Слово до Вп. П. Читачів.
В цікавий мент нашого політичного життя ви-
ходить оце подвійне число „Рясту", а саме: в часі
виборів до законодатних польських тіл — до сейму
та сенату. (Між іншим — з причини переобтяжен-
ня друкарень в Коломиї передвиборчими друками
й це число виходить, яко подвійне й.дещо спізнене).
В цих виборах, в протилежність до року 1922,
взяли участь і українці Галичини. Але ж як фа-
тально вийшли з них! Ледво 5О'7» здобули тих ман-
датів, які належали би відповідно до кількости укра-
їнського населення Галичини.
В чім причина?
Ось тут ми якраз спостерігаємо цікаве явище.
Пригляньтеся, Дорогий Читачу, до цих давноминулих
подій, що їх описує в цій книжці Вш. Автор. Ви по-
бачите таке: споконвіку сусіди наші (головно поля-
ки й москалі) визискували українців, якоробучу або
військову силу, спбконвіку заманювали ріжними обі-
цянками й потім дурили, споконвіку уживали, яко
гній, для розвою своєї культури, народности й дер-
)кавности. А легковірні українці все лили воду на
^ужий млин, а самі все ділилися на безліч груп, та-
борів, орієнтацій, які взаємно поборювали й нищи-
ли себе, у своїй внутрішній колотнечі.
Ця сама причина, а то: неймовірне розбиття
українців на групи й партії (при чім так само серед
них є і москвофільські — і польонофільські І), потягла
за собою поограну і в цих виборах.
Не вибори самі по собі важні, а оця віковічна
незгода, відсутність національної солідарности, від-
сутність віри в себе, орієнтація на ріжних „варягів"
і нарешті багато, багато опортунізму.
Тому з великою увагою треба віднестися до
(слів Вш. Автора, де він закликує користати з най-
ліпшої життєвої учительки — історії.
Може ж аж нарешті історія нас чогось на-
вчить і спричиниться до нашого обєднання й взаєм-
ного пошановання, що дасть нам ліпшу будуччину.
Бібліотека для всіх. — — Популярний місячник
===== під редакцією ІВАНА ЗУБЕНКА. =====
Випуск 5-6. | Лютий-березень 1928. р. [ Ціна 1 зл.
Др. Андрій Чайковський.
І.	МОСКОВСЬКИЙ ЦАР
ДМИТРО САМОЗВАНЕЦЬ
н. ХОТИНСЬКА СПРАВА
Історичні нариси.
Накладом В-ва „ОКА"
КОЛОМИЯ, 1928.
Окладника — арт.-мал. В. Дядинюка.
Всі права застерігається.
Соругі^М 1928. Ьу. О. Кигта Коїотеа — Саіісід
Печатано в Коломиї,
у М. Бойчука, Собіського 44.
Московський цар
Дмитро Самозванець.
Либонь немає на світі такого народа,
де б не появлялися самозванці, себ-то такі
люди’, що підшиваються під якусь важну осо-
бу, котра зійшла зі світа в трагічний спосіб.
У найновіших^ часах знає світ самозван-
ців: цісаревича Рудольфа Габсбурґа, царевича
Олексія, й царівну Татяну Романових і т. і.
Самозванці знаходять послух і мають
успіх та осягають свої ціли у людей на низь-
кім культурнім рівні. Опісля тих самозванців
або демаскується і закон поступає з ними, як
із дурисвітами та ошуканцями, або такий са-
мозванець переходить до історії з невиясненим
обличчам і не можна дійти правди, хто це
був: обманець, чи справдішний чоловік, за яко-
го він себе показував.
Таким перейшов до історії московський
цар Дмитро Іванович, про котрого історики не
згодні, чи це справдішний царевич. чиГрицько
Отрепієв с. Богдана монах-розстрига-ітрозіог
(ошуканець).
Поява цього чоловіка на московсько-поль-
ськім овиді була причиною великої смути,
спричинила довголітню польсько-московську
війну і була чи не першим етапом до упадку
історичної Польщі.
* — 4 —
Ґрунт, на якім подія з царем Дмитром
розвинулася, був до цього дуже сприятливий,
і ця історична цвітка, чи хабуз, розцвілась
могутньою силою. Дмитро Самозванець є для
нас тому цікавий, що він увійшов в історію
не лиш Московщини і Польщі, але й України.
Він причинився до розросту козацької сили
і дав опісля нагоду нашому славному гетьма-
нові Петрові Конашевичеві Сагайдачному ви-
свободити польське військо і королевича Вла-
дислава від неминучої загибелі та помогти
в зліквідованню довголітної жорстокої війни
між Польщею та Московщиною.
Для зрозуміння цієї справи, треба зясу-
вати тодішнє положення і стан московського
народа та тих обставин, які попередили появу
Дмитра.
Тогочасний московський нарід —то сло-
вено-руська вітка, защіплена на фінському
пні, підливана монгольсько-татарською гноїв-
кою, вирощена під мрачним холодним північ-
ним сонцем. Він жив довгі часи в татарській
неволі Золотої Орди, аж його освободив цар
Іван III, з коліна Руриковичів. Висвободив йо-
го на те, щоб наложити на нього ярмо, важ-
кіще від татарського.
Цим страшним ярмом для московського
народу був онук царя Івана III — цар Іван IV,
Василевич прозваний в історії „Грозним", за
його кріваве жорстоке пановання.
Іван Грозний то уосіблений діявол-нищи-
тель, першорядний садист, у якого найбільшою
насолодою було придивлятись до страшних
мук, які він видумував, і яких саме пекло не
видумало б. А при цім цей урод не був позба-
— 5 —
влений геніяльности і, як справдішний князь
пекла, вмів, коли того було треба, одягтись
в рясу богомольця, або послугуватися елегант-
ними манерами французьких королів, через
що нераз перед послами західних держав ви-
кликав справдішний подив.
Іван Грозний поклав собі за ціль життя
зломити безпощадно усяку опозицію. До тієї
цілі прямував усіма засобами, не перебірав
у середниках, які сам видумував, а цей острах
перед владою самодержця і божеську почесть
для царського маєстату вкорінив так основно
в душу московського народа, що із цього ко-
ристали усі царі наслідники, аж до послідньої
великої большевицької революції.
В першу чергу змагався Іван викликати
страх у своїх бояр. На кого лиш глянув не-
ласкавим оком, тому вже був написаний ви-
рок смерти, якщо такий нещасливець не вспів
втекти за межу великокняжої московської те-
риторії. В московській державі не було місця,
де би не доглянуло його всевидюче царське
око, — царські опричники; вишукали б його
хоч би й під землею.
Опричники — це були царські слуги-охо-
ронники й шпигуни, без серця, без примітив-
них людських почувань, жорстокі, як і їхній
повелитель; вони нищили всіх і все „в імя го-
сударя для спасення отчизни“. Як відзнаку
свого уряду, носили собачу голову й мітлу,
їхній отаман Малюта Скуратов відзначався
особливою жорстокістю, аза це його й любив
Іван Грозний.
Історики і очевидці розказують про такі
злочини Івана, що кров од них леденіє.
— 6 —
Те, що загально відоме, як Іван Грозний,
говорячи з послами, проколював їм стопи го-
строю палицею, як на бенкетах прикликав до-
себе нелюбих бояр і шанував їх чашею, в яку
власноручно всипав отрую, то дрібнички су-
проти катувань, тортур, насаджування на кіл,
четвертований, обдирання зі шкіри, нищення
цілих осель, городів і місточок, мордовання
усього живого від людей до собак і курей.
Інший нарої, хоч би на якім був куль-
турно нйзькім рівні, підняв би бунт проти та-
кого знущання володаря й помстив би свою
кривду. У москалів цього не було. Гинули сот-
ки бояр та простого лкду, горіли міста та
оселі, підданці жили у вічній непевности жит-
тя, дріжали, попадали в божевілля, але ніхто
не підняв бунту. Навпаки ті жорстоко мордо»
вані серед важких нелюдських мук молилися
за царя звірюку і благословили государя. Во-
ни бачили у ньому божого помазанника, яко-
му все вільно робити. Коли переводилося
страшні екзекуції на публичному місці, то
опричники зганяли народ, щоб до того при-
дивлявся. А тим часом цар серед сточу і го-
лосіння мучених, коли салі на те не дивився
залюбки, то бенкетував весело зі своїми фа-
воритами, або молився, бив поклони і постив.
Ані історики, ані психіятри не в силі ви-
ясняти того рабського отупіння і пасивности
московською народа.
Цар Іван двічи покидав престіл, писав
листи до достойників церкви і бояр, що не
хоче їх знати та передає їх чортові. Ховався
у свойому Александровську, і або відбував
монаші релігійні практики, або віддавався най-
— 7 —
огидніщій розпусті. А народ плакав, просив,
благав його повороту на царський престіл.
Таке діялося в Московщині перед появою
Дмитра Самозванця.
II.
Цар Іван мав сім жінок. Наганяв або
вбивав одну по одній, наганяв без церковного
розводу і брав собі иншу попри сотки налож-
ниць, які брав собі силою, котру хотів. У ньо-
го було трох синів: Іван, Федір і Дмитро. Си-
на Івана вбив залізною палкою, коли той про-
сив царя-батька, щоб оддав йому командуван-
ня над військом, що йшло на війну з Поль-
щею. Цар вважав це прохання за непослух
і вдарив так, що вбив на місці.
Цар зійшов з світа поганою смертю. Ка-
жуть, що його отруїли. Говорять, що коли за-
недужав в наслідок свого поганого розпусного
життя, заходив до своєї царської скарбниці
і розважав себе, переглядаючи дорогоцінносте.
При тому він проклинав усіх такими страш-
ними словами, що у слухаючих волосся става-
ло дибом.
По його страшній смерти засів на цар-
ському стільці його другий син Федір Іва-
нович.
Він був противенством до свого злощас-
ного батька. Наче б хотів направити’ батькові
кривди і злочини, був добросердним, щедрим,
побожним, приступним. Ніхто не відходив від
нього без щирої помочі. Народ простий обо-
жав йсг", величав пророком, молився до ньо-
— 8--
го, ставав навколішках перед ним під благо-
словенство.
Але Федір був слабкого здоровля.
За його царювання москалі віджили. Кра-
їна стала підноситися з руїни, підносився до-
бробут.
Та не всім такий лагідний цар підходив
до вподоби. Люде, привиклі до терору, не мо-
гли відразу, привикнути до лагідного, спокій-
ного життя, а це теж характеристична при-
кмета московського народа, яка заховалась по
нинішний день.
Бояре, що під Іваном Грозним дріжали за
своє життя, найближчі иотомки тих батьків,
що серед страшних мук гинули, молячись за
здоровля государя, вважали себе тепер за
позбавлених фізичного тягару, за відірваних
од землі, котрим грозить небезпека вилетіти
у надземські простори. Вони не були вдоволе-
ні спокійним, людяним панованням Федора,
вважали його за недотепу, божевільного і без-
сильного. Який же це московський цар, що не
вбиває і не вішає?
Таким перейшов Федір до історії.
Бояре знали про його дідичні недомоги,
не ворожили йому довгого життя і знали, що по
його смерти засяде на царському стільці його
брат царевич Дмитро Іванович, син семої жін-
ки Івана Марії Наґой. Федір був одружений
з сестрою боярина Бориса Ґодунова, що по-
ходив з татарського роду і не був люблений
між боярами.
Федір оддав йому широкі повновласти
і на тій основі Ґодунов виручав царя в дер-
жавних ділах.
— 9
Польський гетьман Станіслав Жолкевскі
у своїх „Рі8тас1і“ (ст. 5) говорить, що Ґоду-
нов не вмів навіть читати. Російські історики
ріжно говорять про урядовання Ґодуноьа, але
годяться у цьому, ніо ще за життя царя Фе-
дора Ґодунов повзяв думку по смерти слабо-
сильного Федора засісти самому на царському
стільці.
У сьому бачив він одну важну перешкоду,
а то восьмилітного царевича Дмитра Івановича,
котрого треба було за всяку ціну усунути з до-
роги, як небезпечного конкурента. Коло того
зачав Ґодунов пильно заходитися. Зачав од того,
що виєднав у Федора дозвіл на це, щоб мало-
літного Дмитра враз з матірю перевести на
життя з столиці до малого містечка Углича.
Цариця вдова Марія Нагая жила там
з хлопцем хоч і в достатках, то під пильним
доглядом Бориса Ґодунова. Вона передчувала,
що її синові грозить небезпека і його можуть
убити. Тому то дуже його пильнувала не від-
ступаючи. До царевичевого двора в Угличу від-
ставлено кількох людей знатніщих, а між ними
німця-лікаря Сімона, котрий у царя Івана жив
у ласці, й поляка якогось Пьотровського, що
побував у московській неволі. За товариша за-
бави приставили царевичеві однолітка хлопчика
Семенка.
Приготовивши так справу, Ґодунов шукав
справників до виконання вбивства. Знайшов
собі до того одного окольничого Микиту Ка-
налова і секретаря стану Данила Бітяговського,
а вже їх ділом було дібрати собі помічників.
Між ними був якийсь Данило Волков. Вони
зразу жахнулися на таку пропозицію, та Борис
10 -
Ґодунов представив їм, що така є воля царя
Федора Івановича, щоб Дмитра спрятати, бо
народ замишлює піднести бунт, усунути Федора,
а на царському престолі посадити Дмитра. Із
того вийдуть несупокої в царстві і воно на іщо-
му потерпить.
Та коли вони й тепер не хотіли в це по-
вірити, Борис Ґодунов прикликав їх до кімнати
царя і тут вистроїв таку комедію, що в їх при-
сутносте говорив щось потихо з царем Федо-
ром, що лежав на постелі, а опісля сказав го-
лосно:	г
— Не хотять мені вірити, що я їм твоїм
государським іменням приказав, скажи їм сам,
що така твоя воля.
Тобі сказав Федір:
— Робіть так, як вам Борис приказав*)
Одного пообіддя, коли царева вдова за-
снула, а царевич забавлявся на подвіррі з ро-
весником Семенком, впали сюди посіпаки, схо-
пили царевича. Данило' Волков його задушив,
а другі його порізали. Побачив це церковний
дяк, побіг на дзвіницю і вдарив у дзвони на
трівогу. Збіглися угличане, піймали розбишак,
і Бітяговського і зараз на місці укаменували.
