Історичні витоки українського народу - Баран В.Д., Баран Я.В.

Автор: Баран В.Д. Баран Я.В.

Теги: історія історія україни

ISBN: 966-504-437-0

Год: 2005

Похожие

Соціальний склад та правовий статус мешканців міст Галицько-Волинського князівства

Історичні права українського народу до його народного імени

Давня історія України. Том 3. Слов'яно-руська доба

Коротка історія українського народу

Текст

В.Д. Бар он, Я.В. Баран
нимиияжи
Науково-дослідний інститут українознавства
Міністерства освіти і науки України
Інститут археології НАН України
В.Д.Баран, Я.В.Баран
ІСТОМІНІ ШКИ
КИЇВ
«ГЕНЕЗА»
2005
ББК 63.3(4УКР)
Б24
Рецензенти:
Реєнт О.П., доктор історичних наук, член-кор. НАН
України; Козак Д.Н., доктор історичних наук
Баран В.Д., Баран Я.В.
Б24 Історичні витоки українського народу. - К.: Генеза,
2005. - 208 с., іл.
І8ВМ 966-504-437-0
У книжці висвітлюються складні проблеми слов’янсько
етногенезу і походження українського та інших східнослов’я
ських народів. Особливу увагу приділено розвитку етнокул
турних і соціальних процесів, Великому розселенню слов’я
що привели до зародження в ранньому середньовіччі вс
слов’янських народів. Важливе місце займають питання утв
ренпя Києво-Руської держави і критика концепції «давнь
руської народності» . У книжці вміщено завдання та запитанії,
що можуть бути використані у навчальній праці.
Для вчителів загальноосвітніх навчальних закладів, викл.
дачів і студентів вузів, широкого читацького загалу.
ББК 63.3(4УКГ
© Баран В.Д., Баран Я.В., 200
©Видавництво «Генеза»,
І8ВМ 966-504-437-0 художнє оформлення, 2005
Вступ
У минулому столітті, зокрема після Другої світової
війни, відбулися значні зрушення в археологічних досліджен-
нях слов’янських пам’яток, які подвоїли та потроїли джерело-
знавчу базу. Вдалося закрити хронологічні лакуни, що істотно
ускладнювало порівняльне вивчення археологічних культур
І тис. н. е. на території лісостепової України. Це, у свою чергу,
дало змогу побудувати типологічно-хронологічні колонки без-
перервного етнокультурного розвитку давнього населення
України. Застосування природничо-математичних методів у
вивченні матеріальної культури значно посилило її інформа-
тивні можливості, розширило межі археологічного пошуку.
Усе це відкрило нові можливості історичних реконструкцій
етнокультурного та соціально-економічного розвитку давньо-
го населення України, у тому числі предків українського народу.
Етноісторичний процес будь-якого народу, зокрема
слов’янського, конкретно українського, не можна звести до
простого біологічного відтворення поколінь одного етносу.
Уже від самого початку свого зародження українці були части-
ною слов’янства, як їхні предки - частиною індоєвропейсько-
го світу. їхній розвиток відбувався у безпосередніх контактах
і взаємовпливах із сусідніми, такими ж етноісторичними,
спільнотами. Поряд з процесами диференціації, виділення та
самоусвідомлення окремих етнічних груп і народів мали місце
процеси інтеграції, коли в результаті змішування різних
племінних груп утворювались нові народи. Ця закономірність
притаманна насамперед тим слов’янським утворенням, які в
процесі розселення осідали на чужих територіях і змішува-
лись із субстратним населенням.
Усі ці процеси суворо регламентовані, прив’язані до певних
природних та географічних зон і визначені часово. Тобто за-
родження слов’янських народів відбувалось у рамках певних
географічних регіонів, певного етносоціального та етно-
графічного середовища і на певному історичному етапі.
Етноісторична схема, розроблена лінгвістами, істориками-
медієвістами, археологами, зведена до декількох ієрархічно-
історичних етапів: індоєвропейці, або староєвропейці, германо-
балто-слов’яни, праслов’яни, слов’яни, слов’янські народи.
Кожна з цих етноісторичних категорій повинна була пройти
З
тривалий історичний шлях від зародження та розвитку до ут-
ворення нових етносоціальних спільнот, які б усвідомили
свою етнокультурну окремішність. Зрозуміло, що це зайняло
століття та тисячоліття. При цьому формування кожного
європейського етносу відбувалося в конкретних історичних
умовах, які в різних регіонах Європи мали свої особливості,
залежно від географічного положення та природного середови-
ща. Наприклад, найбільш сприятливою для етносоціального
та культурного розвитку в Європі була Середземноморська зо-
на. Там з’являються перші європейські народи, перші євро-
пейські цивілізації.
Звідси випливає, що ми не можемо довільно встановити час
виникнення слов’янських народів, наприклад з палеоліту, нео-
літу чи енеоліту. Вони, у тому числі й український народ, не
могли утворитись раніше, поки їхні предки не пройшли визна-
чені історичні стадії свого розвитку.
Певна частина українського суспільства трохи болісно
сприймає тезу про зародження слов’янських народів, та ук-
раїнців зокрема, у ранньосередньовічний час, хоч тоді наро-
джується більшість європейських народів. їм здається це знач-
ним припізненням. Один із учасників українознавчої конфе-
ренції, на противагу викладеним тезам, назвав палеолітичну
стоянку Королеве на Закарпатті, якій близько мільйона років.
Хіба то не наші предки? І справді, ця стоянка, як і аналогічні
нижньопалеолітичні стоянки Причорномор’я і Криму та се-
редньопалеолітичні на Середньому Дністрі, відкриває
історію наших земель, історію України, бо вона вказує на поя-
ву тут людини в прадавні часи, у дольодовиковий період.
Але це ще не етнічна історія українського, слов’янського чи
навіть праслов’янського етносу, до формування якого від Ко-
ролевого пройшли тисячоліття. За цей час тут безліч разів
змінювалося населення. Відомо, що коли в кінці першої поло-
вини І тис. н. е. на південні схили Карпат, де відкрита стоянка
Королеве, прийшли слов’яни, вони застали там фракійське на-
селення, германців та рештки кельтів. Так чиї предки - люди
з Королевого? На сьогоднішньому рівні знань цього просто не-
можливо встановити. Вони ще не усвідомлювали себе якоюсь
окремою етнічною групою.
Ми не згадували б цього епізоду, коли б його не підхопила
кореспондентка газети «Хрещатик», яка переконувала своїх
читачів, що саме з Королевого слід починати український ет-
нос. Таких статей, сюжетів на телебаченні та радіо чимало.
4
їхнім авторам притаманна надмірна емоційність, проповідь
винятковості та месіанства українців. Такі публікації не тіль-
ки вводять читача в оману, а й викликають настороженість і
навіть вороже ставлення до української науки. Бо хто ж з
наших близьких чи далеких європейських сусідів хоче бути
нащадком меншовартісних предків. Тим паче, що загально-
відомо (або має бути відомо), що з найдавніших часів євро-
пейські народи знаходились у взаємозв’язку та взаємозалеж-
ності, переживаючи ті самі або подібні стадії соціально-еко-
номічного, культурного та етнічного розвитку. А можливо, нас
навмисне втягують у безплідні дискусії про те, чиї предки
давніші та кращі, щоб відвернути нашу увагу від розв’язання
справді життєво важливих проблем нашого історичного буття?
Інший бік поставленої проблеми полягає в тому, що нас
намагаються прив’язати, буквально прищепити до інших
сусідніх народів, переконати нас і світову громадськість в то-
му, що ми їхня менша чи молодша частина, відмовляючи ук-
раїнському народові в самобутності його етнічного та історич-
ного розвитку.
Як відомо, в історичній літературі, зокрема російській,
можна знайти безліч прикладів, коли східнослов’янські наро-
ди характеризуються як єдина етномовна цілісність, а Київ-
ська держава - як «колиска» давньоруської народності. Провідні
російські історики М. Погодін, С. Соловйов, В. Ключевський
та інші розглядають історію східних слов’ян і Київської Русі
як історію Росії.
За М. Погодіним і О. Соболевським, українське Подніпров’я
споконвіку було заселене предками росіян, яких прогнали
монголо-татари. Лише в XIV ст. їхнє місце зайняли українці з
Галичини і Волині. Для В. Ключевського дулібський союз пле-
мен на Західному Бузі, Волині та Прикарпатті - це початки
«нашої» (російської) державності. Не менш тенденційні й
новітні праці. У колективній монографії Інституту слов’яно-
знавства і балканістики «Развитие зтнического самосознания
славянских народов в зпоху раннего средневековья» (Москва,
1982) усім південним та західним слов’янським народам при-
свячені окремі розділи. Лише три східнослов’янські народи
увійшли в один розділ під назвою «Формирование зтнического
самосознания древнерусской народности...» і, вже зовсім не-
давно, у 1999 р. вийшла монографія В. Сєдова «Древнерусская
народность», де з допомогою археологічних матеріалів робить-
ся спроба поновити згадану концепцію М. Погодіна.
Англійський вчений, теоретик історії А. Дж. Тойнбі у своїй
фундаментальній багатотомній праці «Дослідження історії»
називає Русь «скандинавським царством» і ставить в один ряд
з Данією та Норвегією, що також не відповідає дійсності
(Тойнбі, К., 1995, с. 165).
Вивчаючи світові цивілізації та їх роль у всесвітній історії
за принципом «виклик - відгук», А. Дж. Тойнбі вважає, що
адекватність відповіді на виклик зумовлює і стимул, і харак-
тер процесу історичного розвитку. Слабкість або немож-
ливість адекватної відповіді на виклик, що характерно для
«недорозвинених», «загальмованих», «недоношених», «не-
життєздатних» цивілізацій, призводить до їх занепаду.
Відсутність виклику і позитивних впливів розвинутих
цивілізацій (наприклад античності) на варварські суспільства
означає відсутність стимулів, а це зумовлює їх інертність і
застій. Саме такими А. Дж. Тойнбі вважає слов’ян. Він знає
останніх лише за писемними джерелами. Це, на нашу думку,
суттєво знижує результативність його окремих досліджень та
об’єктивність оцінок. Обмеженість та невиразність багатьох
античних писемних джерел без доповнення їх даними інших
наук, у тому числі археології, обмежує можливості їсторіо-
софічних підходів до вивчення історичних явищ, у нашому ви-
падку давньої історії слов’ян.
А. Дж. Тойнбі уявляє собі слов’ян як невелику групу пле-
мен, що «...оселилася на прип’ятських болотах, коли ці землі
вивільнилися з-під льодовика, який відступив на північ Євро-
пи. Тут вони жили примітивним варварським життям сотні
й сотні років, і коли тевтонський рух племен покінчив з трива-
лою еллінською драмою, яку започаткували племена ахейців,
слов’яни ще залишалися там, де вони й були (Тойнбі, зазн.
праця, с. 158).
Слов’ян, за А. Дж. Тойнбі, вивели з прип’ятських боліт (за
його термінологією «випхали») пастухи-авари, яким вони бу-
ли потрібні як хлібороби для обробітку нив навколо угорської
рівнини, яку вони освоїли, взявши участь у «тевтонських (гер-
манських) ігрищах зруйнування та грабунку Римської
імперії» (Тойнбі, зазн. праця, с. 158). Для аварів слов’яни, на
думку А. Дж. Тойнбі, були лише стадами робочої худоби, із
землеробськими навичками, чужими для пастухів-аварів. Під
враженням уривчастих повідомлень хроніки VII ст., відомої
під іменем Фредегара, де змальоване тяжке і принизливе життя
слов’ян в умовах аваро-слов’янських війн та аваро-слов’ян-
6
ської неволі, А. Дж. Тойнбі саме таким уявляє собі «...сценарій,
за яким почався ...запізнілий і принизливий дебют слов’ян в
історії» (Тойнбі, зазн. праця, с. 159).
Коли б А. Дж. Тойнбі звернувся ще і до лінгвістичної та ар-
хеологічної літератури, то переконався б у тому, що шлях
слов’ян на історичну арену інакший, складніший, не такий
пізній і «принизливий».
По-перше, за дослідженнями лінгвістів усе прип’ятське
Полісся вкрите балтськими гідронімами та топонімами, які
передують як слов’янській гідро- і топонімії, так і слов’ян-
ським археологічним культурам. Ряд вчених-славістів взагалі
виключає Верхнє Подніпров’я раннього середньовіччя з історії
слов’ян. По-друге, з кінця II по IV ст. включно Волинь займа-
ють поселення і могильники Вельбарської культури готів, а
носії слов’янської Зарубинецької культури, які на межі ер по-
сунули тут балтів, під натиском готів та гепідів відходять на
Верхній Дністер, Південний Буг і доходять до Буджацького
степу в Молдавії. їхні археологічні пам’ятки представляють
слов’янську частину багатоетнічної Черняхівської культури,
а в Молдавії виділені в окрему етулійську групу. Вони корелю-
ються з найбільш архаїчними слов’янськими гідронімами, які
відомий сучасний німецький лінгвіст І. Удольф поміщає у
верхів’ях Пруту, на Середньому і Верхньому Подністров’ї та
Посянні. І. Удольф схильний саме цей регіон визнати пра-
батьківщиною слов’ян (ПсіоІрЬ., 1979, 8. 1-23). Не буде зайвим
пригадати, що саме в цьому регіоні відкриті добре датовані
найбільш ранні слов’янські пам’ятки Празько-Корчацької
культури кінця ІУ-У ст. Вони свідчать, що задовго до аварів
слов’яни-венеди жили в окремих районах межиріччя Дністра
та Дунаю.
У запропонованій нами праці на новій методологічній ос-
нові розкриваються процеси етноісторичного розвитку
слов’ян на території Східної Європи і України зокрема.
Лінгвістичні, історичні та, зокрема, археологічні матеріали
переконують нас у тому, що слов’яни ніколи не були єдиною
етнічною спільнотою. Вони, як і народи іранського, фракій-
ського, іллірійського, германського, романського коренів, висту-
пали як окремі етномовні групи, об’єднані в племена і
племінні союзи, що були етносоціальними одиницями.
Київська Русь виникла як державне об’єднання багатьох
різних слов’янських і неслов’янських племен на чолі з князя-
ми династії Рюриковичів. Київські князі створили державу
7
імперського типу, але не створили і не намагалися створити
єдину давньоруську народність. Її вигадали історики.
Виходячи із принципів, що всі слов’янські, зокрема і
східнослов’янські, народи, як і інші народи Європи, мають
свої окремі історичні витоки (хоч усі вони тією чи іншою
мірою взаємозалежні), основна увага в нашій праці спрямова-
на на вивчення процесів і причин зародження слов’янських
народностей в період раннього середньовіччя. На відміну від
українського народу, давні предки якого займали корінні
слов’янські землі, ряд інших слов’янських народів, у тому
числі східнослов’янських, що в процесі свого розселення зай-
няли великі території з чужим (балтським та угро-фінським)
населенням, зазнали впливу цих субстратів. Це справило
вирішальний вплив на формування їхньої етнічної самосвідо-
мості. Зазначені чинники не були знівельовані в період києво-
руської державності, централізація якої фактично закінчилася
після смерті Ярослава Мудрого. Це і стало історичною основою
для завершення процесів формування трьох східнослов’ян-
ських народів, зародження яких спостерігаємо в ранньому се-
редньовіччі.
Територія України входить у той етнокультурний простір,
де відбувалися процеси становлення індоєвропейських, пра-
слов’янських і слов’янських етнічних утворень. Південно-
східне крило індоєвропейських груп успадкувало якоюсь
мірою досягнення Трипільської культури, яка за доби енео-
літу (V - початок III тис. до н. е.) на території України визна-
чається високим злетом землеробства, общинних ремесел,
особливо гончарства, виникненням протоміст, де нерідко про-
живало по декілька тисяч жителів (Майданецьке, Тальянки
на Черкащині). Однак слід зауважити, що походження
Трипільської культури пов’язане з Балканами і Подунав’ям,
тоді як культури Кулястих амфор та Шнурової кераміки, з
якими археологи співвідносять частину індоєвропейців, з
яких виділились германо-балто-слов’яни, сформувались
північніше цієї зони. Отже, тут не йдеться про їхню пряму
спадкоємність. Ще менше даних існує, або їх немає зовсім, для
порівняння степових культур з більш ранніми культурами
Лісостепу. У III—II тис. до н. е. степове іраномовне населення
Ямної та Катакомбної культур лише контактувало з тими пле-
менами Лісостепу, які мали відношення до зародження пра-
слов’янських старожитностей.
8
Дещо виразніше процеси культурогенезу проявляються у
II тис. до н. е. на території Центральної та лісостепової зони
Східної Європи. Окремі праслов’янські племінні групи цього
періоду археологи співвідносять з Тшцінецькою та Комарівсь-
кою культурами, що займають велику територію у межиріччі
Одри та Дніпра. У І тис. н. е. диференційовані групи пра-
слов’ян пов’язують з пам’ятками Лужицької та Поморсько-
Підкльошової культур у Середній Європі та землеробськими
культурами лісостепової частини України - Білогрудівською
та Чорноліською. Ця схема, хоч і доволі реалістична, є надто
загальною. Визначити етнічну приналежність археологічних
культур глибокої давнини без ретроспективної їхньої прив’яз-
ки до більш пізніх етнічно визначених старожитностей та
порівнянь з даними писемних джерел і результатами
досліджень інших наук (лінгвістики, антропології) дуже важ-
ко. Тому дослідники слов’янського етногенезу результати
своїх розробок викладають у вигляді можливих припущень та
гіпотез. Ті навколонаукові археологічні «розробки», які ніби-
то знаходять слов’ян і навіть предків українців у степових
культурах кочових аріїв доби бронзи, а то й раніше, забува-
ючи при цьому, що степове населення розмовляло іранськими,
а пізніше тюркськими мовами, ми свідомо не розглядаємо.
Слід зазначити, що і лінгвістика, яка у розв’язанні проблем
етногенезу має вирішальне значення, для згаданого періоду
обмежується відкриттям на території Середньої та Східної
Європи пластів давньоєвропейських гідронімів, що слабо
піддаються мовній диференціації.
