Старовойт I.С.,
Стаева Т.О.,
Орендарчук Г.О.
Тернопть- 1997
Мшктерство освки Украши
Терношльська академия народного господарства
СМлосо^ня
Навчальний послбник
Терношль — 1997
Старовойт 1.С., Сыаева Т.О., Орендарчук Г.О.
Фыософ1я. Навчальний послбник. — Терногпль. Астон, — 1997. —С.
м Терношль, вул.Гайова.8
т.(0352) 22-71-36
Передмова
Часи перемш, в як: вступило наше сусшльство, вносить суттев)
модиф!кацп у все сощальне життя, в тому числ! i в духовну культуру.
Не лишилася осторонь цього процесу й ф!лософ!я. Нин) ми вступили
на шлях освоения усього багатства фьтософсько! думки людства. Та
«едино в)рна» картина свИобудови й вщношення до свку, яку вивчали
донедавна, змшюсться, хоча й нр просто, усвщомленням того, що
пал)тра фьюсофських погляд!в минулого й сьогодення надзвичайно
розмаТта i що кожен з цих погляд)в мае право на оснування; вш с
самодостатшм i самопднним.
Роз)братися в цьому багатств) конценцш, а, отже, i досягти
сучасного розумшня фундаментальних проблем людського буття i
свНобудови, е справою далеко нс простою i вимагас вщ студента
чималих зусиль. В формуванш такого уевщомлення неощненну
допомогу студенту можуть надати шдручники i навчалып пособники.
Однак в силу комлексу причин вища школа Украши явно
недостаньо забезпечена подручниками, навчальними поабниками,
класичною фьтософською лИературою. Щоправда, в останш роки
видан) навчальний поабник «Фолософ1я. Курс лекщй» (1992р. i 1994
р.), шдручник «Ф1лософ1я» (1995 р.), навчальний поНбник «Вступ до
фолософп: Отнолопя людини» (1995 р.), як! до певно! м!ри
лжвщовують цю нестачу. Проте невеликий наклад i швидкоплинюсть
життя спричиняють те, що вони не в змоз! повшетю вдовольнити
потреби студенства.
Запропонований навчально-методичний поНбник мае за мету
допомогти студентам зор!ентуватися у сучаснш фолософськш
проблематищ, окреслити напрямки розумшня основних питань,
сприяти у подбор! лотератури до кожно'о з тем курсу.
Поабник написаний у вщповщност! з програмою курсу «Ф1лософ1я»
для вищих учбових заклад!в. При пщготовщ поабника автори
послуговувалися зазначеними вище пойбниками i шдручником,
навчально-методичними виданнями, подготовленими науковцями
Нащонального ушверситету (м.Т.Шевченка, Ки’овського
полпехночного институту, шших вуз!в, монограф!чною i перюдичною
фолософською лНературою.
ТЕМА: Ф1лософ1я, п проблематика та функци
1. Основн( проблеми ф!лософй. Специф!ка фглософського знания.
2. Св!тогляд, його суть i структура.
3.1сторичн! типи св!тогляду: м!фолог!я, рсл!г!я, ф!лософ!я.
4. Сусшльш функци фитософн.
Лпература:
Бибихин В.В. Философия и религия. — Вопросы философии, 1992,
№7.
Забужко О. Ф!лософ!я i культурна притомнкть наци. — Сучаснкть,
1994, №3.
За'1'ченко Г. Дол! ф!лософп та культури наприкшц! XX стор!ччя.
— Ф!лософ. i соцюл. думка. 1994. N° 1 -2.
Ф!лософ!я: Шдручник / За!ченко Г.А. та !н. — К.. 1995. — С.6-19.
Ф!лософ!я. Курслекцш. — К.: 1994. — Лекщя 1.
Ф!лософ1я та i’i м!сце в сучасшй культур!. — Философ. i сощол.
думка, 1993, №4.
1.	Ф!лософське знания мае свою специф!ку, яка докоршно в!др!зняе
його в!д конкретно-наукового знания. Р!ч у т!м, що коли наукове
знания на певному етап! кторичного розвитку с точним, однозначним i
тому• загальноприйнятим для вс!х людей, то фьтософське знания е
пол!фон!чни.м, плюралктичним. Це означае, що на одн! i т! ж сам!
питания в р!зних фидософських школах даються р!зн! (неоднаков!)
вщповщ!, як!, що суттево важливо, мають р!вноц!нне значения. 1накше
кажучи, в фьюсофп не кнус однозначних i загальноприйнятих
положень. Саме тому ф!лософ!я е особливим видом знания: цс
«соф!йне» знания, зрозумьде як мудркть. Про це свичить i значения
термшу ф!лософ!я — в!д грепьких слш фпео — любов i соф!я —
мудркть (любов до мудрост!). В фьтософп. отже. науково-об’сктивний
пщх!д поеднуеться з ощночним. ошнюючим.
Специф!ка ф!лософського знания в значит м!р! визначаеться тими
проблемами, як1 дослщжуються в ф!лософп. До найважлив/ших
проблем философа вшносяться так!:
— хто така людина ! яке мкце займае вона в св:т!?
— яка природа св!ту. Космосу? В чому полягають причина i основа
його кнування? Чи с взагал! яккь зовшшн! тдстави кнування
Всесв!ту, чи вш е самодостатжм i не потребуе для свого буття шяких
зовн!шн!х сил?
— в чому полягас сенс людського життя i людства в ц!лому? I чи
кнуе цей сенс взагал!?
4
— в чому суть людського щастя? 1 як, якими шляхами i засобами
людина може стати щасливою?
— як слщ розум!ти добро i зло? Яка Тх роль в житт! шдивща i
людських сшльнот?
— людина i доля. Чи выьна !стота людина, чи над нею пануе фатум,
доля? Чи визначено и життевий шлях заздалепдь, чи Hi?
На u,i та цьлий ряд шших питань неможливо дати однозначш i
вичерпш в!дпов1д1, i тому кожне нове поколшня людей пробус
вщшукати свое власне тлумачення цих життевосмислових проблем
людського юнування.
Фкюсоф1я вивчае, отжс, так! питания, котр! включаються у
свИогляд людини. Саме тому фьтософгя псно i безпосерсдньо
пов’язана з свНоглядом.
2.	Св1тогляд — це сукупшсть узагальнених уявлень про св!т,
переконань та щеал1в, знань i почутпв, оцшок, через призму яких
людина вщноситься до дшсностц до шших людей i само! себе.
Студентам важливо уяснити, що свНогляд людини мае штегративний,
пилений характер, а не с простою сумою його складових частин. Разом
з тим свюгляд не е чимось аморфним, безструктурним: в ньому
видьтяються вщносно самостшю компоненти. До найважливпних з них
вщносяться: знания, цшносп, почуття, переконання, оцшка минулого
i eipa в майбутне, воля. Студенти повинш bmith розкрити змют
зазначених елеменНв свНогляду i показати i'x роль в функцюнуванш
евгтогляду.
Знания — це щеальне воображения дшсносп в свщомосп людини.
Слщ зауважити, що у свИогляд входять не eci i не будь-яю знания, а
лише Ti, як! с життевоважливими для людини.
Цшноспи — позитивне або негативне вщношення до явищ
оточуючого св1ту, яке грунтусться на потребах та штересах людей,
культур! певного сощуму.
Почуття — емоцшно-чуттеве переживания людиною явищ
природи, дш i вчиншв шших людей i ceoix власних дш.
Переконання — штелектуально-емоцшна позитивна оцшка певних
щеал1в, норм, дш i вчинюв, на як! людина ор!ентуеться у своему житть
Оцшка минулого i eipa в майбутне теж входять в структуру
св!тогляду. Людина живе не лише в «тепер», яке с миттев!стю, а й
проектуе свое майбутне, а також оцшюе минуле.
Воля — психолопчна здатшеть людини шдпорядковувати свою
Z’.iibHicTb, вчинки евщомо поставленим целям. Воля — це серцевина
occcHCTocTi, те, що робить людину особиспстю.
5
В структуру св!тогляду варто включити i самосв1дом1сть. Це —
один is нашстотшших компонент свщомост!, який полягас в
усв!домлснш себе в якост! суб’екта практично! i тзнавально!
д!яльност!, в оц!нц! CBoix дш, потреб i iHTepecie, cbo’i'x почут-пв, думок,
мотив!в поведшки та !деал!в, свого становища в природному i
социальному середовищт
Ще раз хочемо наголосити на тому, що свкогляд, як i св!дом!сть
загалом, мае щлкний характер i тому вс! структура! елементи
свдтогляду взаемопов’язан! м!ж собою i взаемовпливають один на
одного.
3.	Свкогляд мае [сторичний характер. Це означае, що
!ндив!дуальний свкогляд змшюсться на протяз! життя окремо’!
людини, а сустльний свкогляд еволюцюнус з доступом людства.
На протяз! iCTopi! людсъко! цив!л!зацп сформувалися три типи
евкогляду: м1фолог1я, рел1г1я z ф1лософ1я.
М1фолог1я (в1д грецького «М1ф» — переказ, оповщь i «логос» —
вчення) — це такий cnoci6 розумшня природних i сусшльних явищ, що
полягае в одухотворенна i персошфкацп них явищ, надёленш !х
людськими за характером, але фантастично розвиненими i
спотворсними власти в ост ям и. М!фолопя е уюверсальним типом
евкогляду первгсних сустльств; вс! етноси своГм першим евкоглядом
мають м!фолопю. Для фиюсофського осмислення м!фолог!чного
евкогляду важливо звернути увагу на: 1) тематику м!ф!в, яка охоплюе
евкоглядн! проблеми; 2) на щентичшеть ц!е! тематики у рдзних
народ!в.
Релшя (в!д. лат. religio — набожшеть, святиня) — така форма
евкогляду, в якш присвоения людиною евку здшснюеться через його
подвоення на земний i небесний. потойб!чний i понейб!чний. гр!шний i
сакральний. Принпипово важливо уяснити. що найважлившюю
ознакою рел!гп е юнування надприродно! ictotii — Бога. Тому суттю
релтйного евкогляду е Bipa в Бога. При вивченш особливостей
зазначеного типу свйпогляду варто мати на уваз1, що сучасн! евков!
peairii виникають внаслиок тривалого розвитку попередшх рел!пйних
уявлень (тотем!зму. ан!м!зму. язичництва). Сл!д також уяснити, як!
регулятивн! функцп виконуе рел!пя в житт! сощуму, як вона сприяе
консол!дацп сустльства.
Фглософгя е таким юторичним типом осмислення евку, який
вир!шуе вс! евкоглядш питания виключно рацюнальним, лопчним
шляхом, в!дкидаючи м:фи. емоцп. Bipy i т.п. феномени людини.
Основна eidMiHHicmb фпософського евкогляду вщ м!фолог!чного i
релкшного полягас в тому, що bih складас лише ядро свггогляду, тод!
як peairia i м!фолопя повнктю сшвпадають з вщповщним свпоглядом.
Варто також зазначити, що свпогляд у певнш сво!й форм!
притаманний будь-якому сусшльству i будь-якш людинь Причому
формування вищого типу св!тогляду не приводить до повного
зникнення попередшх його форм: вони сшвкнують, хоча вторично
попердшй тип свпогляду й вщсувасться на заднш план i виконуе
тдпорядковуючу роль в пор!вняню з домшуючою формою. Так,
м!фолопя не зникас з утворенням penirii' i ф!лософн’ i почасти виконуе
в перипй з них чи не найголовн!шу роль. Вщомо, наприклад, наск!льки
м!фолог!чним був св!тогляд радянських людей стосовно проблем
«свитого майбутнього», рол! вожд!в в його створенш i у вщношенн! до
власного народу. Це ж стосуеться, хоча i в меншш м!р!, й !нших
сучасних сусшльств.
4,	Ф!лософ!я як сфера духовно! культури виконуе певн! сощальн!
функци. Найважлившшми з них е св!тоглядна i методолопчна.
Свйпогллдна функщя фЬтософ!’! виявляеться в тому, що вона осмислюе
й обгрунтовуе евпоглядн! щеали, накреслюе стратепю Ух досягнення. У
фьлософп вщбуваеться рефлекая евпоглядних проблем, виробляеться
поняпйний шетрументарш для анал!зу i пор!вняння р!зних
свпогляд!в, для обгрунтування переваг одного евпогляду над !ншим.
Прагнення обгрунтувати р!зн! концепцп, щеали ставлення до евпу
потрсбуе р!зних фьтософських шдход!в. Припустимо, рс.шпйнс i
матер!ал!стичне вщношення до св!ту виходять з принципово
протилежних засад. Проте пор!вняння i обгрунтування нсодинакових
шдход!в до св!ту зд!йснюсться за допомогою загальних закошв
мислення, що й дае фъдософп можливкть виконувати евпоглядну
функц!ю.
Методолог1чна функщя виявляеться передуЦм в тому, що
ф!лософ!я виробляе загальш принципи i норми шзнавально! д!яльност!.
Однак методолопчна функщя не зводиться до методологи тзнання: у
нш йдеться про стратепчний р!вень методологи людсько! д!яльност! в
щлому. Ф!лософ!я повинна зктавити й ощнити р!зш засоби ц!с!
Д1яльност!, вказати найбътып оптимальш з них.
Тема: Ф1лософ1я стародавнього Сходу
1.	Свосрщжсть сх!дно! культури.
2.	Ф!лософ!я стародавньо!1ндп («ведична» ф!лософ!я, буддизм).
3.	Фйюсофськ! вчення стародавнього Китаю (Конфуц!й i
конфущанство, даосизм).
Л1тература:
Дао и даосизм в Китае. — М., 1982.
Дайсэцу Судзуки. Две лекции о дзэн-буддизме. — Иностранная
литература, 1991. №1.
История философии в кратком изложении. — М., 1991.
Ф1лософ1я: ГДдручник. — К., 1995. — С.24-30.
Ф1лософ1я. Курс лекфй. — К.,: 1994. — Лекщя 2.
Чанышев А.Н. Курс лекций подревней философии. — М., 1981.
Шсрбатской Ф.И. Избранные труды по буддизму. — М., 1988.
1. При вияснснн] першого питания ела уяснити, що в icTopii
людсько’! цив!л!зацп склалися два глобальных типи культури — сх1дна
i захгдна, котр! досить вщчутно в!др!зняються одна ва одной U,i
вцмжносп вплинули i на фкюсофськ! вчення Сходу 1 Заходу. Свщомо
залишаючи поза увагою числены вщмшност! м!ж виокремленими
типами культур, звернемося лише до тих, як! визначальним чином
вплинули на стиль фиюсофствування на Заход! i Сход!.
Вся ехълна культура побудована на п1дпорядкуванш iudueida
колективу, на розчинешй шдив’даулыюго в сустльному. Культ
сшльносп тут переважас над культом людсько! особистост!, п
суверенност! i недоторканост!. Це зумовило той факт, що
!ндив!дуальнс творчс начало в фьдософ!! стародавнього Сходу
виражено вкрай слабо. 1стор!я практично не залишила нам !мен
!нд!йських фьдософ!в. !х шдившуалъний внесок розчинений у
колективнш творчост!. У фФософськи.х вченнях людина розглядаеться
як атомарна форма вияву всезагального (брахмана-атмана, рита), а
проблема особистост! не знайшла в шй ф!лософ!'! актуал!зацп. В
такому пщход! знайшла в!дображення стабФьнкть
соц!ально-економ!чних форм сх!дно! цивиизацп i повне
пщпорядкування особи жорстокому кастовому подйту сусшльства.
Якщо в заханш культур! домжуе рацюналФтичний шдхщ в
розумшш св!ту i людини. то в ехшнш на перший план висуваються
1ррац1онал1стично-.ч1стичн1 формы осягнення diucHocmi. Будучи
переважно споглядальною шодо природного буття, схщна культура
головну увагу звертае на проблему поспйного самовдосконалення
8
людини а нс на перетворснпя св!ту в!дпов1дно до потреб людини. що
характерно для Захщно! цивипзацп. Сходна культура формул,
сприйняття реального предметно-чуттсвого св!ту як химерно! фЁкцв,
яка лише через нсвйластво будеино! свфомост! здасться чимось
«справжшм». Тим-то ф!лософ!я Сходу обертаеться своер!дною
фитософською м!фолог!ею, орюнтованою на м!стичне переживания
одухотвореност! буття i практично байдужо! до рацюналгстичних
метод!в осягнсння св!ту.
2. Першим пам’ятником м!фолог!чно-ф!лософсько! думки
стародавньо! 1ндй були «Веди» (слово «веди» означас в переклад! з
санскрпського «знати», «гйдати»). «Веди» були створен! м!ж другим i
першим тисячол’ттям до нашо! ери i е одним !з найдавшших
Л1тсратурних витвор!в людства. Веди в основному складаються !з
пмшв богам. Але в них с i нимало космогоючних г!мшв, в яких
робляться спроби ОСМИСЛИТИ проблеми ПОХОДЖСННЯ CBiTy, ЙОГО ВИТ0К1В.
А це г зародження фктософськоТ думки, хоча i в м!фолог!чних образах.
НайбЁльш ч!тко фиихофський аспект Вед виражений в
<Упан1шадах-', в котрих фьюсофська думка превалюе над
м!фолог!чною. Упашшади, що означае «прихована таемниця», с
псрсказом рел!пйно-ф!лософського вчення про Брахму, або cbitobv
душу 1 сутшсть св!ту. Початком св!ту, його витоком с Брахма (Бог),
якась бсзтыссна субстанщя, яка пронизус св!т, с його початком !, в
пщеумку, завершениям. Брахма не е особою, як Бог у християнств!, цс
— Дух. Оскитьки Бог пронизуе Bcccbit, то в Упашшадах
висловлюсться думка про те, що в евгн дю ушверсальний закон, якому
шдпорядковусться i становления конкретних т!л i явищ, i велик!
косм!чш перюди розвитку.
Саме в Упашшадах вперше висловлена щея вщплати у
потойб!чному житт! за земне життя (карма) 1 сформульована думка
про те, що душа людини беземертна i шеля смерт! свого «господаря»
псресслясться в !нше т!ло — людини, тварини чи навггь рослини (це
перевтЁлення душ! отримало назву «сансара»). Соц!альне значения
перевтЁлення душ! полягае в тому, що кожне нове й" вт!лення заложить
В1д поведшки людини, й життсвого шляху. Якщо людина виконуе
моральний закон карми, то и душа вселяеться у тёло людини вищо!
касти, якщо ж Hi, то в т!ло людини нижчо! касти або навггь тварини.
Нагородою за праведне життя е шднсссння душ! до всесвНнього духу
— брахмана, злиття з ним i отримання в!чного життя.
Одним з фЁлософських напрямюв, який бере свш початок з penirii
брах.машзму, е буддизм, який виник в Стародавшй 1ндп у VI ст. до н.е.
: s ход! !сторичного розвитку став поряд з христианством i шламом
9
одшею з найпоширешших рел!пй. Засновником цього вчення
вважають царевича Гаутаму, прозваного Буддою (що в переклад!
означае «просв1тлений»), Ochobhi ще!' буддизму викладен! у пращ
«Т!штака» ("Три корзини закошв").
Центральними в буддистському вченнш е чотири благородна,
истина.
По-перше, !снування кожно! людини нерозривно пов’язане (з
стражданням, незалежно вщ того, праведний чи неправедний cnoci6
життя вона веде. Народження, хвороба, стар!сть, смерть, зустр!ч з
неприемним i розлука з приемним, неможливкть досягнути бажаного
— все це веде до страждань.
Життя людини в буддизм! — пот!к невгамовно'1’ спраги,
нездшсненних прагнень i бажань, бо досягнення ix веде до нових
бажань i так безкшечно. Людина стае в!чно незадоволеною i тому
страждае.
По-друге, причиною страждань е прагнення до життя. спрага життя,
прагнення до насолоди i чуттсвих задоволень.
По-третс, буддизм ставить за мету вийти !з «ланцюга» страждань.
Звыьнитись вщ страждань потр!бно i можливо при житт!,
«перервавши» ланцюг перевт!лень i звыьнившись вщ спраги життя.
Для цього в буддизм! вироблен! псвн! засоби, оволод!ваючи i
використовуючи як!, людина може досягти особливого стану —
н1рвани.
Досягнення н!рвани с нищим благом i метою буддизму. Шрвана —
це стан абсолютного спокою. коли вщсутн! yci бажання, прагнення,
пристраст! i пов'язан! з ними страждання. Це такий стан душ!, коли
для людини втрачас значения будь-яка чуттсвють. i людина живе в
зовс!м !ншому св!т!. в св!т! !ншо! луховност! i отримус якесь особливе
задоволення. Шрвана — це не смерть, але повна втрата свого «Я»,
розчинення шдивщуального життя в океан! Всесв!ту. Якщо для
свропейщв велику ц!ншсть мае саме збереження ! збагачення себе як
особистост!, а щастя для них — цс повнота життя у вс!х його проявах i
можливостях, то для Сходу щеалом стае зречення вщ життя,
позбавлсння вщ !ндивщувальност! i суб'сктивност!, духовно злиття з
божественним абсолютом.
На основ! ф1лософсько! концепцп буддизму базуеться багато
прикладних вчень, як! розробляють певн! ф!зичн! i духовн! вправи для
вдосконалення тыа i духу, внаслщок чого людина формуе в соб! нов!
здатност!, ново переживания св!ту i певним чином змшюе свою
психолопю.
10
По-четверте, буддизм виробив основш напрямки звыьнення людини
вщ чуттсвост!. Для цього псщлбно зрозум!ти чотири ктини буддизму, а
також знати, дотримуватись i пройти eiciM шлях1в позбавлення eid
страждешь. BiciM шлях!в включають в себе: правильну Bipy,
правильну мову, ктинну рппучкть i волю, правильш ди, правильний
cnoci6 життя, правильну думку, правильш нам!ри i правильне
споглядання.
Головним моральным [деалом буддизму виступае любов до всього
живого i утримання вщ запод1яння стану зла. Будда придитяв велику
увагу не зовшшшм вчинкам, а мотивам i нам!рам, тобто тому, що
здшснюеться всередиш людини, у самш глибиш i'i душ!. Будда,
наприклад, вважав, що вбивцею е кожен, хто бажае зла своему
ближньому. Людина тому й повинна пройти ланцюг перероджень, щоб
звшьнитись вщ зла у свой душ!, накопичити чесности, досягти
духовно!досконалосп.
У буддизм! вироблеш вих!дн! засади того, як людина, приречена
своТм народженням для страждання, може жити в свт i знаходити в
житт! вищ! цшностё
KpiM буддизму ф!лософська думка Стародавньо!. 1ндп представлена
великою юлькктю вчень, напрямюв як матер!алктично!, так i
щеалктично! оркнтацп: йога, чарвака- локаята, ньяя, санкх’я,
м1манса, вайшешика та iHini.
Yci ф!лософськ! школи Китаю, висуваючи та обгрунтовуючи сво!
1де!, поспйно зверталися до класичних книг китайсько! осв1чсност!:
«Книга пкень» (Ши цзин), «Книга кторп» (Шу цзин), «Книга
порядку» (Л! шу), «Книга пермш» (1 цзин). У «Книз! перемш»
мктяться перш! ф!лософськ! осмислення проблем людського
кнування, основи ! принципи фитософського мислення. Разом з тим —
це книга ворожби i пророкувань.
Основш поняття «Книги перемш» — шь, ян i дао. Теор1я «1нь-ян»
едина для Bciei китайсько! культури. Зпдно з цкю теоркю кнують дв!
сили, дв! тенденцн, як! взаемно заперечують одна одну, але i
взаемодоповнюють. Одна сила потенцшно завжди мктить у co6i шшу i
на вищому ступеш розвитку може перетворюватися у не!.
Сполучення «!нь» i «ян» породжуе усе кнуюче в свт. Це дв!
K0CMi4Hi сили, яю упорядковують хаос i увторюють три основш
реальносп — землю, небо i людину. «Ян» — символ неба, щось
активне, св!тле, уособлення чолов!чого начала у свт «1нь» — жшоче
начало, символ землц темний б!к св!ту, йому належить пасивна роль
г’-пкування.
И
Чергування «ть» i «ян» називасгься шляхом кДао! ....до ;ас
«шлях» ycix речей в свил, позбавлений !ндив!дуальност! евгеовий
закон, принцип сдност! св!ту. Дао ишкоряюты.я i природа, i
сусп!льство, ! людина.
Ф!лософ!я стародавнього Китаю представлена багатьма школами,
але найбьльш ч!тко и характер»! риси репрезентоваш в конфушанатв! I
даосизм!.
Одним з найважлив!ших фьлософських вчень Стародавнього Китаю
було конфуц!анство, засновником якого вважають Кун Фу-узи
(551-479 рр. до н.е.). Вчення Конф} шя викладене  книг! «Лунь-юй»
(«Бесщи та вислсвлювання»). В фшософському план! Конфущй чс
розробляе нового вчення про б\ття. а виходить з традишйних уявлень
тро небо 1 землю. Нсбесяий евгг визначас ochobhi полсжсння, як!
лежать в основ! людського життя. В щлому концепшя Кл-:фуцкя с
гоц!ально-пол1тичною i спичною за своею суттю.
Центрально мюле \ конфх кшанстгд заимають проблема морально!
повсд1нки людини. проблем» життя держави, с!м"! i управлшня
.усгпльством. Конфушй особливе мюнс прилетят. вихованню людини у
дуст псваги до тши\ люден, до сусглльства.
Анал1зуючи гидносини М1Ж людьми. Конфуцш вис'ваг. тезу, що в
основ! них в!дносин лежить принцип <-женъ-- суманшсть). До проявив
гуманност! Конфуцп! виносив так! якост! як справсдливють. повага до
старших, сигпвська увага. «До гуманност! найближасться той. хто
твердий i наполегливий, простий i нсгов!ркий», — твердив Конфуц' .
Конкретним мехашзмом реал!зацп принципу «жень» виступас система
традищй, ритуал!в, як! складаються в сусшльств!. Тому Конфуц!й
надас традищям i ритуалам великого значения.
Цснтральний конфущанський термш — «благородна людина»,
протилежний йому за значениям — «непдна людина». «Благородна
Людина» — цс той !дсал, до якого повинна прагнути людина. Основн!
риси його — вимогливють до себе, прагнення до самовдосконалення,
вмлння зберДати внутр!шн!й спокш. витримку i самовладання.
Конфуцш висувас 4 основн! вимоги, яких повинна дотримуватись
«благородна людина»:
1)	виявляй до батька таке тйдношення, якого ти вимагасш в!д свого
сина;
2)	виявляй до володаря такс тйдношення, якого ти вимагасш в!д
CBoi'x шдданих;
3)	виявляй до старшого брата таке вфношення, якого ти вимагасш
в!д молодшого брата:
4)	виявляй до друз!в такс выношення, якого ти хочеш в!д друз!в.
12
Велику увагу прид!ляв Конфуцш !де! порядку i управлшня у
держав!. Спочатку людина повинна навести порядок у co6i, в свош
моральнш поведшщ, попм — у своТй с!м’! i врешт-решт, у держав!.
« Коли людина вм!с управляти собою. — говорив Конфуцш, — людям
нс наказують, але вони виконують; коли ж людина не управляе собою,
хоча вона ! наказус, й нс слухаються».
В!дпов!дальне ставлення до сво!х обов’язюв вимагало в!д
конфущанщв виховання сво!х вольових якостей. Нс можна навчитися
управляти державою i людьми, якщо ти нс вм!(.ш управляти своею
психшою, — вважав Конфуцш. Але нс титьки псих!ка, а й одяг 1
зачюка, смаки i звички, манери i мова — усе було впорядковане
конфуц!анською мораллю. Зпдно й правил, м!ж старшими !
молодшими, м!ж вчителем i учнями, м!ж чоловшом i жшкою повинна
1снувати сувора !ерарх!я i субординащя. Кожсн мае знати свое м!сцс i
не претендувати на чуже.
Етика Конфущя розум!е людину в едност! й соц!альними функш-
ями. Головна мета виховання — гпдготувати !ндив!да до найкращого
виконання сво'1'х сощальних i службових обов'язкш. Таким чином,
1ндив!д для конфу щанства був лише функцюнером в сощальнш
icpapxii. Причому правила конфущансько! морал! допомагали держав!
повшетю контролювати життя особистост!.
Конфушанський щеал культурно! людини визначив мапстральну
л!н!ю розвитку китайсько! культури. На !дсал «благородно! людини»
ор!снтувалася быышеть китайсько! бюрократично! штслйснцй, яка
безпосередньо управляла державою, а також осв!чен! люди з шших
верств населения ! значна частина творчо! штелшенцп.
Головною метою конфу ц!анського вчення було досягнення
стабьтьного, поступово еволюцюнуючого сусшльства. 3 погляду
Конфущя, будь-як! сощалыи катакл!зми, революцй с злом i
вибуваються внаслщок того, що люди не дотримуються закону неба.
Ще в той час вш в!рно п!дм!тив, що науковий i техючний прогрес
далеко не завжди супроводжуються моральним вдосконаленням
людини; часто спостершаеться зворотне: з матер!альним прогресом
вщбуваеться духовна деградащя людини i сусшльства. Конфукцш
спробував виробити мехашзм для поеднання прогрссу в матер!альнш i
духовнш сферах, наголошуючи при цьому, що вир!шальна роль
нал ежить традищям, ритуалам.
Вчення Конфущя Отримало широко розповсюджсння в Кита! та за
’его межами i в модифшованому вигляд! iCHye i понинТ
13
Засновником фьтософп даосизму е Лао-цзи (друга половина VI —
перша половина V ст. до н.е.) Основн! положения даосизму викладен! у
книз! «Даодецзинь», написано!' послщовниками Лао-цзи.
Якщо в конфущанств! основна увага придшяеться моральним i
соц!ально-пол!тичним проблемам, то даосизм — це насампсред
ф!лософське вчення про Всесв!т, про буття. фцтософська концепщя
Лао-цзи дещо суперсчлива. 3 одного боку, в!н визнае оточуючу
людину природу единим буттям, а з другого — виходить !з кнування
дао — В1чного, нсзмшного i нешзнаваного начала. Саме дао е
справжня основа eeix речей i явиш природи, але дао не зводиться до
них i не тотожне !м. Дао е д!алектичним за своею природою, осюльки
йому притаманш протилежш властивостк воно i незмшне i рухоме, i
безкшчено велике i найдр!бн!ше. i едине i всеохоплюючс i т.п. Для
правильного розумшня даосизму потр!бно уяснити змкт таких понять:
— Де — уречевлене. конкретне виявлення дао в речах i поведшц!
людини.
— Ц1 — найдр!бн!ша тьтесна частника, шо виникае в результат!
опредмечення дао. Легки св!тл! частники Д утворюють чолов!че
начало ян, важк!, теми! — жшоче начало шь. Поедания цих частинок
породжуе, зпдно з вченням даосизму, все кнуюче у св!т!.
На вщмшу в!д конфущанщв, як! прагнули упорядкувати стосунки в
держав!, м!ж людиною i сусшльством, даосизм був спрямований на
гарможзащю взаемин людини з природою. Три основш мети ставили
посл!довники даосизму: досягнення довголиптя, досягнення стану
проевгтлення i, нарешт!, здобуття беземертя.
В основу даосько! практики досягнення довгол!ття покладена давня
натурфйтософська концепщя здоров’я, яка базуеться на принципах
«шь-ян». 3 далеко! давнини люди помИили, що усе в свт
взаемопов’язане, що Всесв!т е единим ц!лим i безперервно змшюеться.
Людина, вважали даоси, теж, до певно! м!ри — Всесв!т, або косм!чне
т1ло, на якому е сво! гори, р!ки, канали, мсрид!ани. Формою прояву
життево! енергп в людин! е боротьба i взаемозв’зок двох начал — !нь i
ян. Регулювання вщносин м!ж шь i ян забезпечуе збереження енергп, а
отже, i здоров'я. Шлях до довголиптя лежить через нас.идування
природи. Уся даоська методика шдтримки життевих сил в оргашзм!
(дихальн! i пмнастичн! вправи, спещальна д!ета, масаж i самомасаж,
прийоми мистецтва двобою (наприклад, так зване У-шу) побудован!
на цьому принцип! наслщування природи, на гармошзацп двох
протилежних начал — шь та ян.
Просвиплення dyuii, стан велико! едност! з Дао — б1лыи висока
мета, шж здобуття довгол!ття. Головний акцент в досягненн! ц!е! мети
14
робився на ще! «природност!» i «нед!яння». «Природшсть» вимагас вщ
людини звыьнення вщ ycix пристрастей i бажань (в!д жадоби сдави,
багатсва, в!д лшоицв, злоби, заздростц страху, смерт! тощо), вишня
управляти сво1ми смощями i почуттями. Под!бш ц!л! ставили i
конфуцданц!. Але, якщо вони наполягали на придушенш пристрастей,
на приборканш природного у людиш, то даоси, навпаки, прагнули
виявити у людей природний косм!чний початок. Природне в людиш —
не зло, з яким потр!бно боротися, вважали вони. Природне в людиш с
впленням дао, ушверсального космйчного закону. Вщкрити його в
людиш — смисл всього даосизму. Для цього даоси пропонували
принцип «не-д1яння», що вимагас в1д людини не втручатися в
законом!рност! природи, але слухняно шдкорятися 1м. Якщо не
псрскручувати свою природу, то вона заспоко'!ться, прийде у стан
спокою i р!вноваги. Под!бно до каламутно! води, яка стае чистою i
яккною, якщо залишити п у споко'!. Людина повинна наслщувати
природу, а не йти за сощальними нормами, як! висували конфущанцд.
Кщцева мета даосизму — бсзсмсртя — досягасться внаслщок
досягнення стану сдност! з Дао, просвИлення душ!. Тод! людина в
змоз! опинитися серед !нших небожител!в.
Даосизм, поряд з цонфущанством, здшснив надзвичайно вагомий
вплив на подальший розвиток фыософських !дей в Кита!'.
Тема: Антична философ! я
1.	Загальна характеристика антично! фнтософ!!.
2.	Досократична ф!лософ!я.
3.	Класичний перюд розвитку антично! ф!лософп.
4.	ф!лософ!я слл!н!стичного псрюду.
ТИтература:
Асмус В.Ф. Античная философия. — М., 1976.
Богомолов А.С. Античная философия. — М., 1985.
Введение в философию. — М., 1989. — 4.1. — Гл.2, 1-3.
История философии в кратком изложении. — М.,1991.
Ф!лософ!я: Пщручник. — К., 1995. — С.24-30.
Ф!лософ!я. Курс лекщй. — К., — Лекщя 3.
Чанышев А.Н.Курс лекций по древней философии. — М., 1981.
Антична ф!лософ!я, тобто ф!лософ!я стародавшх грек!в i римлян,
дзродилася у VI ст. до н.е. у Грсцн i прокнувала до VI н.с. Сл!д
агернути увагу насамперед на те, що ф!лософ!я Стародавньо! Грецп
запо’чатко"'"? свроп''й''’-^v ]ллософ!ю. Саме тут виробляеться той
15
стиль фьтософствування 1 та проблематика, яка визначила подальший
розвиток любомудрост! на свропейському континент!. Мислител!
давньо! Грецп ввели у фйгософ!ю i культуру загалом поняття «логос»
як розумного упорядковуючого косм!чного начала, яке згодом
переростас в таку рису ментал!тету захщносвропейського етносу як
рацюнал!зм.
Ф!лософ!я античного св!ту виростас !з м!фологп та епосу грек!в, що
вщбилося на п розвитку. Основн! характерна риси фьтософп цього
перюду так!:
— наявшеть в н!й значно! кьтькост! м!фолог!чних та сшчних образ!в;
— присутшсть слеменпв антропоморф!зму;
— на!вний пантеизм, тобто ототожнення бопв з силами природи;
— пов’язування природних процес!в з моральною проблематикою i
офнка Тх в катсгор!ях «добра», «зла», «справедливост!», «блага» i т.п.;
— в цш ф!лософп основна у вага звсртасться на пошуки
першоначала всього юнуючого, що тзнппс в новосвропейськш
фьтософп постане як проблема субстаннп.
У розвитку антично! фьтософп можна видьтити три ochobhi nepiodu.
Перший етап визначаеться як досокрипйвський (VII-VI ст. до н.е.). В
центр уваги виноситься проблема походження та структури Космосу,
питания про сутнкть св!ту. про першооснову всього (снуючого.
Другий nepiod (V-IV ст. до н.е.) визначаеться як класичний. Головну
проблему ф!лософ!я вбачае в тзнаню людини, людсько’! свщомост!,
поведжки, людських шднавальних можливостей. Цей перюд е
вершиною в розвитку грецько! демократ!’! фьтософп, мистецтва.
Третш перюд (к!н. IV ст. до н.е. — VI ст. н.е.) називають
еллЬистичним. Це був час кризи рабовласницького суспьтьства, перюд
сконом!чного ! культурного занепаду. Особливий штерес в фьтософп
проявлясться до проблем морально-етичного плану.
При вивченн! досократично! фьтософп доцьтьно видьтити дв! школи:
лалетську t елеагпську.
Засновником М1летсько1 школи був Фалес (VII-VI ст. до н.е.), а його
послщовниками Анакс!мандр, Анакщмен, Гераклит Основну у вагу
прсдставники щс! течи зосередили на пошуках Tic! першооснови, з яко!
виникають вс! конкрегю предмети i явища. Реч! с чимось тимчасовим;
вони виникають i зникають, а !х основа с в!чною, юнуючою завжди.
Фалес вбачав таку першооснову у вод!. Анакамандр вважав, що нею с
невизничене начало, яке в!н назвав «апейрон», Гераклгг прийняв за
першооснову косм!чний вогонь.
Якщо прсдставники мьтетсько! школи клали в основу св!ту якусь
матер!альну стих!ю (воду, вогонь i т.д.), то в елеатськш фьтософп
16
вперше вщцлясться в якосп тако!' основи нсконкретне i нематер!альне
начало, яке позначаеться поняттям «буття».
Найбитьш випукло ще! ц!е! фиюсофп були розроблеш Парменидом
(VI-V ст. до н.е.) i Зеноном (V ст. до н.е.). Парменщ подьтяс св!т на
ктинний i не-ктинний. 1стинним е буття, оскьтьки воно в!чне i
незмшне, завжди тотожне самому co6i. Св!т конкретних речей с
не1стинним буттям, адже реч! постшно змшюються, сьогодш вони
!накш!, юж вчора, а завтра i зовс!м зникають. Лопчне обгрунтування
висновк!в Пармешда спробував дати Зенон. В результат) cboix
досл!джень вш вщкрив суперечлив! характеристики руху, простору i
часу. Вщом! anopi! (труднощ!, безвихщш ситуацп) Зенона, зокрема
так! як «Ах!л i черепаха», «Стадюн», «Стр!ла», «Дихотом!я» та !нш!.
СвоГми апор!ями Зенон заф!ксував об’ективну суперечливкть руху i
труднощ! його лопчного обгрунтування.
Одним з в!домих представник!в антично! натурфьтософп був
Демокрйп (V ст. до н.е.). Вш також намагався розв’язати питания про
можлив!сть руху. Для цього вш запровадив шшу, шж у елеат!в,
передумову: !снуе не тельки буття, але й небуття. При цьому вш
уявляв буття як атоми, а небуття як порожнечу.
Наш з!р заважае нам бачити першоначало — атоми — тверд! i
гранично мал! згустки матери, як! осягаються лише розумом i
в!др!зняються непод!льн!стю, формою, величиною i порядком
розмгщення. Осюльки м!ж атомами !снус порожнеча, можливий рух.
Таким чином, якщо у елеат!в сутнкть св!ту е едина i незмшна
субстанщя, то у атомкт!в — множинна i рухома.
Немае шяко! надприродно! сили, яка управляе атомами i св!том в
шлому. У св!т! д!ють т!льки мсхашчш закони. Розумшня св!тобудови,
яке запропонував Демокр!т, виявилося найпослщовшшим
матер!ал!стичним вченням, яке ильки знала антична думка.
Якщо в центр! уваги досократичних шк!л був Космос, ВсесвИ, то
Сократ головну проблему ф!лософп вбачае в п!знанн! людини. t вся
тслясокрапвська ф!лософ!я спрямована на вивчення людини, н
життя. Тому-то вчення Сократа с водод!лом у розвитку антично!
фЁтософсько! думки.
Сократ (V-IV ст. до н.е.) висувае думку про тс, що ктинним св!том
людини е п внутр!шшй св!т. П!знання цього св!ту здшснюеться нс
-л.лтевктю, а розумом, рацюнальнктю. Вш вважае, що в багатьох
дзс!х характеристиках люди однаков!, тому шзнання однк! людини
дал знания про людей i св!т в щлому. «Людино, шзнай саму себе, i ти
д-знаеш весь св!т» — таке фшософське кредо Сократа.
17
Сократ не залишив теля себе фьчософських трактатов, бо
принципово н!чого не писав, вважаючи сво!м головним завданням —
навчити людей мислити за допомогою дискусш i беад. Про його
погляди ми знаемо з праць його учшв, зокрема Платона.
Сократ доводив, що в людськш свщомост! е i суб’сктивний, i
об’ективний зм1ст, тобто, не просто шдивщуальш думки, а
всезагальне, всеобов’язкове знания. Але це знания !ндив!д може
набути лише власними зусилями, а не одержати зовнй Звщси —
прагнення шукати ктину в д!алоз!, критично ощнювати
загальноприйнят! думки.
У беещах та дискуаях сформувався фктософський метод Сократа.
Його суть полягала в наступному: !стина не знаходиться i не виникае у
rooei окремо! людини бузпосередньо. Вона народжуеться у процес!
д!алогу м!ж людьми, шо сшльно шукають ютину, в процес: стикання
протилежних думок та точок зору. Саме мистецтво вести суперечку
в!н називав д1алектикою.
Сократ н1коли не вважав себе «мудрим» («софос»), а лише
«фмософом», тобто таким, що любить мудрють. Тому-то вш
полюбляв говорити: «Я знаю, що я шчого не знаю». Легенда евщчить,
що в!н твердив сво!м учням: «Чим больше я знаю, тим б1льшс нс знаю».
При цьому вш пояснював це таким чином. Сократ креслив перед
учнями два кола: велике та маленьке. Велике коло — це те. що вш
знае, маленьке — це те, що знають учш. Але, м!ркував вш, поза колом
псрсбувае галузь невщомого, i коло стикання з невщомим для нього
набагато бьтьше, шж у них. Тому-то, чим мудр!ша людина, тим краще
вона розум1е, як багато !й невщомо, тим менше у не! самовпевненостц
самовдоволеност!, зарозумьтостТ
Сократ вважав, що ф!лософ!я с розумшням того, що таке добро i зло.
Аморальш вчинки людей вш пояснював як результат незнания ютини.
Зло — це результат незнания доброго. Якщо людина знае, що таке
добро, вона школи не вчинить зла. Знания е джерелом морального
вдосконалення людини. Т!льки високоморальна людина може бути
щасливою.
KpiM Сократа, фыософська думка класичного nepioay розвитку
антично!' фыософп представлена фьдософськими системами Платона i
Лргстотеля.
Платон (427-347 рр. до н.е.) — творець першо! в icTopi! людства
система об’активного 1деал1зму. Сво! твори Платон писав у форм!
фстософського д!алогу. У д!алогах Платона викладено натурф!лософпо,
вчення про Космос, теор!ю шзнання та д!алектику, розглядаються
проблеми людини i сусшльства.
18
Головне м!сце в фшософй Платона пос!дас вчення про idei.
Сприйнявши висновок Пармешда про Ынування чистого буття як
субстанцшно! основи конкретних матер!альних утворень, Платон
пробус вир!шити проблему, яка постала в фстософп елеат!в, але так i
не була розв’язана, а саме: як, чином i3 единого, невизначеного i
незм!иного буття виникають конкретш, одиничш утворення? 1 чому,
коли предмети одного класу зникають, то на змшу !'м виникають в
сутност! готожш з ними предмети цього ж самого класу. П!сля
тривалого дослщження цього питания Платон, зрештою, приходить до
висновку, що кр!м св!ту речей icHye cbit щей. 1деГ — це досконалц
нематср!альн! вщш сутност!, a peni с недосконалими, спотвореними
матср!альними «пнями» щей. Речей i предмсНв кожного класу !снуе
велика кьтыасть. тод! як !дея eeix речей класу всього одна. 1дея, у
Платона, висту пас в якост! щеального зразка та щеально!’ схеми
творения реч!. В даному випадку Платон вщобразив у специф!чшй
форм! дшений процес людсько! д!яльност!: в людськш свщомост! е одне
поняття якогось класу предмепв (наприклад, «книга»), яке включас в
себе технолоПю створення, вироблення цього предмету. 1де! — в!чш,
незмшш, досконал! й тому являють собою повноту буття; саме вони с
тими зразками, за якими створюються peni. Отже, в фыософп Платона
щеальне сдине буття Пармешда набувас статусу идеального буття
•сонкретний ideii, за якими витворюеться cbit.
На щеалютичшй онтологп грунтусться вчення про людину, шзнання
1 про державу. Варто пам’ятати, що Платон вперше створюс концепщю
досконало! («щеально!») держави. У трактат! «Держава» Платон
прагне показати яким мае бути досконалий устрш сусшльства, як
повинш бути виховаш люди у такому сусшльствГ Анал!зуючи
сусшльне життя вщ давнини до сучасного йому псрюду, Платон
приходить до думки про те, що матер!альн! умови Днування, стимули
та сшлкування людей визначають стутнь свобода, необхщшеть
поеднання !х узами дружби або ворожнечь Bci !снуюч! на основ! цього
держави с державами негативного типу: тимокрапя, ол!гарх!я,
де.мократ!я, тирашя.
Платон протиставляе !м проект щеально! держави, де влада
належатиме нсвеликш груш людей; основним принципом устрою тако!
держави буде принцип справедливост!, згщно з яким кожному
щюмадянинов! выводиться особливс заняття та особливс становище,
— зумовить !х гармоншне поеднання. Взявши за основу вщмшност!
"C-X окремими трупами людей i властив! !м моральш якост!, Платон
Х-глядас цю вщмшшеть за аналопею з розпод!лом господарсько!
Bcivt громадянам держави мають бути властив! не лише
19
справедлив!сть, а й стримуюча м!ра, яка б приводила до гармоншного
узгодження як позитивна, так i негативн! сторони.
В структур! людсько! душ!, за Платоном, с три начала: розумне,
афективне (емощйне) ! чуттсве, Якщо в людей переважае розумне
начало — вони с приб!чниками правди i справедливост!. Завдяки сво!й
мудрост! вони зможуть добре управляти державою. Якщо
переважаючою в душ! с емоц!йн!сть, то так! люди мужн!, хоробр!, з
розвинутим почуттям обов’язку. 3 таких людей вийдуть прекрасш
во!ни — оборонц! держави. Люди, в яких переважае чуттева сторона
душ!, добре працюють ф!зично, вони зможуть забезпечити
матер!альнс благополучия держави. Якщо кожен клас буде ч!тко
виконувати сво! функцп, то в держав! буде порядок. Метою щеально!
держави е нс матер!альне забезпечення i нс завоювання, а моральна
досконалкть, яка досягаеться розвитком науки i особливо фьтософп.
Виходячи з того, що матер!альн! штереси негативно впливають на
поведшку людей i е основною причиною занепаду сусшльства, Платон
запропонував як щеальний спос!б життя людей в щеальнш держав!
певний уклад життя во!н!в-страж1в. зумовлений позбавленням !х прав
мати власне майно. Сталью здобутки, вщсутшсть приватно! власност!,
а також умов для и виникнення, збереження та примноження — ось
чинники, як!, за Платоном, сприяють створенню такого шеалу.
