/
Текст
(Л г-г- / '<
. ^- V
Григорєв-Наш
/у /
їда □&»
Ваданна Псдільйькоі Губергькоі Иарсдаьпі Управи.
ї-1 . - .'**’•* V
Друкарня
діявсь, к
Подільського Губерськогс Правління
83§8.
ГЕОГРАФИЧНО ІСТОРИЧНИЙ НАРИС.
простір.
Поділля захіща частіша > країни—розміщується між 47° 22'та
1У° 48' північної широчини та МІЖ 0° ЗО’ східної цовжицн і 4° 8' 34"
західної довжини від Путкова. Воно мі жує на півночі з Волішью, на
північному сход: з Київщиною, на сході річками Синюхою, Кодимою
та Ягорликом з Херсонщиною, на півдні рікою Дністром з Бесара-
бією, а на заході річкою Збручем з Галичиною. Кругом межа Його
простягається на 950 верстов.
Площа Поділля обнімає 3.846.128 десягин. або 36 961,7 кв. версіов.
З 1804 р. Поділля розділено на 12 повітів.
В Б а л т с ь к і м ДОВГІ.'. "В.824.1 КВ. верстов.
•• Ольгопільськім •• >..*21,о л ж
V Я М ПОЛЬСЬКІМ г 3.179.1 „
1 сШСИІІЬСІ ім г ? 972д „
•• ЛІТИНСЇЖІЧ V 2 ЛЯ О.о „
п Ьр.щдавсьі-л'и. 1* 2.70й,з „
Ж Винницькім V 2.619.:-; и
Камянецькім V 2534,з .
» Ушшіькім » 2.495,7 .
>* Моїялізеььім *» 2 413,0 я
>» Проект рівськім 2.364,»; „
»? Пятнчівгї кім *• • - И7,т я
ї’аз’їм . . . 36.961,7 кв. верстов.
1. Під нивами на 11 ОДІ ЛЛі 2.4.93.994 десятин.
1 2
З
1
„ городами, містечками, селами, оудів-
лями, шляхами, р.чга.мп ст. шка-
мн І Т. II.............................. . 397.132 •.*..
„ лісами........................ . . •. зтО.842^%-' ..
4
4 незручними пасовиськ лмп.............. 150.531
з. ., горні дами ........................... 129.68.) „
б. ,, культурними лугами..................... 90.000
7. садами й виноградникамп . . . . . 37.186 ,,
Разом . . . 3.8-16.128 де< втіш.
Поверхня. .
Поверхня Поділля різноманітна. На півночі та і»хо.ті переважно
висока й горбиста, а на південнім сході низька й ріпна. В північ-
ного заходу входить у Поділля висо чнь, яку деякі вчені зовуть
Лвратпнською, а українські Чорноморською. Чорноморська височінь не
має нічого спільного з Карпатами пі п-ологично ні ороірафично.
Частина її, що починається в І алігніні та. йде на Поділля але до
Нуга, зветься Подільською височиною Вона розділяє Поділля на двоє
сгочищ річок Дністра й Ьуга в купі з частішою правобічної внео-
чіши, що Шжйїь на другому боці Пуга, вкриває Поділля цілком.
Річки на Поділлю, та гектонпчні рухи порізали височінь так, що
вона зараз мав вигляд листа акації.
На Поділлі від Галичини проз 1 усятин та Сатанів по між Кам&н-
цем та Лігнівцями (Новою-Ушицею) до Лппканів та Кдпяців на Беса-
рабщиіщ черві К-амЕнецькій, Проскур’вській та Уіницькій повіти,
простягається низка горбів, які звуться Товтрами, а коло Кам янця
Медобірськими горбами. Товтри й Мсдобори не нижчі від Но дні із ької
височини.
Подільська височінь. Товтри. Мсдобори та сила річних долин
зробили рельєф Поділля дуже ріжноманітним. Кам'янсцький повіт
підніміться в Товтрах до 280 сажнів пал рівнем моря, а коло
Дністра спадає до 70 сажнів. І> Прш курдськім повіті Подільська ви-
сочіні» займає всю сере дииу повії у, майже суцільним чотирохкутші-
ком, гам вона піднімається о- і іо до 280 сажнів заввишки. Звідти
Гід Подільської височини в Кім'япецький повіт ідуть майже до са-
мою Дністра дьа шцюстка. В Уіпнцькіи та Моги.'іівськім повітах од.
Подільської-височини відчахуються знов чималі паростки горбів до
Дністра.
Зо всіх боків Подільська височінь оточена трохи нижчим висо-
корігнем заввишки од 100 до 140 сажнів. По над Дністрох: повітах
/ —
В де-як их місцевостях Поділля лоьс лежить двом? шарами, між
якими шар замуленою грунту.
Подільський льос скидається на льос Київщини й Волині, але.
відрізняється від льосу ишпих місцевостей тим, 1) ЩО ВІН ПЄ дуже
товстий (не глибше з1,2 сажнів), 2) не має в горі валунів, гальок,
кремінців і т. и.., -3) має сіровато-попілястий кольор, 4) має силу охра-
стих (темножовтих) крапок, плям та розводів, 5) в ньому трапляються
вапнякові дудочки і ♦>) багато є піску.
Льос на Поділлю майже скрізь є тою мастеринською породою, з
якої утворюється грунт. На північ вій б.льш-менш чистий, а чим
далі на південь, ближче до Дністра, тим більше перемішується він
з подібними до льосу по],одами, гальками, обламками карпатських
гір, перетертих дощовою водою, з. т. и. В тих місцях подекуди ви-
стромлюют ься на верх гта ривкі породи граииту, тритичяої глини і т. и.
ГР5?НТ.
Грунт Поділля ріжниіі і Навіть на невеликому просторі дуже
ріжниться. Но найголовнішим прикметам грунту, Поділля можна роз-
илить на штирі частини: 1) північ, де. ріденький чорнозем, та темно-
сірий суглинок; 2) північна половина, середини Поділля, де підзоли-
сті суглинки: 3) південна половина сердиті Поділля, де знов рідень-
кий чорнозем та темносірий суглинок і і) пів іень, з ситим степовим
чернозеком.
Опріч того: 1) в долинах припливів Дп їства всякі вапнякові
грунти: 2) в південно-західній частині Лятичівського повіту, півден-
ній—/Игипського та і долинах верхів південних річок Поділля—гуму-
сові (перегнійні) су глинки; 3) на лівих берегах (Зоба та Буга суиески
та подекуди й чисті піски шириною від 1 до 2 верст. Піски забира-
ють просіору до «000 десятин, підчас засухи вони шерхнуть зверху
твердою шкаралу їдою.
Чорнозем, який лежить на Поділлю не тільки суцільними ліа-
нами, але й окремими виспами, має в середині Поділля до 2% перег-
> всю (гумуса), а на швнічі та півдні до Д >.
В багатьох місцях Поділля, особливо в повітах Проскурівськім,
Лятичівськім, Уиііщькім, Винницькім, Гайсинськім та Ольгоійльснім
трапляються чималі могили (бугри) цопілу. Звуть їх „майдапамп“.
Подекуди ті .маПдаии розорані. Як на розораних, так і на нерозора-
них ніде нічого не росте. Тільки навколо них рямцямн зеленіє бур'ян,
її майдани попілу насипані» в давні часи, коли на Поділлю поши-
рено було добу затія потапн. Поташ 'годі і.добували тільки з попілу.
Для того па тили лісп і таким способом ото насипали ділі купи по-
пі іу. Але є такі могили, .що висипані не з попілу, а з такого же
грунту, який с па місці: такі мої п пі колись давно висипали люде на
місці похорону своїх начальників та ншшіх лю (ей.
Яки та річки.
Найбільш; ріки Поділля Дністер та південний Буг.
Дністер (Дшстр, Дшстро) в старовину звався по грецькії—Тнра*-.
Починається Дністер | джерела на північнім у.збіччу Карпат, в Га-
личині, коло с. Вовче, серед лісу, на горі Розлуч, на висолені 436
оажнів над рівнем моря.
У верхній свої«4 частіші на узбіччу Карпат, Дністер прийма» най-
більше води з тих потіп.чв, що збігаються з іір; дальше вливають
свої води найшльпіі його припливи 1) Стерегяж (Стрвюнж). 2) Стрий,
3) ( пщя, 4) Домни ця. 5) Бистриця та 6) Збруч. Од Збруча до Ягор-
лику Дністер межує з Поділяєм.
Нижче Збруча сгочище Бистра звужується. Через те великих
припливів там уже, немає. Але дрібних є чимало На Поділлю серед
них значиіщі. 1) Смотрич. 2) Студсняця, з) Ушиця. 4) Калвх, 5) Ля-
да ва, 8) Дерло, 7) Мурафщ $) Тусана, 9) Камі яка, іф Молокшп,
11) Тростянодь, 12) Чгорлик. Понижче Поділля значніщі: 1) Бот на,
2) Бик, 3) ІІксль, 4) Реут, та нігті. Всі ці річки в горі мають боки
юдин тагічш, а нижче вибили собі в каміні до інші типу каньон, що
носять тут назвисько рппа.
Не допливаючи 137 верстов до Чорного моря .Дністер відкидає
від себе рукав, Тсрунчак Турунчак, проплившії 19 верстов. знов зли-
вається з Дністром в Білім озері. Місцевість між Дні-трон та Г1 грун-
чаком низька, побрала старими водотокамп. Вода заросла лозою,
весною вся заливається водою, а на ліго іусто заростає камшиом і
травою. Га місцевість називається плавнямк“. За 60 верстов до Чор-
ного моря Дністро розливається лиманом, який уже двома гирлами
Очаківськім та Даргородеькім вливається в Чорне море.
— 9 —
/Долина Дністра скрізь вузька іі дуже покручена (тішу каньопа)
Береги високі, стрпмкі (часом до 100 с.икніь; і порізані сплою гли-
боких яруг, до яких сходиться чимало побічних ярів та провалля.
Яруги такі великі, ідо по них ховаються діді села. Пробігши 97)
верст проміж всякими кручами й скелями, яьі тісно здавлюють його
річище, Дністер за 250 верстов до моря виливається на рівну низину.
Там долина його враз роскидається на 8 верстов, а далі поволі доби-
рається й до 15.
Дно Дністра вгорі (до Могилева) каменисте, лупа-кове та вапня-
ково, присппапе гаянками, жорствою та зернистим піском. Ширина
плісів там пересічно 75 сажнів, а г.іибшпі 3Д—2 саж., па перекатах
же всього лиш 7—їв вершків. Дністре там ніколи не ро гнівається,
бо береги дуже високі.
По середині, до Дністер межує з Поділлям, дно його жерстяне.
Для плавби там потрібна роз чистка. Ширина нлесів там до 73 сажнів,
а на перекатах доходить до 130 —200 сажнів. Глибина на плесах зви-
чайно 1 сажінь, на перекатах же од Ґ/а арш. до 1 сажня.
[Соло м. Ямпочя Дністер перегороджується широким на вср.
валом чорного іраиіну. То Дністрові пороги. Пороги перерізуються
вузьким (на 10 сажню), заваленим камінням, ходом. Гли-'-ина води
на порогах 15—20 вершків.
Нижче порогів лежить купа каміння, прозвана „Чередою4*. Вона,
як і пороги, перепхкоджує плавбі.
Нижче Дністер, о і с. Вихватинець, протікає но мягкому грун-
ті. Дно його там піскове. Ріка заривається в глиб і звужує річище.
Звичайна ширина плесі в там тільки 50 сажнів. Особливо вужчає Дні-
стер нижче Бендер; там віч ледве хватає на 30—40 сажнів. Зате
глибина її >го там сягає до 9і 2 сажнів, а на перекатах од І’л до сажня.
Останні 14 верс. од м. Маяки хо лиману Дністер протікає глибоким
(од 2 до (і саж.) та вузьким (Зо саж.) ровом.
Дністрянський лиман має глибшій до 6 футів. Царгородське
гирло—4 сажні глибиний зо ширини, а Очаківське—1 сажень глибини
й 100—ширини.
Довжина всього Дністра—1225 верст, а площа його стожища
С4.Ї6О кв. верстов.
Вишиїгі Дністрової'-) стоку—422 сажні. Вгорі він пробігає по
2 сажн? за хвилину, а внизу—1 сажінь.
— 10 —
Вода в Дністрі спадає в осени й на зиму, а на літо 16 прибуває.
Найбільше води прибуває в Дністрі починаючи з Петрівки (б—10 червня)
до серпня (августа) з Карпатів, де в той час ростають сніги. Дністер
єдина річка на Україні, що вбирає в себе талу воду літом, і тим
належить до типу західно-європейських рік. Опріч того, в Дністрі
води прибуває ще й під час великих дощів, особливо в Спасівку
(10—45 серпня) та пізньої осени, бо більшість Дністрового егочпща
в горі має камінне тпдгрунгтя.
Раптові повіш, що трапляються часто, руйнують береги Дністра,
засмічують ріку камінням та корчами, заливають яруги Я замулюють
дно ріки.
Земерзае Дністер звичайно в першій половині грудня, а ростає
в другій половині березня: отже він вільний од льоду 8—10 місяців,
а лиман оДх Б осени крига йде днів 10—15 а весною 7—12.
Пароплавству по Дністрі дуже пере шкоджу ють ііорої и та сила
перекатів (131 о т р. Збруча), які забирають 292,ч верстви. Одначе по
Дністрі можна сплавляти ліс майже на. всім йоі о просторі, а плавать
пароплавами можна від м.Жванця до моря, тоб-то на протязі 773 верст,
і то як вода висока, а в ишпу йору пароплави ходять од Мопглева.
Перевози на Дністрі ісшують на човнах та паро мах. В межах По
ділля є три залізппчих моста: коло Устя, Могилева та Рибниці;
по Могилевськім і Рибницькім можна їхати іі возом. Крім того є
один міст деревяний коло Жваїгця для переїзду возом.
Природа обдарувала Придністров'ї надзвичайною красою. Високі
гори, стремкі скелі, печери, яр^ и, а подекуди її пологі береги, вкриті
пишними лісами, роскіїпні сади й виноградники, роблять його ча-
рівним царством „Поділ ьскої Швейцарії^.
Буг (Бог; в старовин V звався по грецьки—Ті наніс.
Він починається на Аврагппській височиш, серед болота півден-
ної Волині, коло г. Холодець. Буг пробігає до моря 785 верстов і вби-
рає В С'бе до 16 припливів, серед яких тільки один Інгул протікав
320 верстов, а решта зовсім незначні. На 50-й верстві від джерела, кол>
м. Проскурова, по між камшпами рівної лугової та болотяної’ ни-
зини. Буг протікає ледве іцопом-тним потічком. Тільки перебравшись
через озеро Вовк (довжиною в з верстві), поблизу м. . (ятичева, Буг
стає помітною річкою Од с. Ворошиловки, Винницького повіту, і до
села Олекса цдровки, на Херсонщині, Буг прорізує граничне горбо-
вину, яка даті на схід переходить у Дніпрові пороги.
Од межі Ольгопольського й Гайсішського повітів (с. Зава цівка),
за 300 верст од уст'я, Буг протікає майже скрізь уже поміж гранп-
том. Каменисте дно його все покрито гострими виступами гранату.
Там же перегороджують його найбільші пороги. Перті пороги-За-
ва цівські, за ними йдуть Мшейські, на яких колись .іюбилд кублиться
гайдамаки, а далі— Богдашвські й Олександрійські. Од Ольгополя до
с. Олександрійського, тоб-то па протязі 70 верств, береги Буга особ-
ливо каменисті й стримі;; (20 сажн.). Нижче Олександрійська, гранпту
зверху -вже не видно. На Поділлю Буг зовсім не придатний до паро-
плавання, бо його перегороджує сила загат та порогів. Навіть лісу
неможна сплавлять. Плавати можна. лиш од с. Олександрійського до
моря, але справді підвіють, тілько від м. Вознесевська., на Херсон-
щині, де і луг протікає вже хоч і не широкою, про те досить глибо-
кою, річкою. (Порипи, його гам сягає до 75 сажнів, а глибина до
6 сажнів. Од м. Миколаївн до свого устя (47 верств), Буг протікає вже
таки широким (по менше 2 верств) і глибоким (пересічно 4 саж) рі
чищем, що до Микогіаїва підпливають навіть океанські пароплави, а
в самому місті іотнує військовий судобудівольний завод, який спу-
скає на воду кораблі Чорноморського флоту.
Недалеко вії у ст1я Дніпра Буї впадає в Дніпро-Бугськпй лиман.
Підсоння.
Поділля до свому підсонню (клімату) налижіїть до північної
обласні Д країни.
Тиск повітря на Поділлю не скрізь однаковий, бо не < крізь По-
ділля на однаковій вишині над морем.
На заході Поділ ія (Кімпень) тиск повітря сягає в рік пере-
січно до 740 мм., в середку (Л.-Ольчедаєв) до 746,в, а на півдні
(Плоть) до 749.7. На полудень від Поділля, від Кишеніва яа Уфу з
далі в Сібір проходить барометрична вісь, найбільшого тиску зимою
та найменьпіого літом, що мас вплив на вітрі.
.Температура повітря так само не скрізь однакова. За рік вона
сягає пересічно-4-8й по Ц.; в січні до—4,5й по Ц.» а в липні до |-90по
11. Різкі перемши холоду й тепла бувають досить часто в березні—
квітні та жовтні—листопаді. Найбільша спека за останні ЗО літ була
на півдні Поділля 5 серпня 1905 рокЗД-390 по Ц. Найдужчий мороз
за той самий час був там таки 15 лютого 1911 р.—зо,і° по Ц.
— 12 —
Морози па Поділлю починаються звичайно в жовтні й перестають
у другій половині квітня. Однак бувай її так, що починаються у
вересні і задержуються аж до другої половини травня. Зовсім не
буває морозів лійиь з 25 травня по 20 вересня по нов. стілю. Мороз-
них днів буває на рік пересічно 126. З них тілько 48 без одлига,
тоб-то таких, коти мороз стоїть ціляй день.
/
На поверхні грунту температура щорічно сягає пересічно до4-И,5°
по Ц. Найбільша спека на поверхні грунту була в серпні 1895 року
+70° по Ц., а иаїілютіщий мороз в лютому 1911 р,—31,7й по Ц.
Промерзає грунт звичайно до .1.0—15 саитіметрів, рідко коли до
50 саптім., і тільки одного разу (в лютому 19о9 р.) за 2о літ іяп про
мерз на сто сантімстріз До 10 сант. грунт промерзає звичайно в
кінці листопаду, а часом і в початку листопаду. Трапляється
ж і так, що грунт за всю зі му зовсім не ііром-езгїє.
Опади (осадки) на Поділлю випадають не скрізь однаково: на
ківнічі пересічно до 550 м.м. на рік, а на півдні лишь до 0)0 м.м. Це
показує, що взагалі Поділля на спади не бідне. Особливо багаті на
опади повіти—Проскурівський та Кам‘янецьки£, де за рік випадає
ішколії до 800 м.м. Там од великих дощів у богатьох мкцях виступа-
ють па В(‘Р' р’дземп' джерела, розливаються озерами П затоплюють
значні площини повіту.
Кількість опадів така: ОСІНЬ зима весна за рік кількість днів з Опаде
літо
На заході (Кам'янець) 233,3 139,2 83,3 129 584,8 116
Па п і в п’і (Плоть) 1 69,8 ч 9 а, 6 67,] 105,4 435 9 122
Найбільше о над’в літом (в черені та лпнш), а найменше з:мою.
Найсумтцою ж порою буває осень.
ІІепшпй сніг випа ріє звичайно в кінці жовтня або в початку
листопаду, але швпді о ростає. Тільки в початку грудня або аж у
другій половині січня він за держу «ті «я че винне, гай то не дуже, бо
часто траплаєтьса від. пга. Ьсз переміни сніг лежить не до і .ше 20,
рідко ЗО діб в. Всього ж за зіму сніг пролежує до 50 днів. Найдовше
сніг ля кав 190^9 р. -105 день а найменше 1898 9 ).—24 дні. Говща
снігового шару зздчЧПіо не сягає вище 20 сантим.
— 13 —
Цілком ясних днів за рік буває пересіяно лигаь 55, а зовсім
хмарних—147. Решта ж днів таких, що хмарність чергується з ясні-
стью. Найбільше ясних днів буває в червні—серпні, а хмарних в
листопаді грудні.
Соняшник годин буває на рік на півні-іі пересічно 1780, а на
півдні 1979, весною 513, літом—769, в осени 362д, зімою—134,7. Най-
більше в червні мШйді (269,і), а найменше в грудні (26,і).
Вітри на Поділлю віють в холодну пору з півдня та південного
сходу* а в инпіий час з північно-захід нього боку. Західні вітри
вохкі, а східні—сухі. Східні вітри звуться суховіями. Вони дуже
шкодливі для хліборобства. Найдужчі вітри віють весною (суховії),
а безвітр'я найчасТхЩ трапляється в зг.тку, особливо в липні.
Землетруси па Поділлю, хоч і трапляються, але рідко і дуже не
значні. Останній землетрус, особливо помічений у Кам'янці’, був
13 червня 191.3 року.
ПМР0ДЙ.
Майже все Поділля лежить в поясі лісо-степу, який черезь Пол-
таву, Харків проляїае далі на схід. Північне Поділля, високе, го-
ристе й порізане річками, більш лісисте, ніж південне. Південне ж
рівніще, нижче й немає стількох річ* к, як північне. Південне По-
ділля має степову природу, терпить недостачу води і навіть не раз
страждає від засухи.
Яісм. Наяди істрянські частина Каменецького, >'ніццького й Мо-
гнлівського повітів, також Лятич’вський повіт, здавна вкриті пишними
лісами з надзвичайно ріжноманітіюю й багатою фльорою, серед якої
ще й тепер трапляються окремі примірники рідкостної рослини. Пав-
коло того лісового оазу, особливо па схід, залягає степ, уквітчаний
вьспами Й смугами лісу. Стародавні лей поволі викорчовуються їі
винищуються без нової посадки. Гелер ліси ростуть на незначній
площі, всього лиш на А/до всього Поділля, тоб то па 370.842 десятинах.
Раздшннізть. Найбільше в лісах Поділля росте грабі ши, або кар-
пзну, та дубили (в одмінн), або стежару. Опріч того звичайно там рос-
туть: а) дерева: клен (з одміни), явір, берест (3 одміни), ясень, вяз, типа,
(2 одміни), черешня, вільха, осика, береза, на 'заході (над Збручем)
бук; б) кущі: ліщина (лісовий оріх), глід, тернина, пшшігииа, калина,
— 14 —
свидина, жостір, жимолість, проскурина (бризлгвина, бруслина, брус-
левина), мокригп (барбарис) та ишпі.
Мнж кущами в-ється хмель та брочетан (Несіега Неііх), який у
нас майже не цвіте. Сосна та ялина трапляються рідко, і то лиш
коли навмисно поважені.
Помило того, поодинці ще ростуть в лісах тополі, рябива (горо-
бина), черемшина,-- трапляється до 2 арш. грубини,—яблуня, груша,
вишня та пнші. Це все сліди бувших садків у лісах.
Із рідких ігорол трапляється берека, скомпія, клокічка та инші.
Особливо цікава берека (Рігия Іогтіпаїів ЕЬгЬ.). Вона росте
тільки на Поділлю, а більше ніде її нема, ні па Україні, ні на схід
по-за Україною. Ьерека вале^кіггь до тих пород, які вже вимирають.
Корінцями вона не росплоджується, а насіння її зібрать дуже трудно.
Вона виробтає до 36 арш. заввишки, а гілля й листя має тільки на са-
мім вершечку, квітки й ягідки подібні до ягід горобини. Ягодиті дуже
солодкі і птаство завше обкльовує їх задовго до того, поки вони
достигнуть. Через те без штучних заходів зібрать насіння береки не
можливо. Тільки подекуди по великих маєтках вершки береки запи-
ляють сігкою і таким способом не допускають птаство обкльовувать
її ягоди і зоїрають насіння. Береку оберігають б околицях Рахнів-
еТісовпх. Деревина береки дуже мідна, тверда й важка. Вона гарно
приймає всяку політуру. Через те нею легко пі змінять чорне й чер-
воне дерево. Берековий матер'ял ціниться дорого й уживається тіль-
ки на дорогу столярську роботу.
Скомпія (Рай-дерево, Г<и§ ооСіпив Ь.) так само траплж ться дуже-
рідко. Вона майже не виростає товще 2 вершків, бо сетяне рубають
її на виготовлення жовтої фарби для сукон і инш.
Над Дністром ростуть гущавини дикої вишні (1 пішіч МайаІеЬ).
Рослинність південного Поділля переважно степова, лісу дуже
мало. Справжній стен, тепер майже цілком з‘оранлй, починається
тільки за межою Поділля, але в повітах Балтськім, Гайсинськім та
Ольгопільськім уже починається переходова смуга. Тут поруч з ро-
слиною й живиною лісу, трапляється рослина й живина степу. Типове
3‘явище степу—гущавини, зложені з густих корчів заячих орішків
степової вишеньки, дикої груші і т. и.
- 15 —
По захшценанх долинах Наддністрянщини в садках ростуть рос
;шш південного підсоння: врлоські оріхи, дерен (кізіл), жерделі (аб-
іикоси), брусквини (персики) та виноград.
Скрізь над водою та коло ссл ми бачено осокір та верболози
до 8 одмін).
Луги на Поділлю збереглися тільки на верхів'ях Бугу (Проску-
іовський та Літішський повіти). Вигони трапляються лиш до-педе
іо узгір’ях та Наддністрянських долинах.