Кожна із цих дисциплін має свої специфічні джерела, свою
методику, а заразом і певні межі можливостей і засобів, якими
вона володіє. Так мовні явища важко, а здебільшого неможливо
продатувати; археологічні культури піддаються, зазвичай, хро-
нологічним визначенням, але вони не завжди відповідають
чітко визначеним етнічним спільнотам. Відомі поліетнічні куль-
тури, які покривають декілька різних етнічних груп - Лужи-
цька, Пшеворська, Черняхівська та ін. Крім того, археологічні
матеріали без порівняння їх з писемними джерелами або мовни-
ми даними самі по собі не можуть визначити конкретний етнос.
Тому наше дослідження ми починаємо з початку нашої ери,
коли з’являються перші писемні відомості про слов’ян-венедів.
Має свої особливості й історична антропологія. Зокрема, всі
слов’янські ранньосередньовічні поховання, за окремими ви-
нятками, являють собою трупоспалення, що значно звужує
їхню інформативність.
9
а в останні десятиліття виділення слов’янських пам’яток V ст.
на території України не тільки заповнило хронологічну лаку-
ну в історичному розвитку матеріальної культури слов’ян у се-
редині І тис. н. е., а й поставило проблему становлення
слов’янських етнічних груп на нову наукову основу.
Нововідкриті слов’янські культури раннього середньовіччя
вдалося достовірно пов’язати з писемними джерелами й суто
археологічними методами показати, з одного боку, їхнє пере-
ростання в культури доби Києво-Руської та інших південно-
слов’янських і західнослов’янських державних утворень,
з іншого боку, дає змогу шляхом ретроспекції пов’язати з
більш ранніми старожитностями Східної та Середньої Європи.
Виявилось, що вже у УІ-УП ст. н. е. слов’янські старожит-
ності поділяються на чотири різні культурні групи (Коло-
чинську, Пеньківську, Празько-Корчацьку і Дзєдзіцьку куль-
тури). Перші три виникають вже у V ст. н. е. на території Ук-
раїни і в деяких пограничних областях Білорусії та Росії, а
Дзєдзіцька група - у Середній і Північній Польщі, але не
раніше VI ст. Нещодавно стала відомою ще одна група -
Іменьківська - у Верхньому Поволжі, де присутні елементи
слов’янських культур У-УП ст. Кожна з перелічених
слов’янських ранньосередньовічних культур має свої підосно-
ви, які необхідно шукати у більш ранніх культурах. До вияв-
лення слов’янських пам’яток У-УП ст. такі пошуки, зазви-
чай, закінчувалися безрезультатно. Вони породжували багато
суперечливих концепцій, оскільки етнічну приналежність ар-
хеологічних культур першої половини І тис. н. е. і більш
ранніх без типологічної прив’язки їх до етнічно визначених
культур раннього середньовіччя неможливо було визначити.
Ще більш складними виявились спроби виділити певні етнічні
групи в багатоетнічних культурних ареалах. Деякі археологи
навіть вважали, що жодну з культур І-ІУ ст. н. е. і більш
ранніх неможливо визначити як слов’янську. Єдиний вихід з
цього становища німецький вчений К.-В. Штруве вбачав у
припущенні, що «...слов’яни, адаптовані або подавлені в куль-
турному відношенні своїми сусідами, приховуються під личи-
ною однієї з декількох поліетнічних культурних провінцій»
(Зігиуе, 1991, з. 18). Уся ця безнадійність і зневіра в можли-
вості використання археологічних джерел для розв’язання
проблем слов’янського етногенезу з виявленням нових етнічно
беззаперечних слов’янських пам’яток У-УП ст., заповнення
реальними матеріалами хронологічних лакун і порівняльного
12
вивчення з більш ранніми культурами стали поступово
замінюватися дещо оптимістичнішими нотками. Ці труднощі
зараз згадуються як історіографічний слід тих песимістичних
оцінок, що свого часу переважали у слов’янській археології.
Створені типологічні колонки безперервного розвитку
слов’янської матеріальної культури на території Південно-
Східної Європи, зокрема в Україні, дають змогу у ретроспек-
тивному плані, з одного боку, простежити розвиток місцевого
слов’янського населення принаймні з рубежу нашої ери, з
іншого боку, розкрити його у взаємодії з іншими неслов’янсь-
кими племенами. Шляхом ретроспекції слов’янські етно-
графічні елементи виявлені в ряді поліетнічних культур
Південно-Східної та Середньої Європи. При цьому встановле-
но, що в першій половині І тис. н. е. поруч зі слов’янами на
території України в різний час жили й інші етнічні групи
германського, балтського, іраномовного, фракійського насе-
лення, що знайшло своє відображення в археологічних ма-
теріалах.
Аналіз археологічних і лінгвістичних даних дає підстави
вважати, що слов’яни і навіть праслов’яни уже в найвідда-
леніші епохи являли собою, хоч і споріднені, але окремі етно-
культурні та етномовні групи. О.М. Трубачов - автор багатьох
лінгвістичних досліджень, присвячених давнім слов’янам,
пише, що його не може задовольнити ні постулат «...изначаль-
но бездиалектного язьїка», ні суто слов’янська гідро- і то-
понімічна область, без домішок чужих неслов’янських еле-
ментів (Трубачев, 1991, с. 4). Це підтверджує археологія давніх
слов’ян, представлена значною кількістю культур та їхніх ло-
кальних груп.
Значне місце в посібнику відведено проблемам Великого
слов’янського розселення, коли слов’янські племена з’явля-
ються в Подунав’ї, у глибинних районах Балканського півост-
рова - на півдні, доходять до Ельби та балтійського узбережжя
- на заході; на північному сході заселяють верхів’я Дону і Вол-
ги. У другій половині І тис. н. е. розселення слов’ян досягло
таких розмірів, що вони стали однією з основних груп, які
формували етнічну карту ранньосередньовічної Європи. Вод-
ночас Велике розселення слов’ян започаткувало процеси
слов’янського народотворення, тобто формування тих
слов’янських, у тому числі східнослов’янських, груп, що ста-
ли ембріонами сучасних слов’янських народів.
13
На території України на рубежі VII—VIII ст. у результаті
соціально-економічного розвитку слов’янського суспільства
відбуваються помітні зміни у його матеріальній культурі,
з’являються нові культурні утворення, формуються нові пле-
мена і племінні союзи, зафіксовані на сторінках Літопису.
Саме вони у своєму подальшому історичному розвитку приво-
дять до становлення Київської держави.
Археологічні матеріали проливають нове світло на витоки
процесів, що привели до поділу східних слов’ян на три різні
народності. Зокрема, визначають місце склавинів як предків
тієї групи слов’ян, що разом з антами брала участь у форму-
ванні українського народу.
Процеси формування українського народу відбувались у
тісних взаємозв’язках з іншими слов’янськими народами, а
також кочовими племенами степу. Викладені у посібнику
факти відображають реальну історію народів Східної Європи і
спростовують спроби підміни однієї етнічної групи іншою,
наприклад слов’ян - гунами.
Основні процеси формування східнослов’янських племін-
них союзів у середині та другій половині І тис. н. е., їхньої са-
мобутньої матеріальної та духовної культури відбувались на
території, у центрі якої знаходились лісостепові області Ук-
раїни. Тут і виникла могутня середньовічна держава - Київ-
ська Русь. Питанням етнічних процесів, що відбувались за умов
східнослов’янської державності та критиці спроб ототожнен-
ня держави і «давньоруської народності» присвячено багато
уваги. Зроблена спроба пояснити витоки назв «Україна», «ук-
раїнський народ».
Значне місце у праці займають питання соціального розвит-
ку слов’ян у переддержавний період. Широкі польові
дослідження ранньослов’янських поселень, окремі з яких роз-
копані повністю, у поєднанні з писемними джерелами відкри-
ли можливості нових методологічних підходів до вивчення
слов’янських суспільних структур, зокрема слов’янської об-
щини - верві.
Автори сподіваються, що посібник сприятиме сучасному ро-
зумінню історичних витоків українського народу, які значною
мірою визначають його місце в сім’ї європейських народів.
Автори складають щиру подяку вчителеві історії Мартенів-
ської восьмирічної школи на Івано-Франківщині 11. Ф. Мазури-
ку за деяке скорочення тексту та надання методичної допомо-
ги у підготовці посібника.
14
Перші
писемні
звістки
про СЛОВ’ЯН
Найдавніший ґрунтовний опис племен, що жили на те-
зиторії сучасної України, знаходимо у праці грецького автора
т ст. до н. е. Геродота. «Батько історії» побував у Північному
Причорномор’ї, описав побут мешканців Великої Скіфії. Крім
зуто скіфських іраномовних племен - скіфів-царських та
^кіфів-кочовиків, він називає ще низку інших племінних груп.
Іеред них - скіфів-землеробів, скіфів-орачів, меланхленів,
еврів, будинів, які, хоч і входили до складу Великої Скіфії,
^носились, вочевидь, до інших етнічних груп (табл. 1). Скіфи-
тероби та орачі на Дніпрі, а також неври, яких більшість
, .фія Геродотової Скіфії
15
дослідників локалізує на Волині, можливо були праслов’яна-
ми. Сам Геродот не подає ніяких даних, які б вказували на
їхню етнічну приналежність. Деякі археологи пов’язують
неврів з Висоцькою культурою волино-подільського погранич-
чя. Але для того щоб довести слов’янство носіїв Висоцької
культури, необхідно довести і типологічно пов’язати її пам’ят-
ки з пам’ятками історичних слов’ян*. Ця робота ще далека від
свого завершення. Як відомо, племена, названі Геродотом і
синхронні їм культури на території України ранньозалізної
доби та етнічно визначені слов’янські археологічні культури
У-УП ст. н. е., розділені значним проміжком часу, заповненим
багатьма археологічними старожитностями, які також потре-
бують свого етнічного визначення. Водночас ніяких даних, які
б суперечили тому, що на Волині у ранньозалізний період мог-
ли жити предки слов’ян, також немає. Більш того, Верхнє
Подністров’я та Волинь входять у регіон проживання венедів
на рубежі та в перших століттях нашої ери, про яких дос-
товірні дані подають римські автори цього часу. Не суперечать
цьому й археологія та лінгвістика.
Повідомлення римських авторів про слов’ян під іменем ве-
недів загальновизнані.
Пліній Старший, автор І ст. н. е., перелічуючи народи Сар-
матії безпосередньо після сарматів, які займали на рубежі й у
перших століттях нашої ери південно-східні степові землі Ук-
раїни, називає венедів. Далі йдуть назви германських племен
- скірів і гіррів. Не суперечать даним Плінія Старшого
повідомлення автора другої половини І ст. Тацита. У своїй
праці «Германія», завершеній у 98 р., він пише: «Тут кінець
Свебії. Чи віднести певкінів, венедів і феннів до германців, чи
сарматів, я не знаю, хоч певкіни, яких дехто називає бастарна-
ми, щодо мови, способу життя, місць проживання і жител по-
водяться, як германці. Усі вони живуть у бруді, а знать у
бездіяльності. Змішаними шлюбами спотворюють себе майже
як сармати. Венеди перейняли багато з їхніх звичаїв, адже во-
ни обходять розбійними зграями всі ліси і гори між певкінами
і феннами. Одначе скоріше вони повинні бути віднесені до гер-
манців, бо будують свої домівки, носять щити і пересуваються
пішки, причому з великою швидкістю; все це відмежовує їх
від сарматів, які проводять своє життя на возі та на коні»
(Свод древнейших письменних известий о славянах, т. І, с. 39).
* Під терміном «історичні слов’яни» слід розуміти слов’янські гру-
пи племен, названі в писемних джерелах.
16
Отже, венеди, за Плінієм Старшим і Тацитом, у перших
століттях нашої ери являли собою самостійну етнічну групу на
території Південно-Східної Європи поряд з такими етнічними
•.пільнотами, як германці, сармати, фракійці, балти, угро-
ріни. Більше того, можна вважати, що зайнята ними тери-
торія в перших століттях нашої ери містилася десь між земля-
ми германців, які були їхніми північно-західними сусідами, та
салтів на півночі, фінів - на північному сході, сарматів - на
ивденному сході, фракійців - на півдні (табл. 2).
Александрійський географ II ст. нашої ери Птоломей, опи-
суючи Сарматію у своїй праці «Географія», серед інших на-
родів називає венедів, які живуть над Венедською затокою,
”обто над Балтійським морем. Однак ні лінгвістика, ні архео-
югія поки що не в змозі підтвердити ці дані.
Цінним у «Географії» Птоломея є розміщення між балт-
:ькими племенами галіндів, судинів і сарматських аланів
племені ставанів. Цю назву більшість істориків, лінгвістів та
ірхеологів схильні ідентифікувати з етнонімом «слов’яни».
Табл. 2. Венеди та їхнє оточення на рубежі ер
17
Точно визначити територію венедів у перші століття нашої
ери на основі лише писемних даних неможливо. На їхній основі
можна лише вважати, що слов’яни-венеди у І-П ст. нашої ери
займали регіони в південній частині лісової та північній час-
тині лісостепової зони України. Якась їх частина, відповідно
до карти кінця III—-IV ст., що має назву Певтінгерових таб-
лиць, відселилася у межиріччя Нижнього Дністра та Дунаю.
Цьому не суперечать й археологічні дані.
Об’ємніші відомості про слов’ян подають писемні, переваж-
но візантійські, джерела VI й наступного століть.
Середина і друга половина І тис. н. е. в історії слов’ян зай-
мають особливе місце. Це період формування на території
Центральної та Східної Європи великих слов’янських
об’єднань, що в подальшому своєму розвитку привело до ви-
никнення слов’янських державних утворень.
Ще однією важливою віхою цього періоду є Велике розсе-
лення слов’ян, яке в результаті стало одним з основних чин-
ників, що формували етнокультурну карту слов’янських на-
родів. Уже наприкінці У-УІ ст. слов’яни займають великі
регіони Центральної та Східної Європи. Вони беруть участь у
найважливіших подіях Європейського континенту. Відповід-
но зростає й інтерес візантійських істориків. Вони вивчають
внутрішню організацію, соціально-політичні структури і
військову справу слов’янських племен, їх взаємовідносини з
Візантійською імперією. Історичні джерела підтверджуються
археологічними і лінгвістичними матеріалами.
Серед авторів VI ст. слов’ян найширше характеризують
готський історик Йордан у своїй праці «Гетика» та візантійсь-
кий автор Прокопій Кесарійський у роботі «Війна з готами».
У поєднанні з новими археологічними даними давні тексти, вже
не раз інтерпретовані, набувають більшої конкретності й ви-
разності. Якщо до 50-х рр. XX ст. археологи-славісти читали
тексти Йордана, Прокопія Кесарійського, Пріска Понійського
та інших, виходячи лише з результатів досліджень пам’яток
римського і більш раннього часу, то сьогодні маємо добре
досліджені й чітко визначені слов’янські археологічні культу-
ри У-УП ст., які до середини XX ст. були невідомі. Вони дають
змогу значно доповнити й уточнити територіальні межі
слов’янських ранньосередньовічних племінних союзів.
Описуючи племена Центральної та Східної Європи, з якими
готам довелось вступати у взаємовідносини в процесі свого роз-
селення з Нижнього Повіслення до Північного Причорно-
18
мор’я, Йордан значне місце відводить їхнім взаєминам з вене-
дами. Вони виступали проти готів і протягом ІП-ІУ ст. мали з
ними воєнні сутички. Підкорення венедів готами відбулося
лише в IV ст. н. е., хоча, за писемними й археологічними дани-
ми, готи з’явилися на території України вже наприкінці II -
на початку III ст. н. е.
З приходом готів відбувся поділ венедського союзу на ок-
ремі групи. Вони представлені такими пам’ятками, як волино-
подільські та пізньозарубинецькі старожитності, Київська та
частина Черняхівської культури. Цей поділ у більш завершеній
формі зберігається і в VI ст., коли, крім венедів, згадуються ще
два слов’янські племінні об’єднання - склавинів та антів. От-
же, склавини та анти - це нові слов’янські племінні утворення,
які відокремилися від венедського союзу племен.
Анти і склавини до свого Великого розселення займали те-
риторію лісостепового Подніпров’я і Подністров’я. Це підтвер-
джують й археологічні знахідки. У повідомленнях античних
авторів немає відомостей про час заселення слов’янами того чи
іншого регіону. Тому немає підстав усі регіони, де перебували
ті чи інші слов’янські племена в часи Йордана, наприклад По-
дунав’є, вважати їхньою первісною територією. Ці відомості
слід перевіряти даними археології та інших наук. На Серед-
ньому Дунаї слов’янські пам’ятки масово з’явилися лише в
VI-VII ст. н. е., тобто в часи Великого розселення слов’ян із
корінної території українського Лісостепу. За свідченням Про-
копія Кесарійського, слов’яни у VI ст. н. е. вже заселяли вели-
ку територію між Середнім Подунав’ям і Прибалтикою.
В їхньому середовищі виділялися окремі племінні об’єднання.
Прокопій пише, що народи, які тут живуть, у давнину назива-
лися кіммерійцями, тепер звуться утригурами, а далі на
північ від них займають землі незліченні племена антів. Сама
назва «анти» проіснувала недовго - до початку VII ст. Вос-
таннє етнонім «анти» згадується у 602 р., коли вони зазнали
поразки в аваро-антській війні. Проте анти не могли бути
повністю знищені аварами. Найвірогідніше, анти змішалися з
племенами склавинів і прийняли загальну назву - «слов’яни».
Склавини (слов’яни), назва яких поступово поширилася на
всі слов’янські племена, в V-VI ст. уже вийшли за південні
межі венедських земель. їх візантійські автори знають не тіль-
ки на північ від Карпат, а й на південь від них, у Подунав’ї. На
Північному Прикарпатті писемні джерела пов’язують їх з
Віслою та Дністром, де вони межували з антами, що займали
19
на той час південну частину Лісостепу в межиріччі Дніпра,
Дністра та Дунаю. Північні та східні межі склавинів та антів
візантійським авторам не були відомі.