За вчснням Платона, людина !снуе заради держави. а нс держава
!снуе для людини. Людина, !'! воля та щастя, морально-етична
досконалкть вщдаються в жертву держав. Мета держави — сприяти
розкв!ту держави, и могутност!.
Аристотель (384-322 рр. до н.е.) — найвидатшший фьтософ
античност!, учень Платона. Основн! положения ф!лософй Арктотеля
найбьтьш повно викладеш у прац! «Метаф!зика». Через всю цю працю
проходить критика вчення Платона про !де!. а також анал!зуються
питания про предмет фьтософп, !Т основн! проблеми, категорп
ф!лософп.
На противагу релкшшй спрямованост! фьтософп Платона з !"! в!рою
в щеальний потойб!чний св!т Ар!стотель розвивав емтричт погляди
на проблему буття. На вцмшу в!д Платона в!н заперечував самостшне
кнування загальних понять — щей. За Платоном, !де! — сутност!
матер!альних речей, що кнують поза цими речами. Арктотель же
вважав, що неможливо. щоб сутност! речей перебували в особливому
свт, окремо вщ самих речей. А тому реальш т!льки сам! речь Лише
матер!альний св!т кнус. а окремих вщ нього щей нема. Реальш сам!
реч!, як! можна тазнати емтричним, доевщним i чуттсвим шляхом.
20
Саме про реальн! реч! люди i створюють загальн! поняття. Тим самим
Арктотель вщкидае основи системи платошвського !деал!зму.
Але в б!льш ni3Hix роботах Арктотель частково повсрнувся до
признания платошвських щей як першооснови св!ту. Кожна pin, за
Арктотелем мае матерйо (яка е лише можливктю виникнення i
розвитку реч!) i форму (яка е причиною, д!евою силою). Саме форма
перетворюе можливкть реч! у п дшенкть, бо матер!я сама по co6i
шертна, пасивна. Розвиток природшх явищ — це безперервний процес
оформления матери. Усе в свт тдкорясться найвшцш мет! — кшцевш
причин!, яку Арктотель назвав «формою yeix форм», першопричиною i
першодвигуном всього — це Св!товий Розум.
Найдосконал!шою ктотою матер!ального св!ту Арктотель вважае
людину, в якш, як ! у будь-якому предмет! цього св!ту, слщ бачити
поеднання «матери» та «форми». «Матер!я» людини — це и т!ло,
«форма» — и душа. Як «матер!я» т!ло — це можливкть душ!. Але й
душа повинна мати як найвищий елемент, так i елемент нижчого
ступеня. Найвищий елемент душ! — розум. Це остання дшенкть, вона
виникае з найнижчих функцш душ! як !з можливост!.
У «Метаф!зиц!» Арктотель виклав найвагом!ш! питания
онтолопчного характеру, визначаючи цю проблематику як першу
фитософпо (протоф!лософ!ю). Онтолопя, за Арктотелем, це наука про
суще, 1снуюче. Предмет першо! фиюсофп — це: шзнання причин
сущого, оск!льки воно суще; найб!льш в!рогщн! та загальн! начала
шзнання; начала та причини сущого взагали
Арктотель прагнув систематизувати вс! накопичен! на той час
науков! та фьлософськ! знания. Ф!лософ!ю вш подшив на теоретичну i
практичну. Теоретична ф!лософ!я мктить у соб! метаф!зику (у
Арктотеля це — наука про початки буття ! початки шзнання св!ту),
математику i ф!зику. Практична ф!лософ!я складаеться з етики,
пол!тики, риторики, економ!ки ! поетики. Якщо частков! науки
шзнають окрем! сторони буття, то ф!лософ!я дослщжуе суще як таке,
його загальн! i основоположн! принципи, причини i начала.
Арктотель вид!ляе окремо науку лопку, розробляе теор!ю про
закони i правила формально-лопчного мислення, про методи
паукового дослщження, створюе класиф!кац!ю категорш. Не
випадково його називають «батьком лопки».
Проблематика людини в античнш фьтософп знаходить свое вщбиття
? трактат! Арктотеля «Про душу», який присвячено дослщженню душ!,
з ясу ванню явищ сприйняття та пам’ят! людини.
_Tyiu<2 — причина та початок людського пла. Bci складов! душ!
жванн! руйнуватися так само, як i т!ло, за винятком розуму. Останнш
21
— частина душ!, яка не виникае i яка не може загинути. В душ!
Арктотель бачить найвищу д!яльнкть людського т!ла, його «дшснкть»,
або ентелехпо (здшснення).
У трактат! Арктотель викладае матер!ал!стичний погляд на
незалежнкть предмета в!д його сприйняття, розглядае д!яльн!сть
пам’ят! як в!дтворення уявлень, що кнували рашше. Умовою спогад!в
в!н вважае зв’язок, за допомогою якого з появою предмета виникае
уявлення про шший.
Невеликий, стисло написаний трактат «Про душу» — класичне
достижения головних псих!чних функцш, з анал!зом i класиф!кац!сю
псих!чних явищ, розробкою фундаментальних понять гносеологп.
Варто також звернути увагу на працю Арктотеля «Шкомахова
етика», в центр! уваги якоТ знаходиться питания про виховання чеснот
! формування звичок доброчинного життя, що веде до досягнення
щастя. Шлях до щастя фьтософ бачить у розумшй д!яльност!.
Доброчиншсть, або розумна д!яльнкть — цс е всього лише дотримання
«золото! середини», м!ри у всьому, вм!ння не кидатись у крайнощ!.
У своему вченн! про державу Арктотель нс шукав, як Платон,
абсолютно! справедливост!. В!н розум!в, що !снуе основна дилема —
або влада закону, або влада людей. Усвшомлюючи всю нсдосконалкть
кнуючих закошв, в!н все ж таки пщкреслював, що “влада закону”
краща, юж влада будь-яко! особистост!. Правл!ння на основ! закону не
може бути цьтком справедливим, але все ж воно — менше зло, шж
свавьтля ! пристраст!, притаманю особистост! «при владЬ. Ця !дея
Арктотеля увшшла шзшшс до фундаменту захщноевропейсько!
демократ!!.
У III ст. до н.е. античний св!т вступай в перюд поступово
наростаючо! кризи рабовласницького сусшльства. Настро! вщчаю i
песим!зму стають пануючими у св!тосприйнятт! епохи елллн1зму. На
передшй план елл1н1стично1 фиюсофи виходить особисткть.
Переважаючою проблематикою е морально-етична. Якщо рашше
вишим благом для людини вважалось знания, то тепер — щастя. У
чому полягае сутнкть щастя? Як його досягти? Вщповщь на ц! питания
шукали три провшш фьтософськ! напрямки: стощизм, еткуреЧзм i
скептицизм.
Стощизм виникае наприкшц! IV ст. до н.е. Засновником цк! школи
був Зенон з Клтюна (II ст. до н.е.), найбьтьш вщомими представниками
— Сенека (I ст. н.е.) Марк Аврелш. (ст.н.е.) Сто!ки вважали, що у свт
пануе невблаганна необхщшеть i немас можливост! протистояти !й,
людина щлком заложить вщ усього, що дкться у зовюшньому свт,
природ!. Але слщ уважно вивчати природу i п нсобхщнкть. Хоча це i не
22
завадить д!янню необхщностц але дозволить, знаючи необхщшсть,
добровольно пщкорятися 1Й. Пщ природою СТО1КИ розумпоть як
зовшшню природу, так i природу само!’ людини.
Звичайно, твердять сто!'ки, i мудрець, i нев!глас пщкоряються
необхщностц але «мудрого нсобхщшсть веде, дурного волочить».
Отже, щеалом, до якого повинш прагнути люди, с пристосування до
законов природи. Якщо жити у злагод! з природою, то здобудеш щастя i
доброчиншсть.
Але шлях до щастя гальмують людськ! пристрасти прагнення до
чуттевих задоволень. Мудрець повинен Тх повшстю подолати.
Ьсальний стан полягае у безпристрасностц anamii (вщ грец.
«апатейя» — байдужють, безчуттевють). Сдине знаряддя людини у
тяжкш життевш боротьб! — байдужкть до таких речей, як багатство,
ф!зична краса, сощальний стан, нав!ть здоров’я. Досягнути
внутр!шнього спокою i безпристрасносп — значить навчитись
повшстю волод!ти собою, визначати сво!' вчинки не обставинами, а
пльки розумом, який с частиною Свиового Розуму, природи. Якщо
людина зберегла внутршню свободу, то нав!ть смерть не може
знищити и як особиспсть.
Навряд чи можна знайти шший напрямок у фыософп, який
настьльки б пщкрсслював шдивщуальну вщповщальшсть людини.
Стощизм звертався не до якихось труп, а до особистост!, до мужносп
окремих людей, чию Bipy в себе, в розум i справсдлив!сть не можна
було розбити зовшшньою силою.
Наприкшц! IV ст. до н.е. в Аф1нах виникла школа Enixypa.
Фстософське вчення Ешкура було спрямоване на пщтримку спокою,
радюного стану духу. Його щеал смощйного стану людини —
зтараксЕл (вщ грец. — незворушшсть), яка передбачас звьтьнення вщ
усяких хвилювань i пристрастей. «Насолода, — зазначав вш, — е
початком i кшцем щасливого життя».
Фьтософ!я, як и розум!в Ешкур, повинна бути практичною
системою i забезпечувати щасливе життя. «Головне — жив!ть так, щоб
уникнути страху», — писав вш. Якраз осмислсння проблсми страху
привело Ешкура до теоретично!' фиюсофп. BiH вважав, що два джерела
страху — рсл!пя i страх смерт! — пов’язаш одне з одним. Тому bih
—укав таку ф!лософ!ю, котра б довела, що боги не втручаються у
життя людей i що душа гине разом з тстом.
Ешкур був матер!ал!стом, послщовником вчення Демократа. Але, на
£щмшу вщ нього, вважав, що атоми не завжди пщкоряються
шехзшчним законом природи. Вони можуть вщхилятися вщ
терщопочаткового прямолшшного руху. Вчення про вщхилення атомов
23
було пов’язане 3i спробою пояснити свободу людських вчинюв. Щоб
свобода була можливою для людини, потр!бно, вважав Еткур, щоб
передумови u,iei свободи гснували уже в ф!зичному ceiii, частинкою
якого е людина. Люди мають свободу вол! i можуть розпоряджатися
своею долею. Наприклад, ми не можемо уникнути смерт!, але смерть,
якщо и правильно зрозум1ти, не стане для нас злом, «Людина школи
не зустр!чаеться 3i смертю. Коли ми е, и немае. Коли вона е, нас вже
немае». Тому смерт! не !снуе Hi для живих, Hi для мертвих. I боятись и
не варто.
Отже, благом для ешкурейщв е все те, що породжуе задоволення,
злом — все те, що породжуе страждання. Щастя — в почутп
задоволення, в розумнш насолод! радощами життя, в душевному
cnoKoi. Спокш досягаеться не вщходом вщ життя, а вивченням
природи, проникнення у йтаемнищ, а отже, уникненням страху.
Засновником скептицизму був Шррон (IV ст. до н.е.), який оголосив
неможливим будь-яке ютинне знания про реч! навколишнього св!ту.
Bci peni — абсолютно нешзнаваш. Про них шчого не можна сказати —
ni 1стинного, Hi хибного.
Немае юяко! р!знищ м!ж добром i злом, щастям i нещастям. Жодно!
проблеми не можна виршити однозначно, жодне твердження не бтдьш
1стинне, юж протилежне йому. «На кожне слово е зворотне слово» —
улюблене присл!в’я скептишв. Отже, фътосфський споПб вщношення
до речей повинен проявлятись в стримуванш в!д будь-яких суджень
про них. Користю вщ стримування в!д будь-яких суджень буде
нсзворушшсть, спокш, що i е вищим благом для фиюсофа.
Епоха еллш!зму була епохою занепаду, згасання, песим!зму.
Людина була незадоволена навколишшм свИом, тому вчилась бути
незалежною в!л нього, прагнула внутр!шньо!' свободи. Матер1альш
блага — нестшкк Лише духовш блага доброчиншсть, розумшсть —
мщш i мають цшшсть для мудреця.
24
Тема: Фкюсоф1я Середньов1ччя, П особливост!
1.	Рслшйний характер ф!лософсько'( думки Середньов!ччя
2.	Християнсько-середньов!чна апологетика i патристика.
3.	Ссрсдньов!чна схоластика. Реал!зм i ном!нал!зм.
4.	Ф!лософ!я Ф.Аквшського.
Л1тература:
Августин Аврелий. Исповедь. — М., 1991.
Гуревич А.Я. Средневековый мир. — М., 1990.
История философии в кратком изложении. — М., 1991.
Соколов В.В. Средневековая философия. — М., 1979.
Ф1лософ1я: Пщручник. — К., 1995. — С.30-35.
Ф1лософ1я. Курс лекщй. — К., 1994. — Лекц!я 4.
Чанышсв А.Н. Курс лекций подревней и средневековой философии.
— М., 1991.
1.	Фиюсофська думка середжх в!к1в формувалась в перюд
зародження i розвитку феодалышх в1дносин (V-XIV ст.). Якщо
антична ф!лософ!я за своею суттю була космоцентрична
визначальною реальшстю для не! була природа, Космос), то
;ередньов!чне мислення характеризусться теоцентричнютю (вщ греи.
— «теос» — бог).
Утвердження християнства в якосп пашвно! редки (поч.1У ст),
привело до такого бачення реальност!, яка створена за образом i
тодобою духу. На цьому пщгрунт! i починае формуватися
с?редньов1чна философы, гдейно-свЬпоглядним змлетом яко) стае
~.хпвно-1деальне тлумачення реальност!. Оскьтьки ж найдосконал!шим
д>хом е Бог, то теолопя (богосл!в’я) шдноситься за цих умов на р!вень
-щиголовн!шого знання, якому пщпорядковуються вс! !нш! види
знания. В умовах релтйного диктату ф!лософ!я була оголошена
❖служницсю богосл!в’я», i за допомогою свого рацюнального апарату
1сна повинна була утверджувати основн! положения християнства.
Характерними рисами св1тогляду цього часу с: по-перше,
тсоиентризм. Це означас, що активне творче начало як би щезае з
природи i псрсдаеться Богу, який сто'ггь над природою. 1стининим
бу-тям волод!е Ильки Бог: в!н — в!чний, незмшний, ni вщ кого не
на:ежить i е джсрслом всього юнуючого. Ключом до шзнання !сти иного
буття е Bipa. Bipa не може бути готовим знаниям, яке можна передати
жисчу. як певну шформащю, вона потребус власних духовних
ЗуСС-Ь
По-друге, в середньов!чному св!тосприйнятт! панус !дея духовностл,
яка пов’язана не титьки з Богом. Впсршс в icTopii людства
середньов!ччя вщкривас людину як особисткть, як насамперед
духовну, а не природну i плесну ктоту.
На перший план релшйного св!тогляду виходять протир!ччя в
морально-стичнш сфер!. Людина сприймасться як зосередження
протир!ч, що кнують в свт — м!ж земним i небесним, м!ж титом i
душею, м!ж rpixoM i святктю. 3 однк! сторони, людина — вшець
божого творшня, з шшо!, зло в свт йде в!д людини, людина —
створшня, в якому «сидить» диявол.
Одним з найбтльших надбань рслкшного свкогляду була !дся
!ндив!дуального безсмертя, одноразовост!! тому самоцшност! людсько!
особистост!. Вперше в людськш icropii з небувалою дос! гостротою
ставилося питания про сенс життя.
По-трете, для середньов!чно! свщомост! св!т сприймасться як
deoicme буття: справжшй (божественний, небесний) i несправжшй
(земний, гр!ховний) св!ти. Цей под! л проходить через всю
середньов!чну ф!лософ!ю.
2.	Розпочинасться становления фыософп середюх в!к!в перюдом так
звано! «апологетики» (аполопя — захист). Представники апологетики
виступали !з критикою антично! ф!лософсько! i культурно! спадщини i
захищали християнство. НайбЬтып видним представником цк! епохи
був Keinm TepmyjuiiaH (160-229 рр.), який проголосив думку про
несумкнкть ф!лософп i християнського в!ровчення, розуму, знания i
в!ри.
Тертулл!ану належить щея в!ри в абсурдне, як справжю основу
буття: «В!рую, бо це — абсурдне». Ця теза Тсртулл!ана зовам не
безглузда, як може здаватися на перший погляд. Вона набувас певного
сенсу насамперед у ситуацп сощального тупика, у якому опинилося
рабовласницьке сусгальство за час!в його кризи i розпаду. Ще для
антично! св!домост! здавалися абсурдними догми християнсько! в!ри:
про створення св!ту за с!м дюв, непорочного зачаття, воскреання
Христа. Абсурдним здавалося ! те, що треба полюбити ворога як
ближнього свого, що ус! люди с духовними братами. Адже з точки зору
здорового глузду, який панував у масовш свшомост! того часу, м!ж
рабом i рабовласником пролягас пр!рва, яку не можна подолати. Так
само i ставлення до ворога повинно бути однозначно ворожим. Лопка
християнського свпогляду руйнувала сформован! стсреотипи i
будувала на !хньому м!сц! новий св!тоглядний базис. "Абсурднкть”
християнства виявилась ряпвною для людства. яке опинилося у
критичнш сощальнш ситуацп. Через духовну сднкть людей, через
26
утвердження абсолютних фнностей христианство шукало шлях
стльного порятунку людства вщ саморуйнування.
Кр!м того, Тертулл!анове «в!рую, бо це — абсурдне» — це вщкриття
1 визнання «надрозумовт реальности, яка Фзнасться не розумом, а
вищою !нту!фею, одкровенням. Розум не е вищою шстанфею
людського духу. С 1стини, як! не можуть бути висловлеФ i
обгрунтован! лопчними засобами, засобами розуму.
Пропаганда та захист християнства Тертулл!аном та шшими
апологетами церкви здФснювалися ще в той час, коли християнство
було релтсю меншост! населения Римсько! iMnepii. Але наприкшф III
на початку IV ст. християнство стае державною рслтею у Римськш
iMnepii'. Тспер треба було систематизувати християнське в!ровчення,
обгрунтувати i роз’яснити в!руючим його догми. В першу чергу це
торкалося найкладФшо! догми про Трфцю, про трисдФсть
божественно! сутност!. НайвидатФш! з цих !деолопв в!ри були ФзФше
назван) «отцями християнськсн церкви». Серед них видьтяються
Григорш Наз1анз1н (330-390 рр.), Василш Великий (330-379 рр.),
Григорш Нюський (325-394 рр., Аврелш Августин Блаженний
' 354-430 рр.) Перюд, у який вони д!яли i творили, названий nepiodoxt
lampucmuKu (вщлат. «патер» — батько).
Найвщом!шим серед «отфв» захщно! церкви був Августин
Блаженний, який систсматизував християнський св!тогляд,
спираючись на принципи платошзму. Протир!ччя людсько! душ),
звязок людини з Богом, добро i зло, юторичний час i в!чшсть, смисл
людсько! icropii — ось Ti проблеми, як! фкавили його понад усе.
Етична проблематика займае у нього головне м>сцс. Це спорщнюс
вчення Августина, з одного боку, з фиюсофською традифею
ел.ъшетичного псрюду, а з другого — з майбутньою
езистенфально-гумашстичною ф!лософ!ею. Його вважають одним з
родоначальниФв Tie! фФософсько! традицп сучасностц яка у центр
свое!' уваги ставить людину та проблеми!'! кнування.
Щодо проблеми стосунФв людини i Бога, то Августина найбыьш
шкавило питания про гр!ховшсть людини перед Богом, причини i
наслики першородного rpixa Адама i Сви. Гр!х набувае у нього
&:есв1тнього значения. Зло у свт, за Августином, — не помилка
тзорця. Бог не вщповщас за нього. Зло — це вФьний виб!р людини, i
чха несе за нього вщповщальшсть. Джсрело зла у свт — вщ свавфля
людини. Вона протиставила вол! Бога свою людську волю. Зло
?«гзляеться у повстанф людини проти Бога, створФня проти творця.
Оллльки Бог не творив зла, то воно не мае справжньо! реальност!.
27
тобто воно не icnye само по co6i. Зло — цс лише вщеутнкть, нестача
(спотворення) добра.
Розм1рковуючи над проблемою стввщношення в!ри i розуму,
Августин у дус! загальнохристиянсько! традицп вщдас перевагу eipi.
Але вш вже не вщкидас повнктю, як Тсртулл1ан, «мудркть св!ту
цього». BiH вважае, що розум е потр(бним для сприйняття
християнсько! доктрини, але його повинна випереджати Bipa. «В1руй,
щоб розумки», — таку тезу висувае Августин.
Щкавою була також думка Августина про лшшний розвиток
людсько! icTopii. У сво!х працях «Про мкто Боже» i «Сповщь» BiH
подшяе всю icTopiro людства на плеть кторичних епох: вщ д!тей Адама
i Сви i до народження Христа людство проходить ncpuii п’ять епох, з
народження Христа починаеться шоста, остання епоха, яка триватиме
до кшця кнування людства. Отже, людська icropiH мае певну
спрямованкть: вона йде вщ виникнення до кшця. Час не в!чний, бо до
створсння CBiTy шякого часу не кнувало, i теля кшця св1ту часу теж
не буде. Час, таким чином, е чимось плинним, кторичним.
3.	Схоластика (aid грецького асхола» — школа) — це специфична
система ссрсдньов1чно! философкько-тсолопчно! думки, яка зародилася
в монастирських школах. П4зшше так стали 1менувати всю
середньов!чну философию. Схоластика була спрямована на раДональне
обгрунтування основ християнського вгровчення, насамперед для
осмислення i доведения буття Бога. Вважалося, що icTHHa вже дана в
Б4блп, необхщно п лише лопчно вивести звщти. Природа перестае
бути найважливиним об’сктом людського шзнання. Основна увага
зосереджуеться на шзнанш Бога i людсько! душ!. Схоластика
опиралась в основному на фюрмальну лопку Арктотеля. 3
виникненням середньов!чних уюверситепв схоластика досягае
вершин свого розвитку (XII-XIV ст.).
Однкю i3 центральних проблем схоластично! философ)!! с дискус!я
про ушверсалй (загалыа поняття). У вщповщност! з тим, як
тлумачилося питания про кнування уюверсалш, середньов!чна
философия репрезентована двома основними напрямами —
ном1нал1змом i реализмом.
Номшалгзм (вщ лат. nomen — !м’я, назва) — напрям, який вважав,
шо реально кнують лише поодиною реальш речц а загалью поняття е
пльки назви або )мена. Найвидатшшими представниками с СРосцелш,
Дунс Скот, У.Оккам.
Прсдставники реализму, продовжуючи лш(ю Платона, твердили, що
загальш поняття (ушверсалй) с не вщображенням прсдмст)в i явищ, а
кнують реально як певш духовш сутност! поза одиничними речами i
28
незалежно вщ них i складають субстанцию речей. Ран!ше !снуе,
наприклад, щея людини як загального поняття, а поим — ii
ПОрОДЖСННЯ — ОДИНИЧН1 люди.
Найб!лын випукло реал!зм представлений у вченнях ЕС.Ергугени
<810-877 рр.) i Ансельма Кентербершського (1033-1109 рр.).
Ф1лософ1я Ер1угени грунтуеться на вчеш Платона i неоплатошзм!.
Bin виходить з того, що ушверсалп 1снують до окремих речей.
Дослщжуючи поняття природи, Ер1угена зазначае, що буття включае i
явища, яю не належать метафизичному Божому св!ту. Наприклад,
rpix. Tpix не створюеться Богом. Але тод! слщ зробити висновок, що
Бог нс е початком, сутжстю та кшцем всього кнуючого. Однак така
точка зору суперечила християнському в!ровченню i тому головну
працю EpiyrCHH — «Про подьт природи» — у 1225 роц! папа Гонорш III
наказав спалити.
Зовн! диспут м!ж номшалктами i реалистами виглядав як
богословська форма суперечки щодо характеру реальност! «Свято!
Тршщ», а у ф!лософському розум! нн! це була проблема реальност!
категор!й загального i единичного. Реалкти захищали, по сут!,
”радиц!йну об’ективно-щеалктичну тезу про незалежне в!д
матер!ально-чуттевого св!ту кнування щеального, надаючи тим самим
едино справжньо! реальност! загальним поняттям, ун!версал!ям. Це
приводило реалкпв до визнання едност! Божественно! Тршц! як
:стотно! реальность
Номшалкти, стверджуючи реальне кнування конкретних,
сдиничних речей i явищ, приходили до визнання реальност! саме
постасей (лиюв) Свято! Тршць
Догмат триедност! Бога — один !з основних у християнському
=:ровченн!. Змкт його полягае в тому, що Бог сдиний у трьох особах:
Отець. Син i Дух Святий. Триедина сутнкть лик!в Бога така ж
реальна, як ! сам! inocraci.
Ном!нал!зм, який вщкидав реальне кнування загального, мав
-енденщю заперечувати реальнкть Божественно! едност!, а тому був
асбезпсчним для основно! догми християнсько! церкви.
4.	Вщомим систематизатором середньов1чно( схоластики був
&ома АквЫський (1225-1274 рр.), який пристосував вчення Арктотеля
до католицизму. Найв!дом!шим його твором е «Сума теолог!!».
За час!в Ф.Аквшського значно зросла роль наукового i
Йосхюфського шзнання. Тому було вже неможливо кнорувати i нс
помшати досягнення розуму i науки. Аквшський намагався створити
•згу доктрину, яка б дала можливкть контролювати ф1лософське !
наукове шзнання церквою.
29
Ще у попередн! столгття захщноевропейськими схоластами була
висунута meopin «двох ictnun». Зпдно з даною теор!ею наука i
пов’язана з нею ф!лософ!я здобувають знания, спираючись на досвщ i
розум. На вщмшу вщ них, теолопя здобувас 1стину в божественному
одкровеннк Таким чином, теор!я «двокто! 1стини» поделила, так би
мовити, сфери впливу м!ж теолопею i наукою. Божественне
одкровення, вважали представники ц!е! теорп, недоступне розуму.
Фома Аквшський чп-ко визначае сферу науки i в!ри. Завдання науки
полягае у пояснены законом!рностей свпу. Але хоч наукове знания
об’ективне та ктинне, воно не може бути всеосяжним. С така сфера
д!йсностц яка недоступна розумовому тзнанню, а ильки eipi. Отже,
предметом ф1лософи с «1стини розуму», предметом теологи —
«icmuHU Одкровення».
Але мiж наукою i в!рою, фиюсофкю i теолопею немае суперечносп.
Християнська ктина сто!ть вище розуму, але вона не суперечить йому.
1стина може бути одна, бо походить вщ Бога. Осюльки юнцевим
об’ектом теологи та ф|лософ!! i джерелом всяко! ктини с Бог, то не
може бути принципово! суперечносп м!ж Одкровенням i розумом, м!ж
теор!ею i в!рою. Водночас не eci «ктини Одкровення» можна довести
рацюнально. Та це не ознака, що вони не правдив! чи суперечать
розуму. Богословськ! ктини “надрозумш”, але не “протирозумш”.
Наскыьки обмежений людський розум сто!ть нижче божественно!
мудрость наспльки ф!лософ!я нижче теологи. А тому фиюсофш i е
«служниця теологи». Функци фглософп як «служим ц1 pcnirii»
полягають у тому, що вона повинна за допомогою лопчних аргуменпв
обгрунтовувати христянськ! догми. Лопчн! доведения допомагають
краще зрозумпи щ догми i змщнити Bipy людини.
Ф.Аквшський вважав, що можна довести буття Бога i
запропонував п'ять доведень, як! стали класичними у
захщноевропейськш теолог!!:
1.	Оск!льки все в свт рухаеться, то мае бути «першодвигун», або
«першопоштовх» руху — Бог.
2.	Bci явища i предмети мають причину свого виникнення та
кнування. Першопричиною усього е Бог.
3.	Все в свт кнуе не випадково, а з необхщнктю. Ця необхщнкть —
Бог.
4.	Bci реч! мають р!зш ступеш досконалосп. Тому повинно кнувати
абсолютне м!рило досконалост! — Бог.
5.	У природ! все мае певний сенс, дощльнкть свого кнування. А,
значить, повинна кнувати «остання» i головна ц!ль — Бог.
30
Протс, деяк! iHuii догми християнства не шддаються
ращоналктичному обгрунтуванню (догма про Тршцю, про ведения
Христа, про воскресения з мертвих). Це неможливо зробити не тому,
то вони протирозумш, 1рращональн!, а тому саме, що вони
-надрозумовЬ>, ёх доведения не в змоз( здшенити обмежений людський
эозум. Бгльшкть догм християнства е предметом теологи, а не
фьтософп.
Хоча Ф.Аквшський i шдпорядковуе науку penirii, але
эозмежувавши сфери ix застосування, вш вщкрив певш можливосп i
для розвитку наукового знания.
Тема: Ф!лософськ! iде! в культур! Кшвсько! Pyci
1. Витоки i особливост! фёлософп Киёвськоё Pyci.
2. Морально-етична спрямовашсть фьтософп давшх русич!в.
ТИтература:
Горський В. 1стор1я Украёнськоё фьтософп. — К., 1996 — С.25-44.
Горський В.Фьтософська думка Киёвськоё Pyci (XII — середина XIII
ст.). — В1сник НАН Украёни, 1993, №3-4.
Закидальський Т.Поняття серця в украёнськш фьтософськш думщ.
— Фьтософ. i сощол. думка, 1991, №8.
1сторёя украёнськоёф!лософ!ё. — К., 1994.
ICTopin фьтософп на Украёнг — Т.1. — К., 1987.
Кушаков В. Фёлософська культура схщних слов’ян XI-XVII столггь.
— Фьтософ. i сощол. думка, 1993, №9-10.
Ф!лософ1я: Шдручник. — К., 1995. — С.77-91.
Фьтософмя. Курс лекцш. — К., 1994. — Лекцёя 10.
Фплософгя KuiecbKoi Pyci охоплюс час, починаючи з XI столНтя
нзйбьтьш ранньою орипнальною пам’яткою щеё доби сл!д вважати
«Слово про закон i благодать» 1ларюна), й тривас до середини XIV
ззгибель 1340 року князя Юр1я II кладе ктнець незалежност!
“злицько-Волинського княз!вства, культура якого безпосередньо
зеззивала здобутки Киёвськоё Pyci). Впродовж зазначеного перюду
ххтэсофёя кнуе як сукупшсть фьтософських ктотних фей, що
структурували св!тогляд i вщображалися у всьому масив! результате
к льтурноё творчость Тод! ф!лософ!я ще не видьтилася у вщносно
саместшну сферу теоретичного освоения свёту.
.Тгд вивченнл зазначенсл теми слщ уяснити, що державотворч!
тдс-деси. сусшльт вщносини, культура в щлому i ф!лософ!я зокрема
31
формуються спочатку на власнш родо-племеннш основ!, на перших
порах без впливу досягнень билын розвинених цивгшзацш.
Вагомий вплив на розвиток Кшвсько! Pyci здженило хрещення Pyci
(988 р.). Ця под!я привела до того, що через В!зант!ю в культуру
давн!х русич!в входить антична ф!лософ!я, християнська л!тература.
Завдяки цьому Кшвська Русь познайомилася з досягненнями
культури, фьпософп давньосвропейських народ!в. Варто також
пам’ятати, що здобутки антично! философ!! проникали в культуру Pyci
через твори християнських автор!в i в христянськш «обробцЬ.
Внаслщок цього ф!лософ!я сприймасться русичами як частина теологи,
причому така частина, яка пщпорядкована теологи. Цей крок на
тривалий псрюд визначив русло розвитку давньорусько! фшософп —
вона кнувала як пщпорядкована рел!гп частина культури.
Ще одна особливкть культури Кшвсько! Pyci полягас в тому, що
християнство, християнськ! та античш автори були вщом! лише
вузькому колу сусшльства, духовшй елт. Основна ж маса населения
продовжувала в!рити у традицшних язичницьких бопв — Перуна,
Даждьбога, Стрибога та iH. Все це зумовило той факт, що ф!лософ!я
Кшвсько! Pyci на перших етапах розвитку мала перш за все
просв!тницький характер; основне завдання вбачалося в тому, щоб
роз’яснити народу основш положения християнства i християнсько!
философ!!. Тому-то давньоруськ! автори писали сво! твори не у форм!
наукових трактат1в, а у вигляд! послань, проповщей, звертань i т.п.
2. При виясненш другого питания слщ ч!тко пам’ятати, що
основною проблемою философ!! цього перюду с людина, смисл и буття,
розумшня людського щастя та шлях!в його досягнення,
сшввщношення Бога i людини.
Морально-етичний напрямок у философ!! Кшвсько! Pyci
започатковуе Кшвський митрополит 1ларюн, який в 1051 poui
написав тв!р «Слово про закон i благодать». В ньому 1лларюн
осмислюс iCTopno людства, вказуючи на и щлкний характер,
розглядае проблему смислу людського життя, свободи людини у свт.
Bci pi питания вш пробус розв’язати на основ! християнських догмапв.
Б1льш ч!тко i систематично фнлософська проблематика представлена
у творчост! митрополита кшвського Климента Смолятича (сер.XII
ст.). Анал!зуючи життево-смислов! проблеми людського буття,
Смолятич виходить !з того, що ктина вже викладсна в Б!блп; завдання
ж розуму i философ!!, зокрема, полягас в тому, щоб правильно
зрозум!ти цю божественну ктину. В «Посланы npeceimepy Фом1» в!н
дослщжус питания про те, яким е справедливий життевий шлях
людини i доходить висновку: це осягнення заповщей, що дан! людиш
32
Богом i нсухильне !х виконання. За думкою Смолятича, найбшьше
псрсшкоджають людиж йти правденим шляхом дв! вади —
марнославство i славолюбство.
Одшею з найяскрав1ших постатей серед Д1яч1в культури КиУвсько!
Pyci XII ст. е Кирило епископ Туровський. Його творчють — не лише
високий зразок володшяя словом, вона насинена глибоким моральним
чуттям, що й зумовило високий авторитет епископа Туровського.
Твори Туровського чи нс найповшше репрезентують широку гаму
комплексу тих щей, як! розроблялися у фыософськш думец КиУвсько!
Pyci.
Кирило народився (ИЗО р.) у заможшй амТ в невеличкому Micri
Туров!, тут пройшов св1й життсвий шлях i закшчив його в 1182 р. 3
1169р. Кирило стае епископом Туровським i був ним, в!рогщно, до
само! смерть В творчому доробку Кирила поряд з урочистими
«Словами» видыяють ряд «Бесщ», послания сучасним йому
пол!тичним i церковним д!ячам.
Кирило Туровський на вщмшу вщ багатьох сучасниюв не
комшлятор, а орипнальний дослщник. Зв4сно, що Кирило нс Mir вийти
за меж! середньов1чного способу мислення i тому широко
використовував традицшш авторитета! тексти, усталей! образи i
сюжсти. Творчють Туровського безпосередньо пов’язана з грецькою
культурою, передуем в!зант!йською, а через не! i античною
спадщиною.
В онтологп Кирило виходить з фундаментального протиставлсння
св!ту небесного й земного, видимого й невидимого, що становить суть
християнського дуал!зму взагал!. Значну увагу вш придщяе анал!зов!
протилежност! «внутрнннього» i «зовшшнього»: як u.i антитези
сшввщносяться — церковне й св!тське, християнське i поганське.
Зрештою, зовн!шн!м с темрява, а внутр!шн!м — св!тло.
Ця особливють в розумшн! св!ту визначае й шдхщ Туровського до
центрально! проблеми фътософп КиУвсько! Pyci — проблеми людини. 1
це цыком законом!рно, оскшьки в природ! людини поеднаш обидв!
сторони християнсько! картини св!ту.
У сшввщношенш «Бог-людина» безперечний прюритет надаеться
Богов!, який с творчою силою, стосовно до яко! все створене, i звюно,
людина перебувае у стан! пщкорення. Водночас Кирило акцентуе
увагу на тому, що весь задум створшня е спрямованим до вищо! мсти,
якою е людина. Бог вщкривае ютину людин!, вказуючи !й шлях до
обожнення, але при цьому не позбавляе !'! свободи вол! у вибор! м!ж
добром i злом.
33
Кирило Туровський обгрунтовус позищю християнського
антропоцентризму, котра полягас в тому, що кожна людина —
праведник i грйпник — с предметом Божо! уваги. В св!тл! u,iei позицй
ним обгрунтовуеться проблема сшввщношення душ! i тьта, яка с
одн!сю з центральних в творчост! Туровського. Кирило спробус в!д!йти
вщ плашчного абсолютного протиставлення т!ла i душ! й подолати !х
суперечнкть. I це щлком зрозумьло, адже з християнських позищй
душа не може бути тьтьки чистою, а т!ло — т!льки гр!шним. Душа,
хоча вона й вторинна за походженням, твориться не з земл!, а е
витоком Божого духу. Вона с життсвим началом людини, в!д не!
випкають доброчинн! вчинки. Якщо ж душа пщкорясться телесному
началу, то це веде людину на шлях rpixa.
Найб!льш в!домими i значними творами Кирила Туровського е:
«Пов1спи про бьторизця», «Притча про слтця й хромця», «Слово».
Вивчаючи tCTopiio давньорусько!' ф!лософп, сл!д звернути увагу на
проблему значения серця в п1знанн1 i xummi людини. ГИдкреслюючи
роль розуму, давньоруськ! мислител! не заперечують i значения
почутпв та вол! в тзнавальнш д!яльност! людини, вищою метою яко! е
досягнення сшлкування (злиття) з божественною ктиною. Особлива
увага в цьому процес! придмяеться органу, завдяки якому стае
можливим залучения людини до вищо! ктини. Таким органом
вважалося серце. Саме серце с ткю ланкою, яка зводить воедино
розум, почуття й волю людини. Серце — це центр, завдяки якому
людина присднусться до сакрального, вищого св!ту.
Виокремлення рол! серця мало суттсве значения з огляду
подальшого розвитку укра!нсько! фЕлософсько! думки, одшею з
своер!дних рис яко! було зосередження уваги на розробц! «фъчософй
серця» (особливо у творчост! К.ТранквЕшона-Ставровецького,
Г.Сковороди, П.Юркевича).
Пам’ятники культури перюду Кшвсько! Pyci вщображають
переважно два р!вн! суперечностей давньоруського сусшльства:
боротьбу трудящих проти сощального гноблення та м!жусобш
суперсчки в стан! пажвного класу сусшльства. Основнс спрямування
теорстичних концепщй, що виникають у зв’язку з осмисленням цих
концепций, визначасться прагненням до !х пом’якшення, до
гармошзацн сусшльного життя. Ця теор!я сощального примирения
апелюс передуем до сфсри морал!. Виховання кожно! людини
в!дпов!дно до принцишв любов!, милоссрдя i тершння i приведе до
мирного i дружнього сощального життя.
Значний внесок в розвиток сощально-ф!лософсько! думки цього
перюду зробили численн! «Патерики» i особливо знаменитей
34
Кисво-Псчсрський Патерик». Взагал! апограф!я становила
.амоспйний i особливий шар в давньоруськш культур!.
Охарактеризований тип фьчософствування становить змкт
Г’.лософп в укра!нськ!й культур! i охоплюе час з кшця X ст. до
.ередини XV ст. П!сля навали татаро-монгол!в в!н перем!щусться до
алицько-Волинського княз!вства, а внаслщок втрати його
.амостшност! !снус у склад! Великого княз!вства Литовського. Як
зважають дослщники, остаточним кшцем !сторп культури в ц!лому !
ф!лософсько'!, зокрема, княжо! доби сл!д вважати 1470 р., коли було
скасованс Кшвськс уд!льнс княз!вство.
Тема: Зах1дноевропейська фглософ1я епохи Вщродження
1. Гумашстична спрямован!сть философ!! Вщродження.
2. ПантеТстична натурф!лософ!я Ренесансу.
Л1тература:
Введение в философию. — М., 1989. — 4.1. — Гл.2.
Горфункель А.Н. Философия эпохи Возрождения. — М., 1980.
История философии в кратком изложении. — М., 1991.
Соколов В.В.Европейская философия XV-XVII веков. — М., 1984.
Ф!лософ!я: Пщручник. — К., 1995. — С.30-35.
Ф!лософ!я. Курс лекц!й. — К., 1994. — Лекптя 5.
7. Епоха Шдродження (XV-XV1 ст.) приходить на зм!ну
середньов!ччю як наслщок занепаду феодальних соц!альних !нституц!й
i становлення буржуазного сусшльства.
В сфер! культури епоха Ренесансу утверджуе новий тип духовност!,
ор!снтований на людину, тобто тип гумашетично! культури.
Характерними ознаками культури цього перюду були так!:
1.	Св!тський, не-церковний характер культури В!дродження, що
було наслщком секуляризацп' сусшльного життя загалом.
2.	Выродження штересу до антично! культурно! спадщини, яка була
майже повшстю забута у середн! в!ки.
3.	Ствердження людсько! естетично-художньо! спрямованосп
культури в противагу релшйшй домшант! в культур! середшх в!к!в.
4.	Повернення у власне фьдософських дослщженнях до антично!
фьюсофп i пов’язана з цим антисхоластична спрямовашсть
фьтософських вчень Вщроджсння.
5.	Широке використання теорп «подвшно! !стини» для
обгрунтування права науки i розуму на незалежне в!д рел!гп i церкви
юнування.
35
6.	Перем)щення людини, як основно) цшностц в центр св)ту i в
центр фьтософп’.
Варто насамперед уяснити, що в ощнщ людини Вщродження
piiHyue розривае з традищями середньов)ччя. Це виявляеться в тому,
що воно замшюс «теоцентричний» тип евкогляду, притаманний
середшм в)кам, на «антропоцентричний», тобто свкогляд,
ор)ентований на людину. На цш основ) формуеться нова гумажстична
фьтософська антропология. I хоча мислитсл) Рснссансу нс запсрсчують
кнування Бога, але вони «пщносять» людину до р)вня Бога. Людина —
це не «тварь», а творсць. Людська природа (т)ло людини) нс е нос)ем
rpixoBHOCTi, з якою потр)бно боротися, а е основа творчого людського
начала, закладсно в н)й Богом.
В тлумаченш гумашст)в Вщродження творчкть людини включас в
себе i бажання перетворити себе, свою долю i життя, сво) людськ)
якость
В основ) такого шдходу до людини лежать два принципи. По-перше,
уявлення про безмежш можливост) вдосконалення людсько)' природи,
яка розглядасться не як раз i назавжди дана, а як така, що постшно
вдосконалюсться завдяки зусиллям само)' людини. Бог лише закладае в
людину певш можливост) (задатки), а )х реал)зац)я i розвиток
залежить вщ само) людини. По-друге, уявлення про тс. що людина, яка
мае в)льну волю, сама приймае р)шення стосовно свое)' поведшки i тим
самим сама визначас. свш життсвий шлях. 1ндивщ — творсць свого
життя.
Отжс, якщо в споху середньов)ччя вважалося, що лише Бог мае
повну свободу i тьтьки вш визначас людське життя, гумашети
Вщродження стверджують: людина теж володш свободою.
Вщродження поставило у центр фьтософп людину, а не Бога.
Внаслщок цього у фьтософську та й культурну загалом проблематику
оргашчно вплИасться питания про шляхи вдосконалення людини,
виховання у не)' справжшх чсснот: адже людина )стота выьна. i вона
повинна вм)ти правильно користуватися своею свободою.
2. Вагоме м)сце в фьтософ))' Рснесансу належить пантеютичнш
н ат урф(лософи.
Спьтьними рисами натурфьтософських концепцш Вщродження
були:
1.	Bci вони е пантеТстичними вченнями, зпдно з якими Бог с
1манентним природ: та п законом;
2.	В цих системах св)т розум)сться як жива ктота. яка в певнш Mipi
надьтена душею (плозоГзм);
J6
3.	В цих концепщях св!т осягаеться як ципсшсть, як еднкть,
сшвпадшня протилежностей.
4.	Людина (м(крокосм) тлумачиться як частина природи
смакрокосму) i мае щентичн! !и властивостЕ
Одну 13 перших натурф!лософських концепщй Вщродження створив
Микола Кузансъкий (1401-1464 рр.).
Варто зазначити, що ф!лософ!я природи Кузанського ще в значшй
Mipi пщпорядкована релшйну св!тосприйняттю; вш не заперечуе
кнування надприродно! ктоти. Але проблему стввщношення Бога i
св1ту в1н BHpimyc шакше, шж релшя. В традищйному релшшному
тлумаченш Бог розум1сться як особа, що знаходиться над св!том i,
виходячи 1з свое!' волк довЕльно створюе св!т. Кузанський не заперечуе
того, що Бог с начало св!ту, але вш тлумачить Бога не як позасв!тову
особу, а як такс начало, яке сшвпадае з cbitom. Св!т включений в
сутнкть Бога, а Бог — це i е cbit в щлому. Св!т, отже, школи не
створюеться, bih icHye завжди, як завжди 1снус Бог. Це с релшйна
форма пантеизму, оскьльки св!т розчинясться в надприродшй icTOTi, а
нс вона — у CBiri.
Бог як абсолютно начало заключав у co6i весь cbit, але в
потенщйному виглядЕ Творения cbitv виступас як процес розгортання
Бога, його перехщ в природу.
Засновником системи натурфплософського пантеизму був Дж.Бруно
1548-1600 рр.).
В основу свое!' натурфЕтософп Бруно покладас поняття единого.
Сдине — це д!алектична еднкть всього, сшвпадшня протилежностей.
Сдине е i Богом, i природою, причиною буття i самим буттям; воно с
також формою i матер!ею, можливктю i дшенктю. Сдине — це
максимум, постшнкть i мшливкть, сутнкть i кнування; едино — цс
все.
В единому, отже, знгмаються вс! протилсжносп i серед них основна
протилежнкть середшх в!к!в — протилежнкть м!ж Богом i св!том,
творцом i творшням. Позищя Дж. Бруно е типовим пантс!змом, але на
зцмшу вщ панте!зму Кузанського його панте!зм е натурфктософським,
оскьтьки у Бруно Бог розчиняеться у природ! (а нс навпаки, як цс було
Кузанця). Природа, зпдно з Бруно, е Бог. Така точка зору
тринципово суперсчила традицшним релкшним канонам про те, що
Бог е особа i творець евггу. Тому-то церква вважала вчення Бруно
третичним, а сам bih заплатив за сво! переконання життям.
Завершуе епоху Ренесансу творчкть титашчно! фкури Галыео
Галглея (1564-1642), який створив своерщну фшософську систему.
37
При розгляд! питания про вщношення Бога i св!ту Гал!лей ще
остаточно не поривае з ссредньов!чними поглядами на Бога як творця
природи, але витлумачуе процес творшня по-новому. Бог, за його
думкою, створив природу, надшив п певним порядком i
законом!рностями. Однак теля цього в!н не втручаеться у природу,
яка живе i розвиваеться самостшно, незалежно вщ Бога. Ця думка
Галилея започатковуе дыстичне розумшня св!ту. На пщетав!
незалежного вщ Бога кнування природи Гал!лей обгрунтовуе
правильнкть концепцй подвшно! ктини, що давало йому змогу
вщмежувати науку вщ рел!г!1. Наука спрямована на тзнання природи,
а теолопя — Бога; у них pi3Hi сфери тзнання, а тому наука вщкривае
так! ктини, котр! не можуть оцшюватися з позицш релйп. У творчост!
