4 •	.«**;*
» Г • 2 *
# «г»
г»
« »♦ Г Т М* V
*»*”* • »	Г*** *>
глА- 'іШШ
:ГмЛсТЕЦА#
«МІ
&** н;^***»< *** 7лДп«	'Н
ч^н^' * •	***”*’*""
• » *«*'.
«М*’	• * ►
4
*г«*»'"*,“ ". 4***? ® *
♦ = і*
м*- • <-
а. г-'. ““т.	*'’•* * * -
♦	Я^?Ф4-:^УҐ*
'4 ./	ж*“*:*’Мм*'***’х'?’‘ * *
-:/^ПІи"яйГ
« «*г»
--V	г ».
-ж-
<  • «<*>•»,«» ш*.	4Ґ9 <*ж^-

ХУДОЖНЄ
ВИШИВАННЯ
АЛЬБОМ
6-е ВИДАННЯ,
СТЕРЕОТИПНЕ
КИЇВ
ГОЛОВНЕ ВИДАВНИЦТВО
ВИДАВНИЧОГО ОБ’ЄДНАННЯ
«ВИЩА ШКОЛА»
1989
ЗМІСТ
ОГЛАВЛЕНИЕ
ПЕРЕДМОВА 8
ВСТУП 10
РОЗДІЛ перший, історичні та етно-
графічні ОСНОВИ НАРОДНОЇ
ВИШИВКИ 32
§ 1. ІСТОРІЯ НАРОДНОЇ ВИШИВКИ НА
УКРАЇНІ 33
§ 2. ОСНОВНІ МОТИВИ УКРАЇНСЬКОГО
НАРОДНОГО ОРНАМЕНТУ 41
9 ПРЕДИСЛОВИЕ
12 ВВЕ ДЕННЕ
ГЛАВА ПЕРВАЯ. ИСТОРИЧЕСКИЕ И
ЗТНОГРАФИЧЕСКИЕ ОСНОВНІ
32 НАРОДНОИ ВЬШІИВКИ
§ 1. ИСТОРИЯ НАРОДНОИ ВЬІШИВКИ
33 НА УКРАИНЕ
§ 2. ОСНОВНЬІЕ МОТИВЬІ
УКРАИНСКОГО НАРОДНОГО
41 ОРНАМЕНТ А
ГЛАВА ВТОРАЯ. РУЧНОЕ
48 ВЬІШИВАНИЕ
РОЗДІЛ ДРУГИЙ. РУЧНЕ ВИШИВАННЯ 48
§ 3.	ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ 49
§ 4.	ПОЧАТКОВІ ШВИ 56
§ 5.	ВИШИВАННЯ З ЛІЧБОЮ 66
§ 6.	МЕРЕЖКИ 72
§ 7.	ЗМЕРЕЖУВАННЯ ТА З’ЄДНУВАЛЬНІ
ШВИ 79
§ 8.	ВИШИВАННЯ ГЛАДДЮ 83
§ 9.	АПЛІКАЦІЯ 86
РОЗДІЛ ТРЕТІЙ. ВИШИВАННЯ НА
МАШИНІ 88
§ 10.	ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ 89
§ 11.	МЕРЕЖКИ 93
§ 12.	ДЕКОРАТИВНА ВИШИВКА 99
§ 13.	ВИШИВАННЯ ГЛАДДЮ 101
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 103
УЗОРИ ВИШИВОК 104
49	§ 3. ОБЩИЕ СВЕДЕНИЯ
56	§ 4. НАЧАЛЬНЬІЕ ШВЬІ
66	§ 5. ВЬІШИВАНИЕ СО СЧЕТОМ
72	§ 6. МЕРЕЖКИ
	§ 7. АЖУРНО-МАСКИРОВОЧНЬІЕ И
79 СОЕДИНИТЕЛЬНЬІЕ ШВЬІ
83	§ 8. ВЬІШИВАНИЕ ГЛАДЬЮ
86 § 9. АППЛИКАЦИЯ
ГЛАВА ТРЕТЬЯ. ВЬІШИВАНИЕ Н.-а
88 МАШИНЕ
89	§	10. ОБЩИЕ СВЕДЕНИЯ
93	§	її. МЕРЕЖКИ
99	§	12. ДЕКОРАТИВНАЯ ВЬІШИВКА
101	§	13. ВЬІШИВАНИЕ ГЛАДЬЮ
103 СПИСОК ЛИТЕРАТУРЬІ
104 УЗОРЬІ ВЬІШИВОК
Народна вишивка — один з найдавні-
ших видів прикладного мистецтва, проте
перші друковані праці з художньої ви-
шивки з’являються тільки у другій поло-
вині XIX ст. У 1872 р. вийшла книжка
В. Стасова «Русский народний орнамент»,
в якій вперше докладно описано російські
шиття, тканини і мережива.
З перших років Радянської влади кіль-
кість публікацій про художнє вишивання
помітно збільшилася. В 1927 —1929 рр.
зроблено перші спроби показати регіо-
нальні особливості цього виду народного
мистецтва: «Історія українського орна-
менту» Г. Г. Павлуцького (1927 р.), «Ук-
раїнське шитво» Я. Риженко (1929 р.).
Пізніше, особливо у повоєнні роки,
з’являється досить багато публікацій про
вишивку, наприклад, в журналах «Деко-
ративнеє искусство СССР», «Народна
творчість та етнографія» та ін. Виходить
ряд видань, які взаємно доповнюють одне
одного, розширюють знання з історії ви-
шивки, висвітлюють життя та творчість
її видатних майстрів, наприклад: «Кир-
гизский национальньїй орнамент» (1948 р.),
«Народное декоративнеє искусство Закав-
казья» М. В. Бабенчикова (1948 р.), «Вьі-
шивание» 3. Г. Корешкової (1953 р.).
Відомі спроби створити посібники для
вишивальниць-початківців. Зокрема, слід
назвати книгу «Українське народне ху-
дожнє вишивання» О. Кулик (1958 р.),
яка особливо виділяється серед альбомів
та інших публікацій того часу. О. Кулик
вмістила докладний опис техніки виши-
вання найпоширеніших українських на-
родних швів, в тому числі й мережки,
і технології виконання їх. Цінна книга
О. Кулик не втратила свого значення і
сьогодні. Проте підвищені вимоги до на-
вчальної літератури зумовлюють необхід-
ність створення нових підручників, які
відображали б сучасний стан розвитку
техніки вишивки, нові мотиви орнаментів.
В цьому альбомі автори намагались
відобразити кращі досягнення в розвитку
мистецтва вишивки і допомогти учням
художньо-промислових училищ у засво-
єнні курсу «Художнє вишивання», а та-
кож-всім, хто бажає самостійно навчитися
вишивати.
Матеріал посібника подано в певній
послідовності, що полегшує його засвоєн-
ня. Цьому ж сприяють численні ілюстра-
ції до тексту.
Посібник складається з вступу і трьох
розділів. У вступі показано особливості
вишивок різних народів нашої багатона-
ціональної країни.
У першому розділі посібника коротко
висвітлені історія народної вишивки та
стильова різноманітність художніх ор-
наментів різних районів України. У дру-
гому розділі подано загальні відомості
про основні вимоги до умов вишивання,
інструменти, що використовуються при
вишиванні, особливості прання та прасу-
вання вишитих виробів, бракування, упа-
кування їх, асортимент тканин та ниток.
Докладно розглядаються різні техніки
ручного вишивання, подано деякі мето-
дичні поради вишивальницям-початків-
цям. У третьому розділі посібника описано
техніку машинної вишивки та види ма-
шинних швів, мережки, методи вишиван-
ня на машині.
Крім ілюстрацій навчального призна-
чення в альбомі дано узори для вишиван-
ня та зразки готових виробів.
Ілюстрації альбому виконано О. О. Гасюк
(розділ другий і третій, узори вишивок
мал. 86—129, 132, 139, 146—148, 150—
152) і М. Г. Степан (вступ, вишивки для
оформлення, узори вишивок мал. 1 — 85,
130, 131, 133—138, 140—145, 149, 153—
156), текст написала М. Г. Степан.
Автори посібника висловлюють щиру
подяку працівникам Ленінградського му-
зею етнографії народів СРСР, Державного
музею українського народного декоратив-
ного мистецтва УРСР, Чернівецького крає-
знавчого музею, Коломийського музею
народного мистецтва Гуцульщини, Музею
народної архітектури та побуту УРСР,
а також багатьом шанувальникам мис-
тецтва, які подали велику допомогу в добо-
рі матеріалу для посібника. Автори вдячні
рецензентам — викладачеві Решетилів-
ського профтехучилища М. И. Маляренко
і кандидатові мистецтвознавства заслуже-
ному художникові УРСР Л. Є. Жоголь —
за цінні зауваження і пропозиції, вислов-
лені в процесі підготовки рукопису.
ПЕРЕДМОВА
Зауваження
та пропозиції просимо
надсилати на адресу:
252054, Київ-54,
вул. Гоголівська, 7,
Головне видавництво
видавничого об’єднання
«Вища школа».
8
ВСТУП Наш народ, творець нової, соціалістич-
ної культури, досяг великих успіхів в
усіх видах мистецтва: в музиці, літерату-
рі, живопису, графіці, скульптурі, архі-
тектурі, у різних видах декоративно-при-
кладного мистецтва.
Радянський народ — нова історична
спільність людей, що виникла на основі
зближення всіх класів і соціальних верств,
юридичної і фактичної рівності всіх націй
і народностей, їхнього братерського спів-
робітництва,— складається з багатьох
рівноправних, вільних, добровільно об’єд-
наних народів, кожний з яких зберігає
притаманні йому риси національної куль-
тури. Разом із розквітом національної
культури кожного народу, який входить
до Радянського Союзу, відбувається збли-
ження їх, широке культурне взаємозба-
гачення, виробляються нові, спільні для
всіх риси й особливості, зумовлені радян-
ським способом життя.
Як і весь радянський народ, художники
співвідносять свою творчу працю з рішен-
нями XXVII з’їзду КПРС, який на роки і
десятиріччя вперед визначив характер і
темпи руху нашої держави до якісно но-
вого стану радянського соціалістичного
суспільства. XXVII з’їзд КПРС підкрес-
лив, що «головне завдання своєї культур-
ної політики партія вбачає в тому, щоб від-
крити найширший простір для виявлення
здібностей людей, зробити їх життя ду-
ховно багатим*, багатогранним» [1, с. 107].
У постанові ЦК КПРС і Ради Міністрів
СРСР «Про заходи щодо дальшого розвит-
ку образотворчого мистецтва і підвищення
його ролі в комуністичному вихованні
трудящих» (вересень, 1986 р.) вказувалося
на необхідність звернути особливу увагу
на розвиток традиційних народних ху-
дожніх промислів.
На піклування партії і держави про
дальший розвиток радянської культури
майстри мистецтв відповідають піднесен-
ням творчої активності, боротьбою за ідей-
ну чистоту мистецтва, за зміцнення друж-
би між народами.
У 27 статті Конституції СРСР записано:
«Держава дбає про охорону, примноження
і широке використання духовних ціннос-
тей для морального й естетичного вихо-
вання радянських людей, підвищення їх
культурного рівня.
В СРСР всемірно заохочується розвиток
професіонального мистецтва і народної
художньої творчості» [3, с. 13].
У Конституції гарантується також пра-
во громадян на користування досягнення-
ми культури.
Останні роки були сповнені різних ви-
значних подій у культурному житті нашої
країни. Виставки образотворчого, деко-
ративно-прикладного мистецтва є важли-
вим етапом у системі морального і ду-
ховного виховання радянської людини.
Кожна велика виставка демонструє до-
сягнення радянського багатонаціонально-
го мистецтва. Під девізами «Самодіяльні
художники — Батьківщині», «СРСР —
наша Батьківщина» відбулися всесоюзні
та республіканські виставки творів само-
діяльних художників і майстрів декора-
тивно-прикладного мистецтва. «Майстри
культури за мир» — так називається ви-
ставка, присвячена Міжнародному року
миру. Ці виставки — визначні події в ху-
дожньому і громадському житті нашої
країни, вияв творчої активності нашого
народу. Прикладне мистецтво — один
із найважливіших видів сучасної твор-
чості народу — було представлене на них
у всій різноманітності форм, колориту.
Художні виставки, дні культури і мис-
тецтва в різних республіках відіграють
велику роль у зміцненні інтернаціональ-
них зв’язків, взаємовпливу і взаємозбага-
чення національних культур братніх рес-
публік. Кожний народ робить свій внесок
у загальну скарбницю соціалістичної
культури, одночасно черпаючи з неї все
духовно й естетично цінне. Зокрема, орна-
мент у кожного народу передусім пов’я-
заний з історією, звичаями і сьогоденням
цього народу. Водночас в орнаментиці різ-
них народів багато подібних мотивів, ос-
мислених і переданих відповідно до націо
нальної специфіки і стилю.
Зміцнення економічних і культурних
зв’язків між народами Радянського Союзу
створило сприятливі умови для взаємо-
збагачення і розквіту національного мис-
тецтва кожного народу, що входить до
складу СРСР. Це знайшло відображення
і в орнаментиці. У техніці вишивок ви-
никли нові методи та узори.
Для російських народних вишивок ха-
рактерні багатство образної мови, темати-
ки орнаментальних мотивів, художня ви-
разність, гармонійність ритму, радісний,
яскравий колорит.
У володимирській вишивці, наприклад,
особливо яскраво виражено прагнення до
реалістичності, життєвості орнаменту.
Узори тут вишивають товстими червоними
нитками з добавленням невеликої кіль-
кості синіх, зелених і жовтих. Калінінська
10
область (колишня Тверська) прославилась
золотошвейними роботами. Традиційні
способи «золотого шиття» збереглися в
сучасній вишивці району м. Торжка. До
нашого часу в різних районах Російської
Федерації вишивка зберігає характерні
місцеві особливості. Разом з тим, вона
розвивається, збагачується новими моти-
вами, техніками. Крестецько-валдайська
вишивка відома складними сюжетними
сценами, виконаними в ажурній техніці
білої «строчки» на білому полотні білими
нитками з різним розподілом і оригіналь-
ним розробленням швів. Для рязанських
вишивок характерна яскрава гама кольо-
рів на білому полотні або на кольоровому
тлі з різними техніками виконання. Для
тульської і калузької вишивок типові гео-
метризовані розетки квітів, стилізовані
зображення людей, іноді коней і птахів,
виконані у кольоровій ажурній техніці
(«кольорова перевить») у синіх і червоних
кольорах. Смоленській вишивці прита-
манна тепла гама червоних і золотавих
тонів з геометричним вирішенням рослин-
них мотивів. Народи Поволжя полюб-
ляють у вишивці геометризовані узори
із зображенням птахів, тварин, рослин,
виконані різними гладдьовими швами.
Для Татарської АРСР характерне шиття
золотом на оксамиті. У народів північ-
них районів СРСР (чукчів, евенків та ін-
ших) поширені вишивка по замші оле-
нячим волосом, «мозаїчні» роботи з тем-
ного і білого хутра, аплікації з ткани-
ни і шкіри. У народів Далекого Сходу
(нанайців, удегейців) вишивка виконуєть-
ся шовком по трафарету із заокруглени-
ми лініями і завитками, зображенням
тварин і рослин.
Національна своєрідність, багатство
творчої фантазії, технічна майстерність
характерні для українських народних
вишивок. Декоративно-прикладне мис-
тецтво У країни завжди мало багато спіль-
ного з мистецтвом російського народу. Ук-
раїнські вишивки дуже різноманітні і гар-
монійні за поєднанням кольорів. Кожному
етнографічному району притаманний сво-
єрідний колорит.
Декоративно-прикладне мистецтво Бі-
лорусії має багато спільного з російським
і українським мистецтвом. Для білорусь-
ких вишивок характерний геометричний
орнамент. Колорит тут більш стриманий,
ніж в українських вишивках. В основному
це гама червоних, бордових, чорних, сіру-
вато-голубих кольорів на білому чи сірому
полотні.
Художня вишивка Грузії має давні тра-
диції. Грузинським вишивкам притаманні
багатофігурні складні композиції, тонкий
геометричний і рослинний орнамент. По-
ширені також вишивка кольоровим бісе-
ром та аплікація.
Тонкістю і майстерністю виконання
відзначаються вірменські’ вишивки з їхні-
ми багатокольоровими орнаментами, ви-
шитими шовком гладдьовими ажурними
швами, із стилізованими рослинними і
геометричними мотивами.
Багаті традиції орнаментального виши-
вального мистецтва Азербайджану. Для
нього характерна різноманітність орна-
ментальних форм. Часто в орнаментах
тут відчуваються своєрідні «натяки» на
образи дійсності, на реальні предмети,
тісно пов’язані з побутом і з конкретними
подіями в житті народу.
Для узбецьких вишивок найбільш ха-
рактерне суцільне заповнення фрагментів
орнаменту. Для таджицьких — ритмічне
заповнення площини орнаменту особливи-
ми стібками, для туркменських — запов-
нення з обрамленням візерункової час-
тини. Гама кольорів у середньоазіатських
вишивках — червоний, бордовий, зеле-
ний, чорний, голубий і жовтий.
Казахському і киргизькому орнамен-
там властива аплікація з повсті, сукна
і шкіри. Мотиви орнаментів вишивок —
завитки рогів, стилізовані тваринні фор-
ми. У киргизьких вишивках — лінійно
підкреслені границі двох різнокольорових
площин, багато тонований і яскравий ко-
лорит. У казахських вишивках перева-
жають яскраві, насичені червоний, чор-
ний, білий і зелений кольори.
Декоративні і мальовничі вишивки
Прибалтики. Оригінальним литовським
вишивкам притаманні геометричні орна-
менти яскраво насиченого тону. Латвій-
ські та естонські вишивки багатокольо-
рові і скромні за оформленням, поширена
також вишивка білим по білому.
Багатство геометричних і рослинних
орнаментів, різноманітність техніки, чітка
композиція і насиченість колориту харак-
терні для молдавської вишивки. В Молда-
вії вишивають також бісером, стеклярусом
і лелітками.
Мистецтво кожної з республік нашої
Батьківщини — це складова частина єди-
ної радянської культури, перед якою сто-
їть висока мета — створювати сьогодні
фундамент культури майбутнього кому-
ністичного суспільства.
11