Борис Ґодунов приказав оповістити, що царе-
вич у горячці сам себе зарізав.
Цією подією дуже схвилювався цар Федір
і приказав Ґодунову перевести строге слідство.
Ґодунов, який сам це вбивство затіяв, доручив
переведення слідства свойому довіреному Васи-
леві Шуйському. Цей Шуйський, не зважаючи
на це, що його батька Ґодунов прогнав з краю,
пішов до нього в службу.
*) А. Хдікіе\¥8кі Різта 1861. Стор. 11.
-- 1 і--
Коли довелось оддати Шуйському слід-
ство, то Ґодунов був певний, що справа вбив-
ства буде замита. І справді по переведенні слід-
ства Ґодунов оповістив урядовий комунікат,
підписаний митрополитом, єпископами, достой-
никами державними і боярами, в котрім на
основі зізнань угличан, цариці й няні царевича
устійнено, що царевич Дмитро в припадку ве-
ликої хороби впав на ніж і забився. Згадати б
треба, що при тім слідстві багато угличан бра-
ли на муки і чимало їх замордовано.
Комунікат той має знаходитися в цар-
ському архіві. Це дуже цікаве для характеристики
урядової правди. Бо кожний спитається: з якої
речі угличане забили каменюками посіпак-вбий-
циків? Чого мордовано і вішано опісля угличан?
Пізніще відгребано тіло замордованого царевича
і похоронено з великою парадою.
Так поладнано „урядово^ справу вбивства,,
а далі наслідок був такий, що царицю вдову,
запроторено в монастир під іменем Марти,
а братів царя Івана прогнано з Московщини.
III.
Так розказують московські урядові істо-
рики.
Зовсім не так представляють справу істо-
рики і очевидці инших націй: полякиДфранцу-
зи, англічани, німці та шведи, які під той час
в Москві пробували.
Ті, що їх Ґодунов вибрав до вбивства ца-
ревича, представили йому, що без помочи нім-
ця лікаря Сімона, котрий опікувався з дору-
чення царя Івана Дмитром, діло не дасться пе-
12 -
ревести і треба того німця до заговору при-
єднати. Ґодунов мав прикликати Сімона до
себе, заявив йому, в чім діло, і погрозив, що
коли на це не пристане, то не жити йому.
Старгій німець аж задубів од такої пропозиції.
Він памятав на ті добродійства, якими його
цар Іван щедро наділяв, памятав на приречен-
ня, які дав цареві, що буде його сином Дмит-
ром опікуватися, бо цар призначив наступни-
ком Дмитра по Федорі. Але під загрозою смерти
з руки московського ката*), він покірно при-
став, та в душі передумував над тим, як би
царевича врятувати.
Цю тайну відкрив Сімон царевичеві, при-
казав мовчати і порадив ось як зробити: хай
царевич перед спанням перемінить свою багату
сорочку з своїм товаришем Семенком, а коли
Семенко засне, хай вкриє його своєю шубою,
а сам сховається за піччю, та дивиться, що бу-
де. Та при цьому хай нічим не зрадиться. На-
віть тоді, як прийде цариця мати і над трупом
голосити буде, не сміє зрадитися, а лиш ждати,
коли Сімон по нього прийде. Наляканий царе-
вич на все пристав і зробив так, як йому Сі-
мон прирадив.
Тепер Сімон дав знати вбийникам, котрі
на це ждали, що все приготовано. Опівночі ті
вскочили до спальні, зарізали Семенка і обезо-
бразили на виду. Царевич сидів за піччю схо-
ваний. Вранці прийшов кімнатний слуга одя-
гати царевича, побачив трупа і наробив крику.
Дяк ударив у дзвони, збіглися угличане, вишу-
*) Розказують, що в найблищ’м товаристві ца-
ря Івана IV. ще був якийсь німець лікар, що підда-
вав цареві способи мучення його жертв.
13 —
кали вбийників і укаменували*). З того був
Ґодунов радий. Перешкода була усунена, ну
і не стало свідків.
Німець Сімон виждав одповідну годину
і втік потаємно з Дмитром царевичем на Укра-
їну до замку кн. Мстиславського, котрий втік
сюди за царювання Івана, а Дмитрові прихо-
дився хресним батьком. Тут знайшов Сімон
приют, як утікач з Московщини, що нікому не
здавалося дивним. Але нікому не зраджував того,
хто є той хлопець, що з ним приїхав. — І тут
Сімон боявся Ґодунова. <
Тимчасом помер цар Федір, а опісля ви-
брано царем Бориса Ґодунова, якнайближчого
рідняка помершого царя.
Аж по кількох літах, коли Сімон важко
занедужав, виявив князеві усю тайну, на доказ
цього показав князеві дорогоцінний хрестик,
який носив Дмитро на собі. Кн. Мстиславський
пізнав цей хрестик і нагадав собі, що подару-
вав його Дмитрові дитині, коли його хрестили.
Але він налякався чимало пімсти Ґоду-
нова, коли б тайна виявилася, і хотів чим швид-
ше хлопця позбутися з дому. Послав його за-
раз до Інфлянтів в Польщу та віддав єзуїтам
на виховання. Полишив йому хрестика і не
зрадив його тайни. За його вдержання і науку
князь заплатив. Там перебув Дмитро 7 років.
По скінченій науці віддали його єзуїти до кн.
Адама Вишневецького, де він зразу сповняв
*) Один полонений офіцер українець розказу-
вав мені, що бачив, будучи у росс. полоні, той дзвін,
яким дзвонено на трівогу. Цей дзвін засудили на за-
слання на Сибір за кару.
— 14 -
менші* послуги у княжому замку, не зраджуючи
себе, хто він є.
Аж раз занедужав Дмитро важко і на
сповіді виявив тайну, прохаючи о поміч. Спо-
відник розказав усе князеві, котрий тим дуже
зацікавився. Дмитро показав хрестика і казав
вийняти із своєї постелі дневничок, який він
таємно списував, відколи навчився писати. Кн.
Адам Вишневенький провірив записані в днев-
ничку подробиці. Дмитро видужав.
Одного разу поїхав кн.' Вишневецький
з Дмитром до свого брата кн. Константина
Вишневецького до Залужа.
У той час приїхав до Залужа довіренний
шляхтич литовського канцлера кн. Льва Сапіги-
Пьотровскі, той самий, котрий, пробуваючи
в московській неволі, був приділений цареви-
чеві Дмитрові до Углича. Зараз на перший по-
гляд він пізнав Дмитра, а опісля, провіривши
инші признаки на тілі Дмитра, запевнив кн.
Вишневецького, що це безсумнівно царевич
Дмитро. £)бидва князі дуже з тоґо зраділи, спи-
сали грамоту тотожности, і Дмитра взяли знову
єзуїти під свою опіку.
Хоч те все робилося у великій тайні, то
князі повідомили про це деяких панів, між ин-
шими князь Адам Вишневецький повідомив
свого тестя сандомкрського воєводу Юрія
Мнішка, що старостував в Самборі, а єзуїти
повідомили про це короля Жигмонта, через
папського нунція Ранґоні і Андрія Боболі під-
коморя, котрий мав великий вплив на короля.
Довідався про це і королівський сповідник Берн-
гард Ґостинський.
Єзуїти вирішили визискати справу Дми-
15 —
тра для своїх цілей. Окружили його вигодами,
не жалували нічого, щоб собі його приєднати,
обіцяли свою поміч в осягненні царського пре-
столи, щоб лиш приняв римську віру і, ставши
царем, окатоличив Московщину. Дмитро обіцяв
це зробити, лише з переходом на римську віру
зволікав, звиняючися тим, що його, як католика,
Москалі царем не признали би. Він вже є ка-
толиком і сповняє католицькі практики, але
явно переходити поки що небезпечно.
Таким толкованням єзуїти заспокоїлися
і взялись енергійно за переведення цього діла.
Через своїх агентів в Московщині довіда-
лися, що москалі невдоволені царюванням Бо-
риса Ґодунова, до чого було дві причини: Бо-
рис Ґодунов перервав своїм царюванням дина-
стичний ланцюг Руриковичів, консервативні бо-
яре ніяк не хотіли з тим фактом освоїтися. Від-
так були невдоволені з Ґодунова через це, що
володів не після їхньої волі, намагався заводити
деякі зміни, а тих бояр, яких підозрівав в опо-
зиції і неприхильности до себе, проганяв. В пер-
шу чергу досталось тому самому Василеві Іва-
новичеві Шуйському, що належав до заговору
на життя .царевича Дмитра і опісля переводив
слідство в справі замордовання царевича і ба-
гато дечого про це знав. За Шуйським про-
гнано Романових, Бєльських та багато інших.
Якби це робив який Рурикович, так як Іван
Грозний, були б з тим погодилися, але це ро-
бив простий боярин та ще з татарського роду.
Агенти поширювали по Московщині ле-
генду, що Дмитро1 живе, та поки що мусить
ховатися в безпечному місці до слушного часу.
16 -
Вони розвідали, що можвини приняли б дуже
радо Дмитра, коли б справді появився.
Либонь, що ніколи до тепер орден єзуїтів
не був такий всесильний в‘Польщі, як за Жиг-
монта 111. Той король був цілком ними опа-
нований, не робив* нічого, чого єзуїти не хо-
тіли, а навпаки у всьому їх слухався.
Біскуп Пясецкі у своїй хроніці записує
смерть вісімдесятьпятьлітного Андрія Боболі,
називає його прикрим і квасним; винесений
„кредитом" єзуїтів на становисько підкоморія, він
опанував короля, не на одне некорисне і шкід-
не його підмовив. „Нагукано Ь1и2піег8(\¥ет, кіо-
кріу/іек сгупот ІиЬ то\уот Іехиііу іакіе^о ргху-
&апіаб 8І$ ххмагуі..." Всесильні єзуіти взялися те-
пер до приєднування польських магнатів до
Дмитрової справи, а що аргумент окатоличен-
ня Московщини не дуже поміг би між панами,
то вони винайшли інший.
Кн. Адам Вишневецький був зятем воє-
води Юрія Мнішка. У воєводи була друга
донька Марина. Оток єзуїти піддали тим двом
магнатам думку, якби воно було гарно, коли б
так Марину Мнішківну віддати за царя мо-
сковського Дмитра Івановича.
Одному і другому магнатові це дуже по-
добалося і підбадьорювало їхню амбіцію.
Єзуїти мали знову свої рахунки: через
католицького царя окатоличити Московщину.
Це ж не буде важко, бо москалі такий народ,
що у всьому царя слухається, і коли б захо-
тів, то і в.поганство перейшли б без спротиву.
Так їм здавалося, і в це вони вірили.
Так знайшлися дві могутні сили в Поль-
17 -
щі, котрі могли помогти Дмитрові і посадити
його на царському престолі...
IV.
Дмитро оставав тепер у кн. .Адама Ви-
шневецького, котрий ставився до нього, як до
справдішного царевича великої держави, а єзу-
їти не випускали його з обіймів. Але нунцій
папський не дуже був певний за душу Дмитра
і хотів його мати близько себе. Написав до
кн. Вишневецького, що рад би Дмитра пізнати.
І магнатам залежало на тім, щоб Дмитра при-
вести до короля і представити його та при-
єднати ще й короля д > своїх плянів.
Мнішек поїхав до затя на Україну і враз
з Вишневецьким забрали Дмитра покищо до
Самбора. їм було пильно довідатися, яке вра-
жіння зробить на Дмитра Марина, а їй хотіли
показати майбутнього чоловіка.
Із того, як Марина Мнішківна опісля, як
цариця, за одним і другим самозванцем пово-
дилася, видно, що це була людина енергійна,
самостійна, амбітна, честилюбива, і що в бать-
ківськім домі не вона слухалася, а навпаки її
му сіли слухатися. Треба признати, у неї мало
було „бялоґловства“; була відважна і либонь
чи не краще їздила на коні і стріляла з руш-
ниці, як'її майбутній „малжонок“ — москов-
ський цар Дмитро.
Ото ж у цьому добачали і батько і шва-
ґер твердий горіх, бо коли б Маїрина не схо-
тіла Дмитра, то певно ніхто її не всилує ви-
йти за нього заміж.
Дмитро Самозванець
2
— 18 -
З другого боку батько і шваґер уважали,
що якраз такої жінки Дмитрові потреба.
Вони покладалися на розумець і чести-
любивість Марини. Засісти царицею на пре-
стол’, добути неоцінені скарби царської скарб-
ниці і приказувати напівдикій, слухняній мос-
ковській юрбі, то золотий інтерес, і Марина
певно його не покине, хоч Дмитро своєю зов-
нішністю не міг такій дівчині подобатися.
То був чоловік середнього росту, яких
двадцятьпять років віку, з не дуже приманли-
вим обличчам, вкритим веснушками і кількома
бородавками, і рудавим волоссям. До того ще
одна рука була довша. Що лиш мав за собою,
то гарні манери і вмів складно говорити, а того
всього навчився по княжих дворах і в єзуїтів.
Єзуїти в Самборі знали, що' Дмитра сюди
привезуть, і ректор самбірської колегії таки
другого дня по приїзді напирав, щоб зараз їхати
до Кракова.
’ Але пани й говорити собі не дали про це.
Вимовлялися тим, що треба трошки відпочити
з дороги. А на ділі хотіли, щоб молодята пі-
зналися взаїмно. Бо не доведи Господи, коли б
Марина вперлася і Дмитра не схотіла, то яке
їм діло встрявати в московську авантуру за
якимсь там Дмитром
І таки поставили на свойому, що Дмитро
побував'довший час у Самборі в" гостях у во-
єводи Мнішка та робив гонори п-ні Марині.
Воєвода видавав бенкети і полювання, а пані
воєводина приготовляла дочку на це, що має
статися. Нарешті і Дмитро зважився виявити
Марині свою любов. Вона згодилась вийти за
нього, але під розумним застереженням, що
— 19 —
вона згодна вийти заміж за московського царя,
а за царевича вона не вийде.
Коли вже на цьому стало, та воєвода не
мав причини зволікати подоріж до Кракова.
Навпаки йому теж було пильно взятися за діло.
Вибралися в дорогу: Мнішек, кн. Адам
Вишневецький і Дмитро, та ще й один єзуїт-
ський патер, котрий усюди Дмитрові товари-
шив Розуміється, що їхали по панськи з ве-
ликим табором і почотом.