Дані про слов’ян, викладені Йорданом і Прокопієм у VI ст.,
відображають події ранішого часу - IV - першої половини
V ст. н. е. Писемні джерела у VI ст. чітко фіксують слов’ян -
склавинів та антів на лівому березі Дунаю, зазначаючи їхні
набіги на прикордонні райони Візантійської імперії по всій се-
редній течії цієї великої ріки. Десь наприкінці VI - на початку
VII ст. слов’яни поступово осідають у Подунав’ї.
Важливе місце в дослідженні слов’янського етногенезу на-
лежить мовознавчій науці, оскільки вивчення мови в її роз-
витку пов’язане з історією народу - її носія. Мовознавці бага-
то зробили для реконструкції загальнослов’янської мови як
реальної лінгвістичної одиниці, що існувала протягом бага-
тьох століть. Вони успішно розв’язали питання щодо відношен-
ня слов’янської мови до інших індоєвропейських мов і тим са-
мим показали слов’ян як окремі етнічні групи у сім’ї індоєвро-
пейських народів. Картографування архаїчних слов’янських
гідронімів і топонімів має важливе значення для пошуків пра-
батьківщини слов’ян та визначення шляхів і районів їх розсе-
лення. Внаслідок картографування та аналізу гідронімів
Верхнього і Середнього Подніпров’я, а також Верхнього
Подністров’я з’ясувалося, що слов’янські архаїчні назви
найбільш чітко й у великій кількості виступають на південь
від Прип’яті і Десни. Вони опускаються по Дніпру до р. Псла
та Орелі. У Правобережжі на півдні сягають верхньої течії
Південного Бугу, Середнього Дністра та верхів’я Пруту, на за-
ході - верхів’їв Дністра та Прип’яті. На північ від Прип’яті та
Десни виступають суцільною смугою балтські гідроніми, з
півдня заходять гідроніми Іллірійського та фракійського по-
ходження, на Лівобережжі - іранського тощо (табл. 3).
Наявність балто-слов’янських, ірано-слов’янських та гер-
мано-слов’янських мовних зв’язків відповідають даним архео-
логії. Найдавніші слов’янські поселення також відкриті у
Подніпров’ї, на Волині, у верхів’ях Південного Бугу, на Се-
редньому й Верхньому Дністрі та верхів’ях Пруту.
Велику роботу провели і антропологи щодо визначення
фізичного типу слов’ян, виділення його серед інших етнічних
угруповань. Констатуючи єдність процесу слов’янського етно-
генезу, антропологи встановили, що в різних регіонах
слов’янської території існують помітні відмінності в фізичній
20
Табл. 3. Карта поширення археологічних культур першої половини
І тис. н. е. та архаїчних гідронімів у Східній Європі: І - суцільний
район поширення балтських гідронімів; II - зарубинецькі
старожитності; III - черняхівські старожитності; IV - липицькі
старожитності; V - слов’янські гідроніми; VI - балтські поодинокі
гідроніми; VII - фракійські гідроніми; VIII - германські гідроніми;
IX - іранські гідроніми
21
будові слов’янського населення. Це дало можливість зробити
висновок про вплив на фізичну будову слов’ян іншоетнічних
груп. Але робота антропологів ускладнюється обмеженістю
джерел і навіть цілковитою їх відсутністю впродовж цілих
століть. Адже протягом У-УПІ ст. н. е. населення більшої час-
тини лісостепової смуги Східної і Центральної Європи ховало
своїх небіжчиків шляхом трупоспалення.
Запитання та завдання до вступу і першого розділу
1. Назвіть основні етноісторичні етапи, які пройшли
слов’яни на шляху від індоєвропейців до зародження
слов’янських народів.
2. Подумайте, чи поява людини розумної в будь-якому
регіоні світу є одночасно початком історії його сучасного
етносу.
3. Яке місце займає територія України в процесах станов-
лення індоєвропейських, праслов’янських, слов’янських пле-
мен і народів? Визначте місце Трипільської культури в цих
процесах.
4. Назвіть археологічні культури, з якими археологи
пов’язують праслов’янські племена доби бронзи та ранньо-
залізного віку.
5. Які із племен на території Скіфії, названих грецьким іс-
ториком V ст. до н. е. Геродотом, можна гіпотетично вва-
жати слов’янами?
6. Коли з’являються перші вірогідні писемні звістки про
слов’ян? Назвіть імена авторів перших століть нашої ери,
що згадують слов’ян-венедів.
7. У чому полягає комплексність вивчення етногенетич-
них процесів, зокрема етногенезу слов’ян? Визначте місце
археології у вивченні цих: процесів.
Слов’яни на рубежі
та в першій половині
тисячоліття н.е.
за археологічними
матеріалами
& вивченні стародавніх слов’ян на етапі їхнього
нічного самовизначення важливого значення набувають ар-
хеологічні матеріали, які відкривають нові можливості вив-
чення історичного процесу. Археологія, що вивчає матеріаль-
ну культуру, дає змогу відтворити життєві реалії, які в інших
джерелах представлені лише в загальних рисах.
Археологічну культуру* не можна розглядати як щось за-
'.тигле, незмінне. Вона може змінюватися, втрачати ті чи інші
лиси, набувати нові, розширювати територію, входити компо-
нентом у нові культурні утворення, відображаючи зміни в роз-
витку тієї етнічної спільноти, яку вона представляє. На кож-
ному новому етапі залишаються елементи, які пов’язують її з
минулим часом. Таке розуміння археологічної культури дає
можливість простежити послідовність розвитку матеріальної
культури слов’ян, визначити її територіальні зміни.
На рубежі і в І тис. н. е. на території України і в найближчо-
му довкіллі існувало понад десяток цілком сформованих етно-
культурних утворень, що передували ранньосередньовічним
:лов’янським старожитностям. Це Зарубинецька, Пшеворсь-
<а, Пізньолатенська, Поенешти-Лукашівська, Липицька, Во-
лино-Подільська, Пізньозарубинецька, Скіфо-Сарматська
сультури (табл. 4). Вони хронологічно вкладаються в рамки
зстанньої чверті І тис. до н. е. та першої чверті І тис. н. е.; Вель-
ларська, Черняхівська, Київська та Етулійська культури, Кар-
татські кургани датуються III - першою половиною V ст. н. е.
* Археологічна культура - це сукупність пам’яток (поселень, мо-
гильників, скарбів, окремих знахідок), які займають певну суцільну
епиторію, відносяться до одного і того ж часу і характеризуються
•-пільністю ознак.
23
Табл. 4. Археологічні культури рубежу - першої чверті І тис. н. е.:
І - пам’ятки Пшеворської; II - Липицької; III - Волино-Подільсько'
(Зубрицької); IV - Зарубинецької культур; V - сарматські пам’яткі*
Кордон Римської імперії: VI - до 98 р. н. е.;
VII - 105-117 рр.; VIII - 117-271 рр.
Найбільш важливими для нашої теми є Зарубинецька (кла-
сична та пізня), Волино-Подільська, Черняхівська, Київська ті
Етулійська культури, які мають безпосереднє відношення де
слов’ян, хоча включають і ряд чужих неслов’янських елементів
Зарубинецька культура_________________________
Зарубинецька культура протягом раннього періоду -
кінця III—І ст. до н. е. - займала Верхнє і Середнє Подніпров’я тг
Прип’ятське Полісся. У І ст. до н. е. - І ст. н. е. її ареал деші
розширюється, займаючи басейни таких дніпровських приток
як Ірпінь, Рось, Стугна та Тясмин, і сягає близько 500 кв. км.
Зарубинецькі селища розміщувалися гніздами по 10-15 по
селень в групі на близькій відстані (1-2 км) одне від одного
Між гніздами відстань була значно більша. Площа поселені
невелика - від 0,1 до 2 га, невелика і кількість жител на них -
24
переважно 8-12. Поселення влаштовувалися на перших над-
”ерасах, але відомі й мисові поселення, інколи укріплені неве-
тикими земляними валами і ровами. Житла підквадратні, де-
що заглиблені в ґрунт або наземні площею 10-20 кв. м. Стіни
кител були сплетені з лози, на стовпах, але в лісовій зоні
Зерхнього Подніпров’я будувалися й наземні зрубно-стовпові
:тіни. Обігрівалися вогнищами, на яких і готували їжу. Біля
кител або в них споруджувалися господарські ями діаметром
глибиною до 1 м (мал. 1:2).
Мал. 1. Слов’янські житла-напівземлянки першої половини І тис. н. е.:
Підберезці - 1, Пилипенкова Гора - 2, Киселівка - 3, Сокіл - 4.
І - опалена глиняна обмазка; II - попіл; III - черінь; IV - каміння;
V - ямки від стовпів; VI - куски обвугленого дерева
25
Біля поселень знаходились могильники із трупоспалення-
ми в невеликих овальних чи підпрямокутних ямах або урнах,
також вкладених в ями глибиною до 1,2 м, розмірами 1,2-
1,6 х 0,5-1 м. Кремація здійснювалась на окраїні могильників.
Зарубинецькі могильники безкурганні.
У Зарубинецькій культурі можна виділити три великі
регіони: Поліський, Середньодніпровський лісостеповий,
Верхньодніпровський лісовий. Переважна кількість знахідок
на поселеннях та могильниках - це ліпна кераміка домашньо-
го виробництва (мал. 2). Лише на окремих пам’ятках знайдені
уламки античних амфор, у яких надходили на територію Се-
реднього Подніпров’я вино або олія з римських причорно-
морських або подунайських провінцій.
За технікою виготовлення ліпний посуд поділяється на ви-
сокоякісний столовий, представлений мисками, глечиками,
вазами різних, часто вигадливих конфігурацій, кухликами, та
грубий простий, який в основному використовувався для при-
готування їжі (горщики) і зберігання припасів (корчаги). Крім
того, знайдено плоскі диски. Столові посудини в одиничних
випадках прикрашені підковоподібним валиком, а прості гор-
щики - вдавленнями або насічками по краю вінець.
Першовідкривачем Зарубинецької культури був київський
археолог чеського походження В. Хвойко, який у 1899 р. роз-
копав кілька поховань на могильнику в с. Зарубинці Київської
області, що і дало назву культурі. Зараз відкрито понад 500 по-
селень та могильників цієї культури, досліджено понад
150 жител, більше 1000 поховань.
УІ ст. н. е. Зарубинецька культура занепадає та змінює своє
обличчя. Головною причиною цих змін є пересування сусідніх
племен: з півдня на північ рухаються сармати, з північного за-
ходу - германці. На лівому березі Верхнього Дністра та його
лівих притоках починаючи з середини І ст. н. е. з’являються
пам’ятки Липицької культури, носіями якої були фракійські
племена, що прийшли з півдня.
У цих умовах одні групи зарубинецького населення з Се-
реднього Подніпров’я відходять на північний схід - на Десну,
інші - на південь, на Південний Буг. Розмивається і
прип’ятсько-поліська група зарубинецьких пам’яток, частина
населення якої поступово переселяється у Верхнє Подні-
стров’я (табл. 5).
Внаслідок усіх цих перегрупувань у другій половині І—II ст.
н. е. між Дніпром і Верхньою Віслою створюється досить вели-
ка зона змішаного населення - носіїв перелічених культур.
26
Мал, 2. Ліпна кухонна кераміка Зарубинецької культури
(за С. Пачковою).
1,6- кухлики; 2, 4, 5, 7, 8 - миски; 9-19 - горщики
27
Табл. 5. Слов’янські пам’ятки другої половини і - першої
II ст. н. е. на території України (за Д. Козаком, Р. Терпилонс^..._
І - границя балтських культур; II - напрямки рухів населенні*
III - Пізньозарубинецькі поселення; IV - поселення волино-поділь-
ської (зубрицької) групи; V - пізньозарубинецькі могильники
1 - Белз; 2 - Свитязь; 3 - Підріжжя; 4 - Боратин І; 5 - Семки;
6 - Луцьк-Гнідава; 7 - Більче; 8 - Боромля; 9 - Хорів;
10 - Підберізці; 11 - Підбірці; 12 - Пасіки Зубрецькі; 13 - Зубра;
14 - Звенигород; 15 - Майдан Гологірський; 16 - Велика Слобідка II;
17 - Оселівка; 18 - Гриневичі Вєльке; 19 - Лестиновичі; 20 - Чаплін;
21 - Киселівка III; 22 - Зміївка; 23 - Стара Бутовка; 24 - Чулатово;
25 - Грем’ячі; 26 - Синьково; 27 - Почеп; 28 - Бородянка;
29 - Лютеж; ЗО - Оболонь; 31 - Нові Безрадичі (уроч. Глибоке);
32 - Таценки; 33 - Дівич-Гора; 34 - Бірки; 35 - Селище; 36 - Коржі;
37 - Вовчків; 38 - Картамишево II; 39 - Шосейне; 40 - Осипівка;
41 - Носівці; 42 - Рахни; 43 - Мар’янівка
В останні роки виділено культурний пласт другої половини
II—III ст. н. е., який утворився в процесі інтеграції зарубинець-
ких, пшеворських та липицьких елементів культури. Вони
представлені на Дністрі та Волині пам’ятками волино-
подільської групи, а в Середньому Подніпров’ї та на Південно-
му Бузі - пізньозарубинецькими пам’ятками (табл. 6).
28
Слов’янські пам’ятки другої половини II—III ст. н. е. на Ук-
,а Д. Козаком, Р. Терпиловським). І - межа балтських куль-
і - напрямок руху вельбарських племен; III - поселення типу
і ранні поселення Київської культури; IV - могильники
-лвської культури; V - пам’ятки волино-подільської групи типу
кокільники І - Давидів; VI - поселення Вельбарської культури.
. - Корчівка; 2 - Березець; 3 - Сокільники II; 4 - Підберізці; 5 - Да-
видів; 6 - Кожиці; 7 - Жирівка; 8 - Твірж; 9 - Сокільники І;
0 - Борщовиці; 11 - Пасіки Зубрецькі; 12 - Воля Комулецька;
_3 - Велика Слобідка І; 14 - Брест-Триіпин; 15 - Ромош; 16 - Баєв;
7 - Гірка Полонка; 18 - Боратин І; 19 - Велемичі І, II; 20 - Ле-
.іесівка; 21 - Демидівка; 22 - Гунька; 23 - Слобідка; 24 - Грині;
15 - Козаровичі; 26 - Білгородка; 27 - Київ; 28 - Бортничі; 29 -
Глеваха; ЗО - Нові Безрадичі (уроч. Митьків Кут); 31 - Обухів III;
•2 - Решітки; 33 - Сушки II; 34 - Абідня; 35 - Верхньострежінське II;
36 - Бесєдівка; 37 - Гочево І; 38 - Шишино
На рубежі II—III ст. починається переселення гото-гепідів із
Нижнього Повіслення в Північне Причорномор’я. Прибульці
и своєю матеріальною культурою інтегруються в це середови-
ще і стають ще одним його компонентом. Вони виявилися од-
29
ним із нових чинників у створенні Черняхівської культури,
яка разом із синхронною Київською культурою стає основним
джерелом для вивчення етнокультурних процесів на території
України в другій чверті І тис. н. е.
Черняхівська культура_________________________
Черняхівська культура - одне з найбільших і яскраво ви-
ражених соціально-економічних та культурних утворень III -
першої половини V ст. на території Південно-Східної Європі;
Вона займає всю лісостепову і степову частину України, Мол-
дову, значну частину території Румунії, сягаючи на південно-
му заході Дунаю (табл. 7). Відкрив пам’ятки Черняхівсько'
Табл. 7. Археологічні культури другої чверті І тис. н. е. І - пам’яткі-
Черняхівської, II - Київської, III - Вельбарської культур;
IV - Культура карпатських курганів; V - кордони Римської імпері’
у 117-217 рр.; VI - кордони Римської імперії у 272-395 рр.
ЗО
культури В. Хвойко, який у 1900-1901 рр. провів розкопки
могильника в с. Черняхів Кагарлицького району на Київщині.
Майже одночасно проводились розкопки у верхів’ях
Західного Бугу та Дністра. Уже на перших етапах досліджень
пам’яток Черняхівської культури була охоплена широка тери-
торія від Західного Бугу до Дніпра.
Планомірне систематичне вивчення Черняхівської культу-
ри почалося після Другої світової війни. Створено карту чер-
няхівських пам’яток. Якщо у 1960 р. було відомо понад тися-
чу поселень, то у 80-х рр. їх з’явилося на археологічній карті
близько трьох тисяч.
В. Хвойко визначив час існування Черняхівської культури
на II-V ст. н. е. Він вважав, що вона є подальшим, вищим ета-
пом розвитку слов’янського населення, яке залишило заруби-
нецькі старожитності кінця III ст. до н. е. - II ст. н. е. Його
підтримали інші археологи. Зацікавилися відкриттями
В. Хвойки німецькі вчені-археологи. Вони пов’язували появу
черняхівських старожитностей на території Подніпров’я з
експансією германських племен готів і гепідів з Нижнього
Повіслення у Північне Причорномор’я. Підключився до цієї дис-
кусії і ряд археологів з країн Центральної та Західної Європи,
що поставило черняхівську проблему на одне з чільних місць у ви-
вченні європейських старожитностей першої половини І тис. н. е.
Проведено археологічні розкопки приблизно 200 поселень
Черняхівської культури, із них більше 100 селищ знаходяться
на території України.
Поселення здебільшого розташовані на південних схилах
невеликих річок, потічків, біля джерел питної води. Інколи
вони займають підвищені місця в заплавах річок або на місцях,
які заходять в заплаву. Переважно вони тяжіють до родючих
чорноземних ґрунтів, що свідчить про землеробський харак-
тер господарювання черняхівського населення. Розміри посе-
лень невеликі - 200-300 м завдовжки й 100-180 м завширш-
ки. Але нерідко зустрічаються і селища довжиною до 1 км і
більше. Житла та господарські споруди на поселеннях Верх-
нього та лівобережжя Середнього Дністра розташовані групами,
що чергуються з групами господарських ям. Нерідко на вільній
від забудови площі поряд з ямами бувають вогнища (фото 1).