ГалЁтея знаходять обгрунтування сспериментально-математичш
методи тзнання, як! на тривалий перюд визначили методолопчн!
засади природознавства.
Тема: Захщноевропейська ф4лософ1я Нового часу
1.	Особливост! ф!лософп Нового часу.
2.	Проблема методу тзнання (Фр.Бекон, Р.Декарт).
3.	Вчення про субстанцпо (Б.Стноза, Г.Лейбшц).
4.	Проблема людини в ф!лософп ПросвИництва (Ж.Ламетр!,
Ж.-Ж. Руссо).
Лггература:
История диалектики XV1-XVIII ст. — М., 1974.
История философии в кратком изложении. — М., 1991.
Кузнецов В.., Мееровский Б.В., Грязнов А.Ф.
Западно-европейская философия XVIII века. — М., 1986.
Соколов В.В. Европейская философия XV-XVI11 веков. — М., 1984.
Ф!лософ!я: Пщручник. — К., 1995. — С.35-45.
Ф!лософ!я. Курс лекцш. — К., 1994. — Лекщя 6.
1. Визначальною особливктю Нового часу (XVII-XVIII ст.) е
зародження i утвердження нового сусшльного устрою — буржуазного,
який висувае i обгрунтовуе нов! цшност! ! засади людського буття у
пор!внянн! з фсодал!змом. В центр! нового св!тоглялу була вже не в!ра,
а розум. Основн! парадигми Нового часу: «Знания — то сила!» (в
основ! ставлсння людини до св!ту лежить знания; перевага надаеться
фактичному, позитивному знанию явищ дшсност!, що базуються на
науц! й скспсримснт!); друга парадигма — опануй природою в 1м’я
корист! й ycnixy самого життя (прагматично дЁтовий тдхщ до св!ту.
38
що виробляеться на основ) впровадження науки в виробництво, е
типовым для Нового часу).
Машинне виробництво, яке поступово виНсняе ремесло,
потребувало розвитку точных знань про законом)рност) природи.
Схоластична ф)лософ)я середньов)ччя вузловою проблемою мала Бога i
мало уваги звертала на посейб)чний, земний св)т, тому вона i не
виробила методологи тзнання цього св)ту. Внаслщок цього перед
сусшльством поста ла проблема розробки метод)в, шляхтв i прийомтв
вивчсння природи. Саме тому проблема методу е одшею i3
центральн их в философы Нового часу.
На зм)ну споглядальшй натурфьтософи приходить
експериментальне природознаство, виробляються кьльккн) критерп
для оцшки природных явищ. Важливого значения набувають
спостереження, вим)рювання, пор)вняння, анал)з, есперименти i
основан) на них шдуктивн) умовисновки. Б)ля джерел такого
розумшня на у ко во)' творчост) сто'1'ть Ф.Бекон.
Прагнення до систематизаций к)льк)сний ркт i диференщащя
знания викликають розвиток теоретичного мислення. Тому поряд з
розвитком чуттсвого, емшричного тзнання свпу розвиваеться i
рацюнальне, математичне мислення. Hi два типи тзнання i формують
основн) напрямки фьпософського мислення Нового часу: емтризм та
рацюнал1зм, найбьтьш яскравими виразниками яких були вщповщно
англшський фьтософ Ф.Бекон i французький фьюсоф Р.Декарт.
Емтризм (вщ грец. «емп)р)я» — досвщ) — вважас чуттевий досвщ
единим ктинним джерелом знань. Рац)онал)зм (вщ лат. «рацю» —
розум) вважас розум, думку вишим ступенсм в систем) фълософських
цшностей, основою тзнання та д)яння людини. Достов)рне знания не
може бути вивсдсним з доевщу. Воно може бути виведене тьтьки )з
самого розуму.
2. Започатковуе вивчення метод)в осягнсння природи англ)йський
фьтософ Ф.Бекон (1561-1626 рр.). Основный тв)р Бекона: «Новий
органон». Головну увагу Бекон придьтяс проблематиц) науки, знания i
шзнання. У св)т) науки вш вбачав основний зас)б розв’язання
:оц)альних проблем i суперечностей сучасного йому суспщьства. На
думку Бекона, узгодженкть м)ж наукою i владою мае плщно впливати
=д сошальний розвиток. Наука необхщна для того, щоб вщ не) користь
: ycnix мало саме життя. Цьому покликанню науки пщпорядковаш и
=апрями ) робоч) методи.
Вважаючи, що науковий прогрес не встигае задовольняти потреби
практики (хоч у той час вщбувався швидкий розвиток
птиродничо-наукового шзнання), Бекон обгрунтував необхщнкть
39
вивчення закошв природи новим способом, за допомогою нового
понятийного апарату, який адекватно вщбивае реальнкть. «Новий
Органон» — перша спроба у фллософи Нового часу реал1зувати
загальний методолог1чний nidxid до одержания наукових знань, що
мають практичне застосування. В цьому твор! Бекон подае «нову
лопку», розглядаючи й як головний шлях до одержания нових знань i
побудови ново! науки, як зас!б, що забезпечуе ктинжсть тзнання.
Основним робочим методом логики вш вважас шдукиДо. ОскЕтьки
Бекон оркнтуеться на тзнання дшсного, реально кнуючого св!ту, як
основне знаряддя тзнання у нього виступають почуття, досвщ
експеримент i те, що з них випливае. Його основна теза: “Немае шчого
в розум!, що перед цим не пройшло б через вщчуття”. На основ!
узагальнення чуттсвих даних ми дктасмо достов!рне знания. Але
досвщ дае нам ктинне знания т!льки тод!, коли свщомкть буде
звыьнена в!д помилкОвих суджень («!дол!в», «привид!в»). Таких !дол!в
Бекон вид!ляс чотири групи: «1доли роду», «!доли печери», «!доли
ринку», <4доли театру». «1доли роду» — це помилки, властив! всьому
роду людському. Вони зумовлен! стльною для вс!х людей природою,
недосконалктю самого людського розуму. Ддоли печери» — це
спотворення, джерслом яких е шдивщуальш особливост! розуму
шдивццв. «(доли ринку» — це перешкоди, як! виникають внаслщок
стлкування м!ж людьми за допомогою сл!в. Це процес нав’язування
шдивщам тих чи шших помилкових, але таких, що вже стали
звичними, уявлень. «(доли театру» — помилки, породжеш сл!пою
в!рою людей в авторитети, старовинн! традицп, хибш думки.
Усв!домлення природи цих !деал!в допоможе подолати перешкоди на
шляху тзнання.
Р.Декарт (1596-1650 рр.) — французький фЕтософ, математик,
основоположник анал!тично! геометрй, прсдставник класичного
рац!онал!зму.
Основн! твори Декарта: «Роздуми про метод», «Начала ф!лософи».
Ф!лософ!я Декарта являе собою новий щлкний i рацюнально
обгрунтований образ св!ту, що вщповщав актуальному стану
природознаства. Першу i вих!дну визначенкть будь-яко! фшософп
Декарт вбачав у визначеност! св!домосп, мислення.
ФЕюсофствування як мислення мае починатися !з самого себе.
Вимогу такого початку в!н виражае аксюмою: «У всьому належишь
сумшватися». Пошук ктини передбачас сумшв. Ми можемо
сумшватися в будь-чому, ало ми не можемо не в!рити, що висновок «Я
мислю, отже кную» — ктинний i що вш тому е першим i найв!рн!шим
40
13 ycix bhchobkIb. Таким чином, «мисляче Я» Декарта е самодостатнш i
не потребуе для свого кнування шчого, окр!м самого себе.
Мислення та його законом!рносп — це едине, що нс викликае
сумшву, воно с очевидним. Декарт говорив про «вроджеш ще!», про
штелектуальну штушдю, про самоочевидш положения, спираючись на
як1, розум може давати ктинш знания, не звертаючись до чуттсвого
доевщу. Тшьки так! самоочевидш положения можуть бути покладеш в
основу науки. 1з цих загальних положень, як! грунтуються на лопчних
i математичних законом!рностях, можна вивести знания про окрем!
одиничш явища i предмети.
ктинного знания, за Декартом, люди досягають лише за допомогою
розуму. Але нс досить мати добрий розум, головне — вм!ти його
застосовувати, використовувати ктинний cnoci6 його застосування.
Таким методом Декарт вважае ращональну дедукцио i пропонуе Ha6ip
правил, яких сл1д дотримуватися в npopeci побудови суджень при
шзнанш ктини:
1.	Включати в CBOi м!ркування тшьки те, що розум бачить ясно i
чггко i що не викликае шяких сумшв1в щодо ктинностг
2.	Дшити кожну складну проблему на бшьш npocri частини для
подалыпого ix тзнання.
3.	Послщовно переходили в шзнанш вщ простого, вщомого i
доведеного до складного, невщомого i недослщженого.
4.	Не робити шяких пропусюв у лопчних ланках дослщжень.
I не треба ставили межу перед людським розумом: немае шчого
наспльки далекого, чого не можна було б досягнули, i шчого наспльки
таемничого, чого не можна було б вщкрити.
Якщо Бекон наголошував на рол! 1ндукцп в процес: тзнання, то
Декарт основну увагу звертав на роль дедуктивного методу —
строгого виведення окремих наслщк!в i3 загальних положень . Декарт
в1рив у всемогутнкть математики i лопки вважав, що з Гхньою
допомогою можна вщкрити будь-яю таемниф природи, тому що вони
грунтуються на штущп i дедуктивних стуктурах розуму.
Декарт був прихильником дуал1стично1 позицп при вирппенш
проблема субстанци (першооснови, сутност! всього кнуючого). BiH
стверджуе про два начала евку: матер!альне i духовне, як! кнують
паралсльно i незалежно одне вщ одного. Як пов’язаш м!ж собою
матер!я i мислення, як мислення може дали знания, адекватне буттю
— вщповкти на pi питания Декарт не зм!г.
3. Основний внесок у вчення про субстанщю в фыософп Нового часу
зробили нщерландський мислитель Б.Стноза та шмецький фшософ
Г.Лейбнщ.
41
Б.Спшоза (J632-1677 рр). сво! погляди виклав у таких творах: «Про
Бога, людину та й щастя», «Етика» Саме в «Етичд» розвинут! i
висвгглен! ocHOBHi його щеп
Критикуючи Декарта, Спшоза ст-ерджуе, шо icirye лише одна
субстанц1я. Вона поеднуе в co6i две атрибути — протяжнкть i
мислення. Ця едина субстанция i с природою ; п гплокупност!, або
Богом. Субстанцтя н!ким не створюс i ыя. вона с причиною само'1 себе.
Таке розумшня субстанцп мктило як Д1алсктичну in 'ю взаемодп м!ж
конкретними матер!альними увторенням - та. водночас ! щею Тх
матер!ально! едностг Однак Спшоза вщкидав атрибутивикть руху; за
його думкою, рух нс с невщ’емною власгивкгю мануального св!ту, а
лише його модусом (вторинною, похщною характеристикою). Цс було
антид!алектичним моментом у фьтософн Спшизи.
Розумшня субстанцп (Бога) у Сшнози е передумовою вир!шення
етично1 проблематики. В центр! його уваги ш?  бувае питания
свободи. На думку Сшнози, в субстанцп злит! необхщшсть i свобода.
Ц! поняття не протилежн! одне одному, а навпаки, вони обумовлюють
одне одного. Протилежяктю необхщност! с не свобода, а свавитля.
Бог (субстанц!я) вйтьний, бо все, що вш здшснюс, випливас !з його
власно'1 нсобхщностк В природ!, а до не! Спшоза включас ! людину,
панус детермлпзм, тобто необхщнкть.
Таким чином, весь евгговий процес здшснюеться з огляду на силу
абсолютно! нсобхщностц i людська воля н!чого не здатна тут змшити.
Спшоза взагал! не вщцляетако! людсько! властивост!, як воля:
единична людська душа не с щось самостшнс, вона нс е субстанцкю;
дух людини — цс нс що !нше, як модус мислення, а тому Сшноза
вважас: «Воля i розум — одне i тс ж». Людина може т!льки Шзнати х!д
евкового процесу, щоб узгодити з ним свое життя i сво! бажання. В
такому випадку вона станс вгльною. Так Спшоза приходить до
розумшня свободи як шзнано! необхщност!. Тктьки неуцтво змушуе
нас думати, шо ми можемо змшити майбутне; майбутне вщбудеться з
такою ж неминучктю, як минуле. Ось чому над!я i страх засуджуються
Сшнозою: вони залежать вщ погляду на майбутне як на щось
невстановлене i тому виникають через недостаток мудрост!.
Необхщно звьтьнити людей вщ тиранн страху — вважав Спшоза, —
тому що людина в!льна ш про що так мало не думае, як про смерть, i п
мудркть полягас в роздумах нс про смерть, а про життя. Аджс все
одно, н!що з того, що людина змогла б зробити, не зробить !!
беземертною, i тому марно витрачати час на страх перед тим фактом,
що вс! ми помрсмо. Сшноза, под!бно до Сократа, ! Платона, вважае,
що вс! неправильн! дп пов’язан! з шзнавальними поминками: людина,
42
яка правильно розум!с навколишш обставини, aic мудро i буде
шасливою. Люди, яю живуть, пщкоряючись розуму. знайдуп шлях до
згоди.
Г. Лейбнщ (1646-1716 рр.) — н1меи,>кий ф1лософ-1деал1ст,
математик, физик, вннах1дник, Фторик, юрист, мовознавець.
Головний фйюсофсъкий meip — «Монадология».
Ядро фитософсько! сис 1сми Лсйбнща складае вчення про «монади»,
безтыесш «npocri су ч .ищи», «ктинш атоми природи», «рсчов)
елементи». «Монада» в переклад! з грецько! означас «сди ,е» або
«одиниця». Лейбнщ зансречус вчення Сшнози про сдину cy6i ганщю,
яке, на його думку, up i-h. ить до того, що !з свиу вилучаюшея рух,
активнкть. Вш стверджус, цосубстанщй кнус нескшченна юльккть.
Монади нс змшююь слое! внутршньо!’ структури пк> впливом
шших монад. Кожна монада висту пас як певний евгг. Мдображаючи в
co6i весь евковий порядок, ; мае свою власну визначенкть (е нос1см
певних якостсй), якою т-о щ в дрззнясться в!д шших. Монади, пише
Лейбнщ, «нс маюгь гико:;», tow воги не д, оть одна на одну; кожна з
них под!бна до само;  йш. j о вщокрем.; сного IkcCBiry. В цьому
вщношенш кожна гз м. над .•! лбища по; юна до субстанцп Сшнози:
вона е те, що кнус сам по соб; i не залежить Hi н!д мою imuono, кр!м
Бога, який створив в- : сям монад. I водночас будь-яка монада
сприймае, переживае  об в. ,ь Космос у всьому його багагств! i
багатогранносп, хоча л во монади мають св1тло розуму, щоб
уевщомлювати цс.
Монади не мають шя; их просгорових або будь-яких ф>зичних
характеристик. 1х, таким чином, нс можна шзнати чуттсво. Вони е
суто щеальними, духовними елементами буття. Ми можемо ix шзнати
ильки за допомогою розуму. Чуттев! рсчц тобто поеднання монад,
вщр1зняюгься залежно в1д монад, з яких вони складаються.
3 основними шеями монадологн зв’язана i meopin питания
Лейбшца. Bci знания, як! доступы людиш, Лейбнщ дцтить на 2 види:
«icmuiiu розуму» та «icmuiiu факту». До перших належать знания,
одержан! Дльки з допомогою понять розуму, без звернення до доевщу:
аксюми математики, закон тотожносг. i суперечносп. Навпаки,
«ктини факту» ми здобугаемо емшричним шляхом; до них наложить
быьша час ща наших уявлень про cbit. «ктини розуму» завжди
маю :ь необхщний i визначальний характер, тод! як «ктини факт. ' —
пль '  ймиырний.
Одну з найбьльш характ, рних речей фыософп Лейбнща складас пся
про ве шку кЬтьккть можливих свтв. Св1т «можливий», якщо вш не
с/.1срсчить законам лопкм. кнус велика юльккть можливих ев пв,
43
кожний з яких Бог споглядав' перш, шж створив дшсний свй. Будучи
добрим, Бог BHpiniHB створити кращий 13 можливих св!т!в, a BiH
вважав, що кращим мусить бути той, в якому добро значно переважае
зло. BiH Mir би створити свй, в якому немае зла, але BiH не був би
наспльки хорошим, як свй, який дшсно icHye. Ось чому велике добро
лойчно пов’язане з деяким злом. Це можна зрозум!ти на звичайному
прикладй ковток холодно! води в спекотливий день, коли ви
ограждаете вщ спраги, може дати вам таке велике задоволення, що ви
подумаете що варто було вщчути спрагу, хоча вона й нестерпна, тому
що без не! не була б такою великою наступна насолода. В нашему свт,
хоч i юнуе зло, але добра все-таки бслыпе, шж у будь-якому з кнуючих
свшв.
4. Через всю фшософто XVII ст. одшею з централх !! тез
проходить думка про «розумшеть» св!ту. Ця думка трансформуеться в
XVIII ст. в щею Просвопництва як головно! руппйно! сили icTOpii,
джерела i головного засобу досягнення людством р!вносй, братерства i
свободи, тобто стану вщповщноей вимогам розуму.
Якщо в природ! пануе закон, то i в сусшльств! тод! мусить панувати
розумний порядок. I цей порядок настанс тодц коли до вивчення
сустльства людина пццйде з позицш науки. На цш основ! стан
людства слщ побудувати вщповщно до вимог розуму. Основне
завдання, яке перед собою ставлять просвйники: перебудувати
людський ceiT на таких розумних засадах, щоб в!н наслщував закони
довершеноей, як! панують у природ!. Бща людей у тому, що вони
живуть, нехтуючи цими законами. Щоб повернути людину до
природи, треба аби вона уевщомила сво! ктинн! потреби, а вони е
природними. Це може зробити лише виховання.
Найвщмшншюю рисою Просвйництва е поворот до людини, до
проблем сустльства. Основний акцент робиться на шляхи й засоби
приведения сустльства у вщповщшеть з вимогами розуму, насамперед
такими, як piBHicTb, справедливей, свобода, братерство.
НайбЬтьш чйко i повно погляди европсйського Просв!тництва на
людину репрезентоваш у творчоей Ж.Ламетр! i Ж.-Ж. Руссо.
Ж.Л attempt (1709-1751 рр.) — французький ф!лософ-матер!ал!ст
Нового часу. Найбглып вщома його праця «Людина-машина».
Ламетр! застосовус мехажстичний пщхщ до людини. Людина, за
його думкою, — це свосрщний складний мехашзм. Душа людини
матер!альна i е двигуном людського оргашзму. Вщмшшсть людини вщ
тварини лише кгльккна: у po3Mipi та cTpyKTypi мозку.
Tino можна пор!вняти з годинником, i так само, як у годиннику,
коли зупинясться одне колвдатко, не можуть крутитися й mini, так i в
44
людському opraHi3Mi порушення функций будь-якого органу приводить
до змши функцш шших.
Ламетр! зробив спробу викласти процес поступового переходу вщ
тварини до людини, показати !х схожють i вщмшнкть, псрсваги
людини перед св!том живо!' природи (це виявляеться в орган!зацп
людини, в п вихованн!). Природа створила нс лише людину, а й yci
жив! ктоти для щастя. Вона надшила Bcix тварин природним законом,
тобто «почуттям, що навчае нас того, чого нс ми повинш робити, якщо
нс хочемо, щоб !нш! нам робили те саме».
Ж.-Ж. Руссо (1712-1778 рр.) — представник французького
ПросвПництва. Центральна проблема творчост! Руссо — нер!вн!сть
м!ж людьми та шляхи и подолання. Саме цьому питанию присвячсно
працю «Роздуми про походження та причини nepioHocmi м1ж
людьми».
Руссо дослщжував виникнення майново! та сощально! нср!вност!
людей ! прагнув знайти шляхи и лшвщацп. В!н вважав, що нер!вн!сть
м!ж людьми нс споконв!чна, в й виникненн! винна приватна власшсть.
На думку Руссо, перв!снс людське сусшльство перебувало в
природному стан! i людина була ютотою самодостатньою, матср!ально
незалежною вщ !нших людей. Головною рисою цього сусшльства була
моральна гщшсть людини. Приватна власшсть, яка виникас внаслщок
суперечностей м!ж !нтересами людей, приводить до несправедливост!.
В основ! приватно! власност! лсжить прагнсння до збагачсння за
рахунок шших.
Руссо видьтяв три ступени сощально! Hepieuocmi: перший —
майнова нер!вн!сть; другий — нер!вн!сть, пов’язана з виникненням
держави на основ! договору багатих i бщних (бщн! i багат! заключили
догов!р щодо утворення державно! влади, яка повинна бути гарантом
справедливост! й миру); трст!й — пов’язаний з перстворснням
догов!рно! влади у деспотизм, коли деспот обдурюс i закони, i народ
(але тут виникас й певна р!вн!сть— yci р!вш в своему безправ’!'
вщносно деспота). 3 такого розумшня ступешв нер!вност! Руссо
обгрунтовус право народу на бунт проти деспота.
45
Тема: Киево-Могилянська академ!я
i ф!лософ!я Просвйництва
1.	Вплив Киево-Могилянсько! академп на ф!лософську думку
украТнського та шших слов’янських народ!в.
2.	Проблема вщношення Бога i св!ту, Бога i людини в фглософп
представниюв академп.
3.	Натурфьтософськ! дослщження в Киево-Могилянськш академп.
4.	Г.С.Сковорода — видатний представник фьтософп укратнського
Просв!тництва.
Л1тература:
Горський В.С. IcTopia украшсько! фьтософп — К., 1994. — С.66-104.
Драч ГФ., Кримський С.В., Попович М.В. Григорш Сковорода. —
К., 1984.
IcTOpia фьтософп на УкраТнГ Т.1. — К., 1987.
1стор1я украшсько! ф!лософп. — К., 1994.
Ф1лософ1я: Подручник. — К., 1995. — С.98-91.
Ф1лософ1я. Курс лекцш. — К., 1994. — Лекц1я 10.
Хижняк З.ГКисво-Могилянська академ!я. — К.,1981.
Шевчук М.В. Кисво-Могилянська академ!я в контекст! icTopi!
укра!нсько! культури XVII-XVIII ст. — Фьтософ. i сощол. думка,
1992, №9.
Шинкарук В. Проблеми фьтософп культури у творчосп
Г.С.Сковороди. — Фьтософ. i соцюл. думка, 1995, №1-2.
Формуванню Киево-Могилянсько! академп передувала д!яльшсть
братських шкьл, що виникають в Украпп в XV ст. В той час як майже
вс! православш !ерархи прийняли ушю, а магнати i значка частина
шляхти — католицизм чи протестанство, саме братства стали
головними оссрсдками опору, захищаючи економ!чн!, щеолопчн!
штереси православних, !х eipy i культуру. На рубеж! XVI-XVII ст.
братський рух стае масовим: братства д!яли у Львов!, Городку, Острозь
Луцьку, Дубш, Немиров!, Вшнищ, Киев! та !нших центрах. I хоча
ф!лософ!я в братських школах окремо не вивчалася, але учш
знайомилися з нею при вивченн! д!алектики.
На псршому етап! свое!' д!яльност! братчики намагалися зберегти
притаманний схщним слов’янам спос!б фьлософствування, що
грунтувався на практично-духовному освоснш св!ту i виходив !з
розумшня фьтософп як мудрост!. Ф!лософ!я при цьому ще не
видьпялась в окрсму галузь суспьтьно! свщомост!. 1з св!тоглядних щей
46
найефектившше осмислювались кторюсофськ! та етичш. Лопка й
натурф!лософ!я практично не розроблялися.
1з-п!д пера книжник!в, близьких до братського руху, вийшли так!
пращ як «Алфав1т духовний» каш Копинського, «Дюптра» В!тал!я з
Дубна та !н.
Шзнппе в братському pyci наростае тенденция до розмежування
ф!лософп i теологи. Серед творив, в яких прослщковусться цей
напрямок, можна видшити аношмну «Пересторогу», «Зерцало
богословп» К.Транквглюна-Ставровсцького, «Тренос» Меленая
Смотрицького, «Трактат про душу» К.Саковича. Особливо значний
вплив на поперсдню роботу по шдготовщ утворення
Киево-Могилянсько! академп наложить Йову Борецькому, ректору
льв!всько!, а згодом кшвсько!' братсько!' шк!л, кшвському
правословному митрополиту з 1620 р., безпосередньому попсреднику
П.Могили.
Кисво-Могилянська акадешя виникас на баз! Кшвсько!' братсько!
школи та школи Кисво-Печерського монастиря, як! були об’еднаш
зусиллями митрополита Петра Могили в 1632 рощ. Спочатку це був
колепум, а згодом (з 1701 р) став академшю, першим вищим
навчальним закладом серед ехфних слов’ян.
Завдання академа було ч!тко окреслено: збагатити вих!дщв з р!зних
земель Укра!ни знаниями, а пот!м розклати !х по вс!х усюдах, аби
розносили знания, мистецьк! навики, споЛб мислення i
упроваджували !х у життя. Тому Кшвська академ!я виконувала два
призначення: по-перше, учбового закладу, по-другс, власнс академп в
сучасному розумшш цього слова, як об’еднання вчених щлого народу.
Кисво-Могилянська акадсм!я в!д!грала вщчутну роль у розвитку та
поширенню фЬтософп нс лише в Укра!ш, але й у всьому слов’янському
свт. Цс виявилося в тому, що профссори академп. в т! чи !нш! часи,
були вщомими д!ячами культури росшсько! (Ф.Прокопович,
С.Яворський та !н.), бьторусько! (Г.Кониський). Профссори академп
читали курси богослов’я, риторики, фЬтософп в учбових закладах
шших кра'ш. Кр!м того, варто врахувати i тс, що випускники академп
працювали в учбових закладах !нших слов’янських народ!в, а
представники цих народ!в навчалися в Кшвськш академп. Все цс
разом сприяло тому, що думки та !де!, як! витворялися в академп,
розповсюджувалися у слов’янському св!т!, входили в культуру i
ф!лософ!ю шших народ!в.
При висвтлеша другого питания варто пам’ятати, що вс! без
виключення профссори академп при вир!шенн! проблем буття
виходили !з рел!пйних позицш. Тому для академп загальноприйнятою
47
була точка зору, що Бог е началом i абсолютною основою кнування
BceceiTy. Разом з тим потр!бно звсрнути увагу i на те, що вщношення
Бога i св!ту тлумачилося неоднаково. Одш професори притримувалися
панте'ктичного розумшня зв’язку Бога i природи (Бог майже
!манентний природ!, розчинсний у шй — Ф.Прокопович); inuii
виходили з дектично! позицп (Бог створив природу i вклав в не! певш
закони, але теля акту творения б!льшс нс втручаеться в природш
процеси — ГПзель, Г.Кониський). В цьому ж русл! розглядалося i
питания зв’язку Бога i людини.
Натурфглософш в академп розвивалося також в рамках теологи.
Однкю !з найважливппих проблем, як! розроблялися профссорами
академп, була проблема матери. Основн! висновки, до котрих
приходили Г.Кониський, Г.Щсрбацький, Ф.Прокопович та mini, були
так!: 1) матер!я в якийсь певний час була створена Богом; 2) вона с
единий i ушверсальний субстрат вс!х конкрстних т:л; 3) матери
притаманна внутр!шня активнкть, саморух; 4) матер!я в!чна, не
народжуеться i не знищуеться шеля акту творшня; 5) земна i небесна
матер!я однояккш, тобто небесш i земш т!ла побудован! з одше! i Tie! ж
матери; 7) матер!я завжди знаходиться в pyci; pyx с ушвсрсальною
(атрибутивною) характеристикою матери.
При тдготовц! даного питания сл!д вм!ти розкрити зм!ст цих
положень.
У розумшш будови Всссв!ту професори академп дотримувалися в
основному ар!стотел!всько-птоломе!'всько!' концепцй; хоча вони i знали
про гслюцентричну систему Копсршка, але тддавали и критиць
Г.С.Сковорода (1722-1794 рр.) — видатний укра'шський фьтософ,
просв!титсль-гуман!ст, людина високо! морал!.
Фьтософська концепфя Сковороди — це пантетзм. Бог i природа
складають сдине цьте; кожна людина мае в соб! Бога, вш нс !снуе дссь
поза лЮдиною.
Головна проблема философа Сковороди — це проблема людини.
Його ф!лософ!я «практична», оскьтьки в!н цдкавиться насамперед
моральною проблематикою. Правсдне життя можна побудувати лише
на правильних знаниях, на правильшй фьтософп. Свое завдання
Сковорода вбачае в тому, щоб донести до простих людей ктинш
уявлення про св!т, про людину, и щастя i шляхи його досягнення. Тому
yci твори Сковороди написан! в художшй форм!: у вигляд! Bipniie,
д!алопв, байок.
В!н уевщомлюе ф!лософ!ю як практичну систему життево!
ор!ентацп. На думку Г.Сковороди, життя необхщно творити як
48
фшософський трактат. I вш сам реал!зус цей експеримент — будус
власне життя на засадах, осяяних правдою ктини.
Ф!лософськ! трактати Г.Сковороди можна под!лити на чотири
цикли. Перший цикл meopia (1767-1772 рр.) вщкривае праця «Наркк.
Розмова про тс: шзнай себе». Сюди наложить тв!р «Симфошя, звана
книга Асхань про тзнання самого себе», д!алог «Розмова, звана двое
про тс, що блаженним бути легко». У цьому цикл!, виходячи з теорп
двох натур будь-якого буття, Г.Сковорода стверджуе, що людина
невщ’смна вщ зовшшнього св!ту, вщ прйроди, мае сшльш з нею засади
кнування i тому через шзнання свое! родово! натури осягае i принципи
людяност!, i закони природи.
Людина за своею природою с перш за все ктота плотська, земна i в
такому вигляд! не може безпосередньо посднатися з св!том вишшм
«Смертний, не народжений з вишнього, не е родич Б!блп. Нс може
смертне серце посднатися з божественним серцем. Велика
суперечнкть, тобто антином!я, як м!ж небом i землею, м!ж денним
птахом i шчним...». Кожному, хто побажас подолати цю npipey,
потр1бно побороти в co6i плотське серце, звьтьнитися вщ стихшного i
народитися вдруге.
Вихщн! принципи фыософп Сковороди визначають характер
розробки ним онтолопчних, гносеолопчних та етичних проблем, що
становлять змкт його вчення. Основними положениями фглософсько!
системи Сковороди с вчення про del натури та три caimu.
Вихщним для нього е погляд на св!т, що складасться з двох натур.
«Весь Mip, — пише в!н, — состоит из двух натур: одна — видимая,
другая — невидимая. Видима — называется тварь, а невидима — Бог.
Сия невидимая натура, или Бог, всю тварь проницает и содержит;
везде и всегда был, есть и будет». 1дея про «двонатурнкть» св!ту
проходить червоною ниткою через eci ф!лософськ! пращ мислителя.
Однак дв! натури мають неодинакове значения. Основою речей, !х
д!яльною i рушшною силою с саме невидима натура — Бог. Бог
мислиться як безпочаткове начало св!ту. Bin с в!чний закон у тварному
свт. Видима натура е минущою, не може бути ктинною. Але
протиставляючи дв! натури, Сковорода поспйно пщкреслюс !х
нерозривний зв’язок. Невидима натура визначас сутнкть всього
сущого i кнус лише у видим!й натур!. Натура видима е мовби тшню,
що нерозривно пов’язана з тим, вщбиттям чого вона с.
Вчення про дв! натури оргашчно пов’язанс з наступним
основоположним для фмософп Сковороди положениям про три св!ти.
Все кнуюче, на думку Сковороди, роздыясться на три спсциф!чн! види
49
буття (св!ти) — великий (макрокосм), малий (мжрокосм) i
симвомчний (Б!бл!я).
Великий св!т — це св!т речей, BcecBiT. Великий ceiT нескшченний i
безмежний, в!н складаеться з безконечно! кшькосп свтв. Слщом за
античними мислителями Сковорода вказуе, що субстрат т!лесного
св!ту утворюють чотири елементи — вогонь, повтгря, вода i земля.
Концепц!я двох натур поширюеться й на розумшня Сковородою
м!крокосму. Нс лише у великому свт, айв малому свт, в людиш е
два сства: тию земне i тшо духовне, тасмне, приховане, в!чне. Не
заперсчуючи реальност! плесного в людиш, Сковорода наголошуе, що
справжньою людиною не зможе стати доти, поки не збагне, що кров i
плоть е шщо, а ктинну людину утворюе п духовне начало. Суть цього
невидимого,, духовного начала утворюе серце, ця найглибиншша
глибина людини. Саме людина, макрокосм е стрижнем eciel
ф1лософсько1 система Сковороди.
Символ!чний свгг, Б!бл!я виступае у Сковороди як самостшна
реальшсть, що забезпечуе людиш можливкть осягнення Бога. Через
цей ceiT Бог являеться людиш. За словесними знаками, як! мають
плесну природу, треба вм!ти побачити втаемничений духовний змкт.
Завдяки цьому весь невидимий св!т перетворюеться на видимий i стае
досяжним людиш.
Другий фиюсофський цикл (1772-1774 рр.) об’еднаний загальним
шдзаголовком «Дружня розмова про душевний св!т». До нього входять
«Д1алог, або розмова про давшй св!т», «Розмова п’яти подорожшх про
ктинне щастя в житп», «К1льце. Розмова, названа алфав!т, або буквар
свтгу». У цьому цикл! Г.Сковорода розробляе свою фиюсофську
антрополог1ю: вчення про людину, людське щастя i загальн! засади
моральност!. Цими засадами, на його думку, с принципи наслщування
природи, принцип спорщнено! («сродно!») прац!, найповшшого
розкриття зд!бностей людей чи !'хньо! нер!вно! р!вносп.
До третьего циклу (1775-1780 рр.) належать «1кона Алк!в!адська»,
«Жшка Лотова». У цих творах Г.Сковорода анал!зуе символ1чнийсв1т,
який створюе особливу сферу культурного буття, а також обгрунтовус
вчення про загальний !деал життя.
У четвертому цикл1 (1783-1784 рр.) — «Сварка архктратига
Михайла з Сатаною про те, чи легко бути благим», — йдеться про те, з
чим повинна боротися справжня людина, що сл!д перемогти i в!д чого
потр!бно звшьнитися. В твор! «Д!алог. 1м’я йому — Потоп змпний»
викладаеться вчення про незнищенкть матери, про нескшчений
процес перетворення и форм.
50
Г.С.Сковорода здшснив глибокий вплив на весь подальший розвиток
украшсько! фьтософп. Основн! ще!' його вчення знайшли воображения
i розвиток у творчоси практично ecix укра'шських мислител!в, хоча,
зв!сно, i в неодинаковы Mipi.
Необидно також ч!тко уяснити суть вчення Сковороди про «сродну
працю». При його розробц! фьтософ виходить з того, що кожна людина
мае природы схильност! до якоГсь певно! пращ, до певного роду
д!яльность 1 саме цю працю вона виконуе найбыып яюсно, з
натхненням, i лише ця праця приносить людны задоволення i е
основою для щасливого життя. Однак сучасне сусшльство, зауважуе
Сковорода, влаштоване недосконало, нерозумно: люди змушен! пщ
диском зовюшшх умов займатися не Нею працею, яка !м «сродна»,
вщповщае ix нахилам i зд!бностям, а Нею, котра нав’язуеться !'м
примусово. Це шкодить i людны, i сусшльству, спричиняе
невдоволення життям, с витоком нещастя. В щеальному,
справедливому суспьтьств! праця буде розподьлена, за думкою
Сковороди, у вщповщносн i3 зд1бностями i уподобаннями людей.
Тема: ГНмецька класична фьтософ! я
1.1.Кант — засновник шмецькоТ класично! фыософн.
2. Д!алсктичний !деал!зм Гегеля.
3. Антрополопчний матер!ал!зм Фейербаха.
Лггература:
Введение в философию. — М., 1989. 4.1. — Гл.2.
Гулыга А.В. Немецкая классическая философия. — М., 1986.
Гулыга А. Кант. — М., 1981.
История диалектики. Немецкая классическая философия.
— М., 1978.
История философии в кратком изложения. — М.,1991.
Мотрошилова Н.В.Путь Гегеля к «Науке логики». — М., 1984.
Ф1лософ1я: Пщручник. — К., 1995. — С.45-51.
Ф!лософ!я. Курс лекцш. — К., 1994. — Лекщя 7.
1. 1.Кант (1724-1804 рр.) — родоначальник класично! ымецько!
фьтософп, творець nepinoi системи класичного шмецького 1деал)зму.
Кант поеднував фьтософпо з дослщженнями у галуз! природничих
наук.
«Зоряне небо над! мною i моральний закон в мен!» — цими словами
ГКант виражае два основы напрямки i два основн! джерела свое!
фьтософп. В!н прагнув дати фьтософське обгрунтування, з одного боку,
51
закон!в природного процесу, а з !ншого — людсько’! пдност! та
сошально! piBHocTi. У процес! розв’язання цих питань Bin тддав
критищ стару матаф!зичну ф!лософ!ю.
Творчкть Канте можна умовно подьтити на два перюди:
1) докритичний (до 60-х рр. XVIII ст.), коли ЕКант виступае як
стихшний матер!ал!ст, який обгрунтовуе 1дею саморозвитку природи.
Питания про можливост! людського шзнання Кант вир!шуе
оптим!стично.
2) критичний ( з 70-х рр. XVIII ст.), коли Кант займасться
<критикою розуму» — змшюються його погляди на можливост!
людського шзнання. В цей час вш будуе свою систему агностицизму.
KpiM гносеолопчно! проблематики розглядае проблеми pe.iiri!, етики,
естетики. Свою «критичну ф!лософ!ю» 1.Кант виклав у трактатах:
«Критика чистого розуму» (вчення про тзнання), «Критика
практичного розуму» (розкрито етичн! погляди ф(лософа), «Критика
можливост! судження» (вчення про дощльнкть у природ!, основи
кант!всько! естетики).
Кант дътить ф!лософ!ю на теоретичну i практичну. В!н вважав, що
вир!шенню таких проблем фиюсофп, як проблеми буття, морал! i
peairii повинно передувати дослщження можливостей людського
тзнання. Предметом теоретично! фЬдософп е дослщження
шзнавально! д!льност! i закошв людського розуму i його меж.
Кант розум!в, що прямолшшно вщпов!сти на питания, зв’язаш з
проблемою шзнання св!ту, надзвичайно складно. Високо ощнюючи
науку i силу фьтософського розуму, в)н все ж прийшов до висновку про
кнування меж! шзнання. Кр!м того, Кант мав на уваз! i принципову
обмеженкть суто наукового освоения св!ту, про що дуже часто
говорить сьогодж.
Теоретична фйюсоф1я, вщповщаючи на питания: «що я можу
знати?», д!лить св!т на дв! частини:
a)	«ceim явищ», або чуттевий св!т, де панують закони причинност! i
необхщност!;
б)	«ceim сутностей», або «св!т речей в собЬ, св!т свободи.
Ми шзнаемо св!т не таким, яким вш с насправд!, а таким, яким вш
перед нами являеться. Нашему шзнанню доступы! т!льки феномени
(тобто прояви сутност!), а сама сутшеть — нсшзнавана («р!ч в собЬ).
Кант заперечував безмежн! можливост! людського розуму. Там, в
«свт речей в соб!», знаходяться Бог, Душа, Воля. I тому людина не в
змоз! розкрити вс! таемниц! людського буття — довести кнування
Бога, беземертя душ! та шше. 1й це недоступно. Людський розум може
52
шзнати Ti.ibKH «св!т явищ», а «св!т речей в собЬ>, тобто ceiT сутностей,
закритий для людського розуму.
Кант вважае, що наукове шзнання е нескшченим процесом,
абсолютного знания Hi про що не може бути. Наш! знания
накопичуються, але сутшсть речей залишаеться недосяжним
горизонтом. Тому Кант виступае агностиком (вщ грец.
а-заперечення, gnosis — знания; недоступно шзнанню), оскыьки
заперечуе шзнавашсть сутност!. Насправд!, шзнаючи явище, ми
шзнасмо в дсякш Mipi i сутшсть речей.
Практична фйюсоф1я, вважае Кант, вивчае сусшльство, проблеми
людсько! свободи i вщповщае на питания: що я повинен зробити? на що
я можу над1ятись? хто така людина? Вш розглядае людину як !стоту,
що кнус як у «CBiTi явищ» (тобто проявляеться як емшрична, природна
icTora), яка пщкоряеться законом природи, так i в свт «речей в соб!»,
де людина повинна пщкорятись категоричному !мперативу —
моральному закону, обов’язку, совкт!.
1	.Кант широко вщомий як творець над!сторично'1, позакласово!,
незалсжно! вщ умов життя, сшльно! для вс!х людей морал!.
У прац! «Критика практичного розуму» 1.Кант ствсрджус:
категоричний смператив — необхщний та загальнозначущий
моральний закон практичного розуму — зумовлюс поведшку людини,
наказуе поводитися так, щоб i'i вчинки могли бути основою та кер!вним
началом загального законодавства. Розумшня необхщност!
додержуватися морального закону ЁКант називас моральним вишням
або обов’язком, а повагу до цього — моральним почуттям. Вш
намагаеться строго в!дд!лити усвщомлення морального обов’зяку вщ
чуттевого нахилу до виконання морального закону: вчинок буде
моральним т!льки в тому випадку, якщо вш здшснюеться з поваги до
морального закону.
Покора перед обов’язком i повага до закону возвеличуе людину над
собою як частиною почуттевого св!ту та перетворюс п у вщьну вщ
природи та умов часу особу, яка е метою сама по co6i.
Уся моральна теория I.Канта грунтуеться на возвеличена! свободи
людини. ЁКант шукас та вбачае свободу людини в 'и волк Про це
свщчать постулати, як! вш наводить. Передбачаеться, стверджуе BiH,
що воля выьна, вона розум!еться незалежною вщ емшричних умов,
тобто, як чиста воля.
Водночас «чиста» воля обмежуеться катсгоричним !мперативом,
який вимагае, щоб правило вол! могло бути також принципом
визначального законодавства.
53
Таким чином, найвищою щншстю Кант проголошуе людину.
людське щастя i разом з тим гщнкгь, високий моральний обов’язок.
В!чн! над!! на щастя ф!лософ ставить в ткний зв’язок з моральним
правом на це, з тим, насюльки людина зробила себе одною щастя,
заслужила його своею поведшкою.
2	. Г.Гегель (1770-1831 рр.) — юмецький фцтософ-щеалкт,
представник шмецько! класично! ф!лософ!!, творець щеалктично!
д!алектики.
Основн! npaui Г.Гегеля: «Феноменолопя духу», «Наука лопки»,
«Основи фиюсофп права», «Енциклопед!я фиюсофських наук».
«Ф!лософ!я кторп». Фьтософська системи Г.Гегеля уособлюс вчення
про природу та сусшльство як форми кнування «абсолютно!' ще!».
В основ! св!ту лежить [деальне начало — «абсолютна 1дея»,
основними рисами яко! е активний i д!яльний характер, поспйний рух
i розвиток. В процес! свого становления «абсолютна !дея» породжуе
природу, життя людини та сусшльство i культуру. Людська !стор!я е
найвищим етапом втглення «абсолютно! !де!». Мета кнування
«абсолютного духу» — п!знання самого себе. Зробити цс вш може за
допомогою людсько! свщомост!, мислення, фглософп. Цю ц!ль
«абсолютний дух» реал!зуе через д!яльнкть людських поколшь на
протяз! Bcie! всесв!тньо! icTopii.
В робот! «Феноменология духу» викладена гесл!вська теор!я
шзнання, тобто вивчаеться знания, як феномен духу. Гегель пропонуе
абсолютно нове розумшня суб’скта тзнавалыюго процесу. Суб’ект —
це не окремий шдивщ, i не свщомкть окремого шдивща, а
всезагальний дух в його кторичному розвитку. У Гегеля — свщомкть
в!д!рвана вщ людства — це i е всезагальний дух.
1ндив!дуальна свщомкть в ход! свого розвитку проходить весь той
шлях, вс! т! етапи, як! пройшло людство на протяз! свое! icTopii.
Фьтософ пропонуе розглядати процес освоения свгту шби «драбину».
шдшмаючись по схщцях яко!, окремий шдивщ прилучаеться до
духовно! культури, накопичено'! людством, i пщшмаеться з точки зору
буденно! свщомост! до точки зору ф!лософсько!. На вершин! цих
сходинок шдивщ в змоз! подивитись на св!т i себе з точки зору св!тово!
icTopii, «св!тового духу», для якого б!льше нема протилежносп
суб’екта i об’екта, «свщомост!» i «предмета», а е тотожнкть мислення i
буття.
Створюючи свою систему i показуючи, як абсолютна !дея породжуе
свш змкт, а пот!м i матер!альний св!т — природу i сусшльство, Гегель,
по-перше, показав св!т в розвитку. По-друге, вш розгорнув змкт
основних законов д1алектихи. Показав, що розвиток здшснюеться
54
-грез наявнкть суперечностсй, через боротьбу протилежностей; що в
ход! розвитку здшснюеться заперечення одних понять шшими i
повторения пройденого на вищш основ!, що розвиток вщбувасться не
20 замкненому колу, а поступово, вщ нижчих форм до вищих, i в
_ьому процес! вщбувасться перехщ к!льк!сних зм!н в яккнГ Будь-який
розвиток, вважас Гегель, прот!кае за певною схемою: стверджсння
'пеза), заперечення цього ствердження (антитеза) i заперечення
заперечення, зняття протилежностей (синтез). В синтез! шби
примирюються м1ж собою теза i антитеза, з яких виникас новий
нккний стан. В д!алектиц! понять, в !хньому взасмозв’язку,
взаемопереходах Гегель виразив дшсну д!алектику, д!алектику речей.
В робот! «Наука лог1ки» Гегель ставить завдання показати саморух
поняття. Весь процес саморуху поняття здшснюеться д!алектичним
лляхом. Заключена в кожному понятт! «заперечнкть», яка ! складае
його обмсжсншсть, одноб!чн!сть, виявляеться поштовхом до
саморозвитку цього поняття. Поки поняття не досягне свого вищого
пункту — абсолютно! !де!, до тих nip кожен !з ступешв його розвитку
лас т!льки вщносну, але не кжцеву, не повну !стину.
Гегел!вський дшлектичний метод, таким чином, вступае в
чротиртчи з вимогою система, яка обов’язково мусить бути
завершена, а це означас, що абсолютна !стина повинна бути в кшц!
к!нц!в досягнута. Гегель розглядав свою систему як ф!лософ!ю, що
в!нчае собою розвиток всього людства, в якш досягнута абсолютна
лея; тим самим i !стор!я н!би набувала завершения, i досягнутий нею
р!вень, тобто умови сучасно! Гегелю Н!меччини, оголошувались
вищою точкою вторичного руху людства. Тим самим, вс! протир!ччя
дшсност! вир!шуються ! досягаеться абсолютно ктинний стан — якраз
цього вимагас гегел!вська система. Але це суперечить д!алсктичному
методу. Метод вимагас перстворення кнуючо!' дшсност!, гегел!вська
система ж вимагае оправдания дшсност!.
Тв!р Г.Гегеля «Ф1лософ1я iemopii» анал!зуе св!тову !стор!ю як
розвиток духу в час!. За Гегелем, !стор!я мае свою мету. Ця мета —
розвиток свободи, свободи громадянина в громадянському сустльств.