Як приїхали до Кракова, де саме пере-
бував король Жигмонт, то зараз на другий
день відвідав Дмитра нунцій Рангоні. Обнімав
Дмитра цілував і гладив по лиці. Опісля сказав
йому без обиняків, що коли хоче, аби йому
помогти до відзискання царського вінця, то му-
сить одректися грецької віри, перейти до рим-
ської і віддатися під опіку святійшого вітця,
що в Римі, а відтак своїх підданців москалів
до римської церкви перевести.
Дмитро обіцяв врочисто і одне і друге
зробити, лише, що з його переходом не, можна
заскоро виходити на яву.
Єзуїти видали із цієї радірної нагоди ве-
личавий обід, а другого дня опісля повели Дми-
тра до короля, з котрим Ранґоні попередно
справу обговорював.
Король приняв Дмитра стоячи і подав
руку до поціловання. Дмитро у гарній промові
предложив королеві свою кривду і прохав по-
мочі. Король не сказав нічого, а королівський
секретар дав Дмитрові знак, щоб вийшов. Ос-
тався король з нунцієм і довгенько радились.
Нарешті прикликали Дмитра і король сказав
йому так: „Хай вас Бог спасає, московське
— 20 —
княжа, а з того, що ми про вас чули і читали^
визнаємо вас царевичем і з нашої королівської
ласки призначуємо для вас з нашої шкатули
по сорок тисяч злотих річно на ваші потреби.
До того ми дозволяємо вам, як нашому при-
ятелеві, що остає під нашою протекцією, пе-
реговорювати з нашими панами та приймати
від них поміч і пораду, котрі б вам пригоди-
лись би“.
Дмитро від цих ласкавих слів так звору-
шився, що не міг промовити слова. За нього
подякував королеві Рангоні, а відтак обнімав
і цілував Дмитра, та знову передав його під
опіку єзуїтів.
Король Жигмонт, хоч як улягав у всьому
волі єзуїтів, не міг зважитися на це, щобімям
Польщі піти війною в інтересі Дмитра проти
Москви. Він знав, що сейм на це не згодиться,
щоб Польща розпочинала війну з Московщи-
ною, від котрої на основі мира, заключеного
Степаном Баторим, мала спокій. Зі шведами не
було спокою, козацтво дратувало Туреччину
своїми сміливими набігами і Туреччині ,може
вірватися терпець і буде нова війна. А що ко-
роль мимо того мав охоту до тої війни, видно
із його листа до гетьманів коронного Замой-
ського і польного’Жолкевського. Утих листах
виложив він користи з того, коли б Дмитрові
допомогти стати московським царем: можна би
Московщину втягти до війни з Туреччиною,
поширилась би торговля, а польська шляхецька
молодь, що так преться до всіляких авантур,
знайшла б опуст своєї енергії на Московщині.
Король знав, що без ради гетьманів не мр-
же бути про війну мови.
— 21
Гетьман Жолкевскі писав до короля без
обиняків, що воєводі Мнішкові і Вишневець-
кому подобалося це, щоб Марина Мнішківна
стала московською царицею, і для того вони
у власному інтересі попирають Грицька Отре-
пієва ігирозіог-а, а королеві нічого мішатися
в цю справу і наражувати Річпосполиту на не-
безпеку. Подібно відраджував королеві й ко-
ронний гетьман Замойскі.
Тому то, коли Мнішек і Вишневецький
напирали на короля, щоб виступив у обороні
царевича, він рішучо одмовився; але був би
тому радий, коли б хто із магнатів взявся за
діло С'Юїм коштом і газардом.
В тім саме часі повстав звісний в поль-
ській історії „рокош* Зебжидовського. Ото ж
король полишив справу Дмитра Мнішкові.
. Між Дмитром та Мариною Мнішківною
прийшло до порозуміння, відбулися заручини,
але під такою умовою, що весілля відгуляють,
як Дмитро стане московським царем.
Тепер розпочато підготівку на широку
скалю. Дмитро пише листи до тих московських
бояр, про котрих довідались агенти, що вони
Дмитрові сприяють, та до донців. Мнішек та.
Вишневецький приєднують шляхту в Польщі,
на Литві й на Вкраїні. Обіцюють, щр Дмитро
заплатить усі кошта походу із тих скарбів, які
перебере в свої руки, коли стане царем. Мні-
шек і Вишневецький стали збірати доброволь-
ців біля Львова, і назбірали яких десять тисяч
усякої головні, аваніурнцків, котрі дали себе
заманити надією на царські скарби.
Справа з Дмитром стала голосна і про
— 22 ~
неї довідався цар Борис Годунов, котрий напи-
сав королеві такого листа:
„Стало нам відомим, що у вашому госу-
дарстві зявився лотр, розстрига і апостата мо-
нах, що називає себе Дмитром. Він жив дав-
ніше в нашому государєтві в монастирі в Чу-
дові, де служив дяком, а як ще був на світі
називали його Грицьком с. Богдана Отрепєва,
і тоді через свої злодійства був непослушним
батькові, попав в єресь, забавлявся матавиною(?)
розбивав, крав, грав в кости, запивався, втікав
од батька, многократно попадав в єресь, в чари,
взивав нечистих духів і відступив ' від Бога.
А наш богомолець патріярх Зієв, довідавшися
про це лотровство, згідно з канонами св. отців
заслав його враз з його товаришами до вязниці
над Біле море,, звідкіля він втік до вашого
государства і був у Печерську, в БрошнійДар-
манськім монастирі, а потім пішов до Вишне-
Вецького й Мнішка, а сьогодні з вашою і їх
ньбю поміччю напастує наше государство. Жа-
даємо отже від вас, щ<-б ви того лотра Гриць-
ка Отрепєва, памятаючи на заключені між на-
ми союзи, не підпирали*...
Як це правда, що пишуть польські істо-
рики й мемуаристи про Дмитра, що він мав
панські манери, гладко говорив і знав чужі
мови, що не продав цього хрестика та не про-
пив, то не може бути правдою, що він був
Грицьком Отрепєвим, дяком монастирським,
злодієм і пяницею.
Король Жигмонт відписав Ґодунову, що
він сам Дмитра не підпирає, а шляхті при шля-
хецьких вольностях він цього заборонити не
може; коли ж би та шляхта провинилася в пун-
- 23 —
ктах трактату з Москвою, то король потра-
фить її приборкати.
V.
Вербований війська для Дмитра перево-
дилося й на Україні. Вербунок патронували го-
ловно князі Вишневенькі і Ружинські. На Укра-
їні зявилися ріжні шляхецькі авантурники з ко-
ролівськими провідними листами. Народ йшов
у козаки, а українні магнати, хоч не були з того
вдоволені, що їхні підданці пруться в козацтво,
не сміли виступати проти волі короля і вербо-
ваний перепиняти. Здається, що з тих вербун-
ків багато користало запорозьке козацтво, бо
краща частина, замісць йти під Москву, йшла
на Запорожжа або на козацькі вольниці. Видно
це з того, що в часі московської авантури ко-
зацтво зросло в силу і повторяло сміливі на-
біги на турецькі й татарські міста. Згадати б
лише похід на Варну 1605., на Кафу 1606., на
анатольські городи Трапезонт, Синопу, а в рет
шті 1615 на Царгброд. Видно це ще із цього,
що 1618. гетьман Сагайдачний сформував два-
дцятьтисячну армію в похід на Москву, короле-
вичеві Владиславу на вируку.
Ті ватаги, які збірано для Дмитра, поки
йшли під Москву, поводилися ще сяк-так;
а опісля, як звідти верталися, дались добре
в знаки населенню України так панам, як і по-
сполитим. Ті розбишацькі грабунки називалися
тоді: „просити хліба-соли.“
Український народ, що масово вписувався
в козаки, не хотів тепер не то панських по-
винностей робити, але й’не хотів признавати
— 24 —
во їнської державної влади, старостів та судів,
а відчинявся козацькій владі та судам. З того
виходили різкі конфлікти місцеві, а то й бунти.
Пани слали до короля жалоби, король і сейм
висилав універсали й конституції, та це нічого
не помагало, бо ЖолкевскГ’не міг собі дати
ради, а король не переставав видавати провід-
них листів на вербований війська. Дмитро, зі-
бравши таку силу війська, рушив на Новгород
Сіверський.
По дорозі стрінув московських купців, що
везли великі гроші для війська від Ґодунова
в медових бочках Переведено ревізію і гроші
сконфісковано. Частину розділив Дмитро між
військо, а решту передав кн. Вишневецькому
і Ружинському на дальший вербунок.
У Новгороді Сіверськім командував одда-
ний Ґодунову Борис Басманов. Заки Дмитро
приступив до облоги, надійшов Василь Шуй-
ський на чолі 80 тисячної армії і вдарив на
Дмитрове військо. Спинилася велика битва,
в якій лягло сім тисяч москалів і кілька соток
поляків. Ніч перепинила дальшу боротьбу, а під-
час того москалі вспіли перемовити козаків
з Дмитрового війська й вони не хотіли другої
днини ставати до бою. Через те Дмитро про-
грав і відступив до Путівля, де Шуйський його
облягав з великим військом і гарматою. Дми-
трове військо цею невдачею здеморалізувалося.
До того ще Путивль не був приготований на
довшу облогу.
Дмитро і Мнішек побоювалися за себе.
Вони думали, що здеморалізоване військо мо-
же їх видати москалям, а тоді їх певно не по-
щадять. Бо ж це не < було військо воюючої
— 25
держави, лише наїздники. На їх щастя надій-
шли Вишневецький і Ружинський з новонавербо-
ваним козацтвом з України, вдарили з великою
бравурою на Шуйського і розбили його в щент.
Розбите московське військо ховається до
ліса. В той мент зривається страшенна буря.
Вихор вивертає дерева ломить, вбиває людей,
нищить останки великої армії. Між військом
панічний страх. Син Бориса Ґодунова, що вці-
лів із цього погрому, говорив опісля до батька:
„Отче, той Дмитро певно є справдішним на-
шим паном. Пізнаю це із цієї боротьби, в якій
не рука людська, а сам Бог боровся*.
Дмитро був урятований і справа його по-
правилась. Але Ґодунов не скапітулював. Ви-
слав другу армію під командою Федора Шере-
метієва. Він пішов відбивати твердиню Крому,
яку захопили прихильники Дмитра. Там було
шість тисячів козаків Шереметієв підступив
під \вали і підпалив частокіл. Але видно, що
і в тім війську були прихильники Дмитра, бо
підкомандний Михайло Солтиков одмовився на-
ступати. А тим часом козаки зКроми зробйли
вилазку і прогнали Шереметієва. У його війську
появилася пошесть. Не було ліків, бо ті, що
були, хтось помішав. Від того багато війська
повмірало
Від тепер пішло вже Ґодунову з „Петро-
вого дня'1 На провінції зриваються проти нього
бунти. Одні бунтуються тому, шо вважають
Дмитра справжнім царевичем; другі тому, Що
не люблять Ґодунова.
Стрівожений Ґодунов приказує Шуйсь-
кому й патріярхові проповідувати по вулицях
Москви, що Дмитро то ніхто інший, як Грицько
- 26 —
Отрепєв-розстрига. Патріярх кидає на нього
анафему. Та це вже не трівало довго.
Дня 5. квітня 1605. Ґодунов, встаючи від
обіду, почув великі болі в шлунку, а прочува-
ючи свою кончину, приказав себе одягти в чер-
нечу рясу, прибрав імення Боголюба і цієї таки
днини помер. Видно, що вмер од отруї, та чи
хто йому отрую підсипав, чи може він сам, ба-
чучи своє безвихідне положення, отруїв себе, не
знати.
По його смерти окликано царем його сина
16 літнього Федора Борисовича Ґодунова під
опікою матері і кількох приятелів покійного
Борису Але ніхто не хотів присягати йому на
вірність. Навіть Борис Босманов перейшов на
бік Дмитра. За ним пішли Ґоліцини й усе вій-
сько. Городи Рязанськ, Кашір і Алесін визнали
Дмитра ранше.
Дмитро війшов без опору в мури Москви.
Навпаки його приймали з великим захопленням.
Ще заки Дмитро війшов у столицю, за-
арештували вдову царицю і сина Федора і поки
що держали їх під сторожею дома.
Тепер починається брутальна нагінка за
прихильниками Ґодунових. Нападають москов-
ського патріярха, виволікають його з церкви,
здирають ризи і надягають чернечу рясу та за-
проторують в монастир Ґоліцин і Масальський
нападають на домівку Ґодунова, царйцю і Фе-
дора душать, витягають на вулицю й оповіща-
ють, що вони самих себе подушили. Пощадили
лише дочку Ксенію й запроторили дб Володи-
мирського монастиря. Не пощадили й тіла Бо-
риса Ґодунова, виволікли з гробниці на вулицю
й знущалися.	,	,
~ 27 —
VI.
Дмитро вїхав у столицю московського
царства дня 20. червня 1605. Вїхав, окружений
польською ч шляхтою, латинським духовенством
і польським шляхецьким військом. — Та за-
раз на першому кроці зразив собі москвинів.
Коли перед собором зліз з коня й пішов у цер-
кву подякувати Богові, озвались у польському
війську сурми, барабани й литаври, москвини
приняли це за наругу над їхньою вірою, й вже-
таки тоді ж почулись голоси невдоволення.
Дмитро наставив московським патріярхом
рязанського митрополита Ігнатія. Москалі його
не любили, закидаючи йому безбожність і по-
гане життя.
Тепер пригадав собі Дмитро свою матір
вдову по Івані, а нині черницю Марту. Прика-
зав привести її до Москви, й сам проти неї
виїхав. На очах багато народа вона признала
Дмитра своїм сином. Привітання було дуже
ніжне і зворушливе. Таке саме повторилося
у возн'есенському монастирі на очах бояр*).
Тепер вже не було сумніву, що Дмитро
є сином царя Івана.
Дня 7. липня того ж року коронувався
Дмитро на московського царя.
Тепер виявилося, що Василь Іванович
Шуйський був тим, котрому Борис Ґодунов
*) Ст. Жолкевскі оповідає в своїх Різшасії (ст.
ПД, що цариця вдова через якогось^шведа передала
польському королеві вістку, що самозванець не є її
сином Дмитром, але вона змушена його за сина при-
знати. Але тій {^шведського джерела виходячій вістці
не конч^ можна вірити, бо шведи не мали причини
любити Дмитра.
