Василь Скуратівський



Свята українського народу

Ілюстрації та художнє оформлення О. Коваля, Н. Коваль

КИЇВ «ОСВІТА» 1995
ГНАТ ПОКВАПЛЮЄ ДІВЧАТ

Щойно відсвяткували Новий рік, а вже на підході одне з най’
більших календарних свят — Різдво. Передсвяткових турбот у се-
лян значно більшало: жінки прибирали і мастили у хаті, прали
білизну, чоловіки заготовляли дрова, лагодили гужовий транс
порт' як-не-як, а на різдвяні свяіа годилося їхати в гості якщо не
на нових, то на добре полагоджених старих санях, але у свіжому
обшитті.

Коротка зимова днина швидко стікала, і передсвяткові турботи
доводилося переносити в оселі.

Не стояла осторонь і молодь.

Хлопці, зібравшись окремо, розподіляли між собою ролі для
вертепних дійств, ладнали звізду та костюми, вчили тексти й ліс-
ні. Дуже хотілося порадувати односельців веселими різдвяними
виставами.

Дівчатам також вистачало клопотів. Опріч маланкових гуртів,
до яких вони лаштувалися, потрібно було виготовити й хатні
прикраси — Дідухів, найбільш шануємих у селі, «їжачків» та
«павуків». Здебільшого робили це на Гната — 2 січня. Зібравшись
потайки в невеличкі гурти, сховавшись від хлопців, щоб не зава-
жали «обрадувати роботу-», дівчата нарізали з добірних житніх
стебел різних розмірів соломинки. Протягуючи через їх порожни-
ну нитку, вправні дівочі руки формували з них різноманітні квад-
ратики й ромби, У центрі «павука» розміщували найбільшу фі-
гурку. З боків до неї долучали менші «павучки» (іноді всередині
центральної фігурки знаходилося кілька мініатюрних ромбиків
або квадратиків). Бокові стебла обмотували різнокольоровим па-
пером або ж пацьорками.

Напередодні Різдва «павуків» підвішували на довгій та міцній
волосині з конячого хвоста до центрального сволока хати. Завдяки
циркуляції повітря — холодного знадвору та гарячого з палаючої
печі — великий «павук* разом з підвішеними до нього маленьки-
ми «павучками» повертався в різні боки, справляючи враження
живого Особливе захоплення такі прикраси викликали у дітвори.

Поряд з «павуками» сусідились «їжачки*. їх виготовляли з тіс- і
та або глини, надаючи їм форму справжнього їжачка. За колючки і
слугували невеличкі колоски Фігурки сушили на комині. Тдкі мі-
ніатюрні іграшки з настовбурченими колючками дуже були схожі
на своїх живих родичів. Однак улюбленими різдвяними прикраса-
ми залишались все ж «павуки*.

В однієї з майстринь солом’яних виробів на Коломийщині, а
там і дотепер зберігається традиція їх виготовлення, я запитав,
чому саме так називають ці прикраси.

— Хто його зла .. Мо, тому, що нагадують павутину...

1 справді нагадують Сплетені ромбики вельми подібні до паву-
тини, а центральна частина — до павука, що застиг з розчелірени
ки ніжками в очікуванні здобичі. Однак ця зовнішня схожість не
випадкова. Вона відбиває вірування народу, уявлення наших пра-
щурів про довколишній світ. Павуки віддавна вважалися бажани-
ми гостями в людській оселі, бо «вони заснували світ». За по-
вір ям, той, хто вб є павука — накличе на себе лихо. Жінкам забо-
ронялося до обіду вимітати цих комах із хати; та ж, котра вчи-
нить таку наругу, неодмінно втратить смакові відчуття, що вкрай
не бажано для хорошої господині.

Багатьом, очевидно, відоме повір’я: якщо біля вас спустився

павучок, то це віщує якусь новину. Крім того, майстерність, з
якою павуки виготовляють свої дивовижні вичурні мережива, зав-
ше викликала у людей симпатію. Завдяки їм домашні санітари
убезпечували приміщення від мух, комарів, мурах тощо.

Павуки за народною уявою уособлювали ще й працьовитість.
Пам'ятаю, як у дитинстві мені вельми не хотілося відпасувати
в одне із свят сільську череду корів. Ненька підійшли до мене, мо-
вили багатозначно:

— Бач, навіть павучок і той працює в праздник. А ми ж

люди...

Власне, все це разом узяте, очевидно, й виробило народні уяв-
лення, а відтак і символіку про павуків, котрі «приносять вість*.
Тобто у такий спосіб ніби оповіщалось про Різдво Христове. Щоб
там не було, а подібні вироби у давнину займали вагоме місце
у святковому інтер'єрі селян.

На Бойківщині до нашого часу зберігся деінде ще один вид ус-
вяткування хати напередодні Різдва і Василів — прикрашання за-
стільних, що виходять на вулицю, вікон. Для цього також вико-
ристовували різновідтінкові стебла соломи. Пронизуванням тон-
ших пластівців у товщі можна було сформувати різноманітні
ромбики, трикутники чи квадратики, котрі і вставлялись між под-
війні рами. Такі прикраси створювали особливий святковий наст-
рій передусім увечері, коли через вікно пробивалось із хати світло.
Знадвору химерні фігурки віддзеркалювали різноманітними
кольорами, викликали в уяві різноманітні образи, вабили погляд
лрипізнілих перехожих.

На Покутті, напередодні Водохрещ, робили із соломи витіюваті
хрестики. їх чіпляли біля вікон, обіч віконних рам і дверей. Вони
виконували роль оберігачів од нечистої сили, котра в дні свят вва-
жалася особливо небезпечною.

Різдвяно новорічна обрядовість українців не обмежувалася ли-
ше наведеними вище дійствами. В активному вжитку були й інші
символи. До них належали і «голубці*, що мали вигляд птахів.
Для цього брали шкаралупу від яєць, з двох боків проколювали
отвори і просовували крізь них кольоровий папір. Фігурки підві
шувались до сволока і ототожнювались (в давніх дайбозьких віру-
ваннях) з небесним світилом — сонцем.

Однак найнопулярнішою традиційною українською символі-
кою на різдвяно-новорічні свята був Дідух Виготовляли його з ку
лів або першого зажинкового снопа (останнього деінде називали
Снопом-раєм). Верхівка вінка нагадувала конусоподібний сніп з
безліччю колосся. Гілки — а за них правили зібрані докупи пуч-
ки, одо зверху розгладжувались,— обвивали кольоровими стрічка
ми, паперовими чи засушеними квітами, оздоблювали на свій
смак і уподобання.
У світлицях Дідуха або Снопа-рая ставили напередодні Вага-"
тої куті, і свою обрядову роль вони виконували впродовж усіх різд-
вяних свят. Ці високомистецькі витвори створювали у хаті зати-
шок, піднесений, святковий настрій і нічим не поступались сучас-
ним ялинкам.

На превеликий жаль, на сьогодні обряди, пов’язані з Дідухом.
майже втрачені. У специфічних різновидах вони збереглися на
Прикарпатті та в Карпатах. Так, покутяни, скажімо, використо-
вують для цієї мети необмолоченнй сніп жита, пшениці або вівса,
його заквітчують стрічками та гілками ялиці і виставляють у па-
радному кутку хати — покуті. Основна його роль — символізува-
ти спільного предка — Діда- Одночасно з Дідом покутяни готува-
ли й Бабу — на різдвяний вечір до хати вносили оберемок соломи
і застеляли нею долівку. Це був своєрідний атрибут, що засвідчу-
вав існування культу предків. Адже вважалося, що добрі душі
пращурів оберігають посіви та врожаї від усіляких бід — повеней,
граду, бурі, вогню тощо. Оскільки, за уявою дайбожмчів, у час на-
родим сонця, себто на різдвяні свята, духи пращурів із настанням
сутінків оселяються в помешканнях своїх нащадків, то на їх честь
біля Дідуха обов язково ставили кутю та узвар, тобто колово, яке 4
вважалося поминальною стравою.	Я

Напередодні Щедрої куті (в ніч з 13 на 14 січня) Дідуха вино- Я
сили з осел? В одних випадках його спалювали на обійсті, в ін- 1
ших, зокрема на Поліссі, околотом підв’язували фруктові дерева, І
щоб добре родила садовина.	Я

Як бачимо, клопотів для дівчат напередодні свят було дос- 1
татньо. Тому й казали з цього приводу: «Гнат покваплюе дівчат», Д
нагадуючи, що до Різдва лишилися лічені дні.	Я

ДО НАСТІ ТОЧИ СНАСТТ

Уже все налаштовується на святковий лад. Вправні жіночі ру-
ки завершують білити оселі, мити двері, вікна, 4ави, мисники,
причепурено піч. Ще б пак: до Анастасії, яка припадає на 4 січня,
оселя, господарські будівлі й обійстя мають бути повністю прибра-
ні. Чоловіцтво також не спочивало — на два тижні нарубано су-
хих дров, заготовлено вдосталь їжі для домашньої худоби... Через
два дні загостять три найбільших зимових свята. Пам’ятаєте сло-
ва відомої колядки:

Та прийдуть до тебе

Три признака в гості:

Що перший же празник —
Святеє Рожество,
А другий же празник —
Святого Василя,
Л третій, же празник —
Святе Водохреще...
Саме ці три свята і складали різдвяно-новорічну обрядовість
з численними дійствами й розвагами, Щедрими гостинами.

Віддавна у нашого народу був звичай: у кожній родині спе-
ціально готували до фестин одну, а то й кілька свиней, 3 приходом
Різдва, коли закінчувався Пилипівський піст, уже дозволялося
вживати скоромину. На всьому терені України на всі ці святки на
столі обов’язково мали бути тушковане або смажене м’ясо, окорок,
салтисон, холодець тощо. Але найпошанованішмм святочним їст-
вом вважалися ковбаси, якими обов’язково годилося розговітися
кожному членові родини. Якщо з якихось причин у господарстві
не було годованика, то свіжину купляли в сусідів або позичали,
адже; «Різдво без ковбаси не буває», «Різдво без ковбас, як Велик-
день без крашанок*.

Ось чому останній тиждень перед Різдвом у народі жартома
називали «свинячим Різдвом» (у деяких регіонах — «свинячим
Великоднем»). Справді-бо: що досвіта біля осель тільки й чути чо-
ловічі крики і свинячі верески; видно палахкотіння багать на
обійстях. Найбільше їх припадало на Анастасію, бо здавна вважа-
лося, що цей день найкращий для обробки годрваників. «Свиняче
щастя, — казали в таких випадках,— мбарае Настя», «Ось прий-
де до тебе Настя,— дорікали капризним тваринам,— то візьме те-
бе трясця».

Десь за півмісяця господині посилено годували свиней і зазда-
легідь зюлошували коліїв У кожному селі були свої фахівці цієї
справи, адже від того, як вони виконували це, залежала якість
продукту. Вправних майстрів вважали «легкими на руку» і вони
користувалися повагою. В обов’язки колія входило не тільки
справно заколоти тварину, а й осмалити і розібрати тушу. Та й до-
тепер, купляючи сало на ринку, городянц звертають увагу на
якість шкіри: гарно осмалена і відповідно оброблена, вона вабить
зір своїм золотисто-коричневатим кольором і додає смакових яко-
стей продукту

Традиційно смалили свиней соломою. Найкраще це виходило,
коли для цього використовувались кулі. Жмуток цупких стебел
підпалювали і повільно осмалювали тушу, час від часу зішкрі-
баючи залишки щетини спеціальним ножем. Гладеньку шкіру об-
мивали окропом і накривали соломою — «щоб впріла», а потім
знову мили та шкребли Це найвідоміший спосіб, яким віддавна
користувалися селяни. Нині здебільшого послуговуються паяль-
ними лампами, однак смак сала від цього значно гірший.

Нарешті бралися, як кажуть у народі, за розбирання свині. Тут
були такАк*евої обряди і традиції. На Поліссі, скажімо, колій від-
різав перший шмат сала, клав його на стіл і перехрещував, прика-
зуючи:

— Нехай вам Бог помагає наступного Різдва дочекатись і ще
кращого годованика вгодувати!

— Спасибі,— відказувала господиня,— і вам бажаю, щоб Бог
повернув здоров’я!

Потім, повідрізавши маленькі пупсинки на животі, колій від-
давав їх господині, Щоб однесла а хлівець — «на розплід». Та най-
більше присутніх цікавило, яким «удався годованик». Господиня,
а саме на неї покладалися основні обов’язки догляду, не оминала
нагоди розповісти, яким був її «підопічний», як вона догоджала
йому.-.
Найбільше клопотів було, коли «розробляли нутрощі» Кожен
орган мав є^ос призначення. Наприклад, жовч використовували
для лікарських потреб, шлунок - для салтисону ноги для холод
пю кишки йшли н* ковбаси, навіть міхур при відповідній обробці
чіг стати дитячою іграшкою. Сало і м ясо або солили і складали
в діжки та бодні, або як у Карпатах і на Прикарпатті — коптили.
Здір скручували у рулони і тримали для засмажки рідких страв.
Ще його вживали як висококалорійний продукт під час важких
сільськогосподарських робіт- розробки лісу, сінокосу, жнив, а
також лікували ним шкіряні хвороби.

Чимало праці лягало на жіночі руки при виготовленні ковбас.
В Україні нацпопулярнішою була кров янка. Для леї використо-
вувались найтонщі кишки. Кишки середньої товщини йшли на
м’ясні ковбаси, а найтонші заправляли вареною крупою — греча-
ною або, як на Поліссі, пшоняною: їх так і називали — «гречани-
ки» та «пшоняники». Пекли ковбаси в печі на великих сковорід-

ках або деках

Хочу нагадати ще одну традицію, котра з'явилася в 60-ті роки
і побутує донині. Це колективні вечоринки — «на свіжину» чи «на
печінку». Після того як пости перестали бути обоє лаковими, той,
хто заколов свиню, готував щедрий стіл, де обов’язково мали бути
смажені м ясо або печінка. На таку вечоринку скликали сусідів
і найближчих родичів та колія, котрому відводилось накпочесні-
ше місце — покуть.

Отже, як бачимо, передріздвяні дні вельми клопітні: з нагаль-
ними роботами намагались упоратися до Анастасії. Тому і каза-
ли. «До Насті точи снасті, а після Насті поскладай в одвірок снас-
ті» Адже за парі' днів починаються найповажаніші народом праз-
ники, і- < які лишень святкували і відпочивали — Різдво, Василі,
або і'тлрий Новий рік, та Водохрещі (Йордан). Залишилося чекати
недовго.	'

КОЛЯД, КОЛЯД, КОЛЯДНИЦЯ

і надміру простенька'к'/-7 " Й У селі> не знана ця похідна
Щених. щоб оповісти про Р^здіо ХКОІ° МИ о6бігали С’УСІАІВ ™ ХР.^
Дарунки:	і,ПЬи лриі'тове й отримати за це щедр*

Хоч і

Лоляд. каляд. колядниця
з ледол* палянице'
* без меду не 1ака_
4аате. аядьку. п'ятака!

>і»А був нам найми^)иі ' іУЛИ,Й 1МШІ* Не менш поетичні тексти.
‘*ко**ї Йшла про дарункк * & мабуть’ Не тільки тому, що мова '<
 Уїлась Коляда. Назве ьч ТОму’ “ ньому безпосередньо з*’*1’
»0	зДнеться, всім відома й зрозум.ла,
ХЖїї? -=ет,-х
перший день кожного місяця зоеібнг. Гіиіга - ^аленда), себто
святкувався.	4 ’ ЗОСібНО Січня, ЯКИЙ особливо пишно

«Є “ далеким пращурам цей обряд відомий ще 3 IX сторіч-
чя. Існує припущення, що прийшов він од римлян. Тамтешні ХЛ1
бороои протягом тижня - з 17 по 23 грудня (за старим стилем) -
‘ У відзначали зимові свята, так звані Сатурналії. До них готу-
валися заздалегідь: відгодовували жертовне порося, готували
' .'рядові страви, обсилали один одного дарунками, організовували
іноманітні забави та ігри. Ця обрядодія безпосередньо пов’язана
іокровителями врожаю, а відтак і багатства — богом Сатурном
його дружиною Опс.

Сатурналіям передувало свято Бруналії, яке відзначали двад-
, ть чотири дні (з 24 листопада по 17 грудня — за кількістю літер
греко-латинського алфавіту). Воно символізувало настання зими
та завершення хліборобського року.

Ця традиція, що прийшла до нас через Балкани, на думку виз-
начного дослідника дохристиянських вірувань Івана Огієнка, зро-
била певний вплив і на обрядовість наших пращурів, зокрема на
святковий календар. Як на мене, з цим можна погодитися лише
частково, оскільки з давніх-давен непередодні Коляди, починаючи
од Введення, наші далекі попередники урочисто святкували місце-
ві празники, які традиційно оформилися лише за християнськими
назвами: до таких зокрема належать Катерини, Андрія, Варвари,
Миколая тя ін.

Свято української Коляди відзначається протягом двох тиж-
нів — з 7 по 19 січня. Це період так званого зимового повороту
сонця. У народі казали: «Сонце на літо, а зима на мороз*. За дай-
бозькими уявленнями це зустріч нового сонячного року, а звідси
і свято народження Сонця — найзнаменніший зимовий празник,
що об'єднувався цілим каскадом обрядових дій. Усі вони так чи
інакше стосувалися завершення хліборобського циклу, що під-
тверджують численні ритуалізовані дійства (кутя, посівання зер-
ном, виготовлення Дідуха тощо).

З прийняттям християнства розпочався інтенсивний наступ на
утраднційнений святковий календар дайбожичів. Особливу бо-
ротьбу церква повела зі святом народження Сонця, в тому числі
з Колядою, замінивши її народженням Христа. Ще у V столітті
(440-_ 461 рр.) папа Лев І Великий скаржився, що римляни свят-
кують не Різдво Христове, а Сатурналії, тобто схід (народження)
сонця. Подібне зустрічаємо і в нас. В одній із збірок законів, вида-
них у російській імперії, читаємо: «Вечором напередодні Різдва
Христового та протягом свят організовувати, за стародавніми ідо-
лопоклонники звичаями, ігриська, і, наряджаючись у кумирську
(ідольську) ОДІЖ, танцювати вулицями і співати сороміцькі ПІС-
НІ,— забороняється*.	7 . „«„V

Про це йдеться і в «Синопсису* (огляді), виданому 1в« 4 року
‘чивво-Печерським архимандритом: «Ніції пам’яти того біса Ко-
гяди й доселі не перестають обновляти, иаченше од самого Рож-
дества Христова, по вся Святия дні собирающеся на
нралища, пісні поють, і в них аще і о Рождестві Христовом ломи
мають, но зде же беззаконно і Коляду, ветхую прелесть діявол-
 'кую, мнсго повторающе, присовокупляють*.
ил свідчить, що народ не бажав одрікатись від

Усе це красномовно є «	Християнській церкві довелося

своїх давніх традншйни_	чином свято народження Сонця бу-

піти на певні поступии. і	Христа, а в святковій обрядовос-

ло ув'язано з народжен	зокрема колядки та щедрів-

ті залишено чимало^да	Р амаганкя вилучити цей високопое

ки. Щоправда, спочат л^ я щедрість ниви, врожаю, вели
тнчний жанр. В ЯКОМ)	звучать побажання щастя

’^-яТиоХ іїіїтом ашаиоаувться природа й людина.

Го-го-го, коза, го-го-го, сіра.

Ой розходилася, розвеселилась.

При своєму двору, при господа ру'
Де коза ходить, гам жито родить.
Де не буває, там вилягає;

а

Де коза туп-туп.

Там жита сім куп,

Де коза рогом.

Там жиго стогом.
Де ковв хвостом.
Там жито кустом...

З* дуалізму, тобто двоквір'я, колядки і щедрівки або доповню-
валися християнськими символами, або ж створювалися нові, де
оспівувались Христос, Мати Божа. Особливо чимало таких текстів
створили вихованці Києво-Могилянської академії (XVII — XVIII
ст.), а на західноукраїнських землях — ченці Почаївської лаври
(XVIII ст). Саме з цього періоду в обрядовому мелосі починав пе-
реважати християнський елемент, а термінологічне поняття-
Коляди втрачатись. Нині вона зустрічається лише у піснях та
сценічних дійствах (колядницькі ватаги та щедрувальницьке
посівання).

Деякі вчені вважають, що первісне значення Коляди ще зали-
шилося в деяких реліктових обрядах. Одне з них — свято Корочу-
на. ро те, що це давня назва Коляди, свідчать записи у Іпатіїв-
ському та Новгородському літописах. Пізніше ця назва зафіксува-
лася 8 п ут' Дійовій особі колядницької ватаги, обрядовій наз-
ві різдвяної паляниці на Закарпатті тощо. Дехто пояснює її поход-
Тон«КЯЛ^АЛЛВа ‘К°Р°ЧуГ ~ ОАИН а ^коротших днів на Спири-
ватися її гЛ грУАНЯ’ аб° ж від *покрочував» — почав видовжу
«йтися з цього числа день починає прибувати).

Л АОЮ ТІСН° ув яаУється і свято Туриці (на честь бога Ту-
дарі	В Галичині та Подністров'ї. У цей час госпо-

дарі водили селом бичків і приспівували:

Ой, Туре. Туре-небоже,

Ой обернися та й подивися.

том двох тижніїґсічня ВГтТ0 Сонця — Коляда відзначалсх я проти-
дій, куди входять Різда^ЄпиІЛК?ИЙ Комплек<-' новорічних обраДО*
... РіЛ^Гнаїивжіх ИЛ‘ Т“	День, що переДУ'

До нього Слід було впооаті?11*41^ Баіатж‘;ЧІР< Багата кутя, Вілія-
натовкти ячменю чи піп ЄЬ 3 ус,Мв Их'подарськими справа*1»*,
(деінде — дев’ять) пісних ЛЛЯ КУТ1 ТИ зготУ‘»ати дванаДЩ*тЬ
борщ, риба гриби ииі Рай, серед яких обов'язково мали бути
НЩ. Р Є, гриби, „кроги з квасолею чи капустою, тушкована
картопля, узвар і кутя. Всі ці страви годилося готувати на вогнищі
з дванадцяти полінець. Вогонь добували за допомогою Хсала

На Святвечір, за традицією, всі члени родини мали бути в«>
ма: хто ж спізниться, той .цілий рік блукатиме поза хатою" нГ
томість, якщо між членами сім'ї «бо сусідами були сварки то їх
годилося залагодити в цей день, .щоб на Різдво був спокій і мир.
Найповажнішою особою на Багату кутю вважався господар кот-
рим виконував роль давнього жерця - його слово, порада чи на-
каз вважалися незаперечними. Йому належало внести сіна для
кубельця на покуті, встановити Дідуха та інше. Допомагали
у цьому молодші сини.

Як уже мовилося, серед різноманітних страв на Святвечір
обов язково мала бути кутя. її готували з пшеничних або ячмін-
них зерен (на півдні України з рису). Перед тим їх вимочували
у воді, товкли в ступі, сушили і знову товкли, щоб звільнити від
луски.

Кутя з давніх-давен вважалася основною обрядовою стравою.
З цього приводу Ф. Вовк писав, що одварені у воді зерна пшениці
або ячменю, приправлені медом, та зварені у воді сушені овочі «на-
гадують іце неолітичну добу». З кутею пов’язано чимало обрядо-
дій. Наприклад, після її приготування господині обов язково диви-
лися: якщо зерна піднялися через вінчик горщика — це віщує доб-
робут, а запали — лихе передвістя. До звареного збіжжя додава-
ли у певних пропорціях солод: звідси, мабуть, і пішла відома при-
казка «Передати куті меду». В деяких регіонах кутю заправляли
товченим маком, волоськими горіхами або родзинками, потім усе
це розмішували з узваром.

На особливу увагу заслуговує обряд «нести кутю на покутю».
Вона мала стояти на столі в новому горщику протягом усіх праз-
ників (щоправда, до кожного свята її варили окремо). В одних
районах України її вносив найменший син у родині. Напередодні
батько виплітав йому нові вовняні рукавички, зодягши які, хлоп-
чик брав горщика і промовляв:

_____ Несу кутю на покутю, на зелене сіно, щоб бджоли (чи кур-
чата) сіли!

На півдні України, як правило, кутю несла до столу господиня,
тимчасом усі присутні сидячи супроводжували цю дію квоктан-
ням («кво-кво»). Коли ж господиня ставила на стіл узвар, усі вста-
вали і кудкудакали («кудкудах-кудкудах»). Все це робилося для
того, щоб гарно неслися кури й виводили курчат Подекуди цей
обряд покладали на дітей, подекуди, наприклад на <ерніпв.цинц
господиня сама імітувала пташині голоси. На Черкащині,
горщик, господиня приказувала:

— Кутю на покутю, узвар — на базар, а пироги	Р

Кво-кво-кво...

А діти їй відповідали:

— ІІЯП-ЦЯП-ЦЯП...	і ппгку-

Прилаштувавши горщик, вона підходила до малят і, поску
буючи їх за чубчики, примовляла.

— Чуб-чуб'.. (щоб курчата були чубатими).

Горщик з кутею обов'язково ставили к. покуті	“я“

робили з найзаііашніших сортів сіна. Таке місце щ	ла

!жми. оскільки .. християнським вченням мати Вож. народи
малого Хрнста в яслах. Горщик покривали хлібом з дрібком
Сіна віддавали худобі, а частину тр„. і
По такнічснию еват частин)	( висидЖуватИсь курчата.

в для НУ6ЄЛ- де ” тпаву клали у купелю для немовлят.

н, Слобоїканщии1 цю тра»Уя	ра мастили дол.яку у хаті, вн„.

Воливяяи ««"ЄР'*0*" його під столом. Там воно мало про- .

снлк оберемок ака і «алил	ою для родини було якщо у

лежати ДО	кіт. У західних областях України

ньому акладаася спати не столярські причандалля, а в ін-
д0 „ти вкосили ада"» Р ^„одярського реманенту чи
ших _ випікали Тістечка У Ф 1 тако)к	на покуть.

Збруї. обр’'«‘“и’Х'я,; уявлялася підвечірня різдвяна зірка .

і

Л Хи»авадРц-ть різноманітних піснях страв. Звідси и назва Ва- |
гага кут. чи Вататаечірк	господар> ,, а„ інші •

Першим, як і	ої вечер1 намагалися не виходити

ХИХ^о»ят„ тихцем і не пити воли. . «об У

близькі й далекі члени родини мають приити до с_ ' ставИЛИ
звільняли для них місця на лавах, ліжках, стьть’ *•’ гписутНі
страви і поруч клали ложки. Слідом за господарем всі р
виголошували молитву, в якій поетично-схвильовані слова
звернені до тих, хто «заблукав у лісі, втопився у морі чи не п
нувся І далекої дороги».	„	.	• о днях

Обряд поминання померлих присутній у всіх регіонах. Ь од
випадках цим дійством започатковували вечерю, в інших Р°
ли це наприкінці її. Господар поіменно називав імена небіжчик*
приказуючи:

— Хто живий, той з нами. Хто вмер, той у ямі. Царство їм не
бесне, хай легко лежиться, а нам легко живеться1.

Натомість, залишивши трохи куті в мисці, клали в неї чи п0
ряд ложки, а вдосвіта на Різдво дивилися, чи не перевернУіаСЯ
чиясь це означало, що власник ложки «скоро піде з цього світу
іаступну молитву виголошували «нині сущим* -— усім *>-іа
нам родини. їм зичили здоров'я і щастя, бажали, іцоб гУРт0
і в злагоді дочекалися наступного Різдва.

чРппиДиЄИКИХ регіона*’ перед тим як почати їсти, старійшин*1'
їіж»« Л ЛОЖКОЮ куті- покидав її вгору - «на приплід»-
з“ХяТиЛЛИ СК*ЛЬКИ	зернин до стелі, стільки

призначаться	йг**яток та іншої живності. Друга пор

Хь аджГтпяВ' ?ЇРНОВИХ' а ТрЄТя - ^вбачуваяа кіль
бджіл.	Радиційно в кожному господарстві трима

шк ВДрШуХжюГкут.'ГИМ ЙК П0‘Іати трапезу, господар. взЯЯ
Дивитися на нічне небо *' Ие коат»ючи її, виходив на Д»*Р *
р* вестиметься Всяк* г,«и КЩО Воно 3°Ряне — наступного року А
дуввти Н Лишень після а КОЛИ ?‘ірок мало — доведеться сііро
вечеряти. Кожен а присутні? *'* В‘Н поВеРтався У *атУ- поПИН?ку
*«ти всі страви 1 завести ’ - ‘ВШИ Три ложки куті, мав поема*?

хтось 4* вечеп кім™ ІЄГВО 3новУ кутею та узваром,
«рвкметою. господар Л??*1040* ЧХн>в- Шо вважалося Д0*’**’
и	конічно «дарував* шмат землі
якусі тварину, а якщо вдавився, то це передвіщало сумну авіст™
Після вечері господиня мила посуд, а воду зливала в карафку
щоб нею напровесні окропити приплід, переважно курчаГЛ ка
ЧАГ, яких уперше випускали на подвір'я	УР а ка-

Пізніше ДІТИ односмли обрядову вечерю своїм хрещеним, бабу-

•дідус ЯМ та бабусі-пупорізці (на Херсонщині цє робили напере-
додні вечері) Матері зав язували у біленьку хустинку книш
41, цукерки, і діти, зайшовши до хати, приказували-

- Добрий вечір? Мама і тато пристали вам хліб. сіль і вечерю

Ощедрені забирали принесене і в свою чергу клали в хустинку
свої припаси, а дітей обдаровували горіхами, яблуками, цукерка
ми або грішми.

, кала-

Цікаві передріздвяні обряди побутували в Карпатах та на За
карпатті Крім куті, на столі мав бути спеціальний обрядовий
хліб — каря'іун (крачун, хлібець). В одних місцях його пекли вве-
чері в інших — у ніч перед Різдвом, супроводжуючи усталеними
і щі, іиційними обрядодіями. Скажімо, гуцули робили це так: жін-
ку . щоб спекти ка рачу на, одягалася в гуню і натягала рукавицю,
бо «гола рука — це бідність, а карачун — символ достатку». Обря-
довий хліб стояв на столі впродовж усіх святок, символізуючи зи-
іогзє сонцестояння. Куштували його тільки після Василів, а один
зберігали до весни, щоб вийти з ним на перший засів яровини.

На Закарпатті обрядовий хліб пекли з пшеничного борошна.
Перед тим як його вчинити та посадити в піч, газдиня виганяла
всіх з оселі і замикалася. Якщо в родині була підданиця, то мати
змащувала їй обличчя медом, потім змивала його, а воду зливала
у пляшечку і вправляла в тісто. Саджаючи виріб у піч, припо-

відала 

— Як цей мед пече в карачуні. так би тебе (їм н хлопця) пекло
серце за нею (ім’я дівчини), — і при нагоді давала юнакові напи-
тися цієї води, щоб він уподобав її дочку.

Після того як хліба спечено, батько з сином йшли до току з ве-
ретою, нав язу вали в неї соломи і заготовляли два снопи один,
щоб розіслати на столі, а інший правузяв за Дідухв Потім на-
правлялися до водойми, вмивалися джерельною водою, змочували
з трьох сторін карачуна і поверталися до хати. Почувши постуки
в сінях, господиня запитувала:

— Хто там дуркоче?

— Святий дух з калачами та -зі свяченою водою, — відказував
газда і переступивши поріг, оповіщав: - Щедрий і доории вам

В* ‘дружина, розіславши біля порога якусь одежину (на голу до-
лівку не годилося ступати), відповідала.

• Мто^Хлар кидав карачуна ...	-А»

мавши йог... кидала назад. Якщо к.п«ц, «« д"^’
вилася. чи .не догори сподом, бо це на лихии ріж. Под.іну овря
додію виконували і на Щедру К11юя	столі, накрито-

Після нього батько з сином ра.«<А» “’оХ'.'Соломою
чу святковою	’ •^Сдоіии.лі члени родини робили

не боліли спина*.
між

і ™^тував на рівнинному Закарпатті. Гут,п.

Т,Кч"ерХли трохи нТкше. Напередодні Багатої куті гщ^ ї *
святвечерювал р	було таК0Г0, то 3 дружиною, котра

разом іт-ино^	 -	. за сонцем обходили оселю, тримач*

Л'Х°хл 6 “ Ложці меду й куті, а «кож жарини, ладан
™ нТтЛлц.. Потім заходили в стайню, робили на одвірка, ,
У „агами тирин хрестини і проголошувати заклинання
,ЛИХ сил Міцно позамикавши двері, обсипали довкслу маком
біля порога клали зубок часнику та сокиру .від М|. і
ків» Лишень після цьою заходили в хату з «колядником* — обря. ;
довим снопом. Якщо у сім'ї був син, то перед вечерею він йшов до
потічка, набирав у відерце води й приносив до хати, вдаючи, щ0 не.
се масло. Між сином та матір ю відбувався цікавий діалог, в якому
юнак намагався переконати матір, що справді дарує їй масло.



’ла.

І**

Сівши за стіл, газда розпускав паска на штанях, «щоб вівці
легко окотилися♦. До речі, мешканці гір заводили у світлицю й по
лазників — ягнятко або телятко й намагалися нагодувати його.
Інод: влаштовували символічний обряд частування диких звірів
Повечерявши, зв'язували ложки житнім перевеслом, «щоб не гу
билися в череді корови»

і4Кі найвідоміші обряди, пов’язані зі Святвечором на всьому
ітз>ені  країни. Не менш поетичними були й ворожіння та закли-
нання. ( кажімо, хлопець, який не хотів аби до його обраниці заси-
лали « вчт.е інші парубки, йшов увечері до млина, брав три скіпки
І'1 ,/'Л,031в’ як’ пеРетинали лотоку. загортав їх у ганчірку і таємно

’ ’АВ1рок нареченої, приказуючи:

На Л0Т0КИ’ ТаК 6“ <ІМ’Я

шись водою Снашіптува ЙІІ‘ЛИ Прору6у’ роздягались Ь окропив».
Натомість уд^мя ТЯк би за Мною бігали сватачі!

оббігши оселю, дивилм Г Л1тали волосся, брали в руки хліб і, тричі
2Я» Дехто 3 юнок зиим ' ®ІКН0» Де начебто «має показатися до-
ул° Рум'яним В обличчя калиновим соком, щоб завжди
АЛЯ । взуття ноаТ’ГоГом'яж^0 Чимало повір’їв. Господарі готував
ними ПЄрЄВЄРТ*ЛИ на ДП^ 'Л^г КИ’ КОТРІ НОСИЛИ ДО Нового РОКУ'
Ді*ЛтГ^У* Китрд хворіла* <аК>п ПІСЛЯ Во^охРещ обкурював
чоботв ?оГ,Нли Устілки з сіц'с ’ Лівобережній Україні хлоіШ1

— хЛ'^Дні Васипіь’ лежа™ на покуті, для пра»°
Крім’^. *'И1. судитьсй, тойКгвЛИ ИІА п°Аушку, приказуючи:
мили X? ніч присниться.

Потім підходи** 3 ЯКПГО бокуУД * Иинасили його на вулицю. 1
слою «сядь. 2* А0 Су<1Дських “'д.иьмг^ся пес, туди й лідв замі _
році пол?* паціастиїь ’ дослухались: якШ° цу .
жл°пцем, то під* АУт,> свати ак Ити заміж, а коли «йди» •"
К1 Тк*оспляТь °ЛИп® До його у п^° Дівчина хотіла побрат*41
Ті	в е Родині лад б ®а ‘ лУхала, як ведуть себе св

„ прожили	Аб>де-в коли кричать - буДУ^ 44

ї*:**А*ли їх ?1в**й спосіб п

^Л”'ТВ“" *" 1Х‘" " “"'УвАв'‘и‘Т‘'	вуз-»»»*1 хуС*

"««в»..,,	«ьлів;у,л“'"‘-«««то .,іа.„ють звіжж««

і»	‘ Р1аи‘ Р»Ч| іеш,'1""11 С|Ч’Ц" підуть заміж

РУ> ножиці, чарку тощо)»

ЛііЮТійм іяпа^іааа

Л Л-*
Ворожили й стар™ди ІхХеваж™ тт™ ЧМ"“”‘'
му жити. Вони ставали між лямЛл™, УРбУвало, скільки ко-
свою тінь- якпіп мир к ампадою і свічкою і дивилися на
свою тінь, якщо вона була одна, то це на швидку смерть. Діти в
цей час гралися на розстеленій долі соломі, імітуючи голосило
машньої птищ чи сценки збирання грибів у лісі. А щоб дітлашня
не плакала,— «бо будуть цілий рік каверзувати» -їм давали
гризти горіхи, аби «не боліли зуби». Проте забороняли їх їсти на
дворі, бо «птиця постійно клюватиме зерно в посівах». У цей день
намагалися нічого не позичати, «щоб не жебракувати цілий рік».

Ось так непомітно за різноманітними обрядами й дійствами
і стікав Святвечір. Надходила північ, а отже й Різдво. У цю пору
селяни виходили на подвір'я і роздивлялися довкіл.

Зоряне небо — кури добре нестимуться і вродить горох.

; Місячна ніч — урожай на баштани.

( Ожеледь на деревах — защедрять горіхи й садовина.

| Сніг іде — врожай на яблука.

І [ній на деревах — на мокре літо і недорід зернових.

і Чисте і зоряне небо — буде сухе й врожайне літо.

З кубельця витягували сінину (соломину): якщо довга, то рік
буде врожайним, а коротка — на недорід.

РІЗДВЯНЕ СВЯТО

Один з найзнамекніших і найвеличніших празнякіа святково-
... календаря яким власне започатковується рік. а Різдво Христо-
ве шо в наД’Л (іменують просто Різдвом Розпочинається аоио а
Гпів^ч’пКя^веч’ора між 6 і 7 еічиж У
лося, це була Коляда свято народнеє'	Ісуса Хриета.

християнства його було приурочено	Лужву, яка

Відтак повсюди в храмах відправляють нічну Ьожу служ
інвертується удосвіта.	„^лииа хпИста були діти та під-

Першими сповісниками народ хдоачик^ йшли до ОДНОсельцш
літки. Вдосвіта семий^?*родичів та сусідів зі святом Різ-
віршувати-віншувнти, себто в	№ вальиики, заходами до ха

два Христового- На ЧерніпвЩИ _ до сходу сонця, бо в різдвяну
жч(^іТА^“	в ~рств1 АО

СХОАУ '

їм відповідали.	Амжавмо здоров'я!

ті вктенйж штакмо й бажаєм а и
Після цього полазник декламував:

З Святим Різдвом вітаю.

Всім здоров'я бажаю:
Господарю на воли.
Господині на квочки.
Хлопцямдівчатам на гуляння,
Малим дітям забавляння...

Менші діти здебільшого оббігали лише родичів і найближчих
| Црсідів, приказуючи:

Я маленький хлопчик.

Ізліз на стовпчик.

У дудочку граю,
Колядочку знаю.

Горобчик летить.

Хвостом вертить. —

А ви. дядьку, переймайте.

Мені копій очку дайте!

Була й така форма віншування: підліток, оббігаючи в Різдвяну
ніч оселі, показував господарям яблуко, Це означало, що він ба-
•М, аби в них щедро вродила садовина. Полазника годилося об-
Жаровувати ласощами або грішми.

Загалом віншувальників чекали з нетерпінням як добрих спо-
вісників і щедро віддячували яблуками, горіхами, бубликами, а
найчастіше спеціально випеченими маленькими хлібинами »з ду-
шею». Вважалося: чим більше дітей завітає до хати, тим щедрі-
шим буде Новий рік. Колядували, як правило, лише хлопчики,
дівчатка ж в передріздвяних обрядах участі не брали, оскільки за
давнім віруванням на великі свята першими полазниками мають
бути представники чоловічої статі, котрі й ощасливлять хату-гос-
подарство. і вже зовсім зле, коли першою провідає хазяїв жінка...

Після церковної служби, яка закінчувалась о 4 —5-й годині, всі
розходилися по домівках. Зайшовши до оселі, парафіянин проми-
то сповіщав хатніх:

— Христос рождаеться!

Йому відповідали хором:

— Славімо його!

У давніші часи, припайні до XVIII століття, у церквах під час
богослужбм співали світських колядок. Згодом, коли релігійний
центр перенесли з Кивне до Москви, Синод заборонив виконувати
іх. оскільки в Роси подібних пісень не знали. Але ця заборона »
Україні н» виконувалась, тому московська патріархія змушена бу-
яв видати спеціальний дозвіл колядувати лише з Богословники.
в якому пропонувалися тексти виключно релігійного змісту.

відтак після привітання родина сідала за а ранішню Святне**-
Р**» *°<ц> ** •1®***° сонце. Адже за віруваннями, добрі духи нерв
бувеють у каті лише у сутінки Прм цьому господар скроплював

тЯ5***ИТ *одеш< обкурював нахучжм зіллям і запалю»**

ИДидоЯУ** °°ИЦЛ- на думку ддібсжмчів, .святну»**0
‘ Помилм»ш««^ сідали на леям, вистелені рушни-
кам»*, при цьому годилося »иьо*м...— —•--------
шїГав?Я ПЄРШПІ Л0ЖКИ КУТ‘ ™ПОДЯр оіднім- і »игол„

- Будьмо здорові зі Святим Різдвом! Хай Господь милує н.с
і має нас у сво.и опіці на кожному кроці, а всім померлим пошли
Боже, царство небесне, раювання и небі!	’

Після цього миля посуд, оскільки наступна трапеза вже мала
нарешті закінчився дов-
готривалийпил київським піст, чекали м'ясних страв. Тим паче
що н кожній родині до Різдва готували свіжину — ковбаси, око-
рок. печене м ясо. холодець та інші традиційні українські наїдки

Розговівшись, лягали спочивати До обіду, як правило, ніхто не
ходив у гості, винятком, а відтак і обов'язком, було лише «везти до
діда вечерю». Під обідню пору, спорядивши святкові повози, одру-
жені діти (син з невісткою чи дочка з зятем) провідували батьків
або дідусів. Вони брали з собою три хлібини, кутю, сало та ковба
си, вінок, посвячений на Спаса та пляшку горілки. З ними буя;-
й діти, які перед цим не носили вечері. Батьки з нетерпінням чека
ли бажаних гостей господар статечно виходив назустріч, одчиняв
ворота і щедро напаковував сіна для коней Господиня у свою чер-
гу зустрічала дітей на порозі, цілуючи і вітаючи зі святом.

Нарешті з’їжджалася вся родина і гуртом сідала за святковий
стіл, Запаливши свічку, господар першим смакував кутю, запро-
шуючи при цьому померлі дуїш, а присутнім зичив здоров я, щас-
тя й статків. Так почергово вчиняли всі гості. Наповнивши чарчи-
ну горілкою, газда виголошував святковий тост:

— Пошли, Боже, царство небесне й вічне панування в небі всім
тим. що відійшли з нашого роду, а нам усім пошли, Боже, щастя,
здоров'я, многая літа!

Родинна вечеря тривала допізна. Ніхто з присутніх не згадував
сумних історій та образ, бо це трапезування мало «очистити всіх
од скверни і об єднати злагодою та любов ю». Подібну символічну
роль у гуцулів виконував і обрядовий танок «Кругляк», що оана-
че нову вав Бога Сонця Не обходилось, звичайно, і без колядок, се-
ред яких найпопулярмішою була така:

Ой у полі плужок орс.

Славен Ти е

Славен еси.

Славне сонечко

На небеси'

Надаач.р «л« знову оживало - .ючинал.м я	І

на Щоправда, не а усіх Иісцежхтих Ухра.ни •*>«<’'№ “**••«
вин. на Покутті діги ходили колядуваїи	Гуцулмци- 1

бшській Ук аїні Поліссі, колишній Гетьманщині й і уцульщи а
Орській Україні, 11^	. 1вхідному Поділлі - лише вранці І

ні першого для І । д .	розпочинали коляду**™ ді 1

наступної днини. Та все ж перши**	я

ти. а вже потім молодь і.„ереважко нарубки Бо- І

Різдвяні	себто керівника, Міхоношу. Козу. 1

ни іаздалепдь .ибярвл» В*11™’	мрІюМлися а ножно	і

Пастуха з пугою та інших Д‘1к"’*жгали у вивернутий вовною на І
му регіоні. Козу. «К првянл я	У хвіст і дзвіночок на

зови! кожух, пр^штоДУ^и	Сме^т- д
ото Неодмінним атрибутом усіх колядницьких ватаг мала бути
івізда. яхт носив ватага ГЬерезаі.

зГходячи на подвір’я, колядники спочатку просили дозволу ко-
.та Ь коли юсподар зголошувався, починали забавну виста-
віншувальних пісень колядок та жартівливих сценок.

13

Ой сивая та і зозулечка.
Щедрий вечір, добрий вечір.
Добрим людям на здоров'я1
Усі сади та і облетіла.

А в одному та і не була.

А в тім саду три тереми;

У першому — красне сонце,
У другому — ясен місяць,
А в третьому — дрібні зірки.
Ясен місяць — пан господар.
Красне соние — жона його,
Дрібні зірки — його дітки

У поетичних текстах оспівувались господар, господиня тв їхні
діти, їм зичили щастя і здоров’я, а господарству — статків і щед-
рого приплоду. Якщо в родині були діти, котрі довго не розмовля-
ли, то таким давали напитися води з ритуального дзвіночка. Це
начебто мало «оживити дзвінкий голос*. Жінки, аби в них росли
великі коноплі, непомітно обливали Міхоношу водою. Якщо в осе-
лі була дівчина, то вона обдаровувала кожного колядника яблука-
ми чи горіхами. У деяких місцевостях України, крім хлопчачих,

ходили й дівочі натяги.

Одержані продукти молодь віддавала на «великі вечорниці»,
які справляли на Богородицю (8 січня). Це були чисто молодіжні

розваги, і якщо на них приходив хтось із чоловіків, то над ним
збиткувалися, глузували з нього й виганяли геть, бо, за повір ям,
Мати Божа «родила сина без чоловіка». Зароблені гроші віддава-
ли на громадські потреби та церкву.

У селах, як правило, організовували кілька колядницьких ва-
таг, і між ними нерідко відбувалися своєрідні змагання: хто біль-
ше збере дарунків. Але саме пі дійстна створювали неповторний
колорит і особливу святковість колядування.

З Різдвом пов’язано чимало приспів їв:

і Дми н** дми не до Різдва йде, а до Великодня.

| Краще Різдво тріскуче, ніж пекуче.

Зійдеться ка Різдво без свяченого, а на Великдень без куті.

Не дивниця, що на Різдво метелиця (за різдвяними днями вга-
ідували погоду і майбутній врожай).

’ Зелене Різдво — білий Великдень.

»ГИЛГ^,.1’пл“' Г“КИЙ 1 на Патра ” 2 ЛИПН»>' бб »к по 1-‘ЗД»О’
І вц так і по Петрові,

' шяноТХ"» й<^	А"“ ~ с“’° ВогороДИШ. Особливе по

ніж саме Різдво ХьистпДВаЖаІ°'1И АеінАе ще більш знаменнішим.
жо». 4’ иск,льки >ОН“ пон изане з Матір’ю Бо
ЮТМВВЙУОМТк а зав рМЛИ' я"щч вагітна жінка або іі чоловік бу
день, тс народиться дитина з фіаичнимід
дамр - шестипала, безпала або ж зі ,ппг -

родицю можна було колядуват^ й ї ЧИ Пальцями- Ного-

Було за звичай V цСд ден • и Ж1н°чим ватагам.

ди, пригощати цупорізок вЄЧереН)В1ДУ?? баб'3' *** приймали Ро-
нахиди по померлих (вважалося шП оправляти обіди та па-
ся до церкви і їм правлять молитви ДяГ* Неб1Жчики сходять-
ли).	и священики, які також помер-

пал^Д.ИлкИнХа" од^рТдцтХ я° »«««
ганяли через НЬОГО ДОМЛШЯю'хедоіу оіюХи вн^а 8ОГ0Н‘' 1 пере"
ти відьми*.	’ И1ЛЬКИ вночі «мають гуля-

ВіДТвК 3 дайбозькими народинами Спитто

ло один з найбільших езоїх^^Хіа^і дТ^ХГ™’
— Христос роздається?	лристове.

— Славімо Його!

НАША МАЛАНКА КАЧУРА ПАСЕ

Якщо перед Різдвом готували Багату вечерю, то напередодні
Нового року, цебто 13 січня — Щедру Вона не мала такої великої
кількості страв, але була вельми смаковитою: ковбаси, смажене
м ясо, печеня, локшина і обов язково млинщ як прообраз сонця.
У деяких регіонах, зокрема на Поліссі, варили другу кутю, за-
правляючи її смальцем. Від того нечеря назииалася Щедрою,
а звідси й Щедрий вечір. Не випадково в переважній більшості
щедрівок і колядок присутній такий приспів:

Щедрий вечір, добрий вечір.
Добрим людям на здоров'я!

Оскільки за християнським календарем це день преподобігп
Мелані! Римлянки, що померла 439 року, то його й називають Ма
ланками. Наступний день названо Василями Народна уява по
своєму витрактувала ці вже світські імена. Одну вельми цікаву
версію свого часу записав на Буковині відомий поет Юрій едь

НОВИН.	г, -

♦До прийняття віри Христової наші люди вірили у Іфабога
Вседержителя. Вія мав чотири сини і п'яту дочку Доньку його -
це наша мати-земля,— звали Ладою Чотири сини звалися^пер-
ший - АдТад, чи змій, володар пекла, власне чорт Він »»Р^»а>
^Р^й	= «Мир, пізні-

ше Дмитро Саме С^-17Хом.‘”ТГ«мХХРи кол."б.:ку і’вот"
цари богатиря н золотім шоломі,
мим у руці ВІН	~ - 1М Я РаД°

Донька Лада мала	МаЛн> Ш<> «і потім почали звати

Князь Місяць га доньку В,и "У И'1Т> 6ула ВОна мила, бо цей
Милена, Миланка. за ге, що	р „,й час, як й Лрат-Мі

світ квітами і зеленим ли-том уквітчала, п

21

«і

ІЬ
« полюв.т.1, Ад Гм, лмхяЯ мій. *"КР«" Мил.нх,
ст» був иа	ца„ство. Визвав» П » піл.земного царств*

МТ"ГаН к„ат іізсизьчйк Заеильчик 1 з яз» одружився. Такт
чином сая'кування Милакки символізувало весну, що «ирвал.ев
£ "в Україні не всюди однаково відзначали Щедрий вечір.
пжшніше його святкували на ЛівоЛерожж. та Гуцульщині. Нав*.
™“ь ДЛЯ північного Поділля така обрядовість характерна в па-
’*'уЄивгі наст Маланки. Василі та Водохреща поз взувались а
новорічним циклом так званого Сонячного кола. Невважливішим
з них було дайбозьке свято Щедрого Бога, яке Пізніше почало на
виватись Маланки, або Щедрий вечір, і яким завершу валися Святі

Вечори.

Сідаючи до святкової вечері, кожен одягав нову мжевии-
рану сорочку і користувався спеціально помічено»»	Пе-

ред тим як почати трапезу, і-осподиня просила дітей вийти ; хати,
а перед батьком, що сидів за столом, клала стільки хліоя и пиро-
гів, щоб його не видно було (деінде ставили й житній 1 ніп) Після
цього запрошувала дітлахів до світлиці.

— А де ж це,—запитували вони здивовано. паш тито

— А хіба ви,— відповідав неньо,— мене не бачні»

— Ні. не бачимо...

— То дай, Боже.— відказував батько,— аби ви меж пк завше
це бачили,— і вставши, роздавав усім хліб і пироги.

У деяких регіонах це робили напередодні Різдва	ПРИ

цьому відзначити, то подібна обрядодія існувала ще у слив ям Ар*
кони у XII столітті. Сакс.он Граматик так писав про це «ЖрвЦЬ
І під час вселюдної служби ставив < нопа між собою і народом, і пв*
І тався в руян, чи бачать вони його. Коли ж нони відповідали, що *•
І бачать, то він бажав їм. аби наступного року його за пирої ами зо»*
І сім не видно було»

І На Гуцульщині перед вечерею влаштовували •свято печі». На*
и передодні її прибирали, білили і прикрашали, <бо цілий рік воия
І робить службу, а на Василя іде у танок і віддасться», а щоб їй «не
тяжко було танцювати» — з неї знімали всілякі ряднини, не сііа*
ли на ній і не сідали, а лише засипали овн; «на коровай, як на в&~
сілля, аби ма’іа чим коня годувати, як їхати в місто на герць».

Повечерявши, сусіди ЙШЛИ ОДИН до одного миритися, щоб •Но-
вий рік зустріти в мирі та злагоді». Між тим хлопці, котрі недавно
невдало сватались і отримали гарбуза, вдруге засилали сватів до
обранок з надією «на благословенну згоду».

Тим часом біля вікон вже чулися дівчачі поголоси та щедрівки.
Переважно щедрували лише дівчатка-індлітки. іноді юнки Вони,
я і. ... їй і , не входили до хати, залишаючись під вікнами.

п. давни2іу Київщині побутував дуже цікавий обряд «кози».
К А ТК>« - Рик’в обирались у ьатаги і вибирали поміж собою
Йш/м	ЛЛЯ НИХ ?обили спеціальні маски. Як добре темніло,

ДО Вікна гскан^ УЛ° ' ЮЯТО дітей' $дкн 3 товариства підходив

'/;• - ПІ!7ІТЬ Ко3у до с" змерзла!

ІЙосподап ДЄ ПЙ КОШ Р0£‘гУля™ся - тісно в хаті! — відказуй»»



і

і

і стіть, бо змерзла! тричі повторював Козовод.
вуА4жї.7гтГ’ *л*що "«"•=««»

ВуДЬТе Ласкаві,— Звертався Кплл»л»

тіть, дядино, бо й козенята померзнуть! Д ^подині, - Пус

Жінка вдавала, що вже пізно, діти лягли спати, хата помащена

І припічок побілений...	т" помащена

— Та пустіть нас, М-е е .

- Та ідіть уже, йдіть, тільки добре співайте, - зголошувалась
нарешті господиня.	’

Першим заходив, ведучи за собою Козу. Козоаод, за ним йшов
Кіт решта щедрівників Знявши шапки, віталися; старший Козо-
ВОТ починав;

Нуте. панове,
Нуте. му рове.
Поставайте в ряду.
Я козу веду.'

'я з Котом в цей час підтупцьовують в такт пені, і діти сми-
г», їх за хвости та вуха. Хор заспівує:

Наша козиця
Вже стара птиця.
Нещодавно з Києва.
З довгоми кісьми:
— Позами стопчу.
Разами сколю.
Хвостом замету!..

Кози тим часом падала, задирала ноги і вдавала, що мертва,
г її обнюхував, крутячи хвостом. Хор співав далі:

Треба козиці три куски сала.

Кіт:

Мяу, млу ... сала!

Щоб коза встала.

Хор:	Ой устань, козо. Та й струсися. При цьому дому. По господарю /звеселися!
Коза спів:	нараз схоплювалася . починала ганаюва» під хоровий

Ой слухай, козо.
Де груби гудуть,
Там млинці печуть.
то і нам Задуть!

до печі, обнюхувала її. а *°Р проА°8'
Метка тварина підходи-

жував:

Хазяїн іде. пожиток несе.

Перший пожиток

Мірочка гречки,
Другий пожиток —
Мірочка жита,	лмЖш

V ЇІі^іГ  її
Третій пожиток —
Решето вівса.

Та й щедрівка вся!
За ці щедрівки —
Кварта горілки,
А з цеї мови
Будьте здорові!

Всі, поклонившись, рекли:

— Будьте здорові з празДником!

Старший Козовод, посіпуючи Козу, наказував:

— Кланяйся хазяїну й хазяйці та їхнім діткам’ — що вона

й робила.

За таку виставу господар обдаровував юних віншувальників ч
пиріжками чи грішми, а Кіт тим часом біг до господині:

— Мяу. мяу, дайте ще сала, щоб Коза брикала!	‘

— Так, так, — встрявав й Козовод.— дайте, дядино, сала, бо

Кіт здохне!

— Нема сала — миша вкрала! — відказувала господиня.

— Сало погасло! — додав господар,— не звикайте до сала, бо ;

й нам мало!	-

Але наполегливий Кіт усе ж добивався свого. Після цього всі

прощалися:

— Прощавайте! Дай, Боже, щоб того року діждати і вас по- і
шанувати!	1

Але головні святечні дійства належали парубочим та дівочим
Маланкам. Хлопці вибирали з-поміж себе найудатливішого витів-
ника, перевдягали його в жіноче лахміття — це і була Маланка.
Крім Маланки, вибирались і інші персонажі, які мали звеселяти
народ своїми жартами: Циганка чіплялася до всіх перехожих,
щоб поворожити, Циган пропонував обміняти коней, Ведмідь за- і
прошував у танок, Коза грала на скрипочці, а цибатий Журавель І
вибивав на бубні. На таку виставу, бувало, збиралося усе село. 
Але тривала вона недовго — ватаги розходились по оселях, де бу- ;
ли дівчата.	!

Заходячи до хати, хлопчача ватага робила шарварок. Особли- ;
вою непосидючістю відзначалась Маланка — вона розкидала сміт- !
тя, заглядала в мисник, щоб відшукати глечик з молоком і побіли- .
ти ним припічок тощо. Завбачливі господарі заздалегідь прихову- ’
господаРське начиння «Від біценатої Маланки*. Гурт і
у цей час приспівував:	л

Наша Маланка качура пасла,

Заки вечірня зоря не погасла.	Я

А як вечірня зоря згасла.	тИ

Наша Маланка качура напасла...	"

Віддарувавши міхоношу, хлопців запрошували до столу. Серв^
дійових осіб дівочих ватаг були тільки дві персони — Маланка,
зодягнена у весільний одяг молодої, і Василь — перевдягнена
є пару ке юнка, на якій були жупан, шаровари, шапка та чоботи-
ли	парубків дівчата не заходили до осель, а щедрУВ*'

дм під ВІКНАМИ:

Ой га учора ізвечора

Ммамка два качура	-І

» ...... . -	Мі 1	у. * “
1



Ой пасла, пасла, загубила
нила додому, заблудила
Ой приблудила в чисте поле
А гам Василько конем оре:
~ Ой ти Василю, Василечки,
пивеаи, мене на стежечку.
Буду тебе шанувати,
Щонеділеньки прибирати,
Щонеділеньки прибирати,
За головоньку затикати.

Господарі виходили з хати і ощедрували скарбника грішми —
«Маланщ на вінок».

півночі дівчата закінчували щедрувати, оскільки наступав
Новин рік, а лозаяк закінчувався Щедрий зечір 3 цього приводу
дослідник новорічної обрядовості С. Килимник писав: .За в.ру
ванним наших далеких пращурів у ніч напередодні Новою року
Щедрии бог сходить з неба на селянську ниву, в селянську хату,
в господарство, до худібки. Його зустрічають у хатах дід Ладе та
духи померлих, що прийшли з поля й лугів і е у цей час у Дідухо-
ві-снопові, на столі у сіні й на долівці у сіні соломі Цей Щедрий
бог усе бачить, усе чує, усе знає, але його бачать лише Ладо та ін-
ші духи померлих та ще худоба, 5о Багата кутя була присвячена
Богу Сонцю то духам Ладам, головне, як подяка за минулий уро-
жай. У цей вечір прощають Коляду й цей вечір уже не Святий, а
Щедрий вечір»

На особливу увагу заслуговують і дівочі гадання У різних міс-
цевостях України вони різні. Наведу найбільш популярні. Дівчата
стають біля плетеного тина і рахують палиці тричі по дев'ять;
якою буде остання, таким буде чоловік рахуючої — товстим чи

тонким, струнким або кривобоким; якщо кілочок сучкуватий, то
буде конозистий характер, без кори — бідняк, з корою — багатий
тощо Крім того, лічили палиці і попарно, якщо в кінці тину зали-
шалося непарне число — заміж не вийде. Деколи розкинувши ру-
ки, охоплювали штахетини і лічили іх, приказуючи: «Вдовець-
молодець»: на якій зупинялася лічилка, такий і буде суджений

Після гадання вибрані палиці дівчата несли до ополонки н ки-
дали у воду. Вранці бігли дивитися; чию палицю вода знесла, та
вийде заміж. Дехто з дівчат виготовляв три палички — з очерету,
сіна та дерева і також кидали у ополонку: яка з них найближче
крутилася, такий буде майбутній чоловік очеретяна бідний,
дерев'яна — тесля, а зі сіна — багатий

Було Й так. дівчата виходили нв вулицю і дивилися, яка з тва
рин першою зустрінеться якщо пес, то суджений у де ТИХИМ, і
життя собачим, якщо вівця — тихим і сумирним тощо.

Іще рахували поліна, принесені у хату. Якщо їх кільк сть пар
на, то скоро бути весіллю. Потім, зажмуривши очі, брали навман-
ня одне з них: якщо поліно мав кору, пряме, і і	іний

гатий гапний і добрий чоловік, а якщо без кори та криве	б.дний

т::ш;а;гРйННАІоДжРвит-гували зі стріхи соломину. якщо
ком та ще й з .зернами	ЮДРУ жь“	У г ор дивилися:

ИШЛМ до воріт 1 насипали ПО Три куп* *	я„__ ш.-.и.им і

якщо зерно ніхто не Чіпав, то родинне життя буде щасливим, і
навпаки.
„ .„.я спати, клали під подушку греОінця і нашіптували:

л Алжений рлТжений, розчеши мені голову!

' **	і ЙИПВДЄ ПОШЛЮГ ЙТИСЬ.

Хто присниться, .1 и	водою Кілька цурупалків з віки-

Перед сном клали на тарілку з води

ка, приказуючи:	прпєвєзи через місток!

Якшо араиші ц>" паяки’пристяли до війця тарілки, то дівчина
ПОбжГкТиЯвих™штидо хлШаі дивилися, куди головою ,вжить «о-
роаа: якшо на схід, то отелиться вранці, на південь иь, а на
“ІВНар7дГийкалеРндар у цей день поповнювався но» ми прийме-

тами.

Якщо під Новий рік добрий сніг — сій гречку.

Сильний мороз і падає малий сніжок — на врож:. > • здоров’я
людей і тварин; коли ж тепло і без снігу — на невражай і хво-
роби.

Який перший день у Новому році, таким буде і р»к.

Багато пухнастого ;нею на деревах — до врожаю зернових
і доброго медозбору

Якщо тварина ляже головою до сходу — на врожай, до захо-
ду — на недорід.

Діти клали в один батьковим чобіт кусочок хліба, у другий —
вуглину. Натомість він просив подати правий чи лівий чобіт: як
що випадала вуглина, тс рік буде голодний, а хлібець — щедрий.

Якщо на Малакки відлига, то чекали теплого літа: ♦Яка
Меланка,— казали з цього приводу,— такі Петро з Павлом»
(12 липня).

ХОДИТЬ ІЛЛЯ НА ВАСИЛЯ

РІК :ИЬЖАИ був бажаним святом у кожній родині. З ним
ілагляї аЛИ к,'*и 1 ( подіваним, завбачували добробут, родинну
здорові	ЗЄрнОВИХ т& ЄаД°вини, приплід худоби.

>і^нн^?^??1?Иі:ЯЧГІГТЬ чотири Ра^»и зміщували а часі НовоЛІ-
.«ЛЛ двйбожичі святкували його весною, з нряй-
.‘ИМ стилем (ІЗсНня7а^“Ги °С>Ь’ ПІЗНІШ.е на 1 січня *а СТ*'
лам), загальна обьл«лх.і. * наїюшті, на } січня за новим сти-
іуже здавна заведено ’*;лі“»*лася більш-менш сталою. Тая
І Віового року, тобю Оіі и. ' '♦*>йлишн!ше святкували напередодні
ГДІЙННМ. «-кільки дія	” Чи€ Наші пРацСуРИ вважали чаро~

|.Щуть пр« итк у сактиі ’ К'’ИЛ ІюавиАкя®ть<-'Я небо і «нони мо-
| я* вино, каменя на ЖЛІ$ 1X40 1М заманеться: перетворення ВОДИ


Про цікаве вірування, що побутувялп ив гг
відомий дослідник цього краю М Маркевич а ПолтавЩині, писав
ме взимку росте відома на Україні ргслиня ’ 3^ДНО?.І1ОВ,Р ям> са-
роко використовують з лікув^ьХ^
стивість вона має напередодні Нового року її мОж^Л У
.тільки незрячі, котрим нечуйвітер коле очі'. Вона
дям «щасливо переправлятися через рік*	Допомагає лю-

Горяни Карпат відзначали Новий рік по своєму. Господиня
опівночі, одягши чоловічу шапку і взявши порожнє горня та
й!иго\™ЄРЄр^ТРИЧ1 занурювала посуд у воду; наповнивши
Його ущерть, верталася до хати, змащувала мокрою хлібною
м якуткою чоло усім присутнім і приказувала:

Абисьте були такі величні, як святий Василь!

Пі. ля цього клала у горнятко срібні монетки і вдосвіта, коли
дітлахи збиралися на посівання, давала їм вмитися цілющою дже-
релицею. аби велися гроші протягом року.

Від Різдва і до Василів не годилося замітати хати та виносити
з неї сміття. Це пов’язували з тим, що протягом тижня до оселі по-
вертай'гься всі добрі духи-покійники, які після Святої вечері зби-
раються на покуті біля Дідуха та Снопа-раю, а також на сіні, кот-
рим притрушують долівку. Щоб не викинути разом із сміттям доб-
рого духа, тобто своєї «долі-шастя», люди й не замітали осель.

Опівночі селяни виходили на подвір’я слухати, як Новий рік
проганяє старого. Вважалося, що найуважніші можуть почути
лайку між ними: старий рік хоче забрати з собою все, а новий на-
магається віддати лише «лихе». Послухавши, господар повертав-
ся у хату і в’язав із соломи та сіна три в’язанки. Одну ніс до клуні,
інші на подвір’я та в садок (це ж робили і з Дідухом). Підпаливши
їх,— а сюди скидали й сміття від уперше заметеної хати,— дим
спрямовували так, щоб він обкурював фруктові дерева, «аби добре
родили в новому році і не побив їх мороз».

Новорічний вогонь віддавна вважався священним — він спопе-
ляв усі торішні злі сили, очищав людські душі від скверни. Крім
того, разом з димом відлітали до сонця Щедрий бог та духи-Ла-
Да, що переселялися жити в поля. В цей день люди намагалися
бути чемними один з одним, не сваритись між собою, нічого не по-
зичати, а лишень веселитися. Щоправда, де не-де сміття і Дідуха
виносили на подвір’я лише вранці. А на Західному	'д8,

жімо, протягом тижня хату замітали «по половині». *	0

середини до порога можна було виносити, а те що я -
кутя, Зберігали до Василів. "бХтя"

1 всі домашні перестрибували через багат ,	.. • . Потім

на вогні залишилася, а нам чистими увійти в Новий рік.»
через нього перегонили й до“аі^“Ю ^А^итуХло вогнище, діти

Уночі напередодні Василів, як у* А^чиика вилазила на
йшли в садок і розігрували цікаву сл	чо6отях та шап.

дерево, яке погано родило, а хлопчик у

Чі розмахував сокирою.	™пИТИі - жалісливим голосом

— Не рубай мене, буду вже род

прохала сестриця.	Мпму не родило минулого

~ Ні, зрубаю! - лякав братик.- Чому не р д

— Побійся Бога, не рубай! Я вже вродю. .

— А я зрубаю і нове висаджу
- Останній раз прошу: не рубай, ось побачиш, як вродю цьо *
року! гаразДі гляди ж мені,— погрожував сокирою юний гоо
* подер - Не защедриш цього літа, то наступного обов’язково зру.;
баю!

Так учинивши з усіма деревами, їх підь язували житніми пере-
веслами. В родинах, де не було дітей, подібний діалог відтворюва-
ли чоловік і дружина.

Непомітно пустіли околиці, але ненадовго. Як тільки закінчу.1
валися «латки» — спільна вечеря, яку справляла молодь на отри-
Й мані від коляд та маланкування продукти,— селом знову розноси-
• лись голоси: дівчата йшли ворожити, а хлопці тим часом «крас-
ти» ворота, брами чи, навіть, корів та коней. Якщо господар не
зумів уберегти своє господарство, то мусив відкупитися могоричем
за потрату; натомість, якщо упіймав парубків на гарячому, вже
вони мусили пригощати власника оселі. Так тривало до самого
ранку.

З приходом Василів починалися нові обрядодійства. Оскільки,
за євангельським вченням, у цей день Христові зробили обрізання,
то не годилося нічого різати. Але найцікавішими були новорічні
засівання осель збіжжям, адже Василь є покровителем землероб-

ства

У тих селах, де була церква, засівали після ранкової відправи,
а де не було — здосвіта. Батьки будили своїх синів. Зодягтись у
святкове вбрання, дітлахи брали спеціально виплетену рукавицю,
наповнювали її житнім чи пшеничним зерном і, ставши перед об-
разами, засівали спочатку власну оселю:

— На щастя, на здоров’я! Роди, Боже, жито, пшеницю і всяку
пашницю. Будьте здорові з Новим роком та з Василем!

Батьки ощедрували юних посівальників грішми і тоді вони,
починаючи з крайньої хати, оббігали сусідські оселі. Кожен нама-
гався щонайпершим засіяти і отримати найкращий подарунок.
Тим, хто спізнювався, давали лише млинці та пироги. Найпохідні-
шою була така засіваночка:

Ходе Ілля
На Василя,
Несе пугу метяную.
Туди махне
1 сюди махне:

У полі ядро.	;

А вдома добро.

Зроди. Боже,	Л

Жито, пшеницю,	Л

Усяку пашницю!	Я

і роззувати ?п^л1,ОГ° Л(Х 1вальника господиня садовила на порозі
сом йшов з кппкА^ОМЙ кРаще кури неслись», а господар тим ч*'
скорше нестись» Ю А° С1дала 1 згонив курей, аби «починали
товаРИстваД	буЛИ й гУРтоаІ посівальники — так зваїй

Ні	псх	3 ПОМ1Ж Себе «“Р^ого. На Чернігів^»'

Сидь же У нас та ^Довили на лаву, приказуючи;

ги. качки. рщ та старої” АЬ* Що6 усе АОбР* садилось: кури,
у

У тих родинах, де не було ДІТЄЙ-ХЛОПЧив-
понурили «обмолотити Сніп-рай»- те 1В'пос‘вальникам про-
хати ряднину, а господар клав снопа й нпччя* Застеляла посеред
полазникам качалку та макогона; вдаривши кЬ°МУ *б° к,Льком
лосках, роботу припиняли. Натомість^-і™	разів .По ко‘

покуть. де він перебував до Голодної куті а	Сніп‘рай на

лили на три частини - 3 однієї засівали ’госпоад й 'УеідТвР"|и±
дольку тримали для весняної сівби, а решту	У А ’ 1”ШУ

ли вона отелиться.	Р У 91ддавали корові, ко-

Якщо діти засівали удосвіта, то вдень це робили дорослі одві-
дуючи один одного. Але вони не засівали оселю, а порушували
господарів, приказуючи:	р рушували

( ійся, родися, жито, пшениця, всяка пашниця,
На щастя, на здоров'я та на Новий рік.

Щоб уродило краще, як торік,—
Коноплі під стелю, а льон по коліна.
Щоб вас, хрещених, голова не боліла.
Будьте здорові з Новим роком...

Господарі намагалися зібрати все зерно від посівальників і під-
годувати птицю, «щоб краще неслася та справно вилуплювались
курчата*.

Вдень на Новий рік селом ходили ватаги — «перевдягнені ман-
дрівники» (на зразок Маланок). Серед них обов язково був Василь,
Маланка, Дід та Баба, Циган тощо. Вони брали з собою козу, коня,
плуга чи рало, серпа та цурку. Заходячи в подвір'я, вчиняли ново-
річний засів: орали і засівали сніг, а потім волочили. Зайшовши
до оселі, вчиняли різноманітні жартівливі дійства — кропили
присутніх водою, розмальовували комина, мастили глиною госпо-
дарські речі, «розмовляли» з піччю, замітали навиворіт долівку,
вчиняли «сварки» й «мирові», а наостанок вимагали могорич. Не-
рідко в хату заводили справжніх коня чи козу. Присутність цих
тварин цілком зрозуміла: коза у наших пращурів символізувала
добробут і врожай. Згадаймо: «Де коза ніжками, там врожа
стіжками*, а кінь уособлював силу й вірність.

Обряд новорічного засівання прийшов до нас із дохристиянсь
ких часів і вірувань, адже наші далекі предки відзначали новолі
гування весною — напередодні посіву зернових. . * с .іереи-іжни
більшість символів і дійств досі Зберігає прадавнє, даибозьке ко-
ріння.

З Василевим днем у народу суголосні чиелекн. прислівя:

Василів вечір додав дня на курячу ніжку,
На Василів вечір день прибував на куряч
Василів вечір додав дня на курячу ніжку
На Василя вечір відьми крадуть місяць
На Новий рік прибуває дня на барана
На Новий рік погода — буде в полі ур
Старий рік у ноги — Новий у пороги.
тікай, кутя, з покутя

Завершальним акордом різдвяно-новорічних свят є Голодна!
кутя, голодний Святвечір чи друга Вілія, що прлплдає на 18 січ '
ня. Як ви знаєте, майже на всій території Україн- готували дві —
Багату (напередодні Різдва) та Голодну кутю, щоправда, в деяких
регіонах, зокрема на Поліссі, була ще й Щедра (в переддень Ново!
го року).

Щодо назви «Голодна кутя» є кілька думок. Одні дослідники;
вважають, буцімто походить вона від того, ще протягом дня, аж ’
доки ввечері не посвятять воду у церкві, люди говіли. Це, на мою '
думку, звучить не дуже переконливо, оскільки так вчиняли і на
Багату кутю. Більш ймовірним твердженням є те, що на другу Ві-

Не “кр,кали вечеряти стятих душ та Щедрого бога -
звідси и назва Голодної.

але ^мениіі^иР КУТЮ» на Голодну готували лише пісні страви,
що в різних оегіпм^0^ стосується обрядів, то слід зазначити,
ного, а подекуди навіт^були * АЄЩ° ВІдрізнялися один від од' і
падках Дідуха спалювали на Маланки^' СкаЖІМ0’ В 0ДНИ* ВИ‘
го року, В інших - частими о21аланки’ аб° вночі чи вранці Ново- ;
Н0‘куті. Як тільки споночіло йпгнДОВОГО СН0Па ’гРимали до ГоЛ0А‘ ;
і підпалювали, «щоб тепли ' ’ ° ° виносили на толоку або в садок
збирали попіл і позсінй чи й И АУХ наклика» весну». Потім дівчата

Ввечері в церквах робили0^ ГОродах> *аби огірки родили»,
яка вважалася ;начно коои7н В,ДПравУ 1 свя™ля «вечірню воду»,
«Йорданська». длн р ”1ШОю «від всякого лиха», ніж навіть
Уквітчували їх безсмертником УВаЛИ спе^іальні коновки, пишно
, НаХ сукаліі обрядові свічки 2_Ва€ЯЛЬками> а в пасічницьких ро-
повнювГйРОбИВ 3 КІЛькох колоекнР1ИЦІ Повернувшись 3 ВІДПРаВЙ’
крейдою Миску свяченою водою <И ЦІЛЮЩДІХ трав кропило, на-
скроплював бР1ЖК°М’ Ходили всі ?п3°М 3 сином’ запасався
шмат пиоіжиат,.ко в°лою, підліток мСИ°АаРські будівлі: там, Д®
ми, плугами піі°А1бне і з пЄмЛІ°ВаВ хреста 1 віДнУшуваВ
ДО» двері, В1конГ«ІМ ВДртались у хату рНЄНТ°М ~~ аозами’ борона-

У багатьох ИЦ1’ МИсНики, і Тйк .-У’ СкрОплювали свяченою В0”
збирала по дожіпЦевостя* протягом***0.етааили на ник хрести. |
А^‘ним сіном ПЦ Р1ан«х страв 7 п УСІХ Святвечорів ГОСПОДИНІ;!

— їж святу Ь^ивала кудобі ппиМ1Шаиши 1х 3 борошном 1*3
д»оча будь, яку‘ У'аАоровабудк ЛриказУЮчи:	Д

В іншИх регісна Н’ ' НІЯКа лиха сі?” весна> йде до нас, Ш®®*!
м^ИИЙ ""РИ - «Л.Г Це	“ вчепиться до те«в!

• ‘Ввечері йшли ИЧУ’ к“ ЯКІЙ їв ^УбинСБКИЙ, ПЄКЛИ СЛ** З
22 «То йДв? Ао стайні, рад, ЄрХу Мав бути виліплені 1
~ ®'Л'	»“в'груючн такий д1алог;
нши, розламували його і ніпп-^о

Пасічники одвідували омшаники

ною водою, малювали хрести і п™ ’ ;кроплк>вали вулики свяче-
і-’	г 1 « і Р^КДи»

— Мухи Божі, горопахи цілоденні

святом; зиму виганяємо, лихі сили в ’ здорсвимо усі ми зі

щоб в обійсті Сідали, мед збирали і д^ре зиму^ли^’ ~

Залишки від куті віддавали курям, «щоб добре неслися* За-а
лом вважалося, що на Богоязлекськнй вечір не можна голено
скликати курей, бо як почує сусідка іа злим оком, то подумав”™
сеое. «Твої кури, мої яйця!., а тоді птиця нестиметься у іїсідалі.

Потім в окремий горщик складали недоїдки од вечері — «по
три ложки для долі». Її віщуватиме той, хто останнім прийде
з Йордану, себто з Водохреіц. А тому всі, хто наступного дня йшов
до річки на посвячення води, намагався якнайшвидше прийти до
до?і>.,

Як і годилося, вечірню трапезу починали і завершували кутею.
Під час вечері влаштовували цікавий обряд «закликання морозу».
Як відомо, хрещенські морози під цю пору досягали апогею. Перед
тим як почати їсти, господар брав ложку куті, підходив до вікна
(іноді прочиняв кватирку) і тричі проказував:

— Морозе, морозе, йди до нас куті їсти!

А після паузи знову:

— Не йдеш? То не йди ні на жито, ні на пшеницю, ні на всяку
пашницю!

Іноді хазяїн виходив на вулицю і запрошував:

— Морозе, морозе, йди до нас вечеряти, та не морозь наших
коней, биків, курей, свиней, жита і пшениці! А якщо не йдеш, то
йди собі на жіноцьку цибулю'

Особливо захоплюючим це дійство було для дітвори. Вона пр
падала до вікон і на всі голоси запрошувала мороз на

Після цього починався інший «=?<« ^““прХпивши ма-
не-де це робили на Різдвяний день - в лицю і стукали ними
когони, одні члени родини виход
у ворота і тини, вигукуючи:	на 6азар{

— Геть, кутя, з покутя, а ти, У '	проказавши те ж

Інші брали горщики, в	^ояли осторонь і Діти. Вибігши,

саме, розбивали їх об ворота,	лкоВИй кут і накликали:

вони постукували паличками в причілковий ку

Тікай, кутя, із ™КУТЯ'
л ти извар — на базар-
Паляниці. лишайтеся. на полиш.
А Дід ух — на теплии дух.
Щоб покинути кожух.

якщо в селі були миели.Щ..Запо-
Дніпровських порогах, зазн* . свО1Х паланок і вчиняли 1
рожці після вечері виходи- святили на Йордані воду’
стрілянину, а наступного дн •	„мялюва

ли з пушок*	синя куті- батьки «лідсмалюва

ли з пушок*.	«проганяння куп паявши головеш

По завершенні обряду Ру не боялися». Вз

ли чуба, своїм синам. «Щоб вовХ,в	зі М




«юхп ПО кінчиків волосся. Чи не ЗВІДСЯ^І
ку у руки,	смаленого вовка.?	4

ПрЯкн« чимало переказів і про те, що напередодні Водохрещ, як
і напемдодн. Нового року, Бог дає тваринам людську мову. їх ми
знаходимо У збірниках В Гнатюка, М. Драгоманова, О. Вороная та
Інших дослідників. Найпохідніший варіант - це розмова домаш-
неї худоби між собою під чає годівлі її господарем. Якщо прислу-
хвтяся про що ведуть мову без'язикі воли, а робити це великий
ГРІХ, то можна почути про свою переважно нещасливу долю. Зо-
крема, скільки залишилося жити хазяїнові. У збірнику що його
уклав В, Гнатюк, мовиться, що газда знехтував такою засторогою,
і те, шо він почув, справдилося: «Нам добре в нашого господа-
ря,— мовила одна до одної тварина,— але ми його завтра повезе-
мо на цвинтар...* Тому люди ввечері на Голодну кутю намагалися
не затримуватися у корівниках після того, як наповнювали ясла.

Таким чином обрядом «проганяння куті* завершується один
з найпоетичншіих і найцікавіших святково-обрядових циклів — і
різдвяно-новорічний. Відтак зимовий перепочинок вже закінчу- |
вався — селяни налаштовувалися на близьку весну, майбутні вес- 1
няні роботи і врожаї. Тому і примічали: як на Голодну кутю тем- *
но, то вродить гречка, а коли яскраві зорі — буде щедрим приплід І
на білі ягниці. Жіноцтво тим часом думало про рукодільництво — Я
• адже треба поспішати шити, прясти, ткати, бо скоро Великдень». <
Та й робота не чекала: до початку весни треба обов'язково наготу- а
вати нового полотна.	Ч

— І ікай, кутя, з покутя! — празникуванню прийшов кінець. 1

ТРІЩИ НЕ ТРІЩИ
А ВЖЕ МИНУЛИ ВОДОХРЕЩІ

АвТЬСЯ	38ПаМ ЯТЬЛИ< я Н» »Ф

Рано вранці __ до	Богоявлення господнє,

ломггрів,- аодягшись у святковіоЯД|^°МУ СЄЛІ’ шіегь 3 гаком кі
відправу. Тато не 4вйулм поиж ПУА1Ж‘ ми родиною вирушили на
нап*редодні свічку мамам.» <?б0‘° Тр‘йцю ~ вичурно
«***»•	аМ“ *мяли $УТЛика, а и похідну на-

*«РШ1 ПОВОЄННІ зими Аьпи *

то там чулмЛ люп<Гк?К'ИІЖНИМИ й < уаорими. Доро
увесь* гуРта*‘* стімавса люд га°ГУ*И’ г,оРипУвання снігу:
ШЛ КИП 1.1г,	ЩО6 ^“^тись на

гжлГаж* г., ’**** прм Р^аомТнітни/ж ка»»ажалася вельми
чм*	ма тідц ліжували п “оро^ач змазували су-

-	" "їкСДЬ’"’ ”Р“ ПЧЯО..Х, дит.-

ХГХІХ <я*Ьп. ОО**І Т. иьвм<7*ЛМ>Іи,'1ИС'Ь’ гкроплю**- .

. Лг .	..  - Ммї А	Першому не; м анг*му


засіві тощо. У кожній хаті протягом року мала оба-

піл образами пляшечка з йорданською водою т ЯЗКово <:тояти
ніколи не застоювалась, завжди була	Щ° Шкаво: вона

вжитку.	' ю 1 придатною для

Аж ось і місток через Кам'яна ма .....

му міцним льодом, возвеличувався хрест'>К0”у.плесі’ сковано
сільські парубки з льоду й прикріпили^'і,” ійТп ВИ"ВИЛЯ-1’'
віював острах - облита буряковим квасом фігур“ "о,6и була
скроплена кров ю. Поруч з хрестом стояв престол також зр^ 'е
кии з ЛЬОДУ и обвитим сосновими гілками-це бути так
• царські врата».	звані

На відправу в церкві ми припізнилися, і процесія, супроводжу
вана священиком та півчою, вже простувала до річки Статечні
люди несли хоругви й дерев'яного хреста. Я та й усі присутні
уважно стежили, чи не пролетять поперед хоругв птахи, бо за" по
вір ям, якщо з являться горобці, то буде велика смерть на дітей, ко
ли ж граки — на молодь, а гуси — на літніх людей. На наше ща
стя, все було спокійно.

Довкола ополонки вже стояли люди, чекаючи на відправу. Пі
сля молитви священик, нахилившись, тричі змочив у воду срібно
го хреста, а дяк прихилив свічки. Хор тим часом заспівав вели
кальної «Величаєм Тя, Живодавче Христе».

У цю мить над нами один за одним випурхували голуби, що їх
спеціально принесли селяни. Зробивши кілька кругів, вони полеті
ли геть, а мисливці, що прийшли з рушницями, вчинили несамо-
виту стрілянину. Од несподіванки я позатуляв пальцями вуха.
Ненька нахилилися до мене, прошепотіли:

— Дурненький, не бійся. Це так треба, щоб застріляти Коляду.
Патрони у них пусті, лише наповнені клейтухом. Дивися, он гато
вже піймав кілька шматків паперу — «то для бджіл добре, що

чужі не заїдали».	- ,плЛ

Озвичаївшись, я побачив, як люди кинулись до проРУУ’
якнайшвидше наповнити посудини цілющою водою. Р°с
чись між ними, я також намагався не відстати, аж док
схопили мене за полу:	_ ч ,ПИІ<¥ впа-

— Обережно, бо там слизько. Не дай же,	} зник під

деці. Колись тут такий випадок був — впав ,
льодом, аж весною знайшли біля греблш..	нвтерплячих па-

Кілька чоловіків, стоячи біля води, ос р	же посмаку-

ломників. Набравши свячениці. ми оді‘	водою очі — «щоб

вали нею, а потім ненька змастили ме	. слова» та лоба —

Добре бачили», вуха — «аби чули	^обіцяли, що обітруть

«Щоби мудрою була голова». А вже Д

Щ* й тіло, щоб здоровим було, як ВОД*тримяючн в руках за

Череа деякий час до нас підійшл	похитуючись на морозя-

Вялену трійцю. Три ВОГНИКИ,	запахом. Тим часом

кому повітрі, віддавали приємним ^льчаки скочили у
біля ОПОЛОНКИ, роздягнувшись. ДВ	мокре ТІЛО. ЩО РУ

КУРИЛИСЬ ПО ШИЮ Й тут же ВИЛ/ЗЛИ-	додому. •— -	1-у. І

вало на морозі, надягли одіж і ДР®^ в цед день крестя
Що той, хто скупається на Йордан®	«

Са*.— протягом року не хворггмм •	одною обганя	і

йдучи назад, я помітив, н*

Як я дізнався» 1

чатв.
1Л_, _ усміхнулися тато.— Хочуть як-
- Бачте, як постшаю ,	несе додому свячену воду,

„айскоріиіе вийти заміж. Яка перш

та матиме шасливу дол 3 татом одразу ж обійшли тік і корі,.

Не заходячи в оселю, м	виставили иа стіл пісні стра

ник, окропили «ту- Ма нам ніздрі, адже ми ще не їли. Скущ.

шеИрИазУсвячеиої води, сіли за стіл. Тато при цьому ска-
38Л^ Ну шо ж. с“годн™ни" ™ ХгХ’^хТнаступн'ч•о’^уГ*’
Дв С^.шткЯуЖкушИтувИл^пк:них. " "ОТІМ 1 =—* " Р“в-
, мамою з шві нагоди підняли тост, а мені залишило г поринути
V суиніспогад». що так швидко зійшли ці веселі різдв.ш.. новоріч-
ні вразники - з колядками і щедрівками, з вертепними дійства-
ми’ Колядою. Малайкою. Козою, засіванням, Дідухом. лооганян-
ням куті і закликанням морозу на вечерю, всілякими ворожіння-
ми та прогнозуваннями...

Усі ті дійства, що запам яталися з дитинства, на все життя .за-
лишили незгасну пам’ять про загадковий і дивовижний світ, каз-
кову феєрію, оповиту високою поетикою духовного самоочищення.

Стосовно походження свята Водохрещ, існує кілька думок.
Одні дослідники, зокрема О. Воропай, вважають, що Йордан —
«це чисто християнський звичай, що прийшов до нас в Україну із
християнством і зайняв одне з найпочесніших місць серед тради-
ційних свят нашого народу». Натомість С. Килимник дотримуєть-
ся думки, що це свято, певного мірою, випадає з різдвяного циклу,
мовби стоїть осторонь. Воно сягає корінням у дайбозькі часи і було
колись присвячене «чистителю і святителю давнини--- ВОДІ, ВИ- а

гнанню зими та вшануванню і прискоренню приходу весни». 4

Справді-бо, цілий каскад обрядодій — освячення води, випус- 1
кання голубів чи інших птахів, «застрілювання Коляди» як злих 1
сил зими, мало символізувати поворот сонця на весну. Зрештою, а
освячення води — обряд безпосередньо дайбозький, але його пер-1
вісна назва «Водохреща» пізніше замінилася на християнську!
«Йордан», себто на назву річки, водою якої хрестили Ісуса. Попе-1
м? ііз?РМ1Н СВЯТЬ МИ знах°ДИмо вже в Іпатіївському літопису!
безліи п Р°ком’ де написано: «в неділю по Водохрещах». Існує *
«2 айво?*“»««’" про те. щ„ ОПІВНОЧІ .вода ^ретворкиггв- 
Дніпра схоаилог» АревньомУ Києві щороку на Водохреща ДО
чення води а иайгпп ЖЄ ВСЄ населення як на велике свято — освЯ-
одразу після дійства”™11111 ЮнаКИ пРаі’«Ули неодмінно скупатися
біс» нового аі^старим* е ’ *£Ис™ЯНства створився своєрідний СИМ'
обряду ми маємо чимаї, « У У визначенні витоків того чи іншоґ°
***•: «Це питання, вирішені Як слушно зауважує Ф. Ко-
сло» ямському грунті наступили Г1ЯКОГО тим трудніше, ЩО
впокрифічНик елементів із пйпо поплУтання християнських
У°ГЛ*АУ, наслідком ЯКОГО булиГ'атками пеР«ДХриСТИЯНСЬКОГО
/**,’*** ма хР“стманських смтмх '!^ио^ення мітологічних
‘ т»"ренкя нової. жрнстнмнЬ^Л ІЮР1Я. Миколу, Василія, Іллю)

Проте з. давньоТвТ^ аНО1

Г?-? н!цьоіч) свята говорить
. Давиш в. Віідохре^ » Л !“Н1- "«приклад. існував зайча*
ІВМ£^	и«ЩД водили с.„1х «івчаі до ополонкм>
ся умила і красна була», а в інших міс
йшли до річки вмиватися.	цевостях по обіді юнки самі

Цікаві обрядові сюжети зафіксувян V

України і П. Чубинський. До Водохпеш ?е"траль">« губерніях
лоскати у полі білизни, .бо там чорти силяп, нам,алися не по-
Вважалося. як тільки священик опускав хпХ ™ “т'™™™’'
біснувата и нечиста сила вистрибувала геть іТ. У ду’ то вс"
доти, доки котрась із жінок не приходила прати ““"“"і
пірнали у воду. Тому протягом тижня по Водохрещах Хк»°9У
ходили з білизною до річки, .щоб більше вигиблотечистоТси "я ол
йорданських морозів.. Загалом до Водохрещ - протя ом усїх
трьох свят _ жінки не ходили й по воду: це мали робити лише
чоловіки та парубки.

По об' лі на Водохреща, як уже освятилася вода, на Лівобереж-
ній Україні парубки розігрували «орден» — хрест з льоду. Між
двома єуєід-йми селами або кутками одного села вчинялася бійка
навкулачки — який гурт перемагав, тому й залишався «Йордан-4'

ський хр*н г».

На всьому терені України на Водохреща уже не колядували.
Натомість священик обходив своїх парафіян, окроплював водою
житло і малював хрести на дверях. Проте на Буковині, як засвід-
чує Я. Головацький, парубки обходили односельців і співали їм
величальних пісень:

Гей. ги, пане господарю,
Щасти, Боже, із Йорданом,
І з водищев. і з царицев,
З усім домом, з усім добром.
І з твоєю дружиною,
і з твоєю челядкою,
І з синами-соколами.

І з дочками, як нічками.
Господарю, як королю.
Щасти, Боже, з усім двором,
ї з челядкою багатою. 
/ з роями, і з ланами,
І з сусідами, і з панами.

і з Господом Христом Богом,
На здоров'я, на літ много!

Не

об'їждження

..	Господарі виводи-

На Полтавщині теж існував 8“ИЩ°Д Уїздити - привчити
ли на вулицю молодих лошат та • яХ доти, доки тварина
до майбутньої роботи. їздили веР* водо»- Подібний

спітніє, а тоді кропили її сеЯ та видів, так зване «ГУР
запрягання в сани молодих ло иХ селах і на Н°ВИиРпепші

лудження» — влаштовували в	к0ЛИ пролунали перші

У народі свято вірили, щ0 3ЛолЯДИ., вовки п0ЛИ“іВї’‘*не1Ь4:я
постріли при «розстрілюванні	в л1сі 1 зустр

і Розбігалися по своїх барлогах. ТомУ^ бу0 тоді-як
хижак, йому потрібно *-’вВДВТИ_ ^цн. злякавшись	за

Триста на Йордані кропили.	сВЯТа. уважносп

На Водохреща, як і на п°21Р^епедбачиги майбутн
навколишньою природою, щО°	ходить — ма Р°* дойре‘

І Коли на Водохреща риба табу	їа
На Водохреща день теплий

буде хліб темний.

— бути великій біді,

вранці ранньої,

Якщо похмуро — хліба буде вдосталь,
йде лапатий сніг — на врожай.

Коли на Водохреща випав повний місяць

Удень йде сніг — на врожай гречки:
в обід — середньої, а ввечері — пізньої.

Під час освячення води йде сніг — добре роїтимуться бджоли
і колоситимуться хліба.

Якщо на Водохреща день ясний, сонячний, то хліба будуть чи-
сті, а якщо похмурий, небо вкрите хмарами — у колосках буде
багато «сажки».

Попіл після різдвяних свят не можна зберігати ні в хаті, ані
в дворі, «бо буде пожежа». Ввечері на Водохреща його треба ви-
нести на річку і висипати на лід.

Найміцнішими, як уже мовилось, вважалися йорданські моро-
аи. «Яскраві хрещенські морози,— казали з цього приводу,— го-
родять білі ярки*. Але невдовзі вони почнуть слабнути, бо • Трі-
щи не тріщи, а вже минули Водохрещі».

ПРИЙШОВ ПРЕДТЕЧА І ЗАБРАВ
СВЯТА НА ПЛЕЧІ

у__ПнИ^Шл>В ЧаС’ *оли ТРИ найбільші свята зимового цик-

манітиими обрядам и‘й ТЙ ВодохРеш'в з Цікавими дійствами, різно-
Хоч «^нам ’	ВЄСЄЛИМИ Рогами - закінчили свій лік.

робиш- .Святами Хотілося розлучатися з ними, але що по-
мш», бо ^?Ь“И7Х.“ОВИТЬ НарОАКе ПРИСЛІВ'Я,- ситий не бу-
кмм перах їдким днем між п°чинки великі». Отож своєрід-
но. й було, хай і невелми^Р°аВаГаМИ ібУЛиіми клопотами, очевид-
(деінде - Предтеч,) абопЛЛЄ потрібие саятце Іоана Хрестителя
20 січня, день по Водохрещах*41*' Щ° припадали на другий, себто

ЛК ВІДОМО, ПРОТЯГОМ їгі,	'

бДЬідуватм шинок «бо н» ”°”ереди*х свят селяни намагалися
*•**•"• ьода* Крім того «и Ріхотворна справа, оскільки не по-

"О ~*У	.ід РІЗАМ і до Во-

«огор.«О‘‘“" ’* "аР>'б1<и Тому и» по-

£	’* пР«‘»ло. відбувалося С ’ ’ЩО спР«"«о »«АУ

К ИтЛ * На в>Лїї- «к 3*	У Шинк> або корчмі

К	Ааваа привід аібратися* V* аим‘Рками. пимтикою. СиО*

 ясілихі гЛ-В СОІЛКм*м місцем Розаа^1** ГуРТОм У шинку, який «*
У такий спосіб економічно й духоймп 1О„ -

й зруйнувати міцний підмурівок традиційно??"1”™ а ОТЖв’
це Підтверджують .сторичні джерелд	”

польська шляхта, яка, колонізуючи укпяїиЛ? ц ому оула
навезла цілу армаду корчмарів^е.вХХ

Ні осередки, даючи безконтрольний дозвіл падкии “идТрамТ
кривати в людних місцях і „а перехрестях гомінких шляхів різко'
манітні пивниці та забігайлівки.	шляхів р!зН0-

За різдвяно новорічні празники вже зібралося чимало нагаль-
ної роботи. Тому и казали: .Після Івана Предтечі хто не робить
того б ють у плечі, чи .Прийшов Іван Предтеча та я забрав свята
на плечі*.

ПІВ-ІВАНА ЛОЖКИ ПОЛОЩЕ

Наступний після Іоана Хрестителя день (21 січня) а народ! на
зивали Пів-Івана, або Різдвяним днем. Остання накличка поа яла
на з тим, що Пів-Івана святкують у такий же день тижня, що і Из-
дво. Крім того, цей празник відомий ще як «виряджан»
«проганяння свят». Хоча з Предтечі вже наставали р .^
У цей день іце ніхто не працював, сю .Пів-вандло^ * день як.

Найпишніше відзначали його жінки. ,д ' внести до хати
що цього не зробили на Хрестителя, ооов ***	Сумщині це

пряльні снасті, .щоб лихий не.поплутав. прпжі ^*ш^“Оаи5.
робили на Голодну кутю - 18 еіЯНЯУ В«"т\"пР0,1щеЮчи, що
прикрасивши гребені, ходили від *	тобто збиратися на

сьогодні ввечері будуть «свята про

останні складчини.	і»ший але не менш цікавий

Чоловіки завершували празники гяанківцях, одо на Пере-
гпщ'іб. Як засвідчує П. Чубинськн , ди в язанки гречаної
яславщині, селяни В минулому Р ( р(КЖосиЛИ їх по сусі-
соломи, яку молотили в Пилипівськ
Дах. Зайшовши до хати, гість казав.

Нате вам ковбаси!

Це означало, що сьогодні мають бути гуртівні «вир	’

Як ми знаємо, наші пращури вміли не тільки при
вжатися. Щоправда, організовували празники *
Т*ЛЛя вони не будь-коли, як це робиться нин ,

КУ. коли було вдосталь вільного часу.	еелом ,про.