Ми бачимо на Поділлю рослшш північні, як береза, дика малина,
полудневі, як гордовина (УіЬигаит Іапіапа Б.), мандри гуля (Зсороіі а
?агпіоТіса Іасщ); жидівська груша (Рііуяаііз Дікейенр:* Б.), клоьічка
Віаріїуіеа ріппаіа)—форми Криму та Кавказу: є тут західні—решітки
'Стосепв НеиГГсІіапия) і східні—Есімпонрегіпшп Гіеіегасап 1.1шт о коло
Сап'янця і на степах Касшя, не ближче. Ця ріжночапітність залежить
вії причин геологичних. В ледникові часи північна частина Поділля
була вільна від льоіу й пе була покрита морем. Через те тут зали-
шилося рослини, які мусіли щезнути в инпіих місцевостях. Як став
зедник відступати, рослини пішли за ним на північ і скрізь, куди
заносилось їх насіння та де вони могли істпувати. Таким робом Поділля
було „островом розселення1*. З тих рослин, які на Поділлю залййіи-4
шсяз тих часів, найцікавішії!будуть „релікти**, які ростуть з перервами
на Вкраїні та далеко в наших місцевостях. Такі будуть— берега, яси-
нець (ІНсіаттіч ВгахіпеІЬ Рег*.), водяні орімг (Тгара паіапвБ.), дубова
омела (Богапііша виторзі зпз Б.), та иншй—їх буде зо ЗО одмін. Це
форми вимирающ:. Але с їі такі ферми, як; з’явилися па Поділлю за
часи історичні. Таке—Татарське зілля (Лсогпк саіапшч Б.) з Китая.
нанесене сюди татарами. Воно цвіте у нас, але не дає насіння, позаяк
у нас меча тої одмій'и комах, що можуть його опилити. Така—дендера,
іОаіііта. вігашопіпт Б.), її принесли нам цигани, коїрі уживали її яко '
нрркотік. Такий занесений зі сходу лацюн (Бусіиш ЬагЬагит Б.).
В останні часи у нас З'явилися ї заявляються нові рослини. Нетреба
(\ап‘Ишт 8ріцо$цш Б.) пршшла до нас з Київщини в перішй поло-
вши ХТХ в Мш.гісаИа сІБсойіеа родом з північної Америки, подібна до
помашкизобірваннпми пелюстками, заявляється все на нових та нових
Місцевостях на наших очах. Досить рослин дичавіють и расходяться
Із наших садків, як: пгрелета (ОепоЬІіега Ьіеппіз Б,),
Вгііі.ч регеппі^ Б.), лерелет (Цті§егоп сапжІРіг іч Б.), щир
ІЛтагапНшь ьрссі08і;ь), і багато пнших. В останні
бистрі чкл
червоний
часи, иапр.
16 —
коло Міхалівки, КахСянецького повіту, одичавіла привезена в 1882 році
з Відня альпійська філлка (СусІяшеЗ епторепт Ь.). Як пише С. Ма-
ковецький, вона без помочі чоловіка засівається по лісках, якби пе-
рескакує через стосажньові просторі, скрізь росте добре і гарно цвіте-
Лісо-степ, який вкриває більшу частину Поділля, дає притулок
животинам як лісу, так і степу. З лісових тут є дика кой.і, вивірка,
соня (Мив сатбіпиз), борсук, куниця (МпуІе’Па тпаїТез), сила лісових
птах, верстильвиця (А^иіз Гга&ПЬ), хрущ, рогач та ийпі лісові жукі та
комахи. З степових тут можна надибати суслнків, хомяків, зіиське щеня
(Зраіах іурізіпз), безліч степових мишей: тут є такі степові птиці, як
дрофа, хохітва (стрепет), перепелиця; є полоз, кузка, що п‘є хліб,
шведська муха, тарантул. Мішанина одмія північних та полуденних,
про яку вже ми говорили, кажучи про рослини, 3‘являєіься нам і
тепер. Так, наприклад, є на Поділлю білий заяць (коло Кам‘янця
напр.), горностай, рябчик (Волана сапезсеїш Врап'тпд—і спи (Єурз
їиїхчіз ь.), стервятник (Кпор1»і рспсйгориз Ь.), і)П,р бжолоїд (Мегсрє
аріа.Чет Б.). 'Іеж саме треба сказати і і про риби. В Дніпрі, на По-
діллю, можна знайти підстругу (Ассірепзег зЬсІіаіпз РаЛ.) і вінгоря
(АщщіПа ііпсіаііііь), липеня (ТНушаіІиз упі^агіз Ш§.) і синця підкриж-
нього (АіЬпгппз скаїсоїсіез Сліісі.), рибця (АЬгашіз мчтбаБ.) іклемпака
(8£Іто Іпісію), виріза (Ьешязснз Ргкіі ^ гсіт.) і евдошку (ПтЬгаКга-
тегі Гіи). Все це дуже цікаве на науковий погляд. Па жаль Поділля
дуже мало обслідуване, а що і о з відомостей, то вже старе. Звірина,
птиця, риба, пропадає, зменьліується в кількости. Так майже счезли дикі
кури | Геї.гао Ьеігіх Б.), рябчик, хохітва (ОНз ісігах к), зченьшуються
дикі кабани, переводиться риба. Лісавирубліоються, па зміну їм з‘яв-
ляють«’я поля, а з ними міняється загальний вигляд фауни. Де-що з
звірини та птиць, які колись роси дожувалися штучно в заможних
маєтках, тепер здичавіло. Так коло Чорпоострова є даніель (Вашасіата);
коло Кужелена в річках, які впадають в Ушицю, є псіронга (8аІшо
Гагіо Б., форель), кажуть, що в давні часи ту рибу розвели тут ієзуїти.
Де-н і-де з д п ча в і в фазан.
З звірин вовки счезлк майже зовсім: найбільш їх потруїли.
Віц того розвелися лиси (є і чорпобурі), а особливо зайці (2 одміни).
Часами на зайців буває якась пошесть і вони пропадають, а почім
знову розмножуються. Багачо є і дикіх коз. Куниць є 2 одміни: лі-
сова (М. тагіез) й скельна (Миьіеііа іоїпаь 11а річках є видра, ба-
гато є норок (Риіогіпє Іиітеоіа). Скрізь є тхір, ласо ка, горностай, їжак,
керговпця, мідиця (Ьогех зрр.).
$ птаства і: іакі. що у нас тільки зімують, є і такі, пі.о тільки
лБую'іь. Де-які пгиц: нікуди ві'х нас не відлітають, а сила птиць тільки
пролітає через Поділля, тримаючись Дн’стра або Буга, яко дороги,
[ялі вони летять черг) море.
На Поділлю цілий рік мол:на бачити орла, сіроваген я (Гило':восгад
болобапа, рябці в— і -о л уб4ягника, тговина і а г орі)бл я іпика, п у і ’ача, ну гугь-
када (поховав), сову, пугача малого, сипуху. Полісах м гідрують дятли:
чорний та рябий (дях’елн$£ Цілий рік у вас ріжві ворони: крук, гай-
ворон (грак), гава, канва, сорока та сойка ( пта дрібних птах: по-
смітюшка, жовтобрюшка, просянка, мадрлондра (реш-л) снігар (зяблик),
Гребець (2 одміни), макодзьаб (чіжик), щиглик, калош ік ікмтогрии).
дзйнок дюдька (ской, ползик/ гайка-волосяика, лазорівка. гайочка,
синиця, хвості вка, дрозд. На прудкій воді, де но змерзну, ,али-
щається ру лейка (водяний горобець) та рибалочка (пирликіз). На полях
в степу зимує дрофа та куропатва. Де-які з цих ита> збільшуються в
кількості! зімою, пезаяк до них прибувають ті-ж одміни з швночі. Так
напевне бунте в гайвороном, орлом, сироватенєч, щш ликом та поічими
Крім того зі мою до нас прпмаядрог-ують инш'і гості, білДдел*!? менше, в
лалояшостп віц того, які бувають морози. Як зіма прикра, до нас над-
літають птахи з далекої півночі, а як зіма ла. одній і па, вони ли
вгаються по дорозі.
Що з їхні у пас буває ряіець-зимпяк (Аі’сІнЬиСе.о нр.,. • > малих
птах до нас залітає на зиму снігурка (Иесігоріїапеь іт-аГік Б.), подо-
рожник (Оіоеогія аїречіті.ч Б.), звичайно зіму-е синиця-моск »вка (Рісь-
аіег Б.) королев—2 одміни ($. Кедціичі/іечггкі, <-иігур, юрок, дрозд
чілатепь (Гипіпь ріі і.гіа Б.), сорокоуз (Бапіня ехспЬІІог Б.—сороко-
пуд. сорокач), рідко—костогриз (Ашреііч (‘•аітпіцу Б) випадково,
кривоніс (Бохіа кр.), кедрівка (Хпсіїга^а сатуосаСасьез Б.) та їіпші.
З диких качок у пас зимують, як де во..ія не замерзає: ост рота
(Мег^ихнрр.), острюх (Мег^пз аІЬ 1Іи«—пирок), чернуха (ґпіі^иіа іінса—
л.иска-, крлкушка (Енїі^піа с’’.п^иІа Б.).
На зміну цуіМ весною імлігае, сила птаства. З .іяшх: пустола
такібчік, кобець, дербнак, скоба, яка може і Ймуз, шу тя ::і, орел—хн-гпль-
гик. ні ;орлик, орлик, калочкп (ісаня), рябці—мишолоїш (-1 одміни/.
водяна сова, стерв'ятник та спч—вьюгь.у нас гнізда. Гн вдують крути
і >ловка і дятлі зелений та сивий, краси ворона та іпушзі, ді імога
(тежеяь), щур, пудвуд та шпак. З безлічі птах, які літують у нас,
треба назвати соловейка (2 одміни: східний та західний), жабіН^рспга
2
Б 04228
18
чсчевиню, ластшку, чхура (шура\ сорокопудів, вільгу, волове очке
(задеП’Д хвіст),ремеза, малиповку, горістовку, івянчика (камьяііка)та ио
зика (дроздачорного}. Крім того ріжчі мухоловкі, ерьикі, ’ірясогуакі.
очеретянці, вівчарики, підкошпшики. травник!, чекали -- населяють
літом папо краї. До цього треба додати горлицю, цикого голуба,
ккишщщ треиетня (припутечя) На воді ми бачимо вирпикозу, нир-
ця, шийкову качку, плоско носку, чишнку (чира), псрезпя, кри«ка.
езску. Над водою літають ріжні риболови, в очеретах о журавлі, бугаї ♦
водяж курочки, пастушки, погоничі. Над водою стоять чаплі та ква
<іва. В болотах гніздує баранець, дубельт ріжні. куликі, між ними
таратайка, (брижам). повій (кульок), чайка- па полях—перепелиця,
деркач та на баштанах киргик.
Закінчити цей список треба чорногузом білим (бузько, лелека)
га чорним (Сісоліа пщга Ь.—пушла), які обидва є у вас на Поділля
Що весни та що осени пролітають через Поділля сили птиць півночі.
Перелічить їх неможливо, та знати докладно—які летять у нас, мід
добре й яе знаємо. ІІайпомітиійші між ними є лебеді—скрипач та
шовкун, гуси та качки—кілька одмін, рибці, слукви (лежень, валюшень,
дрозд в оевни по гаях, хрустан на полях та ип. Крім всіх цих зви-
чайних птиць до нас залітають де-коли ще випадкові го;лт, які зби-
лися з дорогі, або шукаюгь нового життя. З останніх ми пригадаєм
шрікц-пЦ що вели кили зграями примандровує до нас зі сходу, та
копитну, птицю далекого Туркестану, яка періодично нллітає до на
в значній кільковій і через небагато років звичайно гниє. З по-
лудня по річках налітають: баба-птиця, баклани, косарь, коровайки.
Трапляються і багато инших.
Що до риб. то Поділля знищило і досі нищить своє багатство.
Тканкі (сітки), кукельван та заводи, які спускають брудну воду до річок
та ставів, зробили те, що риба у нас дорожча, як де ин:пе, а мала
би буїи найдешевша.. Одмін риб у вас дуже багато, і є риби дорогі,
але кількість їх все зменшується- та зменшується.
б у нас риби сталі та про «одні. До приходних належать: осетр,
підструга, клемпак (сімга), оселедець. Ці риби жирують в морі .1
тільки ікру кпдать їдуть в ріки.
Вінгорь-же (Ап^тПа ЛігнаШш І».), жиючи сам в річках, ікру
кидає в морі, звідки вже не вертається. Де-які і з иншнх риб, як
судак, короп, лящ, плотиця (таран), сивці, пдоскірка—виходять в море'-
такі заходять в річки бигь ікру, але невідомо, чи доходять до По-
19
цшля. Во всякім разі у вас тут є ті к идміни сталі. В річках у нас є:
окунь, судак, чоп, єрш, носар (бубпр, жингар, сирота), пічкур, бичок
гонець (ОоЬіо ^уппюІгасЬеіиз КечзІ.), цуцик ((іоЬіо шаппогаьиз РаП):
коваль (ВоЬю Ксааіегі Оітііі.); мніух (Ьоіа гиі^ан» О.), липень (Тії,/
таПї.18 гні^агік N111.4.), щупак, евдоінка (СтЬга Кгатегі Рііи.), корон,
мири на, карась*; линь, коблик лящ, рибець, сивець, кленець, плос-
кирка, всяриба, пук&сик, красноперка, червуха, плотиця (кіблицяр
виріз, клень (головень), клсйнич (клепок, ялець), шліц, сухоребриця,
< інець підкрижний, верховодка, чехоня, білуга, лежень (авдотка),
і їси, цікуп (щіпавка), чічула (хват), сом, чечуга (стерлядь).
Все це риби річні: де-як» з них водяться і в ставах. В стазах
ід.лчвною рибою у нас буде короп, іцо давно вже розводиться в де
Я’сих місцевосцях штучно. Розводять свійські породи його, але ДЄ-ІЬ
де він здичавів і населює у нас тихі води в купі з покручами карася
Такими покручами карася з коропом лічать тарана та ставного коропа.
Крім коропа штучно розводять у нас пстроягу. Вона теж дичавіє,
як про то вже говорі-лося *).
ШЕО»
Населення Поділля числилось:
По перепису 1897 р. На 1 січня 1918 р,
чоловіків...............1.505 940 2.070.71'»
жінок..................1.512.359 , 2.109.215
Всього . . . 3.018.299 4.179.930
Що року на роздається............... 145000 то-б-то 38,5 на ІООО.
, „ умірає...................... 73000 » 19,4 — **)
приростає населення . 72000 „ 19,1
*) В дділ „Природа*' поповнений ЦЯ. Г. Люби нанкінським.
Нд И’ОО чоловік по ріжчих крачх світу вмірае от стілько:
В Росії 31,5 Слільн. Штатах 16,7
„ Ріалі- 22,2 А нгл іі 15,1
„ Німеччині Ї9,4 Норвегії 14,8
„ Фракції 19.2 Дунщині 14,в
„ Швайцаріі 17 Нов. Зеландії 9,3
По повітах на 1 січня 1918 року
В Нантськім............55(< 767
.. Ольг нільськім . . . 378/284
„ ЯмПІ.ТЬСЬКІМ .... 371.596
Брацлзвськім .... 337.834
Винницькім..........ЗбО 72-8
.. Кам’янсцькім . . . 341.500
населення числилось:
В ] айсииськін
„ Могил ївсь кім .
Проскурівськім
„ Літинськім . .
. УіПИЦЬкІМ . . .
„ ЛяТИЧІВЄЬКПІ .
. - ? <іі ?>. <)> 4 2
. З27.$нк
. 323.104
. 2 96 Л 57
. 293.8 !0
. 234.076
Па кожну квадратову верству всього Поділля приіпідло пер*>-
ічпо по 113 чоловіка*), а в кожному повіті припадало на верству
ОТ- но СГЇЛЬКО:
Ч Винницькім . . . . . 137,7 В Ям нільськім . . . . Пб,н
. Проскурівськім . . . . 136,6 „ Га Рейнськім 110.5
„ Брацлавськім - . . . 135,9 „ Ольго нільськім . . . 107. ?
„ Могилівськім . . . . 135/» „ сПіТИНСЬКІМ 10
. Кач‘янецькім . . . . 134,7 „ ЛяТИЧіВСЬКІМ . . . . іоі о
„ Ушлцькім . 118/ ,, іза.і ге ьк* м . . . 81 6
Більшість васелг ННЯ 8<),5°іо живе но селах і містечках. а в
городах лиш 10,5° о.
На 1 січня 1918 року проживало:
» Винниці . . 58.339 В Бірі .... 269)3.9 В , ятичічі . 13.Сг 15
„ Ка/япці . . 58.325 „ 2^ дільнику . 22.615 ЧЧ Ям полі . . 12.417
.. Проскурові . 47 411 „ Гайсин; . . 1Ь.7 12 У» В. Ушиц' 9 782
.. Могилзві . . 40.892 „ Літині . . . 15-022 »* От. Ушпці . 8.640
„ Йалті . . . 39.131 Б міцлаві 14 619 Спільниці . . 5 077
„ Жмеринці 32.208 „ Ольгополі . і 4 51 4 « Вербовці . . 4.265
В С Ь О І 0 . . . 440.428
Все населення Поділля на
І січня 1913 року рос па дало»-я так
І. По національностях:
Українців................79,26°/о
євреїв...................13Л0'\і)
Чо ковців............... 3,6‘.Р/о
Тол які в............... 2 39°/о
Мультанців (м лдовап)
та ичгп................. 1/2іРАг
П. По бословіях:
(СЛЯН . . . ї 1804.901 то-б-то 73,4'я/о
1 \>рпдял . . 729.541 ., 19,г’/0
ВійськоВИК 217-219 „ 5,7'7.)
Дворян . . ЗІІ.6'70 „
Чужоземців 10.394 „ и.^/о
Иншкх . . 6. і 12 н 6,2’. V
Б Лесі.. -Беигр. 83, ІІГ л -ІЗ, *. Спільні»'. ЦІ татах ,5, Р\Ьреег'; \1.
21
ІП. Но в'рі.
І 1 1 н пссшшчмсккяппгак І 6 1 О т ’ф 0) Католики. | І Старовіри. і ; І ! Лютерани, | і Сектанти. | ’ишжсм* і Ь> о с. ! а! і Армяно- ! Григорія», 5 . Караїми. І І і І ' й 1 Всього, і і І
І Х&ТЗ'ЯНСЦЬ 17274 23430 8113 378 ! -- 36 4 й 4924-9?
Нам'г.н. повіт . 198200 21873 32505 274 — 262852І
| Ба^га. 1 12.114 17646 8 75 2056 ю ——— 13 І Т-:"* — 33044І
}) ікклтсьи. гч)з>т. -ІС3063 57705 1Йїд 1439 522 294 41 к: 475554}
іВрсщлав 3293 (‘(>55 954 і 4 Г, 7 18 123Ш
й Дранлав пДвіт. 242823 42281 35968 1970 402 47 56 .1 3286045
Еизіллця .... 18475 22308 6620 692 768 2 ГИ 204: 49Й0І
| >Их<с^мвка 10513 10025 6510 - — 39 39 9 27И)58
І ВіШіІ ІЦЬК. позїг. . 206600 1891 і 21602 Ж2 53 117 5 2531 бЛ
в Гачені 6051 7170 404 454! 22 10 141ЦН
В Гайоин. поріт . 2С1613 22683 8708 66 98 ‘ЗО 11 -}— 2н626і§
| Лйтйчяв .... 3720 6021 1235 Ґ 8 У 1С9ьй|
| Лятмчів. повіт. 153340 2о957 20279 2260 78 91 о 20300^
| Л :гп ?. 59 ‘3 5000 409 1261 8 — — т 2681}
А Саль.чиця. . . . ! 3579 833 332 V' . . .. 47941
| ГХ тільник . . . . 1 7853 10683 337 10 12 ЦЮ95?
1 Лі г и.с.ьк. п-тмт . . . 1 .19488 . № 10 21.893 570! 92 і- __ 23.1І22Й
МіТ'ИЛЗВ. . . . . 13410 158 15 5263 о и — 3452^
в Уз?. - • - . І 8200 10918 3'676 460 3 2‘>66?і
ЛЬ?.гь-'ір. повіт. . . і 1‘16691 21474 23467 - - 94 2 2417284
ОЛЬГОПІЛЬ. . . . І 0603 53-18 7 90 11 3 ІЯ-2 Ш55§
5 0 'ЗЬГСПІЛЬСЬК. пошт. . 286038 34322 9838 3808 409 .4 2і) 3334433
і і, І’ОьСКурІїі. 1)057 20625 8005 127 а 19 4003/|
| 1 ІмС.Скур. > світ і 69998 28.527 64.ь21 32 72 - 4 «»««• — 25й254|
г гі. Ушиил. \ 4731 281 у 6'35 12 . 5 — >>2б4Й
1 От- /сім ця 4866 1842 588 — — 729Г|
ВсрбОРОЦЬ. 1427 1362, 8П —— .д-— • ———«
| УіММЦЬКИК 11013! т . 184550 3092!1 51019 952с ҐЙ5 4 і — .2493741
і .Нічні пь. .... •6 і 96 3963. 323' — 3! - ._ і 104853
* ЯиПІЯЬСоЧЮ повіт . 265235 і 307291 29850; і 2778 35 і. і 73 231 —.. г 329ОК|
І р | Всього . . | 1 214 И 8111 7'2“4і(і. 1 357603і І І 20442'580-і! 966 ЙОТ! 234 14! 381 Ок;б2І
Ґ -1 І І 1
Корінні менгканці Поділля—українці. їх наїїоділю коло 2.900. <и>0 чо-
ловіка. Віри вони псрев.іжно нранославиої, але о трохи катоіиьів (7,5°/о)
Упряжці живуть- переважно по селах та містечках і складають селян-
око .^лборобську та верстви громадянства.
Мова українці подолян вікша.чається де-якими своїми о< облд-
во£Т”і ’<?и, а ше:.
.! ) шдшнванням іїмї. польську вимову (дзшькую. дзінь-добрий},
? ВЖИВаНі-ОіМ де-яких ПОЛЬСЬКИХ, слів.
0 твердою виновою ,.а* замість „я“ та ве“' (іраба, радно
4) зживанням кпг дівки „ов“ замість „ю“ (за читннов, за роб^тов
світа не видів),
5) вимовою гн“ замість „я* в західній частіші Поділля |шдо,
яоросн, тиле, п‘еть, в’язати),
в) особливим способом утворення майбутнього часу („буду ходив,
буду робив* замість „буду ходить, буду робить441,
7) вживанням кінцівки „ся“ наперед дієслова (най ся пе В>^«
воля, чи ти ся не скрутив),
8) місцевими словами й виїукдми („най“ замість „нехай", , яя*
замість „а як ке’4 і т. и., „мой, мой-—вигук з дівування/.
9) твердою вимовою кінців ди-лова (робит, по-чит, валят).
іо) збереженням стародавніх українських слів.
Все це дао підставу вважать подільську мов\ за окреме наргччо
у країно) .кої м ов и.
Зразок подільського карічча: „Як ся розвалив двірец. то най ся
валить і пьєц4*. -.Як іцо пьец ся розвалив, то не буду в пім палйуй;
„Нанзшко, чи ти в пьецу вже налила Ля’ Як бпм до< чекала. то б
і здубла*.
Українці на По цл.гю носять довід чуби, рівно піді трижеш нарівні
з шиШ- а колись, назад тому літ 4<) —бо. підголювали кругом голову,
поставляючи па маківці чуоа. Вдягаються рани в білі полотняні,, цо-
чопряцні, вузькі штани з вузькими холошами та в таку саму білу
довгу сорочку, яку носять на моськой^ькій зразок поверх штанів і
іадперізунгь ТОНКИМ рЄМ1ВЦ“М, $бО широким че.ресом (іЮЯСОЧ),
дешім з рсміяя або витканим із шерсті з ремінними кішепьками та
легальозими прикрасами. Літом вдуваються в ремінні постоли На
голові носять соломині капелюхи В хоподпу лорд влягаються в
опанчі (гуньки), вимережені червоними смужками, кривульками та
пусками ганусу, а іакож у мережані кожухи, а взувають я в побуть
аа голові носять чорні баранячі пишки, які колись в давнину
ДУЯП* РДІСоКИ І Зверху ИОШИреНІ або ПОКрИ і І КоПЬОрОВИМ ОкТДУЯТОХ
(СИНІМ, іеленпм, червоним).
*
Жінки повязуюіь голови трохи шшіе, ніж в иніппх краях > ;раї-
нк. так іцо на плечі спуоа^еться один ріжок хуетгеи. 11а шию наді-
дють низані з бісеру згардп. Сорочки на рукавах і нкчусі вишигл&зть
»жними сііосюбами—..низьи'м „хрестиками*. Меріжка звичайно густа
й перевамсае чорний кояьор. Подолянки цо сї.оіо часу майже с^рнь
носять у будні запаски, пайбічьш^ чорні, пнголи з червони ми смужками.
Подільські хати одріяшяються від ннїпих: 1) високою покрівлею,
2) подвійними та по-нашими вікнами, 3) зубцями вздовпг усієї
зркріііда.
Московці живуть ио всьому Поділлю, то окремими сем‘ямн
(поміщики, урядовці- підприємці й робітники на. заводах), то граимп
осадами. Ще за насів польського панування сюди втікло і осіло туг
чимало старовірік. Попи й досі живуть окремими оселями, відріж-
няються від' нашого пасе іешія своїм власним, замкнутим життям,
займаються хліборобством, ку стари п ми та відходгглмп промислам <
(іемдекогш, ка^янярі і т. и.). Старовіри творять по московськії, але
подекуди збиваються вже па. українську мову. Всього московців на
Поділлю повище 25ооо.