- 28 —
доручив вбити царевича Дмитра. Шуйського
.арештували і поставили під суд, де його при-
судили до смертної кари. Тоді Дмитро спону-
кав свою матір, щоб за Шуйського просила,
й коли це сталося, то цар не лише помилував
його, але ще дав йому високий уряд при собі.
Та це помилування не зробило доброго вра-
зкіння на москвичів. Дмитро видався їм надто
лагідним, а таким московський цар не повинен
бути.
Дмитро із вдячности для польського ко-
роля написав досить грубий лист до швецького
короля Карла Судерманського, щоб негайно
уступився із швецького престола й передав
^владу польському, королеві Жигмонтові.
Василь Іванович Шуйський, стоячи близь-
ко Дмитра, намовив його, щоб зараз післав до
Польщі в посольстві Безобразова предложити
польському королеві заключення союза і по-
просити о руку Марини Мнішківни для царя
Дмитра.
А той Безобразов, чоловік хитрий і усі-
ою душею відданий Шуйському, поїхавши
в Польщу поширював підозріння, що цар Дми-
тро є самозванцем Розуміється, що ні король,
ні Мнішек, ні єзуїти не дали тому віри, так
само, як перше не повірили реляціям гетьмана
польного Жолкевського.
Дмитро повінчався з Мариною через мо-
сковського посла у вавельській катедрі в Кра-
кові Вінчав кардинал Маціовський. Православ-
ного духовенства до катедри не допустили, чим
дуже воно обидилося.
Дмитро розпочав своє володіння амнестією
для політичних, що їх прогнали, або змусили
— 29 —
втекти їце за володіння попередних царів. Дми-
тро зєднував собі москвинів добрими ділами
і щедрими підмогами для потребуючих. Але
з другого^боку зробив велику похибку, якої
йому москалі не могли вибачити. З Дмитром
полетіло на Московщину багато польської шлях-
ти й латинського духовенства, особливо з ор-
дену єзуїтів. Польске військо, яке складалося
з шляхтичів-очайдухів, вибрав собі за прибічну
гвардію. Сам цар одягався в польський одяг
і на царському дворі говорено по польськи. Єзу-
їтам дозволив вести католицьку пропаганду, бу-
дувати костели, заводити латинські школи.
А єзуїти не вміли тої пропаганди інакше вести,
як понижуючи й зневажаючи грецьку віру.
У тому помагало їм польське шляхецьке ли-
царство. Ходили юрбами по Москві, зачіпали
спокійних москвинів, напастували жіноцтво,
а навіть вдиралися до московських домівок, пи-
ячили й заводили по городу бешкети.
Таким поведенням дратували народ. Йшли
жалоби до царя, він звертався до польського
командування,- та це нічого не помагало, бо-
військова старшина заявляла без обиняків, що-
ці є ї сваволі не має сили спинити.
Та й ця старшина не давала із себе кра-
щого приміру. Вона теж заводила бенкети,
гульню, запивалася. Шляхта, вважала себе чимсь
кращим та вищим од московського варварства,
а свою латинську Вфу за ліпшу-від грецької.
Приходило до того, що пяні шляхтичі заходили
юрбою до московських церков і поводилися
непристойно, насміхалися над обрядом і мо-
сковськими попами.
Це народне розярення вмів використати
— зо —
для себе Василь Іванович Шуйський. Маючи
в руках велику владу, затіяв широкий заговір
на Дмитра. Запального матеріялу було доволі,
треба було лише підложити запалений льонт,
який держав у руці Шуйський. А він не спі-
шився з тим, дожидаючи, аж приїде цариця Ма-
рина і привезе ті скарби, які дістала в пода-
рунку від Дмитра із царської скарбниці.
Даремне однодумці Шуйського принаглю-
вали його до того. Він казав:
— Підождати треба. Самозванцеві неваж-
ко скрутити вязів. а тоді попращайся з тим,
що він повисилав у Польщу в подарунку для
своєї жінки. А вислав він чимало. Звичайно,
давав не зі свого, то й не щадив.
Про цю роботу Василя Шуйського знали
в Москві, бо такого заговору на широку ска-
лю годі було затаїти, тим більше, що москвини
йому сприяли. Не хотів лиш бачити цього
Дмитро і його приятелі. Шляхта вважала себе
певно так, що їй і на думку не прийшло, щоби
ця напівдика голота зважилася підняти про-
ти неї руку. Впрочім вони війшли в мури Мо-
скви без якого небудь супротиву, й коли б до
чого прийшло, то певно в одну мить від одного
удару шляхецького пястука усе присяде.
Найчуткіщі були єзуїти. Вони знали, Що
між москвинами кипить, але вони теж нічого
не боялися, покладаючись на силу польського
лицарства. Либонь рд тих єзуїтів довідався про
цей заговір папський нунцій у Польщі Ранґоні,
який і остеріг Дмитра перед небезпекою, через
свого сестріні(а, висланого до Москви. Але до-
бросердний Дмитро не привязував до того жад-
ного значіння. Йому здавалося, що він не мо-
— 31
же мати ворогів між москвинами. З цього вид-
но, як далеко він відстав од московської атмо-
сфери, жив і поводився по давньому, легковажив
грецьку в’ру й старовинні московські звичаї.
Аж тепер, коли Дмитро і його покрови-
телі уважали, що пановання його забезпечено,
вислав посольство до Польщі по жінку Марину
Мнішківну, й вона вибралася до свого мужа-
царя з знатним почотом шляхти й з тими ве-
ликої вартости скарбами, які дістала в пода-
рунку від чоловіка.
Дмитро справді нічого не щадив і розда-
вав з царської скарбниці на всі боки, особливо
шляхтичам. А було з чого давати, бо скарб-
ницю царську вміли наповнити попередні царі,
а особливо Іван IV. На щот тих скарбів йшла
шляхта за Дмитром у надії на велику воєнну
добичу.
Цариця Марина приїхала в Московщину
13. квітня 1606. Дмитро виїхав напроти неї до
Можайська. Дня 2. мая вїхали до Москви з ве-
ликою парадою. Відбувалися великі врочистости,
турнії лицарські та бенкети в її честь. Шляхта
бенкетувала й гуляла на свій лад, а це все ще
більше дратувало москвичів
Польське .лицарство почувало себе так
певним, що перестало робити військову службу.
Ніхто нікого не слухався. Занедбано усяку
осторожність; від старшин до рядового жовніра
все гуляло та забавлялося.
Всього 25 днів царювала Марина Мніш-
ківна. Дня 27. мая настав зрив народнього гніву.
Шуйський дав умовлений знак. Ударив вели-
кий дзвін, а за тим задзвонили дзвони по всіх
— 32 —
церквах. Москвини кинулися на пяну нічого не
прочуваючу шляхту, різали всіх без розбору.
На кім лише була польська одежа або
духовна ряса латинського священика, йшов під
ніж розлюченої юрби. На них виляв москов-
ський народ усю свою лють, увесь гнів за на-
несену зневагу.
Місцями гуртувалися лицарі до оборони
з тих, що принагідно знайшлися в тому місці,
та вони не могли встоятися перед перемагаю-
чою силою А не було якоїсь верховної влади,
котра б могла згуртувати сили й завести лад.
Гуртки замикалися по домах, забивали двері,
відстрілювалися. Народ розюшений, мов морські
хвилі, ломив усі заборола й бив зненавидже-
ного ворога. Тут не було вже партій та сто-
рбнників^ увесь народ бачив одного ворога: са-
мозванця царя і його покровителів-поляків.
Вдерлися до царської палати. Сторожі не
було, хіба тридцять вояків, бо решта пішла
в город гуляти.
Дмитро не прочував нічого. Ще було ра-
но, як йому доніс один з двораків, що в Мо-
скві бунт. Не хотів зразу вірити. Але ґвалт
з города почувся й у палаті. Дмитро скочив
з постелі, одягся на борзі. Подали йому зброю.
Зразу мав надію, що гвардія вірних поляків
оборонить його. Та зараз переконався, що крім
тих тридцять вояків, гвардії дасть Біг. А тут
ломляться замки, тріщать двері — ніхто не
в силі спинити напираючої хвилі. З тих трид-
цять оборонців, хто не поляг, зараз при пер-
шій стрічі, ховався, куди попало. Дмитро хо-
тів і собі сховатися, хотів вискочити вікном,
та вже було запізно. Хата наповнилася роз-
— 33 —
звіреною юрбою. Його прокололи, а відтак по-
рубали.
Порубаного трупа Дмитрового поволокли
на вулицю й тут- над ним знущалися, рубали,
топтали ногами, копали. А те все діялося з про-
клонами й московською лайкою.
Нарешті зложили костир, поклали туди
трупа, спалили, попіл налаштували в гармату,
та вистрілили в сторону польської границі.
?Ларину, Мнішка та ще кількох знатні-
щих панів піймали й замкнули у вязниці
Цей бунт затіяв Василь Іванович Шуй-
ський на свою користь. Йому хотілося стати
московським царем. На це були всі дані. Від
Дмитра дістав велику власть у руки. Приєдну-
вав собі заздалегідь ріжними ласками прихиль-
ників. Тепер доконав великого діла, бо освобо-
див московський нарої від самозванця й иа-
їздників, котрі так дошкульно далися москви-
нам знати.
Василя Івановича Шуйського окликано
московським царем.
Такий був кінець Дмитра.
Ще ю лька слів для характеристики Марини.
Коли невдовзі опісля з’явився другий са-
мозванець Андрій Нога, що називав себе ца-
ревичем Дмитром, то Марина визнала його за
такого й жила з ним, як з чоловіком.
Не помилився гетьман Ст. Жулкевскі, го-
ворячи, що ця війна повстала з того, що Ма-
рині захотілось стати московською царицею.
VII.
Можна б мені закинути, що ця історична
подія для нас, українців, маловажна й нецікава.
Дмитро Самозванець.	З
- 34 —
Воно так не є, і коли вдумаєшся в неї,
то прихсдиться до висновку, Щ ) між тим ми-
нулим, і тим, що на наших очах тепер дієть-
ся, багато гюдібности.
Історія є вчителькою життя. Правда, що
жадна вчителька не має стільки невдячних та
неслухняних учнів, що історія. Мало хто хоче
від неї навчитися й науку забуває. Тому то
войа, як кожна добра вчителька, заводить ре-
петиції того, чого давніще вчила Вона в ряди-
годи обертає колесо історії тим самим звеном
перед наші очі.
Коли порівняємо той історичний епізод
з теперішним часом, то бачимо, що москов-
ський, і польський народ у своїй псіхіці остав
такий саміський.
За царй Івана Грозного панував над ним
дошкульний кнут, і московський народ виявляв
себе повзучим рабом. Коли смерть Івана ви-
свободила його зпідтого кнута, він ставав жор-
стоким кровожадним звірем, що як тигр у ове-
чій кошарі нищить усе для самої насолоди від
того нищення. Так робили москалі минулих
століть, те саме повторюється й тепер.
Такими самими остали тепер і поляки,
як за часів Жигмонта III. їх історія теж ні-
чого не навчила. І давніще й тепер робили ба-
гато поляки на власну руку
Король Жигмонт не оголосив Ґодунову
війни, але підставив за себе Мнішків, Вишне-
вецьких, Ружинських та Сапігів. Те саме було
майже рівночасно з Волощиною. За прогнаним
господарем Константином Могилою не вставля-
лася Польща, лише польський магнат Стефан
Потоцький, снятинський староста, що црихо-
— 35 —
дився шваґро.м Константанові Могилі 3 авам-
тури Дмитра Самозванця скористала Польща,
висуваючи на царського кандидата королевича
Владислава. Волощину була б теж Польща
взяла під себе, якби справа була повелась
Потоцькому.
В найновіщих часах не Польща загорнула
Виленщину, — лиш генерал Желіґовський; не
Польща забралаШлеск — лише повстанці; не
Польща заняла Східню Галичину—лише генерал
Галлєр, а тепер і на Виленщині й наШлеську
й у Галичині панує Польща.
І тоді й тепер у поляків володіє націо-
нальний і релігійний шовінізм. У своїй націо-
нальній гордости понижують поляки все чуже,
непольське. Чужа культура не має вартости.
Кожна віра, що не римська, вважається сливе
на рівні з поганською. Помиляється дуже той,
хто думає, що ультрамонтанства в новій Польщі
немає. Понижували поляки грецьку віру в Мо-
скві, а. тепер забрали стільки православних
церков, повикидали іконостаси й попереміню-
вали на костели. Єзуїти панували в Польщі
колись, панують і тепер, хоч польські історики
признають, що єзуїти спричинили упадок істо-
ричної Польщі. Ніхто не хоче слухати поль-
ського генія Словацького: „Роїзко, (\¥о]а х^иЬа
XV Кхутіе“.
Погорда й пониження православної й вза-
галі неримської віри такі самі, як тоді в Мо-
скві, лише в іншій формі. Тепер не ріжуть но-
жем, бо на це є конкордати. Пішло поль-
ське військо Петлюрі на підмогу. Йшло буду-
вати Україну, але Камянець подільський хотіла
— 36 —
Польща залишити собі, а Проскурів перемінився
иа Плоскірів.
' А які почування викликало воно для себе
серед українського населення на Україні,, це
показалося при відвороті польської армії.
Нема нічого нового під сонцем — усе те
саме, лише в іншім одягу.
Хотинська справа.
Є нашим народнім обовязком усі важніщі
події із нашого минулого вселюдно обговорю-
вати, чи вони були для нас добрі, чилихі;роз-
бірати їх критично й витягати із того висновки
на науку й осторогу для нас самих і для на-
шого грядучого покоління. Коли ті події були
для нас добрі, то вони підбадьорять нас у на-
ших злиднях, дозволять нам нести в гору го-
лову й дивитись на наших гнобителів, як на
проминаюче лихоліття, котре мусить скінчитися.
Коли ж розбіраємо лихі вчинки та помилки
батьків та дідів наших, то черпаємо з того на-
уку, чого нам оминати треба, якщо не хочемо
зійти з прямої дороги до свободи, визволення
й щастя нашої батьківщини.
Справа хотинська, або як її в історії на-
зивають хотинська війна, показує нам побіч
світлих картин геройства нашого козацтва такі
яркі очевидні похибки, котрі по нинішнийдень
на нас мстяться, й за котрі покутуємо.
