної малої сталої Т». Якщо за вхідну ве- личину використати Ха, а не І/а.ж,то, як відмічалось вище, Аз.в = — 1 і ЛАХ має вигляд, показаний на рис. 6.23, б. З описаного графіка видно, що стала часу Ти визначає смугу пропускання контура ОПр = = і/Ті, яка, в свою чергу, визначає швидкодію і захист контура від перешкод. Чим більше значення йПр, тим більша швидкодія, але погіршується аахист від перешкод. Передаточна функція розімкнутого контура ІУ'р.к, яка відповідає необхідній передаточній функції замк нутого контура ІУз.к, може бути знайдена з відомого у теорії керуван- ня співвідношення П7 де №пр — передаточна функція ланок прямого каналу (див. рис. 6.22, б). Звідки №Р.К = \П\р. Слід зауважити, що вираз для не залежить від вхідної величини контура (І7ЗХ або Х3). Отже, при оптимізації контура не- обхідна передаточна функція розімкнутого контура без урахування малої сталої часу 7(1 повинна мати вид ідеальної інтегруючої ланки. З урахуванням 7Иточний вираз для передаточної функції розімкнутого оптимізованого контура повинен мати такий вигляд: П7 — ________ї____ рж тіР (ГКР+ І) • ЛАХ, що відповідає цій передаточній функції, наведена на рис. 6.23, в. ’ Настроювання контура керування иа технічний оптимум. На прак- тиці широко розповсюджені два стандартні настроювання контура у системі підпорядкованого керу —на технічний і симетричний оптимуми. Розглянемо спочатку настроювання на технічний оптимум. Як вид- но з рис. 6.22, б, для одержання №р.к передаточна функція регулятора повинна мати такий вигляд: П7 ____ Т»Р І 1____________ 1____1 рег К.К.К,., ТіР Т,Р • (6.27) де ЇГОК= • ---передаточна функція лайок, дію яких ком- 1 гР -Г 1 пенсує регулятор; Т£ —еквівалентна стала інтегрування оптимізо- ваиого контура. Отже, вибір регулятора з передаточною функцією відповідно до виразу (6.27) дає змогу компенсувати велику сталу об’єкта 7В і одер- жати оптимальну ЛАХ замкнутого контура.
Оскільки параметри об’єкта (Тв, К1г К.%, 7Ц) відомі або їх можна розрахувати, то єдиним невідомим у №рЄГ є 7( Значення Ті знаходите на основі відношень (6.25), виходячи з міркування виконання рівності іігп =а о. Іншими словами, значення Т1 вибирається таким, що друга похідва від модуля передаточної функції замкнутого контура дорівнює нулю при й -> 0. Аналіз показує, що перша і третя похідні від модуля цієї передаточної функції дорівнюють нулю при всіх зна- ченнях Т{. Для контура, який представлено на рис. 6.22, б, ця рівність дає змогу одержати таку формулу: Т{ = 2Т». (6.28) Використання регулятора з передаточною функцією (6.27) під час вибору 7| відповідно до виразу (6.28) приводить до настроювання контура на технічний оптимум. Інколи таке настроювання називають настроюванням на модульний оптимум. Останній термін менш вда- лий, оскільки друге настроювання на симетричний оптимум також грунтується на оптимізації модуля передаточної фувкції. Тому настроюванню контура на технічний оптимум, коли об’єкт містить велику сталу часу 7В у складі аперіодичної ланки, відповідає така передаточна функція регулятора, яку ми одержуємо при підста- новці виразу (6.28) у формулу (6.27): ®7рег1™ = к.кХІД-р (6’29) Перехідну характеристику контура під час настроювання на тех- нічний оптимум показано на рис. 6.24. На цьому рисунку проілюстро- вано вплив величини Т, ла характер перехідного процесу у контурі. Якщо представити 7/ = аТц (а — параметр демпферування), то стає зрозуміло, що при а = 2 настроювання буде проходити на технічний оптимум. Це відповідає оптимальному за швидкодією перехідному про- цесові (тривалість керування під час стрибка задаючого сигналу бу- де мінімальною і складатиме 4,17д як це показано на графіку). З ін- ших графіків видно, що при а < 2 коливальність перехідного процесу збільшується, а при а > 4 процес має аперіодичний характер, але в обох випадках тривалість перехідного процесу збільшується Настроюваний контура керування на симетричний оптимум. Основ- ним недоліком настроювання на технічний оптимум є те, що у тих ви- падках, коли об’єкт керування є інтегруючою ланкою або може бути зведений до такої ланки, відповідний регулятор буде пропорційним, і прн наявності збурюючого впливу у контурі статична похибка вихід- ної змінної за збуренням буде відмінною від нуля. Подібна ситуація виникає при оптимізації контура швидкості в автоматизованому при- воді за системою тиристорний перетворювач—двигун. Для усунення
247
цієї статичної похибки використовується настроювання на симетрич- ний оптимум. По суті, настроюваний на симетричний оптимум відпо- відає двократному настроюванню на технічний оптимум. Типовий кон- тур для даного випадку утворюється (див. рис. 6.22, б), якщо останню лайку замінити ланкою (показано пунктиром), тобто коли об’єкт — інтегруюча ланка, а не аперіодична. Передаточна функція регулятора у цьому випадку (тобто при настроюванні на симетричний оптимум) має ВИГЛЯД; 47’,,р 4-1 і В'р.гм = ІТііР Кп = К„ + „ і (6 3°) де Кто — передаточна функція регулятора при настроюванні контура на технічний оптимум. Як видно з формул (6.27) і (6.28) КіО = ї^рег(то) — _____ 7’в КіКаК3.а27’и ' Друга складова у №реГ{Со) явлиє собою інтегральну складову регулятора і створюється при настроюванні на технічний оптимум кон- тура, у якому об’єктом є оптимізований контур (рис. 6.22, б), настро- єний на технічний оптимум. Цей процес двократної оптимізацїї, який приводить до передаточної функції регулятора прн настроюванні на симетричний оптимум (6.30), ілюстровано на рис. 6.25. Із рис. 6.25, а видно, що наближена (коли вважати рівним нулю коефіцієнт, який дорівнює добутку малих сталих) еквівалентна передаточна функція внутрішнього контура УК3.3 27'|1р4-1 ' Ця передаточна функція є об’єктом для другого контура, причому 2Ти являє собою малу нескомпенсоваиу сталу. Тоді, відповідно до співвідношень (6.27) і (6.28), передаточна функція регулятора для дру- гого (зовнішнього) контура при настроюванні на технічний оптимум - 47.| Р • Після перетворення двоконтурної структурвої схеми (рис. 6.25, а) в однокоитурну шляхом перенесення точки, де підсумовуються зовнішній зворотний зв’язок иа внутрішній вузол, і об’єднання двох паралельних ланцюгів зворотного зв’язку одержимо нову схему (рис. 6.25, б). Дальше перетворення схеми (рис. 6.25, б) шляхом пере- несення точки підсумовування через ланку (47’ир + 1)/(47кр) (показано штриховою лінією на рис. 6.25,6) дає кінцеву схему (рис. 6.25, в, г). Як видно з рнс. 6.25, г, передаточна функція регулятора зобра- жує собою ПІ-регулятор і співпадає з виразом (6.30). Передаточна
Рис. 6.25. Перетворення структурної схеми, що ілюструє настроювання кон- тура на симетричний оптимум
функція розімкнутого контура з регулятором, настроєним иа си- метричний оптимум, має такий вигляд: (6’31) л відповідна ЛАХ має вигляд, показаний на рис. 6.23, г. Як видно із рисунка, ця характеристика симетрична відносно частоти зрізу Рзр = = 1727ц, звідси і назва симетричний оптимум. Порівняння ЛАХ при настроюванні на симетричний і технічний оптимуми (див рис. 6.23, а, іб) свідчить про те, що ці характеристики відрізняються тільки в об- ласті низьких частот, де характеристика, що відповідає симетричному оптимуму, проходить вище, маючи иахил —40 дБ/дек. Передаточна функція замкнутого контура і відповідна перехідна характеристика приведені на рнс 6.24. Настроювання на симетричний оптимум збільшує перерегулювання о(С0) при відпрацюванні ступін- частого вхідного керуючого впливу С/3>: до 43 %, тобто у 10 разів порівняно з настроюванням контура на технічний оптимум, і збіль- шує тривалість регулювання до 14,77ц, тобто у 3,5 раз порівняно з настроюванням на технічний оптимум. Ці дані свідчать про погіршен- ня динамічних характеристик контура при настроюванні на симетрич- ний оптимум, коли відпрацьовується керуючий вплив. Перерегулюван- ня у контурі, який настроєний на симетричний оптимум, можна зменши- ти до рівня, коли він настроєний на технічний оптимум, якщо на вході контура встановлено фільтр із сталою часу 47ц (рис. 6.25, а). Перевагою настроювання контура на симетричний оптимум є вик- лючення статичної похибки (і суттєве зменшення динамічної похибки) за збуренням вихідної змінної Аналіз схеми (рис. 6.25) показує, що зміна збурюючого впливу Г не впливає на усталене значення вихідної змінної ху, оскільки регулятор має інтегральну складову і система астатична. У випадку настроювання на технічний оптимум (див. внут- рішній контур на рис. 6.25, о) регулятор буде пропорційним, отже зміна збурюючого впливу викликатиме зміну вихідної змінної при незмінному керуючому впливу 1/3.х = сопзі, тобто статична похибка за збуренням буде відмінна від нуля. Слід зазначити, що співвідношення (рис. 6.24) для настроювання на технічний і симетричний оптимуми є справедливими тільки тоді, коли об'єкт має велику компенсовану сталу часу у складі інтегруючої ланки. Якщо велика компенсована стала часу входить до складу аперіодичної ланки об’єкта, то стандартні настроювання (на тех- нічний і симетричний оптимуми) потребують використання ПІ-регуля- тора, який забезпечує нульову статичну похибку за збуренням. У цьо- му випадку пропорційна складова регулятора залишається незмінною, а стала часу інтегральної складової регулятора буде у 7яв/(47тп) разів меншою при настроюванні на симетричний оптимум порівняно з технічним оптимумом (див. рис. 6.26).
Двигун Рис. 6.26. Структурна схема підпорядкованого керування двоконтурного тиристорного привода з регуляторами струму і швидкості Отже, можна зробити такі висновки: а) якщо 47тп/7»2< 1 (тобто 7ях> 47тп), стала часу інтегральної складової регулятора при настроюванні на симетричний оптимум буде меншою, і перерегулювашія у контурі буде більшим, ніж при на- строюванні на технічний оптимум; б) якщо 47тп/7ях — 1, перехідні характеристики при обох стан- дартних настроюваннях будуть однакові; в) якщо 47чп/7ях> 1, настроювання на технічний оптимум за- безпечує підвищену швидкодію порівняно з симетричним оптимумом. Приклад. Розрахувати передаточні функції регуляторів автома- тизованого електропривода по системі ТП —Д (див. рис. 6.26): Лтп = 35 — коефіцієнт підсилення тиристорного перетворювача за напругою; 7тп = 0,015 с —еквівалентна стала часу тиристорного перетворювача; /?ях = 3,5 Ом —активний опір силового кола, врахо- вуючи кола якоря двигуна і тиристорного перетворювача; 7ях = = 0,05 с—електромагнітна стала силового кола; 7ем = 0,35 с — електромеханічна стала привода; с = 1.9 В/(рад/с) —стала двигуна (д ібуток конструктивної сталої на номінальний магнітний потік); сом — 105 рад/с — максимальна робоча кутова швидкість даигуна; і/3,м в 10 В —максимальна напруга завдання кутової швидкості двигуна; /м — і5 А — максимальний струм, допустимий у якорі двигуна; і/3.с.м — Ю В — рівень обмеження напруги на виході регуля- тора швидкості. і Складання структурної схеми системи, виходячи із спрощеної математичної моделі двигуна постійного струму і спрощеної моделі тиристорного перетворювача (див п 6.7, формула (6.50)), а також типової структурної схеми системи підпорядкованого керування, яка приведена на рис. 6.22, б. З урахуванням викладеного одержимо струк- турну схему (рис 6.26). На схемі Кти, 7тп, /?ях» 7ях, 7ем, С —відомі і сталі параметри тиристорного перетворювача і двигуна. Як показано нижче (див. п. 6.7), при лінійній опорній напрузі блока керування
тиристорами коефіцієнт передачі тиристорного перетворювача Л/ш — =ч саг. У цьому випадку вибирається середнє значення Кіп, Кс і Кш — коефіцієнти зворотного зв’язку за струмом і швидкістю; 1/8АСг — напруги зворотних зв’язків за струмом і швидкістю; І/3.с — напруги завдання швидкості і струму; £/а.с,и — напруга обмеження вихідвого сигналу регулятора швидкості, яка являє собою максимальну напругу завдання струму; РШ, РС — відповідно регу- лятори швидкості і струму. 2. Знаходження передаточної функції РС внутрішнього контура (контура струму). Порівняння схеми на рис. 6.26 із схемою узагальне- ного або типового контура (рис. 6.22, а, б) показує, що у контурі струму наявний перехресний зворотний зв’язок (штрихова лінія на рис. 6.28). Під час розрахувку регулятора струму цей внутрішній зворотний зв’язок по ЕРС двигуна відкидається, тому що він не вно- сить істотної похибки для більшості резльних електроприводів, у яких електромеханічна стала Тем 7тп. Це пов’язано з тим, що перехідні процеси у контурі струму протікають набагато скоріше, ніж зміна ЕРС двигуна, яка визначається сталою 7СМ. Тому ЕРС двигуна при першому наближенні до замкнутого контура струму можливо розглядати як сталу, яка не впливає на стійкість замкнуто- го контура і характер перехідвих процесів у ньому. Отже, після відкидання внутрішнього зворотного зв’язку по ЕРС двигуна схема контура струму співпадає із схемою типового контура на рис. 6.22, б. Якщо врахувати, що електромагнітна стала часу двигу- на являє собою Еелику сталу часу 7В, тобто Тят, ~ Тл, то еквівалентна стала часу тиристорного перетворювача 7тп е еквівалентною малою некомпенсовавою сталою контура 7ц, тобто 7тп = 7ц, Лтп = Кі, 1/А?я2 = Кг» Кс = Кз.8- Оскільки об’єкт із великою сталою часу в давому випадку опису- ється аперіодичною лавкою і 47тп/7ях> 1, слід використати стан- дартне настроювання контура струму на технічний оптимум, оскільки це забезпечує більшу швидкодію. Передаточну функцію регулятора струму ІУ'рс у цьому випадку можна одержати на основі формул (6.27) або (6.29): п і ТР/ ______~І~ і _ 1 од. рл КтпїМ^хЖсЗГтпр 7, + Т1Р * Де 71=Ктп“в-—/(с27тп- 3. Визначення коефіцієнта зворотного зв’язку за струмом Кс. В одержаному раніше виразі для №р.с невідомою величивою є Кс, який розраховують, виходячи із необхідного максимального струму якоря двигуна /м. Враховуючи високу швидкодію контура і при- ймаючи його безінерційним, можна проаналізувати поведінку контура в 252
усталеному режимі. Оскільки передаточна функція РСмає інтегральну складову (другий доданок у виразі для №р.с), напруга на вході РС в усталеному режимі повинна бути рівною нулю, в противному разі за рахунок інтегральної складової регулятора напруга на виході РС буде мінятися, що неможливо в усталеному режимі- Тоді І/3.с — — ІК0 ~ 0, звідки Останній вираз показує, що для обмеження струму якоря на не- обхідному рівні /м треба обмежувати вихідну напругу регулятора швидкості, взявши цю напругу, рівною У3.0М, можна розрахувати: Ко= £/з.в.м//м> Підставивши числові значення, матимемо Кс = Ю/15 = 0,667 Ом. Тепер можливо остаточно конкретизувати передаточну функцію регулятора струму, підставивши у формулу (6.32) значення Хо і за- дані значення параметрів. Тоді 0,05р + 1 0,05? + і ^р с “ 35 . 1/3,5 0.667 - 2 0,015 • р ~ 0,2? 4. Розрахувок контура швидкості і знаходження передаточної функції регулятора швидкості. Спочатку знайдемо передаточну функ- цію розімкнутого контура струму з урахуванням формули (6.32) для №р.с (рис. 6.26): К'рда) = К'р.еКтп»». Ктп (1Ди) Кс27тпр ТТПР + і х V К ___________І________ Т'яЕР + 1 0 (^ТПР + 0 Знайдемо еквівалентну передаточну функцію замкнутого контура струму 1/Кс И7 _ _ 27^7^ + !) 1/Ко 1 + 1 . 1 27^ (7^ + 1)+! ~ 27прР (Тпрр + 1) 1/Кс ... Останній наближений вираз одержано при відкиданні члена р227тп7тп, оскільки він містить добуток малих сталих, який близький до нуля. Еквівалентна структурна схема контура швидкості з урахуванням останнього виразу має вигляд, показаний иа рис. 6,27. Ця схема буде ідентичною типовій схемі контура (рис. 6.22, 6), якщо врахувати,
Рис. 6.27. Структурна схема контура швидкості що електромеханічна стала 7ем є великою сталою Гв, яку належить компенсувати, тобто 7ем — 78; еквівалентна стала часу контура струму (27іп) є малою сталою, що не компенсується, тобто 27тп = 7Ц, І/*С=Л’ /?я2/с = л2, кіи = к3.3 Оскільки об’єкт у даному випадку містить велику сталу у складі інтегруючої ланки, і контур повинен забезпечувати стабільність ку- тової швидкості двигуна ш під час зміни збурюючого впливу /с (Л4С), слід настроювати контур швидкості на симетричний оптимум. Тоді передаточна функція регулятора швидкості ш може бути одержана на основі формули (6.30): 47’,.» + 1 т то _ 1________‘ в рш 47’|1р ~ _ 8Ттпр+1 Гем _ 87’тпр+І 87тпр 1/Кс(Ляї/С)Кш.2-2.7тп ' 327 тл КсСТ^ р Визначення коефіцієнта зворотного зв’язку за швидкістю Кш. Цей коефіцієнт розраховують, виходнчн із забезпечення максимальної робочої швидкості шн при максимальній напрузі задання в усталеному режимі. Оскільки регулятор швидкості має інтегральну складову, то в усталеному режимі напруга на виході регулятора швид- кості повинна дорівнювати нулю з тих же міркувань, що й у випадку регулятора струму. Тоді == 0. Звідки ~ б^з.м/® == Г/з.щ.м/Юу, Підставивши чисельні значення, матимемо = 10/105 ~ 0,0952 В/(рад/с). Тепер можна остаточно розрахувати передаточну функцію регуля- тора швидкості, підставивши до формули (6.33) чисельні значення, 8 • 0,015р + І „„ 3,5 0,0952 32 • 0,015® ц _ І д . 0,35 р 0.І2р + І 0,0036/? •
На практиці у системах стабіліза- ції швидкості тиристорного електро- привода постійного струму, які явля- ють собою двоконтурні системи підпо- рядкованого керування з контурами струму і швидкості, контур струму на- строюють на технічний оптимум при 47'тп/7'ях 1; якщо ж 47гп/Тяз-С 1, Необов'язковий елемент Рис. 6.28. Узагальнена функціональ- на схема тиристорного перетворю- вача то використовується настройка иа симетричний оптимум, а контур швидкості завжди настроюють на симетричний оптимум. У системах позиційних приводів, які є триконтуриими з контурами струму, швид- кості і кута обертання, швидкість є проміжною змінною, і .контур швидкості настроюється иа технічний оптимум. Останнім часом стандартне настроювання контурів широко розпо- всюджене иетільки для приводів постійного струму, але й для приводів змінного струму, насамперед, для систем векторного керування. 6.7. Моделювання системи тиристорний перетворювач — двигун з урахуванням нелінійностей Найбільш розповсюдженою системою регульованого електропри- вода постійного струму є система ТП — Д. Подання тиристорно- го перетворювача у вигляді аперіодичної ланки не завжди пра- вильно відтворює реальну картину процесів, які здійснюються у системі. Тому уданому розділі розглянуто математичні моделі систем» ТП —Д з урахуванням нелінійностей тиристорного перетворювача. Узагальнена функціональна схема тиристорного перетворювача (ТП) наведена на рис. 6.28. Тиристорний перетворювач складається з двох основних блоків: БКТ — блока керування тиристорами (си- стема імпульсно-фазового керування) і СБ —силового блока, який являє собою схему силових тиристорів. На вході БКТ може бути встановлений підсумовуючий підсилювач ПП, але це не обов’язковий елемент, тому що зворотні зв’язки і керуючі впливи часто надходять безпосередньо на вхід регуляторів, які встановлені в прямому каналі, системи перед БКТ. Як видно з функціональної схеми (див. рис. 6.28), математичний опис ТП зводиться до опису функціональних блоків — ПП, БКТ і СБ. Розглянемо математичний опис окремих блоків. Підсумовуючий підсилювач (ПП). Звичайно ПП, коли він викорис- товується, є безінерційним операційним підсилювачем. Тому його ха- рактеристика вхід — вихід на робочому відрізку лінійна, і передаточ- на функція має вигляд: ^пп (р) ~ = Кпп, (6-34) и вх
де І/у, І/вх —відповідно вихідна і вхідна напруги ПП; Кпи — коефіцієнт підсилення ПП за напругою. Як і будь-який підсилювач, ПП має обмежений діапазон робочих напруг, що потрібно враховувати під час моделювання! І ЦІ <14,. (6.35) де £/гр —гранична напруга, вище за яку на виході ПП не буває; зви- чайно £/Гр І4плл/2 (&оп.м — максимальна опорна напруга, яка використовується у БКТ). І вколи на вході ПП встановлюється фільтр для захисту від пере- шкод. Тоді передаточна функція має такий вигляд: ^°п^ = таП-. <6-36> Де Тпп — електромагнітна стала фільтра (7пп 0,01 с). Блок керування тиристорами (БКТ). На вході БКТ практично зав- жди встановлюють фільтр для захисту від високочастотних перешкод; передаточна функція має вигляд: ^кт(р) = ^=-^г, (6.37) де 7ф —електромагнітна стала вхідного фільтра (7ф < 0,01 с); Квкт — коефіцієнт передачі БКТ, який визначається, за характеристи- кою вхід —вихід БКТ. Характеристика вхід—вихід БКТ. Якщо вести мову про серійні тиристорві перетворювачі з аналоговими схемами БКТ, що виконані за вертикальним принципом керування, то всі БКТможна поділити ва дві групи, які відрізняються формою опорної напруги (див. рис. 6.29). Роз- різняють БКТ з лінійною і косинусоїдальною опорними иапругами. На прикладі ТП, у якого СБ виконано за трифазною схемою з нульовим виводом (рнс. 6.29, а), показано БКТ з різними опорними напругами. На рис 6 29,6 показані часові діаграми трифазної напруги живлення силової схеми ТП. Аналіз графіків (рис. 6 29, в), де показані лінійна опорна напруга £/оп — Ш1/оп.м/л і напруга керування на вході БКТ після схеми узгодження і/у, показує, що кут керування тиристорами а (у даному випадку кут тиристора У51) визначається моментом рівності І/Оп = тобто саме тоді формується керуючий імпульс, який подається на тиристор силового блока. Із графіка видно, що під час зміни С/у міняється і кут а. Отже, саме опорна напруга визначає характеристику вхід —вихід БКТ. Ця характе- ристика може бути одержана безпосередньо із цієї діаграми, якщо роз- ташувати осі так, як показано иа рнс. 6.29, в. На рнс. 6.29, а графік відрізняється тільки видом опорної напруги. Тут Уоп соз (01 — я). Якщо повернути графіки на 90° і врахувати обмеження кутів ке- рування (максимального і мінімального), то одержимо характеристики 256
Рис. 6.29. Характеристики і часові діаграми блока керування тиристорами (БКТ) при застосуванні лінійної та косииусоїдальної опорної напруги вхід — вихід БКТ (днв. рис. 6.29,5, е). На практиці найчастішевустрі- чаються БКТ з лінійною опорною напругою. Розглянемо цей випадок. Аналіз характеристики, яка приведена на рис. 6.29, 5, показує, що коефіцієнт передачі БКТ Квкт — величина стала (Квкт = сопзі)’ |К>.кт| = ^е (6.38) ас/У с'оп.м Звичайно максимальний кут керування обмежується умовами без- пеки інвертування і береться таким, щоб виконувалася умова «шах 2,88.. .2,96 рад (165—170 ел. град); (6.39) агеіп =л — атах = 0,2. .0,25 рад (10—15 ел. град). (6.40) 17 2—2363 257
Рис. 6.30. Схема силового блока ТП: £тп^т4с (і+соза) 5 а — повністю керована схема силового блока; б — напівкероваяв схема силового блока Характеристика вхід — вихід БКТ має виглид: а = аПоч — • Кбкт, (6.41) де апоч — початковий кут керування тиристорами (залежить від типу силового блока). Якщо струм вважати безперервним, то {л/2 — при повністю керованій схемі СБ; атах.. -л — при напівкерованій схемі СБ. При косинусоїдальній опорній напрузі (рнс. 6.29, е) коефіцієнт передачі БКТ — величина змінна, залежна від а, тому що характерис- тика вхід — вихід БКТ змінюється за арккосинусним законом “=аГСС05(-^2-)- (6'42) Звідси коефіцієнт передачі БКТ 1 , (6.43) V '“І ^„.„/2 / де 1/у—вхідна напруга БКТ; Уопм—амплітуда косннусоїдальної опорної напруги. Силовий блок (СБ) (рис. 6.30). При складанні математичного опису силового блока зробимо припущення, що струм у навантаженні ТП безперервний. Для багатьох електроприводів умова безперервності струму виконується в усіх або більшості режимів. Урахування режи- мів перервних струмів потребує складних і громіздких розрахунків і тому не розглядається.
Передаточну функцію силового блока можна представити у такому вигляді і В'сб (Р) = = КсвГ”, (6.44) де Етп — середнє значення випрямленої напруги ТП; /Ссв — коефіці- єнт передачі силового блока; т —середньостати стичне чисте запіз- нення БКТ, яке враховує дискретний характер керування тиристо- рами, т = 1/2/лД., (6.45) де т — кількість фаз еквівалентного перетворювача (для трифазної системи з нульовим виводом т = 3, для трифазної мостової схеми т = 6); /о ~ частота мережі (/с = 50 Гц). Коефіцієнт Ксб знаходять на основі залежності вхід — вихід си- лового блока, тобто залежності Етп = / (а). Характеристика вхід — вихід залежить від схеми СБ — повністю керована чи вапівкерована. Вона описується такими рівняннями: £тп„со5а—для повністю керованого перетворювача, ^ТП = Ет-п . —— (1-і- соз а) — для напівкерованого перетворювача, (6.46) де Етііо — максимальна випрямлена напруга (середнє значення), яку видає даний перетворювач. Як мідно із формули (6.46), Ксв — це не ко-нстаитаї (£тпоБіпа — для повністю керованого перетворювача; ЕТп . (6-47) —5іп а — для напівкерованого перетворювача. Із формули (6.47) видно, що Ксв — від’ємний коефіцієнт, йле зви- чайно знак до уваги не береться, оскільки Квкт також є від’ємним, а їх добуток дає плюс. Звичайно член з чистим запізненням е~хр роз- кладають у ряд, обмежуючись двома першими членами. Тоді е“та=-^п-. <6-48) І кінцевий внраз для передаточної функції СБ приймає вигляд = (б-49) У цьому виразі за КСБ приймають деяке середнє значення, виходячи із робочого діапазону керування кута керування тиристорами а. 17* 259
Результуюча передаточна функція тиристорного перетворювача (ТП). Функцію ТП можна записати Гтп (р) = Гпп (/_>) Г(.кт (р) ІГсб (р) = (ї.ппР + 1) ’ або Ю'тп (Р) » (Тпп + 7-ф™т)р+1 “ РТПР + ‘ ’ (6’60) де 7'тп “ Тпп + Ч- я; — еквівалентна стала тиристорного перетво- рювача; /(тп = ЛппКбктКсб — коефіцієнт підсилення за напругою. Передаточна функція (6.50) використовувалась раніше при роз- гляді лінеаризованої системи ТП —Д. Аналіз виразу (6.50) показує, що ТП являє собою аперіодичну ланку першого порядку, причому коефіцієнт передачі ТП є константа Ятп = сопзі при косииусоїдальній опорній напрузі, і Ктп = уаг при лінійній опорній напрузі. Дійсно, у випадку лінійної опорної напруги Ктп = КппЛвкт£тпва — при повністю керованому перетворювачі! *= £ТП К п.пКвкд —у2- Біп а — при нашвкерованому перетворювачі. (6.51) Несталість Атп у даному випадку зумовлена тим, що Асб = Vаг, тоді як Апп — сопзі і Абкт = сопзі. У випадку косинусоїдальної опорної напруги Квкт = уаг і КСБ = уаг. Спробуємо знайти їх добуток КбктАсб- Для цього підставимо вираз (6.42) у характеристику сило- вого блока (6.46), тоді: £тпо соз [агссоз — при повністю керовано- му перетворювачі; -^2°" Р + —ПРИ иап*вкеРоаан МУ перетворювачі, або остаточно £тп0^у/(і/<>п.м/2) — при повністю керованому перетворювачі! £тп — £тіТо /1 и? \ _ При напівкердваному перетворювачі. (6.52)
нп г Рис. 6.31, Розгорнуті структурні схеми тиристорних перетворювачів з ліній- ною (а, б) і з косинусоїдальною (в, г) опорною напругами: о, а — повністю керовані перетворювачі; б — напівкероваві перетворювачі
Звідки Лькт/<сБ = 4г7- = ЕтЛУоп.м/2) — при повністю керованому перетворювачі; £тпо/£Дп.м — ПРИ напівкерованому перетворювачі. (6.53) Отже, хоч Кбкт = уаг і Ксб = 'гаг, їх добуток КбктКсб = сопзі, тобто нелінійна арккосинусна характеристика БКТ компенсує нелі- нійну косииусну характеристику силового блока. Тому коефіцієнт передачі всього ТП при косинусоїдальній опорній напрузі можна розрахувати за такою формулою: Ктп = | К пп£тп/(^оп.м/2) — при повністю керованому перетворювачі; ^пп£тп0/і^оп.м — при напівкерованому перетворювачі. (6.54) Останній вираз показує, що при косинусоїдальній опорній напрузі Ктп = сопзі, і це є безумовною перевагою подібних БКТ, тому що зміна /<тп негативно впливає на роботу замкнутих систем тиристорних електроприводів, порушуючи оптимальне настроювання регуляторів. Якщо не прийняти відповідних заходів, то це може призвести до не- сталої роботи у тих режимах, коли Ктг має максимальне значення. На основі приведених вище математичних співвідношень можна скласти розгорнуті структурні схеми (рис. 6.31). Ці розгорнуті структурні схеми зручні під час аналізу приводів на ЕОМ. Під час розрахунків регуляторів і спрощеному аналітич- ному аналізі доцільно використовувати передаточні функції (6.50). Доповнивши одержану модель ТП математичним описом розімкнутої електромеханічної системи, дістанемо модель системи ТП —Д із урахуванням нелінійностей. Питання для самоконтролю і. Які основні задачі регулювання координат? 2. Що розуміють під параметричним керуванням? 3. Які переваги і недоліки параметричного керування? 4. Як реалізується автоматичне регулювання координат? 5. Якими показниками характеризується точність роботи автоматизованого елек- тропривода в усталеному режимі? У чому суть цих показників? 6. Що таке діапазон регулювання? Як він зв’язаний з вимогами щодо точності робота електропривода в усталеному режимі? 7. Якими показниками характеризується якість динаміки автоматизованого електроп ри вод а? 8. Як впливає характеристика приводного двигуна на роботу системи Г— Д? 9. Як зміниться жорсткість статичної механічної характеристики двигуна у си- стемі Г — Д порівняно з природною характеристикою? 10. Які позитивні якості системи Г— Д? і і. Які. недоліки має система Г — Д?
і 2.г Я ні існують методи підвищення швидкодії системи Г — Д? 13 У чому суть формування перехідного процесу в обмотці збудження генера- тора? і4 . Чим обмежується максимальний коефіцієнт форсування? і 5. Зобразіть спрощену функціональну схему системи ТП — Д. і 6 Виведіть рівняння динамічної механічної характеристики системи ТП — Д. 17 Чим відрізняються реальні статичні характеристики системи ТП — Д від ідеалізованих? 18. На чому грунтується, регулювання частоти в електромашинному перетво- рювачі частоти? і9. Наведіть рівняння І структурну схему системи ТПЧ — АД. 20. Які переваги і недоліки системи ТПЧ — АД? 21. За яких умов системи Г — Д, ТП — Д, ТПЧ — АД можна зобразити як уза- гальїк ну систему керований перетворювач — даигун (УП — Д)? 22. Намалюйте та опишіть систему з підсумовуючим підсилювачем. 23. Приведіть структурну схему системи з незалежним регулюванням коорди- нат і охарактеризуйте її роботу. Розділ 7 РЕГУЛЮВАННЯ МОМЕНТУ (СТРУМУ) ЕЛЕКТРОПРИВОДА 7.1. Загальні положення Аналіз процесів електромеханічного перетворення енергії в уза- гальненій електричній машині, дослідження електромеханічних вла- стивостей двигунів і динаміки узагальненої електромеханічної системи визначають суть керування механічними координатами електропри- вода — кутовими швидкістю і положенням ротора, а також зв’язаних з ними координат технологічних установок шляхом регулювання момен- ту, який розвиває двигун. Регулювання моменту має забезпечити зада- ні статичні режими та їх стійкість, дає змогу сформувати необхідні за технологічними умовами зміни кутової швидкості і кутового положен- ня вала електродвигуна. Щоб одержати потрібну швидкість со = со3 з врахуванням моменту навантаження Д4С (а, 0, як це видно із рівняння динаміки електро- приводе = І)-Мс(ч>, і), (7.1) необхідно забезпечити, щоб сііліісіі — 0, тобто виконати рівність Мя (со, 0 = Мс (<о, 0. (7.2) Статична стійкість у точках рівноваги (7.2) механічної характерис- тики двигуна визначається нерівністю похідних за швидкістю ру- шійного моменту Л4д і моменту опору Мс (коефіцієнт самовнрівнюван-
ня /С 2> 0) &МЯ 0а) | _ 0а) І <-• о (7 3) д® |<о—аа З® |ш=»®3 ' * ' Виконання умов (7.2) і (7.3) визначає задачу регулювання моменту електропривода під час формування необхідних усталених швидкіс- них режимів роботи електропривода. Для забезпечення потрібних законів зміни кутової швидкості о (/) і кутового положення 0 (0 вала електропривода розглянемо рівняння динаміки його механічної частини: (ІІЇКІі = о; 1 йю/йі ~ а; І (7.4) а = ^[^«(Ю-УИ.ССЬ ) З цієї системи рівнянь видно, що зміна а часом реальних коордаиат буде відповідати заданим законам <ов (/), 03 ((): 0(О-е3(О; (0 (І) = <о8 (і). Якщо закономірність зміни прискорення електропривода а (ї) буде відповідати заданому, то МО =«.(/) = -^-. (7.5) Отже, задача відпрацьовування механічних координат 6 (?) і а (/) зводиться до задачі керування прискоренням а (і). З рівнянь (7.4) і (7.5) знаходять закон зміни а часом моменту даигуна, який за- безпечує виконання умов точного відпрацьовування механічних ко- ординат: ® = У -$»•. + я И = (0 |- Л4О (0. (7.6) Розглянута процедура знаходження моменту двигуна, відома як рі- шення зворотної задачі динаміки, показує, що коли в ідеальному ви- падку знехтувати інерційністю формування моменту даигуна, то регу- лювання механічних координат електропривода можна проводити без похибок. У реальних умовах таке регулюванни моменту неможливе. У загальному випадку рушійний момент являє собою нелінійну функ- цію, яка визначається векторним добутком векторів потокозчеплення і струму обертової та нерухомої частин узагальненого електромеха- нічного перетворювача. Зміна кожного із векторів відносно керуючих напруг нерухомої й обертової частин електричної машини описується диференційними рівняннями, які в загальному випадку є нелінійними. Для зручності аналізу всієї електромеханічної системи доцільно використовувати методи лінійної теорії автоматичного керування як
найбільш розробленої і доступної. В теорії електропривода створені* метода точного і наближеного регулювання моменту, завдяки яким під час дослідження процесів керування механічними координатами елек- тропривода підсистема керування моменту може розглядатися як лі- нійна. Під точними розуміють методи регулювання, використовування яких дає вмогу одержати аналітичний вираз зміни з часом моменту даигуна; це лінійне диференціальне рівнииия справедливе для всього діапазону аміни координат електропривода. До таких методів належить- регулювання моменту в електроприводі постійного струму шляхом зміни його струму прн постійному магнітному потоці та векторні методи регулювання в електроприводах змінного струму. Наближени- ми є методи одержання рівнянь динаміки моменту електропривода,, які грунтуються на лінеаризації статичних нелінійностей навколо ро- бочої точкн і справедливі прн незначних відхилеииих змінних від їх усталених значень. Якщо вимоги до динамічної точності регулювання моменту не мають важливого значений, то вважають, що таке регулю- вання відбувається за статичними характеристиками (иелінійними- або лінеаризоваиимн). Такий підхід правомірний, якщо швидкість- зміни механічних координат електропривода (о, 0) значно менше швидкості зміни його електричних координат (струмів, напруг і по- токозчеплень), отже і моменту двигуна. У деяких промислових установках регулюваннн моменту (струмуй зводиться до його формування як заданої функції часу незалежно- від кутової швидкості електропривода. При цьому-зміна механічних координат електропривода зумовлюється технологічними процесами функціонування установки. Така задача виникає, наприклад, в систе- мах регулювання натягу, в процесах намотки — розмотки, під час виконання операцій, що зв’язані з взаємодією із зовнішнім середови- щем, в електроприводах екскаваторів і врубових гірничих машин,, промислових роботів, у металообробці тощо. У більшості електроприводів потрібно також обмежувати момент в пуско-гальмівних режимах. Це зумовлено гранично допустимими динамічними навантаженнями в механічній частині електропривода, технологічними вимогами щодо обмеження прискорень і ривків. При. цьому процеси регулювання моменту електропривода повинні прово- дитись при обмеженнях струмів і напруг електродвигуна, а також: швидкостей при деяких граничних значеннях їх зміни. 7.2. Реостатне регулювання моменту Найпростішим і широко поширеним способом регулювання (обме- ження) струму та моменту є реостатний метод. При введенні додатко- вого опору в коло якоря двигуна постійного струму або в коло рото- ра асинхронного двигуна можна змінювати (обмежувати) струм і мо- мент двигуна під час роботи на штучних механічних характеристиках,
Рис. 7.1. Схема рео- статного регулювання моменту (а) і механічні характеристики (б) дви- гуна постійного струму з незалежним збуджен- ням а під час зміни опору додаткового резистора — підтримувати момент, який розвиває двигун, у досить широкому діапазоні швидкостей, близь- кому до розрахункового значення. Схема вмикання і механічні характеристики двигуна постійного струму з незалежним збудженням під час зміни опору додаткового ре- зистора подані на рнс. 7.1. Із виразу швидкості ідеального хо- лостого ходу ю0 — ІЛс видио, що значення соо не залежить від зна- чення тому всі механічні характеристики перетинаються на осі швидкості в точці з координатами со = М = 0. При збільшенні значення /?д модуль жорсткості характеристик р = с*/(Яя дп + + /?д) = сЧВ.ят. знижується, характеристики стають м’якими, змен- шуються струми в перший момент пуску, коли двигун нерухомий (режим короткого замикання, коли ш — 0) Якщо потрібно підтримувати ЗМІНИ моменту І струму ВІД Літах — Му до 2ИЖіп = Л42 (від /тах = Л До /тіп = /8) в широкому діапазоні швидкостей, то необхідно ступінчасто або плавно змінювати величину додаткового опору/?д під час зміни швидкості. Враховуючи, що для двигунів із лінійною механічною характеристикою ЛІ = Р(и0 —И) і Рш = рп-^-, закон зміни який забезпечує сталість моменту і струму в широко- му діапазоні зміни швидкості, можна записати: Я2ш=Р„-^1-(ю„-и). (7.7) де /?ЕП» рп, Рш —сумарні опори силового кола і модулі жорст- кості відповідно на природній і штучній механічних характеристиках. Із виразу (7.7) видно, що під час реостатного регулювання моменту -•(струму) необхідно зменшувати опір силового кола в лінійній залеж- ності від швидкості в міру її збільшення. Розглянемо процес пуску двигуна постійного струму з незалеж- ним збудженням. На рис. 7.2 наведено природну механічну характерис- тику (пряма 1), штучні механічні характеристики (прямі 2, 3, 4),
залежності /?хш== / (со) прн М == = сопзі (пряма 5) і М = Ж2 = сопзі (пряма 6), ха- рактеристики /Иі = сопзі (пряма 7) і М2 ~ ~ сопзі (пряма Я). Безпосереднє ввімкнення нерухомого двигуна в мережу живлення недопустимо, тому що опір обмотки якоря незначний, і струм може в 10—60 разів перевищувати номінальне значення, що може призвести Рис. 7.2. Механічні характе- ристики і залежності /?2иі = = / (<о) при реостатному ре- гулюванні моменту до появи кругового вогню на колекторі та надмірних динамічних зусиль у передачах механізмів. Через те, що допустимий струм для двигуна промислового призначення = = /доп = (2...2,б) /н, то обмеження його під час пуску досягається введенням у ко- ло якоря додаткових резисторів Ввести додаткові резистори необ- хідно також і під час гальмування та реверсування двигуна. У перший момент пуску, коли швидкість і ЕРС двигуна дорівнюють нулю, струм обмежується сумарним опором кола якоря: ^ = ^=1/4 Далі двигун розганяється за характеристикою 2 (від точки а до точки Ь) прн незмінному опорі /?Хш = 7?і = сопзі, в результаті чо- го момент підтримується в межах М2 <і М <С Мі- Струм в якорі, одно- часно і момент, зменшуються відповідно до 12 і ТЙ2, прн цьому зменшу- ється інтенсивність пуску. Якщо значення струму стає /2, то частина додаткового опору виводиться (зменшується на величину, яка від- повідає відрізку на рис. 7.2), і робочий цикл двигуна із точки Ь переходить у точку с на штучній характеристиці, яка відповідає опору якірного кола — Т?2 = сопзі, струм знову досягає значення і прискорення двигуна збільшується і т. д. Отже, двигун постійного струму з незалежним збудженням під час пуску працює на штучних механічних характеристиках з обмежен- ням і регулюванням струму та моменту. Точність регулюввния момен- ту під час роботи двигуна на характеристиці, що відповідає (див. рнс. 7.1, 6) і заданим межам зміни швидкості електропривода △іОщах = ©їлах— ©шіп, ВНЗНЗЧаЄТЬСЯ ВІДНОШЄННЯМ __ ^шах ^гпіп РА^гпах о. Діапазон регулювання струму і моменту обмежений зверху пере- вантажувальною здатністю двигуна, а межі зміни швидкості, в яких можна одержати задану точність регулювання, зменшуються з ростом модуля жорсткості характеристик в міру зменшення Дд. Практично діапазон регулювання струму і моменту не перевищує 2:1. Плавність
регулювання струму (моменту), а також прискорення під час пуску невелика, вона збільшується з ростом числа ступенів пускового рео- стата. Для зменшення кількості потрібної апаратури, її вартості і підвищення надійності, число ступенів реостата повинно бути міні- мальним. Аналогічні результати можна одержати під час реостатного регулювання струму і моменту двигунів постійного струму ПОСЛІДОВ- НОГО збудження, а також асинхронних двигунів із фазним ротором. Високу плавність реостатного регулювання моменту забезпечують способи автоматичного регулювання опору в силовому колі елек- тропривода. В схемі (рис. 7.3, а), що використовується для асинхрон- них електроприводів малої потужності, значення додаткового опору Дя залежить від стану тиристорного ключа Прн замкнутому по- ложенні ключа 14$ опір шунтований, і момент двигуна визнача- ється його природною механічною характеристикою. Коли положення ключа 14$ розімкнуте, то до виходу некерованого випрямляча КО під- ключається опір /?д, що відповідає роботі двигуна на реостатній характеристиці. Використання тиристорного ключа дає змогу здійсни- ти як релейне, так і імпульсне регулювання моменту двигуна. Під час релейного регулювання моменту асинхронного двигуна на вхід релейного елемента РЕ подається напруга, яка є різницею за- даної напруги (7ЗС і напруги зворотного зв’язку за струмом І7ав,в. Відповідно до характеристики релейного елемента (див. рис. 7.3, б) перехід від розімкнутого положення ключа до замкнутого здійсню-
ється прн сигналі на вході =* Уа, зворотний перехід — при сигналі (7ВХ = Цо. Частота комутації струму /к = 1/ТК—величина змінна. Під час збільшення швидкості і зменшення ковзання 5 випрямлений струм 1а зменшується і частота комутації дорівнює нулю. Прн цьому ключ УХ знаходиться в замкнутому положенні, а двигун працює иа природній характеристиці 1 (див. рис. 7.3, в). Якщо швидкість зменшується, а ковзання з зростає, то струм 7а збільшується, зростає тривалість розімкнутого положення ключа УХ, і двигун працює иа реостатній характеристиці 2. Робота з проміжними величинами швидкості і ков- зання супроводжується зростанням частоти перемикань релейного елемента. Коливання струму ІА при цьому незначні. Можливість під- тримання сталим середнього значення випрямленого струму на різних рівнях дає змогу з високою точністю регулювати момент двигуна. Отже, точність регулювання струму, а значить і моменту двигуна, тим вища, чим вища чутливість релейного елемента. Для підвищення точ- ності регулювання струму необхідно збільшувати частоту комутації тиристорного ключа, яка обмежується. Цей фактор впливає на точ- ність релейного регулювання моменту і можливі межі зміни швидкості, в яких вдало підтримується сталим момент двигуна. Під час релейного регулювання моменту асинхронного двигуна можуть виникнути труднощі, які пов’язані із змінною частотою кому- тації струму, забезпеченням завадозахищеності й усуненням впливу електропривода на мережу живлення. 7.3. Система джерело струму — двигун (ДС—Д| Більшість джерел живлення, що використовуються в електроприво- дах, є джерела ЕРС (або напруги); вони характеризуються відносно малим внутрішнім опором, внаслідок чого напруга на їх виході під час зміни струму навантаження незначно змінюється. Останнім часом під час регулювання струму і моменту в електро- приводах, крім джерел ЕРС, почали застосовувати джерела струму. Під час живлення від такого джерела по я кору двигуна постійного струму з незалежним збудженням проходить постійний струм (7Я = = сопзі) в широкому діапазоні зміни протиЕРС, а керування елект- роприводом здійснюється діями на коло збудження. Схему одного із найбільш поширених варіантів трифазного ів- дуктинно-ємнісиого перетворювача (є джерелом струму) подано на рнс. 7 4, а. Перетворювач складається з трьох однакових реакторів Ь в індуктивністю хс і трьох конденсаторів С з ємнісним опором хс. Індуктивності і ємності з’єднані в трикутник; точки а, Ь, с приєднані до мережі живлення змінного струму з лінійною напругою І7іл, а точки Ь' і с' —до входу некерованого випрямляча, навантаженням якого є даигун постійного струму з незалежним збудженням.
Рис. 7.4. Принципіальна (а) і структурна (6) схеми двигуна з джере- лом струму та його механічні характеристики (в) Принцип дії індуктивно-ємнісного перетворювача грунтується на явищі резонансу напруг у колі £С. Внаслідок того, що перетворювач являє собою трифазну симетричну систему, то для кожної із його фаз можна записати такі рівняння: —/£; • (7.9) ІС=^Ц-М. Л = йМх^. При хс = хь — х і2 = - Ус + ^)Цх = - йІЛ/]Х. (7.10) Із виразу (7.10) видно, що струм /2, який витрачається на навантажен- ня, зумовлюється тільки напругою мережі живлення, параметрами дже- рела струму і не залежить від параметрів навантаження. Оскільки ви- прямлений струм Іа = /я пропорційний діючому значенню струму /2, то при резонансі напруг в колі ЬС струм якірного кола не залежить від протиЕРС і опору навантаження; прн Під = сопзі по якору даи- гуна проходить незмінний струм Ія = Іа ~ сопзі. Прн незмінному струмі якоря момент двигуна пропорційний магнітному потокові М = КФ/ = /</„.,,Ф = КхФ. (7.11) Змінюючи магнітний потік двигуна, можна регулювати величину і знак його моменту. В свою чергу, регулювання магнітного потоку
здійснюється зміною струму збуджен- ня двигуна. Рівняння, які описують роботу си- стеми джерело струму —двигун, ЯКЩО вважати характеристику намагнічу- вання двигуна лінійною й однозначною і знехтувати впливом вихрових стру- мів у сталі магнітопровода при ідеаль- ному джерелі струму, мають вигляд: (Де =4^ (І +'ЛгР)1!0; Лзб ізб = Ф/&; М = йгФ7я; М — Мс = Рис. 7.5. Механічні характеристики в системі джерело струму — двигун при різних значеннях магнітного по- току двигуна (7.12) де кі —коефіцієнт, який визначається як тангенс кута нахилу лі- нійного участка кривої намагнічування двигуна; 7’яб = £збАРзб$: — електромагнітна стала часу кола обмотки збудження двигуна. Структурна схема електродвигуна з джерелом струму в колі яко- ря, яка складена у відповідності з (7.12), подана на рис. 7.4, б. Ре- зультати аналізу (7.12) і структурної схеми свідчать про те, що дви- гун з джерелом струму в колі якоря являє собою джерело моменту. Механічні характеристики двигуна при різних значеннях магніт- ного потоку і його змінах від —Фн до 4-Фп (рис. .7.4, в) являють собою вертикальні прямі лінії, тобто є абсолютно м’якими характеристиками. Для одержання знакозмінного моменту двигуна в даному електроприводі змінювати напрямок струму якоря непотрібно. Тому джерело струму мо- же мати односторонню провідність, що поліпшує масогабаритні показни- ки в цілому достатньо громіздкого індуктивно-ємнісного перетворювача. Разом з тим, наявність в індуктивно-ємнісному перетворювачі некеровапого випрямляча VI) виключає можливість рекуперації енергії в мережу живлення під час роботи двигуна в гальмівних режимах. Зо- на підтримки моменту постійним обмежена областями рушійного ре- жиму і гальмівного противмикання (від со = 0 до ю = соГр = = —/н/?я£/АФ = —Л47?ЯЇ/Л2Ф2). Остання знаходиться між віссю абсцис і характеристикою динамічного гальмування даигуна, що від- повідає даному значенню магнітного потоку Ф. Отже, залежність ®Гр = / (/VI) визначає швидкість, при якій механічні характеристики мають згин (рис. 7.5) і при | со | > | согр | відповідають характеристи- кам динамічного гальмування. В електроприводі постійного струму з індуктивно-ємнісним пе- ретворювачем можна сформувати і горизонтальний участок механіч- них характеристик. Це досягається введенням від’ємного зворотного зв’язку за швидкістю двигуна (див. розд. 8).
Рис. 7.6. Прийципіальна схема (а) і статична механічна характеристика (б) асинхронного двигуна при підключенні його роторних кіл до джерела струму Електропривод за системою джерело струму — двигун постійного -струму забезпечує плавне і точне регулювання моменту з похибкою до 2—3 %. Він надійний, має хороші техніко-економічні показники (кое- фіцієнт потужності близький до одиниці при ККД 0,96—0,98), не ви- являє шкідливого впливу иа мережу. До недоліків електропривода постійного струму з індуктивно- ємнісним перетворювачем слід віднести: неможливість рекуперативно- го гальмування; обмеження діапазону регулювання моменту двигуна (меише 1—1,2/ИН0М) із-за насичення його магнітопроводу; невисока швидкодія внаслідок незначної перевантажувальної здатності дви- гуна і в зв’язку з тим, що керування електроприводом перенесено в коло обмотки збудження; значна маса індуктивно-ємнісного перетво- рювача. Практичний інтерес має вивчення властивостей асинхронного двигуна під час живлення його від джерела струму, зокрема схема з підключенням джерела струму до роторних кіл двигуна (рис. 7 6). У цій схемі випрямлячі VI)! і УІ)2 призначені для узгодження частот струму в роторі двигуна і в джерелі струму, а регульований резистор Д забезпечує зміну величини вказаного струму за амплітудою. Статична механічна характеристика двигуна, роторні кола якого підключені до джерела струму, подані на рис. 7.6, б. Наявність на ха- рактеристиці участку, що характеризується незмінністю моменту двигуна, зумовлена сталістю струму ротора /2 і незмінністю кута зсуву фаз між ЕРС і струмом. На тому ж рисунку штриховою лінією зображе- но природну механічну характеристику двигуна. Зміну моменту корот- кого замикання 2ИК можна здійснити регулюванням або величини стру- му, або магнітного потоку двигуна (зміною напруги на статорі двигу- на); кращим є останній спосіб.
7.4. Автоматичне регулювання моменту в системі керований перетворювач — двигун (КП—Д) Автоматичне регулювання (обмеження) струму і моменту в системі КП — Д досягається введенням від’ємного-зворотного зв’язку за стру мом двигуна. Прииципіальна і структурна схеми системи з від’ємним вворотним зв’язком подані на рис. 7.7 Давачем струму в системі мо- жуть бути шунт /?5 з опором /?Ш) обмотка додаткових полюсів, ком- пенсаційна обмотка двигуна або спеціальна схема з трансформаторами струму і некерованнм випрямлячем (в системі ТП — Д) Відповідно до структурної схеми електропривода можна записатиі (Т^з.о Кзн с/я) = (Тпр 4- і) еп; | . 7?я2(7’йр4-1)/я=ея-ссо І ' ' В результаті перетворень формул (7.13) одержимо рівняння дина- мічної електромеханічної характеристики електропривода Чз.Л" /?яГ(7-пр+1)(7-яр+1) + Кзв.сК., “ = г (7-^+1) - ------------Лт^гі)-------------(7'14) яке з врахуванням того, що при Ф = Фн = соті, М ~ сІ„ дає змогу записати рівняння динамічної механічної характеристики як залеж- ність швидкості від моменту: б'з сКп (ТпР + 1) (Тяр 4- І) + КЗПЛКп . . С(7пр4-І) са(^пР4-і) ' ' або у виглиді залежності моменту від швидкості, більш зручної під час аналізу електропривода з регулюванням моменту, М =_________________________________ Яях (Тпр 4~ і) (7яр 4- і) 4- Кзп сКп _____________<*.(7яР4-О______—ю /7 16ч /?яі.(Гпр4- 0 (7> 4- і)4-к„ Лп 1 ' Рис. 7.7. Прииципіальна (а) і структурна (6) схеми електропривода в системі КП — Д з від'ємним зворотним зв'язком за Струмом І 8 2-2363 273
Рис. 7.8. Сімейство механіч- них характеристик електро- привода із зворотним зв'яз- ком за струмом При р = 0 рівняння (7.14) і (7.16) явля- ють собою рівняння статичних електромеха- нічної і механічної характеристик: *4.<Лп К8В.сКп ., а ~ —--------------------------/я, (/.і/; М = ЛЦа — рссо = Рс (соза.с — ю), (7.18) де /Ик.а = У3 сКпе/(Дяі; + КзВ.сКп) —момент короткого замикання; 0С = 0/(1 + 4- /<зв.сКп//?яя) — модуль статичної жорст- кості; С0о.с = 1}3.сКаІС — ШВИДКІСТЬ ІДЄЗЛЬ- ного холостого ходу в системі із зворотним зв’язком. Для оцінки впливу на електропривод зворотного зв’язку за стру- мом побудовано сімейство механічних характеристик (рис. 7.8), які проходить через точку Лїк.з — Л4СТОП і відповідають різним значенням Кзв.с- При цьому У3.с =. Мстоп (7?яї + (7.19) Для того щоб одержати момент М = Л4СТ0П (при /Сзв.с == 0), необхідно подати на вхід системи невелику задаючу напругу С/ас. У цьому випадку ЕРС перетворювача чисельно дорівнює спаду напруги на сумарному опорі кола якоря. Збільшення коефіцієнта від’ємного зворотного зн’язку за струмом /<36С приводить до збільшення Ї73.с і ЕРС перетворювача при холостому ході Із рис. 7.8 видно, що: 1) границі зміни швидкості, в яких за допомогою від’ємного зворотного зв’язку за струмом забезпечується регулювання моменту, обмежуються зверху і знизу механічними харак- теристиками розімкнутої системи, які відповідають Е — ±5^ пижі 2) із збільшенням коефіцієнта від’ємного зворотного зв’язку-за струмом зменшується жорсткість механічних характеристик (при необ- меженому збільшенні Кзв.с жорсткість механічних характеристик прямує до нуля); 3) статична точність регулювання моменту обмежу- ється дією, яку виявлнє електромеханічний зв’язок, при збільшенні Л4в.с поліпшується також точність регулювання струму і моменту. Для автоматичного регулюнання струму і моменту можна викорис- тати нелінійний зворотний зв’язок за струмом (зв’язок із відсічкою). Цей зворотний зв’язок починає діяти при струмі якоря даигуна, який перевищує струм відсічки. Функціональна схема електропривода з відсічкою за струмом (рис. 7.9, а) відрізняється від схеми, яку подано иа рис. 7.7, наяв- ністю вузла струмової відсічки з характеристикою Ус (і/зв.с). Поки сигнал зворотного зв’язку 17ЗВ.О = який знімається з ре- зистора не перевищує певної заданої опорної напруги Уоп, У'зва
Рис. 7.9. Функціональна схема (а) 1 статична електромеханічна характерис- тика (б) електропривода а відсічкою за струмом дорівнює нулю. Прн изв.с > 1]т на виході вузла струмової відсічки з’являється сигнал від’ємного зворотного зв’язку £/вв.с, який над- ходить на вхід системи. Значення опорної напруги £7ОП визначається найменшим струмом якоря (струмом ВІДСІЧКИ /ніде), з якого повинно починатися його регулювання. Рівняння ділянки статичної електро- механічно» характеристики, на якій здійснюється регулювання струму і момент}', можна одержати, якщо в (7.17> замінити струм /я на різ- ницю /я — /8ідс: І! 3.СКП Ч" /1 » 7 с (‘я ‘чіясі- (7.20) Статична електромеханічна характеристика електропривода пока- зана на рис. 7.9, б. Механічні характеристики прн Ф = сопзі повторю- ють електромеханічні, якщо масштаб по осі моментів інший. Струм короткого замикання (стопорний струм) можна знайти із виразу (7.20) при со = 0: /стоп = 4вІдс Ч-Ч" /Сзп.сКл)- (7.21) Якщо значення струму ВІДСІЧКИ Діде відомо, то стопорний струм /До,, визначається величиною коефіцієнта зворотного зв’язку за струмом Із формули (7 2 і) видно, що при збільшенні добутку Кзв.с X X /<п жорсткість характеристик зменшується, а точність регулювання струму і моменту збільшується. При необмеженому збільшенні добутку КзвеКп характеристики наближаються до вертикальних ліній Схема з відсічкою за струмом забезпечує захист двигуна або меха- нізму від перевантажень у статичних і динамічних режимах. її вико- ристовують у приводах механізмів, що працюють з різко змінним навантаженням або на упор. В електроприводах використовують також схеми регулювання струму і моменту, зокрема такі, в яких застосовують додатковий зво- ротний зв’язок за струмом, що забезпечує регулювання за відхиленням Електропривод із комбінованим регулюванням є найбільш ефективним засобом змедшенря впливу електромагнітного зв’язку і формування
Рис. 7.10. Принципіальна схема електро- привода з комбінованим регулюванням мо- необхідного прискорення прива- да. У тиристорних електропри- водах принцип формування необ- хідного прискорення привада за допомогою додатного зворотного зв’язку за швидкістю— це випе- реджаюче струмообмежувания. Принципіальна схема такого приводи подана на рис. 7 10. Да- вачем в електроприводі є тахоге- нератор постійного струму ВК. Для виведення рівнянь статичних характеристик можна скористатися такими співвідношеннями: (і/з.с — Кзп.с7я 4- Кзв-шШ) Ка = Епг £п = ссо+ /яКяг, іе Кзв.ш —коефіцієнт зворотного зв’язку за швидкістю. Скористав- шись (7.22), з врахуванням того, що при Ф = Фн = сопзі М — сІя, після нескладних перетворень одержуємо такі вирази для статичних електромеханічної і механічної характеристик двигуна в замкнутій системі: — Цв сК" + Кзв сКп е Р с-КпКзв.ш с-К^шКп м = с (с — К8В.шКп) (7.24) .Модуль статичної жорсткості механічної характеристики залежить від коефіцієнта додатного зворотного зв’язку за швидкістю: Рс = с(с - Кзв..,Лп)/(/?ях + ш + Кзв.сКп). (7.25) Прн збільшенні коефіцієнта Кзв.ш рс швидко знижується (рис. 7.11) ДО нуля при Кзв.ш = с/Кп- При дальшому збільшенні Кзв.ш знак жорсткості механічних характе- ристик також змінюється і при кри- тичному значенні коефіцієнта додат- ного зворотного зв’язку за швид- кістю статична похибка, зумовлена зміною швидкості, дорівнює нулю. Зауважимо, що формуючий до- датний зворотний зв’язок за швид- Рис. 7.І1. Механічні характеристики двигуна в системі з комбінованим регу- люванням моменту двигуна
Ю а Рис. 7.12. Функціональна схема (а) та електромеха нічні характеристики (б) електропривода із стабілі- зацією швидкості і моменту двигуна кістю під час регулювання моменту використовують на практиці у тих випадках, коли в схемі електропривода для створення від’ємного зво- ротного зв’язку за швидкістю застосовують тахогенератор ВГ{. При цьому використовують нелінійні від’ємні зворотні зв’язки за струмом (моментом) і швидкістю (рнс. 7.12, а). У цій схемі стабілізація швид- кості (при Ш >• Швідс) здійснюється за допомогою від’ємного зворот ного зв’язку за швидкістю, сигнал якого подається на вхід підсилюва- ча А від тахогенератора В В через розподільник #3, /?4. Стабілізацію моменту забезпечує додатний зворотний зв’язок за швидкістю, сигнал якого подається на вхід перетворювача ТП від тахогенератора ВР через розподільник /?/, %2. При струмі (моменті), який потрібно підтримувати сталим, напруга підсилювача перевищує напругу зво- ротного зв’язку на величину напруги, при якій пробивається стабі- літрон УО2. Механічні характеристики в режимі стабілізації моменту для трьох значень коефіцієнта додатного зворотного зв’язку за швид- кістю подані на рис. 7.12, б. Значення приймаються такими, щоб забезпечити одержання характеристики 3. В електроприводах, де формуючий зв’язок не можна здійснити за допомогою тахогенератора, використовують додатний зворотний зв’язок за напругою перетворювача або за ЕРС двигуна. У цих ви- падках додатний зворотний зв’язок за напругою або ЕРС доповнюється нідповідно від’ємним зворотним зв’язком за напругою або ЕРС. Для аналізу динамічних властивостей контура регулювання струму (моменту) в схемі (рис. 7.7, а) можна використати залежність моменту від швидкості (7.16). При 1/зс = 0 динамічна жорсткість механічної характеристики замкнутої системи визначається як Рдх = ~ ГяР + і + (ТпР + і) ’ (7 26)
Прн без інерційному перетворювачі (Тп = 0) вираз (7.26) приймає вигляд: р«=--?Ат-’ <7-27> де О __ ______Рс______ . 'Г ________Ї'е______ Рз~ І + К,„.Л^ях ’ ' • Із (7.26) видно, що введення від’ємного зворотного зв'язку за стру- I мом (моментом) при безіиерційному перетворювачі призводить до зниження динамічної жорсткості механічної характеристики в зам- I кнутій системі порівняно з такою в розімкнутій системі. При цьому точність регулювання струму (моменту) в замкнутій системі залиша- ться досить високою, а динамічні похибки порівняно з розімкнутою пстемою зменшуються. Колнвальність електропривода можна оцінити за характеристич- I ним поліномом передаточної функції замкнутого контура регулювання струму (моменту). Якщо Тп — 0, введення зворотного зв’язку за | ітрумом призводить до збільшення еквівалентної механічної сталої часу і зменшення еквівалентної електромагнітної сталої часу елек- тропривода, що зумовлює зменшення коливальності і збільшення швид- кодії електропривода. Інерційність перетворювача (Т„ 0) зменшує вплив від'ємного зворотного зв’язку за струмом. Під час збільшення . Тп знижуються якісні показники регулювання; тому при автоматич- ному регулюванні струму (моменту) потрібно забезпечити корекцію динамічних показників електропривода В електроприводах з формуючим додатним зворотним зв’язком за півидкіст|О (або напругою) для зменшення динамічних похибок регулю- вання вдаються до застосування сильного від’ємного зворотного зв’язку за струмом, а для зниження коливальності —до використання коректуючих пристроїв. При цьому появляються додаткові можли- I вості для збільшення точності регулювання. Регулювання моменту електродвигуна дає змогу тією чи іншою мірою зменшити його залеж- | ність від швидкості, яка зумовлюється електромеханічним зв’язком. Чнм точніше регулюється момент, тим більше зменшується дія вказа- ного електромеханічного зв’язку У результаті досліджень було встановлено, що: і) електромеханіч- ний зв’язок є фактором, який забезпечує демпферування пружних ко- I ливань у механічній частині електромеханічної системи; 2) при пев- них комбінаціях параметрів електропривода демпферуючий ефект | досягає максимуме; 3) в системах електропривода, що замкнуті І від’ємним зворотним зв’язком за струмом або моментом, жорсткість механічних характеристик і ефект демпферування пружних коливань зменшуються (насамперед в електромеханічних системах з безінерцій- пиіми неретворювачами).