На деяких поселеннях Молдови простежується низка жител,
витягнутих уздовж схилу. До цього часу немає ні одного чер-
няхівського селища, розкопаного повністю, проте навіть шля-
хом розвідок встановлена наявність групової та лінійної забу-
31
Фото 1. Ділянка розколу на поселенні Черняхівської культури
Бовтів II на р. Гнилій Липі
доби. Господарські ями в кількісному відношенні здебільшоп
переважають над житлами. Вони часто скупчені на певни:
ділянках, що дає змогу припускати їх спільне використанню
членами великої патріархальної сім’ї.
Житла на черняхівських поселеннях у різних районах п<-
ширення культури відзначаються значною різноманітністк
архітектурних рішень. Загалом їх можна звести до трьо:
типів. Це заглиблені в материк напівземлянки та землянки
поширені в лісостеповій зоні України; наземні глинобитн
житла, часто тричленної конструкції, що переважають у Пру-
то-Дністровському межиріччі; кам’яні будівлі, які характери
для вузької прибережної смуги Північного Причорномор’я.
Напівземлянки, нижня частина яких була вкопана ні
0,8-1,20 м у землю, мали стовпову конструкцію. Стіни булі
сплетені з лози, обмазані глиною або мали зрубну конструк-
цію. Середня площа жител 10-20 кв.м (мал. 1:4; мал. 3-5).
Наземні глинобитні житла були зведені на дерев’яному каї-
касі. Нерідко у них можна виділити два, а то і три приміщення
житлове, господарське і хлів під одним дахом. їхня площа ся
гала від 50 до 120 кв. м. Будівлі, стіни яких були складені з кь
о
Лал. 3. Житло-напівземлянка Черняхівської культури із поселення
Ракобути на Західному Бузі. І-ІУ - плани і розрізи
2 5-309
33
Мал. 4. Житло-напівземлянка на поселенні Черняхівської культурі,
в с. Дем’янові на Верхньому Дністрі. № 1-4 - плани і розрізи
стовпових ям
34
О О
оселення Черняхівської культури в
іьому Дністрі
.яли в одному блоці житлові та господарські
них прилягав дворик, нерідко обведений
.ися вогнищами, зрідка глиняними печа-
.я Дністрі в напівземлянках з’явилися печі,
жю (фото 2). Господарськими підсобними спо-
іи різної величини ями конічної або циліндрич-
.ибина яких інколи сягала від 1 до 2-2,5 м від
(фото 1).
еленнями на підвищених місцях знаходились
И. і ПО являють собою поля поховань без будь-яких
>зняк.
иках залежно від величини і тривалості поселень
ся ВІД кількох десятків до кількох сотень поховань,
леті могильників поєднуються трупоспалення з тру-
ЧТРННЯМИ.
.алення бувають в урнах, рідше просто у невеликих
палення покійника відбувалося на стороні, в основно-
35
Фото 2. Ділянка розколу на поселенні Черняхівської культури в
с. Теремцях на Дністрі (на передньому плані - напівземлянка з
піччю-кам’янкою)
му за межами могильника. Разом з прахом покійника в могі.-
лу клали прикраси (бронзові та срібні пряжки, фібули-броїш
намиста, підвіски), предмети побуту (кістяні гребені, глинян.
пряслиця, посуд, залізні ножі, шила, привізні скляні кубки'
Усі ці предмети ставили і при трупопокладеннях. У деяких ба
гатих похованнях бувало 15-20 посудин. У землі, якою заси
палась могила, археологи часто знаходять залишки тризни
битий посуд, кістки тварин, залишки вогнищ.
Найбільш масовим матеріалом на черняхівських пам’ятках с
глиняний посуд. Черняхівське населення в III—IV ст. поряд з літ-
ною керамікою (мал. 6-7) широко використовувало досконалий
гончарний посуд, виготовлений у місцевих ремісничих майстер-
нях. Гончарний посуд на території України з’явився в останні:,
століттях до н. е., але найбільш масове поширення припадає на п<
чаток ПІ-ІУ ст. н. е., коли тут проживало населення Черняхівсх-
кої культури. Одночасно тут з’явились гончарні майстерні.
Гончарний посуд вражає своєю досконалістю і завершеність
форм, багатством орнаментаційних мотивів (мал. 8 і фото 3).
На території Центральної та Південно-Східної Європи гоь
чарний посуд з’являється уже в готовому досконалому ви
гляді. Це дозволяє зробити висновок, що техніка гончарногс
36
Мал. 6. Ліпний посуд з пам’яток Черняхівської культури
37
Мал. 7. Слов’янський ліпний посуд з пам’яток Черняхівської
культури Верхнього Подністров’я
38
Мал. 8. Гончарний посуд Черняхівської культури
(за Б. Магомедовим)
39
Табл. 8. Слов’янські пам’ятки III—IV ст. на території Укг
жа балтських культур лісової зони; II - межа Черняхіь.
тури; III - поселення Київської культури; IV - поселеп
няхівської культури; V - могильники Київської культури,
лухів; 2 - Ріпнів II; 3 - Ракобути; 4 - Черепин;
6 - Дем’янів; 7 - Бовшів; 8 - Верхній Іванів; 9 - Лука гзруолп..
10 - Сокіл; 11 - Теремці; 12 - Бакота; 13 - Журівка; 14 - Ломє_
15-Хлопків; 16-Хлепче; 17-Глеваха; 18-Обухів II, Ш; 19-Вишень*.
20 - Погреби; 21 - Абідня; 22 - Тайманово; 23 - Деснянка; 24 - Вибл*
25 - Салтикова-Дівиця; 26 - Мена; 27 - Киріївка; 28 - Вишеньки
29 - Обирок; ЗО - Корон; 31 - Лавриків Ліс; 32 - Форостовичі; 33 - Би
рин; 34 - Квєтунь; 35 - Букреївка II; 36 - Шишино V; 37 - Боромля її
38 - Рідний край III
райони. Отже, населення будь-якого району Європи, де знай
дена амфорна тара, користувалося привезеним у ній продук-
том - головним чином вином або олією. Найбільше знахідок ам
фор виявлено в районах, що межують з Північним Причорно-
мор'ям і Подунав’ям. Формування Черняхівської культурі
припадає на першу половину III ст., її розквіт - на другу пол<-
вину ПІ-ІУ ст., а період занепаду - кінець IV - першу половиш
V ст. За характером жител, поховального обряду та речовог<
матеріалу пам’ятки Черняхівської культури поділяються
на три локальні групи, пов’язані з певними регіонами.
Північному Причорномор’ї, де домінуючими були кам’яне домо
42
будівництво, поховання з трупопокладеннями в катакомбах,
підбоях, великий відсоток імпортного посуду, скіфо-сарматські
форми ліпного посуду, жило в основному скіфо-сарматське насе-
лення - давні мешканці причорноморських степів.
Між Дністром і Дунаєм переважали дако-гети, для яких були
характерні наземні глинобитні житла, специфічний ліпний посуд.
Великий регіон лісостепової зони України (табл. 8) займали
пам’ятки з чотирикутними напівземлянками, часто з піччю,
складеною з каменю, особливо на Середньому і Верхньому
Дністрі, і специфічним керамічним комплексом. Вони нале-
жали слов’янам-венедам.
В усіх регіонах відкриті могильники і поселення готів.
У першій чверті І тис. н. е. готи займали територію Нижнього
Повіслення. У II - на початку III ст. вони поширюються на Во-
линь, верхів’я Південного Бугу, а в кінці цього століття з’яв-
ляються між Південним Бугом і Дніпром. Вони розколюють
слов’янську спільність пізньозарубинецької і волино-
подільської культурних груп. У IV ст. елементи Готсько-Вель-
барської культури відомі вже на багатьох черняхівських
пам’ятках Середнього Подніпров’я, Північного Причорно-
мор’я, Попруття та Подунав’я. Таким чином, спостереження
археологів тут сходяться з даними готського історика Йорда-
не, який пише, що наприкінці II - на початку III ст. н. е. готи
почали своє переселення з Нижнього Повіслення в Північне
Причорномор’я і Приазов’я. Археологічні пам’ятки визнача-
ють шлях їхнього переходу через Волинь, межиріччя Півден-
ного Бугу та Дніпра і далі на південь.
Племена готів приносять із собою свої типи жител (довгі на-
земні споруди трьохчленної конструкції), специфічний
ліпний посуд та інші елементи матеріальної культури,
невідомі на території України до їхньої появи. Прибульці зі
своєю матеріальною культурою вливаються в місцеве середо-
вище і стають ще одним його компонентом. Настає період роз-
паду старих і виникнення нових племінних союзів. Готи у
війнах з Римською імперією очолюють новоутворені військо-
во-політичні союзи в рамках Черняхівської культури, що
відповідає згаданій Йорданом «державі Германаріха».
У 375 р. готи були розбиті й підкорені тюркськими племе-
нами гунів. У кінці IV - на початку V ст. н. е. вони відходять у
Подунав’я і далі на захід, сягаючи Італії та Іспанії.
Слов’янські племінні групи залишаються на своїй корінній
території. Вони представлені пам’ятками декількох архео-
логічних культур У-УП ст.
43
Київська культура
На північ від Черняхівської культури, на широкій смузі
порубіжжя Лісу і Лісостепу Дніпровського Лівобережжя роз-
ташовані пам’ятки Київської культури. Вони відомі в Подв-
оєнні, Посейм’ї, а також у верхів’ях Сули, Псла, Ворскли і
Сіверського Дінця. На Правобережжі ці пам’ятки вузькою
прирічною смугою охоплюють територію від Могильова на
півночі до Канева на півдні, але концентруються переважно на
південь від Києва (табл. 7-8).
Пам’ятки Київської культури були відкриті наприкінці
40-х - на початку 50-х рр. В. Даниленком на околицях Києва,
звідси назва культури. Зараз на теренах України та прикор-
донних з нею районів Білорусі й Росії зафіксовано понад
200 поселень і могильників.
Київська культура тісно пов’язана із Зарубинецькою, але
не була прямим її продовженням. Вона становить окремий
культурно-археологічний комплекс.
Поселення переважно невеликі - 0,5-2 га. Вони займають
край першої або другої надзаплавної тераси, підвищення в ме-
жах заплав тощо. Житла розташовані на значній відстані одне
від одного, тому виявлено їх порівняно мало, навіть на тих по-
селеннях, на яких відкрита значна площа. Серед них перева-
жають напівземлянки, форма яких близька до квадрата. До-
сить типовими є ями від центрального стовпа та вогнища в се-
редній частині чи в одному з кутів житла (мал. 1:3). Зрідка
зустрічаються глинобитні печі з черенями, підбитими ке-
рамікою. Стіни жител були складені з колод у вигляді зрубу
або кріпилися вертикальними стовпами. На ділянках між
житлами знаходилися численні ями-льохи, іноді - відкриті
вогнища або печі, господарські будівлі.
Могильники Київської культури досліджені слабо. Нині
відомо близько десятка невеликих могильників та кілька по-
одиноких поховань. Вони розташовані біля поселень і не ма-
ють зовнішніх ознак. Усі поховання - трупоспалення. В мо-
гильних ямах разом з перепаленими кістками небіжчика
помічені сліди тризни у вигляді фрагментів битого посуду і
кісток тварин. В окремих похованнях зустрічаються металеві
предмети (фібули, пряжки та інше), якими прикрашали одяг.
Кераміка Київської культури ліпна. Кухонний посуд пред-
ставлений різноманітними горщиками і плоскими дисками-
44
Мал. 10.
Ліпна кераміка Київської культури (за Р. Терпиловським).
1-14, 16 - горщики; 15, 17, 19, 20 - миски; 18 - кухлик;
21-24 - сковорідки
45
кришками. Є і товстостінні великі посудини для збереження
припасів. Окрему невелику групу становить столовий посуд -
миски і низькі горщикоподібні посудини з чорною лискова-
ною поверхнею (мал. 10). Подекуди зустрічається кераміка,
виготовлена на гончарному крузі. Цей сіро глиняний гончар-
ний посуд попав сюди від населення Черняхівської культури.
Крім кераміки, на київських пам’ятках зустрічаються зна-
ряддя праці, побуту та прикраси. Знайдено залізні ножі, сер-
пи, скобелі, свердла, мініатюрне ковадло, пружинні ножиці
тощо; відомі бронзові фібули, пряжки, лунниці, прикраси з
виїмчастою емаллю, браслети, срібні пластинчасті підвіски,
скляні та пастові намистини, кістяні гребені, проколки, лощи-
ла для вичинки шкіри. Частина цих предметів імпортувалася
від населення Черняхівської культури. Потрапили сюди і ок-
ремі амфори.
Датується Київська культура від кінця II - початку III ст.
до середини V ст. н. е. У цих межах її можна розділити на три
хронологічні періоди: ранній - кінець II - середина III ст., се-
редній - друга половина III - IV ст., пізній - друга половина IV
- перша половина V ст.
Населення Київської культури мало зв’язки як із носіями
культур лісової зони Східної Європи, так і з племенами Чер-
няхівської культури.
Археологічні знахідки підтверджують співіснування різно-
культурних груп населення.
Етнічна належність носіїв Київської культури є предметом
дискусії. Більшість археологів вважають її слов’янською з
домішками балтів.
Пам’ятки типу Етулії_______________________________
Окремою групою археологічних пам’яток, які не можна
оминути при вивченні процесів формування слов’янських
племінних утворень, є пам’ятки типу Етулії. Вони відкриті
молдавськими та українськими археологами в пониззі
Дністра. Частина їх знаходиться в районі Буджацького степу.
Поселення типу Етулії невеликі за розмірами, мають мало
жител і багато господарських ям - як і пізньозарубинецькі,
київські й верхньодністровські черняхівські селища.
Етулійське населення жило в напівземлянках, подібних за
своєю архітектурою до жител Середнього та Верхнього
46
Дністра. Ще більш незвичними для цього регіону є етулійські
поховання. На відміну від скіфо-сарматського населення, яке
жило в цьому регіоні до приходу сюди слов’янського населен-
ня і ховало своїх померлих шляхом трупопокладення, останні
покійників спалювали, а їхні останки ховали в невеликих
ямах, як і слов’янське населення Зарубинецької та Київської
культур.
Лише частина ліпного посуду з етулійських пам’яток нага-
дує про місцевий скіфський субстрат. Багато форм посуду ма-
ють близькі аналогії на поселеннях Верхнього Подністров’я, а
кришки-диски не відрізняються від цього типу керамічних ви-
робів пізньозарубинецьких і київських поселень.
Житлові й господарські споруди, поховальний обряд, знач-
на частина посуду вказують на зв’язок пам’яток Етулійської
культури із культурою населення верхів’я Дністра та Півден-
ного Бугу і більш північних районів. Населення Етулійської
культури ПІ-ІУст. - це уламок тих слов’янських племен, які
раніше жили в межиріччі Дністра та Південного Бугу. Його
витоки слід шукати в середовищі пізньозарубинецьких і воли-
но-подільських пам’яток. Одним із поштовхів, який відколов
групу слов’янського населення, могли бути готи. Саме вони в
кінці П-ПІ ст. н. е. вклинились на територію Волині та ме-
жиріччя Дніпра й Південного Бугу.
Поява венедів у межиріччі Нижнього Дністра і Дунаю, що
створили пам’ятки Етулійської культури, не залишилася не-
поміченою римськими авторами. У Певтінгерових таблицях -
дорожній карті кінця III - початку IV ст. - у Нижньому Поду-
нав’ї поряд з сарматами, гепідами, даками та іншими етнічни-
ми групами зафіксовані й венеди. Про появу венедів на тери-
торії, що контролювалася римлянами, свідчить і такий відо-
мий факт: римський імператор Волузіан (251-253 рр.) серед
інших титулів мав титул венедського.
Таким чином, на території Південно-Східної Європи, де
римські писемні джерела серед інших племен називають ве-
недів, з ними можна пов’язати пам’ятки Зарубинецької,
Пізньозарубинецької, Волино-Подільської, Київської та час-
тини Черняхівської культур. Вони займають переважно
пограниччя Лісу і Лісостепу та в хронологічній послідовності
відображають різні етапи становлення слов’ян. Пам’ятки ти-
пу Етулії та інші на південних схилах Карпат і Подунав’ї вка-
зують на початки слов’янських міграцій, переважно зумовле-
47
них рухами германських племен і втягнутих в їхні потоки
інших етнічних груп.
Підсумовуючи джерельний матеріал, що відноситься до ве-
недського періоду в історії слов’ян, не можна не зазначити, що
його етнографічна невиразність створює багато проблем на
шляху до відтворення історичних реалій. Писемні звістки про
слов’ян-венедів занадто лаконічні, археологічні культури
синкретичні, лінгвістичні дані слабо диференційовані та, як
правило, не визначені хронологічно, антропологію обмежує
відсутність або мізерна кількість черепів та скелетів у зв’язку
із давньослов’янським похоронним обрядом трупоспалення.
Таке фактичне положення вже саме по собі змушує
дослідників процесів етногенезу слов’янських народів зверта-
тися до матеріалів або користуватися результатами розробок
спеціалістів з усіх згаданих дисциплін, поклавши в основу
власні розробки, що базуються на джерелах своєї дисципліни.
Такий комплексний підхід, на нашу думку, якщо не єдино
можливий, то принаймні найбільш перспективний. Та «ізба-
ви» нас Бог від тих лжепатріотичних праць, які виходять з-під
пера любителів старовини, що однаково «знають» матеріали
усіх дисциплін, не будучи спеціалістами в жодній з них. їх
сьогодні не бракує, як і не бракує спонсорів на їхню підтрим-
ку. Зрозуміло, що надпатріотичні твердження про первісність,
винятковість і месіанство будь-якого європейського народу
віддає хуторянством.