Га* ОСЬ, на Різдвяний день селяни зб Р-	різноманітні

г«нмти свята*. За обрядовим столом	робив це

побажання, примовляння. Як і д

н®йстарший:	_ папство небесне: батькам.^

Померлим душам. — казав вЖ' ньЖММ. Нехай легвиьма
т*Рям, братам, сестрам та діткам повертається, л на* п(>

'	вік 1 ЗДОРО9Ж*** ие н

та в мирі-
гг


з

$	,„пповими, щастя діждати. Сподоб, Господи. ВожЦ’

покої і з вами. зд'Р в пшеницю і всяку пашницю, а нам ді-
ХиШжати,' спочивати та людям честь віддавати!

Присутні відповідали:

.: 1 Хай Б^хліб родить та скотину плодить!

' — Роди Боже. хліб, а до хліба опеньки.

_ Приспоряй, господи, Божу росу, щоб корівка доїлась! чМ
_ Роди Боже, жито, пшеницю, а в запічку дітей копицю! Ц
Останній празний день був повністю присвячений остинам.

Для молоді також закінчувалися святки, бо вже, як '.езали з ЦІЄЇ
нагоди,— «Тік і притік причинок приволік», себто порч .ратися за
роботу.' Щоправда, із завершенням різдвяних свят пов'язаний
і перший після Водохреш понеділок, який також назиггкя Різдвя- 1
ним або Святим. Як правило, в цей день не вживали м ясних (хоч
і не було посту) страв, але пити горілку дозволялося. З цього при-
воду жартували: «Святий понеділку, не сварися на мене, що я п'ю

Горілку».

ТВОЄ ДАННЄ НА МОЄ ОДДАННЄ

Заадршус	обрядову структуру невеличке, навіть не ПО- 1

вчене удь якими дійствами, але суголосне з давніми вірування-
вонОВмяТ19йЩ° ВІАОпЄ В народі як Оддання чи Видення. Припадав

Ь. У иЛпиТ ПОВ ЯЗУВЙЛИ ЙОГ° 3 ПРОВІСНИЦТВОМ.

ми Тому я липіГ^ТЄР1аЛ&Х МИ НЄ раз звеРтатимемося до цієї те-
"юді свято Х‘ліГшТЛ’УПМНЮСЯ ’	»»™>*У- У *аВ"ИНУ

ми силами. До таких вілнлгКРЄМі І,ерсони» наділені надприродни-
то насилати різноманітні	М‘Г •Аавати Ааннє*’ тоб‘

всілякі нелади в родину і рОби’ °Д Яких ^РІД*0 помирали, та
форм'	медицина знає

і виливання воском тти< анжіа — шепти, зливання водою

***! вдаючись у подпобиііі

жвль- воио майже не досліпш*^?™ Явища* скаікУ тільки, що, на
ст»о посідало значне місце п сунасною наукою, хоч чаклун*
Роду. Так ось саме в цей день Ри АИІА1ЙИИХ “іруваннях нашого на-
*луном, може скористатися т» аче$то> кожен, хто хоче стати ча-

часу на Київщині П Чубимся* *рецептом«> ЩО його записав
«нГЛУКСТ‘°’ * допомогою Га кий *°Аданнсм називається та-
Щ^\*ТДИИ1 Р«"«ДЯТЬ1..“Робити так, що у лю-

»•"« і" ^:ицегзио““ніт-! ™щ°-

М. М Г„..„ “’’ЛУ,Ш Роблять щ.	1 Тоді вчаться дава-

Тр" 4<>РО'"’1 здщ‘ .И" ЧИНОМ: ЙДУТЬ до того міс-
мщ Г“?' “Кї П ,олас; на «“А "Р--

р*1'» ЖЛІ>ТУ’И '"•«личку частини^ ТО*' Хто ‘читьоя, розрі-
_	«»««. то так, ЛЮДМНЇ у «РОЮ Від гадюки: ЯКЩО

°Же давати «дання».
Звісна річ, у цьому сюжеті чимало фантастично •
що характерне для подібних .рецептів» Але коли М1стичного’
був день, з яким пов'язували не тільки на6утки чак£	,к

тунків. а и їх відвороту. Люди вчилися від 1нт«, «к?	- ,ш'

я спадок від своїх рідних всіляк, шепти. їм* Х?4ил™Х‘™
і користувалися цими послугами у повсякденному житті Пе
тверджували мені в фольклорних експедиціях численні ініоомї
тори, від яких я неодноразово записував зразки. Наведу ваоіант
замовляння від вразу, записаний нещодавно на Житомирщині
учасниками експедиції «Чумацькими шляхами»:

Золотничко, братічко!

Откоти. золотим яблучком.

Стань собі коло пупа.
То не буде тобі докуки.
Встань собі, встановись,
Золотим поясом пережись,
Золотими ключами замкнись!

Як засвідчують очевидці, здебільшого подібні молитви, нашеп-
тані народними знахарями, допомагали хворому. Що б там не бу-
ло, але незаперечно одне: в усіх випадках, принаймні у їх пере-
важній більшості, словесні тексти замовлянь вельми поетичні, що
говорить про високу філологічну культуру нашої народної мови,
яка збереглася з дохристиянських часів. Сюди варто віднести та-
кож прислів’я та приказки. Скажімо, якщо хотіли позбавити2я
«насланої порчі», то казали: «Твоє давнє на моє одданнє», себто
що бажаєш іншому, нехай повернеться тобі. Але вважалося, що це
побажання справджується лише на Видання,

З ПЕТРА ВЕРИГИ ЧЕКАЙ ВІДЛИГИ

Поклонінням чесним

Церковний календар 29 січня пов я: У перекладі на грецьку
окопам апостола Петра. Оскільки кайман	ть Петром Бери

означають вериги, то в народі цей лень -йй 1Ц0 остерігалися прв-
г°ю. З ним не пов’язані будь-які °бРядН’ янНій день зими — * 3
уи білизну. Вважалося лишень, Ш° це иги» чи «На Петра
Петра Вериги половина снігу, половина

Риги розбиваються криги».	особливо ЛІСОВОЇ ЗО ’

Саме ця обставина зму'иуваЛа _я ж\тла звільН5Н* , «уло
'Фискорювати заготівлю деревини д еЛьНі ділянки АД ь
аих Ділянок під просіки — майбутні .провоДиГИ не у тобто
у Иаших предків правило: вирубку ' лаЛОСя. ш° руШ” „д гріх
« ЛИШе взимку, .ЯК дерево СПИТЬ* °"“^КОРУХ. "
Рубати живого друга, коли почина період спокою»
гьйкраще, на їхню думку, робити чцС не боли •
ДО Середини березня, «бо дере»)


Подібні вірування, крім усього, мають і практичний сенс.
Адже Відомо, що заготовлений у цей період лщоматеріал зберігає
Добливт цінність: його майже не точить шашіль, не вражають
гонбкові хвороби, дерево менше піддасться псуванню и гниттю,
коаше тримає тепло, оскільки зрубане в стані спокою воно має
найбільше щільність. Вважалося, що будівля, зведена з таких
плах, убезпечена від блискавок, «бо грім не влучає у чисте».

Відтак на Вериговий день селяни, зорганізувавшись у спілки,
вирушали в далекі околи рубати ліс; вибирали ділянку й звільня-
ли її від заростей. Ділову деревину, тобто колоди, складали окре-
мо, щоб потім перевезти до села, а хмиз спалювали, поли весною
розкорчовували просіки («пасіки»), цим попелом добрювали
землю.

І хоч лісу в ті далекі часи не бракувало, селяни дуже бережно
ставилися до нього. Щоправда, у середині XVII століття, коли Во-
линь і Полісся були повністю колонізовані Польщею, розпочалося
хижацьке винищення зеленого друга. Шляхта, за безшнь викори-
стовуючи дешеву робочу силу, масово вивозила найкращі породи
вікових дерев. Частину будівельного матеріалу сплавляли річка-
ми (на Поліссі навіть організовували спеціальні загони — плиса-
ків) до Гданьська, де його перепродували в уже обезліснену на той
час Європу, а решту спалювали на поташ, з якого виготовляли
скло. Як засвідчують очевидці, за півтора століття на волинсько-
поліських землях було винищено від 60 до 70 відсотків усіх лісів.
У окремих місцях ровенсько-житомирського кряжу розпочалася
Руйнівна ерозія грунтів, виникали так звані пилові бурі, що спри-
чиняли утворення піщаних дюн, сліди яких збереглися і до нашо-
го часу.

насетенняС^? землевласяики жорстоко експлуатували місцеве
часів дійшпо	Задарма працювати на лісорозробках. З тих

на й Хги" СУМНЄ ПрИСЛІа я: *На Вериги не заробиш в па-

з Петром Вериг^ю^^ г/'  Ь іст°рію, безпосередньо пов’язаний
кам - мешканцям Полісся Того’ що6 нагадати моїм сучасни-
і нераціональне поводження Ч°Г° Може призвести нерозумне
йому куточку нашої землі Л1совим Царством у цьому екзотич-

Оскільки за наоолнмми

вали закінчення зими то сймУВЙНН?МИ 3 ^Рнговим днем пов'язу-
погодні явища,	е в день прогнозували майбутні

Якщо ВНОЧІ місят гл

Н. еніг, гуеГчй ХМ“РаМИ ~ на віте‘’-

то пливуть — бути відлизі КИ 1 махають крилами — буці*’
РоакаР*алосЯ гайвороння —

| Пес качається на сніг неаАовзі збереться метелиця.
'Мороа на Вериги в1 * ~.Пі/Гепління кличе в гості.

А** «МОЮ б н* А..л	НЮ СПЄКУ-

закін,<У»1їя’на^холТ °АНО Вже Жили Думками
аналц'• .3МпмИЄ4ВьН“иочи на йо?о°к°АНІШИЙ зимоний місяць —
|	Петр' В’РИГИ «К.Й ,\ХГи“ИСТИЙ	«лики

ЯКЩО НА СТРІТЕННЯ МОРОЗ БУВАЄ

У кожного місяця є свої, якщо можна так висіктись, ударні
С8Я7Р. себто такі, що найповніше освячують ту чи чпу пору року.
Якщо січень знаменитий насамперед трьома праздзками — Різ-
двом, Василями (Новим роком) та Водохрещами,   лютий може
похвалитися лише одним —Стрітєнням, котре припадає на сере-
дину місяця — 15 лютого.

Свято не в Україні шанувалось. Селяни в цей день, як правило,
не працювали, і уважно придивлялись до погоди, бо «Лютий до
березня в і ют приїжджає*, щоб «На Стрітення зимі з весною зу-
стрітися*, Вважалося хто з них в цей день переборе, такою й буде
погода до початку березня

У народній уяві Зима — це стара баба в полатаному кожушку,
приношених шкарбанах та дірявій хустині, поточеній мишами,
через дірки якої витинаються сиі і пасма волосся. За плечима в неї
теліпається зморшкувата напівпорожня торбина, а в руках пощер-
блене горнятко, наповнене льодом.

Сам*: такою Зима на Стрітення виходить навстріч Літові (в де-
яких варіантах — Весні) — привабливій дівчині; в неї нова, помс
режана різнокольоровими узорами сорочка та зелена плахта,
і руках серп і жмут збіжжя. Перед тим як почати двобій, між
ними відбувається така розмова:

Боже, поможи тобі, Зимо! — звертається Літо.

к	ЗД^ровя1 — відповідає Зима.

— Бач, Зимо, — дорікає Літо,— що я наробило і напрацювало,
ти все поїла й попила’

.іил1^*ЯТаКОЇ "^«Аії, як стверджує відомий переказ, між ними
^ендаием,,^ммxТИЧ^^^, ЯКЛ тривне протягом дня (за народним ка-
22	3 Л Т°* зустрічається ще раз - на Ганни, тобто

і б/і «Ли * Т8КОЖ позмагатися між собою). Саме така зустріч
СтріченнА ЛЄгіІІ В ОСНоВу яяродної назви свята — Стрітення чй

Громмиїл "ипи/Г1*00™’ ЦЄ СВЙТО мало й інші назви — Зимобор ♦*
п?ааа. Ь ось	ЩЛКои 3Р<»УМіла — боротьба зими за сргі

чемна саічок літмі Трохи дмвнь Вона пов'язана з обрядом оса*’
торжествена служба ї*>*амй ’ ЦеА Аень У хРама* відбувалася
Кожьм ДЛаЛ?// ДК<П святили воду й свічки.

і иіс на погхгтч По-* * “Вию гот у на в власну громничку свічмУ
~МЖ*а^ХУ "п3 иермви Він запалював її.

Цей (Лрадоанї ЕпмТГ*'*** посі*ім«1 “*<* моро» дерев не поби»»-
часто густо гуимоті и 1 МИ|* П<К,к*мо стояти ка покуті. Літом, коли
даргьхі та житлові б Г**03*’ а блискавка могла влучити в іоспо
я» надійний оберег від лиха*а*Пал,оьал« громничну свічку»
ітрК того, >ь давні*.

’Л

•* душч віруючих, значмо

&
Шупало передсмертні муки і очищало лю
вчинків. У церковному Требнику 3 пчлт п™1ну ВІД ^^творних
кі свічки будуть *во здравіє душ і тілесР 0Ду записано< Що та-

Страсні свічки виготовляли за особливою технолог!™
ГрХХи.ги
„и <—*-* рі—ьорови^

Не меншу роль у повсякденному житті Відігравала й стрітек
ськв вода Вона мала ті ж властивості, що й йорданська. Сели™
йдучи до церкви, брали з собою нову невживану посудину на’™
нювали її свяченою водою і зберігали протягом року. Вона ав&жа
лася цілющою і вельми помічною від багатьох недуг. Стрітен-
ською джепелицею натирали хворі місця, давали пити од «при-
стріту» яб > «дання» — хвороб, викликаних «поганим оком».

Крім того, напровесні, виганяючи худобу у поле, скроплювали
її стрітеницею. Пасічники скроплювали бджіл і вулики, «щоб не
заїдали чужі комахи та не напаз гнилець» — небезпечна інфек-
ційна хворіла. Це повторювали протягом року в кожну першу не-
ділю на молодику.

Чимало спогадів про використання стрітенської води знаходи-
мо в історичній літературі- Нею батьки благословляли синів,
проводжаючи на війну:

— Боже тебе бережи*

Перед далекою мандрівкою скроплювали нею волів, можару
й чумаків, благословляючи словами:

— Боже тобі помагай!

Цікавий обряд, пов'язаний з наданням «магічності» стрітеї
ській воді, записав у 20-ті роки краєзнавець М Ря ии у е > і
кавка Могилівської округи на Вінниччині. Удосвіта хт<х > і • *
ни йшов до криниці, щоб набрати джереїй ці. оли Кухли-
то йому назустріч із хати мав вийти будь-яки ч \ ШЙХ' зла-
ком Налита в кухлик вода набувала таким їм •
СТХТілЙьки Стрітення чи Зимобор	"чимало ирикмГта

зустрічі зими з літом, то з цієї нагоди побу у
Прислів'ї В.

_ калося, що ліго перемогло,
Якщо під вечір потепліло, то ява/н	де була зи

а тому . Зим» йде туди, де було л>то. » літо йде ту»

Мн»,	ж

.	то хлібороб наберуть

। Якщо на Стрітення півень нап ється
^я біди.

Н. громницщ маєш зими поливу
Якщо сонце ясне на рожни ЦО У
снігу випаде мюди.	првкр„н„й.

Як на Громниць день «сни .	корм „диітв,.

Як на Стрітення мегіль дорогу 1	,іта потіхи.

_______________________________це нлЯД^™*я
' Як на Стрітення капає зі ’ТР1 *
Ж______________________________Великодню.

Дуй не дуй, не к РізДЯУ йде»
Якшо на Стрітення півенр нап’ється на порозі, то на Явдохд ,
(14 березня) віл напасеться на дорозі.	• і

Коли на Громницю півень нап’ється водиці, то на Юрія (6 тра* ;
ня) кінь напасеться в травиці.

Якщо на Громницю з дахів ся тече, то зима довго ся приволоч*
Якщо вранці випав сніг - на хороший врожай ранніх хлібів;
коли ж у полудень - зернові будуть середні, а ввечері-на
недорід.

Зимобор з відлигою — на ранню й теплу весну, зі снігом - на
дощову й тривалу, коли хуга — весна буде пізня и холодна,
якщо в цей день не видно сонця — чекай сунор.іх морозів.

Ось так у давнину відзначали одне з найзнаменніших лютне-
вих свят. З переважної більшості прислів'їв та прикмет випливає:
«Якщо на Стрітення холодно, то вже скоро весна». Одна з прика-
зок говорить: «Якщо на Стрітення мороз буває, то ведмідь свою
буду розбиває».

1з впровадженням християнства на
гів — покровителів людей або ж зовсім
перейшли до нових святих. Скажімо,

наших землях чимало бо-
зникло, або ж їхні функції
більшість ДОСЛІДНИКІВ Д0-

машніх тварин с весняни^Юоі"1?711’ Щ° Основним охоронцем до-
ні від Різдва - б травня? ЇЇ!	на сімнадцятому тиж-

кого Велеса. Справді-бо: тпял?” .лере6рав повноваження дайбозь-
нівок не тільки пастухам Ц1ИНО на не свято віддавали поша-
а й рогатій худобі та коням м°Трі впеРи*е споряджали череди,
відь, я не зупинятимусь ТУТ детя*1 ’ІЬки ЛР° це буде окрема розпо-
німи тваринами пов’язено^.р Н°’ Сквжу т‘Дьки, що з домаш-
“ оХ; лХнд"ПвД“Є На лютогоТЦЄ - Д'НЬ С“ЯТОГО МУЧЄ'“'
допомагав і лісовим звірам^?^і»аС ЖИВ У столітті- Він постійно
стуиимНЄНи>КЄрлИ8ий викрав ХЛЮАЯМ- К°ли в Однівї бідЯОЇ

БільХРь Хлі П°ВЄРНУВ ^ражуаНИЬОГО КабйНЦЯ’ СВЯТИЙ
тверС Є ХРИСТИЯИСЬ^”КнаетушХТЬ’ Весняний ЮР‘Й« а свМв 'і
X Д УЄ 1 Текст Договору між “даиб°зького Велеса. Це ПІД- •І
РУна и ХМ: •-двимьемУк.ХуРо^И Тй Грекам“- датується І
ку Ігоп В(‘ло<‘а’ гкотья бога» Попіл. Г*’ ВЬ ЄГо же иЬруемь в Пе- £
ші і, РЄВ1М- 3Рештою. ми знаємо сй1Ачення є і У «Слові о поЛ-
ког<> о*” 3 4ай6озькими статуями ЯК Ж°РСТОКО Р°зправнлисЯ НЯ
про а 3 НИХ Р°збивали прямо НаКазом Володимира Вели-
Р  " ^ову (пр„ Ц1. мо»,Гт£"° У	інші кидали » Дні-

44	ь<я в ♦Повісті врем’яних літ») тягли
ЛІД супровід образливих вигуків До Поч - йми і

♦скотій бог* викликав таку немилість » П0Т0ПИли Чому
пишного пантеону Володимира ^лиш-.Хо НЬ'Ж “’і^атора
тут відіграло роль місце, яке посідав давній богТ*0*’’ Очевидно’
хії, адже Велес належав до верховних святих Ш В5ГКЬВ]>4 1ЄР»Р-
ял, народ.,а пам'ять зберегла цього покрови Л тирані Йрі

До речі, на Волині таке опікунство за сільськими тварнн.ми
приписалося и ХарлампіЮ, свято котрого відзначають кап р™
жодні Вла. а (23 лютого). П. Чубинський у свій час зафіксував що
на Київщині святии Харлампій є «покровителем свійських тва-
рин... В тих господарів, як: святкували цей день, тварини будуть
у доброму стані*.

Особливо чимало легенд, пов'язаних з Власом, збереглося на
півночі архангельїцини, де найдовше протрималися дохри-
стиянські вірування (тут, до речі, свого часу було записано і били
ни київського циклу). Як засвідчує І. Счегірьов, у минулому сто-
літті пишно святкували при церквах святого Власа. Там відбува
лася урочиста служба, на яку парафіяни зносили продукти
тваринного походження, зокрема масло, і складали біля ікон свя
того Звідси й поговірка: «У Власа і борода в маслі»

Але не менш урочисто відзначали цей день і в Україні. Літні
люди подейкували, що Влас у цей день пильно наглядає за твари-
нами, а тому чоловіки нагадували своїм жінкам-

— Дивіться, молодиці, щоб завтра принесли раненько водиці

з криниці’

Цією водою наповнювали пляшечку, вкидали туди шматочок
воску зі страсної свічки і ставили на покуть, де зона мала ^еР^У
вати три дні. За цей час Влас, начебто, освячував п.	' •’

води виливали в криницю, а рештою скроп :юв-... . спеціально

Крім того, господарі, У яких ^^И“а;7ятою водою йшли до
замовляли молебен, після якого з іконою олебену освячуй
корівника, щоб благословити тварин. П д

ЛИ й свічку, якою потім вкували' ХД7їЛак званий «Бабський

На Херсонщині в цеп день від. н б „ намикати три
празник». Жінки не працювали, ви -> ‘оову й теля*. Під обід
мички клоччя,- «щоб ними підкурюяа > іцо6 були лагідяя-
молодиці йшли до шинку і «замо <ева^ /поистрій, о який застром-
им*. Повернувшись додому, дниі ,ам^ ' воНИ були ласкава-
люється гребінь) «били» свої?. чолов іИЄЯ ;ОСПсдяря»- До Речі> “а
МИ до дружин», та волів, Щ о ’с - селяни намагалися не за
Київщині, Чернігівщині й Іїол гаьщ	атиме 0 лютневу я ят-

нрясати волів у я ятяиню, «б< хто	пуки повідсихаю ь у

ницю, то в того вони або подохнуть, >

^‘здебільшого після власа вже	"їіеля Влвсаа^ення

валися весілля. З цього прии°^святом пов язували ' за

•заміж не ласся*. Крім того, з ц прислівя,— 3 пеЧ ‘ тобто
зими: «Прийшов Злас, мо _' а зиМі забират ’ 11 1
♦Пролив Улас олії на лоро™ бгамце не буде. Київ
якщо цього дня відлига’ч^н1гшшині та	ЗИМОВИХ хо

Саме з шєї нагоди на *еР	.— останні

Щини вважали, що Класові	зими»,

лодів, бо -Святий влас збиває рн
Вам, вочевидь, доводилося чути похідне прислів я, винесене
в .заголовок? Так кажуть про похмуру, злу й неприві гчу людину.
Але не всі, либонь, знають його генеологічне походження, хіба що
ті, хто народився 29 лютого, оскільки їм доводиться відзначати
свої іменини раз на чотири роки, себто у високосний рік.

День цей вважається найнещасливішим, найстрахітливі-
шим,— *бо перебуває під владою мстивого святого» Касяна, якого

не скрізь навіть вважають святим.

Так хто ж він такий — Касян? З цього приводу в народі є чи-
мало легенд. Скажімо, росіяни вважають, що він *три роки по-
спіль перебуває п’яним і лишень тверезіє на свої іменини*. Інші
стверджують, що Касянові підвладні всі вітри і він тримає їх на
дванадцяти ланцюгах та за дванадцятьма замками, а коли відпу-
скає на землю, «то насилає на людей і скотину великий мор*.

Українські варіанти здебільшого стосуються побутового харак-
теру. Найпоширеніший сюжет легенд — мандри Касяна з Мико-
лою Чудотворцем, де виявляються риси характеру обох святих.
Наведу для прикладу одну з оповідок.

*Святий Микола-Чудотворець на небі не сидить, а тут, на зем-
лі, людям помагає. Не те, що Касян — за панича убрався і до Бога
пішов жалітися не людей:

Вони, каже,— Миколу шанують, почитають, на його ім’я
церкви будують, а мене й не згадують!

Бог вислухав Касяна та й каже до янголів:

— Покличте мені святого Миколу. Скажіть, щоб зараз при-
йшов!

— Нема його на небі! — кажуть янголи.
— А де ж він?

Пішов на Чорне море людей рятувати!

говоримоГЄКаЙ ~ каже Бог До Касяна,— Микола прийде, тоді по-
.	Б°Г 3новУ посилає янголів за святим Миколою.

рятує!	го,— кажуть янголи,— на землі людей від пожежі

-РНем«<йпгЛаї Б°Г ЯНГОЛ1В	святим Миколою.

ні» 3 турецької «»оТанТаиля“И,~ КаЙД“НИ	я,иа'

а старій саин^мотузком”,.3 "вив<;я святий Микола перед Богом:
в грязі. ’	ідперезаний, чоботи в болоті і руки

Де ти був? - спитав Бог, а святий Микола Йому відозві'
дає:

Помагав мужикові воза з багна витягнути!

$ач* каже Бог до Касяна,— за що його люди ш®'
иують. Він на небі не сидить, на землі діло робить, а ти ланом
одягнувся і тут, на небі кутки обтираєш. Іди геть від мене!.* БУ'
дуть тебе люди боятись- ш не йудуть шанувати».
Справді-бо. якщо Касянів день припадав ті7ь..„

рік, то Миколая святкують щороку двічі " Ка високосннй
Здавна люди з тривожним передчуттям очікували ™
роки. З НИМИ ПОВ язако безліч сумних ПОИКМрт г високосні
деякою мірою Підтверджує і сучасна наука а7же виГДЧУТТ“
рік припадає найбільша дія сонячної активності, котра негапщнп
впливає на стан усіх живих організмів, що у народі поа язува^ь
саме із Касяном. Наші пращури недарма казали: «Касян на скот
гляне — скот валить, на дерево — дерево валить».

Загалом образ Касяна, за народними уявленнями, не вельми
привабливий. Він символізує надмірно сердитого і немилосердно-
го чоловіка з довгими до колін бровами, віями та бородою, за яки-
ми він нікого не бачить протягом трьох років. Натомість на чет-
вертий брови піднімаються, і .зле тому, на кого він подивиться: на
людей — їм горе, на худобу — на неї падіж. Вважалося, що гой,
хто народився 29 лютого, буде нещасливим.

— Касян оком глянув,— відгукувалися про таких,— не буде
з цього народженого добра...

Люди в цей день намагалися не вставати з ліжка до схід сонця
і не виходити на вулицю, щоб «Касян не глянув своїм зором»,
а також не працювати, аби не розгнівати немилосердняка. наро-
ді казали:

На Касяна не виходь до схід сонця, бо біда буде.

Святий Касян з чортами всю ніч б'ється і йому не допомагають,
а тому він такий лютий на людей.

Ось чому на похмуру й непривітну людину кажуть. «Чого ти
Касяном дивишся?

- >

Ли

НЕ ЖЕНИВСЯ єси, то КОЛОДКУ НОСИ

'  ть викликана роз-
Швидкоплинність часу, духовна уЗцер’°^С м’е зречення націо-
^ьоєлням моралі, примусове, а опісля і не таК)ЧЄ покоління
«альних традицій, призвели до того, що . донГИХ жцтТ6ВИХ
^«лишилися без історичної нам яті- На «Р припали пилюкою
вибалках ми розтрусили безцінні скарои, Щ неоцінеяне бага£
Р(^ів. І коли> нарешті, прийшов час з»‘«РаТ’ щ0 долотошУ«ач1в
по невеличких крупинках, то виявилося.

Н<? так уЖе й багато...	хвалія які вже одійшли

Серед традиційних українських о іка’ІьН0Му. як »а Ф°Р'зау
Увшину, особливе місце наложи . найпоШИРеН*ш> миИХ
д;иетв, так і символікою, звичаю.	увійшов

*Волочити’ колодку». Вперше ‘<ей	на ДУ«ку ба‘!?чи на-

Жеред чотири З ЛИШКОМ сторіч то „християнські ча еле.

ЇДНИКІВ, він сягає СВОЇМ корінням чітк<-> Пр0*- ТЄ>І<У\аК були
“'ть ДО матріархату, оскільки -
н Нти глибинних рудиментів
1 чоловіки, а жіноцтво-
пкпап Колодки ЧИ Колодія відзначіли напередодні Великого
Обр п^янніого тижня М'ясниць. Це був, власне, завершила
н^йтермін КОЛИ ще .можна було справляти весілля. Практично ж
уже не організовували, оскільки на сиропусну вже обмежува.

„ -Тппомну ЇЖІ - вживали переважно молочні страви, переду,
сім вареники з сиром та маслом (звідси и Масляна).

На хлопців, котрі не встигли оженитися, чекала < жіноча ка-
_ Колодій У давніші часи цей обряд тривав протягом тижня
Кожен день мав свої іменні наклички. За свідченням П. Чубин-
ського в понеділок «колодка народилася», у вівторок «хрестила-
ся», в середу — «похрестини». Н четвер — «помирала», в п ятни-
цЮ її «хоронили», а в суботу — «оплакували*. Відтак, зауважує
вчений, у неділю, останній день Масляної, молодь «волочить ко-
лодку». Жінки йдуть по домівках і прив язують дівчатам та хлоп-
цям невелику паличку до ноги, як кару за те, що не взяли шлюб
в останній .м ясоїд.

Оенояними дійовими особами цього обряду були жінки. Зазда-
легідь домовившись, вони в понеділок зранку збиралися в шинку,
• щоб поколодувати». Облюбувавши найпочесніше місце, одна
з молодиць клала на стіл палицю (за колодку могли слугувати зви-
чайне поліно чи кийок), а решта по черзі обкручували її полотня-
ним шматтям й скликували;

— Наша Колодка народилася!

Після цього, замовивши горілки, виголошували тости й вітали
одна одну з «народинами». Сповита колодка мала лежати аж до
суботи. Всі ці дні шинок одшдувало жіноцтво, щоб вчиняти обряд
«від народин і до похорону». В понеділковий вечір обходили ті ро-
дини, в яких хлопці (почасти й дівчата) не шлюбувались. Пока-
ранням було — прив язати матерям до ноги символічну колодку,
• що не оженили своїх дітей»; за звичаєм, той, кому присуджено
таку кару, не мав права знімати колодки доти, доки не відку-
питься, тобто поставить могорич.

Все це, зрозуміла річ, носило передусім жартівливий характер.
• Підпивши», гурт співав:

Маслина, воратися.—
До Великодня простягнися,
Від Великодня до Петра,
А від Петра та до тепла...

Україн^Лули гв/ЩЄ °6ря* НаЙЬІАамІШИЙ. Але В РІЗНИХ реГіОН**
Ш.ИНІ жінки ЙИІ СПЄЦИ$1ЧН] відмінності. Скажімо, на Полтав-
прибраний Коло пій РЇ7’ДІІЛИ Б шинок, приносили вже готовий
-44  хді *ол°х	кла ла на стіл спов“”

чі	 і. взявшись за руки. тр«-

виІ уками та піснями

Д аШ диТЯ на^^лося,
днгл на Світ божий та и з'явилося!

Кі», масла, яєць І г^у*лимНі’і ° прИнесен°го із собою сиру, нарени-
невеличкі колодочки- якії. ри ^Ьому в кожної жінки були готов*
йому тут же ЧІПЛЯЛИ Вь ПІЛ Ь 01 й час 38 ХОДИВ ХТОСЬ З ЧОЛОВІКІВ, 141
горілкою, Розваги тоимли’ и\° 81н мав окупитися медіаною ЧМ
ривалм до пізнього вечора. Перед там ЯМ
„тиеь, молодиці знову пеленали К,-„ 
трьох родин, де є немовляті і К ЛОД1Я ПелЮІик.МІ1

піснями по домівках ’ ’’ пРикРи»ши оповив. ВЗЯТИМИ 3
Наступного дня до корчми вже <.	ЧЄМ' ’,шли

ХОДИЛИ И ЧОЛОВІКИ. їм тут	сх°дилося більш? ш -

ли відкупно.. Завершувала*, ХЯ^И *“ЄНЬКІ "оХиТи’мГ’
шивши з корчми, обходив однтее Д-Я Іим' ™ X
* також батьків. що не пошлюбуаал; "°Н°6езд'т"і "»лРуЇЇя'
останніх м ягниць За традицією .вине»»™'8 та доч“к "рХ™
ли почаспвок, щоб у такий спосіб віл Заздалегідь готува

Крім батьків, жіночі гуртки «юЛ ДКуп*ТИСя від Колодія
кам прив'язували колодочку до лівоГноги" ХЖ'ПЩВ' Якщо бать'
там - на ліву руку або до пояса. Пізніше мм? Пар1'бкам 1 «і-™-
китиці з вовни чи кольорового папеоу КТЬ КОЛОДКИ Р°«“аи

Подібний обряд існував і в  РУ‘

хлопців і Чіпляли колоду-китицю XйХ гуртах- Юнки йшли до
вати». Але переважно так вчиняли зпіми^алишився паРУбку-
старостів. Хлопець мусив вві	Д Кого спадшалися

дбаним намистом. <”и «“тиною" нітом’4’™"41’ "Р"’
ООВ язана була ня РЬт,хустиною, Натомість юнка зо-
У вишитій хустинш Кітькя *віддати колодку» — подарувати
шувалися тим піп V писанок. «Колодкові взаємини» завер-
Лєінлр в 7 ’ Щ- хл<>пець замовляв музику і обоє танцювали.

бирали жр “ СП°СІ° *карали* 1 Дівчат. Тим юнкам, які пере-
во.тічногп ІсНХаМИ 1 пЄ встнгли пошлюбитися, також чіпляли с.чм-
магаїи™ КолоДія. Дівчата, як і хлопці, знаючи давні звичаї, на-
Відшмк Я 3 Ц1 Дг?1 якомога менше бувати на людях. Але їх все таки
п;„ ' ^Ували. Покараному синові батько — іноді жартома, а не-
рд о и усерйоз —вичитував:

Ся Рак тобі й треба? Не хотів слухати батька, не хотів женити-
’ тепер тягни колодку. Думалося весілля справляти, а довелося
колодки відкупляти...

Ненька ж казала дочці:

77 Рак тобі, дочко, й треба: не заслужила молодого, тепер тяг-
ни Колодія?

Загалом такі обрядодії носили повчальний характер, адже зо-
середжувались на тих, хто не одружився або не мав дітей. Бо
_ кріпленню нової родини та вихованню дітей віддавалась особли-
а Увага — це був непорушний суспільний закон, своєрідний
КУЛЬТ подружнього життя. І хоч дійство Колодія носило обрядо-
®ий з жартівливим відтінком характер, усе ж за ним стояла глибо
а моральна ознака Про це красномовно підтверджує поки що
^иний зафіксований у нашій періодиці звичай, що його по-

С. Килимник.

Оскільки це справді рідкісний, але такий, що має глиооке ко-
£п,ня національної традиції нашого народу обряд, то я ”ааалу
<>то повністю. У барві на Полтавщині, як оповідала авт°Р°ВІ л‘
*ІНКа Мотря Федченко, водився такий звичай «^ки^ коли в с
німЯВЛЯЛОся позашлюбне дитя, хоч це було в^к^РХХЯТи-
явищем, жінки дізнавалися, хто саме був	- сило-

ТОД1 на Колодія молодиці йшли ДО того парубка, брали його сило
^Ць іа собою,1"нТрукГ^лисповиту колодку 'п^-лЯД7н°0Сгви
КолодГіРТаЛИ У АВ1р Д»иЧН"и'п°критки, Тут ч "лии. та поцілувати
Ди^ П;п‘ТиуВ8ЛИ 8КЛОНИТИСЯ ко^щку тільки на другий день,

* Нарубок мав право зняти колодку
попепед ним Відкупитися у жінок та зробити подарунок дит».
им мати бодай невеличку суму грош

З ог’яду н. своєрідність і високу естетично-моральну структу,
V Обряду хотілося б глибше дослідити походження назви цього
;Тйст,« яке характерне лише для українського народу. На жаль,
т на “* науковій літературі немає чіткої думки з цього приводу.
М Сумнов вважає, то походження терміну суголосне з колоди*,
ми. якими в царській Росії карали рекрутів. Цієї думки дотрику.
вавсь і Б. Грінченко.	„

Аіе Ш твердження мені здаються малоймовірними, оскільки
звичай побутував у житті народу задовго до того, як з’явилося та-
ке покарання. Ближчий до істини, думаю, М. Грушевський: «Сей
обхід «колодки»,— відзначає відомий історик,— дає інтересний
образ розвою мітологічних постатей з просто) обрядовости, отже
кидає світло на сей процес в минулім. Б язання колодки мав ана-
лог)! в таких звичаях німецьких, як прив'язування дверей до за*
старілих дівчат і т. йод., і не має в собі нічого мітологічного».

Як бачимо, чітко) думки поки що немає. У зв я»*ку а цим я до-
зволю собі зробити два припущення. По-перше, термін «колодка»
міг перейти від молодіжних гуль — «на колоди». Традиційно
в Україні молодь, а почасти й дорослі, збиралися за теплої погоди
на колодах На них розважалися, знайомились одне з одним, вла-
годжували інтимні та громадські справи. Місце, а це переважно
було складоване дерево, віддавна називали «на колоди». Піти «на
колоди» — означало збиратися до гурту. Громадських осередків,
на зразок сучасних клубів, не було, хоч, щоправда, осінньо-зимове
дозвілля проводили в спеціально найнятій оселі. Але як тільки
тепліло на вулиці, всі збиралися «на колодах». Відтак тим, хто
пробайдикував цей сезон — не знайшов собі пари «на колод-
ках» — пов’язували як своєрідну кару Колодія.

Нарешті, друга гіпотеза. Не виключено, що в дохристиянські
часи дайбожичі мали свого окремого покровителя подружнього
життя (а в цьому не доводиться сумніватись), як це маємо з грець*
ким богом — Гіменеєм, що освячував шлюбом дозрілу молодь. Та*
ким міг бути і Колодій, котрий карав тих, хто легковажив з вла-
штуванням нової родини. Вибраний термін покарань — М яснЯ-
и‘ також не випадок, оскільки селяни вважали, що найкраіД*
пора народження дітей — зима: у цей нерепочинковий період ОДУ*
жумлн породіллі, трохи підростали діти, щоб, як почнутьвв
польові роботи, можна було брати в них участь. Скріплення ШЛ*

У « м яснищ давало змогу народжувати дітей у грудні — січні-
процесі християнізації їм я покровителя шлюбу було
бмлж\СьО|^|ПмРСіІІЄТОВаї1>’ а отже’ його первісне призначення
ладі* 1 билж к ЧВСу‘. Може, збережена назва цього обряду —
ЛОВЛЯ* ПШ!ПУШОЛвИГЬ ІМ ЯМ ОІ1ікуна шлюбу, який не тільки

Щоб там м Мд життм, а й карав тих, хто порушував обітниН»^ '
всьому темні V УЛ°- а/1** ,,с^вд Колодія, що широко відзначався
ХогіГГі ‘	** АО	XIX століття і який не мИ

жаючи на всі пегіпні1*0*1*’ вельми пінявий і неповторний. Ь***
таженнж цілкої .розумі,?7°^^' Його с,ильн® смислове на*^
на і народження ІЛв * ВИиР“»Дане — турбота про оЛРУ**1
пю мудру народну ктину "^Довжувачіа Роду. Тим. хто
му носи!»	у' агаА>вали: «Не женився оси. то
Так уже повелося, що сучасне покоління краще знає звичаї су-
сідиіх народів, аніж свої. Скажімо, впродовж останніх десятиліть
у Києві та інших містах України широко відзначали і пропагу-
вали Масляну з млинцями — так звані «Проводи російської зи-
ми». Але жоден з організаторів ні разу не обмовився слівцем про
українську Масляну, наче такої ніколи й не існувало. Між тим,
наші при щури віддавна відзначали це дійство, що мало виразно
національний характер.

В Україні останній тиждень м'ясниць, як я уже казав, носив
кілька назв — Масляна, Сиропусний тиждень, Пущення, Зага.іь-
ниця, Ніжкові заговини. Колодій тощо. Структурно вік ділитчся
на три основні частини: зустрічний «переломний» понеділок,
• широкий» четвер та «прощальна», чи «шуткова», неділя. Кожна
з них мала свою обрядову специфіку.

Основною обрядовою стравою Масляної (Масниці, Масллниці)
були вареники з сиром, які вживалися з маслом чи сметаною. Виго-
товляли також гречані млинці, заправлені смальцем. Ними часту-
вали протягом усього тижня. Досить популярними серед селян оу
ли сколотини од масла. »Нехай буде, казали в таких випад
ках,- , маслянка, аби щоранку!. Загалом Масляна ..ажа^ся
жіночим святом, хоч участь у ньому могли орати и
вони мусили за це відборговувати грішми чи ™Р’-	_ 31брав-

У цей час широко практикуналис. я

шись у гурти, йшли в понеділок до кор .	ШИНКУ вчиняли

Масної». У вівторок жінки знову сходились до шинку.

всілякі забави і сценки.	„«-шва™ «зкоби-баби». Яки-

Середу на м ясопусному тиж“	збереглося. Одначе в пе-

хоеь обрядодій, пов'язаних з цим дн ’ ь у товариство, під-
реломний чи широкий четвер жінки.	намагалися в цей день

німали тости за те, «щоб телята водил

не прясти, «аби масло не згіркло»^	Як стверджу» 0- В°

По своєму цікаво святкували	мав почаСтуаати тещу,

ропай, віддавна в Україні у цен день . мЯСНиці. то годилося
Щоправда, якщо хлопець оже””ВС другий день Рпдва ла
принести до себе жінчину матір РаН0Я,. Коли ж *>	,

Умови, що теща була чемною й	я Натомість, акт	•

сварливою і непривітною, — третьо	^просини пР“"кими по.

-ія справляли в різдвяні м	™ „оаоз, зять з

масляну п'ятницю. Гарно спор ЯІПИ й інших член
чеетими саджав тешу в сани,	неї зуба». то в.ибИРЖВ

НН, й гордо ВІЗ селом. Якщо ж	.гчЛиЖаННЯ.

баюри, щоб сани переаернулкс	ая різноманітні <

За святковим столом він виї .	р10 не не-

переважно жартівливого хаРі |1і ш°б у мов1 ТЄи«олива

- Пийте, ЛЮДИ, ПО повній ^РШ^ма занадто сварлива
Рухало! — натякаючи на го»	5і
... .їтнячали останній день Масляної — Сиро-

Але ГлИю^Чорну неділю, масне лущення. У різних регіонах
ГСН' ^шади й дійет«0 Ось як це відбувалося колись на Бой-
ХшинГ'в", до-Д«и> иього краю Г Дем ян 1979 року
ф’ксуаав у ге.чі Довгому Дрогобицького району на Зьижщищ та-
КИЙ.Люае б'являтся. всьо п ют, гоетятся. бо завтра вже піст вже не
можна Той піст. Великий піст буде тривати сім неділь На сему
неді-но'Великдень. Вже тоді нгьо. піст кінчається А на лущення
мбави робят. що вже тоги всі ся сходять там. сусіди и роблят го-
стину. Вимивают завтра всю посуду від того масного, вже піст бу-
де Вже бVДут варити киселицю. Вже будут варити бій, оливки
з фаеолев, хто мас, а хто не мас, то грушки з фасоне в і а яблука.
Пісне будут варити всьо*.

На Полтавщині, як засвідчує М. Маркевич, у неділю сусіди й
родичі обходили одне одного й просили прощення за образи. Вва-
жалося, то саме в цей день має відбутися страшний суд, а тому
годилося •помиритися з тими, хто на цьому світі*. Особливо бого-
мільні люди не виходили на вулицю, не вживали горілки . прига-
дували скільки ними зароблено гріхів протягом життя На Сло-
бідській Україні чоловіки не лягали спати з дружинами, «щоб
вовк поросят не з’їв*.

Відтак, завітавши зранку до сусіда чи родича, пропонували та-
ку мирову:

— Прости мені! — низько вклонившись, звертався сусід до су-
сіда.

— Вог простить,— відказуаав господар чи господиня.

— І вдруге прости!

— Бої простить...

— У втретє прости!

— Бог простить’

Після цих діалогів, які не розповсюджувалися лише на дітей,
люди цілувалися, а якщо й ні, то нсе ж вважали, що заподіяна пе-
ред цим кривда втрачала гріхогворну суть. У такий спосіб народ-
на звичаєва структура сприяла полагодженню різноманітних
конфліктів між людьми, як кажуть зараз, розряджала стресогея-
ну атмосферу, котра в повсякденному житті не була рідкістю. Не-
дірма мудре народне прислів я стверджувало: «Не вічко ж носи-
іи камінь за пазухою».

Я вже згадував, що протягом Масляної люди вживали пере-
важно вареники з сиром. Та це обрядове їство було особливо лоша-
вагнм неділю, а тому казали: «Вареники доведуть, що А хліба
»іе дадуть*. Нвечері ж влаштовували цікавий обряд «полоскання
Цього приводу Врокгауз і Ефрон до свого знаменитого еЯ-
опедичного словника ввели цікаве пояснення; «У Малоросії
6«иІ*Л.На ',акінчївться полосканням зубів тому, що існує повір я»
иімш-я мі»РГ,лІЦиИ°ЧІ потрохи можуть витягати сир, котрий заЛИ-

У кпмсмг У ами’ Доки самі усього не витягнуть із зубами ..*

Ц більш пошио^нГ V і "1|>ял цей “ав СВ01 відмінності. Наведу най-
 «я, годилося кий неділю ввечері, коли вже закінчувалось пущен
іпвгінчіоичк-'Н'.тнті 13 зубів залишки еиру Якщо Його зав'язе-
К КОЩИОЇ то як нш І хитч І11А крайню пахвою до Великодневої нсе-
I	X;ТПЛПК' ЛЮАИ> М“ЖЩ‘ -ии-ачити в церкві всіх
в іншому варіанті стверджується, для того »,ЛЙ

чи домовика, необхідно у неділю ввинеш вик ’ у:іріГи ч’дьму
вареника гир. покласти його в ганчірку й пі?лупати 3 останнього
а в Жилавий понеділок однести до деокаи п7‘ трИмати « Р«ті,
дець* мусить стояти під час відправи на П.Н/,РИ ЦЬ°\У <гтрови
шитися. Після відправи, вже вдома сховати вуал^?1 И НЄ В°РУ'
З грішми й зберігати до Великодня. На всеношній пе^еХ^ь
♦ христос ноекрес...,. неодмінно підійде котрась із жінок - вяа
жаите, що вона і є аідьмачкою...	за'

Нарешті приходили розваги й до дівчат Притримані від поне-
ділка «Н1ЖКОВ1 іаговини» — кісточки ВІД ХОЛОДЦЮ,- ВИНОСИЛИ «а
вулицю й кидали від порога до воріт. Якщо хрустець долітав, тс
дівчина буде здорово» протягом року, а коли перелітав через во-
рота — неодмінно вийде заміж. Крім того, селяни і з цей день тра
акційно прогнозували погоду Вважалося-

Яка Сиропусна неділя, такий і Великдень.

Якщо сонце сходить вранці, то й ранньою видасться весна..

За різноманітними забавами та обрядами й завершувався
останній день м’яснішь. Люди готувалися до найдовшого і, як уже
мовилося, найсуворішого з усіх попередніх — Великого посту,
а тому казали. «Масляна, Масляна, яка ти мала,— якби ж тебе
сім неділь, а посту одна». Та що поробиш, коли, як стверджує ін-
ший крилатий афоризм: «Не завжди котові Масляна».

великий піст усім прижме хвіст

святки. Були ВОНИ ціка-

Одщуміли, наче весняні повені, зИМО " ‘ 1нХ розкуто, леви
ВИ ми й неповторними і ДЛЯ молод о 1 А- ' ‘ Наведені вище
муш,.|,„ прааникували їх у давнину наш. пращ) Р
описи — яскраве тому свідчення.	£ почаТок, в і кінець.

Але всьому, як мовить народне п	’ л0Жки й виделки,

иже в кожній родині ретельно вИМк*ено обряд «полоскання з>
•щоб не залишилося скоромини». ®
бін» — наступають довготривалі з лоцередніх. Вій триваї • 

Великий піст є найдовшим 3 >е тоМу й прибрав н,“*'
тижнів - ОД м ясниць і до Ве-П1 ржавіться і
ликого. Крім того, ці запусти раВ> напоїв, будь як
«‘ кільки обмежувалось	дідусь Якуб, як	Але

ваг. навіть статевих ваавМ“" 1И 1іе розлучався з лк>^ (Т0',.нцЮ
Тато, був затятим курдам. я “ І1(?ршоп» Д*я к’’ав
коли надходив Великий ш< д|іро кур*"*- пр1,жуха-
1 проіагом усього часу не ‘	' час посту	га дійства.

Суспільне й громадське	колективе Гнійний збір

*>• У селах стихали «««• ^„"«“аьЛа
"Уаика.	Навіть МОНИДЬ «и'ж>	»
Якшо й сходилась юнь, то лише невеликими тур.
на вечорницях. Яки	с ,, ВИШИВали, оскільки -Бог в цей час

тами, де переваж	а тому рріх веселитися ..

сорок дні». > »!	щотижня відвідували церкву, говіли й при-

- ^и причастя Вельми популярним було в давнину давати обіг
Xдо Великого поету. На причастях ті. хто вважав себе гріш-
або тТжко хворим, обіцяли перед Богом суворо дотримувати
ш" ТІВИЯ' дехто взагалі відмовлявся вживати в окрем. дш будь-
як7"жу, навіть воду, а від Чистого четверга і до Великодня голо-
ТУВА ти той дні поспіль.

Якщо скажімо, під час інших постів - Пилипівського, Спасів-
ки чи Петрівки - обмеження в харчуванні не було таким суворим
(на Петрівку вживали молочні продукти), то Великих запустів це
не стосувалося. Ось чому войовничі атеїсти, щоб скомпрометувати
релігійні обряди, випустили чимало стріл і на пости «як форму
фізичного виснаження людей».

Між тим. постіння — не таке вже й велике лихо, як силкува-
лися довести «дослідники» християнства. Нині все більше й більше
людей схильні тверезо оцінювати традиційні зану.'і;-. Чимраз
більше з'являється прихильників саме такої форми зцілювання.
Це підтверджує й медицина — надмірне вживання скоромних
с-грав сприяє ожирінню і порушенню обміну речовин.

Я не зупинятимусь на цьому окремо — то справа фахівців. Від-
значу лише, що наші пращури, вочевидь, непогано зналися і на
раціональному харчуванні. Періоди, якими визначалися пости,
мають логічний сенс Скажімо, найдовші — Пилипівський і Вели-
кий — співпадають з найменшим фізичним навантаженням — це
осінньо зимовий період. Натомість Петрівський та Спасівський,
значно коротші, не такі канонізовані, тому що відзначаються лі-
під час польових робіт.

Хоч Великий піст і тривав майже два місяці, для селян він не
< кзадав особливих труднощів. Люди заздалегідь запасалися необ-
хідними продуктами, котрі за своєю калорійністю ніскільки не по-
ступалися скоромним стравам. Це передусім квашена капуста
й огірки, сушені ягоди і фрукти, в’ялена, копчена та солена риба,
гриби, олія тощо. Багата українська народна кулінарна рецепту-
ра давала можливість готувати різноманітні й високоиоживні,
 відтак і < мачні сніданки та обіди — борщі, кулеші, киселі, узва-
'И та багато іншого. Отже, твердження, що церква в такий спосіб
Й паРафіян звичайнісінька вигадка недолугої ате-
< >0	г-.4** варто навести одне вельми цікаве свідчення.

;к»іслала на иограФ,чиа Комісія Всеукраїнської Академії нау*
ред питань було *У,_*апит®^,ьннк * народного агрокалендаря. О
йшло помад т&иацлт^* “м знвсте ПР° Великий піст?» Наді
України, в то^у числі й	™С*4 ВІАПОВ1дей 3 УС1Х регіонів

Умртіиців. я наведу одни --1’ ** Прожив-Ло ”онад 70 відсотків
Ай-лав респодект ці	НВ МеНе’ цікавий відгук, що Його на-

°*руги;	*** к^всь,<мй а міста Мирополя Волинсько*

вадив ^сам	*Ємиі*Ли"є***	Р°*У“ «»ст

40 Днів. Але ще задовіч»	Що Ісус постив у пустив

• багатодавнішмх нь(>іМ*урмгт“ЖНСТЬа таку саме казку *•**
Иих також боги та пророки етражД*
ЛИ, постили, боролися із спокусою, вмирали а »

ще не коріння постів, як кажуть люди у „ «"кресми. Але це
жили з полювання, були певні правита що‘Єраісних НаР°Дів, що
Ці правила охороняли дичину від хиЖЯ’пї»ЛСаМЄ вживати і коли,
рігали достигле насіння на рослинних рамочвиГн”Щування’ збе‘
наддніпрянські слов'яни - мали найбільший пістПредкн -
додні весни, коли ставало найскругніше Пєпря Р напере-
«масницю > - щедро частували померлих предХ° дСПравляли
накладали на себе всілякі обмеження - .„ Ясо.,усті	"Г?,"

а потім і зовсім було пусто. Під час пестіння попи чнт.от"«Ку
молитву:	-

Господи і Владико живота мого!

Дух погори, терпіння й любов и

Дай мені, рабові твоєму,
І не осужди ти брата мого».

Ось так сприймав простий селянин саму форму і доцільність
постів. Як на мене,— досить своєрідно. Але це ще не все. Досі вва-
жалося, що на Великий піст, про що вже згадувалося вище, забо-
ронялись різноманітні розваги, у тому числі й співи. Винятком бу
ла лише Петрівка. І яке було моє здивування, коли а рукописних
фондах тієї ж Етнографічної Комісії ВУАН я натрапив на відпо-
відь одного з дописувачів — В. Пасічника з села Нетребівки То-
машпільського району Тульчинської округи. Він сповіщав, що
в час Великого посту виконувались своєрідні постові пісні. Це чи
не перше свідчення такого роду в етнографічній літературі.

З огляду на унікальність цього явища, я наведу їх.

На нашій вулиці, на нашій вулиці.

Ия всі хлопці молодці, йя всі хлопці молодці.

Нема найкращого, нема найкращого.

Як той Василь молодець, як той Василь молодець.

Сім пар чобіт сходив, сім пар чобіт сх

Через ге. що він ходив, через те, що він

Щоб теща хвалила, щоб теща г^алиА^'
Щоб Сандуся любили, щоб Сандуся .

«

Ой летіла пава, та й на селі апаЛ“' и
Та* Сандуся Василькові пояси < * д іи.
Снувала, снувала. ^^у^ку/зи Г2).
А він їй обіцяв купить	проса:

Корець кукуркудзи ще и Р*	хоґіи боса ф.

- Продай, купи черевички.

Як ці подеруться, а я р!Г я люблю (2>.

Лиш не кажи Говари^и^‘’^жи нікому.

Не так товаришці.	_ солому С2>.

Вороженьки рознесуть,	селянин®» звісна річ. не

Тонка й поетична натур®	бея пісень. Навіть з®

могла протягом семи тижні8 сВ(М тре й тугу в пі •
тяжчих часів та скрут народ ягоМ лиховісних сторіч.’ умЛК
Ни допомагали Йому вижити Р* заборон люди в
му попри майсуворіши* церК	„
Лорми самовияву- Щоправда, постові пісні ви
н.йрізноманпн'і^Д »	) й упірГОл(ха: мелос роалого.упо.

кону вали пер™ __ йтрально.побутової тематики. Як не-як,
** * Т!и тижіен^Великого посту мав свою назву й призначення.

Кожен тижле	будуть спеціальні розвідки, то зупинюся

Оскільки про Л	иетиках. Скажімо, перший понеділок сед-

Збірним або Чи< тим. У цей деНь ХЛо*.
чики Зранку оббігали сусідів, сповіщаючи.

— Здрастуйте, з постом будьте здорові

Не ця того щоб чоловічий пола тик ♦прими в оселю добрий
ужинок бо як Жінка зайде - накличе лихо» Субота ж називала-
ся збірною. «бо птахи збираються з вирію і дівчата готуються до
веснянок» У початкові дні першої седмиці переважно прали бі-
лизну примазували хату «на піст.; проте в кінці тижня остеріга-
лися щось робити. «бо в літі по жнивах нариватиме пальці*.

У суботу на цьому тижні жінки, принісши до церкви колово та
мед. замовляли велику панахиду по небіжчиках. На Півдні Украї-
ни такий обряд називався «давати мисочку», а людей, котрі говіли
в цей день, звали спасенниками. їм дозволялося вживати три
склянки горілки, але не годилося при цьому спати, бо як не при-
йде на вечірню богослужбу. «то таки причастя вкрав*. Якщо на
збірну суботу хурделило, казали: «Це Масляна іде дитину шука-
ти. бо, бач, загубила, коли п'яна з гостей верталася*. Але нерідко
на заговини починаюся масове танення снігів, тоді приповідкову-
ваш: «Неділя збір — тече вода з гір».

Наступний тиждень звався другою седмицею, як, до речі, й тре-
тій (третя седмиця). Жінки переважно пряли, а чоловіки викону-
вати різні сільськогосподарські роботи в полі.

Нарешті надходила середина посту. Відтак четвертий тиждень
іменується Середохрестя або Середопістя. Особливе пошанування
в.ддввалн хрестовій середі. У цей день господині випікали пісне
обрядове печиво — Х|>естн або хрестці. їх виготовляли стільки,
і кільки членів було в родині, й один найбільший. Його виносили
я комор), іанурювали н посівне іерно й тримали там до першого
мізду в поле І гх подар брав хрестця із собою, клав посеред ниви
'	И’ *>О1ЛаМ>'Ьав СТІЛЬКИ дольок, скільки було сівачів

ся т к *,Ь'4 * вивозив додому і пригощав усіх хатніх. Годило-

П ятий	1 дсщ>иию й домашнім тваринам;,

хвалу Г<х іг<.луЛС V* П(И1У — Похвальний, бо на ньому «віддавали
жалося хто гомольці йшли до церкви бити поклони. Вва-
прогтмть всі І О] ,*ТЬ ВІД 1ванндйятк до сорока поклонів, «тому Б°г
ш^п«^ГХ« Гп,"? ЦЮ ™ ......................	....

стмао молмдиск і -иг?	слини, вирушаючи в поле, благоче-

Щ,о «На Поквапу ч *1|1-'1іоВали коней свяченою водою Вважалось-

Шо Х “Т?*	“	бо .Хилилася П°

Вербами. Шугнп»»« Гг” ь"

День У суботу аноснчи " 1-»им накликали передостанній ти*
посвятити їх. Символічно б» нер6оьі блузки, щоб у неділ*0
чно , ючи одне одного, діти приказували:

О'г. ИГ Я б'к> —

•Д> '«жй.н. Я,ЛВКДЧЬ

»г «мириа, Та яв€ички дижи()ай!
Завершувався Великий піст Чистим -

йотою. -V цей час посилено готувалися лґ?Є^Г0М Га Страсною су-
фарбували яйця, виготовляли писанки (щои™!™ ~ ПЄКЛИ пас*и-
протягом усіх запустів).	\шліравда, останні робили

Великий піст також супроводжуся безліччю о,
вірувань. Більшість а них пов'язані л •,етіич,г7«„7 ї"і"™анітиих
ШО в цей день розіп'яли Христа). Наприклад
протягом шести тижнів викидати на горище що’Хрта по
ну, а в останній понеділок в чоботи вкласти свіжі устнлк , і°
МИ і перед тим як випікати а четвер паску ппзп-чл У - 11 сол°-
дрова, то неодмінно за позичкою прийде до хати сільськГв'дьмГ"'

Дехто, щоб розпізнати. ХТО В селі краде МОЛОКО в корів, виготов,
ляв у постові четверги осиковий ослінчик а таким розрахунком
Щґіб завершити роооту перед Страсною суботою, йдучи ча випра-
ву у церкву, його годилося прихопити з собою: ЯКЩО під час служ-
би стати на нього, то можна побачити всіх нідьом, котрі тримають
иа головах дійниці. Крім того, подібним способом виготовляли
й осикову борону. Повернувшись зі страсної служби, йшли зі свіч-
кою в хлів, сідали на борону — «годі обоє язково з’явиться нечи
стивиця, що доїла вночі корів».

Де-не-де марновірні люди вдавалися до ще одного дійства.
У перший четвер посту йшли в ліс із сокирою, виготовляли там
осикові ворота, продовжуючи це і в наступні четверги. До Чистого
четверга їх треба було закінчити, принести додому й поставити
в глухому місці. Якщо ввечері сісти неподалік і спостерігати, то
відьма, йдучи дорогою, обов'язково підійде до ворітець і почне че-
рез них перелазити. Ця магічна дія матиме силу тоді, коли ніхто
з сільчан не побачить, як робилися «ворожбиті ворота*.

Спостережливий читач завважить, що ці та інші обряди безпо-
середньо пов'язані з осиковою деревиною. Справа в тому, що з неї
рідко хто будував хат>, виготовляв речі ужиткового призначення,
навіть не використовував при можливості для палива (тригадаи
мо з цьо ’о приводу відоме прислівя: «Осикові дрова та кіхзикии
кожух, го вилізе пара і дух»). Це пов язано з тим. що по пер .
осика вважається «слабкою», тобто неякісною ДеРевин^‘
ге, вона, згідно з легендою, «пропустила цвяхи, як* ппподи яка
на хресті Ісуса *. Звідси, отже, й таке ставлення до цієї породи, я
вважаються «нечистим деревом».	,ллвяи тя пійстна,

Ось такими нерідко й ДИ^ММИ	довготривалість

Що відбувалися протягом Великоїн нл(.Л0В1Ві почасти жартів-
змушунала людей до всіляких м<.

-їм них.

| Піст —- не міст, об'їхати можна.

 Прийшов Великий Піст - тягни дзвони за хзкл.

І V Великий піст не ХОДИ у гості.	лян „«тупатиги 6,

Звісна річ, суворі Обмеження '|М*“У“1„ИПОДНО звучить побути
‘атьма світськими забаганками. _минй піст, то всім прижме
ВС застереження -Ось прийде Велиння
хвіст! •
ЖИЛАВИИ ПОНЕДІЛОК ЗУБИ ПОЛОЩЕ

За різноманітними обрядами і дійствами непомітно наступив
перший день посту. У народі йому віддавали особливий пошані-
вок, що відбилося і в регіональних назвах: Чистий або Жилавий
понеділок, Поминальний, «полоскозуб» тощо. Напередодні госпо-
дині ретельно вимивали посуд — миски, тарілки, ложки та горщи-
ки, «щоб не залишилося скоромини» і виставляли сушити їх на
одвірках, миснику, печі до понеділка. В цей день, як казали селя-
ни,— «посуда відпочиває», а звідси й назва Чистий понеділок.

Справді-бо: в Жилавий понеділок ке готували ніяких гарячих
страв Єдиним виробом були спечені зранку жиляники (жилова-
ники, жилавинки) — пісні коржики з житнього борошна. На Він-
ниччині, перед тим, як посадити їх у піч, ворожили в такий спосіб.
На кожного члена родини готували іменний книш. Оздобивши
верхівку хрестиком із соломи, їх саджали на черінь і стежили, ко-
ли спечіться. Якщо жилавинок піднявся, то це лзначало довге
щасливе життя його власнику, а коли ж не виріс, тобто не підня-
ляся верх^а а6с пригоріла,- скоро відійде з цього світу, і най-

т ’ ЯКа'° середина коржика осіла,— «то віщування гробу*,
вали лише "ГИ-Л°’ сідади досить пізно. Окрім жиляників, ужи-
те й пісну капустХР1Н 3 буряковим квасом, редьку, а на Поділлі
х.и її;; хР:хсгсткаР:гГеГТрИкглх" еж ц~ий дмін спові-

_____ Хпім т»	Р •’ ус1 три 1 хрестилися, приказуючи:
забули про Вел^ий™ РЄДЬКа! ~ ЦЄ ^начало, що вони не
кям». Над усіма^нами'Т330 Сібрядів> пов’язаних з «понеділкуван-
День». Повен кчас^юдиХХРл™ЖІЄ Щ° ЦЄ
справу — будувати оселю алися починати оудь-яку важливу
на зиму овочі, припасувати копй,СП°АаРСЬКу споруду’ заготовляти
но спонукає невдача». Я пям' Р ’ вирушати в дорогу — «неодмін-
намагалися вижати бппао „ ятакб як мати, починаючи обжинки,
в понеділок,- казали з иЛгп В Су6оту ~ • як зробити це
і МИШІ потрублять», а татоТ Привсду’ то зерно в полі зогниє
цього звичаю, коли збисн иим аким же пієтетом дотримувались
бо — «починок Ніколи не почии1йИСТрУВаТИ цебРика чи діжечку»
«о*»-	починай у понеділок, то матимеш ужи-

У багатьох наполін

аадку були свої місцеві пояс2И Подібні Уявлення, і в кожному ви-
смій народний звичай, копіин^и* ТЙКИХ віРУва«ь. В Україні був
’у рхату. Він так і називався ЯКого сягають, очевидно, ще ма-
Що Його первісна структуоа понеділкування. З огляду на те,
*ілАІЧЧЯ‘ ВВйЖа,° за необхідна и згу$илась на початку минулого
відбувалося.	ДНе нагадати сучасному читачеві як це

Перед тим як дати

сва’ім хлопець, запитувала НЦ *ар> ІИни’ Дівчина, до якої засилав
™	мені понеЯІпи„..._..л
Якщо парубок не зголошувався, то юнка мала повне право на-
віть не зважаючи на батьківську згоду, дати гарбуза, тобто вимо-
вити сватам. Такий вчинок повністю виправдовувало звичаєве
право.

Що ж являла сооою ця вельми популярна серед сватачів умо-
ва? Згідно з давньою традицією молода дружина раз на тиждень,
себто в понеділок, могла, не питаючи дозволу, відлучитися з до-
мівки на цілий день. Молоді жінки зранку збиралися на понеділ-
кування. Вирушаючи до гурту, вони брали з собою й харчі — са-
ло, крупу, яйця, масло та інші продукти — і готували з них поне
ділковий обід, веселилися, пряли або вишивали. Тим часом
жіночі домашні справи лягали на чоловічі плечі, а тому для них
понеділок був чи не найтяжчим днем.

Обряд цей для молодого Жіноцтва був украй необхідний. Різ-
кий перехід од дівування до суворого родинного життя відповідно
впливав і на психічний стан, адже дівчата колись виходили за-
між досить рано - у 14-16 років. У них ще живі були спогади
про вечорниці та досвітки, танки, різноманітні за ави. агатьом
кортіло ще погуляти, але за традицією заміжнім жінкам і уже(за-
боронялося відвідувати молодіжні гулі, едарма ж

♦Заміж вийшла — світ собі зав язала!»	-шичаєва

Щоб якось пом якшити такий .^"„Тобрял
правова форма и виробила вельми* 1„«туйово увійти
♦понеділкування», нотрии даиав	вчорашні юнки

в статус жіноцтва. Зібравшись У своє Р вИХ історій і бу
згадували недавнішнє дівування з ое < першимн сімейними
вальщин, ділилися родинними КЛОПО .	одна одній

конфліктами, яких вистачало у	Ємного життя,

господарські навички, У тому числі	мд матір ю: з по-

адже не кожна дочка могла розсекретитись перед

Другами це було легше зробити... кой пісня журлива зліта

Отак у неквапних спогадах, де н р щоках, спливав «роз-
ла з уст, і скупа сльоза з'являлася на найкращою відДУ^“ноЮ
вантажувальний» день. Він нерідка о Народний звичай суво-
н^рших шлюбних місяців молодих ж ’ чоловікам й свекру
Ро забороняв одвідувати «понеділку молодлці розходились
*ам. Лише як скрадалися перші С>Т1” ’ні погляди чоловічої р
Домівках, зустрічаючи на собі невдо ’ нт — вона «агаа* '
Ні- Але в невістки був традиціями <понеділкування*.	и

Дану чоловіком обітницю — дозвіл залцціала (і таКІ
він не дотримував свого слова,	шдюб.	посту,

траплялися) за собою право Ро3‘р	м яснкць *г,0елИймО 3 цього

Цей звичай, що тривав проти жінки. 3гаДВ іноземні
ПіДТверджус високий суспільним _ підтверджу рятува
приводу н такий факт: у давнину сВати Др хл° ,’о сТрати
^лідники — дівчата мали пРав° аЧЧини засуджено	г0.

їх од смертної кари (навіть за к кОтра покрі	На-

л°Пця могла вберегти від виро У давала згод. ть і щдюб-
10«У його шапкою, бо в такий	жигп говор Д1ТИ

Решті, про рівноправність у ЛОДРУ <мИ зарУчиЛЙ -рке, чи *я на
'а термінологія; «ми побралися». — •* *ци скажімо, відо-
оШлюбуваЛИСЯф тощо. Пізніша фоР* нарОдів- твЄРджус Р10ИО‘
(>бі Женився» — прийшла ВІД СУ також П1Д

*** Всім звичай «дати гарбуза»
вийлпі партнера. Сюди ж варто віднести й поле діл куван-
нГяке на жазь. втратилось з часу покріпачення українських се-
лян польською шляхтою та російським самодержавством.

ПеХжна більшість дійств так чи інакше пов плані з понеділ-
ками Не випадково, що перший день посту також мав чимало об-
рядодій Одна з таких і є «полоекозуб*. У жилавий понеділок села-
ни збиралися в корчмі, «щоб пополоскати зуби від Масляної», щоб
не залишилося скоромини в роті. На таких сходках жінкам годи-
лося вживати горілку лише з покришки від горщика, а якому готу-
вали кашу. Це для того, »щоб на пшениці золи (сажки) не було*.

На Закарпатті перший понеділок Великого посту називають
Поминальним, оскільки в цей день вселюдно відзначались помин-
ки по покійниках. У цей день жінки добре вимивали посуд, а чоло-
віки сходились у корчми, щоб скріпити спілку, ХТО .) ким буде
співпрацювати влітку. На Поминальний понеділок газди залаго-
джували взаємини з ковалями. Оскільки цим ремеслом займалися
переважно цигани, то коли кололи свиню, їм віддавали голову.
Хто не зголошувався на таку «угоду», міг не надіятись на послуги.

Ось так колись відзначали початковий тиждень Великого по-
сту. Найбільше дійств, як ви переконалися, стосувалося першого
дня, оскільки — «Жилавий понеділок зуби полоще».

СУДЖЕНИЙ, ЙДИ ДО МЕНЕ КАШУ ЇСТИ

Пйг^ткгоСТЄ відоме українське прислів’я, яким неодмінно ско
каші зів’»' ЯКЩ° ХТОСЬ узявся за непосильну справу: «Ще мало

' лися°вілшиРртм КаШу’ а не ЖшУ страву1’ На це запитання намага-
І- них дослідниківНу°АНа когорта як Дореволюційних, так і гучас-
* тез стосовно обпиті 1ХНЬОМУ арсеналі чимало різноманітних гіпо-
звичай наїлітигогЛ П°В НЗаИих 3 кашею. Скажімо, здавна існував
на хрестини. Відзначаючи на-
стРаау-Між учасниками ?хор обов язкоао готували цю обрядову
ка «купівлі — ппопя-д,^. хР<-‘Шеними Розігрувалась забавна сцен-
хрестинах вносив найб^Л ГОрщика 3 кашею. Хто з присутніх на
розбити його. Гості мали^'У СУМУ гР°шей, тому надавалося право
і взяти напам'ять шмат/ •<И че<ть посмакувати обрядового їства
« щасливе».	ЧОК чеРеПка» «щоб немовля росло здорове

Для цієї оказїї мати сиеіпалЯА уПерше 8ИРяджати дітей до школи,
щених батька й мати на иь.. ЬН° Іотувала кашу, запрошувала хре-
» * першаком обов'язкове» а вранш> йдучи до школи, батько
«•Ука йшла на уі.	ЛИ Вчителеа‘ горщик з вашою, «щоб

X ЧИ ЇЮдіЛцьі^ Л

можна навести чими	Яланих з цією обрядовою стра

• Я ж зупинюся лише на одному зви
І

чаї — закопуванні каші. Людям старшого віку відомий
афоризм, пов язании з місцем, де найчастіше X"»ть. ГА™
«явці: .1 чого тут так товпляться, наче каша мк’^
яудрослівя. як це підтверджують факти, дійсно породжене жи“
тям.

Здавен у Київській, Чернігівській та Полтавській губерніях
дівчата, вперше збираючись на веснянкові хороводи, варили в гор-
щику кашу, виносили п на вулицю, .закопували в землю і приби-
вали кілком. Такий обряд супроводжувався піснями:

Закопали горщик каші.
Ще й кілком прибили.
Щоб на нашу та улицю
Парубки ходили.

На Полісі і відомий свій варіант:

Що на нашій да улиці
Дівки-чарівниці
Закопали горщик каші
Посеред вулиці.

Не так вони закопали.

Як кілком прибили.

Щоб на нашу да вулицю
Парубки ходили!

Найвищого розвою обряди із закопуванням каші набрали
в XIX - початку XX століттях, хоч якнайдовше вони "Ро1™Ува-
ли серед українців на Кубані. П. Чубинський в	.

фическо статистической зкспедиции в Западно і с	у

(1872 р.| наводить промовисте свідчення. «Вкрали д	що

в парубка, швірень од білої кобили і яйце з під оі.
сидить. Зварили кашу проти неділі вночі, вки •	забили

Ложкою помішали й закопали,-Де	місці,

там і Той швірень і ту ложку та ще и	цуркою тяг-

То де вже ходить, не ходить парубок, аі ту собака> де бігає,
не —. таки мусить прийти на шкворівщи у *
а прибіжІІТЬ туди, понюхає та так і заа^* тижнЯ Великого по-

Найчастіше робили це в неділю і ер	мала б збирати-

("ГУ. Па Черкащині, облюбувавши зрУ °Хя яке розпалювали клю-
'Я вулиця, пізно вночі розкладали паГД бичечки для витягуван-
чамн од криниць — дерев'яні гакоподі Зваривши на вогнищі
Ня води,— котрі перед цим вкрали в ‘у «щоб тут мол°Дь по
КціІІУ, закопували її в землю разом з ' д^ртіївка Ніжинського
^позбиралася.. На Чернігівщину	.розпивали

’^иону) в збірну суботу, аійшовШ1СДи каШУ- ВаР,,л” ” ‘ Р‘%’-
<.КлаДку». Дівчата напередодні гогу ' д Опівночі гуртом .
анітццх зерен: вівса, жита, гречкі ’ к , к,1Ящку п0НЯ
4Или в глухе місце, ставили на сШ* лУ вулииК>»« 8ІДН°СИк«лів со-
^али Колом. Піднявши тост за *вЄ^отімі взявши кілька 'няНОК
а обочИНу і загрібали його в сніг- ^>ляли, співаючії вкида

Несли ,Х на будь ЯКИЙ шроД.І£^аК)>иу,

Крім пшоняної каші, іноді в Р цД{1 обрядову <- р .щоб
. и а ’орщиК ракову клешню і зак рТущку й крутня» аТ як
рела*>м. Натомість поруч ставил ве^ таК трнмали Дів-

'Іи»іців було багато, як маку. 1	вд
рак
вою

СВОЄЮ клешнею». При цьому

піснею:

дія супроводжувалась обряДо,

Дівки-чарівниці

Закопали горщик каші
Посеред вулиці.

Закопали горщик каші
Ще й ракові клешні.
Щоб ходили парубки
Далекі й тутушні...

Ще в 1927 році в селі Солотвчному Бердичівського району на
Житомирщині побутував оригінальний звичай, про який повідом-
ляв один з кореспондентів Етнографічної Комісії ВУ чН: «Дівчата
починають ходити на вулицю тоді, як розтане сніг, стане тепло -
у піст Великий. І на тому місці, що буде вулиця, закопують швір
ня од воза, шоб багато хлопців ходило, і приносить води біжучої
в роті, щоб хлопці бігли на вулицю, і викопують невелику ямку
й кидають туди гроші, «щоб ходили хлопці багатії», і сиплять
пшоно та мак, «щоб було хлопців, як каші з маком усяких — мен-
ших і більших». І ту ямку закидають так, щоб не звать було її,
і збираються на вулицю щовечора, як є погода надворі».

У деяких місцях, наприклад, на Воронежчині, дівчата разом
з кашею закопували ще й ложку, яку викрадали в хлопця, що по-
добається. Це, начебто, допомагало «прив’язати» парубка тільки
до цього місця, «щоб не ходив гуляти на інші кутки». Крім того,
щоб причарувати коханого, можна було «припалити його ложку».
Дівчина, яка хотіла, щоб хлопець дружив тільки з нею, на вечор-
ничних сходках намагалася підсунути йому ложку. Після цього
забирала її і вдома над жаром присмалювала.

На Кубані серед українців зберігся до середини минулого сто-
ліття інший різновид дійства. Якщо юнка бажала, аби в неї вдома
збиралася молодь на вечорниці, вона брала живого горобця, кажа-
на та жабу, переь язувала їх червоною стрічкою, що знімала з го-
лови, и клала в невеличку ямку, присипала кашею, притоптувала
зверху і в ивала чопика з-під барильця, в якому тримали воду під
,1СЛЯ Цього на всі чотири сторони посилала повітряні
тД' У ’ вважаючи’ шо «вулиця» в її хаті ніколи не переведе-

чайННав,'АУ Ще один вельми відомий в Україні зви
вор^нГпЬнп^ П°аязаний 3 кашею. Він стосувався дівочих
варили в горщикахВ\шоноНаГЄлА°АН1 Андрія <13 РРУДНЯ>’ *2НКИ
ву страву виносили	запросити милого до каші*. Того

мі вилазили на них і РІТ’ ставил“ на землю, клали ложку, а са

-	Х 1 запрошували:

Якщо хлопце;ГТнЛУЧЬ,,ИИ’ ЙДИ А0 мене кашу їсти’
обов’язково з'явитися ЬілИа люба’ то його тінь, начебто, мала
тільки мщно увійшла Л:^ИКа- °ТЖ*’ каша, як бачимо, не
страв», а є і одним з попч-л УТ укра‘неьк°го народу як улюблена
В*НЬ.	популярних атрибутів його обрядодій та вірУ
і

БЕРЕЗЕНЬ^

Березень березовим віником зиму вимітає,
К	а весну в гості запрошує.

ерезень у зими кожуха купив, а на третій
м.	день продав.

Місяць березень за один день сімох жінок
міняє.

Март всіх місяців варт.

гггтттттту гт гууттггттттітпдзд г.тни.Иїїі1!иі
ЙОГО ЗІРКА з НЕБА ВП АЛА

оон.я остання спільна мандрівка. Перевід ав-

То була, здастм я.	додому. Стояла глибока ніч. Небо

ши тпку Ганну, ми	’/овгів повновидий місяць.

ГУСТ: бХ^. синку,-мовили, зупинившись, ненька,- он уже

— і мама звели над голо-

Й П1СТЩ0ВвиХзали? - не втямивши, перепитав я.

— Кажу, пастух вийшов на толоку,

вою правицю Коли я ще дівувала, то казали, що місяиь -па
ГТЇХ юрі _ вівщ, а небо-толока. Звечора він виходить, щпоііри-
являтися за отарою, а під ранок, як перейде все поле, загонить їх

до кошари...	. сьпи

Поетичне неньчине порівняння припало мені до душі, і я запи-
тав у них про те, як колись називали люди окремі зірки та сузір я.

— Бачиш,— знову підняли вгору руку,— он купочка зірочок
і одна найбільша серед них,— то Квочка з курчатами, а осьдечки,
ближче до нас, п’ятірко великих з однією на відстані — це пере-
вернутий Віз. Трохи збоку три яскраві в ряд — Коромислом звуть-
ся. Тепер подивися на нашу хату, біля причілку повис Ківш.
А ось — через усе небо — Чумацький Шлях проліг. Про нього
я вже не раз тобі розповідала.,.

— 0, дивись, дивись! — несподівано окликнули мама.

Я швидко звіь голову. Над нами, немов блискавка,
темряву неба падаюча зірка. Такого довгого і питного
у неї я ще ніколи не бачив.

— Ще одна зірка згоріла,— мовив сам до себе.— В
падках кажуть, що померла дівчина.

А яке сьогодні число'' — несподівано запитали
— П'яте березня...

черкнула
хвоста як

таких ви-

мама.

Так це ж день преподобного Льва Отже, зірка моя вже зі
йшла з небосхилу...

аді і особливої о значення маминому віщуванню. Во-
ни сказали, кили хвора людина в цей день побачить падаючу зір'
У*Т<? 'К°Р° ПИМРЄ (неньна ЯкРаі почували себе негаразд). Я, як
впливу покоював але мої слова, здається, не мали особливого
але^мюиаУ( ениТ<^-!іАЖУВа И ПР° реальнк'ть народних передбачень,
чаючи а експедиціях**?»? °А1ЙШЛИ 3 <ВІТУ- ТомУ. перебу
людей щпсиміи, пі НЄ ОМинав нагода поцікавитися в ЛІТНІХ
я*пг'л111 3,рка«-р*ва«»ій

~ лг то	на

ЕкВижі свічки на неб/ д1-	В<>ропцй’ ьірували, що зірки — це

Ж Ям ТІЛЬКИ яксол пбйплйі '"л И' іакож ставить поряд СВОЇ СВІЧКИ-
||*ут ж. Г«идм і>'теть * ві "	’ “Чрчм'тмть .дідькову сяічку., то

 V ,„„.ИД. „„ „(..у„и.й дня .ЦІПО^Х”8^ ЗІРКИ- °ДНаЧЄ
НА ОБРЕТІННЯ ПТИЦЯ ДО ГНІЗДА ОБЕРТАЄТЬСЯ

Уперше про весну, якщо ви „ам.ятаете МІ .

ли на Стрітення, себто 15 лютого " ' , Пр*ИуР"

том: .Хто кого переборе,- стверджує	Зима 3 Лі‘

кою буде погода до початку березня! «ИРослів я,- та.

Наизнаменнішим святцем весняного »

тіння, що припадає на 9 березня За неп™ ВД вважасться Обре-
наидення (Обретіння) Чесної г *пло Ц Р им каленДаРем це Від-
стителя (Предтечі)	СВЯТ0Г0 Іоанна Хре-

Звідки ж взялася ця назва?

видається не 1пе^конливою°оИИ ВаР1аНТ В1днайдення’ °Д«ак вона
терні для М ЛЛ?	’ 0СКІЛЬКИ так> довільності не харак-

ВПЛИВ ЛПУп Р Д 0Г0 КаЛЄНДаРЯ- Як на мене, тут швидше має місце
святкува 7и'УИЯНСЬКИХ вірувань- У Мвнину дайбожичі, очевидно,
птахів Па ОаеРнения (обертання) до рідних країв перелітних
вували с П1дтверджує той Факт, що основні дійства, які влашто-
поверталисяНИ .^^ретіння’ стосувалися птахів, котрі першими
ни>3год™ °бряд «зустрічі птахів» об’єднався з «накликанням вес-
це Щ'° и°го відзначали на Сорок Святих (22 березня). Але (і про
никі™пЄТЬСЯ далі^ кожне березневе свято — Явдохи, Сорока муче-

В’ Олекси тощо — так чи інакше пов’язане з пошанівком окре-
«я ГТИДІВ птахів. Одначе найбільше обрядів припадає на 9 берез-
з н ро Цей день існує безліч цікавих легенд та переказів. Один
билЛ У 20-х роках (тепер уже колишнього села Старосілля Чорно-
ГЕС СЬКог° Району, що на Київщині — при будівництві Київської
нойиВ°НО було затоплене) записала Ніна Заглада. Свого часу тала-
рОпч та дослідниця, котра згодом стала жертвою сталінського те-
і пн Оселилася в Поліському селі, щоб вивчити побут, а відтак
обпп Г°Тувати монографічне дослідження про дитячі звичаї

рДИ' сьогодні це єдина книга з цієї теми.

трійц^ЄД *нших привертає увагу цікавий переказ пр
пран^Кось журавель, деркач і перепілка орали я<>ле-х<

р в ПлУгом, деркач воли поганяв, а перепілк

° ®Уивщи пеньок, перепілка застерегла.

гт Під пеньок, під пеньок!

^Ркач окрикнув;

д Ридерж-ж-ж, придерж-ж-ж! _ гтлкпикувая:
жУравель, йдучи за плугом, спокіин

уР-1и, турли!»	олпалі: в кожної пта-

сВоЄТЬся’ простенький сюжет, але не

ІВИчии* «	палів ще не зійшов сніг,

^Рилі РШимИ’ саме на Обретіння, коли з лагОвісників весни
~ -и-Лн „пді жайворонки. Цих

... - .65


особливо шанували в
нок, записаних свого

Україні. Про це мовиться в одній із весня-
часу II. Чубинським:

Чол< ги, жавороньку.

Рано з вирія вилітав?

Іще по гореньках сніженьки лежали,
Ой ще по долинах криженьки стояли.
— Ой коли пора прийшла.

Неволенька вийшла.

Ой я тії криженьки
Крильцями розжену.
Ой я тії сніженьки
Ніжками потопчу...

Згодом з'являються й граки і влаштовують несамовиті бійки за
місця гніздування. Це галасливе явище відбиває дитяча загадка:
«Дорога розлога, а на дубі ярмарок». Хоч ця птаха і не заслужила
особливої поваги у селян, вони все ж вважають, що граки є «най-
надійнішими сповісниками весни*. В одній з приказок так і гово-
риться: «Граки на дереві з весною розмовляють».

До перших весняних благовісників належать також журавлі
та лелеки. Побачивши веселиків у небі, селяни рахували їх:
«скільки птахів — стільки злотих мав би коштувати корець (мір-
ка сипучих — В. С.) жита».

Одначе найбільшим пошанівком користувалися лелеки. Ці пта-
хи віддавна вважалися боголюбними, бо оселялися поруч з людсь-
кими житлами. Побутує повір я: якщо лелека звив гніздо на клуні
чи хаті, то «він мас принести господарям щастя, оскільки гніз-
диться лише біля добрих людей*. Лелечина присутність начебто
оберігає родину від лиха, а «хто зруйнує кубло бусола, у того хата
згорить». На Поділлі існував звичай — побачивши вперше птаха,
простягували йому шмат хліба й примовляли:

НІ ,усЛ€’ бусле« на т°б* гальвоту, дай мені жита копу!
присусідити боголюбних птахів, котрих вважали напів-

И' <еля,,и спеціально будували на дахах, стовпах, сухих
лвлАме	Коли діти вперше бачили на клуні прилітного

лелеку, еони Обов лаково до нього примовляли:

Чорногузедядьку.

Зроби мені хатку
І ставок, і млинок.

І вишневенький садок!

Одначе найбільше очіиу«епи а.

ИН своя майбутнє. Якшо ,буслів АІВЧа'га> бо пов'язували з ни-
ла* або стояла, то гаяти Г.ЖД ,шпРимітила птаху, яка ходила ло-
меадоааі чекай на них Ал*. инатимуть 11 оселю, коли ж літала —
. чорногуз, .бо довеаетьг. НіайстР“шніше було нобаЧИТИ СИДЯЧОГО
' Одним 3 перших ЩР А°вго А»®Увати*.

к Сільським мешканцям ,|ГмХНяИиКІВ ВвСНМ вваж“л^я й ремези
с**ю ••йстроаитістю. Імні ви ИЧХ1 “Р0*0?"! пернаті добре відомі
!	*** гілках понад річками т. ЧУРИ1 гн*3Аа. що звисають иа вербо-

у Шг«У- Ь народі вірять, що «***”’ иаг“Аук>ть своєрідну рук®

*,м’	1*Р»тіинж. коли інші нт.И Почим““>Тк* будувати свої житла

1 « колядок « такі пи. ХИ лмшень повертаються з «ирію
Ой ремезе, ремезоньку,
Не вий гнізда на льадоньку,—
Буде льодок розтавати,
Твоє гніздо забирати.
Увий собі в темнім лісі.

В темнім лісі на о ріс і:
Будуть оріх оббирати.
Твоє гніздо оглядати.

Відомий дослідник О. Воропай вважає, що колядка про ремеза
«імовірно була колись дівочою веснянкою, а а пізніші часи пере-
йшла до різдвяного циклу, як величальна пісня для дівчини».

В одному з давніх рукописів мовиться, що «на Обретіння свя-
тий Іван чудом своєї голови повертає їх, птах, назад додому». Щоб
не накликати звороту, жінки остерігалися в цей день прати білиз-
ну. У народі говорили : « На Обретшня птиця повертається до гніз-
да, діти до хліба, а чоловік до жінки та роботи».

ч

ЯКА ЯВДОХА, ТАКЕ И ЛґГО

-,лмоі мучениці Ьвдокп
За церковним календарем^

припадає на 14 оерезня.	нового, це пери " ітування,

стилем, а він Відстає на 13 А*ІВ °<язу8али з нИ V Витяк аж до
ного місяця. Наші пращуР весняне рівнодек

оскільки у березні ПОЧНН^зиаЧали Новий Р»к- давніх наро-
XV століття на Яв дохи Д ^ерігавмо і в оіл	1Ь Новий Р»«-

До речі, подібне явище	. в фразні се	я, тобто зко-

дів. Так, на Близькому Сход аЛи «вітконоше , були у бал-
На його честь городяни вла я Ідентичн1 Р . дН^ влашто-
сили на майдани пальмове ' ій Так. шве^ Єгиптян»
тійських та скандинавських . ігри та тоРу єтародавнь°м^
вували жертвоприношення, богоаі ссНЦЯ4йКУВалн Аггіса
інтонували похорон 0зір1^белу. Де жерЦ‘ащ у берез»1 сВЯТ.Кпро-
Римі широко відзначали Натомість інД1 нЯ (у верес»»)
Сонце. що повертав на ««»*• ' “” ,„ве рівнодення
ли на родини богині ДУР.-И. “ “ «	, а «Р.ІИМ*;

Довжували цю урочішгит . 0іччя 8»Д°У вваЖаЛИСЯ іидд
Подібні обрядоди за іі»*’ ЯТниМ яеР‘оА^бу^
хідноі Європи. У чехів і час удови. зна, як» А°1шур
Ко* весни та першим дне ІІоМНнальна Р яаіЯиМ "Р
пов'язана спільна обряд°в

•якам,	органі^ *

Дома персам та	£дщв.

3кР»м Ііоминків на честь Р солом *ие _,миЙ Д*гіЬ ^Р) ЗгоД‘
ПРОВОДИ ЗИМИ — ВИГОТО8ЛЯ лй1с1В Нй С ГОііИЛ“ У ц-и.іл-1*
^Лствами спалювали його (У	до р»н*и і	•	-

** опудало — Маржану — й

Подібні діЛ~—-
ських свят, а тризна - поминання пращурів — до великодневих
Проводів на гробках.

Таким чином, Явдохи офіційно утверджували перший день
весни. Селяни ретельно стежили за повадками тварин у цей день.
Вважалося, що в підобідню, коли пригріє сонце, мас обов'язково
прокинутися степовий байбак, вилізти з нірки й тричі просвистіти,
а потім лягти на другий бік аж до Благовіщення (натомість ховра-
шок лишень перевернеться в кубельці). Отож люди виходили в по-
ле, особливо в степовій Україні, щоб почути той посвист.

Наступною ознакою приходу весни вважалися пісенні трелі
Мвсянки. Якщо хтось почув її голос, то намагався сповістити сусі-
дів, що чув поклик: «Діду, діду, сій ячмінь*. З цього часу вже го-
тували збіжжя для ярої сівби. Але найкращим благовісником все-
таки були ластівки, що приносили на своїх прудких крилах весня-
не тепло. Цих пташок у селах вельми любили й шанували, вва-
жаючи божими охоронцями осель. Батьки застерігали дітей:

— Якщо хтось візьме в руки ластівку чи її яєчко, у того облич-
чя вкриється ластовинням, а коли зруйнує гніздечко — з’явиться
ряба віспа...

Так люди оберігали цих дуже корисних птахів та їх гнізда од
дитячих пустощів. Н той час діти, які не бажали, аби їхнє обличчя
ря їло веснянками, побачивши ластівку, обов язково вигукували:

і мсп ' *с3.іако’ готівко, на тобі веснянки, дай мені білянки! —
 мерщій бігли вмиватися талою водою.

кила^іГ ня ТпНКИ* запримітивши птаху, брали по грудочці землі,
кидали на грядку, приповідаючи:

неодмінноїдій™ иРІП СІК>!* На ТОМУ місці, за повір’ям, мала
ВуХк^й звичЛНаД"6ЛИЕа ЯЛЯ	рослина.

узяти в жменю землі іГ’жКоп0 На Явдохи побачить ластівку, мав
- На тобі.	«б/РпУти в неї, побажавши:

того, щоб якнайскоріше’ з яриТтяп “ ЛЮДЯМ — на добро! — Для
зрештою, за птахами пг Р М 1еплом приходила весна.

по землі — скоро затеплів- адували * погоду: «стеляться» ластівки
ся» землі, себто Літаютк в ОТЖе’ моя<на буде сіяти овес, «боять-
ньому мала значення й иі високо Ще утримається холод. При
НИ Г	кість птахів, бо ж «Одна ластівка вес-

бачень. Городники вважали**<^"Г1 ' ^влохами лов язано безліч зав-
а’'УСТу. то вона не боятимен ПІД ЯвД0Ху висіяти на розсаду
1ішурЬН±В;6° *Одоаа Явдоха НИ^РОЗІВ’ Те ж саме стосувалося
Щує вон»^	А Ха ВИх°Дить з плугом». Яку ж погоду

, Як вода капає зі стпЬ

Який вітер на На	1 Довго буде холодно.

«««о и. Явд„х„ В“ХИ’ Г,КИЙ 6У«  ДО Покрови.

якщо щ' крУтнтимеРмлиниЙ— тНа МОКІ>е' “‘тер з півночі — н«
• коли В Е ”А ДніпРа (із захол 1аК крутитиме снопи в полі:
Р'К "• ХЩб“4ї ~ ДОЇТИМУТЬСЯІ	ловитиметься Р“б»й

10	джоли, 3 півдня — врожайний

І Повний мц

!	0-К ЯТН^Т ' 6їТЯ «-РОМУ літ<>ві.

1	" - И.ЗНІЙ	Р-л-о “ЩЄНИЦЩ. „ овід ясно _ рОЗр».
Якщо день сонячний —
і гречка.

вродить пшениця, а похмурий — просо

Якщо біля порога калюжі води,
в меду.

То пасічники купатимуться

З днем преподобної мучениці Євдокії пов’язано
них прислів'їв:

і чимало влуч-

Явдоха з водою, а Юрій з травою.

Євдокія красна, то й весна красна.

На Явдохи води по боки.

Прийшла Євдокія — селянинові надія.

Прийшли Євдокії — дядькові затії; плуга чинити, борону то-
чити.

У Явдохи сила — весь поділ замочила.

Як бачимо, з весняною Явдохою пов’язано чи не найбільше на-
родних завбачень та спостережень. Це цілком природно, адже
«Один день весни цілий рік годує*, а «Яка Явдоха, таке й літо».

СВЯТИЙ КОНОН КІНЬМИ ПРАВИТЬ

Зайве переконувати, як

ни до коней. Одвічна люоов д	‘3 давніх-даяен обр виру.

природна: коні допомагали л	ев03ИТИ вантажі.з	$ час

лю, освоювати необжиті міси '	роЛЬ відігравали	м братом,

шали в далекі мандри. НеоШН	0ірНим ДРУгоМ	епітетами

воєн. Для козака кінь завше	г< поетичними

Згадаймо, якими високохуД . пісНі.	місце посів

змальовують коней численні лів тварин чі	місцях

Серед багатьох інших	18 березв». УР‘Хди«я А»

святий Конон. Його день ар гаЛЬнийзМІіТ Р( шану€ коней,
він відзначався по-різному. а справно догляда лоГо за погони-
того, що святий Конон зав*Д коліснице50'_ ра аС грому люДИ
Саме за це Ілля-Громовик, іДУ коНюхів»- П1Д

ча, »бо він опікун усіх коне	а святи

казали;	Йрсний місток калачі

— То святий Ілля через не	горілку. КОИ‘

Конон Кіньми править.	щипку. ,1ИЛИ дле н той же час

Селяни відзначали цей Д	брикались»^ того мерини

були здоровими та робочими « %Рбуде н «ний, то
остерігалися перебрати міру.	домовика ЯклВ‘Хрі-

Носять під час жнив».	задобри^51 а ,.тАрі ДУхИ

На Кокон!. день на-«г";и^	“ ^„.ик-

Л,ОДИ вірили, що В КОЖНОМУ Здебільш	. <1 ....

гають господарство від 3,801 с	•
- тпппчн переважно коней ляскали їх, запліта-
ся біля С,,ВС“"Л Р„ й'таке: якщо домовик не вподобає коня, то
ли гриви тощо- _ • нього _ лоскоче. їздить верхи, доки не
"а°п“"ить3іц"5убезпечитись від цього, у цей день Вішали на бан-
тин; вбит СОРОКУ - .відтак домовик забавлятиметься з птахом
[полишить мучити коней.. Дехто навмисне тримав у стайні навіть
Іипв, .щоб їздив на ньому, або закопував горщик каші, .аби до-
мовик живився й хату глядів».

Тим часом господині передивлялися городнє насіння. «На Ко-
коновій днині,- казали,- город сниться господині*.

СОРОК СВЯТИХ СОРОК ЛОПАТ СНІГУ КИНУТЬ

припадає на 29 СВЯта СоР°ка Святих Великомучеників, що
І В давнину ия обпвПРЄЗН а’ 1СНУС ,чимало трактувань. Очевидно,
І А» суголосне 3 ОняиІЯ УЛЗ ЯЗЯНа 3 веСНЯНИМ рІВНОДЄННЯМ,

особливо поклонялисяНс^ниюТ-Н1СТЮ' Ми зиасмо’ що Дайбожичі
пору весна вже мусила ЦІ° головному своєму богові. Під цю
««Рідно бували й виняткщаі7і?ькТ<У°в^И	У ПРИР°ДІ

аракку засміється я К1ЛЬИИ «У весни жіночий характер:
МЛИ’- «Сорок Святих ще прибуть о*‘ Т°МУ 3 ЦЬ°Г° ЛрИВОДУ ка'

Ях би там не було яла «Р уті> сорок морозів».

Шлись птахи, які «на ипи п«ЮАИ ВЖ€ ЖИЛИ весною, з вирію повер-
Шдввня в Україні побутувавпг^г2РИНОСЯТЬ>’ Відтак У цей день
**• 1 Рушедський з цьою ппи» оетичне свято зустрічі пернатих.