На практиці зворотний зв’язок за струмом або моментом застосо- вують для обмеження струму, стабілізації або формування визначе- ного закону зміни моменту під час роботи електропривода. До таких електроприводів пред’являють високі вимоги до точності регулюван- ня, швидкодії та мінімальних розходжень між статичними і динаміч- ними характеристиками Виконання таких вимог призводить до необ- хідності ослаблення електромеханічного зв’язку, погіршення демпфе- рування пружних коливань, особливо в електроприводах з формуючим додатним зворотним зв’язком за швидкістю. Збереження і викори стання демпферування можливе лише в електроприводах з інерційним перетворювачем. Під час аналізу схеми системи КП — Д з підсумовуючим підсилюва- чем увага читача акцентувалась на процесах регулювання струму (мо- менту). Разом з тим, електроприводи з такою структурою мають декілька зворотних зв’язків, а вихідний сигнал керованого перетво- рювача залежить від усіх регульованих змінних, які діють у електро- приводі. Це робить практично неможливим регулювання однієї змін- ної, зокрема струму (моменту) двигуна, незалежно від інших. Крім цього, задаючий сигнал не визначає заданого значення вибраної для регулювання змінної Незважаючи на вказані недоліки, система КП — Д з підсумовуючим підсилювачем використовується на практиці, коли не пред’являються жорсткі вимоги до якості перехідних процесів і відсутні вимоги до викорисіания роздільного регулювання змінних або коли відносно простими засобами вдається досягти необхідної якості перехідних процесів. 7.5. Електропривод постійного струму при стандартній настройці контура регулювання струму Ефективним засобом формування перехідних процесів із заданою якістю є принцип послідовної корекції, або так званого підпорядкова- ного регулювання координат електропривода В регульованих електро- приводах, які працюють за цим принципом, можливе роздільне регу- лювання змінних, роздільна настройка контурів, корекція перехідних процесів у кожному контурі Принцип підпорядкованого регулю- вання дає змогу провести оптимальну настройку кожного контура із заданою якістю й одночасно підпорядковувати роботу всіх внутріш- ніх контурів регулювання основній вихідній координаті системи Об- меження регульованих координат можна одержати також вибором відповідних задаючих сигналів Застосування простих пропорціо- нальних і пропорціональио-інтегральних (ПІ) регуляторів і задовільна оптимізація контурів можливі за умови, коли об’єкт регулювання так поділено на окремі блоки, що кожний контур регулювання має одну велику часову сталу, яку потрібно скомпенсуваїні.
Рис 7.13. Принодліальна схема контура регулювання струму в системі ТП — Д Для більшості систем підпорядкованого регулювання контур регу- лювання струму (моменту) є внутрішнім, з нього починають розрахунок і настройку всієї системи КП — Д. У свою чергу, оптимізований кон- тур струму є складовою частиною об’єкта регулювання в системі ке- рування швидкістю електродвигуна, результатами його настройки значною мірою визначається швидкодія всієї системи КП —Д і якість регулювання. Правильна настройка контура струму дає змогу най- краще використати можливості електродвигуна, а значить, забезпечи- ти високу продуктивність виробничого механізму. Розглянемо, як виконується розрахунок параметрів регулятора струму на прикладі контура регулювання струму якоря двигуна з не- залежним збудженням у системі ТП — Д. Принципіальну схему кон- тура регулювання струму (моменту) подано на рис 7.13 У схемі на вхід тиристорного перетворювача ТП ввімкнуто регулятор струму (моменту) РАЇ; тип і параметри регулятора, а також параметри входів і зворотних зв’язків підсилювача визначаються в результаті розрахун- ку настройки регулятора Для підсилення сигналу зворотного зв’язку за струмом якоря в схемі використовується давач струму ДС Для нерухомого якоря, коли зворотний зв’язок за ЕРС двигуна ие діє, структурна схема контура регулювання струму (моменту) по- дана на рис. 7.14, а До складу контура регулювання, який умовно роз- глядається як об’єкт регулювання, входять тиристорний перетворю- вач, коло якоря двигуна і давач струму. Тиристорний перетворювач являє собою ланку з коефіцієнтом передачі і сталою часу 7"й, яка враховує запізнення т3 та інерційність системи імпульсно-фазового керування 7ф (сумарна стала часу перетворювача Тп — + 7$ = = 0,01 е належить до малих некомпєнсованих інерційностей контура). Коло якоря двигуна являє собою аперіодичну ланку з коефіцієнтом передачі і великою сталою часу Т„. Давач струму ДСє підси- лювальною ланкою з коефіцієнтом передачі Каие = КМС Отже, контур регулювання включає одну інерційну ланку з великою сталою часу Тя і одну інерційну ланку з малою сталою часу: Та = Т^.
Рис. 7.14. Структурна схема контура регулювання струму в системі ТП — Д Залежно від величини співвідношення ТяІТу рекомендується! при 7Я/47Ц < 1 застосувати ПІ-регулятор і настройку на модульний оптимум; при ТяКТц > 1 застосувати ПІ-регулятор і настройку на симетричний оптимум З урахуванням додаткових вимог і умов функціонування електро- привода можливі й інші настройки. Наприклад, під час різких ко- ливань напруги джерела живлення настройка на симетричний опти- мум із застосуванням фільтра в каналі завдання регулятора струму, навіть при Т?/47р < 1, забезпечує зниження коливанр струму якоря і тривалості їх затухання, однак при цьому потрібно збільшити запас за напругою перетворювача Прн технічному оптимумі за допомогою регулятора струму необхід- но, щоб передаточна функція розімкнутого контура мала вигляд №«».(/>)- гг^іТцР+і)- (7.28) де Ту. — сума малих нескомпенсованих інерційностей контура. Передаточну функцію регулятора струму, яку треба визначити, можна знайти як результат від ділення передаточної функції розімкнутого оптн- мізованого Контура (7 28) на передаточну функцію об’єкта регулювання: Шр.с(р) = тпр+ і)Кч£ ^к^г^іт^р+і) • (Л1Р+1) (ГяР + І) (7.29)
“Якщо сталу часу контура струму Тц прийняти ріви ю сталій часу -перетворювача Тп, то передаточна функція регулятора струму при- ймає вигляд с = К„.,К^Т^РІК^ = + 75? ’ І7-30) де Ті — /<зв.с/<п27'1і//?ях — стала часу регулятора. Передаточна функція замкнутого контура струму пу / \ ____ ^роа (Д) '/^зв.с /7 И'заи.сІР?- і + ^звсВ7роа(р) “ 27>(7>+1)4-1 <'•*> вказує на те, що процеси в контурі описуються рівняннями другого порядку, і для того, щоб одержати в цьому контурі оптимальний пере- хідний процес, необхідно забезпечити коефіцієнт затухання, який дорівнює 0,707. Отже, в даному випадку регулятор струму повинен бути пропор- ційно-інтегральним із сталою інтегрування Т, і коефіцієнтом про- порційної частини К — ТяІТі- Застосування регулятора струму з передаточною функцією (7.30) дає змогу компенсувати велику сталу часу Тя і забезпечити оптимальний характер перехіданх процесів. В результаті оптимізації контура струму проведена заміна двох інерційних лайок однією коливною (з коефіцієнтом затухання £ — = 0,707), яка зводиться до інерційної ланки із сталою часу 27р, тобто істотно збільшилась швидкодія контура струму із-за доброї «кості перехідного процесу (мінімальна тривалість регулювання /р = 4,17р. досягається під чвс перерегулюввиия, що ие перевищує 5 %). Треба відмітити, що коефіцієнт при 7И не обов’язково повинен дорівнювати двом; замість двох можна брати число менше або більше. В першому випадку процес буде проходити швидше і з більшим пере- регулюваниям, у другому — повільніше і з меншим перерегулюваииям або без нього. Однак вибір підвищених значень коефіцієнта при 7Ц для зниження коливальності контура регулювання струму спричинює збільшення похибки регулювання струму в перехідних процесах. Викладений метод настройки контура струму можна зберегти і для обертового якоря, коли проявляється вплив ЕРС двигуна. Це зу- мовлено тим, що ЕРС двигуна, яка для контура є збурюючою дією, в цьому випадку впливає незначно иа властивості електропривода. Приклад 1. Розрахувати параметри контура регулювання моменту в системі ТП — Д і оцінити статичні похибки від час регулю- вання, зумовлені дією зворотного зв’язку за ЕРС двигуна прн Мс = 0 -або дією моменту навантаження Мс <= Мя. Дані та параметри елементів схеми: с — 2,1 В/(рад/с) — стала дви- гуна; — 15 Н - м — номінальний момент двигуна; Літах = = ЗО Н « м — максимальний момент двигуна; П3,м тах = 10 В — мак-
симальна напруга завдання за струмом (моментом); = 1,9 Ом — повний опір кола якоря (у нагрітому стані); Тм = 0,3 с — електромеха- нічна стала часу електропривода; Тя=Т„г — 0,05 с —електромагнітна стала часу кола якоря; = 28 —коефіцієнт підсилення тиристорно- го перетворювача за напругою; Тп = т8 + Тф = 0,015 с — екві- валентна стала часу тиристорного перетворювача; = 3,75 х X 10“3 Ом —опір шунта (у нагрітому стані); Лд.с ~ 200 — коефі- цієнт передачі давача струму; €/3.м = 8 В. З функціональної схеми (див. рнс. 7.13) видно, що для регулю- вання моменту використовується жорсткий зворотний зв’язок за стру- мом якоря. Використання зворотного зв’язку за струмом у схемі з двигуном постійного струму із незалежним збудженням замість зворот- ного зв’язку за моментом пояснюється простотою вимірювання струму якоря та відсутністю простих давачів моменту. Структурна схема системи електропривода приведена на рис. 7.14. Оскільки Тм Тп, то дією внутрішнього зворотного зв’язку за ЕРС дангуиа можна знехтувати (виключити із схеми елементи, зобра- жені штриховими лініями). Аналіз структурної схеми показує, що Т„ є малою некомпеисбваною сталою часу, а Тя? — великою сталою часу, що підлягає компенсації. Оскільки Т„е входить до складу пере- даточної функції аперіодичної ланки та Тя^,!4Та < 1, необхідно ви- користовувати стандартне настроювання контура моменту на техніч- ний оптимум Визначимо коефіцієнт зворотного зв’язку за моментом виходячи із забезпечеин я необхідного найбільшого моменту Л4тах в усталеному режимі під час максимальної напруги завдання за моментом Ії3 У цьому прикладі необхідно розрізняти усталені режими роботи контура моменту прн = сопзі та при ш = уаг. У першому випадку усталена похибка регулювання моменту дорівнює иулю, а у другому — відмінна від нуля Якщо передаточна функція регулятора моменту (РМ) включає інтегральну складову, то в усталеному режимі електропривода сигнал на вході регулятора дорівнює нулю, тобто ПЗ.М ' * ^ЗВ.З.М = 0, або Нзм- /ЦИ = 0. звідки ~ У3.м/М = ІІЗМ тал/Мтах = 10/30 = 0,33 В/(Н - м). Передаточна функція ланок контура регулювання моменту, дія яких повинна бути компенсована регулятором РМ,
Передаточна функція регулятора моменту ІУ/ /.л 1 І И'р.м КР) - Тір - Кп {с/^ Ки2ТпР - 0,05р 4- 1 0,05/? 4- 1 “ 28 (2,1/1,9) • 0,33 2 -0,015р ~ 0,306 • р ’ Визначимо параметри регулятора моменту. Передаточна функція схеми на операційному підсилювачі РС (без урахування зміни знака вихідного сигналу) має вигляд: ДЄ 2зв.з (р), 2Вх (р) —повний опір у операторній формі відповідно кола зворотного зв’язку і вхідного кола підсилювача. Якщо прийняти коло иам як вхід, то з врахуванням схеми на рнс. 7.13 можна одержати: ,_ч ЯаВ.3.М+1//*М ^8ВЛ^МР+І ІУ р.м(сх) (Р) =---Б-------- =----Б----77----• К5І1 *'ЗВ.МС«#/ Порівнюючи вирази и7р м і (ур м(сх)| стає зрозуміло, що схема иа операційному підсилювачі забезпечує реалізацію необхідної пере- даточної функції РМ під час виконання таких співвідношень: = 7?зв з.мСм; | Кп (с/^яї) п = /?3 мсм. ] Отримана система рівнянь включає три невідомі: 7?зв.3.м, смта/?3_м. Тому один із параметрів можна прийняти довільно. Приймаємо см = = 2 мкФ. Тоді з першого рівняння снстемн можна визначити опір у колі зворотного зв’язку: Язв.з.м = Тях/см — 0,05/2 • 10-6 = 25 кОм. ' З іншого рівняння цієї системи знаходимо Я, . = К„ ~ К„ • 27,, 4- •= 28 • °’33 2 • О-015 У -дг = «яХ см *•» ? 10 = 153 • 103 Ом. Для визначення /?м необхідно виразити Км через параметри регулятора та кола зворотного зв’язку за моментом (струмом якоря). Як видно з рис. 7.13 і рнс. 7.І4, а, К„= Пзв.3.„ /М, ДЄ Пдв.з.м—^зв.з.м —н— — І ^Ш^Сд.С ~Б------’ = ^Я’ ^зв.з.м» ^зв.з.м
відповідно приведена і фактична напруги зворотного зв’язку за моментом; приведення виконується за умови збереження сталим стру- му зворотного зв’язку. Підставивши вирази для £/3вл.м 1 Л4, маємо; ЯцЛдс «З.м —--------кг- звідки знаходимо останній параметр регулятора р адд.с/?з.м 3,7а. 10-3.200- 153. 103 і657і0зОм -------------------------2,” 0,33 ° Тепер визначимо статичні похибки регулювання моменту. Задане значення моменту Ма = = 8/0,33 = 24,2 Н • м. Абсолютну статичну похибку, зумовлену дією ЕРС двигуна, визн о прн Л4С =0, со = уаг. Аналіз повної структурної схеми на рис. 7.14, б з урахуванням елементів, показаних штриховими лініями, при р 0, тобто при ус- таленому режимі, та Мс = 0 дає змогу одержати вираз передаточної функції (після підстановки розгорнутого виразу И7р.м (р)): ™е _ 1 Тм де Ме — усталене значення моменту М прн дії зворотного зв’язку ва ЕРС і Мс — 0. Звідки Тоді абсолютна статична похибка за моментом, зумовлена дією ЕРС двигуна, дорівнює: ЬМЕ ~М.-МВ = М.~М. = ‘ м -г п = М’ (' — Гм+'и’п ) ’ 24,2 (’ — 0,3+ 2-О.ОІб) = 2,2 Н ’ М- Абсолютну статичну похибку регулювання моменту, зумовлену дією Мс, визначимо при о = уаг. Аналіз тієї самої структурної схеми иа рис. 7.14, б при 11зм = 0 і р -> 0 дає змогу одержати вираз передаточної функції за Ма (тобто ва збуренням); ^'М'=т^Г-
де ДМм.с — статична похибка моменту М, зумовлена дією Мс, звідки ЛЛІ™х = - М, т^т- = -15 032'г’°00п - - 1,36 Н . м 1 и 4“ £! л + 2 • 0,013 де Л4С дорівнює номінальному значенню, тобто 15 Н • м. Повна абсолютна статична похибка ДМХ = ДЛ1Є 4- ДЛ4м.с = 2,2 — 1,36 = 0.84 Н м. Відносна повна статична похибка' регулювання моменту ЛЛ4д (при о = уаг, тобто під час перехідного режиму привода) ^=1-^-1 ,о°%=Ш100 - 3’47 Як видно із приведених розрахунків, цілком допустимо нехту- вати дією зворотного зв’язку за ЕРС. коли Ти 7И. У даному ви- падку повна похибка становить лише 3,47 %, що нижче похибки ви- значення параметрів елементів привода, яка становить 5—10 %. Однак у випадку малоінерційних приводів, що мають Ти близьке до ТПг врахування похибок, зумовлених дією статичного моменту Мс і внут- рішньої ЕРС двигуна Е, є надзвичайно важливим. 7.6. Регулювання моменту двигуна з послідовним збудженням Регулювання моменту двигуна постійного струму з послідовним збудженням являє собою складне завдання порівняно з двигуном неза- лежного збудження. Динаміка дангуна з послідовним збудженням опи- сується таким нелінійним диференційним рівнянням: 1>. = + І.Х 4г + 97• гіг1 + КФ <« ш; Є-32» М = КФ(»Л„ де Ф (О — статична иеліиійність, яка визначається кривою намаг- нічування машини. Рівняння (7.32) можна записати і в такому вигляді: 1>. = + «7. 4г + кФ <*> <7-33> /И = КФ(ія)і.. Аналіз рівняння електричної рівноваги кола якоря свідчить про те, що індуктивність кола якоря Еяї + ІГ8 і коефіцієнт КФ (і„) змінюються внаслідок насичення магнітної системи. Тому стала часу кола якоря, яка визначається Тя (ія) — |1ЯІ + дФ (Ьд ї + ~~дГп—рЯях, протиЕРС Е = АФ (ц,) со і момент двигуна М = = АФ (їя) ія — це нелінійні функції струму якоря.
Рис. 7.15. Структурна схема нелінійної системи керування моментом двигуна з по- слідовним збудженням Знайдемо закон зміни і/я (/), при виконанні якої забезпечується лінійне регулювання моменту двигуна послідовного збудження щодо задаючої дії йзм (і). Диференціальне рівняння (7.33), яке записано-- відносно моменту двигуна, має вигляд: ам у [ гіа></м) . лі, 1 ~лї ~к [Т*+ ф(‘«> ~лГ] • = [/.« + В7, (<4 - і^а-КФ (і,) »]. (7.34) Після підстановки йіпІйі із другого рівняння (7.34) в перше одержимо: = Кч> (>.) IV, - і. - КФ (у ®1, (7.35) де <р<« = [-^* + + Я’-ТГ-] • Приймаємо закон зміни моменту у вигляді лінійного диференці- ального рівняння: 4г = 4- (ЛІ. - М) 4- (Л^7„ - М), (7.36} де г — еквівалентна стала часу регулювання моменту.
Прирівнявши праві частини рівнянь (7.35) і (7.36), можна ви- зіачити закон керування: 1>М = -~(КМ^-М)ІК<еМг'-і і„к.~+ «<»(«». (7.37) Опке, якщо підвести до двигуна напругу, яка змінюється з часом ® дповідно до виразу (7.37), то зміна моменту буде визначатися ліній- ним диференціальним рівнянням першого порядку (7.36). Струк- турна схема нелінійної системи автоматичного керування моментом і її еквівалентна лінійна модель“подані на рнс. 7 15, н, б. Із рівняння (7.35) виїмо, що в точці іп = 0 двигун стає некеров-шим через те, що 9 ('я) ~ 0, тому в момент пуску керуюча напруга (7 37) 1}„ оо буде обмежуватись максимальним значенням перетворювача Даний метод керування моментом дає хороші результати, коли силовий перетворювач може розглядатися як безшерційна ланка, тоб- то під час живлення двигуна від транзисторних або тиристорних пе- ретворювачів з широтно-імпульсною модудяціею 7.7. Особливості регулювання струму і моменту в системі Г—Д Тепер систему генератор — двигун (Г — Д) застосовують тільки у потужних електроприводах (понад декілька тисяч кіловзтт), тому що в цьому випадку використання синхронного двигуна як приводного для генератора сприяє збільшенню коефіцієнта потужності в мережі живлення і не викликає спотворень кривої живильної напруги, яке ви- ник є в тиристорних електроприводах Однак Коефіцієнт підсилюван- ня системи Г — Д незалежно від типу збудника обмеження і одержати високу точність регулювання струму (моменту) дуже важко У цих умовах найефективніш ім способом збільшення точності ре- гулювання струму (моменту) є застосування комбінованої системи ке- рування, в якій до від’ємного зворотного зв’язку за струмом вво- д іться компенсація основного спотворення за допомогою додаткового зворотного зв’язку за швидкістю або додаткового зворотного зв’язку за ЕРС генератора. Структурна схема системи Г — Д, що враховує вилив внутрішньо о в і’язку за ЕРС двигуна, подана на рис. 7.16, а Із цієї схеми видно, що передаточна функція об’єкта регулювання включає велику Тг, середню Тя і малу 7М = 7с.з сталі часу. При необхідності компенса- ції двох сталих часу Тг і Тя можна використати регулятор струму РС із передаточною функцією: ш ОС'Л- >> _ ТГ7,Р , 1 , '/г + '7„ р 38) В'р.сІР) ~ТІ^Т1р Т, ' де Ті = К»лК-К^асТк!ас — відношення сталих часу контура регулювання струму. Це — передаточна функція пропорційно-ін-
Рис. 7.16. Структурні схеми системи Г — Д: а “ а еворотннм зв'язком а» струмом; б — з контурами регулювання ЕРС генератора І струму двигун? тегральио-диференціального регулятора. Якщо використовувати та- кий регулятор ие бажано, то можна віднести сталу часу Тя до су- марної малої сталої Тц — Т0.в + Тя, і тоді передаточна функція регулятора струму иабуввє такого вигляду: (р) = (Тгр + І)/Т,р = ТГ!Т, + -уГ-. (7.39) Отже, для реалізації стандартної настройки контура струму на технічний оптимум можна застосувати ПІ-регулятор. Збільшення некомпенсованої сталої часу = Тсл + Тя зу- мовлює зменшення точності регулювання і зниження швидкодії кон- тура. При цьому погіршення властивостей контура регулювання стру- му тим більше, чим більше значення Тя. Тому під час збільшення Т„ раціонально ввести в структурну схему ще й підпорядкований контур регулювання ЕРС генератора (див. рис. 7.16, б), що дає змогу використати для обох контурів ПІ-регулятори з передаточними функ- ціями: __ для контура регулювання ЕРС с-40) де 7ц = Т0.8; 7/.е =
для контура регулювання струму <и /»Л яР'г 1) Гя і 1 (7 41) ^М = К.алТ„р— тд' + 'ц^’ 1 ' де Т,.« = КсаЛТаІ(К^). У результаті послідовної корекції передаточна функція замк- нутого контура набуває такого вигляду • <7-42) Якщо порівняти одноконтурну систему регулювання струму (7.39) з двоконтурною (7.41), то приходимо до висновку, ЩО При 7с.з + + Гя < 2Тс.з точність і швидкодія в одиоконтурній системі вищі, ніж у двоконтурній. При Тс.з + Тр > 2Тс.з потрібно віддати перева- гу двоконтурній системі регулювання, особливо у тих випадках, коли необхідно обмежувати максимальну ЕРС генератора. Треба відмітити, що компенсація сталої часу Тг здійснюється відповідним форсуванням напруги збудження. Відомо, що електропривод з лінійною механічною характеристи- кою при певних комбінаціях параметрів виявляє демпферуючу дію на виникаючі в його механічній частині пружні коливання. Введення від’ємного зворотного зв’язку за струмом (моментом) знижує таке демпферування, особливо в електроприводах з безінерційним пере- творювачем. У системі Г — Д, яка характеризується великою електро- магнітною інерційиістю перетворювача (Тг Тя), при наявності від’ємного зворотного зв’язку за струмом і певних комбінаціях па- раметрів демпферування коливань зберігається. Найкращі умови для демпферування коливань забезпечуються в комбінованій системі регу- лювання, де поряд з від’ємним зворотним зв’язком за струмом (мо- ментом) є формуючий додатний зворотний зв’язок за швидкістю або напругою генератора. При цьому додатний зворотний зв'язок дає змо- гу забезпечити високу статичну точність регулювання, а коефіцієнт від’ємного зворотного зв’язку за струмом можна вибрати так, щоб динамічна жорсткість була близькою до природної. 7.8. Особливості регулювання моменту в асинхронному електроприводі Асинхронний електропривод £ достатньо складним об’єктом керу- вання і як перетворювач енергії має більшу кількість каналів ре- гулювання моменту, ніж машина постійного струму. Енергію можна підводити до двигуна як з бону статора, так і з боку ротора. Опис узагальненої електричної машини показує, що керуючими діями асин- хронного двигуна є двоміриі вектори напруг статора і ротора, тобто в загальному випадку можна регулювати амплітуди цих напруг і їх
фази, а о.же, і частоти. Оскільки в узагальненому електромеханіч йому перетворювачі потрібно регулювати дві координати — створю- ваний момент і модуль основного магнітного потоку — для виключення насичення магнітної системи машини, то, в принципі, достатньо адійс нювати керування лише з боку статора або ротора так, щоб кількість регульованих координат відповідала кількості керуючих дій. Дві над- лишкові керуючі дії можуть бути використані для регулювання додат- кових функціональних'залежностей між координатами даигуна, на- приклад для підвищення енергетичних показників електропривода В асинхронних електроприводах з короткозамкнутимн двигунами енергія надходить через статорні кола. Прн використанні машин з фазним ротором, у каскадних схемах енергія може підводитись та кож і з боку ротора. Повністю керувати асинхронним електроприводом, тобто можлн вість керування як за моментом, так і за модулем основного магніт- ного потоку, досягається в результаті використання як керуючої дії вектора статорної напруги. Такий спосіб керування асинхронним електроприводом, відомий як векторне керування, допускає зміни амплітуди і фази статорної напруги. Векторне керування є найбільш точним і економічним способом регулювання моменту асинхронного електропривода. Прн частотному керуванні регулюють амплітуду і частоту статорної напруги. Оскільки фаза напруги ие регулюється, то момент асинхронного двигуна має некеровану динамічну складову, яка в усталених режимах затухає. Прийнято, що частотне керування забезпечує точне регулювання момен- ту також у режимах, коли кутова швидкість електропривода може роз- глядатися як параметр, що змінюється повільно порівняно із швидкі- стю протікання електромагнітних процесів (квазістатичнї режими). Неке. о іана динамічна складова моменту двигуна викликає додаткові втрати енергії в електричній машині, однак в статиці економічність частотно-керованого електропривода співпадає з відповідними показниками при векторному керуванні. Векторні і частотні методи керування дають змогу регулювати момент як в діапазоні від нульової швцдкості до номінальної під час сталого потоку збудження, так і в діапазоні вище номінальної під час ослабленого потоку в усіх чотирьох квадрантах регулювання. В електроприводах, які за технологічними вимогами не потребу- ють високої точності регулювання моменту, широко використовують більш прості параметричні способи керування. Різноманітність схем параметричного керування асинхронними двигунами характеризу- ється тнм, що регулювання моменту здійснюється в результаті зміни ковзання прн незмінній частоті напруги статорних кіл і втратами енергії ковзання. До параметричних належать також методи регулювання напруги, яка підводиться до статорних обмоток при сталій частоті напруги 19* азі
мережі, а також під час керування з боку ротора (в електричних машинах з фазним рогором), коли змінюється додатковий опір ротор- ного кола. До цих же методів належить кероване динамічне гальмуван- ня з вмиканням статорних обмоток до джерела постійної напруги. Особливістю параметричних методів керування є те, що електро- магнітними перехідними процесами в електричній машині нехтують і розглядають регулювання моменту за статичними характеристиками. При цьому в динаміці момент двигуна відрізняється від відповідних статичних залежностей. Специфіка регулювання моменту асинхрон- ного двигуна при незмінній частоті напруги живлення полягає також з тому, що при сталому моменті потужність ковзання, яка передається через повітряний зазор у роторне коло, повинна бути пропорційною зеличииі ковзання з. Це видио з рівняння моменту асинхронного іЕНгуиа: л (7ЛЗ) де Рг — потужність в роторному КОЛІ. Задача формування характеристик постійного моменту може розгля- датись як задача регулювання потужності ковзання Якщо роторне коло двигуна не має зв’язку з джерелом живлення, то потужність ков- зання повинна бути розсіяна у вигляді теплоти на активних опорах роторного кола: = (7.44) де Т?22 = #2 + Яд — сумарний опір роторного кола. Очевидно, що керування двигуном за методом регулювання потуж- ності ковзання доцільне лише при малому діапазоні зміни швидкостей, коли втрати ковзання відносно невеликі. Істотно підвищити економічність цього способу керування можна в каскадних схемах регулювання, коли більша частина енергії, яка поступає в ротсрне коло, повертається в мережу живлення або пере- і ворюється в механічну роботу з передачею її иа вал даного двигуна зз допомогою статичних або електромеханічних перетворювачів, ввімкнутих у роторне коло двигуна. Регулювання моменту прн куто- вих швидкостях, вищих за номінальну, реалізується в каскадних схемах з векториил або частотним керуванням у роторних ксг аї двигуна і сталих параметрах живлення статора. Для цього в роторне коло включається реверсивний перетворювач частоти, який віддає енергію ковзання в мережу живлення при кутовій швидкості, нижчій за номінальну, і постачає двигун додатковою енергією через ротор при кутових швидкостях, вищих за номінальні.
7.9. Регулювання моменту асинхронного ип^ктропривода зміною потужності ковзання 7.9.1. Регулювання моменту зміною статорної напруги Метод регулювання моменту зміною напруги, яка підводиться до статора, належить до найпростіших. З цією метою застосовується напівпровідниковий регулятор напруги з фазовим або імпульсним ре- гулюванням вихідної напруги. Спрощену електричну схему силових кіл асинхронного електропривода, керованого тиристорним регуля тором напруги з фазовим керуванням, подано на рис. 7.17. Зміна ста торної напруги здійснюється регулюванням тривалості провідного і непровідного станів тиристорів силового кола за допомогою блоку фазового керування (БФК), який формує керуючі імпульси тирис- торів, З рівияиия моменту асинхронного двигуна М = Зр ----------------------------------- (7.4') видно, що під час сталого ковзання момент є функцією квадрата напру- ги, яка підводиться до статора. Це пояснюється тим, що регулювання підведеної напруги при незмінній частоті впливає на сталість магніт- ного потоку: Уі/Шое. (7.46) Оскільки критичний момент асиі хронного дангуна також є квад- ратичною функцією статорної напруги, то він змінюється пропорційнг квадрату напруги, і, отже, активна зона регулювання моменту ( скорочується. Ефективність генерування моменту, яка визначається як відношення моменту до статорного струму, зменшується в міру зни- ження напруги (магнітного потоку). Реалізація характеристик ста- лого моменту привела б до значного перевантаження двигуна за стру- мом при низьких швидкостях. Цей висновок зроблено після аналізу рівнянь (7.43) і (7.44). Регулювання потужності за законом Р2/з = сопзі буде до- сягатися в результаті збіль- шення роторного струму прн опорі роторного кола Тому формування характе- ристик сталого моменту регу- люванням статорної напруги двигунів стандартного вико- Рис. 7.17. Силова часїа.а електропривода з тиристорним регулятором напруги
1 0,8 0,6 & 0,2 0 І Рис. 7.18. Механічні характеристи- ки прн регулюванні напруги нання у всьому діапазоні зміни момен- тів і швидкостей не можливе. Із механічних характеристик (рис. 7. і8) видно, що реалізація умови усталених режимів роботи електропри- водів Л4Д (<о) = Л4С (<о) за цнм спосо- бом регулювання може бути ефектив- ною лише тоді, коли момент наванта- ження є зростаючою функцією кутової швидкості, наприклад при Мс (ш) = >= Для такого характеру наван- таження використовується повний діа- пазон регулювання моменту даигуна і виконуються умови статичної стійкості швидкісних режимів. Необхідне значення напруги статора /і (&«д) знаходять після розв’язування рівняння (Ззад) = Зрп _________________*5зад>___________________ 5зад°кіе (Рі + ^2Б/5зад)2 + “’ое <Чо + ^2а)2 = Ч(^д). (7-47) Звичайно даний спосіб керування використовується під час ре- гулювання моменту електричних машин, які мають підвищене критич- не ковзання 1. При цьому можливе підтримання моменту в ши- рокому діапазоні швидкостей двигуна, однак із-за підвищених втрат ковзання границі практичного використання даного способу обмежені малим діапазоном потужностей двигунів, наприклад в сервоприводах і двофазними двигунами. 7.9.2. Регулювання моменту асинхронного електропривода під час керування струмом ротора Асинхронні двигуни з фазним ротором менш надійні і мають біль- шу вартість, ніж машини з короткозамкиутим ротором. Однак вони характеризуються тим, що енергія ковзання може бути використана для керування моментом двигуна. Для електроприводів, в яких по- грібно регулювати момент при кутових швидкостях, близьких до но- мінальних, потужність втрат ковзання незначна. Водночас, вартість перетворювача напруги, який вмикається в статорне коло, буде іс- тотною. Даний факт є досить важливим для потужних електроприво- дів, які працюють в основному в усталених режимах із незначним ді- апазоном регулювання швидкості. Момент електропривода під час регулювання опором роторного реостата змінюється ступінчасто, а на ділянках із сталим опором є практично лінійною функцією (див. рис. 7.2). Регулювання моменту супроводжується виділенням енергії ковзання у вигляді теплоти на активних опорах роторного кола. Заидяки ввімкненню додаткового
Рис. 7.19. Заступна схема, яка приведена до ротора (а), та застудна схе- ма кола випрямленого струму (б) опору /?2д забезпечується пусковий момент аж до критичного при обме- женому пусковому струмові і високому коефіцієнтові потужності в ши- рокому діапазоні зміни швидкостей. Один із можливих варіантів схеми плавного регулювання моменту асинхронного електропривода зміною опору в колі випрямленого струму ротора поданий на рис. 7.13, а. Схема заміщення асинхронного двигуна при такому регулюванні подана на рис. 7.19, а. У цій схемі параметри статорного кола приведені до ро- тора і позначені штриховою лінією, випрямлений струм Іа регулю- ється ЗМІНОЮ додаткового опору послідовно до якого ввімкнено згладжуючий дросель, який має індуктивність Ьр і активний опір /?р. Беручи до уваги, що випрямлений струм /й згладжено індуктив- ністю £р, активні опори кола змінного струму можуть бути приведени- ми о кола випрямленого струму, виходячи з балансу втрат: 3^(5/?; + /?,) (7.48) Взаємозв’язок між струмом ротора і випрямленим струмом буде мати такий вигляд: /8=-^1/Л. (7.49) Рішивши рівняння (7.48) і (7.49), знаходимо: Ка =» + 2/?а. (7.50) Наявність індуктивних опорів розсіювання х\ і х2 призводить до зміни струмів фаз випрямляча і зниження середнього значення ви- прямленої напруги, що враховують додатковою втратою напруги’ р-5’)
де Ял = (хі 4- х2) — еквівалентний опір, приведений до кола вип- рямленого струму. Одержана з урахуванням виразів (7.48) і (7.51) схема заміщення асинхронного двигуна, яка приведена до кола випрямленого струму, подана на рнс. 7.19, б, де 11 а = 1,35 (/ЗзїЛ) = $^0. (7.52) Визначимо момент під час регулювання випрямленого струму ро- тора. Усталене значення, струму = (7.53) де Кх <= На + 2зЯі + 2Я2 + 4- Ягд — сумарний опір кола ви- прямленого струму. Втрати енергії в колі ротора можна визначити із залежності Р, = 'ЛЛ - + х2) - ІІ (28М). (7.54) З врахуванням виразу (7.52), рівняння (7.54) приймає внглид: Рг = 14 (х'і + хг)+2«; ] /?}. (7.55) Момент, який розвиває двигун під час ковзання з, визначають за допомогою рівняння м “ <-=Ч- К'- - [4 +2К' 14 <7-56) Рівняння (7.56) свідчить про те, що момент асинхронного дви- гуна пропорційний випрямленому струму І а, якщо знехтувати незнач- ним впливом другого члена, і прн Іа = сопзі ие залежить від кутової швидкості двигуна. Нехай величина середнього значення опору Я2д регулюється за допомогою тиристорного ключа, відносна тривалість включення якого дорівнює 6 — НТ, де * — тривалість, яка відповідає ввімкнутому положенню ключа; Т — період комутації. Прн достатньо малому значенні Т порівняно із сталою часу кола випрямленого струму То = середнє значення випрямленого струму і момент, створюваний двигуном, відповідно такії Т Ча Іл~ Яа+(1-6)/?2д ї (7.57) М = 1 |_____________________| ґ7 ер, І Ко+(1-Є)Я2д ІЯа4-(1~ Й)К2дГГ де Яв = Яо 4" 2®Яі + 2Яа 4* О'і + хл) + 2Яі. Нехтуючи впливом другого члена в формулу (7 58), знаходимо закон зміин щілинності 6 (з) для формування характеристики сталого моменту 296
Рис. 7.20. Схема регулювання моменту асинхронного електропривода зміною статорної напруги при сталому ротор йому струмові (а) та меха- нічні характеристики (б) М вад = СОП5ІЗ «2Л И - 6 0] = -дНЬ - І7-69» Ефективним методом регулювання моменту є безпосереднє керу- вання випрямленим струмом Іа (7.57) після введення контура регу- лювання струму з релейним регулятором (див. рис. 7.3, а). Формування характеристики сталого моменту достатньо просто реалізується в результаті стабілізації випрямленого роторного струму за допомогою джерела струму (днв. рнс. 7.6, а). Задане джерелом струму значення Іа = сопзі буде визначати, відповідно до виразу (7.56) фіксоване значення моменту двигуна. Зміна моменту може о сягатися заданням різних значень напруги иао, яка визначається статорною напругою Враховуючи вираз (7.52), рівняння моменту асинхронного двигуна м = -і- Ц = КЛ.Д, (7.60). де /См «і — коефіцієнт трансформації між статором і ротором; (7іл — лінійна напруга статора; — коефіцієнт передач регулятора напруги. Спрощена принципіальна схема електропривода із стабілізацією струму ротора і регулюванням статорної напруги, а також одержані при цьому характеристики сталого моменту подані відповідно на рис. 7.20, а, б. Розглянута система регулювання моменту є аналогом системи джерело струму — двигун у приводі постійного струму. Зміна Напруг статора асинхронного двигуна й обмотки збудження двигуна по-
Рис. 7.2і. Асинхронно-вентильний каскад Із контуром регулювання випрямле- ного струму г сгійиого струму виконують одне й те саме завдання — регулюють магнітний потік електричної машини і забезпечують керування мо- ментом. Незадовільні енергетичні показники регулювання моменту з роз- сіюванням енергії ковзання в роторному колі є основними недоліками цих схем і загальним недоліком розглянутих способів регулювання моменту. Ідея використання частини енергії ковзання була реалізована в електромашинному каскиді Крамера, в якому коло випрямленого струму живить якір двигуна постійного струму, механічно зв’язаного з валом асинхронного двигуна. Енергія ковзання перетворюється иа ме- ханічну енергію двигуном постійного струму і надходить на вал ‘ос- новного двигуна. Тепер для використання енергії ковзання використо- вується статичний каскад Крамера, який називають також аснихрон- но-вентильним каскадом, схема силових кіл якого подана иа рис. 7.21.
гя,' гя, ір »/> "пі + 77^"° ** <=^~^35іг„ео1а и<1-—йГ- ", е---------------------------------------------£ Рис. 7.22. Заступиа схема кола випрямленого струму асинхронно-вен- тильного каскаду В асинхронно-вентильному каскаді енергія ковзання через ланку по- стійного струму, яка складається із випрямляча В і згладжуючого дроселя, інвестується в мережу живлення за допомогою інвертора Інв, зв’язаного з мережею за допомогою трансформатора. Момент, який розвивається двигуном в асинхронно-вентильному каскаді, також описується рівнянням (7.60), однак спосіб регулю- вання випрямленого струму відрізняється від розглянутого раніше. Замість використання неекономічного регулювання струму зміною до- даткового опору в колі ротора у каскадній схемі струм регулюється за допомогою протиЕРС, яка створюється інвертором з природною ко- мутацією. Якщо величина сумарного опору в колі випрямленого струму /й дорівнює /?22. то значення струму в усталеному режимі буде ви- значатися як 1й = (7.61) де ХД</В— втрата напруги на вентилях випрямляча та інвертора. ПротнЕРС, яка виробляється інвертором, V, = -^-1/,„|со8а|. (7.62) де л2 — коефіцієнт передачі трансформатора; а — кут керування інвертора, що змінюється від 90 до 180° (в схемах на практиці — від 90 до 160°). Враховуючи вираз (7.52) для &а, рівняння (7.61) запишімо в такому вигляді: Рівняння (7.63) встановлює взаємозв’язок між кутом керування інвертора а і ковзанням з, необхідний для стабілізації випрямленого струму 1а, отже, і моменту двигуна. Так само, як і система з джерелом струму в роторі, асинхронно-вентильний каскад дає змогу реалізувати характеристики постійного моменту аналогічно як для двигуна по- стійного струму. Прн цьому випрямлений струм треба розглидати як аналог струму якоря в машині постійного струму. Схему заміщення кола випрямленого струму наведено на рис. 7.22. За аналогією з розглянутим вище індуктивний опір розсіювання хтр
Рис. 7.23. Структурна схема контура регулювання випрямленого струму та активний опір /?тр трансформатора, приведені до кола випрямленого струму, враховуються в схемі заміщення еквівалентними опорами ^к2 = (3/л) ХТр І 2/?тр. Диференціальне рівняння, яке описує динаміку випрямленого струму, має вигляд: (7.64) де 1// = а„соза; [/„=-1^-^; /?2І =йм+Ї5/?І+2Я,+ йр + + /?к2 +2/?тр 4- 7?в; /?в — усереднений опір вентилів випрямляча І інвертора (І?кі = Ад- Диференціальному рівнянню (7.64) відповідає передаточна функ- ція кола випрямленого струму: IV (п\ = М = —//?2£ им-і/і(р) тар+і ’ (7.65) де Та = Ар//?22 — стала часу кола випрямленого струму. Передаточна функція (7.65) повністю співпадає з передаточною функцією кола якоря двигуна постійного струму і тому регулювання струму може здійснюватись аналогічно розглянутому у п. 7.4. Керую- чою дією в формулі (7.64) є вихідна напруга інвертора 0[, а напругу ро- тора І/а треба розглядати як збурюючу дію. Структурна схема контура регулювання випрямленого струму зоб- ражена на рнс. 7.23, а, схема його реалізації — на рис. 7.21. Недоліками регулювання струму в асинхронно-вентильному каска- ді є низький коефіцієнт потужності і можливість регулювання момен- ту (без комутації в статорі) тільки в одному квадранті. 7.10. Регулювання моменту асинхронного електропривода під час частотного керування Під час дослідження електромеханічних властивостей асинхрон- нзго двигуна показано, що існує аналогія між регулюванням асинх- ронний. електродвигуном одночасно, частотою і напругою або
струмом статорної обмотки й електродвигуном постійного стру- му з незалежним збудженням, керованим якірною напругою. Ця аналогія є дещо умовною, оскільки машина постійного стру- му має незалежні канали регу- лювання потоку і струму якоря, а в асинхронному електроприво- ді процеси регулювання магніт- ного потоку і моменту взаємопо- в’язані, і умова постійності потоку | | = УітІ&Оч — С0П5І виконується ляше в усталеному режимі. В динаміці ця умова по- рушується, зумовлюючи появу додаткових некерованих складо- вих моменту. Тому при частотно- му керуванні точні аналітичні вирази для моменту асинхронно- го двигуна, як функції часу, більш складні, ніж у приводі по- стійного струму. Якщо механіч- , Область Смасть постій- Рис. 7.24. Механічні характеристики (а) та співвідношення координат асинхронно- го двигуна (б) при частотному керуванні на частина приводе має достатній момент інерції для того, щоб розгля- дати кутову швидкість ю як координату, ика повільно змінюється по відношенню до швидкості електромагнітних процесів, і це ж тверджен- ня так само дійсне для швидкості зміни частоти і напруги перетво- рювача, то регулювання моменту буде здійснюватись за динамічними характеристиками, близькими до статичних. При цьому лінеаризо- ване рівняння механічної характеристики (див. рівняння (4.182)) буде мати виглвд: (і + Лр)М=р(Мо-ю)=р(-^-и). (7.66) Динаміка під час зміни моменту відповідно до рівняння (7.66) опи- сується диференціальним рівнянням першого порядку, усталене зна- чення моменту пропорційне частоті ковзання: = ®0 — “• Області регулювання моменту під час частотного керування ви- значаються за допомогою механічних характеристик, зображених на рис. 7. 24, а. На рис. 7.24, б подані залежності напруги, моменту, стру- му статора і ковзання при регулюванні частотою. На ділянці, де момент сталий, у діапазоні змій частот ®ое БІД нуля До номінального значення ©о.ен напругу статора регулюють за зако-
нам 1]\т = соое | |и. крім ділянки низьких частот, де треба забезпе- чити компенсацію втрат напруги в статорному колі. Усталене значення моменту на цій ділянці підтримується сталим і пропорційним заданій величині частоти ковзання: = (®0е/Рл) — и — сопзі. Для одержання характеристики постійного моменту частота перетворю- вача повинна змінюватись за законом ь>ое (0 = [соя ч - и (/)] рп. (7.67) Задаючи різні значення со3, можна отримати сімейство механічних характеристик сталого моменту: М = 0<о2,. (7.68) Співвідношення (7.68) свідчить про те, що момент двигуна пропор- ційний частоті ковзання о)2з або з врахуванням визначення Р = = 2Мк/юон«к заданому абсолютному ковзанню: м=_2ЛІ!!_5<>_ (7.Б9) Тому даний спосіб називають керуванням за абсолютним ковзанням. У процесі регулювання статорний струм залишається незмінним, оскільки його реактивна й активна складові, які задають постійні магнітний потік і момент, сталі. При цьому активна складова буде визначатись певного величиною моменту, а значить, заданим значенням абсолютного ковзання *к.з. Діапазон зміни заданих значень $а,3 розраховується так, щоб в усіх режимах роботи момент двигуна не перевищував критичного значення Мк. На практиці максимальне робо- че значення моменту вибирають дещо меншим за критичне (див. рис. 7.24, а), з тим щоб гарантувати роботу електропривода на лінійній ділянці механічної характеристики. У точці, відповідній номінальній частоті напруги живлення <і>ое = ®ое.н, напруга перетворювача досягає своєї номінальної ве- личини і її збільшення повинно бути обмежене. Дальше збільшення частоти при сталій напрузі зумовить зниження магнітного потоку і двигун перейде в область роботи із сталою потужністю. У цій зоні регулювання максимальне значення статорного струму повинно бути обмежене, з тим щоб підтримувати потужність незмінною Р = Ма = сопзі. У межах області сталості потужності регулювання і моменту здійснюється заданиям абсолютного ковзання, обернено про- порційного послабленню магнітного потоку. Даний режим регулюван- ня еквівалентний послабленню магнітного потоку в машині постійного струму з незалежним збудженням. При деякій частоті момент двигуна досягне критичного значення, і дальше регулювання можливе ляше при зменшенні статорного струму так, щоб підтримувати Л4ксоое = | = сопзі.
Рис. 7.25. Схема частотного керування з обмеженням статорного струму (а) і механічні характеристики в пуско-галь- мівних режимах (б) У розімкнути* системах регулювання швидкості обмеження момен- ту під час частотного керування найпростіше здійснюється обмежен- ням статорного струму. Структурну схему, що реалізує таке керуван- ня, і відповідні механічні характеристики зображено на рнс. 7.25 У перетворювачі частоти керований тярясторний перетворювач напру- ги КП і інвертор Інв регулюють відповідно напругу і частоту струму статорного кола асинхронного двигуна. Необхідний для підтримки постійного потоку взаємозв’язок між напругою і частотою задається за допомогою функціонального перетворювача (ФП). Темп зміни час- тоти перетворювача юОе (/) і напруги (І) формується за допомогою- давача інтенсивності 31. Нехай в початковий момент часу двигун Жацював в точці / (рис. 7.25, б), яка відповідає навантаженню Мс. я збільшення швидкості двигуна на вхід давача подають напругу І73, яка визначається новим значенням кутової швидкості. Під дією наростаючих у часі задаючих напруг керованого перетворювача напруги і інвертора і/кн і 64. ч буде збільшуватись струм статора /і і момент двигуна (див. рис. 7.25, б, ділянка І—2). Як тільки ве- личина струму статора перевищить значення, відповідне струму об- меження, темп зміни частоти і напруги зменшаться так, що струм її ж сопзі і збільшення швидкості буде здійснюватись при постійному моменті, який відповідає ділянці розгону 2—3. У точці 3 частота пе- ретворювача оое дорівнюватиме заданому значенню і рух на ділянці. 3—4 характеризуватиметься рівняннями о>ое = ®ое.8; С4 = Vіз. Гальмування електропривода протікає аналогічно за діаграмою, яка складається із ділянок 4—5, 5—6, 6—/. При цьому електропрн- ЗОІ
Рис. 7.26. Структурні схеми при частотному регулюванні моменту: а — вихідне; б — еквівалентна вод працює в режимі рекуперативного гальмування иа ділянках, де МА <; 0. Керування пусковим і гальмівним моментами в розімкну- ти* системах може здійснюватись також і іншими методами, але зав- жди закон зміни частоти в часі о>ое (0 повинен бути таким, щоб частота ковзання <о2 (0 — ®е (і) — ® (і) ие перевищувала критичного зна- чення. При цьому гарантується робота двигуна на лінійній ділянці М < Мк. Регулювання моменту за абсолютним ковзанням із формуванням частоти статорної напруги відповідно до (7.67) належить до компенса- ційних методів і використовується у системах частотного керування, замкнутих за швидкістю. Враховуючи рівняння перетворювача час- тоти <і)ое = к^к.ч (7.70) та давача швидкості ^д.ш — (7-71) визначається закон керування перетворювачем частоти £7КЧ (І), який забезпечує регулювання моменту двигуна, незалежне від куто- вої швидкості, відповідно до виразу (1+Тер)М = ^Ози, (7.72) де 6/3.м — напруга задання відповідного значення моменту; Л'м — коефіцієнт передачі за моментом. Розв’язуючи системи рівнянь (7.66), (7.72) з врахуванням виразів <(7.70) і (7.71) знаходимо: 1/,.,=-^^ + -^. (7.73)
Рис. 7.27. Схема частотного регулювання моменту з інвертором напруги (а) і ме- ханічні характеристики сталого моменту (б) Початкова і перетворена структурні схеми під час частотного регу- лювання моменту відповідно до (7.73) подані иа рис. 7.26. Регулювання моменту за абсолютним ковзанням передбачає використання додатного зворотного зв’язку за швидкістю, визначеного другим членом формули (7.73) для компенсації внутрішнього від’ємного зворотного зв’язку за швидкістю двигуна. Сигнал завдання за моментом Оа м (рис. 7.26) можна розглядати як вихідну напругу регулятора швидкості зовніш- нього контура регулювання швидкості. Обмеження моменту викону- ється обмеженням задаючого сигналу £/3.м за допомогою нелінійної ланки (НЛ) типу «обмеження». Схема частотного регулювання моменту з інвертором напруги і статичні механічні характеристики со = / (М), відповідно до виразу (7.72) прн р 0, подані на рис. 7.27. Можли- вість регулювання моменту у чотирьох квадрантах в області, обмеже- ній значеннями моменту ] М | < Мк і механічними характеристиками 1 і 5 під час регулювання в зоні постійного моменту, забезпечується в тому випадку, коли керований перетворювач напруги, що входить у перетворювач частоти, є реверсивним і має можливість рекуперації енергії в мережу. Якщо перетворювач не має такої можливості, то розміщення меха- пі і них характеристик у другому і четвертому квадрантах обмежується механічною характеристикою динамічного гальмування 2 і віссю аб- сцис. Регулювання моменту є астатичним; перевантажувальна здат- ність двигуна в даній схемі залежить від способу стабілізації магніт- ного потоку. Найменша перевантажувальна здатність досягається під час стабілізації магнітного потоку статора | ЧГ11 = сопзі, найбіль- ша — прн | І ~ сопзі і обмежується насиченням магнітного кола
машини і запасом за напругою перетворювача частоти. Під час керу- вання з постійним потоком статора | ’Г11 = сопзі функціональний перетворювач (рис. 7.27, с) повинен реалізувати таку залежність: ^ = 7(^=1^ їх Л Г ‘ОД + № ш пг- * І/ ____________х ______________ (£»£, -1?2) (і/,„ + і? («і1 (7.74) У схемах частотно-струмового керування моментом (рис. 7.28) регулювання здійснюється аналогічно розглянутому формуванню за- даної частоти ковзання. Перетворювач частоти з властивостями регульованого джерела струму одержаний заадяки введенню контура регулювання струму ке- рованого перетворювача напруги. Рівняння асинхронного електро- двигуна під час живлення від перетворювача частоти (з властивостями джерела струму) мають вигляд: = — «Ч'л. + а£тіі„ + (ш. — <л,.) “і. = — аЧ'г, + — (ш, — аі (7.75) їіи — Ііиг її» — Ііі)> Рис. 7.26. Схема регулювання мо- менту при частотно-струмовому ке- руванні м=4 4г (Ч'г“‘к' ~ ч'2’‘і“): а «= /?2/І8- Алгоритми частотно-струмового ке- рування знаходимо, виходячи з умови підтримки сталим модуля потокозчеп- лення ротора в усталених режимах. З цією метою синхронно-обертаючу систему координат (и — п), сок = шОе орієнтують за вектором потокозчеплен- ня ротора 4%. При цьому дійсна вісь и співпадає з напрямком вектора 4^2- В усталеному режимі £Чі2иІ(1і — «=• = 0. З урахуванням орієн- тації за вектором потокозчеплення одержимо: ЧГ2с, = 0; == | ЧГа |.