живуть на Поділлю всю ці. але найбільше по містах і
місяечках. < -крізь вони пробиваються з юргу. ремк мігцтва та всякого
промислу. 1835 року Гм дозволено було взяться за \ліборобство і
отелиться для того на скарбових та приватних землях. < карбону землю
давали їм безстрочно з усякими полі*хкостями, що до податку, але
без підпомоги від казни, ио 16 десятий на родину. Тоді євреї осіли
на Поділлю кількома хліборобськими оса ;амп. 1870 р. “акпх хлібо-
робських осад було 14, а в них населення 9-Ш душ ооох полів: но-
сі дали вони 3470 десятин. 1872 року землю від євреїв казна відіб-
рала її продала селянам, а їм залишила лиш громадськ вигони,
В< І.ОГО коло 80 ІССЯТПгі. 0 (ІбраННЯ землі ПОЯСНЮЮТЬ ТИМ. IIV» СУСІДНІ
селиш* перешкод,кали євреям хазяйнувать, випасами засіви. робили
всякі збитки і т. и., і -впеї перестали засівать землю. То ц і (віддали
селянам. Після 1872 р. багато євреїв покинуло осади іі повернулося
па старі місця. , (о сього часу з тих осад задержалося к в Впггкькім
повіті (Гершуня, Голочо. Черпянеька Абазівка. Гольмц, Гельбишвка.
І яч ачі кка, Лу канівка).
Всі євреї Осадчі приписані до селян і волосних управ. Вони
обіраюіь собі сільських старсхп, соцьких, ходять на. волосні сходи
і т. п. (.;вреінькі осади навіть зверху вирівняються від українських
йел своєю неохамніс'ііо та недбальством. Халупи иагалі, не обмазапі.-
<ілцеті, стріхи обскубані, дворів і оіорож немає. По вигонах пасі пюя
корови й кози. Тепер осадчі проживають з ремєетйр.. Заробдичя’ь
маю і бідуюіь ДОБО б.
В осаді А іазівці єврейське оеяцче товариство поілог.іо , вреям.
розвесш саді.и. переважно за громадських вигонах. Сади ісгнуютг»
— 24
ут кілька літ і дають чималим зиск. Фруьти вивозять в Одесу, Київ
та ннш! .міста.
Всього євреїв па Поділлю числилось на 1 січня 1913 р. 527.446
ЙЖпкк здавна осіли па Поділлю як. вельможне панство, якому
. Пгог.сько-польські королі роздавали Подільську землю. Згодом великі*
панство поволі зкапцапілч і. в великій мірі перевелося на „ходачкову
шляхту4*. Однак і і спер іде но.тякп на Поділлю складають верств;
великих і середніх землевласників (поміщиків), колб яких треться
сила всяких вищих і нижчих „ряшнцівД служащих но фільварках,
заходах, палацах. лансьь'ЇЬ лісах і т. н. Мочимо того, на Поділлю є
її геллас поляки, нащадкіґ тих жізуріїя ягсї забралися сюди під час
польського панування, (о того ж е Цілі се і‘ї українських селян, які
називають себе поляками через те лінь, що вони католицької віри,
н&'яіг. силою повернуто їхніх предків за час»в польського напування.
Вони розмовляють по-у країш-ькому і пі одежею ні звичаями від
українців не одріж ііяються
й’олдоааии. або мультанці, живуть подекуди в Ольгопільськім. Ям-
Йльеькім та І якутськім повітах. Цс колишні виселенці з-з і Дністра, з
Молдавії. Тепер чимало їх вже асимклювалосл з українцями, пере-
хопило українську мову й культуру, але до ЗО тисяч молдован і досі
зберігли івою рідну мову. Однак і воші в лапті, хозя/ісгіи й заро-
би’іках нічим ш. оіріжняються від українців.
Німці живуть па По і, і ллю скрізь, але небагато. Найбільш. осади
їхні в ? ніццькім Ол. Дунаевш— 2ооо д.) та Кам*янсцькім новіли
(Юно д.) і в Вппшіці—(Ііииї Німці орендують землі та тримають
всякі нідпрік метка. В Дунаевцях вони впорядили більше зо су-
конних фабрик.
Циган» сталії оі зляться на Поділлю коло половини ХМП1 в на
папських землях. Там вони осінися слободами, з яких і до сього
часу збери лися: Ставів Майдан. Лігписького повіту: Прнноротьськни,
або Цпгапеьмш Яр та хіалнй /Кванчик. Ушицьк<»го поьггу: .Лука
Мопчанська. Ячні іьськоїо повігу- Сл<^бода Пдпівка, Брацлавеььоїо
повіту: ІІемнринці, Проскурщської о пов-ту, та пнш.
Народ цей, який па Поділлю звуть „лісовими циг<чнамп“. дуже
темний і нскультурипй. Слободи їхні складаються з тісних, брудних
та вохквх земляної', які називаються ..бурдіямия. Живуть цигани
надзвичайно <>і що, бо польових наділів зовсім не мають. в них
лиш горбди. ( сшї великі. Діти майже круглий рік бігають босими й
2о —
напівголими. Перебиваються цигани всякими кустарними промислами
її ремесгвом (коБа.іьетв'їм, ложкарством і т. и.). Не маючи змоги при-
силуваться до сучасного жінтя, вовн дуже бідують, старцюють і
вимирають.
Еолгарн, Турки й ичші наради трапляються на Поділлю в
н»че.ликочу числі Арминії зосталися від стародавніх великих торгл-
і&ш тих осад; колись на Поділлю арчянп вели не піку торгав.ію.
Возі ари найбільше живуть а того, що орендуюіь городи і дуже добре
їх нбробл іють і м-іюгь добрі нолшгки. 'Курки тремаюгь пекарні.
Б И С Е Л Е Н Я.
Недостача землі й -заробітку примушувала подолян шукать сЙбІ
до.»» по нпіпях краях. До війни люде виїздити нгі Закавказзя, на Чор-
ногорію. в Тупк-огтан на Амур, у При мирську область і т. и. іі
діі-мкі роки так багато людей влселялосл, що де листа чало робочих
рук підчас весняної та літньої роботи.
Опріч кересглсішя „на вічп.сть“, на Поділлю що року збільшу-
ване і тимчасовий виїзд на ззробяткп в Великоросію та Америку. В
Америку найбільш і виїздили з Кам чпецького повіту. Не один ге-
іявиії продавав шшшяю корову або коняку, залазив у борги, аби
роздобуть якнх-чебудь 3оо карбованців на порогу в Новий ^віт,
гадак найти своє щастя. Виїздили переважно в .Каи ту та Аргентину,
лівші,щ -ам дружилася на галичанках-переселенках і осідала на вічне
життя. Ті ж се і я не. що маги на батьківщині ж иок та дітей, за ? ва-
три роки заробляли на оплату боргів, на дорогу і де що про запас.
Вони з Америки верталися звичайно хоч і не з великими зароби г-
ками, але й не з ворожшми руками;. В к'алуяшщькюї повіті є* соляне,
що побували вже в Америці разі' ш! 2—3.
Ьуло й так, що шукач) щастя в Америці, за браком роботи,
ледн* добиралися живими дбдому. Не рач на Поділлю з'являтися
гамозванні кіентп. які буціч-го наймали робітників у Америку, а
сп]<апді брагпі в них задатки й щезали невідомо кути.
Більшість шцп-селгніці^ в Америку, хоч і щасливо присірси»>
валась гам» але сумували за рідною землею. На щжніп вони, особливо
відчу і’ллн сені звязок з рідним краєм і наро.том. На раз то поодинці,
то і- складчину присилали вони досить значні леєрі ви на прикраси
рідщою храму або в „свою потребіггельку“, бажаючи арДйм^ги близьку
участь в ріднім товаристві, „Батьківщина4„родина4', „рі.цнл
тияовчка4' кори/гукалися особливою пошаною серед закинутих на. чу-
.шш, на важку роботу наших ^американців44.
В багатьох хатах, з яких хто-яебудь їздив в Кмерику, .яожна
наглядіти в рямдях ллстн .,американців44 до своїх рідних. Звичайна
ті листи, написані або надруковані українською мовою, не ра. і вір-
шаип, наприклад:
З-за моря .я в рідную нашу
хгтияу,
З :раю, де сонце шзвіще встаз,
Най Бог хоровиті» всю мою
^Одяну
І Жстя та долю усе їй дає.
Хоч ЛІСНІ добре в Америці’ЖЙ'ТИ.,
Одначе так. бумйб пливе тж
В гадц* і в мріях все буду
крити—
С-ОКОЛОМ, вітром здетіг бим Дч*
вас.
РВД ШШШ.
Маселония Поділля працює:
1. По сільському господарству з? здобуванням продуктів 75 Р?
2. По обробленню продуктів ..... 7,4%.
„ торговлі й ііеревозкак .... 7,2%
4. „ инших промислах. ...... 0,8^
5. Служизь по всяких служйЙЬ (урядовці, священики,
лікарі, учителі і т. р„) ...... .
Сільське господарство.
Хяі&чюбст&о. Сільське господарство є трьох типів: велике (по-
міщицьке) Й дрібне- (селянсько), а НО-МІЖ НИМИ переходове. ( ШН'.Обц
господарства залежать цілком від кількосги землі, її врожаґшоста та
культурно-проми<‘лового с сано вища кожнії місцев ости.
До війни і914 року земля на (іоділл»^ була в таких руках.
і) В казни . . . . . . . £ЖИЖ лес.
2,і удільи. відомства. ..... МОО& —
3) ,, церков ....... 8ШЯ'
4) монастирів ....... Жн) —
5) ГОреДіЗ . . . . . ; . 4ЛСНЛ --
01 „ дворян ...... іЗІОООц
Я 7 .. купців ...... ІІП-'НІ'
8) шахам .
духовенства
10) ,, селян:
а) приватної власносте
18000
9000
і»41Ю0 —
6} надільної в громадськ. користуванні . . 900і» —
в) надільної в подвірнім, користуванні . . 1715003
Розмір земельних маєтків приватної власносте був такий:
а) в дворян пересічно по 505,к дес.; б) в вулців -по 257 дой я»
в міщан- по 23,2 дес.; і') в духовепстви—58,8 дес.; д) в се.лі|и при-
ватної вла окости—по
1Д8 дес.
Надільної ж землі на кожний діщ> припадало тільки ш»
іП'с., тоб то найменше серед усіх країв А ‘країни.
По повітах на ножний наділ Припадало:
1. В О.ІЬГОІПЛЬСЬКіМ . 5,5 ЦЄС. 7. В ЯМПОЛЬСЬКІМ . . 3,5Дв'-:
2. — .ьалтськ’М . . . 5.3 — 8. — І'айсинськім . . £,3
з. — Літннськіх. г>,2 — 9. — Проскурівськім . :>/>
4. — Лятпчівськпй . 4 (> - 10. — Могилівськім . 2,8
5. — Винницькій . . і І І — .'біШЦЬКІМ . .2.8 —
(і. — Брацлавськім. . 3,Ь — 12. — Іимяноііькім . 2.;\ —
-5 кожним роком збільшувалася КІЛЬКІСТЬ дворів, тому змоичу
вавсяиа ил. З 1877 року по 1908 рік кількість дворів збільшилась на аь^.
Через те наділи помепчали майже вдвоє.
В Проскурівськім, Могилівськіч, Кайєннськім та ВрацлШв’е&йм
иоійтах землі у селян більше 10 десятки на двір м.аііже нема-. Цо-
унті з тим як. роснороАІгувалися наділи, сеямие прикуповували собі
землю у поміщиків. Розмір купленої землі збільшувався. ІЬЧ7 р. І?е-
ляпе мали купленій землі тітько 17,700 десятин, а 1905 р (И,0(Н) де-
СЯґЯЙГ. ІЬйбІЛБШе купленої ЗОМ.Т’ мають сюляїй в ііялтськім повіт?.
'Гам селянські приватні мастка сягають пересічно до 77,7 дес., більше ж
на Поділлю таких селянських дворів, які маять лчш по з десятин землі.
Дворяни (шляхта) посідають на Полі ілю третину зсіеї землі,
але з кожним роком дворянські хазяйства іт.иуть. іворяии сщюдунн^
свою землю селянам. 4 1893 р. но 1902 р. (воряніт продали селянам
126.7П дес. землі.
ракнм побптом Поділля тр^ба вважати стороною дрібного зомле-
» ВОЛОДІННЯ.
Белпкі земельні ма *.ткн найбільше трапіяютм-я в повігах Ольго-
ніяьськім, Балтсь&м та Гайсямськім, де їхній розмір сягав перессчч >
__ 9Н
Я»} 1095 десятші. Середні ма«-.гі:и с в Проскурівськім, Кхм'янецькім,
'і шічівсьгім. Літинськім та Мпгілівськш повітах.
ііо великих маєтках господарство провадиться переважно на
ґд&тк самих господарів. але не рідко оддається і в оренду. На По-
ц.лдю здавна склалася сие-ціяльні верства людей з грішми й знанням
сільського господарства (переважно поляки), яка тільки тим і чро-
що бере в оренду маєтки. Звичайно на Поділлю перебуває в
!>2^вді до' ЗООооо дес. землі. Найчастійіпс орендується зе«ля заводами
.ід буряки. До війна ціна оренди стоя іа коло 20 к-ірб. за десятину.
Великі маєтки для зручності! в господарстві розбива ліея на
»-кремі майже самоцільні й самостійні господарські ділянки, дегятлн
го 600 пересіяно, які звуться „«Фільваркам?.'’, .фермами'', „екьпо-
ийши4' і т. и.
В ДІЛІ розвитку КуЛЬТу рП великі МИЄТЕ® зайци йшли спереду,
- робквалк нові иі іяхи. За ними вже потрапляли середні та дрібні
господарства. По великих маєтках господарство провадилось широко,
і» останньому слову науки. Гам держалися кількалітнього пл<»до-
хіну, ( іяли кормові зрани, овочі всяк.:, обробляли землю найкращими
иашинами. при всяких штучних нагно-.ппях (вяпио. суперфосфат і т. м.)
Селяне ж майже скрізь господарюють по Системі „в ірп руці*,
ш* вміють ходити коло землі т«ж, як вимагає наука, не орють, як
сл;д, не їілько де посипають туками, а навіть гною дають мало, за-
сівають не добірним зернрм і не виполюють бур'яну.
* ’ільське господарство на Поділлю, як пансько, гак. і селянське
•лнііс-лисовуєтіи я до гіьодів. Сіють буряки картоплю, купурузуі нпші
рослйшц які Й іуть на фабрики й заводи.
.1 озонним продуктом хліборобства на Поділлю є хліб (збіжжя,
.•зернЖ Поміщики найбільше сіють « німу пшеницю, селяни—.жито.
Іомймо того сіється ячмінь, овес, гребка, просо. Ошминою що-року за-
і-ізається оільше 775.0‘М) десятий.
Озк.іою лшенкцг& .що-року засівають більше 25x1.000 дсс.. се-
,едкїй урожай її коло 7в пуд. з тсеятштп. Одначе спроби показали,
ин) при ро іумнім гоєно тар юг-апні урож.ої підскакує, до 125 пуд. з де-
Г-ЯРИВ17. Всього за рік. збіра< гься пшениці 25—30 миліциів пудів. По
обору пшениці Поділля стоїть на першім місті на Україні.
Житом засівається більше 75.000 десягин. Звичайний середній
ур<фідй 73 нуди з десятини, а при розумнім госїюддрюванні Но пу-
л?в. ІЦо-року зг’чраеться на Поділлю жіпа із—: 0 мпишів пудів.
ЙрОВОІ СІЄТЕСЯ МЄПЧЄ, НІЖ ОЗИМОЇ. Однак З КОЖНИМ рОЬОУ
площа засіву збільшується. Перед війною яровою пшеницею засівали
ю ІОО.0С0 десятий. Середній урожай її 53 нуди, а може давать і по
100 пудів з деситіши.
Правій; ігйт& сіється надзвичайно мало, переважно в Валт-
сідбм повіті.
Засік вівса, гречки й проса що року зм єн чуються а ячмшя
Гречку сіють найбільше на півночі (Ироскур’кськяй, Камінець-
кий. Лясинівський, Літннський і Винницький повіти), а просо
півдні: Винницький, Балтський, Врацлавський та Гайєинський повітиV
Просом застають більше 25.000 десятки.
Куяурру (опутай, Лють на Под;ллю скрізь,
аж особливо кохаються в пій по Наддністр'їніцині. Там її сіють більше,
ніж де-ншче на Україні. В де-яких иовиах вона стоїть на фуги,
місці після шпеаиці. Щороку площа її зас’ву зб;./ьпіується.’ ЛН4 р.
під ку-урузгю було І€1.248 десята. Особливо підходя.ці /мови дай
кукурузи в повітах Гдйсинським, Ольгопільськім, И.дпілї>ськїта
Валтськім, Там вона родить найкраще. до 250 пуд. з десятини. О. одній
же урожай її тілько 72 пуда з десяти гги, уочі при розумнім госпо-
дарстві вона дає . 200 пуд’в. Всього що року на Поділлю збі рають
ну&урузя 10 —12 мВ*іонів пуді в.
Буряки (цуярзі) сіють но всій Поділлю, що-року
більше і. більше,, особливо в повітах Винницькім, Могил ївсь. ім та
Гагринськії'!. ІЦо-рощ, під буряками буває; більше 100.000 десятин.
Сіють буряки ЙЬ тільки па папських земтях, а й па еєляяськи'*. 1905
року у селян під буряками було тільки 11.801 десятин, а 1910 р.
вже 29.540 десятин. Найкращий для буряків грудт, а особливе
підооння в Ка.м5шед,ькім та Проскурівськім шшітак. Про те їх там
*чо'ї•> іе дуже (? око. А в Впшіицьщч повіті бур :к визига л > а ит->.
ішетаицю. Середній урожай на десятину П)90 ііоЗ пуд:в, що дає чо
135 пудів цукру а десятини. При доброму поранню десятина моглл ;-
дать і 1900 пудів буряка. Всього що-року збіраегьея буряків біля
1 < 2 міліогів. пудів.
садовлять иерева:.т.но игі сграву, р мончгй кількосте
для гуралень і ще менче на корм товарові. Звичайно н садовлять по
горб.чах’ проте й у.полі під нею буває до 55.ооо десятин. Норг..ютьоя
коло картоплі недбало, через те урожай Ж ледве сяіає до 500 пуд.
— З?} —
ї десятини, тоді як при хазяйськім поранню нона родить до ізоо ну і
Ь-шзй урожайний повіт на картоплю Винницький, але найбільше
кохаються в картоплі по повітах Угапцькім та Кам'янецькімі Там її
.біраю'гь до з мпліонів у кожнім повіті. Всього на Поділлю збіраеться
картоплі до 26 міліоаів пудів
В Сйкягпинчах кохаються міЕже виключно тілько в Балтсьюм та
Гагринськім повітах. Що-року поло засіву збільшується. 1914 року
ПІД соняшниками було бЙ ТИСЯЧ десятин. Десятин* СОНЯШНИКІВ ДіМь,
коло Оо пудів насіння, з якої о можна вибити до 16 —17 пудів олії.
При добріч поранню більше 10) пудів на десятину. Соняшник,
виснажує землю І після нього пагаяо росте друге насіння.
Кнмшйлю сіють тільки соляне. Під конопляниками бував від 2 до
4 тисяч десятин землі. Що року конопель сіють усе менче. Найбільше
кохаються в коноплях в Валтсь-сім пошті.
майже зникає з селянською поля тай на папському траи-
ллється дуже мало, тілько в Балгськіч повіті. Під льодом рідко бував
більше 3-Х ТИСЯЧ десятин землі. Пересічний, урожай ЙОГО 40- - 60 дудів
сім'я та 90—150 пудів бадилля.
Взагалі рослин для олію і прядива на Поділлю сіють мало
Тютюн розводять на Поділлю здавна, але чимдалі, то все мепче,
хоча гр нт і підсоння для нього на Поділлю дуже добрі. Великих
плантацій вже нема, трапляються тілько дрібні, часом на к-лька лиш
квадратових сажиїв. 190.1 року під тютюн ом. на 1735 плантацій було
974 десятин, а 1912 року на 1398 плантацій 209 десяти ч. Найбільше
кохаються в тюіюні в Угапцькім. та Могилівськім повітах. Сіють всяк*
сорта. Селяпе найбільше сіють махорку й бак^н (амсрсфоріськии).
Польські магнати здавна любили похвастаться дорогим турецьким
тютюном з «власної плантації" (снідже, дюбек. альбанський, маке-
донський): тепер сіють переважно бесарабськї та кримські сорта.
Американського сіють мало через не п.дх дащо шдсоиня. Родить
тютюну па десятині до 35 пудів. Всього на Поділлю зібрано 1903 року
36.335 пудів, а 1912 року—тілько 6 772 пудів.
Кращий сорт вивозять за кордон та па місцеві фабрики. Щна на
листовий тютюн сгоя~а від б до 10 кірбов. за пуд кращою сорту і
від 1 до 5 кар. за пуд гіршого.
, Тютюнниці во зченчуеться через те, що селяне й плантаторі не
р.міють коло цієї вибагливої рослини як слід пораться, не вміють
ВКбір.іГЬ підходящого грунту, йе мають досвіду, як плекати його, не
— З1 —
вміють знищувать шкідників. вїіоряжагь парники й сушарні, а до
тою ак не знають навіть, куди і як найкраще його спроваджувать на
Жіадс. Помилці того, вартість тютюну не висока, а акциз великий..
&$їль на Поділлю розводять лиш де-не-де і дуже мало.
Травосіяння на Поділлю напилося з 70 х років і де йому не
перем: код ж-гди сервітути^ досить заохотили сі іьских господарів. Чим
далі на південь, тим трави сіють менче. В Бал гськ»м повіті трави
май^е не сіють. Па півдні через те. не сіється трава, що там: 1) досить
натуральних лугів, особливо в Манільськім пшиг', 2) не иризшіча»’ляеь
ТО ’ІЧЛ'О і не мають досвіду: 3) сухе дуже підсоння, і 4) досить пирію,
який росте на перелогах (Балтський поніс). Найбільше сіють на По-
діллю конюшину, часгіще чисту, а рідше мішанку з Тимофієві ию.
Опріч того сіють міпіанк$| віки або сочавиці з вівсом або ячменем,
люцерну, еспарцет та могар (пирій) чистий або мішанкою. Для зело
ного корму сіють французьку люцерну, конюшину, еспарцет, раії-
грас, пирій. кінський зуб та шшті. На лугах не раз траву підсіваюсь.
Часпхня трав викохують поміщики па власних плантаціях. В багать-»х
хазяйствах викохування доброго насіння конюшини дає найбільш їй
писк хазяйству. Під конюшиною буває до 30000 десятин, під лю-
церною 35СЙ десятий, під рікою—1500 кв. десятин. Решта, ьабірае
зовсім чало поля Що-року посів трави збільшується.
- Шзодр.ть урожаям хліба курузи й трави досить часто зливи й
гряд. Од них 1911 року постраждало коло 57 тисяч десятин засіву
що пароьпло збитків більше, ніж на 24 2 мільши карб., 1912 року
коло 15 тисяч десятин, що наробило збитків більше юж, ва 1 мішш
карбованців.
Озимині, по мимо того, шкодять озимі хробаки, гесепська му» а.
прися та миші, а бурякам—бурякові купки.
Угзошня землі на Поділлю мало ще вживається. Більшість землі
хоч і виснажена і вимагає що-року доброго нагною, проте се .типе не
скрізь це добре розуміють. В останній час тільки на півночі вони
взялися за угноювання своїх земель На півдні ж і досі за цс не бе-
руться, почасти через те, що земля там сита, а почасти зі недостачею
ГИ0Ю.
Иедютача гною та добре підсоння спричинилось до того, іцп
по великих панських господарствах взялись за виучний нагній. Уг-
ноювання суперфосфатом панських земель перестало вже бути но-
виною.
йаггрггдугать хліборобство допомагає селяни'я земство. Воно т
чяджає спробні стадії, зразкові та показні поля, склади сільсько -гос-
подарських машин; об'єднує селян в сільсько -господарські товариства,
влаштовуй читання й белди по хліборобству і т. и.
Хліборобству па Поділлю дуже шкодять яруги, яких
гам аж занадто багато через горбисту місцевість, лГягкий грунт тп
дощове підсоння.
Па б’шдшй частині Поділля під шаром чорнозему лежать п.ам/я
супіску, глини, вапняку, які лехко розмиваються сніговою та дощо-
вою водою. Викорчовування лісів, розошовапш під ниву стрк&кмх
узбочиїц помагав утворених) яруг. Снігові та дощові с/румли по втри-
муються ніякою рослинністю змивають иайродющий шар грунту. ви-
ривають рівчаки, ровп та ярки, замулюють піском, глиною та камш-
*ям річки, ставки; озера та їх йуій. Майже всі узбочгща річогд особ-
ливо Дністра й його припливів. перокорежеао сіткою глибоких, стриб-
ких ярів. їх так багато, що, наприклад, коло одного тільки городл
М-огидевз на. протязі 4 верст їх налічують 169, довжиною від 1<Ю до
4-000 сажків, завширшки від ідо 15 сажнів і від 1 .до 8 сажнів глибини.
За знищення яруг в оета^Й часи взялося земство. Вс яо засушує
яруги дерев*-», а подекуди будує дія того везіть дорогі приладдя з
дерева, каміння й цементу. Населенню вочб дурсо роздає черенки,
козини та. иниіої деревини для посадки в ярах та на незручних ргя
оранки місцях. І
Скетарзті-;©* Скотарство на Поділлю істнус лиш як підпомога до
хліборобства. Росплодюють коней, роїзтий товар, овець, та свиней.
В бщьшбсти скотарство провадиться примітившім способом. Лиш де-не-
че за підпомогою земства й уряду воно поставлено трохи яа ноги.
КШ’88 розводять ЗИКЛЮЧТЮ Д'Ш потреб сі і ьського господарств *,
місцевої селянської породи, подекуди трнх т зм’шаної з аш^іо-арабг,*-
кшо. Що року кількість хсоией зс!Ш>тпуеа.;’?іся. .1912 р »ку иа і нв
версту’(тоб-то більше, як на-сотню населення) ви падало .1.5 коней.
Тоійсір розводять рад'х ояоиа, ЩйШ та-робочої сили. Чяя обго-
дувапия товару на Поділлю'е де-які си(шятливі умов#, ботам багато
цукроваречь. гуралень та броварень, які що-року викидають силу
жому, барди, меляси та инПг./ІЧМ дужо леїтко ол'.годовувать товар.