Осшльки реал!зац!я свободи з необхщшетю мае в cooi те, що дух сам
уевщомлюе себе встьним, !стор!я е також прогресом у свщомост!
-вободи. 3 ц!е! точки зору Гегель розр!зняс три головних етапи св!тово!
:стор!Т. Давньосх!дн! народи знали, що вьпьною може бути лише одна
людина; греки та римляни вважали, що в!льною с певна трупа людей;
сучасн! «гсрманськ!» народи повшстю уевщомили, що вс! люди в!льш.
Г.Гегель вважас, що розвиток «Св!тового духу» вщбувасться не без
част! людини, нс без людсько! активност!. Важливе мкце в кторн
55
наложить «всесв1тньо д,ючим шдивщам», !сторичним героям, штереси.
потреби та пристрасп яких ведуть до под1й епохального значения.
3	.Л.Фейербах (1804-1872 рр.) — фьтософ, який здшенив поворот до
матер!ал!зму в шмецыий класичнш фьтософп теля Канта i Гегеля.
Основш положения фьтософп Фейербаха викладеш у працях: «До
критики ф1лософи Гегеля», «Сутнйгть християнства» I «Основш
положения философа майбутнього».
Цдкава сволющя фьтософських щей Л.Фейербаха, який починав з
вивчення теолопУ, попм став учням Гегеля, викладав гегел!вську
фшософ!ю в ушверситст! i, нарепгп, прийшов до матср!алктичних
поглядУв на природу людини. Сам Фейербах про це так писав: «Моею
найпершою думкою був бог, другою — розум, третьою i останьою —
людина».
Критикуючи Гегеля, Фейербах дов!в, що його абсолютна щея — це
не що 1нше, як людський розум, вьтщваний вщ людини i перетворений
в щось надприродне. BiH вважас, що мислення не може icuyeamu поза
людиною i незалежно вщ не'У, тому що воно нерозривно зв’язане з
д!яльн1стю людського мозку, з матерУальними процесами. Звщси.
мислення не первинне, як доказував Гегель, а вториннс, похщне вщ
матери.
Нова ф1лософ1я, яку пропонуе створити Фейербах, повинна бути
фьтософ!ею людини, це антрополопчна фьтософ!я, в шй Бог i теолопя
повшетю розчиняються у вченш про людину.
Вважае, що фьтософ!я i penirifl — протилежш за своею суттю. В
основ) релин лежить Bipa в догмати, в основ! фьтософп — знания,
прагнення розкрити суть речей. Тому свое заедания Фейербах вбанае в
критиц1 релгги, пропонуе аргументоване розумшня причин
виникнення рс.Лгп. Зокрема, вш вважае що незадоволення людини
суперечностями, злом i несправедливою, як) юнують в реальному
CBiTi, приводить до того, що в нсУ виникае думка про 1снування
щеального свИу — Неба, де людська доброчесшсть завжди
винагороджусться i приносить щастя.
KpiM того, говорить Фейербах. Hi в чому з такою силою не вщчувас
людина свою обмежешеть, безеилля, як в уевщомленш нсминучосп
смерть кшсчност! людського життя. 1й дуже важко змиритись з щею
неминуч1стю. тому виникае думка про беземертя, що знаходить свое
втьтення в проблем! [ютойб!чного евггу.
Фейербах стверджус. шо релптя виникае тому, що людина починас
приписувати своУ крапп риси Богов! i замюгь того, щоб любити ihlliv
людину, вона починас. любити Бога Рел(пя с neiCTnunoio формою
самоевщомосп людини.
Антропология лжвщуе поняття Бога i ставить на його мкце людину.
Якщо релшя — це любов до Бога, то нова фглосог}ля пропагуе любов до
людини. Любов, як ушкальне почуття зв’язку М1ж людьми, утворюе
сутшсть антропологи i перетворюс и у нову рел!пю.
Слщ звернути увагу на те, як Фейербах розум!е людську сутшсть.
Людина розглядаеться ним, як природна icmoma, як вищий щабель
природного саморозвитку: якраз через людину природа вщчувас,
сприймае, шзнас себе. Виходячи з такого розумшня людини, Фейербах
вщкидае и щеалктичне трактування, коли людина розглядаеться перш
за все як духовна ктота з сутшстю «Я думаю». Згщно Фейербаху
духовне начало в людиш не може бути в!ддътене вщ плесного, дух i
тьто — це дв1 сторони riel' реальност!, яка називаеться оргашзмом.
Якщо для Гегеля окремий шдивщ е кторично-духовним утворенням,
то Фейербах шдкреслюе бюлопчну природу людини. Почуття i
свщомкть людини с теж природними явищами. Тому вш говорить про
людину як щось незмшне, абсолютне, а не про конкретну кторичну
людину. У сферу дослщжень Фейербаха не потрапляе ш дшений св!т
людини, Hi i'i реальш стосунки з шшими людьми, Hi духовна, Hi
виробнича д!яльшсть. Людина, в тлумаченш Фейербаха, виступае як
позакторична i позасусшльна ктота. В цьому полягае суттевий
нсдолк фьлософп Фейербаха.
Тема: Виникнення i розвиток некласичних
фиюсофських вчень (XIX-XX ст.)
1.	Софально-практична оркнтафя марксистсько! фшософп.
2.	«Ф1лософ1я життя». Ф.Нщше.
3.	ФФософ1я неопозитив!зму i постпозитив!зму.
4.	Онтолопя людського буття в психоанал!зе
5.	Проблема людини в екзистенфал1змк
6.	Неотом1зм — головний напрямок сучасно! релшйно!' фьтософп.
Тейяр де Шарден.
Лггература:
Губман Б.Л. Современная католическая философия: человек и
история. — М., 1988.
1щенко Ю. Класичне та некласичне у фиюсофп Маркса. — Фьтософ.
та софол. думка, 1995, №1-2.
Камю А. Мир о Сизифе // Творчество и свобода. — М., 1990.
Нестеренко В.Г.Вступ до фшософп: онтолопя людини. Навч.
поабник. — К., 1995. — Роздьт. 4.
57
Ницше Ф. Антихристианин // Сумерки богов. — М., 1989.
Проблема человека в западной философии. — М., 1988.
Сартр Ж.-П. Экзистенциализм — это гуманизм // Сумерки богов.
-М„ 1989.
Ф!лософ!я: П1дручник. — К., 1995. — С.128-185.
Ф!лософ!я. Курс лекцш. — К., 1994. — Лекц!я 8.
Фром Э. Душа человека. — М.,1992.
1. К.Маркс (1818-1883 рр) с засновник системи, котра
запропонувала яккно новий споаб фиюсофствування i ознаменувала
початок виходу за меж! усталеного (класичного) в епоху Нового часу
способу мислення. Виявляеться це насамперед в тому, що Маркс при
BiipinieHHi теоретичних проблем звертаеться до практики як
найефектившшого i остаточного способу розв’язання сощальних
завдань.
Найважлив1шими працями Маркса е: «Економ!чно-ф!лософськ!
рукописи 1844 року», «До критики пол!тично! економп. Передумова»,
«Каштал», «Тези про Фейербаха» та in.
У CBoix вихщних засадах ф!лософ!я марксизму с матер1амстичною
концепцию. Матер1альний cbit е в!чним i бсзкшсчним; його розвиток
приводить до виникнення людини, якш притаманна св!дом!сть.
Св1дом!сть е похщним в!д матери феноменом. За Марксом, сутнкть i
зм!ст ceiflOMOCTi визначаеться сусшльним буття людей, тими
соц!ально-економ!чним умовами, в яких вони живуть. Ця, в целому
в!рна думка, була гротескно перебьтыпена в марксизм!, внасл!док чого
будь-як! феномени духовно! культури людства почали виводитися
бсзпосередньо з економ!чних фактор!в, що, звкно, неправильно. 1 хоча
в працях Маркса i Енгельса неодноразово вказуеться на вщносну
самостшнкть сусшльно! свщомост!, все-таки в ц!лому ф!лософ!я
марксизму схилялася до економ!чного детерм!н!зму, згщно з яким вс!
явища сусшльного життя зумовлен! економ!чними чинниками.
Одним !з надбань марксизму е подальший розвиток диалектики.
Основн! д!алектичн! законом! рност! (сдност! i боротьби
протилежностей, взаемопереходу к!льк!сних i яккних зм!н,
заперечення заперечення) були сформульован! Гегелем. Проте Гегель
вважав, що вони е законами розвитку ще!, духу. На протилежнкть
Гегелев! Маркс розум!е д!алектику як лог!ку розвитку явищ та
процеав, як! кнують поза свщомктю i незалежно вщ не!. В марксизм!
едина матер!алктична д!алектика висту пае у двох р!зних, але
взасмопов’язаних форма — об’сктивна та суб’сктивна. Перша з них —
58
це д!алектика розвитку самого об’екта, тод! як суб’ективна д!алектика
— це вщбиток аналопв об’ективно! д!алектики у свщомост! людини.
Спираючись на здобутки попередньо! ф!лософсько! i ckohomimho'i
думки, Маркс анал!зус буржуазно сусгпльство i виявляс його позитивн!
та негативш риси. При цьому варто пам’ятати, що Маркс с класичним
европейським рацюналктом, тобто BiH оц!нюе св!т в щлому i
сусгпльство зокрема з точки зору ix розумностц досконалостй В цьому
ракурс! кагпталктичне сустльство виявляеться вкрай не-розумним.
Ця його не-розумн1сть проявляеться в тому, що: 1) два основних класи
сустльства — робИники i буржуа — мають протилежш штереси; 2)
штереси окремих власниив засоб!в виробництва нс ствпадають,
внаслщок чого м!ж ними точиться конкурентна боротьба; 3) ц!л! та
штереси буржуазп не ствпадають, а часто i суперечать целям
сустльства в целому; 4) в цьому суспельств! кнуе вщчуження людини
вщ продукту пращ, вщ само!' пращ, а зрештою, й вщ шших людей. Bci
pi дисгармонй ведуть до суперечностей м!ж людьми, яю переростають
в сощальш катакл!зми.
В ход! вивчення специф!ки кашталктичного способу виробництва
Маркс доходить висновку, що в основ! вс!х сощальних суперечностей,
а отже, й не-розумност! суспельства, лежить приватна влаенкть на
засоби виробництва. Тому, за Марксом, розв’язання i усунення
сусшльних конфл!кт!в можливе лише при умов! знищення приватно!
власностц Приватна влаенкть е найглибиншшим джерелом, витоком
Bcix сощальних бщ i тому саме п потр!бно л!квщувати. На цьому
шдгрунт! Маркс будуе концепщю «розумно!» держави й розумного
суспьльства, в якому вс! люди будуть мати р!вн! права, одинаков!
сощальн! можливост! для реал!зацп своёх сутнкних сил, Саме в цьому
сустльствц за думкою Маркса, будуть створен! вс! нсобхщн! умови для
всеб!чного гармоншного розвитку кожно! людини. бдиним реальним
засобом знищення приватно! власност! i утворення нового сощального
ладу Маркс вважав революцию.
Звульгаризована Леншим, i особливо Сталшим, концепщя Маркса
стала теоретичною i щеолопчною програмою бьльшовицько! революцп
1917 року i побудови соц1ал!зму. Спроба реалёзувати ще! Маркса на
практищ в колишньому СРСР, кра'шах Схщно! Свропи, показала, що
ще! Маркса були в целому утошчш.
Розвиток марксистсько! фьтософп у XX ст. здшснювався двома
основними напрямками: у Радянському Союз!, де вона була
перетворена в щеолопчний канон, i на Заход!, де марксизм набувае рис
екзистенцшно! фёлософп.
59
2. «Ф1лософ1я життя» формусться в середин! XIX ст. i об’еднуе
таких несхожих i водночас единих у сво!'х антирацюналютичних i
хпфолопчних установках на осягнення св!ту мислител!в як
Ч.Шопенгауер (1788-1860), Е.Гартман (1826-1906), Фр.Нщше
(1844-1900), В.Д!льтей (1833-1911), А.Бергсон (1859-1941),
О.Шпенглер (1880-1936) та 1н. Якщо до цього часу !стину шукали в
розум!, то тепер п стали шукати в !ррацюнальних проявах:
П1дсв1домому, надсвщомому (р!зномаштних проявах людсько! душ!).
На зм!ну «фьлософп розуму» прийшла «фьтософ!я життя». Життя
розум!еться як !чний, безпсрервний пот!к, рух, творч!сть. Тому наука
не може бути ефективним засобом шзнання життя, воно не шддаеться
ращональному осмисленню. Життя можна зрозум!ти завдяки !нтущп,
м!стичним проявам.
Засновуе «ф!лософ!ю життя» Артур Шопснгауер, котрий вважас, що
розум в житт! людини i в свт в щлому в!д!грас скромну, суто техн!чну
роль. Основш життевоважлив! процеси вщбуваються без участ!
штелекту.
Життевий св!т людини е нерозумним, хаотичним i едине, що якось
упорядковуе його — це «св!това воля», а зовам не розум. Шопенгауер
лише висунув основш !де! ново! фиюсофп, а вссб!чне розгортання вона
отримус у творчост! Фр!др!ха Нщше.
Ф.Нщше (1844-1900 рр.) — шмецький поет, фшософ, представник
!ррацюнал!зму, антролопчного напряму у фиюсофп. У творчост!
Ф.Нщше дощльно вид!лити три стапи:
I етап (1872-1976 рр.) — Ф.Нщше розвивае вчення Шопенгауера та
розробляе естетичну проблематику (прац! «Походжсння трагедй з
духу музики», «Невчасн! роздуми»);
II етап (1877-1882 рр.) — вивчае проблеми людського шзнання,
виявляе !нтерес до позитив!зму та природничих наук, шддае критищ
мораль сусшльства (твори «Людське, надто людськс», «Райкова зоря»,
«Весела наука»).
III етап (1883-1886 рр.) — надас сво'ш фьлософськш концепцп
В1дносно закшченого вигляду, осмислюс метаф!зичну проблематику,
розробляе концепщю «вол! до влади» (прац! «Так говорив Заратустра»,
<• Антихристиянин», «По той б!к добра та зла», «Генеалопя морал!»,
<• Воля до влади»).
Твори Ф.Нщше репрезентован! у р!зних жанрах. Тут i форма есе, !
пращ, як! складаються з ланцюжка афоризм!в i фрагменпв. Ф!лософ!я
Ф.Нщше набула вираження у поетичшй творчост!, в легенд!, м!ф!.
В фЬдософськш творчост! Ф.Нщше поеднуються дв! основш
тенденцп. 3 одного боку, Нщше — прямий щейний нащадок зах!дно!
60
фшософсько! класично! традицп — антично! фйтософп, фьтософп
Нового часу. 3 другого боку, Н!цше е виразником !ррац!онал!стично!
тенденцп свропейсько! культури. Злиття цих двох тенденцш багато в
чому обумовило багатоплановкть i суперечливкть як само! творчост!
Нщше, так i його наступного впливу.
Головним питаниям свое! епохи Нщше вважае питания про
«надлюдину». Коли вш вживае поняття «надлюдина», то мае на уваз!
нс сощальний аспект людського життя, нс сусп!льно-пол!тичну
iepapxiro. «Надлюдина» — це те, що в фшософп Стародавнього Сходу
означае «досконаломудрий» — людина, яка осягнула Дао, шзнала
чотири священних ктини буддизму чи пройнялась складною
диалектикою християнсько! тршцЕ Бути «надлюдиною» — не означае
стояти при владь «Надлюдина» у Нщше постае як долаючий власш
страждання творець особистого життя, а не як вождь, не як
«повелитель людського стада».
Нщше вважав, що розум не е головною характеристикою людини,
це е незначна частина нашо! душ!. Основою життя взагал! i, зокрема,
людського, с воля, хотшня, прагнення, тобто актившсть.
Справжньою людиною е та, яка прагне виявити свою силу, свою
актившсть, яка прагне до самовдосконалення «Воля до влади» означае
самоствержування, самопереборювання, владу над собою, а не над
шшими. Людське щастя Нщше вбачае в почутт! зростаючо! сили,
влади, вм!нн! переборювати вс! перешкоди. Вш стверджус: «Хай
гинуть слабю, !’м треба допомагати в цьому, тому що шчого немас
ripmoro, Hie сшвчуття».
У творчост! Нщше даеться радикальна критика християнських
ценностей. Вш вщкидае християнство, тому що воно завжди було на
боц! слабкшюго, низького, потворного, тому що це — рел!пя сшвчуття
(а сшвчуття веде до слабкост!), запсрсчуе свободу мислення,
самостшнкть дш людини. На думку Нщше, «християнськс розумшня
бога — в!н бог хворих, бог-павук, бог-дух-один з найзшсовашших, до
яких доживали на землЬ>. Нщше вщкидае християнську р!внкть душ
перед богом, називаючи и кривдою.
1де! Нщше були використан! шмецьким фашизмом. Фашистська
штерпретащя погляд!в Нщше спотворювала його думки,
перетворювала мислителя в шовшкта i людиноненависника, яким вш
школи не був. Сам Нщше школ и не говорив про псрсваги шмецько!
наци над шшими народами.
Вщм!тна особливкть «фшософп життя» полягае в тому, що на
противагу класичнш традицп, яка розглядала дшснкть як жорстко
детермшовану певним упорядковуючим началом (мехашчними
61
законами, розумом, Богом), п представники оцшюють навколишнш
cbit як «хаотичний пот)к життя», активний життевий ушвсрсум.
Розум. свфом)сть виконуе в житт) лише другорядну, пфпорядковану
роль захисту вф руйшвних вплив)в зовнпинього серсдовища.
Основним же стимулом ecix дш людини, як) визначають водночас i
змкт цих дш, с сфера несвфомих життсвих потягф.
СвФовий життевий ушверсум е нерозумний i алопчний. ГПзнання
так само втрачае, за думкою представник)в pic'i течи, традицшну
форму пояснения, яке зводить невфоме до вфомого за правилами
лопчного м)ркування. На мФце пояснения «ф)лософ)я життя» ставить
« герменевтику», тобто те чи шше тлумачення, штерпретащю свггу,
яка взагал1-то може бути довфьною. На пфстав) того, що «фФософи
життя» ршуче заперечували панрацюналФм ПросвНництва, )'хня
ПОЗИЦ1Я отримала назву «бунт проти розуму».
5. Позитивизм як форма фФософп проходить у своему розвитку ряд
етап) в — позитив)зм, нсопозитив)зм, постпозитив)зм, але )Т основш
бихФш )де) при цьому залишаються практично незмшними.
Основш фе)' позитив)зму були сформульоваш французьким
фФософом Огюстом Контом (1798-1857 рр.). Вся попередня
ф1лософ)я, на думку Конта, ор)ентувалася на теолопчю i
<метаф)зичш» питания i тому школи не була науковою. Вона
напФювалася на осягнення «внутр)шньо)' природи речей», на пошуки
«перших i кшцевих причин», смислу життя i тому под)бних
характеристик, як) не пфлягають бсзпосередньому спостереженню;
саме тому попередня фглосф)я с химерою, невиразною, нереальною.
Завдання полягае в тому, щоб створити нову «позитивну» ф)лософ)ю,
яка б займалася такими питаниями, котр) можна перев)рити
фактично, за допомогою спостережень. Под)бш фе)’ розвивали
англшськ) фтлософи Дж.Стюарт МФль (1806-1873 рр.) i Герберт
Спенсер (1820-1903 рр.).
В другш половин) XIX ст. розпочинаеться етап так званого «другого
позитив1зму», творцями якого стали Е.Мах (1838-1916 рр.) )
Р.Авенар)ус (1843-1896 рр.). На початку XX ст. виникае i набувае
поширсння новий вар)ант позитивктсько)’ фФософп — «третш
позитив1зм», або «неопозитивизм». Неопозитив)зм розвиваеться у
русл) головного фейно-тсоретичного спрямування перших двох еташв
позитив)зму. На перших порах розвитку неопозитив)зму (20-т) —
початок 30-х рок)в) головна увага звертасться на вироблення тако)
методики, за допомогою котро)' можна було б ч)тко розмежувати
твердження, що мають смисл вф бсзсмислових. Така методика —
«верифФащя» — була розроблена головним чином у рамках
62
Вщенського гуртка. Суть принципу верифгкаци полягае в тому, що
кожне твердження необхщно зютавити з фактами. Якщо при цьому
виявиться принципова нсможливють зктавлення якогось твердження з
фактичними даними, то воно вважасться позбавленим смислу,
«псевдотвердженням» i вщ нього потр!бно звьтьнитися. Однак при
застосуванш вериф!кацп виявилася практична неможлив!сть зютавити
твердження з фактами. Адже, як зазначав засновник Вщенського
гуртка М.Шлж (1882-1936 рр.), поди, про як! ми твердимо, що вони
вщбувалися нав!ть дв! секунди тому, зараз вже не 1снують: вони
залишилися в минулому. Н1як не можна, виявляеться, щось твсрдити
про майбутне, оск!льки фактично воно ще не icnye. Все це спричинило
крах принципу «верифщацп».
3 критикою вериф!кацп виступив австр!йський фьтософ Карл
Поппер (нар. 1902 р.), який запропонував замшити принцип
верифщацп на принцип «фальсиф1каци», тобто займатися пошуками
таких факт!в, як! спростовують Ti чи 1нш1 положения i Teopiio в цитому.
Якщо таких факт!в не виявлено, то теор!я вважасться достатньою,
виправданою. Саме К.Поппер стоСть быя витокгв нов!тшх
позитивютських теч!й, як! об’еднуються терм!ном «постпозитивизм».
Специф1чною ознакою постпозитив1зму с те, що його представники
(Т.Кун, ЁЛакатош, П.Фейсрабенд i ш.) висувають тезу про зв’язок
наукового знания з Фторичним сощалыю-культурним середовищем.
Однак в щлому i постозитив!стськ! концепцп не виходять за меж!
основних принцищв класичного позитив!зму.
Одщсю з вщм!нних рис сучасного «постпозитив!зму» с те, що його
представники вщмовилися вщ тези про вир!шальну роль емшричних
факпв у спростуванн! або шдтвердженн! теорп. Так, ЁЛакатош,
анал!зуючи сшввщношення м!ж теор!ею i емщричним матер!алом,
вщзначае що для науки XX ст. типовою е така ситуащя: «коли
програма дослщжень вступае у конфл!кт з вщомими фактами,
теоретики будуть вбачати причину цього в недосконалш
експериментальюй техшщ, вважати недосконалими теорп
спостереження, котр! знаходяться в Г! основ! i виправляти дан!,
отриман! експериментаторами» (Лакатос И.Методология научных
исследовательських программ. — Вопросы философии, 1995, №4,
с. 145). Тобто, основы! зусилля будуть спрямован! на те, щоб виявити, в
чому полягае недосконалють емтричного (фактичного) матер!алу, а
не теорп (як це було в позитив!зм!).
4.	Засновником психоанал1зу е австр!йський псих!атр З.Фрейд
1856-1939 рр.). В загально-ф!лософському план! Фрейд i його
лослщовники розглядають псих!ку людини як щось самостшне, шо
63
кнуе незалежно в!д сусшльства, тлумачать !ндив!дуальне життя та
iCTopira сусшльства як прояв несвщомих потяпв людини i щлих
народ1в.
Основн! пращ 3.Фрейда «Вступ до психоаналзу», «Психолопя
несв1домого», «Майбутне одше! !люз!!».
Книга «Вступ до психоанал!зу: Лекцп» 3.Фрейда — теоретичний
виклад принцишв i метод!в психоанал!зу. У викладснш концепцп
3.Фрейд постулюс кнування несвщомого як найважлив!шого
компонента людсько! св!домост!. За Фрейдом, людською поведшкою
керують !рращональш псих!чн! сили.
У згаданш пращ 3.Фрейд дас нове трактування структури людсько!
особи. Його модель особи передбачала багатоплановкть мотиващйних
структур людсько! поведшки, подання у цих структурах бюлопчного.
!ндив!дуально-особистого (Его) та сощального (Супер-его) р!вн!в
оргашзацп. Бюлопчне зводилось до енерп! л!б!до, сощальне — до
сексуально! спрямованост! людини, а !ндив!дуально-особисте мае
безперервно узгоджувати вимоги, як! ставить реальнкть, неевщоме до
Супер-его.
3.Фрейд зоссрсдив увагу на проблем! ставлення психоанал!зу до
релкп, науки й св!тосприйняття. Вважаючи сво! теоретичн! побудови
суто науковими, 3.Фрейд шддас критищ рел!пйне св!тосприймання.
Релшю в!н вважае особливою формою колективного неврозу. Ва
шип облает! людсько! культури — мораль, мистецтво, фольклор — тех
с виявом несвшомого в людини, як! субл!муються i набувають
ращональних форм.
Найбьтьш вщомими поепдовниками 3.Фрейда були К.Г.Юнг i
Е.Фромм. Вони уточнили вих!дн! положения психоанал!зу, оновили 1Х
i тому !хня концепщя отримала назву неофрейдизму.
Е.Фромм (1900-1980 рр.) — американський фьтософ, психолог
соцюлог, прсдставник неофрейдизму.
Пращ Фромма «Втеча в!д свободи», «Духовна суть людини*
«Психоанал!з i релшя» поадають значке мкце у ф!лософськш
антропологи.
Праця Е.Фромма «Духовна суть людини» дас розгорнутЯ
тлумачення людсько! природи з огляду на сощальну психолопю. КрЛ
того, у пращ анал!зуеться тотал!таризм як пол!тична практика
система мислення.
Е.Фромм дивиться на людину як на ушкальне творшня Всссв!ту
незбагненне й загадкове.
64
Викладаючи свою точку зору, Е.Фромм водночас намагасться
анал!зувати фьюсофсыа пщходи до анал!зу людини, и специф!ки,
природи.
На думку Е.Фромма, сутнкть людини сл!д шукати в вторично
вщтворешй суперечност!, яка вщбивас ушкальшсть людини як
соцюприродно! !стоти. Bin вважае, що слщ уникати анал!зу лише
псих!чного або лише сощального в людиш: 3 одного боку, людина
належить до свггу тварин, але з шшого — вона вщокрсмлена вщ
тваринного св!ту. У шдсумку Е.Фромм стверджуе, що суть людини — в
!’! ушкальност!, одночасшй належносп до природи i до культури.
Розробляючи концепцию особистоспи, Е.Фромм виходить з
проблемы. гуман1зму i загальнолюдських цшностей. У р!чищ! ц!с!
проблематики рекомендуеться робота «Психоанал!з i рел!г!я», в якш
розглядаються «авторитарний» i «гумашстичний» момснти у релин.
Захищаючи гумашстичш принципи, Е.Фромм намагасться знайти
приб!чник!в усюди, у тому числ! i в peairii. Философ вважае що
христианство пщхопило загальнолюдсью правила моральност! i
пщняло !х до р!вня «заповщЬ, яка начебто сто'Гть над людськими
вщносинами. Водночас у христинств! с й !нш! «заповщ!», як!
викликають непорозумшня.
Видыяючи гумашстичш мементи peairi! та i'l позитивний змкт,
Е.Фромм намагасться знайти форму компромку, яка б дозвоаила
об’еднати людей через загальнолюдськ! щнностЕ
5.	Провщною формою сучасного фьтософського гумашзму с
екзистенцшна ф1лософ1я. Одним з перших и представниюв був
датський фьтософ Серен Кьеркегор (1813-1855 рр.). На противагу
жорстокш однозначност! ращоналктичного тлумачення ктини як
знания незалежного вщ суб’скта, К’сркегор висувае концепщю
особистог (екзист'енщальноИ) !стини. 1дс! К’еркегора, щоправда, на
деякий час були забутй 1 лише в 20-i роки XX ст. шмецький фьлософ
М.Хайдегер сформувалював фьлософське вчення, центральним
поняттям якого постала «екзистенц1я» — людське кнування.
Найбглып вщомими представниками екзистенц!ал!зму е К.Ясперс,
А.Камю, Ж.-П.Сартр, Г.Марсель, М.Мерло Понт!, Х.Ортеган-Гасет та
ш.
М.Хайдеггер (1889-J976 рр.) при побудов! свое! система виходить !з
положения про прюритет людського кнування стосовно всього шшого.
На вщмшу вщ класичних фитософських вчень про буття, як!
розглядають його як об’ективний, незалежний вщ свщомост! св!т,
Хайдеггер розумк буття як поеднання Tie'! частини cbitv, яка залучена
до людсько!' д!яльност!, i само! ще! д!яльност!. Буття е нсподыьною
65
конкретшстю, яка переживасться людиною, а не схематизоване за
допомогою теоретичних абстракпдй i категорш буття, як це мало м!сце’
у традицшшй фигософп.
За думкою Хайдеггера, розумшня справжньо! структури буття she
певно! едност! його часових характеристик (минулого, нишшнього i
майбутнього) дае людиш можлив!сть вщр!зняти справжне буття вщ
несправжнього. Людина е !стотою кшечною в час!, смертною. Тому в
залежност! вщ того, яка характеристика часу висуваеться на передшй
план (майбутне чи ниншне), людське буття буде справжшм або
нссправжшм. Якщо людина акцентус увагу на нишшньому час!, в
якому над нею панують реч! i знеособлеш сощальш структури, то й
буття е несправжшм буттям; коли ж людина усвщомлюс свою
кшечшеть i приходить до свободи, тод! п буття е справжшм. Хайдеггер
намагаеться наголосити на ушкальносп, самобутност! кожно! людини,
яка завдяки власним зусиллям повинна пройти свш ушкальний
життевий шлях. «Масова», «стандартизована» людина — це
несправжня людина; в нш немае шчого ушкального i неповторного, що
й робить людину шдивщуальшетю.
В такому пщход! i такш оцшц! людини та п призначення
проявляеться гумашетична спрямовашсть фитософп Хайдеггера.
А.Камю ((1913-1960 рр.) — французький ф!лософ-скзистснц!ал!ст,
письменник, публщист. Основна проблема творчост! Камю — тема
абсурду людського юнування. Саме розгляду зазначено! проблеми
присвячеш прац! «М!ф про С!з!фа», «Кал!гула», «Бунтуюча людина»,
«Чума».
А.Камю прагне вщповюти на запитання: «Як жити без найвищого
сенсу i благодат!?», «Як жити у свт, де вмерла релтйна над!я? Що й
замшить?».
Вихщний пункт його ф!лософп — абсурд, який ставить пщ сумшв
цшност!. А.Камю вважав, що сам по соб! св!т не абсурдний, вш просто
нерозумний, тому що вш с позалюдською реальшетю, яка не мае
шчого сшльного з нашими бажаннями i нашим розумом.
Для абсурду нсобхщн! людина ! св!т, знищення одного з них означас
припинення абсурду. 3 констатацп абсурду А.Камю робить два
неправом!рних висновки: про самогубство i «фитософське самогубство».
3 абсурду випливае заперечення ушверсальних етичних норм, що
призводить до рсал!зацп принципу «все дозволено». На думку Камю,
абсурд не слщ знищувати самогубством або «стрибком в!ри», необхщно
його максимально повно позбутися.
Використаний А. Камю «М!ф про С!з!фа» — м!ф про утвердження
людиною само! себе, м!ф про людину, яка з розумшням мусить нести
тягар життя, не примиряючись з ним.
Есе А.Камю «Бунтуюча людина» — це icTopin ще! бунту —
мстаф!зичного i подлинного — проти несправедливост! людсько!' дол!.
В есе автор порушуе питания про виправдане вбивство. Люди весь час
вбивали один одного — це !стина факту. Сьогодш загрозою е державы!
чиновники, як! холоднокровно в!дправляють на смерть м!льйони
людей в !м’я сумшвних цшностей, i на скрижалях нашего столггтя
написано: «Убивай». Виходячи з абсурду, який ставить п!д сумшв ус!
цшност!, А.Камю вщкидае вбивство як посягання на ушкальне
джерело сенсу, яким е життя кожно! людини, i звертаеться до ще!
бунту. Бунт — це вимога людсько! солщарност!, стльного для вс!х
людей сенсу кнування. За переконанням А.Камю, у XX ст. пол!тичний
бунт посднався з метаф!зичним, зв!льнивши людину в!д yeix
цшностей, i тому виявився як тирашя.
Метаф!зичний бунт виливаеться у свавьтля, коли бунтар стае
«людиною-богом» !з претенз!ею на останню й кшцеву ктину.
Поступово цей бунт зливаеться з бунтом кторичним. А в аспект!
кторичного бунту А.Камю розглядае бунт i революцпо. Один !з
роздкпв присвячений бунту й мистецтву.
Ще один вщомий представник скзистснцгалюму Ж.-П.Сартр
(1905-1980 рр.) вихщним пунктом фыософп вважас суб’ ектившеть
indueida. Екзистунц!ал!зм, за Сартром, це едина ф!лософ!я, яка не
робить з людини об’екта, а утверджус п кнування як неповторно!
шдивщуальност!. Людина с ктота в!льна, яка бажае свободи не лише
co6i, а й шшим; людина ш при яких обставинах не може бути засобом,
вона завжди е метою.
Сартр вважае, що сутнкть людського кнування виражае свобода.
В!н протиставляс буття природи людському буттю. Це два
протилежних види буття, причому матер!альний св!т розглядаеться
Сартром як постшна загроза людському життю i свобод!. Людина
постшно намагаеться подолати ворожкть матер!ального св!ту i тим
самим зняти обмеження свое! свободи. Однак вс! ц! спроби
закшчуються траг!чно для людини: вона втрачае свою спсциф!чнкть i
перетворюеться у р!ч серед шших речей. В природному свт,
пщеумовуе Сартр, свобода неможлива.
Свобода неможлива i в сощальному житть В сво!х класових,
професшних, сощальних функщях кожна людина под!бна до !нших
людей i виконуе т! функци, як! нав’язуються !и зовшшшми факторами
— сусшльством. I! своерщнкть розкриваеться в неповторност!,
ушкальност!, що виявляеться в целях, задумах, проектах, звернутих у
майбутне, тобто свобода людини проявляеться в и вибор! майбутнього.
Майбутнього ще немае, воно представлене множиною можливих
BapiaHTiB i тому людина завжди знаходиться у ситуацп вибору, яка i е
единою справд! людською ситуащсю i свободою. Отже, саме виб!р i
свобода е вияв справжньо!' сутност! людини.
6.	Шдродження ф1лософи толизму (фьтософ!! Ф.Аквшського)
вщбуваеться в кшщ минулого стол!ття. ОскЁтьки основн! положения
том!зму розроблялися в XIII ст., то ix у незмшному вигляд! перенести в
XX ст. було неможливо. Перед рслШйними ф!лософами постало
завдання оновити том!зм, що i було зроблено. Нин! ця ф!лософська
теч!я називаеться неотолазмом. Один !з головних принцишв
Ф.Аквшського — твердження про «гармонпо» в!ри i розуму, penirii та
науки — набувае в текстах сучасних його посл!довник!в щлком
модерного звучания. Багатов!чний конфл!кт м!ж прихильниками
науки i peniri! тлумачиться як результат трапчного нспорозумшня i як
неправильно осягнення алегоричного характеру змкту «Святого
письма».
Серед найбЁтьш впливових напрям!в сучасного неотом!зму е
тейярдизм, заснований теологом, палеонтологом i антропологом
П’сром Тейяром де Шарденом (1881-1955 рр.).
Головна праця Тейяра де Шардена «Феномен людини» — це спроба
вщповщ! на питания про те, яка природа людини, Г! походження, сенс
буття, взагал! uinicui характеристики людини як бюлопчно! i водночас
надбюлопчно!, СВЩОМО! !стоти.
На першому план! у Тейяра сто!ть еволющя, и значения
пщкреслюеться з граничного загострешстю. Вщвертаючи
старозаповИний м!ф про створення бЬгом першолюдини —
родоначальиц! всього людства, Тейяр вважав, що людина —
найдосконал!ший результат багатотисячно! еволющ! оргашчного св!ту.
Замовчуючи питания про початок св!ту, Тейяр все ж схиляеться до
прийняття теорп «вибуху», «Всесв!ту, що розширюеться». У момент
вибуху з речовини шляхом трансформацй виникли стшк! одиниц!
елементарно! матер!!. «Переджиття», прихована «радикальна енерпя»
веде матер!альний св!т шляхом ускладнення. Еволющя починаеться
ще задовго до появи живих оргашзм!в. Життя виникае один раз в
одному м!сцЁ Виникае воно шляхом стрибка (внутр!шньо! рсволюцп).
Окр!м того, i перехщ в!д тварини до людини, виникнення думки
здшснюеться шляхом стрибка, «перервностЬ.
Тейяр не мае велико! потреби у виправданш догмата первородного
rpixa, який зобов’язаний пояснити кнування зла в св!тЁ Зло, за
68
Тейяром, це передуем людськ! страждання, але воно с необхщним для
людського роду стимулом до вдосконалення, попм, зло — це
роз’еднанкть, поступово переборювана вйм мехашзмом еволюци,
впритул до майбутшх стадш людського розвитку. Це переборювання
ЕЙдбувасться через страждання. 3 виникненням людини нар!вн! з
бюсферою з’являеться ноосфера. На думку Тейяра, вона не може
зупинитися в своему розвитку, оскьльки е частиною еволюци.
Клнцевою найдосконал1шою точкою прогресу с «точка Омега». Тейяр
глибоко персконаний, що весь розвиток людства спрямований до uiei'
вищоГ духовно! сутност!.
Тема: Украшська ф!лософ!я XIX — початку XX столйъ.
1.	Софально-ф1'лософськ1 погляди Т.Шевченка, М.Костомарова,
М.Драгоманова.
2.	«Ф1лософ!я серця» П.Юрксвича.
3.	Фиюсофська концепщя 1.Франка.
Литература:
Горський В.С. IcTopifl украшсько! фиюсофп. — К., 1996. — С.
131-170.
Гошовський М. Проблема прогресу в украшськш сощальшй
фшософп (XIX — перша чверть XX ст.). — Фшософ i соцюл. думка,
1993, №3.
Закидальський Т. Поняття серця в укра'шсьюй фьтософсьюй думце
— Фглософ. i соцюл, думка, 1991, №8.
1стор1я украшськоГ фшософп. — К., 1994.
Лковий В.С. Драгоманов i Донцов. — Фшософ. i соцюл. думка.
1991, №9.
М1щук Р.С. Стор1нки великого життя / / Драгоманов М.П. Вибране.
— К.,1991.
П1тч Р. Найголовшпп елементи фиюсофп П.Д.Юркевича. —
фгчософ. i соцюл. думка, 1992, №9.
Ф!лософ1я: Пщручник. — К., 1995. — С.92-108.
Ф1лософ1я. Курслскщй. — К., 1994. — Лскщя 11.
Т.Шевченко (1814-1861 рр.) — украшський поет, художник,
мислитель. Студентам рекомендусться ознайомитись з уйма творами
Т.Шевченка, але особливу увагу слщ звернути на зб!рку «Кобзар».
Важливою особлив!стю сусшльно-полИичних погляд!в
Т.Т.Шевченка с Тхня послщовна i безкопромкна антикршосницька
спрямованкть. Кршацтво i самодержавство в!н справедливо вважав
69
основною причиною сощальних i економ!чних негаразд!в в Росшськш
!мпер!’!.
Надзвичайно важливий 6iK д!яльност! Т.Г.Шевченка — його
непримирснна боротьба проти самодержавно!' пол!тики нацюнального
гноблення народ!в. Вш р!шуче вщстоював демократизм у
национальному питанш, вважав за необхщне виховувати в народних
масах пригноблених нацш почуття нацюнально! пдностц прагнення
боротися за р!вн!сть.
I ниш велику значущють мають погляди Т.Г.Шевченка з питань
icTopii украшського народу — не лише героУчно'!, а й
багатостраждально!'. В вторичному минулому Украши його щкавили
поди i традицп, пов’язаш з визвольною боротьбою украшського народу
проти шоземних загарбниюв, проти сощального рабства i
нацюнального гноблення. Поет високо оцшив Запорозьку С!ч, яка
вщшрала важливу роль в icTopii Украши i становить н славну сторшку,
була сусшльно-пол!тичними щеалом Шевченка в минулому. Це
трьохсотр!чна епопея, одна з найгероТчжших i найдраматичшших
сторшок людства, звщки, за словами Гоголя, воля розливалася на всю
Украшу. Саме козацьке вшсько було могутшм двигуном, серцевиною
Bcix нацюнально-визвольних козацько-селянських вшн i повстань.
Хвилювала Т.Г.Шевченка й слов’янська проблема. Розв’язував вш
и з позицш револющйного демократизму i братерсько!' едност! слов’ян.
Поет р!шуче викривав реакщйш антислов’янськ! та панслов’янськ!
“тсорп” пангермашспв i слов’янофцйв.
Св!тосприйняттю Шевченка притаманний принциповий
антропоцентризм, що зумовлюе сприйняття навколишнього св!ту
природи, icTopii й культури кр!зь призму переживань, бажань, потреб i
прагнень людсько! особистост!. Для Шевченка цей св!т уособлюе
Украша. Укра'ша для нього — це екзистенцшний стан буття. Його
особиста доля й доля його народу стають вщдзеркаленням одне одного.
Тому образ Украши, яким вш створений у поетичному доробку
Шевченка, утворив на емоцшному р!вн! те пщгрунтя, що зумовлювало
! в його час i в подальшому спрямування теоретичних зусиль у галуз!
розробки фмософп укра'шсько! ще'!.
Шевченко — пост-пророк. Укра'ша сприймасться ним як край,
сповнений суперечностей, що роблять неможливим кнування людини
в сучасному постов! стан!. Таким же конфлжтиним, дисгармошйним
уявлясться Шевченков! i минуле Украши, яке усоблюе св!т козацтва.
Козаччина — це, з одного боку св!тле минуло УкраУни, !'! «золотий
в!к», а. з другого, це не менш траНчнс минуле. уаяне могилами й
несправедливостями. Якась зла доля, прокляття висить над Украшою.
за думкою поета. Hi сьогодення, Hi минуле не дають нам щеального
св!ту. 1 поет переносить його в майбутне. Св!т щеальноГ сшльноти,
зародки яко! !снували в минулому й !снують сьогодш, вбачасться
Шевченком абсолютно пануючим у майбутньому. Це — св!т,
звитьнений в!д зла, в!д тих сил, як! визначали конфлжт з щеальним
началом у тспсршшьому свт i в минулому.
Поет в!рив у те, що представники науки i техшки допоможуть
трудящш ЛЮДИН1, що i'xHi прийдешн! вщкриття служитимуть
трудовому народу: «О агрономы-филонтропы! Выдумайте вы вместо
серпа какую-нибудь другую машину. Вы этим окажете величайшую
услугу обреченному на тяжкий труд человечеству».
Микола Костомаров (1817-1885 рр.) — юторик, етнограф,
громадський д!яч. При вивченш його сощально-фиюсофських погляд!в
варто насамперсд звернути увагу на працю «Книги буття
укратнського народу». У зазначеному твор! Костомаров висв!тлюс
трапчну icTopno украшського народу i виголошуе впевнешеть, що вш
обов’язково вщродиться як самобутнш культурний ентнос.
В 1861 роц! Костомаров публжуе велику статтю, в якш робить
спробу проанал!зувати основн! риси урашсько! духовност! у пор!внянш
з росшською. Головний висновок, що його доходить Костомаров,
такий: украшський народ мае сво! власн! етнопсихолопчн!
характеристики, як! виокремлюють його серед шших народ!в, зокрема
роешського.
Коротко принципи вщмшност! украшського та роешського
ментал!тету зводяться, за Костомаровим, до таких момснт!в:
1)	у рос!ян панус загальшеть над особиспстю. Украшець вище цшус
окрему людину, шж загал;
2)	рошяни нетерпим! до чужих в!р, народов, мов. На Укра'ш! ж люди
звикли з нсзапам’ятних час!в чути в себе чужу мову й не цуратися
людей з шшим обличчям;
3)	рос!яни — народи «матср!альний», украшц! ж прагнуть
«одухотворити весь евгг»;
4)	украшц! дуже людять природу, землю, тод! як роияни
вщносяться до не! байдуже;
5)	у сусшльному житт! росян ц!лс пануе над людиною. Украшц! ж
щнують особисту свободу.
М. Драгоманов	(1841-1895 рр.) — украшський	i стори к,
сусп!льно-пол!тичний д!яч.
Основш ф!лософсько-соцюлог!чш погляди М.Драгоманова
викладеш у двотомному виданш «ЗИтературно-публщистичш працЬ>
71
(«Листа на Наддншрянську Украшу», «Шевченко, укра!ноф!ли й
соц!ал!зм», «Три листа до редакцй «Друга» та шип твори).
М.Драгоманов був переконаний у безмежних можливостях
людського розуму i науки шзнати навколишнш св!т. 1 хоч людина не
вщразу, а поступово доходить до шзнання сут! певних явищ, хоч наука
«нс одразу доводить людей до правди, хоч по дороз! дае людям i
помилки, а шод! й горе, але Дльки пробою та взаемною наукою люди
доходять до правди».
Студентам важливо залам’ ятати, що М.П.Драгоманов у свотх
дослщженнях придьтяв значну увагу проблем! методу'. Для шзнання
сусптльного життя вш використовував соцюлопчний метод, який
передбачав анал!з основних елеменДв кожного сощального явища,
сут! розкриття тх зв’язку i взаемодп. Прагнучи до вивчення власнот
сусшльства, вчений дослтджував його юторичне минуле, а також так!
його здобутки, як фольклор, народну словссшсть, лДературу, науку,
рел!пю, а частково й економ!чн! обставини життя народу. Але при
цьому вш найб!льшо! псрсваги надавав полДиц! й культур!
(вихованню).
Звертаючись до розвитку сусшльства, М.Драгоманов виходив з того,
що економ!чна д!яльшсть людей мае на меД задоволення тхньо!
вроджено! потреби живлення, обмшу речовин.
Але, вщзначаючи велике значения економ!чних фактор!в у
розвитку сусшльства, М.Драгоманов не м!г погодитися з там, що
людина мае пише цю одну вроджену потребу — живлення.
За Драгомановим, не сл1д одноб1чно переоцшювати значения
економгчних чинник1в, оск!льки людство однаковою м!рою загинуло б i
в!д голоду, i вщ безплщдя, i вщ щютизму. Тому безглуздо вир!шувати,
яка саме потреба найголовшша, оскитьки кожна з них головна.
Характеризуючи сощолопчн! погляди М.П.Драгоманова, слщ
зважати на тс, що «основною одиницею» сусшльства вш вважав
людську особу. Гт добробут i щастя були для нього метою поступу. Тому
Другоманов виходив з того, що головною формою «скупчення ос!б» е
громади й товариства.
2. ф!лософ!я П.Д.Юркевича (1826-1874 рр,) с продовженням !
подальшим розвитком тих щей, котр! були закладеш попередньою
вДчизняною ф!лософською думкою. Особливо близько вона спорщнена
з вченням Г.С.Сковороди.
Памфът Юркевич народився на Полтавтцин! у родин! православного
священика. По закшченн! Полтавсько! семшарп вступае 1847 року до
Кшвсько! духовно! академп, яку закшчив в 1851 роц!. 3 1852 року
Юркевич працюс викладачсм, а згодом ! профссором ще! ж академп. В
72
1861 рощ Юркевич стае за р!шенням Мшютерства народно! освгги
професором кафедри фиюсофп Московського ушверситету.
Починаючи з 1869 року й до само! смертц вш виконуе обов’язки
декана кторико-фюлопчного факультету.