З цершогон рівняння (7.75) знаходимо значення струму ііи, необхідн- ого для підтримання потоку заданої величини, рівні | 4% |а: ^=1^1^. (7.76) Момент, створений двигуном, при цьому має вигляд м=4',"тгіч'>і'1- (7-7/' Враховуючи, що струм й», який знаходимо з другого рівняння (7.75), дорівнює (шОе —ое)|УгІ вираз для моменту (7.77) приймає вигляд: М=4/’»4И'‘'гІ2(“о.-иЄ)=Р«’>. (7-7<) к2 д'и2=и0 —и; Р = З рівняння (7.79) видно, що зміною частоти ковзання го2 досягається регулювання моменту двигуна в усталеному режимі М = КМО»М- За допомогою залежностей (7.76) і (7.78) визначаємо закон регулюван- ня струму Ііт, який забезпечує виконання умови | Чг21 — сопзі при заданій величині моменту: ?1т 4 рХиІк р* (7.80; 1 + Необхідно зазначити, що умова (7.80) дійсна тільки в усталеному режимі. Дослідження динамічних процесів вимагає використання моделі, яка описується рівняннями (7.75) під час орієнтації змінних за вектором струму статора (дійсна вісь системи координат (и — о) суміщена з напрямком вектора струму статора): сс’іИгй аЬтІит, — ®2е^2«; (7.81 м =----- Процеси регулювання моменту і магнітного потоку, визначені співвідношеннями (7.79) і (7.80) і моделлю (7.81), — нелінійні. Якіс- ний вигляд перехідних процесів при ступеневій зміні частоти ковзання <°2 подано на рис. 7.29. 20* 307
Під час роботи електропривода без навантаження в усталеному режимі = = 0; Озм — 0, тому у статорному колі протікає лише реактивний струм, необ- хідний для утворення незмінного потоку 1\т = І Збільшення заданої часто- ти ковзання, яке досягається збільшен- ням задаючого сигналу С/3.м, приведе до появи відповідно до (7.80) активної скла- дової струму, яка необхідна для створен- ня моменту двигуна. Повний струм ста- тора, що визначається його амплітудним значенням І1т, повинен забезпечувати ба- ланс реактивної й активної компонент так, щоб виконувались рівності Рис, 7.29. Перехідні процеси ре- ІЧМ = СОП5І; М. = /И. 3. рулювання моменту при частот- 11 А А но-струмовому керуванні Ефективність керування під час ви- користання розглянутого компенсацій- ного методу визначається тим, наскільки для конкретного е іектро- привода вдається реалізувати двоканальне керування в і повід- но до виразів (7.76) — (7.80), яке забезпечує регулювання моменту при незмінному магнітному потоці. В реальних електроприводах у пе- Рис. 7.30. Схема незалежного регулювання магнітного потоідг і струму при частотному керуванні
рехідних процесах під час зміни моменту умови незмінності магніт- ного потоку порушуються, тому регулювання моменту, як це видно із графіків перехідних процесів на рис. 7.29, не є безінерційним. Точність регулювання моменту і магнітного потоку' під час частот- ного керування залежить від точності визначення параметрів асин- хронного двигуна /?2, ^2> ^т- Внаслідок невідповідності цих пара- метрів реальним значенням, наприклад зміна /?2 із-за нагрівання або — прн насиченні магнітної системи машини, магнітний потік може значно і дрІзнятясь від ззданого, що негативно впливає не тільки на динамічні показники і статичну точність керування, але й погіршує тепловий стан двигуна. Підвищення точності регулювання асинхронного електропривода під час частотного керування можна досягти при незалежному регу- люванні магнітного потоку | ] і моменту М за допомогою двока- нальної системи регулювання, структурну схему якої подано на рис. 7.30. Система частотного керування має два додаткових контури регулювання потоку і моменту з відповідними регуляторами потоку і м шенту з передаточними функціями ^р.п (р), (р)- Для одер- жання сигналів зворотних зв’язків за модулем магнітного потоку | 'Г11 і моменту М використовують обзервер, який реалізує такий алгоритм: Л4 = -|-р„ (Ч1М~ (7.82) |Ч'І| = /ч'?„+’*'?6, (7.83) ДЄ Тід, ’Ріь, Ііа, — складові ВЄКТОрІВ магнітного потоку ЧГ1 і струму статора в системі координат (а — Ь). Інформація про складові магнітного потоку знаходиться інтегру- ванням рівняння електричної рівноваги статорного кола: = І <4-. к =1,2,3. (7.84) 0 Оскільки вісь а статорної системи координат (а — Ь) суміщена з віссю першої статорної обмотки, то використовуючи вирази пере- творювання трифазних змінних у двофазні, знаходимо: ІіЬ ~ уу (»«2 — їй); ^ = -уГ(Ч'«-Ч'й). Функціональну схему обзервера відповідно до рівнянь (7.82) — (7.85) подано на рис. 7.31.
Рнс. 7.3і. Структурна схема обзервера магнітного потоку і моменту Передаточні функції регуляторів магнітного потоку і моменту вибираються пропорційно-інтегральними. Необхідно зауважити, що процеси регулювання магнітного потоку і моменту в системі з незалеж- ними регуляторами моменту і потоку також є взаємозв’язаними, але рівень взаємовпливу значною мірою компенсується дією цих регулято- рів. Обзервер магнітного потоку і моменту двигуна забезпечує точну інформацію про змінні у тому разі, коли напруги і струми статора є синусоїдальними, тому перетворювач частоти у цій системі склада- ється з некерованого випрямляча та інвертора з шнротно-імпульсною модуляцією. Електропривод забезпечує двозонне регулювання швид- кості, при цьому в режимі ослаблення магнітного потоку вихідна на- пруга інвертора досягає свого максимального значення і він працює як звичайний шеститактний інвертор. 7.11. Векторні методи регулювання моменту асинхронного електропривода Електроприводи, які потребують регулювання моменту в чотирьох квадрантах і мають високу швидкодію і динамічну точність регулю- вання моменту в усьому діапазоні кутових швидкостей, конструюва- лися на основі електродвигунів постійного струму. Пропорційність між струмом якоря і моментом двигуна при неза- лежному збудженні визначає простоту керування підчас регулювання моменту електропривода постійного струму. Введення від’ємного зворотного зв’язку за струмом якоря б електроприводах з швидкодію- чими тиристорними і транзисторними перетворювачами забезпечує без- посереднє керування струмом, отже, і моментом двигуна, що дає змогу подолати проблему залежності моменту від кутової швидкості із-за дії протиЕРС.
Створення електроприводів змін- ного струму, які за своїми динаміч- ними регулювальними властивостя- ми не поступаються електроприводу постійного струму, стало можливим завдяки розвиткові теорії вектор- ного керування машинами змінного струму, а також успіхам у техноло- гії створення силових напівпровід- никових пристроїв для швидкодію- чих перетворювачів частоти і мікро- процесорної техніки для реалізації складних алгоритмів керування. Векторне керування передба- чає використання як керуючої дії асинхронної машини вектора на- рис. 7.32. Просторові вектори електрич - ної машини в системі координат и — V. що орієнтована за вектором потокозчеп- лення пруги (струму) статора або ротора. При цьому регулюються амплітуда і фаза, отже, і частота напруги (струму) перетворювача, що живить електричну машину. Використання векторного керування дає змогу забезпечити незалежне регулювання магнітного потоку двигуна і його моменту аналогічно, як для машини постійного струму з незалежним збудженням. Однак, на відміну від двигуна постійного струму, де ортогональиість векторів основного магнітного потоку та якорної МРС жорстко фіксується в просторі за допомогою колектора, електродвигун змінного струму потребує зов- нішнього керування просторовим положенням векторів магнітного потоку і МРС ротора. Без такого керування кут між цими векторами змінюється в перехідних режимах і викликає їх складну взаємодію і коливальну перехідну функцію моменту двигуна. Системи керування електроприводами змінного струму, що здійснюють безпосереднє просторове регулювання положення вектора струму відносно поло- ження вектора потокозчеплення, називаються системами век- торного керування, в яких використовують принцип орієнтування за полем машини. Отже, завданням векторного керу- вання асинхронним електроприводом з орієнтацією за полем машини є одержання просторового кута, рівного л/2, між спеціально вибрани- ми компонентами поля з тим, щоб одержати рівняння для моменту двигуна, яке за формою співпадає з відомим рівнянням для двигуна постійного струму М = сФія. * Проста форма цього рівняння пояснюється ортогональиістю век- торів основного магнітного потоку і МРС якоря, що забезпечує не- залежність струму якоря і магнітного потоку. Порушення ортогональ- ності, наприклад під час зсуву щіток, призводить до того, що
магнітний потік Ф більше не є незалежним від струму якоря, тобто Ф’— = / (*»)» ‘ рівняння моменту двигуна постійного струму ускладню- ється. На рис. 7.32 показано взаємне розташування векторів головного потокозчеплення ЧГт і струму статора асинхронного двигуна. Із теорії узагальненої електричної машини момент трифазного асинхрон- ного двигуна визначається як м = 4 Рп Л, X і.) = 4 Рп ('Гп.иіи, - (7.86) де Чгт = Ьт (і, 4- г2); Ьт=-^- £1а — індуктивність контура намаг- нічування. Із векторного добутку двох векторів видно, що створений двигуном момент не залежить від того, в якій системі відліку виражені обидва вектори, а визначається тільки їх взаємним просторовим положенням. Якщо р —• кут між векторами потокозчеплення і струму, то рівня: "Я (7.86) матиме вигляд: М-|Тт||іі|8Іпр. (7.87) Добуток | | зІп р — проекція вектора на вісь, що перпендику- лярна до вектора потокозчеплення Чгт. Очевидно, що рівняння (7.87) за формою співпадає з рівнянням моменту двигуна постійного струму. Якщо можливе незалежне керуваини модулем потокозчеплення | | і ортогональною до вектора потокозчеплення проекцією вектора струму | ц | зіп р, то машяною змінного струму можна керувати подібно до двигуна постійного струму. Модуль потокозчеплення підтримується сталим, а регулювання моменту досягається зміною складової моменту вектора струму | | зіп р. При суміщенні осі и синхронно поворотної системи координат [а — о) з миттєвим напрямком вектора Ч?ІП будуть справедливими такі співвідношення: Чгт. = |Ч'„|; Ч'... =0; = |зіпр; Іь = |і,|созр. (7.88) Рівняння моменту (7.87) при цьому спрощується Л4 = Ч'™,(ь = |Ч'„1|і1. (7.8») і повністю співпадає з аналогічним рівнянням двигуна постійного струму. З рис. 7.32 видно, що одержане спрощення є наслідком орто- гоиальності компонентів векторів Ч?ти і /]«. Активна складова вектора струму статора називається момеитною, оскільки, змінюючи їц„ регулюють момент. Друга складова струму ііи призначена для зміни модуля потокозчеплення |^т| — і є реактивною складовою струму статора. Її ще називають польовою компонентою ста- торного струму.
?На рис. 7.32 положеная вектора і| відповідає збільшенню моменту двигуна при незмінному | Ч?,п |, положення і, — регулюванню магніт- ного потоку при сталій моментиій складовій /«,. Отже, заадяки орі- єнтуванню синхронно-поворотної системи координат (и — о) за векто- ром потокозчеплення досягнута взаємна ортогональнІсть компонентів векторів ^ти і О», які в цій системі координат можна регулювати незалежно і які визначають момент та потік двигуна. Аналогічно мож- на здійснити орієнтацію системи координат (и — V) за векторами по- токозчеплення статора або ротора. Проведений аналіз свідчить про те, що якщо оперувати не з ре- альними змінними машини (напругами, струмами, потокозчепленнями), що задані в природних координатах статора і ротора, а з перетворе- ними в систему координат, яка орієнтована за вектором потокозчеп- лення, то машина змінного струму набуває властивостей, аналогічних, двигуну постійного струму. Це відповідає фуадаментальній спільності процесів електромеханічного перетворення енергії в електричних машинах різних типів. З метою керування асинхронним електропри- водом у системі координат (а — о), орієнтованій за вектором потоко- зчеплення, необхідно реальні змінні потокозчеплення і струми, які ви- мірюються за допомогою давачів у стаціонарній системі статора, перетворювати у змінні, задані в системі координат (и — ц). Вектор ке- руючої напруги статора и“-и, який сформовано в системі координат (и — V), потребує зворотного перетворення у систему координат статора (а—Ь). Якщо прирівняти відповідно до рис. 7.32 кут що визначає положення синхронно поворотної системи (а — о) відносно статора, до кута % (І) між віссю а і вектором потокозчеплення, то одержимо систему координат (и — V), яка орієнтована за вектором потокозчеплення ’Гт. Тому пряме І зворотне перетворення для двофаз- ної машини задається за допомогою відомих співвідношень: і?-* = = емиЧ~\ Для знаходження кута ср0 (ґ) використовується форма запису вектора в полярній системі координат: Ч'„1=|Ч'т|гм’, (7.90) де 14% | = /СГ+чЕ; <р„ (0 = агсій . (7.91 > та Проекції і вектора потокозчеплення Фт можна виміряти за допомогою давачів Холла, встановлених у зазорі електричної маши- ни, або визначити безпосередньо за допомогою обзерверів потокозчеп- лення. Отже, необхідною умовою реалізації векторного керування з- орієнтацією за вектором потокозчеплення є наявність інформації про
Рис. 7.33. Структурна схема узагальненої електрично/ машини як об’єкта регу- лювання моменту при векторному керуванні а орієнтацією за вектором по- токозчеплення його миттєве просторове положення і про миттєве значення його модуля. Перехід до системи координат, пов’язаної з вектором потокозчеп- лення, надає системі керування такі важливі характеристики: 1. Змінні Цій (І}, «1с (0, ііи (0, «Іо (0, І V,» (0 ] у СИСТЄМІ КООрДИ- «аг, орієнтованій за вектором потокозчеплеп я подаються як сигнали постійного струму. 2. Із визначення синхронно поворотної системи координат видио, що частота і фаза статорних напруг «и (0, (0 задаються фазою ф0 (0 і частотою (0/гЙ поворотного вектора (0, а не навпаки, як це спостерігається під час частотного керування. Симетрична двофазна система змінних напруг иіа (і), іі\Ь (і) формується за допо- могою модулятора, який має оператор е/Фо (0, тобто синхронізованого за фазою і частотою з поворотним вектором потокозчеплення. Регулювання моменту асинхронного двигуна на основі векторного керування передбачає введення в алгоритм керування перетворень змінних, які обернені тим, що є в електричній машині. Допускаючи, що електричний двигун живиться від трифазного перетворювача, який є безінерційною ланкою, одержимо структурну
схему узагальненої електричної ма- шини як об’єкта регулювання мо- менту під час векторного керування з орієнтуванням за вектором пото- козчеплення (рис. 7.33). Оскільки перетворення координат у пристрої керування, яке визначається опера- тором і (2 —► ЗІ, а також зво- ротні ш перетворення (3 —> 2] і е~Л»е(О в електричній машині без- інерційні, то вони компенсують од- не одне, і можна вважати, що ком- поненти керуючої напруги и1и ів1ї(, сформовані регулятором, рівні від- повідним напругам «іи і и^, які за- дані на моделі машини. Тому проек- в !Л 0 І іа>л'и>^№ Рис. 7.34. Заступна схема асинхронно- го двигуна в системі координат и — V тування керуючої напруги може виконуватись, виключаючи пере- творення до координат статора. Для одержання динамічної моделі асинхронного двигуна з корот- козамкнутим ротором використовуємо рівняння узагальненого пере- творювача при = 0 ліЛ-V) «<“-’> = 0 = +----і— + (<>„ - /чи*'—’; (7.92) — ^1*1 + Ьп&Ь ^2 — 4~ ЬтВі. З врахуванням прийнятих раніше означень (4.73), (4.74) і рів- няння (7.92), визначаємо Т-подібну заступну схему асинхронного дви- гуна в осях и. і V (рис. 7.34, а, б). Перетворимо систему рівнянь (7.92) так, щоб змінними буля струмя статора І потоки ротора. Із виразів для потокозчеплень визначимо струми ротора і потокозчеплення ста- тора, які повинні бути виключені з рівнянь (7.92): ДЄ Од — (£,]/., а Ч' і 4г‘'“ (7.93) І,= = Х------ТГ(,и <7Е4> Ч'1. = -^-Ч,2« + сс>,„; (7.98) + (7.96) 2-
Після підстановки формул (7.93) — (7.96) у вираз (7.92] одер- жимо: аі1и . і = — уїіи 4- 4" Ро^е^го 4" -( = — у^'іо 4“ аРо'І,2і> Ро^е’Гга — 4" и1і>’ 0 <7'97) 4- ®ЬтС)И ~Ь (®к ®е) 4^20» СеЧ^йр 4" аДпї|і< (ц< ’ ®е) ЧГ2«» де а = /г2/гг; Ро = 4гг: Ї = ^ + "^Г: Ш = ю'/А'- За допомогою виразів (7.95) і (7.96) рівняння моменту (4.58) перс- тво; гається до вигляду М = 4- Рп ДЛ - ЧУи.). (7.98) Об’єднуючи рівняння (7.97) і (7.98), одержимо математичну мо- дель асинхронного двигуна як об’єкта регулювання моменту в формі струмів статора і потокозчеплень ротора у системі координат (и — V), яка обертається з довільною швидкістю. Сумістимо вісь и систе- ми координат (и — V), яка обертається синхронно, з миттєвим на- прямком вектора потокозчеплення ротора 4%, тоді ~ | 4% |, У2о = 0. Динаміка складової потокозчеплення Чг2а при цьому описується рівнянням: -3р-+аЧ'2, = 0; Ч'а.-’О. (7.99) Із останнього рівняння (7.97) з врахуванням (7.99) визначається час- тота обертання вектора магнітного потоку 4РЇ, а отже, і синхронно, поворотної системи координат: Шк = шОе = <ок 4- —І^1- = <ое 4- ш2е, (7. і 00) де й2є — аЬжй</1 4% | — частота ковзання. Рівняння асинхронного двигуна в системі координат (и — о), орі- єнтованої за вектором потокозчеплення ротора, одер куємо із формул
(7.97), (7.96) пі підстановки виразів (7.99), (7.1001 = — ТА» 4- ефо 14*21 + 4—। іі0 4- «іш 4^-=- ?<>. - рл 1^1-^.+4^7) '>«+£• (7Л0і) ^1^21 юті. г - ^Фс . аі-т • . —55—= — аІ^2І +аЬті1и- = сое + ЇЬ. Одержані рівняння є також нелінійними, але із них видно, що кожна з керуючих напруг иїи, що регулює відповідно реактивну ї'іи та активну і]0 складові струму статора, які, в свою чергу, регулюють модуль потокозчеплення 14% |, при сталому ПОТОЦІ [ЧГ2|— СОП8І — момент двигуна. З метою перетворення системи рівнянь (7.101) до лінійного виду сформуємо керуючі напруги ищ, и1г} у такому вигляді: «і. = + Ч1„; (7.102) «і. = а0«е. + «і». (7.103) де «*« = — «Ро І Ч'ї І — (и. + її.) о„; (7.104) ч.-Ь«М’>І+(* + ТГД ''Ф1“- (7Л05> Це .нелінійні коректуючі зворотні зв’язки, які компенсують нелінійні члени в правих частинах перших двох рівнянь (7.101); щи, — нові керуючі дії, відносно яких рівняння (7.101) є лінійними. Динаміка моменту асинхронного електропривода під чао керую- чих дій у виглиді (7.102) — (7.105) визначається рівняннями: гіл ; йі, . | ~Т/— = — їйа + — г}1и, —33— = — 4" — Ціні * °° а‘ °° (7.106) --аІУїІ+аІЛ; М=^-рг. Перші три рівняння (7.106) — лінійні і невзаємозв’язаиі, тому можуть бути представлені в операторному вигляді; (ТеР + О (р) (р)'»
(Т,Р 4- 1) <!. (р) = — Чи, (р); (7.107) (ї'зР + 1) | ^г/СР) | = Ьт»')ц (р), де л = & = Я, + Я, Т, -- а-’ = к^К,. На рис. 7.35 наведено розрахункову структурну схему електро- привода під час векторного керування з орієнтацією за вектором потокозчеплення ротора. Одержані рівняння (7.107), а також структурна схема (рис, 7.35} наочно відображають подібність асинхронного двигуна під час вектор- ного керування звичайною машиною постійного струму при регулю- ванні її струму і потоку. Так, динаміка момедтної складової струму описується аперіодичною ланкою з малою сталою часу Те, яка визначається змінами потоків розсіювання. Канал регулювання потокозчеплення вміщує дві аперіодичні ланки з малою і одну ланку з великою Т3 сталою часу роторного кола. Додаткова аперіодич- на ланка із сталою часу в каналі регулювання потоку відрізня- ється від відомої моделі двигуна постійного струму. Наявність її пояснюється тим, що потокозчеплення ротора регулюється через стагорне коло двигуна. Дві регульовані координати двигуна — актив- ний струм статора і потокозчеплення ротора | 4% | — можуть ре- гулюватися незалежно за допомогою напруг Уи> і Ці«, причому при і Т2 | = сопзі розрахункові структурні схеми каналу регулювання моменту двигунів асинхронного і постійного струму співпадають. Динамічні властивості перетворювача каналу регулювання напруги на структурній схемі (днв. рис. 7.35), як і в електроприводі постійного струму, враховуються введенням аперіодичної ланки з еквівалентною малою сталою часу перетворювача і коефіцієнтом передачі Кп. Двоканальну систему регулювання моменту асинхронного електро- двигуна (рнс. 7.36) виконано за принципом підпорядкованого регулю- вання координат із послідовною корекцією. Канал регулювання пото- козчеплення має два контури регулювання: струму ііи і модуля потоко- зчеплення ротора | Чг2). Регулятори струму іг« і потоку беруть Рис. 7.35. Розрахункова структурна схема електропривода як об’єк- та регулювання моменту при векторному керуванні з орієнтацією за вектором потокозчеплення ротора
Рис. 7.36. Спрощена структурна схема системи регулювання потоку і моменту асинхронного електропривода при векторному керуванні пропорційно-інтегральними з настроюванням внутрішнього контура на модульний оптимум, а зовнішнього — на симетричний. Контур ре- гулювання момеитної складової струму виконується аналогічно конту- ру регулювання струму якоря в електроприводі постійного струму. На рнс. 7.37, а наведено узагальнену функціональну схему системи керування моментом асинхронного електродвигуна, яка реалізує векторне керування з орієнтацією за вектором потокозчеплення ротора. Пристрій керування складається з блоків прямого і зворот- ного перетворень Т і Т~1 змінних електричної машини, нелінійного коректуючого регулятора відповідно до формули з (7.104) і (7.105), ре- гуляторів струмів іІСІ і ііи, регулятора потокозчеплення згідно з рис. 7.36. Перетворювач частоти (ряс. 7.37, б) має три незалежних канали регулювання напруги, виконані на транзисторних реверсивних перетворювачах із широтно-імпульсною модуляцією. Розглянутий принцип векторного керування моментом з орієн- туванням за вектором потокозчеплення дає змогу керувати асинхрон- ним електроприводом як машиною постійного струму, якщо оперувати під час керування не з реальними змінними машини, а з перетворе- ними в систему координат, орієнтовану за вектором потокозчеплення. Тоді магнітний потік і момент двигуна (при 4% — сопзі) регулюються незалежно, а перетворені змінні є сигналами постійного струму. Разом з тим, керування за принципом двигуна постійного струму потребує регулювання моменту зміною струму. Пропорційність- між струмом і моментом зберігається тільки при сталому потоці. У режимі ослаблення поля пропорційність порушується і систему слід розглядати як нелінійну. На відміну від електродвигуна постійного струму під час векторного керування асинхронним електроприводом може бути одержана інформація про миттєве значення моменту відповідво до формули (7.98), оскільки в системі зумовлено вимірювання вектора потокозчеп- лення. Це дає змогу синтезувати векторне керування, яке бе.лпасередиьо- буде регулювати момент асинхронного електропривода.
Рис. 7,37. Функціональна схема асинхронного електропривода, іцо реалізує вектор- не керування моментом (а), 1 спрощена схема трифазного інвертора з широтно-ім- пульсною модуляцією (б) Відомо, що момент асинхронного електродвигуна не залежить від того, в якій системі координат наведені вектори струму статора і потокозчеплення ротора, і визначається лише їх взаємним розташу- ванням у просторі. У зв’язку з цим, доцільно синтезувати векторне керування в стаціонарній системі координат статора, оскільки керуючі напруги статора, а також сигнали зворотних зв’язків за струмом і потокозчепленням подані в цій системі координат. Пере- 320
творення змінних машини в систему координат, що обертається, орі- єнтовану за вектором потокозчеплення, у цьому випадку проводити не обов’язково. Прийнявши <ок = 0 в формулі (7.97), одержимо рівняння динаміки асинхронного двигуна в стаціонарній системі координат (а — і>): = — а¥2о Ч- —4“ а Ьті іь & = — уііл 4- сфо^їа 4" Ро^е^гб 4—— (7.108) = — ііи + «Ро'1'24 — РоШ.'Ри + 0- “ігі М = -|-Л> ~¥~ * ь8 Метою керування є незалежне регулювання моменту двигуна і модуля потокозчеплення ротора, тому змінними є Уй —- ^2.аї-ІЬ Ч*26Йв1 //8 = <4-^-І^І2. (7.109) Перша змінна уг пропорційна моменту двигуна і дорівнює вектор- ному добутку векторів струму статора і потокозчеплення ротора, друга у* — пропорційна модулю потокозчеплення г Для того щоб перетворення координат (7.109) було взаємооднозначним, воно повинно бути доповнене співвідношеннями ї/1 — ^2аЙа 4- ^26^1»» У26 УІ =% =агс(£-ф— . *2а (7.110) Об’єднуючи внразн (7.109) і (7.110), аиаходимо нові координати уг, уй, ув, Уі, які повністю описують асинхронний двигун під час регу- лювання потоку і моменту’ УІ — ^2аІіа 4- Уз ~ ^2яЙб ^26^10» ^ = <4-^; £4=агсі£-у~ . (7.1П) Для того щоб одержати диференціальні рівняння асинхронного двигуна для змінних уи уЛі у6, ул, необхідно продиференціювати вираз 21 2-2363 321
(7.111) а підстановкою похідних реальних змінних із формули (7.108)1 ^Г = —лГІІО + ^а-аГ +~аГ-ІІЬ + ^~аГ = = — (а 4- у) у і + оеу2 + <Фо*/з 4~ а^т 0"іо + 4~ (?• 112) Ауя <*^йа . , ііг Аі1Ь А^2Ь . цг *1« & <іі ІЛЬ 4“ * 2в Л йі Па йі — = —(а4-ї)й ——Ро®ей4-““ »я; (7-113) -^Г=2Ч^-^ + 2Ч'5»^І =_2щя+2аЬЛ; (7.114) о, =«Л + и,Л; (7.115) «,=-«Л + иЛ. (7.116) Керуючі дії Оі і о2, які трансформують систему рівнянь (7.112) — (7.116) до лінійного вигляду, -^- = -(“ + т)й + 4г°°: -^-=—(«+Т)Л+4->& (7.117) ~^-=— *Ч/, + 2а/.,„я; М = Р» мають вигляд »і = о0Сік + 1>1 = а„ (— — а&у, — аЬ„ ((?„ + іц,)] + V?; (7.118) V, = а„о2і + и° = о» + Ро®.йі] + «1 (7.119) Структурна схема, складена відповідно до рівнянь (7.117), зображе- Рис. 7.38. Розрахункова структур- на схема асинхронного електропри- вода прн прямому векторному керу- ванні моментом на на рис. 7.38, на якому прийняті та- кі позначення: Ті=(а4-тГ'; Т,=(2а)-,: Кі = (а„ (а + т)]“'; К, = Ь„. Одержана розрахункова структур- на схема має істотну перевагу порів- няно з аналогічною структурною схе- мою на рис. 7.36 при векторному ке- руванні з орієнтацією за вектором по-
Рис. 7.39. Еквівалентна структурна схема системи керування потоком і моментом асинхронного електропривода токозчеплення, оскільки обидва канали керування потокозчепленням і моментом взаємно не зв’язані. Закони регулювання моменту і потоку задаються формуванням і V? за допомогою лінійних регуляторів (рис. 7.39). Передаточні функції регуляторів визначають стандартними методами розрахунку систем із підпорядкованим регулюванням параметрів або іншими методами синтезу лінійних систем автоматичного керування. Вихідну напругу, що подається иа двигун, знаходимо з рівнянь (7.115) і (7.116): їй,„І і*»г[^ 'г2о][ол+4]- Рис, 7.40. Функціональна схема системи прямого векторного керування мрл$ентом асинхронного електропривода 21*
Функціональну схему прямого векторного керування моментом «синхронного електропривода зображено на рнс. 7.40; вона подібна до функціональної схеми під час векторного керування (рис. 7.37) « орієнтацією за вектором потокозчеплення ротора. Пристрій керуван- ня має регулятори моменту, потоку, координати нелінійний корек- і уючий регулятор, перетворювачі координат Т і Т~1 згідно з виразами 17.111) і (7.120). Слід зазначити, що з точкн зору реалізації обидва розглянутих варіанти векторного керування приблизно однакові. Системи векторного керування моментом асинхронного електро- привода, не зважаючи на необхідність реалізації більш складних алгоритмів керування, ніж під час частотного керування, забезпе- іують точне регулювання моменту не тільки в статиці, айв динаміці. Зони, мають суттєву перевагу порівняно з електроприводом постійного труму, так як мають більшу перевантажувальну здатність і не мають ’бмежень на тривалу роботу в загальмованому стані. 7.12. Регулювання моменту синхронного електроприводе Особливістю синхронного електропривода є те, що в усталеному ‘ЖИМІ регулювання моменту виконується прн кутовій швидкості ехтродвнгуна, пропорційній частоті напруги живлення статора. Рівняння моменту синхронного електродвигуна записується так: М =4 =3р„-^ ~|5іпе- =3а- Чг'1™54’ - = 3А,Ч'„/1«»Ч’ = *'4Л. (7.121) те 5 = юоеЬт/3 — ЕРС обертання; х* — ©ое (Ьіа + Ьт) — синхрон- ний індуктивний опір; — магнітний потік у зазорі машиии; — струм намагнічування; /в — основна (моментна) складова струму статора; 0е — кут навантаження син- (Потій- ! п'ють момен- гну ^тах Рис. 7.4І. Механічні характеристи- ки синхронного двигуна при частот- ному керуванні (сох <р = 1) (Пости- / ність потуж- ності хронного двигуна. Якщо допустити, що під час регу- лювання коефіцієнт потужності підтри- мується сталим (соз <р = 1), то намаг- иічувальний струм машини повністю створюється обмоткою збудження /,,, — = /8. Синхронний електродвигун має дві робочі області: сталості моменту і потужності, поділені номінальною ку- товою швидкістю <он (рис. 7.41). На першій ділянці, аналогічно частотному керуванню асинхронним електроприводом, підтримується таке співвідношення ^/соое, яре гарантує
сталість струму намагнічування Іт і магнітного потоку Як видне з рівняння (7.121), при сталій частоті струму статора, рівній ©ое .. збільшення моменту вздовж горизонтальної лінії А—В досягається збільшенням струму статора Д = Іа до трч?р В, в якій момент ма<- максимальне значення при /х = /1Піах- У діапазоні кутових швидкостей, які перевищують номінальну о 2> (£>н, напруга, яка подається на двигун, зберігається сталою, а струм збудження зменшується обернено пропорційно кутовій швид- кості. Прн цьому потужність, яку розвиває машина, і струм статоре, сталі, момент синхронного двигуна змінюється за гіперболічним за- коном. У робочій точці струм збудження Ід можна регулювати для одер жання бажаного коефіцієнта потужності соз <р. Частотне регулювання синхронного електродвигуна внкористову ється в розімкиутих системах електропривода, які тривало працюють у режимі стабілізації швидкості. Пуск і зміна кутової швидкості в таких приводах виконуються в асинхронному режимі. Під час зміни навантаження на валу двигуна момент електропривода має значення, що дорівнює моменту навантаження в результаті збільшення активної- > струму статора і кута навантаження 0е. 7.12.1. Регулювання моменту синхронного електропривода за принципом безконтактного двигуна постійного струму Оскільки частота струму статора в синхронному двигуні повинна дорівнювати (бути пропорційною) кутовій швидкості ротора, до- цільно допустити, що кутове положення ротора повинно задавати фа зу, а отже, і частоту струму статора. У цьому випадку синхрон- ний двигун працює в режимі самосинхронізації з виконанням умов синхронної роботи Юео = <ое в усіх режимах. Спрощена принципо- ва схема реалізації цього способу керування наведена на рнс. 7.42, а. Синхронний двигун живиться від перетворювача частоти з власти- вістю джерела струму. Комутація тиристорів трифазного інвертора Інв синхронізована з кутовим положенням ротора двигуна д> завдяки тому, що імпульси включеиня-виключення тиристорів інвертора фор- муються в функції просторового положення ротора. У пристрої (|юр- мування керуючих імпульсів тиристорів можна задавати кут поло- ження вектора струму статора відносно кутового положення магніт- ного потоку ротора. З рис. 7.42 видно, що синхронний двигун з елект- ронною комутацією струму статора є оберненим аналогом двигуна постійного струму. Функції колектора в машині постійного струму та інвертора, комутованого в функції положення ротора, при цьому еквівалентні, тому синхронний двигун разом з електронним комута- тором (інвертором) називають безконтактним двигуном постійного струму.
Безконтактним двигун постійного струму Рис. 7.42. Керування моментом син- хронного електропривода за схемок» безконтактного двигуна постійного струму (а) і розташування векторів син- хронного двигуна (б) Як бачимо, рівняння синхронного двигуна, керованого за цим принципом, еквівалентні рівнянням двигуна постійного струму. За- писавши змінні в системі координат (4 — у), зв’язаній з ротором, одержимо рівняння моменту: ^ = 4^-4^. (7.122) Для неявнополюсиої електричної машини, якщо є обмотка збу- дження, що розташована по осі д системи координат Д — у, потоко- зчеплення і струми пов’язані виразами: Ч'и = Цій + 4'1, = (7123) З врахуванням виразів (7.123), рівняння моменту (7.122) приймає вигляд М = Ьті3і\д = Ьті3І іт зіп Є = ІтіаІ1т соз у, (7.124) де 0 — кут навантаження двигуна; у = -------6 (див рис. 7.42,6). При у = О(0 = 9(Г) вектори потоку збудження Т8 і струми статора ортогональні, і рівняння (7.124) повністю співпадає з рів-
няиням двигуна постійного струму. Рівняння моменту згідно з фор- мулою (7.124) допускає підтримку на сталому рівні струму збудження І кут у з метою регулювання моменту зміною струму /1<я. 7.12.2. Регулювання моменту синхронного електропривода під час векторного керування Рівняння електричної рівноваги синхронного явнополюсногв дви- гуна в системі координат (й — д) має вигляд: Ніл = 4~ 2/ — Віщ 4—4- Фе'Рк/; «8 = ^8*8 4-----> (7.125) Даній моделі відповідає еквівалентна схема двигуна (рис. 7.43). Реальні синхронні двигуни мають додаткову пару демпферних обмоток, що розташовані по осях 4 і д. Якщо не враховувати дію цнх обмоток, оскільки це суттєво на векторне керування не впливає, то взаємозв’язок між потокозчепленням і струмами визначиться та- кими рівняннями: ^і<г = Ілліча 4“ £>2</Із.' 4% = І^іїї (7.126) ЧГВ = Ьзіз 4~ Використовуючи вирази (7.126), перетворимо рівняння (7.125) до форми струмів: иіа ~ Кіім 4- ---СОе^і^і?* Мі<7 = 4- —І~ 4- іа 4~ <*>е£|Мі3; (7.127) М = 4- । і и3 = к3і8 + г ь і2</ —— - На відміну від асинхронного двигу- на, в якому збудження машини здійсню- ється через статорне коло, синхронний Рис. 7.43. Еквівалентна схема синхронного двигуна
2-3 Кмрішшш . ротора Координаті) - статора Чі & Іч Е Рис. 7.44, Функціональна схема систе- ми векторного керування моментом син- хронного електропривода двигун має обмотку збудження, що створює основний магнітний потік. Завдяки цьому в синхронному елект- роприводі е можливість керувати моментом з найбіль- шою ефективністю, коли вектори струму статора і по- токозчеплення ротора взаємно перпендикулярні. При цьому вектор ’Гз співпадає з віссю й, а вектор іх— з віссю <?, тому і-іч — 1 |. Ііа — 0; діїаїді = 0. З врахуванням цих умов рівняння (7.127) перетво- рюються до вигляду; ТИ = Цій — (Цз — ^з^в)---- -^-=£г'(ц.-ед; ~ ^<3 (Цій“ (7.128) Неважко побачити, що три рівняння в (7.128) повністю співпа- дають з відомими рівняннями двигуна постійного струму, що дає змо- гу розглядати синхронний двигун під час векторного керування як безконтактний двигун постійного струму. На рнс. 7 44 наведено функ- ціональну схему системи, що реалізує розглянутий принцип керуван- ня. Оскільки в синхронному двигуні просторове положення вектора потокозчеплення ротора задається обмоткою збудження і тому жорстко зв’язано з ротором електричної машини, то для орієнтації змінних за вектором потокозчеплення достатньо використовувати інформацію від давача положоїня ротора.
Таке керування іноді називається векторним керуванням в ко- ординатах ротора. Оскільки рівняння синхронного двигуна в коорди- натах ротора під час орієнтування вектора струму таким чином, що іїЛ = 0, співпадають з рівняннями двигуна постійного струму, то й ре- гулювання моменту виконується аналогічно. Прн цьому постійний магнітний потік підтримується на заданому рівні за допомогою конту- ра регулювання струму збудження з пропорційно-інтегральним регу- лятором струму збудження (РСЗ), а регулювання моменту досягається зміною моментної складової струму статора і\я. Як і в електроприводах постійного струму, регулювання активного струму виконується за допомогою контура регулювання струму, налагодження параметрів якого здійснюється на модульний оптимум. Закон зміни напруги ии аналогічний приведеному в рівнянні (7.128). Його алгоритм відповідає розімкнутій системі керування, і тому його ефективність залежить від точності інформації про параметри Ьіи, Лв, Яа» Лс- У цьому випадку одержання 1\а = 0 гарантується вве- денням додатково контура стабілізації струму ііа на нульовому рівні. Зауважимо, що сигнали і^, їй, иц, € сигналами постійного струму. Рнс. 7.45. Векторна діаграма явнсїпо- люсного синхронно- го двигуна прн у ~~ 7.12.3. Регулювання моменту синхронного електроприводе під час одночасного регулювання кутового положення вектора струму статора Синхронний електродвигун, як зазначалось вище, має додатковий канал керування збудженням. Це дає змогу розширити функції керу- вання, а саме додатково регулювати коефіцієнт потужності соз <р, виз- начений кутом <р між векторами напруги і струмом статора. З векторної діаграми синхронного двигуна (рис. 7.45) видно, що регулювання кута <р найпро- стіше здійснюється зміною кутового положення век- тора струму, визначеного кутом у, який відрахову- ється відносно вектора ЕРС — Е. Можливість регулювання кута у пояснюється так. Припустимо, що метою керування є незалежне регулювання моменту двигуна М і кута у при збе- реженні потокозчеплення Чг)й на сталому рівні З урахуванням рівняння моменту синхронного дви- гуна, виразів для кута у і потокозчеплення зна- ходимо алгебраїчні рівняння: = Ьіаііа 4- = (7.129) ЇЙ У = Система нелінійних алгебраїчних рівнянь (7.129) може бути розрахована відносно змінних іщ, а
Розрахунок і\а ~ ііХІ й<7 = Іаі> Рис. 7.45. Функціональна схема синхронного електропривода з регулюванням кута у також і3. Отже, внаслідок керування компонентами струму статора /м, ііч, досягається регулювання моменту двигуна і кута у. Збереження потокозчеп- лення Тм на сталому рівні забезпечується регулю- ванням струму збудження. Розглянемо динаміку одночасного регулювання моменту синхронного двигуна і кута у. Якщо статор синхронного двигуна живиться від керованого дже- рела струму, то математичну модель машини можна записати так: Ч’.і М = ; (7.130) = -ц- (и, — <Л). Перше рівняння (7.129) показує, що для збереження магнітного потоку відносно осі 4 иа незмінному рівні струм збудження пови- нен змінюватись згідно з виразом Й = -Г-,П,-£ійМет. (7.131) Регулювання струму збудження на заданому рівні її забезпечується за допомогою пропорційно-інтегрального регулятора: и, = ки (й — У + У (Й — /,) Лі. 6 Параметри регулятора струму збудження настроюються стандартним способом.
Недоліком цього способу керування є вплив насичення магніт- ної системи двигуна на то* кість розрахунків відповідно до виразу (7.131) із-за зм.и взаємної індуктивності Еш. Більш надійним спосо- бом стабілізації потокозчеплення Чгій є застосування астатичного контура регулювання з безпосереднім вимірюванням потокозчеп- лення за допомогою давачів потоку аналогічно тому, як це роби- лось в асинхронному електроприводі. Пропорційно-інтегральний регулятор потоку при цьому реалізує такий алгоритм «. = к„ (Чи -Чи) + к„ ) - Ч',„) ЛІ. Приймаючи до уваги друге рівняння системи (7.129), вираз момен- ту запишемо так: м І8Т- Розв’язок цього рівняння дає шуканий закон зміни струму відповідний заданому моменту Л13: - V,.,+Гем* (7.132) Функціональну схему системи керування, що реалізує розглянутий алгоритм, подано на рнс. 7.46. Питання для самоконтролю , 1. Для чого проводять регулювання моменту (струму) електропривода? 2. Яким способом можна регулювати момент (струм) двигуна? 3. Поясніть, чому змінюється момент при введенні додаткового опору в коло якоря двигуна постійного струму і в коло ротора асинхронного двигуна? 4. Які е способи регулювання моменту асинхронного двигуна? 5. Якими показниками характеризують реостатне регулювання моменту елек- тродвигунів? 6. Які позитивні показники 1 недоліки притаманні реостатному регулюванню моменту двигунів? 7. Які особливості регулювання моменту двигуна постійного струму, підключе- ного до джерела струму’ 8. Якими показниками характеризують регулювання моменту двигуна постій- ного струму в системі джерело струму — двигун? 9. Як впливає на жорсткість механічних характеристик 1 точність регулювання моменту від’ємний зворотний зв’язок за струмом в системі КП — Д? 10. Поясніть форму механічних характеристик двигуна в електроприводі з від- січкою за струмом. II. Для чого застосовується формуючий додатний зворотний зв’язок ва швидкіс- тю в електроприводі з від’ємними зворотними зв'язками за струмом І швидкістю? 12. Як впливає Інерційність перетворювача в системі КП — Д з від’ємним зво- ротним зв’язком за струмом на точність регулювання моменту двигуна? 13. Які позитивні якісні показники 1 недоліки притаманні регулюванню момен- ту (струму) в системі КП — Д з підсумовуючим підсилювачем?
14. Поясі і гь закон керування моментом двигуна постійного струму послідов- ного збудження, який описується лінійним диференціальним рівнянням першого по- рядку. 15. Чому збільшення некомпенсонаної сталої часу в системі Г — Д зумов- лює зменшення точності регулювання і зниження швидкодії контура регулювання струму? 16. Який загальний недолік способів регулювання моменту асинхронного елек- тропривода зміною потужності ковзання? 17. Поясність суть'частотного керування асинхронним двигуном з регулюван- ням абсолютного ковааннн. 18. Що таке векторне регулювання моменту з орієнтацією за вектором потоко- зчеплення ротора? 19. В чому особливості регулювання моменту синхронного електропривода? Розділ 8 РЕГУЛЮВАННЯ ШВИДКОСТІ ЕЛЕКТРОПРИВОДА 8.1. Загальні відомості До численної групи промислових механізмів, що працюють із ’ змінною швидкістю, належать прокатні стаин, метало- і деревооброб- ні верстати, машини для виготовлення паперу, підйомно-транспортні механізми, екскаватори, бурові установки, черв’ячні машиин і гумо- змішувачі, промислові роботи і маніпулятори, дослідні стенди, ком- пресори, повітродувки тощо. Всі ці механізми і машини для досягнен- ня високої продуктивності, якості роботи, а також пониження швид- кості під час огляду або підготовки до пуску механізму, потребують регулювання швидкості, що дає змогу забезпечити необхідні режими роботи промислових механізмів і, як правило, зменшити витрачання енергії. Регулюванням швидкості називаюсь примусову зміну швидкості двигуна за допомогою спеціального пристрою або установки незалежно від величини і характеру навантаження, яке виконується відповідно до потреб технологічного процесу. Швидкість можна регулювати вруч- ну або автоматичним пристроєм. Поняття регулювання швидкості не- потрібно змішувати з природною зміною швидкості (або саморегулю- ванням), яке виникає в електроприводах внаслідок зміни навантажен- ня иа вал механізму. Розрізняють механічні та електричні способи регулювання швид- кості виконавчих органів промислових механізмів. Механічні способи регулювання швидкості грунтуються на зміні передаточного числа сту- пінчастих та безступінчастих пристроїв (коробки швидкостей, гідро- муфти, механічні варіатори тощо), які встановлюють між двигуном і виконавчим органом механізму. Ці пристрої складні і в ряді випад- ків недостатньо нидійні, що утруднює автоматизацію технологічних
процесів. Тому зараз переважно застосовують електричне регулюван- ня швидкості двигунів. Взагалі регулювання швидкості двигунів, а під цим розуміють і підтримання швидкості на заданому рівні, може здійснюватись на основі розімкнутих або замкнутих електромеханічних систем. Регулювання на основі розімкнутої електромеханічної системи, яке інколи називають параметричним, полягає в зміні значення того або іншого параметра електричних кіл двигуна — кількості пар по- люсів або напруги живлення ннаслідок ввімкнення додаткових еле- ментів: резисторів, конденсаторів, індуктивностей. Так, з рівнянь статичних характеристик двигуна постійного струму з незалежним збудженням о = І/Я/КФ — 7?ЯЇЛЇ/№Ф2; о = сіяік$>—/?яі/я/кф вндно, що можливі три параметричні способи регулювання швидкості внаслідок зміни опору в колі якоря двигуна /?нх (реостатний спосіб), магнітного потоку Ф і напруги живлення. Регулювання швидкості двигунів постійного струму послідовного і змішаного збудження може здійснюватись тими самими способами, що й двигуна постійного струму з незалежним збудженням. Розімкнуті електроприводи, які здійснюють параметричні способи регулювання швидкості двигунів постійного струму, прості за конст- рукцією, дешеві і надійні в експлуатації; однак позитивні якісні по- казники такого регулювання швидкості ие дуже високі. Регулювання швидкості з високими якісними показниками можна одержати в замкнутих системах електропривода з двигуном постійного струму під час зміни підведеної до нього напруги. Для цього вико- ристовують різні силові перетворювачі, в основному тиристорні і транзисторні. Швидкість асинхронного двигуна, як це виходить з принципу його роботи і виразу статичної механічної характеристики, Ш = Ш, (1 — 5) = (1 — 5), однозначно визначається швидкістю магнітного поля ю0 і величиною ковзання з. Відповідно до цього всі способи регулювання швидкості асинхронного двигуна можна поділити на дві групи. До першої групи належать частотне регулювання і регулювання зміною кількості пар полюсів обмотки статора, до другої — регулювання зміною активного опору кола ротора, зміною повних опорів у колі статора або ротора, дросельне та імпульсне регулювання, регулювання в каскадних схемах. Нині розроблені й інші методи регулювання швидкості асинхрон- них двигунів, наприклад, регулювання зміною гармонічного складу'
магнітного поля, регулювання взаємним переміщенням активних ча- стин двигуна тощо. Більшість способів регулювання швидкості асинхронних двигунів другої групи, а також регулювання швидкості зміною кількості пар полюсів належать до параметричних способів. Частотне, імпульсне і дросельне регулювання швидкості, а також регулювання швидко* сті в каскадних схемах реалізуються у замкнутих системах з висо- кими якісними показниками. Для установок великої потужності в безредукториих ТИХОХІДНИХ електроприводах економічно обгрунтованим є частотно-регульований синхронний двигун. 8.2. Основні показники регулювання швидкості До основних показників, що характеризують різні способи регу- лювання швидкості електроприводів, належать: діапазон, точність, плавність і напрямок регулювання, а також е омічність і допусти- ме навантаження на вал навантаження двигуна. Діапазон регулювання швидкості — це відношення найбільшої швидкості Ощах До найменшої (Ощіп під час регулювання для встановле- них меж зміни навантаження на валу двигуна: £) — (Опіах/ОДпіл* (®-1) Різні механізми потребують різних діапазонів регулювання швид- кості. Так, металорізальні верстати характеризуються діапазоном регулювання £> = 5...Ю00 і більше, прокатні стани О = 10...50, машини для виготовлення паперу О — 3...20 і т. д. Під точністю регулювання розуміють відповідність заданої і дійсної швидкостей прн найбільших відхиленнях моменту навантажен- ня від заданого значення. Для електропривода точність регулювання швидкості визначається жорсткістю механічних характеристик. Під час зниження модуля жорсткості зменшується і точність підтримання швидкості. Щоб оцінити похибки ре- гулювання в статичних режимах, ви- користовують поняття етатизму меха- нічної характеристики (рнс. 8.1). Статизмом механічної характе- ристики називають відношення зміни швидкості двигуна Д<оним (називається зміною навантаження на валі двигуна від нуля до номінального) до швид- кості холостого ходу «0 на заданій ха- рактеристиці. Для двигунів змінного струму цю. величину називають ков- занням; вона характеризує відмін- Рис. 8.1. До визначення етатизму механічної характеристики
иість синхронної швидкості (швидкості поля) від асинхронної (швид- кості ротора): 5 _ —? ном = ДоцОМ/о0. (8.2)> Іноді етатизм виражають в процентах, тоді 5 % = А<^"“ 100. (8.3) Враховуючи, що ДсоЯОм = М.ааіІ | Р |, можна записати’ а = Мкон/ю01 р |. (8.4> Допустима величина етатизму механічної характеристики дл» окремих механізмів і машин становить, %г неперервні прокатні ста- ни—0,5—-3, ножиці прокатних станів —0,05—1, машини для виготов- лення паперу —0,01—0,1, черв’ячні преси і каландри — 0,5, механізми подачі металообробних верстатів — 0,0001—0,1. Для оцінки точності регулювання швидкості можиа також скорис- татися відносним відхиленням швидкості від заданого значення: 6 = ДШтах/Шз, (8.5> де Дохпах — найбільше відхилення швидкості від заданого значення ®3, яке зумовлене зміною навантаження. Плавність регулювання характеризується кількістю дискретних значень швидкості, які реалізуються під час прийнятого способу і діапазону регулювання. Плавність оцінюють коефіцієнтом, який зна- ходять як відношення швидкостей на двох (і та і — 1) найближчих механічних характеристиках: <р = (8.6) Найменша плавність регулювання швидкості асинхронних двигунів досягається в результаті перемикання кількості пар полюсів, а най- більша — під час автоматичного регулювання швидкості з використан- ням перетворювачів напруги і частоти. Напрямок регулювання швидкості визначається розміщенням штуч- них механічних характеристик відносно природної характеристики. Якщо штучні механічні характеристики розміщуються вище природ- ної, то говорять про регулювання швидкості вверх від основної, якщо- нижче — вниз від неї. Під час двозонного регулювання штучні меха- нічні характеристики розміщуються як вище, так і нижче природної- характернстики. Економічність регулювання оцінюється капітальними та експлуа- таційними затратами. Економічно вигідним є регульований електро- привод, що забезпечує високу продуктивність приводного механізму при високій якості технологічного процесу і відносно швидко окупа- ється. Під час оцінки економічності регульованого електропривода
треба враховувати надіййість його в експлуатації, дефіцитність мате- ріалів і обладнання, які використовуються на спорудження. Інколи -буває необхідно враховувати також масу і габаритні розміри електро- привода. Експлуатаційні затрати як правило оцінюються енергетичними показннкамнз ККД і коефіцієнтом потужності під час регулювання швидкості. Ці показники можна визначити із співвідношень.’ соз <р = Р/ у Ра 4- <}г, (8.8) де Р2 — корисна потужність на валі двигуна; Р, <2 — відповідно активна і реактивна потужності електропривода; ДР — втрати потуж- ності під час регулювання. При роботі двигуна з різними швидкостями визначають втрати, ко- рисну потужність на кожній регульованій характеристиці, ККД за регульований цикл, який складається із т ступенів швидкості ПР = 2ЛА/£(Рг,+ДР,)/, (8.9) і середньозважений соз <рр підчас робіте з різним навантаженням про- тягом циклу регулювання СО8 <р, = 2 РД/ 2 (У р? + й) (,. (8.10) У цих виразах Р21, ДР< — відповідно корисна потужність і втрати иа /-му ступені швидкості; РІг — відповідно активна і реактивна потужності на /-му ступені швидкості; і і — тривалість роботи, протя- гом якої двигун працює на /-му ступені. Втрати енергії різні при різних способах регулювання швидкості. Вони відносно великі в електроприводах, де регулювання ведеться в силових колах машин, і значно нижчі під час регулювання в колах Збудження. Втрати енергії, в свою чергу, визначають ККД електро- привода при різних способах регулювання швидкості. Номінальний коефіцієнт потужності для більшості двигунів соз фном = 0,8...0,9 і залежить від потужності двигуна. Він підвищу- ється Із збільшенням потужності і номінальної швидкості двигуна. Коефіцієнт потужності двигуна змінного струму залежить від наван- таження. Прн наявності вентильного перетворювача коефіцієнт потужності визначають за формулою Кп =/Сен соз <р!, (8.11) де /Ссп — коефіцієнт спотворення; <р! — зсув за фазою між першою гармонікою струму, який споживає двигун, і напругою мережі. Допустиме навантаження двигуна визначається найбільшим момен- том, який він може розвивати тривалий час під час роботи на штучних
характеристиках без перевищення допустимої температури нагрівання двигуна. Під час вибору способу регулювання швидкості питання допусти- мого навантаження стає дуже важливим. Критерієм для його розв’я- зання є нагрівання двигуна. У зв’язку з тнм, що нагрівання зале- жить від втрат енергії в двигуні, а останні визначаються струмом його навантаження, то для оцінки нагрівання використовується величина струму. При цьому допустимим струмом з точки зору нагрівання двигуна під час його тривалого навантаження приймається номі- нальний струм. Тому в першому наближенні можна вважати, що під час роботи на штучних механічних характеристиках допускається тривале навантаження, при якому струм двигуна не перевищує номі- нальної величини. Крім того, передбачається, що умови охолодження двигуна залишаються незмінними як прн високих, так і прн низьких швидкостях Навантаження двигунів із самоохолодженням під час роботи на низьких швидкостях необхідно зменшувати тим більше, чим нижча швидкість. Аналіз залежностей Мс (<о) і (<о) дає змогу сформулювати умову раціонального вибору способу регулювання швидкості: раціо- нальне використання електродвигуна буде тоді, коли еквівалентний момент двигуна під час нагрівання і регулювання швидкості буде змінюватись за тнм самим законом, що й статичний момент. Під час автоматичного регулювання швидкості крім вказаних по- казників треба враховувати динамічні показники якості регулю- вання — швидкодію, перерегулювання і коливність. 8.3. Реостатне регулювання швидкості двигуна постійного струму з незалежним збудженням Введення додаткових опорів у якірне коло двигуна постійного струму можна використовувати не тільки як спосіб регулювання струму і моменту, але й як регулювання швидкості, відмінність лише в цілі такого введення та оцінці ряду показників регулювання. Якщо врахувати, що напруга, яка підводиться до якоря двигуна постійного струму з незалежним збудженням, зрівноважується ЕРС двигуна £д і спадом напруги то під час введення додаткового опору в коло якоря спад напруги буде збільшуватись. Для збереження рівноваги напруг необхідно зменшити ЕРС яка є функцією маг- нітного потоку і швидкості. Через те, що магнітний потік у випадку, який розглядається, залишається незмінним, електрична рівновага може наступити лише під час зменшення швидкості внаслідок зміни /?дод. Регулювання швидкості зміною опору в колі якоря можливе тільки «вниз», тобто в бік зниження швидкості. На рис. 8.2, а наведені статичні механічні характеристики двигуна при різних додат- кових опорах у колі якоря. В рушійному режимі всі вони розміщують- 22 2-2363 ЛЛ7
Рис. 8.2. Реостатне регулювання швидкості: а — механічні характеристики двигуна при Ядод = Уаг; б — вплив ^дод на точн*сть регулювання ся нижче природної характеристики. Аналіз цих характеристик свід- чить про те, що плавність регулювання швидкості тим більша, чим більша кількість регулюючих ступенів реостата. При тій самій кіль- кості регулюючих ступенів плавність тим більша, чнм меншнй момент двигуна, при якому відбувається зміна швидкостей. Введення додат- кового опору в коло якоря призводить до збільшення нахилу і зни- ження модуля жорсткості характеристик, до зниження точності реос- татного регулювання швидкості, в чому можна переконатися, якщо роз- глянути рис. 8.2, б. Введення додаткового опору зумовлює зниження середньої швидкості від шСЄр шах на природній характеристиці / до (йсер на штучній характеристиці 2. Абсолютну похибку регулювання під час зміни статичного навантаження в межах від Лїсгаах до Лїстіп мржна визначити із співвідношення Афтах = (Фгпах — Є>тІп)/2 = (Л1с.гаах — Лїс.тІп)/2Ра, (8.12) де Рш — модуль жорсткості штучної характеристики. Відносну похибку регулювання можна визначити із співвідношення іМ —М - ) А<і>піах/С)сер = (&>тах —®тіп)/(®тах 'г ®тІп) =-™> г--------- - (8.13) хРшшсер З (8.12) і (8-13) видио, що під час збільшення додаткового опору збільшуються абсолютна і відносна похибки регулювання швид- кості. На діапазон регулювання швидкості впливає величина внутріш- нього опору двигуна і момент навантаження. Якщо статичний момент навантаження змінюється, то діапазон регулювання швидкості змен- шується прн зниженні моменту, який розвиває двигун. Коли Мс = — сопзі, діапазон регулювання швидкості не перевищує 2,0—2,5,
а якщо навантаження відсутнє, то швидкій і ь регулювати практично неможливо. Реостатне регулювання характеризується значними електричними втратами, особливо під час роботи двигуна на низьких швидкостях. Дійсно, якщо для кола якоря записати рівняння рівноваги напруг І! == ссоФ 4- /?ях/я, а потім виконати нескладні перетворення, то внраз для втрат енергії в силовому колі приймає такий вигляд: де Рг = IIІ я. Після підстановки в останній вираз Е і II одержимо = (8.14) «0 При номінальному режимі ЛЛ = Р«о» ® Л™ . (8.15) Тому ККД електропривода під час реостатного регулювання знижу- ється в міру розширення меж регулювання швидкості. Якщо двигун має незалежну вентиляцію, то за допустиме наван- таження внаслідок нагрівання можна прийняти номінальний струм /я.ном або відповідний йому номінальний момент. Реостатне регу- лювання швидкості двигуна постійного струму з незалежним збуджен- ням є регулюванням при постійному моменті; його доцільно застосо- вувати в малопотужних електроприводах механізмів з незалежним від швидкості моментом навантаження. Реостатне регулювання швид- кості найчастіше застосовується у різних підйомно-транспортних механізмах Здебільшого реостатне регулювання здійснюється за до- помогою контакторів, які замикають окремі секції резисторів. Контакторне керування ие забезпечує високої плавності регу- лювання, і тому для поліпшення плавності реостатного регулювання швидкості можна застосовувати або повзунковий реостат (при малій потужності двигуна), або імпульсне регулювання додаткового опору в колі якоря (рнс. 8.3, а}. У схемі імпульсного регулювання за допомогою керованого ключа К (транзисторного або тиристорного) здійснюється введення в коло якоря резистора /?дод або його заперечування. Під час заперечування /?дод струм у колі якоря і швидкість двигуна збільшуються, а під час введення /?ДОд в коло при розімкнутому ключі К струм і швидкість знижуються. Досягнувши необхідного режиму, струм і швидкість коливаються біля певного середнього значення. Середнє значення стру- му визначається моментом навантаження иа валі двигуна, а середня швидкість (див. рис. 8.3, б) залежить від співвідношення тривалості замкнутого і розімкиутого станів ключа К і моменту навантаження.