ть з тіста пташків на честк АУ І1ИС£в: *^а Сорок мучеників не-
“ЮТЬ ІЗ вирію. Це — жевтвя й^ОВЛЯВ’ жайвоР°нків, що тоді вилі-
*** І.4* ««давно в різних кутках”1^**3 * Р‘ЗНих формах була відо-

Напередодиі або паип 2. словянства».

~ смачні. Рстинеиі*?^* готУ>*али .жайворонків»
«ували *ІААааали Дітям. У різни едом кРенДелі у вигляді пта-
ЩА..ш>мРто“.“',У: “ °АНИЖ “,падмкНа,[ ЦЮ обрядодію “лашТОя
иЛйг- Л Л** А° дерев, У ініпміг Аках печиво виносили в снД
нио вмХ“ нЛМСМАЖувались яйця Ааврували сусідам, «аби краще
>алм:	а >'°яо»ою, видалили и. Щ* ЙШли селом, тримаю***

ворота або клуню й примов'

Вилети, гулкі, горою.
Винеси літо м собою.
Вилетіла гулл горою --
Винесла літо собою

ц.и обрядоДН
найсимиатмч*

» на Волики У чи> і «.

Вибравши поміж себе	віИ<>4'

ирмкрашалм н стрічками та в
• РУЯВ печнмо. паннночкв вверталася Дм Г™^
Благослови. мати
закликати!

Весну закликати,
Зиму проводжати!

Замочка в волочку,
Літечко в човночку!

Вийшовши за село, гурт заспівував

Ой ти весна, ти весна
Ти чого до нас прийшла?

Паняночка відповідала:

Я прийшла до вас з теплом.

Із зеленим житечком.

Обійшовши довкола, всі ставали на пагорбі й закликали птахів.

Із краю кураю
Пташок викликаю:
— Летіть, жайворонки,
До нашої сторонки.
Спішіть, ластів’ята
До нашої хати —
Весну зустрічати,
Зими проводжати!

Якщо бачили в небі диких гусей, кидали їм услід соломин н.
приказуючи:

— Гуси, гуси! Нате нам на гніздечко і на здоров'ячко, а нам на
тепло!

Радістю було, якщо їм зустрічалась якась перелі на ' Т*1’*
'-‘Щасливлені всі гуртом верталися в село, співаючи весня
два ГОЛОСИ;

— Весна, весна красна.
Що ги нам принесла!
Зими ги наша біла, _
Вже ти нам оуже надоїла

Весна наша красна.
Що ти нам принесла!
__ Мужикам по ціпочку.
Бабам по платочку.

Дівкам по віночку,
Парубкам по квітоньці.
По гарній дівоньці.

ТИСЯ 3 кроснами

На гой час жіноцтву вже годилось ' _аНщ на Сорок Свя
уткати полотно. Тому справжні	кланялися на

11 4 Ви*ОДИЛИ З свіжо-3 готовленим в  Р- 

< сторони Й ПРИМОВЛЯЛИ ДО СХГІ ’7ги‘	іИСЯ

. — Ось Тобі, мати весно, нова ‘	‘ на неї пирн 1 ги'1’

р мн-лавши на землі полотнин у. ять ЛЬон ?* *°* ' іМао.
‘ ,ВД із надією, що цього року •*Дв*™м яку ляльку - •* вИ’Гна«°'

у Давніші часи люди побили «>-	гм’тяТ°Ч ,мЯтичимл

' и мі •Ч'ЛО і спалювали ви	-м ^ія-тич

^'ИУ .ціцлимамп ь гсх'ТІ.  1К> >І1 *	І
умов того чи того краю, влаштовували на Явдохи. Теплого Олекси
ЧИ Благовіщення Святих пов’язане повір'я, що сорока має по-
клвТтиТсвов гніздо 40 паличок, бо .на Сорок Святих сорока ше-
Н“ НикГважко пояснити причину такої уваги до цієї не вельми
шановано?в народі птахи. Адже на кожний недостоинии вчинок
чи людський гандж є влучне прислів'я: .Пише, як сорока по тину
18псю. »У сороки правда на хвості». «Не роззявляй рота, бо соро-
ка влетить», ♦ Уроки на сороки, а пристріти на їх діти* тощо. Не
тюбиди цю птаху за те, що вона руйнувала гнізда, поіда іч яйця
і пташеня-, нерідко крала й курчат. Чи не задля того, щоб якось
пом якшити людський гнів {сороки все-таки приносять користь),
і вигадане оте повір я.

Якщо надходила рання весна, після Сорока Святих починали
сіяти горох. Фольклорні джерела зберегли чимало переказів щодо
цього. Для прикладу наведу одну оповідку, записану в 90-х роках
минулого століття на Харькіьщині відомим дослідником II. Івано-
вим.

♦ Сіяе чоловік горох у полі на Сорок Святих. Ідуть дорогою со-
рок чоловіків і кажуть йому:

— Чого це ти сьогодні заходився горох сіяти? Як-не-як свято
ж, Сорок Святих Мучеників!

іехай мені Бог простить,— відказав селянин, — бо я забув-
ся, іцо сьогодні празнкк...

— Ну, як ти касшся, то вродить тобі горох по сорок стручків
на стеблині та по сорок зернин у струмині!

так '* Н' 4 1'""" ”:,‘жаю 1 бачить, що справді горох уродиг.
так добре, як пророчили оті перехожі люди

тих. Зноь? иИут»\ Г И' ЗНОВУ виїхав сіяти горох на Сорок Свя-
гріх сіяти в цей Х? 7 чоловіків’ і знову кажуть йому, ЩО
і. 1 День, ОО свято.

день, 1 врод^ом^нНіо^пок г^МУ’ & не мені- Я ТОРІК сіяв У цЄЙ
нин у струмині’	СТ 3УЧК1В Н6 стеблині та по сорок зер-

Подурожи! розсердились та й каж^ч

- Вродить Тобі по сопли 1 ка*Уть;

Тільки вони те сказати ІОЛЯЧ°К на тілі, як ти такий!

двле. Ледве ДОдоМу Доїхав** чоловіка того геть болячками обки-

ЦЮ ОПОЬіЛяии., _ пп ' '*

»ень МІ нЖ‘А“"ИУ ‘ 20 і

роках записав на Поділлі краєзна-

гВГ" ѓлка Смтих

ГїА/\ ’ — ’ —	виїхав на ниву

. ц,	ОТУ» навідався до нього багатий

юИй"ьки ж

»ж.гв;^ -«««Xй п“хзг;

Набачи., "у ‘Родив іхн»лк х, Є"

и* *«ти7 •'•т"й>»«стХ .? С'ОІ>ОК »“

*:	у Л ‘л* Дорогою йог РПИ5г здпрягши воли виїхав на

Куди це ам .	ЄТрів Інший сусіда і пита-

. ~ К*.- апп. .ґ11 *рвл*с«?

ООрОК КАІ<

‘родили,

Торік Мій ^2’аято МЛИКе
І у лум аослдь у 4і *

., ти
Як настав час збирати врожай, то жахнувся багач - всього ня
всього сорок дрібненьких снопиків накосив...»	а"

На Київщині був такий звичай: у цей день юнки варили сопок
вареників із сиром і частували хлопців, «щоб мороз любистку не
побив» — найшанованішого дівчатами обрядового зілля. Школярі
приносили своєму вчителеві сорок бубликів — «за мудру науку*.

Хоч і вважалося, що на Сорок Святих вже має бути тепло, але
люди як завше більше довіряли народним прикметам.

Якщо в цей день тепло, то стільки ж днів утримається гожа
днина, а холодно — бути сорока морозам.

Коли хмарно і мороз, то скоро буде тепло і можна сіяти.

Раптово тане сніг — до активної повені й буйних трав.

На Сорок Святих погода, то на гречку урода.

Але про всяк випадок пам'ятали: «Сорок Святих ще можуть
сорок лопат снігу кинути».

НА ОЛЕКСИ КИДАИ САНИ, БЕРИ ВОЗА
Хоч з попередніми сенами -

на Святими — також пов язува холод, вважався ден^ СймасТі.
тепло мало остаточно переоор ' адає на ЗО березня. а
Олексія - чоловіка Божого, щоОлексою. Якщо
ше в народі цей празник нази ^ае наступити спра
ні запитаєте в літніх людей,^к	_ на Олекси.	зраяку.

вони, не замислюючись, ска у етерпінням. Хлі Р вЄСКОІО

Цього дня чекали з осооли ' вітали оДиН оД''	відзнача-

зодягнувшись у святкове верз .ЙЯих УРОЧИСТОСТЄІ1И «аби не роз-
И теплом. Хоч особливих Ре^стврігались лРаЦ^®%# Вони керува-
лось, більшість селян все пиШе для пасічн - вулики»
гнівити весну». Виняток ТеплоГо Олексу д‘ажаЛося традиція^
лись давнім прислів ям:	1Н1 відда«иа ”а*йст». Найбільше

Оскільки бджолярство в	обрядови: ' ь кожен пасіч-

ним промислом, то існувало ^еКС1Я. В цей день^ , вваЖа,
‘X припадало на день свят_ ранньою 4 кИ робиЛ°?’йм
ник — хоч би якою пула	3 оМшаникїв У 1ІереДавалис

за обов'язок неодмінно еи аКЛинаниями.

3 численними молитвами аідоме- ічав безліч п°Р®
АіДа-прадіда. Авторство їх не' Дрі я зустР* Найвідо»*^ и.

Однак в етнографічній , мали сВ°1ХЛпдВ і У*лаВ іьР1 тРима-
Рекомендацій бджолярам, що його 3* р теЛі рані^
3 них с «Сказання про бд»‘' ’ рКовні слУ вор1ння’*’ Лчдеіи
л» гирмаи. до речі. »“«*:в’ас;::рИея	*

Дн бджіл, ОСКІЛЬКИ ВОНИ аЯВя», ЗВУ БОЖОГО-

Одна із порад. Ш° Лаь * л
впускати блмгігт мя ГВЯТО
і мов так: ♦

-	„„„«V ма ЯУ і обнеси пасіку тією дерниною три.

пасіки викопай дернин.' 	• дерниною до кожного вулика

41. 3. третімі	™Рне ноже рушити з цього місця і мислі тієї

ЯКТРЯ 3(М.	и різно не МИСЛИЛИ ІТИ рій 1 по-

;ійМв.д менеИг«пХ» свого, через Боже повеління і за молитва-
МИ святого Зосимастаре місце і приколоти швор-
пем^якогоТрюХХ^ей, а на вічко покласти щучу голову
паз іюмХися .Як тая риба в морі гуляє-буяє, родюча, пло-
яюча і №села, так би мої бджоли гуляли і буяли веселі, плідні
й ротюч)' як щукирнби всяка риба боїться і лякається, так би 1
від мо"х бджіл чужі бджоли лякалися і міцно втікали молитвами

святого Зосима».	_.

Спогад про святого Зосима не випадковий. Віддавна він, як
і Саватій, були покровителями бджільництва, яро що мова итиме
окремо.

Перед тим як виставити вулики, на пасіці вивішували образи
опікунів, а під ними клали дишля, приказуючи: «Як уже цьому
дереві на пні не стояти, гілля не пускати, листом не зеленіти, з ві-
тром не шуміти, так і моїй пасіці, моїм роям до трьох днів з віка
не летіти, чужих пасік не шукати, мене, хазяїна, держатись
Я вас, мої рої, буду в бджільним домі збирати. Приносьте, бджоли,
віск Господові на свічку, а мед людям нд пищу».

Перед тим як бджоли починали обліт, пасічники, постукуючи
у вулик, напучували комах молитвою: «Нуте ви, бджоли, готуй-
тесь, бо прийшла пора. Йдіть і не лінуйтеся, приносьте густі меди
і рівні воски, і часті рої іосподу Богу на офіру (пожертву), а мені,
іхісподареві, на пожиток’»

Крім пас тиків, свято Олекси празнували й рибалки. Рано-
ранці вони йшли до річки і спостерігали, бо ж «на Теплого Олек
і п ка ри а іід хвостом розбиває». За повір'ям, хижаки у цей
«П	М0ЖИа впіймати голіруч. Але хто це зробить,

гія - чоловіка”^ ачити УЛ0ВУ»» бо ♦хто не почитає святого Олек-
чя юловіка Божого, тому риба на руку не піде»
.Чо"І"й\°і„УМвЛи” ?:ПЛОГС. Оле“у й ьці. Вони вважали,
жиан. • лисиці гермеляюткя аГст °ЄДМЄДІ й ’луть шУкати п0’
трьох ди.и пня нарче6ти ,	а?.х нір V нові. Протягом

їм, бач, кури сняться» Т . луХ1 «ходять, як у мариві.
адіЛич,	му мисливці й сподівалися на легку

Як вже зазначалося шрами. -

іншим андоц птахів Оди» *’ И Резнеце свято пов’язане з тим чи
крук купається» За пов п ПрИСЛ1в1в ^че- *На святого Олексія
•ідпусиас їх у Самостійне Жич^^\ПТаХа’ СКУиавШИ своїх діточок,
жили, щоб «Крук крукові^С?ч7^ ’1аТ’Л0ВЛЯЮЧи’ вони чесно
*км*галвся затримати жуоавіНи н7^ав>- О,1РІЧ тої-о, на Олексія
пад^а’ ”омітивщк журавлиний ' тахи оселялися в селі, ДІ
-рнспівуючн	люч, кидала долі червоного

/у'Лєсо.м, колесом.

* Раоки.м поясом/

Жуїни, і „ ,

<'<тц ш исоіКОЛГСО'И' КО^ОМ.
іСОл*~ лд лісом!
Вірили, що птахи, зробивши кілька кругів

в інших місцевостях дітлашня, вибігаючи	не ПОЛ0тять.

лася і покрикувала;	ред ключа, юрмк-

_ Журавлі, журавлі, я вам дорогу перейду.

На Київщині Дівчата, заа'язавши вузлики на хусТках кияял
ЇХ попереду птахів або ж піднімали вгору, вигукуючи

- Журавлі, журавлі, ми вам дорогу перев’язати, ‘

На Поділлі дівчина, котра вперше побачила птаху гукала'
♦ Веселик, веселик! ♦ - щоб цілий рік бути веселою. А коти вона
скаже; «Журавель:	то журитиметься аж до няступчлї



то журитиметься аж до наступної весни

, Ці та інші обряди підтверджують глибоку повагу народу до
благородних птахів і шляхетне загалом ставлення до природи. Як
бачимо, нам с чому повчитися у своїх пращурів.

На честь 1 етілого Олексія, чоловіка Божого, що мандрував по
світах і спізнав нелегкого життя, — у народі складали перекази
й пісні. В. Доманицький свого часу записав у ровенському повіті
оригінальний текст іменної співанки:

Ой в Бога великая сила,

Та оженила мати по неволі сина.

Син не хотів по неволі жити,

Пішов у пущі сім літ блудити.

Ходив же він сім літ, не пивши, не ївши,
А прийшов додому, як земля зчорнівши.
Мати з батьком сина не познали.
Свого сина старцем назвали:

— Ой синочку ж мій. сину, гуркій на світі
Як ружові квіти...

ПУСТИ МЕНЕ, МОЯ «АТИ.
НА ВУЛИЦЮ ПОГУЛЯТИ

Д(й, а коли дівчина —

У нашому повсякденному лексиконі Р '

-	Що8ти з нього хочеш, він вуо^ридно, немає ™тре°“’
Аналізувати подібні визнане. людину суМН‘Н”6о кра-
^’кідьки кожен розуміє, що м,)Ва/<^дмінно бешкетник або Р
'>“-,ЬНИХ ЯКОСТЄЙ: ЯКЩ0л“г№Ї8ПиВЄДІН«И.;(	н,вуМв ЧИМ-

, Термін вулиця* ЧИ

] ц.і негативнішого значення- І *	3 науковий '	,’,я, за яким

‘«Неалогія була досить шляхетн	няттЯ, як *вул__ля. Відомий

^“«Н’Рафічний, міцно ввійшло т моЛОДІЖного д0^в ' ар; ♦Вули-
'тоїть давня форма традиційно - иЬоГО приводу ‘и в^д Вели-4
и ^Міграції професор Є. Онацьки уКраїні, ш° ТР.едітЮ та я гвЯ' 1

-	Літні вечірні забави ^лоді^ т1льки в неділе	1

к°дня до Семена.	‘
напередодні свят Подекуди відбувалася
ЯВ або й по вечорах наперед д

щодня...»	визначення мало що говорить, а то-

С учасник у. зВ1^ньпу; детальніше. Традиційне молодіжне до-
му я зупинюся н . . о н __ вечорнИці й досвітки та «вули-
’яЛЛПєр иХопзювзл» оеінньо-зимовий період. Хлопці оголошу.
ЦЯ". Перша	„плату оселю в самотньої жінки чи вдовиці,

“в^й протятом осені й зими проходили вечорниці та ДОСВІТКИ. Це
були своєрідні молодіжні доми: на вечорницях молодь улаштову.
вала різноманітні розваги - танці, забави, ігри, відзначала таю
народні свята, як Калиту на Андрія, обряд .пирхунів. на Варва-
ви. різдвяно новорічні святки тощо.

На досвітках дівчата переважно вишивали, пряли, хлопці чи-
нили сільс ькогосгодарський реманент, різьбили, допомагали юн-
кам лагодити рукомесні снасті — коновороткк, веретена, гребені
тощо. При цьому варто зауважити, що такі зібрання відбувалися
а переночівком — дівчата вставали досить рано, щоб продовжити
роботу Досвітки, як і вечорниці, чітко трималися звичаєвого пра-
ва, згідно з яким не допускалися будь-які довільності й уседозво-
леність, Молодіжне дозвілля регулювалось як дорослими, так і ви-
борними особами, що їх обирали хлопці й дівчата. Ватагою чи Бе-
резою могли бути лише особи з високими моральними якостями.

ІІК надавалося необмежене право керувати всім процесом до-
Щлля.

Як тільки надходила весна — танув сніг, тужавіла і вкривала-
ся зеленню іемля, коротшали та теплішали ночі — молодіжні зі-
брання переносилися н& вулицю. В одну з останніх вечорницьких

1	ґ^ирали Сй°іх ватажків. Тут же й обиралося місце

майбутньої * вулиці».

І Найбільше були зацікавлені у виборі місця для дозвілля юнки,
хлопці	ВСНИ постійно трималися своєї «вулиці», тоді ЯК

в । ч лип* перевідувати кілька дівочих гуртів. Щоправ-
"М»онеприймати%жаХГ1П^ИЧаї: парубоча гРомаДа мала
мусив почастувати і в ?МТ Що6 ртРима™ дозвіл, «чужинець»
сити музик. Якщо хтос І Л ” ТНІХ Гратчик1в могоричем чи зголо-
ни - лихословив, вчиняв бійкиСУТ«К1Х порушуаав усталені каш>-
дчічат, або ж з’являвся ' о6ражав присутніх, насамперед
маси,- таких позбавляли „ ™™У’ ЩО було Великою рідкістю в ТІ
вимушені були шукати притулю 0АВІДуаати сходку, і кривдники
• колодах., «на музикях уЛк* на 1нших «вулицях» {«кутках»,
чому днючий X /Ка вигоні’>-

іи* а це здебільшого	НаД&йала< я перевага вибору міс

сільський майдан, вигони'	Д°РІг, так іване крижове,

аа*агавс« причарував р ни ,ІЯ млинів чи станків тощо,—
са*Уі’‘1йМ*'11™‘<Ии ^Рядодіями т В>ЛМЦ‘* нкомога більше паруб-
Пісках;	а замовленнями. Про це мовить-

ЩіЛ?чостаничху,

Чол<х,ГЦкКа мрвД	красу

«"алкок,	*^онька в „олса

рйв,и руЦІ <>і9Ка...
Не обходилося й без кпиків стоадвно

А на чужій улиці сміття та полова
А на нашій улиці челядь чорноброва'
А на нашій у лиці «се рівно та
Вигравали парубочий вороними кін,ми!
А на тій улиці все яри та кручі.

Вигравали чорні киці з вулиці йдучи

В арсеналі .вуличних замовлянь, є безліч ритуальних дійств
Я наведу лише кілька з них, що були иайпопуДрщщХого
часу. Щоб молодь збиралася біля хати дівчини, юнка проштрику
вала в чобіт із середини голку з ниткою й ходила з нею селом а по
тім верталася додому й запихана в землю так, аби її -ост ий кі
нець спрямовувавсь угору. Це для того, .щоб «вулиця, не збира-
лася ніде, окрім вибраного місця. Потім увечері, щоб ніхто не
бачив, брала веретено, крутила його на місці майбутніх сходок,
вважаючи, що так мусять крутитися тут парубки, або ж спалюва-
ла старого деркача, а попіл розсипала вулицею, «щоб хлопці з су-
сідніх кутків дерлися на гульки». Коли ж з якихось причин юнак
нехтував сходкою, то дівчина, яка його вподобала, палила обручі
від діжки і тим попелом пересипала ворота біля оселі парубка

Але найбільше обрядів, пов’язаних із «замовлянням вулиці*,
стосувалося звичаю .закопувати кашу». Оскільки про це вже
йшла мова, не буду на цьому зупинятись.

Отже, започатковувалася «вулиця* ранньою весною. В кожно-
му регіоні, залежно від кліматичних умов, її «відкривали» в кінці
березня чи на початку квітня, коли встановлювала! я тепла
погода.

Кожна «вулиця» мала, якщо можна так висловитися, свій ре
жим роботи. На свята та по неділях збиралися вден^, а >дн™я
по вечорах. У святочні днини, як правило, приходи "
^нки. Парубки вважали за честь замовити своїм Дівн	Й0Г£>

V”’ ХТо замовив музик, мав право першим Р а пізніше
Найпопулярнішими вважалися полька’.“^^іні .на вулицю» при-
краков як, метелиця тощо. Нерідко у вихідн-
ходили й молоді подружжя.	п1ЙПЧИми хороводами-

Починалася «вулиця» традиційними д ОСЮІСКом», «Огіроч-
•Кривим танцем», «Маком», *5КеЛЬМа“0М*’’і веі«нянки та гаївки,
квми*. Не обходилося й без «Шума». Якл	п1сенним гтрнспі-

11|і супроводжувався відповідними РУХ
вом:

В зеленого 111 У*а
д а нашого ІІЇУ*0
Зеленая шуба-	<в лнці» а отже,

За давнім звичаєм, сповитою про • дщли селом і виграв
^снннок, був голос сопілки. Пару-

Ві40Му ВСІМ мелодію •РОЗЛИЛИ'-Я В'.'Д"

розлилися води

На чотири бріди ц

Гей. дівки, весна /**
зелененьке	г?
в одному 3 варіантів ній пісні мовиться:
у третьому брООІ
Сопілочка грає...

Сопілочка грає.

На грання скликає.

„пиНМ паоопем» збору ♦вулиці» був і посвист

Нерідко «позі	Р* зб.рних пісень з відомих мелодій чи

хлопців, куплет ш ‘ котрась з юнок не бажала брати участь
ГХиств?™ парубки нерідко вимазували ворота дьогтем або ж
БИТлоХ>™^ заборонялася Відвідувати молодіжні гулі,
щоб стати повноправним членом ♦вуличних дійств», необхідно
було ♦посвятитися в парубоцтво», що регламентувалося В КОЖНО;
му окремому випадку своїм .звичаєвим правом, яке мало специфіч-
ні вимоги: відповідний вік, форма одягу, частування хлопчачої
громади, .замовляння музик тощо. В моєму родовідному селі, де по
діомин звичай зберігався до середини 50-х років, щоб одержати
у парубків дозвіл на парубкування, потрібно було почастувати їх
горілкою або ж привселюдно проспівати пісню чи виконати жва-
вий танок. Якщо ♦кандидат на парубоцтво» не впорався зі своїми
обов'язками, його виганяли з гурту. Поза конкурсом проходили
лише ті, хто вмів грати на музичних інструментах. Авторові цих
рядків також пощастило пройти «поза конкурсом оскільки осво-
їв на гармонії кілька похідних танців..,

На вуличних зібраннях нерідко вирішувались і громадські
справи, до яких Сула так чи інакше причетна молодь. Це, зокрема,
участь у лагодженні громадських шляхів, очищення й копання
криниць та інші форми толок, організація колядницьких ватаг чи
куг.альиицьких обрядів, прощання з дівуванням і парубоцтвом,
перевибори нового ватага тощо. Якщо ♦вулиця» під час вечірніх
іуль ’ривала довше визначеного часу, що порушувало нічний спо-
кій. то сільська адміністрація — староста, соцький чи десятник —
мали право розганяти її.

N лодіжні зібрання підпорядковувалися високим зразкам на-
1 моралі* $ Цього приводу с. Килимник слушно відзначав:

З дівчатами *ВуЛИЦІ* ІИ на вечорницях ЛЮбвНЬКО РОЗМОВЛЯЛИ
У стапол інмі ^ртували> але юнак ие торкався руками дівчини;
ляв з іівчин ю я ВВажалос 11 НЄПРИСТОЙНИМ, щоб хлопець розмов-

ВІД ГУРТУ- гор‘приносити на

ні — суворо іабовпии аРУбков4 на ці збори ь нетверезому ста-
Таким чином,	“”б°'“-Ник' П>?м«Дою-.

громадського молодіжного *вулиН1* був важливою формою
й знайомилась. а й ви роб ИТТя’ м,іь не тільки веселилася
У спадок пісні, іничаі та Л^Ла світські форми моралі, перебирала
ління. Отож Цілком гірип.и чЯДИ’ Щ0 1Х ств°рили попередні поко-
ваие в одній з народних НІС -івертанни А°',к“ 4° матері зафіксо-

І’іиЦіМк'1 1, ц

Пусти мене. мати.
На вулицю погуляти!
гулять та гуляти
Доленьки шукати.

пніііи пц.и1 мовиться:
Не пускає мене мати
Щлицк погуляти

7 57 7СТ^'’- го пригрусгитк-
Іди, доню, не барися!

0 не .ворі піст наступає,

Л то його проскаче.

ТоЛ Великодня >ц пдаче

Молодіжні вуличні забав,, .здебільшого починалися „я =.	.

запусти, але основні дійства розвивалися після Ве.“ко“я ^7!
вже можна було співати, танцювати. Тому все .астіше не^иТ
ли: Шусти мене, моя мати, на вулицю погуляти?*	*'

БЛАГОСЛОВИ, МАТИ, ВЕСНУ ЗАКЛИКАТИ

Важко відшукати поетичніші обряди в повсякденному побуті
наших пращурів, ніж дійства, пов’язані із зустріччю весни. Довгий
осінньо-зимовий період налаштовував людей на мажорний лад.

Наші пращури уявляли весну цілком реальною особою
стрункою, веселою, заквітчаною та співучою юнкою Іам, де вона
з являлась, все оживало, квігло, дзвеніло піснями. В оди я з іав
ніх веснянок мовиться:

— Ой, весна-красна, іцо ти нам винесла?
— Ой винесла тепло і добреє літечко.

Малим дітям побіганнячко.
Старим бабонькам посад іннячко,
Красним дівонькам на співаннячко,
А господарям на робітячко.
— Весна красна, що нам винесла.
— Коробочку життя витрясла.

Старим бабам посидіннячко,
Молодим погуляннячко.

Дівочкам по віночкові

А хлопчикам по кийочкові
Принесла вам літечко

І зелене зіллячко:

Хрещатий барвінок,
Запашний васильок.	принесла?

— Весна-краена. що Г1 '	‘

- Коробочку з ^гіль^м ’
А скриньочку із червінцями
Старим дідам по кис‘ІГІ^І‘ІІ
Старим бабам по серп
Малим дітям по яблочку-
А дівчатам по нін^чку,
А хлопчатам по	бити.

Малим дітям — РУЧ* ‘ ’1‘

7»


А дівонькам та Й погуляти,
А господарям поле орати.
А господиням кросенця ткати,
А старим дідам раду радити,
Раду радити, пиво варити,
__ А к якому дню
— Свят Великодню!

•* Пбпаз весни у давнину був суголосний з богинею Ладою як по-
кровителькою любові, кохання, одруження й багатьох інших ще-
дрот У дохристиянській міфології був також і Іад	о духів-

прєдків Можна припустити, шо між Ладо и Ладою існували якісь
родинні зв язки, адже в них спільний корінь. Існував також чоло-
вічий персонаж, на ймення Білодан1

Ой, ІванеБілодане.

Бі.чоданчику, Білоданчику,

Ой попливи, Бі.чодане,
По Дунайчику...

Хоч ім'я це й досі не досліджене нашою фольклористикою,
тиле, очевидно, міфологічний персонаж, який пропонує Ладі своє
‘ Серце, с також репрезентатором весни. Про це йдеться в кінцевому
.^варіанті наведеної вище веснянки.

Шукай собі, Білодане,
Посестричєньки, посестриченьки.

закликання весни пов'язане насамперед із птахами. Мабуть то
му народ склав безліч прекрасних пісень про своїх пернатих дру-
з в. г. < дні.: з них, наприклад, мовиться, що ластівка потішила гос-
подаря приємною сповитою — подарувала домові весну:

Ой ластівонька та прилітає,
Господаренька та пробуждає;

— Ой устань, устань, господареньки,
і Л^Ои всю свою челядоньку
„ пішли ж її по оборон ьках —
Чи ся корови та потелили?

а пішли ж Ц 1а по стаєнках ~
Чи ся кобили пожеребили?
Та пішли и по НОвих ХЛІвІІЯХ _
. л °вечки та покотили?
А сам си піди по пасІЧ€ньках -
Чи ти сл пчоли та пороіли

4 по/)Оі-'и, попарснлцг

Ц<‘	Й інші тексти Пг

‘«кети. Пригадаємо деякі з них:
2° ти' соловейку,
1и Ранній пташку
' * Чого так рано
^вирічка вийшов?

* ',ийи‘ов-

ленс зислий

1 рУче“ки

ключики видав.
X

Ш Чи таке:

Що « рано “ гв°ипвОЧка-

І	-Теє сніги та й ла"° в“йи'л<г.

- ‘нГ2 ^е^ГаЛи--

Я всі сн^га ^піло^о.

Буде сісти де гні °/03МіГаю,
Бу*е ,Є малих

Якщо ластівка приноси	ИГ“’"

теплом ниви, зозут/й ла &еснУ В дім „
™®>.	' й “ловейко _ сади ’гв° *а«’іР »«едРЮвав

Вважалося. що пт	 терлиця - ліси

пролетіти через .небесній РШ В'ж "ввернутися

воротар. Одна з весняної Р0Та’' « їх переяХс !Т°' маіоть
ЯН°К В,ЛТ°л« «е ЛТ^ЛОГ>"*

.	__ В	в та«ии спосіб:

Ато воріт кличе?

— ^нллсеві служеньки!

Що за дар везуть?
грецької пчілки...

^раіни бу^дТвочГхоровоГ ЗЇ"РІ,І Весни м‘ “««У герекі
«> Ла та ка: Я хороводи та веснянки. Найбільш поясною

0л красна попід лісом ішла,
П л Л°’ попід лісом ішла! 1
Фап-г ЛІСОМ ішла> фартушком трясла.
^Р^Ушком трясла, всім тепло несла.
М илі д\точкам кучечки бити,
алим дівочкам цівочки сукати,
Рослим дівонькам кросенці ткати,
олцм хлопчикам хрещика грати.
Рослим парубкам поле орати,
ТаРим бабулям раду радити,
та рим дідулям плоти городити.

*хи?на от

Ся йеликим ЖЄ’ ЩЄдР° обдаровувала всіх, а тому її прихід вважав-
>КойУвадІ1 СВЯтом. Люди — і про це вже мовилося — чітко розме-
Н1’* свята 3а^/1Икаиня весни та її зустріч, що відбито у календар-
3яМо*О, ' п' НаЙПеР^им празником, коли весна зустрічається із
РОдне инЛТріТЄКНЯ (І4 лютого): «Хто кого поборе,— мовить на-
ь‘Дбуваст я,~~~ такою і буде погода*. Вдруге подібна зустріч
гНізяя ЄЯ На Обретіння (9 березня), коли «Птиця повергається
к11леНд ’ а чоловік до жінки та роботи». Ці свята, які за старим
"Тахіь .РЄМ "Р^ДДДають на лютий, стосуються лише закличок

Нас Тепла-

ПеРед ПНІ пРазники вже символізують прихід весни- Це насам-
^__2аДохи (14 березня),- «коли байбак уже тричі свисне», Со-

1 її

*«МИ. іри^‘В повторжад^ після кожного рядка з .ктлнніми дВом-грм>--
 п (9і) бепезня), які «ще можуть сорок лопат
рока Великому^НТсплоГО“олекси (ЗО березня), бо «На Олекси ки-
снігу кинути *, та _ 7РЖН0 від кліматичних умов обряд міг бу-
дай сани, бери воза»_3алежно д	Благоп|щення

™ перенивН	силу проросту й цвіту.. В цей

ХавесХ" розпочинали .Кривим танцем., котрим традиційно
й започатковувалися всі хороводи:

Ми кривого танцю йдемо.

Ми в нім кінця не знайдемо.

Ані кінця. ані ладу —

Не впізнає, котра ззаду.

Цей танок був своєрідним показником того, що весна нарешті
прийшла в село як повноправна господиня. А перед цим дівчата
не раз просили неньку: «Благослови, мати, весну закликати!»

НИВКО, НИВКО, ВЕРНИ МЕНІ СИЛКУ

И0^\В оаимих зернових проводять, як відомо, восени ДО
жємо	вересня. Але найвідповідальніша, як ми нині ка-

пшенииею а *ампанія припадає на весну. Ярими культурами —
сівали пеоевяжЄНЄ!й-В1ВСОМ' гРечкою, горохом, просом тощо — за-
сівали переважну більшість орних земель.

лагодили сі ”ьськ1о(чх'п°ТУВа 1И< - :<азДал*гідь. Переглядали зерно,
було в порядку °ЛаРСЬКИИ рЄМанент’ кінську збрую, аби усе
вперше виїдуть ГиоХНшобЧппаЛИ Т°’ благпдатної днини, коли
Дні господиня варила святпчм?°*ЛаСТИ Першу борозну. Напередо-
Обовязково виголошували іжу' а Коли сідали гуртом за стіл,
лась і нива щедро засіняпо ТИЧНУ молитву, «щоб робота спори-

ПереАтиЛХруІХ В п " опло^»оряЛаея.

та. ворони та коней свяченг.. ЛЄ* го<’,ІОДаР скроплював воза, плу-
«рота,	«огодружина, відчинивши

“ Помо*и, Боже, рано	напутніми словами:

почнеться і ще легше скіич ^,и й ра«<> скінчити — хай легко
ьтнографщнн літеп

лошувалнсь хлібаробамиУРВ 2*$ерег |,ц Позлім заклинань, що виго-
-чиоХн:ув\~р "=^и-Ось’ напр“ закін'
город м10 ' Поиоьі Ризи. Буде мен^ТЦВСЯ А°Р<п и’ найшов шапку
X шТ?" Аа’“‘™ Зайшов я ї "°Л1 орати — піду я в Полтав-
> «>">“г-дав,ть мені кгк

» ЧИСТІШ» Пк 141 П°ЧИНали СІЯТИ ЯГІ, ' іа те’ я 1,1,1 хороший!

:с««ч*иою вХ’ю ЧИ лантухи із зерномУ‘,!?Є Від6увалося

; А одягав свнткош/’ ,хх'поДар скроплював їх
• -шоб не було бур яіпв Рочку, в якій ходиа на останнє

Р У хл‘«'.- Не за6уваа вів .ірихо
„„ти з собою и громничну свічку, ,Щ56 таім „„ „
жай., свячену воду, праяникову скатертину хоХ?,?ШІ‘’'"ге Уг"’‘
НО випеченим на середохресному тижні ч тіпйЛ 4 ~ ™ещаль-
ти годилося на тщееерце, .аби добрі XX	ІМСІ8а'

жя>), та кілька колосочків од Дідуха й І " ер'гал1'Збіж'
зернами від яких годилося зробити перший засів™ХТ, ’Х
також оеликодиеву крашанку та ці.зушку від евячен01

З батьком і чав и сііч-підліток. У його обов'язки входило знач™
ріллю, тобто мітити кіпці загінки соломинками, аби сівач бачив
межу.

Перед початком роботи господар розстеляв скатертину (з од-
них випадках на межі, в інших — посеред ниви), викладав їство,
ставив свічку і, наповнивши зерном коробок, до схід сонця читав
♦ Отче наш*. Потім робив символічний у формі хреста засів і звер-
тався до польних духів («душечкін-родителів»):

— Приходьте, душки, на наше поле, приводьте сонечко ясне,
дощик рясний, вітерець легенький — на врожай гарненький’
Наостанок замовляв природні сили;

— Не прийшли їсти та пити — ніколи не приходьте на нашу
ниву громи, гради, тучі, буйні вітри, а йдіть ла ліси, болота, у ске-
лі, куди курячий голос не доходить! А ти, Боже, поможи вродити
на нашу і чужу долю!

Подібні заклинання мали убезпечити майбутній врожай од різ-
них катаклізмів, що нерідко приносили селянинові чимало лиха.
Лише після цього починали засівати ниву. На сніданок їли пере-
важно пісний обрядовий хліб. Розламані шматочки змочували
свяченою водою. Частину віддавали коням чи волам, іншу прик®*
сили додому для сім’ї та домашніх тварин. Рештки залиша
польним духам і птицям, «щоб не клювали зерна*'

Закінчивши сіяти, господар сковородив НН*У- иь паски
раз дякував польним духам й сонцеві, розламував Р анКу,
’ розкидав крихти по полю. П^ередиШ ^^^свяченою подою,
а громничну свічку — на межі. Скропивші У
молився й благословляв її:	. В С.) на мій

- Уроди, Боже, добрий овес (ЧИ інше зоїжжя

хрест (себто обрядовий хліб)?

Чи:	„я. міоочку попові, коробочку

— Уроди, Боже, з сівка три мішка. р . щСЄцьку співає,
Дякові, а ківшик півникові. Це йому за
хазяїна врожаєм звеселяє?	оглядав ниву, ски-

Перед тим як їхати додому, господар

&

дав шапку п приказував:	г1<лкУ?	„и,тнИх прикм^'

- Нивко, нивко, верни	рИМУвалися[!\ар аР хворі»-<б<’

Під час сівби селяни сУвор	рОботу, к°лН чОрт не *од«

Не годилося, скажімо, почи	( д лаятися. « їеТВа. «бо ми

буде мізерне зерно*, яИХОЄ н°ЛИТг%НТИ кр^^'іого ^рн“«
слідом та не розсівав оур янв в цвй день < нЛяіть »апр
грубитимуть збіжжя*, кози ||ф тош°- Д	V та

Д<> нового врожаю не йти в п нИвУ- аТЬох прися19 и
“ав священика, щоб він о<- ідОбра>*<еиа 8

Святість першого Г1ОС10У В1
приказках. Згадаймо деякі з

І Що ПОСІЄШ, те й ,ІоЖМЄЦІ;,тЬСя дільк°-

І Ям 1----- - ----

аз
Весною не посієш - восени не збереш.

Хто Сіє, ТОЙ віє, хто не сіє, ТОЙ скніє.	-

Одна стара правда на світ, буває: хто не пос.є, тон не збирає.

Пікаві сюжети, пов’язані з виходом у поле, знаходимо і в пісен-
них текстах. В одній з веснянок мовиться.

Виорем нивочку довгеньку,
Посієм гречку чорненьку.
Гречка вродиться —
Женчики найдуться,
Гречку чик-чик, чик-чик,
А з тієї гречки чорні вершечки.
А з того проса

Русая коса.
А з теї пшениці
Русії косиці...

Ця тема присутня й у веснянкових хороводах:
Прийшла весна з квітами,
Пішли в поле з плугами,
Та посіяли горошок.

— Та рости, горошку, в три листи,
Та дай же, Боже, чотири,
Щоб ся парубочки женили,
Щоб весни дівок забрали,
Щоб старі баби гуляли.

Кожному парубкові гороху стручок,
Миколові стручисько,
Бо він старший парубчисько.

Запліднена зерном нива невдовзі рясніла густими сходами. Се-
ляни постійно цікавились яровим посівом, навідуючись у поля.
Найвідоміші обрядові походи робили на Власа і Юрія — качалися
по врунах, викликали дощ, відганяли грозові хмари, а на Няв-
ському тижні та Паликопу закликали добрі польні духи, щоб охо-
роняли врожай. З цього приводу поліщуки казали: «Як вродиться
жито, то й будемо жити!»

Весняна оранка, як і сівба, чи не найвідповідальніша пора ро-
КУ- Тому, завершуючи цю трудомістку роботу, уклінно просили:
«Нивко, нивко, верни мені силку!» бо вона ще знадобиться селяни-
ну для іншої роботи.

НА БЛАГОВІЩЕННЯ ЗИМИ ИЕ ЛЛИ

Сучасникам, особливо молоді, обряд, пов'язаний з топтанням
рясту, майже невідомий, хоча в давнину, принаймні ще в 20-х ро-
ках нинішнього століття, він був у вжиткові майже на всьому те-
рен! України і користувався великою популярністю. Ниві ж од
цього дійства збереглися лише крилаті афоризми: «Йому вже не
топтати рясту», «Він уже відтоптав свій ряст». Так кажуть, як ви
здогадуєтеся, про людей безнадійно хворих.

Отож давайте пригадаємо цей забутий, але дуже цікавий зви-
чай нашого народу. Напровесні, коли береги річок та луки рясніли
першими весняними квітами, в тому числі й рястом, пролісками,
первоцвітом та сон-травою, люди, насамперед хворі й літні, відшу-
кували кущики і, роззувшись, босоніж топтали їх, приказуючи:

Топчу, топчи ряст, ряст,
Дай, Боже, діждати,
І на той рік топтати!

Не пропускали цієї нагоди діти та молодь. Зібравшись у гурти,
вони ишли в поле шукати ряст. Віднайшовши зеленаві кущики,
ставали купками і, пританцьовуючи, декламували:

Топчу, топчу ряст, ряст.

Бог здоров'я дасть, дасть.
Іще буду топтати,
Щоб на той рік діждати!

• зали-ЛИ Ж натрапляли иа сон-траву, бо ряст не всюди ріс, то ка-

Дой, Боже, діждати,
он-трачзу топтати!

Дівчата, йдучи в цей

Йль-т^’ НаЧебто> Віщувало	ШУКвЛИ квіточки первинні-

йАтщ,/ЛУ":	о року обов'язково при*

воскрес*?* пам Ло Велик°Дня/колмЄ|ба 5уло І1ОКласти за пазуху

Ш тя „ І1-Лн її клали	проспівають «Христос

нам ІІрес^тоГг” ДІЙСТпа ^посщре/нм311 ~ щастя*’
«•Мільши» ІК"'аІ>оліщі, яке по.. Л °1’ яза‘” з Благовіщен-
а-лов““о	««. сеі".	7 квітня. Це одне

всі рослини» ’»СКІЛьки Ьважали , шп 06/111вою Пошиіюю стави-
роботу. Осой:, п,лтак було за кап. - У цей Лень благословляє

ніжку сво”й°?астег.,ІІ'али вагітних ^ ’ РІХ братися за будь-яку
Старі Люди 1Ч^ВИГ,П1І*'	Жінок, «бо неодмінно відрі'

«ндасіЇЇя и чужð²Р”	т^му Я Блаі’овіщення не в’є

11 нам ять» НятД,иі0 к°Лись на оп<, " ИЄ мас свого кубла й ПІД'
’диц І1тах __ го 1СТь у деяких Иила гнізда , ]іоГ відібрав
В*	сць лаг0Дить Гні- 1онах вважали, іцо тільки

-----	♦оскільки не знає такого
свята, бо ві«, бач, бусурмаиин поміж птицями.. Більше того
люди вірили, що все народжене у цей день має гандж- .Від і>л. ’
кісного теляти добра не ждати., а .знесене яйце обов'язково буде
бовтливе...»

з Блаювіщенням пов’язане й інше повір я: у цей день чорногуз
мусить обов Я.ІКОВО .знести бодай одне яйце. Проте господарі нама-
галися не брати яєць з кубел домашньої птиці, вірили, якщо до-
торкнутися до них рукою, то вилуплюватимуться курчата з двома
головами. Крім того, якщо корова чи вівця приносили приплід на
Благовіщення, то деякі селяни одразу ж різали їх, «бо з таких доб
ра не ждати».

Вважається великим гріхом позичати в цей день вогонь; а щоб
град обійшов стороною під час жнив, то треба на Благовіщення —
так вважали поліщуки — закопати в кінці посіву проскурку, яку
спеціально освячували в церкві. Благовіщенська проскурка вва-
жалася такою ж помічною, як і йорданська вода: здебільшого її
змішували з землею й висівали на чотирьох кутках ниви, «щоб
обминала дощова хмара, і град не побив посіву*, а ворожки дана
ли хворим від пропасниці.

На Закарпатті юнки розплітали д<>схід сонця волосся, оббнали
довкіл оселі й тричі замітали хатню долівку. Сміття р*3°“
ком викидали до потічка і, набравши води у відерце.	.

місця, де мали садити капусту, яка після цього	»

речі, на Слобожанщині під Ч" пору повинна оути висадженою
В грунт розсада).	_	г ай випускати на

Здавна в Україні, особливо у містах, У такої оказії ку
Благовіщення пташок. Городяни спеціаль - вн01 відпра-
вляли кліточки з пернатими і,
ви, випускали на волю «менших ор	хлівів худо°у.

котів, спускали з ланцюгів псів и виганяли X-
чули весну й самі про себе дбали»-	й пасічники. Дехто

Особливі надії з цим святом п°.® од0вуВав бджіл, 41X106 3\*.
розмішував з медом проскурку И п _пбавдяли червоний пер
і-тими були*, інші до медової; соті ла котра пролізе ч
1 ставили на льотки вовчі пащі айо ж розстеляли ‘ІЄР
11е1, зуміє відгризтися від чужаків» на напасників»-
•іиком червону тканину — «най зл веЧЄрі наперед°Дн

Щоб корови давали багато	В^иет^

в1Щення господині наповнюва- .ом.самосієм. спа‘ Пехто не
и,Дьми не доїли їх, обсівали хлів м годОВували кор1 ’ ирИНесли
•‘остоли чи капелюхи й 1ХОПЄЛОМ- "к і Д>вчаТ’ <Щ°°

Ві1Ускав дО своїх осель чужих жі	пер-

ЛИХа’-	. минали на ВелИ^“ т8 виходи-

Маеовї хороводи звичайно но слаГовішеннЯ*

1011,1 заминок годилося зробити н

111 чи леваду й вигукували:	пгс^а.—

Вжі. ж ^^-МІ

Що Ж Т!>	росу,

__ Принесла нам /

Дівоцьку кра^- ^дговнцення	вИ

Селяни вважали, що ВІД	«.Ж»'1"'

чиває та сили набирається»• земл1» °°	лі

іаДкін припиняли усі роботи
.Бог екл.дає голову В землю, щоб її розігріти. 1 ВІД ТОГО будиться
 «ивина, що спала на земпі»

\ иим очевидно, пов язаний ще один обряд, який у нароД1 на
«мій Вдовиним плугом. Ця високогуманна форма суспільних
!"“Мин засвідчує про добродійство народної моралі і шляхетність
Сосунків серед простого народу. Саме в цей день сільські громади,
зібравшись на свої віча, вирішували, хто і коли оуде обробляти
ниви вдовам та сиротам Адже здавна в Україні існував звичай:
першу весняну оранку починали в тих родинах, де не було госпо-
даря Виконували цю нагальну й важливу роботу за допомогою
топокі тобто колективно і без оплати Вважалося аморальним,
якщо хтось із односельців, знехтувавши звичаєм, раніше од вдівл^
починав орати в себе вдома.

Як бачимо, з Благовіщенням — одним з найзнаменшших вес-
няних свят, пов'язано безліч обрядодій, що -зберегли чимало загад-
кового від дохристиянських вірувань. Одну з таких зафіксував
свого часу II. Чубинський.

Якщо хтось бажав мати шапку-не^идимку, то повинен у цей
день спіймати вужа, відрубати йому голову і разом з трьома горо-
шинами закопати на покуті. До Великодня зернята мають проро-
сти. Вирвавши зело, з ним треба піти до церкви. У цей час у храмі
ходитиме дідько в золотій шапці-невидимці, але його ніхто не ба-
чить Отже, потрібно зненацька підійти і схопити ту шапку. Дідько
даватиме за неї великі гроші, та брати їх не годиться, *бо ж зніс-
яо: дідькові гроші — череп’я».	Шр

Зважаючи на розмаїття давніх вірувань. М. Грушевський вва-
жав. що Благовіщення — це ♦ свято землі, супроти котрого нака-
тується боязкий містицизм, щоб його чимось не споганити, не по-Ау.
рушити», а тому всілякі «повірки, магічні акти, ворожіння зв'яза«^£
ні 1 сею ОСНОВНОЮ ідеєю розбудження землі і окритого В ній
життя».

Саме .цч ще, підпорядковані давні вірування та обряди, її під-
тверджують й іменні прислівя: «На Благовіщення весна зиму
’«Ти2 "«Ї^^Ршпа» чи «Богослов зиму руйнує». Саме тому се-
ляни уважно стежили і за погодою

Яка погода на Благоаіщен

1 арна погода —

ня, така і на Великдень,

Якщо на Благовіщення

гарний врожай.

На Благовіщення
Благовіщення
На Благовіщення

лежить сніг — літо неврожайне.

Нсілм на Благові
мороа — огірки.

птиця гнізда и є,
ластівок — холодна весна.

>рногуз прилітає і ведмідь встає.

щеиия дощ, то вродиться

жито й гриби, а колм

1 І лс^іч^ї™ НЬ ІерЄАОАНІ Благовіщення
ї рожаі°ЄВ‘Т Кв Ьл“г<т‘Щення б«з вітру й

горох,- буде рясний

тепла,— буде гарний

।	жваали селяни__V х

починає рости. Та 2, це* Демь благословляв рослини.

*М	^режлмщ жжМкдобм мотду**
»

ЩОБ ГАВРИЛО ХАТИ НЕ СПАЛИВ

Слідом за Благовіщенням заступає Благовісник (8 квітня) За
церковним календарем це Собор Архангела Гавриїла (по народно-
му — Гаврила). У простонародді цей святий сприймавсь, усупереч
християнському вченню, як володар блискавок. Мабуть, у давни-
ну він був одним з покровителів небесних явищ. Серед них були
також святий Юрій, архистратиг Михаїл та пророк Ілля. До цієї
когорти причислений і архангел Гавриїл — Благовісник. Щоправ-
да, в кожному конкретному випадку люди відрізняли їх покрови-
тельство, «Як гримить, то це Ілля по небі їздить, а Гаврило квіт-
кою махає». «Як перед ударом грому з блискавки робиться хрест,
то це Михаїл хрестом благословляє, а Гавриїл стріляє в чорта» чи
♦ Коли чуємо, що грім гримить, то це з небесної гармати Юрій
і Гавриїл стріляють нечисту силу: святий Юрій кулі закладає,
а архангел Гавриїл гніт запалює». Як бачимо, в кожному окремо-
му випадку наставництво має свої різновиди.

За народними уявленнями, небесний грім то звуки од
ниці, на якій святі полюють за чортами, а блискавки —^лост '
в нечестивців. Відтак, якщо вогненна стріла влучал огоішив на
дівлю або людину, то це була »божа кара» тим’ * - гиіу 1Ю.
цьому світі». Щоб убезпечитись або	красні свіч-

ДИ вдавалися до різноманітних Д1ИГГ _ будівлі, викидали на
ки, обкурювали свяченим зіллям та ' х^іб читали молитви
подвір’я кочергу або лопату, якою с д ‘ духовних покро-
і заклинання Крім того, належало й задощити ду
вителів блискавки та грому.	щодня чекати грому

З приходом Благовісника можна и <ппобуджують землю»,
та блискавок. Здавна вважалося, ш0 зерНових до церкви на
Тому селяни в цей день несли на^ чен€ з рештою 361
посвяту, а потім перемішували - ровини .зокрема ячне
До речі, це вже була пора ранньої

" пХкуди. переважно на

пика вельми шанували, вважаю Звичаї нашого наро >чи.
Тому мав рацію автор	цих народних ™«“"н;б,1ьшою

Р°пай, коли зауважував. «В У Гая.,и1і, наділений з	м

Мо« Благовісник, або архангел ^є1ігії належите’ _ боже-
<илою, ніж йому В християнській рея>ься якесь стародави
Разом Благовісника. ймовірн°’	.буде благо*^^

ство».	пожене в пей ДеНЬ ; . зН - “

Літні люди вважали. Ш« всЄ — черви в ^Л®оЦівнОвувв
»ісНе»; в ягнят з’являться «кру ж найбільш ся ВІД й
"ОГО яйця ие вилупиться иури»- ов. щоб	. яко

Благовісника як володаря _ліі1оваТи. а го.мь

Ри, люди намагалися
НА РУФА ЗЕРНО РУШИТЬСЯ

Серед свят річного циклу день Руфа — 21 квітня — найбільш
загадкове. Давні дайбозькі обряди, що пов'язані з ним, християн-
ство не змогло ні знівелювати, ні ув’язати зі своїми святками. Во-
но залишилося ♦недоторканим у своїй первісності*.

Етнографічних матеріалів щодо дня Руфа (Руфи, Родіова), на
жаль, бракує. Тому я мушу скористатися лише народними перека-
зами та уявленнями, що побутували серед літніх людей. Власне,
існувало повір'я, що 21 квітня являються із землі загадкові Ру-
фи — такі собі невизначені істоти. Проте найбільше легенд
пов’язано з гадюками. Загалом у цей день сонце зустрічається
з місяцем, і присвячений він ушануванню диких звірів і зосібно
плазунів. Про це красномовно говорять численні обряди, які існу-
вали в різних регіонах України. Одні інформатори стверджували,
начебто на Руфа вилазить із землі всяке гаддя, але його в цей день
не можна вбивати, «бо хто побачить гадюку і вб’є її, то сонце три
Дні буде плакати». Відтак, запримітивши плазуна, потрібно було
сказати йому;

Гадина, гадина! Не кажи ти гадові, що я тебе бачила, і я не
буду нікому казати...

Інші вірили, що цього дня небезпечно ходити в ліс, бо там, як
стверджують бувалі люди, «всюди повзають гади, вони вельми
кусливі, бо це, бач, їхній день».

ТаКИМ же дкем вважал<*я Воздвиження (27 верес-
кож зяйпп яткУвались осінні «іменини плазунів». У цей день та-
Зага^Т^ Х°ДГИ * ЛІС’ *б° змії вельми кусючі»

Ніші часи кози По€,уіус і1егати«не ставлення до гадюк. У дав-
іюдини вона	Н° П1ддавалась інтенсивному втручанню

ЛрХ- ЇХ ± ГІРИХИСТ“™ ДЛЯ ЗЬФІВ і плазунів. Усе
неабиякі клопоти. Особли^Х Р2,лмножеиню* шо й приносило
яких завдавало сільським меши» УВ“Ж‘Я Гадюк’ Оптування
‘ усто зустріч з нимХінчувХ, ЯТ ЧИМ&Л? ЛИХа* аАЖЄ ЧаСТО'
му житті існувало безліч	” траг,Чно- Тому в повсякденно

“їх укусів. Особливо ПОПУЛЯ ОМанітних способів лікування ОД ЇХ

Здебільшого ця форіАа РНИМИ бУли шепти й замовляння,
никами з недовіро» й сапкиЛ^'1 ««Дицини сприймається < учас-
жання Й шельмування той лиг, й" ^ОВГІ роки офіційного знена-
адячку справу — кйнули оган1вНОІ° 3НІлювання зробили свою не-

-Особливо невдячними до ау ТИ,Ь на мудрий народний до-
ж ТИМ. саме ці способи поотґг ° вНЯВИЛИСЯ професійні медики-
ування селян, в одній з ост М СТОліть були єдиною формою
п.***МИ‘ “и здп“сали чимало ®НШх експедицій «Чумацькими
«жоемі .Г* Р*Г1°НІ. Очевидці »ДОНЛЯНЬ супроти гадюк у Кар-
ідпон і *’,туни« ^стрівшись з і ялил ритетно стверджували, Ш°
аоаувалн* скрУчУаатисЬ у клубок^ “УЖеМ’ а«УшУвалИ їх
у *луоок. а нерідко й -чагіпноду
У народі існувало повір я; якщо на Руфн ппп7 ” *"
природи плазуни особливо небезпечні - ЛЮДПВу зн^ХТж
лила гадюка, то пі потрібно якнайскоріше побігти доджеетл» *
переливши при цьому змія (пін начебто також поспішає до дІе„
ла). і ретельно вимити в біжучій воді рану (така поспішність та
бі виправдана, отрута но встигає потрапити у кров). При цьомЗі
слід примовляти:	‘‘ *|2

— розлилося синє море. На сьому морі стоїть дуб, під тим дуй
бом лежить змія неусипущая. Загадай ти своїм панам, десятника^*
і звели всім своїм нищим, нехай прийдуть, візьмуть зуби і степок
аим, і луговим, і куцим, і самим злючим. Нехай прийдуть, візь-Й
муть зуби од шерстки корови рябої.	Я

В іншомя випадку шептали від укусу так:	й

— Заклинаю вас, гадюка, іменем Господа нашого Ісуса Хри-Г
ста і святого Великомученика, і побідоносця Георгія, і всіми небес»;
ними силами. Закликаю три царині: Куфію, Невію, Полію, щоб не
вродили (ім’я потерпілого) волосом.	&

Або так:	й

— На морі, на лукомор’ї стоїть купа, а на тій купі лежить га-«
дюка: я тую гадюку посічу, порубаю і щиреє серце (ім я) замо»^
ЛЯЮПісля цього годилося прочитати п'ять разі» молитву

Трійцю, і сім .Отче паш.. Якщо укус гадюки був надто отруиди^

І

1

вим, то замовляння повторював Р • ав на Харківщині!

Дореволюційний етнограф В. в „ все 3 землі рушиться: 1
таке свідчення про день і Уфа.	0 й посаДжено з цей день,

і трава, і псяка зелень, і все, що	. а птиця полетить

піде рости вгору. І всяка гадина полізе з зем. ,
з вирію..	, 1ен, починають вилітди

На Херсонщині вірували, Щ	' живуТІ, узимку змп

з вирію зозулі — «ключниці тою Р ’_ гадюшником*. а то
птиці.. На Сумщині Руф в»а«авсЯнХзПЄ‘у-

Ходити в ліс — «наражатися на ^цлИ на двір маленьк” сЛщ.

У цей день господині вперше <[ДОб ворони та шул
чат та гусенят із зав'язаними очі равЛіВ, брали груд0 0 н0
•їй». натомість, вперше побачивш журав^	вИСІяти.^в

лі, розмішували її з просом. зір ’3§ирали соломинки
'Цедро заврожаїться. Навколо се ч|сТЬ».	Закрема,

‘Уеяче гніздо— «на приплід інШ«х нвроДІ®шнТи землю. ('е'

Подібні обряди мали міс і не моЖна ертати грунт
й північних штатах Індп ь Д1 ’пйНчан, а томУ П Рмцо
ред таких і день змії, або Наагпанча,змію-
означає турбувати Сешанаагу	МІаена "

Наші селяни вважали-	погожеа не

Якщо цього дня добра погода	,дс су

холодне й дощове.	> становиться, т0

Якщо наступного дня погода	утирались

хий.	'	бігли вм^^янеиь..^-

Крім того, дівчата, почУ»Ш« і'Р^, з'мИ**^ „и -»<
еРВОНою ПОЛОТНИНОЮ, *Ш>О с}1 «НЄ^°Л1\ В рН'Т-
“іки ж притулялися ДО ДеРЄ ’ .обт<» <»ЖИ»ае’
<к> на Руфа зерно рушй™***’ 1	вИГійЛИ
ВІТАЙ БДЖОЛУ НА ЗОСИМА

Пасічництво. Важко переоцінити його роль у повсякденному
житті та побуті українського селянина. Найавторитетніші дослід-
ники традиційних промислів та занять нашого народу незапереч-
но підтверджують, що бортництво, як громадська форма життє-
діяльності, з’явилася раніше, ніж, скажімо, землеробство. Пасіч-
ництво в своєму первісному вигляді, поряд з ловецтвом та мислив-
ством, було основним заняттям наших пращурів, за допомогою
якого люди забезпечували себе харчами. Це Підтверджують почат-
кові вітчизняні джерела. Скажімо, вже в «Руській Правді» — пер*
тому законодавчому акті, що його уклав Ярослав Мудрий,— сім
параграфів (жодному з існуючих тоді промислів не присвячено
стільки охоронних циркулярів) безпосередньо стосуються бортних
угідь. В одному з них, зокрема, мовиться: «Аже хто разнаменает
(стеше знак власності — В. С.), то сем гривен продажа». Принагід-
но зауважу: такий штраф накладали на тих, хто зазіхнувся на
життя княжого воїна чи його коня. Це ще раз підтверджує висо-

ким суспільний статус цього виду промислу.

оев тГкГ„к£?0ЛИ гкі:,дилися 0 ДУплах перестарілих лісових де-
звниття СчлиЛЛа називали бортями, а звідси і бортництво як вид
солодкий пплли^У 1ГДИ беззастеРежно розбивали їх, щоб добути
повідно меду Вин^Є “ри8Єл0 до зменшення кількості гнізд і від-
бджіл. На допомога необхідність бережливого ставлення до
власність: той хто пмГИИШЛ0 звичаепе право, котре гарантувало
на стовбурі дерева свНГінак ДШуКаВ Дике Гні:4ДО бджіл, витісував
нець. Якщо хХь вилипя Власн(>сті’ *кий мав кожний мешка-
свій знак, то, за закономвЛлеи?І0ва"е Дерево або стісував і ставив
воро карали. Крім індию ч^Щ'ИН°ГЇ ‘ зв”Чаєво,'° права, таких су-
цебто ліси; їх також к/ірй льних’ були й княжі бортні «ухожаї»,

? 3 історичнійІ дХел ТМУВДЛИ борт«™” мітками.

них «бджолиних воєн» с М В1ДОМІ непоодинокі випадки так зва-
ня, яке датується IX сто Хажімо’ перше антифеодальне повстан-
ництвом. Збираючи данини\ТЯМ’ бЄапосеРедньо пов’язане з борт-
іиив обітницю — вимагай п ДревлЯн- київський князь Ігор пору-
и призвело до його страти г?НТ,,РНОГ° оброку медом ТЦ ВОСКОМ, ЩО
У чужих угіддях еп^Л\ХЛ0^аа л^нтво та в здирання бджіл
ин„зів“'вХ°вНа ВІЙ"“ МІЖ Київським

Заверіиуиалиеь	вс* Уг°Ди, які скріплював княж-

ГІВН|КИМ Мед<*й‘,м трунком Иог/’М ,,ОчастУванням знаменитим
»ітї1’у::?ЛИЙЛв - «аряг у ” екиГвГаЛИ ЗН ЧЄСГЬ "РИДба™ ТОР‘
бовціи ’ Ла ИКМм при Дворі 6ун ІОЛОДИМИР Великий нидав на-
ІсятЮь п- МсдонаРи Питний МД зор[’ан^ований прошарок слу»
перемог^ ’,ІІТ°ИИ(‘ЄЦЬ відзначні ‘ІСТОК>В“ЛИ в льохах кілька де-
«а варок^.СП°РХДЖЄНня Церкви кТиНй 'ЄСТЬ Кожної військової

УДУ*.СуСПіль	ааь наказував готувати «три-

-	твновище медовари було досить «№»
ким - вони посідали четверту схоДИнку „

службовців-	’ ІЄРархц придворних

Особливого розвою набуло пасічництво ,
стиянства. Крім меду, що знкористоь' вався в 4/риин,,ттям *ри-
не меншу роль відігравав і віск для свічок бе РЯДОВИХ Дійствах,
тися жодна культова споруда. У давніші часи М°ГЛа обій’
дині тримати бджіл. Мати власну пасіку от .	? КОЖН1Й Р<>-

спільний статус. Як відомо, ними пишалисяX " ГГ"*'
кий Та Іван Сірко. Останній, як свідчать сучасники ” Х*ельии^
Віку на пасші.	учасники, доживав свого

Нарешті, про високий рівень пасічництва в Україні говооить
і той факт, що першу в світовій практиці школу бджолярів ЦД
вадив наш славетний вчений П. І. Прокопович Там навчалися
цього ремесла учні з оагатьох європейських країн. До речі, він <
і винахідником рамкового вулика

Звісна р’ч, пасічницький промисел, що набув такого значення,
відповідно підніс і роль цих благородних комах, яких у народі на-
зивали «божими мухами» Отже, цілком логічно, що в середовищі
бортних людей були і свої опікуни — Зосим і Сапватій Однак пе-
реваги віддавали все-таки Зосиму, про що свідчить існування
іменного дня — ЗО квітня. Свято Зосима особливо шанували борт-
ники. У цей день на кожній пасіці вивішували ікони захисника
бджіл, біля них читали молитви, влаштовували різноманітні обря
ди. Про окремі вірування, поя язьн: з бджолами, частково вже
йшлося. Я ж зупинюся на найвідоміших. На Київщині віщуни
пасічники напередодні свята клали в горщик мед, трохи дріжджів

і закопували його під лавкою біля покутя, приказуючи.

— Як у сей Святий вечір збираються до вечері великі й малі,
багаті й убогі і бувають ситими й п якими, та О’1 У мої
веі бджоли збиралися і по вуликах сідали?	,„ппЯЙІци

На перший день Світлого Христового Воскресіння, ‘
горщик, господар обмазував тою рідиною всі ’ имуТЬ и
Що з цього часу бджоли будуть ліпше ро.іп ч и н

Для того щоб рої не втікали, посеред пасіки зак п^а^
Ко з вареною пшеницею та шматок гтільш ийти З.під землі,—

— Як тая пшениця й той мед не можут_ Іе могдц повтіка
щоб так і мої оджоли не м

нашіптували при цьому,—

Т1( з моєї пасіки...	„пишча з медом та заре-

1’бряди. пов’язані із закопування м -і	зідомі на Черні

ною пшеницею в оселі й на пасіці. були широко
гівщині, Київщині, Полтавщині ®2миньких молитов та заклю

Крім того, у побуті було безліч п прикладу нані-ДУ
1 нь од злодіїв, хижаків, мору тощо * ляся власники од
°Ану молитву-заклинання, якою кор

На Поліссі:	чотири сторони

Полети ж, моя пчілко, но ріками меднами,
За жовтими восками. за солодким

Приспор меду в свої аулики

Як риба-щука біжите по	пасіки.

Нехай моя пчілка росптиі -ЧІіах
Як по стовпових рінкал

Біжить вода до моря, ЛпЖСго,
Отак би й до мене, ра*

Я
Моя пчілка летіла з усіхусюд

З темних лісів та луків, з боліт та чорни, хащ.
Де вовки не водяться й птиця гнізда не в є.

З чистих полів, назбирав ти ярих восків.
Сідати до своїх вуліїв з приплодом
Господу Богу на офіру во славіє.

А мені, рабу божому, на віки віків,
Амінь!

У цей день власники бджіл тричі обходили пасіки зі страсною
свічкою та свяченою водою, скроплювали нею вулики, а при вході
прибивали вовчу пащу, «щоб комахи могли одгризтпся від напас-
ників».

Загалом покровительство бджіл, пов'язане із Зоеимом та із
Савватієм, значною мірою загадкове, адже ці особи привнесені
в народний календар християнством. Очевидно, :і давнину був
якийсь інший опікун, але в процесі дуалізму його змінили цер-
ковними проповідниками. Що б там не було, але святий Зосим
міцно перебрав покровительство над «божими мухами» -- бджо-
лами до своїх рук, і пасічники віддавали йому свою хвалу. Про це
говорить і давне прислів’я; «Вітай бджолу на Зосима, то будуть
рої і вощина».

ПРИИДЕ ВЕРБНИЦЯ — НАЗАД ЗИМА ВЕРНЕТЬСЯ

Все ближче і ближче кінець Великого посту. Віддавна особливу
дрик 7 "РйИНОСИЛИ ШОСТа Неділя 1 ванній перед Великоднем гиж-
лийМаЄ„К‘ЛЬКа-НарОДНИХ наклнчок: Чистий, Жилавий, Бі
На І’атичин? ГиЗвітний) тиждень, Лазарева субота тощо.
Пінням чек?и^Р И ТИЖАЄ>,Ь ще називали Шутковим. З нетер-
передодні тобто	Иеді_'п Піх;тУ Діти, «бо то їхня свято». На

лісся. щоб у доста	МаЙЖе всі сільські підлітки йшли на уз-

ЦерКВИ. у неділю біля ,ОТОвити ь^Рбових гілочок і принести їх до

Згідно а хпистиямеРаМУ 81А0уаалася посвята червоної пером,
в'їжджав до Єрусалиму ““ “чення*.У Цей час Сласитель Кристос
Дорогу пальмовим лисЛм Т/?устеляли перед ним

•* “Иінили »р«о.ими НлДии"^ ми?"" "аЛЬМ“ НЄ ростуТЬ'
вельми шановане сеоел нн,.,,.	‘ Н знаємо, це дерево здавен

шае про прихід імгнш Відтакн?^0^’ Т°М* Щ° воно пеРше спові'
бунаеться урочистий гАп. На ^Р^ИУ неділю в усіх церквах від-
еля богослужіння на яке Д посвячення Ритуальних галузочок. Пі-
ніти до церкви, як святить 2ЇДж ЛКЄЬ ус‘ иеш*анці села, «бо гріх не

чеком» водокі.	Р°У*« батюшка скроплював гілочки

<я найбільша, «то* бум^ив** г^ЛОЧКи Діти, адже кому дієта неть*
пухнастого котик^?тИв‘ШИМ*’ Пр|< ЦЬОМУ годилося
роковтц утн, «щоб горло не болі-
!ЙЇ

до і не наростали в ньому гулі» Ко

значило, що у господарстві не лестимСуха ГІЛЇ^ не 1
Зюравшиеь неподалік церкви, підХ» В1ВЦІ-	І

го зеленим віттям верби, приказуючи; цьопувал« одне одно- !

Не Я б'ю — верба б е.	І

Недалечко красне яєчко	І

За тиждень - Великдень!	1

Не вмирай, не вмирай__	1

Великодня дожидай!

Подібну обрядодію ВЧИНЯЛИ між собою ХЛОПщ й дів,мга.
Шутка б'є — не я б'ю.
Віднині за тиждень
Буде в нас Великдень ~
Червоне яєчко!

Було за звичай, коли матері по черзі «били» свяченими галуз-
ками своїх дітей, бажаючи їм:

Не я б’ю — верба б'є:
Будь великий, як верба,
А здоровий. як вода,
Л багатий, як земля!

Селяни повертались з відправи, втикали більші^У'^
дороги чи на городі, «щоб освячене дерево пуст і. ПОтОиали у вер-
ни». Від того, очевидно, українські се'‘	* дгадаймо відому

бах. їх приживляли обіч битих шляхів,	насади за.-	Перед

пісню: «В кінці греблі шумлять верои. що я насадила
тим як посадити галузку, казали.	людям, на вжиток!

— Щоб росла Богові на слав>. а н ’ -тні’ господар-
Справді-бо, з верби виготовляй Р дитяч1 стоЛИки, при-
ського призначення — кошики, х- ш 'плетені кріселка та ін-
строї ДЛЯ вудження риби |верші).	’	8 полі біля криниць,

ше. Крім доріг та обійсть, вероу ВИСйД	' ий піщаних пагорбах

Щоб вода завжди була чистою і х	І0 , піскові буревії- < іч

та яровищах, аби зупинити	іа та замулення. Ве№ ;

Річок, щоб зміцнити береги Д воГО висаджуванню	|

неділя була своєрідним днем масово	|

“ ячені галузки затикали	?

чиста не правувала, а шутка за на покуті Вва*а‘' магічнУ 5
Й пожежі». Решту ж кла^,Ид3амїТ£)Х недуг І має неі° -паково бла- ’
дерево вельми помічне ВІД баї паСовисько, їх < ‘ я до тва- ’
’-илу. Виганяючи вперше кор нечисть не ч’”'	( тваркиУ.

’ПСЛОВЛЯЛИ свяченою вероою. ЙКІ8ЩИИІ. ПОЦЬ01 У

РИП і не губила череди».

газдиня бажала ій;	жй шУ™а! . піІяла оселю від ’

- іди а Богом. хай тебеооері^ на цорІГ
Прибережена на покуті гй03ова хмара. що «є доп°м°"
блискавок. Якщо надхоД«-™ ярвВинн, ^^го^о, з ДРібні*"
•”>0 ж підпалювали шматом пОжеЖУ*' ^р' нУ настоянку -
«зупинити град і ^ГРИУ^7*6°	аР'*“к“’ ШЛ>

'«яузок чи листочків робили Ь‘^РЙ< пропасниці.

бували нею людей од голови

„• Й ЛІ
, вживляли рани на тілі, використовували як нати-
кових хвороб, заживе £ настоянкою зцілювали и домашніх
рання при ревматизмі. Такою нас
тварин. 	.биття, також мав магічну силу, за до-

Очевидно, що и обр прпелати дітям найшляхетніші бажан-
ХотР;> здоров'я і щедрого багатства. Але

ПРИ_“ ВеМрбаНкГрааснГ(святили тільки цей вид - В. С.) б’є напрасно,
МРНа Закарпатй.Дкр?м усього, парубки та чоловіки приправляли
гя ЛУЧКУ до капелюхів — «від уроків».

Після Вербної неділі нерідко верталося похолодання. Про це
нагадують й іменні прислів я.

Прийде тиждень Вербовий — бери віз дубовий.

Дме Вербич — кожух тербіч.

Прийшов Вербич, два кожухи тербіч.

Прийшла Вербниця — назад зима вернеться.

НЕДАЛЕЧКО КРАСНЕ ЯЄЧКО

Останній тиждень Великого посту об'єднує два протилежні від*
чуття, про які образно сказав О. Олесь: «З журбою радість обня-
лась». Ще недавно — на Вербну неділю — Христос во здравії їхав
на осликові, і йому встеляли путівець листям пальм, а в четвер
опівночі один з його учнін на ймення Іуда за тридцять срібних
зрадив свого вчителя...

Ми не будемо дискутувати — легенда це чи реальність, скаже-
мо тільки: що б там не було, але цей класичний сюжет, цілком су-
голосний з життєвими реаліями, дійсно заслуговує святописакня.
Ось чому в народі останній тиждень посту зв'язаний з багатьма
оорадодіями. Починаючи з понеділка, кожен день мав своє при-
1л^ЧіННЯ' НИХ особливо визначалися Чорна середа, Чистий,
коднаИсуіСугпИ я чеТвеР* Великодна п'ятниця та Страсна, або Вели-
тижня	коротко зупинюся на деяких особливостях цього

1 и пл,

‘ХОДУ соні «тіпала* жінок- д,'1|ь починався рано. Ще Д°
«чно., . тому потрібне .помІН“ГаДУЮЧИ’ЩО «недалечко красне
починали білити стіни та стелім™ ХатУ» Вмившись, господарниці
к>. а РУДОЮ обводити піДнл ’змаи^ваі и жовтою глиною ДОЛІВ-
мили лаву? ‘"І 2исі“ Хат' та	на дворі.

Іеіии ШЛИ " "“і»», щІ 1о ЧК' Двері й підвіконня. ПІСЛЯ
Друг»	Чистого четверга посіяти в«

б‘лиаи>. Г..ДИЖХЯ таконГін*'”'"1’”0 млило, прало й прасувало
1 хат и й пополоскати все шмвт


ТЯ, підготувати до празника сВЯтковий о.яг „
працювали в полі и заготовляли найкращі„ їоловіки тим ,асоч
пасок.	р 11 Дрова для випікання

Середотиждень був своєрідним завершувачем -
робіт: у середу під вечір вже ГОДИЛОСЯ впоп наиосновніших
СТИ лад у хаті, прибрати її зовні. Увечері по™™ 3 Городом’ на»е-
для пасок та інших обрядових виробів Д^чи"?™ В,чиняти тісто
для крашанок та писанок і готували віек пиЛ? вибирали я»Ця
ники. До Великодня годилося .зробити сті’тьки п*’ Природні баРв-
на було подарувати хлопцям, хрещеникам, навіть XX»'
дям, котрі завітають на погоетини. Хлопці ж прибирали „одвірД
що вже прокльовувалось оуиною зеленню, складали дрова звіл"’
няли двір від хмизу тощо.

У Великодню п’ятницю (про Чистий четвер буде окрема розпо-
відь) родинне життя набувало особливого настрою. Люди намага-
лися вести розмову в помірних тонах — не кричати, не лаятися, не
встрявати в суперечки. У цей день, окрім дітей, ніхто не їв, не
дзвонили у дзвони, хіба що били в «клепала* — дерев’яну чи бля-
шану дошку. Увечері майже всі йшли до церкви на Плащаницю.
З суворими і присумленими обличчями мовчки слухали «Плач
Богородиці* і приглушене читання Євангелії, адже веселитися не
випадало, «бо Христос на розп'ятті...*.

Повернувшись з відправи, трохи підкріплювались і знову бра-
лися за роботу; не годилося лише шити, прати, прясти та струга-
ти, «бо то великий гріх!*

Нарешті надходила Велика субота, яка власне й завершувала
Чистий тиждень. В обоь язки господаря входило насукати свічок
і зладнати дору — кошик для посвяти. Жінки ж фарбували
крашанки в лушпинні цибулі («галунити яйця» — Київщина,
♦ сливчати сливки* — Карпати). Шкаралупу з яєць, що тріснули
або розбилися, відносили до річки й пускали на воду,•
пливла до рахманів (померлих душ) і сповістила. що

ЧИХочЬкрашанки фарбували в Різ*^

вали червоному, «бо він нагадує кровС нь>, там перебуває
Що в свяченому яйці знаходяться соро - пітКгоювали ним лю-
Дух святий, а тому лушпиння зберігали и піД^Р™»-



дей та худобу від пропасниці.	гріється вода, го

УОТ*н 1 й ДеН	12р р..зКлень робити це гріх), пе- |

тується смажене й варене їство (на пікаюТься писанки. Крім ,
чуться чорні паски, себто паляниці. _ т0 .х повторно вироб
того, якщо в четвер не вдалися жовг

ЛЯЛИ в суботу.	мовиться: «Шити, білити.

За різними турботами (не випадно	тільки в оселі зі У

а затра Великдень*) непомітно сплИВ^жнИЦю, яка г°Р‘ти** и;.У
СТИДИСЬ сутінки, на покуті запалюють бож молодь Р2зпаЛ**' І
"іч. Біля храму, в центрі «ля.*°п%івак>ть
іаття, котре має горіти доти, Д намагалися не епа ицЯ
скрес.. ВСІ - і дорослі, і	то ,ил.ж.

казали: «якщо проспить веюно ж заОхочували Д
а коли господиня,— льон»; Д,те	пиЛОСТІ, «то

ними обіцянками.	леоедчУггяМ вЄЛИК<оЛикоД»

°тже, в суботу люди жили довгожданого

^Далечко красне яєчко* - "РиХ1Д

91
ЯК НЕ ТЕПЕР, ТО В ЧИСТИИ ЧЕТВЕР

Три останні дні напередодні Великодня люди вважали жалоб-
ливими, «бо Ісус Христос покутував за наші гріхи*. Найбільш бо-
гомільні не тільки «носили жалобу» — голосно не розмовляли, не
сміялися, не встрявали в суперечки — а й не вживали їжі,
даючи напередодні сувору обітницю, «щоб Бог допоміг позбави-
тися гріхів та хвороб». Здебільшого це стосувалося Чистого че-
тверга (Живильного, Страсного, Великого, деінде Нявського
Великодня).

З цим днем пов’язано чи не найбільше обрядів і дійств. У Чи-
стий четвер обов’язково годилося готувати баби — паски. Вони ма-
ли свою технологію виготовлення й випікання. Крім жовтих баб,
в Україні відомі й інші сорти пасок — білі, що випікались у п’ят-
ницю, й чорні — у суботу. Всі ці різновиди мали своє символічне
призначення: жовті баби, власне найбільші й найпохідніші, вчи-
няли з пшеничного борошна на яєчних жовтках. Вони признача-
лися сонцю й небу, білі — покійникам і повітрю, «щоб не приноси-
ли лиха й смерті», чорні — господарям і всім людям, самій родю-
чій землі. Як засвідчують Брокгауз і Ефрон, в Україні виготовля-
ли до сорока різних сортів баб.

При виїотовлєнні пасок дотримувалися різноманітних дійств,
о-іинаючи із ьчинення, вимішування та викачування тіста всі
їиИС.?їП1ДТРЯДКОаувались прадавнім обрядам. Особливо стежи-
япіч	порушено звичаєвих форм, коли саджали паски

жити пягл«ХТ°т У хаті, просили вийти на двір, «щоб не потриво-
кожного чатп^п.ПИТИ П)Ч ГОДИЛСК:Я 3 тих полін, які відкладалися
кількома скибочкапрптягом великого посту. Підпалювали дрова
господиня читати гп свячено1 веР&и. Саджаючи паски на черінь,
’ ос по диня читала спеціальну молитву:

тебе печемо Ха^уН $УДЬ велична і красна, як сонце, бо сонцю
КОЛИ живі, будуть здоровірахРвуються родичі й члени родини),
як ростеш ти Світи нам п Д1ТИ так швидко й красно росли,
ниві був такий багатий вілич^"^1™^ <0НЦЄ ЯСНЄ’ щиб ХЛІб

Для білих пасок ЯЛ’ ЛИчнии’ як ти велична...

тания:	' пРИзначалися Предкам, було інше причи-

та та велична ця паска	Шечки чисті й святі, як чиста й снЯ-

У печі. Вам, родителі наші УЛ° ВаМ Так відрадно там, ик паскам
помагайте нам...	’ паски печемо, шануємо нас, а ви до-

При саджанні чопнмг г,

иівкн землі матінці, всім Со?.?Ї8ИХ пасок висловлювалися поша
«*кня на багатий врожай л»аям, домашній худобі, споді-

УР тощо. Звісна річ, як слушн?* У^^лечення од пожежі, грому,
го вмл>4УМУлН1: КОжна ^ПоД„Ня’;ауаа-уе Килимник, наведені
Уподобань АЛ?ЛЮНаЛа ІХ залежно від сво-
«іждістю > шанобою до .. В’. а?е всі вони просякнуті урочя-
Д Лю;іей » природи.
у Чистий четвер годилося насукати ™

лася страсній (громничній) свічці Цебул ПереВага віддава
рів — «до двох аршин довжиною І до фунтЛ^”^ великих Р°змі
слугували протягом року. Нею годилося .™°Ю* ~ Вироби- я«і
Страсті. Вважалося, якщо «живий вогпик пРинести вогонь* зі
ли його несуть із церкви, то невдо»™™п°™не, ко-

Я пригадую, як ми в дитинстві, несучи запалеи?"”1 П°Мр<?’
сті (а це шість кілометрів весняного бездоріжжя п^ерХочїТ
ли нерідко падав дощ і гарцював вітер), ховали їх під поли в' па'
перові обкрутни, оберігали долонями, щоб, не дай. Боже не ппг«г
ла; та все-таки траплялись випадки, коли вогонь згасав й тоді
годилося оживити його в сусідів, .бо засвічувати можна лише
з «живого полум я». На Закарпатті (Міжгірщина), як нам пові-
домляли під час експедиції літні люди, замість свічок робили фа-
кели з паклі, вимоченій у восковій рідині.	*

Вдома страсною свічкою робили хрестики на сволоці, «щоб ли-
ха нечисть хату минала». Такі позначки (інколи сажу від них ви-
користовували, розколотивши у воді, од пропасниці) тримали до
Переплавної середи — шостий по Великодню тиждень. На Харків
щині хрести зберігали протягом року, «бо корисні на випадок по-
жежі». Дехто навіть «клеймив» ними і ворота, «щоб нечиста сила
й погані пси не заходили на подвір'я».

Неабияку роль відігравала у повсякденні випалена на Чистий
четвер сіль. Робили це так: грудочку кристалів обгортали ганчір-
кою, клали в гарячу піч і тримали, доки не обвуглиться тканина.
Особливо, вважали селяни, вона помічна при шлункових хворооач
у тварин: її вживали і при розговінні.

Було за обов язок на Чистий четвер купати дітей, бо в цей день,
начебто, ворони носять своїх пташенят до річки і миють, «а тому
й живуть птахи сотні літ». Годилося очиститися водою і хвори
людям. При цьому виливали обмивки на перехрестя доріг,
там усе лихо зосталося». Роблячи це, приказували.

— Господи, Ісусе Христе! Перехресна дорого.

ров’я в ручки, в ніжки і на живіт трішки	виходити на

Ось чому забобонні селяни остерігалис „ ість* уН0Чі не-
дорогу, «щоб чужа хвороба не причепила »•сукаДа з мички нит-
ред світанком господиня, присівши на^ р Таким прядивом
ку на веретено, роблячи це навиворіт	а чи нога. А щоб

перев’язували ті місця, де «розійдеться*	то їх постригали

У дітей не випадало волосся та не ооліла голова.

саме в Чистий четвер.	давнину обряд «гонити.

Цікавим, але мало досліджен	н£. дійшло, про нього» ;

смерть». На жаль, до нашого часу це д	ій літературі- Бідо- <

окрім коротких згадок, немає описів	_ цього розпалювали ,

мо, що з ним пов’язані вогнища.

в четвер.	зя ДОПОМОГОЮ води И во

Очищення землі од всілякої нечис	наших давніх п

ню - було ЛОСИТь поширеним явищем У також були П0ДЮН1
Щурів. Очевидно, і В обряді «го	потім у проганянн ( ^шв

Дійства, які маємо в закликанн_	багаття розпаЛ’^на об одну,

стрілюваииі) морозу 1 $ими.’ тертя сухих паличок Д а9СЯ
з • живого вогню», добутого Від тертя гостем., що дар.

саме цей вогонь вважався •
сонцем.

!


V „^пистиянських уявленнях смерть поставала в людській чи |
іншШ живій подобі, - вона могла чути і розуміти людські бажання
"Знання. (С. Килимник). Про це говорить нам у формі авар,
тяння-благання одна з давніх лірницьких пісень:

Смерте моя коханая,
Нам від Бога посланая —
Зажди, смерте, час-годину,
Покиль зберу всю родину...

Поо це нагадує нам і звичай збирати в четвер усе старе, непо-
трібні лишки в господарстві, ретельно вимітати сміття в садках,
гооодах та на подвір'ї і спалювати його, «щоб очистити землю від
морозу, зими, смерті та всякої нечисті». При цьому виголошували |
своєрідні заклинання:

— Смерте, смерте, іди на ліси, іди на безвість, іди на моря.
1 ти, морозе, великий і лисий, не приходь до нас із своєї комори.
Смерть з морозом танцювала, танцювала і співала, і за море по-
чвалала!

Нарешті, з Чистим четвергом пов’язаний і Нявський, або Мерт-
вецький, Великдень (покутяни його називали ще Живильним).
Одразу після Страсної відправи, люди, прийшовши додому, вла-
штовували своєрідну «тайну вечерю», Вона чомусь нагадує Вілію
на Багату кутю. За спогадами літніх людей, трапеза мала при-
близно такі страви: кутя з медом і маком, узвар, вареники із суше-
ними сливами та вишнями, капусняк, риба. Все це мало символі-
зувати спільну вечерю з покійниками — так званий Мертвецький
Великдень.

Як ми знаємо, люди вірили, що Бог тричі на рік відпускає пра-
ведні душі з того світу: коли красує жито (на Русалії), на Спаса
і в Чистий четвер по закінченні Страсної відправи. Вважається,
що душі «виходять із землі», а приходять по «небесному чарівно-
му мосту» з вирію в свої «весі» (села) і за три дні до Паски справ-
ляють уночі свій Мертвецький, чи Нявський Великдень. У цей час
душі покійників не бояться ні хреста, ні молитви й вельми агре-
сивні, Якщо ім зустрінеться жива людина, то вони ладні задуши-
ти її. Єдине спасіння — облитися у четвер водою.

Відтак увечері на Нявський Великдень усі мерці, начебто, за
^окликом третього дзвону йдуть до церкви. Коло неї на них че-
“ють < вященики, які також померли. Після відповідної проповіді
чиняються двері в храм Божий і всі заходять на службу. Біля
вівтаря мають стояти діти і тримати в руках крашанки, наповнені
кля відправи всі христосуються й виходять на по-

Р.Я храмі' де вященики ще раз читають проповіді. Лише після
йі ппа' розхоля'гь< я могилках. Деінде, доки душі по-
ні Шо Л СЮТЬ СВОЮ службУ- розпалювали спеціальні вог-
не в Чистий ’ На Херсони*ині Мертвецький Великдень відзначали

Серед нж <?ЄТВЄР’ а ” Жилавий понеділок

мовний їх сюжетС-«ал° безліч легенд і переказів на цю тему. Ое-
оминутилиха Члт КЩ° зустР1,гиея 3 мертвими душами, то не
нуватн важливі гогіт*? ЦЄ ееляии в цей День остерігалися вико*
стка* цебто наг>< АаРські справи, «бо може вирости мертва кг
. Страсий XX не Хй Т,ЛІ- Жителі К*РП“Т вважали, що Н»
\ Кров., а Т.КОЖ 41ЛИТИ	Г'все" худо6у: .щоб не пролилась

у дні*.
Таким чином, з Чистим четвепгом

рунань. Це відбито у творах багатьох клягТ”0 безліч і ві-
Досить згадати цікаве оповідання Г Кв^и .Т Нащо‘ ЛІТеРатури.
твецькии Великдень». Письменник взяТі™8 яненка — «Мер-
сюжет, щоправда, трішки одійШон ьія ,. “І'^«ову традиційний
Ничипір випадково опинився серед м пі И°Г° Г0Л08Ний герой
трити і в такий спосіб врятувався Пл7і^аЛЄ Зумів іх пеР«хи-
ли Б. Лепкий у творі «Під Великдень^та А сТ"" ЗИК0рі'"“-
ликдеяь у ПОДОЛЯН».	А-^ВИДНИЦЬКИЙ —♦Ве-

Наведу ще ОДИН Цікевий обпяд якпгп

день юнки з Покуття Називався вів .заворожув^’сХра,су.*
На світанку дівчата ишли до річки чи озера і дочекаап.и^ Д
сонця, роздягалися, розпускали волосся й стрибали у воду по"
мовляючи:	ри'

Водане, на тобі русу косу,
Дай. мені дівочу красу!

На закінчення цього матеріалу хочу навести досить влучне
прислів я. яке побутувало в народі і нагадувало забудькуватим:
«Як не тепер, то в Чистий четвер» — цебто за гріхотворні наші
вчинки рано чи пізно все одно доведеться спокутувати. Не забу-
ваймо його й сьогодні.

ДОРОГЕ ЯЄЧКО К ВЕЛИКОМУ ДНЮ

Усі ми виносимо з країни дитинства романтиіні 1

на схилі літ усе частіше й частіше навідують У ’ горить
ке і неповторне. Для мене таким незгасним	X

голубим овидом тих років, € Великдеинас енської дітвори,
дає на квітень Здається, жоя«е св* Д01 теплоти, як Паси. Це
не приносило стільки радості і ду “ церковними відправа-,
дійсно був Великий день. Може, не с - Гр0Мадських обрядів,
ми. як о народне ними дійствами р> 1‘	а цроголодні понови

Адже нарешті можна пуле вволю по.	, досхочу наїстися

ні літа смаковитою, що танула 0 1 ° ’ кращанками в колі сво х
ЯЄЦЬ, похристосуватись і напоцокуватись краш

однолітків.	і відвідини всеношної Ще за

Не менш цікавими були для овлялисл про похід *	_

ідалегідь потаємно від вчиТ.еЛ1®лась одна еДина церкВ“л^аби не
Скурати, де на всю округу збер _ чатях» наШІ ВЧИТ Т1 ,'му іни-
Да, біля храму постійно «стояли	їм

Допустити нас на всеношну _;нКи і виклика''іи
жували за чверть оцінку з поведім

Лй. .

---—------	« — 4	“І)ПІ

Скажімо. протягом наступного	грання. ре^тв

Р«з (1У94, де салто віданая*!**»*“ 

|ИШГ ‘ОИгі

101
. й ми були не ликом шиті. Десь ОПІВНОЧІ. КОЛИ .блюстите
пям порядку, надокччувало .тримати заслін., і вони розходились
по доХах ми манівцями збігалися до храму і, розшившись по
закутках чекали святкової відправи. При цьому щиро вірили: як-
що не задрімати протягом ночі, то обов'язково пощастить відшу-
кати гніздо дикої качки.

Як іараз пам'ятаю той вечір. Припоравши домашнє господар-
ств- та зладнавши в кошик паску, крашанки і шмат сала, ми з ма-
мою вирушили на всеношну. Доки дісталися,-людей у церкві
було повно. Хтось з місцевих читав по складах Євангеліє. Та ось
вдарили дзвони. Люди оживилися — незабаром має з’явитись
з вівтаря сільський батюшка.

Так і сталося: розчинились врата, і в свяікових ризах з хре-
стом у руках до прихожан вийшов священик. Я уважно стежив за
ним, бо знав, коли він уперше привітає з Христовим Воскресінням,
потрібно, тримаючи в руці срібну монету, відповісти: «Анталюз
маю’* Тоді ця копієчка, походивши по інших руках, неодмінно
повернеться до мене не сама, а з усіма тими, ш,о були поруч з нею.

А ще пригадав, як радив дядько Андрій: на свято потрібно но-
сити карбованця в кишені. Якщо хтось привітає: *Христос Во-
скрес!*, то потрібно тричі відказати: «А в мене карбованець є*» —
тоді протягом року не виводимуться гроші. Тільки в це не дуже

вірилось...

Ставши перед .мирянами, священик басовитим голосом промо-
вив:

— Христос воскрес!

Присутні хором відповіли:

— Воістину воскрес!

^... Після триразового повторення хор заспівав:

її’^	Христос воскрес! Смертю емері ь поправ

1?^	І сущим во гробі живот дарував...

На вулиці враз почулися постріли — то мисливці, як казали
старші, в такий спосіб ♦ убивали чортів». Після служби всі почали
виходити з церкви з хоругвами, хрестом і плащаницею. Упевнив-
шись, що в храмі нікого не залишилося, останнім вичвалав цер-
ковним сторож і примкнув двері на замок. Мати пояснили це тим,
Що в церкві можуть приховатися жінки відьмачки та чоловіки-
улирі. А щоб вони не доторкнулися до замка, то біля дверей по-
стійно стояв вартовий.

Вони ще можуть торкатися священикової руки, — мовили
на останок ненька,— Придивляйся, хто це робитиме!

хі а в нас с відьми? — здивувавсь я

— С, синку, є...

стоя-процесія втрете обходила довкола церкви, обіч якої
ми салом -тіп|К ' Ь ' *' (і?ятим*  пасками, крашанками, ковбаса-
навіть запечена^ехто 3 більш заможніх приніс посвятити
батюшка освячуня^^ 3 хріиом У зубах. Після урочистого обходу
нас. Як тільки відбувсяИХяЄдЛЯНСЬКІ ВЖИТКИ* Черга Д’йш;,а 1 А°
похристосувались і ппш Л мама нахилилися до мене, тричі
ною, що стояла іі(п^Ц’лВаЛИ’ потім так вчинили з тіткою Ган-

І НвіштТХлоТ; (>бм,,1явш^ь крашанками

' куля ще юріпн Ші1а "	’ ’ МИ ВИРУШИ™ додому, В хаті біля

’ &'1НЛЄна з вечора, лампадка, .бо ангели всю ніч

5

іщ
над селом літають.. На ліжков, схил„„

тато: цієї ночі лежати під ковдро» "Шись н' перила, куняли
же нечиста сила приснитися. ПохриеториГ"’®° К,ЖЇТ‘-«»"“
в череп яну миску води. Поклалищ0ЙІУ„ ш"?ь- мама "’-пнлн
і запропонували мені вмитися, потерши ™Іп1””"<*ну Ушанку
були рум якими*	 рши нею щоки, «щоб завжди

Доки готували сніданок, мені було в»,,

ень свяченої паски, притрушеної гіЛІп ’г" К0Р«ш окра-
розговини, тято мовили	' перед тим як почати

— Дай, Боже, і на той рік лпчрккт,,с„

го Воскресіння у щасті та здоров'ї’ дь<)!0 сьплого Христово-
Ми відповіли:

— Дай, Блже!

Змастивши салом щоки, ніс та губи тато «п™
ти це і нам, .аби влітку сонце та вітер не тріскали: шк”н" Н™
місти взялися розговлятись. Першою стравою була звичай^
паска коли її розрізали, на стіл впало кілька кришок. Тато
гельно позбирали їх і наказали мені вкинути в піч, .щоб миші нй
поїли, оо перетворяться в кажанів і будуть літати над тим хто їх
розгубив».

Нарешті прийшла черга грати навбитки - найзаповітніша
моя забава. Кожен вибрав »на око» пару яєць, і ми почали моца-
кувйгись. Тато, як цього й зарто було сподіватися, вийшли пере-
можцем. З цієї нагоди вони пригадали, як у дитинстві приносили
додому повні кишені «биток». А ще неньо оповіли, як буваючи
в світах, бачили інші, ніж на Поліссі, Великодневі обряди. Напри-
клад, у степ€?вій Україні, за два тижні перед святом, набирали а та-
рілку землі і розмішували її з вівсом. На Великдень, коли зерно
вже закутувало так, що у ньому могло сховатися яйце, ставили
«могилку» (так називали в народі вівсяну поросль) на стіл, а дов-
кола неї клали стільки крашанок, скільки померло близьких у ро-
дині. Так вони мали лежати протягом тижня — до Поминального
понеділка. Літні люди після утрені ходили на могилки «хриї тос 
ватися з ріднею», називаючи поіменно батьків чи дітей, приказую
чи: «Хриетос Воскрес’». Начебто, після того як священик опові-
стить про воскресіння, з могилок можна почути відповідь. <

1СТ ДехтоТнГч перед Великоднем одв.дува» могилки

щоб випросити у них прощення оа те. ‘ ча1а що бать
кляли небіжчиків; якщо земля загуде.	сповіщає, ідо

'	простили-.В такий от<к10„ “ я. У цей час можна

прийняла їх і відпустила гріхи за прок • якась душа
і палаючі свічки, які підтверджують, щ

ко-матір

побачити

пішла до раю...	. ,«»пкви або на сільському

А ще тато згадали, як раніше оі д’, цьому годилося зрг
пагорбі хлопці цілу ніч палили аогниШ • ньому ховаються не-
зати в лісі сухе дерево (дуба чи пером.	ділеЧку або якийсь ін

чисті, і вкрасти у попа чи корчмаря с	\акиХ вогнів збиралс

ЩИЙ господарський вжиток на Р “Іа я_ /ів вони грілися 1 ро-’"'
ся багато людей, переважно літніх ч •_	Іуда за грі ь •

відали всілякі кумедні історії а о я	вогонь цей ь пр<

срібних Продав свого вчителя. Вва-  оХОроняючи розіп ят >
Разом того, біля якого грілася вар
хресті Ісуса.
Ь'	1ЬОМ уат0 розповіли, що колись, аби ро.шізна-

Г«. Х“«Тнеч<йи»ицею. .чиняли таке дійств. Брали віл тру.