В загальному план! варто вщзначити, що ф1лософ1я Юркевича
протистспть панлоггзму i панрацюнсиизму, як! утвердилися на
початку XIX ст. в европейськш фиюсофськш думцц в тому числ! i в
росшськш. Ц! течп намагалися все духовне життя людини звести до
лопчного мислення; саме воно е, за твердженнями прсдставниюв цих
напрямюв, шдгрунтям вс!х шших духовних здатностей людини.
Юркевича, який вир!с на «ф!лософп серця» Сковороди i всотав
найктотшш! риси укра'шсько! духовност!, не задовольняе таке
розумшня духовного життя людини. Через всю його творчють
наскр!зно проводиться думка, що ютинну природу людини, !!
духовшеть, моральшеть можна осягнути через б!лып досконал!, випц
форми шзнання, н!ж рацюнальшеть. «3 рацюналктично! точки зору,
— зазначае Юркевич, — назавжди залишиться нспояснюваним,
звщки, з якого джерела випливають т! д!ла, як! виявляються
вщповщними до моральшеного закону». Твсрджсння, що вс! сторони
душевного життя можна звести до мислення, е одноб!чним i
помилковим. Коли б наше духовне життя обмежувалося мислснням,
зауважуе Юркевич, то св!т здавався б нам впорядкованим, але
неживим, вш був би для нас якоюсь математичною величиною, а не
природою i людиною у всьому !х багатств!. Саме на критиц!
рацюналютично! тенденцй у свропейськш фиюсофп, рел!гй та морал! i
створюе вш свою систему, яку називае «Ф!лософ!ею серця».
За Юркевичем,- людину в Г! моральнш i духовшй загалом свобод!
нсможливо пояснити, виходячи !з наукових закошв, бо вона е
непрвторною, ушкальною особою, або шдивщум. Тому, вважае вш, не
в розум!, а у cepuj «людини мютиться джерело для таких явищ, як!
виявляють себе в особливостях, що не випливають !з жодного
загального поняття або закону». Саме серце е зосередженням yeix дш
душ!, осв!тлюе й забарвлюс д!йн!сть, воно визначас обрп життевого
св!ту людини.
Тому ф!лософ!я, яка ставить соб! за мету прояснити ктинний смисл i
справжн! цшност! людського життя, спрямована до серця як втшення
в!чного й Божественного в людин!. Але год! спод!ватися, що тут чисто
лопчним шляхом можна досягнут и в!ропдного знания. У людському
дус! е щось таке, с так! засоби й сили, як! не зводяться до служшня
чуттсвим потребам. В людин! е щось богопод!бне, знания про яке
дасться людин! через одкровення. Отже, саме через рел!гшне
одкровення ми бачимо, що «людина створена безпосередньою
могутнктю Божою й за подобою Бога», тобто за допомогою
не-рацюнального тзнання людина здобувае найглибинюни й
найктотшип знания i про себе, i про св!т.
Однак це не свщчить про те, шбито Юркевич вщкидае чи irHopye
значимкть науковиго, рацюнального знания в житт! людини. У
практичному повсякденному жити таке знания с абсолютно
необхщним для життадяльностл людини й сустльства. Але ним не
можна вичерпати все щлокупне життя людини, його цшшсно-смислов!
засади, и духовшсть.
Розглядаючи вихщш засади вчення про буття Юркевича, варто
вщзначити, що вш роз у Mie реальнкть плюралктично, складеною з
трьох сфер: 1) ноуменального ceiry, щеального ceiry щей; 2) реального
св!ту, що е царством розу мних ктот; 3) феноменального св!ту
примарного кнування тътесностп Активна взаемод!я Bcix цих трьох
свив i становить гармоюю св!ту в щлому. Ц1 три св<ти е нс
р!внощнними: ceim шей е визначальним стосовно двох иииих. «Бог
творить ceiT з огляду на щсГ як на першообрази щей», а «предмети
доевщу виявляються позбавленими ктинного буття».
Гармоншна взасмод!я трьох свтв не означае ix повно! прозоростй
Насамперед, це стосуеться реального св!ту розумних ктот. Звичайно
ж, опсруючи щеями, розум тзнас буття розумних ктот, але, будучи
сферою загального (узагальнюючого), вш принципово не може
вичерпати йздивщуальне. Цдлком спроможний вщповкти на питания,
що е розумн! ктоти, вш неспроможний дати вщповщь на питания, хто
вони с. I вже зовс1м неможливо за допомогою розуму осягнути Бога.
Бог, в тлумаченш Юркевича, е ктота надрозумна, i тому принципово
недоступна людському лопчному шзнанню. Для людини знания про
св!т щей, про Бога стають частково вщомими завдяки одкровенню, а не
«повьльнш» й «опосередкованш» д!яльносп розуму; щ глибинш знания
е «безпосередшми одкровеннями ктини, яю виникають раптово й яю
мають мкце в нашому серщ». Розум, голова керус, диригус нашим
життям, але породжуе його наше серцс. «Розум може приписувати,
велтг й скаж4мо так — командувати, але урядувальна й володарююча
сила не с сила породжувальна; вона с правило, що обшмае такий змкт
моральнкного евпу, який народжусться з найглибиншшого сства
духу, з серця», — пише Юркевич. В фьтософп Юркевича, вщзначав
Дм.Чижевський «серце с основа душевного життя. Розум — тыьки
СЕптло, яке цю дорогу осв1тлюе... Життя ж духовне зароджуеться перед
свттом розуму — в штьмц себто в глибинах, як) неприступш нашому
зору. Лише на цж основ! постас пот!м св!тло знания i розумшня».
74
Отож, шдсумову ючи, зазначимо, що у св!тогляд! Юркевича, в його
«фыософп серця» виявляеться характерно для украТнсько! духовност!
уевщомлення неповноти й недостатност! абстрактно-спекулятивного,
виключно рацюналктичного погляду на людину i св!т людського
буття. В його вченн! продовжуеться традищя укра'шсько! класично!
фьлософп, започаткована ще 1ларюном, К.Туровським, зпдно з якою
серце е витоком всього людського життя. Такий пщхщ до розумшня
людини й св1ту зближуе Юркевича з поглядами засновниюв «фьтософц
життя» та екзистенц!ал!зму.
3. Ф!лософськ! i сощально-полггичш погляди ГФранка (1856-J916
рр.) — складалися шд впливом нацкнально! духовно!' культури,
марксизму i частково позитив!зму. У розумшш кторп вш вщетоюе
щею законом!рност! суспьльного поступу й виявляс елементи
матер!ал!стичного осягнення прогресу, зокрсма роль економ!чного
життя як одного !з чинник!в еволюцп. Разом з тим шд впливом теорш
Е.Тайлора, Г.Спснссра вш спробуе у ряд! випадюв застосувати
положения еволюцшно! Teopii Дар!вна до сусшльства, хоча й критикуе
соц!ал-дарвшкт!в за редукщю сусшльних процепв до боротьби за
кнування.
Свосрщним е вщношення Франка до сощалютичних 1дей: вш
знаходив !х привабливими, але вказував, що соц!ал!зм нс можна
зводити лише до економ!чних чинниюв, а слщ враховувати i духовш
фактори людини i сшльнот. Тому сощалктичн! !де! слщ доповнити
християнською духовнктю.
Основними рисами св!тогляду 1.Я.Франка були, по-перше, в!ршсть
своему народов!, в!ддашсть боротьб! за його сощальне i нацюнальне
визволення, забезпечення реального народовладдя, надання
загально-людських прав i свобод; no-друге, переконанкть у тому, що
монопольна «зверхня» власшсть на землю й на фабрики повинна
поступитися мкцем колективнш, громадськш власност! тих, чиею
працею ця власшсть була створена; усунення сощальних i
сконом!чних причин вщчуження eeix засоб!в виробництва вщ тих, хто
ними користусться, л!кв!дац!я сощально-класових прив!ле!в i
досягнення соц!ального-пол!тично! та правово!' р!вност! м!ж людьми
незалежно вщ того, до якого прошарку сусшльства вони належать;
по-трегпе, мошзм (едшеть) у поглядах на природу, сусшльство й
людину, переконанкть у тому, що «матср!я i сила», «дух i тето — одно
суть», впевненкть у здатност! людини до необмеженого тзнання
навколишнього св!ту, евщомий д!алектичний шдхщ до розвитку в
природ! й сусшльств!. а також у мисленш й метод! тзнання;
по-четвертс, визначення боротьби наролних мае як руипйно!' сили
сусшл иного розвитку, звсрнсння особливо! уваги на нсухильнс
зростання значения науки для працюючих клас!в, з’ясування
об’ективних причин класового под!лу людей i виявлення тих
негативних сощальних наслщк!в, до яких цей под! л призводить;
по-п’яте, постшна увага до найнов!ших досягнень у галуз!
природознавства, особливо таких фундаментальних
природничо-наукових концепцш, як теор!я еволюцшного розвитку
Ч.Дарвша.
Загалом можна вщзначити, що стрижньовою щеею фктософського та
естетичного пошуку I.Франка е где я особи, 1ндив1дуальностл, в!льно! в
громад!, але не вктьно! вщ сощуму. Ще в «Каменярах»
сформульований погляд на покликання героя — присвятити себе
прокладанню народов! шляху у щасливе майбутне; це людина, яка с
нос!ем духу, «в!чним революцюнсром». Розвиток ц!е! теми зумовлюе в
подальшому анал!з !де! «народ i особистлстъ» в р!зних аспектах:
конфл!кт громадського i особистого, в!рн!сть народу i кара за зраду,
готовност! вщдати життя за щастя народу. Визначаючи спЬтьноти,
через як! людина здатна рсал!зувати себе, Франко акцентуе увагу на
наци. Семе нац!я, на його думку, становить невщ’емну оргашчну
складову частину юторичного процесу. Выьний розвиток !ндивщу
неможливий без ц!е'£ складово! частини. В цьому полягало
розходження Франка з марксизмом, в концепцп якого нацюнальний
чинник вщсувався на заднш план, а то й просто йнорувався. 1стор!я —
це не «природний» процес, що зумовлюсться виключно сконом!чними
чинниками; тут вагом&мкце належить й духовним факторам, зокрема
щеалам етнос!в ! окрсмих !ндивид!в та !х розвою.
В ц!лому соц1ально-пол1тичн1 погляди Франка базуються на
загальнолюдських, а нс на класових позищях. Шлях до соц!ал!зму —
це «народне вщродження», розвиток нацюнально! свщомост!, широка
осв!тянська д!яльн!сть, а не револющя i диктатура пролетар!ату.
Тема: Фьчософське розумшня евггу
1.	Ф!лософськс розумшня буття.
2.	Матер!я.
3.	Cnoci6 та форми кнування матери.
ЛИература
Бардонов С.М. Про множиннють форм простору i часу. — Ф!лософ. i
соцюл. думка, 1990, №4.
76
Ковальзон М.Я., Энштейн Р.П. О специфике пространства и
времени как категория социально-философской теории — Философ,
науки, 1988, №8.
Коган Л.Н.Человек и его судьба. — М., 1988. — С.107-127.
Левин А.П. Научное постижение времени. — Вопросы философии,
1993 №4.
Нестеренко В.Г. Вступ до ф!лософп: онтолопя людини. Навч.
поЛбник — К., 1995. — Розд1л 3.
Урманцев Ю.А. О формах постижения бытия. — Вопросы
философии, 1993, №4.
Ф!лософ!я. Курс лекщй. — К., 1994. — Лекц!я 13,15.
Ф!лософ!я: ГИдручник. — К., 1995. — С.185-204.
Проблема буття взноситься до так званих «в!чних питань»
фьтософп, осюльки вона стосуеться найктотшших параметр!в
людського життя, а, отже, й евкогляду, людини. Питания про суть
буття, споЛб i форми його кнування вир!шуеться вже фьтософами
стародавнього св!ту. Так, Парменгд вважав, що справжне буття е
незмшним i сталим, а змши, що спостеркаються у ньому е небуття i
Омана. Гераклт започатковуе шшу, прямо протилежну традищю у
тлумаченш буття: стабгльного, спйкого буття зовЛм нема, сутшсть
буття у в!чному становленш, в едност! буття i небуття. Косм!чний
вогонь Гераклита як основа св!ту в наочно-образшй форм! виражас
буття як становления. Ц! два шдходи до тлумачення буття проходять
через всю !стор!ю розвитку ф!лософсько! думки людства.
Сучасна ф!лософ!я тлумачить буття як таку категор!ю, яка охоплюе
все iciiy юче: як матер!альш, так i духовш феномени. Буття не
ототожнюеться i не зводиться лише до матер!альних утворень, а
включае у себе й св!т людського духу, вс! духовш явища, котр! за
своею суттю е щеальними. Свщомкть е теж формою буття, але
щеальною формою. Разом з тим варто пам’ятати, що буття не е чимось
аморфним, а завжди мае певну структуру, воно структуроване.
Внаслщок цього можна вид!лити р!зн! форми буття, як! е вщносно
самостшними: буття природи, буття людини, буття сусп1льства,
буття [деального. Кожна !з зазначених форм буття мае сво!
специф!чш характеристики i законом!рност!. Однак в основ! нЛх форм
буття лежить буття природи, без якого неможливе кнування н!
людини, ш сусшльства.
Специф!чна особливкть буття природи полягае в тому, що воно
кнуе до появи людини. Воно с первинним, базисним стосовно !нших
форм буття. На його основ! виникае олюднена природа, формусться
сусшльне i духовне буття. Буття олюднено! природи е едн!стю
природних законом!рностей i сусшльних процеав. Це той штучний
св!т. в якому живе людина ! який вона створила за допомогою свое!
ляльност! вщповщно до CBoix потреб та штерешв.
Серед форм буття людини вид!ляють предметно-практичну
dix.iiMcmb, практику сощалъних перетворенъ i процес
' сахюстворення» людини.
Суть предметно-практично!' д!яльност! полягае в тому, що людина
як ф!зичне Т1ло д!е на iHini ф!зичн! об’екти i змшюе, перетворюе !х з
метою задоволення сво!х потреб в !ж!, житл!, одеж!.
Людина с сустльною ктотою, вона не може стати людиною поза
сощальним оточенням, вижити в повшй !золяцп вщ !нших людей.
Тому люди прикладають нимало зусиль, щоб створити оптимальний
ДЛЯ 1ХНЬОГО життя сощальний устрш.
Людина формус свш духовний св!т, по-перше, пошуками щеал!в, що
приваблюють it, користуючись певною системою моральних та
естетичних цшностей. По-друге, вона прагне отримати максимально
адекватш уявлення про св!т, в якому живе. Нарешт!, людина постшно
конструюе проекти перетворення св!ту (у тому числ! i саму себе) до
того його стану, в якому б хот!ла жити, стану, що гщний it. Буття
людсько! свщомост! е, таким чином, функцюнальним, воно
формуеться аксюлопчними, когн!тивними, конструктивно-проекту-
ючими чинниками.
Буття сусшльства (сощального) грунтуегься на бутт! олюднено!
природи i власне природи, але законом!рност! сощального буття
бсзпосерсдньо не вит!кають !з природних законом!рностей, а лише
дстермшуються природними законом!рностями.
Формування людини, п перетворення в !стоту сощальну с не що
шше, як освоенння шдивщом сусшльних цшностей. Зрозумйто, шо
шдивщ не в змоз! осво!ти вс! здобутки сусшльства, але його сощальне
значения заложить вщ того, сюльки вш засво'!в i як вш !х може
вщтворити.
Буття идеального кнуе в двох формах: а) 1ндив1дуальне (деальне
(духовний св!т окремо'! людини, п почуття, переживания, думки, !де!,
пщсвщоме); б) сусшльне (об’ективоване) [деальне — сусшльна
свщомкть, духовна культура сусшльства. В процес! сшльного життя
люди формують так! форми колективно! свщомост! як мораль, рел!пя,
право. Щ форми щеального е продуктом д!яльност! труп людей i
кнують лише в колектив!.
Поняття «матер1я» мае конкрстшший змкт i охоплюе собою
вужчий клас об’ект!в у пор!внянш з категорию «буття».
У явления про матер!ю, п будову, ochobhi властивост! кторично
змшювалися. Першу концепцию матери можна назвати субстратною.
Виникла вона ще в античн! часи. Багато и щей без суттевих змш
про!снували до кйнця XIX ст. Зпдно з щею концепщею матер!я
ототожнювалася з нестворюваними, незнищуваними природними
першоелсментами (субстратом), тобто водою, землею, пов!трям,
вогнем, атомами i т.д. Реальними властивостями матери вважались
просторов! параметри i вага.
Наприкшщ XIX ст. природознавство вщкривае нов! явища, i це
завдае вщчутного удару по традищйних уявленнях про матер!ю i
матер!альне (передуПм як про речовину). Фундаментальн! вщкриття
(вщкриття слектрона, рентгсшвських промен!в, виникнення теорп
вщносност!) вимагали вщмовитися вщ традищйних уявлень про
матер!ю та и властивост! (зокрема непод!льн!сть i непроникнкть
атом!в, незмшкть маси т!л i т.д.) i стимулювали потребу у
ф!лософськш переощнщ погляд!в на природу матер!ального.
Сучасний матер!ал!зм розглядае матер!ю як безкшечно
р!зноман!тну сдшсть матер!ального св!ту, що кнуе лише в
багатоманпност! конкретних об’ект!в, через них, а не поруч з ними.
Матер!я — це ф!лософська категор!я для позначення об’ективно!
рсальност!, яка вщображаеться органами вщчуття людини, але !снуе
незалежно вщ них.
Це визначення виходить з нескшченного р!знома!ття структурних
особливостей i властивостей матери. У ньому матер!я не
ототожнюеться з уже шзнаними i загальними и станами — речовиною,
полем, енерпею, !хн!ми властивостями i залишасться вщкритою для
нового знания про не!. Вона нсвичерпна у структурному плаш, п
неможливо зводити до одного певного стану, одного струкутрного р!вня
чи основних властивостей.
Матери у чистому вигляд!, у форм! яко!сь «праматери» не !снуе. У
свт !снують лише конкрстш матср!альш утворення. У категори
«матер!я» ця безл!ч утворень об’ективно! реальност! зведена до одше!
сп!льно! властивост! — кнувати незалежно вщ людських чутт!в i
вщображатись у людськш свщомост!. ФЬтософське поняття матери
вщображае нс якусь певну частину чи форму об’ективно! рсальност!, а
св!т у щлому в будь-яких його проявах. Тому не можна отожнювати
матер!ю з будь-яким рсчовинним субстратом.
Категор!я матери мае вагоме методологтне z свипоглядне
значения. Св1тоглядна роль цк! категори полягас у тому, що вона
охоплюе не лише т! об’скти, як! вже шзнанн! наукою, а й т!, як! будуть
вщкрит! у майбутньому. 1 хоча т! потенщйш об’екти можливо будуть
79
мати принципово нов! властивост!, все ж вони будуть матер!альш,
оск!льки кнуватимуть реально, поза людськими вщчуттями.
Методолог1чна функщя поняття матер!я виявлеться у тому, що воно
застер!гае проти пошук!в першоматерп як останньо! i незмшно! сут!
об’ективного св!ту. Матер!я безкшечна у сво'!х просторово-часових i
як1сних вим!рах (кожне явище с лише формою матери, а не якимсь
останшм субстратом ceiTy).
Трете питания теми стосуеться вияснення способу та форм
кнування матери. Як свщчить практика, оточуючий людину свгг
знаходиться в постшшй змшц в pyci. Ми школи не спотершали
матер!ально!' систсми, яка б не знаходилася хоча б в якомусь pyci, а
була б у стан! абсолютного спокою. Така б нерухома система не
взаемофяла б з оточуючими речами i явищами i не могла би виявити
жодних CBoix властивостей, тобто вона мае бути абсолютно
нспом!ченою. На цш пщстав! щлком слушним с висновок про те, що
рух е невщ’смна, атрибутивна характеристика матери, п вссзагальна i
необхщна властивкть. Матер!я не 1снуе шакше, шж в pyci, тому рух с
спос1б 1снування матери. Рух — це змша загалом.
Оскмьки матер!я е абсолютною, рух як атрибут матери також е
абсолютним. Разом з тим матср!я завжди icnyc у конкрстних формах,
внаслщок чого рух проявляеться через конкретно форми (види)
матери. Рух взагал! — це абстракщя, яка в дшсност! реально не кнуе;
реальне кнування мають конкретш форми руху. При видшснш р!зних
форм руху варто пам’ятати, що конкретш форми руху безпосередньо
пов’язаш з iepapxieio структурних р!вн!в матери.
В основу видьчення форм руху покладеш так! основн! прицнипи: а)
субстратний, що пов’язуе певну форму руху i3 специф!чним
матер!альним HocicM. Кожна форма руху мае свою матер!альну основу;
2) функцюнальний, у вщповщност! з яким форма руху повинна мати
сво'1 власш законом!рносп, вщмшн! вщ законом!рностей шших форм
РУХУ-
У сучасшй науковш картин! св!ту вщцляеться нимало форм руху.
Серед них найпоширешшими с так!: мехашчний, тепловий,
електромагнггний, х!м!чний, грав!тацшний, геололчний, бюлопчний,
сощальний. Хоча кожна форма руху с вщносно самостшною, але вс!
вони пов’язаш м!ж собою. 1х взаемозв’язок виявлясться в тому,, що
одна форма руху при певних умовах переходить в !ншу; окр!м того,
вищ! форми руху виникають на основ! нижчих i включають !х у себе в
знятому вид!.
Рух е способом кнування, матери, a npocmip i час виступають
формами и итування. Проспр ! час постають загальними принципами
80
орган!зац!! будь-якого об’екта дшност!. Доповнюючи один одного,
npocTip i час функцюнують як ушверсальн! форми оргашзацп всього
розма!ття нескшченого св!ту.
Кожне матер!альне т!ло мае об’емш характеристики: довжину,
ширину, висоту. Воно cnieicHye також з оточуючими його шшими
Длами, займае свое мкце в певнш б!льш глобальшй систем!. Саме
ствкнування 1 мкцезнаходження предмета в!дображаються у понятт!
«прост!р». Отже, npocmip — це об’ективна форма кнування матери,
яка характеризуе млеиезнаходження i ствкнування об’екта з шшими
об’ектами.
Разом з тим, в дшност! кожне материально у творения е процесом, в
ньому вщбуваються певн! змши; окр!м того, одне явище приходить на
змшу !ншому. Для характеристики саме цього аспекту матери у
фътософй вироблено поняття часу. Час — це об’ективна форма
кнування матери, яка характеризуе посл/довн/сть розгоргпання
матер!альних систем, тривалкть !х буття, швидккть та штенсивнкть
процес!в. Час, отже, вщображае процесуалыйсть буття.
Проспр i час мають як спорщнеш, так i вцмшн! ознаки. Сшльними
властивостями простору i часу е об’ сктивюстъ, всезагалыисть i
нескшченшсть. Разом з тим проспр i час розр!зняються за сво!ми
властивостями. Час виявляе себе як тривалкть, послщовнкть
кнування та змши стану об’екпв; вш е одном!рним, асиметричним
(тобто спрямований вщ минулого до майбутнього), незворотшм.
Проспр характеризуеться протяжнктю, трим!рнктю та
симетричшстю.
Проспр i час, як форми кнування матери, взаемопов' язан1 млж
собою. В споху Нового часу npocrip i час розглядалися як абсолютно
самоспйш i не пов’язаш м!ж собою та !з матеркю феномени. За
такими уявленнями npocrip — це пустота, вмктилище пл; час — це
р!вном!рна тривалкть. XX ст. внесло принципов! змши в уялення про
суть простору i часу та !х взаемозв'язок м!ж собою та матер!ею. Теор!я
вщносност! обгрунтувала, що властивост! простору i часу залежать вщ
швидкосп руху матер!альних систем, вщ субстанцшно-структурних
особливостей об’екпв. Виявилося, що загальш властивост! простору !
часу набувають специф!чного виразу в залежност! вщ природи систем:
чим складшшим с той чи шший об’скт, тим складн!ших властивостей е
i форми його кнування. Особливо принципових вщмшностей
набувають сощальш види простору i часу.
Тема: Д1алектика та и альтернативи. Концепщя розвитку
1.	Суть д!алектики i догматизму. Основы! принципы д!алсктики.
2.	Основы! законы д!алектики.
3.	Категорп д!алектики.
Литература:
Законы и принципы материалистичекой диалектики. — К., 1989. —
С.122-201.
Стешенко Н.И. Диалектика и идеология. — Философ, науки,
1991, №1.
Ф!лософ!я. Курс лекцш. — К., 1994. —Лекщя 1,20.
ф!лософ!я: ГИдручник. — К., 1995. — С.205-246.
Ф!лософське осмысления взасмозв’язку людини i св!ту потрсбус
поряд з в!дпов!дями на питания — що таке людина i що такс св!т? Як!
пщвалини !х !снування? — розв’язання проблемы про змшшсть i
ст!йк!сть природного та сощального буття i само! людини. Ця проблема
с свггоглядною, осюльки виступас одним !з фундаментальных
принцишв, котр! визначають вщношення людини до дшсностЕ
В ход! розвитку фыософсько!’ думки людства склалися два основных
типи розумшня св!ту: д1алект.ичний i догматичний (метафгзичний).
При метаф!зичному тлумаченн! св!ту розвиток не заперечусться, але
вш розумються псрсважно як кглькгсн! змши прсдмст!в та явищ або ж
як повторения раз i назавжди укоршених у бутт! i незмшних в
яюсному план! форм. Одшсю з ознак догматичного способу мислення с
те, що вш недостатньо враховус взасмод!ю i взасмозв’язок явищ.
Цьому стилю мислення властив! роз’еднання, розмежування окремих
елемент!в, властивостей предмета i предмепв один вщ одного та i’x
осмысления як !зольованих. Внаслщок цього в догматизм!
вщображаються лише безпосередш, зовшшньо-очевидн!
взасмозв’язки, тод! як глибинн!, внутр!шн! залишаються поза увагою.
Отже, догматизм (метафизика) — це таке розумшня св!ту i такий
спос!б мислення, при якому цноруються або вкрай спрошено
розглядаються взасмозв’язки i взасмодп явищ i предмет!в, а процес
розвитку тлумачиться як юльккне збьпыпення або зменшення об’скпв
без i’x як!сно! змши.
Диалектична концепщя св!ту i д!алектичний спос!б мислення
протилежн! метаф!зичному.
Дшлектика с таким способом розумшня св!ту, при якому дшешеть
осмислюсться як така, що знаходиться у постшнш змш!,
взасмозв’язках i взасмозумовленост!. Мислити дюлектично означай:
бачити явище або предмет в його щлкносп, взаемозв язку з шшими
явищами, в едност! протилежних сторш, притаманних даному явищу,
в постшному розвитку.
Сл1д застерегги вщ спрощеного уявлення про д1алектичний метод
мислення як про «едино правильний» cnoci6 мислення всупереч
догматичному методу. Вони виконують pi3Hi, але ъзаемодоповнюкпп
функцп.
Д>алектика актив!зуеться щоразу, коли у ф^лософп виникають
проблеми вибору напрямюв фелософських пошуюв, виникнення
нових, нсстандартних щей. Д1алектика ефективна в ситуациях
плинносп, мшливосп, руху i розвитку.
Догматичний метод актив!зуеться тодц коли перед фшософкю
постають проблеми необхщносД систематизацп, упорядкування
матер!алу.
Варто пам’ятати, що д!алектика е теоркю не будь-яких змш, не
всякого руху, а лише одшс!’ форми змш — розвитку.
Рух — це cnoci6 кнування матери, в найзагальнппому плаш
будь-яка змша. Поняття розвитку мае шший змкт. Розвиток — це
така спрямована i законом1рна змша матер!альних i духовних об’ект!в,
внаслщок яко! виникае новий стан об’екту, що виявляеться у
трансформацп його складу, структури i функцш. Розвиток е лише там,
де вщбуваються яккш перетворення, тод! як рух можливий i без них;
розвиток вщбувасться внаслщок дп переважно cboix внутрш!х джерел,
тод! як рух можливий i пщ дкю виключно зовшшшх фактор!в;
розвиток мае свою внутр!шню спрямованкть, тод! як рух здшснюеться
персважно в просторо-структурних формах. Отжс, д1алектика е
вчення про всеб!чш зв’язки i розвиток.
У фыософськш думщ XIX-XX ст. переважае в щлому д!алектичне
розумшня людини, свНу, та вщношення м!ж ними. Проте в значнш
частиш фьтософських вчснь д!алсктика розглядаеться як така теор!я
розвитку дшност! i стиль мислення, яка охоплюе лише деяк! окрем!
сфери св!ту, а не буття в целому. При такому пщход1 д!алектика
виступае не як ушверсальний cnoci6 розумшня людини i свНу
людського буття, а в якосп лише часткового, окремшного елементу
св!торозумшня, можливкть застосування яко! обмежена лише
окремими галузями буття. Серед таких «благодшних» сфер
застосування д!алектичного мислення видьтяються таке
По-перше, сфера «екзистенцц», шдивщуального людського
кнування, яке береться виключно у свош кшечностц що розумкться
як абсолютна ушкальнкть, неповторнкть (езистенщал!зм, теолопчна
д!алектика), no-друге, галузь icropii, яка розумкться як специф!чно
9
людське буття, повнктю ввдрване ! незалежнс вщ природи
езистенц!ал!зм); по-трете, це сфера сощальносп, яка витлумачуеться
як сукупн!сть вщношень людини до природи, але так, що природа стае
чимосъ невловимим i одночасно простим вщбитком сощальних
вшносин (соцюцентрична д!алектика неомарксизму); по-четверте, це
сфера м!фу, який постае або як специф!чно людсъкий cnoci6
самопереживання 1ндив!дуального буття, або ж як едино можливий
cnocio вияву фундаментально) суперечносп цього ж життя, яке нс
осягаеться шякими рацюнальними засобами («ф!лософ!я життя»,
фрейдизм).
Д!алектика е певною теоретичною системою i в якост! тако!' включае
в себе певн! принципи, закони ! категори.
Принципа — це загальн! та ушверсальн!, основоположш ще!,
настанови, критерп, як! визначають смисл ! роль вс!х шших елеменпв
> систем!. Принципи д!алектики надають !'! зм!сту характеру единого
ц:лого. перетворюють закони ! категори д!алектики в струнку систему.
У с\ часних концепщях д!алектики найб!льш вагома роль наложить
принципу зв’язку i принципу розвитку.
Принцип розвитку в загальному план! можна сформулювати так: як
би не посднувалися в процес! яккних змш об’ект!в прогресивн! i
регресивш зм!ни, будь-який об’ект офов’язково або сам проходить
стад!ю прогресивного розвитку, або ж входить в шшу систему i в и
склад! здшенюе цей процес. У сусшльному житп принцип розвитку
виявляеться як принцип кторизму. Завдяки цьому зазначений
принцип став методолопчною основою для осмислення сучасного стану
людства i визначення перспектив його майбутнього.
Принцип взавмозв’ язку i взасмозумовленостл. Св!т е надзвичайно
багатоманпним. Кожний предмет мае множину властивостей, як!
розкривае через зв’язок i вщношення до шших предмепв. 1накше
кажучи, кожне угворення виявляе себе через вщношення i зв’язок з
шшими утвореннями. Отже, кожен об’ект знаходиться у
законом!рному зв’язку з шшими i бере участь у взасмод!! з шшими
об’ектами. Зв’язок — це така форма вщношення, коли змша одного
предмета чи явиша передбачае змшу шшого. Не !снус об’екпв, як! б
кнували поза будь-якими зв’язками i взасмод!сю. Саме у врахуванш
всеб!чного взаемозв’язку i взаемодп об’екпв м!ж собою i полягае одна
1з найсуттев!ших ознак д!алектики та 3mict принципу зв’язку.
Д!алектика мае i сво! закони. Вид!ляють три основних закони
д!алектики: закон едносп i боротьби протилежностей, закон взаимного
переходу к!льк!сних i яккних змш i закон заперечення заперечення.
8 с
Закон — це поняття, яке вщображас необхщне, !стотне, стшке i
повторюване вщношення м>ж матер!альними i духовными
феноменами.
Закон ednocmi i боротьби протилежностей — це ушверсальний
закон, в силу якого вам речам i явищам матер!ального i духовного
св1ту властив! внутр!шш суперечностц протилежш сторони i тенденцн,
як! знаходяться у взасмозв’язку i взасмозапереченш. Боротьба цих
протилежностей с джерелом розвитку, внаслщок чого су перечност!
досягають стадп конфл!кту i розв’язуються, завдяки чому старе зникас
i виникас нове.
Закон взаемного переходу к1льк1сних i лк1сних змт розкривас
мехашзм процесу розвитку, показус шляхи утворення нового, способи
переходу вщ старого до нового.
Для розкриття специфжи закону необхщно розкрити зм!ст основних
понять, в яких рсал1зусться закон: як!сть, юльккть, Mipa, властивкть.
Властив1сть — це сторона, риса об’скту, предмету або !х
вщношення до шших об’скпв.
Яшсть — це оргашчна сдшсть ктотних властивостей об’скпв,
!нвар!антне переплетшня властивостей предмета. Яшсть нерозривно
пов’язана з кнуванням предмета; втрачаючи свою яккть предмет
перестае бути самим собою.
Клльк1сть характеризус стушнь розвитку властивостей предмета,
суму його частин, штенсившсть якост! того чи шшого об’скту, масштаб
його розвитку.
Mipa — це сдшсть кшькост! i якост!, та межа к!льк!сних змш, коли
вони нс приводять до змши якост!. Коли юльккш змши порушують
Mipy, виходять за неТ, то вщбуваються яккш змши предмету.
К!льк!сн! змши вщбуваються в предметах i явищах поступово,
безперервно, не змшюючи !х основних характеристик. Однак на
певному сташ кьтьккн! змши приводять до яккних перстворень.
Яккш змши характеризуються коршним видозмшенням предмету i
приводять до його перетворення у щось новс.
Отже, закон взаемного переходу кьтьккних i яккних змш евщчить,
що змша якост! об’скту чи процесу вщбувасться тод1, коли
нагромадження кьтьккних змш досягас певно! меж!.
Закон запереченнл запереченнл характеризус напрям i форму
розвитку, сдшсть поступовост! i наступност!, виникнення нового i
вщноснс повторения певних момент!в старого. В структуру цього
закону входять категорп: метаф!зичне заперечення, д!алектичне
заперечення,заперечення заперечення.
85
Дгалектичне заперечення — це такий перехщ вц старей якост! до
ново'1, за якого певн! сторони, елементи змюту i функцп старо!' якост!
входять у перетвореному вигляд! у зм!ст ново! якост!. Д!алектичне
заперечення — це не голе, повне знищення реч!, а и перетворення у
нову !з збереженням i перетворення дсяких рис старо! якост!, вш
евщчить про те, що м!ж новим i старим !снуе зв’язок. Д!алектичне
заперечення включае у себе три моменти: 1) руйнащю, подолання
старого; 2) збереження елеменпв старого; 3) конструювання,
утворення нового.
Метаф1зичне заперечення акцентус основну увагу на момент!
зникнення старого i практично шнорус процеси збереження ! творения
нового. Внаслщок цього метаф!зичне заперечення виходить з того, що
заперечити означае вщкинути, знищити.
Заперечення заперечення ф!ксуе той процес, що процес розвитку
розпочинасться з першого заперечення старого, яке, в свою чергу,
через певний час заперечусться !ншим новим, що i е запереченням
вих!дного заперечення.
При вивченн! категорш д!алектики, слщ ч!тко уевщомити, що
категорн фиюсофп с: 1) поняття, в яких i через як! здшснюсться
ф!лософське мислення; i, 2) що це найб!льш фундаментальна вузлов!
поняття.
Категорн — це гранично широк!, ушверсальн! поняття, в яких
здшснюсться щеальне вщображення св!ту 1 як! служать вихщними
принципами тзнання i духовно-практичного перетворення дшсност!.
Категорн д!алектики прийнято класифжувати на дв! основн! групи.
Категорн, що вщображають усталсний аспект буття i свщомост!,
умовно можна назвати зв’язками структури, а категорн, що
вщображають мшливий план, — зв’язками детерм/наци.
Прикладом зв’язк!в детермшацп е причинно-наслщкова залежшеть.
Практика показус, що виникнення будь-якого явища зумовлснс
чимось !ншим, фактором (чи факторами), як! породжують його.
Явище (чи явища), д!я яких приводить до виникнення нового явища,
називаеться причиною. Те ж явище, що виникае пщ впливом причини,
називаеться наашдком.
Т!сно пов’язана з поняттями причини i наслщку категор!я
детермйизму. Детерм1н1зм виражас причинно-наслщкову залежшеть
у й найзагальшшому вигляд! (а не конкретних випадках), в Г!
ушвереальшй значимост!.
Зв’язки детермшацп конкретизуються i доповнюються категор!ями
необхщност! i випадковостс Стосовно будь-яко! реч! ми можемо
86
поставите запитання: якщо дана pin icHye, то це випадково, чи
необхщно?
Необхгдшсть — поняття для визначення внутршньо спйкого
зв’язку об’ект!в, зумовленого вам ходом попереднього розвитку i’x i
Bcicio сукупнктю наявних умов 1хнього кнування; необхщним е те, що
за певних обставин обов’язково е або повинно бути.
Випадков1сть — поняття, яке визначас проблематичнкть або
необов’язковкть виникнення або кнування об’екпв; випадковим е тс,
що за певних умов може бути, а може i не бути.
Ще з 1ншого боку висвклюють зв’язки детермшацп категорн
можливосп i дшсносп. JJi категорн пщкреслено процесуальш, тобто
виражають становления буття. Можливкть — це фтпософськс
поняття, яке вщображас об’сктивно кнуючий i внутрппньо
зумовлений стан предмета у його незавершеному, потенцшному
розвитку. Дшсшсть с фнтософська категор!я, яка характеризус
реал!зоване, завершено, актуал!зоване буття: дшснкть с здшсненою
можливктю. Видмяються реальш i формальш можливосп. Реальною с
така можливкть, для реал!зацн яко! склалися Bci необхщш умови.
Формальна (астрактна) можливкть с можливкть з низькою
ймов!рнктю здшснення, але яка допускаеться законами буття.
Ушверсальш зв’язки детермшацп проявляються також через
взаемод1ю понять сутшсть i явище. Категорн сутносп i явища
вщображають pi3Hi piBHi тзнання об’сктивно! реальносп —
поверхневий i глибинний.
Пщ сутшстю розум^ють внутршню, глибинну, ктотню, вщносно
спйку сторону того чи 1ншого предмета, явища, процесу. Сутшсть
тзнасться на piBHi теоретичного мислення.
Явище — категор!я, яка вщображас зовшшш властивосп, як
правило бЬтын змшш, рухом! характеристики того чи шшого предмета.
В процес! шзнання вони проявляються у форм! живого споглядання.
Явище i сутшсть — це поняття, яю вказують напрямок, шлях в!чного,
бсзкшечного поглиблення людських знань.
В icTopii тзнання прослщковуеться також шший категор!альний
ряд, який представлений такими поняттями: «одиничне — загальне»,
«форма — змкт», «частина — ц!ле».
Пщ одиничним розум!ють п зв’язки, вщношення, властивосп, як!
характерш пльки даному об’скту i вщсутш в шших об’екпв. Загальне
вщображас об’сктивно кнуюч! под!бн! характеристики одиничних
предмспв, 1'хню однотипнкть, належнкть до едино! системи зв’язюв.
Диалектика одиничного i загального проявляеться в ix
нерозривному зв’язку. Загальне не кнус само по co6i, в «чистому»
87
виглядё Воно нерозривно пов’язане з одиничним, окремим, !снус в
ньому i через нього. Одиничнс ж входить до того чи шшого класу
предмете, включас в себе Ti чи шш! загальн! риси. Окремий предмет
— нс просто «згусток» !ндив!дуального, в ньому завжди с i загальн!
характеристики.
Категор!ями, що вщображають структуры зв’язки «дшсност!, с
поняття частина — щлого». Поступово в icTopii' фыософп складалось
переконання, що властивост! щлого не вщповщають сум! властивостей
частин, з яких це щлс складасться. Щлс i частина вщображають
вщношення м!ж сукупыстю предмепв або !хшх сторш, елеменпв 1
лв’язок, який !х об’сднус i призводить до появи в цш сукупност! нових
властивостей, як! не були притаманш окремим предметам чи
сторонам.
Пщ злйспгом розум!ють сдшсть вс!х взасмод!ючих слемент!в i сторш
дано! матср!ально! системи. Форма — це принцип впорядкованост!,
cnoci6 кнування того чи шшого змкту. Визначальною стороною зм!сту
с його змшшсть, тод! як головною тенденцию форми — постшшсть.
Форма може прискорювати або уповыьнювати розвиток зм!сту. На
початковому етап! розвитку предмета форма в основному вщповщас
змкту. Зм!ст змшнюсться швидше, а форма с б!льш консервативною. В
к!нщ кшц!в зм!ст руйнуе форму, але руйнування щс! форми разом з
тим означас i змшу зм!сту. А це означас, що вщбувасться руйнування
дано! системи.
Отже, д!алектика як система рсал!зусться через принципи, закони i
категорп, як! знаходяться у взасмозв’язку.
Тема: Проблема людини в фыософн
1.	Людина як предмет ф!лософського анал!зу.
2.	Проблема антропосощогенезу. Сдшсть природного, сощального i
духовного в людиш.
3.	Проблема життя i смерт! в духовному доевщ! людства.
ЛНература
Арьес Ф. Человек перед лицом смерти. — М., 1992.
Б!бл!я. Книга Екклсз!ястова (або Проповщника).
Нестеренко В.Г.Вступ до фиюсофп: онтолопя людини. Навч.
пос!бник. — К., 1995. — Роздал 4.
Франкл В. Человек в поисках смысла. — М., 1990.
Шелер М. Положение человека в космосе. — В кн.: Проблема
человека в западной философи. — М., 1988.
Ф!лософ!я. Курс лекшй. — К., 1994. — Лскщя 14.
88
Ф!лософ!я: Пщручник. — К., 1995. — С.260-272.
1.	Ф!лософське тзнання мае принципово гуман!стичну
спрямовашсть, тобто головним предметом фиюсофських м;ркувань е
людина та и юнування у ceimi. Ус! ф1лософськ1 проблеми, якими б
абстрактними вони не здавалися, так чи шакше пов’язаш з проблемою
людини. Не випадково ЁКант питания «що таке людина?» формулюе
як основнс питания фьлософп.
Людина е складним i цшсним утворенням, котре належить певним
чином i до природи, i до сустльства, i до культурно-кторичного та
духовного свпу. Генетика, ф!зюлогчя, медицина, психолопя,
сощолопя, антрополопя анал!зують проблему людини в своему,
специф!чному аспект!. Але поза межами конкретних наук
залишаються свпоглядш, суто фшософсью проблеми про природу
(сутшсть) людини, про и походження, про сенс життя, долю та
призначення, про можливост! та меж! п свободи i творчост!. Коло цих
питань i складае проблему людини в фтлософп.
Кожна ф!лософська концепщя в icTopi! людсько! думки (попри певн!
недол!ки i кторичну обмежешсть) додавала нов! риси, нов! гран! в
шзнанш людини. Стародавня шдшська, китайська й грецька ф!лософ!я
розглядала людину як частину космосу, як «малий св!т», м!крокосм,
що е вщображенням i символом макрокосму-ВсесвИу.
Свропсйська середньов1чна фиюсоф1я, спираючись на християнську
традищю, висувала на передшй план релггшно-моральш проблеми
людського [снування, розробляла щею суперечност! людсько! природи,
яка поеднус в соб! земне, гр!ховне начало 1 божественну сутшсть. Саме
тут вперше з’являються ще! ушкальност!, нсповторност! i самоцшност!
людини як духовно! ктоти.
Епоха Шдродження залищила нам зразок обожнення само! людини,
сповнену пафосу 1дею про самодостатюсть i автономно
ocoducmocmi, в!ру в !'! безмежн! творч! можливост!.
Класична фыософська традищя починаючи з кшця XVI i до кшця
XIX столптя вважала ктинно людським в людин! те, що робить п
прсдставником всього людства, тому зосереджувала увагу на н
вссзагальшй природ!, соц!алыпй сутност!, ушверсальносп тощо. Так,
новоевропейська ф;лософ1я XVII столнптя особливс значения
прид!ляс розуму як специф!чн!й особливост! людини. Для шмецвко/
класично/ фоюсофи визначальним с уявлення про людину як про
суб'скт духовно; д/яльност!, що створюс св!т культури i с нос!см
загального щеального начала — дух\, розуму. На вщмшу в!д
щеалютичних уявлень шмецько! класики, Л.Феисрбах. а пот!м i
засновники марксизму повертають людин! п ц!л!сюсть — розглядають
и нс лише як духовну, але й чуттсво-тллесну icmomy. Вихщним
пунктом марксистського розумшня людини е трактування и як
ПОХ1ДНС1 вщ сусшльства, як продукту та суб’екту сусшльно-практично!
Д1яльност1. Сутшстю людини Маркс вважав самс сукупшсть ecix
сусп1льних eidnocuH.
3 кшця XIX — початку XX столтгя в ф1лософп здшснюеться
свосрщний антропологзчний поворот — проблема людини стае чи не
основною для бглыпост! фйтософських вчснь. Сучасна епоха стала
епохою глобальних сощальних, пол!тичних, культурних, еколопчних
змш, здшснюеться ушф!кащя i стандартизация особистост! з боку
сусшльства та його масово! культури. Ф1лософ!я XX стол!ття
стурбована втратою людською особиспстю справжньо! свободи i
шдивщуально! автономп. Тому сучасна ф!лософ!я на м!сце людини як
прсдставника людства ставить indueida, який в сво!й неповторноспи i
унйсальноспи не шддаеться загальним визначенням. Замють проблема
про загальн! визначсння (сутшсть людини) постае проблема
безпосереднього [снування людсько! особистос mi. Виникають
багатовар!антш !ррацюнал!стичш ’ концепцп (С.Керксгор.
А.Шопенгауер, Ф.Нщше, А.Бергсон, 3.Фрейд), як! домшуючими
рисами людини проголошують позарозумов! властивост! (почуття,
волю, шдсвщоме, штупцю тощо). Виникае ангпрополоФчна
фзлософська школа (М.Шелер, А.Гелен, Х.Плеснер), яка ставить за
мету поеднати конкретно-науков! досягнення з цъшсним ф!лософським
осягненням людського життя. Цю традищю продовжують так!
напрямки, як прагматизм, глибина психолопя, структурал!зм. У
ф!лософп скзистенц!ал!зму i персонал!зму проблема особистост! стае
центральною проблемою, проголошусться нсповторшсть духовного
самовизначення («екзистенцп») людини. Пошуки сучасно! фьтософп,
як i вщродження гумашстично! проблематики, обумовлсн! гострим
штересом до дол! людини в сучасному свт, до проблеми виживання
особистост! в сучасному суспьтьств!.
2.	Вихщним пунктом вир!шення антрополопчно! проблеми с
питания про те, що ж важати суто людським в людин!, чим саме
обумовлений особливий, лише людин! притаманний споОб
життед!яльност!. Розумшня cymnocmi (природи) людини пов’язане з
визначенням характеру взасмозв’язку i взасмодп природного,
сощального ! духовного в людському юнуванн!.
1стор!я людсько! думки нал!чуе безл!ч вар!ант!в постановки та
розв’язання проблеми сутност! i походження людини. Одним з таких
вар!ант!в с так зван! натурал1стичн1 (бюлогизаторськ!) концепцп,
90
домшуючою рисою яких с уявлення про людину як переважно
природну icTOTy, чи! життя i поведшка, шдивщуальн! i сустльш
якост!, духовн! властивосп обумовлеш бюлопчними чинниками. До
таких концепцш в!дносяться соцюбюлопя, соц!ал-дарв!н!зм, евгешка,
теор!я Мальтуса та неомальтузианство, фрейдизм, ще!