в Про т^ скотарство на- Поділлю як молошне, тчк і м'ясне та
боче-^ясо-мол’.чпне скрізь дрова иіться дуже м^.яво, бо бракубї па-
совшц для селянського товару. На Поділлю товару мшіче, ніж по суч
— 33
сі шіх з нею землях України. 1 ги2 року на 1 кв верству припадало
липі 17 голов товару.
Породи звичайна селянська, зле подекуди й підправ тлють сі*
менгальською, ольденбурською, фрейбурською, сірою українською,
вільтермаїиською та инш.
Вівцкю пододяне пе дуже цікавляться і держать їх мало. Роз-
водять туїешню породу й чушку, а подекуди в Врацлавськім повіті
оксфорніір щунську та спуст щупе їжу. Тонкошерстих овець рос-
пложують в Ям пі. чеськім, 1 рацтівськіч, Мбгі.-песькім га Ушпцькім
повітах. Найкращі вівчарні в У ніццькім повіті В м Дупаевцях роз-
водили пороту едекгоральпегрет’іі, а в с. Глібоїи—каракульську.
Свиней що року р'члгл о дякують все бпьше й більше, переважно
дові’орилу місцеву нороДу, а почасти й помісь з беркшпрамп та їорк-
ішірамп. Вигодовують картоплею, дертю, кукурузою, мукою і т. п
Дрібної скотини (овець,
припадало зо голів.
Всього 1.912 року було:
свиней і кіз) 1912 року па 1 кв. верству
коней товару
У П0МЇЩ1К1В . .
у селян І ІІНІЛ .
. . 1-.ОВО53 123298
овець свиней
прост. тонеш.
32933 Ш73 50702
. .470012 520531 595179
11 323813 13521
Перешкоджають розвиткові скотарства всякі
свинарству. Коні найбільше дохнуть од сапу та
сибірки’ свині—від свинячої чуми та бешихи.
Для ветеринарної помочи земство сшіержуе
лікарів та до 100 фершалів.
сл агфстй, особл йв о
сибірки: товар—од
до 50 ветеринарних
Хліборобські околиці. По розвиткові хліборо -ства Поділля можна
поділити на 6 околиць.
Г. Східна. Вінницькій повіт і його околиці. Там культура ви-
сока, швидко йде вперед: індустрія розвішена; багато господарств
придержуються цло чозміпу; ходять не тільки коло зернового х.чіба. а
багата дбають і про буряки та картелю, чимало сіють трави і к<«-
X а «ті ьс.я в сі сота । >ств і.
II. Зах'дма Новіти—Проскурівськпй, Кам^інсцькпй та У ніццький.
Історнчва доля спричини зась до того, що м-енчс розвивалося сільське
Господарство» Воно тут за черік звалося всякими халепами та песш»
діванками. Через те в цій околиці менче сіють буряка та картоплі,
менче й плодозміну, як у першім районі: проте скоту тут є доволі,
з
НІ. Осередкова. Новіти— Мсгилівськійі, Ямпііьський та Брацлав
ський. Там культура збільшується, число плодозмінних господарств
зростає; збіжжа, буряків та картоплі збі рають чимало, скота розводять
доволі, але трави сіють не так багато. Можна гадать, що згодом ця
околиця зіллється з першою.
V. Півкічиа. Повіти—Лятичівський та Лііинеький без околиць
Винницького. Культура мала. Від сусідніх околиць мало чого набі
риються. Майже скрізь, навіть, на поміщицьких землях, хазяйнують
тілько „в три руці*. Кохаються переважно в збіжжі, а до буряків і
картоплі беруться мало. Скоту бідно, проте трави сіють багато, хоча
тут натуральних лугів більше, шж де.
V. Надпївденна. Південні краї Ям нільського та Брацлавського і
більша половина з півночі Ольгопільського та Гайсинського повітів.
Ця околиця мало розвішена, але, завдяки сприятливим оконо-
мичним умовам, вона в цей час швидко розвивається. Землю оброб-
ляють „в три руді-, кохаються в збіжжі! а на буряки, картоплю Я
траву мало зважають Скотарство розвинено.
VI. Швдєниа. Південні частини Ольгопільського й Гайсиїїського
повітів та Балгський Це найменче культурна околиця Поділля. Тут
скрізь господарюють „в три руц?\ гай. то без ладу. Кохаються лигп
у хлібах, а буряків і трави сіють зовсім мало. Взамін того сіють ку-
курузу, соняшник, ярову пшеницю та ярове жито. Скоту мало. В Балг-
ськім повіті не тілько плодозміну нема, а навіть господарство у пев-
них „три руції1 трапляється рідко. Дякуючи ситій родючій землі, ту*г
по кілька ліг підряд сіють іцо-небудь одно без всякого угноювання.
Селяие зовсім ще не розуміють того, що їхню землю треба нагноювать,
По кількості! натуральних лугів Балгський повії стоїть нарівні з Лі-
пінськими і Лятичівським, але селяне дуже часто розорюють їх під
хліба, а пасовищем роблять толоку, од чого змовчуються урожаї.
Садіеккцт^о на Поділлю доводі поширене, скрізь, особливо ж по
Наддністрянщині та в Побужжі. Долини Наддністрянщини, в за-
хистку вщ вітрів та холодів, найкращі куточки для садків. По садів-
ництву Поділля стоїть на першім місці на Україні. Воно ще здавна
уславилося своїми садками. В старовинних ірамотах ХУІП в. уже
лізначеїіо; Що в околицях Йбмирова було „зіло великою ізобипіе яблук“.
Дякуючи лагіДпо'му пїдсойпю та охоті де-яких землевласників, садів-
ництво на Поділлю’ швидко поширилось, особливо в околицях їїе-
мир.іва. Тульчинк,* Винниці, Меджкбожа і а в долинах Дністра й Бога.
. >а*.*£ - тут у 'з ^т<д]г« :гн х
Тепер на Поділлю нараховують зс>2 промислових садки, під якими
а.боя лесятин землі. Найбільше промислових садків в повітах Літин
,-ькім 5б), Могілівськім (55) та Кам‘янецькім (51). Опріч чисто про,
числових садків. § велика сила таких садків, які плекають не стільки
ДЛЯ промислу, СКІЛЬКИ ДЛЯ власного вжитку, особливо в селян. Помі-
щицькі садки одзначаються доброто породою дерева, селянські ж, не
зважаючи на добре підсоння й грунт, запущені: більшість дерева
старого, напівсухою, багато шкоднпків: кузочок та трибків і т. п.,
а якими селянство не вміє і не хоче бороться. Перше місце но кіль-
кости дерева належить сливач-у горнам (особливо в Ушпцькім повіті)
їх так багато, що в осеїні в ночі чуєш село за кілька верст по ду-
хові слив.
В Винницькім повіті значнії її зиск чають соляне, з гру.шок>глпьів
які дуже добре йдуть в продаж сушен’. В других місцях добре родять
яблука. Переважають сорта прості, але на Поділлю добре ростуть де
ліікагн’ лучші сорта яблук; є тут навіть свої подільські сорга, як-
(‘•лавляться на ринку, як ,.зори“, „книші" та пнчі. Ціпа на садову
овоч невелика, а при врожаях і зовсім мізерна.
Сушать овоч на Поділлю майже скрізь, але роблять це дуже
тіримитивно неохайно. Більше задимлюють, ніж висушують. Овочей
не оббіракіть. не обмивають і не перебірають. Все просто Зуіііц дерева
сунеться на сушарню. ‘Через задимленість та значну вохкість сухі
овочі і несмашні і недовготривалі, а тому скуповують їх не дуже
охоче і ь невеликій ЛИШ КІЛЬКОСТІ!.
В останні часи за допомогою уряду й земства (читання, бесіди -
впорядження питомників, при щепок та земських сушарень) садів-
ництво на Поділлю стає на кращий шлях і збільшується з кожним
роком: заводяться сушарні без диму і т. и. Але багато перешкоджай
його розвиткові брак шляхів. По раз при врожаях свіжа овоч збу-
вїсться ні за що, або згниває під деревом і па дереві тільки через те,
що нікуди спровадить. Бувало, наприклад, що підчас великих уро
жаїв сливу навіть не знімали з дерева, бо рооога не скуплялася.
Городництво. Городництво на Поділлю не набрало ще тієї ваги,
яку повинно мать. І рунт і підсоння Поділля дуже сприятливі для
всякої городини. Іуг вся вона виростає огрядною, соковитою й за-
шийною. Одначе промислове горо царство розвішене дуже мало. Тільки
іайдп московці, німці, а особливо болгари орендують землю під про-
мислові городи. Найбільше промислових юродівв поштах Ка ненецькім,
Брацлавськім та Проскурівськш.
Подекуди на Поділлю кохаються в баштанах. Сіють кавуни, дні
Й огірки, це найбільше па полудні—в Ямпільськім, Ольгопільські
а особливо в Балтськім повітах.
Вннограднкцтье. Виноград розводять в вяти повітах Падднісірмі
щинп. 1912 року під виноградниками було 1220 десятин ремлі, паї
більше в Ьалтськім повіті (72(5 десятин). Найбільші виноградники
місігчку Камшнці та в Сашкові (Ольгопільського повіту), Ватушана
Журі, Рибниці та Плоті [Валтського повіту). Там виробляють більц
менш путнє вино, яке вивозять і ио-за межі Поділля. В пиших ІВ
місцях виробляють вино лиш для місцевого вжитку. До війни ЦІН
на краще вино стояла копо 10 карб, за відро, а за гірше 2—3 каро, з
відро. 1912 року вироблено 39.220 відер вина, найбільше в Валтські:
(20000 в.) та Ольгопільськім (ІйооО в.) пов/гах.
Коли під кінець літа стоять дощі й холоди, то виноград в багатію
місцях не вистигає.
Робилися спроби розводить виноград і в Кам’яіівцькім повіт
Вони дали добрі наслідки.
Лісова спрага, і го сі чия 1913 року під лісами було 370.822 дес.
в тім числі скарбового (казенного) лісу . . 79.341 дес.
„ „ „ удільного відомства............18.476 „
„ „ „ церковного, манасімрського, мін-
ського І Т. И................. 4.898
„ „ „ привапшк людей................208.237 „
Найбільше росте по лісах і рабу та дубу. Опьіч того ростуть
1) дерева: кленина, берестина, ясннпна. липа, черешня, вільшина
осика, верба, береза та 2) кущі: ліщина, калина, свидина (сппж)
плоску рина, модрині, жимолость та инч. Соснину й ялину са іять.
По одинш росте тополя, горобина, черемшина, яблуня, груша, ви ліня
і т. и. Грабину рубають на дрова: дуб переважно надрова, а ипколії
на будівлю: кленину, липину, ясенину на теслярську роботу (меблі,
посуд, ложки і піиіі.), з берестини гнуть обіддя: ліщину ріжуть на
обручі. Опріч того ліс рубають па шпали, дошки, кілки, клепки і
т. и.; почасти палять на гуіілш.
Що-року вирубують до 5000 дес. лісу. Часто рубають без жадпоге
* «чаду й жалю, по зважаючи па заборони. Через те лісова площа
з меп чується.
Розумне лісове госпоіарство провалиться лиш подекуди: пере
важш» по скарбових лісах,
— 57
Тартаків мало. 1912 року було 15, на яких працювало 180 робітників*
Едаїльнкцтвс. В старовину на Поділлю було багато лісів, по яких
у бортях, колодах та дуплянках роїлися бджоли. Правдивого пасіш-
ництва тод= ще не було, але меду й воску збирали більше, ніж
де-инде на Україні. З кожним роком меичалп ліси. Пасішнйкй взя-
лися переселять дику бджолу з лісу до хати, стали її приручати.
Однак довго ще старі способи пасіпгникування передавалися з коліна
в коліно, як таємниця. Розумне бджільництво розвивалося дуже мляво.
Тільки в 60 роках минулого віку з'явилися рамкові вулики, яких і
досі ще дуже мало. Розвиткові раціонального бджільництва найбільш
допомогли сільські священники, дяки й учителі. За останні 15 літ
бджільництво дуже подалося вперед. 1913 року на Поділлю було вже
9.538 пасішників, які мали в себе 38.597 рамкових вуликів і 128.221
дуплянку.
Рамкові вулики є всяких систем, переважно Левицького, а більше
безсистемні. В Літипськім та Лятичевськім повітах вживаються вига-
дані народом непорушні вальковані вулики, в яких тільки рам ця та
дошка дерев'яні, а. решта все з глини. Робляться вони на зразок
української валькованої хати.
Найкраще бджільництво поставлено в Гайсипськім та Проеку-
рівськім повітах.
Найбільші пасіки збирають до 300 вуликів. В останні часи, пасіш-
ішки згуртувалися в пасішницьке товариство па Поділлю для спільної
праці по розвиткові бджільництва.
Рибальство. Певного промислового рибальства на Поділлю немає.
Випадкове ж найбільше 'трапляється на Дністрі, особливо в Могилеві
та його околшщх. Одначе й там воно ледве животіє. Риби що-року
менчає, бо її труять. Всі рибалки—селяне. По 2-5 чоловіка виїздять
вони на човнах у гору, допливають до Жванця й вертаються назад
з рибою. Таких рибалок професійних налічують до 50 чоловік, але
опріч них рибачать ще й мешканці Могилева та околиць. Вони ловлять
рибу „хватками", ,.вершами" і т. и. У вершу для принади кладуть
макуху. Верші звичайно ставлять на ніч. Ловлять рибу й волоками.
Наловлену рибу рибалки спродують перекугіцям, які держать її в
$ічці при березі в особливих кошах, замкнутих иа колодку.
В Дністрі ловляться в більшій кількості! чек, бабець, короп, ма-
рив ка, подуст: рідне—окунь, судак, бобирь, сом, щука, гірчак, плітка,
красноперка, лящ, кобль; дуже рідко— впрізуб, уклін, сирть, фат
3$
стерлядь, в'юн та білуга (весною). Взагалі ж риби в Дні від
Збруча до Ягорлика, тоб-то через усе Поділля, дуже мало, а гаків
і зовсім немає. Подекуди населення росило джу о ркбу в ставках.
Н 2 Д Р 0.
Недра Под-лля найбільше чають вапняку та пі жовцю.
Опріч того є булижник, бутевпй камінь, гранит, фосфорити, марган
цевий крути, літографський камінь, графіт, глина та пише. /Іупають
цс все каміння переважмо для місцевого вжитку: почасти ж. вивозять
і за межі Поділля, особливо гранит та вапняк. Найбільше лупають
вапняку, який вживають на будівлі та на потреби сахарень.
Вапняки й пісківці залягають майже по всім Поділяю. В багатьох
місцях, особливо в долинах річок, воші зовсім зверху. З мушлястого
вапняку третинної системи випалюють вапну, роблять жорна, для мли-
нів та надгробники. Особливо хвалять вапну, яку випалюють у Вин-
ницькім повіті, браїливську. її постачають на всі сахариі по колії
Київ—Одеса. Але найбільше випалюють вашій в Валтськім повіті. $
Ям нільськім повіті переважно роблять жорна та надгробники. Коло
Кам'янця та Чориокозинець лупають тсмносірий, а подекуди й чорний
подільський мармур'*, з якого вироблюють всякі дрібні речі: підставки
для каламарів, преси і т. и.
В Проскурівськім та Ушицькім повітах багато лупають плигни ку-
та жорнового камінню з шековців крейдяної нори. Подільські жорна
мняк-. і недовголітні (3—5 літ). За межі Поділля вивозять до 20
міліонів пудів вапняку.
Пісиовці лупають скрізь, переважно не за-радн промислу, а на
господарські потреби. Селяне лупають їх по своїх садибах і будують
з них повітки, комори, огорожі, а опріч того роблять жорна, надгроб-
ники, плити, бруси й точила. Нісковець лежить у грунт. й лупається
шарами. Через те в багатьох садибах Поділля трапляються цілі пе-
чер, з яких шар за шаром вибірність пісковець.
Гранит випираеться на верх в багатьох місцях Побожжа. Най-
більше йот рвуть коло Винниці, Сосонки та нівааі (Винницького
повіту). Особливо вславився гніванський гранит, його беруть на
мости й шипі великі будови, для чого заготовляють і обробляють чен
і програвшими брусами всякої величини.
Літографський камінь лупають в околицях Чашкова й Рибниці
(Валгський повіт), при Хошжівцях (Могілівський повіт) та по инших
39
місцях по-над Дністром. Товщина Йлго шару сягає до І сажня, але
весь він поколотий на тонн: шари, приблизно в Чг фута кожний.
Через те його дужо легко лупать. Літографський камінь лежить се-
ред. вапняків третинного намулу. Лупають його небагато і не завше.
Графіт трапляється серед гранилу поблизу Винниці.
Глину добувають по всім Поділлю, а особливо в Лятичівськш,
. іітйнсьеим та Бадтсььлм повітах.
Гіпс та селеніт дуже доброго гатунку залягають по р. Збручу
(Чорнокозияці, Завалля, Мелівці, Кудрикц:, Видківці); їх лупають ве-
ликими плитамй.
Фовфзритіз добувають найбільше по берегах Дністра й його
допливів—Ушиці. Калюсу, Ля дави йинш., в Проскурівськім, Ушицькіи
та Могілівськім поштах. Подільські фосфорити переважають російські
кількістю кислоти, в подільських її 34,4%, а в найкращих російських
(ійятських) тілько 28%. Місцеві поля фосфоритів розкопуються не.
самими власниками, а орандарями. Добування фосфоритів з кожним
роком зменчується. Раніш їх добували до 1% міліоча пудів, а тепер
лиш тисяч до 400. Добування фосфоритів занепадає з тих причин,
що на місцях не вистачає робочих рук, і немає зручних шляхів до
залізниць, через що добування фосфоритів та доставка їх не ска-
нується. Тим-то, хоч поля фосфоритів багаті, але більшість їх
пакується дурно. Найбільше вибірність фосфориту коло с. Крутибороди,
Лятичівського повіту (до 125ОО0 пуд. у рік). Всього за 1912 рік ви-
брано фосфориту на 64000 карбованців. Рашш увесь здобутий фос-
форит вивозили в Австрію та Польщу, де їх на спсціяльнпх заводах
перемелювали на туки й видобували з них сірчану кислощ. З 1912 р
збудовано такий завод у Винниці, а також по сусідству з Поділлям
в Атаках в а Бесарабії. Обидва ці заводи, окрім місцевих фосфоритів,
в більїпости переробляють і закордонні, що привозяться з Норвегії,
Алжир . Маршальських островів Великого ок'яну, Африки й инших
місць, бо в тих фосфоритах більшій відсоток фосфорних кислоїців.
Марганцевий вдш на Поділлю недавно знайдено. Він залягає на
межі Гайсипського, Ольгопільського та Валтського повітів миль на
ЗО простору, коло м. Хащеватого та сіл Могильної, раломеї,
Шамраївки, Новоселиці й иіші. Річка Бог протікає поблизу тих
намулів марганцевого крушу: подекуди крупі виступає й на бе-
регах річки. В Хащеватому та його околицях круш уявляє ішролю-
зит, в якому до 60% марганцю, 5—7% кроміня та сліди фосфору. ї’о-
—— 40 “*-
декуди трапляється мішанина марганцевого й залізного крушу, а як
де, то й чистий окис заліза (гематит).
Запаси крушу дуже великі, але видобування й розробка лиш
починаються. За рік добували до 25000 пудів, які вивозили на пів-
денні металюргнчні заводи. Завдяки тому, що поблизу є річка й за-
лізниця, можна гадать, що швидко тут добування марганцевого крушу
набере широких розмірів.
Торг.
Багатство природи, лишки від урожаю, ріжномапітність про-
дукту, який добувається, обробляється, помітна культурність на-
селення ще з XVIII в., сусідство Европи та Чорного моря, пе-
ребування євреїв — все це здавна призвело на Поділлю до
розвитку торгу, який скупчується по містах та багатьом містеч-
ках, що не раз переважають повітові міста кількістю населення
га розвитком торгу. Опріч постійної торговлі по містах, місточ-
ш х і багатьох селах періодично збіраються ярмарки й базари; до
того ж по селах євреї й московські промисловці завше скуповують
всякий сировий продукт сільського господарства й торгують дрібними,
річами. По містечках та по залізницях завше перебувають агенти
усяких торгових фірм, які слідкують, щоб ніщо не минуло їхніх рук.
В останні часи поширилися кооперативні крамниці, які подекуди уже
об‘едналнся в спілки торгових закупок.
ВИВОЗИТЬСЯ О) ввозиться
міліонів пудів.
У великій торговлі на першому місці йдуть продукти сільського
господарства, а у дрібній: 1) бакалія, 2) мануфактура, з) напитки.
Торгують на Поділлю от чим;
.1. Рослинними продуктами хлібороб-
ства (збіжжям, мукою, крупою, насінням
усяким, олією, овощами, буряками, кар-
топлею, цукром, печеним хлібом і т. о її.) .
-14 і'З
2. Продуктами скотарства, рибальства
мнслівства(м'ясом, салом, молошними про-
дуктами, рибою, шкурами, ременем, вос-
ком, медом, шовком, шерстею І Т, и.) . .
1,2 0,8
— 11 —
3. .Лісовими продуктами й дорсгля-
ними виробами (топливом, будівельним лі-
сом, деревляними виробами, плетеними
виробами, корою, лубом, ликом, рогожами,
СМОЛОЮ і т пн.).......................... 11 9
4. Мінералами й металами і виробами
з них (камінням усяким, гончарнями ви-
робами, камінним вугіллям, торфом, сіллю,
крушом усяким, чавуном, залізом сталою,
бляхою, зброек| стру ментами. ма лишачи
і т. пн.)................................ ія її
5. Красним товаром, галантереє ю й
ОДЄЖОЮ................................... 0,22 О,7н
в. Спиртом, горілкою, вином, пи-
вом І КН...................................... 0,4-5 О,.'.-’,
7. Ьакалі'.ю й пнчим крамом .... о,ь
Загальний оборот у рік сягав до 125 мілюнів пудів. З того ви-
возилося до 75 міліонів пуд. на 55 міліошв карбованця., а приво-
зилось до 50 мит. пудів на 35 міліопів карбованців, в тім чисті:
жита...................................
пшениці................................
вівса .................................
ячменю ................................
кукурузи ..............................
стручкових рослин .....................
муки...................................
насіння ...............................
висівок:...............................
І’.'з - 7'А
1. ’ 5
27:5 77
2* 2 1 з
.Г/г. 7.5
5 1 ->
і
1 7'2 7і0
Поділля, не зважаючи на г\сте населення, найбільше заб« зпе-
чене хлібом с*'ред усіх земель України Вважають, що на кожну
душу треба на рік хліба пересічно 15 пудів. На Поділлю його збі-
рають 22 пуд. на душу. Отой лишок, головним чином пшениця та
ячмінь, зараз же по жнив.и і іе в продаж. Маючи нужду в грошах,
селяне, а часто навіть і номіщик'м. охоче спродують майбутній уражай
ще- весною; селяне копійок’ па 10—Г*, а иоміщики на 3-1 коиійк'и
дешевше майбутньої ціни.
— 42 —
Збіжжа. головним чином пшениця, займає перше місце в тор-
говії Поділля. Найбільше хліборобського продукту вивозять з околиць
Винніші, Тростяний, Моїплева, Брацлава, Томашполя і др. Пшеницю
вивозять переважно з околиць Троетявця, Рибниці, Рашкова, Ольго-
шля; жито—Проскуріва й Винниці: кукурузу—Рибниці й Рашкова;
і орох—Проскуріва, Винниці. І усятітна й Брацлава; ячмінь—Метилова,
Рибниці й Рашкова; овес—Гусятина, Троетявця й Могилова: гречку—
Проскуріва й Гусятина: просо—Винниці: борошно й пшоно—Винниці й
і ’айсина.
Тррг увесь скупчився в руках євреїв. Але в останні часи взя-
лися за збут хліба коопераіиви, які вивозять його в шипі місця
України та за кордон.
До війни своє збіжжя Поділля вивозило: 1) в пізнії місцевості!
України (5%), 2) в їда» (80%) з) за кордоном (15%).
Найбільше збіжжа спродувалося в Польщу (40%), а опріч того,
в Одесу, Миколаїв, Петроград, - Іібаву, Ріпу і т. и.
ІІіВ'їопно-східші частина Поділля звичайно торгувала через
Одессу й Миколаїв, а північно-східна, вивозила переважно в Польщу.
На південь вивозили найбільше пшеницю; в Польїцу, балтійськ
порти та на Полісся— пшенишне борошно, а в Московщину—ячмінь.
Найбільшу торговлю з Польщею провадила околиця Винниці.
Головними місцями ниво їу збіжжа за кордон були чорноморські
порти (переважно Одеса й Миколаїв) та всі проїздні місця сухо-
дільної границі: Волочиск, Гусятпн, Ісаківці і ин.
Опріч збіжжа за кордон вивозили борошно, яйця, шкури, ремінь,
бурякове насіння, горох, товар, птицю, свині, шерсть, мед, олі ю, лі
совий матеріал і г. пише.
Найбільше вивозили через Гусятннську митницю, а ввозили
через Ісаківці.
1912 року через митниці вивезено, привезено.
Яєць ..... 86і і міл. шг. —
Збіжжя .... . 773.498 пуд. 1.753 пуд.
Цукру-піску . 276.018 пуд. — -
Шкури певирослеи. 6.945 5.422 „
Коней .... £45 шт. • .
Насіння траваного ік‘2С4 ііуд. —
Анісу 24.317
Сухого жому . 74.284 „ *
4, __
іКііВОЇ птиці 50.54 5 шг. —
Лісового матеріалу 2343.68(1
Буряків .... . 95.510 пуд.
Клоччя 6.7ІЧ „ —
Дров — 82.400
С.-господарськ маниш. — 11.031
Цементу .... — 34.517 „
Найбільші ярмарки на Поділлю в м. Ярмолпнцях Цроскурівсь-
кого повіту, в Проскурові та Валті.