Л хто • нечест	виколуплювали його і приносили

"»*« пїа"ити серед "рис™
* **	* неї на голові обовязково має бути череп яка макітра.

ЇІІ Ібити це потрібно дуже Обережно. ОСКІЛЬКИ нечестивиці мо-
ІХ^лстерегти. і ТСЯІ провидцеві не оминути лиха .

Н* такій гумористичній ноті ми й завершили великодневе го- 1
війн І Я з мамою лягли перепочити. У підобідню пору, коли про-
кмнувгл взяв два монахи й дременув на крижове там уже було
ШПКО однолітків. Усі в новеньких костюмчиках та з крашанками, 
Сусідський Толяк одразу ж запропонував .зіграти в нанбитки. Об
дивившись його моцака — чи, бува, не підС"вуе мені га тунку-ви-
Жрутку — висмоктану соломинкою і наповнену смолою чи воском
ЖЬфобжу,— я зголосився.

Щастя всміхнулось мені, Взявши виграну битку, підходжу до
Косарика. Хоч і знаю, що він вельми шпетний на всілякі фанабе
рц, але сподіваюся, що цього разу таки поталанить мені. Косарик
Підкотить геть обплетене пальцями яйце, так що ледь-ледь видше
«поти» — нижня його частина, і хизується.

— Було не було, даю тобі перевагу — можеш бити носком!

Але я дгжумекав у чому справа, і пропоную показати крашан-
ку. Опииаеть-я, бачу. Потім, захованій руки за спиною, протягує
» . правицю Я взяв яєчко обдивився Його зусібіч,— звичайнісінька
а*бі галунна. Та доки я витягував свого монаха, він все таки встиг
під» укутії «пустушку*. Як не шкода було, але мусив віддати про-
граш...

Нарешті хтось запропонував піти до гойдалки. На узліску, на-
П*^*АОАМ1 й*ямкодад, хлопці причепили до дубової гіллі дві тич-
п *м*а^_п^*аР*’*илм кріселко. Такі гулі в нас завжди вчиняли
" сху, Довкола було людно й гамірно; одні гойдалися на орелі,
ишн грали в невбитим, а дівчата неподалік водили хороводи. 06-
’г“,иіГ	’Л.‘ЧИНІ н‘*лмкий пагорб, щоб «не муляти паруб-

купмдяь* т ,7°*' Ь прогнати геть, ми почали з «котків». Ставши
Н^Мьяши» ЛМ * 1О1ЦМК> 1 Ви1 *РашаНКИ. Оскільки моо яєчко
«ж Невдовзі п*ь!ГіІИШ1' ТО Я "** °АЯММ махом виграв аж п'ять галу

*• ККА*-	поклав на від

мути півтора пальця * ~ *вЦ> ***’ 140 МІЖ ними можна було всу-
м а жнусь або пож-к ’в <>АИ"‘ ,4ИЛО1 “ ьлучмти в ^идна. Якщо про-
справа ця малегка і	иддатн свій»; як ви розумієте-

. <«... бу* -і# “гр*ш- *“ "'ре“'г

Пива цього спрсбуаалн _

М'яти врита поклали	144 '^У забаву. На відстані

•у*о пройти цк* відстань іа **>иав- його дістати, потрібно
** ♦*ебдукаа« або м* поіи*. ***“,,Ми очима і маяти голіруч* Яю
•Р-миамжа,- муема віддатїГ^ДХ* ?ж*ї*т1 “1 ’ ке 4МІЇ	до

*****’	спроби ьимвялиіК мар



'і

ьоскрос». А вам ДвД*
° вмічлхлжм» для мемм-
я обережно поклав писанки на покуть їг».,.а, -

почав згадувати, як відзначали ВрпикгнГія^ 'аТ0 ™М часом

він буя родом.	«ликдень на Поділлі - звідки

Повернувшись з церкви, господарі, у яких н чаті -

казали одне одному:	’	- аті «ули таргани,

— Що зараз будемо робити?

- Будемо свячену паску і яйця їсти,-.ідпо,ід„ ,нШий

— А таргани що будуть робити?

— Самі себе їсти...

Потім, відрізавши від паски дві цілушки, одну відносили худо
61, а другу засушували. ( вяченоі паски не давали лише котові та
псові, <00 то великий гріх, (хоч дехто вважав, що тварина, котра
посмакує нею, не хворітиме сказом навіть тоді, коли її покусає
хвора псина).

Після .оіо як причастили домашніх тварин, сідали снідати <&
мі. Діти невдовзі оббігали сусідів та родичів, вітаючи їх з Христо
ним воскресінням. За це юних сповісників обдаровували крашан
ками чи писанками.

І Іо обіді молодь і дорослі сходилися на цвинтар. Підлітки вчи
лися дзвонити в дзвони, а парубки грали в «Козаків». З-поміж
гурту вибирали двох «панів», котрі набирали парні команди
з числа присутніх — себто «козаків» Взявши палицю, якою мали
бити м'яча, «пани» вирішували, кому бути ♦вдома», а кому —
♦ в полі.. Хто першим навершував кийка, той залишав!я «вдо-
ма* — розігрував гру.

Закінчивши одну забаву, бралися за іншу — «Деагу березу».
Кілька хлопців, розмістившись один за одним на відстані десять
кроків, ставали на одне коліно і пригинали голову. Гой. що ззаду,
перестрибував передніх і також робив подібну позу. Гра закін
чувалась тоді, коли «Довга береза» обходила довкіл церкви.

Дівчата здебільшого грали в «Жучка». Ставши гарами одна до
одної обличчям, схрещували обидві руки По них. мов и по мі
сточку, проходили маленька дівчинка або хлопчик яра,, по ч
Руках пройшов «Жучок», миттю перебігала наперед
у такий спосіб довкіл церкви, юнки співали.

Ходить Жучок по ручині,
А Жучило по далині.
Грай. Жучку, грай1

Присутні приспівували:

Ой грай. Жучку грай, небоже,
Пай ги. пан Біг поможе.

Грай, Жучку, грай?

А ми того р»к чикали.

Та щоби-еь мо Жучки г
Грай. Жучку, грай...

грали

‘«і*

Увачері хлопці йшли до дівк*т ' мусив відборгувати — .
парубкові пару розмальованих мвц*^ „мсании» — себто найняти .
Н. гртіЯ ден. В.ЛИКОДИО -игукти
“узкж 1 запросити н • гано* * * •	проби

імшмй заичаА Дівчата самі Р)	медівкол

ЇЛА"'	А	-

Политі, щоправда бу» ,
___ .мьоби хлопцям.

.» и

1ИК.
Подолянки вірили, якщо вкинути в п.ч перед тим як пекти „ас-
" «тизатикали на Зелені свята під стріху, то неодмін
но до хати прийде жінка відьмачка. Натомість людина що номер
.. наХ’икдень вважалася .вельми щасливою. Небіжчикові
X язково клали в домовину писанки, .щобись мала з чим при-
йти до РОДИЧІВ і похристосуватись».

Чимало повір’їв пов'язано із скарбами. Вважалося, що в ніч
напрічдодні Великодня, коли читається «Одіяння», повсюди спа-
лахують вогнями скарби, особливо ті, що їх хова ні за турків і та-
ть, Утікаючи від напасників, люди поспіх закопували гроші та
Інші Цінні речи, але не всі відшукувались — одні господарі гину-
и інших забирали в неволю. Ось чому в цей час скарби «давали
про себе знати». Тільки не всім дано бачити той вогонь. Таким
провісниптвом наділені лишень «мізинчики*
народився в родині. Але щоб розкопати скарб, потрібно мати міцні
нерви, неабияку витримку і сміливість, бо тими скарбами відає

ті, хто останнім

нечиста сила, яка може «завезти в нетрі й поглумитися*

І ще мені залам ятався один гарний звичай, про який згадали
мама. У давнину вважали, що на Великдень має * грати сонне*.
А тому перед його сходом люди відчиняли віконниці, відсували
фіранки, знімали з підвіконь зайві предмети, «шоб упустити до
хати Царя неба, який приносить у дім щастя і здоров я». Дівча-
ті ж вибігали тим часом у садок і чекали перших променів — як
Щльки вони з'являлися, склавши руки, читали таку молитву:

Добрий день тобі,

сонечко яснеє!

Ти святе, ги ясне, прекраснеє,
Ти чисте, величне й поважне.

Ги освіщагш гори й долини, і високії могили —

Освіти мене, рабу Божу, перед усім миром:
Перед панами, перед царями,
Перед усім миром християнським

Добротою, красотою, любощами й милощими.
щоб не було ні любішої, ні милішої

Од раби Божої народженої, хрещеної, молитвеної.
Яке ти ясне, величне, прекрасне,

СЧи Г^Ла на' ^е ч^чна й прекрасна
М МиР°М г^иеіи^'ьким навіки віків.

• коли воно зацвітало ^3^“ робили помітку у вигляді хреста,
моежли « чіпляли в оселі .т\КвІТІВ 1,чвли віночок- деякий час
Про йелихдень народ (^ао^чммТ^**™ Хлолця*

і (и».,* .	^ИВ чимало приплів ін та приказок

^йдемося на Великдень без гречана „

і Нж ж--».	гречаної паски

і иа млнкдень сором*.*

I «г» ероо аби „о.. 04 ЛИХа^ка, аби білинька, а на Різдво
. Вчлнкому дню.

^ИТН, 

кдеиь,

в він уже з планками та крашан

1-а «ку. ж,.,.,.

••ВДень зач\ч •	.

и. то там буде цілий рік крУ
ЩЕ ПРИЙДЕ ДО ДІВОК ПОЛИВАЛЬНИЙ ПОНЕДІЛОК

Серед ВЄЛИКОДНОВИХ СВЯТ ЧИ НЄ Няйпіігчпі

день. У різних регіонах він мав свої ічмні наз8в^ТаЛИ ДРугий
Облива льний. Поливальний, Водяний понеділок На ^’«ЧИЛЬНВЙ-
це був день Богородиці. Понеділкові обряди розпад'тХ’еХ
два опремих дшства: гак звані хриетосувальні обходи (ХТи ка
о ’ п И ДаЛ0 нааву Волочильного понеділка, та обливання
водою Поливальний понеділок.

впливоТ тлерш’,й -обряд якоись «‘РО» позначений церковним
впливе. І, то другий — лише дохристиянськими віруваннями Не
випадково І Вишенський поливання водою називав «бісівськими
ігрищами» і суворо осуджував «поганські звичаї». Не стояли осто-
г>' у* й дерковні служителі. 5 наказі «Правительственного сената*
(1721 р.) суворо заборонялося обливатися водою.

За традицією другого дня свят люди перевідували одне одного,
христосувались, обмінювалися писанками або крашанками.
З цього приводу М, Грушевський писав: «Найбільш яскравий мо-
мент святочного обходу — се «волоченнє», ходження з хати до ха-

ти з «свяченим», з привітами й поздоровленнями, що відбувають-
ся особливо у великодній понеділок — через те званий Волочиль
ним, або Волочебним. Як можемо судити з суворих інвектив
Виїпенського, сей звичай своїми подробицями поганської радості
й поезії викликав часті нагінки церкви і вона майже знищила або
звела на ніщо останки сього обряду,-— хоч це властиво було май-
же найбільш людське, гуманне, соціальне свято цілого річного
кругу — се обопільне обдаровування «дорою* (сей грецький тер-
мін ДОСІ живе місцями), зв’язане з виявами зичливості і всяких
Добрих почувань до «сього миру». Що саме накликало таке зав-
зяття церкви — чи залицяння молоді, що при тім мало місце, чи
елементи скоморошнсі забави, що лрив язалися до сього волочен

ня*— не знати».

Найчастіше це робили діти 8-12 років, переважно хлопчики.
Невеликими гуртами вранці вони обходили діду -« я а уС„Ь' им
Шеммх, бабусь повитух, учителів. Мати клала в миску чи ху
гРн великодні калачі, писанки чи крашанки, іноді,
ближчі родичі, то й кільце ковбаси Такі мавідини наз
сти калача», або «волочебне», а ватаги волоч >

сунальники.

Заходячи в оселю, Діти вітали ^^пшзником! Тато й мама
— Христос воскрео’ Будьте здорові . ра присутнім.

•‘Росили взяти калач... — і почергово цілу І-Сибі татові Й иа-
- Воістину «.хире.:,-Відповідали	здорові)

і вам, діточки’ Поздоровляємо	а натомість клали

Погладивши по голівці, приймали м печИво інші свячені ля
свої віддарунки - писанки чи крашанки, печиво, шш
СОЩІ.
За звичаєм Дітей запрошували до столу частували їством ; да-1
„Л .на дорогу. ні-зька копійочок. Зібрані поштунки мати скла-
”-™ в "“тО а Після останнього обходу порівну розподіляла їх „1Ж
УСІЗгохомС“їхали з калачем, до батька молодята, які недавно
пошлюбувались і ше ке мали дітей. Якщо ж онуки приносили .во-
лочильне. в понеділок, то їхні батьки мусили робити це у вівто-
Р”КПринаймні до XVI століття, як це стверджував Іван з Вишні,
себто Вишенський,- подібні обходи вчиняла и молодь. Під супро-
від музичних інструментів хлопці ходили ввечері біля ха1 । піва-
ли (на зразок колядок) величальні пісні. Але суворі заборони з бо-
ку церкви майже повністю знівелювали цей звичай в Східній
Україні, лише окремі залишки обрядовості збереглися до минуло-
го сторіччя в глухих селах на українському та білоруському По-
ліссі.

На Галичині (Явірщина), як засвідчує В. Гнатюк, ще 1870 року
користувалися великодними «риндзівками*. Другого чи третього
дня хлопчача ватага обходила пізно вночі з музикою оселі дівчат
та молодиць, які вийшли заміж на зимове лущення, і співали:

Гречная панна, красна Ганунейка,
Не сама з собою, з вїтцем, з матінкою,
. Тобі, Ганунейко, риндзівка,
< А нам писанок кобівка.

Тобі, Ганунейко, виградзанс,
А нам писанок ціле дзбане.
.< Тобі, Ганунейко, красная пісно.
* А нам писанок сорок і шість.

Й а в коморі на кілочку
Висять писанки в ріжочку:
Нема кому сотати, писанок дати.

По закінченні віншування дівчина чи молодиця виносила кіль-
#анаді;ять писанок та дрібні гроші. Подякувавши за віддарунок,
Ватага йшла до іншої оселі.

І все ж найцікавішим, особливо для молоді, був звичай облива-
тиея подою. Подібні дії вважалися здавен очисними. Так само ро-
били на Водохреща. Чистий четвер, на Купала.

Рано вранці, ще до сходу сонця дівчата йшли вмиватися до
криниць. Хлопці тим часом уже підстерігали юнок. Як тільки ні
дерне а водою з являлося на цямрині, парубок, що уподобав дівчи-
пе ішк "'* ОДРУЖИТИСЯ 3 нею, тут же зненацька обливав її ДЖ<
( ' тіпип/ „ ІНАЄ так вчиняли нн вулиці або ж у хаті, і це вважало-
< я природною витівкою.

річок непі'.!«> ІіТи ’ ЯК ' На Н°д^лл^ юнок обливали біля потічків та
рений єн значній' Ь кидали У веду. Цей звичай колись був иошм-
кХк“. ЖЖ?!1	-«О СВІДЧВТЬ .Чгьпш.

фитоеть урожаю приносили’ а ДК°ТОрИИ кР™“Цам, озерам іа 0©

( що И тепер по некотопи^ ? ’ ом на °Ф«РУ й людей гонили -
менмтого празника н стоР°нах безрозумній чинят под час зна
обоего пол\ и взнай. /ккресенія Христова: зобравшися молодій
? спорадженнем тих бо гоя' а>века иькидают у воду, и трафляет за
. о дерево, альбо о камені Т **’ °есовиж вкинений в воду альбо
камень розбивається, альбо утопает.. ♦ .
У наведеному тексті чітко простежуєм.™

словами, ідеологічна тенденційність Ва і ’ Сказати 6 сучасними
бави з нещасними випадками носили мвгппїї"1^™’ІЦ°б Такі ,а'
застороги застосовувались насамперед айи“ " ХаРактеР- Подібні
Звичай обливатися (очищатщщ -Шел’,мув*т"

Він відомий і Стародавньому Риму, і багатьом6	століть,

нам. Наші ж пращури в такий сп- іг '*	' иР°пеяськям краї-

До речі, на Полтавщині ще в минулому ХТттГ “Х1нч«-'
л,д чає першого весняного дощу селяни родинами виходили на
подв.р И. .щоб покропив . оживив, в одній , експедицій ?Чучаиь
ними шляхами, я .«писав цікавий переказ. Звичай обливатися
водою йде. начебто від того, що частина іудей не повірила в Хри
стове воскресіння. Тому вони на Великдень їдять півнів з кістка-
ми — «обливають брудом і помиями християн., з цього приводу
побутуй поговірка «Маренець воскресає, як когут заспіває». Щоб
очиститися від бруду, власне, й обливаються водою.

З цим обрядом, особливо в західних областях України, пов'яза-
на ще одна дія: дівчина, яку хлопець скропив джерелицею, мала
подарувати йому писанку. На Бойківіцині й дотепер зберігся зви-
чай розігрувати біля церкви побутові сценки. Хлопці, озброївшись
бризканнями з бузини, підходять до дівчат і запитують:

— Писанка є? Тоді ходи у воду?

Обливали водою доти, доки дівчина не зголошувалась:

— На, та йди вже...

Ці дійства е>ізбуваються лише в понеділок або вівторок, хоч
обливатися можна було й до Проводів.

Недавно мені пощастило спостерігати традиційний обряд По-
ливального понеділка в Нью-Йорку. Біля церкви святого Юрія мо-
лодь українського походження повністю відтворювала це дійство.
Натомість останнім часом у деяких місцях, як-о у Іьвг ні,, ці < сю
ряд набрав іншого, я б сказав деформованого характеру, і 
озброївшись сучасними технічними пристроями, поспіль
водою всіх на вулицях міста, у громадською.'  ране пор і о
залів, що звичайно не в'яжеться з давньою траді ще- Г0СПйДа

Третій великодній день - вівторок вважа^Хмих у їей же
рів — взаємних відвідувань родичів	привітавши ни-

день селяни родинами перевідували	обочині, їли свяче-

ву традиційним «Христос воскреї і	до6ре земля вродила»,

не й закопували у землю крашанку, «	гоні 3 «круглою пляш-

Потім літні жінки збирались окремо 0Ішувалн всілякі гро-
кою», а чоловіки йшли до корчми, де вирішує
мадські справи	.„„««його тня дівчата водили

Як другого, так і тРетьог0 ®ЄЛ"“°®Ь В.,.Ш«»Ч«™ гойдалки
хороводи - -танцювали, співали ^щнвли водою переважно
та інші забави. Якщо в понеді- ',.1ГОДОМ ця послідовність
хлопщ, то у вівторок це робили юнки І-
втратила своє первісне значення-	молодь збиралася «на

Надвечір у Поливальний пс вибрати нових отаманів
складчину. .щоб «мочити ««“ *ч“уРд03,Ил« лєргош-ил.»»
отаманш і їхніх помічники,. З ' ерел живої прнР°л‘; £
•ни колоди», луки, тобто П|'^' ИІД0Ме прислівя:

в людській нам яті залита
до дівок Поливальний понеділок -
їм ЦАРСТВО НЕБЕСНЕ, А НАМ ЩЕ ПРОЖИТЬ

Непомітно спливли Великодневі свята. Але люди не поспішали
розлучатися з обрядовими виробами, передовсім писанками й кра-
шанками. У кожній родині зберігався недоторканий запас розфар-
бованих яєць, їх неодмінно тримали до наступної неділі, яку в на-
роді називають Провідною, або Проводи.

Кілька разів на рік наші пращури пошановували членів свого

роду — .тих, хто навічно одійшов на небеса». Такі ушанівки при-
падали на Зелені свята. Спаса, Святвечір (напередодні Різдва) та
Чистий четвер. У народі вони відомі насамперед як «вечеря для
дідів». Проте найурочистіше їх вшановували на Проводи. Вважа-
лося, що від четверга і до Провідної неділі покійники перевідують
своїх близьких і далеких родичів. Особливо активізуються духи-
душі а настанням сутінків і до третіх півнів. Удосвіта на Велик-
день вони разом з членами родини розговляються, а на Проводи їх
Треба відряджати «до вирію та на охорону нив і врожаю»; лише
«веприкаянні» - ті, що повмирали неприродною смертю або не-
доещвні, відправлялися в скелі, ліси та води.

. цепкокнп^111? П1СЛЯ Ве’ІИКОДНЯ неділя, а відтак і увесь тиждень,
ді ж влий лендарі називається Томиною (Фоминою); у наро-
І.ИХХ‘.А" ПР<>-“лна. Щоправда, у давніх літописних
дукець, Рмоанння? "пп171" МаЛа ЩЄ °Дну назву — Радуниця (Ра-
Ноагородський (ВП ої к СТ“рдїкуют1‘ Троїцький (1372 р.).

И':’ Р )1 Київський (1493

•Тоя-

м’-“хтВ'іЕг^	мови™'я: ,в раду,“"ію був

р.) літописи. В ос*

весни на Радуницу, апр'Ьля

— --ГлцаЯП| і той хтп'їгмлг	померлих свояків, З ЯЗИЧНИ'

Пмво‘ пироги, млинці, І	риносив на могилу вино, ситене

чарку з вином, або склянкС -» А Р&ви свяШеником литії, взявши
а решту допивав сам жінки « ии?°м’ в‘Дливав частину на могилу,
••ли добродійні вчинки	Час жал°бним голосом причиту-

Нині щ давні терміни вий*^’'

*»: «на могилки., .гробки.*	3 *ж‘<тку. Залишилися лише та

Ал, н.#,к,хГдн1ш^ННКИ'' ден‘« - .Сатьківеький
по">Аж«ня““ При“оди Вона мав, оче*
С Ми ^2*^*** п*риімі амівсккий ». В одному з документів, який
І тжша^** пр*	ГосподИЛХЄОЛО1 М Ординський, читав-

& То Прі* *оскР*^аніи Кго анмял % ТЬлес“ многик-ь святих-ь вос-
І Ьм.	*“ Опг'- ПОСЛІ пм‘^ка"ТиЙ 'Р*д: ТО,А* еихг

І	«радника сопровождали до гро

по

маадалм на	^РЯДУ У моєму селі

У- *»>ай на	вР*нщ мама шали мені:

арещсних 1 своїх	,‘опРив*Р*> МОГМ4КИ АІА>СІ>

«чотирма гіжчсві. _
Взявши з собою застугшя ггиКпі ™

ще, щоб згребти сухостій. Підправити нТдгооб/ Й^°В Н* Кладови'
тим піском. посадити квітки, підчистити кущГкадини тТИ ЇХ

па~й	~

Зранку на провідний день могилки помітно" олюдн^за" ись
Приходили не тільки свої, а й з сусідніх сіл, і навіть зКиЄва та н
ших міст спеціально приїздили родичі, «щоб пом’янути своїх „па'
щурівРозмовляли поміж собою спокійно, врівноважено Зібрав-
шись у гурти, односельці згадували про доброчинні справи ?их
«хто навічно одіишов з цього світу». Мене ж особливо хвилювали
мамині оповідки про сестер. Дві з них - п’ятирічна Тамара та
сімнадцятилітня Ніна — померли на одному тижні в тридцятих
роках. Згадуючи в деталях про передсмертні муки моїх найближ
чих кровинок, яких я навіть не знав, мама пускали сльозу, а я тут
же відбігав убік, аби не бачили присутні зволожених очей. Щоб
якось заспокоїти, до мене тут же підходила тітка Ганна й нашіп-
тувала :

— Збігай, небоже, на могилу до хрещеного, там для тебе є
двійко крашанок...

Я знав цей давній звичай: люди загрібали біля хреста га лунки
і пропонували дітям взяти їх як згадку про померлого.

Згодом з'являвся священик з півчою. Люд нараз оживлявся —
поспіхом розстеляли на гробках скатертини, клали на них ласки,
фарбовані яйця, ласощі. Процесія обходила довкіл могилок, а по-
тім кожен наймав панахиди. Священик обов язково перечитував
а родовідної книжечки поіменно всіх рідних, а багатоголоса півча
співала церковні канти, з яких мені особливо залам яталися
слова:

Христос воскрес із мертвих.

Смертю смерть подолав
І тим. що у гробах.
Життя дарував...

По закінченню відправ усі сідали

трапезу. На розісланих долі обрусахро	_ аварена з медом

напої, серед яких обов язково мало	икі> і якоЮ годилося

пшенична кутя, що вваЖала^ ® Помолившись і скуштував-
розпочинати та закінчувати помини •	, ю але Не стукали

ши колова, люди наповнювали келишки горілкою,
СЯ. лишень приказували один до	пожить на цьому сві-

- їм царство небесне, а нам дай, Ьоже, р

Т1 Й спом'януть їх.	итДї.ти вели жорстоку бороть

Останнім часом, коли войовнич	и обрядами (заборони

°У з релігією, у тому числі Й з поми Н1 зВНчаї помітно втрати-
ли одвідувати могилки свяшеника. ’ Щкаві дійства, про які
1И,'Я. А шкода, адже колись це були Д іоиі вони мали свої від
варто згадати детальніше- У ко

міцності.	. „ пплводи припадали иа неді

Хоч на основному терені Україн то деінде це Р‘’б“л*‘ ' в
лю (за винятком сіл, де не було Провідну п'ятими® ™
•Дідову суботу», а на Галичині	вважається жіночим

ТУ. Напередодні жінки (свято Про* говорить про Його і 
Товіки ямошдроЯМДО” -	іі^
««тпіаохату) несли до церкви .мисочки, або
„ коріння, шо сига - Рси та яйця й відправляли панахиду. По-
шо символізувало, як і колово, жертву покій-
нам олв іували могилки (ЯКЩО не святили в церкві, то годило-
. нЛоХи^а гробках). Напередодні вдома запалювали св,чку
«мпадЛ ставили на покуті склянку звичайної води, окраєць
свячено" паски, писанку або крашанку. Від суооти намагалися не
згадувати поминальників як покійників, .бо вони серед живих
’Н’якіда ‘відправа робилася на могилках - колись на всіх вели-
ких місцях поховань були каплиці,- то .мисочки, ставили в ряд,
„паливши біля них свічки, і священик відбував велику панахиду
а урочистою відправою. Після цього їжу несли покійникам. Госпо-
дар чи господиня розбивали об хрест писанку чи крашанку, сипа-
ли сіль, кришки, виливали або ставили на могилку порційну го-
рілки, обкачували галункою межу гробка і віддавали ці яєчка
старцям, «щоб пом'янути праведну душу*. При цьому звертались:

— Наші рідняки, не поминайте лихом, чим хата багата, тим
І $ада!

— їжте, пийте, вживайте і нас, грішних, споминайте!

— Дай нам, Боже, довго на цім світі прожити, в добрім щасті
^Вкувати, а померлим — царства Божого діждати!

На поминальну трапезу, як правило, сходилося багато старців,
Одиноких, літніх та випадкових людей, і всіх щедро причащали.
В одному джерелі (XVIII ст.) подається опис Проводів у Києві:
«На гору Скавицю (себто Щекавицю) збиралися для поминання
родичів почетнійші києвоподільські горожани. Панахидні литії
відправлялися священиками над кожною могилою, потім кожна
родина сідала колом біля своїх покійників і поминала їх тим їст-
вом та напоями, що принесли із собою. А тим часом школярі на-
< півували їм духовні псалми, іноді скрипалі награвали сумних ме-
лодій. На частуванні були присутні найубогіші».

Люди вірили, що в цей день можна похристосуватися зі своїми
родичами. «Святі родителі,— казали при цьому’,— ходіте до нас

“ ГОЛ1 1СТИ*- в одному з церковних календарів відзначалося,
і	сеаьмицю люди «приходили на могилу померлого

к " ,"®ШИ по ній червону крашанку, казали: .Христое вос-
•Воістинуа^крес'’«Щ° ПОКІЙНИК неодмінно відповість з могили:
а-ж7ч^	не Фо»и«У неділю,

це окоеме яійст™ « Великдень. Як вважають дослідники,
їого ГгУ6оїу -^.‘Х“КТЄР"ЄоЛИШе дд" Улаштовували
мячя.їв'Х) п"ТЛ,,ЛН‘ ПрОВ‘Дни- -д'- - понеді
а Проводами, обрад іп-адУіотьЙ'11Цч376ИВСЯ' “ частков“ й злився
Л 6. Онацький, еициклопелиимь.й 1 кубинський, М. ГрушевськиЙ,
К Що. С. Килимник подав ?акий опм°8НВр<жгаУ;,а та Єфрона то
 ЛМКоднй проходила лиши Ми 1 ' *Уся Церемонія Бабського Ве
К • панахидами те спільним .ьл. йАОВиц^’ як і Проводи, лише зрідка
К *уааяи різні страви з ти*	Тр&пезо,°- Жінки збиралися, «*о-

* Нілком жіноча тпапм. УКТІВ> приносили. Потім відбува-
£ По,ТОмУ жінки іхкіходн Р“ Й достатня 3 Доброю випив-
V жували їх. голосили, розиоал»чм А° ИОГИЛок своїх родичів, олла-

і	з ними, закликали їх Іста А пти
Такі речитативні голосіння наї

хоромів, але з меншою жало6о„і	“врЯДОД'ю п‘« час по-

й поетичні, особливо - голосіння дочки Л ™. ,'ЛЬМИ «"ЛЮКНІ
сином чи дочкою. Наведу один зрато* „	*"1р “> натер, за

могилою сина:	р к причитування матері над

Дидятко моє любе та миле,
Куди ти вибралось.
Звідкіля тебе визирати,
Звідкіля тебе виглядати?..
Мій синочку, мій голубчику,
Моя дитиночко, мій соловейчику.
Мій синочку, мій ріднесенький,
Мій синочку, мій робітничку.
Мій косарику. мій виноградочку,
Звідкіля тебе виглядати.

Звідкіля тебе дожидати?..

Більшість обрядових дійств, у тому числі й Бабський Велик-
день, у другій половині минулого сторіччя дід примусом церкви
зникли з побуту. Нині лишилася тільки традиція Томиноі неділі.
Хотілося б вірити в те, що новий час не зітре цей останній острі-
вець нашої духовності — пам'яті роду й родоводу, хоч, як ми ба-
чимо, є непоодинокі випадки, коли діти-онуки позабували дорогу
до своїх кревних, і їхні могилки позаростали бур'янами та байду-
жістю. За цієї невеселої нагоди згадується традиційне: піднявши
символічний келишок над прибраною могилкою свого кревного,
люди говорили:

— їм царство небесне, а нам дай. Боже, ще прожить.

ПЛИНЬТЕ, ПЛИНЬТЕ В РАХМАНСЬКІ КРАЇ

Майже на всьому терені України було за звичай; на Страсну
' Убогу, коли готували крашанки і ненароком розбивалось яєчко,
Го шкаралупу від нього несли до річки й пускали на воду, прика
•‘УЮчи:

— Плиньте, плиньте, в рахманські краї і сповістіть рах.

ця не дельми знана. А 01». - наші нрашу-
Ри свято вірили, що на тому кінці світу (в одни п11ЛЄмне цар-
Тобто земля блаженних на острові, в інших{ давайте пригадаємо
Т«О) Живуть дивні люди на ймення рахма • пращури тих
и романтичні й дуже цікаві оповідки я у

далеких незнайомців.	ХО-інні Зосими до Рахманів» -

в одному з давніх джерел — «Ходіни	приймав їжі й

мсвитьея, що преподобний Зосима соро^ Яого бажання здій
Лагцв Бога показати йому блаженну Р	через пустелю,

снилоСя Спочатку преподобного перен с -	блаженні. ;

“°Т‘м допоміг вітер дістатися річки, біля яко.
ю ДВОХ велетенських дерев, ЩО схилили свої гілки, ВІН
За допомогою двох ве	прожив серед них Зосима, відкри-

д>ставгя ^р^гатяа их дивних людей

ЛОСЯ йому життя цих а	моляться, живуть З ПЛОДІВ ЗЄМ-

Рахмани “”“ч ““1 .»>< з-під кореня дерева. Вони не
лі і п ють СОЛОДИ} в Д>.	. ^ого посуду. НІ ножів, ні осель, ані

аН,,0ТЬй со“б7а“ «“мають вони й одягу'. Якщо в чоловіка з жінкою
волоса и <Р> '• »-	вони розлучаються й живуть честолюб

’иї’сХть”ра’-Хи у печерах, устелених листям дерев. Блажен-
них. пітійно перевідують янголи, оповіщаючи про праведних І
^Гшинх людей на землі, кому який вік визначено прожити, за що
й моляться рахмани.

Під час постів рахмани не споживають плодів, а харчуються
манною, ще падає з неба. Саме це й допомагає їм відчувати зміну
часу їхній вік досить великий — од 100 до 360 років, а дехто жи-
ве й 1800 літ Вони заздалегідь знають про свою смерть, сприй-
мають її спокійно й умирають без мук та ляку.

інший, але не менш цікавий переказ про рахманів зафіксував

Поділлі П. Чубинський: «Глибоко під землею, н підземному
царстві, іа річкою Стиксом живуть блаженні люди рахмани, які
померли ще до народження Христа. Своє життя проводять у раю,
потішаються райським благоговінням. Немає в них літочислення,
хоч і знають, що народився Христое, прийняв муки, похований
1 воскрес. Тільки не знають коли. Тому Великдень святкують тоді,
як припливуть до них шкаралупи з яєць, використаних при виго-
товленні паски й кинутих у річку на Велику суботу. Ці ж шкара-
лупи припливають до рахманів через три з половиною — чотири
тижні (на Переполовення), і тоді рахмани вже здогадуються, що
Христос воскрес, і святкують свій Великдень. Доки шкаралупи
припливуть до рахманів, кожна перетворюється в яйце. Одного
яйця, яке вони їдять протягом року — аж до наступного Велико-
дня. вистачає двадцятьом рахманам».

Народні уявлення про дивовижних і загадкових людей існува-
ли ще до прийняття християнства. Це підтверджує і наш найлер-
ши літописець Нестор, який у «Повісті нрем'яних літ» писав.

Ж€ И * в^ктриян. глаголеми врахманеи островьници, еже
™.пї?ЛЄД .П0КЙЗаньемь мя< не ядяще, НИ вина пькяце, ни блуда

З Пепеп *\ПІ °Я ЖЄ н творяще, страха ради мної а божия»
Херсонщині 'т* 'ІІХґ Пов язаио чимало прикмет та повір'їв. На
нотну мерці і після*’ Щ° вночі маютЕ зійтися до церкви на вее-
що їх принесім на 11 п >ЛИТВИ ь співів розговітися тими дарами,
ень називалиГ ' Ня^им	Т°”У	В*ЛИК'

• * — —і“х

На Поділлі в цей п»иі .а и 1

чинити з сільською відь Ивалися в°Дою, Вважалося, якщо так
 паї літо буде врожайне,	80 о8 НЄ посмк затримувати до-

>И паска * фарбували яй і п А р“хманський Великдень чек
нюаатж, Тоі’° £°г покарь* *** ЮДИ ееляни остерігалися нра*

іжйгьму 4»млю. І хоч	ри блаженних рахманів і їхню

••1*Р*о*не святеє алк к. '	,* Реі1°нах по своєму відзначали Щ*

И$ ““Мтяупмн і скааати ,Ц "ВЧасНо кинути на воду кілька
иньте плиньте в рахманські краї...»
Май-розмай дощами нагадай.

Місяць травень хоч теплий, та голодний.
Травневий дощ, як з грибами борщ.

У травні пня вбери, то красним буде.
ЧУТЬ

ПРАЧІ Б’ЮТЬ — ІВАНА

з весняною сівбою та

До повсякденних клопотів, лов язаних
висаджуванням огородніх культур, додавалася ще одна важлива
їм жіноцтва робота - вибілювання полотна. Протягом осінньо-
зимового і частково весняного сезонів невтомні жіночі руки оброб-
ляли лляну соломку та коноплі, микали мички, заготовляли пря-



диво й ткали полотно.

Традиційно одяг і речі громадського вжитку виготовляли лише
з доморобного полотна. Це була нелегка праця, а тому матері і ба-
бусі починали навчати дівчаток народного рукомеспицтва, тка-
цької справи ще з дитячого віку. В одній з давніх веснянок мо-
виться :

— Ой, весно, весно, весняночко.
Де ж твоя дочкапаняночка?

— Десь у садочку шиє сорочку.
Шовком та біллю вишиває,
Свойому миленькому пересилає:
— Надівай її щонеділеньки.
Згадуй мене щогодиноньки,
Шовком я її шила, біллю рубила,
Для свого милого, що любила.

’ наведеному поетичному тексті не випадково є згадка про ви-
шивання та рублення біллю. Для того щоб виріб — щойно виткане
полотно — мав приємний зовнішній вигляд, його, як і подекуди
прмжу, вибілювали на сонці. Процес цей відомий по всій Україні-
иготовляли полотно переважно в лютому та березні, щоб до
початку польових робіт впоратись з щсю трудомісткою роботою,
ні -	Тепл*х сонячних диів — а це було переважно в трав-

жалси я свят^11!»*4 ІЛІ°вання. Найкращим днем для початку ви»'

Зоамку гогпД * ТаР°пе*<®РИика, яке припадає на 2 травня,
проводжуючи цю д?юНгЛ ИЛИ €УВОЇ полоти« До Річок та ставків,
нп тв Федір ВодяноьхгРЯДОВОЮ П,сиею’ Г1 сво,° 4ас* вписали

Да 6вІ^,дівЧиНОНЬКи біль‘

~ ЇЇЇ? 7	в двір, в двір;

^^ко.сіни,

оТ Ля ЄОбаКи не З‘іли-'
вІрНал дружино.

Ж	- Пп 7	загину

Е	Щоб ангобі Л беліаг‘>*‘'«ха била.

	~ Пн. Замути дала

I	да

я без ггбе ге2$;Л^'*ОМиЄ ^р^мжину
л тобі загинути дала

~ Да куплю ж ТОбі да погоди >

Да гаки тебе, серденько. іД0р0Р^’У ~
'“/ЛЛЮ •оПі оа й и& ж нагаечк! ~

Щоб не забула мого звичаєчку.

щоб його вибілювало*™^	на траві-

знову скроплювали водою. Цей процес тривав дотиХи тани£
не ставала білою і м якою; нерідко, залежно від погоди. "у8оі три
мали на сонш протягом тижня і більше. Починати роботу годите
ся а пісні. Наипопулярнішою з них була така

Через води ~ да й на слободи!
І ам горять вогні да терновії.
Пала полум'я да червонеє —
Там Катерина біль білила,
•З тонкою біллю да й говорила:
— Ой, біле моя, да тонкая, біла!
Ой як піду я да за нелюба.
То я тебе, біле, в черні потчу;
Ой я тебе, біле, у будень зношу.
Ой я тебе, біле, шануватиму,
Да із печі горшки висуватиму.
Ой як піду ж я да за милого.
То я тебе, біле, у шовку потчу.
Ой я тебе. біле, в свято зношу
Як же тебе, біле, шануватиму,
Ніколи з скрині не вийматиму.

У різних регіонах процес вибілювання полотна супроводжу
вався різноманітними обрядовими дійствами. Найв домі "	,

такий На розісланий сувій клали спеціально
пиріг. Жінки ставали довкіл нього, промовляля ‘ шенню робо-*
в яких дякували весні, що посприяла вчасному’	надією^ то

ти Вони запрошували і.	’ л^

у наступному році весна віддячить за і щ я
та коноплі,	ставати в коло й співали вес

Дівчата, які допомагали матерям
нянку,

— Веснякочко-паняночка,
Де ти зимували!

_ У садочку на пеньочку

Пряла на сорочку.

Л ворони оснують.

А сороки витчуть.
д білії лебеді
Ще побілять на воді,
Я лугові пташки
вшиють рубашки.	„	„

Вважалося. що Іван СтароП*чврн^^^ подейкували
тепло і парке сонне. Ось чом) _	• нК !іана* А *і • 

бджолу до Івана, то вона н*Р Д
ли: «Прачі б'ють— Івані
За церковним календарем 5 травня — день святого апостола
Луки. В народі — принаймні в минулому столітті, як це ствер-
джує Г1. Чубинський,— на Поділлі «Кременецький повіт) відзнача-
ли давнє, очевидно, дайбозьке свято «Ляля», або «Червона гірка».
Смислове значення цих термінів, на жаль, залишилося ие-з'ясова-

ним.

Одразу по обіді на сільській леваді збиралися хороводи. Ви-
бравши найсимпатичнішу дівчину, прикрашали їй шию, руки, но-
ги й талію всілякою зеленню, на голову одягали вінок із свіжих
квітів й урочисто всаджували на «трон», зроблений з кількох пли-
ток свіжого дерну, покладених одна на одну. Поруч ставили гле-
чик з молоком, гир. масло та інші молочні продукти. До ніг «Ля-
ді» кожна присутня дівчина клала свіжосплетений віночок.

Дівчата водили довкола «Лялі» хороводи і співали пісень. Пе-
реважно це були веснянки:

А в правую середу, середу,
Пасла дівка череду, череди.
Та загубила корову, корову.
Та запалила діброву, діброву.
Та оібровонька палає, палає,
Дівка корови шукає, шукає.
Та цебром воду носила, носила,
Та дібровоньку гасила, гасила.
Та кілько в цебрі водиці, водиці,
Стільки хлопцям привдиці, правди ці.
Та скільки в небі зірочок, зірочок,
Стілько хлопцям дівочок. дівочок.

Після цього .Ляля* причащала подруг їством, що стояло по-
ряд. кидала присутнім по віночку. Юнки ловили їх на льоту і бе-
регли вдома до наступної весни.

Ф. Вовк до наданого вище обряду додає і таку деталь. У дея-
ких місцевостях дівчата несли віночки ке додому, а йшли до річки
і, прикріпивши до них запалені свічки, пускали за водою. Цей сю-
жет тісно перегукується з купалівським; крім того, обряд приби-
Р*ИЯ* *\ЯЛІ* ПерегУкУ6ТЬСЯ з Давніми дохристиянськими дійства-
щ„ «берегли.-. ке Полі.,-, . окремих селах . дотепер - .«ОДІН-
Куста» та «водіння Тополі.,

АІЛЬСЬКШО пЛпГяУ'н*1’' НИНІ ьажко пояснити символіку ЦЬОГО НО-
Яаи, _ понг>ї чевидно, колись це були осібні боги — Лель та
•Постолом Лукою Т>^АжИИ°Г° життя- Християнство витіснило їх

- поодиноке. Може. ТОМУ
“ства. Як би там ««	вЛйлі’’ ь інші поетичні

*ло, але з церкоинослов ямським Лукою не
хдодій. Але і на це свято народ відгукнув-
Сьогодні в нас Луки _ ані хліба> ан.

Багач, що не має на Луки ні хлі5а> Н1 муки

До весняного Луки нема хліба й муки я -
ка — з явились хліб і мука. У Я пРИИШов осінній Лу-

Наведені вище афоризми ясКраво відбивають т™

в селян уже вичерпувалися припаси Один з X Лер'од’ коли
дарям, що незабаром прийде день, коли доведеть^ЛУВаВ Г0СП0'
сок до нового врожаю: «Дочекалися Луки- ні хТЛ нути па'
з дня святого Луки вже можна було садити цибулю^*’АЛЄ

ЮРІЄВА РОСА КРАЩА ОД ВІВСА

Святковий календар увібрав безліч імен. Проте одне з них чи
не найшанованіше. Мова йде про свято великомученика і пооідо-
носця Юрія (Георгія, Юрая, Урал, Рая. Ір’я, Єгорія). що припадає
на 6 травня. Щоправда, крім весняного («теплого»), є: щ«їй зимо-
вий («холодний») Юрій (9 грудня), що відоилося У
слів'ях: «У кожному році два Юр і і ооидва дур ’	сіно до

а другий холодний», «Треба добре дбати, щоо не )
одного Юрія, а хліб до другого Юрія». ппкоовителем земле-

Весняний Юрій вважався захисник	Рача ПОЛІВФ), обе-

робства (йому відводилась особлива ро. ]' оп‘1куном свійських та
рігачем полів та врожаю, оджіл Д • ловців, вершни-
диких тварин, зокрема вовків, стояв молодих жінок і дівчат, які
ків. вояків. Святий Юрій оув патр	міннО зробить подруж-

вважали: якщо йому молитися, то
не життя щасливим. _	. благочестива особа в на-

Одне слово, святий Юрій — вОИ Син Божий і воротар віД-
родних віруваннях. Крім того, він « зеМЛЮ#, а тому з цього дня
кривди небо і спускає дощ та росу н
весна остаточно правує на землі. . ох народів. До нас, як

Свято «теплого» Юрія відоме ®	V століттях. Пе-

прийнято вважати, воно прийшло протягом семи РоКіа ‘ .
реказ засвідчує, що перським цар ' чало «хлібороб»). Він Р
чив Юрія (це ім’я грецькою мово ідтяди (усікли) .мечем ю
вмирав і воскресав. Учетверте ^^учителів
За таку наругу Господь покара	французьких та н 

Цей сюжет був дуже популярним	Ф	рицар ій

"^Натомість існує й інша
йменням Юрій Врятував у ліві гоЛОВОМу	мовиться,

язичники принесли в жер  1вЧцНі, В іншому і приносить
вбиває його і зберігає життя	в)Д сгтустош<_ 10(Ий «о*14

Що цар для порятунку своєї	з'являється молод

змієві на поїдання свою дочку	ца
„ хрестом веиажерця. Тим часом царівна, за наЯ|
Юрій і утихомирює хре пр11в'язус змія до пояса і веде в містові
катом свого захисніїьа. н иЯ великомученик Юрій здебіль-
Однак на церковних іь лиц м на коні. який убиває триголово-
того зображується юк

то АР»*1™ володарем сонця та покровителем хліборобства
і тваринництва був бог Усіня. В одній із стародавн.х п.еень мо-
івггься:

Сьогодні ввечері, сьогодні ввечері,

Поведемо, брати, коней на нічне.

Принесемо Усіню жертву —

Сотню яєць.

Я зарізав півня для Усіня,
Півень має дев'ять гребенів.
Нехай росте жито, росте ячмінь.
Щоб ноні були ситі...

Вочевидь риси, які були характерні Усіню (в нас цю роль вико-
нували, либонь, Ярило та «скотій бог» Велес) згодом були «пере-
дані» Юрію. Слова пісні «поведемо, брати, коней на нічне» під-
тверджують наше припущення, оскільки саме на Юрія вперше ви-
гонили на нічний випас коней, беручи з собою яйця, щоб приготу-
спяпи РЯ^лВу яєшню- Ш-ту ніч на вигоні палили багаття і не
одному*^бяпи^КИ не.?агРизли лошат». Пастухи розповідали один
Слобожанщині КТ°РП Га леіенди‘ Одка 3 таких побутувала і на
1 в .чубах несе3гускустепом’ Дивиться, а навпроти біжить вовк
ШИ ще трохи, Він розпрУя?ВолДаРОМ батога від6нв птаху. Проїхав-
ку та заповзявся варити куліш ІХ Пастися’ а сам оскуб гус’
•лив полагодити мажу рД Д°КИ 81Н КИЛ1В- мандрівник вирі
гнувсь, аж Де не«Уя^я мТиспЩОСЬ ** загуде коло нього,- він
‘Я нього сила-силенна- кппи сливец.ь на білому коні й собачні бі-
11 вовки. Оточили мисликнм V* придививсь уважніше — не пси то,
*« _	«исливця колом, . той. що на білому коні, й кін

Навіщо ,и в мого ко„^ й кашу варить, знання їсти захотів-

Чоловік почав сяй Жу в,дняв?

’ідпо,і,;	’ТаК ви"Ра>Аовуватися. на що незнайомець

ти. Теперечки, якіщ,’ хочещТ1КИИ? * святий Юрій, а це мої ХОР’
«Й кращого вола. прив й На цьому світі, то налигай свого
А,ЯЧ> «ь тут, ДО дерева, а сам тікай
Чумак так і чр<х>и

* £ хх:іьма т^^^:ргвчзав аол*’а—відб11’як
 тварин «л “ пР**ом. то К)пі ’ розметали вола».

це канЬЯК°Му а.чмй Можна було^ вільно випасати
[ » жита і	й вишині. Зцщ° пРи*одом заборонялося ро-

* тільки душ<о>;° “Рнноду казали: »До Юрі#
свята епопея а П1аля Юрія наб’ють і умно-
росу п<*тійний випа?ЖраДИ почв™овий вигін до

’* -ЯИй^Ш* Ц““у

• «кта і травах б ють
го» . У перший день
ї. машини худоби
К На юріаву рос
І -
Юрію святий! Пускаєш нори-прєнори.
Луги, береги, керниці-теплиці —
Тепер спусти нам таку манну-сметану.
Ладне молоко, густий сир. і жовте масло!
Тьху, тьху, тьху, зчілай,
Манну не віднімай!

У цей день дорослі люди говіли. Не мав права їсти й пастух,
доки не вижене череду на пасовище. Для нього кожна господиня
готували ситну (яйця, масло, сир, сало, ковбаси) їжу, загортала її

в новий рушник чи в свіжу полотнину. Доки худоба йшла в поле
жінки нашіптували молитву:

Гоню я, Господи, скотину на луки,
Вручая. Господи, тобі в руки.

Святий Отче Спас.

Щоб ти мою скотину пас;

Святий Миколай, додому навертай;

Святий Отче Ягорій, собак припинай,
І лихих лиходіїв, що з бистрими очима,
І лихих слів не вимовляли,—

Зав'яжи їм. Господи, рот на весь ;од

Білими хустками.

Дай, Господи,	. ,

Час добрий, на всякий час. на всяке врем я.

У цей час вдаряли церковні дзвони, і бат^а'^^оТнаТе.зош
прямували на пасовисько, *щоб олагослови

не неушкодження худібки ОД звіра».	лияТРОТИЯОЮ стіл.

Тут же. на вигоні, стояв	"їеиій Долі.

поряд з ним — двоє відер з водою. рПі молитовного обходу
господарі складали дарунки пастухові.	• пастухів — «на

череди присутні обливали водою попа в ризах

дощ, на очищення, на розродження і ша • о 6езліЧ< На-
Дійств, пов'язаних з вигоном ху доо й стелИли їй під но-
приклад, перед тим як вигнати коро >	.... ногами, то Увесь

ги червону крайку. Якщо вона не за.	адів вовків, а як зачіпа-

сезон убезпечувала себе від хворо ~	Дехто перегонив тва-

ла — «обов’язково нападуть тряси» и з  дурне око не одніме
рин через замкнутий замок, тоді «ні з

корови».	гй виганяли худобу, брали

У лісостеповій зоні, коли 01ІеР	ними ланцюг і ааМИ

кілька глечиків з вушками, протягуй ,	‘ через посуд. н "

кали колодкою; якщо тварина нересту '	них районах Полісся

зачепить ні звір дикий, ні злоді ». ^^дений вовною
корів на юрісву росу проганяли че}	к збережених од

кожух, на який ще клали кілька кр	головешки і оо . І

кодня, а на Лівобережжі — через А _ ілЛям. _ а
вали при цьому їх сухим С0ЯТОЯ ерШС вигонив худооу 'г<;

Па Закарпатті, коли ласту х У	корови й гел жИХ

його мати спиралася йому на п;.е . ?ел0 [ пр«снЛІ‘ Ви.
Року побігали». Деякі жінки виходи^ ниХ 6уло багато
иопасичів хліба для своїх КОР,Я* гетЬ підіб еться. »и
ГОНИЛИ череду лише ТОДІ. ЯК СОНЯ
ВІЛ
Чимало обряді», понизаних із вигоном домашньо! худо™ на
ЮОІЯ зафіксовано в Карпатах. Це Цілком .стотно. адже для горян
тп.оинницт».. ОСЛО основою господарювання. У кожному селі жін-
Іи плели ДО Цієї нагоди віночки з живих квітів і вішали їх на роги
коровам як священний оберіг від хижаків. Цей обряд супроводжу,
мій піснями - так званими латканками. Щоб захистити тварин
од'чародійниць, газди робили дерев'яне колесо, обкручували його
сіном підпазювалиі котили по подвір'ю. Хвіртки и ворота обкла-
сти дерном, в який затикали вербові галузки, «щоб відьма корів

не доїла».

Напередодні Юрія гуцули розводили оагаття (куриво, курище,
«Юрика палити») з глоду та сміття, перегонили через нього худо-
бу, приказуючи;

— Дай, Боже, аби тільки було маржини, кілько мас бути тут
попелу із цього курища!

Потім золу розтрушували на сінокосах та посівах, а худобі да-
вали їжу із дванадцяти компонентів. Усе це мало убезпечити корів
од злих очей, чудодійників, хвороб і принести добрий приплід.
Щоб молоко було жирним та густим, удосвіта на Юрія корівок
підгодовували спеціальними квітками (юрочками) із сіллю.

Деінде увечері стелили в хлівах терновики, на яких спочивали
тварини, чи ставили борони, посипавши їх попелом від юріївсько-
го вогнища, а вим’я натирали часником або цибулею. Обійстя
прикрашали галузками берези та глоду.

Але, здається, найцікавіше проходили такі обряди в бойків.
Вони вигонили тварин у поле якнайпізніше, *щоб молоко не віді-
брала нечестивиця»; вважалось, що вдосвіта на випасах ходять
відьми. Проти них підпасичі плели в полі віночки з лотаю і перед
тим як і пати череду додому, надівали їх на роги коровам й спі-
вали:	‘	1

Пасли каровиця, пасла,
Відерко каші ' принесла.
Вийся, віночку, гладко.
Ой вийся й увивайся.

На Крисечку придайся.
Пасла Красечка. пасла,
Відерко каші несли.

латканок, які виконують.- И ДОТепер вбереглося чимало пісень-
» полі, а й коли гнали чепе .ЛІШИ’ Юрія- їх співали не тільки
тварини гарно и»пИп<..і> {'е-том. Щоб оповістити господарів. ш°
папаї.ені, приспівували:

овна корова. повна.
а ній шовкова вовна.

Шовкову траву пасе,
несе.
н(*а збанки сметанки
Ушкам на сніданки.

Аби МаІ"'^ гир,. -
Лби здорова Пч.оі’
Закінчивши роботу, сільські пастушки *

вали величальну латканку, в якій сповіщ'л, ”Ралися в	* спі-

ро.зпочався:	Шали, щ0 1ХНІЙ сезон

Звеселіло подвір'я
Прийшло зелене Ір’я.
Вівчарі, й уставайте
Та хліб у торби крайте.
Та хліб у торби крайте.
І румбети. забирайте.
Звеселіли вершечки.
Будуть пасти овечки.

Цікавими були обряди і на Поділлі. Увечері напередодні Юрія
копали мурову або кицьки (квадратні плитки дерну), втикали
в них гілочки від слив чи інших фруктових дерев і ставили на вер-
хівки стовпів біля воріт, а подвір'я обсипали маком, посвяченим
на Великдень, «щоб відьми не доїли вночі корів». Вважалося, що
в цей день людинопотворниці збігаються на свою раду «до грани-
ці» _ межі між селами,— а вночі йдуть з дійницями на толоку,
розмахують ними і нашіптують заклинання. Коли вони повер-
таються додому, їхні відра вже повні чужого молока.

Мешканці Подніпров'я на Юрія запалювали свічки перед іко-
нами покровителя тварин, «щоб він доглядав за вівцями іі гелиця-
ми». Дехто навіть не вигонив у цей день скотину, бо «Святим р
звіра пасе», а «шо у вовка на зубах, то Юрій дав». астчхи, що
зголосилися на сезон доглядати череди, не голились прот

Зі святим Юрісм пов’язаний ще один обряд, яким' ^'^яких
поширений в усій Україні, а тепер зустрічається\а
селах Прикарпаття і Карпат. У П00°ІА“а О^ОЯЧ^НІ попя, засіяного
мирянами робили хресний хід на поля. ~	розп’яттям. Свя

озиминою, возводили престол І фууру  н ДОЩІ». ВИГОДО"
щеник читав молитву «на щедрии врожа дЮваВ 1шГо водою
шунав проповідь, а потім обходив пол ,	цігЛЯ обходу всі

(Дехто запрошував його і на своє власн - • _. аеликодневі.
сідали за святковий стіл, де °б°в язко82 шкаралупи закопували;
крашанки та калачі, обідати. Недоїдкичас обрядової11
на межі, «щоб польові душі оберігали зоїжжя
трапези виголошували тости:	пРЯКу пашницю!

— Роди, Боже, жито, пшеницю і _ й багатого!

- Роди, Боже, на всякого долю: оїдног

- Дай, Боже, нам урожаю!	3 жінками. хлопці

По закінченні обряду пРис-тНІ.(.І1 навхрест, химлися в рі-
з Дівчатами та діти, взявшись за ^; .ва роса давала силу*, нас
°°ки, «щоб добре родило жито, а юр
куючи давню колядку:

б-вятий Юрій по межах ходить.

По межах ходить да жито родить,
єдиного колосочка да буде жити бочки!

Л-рисгос воекрее. святий Юрій Син Божий!
із в а ;к а

д°лцце гп °Сь’ як У ией час проспіває будь-яка птаха чи здалеку
1*1*' <то лиха вістка».
Проти цих походів непримиренно виступав релігійний аскет
і йХнський закликаючи знищити цей «праздник диявольський
’ а поле ізшедших сатані офіру танцями ) скоками чинити.

Подібні обряди відомі й іншим народам. Скажімо, весняні об-
ходи в кінці квітня та на початку травня влаштовували і старо,
давні римляни, щоб у такий спосіб убезпечити врожай од всіляких

хвороб та 4кашки».

У регіонах, де не були поширеними хресні ходи, кілька родин
разом організовували обіди в полі. Найцікавіше це проходило на
Волині. Перед обідом або опісля молоді чоловіки та парубки їзди
ли верхи на конях, удаючи, то то святий Юрій «об йкджає білого
богатирського коня», оглядаючи поля та посіви На Галичині
з цієї лагоди пастухи в обід варили в полі молочну кашу і смажи-
ли яєшню, а на Поліссі жінки дарували відпасуначям пироги
з маслом, яйця й молоко, «щоб пообідати в полі».

З цим святим пов язаний ще один обряд Якщо весна була

пізньою, то з цього дня починали оранку в удів, сиріт та немічних

людей.

Чимало легенд, переказів та повір'їв пов’язано з юрієеою ро-
<-ою. У деяких джерелах про дохристиянські вірування згадується
загадкове ім’я Урал, котрий «спускає на землю весняні роси».
Можливо, наші пращури пов язували з ким і покровительство «бо-
жого дощу» — як називають у народі ранкові роси. Одне з таких
свідчень — народну пісню — записав на Волині II, Чубинський:

Та Урай матку кличе:
— 1а подай, матко, ключа
Одімкнуги небо,
Випустити росу,
Дшоцьку красу
Ти дівоцька краса,
Як літна роса:

У меду потопає,
В вині виринає.

Та Урай матку кличе:

Та пооий, матко, ключа,
Одімкнутц небо,
Випустити росу
Парубоцьку красу
Тцрубоцкка краса,
Як зимнл роси;

смолі ПОТипає,
в дьогтю виринає

**ч*»<* в росі

'-ьврввді ВіЛДЙЙМл иа

важалм цілющою не тпк ВГЬсмУ терені України юріеву росу
змушували дітей ходити плл худоби, а й для людей. І Батьки
Та Ні- боліли ноги»; дівчат 6осонІ}«. «Щоб не нападали ларШІ
™ РУм ними було». г(<п ,М1МИВВЛИ не*° °бличчя, «аби красивій*
к»чмв< и в росі ... ,(в 6 и| 1 ‘'тижили зй кіньми: якщо кінь и*
и**ікх> Приводу навіть ««ЧІ*Кою його старіння чи хвороби*
. а коли без р<хи	*Коли кЬ<ь у росу — ти йог®

на	кои-м	Фельдшера проси.. бс .На Юрія ро*

- '	Шиб корова і'ап?*0”*0 ко,‘кВ «оаорили: «Хочеш

|СШск ««'Мої я раніше, докиГн*0»1*' 1аі ь’’ тому чеР*ДУ иигояи-
* ТРЬва* не ВИСОХЛИ густі роси-

 їй лею.

с«

-
Давній обряд * збирання роси., що побутував на Ппї
тісно пов’язаний з народними віруваннями. У	СС1’також

селах він зберігався аж до середини 70-х років Один -< /™бинних
Тів я нещодавно записав на Рівненщині	иоговаріан-

Кількя сусідніх родин заздалегідь домовлялися про збирання
роси на Юрія. Зодягтись по-святковому, прихопивши їжу до еТ
ДУ сонця збирались в одній із осель. Як тільки прокидався досвіт
господиня говорила:

— Пора вже йти, бо сонце дає відтінки!

у поле йшли попарно — чоловік і жінка, хлопчик і дівчинка.
Дорогою не розмовляли, а коли траплялися зустрічні, то віталися
з ними лише кивком голови.

На межі городів розстеляли білі скатертини, виставляли сніда-
нок, а господар, прилаштувавши на рушникові хліб-сіль, запро-
шував присутніх тричі обійти ниву. Після цього батьки долонями
збирали з озимини в пляшечки росу, якою при потребі змащували
рани і кропили дітей, лікували очі. Потім всі роззувалися, ходили
босоніж полем, оббризкували один одного росою і нарешті вмива-
лися нею, приказуючи:

— З роси вам!

Як тільки сходило сонце, сідали снідати. Залишки іжі з сооою
не брали, а закопували на межі. Як роса трохи спадала, діти кача-
лися врунами в усі боки, приповідкуючи:

— Хай густим і повнозерним вродить жито і пшениця

Юрій багатий не тільки на обряди, а й на численні приспів я та
приказки, народні прикмети та завбачення погоди.

Святий Юрій корів запасає, а Миколам — коней.

І в дурня стане сіна до Юрія, а в розумного — до Миколи.

На святого Єгорія пливуть люди до моря.

Сіно до Юрка, а хліб до Ілька (2 серпня).

З Юрі хороводи, а з Дмитрія (8 листопада) вечорниці.

Коли на Юру дощ і грім, то буде радість людям всім.

На святого Юра висохне баюра.

На Юрія сіна коню зкинь та вила викинь.

Що перед Юрієм виросте, то після Якова (13 травня) висохне.

Юрій
Юрій
Якщо
Закує

з теплом, а Микола (22 травня) з кормом.

з водою, а Микола з травою.

піде дощ на Юрія, то буде хліб і в дурня,
зозуля до цього дня — на поганий рік.

рія Мороз — уродиться овес.

то На Юрія ворона в житі сховається, то пуде врожайні*
І к°ли воно горобцю по коліна — на лихе.

І	Юр,« починає співати соловей.

і	Юпіи

посади редьку, то вроде як кулак.

реда^цсввТиЙ Юрій, відімкнувши ключами небо, остато

31 весні, щоб та добре зросила землю.
НА БОРИСА І ГЛІБА НАЙПІЗНІША СІВБА

Неводний агрокалендар, який пройшов перевірку сторіччями,
чітко визначав періоди сівби тих чи інших культур. Скажімо, по-
сів озимини годилося завершити до Семена (14 вересня). Кожний
окремий ВИД ярини мав свої строки сівби. Морозостійкі культури
можна було висівати досить рано - тільки-но розмерзалася зем-
ля Насамперед це стосувалося ячменю. Пригадуєте відоме при-
слів’я: ♦Топчи мене у грязь — будеш як князь, кидай мене у боло-
то буду, як золото, сій мене у холод, то не знатимеш, що таке го-
лод/. На Поділлі вважали, якщо огірки посіяти на Івана Довгого
(21 травня), то вони будуть великими; капусту висаджували на
Івана Головатого (7 червня), льон — на Олену Льоносійку (3 черв-
ня), гречку після Миколи (22 травня) на Лукерію Гречкосійку
(26 травня); «До Миколи не сій гречки і не стрижи онечки», однак
просо сіяли до Миколи: «Якщо не посіяв проса до Миколи, то не
сій ніколи».

Як бачимо, для кожного зела були свої строки посіву. Одначе
з ярими колосковими намагалися впоратися до дня благовірних
князів Бориса і Гліба (Борисів день), що припадає на 15 травня.
Про того, хто не впорався у ці строки, казали кепкуючи: «Який
з нього хазяїн, коли він на Бориса-Гліба сподівається хліба».

Борисів день у народі називали ще й солов їним.

* півас соловейко усю ніч — на гарний сонячний день.

Багато хрущів — урожай на просо

Відзив зали не свято й торгівці, називаючи його поміж собою
<баришднем». У цей день кожен з них за будь-яку ціну намагався
з у ги пій говар, «щоб увесь рік добре торгувалось». Але найбіль-
а • при •( аоі о дня пильнували хлібороби. Хоч і мовиться, що *Бо-
Гі’пїг 1& ч1ЮТЬ хліб*’ пР°те цсі добре пам'ятали, що *Па Бориса
і І ліоа найпізніша сівба».

ДО МИКОЛИ НЕ Сій ГРЕЧКИ
І Не стрижи овечки

дарі с ш> два й бгіьи °’,‘*н-*‘’Ві',тю знають, що а річному кале»1'
1 тим же святим Це СтПРазі‘иків, пов'язаних з один?1
слів 1И З ПЬОІО приводу мови™ И Ї1ИКОЛИ Чудотворця. Одне з при-
пертого (весняного /->Гт	» кожнім році два Миколи: на

Р-іьня» Миколи не буває холодно ніко
ж СВЯТО

ли, а на другого (зимового — 19 груди

«Два Миколи: один з травою, а	тепла „1КОЛИ,

Иаипишкіше святкували Миколая ^Р^ом*.

приурочене до дня перенесення мощей и ИМКу' ^«яне
лійського міста Бар. З щеї нагоди	Юрця , ЛікІІ до іта.

годив оорядову відзнаку. Тому весняного М.,„, , ХІ стпр'441' УЗ-
важно в західноукраїнських землях ' ДР Я СЙНТКують
й на Півдні України, оскільки Микола Ч "дот_~'^‘ЯД‘Ц*'о<Іутувили
телем і оберігачем мореплавців. Відомо шо рув ^Рай-
ського мандрівкою справляли молебень	перед *І0р

угоднику, щоб вони «оберігали їх на морїі^^'чіГ
мо ряки вірували, що їх супроводжуй',™^
лаі - морський, що управляв кораблями. і мок ий -
водних виднокраїв*.	и володар

Гака популяризація Миколи Чудотворця завдячує лечереько-
му ченцю Єфрему, який. Обіймаючи посаду митрополита перея
славського, в XI сторіччі увів до церковного календаря це свято
Йому також приписують авторство «Чуда Св. Миколах*.

До речі, будівництво першого шпиталю, то також його заслуга

Про те, як Миколая святкували наші пращури, майже нічого
не відомо. До нас дійшли лише окремі фрагменти свідчень, з яких
довідуємось, що спочатку збирали так звану нікольщину — своє
рідний ритуальний обід, Досьогодні збереглася лише поговірка;
«Понаставляли тих мисок, як на нікольщині», Очевидно, це було
Давнє, дохристиянське дійство, пов клане з дайбозьким Везесом —
богом тваринництва. На це наштовхує той факт, що у цей день від-
бувається перший вигін коней на пасовиська, «бо ярий Микола —
опікун коней і свято конюхів*. З цієї нагоди коней виводили на
сільські майдани, де піп робив спеціальну відправу, скроплював
їх водою. Після цього вершники виїздили у поле і вчиня и скачки,

♦ щоб нечиста сила коней не мучила*.

Цікаво відзначити, що на Бойківщині ярии Микола покрови
телем і корів. Відомий вчений Г.Дем ян в 1979 році зафіксував по
бутуюче ДІЙСТВО В селі Довгому ДрОГООИЦЬК , ' раИ І '-	'

шині; <На ярого Миколу У нас піст,- розповіла одна і4 Ра *0
ка.-А чому піст? Задля худоби, щоо>	т0 еден день по-

ярог'о Миколу. Всьо на пісно вдр™ я. хуДОбУ боронить,
оту, бо то від худоби — той яріш Мико. . Но їдят, а хтось по-

Заховуют го так, що ні жадних зао	^ень _ ні То на

сгпт цівком. І жадних забав, жадних мУуи \ -;ри на ню не на-
Збереження худоби, щоб вона не ХВОР^. ««“
падали. Всьо, щоби не було «ьееь гР Мико.іу вважав, що

Інша інформаторка додал^а. *•		 їдят. Але як поідят,

вш с від худоби. Постят у цей день, -і'1 1

то кажут:	, то61, Миколо, вбиеь пе-

— Слава тобі, Господи, за ів<>

чистив усю людську худібку й пап О•	біляку яру еівоу

До ярого Миколи, то щи можна

А після нього вже щось так ІЄ*'

<-х після нього вже ЩОСЬ —	Миколу гунули. Ше и д

Але найпишніше відзначали *РяиСЬкнй хід — н«Рс‘ ХУ'а.

ПеР зберігся давній обряд " поЛ налися, як до велико ” "

На високогір’я. До нього . ор^-и янГОНИли корів д0 ':і'1'/^^ухія
Зранку святково вдягнені люд яРПутаТо себто голо

Попереду, як правило, йшов *		,27
- помічники з трембітами. За ними - стадо, а потім до.
і два його помічн	(.ела жінки й діти поверталися додому,

ГчСоло"віки супроводжували худобу аж до пасовиськ, що були за
кілька десятків К1'™^Р $ кресалом розпалював «живий во-
На який™"; X ” ”о Лнця пастушого сезону, тобто до глибо-
Лощені коли полонинський хід повернеться на зиму ПО ДОМІВ,
ках Потім робилась контрольна дійка, аои визначити к.льк.еть
надої» молока. Тягловий скот перебував на випас, до початку
жни корови - до середини чи кінця вересня, а вівці випасались
аж до жовтня — листопада.

З весняним Миколою не пов язано оудь-яких обрядових пісень.
Щоправда, М. Максимович записав одну колядку:

Сидить Миколай

В кінці престоли.
Голову схилив.
Слізоньку вронив:
А із тої сльози
Дунай розлився.

Про ярого Миколу в народі побутувало чимало прислів їв.

Держи сіно до Миколи — не побоїшся зими ніколи.
До Миколи не буде літа ніколи.

До весняного Миколи не можна купатися ніколи.

Прийшов Миколай — коней випасай.

До Миколи нема добра ніколи.

Як не вбачиш до Миколи колосу, то буде плачу й голосу.
| Не хвались на Юрія посівом, а хвались на Миколи травою.

Після Миколи не пускай на сіножать коней ніколи.

Від Миколи до літа дванадцять приморозків.

ле хоч і казали, що з Миколиного дня «тепло на землю спу-
<™?0СЯ*' пРоте ^*атЬки забороняли дітям купатися, «бо з чоловіка
постня^и^^*^0610 Можнн простудитися й померти, і на могилі
ризикував* <ТР >ОВИИ хрест. До святого Чудотворця ніхто також не
прислів’я: X Миколи нГсчй "о	НЙГаДУС "

ли не сій гречки 1 не стрижи овечки*.

Зілот СИМОЦ ОРЕ, А СПАСИТЕЛЬ СІС

( В* &рс£ннлі ННіНих

нітних кедугів, які за^чли™’,^ було безліч рецептів ВІД різному
1 пішно виліковувались А°Ми1 он> лікарських трав і магії слова
”и лин» .мав зцілюю^ е А>ке як Творять літні люди, будь яка
_______________але ПР<> Ие не кожному дано знати*.
На їхню думку, такою властивістю наділені .

ди» - травники и знахарі. Щоправда ' ’ Лише •богоугодні Лю
не ставлення. За нашого часу традиційних ™ *авЖДн було гаг-
переслідували не тільки офіційна влада а ?авознавтв постійно
Ли, приписуючи їм шарлатанство Не менш ' *едики'пР°Ф^іона-
дами переслідувало їх і християнство Споїш*Шляхетними» мето-
ли де нас канонізувати нову віру, а згоппм . Ї/Реки‘ то приїзди-
суворо забороняли «зеліиничьствовати» себто°ш°ДИМИР ВЄЛИКИЙ
На думку ревнивих проповідників християн	травамн-

зеіляких хвороб можна 6>ло лнше^7Хм^’^^Юк“іа

Та як ои гам не було люди, навіть усупереч суворим канонач
не іраджували народиш медицині. Набут. знання траооа„аВщ Пе'
редавали у спадок, зберігаючи я суворій таємниці їх сецепіуоч
Існує навг. ь повір я, якщо ворожбит не встиг цього зробити то
приречений на тяжку й мученицьку смерть

Під час експедиційних виїздів я стикався з багатьма випадка-
ми, коли знахарі відмовлялися дати мені не тільки тексти примов-
лянь, нашіптувань, а й рецептуру настоїв лікарських трав, поси-
лаючись ня те, що передати ці знання можна лише найближчій
людині, * •котра продовжить справу і робитиме тільки добро».
Однак перед них траплялись і доброзичливці, які залюбки ділили-
ся своїм досвідом. Особливо цікавими і поетичними були ОПОВІДКИ
про заготівлю цілющого зела. Традиційно його здирають в окремі
чітко визначені дні й навіть години. Один з таких — день святого
апостола Симо.на Зілоти — Симонове зело (лило), що припадає на
23 травня.

В українській міфології, щоправда, є кілька свят, котрі так чи
інакше пов’язані з цілющими травами. Це свята Кїрія. Миколи,
Онуфрія Великого, Купала тощо. Але серед них особливе виді
ляється Симон Зілота — саме цього дня всі травники вирушали на
заготівлю лікарських рослин.

Свято це має чимало загадок. Одна з них — чому святии апо< і ол
Зілота прислужився для збирання зела, адже церква ’.івждз вк
ступала проти травознавства ' Це наштовхує за думку, і-,о т н.и
йія зародилась іще в дохристиянські часи. Очеви -но, у ікун
ЧІВ, ЩО ГПОВІДуваЛИ КУЛЬТ ООГІВ-ПОКрОВИТеЛІВ,	Р ‘ оду рЩо-

;ц?ла’ як. скажімо, Онуфрій - опікун ™™-^пай РауВажував,
Мии дослідник традиційної звичаєвості . р , _ свого бога
Що нащі пращури могли мати, а ми додам . ‘ 'ився снмоном
квітів і трав, який з прийняттям

Зідогою. Подіє ні факти заміни даний,	відігравала й ети-

вятами — загальновідомі. Не останню рол	о асОі;іюнатися

мологія слова: незрозуміле чуже ім и	а звідси — цілющі

народній уяві зі словами «зілля* і *з° -,лио’аі0ть зілля, а й шу-
гПави й скарби, бо ж у цей день не ті іьк

кнють скарби.	йй У 20-х роках у селі

Це підтверджує цікавий обряд. оП.	Терешенко- яка

1°швцях на Звенигородщин^ етн<-гР Ф ядінських таборах• Д1 с1
1 ‘піше була репресована і загинула я

Це називалось «Симоном» ^,нИИ та молодиці збиралися

Заздалегідь домовившись, літні ,Сямона» УвечЄр1Д°сУ
в однієї 3 удій, щоб урочисто відзнака	повернувшись з ^У-

’осили курей, яйця, масло і с5л0, оПОМагати господині У
де збирали лікарські рослини, иш 
- обі  Власниця оселі, зустрічаючи гостей, наспі.
ти обрядовий обід-

вувала:

Ца шавлію окріп грію,
На тою — не буду
Розсердила чор'зна кого,
Просити- не буду.

~ Кп м страви варили у воді й принесене зілля, злинаючи його
* £ - велику дерев яну діжку. Коли ж вона наповнювалася,
’ “тГГклали хліб і накривали його рушником - .для Симона..
Натом ить вибирали з-поміж себе вдовицю  .Симониху. Роа-
двгиувшиеь, вона залазила в діжу, а інші жінки під супрозш пі-
оень обливали її водою. Після такої купелі .Симониху. витирали
рушником, починаючи з рук. Потім по черзі купалися у діжці
Л інші учасниці дійства,

Закінчивши миття, усі йшли п сад, де розкладали наготовлені
страви, ставили горілку, обідали й співали. Як бачимо, це дійство
не має нічого спільного з християнською релігією. С коріше це від*
гомін давнини, пов язаний, як слушно зауважував О. Воропай,
з існуванням весняного або рослинного культу богів у слов ян. Ша-
нобливе ставлення до «Симона* — засвідчує високий ранг
давнього божества, який мав би забезпечити цілющі властивості
зела.

Цікавими були й обряди збирання трав. їх годилося заготовля-
ти ще до сходу сонця, коли не впала роса. Жінки йшли до потаєм-
них місць, «де півня не чути і куди не доноситься собачий гавкіт».
Відшукавши потрібну рослинку, ставали обличчям на схід, хрес-
тились і, помолившись, поверталися на захід. Зриваючи чи вико-
пуючи іі, нашіптували:

Трава травиця, красна дівиця,
Не я тебе садила, не я й поливала.
Господь тебе садив,
Госпсюь і поливав —

Всякому християнину на поміч давав?

Щоправда, у кожному регіоні були свої звичаї і обряди заго-
тівлі лікарських рослин. Але об'єднувало їх те, що при збиранні
1еЛа годилося '.ути чистим, у свіжій і чистій білизні й одязі. В ОД’
их визадках трави зривали голіруч, в інших — лише за допомо-
чнчіркн. «іцобн не сполохати цілющого духу». До кожного
зела приказували:	? м

ла Г	А*Ва ^аріЯ ходила по святій горі, зіллячко копа-

Н Пплт?2ЛОТ& СП0МИнала- «Стань на поміч нам!»

ЖІНКИ ПІА час аа™івлі трав роздягалися дого-

На Київщині1* 8 °Аажі’ не $УДе помагати од всякої хвороби» •
брали з собою1»? ГВ1ДЧЄЧЙЙМИ Дослідника М. Гайдая, молодиш
^инщ\^ювах?кгогійЛ,с ЦІЛЮІцих	і<тва";

разом Збідвть. вмпмжлл^ 1\КОЛИ ',вкІНЧУьали роботу, сідали асі
бивали тарілки «и«гл„И’ СПІВали» після чого перекидалися і ро®
•ості на Зілота жімнм ?.рожн^мм Додому не нести*. У іншій місИ*
свіжу рибу, вари-и НЛ Иралися Ди товаришки, смажили яєшнЮ,
V кошики і гуртом й,пл^НИКа' иабиРалн ряткамки, складали аСв
*	Ао лісу, іди рвали ромашку, цвіт «6рата і

Атсщвик, після чого сідали колом й

і...
чатку пирскали зілля горілкою, «щоб -,іп
трапезували, співали й приказували	силу*- 8 "<"ім

Під час обрядів, пов язаних Зі збором ліХГЛ"^’-!.-
на, були и свої іменні тексти пісень: кар<?ьких трав на Симо-
Копай, мати, зілля, а з-піЛ
Полощи на річці та моиЛ ^ріг^
Мочи и у горілці Га клади £
Та клаОи на горілці. та давЛІ
А я дівці нараю-

Піди, Рівно, до гаю.
Шукай -іілля-розмаю.
Гей гей. ох-хо-хо,—
Шукай зілля-розмаю!
/Це а до гаю не дійшла,
Розмай-зіллячко знайшла,—
Гей-гей, ох-хо-хо,—
Розмай-зіллячко знайшла!

5 цей день господині годували своїх корів жовтими квітками,
«щоб масло було жовтим». Його спеціально тримали для лікуван-
ня дітей. Щоб молоко швидше перетворювалося на сметану і сир,
ним я корові змивали спеціальним відваром з трав Вірили також,
якщо на Зілоту з’являлася хмара, потрібно викинути з хати коцю-
бу, лопату й помело, «аби грім не влучив в оселю». На Півдні
України жінки із зібраних тран робили в коритах купелі, залази-
ли туди в одязі. Після таких ванн частувалися й співали обрядо-
вих пісень.

Як бачимо, свято Симона Зілоти безпосередньо пов язане з ці-
лющими травами. Тому хочу завершити оповідку ще однією при-
мовкою, якою благословляли природних оберігачів людського здо-
ров’я — лікарські рослини; «Зі лот Сим он оре. а Спаситедь - іє —
нехай приймається, а я зілля нарву — хай помагаєте я' »

МОКІИ ЧЕРВОПИЯ — ЛІТО ГРОЗОВЕ

Віл того, якою вона мав

Селянина завше цікавила літня	‘	. посуха викликала

бути, значною мірою залежала доля вр пОбИГГЯ збіжжя. Ось
чедорід, а часті дощі чи град — гіНМ°2<Ди. о стежили за природою,
чому протягом зими й весни люди
прогностичними переважно вваж  чоазники тощо- Н* У
старий Новий рік, Водохреща, Велик^дтог0 Мокія -—24 т|іа^
1,0 винятком і невеличке святце - -3 мьлму завбачували, яко
Ня. Майже на всьому терені 5 краі”** лтиме доні. го чекай мокри
бУде погода влітку. Якщо викиде	* мокрим».

*нив: «Мокіїв день мокрии - падаТь». Це ж віщує »
^Ічкія впаде дош. то буде сорок Д и

иий день.	1X1
V „„полі Мокія вважали ще й .царем граду,. Оскільки цейсвя.
й хо’стияиського походження, є «сі підстави вважати, ц0 уяав.

Р 'йбХич! мали свого покровителя на землі, намісника вер.
їХЙ блискавок та грому Перуна. На сьогодж, иа жаль,
“ем»“ точних даних, хто де був. але незаперечне одне - дохрнс-
тиянеькі Вірування не могли обійтися оез .наглядача за громом,.
Очевидно в процесі дуалізму Давній богтрадобж загубив свою
первісну назву і прибрав християнізоване їм я, що співзвучне з
природним явищем (Мокій — мокри і)

” Градобій завжди приносив лихо селянам. З цього приводу лю
ди казали: «Якщо сонце не випече, то град висіче». Він нерідко
повністю знищував посізи, залишаючи селян у великій скруті, ад-
же пересіяти збіжжя чи засадити городину далеко не завжди було
можливо. Катаклізмі! в природі нерідко призводили до неврожай-
них, а то й голодних років.

У народу існувало чимало форм відвороту граду. Переважна їх
більшість пов'язана із замовляннями, молитвами й шептами. За
свідченнями літніх людей, деяким ворожбитам це було під си
лу — вони або зупиняли стихію, або відводили в бік.

Окрім замовлянь, люди вдавалися до інших "дійств. На Жито-
мирщині як насувалася чорна хмара, жінки брали лопату, якою
саджають хліб у піч, й тричі оббігали посів або ж викидали її на
поріг; під час грози запалювати громничну свічку, посвячену в
Чистий четвер. Дехто,— «щоб град .зупинився»,— викидав з хати
свячену вербу.

Але найбільше вірили у силу *царя граду» — Мокія. Щоб його
ШД-’брити, у його свято не працювали, молились Виняток склада-
ла лише праця на городі. Вважалося. »Хто на Мокія поле гряд-
ки матиме добрий пожиток». Особливо пильнували за тим, щоб
у день с витого Мокія висіяти соняшникове насіння. Увечері госио-
ляючиНаГ° 1°	, тричі обходила грядку, примов-

х  не можна голо по світу ходити, щоб так не могли горобці
Иоїх соняшників їсти!

М°к*й вв жався надійним провісником літньої погоди,
но тп піт” 'И День, — казали знаючі люди,— сходить черво
;НО. то літо буде грозове й пожарне».

ЛУКЕРІЯ ПРИЛЕТІЛА И ПРИПАЛА ДО ТІЛА

іХоч

не останньою серед ягиБориса Гліба найпізніша сівба, все ж чи
люб на рослина, особлі вп* -,Я°0ИХ аисівали гречку. Це дуже тепло*
селяни визначали наймит.вИ *' 1Ива до кліматичних умов, тому
періодом для ЦЬоГо вважиЛа ЬН1ШІ етР°ки її посіву. Найкращим

І Переважно це робити На Ч.-., *ІНЄІІЬ ,>гтаиНЬСГС весняного місяця.

~~ травні	'‘*рію (Ликерію, Гликерію)-гречкосШ^^||
Як Па смакови-

Віддавна гречка в Україні була оп, .

культур. Гречаник мед взажангн Найбі‘	3 <ашіоПулярні

ми, так і лікувальними власТив0СТЯМи ^2 ИМ Як За ^нови-
на полова,—незамінний кормовий по ™	' а ^о6ли»° греча

Але найбільше уславилася б народі гпїцчТ в,ДГ0д,3лі *УДоби.
товляли різноманітні традиційні, делікатеси^ <Рула’ 9 ЯИої Ьиго
супи, каші, гречаники, начинки тощо ДІЄТИЧиі ^рави -
Гречку висівали майже в кожній рСдині я.

обрядів, ПОВ язаних З її сівбою, мені Не пп.н» Ь °соблнвих
Вони ідентичні для ВСІХ зернових культур Скажім^ ,афіКГуваТИ
дар уперше виїздив орати ниву, то обов я.5КоБо зодягав нову '°"1°
ку, з якій ходив на причастя до церкви з	'ор°ч*

ЙОГО свяченою водою На ПРиДніСТр0В Ї госХТня в цТчаеТто
пила в печі, «щоб не завелася в колосках сажка,, не підміна
світлицю, «оо вітер видуватиме зерно в колосках. Вважалося та
кож, що збіжжя вродить краще, якщо сіяти його натщесерце і без
головного убору.

Однак як цо < ‘вач лисий, «то і сходи будуть рідкими, як волос-
ся на голині*. Разом з тим оранку й сівбу, ях, до речі, і косовицю
та молотьбу, мали виконувати лише чоловіки, «бо земля відчуває
біль, якщо її оре жінка; вона може розгніватися й тоді, як жіноча
рука запліднює зерном ниву». Відтак, коли в родині не було чоло-
віка, то зробити цю важ чину роботу запрошували сусіда. Існувало
навіть повір'я, згідно з яким «коли сіс чоловік, а жінка перейде
йоле, то земля не дасть врожаю».

На Поділлі під час першого посіву'господарі розстеляли серед
поля скатертину, клали ка неї хлібину й дрібок солі (на Хмель-
ниччині ще й ніж або сокиру). Закінчивши роботу, обрядовий об-
рус разом із хлібом та іерном, що натрусилося від посіву, забира-
ли з собою. Вдома цей хліб-сіль віддавали тваринам, «щоб добре
росли*. Якщо сівач найманий, то забирав його собі. При цьому
вважалося: коли в полі під час роботи хліб на скатертині поклю-
вали птахи, «то у жнива йтимуть забивні дощі», а з їсть пес - «не
вродить збіжжя» Місце, де була розіслана скатертина, м ов я жо
во засівали. Коли господар ниви забуде це зробити, «то йог
підстерегти нагла смерть*.	ялваааЧи яроно

Перед тим як розпочати сівбу, до першої жмені Д оселі на
< ’ібжиккового вінка або ж те збіжжя, ще ним ' орив;
Новий рік. Господар ставав обличчям до сходу <

— Роди, Боже, щоб було що людям Да™' . крипогОі і На

— Вроди, Боже, на всякого долю, і заЛИщИ мене без хліба
зрячого, і на ледачого, і на крадячою,



З моєю худобою»	оислів його, щоправда, ни-;

Варто далебі згадати відомий УС1М "зрадив своїй дружині, .
н» вживають як саркастичний, про Т^нТші часи це був цікавий, ,
кажуть, «Він у гречку скочив». > Да' * тоГ0 що6 краще заро-
пов язаний з аграрною магією, ооряд* хідне «покохати на ній і
Дида нива, наші пращури вважала,ивтеплу пору року, здебільше-
свою Дружину». Для цього вибгірн І д і тягнеться коріння ;
Г° Тоді, ЯК СІЯЛИ гречку. Ось ЗВІДСИ, 0	<

відомого нам вислову...	ніітак починають з яв-’я (

Під цю нору ночі стають пврКйМ ’ приСдів'я: «Лукерія 1
тися й комарі Про це нагадує народне пряе,
їла й припала до тіла*.

і»:
НЕ ПРИИДЕТЬСЯ В СЕРЕДУ ВШЕСТЯ

^Лтпі нр тоимаються числа, а тримаються дня,
рХить’івХхиікня іЗнесіння, Вшестя, або Шести). Свято це за
належить ’	ц одним з найважливіших, так званих дво-

нерковиим Д ре Великодня, його відзначають на сороко-
,":ГдГнь ХрисХ™ воскресіння. В Євангелії од Луки, зокремв.

И «1 Він вивів за місто їх (учнів своїх) аж Д' Віфанії, і, піднявши
пуки Свої, благословив їх.

І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступати від них
і на небо возноситися.

А вони поклонилися Йому, і повернулися до Єрусалиму з вели-
кою радістю.

І постійно вони перебували в храмі, прославляючи і благослов-
ляючи Бога*

Ось так, на сороковий день після воскресіння Ісус Христос воз-
нісся на небо Цей день випав на четвер. З цього приводу в народі
кажуть; «Не прийдеться в середу Вшестя*.

За народними віруваннями, на Вшестя найактивніше пророс-
тає зело, де б воно не росло — у полі, лісі чи на горі — *все зно-
ситься від землі вгору». Щоб не заважати його буйному росту, се-
ляни в цей день не працювали, а «лишень посилали молитву Твор-
цеві світу*.

Відтак, якщо протягом сорока днів ше можна було христосува-
тись, себто казати «Христос воскрес!», то після Вшестя такі вітан-
ня уже заборонялися, «бо в храмах ховають плащаницю». Саме
для цієї відзнаки люди готували спеціальне обрядове печиво у
формі драбинок, «щоб було по чому Христові вилізти на небо».
।«драбинки* відносили на могили своїх рідних і поминали
померлих У деяких регіонах випікали поминальні паски і фарбу-
вали яйця, але їх уже не освячували в церкві.

крім «драбинок», дехто готував і тонкі млинці з пшоняного
оорошна їх у народі називали «божими онучами, (до речі, так
деінде Йменували й налисники).

то и*ЛГ’Т1КНЯ ееляни Сходили свої посіви, бо «на Вшестя жи-
ла на ппип^^ кидати колос». Молодь у цей день організовува-
ла на природі різноманітні забави

З	ост“ИнЬию межею посіву зернових та городини-

” НО 6їЛО в“°Р>тиея до Зелених скит. едже «
двда днів нже приходила Трійця.

врожкй, н копиТлян іт* Возне'’’ння і аРна погоди, то на добрН®
слянсгглива - то ни недорід.
ЧЕРВЕНЬ

У червні на полі густо, а
Червневе тепло ліпше
У червні перша ягідка в

в коморі пусто,
од кожуха.

роток, а друга

в козубок.

У червні люди раді літу, як бджоли цвіту.






г

1

ОЛЕНА З КОСТЯНТИНОМ ЛЬОН СІЮТЬ

Неводний весняний каяенлар чітко регламував посів яровини
за окремими святцями Кожне з них призначалося для того чи ін-
шогоХс зернових або городніх культур. Літні люди знали на-
дам ять іак, вразники і суворо дотримувалися традиції. Довголіт-
ній досвід підтверджує, що ЦІ строки були наиоптимальнішими.
вони Убезпечували весняні посіви від приморозиш. До таких свя-
«нь належить і день Костянтина та його матері Олени, що припа-
дає на 3 червня. У народі цей празничок відомий як «льоноешка».

Під цю пору земля остаточно набиралася сили, закінчувалися
приморозки. В Україні це найкращий період висівати просо, льон

та огірки. 0< об пиво намагалися •заплодити ниву» льоном, щед-
рий урожай якого забезпечував родину олією й полотном.

*' Пригадую, як це робили моя ненька ІЦороку на ♦ льоносійку»
| вони наповнювали фартушок насінням, виходили зранку на гороД.
^-хрестились і, ставши обличчям до сходу сонця, казали:

Боже, допоможи посіяти рідко, а вродити густо’

X Скроплюючи землю насінням, приспівували русальську пісню:

А в льонку на клинку
Висіла колиска на шнурку.
Д*	— Колишіть же мене високо.

*'	Щоб було видно далеко.

Ой де моя миленька походжає,

Де шитими рукавами помахає.

Цікаві дійства вчиняли у цей день з огірками. Запримітивши
розпуклий пуп янок, його перев’язували червоною ниткою, витяг-
нутою з крайки. При ньому казали:

Як густо сей пояс в язав» я, щоб так і мої огірки густо в'яза-
лись На огудинні в пуп’янки!

Коли ж на стеблах було чимало пустоцвіту, тоді йшли на зва-
ище, одінукували старого личака, волокли його ногою і кидали

І ядку, де рос їй огірки, голосно примовляючи.

к густо цей личак плівся, щоб так і мої огірки густо в яза-
лися в огудині!

міт « Робили на півдні України, де сходи вже квітували. Нато-
пінімн 1ЛцИ0Н1ЧНО‘західному регіоні на Олену Й Костянтини тільки
ОГІРКИ не біГпиВаТИ НаСІНН"* Робити ЦЄ ГОДИЛОСЯ ПаТЩССерЦе, ’ідоб
аккня возсая! іркими»- У цей день, крім висівання й пересаджу*
теріг&лмея ппя*т«Є В”КОНуВ^ЛИ ІНШИХ польових робіт, особливо ОС-
г еів на таку вії ’ * ° иИ^ Костянтин обов язково виб’є градом ло-
'	За‘сваті?мАи?Ні- КУДИ Аоне<;ет^я окрик погонича/.

Иакою видасться^ ^іньВ1ЛИ * ПОгоду: якою буде «льоносійка»,
і Дотримувалися традиції _с^нпчною а&о дощовою. У народі свято
Г ввали, Щи «Отена 7 И раніше не Починали сівбу льону, бо
 “А млена з Костянтином льои сіють*





«І2Л
ІВАН ГОЛОВАТИЙ КАПУСТУ СВЯТИТЬ

Якщо на Олену-льоносійку поразися і

наступне святце - третє від найдення голови,	ПоКаМИ- Т°

безпосередньо пов язане з висаджуванням у грунт капі т^'1 ’

черГнГ 'ІЄЙ ДЄНЬ

Традишйно в Україні другим після картоплі продуктом пов
сякденного харчовою ращону вважається капуСта. З неї виготов'
ляють найрізноманітніші салати. її вживають у свіжому й кваше'
йому виді, готують борщ, солянку, голубці, рагу тощо. Особливо
популярна шаткована капуста. Восени, коли дозрівають качани,
їх подрібнюють з морквою і запаковують у діжки з таким розра
хунком, щоб вистачило продукту на весь сезон. Капустяні вироби
широко вживали на весіллях, поминальних обрядах і під час дов-
готривалих постів, зокрема Пилипівського та Великого.

Раніше, коли хліб випікали в хатніх печах, його неодмінно сад
жали на черінь, лідстелюючи під спід капустяне листя. Це надава
ло випічці своєрідних смакових якостей, приємного запаху й есте-
тичного вигляду. У деяких селах України цей звичай зберігся й
досьогодні. Капустяний розсіл також використовували як харчо
вий і лікувальний, насамперед від шлункових недуг, продукт. 1а
ке широке застосування капусти змушувало селян турбуватися
і про її врожайність. Для неї відводили найкращі грунти, землю
добре угноювали, а розсаду, доки вона не вкорінилася, постійно
поливали.

Найкращим періодом висаджування у грун/ р зсаді яі
зазначалось, був день Івана Головатого, Вважалаь, • - з11 госа
ти капустину саме у цей день, «то виросте великою, як і
У кожному регіоні висадку супроводжували своїр ' а5рав.
Риепільщині (Київщина) робили так. і веч®Р‘ перШу стебли-
ши розсади, йшла до грядки. Вийнявши з п }Д
ну. хрестилась і казала:	_	кяПгста прийнялась і в

- Дай же. Боже, час добріш, щоо	*«п>с	>

Головки складалась!	г.л™ну била себе по стег-

Після цього хваталася долонями —

«ах, приказуючи:	_ -.^.прян коренастая, а із листу

— Щоб моя капусточка була із Р

головастая!

Натомість, присівши, продовжувал‘1' каі	і

— Щоб не росла висока, а росла бувала землю коліном
Посадивши стебельце в грунт, Р

завершувала дійство побажанням.

— Щоб була туга, як коліно.	11СЯ й такий < поС1‘.

На Поліссі ці побажання вИСЛ® ”’ие будь красна °У^оК.р
- Не будь голена - будь пуза- бУА* Ш,С‘М
«а. не будь стара — будь молода,
подібні примовляння побутували й на Поділлі.

Ііи.во проходив обряд висаджування капусти в Літинсвкому
повіті на Поділлі. Жінки в цей день перший кущ накривали Гор.
Гиком в жтанній пов'язували білою хустиною, кінці якої при-
кладали камінцями. Дійство це супроводжували наступними поба-

жвннями^ капуста була така велика, як горщик, біла, як хус-
і а, і тверда, як каміні/

На Івана Купала, коли вже капуста підростала, господиня
непокритою головою йшла на город, пов язувала один з качанів
хустиною, «щоб капуста добре в головки в язалася* і розкладала
на кущах віночки, «аби вродилися таю, як дівоча голова».