Рис. 8.3. Імпульсне регулювання швидкості: о — схема вмикання; б — графік регулювання швидкості при зміні щілинності е замикання контакте; в — механічні характеристики двигуна Амплітуди коливань струму і швидкості двигуна прн двннх параметрах привода визначаються частотою комутації ключа К. Відношення три- валості замкнутого стану ключа іа до періоду його комутації Тк (Тк = = 4 + /р) називають густиною керуючих імпуль- сів: Очевидно, що при е = 1 двигун буде працювати за природною ха- рактеристикою (ключ К замкнутий), а при є = 0 — за штучною харак- і еристикою, яка відповідне опорові /?дод (ключ К розімкнутнй). .'Ірн досить високій частоті комутації ключа К можна вважати, що в коло якоря двигуна введено регульований додатковий опір /?ДОд.імп, значення якого плавно змінюється від 0 до /?дод під час зміни густини від 1 до 0. Зв’язок між /?дод.імп і е можна описати такою лінійною залежністю: £дод.Емп = /?дод (1 — є). (8.17) Статичні механічні характеристики двигуна під час імпульсного параметричного регулювання визначаються формулою Юсер = и/с— [/?я 4“ Ядод (1 — е)1 Л4сер/С2. (8.18) Для різних значень е вони наведені на рнс. 8.3, в. Основні показники імпульсного параметричного регулювання такі самі, як і реостатного, однак енергетичні показники остан- нього трохи вищі. Це зумовлено додатковими втратами енергії
внаслідок наявності в кривій струму якоря змінної складової, яка викликана комутацією ключа. Під час реостатного регулювання швидкості двигунів постійного струму послідовного і змінного збудження основні показники регулю- вання залишаються такими самими, як і в двигунів з незалежним збудженням. 8.4. Регулювання швидкості двигуни з незалежним збудженням при шунтуввнні якоря Для регулювання швидкості двигуна постійного струму з неза- лежним збудженням і одержання відносно жорстких механічних харак- теристик при малих швидкостях можна скористатись схемою з шунту- ванням якоря (рнс. 8.4, а). Резистори 7?,,, і /?„ утворюють розподіль- ник напруги, на роботу якого значною мірою впливає навантаження двигуна. Це пояснюється тнм, що струм /п, який надходить із мережі, а отже, і спад напруги на послідовному резисторі /?п залежить від струму якоря /я. Рівняння електромеханічної і механічної характеристик двигу- на під час шунтування якоря можна одержати з таких співвідношень: V = Д4-/я/?я + /п/?п;| Лі = /я Ч- /ш- ' Виключивши з виразу (8.19) /п і і врахувавши, що Е = сси і М -= сі „у одержимо рівняння електромеханічної і механічної харак- теристик: ш = —1„ 4- (8.20) со = с®0 — М (/?„ 4- а/?п)/с®, (8.21) де а = + КД Рис. 8.4. Регулювання швидкості двигуна постійного струму я незалежним збудженням при шунтуванні якоря: я • - схема шунтування якоря; б механічна характеристика при шунтуванні
Рис. 8.5. Характеристики при шунтуванні якоря двигуна постійного струму з незалежним збудженням: а — при /?о = сопзі. /?ш — Уаг; б — прн •= сопбі, = Уаг Із останніх рівнянь вндно, що електромеханічна і механічна харак- теристики двигуна з незалежним збудженням у схемі шунтуванни якоря мають вигляд прямих ліній. Швидкість холостого ходу знижу- ється в 1/а разів порівняно з реостатним регулюванням. Зниження швидкості ідеального холостого ходу пояснюється тим, що під час шунтування якоря напруга на двигуні менша, ніж напруга джерела живлення на величину спаду напруги в послідовному опорі. На рнс. 8.4, б наведені природна і штучна характеристики двигуна під час шунтування якоря. Найбільшу жорсткість має природна механічна характеристика двигуна. Жорсткість характерястнкн під час шунтування знижується через те, що /?и < /?я 4- с. Найменшу жорсткість має механічна характеристика при наявності послідов- ного і відсутності шунтуючого опорів (під час реостатного регулю- вання), тому що (/?я + а) < (/?я + /?п); цим і пояснюється вища точність регулювання швидкості в схемах з шунтуванням якоря. Регулювання швидкості під час шунтування якоря можна здійсню- вати зміною прн сталому /?п, чи зміною /?п при сталому або одночасно зміною обох опорів. Механічні характерястнкн двигуна з незалежним збудженням під час зміни шунтуючого опору 7?[П і сталому послідовному опорі /?п розміщуються в межах кута, який утворено характеристиками, що відповідають = со і /?ш — О (рис. 8.5, а). Дійсно, при /?Ц] = оо у колі якоря двигуна є тільки послі- довний опір /?п і характеристика проходить через точку <в0. Коли = О, ЯКФ двигуна закорочений і вся напруга джерела живлення зрівноважується спадом напруги на Тоді двигун працює в режимі динамічного гальмування і його механічна характеристика проходить через початок координат паралельно природній характеристиці. Одержані дві граничні характеристики, а також усі інші харак- теристики при = уаг, 7?п = сопзі перетинаються в точці Я, де
опір шунтуючого резистора не впливає на струм якоря і швидкість двигуна. В такому випадку напруга на якорі двигуна і на опорі дорівнює нулю: V ~ Е 4- /я/?я = 0, (8.22) а струм, який споживає двигун, /я = УЩа. Швидкість в точці Н можна визначити під час підстановки зна- чення струму в формулу (8.22) і заміни Е і V значеннями ©и і <в0: ®и= — “0/?я//?п. Якщо значення ПОСЛІДОВНОГО опору Інше, ТО при /?ші = сопзі, /?ш = уаг одержуємо нове сімейство характеристик, які також пе- ретинаються В ОДНІЙ СПІЛЬНІЙ ТОЧЦІ Н1 (при /?ПІ > /?п)- Сімей- ство механічних характеристик двигуна з незалежним збудженням під час зміни послідовного опору /?„ від 0 до оо і сталому на- ведено на рис. 8.5, б. При /?п = 0 якір двигуна підключений безпосе- редньо до джерела живлення, що відповідає його роботі за природною характеристикою, И = (8.23) При 7?п = оо двигун не одержує живлення від мережі, працює у режи- мі динамічного гальмування на зовнішній резистор ш = —(8.24) і його характеристика проходить через початок координат. Обидві розглянуті та всі інші характеристики, які одержано при = уаг і = сопзі, перетинаються у точці С Ця точка відповідає режиму, коли опір /?п не впливає на струм якоря, тобто коли через послідовний резистор струм не проходить, що можливо прн Е ~ 11 4- /яЯ„. Струм у якорі і швидкість двигуна в точці 6; /я=-адш; ® = (Г/ 4- /я/?в)/с = ®0 (1 4- Точка 0 знаходиться на перетині природної (7?п — 0) і штучної харак- теристик двигуна динамічного гальмування (Еп ~ °°)- Якщо значення /?ш! =£ сопзі, то, наприклад прн /?ші < і /?п ~ Уаг, одержимо нове сімейство характеристик, які перетинаються в точці 6г. В обох розглянутих варіантах регулювання швидкості (/?ш — = уаг, /?„ — сопзі і /?п — уаг, = сопзі) під час зміни регулюючого параметра одночасно змінюються значення а і модуль жорсткості механічної характеристики. Слід зазначити, що під час регулювання швидкості за першим варіантом (/?ш = уаг, /?п = сопзі) існує зона, яка знаходиться між природною характеристикою і характеристикою
прн /?ш = оо, у межах якої не можна регулювати швидкість. Для зменшення цієї зони необхідно зменшити величину послідовного опору Кп. Разом з тим, під час зниження швидкості двигуна, яке досягаєті - ся зменшенням /?ш, збільшується модуль жорсткості механічних харак- теристик. Під час регулювання швидкості за другим варіантом (/?п = = уаг, /?ЕІ = сопзі) зменшується модуль жорсткості механічних ха- рактеристик під час зниження швидкості двигуна. Вказані негативні сторони обох варіантів зумовили застосування на практиці регулюван- ня швидкості шляхом зміни як так і /?п. Розглянутий спосіб регулювання швидкості за показниками за- ймає проміжне положення між реостатним регулюванням і регулюван- ням, зв’язаним із зміною напруги на якорі. Регулювання швидкості двигуна з незалежним збудженням під час шунтування якоря здійснюється вниз від основної швидкості прн постійному моменті навантаження, жорсткість механічних характерис- тик відносно висока в діапазоні малих швидкостей, а діапазон регу- лювання швидкості досягає 5—6. Економічність цього способу регу- лювання швидкості невисока у зв’язку із значними втратами потуж- ності в колі якоря. Тому регулювання швидкості шунтуванням якоря використовується в електроприводах із двигунами малої потужності під час короткочасної роботи на знижених швидкостях. 8.5. Регулювання швидкості двигуна послідовного збудження шунтуванням якоря Для двигуна постійного струму послідовного збудження можливі три варіанти схем шунтування обмотки якоря: шунтування обмоток якоря і. збудження прн наявності в колі якоря послідовного опору; шунтування обмотки якоря, паралельне вмикання обмоток якоря і •збудження при наявності спільного послідовного опору. Рис. 8.6. Регулювання швидкості двигуна послідовного збудження и ун- туванням обмоток якоря і збудженням при наявності в колі послідовно ввімкнутого резистора: а — схема регулювання швидкості; б — сімейство механічних характеристик двигуна прн /?п — сопбі. /?ш = Vаг; в — сімейство механічних характеристик двигуна при /?щ — СОП8І. Яи = уві
Рис. 8.7. Регулювання швидкості двигуна послідовного збудження шунту- ванням обмотки якоря: а — схема регулювання швидкості, б — сімейство механічних характеристик двигу- на при /?п == сопвї, /?ш — уаг; в — сімейство механічних характеристик двигуна прн Яш — сопаі. 7?п = гаг Усі варіанти схем шунтування кола якоря з відповідними характе- ристиками наведені на рнс. 8.6—8.8. Рівняння механічних характери,.• тнк для всіх варіантів схем можна одержати шляхом запису рівнянь Кірхгофа для силових кіл і їх перетворень. Ввімкнення двигуна за схемою, яку подано на рнс. 8.6, а, дає змогу порівняно з нормальною схемою двигуна послідовного збуджен- ня дещо збільшити жорсткість механічних характеристик під час знач- них навантажень. Це пояснюється тям, що завдяки опору шунта зни- жуються коливання напруги на якорі двигуна під час зміни його стру- му. Прн малих навантаженнях характеристики, як і в нормальній схе- мі, дуже м’які й асимптотично наближаються до осі ордниат. Рівняння електромеханічної і механічної характеристик мають вигляд: аС/ — (7?п й7?п) /я * “~ЛФ(/„) РО,!™' (8.26) де /?„= /?, + К„; а = + К,,)- Із приведених виразів видно, що прн 7?п ~ соті і /?ш = уаг усі електромеханічні і механічні характеристики перетинаються в одній точці а координатами Іяі — ІЛКа або відповідно = ДФ (/я) Ія\ і ©і = _(//?Я//?ПКФ (Л.і>- На рнс. 8.6, б наведено механічні характеристики двигуна при /?п = соті і /?ш = уаг. Під час зменшення /?Іи знижується швидкість, збільшується модуль жорсткості характеристик; при /?п = уаг і — сопзі механічні характеристики спільної точки перетину не мають (див. рнс. 8.6, в). Регулювання за схемою (рис. 8.6, а) можна здійснювати вниз від. основної швидкості і тільки під час навантаження на валі двигуна.
Рис. 8.8. Регулювання швидкості двигуна послідовного збудження прн паралель- ному ввімкненні обмоток якоря І збудження та наявності спільного послідовного опо- ру: і — схема регулювання швидкості; 6, в, г *— сімейство механічних характеристик двигуна Допустиме навантаження на валі двигуна під час зміни швидкості за- лишається сталим, тому що /я = /а. Перевага цієї схеми порівняно із схемою реостатного регулювання незначна, а за енергетичними по- казниками вона значно поступається останній, внаслідок чого широко не застосовується. Згідно із схемою (див. рис. 8.7, а), завдяки підживленню обмотки збудження струмом, який проходить через шунтуючий опір двигун може стало працювати при малих статичних моментах, холостому ході, а також у режимі рекуперативного гальмування. Рівняння електромеханічної і механічної характеристик: аи-(Ня + аїп)1я ““ Ф('я) 1 аіі Яя + сКп “~КФ(/Я) — [КФ(/п)18 ' (8.28) де /?п = /?п + Я»; « = Ч- /?ш). Можна використати для роз- рахунку швидкості, якщо врахувати, що /п = /9 і Ія прн будь-яких значеннях швидкості мають таке співвідношення у = У + ^и7я + Рщ На рис. 8.7, б, ©подані механічні характеристики двигуна, підклю- ченого за схемою на рис. 8.7, а. Подібно до того, як це було для двигуна постійного струму з незалежним збудженням, при = сопзі і = уаг одержуємо сімейство характеристик (днв. рис. 8.7, б), які перетинаються в одній точці. В граничному випздку, коли = оо, характеристика стає такою, як і для звичайного включення в коло
якоря послідовного резистора з опором /?„, однак жорсткість її змен- шується. Якщо /?ш = 0, то напруга на якорі дорівнює нулю і характе- ристика являє собою пряму, яка проходить через початок координат. Інше сімейство характеристик одержуємо при = сопзі і /?п = = уаг (див. рнс. 8.7, в). При /?п = оо двигун відключається від дже- рела живлення і не розвиває моменту. В межах від’ємних моментів механічні характеристики двигуна мають максимум моменту. Поясню- ється це тим, що збільшення ЕРС двигуна спричинює зменшення струму в обмотці збудження. Спочатку, коли машина ненасичена, її потік змінюється незначно, а момент під час збільшення швидкості і струму якоря продовжує збільшуватись. Однак, починаючи з деякої швид- кості, потік машини різко зменшується внаслідок переходу з насиче- ного стану машини в ненаснченнй, що призводить до зменшення мо- менту; при дальшому підвищенні швидкості момент двигуна прямує ДО нуля. Аналіз механічних характеристик (днв. рис. 8.7, б, в) показує, що в розглянутих схемах можливе регулювання швидкості в режимі двигуна вниз від основної швидкості в досить широкому діапазоні (до 3:1), величина якого залежить від співвідношення опорів /?,„ і /?п, насичення машини і нагрівання її обмітки збудження. Модуль жор- сткості характеристик у цьому випадку більший, ніж під час ре- остатного регулювання. Прн цьому допустимий момент на валі двигуна вже не постійний, а, як правило, менший за номінальний. Втрати потужності в схемі і ККД під час регулювання швидкос- ті такі самі, як і у випадку шунтування якоря двигуна постійного струму з незалежним збудженням. Тому даний спосіб регулювання швидкості двигунів можна використовувати прн відносно нетривалій роботі в зоні низьких швидкостей. На схемі (днв. рис. 8.8, а) обмотка збудження ввімкнута в коло шунтуючого резистора. Для цього випадку рівняння електромеханіч- ної і механічної характеристик приймають вигляд; аі/ — ((?я — с/?п) !я “= «фД _ аі) + а^ч , (8.29) (8.30) де -— /?я 4- с — 4” ^?ш); — Нз 4- Для побудови електромеханічних і механічних характеристик не- обхідно знати залежність струму в колі обмотки збудження від струму якорн: і ___и —
звідки видно, що під час збільшення Ія зменшується струм /ш, а при 7Я -> 1/ІЕп струм /ш -> 0 і, як бачимо з формули (8.29), со -і-оо. Механічні характеристики (рис. 8.8, б, в) мають максимум моменту в режимі гальмування протнвмнканням, де під час збільшення струму якоря, у зв’язку із збільшенням спаду напруги на резисторі /?п зменшується струм збудження. Це є причиною малої жорсткості меха- нічних характеристик двигуна прн низьких швидкостях у рушійному режимі, що обмежує діапазон регулювання швидкості. Основним позитивним показником даної схеми регулювання швид- кості є те, що вона дає змогу здійснювати плавний перехід із рушій- ного режиму в гальмівний без зміни напрямку обертання і одержати значний гальмівний момент. Цнм пояснюється використання схеми паралельного ввімкнення обмоток якоря і збудження при наявності спільного послідовного опору для регулювання швидкості електро- приводів підйомггих анізмів, які працюють у режимі спуску ван- тажу. За схемою (днв. рис. 8.8, а) під час роботи в рушійному режимі регулювання швидкості можна здійснювати вниз від основної. При цьому не завжди вдається використовувати двигун повністю через розбіжність напрямків зміни струмів /н і /3. У зв’язку з цим прн номі- нальному струмі в одній обмотці, струм в другій, а отже, і момент, можуть бути менше номінальної величини. За енергетичними показни- ками схема, яка розглядається, аналогічна схемі шунтування якоря двигуна постійного струму з незалежним збудж м 8.6. Автоматичне регулювання швидкості в системі КП—Д Автоматичне регулювання швидкості найбільш повно виявляється під час регулювання напруги електродвигуна в системі КП — Д. У цій системі електропривода використовується принцип зворотного зв’яз- ку, який дає змогу здійснювати контроль відхилення регульованого параметра від заданого значення. Схема системи КП — Д подана на рнс. 8.9, а. Задаюча напруга С/3-ІП порівнюється з сигналом від’ємного зворотного зв’язку за швидкістю, а їх різниця у вигляді сигналу розузгодження подається на вхід перетворювача КП, що зумовлює по- яву ЕРС еп відповідної полярності. Під час збільшення моменту навантаження швидкість двигуна починає знижуватися і відповідає буде знижуватися сигнал зворотного зв’язку за швидкістю. Це викли- кає збільшення сигналу розузгодження, збільшення ЕРС перетворю- вача, а отже, і швидкості двигуна. Під час зменшення моменту на- вантаження зворотний зв’язок діє в іншому напрямку, тнм самим зу- мовлюючи зниження ЕРС перетворювача й автоматичне зменшення швидкості двигуна. Аналіз показників регулювання системи КП — Д проведемо прн жорсткостях механічних зв’язків с12 = оо на основі наступних рів-
нянь, які складені відповідно до структурної схеми (див. рис. 8.9, б): Кп (Рз.ш Кзв.ш®) — (ТпР ,0 еп~лв = /?я(ТяР4-І)ія. Г (8'31) Шляхом нескладних перетворень рівнянь (8.31) одержуємо рів- няння динамічних електромеханічної і механічної характеристик елек- тропривода; (ТаР +1) (ТяР 4- 1) с<т«р +1) + к»кюлп «(ГпР+и+КпК,,.,,, > ^Гпр+П (Л.р-Н) С2 (ЛїР 4- 0 + с^л^зв.ш (8.33) Якщо прирівняти в формулах (8.32) і (8.33) р до нуля, то відповідно рівняння статичних електромеханічної і механічної характеристик набувають та го вигляду: ___ К^з.ш_______________^яЕ С 4" КпКза.ш С 4- Кп^зв.ш ^?я2 д, Ю~ Р + К.Л„,Ш р’+«Кп«.в.ш ^п^зв-ці «4 = с(і4-Кш) с’(і4-Кш) (8.34) (8.35)
Аналіз рівнянь (8.34) і (8.35), а також порівняння прн одному і то- му самому струмі перепадів швидкості у розімкнутій Асор = /?яі;/я/с і замкнутій Доа = /?ях/я/с (І 4- /Сш) = Д(ор/(1 4- Кщ) системах да- ють змогу встановити, цю збільшення коефіцієнта від’ємного зворот- ного зв’язку за швидкістю Азвш за інших рівних умов призводить до зменшення швидкості ідеального холостого ходу і збільшення жор- сткості механічних характеристик. На рис. 8.9, в подані для порівняння характеристики двигуна в розімкнутій (пряма 3) і замкнутій (пряма 2) системах. Для суміщений характеристик у точці ідеального холостого ходу необхідно під час вве- дення від’ємного зворотного зв’язку за швидкістю задаючий сигнал значно збільшити порівняно із задаючим сигналом для розімкнутої системи. На тому самому рисунку зображена характеристика замкну- тої системи прн меншому значенні задаючого сигналу С/3сШ (пряма 4). Під час збільшення коефіцієнта підсилення системи перепад швид- кості в замкнутій системі Дсоа зменшується і при -> оо Дсо30. Цьому випадку відповідає абсолютно жорстка характеристика (пря- ма /). Зазначимо, що абсолютно жорстка характеристика на практиці не може бути реалізована через істотне погіршення динамічних показ- ників електропривода Вираз динамічної жорсткості механічної характеристики електро- привода в замкнутій системі можна одержати з формули (8.33), якщо прийняти І]3 ш = 0: <8.36) де Рзв.ш = — складова модуля статичної жорсткості, яка зумовлена дією від’ємного зворотного зв’язку за швидкістю. Рівняння (8.^6) можна представити і в більш вигідному для аналізу вигляді: <1 __ ^звмк ш </„?-! І> (•/,?+І) ' (В-37' де = а- А----------- Т„ = Т„ІК„, == 6 + Р-.» ,г —модуль статнч- Р “г Рзв.ш иої жорсткості у замкнутій за ШВИДКІСТЮ системі, = раамкіУР. Згідно з рівнянням (8.37) можна зробити висновок, що інерційність перетворювача призводить до зниження модуля жорсткості механічної характеристики. Модуль статичної жорсткості у замкнутій за швидкістю системою залежить як від дії внутрішнього зв'язку за ЕРС двигуна, так і від дії зовнішнього зв’изку за швидкістю РзвМкн.е: “ Р 4" Рзя.ш — + сАиКвв.п)/^?я2- (8.38) Отже, в розглянутій системі під час збільшення коефіцієнта зво- ротного зв’язку за швидкістю можна добитися будь-якого збільшення жорсткості статичної і відповідної динамічної жорсткості в діапазоні
частот, який обмежено інерційністю перетворювача. Аналіз показ- ників електропривода з від’ємним зворотним зв’язком за швидкістю- показує, що збільшення жорсткості характеристик і пов’язаної з нею точності регулювання швидкості, які досягаються збільшенням Кзвш, супроводжується (за інших рівних умов) погіршенням якісних показ- ників перехідних процесів у системі, і що без застосування динамічної корекції неможливо досягти одночасно високої точності регулювання та бажаинх динамічних показників якості регулювання. У замкнутій системі КП —Д плавність регулювання швидкості визначається плавністю зміни напруги на виході перетворювача і зви- чайно оцінюється величиною коефіцієнта плавності (Кпл -> 1). Діа- пазон регулювання швидкості в системі КП —-Д може дос и зна- чень ЇООО : І і більше ККД двигуна в системі КП —Д (без урахування втрат у колі збу- дження) дорівнює відношенню фактичної швидкості до швидкості іде- ального холостого ходу на заданій характерної ній Під час регулю- вання швидкості розглянутим методом втрати потужності в колі яко- ря прн постійному моменті навантаження залишаються незмінними і дорівнюють втратам під час роботи за природною характеристикою. Внаслідок того що ці втрати невеликі, регулювання швидкості змі- ною напруги, яка підводиться до якоря, є економічним. Регулювання швидкості двигуна постійного струму з незалежним збудженням зміною напруги, яка підводиться до якоря, можливо при використанні електромашинних і вентильних перетворювачів В елек- тромашинних перетворювачах (система Г — Д) здійснюється двократ- не перетворення енергії: електричної змінного струму на механічну і механічної на електричну постійного струму. Система Г — Д забез- печує двозонне регулювання швидкості: до основної швидкості змі- ною ЕРС генератора при постійному магнітному потоці двигуна, а ви- ще основної —регулюванням струму збудження двигуна. Граничне значення діапазону регулювання швидкості становить Ота* = 7... 15; для розширення діапазону регулювання в систему електропривода вводять зворотні зв’язки. До позитивних показників системи Г —Д належать: висока плав- ність регулювання, забезпечення двозонного регулювання швидкості, відсутність спотворень струму, який споживається з мережі, і віднос- но невелике споживання реактивної потужності; до недоліків си- стеми Г —Д належать: необхідність у двократному перетворенні енер- гії, що призводить до значного зниження ККД, низькі масогабаритні показники; велика встановлена потужність електромашинного устат- кування; низька швидкодія; значні капітальні та експлуатаційні ви- трати. Система Г — Д використовується лише в електроприводах великої потужності. Основним типом перетворювачів, які тепер застосовують у регу- льованому електроприводі постійного струму, є вентильні статичні
0,4 0,8 О) Рис. 8.10. Залежність ККД системи ТП —Д від шв кості при Лїс=Лїном В розімкнутій системі перетворювачі, насамперед тиристорні. Необ- хідно відзначити все більшу орієнтацію на ви- користання у малопотужних електроприводах постійного струму силових транзисторів. Регу- лювання напруги на виході тиристорних пере- творювачів здійснюється регулюванням кута керування тиристорами у провідній частині періоду змінного струму. В системі ТП — Д, як і в системі Г — Д, можна регулювати швид- кість двигуна вверх від основної характе- ристики (при повністю відкритих тиристорах) впливом на магнітний потік двигуна, а також регулювати вниз — зміною кута керування тиристорів під час незмінного потоку двигуна. ТП — Д діапазон регулювання швидкості не- великий, приблизно такий, як і в системі Г — Д. У замкнутих систе- мах ТП —Д діапазон регулювання як правило становить 100 : і і більше. ККД системи ТП — Д залежить від навантаження на валі двигуна і від швидкості під час регулювання Крім того, помітний вплив на ККД електропривода може виявити потужність втрат у керованих вентилях. На рнс. 8.10 подані залежності ККД системи ТП — Д від швидкості при номінальному навантаженні на валі двигуна. На цьому рисунку для порівняння наведеиа залежність ККД від швидкості для системи Г —Д. Коефіцієнт потужності системи ТП — Д визначається за формулою X = V соз <рл, (8.39) де V = /г// —коефіцієнт спотворення; соз фі ~ соз (а 4- у/2) — ко- синус кута зсуву фт першої гармонічної складової струму, який спо- живає перетворювач з мережі, відносно напруги мережі; /, — діючі значення відповідно струму, який використовує перетворювач з ме- режі, і першої гармонічної того самого струму; а — кут керування вентилями; у —кут комутації. З формули (8.39) видно, що коефіцієнт потужності зменшується при зниженні швидкості і відповідно при збільшенні кута керування •а, а також збільшення навантаження, яке пов’язане із збільшенням кута комутації у. На ряс. 8.11 наведена залежність А, системи ТП —Д від швидкості за номінальних навантажень двигуна. На цьому рисунку для порівняння показана аналогічна залежність коефіцієнта потуж- ності в системі Г —Д. Порівняння залежностей коефіцієнтів потуж- ності від швидкості свідчить про переваги системи Г — Д. Важливими якісними позитивними показниками системи ТП — Д •є високі ККД, швидкодія і плавність регулювання швидкості, жорст-
кість характеристик і діапазон регулювання, а також безшумність під час роботи» простота обслуговування та експлуатації. До недоліків системи ТП —Д належать; погіршення умов роботи двигуна через пуль- суючий характер напруги і струму двигуна; поява режиму переривчастих струмів, який характеризується спадом жорсткості характе- ристик під чао малих навантажень; значне ускладнення схем реверсування внаслідок од- носторонньої провідності тиристорних комп- лектів, перетворювачів; зниження соз <р елект- ропривода із збільшенням діапазону регулю- вання швидкості; низька перевантажувальна здатність тиристорів за струмом і напругою, їх яевнсока завадозахищеність. к,со$ у Рис. 8.11. Залежність ко- ефіцієнта потужності си- стеми ТП — Д від швид- кості при Л40 = Лївом Цв О) Вище були розглянуті способи регулювання напруги на якорі дви- гуна постійного струму з незалежним збудженням у системах Г —Д і ТП —Д. Крім цих способів, у електроприводах використовується імпульсний метод регулюваини напруги, коли двигун періодично під- ключається до джерела живлення із сталою напругою і відключається від нього. Коли двигун підключено до джерела живлення, відбувається передача енергії від джерела через двигун і ротор до механізму. Час- тина цієї енергії втрачається під час перетворення, а інша —нако- пичується у вигляді кінетичної й електромагнітної енергії. У період вимикання двигун продовжує працювати за рахунок накопиченої кі- нетичної й електромагнітної енергії. Схему системи імпульсного регулювання напруги наведено на рис. 8 12, а. За допомогою комутуючого ключа К якір двигуна під- ключається до джерела постійного струму і відключається від нього. При замкнутому ключі струм у якорі двигуна протікає під дією напру- ги джерела живлення, а прн розімкнутому — під дією ЕРС самоін- дукції з замиканням через діод УО. З відомих способів керування клю- чом для регулювання швидкості переважно застосовується широтно- імпульсне регулювання напруги, при якому період комутації ключа Тк залишається сталим, а змінюється відношення тривалості замкну- того стану ключа до періоду Тк. Це відношення (рис. 8.12, б) (8'40) називають щілинністю. Звичайно частота комутації ключа під час широтно-імпульсного регулювання [к = 500 ..2000 Гц, тобто період комутації ключа Тк та & (2...0,5) X 10~3 с. Збільшенню частоти комутації перешкоджає збільшення втрат у ключах (тиристорах або транзисторах) і його
Рис. 8.12. Регулювання швидкості двигуна постійного струму з незалеж- ним збудженням імпульсним способом: а — схема ввімкнення двигуна ори імпульсному регулюванні напруги; б — діаграми зміни напруги в якорі двигуна, струмів в якорі і в колі шунтуючого якір діода: «— сімейство механічних характеристик двигуна граничні динамічні параметри. Середнє значення напруги на якорі двигуна під час широтно-імпульсного регулювання Уя — еС, де (7 — напруга джерела живлення двигуна. Діаграми струмів якоря ія (/), струму, який споживає електропри- вод і (і), і струму в діоді іу (С за умови миттєвої комутації, подані на рис. 8.12, б. Рівняння статичних електромеханічної і механічної характеристик двигуна мають вигляд: <осср = М/с---; (8.41) шсч, = М/с — К,сМ„ріс2. (8.42) Під час регулювання щілинності можна одержати сімейство меха- нічних характеристик двигуна (днв. рнс. 8.12, в). Щілинності е = 1 (двигун підключений до джерела живлення) відповідає природна ха- рактеристика двигуна. Якщо е = 0, двигун підключено за схемою ди- намічного гальмуванни; цьому режиму відповідає механічна харак- теристика, яка проходить через початок координат. Механічні харак- теристики, які відповідають е = 1 і е = 0, є граничними характерис- тиками Проміжним значенням щілинності 0 < є с 1 відповідають механічні характеристики, що розміщуються між двома граничними. Жорсткість механічних характеристик під час регулювання не змі- нюється і дорівнює жорсткості природної характеристики. Незмінність жорсткості механічних характеристик є позиіивним показником даного
методу регулювання швидкості, тому що сприяє одержанню великого діапазону і достатньо високої точності регулювання Якщо в період розімкнутого положення ключа К струм якоря зменшується до нуля і на кривій струму з’являються паузи, струм стає переривчастим. Ре- жим переривчастого струму настає за таких граничних вначень швид- кості І струму якоря! 7 ~ І ® <1 — ®) Т і гр і к.з 2ТЯ * • де Тя = — електромагнітна стала часу колв якоря, с. Для звуження зони переривчастих струмів треба вбільшити’^я шляхом ввімкнення в коло якоря додаткової індуктивності або збіль- шення частоти комутації ключа /к. До позитивних показників імпульсного регулювання електропри- водів слід віднести простоту і издійиість їх схем. Разом в тнм, пульса- ції струму якоря призводять до додаткового нагрівання двигуна. Крім цього, енергетичні показники імпульсних електроприводів постійного струму дещо гірші порівняно з електроприводами з безперервним спо- собом регулювання. Електроприводи з широтно-імпульсним регулюванням напруги на якорі двигуна широко використовуються в промисловості та ва транспорті. Вони особливо економічні прн наявності мережі постій- ного струму або автоматичних установок під час живлення привода від акумуляторів. Відомо, що збільшення жорсткості механічної характеристики електропривода, замкнутого від’ємним зворотним зв’язком за швид- кістю, спричинює погіршення його динамічних показників, зокрема збільшується коливальність електропривода, обмежується можливість одержання високої точності регулювання. За цих умов дли збільшен- ня точності регулювання швидкості вдаються до використання або складних пристроїв динамічної корекції, або пристроїв компенсації збурення, зумовленого навантаженням. З цією метою розглянемо ком- біновану систему регулювання швидкості, де крім пристроїв, які працюють за принципом від- хилення (забезпечується від’єм- ним зворотним зв’язкомаа швид- кісно), вводять пристрій ком- пенсації збурення — додатний зворотний зв’язок ва струмом (моментом). Структурну схему комбінова- ної системи регулювання швид- Рио. 8.13. Структурна схема комбінованої системи регулювання швидкості 355 23*
кості наведемо на рнс. 8.13 На основі цієї схеми можна скласти рівнян- ня, які описують динамічну механічну характеристику електропривода з від’ємним зворотним зв’язком за швидкістю і додатним зворотним зв’язком за струмом якоря двигуна: (Італії + Кп-с^я ^ав.ш®Жп»| -о . „ Єп-Со=/?я£(ТврЧ-1)ія.( Нескладні перетворення дають змогу одержати рівняння динаміч- них електромеханічної і механічної характеристик! С (ТпР + 0 + К,В.|Лл ^ЯЕІ^яР 4“ і) (^пР + 1) — Я\і.сКп с (ЛгР + і) + ^вВ-дА" Я> ^.щКл____________ С (Гпр 4- 1) + і^яР + 1) (Т’пР + 1) — Кп.еКП .. р2 (ТпР +1)4- ^Кзв.шКп (8.44) (8.45) Рівняння динамічної механічної характеристики можна записати З у вигляді залежності моменту від швидкості; ~ /гяХ (Пр +1) (тяР 4- о - КпЛп сЧ7'пР + 1) + с*пК8в.ш Кя£(Пр + 1) (ТяР+ 1) -КпхКп (8.46) При р = 0 рівняння (8.45) являє собою рівняння статичної меха- нічної характеристики! ~ КЛсКп с«’ + ^ав.„Лп) (8.47) Приймаючи в формулі (8.45) І73.ш = 0, одержуємо вираз для дина- мічної жорсткості механічної характеристики електропривода в замк- нутій системі «______________^замито (Лі.еР + О_______ . о. РД (ТпР + І) (ГяР + 1) “ КгКп с/КяЕ ’ } Із рівняння (8.47) видно, що під час збільшення коефіцієнта додат- ного зворотного зв’язку за струмом підвищується модуль статичної жорсткості В замкнутій системі, причому при КпКп.с = КяХ модуль статичної жорсткості збільшується до безконечності. Крім того, якщо
Тв Тя (в системі Г —Д), то рівняння (8.48) приймає вигляд: о Рзамкн.ш (Л,.еР+ 1) ,о ЛО. ------Твр(Гвр + 1) * <849> Порівняння виразів (8.48) і (8.34) дає змогу встановити, що додатний зворотний «в’язок за струмом набагато (до безконечності) збільшує модуль статичної жорсткості і незначно впливає на показники якості регулювання. На основі сказаного вище можна зробити такі висновки (в розгля- нутій системі електропривода): і) прн комбінованій системі регулювання динамічна точність ви- значається в основному точністю регулювання за відхиленням; 2) ЧНМ вище коефіцієнт зворотного зв’язку за ШВИДКІСТЮ Кзв.ш, тим більша (при тих же відхиленнях швидкості від усталеного зна- чення) напруга, яка прикладається до входу системи; 3) при високій швидкодії перетворювача (7п == 0) збільшення жорсткості механічних характеристик внаслідок додаткового зворот- ного зв’язку за струмом погіршує якість регулювання; 4) чисто компенсаційний метод регулювання швидкості на прак- тиці не дістав поширення через те, що точність регулювання недопус- тимо знижується при коливаннях напруги живлення, температурних змінах опорів обмоток машнн, нелінійностях характеристик перетво- рювача. Незважаючи на вказані недоліки, системами електропривода, які побудовані за схемою із спільним підсумовуючим підсилювачем, ко- ристуються у тих випадках, коли не висуваються жорсткі вимоги до якості перехідних процесів і ие вимагається роздільне регулювання змінних. 8.7. Послідовна корекція контура регулювання швидкості в системі КП—Д Системи підпорядкованого регулювання з послідовною корекцією дають змогу здійснювати роздільне регулювання змінних, а також роздільне настроювання контурів і корекцію перехідних процесів у кожному контурі, що значно спрощує розрахунок параметрів і прак- тичну реалізацію настроювання Нарешті, системи підпорядкованого регулювання дають змогу створювати уніфіковані електроприводи з певними стандартними показниками Розглянемо систему КП —Д, у якій крім контура регулювання швидкості з регулятором швидкості (РШ) є ще й підпорядкований кон- тур регулювання струму. З урахуванням передаточної функції замкнутого контура регулю- вання струму (7.3І) структурна схема контура регулювання швидкос- ті системи КП —Д наведена на рнс. 8.14, а. Крім регулятора швид-
Ос^р^^1)+І Чи ці, - -._____Ф —*~ОіГ—•'І^.ш н*- § паіюп а і Рис. 8.14. Схема та характеристики контура швидкості системи КП — Ді а — структурна схема контура регулювання швид- кості; б — характеристика вхід-вихід П-регулятора З обмеженням; в — механічні характеристики при різних співвідношеннях сталих Ти та Ту при вико- ристанні П-регулятора швидкості кості з передаточною функцією №р.ш у контур швидкості входить об’- єкт регулювання швидкості, який складаєтеся із замкнутого контура регулювання струму і механічної частини електропривода а переда- точною функцією: К°-рш = ОоТ^р (7^ + 1) + 1 С7„Р <8Б0> Якщо внехтувати в рівнянні (8.50) членом, який вміщує р2, то <8Б1> де ал = — співвідношення сталих тривалості контура струму. Із виразу (8.51) видно, що длй контура швидкості нескомпенсована стала часу в а0 разів більша, ніж для контура струму Передаточну функцію регулятора швидкості ТГР.Ш визначають ва передаточною функцією об’єкта регулювання ТГо.р.ш і необхідною пе- редаточною функцією розімкнутої системи регулювання швидкості: • (8.52) дв аш == Тзк.тІТ^ — співвідношення сталих часу контура швидкості. Поділивши внраз (8.52) на (8.51), одержимо шукану передаточну ФУНКЦІЮ регулятора ШВИДКОСТІ! «7 __ ^розімк.ш ^зп сТмс = /с = к^к„^ти <8БЗ) Отже, регулятор швидкості являє собою пропорційний регулятор, при включенні якого електромеханічна стала часу електропривода Ти є скомпенсованою.
Передаточна функція замкнутої системи ї^замк.іл (р) —• ____^розімк.ш_________________1 ^33 ш _______ І Ч-^Ш^РОЗІМК.Ш °ШОС^'цР (°С^цР 4~ 1) + 1 • (8.54) Найчастіше иа практиці використовується стандартне настроювання на технічний оптимум з вибором аш »= ас — 2; прн цьому і» { .__________1 /^зв.ш_____ И'замк.ш {Р) іт^р і2Г^р _1_ і) + і ’ (8.55) тобто'система електроприводе являє собою ланку другого порядку і в ній внаслідок настроюваний регуляторів струму і швидкості відпо- відно до їхніх передаточних функцій забезпечується оптимальне регу- лювання струму і швидкості. Система підпорядкованого регулювання з П-регулятором швид- кості в усталеному режимі працює так. При збільшенні моменту на- вантаження на валі знижується швидкість двигуна, одночасно збіль- шується сигнал на виході регулятора швидкості, тобто збільшуються завдання струму [У8.с контура струму, ЕРС перетворювача і струм якоря. Чнм менший коефіцієнт підсилення регулятора Ярдч, тим біль- ша похибка за швидкістю прн одному й тому самому моменті наванта- ження, тобто при одній і тій же величині завдання на струм £/3.0. Рівняння статичної механічної характеристики можна одержати із структурної схеми системи електропривода (прн р = 0)1 м. (8.56) Це рівняння справедливо в межах лінійної частини характеристи- ки регулятора швидкості (днв. рис. 8.14, б), тобто при (І73.ш — ““ -^Сзв.ш®) КР.Ш ^з.ш.шах» Де і/з.ш.тах —“ максимальна вихідна напруга регулятора швидкості, яка відповідає моменту стопоріння. Механічні характеристики двигуна в розглянутій системі електро- привода для різних співвідношень сталих часу Ти і Т» Заведені на рнс. 8.14, в. При Т,л = 4ТЦ модуль жорсткості механічної характе- ристики на ділянці 2 в замкнутій системі залишається таким самим, що й у розімкнутій системі. Електропривод з П-регулятором швидкості часто називають од- нократно інтегруючою системою із зворотним зв’язком ва швидкістю; його застосовують на практиці, якщо діапазон регулювання швидкос- ті малий. Для потужних електроприводів з невеликим приведеним моментом інерції (Тк < 4Тц) точність регулювання швидкості в замкнутій од- нократно інтегруючій системі може бути нижчою, ніж у розімкнутій. Підвищення точності регулювання швидкості під час зміни наванта- ження можна досягти або доповненням двок.зітурної системи регулю-
вання швидкості іншим контуром регулювання швидкості, який на- строюють на технічний оптимум, або настроюванням двоконтурної системи на симетричний оптимум. В останньому випадку використову- ється ПІ-регулятор швидкості, при якому система стає астатичною за швидкістю, її називають двократно-інтегруючою системою із зво- ротним зв’язком за швидкістю. Бажана передаточна функція розімкнутого контура швидкості під час настроювання на симетричний оптимум ІКрозІмк. — (27^4-1) 87цР * Передаточна функція об’єкта регулювання швидкості після від- кидання члена, який містить ра, має вигляді П7 ~ *^8В.в ^я2 ьг »» о.п ні “тзт;—•—:—г- Поділивши вираз (8.57) на (8.58), одержуємо передаточну функцію регулятора швидкості і ^розімк.пі _ І + »ТІІР ^©.р.ш ^зв.ш^яї 327^р Передаточна функція вамкнутого контура регулювання швидкості по керуванню „7 1/Язвц1(8Тмр4-1) 3аМК'Ш “ 647>» + 32ф* + 8Тир + 1 • (8.60) Двоконтурну систему в ПІ-регулятором швидкості використовують тоді, коли необхідна висока точність відпрацювання керуючих сиг- налів Приклад і. Скласти передаточні функції і визначити пара- метри регуляторів системи підпорядкованого регулювання тиристор- ного електропривода, призначеного для стабілізації швидкості в ши- рокому діапазоні робочих швидкостей. Побудувати статичні електро- механічні характеристики привода. Дані і параметри елементів схеми: С = — і ,95 В/(рад/с) —стала двигуна, /н = 20 А — максимальний струм якоря двигуна (струм стопоріння двигуна); £/3.с.тах = 10 В — мак- симальна напруга завдання струму (рівень обмеження сигналу иа виході регулятора швидкості РШ); (Уа.ш.тих — максимальна напруга завдання швидкості двигуна; й)так = Ї05 рад/с — максимальна робоча швидкість двигуна; Тк = 0,35 с —електромеханічна стала часу при- вода; Т?я2 = 2,3 Ом — сумарний опір силової частини привода; Тя = = 0,07 с —електромагнітна стала часу кола якоря; ід0П = 0,01 А — допустимий вхідний струм операційного підсилювача; пГг.в = = 1900 об/хв — номінальна частота обертання тахогенератора;
£7ТГи = 110 В — номінальна напруга тахогенератора; = 28 — коефіцієнт підсилення перетворювача за напругою; Т„ = 0,015 с — еквівалентна стала часу перетворювача. Спрощена принципова схема системи наведена иа рис. 8.15, а,. а відповідна структурна схема системи —на рис. 8.15, б. Аналіз контура струму вказує иа наявність у ньому двох сталих часу: малої иекомпенсованої сталої часу = 7П і великої сталої ча- су Тр, яка має бути скомпенсована за допомогою регулятора струму (РС). Об’єкт регулювання має велику сталу в складі інерційної ланки і для визначення передаточної функції регулятора РС належить вико- ристовувати стандартну настройку на технічний оптимум, оскільки Тв < 4ТП. Тоді передаточна функція регулятора п/ ____ ТяР + і рЛ “ • Де 7с2 = (ВД 2ТП. Оскільки РС має інтегральну складову, то для одержання сталої величини струму в усталеному режимі вхідне значення регулятора .
«повинно дорівнювати нулю: С7ЗЛ — С7ЗВ.О = 0 або С78с = /Кс. Звідки Кс = і7з.с/7 = ^в.в.піах/7м — 10/20 = 0,5. Підставляючи у ЇГР.С числові значення параметрів і знайдене значен- ня Кс, одержимо: т /п\________________0,07р -р 1_________0,07р -р 1 р.с \Р) 28 • 0,5 • 1/2,3 • 2 0,015р ~ 0»122р ' Згідно із схемою (див. рис. 8.15, а), регулятор струму побудовано -на основі операційного підсилювача, тому передаточну функцію регу- лятора можна записатиі і^р.С (СХ) = 2ЗВ З (р)і2.вж. (р)і де 2зв,8 (р), 2вх (р) — повний опір (в операториій формі) відповідно кола зворотного зв’язку і вхідного кола операційного підсилювача. Як видно в рнс. 8.15, а, 7 (п\ __ П । 1 __ ^?8В.З.ССсР + 1 _ ^ВВ.8 ІР) — Кзв.з.О + ----------- ~ , ^ВХ (р) = ^?З.С' Тоді Фізична реалізація регулятора зводиться до розрахунку параметрів А’з.о, са, /?зв.8.с і 7?0 схеми регулятора, при яких передаточна функція схеми на операційному підсилювачі співпадатиме з необхідною пере- даточною функцією регулятора. Порівнюючи вирази для Ц7Р1С(СК) і ЇГР,О, одержимої Тя = /?8В.5.<Р0і «.(1/^27,,=^. Приймаємо, що са = 2 мкФ, тоді а першого рівняння /?вв.з.с = 7я/сс = 0,07/(2 • іО^3) = 35 кОм; в другого рівняння знаходимо! Яв.о = КПКО (1/#я£) 2Т^се = То2/со = 0, і 22/2 . і0~б == 61 кОм. Розрахунок кола зворотного зв’изку за струмом зводиться до зна- ходження опору резистора 7?0, на який подається сигнал зворот- ного зв’язку за струмом. Коли відомі параметри регулятора та кола зворотного зв’язку, то Ко можна розрахувати за формулою Кс = Кг.с/(ВпКпОДІл7?з.с/^?с» де Кт.с —коефіцієнт пропорційності між напругою на вторинній об- мотці трансформатора струму ІУТЛ та струмом якоря /.
Підбирають резистори /<3—#5 так, щоб при максимальному зна- ченні струму /м напруга дорівнювала 10 В. Тоді = С/г.с/4 = і 0/20 = 0,5. Якщо випрямляч Вп виконано за трифазною схемою з нульовим ви- водом, то /Св« ~ Улійтл = 1,і7, де С7Й — середнє значення випрям- леної напруги иа виході Вп. Коефіцієнт розподільника, який має ре- аистори /?і та 7?2, визначають із співвідношення КПОД1Л = /?2/(7?1 + Я2); якщо = /?2 = 5 кОм, то Кподіл = г ? г~ = 0.5. > -г ° Розв’язавши рівняння для Ка відносно Ц. і підставивши відповідні числові виачеиня, одержимо: Ке = КгхКвЛдаЯз.с/Кс = 0,5 . 1,17 • 0,5.6і • 103/0,5 = 35,68 кОм. Тепер розрахуємо контур швидкості. Передаточну функцію оптн- мізоваиого замкнутого контура струму їГзамк.с можна представити то _____________УКо_______ЧКс и'замк.с 2ГпР (Тпр + І) + 1 ~ 2/пд + 1 * Тоді структурна схема контура швидкості матиме вигляд, представле- ний на рис. 8.і6, а. У даному контурі малою нескомпенсованою ста лою часу е еквівалентна стала контуру струму Тр = 2ТП; великою сталою часу, що має бути скомпенсованою регулятором швидкості (РИ1), є електромеханічна стала часу приводе Тм. Для забезпечення стабілізації швидкості двигуна під час зміни навантаження РШ можна вибрати, виходячи із стандартного настро- ювання контура иа симетричний оптимум. Передаточна функція ре- гулятора швидкості при застосуванні принципу симетричного опти- муму має вигляд: де Тіш = 8ТВ; Тгш = 327’’К.ІК„/7'Л.С. Для розрахунку передаточної функції регулятора необхідно спо- чатку визначити коефіцієнт зворотного зв’язку за швидкістю двигуна Цей коефіцієнт визначаємо з умови забезпечення максимальної робочої швидкості двигуна шм при максимальній напрузі вавдання ШВИДКОСТІ І78.ш.таи: «« = = _ю_ = с0952 В/(рад/с). Підставляючи числові значення параметрів, одержимої Тіш = 87ц = 8.0,015 = 0,08 с;
ІЗТ^К^Кш 32 • 0,015* • 2.3 • 0,0952 „ п, Іп-з„. /Вш= ТмКсС — 0,35.0,5.1,95 =*А«О-1О С, Грп(р) = І!^±к^ р.ш г2ш 2,05 - 10“3р Фізична реалізація регулятора швидкості подібна до розглянутої вище реалізації регулятора струму і вводиться до розрахунку пара- метрів Язвл.ш і ^з.ш- Скориставшись співвідношеннями Уіш = /^9В Я.щСщ, Т~2пі = ^З.ціСщ і задавшись ємністю конденсатора С№ = 0,5 мкФ, визначаємо) = Лш/Сш - 0,08/(0,5 . і 0-”) = 160 кОм; /?а.ш ~ ТлшіСш = 2,05 • і 0~3/0,5 • іО-6 = 4,06 кОм. Перевіримо реалізацію передаточної функції регулятора швидкос- ті. Оскільки струм у вхідному колі регулятора не перевищує допу- стимого значення, тобто С4.ш.тах7/?в.ш *= 10/4060 < /доз — 0,01 А, то умови реалізації виконуються. Розрахунок кола зворотного зв’язку ва швидкістю вводиться до знаходження опору резистора /?ш, на який подається сигнал вворот- иого зв’язку за швидкістю. Якщо виразити через параметри регу- лятора і та ^ генератора, то одержимо’ Ктґ де Лтг = ^тг.в/итг.в 1 і0/(0, і 05 • 1900) « 0,551 В/(рад/с), тоді = ^з.и,Ктг/Кш = 4060 - 0,551/0,0952 = 23,5 кОм. Стабілітрони забезпечують обмеження вихідної напруги РШ на рів- ні С73.с.тах; тому напруга стабілізації С/с7 стабілітронів ГРІ та ІД 2 має бути рівною І73.с.тах, Тобто Рст = УВЛтм- Статичні електромеханічні характеристики привода складаються з двох ділянок, які описуються різними рівняннями. Перша ділянка відповідає рівню сигналу на виході РШ, що нижче напруги пробою ста- білітронів РР1 та УР2; для цієї ділянки справедлива нерівність 0 <; < І < /тах Друга ділянка відповідає умовам пробою стабілітрона РРі (РР2), і для неї справедлива рівність / = /тая. Результуюча вхідна напруга РШ для першої ділянки електроме- ханічних характеристик повинна дорівнювати нулю ((/8,ш — С/ав.3.ш = == 0), оскільки РШ має інтегральну складову частину, тобто й3_ш — — Кшй) = 0, звідки о) -= £73,Ш/ЛШ.