Розуміючи труднощі у вивченні етногенетичних процесів
слов’янських народів, українська славістично-археологічна
школа в останні десятиліття провела значну пошукову роботу
щодо виявлення і виділення тих культур, а в синкретичних
культурах - тих локальних груп, навіть окремих пам’яток
першої половини І тис. н. е., які типологічно можна пов’язати
з ранньосередньовічними археологічними культурами істо-
ричних слов’ян, про які йтиметься далі. До них відноситься
Київська культура, певні групи поселень Черняхівської куль-
тури типу Черепина-Теремців на Верхньому і Середньому
Дністрі та Хлопкова-Боромлі на Дніпровському Лівобе-
режжі. Виявилось, що на тих поселеннях, які дожили до сере-
дини V ст., є значна кількість житлових та господарських
комплексів, типологічно близьких слов’янським середньо-
вічним або тотожних з ними. Важливим досягненням останніх
48
десятиліть можна вважати виділення споріднених і
взаємозв’язаних груп ще більш ранніх пізньозарубинецьких
та волино-подільських пам’яток другої половини І—II ст. н. е.
Вони утворились в результаті схрещення елементів місцевої
класичної Зарубинецької культури та тих привнесених на те-
риторію України елементів Пшеворської культури, у підоснові
яких лежать поморсько-підкльошові пам’ятки Середнього і
Верхнього Повіслення. Успішне вивчення цих пам’яток дозво-
лило заповнити прогалини в хронологічній таблиці етнокуль-
турного розвитку слов’ян-венедів у першій половині
І тис. н. е. Усі ці старожитності визначають корінну тери-
торію, де формувались основні групи слов’янства у венедський
період. Межі цієї території збігаються з регіонами на Віслі і,
найголовніше, на схід від неї (Волинь, лісостепова частина
Подністров’я і Подніпров’я), де згадуються венеди римськи-
ми, а згодом візантійськими писемними джерелами. Вони не
суперечать ні лінгвістичним, ні будь-яким іншим даним
суміжних наук, що вивчають етнокультурні процеси.
Не виключено, що якісь невеликі групи слов’ян-венедів у
першій половині І тис. н. е. вже поселилися в межиріччі
Дністра і Дунаю на межі з Буджацьким степом. Вони пред-
ставлені пам’ятками типу Етулії. Крім того, на півдні від Кар-
пат, у Верхньому Подунав’ї, з’являються якісь інші групи ве-
недів, що разом з германським населенням відходять з
Північного Прикарпаття. На це вказують пам’ятки типу
Пряшева у Східній Словаччині та Злехова на Моравії.
Ми не бачимо перспективи пошуків венедських старожит-
ностей на території так званих «безфібульних» культур ранньо-
залізного часу у Північно-Східній Європі, де жили балти та
угро-фіни, що пропонують деякі археологи Петербурга.
Наприкінці IV - на початку V ст. венедський період в історії
слов’ян закінчується. Починається раннє середньовіччя.
У складі венедської спільноти виділяються окремі племінні
об’єднання склавинів та антів, зафіксовані писемними джере-
лами. В археології вони позначені утворенням нових культур,
які проростають в культурно-економічному середовищі ве-
недських угруповань в лісостеповій частині Південно-Східної
Європи, зокрема на території України.
49
Запитання та завдання до другого розділу
1. Дайте визначення археологічної культури та її харак-
теристику.
2. Подумайте, чи можна пам’ятки Зарубинецької культу-
ри пов’язати зі слов’янами-венедами.
3. Коли і на якій території виникла Черняхівська культура?
4. Слов’яни-венеди як складова частина носіїв Черняхівсь-
кої культури. Схарактеризуйте їхні пам’ятки. Які ще
етнічні групи входили до складу населення - носіїв Чер-
няхівської культури?
5. Чим і як виражені торгово-економічні зв’язки населення
Черняхівської культури з римськими провінціями?
6. Назвіть культуру, що стала спадкоємницею пізньозару-
бинецьких старожитностей на Верхньому Подніпров’ї.
Схарактеризуйте її хронологічні та територіальні межі.
7. Чи можна вважати пам’ятки типу Етулії свідоцтвом
появи слов’ян-венедів на Нижньому Дунаї?
Археологічні
джерела
до вивчення
СЛОВ’ЯН
V- VII століть
^о середини XX ст. вразливим місцем у вивченні
юв янських старожитностей були пам’ятки У-УП ст. н. е.,
шстематичні дослідження яких почалися лише після Другої
-.бітової війни. Незадовільний стан вивчення цих пам’яток був
існовною причиною невдач, що спіткали археологів, які шу-
кали пряму генетичну лінію розвитку від старожитностей пер-
шої половини І тис. н. е. і більш ранніх пам’яток до давньо-
руського періоду. Матеріальна культура слов’ян третьої чверті
тис. н. е. виявилася далеко не такою, якою її уявляли архео-
логи до 50-х рр. минулого століття.
Лише після того, як були відкриті слов’янські поселення
Г-УІІ ст. і їх вдалося співставити з писемними джерелами про
:лов’ян, відкрились нові можливості зв’язати склавино-ант-
-.ький період в історії слов’ян з ранішим етапом, коли всі вони
виступали під одним іменем венедів.
На території Східної та Центральної Європи виділено п’ять
щуп слов’янських пам’яток раннього середньовіччя, які дату-
ються в межах У-УП або УІ-УП ст. Це Колочинська,
Леньківська, Празько-Корчацька, Дзєдзіцька та Іменьківська
-сультури. Деякі з них безсумнівно належать історичним
слов’янам, відомим за писемними джерелами під іменами ве-
недів, склавинів та антів (відповідно Дзєдзіцька, Празько-Кор-
шцька, Пеньківська), іншим ще бракує писемного визначен-
ня (табл. 9).
Празько-Корчацька культура склавинів_______
Найбільшою в географічному відношенні та центральною
;еред них є Празько-Корчацька культура. Поселення Празько-
Сорчацької культури УІ-УП ст. н. е. займали велику тери-
торію, яка охоплювала на північ від Карпат Правобережну Ук-
51
Табл. 9. Слов’янські культури раннього середньовіччя.
І - Колочинська; II - Пеньківська; III - Празько-Корчацька; IV -
культурна група Іпотешт-Кіндешт-Чурел; V - Дзєдзіцько-Суківськ»
раїну і південні прип’ятські райони Білорусі, східні районі:
Південної Польщі; на південь від Карпат - Молдову, Румунію
Закарпатську область України, Угорщину, Словаччину
Моравію і Чехію, межиріччя Ельби і Заале в Німеччині. Отже
це величезна культурна провінція в центрі Європи, незапереч-
не свідчення існування великого союзу слов’янських племеь
на дунайських кордонах Візантійської імперії (табл. 9). Йог-
дан, говорячи про місцеположення склавинів, називає міст»
Новіодун та Мурсіанське озеро в Подунав’ї, а також Дністер
Верхню Віслу. Ці орієнтири дають можливість пов’язати пі-
семні джерела із археологічними пам’ятками. Йордан не
окреслював всю територію склавинів, а лише ту, яка була то-
му відома.
Усі дослідники Празько-Корчацької культури, базуючись
на даних Йордана, однозначно пов’язують празько-корчацьк
старожитності із склавинським союзом племен.
52
Перші пам’ятки Празько-Корчацької культури були
відкриті на Волині наприкінці XIX ст. українським археоло-
гом С. Гамченком. Проте широкі археологічні дослідження
цих пам’яток почалися лише після Другої світової війни. Пош-
товхом до них стала праця чеського археолога українського по-
ходження І. Борковського, видана в 1940 р. Саме І. Борков-
ський на основі слов’янських поховань у Празі та інших визна-
чив хронологію цих пам’яток і їхнє місце серед слов’янських
старожитностей. Дослідженням старожитностей Празько-Кор-
чацької культури займався ряд археологів України, Словаччи-
ни, Чехії, Польщі, Росії, Румунії, Німеччини та ін.
Нині на території Східної та Центральної Європи відомо по-
над 500 пам’яток та місцезнаходжень Празько-Корчацької куль-
тури. З них понад третину розташовані на території України.
Поселення займають переважно низькі ділянки перших
надзаплавних терас великих річок, їхніх приток, невеликих
потічків, водоймищ або підвищені місця в заплавах. Лише
зрідка вони знаходяться на відкритих місцях високих плато.
У більшості випадків поселення розміщені групами на
відстані 0,5-3 км одне від одного. Вони невеликі за розмірами
(0,5-1 га) і за кількістю жител, у середньому їх 15-20. Проте
відомі селища і з меншою або значно більшою кількістю жител.
На повністю дослідженому В. Бараном поселенні Рашків III
(Чернівецька обл.) на Дністрі відкрито 92 житла. Крім того, на
ділянці, зруйнованій земляними роботами, могло бути ще
8-10 жител. Така ж кількість жител могла бути знищена при
обвалах берега, що підмивається річкою. Отже, загальна
кількість жител на цьому поселенні перевищує сотню.
Житла розміщені групами, але є й деякі відокремлені житла.
Групову забудову жител могла займати велика патріархальна
сім’я (мал. 11). У проміжках між групами жител, віддалених
одна від одної на 10-30 м, на вільній площі знаходяться госпо-
дарські ями-комори, які були в колективному користуванні.
На території України розкопано понад 350 жител Празько-
Корчацької культури. Основним типом житла була чотири-
кутна у плані напівземлянка, близька до квадрата, з рівними
стінами, заглиблена в землю на 0,5-0,7 м, інколи до 1 м і глиб-
ше. Розміри жител коливаються від 4 до 20 кв. м, але
переважно - це напівземлянки середніх розмірів - 8-12 кв. м
(фото 4-8). Невеликі розміри жител, їх групове розташування
свідчать, що вони належали великим патріархальним сім’ям,
які зберігали багато рис родовообщинного устрою. Вони скла-
53
План поселення Празько-Корчацької культури Рашків III
Фото 4.
Ділянка розкопу на поселенні Рашків III
(на першому плані - житла-напівземлянки з печами-кам’янг
54
Фото 5.
_зкопу на поселенні Рашків 111 (на першому плані -
житла з печами-кам’янками)
Фото 6.
Житла-напівземлянки № 6-7 зі входами на поселенні
Рашків III
55
дали общини, які вели спільне господарство і спільно зберіга-
ли отримані продукти. Про це свідчить майже вдвічі менша
кількість ям-комор від кількості жител.
Житла Празько-Корчацької культури були стовпової та
зрубної конструкції, внутрішнє обладнання позначалося прос-
тотою. Долівка - материкова, інколи підмащена глиною. В ок-
ремих житлах знайдено залишки дерев’яної підлоги. У зем-
ляній підлозі жител, крім ям, пов’язаних із конструкцією стін
будівлі, зустрічаються невеликі ямки від ніжок столів або лав,
інколи заповнені обвугленим деревом, а також ямки, переваж-
но коло печей, в які були вставлені великі посудини для
зберігання припасів (мал. 12). У деяких житлах уздовж мате-
рикових стін відкриті приступки, що слугували лежанками.
Невід’ємним атрибутом жител були печі. Усі печі були
складені з каменю (фото 5-8). Разом з тим у басейні Західного
Бугу і на Волині на поселеннях УІ-УП ст. в житлах були гли-
няні печі, вирізані у материковому останці, а їхній купол був
складений з глиняних вальків. Виявлені такі печі й на
Поліссі, й в Румунії. Печі ставилися на долівці в одному з
кутів житла, переважно в північній його частині. Внутрішні
розміри печей в середньому 0,4-0,6 м, висота доходить до 0,5 м
від рівня долівки.
Печі-кам’янки вперше з’явилися у Верхньому та Середньо-
му Подністров’ї на поселеннях Черняхівської культури (мал.
5; фото 2). Але тут вони, за окремими винятками (поселення
Теремці), не складали більшості, як це спостерігається на по-
селеннях Празько-Корчацької культури. Глиняні печі, нижня
частина яких вирізана у материковому останці, також з’яви-
лися наприкінці IV-V ст. За межами Черняхівської та Празько-
Корчацької культури вони в цей час ще не відомі. У УПІ-Х ст.
такі печі стають типовлмй на поселеннях і городищах
Волинцівської і Роменської культур Лівобережжя Дніпра.
У деяких житлах під долівкою знаходилися підвальні
приміщення - ями для зберігання припасів.
В одному з жител Рашківського поселення у підвальній ямі
знайдено череп людини без нижньої щелепи і носових кісто-
чок. Поряд з ним лежали два роздавлені глиняні ліпні горщи-
ки, типові для Празько-Корчацької культури, кілька кісток
дрібних свійських тварин. За визначенням антропологів, цей
череп близький до слов’янських антропологічних типів
періоду Київської держави. Наукове значення цієї знахідки
полягає, насамперед, у тому, що це поки що єдиний череп лю-
56
Мал. 12. Житла Празько-Корчацької культури. 1,2- Рашків III;
і - Кодин; 4 - Глибока; 5,6- Лука-Каветчинська; 7 - Зелений Гай;
! - Городок; а - стовпові ями; б - глиняні черені печей; в - каміння;
- обвуглене дерево; д - попіл; е - посудини, вкопані у долівку житла
57
Фото. 7.
Житло-напівземлянка з двома печами на поселеі_
Фото 8.
Житло-напівземлянка з піччю-кам’янкою на поселенні Рашкіь
58
дини (слов’янина) - носія Празько-Корчацької культури, яка
жила у VII ст. н. е. Слов’янське населення цього періоду хова-
ло своїх небіжчиків за обрядом трупоспалення, тому антропо-
логічної характеристики його немає. Ця знахідка дає нам уяв-
лення про антропологічний тип слов’янина раннього
середньовіччя - мешканця Подністров’я.
Щоб отримати загальне уявлення про слов’янські житла
цього періоду, дана реконструкція одного з них, розкопаного
на поселенні Рашків III. Житло було типовим дерев’яним зру-
бом 3,5 х 3,5 м, на 0,5 м вкопаним у материк (мал. 12:1). У ньо-
му розчищено обвуглені плахи нижнього вінця стінок, що за-
лягали на рівні долівки, а також залишки дерев’яної підлоги.
Добре збереглася піч-кам’янка, яка мала квадратну форму
розміром 1,1 х 1,22 м. Внутрішні розміри печі 0,5 х 0,6 м.
Стінки печі, складені з кам’яних плит, збереглися на висоту
0,15-0,30 м від рівня череня, що залягав на долівці. Він був
підмащений шаром глини завтовшки 3-5 см. Наземна частина
зрубу могла мати двометрову висоту, а повна висота
внутрішнього простору до гребеня даху могла сягати 3-3,5 м.
Вхід у житло знаходився із заходу, навпроти челюстів печі.
Стіл знаходився у «красному куті», по діагоналі навпроти печі
було місце для спання. Під стіною знаходились лави,
конструктивно пов’язані зі зрубними стінами (мал. 13).
На поселенні між житлами на вільній площі споруджувалися
господарські ями. Вони переважно мали овальну форму, близь-
ку до округлої. Глибина ям 1-2,8 м від сучасної поверхні.
Крім господарських ям на поселеннях знайдені сліди назем-
них господарських дерев’яних будівель, навісів, загонів для
свійських тварин, а також окремі вогнища, винесені за межі
жител. Зрідка зустрічаються виробничі споруди: залізопла-
вильні горни або печі для плавки кольорових металів.
Крім поселень у межах Празько-Корчацької культури
відкриті окремі городища, причому всі відомі знаходяться на
Волині. Серед городищ окреме місце займає Зимнівське Воло-
димир-Волинського району, датоване VI-VII ст. Воно розташо-
ване в урочищі Городище, що являє собою вузький залишок
корінного берега р. Луги, правої притоки Західного Бугу. Йо-
го довжина близько 135 м, найбільша ширина 14 м.
Городище займає центральну частину мису, відділену від
двох інших його частин глибокими перекопами. Мис
піднімається над навколишньою долиною на 15-16 м. Схили
мису у пологих місцях підсипано землею, що робило їх
59
Мал. 13.
Рашків III. Реконструкція житла № 50. Графічну реконструкцію
здійснив архітектор О. Кутовий
стрімкішими і неприступнішими. Південно-західний схил го
родища був укріплений частоколом і стіною, складеною з де
рев’яних колод, закріплених вертикальними стовпами. З піт
нічно-східного боку урочище мало стрімкий неприступний схил
який, можливо, був укріплений лише частоколом (мал. 14).
60
Мал. 14. Топографія
городища в с. Зимне
Під дерев’яною стіною з
внутрішнього боку виявлені ями
від стовпів, а між ними - вогни-
ща, завали перепаленої глини,
обвуглені залишки плах, уламки
ліпної слов’янської кераміки,
кістки тварин, металеві й кістяні
вироби, що очевидно являють со-
бою сліди залишків довгої назем-
ної споруди-контини.
Крім великої кількості ліпної
кераміки (20 тис. уламків) на
цьому горизонті знайдено чис-
ленні вироби (понад 200 прим.) з
кольорових металів (зокрема з бронзи та срібла), заліза, мерте-
лю, кістки тощо. Серед них знаряддя праці, предмети побуту і
озброєння, прикраси. Наявність на городищі відливних фор-
мочок, тиглів, ковадла, напівфабрикатів і виробничих
відходів свідчить, що тут працювали ремісники. На городищі
є сліди культових споруд. Подібне городище УП-УПІ ст. відо-
ме біля с. Лежниці на правому березі Західного Бугу.
Не менш важливим джерелом для вивчення Празько-Кор-
чацької культури, ніж поселення і городища, є могильники.
Поховальні звичаї відображають духовне життя людини, об-
щини, суспільства. Могили дають закриті комплекси, які до-
помагають у визначенні хронології культури, її періодизації,
навіть етнічної належності.
На території України могильники Празько-Корчацької куль-
тури досліджені слабо. За характером могил вони поділяються
на дві групи: плоскі (без насипів) і курганні. Перша група пред-
ставлена похованнями на Волині, Дністрі та в Закарпатті.
Відкриті на території України поховання - переважно трупо-
спалення в урнах, зрідка в ямках. Урнами служили ліпні горщи-
ки, в які були складені перепалені кістки. Урни вставлені в ями
діаметром 20-80 см, завглибшки 20-60 см. Інколи вони були
перекриті сковорідками або плоскими кам’яними плитами. Як
в урнах, так і в ямних похованнях зустрічаються різноманітні
побутові речі, прикраси, деталі одягу і залізні ножі, пряжки,
фібули, оплавлені скляні намистини, наконечники стріл.