заїрська РСР
раинскал ССР

гг>

Білоруська РСР
Белорусская ССР

Узбекская ССР
Казахська РСР
Казахская ССР

Грузинська РСР
Грузинмая ССР
Азербайджанська Р
Азербайджанськая С

Молдавськії РСР
Молдавская ССР

Латвійська РСР
Латйийская ССР
яч^/^і^ия
«ИИ
«Ф*м*яїШі*яіий!і^^
ІІЯК



Киргизька РСР
Киргизская ССР
ініг
Таджицька РСР
Таджикская ССР
Вірменська РСР
Армянская ССР
Туркменська РСР
Туркменская ССР
Естонська РСР
Зстонская ССР
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ
ІСТОРИЧНІ
ТА ЕТНОГРАФІЧНІ
ОСНОВИ
НАРОДНОЇ ВИШИВКИ
ГЛАВА ПЕРВАЯ
ИСТОРИЧЕСКИЕ
И ЗТНОГРАФИЧЕСКИЕ
ОСНОВНІ
НАРОДНОИ ВЬІШИВКИ
*
§ 1. ІСТОРІЯ
НАРОДНОЇ ВИШИВКИ
НА УКРАЇНІ
Вишивка — поширений вид декора-
тивно-прикладного мистецтва, в яко-
му узор та зображення виконуються
ручним або машинним способом на
різних тканинах, шкірі, повсті та ін-
ших матеріалах лляними, бавовняни-
ми, шовковими, вовняними нитками, а
також бісером, перлами, коштовним
камінням, лелітками і т. ін.
Цей вид мистецтва виник давно —
корені його сягають у глибину віків.
Мабуть, ніколи не зможемо ми дові-
датися, хто і коли вперше здогадався
втілити в узорний мотив красу рідної
природи, свої переживання та відчут-
тя, бо з огляду на недовговічність
тканини та ниток наука позбавлена
можливості точно визначити час ви-
никнення цього мистецтва. Адже зраз-
ки найдавнішої вишивки у музеях
Європи відносять до V ст. н. е., а па-
м’ятки української вишивки зберегли-
ся лише за кілька останніх століть
(найбільше в музеях вишивок XIX ст.).
Дані археологічних розкопок, свід-
чення літописців і мандрівників мину-
лого дозволяють стверджувати, що
початки мистецтва вишивання на те-
риторії, яку займає сучасна Україна,
сягають сивої давнини і розвиток його
не переривався ніколи — починаючи
з незапам’ятних часів і до наших
днів. Елементи символіки сучасних
орнаментів української народної ви-
шивки перегукуються з орнамента-
ми, якими прикрашали посуд давні
мешканці території нашої республі-
ки — трипільські племена (доба піз-
нього неоліту і початку періоду брон-
зи).
Вишивкою був прикрашений одяг
у скіфів — мешканців причорномор-
ських степів, про що свідчить давньо-
грецький історик Геродот [18].
Відомо багато археологічних дока-
зів відносно давності і поширеності
народних звичаїв вишивати одяг.
У с. Мартинівка Черкаської області
було знайдено скарб, що датується
VI ст. н. е. Серед інших речей тут ви-
явлено срібні бляшки з фігурками чо-
ловіків, одягнених у широкі сорочки
з вишивкою на грудях,— ще недавно
так одягались українські селяни.
Бляшки, подібні до знайдених у
с. Мартинівка, було виявлено у Фес-
§1. ИСТОРИЯ
НАРОДНОИ ВЬІШИВКИ
НА УКРАИНЕ
Вьішивка — распространенньїй вид
декоративно-прикладного искусства,
в котором узор и изображения вьіпол-
няются ручньїм или машинньїм спо-
собом на разньїх тканях, коже, войло-
ке и других материалах льняньїми,
хлопчатобумажньїми, шелковьіми,
шерстяними нитками, а также бисе-
ром, жемчугом, драгоценньїми камня-
ми, блестками и др.
Зтот вид искусства возник давно —
корни его уходят в глубину веков.
Очевидно, мьі никогда не сможем
узнать, кто и когда впервьіе догадал-
ся воплотить в узорний мотив красо-
ту родной природи, свои пережива-
ння и ощущения, так как из-за не-
долговечности ткани и ниток наука
лишена возможности точно опреде-
лить время возникновения зтого ис-
кусства. Ведь образцн наиболее древ-
ней вишивки в музеях Европн от-
носятся к V ст. н. з., а образцн украин-
ской вншивки сохранились лишь за
несколько последних столетий (боль-
ше всего в музеях вншивок XIX ст.).
Даннне археологических раскопок,
свидетельства летописцев и путешест-
венников прошлого позволяют утвер-
ждать, что искусство вншивания на
территории, которую занимает Украй-
на, берет начало в глубокой древности
и развитие его не прекращалось ни-
когда — начиная с незапамятннх Бре-
мен и до наших дней. Злементн сим-
вол ики современннх орнаментов ук-
раинской народной вншивки перекли-
каются с орнаментами, которнми ук-
рашали посуду древние обитатели тер-
ритории нашей республики — три-
польские племена (зпоха позднего
неолита и начало периода бронзи).
Вншивкой украшалась одежда у
скифов — жителей причерноморских
степей, о чем свидетельствует древне-
греческий историк Геродот [18].
Известно много археологических до-
казательств давности и распростра-
ненности народного обнчая вишивать
одежду. В с. Мартнновка Черкасской
области бнл найден клад, датирован-
ннй VI ст. н. з. Среди других вещей
здесь обнаруженн серебрянне плас-
тинки с фигурками мужчин, одетнх
в широкие рубахи с вншивкой на гру-
ди,— еще недавно так одевались ук-
з 1237-8
33
салії, на Балканах. Науковці вважа-
ють, що їх занесли туди слов’яни з
середньої Наддніпрянщини. На фес-
сальських бляшках зображено воїна
так виразно, що видно вишивану
вставку на сорочці [12].
Арабський мандрівник Ібн-Фадлан
(X ст. н. е.) у своїй оповіді про русів
зазначає, що вони мали вишитий
одяг [18].
У часи Київської Русі мистецтво
художньої вишивки дуже високо ці-
нувалося. Сестра Володимира Моно-
маха Анна-Янка організувала в Киє-
ві, в Андріївському монастирі, школу,
де молоді дівчата вчилися вишивати
золотом і сріблом [18].
Археологічні розкопки підтверджу-
вали значне поширення вишивання
у стародавньому Києві: на фібулах
і срібних браслетах XIII ст. зображе-
но постаті в сорочках з широкими
вишиваними манишками.
В Іпатіївському літопису від 1252 р.
говориться, що князь Данило Галиць-
кий під час зустрічі з королем був
одягнений в кожух, обшитий золоти-
ми плоскими мережками [18].
Творче спілкування з іншими на-
родами мало певний вплив на техніку
художньої вишивки майстрів Київ-
ської Русі, але в своїй основі вона
залишалась самобутньою. Народ тво-
рив, знаходив і стверджував власний,
оригінальний стиль. Невідомі умільці
копіткою працею виробили різнома-
нітні усталені техніки вишивання, які
завдяки стійкості традиції дійшли че-
рез століття до наших часів. Звичай-
но, з часом майстерність вишивання
вдосконалювалася. Народний досвід
зберіг найтиповіші, найбільш доціль-
ні, позначені високим мистецьким
смаком зразки орнаменту, їх барви-
стість, вишивальні техніки.
Італійський мандрівник Жільбер
де Лануа, який перебував у 1412,
1421 рр. на території України, зга-
дував, що рукавиці й шапки руські
були оздоблені вишивкою [17]. На
малюнках та іконах того часу бачимо
зображення людей у вишиваному одя-
зі, що своїми узорами мало чим від-
різняється від сучасних, характерних
для певної місцевості, орнаментів.
Старовинні зразки більш подібні до
тканого орнаменту, більш геометризо-
вані, ніж вишивки пізніших часів.
На рубежі XVI—XVII ст. почина-
ється могутня хвиля відродження ук-
раинские крестьяне. Пластинки, по-
добньїе найденньїм в с. Мартьіновка,
бьіли обнаруженьї в Фессалии, на Бал-
канах. Ученьїе считают, что их занес-
ли туда славяне со среднего Подне-
провья. На фессалийских бляшках
изображение воина настолько вьірази-
тельно, что на рубахе видна вьпцитая
вставка [12].
Арабский путешественник Ибн-
Фадлан (X ст. н. з.) в своем рассказе
о руссах отмечает, что они носили
вишитую одежду [18].
В зпоху Киевской Руси искусство
художественной вишивки очень висо-
ко ценилось. Сестра Владимира Моно-
маха Анна-Янка организовала в Киє-
ве, в Андреевском монастире, школу,
где молодив девушки учились виши-
вать золотом и серебром [18].
Археологические раскопки подтвер-
ждают широкое распространение ви-
шивки в древнем Києве: на фибулах
и серебряних браслетах XIII в. изо-
браженм фигури в сорочках с широ-
кими вишитими манишками.
В Ипатьевской летописи от 1252 г.
говорится, что князь Даниил Галиц-
кий во время встречи с королем бил
одет в кожух, обшитий золотими
плоскими мережками [18].
Творческое общение с другими наро-
дами имело определенное влияние на
технику художественной вишивки
мастеров Киевской Руси, но в своей
основе она оставалась самобитной.
Народ творил, находил и утверждал
собственний оригинальний стиль. Не-
известние умельци кропотливой рабо-
той виработали разнообразнне уста-
новившиеся техники вишивання, ко-
торне благодаря стойкости традиции
дошли через столетия до наших дней.
Конечно, со временем мастерство ви-
шивання совершенствовалось. Народ-
ний опит сохранил наиболее типич-
ньіе, наиболее целесообразнне, отме-
ченньїе високим художественним
вкусом образцм орнамента, их кра-
сочность, вишивальньїе техники.
Итальянский путешественник Жиль-
бер де Лануа, которий пребивал в
1412 и 1421 гг. на территории Украй-
ни, вспоминал, что рукавицн и шапки
русичей били украшени вншивкой
[17]. На рисунках и иконах того време-
ни ми видим изображения людей в
вишитой одежде, своими узорами ма-
ло чем отличающейся от современних,
характерних для определенной мест-
34
раїнської культури, розвитку різних
видів мистецтва, в тому числі й ви-
шивання. Арабський мандрівник й
письменник Павло Алеппський, який
у 1654 та 1656 рр. проїздив через Ук-
раїну по дорозі до Москви і назад,
описуючи побут українців, зазначав,
що у дочок уманських міщан та ки-
ївських вельмож головні убори гапто-
вані золотою ниткою [17].
В умовах патріархального укладу
сільського життя з натуральними
формами господарювання більшість
речей домашнього вжитку здебільшо-
го виготовлялася господарем та його
сім’єю. Майже в кожній хаті ткали по-
лотно і шили з нього одяг. А вишивка
була найпоширенішим способом при-
красити тканину.
Чи не найяскравішим втіленням ба-
гатого і розмаїтого мистецтва народ-
ної вишивки є біла вишивана сороч-
ка — невід’ємна складова частина ук-
раїнського народного вбрання як жі-
ночого, так і чоловічого. Вишивана
сорочка була характерною ознакою
кожної місцевості, і порівняно легко
відрізнити полтавську від подільської,
гуцульську від поліської тощо. Вони
розрізняються орнаментом, технікою
виконання та гамою барв.
Вишиванням на Україні займалися
майже виключно жінки. Для цієї ро-
боти використовувалась кожна зручна
нагода: досвітки та вечорниці, на які
дівчата збиралися довгими осінніми
та зимовими вечорами, і години від-
починку від польових робіт.
Готуючись вийти заміж, кожна дів-
чина, як правило, повинна була мати
багато різних вишиванок. Більш за-
можні дівчата готували собі по 50, 80,
а іноді й понад 100 сорочок з тонко
виробленого і вибіленого полотна: для
буденної роботи, свята, посагу, на ве-
сілля, навіть на смерть, тобто для по-
треб протягом усього життя. Дівчата
змагалися між собою в доборі узору,
у загальній композиції елементів ор-
наменту, в майстерності вишивання.
Одяг був свого роду характеристикою
майстерності дівчини, її працьовитос-
ті. Поганою нареченою вважалася та
дівчина, яка не оволоділа цією май-
стерністю змалку. В одній з народних
пісень сестра радить братові кращу
обраницю, вказуючи на її перевагу:
Вона вміє шити-вишивати
і гарних пісень співати.
ности орнаментов. Следует лишь отме-
тить, что старинньїе образцьі более
напоминают тканньїй орнамент, более
геометризованьї, чем вьішивки позд-
нейших времен.
На рубеже XVI—XVII вв. начина-
ется могучая волна возрождения ук-
раинской культури, развития различ-
ньіх видов искусства, в том числе
и вьішивки. Арабский путешествен-
ник и писатель Павел Алеппский, ко-
торьій в 1654 и 1656 гг. проезжал
через Украйну по дороге в Москву
и обратно, описьівая бьіт украинцев,
отмечал, что у дочерей уманских ме-
щан и киевских вельмож головньїе
уборьі расшитьі золотой ниткой [17].
В условиях патриархального укла-
да сельской жизни с натуральними
формами хозяйствования большинст-
во вещей домашнего обихода наготов-
лялось преимущественно хозяином и
его семьей. Почти в каждой хате ткали
полотно и шили из него одежду, укра-
шая ее вишивкой.
Белая вишитая сорочка — неогьем-
лемая составная часть женской и
мужской украинской народной одеж-
дн. Вишитая сорочка била характер-
ним признаком каждой местности;
сравнительно легко отличить полтав-
скую от подольской, гуцульскую от
полесской. Они отличаются друг от
друга орнаментом, техникой исполне-
ния и гаммой цветов.
Вишивкой на Украяне занимались
почти исключительно женщиньї. Для
зтой работн использовался кажднй
удобньїй момент: посиделки, на кото-
рне девушки собирались долгими
осенними и зимними вечерами, часи
отднха от полевнх работ — весной и
зимой.
Одежда била своеобразной харак-
теристикой уменья девушки, ее тру-
долюбия. В одной из народних песен
сестра советует брату вибирать луч-
шую невесту, которая имеет то пре-
имущество, что она
...вміє шити-вишивати
і гарних пісень співати.
Именно позтому женская одежда
украшалась чрезвнчайно красиво.
Цветистая плахта, вишитая тщатель-
но подобранньїми нежними тонами,
яркая корсетка, яркий шелковнй пе-
редник, красочно вишитая сорочка —
в такой одежде девушка внглядела
35
Саме тому жіночий одяг оздоблю-
вався надзвичайно гарно. Кольорова
плахта, вишита старанно підібраними
ніжними тонами, яскрава керсетка,
яскрава шовкова попередниця, бар-
виста вишивана сорочка — в такому
одязі дівчина виглядала мальовничо,
нагадуючи букет живих квітів. Зви-
чайно, не всі дівчата в той час могли
дозволити собі мати одяг з тонкого
полотна, бідні одягалися в сорочки з
грубого полотна, але за оздобленням
їхній одяг не поступався перед одягом
багатших.
Російський -учений І. І. Георгі —
етнограф, природознавець і мандрів-
ник, який у 1768 —1769 рр. побував
як учасник академічної експедиції на
Лівобережній Україні, писав, що одяг
малоросійських дворянок складається
з кунтуша суконного, викладеного по
краях піл, внизу та на перехваті золо-
тими сітками, позументами або снур-
ками, та юпки з шовкових тканин, та-
кож викладеної внизу золотою чи
срібною стекою [8].
У XVIII—XIX ст. майже в усіх
поміщицьких господарствах та при
монастирях існували майстерні ху-
дожньої вишивки, вироби яких не ли-
ше використовувалися для власних
потреб, а й частково йшли на продаж.
З другої половини XIX ст. мистецт-
во вишивання поступово виходить за
межі хатнього ремесла і подекуди на-
бирає форм кустарного промислу. Ви-
никають артілі та перші кооперативні
об’єднання вишивальниць. Подекуди
цілі села живуть цим промислом.
Художньою вишивкою починають
цікавитися збирачі-колекціонери та
науковці-етнографи, заходами яких
влаштовуються перші виставки при-
кладного мистецтва та кустарних про-
мислів. На своєрідність української
вишивки звертають увагу прогресив-
ні кола громадськості, нею починає
захоплюватися широка публіка. На
цьому інтересі спекулюють різного га-
тунку спритні ділки, які швидко орга-
нізовують виробництво та продаж на-
родних вишивок на великих ярмар-
ках і за кордоном. При цьому підпри-
ємців найменше цікавить художня до-
вершеність вишивок, що не могло не
відбитися на якості виробів: з’явля-
ються різні підробки, що відповідають
міщанським запитам, тощо.
Лише в умовах радянської дійсності
починається справжній розквіт мис-
живописно, напоминая букет живьіх
цветов. Конечно, не все девушки в то
время имели возможность приобре-
тать одежду из тонкого полотна; бед-
ньіе одевались в сорочки из грубого
полотна, но по украшению их одежда
уступала одежде более богатьіх.
Русский ученьїй И. И. Георги —
зтнограф, естествоиспьітатель и путе-
шественник, которьій в 1768—1769 гг.
побьівал как участник академической
зкспедиции на левобережной Украи-
не, писал, что одежда малороссийских
дворянок состоит из кунтуша сукон-
ного, вьіложенного по краям полок,
внизу и на перехвате золотьіми сетка-
ми, позументами или снурками, и юб-
ки из шелковой ткани, также вьіло-
женной внизу золотой или серебряной
тесьмой [18].
В XVIII — XIX вв. почти во всех
помещичьих хозяйствах и при монас-
тирях бьіли мастерские художествен-
ной вишивки, изделия которьіх не
только использовались для собствен-
ньіх нужд, но частинно шли и на
продажу.
Со второй ПОЛОВИНЬ! XIX в. искус-
ство вишивання постепенно вьіходит
за предельї домашнего ремесла и кое-
где приобретает форму кустарного
промьісла. Возникают артели и пер-
вьіе кооперативньїе обьединения вьі-
шивальщиц. В некоторьіх местах це-
льіе села живут зтим промислом.
Художественной вншивкой начина-
ют интересоваться собиратели-коллек-
ционерн и ученне-зтнографн, усилия-
ми которнх устраиваются первне ви-
ставки прикладного искусства и кус-
тарних промнслов. На своеобразие
украинской вишивки обращают вни-
мание прогрессивнне круги общест-
венности, ею начинает увлекаться ши-
рокая публика. На атом интересе спе-
кулируют различного сорта ловкие
дельцн, которне бнстро начинают ор-
ганизовмвать производство и продажу
народннх вншивок на больших яр-
марках и за границей. При зтом пред-
принимателей меньше всего интересу-
ет художественное совершенствование
вншивок, что не могло не отразиться
на качестве изделий: появляются раз-
личнне подделки, соответствующие
мещанским запросам, и др.
Лишь в условиях _советской дейст-
вительности начинается настоящий
расцвет искусства народной вншивки
на Украине. %6 апреля 1919 г. в «Из-
36
тецтва народної вишивки на Україні.
26 квітня 1919 р. в «Известиях
ВЦИК» була опублікована постанова
Всеросійського Центрального Вико-
навчого Комітету «Про заходи спри-
яння кустарній промисловості», спря-
мована на поліпшення умов праці на-
родних майстрів, збереження та даль-
ший розвиток центрів народної твор-
чості.
У перші роки Радянської влади ве-
лику роль у розвитку художніх про-
мислів на Україні, зокрема вишиван-
ня, відіграла Секція практичних мис-
тецтв при Київському виконкомі.
Значною подією в культурному житті
молодої Радянської України стала
«Виставка сучасного селянського мис-
тецтва», відкриття якої було приуро-
чене до святкування 1 Травня 1919 р.
Під час роботи виставки Всеукраїн-
ський комітет образотворчих мистецтв
Наркомосу ухвалив придбати кращі
експонати для музеїв республіки і ви-
дати альбом народного мистецтва. Ця
виставка дала уявлення про творчість
народних майстрів і ствердила її по-
чесне місце в радянському мистецтві.
У напружені серпневі дні 1919 р.,
коли сторінки газет рясніли гаслами
«Все для Червоної Армії!», було знай-
дено можливість виділити кошти на від-
криття музею народної творчості.
В різних куточках України виникали
цікаві й своєрідні форми підтримки
і популяризації народного мистецтва.
Виставка мистецтв народів СРСР
у Москві в 1927 р. показала, що на
Україні відроджені кустарні осередки
і що вони починають працювати по-
новому, пристосовуючи свою продук-
цію до вимог нового, радянського по-
буту. Розширювався асортимент виро-
бів і разом з тим змінювалися їхні
художні ознаки, збагачувалася паліт-
ра. Зразки українського радянського
народного мистецтва з успіхом експо-
нувалися на зарубіжних виставках.
У 30-ті роки після відкриття експе-
риментальних майстерень при Київ-
ському державному музеї українсько-
го мистецтва колективна праця народ-
них майстрів і художників-професіо-
налів досягла нового ступеня роз-
витку.
Виставка народного мистецтва
1936 р., експонована в Києві, Москві
та Ленінграді, стала визначною поді-
єю в культурному житті країни. Вона
продемонструвала розквіт колектив-
вестиях ВЦИК» бьіло опубликовано
постановление Всероссийского Цент-
рального Исполнительного Комитета
«О мерах содействия кустарной про-
мьішленности», направленное на улуч-
шение условий труда народних масте-
ров, сохранение и дальнейшее разви-
тие центров народного творчества.
В первьіе годьі Советской власти
больщую роль в развитии художест-
венньгх промьгслов на У крайнє, в част-
ности вьішивки, сьіграла Секция прак-
тических искусств ‘при Киевском ис-
полкоме. ЗначителЬньїм собьітием в
культурной жизни молодой Советской
Украиньї стала «Вьіставка современ-
ного крестьянского искусства», открьі-
тие которой бьіло приурочено к празд-
нованию 1 Мая 1919 г. Во время
работьі виставки Всеукраинский ко-
митет изобразительньїх искусств Нар-
компроса постановил приобрести луч-
шие експонати для музеев республики
и издать альбом народного искусства.
Зта виставка продемонстрировала
творчество народних мастеров и ут-
вердила его почетное место в совет-
ском искусстве.
В напряженньїе августовские дни
1919 г., когда страницн газет били
заполненн лозунгами «Все для Крас-
ной Армии!», била найдена возмож-
ность внделить средства на открнтие
музея народного творчества. Такое на-
чинание .било широко поддержано.
Виставка искусств народов СССР в
Москве в 1927 г. показала, что на
Украине возрожденьї кустарние цент-
ри и что они начинают работать по-
новому, приспособляя свою продук-
цию к требованиям нового, советского
бита. Расширялся ассортимент изде-
лий и вместе с тем изменялись их
художественнне качества, обогаща-
лась палитра. Образцн украинского
советского народного искусства ус-
пешно експонировались на зарубеж-
ннх виставках.
В 30-х годах после открнтия експе-
риментальних мастерских при Киев-
ском государственном музее украин-
ского искусства коллективннй труд
народних мастеров и художников-
профессионалов достиг новой ступени
развития.
Виставка народного искусства
1936 г., зкспонированная в Києве,
Москве, Ленинграде, стала вндаю-
щимся собнтием в культурной жизни
странн. Представленньїе на внставке
37
ної праці, що став можливим лише
за радянського часу. Експоновані на
виставці роботи, виготовлені в артілях
та майстернях,— зразки сучасного
одягу, оздобленого народним орна-
ментом, та інші вишиті речі — від-
крили широкі перспективи застосу-
вання народної вишивки в міському
побуті. Експериментальна майстерня
при Київському музеї українського
мистецтва і Київській облхудожспіл-
ці почала використовувати народний
орнамент для вишивання чоловічих
сорочок, жіночих суконь і блузок
міського типу.
У вишивці були поширені тематич-
ні зображення: панно, килими тощо.
В 1938 р. на виставці в Москві експо-
нувався рушник, виконаний виши-
вальницями Київської укрхудожспіл-
ки, оздоблений малюнком на тему
«Сільське господарство».
Творчість талановитих народних
умільців діставала повсякденну під-
тримку партійних і радянських орга-
нів.
Віроломний напад фашистської Ні-
меччини перервав мирну творчу пра-
цю радянських людей. Український
народ разом з усіма народами СРСР
одностайно став на захист Радянської
Вітчизни. В героїчній боротьбі радян-
ський народ відстояв соціалістичні
завоювання, свою свободу і незалеж-
ність, врятував народи Європи від фа-
шистської тиранії. Відступаючи з за-
хоплених територій нашої країни, фа-
шисти залишали після себе зруйнова-
ні міста, села, промислові об’єкти,
вивозили культурні цінності.
Після Великої Вітчизняної війни під
керівництвом Комуністичної партії
трудящі нашої країни відбудували
народне господарство. Почався новий
період у розвитку українського деко-
ративно-прикладного мистецтва. Ідей-
ний напрям цього розвитку визначили
постанови Центрального Комітету
партії 1946—1948 та 1958 рр. з ідео-
логічних питань. Ці постанови мобі-
лізували радянських митців на бо-
ротьбу за партійність у мистецтві, ос-
воєння кращих традицій вітчизняної
художньої культури та основ народ-
ної творчості.
Триває процес зближення професій-
ного та народного мистецтва, який
почався ще в довоєнні роки. В 1947 р.
у Львові відкрився перший на Украї-
ні Державний інститут прикладного
работи, изготовленньїе в артелях и
мастерских,— образци современной
одежди, украшенной народним орна-
ментом, и другие вьішитьіе изделия —
открьіли широкие перспектива! при-
менения народной вьішивки в город-
ском бьіту. експериментальная ма-
стерская при Киевском музее украин-
ского искусства и Киевском облху-
дожсоюзе начала использовать народ-
ний орнамент для вишивання муж-
ских сорочек, женских платьев и блу-
зок городского типа.
В вмшивке били распространеньї
тематические изображения: панно,
коври и др. В 1938 г. на внставке
в Москве зкспонировался рушник, вм-
полненньїй вьішивальщицами Киев-
ского укрхудожсоюза, украшенньїй
рисунком на тему «Сельское хозяй-
ство».
Творчество народних умельцев
пользовалось повседневной поддер-
жкой партийних и советских органов.
Вероломное нападение фашистской
Германии прервало мирний твор-
ческий труд советских людей. Украин-
ский народ вместе со всеми народами
СССР самоотверженно встал на защи-
ту Советской Родини. В героической
борьбе советский народ отстоял социа-
листические завоевания, свою свободу
и независимость, освободил народи
Европи от фашистской тирании. От-
ступая с захваченньїх территорий
нашей страни, фашисти оставляли
после себя разрушеннне города, села,
промишленнме обпекти, вивозили с
собой культурние ценности.
После Великой Отечественной вой-
ни трудящиеся нашей страни под ру-
ководством Коммунистической пар-
тии возродили народное хозяйство.
Начался новий период в развитии
украинского декоративно-прикладно-
го искусства. Идейное направление
зтого развития определили постанов-
лений Центрального Комитета партии
1946—1948 и 1958 гг. по идеологиче-
ским вопросам. Зти постановления мо-
билизовали советских художников на
борьбу за партийность в искусстве,
освоение лучших традиций отечест-
венной художественной культури и
основ народного творчества.
Продолжается процесе еближения
профессионального и народного ис-
кусства, начавшийся еще в довоенньїе
годи. В 1947 г. во Львове открнлея
первий на У крайнє Государственний
38
та декоративного мистецтва, який го-
тує висококваліфіковані кадри худож-
ників прикладного мистецтва. Зміц-
нюється творча співдружність худож-
ників і народних майстрів, що виявля-
ється у спільному опрацьовуван-
ні проектів декоративного виши-
вання.
У 40—50-х роках ініціатива в мис-
тецькому вишиванні переходить до
художників. Значного поширення на-
буває вишитий портрет відомих пое-
тів, героїв громадянської і Великої
Вітчизняної воєн та ін. Починають
вишивати панно, присвячені ви-
датним подіям, меморіальним
датам.
Декоративно-прикладне мистецтво
60-х років ще більш, ніж раніше, спи-
рається на традиції народної творчос-
ті. Художники, вивчаючи народну
творчість, намагаються зрозуміти її
суть і закономірність розвитку, осво-
їти естетичні принципи. Комуністична
партія і Радянська держава створю-
ють найкращі умови для розвитку
художньої промисловості і народного
мистецтва.
Сьогодні, як і сотні років тому, не
старіє стародавнє мистецтво тканих
і вишиваних рушників, які є тради-
ційною прикрасою українського на-
родного житла. Розвішані у світлиці
по стінах і над картинами, вони на-
дають їй охайності, святковості та за-
тишку.
Орнаментований рушник — неод-
мінний атрибут багатьох народних об-
рядів та звичаїв. Він використовується
в сучасних обрядах весілля, при зуст-
річі дорогих гост'ей хлібом-сіллю
та ін.
Оздоблення рушників — це неви-
черпна скарбниця народної фантазії.
У фондах лише Чернігівського крає-
знавчого музею зберігається понад
7 тис. орнаментованих рушників. Це
лише невелика краплина творчого до-
робку нашого народу.
Основна робота над розвитком і по-
пуляризацією українських вишивок
зосереджується останнім часом у ху-
дожньо-промислових майстернях, де
оздоблюються предмети побуту та
одягу.
Нині на Україні діє багато худож-
ньо-виробничих майстерень, які об’єд-
нують працю майстрів, спрямовують
її, організовують навчання молоді.
Найвідомішими є майстерні в селах:
институт прикладного и декоративно-
го искусства для подготовки внсоко-
квалифицированньїх кадров худож-
ников прикладного искусства. Укреп-
ляется творческое содружество ху-
дожников и народних мастеров, в ре-
зультате которого появляются сов-
местньїе разработки проектов декора-
тивной вишивки.
В 40 — 50-х годах инициатива в ху-
дожественной вьішивке переходит к
художникам. Широкеє распростране-
ние приобретает вишитий портрет из-
вестннх позтов, героев гражданской
и Великой Отечественной войн и др.
Начинают вишивать панно, посвя-
щенньїе знаменательним собнтиям,
мемориальним датам.
Декоративно-прикладное искусство
60-х годов еще более, чем раньше,
использует традиции народного твор-
чества. Художники, изучая народнеє
творчество, пьітаются понять его суть
и закономерность развития, освоить
зстетические принципи. Коммунисти-
ческая партия и Советское государ-
ство создают наилучшие условия для
развития художественной промьіш-
ленности и народного искусства.
Сегодня, как и сотни лет назад, не
стареет древнєє искусство тканих и
вишитих рушников, которие являют-
ся традиционннм украшением народ-
ного жилища. Развешанньїе в горнице
по стенам и над картинами, они при-
дают ей праздничность и уют.
Орнаментированннй рушник — не-
от'ьемлемнй атрибут многих народ-
них обрядов и обнчаев. Он использу-
етея на свадьбах, при встречах доро-
гих гостей хлебом-солью и т. д.
Украшение рушников неисчер-
паемая сокровищница народной фан-
тазии. В фондах только Черниговского
краеведческого музея сохраняется бо-
лее 7 тис. орнаментированннх рушни-
ков. Зто лишь небольшая частичка
творческого наследия нашего народа.
Основная работа по развитию и по-
пуляризации украинских вншивок
сосредоточивается в последнее время
в художественно-производственннх
мастерских, где украшаютея предме-
ти бнта и одеждн.
Теперь на Украине имеетея много
художественно-производственннх
мастерских, которне обьединяют ра-