расово-антрополопчно! школи тощо. Щодо проблеми походження
людини, то починаючи з XIX сто.иття теоретичною основою
натуралктичного пщходу постають ще! бюлопчно! еволюцп людини
(вщома теор!я Дарвша). Згщно з теоркю видоутворення, людина
виникае як прямий наслщок еволюцшного вдосконалення живих ктот.
Безперечно, людина як бюлопчний вид «Хомо сашенс» належить до
природного св1ту, бюлопчн! законом!рност! й чинники вщкрають
значну роль в Г! життсд!яльност!, !х не можна кнорувати. Проте
специфжа людського кнування не пояснюеться д!ею природних сил.
Яккну вщмшнкть социального життя не можна пояснити бюлопчним
мехашзмом, бо вона е несумкною з коршним принципом бюеволюцн
— природним добором. Бюлопчними чинниками не можна пояснити i
духовнкть людини, вона не с похщною вщ певного набору ген!в. Так!
прояви людсько! духовност!, як совкть, вщповщальнкть, моральнкть
та !нше, аж шяк не потр!бш для виживання, для пристосування до
оточуючого ссрсдовища. При натуралктичному пщход! до людини
вони просто втрачають св!й сенс.
На вщм!ну вщ бюлопзаторських теор!й, рел1гшнл концепци
пщкреслюють надприродний характер людського буття, принципову
нередукованкть людини лише до природно! ктоти. Вони
проголошують первиннкть шдивщуальноге «Я» як духовного стрижня
особистост!.
Сучасна фьтософська i наукова думка не вщкидае щею еволюцп
щодо походження людини, еволюц!йна теор!я доповнюсться
концепцкю про сп!льну еволющю космосу, бюсфери i людського
сустльства. Згщно з концепцию /сосланного походження людини
(А.Л.Чижсвський, В.1.Вернадський, Тейяр де Шарден), поява людини
не е випадковим i локальним наслщком лише бюеволюцп на Земл!.
Виникнення сощально! форми матер!! с загальною тенденцкю
косм!чно! еволюцп. Наприклад, в сучаснш космологи i ф!зиц! кнус так
званий «антропний принцип», згщно з яким в пщгрунп нашо!
Металактики закладан! тенденцп до появи людського буття у св!п.
Основн! константи, фундаменталып параметри ф!зичного св!ту так!,
що з необхщнктю викликають появу ф!зико-х!м!чних i бюлопчних
умов кнування людини у Всссв!т!. Тому природне в людин! не
01
зводиться лише до безпосередньо бюлопчного, а мктить в co6i
нескшчснкть космосу. Людина постае як природно-косм!чна ктота.
Марксизмов! належить трудова теория походження людини, яка
анализу?, мехашзм трансформацп бюлопчного в сощальне. Трудова
теор!я поеднала процес походження людини (антропогенез) з
процесом виникнення сусшльства (соцюгенез). Сутшсть
антропосоцюгенезу полягае в noaei нового ступення еволюци, який е
д!алектичним запереченням бюлопчно! еволюци. Остання
трансформуеться в яккно новий тип — еволющю сощальну. Замкть
пасивного пристосування оргашзму до навколишнього середовища,
виникае новий cnoci6 життед!яльносп — соцгальна практика. Поряд з
працею (активним перетворенням i освоениям природи), основними
чинниками виникнення людини е сощалыастъ (сусшльний характер
життсд!яльностО, здатмсть до мовного стлкування, поява
ceidoMocmi (уевщомленого i дощльного характеру д!яльностО.
Таким чином, людина виступае в марксистькш теорп як сощальна
ктота, и сутшсть визначаеться як сукупшсть Bcix сусшльних вщносин.
Bci суто людськ! якост!, в тому числ! i евщомкть, е результатом
сусшльно-практичного життя. Марксизм обгрунтував принципову
незавершенкгь людини, Г! вщкриткть евповц «незапрограмованкть»
раз i назавжди и сутност!. Людина самостворюе i саморозвивас себе в
процес! кторичного i культурного життя.
У деяких марксистських трактуваннях роль сусшльних вщносин в
детермшацй людини абсолютизуеться. Так! крайногщ в поясненш
людського кнування набули назви сощолопзаторства, тобто зведення
людини до функци !'! сощального способу життя. Особливкть
сощолопзаторства полягае, по-перше, в тому, що воно irnopye
природно-бюлопчш чинники людського кнування, !м выводиться роль
лише передумови сощального життя, котр! не мають шякого впливу на
ОСоблИВОСТ! ПОВСД1НКИ, 1НТСЛСКТ, творч! зд!бносп, сощальш оркнтацп
людини. По-друге, в людиш не пом!часться и «надсощальна», духовна
сутшсть. Звщси боре свш початок вщома теза про формування «ново!
людини», зпдно з якою за певних сощальних обставин з людини
можна «вилшити» все, що завгодно, а вдосконалення людини заложить
лише в!д вдосконалення сусшльства.
Отже, крайнощами щодо розумшня людини е нс лише
бюлог1заторство, але й соцюлог1заторство: перше абсолютизуе
природш чинники людського кнування, друге — сощальш. Обидв:
позицй не пом1чають в людиш п центру i ядра — шдивщуального «Я»,
духовно! незалежносп особистост! вщ обумовленост! «ззовш» —
природними i сощальними чинниками. За винятком природного i
92
сощального змкту на мкц! людини в таних теор!ях залишаеться
порожнеча.
Социальна обумовлен1етъ людини — факт, який не потребуе
доведения, але його не можна тлумачити спрощсно. 3 одного боку,
людина е продуктом псвно! спохи, наявно! форми сустльства. В
даному розум!нн! кожна людина е сощально-обмеженою ктотою, вона
обумовлсна «ззовш», виступае своср!дною «краткою» сощальних сил i
сустльного середовища. Г! поведшка, свщомкть та шш! прояви
власного кнування обумовлеш вс!ма можливими помилками,
иеолопчними стереотипами, !нтересами та цшностями конткретного
сустльства. Проте, з другого боку, людина е результатом, своерщними
вщбитком i впленням Bciei попередньо! icTopii' людства га його
культури. Саме як культурно-кторична (надсощальна)ктота людина
поеднуе в co6i якост! ушверсальност! i ушкальностц стае здатною до
самодетермшацп, до в!льно! i творчо! д!яльностн шшими словами —
отримуе вим!р духовности
Таким чином, сустльно-кторична обумовлешеть людини полягае
не лише у вплив! на не! сустльного середовища, сощальних вщносин
дано! епохи, але й в тому, що вона отримуе можливкть
лмовизначатися, робити вЬтьний виб!р свое! дол!, стлкуватися з
к горичним минулим i майбутшм через св!т культури людства.
Духовне в людин1 (безкорисливий пошук ктини, здатнкть до
морального вибору, до переживания прекрасного, до творчост!,
наявнкть свободи вол! та глибинно! самосвщомост!) нс е лише
«сустльно-корисними» зд!бностями та засобами пристосування до
природного i сустльного середовища. Вони е самощнними i саме вони
лежать в основ! людського «Я». Саме як духовна ктота особисткть
виявляс себе в!льним i творчо-активним шдивщуальним д!ячем.
3.	Людина с единим створшням у свт, яке уевщомлюе свою
кшечнкть (смертнкть), тому Г! життя для не! само! виступае як
проблема. Для людини як ктоти, що вол!е, мислить, творить, думка
про скшченнкть власного кнування е нестерпною, якщо не знайдений
духовний змкт цього кнування. Проблема сенсу життя виникае як
потреба певного виправдання власно! присутност! у св!т!, свое! дол! та
призначення. Саме завдяки такому виправданню стае можливим
подолання кшечност! шдивщуального буття. Тасмниця людського
кнування полягае не в тому, щоб тктьки жити, а в тому, як i для чого
(чи для кого) жити. За словами Е.Фромма, в самих основах людського
кнування укоршена потреба в об’ект! для служшня.
Под!бно до вс!х св!тоглядних питань, питания про сенс життя е
в!чною проблемою: вона знову i знову ставиться людиною на протяз!
93
icTopii, отримуе нов) гран) в духовному досвщ) людства. Вона не може
мати остаточного, наперед заданого вир)шення для )ндивща, не може
бути прийнятою як «готове» знания, або рецепт життя, бо потребуе
особистого усв)домлення i вибору.
Можна досить умовно i схематично окреслити певн) вар)анти
вир)шсння проблеми сенсу життя в icTopii людсько! культури. 3
античних час!в вщома козищя фЬюсофа EniKypa, так звана
гедонютична (вщ грец. «насолода», «задоволення») позищя, яку можна
розум)ти як «життя заради життя». Жити потр)бно так, вважав
фйюсоф, щоб насолоджуватися самим життям, отримувати
задоволення вщ життсвих благ i не думати про час смерти Цшшсть
еткурейсько! позицп в тому, що вона застеркае нас вщ ситуацп, при
як)й пошук сенсу життя усувае на другий план саме життя. Життя е
самомощннктю, таемничим дарунком людин) i треба ставитися з
вдячнктю i любов’ю до цього дарунку. Людин) дана рщккна
можливкть переживати неповторнкть власного кнування з) вскю
гамою забарвлень його прояв)в — вщ радонцв, злст)в i перемог до
пад)нь, тягар)в i страждань. Разом з тим, саме ешкурейське ставлення
до життя, якщо воно позбавлсно вщповщальност) за дарунок життя,
вироджусться в егоктичну позищю «життя заради себе» i веде до
втрати людиною вщчуття повнощнност) життя.
1нший шлях в здобутт) сенсу життя можна назвати «життям заради
шших людей», коли гаранткю осмисленост) життя для людини
постають штереси родини, наци, сусшльства, прийдешюх поколшь.
Для людини, як суспътьно! ктоти, небайдуже, що вона залишае шсля
себе. Нсдаремно прожити життя — це i продовжитися в сво!х
нащадках, i псредати !м результата свое! матер)ально! та духовно!
д)яльност). Але на цьому шляху кнус небезпека опинитися в ситуацп',
коли саме твое неповторне життя перетворюеться лише в зас)б для
чогось шшого. Таким «)ншим» може виявитися i певна «щея», чи щеал,
реал)зацп якого людина може просвятити свое життя (це може бути
щея комушзму, «св)тлого майбутнього» тощо). Якщо така позищя не
пов’язана з духовною еволющею людсько! особистост), людина стае на
шлях фанатизму (ктор)я знае безл)ч вар)ант)в ) класового, i
нацюнального, i релкшногофанатизму).
Самощннкть шдивщуального «Я» не можна розчинити повнктю в
шших цшностях. Призначення та сенс життя шдивща в першу чергу
самому здшнитися як Людина, або — мовою релкп — «пщнятися до
Бога» стати «образом та подобою Божою». Як писав французький
фйтософ Г.Марсель, «пщнятися до Бога — це означае вв)йти в самих
себе, бтльшс того, в глибину самих себе — i себе ж персвершити».
94
1ншими словами, в своему житп людина повинна стати еднктю
ушверсально-людського i неповторночндивщуального, в розвиток
свого «Я» включити весь св!т — i природний, i сусшльний. Таке
можливе лише через живий д!алог, через творче сшлкування з
природою, суспътьством (i «ближшми», i «дальшми»), з культурою
людства. Це i е саме те, що мае назву духовно!' еволюци, саморозвитку
людсько! особистост! в процес! сшвтворчост! з! св!том. Конкретн!
шляхи духовно! еволюци особистост! — справа Г! власного вибору,
особистого ризику в!ри i дол!.
Тема: Практика
1. Поняття практики. Практика, д!яльн!сть i трудова д!яльнкть.
2. Структура практика. Види практично! д!яльност!.
Л!тература:
Деятельность: теории, методология, проблемы. — М., 1990.
Ф!лософ!я. Курслекщй. — К., 1994. —Лекщя 15.
Ф!лософ!я: Пщручник. — К., 1995. — С.273-282.
Питания про вщношення людини до навколишнього св!ту е одним !з
центральних при розв’язанш свНоглядних проблем. В класичнш
европейськш фЬтософп склалися два основних шдходи до осмислення
взаемозв’язку людини i св!ту. Перший nidxid — це натуралктичне i
споглядальне розумшня людини та Т! вщношення до навк!лля. Людина
розглядасться представниками цього напрямку як частина природи,
яка оргашчно вросла в середовище, що и оточуе, в природне буття;
вона с елементом природно-сощального ушверсума. Вихщним типом
взаемодп людини i природи е пасивне сприйняття людиною вплив!в
зовшшнього св!ту.
Другий пщхщ розроблявся в основному представниками
щеалктично! течн у фьдософп (Платон, Гегель, Гуссерль). Вони
висунули на переднш план активну сторону людського вщношення до
буття, його творчий аспект. Однак в !деал!зм! актившсть людини
досить часто тлумачиться ниключно як духовно-теоретична д!яльшсть,
i , окр!м того, не як перетворююча, а як створююча св!т д!яльнкть.
Сучасна ф!лософ!я вийшла на новий р!вень розумшня взаемодп
людини i св!ту. Для опису ц!е! взаемодп у фшософп було вироблене
поняття «практика».
Практика — це чуттево-матер!альна д!яльнкть людини,
спрямована на перетворення природи, сощальних умов життя,
95
специф!чно людський cnoci6 взаэмоди людини з оточуючим
середовищем.
Близьким за змктом до практики с поняття «д!яльнкть» i «праця».
Але разом з тим кожне i3 зазначених понять мае св!й специф!чний
змкт i не тотожне з практикою.
Д1яльн1сть е поняттям бшьш широким за обсягом у пор!внянн! з
практикою. Справд!, людська д!ялыисть не може бути ц!лком
вираженою через 1Т предметно-речов! результата. Д!яльнкть охоплюе
BCi прояви людського сощального життя, ям здшснюються як в
практичны, так i теоретичны форм!. Залежно вщ характеру об’екта,
на який спрямована д!яльшсть, вид!ляють так! основн! види д!яльност!:
— д!яльнкть по перетворснню природи;
—д!яльн!сть по перетворенню сусшльства, що постае у
рсволюцшно-руйшвшй i у конструктивно-оргашзацшнш формах;
— д!яльнкть по формуванню i перетворенню само! людини;
— д!яльн!сть по самовдосконаленню;
— шзнавальна д!яльнкть, .при якш активнкть суб’екта спрямована
на об’скт, але при цьому вона не зм!нюе останнього, а вщтворюе
його в щеальшй форм!;
— цжнкна д!яльшсть, свосрщнкть яко! полягас в тому, що вона
надас об’сктивно-суб’сктивну шформашю про певн! сощальн!
щнност!, норми, !мперативи;
— комушкативна д!яльн!сть або сшлкування у р!зноман!тних
формах.
Д1яльн1сть, отже, постас як процес ушверсального ставлсння
людини до свпу i водночас як становления щлкност! само! людини як
суб’екта кторичного розвитку св!ту.
Поняття «праця» е б!льш вузьким стосовно практики. Праця е
процес, що вщбувасться м!ж людиною i природою, в ход! якого людина
здшснюс перетворення природи, нт! л юс. в нш сво! ц!л! i там самим
суб’сктивус (олюднюе) св!т предметност!.
Структура практики. У найзагальшшому план! практична
д!яльн!сть включас в себе два основн! слементи: суб’сктивну д!яльн!сть
людини i об’сктивю (незалежш в!д людини) властивост! буття. При
б!льш детальному шдход! можна виявити так! основн! структуры
елементи практики: потреби людини, ц!ль (мета) ддяльност!, мотиви
д!яльност!, засоби д!яльност!, власне д!яльшсть, результата д!яльност!.
Практика завжди виступае еднктю суб’сктивного ! об’сктивного.
Д!алектика взасмозв’язку цих аспекпв виявляеться в тому, що в ход!
практики вщбуваеться опредмечення щеальних ц!лсй суб’екта в
реальшй дшсност!, тобто об’ективнкть набувас статусу суб’сктивност!.
96
3 другого ж боку, в ход! д!яльносп людина освоюс нов! гран! св!ту,
уевщомлюе нов! його властивосп ! тим самим п суб’сктивнтсть стае у
бьлышй Mipi наповнена об’ективним зм!стом.
кнують два яккно р!зних об’скти людсько!' активност! — природа як
така та сощум як система сустльних вщносин та засад. В залежност!
вщ того, на що спрямована практична д!яльнкть, видитяють два вида
практики: матер1ально-виробничу i сощально-1сторичну:
Материлльно-виробнича практика е процесом впливу людини на
природу, що зд!йснюсться за певних економ!чних умов i метою якого е
перетворення природи у вщповщност! потребами людини. 1сторична
практика — це такий вид практики, який спрямований передуам на
зм!ну способ!в життед!яльност! людей, тобто конкретно-кторичних
форм власносп, розпод!лу та привласнення продукпв, державних !
пол!тичних загалом !нституц!й, громадських установ, сощальних
вщносин i т.п.
Дан! види практики в!др!зняються одна вщ одно! об’сктом
перетворення, цши та засобами д!яльносп. У виробничш практиц!
засобами д!яльност! виступають ф!зичн! сили само! людини та
р!зномаштний св!т матер!альних штучно створених засоб!в, а !'! метою
с створсння певних предмепв. У рамках сощально-кторично!
практики люди використовують в якост! засоб!в громадськ! установи,
шетитути, партп, iHini об’еднання. Метою цього виду практично!
д!яльност! е змша сустльства, характеру сощального життя,
пол!тичних, юридичних та !нших вщносин.
Слщ також пам’ятати, що поруч з виробничою i сощальною кнус i
така форма практики як науковий експеримент. який в останн!
десятир!ччя починае все б!льш активно впливати на вс! сторони життя
сустльства.
Отже, практика (наголосимо ще раз) — це активна
чуттево-матер!альна д!яльнкть конкретно-кторичного суб’екта, у ход!
яко! в!н здшенюс материально перетворення об’екта вщповщно до сво!х
щлей, щеального проекту дшсност!, а також змшюеться i розвивасться
сам.
97
Тема: Св1дом1сть
1.	Св!дом!сть як гпзнавальне i духовно-практичне вщношення до
дшсност!.
2.	Сусшльно-практичний i культурно-юторичний характер
СВЩОМОСТ!.
3.	1ндив!дуальна i сусшльна свщомють. Законом!рност! свщомост!.
4.	Структура сустльно! свщомост!.
Л!тература:
Лекторский В.А. Субъект, объект, познание. — М., 1980.
Нестеренко В.Г. Вступ до ф!лософп: онтолог!я людини. Навч.
поабник. — К., 1995. — Р.5.
Спиркин А.Г. Сознание и самосознание. — М., 1972.
Уледов А.К. Структура общественного сознания. — М., 1968.
Ф!лософ!я: Пщручник. — К., 1995. — С.283-311.
Франк С. Духовные основания общества. — М., 1992.
1.	CeidoMicmb в широкому значенш цього слова е сферою людсько!
духовност!, яка включас в себе св!т думок, св!т почутпв i волю.
Людина с единою (стотою на Зсмл!, як!й притаманна евщомкть,
духовне життя. Джерело свщомост! коршиться в особливостях
людського буття у св!т!.
Людина здшенюе свш зв’язок з! св!том в трьох формах —
практичнш, шзнавальшй i духовно-практичнш. Вона не просто
пристосовусться до навколишнього серсдовища (як природного, так i
сощального), аЛе й активно перетворюе, освоюс св!т i опановус його
закони. Таке активно опанування св!том як об’сктом вщбуваеться в
форм! практично! д!яльнос! (матер!ально-предметного перстворення
дшсност!) i теоретично!, шзнавально! д!яльност!, засобом i вищою
формою яко! е мислення. Шзнавальна д1яльн1сть, i зокрема мислення.
спрямован! на нейтрально, суто об’ективно зображення св!ту i людини
(людина так само може розглядатися по аналои! з об’ектом зовшшньо!
дшсност!). Проте людська духовна актившсть нс обмежуеться лише
спрямовашстю на об’ект, на реальшеть «поза себе». «Яка ж користь
людин!, що здобуде весь св!т, але душу свою занапастить?» (Мв..
16,26). G й !нша форма щеально! д!яльносп, яка спрямована саме на
перебудову людсько! душ!. Це — духовно-практична д1яльн1сть.
ц1нн1сна форма ceidoMOcmi. Людську евщомють не можна
ототожнювати ильки з! знаниям, з шзнанням, мислснням. За своею
сутшстю св!дом!сть е здатшетю людини не лише шзнавати св!т, але й
уевщомлювати його, наповнювати його сенсом ! суб’ективним
98
значениям, сшвставляти с во! знания з целями власного кнування,
ощнювати св1т нс лише в його об’ективних характеристиках, а як св!т
свого життя. Свщомкть е усвщомленням своТх вчинк!в, ix насл!дк1в,
вона нерозривно пов’язана з совктю, з вщповщальшстю людини за своТ
стосунки 3i cbItom природи i свгтом людей.
Отже, св1дом1сть, з одного боку, е формою об’сктивного
воображения, формою тзнання дшсносп як незалежно!' вщ людських
прагнень та штерешв. Результатом i метою свщомост! як тзнавально'1
д!яльносп с отримання знань, об’сктивно! ктини. 3 другого боку,
СВ1ДОм1еть MicTHTb в co6i прояв суб’сктивного вщношення людини до
дшсносп як до евку свого життя, його оцшку, уевщомлення свого
знания i себе. Результатом i метою духовно-практичного, цшнкного
вщношення до св!ту с осягнення сенсу кнуючого, м!ри вщповщносп
св!ту та його проявив людським штересам та потребам, сенсу власного
життя. Якщо мислення, тзнавальна д!яльнкть потребуе здебсльшого
пльки ясного вираження знания, дотримання лопчних схем
оперування ними, то духовне ставлення до ceiry i його уевщомлення
вимагас особистих зусиль, власних роздум)в i переживания ктини.
Духовний ceim людини — це не лише п розум, мислення, але й
чочуття, смоцшш стани, Bipa, воля, свкогляд, самосвщомкть, що
спираеться на сукупнкть цшнкних оркнтир!в i духовних смишпв.
Свщомкть не дор1внюс мисленню та знаниям, вона с одночасно i
переживаниям, усвщомленням, оцшкою дшсносп. Будь-який прояв
духовносп вщбивас в co6i (з р1зною Mipoio вираження) обидв) форми
щеального вщношення до евку — i шзнавальну, i цшнкну
(духовно-практичну).
2.	Сутшсть людського духу, походження свщомосп мктять в co6i
багато таемничого, i навряд чи людство коли-небудь знайде остаточно
вир)шсння цих проблем. Загадка людського духу завжди буде
викликати надзвичайний штерес i спробу нових вар!анпв и розкриття.
Але певний досвщ в шзнанш свщомосп вже е. В icTOpii людсько) думки
сформувалися i цабули певного теоретичного обгрунтування pisni
пщходи до u.ici проблеми. Свщомкть с предметом вивчення не лише
фщософп, але й сощологп, психологи, ф)зюлогп, генетики, медицини.
Очевидним с той факт, що людська свщомкть мае певш бюлопчш
передумови, вона нерозривно пов’язана з матер1альним носкм —
головним мозком. Очевидним е i те, що бюлопчш закони i генетична
програма е невщ’емною умовою життя i д!яльносп кожно!' людини.
Псих1чне життя як вщображення дшсносп притаманне не лише
людиш, але й тваринам. Але пльки у людини виникае вища,
99
специф!чна форма псих!чного вщображення об’ективно! реальности —
мислення, свщомкть.
Якщо розглядати свщомкть з суто психолопчно! точки зору (як
вищий р!вень оргашзацп псих!чного життя i вщображення дшсност! у
форм! псих1чних образ!в), то в склад! свщомост! можна видьдити так!
форми псих1чного в1дображення: пщевщоме, форми чуттевого
споглядання, емоцп, почуття, волю, мислення, самосвщомкть. Сфера
пщевщомого включас в себе сукупнкть псих!чних явищ i процес!в,
прихованих вщ самоспостсрежсння, нс прсдставлсних в явн!й.
увещомленш форм!. Вона охоплюс широке коло явищ — вщ
елементарних (!нстинкт!в, навичок, автоматизм!в, типових смоцшних
сташв) до найскладшших процеав, що впливають на художню
творчкть, на шту!тивн! акти шзнання тощо. Формами безпосереднього
чуттевого споглядання виступають вщчуття, сприйняття i уявлення.
Бьтьш складним елсмснтом псих!чного вщображення дшсност! с емоцп
i почуття. Вони обумовлюють вольов! процеси людсько! психши.
Вишою формою псих!чного вщображення дшсност! с лопчне мислення
як зас!б понятшного осягнення сутност! речей i розкриття
законом!рностей оточуючого св!ту. Мислення як вища форма
шзнавально! д!яльност! мае сво! р!вн!, вщ слсмснтарно! д!яльност1
розеудку, яка притаманна i тваринам (процеси анал!зу i синтезу,
шдуктивн! ! дедуктивн! способи м!ркування, скспсримантальна
д!яльн!сть) до вищих форм понят!иного шзнання дшсност!, творчоге
мислення. Суб’сктивно-психолопчн! особливост! пщивща впливають i
на таку складову свщомост!, як самосвщомкть, або рефлекс! я (вона
мае сво! р!вн! i форми — самопочуття, самошзнання, самооцшка
самоконтроль).
Але свщомкть нс с лише суб’сктивно-психолопчною здатшетк?
шдивща, не с проявом лише псих!чно! сфери життя. 3 позиш:
спсцифжи псих!чно! оргашзацп i суб’сктивно-психолопчних
особливостсй внутр!шнього св!ту людини неможливо розкрити сутнкть
свщомостп Проблема полягае в тому, що витоки духовност! людини не
зосереджен! в самому шдивщ!, вони мають зовн!шш щодо ньоге
джерела. Людина в своему розвитку спираеться на певн! формк
духовност!, як! кнують незалежно вщ !! шдивщуально! свщомост.
Фьтософськ! системи по-р!зному визначали факт об’ективноп?
кнування духовних формоутворень. Рслшйн! концепцп апслюють де
Бога, що надшив людину духовнктю. Системи об’сктивного щеал!зму
(Платон, Гегель та !н.), констатуючи об’ективнкть форм духовност!,
факт !х кнування в простор! людсько! культури, пояснюють цг
наявнктю поза- i надлюдсько! духовно! субстанцп — абсолютного
100
духу, ceiTv щей, духовно! косм!чно! енергп тощо. Сучасний
матер!ал!зм, на вщмшу вщ рслшйних i щсалктичних концспщй,
основн духовност! вбачас саме в людському сусшльств!, в особливостях
сощально-практичного i культурночсторичного буття людини у свт.
Зпдно з матер!ал!стичною концепщею, свщомкть породжуеться вам
розвитком матер!ального свггу, його еволющею. Але людська
духовшсть виникае не шляхом стихшного розвитку матери взагал!, а
внаслщок розвитку тако!’ форми матер!альност!, як людська практична
д!яльшсть, що вщбувасться за певних сощальних умов.
Духовний св!т людини сформувався у процес! антропосощогенезу на
основ! сустльно! пращ i стлкування !ндивщ!в. Особливкть людського
способу буття полягае в тому, що людина д!с не за бюлопчною
програмою, шстинктивною схемою поведшки, вона не пристосовусться
до навколшинього середовища, а активно перетворюе його в процес!
сустльно! практики, предметно! д!яльностн Причому перетворення,
зм!на зовшшньо! д!яльност! можлив! лише у вщповщност! з власними
законом!рностями природи. Тому в процес! сустльно! практики
людина вщображас ц! законом!рност!, сутност! речей i явищ. На цьому
грунтусться здаттсть людського мислення до об’сктивност!
вщображення. До того ж людська д!яльн!сть не обмежуеться
вщтворенням, реконструкщею наявного стану речей. Вона е активною,
творчою д!яльн!стю. Людина здатна створювати щось нове, змшювати
природи! реч! (але дотримуватись закошв природи), продукувати нов!
форми, вщсутн! в природ!. Тому практиц! притаманна i така риса, як
ушверсальнкть, тобто потенцшна можливкть д!яти за лопкою
нескшченно! природи. Актившсть, творч1стъ, ушверсальшсть
притаманн! i свщомост! як щеальному аналогу, вщображення
практично! д!яльност!. Людина потенщйно, в принцип! здатна шзнати
i вщтворити будь-який предмет природи, бо вщноситься до кнуючого з
точки зору всього людського сусшльства.
В процес! сустльно! життсд!яльност! формусться сощальний тип
спадковост!. Сусшльний досвщ акумулюсться не лише у формах
стлкування, в сусшльних вщносинах, нс лише у засобах i знаряддях
пращ, але також i в мов!. Мова висту пае зовшшньою оболонкою
думки, засобом тзнання, стлкування, збереження i передач!
сустльного доевщу та шформацп. Незважаючи на те, що не вс!
елементи духовного життя можуть мати мовний вираз (наприклад.
потреби, емоцп, переживания, пщевщом! явища), свщом!сть як
продукт сустльного життя нерозривно пов’язана з мовою,
опосередкована нею.
101
Джерело людсько!’ духовност! мктиться (всупереч
прим!тивнс-матер!ал!стично! точки зору) не в нервов!й систем!, не в
геншй орган!зацп ! не в структурах головного мозку. Щоб зрозум!ти
акт народження свщомосп, потр!бно вийти за меж! людсько! голови !
т!ла взагалт Лилина не народжуеться з готовою сощальною
програмою, з готовою здатнктю до мислення, до св!домост!. Все це
вона отримуе завдяки включению в сустльно-практичну д!яльн!сть, в
певне сусшльне середовище, в !стор!ю людсько! культури. Особливкть
суто людсько! форми вщображення дшсносп, яким с мислення,
полягае саме в тих сощальних умовах, як! змушують мозок людини в
одну споху сприймати так, а в шшу — шакше.
Таким чином, будучи функщею мозку, свщомкть знаходиться поза
сферою бюлопчних законом!рностей, вона с суто сощальною за сво!м
похидженням i змктом. Б!лып того, вищ! прояви людсько! духовност!
— безкорисливий пошук ктини i сенсу, моралыпеть, свобода,
самосвщомкть, релкшно-духовний досвщ, переживания краси.
творчкть — не можуть бути пояснен! лише необхщшетю
функционального забезпечення сустльного життя, вони не с
утил!тарними засобами сусшльно-практи чно! життед!яльност!. У
цьому розумшн! духовнкть мае надсощальну природу.
Саме ця обставина — наявн!сть духовних абсолют!в, вищих
щнностей в свщомост! людини — е наиважлишшою в розумшн!
сутност! свщомост!. Поряд з релгшно-фьтософськими та
щеалктичними всраями, як! не можна !гнорувати, !снуе i
матер!ал!стична позищя щодо цього феномену. Вона полягае в
розумшн! обумовленосп людини та и свщомост! не лише конкретним
сустльством, сощально-економ!чними обставинами, приватними
целями та штсрссами, а вс!ею кторкю людства, що вплена у св!т
культури. Людська культура постас як складний i суперечливий
процес вторичного «олюднення» само! людини, як процес
самостворення нею свое! сутност!. Саме в культур! концентруються
вторично сформован! загальнолюдськ! щнносп. Людина, будучи
культурно-кторичним суб’ектом, виходить за меж! будь-яко! дано!
сощальносп. II свщомкть виявлясться ширшою i багатшою за будь-яку
кторично-обмежену форму вщображення дшсносп. Саме в цьому
виявляеться надсощальний, культурно-кторичний характер
свщомост!. Як культурно-кторична ктота, людина у сво!й свщомост!
дивиться на св!т очима сустльного щлого, намагаючись побачити в
ньому те, що мае загальнолюдське значения i щннкть. Безумовно.
свщомкть визначаеться конкретно-кторичною формою сустльного
бутгя, вона е вщображенням сусшльно-практичних умов
102
життед!яльност! людей, але вона с й вщносно незалежною вщ цих
умов. Нав!ть — точшше буде сказати — наскыькп людина здатна
пщноситися над безпосередшми умовами свого жилу.. виходити за
меж! конкретного соц!уму, визначати свое життя не готоьими
стереотипами i пануючими в сусшльств! уявленнями, а духовними
цшностями людсько! культури, наспльки вона е вьпьною особистктю,
наспльки и життя мае д!йсно усвщомлений характер.
Прилучення людини до свй-у людсько! культури та його сенс!в не е
автоматичним. Воно обумовлено не лише сусшльним середовищсм,
певною епохою, даним сусшльством, етносом, социальною сшльнотою,
до яко! наложить шдивщ, але й його особистами зусиллям,
внутр!шньою роботою, власними уподобаннями та моральною
позицкю. В такш площиш проблема сусгпльного характеру свщомост!
постае як i роблема сшввщношення шдивщуально! i cycni; ьно!
свщомост!.
3.	Свщомк ть, як уся сукупшсть духовно! творчост! людей, е еднкпо
шдивщуальн >! i сусшльно! свщомост!. hiduc,[дуальна ведомость — це
духовний св!т кожно! особистост!. Людина як сусшльна !стота бачить
св!т скр!зь призму певного сощуму — сусшльства. «тацг!, класу, епохи
в щлому. В шдивщуальнш свщомост! вщбиваються cycni. ь й !дс., ц!л!,
щеали, знания, в!рування, що народжуються та кнують р ощальному
середовипп. Свщомкть е вщображенням сусшльного о; т я !ндивщ!в,
вона завжди виявляеться в сусшльнш форм!. В одному вг падку людина
вщображае св!т ! усвщомлюе свое буття в форм1 м!филог!чно.
свщомост!, в шшому — ф1лософсько!, науково!, у третьлму —
художньо!, релшйно! тощо. Свщомост! як тако!, без i незалежно ещ
конкретно! сусшльно! форми, просто не !снуе. Сусшльна свщсм!сть i е
кнуванням свщомост! у сусшльнш форм!, у вигляд! певного сукупного
результату людсько! д!яльност!, у форм! сшльного надбання, здобутку
сусльтьства.
Сусшльна свщомкть не е простою сукупнктю шдивщуальних
свщомостей. Особлив!стю сусшльно! свщомост! е те, що вона,
пронизуючи шдивщуальну свщомкть, оформлюючи !!, набувас
об’ективно!, незалежно! вщ !ндивщ!в та !х свщомост! форми кнування.
Вона вт!люсться в р!зномаштн! об’ективно форма духовно! культури.
людства — в мову, в науку, ф!лософ!ю, в мистецтво, в полпику !
право, мораль, рел!пю i м!фи, в народну мудркть, в сощальн! норми i
уявлення сощальних труп, нацш,людства в ц!лому. 3d ц! елементи
духовного св!ту людини кнують вщносно незалежно вщ шдивщуально!
свщомост! i сусшльного буття, вони вщносно самостшн!, мають власш
особливост! розвитку, успадковуються, передаються вщ поколшня до
103
поколшня. Кожний !ндивщ формус свою свщомкть через освоения
сустльно! св!домост!.
Але шдивщуальна свщомкть так само, як i сустльна, е вщносно
самостшною системою, вона нс е абсолютно визначеною лише
сустльною свщомктю. Духовный св!т людини мае
!ндивщуально-неповторну форму. 1ндивщуальн! риси св^домост!
шдивща пов’язаю не ильки з конкретными особливостями його
життед!яльност!. Вони залежать вщ його нсйроф131олопчних структур,
особливостей псих!ки, генетично! орган!зацп, вщ р!вня його власних
сил i зд!бностей.
У своему розвитку шдивщуальна i сустльна свщомкть
опосередковують одна одну: кожний шдивщ розвивас свою свщомкть
через творче осягнення духовных здобутюв минулих поколшь i
сучасносп, а розвиток духовност! людства здшснюеться через
шдивщуальн! досягнення, духовн! вщкриття окремих особистостей.
Отже, можна зробити певн! висновки щодо закономерностей i
особливих рис ceidoMocmi:
— свщом1сть е вищою формою вщображення дшсност! i способом
щеального вщношення до свгту; и особливост! ! законом!рносп
обумовлен! сусшльно-практичним i культурно-кторичним способом
людського !снування;
— свщомкть !снуе в двох формах щеально!’ д!яльноп — теоретичнш
(шзнавальшй)! духовно-практичнш (цшнкнш);
— людськш свщомост! притаманна здатнкть до об’ективносп
вщображення дшсност!; вона е активною, творчою та ушверсальною
д!яльн!стю;
— свщомкть опосередкована мовою, яка е засобом тзнання,
стлкування, збереження i передач! шформацп;
— свщомкть !снуе в едносп шдивщуально! i сустльно! форм, як!
взаемопов’язан!, взаемообумовлсш, але, одночасно, кнують як
самостшш, вщносно незалежн! одна вщ одно!.
4.	Сустльна свщомкть мае складну структуру — р!зноман!тш р!вн! i
форми. Попередньо вже було зазначено, що свщомкть виявляе себе в
двох формах щеального освоения свггу — як шзнавальна д!яльнкть i
як духовно-практична, цшнкно-мотывацшна сфера свщомост!. За
шзнавальними можливостями i особливостями вщображення
сустльного буття видьляють pieni суспельно! ceidoMocmi — емтричний
(буденна ceidoMicmb) i теоретичний. Сфера цшнкного вщношення до
дшсност!, сощальне бачення буття з позицп окремих сощальних труп i
сусшльства в щлому представлен! социальною психологию i
1деолог1ею. Кр!м цих елеменив, видьтяють форми сустльно!
104
свщомост!, як! е формами шзнання дшсносп i, разом з тим,
духовно-практичними формами уевщомлення св!ту i людини (мораль,
право, рел^пя, мистецтво, ф!лософ!я тощо).
Емтричний р1вень сустльнт ceidoMocmi е воображениям дшсносп
в межах повсякдснного життя. Часто емшричну свщомкть називають
буденною евщомктю, або здоровим глуздом. Буденна свщомкть
формуеться стихшно в процес! бсзпоссрсднього життя. Вона включав в
себе накопичеш за вши емтричний досвщ, знания, норми та зразки
поведшки, уявлення, традицй. Це е розр!знена i несистематизована
система уявлень i знань про явища, що лежать на поверхш життя i
тому потребують обгрунтування i доведения.
Сощальна психология за р!внем вщображення е часткою буденно!
свщомосп. Але тзнання не с и основною функцкю. Сощальна
психолопя здшенюе регулятивну функщю безпосереднього життя
людей. В нш вщбиваються психолопчш риси i почуттсв! стани
сощальних труп i сустльства взагали Можна говорити про особливост!
нащонально!, класово! психологи, психологи рел!пйних труп тощо.
Сустльна психолопя охоплюс всю р!зномаштнкть почуттевих сташв
сустльства: релшйних, моральних, естетичних, сташв симпатп !
знтипатп, страху, вщчаю, незадоволеносп, надп, злагоди тощо.
Проявами сощально! психологи е так! явища, як сощальна воля,
громадська думка, традицп, звича!, чутки, мода та mini.
Теоретична (рациональна) св1дом1сть виходить за меж!
повсякденност!. Це с системна, теоретично оформлена сукупнкть щей,
погляд!в, переконань. Вони узагальнюють досвщ практичного життя i
буденно! свщомост!, в!др!зняються послщовшстю, лопчнктю,
потребую™ теоретичного обгрунтування i доведения, пов’язаш з
ф!лософсько-св!тоглядними принципами i настановами.
1деолог1я так само, як i сощальна психолопя, спрямована на
регулювання суспыьних стосунк!в. Вона е певним виразом сустльних
щнностей, ор!снтац!й, !нтерес!в i норм поведшки. Але на вщмшу вщ
сощально! психологи, щеолопя е упорядкованою i теоретично
оформленою системою, тобто в шзнавальному план! виступае на р!вн!
теоретично! свщомост!.
Традищйно щеолопю вважали теоретичною формою вираження i
захисту сощально-класових !нтерес!в. Справд!, для певного класу або
сощально! сшльноти притаманш сво! щнносп i штереси. Сощальна
психолопя с !х безпосередшм i стихшно сформованим виразом,
щеолопя ж створюеться щлеспрямовано, певними трупами людей,
зайнятих в сфер! духовного виробництва. Вона прагне в
систематизованш ! обгрунтованш форм! представити частков!,
105
приватш штереси, що притаманн! лише псвному класу або сощальнш
rpyni, як сшльш, загальнолюдськ!. Кожна щеолопя намагаеться
захистити сво! власш штереси, виправдати !х, протиставити !х
штересам шших сощальних сшльнот. Але такий виразний
вузько-класовий характер щеолопя виявляе не в будь-якому
сусшльствк
1дсолопя служить не лише приватним штересам певно! сощально!
сшльноти, але й суспьтьству в щлому. 1деолопя виступае певним
утилиарним засобом культури, що забезпечуе штегращю сусшльства,
його вщтворення, нормально функцюнування. Вона оргашзуе,
консолщуе сощальш сили, стимулюе i спрямовуе сощальну актившсть
члсшв сусшльства. В будь-якому сусшльств! кнують i позащеолопчш
культури! зразки i норми (цшност!, сусшльш ц!л! та щеали, норми
життя), як! регулюють сощальш стосунки. Але в раз! слабкост!
сощуму, ц! засоби нс спрацьовують i виникае необхщнкть у певного
роду штучному способ! штеграцй сусшльства. Саме таким
сусшльствам, як! втратили внутршнш потенщал для консолщацп та
штеграцп сво!х члешв, притаманна вузько-класова щеолопя. Саме тут
коршиться можливкть ппсртрофп, абсолютизацп щеологп, яка
перетворюсться в своерщний аваршний мехашзм захисту цийсност!
сусшльства — в державну щсолопю. Державна щеолопя с спробою
влади сформувати особлив! моральш, культури! основи штеграцп.
яких не виста чае в масовш психологи i буденшй свщомост! сусшльства.
Держава з достатньо сформованою правовою системою не потребуй
класово! щеологп, бо тут править вже не один клас, а масовий суб’ект.
Саме в правовш держав! виникае явище масово! щеологп. Вона
спрямована не ст!льки на захист пол!тичних штереав певного класу, а
на масове духовне виробництво, на продукування щей, значень.
образ!в i символ!в, що надають життю !ндивщ!в певний сенс кнування
саме у цьому сусшльств!. Сучасна щеолопя все б!льш орштуеться на
релшю, мораль, мистсцтво, спираеться на культури! i
загальноцивипзащйш основи щлкносп сусшльства.
Проте не потр!бно забувати про нсгативний вплив будь-яко;
(класово! чи масово!) щеологп на свщомкть шдивща. Свщо.ме
ставлення до життя, свобода шдивща потребують власних, особистих
зусиль розумшня кнуючого, усвщомлення сенсу сво!х вчинюв.
сусшльних подш. 1деолопя ж продукуе i пропонуе готов! для
споживання смисли i значения. Вона нав’язуе, рекламуе i пропагу-:
масов! стереотипи, пануюч! упередження, ушфшоваш колективк
думки ! розповсюджен! переконання. Тим самим щеолопя завжд!
готова зняти з шдивща тягар вщповщальност! за самостшний виб!р
позбавити його свободи мислення i д1яльносп. Тому щеолопзащя
сприймасться особистктю як несвобода, як позбавлення права
самотйно мислити, як машпулювання власною евщомктю з боку
сусшльства та його масово! культури.
Форми сусшльно! ceidoMocmi виникають внаслщок розвитку р!зних
форм д!яльност! (моральних, правових, релтйних тощо) i с i’x
щеальними вщтвореннями. Кожна форма суспыьно! свщомост!
вщображае св!т у веш його щлкност!, але вщповщно до свое! спсциф!ки
i свого призначення.
Першою нерозчленованою формою свщомост! була м1фолог!я. Вона
виникла i була единою формою духовност! на початкових стад!ях
розвитку сусшльства. Нема жодного народу в свт, який би не мав
свое! м!фолог!чно! системи. М!фолопя е своерщним началом людсько!
духовност!, в синкретичному, нерозчленованому вигляд! вона мктила
зародок вс!х майбутшх форм i способ!в духовного освоения св!ту. 3
розподетом правд на матер!альну i духовну (що вщбулося в перюд
становления класового сусшльства) сталася диференщащя
м!фолопчно! свщомост!. Виникас система морал!, релнтя, мистецтво,
ф!лософ!я, пол!тична i правова свщомкть, наука.
Наука як форма сусшльно! свщомост! спрямована на вщображення
об’ективних законом!рностей i зв’язюв природного i сощального св!ту.
Вона систематизуе об’ективн! знания про дшенкть
!нтслектуально-понят!йним (равдональним) способом. Результатом i
основною вдннктю 1! е ктина. Наука мае теорстичний i емшричний
(експериментально-досвщний) р!вн! дослщження i оргашзацп знания,
спираеться на спевдально зроблену систему наукових метод!в шзнання
i доведения знань. Як совдальний шетитут наука оформляеться у
XVII-XVIII столггтях. За сво!ми видами наука подшяеться на
гумаштарю, техшчн! науки i природознаство.
Естетична (художня) свщомкть спрямована на пробудження
людини до творчост!, на пщнесення людсько! чуттевост!. Вона
вщображае д!йн!сть у форм! художшх образ!в. Основною вдннктю
художнього вщношення до дшност! е краса як символ!чне-чуттеве
вщображення реальност!, як прояв дощльност! i досконалост! певного
явища, його вщповщност! щеалу, як вщповщнкть художньо! форми
змкту. Професшною формою естетично! свщомост! i певним
совдальними шетитутом е мистецтво.
ПолЬпична ceidoMicmb е сукупнктю щей, шо вщображають
совдально-групов!, класов! вщносини в сусшльств!, центром яких е
певне ставлення до влади. Саме поняття влади е ключовим дл-т
пол!тично! свщомост!.
107
Воля державно! влади трансформуеться в право i виступае як
юридичний закон. Правова св1дом1сть регулюе сощальш стосунки з
позицп закону, вона е сукупнктю принципов i норм поведшки, що
санкцюнован! державою. Правова свщомкть забезпечуе громадський
порядок, регулюе сусшльш вщносини, виходячи з сформульованих i
утверджених правовими установами i закладами вимог надежно!’ з
точки зору закону поведшки. Правосв!дом!сть на piBHi шдивща е
усвщомленням i вщстоюванням сво!’х прав, визначенням i
дотриманням вщповщних обов’язюв.
Право не може регулювати Bci без винятку сусшльш вщносини, воно
регулюе лише найважлив11ш з точки зору держави стосунки. Решта
сусшльних вщносин регулюсться мораллю (а також звичками,
традищями, ритуалами, громадською думкою, яю частково входять в
мораль). Моральна свщомкть е сумою правил сусшльно схвалено!
поведшки шдивщ1в. Вона охоплюе дшенкть у форм! моральних норм
— вимог, яких повинна дотримуватися людина згщно з сусшльним i
власним усвщомленням добра i зла. Вимоги морал! не мають
пщтвердження в певних установах чи закладах, вони пщтримуються
громадською думкою, владою звича!в, усталеними нормами, оцшками
сустльства i сощальних труп. Моральна свщомкть на piBHi сустльства
— це Ti вимоги, яю приписуються шдивщу i як! вш повинен
виконувати в силу сощального обов’язку. Таким чином, сусшльна
мораль с способом адаптування до сустльного середовища, сферою
сусшльно! нсобхщностк Але е й вища форма морально! свщомосп, яка
виявляе себе на шдивщуальному piBHi — моральнкть особистост!.