Друга група поховань - курганні могильники, які відкриті на
Волині та Дністрі. На Волині кургани знаходяться переважно на
високих берегах річок досить далеко від поселень. Насипи кур-
ганів невисокі - до 1 м. Діаметр їх 4-10 м. Вони переважно ок-
61
руглі, опоясані ровиками. Урни з перепаленими кістками стоять
на невеликих ритуальних вогнищах на рівні давнього горизонту.
Саме спалення відбувалося на стороні. Близькі до волинських
були і кургани на Середньому Дністрі: висота 0,3-0,7 м, діаметр
15-17 м. Є урнові і ямні поховання. За деталями поховального
ритуалу вони наближаються до поховань культури Карпатських
курганів III - початку V ст., відомих у прикарпатських долинах.
Речовий матеріал на пам’ятках Празько-Корчацької куль-
тури складається з кераміки, виробів з металу, кістки та каме-
ня. Тривалий час існувала думка, що Празько-Корчацькій
культурі властивий лише ліпний посуд (мал. 15). Досліджен-
ня останніх десятиліть показали, що поряд із ліпним посудом
у V ст. існував і гончарний. Гончарна кераміка виготовлена за
зразками провінційно-римського посуду, який був широко
представлений у комплексах попередньої Черняхівської куль-
тури. Після розпаду Римської імперії гончарний посуд посту-
пово зникає, а на зміну йому з’являється точений дерев’яний
столовий посуд, виготовлений на токарному верстаті, що вико-
ристовується поряд із глиняним ліпним посудом.
Землеробські знаряддя представлені одиничними екземпля-
рами широколезових наральників, серпами, косами та ін.
Відомі ковальські та деревообробні інструменти: ковадла, зуби-
ло, молотки, токарний різець. Знаряддя з кістки представлені
різноманітними проколками, трапляються кістяні гребені.
Широко представлені ливарні форми, виготовлені з мерте-
лю. У відкритому житлі - майстерні ювеліра на Бернашівсько-
му поселенні на Дністрі - знайдено глиняну ллячку й 64 такі
формочки. Серед них є рідкісна форма для відливання паль-
частих фібул - застібок. Знайдені форми багатьох прикрас
свідчать про досить розвинуте металообробне ремесло. Дуже
рідко на поселеннях зустрічаються предмети озброєння.
Відомі наконечники списів і дротиків, а також наконечники
двокрильчастих, ромбовидних і листоподібних стріл.
Прикраси населення Празько-Корчацької культури виго-
товляло в основному з бронзи, заліза, поодинокі - із срібла. Ос-
новний набір - це браслети з потовщеними кінцями, різно-
манітні пряжки, кільця, нашивні бляшки, підвіски, фібули,
зокрема пальчасті, спіралі, різнокольорові намистини.
Хронологія Празько-Корчацької культури розроблена до-
сить добре, хоч у перспективі ще будуть внесені певні поправ-
ки й уточнення. Крайні дати культури - У-УП ст. Слід
підкреслити, що поселення, де є комплекси, безсумнівно дато-
вані V ст., відкриті у Середньому та Верхньому Подністров’ї,
на території України та у Молдові й Румунії (табл. 10).
62
Мал. 15.
Ліпний посуд Празько-Корчацької культури.
Ліпні горщики (1-13, 16), миски (14, 15) і сковорідки (17-20)
63
У VI ст. територія цих пам’яток значно збільшується, займаю-
чи Середнє і Верхнє Подунав’я, а в кінці VI-VII ст. - і межиріччя
Ельби і Заале. На північ від Карпат у VI ст. пам’ятки Празькі
Корчацької культури заходять у глиб Південної Польщі (табл. 9.
Порівнявши карту поширення пам’яток цієї культури з ко-
ординатами, визначеними Йорданом у середині VI ст. для
слов’янського племінного утворення склавинів, бачимо, що ве-
ни відображають саме це племінне утворення. У Попрутт.
Верхньому й Середньому Подністров’ї, аж до верхів’я Вісли окреї
люється район становлення Празько-Корчацької культури. По
Табл. 10. Слов’янські пам’ятки з комплексами кінця ІУ-У ст. н. е
І - черняхівські; II - київські; III - черняхівсько-київські; IV - окремі зш-
хідки фібул V ст. у Середньому Подніпров’ї; V - празькі; VI - пеньківські
VII - колочинські пам’ятки. 1 - Рашків І; 2 - Черепин; 3 - Водники; 4 -
Підберізці; 5 - Зелений Гай; 6 - Рашків П; 7 - Рашків ПІ; 8 - Сокіл; 9 - Лукг
Каветчинська; 10 - Устьє; 11 - Теремці; 12 - Бакота; 13 - Бернашівка
14 - Кодин І; 15 - Кодин II; 16 - Гореча; 17 - Рогізна; 18 - Глибока; 19 -
Ходосівка; 20 - Вишеньки; 21 - Хлопків; 22 - Новий Бихів; 23 - Тайма-
ново; 24 - Уллянівка; 25 - Сибиреж; 26 - Роїще; 27 - Мезин; 28 - Заяр’с
29 - Целиків Бугор; ЗО - Сенча; 31 - Курган Азак; 32 - Каменево її
33 - Пісчане; 34 - Пархомівка; 35 - Куня; 36 - Кочубеївка; 37 - Буг
рин; 38 - Григоріївка; 39 - Студенец; 40 - Бучаки; 41 - Пекарі; 42 - Ме
жириці; 43 - Михайлівна; 44 - Хмельна; 45 - Хрещатик; 46 - Хитці
64
ява цих пам’яток в усіх інших регіонах є результатом розселен-
ня слов’ян-склавинів із Північного Прикарпаття та Попруття.
Пеньківська культура антів
------------------------------------------------------
Поруч із празько-корчацькими старожитностями, на схід і
південь від них, розташована Пеньківська культура, що займає
широку смугу з північного сходу на південний захід від Сівер-
ського Дінця через Середнє Подніпров’я до Попруття (табл. 9).
Далі на південь у Нижньому Подунав’ї на території Румунії схре-
щуються потоки празько-корчацьких та пеньківських пам’яток.
Дослідження Пеньківської культури почалося лише в
50-х рр. XX ст. розкопками Д.Т. Березовцем кількох поселень
біля села Пеньківка на Тясмині, що дало назву культурі.
Нині відомо понад 350 пам’яток Пеньківської культури. То-
пографія поселень подібна або аналогічна до поселень Празько-
Корчацької культури. Вони розташовані переважно групами на
нижніх ділянках перших надзаплавних терас на відстані 3-5 км
одне від одного. Відстань між групами значно більша, ніж все-
редині групи. Площа поселень - 0,5-3 га, кількість жител в
них, за сучасними даними, не перевищує ЗО. Однак, враховую-
чи, що жодне з пеньківських поселень не розкопане повністю,
цю цифру не можна вважати остаточною. Одночасних жител на
поселеннях було ще менше - у середньому до 15. Господарські
приміщення використовувались спільно кількома сім’ями.
На поселеннях Пеньківської культури відкрито понад 150 на-
півземлянкових чотирикутних жител. Вони за формою,
розміром та характером побудови стін не відрізняються від
жител Празько-Корчацької культури. Але на відміну від
празько-корчацьких жител, які мали печі-кам’янки, завжди
розташовані в одному з кутів, на ранньому етапі Пеньківської
культури майже в усіх житлах були вогнища, розташовані в
будь-якій частині напівземлянки, переважно ближче до цент-
ру (мал. 16:1-3). Лише на другому етапі Пеньківської культу-
ри у другій половині УІ-УІІ ст., спочатку на правому березі
Дніпра, а згодом і на Лівобережжі з’являються печі-кам’янки.
! їх поява вказує на поступове поширення склавинських впливів
і на антські території. На деяких селищах Пеньківської культу-
ри на пограниччі Лісостепу і Степу зафіксовані овальні юрто-
подібні житла, характерні для кочовиків Степу, що прижива-
лися у слов’янських общинах. Господарські ями на пеньків-
ських поселеннях за формою, глибиною, різноманітністю
профілів не відрізняються від празько-корчацьких.
З 5-309
65
Мал. 16. Житла Колочинської та Пеньківської культур (1-5); Празь
ко-Корчацької культури (6-8): 1 - Левкин Бугор; 2 - Целиків Бугор
З - Гута Михайлівська; 4 - Будище; 5 - Роїще; 6 - Рашків III; 7 - Ріпніві:
8 - Зелений Гай. І - попіл; II - черені; III - каміння; IV - ями від стовпів
66
Серед пеньківських пам’яток були і поодинокі городища,
їх зазвичай будували на високих горбах, зручних для оборони.
У с. Гайвороні на Південному Бузі знайдені виразні сліди залізо-
плавного виробництва, що мало 21 залізоплавильний горн.
Могильники у складі пам’яток Пеньківської культури ста-
новлять скромну частку. Поховання являють собою спалення
на стороні з наступним захороненням решток спалених кісток
у ямках завглибшки 0,3-0,5 м. їхній діаметр здебільшого
дорівнював їхній глибині. Урнові поховання одиничні. Інвен-
тар - намистини, підвіски, фібули, сережки, кераміка.
За складом кераміки Пеньківська культура близька до
Празько-Корчацької. Тут на поселеннях V ст. поряд із ліпним
посудом, що є основним, трапляється незначна кількість гон-
чарної сіроглиняної кераміки, характерної для попередньої
Черняхівської культури. Ліпні форми представлені горщика-
ми та незначною кількістю мисок і сковорідок (мал. 17).
Пеньківська культура характеризується наявністю значної
кількості металевих виробів із кольорових металів. Це фібули,
переважно пальчасті, пряжки, браслети, підвіски, сережки,
поясні накладки та ін. Відомі залізні наральники, мотики,
серпи, ножі тощо. Землеробські знаряддя праці тут представ-
лені краще, ніж у Празько-Корчацькій культурі.
Датується Пеньківська культура У-УП ст. н. е. До раннього ета-
пу належать пам’ятки, в яких ліпний посуд супроводжується не-
значною кількістю гончарної сіроглиняної кераміки, зустрічають-
ся фібули, пряжки та інші предмети, датовані не пізніше V ст. н. е.
Територія, де розташовані пам’ятки Пеньківської культу-
ри, співпадає з даними писемних джерел, які визначають
місця проживання антів.
Події, пов’язані з анто-готськими війнами та поразкою
антського князя Божа, за Йорданом, переносять хроно-
логічний рубіж виділення антського племінного об’єднання на
кінець IV - початок V ст. В археологічному відношенні - це
період згасання Черняхівської та зародження Празько-Кор-
чацької та Пеньківської культур.
Дослідження останніх десятиліть доводять, що анти, крім
лісостепового Лівобережжя, займали південну частину
Поділля на відтинку нижньої частини Нижнього Дністра. Уся
Волинь до Дніпра та Києва, Верхнє Подністров’я належали
склавинам - носіям Празько-Корчацької культури (табл. 9).
Самй ім’я «анти», зафіксоване у візантійських хроніках,
має іраномовне походження. Так називало подніпровську гру-
пу слов’ян скіфо-сарматське іраномовне населення Степу. Са-
67
Мал. 17. Ліпна (1-17; 19-22) та гончарна (18) кераміка
Пеньківської культури
68
шо-сармати причетні до назви «анти», яка у смисловому
нні означає «кінець», «край», «окраїну». Ці землі для
саоматів були «окраїнними». Етнонім «анти» заро-
ся на споконвічній межі між землеробським і кочовим
^лов’яни-землероби були для іраномовних скіфів та
-< окоаїнним народом - антами по відношенню до ан-
оичорноморських цивілізацій.
зчти являли собою південно-східну частину
'их племен. Склавинів у світлі археологічних дже-
-"жати північно-західною частиною східних і
’ою частиною західних слов’ян (табл. 9).
тиною Пеньківської культури У~УП ст. і,
- олочинської є багаті скарби цього ж часу,
’к старожитності антів. Із згаданими куль-
•ч частина скарбів типу Мартинівки -
их у межах їх ареалу або безпосередньо
лочинських поселеннях (табл. 11). Інша
ля скаобів мартинівського типу (за О. А. Щегловою):
Трубчівськ, 3 - Мена, 4 - Суджак, 5 - Великі Будки,
ватка. 7 - Смородино, 8 - Нова Одеса, 9 - Козіївка, 10 -
.^е, 11 - Угли, 12 - Колосково, 13 - Валуйки, 14 - Малий
Мартинівка, 16 - Вільховчик, 17 - Хацки.
69
група скарбів, які об’єднані під назвою перещепинського ти-
пу, являє собою багаті поховання тюркських номадів. їхня гео-
графія пов’язана із степовою зоною або тяжіє до неї. Крім то-
го, ці скарби відрізняються від перших за багатством та
кількістю дорогоцінних предметів, їх різноманітністю, на-
явністю значної кількості кінської збруї, специфікою поясних
наборів, характерних для світу кочовиків.
Скарби в обох випадках переважно належали представни-
кам військової верхівки і були в більшості нагромаджені ними
у процесі воєнних подій, зокрема походів на багату Візантію.
Як свідчать писемні джерела, такі походи здійснювалися і
спільно (у них слов’яни брали участь на правах союзників,
нерідко примусово), і окремо. Найбільша кількість скарбів
припадає на регіон, котрий за своїм географічним положен-
ням тісніше, ніж інші, пов’язаний з номадським Степом.
Як відомо, саме кочовики, особливо їхня еліта, з найдавніших
часів накопичували у своїх руках великі багатства, які
нерідко потрапляли разом з ними в могилу. На відміну від ко-
човиків, слов’яни VI-VII ст. не залишили нам багатих елітних
поховань, хоч за писемними джерелами відомі імена
слов’янської племінної верхівки (Бож, Мусокій, Ардагаст,
Пірогаст, Межамир та ін.). Усі знахідки мартинівсько-
трубчівського типу - це скарби, закопані (заховані) від загро-
зи пограбування, яку становив для слов’янського землероб-
ського населення номадський Степ. Це також один із показ-
ників, який лежить в основі поділу скарбів на дві групи.
Скарби мартинівсько-трубчівського типу, які разом станов-
лять 24 місцезнаходження (табл. 11), не тільки включають
приблизно один і той самий набір речей, але, що є особливо по-
казовим, наявні в них речі знаходять собі аналогії серед мета-
левих виробів слов’янських ремісників і нерідко відповідають
кам’яним відливним формам із ремісничих майстерень,
відкритих на слов’янських поселеннях.
Тепер зупинимося на питанні про визначення скарбів як
старожитностей русів, що обстоював Б.О. Рибаков.
Безперечно, привабливо пов’язати археологічний пласт,
представлений красивими дорогоцінними предметами-скарба-
ми, з племенем, ім’я якого пізніше дає назву великій євро-
пейській державі - Київській Русі. Багатство скарбів могло б
свідчити і про могутність войовничих русів, за Б.О. Рибаковим,
- племені \Т-\ТІ ст., яке «... почало поглинати інші племінні
союзи, а в результаті утворився сильний союз східнослов’ян-
ських племен, що, за головним племенем, отримав назву
70
Русі». У У-УІ ст. роси або руси, за Б.О. Рибаковим, витісняють
давні імена слов’янських (антських) племен - полян, древлян,
полочан, сіверян та інших. В основу своїх доказів Б. Рибаков
поклав літописні відомості XII ст. про область «Руської землі»
(у вузькому розумінні), яка, на його думку, дивовижно
збігається з ареалом скарбів «багатої дружинної культури»
УІ-УП ст. Ядром Руської землі XII ст. Б.О. Рибаков вважає
«Середнє Подніпров’я від басейну Росі до Тясмину на правому
березі Дніпра і частину Лівобережжя з Переяславом Руським і
нижніми течіями Сули, Псла, Ворскли» (Рьібаков, 1982, с. 85).
Багато уваги присвятив згаданий автор питанням, коли і як
утворилися терміни «рос», «русь» і яку етнічну групу вони
визначали. На його думку, ім’я народу «рос» уперше з’яв-
ляється у зв’язку з подіями IV ст. Опис цих подій він подає за
Йорданом у довільній формі й неточно: «Готський історик
Йордан передає оповідання про смерть готського короля Гер-
манаріха: з готами було в союзі віроломне плем’я росомонів.
Один з росомонів зрадив Германаріха, і той скарав на смерть
його дружину Сунільду. Брати Сунільди, помстившись за сест-
ру, вбили Германаріха» (Рьібаков, 1982, с. 86).
У перекладі «Гетики» Йордана Є. Скржинської цей 129-й
параграф передається дещо інакше: «Зрадливому племені ро-
сомонів, яке в ті часи служило йому (Германаріху) в числі
інших племен, підвернулася нагода нашкодити йому. Одну
жінку з вищеназваного племені (росомонів) на ім’я Сунільда
за зрадливу втечу (від короля), її чоловіка, король Германаріх,
в пориві гніву, наказав розірвати на частини, прив’язавши її
до диких коней, пустивши їх в галоп. Брати її Сар та Аммій, в
помсту за смерть сестри, поранили його в бік мечем. Герма-
наріх престарілий та спорохнілий, страждав від рани і, не пе-
ренісши гунських набігів, помер на сто десятому році життя»
(Йордан. О происхождении и деяниях гетов. «Сеііса», 1960,
с. 91-92).
Ще інше звучання має переклад 129-го параграфа «Гети-
ки», здійснений О. Анфертьєвим: «... невірний рід росомонів,
котрий тоді разом з іншими виказував покірність йому (Герма-
наріху), скористався наступною зручною нагодою обдурити
його. Адже після того, як король в пориві гніву наказав жінку
на ім’я Суніхільда із названого роду за зрадливу втечу від чо-
ловіка розірвати, прив’язавши до збуджених коней, приму-
сивши їх (коней) бігти в різні боки, її брати Сар та Аммій в
помсту за смерть сестри вдарили мечем в бік Германаріха.
71
Отримавши цю рану, він продовжив нещасливе життя, у зв’яз-
ку зі слабкістю тіла» (Свод древнейших письменних известий
о славянах, т. І.).