Якби їх не було, то наша історія пішла б
була иншим шляхом, і ми були б стали ранше
самостійною державою, як Румунія, Сербія та
Болгарія, що під той час стогнала ще під ту-
рецьким ярмом.
Для зрозуміння історичного тла цієї події
треба поперед усього пригадати, яка була при-
— 38 —
чина тої крівавої війни. Треба сконстатувати
згори, що причину до тої війни дала Польща.
Я поминаю цю обставину, що Турція всі
набіги козацькі на чорноморські турецькі го-
роди записувала на конто Польщі, з чого Польща
виправдувалася тим, що козаки — тосвоєвільна
стихія, котрої Польща не в силі приборкати;
але в тім часі дізнала Турція від Польщі такі
дві напасти, котрі вже ніяк було зложити на
козаків.
Шляхта польська під проводом Стефана
Потоцького, снятинського старости, зятя воло-
ського господаря Могили, буцім то з власної
ініціятиви й без відомости короля пішла пома-
гати Константанові Могилі, якого турки з го-
сподарства прогнали. Похід той не повівся; тур-
ки до тла розбили шляхту; багато її пропало,
а кількох знатніщих пішло в турецький полон.
Опісля семигородський князь Бетлєн Ґа~
бор вів війну з Австрією. Цісар Фердинанд був
споріднений з польським королівським домом,
а Австрія була так само суто католицька дер-
жава, як і Польща.
Ото ^ж цісар попросив воєнної помочі
в, короля Жигмонга, й він йому цієї помочі не
одмовив тим більше, що це Польщу нічого не
коштувало
король Жигмонт III. був під великим
впливом єзуїтів; без їх ради й проти їх волі
нічого не робив.
Ото ж з намови папського нунція й єзу-
їтів він післав цісареві на підмогу лісовщиків.
Дуже часто стрічаємося з непорозумінням,
що тих лісовщиків, яких у Польщі називали
„гаігасепсаті" — утотожнюється з козаками.
— 39 —
Та вони не були козаками, хіба що їх спосіб
войовання був трохи похожий на козацький.
Основником того війська був литовський
шляхтич Олександер Лісовський людина очай-
душної відваги, смілости, ініціятиви та провор-
носте.
Не хто будь міг у це очайдушне військо
„гаігасеп“-ців попасти. Лісовський промовляв
до своїх ватаг ось як:
„На війну не треба в^і нічого більше
брати в собою, як лиш доброго легкого коня,
рушницю, шаблю та спис. Не жадаю від вас
вправних оборотів правильного війська. Моя
девіза: підійти непомітно до ворога, напасти
несподівано, розгромити, перерізати всіх, роз-
скочитись, пропасти і в означеному місці згур-
тувалися знову. Не оглядатися на ніщо, не
зважати на відповідальність за свої вчинки.
Нищити, палити, грабити. Що хто вспіє захо-
пити, це його воєнна добича. Коли б знайшов-
ся між вами такий, що на мій приказ не ско-
чить на налаштовану на нього гармату, не ки-
неться сам один на пятьох, не скочить на мур,
або в струю рвучої води —хай йде собі геть
Олександер Л ісовський поляг у московській
війні, й хоч вони обрали собі иншого ватажка,
то не перестали називати себе лісовщиками,
бо нічого між ними не змінилося, як було
зразу.
Вони були острахом кожного воєнного
противника, а ще більше були острахом не-
щасного населення тої країни, де вони вою-
вали. Кудою вони перейшли, то вже й трава
не росла.
Таку підмогу післав Жигмонт цісареві.
— 40 -
Перейшли лісовщики на Угорщину, спустошили
край, і добре дались знати військам Бетлєна-
Ґабора. А той Бетлєн-Ґабор був любимцем
Турц(ї,й вона його неповодження в війні з Ра-
кузами болючо відчула.
Сим разом Польща не могла скинути із
себе вину на якісь неслухняні ватаги „людей
свавольних“, бо лісовщики йшли не з якихсь
окраїн Польщі, лише самою серединою.
Через своїх емісарів, знала Турція, що
в Польщі діється у всіх подробицях і могла
надіятися, що тепер завоює Польщу так, як
завоювала Угорщину, та матиме від неї спокій.
Турція знала про утиски православних на
Вкраїні, посилала сюди православних емісарів
з балканських словян. Хотіла це невдоволення,
для себе використати.
Цецорська війна була лише вступом до
чогось більшого. Побіда над Польщею і смерть
гетьмана Жолкевеького під Цецорою не при-
йшла туркам важко, й це їх заохотило до рі-
шаючої війни.
Молодий, недосвідний султан Осман ла-
дився до великого походу на Польщу й наді-
явся турецький прапор з півмісяцем заткнути
у Варшаві. В тому лише біда, що Осман не
використав побіди під Цецорою, де знищено
польське військо, й не^ заляв відразу Польщі
своїми полчищами. Султан знав, що має неаби-
якого союзника проти Польщі в шведському
королеві, з котрим Жигмонт боровся безупинно
за шведський королівський престіл.
Осман підготовляв грандіозний похід і для
того збірав велике військо з цілого свойого
царства, з Европи, Азії й Египту.
- 41
За той рік відпочинку по цецорськім по-
громі й Польща прийшла трішки до себе, а зна-
ючи про замисли Турції, могла як так до но-
вої війни підготовитись.
Сейм ухвалив кредити на зібрання 60 .т.
війська. Та не було військового приладдя. Було
всього 28 гармат, решту прийшлось позичити
в козаків. Крі?л того король мав скликати за-
гальне ополчення шляхти.
Але від ухвали кредитів до зібрання гро-
шей, а за тим і наємного війська дуже далеко,
особливо в Польщі, де кожний магнат ухиляв-
ся, як міг, од плачення податків. За приміром
панів йшли і жиди, які вміли від того обовязку
викрутитися.
Про них говорить польський історик Нєм-
цевіч у своїй книжці: Рапо^апіе Ху^типіа III.
так: „2усШ, кїбгусЬ паб^сгаз щг кгосіе і кгосіе
ріи^ачуііо гіеті§ роїзк^, іак зі§ рггу Іизігасуі
икгуб роігаїііі і ієсіхуо 701. бо зкагЬириЬІісгпе^о
рггупіезіі?
З огляду на це, військо збіралося поволі.
Король по довгих ваганнях віддав булаву ко-
ронного гетьмана Карлові Ходкевичеві, а поль-
ного Станіславу Любомірському.
Ходкевич, хоч мав за собою воєнну славу
в шведських та московських війнах, був до-
волі старий, числив 61 літ життя, а до цього
хорів ще на камінь, а либонь на падачку. Мимо
того оженився перед роком з молодою дівчи-
ною, котру заманила його воєнна слава.
Ходкевич, ^обнимаючи так одповідальне
становисько начального вожда над усім війсь-
ком, був невдоволений з трох річей. Перше, що
сейм ухвалив замалий кредит-—лише на 60 т.
— 42 —
війська, 2.) що з військом висилали на війну
цивільних сенаторських комісарів, котрі до
всього мішалися, та, не розуміючи воєнного діла,
вязали гетьманові руки й не дозволили геть-
манські розпорядки удержати до рішаючого
менту в тайні. Від тих комісарів приходилось
Ходкевичу в московській війні проковтнути не
одну гірку пілюлю, й того він не міг забути;
3.) вирішено було вислати на цю нову війну
королевича Владислава, котрого мав обовязок
гетьман оберігати перед небезпекою, що теж
спиняло рухи.
Ходкевич, обнявши гетьманство, приказав
польному гетьманові Любомірському йти з тим
військом, яке вже зібралося, до турецької гра-
ниці. Очевидно гетьман побоювався, щоб тим-
часом турецькі війська не перейшли границі
й не заляли Польщі своїми полчищами; тож
треба їх було за всяку ціну спинити.
Любомірський прийшов до Скали й станув
табором над Збручем. Звідсіля післав більші
частини за Дністер слідкувати за рухами воро-
жими.
По кількох днях зявляється в польському
таборі якийсь Баптиста Вевеллі, згречений
італієць, хитрий на всі боки, з листами від во-
лоського господаря Олександра й Купіда-паші.
Вони пропонують полякам замирення й своє
посередництво. Любомірський уважає його за
шпига, приймає його чемненько, але відсилає
під сторожею з табору, щоб підіждав на самого
гетьмана. При ньому поставив певних людей,
щоб його сторожили й нікуди не пускали.
Тимчасом татари, що прийшли з турець-
ким військом, розпустили загони по цілій око-
— 43 —
лиці й давай грабити, палити та брати ясир..
Любомірський висилає за ними Шимона Ко-
пецінського з військом, той перебігає татар,
навантажених добичею й ясиром, розбиває їх
і відбірає добичу.
Опісля надійшов сам Ходкевич з військом.
Наспіла теж вістка, що королевич вийшов
з Варшави з 8 т. війська чужосторонного, на-
ємного.
Гетьман полупився з Любомірським під
Ріпницею, й зараз вирішили перебратися з вій-
ськом на турецький бік Дністра, скоро -лиш
надійдуть запорожці, котрих поляки сподівалися.
Дністер" у тому місці — вже неабияка
річка й без моста годі його перейти. Зобовя-
зався за 100 зл. вибудувати моста якийсь сіль-
ський майстер. Одні кажуть, що це був укра-
їнець, другі, що литвин. І справді цей мужиць-
кий тесля- поставив, на вдоволення всіх, такого
моста, котрим міг перейти й важкий воєнний
табор з гарматами.
II.
Згадати б тепер, що діялося під цю пору
між козацтвом на Україні. Конашевич недавно
повернувся з московського походу, в котрім
таку велику прислугу зробив полякам, що
освободив їх од неминучої заглади. За той по-
хід не дістав нічого реального, хіба самі обі-
цянки. В той час на його прохання патріярх
єрусалимський Теофан висвятив на Україні ми-
трополита й пятьох православних владик. Мимо
приречень королевича Владислава й гетьмана
Ходкевича, Конашевич не міг діждатися коро-
— 44 -
лівського затвердження. Навпаки Польща за-
водила на ґвалт унію.
Щоб дати Польщі пізнати своє невдово-
лення, Конашевич не послухався поклику геть-
мана Жолкевського й не пішов під Цецору.
Конашевич, памятаючи, як собі Жолкевський
поступив з козаками над Солоницею, як змов-
лявся з Іскандер-пашою, що до знищення ко-
зацтва, вважав Жолкевського за найбільшого
ворога козацтва й не пішов під його команду-
вання, а лиш, як на глум, післав під Цецору
1600 козаків з сотником Михайлом Хмельниць-
ким, батьком Богдана. Через те, що козаки не
дали помочі Жолкевському, турки одержали
велику перемогу над польським військом, а Жол-
кевський наложив головою. Поляки мали й те-
пер причину побоюватися, що козаки одмовлять-
ся і не прийдуть, бомали до цього багато причин.
Польща не заплатила обіцяних грошей і не
спішилася з „заспокоєнням грецької віри“.
Між козацтвом було тоді дві партії. Пар-
тія старших і розважніщих, між котрою був
Сагайдачний, і партія молодших, радикальних
елементів, либонь з того козацтва, яке не вмі-
стилося в урядовий реєстр, і котрому грозило,
коли б не було війни й не було його потреба,
вертатися знову в панське підданство.
Польща зібрала частину залеглих коза-
кам грошей і післала до них Обальковського
намовляти до походу.
Сагайдачний писався тоді о полковником
війська запорозького низового. Його скинено
з гетьманства в р. 1617, а вибрано гетьманом
Яцька Немирича Бородавку з партії молодших,
в неприявности Сагайдачного, коли він ходив
— 45 —
з запорожцями на Крилі в інтересі Менґлєй-
гіраїв проти кримсько хана. Але Сагайдачний
все ж таки не втратив впливу й значіння між
городовим козацтвом. Інакше не можна собі
уявити, для чого Сагайдачний, а не Бородавка
повів козаків під Москву.
Видно з цього, що не все козацтво при-
знавало Бородавку гетьманом.
. Сагайдачний, навчений недавним досвідом,
не вірив ніякилі обіцянкам і домагався настир-
ливо затвердження нововисвячених владик, по-
більшення козацького реєстру, підвищення річ-
ної плати, а правдоподібно також зняття бані-
ції, яка над козацтвом все ще тяготіла.
Обальковський усе обіцював, але запев-
нення не міг дати, бо це залежало від Варшави.
Стара пісонька. Усе так бувало: Обіцяв король
свою ласку, обіцяли сенатори, гетьмани й інші
достойники державні, а коли справа прийшла
перед сейм, то всі обіцянки й запевнення по-
плили з водою. Бо сейм робив це, чого хотіли
єзуїти. І король, опанований єзуїтами, й чути
не хотів про якісь права для православної віри.
Таж було це загальновідомим, як король Жиг-
монт сказав раз до свого окруження, що радше
зложить корону і піде на вигнання, ніж за-
твердить одного православного владику.
Тож коли на сеймі православний посол
Лаврентий Древінський виводив жалоби на
утиски православя, особливе польського уніяць-
кого єпископа Йосафата Кунцевича, то його
промову приняла шляхта з насмішками й кпи-
нами.
Обальковський, прибувши між козаків, не
хотів вертатися звідсіля з порожніми руками.
— 46
Придумав таке, щоб козацтво витягти зпід
впливу Сагайдачного. Ото ж вирішили так, щоб
Сагайдачний поїхав зараз у посольстві до Вар-
шави і там постарався в тій рішаючій для
Польщі хвилі про затвердження козацьких до-
магань.
Поїхав Сагайдачний до Варшави з мона-
хом кн. Курцевичем уговорюватися з королем
і сеймом.
З того виходить з усякою правдоподіб-
ністю, що козацтво не мало йти до поляків
під Хотин, поки Конашевич не вернеться. Ко-
ли б не так було вирішено, то посольство
можна було відложити аж по війні.
Тимчасом по його відїзді Обалковський
успів намовити козаків, сипнувши між них
трохи грошей, а більше обіцянок.
Польські емісарі заманювали запорожців
у похід ще й надією на велику добичу на Во-
лощині.
Козацтво пішло в похід з Бородавкою без
жадної підготовки, так як стояло.