Моральнкть, що заснована не на зовшшюх вимогах сустльства, а на
BHyTpiiiiHix чинниках — совки, сшвпереживанш, на власному
уевщомленш добра i зла, — с проявом людсько! свободи.
€ дещо спЬтьне м!ж фиюсофгею i рел1г1йною ceidoMicmto. 1 рел!пя, i
ф!лософ!я спрямоваш на уевщомлення граничних смисл^в людського
буття, на пошук глибинно! едносп i зв’язку людини з cbitobhm
уюверсумом. Але здшснюються щ щл! р!зними способами, р!зними
шляхами. Так, ф!лософ!я е теоретичним, поняттсвим м!ркуванням над
проблемами сенсу людського кнування. Це наближуе !!' до науки. Але
на вщмшу вщ науки, ф!лософ!я слугуе не лише щлям теоретичного
шзнання, а, насамперед, щлям людського самовизначення в свт,
щлям злагоди м!ж людиною i св!том п буття. Тому вищою цшшетю
фщософського шзнання с мудркть, як переживания i уевщомлення
ктини, як особисткне осягнення смисл!в i значень кнуючого, шлях!в
творчого саморозвитку людини. Релптя, спираючись нс на знания, а на
релшйну Bipy, вказус на духовно-практичш шляхи для осягнення i
108
здобуття сенсу життя. Вона дае духовн! ортснтири для подолання
людиною свос! ск1нченност1, для досягнення безсмертя, мае сво!’
спсциф!чн! форми усвщомлення i переживания еднання людини i
CBlTy.
Тема: Ф1лософське розумшня сусшльства
1.	Поняття «сусшльство» в фстософп. ОсоблИВОСТ! СОЩаЛЬНО’!
детермшацп.
2.	Структура i функцп сусшльства.
а)	Поняття суб’екта сусшльного розвитку. Сощальна структура
сусшльства.
б)	Основш сфери життсд!яльност! людей i сусшльш вщносини.
Функцп сусшльства.
Литература
Андрущенко В., Михальченко М. Сучасна сощальна ф!лософ!я.
Курслскщй. ТТ.1-2. — К — К., 1993.
Вебер М. Избранные сочинения. — М., 1990.
Нестеренко В.Г. Вступ до ф!лософп: онтолопя людини.
Навч.поПбник. — К., 1995. — Р.6,7.
Сорокин П. Человек, цивилация, общество. — М., 1992.
Ф!лософ!я. Курс лекцш. — К., 1994. — Лекщя 25.
Ф1лософ1я: Пщручник. — К,., 1995. — С.247-259.
Франк С. Духовные основы общества. — М., 1992.
1. Сощальна ф!лософ!я, як одна з галузей фьтософського знания,
визначас специфпсу i тенденцп розвитку людського сусшльства,
мсхашзми його утворення та закони кнування, м!сце в ньому людини.
сощальну будову сусшльства, р!вн! i форми його оргашзацп,
спрямованкть та сенс людсько! кторп, духовш основи сусшльства.
Сусшльство е надскладною системою, яка формуеться в м!ру
розвитку здатносп людей вщокремлювати себе вщ природи. Ф!лософ!я
визначас три основн! групи фактор/в, як1 обумовлюють розвиток
людського сусшльства: праця (специф!чно людська дощльна
д!яльшсть), сшлкування (колективний характер д!яльност! i життя),
ceidoMicmb (шзнання, штелект, духовний змкт людсько! д!яльност!).
Сусшльство (сощум) можна визначити як сукупшсть вПх форм i
способ!в взасмодп i об’еднання людей. В такому широкому значенш
сусшльство включас в себе все, що в!др!зняе цю систему вщ
природно-косм!чних явищ, дозволяс розглянути створену людиною
реальнкть як особливу форму руху матери. Сусшльство як система
09
взаемодп людей визначаеться певними внутрпншми суперечностями
— М1ж природою i сустльством, м!ж ртзними сощальними
сшльнотами, м!ж сустльством i особистктю. Hi зв’язки стали основою
для розробки р)зномаштних сощолопчних концепщй сусшльства. Одш
з таких теорш нехтують яккною р!зницею М1ж сустльством i
природою (натуралктичш концепцп), mini — абсолютизують й
(щеалктичю вчення). В певних Tcopiax визначаеться первиннкть
шдивщного начала в сусшльств! (М.Вебер, Т.Парсонс, П.Сорокш), в
1нших — вихщними с надшдивщн) сощальш структури (Е.Дюркгейм,
К.Маркс). В сучаснш сощальнш фшософп уевщомлення поняття
«сусшльство» пов'язане з шформашйною револющею, з новим
баченням свиу. Формуеться загальнопланетарна цивьизащя на
засадах, з одного боку, сдносП i неподьтьност! евп-ового
сшвтовариства, з другого — множинностц вщносно)' незалсжносп i
р1зноман1тност1 народов, культур.
В розумшш поняття «сусшльство» потр)бно видыяти два аспекта,
два вим1ри — шдивщуальний i сощальний. По-перше, сусшльство —
це сам! люди в ix сусшльних вщносинах. Bci сусшльш явища с
врештнрешт результатом д!й шдивщ4в, ixHix щлей, бажань, думок,
вьтьного вибору. Причому д4ють щ шдивщи не вщокремлено один вщ
одного, тому сусшльство е не просто сукупшстю шдивщ1в, а вщкритою
системою ix стлкування, взаемозв’язюв i взаемодш. По-друге,
сусшльство с такою системою, що здатна до саморсгуляцп. Процес
упорядкування та оргашзацп сусшльних вщносин породжуе вщносно
самостшш i незалежш вщ шдивщ!в форми сустльно! штеграцп i
регулювання вщносин М1ж шдивщами, Mix сощальними сшльнотами,
м4ж людиною i природою (виникае система норм i правил, прав i
обов’язюв, заборон i дозвол(в).
Саме така суперечлива особливкть сусшльно! реальност) — бути
продуктом взаемодп шдивщ!в, вщбитком ix суб’ективносп (цыей,
iHTepeciB, бажань) i разом з тим незалежним вщ них надшдивщним,
об’ективним утворенням — обумовлюе специфису соц1ально1
закон OMipuocmi (социально!' детермшаци), що яккно вщр!знясться вщ
законом!рностей природи. Сустльне буття та (стор)я людства,
оточуючий нас предметний евп складаються з зусиль конкретних
шдивщ!в, е результатом ix д!яльностц продуктом конкретно-кторично!
форми вщношення людей до природи. Проте саме цей результат стае
об’ективною умовою людського кнування. Незважаючи на те, що
люди сам! творять свою icropira i суспьльне життя, форма «включения»
ix в сусшльно-кторичний процес обумовлена не пльки ступеней
освоения ними культурно! спадщини, не пльки ix суб’ективними
НО
прагнсннями, свободою вибору, але й об’ективними умовами
матер!ального виробництва, досягнутим р!внем сустльного ризвитку,
в тому числ! — р!внем сусшльно! свщомост!. Отже, тс, що мае назву
«сощально! детермшацп», е фактом залежност! людей вщ продукт!в та
результате !х власно! д!яльносп. 1з сукупно! д!яльност! !ндивщ!в
розвиваються нов! об’сктивн! кторичш обставини, як!, в свою чергу,
визначають наступний розвиток людей. Тим самим, не !снуе
законом!рних тенденщй icTopi! без д!яльност! людей. Люди
знаходяться в залсжност! в!д об’сктивних умов i обставин життя, але
разом з тим створюють i змшюють ц! обставини.
2. Сусшльство як система взаемозв’язюв i взаемодш !ндив!д!в мае
певну структуру. Структура сустльства мае два аспекти. По-перше,
це те, що мае назву «сощально! структури сустльства», тобто
сукупшсть «м!кросощум!в» — сощальних труп, стльнот, котр! с
суб’ектами сустльного життя. По-друге, це е система основных сфер
життед1яльност1 сустльства (матер!ально-економ!чна, сощально-
полИична i духовно-культурна) i вщповщних до них сусшльних
вщносин (економ!чних, полНичних, правових, моральних. рел!пйних
тощо).
Суб’ектами сустльного життя е сам! люди, саме вони творять
icTopiio. Творцями сощального процссу вони е разом з шшими людьми,
у взаемозв’язку з ними. Кожна людина включена в певну сощальну
стльноту чи трупу (або в дск!лька сощальних труп). Тому суб’ектами
!сторичного процесу е не тальки шдивщи, але й сощальш сшльноти, що
формуються на засаддх едност! вторично! дол!, обставин життя,
!нтерес!в та щлей шдивщуального та сустльного розвитку. Сукупшсть
р!зноман!тних сощальних стльнот та зв’язюв м!ж ними складають
сощальну структуру сустльства.
Серед фактор!в, що обумовлюють формування сощальних стльнот
та груп, е i природн! (ознаки стат!, в!ку, раси), i сощальш (професшш,
культури! та !шш ознаки). Так, можна видыити
сощально-тсритор!альш сшльноти (мешканщ м!ста i мешканщ села).
сощально-демограф!чш (чоловши, жшки, д!ти, молодь, пенсюнери).
сощально-стшчш (с!м’я, рщ, плем’я, народшеть, нащя, етнос). Для
К. Маркса основним критер!ем сощального структурування було
вщношення до засоб!в виробництва, до власносп. На цьому
грунтуеться класовий подкт сустльства — на раб!в i рабовласникш.
селян i фсодал!в, пролетар!ат i буржуаз!ю. У сучасшй сошологй порял
з поняттям «клас» вживаеться термш «страта». Теор!я стратиф!кащ;
видьтяс певш всрстви i сшльноти (страти) за ознаками культ -га
осв!ти, стилем життя, родом занять тошо. Так. М.Вебер зключа' ?
111
число таких ознак, кр!м вщношення до власност! i р!вня прибутку.
вщношення до влади i сощальний престиж.
Вир!шальним моментом, що визначас власне структуру сощуму, с
фактори, завдяки яким стало можливим само його народження i
кнування: праця, сшлкування, свщомкть. Вони лежать не титьки в
ocHOBi визначення трьох сфер життед!яльност! людей, але й —
вщповщних до них сустльних вщносин.
Сусшльне життя вщбувасться в трьох основних сферах, або
реальних процесах життед!яльност!, — в матер1ально-економ1чн1й,
софально-политшчнш i духовно-культурнш. Потр!бно пщкреслити, що
визначення трьох основних сфер сусшльного життя мае певною м!рою
вщносний, умовний характер, тому шо реальна людська
життед!яльшсть — цс 'пений взаемозв’язок i взаемовплив цих сфер.
Абсолютизащя якокь одше! сфери сусшльного життя веде до
створення дсформовано! модел! сусшльства.
В процес! багатогранно! життсд!яльност! людей складаються певн!
сусгилыа в1дносини. Вони охоплюють eci сфери сусшльного життя та
д1яльностй Матср1алыю-економ1чн1 вщносини включають в себе
виробнич! вщносини, технолопчш, вщносини розподшу, обмшу:
соц1ально-пол1тичн1 — поли-ниш, правое!, моралью, класов!.
нацюнальш, сошально-груповц духовн о-культурна — моралью,
релшйш, художньо-сстетичш, науков! вщносини. Суб’ектами
сустльних вщносин е шдивщи та сощальж сшльноти, саме Тх штереси
та потреби лежать в основ! сустльних вщносин.
Сусшльство як сдшсть сощального i шдивщуального спрямоване.
по-перше, на забезпечення умов для збереження i розвитку самого
сощуму i, по-друге, на забезпечення умов для рсал1зацп i розвитку
зд!бностей !ндив!д!в, для задоволення ними cboix потреб. Основн!
сфери людсько!' життсдшльност! обумовлюють основш функцп
суспллъства: забезпечення ! вщтворення матер!ально-економ!чних
умов життя (зростання добробуту, матер!ального достатку):
регулювання i оргашзащю сустльних вщносин (сощально-пол!тичн!.
стичш гаранта виживання людства, упорядкування i нормал!зацй
пол!тичних, правових, моральних вщносин); духовно-культурний
розвиток людей.
Сусшльне життя в свою сутносп с творчим процесом створення !
розвитку людиною, як сусшльно-кторичним суб’сктом, сощальних
умов свого життя. В цьому процес! розвивасться ! сама людина.
збагачуються и можливостц вдосконалюються зд!бностг Така
особлив!сть людського буття визначасться в сощальнш фьтософк
поняттям «сусгильне виробництво». Сусшльне виробництво не
112
обмежуеться лише економ!чною сферою (матер!альне виробництво),
воно с разом з тим i розвитком р!зноман!тних сусшльних вщносин та
сощальних шститупв (виробництво форм стлкування) i процссом
формування i розвитку духовно) сфери людства, сусшльних форм
свщомост! (духовне виробництво). Отже, ochobhi сфери
життсд!яльност! в ix взасмозв’язку — це i е реальний процес
сустльного виробництва як виробництва життя, його сощальних умов
i його суб’екта — сустльно!' людини.
Матер!ально-економ!чна сфера е процесом перетворення i освоения
природи з метою створення матер!альних умов i засоб!в життя.
Характер i р!вень матер!ального виробництва визначаеться способом
освоения природи, тобто способом виробництва. Cnoci6 виробництва —
це конкрстно-1сторична едшсть продуктивних сил i виробничих
вщносин.
Продуктивн1 сила вщображають активно ставлсння людей до
природи, вони с системою суб’ективних i речових фактор!в, як!
здшснюють «обмш речовин» м!ж сустльством i природою. До складу
продуктивних сил входять люди в сдност! ix ф!зичних i духовних сил, 3
ix (сторично набутим досвщом виробництва, умшнями, навичками, з ix
знаниями, р!зними формами об’еднання виробничих зусиль. Другим
елементом продуктивних сил е засоби виробнництва. Засоби
виробництва — це сукупшсть засобнв прац1 (серед яких основними с
знаряддя пращ) i предмете пращ (продуктивних сил само! природи).
В юторичному розвитку знарядь пращ, як основного елемента засоб!в
виробництва, видшяють три етапи. Перший з них — епоха
!нструментал!зацп, епоха панування ручно! техшки. Другий етап
пов’язаний з появою машин, вш набув назви епохи !ндустр!ал!зацн.
Сучасний етап розвитку продуктивних сил обумовлений процесом
науково-техшчно!' революцн, перетворенням науки в безпоссрсдню
продуктивну силу i шдвигценням рол! суб’ективних, духовних
зд!бностей людей в процес! виробництва (вдеться про епоху
комп’ютеризацп i шформацп).
Виробничг eidnocunu — це сукупшсть матер!ально-економ!чних
вщносин М1ж людьми в процес! виробництва i руху сустльного
продукту вщ виробництва до споживання. Вони е
шторично-конкретним способом поеднання людей i засоб!в
виробництва на основ! певного характеру власностл, або способом
привласнення людиною умов свое!' пращ. Саме через cnoci6 i процес
привласнення умов пращ реал!зуються вщносини власност!, як! с
суттевою характеристикою вс!е! системи виробничих вщносин. Вщ
виробничих вщносин в!др!зняються так зван! технологична в1дносини,
ИЗ
як! так само складаються в процес! виробництва, алс обумовлен! не
формою власност! на засоби виробництва, а потребами технологи i
орган1заци виробництва. Це, наприклад, вщносини м!ж роб!тниками
р!зних спещальностей, м!ж организаторами та виконавцями тощо.
Дже.релом розвитку способу виробництва с суперечшсть м!ж
продуктивним силами, що постшно розвиваються, i виробничим
вщносинами, як! мають стаб!льний характер. Зм!ни в продуктивних
силах зумовлюють потребу зм!н i у виробничих вщносинах. Саме цей
закон — закон вщповщност! виробничих вщносин характеру i р!вню
розвитку продуктивних сил — К.Маркс вважав основним
загальносощолопчним законом, що лежить в основ!
сощально-пол!тичних революцш i !сторичного розвитку.
Сощально-полипична сфера життсд/яльност/ — це сфера
продукування способ!в i форм сшлкування, правил взасмостосунюв
м!ж людьми. Вона пов’язана з формуванням в процес! icTopi!
сощальних стльнот (конкретно-кторичних сусшльств, держав,
клас!в, нащй, етнос!в, р!зноман!тних сощальних труп) i сощальних
!нститут!в — форм оргашзацп i регулювання стосунюв в сусшльств!.
Одшею з найважливпиих функщй сустльства е функщя оргажзацн,
упорядкування, нормал!зацн сусшльних вщносин. Саме регулятивну
функщю виконують сощальш шститути. Вони «обслуговують» вс!
сфери сустльства, забезпечуючи сощальну консолщащю !
стаб!л!защю життя всього сустльства. Сощальш шститути — це i
певш установи, i сукупшсть сощальних норм та культурних зразюв, i
система поведшки, вщповщна до цих норм. В залежност! вщ сфер
життед!яльност! видыяють так! сощальш шститути: економ!чн!
(розподы пращ, власшсть, заробпна плата), пол!тичш, або шститути
влади (держава, арм!я, суд, парт!!, профстлки тощо), шетитут права,
оевпи, с!м’!, церкви, шститути в сфер! культури (традицп i звички.
мораль тощо).
Духовно-культурна сфера с процесом духовного виробництва.
процесом формування i функщонування об’ективних форм духовного
життя — мистецтва, морал!, рел!гп, фьтософп, науки, культурних
щнностей, сусшльних щлей, щеал!в, а також таких явищ культури, як
виховання, осв!та. В марксистськш фщософп духовно-культурна сфера
традищйно розглядалася як похщна вщ матер!ально-економ!чно:
сфери, як така, що виконуе роль несамоспйного елементу «другого
порядку». 3 цього приводу потр!бнс зазначити, що духовне начало с
основою самооргашзацп i самозбереження сустльства. Кожне
сустльство в своему розвитку грунтуеться на певшй систем:
щнностей, норм, !деал!в. Якщо щеали сустльства, його культура.
114
форми менталпету, свщомост! шдпадають шд загрозу ерозп, то
змшюються i сусшлып вщносини, трансформуеться сама цив!л!зац!я.
Сусшльне життя в будь-якш форм! i на будь-якому piBHi визначасться
духовно-культурними чинниками, як! нс можна !гнорувати.
Сусшльна свщомкть, духовна сфера сусшльства !снуе у форм!
певного сшльного сукупного результату людсько! д!яльност!. Досвщ
м!жлюдського сшлкування, взаемин з природою, рацюнальних та
почуттсвих способов освоения св!ту вщобраеться в сустльних формах
свщомост!, набувае об’ективного, надшдивщного характеру i може
персдаватися !ншим людям, транслюватися вщ одного поколшня до
шшого. Саму людську !стор!ю, за думкою С.Франка, можна
представити як вт!лення, розгортання в час! i у зовшшньому
середовищ! духовного життя людства. Щодо сутност! та структури
духовност! сусшльства, сусшльно! свщомост!, то вони розглянут! бмьш
детально в тем! «Свщомкть».
Ми розглянули сусшльство н!би «зсередини»: його структуры
елементи, функцп. Сусшльство як ципсний оргашзм, що розвиваеться
— тема наступно! лекцп.
Тема: Сусшльство як система, що розвиваеться
1.	Основш чинники сусшльного розвитку та !'х взаемозв’язок.
2.	Тсторичн! типи сусшльства. Поняття «сушльно-економ!чна
формащя» i «цивЬпзащя».
3.	Глобальн! проблеми людства i софальне прогнозування.
4.	1дея прогресу в icTopii. Сенс icTopii.
Л1тература:
Андрущенко В., Михальченко М.Сучасна сощальна ф!лософ!я. Курс
лекцш. ТТ1-2. — К., 1993.
Бердяев Н. Смысл истори. — М., 1990.
Нестеренко В.Г.	Вступ до фыософп: онтолопя людини.
Навч.поНбник. — К., 1995. — Р. 6,7.
Тойнби А.Дж. Постижение истории. — М., 1991.
Ф!лософ!я. Курс лекцш. — К., 1994. — Лекц!я 28.
Ф!лософ!я: Пщручник. — К., 1995. — С.351-364.
Ясперс К. Смысл и названение истории. — М., 1991.
1.	У сучасному св!т! кнують р!зномаштн! форми сусшльства, що
суттево вщр!зняються одно вщ одного за багатьма параметрами. Так
само i в icTopii людства можна помпити, що сусшльство пройшло в
своему розвитку р!зн! стапи. Що ж саме лежить в основ! сусшльного
115
розвитку i за якими критер!ями можна визначити кторичш типи, а
також р!зноман!тн! форми сучасного сусшльства?
В сощальнш ф!лософп по-р!зному вир!шувалось питания про
основн! чинники сусшльно-кторичного процесу. Як правило, пошук
йшов в напрямку визначення певно! едино!' детермшанти, або «мотора»
icTopii, чи то буде техшка, чи економ!ка, чи свщомкть, тзнання. В
натуралктичних концепщях розвиток сусшльства пояснювався
бюлопчними законами, природними факторами, зокрсма
географ1чними чинниками, змшами народонаселения тощо. Типи
концепцп апелювали до людського розуму. 1дея про вир!шальнс
значения людсько'! свщомост! е чи не найпоширешшою в софалыпй
фыософп. Така щея заснована на тому, що в сусшльств! д!ють люди,
над!лсн! свщомктю i волею. Звщси — особлива увага до рол! тзнання i
науки в icTopii, до рол! творчо'! д!яльност! особистост!. Гсторичний
розвиток пояснюеться зростанням людсько! свободи, вдосконаленням
моральних норм, поширенням людсько! свободи, вдосконаленням
моральних норм, поширенням нових культурних цшностей тощо.
Сучасн! захщш ф!лософи-технократи пояснюють сощальний розвиток
прогресом техники i технологи. Марксистська социолог!чна теор!я
спирасться на той безперечний факт, що саме виробництво
матер!альних благ забсзпсчуе безпосередне кнування людини. Тому
визначальна роль в кторичнш еволюци сусшльства выводиться тут
матер!альному виробництву, економ!чному фактору: р!вню розвитку
продуктивних сил i виробничих вщносин, р!вню продуктивност! прац!.
Вс! назван! фактори с суттсвими i необхщними в сощальному
розвитку, вс! вони обумовлюють певним чином плин кторичних подш.
В сволюцп сусшльства важлив! вс! форми життсд!яльност! —
матер!ально-економ!чна, пол!тична, релптйна, моральна та iHini — в !х
кторичнш сдност! i взасмозв’язку. Не заперечуючи величезний
детермшуючий вплив техн!ко-економ!чних фактор!в, потр!бно все ж
зазначити, що не можна вказати сдиний визначальний чинник для
век! людсько! icTopii. На р!зних етапах сощального розвитку головним
може стати будь-який з названих чинниюв.
Отже, ктор!я обумовлена сукупнктю р!зних фактор!в, одн! з яких в
конкретних ситуащях виявляються сильшшими за шш! ! постають в
якост! основних детермшант. Яким же чином це вщображаеться на
типологп сусшльства, на класифжацп кторичних тишв i сучасних
моделей сусшльства?
2.	У сучаснш ф!лософп сшвкнують два шдходи до типологп
суспшьства, як! частково заперечують, але й доповнюють одне одного
— формащйний i цивипзацшний. Основною проблемою, на вирпнення
116
якоТ спрямоваш ц! гпдходи, е проблема лопки, певного порядку i
спрямованост! кторичного процесу. Чи с ктор!я розвитком, рухом
вперед, чи вона е кторкю «броушвського руху», icTopicra локальних,
замкнених цивипзацш, не пов’язаних в единий загальнолюдський
кторичний процес. Формацшний пщхщ однозначно вир!шус цю
проблему: !стор!я с прогресивним розвитком, лшшним процесом
сходження вщ менш досконало! формацп до бьтып розвиненоТ. На
вщмшу вщ нього, цивипзацшний пщхщ до icTopii' набагато обережшше
ставиться до icTopii, вш не передбачас наперед заданого сценар!ю
майбутнього розвитку, заперечус наявнкть едино! законом!рност!
icTopii. Зупинимось на сутност! цих двох п!дход!в.
Формацшна meopin. грунтуеться на розумшн! сустльства як
соц!ально-економ!чно!’ цыкност!, тобто вир!шальна роль выводиться
економ!чному фактору. Розробка поняття «сусшльно-економ!чна
формация» належить К.Марксу. Саме вш вперше висунув щею
матср!ал1стичного розумшня кторп, шо значним чином вплинуло на
подальший розвиток соцюлопчноГ науки. Сусп1льно-економ1чн1
формаци — це конкрстно-кторичш типи сустльства, послщовш
«сходинки» вторично!’ еволюцп, що обумовлен! певним способом
виробництва i спсциф!чною формою виробничих вщносин, насамперед
— формою вщносин власност!. Згщно з формацшним пщходом, споЫб
виробництва детсрмшус усю р!зномаштшсть сусшльних вщносин i
зв’язк!в. Основними елементами сусп!льно-економ!чноТ формацп с
базис i надбудова. Сукупшсть виробничих вщносин, яка складае
економ!чний лад сустльства, називаеться базисом. Вщ базису
залежать вс! !нш! сусшльш вщносини. Вш визначас характер i зм!ст
надбудови — щеолопчних, пол!тичних, правових вщносин ! щей,
оргашзацш i установ, через як! ц! вщносини здшснюються.
Сусп!льно-економ!чна формащя розглЯдасться як загальна
характеристика основних тишв сустльства. Первкнообщинне.
рабовласницьке, феодальне, катталктичне, комушетичне сусшльство
— так! ступен! розвитку сощуму. Св!товий кторичний процес
розумкться як лшшне сходження вщ одше! формаци до ihuioi.
Формацшний пщхщ, на який спирався К.Маркс в анал!з!
сустльства, був кторично виправданий. Вш належав перкду переходу
вщ феодал!зму, до кап!тал!зму, самс на даному erani кторп об’сктивш
соц!ально-економ!чш, тсхнолопчн! i тсхн1ко-сконом!чш процсси
однозначно визначали функцюнування i розвиток сустльства.
Сьогодш формацшний пщхщ с недостатшм для пояснения кторичного
розвитку. Причому хибним виявився не сам по соб! цей пщхщ, а його
абсолютизащя, догматично ставлення до нього. По-псршс,
117
неправом! рно стверджувати, що на будь-якому етап! icTopii'
сощально-економ!чш вщносини детерм!нують сусшльне життя в
ц!лому. По-другс, уявлення про едину законом!рн!сть, л!н!йне
сходження вщ формацп до формацп не залишас м!сця для свободи
людини, для вибору альтернативних шлях!в розвитку. Насправд!-бо,
!стор!я с проявом творчо! д!яльност! людей, а процес творчост! школи
не можна абсолютно передбачити. По-третс, реальна !стор!я народ!в,
сусшльств, держав не вкладаеться в тюш рамки формацшного
розвитку по висхщшй, при так!й спрошешй схем! втрачасться
свосрщшсть i самоцшшсть кожно! культури i цивиизацп, вони
виступають лише в якост! передумов майбутнього досконалого
сусшльства.
Отже, теор!я формацшного розвитку сусшльства с вторично
обмсженою. Вона була адекватна enoci, яка пройшла пщ знаком i
гаслом паукового i техшчного прогресу (XVIII-XIX стол!ття) !
вщображае об’сктивн! тенденцп саме цього перюду.
Потребам бшып досконалого осмислення сучасного сусшльства
вщповщас цив!л1зацшний nidxid, що утвсрджусться в сучаснш
ф!лософп. В його основ! лежить факт перетворення icTopii людства в
глобальну, загальнолюдську !стор!ю. Рашшс вона була !стор!ею
окремих народ!в, племен, краш, репошв, культур. Створення
планетарноТ цивипзацп — складний i досить суперсчливий процес. Нс
випадково, що все часНше йдеться про цивьйзащйну кризу сучасност!.
В сощологй i фшософп став вже загальноприйнятим под!л icTopii на
перюд традицшно! (аграрной), техногенно! (индустриально’!./
цив!л!зацп ! ново!, яка лише формусться, але деяк! ознаки яко! дають
пщетаву називати и пост1ндустр1альною (1нформац1йною). Аграрна
цив!л!зацшна револющя, яка вщбулася 6-8 тисяч рок!в тому,
здшенила перехщ вщ споживацького типу життсд!яльност! до
продуктивного; 1ндустр!альна револющя пов’язана з появок?
машинного виробництва (XVI-XVII ст.ст.); шформацшна револющя, в
яку вступають найб!льш розвинен! краши сучасност!, с початком hoboi
цивЫзацп.
Термш <щив!л1зац1я» досить багатогранний i не мае однозначного i
ч!ткого визначення. 1нод! цив!л!защю ототожнюють з поняттям
«культура» (коли йдеться про китайську цив!л!защю, шумерську.
латиноамериканську тощо). Нсрщко шд поняттям «цивиизафя-
розум!еться б!льш високий р!вснь розвитку сусшльства, який йде нз
змшу його вихщному стану (варварству) i який пов’язаний з високим
р!внсм техшки i технологи. Але у всякому випадку понятт;
«цив!л!зац!я» вживаеться для характеристики щлюност! матср!ально:
118
духовно! життсд!я льност! людей. Щодо цившзацшного шдходу, який
ми розглядаемо, то гид цив!л!зац!сю тут розум!еться псвнс !сторичне
утворення, вщгалуження вторичного розвитку, сукупшсть культур i
сощум!в, об’еднаних сшльними ознаками. Чим же в1др!зняються типи
цивипзащй вщ тишв сусшльно-економ!чних формацш?
На вщмшу вщ формацшно! типологп (членування) сусшльства, яка
базуеться на економ!чних структурах, певних виробничих вщносинах,
поняття «цивипзащя» фжсуе увагу не лише на економ!чн!й сторон!, а
на сукупност! eeix форм життед!яльност! сусшльства —
матер!ально-економ!чн!й, пол!тичшй, культурнш, моральнш. Основу
цив!л!зацп складас не лише економ!чний базис, але в бьлышй Mipi —
сукупшсть культурних зразюв цшшених opicHTHpiB, щлей, мотив!в,
1дсал1в, шо перетворюються в певн! психолопчш настанови людей.
Типи цив!л!зцш б!льш глобальш, б!льш стал! увторення, шж типи
формацш. У межах одного типу цив!л!зацп можлив! формацшш
вщмшност!. Розвиток цив!л!зацп е б!льш могутшм, значущим,
довготривалим процесом, шж зм!на формацш. Важливо шдкрсслити,
що кожному типу цивйпзацп притаманш сво! визначальн! чинники
розвитку, свш власний мехашзм детермшацп.
Традищйна цив1л1зсщ1я охоплюе перюди стародавност! i
середньов!ччя — це Стародавня 1нд!я i Китай, Стародцвшй Сгипет,
держави мусульманского Сходу, середньов!ччя тощо. Цей тип
соц!ально! оргашзацп збсрися i до наших час!в, багатьом кражам
третьего св!ту притаманш так! риси традицшного сусшльства. Для
традищйно! цивйпзацп притаманш так! риси i ознаки: аграрна
спрямовашсть економжи; екстенсивний i цикл!чний типи сощального
розвитку; високий р!вснь залсжност! в!д природних умов буття,
зокрема в!д географ!чного становища; консерватизм в сощальних
стосунках i способ! життя; ор!ентащя не на розвиток, а на вщтворення i
збереження прийнятого порядку i наявних структур сощального
життя; негативне ставлення до будь-яких нововведень (шновацш);
прюритет традицш, усталених норм, звича'Гв, авторитету; високий
р!вень залежност! людини вщ сощально! групи i жорсткий сощалышй
контроль; р!зка обмежешеть шдивщуально! свободи.
Техногенна цившзащя сформувалась на ру!нах серсдньов!чного
сусшльства. Екстенсивний тип сощального розвитку змшюеться на
штенсивний. Найвищими принципами життя людини ! сусшльства
стають зростання, оновлення, розвиток. Цикл!чний тип розвитку
змшюеться поступальним. Розвиток економжи на основ! технжи,
технологи, науки перетворюеться на провщну детермшанту
сусшлыюго розвитку. Виникае нова система цшностей, основу яко!
119
складають наука, техшка, технология. 1дея перетворення св!ту i
пщкорення людиною природи стае провщною в культур! техногенно!
цившзацп. Цшшстю стае сама новизна, оригшальнють, взагал! все
нове. Принципово змшюеться становище шдивща в техногеншй
цившзацп: утверджуеться щншсть свободи, принцип вихщно! р!вносп
людей, незалежно вщ сощального походження, автоном!я шдивща.
Саме тут набувають особливого значения цшносп демократ!!,
суверенност! особистост!, принцип недоторканосп и прав i свобод.
Основною настановою д!яльност! шдивща стае досягнення ycnixy
завдяки власним зусиллям через реал!защю сво'Гх особистих щлей.
Техногенна цившзащя не пльки динам!чна i рухлива, але й досить
агресивна. Вона подавляе, пщкоряе традицшш сустльства та ix
культуру. I це не випадково, тому що серед провщних щнностей ще!
цив!л!зац!! не останне м!сцс належить щнностям влади, сили,
боротьби, панування над природними i сощальними обставинами.
Саме на цьому грунтуеться культ корисносп i спрямованкть на
володшня товарами (речами, людскими зд!бностями, шформащею як
товарними цшностями).
Еволющя захщних сусшльств XIX-XX стол!ть виявила
фундаментальну суперечшсть техногенно! цив!л!зацп. 3 одного боку, п
вища мета (збьтыпення матер!ального багатства на основ! поспйного
оновлсння техшко-економ!чних систем) перетворюс людину на просту
функщю, зас!б економ!чно!' сфери. Збьтьшилась частина не стихшних,
а оргашзованих зв’язк!в в сусшльств!, зокрсма духовне виробництво
перетворилося на складну !ндустр!ю свщомосп. [ндивщ стае об’ектом
машпулювання з боку масово! культури, засоб!в масово! шформацп.
Але з другого боку — та ж техногенна цившзащя орштусться на
свободу шдивща, мобшзуе людську актившеть, стимулюе розвиток i
потреб, i зд1бностсй людини, внаслщок чого вщбуваеться гумажзащя
сустльства, заснованого на кашталютичшй економщЕ Таким чином,
техногенна цившзащя породжуе i економ!чний базис, i новий тип
людини, яка здатна модифшувати, гумашзувати цей базис (проявом
чого с розвиток економ!чного i пол!тичного л!берал!зму — визнання
принципу сощально!' справедливост!, створення мехашзму сощального
захисту, обмеження влади буржуазп, демократичш свободи тощо).
Надбудова (всупереч формащйнш теорп) виявила здатнкть набувати
все б!льшо! незалежност! вщ економ!чного базису.
3.	Сучасна цившзащя знаходиться в критичному перюд! свого
розвитку. Становления глобально!' цившзацп стикасться з
протир!ччями, що обумовлеш внутр!шн!ми суперечностямн
техногенно! цившзацп, нер!вном!ршстю економ!чного, техшчного.
120
полУтичного, культурного розвитку людства. Ochobhi чинники
техногенной' цивУлУзащУ — неухильне економУчне зростання,
науково-техшчний прогрес — виявили сво'У негативш наслУдки.
НаприкУнщ XX столУття загострилися проблеми, яю набули
загальнопланетарного значения i котрУ загрожують самому Уснуванню
людства, — так зваш глобально проблеми. Серед основних глобальных
проблем можна назвати так1:
— проблема виживання людства в умовах розвитку принципово
нового типу вУйськово’У техшки i нагромадження збро'У масового
знищення;
— глобальна екологУчна криза i пов’язаш з нею сировинш,
енергетичнУ, економУчш проблеми;
— загроза дсмографУчноУ кризи;
— проблема збереження особистост! як бУосощальноУ Устоти в умовах
деформуючого впливу техногенноУ цивУлУзащУ та У1 масово'1 культури,
зростаючих процесУв вУдчуження (накопичення шкУдливих мутацУй,
Унформащйш перевантаження, стреси, наркомашя, машпуляцУя
свУдомУстю тощо).
ВирУшення глобальних проблем можливе лише зусиллями свУтового
спУвтовариства, спираючись на культурнУ цУнностУ ново! —
нетехногенно'1 — цивУлУзацГУ.
ДослУдити шляхи подалыпого розвитку людства, осмислити ознаки i
риси ново) цивУлУзащУ, яка ще знаходиться в процесУ формування, —
це основне завдання сощального передбачення i прогнозування.
Прогнозування е процесом отримання знань про майбутне на грунтУ
спещальних наукових мстодУв. СоцУальнс прогнозування проводиться,
як правило, на основУ мУждисцишпнарних дослУджень, в процесУ
УнтеграцУУ гумаштарного, техшчного знания i природознавства. До
оснрвних методУв сощального прогнозування належать методи
екстраполящУ, метод УсторичноУ аналогУУ, комп’ютерного моделювання,
метод побудови сценарУю майбутнього У методи еспертних ощнок. За
сво'Уми видами сощальш прогнози бувають пошуковими,
нормативними, аналУтичними У застерУгаючими (детальшше про
методи i види прогнозУв можна дУзнатися з пропонованих шдручникУв).
Щодо сощального передбачення, створення моделей майбутньоУ
цивУлУзащУ, то особливо активно ця проблема починае розробляеться в
захУдшй футуролог!! починаючи з 60-х рокУв нашого столУття.
Численш моделУ новоУ цивУлУзащУ породжують i численш ГУ назви —
постУндустрУальне суспУльство, сусшльство третьоУ хвилУ, технотронне,
споживацьке, трансформащйнс тощо. Останшм часом все частУше
використовуеться термУн «шформацшна цив1л1зац1я». Незважаючи на
121
те, що залишаються ще технократиям! спод!вання на вир!шальне
значения техшки i науки, пркритстними стають шш! вар!анти
розвитку майбутнього сусшльства. Як! ж основн! контури ново!
цившзсщи?
По-перше, очевидным стае принципово шший тип детермшацп
ново! цив!л!зацп. Це будуть вжс не сощально-економ!чн! i
техшко-технолопчш чинники, а фактори людсько! самодетермшаци
— свщомост!, вьтьного вибору, сощально-культурних пр!оритет!в.
По-друге, така цив!л!зац!я буде грунтуватися на шппй, шж
техногснна, систем! кулыпурних цшностей: на етиц! ненасильства, на
вщмов! вщ культу сили i панування, на толерантному ставлены! до
р!зних культурных традицш, на принципово шших засадах
вщношення до природи. Зростаюча ц!л!сн!сть i сдшсть людства буде
супроводжуватися зростанням багатовар!антност! i р!зноман!тноСт!
культурного розвитку.
По-трете, нове сусшльство буде засноване на розвитку нового типу
сощальних звя’зк1в людей. Сусшльство розр!знених, атом!зованих
шдивщ!в змшиться на сусшльство вшьних сощальних сшльнот, де
людина стане будувати сво! зв’язки, виходячи з м!ркувань вътьного
вибору, оркнтуючись на власн! смаки i потреби.
По-чствсртс, технологичною основою майбутньо! цив!л!зац!'!
будуть принципово нов! процеси ! об’екти, як! набули назви
«синергетичних», тобто таких, шо здатш до саморозвитку
(комп’ютерш системи, бютехнолопчн! комплексы).
Попри вс! сощалып прогнозы, теоретичш доводи, емшричш прояви
цих тенденщй, чи реалгзуються вони — це питания, на яке може
вщповкти лише !стор!я.
4.	Людська думка не може не прагнути знайти певну лопку, певну
упорядкованкть icTopii, тим б!льше, що певний порядок в icTopii
штуггивно розшзнаеться. Очевидно, що кторичний процес не е лише
калейдоскопом, хаосом подш. В ньому можна вид!лити певн! перюди
розвитку, певн! типи сусшльства. Але чи можливо, виходячи з того,
охопити icTopiio в !'! щлкност!, тобто з врахуванням майбутньо!
перспективы? Чи можливо однозначно вщповкти на питания: куди
саме йде людство, в чому полягас сснс icTopii i чи е вона прогрссивним
розвитком?
Жодне фактичне знания про минуле не дозволяе судити про !стор!ю
в п щлкност!. кторична наука, наприклад, не ставить перед собою
такс завдання. Про ктор!ю людства не можна судити по icTopii
окремих кра!н, народ!в, репошв, нав!ть епох. Людська !стор!я е
принципово незавершеною. Знаходячись в середин! незавершеного
122
процссу, не знаючи його кшця, не маючи шшо! системи для
пор!вняння (бо людство — едине i ушкальне, шшого просто немас), не
можна сказати, на як!й стадо свесв!тньо! icTopi! як целого людство
знаходиться. До того ж кторичний процес, на вщмшу вад природних
явищ, с процесом людсько! д!яльносп i творчост:. а результати
творчост! не можна однозначно передбачити.
Таким чином, науково-теоретична вадповщь на запитання про
спрямованкть кторп в п щлкност! неможлива, як неможливе i
обгрунтування чи спростування кторичного прогресу. Але це не
означас, що таке питания виявляеться марним, цепком вигаданим,
воно просто не е питаниям конкретно! науки. Проблема спрямованост!
i сенсу icTopii — суто фьлософська проблема, яка мае коршня в
безпосередньому житт! людей i саме там набувае особливого значения.
Ф!лософ!я розум!е !стор!ю не як сукупнкть кторичних подш i факт!в, а
як реальнкть, яка створюеться людиною i мае для не! значущкть,
щннкть. Людина не може жити i творити без бачення перспсктиви
свого renepiuiHboro життя. А це передбачае певне ставлення до кторп,
визначення свого мкця в шй. Саме в процес! бсзпоссрсднього життя
людей створюеться певний узагальнений образ icTopi!. 1стор!я набувае
певного сенсу, коли люди ставлять питания: хто ми сам! в icTopii?
Уевщомлення кторп завжди залежить вад ставлення людей до
сучасностё В залежност! вщ обставин життя люди по р!зному
вщчувають себе в своему час!, сприймають його то як прогрес щодо
минулого, то як регрес, то як кризу, занепад, зупинки icTopii. Кожна
споха бачить лопку кторп та Г! сенс, виходячи !з сво!х спод!вань, !з
сво'1'х уявлень про свободу, щастя, справедливкть, добро, мир.
Ф!лософ!я лише вщбивае в теоредичнш форм!, узагальнюе набутий
людством духовний досвщ в уевщомленш icTopii. Зокрема це
стосуеться досить складно! i неоднозначно! проблеми — проблеми
кторичного прогресу.
1дея прогресу була пануючою на протяз! XVIII-XIX стол!ть. Саме в
цей перюд людство беззастережно в!рило у всеперемагаючу силу
розуму, наукового знания, техшчних досягнень. Саме тут поняття
прогресу набуло значения сходження людства до кращого,
безперервного i дедал! зростаючого вдосконалення життя i людини.
Формац!йна теор!я К.Маркса була спрямована на теоретичне
обгрунтування !де! прогресу з позицп матер!алктичного розумшня
кторп’. 1стор!я, за К.Марксом, с единим законом!рним процесом
сходження вщ нижчого до вищого стану сустльства, або типу
сустльного-економ!чно! формацп. В основ! такого розвитку дожить
закон розвитку способу виробництва. Марксом був запропонований
123
о&сктивний критерш вторичного розвитку — р!вень розвитку
продуктивних сил, ступ1нь продуктивност! пращ. Поряд з цим
головним, еконолачним показником, визнавався i !нший —
гуман1стичний, змкт якого полягае у загальному становищ! людини в
сощалыпй систем!, у можливостях, котр! вщкриваються для розвитку
особистост!, для задоволення ii потреб i реал!зацп зд!бностей.
Деяк! напрямки сучасно! зах!дноТ фмософп i сощологп (зокрема
технократичш) не заперечують щею прогресу, важливкть
об’активного	критерпо (вш доповнюсться шшими
техшко-економ!чними показниками — р!внем зайнятост!, р!внем
споживання тощо). Дшсно, можна застосувати поняття прогресу та
його критер!ю щодо окремого кторичного процесу чи явища
(наприклад, науки, техн!ки, технологи), для пор!вняння певних
параметр!в окремих сощальних систем. Але навряд чи це дае пщстави
робити висновок щодо тенденщй icTopii в ц!лому. Чи можна вважати
проявом прогресу icTopii науково-техшчний прогрес, що поставив
людство перед загрозою загибел!? Чи е дикун з комп’ютером б!лыи
досконалим за дикуна з кам’яною сокирою? Чи насправд! сучасна
епоха з!!' шаленим ритмом, економ!чними перегонами на виживання, з
п масовою культурою дае б!лып можливостей для розвитку людини,
шж епоха середньов!ччя, сповнена рел!пйного ставлення до природи.
зосереджено! уваги до духовного св!ту людини? Чи збыьшус щастя i чи
зменшуе страждання перехщ вщ племшного ладу до держави?
Своерщною вщповщдю на це може стати запитання одного з ф!лософ!в:
чи не е щея прогресу лише назвою стшкого шстинкту, що не дозволяе
черед! стояти на мкц! i що тягне ii все дал! в над!!’, що дал! буде б!льш
соковита трава?
1дея прогресу в тому значенш, яке !'й надала попередня епоха, може
вважатися вичерпаною. Не випадково формацшний пщхщ до icTopii
змшився у XX стол!тт! на цивипзащйний. Поняття цивШзацп
передбачае розгляд кторп не лише як icTopii сконом!ки, а як кторп
людей, в сдност! ix матер!ального i духовного життя. Основу
цивипзащй складають певн! культури! цшност!. Кожна епоха е
вщбитком неповторно!’, ушкально! культури, яка е самощнною i не
пщлягае пор!внню, нс може вим!рюватись критер!ями прогресу.
М.Бердяев вважав вчення про прогрес (як про поступальний розвиток
«по сходинках» icTopii вщ нижчого до вищого, вщ менш досконалого до
б!лып розвиненого) хибним i невиправданим ш з ф!лософсько), н! з
морально!’, н! з науково! точки зору. При такому пщход! втрачаеться
самощншсть кожно!’ епохи, поколшня, культури. Воня
перетворюються лише на зас!б майбутнього, б!льш досконалогс
124
сусшльства. Насправд! ж кожна епоха, кожна цивипзац!я i культура,
за словами одного з !сторик!в, р!вною Mipoio наближена до Бога.
Критерш бьлыпо! або меншо! досконалосй, повнощнност! або
меншвартосй щодо пер!до!в вторичного розвитку не спрацьовус.
Людство все б!лыне розум!е необхщшеть «р!вноправного партнерства»,
д!алогу р1зних епох i pi3Hnx культур. Не випадково, що в перюд кризи
техногенно! цивипзацп людство все часйше звертаеться до культурних
цшностей традицшного сусшльства, вони виявляються такими, що
потребують освоения наново i по-новому.
Безперечно, людство йде вперед, але це скорнне рух вщ дитинства
до юнацтва, вщ юнацтва — до зриюсй. Це сходження не до кращого, а
до складшшого: це нов! труднощц нова вщповщальшеть, загострення i
необхщшеть подолання нових, бгльш серйозних проблем.
Тема: Сусшльство i особитсть
1. Сшввщношення понять «шдивщ», «шдивщуальшеть»,
«особисйсть».
2. 1сторичний характер взасмозв’язку сусшльства i особистосй.
3.1сторична необхщшеть i свобода особистост!.
Л1тература:
Андрущенко В., Михальченко М. Сучасна сощальна ф!лософ!я.
Курс лекцш. ТТ.1-2. — К., 1993.
Бычко И.В. Познаниек и свобода. — М., 1988.
Нестеренко В.Г. Вступ до ф!лософп: онтолопя людини. Навч.
поабник. — К., 1995. — Р.6,7.
Сорокин П.Человек, цивилизация, общество. — М., 1992.
Ф!лософ!я. Курс лекцш. — К., 1994. — Лекц!я 24.