боту мастеров, направляют ее, орга-
низовнвают обучение молодежи. На-
иболее известннми являютея мастер-
39
§ 2. ОСНОВНІ МОТИВИ
УКРАЇНСЬКОГО
НАРОДНОГО ОРНАМЕНТУ
Орнаментальні мотиви українських
вишивок сягають своїм корінням у
місцеву флору та фауну, в історич-
ну традицію. У давнину основні
орнаментальні мотиви відображали
елементи символіки різних стародав-
ніх культів.
Протягом багатовікової історії мис-
тецтва вишивання прямий, безпосе-
редній зміст символічних зображень
поступово стирався. Однак, хоча орна-
ментальні форми дійшли до нас дещо
трансформованими, можливо, більш
абстрактними, символіка їх в основно-
му збереглася завдяки традиції.
За мотивами орнаменти вишивок
поділяють на три групи: геометричні
(абстрактні), рослинні, зооморфні
(тваринні).
Геометричні орнаменти притаманні
всій слов’янській міфології. Вони ду-
же прості: кружальця, трикутники,
ромби, кривульки, лінії, хрести (прос-
ті й подвійні). Важко судити, який
зміст вкладався в ці символи раніше.
Сьогодні на основі їх в народній ви-
шивці широко використовуються такі
мотиви, як «баранячі роги», «кучері»,
«кудрявці», «гребінчики» тощо. В ор-
наменті подільських вишивок трапля-
ється мотив «кривульки», або «без-
конечника», який відомий ще з часів
трипільської культури, тобто значно
раніше, ніж славнозвісний грецький
меандр. Зигзагоподібний меандровий
орнамент зустрічається у вишивках
західних районів Поділля. До цього
виду орнаментальних мотивів нале-
жать «сосонки», «хвощ» та «перерви»,
що набули поширення в південних
та західних районах Поділля. Відо-
мий взір «рожі» (звізди, розетки) яв-
ляє собою перехід від геометричного
до рослинного орнаменту. Іноді він
нагадує зображення сонця.
В основі рослинного орнаменту ле-
жить прагнення перенести у вишивку
красу природи. Навіть гранично умов-
ні узори виникли внаслідок спостере-
ження реально існуючих форм у при-
роді. В українській вишивці часто
використовуються такі мотиви, як
«виноград», «хміль», «дубове листя»,
«барвінок» тощо. Деякі з них несуть
на собі відбиток стародавніх симво-
лічних уявлень народу. Так, мотив
§ 2. ОСНОВНЬІЕ МОТИВЬІ
УКРАИНСКОГО
НАРОДНОГО ОРНАМЕНТА
Орнаментальньїе мотивьі украин-
ских вьішивок уходят своими корнями
в местную флору и фауну, в историчес-
кую традицию. В глубокой древности
основньїе орнаментальньїе мотивьі
отображали елементи символики раз-
личньїх древних культов.
На протяжении многовековой исто-
рии искусства вьішивки непосредст-
венное содержание символических
изображений постепенно стиралось.
Несмотря на то что орнаментальньїе
формьі дошли до нас несколько транс-
формированньїми, может бить, более
абстрактними, символика их в основ-
ном сохранилась благодаря традиции.
По мотивам орнаменти вьішивок де-
лятся на три группьі: геометрические
(абстрактнеє), растительнее, зоо-
морфнеє (животнее).
Геометрические (абстрактнеє) орна-
менте присущи всей славянской ми-
фологии. Они очень прости: кружоч-
ки, треугольники, ромби, зигзаги, ли-
нии, крестн (простив и двойньїе).
Трудно судить, какое содержание
вкладнвалось в зти символи раньше.
Сегодня на их основе в народной ви-
шивке широко используются такие
мотиви, как «бараньи рога», «кудри»,
«кудрявци», «гребешочки» и др. В ор-
наменте подольских вишивок встре-
чается мотив «кривульки», или «бес-
конечника», известного еще СО Бремен
трипольской культури, т. е. он по-
явился значительно раньше, чем зна-
менитий греческий меандр. Зигзагооб-
разннй меандровий орнамент встре-
чается в вишивках западннх районов
Подолии. К зтому виду орнаменталь-
них мотивов принадлежат «сосенки»,
«хвощ» и «перернвн», распространен-
ньіе в южньїх и западних районах
Подолии. Известний узор «рожи»
(звездочки, розетки) представляет со-
бой переход от геометрического к рас-
тительному орнаменту. Иногда он на-
поминает изображение солнца и сол-
нечннх лучей.
В основе растительного орнамента
лежит стремление перенести в вишив-
ку красоту природи. Даже предельно
условнне узори возникли в резуль-
тате наблюдения реально существую-
щих в природе форм. В украинской
вншивке часто используются такие
41
«барвінку» є символом немеркнучо-
го життя, узор «яблучне коло», по-
ділений на чотири сектори, з вишиван-
ням протилежних частин в одному
кольорі — символом кохання. У су-
часній вишивці трапляється й древній
символ «дерево життя», який здебіль-
шого зображається стилізовано у фор-
мі листя або гілок.
У вишивках зооморфних (тварин-
них) орнаментів зображуються: кінь,
заєць, риба, жаба; з птахів — півень,
сова, голуб, зозуля; з комах — муха,
метелик, павук, летючі жуки. В ба-
гатьох випадках зооморфні орнамен-
ти є своєрідним, властивим саме цій
вишивальниці, зображенням, в якому
відбивається її індивідуальне бачення
узору. У подібних орнаментах висту-
пають у різноманітних часто химер-
них сплетеннях (однак із збереженням
традиційних вимог до композиції) зая-
чі та вовчі зуби, волове око, коропова
луска, баранячі роги тощо.
Вирішальний вплив на характер ор-
наментальних мотивів мають різнома-
нітні вишивальні шви, так звані «тех-
ніки», яких відомо на Україні близько
ста. Окремі вишивальні шви характер-
ні тільки для тих чи інших етногра-
фічних районів України, а інші зустрі-
чаються також у білоруських і росій-
ських вишивках.
Народна художня вишивка Украї-
ни при своїй єдиній стильовій основі
дуже різноманітна. В кожній області
вона має свої відмінності. Розглянемо
характерні особливості вишивання в
різних районах України.
Художні вишивки Полтавщини ба-
гатогранні за технікою виконання,
формами узору, логікою побудови.
Для полтавських сорочок характерні
такі шви: хрестик, плутаний хрестик,
подвійний прутик, зубчики, мереж-
ка, прутикова мережка, вирізування,
лиштва, виколювання, довбанка, вер-
хоплут, ляхівка в один і більше рядів,
пухлики, ланцюжки та ін. Узори вико-
нуються окремими швами і поєднан-
ням кількох швів. Мистецьки, з висо-
ким художнім смаком поєднані шви
утворюють дуже гарні узори. Так, по-
єднання лиштви з мережками або ви-
різуванням дає один із найдосконалі-
ших художньо типів вишивки, що був
особливо поширений на Полтавщині
(мал. 140, 141, 145).
Сорочки на Полтавщині вишива-
ються переважно білими нитками,
УЗОРИ
1—20
УЗОРЬІ
мотивьі, как «виноград», «хмель»,
«дубовьіе листья», «барвинок» и др.
Некоторьіе из них несут на себе отра-
жение древних символичних пред-
ставлений народа. Так, мотив «бар-
вника» является символом неувядаю-
щей жизни, узор «яблочньїй круг»,
разделенньїй на четире сектора, с вм-
шиванием противоположньїх частей
в одном цвете — символом любви.
В современной вьішивке встречается и
древний символ «дерево жизни», изо-
бражаемьій преимущественно стили-
зованно в форме листьев или веток.
В вьішивках зооморфних (живот-
ньіх) орнаментов изображаются: ло-
шадь, заяц, рьіба, лягушки; из птиц —
петух, сова, голубь, кукушка; из на-
секомьіх — муха, бабочка, паук, лету-
чие жуки. Во многих случаях зоо-
морфньїе орнаментні являются свое-
образними, присущими данной вмши-
вальщице, изображениями, в которих
отражается ее индивидуальное виде-
ние узора. В подобньїх орнаментах
вьіступают в разнообразньїх, часто
причудливьіх сплетеннях (однако с
сохранением традиционньїх требова-
ний к композиции) заячьи и волчьи
зубьі, воловий глаз, чешуя карпа, ба-
раньи рога и др.
Решающее влияние на характер ор-
наментальних мотивов имеют разно-
образньїе вишивальнме швьі, так на-
зьіваемьіе «техники», которьіх на Ук-
раине известно около ста. Отдельнме
вьішивальньїе швьі характерньї для
тех или иньїх зтнографических райо-
нов Украиньї, а некоторие встречают-
ся также в белорусских и русских
вьішивках.
Народная художественная вишив-
ка Украиньї при своей единой стиле-
вой основе очень разнообразна. В каж-
дой области она имеет свои отличия.
Рассмотрим характерньїе особенности
вьішивки разньїх районов Украиньї.
Художественньїе вьішивки Полтав-
щини многогранньї по технике испол-
нения, формам узора, логике построе-
ния. Для полтавских сорочек харак-
терни такне шви: крестик, путаний
крестик, двойной прутик, зубчики, ме-
режка, прутиковая мережка, вирези-
вание, счетная гладь, викаливание,
долбленка, ляховка в один и больше
рядов, верхоплут (верхошов), вафель-
ки, цепочки и др. Узори виполняются
отдельними швами и сочетанием не-
скольких швов. Искусно, с високим
42
зрідка червоними та сірими. Манишка
білих сорочок у старих взірцях оздоб-
лювалася білим узором, що викону-
вався гладдю. Візерунок обводився
чорними або кольоровими смугами.
Техніка вишивання — стебнівка, хре-
стик, шов «позад голки».
Техніка вишивання Харківської,
Ворошиловградської областей має ба-
гато спільного з установленими фор-
мами вишивки центральних областей
республіки, але їй властиві й цілком
своєрідні поліхромні орнаменти, що
виконуються півхрестиком чи хрести-
ком. Ці орнаменти здебільшого виши-
вають грубою ниткою, завдяки чому
узори справляють враження рельєф-
них.
Вишивки Полісся прості й чіткі за
композицією. Ромболамана лінія гео-
метричного мотиву повторюється
кілька разів. Вишивка червоною нит-
кою по біло-сірому фону лляного по-
лотна графічно чітка.
Своєрідною вишивкою здавна відо-
ма Волинь. Крім вишивки хрестиком
у цій області поширена також тех-
ніка «занизування», або «заволікан-
ня» (локальні терміни)— це одна з
давніх технік, що повністю імітує ві-
зерункове човникове ткацтво. Візерун-
ки геометричні, дуже чіткі й прості
за композицією.
Ромболамана лінія геометричного
мотиву повторюється ритмічно у ви-
гляді стрічки, що тягнеться в горизон-
тальному або вертикальному напрямі.
Чіткість ритму посилюється одноко-
лірністю вишивок, виконаних черво-
ною ниткою на біло-сірому фоні полот-
на. Одноколірні вишивки північної
Волині вражають своєю вишуканою
простотою (мал. 137, 143). У півден-
них районах області переважають рос-
линні мотиви у доборі квіток, ягід,
листочків. Шиття поверхневе — хрес-
тик, гладь, прутик. Чорний колір поєд-
нується з найрізноманітнішими комбі-
націями червоного, чим досягається
значний колористичний ефект. Рель-
єфність мотивів відходить на другий
план, передусім вражає колоритність
орнаменту. Вишивки стають більш
мальовничими (мал. 131, 138).
Для Чернігівщини характерні білі
вишивки. Щоб підсилити загальну ви-
разність вишивки, в ній здебільшого
використовують два або більше типів
швів. Наприклад, в одній композиції
поєднуються шви прозорі (викол, ви-
УЗОРИ
21—37
УЗОРЬІ
художественньїм вкусом подобранньїе
сочетания швов образуют очень кра-
сивше узорьі. Так, сочетание лиштвьі
с мережками или вьірезьіванием дает
один из наиболее художественно со-
вершенньїх типов вишивки, полупив-
ший особенно широкое распростране-
ние на Полтавщине (рис. 140, 141,
145).
Сорочки на Полтавщине вьішивают-
ся главньїм образом белшми нитками,
очень редко красньїми или серьіми.
Манишка бельїх сорочек в старьіх об-'
разцах украшалась бельїм узором, вм-
полненньїм гладью. Узор обводился
черньїми или цветньїми полосами.
Техника вишивання — шов «вперед
иголкой», «крестик», шов «позади
иголки».
Техника вьнпивания Харьковской,
Ворошиловградской областей имеет
много общего с формами вьішивки,
установившимися в центральних об-
ластях республики, но ей свойственньї
и совершенно своеобразньїе полихром-
ньіе орнаментні, создаваемьіе полу-
крестиком или крестиком. Зти орна-
ментні вьішивают преимущественно
грубой ниткой, вследствие чего узорьі
создают впечатление рельефньїх.
Вьішивки Полесья — простьіе и чет-
кие по композиции. Ромболоманая ли-
ния геометрического мотива повторя-
ется несколько раз. Вьішивка красной
ниткой по бело-серому фону полот-
на — графически четкая.
Своеобразной вьішивкой издавна
славилась Вольїнь. Кроме вьішивки
крестиком в зтой области распростра-
нена также техника «занизьівания»,
или «заволакивания» (локальньїе тер-
минн). Зто одна из древнейших тех-
ник, полностью имитирующая узорча-
теє челночное ткачество. Узори гео-
метрические, очень четкие и простьіе
по композиции. Ромболоманая линия
геометрического мотива повторяется
ритмически в виде лентьі, тянущейся
в горизонтальном или вертикальном
направлений. Четкость ритма усили-
вается одноцветностью вншивок, ви-
полненньїх красной ниткой на бело-
сером фоне полотна. Одноцветньїе вн-
шивки северной Вольїни поражают
своей изьісканной простотой (рис. 137,
143). В южньїх районах области пре-
обладают растительньїе мотивш в под-
боре цветов, ягод, листочков. Шитье
поверхностное — крестик, гладь, пру-
тик. Черншй цвет сочетается с самими
43
різування, мережки) із щільним на-
стиланням або іншим видом лічбової
гладі. Рукав із сорочкою з’єднується
широким мережаним кольоровим ор-
наментом, так званою чернігівською
розшивкою. Така ж розшивка з’єднує
уставку й станок з коміром. Смугас-
тий орнамент розміщується на устав-
ках окремими чи суцільними смугами
по рукаву. Геометричний або рослин-
ний орнамент вишивається білими
нитками або із вкрапленням червоно-
го та чорного.
На Чернігівщині жіночі та чоловічі
сорочки змережуються прутиком так,
як і на Поділлі,— прозорою мереж-
кою («шабаком»), червоними та чор-
ними нитками. Набирування дуже
дрібними суміжними стібками, що на-
гадує бісерні вишивки, характерне
для чернігівських і київських сорочок.
Вишивкам Київщини властивий
рослинно-геометризований орнамент
із стилізованими гронами винограду,
цвітом хмелю, восьмипелюстковими
розетками, ромбами, квадратами. Ос-
новні кольори вишивок — білий, ко-
ралово-червоний, відтінений чорним.
Трапляється також жовтий колір,
зрідка сірувато-голубий. Сорочки оз-
доблюються гладдю, занизуванням,
набируванням та хрестиком.
У південних районах України тех-
ніка вишивання має багато спільного
з усталеними формами вишивки цент-
ральних областей республіки, що яв-
ляє собою поєднання орнаментальних
мотивів та вишивальних технік різних
місцевостей, але їй властиві й цілком
своєрідні поліхромні орнаменти, які
виконуються півхрестиком чи хрести-
ком. Це пояснюється тим, що тут меш-
кає мішане у плані національному
населення.
Подільські вишивки виділяються
серед багатої мистецької спадщини
вишивок всієї України своїм колори-
том та орнаментикою, складною тех-
нікою виконання.
Для подільських сорочок характер-
на барвистість і різноманітність швів.
Найтиповішим є змережування «па-
вучками», яким примережують устав-
ки на рукава, клинці. Використову-
ється і кольорова мережка — «ша-
бак». У різних варіантах повторюють-
ся дві основні техніки — хрестик і
низь, а також декоративний шов «ка-
чалочка», який зберіг орнаментальні
мотиви давньої вишивки. Подільська
УЗОРИ
38—55
УЗОРЬІ
УЗОРИ
56—67
УЗОРЬІ
УЗОРИ
68—85
УЗОРЬІ
разнообразньїми комбинациями крас-
ного, чем достигается большой коло-
ристический зффект. Рельефность мо-
тивов отходит на второй план, преж-
де всего бросается в глаза колорит-
ность орнамента. Вьішивки становятся
более живописними (рис. 131, 138).
Для Черниговской области харак-
терньї бельїе вьішивки. Для того чтобм
усилить общую вьіразительность ВЬІ-
ШИВКИ, в ней используются главньїм
образом два или более типов швов.
Например, в одной композиции соче-
таются швьі прозрачньїе (вьїкол, вьіре-
зьівание, мережка) с плотньїм насти-
ланием или другим видом счетной
глади. Рукав с сорочкой соединяется
широким мережаним цветньїм орна-
ментом, так назьіваемой черниговской
расшивкой. Такая же расшивка соеди-
няет уставку и станок с воротником.
Полосатьій орнамент размещается на
уставках отдельньїми или сплошньїми
полосами по рукаву. Геометрический
или растительньїй орнамент вьішива-
ется бельїми нитками или же с вкрап-
лением красного и черного.
В Черниговской области женские
и мужские сорочки мережатся прути-
ком так, как и в Подолии,— прозрач-
ной мережкой («шабаком»), красними
и черними нитками. Набор очень мяг-
кими смежньїми стежками, напоми-
нающий бисерньїе вьішивки, харак-
терен для черниговских и киевских
сорочек.
Вишивкам Киевщинм присущ рас-
тительно-геометризованний орнамент
со стилизованними гроздьями вино-
града, цветом хмеля, восьмилепестко-
вьіми розетками, ромбами, квадрата-
ми. Основние цвета вишивок Киевщи-
ньі — белмй, кораллово-красньїй, от-
тененний чернмй. Встречаются также
желтий цвет, изредка серовато-голу-
бой. Сорочки украшают гладью, за-
низиванием, набором и крестиком.
В южнмх районах Украйни техни-
ка вишивання имеет много общего
с устоявшимися формами вишивки
центральних областей республики,
которая представляет собой сочетание
орнаментальних мотивов и техник ви-
шивання разньїх местностей, однако
ей свойственни и совершенно своеоб-
разние полихромние орнаменти, ис-
полняемие полукрестиком или крес-
тиком. Зто обьясняется тем, что насе-
ление здесь смешанное в националь-
ном отношении.
44
вишивка особливо багата на візерун-
ки: центральні мотиви у вигляді ром-
бів здебільшого розміщуються між
двома горизонтальними лініями. Три-
кутник, що утворюється між лінією
і ромбами, вишивається звичайними
скісними лініями у вигляді завитків
(«баранячі роги»), В орнаментах по-
дільських вишиванок переважає один
колір — чорний з більшим чи мен-
шим вкрапленням червоного, синього,
жовтого чи зеленого. Найбільш поши-
рені одноколірні (червоні та чорні)
вишивані сорочки, значно рідше —
дво- та триколірні (мал. 142).
На півдні Тернопільщини типовою
є вишивка вовняними нитками із згу-
щеними стібками: окремі елементи об-
водяться кольоровими нитками, що
забезпечує високий рельєф та кольо-
ровий ефект. Такі вишивки розміщу-
ють вздовж усього рукава поздовжні-
ми чи скісними смугами від пілочки*
до краю рукава.
Велике багатство технік вишивання
характерне для Вінниччини: низь,
хрестик, стебнівка, настилування, вер-
хоплут, зерновий вивід, вирізування;
різноманітні види чорних, білих та
кольорових мережок. Поряд з основ-
ними швами застосовуються й допо-
міжні — штапівка, стебнівка, контур-
ні шви, якими обрамляють та з’єдну-
ють окремі елементи композиції.
Своєрідним центром мистецького
вишивання на Поділлі є село Клем-
бівка. Клембівчанки одні з перших
на Україні одержали звання майстрів
народної творчості. Художні вироби
фабрики «Жіноча праця» відомі у
всьому світі, вони експонуються на
різних виставках та міжнародних яр-
марках, неодноразово їм було прису-
джено золоті медалі.
Характерна риса етнографічного
району Карпат та Прикарпаття (крім
певних спільних рис)— це велика
кількість окремих складових частин
регіону із своїм колоритом та специ-
фічними особливостями. У минулому
майже кожне село відрізнялося від
іншого своєрідністю вишивки, багат-
ством орнаментальних композицій та
неповторністю кольорів. Так, у сороч-
ках, вишитих у с. Космачі, переважає
осіння гама кольорів, а у верховин-
Подольские вьішивки вмделяются
среди богатого художественного на-
следия вишивок всей Украиньї своим
колоритом и орнаментикой, сложной
техникой исполнения.
Для подольских сорочек характер-
ньі красочность и разнообразие швов.
Типичнмм является мережение пауч-
ками, которьім примереживают устав-
ки на рукава, клинцм. Используется
и цветная мережка — «шабак». В ор-
наментах подольских вьішивок пре-
обладает один цвет — черньїй с боль-
шим или меньшим вкраплением крас-
ного, синего, желтого или зеленого.
Наиболее распространенм одноцвет-
ньіе (краснме и черньїе) вьішитьіе со-
рочки, реже — двух- и трехцветньїе
(рис. 142).
На юге Тернопольской области ти-
пичной является вишивка хлопчато-
бумажньїми нитками со сгущенньїми
стежками: отдельнме злементм обво-
дятся цветньїми нитками, что обес-
печивает високий рельєф и цветовой
зффект. Такие вишивки размещают
вдоль всего рукава продольньїми или
скошеннмми полосами от полочки*
до края рукава.
Большое богатство техник вишива-
ння характерно для Винницкой облас-
ти: низь, крестик, вишивка росписью,
настилание, верхошов (верхоплут),
зерновий вмвод, вмрезмвание; разно-
образнм види черньїх, белмх и цвет-
нмх мережек. Наряду с основними
швами применяются и вспомогатель-
нме — вишивка росписью, шов «впе-
ред иголкой», контурнме шви, кото-
рмми обрамляют и соединяют отдель-
нме злементм композиции.
Своеобразнмм центром искусства
вишивання в Подолии является село
Клембовка. Клембовчанки одни из
первмх на Украине получили звание
мастеров народного творчества. Худо-
жественнме изделия фабрики «Жен-
ский труд» известнм во всем мире,
они зкспонируются на разнмх вистав-
ках и международнмх ярмарках, не-
однократно им били присужденм зо-
лотив медали.
Характерной чертой зтнографичес-
кого района Карпат и Прикарпатья
(кроме определеннмх общих черт) яв-
ляется большое количество отдельнмх
* Пілочка — основна передня деталь плечових
виробів, обмежена зверху горловиною й плечовими
зрізами, а з боків — проймою й бічними зрізами.
* Полочка — основная передняя деталь плечевьіх
изделий, ограниченная сверху горловиной и пле-
чевьіми срезами, а с боно в — проймой и боковими
срезами.
45
ських селах — гама синіх та фіолето-
вих (мал. 131, 136, 149, 150—152).
У народній вишивці Львівської об-
ласті використовуються різноманітні
типи узорів: окремі з них поширені
по всій області, інші — пов’язані з
певними місцевостями і утворюють ло-
кальні різновиди. У південних райо-
нах Львівщини орнамент вишивок
геометричний, білий фон не заповню-
ється, що надає узорам прозорості й
легкості. Вишивані сорочки колорис-
тично розмаїті (мал. 133, 135, 137,
144).
На Буковині (Чернівецька область)
крім геометричних та рослинних мо-
тивів використовуються зооморфні,
які вишивають білою гладдю, дріб-
ним хрестиком, штапівкою, крученим
швом. Вишивальний матеріал — бі-
сер, шовк, вовна, срібні та золоті нит-
ки, металеві лелітки.
Гуцульські вишивки характерні різ-
номанітністю геометричних та рос-
линних візерунків, розмаїтістю ком-
позицій, багатством кольорових спо-
лук, здебільшого червоного з жовтим
та зеленим, причому червоний колір
домінує. Два або три відтінки жовтого
кольору прояснюють вишивку і нада-
ють їй золотавого відблиску. Типовим
є густе заливання тла, коли велика
кількість дрібних елементів заповнює
орнаментальну площину і візерунок
окреслюється тонкими просвітами. Ос-
таннім часом у гуцульських вишив-
ках замість традиційної лінійної по-
будови на кольоровій площині квіт-
кові мотиви виконують гладдю і хрес-
тиком. Спостерігається деяка зміна
побудови гуцульських мотивів — за-
мість стрічкової композиції дедалі
частіше за основу береться якийсь
один центральний мотив (мал. 132,
134, 139, 146, 148).
Для вишивок Закарпаття характер-
ним є мотив «кривуля» у різних тех-
ніках виконання. Переважає техніка
«заволікання» і вишивання хрести-
ком, часто також використовують ви-
різування і гаптування. Кольорова га-
ма вишивок широка: червоне поєд-
нується з чорним (при цьому виді-
ляється один колір — чорний або чер-
воний), поширені як білі, так і бага-
токолірні орнаменти.
Розвиток сучасного народного мис-
тецтва зумовлюється характером і ви-
могами науково-технічного прогресу.
Промисловість вже давно задовольняє
УЗОРИ
86—95
УЗОРЬІ
УЗОРИ
96—105
УЗОРЬІ
УЗОРИ
106—115
УЗОРЬІ
УЗОРИ
116—125
УЗОРЬІ
частей региона со своими колоритом
и специфическими особенностями.
В прошлом почти каждое село отлича-
лось от других своеобразием вишив-
ки, богатством орнаментальних ком-
позиций и неповторимостью цветов.
Так, в вишивках села Космачи пре-
обладает осенняя гамма цветов, а в
верховинских узорах — гамма синих
и фиолетовьіх (рис. 131, 136, 149,
150 — 152).
В народной вьішивке Львовской об-
ласти используются разнообразньїе
типи узоров. В южньїх районах облас-
ти орнамент вншивок геометричен,
бельїй фон не заполняется, что прида-
ет узорам прозрачность и легкость.
Вьішитьіе сорочки колористически
разнообразньї (рис. 133, 135, 137,144).
На Буковине (Черновицкая обл.)
кроме геометрических и растительньїх
мотивов используются зооморфньїе,
вьішиваемьіе гладью (белой), мелким
крестиком, штаповкой, крученим швом.
Вишивальний материал — бисер,
шелк, шерсть, серебрянне и золотне
нитки, металлические блестки.
Гуцульские вншивки характеризу-
ются разнообразием геометрических
и растительннх узоров, множеством
композиций, богатством сочетаний
цветов, главним образом красного с
желтьім и зеленим, причем домини-
рует красний цвет. Два или три от-
тенка желтого цвета проясняют вн-
шивку и придают ей золотистий от-
блеск. Наблюдается некоторое измене-
ние построения гуцульских моти-
вов — вместо ленточной композиции
все чаще за основу берется какой-
нибудь один центральннй мотив
(рис. 132, 134, 139, 146, 148).
Для вишивок Закарпатья характер-
ним является мотив зигзаг («криву-
ля») в различних техниках исполне-
ния. Преобладают техника «заволаки-
вания» и вншивание крестиком, часто
также применяются внрезнвание и
шитье. Цветовая гамма вишивок до-
вольно широкая: красний сочетается
с черннм (при атом вьіделяется один
цвет — черннй или красний), приме-
няются как белие, так и многоцвет-
нне орнаменти.
Развитие современного народного
искусства обусловливается характе-
ром и требованиями научно-техничес-
кого прогресса. Промншленность уже
давно удовлетворяет потребности лю-
дей в одежде. Домашнєє ткачество
46
потреби людей в одязі. Домашнє тка-
цтво та вишивання відіграють допо-
міжну роль і обмежуються художньо-
декоративною функцією.
Прискорений ритм сьогодення, по-
ява нових видів і форм дозвілля, на-
родження нових культурних традицій
впливають на сам характер вишивки.
Дослідники відзначають тенденцію до
деякого спрощення і лаконізації ор-
наменту.
Останнім часом значного поширен-
ня набула машинна вишивка, яка ши-
роко застосовується при оздобленні
деяких видів одягу, у швейній про-
мисловості, а також при виготовленні
декоративних тканин великого розмі-
ру. Запозичуючи окремі взірці народ-
ного орнаменту, машинна вишивка
не може замінити собою ручної, а
розвивається своїм шляхом відповід-
но до особливостей машинної техніки.
Як традиційна народна творчість
і як творчість професійних художни-
ків вишивка успішно розвивається і
набуває нових декоративних рис.
Художнє вишивання широко і різ-
номанітно застосовують для оздоблен-
ня одягу, а також сучасного інтер’єру.
Поряд з традиційними атрибутами оз-
доблення житла (скатертини, доріжки
тощо) помітного розвитку набуло мис-
тецтво виготовлення тематичних пан-
но з вишитими портретами видатних
людей, зображенням пам’ятних дат
та радянської емблематики — серпа і
молота, державного герба, п’ятикут-
ної зірки. Широко використовуються
декоративні штори, завіси для громад-
ських приміщень, залів, їдалень.
З тонким смаком народні майстри ви-
користовують багатство кольорової
палітри.
Спільною творчою працею народ-
них майстрів і художників-професіо-
налів українська радянська вишив-
ка всебічно розвивається, широко вхо-
дить у художню промисловість, зна-
ходить застосування в побуті міста
і села. Радянські митці всі свої сили
віддають роботі над творами, гідними
величних звершень нашого народу.
Вони широко викорйстовують найви-
датніші здобутки мистецтва інших на-
родів, а кращі традиції національного
мистецтва золотим дощем вливаються
у загальну скарбницю радянського ба-
гатонаціонального мистецтва.
и вьішивание играют вспомогатель-
ную роль и ограничиваются художест-
венно-декоративной функцией.
Ускоренньїй ритм современности,
появление НОВЬІХ видов и форм про-
ведення досуга, рождение новьіх куль-
турних традиций влияют и на харак-
тер вьішивки. Исследователи отмеча-
ют тенденцию к некоторому упроще-
нию и лаконизации орнамента.
В последнее время значительное
распространение приобрела машин-
ная вишивка, которая широко приме-
няется при отделке некоторих видов
одежди, в швейной промьішленности,
а также при изготовлении декоратив-
них тканей большого размера. Насле-
дуя отдельнне образцн народного ор-
намента, машинная вишивка не мо-
жет заменить ручную, а развивается
своим путем в соответствии с особен-
ностями машинной техники.
Как традиционное народное твор-
чество и как творчество професіо-
нальних художников вишивка ус-
пешно развивается и приобретает по-
вне декоративние чертьі.
Художественную вишивку широко
и разнообразно применяют для укра-
шения одежди, а также современного
интерьера. Наряду с традиционньїми
атрибутами украшения жилища (ска-
терти, дорожки и др.) заметное разви-
тие приобрело искусство изготовления
тематических панно с вишитими пор-
третами знаменитих людей, зобра-
женнями памятних дат и советской
змблематики — серпа и молота, госу-
дарственного герба, пятиконечной
звездьі. Широко используются декора-
тивнне штори, занавеси для общест-
венньїх помещений, залов, столових.
Благодаря совместному труду на-
родних мастеров и художников-про-
фессионалов украинская советская
вишивка всесторонне развивается,
широко входит в художественную
промишленность, находит примене-
ние в биту города и села. Советские
художники все свои сили отдают ра-
боте над произведениями, достойними
величественньїх свершений нашего
народа, а лучшие традиции нацио-
нального искусства золотим дождем
вливаются в общую сокровищницу со-
ветского многонацйонального искус-
ства.
РОЗДІЛ ДРУГИЙ
РУЧНЕ
ВИШИВАННЯ
ГЛАВА ВТОРАЯ
РУЧНОЕ
ВЬІПІИВАНИЕ