Звичайно, під булавою Сагайдачного за-
порожці йшли,, назбиравши припасів і всього,
що на війні було потрібне; в першу чергу по-
при зброю й амуніцію брали харчі й пашу для
коней.
Тепер про це ніхто не дбав. Гадали, що
на Молдавщині знайдуть усього доволі.
Польський гетьман передав козакам при-
каз йти д<> села Степановець і там дожидати
дальших розпоряджень.
В польському таборі велика турбота: чи
козаки прийдуть. Чекають їх нетерпеливо.
Аж приїжджає від запорозького війська
— 47 —
полковник Михайло Дорошенко з вісткою, що
запорожці вже в дорозі. 40 т. боєвоздатних,
під булавою Бородавки; звіщає, що зараз на
долішному Дністрі пограбували околицю Сорок.
Ходкевич із тої вістки радий, відправляє
Дорошенка з приказом, щоби чим швидше по-
спішали до польського табору.
Зараз опісля приїжджає з Варшави Са-
гайдачний з посольством
Він вдоволений із своєї подорожі.
Ми не знаємо, з чого Сагайдачний так
радів. Не знаємо, в кого був і про що говорив.
Які жадання поставив він від козацтва можемо
знати із тих численних жалоб і петицій, які
козацтво безупинно посилало до Варшави. Але
не знаємо зовсім, яку дістав відповідь у Варшаві.
З того, що сталося опісля, коли вже Польщі
наразі не було треба козаків, виходило б, що
скінчилося знову на обіцянках, і не було чим
радіти. А може Сагайдачний, станувши перед
доконаним фактом, що козацтво, не чекаючи на
вислід посольства, таки пішло в похід, лише
показував із себе вдоволеного.
Ходкевий приняв Сагайдачного з великими
почестями й обдарував його, а що справа була
дуже пильна, то таки негайно відправив його
до козаків умовляючи, щоб чим швидше ко-
заки приходили. Вказав йому дорогу на Сте-
панівні й пустив без провідника.
Пустився Сагайдачний навмання. Під вечір
того дня натрапив на кінські сліди. Думаючи,
що тудою переходило козацьке військо, поїхав
за тим слідом. У ночі бачив здалека таборові
вогні й запевнився, що це козацький табор.
На світанні другого дня побачив тутецькі
— 48 —
шатра замість козацьких. Помітивши помилку,
завертає чим швидше, звідкіля прийшов. Але
турки вже не спали. Побачивши ворога близько
свого табору, пустилися за ним в погоню. Са
гайдачний обернувся з тим невеличким почотом,
який був при ньому, розбив турків і їхав далі
на Дністер. Турки післали другу сильніщу по-
гоню за ним. Годі було встоятися. Наблизилися
до ліса. Сагайдачний і його козаки кидають
коні й ховаються в ліс. Тут відстрілюються
й поспішають до Дністра. Сагайдачний дістає
важку рану з пострілу в руку. Добіраються
нарешті до Дністра й тут серед верболозу
й комишів перебувають три дні без куска хліба.
Нарешті дістаються до козацького табору.
Конашевич ранений, виснажений і зголоднілий,
ледве живе.
Між козаками велика радість. Військо
скликає раду, скидає Бородавку з гетьманства
й обірає Сагайдачного гетьманом у послідний
раз. 1 мало козацтво з чого радіти. Під була-
вою Бородавки завелись у війську великі не-
порядки, впала дисципліна, не було ні витиче-
ного пляну, ні порядку. Розійшлись козацькі
загони за здобиччю, палили й грабували, а де-
які частини загналися далеко на Волощину.
Турки з татарами розбивали іх і нищили.
У цих боях козаки виявили стільки герой-
ства, що все лицарство не могло вийти з дива.
Мемуаристи порівнюють подвиги їх з герой-
ством спартанців під Термопілями.
Між иншим мемуаристи розказують про од-
ну частину козаків, зложену з 300 запорожців.
Коли їх турки обскочили з усіх сторін, то ко-
заки так відбивалися, що їх остало лише 70
- 49 —
люда. Ці останки сховалися до печери й від-
стрілювалися далі. Придивлявся до того сам
Осман і визначив нагороду за кожну козацьку
голову. Яничари падали покотом, та йшли що
раз більшою силою до наступу. Тоді турки
назбірали всячини, заложили вихід з печери
й підпалили. Дим заходив у печеру й козаки
душилися від того. Здалися аж тоді, як остала
їх невеличка жмінка, виснажених і знемощілих.
Султан дуже радів з такої побіди. При-
казав попривязувати бранців до дерева й сам
власноручно стріляв до них з лука.
Подібне трапилося з другою четою, яка
загналася аж над Прут. Ті окопалися й від-
стрілювалися цілу днину. В ночі розділились
на дві частини й сховалися в ліс, а коли його
перейшли, то сполучилися знову, окопались
і відбивали завзяті турецькі наступи. І ці зда-
лися, коли вже остала мала жмінка, й тих
стрінула така сама доля, як їх товаришів, що
в печеру сховалися.
Однак ці вияви геройства не давали до-
датних наслідків для цілого ходу війни, бо ці
наскоки козацьких загонів робилися непослі-
довно, без певного пляну й якоїсь стратегічної
мети. Звичайно, тут винні не герої-козаки,
а їхня старшина.
Конашевич, вибраний гетьманом, хоч йому
рана дуже долягала, держав булаву кріпко в руці,
завів по свойому давну дисципліну і йшов та-
бором возовим до польського війська під Хо-
тин. Турки змагалися не допустити дотоїзлуки,
заступали їм дорогу, нападали й шарпали, та
хоч той марш трівав цілий тиждень, то лиш
одного козака захопили в полон. Осман мір-
Хотинська справа.	4
— 50 —
кував собі, що коли поведе йому розбити ко-
заків, то з поляками піде справа легче. Із тої
жмінки недобитків козацьких над Прутом по-
щадив султан двох. Одного задержав у себе,
як заложника, другого післав до козаків з ми-
ровим предложенням. Нехай тільки запорожці
оставлять поляків їхній долі, а самі вернуться
на Україну, то султан дасть козакам повну
свободу, визволить їх зпід польського ярма
й дасть їм до вибору на столицю козацької
держави Камянець Подільський або Київ.
Козаки цю пропозицію відкинули. Через
те турки ще більше озлобились на них.
В тім часі приходить до польського та-
бору вістка, що турки козаків розбили. В поль-
ському таборі велике схвильовання. Ходкевич
висилав сильні роз’їзди на Степанівці під ко-
мандою Лішки й Круліковського. Але тоді вже
всі шляхи так густо обсіли татари, що не
можна перебитись. Роз’їзди вертаються з нічим.
Те саме було з Мощинським, котрого пі-
слав гетьман аж над Прут слідкувати за во-
рожим рухом. І той вернувся з нічим, піймавши
язика, одного молдавина. Від нього довідалися,
що господар волоський виступив вже з Яссів
і сполучився з турецьким військом.
Серед тої хвилюючої непевности приво-
дить до поляків Сагайдачний козацьке військо.
Ходкевич видає приказ, щоб козаки пе-
реходили на той бік Дністра. Козаки побою-
ються зради й не хочуть переходити перші.
Памятаючи, як гетьман Жолкевскі листу-
вався з Іскандер-пашою, пропонуючи на спілку
з турками знищити козацьке кодло (такий лист
перехопив Сагайдачний), бояться тепер, щоби
— 51
поляки не змовилися з турками й не видали їх
невірним на поталу.
Нічого було робити. Ходкевйч дає приказ
свойому війську переходити Дністер. Та поль-
ське військо теж не слухає. Воно відмовляється
тим, що нема уложеного порядку, в якім ма-
ють переходити й ставати на другому боці
Дністра. Гетьман відсилає ротмістрів до воєн-
них комісарів, і ті встановляють порядок. —
Військо переходить мостом.
У польськім обозі розходиться між чу-
рами й челядю обозовою поголоска, що є ба-
жанням гетьмана, щоб знищити містечко Жва-
нець, бо воно заваджає воєнним рухам. Бун-
тарі сновигають у таборі поміж обозовою го-
лотою, збірають купи, нападають на бідне міс-
течко, грабують населення й руйнують не лиш
містечко, але й околицю.
В той час Ходкевйч сильно нездужає.
Любомірський приходить бідному населенню
в підмогу, коли вже було по всьому. Він при-
смирив сваволю, а проводирів приказав пові-
шати.
Дня 14. серпня перейшло польське військо
Дністер, і Ходкевйч визначив місце на обоз.
З одного боку високі Дністрові скелі, з другого
ліс, по боках рівнина та така, що усім ту-
рецькім силам не можна б поміститися. Геть-
ман робить перелік свого війська. Є 35 т. рот-
них, ЗО. т. козаків, і 10. т. приватних військ,
які прислали магнати.
Тут треба згадати, що, коли гетьман при-
був до Любомірського, той передав йому за-
раз турецького висланника Баптисту Вевеллі.
Гетьман приняв його ласкаво, відібрав листи
— 52 —
і відіслав його враз зі своїм послом Шембер-
гом до турків з листами від себе.
1 саме в той час, як польське військо
перейшло Дністер, вернувся Шемберг з Вевел-
лім до польського табору. Великий везір од-
кинув всі мирові предложення
Кантимір паша татарський ватажок роз-
почав перший наступ. Гетьман висилає військо
до бою. Воно справді відбило наступ, але геть-
ман, що слідкував за боєм, невдоволений з вій-
ська. Помітив великі тактичні промахи. За
великі прогалини між полками, що могли тур-
ки добре використати, нерівність в маршу, не-
порядки в команді Гетьман висказує ротми-
страм догану і проголошує війську, що всяка
надія на замирення пропала, треба боротися —
і або побідити, або загинути.
Аж ось надійшла головна турецька сила.
Доохресні горбовини забіліли від турецьких
шатрів, а посередині поставлено велике, мов
палата, червоне султанське шатро. Перед ним
стоять чотири великі слони з вежами, а на
тих вежах дзвони. В першій лінії стають яни-
чари, за ними турецька нерегулярна кіннота-
спаги, а далі татари і азійські та египецькі
війська. В таборі 10. т. верблюдів, таборові
вози запряжені буйволами.
Разом доходило турецько-татарське вій-
сько до 400 т. і 115 гармат. Ходкевич виво-
дить з табору чурів і челядь і формує їх до
бою. Це було для демонстрації. Але шляхта
протестує проти того; вона не хоче побіч чу-
рів і челяди боротися, і гетьман завертає їх
до обозу. Тепер виходить з табору шляхта
і гетьман уставляє їх до бою. Сам командує
— 53 —
лівим крилом, зложеним з козаків (не запорож-
ців), Любомірський стає на правому крилі
від ліса, напроти татар, гузарія в резерві.
В центрі стає піхота польська, угорська і ні-
мецька з гарматами, за нею теж гузарія.
Запорожці станули на рівнині окремим та-
бором. наповнивши вози піском.
Ходкевйч промовляє Палко до війська.
Військо співає воєнну пісню. Султан Осман
придивляється з високого місця до тих рухів
польського війська з погордою, як така жмін-
ка може протиставитись його великій армії.
Неважко прийдеться йому покінчити з ним
діло, а тоді завоює без опору цілу Польщу.
Треба чим швидше братись за діло.
Ломимо т^го, що турецьке військо не
відпочило від довготрівалого маршу, султан
приказує наступ І тепер міркує собі, що ко-
ли розібється запорожців, то з поляками піде
справа легче. Отож звертає цілий наступ на
козацький табор, що був трохи наперед вису-
нений перед польським.
Турки підвозять пі і запорожський табор
важкі гармати і розпочинають барабанний
вогонь.
Але турецькі гармаші цілять зле, кулі
перелітають і не роблять таборові шкоди. За
тим йде наступ. Запорожці з поза возів від-
стрілюються з рушниць і самопалів та вкри-
вають поле турецьким трупом.
З польського табору виходить обозна
челядь придивитися до бою. Запорожці дума-
ють, що це для них підмога, роблять вилазку
і проганяють турків. Але швидко побачили
помилку і завертають до табору. Тепер повер-
— 54 —
таються на них турки і околюють великою*
силою, ще заки вспіли до табору вскочити.
Ходкевич, побачивши таку небезпеку, по-
силає запорожцям два полки на підмогу. Вони
обходять турків і вдаряють на оба турецькі
крила.
Турки ломляться. Бачить це султан і по-
силає яничарів. Та заки вони вспіли прийти,
Ходкевич вдарає своїм полком і лісовщиками
на турків, розпочинається страшний рукопаш-
ний бій, котрий тріває до вечера. Ніч зупиняє
бій. Війська вертають до таборів. У тім бою
поляг ватажок лісовщиків Русіновський, по-
лягли два ватажки литовських татар Богдан
і Царевич, котрих спровадив і скольонізував
на Литві литовський гетьман кн. Острозький,
батько Константина. Ті татари боронися па
стороні польській навіть проти своїх земляків
татар ханських.
У цім бою добули запорожці і поляки чи-
малу воєнну добичу.
Цієї ж ночи скликає гетьман воєнну ра-
ду старшин. Вирішають зараз другої днини
розпочати генеральний бій. Цю битву попирає
Сагайдачний з своїми старшинами.
Але... ще є комісарі воєнні. Вони тому
рішучо спротивляються. Покликуються на ко-
ролівський лист; щоб вести війну оборонну,
поки король не наспіє з загальним ополчен-
ням шляхти. Очевидно, що король хоче зали-
шити лаври побіди для себе. Та в цім листі
була ще пригадка, що влада комісарів є біль-
ша за гетьманську. Цей додаток вколов болю-
чо старого гетьмана. Він нагадав, скільки ді-
знав прикрости у московській війні від панів
— 55 —
комісарів. Так само і козацька старшина бу-
ла з того невдоволена, що у польському вій-
ську кропило (натяк на духовних комісарів)
має більше значіння, як шабля.
Не помогли жадні резони. Комісарі сто-
яли на свойому, і гетьман мусів поступитися.
Покажеться опісля, що коли б було чекалося
на прибуття короля у воєнній акції, то з поль-
ського війська було б і сліду не лишилося.
Приходить нарешті королевич Влади слав,
а з ним 8. т. війська чужоземного. Зразу при-
їхав до табору сам, бо його військо остало по
сім боці Дністра. Королевич важно хорий,
в його війську пошесть дезінтерії. Його жовні-
ри-німці та скандинавці, поїдали у поході ба-
гато ярини і овочу і напитали собі біди.