Ярмолгшецькпй ярмарок, відомий далеко за межами. Поділля,
стій на Петра. Раніш на ньому пвміщіжи реалізувати сво. врожаї,
списувати всякі торгові й підря іні договори, продавали майбутні
урожаї т. и. Однак з часом, як збудувалися ладівниці, значіння
ярмарку спадало. В?е, ж таки й тенор в де-які роки ярмарок, відбу-
ваються жваво. Сюди заїздиться до 60.0 купців з Варшави, Одеси,
Бердичева, Бесарабії : усяких міст Поділля. 278 магазинів, збудова-
них втасником містечка графом Орловським, всі здаються у найми.
Опріч того наймаються під магазини більше 200 мешкань у місцевих
євреїв. Ярмолинці па час ярмарку оживають, набіряють вигляду по-
возбуцованого табору. Навантажені підводи заступають вулиці і не
дають проходу. Найбільше навозять красного товару й галантереї.
Загальний оборот на ярмарку сягав до 5 мі.тіонів карбованців.
Прсскурівський ярмарок стає на. тиждень з б липня, іетнує
недавно. Перше на цей ярмарок згидилось чимало купців з Варшави,
Москви й усяких городів У країни. Репер же ярмарок занидів пе-
рейшов на звичайний базар.
Балтськпй ярмарок стає з 20 травня по 1 червня. На цьому
жваво торгують кіньми.
Решта ярмарків (до 200) на Поділлю великою значіння ні
мають.
Фггбрично-зтдсьяа промисловість.
Млинарство. Серед обробляючих промислів Поділля найбільше
поширено мукомольство. Мелють всякими способами: живою силою
(топчаки,) вітром (віїряки), водою, парою та електрикою Подоку ні
ж і до сього часу збереглися иервіетяі ручні жорна, якими тепер де-
руть переважно крупу, а не раз і борошно мелю і ь, коли на млинах
44 —
залізно Поруч з величезними етектрично-паровими машинами, які за
добу перемелюють десятки тисяч пудів, зберігшася сила дрібних мли-
нів най прості іщ цю складу, які мелють лиш по кільки пудів на добу.
.1912 року па Поділлю було топчаків—14, вітряків—1344, водяних м.ш-
нів 1694 і парових, елфтричн'их та ипчих 312. В сво’й мукомотьніи
промисловості Поділля немов би замкнуте: Пою млини мелють тілько
для задоволення місцевих і перемелюють переважно місцеве
зерно, дуя-:е рідко привозно з боку, із її великих млинів Поділля
тілько два беруть зерно з ріжнпх МІСЦЬ, 12- виключно місцеве.
Так робиться через те, що подільські млини не мають великих обо
ротів, бо поруч НИХ ІСГВуЮІЬ дрібні, які конкурують з ними, мелючи
зерно навіть для великих господарств. , І,рівні млини множаться че-
рез то, що кожне село иотрібуб;' аби йому мололи швидко й дешево.
Великі' млппп перемелюють за рік ЛИШ ДО 5‘/й міліопів пу-
дів зерна.
Цунрозарство стоїть па .другім місці по оброслі пню кількости
продуктів сільського господарства, і на першім серед заводських про-
мислів. На Поділлю 52 цукроварні ’сахарні). Після Київщини іщ друге
місце по кількости цукроварень. Сахарні належать акційним топа
рлствам-2 3 та приватним особам—ї 3 За 1912 рік виварено коло
23.000.000 в. цукру піску і коло З 000.000 п. рафинаду. Цукор споживався
па місці і вивозився в Росію та за кордон. На місці споживалося
більше Iі а мілюна пудів, пересічно по 20,4 ф. на дуту, а за кордон
вивозилося до 3'з міліопів пудів. На Дальній Схід, у Персію, Китай
та Афганістан вивозили виключно рафії над в голови ;х по 12 фунтів,
а в Фінляндію та Англію—пісок. Решта цукру спродувалася на
V країну та Росію.
Найбільші заводи Гпівапський, Тростянецькнй та Веьдпчан-
ськпй, які виварююіь-по Ч мілюна пудів цукру або й більше.
Гуральчі. На Поділлю 129 гуралень. Найбільші1 в пов.тах— Вин-
ницькім (16), Ушицьким. (1б) та . і іти неї жим (І4к Зарік вони вигонили
більше 5 міліопів відер ю°'о сібрту, з якого 2 міліони пожиналося на
місці, 2 міліони вивозилося за кордон, а решта в Госію
Суиноробільні (фелюшн та г.пші заводи. На Поділлю 37 сукноро-
бі л< пь. Більшість із них в м. Дхнаевцях 5 ніццького потягу. Але всі
воші невеликі і виробляють із місцевої вовни переважно товсте просте
селянське сукну. Помпмо тою по багатьох селах е чимало звичай пик
фолюшів, що бьють селянам сукно
Опрі і того на Поділлю н ще такі робільні іі заводи: кожевеньі
(80), миловарні (571, броварні (28), медоварні 27), мідно і чавуноли-
варні (26), олійні (96), свічкарні (.із), виноградараі (її), салотопні (б),
оцегні (4), тю повні (11), гильзові (11), макаронні (12), суперфосфатний
(1), консервний (1), трачкариі (тартаки) (15) та ингпі. Па тих робіль-
нях і заводах працювало 1912 року більше 40 тисяч робітників.
Кустарчі прамиалк. Ку стари» промисли на Поділлю істн\ ють здав-
на, бо се іянство завше намагалося задовольнити свої погреби власними
виробами
Хліборобство й домашнє господарство майже цілком забезпечу-
вали селянина, через ге виї брався за промне.ш лиш по охоті для
задоволення власних потреб, по замовленню односельців та вряди-
годи д ія пподаж.у на місцевім ярмарку.
Кожне село мато своїх ткалі в, ковалів, бондарів, шевців, гравців
і т. и., які задовольняли замовлення своїх односельців. Де якими руч-
ними промислами у вільний час розважалося чимало селян та сел і-
иок, незалежно від замовлень пряли, плели брил», ткали полотна, ки-
лими, пояси, робили вози, н туги, ртла, борони, ярма і т. и.
Опріч селян в кустарних промислах кохалися мнцане та жиди.
З часом намноження людей та "недостача землі примусили де.-якпх
селян щільніше взяться за кубТарні промисли і працювать кодо них
не стільки по охоті, для зарібку зійвого гроша, а з оідш щоб хоч
як-небудь звести кінці з кінцями. В багатьох випадках, особливо у
міщап, кустарні промисли стали єдиним заробітком. Зважаючи на це,
кустарні промисли за останніх бо ліг дуже розвинулися в кількости.
Одначе вартість їхня занепала, бо кустарі стали дбати лглп про те,
аби більш зробить і не дбали про вартість, а помимо того брали
собі за зразки маловартні фабрпчиі вироби, бо по них лекше робить,
ніж по народніх «зразках. Здавна на Піділлю ісгнують такі кустарні
промисли: ткацтво, шерстобицгво, вязаишг, плетіння, фарбування,
вишивання, гончарі-гво, обтісування камішія, загинання обіддя, бон-
дарство, теслярство, токарство, сигаретно, гательмахство, чинбарство,
римарство, кравецтво, шевство,ковальство,стюсарство,свічкарство іт. її,
Ткацтво найбільше розвинене здавна Вашій майже в кожнім
сю лі було по кілька ткачів. Ткали чоловіки й жинки на звичайних
чотпрьохножшіх верстатах полотно, рядна, рупппікіг. скатерки, сукна,
холопгш, запаски, килими і т. її. Ткання було дуже хороші* і тонке.
Фарбували тканину сама ткалі р »слишшми фарбами й галуном. Із
шерсти ткали сьукна, запаски. й килими: сукно перебивали на фолю-
шах у товсте селянське сукно. Кйлими ткали переважно тільки для
себе, особливо в Балтськім повіті. Килимами прикрашали стішг, покри-
вали ліжка, лави, скрині і т. и. Визерунки на килимах не завше були
розбірливі (квітки скидалися на птахів, а птахи на квіток), за то
килими були міцні й служили літ по 50, а то й більше, а цідилися
всього лиш карбованців у 20. Добротність і стільовісгь старовинних
килимів особливо ціниться тепер, та па жаль теперішні кустарі не
виробляють ^же таких килимів, бо не мають уже в себе зразків-
Зразки ті скуплено любителями і почасти вивезено за кордон, а
почасти заховано далеко від народаього ока.
Ткацтво і до сієї пори найбільше поти репни промисел на По-
діллю. Тчуть і тепер іце полотна, рушники, сукна, досить цікаві
килими і т. її.
Килими тчуть в багатьох місці* Поділля, а найбільше вздовж
Дністра. Тчуть для себе й на продаж, переважно жінки у вільну от
хазяйської роботи годину (в осени, зі мою). Беруть для того вовну,
„білець“ (біде товсте фабричне прядиво) га ,,сучь“ (сукані фабричш
нитки, які йдуть на основу). Фарбують і до свого часу подекуди
самі ткалі фарбами, наготовленими із степової талевої рослини,
або купленими аніліновими. Тчут» на* особливих станках—„розбоях"
або на звичайних верстатах. Найкращий мають килими,
виткані по стильових народних українських взірцях, але такі взірці
тепер трапляються дуже рідко, бо темні ткалі заміняють їх фабрігіно-
міщанськими взірцями із шпалер. По великости, формі, виробу і-
призначеншо килими поділяються па: 1) кил іми (доби* й досить
широкі з художніми візерунками), 2) рядка (коротчі, але ширші, з
поперечними „баткаміґ1 або „пасочками^, чи цінними візерунками),
3) пілки (маленькі килими для накриття жердки, скппві, прі-іпечка),
4) иалавники (довгі вузкі ряденця) і т. и. Пюбимий кольор поля
чорний (чорняві, чорнявенькі), а на візерунках—жовтий синій і.
червоний. Килими спродують на місцях, по ярмарках і городах. Особ-
ливо славиться торгом килимами ярмарок на Двапця‘‘ (24 червня) в
Кам4янці і в селі Великих Крикливцях Ольгопільського повіту, куди
звозять килими зо всього Поділля.
Всю пору найкращі ткалі багрпновецькі (Пігпнського повіту) та
ьдембівські (Ямпільського повіту).
Для поліпшення ткацтва на. Нодю» істмте 10 ткацких шкіл і
сиеція льяі майстерні.
4 7
Йлетуть сітки й неводи в околицях р. р. Дністра ті Б.бгж Опріч
того на Поділлю плетуть „тасьми4* для прикраси на свитки, кінську
пірого, пояси, рукавиці, шнури, вггки і т. и.
Вшнивагсть скрізь чоловічі Н жнночі сорочки, рушники й т. п.
Вишивки є білі, чорні її різнокольорові. Подільські вишивки помітно
одріжияютьсл від иншпх українських вишивок; 1) геометрічішм візе-
рунком, 2) перевагою чорного кольору, з) способом вишивання. ,,ііизя”
поширена між Дністром та Богом, а в читинськім повіті кохаються у
вишивках білими нитками з мережко»? (вирішуванням^. У Клембівській
волости (Ямііільсьі ого повіту) вишивають мішурою (під золото Й
срібло). Ті вишивки уславилися далеко іго-за межами Поділля. Клем-
бівські кустарі одержали за них чимало срібних і золотих медалів
на виставках у Київі, Петрограді, Варшаві. Дьондоні і т. и. В Кцей-
сі вській волости працюють над вишивками до 2000 ж иок.
Гончарство істнуе там, де є підходяща глина. Раніш посуд ви-
робляли тільки для місцевого вжитку і тільки лишок спродували
квреям. Через погану глину вироби були мало цінні й гончарство
великого значення не мало. Здавна ним перебивалися в повітах Іїа
ненецькім, Уптицькім, Летичівським і непі. Тепер же він особливо
поширився в Балтськім та .Мої итівськїм. Найкращий посуд виробляють
в околицях Зіпьковп, ііирогівки та Покутниці в ЛятичівсьЖого повіту.
Той посуд славиться на всю З країну. Там працює* по гончарству до
400 СРМЄЙСТВ.
Обтісузания каміння й вироблення з нього точил, жорен, брусів,
надгробків і т. и. істнуе скрізь по Поділлю, де лупають камінь, особ-
ливо у Ямпільськім повіті (Бабчин ці. Дзигівка, Яруга). В Кам*янець-
кім повіті соляне згортають у Товтрах верхній шар грунту, луцаїпч,
скам'янілу товщу коральового й мушлястого намулу і виробляють з
неї жорна. Неї вироби спродуються на місці і. .шш почасти вивозяться
на Волинь, Київщину та Херсонщину. Каменотеси е скрізь. Вони
будують із каміння будинки, огорожі, печі і т. н
Плетінки е всяке. З вербового та липового лика плетуть постоли,
рогожки, а із рогози кошелі. З часом плетені постоли впходяїь із
ужитку й заміняються ремінними та чобітьми. Кошиковий промисел
виник ще в 40-х роках XI Хет. Спершу плели спеціяльні кошики дія селян,
а. згодом вони поширились і меж міщанством, та городяистБои. Ча пе-
решкоді до розвитку цього промислу стоїть брак рогози та лика. Ко-
шики плетуть переважно в повітах Проскурівськім, ЛятиЧіВськім та
— 4-м
Вшницьічм. В Лгсинськім повні обіі.-іііаюіь соломою буоун;, а по-де-
куди плетуть з соломи іцс її колпакп для цуьроварень на цукор.
Деревляні вироби також | вслгі. В лісіїстіх місцевостях багато
гнули обіддя але з часом мснчає лісів і цей промисел занепадав.
Бондарство и бочарство були луже поширені. Із дубових, бе-
резових та липових кл'чкис побили кадубп для борошна, буряків,
меду, бочки на огірки, фаеки для масла, бербениці для сиру; бдлії
для прашія шмаття, відра, кубла, ма: ниці, скіпці, масельнички,
діжки, бойні і т. и. Тепер бондарство найбільше поширено в /Індій-
ські м повіті (с. Вонячнн).
Теслярство й плотництсо істнуе скрізь, а те не як постійний за-
робіток. Роблять тільки но -замовленню.
Штольмахство особливо рвзвнноне в Літинськім повіті (Пиляна,
Стара 1 шіява). Роблять вози, сгшп та всяке приладдя до них.
В околицях Жмеринки селяне вирізують по дереві всякі візе-
рунки. Виточують з дерева веретена, ложки, миски, і т. и.
Скорняцтво (влр'-бка шкур, сирі в ця на реміння) та кушіррство
(виправна шкур на кожухи) істнтють па Поділлю здавна. На луплення
вживають дубову й вербову кору, попіл та поташ. Вироби продають
на місцевих ярмарках і базарах. Опр.ч того, кушшрі шиють руками
кожухи для селян. Цей промисел особливо поширений В Проскурів-
ськім та Могплівськім повітах.
Кравецтво істнуе на По ця по здавна. Шиють свити, сукні, костюми,
шапки і т. и Раніш гпилн од руки, а тепер машинками.
,Шезство гак само істнуе здавна й скрізь. В сей час воно стало
одним із визначних промислів Поділля. Шевцює на Поділлю більше
б тисяч хазяїнів. Найбільше шевців кустарі в у Хмільнику Лі пінського
повіту (180о ч.) та в ГулХчмні Брацлавського повіту (іооо ч.); тям вони
зіуртовані в артелі. Не маючи грошей на оборот, вони їх позичають
у лихварів, а беручи крам у борг, переплачують за ремінь. Вибори
їхні досить грубі, незграбні, бо кустарі нових способів роботи не
знають і машинок не мають. Спродують вони, свої вироби по деїш вій
піні переважно ску пишкам, які з того досить наживаються.
Опріч зазначених промислів, на Поділлю перебиваються ще й
тим, що плетуть із кінською волоса сита і решета, роблять голки; із
сотоми плетуть брітлі; реала топлять свічки; займаються ковальством,
Сстьські ковалі роблять по замовленням сокири, поясі, сани, свердли,
лемеші, чересла і т. н*
Ломимо кустарів, на Поділлю працює йргало фахових ремісни-
ків, які тільки із свого промислу й живуть. Всього 1912 р. реміс-
ників було 116.591.
Ш й й І й-
Пі ляхи на Поділлю г: 1) грунтові, 2) бурковані, з) залізні та
4) водяні.
Грунтові. Опріч звичайних грунтових шлях; в (поміж усіма се-
лами) через Поділля здавна пролягає два великих шляхи, бувші
чумацькі Один іде з Чернігова, через Київ па К’ахГянець до кордону. '
Пере і Поділля еш пролягає на протязі 184 верстов. Другий іде з
Одеси до границі Галичини (94 верстви через Поділля). Обидва
•ірактн з 1809 року були під рукою казни. До збудування бурковок
та залізниць вони були головними шляхами, як торговими, так і
військовими.
Бурховки. З 1881 р. но 1892 р. для кращої оборони краю пася-
мано соту ні. Проскурова а.о Ісаківсць (111- в.) Згорім же насішаяо
було сошу від Тиврова до Гнівані (1.0 вл, від м. Бал ги до от. Еалтп
(6,8 в.) та від Проскурова.до Отароконстяитинова (4ПІ2 в.); в останні
{>оки взялося за шляхи земство і п-насипало досить бурковок
та сої не.
1Н(»з року правите їьсі во почало будувать залізницю від
Одеси до р. Дністра, а з 1866 р. од Кнїва до Балти (42д в.) з гіл-
кою від Жмеринки (.о Волочіїсьа. Од Жмерішш до Балтії проклали
родвійпу колію. Будівля тієї залізниці обійшлась по 65216 карб за
верству. їзда по ній, з Киїї-а до Отеси, роспочалася 26 травня
1373 року.
1876 р. Ті залізяиі(і окупило Т-во Південно-Західних залізниць.
Воно з 188/ р. збудувало гілку від Вапнярки до Тростялца (39 в.),
що обійшлось йому по .730 000 карб, з верстви, а в 1890 р. від Дем-
Ківки до Хргстинівки, від Жмеринки до Моїилрва і від Слобідки
до Рибнипі, то обійшлося йому лиш по 68.550 карб, з верстви 1 січня
1893 року всі Південпо-Згхідні залізниці, перейшли в казну. Піч
час всесвітньої війни 1914 р. закінчено було колею від 11 онстішиї
через Проскурів до Коґянца і дали па Ларгу,' з гі.жою від Ярмо-
лннець на Гу сягни.
4
лї)
Найбільше навантажується й розвантажується всякої всячннк
на станціях Гнівань (10 міліонів), Проскурів (8 міліонів), Винниця
(«5 мілюп. пуд.), Голендри і Тростянець (4 міліон. пуд.).
Найбільша ж по простору й будівлях та найжвавпца станція—
Жмеринка. Тям найкращий па всю Україну вокзал. Він так збудо-
ваний, іцо одночасно приймає тю кілька ласаяшрських валок і па-
сажири по ходять по коліях. Для того збудовано пі дземні ходи. Иад
виходами на кожній пляцформі о невеличкі теплі павільопи. Підземя*
ходи два сажні завширшки і її/а заввишки. Вони огр’ваються парою
і освічуються вікнами згори з товстими шибками ще Й СЛСКТрИКОГО,
Всіх ходів три: 1) для пасажирів і й І і кляси, 2) для пасажирів III й
IV кляси, 3) служебний та для перевозки пакунків і пасажирської
ноші. Пакунки й ношу спускають і піднімають електрикові, а пересу-
вають вздовш тунелю самокатом; Через таке збудування Жмеринський
вокзал має можливість одночасно приймать 6 пасажир, валок так, іцо
ні паслжлрам, ні службі не доводиться бігать по коліях проміж
валками.
Водянки шлях па Поділлю є тільки Дністром, вздоеіп всього ГІо-
(ілля. На півночі до Могилева він придатний тільки для сіпану пло-
тів та др Оних суден. Постійно ж пароплави ходять від Могилева
вниз, хоча у велику воду вони заходять і до Жвапцл. Навигація
стоїть 8 місяців. Па Дністрі, вздовш Поділля, до 40 причалів. За час
кавіїаі’.ії на причалах Поділля навантажують до 300 пароплавів, та
400 плотів, до .р/г міліонів пу/іів всякої ваги. Вивозять Дністром
дрова, алебастр, камінь, фосфорит, хліб, кукурузу, будівельний ліс і
т. ин. Провозять і розвантажують цеглу, борошно, нафту, сіть, дрова,
ліс, алебастр, каміші*ій вуг.ль, бакалію та колоиіяльний кр< м, всього
до 300 пароплавів та 150 плотів,—до 1-го мідійна пудів. Найбільші
причали навантажування й розвантажування краму: Жвансць, Стара
Л'шиця, Могилів, Яруга, Кам'янка, Рашкв та Рибниця.
Д ія по.-іпшення пароплавлі Дністрове дно розчищають і поглиб-
люють землечерпальними машинами, а каміння на перекатах рвуть.
Для зручигго простою суден коло Я мій ля й Рашкова пристосо-
вні о затони, а в Кам'янці й Рибинці збудовано гавані.
Історичний огляд Поділля.
Слов'я'ш. Корінні тубольці Поділля, українці, походять бід слов’ян-
Де перше з'явилися слов'яни, того певно невідомо. Де-які учені га-
дають, що на Поділля слов’яни прийшли з Карпат. Жили вони не'
пикими родинами. Кожною родиною правив окремий старшина. Коли
справа торкалась кількох родин, старшини збіралися на сходку, яка
звалася „віче". Там вопи гуртом вирішувати спільні справи.
Уличі та Тзверці. Здавна слов'янські родини сиділи між ріками
Дніпром, Дністром, Богом та Дунаєм. Ті, що сиділи коло рік Бога та
Дшстра, звалися Уличами та Твверцями. Отой були предки Подолян.
В той час но березі Чорного моря жили вже кольоніями греки. Уличі
й Тивсрці стали торгувати з греками. Од греків вони навчилися,
певне, господарства і християнства. Християнства могли навчитися
Тмв'ерці й Уличі ще й ві ї сусід своїх болгар. £ переказ, що пропо-
відники християнства, яких св.св. Кирило й Мелодій посилали у
Польщу та на Литву, заходили й до Тивершв й Уличів і багато їх
вихрестили.
Жилося Тизерцям і Уличам погано. Через їхні землі проходив
шлях із степів Азії на захід. В тих степах завше мандрували всякі
народи. Всі вони через ріжні причини тислися на західні землі та
до Дунаю, проходили через землі Тиверцш та Уличів і чинили гай
„топтання й колотню*’, мовляв літописець.
Київська держава. IX віку на Дніпрі заклалося Київське слов'ян-
ське кпяз.вство. Київські князі згвіямкя підбить лід свою руку усіх
сусідніх слов'ян. Через землі Тиверців та Уличів пролягав шлях су-
ходолом з Квїва до Впаніії, багатчого та в ай культур ні того тогочас-
ного грецького царства. Київські князі напосілися забрать той цілях
у свої руки.
иерейазй; що в ке перші князі київські, Аскольд та Дір;- вою-
вали а Уличами. Напевно ж відомо, що 885 року київським князь
— з 2 —
0лез воював з Ті терцями й Уличамп. Він мабуть примусив їх увійти
з ним в спілку, бо вже 907 року вони помагали йому воювати Рд-
заатио- За Игоря воєвода Свинельд підбив був Уличів піц свою руку,
одначе швидко після того Печеніги та Половці одрізали Уличів та
Тиверців від Київського князівства.
Гчгрздкуваїжя. В ті часи у Тиверців та Уличів з'явилися вже
свої великі міста та виробився більш-менш певний порядок управ-
ління. У них знайшлися свої князі. МісЕ з передмістями і і. околи-
ними складали волостя. Кожною волостею правив поставлений кня-
зем правитель. Сам князь порядкував у головнім місті. . (є-які місла
по ряд кувалися без князів вічами.
"ІЙКИЗЗЯ. ХП в»ку Київські князі знов підбили під себе верхів'я
Бога- в містами Божським, Межибожем, Котельпицею і ишпими. Зе-
мля та називалася тоді Нобожжям. В ті часи піднялося Галицьке
шіязівство й воно підбило під себе Іїоднгорянську землю (па серед
ній Дністрі). Ця земля називалася тоді Пониззям. З того часу, а мо-
же й ггізнгще’на Пониззі стало особливо ширитися християнство. З'я-
вилося чимало манастирів. Головніші з них були в Закоті та в .'2я-
дові. Бакотс-ький над Дністром вирубано в прибережній скелях. Про
Лядавський чанастлр переказують, що його заклав св. Аагоній Киїзо-
Печерськяй, кола повертався з Атону до К‘нїва.
Разом з християнством ширилося на Пониззю й письменство, а
в купі з письменством го всіх слов'янах розносилася назва .Д’усь*,
„Русини". Назва слов’ян ,,Русь‘\ ,,Русини" невідомо звідки перше
пішла. Але найбільше її поміж слов'янами поширили греки та пись-
иенство. яке ту назву від греків перехопило. Поруч з тим, як шири-
лася назва „Русь", „русини", зникала назва. „Уличг1, „Тяверці",
1.146 року Київський князь Ізяслав передав у наділ ( вятосла-
бові Всеволоде видові міста Божський, Мсжибіж та п'ять наших.
Бслоківсь’ла зе^ля. 'Швидко після того, північні землі У;шчів
та Тиверців поєднано було з земтями деревлян (південна Волинь)
в одну „Болохівську землю". Та нова земля :шов одрізала Тквсрців
та Уличів від Київського князівства.
Гяізицьнв-Вшшнська дєжіга. І Це XI віку на північ оч Тяперців
та Уличів склалося, князівство Волинське, а на захід—Галицьке. На
початку ХШ віку волинський князь Роман Мстиславович об'єднав у
своїх руках князівства Волинське й Галицьке, в склад яггого входило
Пониззя з містами Ьакотою, Ушиц-еіо, Калюсом, Звенигород’ М, Мику-
.лижш. Князь Данило Романович приєднав до них і Болохівеьку
^емлю. Таким чином він знов збив до купи всі землі Гиверців та
Уличів.