20А Он'^С.тал /*с) Рис. 8,16. Структурна схема контура швидкості (а) та електромеха- нічні характеристики привода з ПІ-регулятором швидкості (б) Це свідчить про те, що на першій ділянці електромеханічні характе- ристики абсолютно жорсткі, в тому числі й під час роботи перетворю- вача у режимі переривчастого струму. Друга ділянка відповідає режиму роботи привода, коли стабіліт- рон пробитий. У цьому випадку змінюється структура системи, пере- стає діяти зворотний зв’язок за швидкістю і на вхід регулятора струму поступає незмінний сигнал С73.с.тах = Уст. Тоді в усталеному режимі, оскільки регулятор РС має інтегральну складову частину, (78л.тах — — Узв.с — 0 або (Летах — КО1 = 0; ЗВІДКИ / = Уз.а тах/^в' Із останнього виразу видно, що електромеханічні характеристики на Другій ділянці являють собою вертикалі (нульової жорсткості), які не залежать від величини СЛ.Ш. Графіки електромеханічних ха- рактеристик за одержаними формулами подані иа рис. 8.16, б. 8.8. Регулювання швидкості зміною магнітного потоку двигуна Регулювання швидкості двигуна постійного струму з незалежним збудженням зміною струму збудження (магнітного потоку) широко застосовується в сучасній практиці електропривода внаслідок простоти
Рис. 8.17. Принципові схеми вмикання двигуна постійного струму з регулюванням швид- кості зміною магнітного потоку двигуна краще записати у реалізації та економічності. Регулю- вання магнітного потоку в результаті використання цього способу здійснюєть- ся тільки в сторону його ослаблення при зменшенні струму збудження. Збільшен- ня магнітного потоку порівняно з номі- нальним обмежується насиченням магніт- ної системи і нагріванням двигуна. Схеми електроприводв при регулюван- ні струму збудження подані на рис. 8 і7; струм змінюється за допомогою регулю- вального резистора (рис. 8.17, с) або ре- гулятора напруги (рис. 8.17, б). Рівияиия статичних електромеханіч- ної і механічної характеристик під час аналізу впливу вміни магнітного потоку виглядії ~ *кз-----Б---> (8.01) М = Мкя — « рш (<о0.ш — о), (8.62) де /к.в в — струм короткого замикання при номінальній напрузі; Мк.3 = ЛФ7к8 —момент короткого замикання; =« = —модуль статичної жорсткості, значення якого відпові- дає різним значенням потоку при /?д.я =0; о0 ш = 17В/АФ — швид- кість ідеального холостого ходу штучної характеристики, яка відпо- відає певним значенням потоку. Із формули (8 61) видно, що струм якоря під час пуску двигуна (при <о = 0) не залежить від магнітного потоку і визначається тільки при- кладеною напругою та опором кола якоря. Отже, електромеханічні характеристики при всіх значеннях магнітного потоку перетинаються в одній точці иа осі абсцис (рис 8.18, а). При цьому різним струмам збудження відповідають різні значення швидкостей холостого ходу, які визначаються виразом — ІЛКФ. Рис. 8.18. Електро- механічні (а) і ме- ханічні (б) характе- ристики двигуна постійного струму при різних струмах збудження
Оскільки Мк.з = КФ/к.3 і /к.з == сопзі, то внаслідок зменшення- магнітного потоку пропорційно йому зменшується і момент короткого замикання (див. рнс. 8.І8, б). Одночасно із зменшенням магнітного потоку і збільшенням швадкості знижується модуль жорсткості ме- ханічних характеристик | ^ | = К2Ф2//?йа, що обмежує діапазон ре- гулювання швидкості. Крім цього, верхня межа регулювання швид- кості обмежується погіршенням умов комутації під час збільшення швидкості двигуна і механічною міцністю якоря. Нижии межа швид- кості обмежується, як зазначалося, ступенем насичення магнітопро- воду двигуна і нагріванням обмотки збудження, тобто номінальною» швидкістю. Діапазон регулювання швидкості при даному способі для двигунів- нормального виконання становить О = і ,5...2. Спеціальні двигуни, які розраховані иа регулювання швидкості ослабленням магнітного* потоку, забезпечують діапазон до 5 : і, а в деяких випадках до 8 : 1. Плавність регулювання швидкості визначається плавністю регу- лювання струму збудження. Стабільність швидкості достатньо висока, хоч і знижується із зменшенням магнітного потоку. Незважаючи на зменшення модуля жорсі кості механічних характеристик рш, під час ослаблення магнітного потоку, точність регулювання швидкості к усьому діапазоні залишається достатньо високою. Втрати в колі якоря двигуна і його ККД такі самі, як і при роботі на природній характеристиці. Допустиме навантаження під час регу- лювання швидкості ослабленням магнітного потоку визначається спів- відношенням Л4ДОП = ЯФШ/Н, (8.63) де Фш —магнітний потік на штучній характеристиці. Оскільки при даному способі регулювання Фш < Фном, то й /Идоп < 2ИНом. тобто двигун за умов нагрівання не може бути навантаженим номінальним моментом при роботі иа штучних характеристиках. Дли визначення допустимого навантаження запишемо формулу (8.63) у вигляді: Л4„. = , (8,64) де Рек —номінальна електромагнітна потужність двигуна. Помно- живши (8.64) на со, одержимо вираз для допустимого навантаження- Рдоп = Л4допЄ> —- Аїдом^ном = ^вом = СОПЗІ. Отже, для повного використання двигуна за нагріванням регулю- вання швидкості зміною магнітного потоку повинно здійснюватись при постійній потужності навантаження і допустимому моменті, нкий змінюється обернено пропорційно швидкості. Якщо враховувати, що регулювання швидкості від 0 до <вяом здійснюється під час сталого мо- менту і лінійно зростаючій швидкості параметричними методами або методом регулювання напруги якірного кола, то залежності /Идоп (®>
Рис. 3.19. Залежності 7ИД0П (®), Рдоп (ш) при ре- гулюванні ШВИДКОСТІ і Рцоп (©) при двозонному регулюванні швид- кості електропривода мають вигляд, поданий иа рис. 8. і9. Застосування двозонного регулювання до- цільно у тих випадках, коли момент наванта- ження промислового механізму на верхніх швидкостях менший, ніж на швидкостях ниж- че основної. У цьому випадку встановлена по- тужність двигуна виходять меншою, ніж при забезпеченні всього діапазону в результаті зміни иапругн при номінальному магнітному потоці. Для оцінки впливу ослаблення магнітного поля на динамічні характеристики електроприводв скористаємось ви- разами динамічної жорсткості механічної характеристики двигуна внас- лідок ослаблення магнітного потоку М0=—ТА? (8.65) і передаточної функції двигуна (8-66) -де Тм-гп = /х/рш = ^явЛ/К2Фа; рш = — №Ф2//?яе — модуль статич- ної жорсткості. Аналіз виразів (8.65) І (8.66) дає змогу встановити, що під час змен- шення магнітного потоку двигуна модуль статичної жорсткості зни- жується, а співвідношення сталих, що входять у формулу (8.66), вна- слідок збільшення електромеханічної сталої часу змінюється в сторону зниження показника колнвності і збільшення коефіцієнта демпферу- вания перехідних процесів. Під час регулювання швидкості двигунів постійного струму зміною магнітного потоку можна використовувати імпульсне параметричне -регулювання, при якому в коло обмотки збудження з певною часто- тою і регульованою тривалістю за допомогою керованого ключа (ти- ристорного, транзисторного або контакторного) вводиться додетковий резистор із сталим опором (аналогічно схемі на рис. 8.3, а). Змінюючи щілинність керуючих імпульсів, можна одержати плавне регулювання швидкості в діапазоні до 4 і 1 і більше. Розглянуті способи регулювання швидкості двигунів постійного струму з незалежним збудженням зміною магнітного потоку застосо- вуються в електроприводах металорізальних верстатів, прокатних ста- нів, намотувальних пристроїв тощо. При необхідності мати більш високу стабільність швидкості елект- ропривода порівняно з тою, яка забезпечується жорсткістю Р у ро-
Рис, 3.20, Принципова (а) і структурна (6) схеми та характеристика перетворювача (б) електропривода з регулюванням швидкості при амі- ні магнітного потоку зімкнутій системі, а також для збільшення точності регулювання мож на використовувати системи автоматичного регулювання з впливом на коло збудження. Принципову схему системи автоматичного регу- лювання швидкості тільки в другій зоні в результаті зміни магнітного потоку і при номінальній напрузі иа якорі £7Я црдано иа рис. 8.20, а. У цій схемі обмотка збудження двигуна живиться від керованого пе- ретворювача КТЗ. Для збільшення жорсткості механічних характе- ристик двигуна використовується від’ємний зворотний зв’язок за швид- кістю двигуна, який здійснюється за допомогою тахогенератора Ха- рактеристику перетворювача КТЗ подано на рис. 8.20, б, з якої иидно, що номінальній напрузі на обмотці збудження С/3.ном і номінальному магнітному потоку двигуна Фном відповідає відсутність сигналу ке- рування иа вході перетворювача. Під час збільшення навантаження на валі двигуна і зниженні швидкості збільшується напруга керування перетворювачем С7К. Це призводить до зниження напруги на обмотці збудження, ослаблення магнітного потоку, збільшення швидкості двигуна і жорсткості механічної характеристики. Аналіз режимів роботи електропривода пов’язаний з труднощами, які зумовлені наявністю нелінійних залежностей магнітного потоку двигуна від струму збудження Ф = (/8) і напруги збудження двигуна від напруги керування С73 = / (£/к,8). Якщо в цих залежностях зне- хтувати впливом вихрових струмів у марнітопроводі двигуна, тобто прийняти їх лінійними, то рівня ия, які описують перехідні процеси
в електроприводі, приймають внглид: Ц, = -Д-(1 + Г„р) І/,; *'Т-3 Уз = (^ф)(і 4-7»Ф; Гя=ЯФсо + Кйх(і 4- 7»їя; КФ»я — Мс = ітрт- (8.67) Наявність у системі рівнянь (8.67) добутків змінних робить її нелі- нійною. Для оптимізації динамічних режимів електропривода за прин- ципом підпорядкованого регулювання координат необхідно систему рівнянь лінеаризувати в області точки статичної рівноваги. В резуль- таті лінеаризації (при Мс = 0 і = 0), одержимо: А67и _ (1 + Тг,3р) АС. = (й Л») (1 + Лр) АФ; (8.68) АФ = (— ф>«) (1 + 7^.„)/Аш, де А67к, А678, АФ, Ай — малі відхилення змінних від точки статичної рівноваги, яка визначається відповідно значеннями Ф°, й°; Т^.ш=^2^?я2/(КФ°)а = —електромеханічна стала часу двигу- на при Ф = Ф°. Структурна схема розглянутої системи електропривода з урахуван- ням (8.68) подана иа рис. 8.20, в. Для врахування протилежних зна- ків АФ і Ай в рівнянні (8.68) иа вхід системи умовно подається стала задаюча напруга Г7з.іи, яка визначає задану швидкість, і віднімається з її значення приросту Аі7аш. Під час настроювання на технічний оптимум необхідна передаточна функція регулятора швидкості ЇГр.щ знаходиться шляхом порівняння бажаної передаточної функції ро чикнутого оптимізованого контура п7ро»|»к.ш = 27„р(7„р + 1) (8.69) і передаточної функції, яка утворена регулятором швидкості І^р.ш і об’єктом регулювання Ко р.ш = № __________Кг^К^К. 2^(7^+!) Р“ Ф" (7,р+1) (72шр+ 1)(7цр + 1) ' звідки одержуємо: Л7 _ (Лр+ОСТ^р+і) (Т^+1)РІ>+1) р ш ~ ' де Т» = Те.,; = (Л8.шК,.вКфШ°«,Ф,>) 2Гц. Отже, для одиоконтуриої системи регулювання швидкості ЗМІНОЮ магнітного потоку необхідно застосовувати ПІД-регулятор, який зо-
Рис. 8.21. Принципова схема регулювання швидкості в системі з джерелом струму безпечуе астатичне регулювання швидкості за керуючою і збурюю- чою діях. Швидкодія та динамічна точність визначаються величиною 27’ц При цьому не враховану вище електромагнітну сталу часу Тя можна вирахувати збільшенням сучас- ної иескомпенсованої сталої контура Тц = Тв.3 + Т„. Через наявність нелінійних ланок оптимальне настроювання збе- рігаєтьси в обмежених границях відхилень змінних від прийнятої під час лінеаризації точки статичної рівноваги. Вище було показано, що ослаблення поля в розімкнутій системі приводить до збільшення електромеханічної сталої часу двигуна Тмш, якому відповідає зрос- тання демпферування і деяке збільшення тривалості перехідних про- цесів. Збільшення демпферування контура необхідно мати при ослаб- ленні магнітного потоку і в замкнутій системі регулювання, для чого точки статичної рівноваги прн оптимізації вибираються так, щоб вони відповідали мінімальному значенню магнітного потоку. В цьому ви- падку при підсиленні магнітного потоку співвідношення сталих часу системи 7^.ш і Тш, які залежать від Ф, змінюється в сторону демпфе- рування динамічних процесів. Усталені режими оцінюються системою рівияиь, які одержані а (8.67) при / оо, коли всі похідні дорівнюють иулю. Внаслідок того що залежність швидкості від моменту має квадратичний характер, аналітичний розрахунок електромеханічних і механічних характерис- тик ускладнюється, але його можна виконати на ЕОМ. При необхідності обмежити струм якоря в розглянуту систему елек- тропривода можна ввести зворотний зв’язок за струмом з відсічкою або підпорядкований контур регулювання струму кола якоря. У схемах, які подані на рис. 8.17, а і рнс. 8.20, а, зона регулю- вання швидкості розміщується вище основної швидкості, а для обме* 24' 371
кення струму в перехідних процесах пуску і гальмування в коло якоря зводять пускові опори. Діапазон регулювання швидкості в обох схе- мах обмежено допустимими межами ослаблення магнітного поля дви- гуна (О < 6...8) Для розширення діапазону регулювання швидкості застосовують системи двозонного регулювання, в яких частина повного діапазону регулювання (до основної швидкості) забезпечується в ре- зультаті зміни напруги на якорі від нуля до номінального значення (при номінальному магнітному потоці), а регулювання у верхній час- тині діапазону (при швидкості вище основної) — внаслідок ослаблення магнітного потоку прн сталій напрузі иа якорі або ЕРС двигуна. Найпростіші схеми безперервного керування при двозонному регулюванні реалізуються під час живлення кола якоря двигуна від джерела струму. Принципова схема регулювання швидкості в системі з джерелом струму подана на рнс. 8.21, а; керування здійснюється в колі збудження двигуна. Система електропривода є статичною за збурюючою дією. Рівняння, що описують р у електропривода, мають такий ви- гляд: Ат.з ((Уз.і» Азз.цЛР) = (1 Тт.зР) ^Лзї Я." = <’ + Г»р) ф; (8.72) Диференціальним рівнянням (8.72) відповідає структурна схема, яка подана на рис 8.21, б. Після нескладних перетворень (8.72) і припущення, що Т-гя = 0, одаржимо рівняння динамічної механічної характеристики електропривода 111_______Аз 0 + ^зР) Азв.ш Азн-ИІКТ 3АКфїном (8-73) При р = 0 з рівняння (8.73) можца одержати рівняння статичної ме- ханічної характеристики Азв.ш А8в.шКт.яАКф/ном і вираз для динамічної жорсткості О А8в.щАт .зАКфТ’ном р Ря~ Аз(Ц-Пр) " 14-Гар- Прн безіиерційиому перетворювачі КТЗ розглянутий електропривод має механічну характеристику, що аналогічна характеристиці двигуна постійного струму з незалежним збудженням при ІУЯ = сопзі; він від- різняється значно більшою іиерційиістю кола формування моменту,
тому що Тв Тв. Регулювання швидкості здійснюється зміною зада- ючої напруги С/з.ш. Зворотний зв’язок за швидкістю підтримує швнд кість сталою тільки в межах лінійного відрізка характеристики пере творювача С7т.з (С/к). У зв’язку з нелінійиістю кривої намагнічувана магнітопроводв двигуна механічні характеристики привода є неліній- ними (показані иа рис. 8.21, є сплощними лініями). Статизм харак- теристик становить 10—15 %; його можна зменшити після введення додаткового зворотного зв’язку за струмом збудження двигуна (нг схемі рис. 8.21, а не показано). Позитивним показником електропривода з джерелом струму е йогс простота, а недоліками —низька швидкодія, відносно низькі масо- габаритиі показники, особливо для потужних двигунів. Тому так1 електроприводи рекомендують застосовувати у механізмах невели кої потужності з відносно високими інерційними масами, що не потре бують високої швидкодії. Наявність у контурі регулювання схеми (див. рис. 8.21, а) ве- ликої часової сталої обмотки збудження вказує на можливість вико- ристання структури підпорядкованого регулювання в системі ДС—Д Велику іиерційність обмотки збудження, як показав аналіз такого електропривода, можна реально досягнути при підвищенні струму. Тому тільки для електроприводів механізмів, які потребують обме- ження темпу наростання моменту або ривка, структуру з підпо- рядкованим керуванням (у розглянутому випадку двоконтурна з кон- турами регулювання струму збудження і швидкості двигуна) можна вважати цілком задовільною. 8.9. Регулювання швидкості асинхронного електропривода Поряд з використанням електроприводів постійного струму тепер все частіше застосовують різні системи регульованих електроприводів змінного струму з асинхронними двигунами. Використання . синхрон- них двигунів зумовлено їх простотою, низькою вартістю, за ов льними масогабаритними показниками, підвищеною надійністю На практиці в основному застосовують такі способи регулювання швидкості асинхронних двигунів: реостатне регулювання; імпульсне параметричне регулювання; регулювання зміною напруги; перемикан- ням кількості пар полюсів; частотне регулювання, секторне керуван- ня; каскадне ввімкнення асинхронного двигуна з перетворювачами і іншими машинами. Додаткові можливості регулювання швидкості дає застосування багатодвнгунного електропривода. Реостатне регулювання швидкості асинхронних двигунів можна здійснювати введенням регулювальних додаткових опорів послідовно з обмотками статора або ротора. При цьому опори можуть бути симет- Йнчними, тобто однаковими в усіх трьох фазах або несиметричними. Найбільш ефективним і поширеним способом реостатного регулювання
о> - Рис. 8.22. Механічні характерне™ кн асинхронного двигуна прн реос- татному регулюванні швидкості швидкості є регулювання зміно о опору в колі ротора. На рнс. 8 22 по- казано, як змінюючи /?2д можна при певному статичному моменті Мс зміню- вати у широких межах швидкість дви- гуна. Однак регулювати швидкість можна практично лише при великих значеннях статичного моменту. В ре- жимі, близькому до холостого ходу, діапазон регулювання швидкості знач- но скорочується Способи реостатного регулюван- ня швидкості двигуна постійного струму з незалежним збудженням і асинхронного двигуна з фазним ротором мають багато спільного: регулювання швидкості в рушій- ному режимі здійснюється лише вниз від основної швидкості; плавність регулювання залежить від кількості ступенів резисторів, які вмика- ються в коло ротора; модуль жорсткості механічних характеристик «меншується під час зниження швидкості, а втрати енергії в силовому колі при цьому збільшуються; точність регулювання підвищується під час збільшення модуля жорсткості; діапазон регулювання обме- жений і ик правило дорівнює 1,5—2; для двигунів з незалежною вен- тиляцією допустимий момент залишається незмінним і дорівнює номі- нальному. Коефіцієнт потужності асинхронного двигуна визначається вира- зом соз <р = Р/8 = Р/К Р2 4- (8-76) де Р = Л4®0 + 3/?/?! — активна потужність; = 3/цХм + 3/^ 4- 4- З/2Х2 — реактивна потужність, 5 = У Р* 4- С2 — повна потуж- ність, яка залежить від навантаження Під час холостого ходу коефіцієнт потужності невеликий, оскільки відносно велика доля реактивної потужності порівняно з активною; в міру збільшення навантаження зростає і соз <р, досягаючи свого мак- симального значення приблизно в області номінального навантаження двигуна Для більшості асинхронних двигунів номінальний коефі- цієнт потужності С08 <рн « 0,8. .0,9, причому більший коефіцієнт по- тужності мають асинхронні двигуни з меншою кількістю пар полюсів. Економічність способу регулювання визначається вартістю засо- бів регулювання та експлуатаційними витратами. Якщо витрати иа придбання засобів регулювання невеликі, то експлуатаційні витрати навпаки великі, оскільки прн цьому є значні втрати енергії. Втрати енергії в роторі АР2 визначаються як ДР8 = Рг — Р8 — М® = ЛЇ®08 = Р,5. (8.77)
Отже, з ростом ковзання 5 збільшується втрата енергії у роторних колах двигуна. Тому розглянутий спосіб регулювання застосовується в тих випадках, коли робота на понижених швидкостях недовгочасна і ие вимагає великого діапазону регулювання. Реостатне регулювання швидкості введенням додаткових опорів у коло ротора асинхронного двигуна застосовується в електроприво- дах багатьох підйомно-транспортних механізмів, вентиляторів, насо- сів малої і середньої потужності. Висока плавність регулювання швидкості асинхронного двигуна з фазним ротором забезпечується імпульсним способом регулювання. Суть його полягає в імпульсній зміні опорів резисторів у колах ротора (статора) або напруги, яка підводиться до асинхронного двигуна. Схе- ма вмикання асинхронного двигуна з фазиим ротором при імпульс- ному параметричному регулюванні швидкості подана на рис. 8.23, а. У цій схемі в коло ротора ввімкнено додатковий резистор Л’дод, який може періодично вмикатися або вимикатися (точніше шунтуватися) за допомогою керованого ключа К (тиристорного або транзисторного). Якщо ключ /\ замкнуто (є = І), то двигун працює на характеристиці І (див. рис. 8.23, б), яка відповідає /? = 0; якщо ключ знаходиться в розімкнутому стані (е = 0) і /? = /?дод, то двигун працює иа реостат- ній характеристиці 2. Робоча зона під час імпульсного параметричного регулювання розміщується між двома крайніми характеристиками і і 2. При достатньо високій частоті комутації ключа можна вважати, що в коло випрямленого струму ротора ввімкнено додатковий опір Ядод.імп, значення якого зв’язане з е виразом ^дод.імп = ^?дод (1 — е)- (8.78) Енергетичні показники прн імпульсному регулюванні швидкості дещо гірші, ніж при реостатному регулюванні. Це зумовлено появою
у двигуні моментів вищих гармонік і додаткових втрат, які пов’яза- ні з спотвореннями форми струму і пульсаціями випрямленого струму. У розглянутій схемі імпульсного регулювання швидкості механіч- ні характеристики мають значну м'якість; робота иа цих характерис- тиках при коливаннях моменту навантаження відрізняється істотними перепадами швидкості. Тому схеми імпульсного параметричного ре- гулювання виконуються замкнутими. За допомогою зворотних зв’яз- ків можна підвищити швидкодію електропривода, одержати жорсткі механічні характеристики і діапазон плавного регулювання швидкості до 20 : 1. Коефіцієнт корисної дії електропривода Ч=Р2/(Р2+АР), (8.79) де Р2 — потужність, яку розвиває двигун; ДР = ЛРезмін + АРвлст — сумарні втрати при імпульсному регулюванні; ЛР^змін —змінні втра- ти; АРхпост — постійні втрати. ККД електропривода низький і при збільшенні ковзання різко зни- жується, що зумовлено високим опором роторного кола і впливом ви- щих гармонік. Коефіцієнт потужності, як і під час реостатного регу- лювання, в зоні великих ковзань (від 1,0 до 0,4) підтримується на від- носно високому рівні 0,8—0,97. Такі електроприводи застосовуються иа транспорті, в верстатобудуванні, в механізмах підйомних кранів тощо. Зміна напруги на статорі асинхронного двигуна приводить до змі- ни критичного моментуї Ми = (8.80) де Л4К —максимальний момент, який розвирає двигун прн номіналь- ній напрузі; — напруга, яка підводиться до статора; хк — індук- тивний фазний опір короткого замиканий. Цю обставину можна використати для регулювання швидкості дви- гуна, якщо критичне ковзання — І&УРг2 4- £ відносно велике або стає достатньо великим за допомогою додаткових опорів у колах ротора. Регулювання швидкості двигуна за цим способом здійснюється в результаті зменшення модуля жорсткості механічних характеристик. На рнс. 8.24, а, б подані схема вмикання і статичні механічні харак- теристики при різних напругах на статорі асинхронного двигуна. Під час зниження напруги зменшується модуль жорсткості характеристик. Крім цього, під час зниження швидкості зменшується допустимий мо- мент (иа рнс. 8.24, б показано штриховою лінією). З приведених меха- нічних характеристик видио, що межі регулювання швидкості дуже обмежені; стійка робота двигуна у зв’язку з великою крутизною ха- рактеристик може бути досягнута лише при використанні замкнутої системи, яка забезпечує стабілізацію швидкості. При зміні статичного 376
Природна характеристика 0 І Рис. 8.24. Регулювання швидкості асинхронного двигуна зміною напруги живлення; а — схема вмикання двигуна; б — статияні механічні характеристики при різних напругах на статорі моменту система регулювання підтримує заданий рівень швидкості,, здійснюючи перехід із одної механічної характеристики на іншу. В ре- зультаті робота проходить иа характеристиках, які показані іитрихо- вими лініями. Як джерело регульованої напруги змінного струму в електропри- водах використовують магнітні підсилювачі, тиристорні перетворю- вачі напруги з фазовим керуванням та імпульсні тиристорні регулюючі пристрої Тиристорні перетворювачі напруги завдяки таким позитив- ним показникам, як високий ККД, простота обслуговування та авто- матизація роботи електропривода, найбільше поширені Разом з тим,, під час живлення асинхронного двигуна від тиристорного перетворю- вача додаткові втрати від вищих гармонік напруги на 10—20 % вищі, ніж під час живлення асинхронного двигуна від джерела змінюваної синусоїдальної напруги. Результати досліджень асинхронних електроприводів з тиристор- ними перетворювачами напруги показують, що найкращі показники регулювання досягаються в замкнутих за швидкістю системах з ре- гулюванням кута керування тиристорів а залежно від моменту на- вантаження Мс. Схему такої системи електропривода подано на рнс. 8.25, де ЕРС тахогенератора ТГ зрівнюється з задаючою напру-' гою С73.ш, що знімається з задаючого потенціометра ЗП. Різниця нап- руг С4.Ш і €уг = Кзв.з.шС», яка дорівнює напрузі керуваиии, (7К = С/3.ш — /<зв.8.іиіо (8.8 і) надходить на вхід регулятора швидкості РШ. Внаслідок зміни момен- ту навантаження, наприклад при його збільшенні иа валі двигуна
"а ма 5 Рис. 8.25. Замкнута за швид- кістю система асинхронного Електропривода: а — схема вмиканая; б — меха- нічні характеристики двигуна: в — заступва схема двигуна від Лісі (точка 1 при куті керування а — 75°) до Лїсг, швидкість дви- гуна починає знижуватись, відповідно починає зменшуватись і ЕРС тахогенератора етг- Зменшення етг викликає згідно з формулою (8.8і) збільшення напруги керування £7К, що зумовлює зменшення кута керування до 60°. При цьому двигун буде працювати в точці 2 на характеристиці, що відповідає а = 60°. Швидкість двигуна хоча і зменшиться, але значно менше, ніж у розімкнутій системі електропри- вода. Шляхом відповідного підбору параметрів кола зворотного зв’яз- ку за швидкістю, параметрів РШ, зм-июючн за допомогою потенціо- метра ЗП значення задаючої напруги €73.ш» можна одержати ряд механічних характеристик електропривода (рис. 8.25,6). Ці характе- ристики мають відносно високу жорсікїсть і дають змогу забезпечити великий діапазон регулювання швидкості асинхронного двигуна. У системі тиристорний регулятор напруги — асинхронний двигун напруга иа вході тиристорного регулятора несннусоїдальна. Вона залежить від кута керування тиристорами а і так званого кута наван- таження фн, який характеризує асинхронний двигун як активно-іи- дуктивие навантаження тиристорного регулятора і визначається за- ступною схемою двигуна (див. рнс. 8.25, в): <Р> = агсІ8-їїїі = агсІ8 Аекв (К1Е5+я;)» + Х„(Хц 4-х,)»1 ^ї-^ц8 4- (8.82) де Хекв, ^?екв —еквівалентні індуктивний та активний опори фази двигуна відносно до виводів статорної обмотки; — сумарний опір кола фази статора; Нг —приведений сумарний опір фази ротора;
Хк = Хг 4- Ха — індуктивний опір короткого замикання; Хц — ін- дуктивний опір кола намагнічування. Аналіз залежності (8.82) свідчить про те, що кут навантаження <рн змінюється у функції ковзання з різко лише при 5 а прн < <Х 1 він змінюється в межах 40—60°. Для цієї області криву V = = ї (Цс) можна лінеаризувати, і тоді з врахуванням виразу (8.8і) Ц = Яр.нЦс = КР.ЛР ш (Ц.ш - К3в.ш«)> (8.83) ДЄ Кри — Ц/Цс> Кр.ш ~ Ц/Цгр- Оскільки в замкнутій системі електропривода при Ц,.ш = сопзі швидкість двигуна підтримується приблизно сталою, то для режимів з малими відхиленнями від точки статичної рівноваги рівииния (8 80) можна лінеаризувати, і тоді М = ад/С7ном. (8.84) Після підстановки (8.84) в (8.83) одержимо рівииния механічної харак- теристики електропривода Ц.ш Циом > Ц.ш М .с. О(-. ф = т--------М = ~к— ‘“‘й— ’ (8-85) /'8В.Ш Г‘Зі<.Ш,'Мг\р.нІХр.ш *'ЗВ.Щ Нз.ш ДЄ Рз ш = /Сзв.шХм Ар.н Ар.ш^б^іном- Рівняння (8.85) задовільно описує реальну механічну характерис- тику електропривода. Відмінність виявляєтся лише під час холостого ходу і напругах на двигуні, близьких до ЦВом- Механічні характеристики розглянутого електропривода прн ви- користанні зворотного зв’язку за швидкістю мають досить високу жорсткість, а діапазон регулювання швидкості досягає 10 : 1 Еконо- мічність регулювання визначається умовами роботи електропривода. Вона може бути достач иьо високою, якщо тривалість роботи електропри- вода иа знижених швидкостях невелика. Допустимий момент під час регулювання швидкості двигуна з незалежною вентиляцією можна визначити з виразу Л4доп = А^2ном/^®0 ~ Л4цОМ®ЯОм/5. (8.86) Асинхронні електроприводи з регулюванням швидкості зміною напруги на статорі застосовуються в установках малої потужності (Р < 50 кВт), які працюють в короткочасних і повторно-короткочасних режимах роботи, в також для приводів мжаніз ’ з вентиляторним навантаженням. Із виразу а = (1 — 5) (8.87) бачимо, що швидкість асинхронного двигуна можна регулювати, зміню- ючи кількість пар еіолюсів Оскільки кількість пар полюсів може бути тільки цілим числом, даний спосіб забезпечує ступінчасте регулювання
Рис. 8.26. До принципу одержання різної кількості нар полюсів при переми- канні частин обмотки статора швидкості. Такий спосіб регулювання реалізується в асинхронних двигунах з короткозамкнутим ротором, де зміна кількості пар полюсів здійснюється в результаті перемикань в обмотці статора. В асинхрон- них двигунах з фазним ротором цей спосіб регулювання швидкості не застосовується, тому що перемикання кількості пар полюсів треба було б проводити одночасно на статорі і роторі, що значно ускладни- ло б конструкцію двигуна. Для зміни кількості пар полюсів необхід- но укладати в пази статора незалежні обмотки з різною кількістю по- люсів. При цьому можливе практично будь-яке співвідношення кіль- кості пар полюсів в обмотках (від 3 : і до 12 : 1) або обмотку кожної фази складати з двох частин, які в процесі регулювання з’єднують послідовно або паралельно, і при цьому кількість пар полюсів зміню- ється в 2 рази. Асинхронні двигуни з незалежними обмотками на статорі за тех- нічними та економічними показниками поступаються двигунам з однією обмоткою. У двигунах з кількома обмотками неефективно використо- вується обмотка статора, заповнення пазів статора недостатнє, ККД і коефіцієнт потужності нижчі, ніж у двигунах з однією обмоткою. То- му нині в основному використовуються двигуни з кількома обмотками і перемиканням частив обмотки на різну кількість пар полюсів. Принцип одержання різної кількості пар полюсів прн перемикан- нях частин обмотки статора зображено на рис. 8.26. Тут приведена схема однієї фази статорної обмотки, яка складається з двох частин Іп— к * 2п—2К. Якщо частини обмотки з’єднати так, як це показано иа рис. 8.26, а (напрямок струму / за стрілками), то утворюється маг- нітне поле з р = 2. Якщо напрямок струму залишити тим самим, змі- нивши схему з’єднання частин обмотки (див. рис. 8.26, б), то статорна обмотка утворює магнітне поле з р = і. Зменшення вдвоє кількості пар полюсів досягається в схемі (див. рнс. 8.26, в), де частини обмотки з’єднані паралельно. Зміна пар полюсів у даній схемі дає змогу одер- жати діапазон регулквання швидкості, що дорівнює двом. Найчастіше на практиці використовують схеми перемикання час- тин статорної обмотки з трикутника на подв’йну зірку при постійному 380
моменті навантаження. Регулювання швидкості асинхронних двигу- нів з короткозамкнутим ротором зміною кількості пар полюсів від- різняється простотою реалізації, високою жорсткістю механічних характеристик, достатньою перевантажувальною здатністю, малими втратами енергії ковзання. До недоліків цього способу регулювання треба віднести ступінчасту зміну швидкості і невеликий діапазон її регулювання (практично діапазон регулювання швидкості не переви- щує 6). Багатошаидкісні асинхронні двигуни використовуються в меха- нізмах, які не вимагають плавного регулювання швидкості, наприклад у простих метало- і деревообробних верстатах, для привода насосів, вентиляторів тощо. 8.10. Частотне і векторне регулювання швидкості електропривода змінного струму Принципи автоматичного регулювання швидкості у системі КП —Д є достатньо загальними і можуть бути застосовані не тільки в регу- льованому електроприводі постійного струму, але й в електроприводах змінного струму, керованих за допомогою перетворювачів частоти Під час розгляду питань частотного і векторного регулювання момен- ту машяи змінного струму було показано подібність регульованих електроприводів постійного і змінного струму, виконаних за системою КП — Д. Система регулювання швидкості електропривода складається з підсистеми регулювання магнітного потоку І підсистеми керування моментом і механічної частини електропривода. Існує дві області ре- гулювання кутової швидкості, розподілені за її номінальним значен- ням: у першій —регулювання швидкості до номінального значення здійснюється в результаті зміни напруги на якорі або частоти струму статора від нуля до номінального значення при постійному (номіналь- ному) потоці збуджений. Керування швидкістю в діапазоні вище но- мінальної забезпечується ослабленням магнітного потоку при постійній напрузі на якорі (статорі) або ЕРС двигуна. Під час регулювання швид- кості з сталим магнітним потоком підсистеми регулювання потоку і моменту можуть розглядатися як невзаємозв’язані. Таке стверджен- ня виконується в системах некторного керування синхронними та асинхронними електроприводами із точністю до затухаючих динаміч- них складових при частотному керуванні. Як було показано в форму- лах (8.5і), динаміка керування моментом у розглянутих електропри- водах описується диференціальним рівнинним першого порядку (8.88) якому відповідає передаточна функція = (8.89)
Стала часу Те підсистеми керування моментом дорівнйоє екві- валентній сталій, часу контура регулювання моменту (струму) 7'е — = 2Тц у замкнутих системах регулювання моменту або електромаг- нітній сталій часу Те при частотному компенсаційному керуванні. З урахуванням (8.89) передаточна функція електропривода змін- ного струму під час регулювання швидкості в схемах частотного і векторного керування, а також передаточна функція розімкнуто- го контура регулювання швидкості можуть бути представлені в та- кому вигляді: ^.ЛР)=^=^^(Р); (8.90) = (8-91) Розрахункову структурну схему контура регулювання швидкості, яка відповідає (8.91), подано на рис. 8.27, а. Порівнюючи передаточ- ні функції (8.90), (8.91) із стандартними передаточними функціями (8.5і), (8.52), прк оптимізації контурів регулювання, знаходимо, що сталу часу Те в (8.9і) треба розглядати як нескомпенсовану сталу часу контура регулювання швидкості. Якщо в колі зворотного зв’язку за швидкістю ввімкнено фільтр із сталою часу Тф, то відповідно до прийнятої методики нескомпенсована стала часу приймається рівною = Т, + Ті. Передаточну функцію регулятора швидкості (р) вибирають згідно з вимогами, які висуваються до точності регулювання швидкості з урахуванням технологічних особливостей. Найчастіше контур регулювання швидкості настроюють на тех- нічний і симетричний оптнмуми. Так, при настроюванні на технічний оптимум ш (р) — КР.щ і рівняння статичної механічної характе- ристики має вигляд: ю = "з.Ю М Модуль статичної жорсткості Рз.Ш Т^р.щ/Су/Сзв.ш пропорційний коефіцієнту підсилення регулятора ШВИДКОСТІ Крш І визначається умовами настроювання на модульний оптимум = 2Те, (8.93) звідки Кр.ш ~ (8.94) Функціональна схема і механічні характеристики асинхронного частотно-регульоваиого електропривода подані иа рнс. 8.27, б, в*
Рис. 8.27. Розрахункова структурна схема контура регулювання швидкості електро- привода змінного струму: 0 а — при частотному керуванні; б — функціо- нальна схема; в — механічні характеристики асинхронного частотно-регульованого елект- ропривода де підсистема регулювання моменту грунтується на компенсаційному способі керування моментом (дав. рнс. 7.27). Однак приведений прин- цип побудови контура регулювання швидкості справедливий і для всіх інших методів частотного і векторного керування моментом, які були розглянуті раніше. Механічні характеристики електропривода змінного струму з пропорційним регулятором швидкості подібні ха- рактеристикам електропривода постійного струму з двоконтурною системою підпорядкованого регулювання струму і швидкості. Разом з тим, еквівалентність цих систем у динаміці зберігається тільки у ви- падку векторного керування моментом асинхронного і синхронного електроприводів внаслідок наявності у моменті при частотному керу-
Рис. 8.28. Система двозонного регулювання швидкості електропривода з векторним керуванням: а — структурна схеуа; б — функціональна схема .ванні некерованнх складових. Регулювання кутової швидкості в ді- апазоні вище номінальної в системах частотного керування досягається обмеженням вихідної напруги перетворювача частоти або стабіліза- цією ЕРС двигуна. При цьому, згідно з виразом (7.46), значення модуля потокозчеплення зменшується, що відповідає роботі електропривода в зоні сталості потужності (див. рис. 7.24, а) з ослабленим маг- нітним потоком. У зв’язку із зменшенням коефіцієнта передачі розімк- нутого контура регулювання швидкості внаслідок зменшення коефі- цієнта моменту (8.89), настроювання регулятора швидкості відрізня- ється від оптимального. Для стабілізації коефіцієнта передачі контура регулювання швидкості в режимі ослаблення магнітного потоку ко-
ректують передаточну функцію регулятора швидкості відповідно до К-ш (Р) = (Р) І VГ1- (8.95) Заидяки цьому досягається стабілізація ЛАЧХ контура регулювання швидкості в усталеному режимі. Аналогічно будуються системи двозонного регулювання швидкості електропривода з класичним векторним керуванням при орієнтації змінних за вектором потокозчеплення ротора, структурна і функціо- нальна схеми якої подані на рис. 8.28. Підсистеми керування момен- том і потокозчепленням ротора на схемі відповідають розглянутим на рнс. 7.37, а. Обидва канали керування потокозчеплення І кутової швидкості мають два контури регулювання. Внутрішніми є Ідентичні підпорядковані контури регулювання струмів іі„, з пропорційно-інте- гральними регуляторами струму, зовнішніми — контури регулювання потоку і регулювання кутової швидкості двигуна. Малою неском- пеисованою сталою часу в контурах регулювання струму є еквівалент- на стала часу перетворювача частоти Тц. Відповідно нескомяенсова- ними сталими часу в контурах регулювання потоку і швидкості є еквівалентні сталі часу контурів регулювання струму, які дорівню- ють 27ц. З структурної схеми (див. рис. 7.36) видво, що коефіцієнт моменту Ки в (8.89) для даного випадку визначається як К»=-ГР»-7Г^ГІ'І'І'1’ (8'96) Необхідною інформацією для розробки системи векторного керу- вання з орієнтацією за вектором потокозчеплення ротора є інформація про миттєве просторове положення вектора потокозчеплення ротора і його модуля [ 1, миттєвих значеннях струмів статора 6«, «і® в син- хронно обертаючій системі координат (« — »). Найбільша складність виявляється пря одержанні інформації про параметри вектора потокозчеплення ротора. Залежно від способу ви- значення модуля потокозчеплення і його кутового положення відносно нерухомої системи координат статора розрізняють пряме і непряме векторне керування. Пряме векторне керування, запропоноване Ф. Блашке, грунтується иа вимірюванні проекцій вектора головного потокозчеплення ¥,М) за допомогою давачів Холла, які встанов- люють у повітряному зазорі машини (вісь а поєднується з магнітною віссю обмотки першої фази). Внрави для векторів головного потокозчеплення і потокоз іеп- лення ротора ЧГ2 визначають як (іі 4- іг); 1 (8.97) = + І
Виключаючи з цих рівнянь струм ротора, одержимо рівняння, які зв’язують головне потокозчеплення і потокозчеплення ротора: Ч1™,-иА,; (8.98) Обчислення складових потокозчеплення ротора відповідно до (8.98) здійснюється в блоці обчислення потоку — БОП (дав. рис. 8.28, б). Оскільки перетворювання змінних із стаціонарної сис- теми координат в обертову і навпаки за допомогою операторів і потребує, як це видно з виразу (4. іб), визначення не влас- не кута ф0, а його тригонометричних функцій соз <р0 і зіп ф0, то з ви- користанням формули (8.98) модуль потокозчеплення | Т8[ та еле- менти матриці направляючих косинусів (4Л6) визначаються як СОЗф0(/) = 4*20/1 4*2 І; (8.99) 5ІПфо(О = 4*26/1 ¥21. На основі рівнянь (8.98) і (8.99) можна побудувати давач миттєвого значення потокозчеплення ротора (див. рис. 8.28, б) як елемента при- строю орієнтації за вектором потокозчеплення при прямому вектор- ному керуванні. Розраховані давачем потоку значення тригонометрич- них функцій соз ф0 (/) і зіп ф0 (/) використовуються для перетворення струмів статора в систему координат, яка пов’язана з потокозчеплен- ням ротора, а також зворотного перетворення вихідних напруг щи и Ми, пристрою формування алгоритму керування кутовою швидкістю і потоком в напруги ща, и\Ь, що представ, єні в стаціонарній системі координат. Інформація з давачів струму надходить у пристрій орі н- тації по вектору потокозчеплення через перетворювач (3 -> 2) трифаз- них сигналів у двофазні, зворотне перетворення (2 -> 3) використо- вується для зв’язку з трифазним перетворювачем частоти. "Розглянутий метод визначення вектора потокозчеплення потребує встановлення в зазорі електричної машннн спеціальних давачів пото- ку, що викликає певні технологічні труднощі. Прн відомих парамет- рах двигуна рекомендується застосовувати методи обчислення скла- дових вектора потокозчеплення за допомогою спеціального спостері- гача. Дли цього використовують рівняння-; потокозчеплення ротора в стаціонарній системі координат (а — Ь): -/-+^8-®е4*2в = 0. (8.І00)
Рис. 8.29. Структурна схема обзервера миттєвого значення по- токозчеплення ротора Додавши до обох частин рівняння (8.100) вираз іІЬг одержиме + (Ми. + £,<2») - «Л = Vі (®-10 аі 1 Після перетворень з урахуванням співвідношення = Ьті\і> + + знаходимо рівняння спостерігача потокозчеплення! і» + “ 7^- (8.102) Аналогічно визначається рівняння потокозчеплення по осі аі (8.103) Рівняння (8.102) і (8.103) дають змогу побудувати спостерігача миттєвого значення потокозчеплення ротора, структурна схема нкого приведена на рнс. 8.29. Вхідними сигналами спостерігача є струми статора і кутова швидкість електропривода. Даний спостерігач є до- сить ефективним, якщо вхідні сигнали мають низький рівень гармо- нічних спотворень. У системах непрямого векторного керування передбачається ство рення моделі асинхронного двигуна з використанням двох рівнянь системи (7.101): І $21 ІМГ 1 і г * ^0е . а^т і —Зр- = — ® | % | + + | «р21 їй»
Рис. 8.30. Структурна схема моделі асинхронного двигуна при реалі- зації векторного керування Структурну схему моделі асинхронного даигуна, що призначений для реалізації векторного керування, приведено на рис. 8.30. Даний спостерігач складніший за розглянутий вище, але дає змогу оцінити не ТІЛЬКИ значення тригонометричних функцій СОЗ <Рое (0. Ч>0е модуль потокозчеплення | 1> але й величину моменту М двигуна при використанні вхідних сигналів, аналогічних, як і у випадку спос- терігача, поданого на рис. 8.29. Особливості частотного керування синхронним електроприводом визначаються наступними відмінностями синхронної електричної машини від асинхронної: в синхронному режимі роботи кутова швидкість синхронного двигу- на дорівнює частоті напруги живлення статорного кола, тобто частота ковзання дорівнює нулю, синхронна машина має збудження, яке створюєт с і магнітним по- лем постійного струму роторного кола, тоді як в асинхронному двигуні магнітне поле створюється через статорне коло. Тому асинхронна ма- шина є споживачем реактивної потужності і працює з відстаючим соз <р. Водночас синхронна машина завдяки незалежному збудженню може працювати як з відстаючим, так і з випереджаючим соз <р, а та- кож при соз = 1; синхронні машини можуть мати демпферні обмотки, які впливають на зміну магнітного потоку в динаміці; на відміну від асинхронних машин, які виконуються неявнополюс- ними, синхронні двигуни можуть бути явнополюсними, що приводить до появи додаткової реактивної складової моменту. Під час частотного керування синхронним електроприводом поши- рені два способи керування. При першому способі використовується
властивість синхронного режиму робо- ти синхронного електропривода, що дає змогу здійснювати регулювання його швидкості в розімкнутій системі керування зміною підведених до дви- гуна частоти і напруги. Другий спосіб відомий нк керування за принципом безконтактного двигуна постійного струму (вентильного двигуна) і перед- бачає формування керуючої напруги перетворювача частоти в функції ку- тового положення ротора електричної машини. Аналогічно частотному керуванню в асинхронному електроприводі з під- триманням сталого співвідношення між частотою та амплітудою напруги живлення в синхронному електропри- воді досягається сталість магнітного потоку і, отже, створюються умови для Рис. 8.31 Функціональна схема ро- зімкнутої електромеханічної систе- ми з синхронним частотно-регульо- ваним електродвигуном повного використання перевантажувальної властивості синхронного двигуна за моментом. Якщо в усіх експлуатаційних режимах момент дви гуна знаходиться в межах стійкої зони, його моментної кутової характе ристики, то прн цьому можна регулювати швидкість від нуля до номі- нального значення зміною частоти і напруги прн постійному збудженні. В діапазоні вище номінальної кутової швидкості регулювання здійс- нюється ослабленням магнітного поля при постійному значенні нап- руги перетворювача, що потребує обмеження мсменту двигуна відпо- відно до характеристики сталості готужності. У перехідних процесах в результаті збільшений навантаження і зміни кутової швидкості синхронний двигун працює на асинхронній характеристиці, яка формується демпферуючими обмотками. В уста- лених режимах дія цих обмоток не проявляється. Частотне регулювання швидкості в розімкнутій системі керування є особливо ефективним у багатодвнгунному електроприводі, де необ- хідно забезпечувати синхронне обертання кількох електричних машин. Функціональну схему розімкнутої електромеханічної системи з синхронним частотно-регульованим електродвигуном приведено на рнс. 8.3і. Один або декілька синхронних двигунів живляться від пе- ретворювача частоти з ланкою постійного струму, який має керований випрямляч В і трифазний інвертор Інв. Частота та амплітуда напруги живлення формуються відповідно інвертором Інв і випрямлячем В під Дією задаючих сигналів <ов і Функціональний перетворювач ФП забезпечує стабільність відношення (71/<ое під час частотного керуван- ня з урахуванням компенсації спаду напруги в статорному колі.
Системи регулювання кутової швидкості синхронного електропривода підчас векторного керування аналогічні розглянутим раніше системам регулювання швидкості електропривода постійного струму, які вико- нані ва системою ТП — Д. 8.11. Регулювання швидкості машин подвійного живлення Швидкість асинхронних електродвигунів з фазним ротором можна регулювати після введення в коло ротора джерела регульованої ЕРС, за допомогою якої енергія ковзання або використовується для вико- нання корисної роботи, або віддається в мережу живлення. Найбільш загальним типом електричних машин, побудованих за даним принципом, є машина подвійного живлення, в якій енергія від мережі живлення підводиться як до статорних, так і до роторних обмоток. При цьому на статорні обмотки подається напруга з постій- ними амплітудою і частотою. При подачі на ротор напруги із змінними амплітудою і частотою можна забезпечити плавне регулювання кутової швидкості електродвигуна. Схема ввімкнення машнии подвійного жив- лення (МПЖ) приведена на рис. 8.32, а. На схемі введено такі позна- чений: і]і, їх — амплітуда і частота напруги мережі; Л/8, /8 — амплі- туда і частота напруги, які подаються на роторні обмотки; ПЧ — пе- ретворювач частоти; СК — система керування; Р — регулятор; ДШ — давач швидкості. В усталеному режимі положення в просторі векторів МРС статора і роТора залишаються нерухомими один щодо одного. При цьому необ- хідно, щоб вектор МРС об ротора обертав.-и відносно ротора із швидкістю <о5 ® = <о0 — <оо(і—х)=со05, (8.І04) де а>0 = 2л/г — кутова швидкість обертання вектора МРС обмоток статора; <о — швидкість обертаний ротора; з — ковзання. Якщо швидкість електродвигуна нижча від синхронної, то обидва вектори МРС обертаються в одну сторону, а якщо швидкість вища син- — Я, А Іх'! 6 Рис. 8.32. Схема вмикання (о) та за- ступна схема (б) машини подвійного живлення
хронної, то вектор МРС ротора повинен обертатися в протилежному напрямку. Для здійснення обертання вектора МРС відносно ротора необхідно, щоб струм в його обмотках мав частоту ^2, яка визначається із співвідношення <005 — 2л/2, Для математичного опису режимів роботи машини МПЖ скориста- ємося її схемою заміщення (див. рнс. 8.32, б). Рівняння для первин- ної і вторинної напруг мають внглид: == І (^і + /*ю) + /4х0; | і05 О^е = І2 + /Х20) -{- // 1ХО, І де х10 = Хі + х0; х20 — ХгЛ- Хо; 0 — кут зсуву між напругою і приведеною до обмоток статора напругою <7а. Нехтуючи втратами в сталі, значення електромагнітного моменту можна записати як М-ЗІАУ, —(8,106) Післи перетворень рівнянь (8.105) і (8.106), у яких складовою стру- му нічування в первинному струмі нехтуємо, одержимо: м=Д+|х-8іп 0 - со8 *4 (8-107) де г2 = (А\ + /Й/ь)2 -1 х2; х, = хг + х;. Аналізуючи одержаний внраз, виділимо три складові: перша скла- дова відповідає живленню з боку статора напругою І/, і закороченою вторинною обмоткою (синхронний момент); друга — прн закороченому первинному колі і живленні з боку ротора напругою І72; третя — мо- мент, зумовлений збудженням з боку ротора (синхронізуючий момент). У машинах подвійного живлення залежно від характеру завдання частоти /2 можливі два режими роботи: синхронний та асинхронний. При синхронному режимі роботи керування здійснюється в результа- ті зміни частоти напруги, яка прикладена до обмоток ротора І за- лишається сталою під час зміни навантаження. При /в = 0, що аде- кватно живленню роторних обмоток постійним струмом, МПЖ перехо- дить у режим синхронної машини. Для зниження швидкості машнии збільшується частота /8 і, змінюючи кут повороту вектора £/2, забезпе- чується від'ємний електромагнітний момент. Для збільшення швидкос- ті МПЖ зменшується частота Д і, встановлюючи відповідні модуль і кут повороту вектора 1/а, добиваються збільшення струму в роторному колі і росту електромагнітного моменту. Оді ією з особливостей МПЖ є можливість двозонного регулюван- ня швидкості. Так, внаслідок зміни чергування фаз, підведеної до ро- тора напруги можна одержати швидкість електродвигуна вище за
Рис. 8.33. Режими роботи машини подвійного живлення: а — рушійний режим: б — генераторний режим; в — рушійний режим при иадсинхронній швидкості; г — генераторний режим синхронну. Залежно від навантаження на валі електродвигуна можна одержати як рушійний, так і генераторний режим роботи. Під час роботи МПЖ у рушійному режимі (при /2 > 0) з мережі споживається потужність Рг = Р2 4- Л. (8. і 08) деР8 — потужність ковзання. Потужність ковзання через перетворювач повертається в мережу (рис. 8.33, а). В результаті переходу на генераторний режим при /у > > без урахування втрат, потужність, яка віддається в мережу, ви- значається як сума потужностей на валі електродвигуна і в колі рото- ра (див. рис. 8.33, б)і Р^-Р^Р,. Прн надсинхронній швидкості (5<0) і роботі МПЖ у рушійному режи- мі використовується потужність ик з боку статора, так і з боку ротора (див. рис. 8.33, в): Р.-Рг + Р.
У генераторному режимі потужність, нка надходить з вала по двох каналах, поступає в мережу (див. рис. 8.33, а): -Р^-Рг-Р,- Як видно, за своїми властивостями МПЖ дуже блі&ька до синхрон- ного двигуна. Однак на відміну від нього МПЖ має більш сильну асинхронну складову, яка визначається механічною характеристикою асинхронного двигуна. Отже, під час роботи в області швидкостей, близьких до синхронної, жорсткість характеристики аналогічно в’яз- кому тертю виявляє сильну демпферуючу'дію. Водночас при (о «С жорсткість механічної характеристики змінює свій знак і може спри чинити розхитувальну дію, що звужує область стабільної роботи МПЖ» зменшує діапазон регулювання до 20—ЗО % со(). Асинхронний режим роботи МПЖ характеризується залежністю частоти /в від швидкості електродвигуна. Даний режим внаслідок вве- дення зворотних зв’язків дає можливість істотно розширити діапазон регулювання швидкості. Можливість двозонного регулювання швидкості в рушійному і ге- нераторному режимах може бути забезпечена тільки при використанні перетворювачів, здатних пропускати енергію як у прямому, так і в зворотному напрямках. Найбільш поширеним є перетворювач частоти з безпосереднім зв’язком. Діапазон регулювання швидкості машин, подвійного живлення характеризується граничною частотою на виході перетворювача. В промислових перетворювачах частоти з безпосеред- нім зв’язком частота на виході не перевищує половини частоти напру- ги живлення, тобто нижня гранична швидкість під час регулювання дорівнює 1,5о0. Тоді загальний діапазон регулювання досягає 3 : і. Недоліком таких машин є необхідність реостатного пуску до нижньої границі регулювання. Тому такі системи краще використовувати у механізмах з тривалим режимом роботи і нечастими пусками. До позитивних показників треба віднести плавність і економічність- регулювання, оскільки енергія ковзання або використовується тля корисної роботи, або віддається в мережу живлення. 8.12. Каскадні схеми регулювання швидкості асинхронного електропривода Каскадні електроприводи залежно від характеру перетворені я енергії ковзання поділяють на електричні та електромеханічні. В елек- тричних вентильних каскадах енергія ковзання асинхронного електро- двигуна повертається в мережу живлення, в електромеханічних — енергія ковзання, перетворена на механічну, повертається на вал асинхронного двигуна. Залежно від виду перетворювального пристрою їх поділяють на вентильні та вентильно-машинні каскади. Розвиток перетворювальної техніки дає змогу ширше використовувати вентильні каскади. Застс-
Рис. 8.34. Схема (о) і механічні характеристики (6) асинхронно-вентильного каскаду •сування вентильно-машинних каскадів зумовлено тнм, що вони мен- тпі, ніж вентильні, негативно впливають на якісні показники мережі живлення. В свою чергу, залежно від типу перетворювача розрізняють жаскади а напівпроміжною і проміжною ланками постійного струму, причому останні найбільше поширилися зважаючи на максималь- ну простоту, високу надійність у роботі. Вентильні каскади можна розглядати ик випадок машин подвійного живлення. У ннх на напругу, яка підводиться до роторного кола, накладається обмеження, яке визна- чається наявністю випрямляча між ротором і джерелом живлення. Внас- лідок цього неможливо забезпечити незалежне регулювання реактивної та активної потужностей, утруднено одержання гальмівних режимів. Схема асннхронно-веитнльного каскаду наведена на рис. 8.34, а, на якій ротор асинхронного електродвигуна ввімкнуто до мережі жив- лення через випрямляч, інвертор Інв та узгоджуючий трансформатор. Для згладжування пульсацій використовується дросель Д. Принцип дії такого каскаду полягає в тому, що в коло випрямленого струму вводиться додаткова ЕРС, яка одержується після регулювання кута випередження тиристорів інверторної групи. У загальному вигляді механічні характеристики асинхронно-вен- тильного каскаду приведені иа рис. 8.34, б. З ннх видно, що під час зменшення кута 0 зменшується перевантажувальна здатність каскаду. В схемах асинхронно-вентильного каскаду зменшується діапазон ре- гулювання швидкості, оскільки величина кута р обмежена умовами стійкості роботи інвертора. Швидкість регулюється від О,9со0 до О,5сое. У схемах вентильно-машинного каскаду регулювання швидкості двигуна здійснюється за допомогою додаткової ЕРС, яка створюється
б Рис. 8.35. Схема (а) і механічні харак- теристики (б) вентильно-машинного каскаду та схема вентильно-машинного електромеханічного каскаду (є) машиною М2 в результаті зміни її струму збудження. До обмоток ста- тора МІ (рис. 8.35, а) підводиться напруга від мережі змінного стру- му, роторна обмотка зв’язана з випрямлячем. Енергія ковзання через електродвигун М2 і синхронний генератор СС повертається в мережу. Діапазон регулювання швидкості визначає в основному установле- ну потужність елементів роторного кола двигуна, перетворюючих енергію ковзання. Тому діапазон регулювання швидкості не повинен перевищувати 2:1. Навіть при такому діапазоні регулювання вста- новлена потужність каскаду становить 250 % (в тому числі Ї00 % — основний асинхронний електродвигун). Схема забезпечує однозонне (вниз від номінальної), плавне й економічне регулювання швидкості. На рис. 8.35, б подані механічні характеристики каскаду. У схемах вентильно-машинного електромеханічного каскаду (днв. рис. 8.35, в) статор асинхронного електродвигуна, ик І в попередніх схемах, підключається до мережі живлення промислової частоти, ро- тор механічно зв’язаний з двигуном постійного струму М2. Енергія ковзання перетворюється за допомогою М2 иа механічну і за виклю- ченням втрат повертається на вал асинхронного електродвигуна. Ре- гулювання швидкості однозонне, здійснюється, як і в попередніх ви- падках, зміною ЕРС двигуна постійного струму. Питання для самоконтролю І. Що називають регулюванням швидкості двигуна? Чим відрізняється природ- на зміна швидкості від регулювання швидкості двигуна? 2. Які переваги мають електричні способи регулювання швидкості порівняно а механічними?
3. Чому при зменшенні жорсткості механічних характеристик знижується точ- ність регулювання (підтримки) швидкості електропривода? Як визначають точність регулювання швидкості? 4, Як оцінюється економічність регульованого електропривода? 5. Як впливає статичний момент навантаження на діапазон регулювання швид- кості при реостатному регулюванні двигуна постійного струму з незалежним збу- дженням? 6. Чому реостатне регулювання швидкості двигуна постійного струму з незалеж- ним збудженням є регулюванням при постійному моменті? ' Ч 7, Як змінюється швидкість двигуна при імпульсному регулюванні? 8. Порів- няйте основні показники реостатного .та імпульсного способів регулювання швид- кості^двигуна постійного струму з незалежним збудженням. 9. Чому жорсткість механічних характеристик двигуна постійного струму з не- залежним збудженням при регулюванні швидкості шунтуванням якоря вища за жор- сткість механічних характеристик при реостатному регулюванні? ІО. Чому при збільшенні послідовного опору і заданому значенні моменту в схе- мі шунтування двигуна послідовного збудження знижується його швидкість? 1 і. Чому в схемі шунтування якоря двигуна послідовного збудження збільшу- єті ся жорсткість механічних характеристик при зменшенні шунтуючого опору? 12 Поясніть принцип зворотного зв’язку, який забезпечує і оптроль відхилен- ня регульованого параметра від заданого значення в системі КП — Д. ІЗ. Викладіть методику розрахунку параметрів контурів системи підпорядко- ваного регулювання з послідовною корекцією. 14. Які способи вимірювання миттєвого значення вектора магнітного потоку ро- тора використовуються при векторному керуванні? ^і5. У чому відмінність між прямим та непрямим векторним керуванням? іб. Як будується система регулювання швидкості асинхронного електропривода при використанні векторних методів регулювання моменту? і7. В яких режимах працює машина подвійного живлення і як вони забезпечу- ються? 18. Як забезпечується регулювання швидкості вгору і вниз від синхронної швид- кості в машинах подвійного живлення? і9. У чому полягає відмінність між схемами вентильвих каскадів і машин по- двійного живлення? Розділ 9 РЕГУЛЮВАННЯ ПОЛОЖЕННЯ 9.1. Загальні відомості У деяких механізмах за умов технологічного процесу робочий ор- ган повинен у процесі роботи відпрацювати певне переміщення (шлях) або зайняти фіксоване положення у просторі, або відтворити керуючу дію, яка довільно змінюється в часі. До таких робочих механізмів належать металорізальні верстати, підйомно-транспортні установки, ножиці прокатних станів, маніпуля- тори, роботи тощо. Механізми, до яких ставляться такі вимоги, на- зиваються позиційними. Особливістю електроприводів таких механізмів е необхідність регулювання положення. Контроль поло- ження здійснюється безперервно в процесі роботи або дискретно через
певні відрізки часу. Позиційні електроприводи можуть бути розімк- нутими, що працюють ьп дискретних сигналів давачів положення, і замкнутими. Замкнута система можлива як при ручному, так і при автоматичному керуванні. При ручному керуванні електроприводом оператор забезпечує переміщення робочого органу машини за необхід- ною траєкторією або встановлює робочий орган у задану позицію на підставі візуальних спостережень. При автоматичному керуванні система працює за сигналами, які визначають відхилення механізму від заданого положення. Залежно від конкретних вимог можливі такі варіанти регулювання положен- ня: 1) точне позиціювання електропривода у заданих точках шляху за дискретними сигналами шляхових давачів (точна зупинка електро- привода); 2) безперервне автоматичне регулювання положення за від- хиленням з метою одержання дозованих переміщень; 3) безперервне регулювання положення за відхиленням і заданою програмою (про- грамно-керований позиційний електропривод); 4) безперервне автома- тичне регулювання положення за відхиленням при сигналі завдання, що довільно змінюється (позиційний слідкуючий електропривод). 9.2. Точне позиціювання Точне позиціювання робочого органу або точна зупинка електро- привода за сигналами шляхових давачів може бути вирішено по-різ- ному, а саме: автоматичним вимиканням двигуна і накладанням меха- нічного гальма; автоматичним переведенням двигуна у гальмівний режим; зниженням швидкості двигуна з подальшим накладанням ме- ханічного гальма. Переведення електропривода в режим точного по- зиціювання проводиться у тій точці шляху, з якої механізм під дією гальмівних зусиль переміщується в задаиу точку з необхідною точ- н істю. Будемо вважати, що початок гальмування відповідає точці А (рис. 9.1), а закінчується у точці В. У дійсності завдяки зміні галь- мівного моменту або початкової швидкості, при якій починається галь- мування, зупинка може відбутися в точках Ві або В2. Відхилення реально пройденого шляху від розрахункового характеризує ступінь точності зупинки механізму. Відхилення шляху в період гальмування визначаються такими співвідношеннями: Лфг = <рг тах — фг; Афг = фг тіп — Фг. ДО фг.тах — максимально можливий шлях або кут гальмування; фг.шіп — мінімальний кут гальмування; фг — розрахунковий кут гальмування. (9.1)
Рис. 9.і. Діаграма кутового пе- реміщення електроприво а Враховуючи, що сі(рг — исіі і вико- ристовуючи основне рівняння руху елект- ропривода, записане для гальмівного ре- жиму одержимо “поч Фг = ^ 3 мт+мс- (9-2) “кін Вважаючи, в першому наближенні, що Мг і Мо — сталі величини і що галь- мування відбувається до повної зупинки (ДКін = 0), одержимо: -2 2 ’юпоч /®поч /п о\ фг “ 2 (Мг + /Ис) “ 2ЛїГг • Якщо через ±а2г позначити відносну аміну середнього гальмівного моменту, то одержимо мінімальний гальмівний момент Мхг.тіп = (1 —аіг) і максимальний гальмівний момент Мїглпах — (1 4* «Ег)- Поєднуючи одержані внразн з формулою (9.3), матимемо: „ І СйІ1ОЧ ; _ ! <0ПОЧ фг-гпіп — оді 1 фг.піах — •» 2Л4 ' тах ""Ег.тів Після перетворень знайдемо: А ‘ “Гг Афг = фг . 1 аЕг а " аЕг (9.4) (9.5) Вираз (9.5) дає можливість знайти похибку шляху під час зміии гальмівного моменту. Прн цьому похибка гальмування буде різною за величиною прн однакових за абсолютними значеннями, але різних за знаком відносних змінах моменту.
Відхилення шляху гальмування будуть однаковими, якщо прий- няти . А Фг.тах Фг-тіп ± Афг =--------2-----' (9-6> Тоді (після перетворень) одержимо: 2 іДф.^іФ.р^-. (9.7) * и й На точність познціювания впливає також тривалість спрацювання апаратури керування електроприводом. Відхилення шляху гальму- вання в цьому випадку знаходять з виразу Аф“ = ± «всДОап, (9.8). де <опоч — початкова кутова швидкість, з якої починається гальму- вання; р — відносна зміна часу спрацювання апаратури; Е/ап — су- марний час спрацювання апаратури. Загальне відхилення положення або шляху, яке характеризує точ- ність зупинки, визначається за формулою ± Афг£ = ± фг Г-Т'Х--і <0почР2/ап- (9.9) Найбільше відхилення шляху гальмування Афг.тах — фг і _ І' (9.10) * “їг Аналогічне співвідношення можна одержати прн визначенні сту- пеня точності під час поступального руху: Аі = 5г-і-^-4-цр2/вп. (9.11) де «г — шлях, зумовлений розрахунковим гальмівним зусиллям; є, — відносна зміна гальмівного зусилля; V — лінійна швидкість перемі- щення робочого органу. Аналіз одержаних співвідношень дає змогу виявити фактори, що впливають на точність зупинки. Основні з них такі: тривалість спра- цювання апаратури, з її зменшенням точність зупинки підвищується; гальмівний момент, з збільшенням збільшується точність; початкова швидкість, із зменшенням початкової швидкості точність зупинки збільшується; приведений момент інерції системи, із зменшенням моменту інерції точність зупинки збільшується. Початкова швидкість гальмування визначається статичним наван- таженням, а ступінь її початкового відхилення — жорсткістю меха- нічної характеристики двигуна М/Діо. Звідси видно, що для під- вищення точності слід прагнути до більш жорстких характеристик
двигуна. Зміна навантаження при- зводить також до зміни динамічного моменту, оскільки початковий галь- мівний момент двигуна або меха- нічного гальма визначається тільки їх параметрами і не залежить від моменту навантаження. У підйом- но-транспортних механізмах зміна навантаження призводить до змі- ни сумарного приведеного моменту інерції, що також впливає на точ- ність зупинки. Отже, стабілізація параметрів веде до суттєвого підви- щення точності познціювання. Рис. 9.2. Схема одержання низької Найефективнішим засобом підви- швидкості щення точності зупинки є знижен- ня початкової швидкості га тьмуван- ня, тому що ступінь точності зупинки пропорційний квадрату почат- кової швидкості. Щоб не знижувати продуктивності механізму, систе- ма керування електроприводом повинна забезпечувати робочий процес -прн номінальній швидкості, і тільки перед самою зупинкою швидкість необхідно значно зменшувати. Якщо необхідно одержати велику точність познціювання, пов’я- зану з попереднім зниженням швидкості, живлення двигуна слід здійс- нювати за системою перетворювач — двигун, яка має широкі можли- вості в одержанні жорстких характеристик. Багато підйомно-транспортних механізмів, які потребують точ- ного познціювання, мають електропривод на базі асинхронного дви- гуна. В цьому випадку одержати знижену швидкість можливо, вико- ристовуючи двигуни з перемиканням кількості пар полюсів Величи- на'робочої швидкості визначається рядом синхронних швидкостей: 3000, іБОО, 1000, 750 і 500 об/хв. Тому початкову швидкість перед кін- цевим гальмуванням можна зменшити в 6 разів. Зниження швидкості асинхронного двигуна можливе в результаті поєднання рушійного і гальмівного режимів роботи. Наприклад, під час сумісної роботи двох асинхронних двигунів із фазним ротором иа один вал, один з яких працює в рушійному режимі, а другий — у галь- мівному, можливе значне зменшення швидкості (до 3—5 % від номі- нальної). Такий самий ефект досягається при використанні двошвид- кісного двигуна. Нормально двигун працює на характеристиці з мен- шою кількістю пар полюсів р2 при швидкості ®Роб (рис. 9.2, крива /). Для одержання низької швидкості двигун вимикається з мережі і пе- реводиться в режим динамічного гальмування, для чого подається постійний струм в обмотку з кількістю пар полюсів р2. Двигун пере- ходить на характеристику 3. Після закінчення гальмування напруга
подається на другу обмотку статора з кількістю пар полюсів рх (харак- теристика 2). Цнм забезпечується одержання низької початкової швид- кості перед зупинкою (характеристика 4). Можливі й інші способи одержання понижених швидкостей, наприклад за допомогою мікро- привода тощо. 9.3. Автоматичне відпрацьовування дозованих переміщень Автоматичне відпрацьовування дозованих переміщень пов’язане з наявністю пристроїв, які задають переміщення в аналоговій або дис- кретній формі, а також наявністю зворотного зв’язку за положенням, який діє або в зоні точності зупинки, або на всьому шляху, який від- працьовується. Прн значних переміщеннях і відносно невеликій кількості зупи- нок раціональніше замикати систему за положенням тільки поблизу робочих позицій, використовуючи при цьому індуктивні або інші да- вані, що видають сигнал, пропорційний відх енню робочого органу від заданого положення. Якщо величина переміщення задається на вході сигналом, про- порційним до величини переміщення, причому дискретність перемі- щень може бути дуже мала, що характерно для програмного керування, то здійснюється постійний контроль біжучого положення. Для конт- ролю використовують давач кутового або лінійного переміщення без- перервної або дискретної дії. Якщо для позиційного електропривода використати двигун постійного струму незалежного збудження, то в кожній структурі замкнутої системи регулювання будуть ланки, які обмежують максимальні значення струму якоря у перехідних ре- жимах та змінюють швидкість двигуна так, щоб забезпечити задане переміщення. Для цього можна використовувати однократно інтегру- ючі системи регулювання швидкості у системі ТП — Д з підпорядко- ваним контуром регулювання струму. Якщо систему доповнити ін- тегруванням швидкості і ввести зворотний зв’язок за положен- ням, то одержимо триконтурну систему регулювання положення (рис. 9.3). Для виміру сигналу похибки Дф'=ф3 —д/ використо- вують сельсини, обертальні потенціометри і трансформатори, імпульс- ні цифрові дввачі дійсного та заданого положень (переміщень). Тому на вході системи виникають додаткові елементи — фазочутливі ви- прямлячі, цнфроаналогові перетворювачі та інші пристрої, які забез- печують одержання сигналу САу, який пропорційний величині по- хибки і повторює її анак. Об’єкт регулювання (відповідно до рис. 9.3) має таку передаточ- ну функцію у = олу“+ ! -• (912)
Рис. 9.3. Структурна схема системи автоматичного керування положенням Для одержання передаточної функції розімкну того контура регулю- вання положення, яка має вигляд П7 =________________________ роз п (аса,Т^р + 1) ’ регулятор положення повинен мати передаточну функцію Передаточна функція замкнутого контура регулювання поло- ження К'________________^О"___________ 8амп апаса,Т^р(аса.{ТііР + І)+ І ’ Якісний аналіз вибраної системи керування положенням, коли сис- тема замикається при підході до зони зупинки електропривода, дає змогу зробити висновок про те, що сповільнення, яке задається регу- лятором положення, прямо пропорційне початковій швидкості та зна- ченню переміщення ДфШч, яке потрібно відпрацювати. Довести це можна тим, що вихідна напруга регулятора положений являє собою сигнал завдання швидкості: ^р.пДф == С^з.с ~~ (9.14) Із (9.14) знаходять темп сповільнення при відпрацьовуванні сиг- нали похибки: 4<«>з ^р.п ^р.п^о.п тг = ^73?(ч>--ч,)=----------КГ (91Б) Обидва фактори <оПоч і Дфпоч визначають величину гальмівного струму, який забезпечує необхідне значення уповільнювання. Вва- жаючи механічну частину електропривода жорсткою ланкою, з рів- няння руху електроприводе можна визначити величину струму Іпа*
для максимального сповільнення при зменшенні швидкості! + <9’16> Замикання системи при низькій початковій швидкості і невеликих значеннях переміщень, які потрібно пройти, приводить до того, що максимальний гальмівний струм не перевищує струму стопоріння (/тах =С /стоп). Завдяки цьому система залишається лінійною при відпрацьовуввині переміщення і забезпечує необхідну якість. При початкових умовах, коли /т8х > /стоп, регулятор швидкос- ті перебуває в зоні насичення, і система буде відпрацьовувати перемі- щення при гальмівному струмі /стоп, який не забезпечує необхідного темпу сповільнення. Це призводить до накопичення додаткової по- хибки регулювання положення, яка, в свою чергу, приводить до пе- ререгулювания в кінці процесу. . Отже, оптнмізованнй контур регулювання положення прн коефі- цієнті підсилення кр п, одержаному з виразу (9.13), потребує обме- ження переміщення, яке треба відпрацювати, і обмеження початко- вої швидкості. Ці обставини змушують знижувати швидкість під час підходу до зони точної зупинкя до значення, при якому забезпечу- ється лінійність системи. Якщо система повинна відробляти різні дозовані переміщення, які задаються на її вході, то цикл перемі- щення починається при нульових початкових умовах і складається з ділянки прискорення електропривода до усталеної швидкості та ді- лянки уповільнювання до зупинки у заданій точці шляху. Чим біль- ше завдання на переміщення, тим більший максимум струму під час розгону, тим більшою є швидкість і тнм більшим буде максимум галь- мівного струму. Тому і в цьому випадку оптимальні динамічні влас- тивості системи регулювання положення підтримуються при визначе- ному (9.15) відповідно до коефіцієнта підсилення тільки у межах тнх значень Дф3, прн яких у процесі сповільнення вона залишається лі- нійною. У цьому випадку швидкість відпрацювання переміщення знач- но менша, иіж номінальна робоча швидкість ар.Ном. Розширити зону початкової швидкості гальмування, при якій виключається додаткове перерегулювання, можна змінюючи коефі- цієнт підсилення регулятора положення Відомо, що для двигуна по- стійного струму незалежного збудження при незмінному потоці збу- дження і постійному уповільнюванні гальмівний шлях пропорційний квадрату початкової швидкості. Виходячи з цього, можливий запив Дфг.™х-^=^, (9.17) *оглпах ДЄ 6г .тах = С0П5І. Після підстановки виразу (9.17) у рівняння (9.14) маємо!