Гетьман взагалі не був вдоволений з то-
го баласту, яким був у війні королевич, а те-
пер ще приїхав хорий.
Зараз же настала велика злива. Дністер
набрав багато води, котра забрала поставле-
ний міст Поляки хочуть поставити другий, та
волоша не дає. Вона пускає на воду великі
беревна дерева’ котрі що ночі розбивають це,
що за дня зроблено.
З огляду на приказ комісарів, щоб вести
війну оборонну, Ходкевич поширює і укріпляє
свій табор.
Осман посилає 50. т. війська на здобут-
тя Камінця Подільського.
Ревуть великі гармати на Камянець, та
кулі не долітають. З камінця бють гармати на
турків.
— Хто такий город поставив? — питає сул-
тан свого везіра.
— 56 —
— Сам Бог його поставив, — відповідає
везір.
— Так хай його Бог і здобуває...
Зараз видав приказ од Камінця відступити.
Дня 4. вересня виходить з табору ©па-
лійський на розвідку та опісля вертається. Осман
думає, що це втеча, й дає приказ до наступу,
уїде наступ зразу на ліве крило Любомірського,
та звідсіля його відбивають; наступають на
правте крило 'Ходкевича, й тут не повезло. Те-
пер звертаються турки всею силою на табор
запорожців. Вони відбивають його, роблять ви-
лазку й проганяють турків аж до табору та
вертаються з великою добичею.
Сагайдачний, вернувшися з Варшави, здав
козацтву звіт зі свого посольства. Не знаємо,
що він звідтіля привіз і як представив діло
козацтву, але воно теж вдоволилося.
Але не зважаючи на заведену строгу ди-
сципліну й ті успіхи, які мали запорожці вдо-
теперішних боях, не було між ними гаразду.
Не було ні харчів доволі, ні паші для коней.
Усе занедбав Бородавка. Стали падати коні,
бо татарва обсіла всі пасовиска. Козаки хо-
дили до польського табору жебрати яку вя-
занку сіна, просили, то міняли за сухарі, та
в поляків теж не переливалося.
Під Хотин прийшло запорожців 40 т.
Полк Сагайдачного 3000, Івана Зискаря 2320,
Богдана Куроші 1600, Тиміша Федоровича 1400,
Писарка 2500, Федора Білобородька 3200, Да-
нила Дерикала 3000, Адама Подґурського 3700,
Сидора Семаковича 3500, Василя Луцкевича
4100, Яцка Гордієнка 2700, Цецюри Севрюка
3200. Івана Гордія 2000, — до того 20 мідяних
— 57 —
гармат, дві залізні, припас пороху й куль. Видно
з цього, що в таборі було кому їсти, та не
було іцо.
Тепер уся лють за^таке недбальство звер-
нулася на Бородавку. Його поставили під во-
єнний суд, засудили до смертної кари й дня
8. вересня відрубали голову.
Історики записують, що до смертної кари
причинився Сагайдачний. По звісній безогляд-
ній суворости Сагайдачного в справах військо-
вих прогріхів можна так думати, й хоч Боро-
давку судив не Сагайдачний, а воєнний ко-
зацький суд, то либонь без гетьманського за-
твердження такий присуд не став би правосиль-
ним. На кожний випадок присуд не міг бути
инший, як смертний, за це, що Бородавка, як
гетьман, накоїв, і наніс через це запорозькому
війську діймаючу шкоду.
III.
Зараз по невдалім наступі 4. вересня, по-
вторили турки ще зав^ятіщий наступ на козаць-
кий табор. Підвезли знову під козацькийтабор ще
більше важких гармати розпочали барабанний
вогонь. Гетьман Ходкевич говорив, що ще та-
кого згуку не чув. Здавалося, що козацький
табор буде розбитий до ноги й ні одна жива
душа не вийде. Тимчасом запорожці покопали
собі внутрі табору ями й пересиділи в них
лиху годину. Показалося опісля, що поляг
однісінький козак сотник Васюк.
Ходкевич, бачучи такий Опір запорожців,
посилає на вируку лісовщиків і охотників
— 58 —
з полків Любомірського. Вони вдаряють на
атакуючих турків на обох крилах; переломлю-
ють фронт і гбнять їх аж до табору. На під-
могу йде ще й обозна челядь. Козаки роблять
вилазку. Турки втікають і лишають гармати,
попривязувані ланцюгами до грубих дубів. Ко-
заки рубають колеса від ляфет гармати за-
гвождують і скидають в багно.
Погоня за турками йде далі. До Ходкевича
прибігає від Сагайдачного вістун, що козаки
з лісовщиками між турецькими шатрами. Ход-
кивич, хоч як знеможений недугою, сідає на
коня й виїздить з табору.
Здавалося, що коли цю побіду використа-
ють, як слід, то вже й по війні буде, бо між
турками страшна паніка.
Та лісовщики, замісць ганятись за втіка-
ючими турками, грабують турецький табор.
Тепер погоня перепиняється, Турки очуняли,
зібрали нові сили й прогнали лісовщиків з та-
бору.
В польському таборі велика радість, але
Ходкевич що раз більше занепадає. В таборі
ломиться дисципліна й обережність. Для того,
що тепер турки сидять тихо, поляки не сто-
рожать табору, як треба. Два польські тисяч-
ники Жичовський і Сладковський, що їх піс-
лано до передньої сторожи, засипляють спокійно
враз з своїми підчиненими. Підглянули це турки,
підступають обережно й вибивають сплячих
у пень. Забірають одну коругов і дві гармати,
та вертаються до табору.
Турки, заохочені такою побідою, підсту-
пають під польський табор з великими силами.
Ходкевич зривається з постелі, сідає з трудом
— 59 —
на коня й на чолі не більше 700 кінноти ки-
дається з великим розмахом на турків. Та
недалеко ще вгналися, як обскочили їх з усіх
боків. По польському таборі гомонить зло-
щасна вістка, що гетьман в небезпеці. Збірає
Любомірський військо, яке було під рукою,,
вибігає з табору і кидається на турків Коли б
не наспів на час, то Ходкевйч був би певно
заплатив головою за свою бравурність. Турків,
прогнали, а знеможєний гетьман ледве живий
вернувся до табору.
Одушевлене такою вдачею, військо дома-
гається зараз наступу. Виходить з табору, але
турки сидять за окопами й не дають себе до-
бою заманити.
Старшина вирішає нічний наступ. Ходкевйч.
погоджується й видає такий розпорядок:
Дванадцять тисяч запорожців і панцирні
коругви йдуть побережжам Дністра Від лісу йде-
піхота, гузарія стає на рівнині в резерві. Пе-
редня сторожа, коли натрапить на турків під-
німе великий крик, а це буде знаком для ин-
ших частин до наступу. Під вечір стало військо
виступати з табору. Недужого королевича оста-
вляють в таборі під охороною його гвардії
й обозної челяді.
Та тепер настає страшенна злива.
Запорожці присилають до Ходкевича гінця,
що наступ не можливий, бо порох у самопалах
і рушницях замок і не можна ні з рушниць ні
з гармат стріляти.
Ходкевйч наступ відкликає. Серед зливи й
пітьми вертається військо на світанні до табору.
Та добре так сталося. Само провидіння
цею зливою врятувало військо від загибелі.
— 60 —
Показалося опісля, що двох перебігців
угринів з чужоземних польських рот перекра-
лися непомітно до турецького табору й зра-
дили цілий плян туркам. Турки приготовилися
до оборони, -як краще не можна. Перед табо-
ром поставили налаштовані гармати, котрі по-
вязали ланцюгами. При шатрах приготовили
ліхтарні, поміж шатрами покопали рови й вовчі
доли й всі проходи поперевязували мотузами.
Коли б було військо серед темної ночі попало
в таку засідку, то війна була б погано скін-
чилася.
Тепер настав спокій, бо турки не зачіпа-
ли. Але цей спокій гірший був од бою. Геть-
ман що раз більше западав на здоровлю,
а в таборі ширилися голод і пошесть. Військо
вмірало сотками. Обозна челядь ставала що
раз більше неслухняною і бунтувалася У за-
порожців теж невдоволення. Сагайдачний що
раз більше нездужає від рани, котра затроює
йому кров.
Біля польського табору зібралося яких
двіста волоських родин. Поставили собі лі-
пнянки і скуповували воєнну добичу, забрану
військом у турків. Обозна челядь змовляється?
щоб волохам відібрата назад те, що продали.
Бунтарі пускають між челядю поголоски, що
гетьман дивиться на волохохів недобрим оком,
підозріваючи їх в шпигунстві.
Підюджена обозна голота нападає на во-
лохів, грабує, ріже мущин та дітей, жінок та
дівчат безчестить і топить в Дністрі. Ліпянки
поруйновано. Прибігає Любомірський, розга-
няє голоту, а проводирів приказує перевішати.
Та і цього разу так, як і під Жванцем прйй-
— 61
шла поміч по всьому — не стало вже ні во-
лохів, ні іхніх ліпянок. В обох таборах вміра-
ють люде, падуть коні, ні звідки добути ні хар-
чів, ні пашні. В польському таборі проявля-
ються дезерція. Люде перепливають Дністер,
та хто не потонув, попав певно в руки татар.
В козацькому таборі пахне бунтом.
Ходкевич догорює. Любомірський поси-
лає до запорожців ©палійського' і Собіського,
щоб козаків заспокоїти. На вимовні і красно-
річиві промови Опалінського ставлять козаки
старе питання: „За що ми бємось? Чому Поль-
ща не додержує того, що в скрутний для се-
бе час обіцяла"? Козацтво домагається нових
концесій, котрі гетьман Ходкевич і сенатори
та комісарі мусіли запевнити своїми підписа-
ми. На добавок клопоту приходить вістка
з Варшави, що король назначив зібрання за-
гального ополчення шляхти аж на 14. жовтня,
під Львів.
Ходкевич у розпуці, скликає воєнну раду,
представляє старшині, що чекати на короля
не можливо
Рада старшин вирішає нічний наступ на
турецький табор. Але в польськім війську не-
вміють держати тайни, бо там не одна людина
вирішає, а ціле соймище враз з комісарами.
Таке було й тепер. Зараз по раді цілий табор
говорив про нічний наступ. І в той мент по-
мічають, як двох жовнірів з чужоземної ко-
ругви перебігають до турків. Значиться, що
наступ треба відкликати.
Султан Осман бачить, що в отвертому
бою нічого не вдіє. Отож за порадою везіра
спонукує волоського господаря Радула, щоб
— 62 —
дорадив полякам післати до турків послів для
мирових переговорів. Радул посилає з листом
того самого Вевеллі до Ходкевича. Кілька днів
задержав гетьман Вевеллі в себе, заки відіслав
з своїм листом і своїм послом Якубом Зєлін-
ським на те, щоб добути в султана охоронні
листи для польських послів.
В. везір приняв Зєлінського гордо.
— Щож ми будемо з вами переговорю-
вати, як ми знаємо, що в вас голод і за кілька
днів згинете всі, а тоді ми заберемо табор
і заберемо решту.
Зєлінський вислухав терпеливо цієї чвань-
куватої мови, й каже:
— Не ми вас запрошували до переговорів,
а ви нас. Не хочете, так я вертаюся, а ви при-
ходьте брати нас, хочби й зараз. Заки ми ви-
гинемо від голоду, то наша зима заморозить
ваші війська. 1
Повернувся й хотів відходити, та везір
помяк відразу й задержав його.
Стали зараз переговорювати, та видно
було, що везір не говорить щиро, лише хоче
час проволікти. Зєлінський лишився ще між
турками. Дня 15. вересня прийшов до турець-
кого табору з свіжим військом  губернатор
з Буди Каракас-паша завзятий і відважний
боєвик.
Не чекаючи довго, зараз другого дня
вранці Каракас-паша виступає з великим вій-
ськом до наступу. Виходять турки з ліса й на-
ступають на табор польський, зразу на браму
Любомірського. Доглянули тут найслабкіще
місце в окопах, які обороняв Мушинський.
Каракас скидає з голови турбан і з шаблею
— 63 —
на голо веде яничарів і спагів. Вони полишали
коні в лісі й ішли пішки. Починається завзятий
бій. У польському таборі ходить трівожна вістка,
що окіп Мушинського вже взятий. Недужий
‘гетьмав сідає з трудом на коня, промовляє до
війська й виходить з табору.
Зараз за окопами йде завзятий рукопаш-
ний бій. Польський полководець. Вейгер захо-
дить турків іззаду. В той мент гарматня ку-
ля поціляє Каракаса-пашу в голову. Між тур-
ками переполох, зачинають уступади. Прляки
гоняться за ними і рубають. Турецькі спагі
добігши до ліса шукають полишених коней,
та їх передтим забрав польський ротмістер
Фекеті. Турки забирають тіло Каракаса до та-
бору. Султан плаче з пересердя. А того пере-
бігця угрина, що дорадив туркам наступ, за-
рубали шаблями.
Виявилося опісля, що той Каракас-паша
мав у вел. везірі завзятого ворога і тому везір
не післав йому підмоги у рішаючій хвилі.
Каракаса-пашу поховали з великою па-
.радою.
3 польського табору виходили роз’їзди
по харчі, але татари нікого не пропускали
•і треба було силою перебиватися. Кантимір-
‘Паша перервав комунікацію польського війська
з Камянцем Подільським. Ходкевич на смерт-
ній постелі скликає воєнну раду. Заливаючись
слізьми, представляє безвихідний стан війська
і піддає думку, щоб чим швидше переправи-
тися через Дністер та йти до дому. Бо вже не-
;лиш харчів і паші не було, але і брак амуні-
ції давався дошкульно знати.
Слізна промова старого вміраючого геть-
— 64 —
мана зробила на старшину велике вражіння.
Усі заявляють, що краще наложать головами,
а вертатися не будуть. Сагайдачний, хоч му-
чить його горячка від рани, попирає думку
старшини.
Щоб дати добрий приклад своїм словам,
Сагайдачний зараз слідуючої ночі вибірає
з поміж запорожців охотників, підходить ніч-
чу під турецький табор у тім місці, де стояв
Каракас-паша. Запорожці випробованим у се-
бе способом підповзують між турецькі шатра,
підрізують мотуззя і підпори шатер і накри-
вають сплячих турків полотном, відтак ступа-
ють на це і бють по лобах та рубають. Забі-
рають коні і верблюди і червоний прапор па-
щі При тій нагоді забрали в полон одного
пашу, котрого післав рано Сагайдачний геть-
манові Ходкевичеві Вертають до свого табору,
не втративши ні одного козака.