Україна. З ХП віку землі слов'ян на Дніпрі й Дністрі почали
звачься. Україною, крез що саме, того напевно невідомо. Можна
гадати, що від слова „край4' сторона. Спершу, мабуть, просто казали
про свого землю: ,,папі крайД „наша країна0, а згодом стали вели-
чати: „наша Україна4'. 11а письмі вперше ця назва здибається
в літопису за 1187 рік, де з приводу смерти переяславського князя
Володимира Ілібовича прописано: „і плакашася по кім вс» ’ нерея-
славпі, о нім 5 .країна много постона”.
До ХІД віку ця назва розійшлася вже й но землях Галицько-
Волинських. В літопісу за 1213 рік хжс о прописано про князя Да-
вила Романовича: „Данило... їхав з братом і тірия Ьерестий і Угровеск
і Верещим і С-толпьє, Комов і всю Україну0.
Ґакич чином замість старих назв „ТивсрціД „Уличі14 виникли
загадби. назви стов'яня, „Русини0, „Русь14, „Україна0 „украшгі'
Назва „Русь", „Русини44 частіш вживалася на письмі, а Україна, „Ук-
раїнці41 сере д народу. По всіх народніх піснях вживається тільки
назва „Україна'4. Таким чином народ, що жив на Дністрові й Бугові,
вкуш з Придніпрянськими слов'янами став зватися народом Укра-
їнськім.
Татарщина. }> середині XIII віку слов'янські землі, а в тім числі
Галицько-Волинське князівство з Пониззям підбиті були татарами.
Татарський хан Бату, чи Ьатий, зруйнував Київ, спустошив Галицько-
Волинське кня-ивс'їво 1 загнав--я в Угорщину. Угри зробили йому
лютий опір, І він мусив вернутися'лаза,з і осівея на річці Волзі.
Частина татар, повертаючи з Угорщини, одірвалася від своєї
орди і оселилася в степах при Чорнім морі, коло Пониззя і стала тут
господарювати. У другий половині ХНІ віку майже вся околиця
ехтійдгр Богу була запита гатарами і сплачувала їм дань. В ру-
ках Данила Романовича зосталися лише Вагота та Калюс. Данило Ро-
манович хотів вигнати татар із Пониззя. 1257 р. вш навіть вирушив
проти них із своїм військом. Спершу йому було й пощастило: в и
одібрав був од татар всі міста Пониззя. Одначе татари пере-
могли Данила: взяли головне місто Пониззя Ьакоту, а разом з тни
іаняли й все Пониззя.
Поділля. З того часу Пониззя майже йо літ було під рукою татар.
За ту пору змінилася і назва цієї землі. Замість Пониззя зоно с?ало
зватьс я 11 од Іллям.
— »4
„Улуо Псдільсьгіий''. Татари, оселившись на сході Поділля, зовсім
одірвались від Золотої Орди і впорядкували самостійний .„улус По-
диьськийл Вони не втручалися у внутрішнє життя подолян: те за>
б'фОНЯЛН віри, мови і т. и. Весь „улус І То ЦІ ЛЬСЬКИЙ‘‘ вони розбили
в а околиці, округи. Кожною околицею правив обраний населеними
отаман. Він давав усьому лад, збирав податки і передавав їх татарам.
Литва. 1362 року князь сусіднього князівства Литовського Оль-
герд розбив татар на берегах ріки Сішохм, вигнав їх з Поділля, а
Поділля прилучив до Литви і оддав у надільне князювання своїм
небожам князям Коріятовичам—синам Горія-та, Ольгсрдового бртга—
Юряю, Олександрові, Костянтинові та Федорові.
КаріятовичГ Князі Коріятовичі для оборони Поділля від ворог В
одбудували Бакоту і збудували скільки нових міст: Смотрич, Кдм/я-
иоць, Скалу, Червоногород, Брацлав, Соколиць, Винницю та шши.
Каїгянець. Про збудування Кам’янця росказують, що брати К >-
ріятовичі одного разу випадково, під час полювання на оленів., за-
гналися на висну, де тепер Камяпець. Побачили зручність міста для
оборони д поклали збудувати там замок. Згодом же він рогширю-
вдвея, дерево замінялося камінем, і по волі виріс город.
Литовське панування. Литовці, прибравши до своїх рук Поділля,
не забороняли українцям-лодолянам пі віри, ш звичаїв, тії гов з.
Навпаки сам. в них переймали звичаї й мову. Князі Коріятовичі
були православної віри, а до писання вживали старо-слов'янську
церковну мову, примішуючи до неї чимало українських паро,’ніх слів.
В церковних справах Поділля складало тоді частину Галицько,
-епархй. Подільською церквою правив Галицький єпископ.
Вкупі з литовськими князями на Поділля прийшли їхні дружг.н-
рики та прибічники. Князі, но литовському звичаю, дарували їу за
служби землю. Хто осідав на подарованій землі, той називався ..з мя
вином". Він мусив на перший поклик князя постачать у
військо вояк «в із подарованих йому земель. За особливі заслуги князі
дарували дружинникам землю у вічність, у спадщину, або ..вотчинну1’
власність,
у
Населення, що жило на землях княжих або замкових—коло зам-
ків—звалося „служилим/1, а те, що жило на землях „земяп“—„пан-
ським’4. Як „служилі",так і „панські41 селяне мали право переходить з
одної надільної землі в другу. Ним далі оселялися слов'яни Ш пів-
нічний схід, по сусщству з Зд’ар&и, тим більше мали льгот віддер-
ж-дви й панів.
">г>
Старост ?а. Зате їм там допікали татари. Доводилося жити завше
під загрозою татарського нападу. Для оборони. краю від татарського
наскоку там побудовано було замки. Для ацміністрацїйного порядку-
вання Поділля поділено були на староства. Осередками кожного ста-
р >сгва були замки. С-еред перших старости—відоме Хмельницьке
(замок в X мельнику), Врацлавське (Брацлав), Барське (Барі, Кам*я-
нецьке (Кзм яиепь) та Винницьке (Винниця). Староста порядкував у
с-’яростві всякими адміні.стра ційшіми і в.йськовпмп справами.
Магдебурзьке право. Деякі місті поря псувалися сами гобою но
так званому Магдебургькому праву. По тому праву кожне місто само
гобі оббірало раду для порядкування своїми справами» а рада--бур
гом метра. По де-яких містах було по іилька рад: українська, поль-
ська. єврейська. ярмялська і т. п.
Лмтса й Пездіца. ізвь року Литовського князя Ягайла подяки
ебібрали своїм королем. Через те Литва й Польща злучилися в одах
державу. Князь Ф^Дір Коріяговпч, то правіш тоді П<» рлтям, присяг-
нув на вірність Ягайлові.
Яг९ЛО, СТаВІНН польським королем, оточив себе поляками. Він
роздаровував їм великі землі на Литві і на Україні. Це не сподо-
балося литовським боярам. Зони на чолі з Внтовтом, исоожем Ягайла,
підняли повстання проти Ягзйла. Кінчилося тим, що Витовт став ве-
ликим г;ия-п м Литовським
Поділля Л^тевське і Польське. <1>едір і.ор..ятович не захотів кориться
Кчтовтові: вкупі з надільним київським князем Володчмером Ольгер-
чи видом вчі повстав про ги Вптовта. 1395 року Витовт розрив Фею» і
і іабрав його в неволю. Одначе Поділлям Витовт правив недовго.
Паї типу його, з містами Ка\гянцем, Смотрич^м, Ьакотою, Скалою, Пер
кофгбродом, ,М<чкибожем та Божсьгсим, він оддав Ягайлові. на його
змагання, аби не дратувать його, тоб-то при чумиз до Польщі, а реготу
з містами Ьрацлавом, С.окольцем, Винницею її инпііімл 0 >, гав у надільне-
де ЛЖЗВСГВО Дмитрові КорпбїТОЕІ.
Карибут та Сватко. Я гай то спою частину По цлля подарував у віч-
ну власність Сийткові із Мельпшіна і умовою, аби він служив йому
нарівні з литовськими (і .українськими начільними князями. Під ру-
кою Снитка захі ще ЇТоділля істнувало, як окреме князівство, не під
лягаючи Ііольїці.
1396 ііку Сьитко й Дмитро Корибут загинули у ве нікому бой-
йвишу Внтпв’їа з татарами на р. Ворсклі. Вдова (шичкова продала
свою частину Поділля наза > Ягайлові. Ярайло ж цодарував її своєму
братові евндригайлові.
— 56 —
Свидрмгайло. ( видрпгайло намислився скинути Вптовта і сісти
на йото місце. Для того він увійшов у спілку з Пруським орненої
Коли про те довідався Витовт та Ягайло, то поклали однять у Свид
ригайла Поділля. На бік (’видригайла стали українські иани. Вони
гадали, що як Свидриї айло стане князем, то вижене з України поль
ськпх панів, які, запобігаючи ласки в Я гайда, загарбали в свої рук я
всі н млі на Поділлю.
Боротьба за Поділля. 1404 року Ягайло оповістив, щоб Подоляне
скорилися йому, як верховному державці‘В і всВ і итовсько-україи
ских земель. Подоляни не згодились. Годі Ягайло 1 И?4 р. силою взяг
Кам'янсць. Після того усі1 північно-західне Поділля перейшло д»
його рук. Свндрпгайло втік.
1410 р. Витовт одкупив у Ягайла півпі чио-захидне По глля за
40.0оо кін гроішчі і таким способом знов об'єднав у своїх руках усе
Поділля.
За Вктовта на Поділлю підправлено було старі замки, збудо-
вано нові: Чччаклію, Синю-Воду, Лятнчів, іервоногород, Хмільжїк
зміцнено оборону землі од татар.
Між Саврапью та Колимою збхдивано було камінний міст. ЇЙ
смерти Виговта Іитовським кия іем став Свидрнгайло. Він хотів дер
;кать Поділля у своїх руках. Але Ягайло зажадав, щоб Він иор/рпув
Поділля йому, тоб-то оддав його до Польщі
На бік Яіаііла стало польське панство, яке жило па Подіті--»,
на бік Свидригайла—папство українське. Кам‘янець, (-кала, Червоного
род, Ольчедаїв, Ялтуїпків, де переважали поляки, тягли до Вольт.,
а решта ю Литви. На Литві панство, навіть литовське, теж йоділилс-
ся. Через те, шо Свидриї‘айло більш горнувся до православних, диі-
вини католики одвернулися від нього. Польські та Литовсько-като-
лицькі папи обібрали собі нового князя тля Ли і ви—Зигмунта Койоту
товя’іа. За пп.почогою Польщі ця партія поволі відняла від Стлщра-
гаїла більшу частішу Поділля, 8 1434 року вона зробила її во- вод-
ством Польпш.
Польські осадчі. З того часу на Шділ.Ш осідають польські осад
чі иани та" магнати, заводи і вся польське порядкуваня, вво дяться
польські суди, звичаї, школи, шириться польська мова, католицька
віра і т и. Ця частина Поділля поволі спольщується.
( ішдрі’гайло здержав у своїх руках до смерти лиш вівнічно-
східну частину Поділля Межибіж, Хмільник та йнш.
Подіяя під Литвою й Псльщпю. По смерти Свщірпгайла Поділля
вже не мало своїх «жреиігх книзі в. Затідня частина його належа-
да до Польщі, а східна, до Литви. Певної межи між Польським, і Ли-
товським Поділлям ие було, бо меж ними йшла безупинна боротьба
за драно на все Поділля.
Л&бл енська у ній. Польща намагалася заходити в свої руки Брац-
лаюцину, а Литва вимагала повернути їй західне Поділля. Так спра-
ва тяглася до 1569 року, коли в Любливі Литва іі Польща па пев-
них умовах остаточно вже об'єдналися в одну державу.
Татарські за па ги. Внутрішнього боротьбою Поділля користували-
ся турки та особливо татари—Кримські, Бєлгородські, Бужацькі та
Очаківські. По спертії (шидріїгайла вони часто нападали на півден-
ні землі, міста і і кріпості Поділля, руйнували їх, пустошили, а насе-
лєьіія забирали в неволю.
Головними шляхами татарських нападів були: 1) „Чорний шлях.,
(Черкаси, Канів, Полинне та північ Поділля. 2) Кучманьський, або
Ханський шлях (о; броду Пучмилу через Кодиму в глиб Поділля
по його се і-єдині), з; „Волошсьішґг (правим берегом Дністра на П«>-
куття*.
Нозаки. Ч[об загородити прохід в середин} краю, старости Хмель-
ницький, Ьраплавський та Вініли цький закликали поселенців па йр-
гракичні місця, .тарували їм сякі возьности. Хто не хотів терпіти
сваволі польсьі-Лх магнатів, які стали заводити на $ країні панщину,
той тікав од них на ті вольиостщ на іюгранітчча. Там тікачі оселя-
лися на гільпих землях, гуртувалися .до купи, оббирали собі отамана
і воювали з татарами та провадили степове господарство. Гх про-
ява н•) 11’езакам и.
Польсьме; канулаиня. Люблинською умовою 1509 року Поділлю
щХе.ніешшо було право віри, мови п судівництва по Литовському
статутові. Одначе поляки швидко зламали ту умову Польські маг-
нати одержували' від королів іидп.еі землі на Поділлю, осідалися тут
і ирибіралн місцеве корінне українське населення до своїх рук.. Зч
всіх посад і громадських установ українців викидали, а на їхнє
місце садовили поляків, які валом сунули сюди з Польщі.
XVI віку ССфеД подолян поляків, особливо сеоед ОСК’ЧеНОГО 11:\Ь
ства, стала шириться нова, віра—кальвннська. В селі Манівцях, по-
бігшу КамТшця, кал ввини, збудували собі роешшну кирку, виоря-
дмдл. свою академію та друкарню для росповсюджсная кальвинсьзої
віри. З,ля боротьби з кальвітпамн на Поділля насунули католицькі
чеіші і єзуїти. Поїш заснували спої колегії для виховання молоді
в Ь’м'-янці й Бару, а номимо того школи в Шяргороді й Вннннці.
5?
Ві-упі :і польськими панами вони навертали українське посе-
лення в католицьку віру та на польську мову, ополячували його.
Щоб швидчо спольщити Поділля, вони будували тут свої кось.аояи,
кляштори (манастирі) і т. и. Польська королі і маї шггп дарували тич
косцьолам. манаснірям, школам, епіскопам і т. п. землю вк-упі з ' рч-
-.ославним українським населенням. Гсмуїтп, ксьондзи та папи всіх
сил докладали, аби ішшдче спольщити тс населення.
ХАТІ віку на Поділлю заведено було папщішу, кріпацтво. Сцвріе
побили на пана по одному або два дні на тиждень, д згодом „од &-
ділі до неділі44. ПІе гірш<* ста чо життя подолян -українців.
По містах Подгшя підрилося тоді Маї чебурсьь<- право. З И»4
року но 156 ї таке право, наприклад, здобули Ь'е.лгянець, Смоїшгі.
X мельник, Ярмоликіц, Віньків, Шдпплчпья, Л^гц^ів, Бар, Стір.Мк-
нива, Шаравка, Ялтушків, Уланів, Чорний Острів, Гусятин та 1 <ші-
лав, а з 157$ р. ;ю 1С4ь р. такі міста: Чорнокоиишц Чорне. Ф’чіьш-
тин, ІПаогород, .Межирів, Думає-вці, Ново-Костянтинів. Мпха ш шь.
Цольниця, Вербо веиь, Де.ражни. Копайгород, іуішниця, Нплява, Бата-
нів. Жванець та. Збрнж.
І *
Но тих містах осідало скрп польське панство, як велике, так 1
ір’.бне. та польське реміедицтво. Вкупі з поляками на П<чі.ілн п, -
сунули з Польщі і євреї. Впни теж розсідалися по м.еіах та місто
і-ах і забирали в свої руки торговаю та рсміснпитвз. Поляні і врії
<»ббіралп в чійські ради тільки своїх людей. Українців не дочугкалн
Правитсльствож польське, роспорялилося, іцоо навіть на письмі екрізь
вживали тільки польської мови.
До православного люду польські пани ставилися згор »,а, на і
православними єішскопами та свягп.еїшгсами ке.ікува ш та обмежу-
вали їх в правах. \
Не раз траплялося, пір панн оддавали свої манткп в ареалу
ьврсям. Тоді, іамість польського пана, коверзував на і у« рсімс&ки*
иравославнкм людом пан-євре«і.
Унія. Під таким неіцастам де-які православні, (-.пшжоик ігаду-
наяися прохати католицького папу, щоб узяв православну церкву в
Польщі під свою руку. Думал»і. що папа тоді ход трохи захчсдтіїї,
їх од панського св-аві іь-*тва. року в м. Бересті відбувається с »»><і»
прихильників з'єднання православних з католиками. До папи п<
слали послів, яки просили його взятії православну церкву в ІС<игіьіці
до своїх рук. Вш охоче згодився: гадав поволі перевернути прдвє
славіс на католицтво. Об е інання правої* іавпої її католицької церкви
» одних руках паші названо унісю ці'рков.
Одначе більшість православного населення й свяшевства п,.
унію не пристала. Тоді роспочалася боротьба між православними.
V ніатамщ
Брацт^о Для того, щоб оборонить православну віру од унії, при
посланні люде стали шльше гуртуваться в брапгва. Ще і раніше люд •
гуртувалися в брацтва для боротьби проти .католицтва, проти шміь
іг.изни. Братчики складалися грішми і допомагали вдовам, сиротам
калікам, старцям н свого народу, будувати православні церкви т
ніколи. Найстарші! брацтва складено було у Л і*вові—Успенсько, у
іСиїві—Іюгоявленське. та в Кам'янці — і вято-Троідьке (з |&нй р.»
Нуля брацтва іі но шшіиї місцях Поділля «Винниця, 1 Миргород, Аі> -
гилів, Немнрів і г. в). .Коли настала унія, брацтва завзялися піиритл
* тіту, аби народ умів розбираться, яка віра с.нр.іведлпвіміа, і н
піддавався іеауїтам та не переходив у иольщизну. Для того вон-?
особливо дбали про впорядження нікім та друкарень. Найкращою
братською школою на Поділлю була Вппшщька, заснованії Вшшшщ-
і нм Возія-севським бранівсм.
Боротьба з яшіощезгшю. Бороті,ся з унією було важко. Упіяга
помагали королі й усякі пани Православним не давали посад, обр
иува и .хні права, однімали землі і т. и. Тим-то православне иаь
< і’ію й ингщ слабодухі українці переходили на унію, або навіть на ка-
толіівТво; переймали, польські звичаї та чоьу й зовсім ополячувались:
Одначе просиш народ у більнюсти твердо стояв за. віру православну
держався своїх звпчаїв та своєї човп української. Де ж. польські
папи занадто знущалися зад українським людом, там вони втікали
в ( нлн до козаків. .0; того сила козацька .збільшилась. Козаки стан
нападати на панів і нищити їх.
Городсєі та вільні козаки. То ц иани почали наймані коза, іе в а
службу до себе. Де-котрі з них поласилися на панські гроші і жай-
малися оберігать панські де ори од всякого лиха. Таким нобнтом
ткраїнське. козацтво поділилося на два таоорш і) городових, або на-
двірних коїаібв, чи „лейстровпх*, які слджили в иашв або в поль
ського правите.тьгтва. та 2) відьнпх, які жили в екчіах Україчк.
Вільні коїгаки збудували собі на Дніпровій висзіі Хортиці Оічу. Цош
нікому не коридпея, опріч своїх вибраних отаманів. Р>і.гииі козак є
(запорожці, Січовики) хоча й уиажалися підданими Польщі, гроте
майже іобсім. не слухалися польського нравительс-гва.
Козацькі повстання. Під проводом своїх ватаягків вони напад4л«
іиа тих панів, які занадто шке кривдили українській народ, і розг^-
міли їх. Серед таких повстань козацтва на оборону уиршнськоог
«0 -
•іюду особливо відомі повстання Підкови та Шаха, що виганяли
шляхту з Поділля, Косинського на Брацлашцині, Наливайка з Гуся
мва, Лободи, .Жмайла, ^Тараса Трусила, Павлюка, Остряниці, Гуні
і а интп.
Нарешті ГМ§ року повстання підняли запорожці,
на чолі з Богданом Хмельницьким. обюравіпп його гетьманом України.
Вогдан увійшов в спілку з татарами. Вкупі ' ними він рушив на
польських панів. Польське нравмтельство вступилося за своїх панів
і вислало проти Хмельницького своє військо. Хмельницький розбив
Його' коло р. Жовті Води, а після того шд Корсунем. Там він забрав
у полон і ватажків польського війська та оддав їх у неволю татарам
тавшії в .Білій Цеуькві, Хмельницький розіслав по 5’країні свої за-
гшш для розвідки та універсали, в яких закликав народ до пов-
шия проти панів. Народ охоче приставав до козак» в. В-н само-
.>жьи виганяв панів гать. Повстання розі йшлося аж до Дністра і
охопило все Поді і їя. Тут хазяїну вали загони Саджі, Остапа Но-’
лов'яна. Морозенка і Кривоноса або Перебипноса. Іан.ка напав на
Немпрів, хі грошами в іяв місто, розігнав поляків, євреїв, а після тог*
вдарим на Тульчин. Тульчинська шляхта дала, йому великий викуп
їГсля Ґанжі наскочив на Тульчин Павлюк, увірвався в замок, убив
власника замку й обвінчався но православному обрядові з Ного
жінкою. Найбільше лютував Кривоніс. Він взяв . Іадижин, Бері надь.
Берліну. Олексан (рівку й иичі Після того, до нього пристав Гаижа.
і воші вкупі взяли Ерацлав. Винницю, ПІаргород. Шляхта валом
жата за Віолу. Майже ніхто не зостався. Кривоніс з наказу Хміль-
ницького взяв Бар, скарав багато шляхти та євреїв, а регату вкупі з
• іноч Потоцькіїм од і слав До Хмельницького. В Бару Кривоніс рушив
на Бач-я нень, обложив його, але здобути не спромігся.
Населення Поділля акрів допомагало козакам В Іусятнні кони
мрі-ховали пр'їпасл, щоб польське військо, тікаючи не забрало їх
•обі. В Галичині зі; ргу валися ватаги опришків, які нападали на по-
ляків і розганяли їх. Одна з тих ватаг тіц ступала навіть під КлМ’я-
нень, але нічого з ним вдіяти не могла.
ЇІИЛЯВСЬйЄ бомоЕхще. Хмельницький з Іолюї Церкви теж рушив
г,а Поділля. Тут- він вступив в Піілявськиіі замок (.йітинського по-
віту). Сюди підійшло іі польське військо під проводом трьох іюдь-
ьк їх гетьманів — молот іго Конецьцольського, пузатого Заславського
ученого Остророга. К'озакп, жартуючи казали: ,,Прийшла дн^гка,
першії й латина козакчі вдюШти*. Мідстуиквшп до замку, полякк
— иі —
безпечно бенькстувалц й чванилися: „1 оспщш, не помагай пі аам.
лі їм, а тільки подивись, як. ми розженемо цю наволоч нагаями".
Хмельпицький одного разу звелів ватазі козаків передягнуться
у вивернеш, кожухи її кинуться несподівано на польський тзбор з
криками ,.Алма“. Поляки, почувши той крик, подумали, що на під-
могу козакам, прийшло багато татар, перелякалися й сунули тікати,
хто куди міг. Козаки погналися за ними. Військо польське геть роз-
біглось. Воно зоставило козакам величезну здобич.
Після .Пилявської побіди слава про Хмельницького роскотилася
далеко. Поляки перестрашилися. Хмельницький до цього часу мріяв
тітьки про те, щоб поколошкати трохи панів. Вш зовсім не мав зла
проти всієї Польщі та її короля. Тепер же, з порати козацької стар-
шини, поклав воювати зо всією Польщею, аби зовсім одірвати бід не?
Україну і зробити українській нарід вільним. Він рушив на Львів,
обложив його, взяв викуп і подався на Варшаву. По дорозі, в За-
гшсій; одержав звістку, що помер иоіьськкй король Володислав [У.
Хмельницький з військом спинився в Замовці, а в Варшаву послав
посланців домагаться, щоб обрано було королем .Яна-Казьмира
Гадав, що той допоможе козакам, здобути вольяости собі і українському
народові. Королем справді обрано було Яиа-Казпмира. Він прислав
Хмельницькому грамоту, щоб той не воював з Польщею: обіцяв за
те всякі вольно стч Хмельницький повіряв і’рамоіі, росі густив
частину війська і повернув -в Київ. У Київі його ра,-і.о зустрів у весь
православний український народ, на чолі з вселенським патріархом,
га пнчим духовенством. Його витали, як визволителя українського
народу з пансько польського ярма
Переяславські Із Київа Хмельницький перебрався до
Переяславу. Туди до нього прибули посли від деяких держав. Вони
вітали його з перемогою, запобігали його ласки і закликали до спілки
а їхніми державами. Прибули й польські посли. Цілу зіму сперечався
з. ними .Хмельницький про те, якою повинна бути Україна, а на
весну побачив, що шляги волг українському народові не дають, і
вирушив у НОВИЙ ПОХІД.
Польське військо зібралося під Староконстянтиновом 1 стало на
падати на козацькі загони в Бару, Шаргородц Гусятині і т,.я. Хмзль-
нвцькьИ поділив усю Україну пг полки і на їожвнй полк призначив
полковника. Поділля розділено було на три почни: Вншшцькцй—з
аолковяйк^м Вагувом, ІЗрацдазський—з- Данилом Неча^м. та Могії-
лівськлй—| Остапом Гоі олемк
Збараж. Польське військо швидко мусило вибраться з Поділля.
Нон-1 отаборилося < заперлося в міцній фортеці Збаража, Херував яим
найкращий польський військовий ватажок Ярема Вишневсцький
-злольщешій козак). Хмельницький обложив Збараж. Поляки почали
голодувати- Па виручку їм рушив сам король з новим військом
Хмельницький несподівано перестрів його під Зборовом і розбив.