Ми навели два дослівні переклади латинського тексту
129-го параграфа «Гетики» двох різних авторів і вільне тракту-
вання його третім. При їхньому порівнянні впадає у вічі
суб’єктивне розуміння оригіналу кожним із них. У цьому ми
вбачаємо невиразність тексту оригіналу, але не тільки. Оче-
видно, кожен із авторів підходив до перекладу тексту оригіна-
лу з позицій свого розуміння його історичної суті.
За Б.О. Рибаковим, для якого важливою була лише сама
згадка Йорданом імені росомонів та Сунільди, остання була
дружиною чоловіка одного із племені росомонів, який зрадив
короля Германаріха. У перекладі Є. Скржинської Сунільда -
дружина короля, зрадила його самого і пішла від нього; в пе-
рекладі О. Анфертьєва, Суніхільда (а не Сунільда) із роду (не із
племені) росомонів підступно втекла від чоловіка (не сказано,
від якого) і за це була розірвана кіньми. В обох перекладах і у
Б.О. Рибакова брати мстять Германаріху за смерть сестри.
У перекладах - ранять його в бік, у Б.О. Рибакова - вбивають.
Переклади наводять імена братів (Сар та Аммій), Б.О. Рибаков
їх опускає. Це звільняє його від пошуків для них слов’янських
відповідників, що здійснити неможливо, бо росомони - це сар-
мати, а не слов’яни.
У пошуках місцевого слов’янського племені русів - стриж-
ня майбутньої давньоруської народності - Б.О. Рибаков
інтерпретує етнонім «росомони» як «русские люди». Перша час-
тина слова рос має означати назву племені, друга частина -
мони (осетинське - «мойне») - мужчину, людину. Очевидно,
інтерпретація терміну «росомони» як імені слов’янського пле-
мені «русів» (?) і вплинула на тлумачення змісту 129-го параг-
рафа. Смертельна розправа готського короля над дружиною
непокірного руса, а потім смерть короля від рук її братів
підкреслює вороже ставлення слов’янського населення до
готів, що відповідає суті концепції дослідника.
Висновок Б.О. Рибакова, що випливає з цих подій, сформульо-
ваний ним лише у вигляді припущення: «Наведені дані не су-
перечать припущенню, що в складі лісостепових слов’янських
племен окреслилось близько IV ст. плем’я «росів», які жили,
очевидно, в південній частині слов’янського світу, най-
ближчій до готів, на р. Росі». Більше того, якщо з контексту
129-го параграфа «Гетики» випливає, що термін «£епз», вжи-
72
тий тут Йорданом не в значенні племені, а в значенні роду, як
його тлумачить О. Анфертьєв (не плем’я, а рід росомонів, як
«іп^епіе Атаіа» - рід Амалів), то і для припущення підстав
бракує. Тому поняття «Русь», «Руська земля», що нібито озна-
чає майже споконвічну етнографічну, мовну, політичну
єдність і свідчить про існування східнослов’янської, а пізніше -
давньоруської народності на величезному просторі від Карпат
до Волги, надумане і нереальне. Писемні джерела кінця IV -
початку VII ст. засвідчують слов’янських антів, а не русів, які
нібито мали становити ядро майбутньої літописної Руської
землі у Середньому Подніпров’ї.
Росомони - це сарматське родове ім’я.
Таким чином, у V-VII ст. слов’янських русів не існувало,
як і не існувало в цей час назви «Руська земля». Отже, анти
V-VII ст. - не руси.
Колочинська культура_____________________________
Лівобережжя Верхнього Дніпра: Десну, Сейм, верхів’я Су-
ли, Псла та Сіверського Дінця - займає Колочинська культура
(табл. 9). Дослідження її були розпочаті в 1955-1960 рр. роз-
копками городища в Колочині, що дало назву культурі.
Нині відомо близько 150 поселень та могильників Коло-
чинської культури. Понад ЗО з них розкопувались. Виявлено
понад 40 жител та 400 поховань. Поселення розташовані в
нижніх частинах надзаплавних терас або на підвищених
місцях, часто на дюнах у заплаві. Житла чотирикутні, пере-
важно квадратні, площею 11-24 кв. м, їхні стінки зрубні або
стовпові. Здебільшого у центрі житла ставився один опорний
стовп, що зрідка трапляється і в пеньківських житлах, але
чого ніколи не було у Празько-Корчацькій культурі. Поряд із
центральним стовпом розміщувалося вогнище (мал. 16:1-2).
Господарські ями в профілі мали переважно грушоподібну
форму.
Поховальний обряд - трупоспалення на стороні з подаль-
шим покладенням останків у неглибоку ямку. Крім кальцино-
ваних кісток, у поховання потрапляли особисті речі покійно-
го, а також уламки спеціально розбитого посуду. На могиль-
никах ямні поховання переважають кількісно над урновими.
Кераміка ліпна. Лише на найбільш ранніх пам’ятках (V ст.)
трапляються поодинокі знахідки фрагментів імпортної гон-
73
Мал. 18. Характерний матеріал із ранньосередньовічних
слов’янських поселень: кераміка, датуючі знахідки, типи жител;
А - Полонинської культури; Б - Пеньківської культури;
В - Празько-Корчацької культури; Г - Дзєдзіцької культури.
І - попіл; II - вогнище; ПІ - піч-кам’янка
чарної сіроглиняної черняхівської кераміки. Специфік;,
ліпних комплексів Полонинської культури полягає в тому, Ші
тут у кількісному відношенні переважають циліндро-конічн.
форми горщиків над округлобокими (мал. 18).
Інший інвентар складається із землеробських (серпи, коси)
деревообробних (сокири, долота) та універсальних (ножі, шила
знарядь праці. Також відомі жорнові камені, бруски, кістян:
проколки, глиняні пряслиця тощо.
Вироби з кольорових металів представлені фібулами, пряж
ками, нашивними бляшками, різного роду підвісками тощо.
Колочинська культура датується в межах У-УП ст., отже
вона синхронна Празько-Корчацькій та Пеньківській.
Характер господарства та соціального ладу колочинськоп
населення був близький до соціально-економічних структуг
пеньківських та празько-корчацьких старожитностей. Мож
74
ливо, дещо більшу частку, виходячи з лісової екологічної
ніші, тут займало підсічне землеробство.
Саме північне розташування Колочинської культури,
віддаленої від Візантії та її провінцій, було причиною того, що
ця група населення, яка створила культуру, не отримала імені
в писемних джерелах. Археологія також не може визначити
цього етноніма, але вона безперечно засвідчує, з одного боку,
господарсько-культурну спільність, відображену пам’ятками
матеріальної культури, а з другого, констатує наявність у по-
лонинських старожитностях слов’янських та балтських еле-
ментів матеріальної культури.
Слов’янізація верхньодніпровських балтів, що почалася в
перших століттях н. е., продовжується через Київську і Коло-
чинську культури і завершується в період Київської Русі.
Іменьківська культура_____________________________
Не можна не назвати ще одну групу ранньосередньовічних
старожитностей, відомих під назвою Іменьківської культури,
де слов’яни становили частину її носіїв.
Її дослідження почалися в останні десятиліття минулого
століття. Іменьківська культура включає слов’янські елемен-
ти, привнесені вихідцями із Київської культури, що пересели-
лись у приволзькі регіони з Верхнього Подніпров’я.
Пам’ятки цієї культури розташовані в Самарському По-
волжі від Нижньої Ками на заході до середньої течії р. Іж на
сході. Відкрито понад 600 поселень та ґрунтових могильників.
Поселення в основному займають площу до 2 га, але зус-
трічаються й невеличкі поселення в 0,2 га та великі - до 20 га.
Вони розташовані на околицях високих надлугових терас,
інколи на мисах, прорізаних ярами. Відомі невеликі городища
площею до 0,5 га, що займають високі мисові останці в меанд-
рах річок та на ділянках між ярами. Вони укріплені з напіль-
ного боку земляними валами на дерев’яній основі та ровами.
Виявлені житла характеризуються різнотиповістю. Це на-
земні великі житла площею 40-70 кв. м стовпової конст-
рукції, дещо заглиблені в ґрунт, або квадратні напівземлянки,
заглиблені в ґрунт на 0,4-0,7 м, зрубної конструкції пло-
щею від 13 до 64 кв. м. На одному із поселень відкрито слабкі
сліди великого видовженого житла площею 105,34 кв. м.
Житла супроводжувались великою кількістю господарських
ям переважно грушоподібної або циліндричної форми. На од-
75
йому із городищ відкрито залишки залізоплавильних горнів,
знайдено відливні формочки, тиглі, готові вироби, шлаки, що
засвідчує наявність металообробних ремесел.
Відомі безкурганні могильники, у яких виявлено по кілька
десятків поховань - трупоспалень. Спалення покійників
здійснювалися на стороні, їхні останки вкладали в ямки діамет-
ром 0,5-1 м. У ями разом з останками трупоспалення ставили
ліпні посудини, а також прикраси, ножі, шила, пряслиця тощо.
У побуті користувались ліпним посудом. З глини виробля-
ли пряслиця, антропоморфні фігурки, фігурки свійських тва-
рин. Інвентар Іменьківської культури складали також земле-
робські знаряддя: наральники, серпи, коси-горбуші, мотики,
жорнові камені; деревообробні: сокири, долота, молотки,
струги; універсальні: ножі, зубила, напильники, пінцети то-
що. Вироби з кольорових металів представлені скроневими
підвісками, поясними пряжками, накладками та ін.; зброя -
залізними наконечниками стріл, дротиків, списів, кістяними
наконечниками стріл. Все це вказує на досить розвинуте
ремесло в племен Іменьківської культури.
Іменьківська культура, що датується У-УІІ ст., засвідчує
інфільтрацію слов’ян, переважно вихідців із Київської культу-
ри, далеко на північний схід - у Самарське Поволжя. За її
матеріалами досить виразно проглядаються як елементи угро-
фінського та тюркського субстрату, так і нашарування культур-
них залишків слов’янських вихідців з Верхнього Подніпров’я.
Дзєдзіцька культура_______________________________
На північний захід від Празько-Корчацької культури на
території Центральної та Північної Польщі в VI-VII ст. існува-
ла ще одна, п’ята група слов’янських старожитностей типу
Дзєдзіце (табл. 9), що належала привіслянським венедам.
Від інших ранньосередньовічних слов’янських старожит-
ностей, в тому числі і від Празько-Корчацької культури,
пам’ятки Дзєдзіцької культури відрізняються характером
житлобудування. Тут майже на всіх пам’ятках відкриті на-
земні житла з глинобитними стінами, центральна частина
яких зайнята видовженою ямою, заглибленою у материк на
0,2-0,8 м (мал. 18:Г). На деяких поселеннях знайдено окремі
чотирикутні напівземлянки. Опалювальна споруда - вогнище,
розміщене в ямі. Крім житлових, знайдені й господарські спо-
руди у вигляді ям.
76
Поховальний обряд майже невідомий. Найімовірніше, це
були трупоспалення з подальшим похованням кальцинованих
кісток у ямках або урнах на такій незначній глибині, що вони
були знищені під час землеробських робіт.
Ліпний посуд представлений в основному низькими широко-
горлими горщиками, хоч відомі і окремі високі горщики. На де-
яких поселеннях знайдено вироби з металу. Серед них підвіски,
нашивні бляшки, пальчасті фібули, браслети, пряжки та інше.
к к к
Таким чином, у VI- VII ст. на великій території від Дніпра
до Одри існували чотири ранньосередньовічні слов’янські
культури (Колочинська, Пеньківська, Празько-Корчацька,
Дзєдзіцька). Етнічна приналежність Іменьківської культури
не встановлена. Її вважали тюркською, фінською, угорською,
балтською. Деяка подібність жител-напівземлянок до при-
дніпровських київських, спільність рис поховального обряду
та окремих форм ліпного посуду вказують на присутність слов’ян
у складі неслов’янських племен Верхнього Поволжя.
Слов’янська матеріальна культура в цей час зберігає свою
внутрішню єдність. Вона проявляється в поховальному об-
ряді, певних формах ліпного посуду, наявності заглиблених
жител. Разом з тим, усі чотири групи ранньосередньовічних
слов’янських пам’яток мають свою специфіку, яка дає змогу
розглядати їх як окремі культури, що належали різним
племінним групам слов’ян.
Вони є джерелом для вивчення історичних процесів ве-
недів, склавинів та антів.
Отже, період У-УП ст. в історії слов’янства відзначається
створенням самобутньої матеріальної культури і політичною
активністю слов’янських племен на Євразійському континенті.
Це визначають письмові джерела й археологічні пам’ятки.
Можна вважати, що археологічні культури представляли вже
не окремі племена, а слов’янські племінні союзи. У них ми вба-
чаємо зародження основ майбутніх слов’янських народностей.
Починаючи з VI ст. на території племінних союзів виника-
ють укріплені поселення - городища. Вони служили місцем
збору військових дружин, були виробничими, політичними та
духовними центрами.
Найдавнішими ранньосередньовічними слов’янськими городи-
щами на території Європи були Зимнівське Володимир-Волин-
ського району Волинської області, що виникло в VI ст., та Київське
77
на Старокиївській горі. Обидва городища пов’язані з Празько-
Корчацькою культурою, тобто племінним союзом склавинів.
Київське городище, яке виникло на місці слов’янського по-
селення VI ст., розвинулося в місто і стало столицею племені
полян, а потім і Київської Русі.
Городища відомі й в Пеньківській, і в Колочинській культу-
рах. Виходячи з цього, можна зробити висновок про визріван-
ня тих історичних процесів, які обумовили виникнення дер-
жави - Київської Русі.
ВІД венедів ДО історичних слов’ян__________________
Щоб довести безперервність слов’янських етнокультур-
них процесів на території України протягом всього І тис. н. е.,
слід встановити типологічну спадкоємність всіх охарактеризо-
ваних культур.
Найважливішим для встановлення типологічних зв’язків
ранньосередньовічних культур із попередніми культурами на
території Південно-Східної та Центральної Європи, зокрема
України, є пам’ятки кінця ІУ-У ст. (табл. 10). Вени заповню-
ють ту хронологічну прогалину, яка розривала пам’ятки ве-
недів римського часу та історичних слов’ян раннього середньо-
віччя. Такі пам’ятки були виявлені лише в кінці XX ст., і це
є великим досягненням слов’янської археології.
Першим поселенням римського часу, де були відкриті два
слов’янські чотирикутні житла - напівземлянки з печами-
кам’янками, датовані фібулою кінця IV-V ст., стало селище
Черняхівської культури поблизу с. Черепина Пустомитівсько-
го району Львівської області на Верхньому Подністров’ї.
Відкриті нами напівземлянки нічим не відрізняються від ран-
ньосередньовічних слов’янських жител Празько-Корчацької
культури. їхні керамічні комплекси, що включають і ліпний,
і гончарний посуд, також аналогічні раннім комплексам
празько-корчацьких поселень.
У 1979-1980 рр. на Середньому Дністрі Й.С. Винокуром
досліджувалося поселення Бакота (Кам’янець-Подільський
район, Хмельницька область). Із 38 напівземлянок у 16 жит-
лах були печі-кам’янки, а виявлена в них ліпна кераміка
поєднується з гончарним сіроглиняним посудом. Ці знахідки
датуються кінцем ІУ-У ст. і є перехідними від Черняхівської
культури до культури Празько-Корчацької.
Особливе місце серед пам’яток Верхнього та Середнього Подні-
стров’я займає поселення в с. Теремцях Кам’янець-Подільсь-
78
кого району Хмельницької області, що характеризує перехідний
етап від пам’яток римського до ранньосередньовічного періоду на
Середньому Дністрі. У ньому відкрито нами 29 напівземлянок
і 47 господарських ям. Із них 24 житла мали печі-кам’янки, у
5 житлах опалювальні споруди не виявлено. Підквадратне
планування жител, цілковитий брак у деяких з них стовпових
ям, глиняної обмазки та в окремих випадках сліди обгорілих
плах свідчать про зрубний характер ряду будівель, типових
для ранньосередньовічних слов’янських поселень (мал. 5).
На відміну від печей-кам’янок слов’янських поселень Се-
реднього Подністров’я УІ-УП ст., що складалися з кам’яних
плит та уламків колотого каменю, печі-кам’янки цього посе-
лення побудовані з дрібного, переважно річкового каміння.
Тому можна зробити висновок, що на черняхівському посе-
ленні в с. Теремцях відкрито формування нового будівельного
типу слов’янського житла і печей (фото 2), пізніше прита-
манних Празько-Корчацькій культурі склавинів. Керамічні
комплекси складалися з ліпного та гончарного посуду у різних
кількісних співвідношеннях (мал. 19).
Поселення у с. Теремцях представляє перший етап у роз-
витку матеріальної культури слов’ян V ст., пізніший, ніж кла-
сичні черняхівські пам’ятки на Дністрі й, безперечно,
давніший від слов’янських ранньосередньовічних пам’яток.
Подібні за характером жител та посуду до Теремцівського
селища об’єкти відкриті й на поселеннях римського часу
Північної Буковини.
У Верхньому Подніпров’ї деякі пам’ятки Київської культу-
ри сягають V ст. Вони представлені браслетами з потовщеними
кінцями, дзеркалами з центральною петлею, фібулами з лопа-
топодібною ніжкою, амфорним матеріалом та іншими знахід-
ками другої половини IV - початку V ст.
На підставі добре датованих знахідок на поселеннях Празь-
ко-Корчацької, Пеньківської та Колочинської культур також
вдалося виділити найбільш ранні комплекси V ст. або V - по-
чатку VI ст. (мал. 18: А-Г; мал. 20).
Найдавніші празько-корчацькі, пеньківські та колочинські
пам’ятки з’являються у середині другої половини V ст. Дуже
важливим є те, що вони одночасно виникають у всіх трьох
культурах на території від верхів’я Пруту на півдні до Псла та
Десни на півночі (табл. 10). Встановлено, що попередні куль-
тури на території Східної Європи - Київська та Черняхівська
«доживають» до першої половини V ст.