Ф!лософ!я: Пщручник. — К., 1995. — С.412-423.
1.	В сучасшй ф!лософп проблема взасмозв’язку особистост! i
сусшльства с одшею з найгостр!ших проблем. Величезш зрушення
нашо! епохи привели до кардинально! змши становища людини в
сусшльств!, до зростання цшноей свободи, потреби i необхщност!
в!льного вибору свес! дол! i, разом з тим, до б!льшо! проблсматичност!
та ризикованоей такого вибору. Через евггов! вшни, революцн,
тоталйарш режими та шш! сощальш катакл!зми, через загрозу
всесвпньо! военно! катастрофи, еколойчно! кризи, через протир!ччя
науково-техшчного прогрссу народжусться нова епоха, нова
цив!л!зац!я з принципово шшим типом сощальних зв’язйв. Це
125
потрсбуе нового вир!шення «в!чно!» проблеми — чи в змоз! шдивщ
бути володарем свое! дол!, чи може вш свторити сам себе i свое життя?
Досить неоднозначною е роль сустльства в цьому процес!.
Взаемовщношення сустльства i особистост! мають
конкретно-юторичний характер. Сустльство може створювати як
сприятливк так i несприятлив! умови для розвитку особистост!. У свою
черту, в!д конкрстних шдив!д!в, вщ !х активност!, морально! i
громадсько! позиц!! заложить становище сустльства i м!ра його
«ЛЮДЯНОСТ1».
Факт залежност! людини в!д сустльства е очевидним. 1ндивщ
нескшченними зв’язками з’еднаний з сусшльством, залежить в!д
нього, визначаеться його сощально-юторичними i культурними
особливостями. Саме в сусшльств! знаходяться матер!альш, духовн!,
сощальн! умови для розвитку людини. Лише в сусшльств! людина
може виделятися як шдивщ. лише через сшлкування. через вщносини з
!ншими людьми вона може формуватися як особистють. Але саме
поняття «особист!сть»передбачае наявюсть самодетермшацн,
самовизначсност! людини, i'i спроможшсть робити власний виб!р
життево! позицп i свое! дол!, а це означае — бути вщносно незалежною
в!д сустльства. Mipa свободи людини, i'i самореал!зацй залежить в!д
двох взасмообумовлених фактор!в: внутр!шнього — в!д стуленю
розвитку особист!сного начала в людиш i зовшшнього — в!д типу i
характеру сусшльних вщносин.
У ф!лософп для уевщомлення особистост! та i'i зв’язку з сусшльством
використовують поняття «itidueid», «1ндив1дуальн1сть».
«особи cm iem ъ».
Поняттям «iudueid» позначаютъ загальнотипове в людин! як
представников! не лише б!олог!чного виду «людина розумна», але й
певно! сощально! сшльноти. Тндивщ — одиничне буття сощального.
певний «атом» сощуму, один з множини под!бних !ндив!д!в, що
складають сошальну трупу, верству, нащю, сустльство. Будь-яка
людина як сощальний шдивщ с фрагментом, обмеженою часткою,
локальним вщображенням сустльного целого. У цьому розумш!
людина виступае сощально-обмеженою ютотою, що знаходиться в
залежност! вщ середовища, сощальних умов свого життя. Саме
сощальний статус людини виступае такою умовою, що обмежус i'i
шдивщуальш можлвостк
Однак, кожний шдивщ е не просто фрагментом щлого, але й
фрагментом неповторним, своерщним, ушкальним, тобто виступае як
шдивщуальшеть. За сво!м походженням поняття «/ндивгдуальнлеть-
е ренесансним поняттям. Саме на споху Вщродження приходиться
126
розкв!т яскравих, орипнальних, уш'кальних в своТй непод!бност1 до
шших шдивщуальностей. Виключшсть, обдаровашсть, гешальшсть
виходять тут на перший план. За словами Ф.Енгельса, то була епоха.
яка потребувала титашв i яка народила титашв за силою думки,
пристраст! i характеру, за багатограншстю вченостк 1ндивщуальшсть i
с тою сукупшстю якостей i властивостей, як! в!др!зняють одну людину
вщ Bcix шших. Кожний шдивщум — носш неповторного внутр!шнього
складу, обличчя. Вш може i повинен виявляти свою виключшсть.
непод!бн!сть до шших, вш може i повинен прожити лише йому
притаманне неповторне життя.
у'З поняттям «особист!сть» пов’язана фундаментальна, штотна риса
людини бути не просто залежною вщ сусшльства, не просто пасивним
продуктом обставин, а виступати суб’ектом, д!ючою гстотою, якш
притаманна своьода вол! i вибору, здатшсть до творчост! у вс!х п
проявах. Особиспсть — це людина, що розвиваеться на основ! власних
обдарувань i власно! !н!ц!ативи. Вона — суб’скт в!льно! д!яльност!.
творець власно! бюграфп. Сво!ми досягненнями вона зобов'язана
насамперед самш co6i, cboim власним зусиллям. Бути особистштю
означае не бути марюнеткою сусшльства, нс грати нав’язану
сусглльним середовищем роль або функщю. Бути особистютю —
означае вибирати евщомо i в!льно свое м!сце в житт!, свою л!н!ю
поведшки, а звщеи — i бути вщповщальною за сво! вчинки. Бути
особистютю — означае не посилатися на р!зномаштн! життсв!
обставини, на сощальне середовище, а брати на себе вс! наслщки сво!х
вчинюв. У всьому цьому проявляеться автоном!я, самостшшсть
особистост!, ТГ детермшовашеть не зовшшшми обставинами. а
внутр!шшми принципами моральност!, абсолютними, безумовними
цшностями, в!чними запов!тами. Отже, основною рисою особистост: с
свобода, проявами яко!' е автоном!я людини, п самостшшсть.
моральшеть, здатшсть до творчост!.
2.	3 плином icTopii змшюються сусшльш вщносини. типи
взасмозв’язку людини i сусшльства, а звщеи — i сощальш типи
особистост!, стушнь ii розвитку. 1стор!я знае три основних типи
сощальност!, що визначають (сторичний тип особистост!: вщносини
особиста! залежност!, вщносини речово! залежност! / в!льна
асощащя !ндив!д!в.
В!дносини особиста! залежност! були притаманш традищйним
сусшльствам (псрюд докашталютичного розвитку). Для них
характерн! повна або часткова залежшеть шдивща, вс!х сторш йоге
життя вщ общини, роду, касти, стану, середньов!чного цеху. I реально,
i в уевщомленш шдивщом самого себе вш вивляеться часткою певного
127
сощуму. «Я» для нього — це «ми», певна сшльнота, сощальна трупа.
Його свщомкть i його д!яльнкть, мотиви поведшки, цшност!, ц!л! його
життя здебьльшого зумолвеш традищею, авторитетом, звичаями,
нормами групово! мораль 1ндивщ в традищйних сусшльствах — не
особисткть, не пвдивщуальшсть, а лише «групова людина».
3 розвитком icTopii вщносини особисто! залежност! перестають бути
пануючими, але зовам не щезають. В шдивщуальному житт! кожна
людина сама здшснюс виб!р м<ж свободою i несвободою. I часто вона
йде на зречення, на втечу вщ свободи. Належнкть до певно! сшльноти,
невщокремленкть вщ не! надають людиш гаранпю безпеки i
впевненость За шдивща хтось вир!шуе, вш радк безпец!, теплу,
близькосп до свого оточення, але за те вш сплачус занадто високу
цшу. Йому не вдаеться стати повноцшною людиною, розвинути сво!
зд!бност! до самоспйних р!шень, мислення, дш. Bin зилашиеться
залежним, не вьтьним. Така людина вщчувае почуття симпатп до
знайомих, до CBoix, до тих, вщ кого залежить !Т безпека (сьогодн! це
може бути раса, нащя, держава, клас, политична парпя тощо). Але
вона не здатна на людськ! стосунки з «незнайомцем» — з шшою
культурою, з шшою релшею, з шшою людиною, нспод1бною за сво!ми
поглядами i переконаннями. Для таких вщносин характерним с
поЕднання нетерпимое™ до шших i беззастережнс прийняття
цшностей обмежено! апльноти. Виб!р тут означае не виб!р м!ж
ктинним i хибним, м!ж добром i злом, а м!ж своши i несвоши. Людина
вщчувае симпат!ю до свое!' сощально! групи, але, за словами
Е.Фромма, це с тваринна симпапя, тепло хл!ва, а не людська любов,
яка передбачае свободу i незалежшеть як свою умову.
Християнство вперше протиставило вщносинам особисто!
залежност! принципово шил засади людсько! едност! — почуття любов!
i духовно! спорщненостЕ Слова Icyca «Вороги чолов!ков! — домашш
його» (Мв. 10,35) пщкреслювали необхщшеть роз!рвати зв’язки
особисто! залежност!, щоб стати вшьною, тобто справжньою людиною.
Техногенна цив!л!зац!я, що виникае разом з формуванням
буржуазних вщносин, грунтуеться на моб!л!зацп творчого потенщалу,
шйцативи, заповзятливост! окремого шдивщу. Необхщшеть свободи
шдивщуально! д!яльност! вимагае бьдьшо! автономп щодо соц!ально!
групи. Безпрецендентне розширення меж власно! свободи, поля
реал!зацп творчих зд!бностей дозволило шдивщу вщчути себе
володарем св!ту, творцем власно! дол!. Але свобода шдивщ!в в межах
техногенно! цив!л!зацп не набула самоцшного значения, вона
перетворилася на зас!б економ!чного зростання. Виникае атом!зоване
сусшльство, де кожний шдивщ — сам по co6i, сощально i морально
128
!зольована одиниця сустльства. Bin переслщуе свш власний штерес,
намагаючись використати шших в сво!х тлях. Саме тут вщносини м!ж
людьми набувають характеру речових в1дносин, тобто (йдносин
товаровиробник1в, кожний з яких ставиться до шших як до засобу
досягнення сво!х економ!чних щлей. Звщси — панування духу
вщчуження, !ндив!дуал!стично! самотност!, тотального роз’еднання.
Звыьнившись sin цехових, корпоративних та шших традицшних
зв’язкк, належшеть до яких надавала людин! почуття вневненост! i
безпеки, вона опинилась у полон! вузько-егоТстичних вщносин,
в!ч-на-в!ч 31 створеним нею св!том товар!в, де сама вона виступае лише
як товар.
Людина не с самодостатньою !стотою, !! життя мае сенс лише у тому
випадку, якщо вона сшвпричетна до надособистого (сустльного чи
божественного) щлого, Атом!зована людина, яка втратила своТ трупов!
зв’язки, почувас себе вкрай самотньо i незручно всередин! бездушних !
байдужих вщносин. Поряд з конформктами, з тими, хто щлком
устшно пристосувався до сучасного сощуму (що потрсбуе певно!
примпивност!, переачност!, приглушения особисткного начала),
збётьшуеться кшьккть тих, хто вибирае «етику нсучасп», евщомо
«емпруе з б!знесу», стае аутсайдером в сусшльств!. Саме так!
духовно-знсдолсш, одинок! нонконформкти прагнуть сформувати i
включитися в спьтьноту, яка вщповщае !хн!м смакам, уподобанням,
потребам. В умовах кризи техногенно! цивьшзац!! все б!льш
вщчутними стають тенденцп до створення вьтьних асощацш !ндивщ!в
— творчих об’сдань, малих труп, сшвтовариств, неформальних рух!в i
стльнот, як! заснован! на товариських, дружшх, глибоко особистих
вщносинах ! прихильностях. Нов! форми комушкацп створюються на
основ! «позасощального», вшьного часу, зб!льшення якого е
характерною особлив!стю розвитку техногенно! цивипзацй,
результатом науково-техжчного прогресу. Саме в цих умовах
з’являеться можливкть для вьтьного створення стлок i сшвтовариств,
можливкть для здшенення шдивщами свого самостшного i выьного
выбору форм сшлкування, як! не запрограмоваш, не визначеш наперед
кнуючим сусшльством, обумовлеш не його масовою культурою, а
особисткною культурою !ндивщ!в.
3.	Однкю з фундаментальних потреб людини е потреба в творчост!,
в свобод! самореал!зацп, в прагненш вийти за меж! сусшльно!
нсобхщност!, самовизначитися в своему жите Володшня свободою —
це критер!й розвинено! особистост!, критерш розвитку сустльства. Як
для особистост!, так i для сустльства згубним е обмеження свободи,
зведення людини до р!вня «гвинтика» в сощальних ! технолопчних
129
процесах. Але свобода не с простим усуненням залежност! вщ того, що
обумовлюс людину ззовнё Нсможливо говорите про абстрактну,
абсолютну свободу. Свобода, яка виступае лише в своему негативному
занченн!, з !! запереченням влади i авторитету, обов’язково веде до
свавьлля i анархп. Людина з народження е членом с!м’!, нацп, общини,
сусшльства, держави. Тому и поведшка i д!яльнкть завжди
регулюються загальновизнаними нормами i законами, умовами
економ!чно! д!яльносп. Свобода особистост! неможлива без
економ!чно! i пол!тично! свободи, без свободи сусшльства. Правове
сусшльство саме i с таким сусшльством, де за особиспстю визнаються
права на життя, свободу, щастя, де вс! сощальн! шетитути
забезпечують ц! права. Прото чим б!льше у людини свободи, тим
б!льше у не!' повинно бути i вщповщальност!. Свобода i
вщповщальшеть обумовлюють один одного. Наша свобода заложить в!д
свободи шших, а свобода шших — вщ нашо! свободи. Однак, свобода
вол! — це завжди виб!р добра чи зла, вона завжди приховус в соб!
можливкть свавшля. Право i закон в сусшльств! — це мехашзми
приборкання, зааб подолання гр!ховного начала в людин!.
Розр!зняють негативне визначення свободи (як «свободу вщ») i
позитивне («свободу для»), В першому випадку маються на уваз!
зовшшн! рамки i обмеження, що перешкоджають вьтьнш д!яльност!
людини, вщ них людина намагасться позбутися. Потреба свободи в
цьому план! мае ушверсальний характер i властива, певною м!рою,
вс!м живим ктотам. Однак, люди не в!льш у вибор! об’ективних умов
свого життя. 1сторична необхщшеть — це i с сукупнкть об’ективних
обставин i умов життед!яльност! людини, як! створюються вама
попередшми поколшням шляхом практично! д!яльност!. Тому свобода
не с абсолютною незалежнктю вщ кторично! необхщност!, вона е
вибором з уже кнуючих можливостей. Люди не вибирають об’сктивн!
умови свого кнування, але вони в!льш у вибор! сво!х ц!лей та засоб!в !х
реал!зацп. Стикаючись з необхщнктю, люди намагаються п шзнати !
попм приймати р!шення !з знаниям справи. Але свобода як шзнанна
необхщшеть i вщповщна до ц!с! необхщност! д!яльшсть — це щс не
справжня свобода. Вона с шдпорядкованою зовшшнш необхщност!, с
проявом кторично! необхщност!.
Позитивне визначення свободи як «свободи для», як свободи
самореал!зацп особистост!, передбачас наявнкть не зовжшньо!, а
внутр!шньо! необхщност!. Свобода — це те, що мктить необхщшеть в
соб!, це те, що здшснюеться по влаенш необхщност!. Людина як вкпьна
ктота завжди чинить onip соц!альшй необхщност!, зовшшньому
середовищу, певому сощуму, якщо вони заважають п особисткному
130
1снуванню, нс сшвпадають i нав!ть супсрсчать ii совкт!, власшй
позицп, принципам моральность щеалам, в!чним заповщям i
щн костям, як! вона сповщуе. Саме вони i виступають т!сю
внутр!шньою необхщнктю, на яку вона спираеться, якш вона
шдкоряеться, через яку не може переступити i якою вона не хоче
поступитися. Соц!ально-економ!чн!, пол!тичш, моральн! засади
будь-якого сусшльства завжди е обмеженими, вони школи не
сшвпадають з принципами справжньо! моральность з щеалами добра,
свободи, творчост!. Проте свобода особистост! коршиться саме в цих
цшностях. 1ндивщ, який завжди спираеться лише на моральн! норми
певного сусшльства е конформктом, вдало адаптованою до даного
сусшльства ктотою. 1ндив!д, який виходить з принцишв совкт!,
моральност! — завжди нонконформпе, в!н — «не як вс!», дивак, який
якщо не осуджусться сустльством, то принайми! не схвалюсться. Але
насюльки людина спроможна виходити за меж! конкретно!
сощальност!, даного сощуму у прост!р век! кторп i культури людства,
наспльки вона е вшьною особистктю.
Тема: Шзнання
1.	Природа та структура шзнавально! д!яльностк
а)	Сощально-практична обумовленкть шзнавально! д!яльност!.
Суб’скт i об’ект шзнання.
б)	Структура шзнання.
в)	Проблема ктини в теорп шзнання.
2.	Методи наукового шзнання.
Лггература:
Бычко И.В. Познание и свобода. — М., 1968.
Лекторский В.А.Субъект, объект, познание. — М., 1980.
Лук А.Н. Мышление и творчество. — М., 1976.
Ф!лософ!я: Пщручник / Г.А.За!ченко та ш. — К., 1995. —
С.312-350.
Ф!лософ!я. Курс лекцш. — К., 1994. — Лекщя 20-22.
--
1.	Фътософська теор!я шзнання (гносеолопя) вивчае проблеми
природи шзнавально! д!яльност! та и можливостей, вщношення знань
до реальност!, визначае умови достов!рност! та ктинност! знань,
анал!зуе форми та методи тзнання.
ГИзнання — це процес взаемодп об’екта i суб’екта, сутнктю якого е
перетворення предметоного змкту у змкт мислення (отрмимання
знань), а кшцевою метою — досягнення ктини. Предмет теорп
131
тзнаннч-знання в щлому, яке служить людству в його практичны
Д1ЯЛЬНОСП.
' •' Умовою i об’сктивною основною тзнання с сустльно-практична
д1яльн1сть. Теоретико-тзнавальна функция практики полягае в тому,
що вона служить основою тзнання (дае матер!ал шзнанню, визначае
характер Кого засоб!в, р!вень i особливост! вщображення дшсносп,
обумовлюс формування об’екта i суб’скта), його метою, а також
критеркм !стинност! знань. Практика не лише породжус тзнавальт
зд!бност! людей, алс й створюс ту сощальну атмосферу, що сприяе
отриманню знань, !х накопиченню, забезпечус передачу ix шших
покол!нням. На основ! практики розвивасться потреба в подальшому
розвитку знань. 1з практично! потреби виникають тсоретичш науки
(математика, астроном1я, ф!зика тощо). Отже, практика з початку i до
кшця обумовлюс шзнання, надас йому сустльного характеру.
Процес тзнання с вщображенням об’сктивно! дшсносп в людськш
свщомосп. Але об’сктивна реальшеть, природа, матер!я, не тотожш
об’скту, предмету тзнання. Об’скт — це лише частила об’сктивно!
рсальност!, лише той фрагмент, який включений в людську д!яльшсть i
тзнання. Об’сктивна реальшеть icuyc незалежно вщ людини,
суб’скту. Проге у якост! об’екта вона знаходиться в сдност!, у
взаемозв’язку з суб’сктом. Таким чином, об’скт — це те, що видыено
суб’сктом з об’сктивного взаемозв’язку природи i сустльства, це те,
на що спрямована людська д!яльн!сть.
«Суб’акт» у загальному розумшн! — це той, хто д!с, впливас на
об’скт. Людина не с суб’сктом сама по co6i. Вона стае i усвщомлюс себе
суб’сктом пльки в процес! предметно! д!яльносп i сшлкування. П!д
суб’сктом потр!бно розумйи людину як шторичну iCTOTy,
шдив!дуальнс вплення людського сустльства, як вщбиток сусшльно!
здатносп до тзнання. Лопчний склад мислення, система понять i
категорш, форми i методи тзнання — все це формусться i
розвивасться всередиш сустльства, мае сустльно-практичний
характер.
Процес тзнання як взасмозв’язок i взасмод!я суб’скту i об’скту мае
опосерсдкований характер. У якост! посередник!в виступають засоби
тзнання як матер!ального характеру (знаряддя прац!, прилади,
шетрументи, ЕОМ тощо), так i щеального (поняття, категорн, художш
образи, моралью норми, науков! теорп, концепцп тощо).
ГПзнання с складним процесом, що мае певну структуру. Видыяють
основы форми гизнання — чуттсву та рацюнальну, а також р1вн1
гизнання — емтричний i теоретичний.
132
lyinmcca стопина юны >	: .щшсгю 3u-’.yi i .. . ..р.п -“.gття 
уявлення. ВЮчуття — це вщображення за домогою органов чуття
окремих властивостей, певних сторш речей. Сприйняття —- цс
синтетичний хомлекс р!зного роду вщчутт!в, що дае можливкть
створення единого образу предмета, отримання пзформацн про об’скт в
його ц1Л1сност1. Уявлення — це образ реч! чи явища, що виникае на
основ! минулого чуттевого доевщу. Чуттеве вщображення не механлчно
вщтворюе реальнкть. 1деальн! чуттев! образи — це завжди поеднання
минулого i наивного чуттевого доевщу, вони обумовлен! не лише самим
сб’сктом вщображення, але й особливостями суб’екта, а гакож
фермами рационального шзнання.
Рацюнальне (астрактно-логгчне) тзнання здшснюеться у формах
понять, суджень  умовивод!в. .\кт тзнання — де швжди сдшсть
чуттево! i ращонально! його форми. Чуттеве шзнання здшснюс
безпосерсдшй зв’язок з об’ектсм, рацюнальне — вщображче загальн!,
iCTOTHi властивост! предмет!в i явищ, як! не доступа! чуттсвому
шзнанню. Свсерщною формою едност! чуттевого i ращонального
знания е штугд'я.
Але яким же чином мислення в змоз! охопити те, що не даеться в
почуттях? Це стае можливим завдяки тому, що мислення,
рацюнально-лопчна форма шзнання е аналогом ! вщображенням
практично! д!яльносте Саме практичне перетворення об’еклв виявлбе
lx внутрпиш потенцн ! властивост!. Змшюючи предмета, формуючи !х,
створюючи нов! об’екти, як! не дан! природою, людина осягае !х
суттев! ознаки, стал! зв’язки, постшн! форми, тобто те, що
залишаеться вщносно незмшним, стшким у змш! зовшшшх форм
предмету. Так виникають поняття — форми мислення, шо
вщображають загальн!, ктотш, суттев! властивост! i вщносно стал!,
стшк! вщношення предмепв, явищ, процеив. Поняття вт!люють в соб!
не лише знания про об’екти шзнання, але i знания про суб’ект, його
активнкть, про р!вень розвитку практично! д!яльност!. В образах
дшсност!, що виникають на основ! чуттевого ! рационального тзнання,
вщображаються потреби ! штереси, реал!зуються мотиви ! ц!лц щеали !
настанови людини i людства.
Розвиток тзнання вщбуваеться на двох р!внях — емтричному i
теоретичному, що вщповщае руху мисленя вщ знания явищ до знания
сутностк Явища — це окрем! вщношення предмет!в, !х зовшшне буття.
Сутнкть — основа вщношень, зв’язюв предмету, його внутр!шшй
змкт. Емгаричне знания е вщображення явищ, окремих вщношень,
безпосередшх зв’язк!в предмету. Одиниця емшричного знания —
факт. Теоретичне знания е воображениям сутност!, на основ! яко!
133
пояснюються р!зноман!тш явища. Основним елементом теоретичного
знания е meopin як форма лопчного мислення, в якш найбшьш повно
реал!зуються знания про предмет.
Истина у суто гносеолопчному (шзнавальному) план! е
вщповщн!стю знания дшсност!, адекватним воображениям
об’ективно! реальност! в свщомост! людей. Сутшсть проблеми ктини
полягае у можливост! отримання об’ективно! !стини, тобто такого
зм!сту нашого знания, який не залежить вщ людини та людства.
1ншими словами, це питания про те, чи мають наш! знания
об’сктивний зм!ст. Розумшня мислення, шзнавально! д!яльност! як
таких, що обумовлеш практикою, дае можливкть позитивно! вщповщ!
на це питания.
Проте потр!бно зазначити, що в нашому знанн! завжди е певна
невщповщнкть шзнавального образу об’ективнш дшсност!. По-перше,
це обумолвено нескшченнктю самого об’екту шзнання, по-друге —
навшстю в об’ективному зм!ст! ктини суб’ективно! сторони. 1стинне
знания завжди е знаниям певного суб’скта — шдивща, сощально!
групи, людства в щлому. Суб’ект шзнання, його шзнавальш
можливост! обумовлеш певним р!внем розвитку сусшльства та його
практики, обмежеш рамками набутого доевщу людства на даний час.
Алс цс неозначае, шо людина неспроможна отримати об’сктивну
ктину як такий змкт наших знань, що не залежить вщ суб’екту.
Потр!бно лише пам’ятати, що ктина с процесом, и не можна розум!ти
як готово знания, незмшне i дане раз i назавжди. 1стина, за висловом
Гегеля, не с вщкарбованою монетою, вона не дасться в готовому
вигляд! й п не можна в такому ж вигляд! покласти в кишеню. 1стина е
нескшчешгим процесом наближення до об’екту, який сам знаходиться
в розвитку. Об’ект розкривае все нов! гран! завдяки людськш
суб’ективностц людськш практицГ Тому суб’ективна сторона ктини
не е чимось таким, що лише заважае шзнанню об’ективного змкту.
Насправд! ж суб’ективна д!яльшсть е формою виявлення i формою
розвитку самого об’екттивного змкту. ктина як процес е об' активною
за змктом, але суб’ активною за своею формою.
Ов активна 1стина е еднктю абсолютного i вгдносного момеипв.
Абсолютнютъ ктини не може розум!тися як абсолютно завершене i
остаточне знания. Абсолютнкть ктини означае ii стшккть, сталкть,
неспростовнкть. Маеться на увазц що будь-яке знания, яке претендуе
на ктиннкть, м!стить в соб! дещо такс, що знайденс на в!ки, що е
безумовним i безперечним надбанням людства.
Разом з тим, евгг е нескшчснним i невичерпним, нескшчснним.
невичерпним ! неостаточним е i його шзнання. Тому будь-яке ктинне
134
знания буде уточнюватися, доповнюватися, поглиблюватися. В1дносна
сторона 1стини полягае саме в такт неповноп, неостаточност!.
Таким чином, !стина е суб’ективним образом об’ективного св!ту.
вона е едшетю абсолютного i вщносного, об’ективного i суб’ективного.
По сво1й природ!, характеру i целях тзнання е необмеженим i може
давати об’ективне i точне вщображення св!ту. Але !стина завжди
конкретна, тобто вторично обумовлена i мае певш меж! застосування.
Саме тому за своТм конкретним зм!стом i наявнми досягненнями вона е
обмеженою, вщносною. Процес тзнання !стини — постшна боротьба
за подолання обмеженост! людських можливостей досягненння !стини.
2.	П!д методом у найзагальшшому значенш розум!ють певний
спос!б, прийом, шлях вир!шення яко!сь проблеми чи задач!. Методи
наукового тзнання — це не проста сукупшсть правил i прийом!в, яка
конструюсться дослщниками свавитьно. Науков! методи мають
об’ективний характер, основою ix формування е законом!рш зв’язки i
вщношення предмепв. Фелософське вчення, що дослщжус методи
тзнання, називають методологией).
Сучасна система метод!в науки досить р!зноман!тна, як i сама
наука. У методологи !снуе безл!ч класиф!кац!й наукових метод!в.
Йдеться, наприклад, про методи експерименту, методи обробки
емшричних даних, про методи побудови наукових теорш та ix
перев!рки, методи викладення наукових результат!в. Кр!м того,
розр!зняють методи емтричного тзнання (вим!рювання,
експеримент, спостереження тощо), та теоричного (формал!зацп,
аксюматичний, теоретичного моделювання тощо).
3	позицп сфери застосування методи подьтяються на загалъш i
часткови Частков!, спещально-науков!, використовуються в окрсмих
науках (наприклад, в математиц! — метод математично) шдукцп. у
космологи — метод радюактивного розпаду, в економщ! — метод
економ!чного анал!зу, економ!чно! статистики тощо). Загальнонауков!
методи використовують вс!, або майже вс! науки. До таких метод!в
вщносяться анал!з i синтез, !ндукц!я i дедукщя, узагальення i
абстрагування, метод есперименту i аналоги, моделювання.
формал!зацп, аксюматичний метод та !нш!.
Метод абстрагування — вщцлення сдност! найбшьш ютотних ознак.
характерних зв’язк!в i вщношень предмепв i явищ з метою
проникнення в сутшсть останшх.
Узагальнення — лопчне завершения абстрагування, поширення
стльних ознак предмепв на вс! предмета дано) множини. ВнаслЬок
узагальнення вщбуваеться мисленне об’еднання окремих предмепв у
загальне поняття, наукову абстракщю.
135
Анали i синтез — взаемообумовлеш методи шзнання. Анал!з —
мисленне розчленувапня щлкного предмета на його частини,
Бидыення окремих ознак, властивсотей предмету i вивчення ix як
певних елемент!в щлого. Анал!тичний метод спрямований на
визначення нвутрппшх тенденцш i можливостей предмету. Синтез —
зворотний процес — мисленне поеднання в едине ц!ле розчленованих
частин предмету. Синтстичний шдхщ в процес! шзнання псредбачае
вишня побудувати щлкний образ, модель дослщжуваного предмета.
Метод сходження aid абстрактиного до конкретного — метод, за
допомогою, якого здшснюеться синтез абстракцш, внаслщок чого
дшнкть вщтворюеться системно i цийсно. За своею сутшстю цей метод
е еднктю анал!тичного i синтетичного метод!в.
1ндуктивний i дедуктивний методи тзнання — загальш види
умовивод^в, взасмопов’язаш мстоди шзнання. Дедукщя — достов!рний
висновок в процес! переходу в!д б!льш загального знания до менш
загалыюго. 1ндукц1я — загальний висновок, що робиться, виходячи з!
знания про одиничне чи часткове.
Наукове спостереження — метод вивчення ознак i вщношень
окремих предмет!в, як! розглядаються в Тхн!х природних умовах.
Експеримент. — метод вивчення предмет!в i явищ, у якому людина
активно втручасться в ix природний стан i розвиток, створюе для них
штучн! умови.
Методи аналоги i моделювання — методи, що грунтуються на
перенесенн! знань, отриманих при анал!з! певного об’екта (модел!), на
шший об’ект, менш вивчений.
Метод побудови гтотез полягае у формуванш припущення,
!мов!рного знания, у створенн! обгрунтованого передбачення певних
законом!рностей або причини, яка викликае певний факт або явище.
Метод екстраполяцй — метод дослщження, що дае можлив!сть при
певних умовах розповсюдити знания про одн! предмети на iHini,
под!бш до перших у певних вщношеннях.
Динам1чш i статистичн! методи — дв! велик! групи мстод!в, що
дослщжують об’екти в р!зних аспектах. Динам!чн! методи спрямован!
на явища, взаемозв’язок яких мае однозначний причинно-наслщковий
характер, в яких випадковкть вццграе незначну роль. Законом!рнкть
цих явищ мае необхщний характер. Ус! назван! вище методи вщносять
до динам!чних. Статистичн! методи використовуються для
дослщження не окремих явищ, a ix множини. Поряд з необхщнктю
велике значения тут мае випадковкть.
136
Системно-струкутрний метод заснований на дослщженн!
матер!альних утворень як систем, що мають певну структуру i певну
кыыасть елеменив.
Математичш методи (аксюматичний, математичне моделювання,
математична статистика тощо) засноваш на формал!зацп
тзнавального процесу, на абстрагуванш вщ конкретного змюту
об’екта, на анал!з! кгльюсних i структурних сторш предмепв.
Тема: Культура, щнносп, творч!сть
1.	Фшософське розумшня культури.
2.	Цшност! i щнн!сн! ор!ентацп.
3.	Культурно-юторична обумовлешсть творчост).
Литература:
Бердяев Н. Смысл истории. — М., 1990.
Волков Г. Три лика культуры. — М., 1985.
Дробницкий О.Г. Мир оживших предметов. — М., 1967.
Нестеренко В.Г. Вступ до фыософп: онтолопя людини. Навч.
поНбник. — К., 1995. — Р.9.
Ф1лософ1я. Курс лекцш. — К., 1994. — Лекщя 27,28.
Ф!лософ!я: Пщручник / Г.А.ЗаУченко та ш. — К., 1995. —
С.399-407, 424-434.
1.	Поняття «культура» виникае одночасно з формуванням науки
Нового часу i зародженням буржуазних вщносин. Цей латинський
термш спочатку означав культивування, обробку земл!, щось таке, що
мае штучний характер на вщмшу вщ природних речей. Саме у XVI
столИп, коли здшснилися величезш змши у соц!ально-економ!чному
становищ! людини, в п взаемозв’язках з природою, з’являеться щея
людини-творця як володаря природи. Саме тод1 виникае уявлення про
культуру як про штучний, надприродний св!т сощуму в протилежшеть
природному CBiTOBi. Культура постае як св!т людини, п творчо!
д!яльносп.
У буденному розумшн! культура — це сукупшсть щнностей,
духовного i матер!ального багатства людства. Дшсно, певним чином вс!
предмети матер!ального i духовного виробництва е сферою культури,
предметним впленням зд!бностей людини, и сутшсних сил та
вщносин. Але культуру не можна розумИи лише як емтричну
сукупшсть результата людсько! д!яльносп, це — лише !‘! зовшшня,
предметна сторона. У ф!лософп проблема культури розкриваеться як
проблема змши, розвитку само! людини. Сутшсть i сенс культури
137
полягае у реальному кторичному процес! самостворення людини.
Культура с способом i засобом саморозвитку зд!бностей шдивща, його
матер!ального i духовного св!ту. Вона е м!рою «олюднення» само!
людини, м!рою людяносп п вщношень до природи, до суспшьства, до
шших людей, до само'1 себе. Культура е тим вим!ром людського буття,
який вщповщае саме за розвиток людини як Людини. Усе, що
створене, будь-який предмет цивинзацн збер!гае в co6i людсью
зд!бност! i властивост!, мае людську форму, вщображуе кторичний
доевщ, знания, смисли, значения, потреби, щнностк Саме в процес!
предметно! д!яльност! в кторичному процес! сощального життя
створюсться т!ло цив!л!зацп i культури — cbit людини, св!т и сил,
можливостей, зд!бностей. Св!т людсько! культури — це i природа, i
сусшльство, уся оточуюча дшенкть. Культура вщбивае смисли i
значения людського кнування, вона е проявом самовиробництва,
саморозвитку людини. Тому культура не починасться там, де
закшчуеться природа, вона не е певною надбудовою над природою.
Культура с способом ! формою людського ставлення до природи, що
передбачае вщношення до природного середовища як до суверенно!
цшност!. Кульутра с, разом з тим, способом i формою «олюднення»
сусшльства i шдивща. Саме в нш складаеться надбюлопчна програма
поведшки, сшлкування, д!яльносп, що в сукупност! створюс
сощальний доевщ (знания, зразки, навички, сощальн! ц!л! i щеали,
цшност! i норми). Культура збершае, транслюе i продукуе ц! програми
як результат людсько! творчост!. Т!льки по культур! ми можемо судити
про те, хто ми е в цьому свт, якими е меж! i масштаби нашего
кнування, що взагал! означае — бути людиною. Культурою е весь св!т
як поле людських смисл!в i значень. У дзеркал! культури людина
знаходить саму себе, саме в культур! мктяться псредумови i нсобхщш
засоби по-справжньому людського кнування i самотворчостй
2.	Св!т предмепв, в якому живе людина, створений нею i тому !й
небайдужий. Людина вкладае в реч! свою прйцю i свою душу, надае !м
значения i сенсу. Цшшсть — це людський вим!р речей, це ставлення
до них людини з позицп сво!х потреб та штерешв. Чим б!льше
витратила людина сво!х ф!зичних та духовних сил на освоения того чи
шшого предмету, тим б!льш небайдужим, небезтороншм с ц ставлення
до нього. Цшшсть кнуе об’ективно як властивкть предмету. Але цс
неприродна властивкть, а сусшльна. Сам! по соб! предмета — hi
позитивна ш негативнЕ Вони отримують цшнкну характеристику
лише по вщношенню до потреб людини. ощнюеться не ф!зичний.
природний змкт предмепв, а !х сусшльна функщя. Тому цшнкть —
поняття, яке визначае позитивне чи негативне значения об’екта саме
138
для людини. Ц!чносп об’ективн! за свспм змктом, але вони завжди
переживаються i сприймаються суб’ективно.
Цшносп можуть бути предметными i су& ектними. Предметы!
цшност! — це Ti сторони будь-яких об’екпв людсько!' д!яльносп, як!
викликають суб’сктивне вщношення до них людини. Предмети!
щнност! — це природне благо i зло, споживча варпсть предмет!в прац!
(корисшсть), культурна спадщина, корисний ефект тзнання,
моральне добро i зло, естетичш характеристики природних i
сусшльних об’екпв, предмети релшйного поклошння тощо. Людський
св!т, тим самим, нс е простою сукупшстю об’екпв шзнання або
перетворення. Bin набувае суб’ективного значения, переживаеться
людиною як частина и само!, на нього розповюджуються людськ!
якост! i властивост!. Предмети! цшност! i е воображениям значения
предмепв в людському житп, вони ощнюються людиною в поняттях
«позитивного» i «негативного»: добра i зла, ютинного i \ибного,
дозволеного i забороненого, справедливого i несправедливого, правди i
брехш, прекрасного i потворного, доброго i поганого тощо. Способом i
критер!ем оцшки виступають субектш ценности Вони е сукупшстю
настанов i оцшок, !мператив!в i заборон, !деал!в i принцишв, щлей i
проекпв, як! виконують функщю норм, усталених ор!ентир!в
поведшки людини, п життед!яльносп. Здатшсть цшностей бути
регуляторами i ор!ентирами людських вщносин i поведшки шдивццв
обумовлена !х сусшльним характером. Цшносп е продуктом
колективно! д!яльносп людей — сощальних труп, нащй, клас!в,
сусшльства. Тому будь-яка щншсть формуеться як сустльна цшшсть.
Цшносп р!зномаштш i розповсюджеш нер!вном!рно серед вс!х
члешв сусшльства. Можна видьлити так! р!вш цшностей:
загальнолюдськ!, загальносощальш, сощально-групов! i
1ндив1дуально-особист1сн1. Загальнолюдськ! можуть сшвпадати з
загальносоц!альними (цшносп життя. любов!, добра, !стини, краси,
свободи, творчост! тощо), але можуть i вщр!знятися. Наприклад, в
одних сусшльствах вищою щншсю може бути дотримання традицп,
авторитету роду чи общини, а в шшому — шдивщуальне
самоутверджсння особистост!. Загальнолюдськ! цшносп мають
конкретночсторичний зм!ст (розумшня свободи в епоху середньов!ччя,
наприклад, в!др!зняеться вщ зм!сту цього поняття в наш час).
Сощально-групов! цшносп — це цшност! певного класу, сощально!
групи чи сшльноти (молод!жн! цшност!, етшчш тощо). 1 ндивщуальш
цшност! завжди залежать вщ р!вня матер!ального i духовного розвитку
сусшльства, вщ особисто! культури шдивща.
139
Сукупшсть щнностей, притаманних особистост!, вщмежовуе для не!
у Г! власнш життед!яльност! суттевс вщ нссуттевого, важливе вщ
неважливого, спрямовуе i'i потреби i штереси у певному напрямку.
Цйиасна ор1ент.ац1я — це спрямовашсть Bcix прояв!в життсд!яльност!
людини на певну систему щнностей, що надае життю сенс i значения.
Основним зм!стом цшшсних ор!ентащй особистост! е пол!тичн!,
ф!лософсько-св!тоглядн!, моральщ переконання, глибинш i усталей!
симпатп i прихильност!, моралью принципи поведшки. У своему житт!
особисткть завжди здшснюе виб!р духовних щнностей, що само по соб!
е проявом людсько! свободи.
3.	Творч1сть у загальному розумшн! — це д!яльн!сть, яка породжуе
щось нове, так! матер!альн! i духовш цшност!, як! школи рашше не
1снували. Традищйно по-справжньому творчими процесами вважали
наукову i художню творчкть. Певш шдстави для цього е, тому що в
цих фсерах творчий акт мае найбьтып явний i яскравий вираз. Але за
своею сутшстю вся людська д!яльшсть як така, у вс!х i'i проявах мае
творчий характер. Творчкть бере сво! витоки у
сощально-практичному способ! буття, у щлепокладаючш д!яльностк
Твирч!сть виявляеться в пращ, сощальшй, моральшй, правовш
д!яльност!, у фшософп, у сфер! рсл!п! тощо. 1ншими словами, вся
людська культура як вщбиток сутшсних сил людини е проявом
творчост!.
Творч!сть е найскладшшим явищем, яке мктить у соб! психолопчш,
сощальш, моралью, педагопчш, фьтософськ! аспекти тощо. Але два
аспекта творчост! можна вважати головними — це психолопчний i
ф!лософський аспекти. Психолопя анал!зуе процес творчост! з боку
його психолопчного мехашзму, ф!лософ!я ставить питания про
сутшсть i сенс творчост!.
Психолопчш дослщження дають змогу окреслити основн!
особливост!, характерш риси творчо-обдаровано! особистост!. Серед
них можна назвати так!: величезна продуктившсть пращ, вмшня
зосередити увагу i довго утримувати i'i на однш проблем!; гнучккть
розуму, широта i оригшальнкть мислення; незалежшсть думок i
ощнок, вмшня критично ставитись до CBoix i чужих щей; готовшсть до
ризику, мужшсть i см!лив!сть духу i розуму; пщвищене прагнення до
самоутвердження; схильшсть до гри, наявнкть естетичного почуття i
почуття гумору.
Творчий акт як псих!чна д!яльн!сть складаеться з усвщомлених i
неусвщомлених (пщсвщомих) процес!в. Так, наприклад, свщом! етапи
науково! творчост! включають в себе накопичення знань i навичок,
освоения лопчних правил i алгоритм!в вирпнення задач!, саме
140
формулювання проблеми, а також переварку i лог1ко-теоретичне
обгрунтвання ново! ще!. Прото творчкть нс можна розумпи лише як
результат свщомого задуму, як тыьки рацюнальну д!яльн!сть. Психжа
суб’екта творчост! включае в себе числснш компонента несв!домого.
серед яких головне мкце наложить !нту!цп, раптовому осягненню
сутност! проблеми. П!дсв!дом! процеси мають наспльки вагоме
значения в творчост!, що психологи шукають спещальш засоби
розгальмування i стимулювання несвщомо! псих!чно! д!яльносп. Але
це не означае, що творчий потешцал шдивща зосереджений
здеб!л много у сфер! пщсвщомого, у стихи неконтрольованих
бюлопчних сил, потяпв i спонукань. Та й взагал! продуктивна, творча
д!яльн!сть не може бути розкрита лише як псих!чна д!яльн!сть в
едност! и свщомих i несвщомих компоненпв. Вона мае свое коржня в
культурно-кторичнш сфер!, саме тому творчкть часто називають
надсвщомою д!яльнктю.
*• Так, дослщники видшяють дв! нактотшпп характеристики творчого
процесу: величезну значущкть в ньому сфери несв1до.чого i
естетичний характер будь-якого творчого акту. Обидв! ш
особливост! можуть бути зрозумип лише у контекст!
культурнонсторичного буття людини. По-перше, пщсвщоме (штупця,
зокрема) не е якоюсь «таемницею» Азольовано! шдивщуально! псих!ки
людини. Джерело несвщомих потенщй псих!ки знаходиться у
загальному доевщ! людства. Ус! накопичення i здобутки сусшльно!
життсд1яльност!, людського доевщу мають безпочередне вщношення до
сфери пщсвщомого. Саме вони е шдгрунтям псих!ки i формують сферу
неевщомого.
По-друге, будь-яка творч!сть в сво!й глибиш мае естетичний
хаарктер, вона е д!яльнктю за законами краем. Творити — означае
здженювати вьтьний виб!р серед безл!ч! можливостей i вщкидати
неприйнятн! вар!анти. Лопчно-рацюнальним шляхом це зробити
практично неможливо, як i неможливо «перерахувати» весь
нескшченний числовий ряд. Тому в процес! творчост! здшснюеться
пщевщомий виб!р, яким керуе почуття краси. У науц!, наприклад.
одним з критернв ктинносп е естетичний критерш — краса ще!.
гшотези, теорй' (!'х гаромнп, симетричносп, ритму, пропорщйносп.
досконалостц сшвм!рносп, дощльносп). Краса ж не е вщображенням
лише природно кнуючих форм i властивостей предмету, вона
пов’язана з культурною творч!стю, з перетворенням оточуючого св!ту
у св!т людини. Явищам i предметам об’ективно! реальност! притаманна
властивкть краси тою м!рою, якою вони е сустльно-кторичними.
культурними щнностями. Краса е назвою для найбглып оптимального !
;41
розумного розвитку людини та и св!ту, е проявом культури, м!ри
«олюдненосто» людини i csiTy, м!ри сшвпричетносто предмет!в i явищ
об’ективного св!ту життевому i духовному св!ту людства.
Культура надае своерщну програму творчост!. Завдяки культур!
творч!сть !ндивщ!в спрямовуеться на отримання загальнозначущих
результатов. Культура викликае проблемку ситуацию, що стимулюе
творчкть, створюе «попит» на вир!шення певно! проблеми, необхщш
для цього умови i засоби. Саме у точц! переткну !н ди в! дульного св!ту i
св!ту культури виникають вс! основн! типи i стил! мислення, щншеш
ор!ентацп творчо! д!яльносто, засоби та критерн творчост!. Продукта
творчост! з самого початку створюються як культури! ц!нност!,
сп!вм!рн! !снуючим у культурному середовищ! зразкам i нормам.
Отже, можна говорити про загальнолюдську здатшсть до творчост!,
що знаходить свое вщображення в icTopii' культури. Культура постас як
скарбниця результатов людсько! творчост! i, разом з тим, як cnoci^
пробудження !ндив!да до творчост!.
142
Зм1ст
Передмова.......................................3
1.	Ф1лософ1я, i'i проблематика та функцп........4
2.	Фшософ1я стародавнього Сходу.................8
3.	Антична фктософ1я............................15
4,	Ф1лософ1я Середньов1ччя, i'i особливост!.....25
5.	ФЬтософськ! де! в культур1 КшвськоТ Pyci.....31
6.	Захщноевропейська фыософ!я епохи
Вщродження......................................35
7.	Захщноевропейська ф!лософ!я Нового часу......38
8.	Кисво Могилянська академия i фьтософ) я
ПросвПництва....................................46
9.	Шмсцька класична ф1лософ!я...................51
10.	Виникнення i розвиток некласичних
фыософських вчень (XIX-XX ст.)..................57
11.	Украшська фьтософ! я XIX-XX столпъ..........69
12.	Фиюсофськс розумшня евггу...................76
13.	Д1алсктика та i'i альтернативи.
Концепщя розвитку...............................82
14.	Проблема людини в фиюсофп...................88
15.	Практика....................................95
16.	Свщомють....................................98
17.	Фиюсофське розумшня сустльства .............109
18.	Сустльство як система, що розвивасться......115
19.	Сустльство i особисткть.....................125
20.	Шзнання.....................................131
21.	Культура, щнносп, творчють..................137
143
Набрано i вщдруковано в СМП «Астон»
м. Терношль, вул.Гайова,8
т. (0352) 22-71-36
Пашр газстний. Зам. №49-в