Король ледві не попав у неволю. Поляки кинулись тоді до татар:
лідкушіли їх. Татари покинули бойовище. Хмельницький, щоб не нар-
ватися на поразку, мусив замаритися з поляками.
Мзровська умоза, Після того складено було ^мову? по якій Уг,-
раш* визнано право управлятися самостійно під гетьманом, під рукою
юльського короля, маги 6ОО00 свого війська, свої суди, порядки
;і т.и., а польське військо, щоб не стояло на Україні. Польеікі пана
мали право вернуться, на свої землі. Після Зборовської умови Хмель-
ницький взявся зводить новий порядок яа Україні та заспокоювать
народ Він розділив Україну на 16 полків. Поділля розбилося тоді
між трьома полками: Ьрацлавським, Уманським, та Кальніщьким
(Винницьким). Зборовська умова везг довольпила всіх. Повстанців
Хмельницького було до ІбООсО народу. З них по умові тільки 60,060
мали право зостаться козаками, а решта мусила вертатися назад до
своїх панів. Хоча Хмельницький звелів писати з реєстр не тільки
справжніх козаків, а й їхніх товаришів'—підсусідків, але й те не
помогло. Загато люду зосталося по за козацьким реєстром. Більшість
із них не захотіла вертаться назад до санів. Вони згуртувалися в
окремі ватаги, пооббірали собі ватажків і пер? ховуютш-ь по лісах та
ярах провадили далі боротьбу з польскими панами.
Левзяці. їх прозвано „левенцами". На чопі „ле ненців* згодом
став Брчцлавський полковник Данило Не чай. Він одверто докоряв
Хмельницькому за де-які уступки, які той змушений був зробити
полякам. Не чай з лзвсяцями нападав яа польську границю й не да-
зав спокою пакам.
Поляки теж незадоволечі були Зборов ського умовою. Вони не
годилися з тим, щоб Україною правив гетьмап. Тому вони й собі на-
падали на по граничні землі України, яа Поділля.
Ночай. 1651 року польське військо під проводом Кализовзького
рушило на Бар. Нечай подався йому на зустріч і спинився у м.
Краснім. Була масцйця. Козаки загулялися. Не'"подівано наскочили
поляки й розбили їх. Нечай наклав головою. Після того поляки ру-
шили на Винницю.
Бікуи. Винницький полковник Богун виступив їмназустр’Ч, зве-
лів нарубати на річці по дорозі ополонок і притрусити їх соломо»
Зчепившись з поляками, він став немов бч одступать і заманив їх
до Богу, де були ополонки. Там вій кинувся немов утікати. Поляки
погналися навперейми, наскочили на ополонки і потопилися у вели-
кому числі. Через якийсь час до Богуна надійшла пЦчога, він прог-
нав поляк?в спершу до Бару, а дали. аж до Кам'янця.
Шіяога Швидко після того й сам Хмельницький зму-
шений був вирушити в новий похід. Завчасу Хмельницький до нього
не підготовився, а тому похід йому не вдавші. Прямуючи на Тарно-
шль, Хмельницький послав до Кам‘янця загін у 40.000 козаків. Ко-
заки штурмували Кам'яне ць, але взяти не спромоглися, бо віч сам і
замок його самою природою так захищені, що Суло неприступною
кршостю. Козаки взяли тільки Панівці, коло Камінця, де був замок
пап і в 1 отецьких.
Берестечко. Хмельницький зустрівся з поляками під м Берестеч
мий на Волині. У рішучу хвилю татари зяов зрадили Хмельницького,
Козаків було розбито. Хмельницький мусив підписати з поляками
умов/ в м. Білій Церкві, по якій уже багато прав дано було полякам,
а мало українському народові.
сзатайвїй. Польські папи повернулися па Укпаїву з
польським військом ї стали мститнсл над народом. Це привело до
того, що Хмельницький знов узявся за шаблю. Щоб знайти причіпку,
він послав свого сина Тимоша свататься до молдавського господаря
Лупула. Лунул тягнув за Польщею і не дужо тому сватанню був
радий. Тпмші ^зяв з собою чималий .загін козаків. Польський гетьман
.Калиновськші загородив йому дорогу па березі Бога, коло гори Ба-
тога. Козаки розбили його військо і його самого вбили. Хй/ельяи
цький скористувався з того, що Каливовський порушив Біло.-Цер-
к’вську умову і заняв своїм військом ПЬдіяля, підступив до Кам‘янця,
два рази оточував його, але взяти не спромігся.
Поляки стали збирати своє військо на Україні. Тоді Хи^ль-
шіцькгй, побачивши, що йому самому важко з поляками впораться,
став шукати собі спільників. Між ипчим послав послів і до москов-
ського царя.
Тим часом Тинин Хмельниченко одружився з Локсандрою, доч-
кою молдавського господаря, тай намислився об4е.ткати Молдаву,
Волощину й Трансильванію в своїх руках під протекторатом туре-
цького султана. Проти того виступив волошський господарь князь
.І зкочі. Віч поєднався з поляками. Хмельницький мусив воювати з
О !•
яозякяздн на Україні й допомогати синові. Хмельницький иролжов
Поділля, дійшов до Тернополя і вернувся з Чорний Острів. Поляки
втаборилися спершу під Гусятином, а далі одступилл до Кам'янця.
Тим часом друге польське військо обложило Тчм<>ша в С-учаві»
столиці Молдзви. Хмельницький кинувся йомл на поміч, але в дорозі
зустрів уже трун сина, Вирядивши трдц сина до Чіп при і* і, Хмель-
ницький знов ^повернувся на Поділля.
Шд НЬаіщем. Поляки від проворні короля у спілії,і з уграми т?.
волохами отаборились кояо Живиця, причому козаки і татарами обсту-
пили польське війско- Поляки ійов підкупили татар.
.Хмельницький пооачив, що власними силами йому не подолать
Польщі і знов звернувся до Москви. Московський цар порадився з
боярами і згодився приняги Украьйу під свою руту.
ПІДДАНСТВО КОСНВІ. 1651 року й СІЧНЯ в ІІереяг «аві відбулася рз
іа, но якій частина козацтва й народу приояіпули московському ца-
реві. Частина ж козаків па чолі з Воіумом не захотіла присягати Моск-
ві, бо не вірила їй, і додалася було на Січ. Одначе згодом вона знов
стала допомагати Хмельницькому.
боротьба за Україну. Московський цар. иргнявіпп під свою руку
Україну, оповістив Польщі війну. Московське військо швидко завсн-
вало майже всю Вілу Русь і Литву? На Україну тол; прийшло моо
ювськс військо з боярином Вутурлілшм на чолі. Одначе тут боротьба
з поляками точилася не зовсім прошво для українців. Поляки ви-
різали Пемиргв, зруйнували багато містечок, та сел, винищуючі: на-
селення, і добиралися вже до Працлава та Умані. Але од Врац^ва
одбив їх зять Хмельницького Золотарепко, а від Умаш-—Потуп.
Буша. Один із польські т заготв наскочив на м. Пушу, недалеко
від Дністра. Вушанці завзято оборонялися, а коли побачили, що не
~ила їх, то сами себе зірвали в повітря. Оповідають, що це зробила
завзята жінка сотника Завісяого. Розлютовані поляки винищили реш-
ту населення і подалися на. Врацлавіципу, а звідти у снільді з тата-
рами на Умаоь. Там їх було розбито, але вони, розпороннівіпись не-
великими •» дію вами, не переставали нищити край. і?о. в Хмельниць-
кий без відома Москви, став умовляться з шведським королем Кур-
дом X, щоб .укупі з ним воювати Польщу. Для того пішов у і аліі-
чиь'у, взяв викуп зо Львову і захопив Люблин, але одержав звістку,
що татари грабують Україну і поверну вся назад.
Знсзікш з Тем часом іюлякп поем, рили Москву зо
Шведами і запропонували Москві помириться з ними. Хмельницький
був прати того. Ллє поляки пообіцяли Московському цареві Олексі-
вві обібрати ііого своїм королем тю смерти Чіігі-Казчмира. Цар пові-
рмв. Потайки від козаків-пославців гін замирився з поляками у Піль-
ні. Тоді Хмельницький увійшов у спілку з шведами, Трансільванією
та Сс^игородсія.пм князем Гакочі, обдуреним поляками, щоб вкупі
звоювать Польщу і розділить її між собою. Яп-Казпмир, довідавшись
про те, став намовлять Хмельницького одкинуться від спілки. Вій
погодився зробити повну умову з Хмеліяшцьким, в якій би точно
було зазначено мели Польщі й | країни.
Х&здіьнячздшс та ВкгсЕСььйй 1057 року Хмельницький помер.
Після нього обрано було гетьманом сина його Юрія. Позаяк же Юрій
був молодим, то щ закінчення ним наугч старшина обрала гетьма-
ном Івана Виговського, що був писарем при Ьогданові.
Поляки, побачивши, що Україна випорсне з їхніх рук, підшіса-
'ЛИ 1(>5Я року умову з Виговським у Гадячі. По іій умові Україна
мала стати Князівством Українським в складі держави польської.
Править Україною мав гетьман. Україна здобувала право на свої гро-
ші, суди, віру і т. и. Вищими начальниками на Київщию мали бути
тітькп українці і т. и. До того пристала й старшина українська, в
тім числі й полковники подільські: брацдавськіп’—Іван Сербии 'іа
Уогнлівсьгий— Остап Гоголь. Народ же на те не приставав. не хотів
єднаться з Польщею. Подністряпи і Забужани, які найбільше катер-
ні шся лиха від- польських панів, зібралися вкупі з козаками у Врац-
лаві й обрали наново гетьманом Юрка Хмсльниченка. Виговшпсий
утік у Польщу. Другого року вій укупі з поляками й татарами об-
льжнв Мотилів. Могидівеький полковник Остап Гоголь перейшов на
бік народу і розбав Литовського.
Тим часом Хмсльяиченко побачив, що Москва не дбає про Ук-
раїну. Оточений польським військом він і собі перейшов на бік до-
ли к;в і припяв Галицькі умови. Поляки розбили й розігнали геть мос-
ковське ^військо.
й Таким чином & країна по правому
березі Дніпра (Київщина, Поділля, та Волинь) опинилися знов у ру-
ках поляків. Лівобережна Украж-а зосталась під Москвою. Гам зьа-
іліися за булаву Самко й Зо дот* рев ко. З того чаеЛ Україна поділи-
лзся на правобережна й л.вобережлу. На правобережній були одні
гетьмани, а па лівобережній другі.
Хмельничонко іпепдпо зрікся булави. Па його Місце правобе-
режні обібрали Павла Тетерю. Па лівобережжі тягалися за булату
Сомко й Золотаренко.
о
— бо —
Запорожці на чолі з своїм кошовим Іваном Сірком два паза при-
ходили на Поділля і виганяли поляків. Подоляни після того приста-
вали до Москви. Вйговський, побачивши, що народ не хоче повер
таться до Польщі, поклав і собі вигнати поляків із Поділля, тай ви-
робив для того певний план Тетеря видав його і поляки розстріляли
Виговеького.
Дорошенко. Тетсра теж ні довго гетьманував. Ного місце засту-
пив Петро Дорошенко. Він бачив шкоду Україні еід колотнечі, бачив,
що ні Москва, ні Польща Україні добра не чистять і надумався
об'єднати Україну під рукою турецького султана.
1607 року Москва підписала умову з Польщею в Андрусові. По
тій умові Україна остаточно ділилася на Правобережну й Лівобережну.
Правобережна одходила до Польщі, а Лівобережна до Москви. Народ
і козацтво тим обурилися: не хотіли ділиться між двома державами.
Гим скористувався Дорошенко. Він огювісілв себе гетьманом, на обох
боках Дніпра і перейшов у підданство султанові. Гадав, що за його
підмоюю вирве всю 3; кр-іїну від Польщі і Москви і держатиме в своїх
руках, як самостійну державу. Султан турецький через далечінь не
міг багато в що втручаться. Народ і просте козацтво не зрозуміли
думки Дорошенка. Вони побоялися турка-неї іри, бусурмена і перестали
о рухаться Дорошенка. Поляки, побачивши те, вислали проте Доро-
шенка військо.
Турецкий каьад. Тоді султан турецький Мчгомєт IV 1672 року
вирушив па оборону ДброшенКІ вкупі з 300.000-м військом. Турки
робили потяків під Еагогом, обложили Кам*яаець і, підвівши міни
шд замок, взяли його. Султан турецький урочисто вцхав у К;ш‘япсць.
Після того де-які храми (і православні і католицькі) переробили на
меіеті, відновили замок, поправили міські отіни і зробили Калгяиець
турецькою твердинею. Після Кам'янця турки взяли ще Межнбіж, Пар,
Язлівсць, Снятип і інші міста. Поляки перестрашились і підписали
з турками мир, оддавши їм Поділ ія, і зобовязалися платині що року
2 ...000 червінців дані!
Під турками. З тієї пори Поділля 27 літ було в руках турків-
Турки осіяйся в кращій частині Поділля па Наддн стряшціїпі. Кш‘я-
мець став столицею краю. Турки більше дбали про добробут краю,
ніж поляки.
Боротьба Дорошенка з Польщею та Москвою. Поляки, не маючи
скли самі вшнати турків, стали шукати помочі у Москви. 1673 року
польський воєвода Ян СобсськиЛ розбив тури в під Хопшом. 1674 ро-
ку вчі, ставши вже королем Польщі, оцпяв у Дорошенка Умань, Чер-
каси, Бар. Винницю, Немирні, Брацлав, Кальник, Шаргород, Равіків
інші міста. До нього пристав уже був і Могилі в, але турки швидко
^.дібрали назад усі Подільські міста. Гого ж року Москва вислала про і
ти Дорошенка свого боярина Ромодановського з гетьманом Правобе-
режної України Самшіаовичем. Прихильники Москви оповістили Сд-
мойловича гетьманом обох У країн Він обложив Дорошенка в Питті -
римі. Дорошенко, побачивши, шо нема сили змагаться, скорився
Москві. Його заслали в Московщину, де він і помер.
Кінець Хшльї? щенка. Швидко після того і поляки замирилися з
гірками. За турками зосталося Поділля з Камінцем
Турки поставили Юрка Хмельниченка правити Брацлавщиною.
Кірко обрав м’сцем свого перебування Иемирів. Правити Юрко не вмів,
допускався несправедлпвостей і жорстокости. За одну тяжку кару
над багатим євреєм, що позичав х'рошей туркам, турки присудили
його до смерти і кипули в Кам'янці» з мосту у водоспад.
Боротьба Польщі з Туреччиною за Поділля. 1681 року Москва
підписала з турками мир па 20 літ. Границею між Московщиною та
Туреччиною призначено було Дніпро.
Поляки нілк не хотіли погодиться з тим, щоб Поділля зостава-
лося в турецьких руках. Вони швидко зламали свій мир з турками і
почали з ними боротьбу за Поділля. Кожен король вважав своїм обо-
в'язком чести добиваться Поділля. РСороль Август ІТ, вступаючи на
престол, навіть пообіцявся поверну гь Польщі Кам'янець та Поділля,
звелів навіть заготовити медаль для майбутньої перемоги над турками,
але всі спроби його одібрати Каммшець пропали марно.
1699 року московський цар Петро І розбив турків під Азовом.
Бажаючи увійти у спілку з Польщею для війни проти шведів, вія
примусив турків повернути Поділля Польщі.
Зиов шд Лальщоп». Поляки, забравши Поділля від .турків, знов
стали тиснути українське населення. А щоб вопо не мало оборонців,
накажоиу козацькому гетьманові Самусеві звелено було роспустпть
козацьі-і полки і скасувати козацьке військо. Народ з тим не згодився.
Почалося повстання під проводом полковника Палія.
В той. час Польща вкупі з Москвою воювала проти Шведів.
Народне повстання на правобережжі швидко розрослося, особливо
серед подолян. Самусь присягнув московському цареві Петрові І
і скорився лівобережному гетьманові Іванові Мазепі.
Посстання Наддністрянщини. Повстанцю на те не зважали. Вони
ляли Бердичів і а Немирів. Наддністрянські села самотужки розга-
няли своїх панів та євреїв. На всім правобережжі, від низу Дніпра та
Ьша ож до Случі, поляків та євреїв повибивали й повиганяли. Тільки
люта зіма примусіла повстанців рос пороши гвся і. допомогла поляком
приборкать повстання. Повстанців тяжко карали:’ вішали, чіпляли да
гаки, ся жали на палі і т. и. Подекуди вирізували цілі села за сімка-
тії до повстанців. Населення втікало за Діпстер в Мол дану. Береги
Дністра від ./Кваидя до Ягорлика геть спустошілп, як після татар-
ського нападу.
Польські ламп, повернувшись на свої землі і побачивши таку
руїну та занедбалість власного господарства, оповістили папере?.’ р
постановам своїх сеймиків „прощення" втікачам і всякі „слобод г.
Ллє населення поверталось неохоче, і то липі після того, як звідти
вкбіралося польське військо.
Палій. Де-які втікачі, іцо поверталися назад, згуртувалися коф
Палія, осідали навколо нього і ірд його проводом поволі вигас ли
польське військо далі.
В той час у Київ прибув гетьман Лівобережної України Іван
Мазепа. Вш закликав до правобережні полки. Па.род зроаум’В
той заклик, як гасло до повстання. На чолі з Пз.Ліем повстанці захо-
пили Білу-Церкву й околиці. Поляки, які були у спільні з Москвою,
вдалися до Петра і з проханням, аби приборкав повстанців. Пет-р < І
наказав це зробити Мазепі. Мазепа закликав Палія до себе, «тречку-
вав і од: слав у Сибір. Проте повстання не притихло. Користуючись
війною Польщі й Москви з шведами, повстанці вигнали з Поділля
геть польське військо.
Втікачі із-за Дніпра та із-за Дністра поверталася назад, осідати
на старих землях і заводили козацьке самоврядування.
Шадчйка і Орлии. Тим часом лівобережний гетьман А! азе па
вейшов на бік шведів. 1709 року під Полтавою Московське військо,
розбило шведів і козаків Мазепи. Шведський король вкупі з Мавшою
втік у Туреччину. Там Мазепа помор. На його місце козаки обрпіп
гетьманом Пилипа Орлика. Орлик зібрав де-які козацькі сили і рушив
проти Петра І. Віч швидко перейшов усю Наддністрянщину";, але так
само швидко розгубив і своє військо. 'Рому мусів пін вернуться за
Дністер у Молдову. Тим часом па Поділля вступило польське військо-
Воно заступило Врацлав, Немирів та иячі місця Поділля. Петро І ітт
на Прут. Там йому не поті щастило і від ледве вернувся назад. По до-
розі назад пробував у Кам'янці та Наганові.
Руїка. Після Прутського походу Петро І видав паказа, яким усе
Правобережжі, опріч Київа, поверталося назад Польщі. Польські панн
шюв запанували па Поділлю. Козаків уже не було. Оборонять нарОц
69
не було кому, . він мусів тікати за Дніпро. Тікали цілими селами.
Забірали з собою все, що можна було взяти па пі іводу. Розбіратн
церкви ь. вивозили. Чого ж не могли взяти—хати та ИПШІ бу-
динки та господарські речі, те палили, аби ніщо не досталося панам.
Переселенцям помагав і лшобережний гетьман Скоропадський. Він
звелів перевозити но черзі всіх, почавши аж і :і найдальших, тоб-то
з наддністрянських. Після того переселення Поділля геть спуіпто-
ш їло. У Мспі.'нвській окрузі, яка. була до того часу найбільше за-
лїодненріо, зосталося 178 дуіп обох полів та в самому Могиіеві 2о2
душі
Земл: зосталися порожні. Пани знов оповістили ..слободи1*. Люди
хоч і боялися панів, ал<* поволі стали вертаться й заселяти Поділля.
Панщина та спольщування. Згодом, коли людей повернулося чи-
мало, иани „слободи" скасували, а натомість запровадили панщину.
Поліські* ианство знов узялося навергати український люд на
католицтво та польщизну. Для того воно не допускало Україну в
сейми, в суди, та всякі адміністративні посади, кепкувало з в-рп, по-
невликтося над українськими православними священиками і т. и.
Польські ксьондзи т. іозуїтн, щоб нівидче наверну гіг українців на
іюльщизну, виряджали особливі польські школи. В ті школи вони
приймали дітей польської та української шляхти. Там вони привчали
.українців ,о того, щоб вони думали, що все польське, католицьке
краще за українське, нравос гакне. Серед іаких шкіл особливо ві-
докі були Г>арська, в який 1782 року вчилося 353 учня, та Ніарго-
родська де 1784 р. було до боо учнів. '
Псш.і утиски та єзуїтські ні колії призвели до того, що майже
все українське панство спольщіїлося. Заради польської ласки та вся-
ких впі’о і воно упкло від свого народу. Польські пани, бачивши те.
їмо нема кому оступаться за український нарід, поневірялися над
ШіМ. як хотіли.
Гайдамаки. ІТомімо навертана*! на польщпзяу папи вимталл рід
українського люду тяжкої праці, люто карали за найменні провини і
не раз кривдили його тільки з своєї панської примхи. Це призвело
до гаго, що люди стали п,катп від панів у ліси. Там вони збіралися
ватагахін і, за дош мої ою запорожців, робили нас коки на панські
івори, росдравлялися з панами і пхекали їхні маєтки з димом. Таких
утікачів прозвано гайдамакзми. Гайдамаки вперше змінилися па По-
діллю. бо там панське свавільство було найгірше.
Спершу гайдамаки метилнеч тільки :а власні кривди на своїх
ланах, убивали їх, грабували, палили і г п. Згодом же вони стали
70 —
виступати взагалі проти польською правління, проти польськіх по-
рядків: добивалися права й волі всьому українському народові.
Верлановв повстання» 1733 року в Польщі обіпрали короля. Одна
партія висувала на короля Станислава Ліщинського, а друга тягла
руку за саксонським королем Августом ПІ. Спинилася колотнеча.
Прибічники Авгусїа ІП кинулися за допомогою до Московщини.
Московська цариця Катерина І послала в Польщу своє військо, щоб
воно розігнало приятелів , Ещішського й допомогло Августові ПО
Військо те вступило на У країн;.. Московський полковник Полянський*
взявши Умань, звернувся до Українського народу з проханняц до-
помогти йому проти поляків партії Ліщинського. Для українського
народу всі польські пани були однакові. А тому він охоче став ви-
ганяти їх усих, не розбираючись, до якої партії той чи шнній лай
належить. Панські масткі палили під ряд, не розбіраючис-ь, якого
вони пана.
На Поділлю це повстання особливо поширилось в околицях
Ьам4япця, Проскурова, Межибожа та в инших місцях теперішніх цо-
] -тів Л ати пінського, а особливо Брацлавського.
Старшина надвірних козаків князя Любомирського в Піаргсцод*
Верлан, прочитавши листа Подяпського. оповістив себе* полковником,
скликав до себе надвірних козаків із маєтків сусіди х магнатів
вербував селян, склав цілий козацькая полк. і. оповістив йому, до
має грамоту від. цариці, аби вигнати з Под лля всіх поляків і євреїв
• приєднати його до Московщини. З тим полком Верлан перепічок
Брацлавське воєводство, руйнуючи маєткі шляхти гіа розганяючи
поляків і євреїв, пройшов Подільське воєводство, розбив зо скілька ?а-
гонів польського війська, взяв Броди й Ліванець і пустив свої за-
гони до Львова та Когянця.
Тим часом московці помирилися з поляками. Поляки тоді по-
прохали московців, аби вони приборкали гайдамацькі загони й ути-
хомирили селян. Московське військо стала виловлювати гаї'щамаків і
карать їх. Тоді Верлан утік у Молдаву, де-які. гайдамацькі ватажки,
як наприклад Сава Налий, перечкиш’лдея па бік поляків, а решта а
дрібними ватагами поховалася по лісах і. звідти робила свої наскоки
на панські маєткі в околицях (-аврані, Пемирова, Гранова, Рашк<ва
та Могил ева. ,
Сава Чад ей, перекину вішня, на бік поляків, люто к&рав гайда-
маків. Годі один з гайдамацьких загонів на чолі з запорожцем Гнатом
Голим, наскочив на с. СтепашпИ, де перебував Чалий, і вбив його,
а маєток спалив.
Гдйдаїзгччика, то збільшуючись, то притихаючи, стала звичай-
ним з’явищем на Поділлю. 1750 року гайдамаки хазяїну вали на Ьрац
лавськін воєводстві, спалили Умань, перебили чимало ксьондзів та
ианів, пограбхвали Гранів, Винницю, Лятпчів та пнші місця на
Поділлю.
Московсько правительство, допомагаючи польським панам, нераз
ітилало проти гайдамаків своє військо, паніть запорожців. Запо-
рожці, хоча й співчували гайдамакам, бо не раї і самі їм допома-
гали, проте, вволюючи волю Москви, виловлювані гайдамаків. Так,
наприклад. зробив і відомий запорожський осаул Петро Кальнк-
іневський, котрий згодом був останнім кошовим Заіюрожської ♦ ічі.
Іян зруйнував найголовніше гніздо іаидамаїлв на острові р. Бога
між його порогами, укріплене гарматами м засіками. Проте гай гамаки
ще не раз після того давали про с< бе знати.
Коліївщина. Найбільше гайдамацьке повстання відбулося 1768 р.
В той час польський сейм змушений був Москвою дати де-які
права православним у Польщі. Щетина польського панства, на чо.іі
з каьГянецькім католицьким біскупом Адамом Красикським, висту-
пила проти того. Ті пани заклали в м. Барі конфедерацію, тоб-то ок-
рему від правівельств і спілку, з метою скинути короля ІІОНЯТОВСЬКІто,
ящій прияті зював з Москвою, і скасувати подаровані православним
права.
Москва вислала Понятовському на поміч своє військо ^Московці
закликали український народ допомогти їм проти конфедератів.
У краївці охоче виступили проти поляків, не розбіраючи, хто з них
конфедерат, а хто ні. Запорожець Максим Залізняк, за допомогою
ігумена Мотронівського монастиря Значно-Яворського, зібрав велику
гайдамацьку вага і у і з іг^ю рушив виганяти панів. До нього, швидко
пристало чимало люду. Від спалив Лисинку її підступив під Умань.