Перед тим як висаджувати в грунт розсаду, деінде приживля-
и на грядці кущ кропиви, «аби мошка на капусту не нападала».
З цією ж метою використовували й інші засоби. Зокрема, щоб
убезпечитися від шкідників, капусту скроплювали курячим послі-
дом, розведеним на юрпвській воді, притрушували попелом, від
спаленого на Новий рік Дідуха, обкладали татарським зіллям
(аїром) чи купальськими віночками.

Багатьом з нас відома з дитинства відповідна наших батьків на
питання, звідкіля ми взялися: «У капусті тебе знайшли*. Похо-
дження цього виразу якось загубилось у віках, а от сюжет зали-
шився а одній з поліських пісень:

Ой ходила дівчина по саду,
Да сіялавіяла розсаду.

Чомусь моя розсада не сходить?
внадився хлопчина да й ходить.
На дівчині спідниНтЯ не сходить
~	 мі а моїй розсаді три листки —-

Гоїуй, готуй, козаче, колиски!

А вме моя колисочка готова —
Ьувай. бувай, дівчино, здорова!

ийГ^пТсті^ятІть.ІХ>СПОАИИ1 Казали одна °Дній: «Іван Голова-

>Н>Ф11И ЇО.ІОВКН КОЛОСКОМ ВДАВИВСЯ

З кінцем червня спів

 "**ть с*оги апогею	З Гп*‘ еоии*ч’тамння. Під цю пору ДМі

“У • кажуть: «Оюніриї -	*** УДВ1Ч‘ ІІвР*ж?Ршують ніч. То-

**	Сдрвва Шт»м ,	їм я це згадано у прии»»‘

а	?’’*** ~ СВЯТи ірецодцбмого

у ,	кжевують Ом у прієм, чи Оноп-

ХІШ-Г»,,.

*Иоть*.? ** росдммкості. Усюди.

кн»:
людську ДУШУ- Особливо привабливі в цей час Ппп
прихорошені яскраворожевими хустинками, вони	“

каз, розбіглися уздовж польових доріг, причаїлися 6
ЖИТНІХ ти пшеничних ланів. Неподалік , блвкитиоиебими аТкиця’
МИ рояповажилися волошки. Якій юнщ не замаж™,, ™"„р"
себе ЦИМ ДИ8ОСВ1ТН1М ВИДИВОМ?	рикрасити

Власне, колись воно так і було. На Онуфрія дівчата в обідню
пору вирушали на околиці сіл, щоб нарвати букетики польова*
квітів і прибрати ними хатні образи, заплести в коси. Маковими ж
пелюстками натирали лице, «щоб рум’янець не сходив на що-
ках».

Звичай цей, вочевидь, вельми давній. Можливо, він пов'язаний
з якимсь невідомим нам покровителем квітів, що був у пантеоні
дайбозьких вірувань, адже наші далекі пращури дуже побожно
ставилися до живої природи Це підтверджує романтична легенда,
яку свого часу записав на Поділлі 0. Всропай.

«Якось польові квіти почули неприємну ДЛЯ НИХ Вістку, що її
оповів вітер: наступної ночі їх має приморозити злий Мороз-діду-
ган. Щоб цього не сталося, вони звернулися за поміччю до Онуф-
рія Великого. Вислухав їх преподобний, і стало йому шкода цих
ніжних божих створінь.

— Гаразд.— заспокоїв Онуфрій скаржниць.— Я перемовлюсь
з Морозом.	.

Але як не переконував доброчестивець злого дідугана, то
стояв на своєму мовляв, поморожу їх, і квит’

Тоді преподобний Онуфрій не .тримався - схопи, сокир
і ударив обухом у голову нечестивцеві. Від тог- часу -
і до 29 серпня, до третього Спаса,- Мороз кволії. • «•«» с"“юйн0
Цвітуть і одцвітають».	А на ^наку

•' цей період заморозків практично * гар Сінохо
0нУфрійового доброчинства селяни«^важ гн1вити^лодобного
СУ. в цей день не косять траву, «щоб не роз
окисника квітів».	дикого вже закінчу-

У деяких регіонах України иа Онуфр у< а ЛІГО — на спе-
вали першу к ос он и цю сіна, «бо сонце йде иа-к>мість надходив
ку» Це був і останній термін посів в П еч •	не чутн

час розпочинати косовицю ранньою яч «тому казали: «На
"-.іонних трелей, не до співів - інш*
Онуфрія соловей ячмінним КОЛОСОМ ДД

.Іі їй і СВЯТКИ

ОИ ЗАВ'Ю ВІНКИ ТА	*	„р

З«л.т пршишш. «и р‘лул, Тв**и'*','т“:"“ "ве” '?Т*™4’
Ч*У Допоміжних обрядодій. З ТР Печаль*** ‘ себто По
к°-« Дійств, ик «завиваних вшкіа*.	шУлікУ-

’ «ТМИЦЯ_ р¥е>. ^^.ми.мні ар***1®’	І IV


	„=і чаговими. ЩО Відзначають через тиждень по Зелених

Усі вони так чи інакше суголосні з головною ідеєю - про.
весни і вшануванням предків.

Як стверджують наукові джерела, перший місяць по Юр.ю ,
римському календарі вважався святом рож. Це були дуже цікаві
» йства що оспівували народний літа 1 нащадків роду. Поетичний
Обпяд роталій поступово запозичувавсь й іншими народами. Попу,
ту! гіпотеза, що в Україну він прийшов через Балкани, але згодом
націоналізувався у самостійне дійство.

Останній напередодні Трійці тиждень мав ьазву Зелений, або
Клечальний. У цей час, як правило, починають квітувати жита,
і, за народними віруваннями, оживають душі мертвих, гих, хто по-
мер не своєю смертю — втопився, народився мертвим або похова-
ний нехрещеним.

Щоб убезпечити свої помешкання та посіви від «буйної сили»
(русалки начебто в цей день особливо агресивні), люди клечали
свої обійстя різноманітною зеленню — гілками дерев, пахучим
травозіллям, а дівчата робили оберегові віночки. Завивали їх на
живостоях, переважно березах. За традицією, це робили в четвер
напередодні П ятидесятниці.

В етнографічній та художній літературі є чимало описів цієї
обрядодіі. Найповніше їх подали М. Максимович та О. Терещенко.
Зранку в четвер дівчата випікали пиріжки і готували яєшню (до
речі, остання страва була обов язковою в багатьох зеленосвятсь-
ких обрядах). Під обідню пору молодь збиралася на одному з по-
двір їв, яке перед цим вичищали, ставили посередині зрубану напе-
редодні берізку, а поряд дзбан з водою.

5і визначений час, коли всі зібралися, прихопивши з собою їжу
та питве, одна з юнок підходила до «куща» і перекидала посудину
з водою. Після цього витягувала берізку і прямувала до відчине-
них воріт. Цей хід супроводжувався піснею. її заспівувала ведуча,
а решта дівчат продовжували:

сій зав ю вінки іа. на всі святки,
Ой на всі святки, на всі признаки,
Да рано, рано на всі вразники
/ в бору сосна колихалася
Дочка батенька дожидалася'
~ Ой, мій батеньку, мій голубчики.
Ти 'івибудь сюди хоч на літечко
- мене в тину під ворітьми
„не море розливається
Пани й гетьмани ізбігалися,
ь°му диву дивувалися.

сень. Цей цикз й ' ЛИ у’ Д1ьчата співали й трійчанських пі
мелос, але вельми по^п?./‘’ .'гак“й б“гатий на сюжети, як інший
сальською темат ,і п ”ИИ 1 °езПосеРедньо пов'язаний з РУ
«атикою. н.ииоиулярнішом, „і(.„е1о була ,гака:
л“чиХ%'і‘*“ГЬ Л“Ла
_ " НіК) Русалочка

' Рисна ванночко.

Як угЦііц,.ш _ йо батька
~ Чо себе аіЛм2У'
Ои що росте без кореня
А що біжить без повода
А що цвіте да без цвіту?
~	росте без кореня.

Вооа біжить без повода,
Папороть цвіте без цвіту
Панночка загадочки не вгадала
Русалочка панночку залоскотала.

На лісовій галявині розстеляли скатертину чаштуияіи
ЇЖу й напої (переважно мед-икво) і сідали овііі™. По грТп “з“ю"'
ки парами розходилися „колами, щоб завити ,іяк„. Д.1я ЦТ>Т ш ’
шуконували оеріаки з низенькими гілками, щоб .х можна Х н
стати. Цю роботу також супроводжувала пісня:

сиділи русалка на білій березі.
Просила русалка в жіночок намітки:
— Жіночки, сестрички,
Дайте мені намітки.

Хоч не тоненької,
Ллє біленької!

Сиділа русалка на білій березі.

росила русалка дівочок сорочки:

— Дівочки, сестрички,

Дайте мені сорочки.

Хоч не біленької,
Аби тоненької!

шанкамиВ“Ш{СЬ’ °^МІнгО8ались одна з одною через віночок кра
3 вінкамі ‘ Ц1Лувались» після чого ставали кумами. Коли дійство
іііу іс.г. 1 кУмУванням закінчувалось, починали вибирати етап

Ко У’ Робили не в такий спосіб.

разомЖНа 3 Дівчат скручувала чи зв’язувала у вузол хустину, яку
йа ‘ 3 УС1;ча підкидала вгору. Чия підлітала найвище, та юнка
на ] аЛа( я старшою кумою. Після цього обмінювалися перснями
при НаК .дРУжби. Пот.ім утворювали коло, старша кума присідала,
ків ? цокРИвііЛі1 її хустиною, кінці якої прив язували до кілоч-
•П[ ’ в°на мовби засинала. Взявшись за руки, подружки тинцюва-
Дат авКоло •сплячої русалки*. Через деякий час «сплюха* проки-
ні.х а<гГ* П^ЛстРибувала і також танцювала, б’ючи по руках присут-
й . ^нади жарти, голосний сміх. Завершувався обряд часгу-
‘ «ЯМ вином та музиками. Після цього леї верталися в село

'Пенею;

При . 11 тала зозулен ька
В темного лісочку:
Сіли, пала, лакували,
в зеленім садочку.

Ой як вийшла Марусеньки,
В неї запитала:
— Скажи мені, зозуленько.
Довго буду о батька!’
— Будеш, мила Марусенько,
Сей день до





іько,

— Бодаь
Сім літ не кувала.
Що ти мені, молоденькій.
Правди не сказала

зберігалися до першого дня Зелених схяі.

ви «п»рг. еінни ?и до Л|СУ1 щоб ранити їх. При
у мдіяю ”’^„,ЬЯо придивлялася до свого: якщо віночок
“М*г вигляд ТО І1Є віщувало добру ознаку, в коли яв -
!Г^ЖОЛЮ в одній в пісень так і мовиться:

Пусти мене. мати.
У гай погуляти

До білої бере.юньки.

Про щастя спитати...

Дівчат* виготовляли вінки із живих квітів, одягали їх на голо-
ва А ходили селом. Потім вішали в хатах, де вони зберігалися до
ацшюго дня Петрового посту. На заговини йшли до річки й пуска-
ла вімочки на воду. Як бачимо, у давнину Зелений, або Клечаль-
ЖЙ, тиждень ознаменовувався вінкоплетами, про що й мовиться
• віежі: «Ой зав'ю вінки та на всі святки...».

ТРІЙЦЯ ТРЬОМА СВЯТАМИ БАГАТА

Веїґстк^пніг^к^іГ’ Щ° ТІСН° увязане а природою, є
«убога	А?^СТВ ‘ввивання вінків», Клечальна

Яуш । поммм НИ* ^лекальна неділя). Русалії, •похорон
ІХФОДОЮ яка яля м П^*дк,в ~ так чи інакше суголосна з живою
•Е^м’“ СХТ ц^‘В бУЛа Найв^- Духовним са-
важаючм.	Л Ц '° свята жувалися заздалегідь,

« Ввлякоди*; е2ДР"СТ’!ЖИС“ИЖ «Р^нихів (піс ля Різдва

У давнину ц« свят >і пос^ДВ*оть одне а чільних місць.

:‘ИЙ календар осягає лиН^я**!4*^ пр<пжгом шести днів. Церков
Нідмоено п поаодя^адТЛ^11; Власме’ ;,відсм й наава — Трійця.

' “Ф'хсумяя співробітн^і *їиУ< к1льма гіпотез, які свого ча
•1: п рокм в ус} регіони «V» В<вУ,<РвОмської академії наук,
•кому 6удн питана* і „Д ° р<жилано Детальний запитальник,
Ь один* вмпадмдж імформ*^^±*вННЯ на4аи цього иразникл
створи, землю іст‘*РАЖУв*ли, начебто в цей День
‘ШІ вважала, буцімто т-- - аадам*<и> (від ЦЬОІ-О й Зелені свята),
п1д веламо» мро^Л^Т^.ПеТрс> ™ ,ІЖ»Ло- йдучи дорого»
™<7?,‘А**вв*. то Христос ??**' * ТОму й Поденне свято; М-
«•і. обрав собі шла, т п ’ *АЖ**>мм до Єрусалима на осЛ»-
п«ям»овому ласт». ^2“	*' ажі розіслали багачі, а °°

** *****  ***»» м-^ми*Рвшалм путівець бідмамм. — заідся
Щоб там не було, але Тр,Аця. п|„, р

жалася в народі одним з найбільших -НЯт Н Велккодн*< вва-
нання, його початим сфоРмувалИся '0Пв *«= глибоке переко-
Поетичний настрій свята, пов'язаний із спий ристнянсь*> часи,
був настільки живучим і шанованим, щ0 НЯМ 3 природою-
було замилити його в ранзі великих свят хоч СТиячсгв<> 3*УШене
ковні відправи в цей день не таю урочисті я.’п? Ми :,на€Мр- иер
або Великдень.	УР НСТІ’ хх’ ска*імо, на Різдво

У давнину наші пращури пов язувалн трійчанські свята з буй
кістю я живосиллям природи. В яку ВОНИ свят, вірум“ ці
тверджують усі дійства - оздоблення помешкання р.м«и„і£
ками дерев, русалієві дійства, супроти яких виступала церква Од
не слово, довколишня природа була духовним джерелом народної
релігійної структури. Гімном і пошанівком природі й були оче-
видно, зеленосвятські дійства

Здебільшого Зелені свята починалися в п я тни цю. Жінки до
схід сонця йшли до лісу, щоб заготовити лікарські трави Дехто
намагався нарвати їх «на дев’яти межах» і давав коровам, «щоб
було багато молока». У цей день збирали також і росу, якою ліку
вали хворі очі.

У суботу, власне напередодні Трійці, селяни рвали матерняку»
чебрець, полин, лепеху тощо й прикрашали запашним зіллям ежН*
лиці — обтикували лави, стіни, підвіконня, образи, а лепехо»
притрушували долівку. Надвечір на Клечальну суботу йшли босо
ніж,— «щоб дерево ке всохло».— до лісу й запасалися галузкам#
клену, липи, ясена чи ссики. Ними оздоблювали обійстя — вороги»
тини, хлів, одвірки хати й стріху, а також оселю. Стежку, яка вела
від дороги до порога, так звану «глетчану алею», обтикували висо-
кими галузками. Осикове гілля приправлялж

ках подвір'я, «щоб відьма не заходили». Традкі шно це
вважалося грішним, оскільки осика пропустила ізл*
пинали Христа. З неї не будували хат, «бо гроза влуч у
Дерево», не виготовляли ритуальних речей, не

У Карпатах з Клечальною суботою псв язанмй також звичаї

пріхмтм одмк в одного вибаченніі-	цю а <тид>

Особливо врочисто святкували її з	..п¥ванням, на З*

смтмй день од Великодня. За дохристмя^** на світ із зви*
явні свята мерці вдруге (після Великодня назМІ свята іРус*)
М. З цього приводу М. Грушевськмй 'и івд ’ .одЯгь годі, лякають,
лії. Русальний тиждень — В. С.) сі ме5 ’ «русалок», иРм чім,-}
•бо затягують до себе живих, одерж*л 4 'я душ померлих н*
•И У наших «Дідька», тут домішались німфами. ДУха“м
хрещеннх дітей а водяним» іпольо __ умимпіі перейшла на 4
*я> і назва русалок і мавок (від н*аь	в

-брязк»	«оіх рин"» У лив<’

Ям відомо, наші далекі пред*1* М^^^ПіД ч*с квіту**"*^^*
рах, ма роадоріжжях чи опускали У пору) ию АУШ _^
<• Задані ват якраз і пР-,іаА***	оббивао**1 **'	пшу

«гаєві віз V	_ я/тпіХіВ	гів-.

^••амп жмо. намагаються ****
•^одь омеріплася ПЄр«вУ**Т* *

ИЖ* 0*-

хдібмя*
- .тппити натомість, душі, то З ЯВЛЯЮТЬСЯ о Лісі, не чи
У воду я утопи1ІТ	їх вважали добрими душами ладами. І пе

нять ндрут. .УІ в йшпн до л1су. рвалн кВІТИ й плели віНоч.
шого лчя 1Р'иц' 1	від русалок до Петрівки.

'“'усяких ре іонах ЮНКИ ворожили на вшках. відносили їх до
а пускали а водою: якщо вінки сходилися, то їх власний,
ЇХ“ цього РОКУ іаміж Одружені ж чоловіки та жінки вранці ,
Гжею та напоями йшли До родинних могилок. Молодиш .вели р03.
'* V Лормі речитативу з покійниками — журливим, напівсні.
ВУЧИМ 'голосом запитували, як їм живеться на тому світі, оповіда.
ЯИ ПРО події, ЯКІ сталися протягом року, вибачалися за вчинені
коивди тещо. Частували їх, скроплюючи питвом могилу та зали-
шаючи на ній частину їства Потім родиною сідали за обрядовий
обід. Невдовзі приходили і скоморохи — перевдягнені односель-
ці _ у Ма< ках. з музичними інструментами, починалися розваги,
танці, співи й ігри. З цього приводу Київський літопис відзначав,
що «диявол льстить и другим нрави нсюязическими прибавляя ни
от бога, троубами, и скомрахи, гусльми и роусальи». Засуджував
такі дійства і святий Кирило Туринський, який писав: «Бееовские
песни, плясанье, боубни. сопели, гусли, игральи неподобия роу-
сальи».

Але хоч як суворо не забороняла церква організовувати такі
дійства, вони були популярними іеред народу. Досить сказати, що
частина цього обряду — речитативне «розмовляння з предками»
над могилками — збереглася й досьогодні в селі Сварицевичах на
Рівненщині, а на Вінниччині (село Хижинці) Поминальну неділю
справляють не на Великдень, а на Трійцю.

Щоправда, на Кіровоградщині Поминальний день припадає на
п ятницю, > деяких селах Поділля — на суботу, а подекуди й на
понеділок Жінки зранку йшли з наїдками до церкви, відправля-
ти п-інахиди, а потім одвідували кладовище і могили самогубців,
яких скрізь хоронили поза цвинтарем.

У багатьох місцевостях у Клечальний понеділок після відпра-
ви в деркві всім селом обходили поля, «щоб град не побив посіви
і ласуха не випалила збіжжя». Цей похід здебільшого супрово-
лжіВай н піснями світського характеру. Наведу одну з них:

Із вбором ідем, полон несем.

— Виходжай. зборе, з села на поле,

 з полянойкц до аариноики.
Наша циринойки вся поорана,
Сріблим-злотом вся засіяна
Стожовцм щряам заволочена
Сад,^	™ словенський день.

Садило дівча зелене вино

~ СпЧ: саіІ“м- ^Ч <» молило:
Чор«Л? Кпхгойх-Ї. чорну хмаройку.
НГ	Р°икі>' ОР^ого дощики -

Третій -- Боходухїв

у кожному регіоні його кД*гіЬ ~~ завеРшувнв трійчанські свята.
“•^Ріалів иайцікааіШе иУв?4*™ по‘своемУ- Але з наявних у и*с
Палтшвщмні Відомий'' ^Увелося на Лівобережжі, юкрв®-®
. •ьфікеуш» у Лубд-мг^ог," “ Л1дник К. Семантовський у 1842 Р01**
таке дійство. . ч«мммшмшМЙІ


Відзначали його лише дівчата Впни ь л

«Тополю» - найкрасивішу юнку. Вена -лД" Ирали Себе
над головою руками. Для зручності їх прияя.?"”' ’ під»™мн
л,щь. прикрашали стрічками, намистом та „ У ли д0 «°х о»,
щоб не впізнали .Тополі., закривали в-.ночЛмГ"0’"'' 06л"чч,.
кс.тьоровими плахтами.	’»аии, а стан — р,зао.

'Піл супровід пісень гурт обходив оаиоееть-іі,, т„

як„х заходила віншувати . ґополя., щедро віддячу,»л?°Ирі’ м
Після цього усі йшли в поле розбирати «Тополя п Д^атам.
зустрічались односельці, то ведуча віталася із зустХТ Д<?Ригою
КИВКОМ ГОЛОВИ.	У ^річ-іими ЛИШ?

При цьому на Полтавщині дівчата співали

Стояла тополя

Та посеред поля

— Стій, тополенько, стій,
Стій, не розвивайся!
А па тій тополі
Чотири соколи

— Стій, тополенько, стій,
Стій, не розвивайся1

На Черншвщині «водили Вербу* і співали дещо інших пісень.

На грати, на грапій
Русалки сиділи.
Сорочок просила.
Сорочок просили:
— Дай, дайте, дівочий,
Молодії молодички.

Дайте сорочку!
Старенький дідько
По садочку ходе.
Він оре-скороде,
Конопельки сіє
Молодая молодка
По двору ходила,

а чернь

Голубців манила:
— Шуги. шуги, голуби.
На дідові коноплі'
Да іцод мені їх не Ра
В‘‘иХ Рук не	,іе|)Н1,.щеьк„й

Полтавський варіант «водити 1 >пол^ іл¥ста*. Принагідноска
’-и Вербу, близькі до поліського	: зРаЯК^ЛХь

«У, що водять «Куста» переважно	_ жінии Зкра

'Ндлітки. перед обідом - ЮНКИ, З и^ХнкУ *айсимпа™;її»
аємно в лісі, вони вибирають *а • вбрання; гол^
Овчину або жінку, вбирають п 8 ‘ постать принр оДЯть
‘Уюгь ніночкамн та галузкам» ’ 0	’	3 піенями 1

"«ою. Після цього «Куста» ведуть У маЮТЬ ощедрити
к“*ної хати віншувати господарів-	$

РУ'я^ ЄКЯЖІМО. ... .куети.

- ............................................


Гугта> розпадається. Для захисту іноді запрошу^
♦ роздягли Куста. ’<ших дійствах вони не брали участі і тримали
хлопців, але в ус *	записав недавно в селі Сварицевичах

ея осторонь. Ііеи обряду рівяенщииі.

Дубровицького ра у звичай на Богодухів день освячувати

КрІ 	с.ме Г. них переховують. , русалки). Піе

криниці .вваж_ и хреским ходом до КОЛОДЯЗІВ, щоб скропи
™ Освяченою ВОДОЮ. Спочатку батюшка освячував сільську гр0.

Синицю котра здебільшого знаходилась при в їзді в и.
”°Тпотім - власні Господарі, які хотіли позбавитися, .нечистої
і в домівці., виставляли біля воріт стіл, накривали його ска-
Ханою і клали хліб-еіль. Відчитавши молитву, священик захо-
див до хати, скроплював стіни, а потім усі будівлі, .щоб русалки
не тривожили обійстя».

Хоч Зелені свята й пов'язані з теплою погодою, але в народі за-
стерігали:' »Прийшов Святий Дух — берись за кожух», «До Свято-
го Цума держіть кожуха» чи «До Святого Духа не кидаи кожуха,
а по Святім Дусі в тім самім кожусі». Та щоб там не було, а Зелені
свята таки од'кривали ворота справжньому літові. «Трійця,= ка-
зали з цього приводу,- трьома святами багата: квітами, травами
й рум’яним літом».

СХОДЯТЬСЯ МУЖІ й ЖОНИ НА ЖАЛЬНИКАХ

Мені не раз доводилося вступати в суперечку стосовно дохрис
тиянських вірувань. Ортодоксальність і некомпетентність деяких,
у тому числі й учених, викликала здивування тим, шо частково чи
повністю заперечувалися давні вірування. І це за умови, то чима-
ло дайбозьких дійств якраз і збагатили традиційні похристиянсь-
кі < няіа та обряди. Один з релігієзнанців беззастережно доводив:
до хрещення Русі під кожним кущем сидів чорт...

А.іе давайте звернемося до історії Тисячолітня християнізація
при її позитивне значення зробила все од неї залежне, щоб зве-
сти н інівець усі попередні вірування. Не обійшлося й без примусів,
суворих заборон та анафем. Це засвідчують і численні церковні
ела, <і и вітчизняна історіографія позитивно оцінювала крУ'
О іаходм церкви, вважаючи, що ♦ЯЗИЧНИЦТВО ВИЖИЛО себе, Яі °'г’
же, було гальмом історичного поступу».

ЛК '-казан поет, «нове життя нового прагне слова».
ми і жит-ЛУ>ІІІІІ ’,и'аАИ ^УДь-якої нації можуть бути повнокровни-
переоиваст-гОТНИМИ ІЛ умови' якщо досвід попередніх поколінь не
нічної кулктуг.8 Т0ВЛЮСТЬСЯ’ збагачується новими формами ет-
хаїчність лоупи коли заходить мова «про нежиттєздатну аР'
доминаю нагоди ^•ьЛГСіЬКИХ В1£увань>’ я сеРеД інших фактів не
ЦфвПіХ ДІДІВ»	Д И ПР° 30еРежений і досьогодні обряд «ЗЄЛЄ

етно рафічних експедицій мені пощастило побуватИ
в кількох селах, де поминання пп

сценарієм. Як ми знаємо, нині ві«»»»ал«я

певним календарем раз на ріК і\ Г’ВЗД,в «лз".«"“'«’иим
ликодню. У давніші часи це ро6 "" Поми«альнОМї * ’ь 3= «ер.
Святвечір (перед Різдвом), Меотя/ ЧОТ“РИ рази н« 7"*"1 Ве
вер, провідний тиждень) та Зел~"?Пнс^-
них регіонах Ці обряди мали свої спеи„ж Перш'' "«Трійя є’"’
Дідів., .ДІДИ., .баби., .поминки. * н‘начв“**— ♦ВЄЧйпй Р'

Поминальну суботу - Перщ ’ ^ені діти. «рЯ ДЛя
суміжних з ним регіонах Біловусії	свят на Пп„.

МІП). Вечерю, як правило, готували піснуТе *ДЗеДами* (<Х"
ромними. Варили переважно борщта в ”У’ а СніДа™* і обід X
чок так, щоб пара йшла по хаті й приманюй На Припі‘
Потім їжу подавали на стіл, і Всі (.іпял Нювала вс«х помер^х
бути багато ложок. Кожен з присутніх за~’ Н&
ложку поряд, «щоб причастився покій^ Ши ВечеР»> клав

Нині ці Обряди, що їх відзначали ш ?

майже зникли. Але кілька років тому 8 геті"^1 ПОВО€НКІ літа.

рідною булл лише дата. Якщо скрізь поминкХХ^ьна Про
вщному тищщ Великодня, ТО тут ТІЛЬКИ В перший X Тршщ'
При цьому на могилки заборонялося йти простецькими стежками
а лише .тил дорогою, якою везли труну. В інших сусідніх селах

такого зви . ію вже нема.

Щодо ще одного обряду, то я авторитетно стверджую, що він
у повному обсязі зберігся тут з дохристиянських часів. Відзна-
чають його й понині в селі Сварицевича.х, що на Рівненщині.
У перший день Зелених свят зранку на кладовище сходиться чи-
мало людей. Перед цим перев'язують хрести вишитими рушника-
ми, могили прибирають лепехою та застеляють скатертинами.
У підобідню пору жінки приходять до покійників, припадають до
хреста, починають голосити. Щоправда, ці причитання зовсім ін
шого, ніж при похованні характеру. Це своєрідні сповіді у формі
речитативу. Ось приблизний зміст причитання матері над
лою доньки;

Моя
Моя
Моя
Моя

донечко, моя голубочко!
дочко, моя коханочко!
швачка, моя прачка!
шукальнице. моя вимітальнице!

Моя помічнице,'

Коли ж ти до мене прибудеш у
Моя донечко, моя княгинечко.
Та якого ж ти соді князя обрала'
Та як тобі мається на тому світі'.-

гості?

.иитяхня дочки над

Не менш поетичні і жалісливі при 4

Матері:

Мамко моя, голубко моя.
Мамко моя, зозулько моя.
Рідна моя порадничко.
Де ми зійдемося.

Де ми порадимося?
1

Мамко моя. голубонько моя.

вас найду, де од шикаю —

я
в
в
в
в

Д<
Чи
Чи
Чи
Чи

садочку, чи на місточку,
полі на колосочку.

городчику на .іілечку,
церкві на подвіречку?..

Пн ія ЦЬОГО переповідалося, то трапилось у родині чи селі про-
21г Л- хто оженився чи помер, виїхав або народив дІТей
£ка «розмова з душами померлих» повторюється з року
ГпТ Обряд засвідчує, шо в глибинному поліському селі й до на-
' .них днів збереглася давня форма дохристиянських вірувань, опо-
«Л глибокою шаною ДО СВОЇХ предків, неперервністю ПОКОЛІНЬ.
Головними учасниками цього дійства є лише жінки; чоловіки бе-
I СУТЬ участь лише в поминальному обіді.

; Спостерігаючи за цим дійством, я дивувався, як пощастило збе-
р регтися Йому в тісних лещатах цивілізації. Кожен елемент обряду
Г; нагадував прадавні Русалії, про які свого часу засвідчив »Сто-
Е глав.: «Сходяться мужі й жони на жальниках (могилах) і пла-
[ чуть на гробах з великим криком...»

1 НАРЕКОША ПРИ ТІ РУСАЛІЙ

Ще з дитинства запам яталося: у перший по Трійці четвер ма-
ма щоразу застерігали;

— Борони тебе, Боже, ходити сьогодні через жита та поле. Там
русалки святкують свій Великдень і як зустрінуть, то неодмінно
••лоскочуть!

Ми. діти повоєнних літ, ще вірили в існування цих .агадкових
 гот. З вуст в уста передавалися легенди й перекази про їхнє жит-
ія. наводилися численні оповідки, що, буцімто, н тому чи іншому
лі русалки спіймали одинокого хлопця (чи дівчину), залоскота-
!м до смерті.

Народне уявлення про русалок, як і віра в їх існування,— #и-
тема в українській демонології. Побутує безліч різиома-
' Г>М2>,,ОВІАО,< 3 ^Р^омними романтичними сюжетами проте,
*/‘“Руворюютьса люди в русалок. Фольклорні зразки «•
М Гоголь, г Е°*° в“*°Ристали У своїй творчості Т. Шевченко.
КИЙ та 6а’і1т<К^ТК*’°смов ««•‘•«о» Лесе Українка, М. Коцюбиись-
> № ;2ШИЇ	«ШОЇ Лі«р”турн.

а, ч.л!Г"°НІ 6ули с«оі. чимось відмінні уявленій пр° Ру’
'"О*™.»" існу« три ї.

*мм; крім ник.	““““	ч“

* •*» “’“«ім« «ким,,.	лоскоту хм, лоскатнині —

і* Л____ У* УРА*лки тощо). Кожен ввід русалок залеж-

1-вожі відмінність. Скажімо, нявки (були
ічого роду) уявлялися ГОЛИМИ, З ДОВГИМ
, кучерявим волоссям. Вони полюбляли ,К..

„ шалей, забави - гойдалися на герх/» ?"”" актами.
кабінети і влаштовували бійки. У мавок г»"іли ш,""'
д„ вони запримітять поблизу хлопця чи ЛШ <>”К1’й™л«.ікІ
співати. шоо заманити до води чи у жит„ Чи"у- то "<>™„ають
кують, якщо не прикрити вуха , втікти то ™ЛОСІ<от»та. Под.й
ТО не врятується, оо він вельми звабливий, о д ТОГ0 ГОЛ«У "іт-
•ке бояться Лісовиків (у Карпатах-^чугайс" к(самімав«иду-

ІНИІИЙ вигляд мають водяні мавки це надп* ‘

,іата з білим, ледь синюватим кольором тіла іприрод»°і «раси дій.
волоссям. Вони можуть бути голі або зодЯгнр\Т*в ^"УЩ€Ним
ЛЬОЛІ, іноді червоні. При місяці мавки виходять п\В Л°Прадорі
|)ег - водять хороводи. Увечері, як зайдТХХХ Х-юп ї.
острові чи при середі розчісувати волосся (пам'ятаєте х^оматій
не: «Хто се, хто се на тім боці чеше свої коси?»)

За уявленнями, русалками або мавками стають переважно
утоплениці, самогубці та діти, що народилися мертвими чи помер
ЛИ нехрещсними. Особливо боялися люди, коли їхні немовлята
помирали нм Зелені свята, Такі неодмінно перетворювалися у ру-
салок, а зі одом — у мишей, білок, куниць, ящірок тощо.

Русальчн «їй чи потерчатими гуртами керували Старші Баби.
Над тими, і.і.і перебували у воді, старшував водяник, лісовими ру-
салками опікувався лісовик, а в полях — польовик. Над рештою
правував Дід-Ладо. Всі вони слухняно виконували вказівки ста-
рійшин.

До русалок в Україні було неоднозначне ставлення. В одних
випадках до них ставилися з повагою, «оскільки вони опікали ни-
ви, ліси та води»; співчували їм за обездоленість, що сталася не
з власного бажання. Однак у переважній більшості їх вважали
«нечистою силою», котрій потрібно догоджати, задобрювати, а то
й остерігатися. Якщо нечестивиць розгнівити, то «вони можуть
принести лихо — наслати град, зливу, бурю, розтолочити жито чи
збити на ньому цвіт*. Сам термін «русалії» відомий більшості
слов ян. Скажімо, в сербів і хорватів це «русаліе*. болгар »Р
сальніци», словаків — «русадів», чехів — «русадле», > ичну
• рісале». До речі, в останніх навіть травень при Р грекола.
назву - рц альцек. Мабуть, назва терміну'	мначве свято

тинського «росалія», чи «росарум», що в переклад

Близькі чи подібні уявлення про ру'а^* а^^льфи, в англій
народів Європи. У німців це дунайські	, сербів — віли.

Цін — морські дівчата, у литовців — св* та греків — німфи-
У норвежців — валькірії, а в давніх р ' жинськимн, напро-
^наставляючи українські варіанти наШого народу най-
Шується висновок. ЩО фольклорна у м так і за світосприй-
багатша і найпоетичніша як іа сюж

Манням.	с мавський Великдень, що

Кульмінацією Русального тижня уявою, русалки т“”я ,
припадає на Зелений четвер. З» н р< ^дами, оскільки їхні ДУ
КИ в цей день ХОДЯТЬ ПОЛЯМИ, Л*СвМ* и СВОЄ СВЯТО. ВОНИ вчи
одпущені на волю. Відтак,	дівчат іх£П

Різноманітні ігри та забави, зьа Л муватн всілякі	у році

Ців, заманюють і змушують в каннд тат° 4е
"^ймовірні забаганки — любощі. 4	ц&
,е„ь. коли вони перетворюютвоя в людську подову і споживаить
певно» мірою використовували такий їхній стан, І1М
Люди пев Нявгький Великдень остерігалися працюйат

'в^РнТр. згиівитк померлих ДУШ., особливо сіяти борошно в

.бо явить, я багато русалок.. Зранку жінки пекли особля-
шТшскибаби. фарбували жовті крашанки, але шкаралуп, як це

“ Ветикдень. не кидали у воду, .бо довкола них лбереть,
гкпт атсалок. Де ие до з Цієї оказії на підвіконня клали гарячий
< вважаючи, що від пери і запахів вони будуть ситі. Протягом
тижня майже по всій Україні жінки розвішували на деревах по-
потно «аби нявки взяли його для одягу - сорочок»,
' Як Уже мовилося, на Нязський Великдень молодь намагалася
не виходити за межі села. Лише жінки з чоловіками, зодягтись
У святковий одяг, йшли в поля, влаштовували частування з різно-
маєтними забавами, а потім розносили їжу на межі нив — «для
русалок» В деяких селах було за звичай дівчатам зі сходом сонця
йти в поле, нести з собою житній хліб, спечений на свяченій воді.
Потім його розламували на невеличкі дольки й розносили по ни
вах — «для русалок, щоб жито родило».

Дехто з найвідважніших дівчат таємно йшов до лісу, несучи
сплетений з живих квітів віночок. Вважалося, ссщ.тьки русалки
люблять ходити в таких прикрасах, то неодмінно приймуть його,
а дівчині допоможуть вийти заміж. Проте не забували при цьому
прихопити з собою любисток чи полин. Якщо зустрічалася мавка,
то обов язково запитувала «Полин чи петрушка?» Якщо дівчина
відповідала «полин», то русалка відказувала: «Сама ти згинь!» —
і зникала, а як казала «петрушка», то чула в однії: <-Ти моя душ-
ка!» — після чого русалка лоскотала її досхочу...

Нарешті надходив останній день «князівства русалок* — пер
ший після Русального тижня понеділок. Це були традиційні про-
води нявок з поля до лісу (перед цим їх виряджали з води на ни-
ви}. Це було вельми урочисте дійство, в якому брали участь усі
жінки села й чимало чоловіків. Прикрасившись квітами та галуз-
ками з дерен, всі йшли в поле, наспівуючи.

Ои проведу я русалочок до бору,
А сама вернуся додому,
— Ідіте, русалки, ідіте
Да нашого жита не ломіте..

Де. наше житечко в колосочку,
Да наші дівоньки у віночку.

Поверталися в село пізно явечер, з піснями

НН ОЛ‘ІС* регіоні, де найповніше збереглися Щ
вжитті і. “ Щев К1НЦІ минулого століття був у активному
Вони пл^лм вгМ пР°аоДім русалок, в якому брали участь і дівчата,
галочку» Ті ючки вибнРвли з-поміж себе струнку юнку — «РУ*
місаць гуптом КВ1а-<УВаЛИ кв1тами та стрічками. Коли ж сходи®
виходили	1ЛИ* сорочках та намистах, взявшись за руни,

віночок а вол -Л >7 5в Село: У кожної дівчини на голові мав бути
П“*»Д нагадував ві ^>ПлетеНЄ1 Попереду йшла «русалка». Такий
Руки, чеши як!^ілпУ ГРУ У *аорота* ~ перша пара зводила вго-
дюводжувавга ™.яв*аРН< пР1,ХоДили інші учасниці. Весь процес
джум8с> особливими руеальними піснями.
• л на леваді чи в полі розпалювали багаття і перестрибува-
нього. До дівчат приєднувалися й хлопці. Цей сюжет на-
пИ чЄРе3 льські забави, але з тією різницею, що свої віночки юн-
гаДУє не у річку, а на парубків і розбі алкен геть. У цей час
кИДаЛ'* намагалася впіймати котрусь з подруг; якщо їй щасти-
,русаДка*х ти. то лоскотала. Дійство закінчувалось опівночі,
по'не аР° регіонах за русалку правила солом'яна лялька. Таке
В ІНШИХ І галя в жіночу сорочку й виносили в поле, де росло
°пуДаЛТа мйого роздягали, сорочку розривали на шмаття, а солому
розкидали Д°в^стВом і завершували русалії. Після спільної тра-
Р Подібним ДІозХ0ДНЛИСЬ по полях з віночками на розплетенім
ПСЗИ рГ співаючи:

волосс ,	Проводили русалочок, проводили.

Щоб вони до нас не ходили. _
Та нашого житечка не долали,
Та наших дівочок ке ловили.

Перед ворітьми долина,
л в тій долині калина.
Ой там Галиночка гуляла.
Жемчуг-намисто обірвала.

і

ї

>1

*
?

г

*

і

!

1

І

1

Ой туди їхав нелюбий,
Став з коника злізати:
Став з коника злізати,
Жемчугнамисто збирати.

— Не зсідай, нелюбий, з коника.

Не з тобою гуляла;

Не з тобою гуляла,
Намисто порвала.

Ой туди їхав миленький.
Став з коника злізати:
Став з коника злізати,
Намисто збирати.

— Збирай, збирай, миленький.

З тобою я гуляла:

З тобою я гуляла.

Дороге намисто порвала.

Через тиждень після проводів русалки остаточно поверталися
До своїх постійних місць-угідь, де перебували до наступног
Нявеького Великодня. Як бачимо, трійчанеькі пРазни*и ? ^_ак.
дохристиянський обряд культу природи і Предків, Я!

ТеР«нй, як уже згадувалося, для багатьох європейських
^^РОДІу

Християнство чи не найворожіше ставИ"7'^ ^^іГнарекоша
ц нй. В Іпатіївському літопису, зокрема, , ’6орони та ана-

Ті. руеалія.. Але, незважаючи на ^«аснЙХ-Д. окре-
Ф^ми, а народі досить довго оберігали це Р

•’Чі Фрагменти якого дійшли й до нашою час
. чопоммми святами тісно лов язаний один з иайоригіна льні
п'їтів - Петрівка, Петрівськнй піст Припадає він на другий
пкЖиі тиждень і триває до Петра (12 липня). Ці запусти мо-
кут" бути або короткими, або довгими,- залежно від того, ранні-
и чи пізніми випали Зелені свята

У народі побутує кілька цікавих гіпотез щодо ного походжен-
ня. Ось одна з них. Ранньолітній піст, начебто, встановив святий
Петро (а звідси й його назва) на прохання жінок, чоловіки яких на
і покосах (саме в цей період починається косовиця трав) поїдали
неї молочні продукти (скопи), що збіднювало сімейний стіл.

Щоправда, в народі не дотримувалися особливих засторог. Зва-
жаючи на тяжку фізичну працю, селяни все-таки вживали молоч-
. продукти. Крім того, в Петрівку дозволялося Організовувати
і'мало обрядових дій, як, скажімо, розигри, «гонити шуліку»,
іамочувати дійницю». Купала тощо. Нарешті, і це онорить про
в<жрідну демократичність запустів, з Петровим по- том безпосе-
редньо пов язаний цілий пісенний цикл, так звані петрівочки. Як
ми знаємо, під час заі'овин церква суворо забороняла будь-які роз-
неси й пісні. Винятком була лише Петрівка.

Петрівський мелос вельми своєрідний і оригінальний. Він не
має аналогів у інших народів. Його виникненню, очевидно, по-
сприяло те, що на цю пору припадають сінокоси. Щоб якоюсь мі-
рою полегшити тяжку фізичну працю, наш народ створив пісні
іегким і невибагливим солоспівом, які виконувалися лише під
< іс посту. Оскільки обрядові пісні-петрівочки, майже не дослі-
»«кі фольклористикою, наведу два найцікавіших варіанти...

Мала нічка петрівочка,

Не виспалась наша дівочка,

Не виспалась, не нагулялася,

Із козаченьком не настоялася,

У череді гнала, задрімала.

На пеньки ноги позбивала.
На густий терен косу порвала.
А вже телята пасут хлоп'ята,
Да уже пінці на крутій гірці.

Уже Петрівочки
Дівочий голосок
Уже Петрівочки
Нема голосочку
Уме Петрівочки

да наступає,
да прибуває,
дві неділочки,
половиночкц.

да не дня й не дня,

г 'ОЛ(^очку да й нема. нема.

4-юіи.д нереважмп’‘Н| напрочуд поетичні й призма
• ®<кді роботою, °АМО,° голосу. Виконували їх здебільшого


З Петрівкою, як правило, спІВпадають < сін .

П11 В першим вівторок запустів. Напепедо™ о Іх Р^почина-
7‘ея не працювати. У деяких Регіонах^ її ден ь°НЄД1Л°К Намага'
еполоскання зубів* (якщо пам'ятаєте, подібну обїїЛЇЇ™
вували й на початку Великого посту). Кілька сЇЇїї ВЛаШТ°’
жінок. зібравшись у гурт, йшли до шинк„ «щЛ Д°~ Замі*міх
би на запусти*. Але найпопулярнішими були все-такГрХІи
замочування діинищ*. .гонити шуліку., «похорон Яри^аХ
«Кострубонька*. Але то окрема розповідь. Скажу тільки шо
у «Стоглаві* суворо осуджувалися обряди, пов язані з першим
днем Петрівки. Звичаи ходити в гаї вважався - «бісовські потіхи
діяти*, проти яких потрюно вживати найсуворіші заборони, щоб
не поклонялися люди «елінським біснонанням і прелестю бісив
СЬКОЮ*.

Церква виступала і проти обряду пускати на воду клечальні
вінки. За традицією, дівчата на Петрівку йшли до річки і сплавля-
ли водою віночки, які заготували на Зелені свята. Вважалося, що
в цей день справляють свої розигри й звірі, що водяться в лісах та
полях.

З Петрівкою пов’язано чимало прислів'їв та приказок.

У Петрівку мухи роблять на панів, а в Спасівку (19 серпня) —
на себе.

Захотілося йому у Петрівку льоду (...мерзлого, ...печеної кри-
ги).

Тепер не Петрівка, щоб казати разів кілька, а зима — сказав та
й нема.

Петрівка — на хліб голодівка.

Пішло вже мені з Петрового дня.

Хліб на Петрівку ощаджуй.

Паршивому поросяті і в Петрівку холодно.	л,.,.ть

Хто в 1 Іетрівку сіна не косить, той зимою і а сооак и-ти з.
Проводжали Петрівку такою піснею:

Ой коли Петрівочки д°*и?“а'“'

і

Зооуля в капусту Х«ии-	у нерп- .

Дійсно, в цей час ця	В одному 1

ді, нона ячмінним колосом Д	4

виться:	’

Кий.	ку“'	Л

Н^алеко Негр»	й

Хоч будеш г" “ ' мти.	1

То НЄ 6у^Ш ’ кьиіо при«,ДУ К*Л
з Петрівко»співпадають	“мала пічка петріїЮЧКйЯ

зали: «У Петрівку Д«нь як р1	1

не виспалась наша дівочка--*	іЩ
Пригадую популярну а свій нас жарт.вливу пи-ню: .Без „оди
„ У И . Ні СЮДИ. Справді-бо. весь довколишній рослинний
гааринкил сш’ .авдячує їй життям. Візьмемо для прикладу хо-
,«“такс- поляна може значно довше прожити без ж., ніж без во-
“ Тому В «їх народів побожно ставилися до живих джерел.

Не ж стосується й наших пращурів. Скажімо, даибожичі,
окпі, гаїв і правічних дерев, вважали святими місцями криниці,
джерела річки й озера; їх ретельно охороняли, біля водних арте-
рій влаштовували ритуалізовані дійства та сцені.зояані обрядодії.
Навіть до нашого часу дійшов звичай . дівчатам суворо заборонено
чепуритися над водою, ікобливо питною, бо «від того обличчя за-
рябіє». Вода мала не тільки практичне, а й ритуальне значення:
нею, особливо свяченою, лікували різноманітні хворо1'!', викорис-
товували яри шептах та примовляннях, їй приписували магічну
силу від різноманітних пошестей тощо.

Живим джерелом енергії вважався й дощ. Тому селяни завше

 взували свої статки з небесною вологою. Якщо вона вчасно
зрошувала землю — панував добробут у родині, а коли випадало
посушливе літо,— чекали голодомору. Наші предки знали, що
кількість опадів залежить від наявності річок та озер. Про це на-
віть побутує повір я: якщо після невеликого дощу з’являється на
' ' босхилі веселка, «то вона воду п’є .з річки, щоб знову зноложи-

лилю».

Відтак до природних животоків у народі було особливе став-
лення. їх обсаджували вербами, постійно цямрували криниці та
копанки, очищали джерела від намулу. Заборонялося, особливо
ДІТЯМ, гратися поруч з ними «Хто смітить і плює, в криницю,—
4Н-1ьр1гали дітлахів,— у того болячки на язиці з'являться!»
__Чимало обрядів, пов язаних з очищенням води, перейшло і в
імянські вірування. Один з таких — освячення криниць та
річок. Тричі, а той чотири рази на рік — на Водохреща, на Юрія,
 Купал» । на  паса — відбувалися сакральні походи до живих
джерел, пов я.шні з їх очищенням 1 освяченням.

Окремі дійства вчиняли і на-Велені свята. Передовсім це стосу-
валося польових криниць. До них ставилися по-особливому. Чиста
джеРельцв вода вгамовувала спрагу жниварям, пас-
схогміН1н»МтГДР1ВМИкаМ ШЛ час С11екотних днів. Щоб убезпечити їх
вуввли «'гугші тр’й^нські дні або на початку Петрівки організо
ЦІННИК агми«.ОДИ Д° НОЛЬОВИХ КРИНИЧОК. БІЛЯ Т&КИХ ДЖЄр*?Л СВЯ'
V покій душ Л вОДу’ ЧмЛав молебні й відправляв панахиди «8*
помів душ полеглих чи померлих».

' ЦЯ, і^ХтіШМіїи ’*вячуаали Тікож і драговини — небезпечні
«давив відлякуй „ Л***/*"0 у Пониззі річок та на болотах. Вони
. «Тю. Ігиув безліч легоГ^та СВОЄІ° загадковк тю й непередбачливі
^Ліалк о. жи Д * перелазів про топкі місця В одних ви-

1 мста сила, яка зваблкм до своїх нетрищ лк>-
ден і тварин, щоб засмоктати, в іНЩи,
 осподарь драговини. Щоб УМи^ерди'<Є(;тас> _
святочні ходи.	« и Иого. оргаНі;іОВуй07н

У КОЖНОМУ регіоні були свої, ЧИМгн‘ь в
переважна їх більшість не дійшла д0 Нащ^Н1	На жать

менти ще подекуди^ побутували в сепеХ„0Часу- °*Ремі фраі'
Водних місцях «єству драговини» приноси™ Минулого століття
лоно та крашанки, в інших - освячу8аіи и КСртви ' КУ1Ю- мо-
вим холом і вогнями (пізніше зі свіч ами X Ю' °€ходили *РЄС-
ми), співали священні пісні, читали ЄвангеліДР^ВаМИ Та ^раза
лом; якщо в цих місцях були випадки загибЛ '*’КуРювали кади-
ли панахиди.	людей, то справля-

У давнину драговинні місця обсаджували вепбами п
переджали людей, що тут небезпечне місце і одночГгнгЛ РЄВй П°”
ХИСТКОМ для душ покійників - русалок та мавок, що витвІтьТт
і опікуються сільськими осідлами. Хресні ходи в,дбумлХ „С
супровід музик, співів, танців та специфічних і.м.,ВЛянь

Під цю пору організовували хресні ходи і до живи1 дж
які в народі називали оезоднями. Це переважно природні живого'
ки, які но вмерзають за найлютіших морозів. Нерідко такі гли-
бинні живограї були оповиті легендами та переказами про над-
природну їх силу (деякі джерела збереглися і до нашого часу).
Вважається, що жива (свята, цілюща) вода здатна виліковувати
найрізноманітніші недуги, у тому числі параліч, глухонімоту,
втрату зору тощо. До таких місць і нині під час хресних походів
привозять тяжко хворих людей □ найвіддаленіших куточків.

У перші дні Петрівки освячували й броди. За відсутністю в дав
ніші часи спеціальних пристроїв — поромів, кагеріз та мостів
складних конструкцій — люди користувалися переважно брода-
ми-лереброд а ми. Для цього вибирали зручні мілководні місця.
Але нерідко під час повеней броди завдавали поселянам велико1 
клопот у . а почасти й становили небезпеку для життя. Гому . юдей,
які вирушали в далеку дорогу, напучували: «Хай вас Бог рятує

£

на кожному броді й переході!».	„

Найбільше таких місць було на Дніпрі. Дністрі, Десні   «•
Прип’яті й Тетерові Люди вірили, що перебродами опіку
дянкки. В одних місцях їх вважали доброю сило1°:в1? ви
безпечною. Аби задобрити опікунів, біля броді* з ° повкида-
ли кам'яні баби. Може, первісно ці кям яні	- га дОріг.

ні по У країні, і були поставлені на честь лай ** * й христиЯн

Звичай освячувати комунікаційні міси Р _ спочаТку свя
ства, перетворившись у чисто церковлия риту - а потім, якщо
шеник освячував місця громадського КО’ІИ< * у брід. У гЛУ
дозволяли умови, люди всім селом переход -• коні перепЛиваз
хіших місцях цю роль виконував вериі”И ’ неЧуй-вігер. Останній
Річку, розкидаючи по воді татар ’31 л* 81пуВань.

обряд вочевидь є залишком дайбозь	освячення та за»<>Р<>

Під цю пору припадало також очи	/ня На воду» Наниі"*

жування річок і ставків — так зван . жИВуть иадприрол і
люди вірили, що в заростях річок 1 д» що персоніф‘к>ва“ І
істоти — водяник та очеретяний (о покровителем і нагляд»'
' И з чортом. Якщо водяник ввлжаж наказук>чи їм іаман
русалок, то очеі*тяник опікав	ними «ару 5

ги людей у свої ВОЛОДІННЯ і ЯЧММЯТ^

-.'ї- хіайиж	_

ІЗ*


г »і ж .тла знаходилися переважно а тих ми цях. це стояли ао-

, міини Народна демонологія зберегла чимало легенд про
^мничекм ил >. котрі при відсутності мірошника вчиняли всі-
'І’«‘шкоду крутили коле<а- є0"'™"- п<-РУ Ухвали, я. зл.имали
ляку шкоду, кру	здебільшого відсувались уночі напере-

«ХХ--» свят та Купала. Щоб застерегтися од
: -..........................................-

‘ очишали іх від задавнілої зарості - очерету, укріплювали
проеги ремонтували лоток м. розширювали русла, по яких стікала
Аода до гагат га коліс. Після того І в одних випадках на Зеленому
тижні в інших - V перший понеділок Петрівки) до сходу сонод
збиратися на вигоні чи на перехресті доріг і під супровід пісень,
магічних ігор і танців, йшли до ставу чи річки. Назустріч з хлі-
оом сіллю виходили власник млина та його дружина, виголошу-
вали ритуальні слава про роль і святість води, яка дає людям жит-
тя зверталися до добрих духів за поміччю, а лихим силам наказу-
вали йти геть «на болота і в очерети, куди півнячий голос не
доходить*.

Після цього співали пісень, виконували ритмічні танки та ро-
зігрували обрядові сценки Господар клав хліб сіль на стіл, засте-
лений святковою скатертиною; поряд знаходився ще один, де стоя-
ла освячена вода і колово.

Після освячення млина робили ритуальний обхід. На верхній
частині ставу чи річки ходаків зустрічали «водяники* —пере-
одягнені односельці. Після відповідної обрядодії вони вдавали, що
«йдуть я очерет». Присутні кидали кілька ложок колова у воду,
решту споживали самі.

Ця високопоетичня, позначена давніми віруваннями обрядодія
Мллн не тільки символічний, а й практичний сенс; у такий спосіб
4Н0ДИ не лише віддавали шану живоеиллю води, спогадували деб-
іте51 духів, умилостивляли водяника й русалок, а й очищали та ла-
мали ставки, русла річок, греблі й млини.

Із леленосаятськими обрядами тісно ув'язується ще один сю-
жет У народі він наливався «очищення ополонок-кспанок». Його
МЯТкуЕЛЛИ лише молодиці, «бо це жіноче свято». Як засвід
чує ( . Килимник, це свято відбувалося в перший понеділок або
вівторок Петрівки.

Як відомо, у кожному селі для прання білизни, купання дітей
напування тньрин, а почасти й зрошення городів, копали гуртові
копанки аз на рік їх годилося чистити. Напередодні чоловіки їх
л“™дили, ^о6иЛИ свіж* огорожу. цямрували. Жінки визначали
нзт,/ Л ^АуТЬ *х О4ИиіЙТИ- При цьому намагалися не викону-
с ‘	іЛ’7'*1 важливо* Роботи, окрім готування їжі. До сходу

длм освячамм. ЛИ П14, <кл“Аали ® корзинки, які призначалися
ши і собою я г/й*' ' 4 ИЬ'АКИ Та запасний святочний одяг, і, взяв

“ ч^чин» . "итоиил" •« корі» ПІСЛЯ
.гщегерц,/' аЛ<' 3«кушувал„, .„о ЧНСТНТН

цього пускали но
копанку годиться

веснянок, русаль-

•'а.илмиаши. ь, починали СПІВВ,„ пі,.,нь _

«саджумли вілИХОДИЛИ 40 г,о*і ковбані, розпалювали ьот-
віст «Лжоди їй п * им>го А,тв®« і. звавшись за руки, під су про*
і копанку, обтикали її спе

<ннням і приспівували:
вливалися дЖере.,„ц№

Посаджу я вербицю, п,каджи Л
А виросте вербиця. а ,ЯЛ*У я сУхУю.
Вербиця зеленая, криниця ' /л кРі1^ця
Иаша Ртки 1 -х-,
Одна з жінок раптом вигукувала.
— Ух-ух! — і всі кидались до води.

й учиняли інші обрядові Ігри

По закінченню брали заступи й коновки внлипа
чищали намул; якщо ж ковбаня була великою Й°ЛУ " аи
’ДИВІЙ чолов'киКЇ ДЛЯ СТІКаННЯ Нері“и -	.

Впоравшись з роботою, Жінки вилазили з копанки, переодяга
лиеь У запасну білизну. Переодягання, як правило, супроводжуй
лось ритуальною грою боротьбою з чоловіками, але вона тій.?™
недовго. Зодягтись у сухий ОДЯГ, одні молодиці готували обрЯД0
ВИЙ обід, решта обсаджувала копанки вербами, притрушувала
довкола татар зіллям. За святочною їжею співали пісень, жарт,
пали, органі швували веселі ігри. Так тривало, доки з поля не по-
верталися  прови. Під супровід петрівочки жінки розходилися по
домівках

Не стій, вербо, над водою.
Бо холодна вода під тобою!
Та стань, вербице, на улиці.
Де челядонька збирається.

Де рцта-м ята кохається.

Де хрещатий барвіночок,
Та де іапашний василичок!

Крім наведених вище обрядів, проводились обходи полів та сіл
Ці та подібні їм дійства безпосередньо пов язаніз дохристияі ськи
ми віруваннями. Пізніше церква значною мірою нейтра ізувал,
їх, додала чимало своїх сюжетів, а відтак і змінила первісну сил
воліку. Але, незважаючи на відповідну хри тияніза ік дій тв, «
ж чимало елементів їх залишилося в побуті Це ”аС^!.Є?^ИИя ві
ли, пов язані і ушанівком предків, очищгН-я и у 'Не В1.
злих сил, задобреная охоронних духів .	псалМРів несе нз

«адково один з Дохристиянських апокриф пр€ЧИГТая.„-
сооі слід давнього світогляду *Ои ги, Д •

ПОМЕР, ПОМЕР НАШ КОСТР^ЬОНЬК

। Зеленими св

Чи не найбільше н рових ДІй<і >	ипадає на першийі де

*И. В яких брали участь заміжні пари, До .тпрзввД**’
Петрівки _. так зВаНі Понеділкові <покорони Ярила*
християнства це, мабуть, був < ’Р відомо, поганеьки
приводу 0. Воропай писа*- *-Е*
полючу силу весняного сонця. Наші предки уяв.
7,"^ цей-с ЯрилУо ходив ночами по полях у білк’у
лялі! сооі, щ	и і хмелю на голові, а в руках носив серп

Гдозр : Хеяжита і пшениці. Перед Петрівкою Ярило ніби
поме^> - плодюча енергія землі й сонця досягла своєї кульміяа
ційноі точки і пішла на спад. Похорони Ярила я перший понеді-
лок Петрівки символізують це явище-.

Такі забави супроводжувалися різноманітними ритуалі.зовани-
ми дійствами. Щоправда, в окремих випадках цим правом корис-
тувапися лише заміжні молодиці. Згодом давній обряд «похорону
' - Ярила» розчленився на окремі дійства, котрі в кожному регіоні
мати свої назви: розигри (розгари, розори), «дядини», «замочува-
ти дійницю», «гонити шуліку» (шуляка), «хоронити Кострубонь-

ка* та ін.

Особливо цікавим і по своєму оригінальним було свято «гонити
шуліку». Найповніше воно збереглося на Поділлі, частково на Во-
лині та Поліссі. Нині важко відтворити первісне значення цієї на-
зви. Ймовірно, в прообразі хижого птаха (шуліки) відтворювалася
смерть або ж злі чорні сили. Що б там не було, але обряд, який
зберігався до середини минулого сторіччя, заслуговує на відтво-

рення в повному обсязі.

У кожному регіоні були свої строки відзначання. В одних ви-
падках обряд справляли в кінці травня, в інших — у середині
червня, а ще — у перший понеділок Петрівки. Рано-вранці, зготу-
вавши сніданок, господиня скликала до хати курей, ситно годува-
ла з певними заговорами-примовками, клала на порозі сокиру чи
ножа і відгонила птиць геть, «щоб шуліка не хапав». По обіді,
одягшись святково і прихопивши з собою страви, йшла на вигін,
де збирались однолітки. Хором заспівували:

Ой, шуляку, чорна птахо,
До нас не літай,
Ой. шуляку-шулячисько,
Людей наших не лякай,
Ой, шуляку, чорна птахо,
Курей наших не хапай...

пеню супроводжували помахами руки в бік лісу. Після цього
п?^Т^‘ЯЛИ скатеРтини> виставляли їжу і пускали по колу кели-
тмігт«.°ЖНа 3 пРисУ™іх мала виголосити тост приблизно такого
«5 місту:	< - -

- Да
щоб нам
лись!

й же, Боже, нам здоров я, щоб нас чорні птахи не знали,
ури гуси родились, а курчата лупились і шуляки губи-

сороміц?к^хЮТомЬу *артували’ співали пісень, не обходилось без
Невдовзі жіночр ти? УРТУ НЄ запР°шували ні дітей, ні молодь-
• ках убитих шуляків*™*0™0 пе£евідУвали чоловіки, несучи на тич-
і лялося полювати нч ВОрон‘ За Давнім звичаєм у цей день доза®'
І Відтак мисливців запоо^в’, ЯК1 ВЧИняли шкоду господарствам-
Р У али до гурту і пригощали за обряд0'

вии подарунок.

ІОЮ співали обрядоТу,-ПІДНЯТИМИ тичками вирушав до лісу. ДоР0'
Ой іай^Я^І'и^ааК0, кРильм“ не махай.
.л

Ой, шуляку, чорна птах„

Ои гай, гай. людей не за'йчай^ "* ‘айліай-
Ои, шуляку-злодіяко

Ой гай, гай. курей не хап Хапай-
А ми тебе заб'ємо! П“и!

Ой гай, гай, заб'ємо'
Тобі курей не дамо.
Ой гай. гай. не дамо!

Слова підкріплювались різному..

окриками. На лісовій галявин? хи”уП7кЯн7 ЖЄСТами’
прикрашали себе галузками та квітами ?НОй’Л«КИ розход™и<ж.
роздивлялись, чи не летить бува У 1ралисЬД0КУпи,
співали:	>ва’ хижа П™п*. При цьому

Ой. .псу, лісочку.
Ой, гаю-гайочку.
Не плодь яструбочка!
Ой. лісу-лісочку,
Ой, гаю-гайочку.
Ой, нітре-вітрочку.

Діточок з гнізда поскидай.

Шуляченька занехай!

Якщо ж ненароком неподалік з’являлася птиця, скрикували:

Птице чорна, смерте наша,
Ти нас не займай, май.

Гай, гай. гай, гай. гай!	->

Птице чорна, смерте наша,

Ти нас не займай — обминай! —	1

1 розбігались, немов курчата, проклинали шулякаяструба, лови»*?
ли одна одну. Невдовзі біля галяви з’являлися мисливці з новиацГ’
шуляками, і жінки, намагаючись відібрати у них підстрелений*;-
птиць, вчиняли своєрідну гру-боротьбу. Завершувалася вона вику-.^
лом: чоловіки віддавали птиць. Довкола галяви з чотирьох сторіЖ:
ставили чотири віхи з чучелами птахів, обтикували довкола кле-
чанням. Потім сідали обідати, а рештки їжі чоловіки спалювала
на вогнищі. Обід супроводжувався співами й обрядовими дійства^
Ми на заклинання шуляків.

По трапезі починали обряд «поховання шуляка».	«Ю

вогнищі урочисто спалювали кількох птахів, а Ж1НКИ/
пУвали «могилу» — невелику яму Коли «могила* ' ц
брали одну птицю, зв'язували їй ноги и пеленалиїї ,	' іен<^й

потири Жінки - з головешкою,
ілкою — ставали довкола і разом з інп.

похоронів. Він супроводжувався примовляння.

Умер наш шуляк,
Умер наш чорниш
Його закопали,
Його поховали!

Чорний ворон птах

УА

При житті!

м
имг «могніУ* засипали землею, притоптували ногаІР
й	на ній Після цього, залишивши на галяві рештки

"	поверталися в село, Щоб зустріти череду корів.

V піших регіонах були свої різновиди розигр.в. Скажімо,
Поттввшині (Зіньківський повіт) жінки, зготувавши обід, потайки
щд”оловЩІ. несли його в сад. і, поївши, покрикували: .Га-гв-
"і Не означало, що в такий спосіб гонять .до Бога шуліку, який
мусить передати їхнє прохання, щоб Всевишній продовжив строк
Ємного життя. У Канівському повіті петрівчанські розигри
«микалися .замочувати дійницю, для великого молока. В обід
" жінок ставив на подвір і нову дійницю, потім сідали довкола
неї і пускати по колу чарку, виголошуючи різноманітні поба-

жання;

— Щоб дійниця не текла.

А хазяйка весела була!

— Щоб хазяйка не доспала

До корови рано вставала.'
— Щоб корова стояла.
Да багато молока давала!

До речі, подібний обряд я нещодавно зафіксував як діючий на
Вінниччині. Його справляють лише заміжні жінки.

Не менш цікавими були й інші форми розигрів. Найстаршу в
родині жінку садовили на зелену гілку «з маю», що збереглася від
трійчанського клечання, і тягли через усе село до корчми. Бабуся,
ще удостоїлася такої честі, купляла могорич. Цей обряд символі-
зував літо в образі бабусі, яке ввозили у село.

Поряд з жартівливими сценками, розігрувалися й обрядові. На
Поділлі у перший день Петрівки жінки, у котрих народжувалися
неживі немовлята або ж помирали нехрещеними, сходилися на
цвинтар, де справляли «обід для дітей». Вважалося, що в цей час
над цвинтарем літають їхні душі і «просять хреста». Обряд нази-
вався «справляти дітям весілля».

Загалом термін «розигри» безпосередньо пов язаний з конкрет-
ним обрядом — проводжати (хоронити) вес ну, а відтак зустрічати
літо. Про те стверджують найдавніші сюжети. Скажімо, на Новго-
род ( имфщині в цей день молодь ішла до лісу, вирубувала кілька
гілок береш. Прибирала квітами і несла їх з піснями в село, обхо-
дила Його, а потім кидала те гілля в річку

Якщо на Правобережній Україні дуже популярними були дій-
"“'кПов "Т‘ 3 •гом‘ниям шуліки», то на Лівобережжі — «похо-
с* М м*^ли^МЬКМ* Найповніший його опис зафіксував свого ча-
лень ніші і*»0**»4 ^ІН' ‘юкРем‘** наводить свідчення, що в Ц*Й
чоловіка яя_* п*>ащ^1)М хоронили солом яну ляльку у вигляді
* давніх'дайбаакіги**!^* Ко»‘трубоньком (чи не назва це одного
рон. вчиняв оит ‘ ЖЄ1ТВ?Ь 1 Урт жінок імітував обряд похо-
рон. вчиняв ритуальні голосіння та причитання:

Помер, помер имш Кострубонько,
< милий н>либоч>
дісталася хагки

?	і Ще пмолгагка.

• ставок, і млинок,

к	Ш» вишневенький садок

купатися.
А у млинок проСаатцся
А у садок погуляти -- ’
Кострубонька поминати!

Згодом, на думку вченого, цей обРяі •
дійств Збиралися на луці д1Вчата, води.' и таХ °8 Д° йняних
бокька» — однієї з них, що стояла посеоет ' л'-1ЧКі>ла ♦ Костру
4 ч°”«, наспівували
помер наш Каструбонько
^ер’ ПОМер наш ^лубонько' '
Кобила ж наша білобокая.
Не впади л моста,

Не вмочи хвоста.

Дівчина Кострубонько схоплювалася, а рец:та годосно сщва
ли:

Ожив, ожив Каструбонько,
Ожив, ожив наш голубонько!

В інших реї іонах дівчина, взявшись за голову, приспівувала:
Що ж я, бідна, учинила —
Кострубонька не любила!

В Захід і цй Україні, як засвідчив В. Гнатюк, подібний обряд,
що перетворився у гру. виконували на Великодневі свята. Гра ма-
ла назву «Коструб». Дівчата брались за руки, утворювали велике
коло. Одна з них ставала посередині і голосно вигукувала:

— Христос Воскрес!

— Воістину воскрес! — відказували усі інші.

— Чи не бачили мого Коструба? — запитувала ведуча.

— Бачили, пішов у старости! — відказували їй.

Після таких діалогів дівчата починали колови
співаючи:

Бідна иоя голівонько.

Нещаслива годинонько!
Що я собі наробила.
Чом Косгруба не злюбила!
Приїдь, приїдь. Кострубоньку.
Станем рано до шлюбоньку,
Рано, рано, пораненьку.

На білому камінейку

поміж собою. ПІД час тан-
Зупинялись, дівчата христосува іие ‘ -в Мого Коструба ••
КУ ведуча ставила запитання: « іи не н у^хав по напій», *( **
* інші відповідали «Поїхав по кВ™*’ мзЛи на нвинтар* ла*
бий», «Вже вмер• і наостакок • ж
Тріпальним акордом гри була пісня-

Смва ТОЙ,. ^Щ^инеа^’	І4

Що мій кОСТруд наи	а >

Лежи. лежи. ялЖ 

Я ^ежи	

інший	П

Бо до мене	ла	Ч

Ніженьками м іС<ала.

Рученьками заплес
я Половецький. що також зафіксував свого часу опис
яо інший пісенний варіант:

подав інши	упнгтр Боже

Слава гобі. Христе ьоже,
Коструб встати вже не може.
Нехай лежить, як колода.
Я молода, як ягода.

, ^іияпьний не ДО кінця ще вивчений обряд, що ш
Пр0 Ц р А Україні, писали й російські вчені, зокрема 0. Афа
тував лише в Р одних випадках (О. Воропай) вчені вва
На.ТЛ що з .похороном Кострубонька* пов'язане дійство похор,
* н’н Лнших (С Килимник) - весни або ж чорних (злих)еид.
7аехто стверджував. що дійства обрядових розигр.в суголосні ,
а дехто стверд Яї>ила>. Щоб б там не було, але вся сюжетна
"“вГритуали сягає в дохристиянську добу. Вона спільна м,
кіх розигрів: дівчата йшли до річки й пуска ти на воду клечальні
Юноч'ки виготовлені на Трійцю, але остерігалися ходити л«и
X на перший день Петрівки відбуваються звірячі розигри.
У цей день годилося ситно підгодовувати домашніх тварин, особ
тиво копів, ♦щоб краще доїлися •.	ч

Як бачимо, крім символічних дійств, з розиграми ув язуються
й практичні форми господарювання. Це наштовхує на думку, що
первісна форма обряду мала значно глибшу символіку, яка протя-
"ом наступних століть розчинилася, зберігши лише оорядов)
структуру.
У липні день одбуває. аЛ^аа"има з’їдає.
Липень-пеклиця на ЯИ“У . повито.

У липні '‘топпмак;::: ,іта. а - року-
Липень не тільки полуде»
ЗІЙДИ, СОНЕЧКО, НА ІВАНА

Здасться.	3

«полиних посланнях суворо засуджувались і піддавались анафе-
.бісівські ігрища.. Тодішні церковні приписи забороняли від.

тначати .сатанинські дійства.. Згадаймо, як середньов.чнии поле-
міст і проповідник християнства І. Вишенськии закликав: .Купа-
"і на Крестителя утопите и огнениое сказаиие отсечите...., а
.Стоглавг, подаючи опис русалії, стверджував: «Против празни-
ка і вночи на самий праздник, весь день і до ночи чоловіки, жінки
й діти по домах і на вулицях, і над воду ходячи, забаряються вся
ними грами... й іншими способами і паскудними ооразами; тут
хлопці і дівчата безчестяться...»

Не одне століття висів дамоклів меч над одним з наипоетичні-
ших обрядів, котрий дійшов, хоч і видозмінено, до нашого часу.
Навіть сучасні атеїстичні ♦полководці* силоміць розганяли лю-
дей, коли ті збиралися біля річок на купальські вогні, а культ-
працівникам було суворо заборонено організовувати свято
Купала.

Склалася дивна ситуація, коли над обрядом однаково збитку-
валися ворогуючі між собою церковники й атеїсти. Нині Ку-
пальський обряд знову повертається до села, але, будемо відверти-
ми, від барвистого, яскравого свята залишилися, як кажуть, тіль-
ки ніжки та ріжки. Традиційний сюжет знівельовано. До нього
долучені штучні персонажі — Водяника, Нептуна, Мавку тощо.
А десь його навіть перетворили у підзвітні .заходи з рапортом. Все
це разом розмило народне дійство, а ті, хто б хотів довідатися про
первісність свята, не мають змоги скористатися фаховою літерату-
рою, Такої практично у нас нема.

Яким же було Купало? Щоб відповісти на це, мусимо докопа-
тися глибинних джерел, з яких народжувалося потужне річище
цього високохудожнього дійстна. Єдиного чіткого сюжету у нас,
на жаль, нема, оскільки кожний регіон, навіть окремі села, вноси-

і в нього свої специфічні відмінності. Я ж зупинюся на найбільш
характерних.

Юнішій имтАП<1Лу який припадає на 7 липня, збігається з літнім
шанованіши^ . Давніх слон яи Дажбог — бог Сонця — був най-
ваажали ' по /ї' А.1нших міфологічних святих. Наші пращури
прообонз» ” 11 В1Н даРУваа Усьому життя. Відтак Сонце було
Х^"р" ТОМУ ЙОГО ^‘-"й цикл співпадав
ло літній сошгеїи -Ц1 1 иами» сеРед яких Купало знамснуяя-

Хрн'-тиюХXТ’ ТОбТО най«иший культ Сонця.

В «ЬОГО .долучили» свято Нздвааг°ЧНО знівелювати обряд, тому до
тителя Господнього Івани п Снят<,Го пророка Предтечі і Хрес-
Діиство з подвійною назвою 2*1™* явнлося християнізоване
ОСНОВНИМ стержнем, довкола якого »іяЛ

польський вогонь як символ Сонця Він м?аК)Ш:я дійст*а, є ку-
підтримувати вогонь, парубки за\дал^/°РІТИ ЦІЛу ніч- Щоб
Зладнавши сплетений із соломи, рогози чи ааготовляли хмиз
його селом,, і кожен господар мав подаоувя™ В Козу6ок’ ™гли
річ, що вийшла з ужитку чи пару дронин д , *Н& ро;,лал* якусь
сти з дворів, де жили Дівчата Б¥в-ччг ~ е 1х г°А«лося кра-
тені тини.	‘	Нав,ть иш™ В ужиток пле-

Зібране відвозили на леваду, до річки чи до .

в купки. Тут, власне, й відбувалося дійство	’1 склааали

щодо їх походження. Рівні вчені по-різному трвктутьсенеа"™
цих персонажів. Густинський літопис стверджує- .Кувало яко
же ни» бяше оогь обнлія, якоже у еллині, Цесер, ему-же бе.УМ-
ньш за ооиліє благодареніе приношаху в то время, егда имяше на-
стати жатва». Натомість український історик XVII століття І Гі-
зель стверджував: «Идол Купало, его же бога плодові, земньїхь
бьіти мяху и ему прелестью бг.совскою омрачении благодареніе
и жертву в началі, жнив-ь приношаху».

Була й інша думка, що в прообразі Купала маємо дайбозького
бога земних плодів, котрому приносили в жертву хліб. Але повніс-
тю погодитися з цією думкою навряд чи можна; Купала, як і Ма-
рену. спалюють чи топлять у воді, а це не узгоджується з віруван-
нями, оскільки боги завжди безсмертні. Близький до такої думки
і М. Грушевський: ♦ Найбільш інтригувала дослідників загадкова
й дуже неясна в нинішніх остатках містерія Купала й Марени: дві
символічні фігури робляться парубками й дівчатами, а потім топ-
ляться або іншим способом нищаться».

Щоб там не було, але Марена й Купало — основні дійові осо-
би обряду. Напередодні — 6 липня — дівчата збирались у лісі чи
на луці і виготовляли потай опудало — Марену. Ляльку в зріст
людини плели з соломи і вбирали наче живу людину. одягали ви
шиту жіночу сорочку, підв’язували плахту і фартуха, скріплюва
ли однією чи двома крайками, а шию прикрашали нампстол,
ноги зодягали сап’янці, а подекуди й каптур (так колись
вали ноги покійникам).	„„„.„оп,, и такий

На Київщині в минулому столітті Марену	У’ - сучкИ

спосіб. Підбирали гілляку з вишні, на якій ”	‘ стрічками та

(один для голови, а два для рук), і увивад“ кв ес1’а ОПудало на
намистом. Дівчина з вінком на голові ,мовчки жесла^ уд
вигін, а решта супроводжували її У	,

Ходили дшочки коло МаРеноч*‘‘’	і

Зелені два дубочки -

Червона калинонька	ягодочКи.	:

Як пішли	’ чки бриєте.

Та й приеіилося <.и три Р	.

Три річки бриеги і ДУН

Усі дівки Дунай переплели,	.

•ус*	пИцаї втопилась.

Дівка Марина 0 ^^га-іоркитка...

На дівці Маринці плах	впранляли І

На леваді дівчата насипали куЕіу 31 на місце розваг при*0
нього Марену і водили хороводи. '
. Вони тут же одбирали Марену, оточували її колом,
ДИЛИ ХЛОПЦІ. ЬОНИ <) ,півували всіляких жартівливих пісень,
пританцьовували та р	ляльку, , хлопці вдруге відби-

ДІВЧап?»чата не гнівались за такі витівки, шкодуючи лишень,
рали її Д>•• <атя> найгірша лялька, а вони, мовляв, зготуЮть
що парубкам дісіа-

для себе кращу... м ну здебільшого правувала велика гілка,
і давніші	.}стромляли у землю, прикріплювали по-

"учТ'ею свічку й запалювали. Під цей вогник водили хоровод,
наспівували:

Зійди, сонечко, на Івана,
Стогни, земля, під Купалом!
Ой ти, наше дитя,
Прийми нас під своє накриття1

На Полтавщині Марену називали Марою. Біля Мари клали ве-
ликий жмут жалкої кропиви й босоніж перестрибували через неї.
У кінці дійства Мару несли до річки й топили, а віночки розвішу-
вали на деревах. Дехто брав цей убір з собою, щоб прилаштувати
р хаті чи у стайні як оберег від нечистої сили.

Б окремих селах не виготовляли солом яких опудал, а зрубу ва
ли гілку з листям і під нею садовили дитину, заквітчували її ві-
ночками та живими квітами. У такий спосіб об єднували Марену
(гілку) та Купала, роль якого виконувало дитинча. Дівчата у хо-
роводі приспівували:

Ои Купа.точка купалася,
Та на берегу сушилася,
Та й тому люди дивувалися.
Ой не дивуйтеся сему, люди,
Бо я бачила дивнішеє:
Щука риба красно ткала,

А рак на байрак цівки сучить,
А муха-горюхи діжу місить,
Комар пищить, воду носить.

Наостанок несли Марену до річки й топили.

_ акі чи подібні дійства, пов'язані з Мареною, влаштовували
Мвижі на всьому тернні України. Як правило, хлопці намагалися
нищити опудало. Вони зненацька накидались на діночий гурт»
та V пЛЯЛЬКУ’ Розривали її на шмаття чи топили у воді. Дівча-
ас зачинали жалібно співати, на зразок:

Утонула Маренонька. утонула,
і иьсрх кісонька зринула,..

була’взріеі людини *»'? Ротували ,НШе опудало — Купала. Н«
диною обкруч\иал к . *** 3 юломи. Для цього гичку з перекла-
ла, до рук припоанляуіи14-'4’ Поверх -‘одягали штани, сорочку, бРи
рідко, щоб опудалові надати™ Нб° КИЯ’ ро6или вУеа та бороду. Не-
! ЛИ 3 біЛОЇ ГЛИНИ І Виті, ' ВиРа;ІНІШИХ форм, ГОЛОВУ ВИЛІПЛЮ®*’
а щоки Розфарбовуй#НИ СОнц* $а очі пранили вуглини»
Дяли на присутніх ,ч'кра*,,ІМИ барвниками. Такі ідоли справ-

Вчинивши	у ,	враж*кня

> якив Мав ГТ()яти иеіюля пі»ГаД ^Р*1140*0. гуртом ішли до КупаЛ*«
кна ласорбові й «спостєрії ати за діями*-
Б)Ля нього лежав хмиз. Розпалити багаття гпЛ«	-і

му юнакові, котрого поважали в селі Це бута Найм,нншіо ’
цінніших ДІЙ. Розгорявся вогонь, хлопці й діл7Н?3/аЙКуЛЇ>МІНв-^
КН. ходили за сонцем навколо Купала Пістя х * рались !а РУ-«£
вали ігри. Ловили Дівчат, тягли їх до 80ДИі	РГачі303У\<

ЛИ ВІД хлопців і дівчата, бо «негоже на Купа за ' ?1Дстава’

Натомість розпочиналися ігри біля вогмиш гуХ0Му оути*-
по старшинству - поодинці й попарно - перестриб^ГУ™"1*^
а як воно трохи прижухало, то це робили й швчата Вея ба:аття*-‘ ’
ч«ть кожному .очиститись вогнем. - тричі Перестриб„у?ХЛр«
НЬОГО Якщо парубкові вдавалося стрибнути якнайвище ц" вшХ
вало гарний врожай на родинному лані, щонайспритніше _
буде здоров я, а якщо скочить у вогонь - протягом року трапить-
ся нещастя, зачепить ногою дрова — накличе в оселю чезадки
Коли ж вдало перестрибнуть багаття юнак з дівчиною то неодмін

Прн*,*-

но пошлюоляться і в злагоді проживуть свій вік. Тому цим іграм,
в яких крім молоді брали участь чоловіки та молодиці, надавало
ся особливого значення.

Традиційно на купальське свято сходилося все село — від дітей
до літніх людей. Найменші учасники також розпалювали неве-
личкі багаття або ж зносили на купу кропиву й перестрибували
У деяких селах молодиці приносили з собою вареники, а чоловіки
й парубки — напої. Розділившись на гурти, простеляли скатерти
ну й частувалися.

Непомітно надходила північ, поступово догоряли вогнища.
Але перш ніж погасити їх, хлопці мали під супровід жалісливих
пісень спалити чи втопити свого Купала.

Ой купався Іван та в воду упав.

Було ж тобі, Іваночку, не купатися,
Зі старими бабами роя прощатися.
З молодими дівками цілуватися.

Залишки від вогню заливали водою, а вугілля і попіл розміта
ли наасебіч, «бо то є чарівні амулети»; якщо упирі, відьми чи вов
кулаки скористаються ними, то неодмінно заподіють зюдям як ц
напасть Дехто навіть бран попіл у вузлик із собою, щ по
Додому не наздогнали відьми, які в цю ніч зс . гаються на _
При цьому не годилося «оглядатися й думати пі

Ч^СТИЬЦІв».	а.. ППа-

По цьому дівчата пускали на воду за готовле ^^еного. Запалю-
вило, кожна виплітала їх по два — для сеое . У В1НКИ за те-
наіи прилаштовані зверху свічечки і СПРЯ1*° У '. побсруТься,
’ііею Якщо вони пливли в парі, то цьої о Р° - ‘ а таКих дійствах
“ коли урозтіч — не судилося бути разом.. л берега уважно
Участі не брали, а лише здаля або з протиле. ..иЛЯВ камінці, щоб
' ’^терігали за діями дівчат. Дехто непоМ1т * истаНуть до <*ре-
й‘ночки спарувалися, інші чекали, коли вс налИва.іи пересм-
Ігі’ щоб взяти собі на пам'ять. Таких ш»' 11

Ця ми,	-ні настала глч

Поступово згасали вогні, зникли	То там. то там пе-

°Иа купальська ніч. Поволі розходив» - и...;сЧііивіші хлопці а
Ри скувалися протяжні голоси. 1 >ькдоковували, «УЛИ
“біх гуртах не полишали левад» 1 ' . тй, м н цчучар-к впт
''  и, щоб побачити, як цвіте цдпсрогь і з Р
а «ПМУ пощастить це зробити,— *обов язково від.
«У- Вважалося К	скарб>	відкриються і таємниці Про

найде закопанії * _ оторкНулася квітки, матиме чудодійну си.
в.дництва а р?ьа яайкращу дівчину, одводитиме град, грім
-,у — легко

' "'яке описуватиму легенд, пов'язаних з квіткою папороті в н,ч
” -а.™ Ця тема з-айшла широке висвітлення в напни націо.

культурі. Снаг,,’ тільки, що. крім хлопців, у ліс ходили
^найбільш відважні дівчата, щоб одшукати загадкове тирлич-зіл-
-та _ ♦ чарівне зело кохання*.

На Іванову ніч мало хто лягав спати. За народною уявою, в цей
час ссе оживає і бенкетує, з’являються на світ злі и добрі духи -
домовики, манки, русалки, потерчата, упирі, мольфари, водяники,
лісовики, польовики, мерці. Відьми ж збираються на своє улюбле-
не місце — Лису гору, щоб заховати місяць, викрадений напере-
додні та розпочати свій верескливий шабаш. Ось чому ще з вечора
господарі обтикали хати, корівники та пасіки пучками полину та
осиковими кілочками, біля воріт і на порозі залишали сокиру або
ножа, жінки обкурювали торішнім купальським зіллям корів, а
дівчата прив’язували до поперека зубок часнику, «щоб убезпечи-
тись од нечистої сили». Протягом ночі намагалися не згадувати
нечис" V силу, аби ненароком не накликати її.

Вв.. жалося, той. хто не спав усю ніч, міг зустрітися з добрим
Ладом — опікуном господарства й роду. Саме цієї ночі найяскра-
віше іапалюють свої ліхтарики трав'яні світлячки, яких у народі
називали іще «йва новими хробаками*.

У цю пору оживали і розмовляли між собою польові та лісові
струмочки і всілякі рослинки; якщо уважно прислухатись, то
можна почути, про що вони говорять. На Івана Купала кожне зе-
ло, вода і навіть роса наповнювались чарівними та цілющими вла-
стивостями. Тому цей день — 7 липня — вважається найкращою

порою заготівлі лікарських рослин.

Сходу сонця, а отже, й початку дня Івана Купала, люди чекали
з особливим нетерпінням. Удосвіта матері будили своїх доньок,
аби вони принесли цілющої води. Кожна намагалася першою до-
ігти до криниці, щоб набрати повне відро та подивитися на свою
вроду. Воду намагалися нести додому так. щоб нікого не зустріти

ДОР°31« особливо небажано було побачити дівчат. Посмакував-
пі якяВиГпШИ<?Ь купальською водою, дочка віддавала відро мате-
йшла мя тплНЮВаЛа КОНОВКУ * ставила на стіл. Тим часом дочка
оду епнии Д’ рВа Ла любисток, чорнобривці та м’яту, а ненька ДО

Пі.-яя™“рювал“ ’* н“ КУ"«'К> «ля волосся.

жЛ “аошьНїЮ Х0ЙИЛИ °°">Н,Ж ро< *’ •Щ°® ЗМ"ТИ>
Чжві. Жінки іКмпап Р 1 ' а.мати 3 Дочками навіть качалися по
МЛВИ.1И рани і ЛІКУЯй 4 ЛИСТКІН ““ПУСТИ росу в пляшечки. Нею про-
чаріьним Тирличем ЛИ ХВОрі оч‘- ІІ1Д обід дівчата йшли до лісу за

'іюькі	„тли”08' ДЖЄРеЛЯ. ЦЬНІШС ВСЮДИ В УКР“1Н‘

ияи ” ЛЯЛИ ЛИШе “« Купала. Вони вважалися

.-. інп’їі «*1Х ?*ЯЛи і Доглядали для своїх власних

111	> і,,.і 1Л_ ... *СОВ1 1 іанети*. Навіть на Буковині, Де не

‘оирадн у цей день, що мав назву Івана

’|И:ьні

-чльннка

Цим займали

ся дідусі й бабусі. Виходили на про-
мисел удосвіта, о п ятій годині Збип

щоб Ніхто на бачив. До кожної рос-РайИ бгалися так
та молитви. «Святоякське зілля» - так н °УЛ” СВ0І пРим™ляняя
ви - не годилося брати голіруч, .бо сиче Л"ВаЛИ купа^вські Тра.
вважалося таке .зело, котре віднайдене до	Найцілю*ним

росі*. На Полтавщині побутувало повії я- т ‘ СОнця аб° *ПР»
переліт-трави, буде в усьому щасливий п ’ ХТ° В1ДШукає Цвіт
мають кілька видів трав в Україні а7Р Во’ Що Твку наа«У

Заготовлені трави пов’язували в пучечки1 І”™ ”Є квітус-
ком, де вони зберігалися до наступного сезону ПІЛ саоло‘
освячували в церкві на Маковея та Спаса ремі з них ще

В обід до лісу йшли дівчата, щоб назбирати барвінку з.,
віночків, які сплітали так, щоб не бачили хіопиі для двох
ках віночки пускали на воду, в інших’ В °«Н,ІХ «ипад-
приспівуючи:	У ШИХ розь»лали по поляні,

Віночка сплету. на воду пущу:
Хто віночка пійме. той мене візьме!

За спогадами етнографа Н. Петрова, в другій половині минуло-
го сторіччя на Київщині існував цікавий звичай. Ранком до сходу
сонця дівчата брали довгу тичку з мітлою на кінці й бігли вули-
цею, помахуючи нею та приспівуючи жартівливі пісні на адресу
хлопців:

Купала Івана,
Сучка в борщ упала.
Хлопці витягали.
Зуби поламали.

Дівчата граблями,
А хлопці зубами.

Дівчата палками,
А хлопці руками...

Парубки, почувши такі кпини, кидалися на дівочим г) ’
рали міїлу, ламали її й виспівували не менш дои^_К'п^ ‘ в 1УР.
на адресу дівчат. Невдовзі по обіді дівчата знову о • несли
ти, плели віночки і виготовляли соломі яке^оп>вигоні
чотири юнки, а решта	Л“ла при самій землі. Потім

ляльку втикали у грунт так. щобівоїв у	।Р1ЬСьких пісень. Але

довкіл неї водили хороводи и СП1ВЯ- у нє опудало і знищу-
хлопці й тут знаходили дівчат - одбирали їхнє оп5д

вали його.	був звичай саджати

Проте одним з найцікавіших, як р..са;ІЬЧИно.му тижні). На
Дівчину до ями (деінде це рооили	обряд виконували

Херсонщині, Полтавщині та ЧеРн“\н,ьКО(О і С. Килимника,
лише па Купала. Описи його є у И- У01	. ци ПОряд з водоюі

Напередодні свята хлопці викопувш иу — своєрідне підЧ
яму, посеред якої мав бути зелени» .р‘’ кв1ТаМи та зеленім
нищення для сидіння. Стінки ями пр^“л;м	- <>лн4

МИ гілками. Дівчата в свою чергу ' шоГ0 вИСушувалн на ‘
напередодні, а інший в день	,0 зеленого трону, де.

Ні- Перед обідом з піснями пряму  З.поміж себе	. 1

не, 1 відбувалися усі ігри. Юнки в очкою-ФоРт>'ноЮ’ П‘Д ’квпамйі
ьіиіу дівчину, яку називали Ку ‘алН обличчя й талію '
чн’ень ні зодягали віночок, оздоо-
плювали волою й урочисто супроводжували д0^
та зеленню, скроплюва- ті східцях. Потім зав язували їй очі і
ями по влаштованих 5 кИХ висіли прив'ялені і свіжі віночки,
обводили	^’у на зелений трон зверталися до неї піснею:

Кипааочко-Фортцно. ти е там

Подай сюди вінець щастя нам

„„і- тяти и стінки якийсь впіочок і подати
Фортуна	підходив і брав його; якщо втрапляв

його власниця вийде заміж, а

яагоРУ- Хтось з
свіжий, то вважалося, що невдовзі
коли зів'ялий - при йдеться ще рік
зу гурт припрошував Фортуну

чекати на сватів. Кожного ра-

Фортуно.

Вийди, вийди.

До нашого Лада — гай
Подаруй віночка нам.
Подаруй віночка нам
Ой. Купа.юКупалочка
Віночка подай.
Віночка подай.'

Так тривало, поки Купалочка-Фортуна не обдаровувала всіх
присутніх Обряд цей, очевидно, прийшов з прадавніх часів. ІІе
підтверджує згадка дайбозького Лада — охоронця родинної о во-

гнища

З купальськими дійствами, про що. на жаль, мало мовиться
у фаховій літературі, пов'язані численні ворожіння Вони стосува-
лися не тільки дівочої долі. Скажімо, якщо напередодні Купала
призахідне сонце не ховається >а хмари, а день був ясним, то і рік
буде веселим, бо ♦сонне не розгніванеє: якщо вода протягом дня
♦ як сметана» — тепла, то ще йтимуть дощі на добрий врожай: по-
бачиш на Купала досвіткове яскраве сонне — матимеш статки

протягом року, якщо купальські вогні враз спалахують — село
обминуть хвороби, а коли полум'я женеться вгору — на високий
врожай, щоб була повна зав'язь і гарний врожай, потрібно кинути
в огірки шматочок поламаного вільця од Марени; якщо дінчина
першою набере в громадській криниці води і подивиться на себе —
хлопці и любитимуть; до сходу сонця накопає гирлича і змиє ним
волосся — вийде заміж за свого любого; парно проплинуть два ві-
ночки — здійсняться задумані мрії; хто вдало перестрибне (очіїс-
тктмя) тричі через купальський вогонь, того чекатиме вдача: ла-
гідно проведеш увесь день — цілив рп; матимеш добрих друзів;
якщо ненька зробить купелю з купальських квітів для немовляти.
То ВОНО оу [< здоровим, розумним, Його любитимуть і НОНО не X 1»>
ріТИМі,,,

к> нл.п.гьке свито поєднувало чимало дійств, пон’яза
шни Ч.. ч 1 ’ВИМ ‘1*“ми;иьким Життям. Це ЧИ не найпоетичні
постійні іаб. 1	-ИЧ"»Д> Не вдивовиж, що свято, незважаючи И»

таки ібґпег'н ' « '' християнства і войовничих атеїстів, все
постійно нагнажува^чу^тиТх” ІИ*ТИ*ЖИЙ 1 моральний струмінь
я ї	чутливу душу хлібороба.

більше. Чаг аообіГн Найв*л°МІІиих сюжетах, хоч їх було значно
л««. багаті* а^тнХ’ь\ш7ЛтЯЧНУ П’раву ~ чимало вже призабу
имло • поле зору діх'линик в аГ4‘2ИХ ,,ере,инах’ ие все потрал

ИКШ. Але Й те» що чд ЛИШИ ПГМ'И н народній
пам'яті, красномовно підтверджує-	’ ™

систему купалівських дійств. На особливу"^4 ВИТВ0Р““ еукєпи,
уюшии пісенний мелос як унікальна стопі І“ У ммУ™»Уе і баса"
України.	орінка музичної культури

Іноземні дослідники щиро захоптю

ГТЮ сюжетної і словесної поетики купаТЛ? *'СОКою ВИВ"РШЄН1-
ним розмаїттям. Цій темі присвячено чим»? ШСень< їх
вона широко використовувалась від0Мим„ ? Наукови* розвідок,
ками, драматургами, композиторами V? амн и письменнії

Купальські пісні. Цей унікальний культХТий* п ?'
реплетении з обрядами, оспівує красу ппи^.	' т1сно ІІе’

почуття, шляхетність, Дівочу вроду ! жіноч? дХ^уТ™’ 9ИС0КІ
ві наспіви, і дотепні пісні, які завжти	Гут,жУРіи-

м якої української вдачі та теплого гамору пХарактерннМи Для
б вести довгу розмову. Я ж завершу СВОЮ розпоа^ХХТнїє™
з найкращих пісень купальського циклу шо лій,.?™ ?

пам'ятних часів. Вона нагадує
наше світосприйняття духовних начал:	р,я>

Як пішла Ганна в Дунай по воду.

І ступала Ганна на хитку кладку.—
Ганна моя панна, ягода червона!

Кладка хитнулась, Ганна втонула.
Як потопала, тричі зринала.—
Ганна моя панна, ягода червона!

Ганнина мати громади збирала,
Громаду збирала — усім заказала.—
Ганна моя панна, ягода червона!

Не беріть, люди, у Дунаї води.

У Дунаї вода — Ганнина сльоза,—
Ганна моя панна, ягода червона!

Не ловіть, люди, у Дунаї щуки.

У Дунаї щуки — Ганнині руки,—
Ганна моя панна, ягода червона!

Не лові і ь. люди, у Дунаї сомів,
У Дунаї соми — Ганнині ноги.—
Ганна моя панна, ягода червона!

Не ламайте, люди, по луках калини.
По луках калина — Ганнина краса.
Ганна моя панна, ягода червона!

Не роїть, люди, по луках терену.

•V лулі терен — Ганнині очі.—
Ганни моя панна, ягода червона!

Не косіть, люди, по луках трави.
Но луках трава — Ганнина коса,
Ганна моя панна, ягода червона!
--тт ' ^"Г

СВЯТИИ ПЕТРО ЗА ПЛУГОМ ходить

н» літо як ви помітили, припадає найменше свят 1 це цілком
природно адже настає найвідповідальніша пора у хлібороб,в -
жнива Відтак часу для розваг залишається обмаль: .Один легкій
^"на^липень припадає лише три свята Купала, Петра і Павла
т» Прокопа Серед них особливе місце належить двом перво-
верховним апостолам - Петрові та Павлові, котрих святкують
12 липня шо на переважній території України лоп ається з по-

чатком жнив.