Значення йрлі забезпечує гальмування без перерегулювання прн початковій шг и ікості гальмування сорнсм. Якщо початкова швидкість гальмування менша, то процес гальмування супроводжується дотя- гуванням, і загальна тривалість відпрацьовування переміщення за- чищається тією самою, що й під час відпрацьовування великих пере- міщень. Цього недоліку можна позбутися, якщо застосувати регу- лятор положення з нелінійною характеристикою. Можливе також завданий на вході системи при будь-яких переміщеннях такого за- кону ф3 = / (/), при якому система у всіх режимах залишається лі- нійною. 9.4. Слідкуючі електроприводи Слідкуючим називається електропривод, який забезпечує із за- даною точністю рух робочого органа механізму відповідно до сигналу керування, що довільно змінюється. Сигнал керування може бути електричним або механічним у ви- гляді кута повороту осі (вала) або швидкості обертання тієї ж осі. Слідкуючі електроприводи є невід’ємною частиною копіюваїьннх верстатів, верстатів із числовим програмним керуванням, роботів, радіотелескопів, супутникового зв’язку тощо. Структурну схему слідкуючого електропривода наведено на рис. 9.4. Вій складається з давачів вхідного 1 і вихідного 2 сигналів, вимірювача розбіжності (похибки) 3, системи керування 4 та електро- двигуна з механічною передачею 5, який рухає робочий орган 6 вироб- ничого механізму. Давачі вхідної і вихідної величин можуть змінюва- ти коефіцієнт передачі механічних величин (швидкості або кута обер- ту' вала), а вимірювач — розбіжності (похибки) з урахуванням знаків сигналів, підсумовувати їх і виробляти сигнал похибки С/Дф, який над- ходить до системи керування. Система керування складається із під- силювача і силового перетворювача, що забезпечують перетворен- ня сигнала розбіжності 6'лФ у напругу і/д, що подається на якір дви- гуна. Вибір тих чи інших схем підсилювача і перетворювача, а також введення різних керуючих пристроїв дає можливість сформувати такий Закон зміни в часі (/), який забезпечує переміщення робочого органа. Розрізняють слідкуючі електроприводи з безперервним та перерв- ним керуванням Приводи з безперервним керуванням можуть бути релейної та імпульсної дії. В слід- куючих електроприводах безперерв- ної дії керування двигуном відбу- вається безперервно і пропорційно сигналу розбіжності (похибки). У слідкуючих електроприводах Рис. 9.4. Структурна схема слідкую- релейної дії напруга на двигун по- чого електропривода дається тільки тоді, коли сигнал Електроенергія
розбіжності досягне відповідного значення, після чого двигун починає обертатися. Отже, в слідкуючих електроприводах релейної дії завжди е зона нечутливості. Імпульсний слідкуючий електропривод відрізняється тим, що ке- руюча дія подається на двигун у вигляді імпульсів напруги різної амплітуди або частоти або відношення тривалості імпульсу до періоду, які змінюються залежно від сигналу розбіжності, тобто відбувається амплітудно-частотна або широтно-імпульсна модуляція сигналу ке- рування. Слідкуючі електроприводи створюються з використанням двигунів постійного і змінного струмів, різних видів підсилювачів і задаю чих пристроїв, а також пристроїв для вимірювання переміщень. Із структурної схеми (див. рис. 9.4) видно, що похі бха слідку- вання визначається різницею Фз — <р = Дф'. (9-19) Для спрощення Приймемо, що коефіцієнти передачі давачів вхіднего І вихідного сигналів дорівнюють одиниці, тоді * фз = фз, фі = ф і Дф' = Дф- (9.20) На виході вимірювального елемента буде напруга, пропорційна похибці і/Дф = Мф. (9-21) Ця напруга є керуючою для двигуна: (/д = = М«Дф» (9.22) де к2 — коефіцієнт підсилення підсилювача 4 (див. рис. 9.4). У даному випадку слідкуючий електропривод буде з пропорцій- ним (відносно похибки) керуванням. Суттєвим для слідкуючого елек- тропривода є забезпечення досить точного за умов технологічного процесу відтворення виконавчим органом слідкуючого шляху ф, ф' під час зміни положення задаючого органу фа, ф3 за довільним за- коном. Для визначення похибки слідкування, яку має слідкуючий елект- ропривод з пропорційним керуванням, механічну характеристику дви- гуна вважатимемо лінійною і подамо у вигляді М = Мк,3 — рсо, де р — жорсткість характеристики р — ДЛІ/Дсі). Переходячи до струму, матимемо: М - С/К.з —рю.
Оскільки і„., = то М = Р<о. *'Я Враховуючи вираз (9.21) і приймаючи ^'1^'2^'Д == ^з матимемо М = ЛДф —ро. (9.23) Вважаючи механічну систему слідкуючого електропривода жорсткою гайкою, скористаємось основним рівнянням руху електропривода іЗ.З). Тоді со = *Дф-Р®-М. = /^- або г^- + ^ + м°=№ч- те р =* Рр0; р0 — коефіцієнт, який враховує в’язке тертя, сила якого лропорційна швидкості обертання вихідної осі. Якщо вихідну величину замінити на вхідну, то враховуючи фор- мули (9.І9), (9.20), одержимо диференціальне рівняння, яке описує зв’язок між вхідною величиною і похибкою: ^+н^+*Дф-/> + И> + М.. (9.24) У нерухомому стані системи всі похідні дорівнюють нулю, і рів- няння (9.24) матиме такий вигляд: &Дф = Мс. Звідси статична похибка системи з пропорційним керуванням Дф = Мсік, (9.25) тобто вона прямо пропорційна статичному моменту і обернено пропор- ційна коефіцієнту підсилення к. Якщо вхідну вісь обертати із сталою швидкістю, то з часом система буде відповідно відробляти необхідний кут. Такий стан системи на- зивається усталеним режимом із сталою швидкістю заве- дення. Прн цьому швидкість залишається сталою: <0у = гіф3/4/ = СОП5І, а рівняння (9.24) приймає вигляд: йДфу « + Л40. Звідси Лф,= = Дфш + Д<Ро- (9.26)
Отже, в режимі сталого заведення до статичної похибки додається так звана швидкісна (кінематична) похибка Дфш = ішу/А, яка пропорційна швидкості обертання і обернено пропорційна кое- фіцієнту підсилення системи. Розглянемо похибку системи під час переходу її з нерухомого стану до режиму сталого заведення. Прн цьо- му вважатимемо, що при / < 0 система не рухається, а прн І 0 вхід- на вісь буде обертатися з сталою швидкістю соу. Тоді, приймаючи Мс = 0, рівняння (9.24) при 4<ря/Л = <оу, гі2ф3/Л2 = 0, буде 1 + И - !“>, (9.27) Розв’язок рівняння складається із загального і часткового розв’язків» Дф = Дфу + Дфсв. (9.28) Частковий розв’язок визначається виглядом правої частини рів- няння і являє собою похибку в усталеному режимі постійного заве- дення: Дфу = рсОу/й. Загальний розв’язок одержують шляхом рішення однорідного рів- няння, він являє собою вільну складову Дфсв, величина і характер зміни якої визначаються параметрами системи. Так, якщо у. прямує до нуля, похибка прямує до <9 29) При цьому в системі виникають незгасаючі коливання з максималь- ною похибкою і власною частотою коливань, рівною VЬМ. Якщо параметри системи підібрати так, щоб (9.30) то похибка у перехідному процесі буде аперіодично наближатися до похибки усталеного режиму сталого заведення. Значення у вибирається виходячи з того, щоб перехідні процеси мвли коливальний характер з амплітудами, які зменшуються з часом. Якісні показники роботи слідкуючого електропривода залежать від вначень коефіцієнтів підсилення, структури і сталих часу ланок сис- теми, величин і характеру зусиль тертя, нелінійних властивостей окре- мих елементів і якості виконання механічних з’єднань. Одним в основних методів підвищення якісних показників є послі- довне вмикання перетворюючих лайок у головне коло електропривода. Розглянемо слідкуючий електропривод, передаточна функція голов-
Рис. 9.5. Схема дифе- ренціюючого контура (9.32) (9.33) ного кола якого має вигляд: к(р) = к№(р), (9.31) де к — статичний коефіцієнт підсилення систе- ми; № (р) —функція, до якої входять сталі часу. Допустимо, що послідовно з основними лан- ками головного кола ввімкнуто коригуючу лан- ку, передаточну функцію якої, за аналогією з по- переднім виразом, можна записати такі =ка^(р). Тоді передаточна функція системи *о(р) = ^(р)МЗД. Якщо параметри коригуючої ланки підібрати так, щоб задовольня- лося рівняння и7д(р)=і/^(р), (9.34) то вплив усіх сталих часу головного кола був би компенсований і сис- тема миттєво реагувала б на будь-яке збурення. Як відомо, створення слідкуючого електропривода з миттєвою реакцією неможливе. Однак цей метод дає можливість досягти високих якісних показників. Розглянемо слідкуючий електропривод, який реагує на кут роз- біжності (похибки) і його похідну. Для цього у схему після вимірю- вача розбіжності вмикається диференціюючий контур (рнс. 9.5). При малих величинах його коефіцієнта підсилення ^ = ^/(/?і + /?8) (9.35) можна вважати, що його передаточна функція ^(р) = М7>+і), (9.36) де Т = ^С. Звідси видно, що контур передає наступному перетворювачу суму двох сигналів: пропорційного до похибки і пропорційного до її похід- ної. Використовуючи ту ж саму методику складання рівнянь і їх спільного розв’язку, що й прн пропорційному керуванні, одержимо таке рівняння: + + + + (9.37) де = МЛЛ; (9.38) а = к^к^к^Г. При Л40 = 0 і сталій швидкості заведення рівняння’ матиме ви- гляд: •(^ + (Н+*)^+*'Л<Р=|ко,. (9.39)
Порівнюючи формулу (9.39) з виразом (9.27), бачимо, що коефіцієнт загасання збільшився на величину $. Якщо вибрати к' = к, то швид- кісна похибка Д<Рш = ^ (9 40> в усталеному режимі не збільшиться. Отже, система буде швидше ре- агувати на зовнішнє збурення, не збільшуючи похибки усталеного режиму. Розглянемо слідкуючий електропривод з керуванням, пропорцій- ним до розбіжності (похибки) та до її інтегралу. Для одержання сиг- налу, пропорційного інтегралу від похибки, можна використати апе- ріодичну ланку, стала часу якої Т = гС значно перевищує тривалість перехідного процесу. Для цього випадку рівняння буде + І-4УДфЛ = Л^ + |.!&- + «„. (9.4І) Переходячи до рівномірного заведення і вважаючи що Мо — 0, дн ференціюємо (9.41), тоді +А+»^+4іф=о. (9.42) З цього рівняння видно, що слідкуючий електропривод з керуван ням за похибкою і її інтегралом в усталеному режимі має похибку, що дорівнює нулю. Триконтурна система керування положенням (див. рнс. 9.3) ха- рактеризує слідкуючий електропривод у тих випадках, коли замикан- ня електропривода, наприклад за кутом обертання виконавчої осі установки, відтворює кут обертання задаючої осі, який змінюється довільно. Аналізуючи систему з лінійними жорсткими механічними зв’язками з точки зору динамічної точності, бачимо, що у цій сі с гемі статична похибка визначається дією постійного навантаження. Швид- кісна похибка у режимі сталої швидкості заведення пропорційна швидкості і залежить тільки від нескомпенсованої сталої часу контура регулювання положення 7ім.п = сісО-^Гм і відношення сталих цього контура Дфш = СпТипіОу. (9.43) Така система для використання у слідкуючому електроприводі має обмежені можливості. Збільшення динамічної і статичної точності можна досягти, застосовуючи пропорційио-інтегрально-дифереиціаль.
йінй (ПІД) регулятор швидкості, як підпорядкований контур регулю- вання швидкості. Якщо електромагнітна стала часу якоря двигуна досить мала і її без значного збільшення Ти можна віднести до тих 'Сталих часу, які не компенсуються, то поліпшення якості системи до- сягається використанням пропорційно-інтегрального (Пі) регулятора швидкості. Питання для самоконтролю 1. Які промислові механізми потребують керування положенням своїх робочих ргвдів? 2. Назвіть можливі варіанти регулювання, положеная зал.ежно від конкретних -вимог виробничих механізмів. 3. Які фактори впливають на точність зупинки? 4. Наведіть розрахункову формулу для кута гальмування при сталому гальмів- ному моменті. 5. Як впливає відхилення величини гальмівного моменту від середнього значен- ня на похибку зупинки? 6. Як визначити похибку, що вноситься з запізненням, пов’язаним із роботою апаратури керування? 7. Який вплив має зміна моменту іверції на точність зупинки 1 за яких умов мож- лива його зміна? 8. Як впливає початкова швидкість гальмування на точність зупинки? Назвіть -причини її відхилення від розрахункових значень. 9. Вкажіть наявні шляхи поліпшення точності зупинки у розімкнутій системі ке- рування. 1р. Як можна одержати низькі сталі швидкості в електроприводах постійного і змінного струму? 11. Як будуються системи, що виконують автоматичне відпрацьовування дозо- шних переміщень? 12. Наведіть структурну схему триконтурної системи регулювання положення з підпорядкованим регулюванням параметрів. >3. Чим: викликається необхідність пониження швидкості після підходу до зо- жи точної зупинки при контурній системі регулювання параметрів? 14. Як можна розширити зони початкової швидкості гальмування, при якій ви- ключаегься додаткове перерегулювання? 15. Які особливості слідкуючого електропривода? ір. Наведіть структурну схему слідкуючого електропривода. 17. Дайте характеристики статичної похибки слідкуючого електропривода з про- порційним керуванням. 18. Як визначається швидкісна похибка? 19. Дайте характеристику похибки слідкування при переході системи з нерухо- мого положення до режиму постійного заведення. 20. Якими величинами визначаються кількісні показники роботи слідкуючого -електропривода? 2'1 . Як впливає на статичні 1 динамічні характеристики введення у закон регу- лювання системи керування слідкуючого електропривода сигналу, пропорційного ПОХІДНІЙ від похибки? 22. Що дає введення у закон регулювання сигналу, пропорційного інтегралу похибки?
Розділ 10 ВЗАЄМОЗВ'ЯЗАНІ ЕЛЕКТРОПРИВОДИ 10.1. Загальні відомості Взаємозв’язаними називають два або декілька електрично чи меха- нічно зв’язаних між собою електроприводів, які при роботі підтриму- ють задане співвідношення їхніх швидкостей, навантажень або поло- ження виконавчих органів робочих машин. До взаємозв’язаних належать електроприводи, електродвигуни! пристрої яких працюють на спільний вал. Такі електроприводи нази- ваються багатодвигунннми. Ними обладнують підйом- нотранспортні механізми, робочі клітки та намотувальні пристрої прокатних станів, шахтні підйомні машини гребні гвинти суден, трансі ортні візки тощо. Багатодвигуииі електроприводи в результаті збільшення кількості валів механізму дають змогу при заданому прискоренні зменшити навантаження кожного валопроводи, підви- щити надійність та полегшити уніфікацію електроприводів різних за потужністю установок, зменшити сумарний момент інерції диигунів. Взаємозв’язаний електропривод може здійснюватись також у ви- гляді електричного вала, який забезпечує синхронне обертання двох і більше електродвигунів, валн яких механічного зв’язку не мають. Електричний вал істотно спрощує механічні передачі між механізма- ми одного і того самого агрегату, дає можливість збільшити їх швид- кості. Електричний вал застосовується у різних промислових і транс- портних агрегатах. Крім того, взаємозв’язаними електроприводами обладнують агрегати безперервної дії в різних галузях промисловості, де внаслідок безперервності технологічного процесу підвищується про- дуктивність праці та якість продукції. До таких агрегатів належать прокатні стани, машини длн виготовлення паперу, агрегати для без- перервного лудіння, лініїдля виробництва та обробки виробів із полі- мерних матеріалів, лінії для нанесення покрить на основу, установки для виробництва плівок, труб, листів із пластмаси тощо. Незважаючи на різноманітність технологічних процесів та конструкцій агрегатів безперервної дії, вимоги до їх електроприводів багато в чому спільні, а саме, забезпечення плавної зміни швидкості руху в діапазоні до 100: 1, узгодження швидкостей окремих механізмів; виконання роз- мотування, протягування та намотування стрічки; створення і під- тримання натягу або витягу стрічки; забезпечення компенсації статичних і динамічних моментів навантаження, стійкої роботи взаємозв’язаного електропривода. Як правило, ці електроприводи потребують дуже точну і швидкодіючу систему регулювання. Так, в установці для виробництва крейдяного паперу похибка узгодження швидкостей окремих секцій не повинна перевищувати 0,05 %.
10.2. Багатодвигунний електропривод Застосування багатодаигуииого електропривода замість дешевшого однодвигунного відповідної потужності дає змогу прн виході із ладу одного з двигунів у деяких випадках забезпечувати роботу інших дви- гунів із зменшеною швидкістю або із зменшеною продуктивністю. Інколи підставою для застосування багатодвигуииого електроприводе е можливість переведення одного з двигунів у режим гальмування і, тим самим, змінити робочу швидкість привбда. Обмежені габаритні розміри установки, складність виготовлення потужних двигунів спе- ціального типу, необхідність підвищення швидкостей протікання пе- рехідних процесів внаслідок зменшення сумарного моменту інерції двигунів, можливість уніфікації електроприводів різних за потуж- ністю установок — часто є підставами для застосування багатодви- гупйого електропривода. У багатодвнгунннх електроприводах використовуються електро- двигуни постійного та змінного струму як правило одного типу, од- накової потужності і з однаковими швидкостями обертання. Часто багатодвигунні електроприводи виконуються даодангунними; їх валн можуть бути з’єднаними між собою за допомогою муфти або зубчастої передачі з передаточним відношенням між валами двигунів, рівним одиниці. Однією з важливих проблем для багатодвигунних електроприводів є забезпечення рівномірного розподілу навантаження між двигунами механізму. Розглянемо спочатку питання про розподіл навантажен- ня на прикладі двигунів постійного струму з незалежним збудженням. Якщо врахувати, що двигуни ввімкнені паралельно (рнс. ІО.і, а), то в статичному режимі V = ^(оФ, і-1^ = £8фФ2 |- /2/?я2, (і0.1) Рис. !0.1. Дводнигунний електропривод з паралельним вмиканням якорних обмоток двигунів з незалежним збудженням- а — схема; б — розподіл навантаження в статичному режимі
звідки видно, що для рівност навантажень (/ї — /2) двигуни повинні мати однакові магнітні потоки (Ф, = Ф8), опори в колах якорів (ЯяІ = і конструктивні СТИЛІ (^1 = к2). Тобто, двигуни дводви- гунного електропривода повинні мати однакові швидкості ідеального холостого ходу і кути нахилу механічних характеристик. Слід мати на увазі, що навіть у даигунів одного і того самого кон- структивного тину і однакових номінальних параметрів механічні характеристики можуть відрізнятися внаслідок різниці в розмірах повітряних зазорів, неоднакових довжин з'єднувальних проводів і нагрівання машин за умовами їх розташування. При паралельному ввімкненні двигунів різниця в навантаженнях стає значною навіть під час невеликої розбіжності механічних харак- теристик (див. рис. 10.1, б). Тоді двигун з більш жорсткою харак- теристикою (наприклад при навантаженні привода моментом Лїсі) бу- де брати на себе більшу частину навантаження. Може виявитися, що один із даигуиів буде працювати в генераторному режимі (прн на- вантаженні привода моментом Мс), а інший двигун буде перевантаже- ний. Розглянемо це питання докладніше. Рівняння механічних характеристик двигунів Мі і М2 можна за- писати = “оі —Мі; (І0.2) ю, = Ши—рЛ»,. <10 3) Приймаючи до уваги, що даигуни працюють на спільний вал (о^ = = сог — <д) і момент дводвигунного привода М дорівнює сумі моментів обох двигунів, рівняння результуючої механічної характеристики на- буває вигляду: ш = Море,----М. (10.4) Ррез У цих рівняннях: <оо1, <оО2, 02 — швидкості ідеального холостого ходу і модулі жорсткості механічних характеристик першого і другого двигунів; “Орез = (“оіРі “Н “огРйУРрез — швидкість ідеального холос- того ходу результативної характеристики привода; ррез = Рі 4- Р2- Прн ЛІ = Л4С одержуємо статичну швидкість привода: “с = “Орез о Л4С. Ррез Підставивши статичну швидкість у внразя (10.2) і (іО.З), можна зна- йти розподіл навантаження між двигунами: Лїі = ^сооі -— «орез + "р Л4С | Л4д = Іійо2—• “Орез 4- о \ Ррез і
Рис. 10.2. Схема дводзигувного електропривода з послідовним вмиканням обмоток збудження двигунів Рис. 10.3. Розподіл навантажень між двигунами дводвигунного електропривода при різних жорсткостях їх механічних ха- рактеристик При Мі <. О і М2 <2 0 можна записати умови переходу в генераторний режим відповідних двигунів дводвнгунного електропривода; для першого двигуна такою умовою є Мс (<йорез Мої) Ррез» відповідно для другого двигуна Мс <С (П)орЕЗ ~ Й02) Рреа- А наліз цнх нерівностей дає змогу зробити такий висновок: прн рушійному режимі дводвнгунного електропривода, чому відповідає Мс > 0, генераторний режим можливий у двигуна, швидкість ідеального холостого ходу якого нижча, ніж швидкість холостого ходу резуль- туючої характеристики. Для уникнення генераторного режиму в роботі цнх дви- гунів необхідно забезпечити виконання рівняння ©01 = ©02 — ©Орез Для досягнення повної рівноваги в розподілі навантаження паралельно ввімкнутих двигунів постійного струму з незалежним збудженням необхідно ви- рівняти їх швидкості ідеального холос- того ходу і усунути різницю в нахилах ме- ханічних характеристик. У свою чергу, для вирівнювання швидкостей ідеального холостого ходу вмикаоть додатковий резистор у коло обмотки збудження двигуна з меншою швидкістю. Інколи різниця в швидкостях холостого ходу зумззлена зміною експлуатаційних умов, наприклад різницею температур У цьо- му випадку можна застосувати послідовне ввімкнення обмоток збу- дження двигунів (рис. 10.2). Використання цієї схеми передбачає застосу- вання спеціальних двигунів, обмотки збудження яких розраховані на номінальну напругу, що дорівнює половині напруги джерела живлення. Різниця в нахилах механічних характеристик двигунів зумовлю- ється неоднаковими опорами якірних кіл і потоками збудження двигу- нів. Якщо різниця в кутах иахилу механічних характеристик викликана виробничими вимогами, то їх вирівнюють вмиканням додаткового опору в коло якоря двигуна з меншим нахилом механічної характеристики. У тих випадках, коли різииця опорів зумовлена експлуатаційними причинами, її зменшують ввімкненням однакових податкових опорів у кола якорів двигунів. Очевидно, що навантаження між двигунами
Рнс. 10.4. Схеми дводвнгунного елект- ропривода з додатковим потенціомет- ром в якірному колі (а), додатковими послідовними обмотками збудження (б) і послідовним сполученням якірних об- моток двигунів (в) для верхньої парн механічних характеристик розподіляється у від иошеииї як аЬ до ос, а для нижньої пари характеристик (з більшим ковзанням), відповідно як а'Ь' до а'с' (рис. 10.3). Отже, із збільшен- ням додаткових опорів у якірних колах зростає рівномірність наван- таження двигунів. Однак ввімкнення опорів у кола якорів зумовлює зниження використання двигунів і ККД електропривода, а також не дає змоги вирівнювати навантаження в перехідних режимах. Робота двигунів постійного струму з незалежним збудженням на спільний вал при паралельному їх ввімкненні навіть прн невеликій різннці механічних характеристик пов’язана з можливими різкими змінами струмів двигунів, наприклад внаслідок різниці у значеннях опорів окремих ступенів реостата. Щоб уникнути цнх експлуатаційних недоліків розроблено спеціальні схеми роботи двигунів; одна з таких схем наведена на рис. 10.4, а. У деяких випадках для вирівнювання навантаження краще вико- ристовувати двигуни, які крім обмотки незалежного збудження мають ще по дві однакові зустрічно ввімкнені послідовні обмотки (див. рис. і0.4, б). Прн цьому через одну з послідовних обмоток проходить струм власного якоря, а через іншу — струм якоря другого двигуна. Під час збільшення навантажений одного з двигунів його струм буде підсилювати власний магнітний потік, що збільшить ЕРС, і послаб- лювати магнітний потік дру двигуна, що .зменшить його ЕРС і збільшить навантаження. Високу рівномірність навантаження двигунів забезпечує послі- довне з’єднання якірних обмоток (див. рис. 10.4, в). У цьому випадку
Рис. 10.5. Схеми перехресної о живлення два» увів (а) та перехресного живлен- ня двигунів з наявністю електричного зв’язку між якірними колами (б) струми в якорі однакові в усіх режимах, а відхилення моментів зумовлюється тільки різницею в магнітних потоках. Схема передба- чає застосування двигунів із номінальною напругою, яка дорівнює половині напруги джерела живлення. Слід зазначити, що прн послі- довному з’єднанні двигунів і наявності у валопроводах пружностей можливі коливання, які зумовлені неоднаковими механічними наван- таженнями електродвигунів. Такі коливання можуть бути незатуха- ючими, що порушує рівномірність розподілу навантаження між дви- гунами як в перехідних, так і в усталених режимах. Однією із схем послідовного сполучення якірних обмоток є схема перехресного живлення двигунів (рнс. 10.5, а) Перевагами цієї схеми є зниження пульсацій випрямленої напруги внаслідок вмикання пер- винних обмоток трансформаторів, які живлять перетворювачі ПІ і П2, за різними схемами (трикутником або зіркою). На рис. І0.5, б подана перехресна схема живлення двигунів, яка поєднує властивості схем послідовного та паралельного сполучення Рис. 10.6. Функціональна схема системи автоматичного вирівню- вання якірних струмів двигунів якірних обмоток. Перевагами цієї схеми є простота, недоліком— наявність елект- ричного зв’язку між якірними колами двигунів, а також додаткового резистора /?, що знижує ККД привода. Використан- ня перехресної схеми ие усуває можли- вості виникнення коливань навантажен- ня валопроводів, які властиві схемам із послідовним сполученням якірних об- моток. Для вирівнювання моментів двигунів з паралельним з’єднанням якірних обмр- ток застосовуються схеми, в яких вико- ристовуються принципи автоматичного
регулювання. На рнс. 10.6 наведена функ- ціональна схема системи автоматичного ре- гулювання струмів збудження двигунів за- лежно відрізниш струмів якірних кіл. Вели- чина початкового струму збудження двигу- нів /З.поч встановлюється в процесі настрою- вання на рівність швидкостей холостого ходу двигунів. Система автоматичного регу- лювання прагне звести до иуля різницю стру- мів якірних кіл двигунів. Для цього залежно від знаку різннці (/, — 7Е) на перетворювач, що живить обмотку збудження двигуна з більшим якірним струмом, подається додатковий сигнал. Перемикання додат- кового сигналу здійснюється ключовою схемою, яка реагує на знак різннці (/, — /2). Схема дає змогу вирівнювати моменти двигунів у ста- тичних і динамічних режимах. Її недоліком є відносна складність і необхідність використання керованих перетворювачів для живлен- ня обмоток збудження двигунів. Найбільш ефективного вирівнювання навантаження можна добити- ся при окремому живленні двигунів від іиднвідуальннх перетворюва- чів, якщо є локальні системи автоматичного регулювання проміжними змінними (рис. 10.7). Зміною параметрів систем автоматичного регу- лювання можна забезпечити вирівнювання навантажень в усіх режи- мах, а також здійснити активне демпф?рування коливань, які спричи- нені пружностямн та люфтами в механічних передачах. У схемі роз- дільного живлення двигунів відсутній електричний зв’язок якірних кіл; це збільшує надійність багатодвигунного електропривода. До недоліків схеми належать висока вартість, низькі масогабаритні по- казники електроприводи, складність настроювання. Двигуни з послідовним збудженням під час роботи на спільному валі можуть приєднуватись до джерела живлення як послідовно, так і паралельно. Маючи м’які характеристики, особливо при ненасичено- Рис. 10.8. Розподіл наванта- ження між двигунами послі- довного збудження в дводви- гунному електроприводі му магнітопроводі, двигуни працюють з достатньою стійкістю навіть тоді, коли ха- рактеристики неоднакові (рис. 10.8). У схе- мах з послідовним сполученням якіриих об- моток доцільно для обох двигунів електро- привода застосовувати спільний пусковий резистор. Пуск двигунів дводвигунного резистор- ного електропривода здійснюється за схе- мою послідовно-паралельного з’єднання. При цьому використовуються три способи перемикання з послідовного иа паралельне з’єднання: перемикання з розривом кола; перемикання з шунтуванням якоря
Рнс. Ю.9. Перемикання двигунів з послідовного на паралельне з’еднання: с’“ при шунтуванні якоря: б — за мостовою схемою (рис. 10.9, а); перемикання за мостовою схемою (рис. І0.9, б). Пере- микання з розривом кола якоря супроводжується зниженням швид- кості, зникненням обертового моменту, появою дуги, що скорочує строк служби контактів командоапарата. Тому цей спосіб застосовується тільки для двигунів малої потужності. Основним недоліком другого способу перемикання є те, що зашун- товаиий даигуи у момент переключення знаходиться в режимі коротко- го замикання, а це зумовлює появу удврів у механізмі. Мостова схе- ма перемикання дає змогу здійснити плавний пуск двигунів до зада- ної швидкості без удврів на механізм. На транспортних візках із чотирма мотор-колесами двигуни вми- каються попарно на половину напруги кожний; під час пуску обидві пари включаються послідовно, а при нормальній роботі — паралельно. На основі багатодвигуииого привода з двигунами постійного струму було розроблено відповідні схеми для асинхронних двигунів з фазним ротором. У електроприводах з асинхронними двигунами швидкості ідеального холостого ходу при однаковій кількості полюсів обмоток статорів і живленні від спільної мережі суворо однакові, і процес вирівнювання навантаження між двигунами зводиться до вирівню- вання кутів нахилу їх механічних характеристик. При цьому можливі трн варіанти вмикання роторів (рис. і0.10): ротор кожного двигуна приєднує™ 6-і до свого пускорегулювального резистора; обидва ро- тори ввімкнено паралельно на спільний пускорегулювальний реостат; роторні кола двигунів включено послідовно на спільний пускорегу- лювальний реостат. Вмикання роторів за першим варіантом (див. рис. іО.іО, а) може призвести до нерівномірного розподілу наванта- ження із-за неодночасного вмикання і вимикання відповідних контак- торів обох роторів. Схема вмикання роторів за другим варіантом (див. рис. 10.10, б) передбачає просторове фазувания обох роторів перед завершальним закріпленням їх на спільному валі. Найкращі по-
а д 6 Рис. 10.10. Схема дікцвигунного електропривода з асинхронними двигунами: а — з незалежним підключенням пуско-регуліовальних резисторів; б — а паралель- ним підключенням роторів до спільного реостата: о — з послідовним з'єднанням ро- торів через один реостат казники має третій варіант вмикання роторів (див. рис. 10. ІО, в); туї ротори зміщені по колу на 180 електричних градусів так, що їх фа- зові напруги додаються. Струм у колі роторів дорівнює струму одного двигуна, що здешевлює контактори і з’єднувальні кабелі. Оскільки при послідовному з’єднанні роторів через иих проходить цей же струм, то забезпечується рівномірний розподіл навантаженню між двигунами Якщо опори обох роторів у цій схемі неоднакові, це негативно вили ває лише на величину ковзання, збільшуючи його порівняно з випад ком, коли опори роторів між собою рівні. На основі схеми (див. рис. 10.10, в) можна побудувати двигуни з поворотним статором. Конструктивно такий двигун являє собою даопа кетний магнітно-незв’язаннй статор. Обидва роторних пакета розмі щені на одному валі. Один із статорів за допомогою самогальмівиого черв’ячного редуктора може повертатися відносно іншого нерухомого статора на повний геометричний кут Є = 180°/р (р — к.лькість пар полюсів). Прн пуску статори встановлюються в узгоджене положен- ня. В цьому випадку ЕРС роторів направлені назустріч один одному, а струм у роторному колі та обертальний момент двигуна відсутні. При повороті статора на повний кут 6 ЕРС роторних пакетів зміщується одна відносно одної на і80 електричних градусів; прн цьому струми в роторному колі і момент, який створюється двигуном, будуть максимальними Залежно від величин кута неузгодження 0 момент двигуна з поворотним статором М = Мг (і — созв) може змінюватись від 0 до 2 — половинний момент даигуиа). Двигун із поворотним статором дає змогу одержати досить плавне регулювання швидкості. Для розширення діапазону регулювання в
коло ротор.а вводять додаткові резисто- ри. Найбільш поширеним спо обом ви- рівнювання навантажень у асинхрон- них багатодвигунних електроприводах є введення додаткових опорів у ротор- ні кола двигунів із більш жорсткою механічною характеристикою. У багатодвигунних електроприво- дах можна застосовувати асинхронні даигуии різних потужностей, що однак Рис. 10.11. Спеціальні механічні ха- потребує розподілу момент в між дви- рактеристики дводвнгунного елект- гунами пропорційно їх н м іальним юпривода потужностям. Для цього двигун мен- шої потужності повинен мати більшу крутість механічної характеристики. Багатодвигунний електропривод з асинхронними двигунами можна використовувати для одержання спе- ціальних механічних характеристик. За аналогією з рівнянням резуль- туючої механічної характеристики двигунів постійного струму (10.4) рівняння результуючої механічної характеристики дводвигуиного асинхронного електропривода можна записати: 1 лл <о = «Орел — р— М. Якщо один з двигунів, иаприкладдругий, працює в режимі противми- кання, то <о01 = —соО2 і б,— 6, ®оРез — + ра » прн Рі ~ р3 результуюча механічна характеристика проходить через початок координат (рис. 10.11, пряма 3), причому <оорез=0. Під час роботи другого двигуна в режимі електродинамічного гальмуван- ня <оО2 = 0 і “Орез = Рі®О!/(Рі + Р2). Рис. 10.12. Дводвигунний асинхронний електропривод для ро- бота в області малих швидкостей
Із викладеного видно, що швидкість ідеального холостого ход\ результуючої механічної характеристики тим менша, чим більша жорст кість 02 механічної характеристики двигуна, який працює в режимі електродинамічного гальмування. Дуже низьку швидкість ідеального холостого ходу можна одер- жати при використанні як гальмівної машини асинхронного двигуна з короткозамкнутим ротором, у якого характеристика електродинаміч- ного гальмування має в області малих швидкостей високу жорсткість. Схема для одержання стійкої зниженої швидкості іімехаиічні характе- ристики асинхронного електропривода подані на рис. 10. 12, а, б. Подіб- ні схеми прості і застосовуються в електроприводах різних механіз- мів. їх основним недоліком є значні втрати енергії при роботі иа низь- кій швидкості. 10.3. Електричний вал Електричний вал доцільно : астосовувати тоді, коли між ланками одного механізму є значна відстань. Він дає змогу спростити кінема- тичні ланцюги, усунути люфти, пружності, тертя в механічних пере- дачах. Електричні вали встановлюють на різних гідротехнічних уста- новках (затворах шлюзів, розвідних чи підйомних мостах), судових установках (рульових машинах, гребних гвинтах, сліпах, лебідках тралів), підйомно-транспортних механізмах (портальних кранах, Рис. 10.13. Схема електричного вала: « — з синхронними двигунами; б — з допоміжними зрівнювальиимн мвшинемн
Рис. 10.14. Заступна схема (а) 1 векторна діаграма (6) роторно- го кола допоміжних машин дводвигунного електричного вала конвейєрах), агрегатах текстильної і поліграфічної \ промисловості, верстатах, транспортних засобах тощо. ) £ Найпростіше електричний вал реалізується иа ос- № нові синхронних двигунів (див. рис. 10.13, а), які жив- и ляться від спільної мережі. При цьому сиихроииі двигуни в усталеному режимі будуть обертатися синхронно і син- фазно. Однак у процесі пуску синхронність обертання двигунів може порушитись, при необхідності регулювання їх швидкостей треба за- стосовувати перетворювач частоти. Тому на практиці використову- ються такі різновиди електричного вала з використвнням асинхрон- них двигунів: з допоміжними зрівнювальиими машинами; з основ- ними робочими машинами; з перетворювачами частоти в роторному колі. Розглянемо роботу дводвигунного електричного вала з допоміж- ними зрівнювальиими машинами МІ і М2 (див. рис. 10.13, б); роторні обмотки допоміжних машии з’єднані зустрічно. Основними приводними двигунами (МЗ і М4) можуть бути двигуни будь-якого типу. На рис. 10.14, а, б подані заступна схема роторного кола допоміжних машин і відповідна векторна діаграма. Якщо моменти навантаження основних двигунів однакові (Лісі = /Исг), машини обертаються син- фазно; при нерівності моментів навантаження, наприклад при /Исі > > М&, ротор двигуна МЗ буде відставати від ротора М4 на кут 6. Від- повідно виникає розузгоджеиия на кут я + 0 між ЕРС роторів ЕРі і Ер2 допоміжних машии. При відставанні ротора МІ иа кут 0 вектор ЕРС її ротора буде випереджати вектор ЕРС М2 на кут я + 6. Це пояснюється тим, що при відставанні ротора машини обертове поле її статора перетинає провідники раніше, -ніж поле машини М2 перетинає відповідні провідники свого ротора. Внаслідок появи ЕРС різниці в роторному колі виникає зрівнювальиий струм. Допоміжна машина МІ переходить у рушійний режим, компенсуючи зростаючий момент навантаження иа валі МЗ, а допоміжна машина М2 — в гальмівний режим, утворюючи додатковий момент навантаження иа валі М4.. В результаті кут розузгоджеиия 6 зменшується.
Величину зрівиювального струму можна знайти з виразу у £р1 + Ер2_________&Б р 2(^?р4-/Хр8) 2 (/?р —/.ХрЯ) ’ де Яр = ЯРі = Яр2; Хр = ХРі = Хр2; а — ковзання. Відповідно до векторної діаграми (Ю.5) Якщо вектор £Рі є основним, то враховуючи, що Ері = Ер,к «, можна записати: ЕГ2 = £р.к5Є/("-Є), де £р.к — ЕРС ротора в загальмоианому положенні. Тоді і £„^(1—соз0-І5ІпЄ) " 2(КР + /ЗД ~ 2 («р + /ЗД • 1,иО) Для визначення моментів допоміжних машин необхідно знайти ак- тивну складову струму ротора: (1 — С05 6 — І 8ІП Є) (2?р — /Хр8) Ер к8 2 (Ер -Т /Хрв) (Яр —/Ар8) Бр^Я» 2(^ + А^) І —СОЗ 6 -{--Е^-ЗЗІП Ар За умови, що Яр/Хр = б*, і позначивши і ер-^р р а-8 я£+х^’ ’ дістанемо: (1 - СОЗ 0 + Л- 8ІП е) , (10.7) Де /р.а.3 — активна складова струму ротора для звичайної схеми вми- кання. Оскільки момент асинхронної машини пропорційний активній складовій струму ротора, вираз для моменту допоміжної машини Мі буде мати такий вигляд: со8 0 4--^-5іп0) » (10.8) де М= 2Мк/(^</5 + 8/«к) — момент аснихроииої машини для звичайної схеми вмикання; 7ИК, — відповідно критичні момент і ковзання. При проведенні аналогічних викладок можна одержати вираз для моменту допоміжної машини М2: = с°50 — -^ьіпо) . (10.9)
Рис. 10.15. Механічні характе- ристики допоміжних машин дво- двигунного електричного вала Величина ДМп,ах може бути З одержаних виразів видно, що при прийнятому раніше припущенні (момент навантаження основного двигуна МЗ більше за момент навантаження двигуна М4) момент допоміжної машини Мі є по- зитивним, а машини М2 — негативним; це свідчить про перехід допоміжної ма- шини МІ в рушійний режим, а машини М2 — в гальмівний. Моменти допоміж- них машин е функціями двох змінних б і 8. Якщо ковзання стале, то зрівню- вйльиий момент системи, який дорівнює різниці моментів допоміжних машин, до- сягає максимуму при В = л/2: = (М,-(10.10) використана для попереднього вибору допоміжних машин. Механічні характеристики допоміжних машии для максимальних моментів у відносних одиницях подані иа рис. 10.15. На цьому рисун- ку побудована залежність максимального зрівнювального моменту електричного вала від ковзання. Із формули (10.10) 1 рис. 10.15 видио, що максимум зрівиювальиого моменту' за ть від ковзання і при його збільшенні прямує до 2/Ик. Одним із шляхів збільшення ковзання асинхронних машин є обер- тання їх роторів у напрямку, протилежному полю, що дає змогу збіль- шити зрівнювальиий момент при зменшеному порівняно з обертанням по полю розузгоджеині валів. Такий режим роботи допоміжних машии е основним для більшості промислових установок з електричним валом. В електроприводі допоміжні машиии працюють аналогічно маши- нам подвійного живлення. При цьому можливе підведення або від- ведення енергії як збоку статора, так і збоку ротора. Так, для прийня- того співвідношення моментіи навантаження Мсі > МС2 при обертан- ні по полю допоміжна машина МІ споживає енергію з мережі через статор, передає її через вал на навантаження і, частково, в коло ротора другої зрівиювальної машиин. Допоміжна машина М2 працює генера- тором 1 передає енергію, яка надходить з вала і кола ротора, через ста- тор у мережу. Прн обертанні допоміжних машии в напрямку поля машина М2, як і раніше, працює в генераторному режимі. Тоді енергія, яка від- водиться машиною М2 з вала, складається з енергії, яку споживає її статор із мережі, і через ротор передається ротору машнии МІ. Машина МІ розвиває рушійний мом-.нт, а частина енергії через статор повертається в мережу.
\ворпі Рис. 10.16. Схема дистанційного електричного вала (а) та схема дистанційного електричного вала з однофазними сельсинами (б) Щоб узгодити роботу малопотужного допоміжного асинхронного- двигуна з головним, застосовують дистанційний електричний вал, що є різновидом узгодженого електричного вала. На відміну від узгодже- ного вала дистанційний електричний вал не має одного з приводних двигунів. Схему дистанційного електричного вала подано иа рис. 10.16,а. На одному валі з приводним двигуном МІ знаходиться асинхронна машииа — давач М2. Друга асинхронна машина—приймач МЗ — безпосередньо зв’язана з наваитажениям. Ротори давача і приймача з’єднані зустрічно. Давач відбирає через вал енергію головного дви- гуна, передає її по колу ротора приймачу, а приймач, як двигун, приводить у рух навантаження. Для дистанційного електричного вала сприятливішим є обертання ротора даиача в напрямку поля тому, що критичний момент при- ймача в цьому випадку більший. Недоліком дистанційного електричного вала є необхідність попередньої синхронізації дввача і приймача перед пуском шляхом однофазного вмикання або примусової уста- новки роторів в узгоджене положення. В електроприводах малої потужності широко використовується однофазний дистанційний електричний вал, якому властиві самосин- хронізація швидкостей і кутів повороту роторів машин. Завдяки цим властивостям спеціальні асинхронні машини, що використовуються в однофазних дистанційних електричних валах (див. рис. 10.16, б) як давачі (МІ) і приймачі (МЗ), називаються сельсинами. За кон- струкцією сельсини мають первинну однофазну обмотку збудження иа роторі і трифазну синхронізуючу обмотку иа статорі. Однофазний змінний струм, що протікає в первинних обмотках, створює пульсуючі магнітні потоки. Ці потоки індукують у трьох фазах вторинних обмо- ток кожного з сельсинів ЕРС, які збігаються за фазами. В початковому положенні роторів ЕРС в однойменних фазах вторинних обмоток дава- ча і приймача рівні між собою і струми вторинних кіл із-за зустрічно- го з’єднання обмоток відсутні. При зміщенні роторів иа кут 6 ЕРС в однойменних фазах вторинних обмоток набувають різних амплітуд. У вторинному колі починають протікати зрівиювальиі струми, що при-
Рис. 10.17. Залежність синхронізуючого моменту від кута розузгодження роторів сельсинів зводить до появи обертальних мо- ментів на валах давача і прий- мача. Приблизний вид залежнос- ті синхронізуючого моменту сель- синів від кута розузгодження 0 подано на рис. 10.17. Обертальні моменти давача і приймача на- магаються повернути ротори обох машин у вихідне положення. Проте ротор давача, як прави- ло, жорстко зв’язаний з привод- ним двигуном або механізмом і самостійно обертатися не може; тому обертається ротор приймача. Сельсини можуть працювати як в режимі передачі кута повороту, так і в режимі безперервного обертання. Розглянемо електричний вал з основними робочими машинами, які виконують одночасно функції приводних двигунів і ДОПОМІЖНИХ машин. Для такого електричного вала використовуються асинхронні двигуни з фазним ротором, у яких статорні обмотки підключені до спільної мережі, а роторні кола з’єднані зустрічно. До роторного кола підключається спільний для обох машин реостат (рис. 10.18, а). Схема заміщення електричного вала з основними робочими машинами подана на рис. 10.18, б. Якщо параметри і навантаження машии МІ і М2 ідентичні, вони обертаються синфазно і кут розузгодження рото- рів дорівнює нулю. Обидві машини розвивають однакові моменти і працюють на штучних характеристиках з додатковим опором ротора, який дорівнює подвоєному опору реостата: ж ЇМ* Де 5к.іи = (/?р + 2/?)ЛХр — критичне ковзання на штучній характе- ристиці. При застосуванні методики, яка раніше використовувалась для визначення моментів допоміжних машин, можна знайти вираз для мо-
ментів основних робочих машин електричного вала у випадку виник- нення розузгодження, яке викликане різницею моментів навантажен- ня. При /Псі > Мс2 одержимо: _ І І - СО$ 0 + я/5к п ($іп 0) 1 -|- СОЧ Є — 5/8к Ц| (МП 0) ~| “I 5'8«п + 8И.і/8 + ]’ (ІО-П) ГІ — СО8 6 — в/зи п (ЗІП 0) 1 4- СО5 Є + 5/8к ш (зіп Є) 1 Ма к I бАк.п + «к.п/5 Г- 8/5к ш + 8К ш/3 ] ’ (10.12) де $к ш = $к п р 1 2—; л — критичне ковзання на природній харак- Кр теристиці. із рівнянь (10.11), (10.12) видно, що моменти машин можуть бути розкладені на дві складові: основну асинхронну, яка забезпечує рушійні моменти однакового знака, і синхронізуючу складову, яка виконує роль зрівнювального моменту. Синхронізуюча складова залежить від кута розузгодження 0 і ков- зання: ЛІСИИХр.1,2 — зЬ $ІП 0^ / 77" \ 5/5к.иі Т 5к.щ/5 ^«.п \ 5/5к.п + 5к.г/8 )' (10. ІЗ) Синхронізуючий момент безпосередньо не залежить від опору реос- тата /?. Це пояснюється тим, що зрівнювальиі роторні струми замика- ються, минаючи реостат. Опір 7? побічно впливає на синхронізуючі моменти -через те, що визначає робоче ковзаиия машин. Так, при 7? « = 0 машини працюють незалежно одна від одної і синхронізуючі мо- м нти відсутні. При о© машиии створюють тільки зрівнювальиі моменти, тобто працюють у режимі самосинхронізації. Перевагами електричного вала з основними робочими машинами є відсутність допоміжних машии, недоліком —- необхідність вмикання у роторне коло резистора, що зумовлює додаткові втрати енергії. У деяких промисло- вих установках, крім за- безпечення синхроніза- ції обертання двигунів, потрібно регулювати їх швидкості в широкому Д апазоні. Таке завдання можна розв’ язати при застосуванні електрич- Рис. 10.19 Схема електричного вала з вмиканням перетворювача частоти в роторному колі асинхрон- них двигунів
Рис. 10.20. Функціональна схема електричного вала на базі слідкуючих електропри- водів його вата з перетворювачами частоти, які вми- кають у роторні кола двигунів (рис. 10.19). Двигуни МІ і М2 працюють у режимі ма- шии подвійного живлення; їх швидкості визначаються різницею частот напруг, які підводять до статора і ротора: ш = 2.4 (А — /в)/р. (10.14) Якщо частоти напруг на роторі і статорі однакові, двигуни МІ і М2 знаходяться в не- рухомому стані. При зменшенні частоти иа виході перетворювача двигуни почи- нають обертатися в напрямку обертання їх полів. Машини МІ і М2 можуть працювати в рушійному режимі і прн обертанні їх роторів проти напрямку руху поля; умовою для цього е перевищення частоти /2 над частотою Д. Під час однакового наванта- ження двигуни МІ і М2 обертаються синфазно. Збільшення наванта- ження иа один із двигунів призводить до збільшення кута розузгоджен- ия між векторами ЕРС ротора даного двигуна і вихідної напруги пе- ретворювача частоти (ПЧ). Збільшується як струм ротора, так і синхро- нізуючий момент двигуна, який компенсує збільшений момент наван- таження. Швидкість обертання ротора при цьому залишається не- змінною. Недоліком розглянутої системи електропривода є необхідність установки перетворювача частоти. Широкі можливості має електричний вал, який використовує слід- куючі електроприводи (СЕП) із спільним задаючим пристроєм (ЗП); функціональна схема такого електричного вала подвна иа рис. 10.20. При необхідності синхронізації окремих електродвигуииих пристроїв взаємозв’язаного електропривода використовується від’ємний зворот- ний зв’язок (33) за швидкістю. Синхронізація положення електродви- гуииих пристроїв потребує використання зворотного зв’язку за кутом повороту. Основні технічні параметри такого взаємозв’язаного елект- ропривода визначаються відповідними параметрами слідкуючих електроприводів, які є складовими взаємозв’язаного електропривода. Так, діапазон регулювання швидкості може досягти десятків тисяч, а точність позиціюваиня — одиниць кутових хвилин. Недоліками цієї системи електропривода є її складність і висока вартість. 10.4. Поняття про зв'язане регулювання. Технологічно зв'язані електроприводи У взаємозв’язаному електроприводі як правило можна виділити локальні електроприводи, які забезпечують рух тільки одного вико- навчого органу робочої машини або одного з його рухів. Кожний такий
Рис. 10.21. Паралельно зв’язані електроприводи: а — 8а задаючою дією; б — за спотвореною дією: ЗП — задаючий пристрій; ЕП — ло- кальний електропривод; ВОРМ — виконавчий орган робочої машини електропривод має «власні» керуючі та збурюючі дії, а також регульова- ні змінні. Такими змінними можуть бути момент М, швидкість о, кут повороту вихідного вала <р, переміщення з виконавчого органу. В де- яких локальних електроприводах можуть бути спільними або відсут- німи перетворювальні, передаточні та інші пристрої. Взаємозв’язок електроприводів виявляється у вигляді додаткових «невласних» дій, які впливають ва вказані змінні. Приймаючи до уваги характер зв’язків керуючих та спотворюючих дій з регульованими змінними, розрізняють паралельно зв’язані елект- роприводи, електроприводи з односторонніми зв’язками та електропри- води з перехресними зв’язками. Можливі різні комбінації перечис- леиих видів зв’язків в одному взаємозв’язаному електроприводі. Функціональну схему електроприводів, паралельно зв’язаних за задаючою дією, подано на рис. 10.21, а. Характерним для такого взає- мозв’язаного електроприводе є незалежність сигналів завдання ло- кальних електроприводів від «невласних» збурюючих дій. До пара- лельно зв’язаних за задаючою дією електроприводіи належать системи електричного вала на основі синхронних двигунів, швидкість обер- тання яких задається спільним перетворювачем частоти, а також асинх- ронних двигунів із перетворювачем частоти в роторному колі, слід- куючих електроприводів із спільним задаючим пристроєм. Поширеним є паралель- ний зв’язок електроприво- дів за загальною збурюючою дією / (див. рис. 10.21, б). У багатьох випадках такий зв’язок здійснюється за не- основними впливами, на- приклад за напругою мере- жі живлення. Тому всі електроприводи, що одно- часно працюють і живлять- ся від спільної мережі, є Рис. 10.22. Взаємозв’язаний електропривод з одностороннім зв'язком між локальними елект- роприводами
Рис. 10.23. Електроприводи, зв’язані через об’єкт керування: а — при роботі на спільний вал: б — при Індивідуальному регулюванні координат взаємозв’язаними. Прикладом взаємозв’язаного електропривода з од- ностороннім зв’язком між локальними електроприводами за задаючою дією є система електропривода з основним «ведучим» електроприводом ЕП1 і групою ведених електроприводів ЕП2, ЕПЗ (рнс. І0.22). Такі електроприводи застосовуються в металорізних верстатах, де викори- стовується залежне від головного руху керування рухом подачі: для узгодження руху конвейєрних ліній та різних валкових машии. Подіб- ний принцип покладено в основу дистанційного електричного вала. Найбільш характерними для взаємозв'язаних електроприводів є структури з перехресними зв’язками через об’єкт керування. Функ- ціональні схеми таких електроприводів із спільними і роздільними за- даючими пристроями подвні на рис. 10.23, а, б (штриховими лініями показані можливі шляхи проходження сигналів). Функціональна схема (див. рис І0.22, а) являє собою групу багатодвигуниих електроприводів, які разом працюють на спільний вал. Схемі (див, рис. І0.23, б) відповідає багатодвигунний електропривод із можли- вістю індивідуать юго завдання регульованих змінних локальних електроприводів. До електроприводів, які перехресно зв’язані через об’єкт керу- гання, належать багатодвигунні електроприводи різних підйомно- іранспортних машин, електричного транспорту, валкових машин, ме- талорізальних верстатів, роботів, маніпуляторів тощо. Характерним для розглянутих раніше взаємозв’язаних електропри- водів є те, що перехресні зв’язки між локальними електроприводами мали природний характер. Так, у схемах електричного вала здійсню- Рис. 10.24. Взаємозв’язаний електропривод з спільним керуючим пристроєм валось самовирівнювання мо- ментів, швидкостей, кутів по- вороту двигунів внаслідок пе- рерозподілу енергії через спільний перетворювальний пристрій або мережу живлен- ня. Роль перетворювального пристрою виконували основні або допоміжні машини. В усіх варіантах багатодвигунного
Ой Ф 6 цій цих зв’язків у структурі Січ-І ІІПГЛ О ПГЛ.'ГГ.^.гГ взаємозв’язаного електропривода. В багатьох випадках’ природні пе- Рис. 10.25. Дводвигунний електропривод з жорсткими механічними зв’язками: в — кінематична схема, б, в структурні схеми електропривода локальні електроприводи зв’язані через спільну робочу маши- ну або оброблюваний виріб. Особливістю природних пе- рехресних зв’язків є їх .за- даність, що виражається в незмінності розташування і типу передаточних функ- рехресиі зв’язки погіршують стійкість і показники якості регулювання Для компенсації природних перехресних зв’язків, а також, маючи на меті надання взаємозв’язаному електроприводу необхідних властивос- тей, запроваджують штучні перехресні зв’язки. Місцем введення таких зв’язків як правило є керуючий пристрій електропривода, який в цьому випадку стає спільним для локальних електроприво- дів (рис. І0.24). Складні взаємні зв’язки мають електроприводи, в яких переслі- дується мета оптимізапії режимів роботи. В цьому випадку керуюча дія локальних електроприводів формується залежно від «власних» і «невласних» значень регульованих змінних і збурюючих дій. Такі взаємозв’язані електроприводи діють у складі оптимальних систем а оматичного керування. Розробка і дослідження взаємозв’язаних електроприводів пов’язані із значними труднощами, які зумовлені високим порядком диференці- альних рівнянь та великою кількістю взаємозалежних змінних. Для подолання цих труднощів використовуються спеціальні методи, які розроблені в теорії взаємозв’язаних систем автоматичного керування. Як приклад розглянемо порядок одержання ряду типових структур- них схем виконавчої частини взаємозв'язаного електроприводе, в якому
локальні електроприводи зв’язані між собою механічно, тобто через спільну робочу машниу або технологічний процес. Приклад 1. Дводвигунний електропривод із жорстким меха- нічним зв'язком між робочою машиною РМ і валами двигунів Мі, М2 (рис. 10.25) (иа рисунку позначені: Мді,/ИД2, оді, оД2 — відповідно моменти на валах і кутові швидкості двигунів; о, — кутова швид- кість і момент інерції робочої машини; /ді, — моменти інерції дви- гунів; Ма — момент опору; і1г і* — передаточні числа редукторів). Для одержання рівняння руху цієї електромеханічної системи ско- ристаємось рівнянням балансу потужностей електропривода і робочої машиии: Мдіии + Л1йшдг = -^- + Л1си, (10.15) де ^Д^0?2 —- кінетична енергія обертових час- тин системи. Після диференціювання ТРК за умов сталості моментів інерції, одержимо: МдіОі 4- /йд2Ю2--/ИСЮ = /д1О2 —/д2Од2 4- Враховуючи, що о = Оді/4 = Ор^Іій, останнє рівняння можна розв'я- зати ВІДИОСИО КОЖНОЇ ІЗ швидкостей — О, «Оді або ОЯ2- При цьому від- аювідио одержимо: Лідію/, + ЛїдКО^—Мс<і>=УдіЮІЇ-^--|- ; ^д!юД1 4" Мд2С0д2 -ц МсОді -т- = ЗдіОді 4- , т й®ді . І <41. 4- •'д2®д2 ---Ь /Оді , ^Ді“ді + Мд2мд2 МсОд2 /д1С0д2 Ь Й(ї>„9 1 ^й)_9 4" ^д2Юд2 —---Ь №д2 -д- йі . *2 •Якщо поділити перше рівняння на о, друге — иа оді, третє — на оД2 і перейти до операторної форми запису, то одержимо рівняння руху електромеханічної системи, віднесені до РМ 1 валів двигунів МІ І М2і Лід,/, + Мд,!,— Мо = (/„,<; + /д2(1 + У) ро; (10.16)
Структурна схема виконавчої частини взаємозв’язаного електропри- воді, яка побудована відповідно до рівняиия (10.16), подана иа рис. 10.25, б, а відповідно до рівнянь (10.17) 1 (10.18) — на рис. 10.25, в. При роботі двигунів на один вал (рис. 10.26, а) 4 = і2 = 4 о » ==°>ді == <і>д2 структурні схеми набувають вигляду, який показано на рис. 10.26, б, в. Приклад 2. Дводвигуиннй електропривод із пружними вз’язками між робочою машиною і валами двигунів подвно на рис. 10.27, а. На рисунку позначено: ®2 — кутові швидкості вхідних валів редукторів; МІ, М2 — моменти пружної взаємодії між валами двигунів і редукторами; сь с2 — жорсткості валопроводів. Інші позначення відповідають прийнятим у прикладі 1. Застосування розглянутого в прикладі І методу балансу потужнос- тей для електромеханічної системи з пружиостями в цілому може приз- вести до надзвичайно громіздкого диференціального рівняння. Для спрощення рівнянь, що виводяться, і відповідної структурної схеми скористаємось поелементним складанням рівнянь динаміки. Поділ електромеханічної системи на окремі елементи проводимо в місцях перетворення кінетичної енергії на потенціальну і навпаки. Тоді рів- няння динаміки для електродвигунів МІ, М2 1 РМ воператориій формі матимуть вигляд: Мд! — Мі == /дірйдх; (10.19)
\ —/и2 = 7д2Рй)д2; (Ю.20) 4- — Мо = (10.21) Рівняння моментів пружної взаємодії: ==»-у («ці — «) = («ці — ьм'і); (10.22) М2 = -у- («д2 — «) = у- (О)Д2 — ю/а). (10.23) Далі побудова структурної схеми виконавчої частини взаємозв’яза- ного електропривода за рівняннями (10.19) — (10.23) труднощів не представляє (див. рис. 10.27, б). Приклад 3. Дводвигунний електропривод із механічним д ференціалом МД(рис. 10.28). У цьому прикладі розглядається різно- вид механічного диференціалу, для якого кут повороту вихідного вала дорівнює сумі кутів повороту вхідних валів, а обертові момен- ти на всіх валах рівні один одно- му. Для спрощення викладок слід прийняти, що передаточні числа диференціала включені в переда- точні числа редукторів РДІ і РД2. Для електропривода з меха- нічним диференціалом можна за- писати рівняння динаміки в опе- раторній формі: мд1 — Мі-^-=Лі/Ард1; (10.24) Рис. 10.27. Дводвигунний електропривод з пружними зв’язками: а — кінематичне схема; б—структурна схема
на вхідних валах диференціала; Фді, <Рд2, Ф — кути повороту валів двигунів і вихідного вала диферен- ціала; М — момент на вихідному валу диференціала Крім того, для диференціали І редукторів справедливі такі спів- відношення: М, = М, = Л4; (10.27) Фі + Ф» “ Ч>; (10.28) Фі=Ч>діЛі; (10.29) ф2 = Фд2/«а. (10.30) де Фі. Фг — кути повороту вхідних валів диференціала. При підстановці в рівняння (10.24) і (10.25) замість Л4, і /И2 — М. — = + Лїе, також відповідно до рівнянь (10.26) і (10.27) та врахо- вуючи (10.28) — (10.30), одержимо: <,031> Афр- (|О32> На основі (10.31) і (10.32) побудовано структурну схему, яка подана на рис. 10.28, б. Приклад 4. Електроприводи взаємозв’язані через пружне ру- хоме полотно. Основні співвідношення, які характеризують взаємо- зв’язок електроприводів, можна встановити на основі розгляду від- різку технологічної лінії,поданого на рис. 10.29, а. На рисунку, 28* 435
Рис, 10.29. Електропривода, зв’язані через пружне полотно: с — кінематична.схема; б — структурна схема крім використаних у попередніх прикладах, прийняті такі позначення! У(, сі - - відповідно натяг, лінійні швидкості руху і жорсткості полотна в і-х проміжках; , /2, со„ со2 — моменти інерції і швидкості обертання валків; г — радіуси валків. Натяг полотна в йму проміжку пов’язаний з його абсолютним подов- женням Д/г таким співвідношенням = СіД/р Крім того, абсолютне подовження полотна можна визначити з різииці початкових швидкостей руху полотна на сусідніх проміжках;
Рівняння динаміки електропривода відносно валів двигунів МІ і М2 в операторній формі має такий вигляд: Мд! —+ (Л - Д) т + А) рЮд1; (10.33) М^-^- + (£, - Л) г -±- = + -І-) рид!. (і 0.34) На рис. І0.29, б подано структурну схему механічної частини двох електроприводів, взаємозв’язаних рухомим полотном; вона побудована відповідно до рівнянь (ІО.ЗЗ) і (10.34). При побудові структурної схе*ін використані такі співвідношення: Л =4(У/+1-К); г, Питання для самоконтролю І. У чому полягав подібність 1 відмінність електричного вала і багатодвигун- юго електропривода? 2. В яких випадках доцільно замінювати однодвигунний електропривод багато- двигунним’ 3. Сформулюйте умову рівності навантажень двох двигунів постійного струму з незалежним збудженням при роботі на спільний вал. 4. У якому випадку розподіл навантаження між двома двигунами постійного струму з незалежним збудженням, які працюють на спільний вал, е найнесприятли» вішим? 5. Чому для двигунів із послідовним збудженням легше добитися рівномірності розподілу навантажень при роботі иа спільний вал порівняно з двигунами з незалеж- ним збудженням? 6. Перерахуйте і проілюструйте схемами основні способи вирівнювання наван- тажень асинхронних двигунів, які працюють на спільний вал. 7. Наведіть приклади схем вмикання асинхронних двигунів у дводвигунному електроприводі, які дають змогу одержувати жорстку механічну характеристику на малих швидкостях. 8. Намалюйте схему електричного вала з допоміжними асинхронними машинами 1 поясніть його роботу. 9. Чому обертання проти поля е кращим для допоміжних машин електричного вала? 10. Намалюйте схему електричного вала з основними робочими машинами 1 по- ясніть його роботу. 11. Як проводиться попередня синхровізація машин дистанційного електрично- го вала перед пуском? 13. У чому полягає принцип роботи електричного вала з перетворювачем часто- ти в роторному колі асинхронних двигунів? 14. Де використовуються установки з багатоДвигунними електроприводами при жорсткому і пружному механічному зв’язках двигунів із робочою машиною?