§ 3. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ
Основні вимоги до умов вишиван-
ня. Вишивання, як і кожен вид діяль-
ності, потребує правильної організації
умов праці. Основна вимога при ви-
шиванні — правильне і достатнє освіт-
лення робочого місця. Бажано, щоб
промені світла падали зліва. Стілець
повинен мати зручну для сидіння
спинку. Під ноги бажано ставити
стільчик 20—25 см заввишки. Вишивку
слід тримати на відстані 25 см від
очей.
Вишивати найкраще при денному
освітленні. При електричному освіт-
ленні значно більше втомлюється зір,
до того ж воно змінює колір ниток,
тому добирати нитки для вишивання
треба обов’язково при денному світлі.
Через кожну годину потрібно відпо-
чивати протягом 5—10 хв, переводячи
при можливості погляд на тло іншо-
го забарвлення, ніж вишивка (найкра-
ще на зелене або жовте).
Інструменти і приладдя. Для виши-
вання необхідно мати: голки, напер-
сток, ножиці, виколку, п’яльці та стріч-
ковий метр.
Голки. Потрібно мати 6—7 голок
різної товщини і довжини. Тонкими
голками вишивають на маркізеті, ба-
тисті, крепдешині і тонкому полотні,
середніми за довжиною і товщиною —
на лляних та бавовняних тканинах,
великими — на грубій тканині, зокре-
ма на вовні.
Вушко голки має бути овальним,
із гладенькими краями. Зручно виши-
вати голкою, що має видовжене вуш-
ко, бо в нього легко втягати нитку.
Голки зберігаються в сухому місці,
щоб запобігти корозії.
Наперсток. Наперсток потрібно до-
бирати точно за розміром середнього
пальця правої руки так, щоб він і не
був великий, і не стискував пальця.
Найкращими є наперстки, виготов-
лені з нержавіючої сталі. Останнім
часом наперстки випускають з ден-
цем — вони зручніші в роботі, ніж по-
ширені раніше наперстки без денця.
Спочатку при використанні наперстка
відчувається певна незручність у рухах
пальців, але з часом це відчуття ми-
нає. З товстою тканиною рекомен-
дується працювати тільки з напер-
стком.
§ 3. ОБЩИЕ СВЕДЕНИЯ
Основньїе требования к условиям
вьшіивания. Вьішивание, как и каж-
дьій вид деятельности, требует пра-
вил ьной организации труда. Основ-
неє требование при вьішивании —
правильнеє и достаточное освещение
рабочего места. Желательно, чтобьі
лучи света падали слева. Стул должен
иметь удобную для сидения спинку.
Под ноги рекомендуетея ставить
скамеечку вьісотой 20—25 см. Вишив-
ку следует держать на расстоянии
25 см от глаз.
Вьішивать лучше всего при дневном
освещении. При злектрическом осве-
щении значительно бьіетрее устают гла-
за, к тому же оно изменяет цвет ниток;
позтому подбирать нитки для вьішива-
ния необходимо обязательно при днев-
ном свете.
Через каждьій час рекомендуетея от-
дьіхать 5—10 мин, переводя по возмож-
ности взгляд на фон иной окраски,
чем вьішивка (лучше всего на зеленьїй
или желтьій).
Инструментьі и приборьі. Для вьі-
шивания необходимо иметь: иголки,
наперсток, ножницьі, вьїколку, пяльцьі
и ленточньїй метр.
Иголки. Необходимо иметь 6—7 иго-
лок различной толщиньї и длиньї. Тон-
кими иголками вьішивают на маркизе-
те, батисте, крепдешине и тонком по-
лотне; ередними по длине и толщине —
на льняньїх и хлопчатобумажньїх тка-
нях, большими — на грубой ткани,
в частности на шерсти.
Ушко иголки должно бьіть овальньїм
с гладкими краями. Удобно вьішивать
иглой, имеющей удлиненное ушко, так
как в него легко втягивать нитку. Игол-
ки сохраняются в сухом месте для
избежания коррозии.
Наперсток. Наперсток следует под-
бирать точно по размеру ереднего паль-
ца правой руки так, чтобьі он не бьіл
большим и в то же время не ежимал
палец. Наилучшими являютея напер-
стки, изготовленньїе из нержавеющей
стали. В последнее время начали ви-
пускать наперстки с доньїшком; они бо-
лее удобньї в работе, чем распростра-
ненньїе ранее наперстки без доньїшка.
Когда впервьіе начинаешь работать
с наперстком, ощущаешь неловкость
в движении пальцев, но с течением
времени зто ощущение исчезает. При
вьішивании на толстой ткани реко-
мендуетея работать с наперстком.
49
зету1, шовку, шифону2, напівлляних
і синтетичних тканин.
Для скатертин, рушників, портьєр,
панно, постільної білизни використо-
вуються лляні та вовняні тканини.
При цьому вузькі пілки тканини зши-
вають за допомогою з’єднувальних
швів.
Асортимент ниток, що застосо-
вуються для вишивання. Вишиваль-
ні нитки бувають різних видів. Виби-
раючи нитки для вишивання, слід пе-
редусім перевірити, чи не линяють во-
ни, бо інакше перше ж прання зіпсує
готову річ.
Для вишивання на крепдешині3,
маркізеті, батисті4 та інших тонких
тканинах використовують муліне
(анодну ниточку) або шовкові нитки.
Шовкові нитки добре фарбуються
і мають при цьому надзвичайно яс-
краві та насичені тони. У вишиванні
можна використовувати природний
і штучний шовк, але при цьому потріб-
но враховувати не тільки вид тканини,
а й техніку вишивання. Зокрема при
вишиванні нитками штучного шовку
з ворсистою поверхнею ворсинки ще
більше розпушуються і надають гото-
вій вишивці оксамитного вигляду.
Муліне у дві-три нитки і тонка нитка
волічки5 використовуються при ви-
шиванні на тонкій шерстяній ткани-
ні, шовковому полотні тощо.
Волічкою в кілька ниток залежно
від товщини тканини й орнаменту
можна вишивати на шерстяних тка-
нинах; сутажем6 та плетеною тась-
мою (різною за товщиною і кольо-
ром) — по сукну.
Золоті нитки застосовують для шит-
тя державних прапорів та військових
відзнак.
Бісером різної форми та кольору
і лелітками (блискучими металевими
кружечками, пофарбованими в різ-
ний колір, з маленькою дірочкою по-
середині для закріплення ниткою на
виробі) вишивають на Буковині та в
Прикарпатті (Львівська і Івано-Фран-
ківська області).
маркизета1, шелка, шифона2, полу-
льняньїх и синтетических тканей.
Для скатертей, рушников, портьєр,
панно, постельного белья использу-
ются льняньїе и хлопчатобумажньїе
ткани. При атом узкие полки ткани
сшивают с помощью соединительньїх
швов.
Асортимент ниток, применяемьіх
для вьішивания. Вьішивальньїе нитки
бьівают различньїх видов. Вьібирая их
для вьішивания, следует прежде всего
проверить, не линяют ли они, иначе
первая же стирка испортит готовую
вещь.
Для вьішивания на крепдешине3,
маркизете, батисте4 и других тонких
тканях используют мулине (в одну ни-
точку) или шелковьіе нитки.
Шелковьіе нитки хорошо красятся,
приобретая при атом чрезвьічайно
яркие и насьіщенньїе тона. Для вьіши-
вания можно применять природний
и искусственньїй шелк, но при атом
следует учитьівать не только вид тка-
ни, но и технику вьішивания. В част-
ности, при вьішивании нитками ис-
кусственного шелка с ворсистой по-
верхностью ворсинки еще больше
распушиваются и придают готовой
вьішивке бархатистий вид.
Мулине в две-три нитки и тонкая
шерстяная нитка используются при
вьішивании на тонкой шерстяной
ткани, шелковом полотне и др.
Шерстью в несколько ниток в за-
висимости от толщиньї ткани и орна-
мента можно вьішивать на шерстяних
тканях, сутажом5 и плетеной тесь-
мой (разной по толщине и цвету) —
по сукну.
Золотьіе нитки применяют для
шитья государственньїх знамен и во-
єнних отличий.
Бисером различной форми и разно-
го цвета, а также блестками (блестя-
щими металлическими кружочками,
покрашенньїми в разньїе цвета, с ма-
ленькой дьірочкой посредине для за-
крепления ниток в изделии) вьішива-
ют на Буковине и в Прикарпгльи
(Львовская и Ивано-франковская об-
ласти).
’ Маркізет (франк.) — тонка бавовняна або шовкова
тканина.
2	Шифон (франк.) — тонка м’яка бавовняна або шов-
кова тканина для білизни, жіночого одягу.
3	Крепдешин (франц.) — вид шовкової тканини.
4	Батист (франц.) — тонка легка бавовняна або лляна
тканина, з якої шиють білизну або плаття, блузи.
5	Волічка — тонка вовняна нитка.
є Сутаж (франц.) — тонкий шовковий або вовняний
плетений шнурок.
1	Маркизет (франц.) — тонкая хлопчатобумажная -їли
шелковая ткань.
2	Шифон (франц.) — тонкая мягкая хлопчатобумаж-
ная ткань для белья, женской одеждьі.
3	Крепдешин (франц.) — вид шелковой ткани.
4	Батист (франц.) — тонкая легкая хлопчатобумажная
или льняная ткань, из которой шьют белье или платье,
блузьі.
5	Сутаж (франц.) — тонкий шелковьій или шерстяной
плетеньїй шнурок.
51
Ножиці. Вишивальниця повинна
мати в свс^бму вжитку три пари но-
жиць: великі — для розкрою тканини;
середніх розмірів — для обрізування
кінців ниток та маленькі, які особли-
во потрібні при вишиванні з вирізу-
ванням. Леза ножиць мають щільно
змикатися і бути гостро наточеними.
Виколка. Виколка потрібна для ут-
ворення дірок у тканині при виши-
ванні солов’їних вічок, волового ока,
довбанки (народні назви).
П’яльці. При вишиванні застосо-
вуються круглі та квадратні п’яльці.
Квадратні потрібні для великих робіт,
зокрема при вишиванні широких
мережок, гладдьових швів тощо, але
вони менш зручні, ніж круглі п’яльці,
і тому значно менш поширені. П’яль-
ці складаються з двох частин і не
складні у користуванні. На менше
кільце кладуть тканину з орнаментом,
на тканину накладають більше кільце
і затискують її між кільцями. Якщо
тканина менша за розмір п’яльців, то
до неї пришивають клапоть будь-якої
іншої, однакової за товщиною з ос-
новною. По закінченні вишивання до-
поміжну тканину знімають. Якщо тре-
ба виконати малюнок, розмір якого
більший за п’яльці, то після вишиван-
ня частини узору тканину в п’яльцях
поступово перетягують. Малюнок ви-
шивки, що має вирізування, у п’яль-
цях перетягувати не можна, бо інакше
зіб’ється сітка. В цьому випадку по-
трібно обов’язково щоразу виймати
з них тканину і перекладати заново.
Асортимент тканин, що застосо-
вуються для вишивання. Вишивати
можна на будь-якій тканині з різним
переплетенням ниток. На тканині з по-
лотняним переплетенням краще ро-
бити вишивку з лічбою. На такій тка-
нині легко закомпоновується малю-
нок, можна завчасно зробити точні
розрахунки. На тканинах з неполот-
няним переплетенням ниток виши-
вають по канві або малюнку. Для ви-
шивок по малюнку застосовуються
матеріали, які мають гладеньку по-
верхню. Орнамент на гладеньку по-
верхню переносять через кальку кон-
турним швом ниткою іншого кольору
або через копіювальний папір штри-
ховою лінією.
Жіночі блузки, хустки, чоловічі со-
рочки, дитячий одяг шиють з маркі-
Ножницьі. Вьішивальщица должна
иметь в своем пользовании три парьі
ножниц: большие — для раскроя тка-
ни; средних размеров —для обрезьі-
вания концов ниток; маленькие — осо-
бенно необходимьіе при вьішивании
с вьірезьіванием. Лезвия ножниц дол-
жньї плотно смикаться и бить ретро
наточеннмми.
Вьїколка. Виколка необходима для
образования дьірок в ткани при ви-
шиваний соловьиних глазок, воловье-
го глаза, долбанки (народнне назва-
ний).
Пяльцьі. При вьішивании применя-
ютея кругльїе и квадратньїе пяльцьі.
Квадратнне нужньї для больших ра-
бот, в частности при вьішивании ши-
роких мережек, гладьевьіх швов и др.,
но они менее удобньї, чем кругльїе
пяльцьі, и позтому применяютея зна-
чительно реже. Пяльцьі состоят из
двух частей и довольно прости в поль-
зовании. На меньшее кольцо кладут
ткань с орнаментом, на ткань накла-
дьівают большее кольцо и зажимают
ее между кольцами. Если ткань по
размеру меньше, чем пяльцьі, то к ней
нришивают кусок какой-нибудь дру-
гой ткани такой же толщиньї. После
окончания вьішивания вспомогатель-
ную ткань снимают. Если требуетея
еделать рисунок, больший по размеру,
чем пяльцьі, то после окончания вьі-
шивания части узора ткань постепен-
но перетягивают. Рисунок вьішивки,
имеющей вьірезьівание, в пяльцах пе-
ретягивать нельзя, так как собьется
сетка. В зтом случае необходимо обя-
зательно каждьій раз вьінимать из них
ткань и перекладьівать заново.
Ассортимент тканей, применяю-
щихся для вьішивания. Вьішивать
можно на любой ткани с различньїм
переплетением ниток. На ткани с по-
лотняним переплетением лучше все-
го применять вишивку со ечетом. На
такой ткани легко компонуетея рису-
нок, можно заблаговременно произ-
вести точньїе раечети. На тканях не-
полотняного переплетення НИТОК ВЬІ-
шивают по канве или рисунку. Для
вишивок по рисунку применяютея
материальї, имеющие гладкую по-
верхность. Орнамент на гладкую по-
верхность переносят через кальку кон-
турним швом другого цвета или через
копировальную бумагу штриховой
линией.
Женские блузки, платочки, мужекие
рубахи, детскую одежду шьют из
50
Прання і прасування вишитих ви-
робів. Деякі вироби потрібно прати
безпосередньо після вишивання,
особливо коли вишивка великого роз-
міру і довго була в роботі, інші —
після більш або менш тривалого ко-
ристування ними. Для цього вишивку
спочатку замочують у теплій воді на
2' год і лише після цього розпочина-
ють прання. Вироби перуть у теплій
воді з дитячим милом. Під час пран-
ня намилюють більше рубці та ті міс-
ця, де немає вишивки. Вироби, які
линяють, треба прати окремо від ін-
ших. При пранні такі вироби менше
намилюють, втираючи мило по дов-
жині вишивки пальцями, для того
щоб колір ниток не залишався на
тлі виробу.
Випрані в такий спосіб вироби по-
лощуть у теплій воді, викручують, лег-
ко струшують і кладуть у холодну
воду в розпростаному вигляді (у скру-
ченому виробі малюнок може відби-
тися на тлі). В холодну воду дода-
ють оцту —чайну ложку на склянку
води.
Прасують вироби вогкими; якщо
вони пересохли, їх збризкують во-
дою. Лляні і напівлляні вироби для
кращого прасування качають на котку.
Прасують вироби на прасувальній
дошці або столі, який покривається
повстю чи сукном і зверху застелює-
ться білою чистою тканиною. Якщо
потрібно прасувати великі вироби,
то під стіл ставлять спеціальні ящики,
щоб вироби звисали в них.
Вишивку прасують тільки з виво-
роту, з лицевого боку прасуються
лише рубці та невишиті місця. Пра-
сувати слід по прямій нитці основи,
нитки піткання нерівномірно витя-
гуються і при прасуванні можуть ли-
шатися зморшки.
Бракування, маркування та упако-
вування вишитих виробів. Вишивка
у виробах має відповідати затвердже-
ному зразку, бути виконана акуратно
і технічно правильно, з гармонійним
поєднанням кольорів.
У вишивці хрестиком верхні стібки
мають іти в одному напрямку, з рів-
номірним розташуванням ниток. На
лицевому боці вишивки — рівні пере-
криваючі діагональні стібки, які з ви-
вороту мають вигляд вертикальних
і горизонтальних пунктирів.
Стирка и глаженье вьішитьіх из-
делий. Некоторьіе изделия необходи-
мо стирать непосредственно после вьі-
шивания, особенно в том случае, когда
вьішивка большого размера и долго
бьіла в работе, а другие —после более
или менее длительного пользования
ими. Для зтого вьішивку сначала за-
мачивают в теплой воде на2 ч и только
после зтого начинают стирать. Во вре-
мя стирки намьіливают больше те мес-
та, где нет вьішивки, и рубцьі. Вьшіи-
тьіе изделия хорошо стирать в теплой
воде с детским мьілом. Изделия, ко-
торьіе линяют, следует стирать отдель-
но от других. Такие изделия меньше
намьіливают, втирая мьіло по длине
вьішивки пальцами, чтобьі цвет ниток
не оставался на фоне изделия.
Вьістиранньїе таким способом изде-
лия следует прополоскать в теплой
воде, вьіжать, слегка встряхнуть и по-
ложить в холодную воду в расправ-
ленном виде (в скрученном изделии
рисунок может отпечататься на фоне).
В холодную воду добавляют уксус —
чайную ложку на стакан водьі.
Гладят изделия влажньїми; если же
они пересохли, их взбрьізгивают во-
дой. Льняньїе и полульняньїе изделия
качают на катке, чтобьі они лучше
вьігладились.
Гладят изделия на гладильной дос-
ке или на столе, покрьітом войлоком
или сукном и сверху застеленном
чистой белой тканью. Если нужно
гладить большие изделия, то под стол
ставят специальньїе ящики, чтобьі из-
делия свисали в них.
Вьішивку гладят только с иЗнанки;
с лицевой сторони гладят лишь руб-
цьі и невьішитьіе места. Гладить сле-
дует по прямой нитке основи, нитки
утка неравномерно витягиваются и
при глажении могут оставаться мор-
щини.
Бракераж, маркирование и упаков-
ка вьішитьіх изделий. Вьішивка в из-
делиях должна соответствовать ут-
вержденному образцу, бить випол-
ненной аккуратно и технически пра-
вильно, с гармоничним сочетанием
цветов.
В вишивке крестиком верхние стеж-
ки должни идти в одном направле-
ний, с равномерньїм расположением
ниток. На лицевой стороне вишив-
ки — ровньїе перекрнвающие диаго-
нальньїе стежки, которьіе с изнанки
имеют вид вертикальних и горизон-
тальних пунктиров.
52
Лічбова гладь виконується двосто-
роннім швом із різним напрямком
стібків згідно з малюнком-зразком.
Стібки слід розміщувати густо без
стягування тканини.
Тамбурний машинний шов має ви-
конуватися суворо по контуру без
стягування тканини.
У машинній і ручній ажурній ви-
шивці в сітці треба дотримуватися
точних розрахунків підрізання ниток
по основі і пітканню із зберіганням
квадратності клітинок. Краї сіток за-
кріплюються гладдьовим валиком.
Гладдьовий валик по контуру малюн-
ка у машинній ажурній вишивці ви-
конують з прокладкою, обстрочуючи
по контуру малюнка і надійно закри-
ваючи його.
У вишитих виробах не допускаються
спотворення малюнка, вузли, кінці,
петлі і видовжені переходи ниток
вишивки з вивороту і лицевого боку,
стягування малюнка і різна ширина
підгину боків в одному виробі.
Частота машинних стібків, метод за-
кріплення ниток у стібках при виго-
товленні вишитих виробів мають від-
повідати РСТ 1157—76: 5...6 стібків
на 1 см, частота ажурного стібка
(мережки) — 3...5 стібків на 1 см, там-
бурного машинного стібка — 2,5...З
стібки на 1 см.
Боки вишитих виробів обробляють-
ся машиною або вручну: швом у під-
гін із закритим зрізом, ажурним стіб-
ком «зигзаг», ретязем, плахтовим
швом або гладдю
Для всіх виробів ширина плахтово-
го шва —0,5 см, ширина внутрішнього
підгину — 0,3...0,4. см.
Всі вишиті вироби декатирують
крохмальним розчином і прасують.
Вироби забруднені і з плямами мають
бути випрані, підкрохмалені й ви-
прасувані.
Неприпустимі вади вишитих виро-
бів:
1)	відхилення від зразка-моделі за
зовнішнім виглядом, обробленням
матеріалом від передбачених стандар-
тами або технічним описом;
2)	помітне припалення тканини;
3)	порубка тканини голкою;
4)	довишивка одного і того ж еле-
мента нитками другого відтінку чи
номера;
5)	прорізи тканини і ниток в ажур-
ній вишивці;
Счетная гладь вьшолняется дву-
сторонним швом с разньїм направ-
лением стежков в соответствии с ри-
сунком-образцом. Стежки следует
располагать густо без стягивания
ткани.
Тамбурний машинньїй шов следует
вьшолнять строго по контуру без
стягивания ткани.
В машинной и ручной ажурной
вьішивке в сетке следует придержи-
ваться точних расчетов подрезания
нитки по основе и утку с соблюде-
нием квадратности клеток. Края сеток
закрепляются гладьевим валиком.
Гладьевнй валик по контуру рисунка
в машинной ажурной вьішивке вьі-
полняют с прокладкой, обстрачивая
по контуру рисунка и надежно за-
кривай его.
В вишитих изделиях не допуска-
ются искажения рисунка, узльї, концьі,
петли и удлиненньїе переходи ниток
вьішивки с изнанки и с лицевой сто-
рони, стягивание рисунка и разная
ширина подгиба краев в одном из-
делии.
Частота машинних стежков, метод
закрепления ниток в стежках при из-
готовлении вишитих изделий долж-
ни соответствовать РСР 1157—76: 5...6
стежков на 1 см, частота ажурного
стежка (мережки) — 3...5 стежков на
1 см, тамбурного машинного стежка —
2,5...З стежка на 1 см.
Края вишитих изделий обрабатьі-
вают машиной или вручную: швом
в подгиб с закритим срезом, ажур-
ним стежком «зигзаг», ретязем, плах-
товим швом или гладью.
Для всех изделий ширина плахто-
вого шва —0,5 см, ширина внутрен-
него подгиба — 0,3...0,4 см.
Все вьішитне изделия декатируют
крахмальньїм раствором и гладят. Из-
делия загрязненньїе и с пятнами
должньї бить вьістираньї, подкрахма-
ленн и виглаженьї.
Недопустими следующие ИЗТіЯНЬІ
вишитих изделий:
1)	отклонения от образца-модели
по внешнему виду, обработке мате-
риалом, не предусмотренньїм стан-
дартами или техническим описанием;
2)	заметньїй поджог ткани;
3)	порубка ткани иголкой;
4)	довишивание одного и того же
злемента нитками другого оттенка
или номера;
5)	прорезьі ткани или ниток в ажур-
ной вьішивке;
53
6)	недошиті частини фрагмента ма-
люнка;
7)	перекошеність малюнка на виробі
або порушення симетрії, передбаченої
моделлю чи технічними описами;
8)	вишивка грубою ниткою на тон-
кій матерії чи навпаки, з відхилен-
ням від зразка;
9)	неоднакові малюнки вишивки на
кінцях коміра в чоловічих сорочках
(«гуцулках», «українках»), в жіночих
блузках, сукнях;
10)	відсутність прокладки в ажур-
ній вишивці;
11)	помітне спотворення вивороту
у вишивці від неправильних перехо-
дів;
12)	різко виражені сліди поротої
нитки у вишивці.
Після бракування відібрані вироби
маркують: пришивають чи прикріплю-
ють згідно з правилами, розроблени-
ми Міністерством торгівлі СРСР, яр-
лики, на яких зазначено: торговельну
марку фабрики, її назву та місцезна-
ходження; назву, фасон, стандарт,
розмір та ріст виробу; назву тканини,
шифр за прейскурантом, ціну оздоб-
лення, ціну виробу, дату виготовлення
та номер бракувальника.
Замарковані в такий спосіб вишиті
вироби перед упаковкою відповідно
складають. Наприклад, серветки, на-
підносники, підстаканники і саше
комплектують по 10 штук, а потім
скріплюють ниткою в двох місцях
з одного боку. Портьєри складають
по ширині лицьовим боком назовні
і перев’язують тасьмою в двох місцях.
Підготовлені в такий спосіб вироби
укладають у картонні коробки, виго-
товлені з коробкового картону відпо-
відно до розмірів виробів. У коробку
вкладають вироби одного розміру, ар-
тикулу, ціни і гатунку. При упаковці
подарункових виробів кожен ком-
плект (скатерті з серветками тощо)
вкладається в індивідуальну коробку
з картону чи поліетиленовий міше-
чок.
Для контролю збереження коробки
з виробами обклеюють з торцевих
боків ярликами, на яких зазначають
всі реквізити і загальну кількість ви-
робів у коробці.
Зберігають вишиті вироби в упако-
ваному вигляді на стелажах або ящи-
ках.
6)	недошитьіе части фрагмента ри-
сунка;
7)	перекошенность рисунка на из-
делии или нарушение симметрии,
предусмотренной моделью или техни-
ческими описаннями;
8)	вьішивка грубой ниткой на тон-
кой ткани или наоборот, с отклоне-
нием от образца;
9)	неодинаковьіе рисунки вьішивки
на концах воротника в мужских руба-
хах («гуцулках», «украинках»), в жен-
ских блузах, платьях;
10)	отсутствие прокладки в ажур-
ной вьішивке;
11)	заметное искажение изнанки
в вьішивке вследствие неправильньїх
переходов;
12)	резко вьіраженньїе следьі поро-
той нитки в вьішивке.
После бракеража отобранньїе из-
делия маркируют: пришивают или
прикрепляют согласно правилам, раз-
работанньїм Министерством торговли
СССР, ярльїки, на которьіх простав-
лень! — торговая марка фабрики, ее
название и местонахождение; назва-
ние, фасон, стандарт, размер и рост
изделия, название ткани, шифр по
прейскуранту, цена отделки, цена из-
делия, дата изготовления и номер бра-
ковщика.
Маркированньїе таким образом вьі-
шитьіе изделия перед упаковкой скла-
дьівают соответствующим образом.
Например, салфетки, наподносники,
подстаканники и саше комплектуют
по 10 шт., а затем скрепляют ниткой
в двух местах с одной сторони. Пор-
тьєри складьівают по ширине лице-
вой стороной наружу и перевязивают
тесьмой в двух местах.
Подготовленньїе таким образом из-
делия укладивают в картонньїе ко-
робки, изготовленние из коробочного
картона соответственно размерам из-
делий. В коробку укладивают изделия
одного размера, артикула, одной цени
и одного сорта. При упаковке пода-
рочних изделий каждьій комплект
(скатерть с салфетками и пр.) вкладьі-
вается в коробку из картона или в
полизтиленовий мешочек.
Для контроля сохранности коробки
с изделиями обклеивают с торцових
сторон ярликами, на которих укази-
ваются все реквизити и общее коли-
чество изделий в коробке.
Сохраняют вишитие изделия в упа-
кованном виде на стеллажах или в
ящиках.
54
Композиція художньої вишивки.
Композиція — процес створення ху-
дожнього твору, складання його час-
тин у єдине ціле.
Характер композиції залежить від
ідейного задуму художника. Постійне
спостереження навколишнього сере-
довища живить творчу уяву майстра,
збуджує прагнення відтворити його
засобами мистецтва — зокрема ви-
шивки.
Вишивка дозволяє специфічними
засобами, в опосередкованій умовній
формі, зумовленій традиціями народ-
ної творчості, відтворити навколиш-
ній світ. Вже самою палітрою забарв-
лення можна передати різні почуття:
радість і сум, сподівання і надії. По-
вторення елементів і творче застосу-
вання їх у певній композиції, вдалий
підбір забарвлення малюнка ство-
рюють своєрідний ритм в орнаменті,
допомагають художнику досягти кін-
цевої мети — передати загальне вра-
ження, відтворити настрій. Митець
старається внести у кожну свою ро-
боту щось нове, оригінальне, влас-
тиве саме його творчості.
Типовою рисою орнаменту виши-
вок є стилізоване трактування. Укра-
їнським вишивкам властиві як гео-
метричні, так і рослинні форми ор-
наменту. Геометричний орнамент
складається з різноманітних найпро-
стіших елементів, які є засобом не
тільки декоративної, естетичної, а й
символічної мови. Геометричним ма-
люнкам притаманна стрункість, чіт-
кість. Вишиваючи геометричний ор-
намент, треба слідкувати за його си-
метрією.
Комір, манжети чоловічої та жіно-
чої сорочок треба починати вишивати
з середини рапорту і середини коміра
для того, щоб на кінцях коміра малю-
нок був симетричним.
На рушниках, скатертях, доріжках
та інших речах орнаментальну смугу
треба починати вишивати з середини
рапорту і середини розміщення ма-
люнка.
Рослинні орнаменти захоплюють
надзвичайною різноманітністю візе-
рунків і плавністю ліній. Улюбленим
мотивом рослинної орнаментики ук-
раїнських вишивок є хвиляста гілка,
навколо якої розміщують стилізова-
них качок, павичів, півнів, голубів та
інших птахів.
Композиция художественной ВЬІ-
ШИВКИ. Композиция — процесе созда-
ния художественного произведения,
составления его частей в единое це-
лое.
Характер композиции зависит от
идейного замьісла художника. По-
стоянное наблюдение окружающей
средьі питает творческое представле-
ние мастера, возбуждает стремление
воспроизвести ее средствами искус-
ства, в частности — вьішивки.
Вьішивка позволяет специфически-
ми средствами, в опосредствованной
условной форме, обусловленной тра-
дициями народного творчества, вос-
произвести окружающий мир. Одной
палитрой красок можно передать
разньїе чувства: радость и печаль, ожи-
дание и надеждьі. Повторение злемен-
тов и творческое применение их в
определенной композиции, удачньїй
подбор цветов рисунка создают свое-
образньїй ритм в орнаменте, помога-
ют художнику достигнуть конечной
цели — передать общее впечатление,
воспроизвести настроение. Художник
старается внести в каждую свою ра-
боту что-то новое, оригинальное.
Типичной чертой орнамента виши-
вок явЛяется стилизованная трактов-
ка. Украинским вишивкам присуши
как геометрические, так и раститель-
ние форми орнамента. Геометриче-
ский орнамент состоит из разнооб-
разних простейших злементов, яв-
ляющихся средством не только деко-
ративно-зстетического, но и симво-
лического язика. Геометрическим
рисункам свойственнн стройность,
четкость. Вьішивая геометрический
орнамент, необходимо следить за его
симметрией.
Воротник, манжети мужекой и жен-
ской сорочек следует начинать ви-
шивать со ерединьї раппорта и ереди-
ньі воротника, чтобьі на концах ворот-
ника рисунок бьіл симметричньїм.
На рушниках, скатертях, дорожках
и других вещах орнаментальную по-
лосу следует начинать вишивать со
ерединьї раппорта и ерединьї распо-
ложения рисунка.
Растительньїе орнаменти увлекают
чрезвичайньїм разнообразием узоров
и плавностью линий. Излюбленним
мотивом растительной орнаментики
украинских вишивок являетея вол-
нистая ветка, вокруг которой распо-
лагаютея стилизованние утки, пав-
линьї, петухи, голуби и др.
55
Походження вишивки можна ви-
значити за композиційним розміщен-
ням малюнків і характером орнамен-
тики, технікою виконання й колорис-
тикою.
Вишивка може бути однобарвна й
багатобарвна. В багатобарвних укра-
їнських вишивках завжди переважає
який-небудь один чи два кольори,
які визначають загальне забарвлення
і стають основними. Інші кольори
тільки доповнюють кольорову гаму,
пожвавлюють, підкреслюють і виділя-
ють основний тон. Багатобарвні ви-
шивки вражають цілою симфонією
барвистих сполучень, пройнятих ра-
дісним сприйняттям життя. В народ-
ній вишивці існує певний зв’язок тех-
ніки вишивання й кольору. За певни-
ми швами закріпилися й певні кольо-
ри. Мережка, вирізування й виколю-
вання є переважно білими; поділь-
ські вишивки качалочками — завжди
поліхромні; рушниковий шов вико-
нується майже завжди червоним ко-
льором. Вишивки червоними нитками
приваблюють чіткістю й гармонійним
ритмічним поєднанням білого тла
з червоними нитками орнаменту. Ви-
шиваючи білими нитками, можна до-
сягти великого ефекту, широко вико-
риставши гру світла й тіні на поверхні
орнаменту, що утворюється завдяки
різному напрямку швів. Переходи
одного кольору в інший бувають іноді
контрастні, а іноді дуже ніжні, коли
межа між ними пом’якшується тим,
що нитки одного кольору заходять
проміж ниток іншого кольору.
Різноманітні композиції вишивок
та типові орнаменти наведено в до-
датку «Узори вишивок».
§ 4. ПОЧАТКОВІ ШВИ
Навчання мистецтва вишивання —
це робота копітка, потребує певних
зусиль, зосередженості й терпели-
вості.
Спочатку навчаються вишивати на
товстій тканині з полотняним пере-
плетенням, щоб можна було рахувати
нитки. Для кращого засвоєння технік
спочатку вишивають нитками одного
кольору.
Початкові шви необхідно засвоїти
якомога краще, це становитиме осно-
ву для навчання більш складних еле-
ментів швів та орнаментів.
Происхождение вьішивки можно
определить по композиционньїм рас-
положениям рисунков и характеру ор-
наментики, технике исполнения и ко-
лористике.
Вьішивка может бьіть одноцветной
и многоцветной. В многоцветньїх ук-
раинских вишивках всегда преобла-
дает один какой-нибудь цвет или два
цвета, которьіе определяют общую
красочность и становятся основними.
Другие цвета только дополняют цве-
товую гамму, оживляют, подчеркива-
ют и вьіделяют основной тон. Много-
цветньїе вьішивки поражают целой
симфонией красочньїх сочетаний,
проникнутьіх радостньїм восприяти-
ем жизни. В народной вьішивке на-
блюдается определенная связь тех-
ники вьішивания и цвета. За опреде-
ленньїми швами закрепились и оп-
ределенньїе цвета. Мережка, вирези-
вание и вьїкальївание являются пре-
имущественно бельїми; подольские
вьішивки качалочками — всегда поли-
хромньїе; рушниковий шов виполня-
ется почти всегда красним цветом.
Вьішивки красними нитками привле-
кают четкостью и гармоническим рит-
мичним сочетанием белого фона с
красними нитками орнамента. Виши-
вав бельїми нитками, можно добиться
большого зффекта, широко исполь-
зуя игру света и тени на поверхности
орнамента, образовавшуюся благода-
ря разному направлению швов. Пе-
реходи одного цвета в другой бнва-
ют иногда контрастними, а иногда
очень нежними, когда граница между
ними смягчается тем, что нитки одно-
го цвета заходят между нитками дру-
гого цвета. Разнообразние компози-
ции вьішивок и типичние орнаменти
приведеньї в приложении «Узори ВЬІ-
ШИВОК».
§ 4.	НАЧАЛЬНЬІЕ ШВЬІ
Обучение искусству вьішивания —
работа кропотливая, требующая опре-
деленньїх усилий, сосредоточенности
и терпения.
Сначалаучатся вьішивать натолстой
ткани с полотняним переплетением,
чтобьі можно било считать нитки.
Для лучшего усвоения техник сначала
вишивают нитками одного цвета.
Начальние шви необходимо усво-
ить как можно лучше; ото будет ос-
новой для изучения более сложних
злементов швов и орнаментов.
56
1.	Затяганка. Цей шов —
дуже проста технічна
вправа для початківця.
Ним зшивають деталі
виробу, застосовують його
і як контур для вишивки.
Закріпивши нитку з
вивороту тканини, голку
виводимо на лицевий бік;
по горизонтальній прямій
відраховуємо 4 нитки
основи і набираємо 2 нитки
основи на голку, знову
пропускаємо 4 нитки під
голку і набираємо на неї
2 нитки, після чого
протягуємо робочу нитку.
На лицевому боці тканини
і з вивороту робоча нитка
утворює пунктир. Стібки
мають бути однакові.
Довжина їх залежить від
товщини тканини. На
тонкій тканині робимо
стібки коротші, а на
товстій — довші. Лінія шва
йде між двома нитками
піткання по прямій, тобто
паралельно їм. Якщо на
тканині не можна пораху-
вати нитки основи, то
олівцем (під лінійку)
проводять легку лінію шва.
2.	Стебнівка (ручна
строчка). Цей шов дуже
поширений в побуті. Він
застосовується в основному
при зубцюванні та зшиванні
вишитих виробів, іноді —
в художній вишивці.
Закріпивши нитку з
вивороту тканини, голку
виводимо на лицевий бік.
Відрахувавши 3 нитки
основи назад, вколюємо
і набираємо на голку
6 ниток основи (3 з них,
уже покриті лицевим
стібком, і 3 наступні),
протягуємо нитку
і вколюємо голку в закін-
чення попереднього стібка.
Щоб шов був гарним,
нитки потрібно рахувати.
Якщо структура тканини не
дає змоги рахувати нитки,
потрібно стежити, щоб шов
був прямим, а стібки
рівними й ритмічними.
Тоді шов буде рівномірний,
подібний до машинного.
2
3.	Низинний шнурок
застосовують для оформ-
лення країв орнаменту в
жіночому і чоловічому
одязі, а також як самостій-
ний декоративний шов.
Його виконують з вивороту
тканини. Нитку закріплюємо
і відступаємо на 2 нитки
назад по діагоналі. При
цьому відраховуємо 2
горизонтальні і 2 вертикальні
нитки вниз і вколюємо
голку. Голку виколюємо
паралельно витягнутій
робочій нитці на 2 нитки
основи вперед і знову
вколюємо по діагоналі на
2 нитки назад і т. д.
3. Низинньїй шнурок
применяют для оформлення
краев орнамента в женской
и мужской одежде, а также
как самостоятельньїй декора-
тивний шов. Его вьіполняют
с изнанки ткани.
Нитку закрепляем и отступа-
ем на 2 нитки назад по
диагонали. При атом
отсчитьіваем 2 горизонталь-
неє и 2 вертикальнеє нитки
вниз и вкальїваем иголку.
Иголку вьїкальїваем
параллельно ветянутой
рабочей нитке на 2 нитки
основи вперед и снова
вкальїваем по диагонали на
2 нитки назад и т. д.
1. Шов «вперед иголкой».
Зтот шов — очень простеє
техническое упражнение для
начинающего. Зтим швом
сшивают детали изделия,
применяют его и как контур
для ВЬІШИВКИ.
Закрепив нитку с изнанки
ткани, иголку виводим на
лицевую сторону, по
горизонтальной прямой
отсчитьіваем 4 нитки основи
и набираєм 2 нитки основи
на иголку, снова пропускаєм
4 нитки под иголку и
набираєм на нее 2 нитки,
после чего протягиваем
рабочую нитку.
На лицевой стороне ткани и
с изнанки рабочая нитка
образует пунктир. Стежки
должньї бить одинакови.
Длина их зависит от
толщиньї ткани. На тонкой
ткани делаем стежки более
короткими, чем на толстой.
Линия шва идет между
двумя нитками утка по
прямой, т. є. параллельно им
Если на ткани нет возмож-
ности поспитать нитки
основи, то карандашом (под
линейку) проводят легкую
линию шва.
2. Шов «за иголку*
(ручная строчка). Зтот шов
очень распространен в биту.
Он применяется в основном
при зубцевании и сшивании
вишитих изделий,
а иногда — и в художествен-
ной вьішивке.
Закрепив нитку с изнанки
ткани, иголку виводим на
лицевую сторону; отсчитав
З нитки основи назад,
вкальїваем и набираєм на
иголку б ниток основи
(З из них уже покрити
лицевим стежком и