IV.
Зєлінський довго не вертався від турків.
Його задержали через те, що наступила тоді
якраз зміна великого везіра. Іменно Делівар-
паша, намісник Мезопотамії, обіцяв султанові
Османові великі гроші за везірство - прямо
кажучи, підкупив ласого на гроші і загонисто-
го султана. Султан скинув зараз Уссаїма-па-
шу, а наставив везіром Делівара-пашу.
Делівар-паша, людина стара, до боїв мен-
ше охоча, намовив при помочі турецького ду-
ховенства султана, щоб розпочав з поляками
мирові переговори. Султан дає Зєлінському
лист безпеки для польських ПОСЛІВ.
- 65 —
Ходкевйч, прочуваючи свою кончину, при-
казує перевести себе до хотинського замку.
Булаву гетьманську передає Любомірському
й пращається з військом. Гетьмана везуть на
возі через табор. Військо супроваджає його
з плачем.
Ходкевйч помер 24. вересня 1621.
Королевич Владислав, обезсиленяй важкою
недугою, бажає задержати якнайдовше в тайні
смерть гетьмана. Та показалося, що з тим не-
легка була справа, бо військо від малого до
великого цікавилося здоровлям улюбленого
гетьмана, й правда виявилася зараз.
Тепер новий клопіт. Тому, що Любомір-
ський був польним гетьманом польським, то
старшина литовського війська заявляє, що під
булаву Любомірського не піде Бажають собі,
щоб королевич обняв сам начальну команду.
Стурбований королевич прикликає до себе
старшину й уговорює їх; заявляє, що така
є воля короля, й він, слухаючись її, сам під-
дається командуванню Любомірського. 1 це по-
могло.
Про смерть Ходкевича довідався й Осман.
Він думав, що причиною його невдач був сам
Ходкевйч, а тепер, як його не стало, то поль-
ське військо нічого не варте. Тепер Осман про
переговори й чути не хоче, а навпаки заряд-
жує Генеральний наступ.
І знову найстрашніщий наступ йде на за-
порожців і лісовщиків. Лісовщики, не привиклі
до оборонної щйни'та ще пішки, обороняються
слабо. Турки напирають. Лісовщикам грозить
загибіль. Королевич посилає їм на підмогу свою
гвардію під отамануванням Кохановського Сам
Хотинська справа.	5
— 66 -
королевич остає в обозі під охороною самої
обозної челяді.
Кохановський відбиває двічи наступи яни-
чарів з великими втратами. Султан^ висилає
решту яничарів до третього наступу. Його улю-
блений Ага уговорює його, представляє, що
може втратити найкраще військо На це відпо
відає схвильований султан: „Як втрачу ослів,
матиму коні — хай йдуть!“
Обиджені такою зневагою яничари йдуть
до наступу з великим криком, мов скажені.
Тепер Любомірський збірає охотників і вдаряє
на яничарів. Лісовщики з запорожцями, коли
їм від тої підмоги полегчало, виходять з табору
та йдуть до протинаступу. Настає страшна
різня. Яничари засгелюють поле своїм тру-
пом, але не уступають.
В турецькому таборі із того велике не-
вдоволення на впертість султана. Справа може
повернутися в небажаний бік. Наляка ий сул-
тан приказує відступати, й пускає Зєлінського
з листами безпеки до своїх.
То був останній бій під Хотином.
Поляки вибірають на послів до мирових
переговорів Станіслава Журавенського, белзь-
кого каштеляна, та Якуба Собіського, батька
пізніщого короля Івана Собіського.
Зпоміж козацької старшини не взяли
нікого.
При цих переговорах турки домагаються
настирливо, щоб поляки видали їм до пока-
рання тих козацьких ватажків, котрі робили
набіги на турецькі городи.
Польські посли таке домагання рішучо
відкинули. Бо тим смілим ватажком був ніхто
— 67 —
інший, як сам Конашевич, що стільки прислу-
жився полякам. Зрештою не була б це легка
справа забрати зпоміж козацтва їх улюбле-
ного гетьмана.
З угоди, заключеної між Польщею та
Турцією, виходить, що турки нічого не вигра-
ли. Привернено попередній стан перед війною,
а більше нічого
Турція цеіб війною дуже ослабила себе,
бо показала перед світом, що то вже не та
сама Турція, що була перед тим, коли загро-
жувала усьому христіянському світові завойо-
ванням півмісяця над хрестом. Тепер Турція
з такою переважаючою силою, вивівши до
бою військо з трох частин світа не могла по-
копати малої армії. По підписанні мирової
грамоти стали колишні вороги розходитись до
дому. Перші відійшли турки. За кілька днів
не було вже й знаку шатер.
Конашевич що раз більше нездужав. Ко-
зацтво повезло його на возі, вистеленім сіном.
Літописець Величко говорить, що королевич
дав Сагайдачному свою карету і придав свого
ляйбмедика, щоб йому товаришив до Київа
і лікував його Дальше подає Величко. що Ко-
нашезич перед смертю відослав ляйбмедика
б Польщу і написав до короля слезливого ли-
ста, прохаючи опіки для православної грець-
кої віри.
Академік М. Грушевський сумнівається
в правдивосте тих рефлєксій Величка.
Але це є правдою, що Сагайдачний від
цієї рани помер 28. квітня 1622. р. правдопо-
дібно на зараження крови.
На мою думку Сагайдачний не був ще
- 68' —
такий старий, як думають. Міркуючи по тім,
коли Сагайдачний прийшов хлопцем до Ост-
розької школи в часі її найбільшого розвит-
ку, не міг мати, вміраючи, більше як пятьде-
сять і кілька років віку.
Оповідання про іст* ричну подію не ма-
ло би ніякого хісна, коли б ми не старалися по-
робити з нього висновків і не поміркували
над тим: що було б з нами коли б це або те
не було сталося.
Без цього ми з історії нічого не навчи-
мося ані п’д теперішню пору, ані на будуче.
Отож що найбільше впадає у вічі розум-
но думаюч’й людині, то ге легкодушність і лег-
ковірність українського народу по нинішний
день. Під тим оглядом ми ні на волосок не
змінилися у нашій вдачі. Повірити кожному
на пусте слово це було і є нашою слабою
стороною, не вважаючи на те, щз стільки ра-
з в на тім ми ошукалися.
Польща в скрутній годині звертається до
козацтва за поміччю. Обіцює золоті грушки,
і хоч всі знають, що вони ростуть на вербі,
козацтво береться помагати, не огляїаючися
нінащо. Виходить пословиця: „Козак не на те,
що є, а на те, що буде“.
Навіть такий розумний і досвідний чоло-
вік, як Конашевич, не був свобідний від тої на-
ціональної української недуги.
З його дотеперішного поведення видно
ясно, по якій лінії він йшов і до якої мети:
штовхнути мусульманський світ на Польщу,
ту Польщу шляхоцьку та магнацьку, гноби-
- 69 -
тельку українського народа і його віри, ту
єзуїтську Польщу, щоб її ослабити, і освобо-
дити свій народ та церкву зпід кормиги
шляхецько- єзуїтської.
Недавно ще по московській війні Польща
не сповнила ні одної обітниці. А може справді,
не могла тих обітниць сповнити, бо то було
справді щось нечувано тяжке, чого кюзаки
жадали. В першу чергу жадали по тодішньому
вислову „заспокоєння грецької віри*. Жадали
перепинення унії і затвердження православних
владик, перепинення утисків грецької віри та
забірання для унії церковного майна. Та Поль-
ща, опанована єзуїтами, ані думати про це
не хотіла. Хай пропаде Польща, щоб тільки
католицтво поширилося та угрунтувалося. І
х<>ч знайшлись одиниці, котрі на неминучість
катастрофи вказували, то їх слово остало го-
лосом вопіючого в пустині.
Далі жадали козаки забезпечення своїх
прав, прбільшення козацького реєстру. Влас-
тиво Польща побільшувала сама у десятеро
той реєстр, коли її козаків було треба, але
лише на часОк. По потребі заганяла тих ли-
царів, що в урядовий реєстр не помістилися,
на панський лан робити панщину.
Такий стан викликував небажаний і не-
безпечний фермент, котрий наприкінці під
Хмельницьким мусів розсадйти польський ко-
тел. Тут знову виступав інтерес магнатів. Во-
ни, добувши від короля широчезні надання,
хотіли мати дешевого робітника на своє роз-
логе, марнотравне розкішне життя.
І з тої неуступчивости вийшла остаточно
катастрофа. І та неуступчивість ціхує Польщу
- 70
по нинішний день, що можемо власними очи-
ма бачити.
Бачимо і нашу наївну легковірність.
Заговорить до нас польський урядовець
по українськи, розліпить якусь відозву чи ого*
лошення в справі і в інтересі державнім по
українськи, то українець попадає зараз в те-
ляче захоплення і вірить свято, що вже змі-
нився курс на краще, і ось-ось варшавський
уряд проголосить суверенність України.
Нікого не можна так легко придобрити
медовими словами і приняти його чуйність,
як українця.
Українець буває дуже підозріваючий і не-
довірчивий, не признає авторитету, але лише
що дг своїх людей. Своїм не вірить, підозрі-
ває кожного о видиме невидиме, підсуває най-
поганійші зрадницькі і злодійські замисли; але
масненьчі слова чужого то євангелія.
Якщо ми із цієї недомоги не вилічимо
нашої народньої душі чим швидше, то нераз
прийдеться нам важко покутувати.
Пояснення деяких чужих слів,
що їх подибуеться в цій книжці.
Амбіція — почуття власного достоїнства.
Амнестія — дарування кари, помилування.
Авантура — ризикована, небезпечна справа.
Баніція — видалення з краю чи території.
Баласт — непотрібний тягар.
Бравурність — нерозважна відвага.
Грандіозний — величавий, на великі розміри.
Девіза — гасло, правило.
Демаскувати — здирати маску, розкрити.
Етап — віддалення стації від стації, ступінь,
щабель.
Емісар — посол у тайній політичній справі.
Екзекуції — виконання засуду, кари.
Капітуляція — здача ворогові позицій, упоко-
рення.
Консервативний — прихильний до старого ладу.
Константувати — стверджувати.
Маєстат — величність, блеск.
Мемуаристи — люди, що записують сучасні
події, або спомини.
Морд — душогубство.
Опозиція — противна партія.
Пасивність — недіяльність, байдужність, не-
чинність
Петиція — писане прохання, заява ьід якоїсь
більшої групи людей.
Пілюля — пігулка.
Психіятри — лікарі від душевних недуг.
Реляції — справбздання.
Репетиції — повторення
Реальне -г- дійсне.
Рефлексія — увага, застанова.
Садист — людина, збочена в половім відно-
шенні; людина, яка з насолодою мучить
другу людину.
Терор — насильство, пострах.
Фаворити — коханці, улюбленці.
II
' оооооооооооооооооосо
ВИДАВНИЦТВО „ОКА“
КОЛОМИЯ, бвангелицька, ч. 7.
вадало досі в 1, серії:
і	А. Чайковський: На уходах ч. І.	,	.	2 —
2.	А. Чайковський: На уходах ч. 11.	.	. 2 —
3.	П. Куліш: Чорна рада, хроніка (нове видання). 2-
4. А. Чайковський: 8а сестрою <5 вид ) .	.	І 50
5.	А. Чайковський: Віддячився (Вичерпане)	.	2 ~
6.	М. Ординців: Запорожці в Сараюес» .	.	2 -
7,	М. Гоголь: Тарас Бульба (в обривками )	.	2 —
8.	Д. Мордовець: Гетьман Аіавепа 1.	.	.	2 —
9.	Д. Мордовець: Гетьман Мазепа II. .	.	'£ -
10.	К. Поліщук: Гуляйпільський батько ч. І.	.	2 -
11.	К. Поліщук: Гуляйпільський батько ч. 11.	.	2 —
12.	І. Зубенко: Зірка .	.	.	.	. а* -
13.	1. Филипчак і І. Зубенко: Княгиня Романова.	2’-
14.	А. Чайковський: Побратими.	. З —
15.	А. Чайковський: До слави (друкується)
16.	П. Куліш: Михайло Чарнишенко (І. том друкується)
:.:..7-т-тт В II. серії:
1.	А. Куприн: Остання любов царя Соломона .	1—
2.	М. Мельник: На ріках Вавилонських '	-50
З,	Б. Келерман: Праведні душі .	.	. Г—
4.	Д. Мережковський: Леонардо да ВінчІ (друкується).
З давнійших видань в на складі:
1.	М. Кувьмова: Українська читанка II. .	. Г—
2.	„	„ Проти филь .	.	.	Г50
3.	М. Левитський: Про хліборобські спілки .	— 40
4.	Д. Макогон: Учительські гаразди 2 части . Г—
оооооооооооооооооосо
вол.
події
ВИПУСК
З 8а редакцію і
8юоюоюсюсю<Ж)с*оа
ВіЬІіоїека ИагосІо\л/а
Магзгама
Зголошуйте передплату на адресу:
О. КУЗЬМА,	Сови«>«л»мі»».ігв
ЯК ПІ. СЕРІЯ ВИДАВНИЦТВА „ОКА", 2
виходить періодично, що місяця малими х
книжочками — до 4 аркушів друку, в ху- х
дожньою окладинкою, — в ціні лише
22222222 50 СОТИКІв! =2 §
В передплаті ще дешевше, бо тільки: §
На рік	—	5'--
В	КРАЮ:	На Ч року	-	3--
На квартал	—	Г50
Для закордону: на рік — 1 дол.
Окрема книжка — 10 цент.
На зміст книжок складатимуться
з нашої і наших сусідів минувшини,
описи наших земель і інший цікавий
і повчаючий матеріал.
1. А. Чайковський. — Петро Конашевич-
Сагайдачнйй.
2. Др. К. Трильовський. — Російська
Цариця Катерина П.
3. М. Дерлиця. — Воєнний дідич.
4. Д. Шумей. — Нормани-Варяги.
5“6.Др. А Чайковський. І. Московський цар
Дмитро Самозванець II. Хотинська справа.
лооюаюаюсжм
30001005094588