Сотник надвірних кбзаків Иотоцького Гонта перейшов з козаками на
бік. гайдамаки;. Умань спалили, панів розігнали. Дрібні гайдамацькі
ватаги розійшлися по околицях Трапова, Теп.тика, Даше ва, Тульчина,
Маиастирнща, Районна, Конедм, Божувки, Жидичипа, Ладижина.
Брацлав, Винниця, Мої плів, Бар, Жванець, Саврань, Ііемпр.в і инші
міста палали в огні. Б 1>алті кілька день господарював запорожець ніі
СОГБЖС Шило.
Гайдамаки оповістили Залізняка геїьманом України. Тим часом
конфедератів у Польщі було розбито. Тоді пнпи польські пани ио-
ьрохмли московців, щоб вони вгамували гайдамаків. Московське вій-
<ьк« хитрощами Й ооманом підступило до гайдамацького табору. Мо-
-- 72 —
сковський генерал прикинувся приятелем гайдамаків, запрохав до
себе на вечерю Залізняка, Гонту й. пишу старшину, а коли вони
прийшли, звелів їх усих заарештувати. Залізняка вій вислав у Сибір,
а Гонту, як підданого правобережної України, що була під Польщею,
видав полякам. Поляки присудили його до лютої смертн: в-друбувати
по су ставах руки, ноги, а після того вже голову. Ту кару замінили
четвертувавиям і скарали в с. Сербах, Могилівського повіту.
Перший поділ Польщі. Москва за свою поміч польському ирави-
тельсіву проти конфедератів, по умові з Австрією та Прусією, 1772 ри-
ку одібрала собі від Польщі. Піду Русь . виговорила право наглядати
за всім, що робиться в Польщі. Австрія й Прусія за свою згоду на
те одірвали й собі по шматку Польщі.
Частина поляків, обурена тим, за згодою Пру сії. зробила пов-
стання проти свого правительства. 1791 року вони змінили де які
державні закони Польщі так, щоб обмежити панське свавільство.
Польські магнати були проти того. Вони зібралися в м. Гарговиці на
чолі з Гщаницьким, Г'жеву^ьким та Феліксом Иотоцьким і ухвалили
прохати Московщину, аби вона, знищила нові1 закони. Московщик.і
переговорила з Прусією та Австрією і за. спільною згодою вступила
в Польщу. Московське- військо взяло Вільну, Гродну, Волинь 1 И<Н
ділля. Генерал Дерфепьдси захопив польську гарматшо в Врацлаві,
Краснім та під Кахґяпцем, обложив КамЧшець і 21 квітня 1793 р.
примусив*без бою здаться Кам-япецьку залогу з комендантом Золот-
шщькпм. 10 серпня того ж року московш взяли Варшаву. Швидко
після тої о сусіди Польщі вдруге одірвали від неї по шматку. Москов-
щина взяла тоді до себе Мінську губернію, Волинь та Поділля.
Приєднання Поділля до Московщини. Так Поділля перейшло знов
до Московщини. Із у сих земель, одібраних 1793 року від Польщі,
Московщина склала гіірп губернії: Ізяславську, Волинську її Ьраилав-
ську. Більша частина Поділля увійшла в склад Ьрацлавської губер-
нії. 1 оловнпм містом призначено було Винницю. Там посадили москов-
ського губернатора. Суд та адміністративне порядкування зоставили
те саме, що було й за Польщі, польське.
Снасувачня Польщі. 1795 року Польща рос почала знов війну з Мо-
сковіппяоіо, щоб одібрати назад забрані в неї землі. Кінчилося тим, що
М лсковщіша вкупі з Австрією та Пру сією остаточно поділили між собою
й решту Польщі. 8 того часу зовсім зникла з світу польська держава»
Після третього поділу Польщі Поділля розділено бу 10
на дві губернії Врацлавську іі Подільську. Головним містом
Брацлавської губернії призначено було Брацлав, але тимчасово
— о) —
всі інституції зосталися у Винниці. До Ьрацлавської губернії о дійшли
повітові міста: « іітин, Хмільник, Сквира, І айсин, Тульчин, Ямпіль,
Мотилів, Махяівка, Липовець, Петнгори й Берпіадь. Д° Подільської
і уб?рвії— Камшнець, як губерніальне місто, Лятичів, Кременец, Про-
скурів, У пій ця. Вербовоць, Грудок (Городок), Ліньків, Старо Констял-
тинів, Базалія й Дубно.
Під ^оснсвщішою. Скріз заведено було московське порядкування.
>гмлі і майно тих панів, які брали участь у повстанню 1795 року,
секвестровано Н передано московцям.
Для порядкування справами православної віри встановлена була
окрема єпархія Подільська. В Шарт,ороді одчинено було духовну
семииарію. іноо року ту ссмшіарію із Шаргорода перенесено в Камі-
нець, а в Шар городі засновано духовну і пколу.
Багато католицьких та уніатських ма пастирі в зачинали, майно
їхнє конфіскували її передали адміністрації та православним мана-
стирам, церквам і т. і. Кам'яне цьку католицььл єпископську катедру
•скасували. Натомісць католицький біскуп мав жити в Діяти чеві 1
керувати катод яками в Подільській, Брацлавськіії та. Повне кепській
губерніях. У в'ятське митрополичу катецру та уніатських єпископів
теж скасгвали. Па. томісць давали всякі льготи православним. >аво-
дп. ч-і праві •славні маьастпрі і т. і. Одначе даючи всякі вол внести цра-
г.О'хтавнііі вірі, московське правительегво не давало ніяких нолегко-
•стгй українському народові. Він, як був кріпаком у польських панів,
так і зостався. Пани та ксьондзи спольщували його, як і раніш, з
т‘ею хіба р.іїкцицею, що де не мали права та сили, там брали хитрощами.
За царя Павла 1-го багато з тих поляків, що за Катерини II було
засуджено на кару, помиловано. До 11.(00 їх повернулося із заслання;
де кому вернули навіть маєіки. Католикам та ун.ятам повернули де
яіз їхні права, католикам, більше, ніж уніятам.
Польська освіта. 1-ьоЗ року на Московщині засновано було міні-
стерстві) Народиьої Освіти. Бею Московщину поділили на 6 освіїяих
округ. Поділля одійшло до Віденської округи. Попечителем тієї округи
призначено було поляка Чарторийського. В освітних справах йому
найбільше помагав його найближчий співробітник „і вловний візи,
тато]) шкіл Кяївської, Волинської та Подільської губерній", те:к
иоггяк—гГ-адеуш Чацький. За нього зреформовано й засновано було зо
скгіьпо ,.іюві'іовііх шкіл*, гімназій—у Винниці, Бару, Кам'яній, Не-
мкрові, й Мсжибожі та 126 парафіяльних шкіл. Освіту прввадиии
скрізіз на Поділлю польською мовою.
Чацький завзято працював для поширення польської освіти.
Мо всіх школах він запроваджував національний польський д>х. Він
тбав про те, щоб усе освічене Поділля дбало себе поляками.
Українське панство вже \о того було онольїцепо. \ле зі^та-
валося ще українське міщанство, яке держалося своєї мови, своїх
звичаїв, свого народу. Ог Чацький намагався польською освітою одко-
лятн його від українського народу, аби швидке й увесь парі д той
на йольщизву перевести.
Повстання І831 року. Поляки не могли погодиться з тим. зц*»б
Кольша зовсім згинула Нони все мріяли. що от-ог вона вибудується,
і готовились до того.
1831 року поляки підняли у Варшаві повстання для відб^давання
Польщі. Повстання перекинулось і на Поділля. > повстанні найбільшу
участь узяли польські лапи, шляхта, духовенстві» та вінка молодь,
навіть учні барської га ішшгщької гВшазій. Паро і же в самій Чольщг
ноставнве-я до того ооерожно, а на Поділлю український д&род і з »в-
їїм став проти повстанців. На Под:ллю зібралися лиш невеличкі ватаги
повстанців. Із Польщі на поміч їм два рази намагався пробиться
один із керовншев повстання—Дверницькпй. Але оби іва рази його
московське військо прогнало в Австрію.
Московське військо швидко розбило скрізь повстанців. Шсля
того московське правительство секвеструвало на Поділлю масткі про-
воднрів повстанняІа щж.і:н, Межибіж, Межирів, Гранів, Зіяьків,
Савраиь і нпч. і повернуло їх на військові поселення.
Опріч того, скасовано було зб скільки католицьких манасіирів
та косцьолів, Віденський університет, знаменитий доброю наукою та
великою книгозбірнею. Кременецький ліцей, а згодом і всі польські
»кколп па пнівщипі, Волині й Поділлю. .Замість тої о засновано було
нові школи, в які посіавлено начальниками москоьців, збільшено
число лекцій московської мови, запроваджено виклади московської
історії та статистики (географії) московською мовою і т. /ї.
Таким чином, московське правительство, касуючи на Поділлю
кольш.изну, не відновляло прав українського народу, не заве,ціло там
його мови, не дбало про розвиток його культури, а впроваджувало
екріз Московщину. Україш-ький народ перепрягали із одного ярма в
друге, з польського в московське.
Скасування ріії. інзп рої у з наказу царя МикоЛи І скасовано
бдло скрізь унію. Од уніягів одібрали церкви, монастирі і т. і. і при-
лучили їх до нр вославної віри. Хто том; не корився, того карали й
зе сипати в Сіг'-ір.
— 75 —
доти. Після приєднання Поділля до Московщини жит-
тя веляяськс не покращало а ні трохи. Воші так само зоставалися
кріпаками поміщиків—поляків, як і раніш. Московські порядки заво-
дилися тільки з верхи для польського панства, а селянство, як і ра-
ніш; мусило у всьому слухаться своїх ланів-поміщиків.
Капелюх. Польські паші та ксьондзи без жадної перепони тис-
ну лм український нарід і н.хто їм за те й слова не казав. Од вщю
мірної роботи та знущання люде тікали в степи га в ліси. Там. вони,
як і раніш, гуртувалися в ватаги і. гайдамакували. Грабилн поміщи-
ків і не раз допомагали бідним селянам. Серед тих гайдамаків десь
коло 2820—1885 року особливо вславився Кармелюк. Він утік од сво-
го она, жив по лісах то самотою, то збіраючіт ватаги товаришів
і громив тих поміщиків, які знущалися над народом. Награблене
дооро роздавав бідним.. Населення його любило й помагало перехо-
вуваться. Кілька раз папи його ловили, запіралп в тюрьму, навіть у
Сибір засилали, але він усе вертався назад. Про нього в народі роспо-
відали, що його куля не брала. \ж ог один шляхтич підкупив у с.
Ксржчипцях удову, до якої ходив Кармелюк. ійд^ері| його там і за-
стрелив „замовленою4* кулею. Про Кармелюка й досі співають у пісні,
яь ьія гайдамакував і ділився з бідними.
Зиюнчекия карщизш. 1839 року видано було наказа, но якому за-
боронялося карати на тіло—бити різками, заковувати в колодки, ро-
гатки і т. и.—тих селян, які жили на землях католицького духовен-
ства. Згодом тих силян вкупі з землею забрали в казну.
і Це трохи згодом обмежено було право вад селянами й усіх на-
ших панів, заведено було „інвентарні правила0. По тих правилах се-
лянин робив на пана тільки три- дні на тиждень. До того ж там за-
значено було, які саме відносини повинні бути між паном і селяни-
ном. Панські права було вкорочено.
&§&знієння нгяяпш та євреї? 1846 року поляки на Познані пов-
стали проти Прусів, а в 1 а личині проти Австрії. Повстання перекину-
лося й на Поділля. Поляки стали тут гуртуваться до повстання
московщкни, а український народ, який ненавидів польських помі-
щиків, загомонів, ідо настав час різать нанйгч
Щоб приборкати польську шляхту, московське правителі ьство ви-
ключило із .шляхетства до 81.000 осіб; скасувало польський банок,
який піддержував панів: обмежило права євреїв і завело для ндх
„межу осілости0, одмінило Литовський статут, по якому до того часу
судили польські суди, а датомісць запровадило московські закони і т. щ
76 —
1861 року но всій Росії скасовано було кріпацтво, але на По-
діл по (через „інвентарні правила1 справа затяглася.
Прохання поляків. Того ж року варшавські поляки прохали царя
Олександра П, щоб він дарував їм деякі національні вільности, дав
раціональне самоврядування, приєднав до і убершїї царства польського
.'итв . Білорусь і Україну. Тоді й подільська шляхта вкупі з като-
лицькпм духовенством прохала, щоб Поділля прилучено було до поль-
оьшьч губерній. КамЧшецькі поляки так були певні в тім, що їх.
приєднають. що в Домініканськім костьолі на мармуровім турецькім
аміюні поруч з датами „1ь72л та „1699е-—роки вступившій її виходу
турків—вирізали що її „1862 *, як рік визволення з шд Московщини.
Пзвотаиня 1863 р. Московський цар нічого полякам не дозволив.
Тоді вони 1863 року підняли повстання. Одначе й тепер до повстав-
їїБ пішли самії тілько пани, ксьон ьш та молодь. Народ український
щ пішов з поляками. Через те повстанців швидко було роз-
бито її покарано.
Скасування пашцнон. Після того особливим наказом 18оЗ року
скасовано було всі права поміщиків па селян, тоб-то дано було і по-
ддіьському селянству волю. Помимо того скасовано всі польські кая-
сі ни. а замісць того засновано в КамЧшці дівочу іімназію і зачи-
нено де які «католицькі манастирі, скасовано. Ііалїїянецьку католицьку
єпархію и прилучено всі справи її до Луцько-Житомирської; скасо-
вано католицьку консисторію й ссмннарію в Каплиці, а на тошем»
засновано православне сниськонське вікаріятство.
ООмосновлекня Поділля. Опріч дівочої жкбвйбї школи в Туль-
чиві, яку засновано було ще 1851 року, засновано таку саму школу
в Нам ниці з 180.4 року; наказано все діловодство в суді і адміністра-
тивних установах провадиш тільки московською мовою. В школах
давіть католицької релігії звелено було навчати тільки по московськії
і т. д. Одначе української мови теж нікуди не пускали. Боялася,
щ » як український селянин почне вчиїьея своєю рідною МОВОЮ, То
чілдко здобуде таку саму осьіту. як і пани, а через те не захоче їх
елухаїься. Боялися, що як український народ учитиметься своєю
мовою, то довідакіься про свої права, про права своїх дідів—козаків
на українську землю і не захоче слухаться Москви, а забажає на
своїй землі сам собі порядок »авагп. Через те все Московщина всієї
сили прикладала, аби обмовко виті» український народ. Все це при-
звело іо того, що поволі Поділля скинуло з себе польську машкару»
яку на нього паїґяло було польське, панство, і стало нашшатн на
себе мані кар х московську.
Польське панство зкапцанїло. На його місце висунулось москов-
ське, та подекуди зденаціоналізоване українське, яке звало себе „тож -
малоросами".
Відродження учраїи. народу. Одначе вкупі з тим. як український
народ оклигував від кріпацької неволі; він з добував собі освіту
таким способом все таки довідувався, хто він і які його права. Мос -
ковське правительство держало його в чорному тілі., навмисно ас
освіти не допускало, забивало голову всякими дурницями про „пан-
ську* та „мужицьку* мову, але помаленьку „мужицькі* сипи вчилиск
по школах та семи паріях, по гімназіях та університетах і таки дові-
дувалися там про свою істерію, про свої права на Под-ллю, на Україні.
Тому з кожним роком, хоч ’ луже мляво, а все таки нарождалася на
Поділлю нова сила—українська інтелігенція. І коли сталася ревцлге-
цід 1917 року, то виявилось, що найбільше українських діячів або
походять з Поділля, або перед тим працювали на Поділлю. Очевидна-,
що до цього спричинилось географічно-етнографічне становище П -
діл ля, де український нарід яскравіще відчував, що він стоїть мгк
двома культурами—московською й польською, а тому ні тій ні другій
остаточно не піддавався, чого наприклад пе можна сказати про Харь-
ківіцпну, або Лівобережжя взагалі.
Кавя*янець на р. Смотричі, в 436 верствах од Енїва, на По-
дільській залізниці, в 18 верствах од Цйсіра, головне місто По-
діллю по адміїястраційяому управлінню краєм.
По природньому становищу належить до найкращих міст України.
Особливу красу надають йому високі стримки скелі берегів С-мстрича.
який кіад^ем оповиває головну частину Кам'янцл—Старе місто.
Навколо Старого міста по-за Смотричем лежать нпчі частини Камс-
янця: і) Польські Фільварки з передмістям Біланівка, 2) Повий Пляи
з передмістям ЦаганФкою, Солдатською Слобідкою та заліявичою
станцією, 3) Руські Фільварки, та 4) передмістя Підзамче з старовин-
ним замком та кріпостними валами.
В Старім місті скучєно більїність адм'нФтративпих устане з. Тут
старовинні церкви та коси води, мінарет при катед-рильнім коецьолБ
ианятка турецького панування, старі будівлі, руїни веж та стін пав
круги міста і т. инпт.
Старе місто злучене з ПольськИлЧИ ййльварками камінними
«ходами но скелях та дерев'яним „Старим"' мостом: з Новим-Плином—
високим „Новіш мостом4’; з Руськими Фільварками сходами та не-
великим місточком для пішоходів; з Підзаччем- -мурованим мостом
який зветься „Турецьким’1.
Гелер місто Кам-яігець заступав до 3590 десятин землі. 1912 р.
б ньому було 49 249 мешканців: православних—17.274; католиків
*.1з 3: євреїв— 23.430; лютеран- 378: магометан—36: караїмів—14: армя-
жо-гршорія я—4.
До війни Кам'яної іь був за 35 верст від залізної станції ,.Ларга‘
Г'орговля йшла мляво. Оборот за рік досягав лише 41Ц міліонів кар-
бованців. По місту Проведено електрику І телефон. 24 червня „1Ш
Іванця” буває найвизначніінпий ярмарок, на який особливо багато
зноситься всяких кустарних виробів: килимів, рушників, сорочок, по-
лотен і т. іи.
Із заводів і фабрик значні є: чавунно-плавильна (рудня), 3 бро-
варні, 2 свічкарні, 3 цегельні, фабрика сельсько-господарських машин
та. ишн.
—друге місто па Поділлю по культурио-тор "овочу, істо-
ричному та адміністративному значінню: в 207 неп. від Київа, в
206 вер. од Кам‘яшія, на Кій’во-Одеській залізниці, на берегу р. Вуга.
Місі о складається з „Городуф Садшв, Замости, Лапок, Дубовецької
V лободи та „Старого городу4'-.
Винницю засновано десь не пізніше XIV віку, мабуть чи не
князем Федором Коріятовичем. Напевно лиш відомо, що Вітовт пода-
рував Винницю кн. Дмитрові Корнбуюві. Після смерти Дмитра Ко-
рябута Винницею володів син його Федько „Подільський*1. Вій укрі-
пив місто двома замками: один збудовано було на вчені Богу, а
другий у Старім городі. Обидва ті замки 1421 р. знищено було тата-
рами. В XV! віку міський замок було відбудовано, але він уже не
мав такого значіння, як раніш. 1С12 року у Винниці ростаїлувалися
ієзуіти: вони заклали тут свою резиденцію і влаштували .школу. Проти
того 1616 року православні заснували у Винниці Спасівський мапа-
стир. 1632 року на підмогу ієзуїтам прийшли домипікапці і влашту-
вали свою школу. 1635 року Михайло Кропившіцькпй заснував другий
жравославнин манастир, панянський, Благовіщенські’ й.
1648 року Винницю взяв загін Кривоноса й Ганжі. 1649 року
ІеЗу’ТИ перетворили свою школу в колегію і обгородили її високими
мурами, які стоять і до свого часу. За тими мурами поляки перехо-
вувалися від гайдамаків. 1650 р. під час поділу, України на полки,
Мийниця увійшла, в склад Кам'янецького полку, а з 1651 року сама
79
сґ&нн полковим містом, з полковником славним Іваном Богуном. 1654
року поляки відняли Винницю од козаків і держали її в своїх руках
по 1672 рік.
Шспя королівського універсалу про роспуск козаків, коли ио-
чааюся пар<»дне повстання (за гетьмана Самуся). повстанці розбили
Винницю й спалили її. Замки гель зруйнували, липі сліди зосталися.
Після приєднання Поділля до Росії в 17 93 р. Винницю призма-
ясно було в 1796 р. повітовим містом: 3 того часу вона почала рости,
але особливо стала шириться і розвиваться в останні роки перед
ВІЙНОЮ.
Винниця, після пам‘янця, найкраще місто на Поділлю зо всіх бо-
ків, перше по населенню, перше й но торговлі. По підсонню його за-
лічують до курортів 2 розряду. Особливу красу містові надай р. Б і'»
з чистою, як шкло в(цою. в якій лікарі радять купатись слабим. Око-
лиці Випивці надзвичайно гарні.
Тепер місто заступає до 3936 десятин землі. 1912 року воно мало
4$Й6 мешканців: православних—18175; євреїв—22308, католиків—6620,
старо “і рів—692, лютеран—768. арияпо-грпроріяп —204, магометан—191
•і& кн. Торговий оборот сягав до З міліопів карі на рік. Торгова
околиця Винниці невелика, але переважає оптова торгівля мануфак-
тури й заліза, через що все північне й осередкове Поділля горнеться
до Вннниц.. із заводів та фабрик зпачніщі: 4 цегельні, гуральня, се-
легціоппий завод, тартак, суперфосфатний завод (єдиний на всю Укра-
їну), 2 броварю, чавуноплавільня, машино-будівельня та пч.
^НСигрнина—місто в 250 верстах од Кківа, 115 в. од Кам'яиця і
41. верствах від Вивпиі’і, на залізниці Київ— О юса. Має велико зна-
чіння, як: узлоьа станція. Заступає до 536 десятин землі. 1912 ропу
мала 27(95 мешканців: православних—10513, євреїв—10025, католи-
ків 6570 та іпі. Вапняний завод та лупальня вапняку.
^росиуріз в зі-9 верствах од Кінва, 93-х од Кхм’янця, на заліз-
ниці Йків—Жмеринка—Во.точчськ, па низькій болотяній місцевости,
при зілля пню р. Плоскої з Богом. В склад міста входять передмістя
Ракова, Дубова і Висока.
Проскурів існував уже в XV* в. і називався ДІлоскурів* од назви
р. Плоскої. XVII в. Проскурів та його околиці настільки спусті тп, що
для його заселення викликано було поляків із воєводства Мазовець-
кего. Покоління тих поляків проживає, як в місті так і в його око-
дзцях і досі під назвою мазурів. 1793 року Проскурів приєднано до
ІЧсії й призначено повітовим містом. В Проскурові до сього часу
видко руїни фортець. Но переказах <тарих людей відомо, що там, іс
гепер косцьол, раніш стояв замок, збудований графом Замойськіїм.
Тепер Проскурів заступає до £098 десятин землі. 1912 року меч-
канців було 40083, а саме: православних—11037, євреїв—£0625: иатб
ликів—8005, лютеран —127 та ин Но місту проведено електрику і те-
лефоя. Торговий оборот перед війною сягав до 51А> міліон.в кар",.
Проскурів пайважппшій торговий центр півночі і Індія ія. Особливо
велике значіння має в експорті зерна та в постачанні на око.шц б -
калії, гасу, ліву і т. мн. В останні часи він значно відбудувався її
прибрався. Взводи г фабрики є такі: цукроварня, рафінадний заво і.
чавулонлавилвия, 2 мапіднобудівельш, б парових млинів, цеге іьп ,
броварня, сельсько-госнодарська машинобудівельня, череінічно-кафил-
шій завод і пнш.
' Погмяів—місто в 358 верствах од Кпїва, 133 в. од Ійвґяпдч, їм
лівому березі Дністра, на залізниці іКисришш Новоселиця. Навкоуиі
його кілька передмість: Горби. Карантин, Каріїівсіжпй яр, Печія, Оз .
ринецька гора, Пології, Остр в, ПІаргородська гора. будовано Моп -
і їв па прпкінц? XVI віку молдавським тсиодарем Яремою Могилою.
Він оддав місто Степанові Потоцькому у придане за дочкою Марією.
Повий і осподар збудував у місті замок і шшав й.но в честь свщю
т -стя ..Могилевом". Стоячи на торговельнім шляху із Молдавії па
країну, Могплів швидко кшюв у гору. Сюди стали наїздити ч>ло>-
сторонні купц.. 1648 року в Могилі жі засновано митницю і він < ? в
осередком Поліиля. В часи козацької боротьби 1650 р. МоМлів при-
брали до своїх рук козаки. З 1654 р. до 1699 р. Могилів надсікав то
козакам то туркам. XVIII в. Могилі в постраждав од, чуми, та 1784 р.
від великої новілі Дії стра. Чужестородні купці з переляку вибралися
з Могилева. З того часу він став ш (упадати. 1793 року йогплів п-
рейшов до Росії і його призначено було повітовим містом. 1800 року
казна одкуппла Могилів у графа Нотоцького за 587200 карб. 1$08 р.
Мотилів д.ул:е ш.юрів і з того часу іцо гірше занепав. Тепер він за-
скучає до 676 десягпп землі. 1012 р. мешканців було 34529: право-
слав лих—13 ПО, євреїв—15845, католиків—5203 та инш. В тор гов.чі
має значіння як центр сплаву по Дністру хліба. Торговий оборот ся-
гав перед війною до 4’/-2 міліонів карбованців. Торгує переважно х я
бон. особливо з Молдавою.
’-ківоди й (рабрикії є такі: з бр(/варі-і;, з чануноллавільш, 3 ма-
ішіпобудівельні, тартак та лиш.
Ноза-У&адя (<Т«гшвц:)—місто в 126 верствах під ІСьїга, в Со верс.
од Кам'ячщг, в 35 в. од зал'зшгіої станції Гешайгород. В скл «д міє'їіі