До Петропавлового дня (у народі його именушіли ще святом
Петра, або Петровим святом) готувалися заздалегідь. Жінки біли-
ли хати, прикрашали рушниками стіни та ікони, святково спо
ряджували подвір’я і виготовляли обрядове печиво — мандрики.
Ці смачні пампушечки пекли з сиру та борошна, заінеєних на сме-
тані та яйцях. З цього приводу в народі побутує прислів’я: «На
Петра зозуля мандрикою вдавилася*. Відносно цього існує ле-

генда

Апостол Петро, мандруючи по світу, вирішив перепочити під
кроною дерева. Поклав поруч себе торбинку та й заснув. ’(им ча-
сом непомітно підкралася зозуля, зазирнула в неї, побачила
мандрику і ькрала. Проте як тільки почала її їсти, одразу ж вда-
вилася. У такий спосіб Бог покарав нечестиву птаху. Ось чому,
стверджує легенда, після Петрового дня зозулі перестають кувати.
І не дійсно так. Однак якщо ж кування чути і по Петрові, то це, за
народним ніруванням, віщує лихо.

Як вже зазначалось, свято Петра і Павла символізувало поча-
ток жнив. До цього дня годилося зжати бодай один сніп, адже «як
зажнеться, так і обжнеться». М. Грушевський відзначав: «...діло
св. Петра жито зажинати. Він з'являється сторожем поля, май-
бу гнього врожаю, бджільного взятку,— він же заорює, очевидно,
на озиме. Ця тема розробляється на різні способи в піснях вели-
чальних (колядках), легендах, оповідках».

Особливо шанували Петра як покровителя жнив на півдні
к| аіни, де початок косовиці зернових наставав значно раніше.
Дореволюційний дослідник Херсонського краю І. Баесараба заііи
пяпгиіп тіСаК1Й ГубеРні1 Цікаву легенду, як Бог з Петром людей
веіемо а* І,<,рЄказ безпосередньо пов’язаний з жнивами. На-
ведемо його повністю.

.ВОНИ удиох ПОЛЄМ- Немилосердно пекло еони®»
яка не розгин н м"оли хлі6а- 4>біч ниви вони побачили дівчину,
прорік:	йК' И( Ь жила збіжжя. Петро зупинився біля неї и



ЧвЛ?ЖС’ ПОмпжи Дівчино!
н®^п6аромМв^ни°пі1’ий?цл КУВаЛв •“ ‘ аМ°Ву За Р<>ботУ-

і шли до сусідньої ниви. Сиротіла там оди
Иока полукіпка, а під нею в холодку СЛЛпп

чи дорідна молодиця.	Лодко спаЛа аж П0Хри

Подивилися на неї обоє, стенули п7е>

далік під розпряженим возом, нап’явший/ ПІШЛи цаді- Непо-
парубок.	 я холодок, спочивав

Апостол було вже замахнувся ціпком „ к

але Бог зупинив його:	‘ ’ Що° пРовчити лінивця,

— Не займай. Петре, ходімо датії

йдуть вони та йдуть. Пшениця, як лІС стоїть кл

раз у раз змахуються над нивою жмутки зо жжя н я * 6ачать:
вдоволено усміхнулись - молодий Юнак, облізаю7*Л1ЙЛИГЬ’ 1
спішав дожати гінку.	‘ 10 ІИсь лотом, по

- Боже, поможи тобі, хлопче! - побажав йому Петпо

Господар ниви підняв голову, відктаняж-я «ш» Р
за працю.	пикланявея щиросердно, і знову

Одійшли вбік, зупинилися. Петро й пропонує Богові-

- Спаруй. Боже, цього парубка й оту дівчину, що гак само
жне, і тих ледацюг спаруй!

— Хоч ти, Петре, і старий,—відповідає йому Бог,-та дур
ний. Якщо цих ледацюг спарувати, то вони з голоду помруть
Цього парубка треба одружити з ледачою дівкою».

Так боні», мовить у кінці легенда, й буває на світі: якщо чоло-
вік роботяга, зо жінка ледащо, а як жінка моторна, то чоловік вай-
ло...

До зажинків у селі готувалися заздалегідь: назубрювали сер-
пи, стругали цурки (юрки), якими в'язали снопи, крутили з около-
ту перевесла для пшениці, вівса та ячменю.

Зажинок починали вдосвіта і обов язково на легкий, тобто жі
ночий день (середу, п'ятницю, суботу). Вмившись га помолившись,
йшли в поле, щоб, доки зійде сонце, зробити жнив'яний ПОЧИН —
обрядовий сніп. У цей день усім годилося бути чемними: не свари-
тись, ввічливо звертатись один до одного, не зі здувати сумних іс-
торій, навіть на худобу не підвищувати голосу і ситиіше п годува
ти, ♦ щоб жнивам не наврочити».

Перед початком роботи розстеляли на узбіччі білу скатертину,
клали на неї хліб сіль, свячену великоднеау щлушку від паски та
інші страни. Ставали обличчям до сходу сонця, і . осподар читав

— Сонце праведне, святі Петре і Юрію, наші свя™	*

виростили ви хлібець Божий на ниві, внесіть його в ,ли
Докотись, хлібцю святий, житечко наше, У наші - У 	нй>__

Хмари дощові, буряні, громові блискавиці, і ги,- Р -
обходьте ниву нашу стороною й до нас НЛ дЖЄнОї мовчанки :

Присідали довкола скатертини і післ . При цьому сер-
Нй кілька хвилин починали готуватися д0 р т‘н жінці за край-
'ка судилося вітати на ліве плече, а цуРкУ ,ТЯнели обличчям до
КУ. чоловікові — :ш очкур. Після Иьог °	?-Яп статечно кланив\

лану, чоловіки знімали головні убори. ° -1^ г
г-я * промовляв:

— Боже, благослови!	бо майстерну жш-

Зажинок завжди починали господар - наихре<т Це 6>’в'
Ка- Нажавши дві жменьки збіжжя, скл . дв почин жнмваі«-
Так званий зажинковий хрест, що с“	$ чи 7) Кільки ть < н<і

'-'ькщ пори. Після цього готували	>___
/м-ічьки скільки членів у родині), ставили ЇХ В КОЛО ко-
пій (інколи стільк посередині ще один зажинковий хрест, ПО-
лоссям догори - цьому дорослим ГОДИЛОСЯ ВИПИТИ но чарці
тім сідали їсти Р гокійних батька або діда, неньку чи ба;
згадати торію» ікиуЛося на тому світі».

6УСЇ- чошхпі тягати на землю й потягувались, щоб підчас
ПІСЛпіТ1 неціла. Можна було навіть подрімати Повертаю-

Хьїниви брали з собою кілька колосочків, при потребі два СМо
% якщо в родині були дівчата на виданні, годилося
спекти коровай чи почати осінній засів Серпя та цурку першого
X ^ли.пали У полі Під снопами на цілу ніч .на добрий почи-
Н0Ку цей день ніякої іншої роботи, крім зажинків, не починали.
Вся сім я у біному празниковому одязі до самого вечора святечно
проводила свій час; сусідам, які приходили за позичками, годило-
ся відмовляти

Напередодні зажинок селяни часто-густо обходили свої ниви
Й освячували водою майбутній врожай, щоб його не понівечили
грім, град, бхря, злива чи пожежа. Такий обрядовий обхід очолю
вав батюшка, за ним несли хоругви. Окремі люди вдавалися до
різноманітних заклинань та молитов, яких існувало безліч.

На Гуцульщині ще до недавнього часу вірили в існування
мольфарів чарівників, які можуть, якщо їх задобрити, убезпечити
айву від напасті. З цією метою влаштовували навіть ритуалізовані
Міфологічні обряди.

Практично на всій території України існував з ичай закруток
Оберегів. їх робили для того, щоб уберегти ниву «від бурі, граду та
алих очей». Напе|>едодні зажинок господиня ще до сходу сонця чи
пізно ввечері, щоб ніхто не бачив, виходила в поле, скручувала на
обочині кілька жмень стебел і зв'язувала їх у химерне плетиво.
При цьому годилося приказувати всілякі заклички і прокльони
тим, хто зазіхав на її добробут. Закрутки робити всліпу, тобто так,
щоб самій не бачити, як закручуватиметься збіжжя (нерідко до
закруток ставали спиною).

Крім закруток-оберегів, були і закрутки-напасниці. Якщо між

односельцями виникали сварки, родинні чи сусідські незлагоди,
що нерідко переростали у ворожнечу, то в таких випадках дехто
вдавав, я до магічних дій — серед яких були закрутки напасниці.

народі до них ставилися надто ревно: якщо раптом помічали і*
,Во’“'' П0ЛЬ то з панічним страхом намагалися чимскоріш зНИ
сім’ї	йКа закРУТка’ наслана чорним чоловіком, принесе

ніежею ьг, ’І8Л:Ж скота, знищення посівів вихором, градом чи п0
косами і олм-1 Хв°Р >6И 1 навіть смерть. їх зжинали серпами чи
*	«:литлл"л±гжя не бр°ли ™ими ,,ук“ми'

ПіГиї	і на людину..

В кожному полиікомі уздовж Т*т«рева, мені доводилося мВЙ*®
побутування закруток	°ПОВІАКИ 3 вуст літніх людей і»Р«

сівю у 20 ті вокм	матеріалм, зібрані Етнографічною кОВ*'

жавсд у народі і <к*пі ™ТЬ учення про те, що святий Петро в*8'
У 3-карпа^^Р1?;ГИ НИВТВ лані>	закруток-напаенИЦЬ.

мості особливе М1< і е І-'Ннництво посідало Б господарській Д1Я-‘1Ь
^УХй. ВлвсИМкитм >р"чн,‘т>ше Петрів День святкували «•'
н» “"ГОНІ. Гуцули Р Н ч,рг4н'3°ву»али святковий обхід (Петрівн*1
__	’ ,мо' приносили для відпасувані»
ливому виготовлені мандрики (ПеПрВ

виручені гроші йшли „з власніХХ” 8"ГІД"°	Х.Х

Нещодавно на Івано-Фра„кіощдр'би'	”И'

сьогодні копав Петра?. Коли ж поиіі. ',очув вислів: ,д
виявилось, що й дотепер на Прикарпатті Щ° це вдтач«. то
пати Петра.,	р арпатт' існує давній звичай .к™

•А ти

Напередодні свята пастухи та підл
канавки навколо попередньо розм^ено™^™0^1*™ На ТОЛок®х
щоб можна було спустити в них ноги Зем Драта такої глибини,
ком і прикривали дерном. Середину обкопанщТХя" "°РЯД Вал
ло за стіл, застеляли скатертиною і клали на неї п Прави'
продукти (переважно пиріжки з капустою, сиром "ГзТзеннюі'
а також оезалкогольні напої. Кожен намагався поч.стумти ?и
ших домашнім їством. Всі сідали навколо імпровізованого ям
спустивши ноги у канавку.	сгилу.

Брати участь у цих дійствах було для підлітків за велику
честь. До товариства приймали не всіх і вважалося великою гань
бою залишитись поза гуртом. Тому ображені намагалися засипати
канавки і за ними потрібно було вести постійний нагляд.

Петропавлове свято мало і свій пісенний цикл. Ось, наприклад,
така співаночка:

А на Петра вода тепла.
Лиш би ся купати.
Ой, на Петра личко біле.
Лиш би цілувати!

Ой, на Петра вода тепла.

Лишень її пити.

— Який, мамцю, Петрусь файний.
Лиш би го любити.

Цікаво відзначити, що наступного дня, себто 13 лв[іна’ а Д на
чали свято Полупетра. Деякі вважали, що св*™ ”а ят0 ,на.
честь Петрового батька, інші пов’язували його зале в
половину менше, а тому и Полупетра*.	На Слобожанщині

цей день також вшановували пастухів у	борщ У трьох

З цього приводу різали трьох П1ВНИК1®? ПеТр0 тричі відрікся од
горшечках — на ознаку того, що св ПЯСТУШата не пасли худобу,
Христа. Крім того, в цей день сільсь іітнооа».

тому казали: *На Полупетра щаслива початком жнив. Земле

Отже, свято Петра-Павла співпад . йом^ колядці;
робський його характер відбився у

Святий Петро за
Святий Павло ^"‘Лея^У
А сам Господь-Бог пшени У
А святий Ілля заволочус,-
та приказках,
а також у численних прислів	- неповний.

а ІТП Петрові глек 1 тол

До Петра молочка відерце. а	фетрові та Й по теплові.

До Петра не сподівайся тепла, а
Від Петра красне літо.

\іь
ч» Петоа Ліонського сонце повертається на зиму, а літо на Жа.
ру, а з Спирилона Сонцеворота (25 грудня) сонце повертає на
літо, а зима на мороз.

По Петрові на дворі пусто, а в полі густо.

Як хліба вродили, то ні Петро, ні Павло їх не віднімуть.
Коли на Петра сльота, то буде в літі багато болота.

Якщо на Петра один дощ — врожай непоганий, два______добрий

а три — багатий.	’

ПРОКІП НАВ’ЯЗАВ СІМ КІП

Ще з дитинства запам'яталася мені хатня розмова. Якось ма-
ма, повернувшись з городу, мовили до тата:

— Жито вже майже дозріло, скоро й жнива, а ти й досі не вис-
тругав цурку!

Батько загадково усміхнувся:

— А ти краще спитай у Прокопе, коли жнива починаються...
який°Д1 Ч0МУС* МЄНІ здалося’ що тато мали на увазі нашого сусіду,
ки його гй наипершим У селі починав косовицю зернових, оскіль-
жито Чгллг И о знаходилась на пагорбі, де найраніше достигало
ди співпалян ,д13нався’У наг на Поліссі полудень жнив завж-

У різних оегі^Гї ^рокопа’ яке відзначають 21 липня,
вих; на Півдні екя» країни були свої строки дозрівання зерно-
південному сході з ЮпН В°НИ зб1галися 3 Петропавловим днем, на
леймона, Анну Тріскучу чі/г-8 ІНШИХ м‘сцевостях на Іллю, Панте-
У кожному окремому ЙУ ^УРилика-Вітрогона. Масова косовиця
біологічного Дозрівання1 збі>к‘ 3аЛЄ>КаЛа ВІД геогРаФічних Умов та

Проте на основному теоені'няй^г

* співпадала зі святом Пп каикУльмінаціиніша пора жнив все
прислів’я; «На Поокппо л рокопа- 4е підтверджують і численні
вже є в полі копа»	ПЛЄЧІ ДЛЯ снопа», «На Проколе

Як відомо, жнива поліп!?Р°К°Па жита копа».

не жнива та обжинки Л/1ЮТЬ<Я на три періоди: зажинки, влас-
редньпму матеріалі, ппи ,,‘ажинки вже йшла мова в попе-
в‘Дтак, Якщо «Петро ки™ “У «постолам Петрові та Павлові.
апп^118 Ь Т° <Прокіп нав’язав^ни^*’ ЯК мовитьея У відомому
тобто жнива досягли свого

н^в^л0^60*0’ але Це ПоРівнян^і Xй иері°А МОЖІіа порівняти хіба
н? ЇГОАНИХ Умов можна пр?УДЄ МДНОс«им. адже сівбу залеж-
нанїй	«ф’*о»ан7мО,° М-‘РОК' “Рисувати, а жнива -

виш.’ Том» РІК	а •ЖниаХяЛнм°'1Об<'ЬКИХ "Р«вввк“х: ,Все

будь якої цУ <елянин» відклавши & У ‘одину й роком не попри-
вітимеш. І0ДИ Збира^н 42 X* Тадьні справи, брався за

♦День прогавиш — рік бідУ*
Про жнива існує безліч оповідей як

вій літературі. Ця важка, але воднораз . П°*Н,Й’ Так 1 у наУ*о-
ощедрювала селянина оптимізмом і спот'івяи^ ІСНВ Праця -’авшь
рік; «Як вродиться жито, ТО Й будемо ^^\РМИН&До€робутний

Жнива для селянина — це все: статок V г '
у родині, щаслива пісня й веселе святе Оли^0^^®1, затищок
царського циклу С. Килимник пи^ав- «уВР„, ДОсліДників жни
те велике свято - на ЖНЙЬА, цебто на збір ур< жаюТ Н&
поглядав господар на небо, на хмари, спостерігав Т?аХ°*
Його турбує і надто -РЯнеєонцеЛзн^оаа^ХдТГбуйни^^-
„р. Кожна чорна хмара - то страх - зливи, бурі, граду І аі»'
сно, одна година нещаслива й може пропасти в/я річна праця Д/
подаря, і може він залишитися на цілий рік без засоби, до життя.'

Здається жодна сільськогосподарська діяльність людини е
позначена такою багатюшіг тю обрядових дійств та фольклорної
творчості, як жнива. Якою б тяжкою не була праця в полі, її н<юл
мінно супроводжували піснями. А українському мелосі годі знай-
ти більш поетичний, тематично різноплановий і художньо довер-
шений пласт пісенної культури, ніж жниварські співанки. Зранку
і до пізнього вечора дзвеніла милозвучна пісня. Вона супроводжу-
вала женчиків під час косовиці, в язання снопів, складання їх у
копи, транспортування збіжжя. Гуртовий спів був своєрідним ка-
талізатором настрою, знімав втому, вселяв радість трудозитому
селянинові, і це цілком зрозуміло — хліб завжди опредметнював-
ся зі святістю в домі, був одвічним мірилом добробуту і неперерв-
ності сімейних традицій. Здавна вважалося: якщо буде хліб, дзве-
нітимуть пісні, житимуть традиції, стверджуватиметься мораль.

Але щоб його святенний запах наповнював оселю, потрібно
вчасно зібрати збіжжя. Якщо воно обсиплеться або виляже під до-
щами й почорніє — лиха не оминути: реадину неодмінно переслі-
дуватимуть нестатки...

Хлібороби ретельно стежили за дозріванням зерна. Наививіри
нішим способом було спробувати його на зуб якщо зо жжя ма о
тугий прикус, то одразу приступали до жнивування. Ь я с- зон, як
правило, співпадав з дозріванням чорниці.	Раітамі_

У давніші часи зернові збирали перев-'ЖНі- с$р”а' ‘ ймен.
вважали, що лише в такий спосіб їх можна ви* 1 
ШИХ втрат, не залишивши в полі жоднПГ0	Прилад-

И Ц^НЬ її О	У Р пїіКї ясенчик^ВКЛОНЯВСЯ ниві

нивши у затінку їжу і барильце з аодою,

и проголошував:

— Господи-Боже, поможи
хутенько!

— Дай Боже, час добрий і
й на той рік дождать!

Вижате збіжжя надвечір

легенько, добренько, щоб вижати
пору В доброму здоров’ї пожать та ;

пов'язували в снопки. Перший
ніп — так званий «коляда», «воєвода» і & дівчина на видан
Г;ияке ритуальне значення: якщо в род иХ зерен спекти
ні- «воєводу» тримали для того, ш° ' __ мк; коли ж у цьому не
Ровай та прикоротити його цими * к покуть, де »ін збер йві я
$Уло потреби, то «зажинок» стави ш  лос0ЧКів починали пер*
До початку осінньої сівби, з розім ят
Ши?,	житв й пшвкиш

-Коли в'язали перевеслами. А
- л вжатих стебел: два жмути складали колос за ко-
крутили 3	Вузол в'язали так. щоб колосся при цьому

лос. і робили * л>р н-а СНСІіах скручували за допомогою дв_
не м'ялося. Нирд,я'ярИХ культур (ячменю, гречки, проса) пере>

бавк1. <«<>,

ВИ,поіукіпки (ЗО . ПОПІВ) та копи (60 снопів). Кожна мірка Ма. *
,ітки, по. укі  Скажімо, бабку формували так: сім снопів 1
бавити “пиряні. долі, а * ТР‘"« Р°вилн Т"’»’' п'ятнадцяте З
Г’олукшки складали а перехресних снопів колоссям всередину Я

Як сонце ховалося іа гориюнт. втомлені женчики (вправнії» ’
іець міг за день нажати півтори дві копи) поверталися додому. •

Ой наспіваймо. хай дома почують.	І

Хай нам вечерять готують.

Утомила нас та широкая нива.

Що тепер нам і вечеря не мила

Ой не гак та ниво, як високії горн

Ой не так гори, як велике жито.

А вже ж нам спину, як кілком перебито.

А.'1 не всі мали можливість вчасно оджнивуяатись. Переважно
не од. нокі літні люди, сироти, вдови та каліки. За християнським
звич’єм, у таких випадках обов язково годилося прийти на поміч.
Най! оширснішою формою колективної допомоги були толоки.

Господар. у якого було чимало збіжжя, також оголошував то
лок . —запрошував сусідів і родичів допомогти зібрати врожай.
Як правило, помічникам не платили, а лише ситно годували.

Читачі, очевидно, пам ятають, що у давнину починали першу
оранку у вдів та сиріт. Цей обряд називався «вдовиним плугом*.
Подібне дійство мало місце і на жнивах. Впоравшись із своєю ни-
вою, люди домовлялися між собою про «вдовині жнива», право на
яке мали лише сироти, вдови, сім’ї рекрутів та немічні. З цього
приводу казали- ‘Допоможи вдові-сироті раз. Бог тобі допоможе
X десять раз’..

Толокувати йшли без попереднього узгодження з господарем.
Пері Яко вони Про це довідувались лише тоді, як нива вже була
їіпия^т Працювали, звичайно, без винагороди і на власних
£ Млліт ХТ0 М0В Гу>КОвИи транспорт, ЗВОЗИЛИ СНОПИ ДО СТОДОЛИ»

Ппекпнгмл^ К< ЛН 14,14:1 Р°6°ти Ще не зроблено у власній господі-
«Харитя» ‘ Й ГаК^ ТОЛОКУ Михайло Коцюбинський у новелі
нашоД^напол^08?”1 Ж Іиии* свідчать про високі моральні якості
баХння доХ<;;ГДРУ' ^лоїч-рдну душу, добре, чуйне серпе,
поміч знедоленому. И идному ь (КР>тну хвилину, прийти не

Дм з шанобою станиг\’ НаР°Ді практично не святну вався, але лю
а жінки випіка :н гю-ин и нього: зодягалися в чисту білу оД1*’
приповідкоаува-їй ч ”"І* пічки з нового врожаю. З цієї ннгоДи

•	Прокіп принц у хату новий хліб-

па
уттттггг
СВЯТА МОКРИНА ОСІНЬ приносить

очевидно, задумано природою: починається косоаиня

’	----— затяжні дощі, що нерідко

Так уже.

піна і тут же настигає мокровиця

^О«ть іан.аецч селянську працю, і навпаки - тільки но пішли
в шет кволі сходи - нестерпно запряжить сонце...

Але найбільше остерігались мокречі жниварі. Іони уважно
тгжили за сонцем, місяцем, зірками, зміною вітру, повадками
свійських тварин та комах, придивлялися до рослинного царства.
За тоеґолітню істор.ю наші пращури навчились у багатьох випад-
ках безпомилково завбачувати погоду. Скажімо, лише за вигля-
дом місяця вони уміли визначити наступну днин./ зкщо місяць
у кружку, тс несе воду в ріжку, коли повний бути сонцю, щер-

батий — незабаром задощить, відквасив черево — на затяжне не-
логіддя, круті ріжки в молодика — невдовзі чекай мокви, а поло-
жисті — віщують гожі дні тощо,

Але від того, що знатиме хлібороб про день завтрашній, йому
не легше, бо жнива, як мовить прислів я, ні свят, н’ негоди не виз-
нають: «Дозріле зерно, як породілля,— пора прийшла і ради не-
ма». Недарма мовиться: «Дощ іде не там, де ждуть, а там, де
жнуть, не там, де просять, а там, де косять» чи «Дощу тут ждуть,
а він іде, де жнуть».

У цей час неспокійна хліборобова душа, болить чутливе серце,
адже тяжка, виснажлива праця може зійти нанівець. Затяжні та
забивні дощі з градом і вітром на очах можуть знищити житостій,
прибити його до землі, а вижаті чи скошені покоси, якщо їх не зіб-
рати в станки, можуть швидко почорніти, зопріти або ж прорости.
Як то дивитися на таке сільському трудареві, що снив дорідним
урожаєм протягом року?!

Окрім щоденних завбачень, у набутку селян були й довготри-
«валі проіноаи, так звані річні, або сезонні. Один з таких робився
у день Мокрини, який припадає на 1 серпня Вважається, що під
найчастіше гостює негода. Тому селяни намагалися до
а клпмВчТ ІЯ Н 1, :ьки викосити, а й обов’язково зібрати збіжжя
копи З цього приводу побутувала така примовка:

"е розг ц,наимо спини —
Жнімо до Мокрини,
Во Мокрини без дощу,
Як обід без борщу,

від негоди* тоХіеп^ ' ,1”мки еклМали без особливих мадоУД0*
мн «шапками» Нн Н™' К НИвеРшуваги конички спеціальии
«а маківку капелю хотіло СТІЖках’ як-от п’ятнадцятках, ставили
«.помірно р чппаі 1”? СТЙ 'Т1ИР«М угору, а колоссям
бадани чому вода є... „	*' "Ге^ла опоясували стінки стіжк®-

в стайку.	иікод стікала вниз, не потрапляючи

ИнВ€Ршували одним або двома снопками,
Негоди.

епос те-

переламавши їх посередині. Добре вкладені станки і вправно ви-
ношені «шапками*, вони практично не боялися будь якої
Тому, зробивши свою справу, жниварі співали:

Та поставим, копки. копка.
Та ударим гопки, гопки!

Ті хто вчасно впорався із жнивами, мав змогу спокійно
гати в Цей день за погодою, щоб запрогнозувати, якою буде

Адже вважалося, що Мокрина «закриває на ключ останній
оСІ ліТа». Після неї вже починається осінь. Тому й казали: «Свя-
?а Мокрина осінь приносить»,

Відтак, якщо зранку йде дощ, то початок осені буде дощовим,
щить опівдні — занегодить середина, а якщо дощ паде над-
задо то буде з дощами кінець осені. Похмурий день також застері-
^в- наступного року вродять жита, але через негоду їх важко
бУДп(рбодна 'прикмета, пов'язана з цим днем: .Як на Мокрини
п„, то горіхи повимокають, а як сухо - бджоли повилітають.
^Ітже яхто вас цікавить, якою буде нинішня осінь, 1-го серпня
„ежтГ і’а погодою. Мокрина рідко коли не дотримує своє, об.-
цянки.

НА ІЛЛІ НОВИЙ ХЛІБ НА СТОЛІ

У нашому селі, як і в багатьох 1НШ^неДивувало: на вулиці
«Після Ілля купається тільки свиня». на 2 серпня,— а мама
ще тепло — свято пророка Іллі припа	бо, якщо не потяг

з татом загадують, аби не смів купати вербові гілки вирос-
не на дно утопленик, то неодмінно на спині вероо

туть...	м не Вельми вірили а та»«-.

Правду кажучи, ми, сільські дітл ^.в майже не було дорос- ./
застороги. В обідню днину, коли - и у воду. Купалися
лих, похапцем знімали одіж і ш>° думка про мерцЩ-У* - .
чайно не довго - все ж підсвідомо.тяжіла ДУ^ на спиН1 Та А
леників та вербові пагони, які, д	як> а таки поверН'ішалЖі?

вода вже віддавала пРОХОЛОДО*?о ротшади ДН‘« похолод г„
останній місяць літа і, отже,
ночі.	, лям’яталося з ДитИНС^ пис8-

Власне, саме цими повір ями‘ 1педИцій мені поіцаС^ь. Нач-Ж
пророка Іллі. Згодом в одній з е. нЯЛОсяД‘тямК>П яе раюва*
ТИ легенду, чому ПІД цю пору	‘ ОДІЙЮ-І» .

то, В цей день Ілля оере ПІД с	ганим, що .

ь ній лише праведним ДУша ’рпішникам св0І гр*гі оселяються
Цього світу, а також «обмити Р а£1 духн-ДУ проганяє іх

За іншими віруваннями, шс шсЛя жИИВ йСНИком. оДн“м
У горах, скелях, водах і ліса ’жйтніх кі» та 1Х 3ийШТовхувлЛа 03
з Подів, ОСКІЛЬКИ ВІН є опікун0

,^ИЦя роль Ілл1 иаШ	Ів1

словом — покровителем збіЖ
,^„ляяків на думку, що християнство замінило язиЧесі,.
гатьох дослідив 6лискавІ)К та , рОму — на Іллю 1 ромовержод.
““^повніше УЯВИТИ дайбозькі вірування, мусимо пригадати
Ш в божество і його функціональну роль. У дохристиянеь
"а-ШЄ жЛ„,-й ІІеиУН вважався одним з иаипочесніших богів. ще
Кін МІ*0Л0'" іський у VI столітті писав, що анти і слов'яни
' грюнаюіь владикою всіх єдиного бо!а, який насилає блискавку,
жептвоприиосять йому корови та всяку ІНШУ жертву. І Костяя.
™н Б™ рянородний у КИНЗ! .Про правління імперією. (»«_
«З вві описуючи про Хортицю, відзначав, що русини. идучи по-
млой до Цергороду. зупинялися на острозі, щ«> поклонитися Пе-
пїнові- «Там стоїть великий дуб. Під ним приносять у жертви
живих'птиць, також втикають навкруги стріли, а інші кладуть
имьгочки хліба та м'яса, що У кого є, за своїм звичаєм*.

Перонові калита здебільшого стояли на пагорбах. Це були пе-
реважно кремезні дуби. У багатьох літописах (907, 945, 971 рр.)
мовиться, що наші пращури, укладаючи угоди з греками, присяга-
лися «на Перука*. Зокрема, подано таку сценку; Ігор, запросив-
ши послів, сам вийшов на Київську гору, де стояв і« рун, а за ним
івої, що перед цим склали зброю, щити та золото. Київська знать
щиросердно обіцяла грекам. *Да будете кляп» оть опга и оть Пе-
рука. яко преступи свою клятву».

Відтак Перун вважався найвищим і найшановачлним божест-
вом у дайбожмчів. Коли київський престол обійняв Володимир Ве-
ликий, він розпочав будувати пишний пантеон. Про це говорить
і «Повість врем яних літ»: «И нача княжити Володимерь вь
Києві, єдині и постави комирьі на холму вид двора терем ного: Пе-
рука древяна, а глаиу его еребену, а ус'ь злат-ь...*.

Проте невдовзі — парадокс історії — той же Володимир Сйя-
тославович, котрий так ревно сповідував Перунові, з прийняттям
християнства жорстоко наглумився над своїм кумиром: Перука
за Його наказом прив язали коневі до хвоста і гягли до Дніпра, а
Дванадцять людей сікли буковими різками, викрикуючи всілякі
Хфокльони, в яких ганьбили ♦ штука на, що обдурював їх».

• Натомість, скинувши ідола в Дніпро, князь писав: «Коли за
Держиться де (ідол), відтручуйте його від берега, доки не нерепли-
е порогів, її потім псілищігь його’» Кияни ж, усупереч наказам,
яси- ж Сні ли берегом, волаючи* «Видиоай, видибай, наш міцний Бо
тій» К тверджус переказ, місце, де Перун начебто і справді
вунй т и*””1 РЙЗ’ Мааеано Видубиш, на честь «видибання» Не-
руна так воно зветься й дотепер.

нзичесьн^ия' нпР ,Тк1 ісТ?ричні свідчення пре найосновніцюго бога
ше умій. З іщі йняттям*" В 1>"“х Аж(‘рел»х відведено иай<^1,’^'
ребр.лн інші свят"хр,,сти>'н':т»а Перунові .обов'язки, пе
мети Перука	к И° ИРИВ<1ДУ В. І нитюк відзначав: «При*

н Паликопу, а оДНОго^ 1ЧіЛОВНИМ чин<>м нв Громовика, Бурівни*5
риіла, з другого бокк Тн на святих Іллю, Пантелеймона і ГаВ'
’йн управляє грамам ? М1сце аайн><в після Перуна св. ІЛЛЯ.

<Р»»жнимн»	' ива<* портів, управляє духами, град0*

Т'ц к

* інінтвгях. Нін Р*ср’ЙНі<ням,ниЙ пророк Ілля виступав в кіль-
«• ІЛЛЯ — наробить гнмл'лв' ИД*€ ДОЩами та зливами: «Як ПРИ
Ливннх дотік Та гтихЛии * П1Д Н» пору припадає найбільш
дробини* „очей, двхто В8аИжав. колм ^рнові
зібрано, то Ілля вже не навідує ниви, а полюс

Вони ховаються від нього у ВОду, та святий є ;а Дідьками в небі,
шов Ілля водою і тепло повів за собою, «Упп Н’ а Тому *п‘-
відібрано» чи «У серпні сонце серпи гріє ’а І Ля п 316рано і тепло
По-друге, він розпоряджався гр0Ма’ми- Ду х°л°Дить».

Його в народі ще наливали Громовержцем В п™*КаВКами’ ТомУ

мовиться, що коли чорти постали проти богі
ганятися іа ними на небі.

одному з переказів

то Він наказав Іллі

По-третє, Ілля € опікуном Кіп та збіжжя: «Куди махи,
росте, жито-пшениця, всяка пашниця». Тому’сютг^. Л *Ито
здебільшого зображували пророка на іконах як старця 3°довгою
сивою бородою, довжелезною пугою і в кожусі; він як правило
сидить на громіздкій, яскраво розмальованій колісниці, упряже-
ній чотирма білими кіньми з розкішними гривами та хвостами '
з Ніздрів яких палахкотять вогненні снопи. В одному з переказів
[юзповідасться, що пророк їздить також колісницею по небу, зби- І
рає пшеницю, перемелює її на борошно і пече з неї калачі. А щоб
діти не боялися грому, то їх заспокоювали: «То Бозя чемним діт-
кам калачі везе».

В ОДНІЙ ДИТЯЧІЙ ОПОВІДЦІ стверджується, ЩО СВЯТИЙ ІЛЛЯ засі- !
ває з неба нчаи золотими зернами. Якщо господарі працьовиті і ‘
шанують свого пророка, то він таких ощедрює гарним і чистим ,
збіжжям; коли ж нехтують ним — засіває ниви кукілем і стоколо- ;
сом...

Нарешті. Ілля вважався найосновнішим оберігачем усіх трьох
етапів жнив — зажинок, власне жнив та обжинків. На переважній і
більшості України це свято співпадає з обжинками. З цього приво- ;
ду казали. «На Іллі новий хліб на столі» чи «То не газда, що на
столі нема свіжого хліба на Іллі», а в одній обрядовій пісні є сло
ва: «Святий Петро жито зажинає, святий Ілля в копи складає». г
У деяких селах, завершуючи косовицю, залишали нася30'\ии1
жмут колосся, яке називали «бородою Іллі», цьо. у
присв ячена пісня:

Ходе Ілля по межі.

Дивується бороді...
— Диво мені з сеі бороди...
Ой, чия ж то борода
Да золотом улита.
Чорним шовком обвита.

. *ий В УкрйіНІ ЗЙ-ИСИН*

Згадка про бороду не випадкова. ТрвД«^^яМ «бороди*- На* 1
ки завершували поетичним дійством ^дпоть незжатих сте».
самкінці ниви женчики залишали на	оіназви: «борода»»,

бел. У різних регіонах і в різний час це	«цапова борода», -

♦Прокіп’я», «людська доля», «дідова Згодом на ое®""»»/
«Іллі на бороду», «перепілка», «коза	_ «Спасова борода . ;

Терен і утвердився найпохіднішии те таКОж зі святом Спаса
оскільки жниварський сезон співпала	жниш» І

покровителя врожаю.	в інШИХ - «айсТ®Клк)вали ;

Ь одних випадках господар»	стрічкою« <>3Д яК ;

ПіДВ'яаували ПучеЧОК ЖИТОСТОЮ ЧЄрВ коЛОССЯ СХИЛЯЛА0 ^р^ду,
«ютами, а вершок надламували нагадувало Довідно-
подяка щедрій ниві. Воно й спр — діда лаД0 я
яка первісно символізувала глав1» р -	1М
„П1к¥ни й пошанувача культу покійників а з одом тобднува,,
™ ™«Жних старійшин. М. Грушевський з цього приводу
сиси поваж зав'язування недожатоі купини збіжжя стот
зв'язку з Ш"Р°КО розповсюдженими поза східно.
’ оа янсікими краями назвами останньо, недожатоі купини або
Хнн»го снопа .цапом., або .козою,: це доволі правдоподібно
з-яснюсться як останній притулок польного духа, представленого
н виді цапа (сатира)».	.	.

Щоб там не було, але цей своєрідний вінець жнивам дуже сим-
волічний і поетичний, він сягає своїм корінням у далекі дохрис
талиські часи. Зробивши «бороду», в її підніжжі клали окраєць
хліба й дрібск солі, а поряд засівали вимитим .ч кількох колосом
ків зерном подзьобаний кінцем серпа клаптик зєуті або ж розки-
дали зерно по ниві, приказуючи:

— Сійся-родися, жито-пшекиця, всяка пашн ’кя, краща, ніж
торік!

Присутні зверталися зі словам подяки до соїнеба, поля, до
добрих птахів, що не клювали зерна та до духін покійників, що
допомогли вчасно зібрати врожай. Подяку завершували гуртів-
нею піснею:

Ой, задзвеніли стодоли, стодоли,
Що неповні сторони, сторони,
— Ой, не дзвеніте, стодоли,
Будуть повні сторони.
Скільки на небі зірочок.
Стільки у полі копичок,
Зіроньки небо освітили,
Копоньки пиле укрили...

У північно західних районах Полісся, крім «бороди», робили
іце । «бабу б останній вижатий сніп зодягали ь жіночу сорочку,
звеРхУ пов язували хустину. Вертаючись з поля, «бабу» несли
г- ч.ереду женчиків і віддавали господареві, який відносив її

Упоравшись з «бородою*, молодь, молодші жінки Й чоловіки
ІчЬеличкУ забаву: дівчата намагалися побороти
.а •«ічімЛь.8010’ *вклякли б1ля «бороди» — силоміць ставили ЇХ
няь- тч пі Х ЦЄ ‘ упР°в°ДжУвалося жартами, дотепами, штовхаН-
иям та пісенними перепалками;

~ Наше жито вже в кінця,
ЛУМ> дівчата, до вінця!

Г,.Л в* чшениченці на ниві кінець,
ц	•' плести нашій княгині вінець!

»Хз	*-" ДО полукіпок, ВИТЯїУВвЛН

ж плели Колосяний »гіЛі И И 3 НИХ Кнітку-китицю, Сніп рай або
правило, на покуть 1 несли в село Ці атрибути ставили, КК
та добрі польні духи ГінЦЄ> М6ють нервувати душі покійників
різдвяних свят&х. П ^а'' ЬиконУвав нерідко роль ДідУха
полукіпок. ПотшК'м^мн?мКИ ПЛЄЛИ й *іиок- «кий навершували н“
колом, співали:

,	роецаея в господаря в стодолу:	ЩЦ
~ Пускай, господарю, в стодоли

Вже я набувся на полі:
Вже я на полі набувся.
Буйного вітру начувся'
Ранньої роси напився!
Я недовго полежу —
Знову в поле побіжу...

Наприкінці влаштовували ще одну цікаву сценку, пов'язану
з наступними жнивами. Женчики вішали серпи на ліве плече кіл
ходили від полукіпки на кілька кроків і, стоячи до неї спинами
наодмаш кидали їх: якщо серп вцілив у полукіпок і застромився
то нін і наступного року «буде гуляти по полю». На Поліссі серпи
кидали в землю, приказуючи:

— Іди, серпе, в поле і загонь долю в стодолу!

Потім дівчата вибирали з-поміж себе найкращу дівчину —
«княгиню» . зона ставала в коло, клала на ліве плече серпа, брала
у праву руку цурку і опускала голову. Тим часом найповажніший
жнець обь взував її перевеслом з житніми колосками, одягав на
голову ві- < \ а дівчата приспівували:

Ой, добраніч, широкеє поле.
Широкеє поле, жито ядренеє.
Добраніч, на здоров’е!

Всі учасники обжинок — у кожного на плечі обв’язаний колос-
сям серп і цурка при боці — повільно залишали лан. Далеко л>на
ла пісня:

Сидить ворон на копі,

Дивується «бороді*:
Ой, чия ж то «борода»
Сріблом-золотом обвита!

Ой, чуй, пані, чуй:

Вечеряти нам готуй!
Сріблом-золотом обвита,
Красним шовком обшита

Ой. чуй, пані, чуй:

Вечеряти нам готуй.

Нашої пані «борода»
Сріблом-золотом обвита

Ой, чуй, пані, чуй.

Вечеряти нам готуй!

Спіб юм-золотом обвита.

Ой чуй. пані, чуй.	Я

Вечеряти нам готуй!	|

А	“ухоі пані -бороди.	-|

Мочалкою однага.

Ой. чуй. пан,. чуй.

Вечеряти на 	„рипггумти

Господарі, які раніше	с»ого їг.ю’"' м1>

ситну вечерю, вже чекали	з хлі«о-иЛ,°

До воріт застеленні скмтерти

Зринем.
Біля воріт гурт заспівував:

Ой обжинки. наш господарю.

Дай нам меду й горілки!

Несем вам полон

обжинки.

Ізо всіх сторон,
І з гір. і з підгір'я
На господарське подвір'я,
З подвір'я до стодоли,
Зі стодоли до комори.
З комори на нивоньки.
В щасливу годиноньку!

Господарі низько вклонялись добрим помічникам, дякували їм
за працю. Після символічного торгу між женчиками й господаря-
ми всі заходили до святково прибраної оселі. Допізна частували-
ся, веселилися, співали пісень, серед яких була й така:

Ой. вип'ємо, родино,
Щоб нам жито родило,
І житечко, і овес.
Щоб зібрався рід увесь.
І пшениця, і яч.мінь,
Щоб нам жити смачній!

Так закінчувалось свято врожаю, але турботи селян на цьому
не закінчувалися — потрібно було готуватися до осінньої сівби.

На Іллю жінки до схід сонця йшли на городи в одній сорочці

й стискали голівки капусти, приказуючи:

— Святий Ілля, складай головки тугі та білі так, як я!

«ппо^ЄИ Д€НЬ Дехто не випускав у поле тварин, «бо гади всюди
день ?нечистТй?аВ картоплі.’..б° *то великий гріх». Кажуть, у цей
вже зникають «н* комарів 3 іла*- Воно й справді так: під цю пору
вже зникають ці надокучливі комахи.

Якщо на Ь ію\іп1РПНЯ спостеРігасться найактивніший зорепад,
Гхїї."е то одні	що та ’“ІЛЬ-

«Україна втпачж п, а У глечик», а інші стверджують, що то
втрачає дівчину»	*

"О	їГи“р"к^;,,‘ за“ершУвов жнива, иовяза-

| Жнива кінчаються - <жі11ь починається.'

| В цей день до обіду літо, а
Як запрядеш кукурудзи до
і Тільки до Іллі добрі рої, а
і До Іллі мужик купаються, а
। Ілля на полі копи лічить.

по обіді осінь.

Іллі, то будеш у
ПО Іллі — повісь

мл ині.

♦
роя на гіллі.

після Іллі й на кущі не сохне.

І Хт“ Іллі „ари,ь

ч А «.рожни» нвяснаьр

„нняни на майбутнє та пп^ Авнь збагачується новими аавба-

ІЯкшп	прикметами:

цього дня хмапи •

пмніТ* ЖЛІб Иа Р*нміх>п^ч^,ЛТ^Я.фМННЯ' то наступного року
, а обід — середніх, а ввечері
, ЦІЛИЙ день сонячно - на недорід.

і П Іллі хмари ходять за вітром, а по Іллі — проти вітру.

1 їглі дощ ходить за і проти вітру — як накаже пророк, а пі
Іллі тільки за Вітром.

' а чимо, свято це тісно пов'язане з врожаєм, з достатками
ба' » « На Іллі новий хліб на столі*.

гелян,

НА ПАЛИКОПА ПИЛЬНУЙ СНОПА

Здасться, ні чого так не страхувалися люди, як вогню.
Історія коне гігу є: лихі пожежі знищували не тільки ліси, поля,
окремі Судіьлі, а й цілі поселення, міста з храмами, фортецями.
Полум’я безжально спалювало безцінні скарби, заповідані нащад-
кам рукописи. книги, художні шедеври, позбавляючи наступні по-
коління Історичної пам’яті. З джерелознавчих посвідок ми знаємо,
що від пожеж постійно потерпали і кияни. А в XIII столітті місто
над Дніпром було спалене майже вщент.	।

Пожежі, зважаючи на те, що житло у нас зводили переважно
з дерева, були явищем непоодиноким. Окрім навмисних підпалів
чи недбалого поводження з вогнем, дитячих пустощів аоо неоое-^
режності, чимало неприємностей завдавали людям і ГПох
ливо частими були пожежі р період так званих акт уКпаїн1і
який припадав на кінець липня - початок серпня. В Україні
в цей час починаються горобині ночі.	Нм>іпеку.

Люди намагалися всілякими зас00^”^Д сеченНя постійно1

Але ускладнювалось це тим. що доросле «^еленн І тоді
перебувало в полі і не встигало вчасн° р идався на інші,
сонь з однієї будівлі безперешкодно р_ . батьки якраз ви<

Вже за моєї пам'яті в пообідню пору ~ наГЛ0 насунула чорна
їхали на колгоспний лан збирати жнт° лункими розряд®'
хмара, раз по-раз скресуючи блискави - хаТі але невдовзі ло-
ми грому. Од переляку ми сховалися в д У * Перебору
мітили ядучі клубки диму — горіла * кликати на поміч
чи острах, ми вибігли на вулицю і почали

Дорослих.	„.ці чотири хати згорьт :

Доки збіглиея з далеких окол"""•«Н
Дотла. Буревій люто розноси» *е’^"„чн0 підпал»*"" як6и
На сусідні солом'яні покрівлі. 6л неприємна ІСТ°Р тяу

Важко сказати, чим би	Ж

не сільська мудречиха — так у вона. я« переш» <не
Одющку, яка зналася на чакл^ій оДігнати гч,роб^ВКц. переляк^
ии люди, могла зупинити гр*Д ‘ п'тувала У*УС ?д	’Хати опо-А

пили проса і соняшників», ВІДІ“. принесла зі с иЧ1 обій-И
У Дітей тощо. Тітка Одюшка пос *го Пантелейм*> • ^йНвнКя«Я
виту вишитим рушником ікону с свою мол*1'® притих.
'^а з палаючу оселю,	® ”Р 

1 на подив усіх вітер невдовзі змп
яр «ОУСЯ судити, чи то завдяки тітці, чи ще якісь ІНШІ овста.

„ ппияли але великої пожеж. не сталося, і селі ЦЯ історія
ВИНИ	• і про неї ше довго згадували, приписуючи Чу.

дотвоДтво Віруючій жінці і святій іконі Пантелеймона.

Пепеглядаючи численні матеріали з шві тематики, я постійно
натикався на свідчення, зафіксовані етнографами, про такі чи по-
пИїмі ІСТОРІЇ Про них не раз доводилося чувати і в експедиціях.
У часи войовничого атеїзму, звісна річ, ці свідчення сприймались
насторожено, їх вилучали з наукових видань. Тому користуватися
, ими не кажучи вже про використання чи наукове оперування,
практично не було змоги. Відтак вони осідали мергним багажем
в архівах чи залишалися поза увагою дослідників. Навіть експе-
диційні записи доводилося залишати н домашніх п апках, Г>о ними
практично не цікавилися рукописні фонди наукових інституцій.
Готуючи цей матеріал, я нарешті скористався прижухлими від ча-
су власними записниками.

Літні люди авторитетно підтверджували, шо майже в кожному
селі були ясновидці, шо могли зупинити пожежу : найчастіше в
таких випадках користувалися іконою святого Пантелеймона.
Крім того, у кожній родині на покуті постійно стояла страсна свіч-
ка, освячена в церкві на Чистий четвер (напередодні Великодня)
чи трійця — найбільш шанована свічка, яку виготовляли на Спа-
са. Як тільки насувалася грозова хмара, їх запалювали біля бож
ниці, читали відповідні молитви та клали біля порога кочергу,
«щоб грім не влучив у хату»

У дитинстві мені не раз доводилось й самому засвічувати
страсницю, оскільки мама зважали, що «від дитячої руки вогонь
помічніший». Щоб там не було, проте блискавка, дякувати Богові,
завжди обходила нашу оселю...

У попередньому матеріалі про пророка Іллю вже частково
йшлося, шо Перунові ♦ повноваження» з прийняттям християнст-
ва перейшли до трьох святих — Іллі, Пантелеймона і Гавриїла.
Отже, другим його намісником на землі був Пантелеймон, або, як
Його іще називали в народі,— Паликопа чи Палій. Свято це три-
, мається постійного дня — 9 серпня.

С вятий Пантелеймон здавна вважається охоронцем людей і
Зі іжжя < ід воі ню, спричиненого блискавками. Такі пожежі люди
пов вдували «,і божою карою» (з цього приводу казали: «Як Бог
запали ь, то чоловік не погасить»), а тому загасити їх можна ли
ше за допомогою покронительської ікони святого Пантелеймона та
іп ^оп«СЬК°гі матеР1> яку відзначають днем пізніше, тобто
Про; уК7г -,и- РИ цьому гасити вогнище годилося кисломолочними
блискавки1	К°ЛИ збіжжя зберігали у копах та стіжках,

тоді кол - г в них. Люди вірили, що це трапляється
цюють на великі пп* НЄ АОТримуються святих приписів — пра
А тому святий Пантрп^ИН' поруші’ють обітницю під час пості»,
сн й народна назва святого* 1?™ спосіб каРас грішників (звіД‘

Щоб не розгнівати п Л “ П копа' Палі*)-
його —- запалювали	аликопу, люди намагалися ушану»»™

не звозили з полів збіжна 1*ОНО1° свічку і не працювали, особливо
скавкою». З цього поиилп’^°Л-*^алій обоє язково вцілить бли-
рекааів. Один з таких записаної* т? ЧИмал° застережливих п«-
написано на Полтавщині,

е
«Якось поїхав чоловік возити снопи V

найомия, ходив поміж копами. ЧужимЛ°Л1 він 3УсТрій нез.

__ Що ти тут робиш?	Ужинець запитаь $ого

__ Хліб звожу...

" Ось як ™и"у3копи'	Паянкопа?

,цоце за Паликоп такий?" “ДП0,,В	й Н(1ЇИ,

Ке встиг він Підійти до воза, як небо нргп..п,п

а1 хмари, загримів грім, вдарила блискавка , X Т?'™

А від незнайомця й слід простиг*.	’	0 згоРіло.

Але не тільки збіжжю загрожували блискавки. Бпи „
коли вони влучали у полі  в людей. Покалічену гроЮ»им "
дом людину відходжували у такий спосіб. її закопували у »»
землю и тримали доти, доки «сировиця не витягне з Тіла блискав*
КИ». Нерідко так гримали кілька діб, аж поки людина не подавала
ознак життя. Це був досить поширений спосіб «зцілення од громо
віть».

На свят».' Пантелеймоне знахарі заготовляли лікарські трави,
якими зцілювали свійських тварин На Закарпатті з цього дня
вже можна ,уло збирати білі коноплі.

Непомітно, але впевнено відкочується літо. На полях зідчутно
затихають гс лооні перегуки жниварів, над левадами частішають
прохолодними досвітками серпанкові тумани. І тільки зненацька
грозові хмари з розкотистими громами оповіщають про останній
місяць напруженої жниварсько' пори. У народі на цей випадок
кажуть: «Це Пантелеймон нагадує, що пора звозити копи з по
лів»; хто ж спізниться, то неодмінно пожалкує, бо «На Паликопа
пильнуй снопа» — він немилосердний до лінькуватих господарів.

КРИНИЦЮ СВЯТИЛИ НА САМОГО МАКОВІЯ

лапчиинові особливу рв

Кінець літа і початок осені приноси- оаДуВало душУ> в€>се'
ДІсть: зібране в стіжках і стодолах :Г"Н‘ ‘ е дозрівала городи
лило родину, а по видолинках гим -м : качанами капуста, не
на — часник, цибуля, пузатилась сизи» ались короновані

козацькі булавиці, погорди» во -	•

•олівки маку.	, ппіини, де б не висівній

Традиційно в Україні не було ^ну, її широко иИК!^

Цю давню і вельми шановану з нар * і обрядових сТр ' пиро-
гонували для приготування повс я Д сТруДелЬ кор^’0 Але
Ком робили різноманітні печива	. калачі, паски 

1 и. вареники, ним оздоблювали У (макор*енИК^ к0Я< шу-
1 Збільш популярними були Явленого медом магКУ’пТуВали так--
КИ’ випечені 3 товченого і Припр тяч010 їжею. Ь г і6ні ЦІМ»
ліки, що вважалися найласов-1- пЖИКи ламали я* • ‘ . розТ«р
‘пеціадьно випечені борошняні лИ 3 медовою• »
точки, скидали в макітру, переміШ-

Тигл маком.

їм)

МШШЙММ
иміпгня Дітвора позбавлена цього традиційного їСт.

НикТиакетав не тільки реліктовою рослиною, а й Шельм0Ва.
”’м ЙОГО .Вборонено вирощувати. Та ни його провина в Т0Му_

"Л використовує рослину » ЗЛОВІСНИХ цілях? Не одне
Хя в” був бажаним на людських городах, приносив радість ,
,7Овотеиня а ось тепер потрапив до .карних злочинцщ...

5п« иапозна мудрість твердить, то .С.м і'ОД мак не родив і Го
,,„у не бузо, але каже й інше: -Нема цвіту цв.тншюго віл макі
»„мки нема роду ріднішого від матіночки.. з.дгак у кожній роди
Ні висівали мак: Коли ж він шивітав яскравим різнобарв ям, зве-
се зяючи око, казали: «Цей світ, як мнків Цвіт».

Та макове цвітіння скоротечне. «Він одіишов. - казали про
оюсь передчасну смерть,- як макін цвіт». Піл кінець літа з’ян
іялися буруваті голівки, немов складені докупи дитячі долоньки.
І хоч яв не кортіло дітлашні поласувати маківками, батьки .засте-
рігали: «Зачекайте до Маковея».

Серед слой ямських народів, у тому числі й с?ред українців,
свято Маковія «Маковея), що припадає на 14 серпня,- одне з най
поетичніших і вельми шанованих (у народі його ііце називали пер
шим Спасом чи Спаса на воді). Значною мірою цьому, очевидно,
посприяла цікава біблейська оповідка про сім святи < мучеників —
братів Маковеін та їхню матір Соломію. Всі вони з її благословен-
ен. загинули за свою віру.

Така героїчна святописна історія була духовно близькою для
українських неньок, сини яких також вмирали на бранному полі
М волю й національну незалежність. Звідси, отже, і та особлива
Вошана до свята, яке у давніші, дохристиянські часи приурочува-
лося до освячення квітів, городини та криниць. Зрештою, прий-
нявши християнізовану назву, люди зберегли давню традицію —
у цей день дівчата та підлітки ще до сходу сонця йшли до церкви,
щоб посвятити квіти та мак.

Напередодні свять виготовляли «маковійську квітку* переваж-
но з городніх і частково лісових квітів. Букет мав бути різнобарв
шім: з чебрецю, чорнобривців, кудривців. настурцій, рути-м яти.
васильків, нагідок, маточника, польових сокирок, лугової мате-
ринки, ромак-.зілля тощо. Крім того, до •квітки» додавали і голів-
ка1 невеличкого соняшника, і все це пов'язували червоною стрїч-
ою. Дехто додавав кілька стеблин конопель чи льону. Бувало
мак^ в язали в окремий букет (щоправда, так робили

обеоігати нИ ^^1 К0жке ,ел° мало свій символ: рута-м'ята мала
УродинібГ^ляЛ01 НаПвСТІ 1 Д0Дав*т" ЗДОРОВ я, ласкавці - Щ<*
в’юнились кучепі йалюЛиГСЛа ’ Щир)гть' кудрннці - аби у хлопці»
вятість бдж, т 1	. ИЛИ 1Х Д1вцата, маточник освячував плодо

завжди ласкавим ' * " ^о6лн>иав небесне світило, щоб ноно було

До кожної роелинки^Дспоп” АЛЯ Людей’ ТВаРИН та Р<*лин
мовками. Особли .< сподиня зверталася з поетичними при-
ще по коліна, щоб иікогпИТИИМИ В°ИИ 6ули ДЛя льону: «Рости ви-
жуетквми твоїми пап їй |3 Ій' ІОЛова не боліла; білися біло. Щ<^
: білися міцно в шиїхн,. , _я Дівчини) весільну голову покрИ-Ю-
І *>«“««•>: .Щоб рушник "Т?.00”* ‘«Рев’язала плечі» та для
| сажточиі «атїдьщ тн	вільні, скатерки настільні, сорочки

В *^ЖІ.ь.».	и І',-|ОИІ1 чоловічі пригожі, пологим Йі»’
Після цього дівчата збираЛися а
йтимуть до храму. Рано-вранці Церковні "ЛЄЛН він°4^ У яких
свято. Ненька судила дітей, оздоблювД?^^
намистом, повивала червоною стрічкою *?аковійську квітку,
приказувала:	• °«гортала руціНикоУм

- На. доню, квітку цю, щоб ти була така -
гожа, як ця квітка, щоб тебе хлопці	рна’ оагата * при-
квітку...	• ’ ЯК люблять люди

Менші хлопчики й Дівчатка вибігали в квітник -
свіжі букетики і разом з усіма йшли до иепкии п ро6или и со51
ЛИТВИ священик виголошував світсько повнаіьнуЛп^Є4°ВГ01 М0’
дітвори: аби були чемними, пошанували батьки . Х’шиУ »е
лихословили, добре вчилися, допомагали по господарчу б’"
охзиними тощо. Це чи не єдина церковна відправа, учта , яшй
переважно орали підлітки: вони навіть несли хреста я хор,™
при обході храму.

Потім у< « ставали в коло, і священик освячував квіти а за
годину-другу поверталися додому, де їх чекав святковий отії
з пісним г ч.-інком (у цей день починався Успенський піст). Серед
страв малі. обов’язково бути шуліки, коржики та пиріжки
з маком.

«Маковійську квітку» підвішували до сволока або ж до божни-
ці, де вона висіла протягом року. З квітів при потребі готували лі-
ки чи купелі, дівчата вплітали їх у коси. »щоб не випадало з голо-
ви волосся •, <3 .маківок дехто робив навар від безсоння, зерном на-
чиняли кук.ти (соски смоктунці) і обсипали обійстя, .щоб відьми
не доїли корів і не приносили вроків».

Оскільки Маковій вважався дівочим та дитячим святом, то юнь
у цей день не працювала. Підлітки гралися на луках у різноманіт-
ні ігри: «Стукалки», «Гусей і вовка», «Кота й мишки», «Короля»,
• Завіяло» ющо. Молодь тим чдсом збиралася на свої гулі в лісі, ,
щоб повеселитись і поспівати так званих спасівських “,сек*
(оскільки наступав піст, то в селі церква забороняла це> робити>.
Хлопці у цей день жартівливо називали дівчат макодз кам
маковій нами.	.	„ пми ... мрнШ

Крім посвяти квітів, з Маковієм пов язании ще 0 ЯЗКовим
Цікавий обряд. Колись він був вельми урочистиме свідчеи*
для кожного села. Це освячення води, зокремае^р>з6мралаі я силв.
ня, що кілька століть тому до Києва в це	сучасного

силенна людей з усіх усюд. Свято проходи ‘ хаїш з числен’
Хрещатика (тоді тут ще були яруги та	бути зодягнене

ними джерелами). Все чоловіче населе  конкретна дія.
» козацький одяг. Очевидно, з ЦИМ по. язана якась
яро яку до нас не дійшли спогади- ~ иад наших пращурі®*

Посвячення криниць — глибинним	аоди вСім живото.

Він сягає ще язичеських вірувань У ж» г^дугії приписі валас*
кам і джерелам у давній
надприродна гила. Тут проводили р товуВяли жерта< Р____

щ розваги, шлюбно-весільні дійства. ' ~ врем яких літ*.
Шення. Про це, зокрема, мовиться 1	* имоШаху». имШ«ь

Древляни «кладезем и езером жер • і рукотвори* КР

Проте особливо вшановували пр побутове житт. -
ними тісно пов’язано все громи ,ісєі<ь, легенд, пере

Згадаймо, скільки створено про ни	,_______

'у
ров’я і наснагу. •

,иим звичаєм, найбільшим святотатством, яке суворо
Х т суспільною мораллю, було знечиститн або еплюндр/..,
™ конини». Свята кринична йоде завше дарує людин. силу, зад.
ти кривий	не б1да>__ підтверджує В1ДОМЄ ПРИСЛІВ Я,— КГ).

_н п’ється вода» чи »Нема голода, коли ся п’ється вода».

В<2,:авна місце під криницю, як і під оселю, вибирали дуже р*
тельио Викопані толоками гуртівні колодязі обов язково освячу.
Мій й обсаджували вербами. Вважалося, що саме це дерево най-
краще оберігає джерелицю в літню спеку, бо біля верб, начебто,
люблять оселятися добрі духи вод і опікуни людського роду. Ад-
же за повір'ям уночі напередодні Водохрещ, Юрія, Купала та Ма-
ковія з являються лихі сили, які насилають хвороби на людей

і тварин і особливо люблять вони ті місця, де немає верб.
Селяни чотири рази на рік освячували всі гуртівні животоки.
Кожен обряд мав свою відмінність і ритуальне призначення: во-
дохрещенський — очищення для людей, юрпвський — для тва-
рин, купалівський — для жнив і маковійський — знову для лю-
дей. Найурочистіше проводили посвяту на Маковія (спасівський
похід) Перед посвятою, як годиться, парубки з чс.повіками вичи-
щали днища, лагодили застаріле цямриння, впорядковували ого
рожі. Дівчата тим часом плели риночки і прикра” и.ти ними обля-
мівки криниць, Звішували їх татарським зіллям, папороттю та
волошками, а в воду кидали лепеху та любисток, щоб вигнати
Шідтіля злі сили і дати змогу оселитися добрим духам.

Напередодні сакрального походу в центрі села збиралося все
^вселення — від дітей до літніх мешканців. Під супровід троїстих
музик та сопілок гуртом йшли до криниці; попереду, калатаючи
• маленькі дзвіночки, бігли діти. Похід супроводжували церковні
ДВВоми. Це була особлива, святочна для села подія.

Біля криниці вже стояли застелені святковими скатертинами
О* столи, на одному хліб-сіль та запалена свічка, на другому —
ММчи, сиченя вода і колово (кутя). Ця обрядова страва признача-
лася для добрих духів та предків. Після посвяти хлопці обсаджу-
вали джерело деревами, а коли в цьому не було потреби, то робили
шмволічиг клечання - втикали обіч свіжі галузки.

можливо, у дохристиянські часи освята й ритуальні обходи
_ “Збувалися по-іншому. На жаль, описів про це майже

__*М° лиш® окре-мі згадки, що язичники розпалювали біля
улаштавч ' «ища, Скурювали дивограі димом з цілющих трав,
*еиь поичиту* РІ,Н°**М,ТНІ і,ри‘ заСави- співали обрядових пі*
них вірувань »кЛИ магічні заклинання. Певна дещиця з дайбозь-
••сннч. ннн ,	“ християнізованих обрядах, зокрема

На те ліго

Криницю святили

На само/о Макчлія
1 підсадили

З Маковієм, ям бачимп .

іого він приноемв гт-. 1 по® важні цікаві світські обряди Крі*
і« було чи и« «диме свити. **с* ^ер* д дівчатам та дітворі. Ад**
“*ЛЯ В Народі празником к*и?вЛЄЖало п,АЛіткам. що йот про
прийшов спас — пішло літо від нас

До найбільших серед дванадцяти річних пп*
талиського календарного циклу належить і ПпраЛп»13 *£Ис’
подне, або Спас (Великий Спас). Що

вважається третім після Різдва та Великодня святом, хоч ш іД
ковким календарем є три Спаси. Згадаймо Шевченкове; «У Межи-
гірського Спаса тричі причащалась».

Перший Спас, як ви пам ятаєте. співпадає з Маковеєм, тобто
14 серпня, а третій збігається з післясвятом Успіння (29 серпня).
Але ні перший, ні третій не відігравали такого значення, як Вели-
кий, вони лише визначали межі Успенського посту, що зветься іще
Ощасівським чи просто Спасівкою.

За Біблією в цей день Ісус Христос разом зі своїми учнями під
нявся на маківку гори. Посеред ночі довкола нараз спалахнуло
дивовижне світло: їхній учитель у блаженному сяйві здіймався на
небеса. Усі почули голос Всевишнього, який возвістив, що Ісус в
намісником Бога на землі. Саме це і переконало присутніх у над-
природній місії Христа — об єднанні земних і небесних начал.
Звідси й назва свята — Преображення Господнє.

Однак у народі празник Спаса мав і світське значення, пов яза-
не із святом врожаю. Це дає підставу вважати, що його первісна
коріння сягає дохристиянських вірувань. Адже майже в Д»>
ніх народів існували урочисті свята врожаю. Наипоетичніш
проходили в Єгипті. Наші далекі пращури також шн

чади закінчення жниварської пори.	символізував свято

Красномовним свідченням тоГО\^й пбоядовості христмянст
врожаю, яке згодом використало в с ппиооДИ: яблука, сливи,
«о. « звичай освячувати в цярк»> «Р* «шо. Іно* "• СпаІ"
груші, обжинкові вінки, бджолині ст	коноплю материнк).

несли до церкви також мак, »<***£ чорнобривці. З
лікарське зілля, зокрема васи'1 „аЛИ в подушку жінці- і
Дівчата опісля робили віночки, *	' ' робили купелі д

ниці, обвішували труну. З чорооривщв Р	.

моалят.	Спаса пасічники. ,

З особливим нетерпінням ;е^ріаав бд^ли. -
бджоляр за два три дні до свяг	, скіл>** _

ЗІЮ, щоб визначити, СКІЛЬКИ	. ^щиНМ. об У деді

бджолам на нерезимівок, вил у	Спаса Д>ти П*Х>дям.

чисельні сім’ї. Годилося налер потам та немиким - _ 6рвтчм
’ Усідам, приятелям, вдовам. ‘ кТИВнв обряД°д КОротен

На цей період припадає і	„е вМ^о. то я к Р-

Оскільки про неї загалом май	статус м«ДУ-

іхмповім, що це таке. нИСОким суешльи»» Р‘ч а6° гр°

У давніші часи був ДУЖ иЧВ якусь м* .роблю к«<т*
Іи хтось позичав у сусіда чи Р на меД* п0Вернуте. а “
давав своєрідну клятву

** мед*. Не означало. Ш°
кі-гимтіі відборговане ще й медом. Цим статусом, Ма
порушенні обітни . Д чииа Якщ0 якась родина 6ажапа ма
б'£, стояки з іншою, то ОДИН господар приносив іншому 6джо
добрі стосунки	на 6ратчину,. Протягом літнього сезон,

"„"^очер ово доглядали за ним, а напередодні Спаса ,биралиса
о,^Р попівну ділили мед. За спільним обідом кожен угас
иТ» в братчині могло брати участь і кілька родин, давали кля,
вч приходити н» поміч один одному, допомагати в скруті, навіть
бояти опіку над ДІТЬМИ, якщо вони, борони Боже, -. тануть сиротя-
Р Після цього починали звертатись один до одного на .Ви. (як
це маємо з кумівством). Нерідко з братчиного вулика розростала

ми

ся ціла пасіка.

Обряд брагчини мав насамперед глибоке символічно духовне
значення, ,ін засвідчував шляхетність, колективізм, моральні ви
сокотп нашого народу і був близьким до білоруського сябрства.
До речі, братчину використовували і для покращання взаємин,
якщо між родинами були натягнуті стосунки

Відтак зі Спасом тісно пов язанї пасічницькі турботи. Перед
тим як приготувати щільники для посвят, газда читав молитву
перед іконами Зосима та Саватія — покровителями бджільництва,
що часто знаходились на пасіці. Найкращі щільники відбирав для
церкви, а решту складав у кадубок або ж стоплював, ретельно пе-
рем’явши дерев’яним макогоном вощину. Віск, що спливав наверх,
йшов на виготовлення свічок, а барниця — залишки стопленого
меду — на обрядовий напій конун.

Увечері напередодні Спаса господар і господиня бралися за
найвідповідальнішу роботу — свічникарство. За звичаєм, господа-
реві годилося сукати страсні свічки, громничі, Великодневі, свят-
вечірні, хрещенсвятські, покійницькі, церковні, сирітські, вдовині
та для роздачі бідним А родильні, що використовувалися при по-
логах, весільні, хрестильні, бабські та дідівські уже робила дружи-
на 3 особливою урочистістю готували трійці. Для них майструва*
ли спеціальні підсвічники, оздоблені мистецьким різьбленням та
інкрустацією Саме ці свічки мали бути в кожній родині як обере-
ги від всіляких бід, напастей тощо.

І')И х Уканні господиня вносила зеленосвятське або КУ
пальське чи маковіиське зілля, а також квіти з пасіки. Господар’
« р ивши першу свічку, обгортаючи її зіллям, приказував:
с-онпя Пй,я р°АЮча земле наша, ниви, сади, огороди — світ
” п Ц X вд М і

Беручись ДО другої, мовив:

Будьте	сонце, місяцю ясний, зорі світлі, небо пречисте!

І наь ‘ А0 ЛЮЛЄЙ ‘	ХУД16™’

і, нарешті, до третьої:

хи Божі1— ’вс'м" вам' ТРН *”сте’ всі ДУШІ праведні, лада наїиь МУ
ЗібравшіГЛЛ НЬ До6ро‘ на пожиток!

(якщо такої не бу і»И-л " “ ФРУКТИ- мед, збіжжя, трави і тріЙО10
Церкви. Після вілппяи звичайнУ свічку) господарі вранці ЙШЛИ А
т*. Особливо чекали “ ппчиимлае* посвята принесених проДУв
їх ке їли. Ця заборона <ет^<Х ВЯТЯТЬСЯ нблУка’ ндже' до нього Дй •
мерли діти 1 дівчат 'лУи»лася переважно жінок, у яких П

З цього приводі залишилися без матерів.

з них стверджує то ня*1/6 кілька апокрифічних сказань. ОД
.....	Спаса ^Р***™ Діва на тому світі РОаД«і
діткам ЗОЛОТІ яблука. ДІТИ тих матері,,

киці, одержують їх і , радістю ласуетЛи^0^"4”™1'''’ обіт'
^ітниці ке дотримали, стоять і плачуть ’ Т1- "»*«« »и«х
рить	' Яати Б їжа їм гоВо,

— Ваші яблука з’їли свині.

На жаль, нема чіткої відповіді, чому см»

ск їсти до Спаса яблука. Може, це пов’язав ' Ж1нкам ;»абороняло-
звабила Адама посмакувати недозволенна ,П/ИМ' Що ^аа » раю
6ул„ саме яблуко? За и гріх , рооп“

Повернувшись 1.3 церкви, господао з тпійі’и “

, запрошував родину до столу. Спасівський обід зд,”!*
важно а борошняних та овочевих страв , холодної риби СцочХ
їли яблука та мед. заниваючи виноградним або яблуневим вином
«щоб садовина родила», а потім переходили до інших страв ’

Зі Спасом співпадає Успенський, або Спасівський, піст Про
його походження існує ц.кавий народний переказ, начебто Спа-
сівка є продовженням Великого посту, який відзначають напере-
додні Пасхи. Спочатку Бог розпорядився відзначати Великий піст
не сім, як маємо нині, а дев ять тижнів. Стомлені довготривалим
пестінням, люди звернулися до Бога з проханням зменшити його.
Всевишній змилостивився і розділив Великий піст на дві части
ни — сім тижнів звелів говіти перед Пасхою, а два — в кінці літа.
Ось чому за народними віруваннями на Спасівку слід дотримува
тись таких же суворих приписів, як і на Великий піст.

Як відомо, під час пестіння церква забороняла будь які світсь-
кі розваги та пісні. Одначе в Україні це табу було певною мірою
пом якшене. Більше того, наш земляк Дмитрій Ростовський напи-
сав спеціально для Спаса пісню-псалом Исусе, мій прелюбезний».
Оскільки про Дмитрія Ростовського ми майже нічого не інаемо,
варто зробити невеличкий екскурс в історію.

Данило Санич Туптало (1651 —1709 рр.) народився в міст
Макарові, що на Київщині, в родині козаиьк.и з алнльа. -
нивши Києво-Братську колегію, невдовзі постриг? „	« Відо-
бравши ім’я Дмигрія. Свого часу він подорожува	монасти-

русії, а повернувшись в Україну, був ігуменом кількох моиаст

Під час царювання Петра 1 Дм^“	письмен

СИЛОМІЦЬ вивезений 3 України. ПОМ • ,1иНарН01 людини,
ницькі й організаторські здібності	^;нсИЛок на посаду

нсевладець Російської імперії замінив • велИчезну освітянську
митрополита Ростовського, де Дмитріи 1ьнОДОступну народну
роботу, зокрема організував у РоСТОВ‘тій свЯТцх .Четьі-Мінеї»
Школу і написав чотиритомну книгу?* „ий, виконувалася не лише

Пісня псалом «Ісусе. мій »Р^:к’,,еІ ;валн й поза церквою, з
пРи культових обрядах, а Україна 1 .чувяючи близьку СіМ^р ’
*Рема лірники на спасівські свята.. ^охоронах викона™ .,внВ
Дмитро Ростовський заповів но 1 е,.дноразо»о викори
и°го псалом. До речі, Т Г. НІевчен < огО земляка. хлібороб-
У своїй творчості поетичні ряд рщення ,х'новь" традицій»0

Зі Спасом, який символ' ’> хпЯмовнх <’нЛ оестольмий
ьких жнив, співпадає 1 /іома маН свій ‘меВНЯИ, 'в,1ЄГідь Усі
ь ’ країні кожен населений вуН го готувалиея за	дЯ-

"Разник, званий храмовим. До”^е°свито з >ясД^иСЯ
Родини. До кожного села на хіг м
„ 6 воии не проживали. Пп селах до цієї дати а вона виз
Ч1'/« днем посвяти церкви (храму, тому и храмове свято), готува
ла.я днем і -	Що6 нада7И цій події більшої значущості

„ХГс^льний празиик приїздили священики а сусідніх приході,
.миняти ПИШНУ відправу, па яку збиралися люди з н,ших С1Л
Пкля служби біля церкви ЧИ каплиці розстеляли скатертини, ста
вили ЇЖУ і односельці запрошували всіх присутніх на колекти».
иий святковий обід.

Священики і братчики виголошували повчальні промови, вирі-
шували громадські справи, збирали кошти на громадські потреби.
До стопу запрошували старців та убогих, частували їх, а наоста
нок щедро напаковували їхні торбинки. Гостей з сусідніх сіл по-
чергово запрошували до осель, де свято тривало кілька днів.

За традицією, на храмові свята обов язково мав бути і розпро-
даж питного меду- Для цього братчики — найш чяхетшші чолові
ки — заздалегідь закупляли щільники і готували з них медовуху.
У день свята у центрі села йшла жвава торгівзя конуном. Щоб
розпродаж був веселішим, наймали музик.

Найактивнішими учасниками свята була молодь. Хлопці за-
прошували на комун дівчат, пригощали смачним напоєм, особливо
тих. хто дарував їм на Великдень писанки, замов ляли танок. Гро-
ші від розпродажу питного меду йшли на потреби церкви, гро
м&дські справи, на поміч багатодітним родинам і немічним.

Оскільки сучасники майже нічого не знають про традиційне
медоваріння в Україні, карто детальніше зупинитися на його істо-
рії. Кому з нас не доводилося чути надзвичайно точні й поетичні
прислів'я, приказки чи порівняння, які стосуються одного з най-
улюбленіших у народі продуктів — меду. Якщо хочуть підтверди-
ти гарні спонукання, то кажуть, що «Медом води не попсуєш» чи
♦ З медом і долото проковтнеш», коли ж наголошують на чиємусь
мужньому вчинкові, неодмінно приказують: «Думка воду п’є, а
одвага мед», «Або мед п’є, або кайдани тре» і нарешті — «Солод-
ше меду тільки сон».

Наведені прислів я стосуються питного меду, печатки виготов
лення якого сягають сивої давнини. Іноземний мандрівник Ібн-
уг-та, побувавши в IX столітті на руських землях, писав, що дай-
божичі на рік по небіжчикові беруть кухлів по 20 меду, несуть на
могилу і всією родиною розпивають. Але медові напої використо-
2^8аЛИСЯт],е лише й поминальній обрядовості. За твердженням лі-
егтоРа> Д° Володимира Великого напередодні ирнйняі

2,ЯИ<Т8а при,адили численні іноземні посли, щоб запропо-
їхню	" 'к,’м 3 наймогутніших країн Європи прийняти

тансть ’ .. Таких представників був і «повпред» від магом*-
змальовував пЛУХаВШИ 1ОСТЯ< який якомога привабливіш*
з огляду нм ’,ННшИ своєї віри над іншими, київський князь
традиційні п чо р? ' Мпі ^мезанство забороняє вживати будь -і^1
позицію посла- р'‘ У ТомУ числі й медові, напої, відхилив про
бити»	,РуЄИ есть «е<-^ье питье, не можем без того

стиянгтва,’ медоваоінняИМкР °^іційио ствердив прийняття XI"1'
будь яка військова п . Нй рало ще більшого розвитку. ВідтеМІ
“ому житті будінепі рем<па ІИ спорудження значних у суспіль
пишно, у.,,,,. НКЇ'	» Церков, не обходилис*«ж

> «ли «триста медових проварок»- Ш-1
Виброджений І вже готовий лп
9 льохах - колодницях протягом Хкох пТЛУ гапій бгався
(тобто разовий процес ситения, мала 'X В„? Кожма "Рмарм
це згадується і в .Повісті врем'яних } ко ""’"»яенИй об'єм. Про
ву перемогу над половцями 1 розпоряд,,,, ' ЛРМа ЗДобУ»ши черго-
т„ у Василеві церкву, .Набив же ВолоХ'рь ’6у«»а'
ковь, варя 300 проварь меду*.	рь село’ постави цер-

Вже стан хрестоматійним той факт коли к

разно називали Володимира Святославовича Расне С0Ние’ як
Кі свята влаштовувати загальноміські тоапе.™™33'70*0 На аел"'
ціальних возах доставляли мед до далеких околиць'ТаХюн»
лядь І калік: *и повелеле пристроити кола « пЧастуючи че‘
мяса, рьібм, овощь разноличний, медг „ 6’челках

В. С.). а в других квас, возити по городу, вьпрашающ™ .К»
болнии и нищь, не_ моги ходити?. Медові напої, отже, „річ ™
туальних обрядодійств, використовувались і як ліки Р

Традиційний напій був також і предметом торгівлі. У Києві
ЩО стояв Н і гомінкому шляху з варяг у греки, 1018 року, як за-
свідчує Титмар Мерзебургський, було вісім торжищ; на них постій-
но продана’-и знамениту руську «медоуху». Кожен торговець мав
за честь сч/штувати уславленого напою, даючи в обмін шовкові
тканини, зоною, різні прикраси, плоди цитрусових тощо. Медовий
трунок був надійним засобом поновлення сил, додавав бадьорості,
виліковував од простудних та шлункових хвороб. Ці та інші фак
ти, як відзначав відомий історик М. Костомаров, сприяли тому, що
всі без винятку мандрівники, які побували на Русі, «одноголосно
визнавали достоїнство нашого меду і розславили його в далеких

країнах*.

Виготовлення знаменитої руської медівки завше трималося в
секреті. Працюючи в рукописних архівах, мені пощастило натра
пити в Ленінграді на один давній рукопис українського священи-
ка, в якому було зафіксовано кілька старовинних рецептів п
тування питного меду. З огляду на їх_ оригінальність, ві
і практичність (бо і тепер можна було б скористатис

Дом), подаю кілька з них.	пінних іи частин

До однієї мірки чистого меду додц^'™ ситу відігрівали, помі-
свіжої джерельної води. Розведену В к з'явиться піна. Шумо-
шуючи на помірному вогні доти, доки м якщо напій пла-
виння легенько знімали дерев яним опол цьому закінчували; ;
нувався для швидкого вжитку, то	зберігання, її варили 1

коли ж медовиця призначалася дляд |іапного молока патоку і
аж до загустімня. Остуджену Д° теПЛ(>ЯН1 бочки, залишаючи в |
"ереливали, додаючи дріжджів, У дер отВІр Коли процес оро- І
кожній трохи вільного місця й неве наглухо закорковува- 1
Діння повністю закінчувився, д^ИИУя “ Для поліпшення І
і бочки переносили на постійне з ер аодавали гвоздику та	І

смакових якостей у період бродіння д	щіСТЬ І

"Р^шим рецептом. до	і

"Орцііі води і підігрівали на л пригорщами я яурю«али І
-}а - вкладали торбину о	",Н^лин •аР'""" I

« тримали, доки не ввариться	15-20	Це- |

г°рбинку а прянощами й групи.’	' р,жджщ- ви"011 ’

Масу трохи остуджували, ДОД®В
3-4 тижні мед гй до вживання, але чим довше встою.
Р  тчім був смачнішим.

Іа.™ передні реиепти стосуються так явного столового медо

„ еапою Був у вжиткові й мщнви трунок. Його готували тах
о ' „ „ д патоки розводили зі двомастами п ятдесятьма фунтам,,
о.чкпаоі води і варили, доки не лишалася половина вмісту (ДОСВ1,,
ченї медовари використовували лише м яку воду - річкову, ,
.НОВУ чи зі снігу). Остуджену рідину зливали в бочки, стінки яко,
були вимащені'кислим житнім тістом, додавали дріжджі, а аго-
ппм ЯК перебродить, трохи кориці, ГВОЗДИКИ, пррцкц імбиру. Ви-
стояний протягом зими напій розливали в пляшки.

Було б зайвим стверджувати, що питним мед не належить до
Міцних напоїв. У багатьох фольклорно-літературних джерелах
вгадується про тих, хто «упився на меду» чи «сп’янів, як од питно-
го меду, бо перший келишок, як по льоду, другий, як по меду, а
третій не питай, лише давай». Адже відомо, що надмірне вживан-
ня будь чого шкідливе, навіть «зайве змедить шлунку тавре
дить». Проте «упивалися на меду* переважно тлді, коли окремі
медовари в пізніші часи, порушуючи традиції: і звичаї, стали
фальшувати цей благородний напій, додаючи на, і мірну кількість
дріжджів, спирту та інших міцних компонентів, що, звичайно, не
відповідало його первісному призначенню. Аджо недарма казали.
• Якщо не в міру, то і мед в гіркоту* Такий напій називали мед пи-
во, мед-вино: «Тут і весілля відгуляли, мед-пиво кружляли, і я

там сидів, мед-пиво пив, по вусах текло, а в роті не було».

Про особливість медового напою говориться і у відомій ук-
раїнській пісні: «Пили горілку, пили наливку, ще й мед будем
пить*. Відокремлення чи наголошення «ще й мед будем пить* ут-
верджує своєрідність і нетотожність цього напою зі спиртними.
Отже, питний мед у своєму первісному традиційному значенні
символізував цілком доцільні форми людського співжиття й побу-
тових стосунків і не мав нічого спільного з алкогольними напоя
ми. Тому, рвтуючи за традиційне вживання питного меду, відомий
дослідник і популяризатор пасічництва Н. Іойриш відзначав:
• сподіваюся, що читач не звинуватить мене у пропаганд) алко-
голізму, оскільки рекомендуючи медовий напій, тим самим висту-
паю проти пиятики*

Спасом завершувавсь й літній сезон. Тому:

Прийшов Спас - бери рукавиці про запас
Спас — усьому час.

П,Г„ “• Пет<“ і Па»ел - два добавив. Ілля

голоді вка.

ста (28 сеопняі Т к°маРам урветься бас, а як прийде Пречи
□ рпня) - забере їх нечиста

пасівка - ластівка, а Петрівка -

Д і ПаСІВКИ бджола гю/чті	,

Кусюч«л	'	" ’ ' ' Пвна,а після Спасівки на своє

Кусючий. як муха у Спасівку.

Святий Спас приготував х-.

ЛпД. і тепло.	усього про запас: і дощ. і вітер. 1
Цікаво зауважити, щ0 Не в

вою Спас. Скажімо, в МіжГІГ) ДИ в УкРаїні свято „•

празник іменується тільки як гь\У РаЙ0ні’ Що ПІД На
страв, ні овочів, хоч і святкують пра*ення- Тут и акаРПатті,
рування. Священик у церкві гНя^°СИТь уР°’Шст0 11 п ® Святять ні
хрестики на чолі.	Чен°ю водою накдаа°ДЯТЬ Ми‘

У природі після Спаса вже ЛОс	Д&Є Мирлна*

Тому й мовиться: .ПРийш,)а Спа^Х^ подих осені

Шло Від нас».

Останній календарний місяць літа завершується одним з най-
пошанонаніших християнських празників — Успінням Пресвятої
Богородиці —- 28 серпня. Проте в народі його знають насамперед
як перша Пречиста. До Успіння годилося закінчити всі найоснов-
ніші польові роботи. Якщо з якихось причин хтось не встиг цього
зробити, організовувались громадські толоки. На Закарпатті після
цього свята вже розпочинався вільний випас худоби на всіх по-
лях.

Від першої Пречистої майже на всьому терені України почина-
ли сіяти озимину і завершували цю важливу роботу на Семена
(14 вересня) або на другу Пречисту (21 вересня).

На сьогодні засів озимини вже не супроводжується
обрядами. У давніші часи осінній, як і весняний поча™* 3® -•
відбувався досить урочисто. Підготувавши до сівои н * зЄр€Н,
Дар брав жменьку збіжжя з обжинкового.тшуввв іх у засіКу
прибережених од новорічних посівальник ,
з рештою. Примовляючи;	_	ти в Полі.

- Руками діда сію в мішок, щоо його руками-сіяти

Потім лантухи з насінням пеРен^ , члени родини.

цьому обов'язково мали бути ПрИС^ТН ‘	. п1дліТК1В. ДРУжЯ*

Виряджаючи в поле господаря та 110 маЛи бути варені нЙ~
на давала торбинку з полудником, в хлібина з дрібком со
сир зі сметаною, коржик з маком, о ’6еоеженої од великодн
окраєць свяченої паски, спеціальн Поділлі господиня* кр
вих свят, та пасхальна писанка.	клуні та двері у х

цього, одчиняла на.стіж усі мР<™ 6р“"И
ввх і запалювала трійцю.	$0 скатертину, клав

У полі господар розстеляв рушник

«У, цілушку від паски і наІДКИмішКи. Після	мішок

Всі присідали на зняті з но водою- Р03® у

символічно скроплював їх св	М1О зерно, п

наповнював коробок зерном. пзЯВціи в праву

Засів починали з кінця поЛ*‘ ував:	хЛіб на

оаальник під помах руки ПР і мОїми сію св адОров я.
, - Руками діда-нрадідві м ” ' на щастя, на
и тобі, моя дідівська ниво! Сійся. Р д	|9»
- пік шоб хяіЛечь був за “Єй Р*! Боже' благослови „иау
баїьхомїішо» ^ось з підлітків і мітив соломинками
?п„нв'у аби Віх не загущувався чи не утворювались огРІХ1,
ПЄ„ Т кікченні роботи найменшому СИНОВІ голилося Обсіяти зерном
; а той у свою чергу скроплював збіжжям юного помічника
і коней приказуючи одну з різдвяних колядок. Після цього всі сі-
‘ потудник. Кришки од хліба та шкаралупи від яєць гоєно-
лап розкидав по полю, а рештки їжі клав на межу.

Розсіяне зерно ретельно скородили боронами. Закінчивши, гос-
подар прощався з полем до наступного року. При цьому годилося
.залишити в кожному мішку по кілька зернин «для розплоду».

Як бачимо, осінній засів був менш поетичним, ніж весняний.
Але й тут простежуються давні залишки хліборобської магії. Ска-
жімо господарі намагалися не голитися доти, деки не оосіються.
А це'нерідко тривало тиждень і більше.

До Успіння Божої Матері годилось також повністю (окрім піз-
ніх сортів) зібрати і садовину. Цим переважно займалися дівчата,
Беручись за роботу, юнки наспівували:

Пречиста по груші ходила.
Пречиста мішок загубила,
А Спас ішов — мішок знайшов.
— Спасику-братику

Віддай мій мішочок —

Не буду ходити у твій садочок.

Згадка про Спаса тут не випадкова. Мова в даному контексті
йдеться про третій Спас, який припадає на 29 серпня (його іще на-
зивають післясвято Успіння).

З першою Пречистою пов'язаний ще один цікавий обряд — за-
готівля калини. Як ми знаємо, ця рослина правічно символізувала
Україну, і дотепер залишається нашою національною емблемою.
Важко уявити подвір я, де б не зростав бодай один кущ калини.
Шанували іі не лише за плоди (з них виготовляли різноманітні
наливки, джеми, варення, ягодою лікували простудні захворюван-
ня тощо), вона виконувала символічну роль у багатьох обрядах,
зокрема в поховальних і весільних. Проводжаючи людину в ос-
п^ть» тРУну обвивали її цвітом або кетягами; калина при-
ґтнапгт™ ШС1;1ЬНИИ коровай, нею оздоблювали вінець молодої, як
ше ™ ?1Н Д1ЦСЧ°’ недоторканості і цнотливості. Згадаймо ли-
ше одну 3 весільних пісень:

Ои під .Псам битая доріженька,

Кп>“РЄ(* СТепУ Рублена криниченька,
криниці фреони калинонька.

НІС ‘ХШ	< поярами.

я«# ка.,и,1и дорогу ,аступи ,а.

Та етили йомп У' калину рубати,
— Ой іір а У калина промовляти:
Тільки для^теб^М ** Ка-'1и^ саджена,
е Маруся наряджена...

" ••Р'ОИІ -

и ю
Таке широке її використання у ппп

щ, образ України безпосередньо У«Х«Т1ХЧИН‘,ЛОС" я“

>и ж мовиться: без верб,, і калини	•» калиною. Надр

родині, де були дівчата на вИдан„і. намаг Р	В«™< У кожній

вати калинових пучків. Усі ЗНали- де піт	деталь наготу-

на __ туди можна засилати сватів. Тому поч^*010 &ИСИТЬ Кали’
дівчата постійно ходили в «похід по качину* д‘аючи 3 Пречистої,
бувалося це на Успіння Божої матері у*-Але найчастіше від.

Після церковної відправи, зодягшиІь у свят^ -
чата гуртом йшли в ліс чи на луг. Похід цей супроводжувався рН
номанітними оорядовими дійствами - піснями ігт™ ™ Р
ми. Юнаки у ньому участі не брали, але підліткам як їломиках
так і дінчаїкам, дозволялося супроводжувати дівочі гурти

С. Килимник подає такий опис обряду: «Прийшовши на луг чи
до лісу, дівчата знаходили там перший кущ калини - ♦первака»,
співали та водили хороводи навколо цього куща, проводили ігри'
Потім усі разом тут полуди у зали. А набирали з собою на луг чи-
мало смачної святочної їжі, якою поштували й дітей, що були
з ними. За їжею та під час ігор проводились жарти, загадки та спі-
ви любовного змісту зі згадуванням імен своїх хлопців».

По попутнику дівчата кидалися («нападали») на кущ зо всіх
боків. З першої зламаної гілочки кожна брала по дві ягідки в рот,
приговорюючи чарівні слова про кохання та свого хлопця. Нала-
мавши пучків, водили довкола куща хоровод з піснями, почергово
піднімаючи та опускаючи грона з ягодами; їх перекладали з од-
нієї руки в іншу, притуляли до щік. Виконувались переважно спа-
сівчанські пісні і спеціальні, приурочені до цієї оказії.

Так робили і з іншими кущами. Запасшись калиною, зоїгалися
в гурт, розмальовували одна одну ягодами. Прикрашали свої ві
ночки і коси свіжими гронами. Повертаючись додому, сп

Дала мене моя мати залуж,~
Дала мене за Дунай бистрий.

Дала човник плисти.
Дала мені й веселечко:
— Пливи, доню, моє сердечк .

Дала мені калинову в,ткУ: , Хі>
- Заткни. доню, м білу намітку.
Щоб калину да не поломити.

Ягідок да не по<>ав^“'.ти
Свого роду не прогнівити...

і Як ТІЛЬКИ гурт иа

На півдорозі на них уже чатуваЛ”іСЯ до дівчат, намагаю шеь
ближався, парубки зненацька ки ' розмальовували їх
одібрати пучечки. Юнки, захищаючись,
"“Тазом - зі «пінам,. «	^іДві

':ю ~ 255**

- Будь, доню, і ти -рв-»юк“и1?о,
ною та чистою до вінця. А ’	(1 нц зд°Р0В я '

сільце, квітки весільні та хрес	обра.зів, а реш-

нащому двору...	гИ підвішувал1‘д0 підданиця.

Кілька гілочок вносили до якШ0 в с*м 1
ТУ прилаштовували під стріху,

я ЛЮД Я'1
. пов'язана з ходінням по калину на ПрЄ-
Символічна обрядодіЯ’ п дня вже можна було починати р03.
чисту, не випадкова з ц ознакою, КОЛИ до дівчини приходив
глядини. Вважалсх’я Д"&р°	ю Пречистими (весілля ж справля.

свати саме між першою гару >ковтня). у цей період відбувалися
ли лише після Покрови	з нетерпінням чекали дівчата,

зговори, оглядини. заРУЧ	^ Пречисту _ в хаті речисто» чи

Тому-то Й мовиться.	е дівка речиста* (себто говірка).

♦ Як прийде Пречиста	..	історичний факт. З Пречис-

Варто насамкінець	ороДИцею пов'язуються ще два праз-

тою - Матір ю Ьо'к0*’ мпва На честь цих свят колись будували
пики, про які окрема р_ ороіца< що На Подолі в Києві. Як за-
церкви. Одна з таких	КНЯзь, повертаючись з полону,

свідчус ♦Слово о полУ ї . _ подякував Богородиці як опікун-
одвідав цей храм і в	Оскільки Богородиця охороня-

ла"й ремісництва™ київські міщани в Пирогощі організовували

^Починається .молоде, бабине літо, що три-
аає до 11 вересня. Якщо о цій порі гарна погода, то .старе, лио
‘ХХХХшійднТеерпня припадає одне з найбажаніших
с^-Твим пот язан, початок шлюбних дійств (оглядини, заручи-
Хшенн» «іниьоі сівби, бо .Перша Пречиста жито зас.

вас...»
ттууту V V У Т гуггп

III

Вересень весіллями багатий.
Садок у вересні, що кожух у січні.
Верещить вересень, що вже осінь.

Як вереснів, то й дощик сіє.


ЗАГРИМІВ ГОЛОВОСІК - ТЕПЛА ПРИБАВИТЬ РІК

У народі це свято відоме насамперед як Головосік (Всічення,
Усікновення). У церковному ж календарі воно має назву Усікнен-
ня Голови святого Пророка Предтечі й Хрестителя Господнього
Івана. Відзначають ного 11 вересня. Хоч за релігійними канонами
цьому святу не надають особливої уваги, в народі ноно має магіч-
ну силу. Скажімо, літні люди й дотепер намагаються в цей день не
вживати скоромини, а дехто взагалі не їсть.

У давнину це був єдиний день, коли остерігалися варити борщ.
Ця заборона пов’язана а тим, що дана страва готується з капусти
й буряків, а на Усікновення не годилося вживати будь-який овоч
круглої або овальної форми, що нагадує людську голову,

З цього приводу в народі існує безліч легенд. Ось одна з них,
що побутувала на Поділлі: «У цей день колись у дсвнину було ве-
лике свято. Ніхто не повинен був нічого різати ножем у городі, ані
виходити з чимось гострим у город. Не можна було зачіпати ані
цибулі, ані часнику, ні капусти, ні буряків і навіть маку. У святій
землі Йорданській були люди великі грішники, в Бога не вірували
й свята не святкували. А був там пророк Іван Хреститель. Цей
пророк молився за всіх грішних людей і усовіщав їх покаятись.
Вони його не слухали, грішили далі. Правив там цар Ірод, дуже
великий грішнию якого Іван Хреститель усовіщав прилюдно, кар-
тав його. А лютий цар повелів скарати пророка й.відсік йому голо
ву. та свята голова сказала до'людей: «Покайтеся і в цей день не
січіть ніякої голови, то й вас не буде боліти ніколи голова».
____;2Д.^ас <?кспеДииіі на Полтавщині я зафіксував чимало різно-

«анітних засторог, що

гаються брати в руки все гостг^* ЦЬОГО дня- Старші люди остері-
сапУ- Хліб, скажімо лиііта г. ? ножа, пилку, косу, заступа чи
н мундирах, а дехто взагя пі о,,ламують» картоплю варять тільки
не накликати лиха. «Якпгп аважУЄТься виходити на город, щоб
сказала одна старенька бабуся^ ГОЛОВКУ капусти в цей день,—
гтв етН0гРафічній літепатупі’ Т° МОЖе потекти кров...»
пппЄРА>Куеться’ *Ц° ті, хто поп ЧИМЙЛО л™<д-свідчень, у яких
якиГу КаРу- ГІ- кубинський ^ХОбГГНИЦЮ’ начебто понесли Гос
смептк Ц^И Дени зважився оічяї <суваа легенДУ про чоловіка.
Побачив ^Нацькиа подав пепрі^* В1ЙЦЮ * сам се$е скалічив на

Ці таа подібні СВОЄІ ДИтини а3’ Щ° ЖІ,ІКа’ зрізаючи капусту,
писінДУ(кчУш' ЛЮДИ НамагаяисяПдотоЮ М1рою Формували громад-
• Ь ще одне свіДчення Я *римуватись канонізованих нро-
исаие С. Килимником на Черні

гівщині.

(- ,1ЦТИ гол°’

«На Головосіка вранці всім мужчинам і дітям треба х .нКйм і
ни і гладенько причесати. День пісний, але одруженим .	(1ре-

чоловікам до обіду взагалі це можна їсти. Де бували церков рОду-
стольні празники, ніхто не брався за працю, окрім того,

304
вав худобу; якщо храмового свята и»

села чи на ярмарок. У цей день ч “ рул°’ т° виїздили й „ 
ся, навіть не бралися за голову, остеоі™ НЄ СТриглися, Не годиТ'
, доторкатися ДО ВСЬОГО Круглою. Т"“ц"'?™’"»”» » ЯЮстХ
буде хворіти ДО смерті».	ЦЬого не дотримаєтьс/то

Ось з такими пересторогами , відзначят,

пі заборони пов язані з релігійними віруваньГо™в«яка. Всі
тиянську лобу це був. очевидно, 0 ру	Пр„„ . дохрис.