З следуюшие), протягиваем
нитку и вкальїваем иголку
в окончание предьідущего
стежка. Чтобьі шов бил
красивим, нитки следует
спитать.
Если структура ткани не
позволяет считать нитки,
надо следить, чтобн шов
бил прямим, а стежки
ровними и ритмичними.
Тогда шов будет равномер-
ньім, подобньїм машинному.
57
4.	Кривулька (штапівка)
може застосовуватися як
самостійний декоративний
шов і як допоміжний для
обвідки при клітковому
орнаменті. Вишивати
«кривулькою» можна як
однобічно, так і на обидва
боки.
Для однобічного шва
закріплюємо нитку, виво-
димо голку на лицевий
бік; відступивши на 3 нитки
основи, по діагоналі вко-
люємо голку і набираємо
по прямій 6 ниток основи.
Витягнувши голку, по
діагоналі вколюємо її на
початку попереднього
стібка, знову на голку
набираємо б ниток основи,
виколюємо і вколюємо
голку на початку
попереднього стібка.
З лицевого боку
утворюється кривулька, а з
вивороту — дві паралельні
прямі.
Для двобічного шва
закріплюємо нитку, голку
виводимо на лицевий бік
і вколюємо по діагоналі
через 3 нитки основи,
виколюємо голку також по
діагоналі через 3 нитки
основи. При цьому
утворюються стібки під
кутом і з лицевого боку
і з вивороту. Пройшовши
так до кінця вишивки,
починаємо вишивати такі ж
' стібки в зворотному
напрямку. При цьому
беремо стібок з лицевого
боку на голку, виводимо
робочу нитку і робимо
наступний стібок по
діагоналі, знову беручи на
голку наступний лицевий
стібок. З обох боків
виходить однакова кри-
вулька.
5.	Тристібкова кривулька
застосовується як
декоративний шов. Щоб
його виконати, шиємо швом
«стебнівка» 3 стібки, взявши
на голку по 3 нитки основи.
Після третього стібка голку
виколюємо на його початку
і вколюємо по діагоналі
через 3 нитки піткання.
Знову шиємо 3 стібки
стебнівкою, потім робимо
стібок по діагоналі в бік
останнього стібка і т. д.
6.	Ланцюжок (тамбур).
Використовується для
оздоблення дитячого одягу,
сорочок, рушників. Цей
оздоблювальний шов з
лицевого боку має вигляд
замкнутої петлі, а з виво-
роту — суцільної строчки.
Тканину потрібно пересувати
зверху вниз. Голку з робочою
ниткою виводимо на
лицевий бік і набираємо
на голку 4 горизонтальні
нитки. Робочою ниткою
робимо петлю справа наліво
і виколюємо голку, знову
вколюємо в те ж саме місце,
набираємо 4 нитки піткання
і повторюємо шов.
6. Цепочка (тамбур).
Используется для отделки
детской одеждьі, сорочек,
рубах, рушников. Зтот
отделочньїй шов с лицевой
стороньї имеет вид замкну-
той петли, а с изнанки —
сплошной строчки.
Ткань следует передвигать
сверху вниз. Иголку с
рабочей ниткой вьійодим
на лицевую сторону и набираєм
на иголку 4 горизонтальньїе
нитки. Рабочей ниткой
делаем петлю справа налево
и вьїкальїваем иголку, снова
вкальїваем в том же самом
месте, набираєм 4 нитки
утка и повторяєм шов.
4. Кривулька (вьішивка
росписью) может приме-
няться как самостоятельньїй
декоративний шов и как
вспомогательньїй для
обводки при клеточном
орнаменте. Вишивать
кривулькой можно как с
правой сторони, так и на
обе сторони.
Для одностороннего шва
закрепляем нитку, виводим
июлку на лицевую сторону;
отступив на 3 нитки основи,
по диагонали вкальїваем
иголку и набираєм по
прямой 6 ниток основи.
Вьітянув иголку, по
диагонали вкальїваем ее в
начале предидущего стежка,
снова на иголку набираєм
6 ниток основи, вьїкальїваем
и вкальїваем иголку в начале
предндущего стежка.
С лицевой сторони
образуется кривулька, а с
изнанки — две параллельние
прямьіе.
Для двустороннего шва
закрепляем нитку, иголку
виводим на лицевую сторону
и вкальїваем по диагонали
через 3 нитки основи,
вьїкальїваем иголку также
по диагонали через 3 нитки
основи. При атом образуются
стежки под углом как с
лицевой сторони, так и с
изнанки. Пройдя так до
конца вьішивки, начинаем
вишивать такие же стежки
в обратном направлений.
При атом берем стежок
с лицевой сторони на
иголку, виводим рабочую
нитку и делаем следующий
стежок по диагонали, снова
взяв на иголку лицевой
стежок. С обеих сторон
виходит одинаковая
кривулька.
5. Трехстежковая кривуль-
ка применяется как декора-
тивний шов. Для его вьшол-
нения шьем швом «за игол-
ку» З стежка, взяв на иголку
по 3 нитки основи.
После третьего стежка
иголку вьїкальїваем в его
начале и вкальїваем по
диагонали через 3 нитки
утка. Затем снова шьем
З стежка швом вперед
иголкой, делаем стежок по
диагонали в сторону
последнего стежка и т. д.
58
7.	Ретязь поперечний
використовується для
оформлення країв жіночого
одягу (сорочок, киптарів
тощо). Він виконується на
полотні справа наліво.
Нитку виводимо на лицевий
бік тканини, по діагоналі
через 4 нитки основи
вколюємо голку і набираємо
на неї 4 нитки піткання,
виводимо робочу нитку по
діагоналі, набравши на
голку паралельні 4 нитки
піткання. Голку виводимо
на початку шва. Потім
вколюємо її по діагоналі
на 2 нитки основи вперед
і набираємо 4 нитки
піткання. Знову робимо
хрестик з наступного
стібка, вколовши при
цьому голку посередині
першого хрестика. Наступні
стібки робимо поступово
через кожні 2 нитки основи
по діагоналі.
8.	Обметиця (плахтове
закінчення) дуже поширена
в народній вишивці. Вона
застосовується для
оздоблення одягу,
вишивається на рубцях
українських рушників,
внизу плахт, скатертей
і серветок.
Спочатку закріплюємо на
тканині нитку з вивороту
і голку виводимо на
лицевий бік. На голку
набираємо відповідну
кількість ниток піткання
і виводимо робочу нитку
в тому ж самому місці,
утворивши при цьому
перпендикулярний стібок.
Потім відступаємо на
2-3 нитки, знову набираємо
на голку 4 нитки
піткання, робочу нитку при
цьому ведемо справа- наліво
і притримуємо великим
пальцем лівої руки.
Плахтовий шов робимо
таким же способом. Перший
стібок робимо по діагоналі
на 2-3 нитки основи справа
наліво, другий — прямо,
а третій — зліва направо,
вколюючи при цьому голку
в нижній частині в одне й
те ж місце. Робочу нитку
так само ведемо справа
наліво і притримуємо
пальцем. Плахтове
закінчення може бути
різнокольоровим.
9.	Верхоплут (верхошов).
Цей шов називається так
тому, що при виконанні
його спочатку вишиваються
прямі стібки, а потім по
них переплутують нитку.
Шов може бути обвідкою
до орнаменту або основним
виводом в орнаменті
лиштви для чоловічих
сорочок.
Спочатку робимо
основу. На певній відстані
вишиваємо вертикальні
стібки (з вивороту стібки
лягають паралельно). Потім
під лицеві стібки протягуємо
голку з ниткою, поперемінно
то зверху, то знизу.
9. Верхоплут (верхошов).
Зтот шов назьівается так
потому, что при его вьшол-
нении сначала вьішиваются
прямьіе стежки, а затем по
ним перепутьівают нитку.
Шов может бить обводкой
к орнаменту или основньїм
виводом в орнаменте глади
для мужских сорочек.
Сначала делаем основу.
На определенном.
расстоянии вишиваєм
вертикальнеє стежки
(с изнанки стежки
ложатся параллельно).
Затем под лицевьіе стежки
протягиваем иголку с
ниткой, попеременно то
сверху, то снизу.
7. Ретязь поперечная
используется для оформле-
ння краев женской одеждьі
(сорочек, киптарей и др ).
Ее вьіполняют на полотне
справа налево.
Нитку виводим на лицевую
сторону ткани, по диагонали
через 4 нитки основи
вкалнваем иголку и набира-
єм на нее 4 нитки утка,
виводим рабочую нитку по
диагонали, набрав на иголку
4 параллельних нитки утка.
Иголку виводим в начале
шва. Затем вкалнваем ее по
диагонали на 2 нитки
основи вперед и набираєм
4 нитки утка. Снова делаем
крестик со следующего
стежка, уколов при атом
иголку посредине первого
крестика. Дальнейшие
стежки делаем постепенно
через каждьіе 2 нитки
основи по диагонали.
8. Петельньїй шов
(обметица) — плахтовеє
окончание. Зтот шов имеет
широкеє распространение
в народной вьішивке. Он
применяетея для отделки
одежди, вишиваетея на
рубцах украинских рушни-
ков, внизу плахт, скатертей
и салфеток.
Сначала закрепляем на
ткани с изнанки и виводим
иголку на лицевую сторону.
На иголку набираєм
соответствующее количество
ниток утка и виводим
рабочую нитку в том самом
месте, образуя при атом
перпендикулярний стежок.
Затем отступаем на 2—3
нитки, снова набираєм на
иголку 4 нитки утка;
рабочую нитку при атом
ведем справа налево и
придерживаем большим
пальцем левой руки.
Плахтовий шов делаем
таким же способом. Первий
стежок делаем по диагонали
на 2—3 нитки основи справа
налево, второй — прямо,
а третий — слева направо,
вкальївая при атом иголку
в нижней части в одно
и то же место. Рабочую
нитку точно так же ведем
справа налево и придержи-
ваем пальцем. Плахтовое
окончание может бить
разноцветним.
59
10. Хрестикування
(«оксамитовий» шов)
застосовують для оздоблення
дитячого одягу, а також як
декоративний шов.
З лицевого боку він являє
собою перехресні стібки,
а з вивороту — дві
паралельні прямі
з маленькими стібками.
Голку виводимо на лицевий
бік тканини, з лівого боку
ведемо по діагоналі вправо
і набираємо на неї 2—3
нитки основи, витягуємо
робочу нитку і ведемо по
діагоналі вправо, набираємо
знову 2—3 нитки основи
і т. д.
10
11. Набирування
(поверхниця) найбільш
поширене на Київщині
(Полісся). Цей шов
застосовують як елемент
орнаментальної вишивки.
Шов «набирування»
виконується в яскравих
кольорах — червоному,
жовтому, зеленому, чорному
і також у теплих тонах.
Вишивати починаємо зліва
направо. З вивороту
перекриття утворюється на
половині ниток стібка.
Нитку закріплюємо і на
голку набираємо 4 нитки
основи, витягуємо робочу
нитку. Далі вколюємо голку
через одну нитку піткання
посередині попереднього
стібка, тобто під голку
беремо 2 нитки основи,
вколюємо голку і знову
повторюємо те ж саме.
Ця техніка побудована на
парній кількості ниток
полотна 4—6—8 і т. д. На
звичайному полотні
набирування вишивається
вподовж на 4-х нитках,
а на тонких — на 6-ти.
При передачі малюнка на
клітчастий папір дві
клітинки позначають один
стібок.
У західних областях України
цю техніку називають
И(2)
«поверхницею» через те,
що з лицевого боку нитки
покривають полотно
щільно, а з вивороту воно
просвічується.
П(3)
10.	Козлик («бархатний»
шов) применяют для отделки
детской одеждьі, а также
как декоративний шов.
С лицевой сторони он
представляет собой
перекрестньїе стежки, а с
изнанки — две параллельньїе
прямьіе с маленькими
стежками.
Иголку виводим на лицевую
сторону ткани, с левой
сторони ведем по диагонали
вправо и набираєм на нее
2—3 нитки основи, вьітяги-
ваем рабочую нитку и ведем
по диагонали вправо,
набираєм снова 2—3 нитки
основи и т. д.
11.	Набор (поверхница)
наибольшее применение
имеет в Киевской области
(Полесье). Зтот шов
применяют как алемент
орнаментальной вьішивки.
Шов «набор» вьіполняется
в ярких цветах — красном,
желтом, зеленом, черном,
а также в теплих тонах.
Вишивать начинаем слева
направо. С изнанки
перекрьітие образуется на
половине ниток стежка.
Нитку закрепляем и на
иголку набираєм 4 нитки
основи, вьітягиваем рабочую
нитку. Затем вкалнваем
иголку через одну нитку утка
посредине предьідущего
стежка, т. е. под иголку
берем 2 нитки основи,
вкальїваем иголку и снова
повторяєм то же самое.
Зта техника построена на
четном количестве ниток
полотна: 4—6—8 и т. д. На
обичном полотне набор
вьішивается вдоль на 4-х
нитках, а на тонком — на
6-ти.
При передаче рисунка на
клетчатую бумагу 2 клетки
обозначают 1 стежок.
В западнмх областях
Украйни ату технику
назьівают «поверхницей»
потому, что с лицевой
сторони нитки покрмвают
полотно плотно, а с изнанки
оно просвечивается.
60
12. Соснівка застосовується
як оздоблювальний шов для
заповнення проміжка між
орнаментом і покрайницею*.
Нитку закріплюємо,
виводимо голку на лицевий
бік і по діагоналі через
4 нитки піткання на голку
набираємо 4 нитки основи,
виколюємо і ведемо нитку
по діагоналі вправо і вниз,
взявши на голку 2 нитки
основи. Голку виколюємо
і знову ведемо нитку по
діагоналі вгору, вколовши
голку на 2 нитки основи
вправо, на голку беремо
2 нитки основи.
З лицевого боку цей шов
12
подібний до ретязя, а з
вивороту — це дві
паралельні лінії, причому
нижня лінія подібна до шва
«стебнівка» з лицевого боку,
а верхня — до цього ж шва.
з вивороту.
* Покрайниця (діад.) — частина
або елемент орнаменту, що
розміщується по боках вишивки,
в єдності вони створюють
закінчену композицію.
13. Обкрутка. Цим швом
вишивають серединки
квітів, листочків.
Голку виводимо на лицевий
бік тканини. Потім,
відступивши трохи назад,
на голку набираємо тканину
і вколюємо її в попередньому
місці виколу. Кінчик голки
виводимо на лицевий бік
і намотуємо на нього робочу
нитку, протягуємо її,
притримавши великим
пальцем лівої руки. Там, де
було зроблено голкою
перший прокол з лицевого
боку на виворіт, вколюємо
голку в тканину.
14. Обметка (ретязь
кольоровий). Цей шов’
застосовується для
обметування орнаментів,
вишитих низинкою та
хрестиком, а також як
з’єднувальний.
Обметка виконується
аналогічно шву «ретязь»,
тільки «ретязь» робимо
одним кольором. Кольоровий
шов «ретязь» вишивають
кількома голками залежно
від набору кольорів.
Переходячи через кілька
кольорів з вивороту, нитку
проводять під стібками.
12.	Сосновка применяется
как отделочньїй шов для
заполнения промежутка
между орнаментом и
покрайницей 1.
Нитку закрепляем, вьіводим
иголку на лицевую сторону
и по диагонали через
4 нитки утка на иголку
набираєм 4 нитки основьі,
вьїкальїваем и ведем нитку
по диагонали вправо и
вниз, взяв на иголку 2 нитки
основьі. Иголку вьїкальїваем
и снова ведем нитку по
диагонали вверх; уколов
иголку на 2 нитки основьі
вправо, на иголку берем
2 нитки основьі.
С лицевой стороньї зтот
шов подобен ретязю, а с
изнанки — ото две
параллельньїе линии,
причем нижняя линия
подобна шву «назад
иголкой» с лицевой
стороньї, а верхняя — зтому
же шву с изнанки.
1 Покрайница (диал.) — часть
или злемент орнамента,
расположенного по краям
вьішивки; в сочетании они
создают законченную
композицию.
13.	«Обкрутка». Зтим швом
вьішивают срединьї цветов,
листочков.
Иголку вьіводим на лицевую
сторону ткани. Затем,
отступив немного назад,
на иголку набираєм ткань
и вкальїваем иголку в
предьідущем месте
вьїкальївания. Кончик
иголки вьіводим на лицевую
сторону и наматьіваем на
него рабочую нитку,
протягиваем ее, придержав
большим пальцем левой
руки. Там, где бьіл сделан
иголкой первьій прокол с
лицевой стороньї на изнанку,
вкальїваем иголку в ткань.
14.	Обметка (ретязь
цветная). Зтот шов
применяется для обметьіва-
ния орнаментов, вьішитьіх
низью и крестиком, а также
как соединительньїй.
Обметка вьіполняется
аналогично шву «ретязь»,
только «ретязь» делаем
одним цветом. Цветной
«ретязью» вьішивают
несколькими иголками в
зависимости от набора
цветов. Переходя через
несколько цветов с изнанки,
нитку проводят под
стежками.
15
61
15. Стебловий шов
застосовується для
вишивання стебла квітки
і трав в орнаменті.
Виконання стеблового шва
подібне до шва «стебнівка».
Тканина пересувається при
вишиванні знизу вгору,
при цьому шов виконується
згори вниз, тобто до себе.
Нитку закріплюємо і по
прямій — згори вниз —
через 3 нитки набираємо
на голку 3 наступні нитки
піткання. Голку витягуємо
(робоча нитка весь час йде
з лівого боку) і знову
16(1)
набираємо на неї 3 наступні
нитки. Голку виколюємо
в кінці попереднього стібка.
З лицевого боку
утворюються стібки, вдвоє
більші, ніж з вивороту.
16. Хрестик косий. Це
звичайний хрестик — один
з найпоширеніших у
сучасних українських
народних вишивках точних
рахункових технік. Косим
його називають тому, що
стібки лягають по діагоналі
полотняного переплетення.
При вишиванні потрібно,
щоб перекриття верхнього
стібка лягали в один бік
(до лівої руки).
Нитку закріплюємо і
виводимо голку на лицевий
16(2)
бік, відраховуємо 2 нитки
по горизонталі, йдучи зліва
направо, і 2 нитки по
вертикалі вниз, набираючи
їх на голку. Робочу нитку
витягуємо і робимо стібок
справа наліво.
Стібки можна вишивати
спочатку в одному напрямку,
а потім перекривати їх у
зворотному. Краса вишивки
залежить від точності та
порядку накладання
верхніх стібків.
17. Розсипний хрестик
(напівхрестик)
застосовується для
оздоблення дитячого одягу,
а також може бути
16(3)
покрайницею для орнаменту.
Він виконується однаковими
за величиною стібками по
діагоналі в обидва боки.
Може бути виконаний як
в горизонтальному, так і в
вертикальному напрямках.
15.	Стебельчатьій шов
применяется для вьішивания
стебля цветка и трав в
орнаменте. Вьіполнение
стебельчатого шва подобно
вьіполнению шва «назад
иголкой». Ткань передвига-
ется при вьішивании снизу
вверх; при атом шов
вьіполняется сверху вниз,
т. е. к себе.
Нитку закрепляем и по
прямой — сверху вниз —
через 3 нитки набираєм на
иголку 3 следующие нитки
утка. Иголку вьітягиваем
(рабочая нитка все время
идет с левой стороньї)
и снова набираєм на нее
З следующие нитки. Иголку
вьїкальїваем в конце
предьідушего стежка.
С лицевой стороньї образу-
ются стежки, вдвоє большие,
чем с изнанки.
16.	Крестик косой. Зто
обьїкновенньїй крестик,
являющийся одним из
наиболее распространенньїх
в современньїх украинских
народньїх вишивках точних
счетних техник. Косим его.
називают потому, что
стежки ложатся по
диагонали полотняного
переплетення. При
вьішивании необходимо,
чтоби перекрьітия верхнего
стежка ложились в одну
сторону (к левой руке).
Нитку закрепляем и
виводим иголку на лицевую
сторону; отсчитиваем
2 нитки по горизонтали, идя
слева направо, и 2 нитки
по вертикали вниз, набирая
их на иголку. Рабочую нитку
витягиваем и делаем стежок
справа налево.
Стежки можно вишивать
сначала в одном направле-
ний, а затем перекривать их
в обратном. Красота
вьішивки зависит от
точносте и порядка
наложения верхних стежков.
17.	Рассьшной крестик
(полукрестик) применяется
для отделки детской одежди,
а также может бить
покрайницей для орнамента.
Виполняют его одинаковими
по величине стежками по
диагонали в обе стороньї.
Его можно виполнять в
горизонтальном и вертикаль-
ним направлениях.
17
62
18. Прямий хрестик
застосовується як елемент
орнаментальної вишивки.
Прямим хрестиком
вишивають у західних
областях України. Він
вишивається, як і косий
хрестик, тільки перехре-
щується вертикальними та
горизонтальними стібками,
однаковими за величиною.
19. Подвійний хрестик
застосовується як елемент
орнаментальної вишивки.
Його називають також
болгарським хрестом.
Спочатку виконується косий
хрестик, а потім його
18(1)
перехрещують прямим
хрестиком. Вишивають
ним диванні подушки тощо.
20. Клітка (штапівка). Цей
шов застосовується як
елемент орнаментальної
вишивки.
На одному й тому ж місці
робимо 2 однакові стібки
з лицевого боку та вивороту.
З правого боку робимо
вертикальний стібок,
взявши під голку З нитки
піткання. Шити потрібно
справа наліво. На голку
набираємо 3 нитки основи
і виколюємо її для
наступного вертикального
стібка. Повернувшись назад
по малюнку, на голку
набираємо вертикальні
стібки, а під голку —
горизонтальні. Таким чином
з лицевого боку та вивороту
утворюється однаковий
орнамент.
Шов «клітка» виконується
здебільшого одним кольором
насиченого тону, але
можливе також і викори-
стання кількох кольорів.
Ця техніка поєднується
з лиштвою. Добрий
колористичний ефект
створюється, коли клітковий
розвід заповнюється так
званою цеглинковою
18.	Прямой крестик
применяется как елемент
орнаментальной вьішивки.
Прямим крестиком вьішива-
ют в западньїх областях
Украиньї. Он вьішивается
так, как и косой крестик,
только перекрещивается
вертикальними и горизон-
тальними стежками,
одинаковьіми по величине.
19.	Двойной крестик
применяется как злемент
орнаментальной вьішивки.
Его називают также
болгарским крестом. Сначала
вьіполняется косой крестик,
а затем его перекрещивают
прямьім крестиком.
Вьішивают зтим швом
диванньїе подушки и др.
20.	Клетка (вьішивка
росписью). Зтот шов
как злемент
орнаментальной вьішивки.
На одном и том же месте
делаем 2 одинаковьіх стежка
с лицевой стороньї и с
С правой стороньї
вертикальний
стежок, взяв под иголку
З нитки утка. Шить надо
справа налево. На иголку
набираєм 3 нитки основьі
и вьїкальїваем ее для
18(2)
следующего вертикального
стежка. Вернувшись назад
по рисунку, набираєм на
иголку вертикальньїе
стежки, а под иголку —
горизонтальнеє. Таким
образом с лицевой стороньї
и с изнанки образуется
одинаковьій орнамент.
Шов «клетка» вьіполняется
преимущественно одним
цветом насьіщенного тона,
но можно использовать и
несколько цветов. Зта
техника сочетается со
счетной гладью. Неплохой
колористический зффект
достигается в том случае,
если клеточньїй развод
заполняется так назьіваемой
20(1)
63
21.	Курячий брід. Цей шов
здебільшого використовує-
ться в поєднанні з лиштвою,
вирізуванням, солов’їними
вічками тощо. Виконується
він в такий спосіб. Від
закріпленої в полотні нитки
відраховуємо 3 нитки
праворуч по основі
и 3 нитки вгору по
пітканню, голку вколюємо
в полотно і виколюємо
через 3 нитки ліворуч по
основі. Потім відраховуємо
З нитки праворуч по
основі, голку вколюємо
знову і виколюємо через
З нитки вгору по пітканню.
Так утворюється хрестик,
після якого і починається
вишивання шва «курячий
брід» (його можна
починати і без хрестика).
Для цього від місця
останнього виколювання
відраховуємо 3 нитки
праЬоруч по основі та
З нитки вниз по рітканню
і з того місця беремо на
голку 3 нитки полотна
ліворуч по основі. Після
виконання цього знову
відраховуємо 3 нитки
праворуч по основі та
З нитки вниз по пітканню
і після чергового вколювання
голку виводимо через
З нитки вгору по пітканню.
Завдяки безперервному
повторенню вищеописаних
дій на полотні простягається
стібок шва «курячий брід»
потрібної довжини.
Шов «курячий брід» може
бути подвійним, потрійним
і т. д., для чого поряд
з першим стібком у той же
спосіб виводиться другий,
третій та ін.
22.	Шов «позад голки»
виконується вовняною
ниткою або ниткою муліне
цілим шнурком за
допомогою шва «ланцюжок»
Шов «позад голки»
вишивається в поєднанні
з іншими швами: низинним
шнурком, обметкою та
рельєфною кривулькою, яка
виконується тільки в одному
напрямку — вертикально.
23.	Петельковий шов —
це послідовне розміщення
на поверхні полотна
однакових за розміром
дужок-петельок для
оздоблення краю комірця,
подушки, чохликів сорочки.
За 2—3 нитки до краю
полотна вколюємо голку,
відраховуємо 8—9 ниток
по полотну праворуч і голку
вколюємо вдруге. Потім голку
відводимо назад до місця
попереднього вколювання
20(2)
21. Куриньїй брод. Зтот шов
применяется преимуществен-
но в сочетании со счетной
гладью, вьірезьіванием,
соловьиньїми глазками и др.
Вьіполняют его таким
образом. От закрепленной
в полотне нитки отсчитьіва-
ем 3 нитки справа по основе
и 3 нитки вверх по утку,
иголку вкальїваем в полотно
и вьїкальїваем через 3 нитки
слева по основе. Затем
отсчитьіваем 3 нитки справа
по основе, иголку вкальїваем
снова и вьїкальїваем через
З нитки вверх по утку. Так
образуется крестик, после
которого и начинается
вьішивание шва «куриньїй
брод» (его можно начинать
и без крестика).
Для отого от места
последнего вьїкальївания
отсчитьіваем 3 нитки вправо
по основе и 3 нитки вниз
по утку и с зтого места
берем на иголку 3 нитки
полотна влево по основе.
После отого снова отсчитьі-
ваем 3 нитки справа по
основе и 3 нитки вниз по
утку и после очередного
вкальївания вьіводим иголку
через 3 нитки вверх по утку.
Благодаря непрерьівному
повторенню описанньїх
вьіше действий на полотне
получим стежок «куриного
брода» необходимой длиньї.
Шов «куриньїй брод» может
бьіть двойньїм, тройньїм
и т. д., для чего рядом с
первьім стежком тем же
способом вьіводится второй,
третий и др.
22. Шов «позади иголки»
вьіполняется шерстяной
ниткой или ниткой мулине
цельїм шнурком с помошью
шва «цепочка». Шов
«позади иголки» вьішивает-
ся в сочетании с другими
швами: низинньїм шнурком,
обметкой и рельефной
кривулькой, которая
вьіполняется только в одном
направлений — вертикально.
23. Петельньїй шов — ото
последовательное располо-
жение на поверхности
полотна одинаковьіх по
размеру дужек-петель для
украшения края воротничка,
подушки, чехликов сорочки.
Через 2—3 нитки от края
полотна вкальїваем иголку,
отсчитьіваем 8—9 ниток по
полотну вправо и вкальї-
ваем иголку вторично.
Потом иголку
отводим назад к месту
предьідущего вкальївания
и здесь вкальїваем ее снова.
Вслед за ней над краєм
23
64
і тут її вколюємо знову.
Слідом за нею над краєм
полотна простягаємо
2 нитки, які утворюють
невелику дужку. Ці 2 нитки
обкидаємо звичайними
петельками в напрямку від
першого вколювання до
другого, а коли на дужку
ляже остання петелька, голку
знову вколюємо в полотно
і починаємо утворювати нас-
тупну дужку. Цей шов
вишивається вздовж усього
краю полотна.
24.	Вузлик. Вузликом
заповнюють квіткову
середину. Цей шов виконує-
ться так: виколюємо голку
і на тому ж місці вколюємо
знову. На голку по
діагоналі беремо 3—4
нитки основи і закидаємо
нитку за голку справа
наліво. Голку витягуємо
і вколюємо її, закріплюючи
петлю на тому ж місці,
що й викололи. Знову тут
же виколюємо голку на
наступний вузлик.
25.	Пухлики. Шов
«пухлики» виконується
на верхній частині рукава —
там, де рукав пришивається
до уставки (так звана
сорочка до пухликів).
Рівно по основі заломлюємо
верхній край рукава, потім
на 2 нитки нижче
заломленого краю закріп-
люємо на полотні нитку до
шитва. Від закріпленої
в полотні нитки відраховує;
мо 3 нитки ліворуч по
основі і з цього місця на
голку беремо 3 нитки по
основі в напрямку справа
наліво. Після виколювання
відраховуємо 3 нитки
піткання вгору і 3 нитки
ліворуч по основі, знову
беремо на голку 3 нитки
справа наліво по основі
і далі протягом усього краю
рукава, який відведено для
пухликів.
Притримуючи полотно
однією рукою на місці
останнього виколювання
голки, другою рукою
натягуємо нитку, яка
прошивала тканину. Таким
чином полотно рівномірно
стискається по нитці,
а нитка, вирівнюючись від
натягу, утворює пухлики по
краю рукава. Біля останнього
пухлика нитку закріплюємо
в полотні. Далі пухлики
розрівнюємо. Для цього
поміж кожним пухликом
зверху вниз по полотну
протягуємо з деяким
зусиллям вістря голки.
Розрівнені пухлики закріплює-
мо обшиванням з вивороту.
24
26
26.	Вишивка бісером.
Застосовується для
вишивання сорочок, картин
і т. ін. Бісером вишивають
так само, як і гобеленовим
швом (див. § 5).
Голку з вишивальною
ниткою виводимо на
лицевий бік, на голку
набираємо бісеринку
і знову голку вколюємо,
як у гобеленовому шві.
Всі бісеринки мають бути
звернені в один бік справа
наліво. Один раз шов
виконуємо, тримаючи голку
до себе, а в наступному
разі голка йде від себе.
26.	Вьішивка бисером.
Применяется для вьішива-
ния сорочек, рубах, картин
и пр. Бисером вьішивают
так же, как и гобеленовим
швом (см. § 5).
Иголку с вьішивальной
ниткой виводим на лицевую
сторону, на иголку набираєм
бисеринку и снова вкальїва-
ем иголку, как в гобелено-
вом шве. Все бисеринки
должньї бьіть повернути в
одну сторону, справа налево.
Один раз шов вьіполняем,
держа иголку к себе, а
следующий раз — от себя.
полотна протягиваем
2 нитки, которьіе образуют
небольшую дужку. Зти
2 нитки обметьіваем
(скрепляем между собой)
обьічньїми петлями в
направлений от первого
вкальївания ко второму,
а когда на дужку ляжет
последняя петля, иголку
снова вкальїваем в полотно
и начинаем создавать
следующую дужку.
Зтот шов вьішивается
вдоль всего края полотна.
24. Сложньїй узелок.
Сложньїм узелком заполня-
ют середину цветка. Зтот
шов вьіполняют так:
вьїкальїваем иголку и на
том же месте вкальїваем
снова. На иголку по
диагонали берем 3—4 нитки
основьі и закидьіваем нитку
за иголку справа налево.
Иголку вьітягиваем и вкальї-
ваем ее, закрепляя петлю на
том же месте, где викололи.
Здесь же снова вьїкальїваем
иголку на следующий
сложньїй .узелок.
25. Вафельки («пухлики»).
Шов «вафельки» вьіполняет-
ся на верхней части рукава
там, где рукав пришивается
к уставке (так назьіваемая
сорочка к вафелькам).
Ровно по основе заламьіваем
верхний край рукава, затем
на 2 нитки ниже заломлен-
ного края закрепляем на
полотне нитку к шитью. От
закрепленной в полотне
нитки отсчитьіваем 3 нитки
влево по основе и с ЗТ0Г0
места на иголку берем
З нитки по основе в
направлений справа налево.
После внкальївания
отсчитьіваем 3 нитки утка
вверх и 3 нитки влево по
основе, снова берем на
иголку 3 нитки справа
налево по основе и далее на
протяжении всего края рукава,
отведенного для вафелек.
Придерживая полотно одной
рукой на месте последнего
внкальївания иголки, второй
рукой натягиваем нитку,
которая прошивала ткань.
Таким образом полотно
равномерно сжимается по
нитке, а нитка, вьіравниваясь
от натяжения, образует
вафельки по краю рукава.
Около последней вафельки
нитку закрепляем в полотне.
Затем вафельки вьіравни-
ваем. Для зтого между
каждой вафелькой сверху
вниз по полотну протягива-
ем с некрторьім усилием
острие иголки. Вьіравненньїе
вафельки закрепляем
обшивкой с изнанки.
65
§5. ВИШИВАННЯ
З ЛІЧБОЮ
§5. ВЬІШИВАНИЕ
СО СЧЕТОМ
27. Лиштвою вишивають
в основному на Чернігівщині
та Полтавщині.
Нитку закріплюємо і
виводимо на лицевий бік,
вколюємо голку на 4 нитки
піткання нижче, виколюємо
на 1 нитку основи лівіше
і на 1 горизонтальну нитку
вище від першого стібка.
Наступні стібки вишиваємо
паралельно попередньому,
тільки на 1 горизонтальну
нитку вище і на 1 вертикальну
нитку лівіше від нього.
Залежно від орнаменту
збільшуємо чи зменшуємо
кількість горизонтальних
ниток. На Полтавщині
лиштва поєднується із
зерновим виводом,
солов’їними вічками,
вирізуванням, кліткою,
верхоплутом тощо.
28. Низинка проста. Цей
шов застосовується як
елемент орнаментальної
вишивки. Вишивання
низинкою поширене на
Поділлі, Буковині.
Низинку вишиваємо з
вивороту, впоперек
орнаменту — справа наліво,
здебільшого одним
кольором. У західних
областях України після
вишивання чорним кольором
білі проміжки зашивають
гладдю з лицевого боку
червоним, зеленим, жовтим
кольорами, червоний
розвід — чорним, синім,
зеленим, жовтим кольорами.
Відповідно до орнаменту
вишиваємо поперечний
ряд по всій ширині згори
вниз, відступаємо на
1 вертикальну нитку вліво
і вишиваємо наступний
поперечний ряд знизу
вгору. При вишиванні
низинкою на голку
набираємо завжди непарну
кількість горизонтальних
ниток, вишиваємо по всій
ширині малюнка з покрай-
ницею. Низинку можна
виконувати і без покрайниць,
залежно від ширини
проміжка між центральною
орнаментальною смугою
і покрайницею. Здебільшого
низинку вишивають на
тканині з полотняним
переплетенням, щоб можна
було лічити горизонтальні
і вертикальні нитки.
28(2)
27.	Счетной гладью
вьішивают в основном в
Черниговской и Полтавской
областях.
Нитку закрепляем и
вьіводим на лицевую
сторону, вкалнваем иголку
на 4 нитки утка ниже,
вьїкальїваем на 1 нитку
основьі левее и на
1 горизонтальную нитку
вьіше первого стежка.
Дальнейшие стежки
вьішиваем параллельно
предьідущему, только на
1 горизонтальную нитку
вьіше и на 1 вертикальную
нитку левее от него.
В зависимости от орнамента
увеличиваем или уменьшаем
количество горизонтальних
ниток. В Полтавской области
счетная гладь сочетается с
зерновим виводом, соловьи-
ними глазками,
вирезьіванием, клеткой,
верхоплутом и др.
28.	Низинка простая. Зтот
шов применяется как
злемент орнаментальной
вьішивки. Вишивание
низинкой распространено в
Подолии, Буковине.
Низинку вьішиваем с
изнанки, поперек
орнамента — справа налево,
преимущественно одним
цветом. В западних областях
Украйни после вьішивания
черним цветом белие
промежутки зашивают
гладью с лицевой стороньї
красним, зеленим, желтим,
красний развод — черним,
синим, зеленим, желтим
цветами.
Соответственно орнаменту
вьішиваем поперечний ряд
по всей ширине сверху
вниз, отступаем на 1
вертикальную нитку влево
и вьішиваем следующий
поперечний ряд снизу вверх.
При вьішивании низинкой
на иголку набираєм всегда
нечетное количество
горизонтальних ниток,
вишиваєм по всей ширине
рисунка с покрайницей.
Низинку можно виполнять
и без покрайниц,
в зависимости от ширини
промежутка между
центральной орнаментальной
полосой и покрайницей. х
Чаще всего низинку
вьішивают на ткани с
полотняним переплетением,
чтоби можно било считать
горизонтальние и верти-
кал ьньїе нитки.
66
29. Низинка замкова. Цим
швом вишивають у західних
областях України.
Низинку замкову виконуємо
так само, як і просту. На
голку беремо завжди
непарну кількість ниток
(1, 3, 5, 7). Якщо стібок
покриває більш ніж 5—7
ниток на полотні, тоді на
четвертій нитці обов’язково
роблять «замок».
На голку беремо 4 нитки
і вколюємо до себе або від
себе ліворуч. Потім
повертаємо на 1 горизон-
тальну нитку назад по
прямій лінії вниз чи вгору
29
29.	Низинка замковая.
Зтим швом вьішивают в
западньїх областях Украиньї.
Низинку замковую
вьіполняем так же, как и
простую. На иголку берем
всегда нечетное количество
ниток (1, 3, ,5, 7). Если
стежок покрьівает более
5—7 ниток на полотне, то на
четвертой нитке обязательно
делают «замок».
На иголку берем 4 нитки
и вкальїваем к себе или от
себя влево. Затем
поворачиваем на 1
горизонтальную нитку назад
по прямой линии вниз или
і виколюємо голку в потрібне
місце згідно з малюнком.
Якщо стібок покриває більш
ніж 7 ниток на полотні, то
робимо більше «замків» по
вертикальній лінії.
ЗО. Подільська качалочкова
лиштва. Цей шов застосо-
вується як елемент
орнаментальної вишивки.
Здебільшого ним вишивають
на Поділлі. «Качалочку»
вишивають різним кольором
на рушниках, хустках та
інших речах. Орнамент
обшивають чорними
нитками швом «штапівка».
Після перших стібків
«качалочки» наступні стібки
качалочкової лиштви лягають
30(1)
паралельно попереднім. На
голку набираємо таку ж
кількість горизонтальних
ниток тканини, як і в
попередньому стібку. Стібки
кладемо тільки вертикально.
Розміри стібків залежать
від орнаменту.
31. Смерічка. Це оздоблю-
вальний шов, який
. застосовують переважно в
дитячому одязі.
Шов «смерічка» вишиваємо
зліва направо. Нитку
закріплюємо і голку
виводимо на лицевий бік.
Відраховуємо 6 вертикальних
і 3 горизонтальні нитки,
вколюємо голку. Відрахував-
30(2)
ши 4 вертикальних нитки
вліво і 2 горизонтальні
нитки вниз, виколюємо її.
Голку виводимо і робимо
такий же стібок у протилеж-
ний бік. Стібки з вивороту
лягають під кутом, лицеві
стібки перехрещуються
в центрі шва.
вверх и вьїкальїваем иголку
в необходимое место в
соответствии с рисунком.
Если стежок покрьівает
более 7 ниток на полотне,
то делаем больше «замков»
по вертикальной линии.
ЗО.	Подольская качалочковая
счетная гладь. Зтот шов
применяется как елемент
орнаментальної! вьішивки.
Главньїм образом им
вьішивают в Подолии.
«Качалочку» вьішивают
разньїм цветом на рушниках,
платках и других вещах.
Орнамент обшивают
черньїми нитками швом
«роспись».
После первьіх стежков
«качалочки» следующие
стежки качалочковой счетной
глади ложатся параллельно
предьідупхим. На иголку
набираєм такое же
количество горизонтальньїх
ниток ткани, как и в
предьідущем стежке. Стежки
делаем только вертикально.
Размерьі стежков зависят от
орнамента.
31.	Елочка. Зто отделочнмй
шов, применяеммй
преимущественно в детской
одеж де.
Шов «елочка» вишиваєм
слева направо. Нитку
закрепляем и иголку
вьіводим на 'лицевой стороне.
Отсчитьіваем б вертикальних
и 3 горизонтальньїе нитки,
вкальїваем иголку. Отсчитав
4 вертикальних нитки влево
и 2 горизонтальньїе нитки
вниз, вьїкальїваем иголку,
затем вьіводим ее и делаем
такой же стежок в
противоположную сторону.
Стежки с изнанки ложатся
под углом, лицевие стежки
перекрешиваются в центре
шва.
31
67
32.	Гобеленовий шов
(півхрестик). Цей шов