Розділ 11 ЕНЕРГЕТИКА І ОСНОВИ ВИБОРУ ПОТУЖНОСТІ ЕЛЕКТРОПРИВОДА 11. 1. Загальні відомості Більше половини електроенергії, яка виробляється, використо- вується иа живлення електропривода. Тому визначення основних енер- гетичних показників І засобів їх поліпшення має велике практичне значення. До основних енергетичних показників належать втрати потужності та енергії, ККД, коефіцієнт потужності (соз <р). В електроприводах із перетворювачами на основі напівпровідникових приладів суттєвим показником є коефіцієнт спотворення, який характеризує ступінь від- хилення струму І напруги від синусоїдальної форми. Потужність Рс електричної енергії, що подається з мережі на вхід електропривода, в основному витрачається на реалізацію руху робочого органу Рр.о = Мр.оЮр.с, зміну запасу кінетичної і потенціальної енергії в механічній частині електроприводе, а також запасу енергії в ємностях та індуктивностях електричної частини. Частина енергії розсіюється у вигляді теплоти. В теплоту перетворюються втрати, сумарна по- тужність яких складається з втрат в обмотках електричного й електромеханічного перетворювачів; втрат, пов’язаних з перемагні- чуванням сталі; втрат в ємностях і втрат на тертя у механічній частині. Потоки потужності можуть мати різні напрямки в системі електро- привода, що впливає на енергетичний режим роботи. В попередніх роз- ділах увага зверталась иа напрямок потоків енергії прн роботі двигуна в рушійному і гальмівних (генераторних) режимах. Економічність ро- боти електропривода в будь-якому режимі характеризується відношен- ням виконаної механічної роботи -— 1 ^^р.оИр.о^^ до величини електроенергії, яка була подана на вхід електропривода ва цей чає з мережі, А. = [ рааі. б
Це відношення являє собою цикловий ККД електроприводе ч { Л'р.о (0 <"р.о (І><« 4» = ^—7-и--------------, (11.1) ( ?с(')Л о де Тц — тривалість робочого циклу. Приймаючи для окремих відрізків часу потужності сталими, за- мість формули (11.1) одержимо: 4 = ^ (П.2) При зворотному напрямку потоку енергії економічність перетво- рення енергії визначається як Т] = Рв/Рр.о. Коли відомі значення ККД перетворювача Т)ел, двигуна т]дв І ме- хавічннк передач т]мех, вираз (11.2) буде Ті “ Т)елї]двї]мех = ----р^~ » (І І -3) Де Рея — електрична потужність на вході двигуна; Рм — механічна потужність иа валі двигуна. ККД е мірою економічності перетворення енергії системо ю елект- ропривода. Другою важливою енергетичною характеристикою е економічність споживання енергії з мережі або автономного джерела, тобто характе- ристика електропривода як споживача електричної енергії. Суттєве значення ця характеристика має для електроприводів, які живляться з мережі змінного струму. В цьому випадку з’являється реактивна скла- дова струму, яка, не приймаючи безпосередньої участі у створенні активної потужності, сприяє нагріванню двигуна, що визначається пов- ним його потоком. Так, якщо втрати під час передачі потужності пос- тійним струмом ДРп.с. то при передачі тієї самої потужності змінним струмом втрати будуть = <ч-4> В системах електропривода з широко розповсюдженими тиристор- ними перетворювачами регулювання потоку енергії супроводжується спотворенням форми синусоїдального струму. Це викликає додвткові втрати в колі її споживання. Спотворення форми криво струму визна- чається коефіцієнтом спотворення Лс, який дорівнює відношенню дію- чого значення першої гармоніки струму до діючого значення иесииу-
соціального струму. З урахуванням сов <рх економічність споживання активної потужності приводів із перетворювачами характеризується коефіцієнтом потужності &„ = &вСО5<р1, 01-5) де <рг — кут зсуву першої гармоніки струму. 11.2. Енергетика електропривода Потужність втрат у електроприводі, швидкість якого не регулюєть- ся, складається з потужності втрат у елементах електропривода, в тому числі у двигуні і механічній частині. Втрати потужності в механічній передачі Д.РМех зумовлені в основному тертям у рухомих частинах. Ці втрати оцінюються величиною ККД, значення якого для різних видів передач і прн різних навантаженнях є в довідковій літературі. Втрати потужності у двигуні краще представити у вигляді суми І втрат, які не залежать від навантаження к (сталі) і втрат, пропорційних навантаженню двигуна V (змінні). Отже, ДРдв = Л + О. (11.6) До постійних втрат належать такії в сталі магнітопровода, на тертя в підшипниках, вентиляційні, в обмотках збуждення двигунів постій- ного струму та синхронних двигунів. Постійність втрат справедлива лише для усталеного режиму роботи двигуна ла природною характе- ристикою. Під змінними втратами розуміють такі, які виникають у міді обмо- ток двигуна під час протікання по ннх струму навантаження. Для дви- гуна постійного струму змінні втрати потужності можна подати у тако- му вигляді: в = /а/?. = /?»Л(/АОм)2=втои(///«е«)!!. (11.7) Для трифазних асинхронних двигунів V — ЗІ-}- З/г $2 — ЗІ2 (#2 + Д/О2) Л5 З/йном (Дг 4~ "Ь ^?і/°ном) (А/Аном)8 ~ Г’ном (^2/^2ном)8, (11 -8) ДЄ Оком = З/їном (/?2 4“ /?і/Цнсм). Оном = /^ном/Дном 0,85...0,95, о — ііПі — номінальна і поточна кратності приведеного струму ротора 1 статора (орієнтовні величини о залежно від значень ковзання зна- ходять за кривими на рис. 11.1). Для синхронних двигунів змінні втрати потужності складають V = 3/?/?, = 37?„„Л (Л//^2 = (11.9) Якщо прийняти позначення кратності струму через х так, що для двигуна постійного струму — х- ///ЕОМ; для асинхронного двигуна —
X = /з/^ном; ДЛЯ синхронного — X = ~ /1/Лном, то як це видно із рівнянь (11.7), (11.8), (11-9), змінні втрати по- тужності різних типів двигунів визнача- ються однаковим виразом: ц = циомх2. (11.10) З урахуванням (11.10) і того, що а = — б/Гіюм, повні втрати потужності в дви- гуні будуть: ДРд, =. к + ц,о„х! = гн„ (а + Xі). (11.11) Величина а залежить від номінальної по- тужності та швидкості і знаходиться в межах 0,5...2. Втрати потужності під час роботи дви- гуна в номінальному режимі, колих = і, знаходять за паспортом двигуна за співвідношенням АР ном — Р іюм 1 ~ ‘Пном ’ІНОМ 67,4 0,8 7,2 7,6 Рис. 11.1. Залежність відношен- ня зведеного струму ротора і статора АД від ковзання при різних кратностях струму перо бочого ходу (11.12) Постійні втрати знаходять як к — АР ІЮН — оиом. (11.13) ККД електродвигуна їідв — це відношення корисної механічної потужності на валі Рн до електричної потужності на вході двигуна Рсл (11.3): = Ри/РеЛ’ (11.14) Враховуючи, що під час роботи на природній характеристиці х = = 7/Люм ~ Л/Риом, то для ККД із урахуванням (11.11): чд* -рм + Лрдв (11.15) «ом . , . -р^-(а-1-л8) У номінальному режимі х = 1 і вираз (11.15) буде Пном = ---------------• (11.16) і+ Залежність ККД від кратності навантаження має максимум при *опт = Р<а. (11-17)’
вантаження двигуна Максимальне значення ККД даигуна Пп"4' І + 2 Іа • ї’иои/Ртои (11.18) Розглянувши рис. 11.2, а, бачимо, як змінюється характер ККД залежно від кратності навантаження. Максимальне значення ККД ма- тиме при навантаженні х, яке визначається формулою (11.17). Наприк- лад, якщо <х == 1, то максимум ККД буде при х — 1, що відповідає пов- ному навантаженню. Якщо а = 0,5, то х = 1^0,5 == 0,71, 1 відповідно крива ККД буде мати максимум при навантаженні двигуна, що дорів- нює 71 % від номінального. Аналіз виразу (11.17) дає змогу зробити висновок, що максимальне значення ККД відповідає навантаженню, прн якому змінні і постійні втрати однакові. Якщо за допомогою внразу (11.6) виключити з рівняння (11.15) Рном, то одержимо рівняння ККД У загальній формі ддв (х), де пара- метрами будуть а і т)ком: = 7 І \ «/« + * 1 ’,9> Для електродвигунів змінного струму важливим енергетичним по- казником є соз ф, який залежить від навантаження на валі двигуна 1 показує, яка частина повної електричної потужності, що надходить з мережі, перетворюється на активну потужність. Характер зміни цієї залежності показано иа рис. 11.2, б. При відсутності навантаження = 0) двигун споживає незначну активну потужність, яка практич- но дорівнює постійним втратам, і значну реактивну потужність, яка витрачається в основному на створення магнітного поля двигуна; в цьо- му випадку соз ф має невелике значення. Якщо навантаження збіль- шується, споживання реактивної потужності мало змінюється, тоді як .активна потужність збільшується і збільшується сов ф. Дальше збіль-
шення навантаження призводить до росту реактивної потужності за рахунок потоків розсіювання більше иіж активна потужність, що приводить до зменшення СОЗ (р. З викладеного видно, що для кращого використання електричко! енергії, зведення до мінімуму втрат, досягнення максимального значен- ня ККД двигуна в усталених режимах електроприводів, швидкість ру- ху яких не регулюється, необхідно забезпечити повне (номінальне) навантаження та обмежити тривалість холостого ходу двигуна. Оцінка втрат (енергетичних показників) у електроприводах із ре- гульованими параметрами значно ускладнюється в зв’язку з тим, що із зміною швидкості змінюються постійні втрати Л, виникають додатко- ві втрати і спотворюється крива струму при використанні перетворю- вача. Способи регулювання швидкості двигунів поділяються на економіч- ні, яким відповідають незначні втрати, і неекономічні, пов’язані з суттєвими втратами потужності й енергії. До неекономічних способів належить регулювання введенням опору в коло якоря або роторд. В цьому разі, чим більший діапазон регулювання, тим більша частина потужності, яка споживається з мережі, розсіюється на резисторах у вигляді теплоти. Неекономічним є регулювання швидкості асинхрон- ного двигуна при несиметричному живленні. Більш економічними є каскадні схеми регулювання, в яких частина втрат енергії повертається до мереж або після відповідного перетво- рення передається иа вал двигуна. Найекономічнішими є системи, які забезпечують споживання з ме- режі стільки потужності, скільки її потрібно для привода робочого органу та на покриття втрат у двигуні і механізмі прн тій чи іншій швидкості. Такі можливості мають системи з перетворювачами. У двигуні постійного струму з незалежним збудженням, швидкість якого регулюється, постійні втрати складаються з втрат у колі збу- дження кв, механічних к* і втрат у сталі к0. З деяким наближенням мож- на вважати, що останні дві складові пропорційні квадрату швидкості? 4“ (Кл + ^с)ном | ~ 1 > (11.20) \ шиом / де (ки 4- Ас)Ном — механічні втрати і втрати у сталі при номінальній швидкості двигуна. Змінні втрати в якірному колі V = /2/?я = М (юор — о), (11.21) де Шор — швидкість ідеального холостого руху на регулюючій харак- теристиці; /?я — опір якірного кола. Сумарні втрати для регульованого привода з двигуном постійного струму А/’да = + (&и 4- &с)ном (—-; 4" (шор — ®). (11.22) \ шнои )
При регулюванні реостатом соор = сооном, а змінні втрати зростають пропорційно відносному перепаду швидкості: б = - ш0яом о = Л4ш0номб. (11.23) Постійні втрати при зниженні швидкості зменшуються. Зміна су- марних втрат при цьому визначається співвідношенням постійних і змінних втрат для реального навантаження і конкретного двигуна. При регулюванні швидкості ослабленням поля збудження двигуна лриРм = сопзі втрати в колі збуждення зменшуються внаслідок зменшення струму збудження. Разом з тим, у результаті збільшення швидкості зростають механічні втрати Лм. Тому постійні втрати можна вважати незмінними. Крім того, коли Рм = созпі, /н = /и.иом = = соп зі, то й змінні втрати залишаються незмінними при різних швид- костях. Отже, △Рдн ~ Лном 4“ Цном = С0П8І. (11.24) У приводі з асинхронним даигуиом до постійних втрат, крім меха- нічних належать втрати в сталі статора Лсі і ротора к^, а також втрати в міді обмотки статора від струму намагнічування: * = ^и + *еі+*сг + 3/^К1. (11.25) Механічні втрати визначаються за наближеною формулою Лм ~ Лц.ном (—-- । , (11.26) \ <ииом ) де Лм.ном — механічні втрати при номінальній швидкості. Втрати в сталі від вихрових струмів і гістерезису пропорційні квад- рату амплітуди індукції Втах і частоті в степіні 1,3. Вважаючи, що при регулюванні швидкості справедливо ІЗтах/втах ном ~ ^і/^іном (//(/««, (11.27) а також об’єми сталі ротора і сталі статора однакові, отримаємо загаль- ний вираз для сумарних втрат у сталі асинхронного двигуна: = ^СІ 4“ ^«2 ^СІНОМ (С^/і/яОм)2 (/1//1ном) ’3 4~ 4“ Леї ном (^ном)2 (/1 ' 8/51ном) ’ = Лсіном (С^/(/иом)2 X X (/1/Л™)‘-3(Ц- В1-3). (11.28) де Лсіном — втрати в сталі статора при номінальних значеннях частоти /іном І НапруГИ ЖИВЛеиНЯ {/цом- При реостатному регулюванні асинхронного двигуна І) = £/нои, /і = /іном вираз (11.28) має вигляд: ^«ЛСІ11ОМ(1 4-е1’3). (Ц.29)
Із зменшенням швидкості зростають ковзання з і втрати в сталі, що- компенсується зменшенням механічних втрат. Тому постійні втрати можна вважати незмінними і рівними номінальним втратам: к = ьои 4- &с1ном 3/*/^ « сопзі. (11.30) Змінні втрати потужності при реостатному регулюванні швидкості асинхронного двигуна визначаються виразом (11.8), який, я що його ваписати через механічні величини, має вигляд: V = М<оо (з 4- 5нои^і//?2) (11.31) Для «вентиляторного» характеру зміни моменту навантаження за- лежно від швидкості = О*-32) втрати в колі ротора асинхронного двигуна визначаються такою за- лежністю від швидкості Ч = Миом (со/€Оиом)Я (<00 — ®). (11.33) Залежність (11.33) має екстремум при <втах = 2ю0/3. Величина втрат еа цієї швидкості має максимальне значення: Ціпах = 27 ^ном®о (Є)в/(йном)2. (11 -$4) Суттєвий вплив на нагрівання двигуна і на енергетичні показники електропривода мають втрати у перехідних режимах, коли струми в обмотках двигуна значно перевищують номінальні значення. Особливо важливе значення має визначення втрат електроенергії для електропри- водів таких механізмів як підйомні крани, стругальні верстати, прокат- ні стани, які практично не виходять із перехідних режимів. У загально- му випадку втрати енергії за час перехідного процесу можуть бути ви- виачені так: ^п.п ^п.п ^п.п *п.п △Д = &Р(1І= (Й4-1>)Й/= к(ІІ£ Ь(1І = 0 0 0 0~ — АДк-]-ДДс. (11.35) Величина АДК легко визначається при незмінному значенні постій- них втрат потужності к за час перехідного процесу /п.о- Тоді ДЛ, = ґ М/ = (11.36) 0 Складову АД0 знаходять при інтегруванні виразів (11.7) — (П-9). Однак при цьому виникають труднощі, пов’язані з тим, що необхідно знати закон зміни струму двигуна в перехідному процесі і (і), а також
мати відомості про зміну Більш зручним е визначення ДЛ0, якщо V визначати через механічні величини. Потужність змінних втрат у якірному колі двигуна постійного стру- му незалежного збудження і потужність втрат у роторі асинхронного двигуна можна записати так: V2 = Ма0 — Ма = Ма0$, (11.37} де я = Лсо/со — відносний перепад швидкості для двигуна постійного струму незалежного збудження; 5 == (®0 — а)/а0 — ковзання для асинхронного двигуна. Втрати енергії за час перехідного процесу АЛео = Лїй)0$гі/ = С (М<й0 — Ма) Зі. (11.38) 0 0 о Приймемо, що статичне навантаження відсутнє (Мс = 0). Виключимо з виразу (11.38) час як змінну величину, скориставшись основним рів- нянням руху М = Мдин == 3 , (11.39) ввідки <11 = ^-~ = -^а^/М. Годі ДЛо= 4і.)- <и.4О) У рівнянні (11.40) моменту часу і = 0 відповідає £ = $поч, а мо- менту часу /п.п — 8 = &ІН. Це рівняння двє можливість зиайтн втрати енергії, якщо відомі момент інерції У, швидкість ідеального холостого руху (синхронна швидкість) <оо, 8пОч, 5кін. Із виразу (11.39) вадно, що втрати енергії в якорі (роторі) при перехідних процесах без наван- таження не залежать від форми механічної характеристики і тривалості перехідного процесу. Втрати визначаються тільки запасом кінетичної енергії при кутовій швидкості <в0 і границями зміни & Отже, втрати під час розгону двигуна при прямому вмиканні або при реостатному розго- ні будуть однаковими. При розгоні двигуна без навантаження і при ®поч = 0, ®кін = (0е, Злоч = 1, $«н == о втрати будуть ДЛ2о„ = /4-- Отже, чисельно втрати енергії дорівнюють запасу кінетичної енер- гії у механічній частині електропривода в кінці пуску. Аналогічний вираз буде і для втрат під час динамічного гальмування, коли повний
.<апас кінетичної енергії перетворюється на втрати, які виділяються у вигляді теплоти в якірному колі двигуна- Для цього режиму 9 = й)/(ООг І ТОДІ 5поч = 1, Яків == 0- При гальмуванні противмиканням (йпоч = «с, шк1н = 0; тоді «лоч = 2, 5к1н = 1, і втрати будуть (1)п Д,)ТГ = ЗУ-І. (11.41) Тому втрати енергії під час гальмування противмиканням втричі більші, ніж втрати під час розгону і динамічному гальмуванні. При реверсуваНИІ (Опоч = —(00, ©«їй = ТОДІ 5поч — 2, 8К[В = = 0, і втрати енергії становитимуть о? Д4Ир = 4У-і-. (11.42) У цьому випадку втрати дорівнюють сумі втрат при гальмуванні проти- вмикання і при розгоні. Одержані аналітичні залежності для змінних втрат є повними для двигунів постійного струму незалежного збудження, тобто ДЛ20 = = ДЛ„. Повні втрати асинхронного двигуна, крім ДЛ80, складаються також із втрат потужності в обмотці статора ДА10. Останні можна вира- зити через втрати енергії в роторному колі; .М10 = ДЛ„^-. (11.43) Повні втрата енергії в асинхронному двигуні со2 = У -X (1 + К./Й) (£, - 4,.). (11.44) Для визначення втрат енергії при наявності навантаження /Ис =# О’ використаємо формули (11.37), (11.38), у яких момент двигуна подано через статичний момент навантаження /Ис і динамічний момент: 'п.п 'п.п Д4,н = ) Л4(и„—Ш)Л= ] ІЛ4Р+ у (о,—со)Л = 6 о ' ' ‘п.п 01кін = \ Мс (со0 — (0) 6-І + \ (О)о — е>) гі® = 0 «по» = .і ч(<»о-“)‘а+^4‘(5^»'_^)- Труднощі, які виникають під час розв’язування рівняння (11.45), пов’язані з тим, що момент Мс і швидкість а» можуть бути нелінійними
-функціями часу. Якщо М = сопзі, то рівняння (11.45) приймає виг- ляд; ДЛгн = £ ($лоч — $к1н) + Д^с^о^п.п (11 -46) або *пл АЛ« = ДЛ10 + Мсаа1„.„ — Мс £ иЛ. Для визначення ДЛ?н необхідні аналітичні вирази для © (/). Якщо та- кого виразу немає або він скіадний, то можливе використання графо- аналітичного методу. Для наближених розрахунків вважаємо, що момент двигуна в пе- рехідному процесі залишається постійним і рівним середньому значен- ню М = Мсер = сопзі. Тоді, скориставшись виразом (11.39), запи- шемо: <“ = - <1,'47> де мінус відповідає пуску двигуна, а плюс — гальмуванню. Якщовнраз <11.47) підставити в рівняння (11.38), одночасно змінюючи межі інтег- рування, ТО одержимо: Ми ДД2ц = \ — 6Л0Ч М‘-'С > М° _ Л 1 Лісер±ЛГ 2 <8“’ Для визначення повних втрат у асинхронному двигуні «ожна вико- ристовувати такі вирази: длІІ1=дл2аД-; (ПЛ9) ^2 ДЛН = ДД1Н -}- ДДгн- (1 і -50) Із виразу (11.48) видно, що втрати енергії в двигуні, який працює з реактивним навантаженням, порівняно з роботою вхолосту збільшу- ються при розгоні і зменшуються при гальмуванні. Це пояснюється тим, що при гальмуванні частина кінетичної енергії витрачається на подолання моменту навантаження. Одержані вирази 1, зокрема (11.40), вказують напрямки зменшення втрат у перехідних процесах, а саме зменшення сумарного моменту інерції механічної частини електропривода, регулювання в перехідному процесі швидкості ідеального холостого ходу. Зменшення і досягається
Рис. 11.3. До визначення втрат енергії при перехід- них процесах у двошвид- кісному АД або використанням малоїнерційннх двигунів, або викорнстаням двох двигунів половинної потужності замість одного. Останнє можливо тому, що потужність двигуна пропорційна квадрату діаметра якоря (ротора), а момент інерції — четвертому степеню. Раціональне конструювання механічної пе- редачі, пов’язане з вибором відповідних форм елементів, конструкційних матеріалів і опти- мального передаточного числа редуктора, та- кож призводить до зниження моменту інер- ції. Прн використанні асинхронних двигунів із перемиканням числа пар полюсів втрати енергії зменшуються при організації пуску та гальмуванні шляхом переходу з однієї харак- теристики иа іншу. Так, при розгоні вхолосту до швидкості соо1(рис. 11.3) за характеристи- кою /, яка відповідає числу пар полюсів рх, втрати відповідно до виразу (11.39) та з ура- хуванням того, що 5поч = 1, 5кІн = 0, будуть: ДАн> = 7-ф-(4»-&.) =7-ф-- (Н.5І) Втрати при пуску в два ступеня будуть: а) пуск за характеристикою 2 (ря = 2/^) від 5ПОч = 1 до &ін = 0 при соО2 = О,5сооі ДД20І, = у-ф. _ ^ = у -ф_; (11.62) б) пуск за характеристикою 1 від впоч — 0,5 до &ін = 0 при <оо1 ДЛсй =7-4“ - 4.) = 7 -ф-. (11.53) Сумарні втрати при розгоні в два ступеня ДДгст = Д Агаті 4“ ДАгстг = • (11 -54) Отже, в результаті зміни в перехідному процесі <з0 втрати зменши- лись вдвоє. Таке положення викликає зменшення втрат і в статорі двигуна. Ефект зменшення втрат енергії досягається також при орга- нізації гальмування послідовним переходом з характеристики /, яка відповідає меншому числу полюсів рг, на характеристику 2 (р2 = 2рг) (днв. рис. 11.3). При цьому виникає (внаслідок зміни швидкості хо- лостого ходу) режим рекуперативного гальмування з віддачею енергії
в мережу ДЛ2ст1 = у 4- (^н - «поч) -ф- = 7 4" - (11 -55> тому, ЩО $поч = — 1, $СІН = 0. На другому етапі, змінюючи послідовність чергування фаз з тим самим числом пар полюсів (р2), відбувається гальмування противмн- канням при $поч = 2, «кін = 1, <оО2 = ®оі/2. Втрати енергії при цьому дл2ст2 = З (4ІИ - &ч) = 33 А = з7 А • (И .56) Сумарні втрати при ступінчастому гальмуванні ДЛгст = Д^2стІ + АА2ст2 = . (11.57) Отже, при ступінчастому гальмуванні із зниженням ®0 втрати ста- новлять тільки третю частину втрат при прямому гальмуванні. 11.3. Енергетичні показники системи П—Д з різними тилами перетворювачів В електроприводах із великим діапазоном регулювання швидкості використовується система|перетворювач — двигун. Для двигунів по- стійного струму це найчастіше керований випрямляч — двигун (УП —Д), для асинхронних двигунів це перетворювач частоти —дви- гун (ПЧ — АД). Використання перетворювачів для живлення двигунів значно зменшує втрати енергії в перехідних процесах. Досягається це завдяки плавній зміні швидкості ідеального холостого ходу Проте наявність перетворювача у системі електропривода викликає втрати в самому перетворювачі, зміну соз ф і коефіцієнта спотворення форми струму. Для напівпровідникового перетворювача постійні втрати кп зумов- лені втратами у сталі силового трансформатора і реакторів. ЦІ втрати залишаються незмінними для всіх режимів роботи електропривода і дорівнюють номінальним постійним втратам: = Йл.вом "= СОП8І. (11.58) Змінні втрати перетворювача V;! викликаються втратами в міді обмоток силового трансформатора, обмоток реакторів, вентилях: + 3/2/?2 АРр АРвевт» де /і, /2 — первинний і вторинний струми трансформатора. Вираз (11.59) можна подати в такому вигляді: (А^1 к.з + АРр.ном) 4“ АРВЄНТ.ЯОИ • \1Я / 'ном (11.59) (11.60)
Рис. 11.4. Графіки и (і), (і) 1 втрат при розгоні вхолосту двигуна у систе- мі УП —Д де ДРк.з — втрати у трансформаторі при корот- кому замиканні; ДРР.НОм, ЛРвент.вом — втрати при номінальному струмі в реакторі і вен- тилях. Під час регулювання швидкості асинхрон- ного даигуна зміною частоти робоче ковзання двигуна невелике по всьому діапазону регу- лювання, і тому можна знехтувати втратами в сталі ротора, частота струму в якому неве- лика. Вираз (11.38) при законі регулювання С///х = сопзі набуває вигляду; к0 — ^С1И0М А' /^Аіом/івом = = Г'3. (И.61) \ 'Іиом / Якіцо регулювання швидкості зміною частоти відбувається при М = ЛІном = СОП8І, ТО перепад ШВИДКОСТІ Д® = ®08 ЯЗ ФоЗном І ПОВНІ змінні втрати залишаються незмінними і однаковими: V ~ Оцей = Л^цом®о®ном \ 1 Н-гУ~ | = СОП ЗІ. (11.62) \ ^2 / Розглянемо втрати енергії в перехідних процесах у системі П — Д при лінійній зміні в часі ЕРС перетворювача і відповідно швидкості ідеального холостого ходу при розгоні вхолосту. Розгін поділимо иа два етапи. На першому 0 < І < швидкість ідеального холостого ходу змінюється за лінійним законом (рис. 11.4) =8І ф ®опоч, (11.63) а швидкість і момент відповідно рівнянням (11.64) і (11.65)1 « И = в» (0 - (І ~ <Г"Г“), (11.64) Л4 = Л4О(1 —е~"Г“). (11.65) На другому етапі при і > /ПіО ®0= сопзі, а швидкість і момент бу- дуть рівними і *~*п.о ® (/) = ®0 4- (®* — ®0)е ; (11.66) М==Мое Тн , (11.67) де ®' — початкове значення швидкості для другого етапу. Взагалі Ту, <£ /по, тому тривалість перехідного процесу визна- чається часом наростання напруги на якорі або частоти струму статора
до усталеного значення. Тому в рівнянні (11.38) приймемо /п.п = /п.о- При лінійній залежності © (і) матимемо: Гл; — в == т’л, М= •'тг” 'Ао = и<, . (11.68) Відповідно (11.38) ДЛгоп = \ }е0Ти(1і, (11.69) або АЛ > “о 2ГМ А/І2оп •> і ' - (11.70) З виразу (11.70) видно, що при /п.о 7М втрати енергії при роз- гоні з лінійним наростанням напруги (частоти) значно менші, ніж прн розгоні з незмінною напругою (частотою). Для зменшення втрат енер- гії в регульованих електроприводах слід прагнути до зменшення від- ношення 7'м//0.п. Невеликі втрати в перехідних процесах в системі генератор — дви- гун (Г — Д). Якщо на вхід системи Г — Д подається ступінчастий вплив, то швидкість ідеального холостого ходу двигуна змінюється за експоненційним законом. Якщо навантаження на валі двигуна відсутнє (Л4С — 0), то втрати в якірному колі при розгоні визначаються форму- лою А^2о.п — £ їй (Яя.г 4" Яя.дв) Л- (11 -71) б Підставивши у (11.71) ія (0, що дорівнює і. (0 = 4. - Г11^) -Ш-і-, (11 72) де т = ТВ/7М — відношення сталої часу обмотки збудження генерато- ра до електромеханічної сталої часу привода; після інтегрування одер- жимо: АЛопг-д = 7 . (П .73) Звідси видно, що втрати енергії у двигуні постійного струму неза- лежного збудження у системі Г — Д зменшуються в т + І разів порівняно з відповідними втратами при подачі на якір нерухомого дви- гуна повної напруги.
11.4. Режими роботи, нагрівання та охоя&джеинв електродвигунів Особливості будови і роботи електродвигунів визначають основні характеристики електропривода і відповідних електромеханічних сис- тем автоматичного керузання. Розрахунок потужності і вибір приводного двигуна визначаються характерними технологічними потребами виробничого процесу або установки. Багатогранність технологічних особливостей, які характе- ризуються різним навантаженням, тривалістю виробничого циклу, спів- відношенням часу роботи і пауз в межах циклу, умовами охолодження і нагрівання, величиною і характером зміни навантаження під час робо- ти установки, специфікою пуску і зміни швидкості та деякими іншими особливостями, визначає необхідність введення характерних (номі- нальних) режимів роботи електродвигунів, затверджених міжнародною класифікацією (режими .... ц8). Серійні електродвигуни виготовляються для відповідних номіналь- них режимів. При цьому експлуатація двигунів з навантаженням, яке відповідає номінальним даним, забезпечує його раціональне викорис- тання за ККД і тривалістю служби. Використання двигуна в умовах іншого номінального режиму вимагає відповідного перерахунку і змі- ни робочих параметрів двигуна. Одним із основних факторів, що лежать в основі класифікації но- мінальних режимів двигунів, є особливості їх нагрівання та охоло- дження. Нагрівання двигуна є наслідком втрати частини електричної енергії в самому двигуні при перетворенні її в механічну. При проек- туванні електричної машини виходять з того, що максимальна темпера- тура нагрівання не повинна перевищувати деякі номінальні значення для окремих частин машини. Найслабкішим в цьому відношенні еле- ментом машини є ізоляція. У зв’язку з нелінійною залежністю тривалості служби ізоляції від температури нагрівання вже відносно невелике перевищення допус- тимої температури перегріву призводить до суттєвого зменшення її но- мінальної тривалості служби і, відповідно, самого двигуна. Допустимим тепловим режимом двигуна вважається такий режим роботи, при якому тривалість служби його ізоляції не буде меншою иіж задана. Тривалість служби ізоляції Ті дуже залежить від нагрі- вання 0*. Для ізоляції класу А перевищення допустимої температури нагрівання на 8—10 сС скорочує тривалість служби ізоляції вдвічі. Залежність Т/ = / (0,) має нелінійний характер і може бути визначена як експонента; —в, = ке 1, де Л — константа; / (0{) — залежність, яка визначається класом Ізо- ляції.
Розв’язування задачі визначення тривалості служби ізоляції не ви- кликає особливих труднощів при тривалому режимі роботи двигуна із сталим навантаженням. Коли періода нагрівання ізоляції змінюються періодами охолодження, особливо, коли ці процеси мають різну інтен- сивність, визначення тривалості строків служби ізоляції ускладнюєть- ся. Коли коливання температури незначні, то можлива лінеаризація кривих нагрівання навколо точки середньої температури. В такому ви- падку при розрахунку старіння ізоляції виходять із цього середнього значення. Розрізняють 5 класів ізоляції: А (бавовняно-паперові тка- нини, шовк, папір, пряжа, целюлоза), В (слюда, азбест, скловолокно при використанні органічних в’яжучих речовин), Г (ті самі матеріали, що й для ізоляції класу В, але при використанні неорганічних в’яжу- чих речовин), Н (ті самі матеріали, що й для ізоляції класів В і Р, але при використанні кремиій-органічних в’яжучих речовин), С (слюда, кераміка, кварц при неорганічних в’яжучих речовинах). Допустимі .температури нагрівання для вказаних класів ізоляції відповідно ста- новлять 105, 130, 155, 180 °С і більше. Дотримання встановлених обмежень за допустимою температурою нагрівання забезпечує нормативну тривалість служби електричної машини 15—20 років. Точне дослідження процесів нагрівання та охолодження двигунів являє собою дуже складну задачу. Двигун — це поєднання деталей і вузлін різної конфігурації, виготовлених із різних матеріалів, що зу- мовлює їх різні теплоємності і теплопередачу. Неоднаковими є умови нагрівання окремих частин двигуна, а напрямок теплових потоків залежить від режиму роботи двигуна. Наприклад, при холостому ході основна кількість теплоти виділяється у сталі статора, а при наванта- женні — в електричних обмотках машини. При проектуванні електричних машин і дослідженні теплових ре- жимів можлива двоелементна модель двигуна. В цьому випадку одним з елементів є електрична обмотка, а другим — магнітопровід; врахо- вують також, що кожний з елементів має свою теплоємність. Під час дослідження процесів нагрівання та охолодження двигуна, виходячи з потреб електропривода, приймають спрощену модель двигуна, розгля- даючи його як однорідне тіло із сталою теплоємністю С (під теплоєм- ністю розуміють кількість теплоти у джоулях, необхідну для підви- щення температури двигуна на 1 °С). Вважають, що тепловіддача в навколишнє середовище пропорційна різниці температур двигуна 0ДВ і навколишнього середовища 0С. Різ- ниця цих температур Т = 0дв — 0С називається температурою перегрівання. З ураху- ванням останнього рівняння залежності зміни теплової енергії в функції часу — рівняння теплового балансу — можна записати у та-
кому ВИГЛЯДІ! ДРТ(/)Л = ЛтА + СЛ?, 01.74) де ДРТ (0 — загальна потужність теплових втрат, Вт; А — кількість теплоти, яка виділяється двигуном за одиницю часу на 1 °С перевищен- ня температури т. З рівняння (11.74) видно, що потужність теплових втрат частково витрачається на нагрівання самого двигуна (С • сіт), а частково — нав- колишнього середовища А • Аі. Рівняння (11.74) можна подати і в тако- му виглиді: ДР,И=Лт + С-^-. (11.75) ЯКЩО ДРТ (?) змінюється стрибком, то розв’язок ди :еренціального рівняння буде: Т (?) == ТуСт -|- ("Гпоч — Туст) Є , (11.76) де Туст — усталене перевищення температури при І —> сю; Тпоч — по- чаткове перевищення температури; Те — стала часу нагрівання дви- гуна. При нульових початкових умовах (тпоч = 0) розв’язок буде у ви- гляді експоненти тЮ=ту„(1-<Г"Гв). (11.77) Сталу нагріваннн Те легко знайти, прийнявши, що І ~ Те. Тоді С (?) = Туст (1 — Є-1) « Туст (1 — 0,37) — О.бЗТуст- При охолодженні Туст — 0 т (0 = ТпочЄ //Т®. При і = Те т(0 = тпоче-1 = Тпоч • 0,37, де Те — стала при охоло- дженні. Фізичне значення сталої часу Те = СІ А полягає в тому, що вона чисельно дорівнює часу, за який двигун нагрівся б від т™, = 0 до усталеної температури туст = ДРТ/Л (при ДРТ = сопзі) і відсутності тепловіддачі в навколишнє середовище. Приймаючи, що нагрівання закінчується, коли температура двигуна досягає 0,95...0,98 від уста- леного значення, то тривалість нагрівання дорівнює (3...4) Те. Для двигунів малої потужності Те становить десятки хвилин, для потужних двигунів — 2...3 години. На рис. 11.5, а, б показані залежності т (?) при нагріванні та охо- лодженні двигуна при різних значеннях ДРТ = сопзі і початкових пере- вищеннях температури т0 — 0, т0 = то при нагріванні і т01 і тоа — при охолодженні. Кривій нагрівання / відповідає АРТ = АРті, а кривим 2 і 3-Р, = ЬРЛ> ДРг1.
Рис. 11.5. Характеристики нагрівання (а) 1 охолодження (б) двигуна Рівняння теплового балансу можна навести також в операторній формі запису: ДРТ (р) = Дт (р) + Срх (р), (ї ї .78) або (р) = И+ср) * (р)- Передаточна функція по перегріванню двигуна де к ~ 1/А — коефіцієнт передачі двигуна за нагріванням, 1 ®С/Вт. Відповідно до міжнародної класифікації, яка виходить із особли- востей протікання теплових процесів, розрізняють такі номінальні режими роботи електродвигунів. 1. Тривалий номінальний режим (§Л). Це режим роботи двигуна при незмінному навантаженні або навантаженні, що циклічно змі- нюється. Прн цьому перевищення температури в усіх частинах двигуна досягає усталеного значення. Залежності потужності двигуна Р (/) втрат ДРТ (ї) при Р (і) = сопзі, температури 0 (/) для режиму по- казано иа рис. 11.6, а, б, е. Прикладами механізмів з таким техноло- гічним режимом можуть бути компресорні і вентиляторні установки, установки безперервного транспорту тощо. 2. Короткочасний режим роботи ($2). Це режим роботи електричної машиии, при якому за час роботи /р з номінальним навантаженням двигун не встигає нагріватися до усталеної температури, а за час паузи охолоджується до температури навколишнього середовища 0О (див. рис. 11.6, а, д, е). У такому режимі працюють водовідливні установки при невеликому об’ємі водосховища. 3. Повторно-короткочасний режим (£а). Він характеризується пос- | лідовною зміною роботи з номінальним навантаженням і періодами | 456
відключення двигуна (див. рис. 11.6, є, ас, з). У цьому режимі темпера- тура двигуна не досягає усталеного значення. Повторно-коротко- часний режим характеризується тривалістю вмикання ПВ: ПВ % = ..,-^7- 100 = ф- 100, ‘Р ~г ‘о ‘ Ц де/р — тривалість роботи двигуна; ів — тривалість паузи; 7Ц = Ір ф- + — тривалість робочого циклу. Пускові втрати враховуються при проектуванні двигуна, виходячи з стандартної тривалості вмикання ПВ. Тривалість робочого циклу по- винна бути не більше 10 хв. У повторно-короткочасному режимі пра- цюють, наприклад, двигуни ліфтових підйомних установок. 4. Повторно-короткочасний режим із частими пусками ($4). Режим аналогічний попередньому. Для нього нормуються тривалість вмикан- ня, кількість пусків за годину і коефіцієнт інерції електропривода, який дорівнює відношенню сумарного зведеного моменту інерції при- вода до моменту інерції якоря (ротора) двигуна. В цьому режимі пра- цюють підйомні установки. 5. Повторно-короткочасний номінальний режим із частими пусками 1 електричним гальмуванням ($6). У цьому режимі перевищення темпе-
ратури також не досягає усталених значень. Нормуються ті самі ве- личини, що й для режиму 54. На нагрівання двигуна суттєво впливають пускогальмівні режими. 6. Номінальний режим перемежовування ($8). Цей режим подібний до повторно-короткочасного, але під час паузи двигун не вимикається з мережі, працюючи в режимі холостого ходу. Такі режими використовувалися в системах електропривода шахт- них підйомних установок з електродинамічним гальмуванням при використанні генератора динамічного гальмування. В цьому випадку генератор вмикався тільки в період гальмування підйомної машини для живлення постійним струмом основного двигуна підйомної установ- ки. Після зупинки підйомника якірне коло генератора роз’єднувалось із колом статора підйомного двигуна, але приводний асинхронний двигун генератора весь час залишався ввімкненим у мережу, працюючи вхолосту, що відповідає режиму «8. 7. Номінальний режим перемежовування з частими реверсами ($7). У цьому режимі періоди реверсу змінюються періодами сталого наван- таження, перевищення температури двигуна не досягає усталеного значення. Нормується кількість реверсів за годину (ЗО, 60, 120, 240) і коефіцієнт Інерції (як для $5). 8. Номінальний режим перемежовувавнв з двома або більше ку- товими швидкостями ($3). Для цього режиму характерним є те, що пе- ріоди з одним навантаженням при одній кутовій швидкості чергуються з періодами при другій кутовій швидкості та відповідному цій швидкос- ті навантаженню; перевищення температури не досягає усталеного рів- ня. Крім того, для цього режиму нормується кількість циклів за годи- ну (ЗО, 60, 120, 240), коефіцієнт інерції (1, 2; 1,6; 2; 2,5; 4) і відносна тривалість вмикання. Визначення необхідної потужності і вибір конкретного двигуна для кожного з можливих режимів роботи повинні забезпечити близький до номінального тепловий режим електричної машини і, отже, її норма- тивне використання за тривалістю служби. Необхідною умовою для визначення потужності двигуна є наявність діаграми навантаження електропривода або приводного механізму. 11.5. Діаграми навантажень в електроприводів Під діаграмою навантаження електропривода розуміють характе- ристику залежності моменту на валі електродвигуна в функції часу М (/). За діаграмами навантаження всі механізми поділяють иа меха- нізми циклічної і безперервної дії. При роботі електродвигуна із змін- ним навантаженням з послідовною зміною робочих циклів і пауз наван- тажувальна діаграма будується разом із тахограмою — графіком зміни швидкості руху в функції часу о (/). Момент на валі двигуна в такому випадку визначається статичною і динамічною складовими і при абсо-
лютио жорстких зв’язках у механічній частині електропривода зна- ходиться за основним рівнянням руху електропривода М(1)=М„ (І)(11.60, Залежність 2ИС (0 називається діаграмою навантаження механізму. Проектуючи електропривод, необхідно знати тахограму ю (0 і діаг- рами навантаження механізму М (/) або задані параметри й умови технологічного режиму механізму, які дають можливість побудувати вказані характеристики. Знаходження моменту на валі двигуна суттє- во спрощується, якщо технологічний режим не вимагає зміни швид- кості та навантаження на валі залишається постійним протягом три- валого часу, який перевищує час нагрівання двигуна до усталеної температури. Побудова діаграми навантаження електропривода при тривалому сталому навантаженні двигуна. За таких умов рідкі пуски і зупинки електропривода практично не впливають на нагрівання двигуна і ди- намічною складовою в основному рівнянні електропривода можна знехтувати (іка/іїї) = 0. Тоді момент і потужність на валі двигуна М(/) =Л4 = 2ИО Р(0 = р = рс сопзі. Звичайно, задаються (або розраховують) момент і потужність на ро- бочому органі механізму. Якщо між робочим органом і валом двигуна є редуктор, то необхідно момент робочого механізму ЛТмех звести до швидкості вала двигуна, враховуючи прн цьому втрати в передачах. Отже, у нашому випадку М = Р = Р~-^-. Чмех1 Чмех Вибір потужності двигуна за цими параметрами ие складний. Побудова діаграми навантаження електропривода з циклічною дією. У таких механізмах М і Р змінюються, що викликає необхід- ність побудови діаграми швидкості со (/), діаграми навантаження меха- нізму Ме (/) і врахування динамічної складової Для останньої умови необхідно знати момент інерції двигуна. Тому заздалегідь (із ка- талога) вибирають двигун певної потужності і швидкості, виходячи з відомих залежностей Л4Мех (/) і <»мех (0 і передаточного числа редук- тора і. Щоб урахувати вплив перехідних процесів вводиться коефіцієнт запасу = 1,1... 1,3, на величину якого при попередньому виборі збільшується момент (потужність) двигуна (див. п. 11.7). На рис. 11.7, а наведено п’ятиперіодну тахограму швидкості підйомної установки (/). На ділянці 0 — тахограми відбувається
Рис. 11.7. П'ятиперіодна тахограма 1 діаграма зусиль (а) та діаграма потуж- ності (б) підйомної установки Рис. 11.8. Технологіч- на схема незрівноваже- ної ліфтово^ підйомної установки: Н — висота підйому: ПІД — підйомний 1ПКІН- дии ун; К — несучий канат; П — зрівноваже- ний вантаж; ПС — під- йомна посудина — кабіна л а ту розгін підйомної посудини до максимальної (номінальної) швидкості Кпах- На ділянці її—відбувається рівномірний рух, а на іа—— сповільнення ДО деякої зниженої рівномірної ШВИДКОСТІ Ут|п (ШВИД- КОСТІ дотягування на інтервалі 4—4). На останній ділянці тахограми вмикається гальмо і відбувається стопоріння підйомної машини. Цифрою 2 позначена діаграма зусиль Р на канаті, як сума статичних і динамічних зусиль для незрівноваженої підйомної установки (без хвостового каната). Знаючи зусилля на канаті і радіус барабана підйом- ної машини д, знаходять момент на валі бараба- на Мг, ~ РСР для кожного моменту часу тахо- грами, і за формулою Р = /И(о знаходять потуж- ність на валі двигуна для тих с моментів часу (див. рис. і і.7, б). Методику побудови со (/) і М (і) розглянемо на прикладі незрівноваженої ліфтової підйомної установки (технологічну схему установки пока- зано на рнс. 11.8). Штриховою лінією показано канат УК, який використовується в технологіч- них схемах зрівноважених підйомних установок для вирівнювання зусиль Г, і Р2. Побудуємо тахо- граму і діаграму зусиль при підйомі вантажу. Побудова тахограми. Вважаємо, що ліфтова установка працює за триперіодною тахограмою (рис. 11.9), відрізками якої є періоди 0 — 4— розгін, —4 — рівномірний рух, 4—4 — упо- вільнення, 4 — пауза. Вихідними параметрами для побудови тахограми є продуктивність уста- новки за годину Дгод, висота підйому /7 і техно- логічні умови — тривалість паузи 4, допустимі прискорення ар, ау. Часто приймають ар = ау — — а. Розрахунок тахограми ведеться в такій по- слідовності.
1. Визначаємо необхідну кіль- V, кість підйомних операцій за годи- ну: 5 Пг = Лгод/С, де Р — вантаж, що піднімається за _ один цикл (в тоннах або кілограмах відповідно до розмірності Дгод) або номінальна ЄМКІСТЬ підйомної ПО- Рис. 11.9. Триперіодна тахограма судини. 2. Знаходимо тривалість підйомного циклу (в секундах) з враху- ванням паузи: 7Ц = 3600/гц.. 3. Знаходимо тривалість робочого періоду: Тривалість паузи визначається способом розвантажування підйом- ної посудннн. Наприклад, для дверей, що відчиняються автоматично, -на операцію вхід — вихід пасажирів, відкривання — закривання за- лежно від місткості кабіни витрачається 6...8 с. 4. Знаходимо середню швидкість руху посудини, м/с: Уч, = ///Т|>. 5. Максимальна (номінальна) швидкість у період рівномірного де а — коефіцієнт, що враховує нері ірність руху під час підйомного циклу (а = і...2; аср = 1,5). 6. Тривалість розгону і сповільнення /1 — /з Для ліфтів, призначених для підйому людей, а. 2 м/с3, для лікарня- них ліфтів а 1 м/с8, для шахтних вантажних підйомних установок сс і,2 м/с3, для клітьових пасажирських а «С 0,75 м/с3. 7. Після розрахунку елементів тахограми знаходять шлях (в м), який проходить підйомна посудина в період прискорення (хг) і сповіль- нення (х3): Хд = Хд = ї^тах^1/2. Ці дані використовуються при побудові діаграми зусиль. Побудова діаграми зусиль. За основу розрахунку підйомної уста- новки береться рівняння динаміки для поступального руху, відповідно до якого рушійне зусилля Гдв (зусилля, що створюється двигуном на підйомному канаті) повинне бути таким, щоб переборовши статичне зусилля опору Рс підйомна установка працювала з необхідним приско- ренням (сповільненням).
Отже, прн розгоні установки (а> 0) ^дв = Рс ~!- /'дин = Рс 4* при сповільненні (а < 0) Р№ ~Рс — та, де т — зведена до вала двигуна маса всіх частин установки, що ру- хаються, враховуючи і сам двигун. Відповідно до рівняння руху для побудови діаграми зусиль необхід- но знайти його статичну і динамічну складові у характерних точках діаграми швидкості (0, і1г Іл, 18). Слід мати иа увазі, що прн використан- ні швидкісних лебідок зведена маса (момент інерції) підйомної уста- новки в 2—5 разів перевищує масу (момент інерції) ротора двигуна, І тому вона повинна розраховуватися згідно з кінематичною схемою уста- новки. Статичні зусилля при підйомі вантажу згідно з прийнятою тех- нологічною схемою можна знайти так: де Р\ — натяг вітки каната, що піднімається; — натяг вітки каната, що опускається. Зусилля Р\ (в Н) визначаються вагою кабіни 60 і вантажу 6, а також вагою відповідної вітки каната, рівною дк (Н — х) (дк-— вага одного метра каната, Н/м; Н — х — довжина каната, яка змінюється в про- цесі руху підйомної посудини). Тобто Рі — С0 4- с + <?к (Н—х}. Натяг віткн каната, що опускається, Г2 залежить від ваги врівно- важуючої противаги Овр Овр = 60 4- аО„, де а — коефіцієнт, що враховує коливання навантаження підйомної посудини (а = 0,4...0,6); 6Н — номінальна вага вантажу, Н; дкх — вага відповідної вітки каната. Отже, Рг — 6С 4- а6н 4" <№• Статичне зусилля 3 со + с + *?к — 60 —абн — дкх = 6 — а0я 4- ~ 2х)- Знаходження зусилля з урахуванням динамічної складової. На основі отриманого виразу, врахувавши динамічну складову зусилля, за формулою Рд» =« 6 — а6н 4- (// — 2х) 4-та (11.81) можна побудувати графіки зміни зусиль у функції завантаження ПІДЙОМНОЇ посудини (при 61 > 62) і пройденого шляху х, тобто Гдв = = / (6, х). Вигляд цнх залежностей наведено на рис. 11.І0, а. ШтрИ-
Рис. 11.10. Діаграми рушійних зусиль електропривода неарівноваженої (а) і зрівно- важеної (б) підйомної установки ховою лінією показана трнперіодиа тахограма. Точки лі, хя, л8 відпо- відають точкам тахограми і1г і2, ія і визначаються па основі раніше на- ведених залежностей. Із наведених графіків видно, що залежно від завантаження підйом- ної посуднни 6, значення і знака динамічного зусилля = та (а > > 0, а < 0) у процесі підйому вантажу відбувається зміна ие тільки величини, але і знака зусилля, яке повинен створювати електропривод. Так, якщо на ділянках хх , х2 від електропривода вимагається створен- ня додатніх зусиль (моментів), то на ділянці ха зусилля (момент) для створення режиму сповільнення повинно бути від’ємним. Це викликає необхідність зміни режиму роботи самого двигуна (рушійного на галь- мівний). На ділянці л'з використовують електродинамічне гальмування. При наявності каната УК технологічна схема установки стає зрів- новаженою і рушійне зусилля (момент) електропривода на окремих ділянках буде змінюватися тільки в результаті динамічної складової (див. ряс. Іі.іО, б). Момент М і потужність Р електропривода в характерних точках (х1г л2, х3) можна визначити за формулами: для режиму двигуна М.,№ = 4 (Н • м); Л.Д. = Ю-3 (кВт), . де /'х.дн — зусилля для відповідної точки х діаграми, Н; і — переда- точне число редуктора; — ККД черв’ячного редуктора прн прямій передачі енергії від двигуна до барабана; V — швидкість руху кабіни (каната), м/с; £) — діаметр барабана підйомної лебідки, м; для генераторного режиму *»х.г = (Н • м); Р.,г = 1(Г3 (кВт), де — ККД черв’ячного редуктора прн зворотному напрямку потоку енергії — від мас, що рухаються, до електродвигуна і потім в електрич- ну мережу.