Чів. Елементи язичницьких Вірувань поиДт Д0'фівання ов°-
ДО Лісу. Існує повір’я, що буцімто ь цей 1 8 заб°Р°Н1 ходити
Лісові гади, шукаючи собі зручного міен» „ ПОВСЮДно плазують
на Головосіка небезпечно з'являтися в заростяУ\Т3им5вкн- Т™У
не свято плазунів, коли вони остаточно	щоправда, основ-

припадає на Зниження (27 вересня):

На Поліссі з цього дня починались колективні полювання ».
вовків, а народні травники збирали останній цвіт евятояХвко™
зілля, його „встоювали на горілці й використовували ХХм
року як одне з наииомічніших ліків од багатьох недуг

За народним віруванням, день Головосіка є останньою межею
гроз. Грім у це свято віщував довгу Й теплу осінь. Звідси й припо-
відка: *: ..«гримів Головосік — тепла прибавить рік»,

БЕРЕЖИ ЙОГО, БОЖЕ, НА ВСЯКОМУ МІСЦІ

Це малопомітне святце, здається, навіть не занесене
ного календаря. Натомість у побутовому житті іЄЛ Воїна що
ли з ним конкретні обрядові дійства. Мова йде про . ітнЯХ
припадає на 12 вересня. В цей день за	0,/в й повернути

молитов і провидців намагалися *Рмшукат> Зн в‘ш
потрату». В цьому начебто допомагав 7і* на мораль, асе ж

Якою б високою не була траді ц особливо це стосува-
траплялися непоодинокі випадки кРад бджолиних гнізд- Так1
лося викрадання коней та видирана овідн0 карал»сь як
вчинки вважалися тяжким злочине	оМ Доречі.звичає-

звичаєвим правом, так й офіційним су	црИСуд виносила

ве право було не менш суворе, ніжч свідчень про покарам ,
сільська община. Є чимало джерелоз’	лисЯ трагічно- В оДНО“* ї

ня злодіїв, які для них нерідко за гі'оціссі траплялися випад  .
з актових збірників МОВИТЬСЯ, ЩО н „ц.в1 бджіл ЖИВОСИЛОМ
коли спійманому на місці злочин ева їі водили довкол
різали пупа, прив'язували його Д	*оЧ

Доки не витягувалися всі киШ*И‘аМОеуди — я в «гне	спосіб

Звичайно, що такі жорсток	Вочевидь У т х1ТЛцВі

оповідки про них були вельми чуже. ОповіДаюЧЇ1 с ,.,мНйИ)чи 1
люди хотіли застерегти ласих ~1ДНьому
історії, казали: «Це трапилося У

називаючи

селі», не

пРи цьому, в якому саме.
п»й« доміші форми самосуду в давнину - водити .,лод1и

Н «тавши руки й прив мавши до шиї колодку Та «»
УГЄСйого змушйвали ходити вулицями села під оганьбливі ок’’'
ии керГдко крадій і сам сповіщав односельців про свій вчи
Я трисадую випадок, що трапився о нашому Великому Хуторі
и -X. повоєнні літа. Пізньо, осей., коли вже з явилися примор^

Я одного з односельців хтось подер бджоли Вранці хазяїн
прийшов на пасіку і очам своїм не повірив: довкіл вуликів гуСТо
Хали .мертві комахи Кілька сусідів тут же кинулися шукати

зловмисника.

Спід привів ‘X ДО лісу, де В глибокому окопі, притрушені опа-
лим листям, лежали щільники. Біля них зробили засідку. На чет-
верту ніч крадій прийшов за пограбунком. Ним виявився мешка-
нець сусідньої Калинівки. Його одразу привели в оселю до пасіч-
ника і’вчинили самосуд. Щодня протягом тижня злодія водили
селом обв'язаного рамками. Не обійшлося, звичайно, і без рук<>-
прикладання. На бджолодера приходили подивитися люди з сусід-
ніх сіл. Ця неординарна подія розбурхала всіх і стала доброю нау.
кою для багатьох, хто зазіхав на чуже добро. Історія стала живим
уроком для дітей, яких батьки застерігали від подібних вчинків.

Народна мораль суворо засуджувала крадійство Злодіїв нерід-
ко позбавляли права жити поряд, їх виганяли з села, а недобра
слава переходила на їхніх дітей та онуків. Варто, очевидно, згада-
ти з цього приводу й відоме у нас прислів’я: «Лапа, як у полісько-
го злодія» Так казали пре людей, які мали великі ноги, А похо-
дить воно від тою, що ілодії, аби заплутати слід, обкручували но-
ги онучами. Як відомо, найголовнішим доказом причетності до
вчинку було співставл яти відбитки слідів. Якщо на когось падала
підозра (в кожному селі знали, хто міг так вчинити), то таких за-
прошували «до слідства». Звідси, отже, й вислови: «натрапив на
слід» чи «позамітав сліди».

Я іак детально зупинився на цьому лише тому, що, незважаю-
чи на суворі покарання та осуди, факти крадіжок все-таки мали
місце, . іе широко відбито в звичаєвій структурі. До особливо тяж-
ких злочинів відносили й крадіжку коней, які в селянському гос-
подарстві відігравали особливу роль. На цьому «промислі* зде-
‘спеціалізувалися» мандрівні цигани Оскі.іьки не завж-
ипяит/й1 $ виявити злодіїв, то люди зверталися до різноманітних
Убеїпеикти рядодіи’.які 3 допомогою Івана Воїна начебто могли
уоезпечити від крадіжки.

ЛКНіИВ її \ ( ЕМЕНА мед пиво пити
ням воно припадає на 14 верет.ня ,

не перший день «ЄНІ, а у да„иин'’“ хРи'тияаді1ким

Щоправда, наші далекі „ра У ‘ П’''а’°к "°»°п> роаГ”
весною. Саме ця пора найкраще аі,„„ н,вс;|;тувдяня „Л’Л
циклу — пробуджувалась,
галнен в буиаелень, а вирію повертали^X ' УКИ ‘ X
на думку даибожичів, і Мав наступаіи н Єр!ЛІТИі Пта™. * відтак
тя християнства змусило порушити правші Пр°те ирий^
сти початок нового року на осінь як ,Л * ^Дицію - перене.

Щоб знівелювати усталені канони иХ УЛ° Е Грещі-
боротьбу не одне століття, і врештьр’сшт п НИгіКаМ Д°ВЄЛ(КЯВЄСГИ
фем людність України «прийняла /мову» - Л°Ю 3аК0НІВ 1 ана’
утвердилось у вересні.		новоріччя офіційно

ки», яке ще називали1 Лвятом™^	«весілля свщ-

Контрактовому майдані звечора сходилж, члеш, бра^т^таТед"8
вики ЗІ гво.ми знаменами, гімнами та пробій™ атрибута™
Кожне цехове товариство мало і свою свічку. З настанням щДочі
весь майдан спалахував безліччю вогнів. За свідченнями сучасна-
ків, це було неповторне видсвише.

Кожен цех мав за честь показати присутнім вертепну виставу
і проспівати свій професійний гімн. Такі дійства тривали до раю
ку, я коли розвиднялося, усі розходились по місту, щоб привітати
киян з Новим роком. Крім того, на Семена в Києві відбувалося не
лике осіннє базарне свято, на яке з їжджалися з інших міст та се-
лищ. На велелюдний ринок виносили грубу воскову свічку та лю-
диноподібну ляльку. Біля них збирався багатотисячний натовп мі-
щан, щоб «оженити свічку» Відбувалося дійство за звичайним
весільним сценарієм: поруч стояли «батько» і «мати», «світилки»,
«дружки», «бояри», «свахи» й «свати»; присутні на такому видо-
вищі під відповідні рухи і дійства співали весільних пісень. І.ак
тривало до пізньої ночі, а потім під супровід обрядових мелодій
всі розходилися по домівках, де продовжува ли «зесільні вечірки»
за святковою вечерею Молодь у ией день починала осінні воро-
яс і ння

Традиційно де Семена годилося ПОВН1С™ О1'.’ ’я™ес ’будеиҐмати
.Як посієш мене до Семена,--каааложи . «капанти по
із мене, а як посієш по Покрові (14 жовти ь влаштовували
корові». З цієї нагоди на Поліссі в передден ^гор.6Ю київської
цікаву обрядодію — «женити ком“ 1 * ' яв д0 хати кабицю —
• свічки»). Закінчивши сівбу, госпо І	лучина, підвшонав

спеціальний пристрій, під яким зиах° -Хпігатися в оселі аж до
п до стелі і запалював скіпку; посвіт вала святкову вечерю,
Великодня. З цієї нагоди родин1	господарі» із закінчен-

ня яку запрошували сусідів-  'от '.нігу. частувалися домаї-і
нам сівби та запаленням родинного
німи напоями.	«засиджини» Влаштовува

У цей день годилося також зроб^ кравщ, стельмахи.
ли їх переважно майстрові люди	й інетРУ*®'*^1 кИ

«ЄРІ, ковалі тощо. Вони	^уавли

півгодини бралися за робот)	впоралися. * пречистої,

з жнивами й ОСІННЬОЮ «вбою	і до друге! Прек

можна було протягом тижня	поботі»-

Це для того, « щоб не дрімалоєя при Р
« „«в'язані з «женінням комина» (деінде — Лу,.

Шк*"'""^’ьнпяї. записав свого часу А. Кримський иа Звевд.
„икв. свічки, к» адн.с.. з хат сходилися сусіди, родичі, куми
Г0РЛквИчати ВІЧКУ, запалити її й поставити иа стіл. Після цього
Щ.Л уквітчати	Господар1 подавали страви, як на вс.

^навіть імітували випікання короваю свічці, співали обрядо.
них‘.'.ісень танцювали під супровід качалки и рубля, а „Єрідко
кайма и скрипалів. Дійство тривало до перших сутінків.

Наступного дня запалену свічку несли в іншу оселю, і обряде-
дія продовжувалася. Так тривало ціляй тиждень. Після цього жі.
тоитво запалювало посвіт од .жеиильної свічки., щоб удосвіта та
ввечері працювати при його світлі. ~

Оскіїьки за народною уявою святий Семен опікувався вогнем,
птахами та погодою, то на Лівобережжі в цей день господарі вве
мері виганяли з хати мух та бліх, »щоб перевелася нечисть». Го-
дилося не робити лише віником, виготовленим з полину. Під час
вимітання примовляли;

Киши. мухи, до Степухи.
А ви. блохи, до Євдохи!

Віник залишали біля порога, «щоб назад не вертали», а долів-
ку посипали крейдою від печі до хатніх дверей, «аби в оселі чисто
було».

Не Семенів день закінчувалось і літнє молодіжне дозвілля. Во-
станнє юнь збиралася на свої традиційні «вулиці* («колоди»), які
аапочатковувала весною. Відтепер гулі проводили на вечорницях
і досвітках. Це традиційна і вельми давня форма, якій притаманні
сталі звичаї.

Досить цікавими, такими, що сягають своїм корінням в княжу
добу, були обряди «пострижии» та «посадження на коня» сільсь-
ких підлітків. Ще Лаврентіївський літопис (1190 р.) фіксує: «Бі
ша постригти у великого князя Всеволода; того ж дні і на конь его
всади; и бисть радость велика.. » Цей звичай стосувався передов-
сім київських княжичів, котрих на Семенів день садовили на ко-
ней і з великими церемоніями везли до церкви, де після божої
служби їх постригав сам єпископ.

Серед простого народу цей обряд мав дещо інший вигляд. Коли
хлоп яткові виповнювалося 5 — 6 років, його постригали. З цієї на-
годи батьки готували святковий обід, на який запрошували роди-
чів і сусідів. Перед тим як мали прийти гості, посеред хати стави-
ли широкий стільчик, на якому влаштовували пікну діжу і покри-
вали п вивернутим назовні кожухом. Коли ж усі були я зборі, вину-
ватця урочистості садовили на діжу і, піднявши з чотирьох сторін

Потім Дідусь чи батько скроплював підлітка
кч і яіяигмч А°*о» одрізав пасмо волосся, загортав його в хустин*

7-г3 ум‘льц‘в ",д обряяову

Наступне	И’ Я,КІ ® наР°д4^аивали «по-козацьки».

один два роки	(шхтриг пастушка) відбувалося через

подібні обряди М& іи м 1’ трет* ~ перед шлюбом Очевидно, Щ°
. х "Хч,д..:и‘л.и	***з—«ч». коли но-прибу-

деці.,.	’ ‘елишаючм їм знаменитий «оселе

З ПОСТрИЖИКНМН ТІСНО

Коня, (н одних вин

. । її Н8
суголошуь-ться і обряд •ікх'адж1'"
адках їх об иднували, в інших --- вм*и>иУиа’
окремо). М. Грушевеьккй в

, „„ого приводу писав- .Хлопе,к<п„;„г^‘Мь,"'і л,терат,ри.
ухвалила прийняти до себе. прийшов ™ ™»«<ВД.ка .-,он5д
„лік; толі парубки підносять його на	««а* м

пісню .Посіяли дівки льон..., її ав я,0’н ,	величальну

у словах:	моментом поля-ас

коні ку удадеуь.

Що за оиао та м^Ць.
їіащ Іван молодець!

Парубок на коні - як рівноправний член воєнного
га ідея, яку бачимо в церемонії садження на коня молС<
жичя під час постригів, на >нак ЙОГО переходу ди^чих'от"?
ВОЄННОЇ верстви*.	-хИТЯЧИХ Літ ДО

Якщо народна обрядодія мала утвердити «парубоцьке дозо,
ванкя*, то в князівських родинах йшлося про інше - надання ги
нозі відповідної князівської влади. Згадаймо, коли древляни стра
тили київського князя Ігоря, то Ольга, щоб піти війною, змушена
була освятити престолом п ятирічного Святослава (як відомо, вій
ну міг розпочинати лише князь!. Оскільки за тодішніми законами
жінці не годилося вести війська, то дворова верхівка всадовила на
коня малолітнього сина, вручивши йому довге списове ратище,
яке він ледве тримав. Кволо жбурнувши його, княжич цим самим



я

дав право на трагічний для древлян похід київських зоїч..

Наведені вище обряди якоюсь мірою пов'язані з християн
ством Однак з Семеновим святом перегукуються дайбоаькі віру
вання — день відльоту ластівок та покарання горобців. Легенди щ
вельми поетичні, вони засвідчують давні уявлення наших пращу-
рів, їхнє тісне співжиття з природою. Вони вважали, що на Семена
збираються всі ластівки, щоб вибрати собі вожака Туї же птахи
пригадують, хто протягом минулого літа шкодив їм: одбирав .
руйнував гнізда, заважав годувати діточок. Найбільше скарі при
падало на горобців, які силоміць захоплювали їхні житла,
скарги передавали святому Семенові.

Разом з тим вони скаржилися своєму покрові те. *	1

нечемних дітей, котрі плюндрували їхні житла чипо
гнізд яєчка І хвалили тих, які не .«важеля	покрови.

сусідству. На такій спільній раді святки ме >

тель ] розпорядник, давав свою на<'7"°п7летітя повітрям, бо ду

— Ви, вісники неба й весни, не повн	вн мусИте хо-

же стомитесь і зазнаєте небезпеки від	Т!( в підземне иар-

ватись у криницях, а відтіля ближче пер- ^ао праведних душ.
Г'ТВО духів, ПОТІШИТИ ЇХ, а ВІДТІЛЯ в ’.ріН \хн0 ВІчИО гріб 1 СВ1
А в раю ірію вічне літо, тепло, зелено, вр	к0 З небо*. &ЬГ

іить гам сонечко. А рай-вирій сполучається близь -

К|;1Я аеіною ви знову прилетите	вкладала побожне

У такі чи подібні легенди наро^” нованої птахи- Вм**-1** ’
гтавлення до улюбленої і вельми	знак, Щ° тут •

йкщо ластівка в обійсті звила сні ^ чіпати їхні гніздЄЧ7пі»
вуть добрі люди. Дітям забороняло^ <}блиич1 з •явиться “’Л1В.Я
‘ХТО Зруйнує Його— обов ЯЗКОВС „ЦЬОГО приводу Р
А оскільки провісниці весни (згада

^гшмшайшимйіам
пл«„^тіла — тепло принесла») відлітають у теплі кра,
‘^"‘ТномХ для людського ока ТО і вважалося, що дп«„.
"• в вони через підземне царство. Ось чому в селах восени Не
ЙчиХЙ криниць, аби не заважати ластівкам вчасно
вирІТ.с.м по-іншому ставились у народі до горобців. Оскільки щ
„„„ «вдавали чимало збитків: пили просо, коноплі чи соняхи,
£ювалй пшеничні зерна, псували плоди вишень тощо,-їх „е
«лами пошаиовували. З цього приводу навіть існує похідна ле-
Х ,м» мучили Ісуса Христа, то горобці своїми окриками
ГзКий жив’» - оповіщали катів, що він іще живий. Відтак їх у
народі прозивали .живчиками» та «ісусопродавцями»,

Во-ени горобці збираються, як правило, великими зграями
І гуртом нападають на посіви. Щоб убезпечитись од нашестя, селя-
ни виставляли різноманітні опудала, вдавалися до молитов і за-
клинань. Господар, після того як засіяв ниву, без сорочки тричі
оббігав поле, приказуючи; «Агу, горобець, і я молодець!» Після
цього зупинявся біля сорочки і три рази жбурляв через себе по
жмені землі. Ще брали паличку, якою зміряли тіло покійни-
ка, щоб виготовити потрібної довжини труну, і з нею тричі оббі-
гали посів, буцімто, цей спосіб найкраще допомагав од гороб'ячих
напас ‘ей

Ст алення народу до горобців відбилося в легендах та віруван-
нях. Сдин з найпоширеніших переказів оповідає, що начебто на
Сем< а чорти збирають усіх горобців і міряють їх корцями. Ті, що
в мірці, залишаються бісові, а що поверх — людям.

І іншому варіанті мовиться, що тих птахів, котрі лишилися
в корді, нечистий використовує як їжу для свого перезимівку, а
решту віддає своїм побратимам; останні в одну з грозових ночей
від того і зветься ♦гороб іна ніч», що пізніше транскрибувалась
у «горобину») збирають живчиків у очеретяних заростях для су-
дилища. Кожному розбишаці і напасникові випадало зізнатися
Семенові ( а іншому варіанті — Очеретяному) за свої злі вчинки.
На очній ставці 6>ли присутні і покривджені ластівки. Очерети-
ни гуртує грішників окремо і, перерахувавши їх, вітром відго-
ни і на ису . ору до дідьків і відьом, а решту, перемірявши кор-
цем, віддає Водяному...

' НД&МИ» але після Семена помітно зменшується го-
ха /' ’н унів Мабуть, у давнину цей день присвячувався пта-
ЧИНИЛИОя Гп ' 11:1 11Ціею обрядовості дайбозькі структури роз-
легемд * “шившись тільки в окремих фрагментах повір ів та
На городах хаз'яі °	" ЯНИ починали масове копання картоплі.

во''ниша'пекли бульбу 1 ,ріли т
І»е» бабине літо я. °Ю* '* Цього дня бере свій початок і .сто*
том, е„"г;лЯнКВХК‘НУВТЯ “а ДРУУ Пречисту (21 вересня).
"ахглг-• ~‘-ХПОГОД8 якщояснс,к”
‘шати з польовим*Є1,\?2''ТгіийАусюди змушувало селян пос-
'йм лРа'іникуванням иааМИ ’ Тим’ ХТо захоплювався надмір
‘ити — не лінуйся і робит> >ЬаЛИ 'Любив на Семена мед-ПИЖ»



і

ж

по
Народний календар, на противагу	м>

мі нн їсть: ті чи інші господарські побгуги а ає ('уттсвУ від-
ді чи обрядові дії визначаються не чис Г™ ЗМ1НИ 8 приро-
між святами. Скажімо Великий піст Ми* а часовою відстанню
— ОСІННІЙ нас

друге; до Заниження. од Здвнження до Покрови тощ^ сЛі
наприклад, добре знали, що збирати калину і заготов лата чар“В"е
з ллн можна лише а період між „ерщою та друге Пречистим?
Цим терміном визначали й осінню сівоу зернових

В одному з попередніх матеріалів я вже розповідав про свято
. спіння Пресвятої Богородиці, котру відзначають 28 серпня, тобто
першу Пречисту. Друга, себто свято Різдва Пресвятої Богородиці,
припадає на 21 вересня. Його ще в народі називають «осениною*.
Є ще й Третя Пречиста — так звана «зимова* (4 грудня).

З другою Пречистою безпосередньо човязана давня обрядо-
Дія — день Рожениць, або свято Роду-Рожаниць, котра збереглася
ще з дохристиянських вирувань. Стосовно її походження існує
кілька думок. Одні вчені вважають, що цей обряд пов'язаний з мо-
лінням до Богородиці, аби вона посприяла бездітним жінкам (4>за-
вестись немовлятами. З цієї нагоди замовлялась божа служба в
церкві, після якої жінки запрошували до своїх осель на обід бід-
них людей, «щоб молилися Богородиці за їхніх дітей*.

У цьому варіанті чітко простежується християнський вплив.
Натомість мають рацію ті дослідники, котрі зважають, що свято
Роду -Рожаяиць пов'язане з дайбозькими віруваннями подякою
• польним духам», себто опікунам нив та врожаю, дідам-ладам,
котрі спочатку засівали і пророщугали зерно, а потім поливали.
Не нипадково у давнину ритуальними стравами для «полених ду
хів* була кутя з медом та маком, яка виставлялась на вікнах.

Про давність цього дохристиянського обряду говорять і релі
Гійні анафеми. У «Слові св Григорія. автор А°к°Рх6 ти“ СьВ**Є_ ‘О
нам, котрі заради прибутків для ♦ івого черева» сг	. (

Богородиці Богослов, зокрема, пише, що р ’ тва Богоро
ву роботии попове уставища тропар приклад	откладали

ДІІЦІ к рожаннчнои трапезе ,в“??“,ов, хриеголюбія. (XII СТ.).
Деючеша.. Подібне іугтрічав.мо •	,кутю й ,нш1 тра

коли на честь «Роду й Рожа ниць
пези та законний обід».	„««нього вірування, в обряді

Але незважаючи на сувориі ' жальНицького дійства. Воно
залишились відчутні	&,ЯТОі Богородиці. На її честь

стосується насамперед Різдва р	3 свого часу запи

складали не тільки пісні, а и ь

еав Г- Чубинський:

Похвалімо. похвалімо Цар*

Прибитого. прибитого до хре

211
нас за нас страсти претерпівший
С вічних мук, від вічних мук визволивший.
Похваїімо, похвалімо Матір його.

?а 'будеш. та будеш огню вічного!
Матір його. Матір його пречистая -
Зірка у небі, зірка у непі пресвятая.
Скорая, скорая нам помощнице,
у бідах і скорбях наша заступнице,
Поричниця. поручниця за нас грішних.
Визволить, визволить нас від мук вічних!

Алилуйя, воспіваймо.

Матір цареву. Матір цареву днесь величаймо.

З другою Пречистою пов'язаний останній термін заготівлі ча-
рівного зілля. Вважалося, що зібрані між Пречистими приворотні
трави мали особливу властивість привертати хлопця до дівчини
(чоловіка до жінки) і навпаки. Тим-то і зумовлені останні походи
по калину і барвінок. Однак дітям забороняли ходити польовими
та лісовими дорогами, бо «на них вужі сушаться».

З цього дня (деінде з Семена) вже можна було засилати сватів
до дівчат. «Прийшла Пречиста — принесла старостів нечиста».
Для пасічників це був останній термін підготовки (утеплення) ву-
ликів на зиму, а власники овець удруге завершували їх стрижку.

Під цю пору помітно псується погода, частіше гостять похмурі
дні, тому й мовиться:

Прийшла перша Пречиста — одягла природа намисто, при-
йшла друга Пречиста — взяла комара нечиста, прийшла третя
Пречиста — стала діброва безлиста.

Прийшла Пречиста — на дереві чисто, а прийде Покрова — на
дереві голо.

Внесе нечиста — не винесе й Пречиста.

Д0 другої Пречистої вже годилося повністю викопати бульбу
• решета, казали з цього приводу,— картопля чиста») і за-
яти пухку землю житом, бо «Перша Пречиста жито засіває,
а друга - дощем поливає».

СВИТКі ЗДВИЖЕННЯ СКИДАЙ,
А КОЖУХ ОДЯГАЙ

^Так непомітно мммио

Він особливий: нарешті нп?ЄРШИЙ ОСІНН1Й місяць. Для селянина
лях уже проклюнулися бпиПОРаНО нив-у ~ зібрано врожай, на по*
ітио облисіли дерева і сон, атними списиками осінні сходи, пе-
ню пору черкає да;^онце' змінивши свою траєкторію, в обід-
Дини ^коротшав день і лотли** ХаТ’ ЯК ке’як> майже на чотири
нл(х*я ночі. В садах і на луках
тихли пташині бенкети, і тільки

Му небі спізнілі ключ, яиких е«" « прпкрцчзть у

Природа вже налаштовуються ия

це відчутно в лісі. Шарудливе •кет, дТДЙ "•"'нинох. Оссбливо
сум за тим. що вже промайнуло літо &	-‘>Р і навіває

вкрадливим постук дятла ч„ сторожи,’™Жче Тільки
нагадають, шо життя не завмерло оЙ ^«хвостоі білки
у клубок, гріється на скупим-, „ониі "" у 0,і’ бхрутившисі
обітницям лісових хащ. доведеться ,е„аЖ’Ча Рад“"а- Але і ,м.
турботним життям, шукати надійний ? [><мР<>‘ОДтжя з без-
весни.	<коронок до наступної

вере< і*я за церковним календао°м _йол

і Животворячого Хреста Господнього. або.^к ’ажт’у н”"0™
Заниження 3 ним пов’язані напрочуд вік»,  „ У * ароді’
НЯ. котрі ДІЙШЛИ до „ас ще 3 доР:;”тИЯКн“	~

Прийнято вважати що .На Здвиженив земля движнтьея
ближче до зими., чи .В цей день здвигається земля з літа наТи
му.. Тому то птиці мають одлетіти у вирій, а все лісове гаддя X
раї ься на ’н'1 'нню раду, на якій кожен має одзвігуватигь за свої
вчинки. Ті, ідо не порушили даної ними обітниці, будуть спочива-
И до на туп ного Руфа (21 квітня), а потім знову вилізуть із землі;
натомість ті, що жалили людей, висмоктували у корів молоко, їли
пташенят, не мають права яз відпочинок, бо «їх не бере земля»,
а відтак нечестивців засуджують на смерть і проганяють геть Во
ни особливо небезпечні — нападають на людей, кидаються під ко-
леса. Тому, вірячи в таку легенду, дітям забороняли ходити до лі-
су, щоб не зустрітися з «шатунами» або не провалитись у яму, де
збираються зимувати плазуни. Якщо хтось потрапить туди, то бу
де цілу зиму лизати з ними «гадючий камінь».

На Житомирщині та Київщині, щоб застерегти дітей, оповіда
ли таку легенду. Начебто на Здвиження всі гади сповзаються у ве-
лику яму і в ній лижуть камінь. Одна дівчинка не послухалася
мами й пішла в ліс. Там вона впала в гадючу яму, вилізти з якої
не могла, і так прожила всю зиму аж до весни. Гадюки смоктали
з неї кров, а вона лизала гадючий камінь. На Руфа, коли все про
кидається від зимового сну, а гадюки вилазять зі своїх ям, вил і зла
й дінчинка. Вона була така квола, що ледве дійшла до своєї хати.
Вдома вона тільки розповіла про свою прі 'оду і вмеР/іа'

Ці та інші легенди лов язані з тим, що гадюки віддавна завда
вали ™ шХ /людям Для убезпечення укуєш яигаореио
чимало заговори і заявлянь. Обряз зии

він уособлювався з такими	Роп ві„ 3 ус,х ето-

му Здвиження — це день Підземно , А

рін еновла ються, котяться і	Особливо це стосува-

Подібні суди відоувалиі я і • -. _ ,м,и _ не вили гнізде
лося зозуль, котрі про^^кЛ,аТсвої яєчка підкидали іншим пта
чок, не вигодовували діточск. а „лущати до вирію, щоо доро-
хам За це вони мусили останніми “Р»“*ТЯКДШО котрась з них
юю поїти і годувати сТ°^Іе	на собі. Щоправда, ми знае-

приставала, то зозулі мусити Н країв вирушають саме вони юзу
МО Піше — першими ДО Гс1"1”* Р золотий ключ од вирію вона
лі, від чого й поговірка:	л ,ммикае». Та мораль у таких

першою відкриває його і	ІСТЬ кожен має понести кару...

легендах інша: з» свою безтурботна
ппиписами на Здвиження не було особливих
За церковними ПРИ"ХІЛЬНІ люди не вживали скоромної їжі,
обрядодій. Щ°пра^а’ робіт, пов'язаних насамперед з деревом
не виконували	’е стругали і не пиляли дошок. У Цей

не рубали і не кололи ДРов,ярмарок, бо «Здвиження -
день годилося, вивідати Зрання господарі виносили на подвір’я
зерно і хлібні	ХГбуло останнім днем заготівлі гор1.

На Закарпатті	червиві* - та яблук, котрі трима-

Х1В _ «бо залишилися лише не р

ли на зиму. ( іменні прислів'я: «Хто не обсіявся до Чес-
Зі святом пов язані й -	хвоста>, «Свитку на Здвижен-

„ого	“/одівай. Справді-бо: осінь уже нагадує про

ня скидаи, а кожул

себе першими приморозками.
ЖОВТЕНЬ

Жовтень ходить по краю та > виганяє пташок
з раю.

Вересень пахне яблуками, а жовтень —
капустою.

У жовтні гріє ціп» а не піч.

У жовтні виореш мілко, весною посієш рідко,
то вродяться дідько. ____________________
КУДИ ТРОХИМ, ТО Й ВОНО ЗА ним

У церковному календарі другий день жовтня не позначений
особливими урочистостями. Лишень подаються імена кількох му.
чеників. серед яких Трохим, Савватій та Зосим пустельник. Я над.
вав саме цих осіб, оскільки в народній уяві вони іак чи інакше від-
повідали, а точніше буде сказати, опікали конкретні види побуто-
чпго та господарського життя, себто виконували роль покровите-
лі.

З особливим нетерпінням чекали цього дня пасічники. Адже
віддавна Зосим і Савватій були оберігачами «мухи божої», як об-
разно називали в народі бджіл. Практично на кожній пасіці висі-
ли ікони цих духовних наставників найпоширенішого промислу.
Вже ранньої весни, на Теплого Олексу (ЗО квітня), разом з вули-
ками виставлялись на пасіках й ікони. Здебільшого їх підвішува-
ли на фігуру, тобто хрест або на вікове дерево, де вони перебували
- десь сезон.

Жоден вид промислу не позначений такою кількістю різнома-
Мітних вірувань, як пасічницький. Власники бджіл протягом року
Вдавалися до всіляких апокрифічних дійств, про які ми вже не раз
, вгадували. Скажімо, на Різдво чи Василі (старий Новий рік) було
аа обов язок тричі кидати до стелі кутю: за кількістю прилиплих
після третьої спроби дернин завбачували взяток та роїння; кутю
носили і до нуликів, «щоб божа муха спом янула Різдво Христове
та щедрилась на медозбір».

На Водохрещі, коли святили воду, пасічники забирали із собою
ті кілки, якими піднімали і тримали льодяного хреста; вважало-
ся, якщо Його застромити в пасіці, то бджіл не заїдатимуть су-
комах“’ 1 ие Руйнуватимуть гнізд ведмеді та інші напасни*
нягпи гЙТШ1 1 НЗАИ нааіть спеціально наймали людей, щоб ті при-

ВОДИ 4 шших сіл «на велику взятку».

веога ня починали ронися бджоли, пасічники ввечері з чет-
Річки НИЦЮ’ коли ЛЮДИ вже спочивали, йшли до криниці ЧИ
назували• ' ися’ читали молитву і, перш ніж набрати води, при-
свята П‘ХВііМ^ар^ковш‘МІЧЧЮ‘‘' ПрепОА‘6иі 3<х'им’ Савватій 1
даючись, нес^н йо\?аЖаННЯ' наповиювали відро водою і, не оглЯ-
чи.	* А° ”«<’‘ки. скроплювали вулики, ирмчитуЮ’

Так звана •	СавватіА благословляють’

помагав на пасші Р1, В°Аа*’ иа Думку багатьох пасічників. •А0'

Серед чмсленних Л7 ЧУЖНМ роям’ а «е ТІ“аТИ*-

поетичністю навели Литов 1 заклинань, позначених особливою
К МИ« - роїлМсв і поим^ШЄ одну. Щоби бджоли «були спра«иН
ДО насипав у неї шарРта^жлГ багу° меДУ’~ газда брав покрмШ*У-

•ою;	Дан і обкч рюннн ну тики з такою моДИ
Господе! Станься на поміч Па5у ї
сили, янголи, архангели, хеоуві«? *ому * всі святі. -
білі цвіти, на всякі квіти, нам. - ',И ' свР®Фіми; я Баґ -
Захід, на Полудень, на Полуноч ~	ЦЬОго: наСх“п на

Р0, Господу м

Я вас сьогодні, бджоли, пускаю і бпя

нім, не сам собою, но з Отцем і Сином ГВя?^™ЧЄМ ГосП0а
стою Богородицею, і ЗО всіма святими - \	і ПреЧИ

тайтеся скорістю!	' ДІТЬ на Радістю і тсвер

Але ОД.ЗВЄНІЛО вже бджолине Літечко Липійии
щтиК0Вим медом, підготовлено вулики на аиио.нй Х’й "‘"м"'
щеио необхідну кількість продукту комахам,

Прийшла пора ховати ,х до омшакихів. Нині бдж:., «лиш.™
зимувати на паси», а у давнину кожен господар Д7Я“'^
спеціально примкнення Воно чимось нвгвдувв.то ш.кьорхТма
напівземлянку. Викопану (залежно від кількості нуликів» ЯМу
в рі  і людини обносили дерев яними стінками без вікон, а двосхи-
лий дах робили з колотих деревин чи товстих дошок. У такому
сховку, де температура весь час була сталою, бджоли зимували
в повній безпеці. Ці зимівники були вкрай необхідними, оскільки
традиційно вулики робили із соломи та рогози, змастивши стінки
глиною (так звані солом'яники) чи видовбували з липових окорен
кін (лиліаки, пні).

Звісна річ, за холодних зим солом'яники не могли убезпечити
бджіл од морозів: винятком були лише борті (гнізда в деревах) та
колоди Перед тим як перенести бджіл, придивлялися до вічок,
якщо комахи їх старанно позаліплювали воском чи прополісом, то
буде сувора зима, а коли злегка — помірна

Основний термін стацюнування вуликів знак адився між - мі
Ю-м жовтня. Але найчастіше робили це ч. • ч0иа1‘* 11 Л.

У цей день всі пасічницькі родини зодягалися в с <	ю_'

скроплювали омшаник свяченою водою, виноси. -_ ця
вали біля неї трійцю, помолившись, починали вносити бджьг Ця
обрядодія завертала пасічницький	в народі

На 2 жовтня припадає також : де	^,яо анамЄнне насамперед

здебільшого так і називали це святц«ь	у глибоку давни

тим, що хлопці й дівчата «обирала[ 0ЯИ а й на жаль. не зберігся
ну існував навіть спеціальний поряд, ісЛЯ Семена (14 вересня)
в усій повноті. Він пои язаний з тиМ| . Покрову (Н жовтня,
вже можна було засилати ’ ка1,в^, „иМ начебто стояв не ивдо
справляти весілля. Таким чином, ,0 «пора весіль» не »а ГОР
роя між обома святами, нага^уІ?ннами і шлюбом обов язк$®‘ ч
ми. Адже за традицією між мру я тн0 насамперед з м<Р *гди
ло пройти не менше місяця Ш _  чина чи я батьки
МИ канонами: з- цей час

ПІДМОВИТИСЯ Від весілля (хоч Р СВОЇ;р!ЛННЙ « Ру(и,гйсЯ до
подібні вчинки). Таким	щаб якнайкраще підготув*

мів» і воднораз достатній ч .	_ „нГОЧИО з'ясуй

“**•Ілля.	.. а дівчата и»ль - в1двідун*

Ось чому на Трохима *•  • аЬОму роп- л Трохима ке
ГИ, чи будуть

гпму гь вечорниці та досв т	Трохим. то

1 рчхпдить щастя *чиМ‘‘
НА ПРЕДТЕЧІ ТУЛИСЯ ДО ПЕЧІ

г.

Спорожніли городи, затихли голоси на полях і нивах, порідЩа. ’
ли садки, скинувши барвисту одіж, а на густих отавах ранками '
сизіє срібна паморозь. Віднедавна високе небо низько прихилило '
ся над головами, сплакуючи прохолодними сльозами і ховаючи
від людського ока скупе на ласку сонце. Чимраз частіше прихо^
дять на пам'ять мінорні Малишкові слова; «Цвітуть осінні тихі не-Я
беса...».	я

Справді-бо, осінь остаточно прибрала належні їй права, а по- З
заяк часто-густо можна почути похідну примовку: «Туди тень,
сюди тень, і минув день». Як-не-як, а під цю пору він уже корот-
ший від ночі. Тому в сільських оселях чимраз раніше спалахують
вікна, і господарська праця зосереджується в хатньому затишку.

Віддавна осінньо-зимовий сезон належав рукодільництву. Як
ви пам'ятаєте, на Семена, себто 14 вересня, чоловіки вже «засиді-
лимісце» — внесли до хати господарські снасті бондарі, шевці,
кравці тощо. Настигла, отже, пора зробити це і жіноцтву. Таким
днем було Зачаття пророка Івана (Іоанна) Предтечі, котре припа-
дає наб жовтня.

З цього часу в сільських оселях мали з’явитися прядки, гребе-
ні, веретена та інше похідне причандалля. Адже хліборобські тур-
оти вже одійшли на другий план, хіба що залишилося дошатку-
ипп^нКаПуСТУ’ переиести До поклітця пізній овоч, утеплити на зиму
ніптні г аасіннєвою картоплею чи змастити на зимові свята зов-
нішні стіни оселі...

ЧИнТуН—ЦняоФ^К,ЛаЧИМ0’	сезон не приніс перепо-

кодільництвом Г п 1Н'Т1’ НгМЄНШ важливі клопоти, пов’язані з ру-
і виткати полити Тп- Н° $уло до початку весни напрясти ниток
господинь на стелиша4^ П°РУ коротка осіння днина скликала
ків і копанок, у яких’ВИмпИЛЄЖУ8аЛаСЬ льоносоломка, та до став-
шили, м'яли на тепмип чУвали конопляні стебла. Потім ЇХ су-

Відтак довгими	ВИЧІСУ*ал“ й микали на мички.

У гурти чи поодинці пьялн ми А1ВЧаТа й молодиці, зібравшись
ретен. Потім готову пм	За Аопомогою коноворота або ве-

снівниці та навивали змотУвали У клубки, з яких снували

Суча •	кросна.

процес, а у давнину1Гнйя.т!ЛЯНИНу’ важко Уявити сей складний
прийоми виготовлення лл Мала Аитина знала всі технологічні
обов язки входило лоппм1НОГ° ЧИ КОНопляного полотна, адже в їх
снівкиці. навичк;,~?™ "Г"* цівки чи снувати
в покоління, оскільки пепвцГ° процесУ передавалися з покоління
МНШИЬОГО начиння — СКятаг,аЖНа більшість одягу, а також Д°‘
тощо - виготовлялися вручив”*1’ ридюжки’ ряпчуни, ліжники

Проте найбільшою ДРУЯ"У * до*ашніх умовах.

ГЛТ” Губку тна 3Дібонв^ЛЯ СІМ”‘ коли закінчували
’ Розглядали виріб х«япВШИСЬ наче на свято, розкручувала
’ ИЛи вдатливих ткаль і гудили тих»
ХТО «затикав». себто допускався похибок Пп

дай, мати, заміж, де затикають, а де п ’ Р° так^ казали- .Не

Цей процес закінчувався напроа/н1 їередині ТЧУТЬ‘-
сонце тепліла в річках вода, виносили	З‘являл*«

щоб збити його прачами й побілити на сЗТ Д0 Ртавюа і Р^ок,
щв, це було неповторне видовище Ма-Л ИІ СП0Гадами оче»ид

- Глянеш, бувало, на луку, щ0

все довкола встелене полотном у бев..ц	налюбуєшся —

ребій вистукують прачами, окликуючи однІТ^ И Д?чата напе'
ко, скільки за зиму ви наткали полотна’/— І ’Аг0В’ °ДЮш'
відала сусідка,- такс зготувала, що й хваднтжд кіХ’ТДТ
хлопцям на штани, а мені па льолю мо' 1 вистанпт" . _ ,тХ"
. кумцю - пмиид» па жарту Оксюня,- забули гребенп'ажш^

Я не оминув нагоди, щоб пощкавитися: що ж воно т.
сидіти гребеня.? З венчино. розповіді вималювалась мгя1в„, кап.
тика народного обрядодійетва. Оскільки на Івана Предтечу не го-
дилося заготовляти на зиму жодних овочів та фруктів, .бо почор-
ніють*. то жінки збиралися в гурти, котрі так і називали--
«засидіти гребеня». Попередньо домовившись, вони сходилися до
однієї з молодиць, несучи з собою гребені, мички, веретена, а хто
жив ближче, то і прядки. Не забували прихопити з собою і про
дукти — яєць, сала, масла чи борсшна. Розвізшись на лавах та
ослоні, бралися за роботу. Найстарша з жінок казала; «Тік і потік
починок приволік», себто в токах і потічках вже лриспореко для
ного волокна, а відтак можна починати микати куделі чи прясти
нитки.

Щоправда заминок тривав недовго. Зробивши для годиться
кілька мичок або ж приспоривши веретено, роботу облишали й
гуртом бралися готувати обрядову страву. Коли все було готове,
сідали за стіл і пускали по колу символічний келишок 5'жнг
учасниця, що «засиділа гребеня», виголошувала тост — щ ГРВ
бінь не ламався, не спадали шнурки з коноворотці ищн< 
СЯ нитка ЧИ струнко крутилося веретено... „;„иами «бігав

Отак у розмовах га жартах, а наостанок « л п^Хах з не
короткий осінній день. Надвечір ВС(\р03^Д1^^ справу - «засид-
селим настроєм, вважаючи, що ароолек д ?ууатйче в
жено гребеня», який з цього дня вже пос вол(МІ такнми СХодка-
лі. Щоправда, чоловіки не завжди були	жкн прИПйрю9ати

ми, адже їм у цей час Д°воДИД<*Я че дозволяла вікова тра-
гослодарство,	та	глумитися над зви <	і

диція. Своєрідними залагодинами >ул	

Поздоров, Боже. мого милого,

Та й мене коло нього,	|

Вік мене любить,	|

Рано не будить

До кужеля льняного
Вже світ Світає.

Він мене прикликає:	$

_ оа спи, миленька,	|

Голубка сивенька.	

Щоб була здоровен Ввечері юнки твкґйч|
Подібні оврпдолВ ЄУЛИ 1  "‘"нТіили” ПОЛОТИ0' ЛУЧ"Ї
збиралися на свої засидини	21Я|
игк довкола посвіту, вишивали. Невдовзі, як і годиться,
і. зсівшись	м ою, і розпочиналися танці, співи,

приходили хлопи	це був власне початок осінніх вечор.

лош*' Ідже проводити ДОЗВІЛЛЯ не випадало на вулиці _ стуж.
""'Ігх^лода змушували гуртуватися в оселях. З цього приваду ,
Хд"ли: -На Предтеч, тулися до печі..

ПОКРОВОНЬКО, ПОКРОВОНЬКО,
ПОКРИЙ МОЮ ГОЛОВОНЬКУ

То була, либонь, найтрагічніша сторінка в історії козацтва. За-
гартовані постійними військовими походами, звиклі з посмішкою
на вустах дивитися смерті в очі, цього разу наші славні рицарі па-
дали на коліна й ридали. То була їх остання ніч, коли вони навіч-
но прощалися зі своєю рідною матір'ю — Січчю Запорозькою. До
цього їх змусила Катерина II. котра остаточно знищила козацькі
зольності й зруйнувала найдемократичнішу обітницю в Європі.

Намагаючись уникнути переслідувань і покріпачення та не ба-
жаючи бути знаряддям царизму, значна частина козаків виріши-
ла переселитись у пониззя Дунаю, де владарювали турки, й запо-
чаткувати Задунайську Січ. А поки що козаки вночі зійшлися до
збудованої ними Січової церкви на честь Богородиці, щоб востаннє
помолитися своїй покровительці, попрощатися зі своєю духовною
святинею. Кожен з присутніх із сумом вчитувався в напис, що
сяяв золотом біля царських врат; «Покрий нас чесним Твоїм пок-
ровом і ізбави нас від усякого зла».

Ставши на коліна, козаки в скорботі переказували текст^
з празникового тропара:	'

Днесь, благовірні люди, світло празнуємо, отінювані Твоїм,
Богомати, пришестям і, спозираючи на Твій пречистим образ, по-
кірно молимо: покрий нас чесним Твоїм покровом і ізбави нас ВІД
усякого зла, молячи сина Твого, Христа Бога нашого, спаси душі
наші.

7™, -у,1явши 3 собою ікону Покрови, тричі обійшли церкву,
_щеник востанне прорік рядки празникового кодака:

нас мтит.ЛН*рЬ предстоіть у церкві із ликами святих невидимо за
з поопокамМЯп ГУ’ анг_ели 3 архиєреями покланяються, апостоли
го Бога икують, бо ради нас молить Богородиця Предвічно-

несучи з	виРУ1иили 8 чужий край запорозькі козаки.

п°крови-ця суп,ю'

Чому, власне обпнч п * Далекій дорозі.

Цям? Справа в тім шп п °КроВи так припав до вподоби запоро*
волом 1 покроВителькиЛСВйТа 601 ородиця 6Ула своєрідним сим-
чому на її честь 14 Є Т1ЛЬКИ козацтна, але й України. 0е1*
освячено вічову церкву™** Се$т0 на Покрову, на Запорожжі було

ТОрія пов’язана з цим святом. Виникло воно

з
В X столітті у Греції, на яку „ ц,й и
Константинополь, сарацини ас "апали араб» о,
і жовтня .« стари»	Хяк"

„ошму Відправу до Влахернської цеРКВ " п Ш ’,бра-™ся наX
святии Ан.тр.и Юродивий та його уЧе	Ч1с слу“6н

рішніи частині храму образ Божо, Матепї Й"1" "^'илк „ т
святих тримала над віруючими християн»^”3 в °™ченш сонму
єн Покрова) і молилася. Це видХ в « ™°*°Р '™*р^
своїх силах, і вони відстояли незалежній и впеаненості 8

нополя, то ВІДПОВІДНО було прийняте і святоПокро™ ’а ГвТ”"
нської церкви Богородиці дружиною Володями™ г.я ер'
на - Анною, що була сестрою візантійського (“ператорТв’кїкщ
X сторіччя до Києва оулн привезені іменні ікони, кщрим „рипіе^
вали чудотворництво.	припису.

Таким чином, культ Покрови в Києві поширився досить рано
Він замінив наишановакіше божество дайбожичів - богиню ро-’
дючості Макош, якій у пантеоні Володимирових богів належало
одне з наипочесніших місць. За свідченням багатьох вчених, зо-
крема Б. Рибакова, наші пращури відтворювали Макош на рушни-
ках, що призначалися для весняних обрядів. Її зображували із
зведеними вгору руками — «мовби молить небесне божество зро-
сити дощем поорані й запліднені зерном поля». Ці сюжети вико-
ристовувалися і для відтворення заступниці роду — Берегині. Ко-
ли Покрова остаточно замінила своїх попередниць, жінки зробили
Богородицю і покровителькою рукодільництва. насамперед виши-
вання.

Уперше, якщо можна так висловитися, національний культ Бо-
городиці увічнив Ярослав Мудрий при будівництві святої Софії та
церкви Благовіщення на Золотих Воротах у Києві. Своєрідним
символом національної опіки є величава запрестольна мозаїка
Матері Божої Орантн в Софії, на якій Марія, звівши руки вгору
(як колись Макош), просить благословення своєму народові. В ко-
нусі над нею багатомовний напис: «Бог посеред Неї і не порушить
ся, помагає їй день-у-день». Це єдине найдавніше зо ряження
городиці, що дійшло до нашого часу.

Найбільшо, популярності культ Покрови	/у " ,,1

І сторіч	ко’ієгії Іоаникій Галятовський

НИ - ректор Києно-Могилянської коле	а Богородиці -

у 1665 році видав у Львові книгу “а Г інший збірник опові-
♦ Небо новеє». Згодом (1676 р)	Пресвятой Богороди-

дань — «Скарбниця погребная, ил У	щ згадками в не-

цьі.. присвячений гетьману Самойловичу.

редньому слові про українське козаи_ • онопНсаНня, пов'язаних

Найактивніше будівництво цер	ня Івана Мазепи. З ло-

з Покровою, припадає на добу	8аН, в Києві, три з них но-

між сімнадцяти церков, що були У езн1й Пустинно Мико-
сили ім’я Покрови. Одна 3 ни* ,-влека ктиторством Мазепи,
лаївськосо монастиря (1690 Р-) місцеві богомази широко ви-

При виготовленні ікон Богор^Ц |6: Мати Божа тримала під
користовували прообрази реалам мааеПу, єпископів, а згодо
своїм покровом Б. Хмельницького. Г Мязепу^ мо )7[)9 роиу д.„
і... ТЬ.ЬКИХ КОРОЛІ» Т» РОС^Ь»1"	22І
ХажТий » оточенні Петра І. Катерини II. Феофана ПрОкОП011|)
" Тване Мазепи га його небожа - переяславського полков„ика
?еТна Мировича На іншій, що звершається в Київському музеі
Хшн. вкого мистецтва. Мати Божа, зображена я короною на т
ШВІ. розкішним, коштовно оздобленим плащем покриває гетЬМаНа
Хмельницького, єпископа Сильвестра і царя Олексія Михайлови-
ча під зас володарювання якого підписано Переяславську угоду.

'На Запоріжжі культ Покрови з'явився значно раніше, ніж
у Гетьманщині, й був суголосний з національними стремлінкями.
Першу церкву на честь Покрови козаки збудували 1659 року
в Чортомлицькій Січі. Як стверджує Д. 1. Яворницький, за час іс-
нування Січі на Запоріжжі було тринадцять церков Покрови Бого
родиці. Тут культ Богородиці високо запошановувявся, оскільки ц

покровительство цілком узгоджувалося з визвольним рухом.

Серед народу свято Покрови мало значно ширший, ніж церков-

ний, ареал дійств. Слушно з цього приводу завважив -митропо-
лит В. Липківський: «Ясно, що українці святкують в це свято не І
історичну допомогу Божої Матері Царгородові (в грецький кален- ї

дар, як не дивно, це свято введено тільки після друго1 світової вій-
ни — В. С.), а святкують щось інше, далеко рідніше й вартісні-
ше для душі християнина, більш загальне, духовне...».

Жінки ь вижали свято Покрови своїм. Особливо його чекали
заручені юнки чи ті, які сподівалися на сватів. Адже від Покрови
до Пилипізських заговин (27 листопада) усюди справляли весіл-
ля. Це підтверджують і численні прислів'я; «Прийшла Пречи-
ста — несе старостів нечиста, а прийшла Покрова — заревіла дів-
ка, як корова» чи ♦ Ііокрівонько, Покрівонько, покрий мені голі-
воньку яков-таков онучею, хай дівкою не мучаюсь; ...як не хуст-
кою, то онучею, бо дівкою вже надокучило; ...хоч ганчіркою, аби
я була жінкою».

цих прислів ях, позначених м яким і дотепним українським
гумором, відбит? одвічні дівочі бажання — вийти заміж, народити
а вих< вати ді ієн як продовжувачів родоводу. Відтак дівчата пов-
аверталися до своєї покровительки з різноманітними мо-
пиґ-ій я*1 .примовляннями> Пдну з таких я записав від фолькло-
Ганна Тпл^иР°ПЄТр0В-ИИИ Скрипки. Як оповідала його мати
ставала вв*>и^?ЬЙ 3& 11 молодості кожна юнка напередодні свята
куючи-	навколішки перед іконою святої Покрови, прика-

1 литая Покрівонько,
Пакрии мою голівоньку
Оце осінню.

Хоч і драною хустиною,
Аби з хорошою дитиною,
Щоб із сторони.

Щоб свекорко як батенько
Де мене були.

Свекрівонька як .мапнки
мене прийняли,
діверки та зовиці,

Мов братики і сестриці
Де мене були
Ч^ій^4-0"01106^.

с,м 1 Ходило,
псім мила була,
лаяна і Н€ ^ита
Награвана і вкрата
Спатоньки, лягла.

В народі існує безліч легенд про те як пв

своєю ласкою. Вона милостива до тих °т РЮЄ ПокРОйа Дівчат
батька-матір, переймав неньчину науку пп Слухався 1 шанував
тримуван духовну і фізичну чистоту окнак ^Х&ЙНОсті’ під'
ливою, якщо юнка зневажала моральні устої	непристУп’

ними законами суспільного життя. Ці легенди зб^8™ Традицій'
ній пам'яті. Вони носять моралістичний і дидактичн™» хам Р°Д’
у них віддзеркалюють повчально-виховн, настанови до ідеалі^’
ного образу жінки як охоронниці родинного життя

На Покрову в тих родинах, де були дівчата на виданні, нер.дко
вдавалися до ворожіння. Ненька вдосвіта відчиняла навстіж сі-
нешні двері і стежила, щоб їх випадково хтось не прикрив, а дочка
одкривала ворота на дорогу, «аби свати заходили». Натомість
обоє йшли з комору, перекладали наготовлені рушники для зару- і
чин, примовляючи:

— На рушнику стати, рушником старостів пов'язати!	і

Після цього ненька одчиняла скриню, розкручувала сувій по- |
лотна, розстеляючи його аж до порога, приказуючи;	і

— Стелися, доріженько, щаслива для молодих і старостів. і

А дівчина просила свою покровительку:	|

— Свята мати, Покровителько, завинь мою головоньку, чи в ;
шматку, чи в онучу — най ся дівкою не мучу.

Як стверджує народне приспів я, «Покрова накриває траву ли-
стям, землю снігом, воду льодом, а дівчат — шлюбним вінцем».
Слід зазначити, що подібних приповісток на цю тему побутувало
^Свято Покрови було і останнім терміном праці «®^ани* Ро-
бітників — строкачів. Підприємці і великі землевла	них

ні України щороку наймали з числа украінс ь • весняного
селянРдЄШеву робочу силу. Строкам працювали од, віяного
Миколи (22 травня) і до Покрови.	Покрову заро- 4

скріплення нової угоди на наступний рік. Тому на Покр
бітчани улаштовували пишні коле*™““ засуиіували хати» —

Разом з тим напередодні	кізяка,

увечері господарь тричі перекид рй в печі, «аби взимку су
не була курною», а вдосвіта	етапній день повернення

хою була світлиця». В Карпаїв. ц
пастуших отар з полоняни.	лежала до так званих дво-

Традиційно Покрова на У краї ть0Х сеЛаХ на її честь буду-
надесятих свят, себто великих. Покрова вважалась не тільк
вали і освячували храми. ОСК1Л^"нХ святом. На цього
народно-релігійним, а А наню . одне з таких ^°КРипза’
празника в Україні зведено чи“аЛ°ла;вЩИНі. Засноване юне> коза
що в Очаківському районі на	«інбургській косі

нами і чумаками в	Ягорлицька заТ0Каму селі. запи-

деннішій точці. Де омиває Р цьоМу унікально У

Мені не раз доводклосд.у
ж тппно-етнографічні матеріали. Тут дотепер збері.
суВа™ ФщКаві обряди, .звичаї, народно господарська діяльність
а такої вільне козацьке планування вулиць, про Яке
Л і свого часу відомий український письменник, історик, мо-
^навеїь Т етнограф 0. Афанасьєв Чужбинський, близький
зТйїмий Т. Шевченка. Він побував у цих краях і написав цікаву
книгу .Подорож у Південну Росію* (1861 р.).

Думаю то варто пригадати історичний факт, тісно пов язаний
зі святом Покрови. Він увійшов у нашу національну культуру Зо.
лотою сторінкою. У 1615 році на Покрову Галишка, знана як Ли-
завета Гулевичівна, укладає заповіт, в якому мовиться, що вона
дарує свої спадкові землі на Подолі, себто нинішню Контрактову
площу, з усіма будівлями Київському братству — найосновнішо-
му осередку національної культури, аби в такий спосіб підтрима-
ти його. В дарчій, зокрема, обумовлюється, щоб на цій землі були
збудовані монастир, шпиталь для покалічених у боях козаків і
школа, до якої, за бажанням фундаторки, мали приймати дітей
усіх станів. Таким чином, навчальний заклад одчинив двері тала-
новитим дітям і найбідніших верств. Згодом тут навчався і Григо-
рій Сковорода.

Завдяки нашій славетній землячці діяльність Київського брат-
ства розширилась і спричинилась до заснування Києво-Моги-
лянської академії — першого вищого навчального закладу не ли-
ше в Україні, а й східній Європі. Заповіт Гулевичівна склала на
Покрову, а дарчу скріпила другого дня свята.

Зі святом Покрови пов язано чимало метеорологічних спостере-
жень та приказок. Пригадаймо найбільш відомі:

Яка погода на Покрову, такою буде і зима.

Якщо в цей день сніг не покрив землю — не покриє в листопаді
і в грудні.

Якщо до цього дня не опаде листя з вишень — на теплу зиму,
а опаде — на сувору.

Зранку вітер з півдня, а пообіді з півночі — початок зими буде
теплим, але згодом похолодає.

Хто лежить до Покрови, той продасть усі
До Покрови давали молоко корови, а після
локо в роги корові.

До Покрови думай про Ііашу корові.

Як по Покрові, то , по теплові.

корови.

Покрови пішло ме-

Недалеко до Покрови __

•а заніміла мова.

Хто сіє по Покрові, той

Ще сіна накошу,

а прийшла Покро*

І ваимі по корові;

не має, що дати корові;

•той відсіває по корові.

той виводить

лнщ. — з	остаточно завершує осінні молодіжні *ву-

Досвітки, а також весіл Л °НН> права* набирають вечорниці та
• Настали жнива — лешиг	вжалися всі мешканці села:

СТал* й баба здорова» йу * Нежива* а прийшла Покрова —
більш аа усіх, пошепки шД^1*4***' Ма$Уть’ чекали цього свята
вМЬМО, Покровоц^, щ»к!>ИЙ м/и Св°Ю ПОКИ>ВИТГЛЬКу -П Ч|Ю-
Ь-. .	‘«крий Мою головоньку».
ПРИЙШОВ ОСІННІЇ! лука-3-я 8И1ИГ.
хлів 1 мука ЛИСЬ

Як ви вже, очевидно, знаєте, окрім осшнь. -< %
падає на 31 жовтня, є й весняний (5 травня і ї Луьи- «ким прИ-
сить чітко відображає відоме приспів'я- їй ХИ В1дмі«нпть до-
хліба, ані муки, а прийшоа осінній Л т - і ',и.г’™ аН‘

Віддавна вважалося. що вінець хлібороб. ро“ н'аГХ
не тоді, коли хліб скошено й пов язвно в копи, лишень з ч«у
його перевезення до обійсть і обмолоту. Про це с :ушно нагадує
приказка: -Не той хліб, що у полі, а той, що в стодолі», ате ще
один не менш слушний вислів говорить: «Не хліб, що в оборі,
а хліб, що в коморі». Справді-оо: господар міг бути остаточно вдово-
леним своєю працею лише тоді, коли засіки сповна наповнено
зоіжжям. «Не хвались, казали,— нажавши, а хвались намоло-
тивши» чи «Як на толоку молотиться, то в хаті не колотиться».

На терені України були найрізноманітніші способи обмолоту
зернових. На Прикарпатті й у Карпатах робили це в такий спосіб:
пучки збіжжя протягували через сучкуваті гілки, щоб від’єднати
колоски від стебел, а потім обмолотити їх прачами. Щоправда, так
вчиняли ті господарі, у яких був небагатий врожай.

Більш заможні селяни обробляли зернові переважно механізо-
ваними пристроями. Двоє чи троє родин, на правах паю, закупову-
вали молотарки з паровим локомотивом. Були в ужиткові також
й кінні приводи; деінде здійснювали обмолот шляхом каткуван
ня — зубчатий каток тягали кіньми по розстеленому з іжжі.

Але найпохіднішим і найбільш відомим був обмолот_*рнв ***
пом. Цей вельми давній і практичний спосіб дозволяв с
найпродуктивніше обробити врожай і зберегти пр
для покриття житла та господарських будівелв' токах. Там,

Обмолот здійснювали переважно в стод	твердій, а це ?

Де не було цих споруд, черінь Р°°или "^рТхній шар грунту, клалж ?
могло бути обійстя, землі Зістругувал Р	3 ОДНОГО боку І?*

на нього один чи два снопки колос р тічка ставИли кулиж4*
стільки ж — з другого. Довкіл так	0 Бувало, вийдеш н»

і вішали ряднини, щоб не Р°'і;1іга;к  ппгТУки. Мимоволі приг»«<
вулицю, а звідусіль тільки й чути ду й на вас осінь!»
ДУвалось прислів'я: «Чекайте, ціпи,	лише в певні дні тиж*

Молотили збіжжя, особливо дл	ні, дні. Остерігалися

нн або місяця. Це так звані «ялові» ВИЗцачений день господар
робити, коли в домі був поКІЙнИяГТО^нку на черінь кілька єно
вставав рано вранці, викидав 14 3	, купальською росою і. ро®

ків, скроплював їх свяченою •<«<»«’*£ “Унце. т.

чинивши навстіж брами, .запрошую»
примовляючи спеціальну моли сніданок та хліб-сіль. і ,

Невдовзі господиня приносила с»^»иум ла ю тр.„ези добрих
дина, всівшиеь на снопках. їла

6-

мйМШЙМК
Пплібиі дійства вчиняли й тоді, коли віяли змолочене зерНо
духів1	£ „очннали до сходу сонця. При цьому не можна

Цю робот) такс« лаятись ц цей день „е годилося також ПМ11’
було лихослові як. ГОСІ]одарСькі речі сусідам, хіба щоякій
чати або лаваті	4ТО Бог простить і віддячить..

Уб”самХиИстрій. як на перший погляд, досить простий. Це ці.
пів я - довга, гладенько обстругана палиця, яку гримають у ру.

і бняк - прикріплений на кінці шпів я за допомогою рухоад
ижіпяної ув'язі гранчатнй чи округленої форми цурпалок.
Раї у раз. змахуючи ціпом над головою, вдаряють пияком у снів
О<  втаєне і весь секрет прабатьківської технології, хоч для того,
! об удосконалити її прийшлось витратити не одне сторіччя.

Обмолотивши сніпки з одного боку, їх перевертають і, розпря-
мивши колосся, повторюють процес з іншого. Коли зерно вимоло-
тилося, сніпки, які в народі називають околотом, складають осто-
ронь Впоравшись з молотьбою, приступали до вибирання кулів.
При цьому околотини розв'язували і ще раз промолочували, ос-
кільки всередині ще залишалася якась дещиця зерна. Натомість
стебла з колосками брали голіруч і витрушували: коротші і зде-
формовані при цьому випадали — так звана солома,— а довгі
складали окремо, зв язуючи їх у кулі, себто великі снопи. З них
і крутили кулики для покриття дахів.

Але цим процес обмолоту не завершувався. Зерно, в якому ще
було чимало домішок, вимагало додаткового обробітку. Починали
♦із згонин» — рівненько розгладжене на черені зерно ретельно во-
лочили спеціальними — з густими кілочками — граблями, щоб
вилучити залишки соломи й пусті колоски. Після кожної такої
операції віником з поверхні змітали зайве.

Але найдрібніші частинки (стоколос, полова, остюки тощо) ще
залишалися в зерні. Остаточно позбавитися їх можна було віян-
ням, якою було кілька способів. При великій кількості зерна вико-
ристовували саморобні млинки чи віялки. Якщо їх не було, ♦пере-
пускали зерно на вітер* або «жменювали*. Найпоширенішим був
перший спосіб. Дочекавшись вітряного дня і віднайшовши зруч-
ну з рівном.рним протягом — місцину, посудину із зерном ПІД-
німали над головою і повільно струшували. Струмінь вітру відга-
няв легкі домішки геть, а дорідні зерна падали долі.
»яихи^ЄНЮваТИ Мьжна було лише в просторих приміщеннях, пере
личкий^гі т°Ках 1 в *лУнях. Господар набирав у жменю чи в неве-
ДОМІШКИ п°Е ЗЄРНа 1 вусимоці жбурляв його уздовж черена- Легкі
Після цих еп^У^Ж * 1далн’ а нажке зерно Відлітало далі. Але й
Чіяльні ручні решетаА7кДИЛОСЯ ЩЄ ,,еРесіювати зеРио чеРез СП*
Ці і запивнювй и \ вишень після цьою збіжжя сушили на СОН-
ЦІ.— казали в такирі * ЧИ зсипали в лантухи. *Як хліб взасі-

Такнм чином,^' Т° Ь Р0ДИНІ '*ВЖДИ М'ЯСНИЩ* ви
ми та релігійними дійствамИЛУКв * вельми показний обрядови-
ром закінчення УСІХ пгхК ’ .н слУгУваа Для селянина орібнти
хліб був У комині хлІЛп П0В язаних із зерновими. Лише КОЛ»
етережливу приказка МП п_ОЛегшено зітхнути, згадавши зД’
ані муки*.	* е придбаєш до Луки, не буде ані хліба.


Якщо листопад дерев не обтрусить, то зима
довгою дути мусить.

Листопадовий день, що ^^^/рпупіння.

У листопаді сонця, як у старої а **
Листопад і колесо, і полоз любнть^^
ДО ДМИТРА ДІВКА ХИТРА

□ ппазників осіннього циклу мені особливо пам ятнии день сад.
того великомученика Димитрія, чи, як казали в нас,- Змитра, Щп
ппипада” на 8 листопада. В цей день у моєму селі відзначають
Хамове свято на яке я завжди приїздив, оскільки воно відбувало-
ся V вихідний день Наш Великий Ліс нараз оживав, ставав «зна.
менитим» В усій окрузі, адже традиційно на храм з їжджалися
близькі й далекі родичі, знайомі й незнайомі люди з сусідніх сіл.

Щоправда, останнім часом традиція помітно занепала, а у по
воєнні тіта, навіть до середини 60-х років, село два, а то й три дні
було центром велелюддя й розваг — гостювання, веселощів, пі
сени Саме ця обставина якоюсь мірою затінила для моїх одно-

сельців інші обряди, пов'язані з іменем святого великомученика.
Між тим свято Дмитра здавна шанувалося в народі, оскільки воно
завершувало хліборобський рік За народною уявою, цей святии
замикає землю і надас право господарювати на ній зимі. Ключі
він тримає при собі, доки за ними не приїде верхи на білому коні
весняний Юрій (6 травня). В одній з колядок, зокрема, мовиться,
що «у святого Дмитра труба із срібла*, якою він оповіщає про

прихід зими:

А як затрубить ще й святий Дмитро,
Та й покрив зимкп» усі гори біло

Проте иа переважній більшості України з Дмитровим святом
пов'язується давши обряд поминання покійників — так звані
«осінні діди». Щоправда, в деяких регіонах «осінніх дідів» поша-
новували напередодні Кузьми-Дем’яна (14 листопада), а на Закар
патті — в суботу на Михайла (21 листопада), яка мала назву За-
І УШНОЇ.

Остання напередодні Дмитра субота на Вінниччині називалась
Нам ятною. Жінки в цей день несли до церкви спеціально виготов-
зені калачі і роздавали їх бідним людям, щоб ті помолилися за
померлих родичів. На Волині до ♦дідової суботи» господарі готу-
вали кілька страв дідам жебракам, частину з яких відкладали
н окрему посудину Це їство призначалося покійникам — його ста

вили на покуті, клали поряд ложки, а також воду й рушник, ЩОІ‘
• душечки померлих позмивалися й пообідали» Деінде вранці

в< іері ^апелювали свічки, бо, як тільки смеркне, то «ДІД**
снують по кутках»

сАІЇо наприк,нйі минулого століття Дмитрівську Поминальну
мпХі шщІ"аЧаЛИ ПОВСЮАН°- Найпохіднішим був обряд, коли
паляниці» і і- "1^ 114 до Церкви «мисочки* — три киишини (кала«1~
зіві та гпам/уг6*' к°лись смакувало тому чи іншому небіжчй
»а народною / 'єнами Померлих, аби відслужити заупокійну-
іращурам ппугй ’ Перша хлібина призначалася давно померлим
им, Що по’мепли няі ,Д1ДаМ 1 бабам найближчого роду, а третя —

<і >ю смертю — на війні, у воді чи вогні тощо.
після паиахиди-пврастаеу братчик- •

„і спеціальний обід, в якому брали у“,аОР?Ні.-1о,У“*"і при ц,рк
мета такої акт, спом'яну™ небіХХ» ач,ІО''і
Шо а цей день до церкви приходять «X 1	“жал”,

обіді сідають поруч сущих. Тому »6рХ„ Г"„ДУХ" 1
дитя, розпочинали з обрядової їжі “	як тоговимога 1а ,,,

У багатьох регіонах Україні, була

Місцевостях поминали ДІДІВ у остання, ’ “«НІКНОСТІ, В одних
тих — упродовж двох-трьох днів В0ажзл1„ИІромс>'бот1'.в їз-
дитиме багато прошаків, то це добра 1* да# ч,с «о
Л„ ду ... покійників. їх щедро обдаровували в’ХЙЙТїїГ’'
ставили на стіл хлібину, свічку та склянку и У це“ чаг
зи стверджують, що начебто Бог досилав понійннЮв""'^'’'’'8'
старців на землю, щоб вони обійшли її. обдивилися /к ТнХ
, що роблять земляни, ПІДЖИВИЛИСЯ, оскільки їм не дають Тстй «
тому світ,, і про все це розповіли йому. Тому , поминальні дні м
прохачів ставилися з особливою пошаною.

Деякі господар, організовували ритуальні обіди вдома. На них
запрошували сусідів, літнім і вбогих людей, випадкових мандрів-
ники» Перед тим як розпочати трапезу, годилося всім помолитися
за упокінників, привітатися із господарями легким поклоном
і скуштувати колова. Обід мав розпочатися перед заходом сонця
і завершитись увечері, оскільки саме в цей час праведні дуціі від-
відують оселі.

За їжею годилося розмовляти впівголоса на побожні теми, зга-
дувати чесноти тих, хто одійшов з цього світу; не заборонялося
співати і божественних пісень, зосібно лірницьких «Про бідного та
багатого Лазаря», «Ходжекня душі по митарствах» тощо. І'ере
важна тема таких пісень — образ сирітки, яка одвідує могил*

своїх батьків і скаржиться на свою нелегку долю. Нерідк'- іазди
ня, в якої померли діти, а здебільшого саме в таких родинах
їх та батьків і закінчу-

і справляли поминальні обіди, згадувала
вала обряд речитативним голосінням,

звертаючись до своїх

На таких обідах були присутні переважно таи'т^..

ля трапези годилося посидіти трохи за тол^’ веіх приСутніх
мерлих. В кінці господиня дяку®а^а’ ^впаковувала на дорогу
хлібом, печивом та яблуками, а с.арц

торбини.	на Дмитрівсьху не хо

На відміну від інших помини.і» . авсЯ в оселях. Однак
дили на кладовище — весь >бряд Д :датися, чи помре цього
існувало повір’я, що коли хтось	на МОГилки, сісти під

року, то мусив у Дмитрівську су У начебто, мали проходити їв
деревом і чекати півночі — в цей <  	запросять до во 

довгих білих льолях родичі-ПоКі1 ”	• далеко не кожен зг

товариства, або пройдуть мимо, і11	айже

шувався на таке ворожіння. поашурі0 нв СЬОІ'0Д,и ла

На жаль, давній о«ряД	'на гр«.«и». «“ ГЯХ.«

втратився. Між тим ця пре поедків, »іД*гРава; • д Гквя-
шанобливе ставлення до КУдивувала родовідні трьзі шений
рад виховну роль, свято культи.„ок7й„нка.ч .•
чувала в такий спосіб по	. ходити

врожай.	„„я справляти весілл»

Після Дмитра вже звбориияжх»
. мм добувало дівчат. З цього приводу існує бе-їк
прислів'ї» та приказок. Наведу найбільш відомі: '" 4
По Дмитра дівка хитра, а після ще хитріша; ..а по Дмитрі _
„яи«у витри -хоч кісся витри; ...хоч кахлі витри; ...хоч нею губи
витри хоч чобіт витри: ...а по Дмитрі хоч ом за цибулю; ...а піс
лл Дмитра в ніс змерзла; ...а після Дмитра сякии-такии був, що6в
хліба роздобув; ..а по Дмитрі хоч за старця, аби не остаться.

Де Дмитра дівка хитра, а по Дмитрі стріне собаку і питається;
«Дядька ви не з сватами?»; ...а після Дмитра свиня йде, а вона
питається: ♦Тітко, чи не бачили старостів’»

До Дмитра дівка кричить на корову: «Алуч, бо перескочу},,
а по Дмитрі вже й свиню просить: «Ачу, бо впаду’».

З Дмитром на Поліссі пов'язані й завершальні обряди тварин-
ників. З цьою дня корів уже ке вигонили на пасовиська. Господарі
остаточно розраховувалися з пастухами, а останні врочисто свят-
кували завершення сезону. На Буковині дехто намагався посади-
ти бодай одне деревце, бо Дмитро «фрукту любить».

За цим днем удавнину завбачували і погоду — якими будуть
літо і зима, врожай, приплід худоби тощо.

Якщо на Дмитра день без снігу, то ще не скоро буде зима.

Замерзла земля і дме холодний вітер — снігу не буде до Нового
року.

Випав сніг — увесь листопад буде холодним і морозним.

Якщо до Дмитра дощ, то на Введення (4 грудня) снігу буде по
коліна.

Якщо відлига, то на теплу зиму і ранню весну, цей день зі сні-
гом весна пізня; холод і сніг — на пізню і холодну весну.

І все ж Дмитро найбільше допікав дівчатам, бо вже невдовзі

м ; ‘ 1,1 Пилипівські іаговини (27 листопада), а отже, втрачали-

я 1 * * * які надії на іаручини. Тому й казали: «До Дмитра дінка

ра, а після Михайла (21 листопада) — хоч за попихайла».

< ВЯТА П ЯТНИЧКО, ПОМИЛУЙ ТЯ НАС

мені З дитинства Iі І1рикРашаЛи застільну стінку в нашій
ниці Параскеви (па 01льше запам ятався образ Великомуче-
иій невідомий н^одиМТМУ ~ Параск”), або святої П'ятниці. На
личчя з ПОМІТНОЮ |АЖ\ . МаЛ.Яр відтворив миловидне жіноче об-
СИЛИ присутніх схаменут*0 ИОГО ЖМВІ світські обриси мовби НР0"
викарбуваних на розгопм«2Я’ прнслУхатися до благальних слів»
Ьога Отця вседержителя' ' "*У Поруч ватмані: «Вірю в єдиного
рИС ~ * Великомучениця‘п-я тнХя^^ ІЙ 3емлЬ> а ниЖЧЄ ПІА'
Цей образ зворушував своєю пвипа

В ньому менторських Повчань та сувоииїи°Ю істотою. Не л»лл
покаяння й доброзичливе звертання до людІГні' ' 1Ии,еяь
тобто 10 листопада, ненька ставали на кол?»' Щироку ’ "
зом і, прочитавши .Отче наш., закінч,»»™ Р'Д обра

- Свята П ятничко, помилуй тя нас і «

У цей день мама остерігалися будь якої «і ВМАИ В СпокУсу!
стн, шити, золити одяг і навіть розчісувати^?ТробгґГи ~ ПРЯ'
то*, з цього приводу вони казали:	*то жі»оче свя

— Свята П'ятнична, то великпстпи

Ні гріхи. Вона з'являється поміж людей у виПяді’бідкоТ

з понівеченим обличчям: її тіло пошпнпжанакчмн^оХїЛ“е
веретенами, локрамсоване ножами і „опроколюваие цвя“вми
І все це за те, ЩО ЖІНКИ не дотримуються Гі обітниці - працюють
на Параску...	н

Справді-бо, віруючі літні люди найбільше пошановували серед
тижня п ятницю. Цей день мав особливу магічність. Літні жінки
остерігалися щось робити і лише постились.

Є свідчення, що в дохристиянські часи П'ятниці вважалися бо-
гинями к ходили землею, щоб освятити людей на добрі діла і по-
карати тих, хто вчинив провину, й дотепер з вуст сільських людей
можна почути:

— Чого це ти прядеш у п’ятницю? Гріх великий береш на себе.

Як прийде свята П’ятниця, то покарає — руки покорчить...

Цікаві легенди про те, як П'ятниця карає тих жінок, що пору-
шують обітницю, записав на Гуцульщнні В. Гнатюк.

Вона застала одну молодицю, що вправляла тісто.

— А що це ти робиш у святу П ятоньку7

— А що ж. не бачиш — тісто мішу...

П’ятниця не сказала їй ні слова, тільки спустила очі в землю
й вийшла з хати. Невдовзі жіночі руки ладеревеніли > тісті.

Другу молодицю зустріла П'ятниця при руоанн. дров, здерла
з неї шкуру й розвісила тину на сміх ^^^Єулуселі ж1нка

Інший варіант записав П. Чуоинс	нагло

ткала полотно в п'ятницю. Вона	1	' здерла з неї шку-

від чинилися двері, і ДО кати увійшла П ятшшя, здер

ру й повісила на верстаті.	уявляли в образі худої

На Галичині П'ятницю, або П яТ0НЬЬ>' у ш вМ0ЛИТи. ні пе-
і страшної жінки, вельми лютої. ЯКУ містами. придивляється
ранросити. Вона постійно ходить селамі	безліч свідчень

до хат, чи люди празникують її і вя	як мітиться нон»

переказів, зафіксованих у *ітеРатур ' вище.

тим, хто не шанує її. Кілька я н._	ИЦ1 переповідали я аїр

На Поліссі, крім повір'їв, на честь

іш. Ось один з них:

та

ш<х-»	Пяг1„к<і.

Чи го ^РеЛалч“ ,аг,„ьа.

Чи го моя

Вона в мене п/-> підпивала.
Вона в мене не П^Уп0^а.ила.
Тільки прийшла та
устану я рано в

ап
й проведу свою матінку
дві гори та високії,
дві річеньки глибокії
ма стану під калиною

Та
За
За
Саг

>	/з малою /•< дитиною.

і» християнським вченням, мороку відзначають дванадцять
„•ятниш - веред Благовіщенням, десяту після Великодня, перед
Ітеними святами, Усчінням, Головоеіком, Здвиженням Покро-
„І Введенням, Різдвом Христовим. Водохрещем та да, Велико.
!?„. їх' івмага.икя відповідно вшановувати, оскільки це були
так звані іменні дні Однак наіілнаменніїиою було свято 10 листе
пала. З ним пов язані цікаві обрядодії, про одну з яких оповідаєть-
ся в • Духовному регламенті*, укладеному у 1721 році Феофаном

' Прокопоничем.	.

В історії української культури Ф. Прокопович посів особливе
місце як церковний та політичний діяч, письменник та вчений. За-
кінчивши у 1698 році Києво-Могилянську академію, ьін прийняв
уніатство і продовжив навчання у польських школах та І имсько-
му колеги мі. Потім повернувся до Києва, постригся в ченці і став
професором риторики и піїтики при Київській академії. Невдовзі
його обрали ректором цього найвищого навчального закладу.

Під час царювання Петра І було остаточно зліквідовано в Укра-
їні автономію, утверджену відомими Переяславськими угодами,
а релігійний центр .з Києва перенесено до Москви. Почалося актив-
< не перекачування національних кадрів. За наказом вседержавця
імперії до Петербурга переїхав і Прокопович, який згодом очолив
російську православну церкву, а відтак підтримував і пропагував
іія.чьюсть імператора, навіть якщо вона й суперечила сподіван-
ням українського народу.

Ф Іірокопонич залишив по собі багатющу літературну спад
цину. Значна частина творів присвячена церковній тематиці,
уже г вданому «Духовному регламенті» він, зокрема, писав, що
♦ взь М.ілой Росіи, вт. полку Стьродубскомь, в патока ьодятт» жон-
ку про< товласу, ПОДТ. именем'ь ІІЯТНИЦЬі и ВОДЯТ'Ь вь ходт. церков-
м*ь и при ц» ; ?ви честь оной отдастт» народь с дарьі и со упова-
чиемь НІ.кия яользьі»

На ПаРаски день сонячний, то чекай теплої зими, хмар-
ним - а . ередогрудні будуть сильні морози.

1,4 кузьми дем-яна дорога санна

14 листопада, лов'я-',1В',*'ЦІЬ Кузьми й Дим яни, яке припади*-
Якщо уважко п	чимало Цікавих символічних обрЯДОДІ*- ,

релігій — дайбозької ЛйГо По6ачимо нашарування дво*
сприЯЛа тому, що двпобгаИРИ^ТцЯНСТви и пасме, саме ця обставина
лічноі етруктури а>Л У ІЬМИ 11 яна набув чіткої симво

2 Я і
І

На думку митрополита Іларіон,
чення цих імен повязане зі свят.,» г Л ™Р™»я. пемі...
чи безсріблеииків), котрих пі,„івд „Х7И"-Х ,Н‘гР0Ш0Л»бХ
мість С. Килимник вважає, щп ь С8оій пМи ^««РЗлими НаТЙ
співпадає з початком листопада за СТап™ В'ГНОсті свято ЯКе
Дію - відганяти мороз, а в1ДТак Це були .Л™Л*М’ Мало Згінну
рИМ християнство приписало <зав1ДУВаиня Ммродні» святі. кот-
метіллю. Таке твердження найбільш ймовіп Срозоу’ 3асУХою, за-

Чи не тому селяни до сходу сонця ВИХОДИТИ в м
бом сіллю та страсною свічкою на поріг -(І ЦРИ день 3 Хлі
ДО обійсть своїх покровителів; '	 щ ’ аустріти і запросити

— Святі Везморозиики, вітаємо вяг

ведним (свічкою - В. , ласкаво ер«„«; ,»«т«:Х“Х
ше обійстя, у наш> стани.. обори, кошари, на стебник «оХжілок
та до нашої хати - з нами вечеряти... Хай відійде мороз „X
ще, люте холодище Від нас, від нашого дворч

Увечері господар ще раз виходив у двір, влазив на ворота
і запрошував Ьезмооозних, а потім закликав морозе. Пізніше цих
безіменних почали називати іменами Кузьми і Дем яна

З першим днем останнього осіннього місяця (за старим стилем)
пов'язаний ще один обряд. У багатьох місцевостях це завершення
сезону пастухів і остання зустріч череди. Наймані пастухи у цей
день приганяли худобу з поля раніше, ніж завжди. Стадо зустрі
чали всі власники Вони впали доглядачів хлібом-сіллю, дарунка
ми (полотном, рушниками тощо), прикрашали вінками.

Вперше од весняного Юрія )6 травня) пастухи голили бороди
й підстригали волосся, оскільки, за звичаєм, під час сезону ім не
годилося цього робити, «щоб худоба не хворіла, добре телилися
корови, а вівці не губили вовни*. На їхню честь жінки впонлн
смачні страви, готували напої. За колективним обідом господар,
дякували пастухам за працю, остаточне розраховувались з ними
і зголошувались на наступний сезон.	і

З нетерпінням на Кузьму Дем яна чекали дівчата.

вони організовували .курячу складку.	і

вочі вечорниці, досвітки тощо). м*й1“ 8 *оту,алися заздалегідь
цінний початок дівчачих гуль До «'	у хагуі( ЖЧорнииьку )

Юнки оголошу зали одну з осель І аечор	себе вибирала ота- 1

паніматку, себто господиню світлиці, а 3	‘ ягоМ усього сезону ке- |

маншу — найповажанішу дівчину, яка пр	хлопчачих 1

руввлв всіма дійствами. Подібна Ф<>Р« "“Увала	|

гуртах.	приносили складку - І

Зранку юнки, згідно з домовл ‘ ово мали бути кури І
Риноманітні продукти, серед яких прннесе власну кУр^’ 1
Побутувало навіть повір я: У^^Аночки справно догляду |
В господарстві водитиметься птиц .ільШСГ0 курочки не Я
муть курчат, вилуплюватимутьс м0Л0ДоГ0 приплоДУ*	1

кураїв, а хижі птиці не красти ' ЦіЮ Нерідко Д”	1

змушувало дівчат підгримувати1„'^»їпркхииіеш«“в^",х) •
прилучалися й хлопці -„роти ‘	«с

Наипохіднішими стравам иУ0ЯЧа юшка- - л япНьоі но-
лУбці, вареники, гречана ка^& ' ^ою та наП??ї!’ї?нОк У світли л
приходили хлопці з найнято^ і забави Нв0С^ ваТИ. Власне Я
чі в оселі дзвеніли співи, танк*, ввеел.	сПі)Ч11й1.

Цю вносили солому, розстеляли	233
цим обрядом і започатковувалося традиційне відкриття вео
та досвітків, на яких протягом сезону молодь проводила св°РНИЦь
вілля.	°€ ДОЗ

Народна уява пов'язувала з Кузьмою і Дем'яном поки
ство ремесел, зосібно ковальства. Тому найпишніше цейР°°ИТЄЛь’
значали ковалі — найшанованіші фахівці села. Варто з иЛЄНЬ 8ІД’
воду пригадати такий факт: за відсутності попа, згоду п°'° При‘
міг дати коваль.	’ у а Щлк>6

Чесний і мудрий коваль посів належне місце і в усній ня
творчості. Він символізує охоронця хліборобської праці в дній
ника плуга. В одній з найдавніших пісень, котра дійіпля ’Л . ®ХІД‘
з дохристиянської доби, мовиться:	* До нас ще

Благослови. господи, Кузьма-Дсм'я н

Ладо моє!

Спостережливі селяни намагалися в цей день завбачувати по-
году. Вважалося, якщо бездоріжжя, то не сподівайся морозів до
початку грудня, а коли випаде сніг — на весняну повінь. Проте
• Як вітер на Кузьми-Дем'яна, то буде дорога санна*.

НА МИХАЙЛА ЗИМА САНЬМИ ПРИЇХАЛА

СВЯТИМИВа^пплиіЛЬШІСТЬ иразників, пов'язаних з тими чи іншими
Діяльності селяни^^Н^™1*™1" госпоДаРській чи виробничій
циклу тнапинкинти самперед це стосується хліборобського

Апк ; р ц Ва’ промислування тощо.

такої традиції Мйіл4»? иель^.и ша‘<ується в Україні, позбавлено
припадає на 21 листопадГТг СВ*Т° архнстРатига Михайла, яке
входило чимало ,с<Ьеі) впл2° ИОГ° ПОКР°Вительських функцій
хліборобського ремесла ч Иу*’ але жодна 3 них не стосувалася
миренним воївником з а Иародною Уявою, архистратиг є непри-
ЙОМУ підвладні вовки Й 2^7’ В’Н опікає всіх лісових звірів,
ЛЯНИНОВІ, він бере під хижаки. Що спричиняють збитки се-
причиачення — боротьби°з Кр.ИЛО мисливців. Одним словом, його
наданої йому Богом власті» В°“ОВничим ^атанизмом, з допомогою
,ІВ- Інакше кажучи нп< 1 иоРажаги вогненним мечем воро-
сил	воєиачальник небесних ангельських

&се це разом узяте сні.

дайбозького Миха, котпиі^ оТ^ Про те’ Що Михайло є намісником
Мсжну владу — «дого ж ‘ іа< відчують давні джерела, мав без-

1 все ж в Україи ІМи *о1“ство небесная сила».

вважаючи своїм безп<юепелм*іЦЙ61ЛЬШЄ Поиіановували мислив-
Чат ”аШІ пРаціУРИ, мещкТючцАп ІІОкР°8итеяем. Та це й природ-
^•бетіи7ИцИАРвхУнох звіроловства 7лиВ ЛІСОВИХ о6шиРах’ сПО
КИ »1 - Факт ПІДТВЄОп ж V., В 1 лише ПОТІМ освоїли земле-
ДОВІп * ОйИТЬ Нрем'яних літ ТЬ наЙАавнниі історичні пам’ят-
Д-іЛУсмо™. щ<> „	. ИаХнтХ~ -Руська правда і. з яких м»

««Феодальне повстання древлян вибух-
*

нуло ВІД непосильного Оброку хутіхім

рати київський князь Ігор. МИ знаЕМ0’’Моед“м’ ’«•« н.к«а„ 316
6елі овруцького князя Олега „ал, « ® аричимю ’ ’£
впливу на мисливські угіддя, оскільки .V ’из »««а .„ ,-Д.и
вагому частку торгівлі Київської Р»‘ ’ рс К¥я"«ь. же а,,-я "
більше поціновувалось. Про значущі „ МИ країнами, най
у першому писемному кодексі законів який° Пр0МИслУ «аписано
рий,— * Руська правда*. Звіроловству’ як л« ®8 яР°слав Муд-
сті, присвячено чи не найбільше охоронних п™’” <фйрі діяльно-
оберігали недоторканість насамперед к‘араіраф1в’ Як‘ гУворю
угідь	княжих МИСЛИВСЬКИХ

Отже, мисливство (давній термін звіроловство* чи

ВО*) мусило у давнину мати іменного покрови™ Шп^ ЦТ'
’ прийняттям християнства і перебрав святий

ло. Ще відносно недавно затяті мисливці йш.,„ на с,»тКОв> в0,
иішню відправу 1 перед образом свого покровителя ставили свічки
а повернувшись додому, оглядали зброю, чистили її і випробову-
вали на угоду «рицареві, суддєві, оборонцеві і покровителеві».

На цю тему створено безліч легенд та переказів, Наведу лише
дві найхарактерніші, одна з яких присвячена сервісному Миху,
друга — Михайлу.

«Один чоловік пас вночі коні Враз до нього пристала зла сила
і почала морочити і манити в драговину. Чоловік відчув, що втра«
чає свідомість, але нічого не міг вдіяти — мусив прошкувати па
болота. Навколо нього витали несамовитий свист, сміх, невира>
ний галас. Отоді він і згадав про добру силу Миха і, зітхнувши.

промовив

— Миха, Миха, рятуй?

П тут же навколо нього стало тихо, завився зовк і пустив ог-
ненні струмені полум'я на лихі сили, лопатив їх.

Чоловік наче прокинувся од сну, опам ятався і сп про
свої коні. Глянув, а воші вже над самим болотом-драго
мить і їх засмокче чортовинське провалля Ві і кинуві
знову вигукнув:	І

— МиХа!	. іикі СИЛИ вогнен-

1 знову з'явився .Миха й, як дощем. лу< *засТ0РН8лм, а ко І
ні батоги, попалив нечестивців. Лихі сил	।

ні, заіржавши, одійшли від Ролота‘ДР*^°^ОКпистиянських часів, І

Цю легенду, що сягає своїм кор1Нд и£нИК.	]

записав на Вінниччині професор •	•	чосп1 снує безліч. ія |

Подібних переказів в усній наради Р і темряви, чистих <
НИ Прос якнуті СПІЛЬНОЮ ідеєю - 00р°.ічка Ш1ОВ1ДКЙ про СТВОР=Н-»Г і
і грішних СИЛ. Це стверджує і НЄ8Є  " Г ушевський:	І

архиетратига Михайла, що п поД	зробив святого	1

.Бо. умочив палець у ЙДУ.	‘нвий. а сгзоре»""-1 "« і

ла,— це від днесь ангел Михаї і. н Р°	І

гається Сатанаїл Бога.	-.«хати! <

— Нащо ти то зробив-7	__ Ти ж нг хочеш мене у . сД |

— Ну, а що,— віднови Бо । аоДЦ яК Збри. --

А Сатанаїл взяв та пРигор. граВц. А питає-
стільки наробило, тих злих, як

— А ти що робиш ? вОІОнати.	н(іло’и,,ІО’

— Ге-ге! Буду ся з го6°поо це свято «у-іа

Та, очевидно, розповідь	-&
сяагг.ю той факт, що свято Михайла віддавна вваЖа
МИ оминули м як, скажімо, Покрова. Особливо шануВа?м
Гг" “„"„и Починаючи віл Мономахович.в (11 25 р ), київські КНя
важачи Михайла своїм патроном, в стародавній герб міста Нід
Дніпром "«тійко оздоблювався зображенням архистратига , Ме.
"Скільки історія, пов’язана з цим гербом, вельми цікава, верто
нй ній зупинитися детальніше. За тодішніми звичаями,
ДАВНЬОРУСЬКІ князі носили подвійні ймення - світське та церК0в
не (останні давали при хрещенні і воно символі іуняло того чи ін-
шого покровителя). Так сталося і з князем Святоколком, що відо-
мий в історії як Михаїл Ізяславович. Він, власне, и вибудував зо
лотоверхий монастир, названий ім'ям його покровителя — Михай
лівським. За архітектурними цінностями він не поступався Со-
фійському. На жаль, войовничі атеїсти 30-х років цю світового
значення нам ятку висадили в повітря. Подібна історія сталася із
однойменним соборам, збудованим у 1089 році в Переяславі-
Хмельницькому.

Як уже мовилося, за церковними канонами архангел Михаїл
переміг злонапасника, себто дохристиянське вірування, а тому й
носив звання архістратига, яке за візантійською термінологією оз
начало головного воєначальника.

На гербі Михаїл відтворювався з довгим хрестом у правиш
(символ хрещення) або мечем чи щитом у лівій руці (символ дер-
жави). Зодягнений, як правило, у військові обладунки. Коли ж
Київські землі були приєднані до Польсько-Литовського князів-
ства, то архангела зображували з опущеним мечем, що, вочевидь,
мало символізувати ♦покірність і вірність польській короні*.

Символ Михаїла присутній також і на головній корогві часіс
І^гдана Хмельницького та на численних козацьких прапорах як
символ України. Доправда, після приєднання українських земель
до Роги цей герб знаходимо у «Великій государовій книзі, або Ко-
рені рскійі.ьких іосударів» (1672 р.). В усі пізніші часи, коли нада-
вали герби містам і губерніям, символ Києва та Київщини —
 Р-іних кольорових відтінках, у тому числі й блакитно-жовто-
МУ' .^презентував врхістратиг. У минулому сторіччі архангел
мжкаїл був національним символом України Згадаймо Шевчен-
кові ’іайдймнки»:

Не плачте, братія, за нас
• дуіиі праведних, і сила
Архістратига Михиїла.
Не за горами кари нас.

квм й собоои ІГГкиЛа' ЯК /ЖЄ мовилося, будували в Україні пер
•Того ж гюКу київському ЛІТОПИ<У інд 1198 роком читаємо:
Дніпрі цепквТі ? Л^Лс!?.тослав -в С.) стіну кам яну коло
шу. «тор ц*ГиХаСйщТ0Г° Михв1ла’ Видобичі*. А завеР*
"*нн«м «А т?аОхХ ЯТКИ СВОЮ розповідь таким звер-
«*. бережучи	Михаіл- його (Київ - В. С.) прикрі

Амінь*.	РМЛ твоїх, нині і завжди і в будучі віки.

Ло чвершуьа* сез<ж^і1иі*^СІЛіНИЛСХ я Лвснлати сватів, то МихаЯ
е »ж дівчат: «Піечя м* ***,ЛЬ Тому й казали про незасвата

-Михайла - хоч аа шкандибайла*.
Вважалося, що після Михайла	гагая

про себе, адже він мусить •приїхав^Ма Неодм’нно мас •
доброю ознакою врожаю і здоров я я“а б1Л0МУ к°ні* а том'Т™
„теличка пороша. Це підтверджу'4Х"Х?"Ь

Якщо відлига - не жди санного шляхт ' ,,	”

Іній — на великі сніги, а туман ’ ° т°ЛИ (19 ГР^НЧ

„. ..	Туман - на відлигу

Від Михайла зима морози кує.

Звідається Михалко, чи маєш теплі нагавки

Як Кузьма (17 серпня) з медом, то Микать

,т к4	11иха-‘Ь з ледом.

Як на Михайла в.тер .з полудня, то буде тепло і до п1вг!>„ня
Якщо нз Михайла ніч ясна, то буде з„ма сніжка й красм'
ЯкшоМихаил0 з дощем не услужить - добру й суху !йку №
Таким чином, селяни після свята вже настроювалися иа чоію.
зи і снігон, замети, бо .На Михайла зима еаиьмн приїхала..

У ПИЛИПІВКУ ДЕНЬ ДО ОБІДУ

Сучасне покоління людей практично вже не ^ає.(”^поМ(^
з традиційних форм харчування. яке ^^^іційні обмеження
гою говіння. Нам, на жаль, майже неД 7ИШЄ здогаДуватися,
скоромини в дохристиянські часи. Мо» > _лииній їжі. а від- •
що наші далекі пращури надавалаЗаборон. Але це ли-
так не було потреби вдаватися до від	нас не дійшло,

ше припущення, оскільки достовірних ф алендарну структуру бу-

З прийняттям християнства з Р 'поМогок> якої віру»4* °®*
ла введена офіційна форма постів,, за д моЛ0ЧНИМИ продуктами-
межували себе м ясними, а по	відомим гаслом

Атеїстична пропаганда, скорист шатену боротьбу супроти
1 ія — опіум дРля народу.,
постій, класифікуючи цей шхід

зиску.	. вважаючи на стан людиккл^

Звичайно, в окремих випадки.. _ А ;}а поДІбниХ нО0Ма іьнИ»й
•гіиня не виправдовувало

завжди дотримувалися церк0® медицина — 0 нйХ кТ1В. ввеД
Умов - і це підтверджує сучасна мед *	^укп,

тональне зерно: обмеження кіЛЬкості Р°с- ементн, - ‘ __
ня у повсякденний раціон зне • му людини міК!**бн гоиі°'
на вітаміни та необхідні	^^Ірч^ння -к

квашених овочів. сухофруктів',	к такого харч.