застосовують при вишиванні
килимів, портретів, великих
картин, панно на шерстяній
тканині, мішковині, тканині
з рідким переплетенням
ниток тощо.
Відповідно до товщини
тканини беруть різні нитки:
шерсть, гарус, ірис, муліне
тощо.
Стібки в гобеленовому шві
йдуть справа наліво,
обов’язково тільки в одному
напрямку. Виконується
гобеленовий шов швом
«півхрестик».
33.	Гладь * пряма (тіньова).
Цей шов використовують
для заповнення великих
площин.
Спочатку робимо вертикаль-
ний стібок на 4-х горизон-
тальних нитках. На
наступний стібок виколюємо
голку на 1 вертикальну
нитку лівіше і 2 горизонтальні
нитки вниз, тобто посередині
попереднього стібка.
Виконуємо такий самий
стібок на 4-х горизонтальних
нитках, покривши 2
горизонтальні нитки з
попереднього стібка і 2
наступні нитки вище. Голку
виколюємо на 1 вертикальну
нитку лівіше через б
горизонтальних ниток, тобто
паралельно першому стібку.
З вивороту утворюються
стібки під кутом — перший
маленький і другий великий.
Шиємо справа наліво, потім
робимо такі ж стібки зліва
направо і заповнюємо
площину.
* Гладь — різновид ручного
або машинного вишивання,
в якому нитки ідуть паралель
ними рядами впоперек або
вздовж лінії малюнка
34.	Гладь коса (атласна).
Цей шов використовується
для заповнення великих
ПЛОЩИН.
Вишиваємо в такому ж
порядку, як і гладь пряму.
Стібки в цій техніці
розташовані по діагоналі,
один біля одного. Спочатку
виконуємо перший ряд
діагональних стібків справа
наліво. Потім виколюємо
голку, робимо діагональний
стібок на 4 горизонтальні і
2 вертикальні нитки лівіше,
голку вколюємо і на
наступний стібок виколюємо.
Набравши на голку по
вертикальній лінії 4
горизонтальні нитки,
виконуємо наступний стібок.
Заповнивши площину,
починаємо виконувати
52
32.	Гобеленовьій шов
(полукрестик). Зтот шов
применяют при вьішивании
ковриков, портретов,
больших картин, панно на
шерстяной ткани, мешкови-
не, ткани с редким
переплетением ниток и др.
В зависимости от толщиньї
ткани берут разньїе нитки:
шерсть, гарус, ирис, мулине
и др.
Стежки в гобеленовом шве
идут справа налево,
обязательно в одном
направлений. Виполняется
гобеленовьій шов полукрес-
тиком.
33.	Гладь * прямая
(теневая). Зтот шов
используют для заполнения
больших площадей.
Сначала делаем вертикаль-
ний стежок на 4-х
горизонтальних нитках. На
следующий стежок
вьїкальїваем иголку на 1
вертикальную нитку левее
и 2 горизонтальнне нитки
вниз, т. е. посредине
предидущего стежка.
Виполняем такой же стежок
на 4-х горизонтальних
нитках, покрив 2 горизон-
тальние нитки с предидуще-
го стежка и 2 следующие
нитки више. Иголку
вьїкальїваем на 1 вертикаль-
ную нитку левее через 6
горизонтальних ниток, т. е.
параллельно первому стежку.
С изнанки образуются
стежки под углом — первий
маленький и второй
большой. Шьем справа
налево, затем делаем такие
же стежки слева направо
и заполняем площадь.
* Гладь — разновидность
ручного или машинного
вьішивания, в котором нитки
идут параллельньїми рядами
поперек или вдоль линии
рисунка.
34.	Гладь косая (атласная).
Зтот шов применяется для
заполнения больших
площадей.
Вишиваєм в таком же
ЗУ
порядке, как и прямую
гладь. Стежки в отой технике
расположени по диагонали,
друг возле друга. Сначала
виполняем первий ряд
диагональних стежков
справа налево. Затем
вьїкальїваем иголку, делаем
диагональний стежок на
4 горизонтальние и 2
вертикальние нитки левее,
иголку вкальїваем и на
следующем стежке
вьїкальїваем. Набрав на
иголку по вертикальной
линии 4 горизонтальние
нитки, виполняем
68
наступний ряд справа
наліво. Щоб не розривати
нитку, потрібно тканину
повернути так, щоб
вишитий ряд був зверху.
Робимо такі ж стібки,
набираючи на голку 2
горизонтальні нитки з
попереднього ряду між
стібками і 2 нитки нижче
ряду. З вивороту стібки
мають бути прямими.
35.	Гладь стеблова
застосовується для
вишивання гілочок,
обведення контура малюнка.
Вона виконується стебловим
швом.
36.	Гладь колоскова
застосовується для
вишивання колосків,
обвідок, кайми на панно,
подушках, рушниках та
дитячому одязі.
Вона виконується швом
«ланцюжок». Зробивши
ланцюжок, голку не
вколюємо на місці виколу,
а переносимо її на 1 нитку
по діагоналі через ланцюжок
і починаємо наступний
колосок.
37.	38. Гладь коса
оздоблювальна застосовує-
ться для оздоблювання
шерстяного жіночого та
дитячого одягу, оформлення
найрізноманітніших швейних
виробів.
Стібки на тканині кладемо
по діагоналі. На тканині
беремо квадрат (в даному
випадку з 6 ниток) і
сполучаємо 2 протилежні
кути. Наступні стібки робимо
паралельно першому,
відступаючи на 1 нитку в
будь-який бік залежно від
орнаменту. З вивороту
стібки лягають так само, як
і з лицевого боку.
На мал. 38 стібки роблять
також по діагоналі, лише
наступний стібок треба
вишивати на одну горизон-
тальну нитку вище.
39. Рушниковий густий шов
застосовується для запов-
нення рослинно-геометризо-
ваних орнаментів.
Вишиваємо кілька
паралельних стібків по
вертикальній лінії. Хід
роботи такий самий, як і в
прямій гладі, тільки стібки
вишиваємо не по одному,
а по два чи три.
36
37
38
следуюший стежок.
Заполнив площадь, начинаем
вьіполнять следуюший ряд
справа налево. Чтобьі не
разрьівать нитку, ткань
следует повернуть так, чтобьі
вьішитьій ряд бьіл сверху.
Делаем такие же стежки,
набирая на иголку 2
горизонтальньїе нитки с
предьідущего ряда между
стежками и 2 нитки ниже
ряда. С изнанки стежки
будут прямьіми.
35.	Гладь стебельчатая
применяется для вьішивания
веточек, обводки контура
рисунка. Она вьіполняется
стебельчатьім швом.
36.	Гладь колосковая
применяется для вьішивания
колосков, обводок, каймьі
на панно, подушках,
рушниках и детской одежде.
Она вьіполняется швом
«цепочка». Сделав цепочку,
иголку не вкальїваем в месте
вьїкальївания, а переносим
ее на 1 нитку по диагонали
через цепочку и начинаем
следуюший колосок.
37.	38. Гладь косая
отделочная применяется
для отделки шерстяной
женской и детской одеждьі,
оформления разнообразней-
ших швейних изделий.
Стежки на ткани кладем по
диагонали. На ткани берем
квадрат (в данном случае из
6 ниток) и соединяем 2
противоположньїх угла.
Следующие стежки делаем
параллельно первому,
отступая на 1 нитку в любую
сторону в зависимости от
орнамента. С изнанки
стежки ложатся так же,
как и с лицевой стороньї.
На рис. 38 стежки делают
также по диагонали, но
следуюший стежок необхо-
димо вишивать на 1
горизонтальную нитку вьіше.
39. Рушниковьій густой шов
применяется для заполнения
растительно-геометризован-
ньіх орнаментов.
Вишиваєм несколько
параллельньїх стежков по
вертикальной линии. Ход
работи такой же, как и в
прямой глади, только
стежки вишиваєм не по
одному, а по два или три.
39
69
40. Рушниковий шов.
Рушниковий двобічний шов
найбільш поширений у
вишивках рушників та
інших декоративних речей
побуту в центральних
областях України.
Спочатку на тканину
наносимо за допомогою
трафарету орнамент
рослинного характеру.
Закріпивши нитку на
контурі намальованого
орнаменту на кількох
вертикальних нитках
тканини за допомогою
петлі, вколюємо голку
вправо від першого вколу;
утворюється перший стібок.
Набравши зліва направо
на голку певну кількість
ниток, виколюємо її поверх
середини першого стібка.
Вишиваючи зліва направо,
накриваємо вишивальною
ниткою таку ж кількість
ниток тканини, як і першим
стібком, вколюємо голку
і, вишиваючи з вивороту
навпаки (справа наліво),
виколюємо її на лице в
місці правого вколу першого
стібка. Отже, всі лицеві
стібки йдуть вправо,
а стібки з вивороту — вліво,
І довжина останніх вдвоє
менша. На тканині
утворюється мовби
40
тоненький шнурочок,
нашитий по контуру
малюнка.
Оконтуровані площі
заповнюють рушниковими
швами, характерними для
різних технік вишивання.
Більші форми заповнюються
дрібнішими, рідшими
швами, а менші —
густішими, навіть суцільни-
ми або декоративним
швом.
Для рушникового шва
використовується переважно
червоний колір, але
подекуди, особливо на
Київщині, його заквітчують
синім.
41. Занизування. Цей шов
застосовується для оздоб-
лення одягу та різних
побутових виробів.
Він виконується швом
«затятанка». Відповідно до
малюнка вишиваємо
потрібну кількість паралель-
них стібків. Гладь
«затятанка» виконується
відповідним швом та
перехрещеним низинним
шнурком.
41(1)
41(2)
40. Рушниковьій шов.
Рушниковий двусторонний
шов чаще всего применяется
для вьішивок рушников и
других декоративньїх
предметов бьіта в централь-
них областях Украйни.
Сначала на ткань наносим с
помощью трафарета
орнамент растительного
характера. Закрепив нитку
на контуре нарисованного
орнамента на нескольких
вертикальних нитках ткани
с помощью петли, вкаливаем
иголку вправо от первого
вкаливания; образуется
первий стежок. Набрав
слева направо на иголку
определенное количество
ниток, викаливаем ее поверх
средини первого стежка.
Вишивая слева направо,
накриваєм вишивальной
ниткой такое же количество
ниток ткани, как и первим
стежком, вкалнваем иголку
и, вишивая с изнанки
наоборот (справа налево),
викаливаем ее на лицевой
стороне в месте правого
вкаливания первого стежка.
Таким образом, все лицевие
стежки идут вправо,
а стежки с изнанки — влево,
причем длина последних
вдвоє меньше. На ткани
образуется как би тоненький
шнурочек, нашитий по
контуру рисунка.
Окантованние площади
заполняют рушниковими
швами, характерними для
различних техник вишива-
ння. Большие форми
заполняются более мелкими
и редкими швами,
а меньшие — более густими,
даже сплошними или
декоративним швом.
Для рушникового шва
используется преимущест-
венно красний цвет, но
кое-где, особенно в Киевской
области, его дополняют
синим.
41. Занизьівание. Зтот шов
применяется для отделки
одежди и разних бьітовьіх
изделий.
Его виполняют швом
«затягивание». В соответ-
ствии с рисунком вишиваєм
требуемое количество
параллельних стежков.
Гладь «затягивание»
вьіполняется соответствую-
щим швом и перекрещен-
ним низинним шнурком.
41(3)
70
42. Гладь «плетінка»
застосовується для запов-
нення площин.
Нитку закріплюємо і справа
наліво робимо стібок по
косій лінії (в даному
випадку 4 нитки горизон-
тальні і 2 по вертикалі),
потім повертаємося зліва
направо, виконуючи такі ж
стібки, тільки в протилеж-
ному напрямку. Верхній
ряд стібків починається від
половини нижнього ряду.
43. Зерновий вивід.
Використовується у вишив-
ках жіночих та чоловічих
сорочок у поєднанні з лишт-
42
42. Гладь «плетенка»
применяется для заполнения
площадей. Нитку закрепляем
и справа налево делаем
стежок по косой линии
(в данном случае 4 нитки
по горизонтали и 2 по
вертикали), затем возвраща-
емся слева направо,
вьіполняя такие же стежки,
только в противоположном
направлений. Верхний ряд
стежков начинается от
половиньї нижнего ряда
43. Зерновьій вьівод.
Используется в вишивках
женских и мужских сорочек
в сочетании со счетной
вою та іншими швами.
Ця техніка передбачає
безперервне повторення
квадратиків з порожньою
серединкою, розташованих
по прямій лінії або
кривулями чи в шаховому
порядку. Квадратики
виконуємо так: від закріп-
леної в полотні нитки
відраховуємо вгору 3 нитки
по пітканню. Голку вколює-
мо і беремо на неї 3 нитки
ліворуч по основі. Потім
голку повертаємо назад
на 3 нитки по основі вправо,
вколюємо в місце виколу
і виколюємо по діагоналі
ліворуч-вниз. Після виколю-
вання голку подаємо на З
нитки по основі вправо,
вколюємо в місце закріпленої
в полотні нитки і виколюємо
по діагоналі ліворуч-вгору.
Далі голку подаємо на З
нитки вниз по пітканню,
вколюємо в полотно і
виколюємо через З нитки
ліворуч по основі для утворен-
ня наступного квадратика.
44. Солов’їні вічка. Цей шов
вишивається в поєднанні
з лиштвою, вирізуванням,
зерновим виводом та
іншими швами.
Відраховуємо 6 ниток основи
і піткання, тобто квадрат.
Нитку закріплюємо з
гладью и другими швами.
Зта техника предусматривает
непрерьівное повторение
квадратиков с пустой
серединкой, расположенньїх
по прямой линии кривуль-
ками или в шахматном
порядке. Квадратики
вьіполняем так: от
закрепленной в полотне
нитки отсчитьіваем вверх
З нитки по утку. Вкальїваем
иголку и берем на нее
З нитки слева по основе.
Затем иголку поворачиваем
назад на 3 нитки по основе
вправо, вкальїваем в место
внкальївания и вьїкальїваем
по диагонали влево вниз.
После внкальївания иголку
подаєм на 3 нитки по
44(1)
основе вправо, вкальїваем
в место закрепленной в-'
полотне нитки и вьїкальїва-
ем по диагонали влево вверх.
Затем иголку подаєм на
З нитки вниз по утку,
вкальїваем в полотно и
вьїкальїваем через 3 нитки
влево по основе для образо-
вания следующего квадратика
44. Соловьиньїе глазки.
Зтот шов вьішивается в
сочетании со счетной
гладью, вьірезьіванием,
зерновим виводом и други-
ми швами.
Отсчитьіваем 6 ниток основи
вивороту і виколюємо голку.
Відраховуємо 3 нитки
піткання вниз і 3 нитки
основи вправо, голку
вколюємо і виколюємо за
1 нитку основи вправо від
попереднього стібка,
вколюємо в те ж саме місце,
що й попередній стібок.
Наступні стібки шиємо,
виколюючи голку за кожною
ниткою основи і вколюючи
в одне і те ж місце і притя-
гуючи трохи вишивальну нитку.
Посередині утворюється
маленький отвір, обшитий
по квадрату стібками, шо
своїм виглядом нагадує око
соловейка.
и утка, т. е. квадрат. Нитку
закрепляем с изнанки и
вьїкальїваем иголку.
Отсчитьіваем З нитки утка
вниз и 3 нитки основи
вправо, иголку вкальїваем
и вьїкальїваем за 1 нитку
основи вправо от
предидущего стежка,
вкальїваем в то же самое
место, где и предьідущий
стежок. Следующие стежки
шьем, вьїкальївая иголку за
каждой ниткой основи и
вкалнвая в одно и то же
место и притягивая
вишивальную нитку. Посре-
дине образуется маленькое
отверстие, обшитое по квад-
рату стежками; своим видом
оно напоминает глаз соловья.
44(2)
71
45.	Виколювання. Цією
технікою роблять виводи,
квадратики, ромбики та інші
фігури. Утворюється гарна
прозора сіточка з отворів,
які виконуються затяганням
ниток основи і піткання.
Два однакових стягуючих
стібки кладуться двічі по
основі, потім двічі по
пітканню і так з чотирьох
сторін кожного отвору,
стягуючи на одному місці по
З нитки основи і піткання.
46.	Довбанка вишивається
в поєднанні з іншими швами
на чоловічих та жіночих
сорочках. Вона виконується
так, як і виколювання,
тільки затягуються стібками
не 3 нитки основи і
піткання, а лише 2.
47.	Вирізування виконують
на 1, 3 і 5, а то і більше
квадратних отворів, в яких
вирізані 3 нитки основи
і піткання або 2, якщо
вишивають на грубішому
полотні. Усі сторони
квадратиків узору щільно
обкидаються ниткою. Для
цього через кожну нитку
полотна на голку беремо
З нитки по основі і піткан-
ню. Далі всередині кожного
квадратика вирізуємо усі
нитки основи і піткання,
завдяки чому на полотні
утворюються квадратні
отвори.
При вирізуванні на 3 отвори
крайні залишаються
порожніми, а середні
заповнюються хрестиком
або ляхівкою чи дрібними
квадратиками по двох
протилежних куточках. При
вирізуванні на 5 отворів
порожніми залишаються
кожен перший і третій
отвори, а заповнюються
кожен другий та четвертий.
46
45. Вьїкальївание. Зтой
техникой делают вьіводьі,
квадратики, ромбики и
другие фигурьг. Образуется
красивая прозрачная
сеточка из отверстий,
вьіполненньїх затягиванием
ниток основи и утка. Два
одинаковьгх стягивающих
стежка кладут 2 раза по
основе, затем 2 раза по
утку; и так с четьгрех
сторон каждого отверстия,
стягивая на одном месте по
З нитки основи и утка.
4в. Долбанка вишивается
в сочетании с другими
швами на мужских рубахах
и женских сорочках. Она
вьіполняется так, как и
вьїкальївание, только затяги-
ваются стежками не З,
а 2 нитки основи и утка. 
47. Вьірезьівание виполняют
на 1, 3 и 5, а то и более
квадратних отверстий,
в которих вирезаньї 3 нитки
основи и утка или 2, если
вьішивают на более грубом
полотне. Все стороньї
квадратиков узора плотно
обметьіваются ниткой. Для
□того через каждую нитку
полотна на иголку берем
З нитки по основе и утку.
Затем внутри каждого
квадратика вмрезиваем все
нитки основьі и утка, благо-
даря чему на полотне
образуются квадратние
отверстия.
При вирезьівании на З
отверстия крайние остаются
пустими, а средние заполня-
ются крестиком или
ляховкой или же мелкими
квадратиками в двух
противоположних уголках.
При вирезьівании на 5
отверстий пустьіми остаются
каждое первое и третье
отверстия, а заполняются
каждое второе и четвертеє.
§ 6. МЕРЕЖКИ
Мережка — ажурний узор, зробле-
ний на місці висмикнутих з тканин
ниток.
Тканину беруть тільки з полотняним
переплетенням. На тих частинах тка-
нини, де має бути вишивка, витягують
певну кількість горизонтальних ни-
ток, а вертикальні (невитягнуті) нитки
затягують у пучки — прутики. Стібки
вишивальної нитки мають іти в од-
ному напрямку.
47
§ б. МЕРЕЖКИ
Мережка — ажурний узор, создан-
ньій на месте вьідернутьіх из ткани
ниток.
Ткань берут только с полотняним
переплетением. На тех частях ткани,
где должна бьіть вишивка, вьітяги-
вают определенное количество гори-
зонтальних ниток, а вертикальньїе
(невитянутие) нитки затягивают в
пучки — прутики. Стежки вншиваль-
ной нитки должни идти в одном
направлений.
72
48. Одинарний прутик.
Цим швом підшивають краї
вишитих виробів,
вишивають під рубцями
фіранок, скатертей,
ламбрекенів, серветок тощо.
Одинарним цей шов
називається тому, що він
складається з одного ряду
прутиків. Перший раз
вишиваємо справа наліво.
З тканини витягуємо 3—4
нитки для вузької строчки,
для широкої потрібно
витягнути більше ниток.
Зрізані нитки закріплюємо
закріпками. Відступаючи
на 2 горизонтальні нитки
вище, виколюємо голку.
На голку беремо нитки
(З або 4 залежно від
товщини тканини) там, де
витягнуто горизонтальну
нитку, протягуємо голку і,
повертаючись назад,
вколюємо її в попереднє
місце. Голку виколюємо на
2 горизонтальні нитки
вище — нарівні з трьома
нитками, взятими на
прутику.
Стібки затягуємо так, щоб
усі нитки в прутиках були
близько одна біля одної.
Дійшовши до краю,
вишивку повертаємо
і вишиваємо справа наліво
так, щоб усі нитки в
прутиках були близько одна
біля одної і стібки
продовжували верхній
напрямок.
49. Подвійний прутик.
Раніше подвійним
прутиком підшивали
поділ жіночої сорочки.
Тепер його вишивають
під рубцем пазухи
чоловічої сорочки
«чумачки» тощо.
Мережка має вигляд двох
рядів прутиків, розташо-
ваних паралельно лінії
основи або піткання.
В залежності від товщини
тканини витягуємо 3—4
нитки і виконуємо верхнє
обкручення прутиків.
Через 2 нитки полотна
горизонтального напрямку
витягуємо знову таку ж
кількість ниток на другий
прутик. Вишивку
повертаємо і вишиваємо
знову справа наліво.
Нижній бік прутика
обкручуємо і виколюємо
голку за 2 нитки вниз по
діагоналі; обкручуємо
верхній ряд нижнього
прутика, роблячи ниткою
петлю. На голку набираємо
наступний прутик нижнього
ряду верхнього прутика,
обкручуємо і повторюємо
48(2)
49(1)
48. Одинарньїй прутик.
Зтим швом подшивают
края вьішитьіх изделий,
вьішивают под рубцами
занавесок, скатертей,
ламбрекенов, салфеток
и др.
Одинарним зтот шов
назьівается потому, что он
состоит из одного ряда
прутиков. Первьій раз
вьішиваем справа налево.
Из ткани вьітягиваем
3—4 нитки для узкой
строчки; для широкой
нужно вьітянуть больше
ниток. Срезанньїе нитки
закрепляем скрепками.
Отступая на 2 горизонталь-
ньіе нитки вьіше,
вьїкальїваем иголку. На
иголку берем нитки (3 или
4 в зависимости от толшиньї
ткани) там, где бьіла
вьітянута горизонтальная
нитка, протягиваем иголку
и, возвращаясь назад,
вкальїваем ее в прежнее
место. Иголку вьїкальїваем
на 2 горизонтальнеє нитки
вьіше — наравне с тремя
нитками, взятими на
прути ке.
Стежки затягиваем так,
чтобьі все нитки в прутиках
били близко одна от
другой. Дойдя до края,
вьішивку поворачиваем
и вьішиваем справа налево
так, чтобьі все нитки в
прутиках били близко
одна от другой и стежки
продолжали верхнєє
направление.
49. Двойной прутик.
Раньше двойньїм прутиком
подшивали подол женской
сорочки. Теперь его
вьішивают под рубцом
пазухи мужской сорочки
«чумачки» и др.
Мережка имеет вид двух
рядов прутиков, расположен-
ньіх параллельно линии
основи или утка. В зависи-
мости от толшиньї ткани
вьітягиваем 3—4 нитки и
виполняем верхнєє
обкручивание прутиков.
Через 2 нитки полотна
горизонтального
направления вьітягиваем
снова такое же количество
ниток на второй прутик.
Вьішивку поворачиваем и -
вишиваєм снова справа
налево. Нижнюю сторону
прутика обкручиваем и
викаливаем иголку за 2
нитки вниз по диагонали;
обкручиваем верхний ряд
нижнего прутика, делая
ниткой петлю. На иголку
набираєм следуюший прутик
нижнего ряда верхнего
прутика, обкручиваем и
49(2)
73
так до кінця. В кінці
закріплюємо нитку і
відриваємо. Нижній бік
другого прутика обкручуємо
справа наліво. В такому
виконанні стібки вишиваль-
ної нитки ідуть в одному
напрямку.
50. Схрещений прутик.
Цією мережкою в деяких
областях Росії вишивають
рушники, скатерті тощо.
По підготовленій мережці
«одинарний прутик»
закріплюємо нитку
посередині ширини
мережки. Другий стовпчик
беремо під голку, а перший
на голку і протягуємо
робочу нитку, перекручуючи
наступні 2 прутики.
Внаслідок перекручування
по 2 прутики утворюється
мережка «схрещений
прутик». Нитка має
протягатися вільно.
51. Черв’ячок. Мережку
вишиваємо як доповнення
до основного орнаменту.
Цей вид мережки за
виконанням подібний до
прутика у верхньому боці.
Парну кількість ниток
обкручуємо в прутики.
Дійшовши до кінця,
повертаємо вишивку і,
взявши на голку справа
наліво половину ниток
першого прутика, затягуємо
їх у пучок. Потім забираємо
залишені 2 нитки з першого
прутика і 2 нитки з
наступного, вишивальною
ниткою затягуємо їх в
пучок. Так продовжуємо
до кінця вишивки.
50(1)
50(2)
51(1)
повторяєм так до конца.
В конце закрепляем нитку
и отрьіваем. Нижнюю
сторону второго прутика
обкручиваем справа налево.
В таком вьіполнении
вишивальнне нитки идут
в одном направлений.
50. Скрещенньїй прутик.
Зтой мережкой в некоторьіх
областях России вьішивают
рушники, скатерти и др.
По подготовленной мережке
«одинарний прутик»
закрепляем нитку посредине
ширини мережки. Второй
столбик берем под иголку,
а первьій на иголку и
протягиваем рабочую нитку,
перекручивая следующие
2 прутика. Вследствие
перекручивания по 2 прутика
образуется мережка
«скрещенньїй прутик». Нитка
должна протягиваться
свободно.
51. Червячок. Мережку
вишиваєм как дополнение
к основному орнаменту.
Зтот вид мережки по
виполнению подобен
прутику в верхней стороне.
Четное количество ниток
скручиваем в прутики.
Дойдя до конца,
поворачиваем вишивку и,
взяв на иголку справа налево
половину ниток первого
прутика, затягиваем их в
пучок. Затем забираєм
оставщиеся 2 нитки с
первого прутика и 2 нитки
со следующего, вишивальной
ниткой стягиваем их в
пучок. Так продолжаем до
конца вишивки.
51(2)
74
52. Стовпчик. Ця мережка,
а також гречка, вівсяночка,
лучка, черв’ячок застосову-
ються як доповнення з обох
боків до орнаменту для
жіночих блуз, чоловічих
сорочок, плаття та інших
виробів.
З обох боків виконуємо
шви «прутик», а середину
заповнюємо настилками
на них. Нитки витягуємо на
верхній прутик і справа
наліво виконуємо обкручен-
ня прутиків. Повернувши
вишивку, через 2 нитки
тканини залежно від
товщини тканини витягуємо
нитки для виконання
стовпчиків.
Закріплюємо нитку, справа
наліво обкручуємо 2
прутики нижнього ряду.
Обкрутивши прутики, на
голку беремо другий
прутик і вишивальну нитку
доводимо до краю
витягнутих ниток на
стовпчик. Потім на голку
беремо перший стовпчик,
при цьому вишивальна
нитка накриває 2 прутики
і має йти з правого боку
голки. Голку виколюємо
посередині між двома
прутиками. Далі вколюємо
голку між прутиками,
перекриваючи наслану
нитку, і продовжуємо
робити настил. Настил
виконується з нижнього
боку до верхнього. До
наступного настилу
переходимо таким же
способом. Через 2 нитки
знову витягуємо нитки на
прутик. Нижній бік
стовпчика виконуємо так,
як у подвійному стовпчику.
53. Гречка. По всій ширині
орнаменту шиємо закріпки.
Нитки витягуємо на перший
прутик. Виконуємо прутик з
верхнього боку. Через 2
нитки полотна витягуємо
4-5 ниток на гречку. Нитку
закріплюємо і обкручуємо
перший прутик нижнього
боку. Голку виколюємо по
діагоналі на перший прутик
гречки і обкручуємо його.
Далі обкручуємо голкою
наступний прутик у верхньо-
му ряду. Знову голку
виколюємо по діагоналі на
гречку. Нитка знаходиться
у верхньому боці гречки,
робимо настил, як і в
стовпчику, але тільки до
половини. Потім від
середини стовпчика на
голку беремо наступний
прутик верхнього ряду і
обкручуємо його. Голкою
переходимо на цьому ж
прутику, обкрутивши його
52(1)
52. Столбик. Зта мережка,
а также гречка, овсяночка,
лучка, червячок применяются
как дополнение с обеих
сторон к орнаменту для
женских блуз, мужских
сорочек, платья и других
изделий.
С обеих сторон вьіполняем
швьі «прутик», а середину
заполняем настилками на
них. Нитки вьітягиваем на
верхний прутик и справа
налево вьіполняем
обкручивание прутиков.
Повернув вьішивку, через
2 нитки ткани в зависимости
от толщиньї ткани
вьітягиваем нитки для
52(2)
вьіполнения столбиков.
Закрепляем нитку, справа
налево обкручиваем 2
прутика нижнего ряда.
Обкрутив прутики, на
иголку берем второй прутик
и вишивальную нитку
доводим до края вьітянутьіх
ниток на столбик. Затем
на иголку берем первьій
столбик; при атом
вишивальная нитка
накрьівает 2 прутика и
должна идти с правой
стороньї иголки. Иголку
вьїкальїваем посредине
между двумя прутиками.
После зтого вкальїваем
иголку между прутиками,
53(1)
перекрьівая настеленную
нитку, и продолжаем
делать настил. Настил
вьіполняется с нижней
стороньї к верхней.
К следующему настилу
переходим таким же
образом. Через 2 нитки
снова вьітягиваем нитки
на прутик. Нижнюю
сторону столбика вьіполняем
так, как в двойном столбике.
53. Гречка. По всей ширине
орнамента шьем закрепки.
Нитки вьітягиваем на
первьій прутик. Вьіполняем
прутик с верхней стороньї.
Через 2 нитки полотна
вьітягиваем 4—5 ниток на
гречку. Нитку закрепляем
и обкручиваем первьій
прутик нижней стороньї.
Иголку вьїкальїваем по
диагонали на первьій прутик
гречки и обкручиваем его.
Затем обкручиваем иголкой
следуюший прутик в
верхнем ряду. Снова иголку
вьїкальїваем по диагонали
на гречку. Нитка находится
в верхней стороне гречки;
делаем настил, как и в
столбике, но только до
половиньї. Затем от срединьї
столбика на иголку берем
следуюший прутик верхнего
ряда и обкручиваем его.
53(2)
75
1 раз до половини. Від
середини прутика виконуємо
настил до верху, прихопивши
прутик з попереднього
настилу, і так продовжуємо
вишивати до кінця. Через
2 нитки полотна витягуємо
нитки на прутик і виконуємо
обкручення, як і в стовпчику,
але через 2 прутики
обкручуємо необкручений
прутик гречки.
54. Вівсяночка. Нитки
витягуємо на крайній
прутик, робимо закріпки і
обкручуємо верхній бік
прутика. Тканину повертаємо
і через 2 нитки витягуємо
нитки на вівсяночку.
Спочатку робимо настил
до середини на двох
прутиках. Від середини
прутика обкручуємо 2
прутики верхнього ряду,
а третій обкручуємо одним
витком, як в гречці.
Вишивальною ниткою
настилаємо 3 прутики,
взявши при цьому прутик
з попереднього настилу.
Нитка має бути з правого
боку. Настил прикріплюємо,
як у гречці, в проміжках
між прутиками. Витягуємо
нитки на нижній прутик
1 '• •«
ЧІНІННІІІІІІННі і
54(1)
54(2)
Иголкой переходим на атом
же прутике, обкручивая его
1 раз до половини. От
ерединьї прутика вьіполняем
настил до верха, прихватив
прутик с предьідущего
настила. Так и продолжаем
вьішивать до конца. Через
2 нитки полотна вьітягиваем
нитки на прутик и
вьіполняем обкручивание,
как и в столбике, но через
2 прутика обкручиваем
необкрученньїй прутик
гречки.
54. Овсяночка. Нитки
вьітягиваем на крайний
прутик, делаем закрепки
и обкручиваем верхнюю
часть прутика. Ткань
поворачиваем и через
2 нитки вьітягиваем нитки на
овсяночку. Сначала делаем
настил до ерединьї на двух
прутиках. От ерединьї
прутика обкручиваем
2 прутика верхнего ряда,
а третий обкручиваем одним
витком, как в гречке.
Вьішивальной ниткой
настилаєм 3 прутика, взяв
при атом прутик с
предьідущего настила. Нитка
должна бьіть с правой
стороньї. Настил прикреп-
і обкручуємо його.
Вівсяночка виконується так
само, як і гречка, тільки
на трьох прутиках.
55. Лучка. Виконуємо
нижній і верхній прутик.
Середину вишиваємо
кольоровою ниткою. Нитку
закріплюємо. Середину
заповнюємо з лівого боку
до правого.
Починаючи від середини
лучки, обкручуємо прутик
до кінця. Настил робимо
на двох прутиках. Другий
прутик обкручуємо також
до половини. Настил
робимо на двох прутиках
і обкручуємо прутик до
краю. Так продовжуємо
вишивати до кінця. Потім
полотно повертаємо і
обкручуємо другу половину
прутиків, причому крайні
настили мають бути
паралельні зробленим, а
посередині прутиків
настилаємо вже по
зробленому настилу.
Н * * .1* * * * * * * * ? * * * *
..... .....	• >,	. ‘...-і, .. *
55(1)
ляем, как в гречке, в
промежутках между
прутиками. Вьітягиваем
нитки на нижний прутик
и обкручиваем его.
Овсяночка вьшолняетея
так же, как и гречка, только
на трех прутиках.
55. Лучка. Вьіполняем
нижний и верхний прутики.
Средину вьішиваем цветной
ниткой. Нитку закрепляем.
Средину заполняем с левой
стороньї к правой.
Начиная от ерединьї лучки,
обкручиваем прутик до
конца. Настил делаем на
двух прутиках. Второй
прутик обкручиваем также
до половиньї. Настил делаем
на двух прутиках и
обкручиваем прутик до
конца. Так продолжаем
вьішивать до конца. Затем
полотно поворачиваем
и обкручиваем вторую
половину прутиков, причем
крайние настильї должньї
бьіть параллельньї
еделанньїм, а поередине
прутиков настилаєм по
еделанному уже настилу.
55(2)
76
56. Ляхівка. Нитки
витягуємо на прутик і
обкручуємо верхній його
бік. Потім нитки витягуємо
на ляхівку, закріплюємо
вишивальну нитку і обкру-
чуємо 2 прутики. На голку
в горизонтальному положен-
ні зліва направо беремо
2 наступні прутики. Нитка
при цьому має бути під
голкою. Голку витягуємо,
і нитка при цьому утворює
петлю. Далі на голку беремо
між чотирма прутиками
2 нитки полотна (вишиваль-
на нитка під голкою),
витягуємо її і беремо на
голку 2 прутики з правого
боку, обкручуємо їх.
Вишивальна нитка
знаходиться знову під
голкою. Голку витягуємо,
беремо на неї вишивальну
нитку, яка від обкручення
двох прутиків іде попід
низом двох ниток полотна.
Між чотирма прутиками
посередині утворюється
ромбик, що називається
«ляхівкою». Обкручуючи
2 прутики з цієї ляхівки
і 2 наступні прутики,
переходимо до повторення
орнаменту. Нижній прутик
виконується, як і всі інші.
57. Ляхівка з настилом
виконується на рушниках,
платтях, блузах, костюмах
та наволочках.
Нитки витягуємо на крайній
прутик і виконуємо його.
На середину витягуємо
нитки поступово на кожен
ряд. Якщо настил виконуємо
кольоровою ниткою, то
спочатку робимо ляхівку по
рядах згідно з орнаментом,
а потім настилання. Якщо
вишиваємо білим кольором,
то настил і ляхівку
виконуємо одночасно.
* І»І«>» І»І« М11 і і 111
ь Ф V ф' ф'(
-^—-56(3)
56. Ляховка. Нитки
вьітягиваем на прутик и
обкручиваем верхнюю его
часть. Затем нитки
витягиваем на ляховку,
закрепляем вьішивальную
нитку и обкручиваем
2 прутика. На иголку в
горизонтальном положений
слева направо берем
2 следующих прутика. Нитка
при атом должна бьіть под
иголкой. Иголку вьітягиваем,
образуя при атом петлю.
Затем на иголку берем
между четьірьмя прутиками
2 нитки полотна
(вишивальная нитка под
иголкой), вьітягиваем ее,
берем на иголку 2 прутика
с правой стороньї и
обкручиваем их.
Вишивальная нитка
находится снова под
иголкой. Иголку витягиваем,
берем на нее вьішивальную
нитку, которая от
обкручивания двух прутиков
идет внизу двух ниток
полотна. Между четьірьмя
прутиками посредине
образуется ромбик, которий
називается «ляховка».
Обкручивая 2 прутика из
атой ляховки и 2 следующих
прутика, переходим
к повторенню орнамента.
Нижний прутик вьіполняется
так же, как и все другие.
57. Ляховка с настилом
вьіполняется на рушниках,
платьях, блузах, костюмах
и наволочках.
Нитки витягиваем на
крайний прутик и
вьіполняем его. На средину
витягиваем нитки
постепенно на каждьій ряд.
Если настил вьіполняется
цветной ниткой, то сначала
делаем ляховку по рядам
согласно орнаменту, а затем
настилание. Если вьішиваем
белнм цветом, то настил
и ляховку вьіполняем
одновременно.
77
58.	Прутик з настилом
частіше вишивають на
рушниках з рослинним
орнаментом (виноград,
калина), а також на
рукавах жіночої сорочки
і на подолі. Ним
оформлюються плаття,
рукави жіночої блузки.
Орнамент може бути геомет-
ричний і рослинно-геометри-
зований.
Спочатку виконуємо
закріпки по ширині
орнаменту. Прутик
вишиваємо справа наліво.
Тканину повертаємо,
з правого боку робимо
настил за малюнком. Між
настилами прутики
обкручуємо з обох боків.
Всі стібки вишивальної
нитки мають іти в одному
напрямку. При вишиванні
потрібно, щоб тканина
пересувалася знизу догори.
59.	Мережка чисна
вишивається під рубцями
жіночої сорочки і на
подолі, чоловічої сорочки
«чумачки». Так само як
при виконанні прутика
з настилом, витягуємо
нитки і робимо крайній
прутик. Потім за малюнком
робимо настил і в кінці —
прутик.
60.	Складна мережка з
настилом («шабак»).
Мережка складна з насти-
лом — це одинарні
стовпчики, тільки з більш
складним малюнком. Вона
виконується білими
і кольоровими нитками.
На Поділлі та в інших
областях України її
називають мережкою
«шабак». Особливо
поширена вона на Поділлі,
де нею вишивають чоловічі
та жіночі сорочки чорними,
червоними, білими та
жовтими нитками.
В західних областях
України застосовують
більшу кількість кольорів.
«Шабак» виконується
в п’яльцях. Щоб правильно
розрахувати, скільки
витягувати ниток для
малюнка по даній тканині,
потрібно лічити кількість
рядів в орнаменті
і витягнути таку ж кількість
в полотні.
По боках мережки робимо
закріпки і прутик, по
2 нитки залишаємо
і витягуємо нитки
посередині мережки для
основного малюнка.
Вишиваємо його різними
техніками: настилом,
плетінням ліски, шабаком
. , 9.99 9 9 І X І 9 І І і 9 9 9 9 9 9 9 9 9 9 »9	9 •
	інлнз
і	і.іжн
і. НІ. М» ї ’ НІ | ні... .і І;
і: НІ г Ні; Ш І, а і
іНН ІНМ НІН Ні
:ін„нм
і******* 5 ‘	***************!
58
59
58.	Прутик с настилом
вьішивают на рушниках
чаще всего с растительньїм
орнаментом (виноград,
калина), а также на рукавах
женской сорочки и на
подоле. Им оформляют
платья, рукава женской
блузки и др.
Орнамент может бьіть
геометрический и
растительно-геометризован-
ньій.
Сначала вьіполняем закрепки
по ширине орнамента.
Прутик вьішиваем справа
налево. Ткань поворачиваем,
с правой стороньї делаем
настил по рисунку. Между
настилами прутики
обкручиваем с обеих сторон.
Все стежки вьішивальной
нитки должньї идти в одном
направлений. При
вьішивании необходимо,
чтобьі ткань передвигалась
снизу вверх.
59.	Мережка чисная
вьішивается под рубцами
женской сорочки и на
подоле, мужской сорочки
«чумачки». Так же, как и
при вьіполнении прутика
с настилом, вьітягиваем
нитки и делаем крайний
прутик. Затем по рисунку
делаем настил и в конце —
прутик.
60.	Сложная мережка
с настилом («шабак»).
Мережка сложная с
настилом — зто одинарньїе
столбики, но с более
сложньїм рисунком. Она
вьіполняется бельїми
и цветньїми нитками.
В Подолии и других
областях Украиньї ее
назьівают мережкой
«шабак». Особенно большое
распространение она имеет
в Подолии, где ею
вьішивают мужские и
женские сорочки черньїми,
красньїми, бельїми и
желтьіми нитками.
В западньїх областях
60(1)