Рис. 11.11. Діаграми моменту 1 потуж- ності електропривода підйом.. ї уста- новки Ч, = к„ [2 — ККД стандартних черв’ячних данннмн: ККД черв’ячного редуктора ви- значається з довідника або розра- ховується (при нестандартному ре- дукторі) за формулами: для прямої передачі енергії *=°-96АіякЬг де X — кут підйому гвинтової лінії на циліндрі черв’яка; р — кут тер- тя( залежить від швидкості обертан- ня черв’ика); к — коефіцієнт, що враховує втрати в підшипниках і масляній ваниі редуктора; при зворотній передачі енергії Ц* _ 1 0,95 їй (X — р) ] * редукторів характеризується такими Кількість витків (ваходність) ККД черв'яка І 0,7 —0,75 2 0,75—0,82 3—4 0,82—0,92 За приведеними формулами для моменту і потужності електропри- вода на основі відомих зусиль Рлз неважко побудувати відповідні діаграми моменту і потужності електропривода для механізмів цик- лічної дії, які у відповідному масштабі будуть подібні діаграмі зу- силь (рнс. 11.11). Цифрою / позначені діаграми моментів (потужності) для незрівноважених підйомних установок, а цифрою 2 — для установок із зрівиоважувальним канатом. Отже, з урахуванням кінематичної схеми і технологічних особли- востей механізму можуть бути побудовані відповідні діаграми для різ- них механізмів циклічної дії. Оскільки параметри діаграм (Г, М, Р) електропривода механізмів циклічної дії суттєво змінюються під чао циклу, то вибір приводного двигуна здійснюється за деяким, екві- валентним для діаграми, параметром. 11.6. Методи еквівалентування за нагріванням режимів роботи електропривода В основі принципу еквівалентування за нагріванням робочих режи- мів електропривода лежить положення про те, що кількість виділеної теплоти (відповідно і температура нагрівання двигуна) прн дійсному
режимі роботи із змінним навантажен- ням (потужністю) буде такою самою, як і при роботі з деяким сталим під час всьо- го робочогоциклу навантаженням (потуж- ністю). Це навантаження (потужність) називається еквівалентним. Нехай робочий цикл Ти деякого ме- ханізму (рис. 11.12, а, б) складається а п ділянок із навантаженням Р1г Рп,Рп для відрізківТчасу /а,іп. Після цьо- го цикл повторюється. Втрати потуж- ності у двигуні ДР змінюються відповід- но до зміин навантаження і викликають зміну величини перевищення температу- ри нагрівання двигуна т иад температу- рою навколишнього середовища (див. рис. 11.12,[б). Вважаємо, що за робочий цикл, приймаючи до уваги, що тривалість роботи перевищує 47б, двигун встигає нагріватися до усталеної температури. Рис. 11.12. Діаграма потужності (а) і перегрівання (б) при цик- лічному тривалому режимові ме- ханізму На кожній ділянці навантаження і втрати в сталі двигуна та переви- щення температури на к-й ділянці знаходять за формулою т. - ту„ . (1 - Г"’®) + ®, (11.82) де тиочй — перевищення температури иа початку к-тоі ділянки; ТуСТй == ДРкМ усталене значення перевищення температури иа ді- лянці к діаграми навантаження. Оскільки діаграма відповідає тривалому режиму роботи із змінним навантаженням, то температури т на початку і в кінці кожного циклу будуть однаковими. Водночас, кінцева температура на к-й ділянці циклу є початковою температурою для ділянки к + 1. Відповідно до цього можна записати рівияиия кінцевих температур перегріву для кожної ділянки: ділянка 1 Ткі = Туа»1 (1—Є ) СпочіЄ І ділянка к тгі - ту.«(1 - е-'^®) + т«_1в~'*'Гв; (11.83) ділянка п Т„ — т,.„ (1 — е~'"/Т®) + Т„_1Є_'"/Г®. Г Виключаючи перевищення температур у кінці проміжних ділянок, можна розв’язати систему рівнянь, знайти кінцеве значення перевн-
щення температури для всього циклу» Г», = Тустп (1 — Є~‘°Г‘ ®) + Тус„_| (1 — е~,'-^1/Гв) Є 'п'Тв + ... /я+*я+і+: ••Нц-і ...+ ту„»(І — е-'‘"®)е '® + і’я4---Н’й+---НгКі Ч“ ТцочІ® = к ~Ти~~ {т = X Тує,. ( - є-'*'7®) е + г„ЇІе_Г“"’в. (11.84) Оскільки кінцеве перевищення температури цнкла дорівнює почат- ковому значенню, то т^, == тпоч1. Після перенесення члена тпоч1 х X е-Гц/Ге у ліву частину рівняння І його перетворити одержимо; к 5; гїст4(І-Г'“'7®>е = —----------------П----------------. (і І 85) -2<» 1-Г^~ Якщо тривалість циклу значно менша, ніж стала часу нагрівання Те, то Та/Те 1, і відповідно значно менше одиниці відношення Ік/Те і \Ти—• Використовуючи розкладання в ряд Маклорена показникових функцій вигляду що стоять у чисельнику і знаменни- ку,та обмежуючись двома складовими цього ряду, з огляду на ма- лість інших « 1----------після перетворень отримаємо вираз для перевищення температури в кінці робочого циклу; п V те —~~а ’ 1 Оскільки 2 = Тц, то ®кл “ - уГ- 2 ТустА^к. (11.86)
Тому ЩО Туст =*= ДР/Л, то “ 77? Е АРЛ- (1 і -87> Із (11.87) видно, що середнє перевищення температури двигун.’ за робочий цикл прн роботі із змінним навантаженням визначається середньою величиною втрат потужності за робочий цикл. Отже, середні втрати потужності за цикл є еквівалентом змінним витратам потужності, які викликають нагрівання двигуна. На цьому положенні грунтується метод еквівалентних середніх втрат потуж- ності, який використовується для визначення потужності двигуна. На основі одержаного виразу можна записати» ДРСІ,=-^-£лРД. (11.88) або _ ДР,І,+М-,І,+ +ЛРА+ +ЛР„ІП (11.89) *1 + «в + • • • + ‘в т- • • • + »л Ткл^ЛРср/Л. (і 1.90) Для номінального режиму роботи двигуна справедливий вираз «Гдоп = ДРном/Лном, де Лном — номінальна тепловіддача двигуна в навколишнє середовище. Якщо двигун вибрано правильно, то ДРср<АРнон або відповідно до (1 і .88) АР,І,+ АРА+ ... ^дряом (11.91) ' Ц У цьому разі перегрів двигуна виключений, тому що середні втрати за робочий цикл менші або дорівнюють втратам потужності двигуна при роботі його з номінальним навантаженням. Отримані залежності справедливі в тому випадку, коли умови нагрівання і охолодження двигуна не змінюються (швидкість двигуна і тепловіддача на окремих ділянках діаграми залишаються незмінними). В протилежному випадку необхідно враховувати зміну умов тепловіддачі. Зміна умов в основно- му пов'язана з погіршенням вентиляції двигуна при розгоні, галь- муванні, зниженні швидкості і зупинці. Ці фактори враховуються вве- денням коефіцієнта зміни тепловіддачі 0 = Л/Лном, де Л — фактична тепловіддача на ділянках зменшення швидкості. В цьому випадку екві- валентні втрати др.-Ч---------• є1-92) І зо* 46?
Прн ри < 1 еквівалентні втрати потужності стають більше серед- ніх, знайдених раніше. Якщо температура навколишнього середовища 6сер значно відрізняється від прийнятої стандартом (40 °С), то при 6сер> 40 °С слід зменшити втрати потужності, зменшуючи навантажен- ня на двигун. При 0сер < 40 °С навантаження на двигун можна збіль- шити. Метод середніх втрат потужності є найбільш точним і універсаль- ним методом перевірки вже вибраного двигуна за нагріванням. Для йо- го використання необхідно знати параметри двигуна, щоб визначити втрати потужності ДРК на кожній ділянці робочого циклу. Методи еквівалентного струму, моменту, потужності. Втрати по- тужності в сталі двигуна, на тертя у підшипниках, вентиляційні втрати, втрати в обмотках умовно вважають сталими величинами, які не зале- жать від струму навантаження двигуна. Друга складова втрат потуж- ності двигуна є функцією струму навантаження і тому являє собою 'мінну величину. Метод еквівалентного струму враховує тільки змінну складову Іігрзт, вважаючи, що стала складова відносно невелика і однакова для дійсного й еквівалентного режимів роботи двигуна. Під еквівалентним струмом 7е розуміють такий постійний за величиною струм, який при тривалості робочого циклу викликає виділення у двигуні такої кількості теплоти, яка дорівнює кількості теплоти, що виділиться за гой самий проміжок часу Та, але при змінних величинах струму. На рис. 11.13, а як приклад наведена діаграма струмів навантаження 1 си- лового кола двигуна, які ступінчасто змінюються на окремих ділянках циклу іг, 13, /8. КІЛЬКІСТЬ теплоти Сд, що виділяється у діючому режимі, = Ох + 0. -1- С. - к, (Ґ^ + + йу. де к7 — коефіцієнт пропорційності, який враховує опір силових обмоток двигуна і розмірність лівої та правої частин рівиииня.
Кількість теплоти, яка виділяється за цикл Ти = і± -}- /а 4- і3 4- 4 прн сталому еквівалентному струмі (див. рис. 11. ІЗ, б), <2. = А^Т,. Оскільки (?д = Се, то (^1^1 4" ^2 4* Л) = Звідси еквівалентний струм = + (11.93 Прн погіршенні умов охолодження двигуна, наприклад прн розго иі, гальмуванні, під час пауз для цнх періодів вводить коефіцієнти, як! скорочують відповідні періоди, враховуючи тим самим погіршен- ня умов охолодження. Наприклад, Тц = кг (ір 4- іг) 4- 4- де ір, іг — відповідно періоди розгону і гальмування (кг = 0,5; к2 — = 0,25 — для підйомних машнн; ТІ < Та — еквівалентний струги зростає). У загальному випадку при наявності п ділянок у робочому циклі 1/Г Х'& '•=г -V- <п-94) Якщо струм плавно змінюється, то його еквівалентне значення зна» ходять за формулою /.= ]/ і’(і)<и. (Н.95) За еквівалентним струмом можна також перевірити попередньо вибраний двигун за нагріванням. Критерієм перевірки є нерівність 4 Люм. де /ном — номінальний струм двигуна. Порівняно з методом середніх втрат перевагою методу еквівалент- ного струму є те, що прн відомому навантаженні двигуна знайти струм значно легше, ніж втрати потужності. Однак метод еквівалентного струму потребує незмінності опору силового кола двигуна, а для асинх- ронних двигунів — незмінності швидкості, що гарантує сталість па- раметрів роторного кола. Для двигунів постійного струму, асинхронних і синхронних дви- гунів потік збудження практично не змінюється із зміною навантажен- ня. Перемноживши ліву і праву частини виразу /е на величину йФНОм,
матимемо вираз для еквівалентного моменту: «.= |/^-І Л^(к. 01.96) Для трнперіодної діаграми .. і Г Лфі + + АЙЄ. "•-Ґ Ч+ГЛ ("97> Якщо на окремих ділянках приведеної діаграми величина мо- менту значно змінюється, скажімо від Мк до Мк, то Же в загальному випадку знаходить за формулою /<«і + Лі.м, + м|) А- + ... + (Л^ + ЛМ«4+І + +<Н> Ч + • • • + ("»+ +<+і> Ч —е ~ 77 ’ де Жь Жк, мп — моменти на початку ділянок 4, 4, 4; Ж2, Жй+і, Йя+> — моменти у кінці відповідних ділянок циклу. Умовою вірного вибору двигуна є виконання нерівності Же ЖПОМ| іе Жиом — номінальний момент двигуна. У тому випадку, коли швидкість двигуна на окремих ділянках цик- лу мало змінюється, то нагрівання двигуна можна оцінити, викори- стовуючи метод еквівалентної потужності. Виходячи з того, що Р = ,== Жсо, одержимо: Рис. 11.14, Діаграма моментів де Ре— стала за величиною та еквівалент- на за умовами нагрівання потужність. Умовою вірності вибору потужності двигуна є виконання нерівності Ре Приклад і . Знайти розрахун- кову потужність Рр асинхронного корот- козамкнутого даигуна захисного типу з самовентиляцією та ребристою поверх- нею при таких трьох діаграмах наванта- ження електропривода: а) з діаграмою, яка показана на рнс. 11.14; б) з урахуванням зміни моменту на
±20 % у межах кожної ділянки згідно з даними рис. 11. і 4 (+20 % — на початку ділянки, —20 % — в кінці ділянки); в) дослідити вплив величини паузи і0, яка змінюється в межах 10... ЗО хв, на Рр (див. рис. і і. і4). Дані для розрахунків: Л4Г =20 Н • м; Лїа =30 Н • м; Л4а — == 12 Н • м; Мл = 15 Н • м; іг = 5 хв; 1% == І0 хв; і3 = І5 хв; І* = = 10 хв. Кількість пар полюсів двигуна р = 2, номінальне ковзання $і=3%. Розрахунок ведеться для діаграми згідно умовк а. Розрахунки за варіантами б і в слід виконати самостійно. Побудуємо діаграму моментів прн задвннх значеннях М і і і зна- йдемо тривалість робочого циклу: ТР = її + ^2 + = $ + Ю + іб + і0 = 40 хв. За формулою (11.96) відповідно до діаграми запишемо вираз для ек- вівалентного моменту: м _ | /’ М2^ + Є~ґ *1 + Є8+/в + *4 = == 1/ 20»-5±30»- 10±12а- 15 + 15а ♦ Ї0~ Н - м Знайдемо номінальну швидкість двигуна Оскільки 60/ 60-50 1ЄПЛ п0 = —~ = —н— = 1500 об/хв, Р * то Розрахункова потужність двигуна Рр = Л4еои - і0-3 = 20 154 • ІО~3 = 3,08 кВт. Двигун, потужність якого було знайдено методом еквівалентного моменту або еквівалентної потужності, треба перевірити на переван- таження. Для цього на діаграмі навантаження знаходять значення мак- симального моменту (потужності) і порівнюють її з допустимим зна- ченням, яке знаходять із даних каталогу. Прн цьому повинна вико- нуватися умова •^дійсне тах Л^кат.твх- (Іі.99) Для асинхронних двигунів враховується можливість зниження нап- руги у мережі на 10 %, а оскільки момент асинхронного двигуна про-
порційний квадрату напруги, то Л^доп.тах « 0,8Л4ДОП.таж і умовою перевірки двигуна за моментом буде нерівність Л4 дійсне шах Лідоп.іяах 0,8Л4«ат. шах« (11 - І 00) Максимальний момент синхронного двигуна Л^кат.тех 3 {2,5 . . . 3,0) Млой- При форсуванні збудження досягають Л^тах == (3,5 . . . 4,0) Л4ИОМ. Здатність нз перевантаження двигунів постійного струму залежить від способу збудження, швидкості, конструкції двигуна і змінюється від 2,5 до 6—8 номінального моменту двигуна. При збільшенні швид-. кості допустиме перевантаження за струмом (моментом) зменшується. Методика вибору двигуна методом еквівалентного моменту (потуж- ності) з використанням статичних навантажувальних діаграм, крім ви- моги жорсткості характеристик самого двигуна, має ще одну особли- вість, яка визначає попередній характер вибору двигуна на їх основі. У деяких випадках, як вказувалось раніше, иа теплові процеси у дви- гуні значно впливають не тільки статичні, але й динамічні моменти Мдив = 4 , які виникають при зміні швидкості. Для їх кількісного врахування необхідно знати зведений до вала двигуна момент інерції самого двигуна механізму /мех і редуктора /ред! •ї = «їдв -р «їМСХ “Р ред, ДЄ «Тмех, «їред — зведені до вала двигуна моменти інерції. Отже, при потребі врахування Лїдвн моменти інерції механічної частини повинні бути відомі раніше. ритм вибору двигуна у цьому випадку може бути таким: на основі діаграми навантаження механізму знаходимо Д4е (Ре); вибираємо за каталогом двигун з урахуванням, перевантаження За Лід Кісне тахї знаходимо зведений момент інерції системи 7; враховуємо динамічний момент і будуємо дійсну діаграму наван- таження двигуна; Таблиця 11.1 Конструктивне виконання двигуна »а Відкрите 1 захисне з вентилятором на валі 0,25—0,35 Закрите, з обдувом 1 ребристою поверхнею 0,3—0,55 Закрите виконання без обдуву 0,7—0,98 3 незалежною вентиляцією від окремого вентилятора 1,0
уточнюємо перевірку двигуна за нагрівом, а при переході на інші габаритні розміри двигуна і перевантажувальну здатність. Під час зміни тепловіддачі двигуна в період зміни швидкості (пуску, зупинці» регулюванні швидкості) і паузи при використанні методів- еквівалентних параметрів слід користуватися [такими формулами для* струму, моменту, потужності; І?кР. 1 1 У Мк 1 (іі.іОі). іхл І___ 2Мі 1 (11.102). (і 1.103) При цьому коефіцієнт рк вводиться у вигляді співмножника у від- повідну складову циклу. Наприклад, прн наявності періоду пуску іи гальмування і пауз іг, 2РЛ = Рі-,(<, + <г) -І РЛ+'2+ ••• +4, (іі.іОЗ) де рі_т = (1 Ч- 0оУ2; р0 — враховує погіршення охолодження двигуна під час паузи. Залежність р0 від конструкції двигуна характеризують дані, приведені в табл. 11. і. Оскільки Ро < 1, то врахування погіршення тепловіддачі призво- дить до збільшення еквівалентних параметрів, а отже, і потужносте двигуна, икий вибирається. 11.7. Вибір двигунів Основною вимогою при виборі електродвигунів є відповідність його> потужності умовам технологічного процесу робочої машини. Відхилен- ня в сторону зниження або підвищення потужності призводить до по- рушення технологічного процесу, збільшення втрат, поломки двигуна. На вибір потужності впливають також режим пуску і можливі пере- вантаження.
Вибір серійних електродвигунів проводиться з урахуванням таких зюказників: 1) відповідності струму і напруги електродвигуна мережам жив- лення електроенергією підприємства; 2) величини швидкості (вибір номінальної швидкості і передаточно- го відношення редуктора слід проводити шляхом техніко-економічного порівняння варіантів, особливо для електроприводів, які в основному працюють у перехідних режимах); 3) конструкції двигуна; 4) типу вентиляції двигуна і захисту його від навколишнього сере- довища. Вибір електродвигуна в математичному відношенні являє собою за- дачу синтезу, в результаті розв’язування якої повинен бути знайдений такий двигун, який забезпечить необхідний технологічний цикл ро- бочої машини, буде задовольняти вимоги охорони навколишнього се- редовища, компоновці з робочою машиною і мати при цьому нормативне нагрівання. Послідовність вибору двигуна така. Спочатку розраховують потуж- ність і попередньо вибирають двигун. Потім перевіряють вибраний дви- гун за пусковими і перевантажувальними можливостями та переві- ряють його на перегрів. Якщо вибраний двигун не відповідає одній із умов перевірки, то береться двигун іншої потужності, і перевірка повторюється. Основою для розрахунку потужності і попереднього вибору двигуна є наванта- жувальна діаграма і діаграма зміни швидкості робочого органу промислового механізму. Використовуючи навантажувальну діаграму, можна знайти розрахунковий номінальний момент двигуна за таким --сп і вв і диошен ням Л4н>М40.е, (11.104) де к-А — 1,і... 1,3 — коефіцієнт запасу, який враховує динамічні ре- жими електродвигуна; Мс.е — еквівалентний статичний момент на- вантаження. Якщо Л4С — сопзі, то Мс.е = Мс. Якщо Мс (і) = уаг, то де Мсі і 6 — відповідно момент і тривалість і-тої частки навантажу- вальної діаграми. Номінальна швидкість двигуна визначається, внходичн з усталеної швидкості робочого ограиа і вибраного передаточного числа редуктора сон (Оуст- Звідси номінальна розрахункова потужність двигуна Ри = Л4Н® ЛяЛ4с,е<оуст. (1 і. і 05)
З каталогу беруться дані двигуну найближчої (більшої) потужності і швидкості. Перевірка вибраного двигуна за перевантажувальною здатністю. Для цього будується залежність моменту двигуна від часу М (/) для циклу роботи механізму. Із діаграми добирається момент икий має максимальну величину і порівнюється з максимальним каталожним моментом, вибраного двигуна. При цьому повинно бути Л1ГО„>Л41. (і 1.106) Для двигуна постійного струму загального призначення Літах = = Мдоп = (1,5...2,5) ЛГН, для асинхронних двигунів із фазним рото- ром максимальний момент чисельно дорівнює критичному. Для корот- козамкнутого асинхронного двигуна слід перевірити умови пуску: Мп>Мс.п, (11.І07) де Л4П і Ліс.» — момент двигуна і момент навантаження при со — 0. Якщо вибраний двигун задовольняє умовам перевантаження і пус- ку, то здійснюється перевірка його за нагрівом. Прн перевірці погріб но встановити, в якому з восьми режимів «і... буде працювати дви- гун, оскільки методика перевірки має свої особливості для різних ре- жимів. Режими 5д, 5а, 5а — це основні режими. їх номінальні дані по- даються в паспорті двигуна І каталогах. Розглянемо методику перевірки двигуна за нагрівом для трьох го- ловних режимів. При постійному навантаженні в режимі потужність вибраного двигуна дорівнює або більше виразу (І і. 105), статичної по- тужності, яка була знайдена з навантажувальної діаграми. Виконуєть- ся умова, коли ДР < ДРН і тому т1І]ах = туст < тДоп, де тдоп — до- пустиме перевищення температури. Отже, додаткова перевірка за на- грівом не потрібна. При змінному тривалому циклічному навантаженні нагрів двигуна не залишається постійним, і перевірка за нагрівом пов’язана з пере- віркою умови Тліах Тдоп. (І І • І08) Відсутність основних теплових параметрів двигунів у каталогах виключає можливість побудови залежності перевищення темпера- тури двигуна від часу т (/). Тому використовують побічні методи: ме- тод середніх втрат і метод еквівалентних величин (струму, моменту, потужності). Перевірка за методом середніх втрат зводиться до обчислення серед- ніх втрат потужності ДРср за цикл роботи двигуна і порівняння їх із лопустнмнмн втратами потужності ДР,, двигуна, який було вибрано. Тривалий режим роботи характеризується тим, що за цикл роботи теплота у двигуні не акумулюється, а виводиться в навколишнє сере- довище. Тому, виходячи з рівняння теплового балансу, для цього
Р Р2 режиму за цикл Тц можна записати Р, т« \ АРЛ = ЛтсрТц, (ІІ.І09) о де А — тепловіддача двигуна. Із виразу (І1.І09) одержимо: - “ /і,; Г ЛРЛ = ЛрсрМ. (11.1 ІО) Підставивши у (11.108) ттах = тср і вра- ховуючи, що тДоп = АрнМ, знайдемо умову —— для методу середніх втрат: ЬР^ЬР». (11.ІН) Рис. 11.15. Графік роботи Прн використанні методу середніх втрат двигуна з циклічним наван- для попередньо вибраного двигуна знахо- таженням дять и0МіналЬНі втрати за (її. 12): дРн = />и2^її-_. Чн Після цього за допомогою графіка т}дв — } (Р) знаходять втрати для часткових навантажень Рх (рис. 1 і. і5) за формулою М\ = Р,~^ (11.112) Середні втрати потужності у двигуні при робочому циклі, який скла- дається з трьох ділянок: АРср = к + 4 + *з (ІІ.І13) Знайдені середні втрати за цикл порівнюються з номінальними втратами (іі.ііі). Вважається, що найбільше значення ттйХ дорівнює Тдоп і досягається у відповідній точці кожного-циклу. В цьому припу- щенні полягає основна похибка методу середніх втрат. Я кщо температу- ра навколишнього середовища 0 відрізняється від 40 °С, то умову (і і. і і і) записують АРср АРИОМ • (11.114) идоо — Метод середніх втрат потребує знання залежності Рдв — [ (т)дв), яка ие завжди відома, внаслідок чого часто використовуються методи еквівалентних величин. Метод еквівалентного струму (див. п. і і.6) доцільно використо- вувати для перевірки вибраного двигуна за нагрівом тоді, коли відомі й
графік зміни струму двигуна за цикл роботи. На використання методу еквівалентного струму накладаються ті самі обмеження, що й на метод середніх втрат. Крім того, він не може використовуватись для асинхронних двигунів із подвійною роторною кліткою або глибоким пазом, які працюють із різними обертами, що приводить до зміни пара- метрів роторного кола внаслідок ефекту витиснення струму. Якщо відомий графік зміни моменту двигуна від часу М (і), вико- ристовують метод еквівалентного моменту. Цей метод потребує внесення поправок у тнх випадках, коли двигун постійного струму регулюється зміною струму збудження. Метод еквівалентного моменту не можна ви- користовувати для асинхронних двигунів з короткозамкиутим ротором при роботі його иа неробочій частині механічної характеристики, тобто прн розгоні чи гальмуванні. В таких випадках слід прямо визначити втрати в двигуні. Метод еквівалентної потужності грунтується на використанні залеж- ності Р (і). Виходячи з того, що Р = Л4со, робимо висновок про те, що метод еквівалентної потужності слід використовувати тоді, коли можна вважати, що со сопзі. Умова перевірки двигуна на нагрівання ме- тодом еквівалентної потужності Р.<Р.- (11115) Крім того, використання методу еквівалентної потужності внклю чається у тнх випадках, коли не використовуються методи еквівалент- ного моменту і струму, а також у випадку зміни ККД і соз <р двигуна змінного струму. Перевірка за нагрівом двигуна, вибраного для короткочасного номінального режиму роботи Промисловістю випускаються двигу- ни з такою нормованою тривалістю роботи — ІО, ЗО, 60, 90 хв. Після роботи двигуна з навантаженням, що дорівнює номінальній потужності протягом нормованого часу, він відключається від мережі до тих пір, поки температура його не знизиться до температури навколишнього середовища. Якщо дані діаграми навантаження повністю відповідають (або близькі) номінальним даним двигуна, то спеціальної перевірки двигуна на нагрівання ие потрібно. Якщо тривалість роботи двигуна відрізняється від каталожної, то можливо знайти перевантаження Рк, при якому двигун буде повністю використаний за нагріванням. Розра- хункову формулу для цього можна знайти так. Двигун при номінально- му навантаженні за каталожний час нагрівається до допустимого пе- ревищення температури гР-кат Тд«,--^-(1-е т,< )• Й11.ІІ6) Крім того, при роботі протягом часу з навантаженням, що відмінне від номінального, перевищення температури двигуна також не повинно
перевищувати того самого допустимого значення = -^Т-(І —е У1'®), (1І.ІІ7) де АРК — втрати при реальному навантаженні двигуна Рк. Із виразів (ІІ.Ііб), (11.1І7) видно, що АРЯ , _ е~1р/те 1 + а де а = Л/он; заідсн /і _ ->р.кп/тЄ (і +а)-Т_7-^- ~ (і 1-і 18) (11.119) Якщо допустима потужність Рк, розрахована за формулою (11.і 19), перевищує реальну при одноступіичастому графіку навантаження або еквівалентну Ре при багатоступінчастому графіку, тобто Рк Рс, то двигун буде працювати у нормальному тепловому режимі. Аналогічні розрахункові формули можна одержати для допустимих значень Мк або струму /к, порівняння яких за відомими діаграмами навантаження з Ме і /е дає змогу оцінити нагрівання двигуна. Сталу часу нагрівання Те знаходять за каталожними даними, якщо відомі Рк, ^к» Для короткочасного режиму роботи і Р-гр, т)тр для тривалого режиму роботи того самого двигуна. Тоді дрч, = р,р2_2!2.; Чзр Чк Використовуючи відношеиия ,_Д*> , (П.120) де /р — тривалість роботи. Тоді отримаємо; --------&--------• (ІІ.І2І) 1п ЛР.-І>ТС Двигуни, спроектовані для роботи в короткочасному режимі, не слід використовувати для тривалого режиму роботи. В цих двигунах підвищені постійні втрати, що може призвести до перегріву двигуна під час роботи і без навантаження. Крім того, двигуни для тривалого часу роботи можна використати для роботи в короткочасному режимі. Длн кращого їх використання навантаження слід збільшити проти номіналь- ного. Для кількісної оцінки перевантаження використовуються коефі- цієнти термічного рт і механічного перевантаження. Коефіцієнт
термічного перевантаження являє собою від- ношення втрат потужності при короткочас- ному режимі до втрат потужності при номі- нальному режимі при умові однакової вели- чини перевищення температури двигуна. Його можна одержати у вигляді (Іі.120). Відношення допустимого за умов нагріван- ий моменту при короткочасному режимі ро- боти до номінального моменту при тривало- му режимі роботи називають коефіці- єнтом механічного переван- таження: = Мф/Л^тр. (1І.І22) Зв’язок між рт і визначається виразом Рис. 11.16. Розрахункові гра- фіки моменту при повторно- короткочасному режимові />«=-V Р, Аналіз свідчить про те, що повне використання двигуна прн малих, відношеннях часу роботи до сталої нагрівання двигуна обмежуєть- ся перевантажувальною здатністю двигуна. Повторно-короткочасний режим роботи двигуна характеризується графіками, які показані на рис. іі.іб. Основними показниками його є навантаження на робочому відрізку часу, тривалість роботи і паузи та- відносна тривалість включення ПВ (див. п. 1 і .4). Для повторно-корот- кочасного режиму роботи випускаються спеціальні серії двигунів з- нормативною тривалістю вмикання ПВ %, рівною 15, 25, 40, 60 %. Якщо параметри діаграми навантаження (потужність, ПВ) однакові- або близькі до номінальних, то перевірку двигуна за нагріванням не проводять тому, що в такому випадну відсутність перегрівання гаран- тується заводом, який виготовив двигун. Якщо ПВ в реальному циклі відрізняється від нормативного, то двигун треба перевіряти на нагрі- вання. Приймемо (рнс. Іі.іб), що Мц ґрі, і01 відповідають реальній діаграмі навантаження, а Л4Н, /р, /0 — стаиднртному ПВ. Тоді з методу середніх втрат видно, що середнє перевищення температури двигуна в нестандартному циклі не перевищуватиме допустиму температуру, якщо середні втрати потужності за нестандартний цикл не перевищать втрати за той самий цикл прн Мк і ПВН: <11і23> *Р1 + ‘01 »р + звідси 4Р.>ДР,ЛВ1_. (і і. 124) Перевірка за нагрівом виконується порівнянням номінальних зна- чень струму, моменту або потужності двигуна з аналогічними еквіва-
Рис, 11.17. Еквівалентна діагра- ма навантаження лентннми величинами, які знаходяться з діаграм навантаження, згідно з формула- /„>/,/ПВ./ПВ,; (11.125) /И,>Л4,^ПВ1/ПВ,; (11.126) Р. > Р, к'пв,/пв,. (11.127) Навантаження двигуна в межах цик- лу повторно-короткочасного режиму ро- боти часто не е сталим (рис. 11.17, а). В такому випадку реальна діаграма на- вантаження замінюється еквівалентною (рис. і і. 17, б) з сталими еквівалентни- ми потужністю, моментом або струмом. Еквівалентні тривалості роботи, пауз і ПВ знаходяться відповідно /р.е = Іол = пве % = —100. *р.е і ‘о.е Середні втрати потужності відповідно до діаграми (рис. і 1.23, а) будуть такі: ДР.'р, + ДР,<р, + ДР,Г„, + ДР,Ір, 4” ^р2 4“ ^рз 4" а еквівалентні струм, момент, потужність знаходять, користуючись формулами (11.Юі), (11.102), (Іі.іОЗ). Використання двигунів тривалого режиму роботи для роботи в повторно-короткочасному режимі як правило є недоцільним. Прн знач- ній частоті включення асинхронного двигуна втрати в перехідних про- цесах викликають інтенсивне нагрівання двигуна. Особливо, це важли- во для асинхронних двигунів з короткозамкнутим ротором, у якого втрати цілком виділяються в об’ємі двигуна. Мірилом, яке визначає роботу асинхронного двигуна з короткозамкнутим ротором в умовах безперервних пусків і гальмувань, є так звана допустима частота вми- кання, при якій середнє перевищення температури після значного числа циклів стає рівним допустимому. Будемо вважати, що двигун працює в циклі, показаному на рис. 11.18. Втрати енергії, які виділяються в асинхронному двигуні за цикл, складаються з пускових втрат ДЛП, втрат гальмування А/1Г і втрат в усталеному режимі роботи АЛуСт = ЛРіуп. Віддача енергії в навколишнє середовище 8а час циклу складається а втрат при роботі в усталеному режимі АРн/уст, під час паузи 0оЛРн/в і ~за час пуску і
гальмування ДРИ (/„ + 4) (1 4- Ро) 4". «е 0 Ро) ----середнє зна- чення коефіцієнта погіршення теплопередачі. При безперервному повторюванні робочого циклу кількість виді- лених втрат енергії дорівнює кількості втрат енергії в навколишнє се- редовище’ ДЛ + + ДА = ьр» ('□ + О (і + А) 4- + + + РЛЛД,. (і і 128) Враховуючи, що Та = 3600/Л, де к — допустима кількість вмикань за годину, /у„ = 36Оо(-ф-і /„ = 3600(1 -ПВ)^-. одержимо Л =________3600 (ДРН - ДР) пв + дрнр0 (і - ПВ)__ (11.І29) ДЛ. + лЛ-(і„ + <г)|др + (і + Р„)ДРв-4-ар"1 і , Третій член суми в знаменнику становить 2—4 % від суми перших двох складових. Враховуючи це, одержимо Л» 3600 |&р"~~ ПВ) . (1 і.іЗО) Лп “Г Якщо в усталеному режимі асинхронний двигун працює в номінальному режимі і АР = ДРЬ, тоді Н = 3600 7ГВ> (11.131) Рис. 11.18. Графік зміни швидкості двигуна при визначенні допустимої частоти його вмикання Наведені вирази показують, що допустима кількість вмикань за годину залежить від навантаження, тривалості вмикання ПВ, коефі- цієнта погіршення теплопередачі 0О і втрат енергії в перехідних проце- сах ДЛП + ДЛР- Регульований електропривод на- кладає деякі особливості на методику вибору потужності двигуна. Суттєву роль прн цьому відіграє залежність моменту навантаження від швидкості і спосіб регулювання. Прийнято виді- ляти дві різновидності статичного на- вантаження: навантаження, при якому на всіх кутових швидкостях Мс= сопзі, Ра = уаг; Р(. = сопзі, Мо = уаг. Відповідно до цього регулювання швидкості двигуна відбувається або
із сталою потужності, або із сталим моментом двигуна. Коли роз- раховують потужність двигуна, вважають, що на кожній характерис- тиці регулювання двигун працює тривалий час і нагрівається до уста- леної температури, яка не повинна перевищувати допустиму. При навантаженні з Мо = сопзі і Ра = уаг і регулюванні швидкості із ста- лим моментом двигуна вважають, що Мн = Мо. Максимальна потуж- ність у цьому випадку буде при найбільшій кутовій ШВИДКОСТІ й)глах. Необхідна розрахункова потужність двигуна Р роз = МеИтах. (І 1.132) Ця потужність повинна бути рівною або трохи меншою каталожної прн = Ютах: Рв^ Рроз- Коли навантаження = сопзі і Рс — уаг, а регулювання здійс- нюється потужністю, то швидкість двигуна збільшується вище номі- нальної, тобто й)тіп = сон. Потужність Ро визначається статичним моментом прн максималь- ній кутовій швидкості двигуна: Ро=Мо(0т„ =Рп,аж. (І 1.133) Вибраний із каталога двигун потужністю Рв Ра повинен мати но- мінальний момент де Д — діапазон регулювання швидкості. Із (11.134) видно, що номінальний момент двигуна повинен у Д разів перевищувати момент навантаження. Двигун використовується на повну потужність тільки прн максимальній швидкості. Отже, двигун не повністю використовується за нагріванням і завищуються його га- баритні розміри, які визначаються номінальним моментом двигуна. Звідси такий висновок. Коли Мо = сопзі, а Ро = уаг, то регулювання із сталою потужністю не економічно. Досягти зменшення габаритних розмірів двигуна можна вибором його з більшою номінальною швид- кістю і встановленням редуктора. При навантаженнях, коли Ра = сопзі і Мо = уаг, можливий той са- мий вибір способів регулювання! із сталим моментом або із сталою по- тужністю. При роботі із сталим моментом регулювання відбувається вниз від номінальної швидкості; за номінальну швидкість двигуна приймають максимальну швидкість в даному діапазоні її зміни, тобто шн = й>тах. Максимальний момент двигуна, на який він повинен бути вибраний (при Рл = сспзі), відповідає мінімальній швидкості: Мс.т„ = -Л- = М,. (і і.135) ®тіп
Тому номінальна потужність двигуна визначається Р, = Л»Л, = />О^-=РОД, (і і .І36’ тобто вона повинна в Д разів бути більшою за потужність навантажен- ня Рс. Це свідчить про те, що на всіх швидкостях, крім мінімальної, двигун буде недозавантаженим за нагрівом. За тих самих умов (Ро = = сопзі) регулювання швидкості прн сталій потужності забезпечує регулювання вверх від номінальної. В цьому випадку за номінальну беруть мінімальну швидкість у заданому діапазоні, тобто іон = ь>лап, а номінальний момент М„ = Рс/ам„ = Р^„ (11.137) Номінальна потужність двигуна, який вибирається, Р« = ЛІЛ = Р.-^- = Р0, (і і.138) тобто вона дорівнює потужності навантаження. Двигун повністю буде завантаженим на всіх швидкостях. Із викладеного видно, що для того, щоб двигун мав мінімальні габа- ритні розміри і повністю використовувався за нагрівом, необхідно, щоб спосіб регулювання його швидкості за показником допустимого наван- таження відповідав залежності статичного навантаження від швидкості Для двигунів із самовентиляцією умови охолодження погіршуються під час зниження швидкості. Тому при невеликих швидкостях двигу- на допустимі струм і момент повинні бути зменшені, а номінальний мо- мент двигуна слід брати трохи більшим за розрахунковий. 11.8. Розрахунок потужності електропривода з маховиком Деякі механізми мають діаграму навантаження ,з відносно малою тривалістю роботи з максимальним навантаженням і тривалим періо- дом холостого ходу. До таких механізмів належать деякі кліті про- катних станів, штампи, преси. Для них характерна велика різниця між максимальним моментом навантаження і моментом холостого ходу. На- вантаження носить ударний характер. Вибір двигуна за максимальним моментом навантаження призводить до подорожчання і неповного ви- користання за нагрівом. Знизити встановлену потужність двигуна можна введенням в кінематику маховика і використанням двигуна з «м’якою» природною або штучною характеристикою. В моменти піку навантаження знижується швидкість двигуна й енергія маховика від- дається на вал, чим допомагає двигуну перебороти навантажений. В пе- ріоди відсутності навантаження швидкість двигуна зростає і маховик накопичує енергію. Тому піки навантаження, які з’являються на валі двигуна, зрізаються, а провал навантаження під час холостого ходу
Рнс. Іі.19. Графіки зміни Мс (/). М (О і » (б електропривода механізму, що пра- цює з ударним навантаженням заповнюється навантаженням, викликаним заряджанням (роз- гоном) маховика. Графік наван- таження двигуна до певної міри вирівнюється і двигун можна взя- ти меншої потужності. Попередній вибір двигуна і маховика роблять так. Із всього робочого циклу (рис. 1 і. 19) виби- рають найважчий, який визнача- ється часом ік. Йому відповідає максимальний статичний момент Мс.тах, МОМЄНТ ДВИГунЗ В КІНЦІ періоду Мс і початковий момент двигуна Л4СО. Вважаючи, що Л4СО лі Л4Со і те, що при М‘а даи- гун повинен працювати з макси- мальним для нього перевантаженням, запишемо Мс = ХМв = Мс.мах (1-е 'к/7«) + МсоЄ~/“/Гм, де Мв — номінальний момент двигуна; X — коефіцієнт допустимого перевантаження. Якщо шукати розв’язок відносно ік, то отримаємо /к = Тк Іп ^с.шах ^со ^с.шах - т цг.5н іп ^с.шах ^сс (і 1.139) де ік, Мслпах, Мсо визначаються графіком навантаження, а Мв, соо, 5Я — за паспортними даними двигуна. Із формул (11.І39) знаходимо момент інерції системи 1 = £00Зв ІП Мціц_________ ^с.тах ~ ^со ^с.тах ХЛ4Н Момент інерції маховика пах — дв- (1І.І40) (11.І41) Вибраний двигун перевіряється за нагрівом одним із можливих спо- собів. Із виразу (1І.І40) видно, що момент інерції маховика можна знизити при збільшенні номінального ковзання. З цієї причини виби- раються двигуни з підвищеним ковзанням 8Н л; 0,1...0,12; гк лі Лі 0,15...0,2. Для збільшення величини ковзання двигуна викорис- товують так звані регулятори ковзання. В цьому випадку, коли з’яв-
ляється пік навантаження, в коло ротора двигуна вводять додатковий опір, який викликає збільшення ковзання, а в період малого наванта- ження опір виводиться і двигун працює з малим ковзанням, а маховик заряджається. і Приклад 1. Для привода візка мостового краиа взято асин- хронний двигун з фазним ротором потужністю Р„ = II кВт, — = 1440 об/хв, зведений момент інерції частин, які обертаються, 2 кім*, загальне передаточне число і = і6, маса візка І4 т, маса вантажу 6 т. діаметр ходових коліс £>к = 0,35 м. Прн переміщенні візка з вантажем статичний момент на валі двигуна становить 43,2 Н • м, без вантажу Зі,4 Н • м. Візок проходить шлях по 70 м в обидві сторони. Паузк на зупинках на початку і в кінці шляху дорівнюють 25 с. Пусковий мо- мент є сталим і дорівнює 1,6 Л4Н, гальмівний момент Мр = Мм. Потрібко перевірити правильність вибору потужності двигуна зз нагріванням методом еквівалентного моменту. Номінальна кутова швидкість — 2пп„/60 — 2 ♦ 3, і 4 і 400/60 = і50,7 рад/с. Номінальний момент двигуна .. Лг-103 її - їО3 70 іт М- = -Лї— = -Жт- =73 н •м- Пусковий момент Ма= 1,бМн = 1,6.73= і 16,8 н-м. Усталена швидкість візка і/__ юи Рк 150,7 0,35 . де . V---------2~=“їб---------2“ = Ь65 м/с. Зведений до валу двигуна момент інерції візка і вантажу, що по- ступально рухаються Л.П, = 20000 • = 2,34 КІМ2. Коли вівок рухається без вантажу 1, = І4000 . = 1.67 кгма. Зведений момент інерції системи під час руху: в вантажем Л.гр = 2 4- 2,34 = 4,34 кгм2;
без вантажу Л = 2 4- 1 >67 = 3,67 кгма. Тривалість розгону двигуна під час руху візка з вантажем М„-"Ма = ..М-743,2 = 8’8 <=• Шлях, який проходить візок з вантажем, при розгоні (кутове перемі- щення) мп— 41 & 116,8—43,2 4,1) 1 і 2 4,34 -^-=671,6 рад. Перетворимо кутове переміщення в лінійне переміщення візка в вантажем прн розгоні ір. = ° 2^і4%Г3-і4 • °’35 = 7-34 «• Тривалість гальмування (рух з вантажем) / , _______ 7 юн ______4 44 . —__4 6 с *ГІ — •'п.гр м - + Л1с( — 73-|-43,2 — ’ Шлях гальмування візка в вантажем Лінійний шлях візка з вантажем при гальмуванні Ьр1 = ПО = 3-14 • °'35 = 4.6 “ Шлнх руху візка з вантажем з повною швидкістю Ьуст1 = 70 — (7,34 + 4,6) = 58 м. Тривалість руху візка з навантаженням з повною швидкістю / ^устІ — 58 = 35 1 с іуеті = —у-------1,65 Тривалість руху візка з вантажем іг = 4. іуиї 4- іл = 8,9 4- 35,1 4- 5,6 = 49,6 с.
Коли візок рухається без вантажу: тривалість розгону шлях розгону (Л1И — ліс2) (і 16,8 — 31,4) • 6,6» . 0,35 . Ьр2 = ?7я? ~ 4.3.7&. 16 ~М’ тривалість гальмування (Л4И Ч- Чї) (73-4-31,4) • 5,4». 0,35 . . „ -------"=-------4ТЗХП6------------ 4’4 М’ шлях усталеного руху візка без вантажу Ь’усй = І — (£р2 + ег2) = 70 — (5,4 4- 4,4) = 60,2 м; тривалість усталеного руху . і — 60,2 п *ус«-----у2— = с; повний час руху візка без вантажу /я = /Р2 4- ^вт8 4* ^>2 = 0,6 4~ 36,9 4* 5,4 = 48,9 с.
Діаграма навантаження двигуна має вигляд, показаний на рис. Іі.20. Із діаграми еквівалентний момент 116,8а 8,9 +43,2а 35,1 + 73а • 5,6 + 116,8а - 6,6 + + 31,4» 36,9 + 73» . 5,4 н?» = 50 Н • м < Ми; (Ми = 73 Н • м). Отже, двигун за нагрівом підходить. Питання для самоконтролю 1. Які показники належать до енергетичних показників електропривода? 2. На що витрачається енергія, яку споживає двигун із мережі? 3. Що таке цикловий ККД електропривода? 4- Якими факторами зумовлені втрати у перетворювачах, які використовуються для живлення двигунів? 5. Що таке коефіцієнт спотворення? 6. Як розглядаються втрати в електричному двигуні? 7. Дайте характеристику змінним втратам потужності в двигуні. 8. Як знайти втрати потужності при номінальному режимі роботи двигуна? 9. Як змінюється ККД двигуна залежно від навантаження? 10. Який характер має залежність соз «р від відносного навантаження? 11. За яких умов, виходячи із задач енергетики, раціонально регулювати швид- кість введенням резисторів у роторне (якірне) коло? 12. Який характер має зміна втрат потужності при регулюванні швидкості змі- ною потоку у двигунів постійного струму? ІЗ. Який вплив на втрати анергії в електроприводі мають перехідні процеси? 14. Зробіть зналіз виразу для втрат енергії у перехідному процесі прн /Ис = 0. 16. Чому дорівнюють втрати енергії при розгоні двигуна без навантаження 1 при динамічному гальмуванні? 16. Наведіть вираз, який дає величину втрат енергії при гальмуванні проти- включенням 1 реверсі. 17. Який вплив на величину втрат енергії в перехідних процесах має наванта- ження? 18. Вкажіть шляхи зменшення втрат енергії у перехідних процесах. 19. Чим визначаються змінні втрати енергії у перетворювачі? 20. Дайте характеристику втрат енергії у перетворювачі частоти. 21. Які особливості має система Г — Д відносно втрат енергії в перехідних про- цесах? 22. Які показники враховуються при виборі потужності двигуна 1 яка послідов- ність вибору двигуна? 23. В чому суть перевірки вибраного двигуна за перевантаженням і умовами розгону? 24. Дайте фізичне розуміння рівнянню теплового балансу двигуна. 25. Чим відрізняється діаграма навантаження робочого механізму від діаграми навантаження електропривода? 26. Як знайти момент І потужність двигуна в рушійному і гальмівному режи- мах при тривалому режимі роботи із сталим навантаженням? 27. Які особливості і області використання методів еквівалентування ва нагрі- вом двигуна? 28. Які переваги має метод середніх втрат?
29. В яких випадках раціонально використовувати метод еквівалентної потуж - ності при перевірці нагрівання? ЗО. До чого зводиться перевірка двигуна за нагрівом, вибраного для роботи е режимі «2? 31. Чому недоцільно використовувати двигуни короткочасного режиму роботи для роботи в тривалому режимі і навпаки? 32. Наведіть методику перевірки двигуна ва нагрівання при повторно-коротко- часному режимі роботи? 33. Якими параметрами визначається допустима кількість вмикань за годину асинхронних двигунів? 34. Які особливості вибору потужності двигуна при регулюванні електропри- вода? 35. Що дає встановлення маховика в електроприводі з піковим навантаженням? Які особливості вибору потужності двигуна 1 моменту Інерції маховика?
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ І. Ключев В. И. Теория злектропривода. М. : Знергоатомиздат, 1985. 560 с. 2. Новиков А. В., Попович Н. Г., Постников И М., РадченкоЯ. А. Введение ® специальность. Злектрические машини, злектропривод и автоматизация промьіш* ленннх установок. К- : Вища шк. Головнеє изд-во, 1981. 192 с. 3. Попович Н. Г Динамнческие режими автомат изированннх подьемньїх уста- новок с асинхронним злектропрнводом (при двухканальних и комбинирОванннх системах управлення). К.: Вища шк. Головнеє изд-во, 1982. 212 с. 4. Попович Н. Г., Ковальчук А. В., Красовский Е. П. Автоматизация производ- ственнмх процессев и установок. К. : Вища. шк. Головнеє изд-во, 1986. 312 с. 5. Теория автомати чесного управлення > Под ред. аквд. А. А Воронова. М.і Вйспьидк., 1986. 368 с. 6. Чиликин М. Г., Ключев В. И., Сандлер А. С Теория автоматизированного злектропривода. М. : Знергня, 1979. 616 с. 7. Морговский Ю. Я-, Рубашкин И. Б., Гольдин Я- Г. Взаямосвязанньїе систе- ми злектропривода. Л»: Знергия, 1972. 200 с. 8. Морозовский В. Т. Мяогосвязньїе системи автоматического регулнрования. М. : Знергия, 1970. 288 с. 9. Рудаков В. В., Столяров И. М., Дартау В. А. Асинхроннеє злектроприводн с векторним управлением. Л. : Знергоатомиздат, 1987. 134 с. 10. Справочник по автоматизированному електроприводу / Под ред. В. А. Елн- сеева и А. В. ІПинянского. М. : Знергоатомиздат, 1983. 616 с.
зміст Передмова...............,................................................. З Розділ 1. Електропривод, його різновиди та елементи ...................... 5 1,1. Загальні відомості .................. , , ......................... 5 1.2. Електропривод та його елементи ................................ , 6 1,3. Різновиди електроприводів .......................................... 7 1.4, Історія розвитку електропривода ............................... . 9 1.5. Основні тендзнції та особливості розвитку сучасного електропривода. , , 13 1.6. Завдання теорії електропривода .................................. 18 Питання для самоконтролю................................................. 19 Розділ 2. Електромеханічні системи автоматичного керування та електропри- вод. Математичний опис ................................................. 19 2.1. Автоматизований електропривод як склздова частина електромеханічної системи автоматичного керування ......................................... 19 2,2. Електропривод як складова частина електромеханічної системи автоматич- ного керування .......................................................... 23 2.3. Дослідження динамічних режимів електромеханічних САР............... 24 2.4. Електродвигунний пристрій електропривода як елемент електромеханіч- ної САР ............................................................... 36 2.5. Рівняння динаміки механічної частини електропривода 36 Питання для самоконтролю .................. ....... 41 Розділ 3. Механіка електропривода ...................................... 41 3.1. Загальні відомості .................................................. 3.2, Кінематичні 1 розрахункові схеми механічної частини електропривода 3.3. Рівняння руху і режими роботи електропривода ..................., 3.4. Динамічні властивості механічної частини електропривода.............. 3.5, Усталений рух 1 механічні перехідні процеси в електроприводі . . , , . 3.5, Динамічні навантаження електропривода ........................... 3.7. Оптимізація передаточного числа редуктора .................. . . Питання для самоконтролю .................................... Розділ 4. Електромеханічні властивості 1 характеристики двигунів ..... 69 4.1. Загальні відомості ................................................ 69 4.2. Узагальнена електрична машина .................................... 70 4.2,1. Загальні відомості................................................ 70 4.2.2. Рівняння електричної рівноваги симетричних неявиополюсннх машин 76 4,2.3, Рівняння електричної рівноваги явнополюсних машин . .............. 78
4.2.4. Рівняння моменту узагальненої електричної машини. Електромеханіч- ний зв’язок електропривода ........................................ 79 4.2.5. Перетворення координат узагальненої електричної машини....... 83 4.2.6. Фазні перетворення змінних ................................. 69 4.2.7. Узагальнена структурна схема електричної машини ............. 93 4.3. Електромеханічні властивості двигунів постійного струму з незалежним збудженням............................... г................... 95 4.4. Електромеханічні властивості двигунів постійного струму послідовного збудження...........................................................106 4.5. Електромеханічні властивості двигунів постійного струму змішаного збудження . ...................................................Ц5 4.6. Математичний опис процесів електромеханічного перетворення енергії Ц" в асинхронному двигуні ........................................... 118 4.7. Статичні характеристики асинхронних двигунів ........... 120 4.8. Динамічні властивості асинхронного електромеханічного перетворювача під час живлення від джерела напруги...........................136 4.9. Статичні характеристики і динамічні властивості асинхронного електро- механічного перетворювача під час живлення від джерела струму . . , 144 4-ГО. Режим динамічного гальмування асинхронного двигуна 151 4.11. Електромеханічні властивості синхронного двигуна .............153 4.12. |Електром.хан1чн1 властивості крокового двигуна . . . , .... 159 Питання для самоконтролю .................. ... 161 Розділ 5. Динаміка розвинутих електромеханічних систем ........ 162 5.1. Загальні відомості ............................................«... 162 5.2. Узагальнена електромеханічна система з лінійною механічною характе- ристикою .................................................................163 5.3. Динамічні властивості електромеханічної системи з жорсткою механічною частиною..................................................................165 5.4. Динамічні властивості електромеханічної системи з пружним зв’язком 173 5.5. Електромеханічні перехідні процеси 1 методи їх аналізу.............178 5.6. Оптимальні перехідні процеси ...................................182 5.7. Перехідні процеси електропривода з лінійною механічною характеристи- кою під час стрибка керуючої : збурюючої дії ........................... 185 5.8. Перехідні процеси електропривода з лінійною механічною характеристи- кою під час плавної зміни керуючої дії.................................. 197 5.9, ' Перехідні процеси електропривода з нелінійною механічною характери- стикою «..................................................................204 5.10. Динаміка електропривода з синхронним двигуном .....................206 5.11. Перехідні процеси в електромеханічній системі з урахуванням пружних механічних зв’язків і кінематичних зазорів....................... ... . 209 Питання для самоконтролю ...............................................» 210 Розділ 6. Керування координатами електропривода ............ 212 6.1. Загальні відомості ................................ 212 6.2. Основні показники регульованих електроприводів ................ . . . 213 6.3. Система керований перетворювач — двигун (КП — Д) ........ 219 6.4. Типові структури електропривода під час керування кількома координатами 232 6,5, Частотні оцінки точності, швидкодії та якості регулювання координат . електропривода......................................................235 6.6. Стандартне настроювання контурів керування..................... . 242 6.7. Моделювання системи тиристорний перетворювач — двигун з урахуван- ням нелінійностей .......................................................255 Питання для самоконтролю ................................................262
Розділ 7, Регулювання моменту (струму) електропривода ...............363 7.1. Загальні положення ........................................... 263 7.2. Реостатне регулювання моменту .................................265 7.3. Система джерело струму — двигун (ДС— Д) .......................269 7.4 Автоматичне регулюзання моменту в системі керований перетворювач — двигун (КП — Д) ............................................... ... 273 7.5. Електропривод постійного струму при стандартній настройці контура регулювання струму ..................................................279 7.6. 'Регулювання моменту двигуна з послідовним збудженням...........286 7.7. Особливості регулювання струму і моменту в системі Г — Д........288 7.8. Особливості регулювання моменту в асинхронному електроприводі . . 290 7.9. Регулювання моменту асинхронного електропривода зміною потужності ковзання ......................................................... 293 7.9.1. Регулювання моменту зміною статорної напруги ............293 7.9.2. Регулювання моменту асинхронного електропривода під час ке- рування струмом ротора ................................. 294 7.10. Регулювання моменту ясних ронного електропривода під час частотного керування............................................................300 7.11. Векторні методи регулювання моменту асинхронного електропривода , 310 7,12. Регулювання моменту синхронного електропривода ................324 7.12.1. Регулювання моменту синхронного електропривода за принци- пом безконтактного двигуна постійного струму...................325 7.12.2. Регулювання моменту синхронного електропривода під час век- торного керування .............................................327 7.12.3. Регулювання моменту синхронного електропривода під час одно- часного регулювання кутового положення вектора струму ста- тора ..........................................................329 Питання для самоконтролю .......................................... 83і Розділ 8. Регулювання швидкості електропривода .................. . 33^ 8.1. Загальні відомості ........................................... 332 8.2. Основні показники регулювання швидкості....................... 334 8.3. Реостатне регулювання швидкості двигуна постійного струму з незалеж- ним збудженням .............................................. . . . 337 8.4. Регулювання швидкості двигуна з незалежним збудженням при шунту- ванні якоря .........................................................341 8.5. Регулювання швидкості двигуна послідовного збудження шунтуванням якоря................................................................344 8.6. Автоматичне регулювання швидкості в системі КП — Д . ..........348 8.7. Послідовна корекція контура регулювання швидкості в системі КП — Д 357 8.8. Регулювання швидкості зміною магнітного потоку двигуна..........365 8.9. Регулювання швидкості асинхронного електропривода ............873 8.10. Частотне і векторне регулювання швидкості електропривода змінного струму ..............................................................381 8.11. Регулювання швидкості машин подвійного живлення .............390 8.12. Каскадні схеми регулювання швидкості асинхронного електропривода 393 Питання для самоконтролю ...................... 395 Розділ 9. Регулювання положення ................................... 396 9,1. Загальні відомості ..................................... 9.2. Точне познціювання ..................................... 9.3. Автоматичне відпрацьовування дозованих переміщень ...... 9.4. Слідкуючі електроприводи................................ Питання для самоконтролю ...... . ............... 396 401 404
Розділ 10. Взаємозв’язані електроприводи ............... 411 10.1. Загальні відомості ......... . . • ...........„411 10.2, Багатодвигунний електропривод............ 412 10.3. Електричний вал .............................421 10.4. Поняття про зв’язане регулювання. Технологічно зв’язані електропри- води ........................................... 428 Питання для самоконтролю ...................... 437 Розділ 11. Енергетика І основи вибору потужності електропривода...........438 11.1. Загальні відомості ............................................. 438 11.2, Енергетика електропривода........................................ 440 11.3. Енергетичні показники системи П — Д з різними типами перетворювачів 450 11,4. Режими роботи, нагрівання та охолодження електродвигунів..........453 11,5. Діаграми навантаження електроприводів .............................458 11,6. Методи еквівалентування за нагріванням режимів роботи електропри- вода . . . ........................................................ 464 11.7. Вибір двигунів . ........................................, , > » 473 11.8. Розрахунок потужності електропривода з маховиком ,,••••, 483 Питання для самоконтролю ........... 488 Список рекомендованої літератури , 490
Навчальне видання Попович Микола Гаврилович Борисюк Микола Гнатович Гаврилюк Віктор Аксентійович Желдак Олександр Миколайович Ковальчук Олександр Васильович Красовський Євген Петрович Пересада Сергій Михайлович Печеник Микола Валентинович Терявв Віталій Іванович Пижов Володимир Михайлович ТЕОРІЯ ЕЛЕКТРОПРИВОДА Оправа художника І. В. Петрова Художній редактор 0. І. Швадчин Технічний редактор Л. Ф. Валкова Коректор Н. І.^Кунцевська Здано до набору 28.12.52. Підписано до друку 13.01.53. Формат 60x84/16, Папір № 2. Гарнітура літературна. Високий друк. Умови.-друк, арк, 28,82. Умов, фарбо- відб 29,11. Обл. вид. арк. 30,02. Вид. № 9264. Замов- лення 2—2363. Видавництво «Вища школа», 252054, КиТв-54, вул. Геге- лівська, 7. Віддруковано з матриць Головного підприємства респуб- ліканського виробничого об'єднання «Поліграфкнига», 252057, Кпїя-57. вул Довженка. З в Київській книжковій друкарні наукової книги, 252004, Київ-4, вул. Терещен- ківська. 4. Зам, 3-636.