навіть розроблена наукова	Пкл«*півсь

вальний засіб.	,_.слЯ Великої’ ? ч|( упусти

Одним з найтриваліши (ІІиЛИПіНКа. »аі’ ^вй
(Різдвяний) піст, або прос мцлереД°4НІ
Пилипівку. Вік завершу®*16* ----
.. Пилипа припадає на 27 листопада- Це був останній девь
Свято Пилипа Рв кожній	готували чимало сма

напередодні п Уш пиріжки, вареники, смажене м'ясо, пере.
страв - оорщ.	нім звичаєм, до батьків обов язково мали

ЮТ иаИве”ерк> ДОЧКИ із зятями, котрі недавно пошлюбуаалися,
"також запрошували кумів та одиноких сільчан. Залишки од 8е-
ЧЄРТіВоодини в^^“ —шойио пошлюбованих дітей, збира-
лися • складчину. Кілька сусідських родин сходилися в одну 3
* приносячи з собою їжу та напої, щоб ♦статечно провести
Пилипа. Я хобре пам’ятаю, як батьки щороку відвідували дядька
Андрія, з «кого постійно справляли пилипівську складчину.
Оскітьки залишати мене одного вдома не зважувалися, то і я був
учасником обряду. Щоправда, наші дитячі забави проходили пе-
реважно на печі, але ми не оминали нагоди стежити хоч краєм ока
за дорослими.	. „ .

Ось рипнули двері, і на порозі з явилися дядько Лукіи зі своєю
Галкою.

— Чи чуб, чи липа,— казав, усміхаючись Лукій,— а нині свя-
того Пилипа. То ж будьте здорові з ним’

На це тато відповідали:

— Хто святкує Пилипа, той буде голий, як липа.

— Е,— відказував на те рябий, як віспа, Кандзюра,— але ж
іній на Пилипа — буде овес, як липа. Сьогодні, бачте, всі дерева
посрібнив морозець.

— Авжеж,— не втримувалася говірка Оксюня — одвічна сіль-
ська дівовиця,— коли іній, то на врожай, а як дощ — на дорідну
пшеницю.

— Але ж сьогодні хмарно,— долучали і своє слівце мама,—
і сніжок потрусив, отже, травень буде гожим!

Так, слово-по-слову і в гурті зав’язалася цікава розмова про
врожай, господарські статки, молоді літа, що поверталися в ро-
мантичних спогадах. Потім сідали за вечерю, співали пісень. Пи-
липівські вечорниці, як правило, тривали за північ, а коли прихо-
див час розходитися по домівках, жіноцтво зголошувалося на
сходки з цього дня всі починали прясти кужіль на полотно.

Окремо на заговини збиралися хлопці й дівчата. Для тих, хто
не встиг заслати сватів і хто їх не дочекався, доводилося ♦продов-
иЛІИПь.КаНттУЛИ* паРУ6кУвані’я та дівування. В таких випадках
казали: .Пилип не до всіх прилип».

•' V	3 На< ГуПНОі° Дня вже починав відлік Різдвяний піст,

казали -ї пспостеРігал** за погодою. .Яка ніч у Пилипівку,—
лежить сміг*^ Аень у Петрівку., а «Якщо на Пили пінський піст
і сталою зима° ВЖ Лежатиме до повені., себто буде холодною

* чоловіки на1магалисяИза?отЗ°ВУВаЛО ЦЄЙ ІІерІОД для “РЯДІннЯ, Т°
з цього часу зим» отувати якомога більше дров: як не як,
заметілами. Тому _п°'<инала ошкірюватися лютими морозами та
вози».	жарт>вдли: «Як хочеш лози, то в Пилипівку

^•стоянням, Як слуім^КР*М усього> співпадав з найкоротшим сои-
обіДУ».	У моаить‘’РИслів я: .У Пилипівку день ДО


грудень землю Трудить І хату >А
Грудень — не брат, а холоднеча
Грудень око снігом радує, а вухо м Р

Смутний грудень, ЯК прийде етудеиь.
ТРЕТЯ ПРЕЧИСТА СНІГОМ ПОКРИВАЄ

Останнім святом, яке завершує осінній цикл празників, здавна
вважалося Введення, що має цілу вервечку похідних назв: Видец.
ня, Введення в храм пресвятої Богородиці, третя Пречиста. Як ви
пам'ятаєте, про дві Пречисті ми вже розповідали. Цим днем, який
припадає на 4 грудня, ознаменовували закінчення хліборобського
циклу та обробітку технічних культур.^ Вважалося за великий
гріх після Введення і до Благовіщення (7 квітня) копати або зру-
шувати землю, «бо вона спочиває і на літо сили набирається*.
В такий спосіб селянська мудрість допомагала землі-годувальниці
відпочити до весни.

Опріч того, в цей період не гоже було збивати на воді прачами
білизну, «бо зашкодить ниві, а вліті накличе бурю на поля». Проте
найбільше засторог пов'язано з обробітком конопель. Літні люди
застерігали: «Коноплі треба потерти до Введення, а той, хто їх тре
но Введенні, накликає бурю на поля, а на себе од людей зневагу».
Хто ж з якихось причин не впорався з цією роботою, той працював
уночі, щоб сусіди не бачили, особливо в тих родинах, де були доч-
ки, щоб *не ославити дівчини на виданні».

Жінки опівночі перед Введенням вдавалися до всіляких воро-
жінь. Одним з найвідоміших було «прясти самосівні коноплі»,
осподиня, знявши із себе одяг, голотіло сідала на порозі, прика-
зуючи різноманітні чарівні приповідки, обсипала себе конопля-
насінням- Потім нашвидкоруч покривала голову
’ 3Р° леною 3 КЛОЧЧЯ, і пряла прядиво, «щоб воно пішло
на руку *,

чи йчиткї°міг^ВЄДлННЯ суголошУється чимало обрядодій, які тою
вдавнину вон ™ лизькі до різдвяних та новорічних. Очевидно,
су широко культ°<УВаЛИСЯ СЗМЄ ЦІЄІ ПОРИ« адже до недавнього ча
оселі з нетерпіннямГгютпЯ ТаК ЗВаний День полазника. В кожній
НЯ перевідує родинV (п рахом вичікували, хто першим на Введен-
нершим полазникпм и од1пие маємо на Різдво і Василі), той і буде
хати веселий парубокаабс°ВИИ 1осподаРський Рік. Якщо заходив до
йе було доброю азнакою 1ТТЄЧНИЙ ЧОЛОВІК Та Ще й 3 *РІШМИ’ Т°
ними Й Вестимуться гппіпі рОТЯГОМ Р°КУ В сім’ї усі будуть здоро-
немічна і бідна людини « /Іе КОли ІІеРевіДУвала оселю стара,
жди». Недоброю ознакам г°сабливо літня жінка, то «вже добра не
МУ господині стежили аб?ЛОтакож приходити за позичкою. То-
тя ~~ перед таким замикйп\НЄ впУСТИТи До хати небажаного гос-
лися У цей день не ходити Диер,> Зрештою, й самі люди намага-
Н(*рід^0	гості.

ДАНОМУ к.ленд.рь“Х:-"К.^е.підтверджує 1. Франки в «На’
®Ранці’г»зда виходив на попні*аВ Є«М- ,ч>сподаР> Вставши р»н°
,Донж Та впоперек — до о Р..я' Зміряв його широкими крока-
, ахо 'ПО ДО хати й ВИГодош^аИН1’ об°Ри> хліва та пасіки, а потім
-««шував побажання:
- Дай, Боже, добрий день, щОб^

і я з тобою, моєю жоною, і діточками, Худібоньиа була „
Якщо ж приходив сусід, то так '	зд°рова

але закінчував її так; «.„і я 3 вами /ЙЗаВ Подіс,ну прИПпв

6агаті й щасливі були’. Крім господаря Т" 1 8аШ0І° РодХ?!’
нувати хтось інший, але тільки чоловічо?? П0Лазника міг аик

Із Введенням пов язані також численні ї"1’

ких Місцевостях побутував старовинний звичай Д" 3 ВОдо^ У **
чері ЙШЛИ до того місця, де зливаються тпп^СВЯ™1и ВодУ- Вве-
воду в стількох криницях і вдома перепуск!™	* НабиР*™

(деінде до таких місць навіть робили хресний “ ЧЄре3 ВОГонь
ругвами; щоправда, не всі священики брали * П°П°М та хо*
лі, вважаючи його •поганським»). Але в нас у ЦЬОму Ритуа-
саме така вода є священною і вельми помічаю п??І°ВІрили’ Що

^агГхл’^:..“‘ДІГНаТ" “ДО6РІ	***

До речі, на Лівобережній Україні побутумла трохи ,„ша обря.
додія. Юнки, зіоравшись потайки від хлопців, йшти до злиття
трьох джерел, наповнювали карафку зодою, і, розпаливши два
полінця над череп’яною мискою, із шептами та примовляннями і
перепускали між ними джерелицю. Вважалося, що така ритуаль-
на вода може приворожити коханого.

Народна назва свята — Видення — пішла від того, що люди
вірили, ніби в цей день Бог відпускає праведні душі, щоб вони 
могли подивитися (нидіти) своє тіло. В цей час остерігалися копа- і
ти землю, бити прачами білизну, м'яти льон чи коноплі на терни- ;
цях, »бо можна придушити душу». Хто це робив, тому в жнива -
♦ гроза обов'язково влучала в копи».

За цим святом прогнозували й погоду.

Скільки на Введення води, стільки на Юрія (б травня) грави

Як є на Введення вода, то буде в мисці молоко.

Як Введення мостить мости, а Микола (19 грудня) заб в®
гвіздки, то люта зима буде.	|

Хоч і мовиться, що «Введенські морози ще	зеил^І

але під цю пору стає все холодніше и х0" пречиста снігоїЛ
вже чекає білої шуби, сподіваючись, що • Р	

покриває..	Л



А СВягу Катерину ховайся під перину

ЧИсл

лйкицямі; ;'/,ен»их жіночих СВЯТ,що сповідувалися лише пр
хИКо,<УЧениц С?і' КО1 статі*’ найанаменнішим є вразник святої
/ІРИетИянськи ІЧ,атеРини‘ Що припадає на 7 грудня. Досліди
*в°Чої дОЛ| Х віРУзонь вважають, що в давнину це було с
але ародом церква пов'язала ного :іі святою Кат

пою.




І?'

,пм свято вірили, що при народженні людини Бог

Наші пращури свя » _ добру чи лиху. Згадаймо клаеичш
неодмінно посилає їй і дол

3(’“ЗКВ "" лор^нлн мене мати в неіиаели.ір годину.

Дам мені злую долю, де м ч подіну.

Чи:

Породила мене мати а зеленій парові.
Та .« дала мені мати ні шаетя. ні долі.

Ше й дотепер серед народу можна почути такі вислови .Не
мПЩ&,же такс долі, як у мене., .Йому доля судилася нелегка.
„У ІтТіГа в неї доля.. Численні поетичні зразки про нещасливу
д"лю надибуємо майже в усіх класиків українсько, літератури,
Т Шевченка Особливо поетично змалював він жіночу
"Т. славнозвісній поемі .Катерина. Де речі, перенижи» біль-
ш°еть джерел - як художніх, так і фольклорних - пов язують
знедоленість саме з цим ім ям.

За народною уявою образ долі — неопредметнене явище, яке
існує поряд з людиною і завжди її супроводжує в усіх діях:

ж допомагає, або, навпаки, приносить прикрощі. Відтак
у тяжкі години люди повсякчас зверталися за поміччю до власної
долі.

Ой піду я до Дунаю,
Гукну-крикну непомалу,—
Обізветься моя доля
На тім боці, моря

Найчастіше до своєї долі зверталися дівчата, щоб вона поради-
ла або ощедрила їх щасливим подружнім життям, та жінки, в кот-
рих не зладнався родинний затишок. Пісенні тексти відтворюють
різноманітні варіанти таких порад:

Обізвалася друга: «Дівчино моя люба.
Дівчино моя люба, не йди за нелюба.!*

Роль щасливої долі — понад усе в житті. Пам’ятаєте відому
жартівливу пісню:

Хоч я руда та погана,
Зате в мене доля гарна.

Образ Катерини як захисниці жіночої долі зустрічається в ба-
гатьох слав ямських і європейських народів. Щоправда, французи
‘‘ патР°несою старих дів. В одному з видань, зокрема,
сташпі п .АЄИЬ Р&нком Усі неодружені паризькі дівчата
і зеленими ртг Р',КІН бцягають капелюшки, прикрашені жовтими
дять гвувам ' . аМИ* 1140 о',начьк>ть надію на одруження, і ьихо-
чат, гуляють'г'-1 * / ЦЮ ^еседі «катеринетті», як звуть цих Дів
ков відправля -т Вт и^і- співають, розважаються, а в одній з пер
гословляє старих '	*”* Божи’ 1 архиєпископ паризький бла

статуї св. Катерини аЧ«Г Удень веселі процесії несуть квіти
У цей день ставим'пін ВЄ < :>1 д,вчата Розважаються на вулиця*-
старою траДиЦіеГчол?Л?М ^^ься багато вольностей: за
жовто-зелених кап л'іг'г *'* МОЖуть Цілувати на вулиці дівчат у
ринетті. охоче цілують***’ аЛЄ МіХТО не Цивусться, коли і «кате-
ІМЬз.

До нашого часу, на жаль, не дій».

християнську богиню-долю. Може „ ’ ™ ’ПТКІ СйіД'<еннй п
Берегиня? Щоб там не було, але в'.іт/ ЛЬ Внк°нУйала дЯ”£2.ао'
лщя «кремі форми гадань. Ними коои^ °бряДОдій«в
празника свято! Катерини. Робили це в та^й на^ДодТі
лакували в сусідських садах ВЦШневі г^а*и» спосіб: та^о ш
якщо галузки розпускали квіти до Різдва щ?м СТайИЛи 1х У воду-
році їх власниці вийдуть заміж. Наступного	КИ’ Т° в ЦЬ™У

рндодію, але це вже були поіменні галузки н П0ВТоРЮвали об.
дини ставили гілочки і чекали різдвяних свят - *Н°Г° ЧЛена
не розпускалась, то той мас невдовзі помести ЯКЩ0 ЯКась 3 т

Напередодні Катерини дівчата клали піт

, різних дере», помічаючи в такий спосіб кількох хТпиі.Т'""'
НИХ мав оути і яолуневии листочок -для дівчни., п ц Серед
т„. юнка читала молитву долі, аби та з>іило«рд„ла ™“™Х
а вдосвіта прохала найменшого в родині хлопчика витягти оико^
з листочків - яким втрапляв, за того і вийде заміж, а як
листочок з яблуні, то доведеться ще подівувати.

Проте найцікавіші дійства відбувалися на Катерину. Ввечері
дівчата влаштовували пісні вечорниці. Зранку в складчину вони
зносили до однієї з осель продукти — крупу, пшоно, капусту і го-
тували з них борщ та кашу. На спільну трапезу мали право прихо-
дити всі парубки без запрошень. Щоправда, навідувались вони
пізно ввечері, після того як дівчата закінчать ворожити.

Існувало безліч таких дійств. Наведу лише кілька. Як тільки
спадали сутінки, дівчата вирушали «на полювання» — тихцем
підходили до вікон сусідів чи сідали під їхнім тином і слухали,
про що вони говорили. За цією розмовою і прогнозували свою до-
лю. Після цього йшли слухати «голос» тварин — собак, коней, ко-
рів, спів півня тощо, за якими завбачували професію чи характер
судженого, Деінде вибігали на вулицю і запитували їм я пеР^‘®
ліпшого перехожого, щоб знати, як зватиметься маи0\т.1’
вік. Натомість удосвіта до сходу сонця ишли до	под.

лялись до свого відображення: якщо воно «пощер

РУжне життя буде невдалим, і навпаки. якого з особливим

Останнім акордом катеринських вор<)Ж1”Ь' жеНОГО до каші*-
нетерпінням чекали хлопці, було «кликан с вяходили гур-
Насипавши в миску спеціально заготовлено

том надвір і вигукували:	гіили по черзі макогоном

— Іди, іди, суджений, кашу їсти. 1

У ворота.	забарвлення і називався

У деяких місцях цей обряд мав інш по черзі зав язан
‘Закликанням долі до каші»- Дівчата . вилізШИ на них,
РУШник горня з пшоном, виходили до

' Доле, доле, йди до нас/^Усв10СїГнакличк,,: ’К^РЙдо'нас
Щоправда, в кожному селі оул а£иаі», «Доле. Д йриГор-
4е наша, покрий голівоньку — °УД оленько щасЛИВОСЯ’ ім'я ба-
вечеряти!*, «Доленько моя, озови . (иа3йВ* й Прийди-

- іди до нас вечеряти?» Ч\^°ЯЯДО нас вечеряти-

даного хлопця), мій нредречеии .	иакличКУ-

цРийдиг дуле моя!»	,укувались на к° нЬ постили-

У Хлопці, що сиділи в СХОВЦІ.	Н‘‘* ЦІЯЯЙ ДЄЯЬ .,43

14 кельми не терпілося, адже бі-1Ь
тя Катерина послала гарну дружину». Голодували пере-
.щоб свята Катері які мали намір оженитися невдовзі.
^Хли^^акликаниа ”а КаШУ закІнЧуВаЛИСЬ’ ЮНаКИ По г'*Рзі
“ХОДИП^риден™па“пмаТгкТ вся чесна громадко і хата! Чи доаво.
~ д аги ПО осені 1 привітатися з Катериною?

ЛИТЯк правило такий дозвіл давали. Тоді хлопець, переступиВШи

ї’ Зіі святокгКатериною, з добрим вечором, здоровенькі були!

И одних випадках хлопців садовили на спеціально відведене

° в інших - припрошували пилипівськими переспівами. На-
томість вечориицька мати - господиня оселі, внісши залишену
від попередньої складчини горілку, пропонувала сісти до столу.
При цьому годилося розміщатися парами, а тому кожен юнак,
приховавши в обох долонях одного та два горіхи, пропонував юн-
ці відгадати, де «чіт або лишка»; якщо дівчина вказала «чіт»,
себто парну кількість, то сідали разом, а коли ні — мусив шука-

ти іншу.

За вечерею молодь веселилася, співала пісень, переважно ко-
лядкових, в яких згадувалося про долю:

Закликав Господь у віконько:
— Ой вийди, вийди, господареньну!
Господар вийшов, Богу ся вклонив:
— Щоб мені Господь долоньку дав!
— Обозрися. господарем ьку,
Чи світить зоря на подвіроньку?
— Вже вийшла та й засвітила,
Всю челядоньку розвеселила.

А за зоренькою доленька йде,
Стала вона ся допитувати:
— Для кого ви столи стелете?..

Після обрядової вечері влаштовували різноманітні ігри та за-
б&ан (але без танців, бо піст), які в кожному селі мали свою відмім-
н сть. Найвідомішою була така. Зав’язують хлопцеві хустиною
очі, а одна чи кілька дівчат подають з різних кутів голос. Парубок
ПлиТЬ Н8 ** оклик> та юнки в цей час переходять в інше місце,
іяйіимУсить упіймати свою долю. Як ви здогадуєтеся, це не
Як пплЛ8,710™’ и*° йикликало загальний сміх та кепкування.

Всі позхопилш’аЦЬО,'° вечора Дівчата не залишалися на досвітки,
жувати «викликатиАпТ1ВКаХ2 оскільки потрібно було ще продов-
ся — дівоче свято чя! ЛЮ*’ АЛЄ настРій од нього не погіршував-
ванки на кращу щасливив ПРИСМНІ СПОІ’аДи і романтичні споді-
но ощедрить свята покровителька"* ЖИТТЯ’ ИЄ°ДМШ'
Тому й к,а,ли \о?.ИГ'Д<'М Катерини сподівались «а люті мороз»-
Коприпу доло.„:"П“6~,"°»^і.то Різдво по льоді», «Як н®
«У — ховайся під’пепмми6 Гол°А“о*« а отже — «На святу Катери-
рим у • .
ЯКИИ ДЕНЬ НА ЮРІЯ тдкд й ЗИМА

Обізнаний зі святковим календарем ЧИТЙ

в кожному році є два однойменних празникЛ?ИДН0’ ЗНає’
і Юрія- Першим, або весняний, Юрій співпав Це * СТосУ^ься
природи і вважається покровителем хліблп^Т 3 Пробуджеиня«

З другим - зимовим Юр1Єм (Єгорій аб<ГГІ' СК^РСТва
сець), ЩО припадає на 9 грудня, не повчано якихсь Поб1Д0Н°’
обрядів. У -ДНІЙ з колядок, що дійшла до нас, мовитІя?^'

У святого Дмитра труба із срібла.

У святого Юра — труба із тура.
Як затрубить святий Дмитро —
Та й покрив зимков усі гори біло.
Святий Юрій як затрубив —

Усю кригу розбив і дерева розвив.

Спостережливий читач відзначить, що тут мовиться про два
Юрії. Перший з них, у котрого «труба із тура», належить до хо-
лодного. Адже удавнину це був період, коли мисливці розпочина-
ли свій сезон. Однією з найшляхетніших забав, засібно в середови-
щі княжих дружин, було полювання на турів — жуйних ссавців
з родини бичачих. З огляду на їх величезні розміри, незахище-
ність та виняткову калорійність м’яса, вони вже у середньовіччі
були майже повністю винищені. Спогади про давніх реліктових
тварин, котрі обітували в наших краях, залишилися лише

^Але к1ляМИХ Д^ерелах-

очер?ДСТі1ііи вважаИтиа шоКТ Юр^ В котрого <трУба 3 ТУР*». Дає
н ДИо’ опікуном і’нягла€И С8ЛТИИ у дохристиянську добу був.
^аичіткіще по наілядачем мисливців.

Форматори непеппОПР<>СТЄЖуЄТЬСЯ 8 поліському регіоні. Літні ін-
Ят° вовків. Як 1Дали- Що у давнину на Юрія відзначалося
л°Потіа селяни **** знаємо, саме ці хиямки завдавали найбільше
Ва-Г>и нд №п,,, м нападали на домашніх тварин, а нерідко ста-

Під час е 3

^Писати К1 Нсгіедиіііі,и,ік мандрівок на Поліссі мені пощастило
Пов'н:іані і ЬКа °РигїНальних способів відлову вовків. Усі вояк
Єик°пуаад Холодним Юрієм. Напередодні свята селяни на околиці
ІР1СТ люднийЛИб°КІ кРУГлі ями, вправляли посередині стовпа у
°*Р*ніЙ от И’ Н ЗВерху на ньому прив'язували порося чи курку.

Нього о Й1^ ЯМИ прикривали дерев’яним кружком, який, коли
’І,°І'Ло нот, аТИ’ ПеРехилявся, і звір тут же попадав у пастку. За ніч
1 *нвдьне Раліітіі ДО неї кілька хижаків. Звідси й народилося орн

Крім Прислів'я: «І порося ціле, і вовк у ямі».

«... ОІ°* ПУЛИ в ужиткові А інші пристрої. Робили з кол
НУ. Міі«РУ‘жЛу Оðа*У, В яку поміщали порося, а навколо щ Д
^нами мала бути невеличка ВІЯста.^иня 7йса

~ Частоколі прилаштовували дверията, які

>ІЬ
%



, Чячувши поживу, вовк .заходив через отвір 1
лише всередину. -моволі прикривав хвіртку. Таким чином, х„:
обійшовши до ‘ ' у пастку. ’

жак одразу потрап ’ на зимового Юрія вовки вперше аби

у народі вввжал^	щлюбні ігрисьиа аж ДС) Иордану

раються в тічки і Р т.обл„во небезпечні. Легенду про зуст
(19 січня). У Цсіі	я заПиеан на Рівненщині.

р]Ч селянина > ж	на ярм8р0К продавати свої вироби. До.

*Якосьодин г ;ззгтала ніж з усіх боків чулося тривожне
ротою середІ .41 .V	я вілзиачали своє свято. Щоб убезпечи-

виття вовків, к р глечика і погукав у нього різними голоса.
миСЄщоб”у такий спосіб одлякати хижих звірів.

Але тут-як тут /явилося кілька вовків.

Чого ти нас кликав? - запитав найстарші^ звір.

— Я нас не кликав,— відповп гончар.— Я лишень звірів одга-
НЯВЦ Але ж ти не людським, а вовчим голосом кричав,— оскалив
зуби вовк. — Пішли з нами!

Чоловікові нічого не лишалося як підкоритися наказові.

Невдовзі він опинився серед лісу на великій галяві, де горіло
дуже багаття й нобіля нього грілися вовки. Серед них був і чоло-
вік з довгою бородою.

Путівника також запросили до товариства.

— А тепер розказуй,— звернувся до нього старець,— навіщо
ти кликав моїх братів?

Чоловік розповів йому все, що було. Тоді бородань мовив:

— Оскільки ти порушив наш спокій, то мусиш ночастуватися
вовчою їжею, щоб стати членом нашого товариства,— і, наклавши
у миску конячого м'яса, подав гончареві,

Путівник відмовився, посилаючись на те, шо він не їсть
конини.

Старець знову нагадав:

— Але ж ти порушив наш спокій, за ще мусиш спокутувати.
Коли ж відмовляєшся від нашого звичаю, то вовки з’їдять твого
коня або тебе,..

Чоловік, бачачи безвихідь, почав слізно проситися, що він бід-
ний, має велику родину й маленьких діточок Вовки порадились
і вирішили одпустити мандрівника, але коняку таки загризли,
ри цьому наказали горопасі, щоб він оповістив усіх людей, аби ті
НЙ пкЛ°АН°и? ЮрІЯ ніколи не турбували вовків, бо то їхнє свято*

раз Юрія як опікуна середньовічного рицарства Європи
„”ВИВ< Я ВЖЄ П11ЛЯ прийняття християнства. Він замінив дайбозь*
словянськмхТЄЛІІІ В0€Ік 3“кРема Одину та Частирджу. В балто
оелниЮи А 1 ЯР< Д?' В)рій успадкував вовчі атрибути своїх поїн
навіть обпя^В1Н ІОСі™Дар і годівник вовків, а деінде символізуй
як це засвідчують иетому в Литві та на українському Поліссі,
святого Юрія». ’ ДЄЯК1 вчені* вовків Донедавна звали ♦хортам-
але не?свЬомі тогЛЄННЯ ПР° цього хижака в народі неоднознь шь
диких та свійський Щ° Ь°ВК найсміливіший. і найхитріший сер* •
рою Допомагає ^гг1ВарИН’ ^^РІДНий цар лісу, який значною М
світу. Цікавий факт ко б1ОЛогічне співвідношення тваринної
шучу боротьбу і ' И Протн вовків останнім часом повели р

г 1 в ^«“ИХ регіонах ЇХ було повністю винищено.
^палахнули НОВІ хвороби серед чиї,
~~ - =*.....

Щоб там не було, але вовки н?зв	’’

оотьбу з ними, все таки вижили Мп „ Ючи на тиеячпп.
?от, ЩО погордий хижак став сим ’. Ме Це й прис.чу*/^ 6°’
70СЛ1ДНИК народної міфології 3*Х.''Л	. Як /*п

^•яиеькому фон, В даоидюк.сл’™ Пол,тея „* «п
щурів Збереглися до нинішнього сторіч* ? І® Вкаяктот^пра
зустрічі з хижаком достатньо вимовити .і» вірИли- по»
стороною.	вовк*. як Вія обійде

Свого часу — 2500 років тому — Гепо

неври щороку по кілька днів перетворюй’ лХЗГадував’ впійте,
знову приймали людську подобу. Деякі вчені	а Потім

дерла, Б, Рнбаков » ін.) вважають, що ці іа^,'

Геродотом, мешкали на півночі од скіфів-орачів еел™! ' Я 1
Дніпро - Прип'ять - Західний Буг -
лоградсько-тдгірцівської культури. Одне слово, НРйии * ”
території сучасного Західного Полісся. З цього приводу вартоска
зати, що саме тут збереглося найбільше легенд про вовків, локрима
вельми популярний переказ, буцімто вовчиця під час жнив чатує
за немовлятами. Якщо зона побачить одиноке дитинча лід копою, ;
то обов'язково викраде його й годуватиме разом з вовчим виплод-
ком. З таких людей начебто виростають вовкулаки інші перекази'
всіяні спогадами про загадкових богатирів, котрі народилися од
псів,— Сулича, Сученка та ін Чи не від того на Поліссі побутував,
звичай ховати собак?	і

Крім того, в цьому регіоні під час зимового сонцестояння буліг
вельми популярними *вовчі свята», коли колядники зодя  
у тваринячі шкури й обходили оселі. Люди вважали: іатемненяя
й короткі зимові дні від того, іцо небесний вовк ковтаї сонце, во®-
рідне символічне сприйняття цього звіра підтве; лог>жт^
кельні зображення двох вовків, котрі віднайдені
в степових селах Сватове та Керносеве. пЛЙК.ДМц Він, як

Нерідко святий Юрій зображується з ]ПЯЗЄВ1 двох хи-
мовить народна казка, віддає на служоу иД ‘	людину

жаків. Фольклорні джерела рясніють оП® чи - рОків. і святий
можна перетворити у вовка терміні м ' людині в при-
грій за провину може віддати нивка пер	*

слугу	ііг >ЗСЮДЖенИ$ В _Д|

Відтак образ вовка воїна досить л*. ,к° дгадаймо дявнь. ручи
Раіні, зосібна в билинах Київського ц •
кий епос про Тугарина:	Дд

«е Тварин « 3“"““’рі „оом-	7

Попереду оіжа ь 	Ззлальову10^

Подібне зустрічаємо і в «Слові ' '’0*£0го яаР)вН>1ь м^нив.
°браз князя Всеслава, автор нази ь «дюДям ' ’
Ревертнем чи вовкулакою, «отри» ЛІІ сутінки.

ЗЯ.М городи городив». Коли Ж н 1

...Сам вночі вовком біга^ ТкЛутаР^аНк «
Із Києва добігав до <ив 6ігав.

Великому Хорсові пу	і
п	пявньоруському творі- * Повіт врем яних літ,

В іншому дав чан Боняк сприйняв як щасливе знамення Пе-
стверджуєть, я, що .	вої , почав вити вовчиськи і ьовк

ред битвою, коли 1	ІИ мнозі>

цаДХок.ь V народних оповідках називали хв-

Багатьох р “ * ами.перевСртііями Це стогується и отама-
нВї»аРнеИСірка, котрий нікого й нічого не боявся Відтак образ ге.

во на і фольклорних джерелах часто-густо порівнюється
Гаовком -натурою сміливою й хитрою. Тому природно, що щ
риси п найшли й на святого Юрія як рицаря І покровителя воїн-
'"’тоалиційно на це свято селяни намагалися прикрити на ніч
кошари та хліви, бо вовки на Юрія начебто найчастіше крадуть
домашню худобу.

Не зайвим буде нагадати, шо з Юрієвим днем лов язана одна
досить відома історична подія, яку .зафіксувало прислів’я «Ось
тобі й Юр’їв день*. У XV—XVIII століттях в Російській імперії
був визначений зеконом період (один тиждень до Юрія, другий —
після нього), коли селянам дозволялося вільно переходити від од-
ного землевласника до іншого. У 1783 році Катерина II це право
повністю ліквідувала

За народним календарем цим святцем визначали й погоду.
«Який день на Юрія, — казали,— така і зима»

АНДРІЮ, Я ТОБІ КОНОПЛІ СІЮ

Серед осінньо-зимових празників найбільше виділяється пое-
тичністю й неповторністю один з них — Андрія, чи як його 1ШЄ
називають у народі — Калита, котрий припадає на 13 грудня. Він
вважається парубоцьким святом. Як ви пам ятаєте, напередодні,
себто грудня, дівчата вже мали змогу відзначити обрядодіями
в< ю покровительку — Катерину. Позаяк свято Андрія є логічним
продовженням молодіжних гуль, де юнаки і дівчата обирали одне
одного для майбутнього подружнього життя.

Щоправда, дехто вважає, ніби вдавнииу особливої різниці ЩО'
до, «статевості» між цими святами не було, хіба те, що на Катери
ше ноги ЧИН прино( или дінчата, а на Андрія — парубки. Пізні
оеооісмтуД”78/Х|>Иі ТИЯПИ <увались імечами святих, відповідно пе
виключно *' ' " ХНЯ структуРа- Проте незаперечним є ге, що це
виключно МОЛОДІЖНІ Обряди.

вважас^шо н«ЯнІЯ хрИстиянства свято називали Калитою. Дехто
мо справу з мопп?“Х°АИТЬ В1Д слова «календи», Очевидно, ми «аь
маткованшись	1ми вечорницькими зібраннями, які, запо

ноХоту ХГ КаЛИТИ 13 ГРУАНЯ’ Т>“ваЛ“ Р1’ДВа "
лись ДО заклинані Ц. ае<ну' В цей час найактивніше вдав-*
кусання

Мв
Пізніше первісну назву християн,, 

„Астола Андрія Первозванмого, ИК1Д Зам‘нило Н8 1М-П
зЦаргороДІ. Один з староукраїнських Літ°П0ЬІДуваі‘ Боже?"^
’ідаг., апостол прийшов до Кор<; 1Тоі,Иг’я ХЩ ^„4"^
рового гирла и поплив угору. Вдос8Іта й4	*• дХ

ж ж я пр. Андрій Первозван,,^ В1" ™»а «'«то ІГІ^'
своїх учнів;	ВНа^імотДо

_ Чи ба ните Ц1 гори? На них засЯ€ Ласка Кп. ..

город, і Б°г збудує багацько церков’	1 бУдевеликий

Після цього Первозванний вийшов на Ки.вс^

вив їх і поставив великий хрест Таким чином Т ГОри’благ,*ло
каз, апостол першим приніс християнську'и,™ ?Тв‘дає пере-
їсть святого Андрія Первозванного з явилося сЬД„. Т“К Иа
до і первісну назву — Калита.	’ Це’яке зберег-

у різних місцевостях Калиту відзнач,..,,, по-різному

» робили напередодні, себто на Парами., 15о ПгоЛаиа„“І
(12 грудня», в інших - наступного дня Де шеі обркдодії Д“,ь,ю
готувалися як хлопці, так і дівчата Оскільки в кожному регіоні
були свої Відмінності, то я зупинюсь на найбільш поширених і
найоригінальиіших. Окрім калети, випеченої з пшеничного бо-
рошна, юнки готували й кукілки — невеличкі пампушки.

Удосвіта напередодні Андрія дівчата йшли до криниць, щоб
набрати в рог води і замісити нею борошно. Деінде за цим стежи-
ли хлопці і смішили юнок Останні прохали не заважати їм, за що
обіцяли парубкам відкупної — макітру вареників, які обоь язково
мали бути на ♦андріївській вечері». Після цього дівчата приноси-
ли воду, замішували тісто й випікали по дві кукілки (для себе
і судженого). Ввечері, виставивши посеред світлиці невеличкий ос-
лінчик або ж заслінку, розкладали попарно печиво і випу ка їй
пса, якого цілий день тримали впроголодь.

— Попередні балабухи,— нагадували псові,— це пари, а задні
за ними — дружки та бояри. Песику, хапай. ,.„„а к на

Голодній тварині було не до пРимово^ 7аУїдала першою. та
;жУ, а дівчата стежили: чию хлюину «юа перейшов до ін
якнайскоріше вийде заміж; коли ж 00НІ0Ха® я а к0Л1< забирав
ших — тій юнці шлюб цього року не усміхне радомишльсь-
іство і відбігав до закутку — вийде на чуже « перев язували со-
кому повіті Київської губернії після ше тялися, шо тв*
лом яним перевеслом і виводили геть. аН ♦ майбутнє по-
Рина не з’їсть, а лише надкусить кукілки,

Дружнє життя розпадеться».	в,»мяя Вони ДУже Р.ізН0’^а

Потім починалися індивідуальні ГЙД®" • 3 ниХ подібні док»
Ні1’Ні. і немає змоги про всі розновютл- ^ухання під <>
ГеРИНСЬКИХ чи новорічних. Н.ЙЛЯШ1Є М(Д«окрвкїилК

вікнами, .гро що говорять у «7'ц”^р0«, а‘^“Ху

.Сядь., це віщувало, №'	.««

 ІІавііаки, коли мовили: <Иди. во^и 1 поді®ья< *
!іаі°ДУй* — незабаром буде весілля. аЛИ;

4ата не чули, то нерідко й самі о Р	(

" Дядьку, де ваші ключі?	і

Почувши те, господар гншавс .	відали’

7 У вівсі, щоб посивіли ви юНок. 1М іоладиді!

Але здебільшого, знаючи на. аИ уС1 були	!

Ключі наші н пшенииП ню	і
,«ими 6ули обряди гадання, пов’язані іа <сі
досить поШИРСаНПо1іссі - льону). Дівчата опівночі вихОДили
ням конопель»	ли хату і розсівали насіння по снігУі Пр

нй поднір я, тричі

ка;іу,0ЧИ'	Андрію, Андрію,

Я на тобі коноплі сію.
Нехай буду знати,
З ким буду їх збирати.

Чп	Андрію, Андрію.

Яонопельку Сію.

Спідницею волочу.

Заміж вийти хочу.

Дай. Божо, знати.

З ким весілля грати.

Піе ія цього конопляне насіння загрібали в снігу, потім брали
В пригорщі СУМІШ І несли ДО хати; якщо в ній виявлялася парна
кількість зернин, то *доля знайдеться», а коли ні — потрібно че-
кати наступного Андрія добродія. Дехто задумував перед сном;
якщо присниться коханий хлопець, з >УДЄТЬ( я ирія

Робили й так. Йшли в курник, ловили когута і курку, зв’язува-
ли їхні хвости і, щоб заспокоїлися, накривали решетом, а потім
випускали, додивляючись, хто кого перетягне: якщо курка, то в
майбутній родинній спілці верховодитиме жінка, а коли півень —
чоловік.

На Чернігівщині, прокинувшись уранці, підв'язувалися пас
ком і цілий день молилися, нічого не їли, а ввечері, лягаючи спа-
ти, знімали його і клали навхрест під подушку, примовляючи
вголос:

Живу в Києві на горах.
Кладу хрест в головах,—
З ним вінчатися,
З ким заручатися,
З там і за руки держатися!

Вночі обов язкого присниться доля — майбутній чоловік.

Нерідко робили з клоччя дві свічки й підпалювали, прика-
зуючи:

Андр’ю добродію, допоможи мені долю відшукати!
т іійКЩ° СВІЧКИ ЗГОрЯДН рівномірно і прихилялись одна ДО ОДНОЇ,
впг п* ?Ка щагімво10 шлюбу, а коли розхилялися — нещаслі
ДОЛІНІ. ’ М інімали взуття З лівої ноги і від столу по черзі міри І1'
Вийде заАміж°Р°Га: ЧИ" ЧОбІТ першим стане на нього — та першої
ний, здійснившиИртн°Р°И ,ІНЬ заФ1ксУвав Свого часу 11. Чубивсь,
регюк країни Всі ограФ1ЧнУ експедицію в Південно-захіДН
ше молодь чекала ВЄПЬМИ цікаві й оригінальні. Але найбіль-
зивали калата (від калатй*КУС8Ні‘Я КаЛЄТИ*‘ Деінде це печИВ°Ди
король. Дівчата__и <,«,, НН> П1двіщеного до сволока коржа

лися вдосвіта ь одній  * Вони мади право готувати його — їаИр
ниць, Щоб до сходу сош !] 1 ИЦЬ’ ИШЛИ по воду до кількох кР
-я спеціальних дійетн які И 1 ги Тісто, При цьому ДОТрИМУ® •

Н' ЯКІ задували випікання весільної *°Р°
зйю:

, таких •

. примовляння, Урядові сценки

А .ми калету місили

3 ополонки воду Иесим

у замішане з пшеничного борошна тісто

к„, а зверху посипали маком. В ОДН,ІХ •	««“«« мед, |Иазк„.

Дірочку посередині, в інших — чотири по ! калпі робили
,лк фігурками та узорами .крииого танцю _ мв"‘ад«о«лю- Л
кривульками. Випікали калету так. щоб вона б’а "°манІТ""»< "
скушувалась, обмащували медом, принесеним ‘ м.*че
сипали маком - тільки з дівочої складки. Саджаю™.“Т' “ *
вували;	,П1ЛСП1‘

Андрій піч вимітає,

Катерина в піч заглядає..,

Ввечері калету підв язували червоною стрічкою до свопока
(деінде прив язь була рухомою; якщо учасник міг легко дістати
печиво, його тут же піднімали вище, підтягуючи мотузку). Дівча
га при цьому заспівували:

У небо, наша колега, у небо,
А ти, сонечко, підіймись.
Та на нас подивись:
Ми калету чіпляємо,
На місяць поглядаємо,
Свою долю-радість закликаємо..

Коли вся молодь сходилась, вибирали пана Калетинськог (від
назви коржа) — найудатливішого на різноманітні витівки . жар
ти парубка; він мав стояти біля калети, керувати дій твоя і вчиня
ти присуд — обмащувати квачем, змоченим ,-ізі^^нь
тих, хто не справлявся зі своїми обов'язками (ц	’ав па.

робити і одна з дівчат). Відтак пан Калетин .кии а дійство.
;а Коцюбинського, себто того, хто мав започа™ ^явши по-
1 ^чикаючи від дверей або сіней, хтось із с11,'п  бу’ва0СЯ такий
ноги коцюбу, •їхав* на ній до кале її-
Діалог;

— Добрий день, пане Калетинський!

— Доброго здоров'я, пане Коцюбиі '



~~ Куди їдете?	।

~~ їду калету кусати..-	- _ п0 писку писати

~ Ая буду,— остерігав Калетин1 ьі • - ^оЦІОбинський.

- А я вкушу! - наполягав на своєму	г„

А я впишу’	намагалися Р .трид-

Калетинський і дехто з при1 ?	_	• маВ прав0 ; я г0

*^*в*льця», Якщо він не Р^Рег°Т^ втримавсь і	нас-

У щоб відкусити коржа, коли ж • прогР8*10

т г° обмащували сажею. Отже, «Дв	хл°нЦІ

’ '«осо Коцюбинського... ппоїдуть* «« к0ЦІ^сати калету 

’ак тривало доти, поки «не ПР - «їхали* ййиом ,
' ‘“Де після цьо, але „же ке і’Х цш при	 а1

41Ьчага). ІІ0 закінченн1 - а траплялося.	Й1


лМ,. Ніхто не міг справитися зі своїми обов'язкам
К’лет”"7ма1и і розподіляли між всіма присутніми, прика.1уі0*и-
КаЛ!І Калета. калет» солодка була, тепер ми і, з їли _
Х<”'пХтТз'п,'риймали дольки безплатно, а хлопцям годилВДя аі,
„спитисяі грішми - -дати дівкам могорич за те, що калета б,'*
“’""™ою- ПІСЛЯ цього ВСІ Сідали за оорядояу вечерю. ,1а
Xязково мали бути вареники з капустою (оскільки вже ,а„^
ПИВ Піст, то й страви були пісні).

Якщо складчину на Катерини робили дівчата, то на Андрія „
пише хлопці; щоправда, не всюди дотримувались цього звичаю
питвом - медівкою чи наливкою (в піст горілки не вжива-
ли\ __ мали забезпечити юнаки.

Сіїали за стіл попарно; пан Калетинськии зі своєю помічни-
цею, потім ті, хто вийшов переможцем, вибираючи на свій смак
сусідок. Одна з дівчат оповіщала:

— Андрій народився!

За вечерею годилося поспівати дівочих та хлопчачих колядок.
Як бачимо, з обрядовим хлібом пов'язана основна дія святкував
ня. Про його символічне значення слушно говорить С. Килимник;
♦ Калита» під стелею — це символ сонця і бога-предка, і бога шлю-
бу; мак у коржі — зорі на небі, дітки сонця; мак-зорі віщує безліч
кіп на полі (високий урожай), гурти худоби в оборах (кошарах,
пасовиську) — взагалі багатство та достаток, що його творить і по-
дає сонце Дажбог*.

Ось так романтично уявляє дослідник традиційну калету, кот-
ра дійшла до нас з прадавніх часів. Як бачимо, дайбозькі віруван-
ня позначені високою поетикою з глибоким філософським підтек
стом, який при християнізації втратив чимало раціонального
і мудрого.

У деяких регіонах хлопці, зосібно ті, котрих дівчата не запро-
сили на Калиту, вчиняли всілякі бешкети: лякали їх, пересновуаа
ли дротом або нитками путівці, крали ворота, розбирали тини то-
3 ТаК1 покРажі (а бувало, що й розбирали клуні) батьки дів-
Полігші,ТЛИ ЛІД,КіПИТИСЯ — поставити могорич. Щоправда, на
На Анлі!*06?*” Напе^Дні Василів (13 січня).

СТИ. Але олиЯиЖ1НКИ намага^ися не пекти хліба, не шити і не ПР’
ШИХ місцевостях>Сзбе„0РИГІНальний обРяД’ не зафіксований 0 1^
називався «сповіпі Р1ГСя ЛИше в окремих селах на Поліссі.

Увечері на ІДЬ Аикки*-

хлібну діжу. Особливі Андрія, кожна господиня ретельно мил
Рих були дочки; вваж А°ТрИмУвалися цього звичаю жінки» в
важко розродитися кпи** Якщ-° знехтувати обрядом, то їм *
Як відомо, такалі^ї аавагітніють.

пист " 1римііЛи н найпоц КОИувала> крім господарської, і м®11 .
ристовуньли для жодних ПШомУ МІСЦІ, ретельно мили, не вВ

На весіллі,
Оапяп	ї гньої родини, саджали

^ряд «сповідь

Ромову проАІЖки сходячи6 3 віРуванням’ що в

ЧИ лихословлять	як'цЛ па своєрідну раДУ * ^цуть

о—	-

ш	4 би напередодні свята Д°г°
Якщо вдень йшов сніг, то бути хурделицям

ЦІЛиГ< тиждень.

Якшо до цього дня сніг не випав___

з'явився — довгою і холодною.

зима буде теплою, а як

ПРИЙШОВ НАУМ — ПОРА БРАТИСЯ ЗА УМ

У давніші часи навчальний процес починався МИМК}
1 грудня за старим стилем (14 — за новимі, в день святого про
каНаума. То була найзручніша пора для сільських діте -
ти освіту, адже прийшов час, коли можна перепоні

їм діжкам. Помивши. їх ставили в» чисті п

1 «мелем, з ЯКОГО ОПІСЛЯ робили пійло і 2 ск,т«рти„„ .

; ^е її вигонили у поле, іцог, .коХ’,“а"?'^"«»А^‘Г
Сіпали їх вовки і звір.,	взялися гром, ™л"

у цей день стежили і за погодою.

ЯкЩо вода на річці тиха - на рівну

вірюхи.	' шУмовита _ !(а |а

Як бачимо, зі святом, котре пишно відзначали й V
пов'язано чимало обрядодій. Про це говорять і приспів я
Х0, В народі вважали, що «На Андрія треба кожуха-добродія.
.На Андрія вложи руку в засув у хліві». Ллє найбільше їх при-
свячено дівочій долі: «На Андрія робиться дівицям надія.,

Ну що ж, дівчат можна зрозуміти.

них хліборобських клопотів.	знань і до <

. За народною уявою, Наум — покровитель рот.^. святого про- а
°Рочинства, а тому селяни були переконані. е засвоювати-
Р°ка розпочати навчальний процес, то дитин приВоду каза'

науку, а відтак набереться умарозумУ-

л‘,: ‘Пророк Наум наведе на ум*- . вМС0Кийрі^ньОСВІ1И’
и відомо, у XVII столітті в Укр*ІН* °аЮЧИ країною,
иеленні іноземні мандрівники, проїжд 3окреМ%В1Дйіни»

В8.ТИЄЯ Виеоким освітянським статусом народу-	україни»

^нцузький інженер у своїх путівни*	а за

Означав, іцо практично в кожному се' -^ільш розвине
гі«-ЬМенності наш наРод випереджав	.вйск за-

ИК1*	ш XVII) ^вітяНСьКИМ^Хт ка-
йма Р°ГЯГОМ двох СТ°Р14	\-)ганізовУВалИ ка згодОм.

 лін я церковні Братства. Вони ср янСЬкі Д,тИ' м зВбор°ни8
у Дн'„ школи, ^е здобували освіт} - росії. цар‘ д коли Д°

Рнїнц потрапила під імперську іонадьнок> м°в освітян078?

Гойдання та книгодрукуваннянароД"

Май р(5у^га були перекачані нау аНйй і приз819 д<> м іа-
Ко-,*? а°вс?м занепало. Чітко п^яНО1 полі™141 еМ осви
щ ^аційний захід великодеР украіия

>' ХУЛІ - початку XI*

1а одне з останніх місць в 1


пипемих церквах існували церковно-приходсьщ Шкп
1x04 ПР"™? російською та староцерковною мовами, и
ли, навчання в пгШТЯНСький прогрес. Найосвіченішою ос0б0!о
ВТпі’ИВВажавсз ляк, який, власне, і здійснював навчання. Це були
в сел> ВИМаа	яКІ суворо Д()трил1увались аск

"ТкХіГниТчшльного процесу за так за.і.ікм буКЕо-1га.111вниЧм
методом "потрібно було завчати літер» за схемою: а аз, 6.6у

Л 1 ею V мислете тощо). Таке навчання було вельми гЯж

і малозрозумілим для непідготовлених сільських Дітей. Крім
тот бракувало й спеціальних посібників: навчання здійснюва-
Хь за двома книгами- «Часословом* та .Псалтирем».

Згодом навчальний процес трохи спростили, але в основі зали-
шилася схоластична метода букв-значків — заучування безлічі
складів механічною дією. Опріч того, вчителям дозволялось засто-
совувати фізичні розправи за неуспішність. Дітей, які в силу своїх
розумових даних не могли швидко опановувати ази науки, дяк міг
відшмагати різками, скубати за чуба, крутити вуха чи бити ясено-
вою лінійкою по долонях Все це відлякувало дітей від школи.

Я пригадую цікаву батькову оповідку. Ного разом і.з сусідсь-
ким хлопчиком одвели до трикласки (так називали церковно-при
ходську школу). Серед тижня до них прийшов читати Закон Бо
жий батюшка Не панькаючись, він підняв батькового однолітка
і запитав:

— У яких лицях з'явився Бог на землі?

Той зам'явся, а хтось із сусідів візьми та й скажи:

— Корова два куски сала з їла і три зайці в ліс побігло!

Не вельми метикуватий хлопець повторив цей каламбур. Клас
залився сміхом. Батюшка спокійно підійшов до Петра, постукав
по лобі пальцем, з усіх сил сіпнув за чуби. Натомість підняв бать-
ка, щоб в.н відповів. Тато справно розповіли, що Бог з’язився в
трьох лицях — Богоотця, Богогина і Богодуха святого. Але це не
допомогло: священик добряче влупасив його лінійкою за те, що
міявся голосніше від інших. Після цього неньо вже не зважилися
ходити до школи, а здобували початкову освіту самотужки.

аких чи подібних історій траплялося безліч Проте селяни все
ж відправляли .в науку* своїх дітей, переважно хлопців, бо їм
.. води ' * 11 *йтн в москалі», а отже, освіта знадобиться хоч би для
писати ЛИ(;ти. До речі, за царизму не приймали скарг чи
липий ппі ЯН' ”КіЦО В 1П,Х були граматичні помилки й нерозбір
гоамтнпгп^п 'М' ЦЯ обставина змушувала багатьох шукати
харчовими ііі." і ' 4 спл&чувати йому чималу таксу грішми чи
хто вмів читати псалтиоя3нЄШТ0Ю- *МаЛИ иепоганий приварок й ті.

Напередодні Наумами ЬД 1,0киіником ІИ апостола в церкві,
теля) і зголошувались г г ки звідували дячка (пізніше — вчи
домовленістю: забезпечнт'Д 80118 Регулювалася обопільно
ковбасами на різдвяні Дровами на зиму, обдарувати салом ч
тощо. Ввечері до «каіі)оі і', Г допомагати вчителеві під час ж»'11
рем. Посеред хати стярн МНВ приити хрещений батько з буква
1 Гість, взявши ножищ піп .П1КНУ діжку- застеляли її кожушк°м’
лону Йшла наука». Ров'-,иіСТ^ИГав хІ>еШеника, »щоб справи0 в г<)

- Батюшка Наум. Є?.ШИЙ аілстриг, казав-

110 за.ерШе„н, Ній ЛИ“ Л" іи““ ““ У”!

нам ять кілька літер Госл. >2^* 0604 с1аали за стіл і зіів’їа.'1» ни
хчо-іиня П1м Ч.ІСОМ готумлц пшо„янку
1М»п,
.^лпи.д.ощР«Мман.№
цього школяв ст " МаТ|’ п°давапя ’Л
мати благословляла ікок^, пХ*8^0™'»
.  витягу йала еВя

доброго навчання, .бо треба
^тН наукою*. Перед сном годилося °
ІПЛІ ГОЛОВУ 1 Підготувати Новеньку

’ удосвіта на Наума син з батьком йшч“Р"'"'і'
прочитати над головою Євангелію Вл °

’’,,иок лише кашу. Після цього 40м

вголос, а	-------- _

,еву вербову галузку  відда,ала '	_

,.ІР сина. приказуючи:	«• ’к»“ тричі „

- Святою вербицею, якою Христа зустоі-и

& щоб тобі, синку, добре наука давалась’ ’ 8ирад*аємоте-
'Дітлах брав у руки обгорнутий новим руШННЧКпи

шею, а батько могорич, і вони вирушали дошко™ -і ’°РЩик 3 ка‘
чатку ДО дяка, селянин уклінно вітався1 ' ’ ііаиш°вшиспо-

- Доброго дня, пане-дяче! Оце і е ній учень то
їв навчили його уму-розуму!	и - №.аои

Доки старші частувалися, майбутньому школярем годилося
стояти при оожниці. скоса поглядаючи на пучок різок, котрі не
переводились у дячка, як «Божа наука». Звільнившись, дяк влаш-
товував іспит, нагадуючи при цьому: якщо хлопець буде слухня
ним і чемним, то «Наум поставить на ум», а коли ні. то допомо-
жуть різки.

На цьому й розходилися. Батько йшов до церкви, ставив свічку
перед покровителем, нашіптуючи:

— Святому на пошану, а моєму синові на розум.

Такі чи подібні обряди зустрічались на усьому терені України.

Хоч згодом терміни початку навчання були змінені, в ремісни-
чих цехах і братствах майстри продовжували набирати собі учнів
на святого Наума.

Загалом покровителями каліграфи і будь-якої науки вважали
ся також Іван Богослов, безсрібники Кузьма та Дем ян. едшг
3 букварів XVII століття мориться. «Є звичай оагатьом
^звеличувати молебні святим безсрібникам	^диТ(Лв

’святому пророкові Науму, і ангелові твоєму». Ут '
-фш-молнтва такого змісту:

Святий апостоле и евангелисте Иоанні	хл

На тайной вечери Возлегій на персон <
Вразуми мя и научи добрЬ писати,	и30бражати.

Якоже онаго Гусаря на песць ооРаз	накажи своєю

1 в ягиц пророче божий, Науме, в ра У*наа^к^-
Милостию и благодатію. ОобрЬ РУ*	МаРкевич

г*е, з днем Наума пов'язували і’1 *аТІ * РмНйти вчити -'ІГ

.у цей день святою Наума , важко.»•*’
Л.’, На ум піде,. Так воно чи ні «пе не мо»лять‘П|311'

’ гречно, цікава і варта пошанівку 1 Р м в РУ^ 1
®чися, сину, азбуки — прийде хліб р03у.м. л
збирай синові худоби, а збирай (

І(1И Дерево, поки молоде, Учи д,теН’ , , м і лмусг^ ді)
Я знаю ні «аз», ні «буки» — прийде
*и.

вийшов Наум - йора братися за >'м


ВАРВАРИ НОЧІ УРВАЛИ

к

Як ви вже завважили, на останній місяць року припадає най-
більше свят. З цього приводу кажуть: «У грудні що не день, То
празник» Особливо завізно їх од Варвари, що припадає на
17 грудня. Це-Сави (18), Миколи (19), Андрогія (20), Ганни
(22) та ін. Кожне святце має свою індивідуальну специфіку і обря-
дову неповторність.

Переглядаючи численні рукописні відповіді, що їх надіслали
в 20-х роках кореспонденти з усіх регіонів України на анкету про
народні свята, приходиш до висновку, що образ Варвари Велико-
мучениці сприймався по-різному. Одні вважали, що Варвара була
іудейкою, але згодом вихрестилася. Коли ж про це довідався бать-
ко, то виніс їй смертний вирок. Інші стверджували, що вона маго-
метанка, але зголосилася прийняти християнське віросповідання,
тому батько примусив її товкти босоніж подрібнене скло. Одним
словом, це була великомучениця за християнську віру.

Досить цікаву легенду записав на Вінниччині О. Воропай. В ній
мовиться, що Варвара була такою мудрою на вишивання, що оздо-
била навіть ризи самому Ісусові Христові. Тому в цей день жінки
й дівчата займалися лише рукодільництвом. Беручися за виши-
вання, вони хрестилися й казали:

— Свята Варвара золотими нитками Ісусові ризи шила і нас
навчила.



«•льною1’“о6ливк-тю“' воЬНКи°ГввГжалиТ“і "ИШИВання націо'
своєю покровителькою	великомученицю Варвару

ЛИ цього РвмееТще /лХн" твТяк ° українсвких *“чат вч-
ненька та бабуся нямйга,,., тва“ «к тільки юнка підростала,
вати хрестиком, занизування *рЄДа™ їй свій Д^від. Вчили виши-
мав свій стиль, свою технолп М’.заполоччю тощо. Кожен регіон
одне одного і збевігвли „ Г1К> 1 СЮЖетні<ть, які не повторювали

Юнка, котра «дозріла	’ спериФікУ-

посаг — вишити ндосталі пи Дцння», мусила сама наготувати
почесних гостей на весі і пі ШНИків» Щоб обдарувати ними сватів,
МУ та його батькам. По том\сорочки своєму суджено
ві‘‘ть і хазяйновитість маиб’и»КИМИ йони були, оцінювали вдатли

Старші люди добре нам 1 ^жини.

**х<й Дочка готувалася до Аавній сільський звичай: мати,
Ий період був д()СИТь раннімДтрадиційно в Україні шлюб-
приданим — Років), намагалася п?»'
кий	на подвір’ї напередодні свят вивішувала

• мене’? пРНВеРнути увагу Д ю Рукомесний набуток, щоб у та
своїми шла‘Ч,иь“ дочка. ЗреШТО1<1 ААанииі: мовляв. дивіться, яка
кааатм пиро6пми жінки; при пеони»*1 знаємо, як вміли пишатися
Паребумючи’в кИЦЖТІ 1X541 Зустрічі ‘а обов'язок по

Р°ДИНаХ "‘^РШимТу^	деталь; в українських

Мі	«‘"РопонУвати гостеві ви^и націо

вселюдно фальбувати
(•провітрювала*) на "
ль-

,,.„ного рукомесництва, яки

кевсі жінки. Працює чимало Гурт^‘. займя>37.	"

.іЯЄртин. блуз, рушників тощоУ^кА‘ ’

,;щтва міцно закоренився в д1ар21Тои пРавічний8иг^ й

,, „ралений - рідко хто 3	£>Рі, Хоч: н, " *>» до рук

Отже, вдавнину на Варвапи . Д Щанує тПя ’ ві«
яс,кати. Проневдатливих казали Н’вУЛОТІ’«“"Х‘"Клц^“

асти . на три веретена напа™?”*не'««ит^"Мі"1 »п"
в1 «дошити - на куделю ковдою ’’ Мр"їю “^р"
Оскільки Варвари »важалЛД°Г™.!:	' СУРГ8«"’«"

зли представниці -слабкої стат. ЇЇ СВя™м то йл
дівочих гуртах. Юнки готували І НаИ7ишншіе по п 0ГовІДзна.

«.«і. на вечерю. Кожен

ІівКУ-	.	-	...

Сівши за стіл, парубки не поспішали їсти обрядову праву.
Справа в тім, що за традицією юнки готували так звані і ліві. ва
реники, начиняючи їх клоччям або вовною. На Поліссі замить ма-
ку підсипали борошно. Такі вареники звалися пирхунами — бо
мука з них пирхала, розліталась навсебіч. Це завжди викликало
загальний сміх, а невдаху охрещували пирхуном.

Народна творчість зафіксувала чимало прикмет, прислів'їв та
приказок, в яких відбита вся обрядова структура, характерна для
свята. Згадаймо найбільш похідні.

і Яка погода на Варвари, така і на Різдво.

(Який день на Варвари, такий і на Сави.

Дерева в інеї — урожай на фрукту.

Якщо горобці збираються купками на деревах і

то буде тепла зима.	~ н1ивим

Хто заспить на Варвару, той цілий рік буде ХОЛОД1В,
Якщо проти цього дня нічне небо в зоря
а сліпе й тьмяне — на тепло.

Микола закує.

Варвара заварить, Сава закалить, > чИТЬСЯ, як півень
Яід Варвари до Нового року стільки Дн

І’ порога скочить.	_ гоТУй аоаи- 4 як

' а	. ,м то на зиму

і Якщо на Варвари гострі морози,
Розтане, то кажи оглянути сани.	кРа<:Нв’

, Якщо в грудні на Варвари болото, то 'У

Т°	Ж їй У давнину 0арг^іу(гі«<*

Варнари, а також Сави та ***^сНіла* ЯкаЛ ові>.

М ар’/що6 хліб РОДИ0 » садиВИИвЯРта. І НЄВИ1цо

ки й*Трпбут уже нагадує різдвяні с 0ЄСНу. Пр^я1<о’е зерно*’

'••11В' А ^арВаР день уже поверти ^чИЛК НВ } МЯ|{ОМ«

н« * варвари ночі урвали і дн« *£°варе*нкИ ' *	|

аіДтого ,, готували колись Д>вч	|
САВИ ДНЯ ПРИБАВИЛИ

Якщо Варвари вважалися жіночим святом, то Сави, котрі пги
падають на 18 грудня, позначені чоловічими обрядодіями. Що-
правда якихось особливих відзнак не було. Проте досить оригі-
нально справляли День ангела ті, хто були Санами.

Рано вранці однолітки сходилися до винуватця урочистості і
посіпуючи за вуха, пропонували сісти на ослін, застелений кому’
хом Потім гуртом піднімали іменинника під стелю і, тричі підгут-
нувши (звідси й термін — гутати), вимагали відкупного:

_ Добродію імениннику, чим відкупишся? — запитували,
тримаючи його над головами.

— Та я ж, теє,— виправдовувавсь іменинник.— Не знав, що ви

завітаєте...

— Знав чи не знав,— відказував хтось один,— а пам’ятати му-
сив — сьогодні ж твій ангельський день?

— Гаразд,— нарешті зголошувавсь,— ставлю четвертну!

— Отакої! — кричали наперебій гутальники.— Ми стільника
мучились з тобою, доки підняли, а він жалкує щедрого могориче...

— Тоді ставлю півлітра!

— Мало,— не поступалися гості.— Вимагаємо кварту!

іак торги тривали доти, дони не стомлювалися присутні. Насс-
танок ставили умову

Якщо не одкупишся більшим могоричем, то відпустимо сті-
лець. Рахуємо ДО трьох...

т 1 аятГ ЗГОлосившисьі опускали іменинника долі, здоровили
прийти^на* вечеріо010 ЧЄрГу пРичашав гутальників чи запрошував
Але найопи'пнї Н' Д° цього обряди існували в усіх селах ? країни.
ЛРОХОДИЛО на Сави Таких ІМЄИ рані^
рившись в одній у 1 'к°Дили оселі іменинників, а надвечір,
дійство називалося ^иіаН0йУвали всіх разом. Таке жартів;1ИВЄ
ко» оскільки документ*0^011' авки* Чому саме так, сказати ва?*
їм жм удавиину була ' ИИх свідчень бракує. Очевидно, з ЦИ-

Всаджуючм на остіі?ВЯіана ЯКась сатирична обрядоді*

Як був Сава,	И'М 1 ''нника, казали:

лодищ!	' “ їв паляниці, щоб любил" »°

Коли ж

Гутали‘ присшвувцли

Ювкц в
Гер' бо

Лабцд був.

вид'

бо а	у 

сдо по	був.

3аг'ивацДо

іменинник мав почас,^
иісммн ТЖ*ОЖ

по

ч«оч ці.

 Ченку зі своїм**

пер***’
уягаючи однолітка за вуха, приказували-
Бов, бов, бов —
Совка вмер.
Похоронили Савки
На дубову лавку *
Лавка трясеться ~~
Савка сміється,
Лавка дрижить ~~
Савка біжить...

На Сави жінки збиралися в рукодільницькі гуп™ л
„ра -і савити, і варварити, і куделю кучмар„ти, ,,°°
цював, то казали:	™ * «« яра-

іСавила та варварила і сорочки собі не справила.
Сави і Варвари на мені сорочку обірвали.

Який Сава, така йому й слава.

По Савці свита, бо на Савку шита.

1 Бідному Савці нема спокою ні на печі, ні на лавці; на печі пе-
чуть, на лавці січуть.

Сава приїхав на білих санках.

Сава бідний, а Микола багатий...

Сава — батько зимового Миколи.

І дійсно, слідом за Савами заступало одне з найшляхетшших
свят — Миколи. Натомість це вже була пора, коли сонце поверта-
ло на літо. Отож і казали: «Сави дні прибавили».

ХВАЛИ ЗИМУ ПІСЛЯ МИКОЛИ

^},еодно пРазники — Варвари, Сави та Миколи.—що вгледіли
'!*1 <-'йяти.ім *’ себто йшли впритул, звалися в народі .миколаївські
7°г° Микол* Цей факт говорить сам за себе: в народЦ-К> їв

ЩО припадає на 19 грудня, ставилися з

і 3имовийКМЬКИ *В.ІН ДР*ГИЙ ліеля &іга ;}аСТ>ІІН^чНусіх бідних
г)ві(<^°Лениу ИКолай здавна вважався ПОКРОВ‘£ГЄ’ ‘ и На яких
втУ»ав діТе» землеробства і тваринництва, зе.мн

^'Ял»амаЯп ;іась мені легенда-переказ. яку ш* ®

,.	Мол и *РИВЧаіОЧИ ЩОрвНКУ ДО «ОтЧЄНЗШУ-Ось ЯК Д"

. Міг аін Ся сплтому Миколаєві, бо він	Якось «ер-

І/п^в‘ТНІМ ДНОмУ ХЛОПЧИКОВІ, ЯКИЙ ЩОДНЯ м<)' биВ лоїсіакі'

Микола зустрів дитинча,
г°бі, Боже, а це мені, Боже?
_ Що не ти. синку, робиш? - запитав святий Миколай

— Богу молюся...

_ Д ЯКІ ЩЄ МОЛИТВИ ЗНЙЄ-.

_ Ніяких, нікому було навчити.

’це біда.- погладив хлопчачу голівку бородатий
дідусь.- Аби щиро і від душі, то і молитва тебе спасе від пото-
пу Ти не потонеш У ВОД/ — І ПІШОВ геть.

За кілька днів уся земля покрилася водою, лишень одна
гора лишилася ие затопленою. Побачив її хлопчак і пішов поверх
°КЄвНУОсь так і врятував хлопчика святий Миколай-угодник,—
завершили оповідку мама.- Відтоді його і стали називати Чудо-
творцем, бо він допомагає всім, хто молиться і вірує в Бога.

Легенда ця мені вельми сподобалася, і я ще довго віриь у її
реальність, ласкаво поглядаючи на ікону свят го Миколая, що
Його відтворив невідомий маляр .зі світськими рисами і великою
бородою

Саме цей атрибут — ласкаве і добре обличчя та розкішна боро-
да _. присутній в усіх образах і переказах про Чудотворця, кот-
рий творив на землі безліч добрих діл. Про це існує багато опові-
док. НаЙпопулярніша з них — це мандрівка Миколая з Касяном
Як ви знаєте, свято Касяна припадає раз на чотири роки — на ви-
сокосний — 29 лютого. Саме цей факт неповаги до злого Касяна
і обігрується в багатьох сюжетах.

«Якось Касян та Микола йшли в церковних справах, зодягнув
ши білі ризи. Дорогою вони зустріли бабусю, що загрузла в багню
ці. Миколай і каже:

— Давай, Касяне, допоможемо старенькій!

— Я не можу, — відповів попутник.— Мої білі ризи забруд-
няться...

Миколай тим часом допоміг немічній жінці вибратися з болота,
але при цьому замастив одіж, йдуть обоє мовчки, коли це їм на
зустріч вийшов Бог і питає:

Чого це в тебе, Миколах), брудні ризи?

Там дорогою «вгрузла бабус я,— відповів Чудотворець.—- то
я рятував її.

- А в тебе чому чисті? - звернувся до Касяна.

— А я не побажав бруднити.

Гаразд,— промовив Бог,— якщо ти злегковажив святу за
повідь допомаї ати людям у біді,— то пам ятати тебе будуть раз
двічГ**а^ік!»*’ 8 ЇЛикоЛая за його Добрий вчинок відзначатимуть
колядок\Аовити:яВЯЗДИИЙ ‘ <>6рЯД пиво»**РІ‘іня. В одній з давніх

Ч^му гак нема, як було давно.
* уло 1авно, а з первовіку,
вмгим Миколаям пива не варять ..

мас, сучасників* Ала*^ *'1ЬКч СТОЛ1ТЬ ^“У. вони наче звернені до
при Д..НЮ Хнщю X'“ Т.‘ЛМ<Н “Р—• “ Й “ ЗН0,ОТЬ
волаївськісвята в кпшмг * 1,аіц>Рхв< Між тям, в Україні на ми
•влн «з пивом» (очеви	КЬт,Ька Днів поспіль гучно святи?

більший розвій в побути Л7ЬСЯ Нв УВД31 м^доваР1н*иї' яке маЛО

Селяни скликали гостей, празнувалн»
...і запрягш» в сани коней, їздили довкола „л .	.

слизькии СНІГ цього року випав.. Недарма а од^Х’
)»а’1’-'‘ мовиться: .Микола бородою трусе- дороГЇ .теле.

,по пору зима остаточно лягала на землю. Зі6ран0 .Ліжжя
припаси, і селянинові можна було вже не тільки п«,^.

И але й 3 боргами розрахуватись. Тому, хто не встиг а6о
ати до цього ДНЯ позичку, казали: «Коли ти мені не від-
зміг ВІА\диКОли, то вже не оддаси ніколи».

даси А° у світі відомий знаменитий Сайта Клаус. ідо ощедрюс
В уСЬ2яГаТими передноворічними дарунками. У нас цю роль
дітвору Мороз. Але не всі знають, що в Україні був свій наніо- £
виконує Д1А и дИТЯЧИх розваг, котрий і дотепер живе на Галини- 41
пальний па р ом є свЯтий Миколай. Здавна на Прикарпатті та
НІ. Його проо Р очисто ГОТувалися до цього свята. Особливо чека-
й у Карпатах Уі	иайповажанпиий в родині, переважно

ли ЙОГО Діти, п і	ці в доброго Миколая {на зразок Діда

діись. "еРеаД“ “ д “оселі з подарунками, які заздалегідь готували
^. знаючи уподобання кожного дітлаха.

Вручаючи іменні гостинці, святий Миколай згадував усе те
добре, що зробив протягом року малюк. Для чемних діток була
спеціальна приповідка:

Ма.мусеній господині.
Що порядок любить все,
Даруночки несу нині.
Бо дитина на них жде.
Ой голубко, моя крале,
Слухай маму все свою —
То не тільки книжку й лялю,
А й цукерок принесу!

Натомість нечемній дитині читався інший вірш.

Ти, дитино моя мила.
Маєш тут, що заслужила,—
Я до тебе загостив

І дарунок туто’“““ага.

Що не елухал

Аиі хама.Р іай

Тому рі^У- £	ай!	»,«

Дає святий Ми ° заї„еи«^

Діти свято вірили в іс1*У°аНкНий знав пР° все годоа"0'
«е гнівити «діда Микола .	вист“вй'де ігіНос>'й

Дійовий виховний момент. вуВйли ЦІка нМм	Ш

Лр1м того,в шк„лах яя‘“ХУлай. ПоР^ ’ " дідус» »
Дійовою особою був святи авсЯ переК були	л МИК^8'

Див в’юнкий чортик, що н	варто. 60 0 м що	бУди

вручати дітям подарунки ”^®чувалися т^м'оВ1 яки* • и зо*
Азе Так, вистави завжди зв^У^рв. »	М>-

УСІМ вибачав. Такі ДР»«а’иЧХй найвіЛ»’,;„ .Сул0’"
хлорні сюжети, писали ДЛ однеє*
І*ма І.франко. В заключиї» V моаиг 
-я., створеної ним.

А ви. руські д т чи
Чи добро, чи лих

мш,

енькс!


Будьте есе з собою, як одна родина.

Любіться все разом, бо кругом злі люде,—
Коли серед своїх любові не буде.
То чужі нас певно не будуть любити,
З ваших сварок скористають,
щоб вис всіх згубити.

На честь святого Миколая створено чимало пісень, зокрема
й релігійного характеру.

Але найпопулярнішою була і залишається така пісня:
А хто, хто Миколая любить,
А хто, хто Миколою служить.

Тому, святий Миколай,
На всякий час помагай.
Миколай!

А хто, хто спішить в Твої двори.

Сего Ти на землі і морі
Все хорониш від напасти,
Не дасш му в гріхи впасти.
Миколай!

А хто, хто к Нему прибігає.
На поміч Його призиває.
Той все з гори вийде ціло,
Охоронить душу, тіло.

Миколай!

Омофор Твій нам оборона
І одна від бід охорона
Не дай же марно пропасти
Ворогам у руки впасти.

Миколай!

Миколае, молися за нами,
Благаєм Тебе зі с лезам а,—
Ми Тя будем вихваляти.
Ім’я Твоє величати.

Миколай!

Миколай, крім усього, опікувався і дикими звірятами. Одна
з легенд, записана на Черкащині, оповідає.

• Один чоловік їхав лісом і захопила його ніч. Мусів ночувати.
Випріг він воли, дав сіна. Коли дивиться: недалечко від нього на
пустирі звіряче збіговисько. Злякався чоловік, ще б пак1 Вовки,
лисиці, зайці, ведмеді., таке назбігалося — страх глянути! Сидить
заєць поруч з вовком і не боїться його. • ТІ І о за дивовижа» — ДУ‘
має собі чоловік. А коли йому вже від серця відлягло, він пильні-
ше придивився і побачив: сидить поміж тією звіриною святий Ми-
колай — старий сивий чоловік. Сидить і щось тим звірам розка-

зує, а вони слухають, розвісивши вуха».

На Миколая припадає і обряд «полазників»; їх влаштовують
чотири рази на рік. Про один з них ми вже розповідали. Крім того,
їх чекали на Анни і Різдво (деінде на Новий рік). Миколаївським
«полазннком» переважно був господар, Найраніше вставши, вік
обходив подвір’я, а потім, зайшовши до хліва, казав тваринам'

— Дай, Боже, добрий день, щобмсь худібонька здорова була та
' я з тобою ще й з своєю жоною і діточками! — і заходив до хати
як перший перевідувач оселі на святого Чудотворця.
Про повагу, з якою СТяи

, «. що практично в кг«1‘.'л,,г» до

уже МОВИЛОСЯ. Він ,,ахи »'И Осед	вТ^ИИЯ

з ІМ ям святого Чу 8 УСІ* йід„Лй и,,г0	г0“

елів їв та приказок. ««Ри»

Після Миколи пщениця

Варвара постелить, Саг

Пкр^ Поле.

Варвара показує
гвозде.

а логла

д°Р°гу, Сааа

Д1'ТЬ, а
мости

МиК0Ла

•^Осге,

стукне.

У цей день люди хоч ,
погоду: як впаде великий іща ?-ал“- не .
мороз, то також на доби, ’т°бУДегап1 забПали .» й
зиму після Миколи!» Р ХЛ10а й городину‘т аро*ай хлі^а 8ЧНТи
”ОМУ^„:.ХЯ,Х"

а Микола

°ла при-

День зачаття святлї г™	Л

гачений якимись оеХІ?™' "Рннадаг и» 22 грудня „*
Жінки надто Оетеріга зигя о6рядаді"ст»»чи. Хіба що мгі-ні
родині. В яких СтХіТ™Г“- а На	*

те вдав мину це була, очевидно ™ Намагалися яе прясти. Про-
н^Роді цей день досі «я Д ’ Д !ТЬ 3начУЩа подія, ОСКІЛЬКИ в
3 Що на Ганнине зачаття ГЬ •р0ДНЙам" «”“<«• Ц’ "о»«а«о
ЛЯ ЧОГО Сонце ОКШРПТ ЗТТЯ приііадає зимове сонцестояння, ПІГ-
*^РИЙшли Ганк-ч & йЄ ^о, а зима на мороз к Відтак казали:

Традиці* ~ С1даи в са«*я».

Щоб остаточн° В-ЦЄИ день юнки збиралися на свої дівочі громади,
які вже не ° ОО‘ ОЙОРИТН’ як святкуватимуть різдвяні празники,
про папуб За гоРами. У попередньому матеріалі я вже розповідав
ся і на лі Цьк* гР°мади. Варто, очевидно, хоч побіжно зупинити-
як і хдоа°ЧИХ' $<>Ни також мали свої традиційні форми. Так само
Називя т Л^1 д^вчата вибирали з-поміж себе старшу юнку, котру
в°чі зіб И *0Таліаншсю», У її обов'язки входило організовувати ді-
рі ^ання і керувати їхніми громадськими справами.

•Мада аіДл^нУ од юначого посвячення в парубоцтво, дівчача гро-
Еечоп НЄ ала,-итовУвада іспитів тим, хто зголошувався одвідувати
тинні НН2ЛІ 411 лосаітки. Але було одне неписане правим: на колек-
Яряет/ М°1’ЛИ Приходити ТІЛЬКИ ТІ, ХТО вже НаВЧИВСЯ?ИЦІі^* не’
Сі1Дітцї Чи ШИТИ, оскільки на вечорницях та досвітках 1ІВН^
пРаця ’_^СК1',ЬКИ це бУла не тільки форма ДОЗВ1Л1Я1* &Тому матерії
Г1^Р1П . Г СВОеР1ДНІ ОГЛЯДИНИ ДІВОЧОЇ ВПраВ'‘Лиг.к пукоДіЛ^Ж
Нчцтн Ні3^ Дозволити йти на досвітки, навчали д

було святим законом у кожній роди та досвіт- 
Кі| МапТ°’ ОЧЄвиДно- нагадати, що українські ае чУМТИ в тій
«“ЛИ ще одну оеобливіеті.: молодь залишала» »»’•

саа
оселі, яку наймала. В хату вносили кулі чи сіно, розстеляли їх на
долівці, покривали веретами та рябчунами. Кожен юнак лягав
спочивати з дівчиною, з якою мав намір одружитися

Я розумію, сучасний погляд на традицію такого дозвілля
сприйматиметься по-різному. Але не варто робити скороспілі ви-
сновки. Високий рівень тодішньої моралі не дозволяв будь яких
дові іьностей. Дівчина до шлюбу не мала права мати близьких,
ебто інтимних стосунк  з юнаком. До речі, про це добре пам'ята
їй і хлопці. Якщо юнка втрачала недоторканість, не вважалося
найбільшою ганьбою, яка переходила не тільки чя неї, але й на
батьків та близьких родичів...

Своєрідним регулятором дівочої цноти буз удавнину так зва-
ний обряд «комори*. Перша шлюбна ніч весільного церемоніалу
мала підтвердити перед свахами молодого дівочу цнотливість. Як-
що її не виявлялося, то на батьків привселюдно вішали хомута або
обмащували двері та ворота дьогтем. Можна тільки здогадува-
тись, якою ганьбою при цьому покривавсь увесь рід молодої, котра
порушила традицію — втратила до шлюбу дівочість. І навпаки,
чесній дівчині виявлялась висока шана під супровід величальних
пісень, батьків і всю її родину частували наливкою, виготовленою
і ягід калини як симьола дівочої честі.

Ми можемо заперечувати чи погоджуватись з цим досить суво
ним. я на сучасний погляд, звичаєм, але замовчувати його не
лаємо і рьва: впродовж кількох століть па всьому терсш України
до обр.іду «комори» ставились з розумінням і незаперечно дотри-
мувались його. У такий спосіб регулювались дошлюбні взаємини
моло, і, зокрема й вечорницькі та досвіткові обряди.

В обов я.зки дівочої громади входило допомагати старим і не-
мічним односельцям, доглядати і впорядковувати одинокі могили
на цвинтарі чи в полі (а таких було безліч, зокрема козацькі та чу-
мацькі), організовувати дійства «на вигоні» — веснянки та гаївки,
купальське топлення Марени та пускання по воді вінків, «водіння
Куста чи Тополі», громадські та релігійні ходи-шестя, наймати
й доглядати за вечорницькою хатою, квітчати церкву напередодні
великих свят, організовувати колядницькі щедрування, брати
участь у ворожіннях на весільному церемоніалі, зокрема «відлу-
ченні» зарученої дівчини од дівочої громади. Це було спеціальне,
досить урочисте дійство — прощання з громадою і дівуванням.
Про це мовиться в одній весільній пісні

...Ідуть дружечки у три рядочки,
Ярина попереду.

Усі дружечки по лавах сіли.

Ярина на посаді,

Усі дружечки заспівали,
Ярина заплакала.

— Ой чого плачеш, чого жалує ш,
Молодая Ярино?

Ой чи жаль тобі татонька свого.
Чи подвір' лчка його?

- Ой не жаль мені татонька свого.
Ні подвір'ячка його

Тільки жаль мені русої коси ___

Дівоцької краси.
Таким чином, дівочі грОМади	'

вали чимало важливих спрао 31 * іГ"'РалрСчвд
Найполулярнгшою була Та> р я<ійрр00ото’о незайу^г"1*'«Шу-
понуааь розгадати його Цілющіст^МаН’^пав^

П^іс його Ло
До чолову ?роаді)
\ „7іка “°го "«
к рУЧе^ки не брали '

Поніс ного до ради ~~	4Й

До жіночої громади	V

а доте його до ра(,и _	В

До дівочої громади	™

А доньки його пізнали,
а & У Рученьки набрали:

Та се аілля барвінеиь.

Буде дівонькам на вінець

З Ганниного дня починали готуватися м свят , Ж1Н„ ч.„и
ли й припирали оселі, посилено годували свиней, щ<* ч81я -,1Ж„.
ну до Рмдна. В цей день спостерігали і за погодою

Сонце ясне, променисте — Новоріччя Буде морозяним; якщо
ховається за хмарами, а на деревах висне іній — під Новий рік
буде хмарно з відлигою.

Тихий і безвітряний день — на врожай садовини

Коли йде дош — вся весна буде дощовою.

Якщо в цей день виють вовки над слободою — то на падіж ху-
доби.

Отже, Ганнині «родини сонця» прогнозували різдвяно вод-
хрещенську погоду. З цього приводу побутують і прислїв я. « ка
Танка до полудня, така зима до кінця грудня», * [П‘-В
рить, Микола за гвоздить, а на Ганки - сідай у санки» чи «Як.
Танка до ніченьки, така зима до весноньки*.

СПИРИДОН СОНЦМОРОТ НЕВО ПЛЕ	І

святого Спиридсна Ч
За довголітнім прогнозу*®*	в ^т8НИЬ‘’Ч^Угий бік*]

25 грудня — вважається найХ	*сонце переходе ” у святкЯ

ну. Люди це ПОВ язують З ТИ.М’	цЄЙ день '*оаЯГ.яИТЬ до геВЛИ

а тому небесне світило,	,ь на санях, »*Д ' щхУРУ 1

вий жупан і, зручно вмостив натягуй ве£.6усЬ щоби ьгТ*’
країв, а зима, порадувавшись Ц “наклич4* '^Ссть Сонцеио-
ЛОЧИТЬСЯ цілу Ніч ПОПІД ВІц не сому ВДавНИ 	264

вали й розпалювали печі
рога дайбожичі цілу ніч палили вогнища, а вдосвіта, зустрівши
перші промені сонця, виходили на околиці сіл і голосно кричали.

Удявнину на Спиридона Сонцеворота намагалися не працюва-
ти, «щоб миші не точили соломи» і щонайбільше — не свердлити,
«бо будуть нападати на врожай черв яки». Богомільні селяни обку-
рювали димом оселі, бо «Святий Спиридон вс ю нечистоту гоне з ха-
ти» А на покуті ставили відро із землею і втикали в нього вишне-
ві гілочки: якщо ролів ються на Різдво, то вродить гарно садовина.

З наступного дня люди починали спостерігати за погодою:
яким був кожний наступний день, такою була погода чергового
місяця — 26 грудня прогнозувало січень, 21 — лютий і так аж до
Різдва; 7 січня завбачувало погоду на грудень

Якщо на Спиридона ніч ясна, то зима буде холодна, а літо жар-
ке; якщо темна — зима тепла, а літо похмуре.

Існує цікава легенда про те, що Бог укоротив ніч саме на Спи-
ридоня. Її записав на Харківщині дореволюційний етнограф
П. Іванов, а згодом цей сюжет використав і О. Воропай. Наведу її
повністю.

< Був колись такий чоловік, шо не боявся відьом, по йменні
Спиридон. Коли парубкував, то дівчата слідом бігали, бо вельми
гарним вдався від роду. Особливо побивалась одна юнка: і так
горнулася до нього, і сяк, а йому хоч би що.

Якось він розлаявся з нею, і вона сказала:

— Ось я тебе цієї ночі задушу!

Як тільки настала глибока темінь — Спиридон якраз не
спав,— почала підкрадатися до нього — в кішку обернулась і очи-
ма світить Тут він і зрозумів, що в неї вдача відьмача. Тільки-но
скочила кішка на груди, він тут же схопив її за хвіст і вдарив ув
землю, а труп одніс до яру.

Ранком люди знайшли тіло відьми, поховали і хрест постави-
ли. А відьми, звісно, живуть громадою і одна за одну заступають-
ся. Як довідалися вони про таке, вирішили розірвати на шмаття
самого Спиридона.

Знову заступила ніч, навіть темніша, ніж була. Довідавшись
про це, Спиридон пішов на могилу відьми, виліз на хрест і сів на
ньому, щоб вона з гробу не встала.

Що не підійдуть відьми до хати святого Спиридона, а його не-
ма і нема Вони знову до могили, та побачити на хресті не можуть.
Тоді вбита гукнула з могили:

Він сидить на моєму хресті, а тому я не можу встати?

Як почули це відьми, зразу здогадалися. Сіли, порадились, як
взяти до своїх рук Спиридона. Одна й каже:

— Ле ’імо до Києва, там є мудра відьма. Вона й порадить, як
це зробити..

Оскільки київські відьми знані всьому світові, то так і вчинили.
Вислухала їх стара нечестивиця та й сказала:

Зберіть зараз дванадцять недогаркіи од свічок, ними підпа-
лимо хрест й візьмемо його живцем!

Так і зроби їм; нашукали дванадцять недогарків і почали ними
па пити фіі уру. Палять вони його та й палять той хрест і скоро він
впаде на землю Святий Спиридон бачить, що біда, та й каже:

Іосподи, Боже Мій, укороти ночі хоч Трошки, іцоб хрест не
перегорів до ранку, а то мені смерть тут буде!
Тільки Він це сказав а піп	'

летілися на всі боки ТЯи Н1 3акУкупі» * —

З огляду на це в народі П®7"Й Сп4идп?*' 8ідЬМц ту-
хоч ка гороб'ячий скік. аад	..р„"««*. жи,и^.№

дяк прибуде ня М0КО8е ,	— И" "Р«6уде Дад“»: -На Є

чима підпирає - днв Д06^<ЇЇЇ
арот^о,ЇЛе

ПРИЙШОВ ТОМА_СИДЙадш
дамї Як в,? пеХкалися'кожГи’ггїа ’ бї™ть“а “'™х Я обр»
1 °вторним, бо як Мозиться «Шг ЗМИК Г?ув посво«му цікавим
Ло у святах чимало спільного побуту»; !ЛЬ“Ц€’ Т0 С30£ С8ятае«- Пу-
сті, про як: Я намагався, в міру М( + ”к иР*™яа.ть* відмінно ;
не повна картина наЩуі Н£ ціона " ’ОПовд™™- Звичайно, {
конніетю, як ви самі розумієтеЛ щ,СЛадщияи-Ал^одати П *
Відтак завершу Нй їРНПП11 ’ д илу Н| °Аи*й людині,
празниками — Томи та Ланиїл/ СВЯТКОВ1СТЬ Двома грудневими
ня- їх л народі. зоХо Т™ ’ Щ° лРІ,пад^ть ** 24 * ЗО груд
лрислів Я. котрі ?ЯМІ ‘ Не від3начали’ Хс)ч збереглися Цікаві
вдома с чи . І X ГЄ0Є Говарять: «Прийшов Томе-сиди
діти вдома» "	1оворив святий Тома, що в грудні найліпше сн-

цебто М ' їрослів я ш>в язані з тим, що передріздвяні та різдвяні,
Шйми	а^° йорданські, морози вважалися наДсильні-

час • **ер,,дко траплялися випадки, коли люди, вирушаючи в цей

У дорогу, наражалися на велику небезпеку.	

г , Ле’ мені здається, Томове застереження безпосередньо і
 нзане з Даниїловим днем, який уособлювавсь з трьома юними
 и •тиянеькими отроками — Аяаніем. Азарієм, Мисаїлом та про- '
р Ком Дамиїлом. Одна з оповідок, що була свого часу вельми по- 1
УлярноЮ( засвідчує слідуюче. Вавілонський нар Навуходоносор,
. 1,и вірував у дохристиянських богів, наказав звести золотого ,
ла висотою в шістдесят аршин. Після цього зібрав усіх сво л
^-ьмож, наближених й підданих і велів їм бити ІЕ/  :

У каноні. Як тільки почулися звуки труб флейт, дншень '
ннцьма, 8Іддаючн шану своєму покровителевь^Л-^иь
а,нн> Азарій та Мисаід — юааки-хри- тия« і ійіаюЧу .
ц' Розгніваний Навуходожюор нака іав КИгЛивели християн .
_ч- розпалену в сім раз сильніше, ніж завжди- Р знаХОди ,
і<тюсті печі, але вогонь не спалив їх, оси - 0ОГнк> живи**1 <
; ь під заступництвом ангела. Юнаки ® Н мужністю цих моле :
шкодженими. Здивований силою <Р цАИіко^оно«'Р >веЛ-:'
Пои-»ЛІОДЄЙ ‘ вРа*ений дивом, яке ' талс" '^ооронмв лі,! острахом <
Призначити їх на високі урядові посади і

ЄРТІ будь-кому ганьбити християнок,	юкрема в *	,

' акий ДОСИТЬ примітивний С1ОЖЄТ Н" . рат1|СЯ З ГИ41 ' •	<

Ск°ви; велиноі поп%ярн(Х.ті. Він допомагав	(
ще дотримувався дайбозьких вірувань (як ми знаємо, цей процес
тривав не одне століття). Протягом кількох віків у Москві, за тиж-
день до Рпдва, прилюдно розігрувалися подібні сценки.

Огь що написав про них англійський мандрівник Дж. Флетчер
і 58Н році. Напередодні «...кожен єпископ у своїй соборній церкві
показує трьох отроків, що горять у печі, а ангел злітає з церковно-
го даху з вогненними хвостами, які створюють за допомогою поро-
ху. так званими холдійцями. Протягом дванадцяті, днів отроки
повинні бігати містом, перевдягнувшись в химерний одяг, робля-
чи різноманітні жарти, щоб у такий спосіб оживити обрид. На цій
урочистості завше бувають присутніми цар і цариця*.

Окремі фрагменти цього дійства мали місце і в Чернігівській
губернії, де, як і на Поліссі, значно пізніше оволоділо умами хрис-
тиянство. З відходом старого року проповідники християнства
пов’язували переможну акцію нової віри. Власне, саме тому й
культивувався вище наведений обряд. Але варто наголосити: яки-
ми б крутими, нерідко й жорстокими не були заходи стосовно до-
християнських вірувань, все ж остаточно знищити їх не вдалося.
Як яи переконалися з попередніх матеріалів, кожне календарне
свято так чи інакше зберегло кращі зразки поетичного і філо-
софського мислення наших пращурів. Особливо це помітно в поза-
церковних обрядах, які живуть вже протягом тисячоліть. 1 за це
ми маємо дякувати долі, яка хоч у такий спосіб зберегла нам істо-
ричний досвід попередніх поколінь, а відтак ми маємо можливість
чіткіше уявити життя і побутові взаємини наших славних прапра-
щурів.

Отже, двома святцями — Томи і Даниїла — ми й завершуємо
народний календар. Введені в обіг обряди та пов язані з ними дій-
ства красномовна засвідчують: наш народ умів не тільки працю-
вати, а й влаштовувати своє дозвілля Звичайно, я оприлюднив
далеко не все розмаїття з духовної культури наших пращурів.
У повсякденному житті, якщо взяти до уваги регіональні різнови-
ди, було значно більше празникових дійств. Але й те, що дійшло
до нашого часу в літературних та наукових джерелах, спогадах
літніх людей, а подекуди й у побуті, допоможе нам, сучасникам,
уявити більш-менш цілісну картину календарної обрядовості. Вся
вона пронизана глибоким поетичним світосприйняттям, високими
рисами моральних критеріїв, шанобою до природи, своїх поперед-
ників і світлою вірою в будуччину роду та народу. Поклонімося
й возраду ймось, що миє нащадками, може, не завжди й вдячни-
ми, Цих воістину -еніальних пращурів нашої багатостраждальної
історії. Наш сйящрний синівський обов язок — бодай раз на рік
запросити до нразникової свягвечері їхні світлі й праведні душі,
аби всім разом скуштувати родинними погостинами смачної
куп й проспівати дзвінко, коляди за щасливе майбутнє рідної Ук
раїни.
65

ОГЛАВ

З Петра Вериги чекай відлиги

39

Суджений, йди до мене кашу

обертається

Святий Конон кіньми править

На Руфа зерно рушиться

92

86
89

47

51

53

58

60

Жилавий понеділок зуби полоще
~	їсти

Дідух нашої оселі З

Вітай бджолу на Зосима
Прийде Вербниця — назад зима

Щоб Гаврило хати не спалив
- - ------------------

КВІТЕНЬ

На Благовіщення зими не лай

Недалечко красне яєчко

Як не тепер, то в Чистий четвер

СІЧЕНЬ

Гнат покваплює дівчат 6

До Ннсті точи снасті 8

Коляд. коляд, колядниця 10

Різдвяне свято 17

Наша Малайка качура пасе 21

Ходить Ілля на Василя 26

Тікай, кутя, з покутя ЗО

Тріїци, не тріщи, а вже минули Водохрещі

Прийшов Предтеча і забрав свята на плечі

Пів-Івана ложки полоще 37

Твоє даннс на моє одданнє 38

32

36

42

44

ЛЮТИЙ

Якщо на Стрітення мороз буває
Святий Влас збиває ріг із зими
Чого ти Касяном дивишся 46
Не женився єси. то колодку носи
Масляна, Масляна, яка ж ти мала
Великий піст усім прижме хвіст

БЕРЕЗЕНЬ

Його зірка з неба впала 64
На Обретіння птиця до гнізда
Яка Явдоха, таке й літо 67

69

----- -------------- . г
Сорок Святих сорок лопат снігу кинуть
На Олекси кидай сани, бери воза	и

Пусти мене, моя мати, на вулицю по
Благослови, мати, весну закликати
Нивко, нивко, верни мені еилку

вернеться 94

98
Дороге яєчко К Великому дню 101

щр прийде до дівок Поливальним понеділок 107

їм царство небесне, а нам ще прожить 110

Плиньте, плиньте, в рахманські краї 113

ТРАВЕНЬ

Прямі б’ють — Івана чуть 116

Дочекався Луки: ні хліба, ні муки 118

Юрієва рога краща од вівса 119

На Бориса і Гліба найпізніша сівба 126

До Миколи не сій гречки і не стрижи овечки 126

Зілот Симон оре, а Снаситель сіє 128

Мокій червоний — літо грозове 131

Лукергя прилетіла й припала до тіла 132

Не прийдеться в середу Вшестя 134

ЧЕРВЕНЬ

Олена .з Костянтином льон сіють 136

Іван Головатий капусту святить 137

На Онуфрія соловей колоском вдавився 138

Ой зав'ю вінки та на всі святки 139

Трійця трьома святами багата 142

Сходяться мужі й жони на жальниках 146

1 нарекоша ігри ті русалія 148

Мала нічка-петрзьочка	152

Ой ги водо, пречистая	154

Помер, помер наш Кострубонько 157

ЛИПЕНЬ

Зійди, сонечко, на Івана 164

Святий Петро за плугом ходить 172

Прокіп нав'язав сім кіп 176

СЕРПЕНЬ

Свята Мокрини осінь при носить 180

Ні Іллі новий хліб на столі 181

Не Паликопа пильнуй снопа 187

Криницю святили на самого Маковія 189

Прийшов Спас — пішло літо від нас 193

Перша Пречиста жито засівне 199

ВЕРЕСЕНЬ

Загримів Головосік — тепла прибавить рік 204

Бережи його. Боже, ка всякому місці 205

Любив на Семена мед-пиво пити 206

Друга Пречиста дощем поливав 211

Свитку на Здвижемня скидай, а кожух одягай 212

ЖОВТЕНЬ

Куди Трохим, то й воно за ним 216

На Предтечі тулися до печі 218

1 Іонровонько, Піжровонько, покрий мою головоньку	220

Приишші осінній Лука - з’явились хліб і мука 225
230

232

234

ЛИСТОПАД

До Дмитра дівка хитра 228
Свята П’ятнично, помилуй тя нас
На Кузьми Дем'яна дорога санна
На Михайла зима саньми приїхала
у Пилипівку день до обіду 237

ГРУДЕНЬ

Третя Пречиста снігом покриває 240

На святу Катерину ховайся під периН7 241

Який день на Юрія, така й зима 245

Андрію, я тобі коноплі сію 248

Прийшов Наум — пора братися за ум 253

Варвари ночі урвали 256

Сави дня прибавили 258

Хвали зиму після Миколи 259

Яка Танка до ніченьки, така зима до весноньки 263

Спиридон Сонцеворот небо плечима підпирає 265

Прийшов Тома — сиди вдома 267