Украиньї применяют
большее количество цветов.
«Шабак» вьіполняется в
пяльцах. Чтобьі правильно
рассчитать, сколько
вьітягивать ниток для
рисунка по данной ткани,
следует считать количество
рядов в орнаменте и
вьітягивать такое же
количество в полотне.
По бокам мережки делаем
закрепки и прутик, по
2 нитки оставляєм и
вьітягиваем нитки
посредине мережки для
основного рисунка.
Вьішиваем его разньїми
60(2)
78
і т. ін. Малюнок починаємо
вишивати з основного
кольору, який проходить
через весь орнамент. Інші
кольори вишиваємо кожен
окремо, старанно
закріплюючи нитки з
вивороту.
61, Затяганка використо-
вується як основний
орнамент на чоловічих
і жіночих сорочках.
Мережка «затяганка»
характерна для Полтавщини.
Орнамент вишивається не
настиланням, а затягуванням
вишивальної нитки.
61
Визначивши місце на
тканині, відраховуємо
45 горизонтальних ниток
і шиємо валик на трьох
нитках основи. Витягнувши
2 нитки по боках мережки,
шиємо одинарний прутик.
Послідовно через кожні
2 нитки витягуємо 1 нитку.
Кожен ряд виконується
окремою ниткою і тільки
справа наліво. Крайні
2 невитя гнуті нитки
закріплюємо подвійним
прутиком. Наступні ряди
згідно з малюнком
виконуємо прутиковою
технікою і затяганкою,
тобто на місце витягнутої
62(1)
нитки з тканини протягує-
ться робоча нитка в тому ж
переплетенні, що й тканина.
§ 7. ЗМЕРЕЖУВАННЯ
ТА З’ЄДНУВАЛЬНІ ШВИ
62. Змережування
«черв’ячок» [13] дуже
поширене на Київщині,
Полтавщині і Поділлі.
На Полтавщині та Київщині
черв’ячок вишивають
червоним кольором, на
Поділлі — послідовно
червоним, чорним, жовтим,
потім знову червоним
62(2)
і Т. д.
Для вишивання черв’ячка
спочатку треба підготувати
край тканини, тобто
підгорнути на виворіт
рубець завширшки
приблизно 3 мм і підшити
його білою ниткою,
захоплюючи тільки 1 нитку
на тканині, щоб не було
видно стібків. Черв’ячок
шиємо зліва направо на
лицевому боці тканини.
Вишивальну нитку,
зав’язавши вузлик,
закріплюємо під верхнім
рубцем з лівого краю
тканини і, зробивши голкою
мовби коло з нитки вправо,
техниками: настилом,
плетением лески, шабаком
и др. Рисунок начинаем
вьішивать с основного цвета,
проходящего через весь
орнамент. Другие цвета
вьішиваем каждьій отдельно,
тщательно закрепляя нитки
с изнанки.
61.	Затягивание
используется как основной
орнамент на мужских и
женских сорочках. Мережка
«затягивание» характерна
для Полтавской области.
Орнамент вьішивается не
настиланием, а
затягиванием вьішивальной
нитки. Определив место на
ткани, отсчитьіваем 45
горизонтальньїх ниток и
шьем валик на трех
нитках основьі. Вьітянув
2 нитки по бокам мережки,
шьем одинарньїй прутик.
Последовательно через
каждьіе 2 нитки вьітягиваем
1 нитку. Каждьій ряд
вьіполняется отдельной
ниткой и только справа
налево. Крайние
2 невьітянутьіе нитки
закрепляем двойньїм
прутиком. Следуюшие
ряди согласно рисунку
вьіполняем прутиковой
техникой и затягиванием,
т. е. на место вьітянутой
нитки из ткани протяги-
вается рабочая нитка в
том же переплетений, что
у ткани.
§ 7. АЖУРНО-
МАСКИРОВОЧНЬІЕ
И СОЕДИНИТЕЛЬНЬІЕ
ШВЬІ
62.	Ажурно-маскировочньїй
шов «червячок» [ІЗ]
распространен в Киевской,
Полтавской областях и в
Подолии. В Полтавской
и Киевской областях
червячок вьішивают красньїм
цветом, а в Подолии —
последовательно красньїм,
черньїм, желтьім, затем
снова красньїм.
Для вьішивания червячка
сначала надо подготовить
край ткани, т. е.
подвернуть на изнанку
рубец шириной приблизи-
тельно З мм и подшить его
белой ниткой, захватьівая
только 1 нитку на ткани,
чтобьі не бьіло видно
стежков. Червячок шьем
слева направо на лицевой
стороне ткани. Вьішиваль-
ную нитку, завязав узелок,
закрепляем под верхним
рубцом с левой стороньї
ткани и, вьіполнив вправо
иголкой подобие круга из
63(1)
79
вколюємо голку над верхнім
рубцем, щоб прикрити його
стібком. Далі протягуємо
голку в петлю і притягаємо
нитку. Потім робимо
таку ж петлю і протягуємо
у неї голку з ниткою,
наславши стібок на
нижньому рубці. Повернув-
ши петлю назад вліво і
захопивши голкою обидва
попередні стібки між
рубцями, протягуємо нитку
в петлю і міцно її притягує-
мо. Таким чином зроблено
закріплення вишивальної
нитки на рубцях.
Далі починаємо вишивати
черв’ячок. Голкою з виши-
вальною ниткою робимо
петлю вправо, вколюємо
голку в місце першого вколу
стібка на верхньому рубці,
тобто знову покриваємо
стібком рубець у тому ж
місці, протягуємо голку
в петлю: притягуємо нитку.
Далі знову робимо петлю
вправо і покриваємо
нижній рубець стібком,
паралельним попередньому
і однаковим з ним за
розміром. Після цього
робимо третю петлю, але
вліво і, захопивши попередні
стібки голкою між рубцями,
протягуємо нитку в петлю
і міцно притягуємо її.
Дальший стібок кладемо
63(2)
нитки вправо, вкальїваем
иголку над верхним рубцом,
чтобьі прикрьіть его
стежком. Затем протягиваем
иголку в петлю и
притягиваем нитку. После
□того делаем такую же
петлю и протягиваем в нее
иголку с ниткой, настилав
стежок на нижнем рубце.
Повернув петлю назад влево
и захватив иголкой оба
предьідущие стежка между
рубцами, протягиваем нитку
в петлю и сильно ее
притягиваем. Таким образом
закрепляем вишивальную
нитку на рубцах.
Затем начинаем вьішивать
червячок. Иголкой с
вьішивальной ниткой делаем
петлю вправо, вкальїваем
иголку в место первого
укола стежка на верхнем
рубце, т. е. снова покриваєм
стежком рубец в том же
месте, и протягиваем
иголку в петлю: притягиваем
нитку. Затем снова делаем
петлю вправо и покриваєм
нижний рубец стежком,
параллельним первому и
одинаковим с ним по
размеру. После зтого
делаем третью петлю, но
влево; захватив предидущие
стежки иголкой между
рубцами, протягиваем нитку
в петлю и сильно
униз, поряд з уже
притягнутим, і притягуємо
петлю. Щоб зубці черв’ячка
були рівні, петлю треба
притягати досить міцно, але
не занадто.
63.	Змережування «городки»
[13] застосовується в тих же
місцевостях, що й
змережування «черв’ячок».
Вишивають городки різними
кольорами.
Як і при змережуванні
«черв’ячок», спочатку
робимо 2 тоненькі рубці і
вже на них вишиваємо
городки, йдучи голкою зліва
направо. Один городок
настилаємо такою кількістю
стібків, щоб ширина його
дорівнювала висоті. Кожен
стібок шиємо на однаковій
кількості горизонтальних
ниток і через одну
вертикальну.
Особливістю цього
змережування є те, що на
кожен стібок накладаємо
петлю і притягуємо її.
Нашивши городок на
верхньому рубці (8 стібків),
переходимо на нижній
рубець і шиємо на ньому
другий городок і т. д.
65(1)
притягиваем ее. Следующий
стежок делаем вниз, рядом
с уже притянутьім, и
притягиваем петлю. Чтобьі
зубцьі червячка бьіли
ровньїми, петлю следует
притягивать достаточно
сильно, но не слишком.
63. Ажурно-маскировочньїй
шов «городки» [18]
применяется в тех же
местностях, где и червячок.
Вьішивают городки разньїм
цветом. Как и при
исполнении шва «червячок»,
сначала делаем 2 тонких
рубца и уже на них
вьішиваем городки, ведя
иголку слева направо.
Один городок настилаєм
таким количеством стежков,
чтобьі ширина его равнялась
вьісоте. Каждьій стежок
шьем на одинаковом
количестве горизонтальних
ниток и через одну
вертикальную.
Особенностью зтого шва
является то, что на
каждьій стежок накладьі-
ваем петлю и притягиваем
ее. Нашив городок на
верхнем рубце (8 стежков),
переходим на нижний
рубец и шьем на нем второй
городок и т. д.
65(2)
80
64. Змережування «зубці»
[13] дуже подібне до
змережування «городки»,
проте складніше за нього.
При вишиванні зубців
довжину стібків поступово
збільшуємо на одну
горизонтальну нитку.
Вишиваємо зліва направо,
різними кольорами. Часто
відрізок 5 см завдовжки
змережують одним
кольором, інші 5 см —
другим і т. д. Це
вишивання називають ще
«змережування гладдьовими
зубцями».
65. Змережування
плахтовим швом [13]
нагадує собою змережування
«зубці», тільки в цьому разі
зубці розміщують один
проти одного. Підрубивши
краї тканини тоненькими
рубцями, проводимо
кольоровою ниткою лінію,
паралельну підрубленому
краєві, на відстані, що
дорівнює висоті зубця.
Вишиваємо зліва направо.
Стібки кладемо то на
верхній, то на нижній
рубець, притягаючи кожен
стібок петлею. Треба
пильнувати, щоб верхній
і нижній стібки були
однакової довжини і щоб
вони збільшувались
і зменшувались поступово,
утворюючи зубці правильної
форми й однакової
величини.
66. Чернігівське
змережування «прутик»
[13]. Цей вид змережування
зустрічається виключно на
Чернігівщині. Ним змережу-
ють скатерті, рушники,
чоловічі та жіночі сорочки
тощо.
Відступивши від краю
тканини на 7—8 мм,
витягуємо горизонтальні
нитки. Край другого
шматка тканини
підгортаємо на 2—3 мм,
лінією згину прикладаємо
67(2)
до першого шматка уздовж
витягнутих на ньому ниток
і приметуємо так, щоб
заховати підгорнутий край.
Далі шиємо одинарний
прутик, беручи на голку по
5 ниток і захоплюючи
підгорнутий край. Пришив-
ши один край, повертаємо
тканину навиворіт,
підгортаємо на першому
шматку 2—3 мм (із
згадуваних 7—8 мм) і по
лінії згину витягуємо
2 горизонтальні нитки на
другому шматку. На
витягнутих нитках шиємо
одинарний прутик таким же
способом, як і попередній.
68
64.	Ажурно-маскировочньїй
шов «зубцьі» [13] очень
похож на шов «городки»,-
но сложнее его.
При вьішивании зубцов
длину стежков постепенно
увеличиваем на одну
горизонтальную нитку.
Вьішиваем слева направо,
различньїм цветом. Часто
отрезок 5 см длиной
вьішивают одним цветом,
другие 5 см — другим и т. д.
Зто вьішивание назьівается
еще «гладьевьіе зубцьі».
65.	Ажурно-маскировочньїй
плахтовьій шов [13]
напоминает шов «зубцьі»,
но в атом случае зубцьі
располагают один против
другого. Подрубив края
ткани тонкими рубцами,
проводим цветной ниткой
линию, параллельную
подрубленному краю, на
расстоянии, равном вьісоте
зубца. Вьішиваем слева
направо. Стежки делаем то
на верхнем, то на нижнем
рубце, притягивая каждьій
стежок петлей. Нужно
следить, чтобьі верхний и
нижний стежки бьіли
одинаковой длиньї и чтобьі
увеличивались и
уменьшались постепенно,
образуя зубцьі правильной
формьі и одинаковой
величиньї.
66.	Ажурно-маскировочньїй
черниговский шов «прутик»
[13]. Зтот вид шва
применяется только в
Черниговской области.
Его применяют на скатертях,
рушниках, мужских и
женских сорочках и др.
Отступив от края ткани на
7—8 мм, вьітягиваем
горизонтальньїе нитки.
Край другого куска ткани
подвертьіваем на 2—3 мм,
линией сгиба прикладьіваем
к первому куску вдоль
вьітянутьіх на нем ниток
и приметьіваем так, чтобьі
скрьіть подвернутьій край.
Затем шьем одинарний
прутик, беря на иголку по
5 ниток и захватьівая
подвернутьій край. Пришив
один край, переворачиваем
ткань наизнанку,
подвертьіваем на первом
куске 2—3 мм (из
упомянутьіх 7—8 мм) и по
линии сгиба вьітягиваем
2 горизонтальньїе нитки на
втором куске. На вьітянутьіх
нитках шьем одинарний
прутик так же, как и
предьідущий.
81
67. Змережування «шабак»
[13] поширене на Поділлі
та Чернігівщині. Цим
способом змережують
чоловічі й жіночі сорочки.
На Чернігівщині для
змережування «шабак»
вживаються чорний та
червоний кольори, на
Поділлі до них додають
білий та жовтий.
Спочатку підрублюємо
2 шматки тканини і білою
ниткою протягуємо між
рубцями однакової
довжини стібки для
утворення основи, на якій
можна було б шити «шабак».
Нитку закріплюємо під
верхнім рубцем справа,
виколюємо її на згині цього
рубця і вколюємо у згин
другого нижнього рубця.
Далі йдемо голкою під
нижнім рубцем вліво на
5—6 вертикальних ниток,
виколюємо у згині рубця
і робимо другий стібок
основи, паралельний
першому і однаковий з ним
за величиною. Починаємо
вишивати чорною ниткою,
настилаючи стовпчики на
двох нитках основи
технікою «шабак», по 4
настили на кожен
стовпчик узору.
Далі шиємо червоним
кольором також по 4
настили на уступ, тобто на
шести нитках — 4 настили,
потім на чотирьох нитках —
4 настили, потім на двох
нитках — 2 настили і т. д.
68. Змережування «ретязь».
Зшиваємо 2 шматки тканини
по прямій лінії, залишивши
на згині по 0,5 см. Рубець
з вивороту прасуємо, а з
лицевого боку обабіч шва
на однаковій відстані шиємо
низинний шнурок. Між
низинними шнурками
кольоровою ниткою
вишиваємо технікою
69
67. Ажурно-маскировочньїй
шов «шабак» [13]
применяется в Подолии и в
Черниговской области.
Им сшивают мужские и
женские сорочки.
В Черниговской области для
шва »шабак» употребляют
черньїй и красньїй цвста.
в Подолии к ним добавляют
бельїй и желтьій.
Сначала подрубливаем
2 куска ткани и белой
ниткой протягиваем между
рубцами одинаковой длиньї
стежки для образования
основьі, на которой можно
бьіло бьі шить «шабак».
Нитку закрепляем под
верхним рубцом справа,
вьїкальїваем ее на сгибе
зтого рубца и вкальїваем в
сгиб второго нижнего рубца.
Затем йдем иголкой под
нижним рубцом влево на
5—6 вертикальних ниток,
вьїкальїваем в сгибе рубца
и делаем второй стежок
основи, параллельньїй
первому и одинаковий
с ним по величине.
Начинаем вьішивать черной
ниткой, настилая столбики
на двух нитках основи
техникой «шабак», по
4 настила на каждьій
столбик узора.
Затем шьем красним цветом
также по 4 настила на уступ,
т. е. на шести нитках —
4 настила, затем на четирех
нитках — 4 настила, затем
на двух нитках — 2 настила
и т. д.
68. Ажурно-маскировочньїй
шов «ретязь». Сшиваем
2 куска ткани по прямой
линии, оставляя на сгибе
по 0,5 см. Рубец с изнанки
гладим, а с лицевой стороньї
по обе стороньї шва на
одинаковом расстоянии
шьем низинний шнурок.
Между низинними
шнурками цветной ниткой
«ретязь», прикриваючи цим
вишиваєм техникой
самим шов, яким з’єднували
2 шматки тканини.
З вивороту підігнуту тканину
прикріплюємо стібками
«ретязя» та «низинними
шнурками».
69—75. З’єднувальні шви
дуже поширені в народному
одязі. За допомогою їх
можна непомітно з’єднувати
одну частину пілки з другою,
а також прикрашати пілку
з’єднувальним швом.
При зшиванні двох пілок,
різних за кольором,
залишаємо на згин по
72
«ретязь», прикрьівая зтим
самьім шов, которьім
соединяли 2 куска ткани.
С изнанки подвернутую
ткань прикрепляем
стежками ретязи и низинни-
ми шнурками.
69—73. Соединительньїе
швьі широко применяютея
в народной одежде. С их
помощью можно незаметно
соединять одну часть полки
с другой, а также украшать
полку соединительньїм
швом.
При сшивании двух полок,
разньїх по цвету, оставляєм
на сгиб по 0,5 см с изнанки.
82
см з вивороту. З лицевого
боку вишиваємо різні
декоративні шви по обидва
боки з’єднувального шва.
Нитки для вишивання
можна брати з цієї ж
санини або іншого кольору,
які пасують до тканини та
декоративного шва.
73
С лицевой стороньї
вьішиваем разньїе
декоративньїе швьі по обе
стороньї соединительного
шва. Нитки для вьішивания
можно брать из отой же
ткани или другого цвета,
если они подходят к ткани
и декоративному шву.
§ 8. ВИШИВАННЯ
ГЛАДДЮ
74. Полтавська гладь
поширена по всій Україні.
Вона широко застосовується
для вишивання панно,
серветок, скатертей. Нею
вишивають рушники,
фартухи, хустки, кожухи,
свитки та ін.
На тканину наносимо
малюнок. Стібки
настилаємо густо, щоб не
проглядала тканина, і
паралельно горизонтальним
ниткам. Стібки можуть бути
маленькі і великі, тільки
через 0,5 см довжини
стібка робимо пересяги,
шоб нитка не відставала від
тканини. Голку виколюємо
на лицевий бік і навскіс
покриваємо нею нитку
стібка. Пересяги краще
§ 8. ВЬІШИВАНИЕ
ГЛАДЬЮ
74. Полтавская гладь
применяется по всей
У крайнє. Она широко
используется для
вьішивания панно, салфеток,
скатертей. Ею вьішивают
рушники, фартуки, платки,
кожухи, свитки и др.
На ткань наносим рисунок.
Стежки настилаєм густо,
чтобьі не проглядьівала
ткань, и параллельно
горизонтальньїми ниткам.
Стежки могут бьіть
маленькими и большими,
только через 0,5 см длиньї
стежка делаем прикреп,
чтобьі нитка не отставала
от ткани. Иголку
вьїкальїваем на лицевую
сторону и наискось
покриваєм ею нитку стежка.
накладати не на одному
рівні, тоді вони будуть
майже непомітні.
75. Художня гладь.
Художньою гладдю
вишивають панно, подушки,
картини, серветки.
76. Біла гладь. Білою
гладдю вишивають дитячий
одяг, столову і постільну
білизну, жіночу білизну,
весільний одяг. Нею
вишивають на тонкій
тканині, батисті, маркізеті,
вуалі (узори 126, 127).
Малюнок наносимо на
тканину тонким наколю-
ванням. Контур обшиваємо
контурним швом, робимо
густий настил в поперечному
напрямку до стібків
майбутньої гладі. Потім
настил покриваємо щільними
стібками. Білу гладь можна
виконувати стібками, що
йдуть через всю площу
елемента, або стібками, що
вливаються один в другий.
Великі форми орнаменту
заповнюємо в центральній
частині різними стібками,
стягами, що надає орнаменту
більшої ніжності й
ажурності.
75
Прикрепьі лучше всего
накладьівать не на одном
уровне, тогда они будут
почти незаметньїми.
75. Художественная гладь.
Художественной гладью
вьішивают панно, подушки,
картиньї, салфетки.
76. Белая гладь. Белой
гладью вьішивают детскую
одежду, столовое и
постельное белье, женское
белье, свадебную одежду.
Ею вьішивают на тонкой
ткани — батисте, маркизете,
вуали (узорьі 126, 127).
Рисунок наносим на ткань
тонким накальїванием.
Контур обшиваєм
контурним швом, делаем
густой настил в поперечном
направлений к стежкам
будущей глади. Затем настил
покриваєм плотньїми
стежками. Белую гладь
можно виполнять стежками,
идущими через всю площадь
злемента, и стежками,
вливающимися друг в друга.
Большие форми орнамента
заполняем в центральной
части разними стежками,
стягами, что придает
орнаменту большую
нежность и ажурность.
83
77.78. Володимирські шви —
одностороння гладь.
Основний колір червоний.
Особливо характерний
для Володимирської області.
Володимирським швом
вишивають такі декоративні
речі, як скатерті,
штори, диванні подушки,
панно (узор 128).
фактура вишивки цікава,
різноманітна і порівняно
проста у виконанні.
Головний технічний
прийом — одностороння
гладь крупними стібками,
які лежать майже цілком
на лицевому боці тканини.
Стібки ідуть весь час від
краю до центру або від краю
до краю і назад. На вивороті
внаслідок такої вишивки
утворюється контур малюнка,
позначений маленькими,
як штрихи, стібками.
Орнамент вишиваємо
товстими нитками (шнурком
муліне, вовняною ниткою).
Стібки, вишиті по краях
квітки, надають вишивці
своєрідності, м’якості та
мальовничості. Частини
малюнка і квіти, заповнені
щільними, гладдьового типу
стібками, поєднуються
з різними декоративними
розшивками, крізь які
просвічується фон
тканини. Такі розшивки
у вигляді дрібних ромбиків,
трикутників, зубчиків,
виконані набируванням або
лічильною гладдю,
кривулькою, контрастуючи
із щільними частинами
орнаменту, вносять велику
різноманітність у фактуру
вишивки.
79. 80. Вишивання золотою
ниткою (золотянкою).
Інструменти: олівець, ножиці
маленькі з рівними кінцями,
клей, котушка з гострою на
кінці ручкою, на яку
намотується золотянка.
Шильце потрібне нульове,
найтонше за розміром.
У шильця дерев’яна
конусоподібна ручка, що
закінчується лопаточкою.
Цю лопаточку при вишиван-
ні підкладаємо під нитку,
щоб досягти чіткої рівної
лінії. Наперсток, сантиметр,
лінійка.
Передусім наклеюємо на
тканину цупкий папір у
2 шари клейстером,
звареним з борошна, або
клеєм. Після наклеювання
папір прасуємо, прокачуємо
77.78. Владимирские швьі —
зто односторонняя гладь.
Основной цвет красньїй.
Особенно характерний
для Владимирской области.
Владимирским швом
вьішивают такие
декоративнме предмети, как
скатерти,
штори, диваннне подушки,
панно (узор 128).
фактура вьішивки
интересна, разнообразна и
сравнительно проста
в вьіполнении. Главньїй
технический прием —
76(1)
76(2)
односторонняя гладь
крупними стежками,
которьіе лежат почти
целиком на лицевой стороне
ткани. Стежки идут все
время от края к центру или
от края к краю и обратно.
На изнанке в результате
такой вьішивки образуется
контур рисунка, обозначен-
ньій маленькими
штриховими стежками.
Орнамент вьішиваем
толстими нитками (шнурком
мулине, шерстяной ниткой).
Стежки, вишитие по краям
цветка, придают вьішивке
своеобразие, мягкость и
красочность. Части
рисунка и цвети,
заполненние плотними,
гладьевого типа стежками,
сочетаются с разними
декоративними расшивками,
сквозь которие просвечи-
вается фон ткани. Такие
расшивки в виде мелких
ромбиков, треугольничков,
зубчиков виполнени
набором или счетной
гладью, кривулькой,
контрастируя с плотними
частями орнамента, они
вносят большое
разнообразие в фактуру
вишивки.
79. 80. Вьішивание золотой
ниткой (золотянкой).
^Інструменти: карандаш,
маленькие ножници с
ровними концами, клей,
катушка с острой на коние
ручкой, на которую
намативается золотянка.
Шило необходимо нулевое,
тончайшее по размеру.
У шила имеется деревянная
конусообразная ручка,
заканчивающаяся лопаточ-
кой. Зту лопаточку при
вишивании подкладиваем
под нитку, чтоби обеспечить
четкую ровную линию.
Наперсток, сантиметр,
линейка.
77
84
спеціально каталкою або
олівцем. Потім сушимо під
пресом. На проклеєний і
висушений аркуш наклада-
ємо копіювальний папір і
кальку з малюнком.
Малюнок переводимо і
акуратно вирізуємо
маленькими гострими
ножицями. Заправляємо
тканину в п’яльці. Тканина
може бути різною: полотно,
шовк, шерсть, сукно, м’яка
шкіра, саф’ян. На тканині
робимо кольоровою ниткою
намітку, потім пришиваємо
кальку з малюнком. Після
цього наклеюємо елементи,
тобто картон визначеної
форми.
Щоб приклеїти картон,
проколюємо малюнок по
контуру двома голками і
між ними кладемо вирізаний
картон, змащений клейсте-
ром. Треба, щоб картон
добре приклеївся до
тканини. Відполіровану
дощечку прикладаємо до
лицевого боку тканини, а з
вивороту старанно
протираємо тканину рукою.
Після цього тканину
просушуємо, не знімаючи
п’яльців, закріплюємо
додатковими нитками,
тому що при необережному
дотику голкою малюнок
може відчепитися. Коли
починаємо вишивати,
додаткові нитки витягуємо,
залишаємо лише закріпку
по краях картону.
Вишиваємо, починаючи
з лівого краю. Ліва рука
при цьому знаходиться
під тканиною, а права —
на лицевому боці. Шильцем
проколюємо тканину біля
самого краю картону.
Шильце слід тримати в
правій руці двома
пальцями — мізинцем і
безіменним. Прокол
шильцем робимо за
допомогою трьох пальців —
вказівного, великого і
середнього. Шильцем колемо
перпендикулярно до
площини тканини. Вколовши
шильцем, у цю ж мить зі
споду голкою з білою
ниткою знаходимо кінчик
Прежде всего наклеиваем на
ткань плотную бумагу в
2 слоя клейстером, при-
готовленньїм из муки, или
клеєм. После наклеивания
бумагу прессуем, прокатьі-
ваем специальной каталкой
или карандашом. Затем
сушим под прессом. На
проклеенньїй и просушен-
ньій лист накладьіваем
копировальную бумагу и
кальку с рисунком. Рисунок
переводим и аккуратно
вьірезьіваем маленькими
острьіми ножницами.
Заправляєм ткань в пяльцьі.
Ткань может бьіть разной:
полотно, шелк, шерсть,
сукно, мягкая кожа,
сафьян. На ткани делаем
цветной ниткой наметку,
затем пришиваєм кальку с
рисунком. После зтого
наклеиваем злементьі, т. е.
картон определенной
формьі.
Для приклеивания картона
прокальїваем рисунок по
контуру двумя иголками
и между -ними укладьіваем
вьірезанньїй картон,
намазанньїй клейстером.
Необходимо, чтобьі картон
хорошо приклеился к ткани.
Отполированную дощечку
прикладьіваем к лицевой
стороне ткани, а с изнанки
тщательно протираєм ткань
рукой. После зтого ткань
просушиваем, не снимая
пяльцев, закрепляем допол-
нительньїми нитками, так
как при неосторожном
прикосновении иголкой
рисунок может отстать.
Начиная вьішивать,
дополнительньїе нитки
вьітягиваем, оставляєм лишь
закрепку по краям картона.
Вьішиваем, начиная с левого
края. Левая рука при зтом
находится под тканью, а
правая — на лицевой
стороне. Шилом прокальї-
ваем ткань около самого
края картона. Шило следует
держать в правой руке двумя
пальцами — мизинцем и
безьімянньїм. Прокол шилом
делаем с помощью трех
пальцев — указательного,
большого и среднего. Шилом
колем перпендикулярно к
площади ткани. Уколов
шилом, в зтот же момент
с изнанки иголкой с белой
ниткой находим кончик
шила и пропускаєм иголку
в отверстие, сделанное
шилом. Иголка идет снизу
79(2)
85
шильця і пропускаємо голку
в отвір, зроблений шилом.
Голка йде знизу вгору. На
неї намотуємо білу нитку
одним витком і ту ж голку
пропускаємо назад під
матерію в той самий отвір,
звідки вона вийшла.
Потім беремо котушку і
вставляємо край золотянки
в утворену білою ниткою
петельку. Голка втягується
в петельку, щоб у петельці
була затиснута золотянка.
Котушка лежить довільно,
але коли виколюється голка
з вивороту на лицевий бік,
котушка перекладається
таким чином, щоб золотянка
лягала поверх картонного
елемента і суворо по шву.
Біла нитка захоплює золоту
і йде під спід тканини,
а золота залишається тільки
на поверхні з лицевого боку.
Білу нитку з лицевого боку
не видно, тому що вона
проходить крізь тканину в
один і той самий отвір.
Золотянки з вивороту не
видно зовсім. Шов
укладається дуже щільно,
через що він і називається
«кованим».
§ 9. АПЛІКАЦІЯ
81. 82. Аплікація —
оздоблення у вигляді
декоративних клаптиків
матеріалу, пришиваних або
приклеюваних за малюнком
(мал. 153 — 156). Вона
застосовується як прикраса
на різних виробах, килимах,
диванних подушках, панно,
на жіночому платті, білизні,
верхньому одязі, портьєрах
тощо. Для аплікації
використовують різні,
навіть дуже маленькі
шматочки тканини та
іншого матеріалу (крепде-
шин, оксамит, сукно, шовк,
шерсть, полотно, шкіра
тощо), підібрані за фактурою
і кольором залежно від
малюнка та кольору тканини,
на яку накладатиметься
аплікація.
Малюнок наносимо на
тканину зі споду і з цього ж
боку прометуємо рідкими
стібками, щоб визначити
місце вишивки з лицевого
боку. Після цього з лицевого
боку прикладаємо шматочок
тканини і приметуємо
стібками, заправляємо в
п’яльці виворотом догори.
Контур малюнка обстрочує-
мо, потім обшиваємо
строчку рідким гладдьовим
валиком. Вийнявши тканину
з п’яльців, вирізуємо
непотрібну частину
80
81
вверх. На нее наматьіваем
белую нитку одним витком
и ту же иголку пропускаєм
назад в то самое отверстие,
из которого она вьішла.
Затем берем катушку и
вставляєм край золотой
нитки в образованную белой
ниткой петлю. Остается
втянуть иголку в петлю,
чтобьі зажать в петле
золотую нитку. Катушка
лежит произвольно, но когда
иголка вьїкальївается с
изнанки на лицевую сторону,
катушку перекладьіваем так,
чтобьі золотая нитка
ложилась сверху картонного
злемента и строго по шву.
Белая нитка захватьівает
золотую и идет на изнанку,
а золотая остается только на
поверхности с лицевой
стороньї. Белую нитку с
лицевой стороньї не видно,
так как она проходит сквозь
ткань в одно и то же
отверстие. Золотьіе нитки с
изнанки не видньї совсем.
Шов укладьівается очень
плотно, позтому он и
назьівается «кованньїм».
§ 9. АППЛИКАЦИЯ
81. 82. Аппликация —
отделка в виде декоратив-
них кусочков материала,
пришиваемьіх или приклеи-
ваемьіх в соответствии с
рисунком (рис. 153—156).
Она применяется как
украшение на различньїх
изделиях: коврах, диванних
подушках, панно, на
женском платье, белье,
верхней одежде, портьєрах
и др. Для аппликации
используют разньїе, даже
очень маленькие кусочки
ткани и другого материала
(крепдешин, бархат, сукно,
шерсть, шелк, полотно,
кожа и др.), подобранньїе
по фактуре и цвету в
зависимости от рисунка
и цвета ткани, на которую
накладьівается аппликация.
Рисунок наносим на ткань
с изнанки и с зтой же
стороньї прометьіваем
редкими стежками, чтобьі
определить место вьішивки
с лицевой стороньї. После
зтого с лицевой стороньї
прикладьіваем кусочек
ткани и приметьіваем
стежками, заправляєм в
пяльцьі изнанкой кверху.
Контур рисунка обстрачи-
ваем, затем обшиваєм
строчку редким гладьевьім
валиком. Вьінув ткань из
пяльцев, вьірезьіваем
ненужную часть аппликации
86
аплікації по контуру
малюнка, знову зап’ялюємо
лицевим боком догори і
обстрочуємо густим
гладдьовим валиком по
заздалегідь обстроченому
контуру. Якщо малюнок
виконується в кілька
кольорів, то кожний
шматочок тканини різного
кольору потрібно обшивати
відповідними за кольором
нитками.
Колір аплікації для оздоб-
лення сукні мусить узгоджу-
ватися з тоном тканини.
Добре брати колір темніший
від тканини, якщо вона не
дуже темна. Аплікацію
гарно прикрашають стібки
з кольорового шовку, різні
декоративні шви.
Якщо аплікація призначена
для прикрашення альбому,
папки, а також для килимів
і панно, то шматочки
тканини приклеюємо на
тонкий папір. Клей тонким
шаром наносимо пензликом
на папір і укладаємо на
ньому шматочки тканини,
прогладжуючи їх сухою
ганчіркою по дольовій нитці,
щоб вони щільно пристали
до паперу. Потім висушуємо
їх під пресом.
82(1)
по контуру рисунка, снова
заправляєм в пяльцьі
лицевой стороной кверху
и обстрачиваем густьім
гладьевьім валиком по
заранее обстроченному
контуру. Если рисунок
вьіполняется в несколько
цветов, то каждьій кусочек
ткани разного цвета следует
обшивать соответствующими
по цвету нитками.
Цвет аппликации для
отделки платья должен
согласоваться с цветом
ткани. Хорошо брать цвет
более темньїй, чем ткань,
если она не очень темная.
Аппликацию хорошо
82(2)
украшают стежки из цвет-
ного шелка, различньїе
декоративньїе швьі.
Если аппликация предна-
значена для украшения
альбома, папки, а также
для ковров и панно, то
кусочки ткани приклеиваем
на тонкую бумагу. Клей
тонким слоем наносим
щеточкой на бумагу и
укладьіваем на ней кусочки
ткани, проглаживая их сухой
тряпкой по долевой нитке,
чтобьі они плотно пристали
к бумаге. Затем вьісушиваем
их под прессом.


УЗОРИ вишивок
УЗОРЬІ ВЬІШИВОК
Полтавська
область
Іолтавская
область
1


Полтавська
область
Полтавская
область
Полтавська
область
Полтавская
область
5
Полтавська
область
Полтавская
область
6
Полтавська
область
Полтавская
область
7
Полтавська
область
Полтавская
область
8
Полтавська
область
Полтавская
область
9

Полтавська
область
Полтавская
область
11

В орошиловградська
область
Ворошиловградская
область
13
П..ТИ8
І''
І !
І №
ЙИ

мав
яиииииияяв
то Ворошиловградська
ай® область
ямв Ворошиловградская
область

Ворошиловградська
область
Ворошиловградская
область
16
Полтавська
область
Полтавская
область
17


Харківська
область
Харьковская
область
20
Полісся
Полесье
Чернігівська
область
Черниговская
область
21
Полісся
Полесье
Чернігівська
область
Черниговская
область
22
иктші!

Полісся
Полесье
Чернігівська
область
Черниговская
область
24

Полісся
Полесье
Чернігівська
область
Черниговская
область
26
Полісся
Полесье
Київська
область
Киевская
область
27
Полісся
Полесье
Київська
область
Киевская
область
28
Полісся
Полесье
Київська
область
Киевская
область
29
Полісе*
Полесье
Чернігівська
область
Черниговская
область
ЗО


. Полісся
 Полесье
ЛЛр Чернігівська
' область
Ж* Черниговская
м область
ГТПТП
ГРО

Полісся
Полесье
Ровенська
область
Ровенская
область
32
5ЮЮЮЮЮЮЮІ
Полісся
Полесье
Чернігівська
область
Черниговская
область
33
Полісся
Полесье
Чернігівська
область
Черниговская
область
34
**м«*
Полісся
Полесье
Житомирська
область
Житомирская
область
35
Полісся
Полесье
Ровенська
область
Ровенская
область
36
гзцсшсзисздцкаисадеацсзд зцсхж і
Полісся
Полесье
Житомирська
область
Житомирская
область
37
Н аддніпря нщина
Приднепровье
Київська
область
Киевская
область
38
ХП і-
Наддніпрянщина
Приднепровье
Полтавська
область
Полтавская
область
39
ІНШІЇ!)
Наддніпрянщина
Приднепровье
Київська
область
Киевская
область
41


Н аддніпря нщина
Приднепровье
Черкаська
область
Черкасская
область
43
Н аддн іпря нщина
Приднепровье
Черкаська
область
Черкасская
область
44


Н аддніпря нщина
Приднепровье
Черкаська
область
Черкасская
область
Наддніпрянщина
Приднепровье
Черкаська
область
Черкасская
область
ЕКЗИН?
Н аддніпря нщина
Приднепровье
Черкаська
область
Черкасская
область
47

Наддніпрянщина
Приднепровье
Черкаська
область
Черкасская
область
48
' -^іТ ПТ Iі
Наддніпрянщина
Приднепровье
Кіровоградська
область
Кировоградская
область
49
Наддніпрянщина
Приднепровье
Кіровоградська
область
Кировоградская
область
50
Шіи
Наддніпрянщина
П риднепровье
Київська
область
Киевская
область
51
Наддніпрянщина
Приднепровье
Черкаська
область
Черкасская
область
52
Наддніпрянщина
Приднепровье
Кіровоградська
область
Кировоградская
область
53
Наддніпрянщина
П риднепровье
Київська
область
Киевская
область
54
Наддніпрянщина
Приднепровье
Київська
область
Киевская
область
55
Південні
райони
України
Южньїе
райони
У краиньї
Херсонська
область
Херсонская
область
56

Південні
райони
України
Южньїе
районні
Украиньї
Херсонська
область
Херсонская
область
57
Південні
райони
України
Южньїе
районьї
Украиньї
Дніпропетровська
область
Днепропетровская
область
58
і-н+ж-
Південні
райони
України
Южньїе	'
районьї
Украиньї
Дніпропетровська
область
Днепропетровская
область
59
Південні"
райони
України
Южньїе
районьї
Украиньї
Дніпропетровська
область
Днепропетровская
область
60
І

Ні
Г-4

і

1 '
Південні
райони
України
Южньїе
районні
Украиньї
Миколаївська
область
Николаевская
область
61
и


±Ц
Південні
райони
України
Южньїе
районьї
Украиньї
Миколаївська
область
Николаевская
область
62
Південні
райони
України
Южньїе
районні
Украиньї
Миколаївська
область
Николаевская
область
63
Південні
райони
України
Южньїе
районьї
Украиньї
Херсонська
область
Херсонская
область
64
Південні
райони
України
Южньїе
районьї
Украиньї
Херсонська
область
Херсонская
область
65
Південні
райони
У країни
Южньїе
районьї
Украиньї
Одеська
область
Одесская
область
Південні
райони
України
Южньїе
райони
Украиньї
Одеська
область
Одесская
область
67
Поділля
Подолье
Вінницька
область
Зинницкая
область
68
»»»





Поділля
Подолье
Хмельницька
область
Хмельницкая
область
69
Поділля
Подолье
Вінницька
область
Винницкая
область
70


ІГНІІШІ'!'•
Поділля
Подолье
Вінницька
область
Винницкая
область
71

<Ймїїй
Поділля
Подолье
Вінницька
область
Винницкая
область
73
Поділля
Подолье
Вінницька
область
Винницкая
область
Поділля
Подолье
Вінницька
область
Винницкая
область
75
ІІ1ІН1И
ЛШЯІИЬ
Поділля
Подолье
Вінницька
область
Винницкая
область
1 ШІІКГ
ГПІТППППИІГТП
НІНІ
ПІПІІПІ
ІІІІІІІИ І ґ
шіцуі1«
тніїнії
Л ІІШНПІІНі’МІ
ііЛііШіїї ііігпт
МИII І»Т
Я ІІІІІІГ
ІІПІ1ІІІІ
Поділля
Подолье
Хмельницька
область
Хмельницкая
область
77
Поділля
Подолье
Вінницька
область
Винницкая
область
78
Поділля
Подолье
Тернопільська
область
Тернопольская
область
79
г


Поділля
Подолье
Хмельницька
область
Хмельницкая
область
83

Поділля
Подолье
Хмельницька
область
Хмельницкая
область
85
Львівська
область
Львовская
область
Львівська
область
Львовская
область
87
.* А_" * ’
Львівська
область
Львовская
область
88
Львівська
область
Львовская
область
89
Львівська
область
Львовская
область
90
Львівська
область
В Львовская
 область

Львівська
область
Львовская
область
92
Львівська
область
Львовская
область
95

Львівська
область
Львовская
область
95

Буковина
Буковина
Чернівецька
область
Черновицкая
область
96
Буковина
Буковина
Чернівецька
область
Черновицкая
область
97

Буковина
Буковина
Чернівецька
область
Черновицкая
область
98


ііі ИіМЛНі. іІР
Буковина
Буковина
Чернівецька
область
Черновицкая
область
101
Буковина
Буковина
Чернівецька
область
Черновицкая
область
102
Буковина
Буковина
Чернівецька
область
Черновицкая
область
103
Буковина
Буковина
Чернівецька
область
Черновицкая
область
104
Буковина
Буковина
Чернівецька
область
Черновицкая
область
105
Івано-
Франківська
область
Ивано-
франковская
область
106
Івано-
Франківська
область
Ивано-
франковская
область
107
Івано-
Франківська
область
Ивано-
франковская
область
108
Івано-
Франківська
область
Ивано-
франковская
область
109

Івано-
Франківська
область
Ивано-
франковская
область
110
Івано-
Франківська
область
Ивано-
франковская
область
111
Івано-
Франківська
область
Ивано-
франковская
область
112
Івано-
Франківська
область
Ивано-
франковская
область
113
Івано-
Франківська
область
Ивано-
франковская
область
114
Івано-
Франківська
область
Ивано-
франковская
область
115
Закарпатська
область
Закарпатская
область
116
Закарпатська
область
Закарпатская
область
117
Закарпатська
область
Закарпатская
область
118
Г* № ГЯ Р* Р’ г* Г* Г5 !**і Г“
Закарпатська
область
Закарпатская
область
119
Закарпатська
область
Закарпатская
область
120
Закарпатська
область
Закарпатская
область
121
Закарпатська
область
Закарпатская
область
122
Закарпатська
область
Закарпатская
область
123
Закарпатська
область
Закарпатская
область
124
Закарпатська
область
Закарпатская
область
125
Б їла гладь
Белая гладь
126
Біла гладь
Белая гладь
127

ос
Володимирські
шви
Владимирские
швьі
Панно «Буковина*
Панно «Буковина»
129



Панно
«Дружба народів ►
Панно
«Дружба народов*
130
131
Декоративні
наволочки
на подушки
Декоративніше
НАВОЛОЧКИ
на подушки
132
Декоративні штора
та доріжка
Декоративний штора
и дорожка
133
Сердак
Сердак
135
Жіноче плаття
Женское платне
136
Сердак
Сердак
139
Чоловіча й жіноча сорочки
Мужская и женская сорочки
Жіноче плаття
Женское платье
137
138
Жіноча блуза
Женская блуза

Дитяча сорочка
Детская сорочка
143
Плаття
Платье
Штора
Штора
146
147
Серветка
Салфетка

151
Занавіска на вікно
Занавеска на окно
152
Весільний рушник
Свадебньїй рушник
153
Дитячий кожушок
Детский тулупчик
156
Фрагмент аплікаціі
Фрагмент апшіикации
Гасиж О. О., Степан М. Г.
Г22 Художнє вишивання: Альбом,— 6-е вид., стер,— К.:
Вища шк. Головне вид-во, 1989.— 247 с,, 287 іл.—
Бібліогр.: с. 103 (22 назви).— Текст парал. на укр.
і рос. мовах.
І8ВИ 5—11—001432—9.
Б альбомі показано розквіт мистецтва народної вишивки в СРСР,
Дано короткий історичний огляд розвитку мистецтва вишивання
на Україні, розкрито мотиви українського народного орнаменту.
Описано різні види мережки, швів, методи вишивання, наведено
зразки вишивок для оздоблення виробів 1 приклади деяких характер-
них виробів, прикрашених художньою вишивкою та аплікацією.
Для учнів художньо-промислових училищ. Буде корисний пра-
цівникам художніх промислів і всім, кого цікавить вишивка.
4804000000—017 ,	„„
1 ----- -	Й '411““* її«7
М21К04) - 89
БЕК 85.12л6я72
У ч е б н о е по соб не
ГАСЮК ЕЛЕНА ОНУФРИЕВНА
СТЕПАН МАР В Я ГАВРИЛОВНА
ХУДОЖЕСТВЕННОЕ
ВЬІШИВАНИЕ
АЛЬБОМ
Киев, Головнеє издательство
издательекого обьединения «Вища школа»
На украй пеком и русском яликах
Художнє оформлення, макет
і художнє редагування
С. Р. ОИХМАНЛ, О. Є. КОНОНОВА
Технічний редактор
А. І ОМОХОВСЬКА
Коректор
л. п. пгкітіііа
ИВ .V 13106
Підписана до друку а іглівпк 10.03.»®. Фприят В4 X ІОВ'/іо» Папір офсетний Х4 1- Гцриітурв
шкільна. Друк офсетний, ІГмодм-Друн. арк.	кольор- вкл-4-ЙЛЗ Умоли - флрб-
ВІдб. І32.41. Обл^-йНД. арк. 28,47кольор. дк-й-4-ОДі фора. Тираж; 45 000 пр. Вид. N6 И55В.
Замовлення № 1237-8- Ціжа 5 крб- ЗО я.
Головне вида винцтио «ид&пнїгчогс обідняння «Вища шкода*, 252054» Киів-64, Гоголівська, 7
Львівська К.ИМЖКППЛ фабрмкд «ДтлвС», 89*0005, Льа|в-5Г Зеляма, 21)