79
Мал. 19. Теремці. Знахідки із житла № 21. 1-13 - ліпна;
14-19 - гончарна кераміка; 20 - пастова намистина
З відкриттям пам’яток V ст., які пов’язують старожитност
київської та слов’янської частин Черняхівської культури з
слов’янськими ранньосередньовічними культурами, одержг-
но ту середню ланку, якої бракувало в ланцюгу культурноп
розвитку слов’янського населення І тис. н. е.
Порівняльне вивчення всіх наведених старожитносте^
свідчить про те, що у слов’янських ранньосередньовічний
80
Мал. 20. Комплекси V ст. із жител № 18, 52, 89 на поселенні
Рашків III (профілі ліпного посуду затемнені, гончарного - ні)
81
культурах інтегруються елементи згаданих старожитностей
першої половини І тис. н. е. Проте їхня участь у процесі фор-
мування кожної з них неоднакова. Київська культура має без-
посереднє відношення до формування полонинської й частко-
во пеньківської та іменьківської груп; Черняхівська культура
- підоснова празько-корчацьких і якоюсь мірою пеньківських
старожитностей. Слов’янський компонент Пшеворської куль-
тури дає дзєдзіцьку групу. Але це складові єдиного історично-
го процесу на території Південно-Східної та Центральної Євро-
пи, що починається у першій половині І тис. н. е. та закін-
чується у VI-VII ст.
Усе це приводить до важливого принципового висновку що-
до самобутності розвитку кожної з груп слов’янських
пам’яток. Вони не привнесені в готовому вигляді з одного
регіону в інший. Результати археологічних досліджень дово-
дять, що вже в V - на початку VI ст. існували синхронно чоти-
ри групи слов’янських пам’яток, які представляють окремі
племінні об’єднання, причому кожне з них займає певну тери-
торію. Вони склалися після розгрому наприкінці IV ст. при-
чорноморських готів гунами. У цей час слов’яни також висту-
пили проти їхньої гегемонії. Почалися слов’яно-готські війни.
Вони проходили з перемінним успіхом і закінчилися поразкою
антського князя Божа. Основною силою, яка протистояла го-
там, було слов’янське населення, що входило до складу
дніпро-дністровської групи Черняхівської культури.
Поразка слов’ян мала тимчасовий, перехідний характер.
Вона не припинила процесів їхньої консолідації та самоут-
вердження, що зумовило утворення слов’янських могутніх
військово-політичних союзів, які зайняли місце готського
об’єднання у Південно-Східній Європі.
Дослідження археологів підтверджуються даними лінгвіс-
тики й антропології. Вони узгоджуються з писемними відо-
мостями про слов’ян римських авторів І-П ст. н. е. і візантій-
ських істориків VI ст.
Таким чином, заповнивши прогалини в археологічних
дослідженнях, вдалося створити чітку хронологічну колонку
послідовного розвитку і взаємозв’язку всіх археологічних
культур І тис. н. е. на території України. У результаті встанов-
лено ті основні тенденції розвитку матеріальної культури
корінного населення Південно-Східної Європи, що заро-
джується на рубежі та в перших століттях І тис. н. е. й через во-
лино-подільську та пізньозарубинецьку групи доходить двома
82
лініями до Черняхівської та Київської культур. У наступному
періоді вони продовжуються у слов’янських ранньосеред-
ньовічних культурах. Немає сумніву в тому, що ядро місцевого
населення межиріччя Верхнього та Середнього Дніпра і
верхів’я Вісли вже в першій половині І тис. н. е. становили
слов’яни. Саме тут на рубежі ІУ-У ст. виникли найдавніші
слов’янські селища, що відкривають уже нову, середньовічну
сторінку в історії східного слов’янства та українського народу.
Запитання та завдання до третього розділу
1. Якими археологічними культурами представлені слов’я-
ни в ранньому середньовіччі (У-УП ст. н. е.)?
2. Назвіть територіальні межі, час існування та основні
етнографічні ознаки Празько-Корчацької культури.
Порівняйте їх з писемними даними про склавинів.
3. Кому належала Пеньківська культура? Схарактеризуй-
те її основні риси, назвіть територію та час існування.
4. Яким етносоціальним групам належали середньодніпров-
ські скарби УІ-УІІІ ст. н. е.?
5. Чи можна росомонів, згаданих Йорданом, вважати
слов’янським племенем русів?
6. Яка етнічна приналежність Колочинської культури, її
територія та час існування?
7. Згадайте назву культури у верхів’ях Волги, яка свідчить
про появу там слов’янських поселенців.
8. 3 іменем якої групи слов’ян пов’язана Дзєдзіцька культу-
ра на території середньої Польщі?
9. Назвіть основні археологічні пам’ятки IV—V ст. н. е., що
є зв’язуючою ланкою в історико-культурному розвитку
слов’ян венедського та ранньосередньовічного періодів.
Велике
розселення
слов’ян
Перед тим як перейти до вивчення історії східних слов’ян >
УПІ-Х ст., необхідно розглянути ще одне доленосне явище І
історії всіх слов’янських народів, відоме під назвою Великоп
розселення слов’ян (табл. 12).
Процеси Великого розселення слов’ян у середині І тис. н. е
в писемних джерелах висвітлені досить лаконічно та слабе
Вони ще не знайшли належної оцінки в історичній та архео-
Табл. 12. Слов’янські поселення У-УПІ ст. та напрямки
слов’янського розселення. І — напівземлянки з печами-кам’янками
II - з вогнищами; III - овальні житла; IV - наземні житла
84
логічній літературі. Перші писемні звістки про них належать
до VI ст. н. е. Готський письменник Йордан у своїй праці «Ге-
тика» писав, що колись підвладні готському королю Герма-
наріху слов’яни «...тепер бушують повсюдно» (Свод... Т.І, 11).
Слов’яни на візантійському порубіжжі діяли і самостійно, і ра-
зом з іншими етнічними групами. Нерідко сама Візантія вико-
ристовує слов’ян для захисту придунайських провінцій від
кочовиків. Візантійський імператор Маврикій (568-602 рр.)
радить підтримувати ворожнечу серед слов’янських вождів,
яких у них багато, щоб не допустити їхнього об’єднання.
З другої половини VI та у VII ст. слов’яни у Подунав’ї зай-
мають своє постійне місце. Дунай, подібно до Дніпра та
Дністра вписується у слов’янську народну традицію. Київ-
ський літописець навіть історію слов’ян починає з Подунав’я:
«По довгих же часах сіли слов’яни по Дунаєві, де єсть нині
Угорська земля і Болгарська. Од тих слов’ян розійшлися вони
по всій Землі і прозвалися іменами своїми, (од того), де сіли, на
котрому місці» (Літопис руський, 1989, с. 2). Чому літописець
виводить слов’ян з Подунав’я, можна лише здогадуватись. Він
жив і писав наприкінці XI ст., і йому не були відомі напрямки
Великого розселення слов’ян. Автор першими називає поду-
найських слов’ян: морав’ян, чехів, білих хорватів, сербів, хо-
рутан; другими - ляхів, від яких пішли віслянські поляни,
лютичі, мазовшани і поморяни; і лише третіми називає
дніпровські племена: полян, деревлян; а далі згадує дрего-
вичів і полочан, ільменських словен і повертається до сіверян.
Літописець пише, що слов’яни з Подунав’я виселилися під тис-
ком волохів, які «...чинили їм насильство». У придунайських
слов’ян виникли найбільш ранні слов’янські держави. Можли-
во це стало висхідною точкою для літописця. Він подає етноге-
нетичну карту слов’янського світу, яка існувала в його часи.
Інші писемні джерела також не подають виразних
орієнтирів, які вказували б напрямки Великого розселення
слов’ян до появи «на своїх місцях» племінних груп, названих
літописцем.
Археологія не знаходить ранніх доримських слов’янських
поселень у Подунав’ї. Перші сліди незначних груп венедів да-
туються в Подунав’ї не раніше ПІ-ІУ ст. н. е., часом появи тут
пам’яток Пряшівської та Злехівської культур.
Середина І тис. н. е. - це особлива епоха в історії Євразії,
коли під тиском кочовиків починають рухатися цілі племена
та народи. Вона відома під назвою Великого переселення на-
85
родів. Переселенські хвилі захопили і слов’янські племена,
відселенські рухи яких надійно засвідчує археологія.
Внутрішні рухи слов’янського населення спостерігаються за
археологічними даними ще з перших століть нашої ери.
Під тиском племен Пшеворської культури і гото-гепідів з
північного заходу та зустрічних їм рухів сарматів із південних
степів уже наприкінці І—II ст. н. е. якась частина венедів -
носіїв Зарубинецької культури - пересунулася з Волині у
Верхнє Подністров’я на Південний Буг і Десну. Дещо пізніше,
наприкінці II—III ст., частина дністровського населення відхо-
дить на схід у регіони Лівобережжя. Протягом останніх років
нашого часу на Сумщині, Харківщині, навіть на Курщині
відкриті поселення ПІ-ІУ ст., які за характером жител і ма-
теріалу можна пов’язати з верхньодністровською групою чер-
няхівських старожитностей. Вони розташовані поряд з
пам’ятками Київської культури. Можливо, зі згаданими про-
цесами пов’язана й поява так званої етулійської групи
пам’яток ПІ-ІУ ст. на території Молдови, пам’яток пряшів-
ського типу у Словаччині, у Моравії - злехівського типу.
Однією з причин появи невеликих груп слов’ян у тих чи
інших місцях Подунав’я було перегрупування і відхід з
Північного Прикарпаття готських та аланських племен, які
захопили із собою невеликі групи слов’ян.
Велике розселення слов’ян за межі прабатьківщини поча-
лося лише в ранньому середньовіччі.
За даними археологічних досліджень, слов’янське населен-
ня Дніпровського Лівобережжя Київської, а пізніше Коло-
чинської культур поступово просувалося на північ і північний
схід, займаючи Подвиння, Верхнє Подоння та Поволжя, де
жили балти та угро-фіни.
Правобережне населення склавинів, представлене пам’ятка-
ми Празько-Корчацької культури, посилює свою присутність у
районах, де жили анти, поступово змішуючись із ними, а в
культурному відношенні поглинаючи їх. Як відомо, ім’я антів
після 602 р. зникає зі сторінок візантійських хронік.
Проникнення в глиб Лівобережжя нащадків правобереж-
них склавинів та інтеграцію їх з антами засвідчено пам’ятками
Волинцівської та Роменської культур УПІ-Х ст. їхні межі ся-
гають Сіверського Дінця.
Далі на північний схід у Поволжя продовжує рухатися на-
селення Колочинської культури. Слов’яни зустріли тут угро-
фінське населення, яке вони з часом слов’янізували.
86
Унаслідок змішування створюється своєрідна місцева культу-
ра (довгі кургани, сопки, наземні рублені житла, банкоподібні
форми посуду, своєрідність жіночих прикрас). Тут, у Верхньо-
му Поволжі, створюються передумови для виникнення нового
етносу, який можна поставити в основу зародження майбут-
нього російського народу.
Розселення слов’ян - носіїв Київської та Колочинської
культур - у північному і північно-східному напрямках відбу-
валося поступово століттями і досить спокійно. Археологічні
дослідження доводять, що слов’янський компонент тут наро-
щувався і ніколи не зникав.
Найінтенсивніші потоки слов’янського розселення були спря-
мовані на південь, до Дунаю та кордонів Візантійської імперії
(табл. 12). Розселення слов’ян було спричинене приходом гунів у
Північно-Західне Причорномор’я. Гуни, розбивши готів, чинили
тиск на всі племена, що входили в готське об’єднання.
У Подунав’ї та на Балканах розселилися слов’яни із Се-
реднього та Верхнього Подністров’я, а також Верхнього По-
пруття (празько-корчацька група), з верхів’їв Південного Бугу
та Середнього Дніпра (пеньківська група). Вони опускалися
Прутом, Сиретом та допливами Тиси і привнесли в Подунав’я
празький та пеньківський типи кераміки, характерні квад-
ратні житла з піччю-кам’янкою. Проте пеньківська кераміка
відома лише в Нижньому Подунав’ї та на Балканах. Потоки
слов’ян, що прямували вгору по Дунаю, несли із собою ке-
раміку празько-корчацького типу.
До найраніших писемних джерел, які містять відомості про
слов’ян-венедів на північному березі Дунаю, належать
Певтінгерові таблиці. До пізніших джерел належать праці
Йордана, Прокопія Кесарійського, Феофілакта Сімокатти,
Фредигара та інші, які з’являються в VI-VII ст.
Походи слов’ян у Подунав’я можна розділити на два етапи.
Перший етап відноситься до кінця V - першої половини VI ст.
Вони роблять наскоки на Фракію та Іллірію і навіть заходять
далі до Фессалонік.
Другий етап припадає на останню чверть VI-VII ст. На цьому
етапі анти оволодівають землями Балканського півострова, а
склавини осідають на обох берегах Середнього та Верхнього Дунаю.
їхнє розселення відбувалося двома потоками. Один потік -
анти з керамікою пеньківського типу - просувався у глиб Бал-
канського півострова, а другий - склавини із празько-корча-
цьким посудом - рухався вгору по Дунаю. Уже в VI ст.
слов’янські поселення Празько-Корчацької культури досяга-
87
СЛОВ’ЯНИ
на території
України
їїІІІ-Х століттях
Лкщо порівняти слов’янські археологічні культури Се-
редньої та Східної Європи у V та VII ст. і карти їхнього поширен-
ня, то не важко помітити, що на межі VII-VIII ст. сталися
значні зміни і перегрупування у середовищі слов’янського
світу. На території єдиної Празько-Корчацької культури
склавинів утворилася низка відмінних культур, зокрема в Се-
редньому та Верхньому Подунав’ї і межиріччі Ельби та Заале,
де слов’яни осідали на рештки романського і германського
субстратів і змішувалися з місцевим населенням. Слов’яни-
анти, болгари та рештки місцевого населення з території ан-
тичного лімесу створюють свої етнокультурні групи на Балка-
нах, уже мало подібні до Пеньківської культури. На північно-
му сході з’являються балто-слов’янські або слов’яно-фінські
культури, що засвідчує тривалість процесів асиміляції
слов’янами місцевого населення на Двині та у верхів’ях
Волги.
На території лісостепової частини України також відбули-
ся внутрішні перегрупування тієї частини слов’ян, що зали-
шилася на старих місцях. Утворилися нові археологічні куль-
тури, які відображають, з одного боку, територіальні зміни і
процеси інтеграції склавинів та антів і всієї південно-
дністровської групи східнослов’янських племен, з другого -
нові політичні взаємовідносини з етнічними групами степово-
го, тепер уже тюркського, населення, яке прийшло у цьому
регіоні на зміну іраномовному (табл. 13). На правобережжі
Дніпра утворюється нова Райковецька культура, на Лівобе-
режжі - близька до неї Роменська. Обидві культури мали
перехідні стадії: Сахнівську на Правобережжі, Волинцівську
на Лівобережжі. Тепер вони представляли не склавинів та
антів, а їхніх нащадків, об’єднаних у нові союзи племен,
названі Літописом.
90
.а позмігнання археологічних культур останньої чверті
геоитопії Укпаїни та сусідніх регіонів: 1- Волинцівська;
....ла; 3 - Роменська; 4 - Борщівська; 5 — Райковецька
->ецька культура
вецька культура з пам’ятками типу Сахнівки, що
.оться її раннім етапом, займала все Дніпровське Право-
....... Вона переходить Дністер, Карпатські хребти і захо-
у теперішню Закарпатську область, Буковину, Молдову
дунаю, а в окремих місцях виходить на його правий берег у
-кі теперішньої Болгарії. На півночі райковецькі пам’ятки
.аимають усе Прип’ятське Полісся, виходячи на лівий берег
Ірип’яті та вклинюючись у її верхів’ях на територію сьо-
однішньої Білорусі. На сході поселення Райковецької куль-
тури у деяких місцях переходять на лівий берег Дніпра, де ме-
кують з Волинцівсько-Роменською культурою (табл. 13).
Степовий Південь між Доном і Дністром і надалі перебував
7 сфері Хозарського каганату тюркських кочових орд, проте
слов’янські землеробські поселення дедалі більше звужували
’хній простір.
91
Дослідженням пам’яток Райковецької культури, починаю
чи з кінця XIX ст., займалася велика група українських археї-
логів.
Нині відомо близько 400 пам’яток цієї культури, великі,
кількість із них досліджена. Пам’ятки Райковецької культурі:
представлені поселеннями, городищами і могильниками
Порівняно з попередніми періодами, зросла кількість горі-
дищ, зокрема й зародків майбутніх міст. Значна частина їх б’-
ла общинними осередками, ремісничими, політичний
адміністративними, а деякі й культовими центрами. Вілоіу
городища-сховища без слідів постійного проживання, і
збігалися люди в час воєнних небезпек.
Екологічні ніші й топографія поселень Райковецької ь
тури продовжують традиції давніших часів. Вони розміг
гніздами, часто біля городищ, переважно на сонячних бе-
вих терасах або на природних підвищеннях річкових зап
родючими ґрунтами, зручними для землеробства і скот:
Городища займали малодоступні високі берегові миси
сокі дюни в болотистих місцевостях. Вони були укріп-
ляними валами та ровами з дерев’яними стінами або
лом. їхня площа невелика - 0,5 га, але складно-мис^
Фото 9. Ділянка розколу на поселенні Райковецької культур»
УІІ-ІХ ст. Рапіків І на Середньому Дністрі
92
ца сягали інколи 3 га. Особливо великі городища відкриті у
Північному Прикарпатті, де жили літописні хорвати.
Кількість жител на поселеннях і городищах коливається
"ід 10-20 до 100 і більше. На повністю дослідженому посе-
”ні Рашків І Чернівецької області було відкрито 80 жител,
ад 100 господарських ям та залізоплавильний горн (фото
'п. Житла розташовані групами і зв’язані між собою систе-
тінійних зв’язків. Таке розташування відображає генеа-
-а соціальну структуру сільської землеробської общини-
ініине розташування жител одне щодо іншого вимірю-
чнупком («верцевкой»). Звідси, на думку Я.В. Барана,
ив цю закономірність, давньоруська назва «вервь».
міцність притаманна більшості слов’янських посе-
’с. н. е. і навіть більш ранніх. Тепер стала зро-
•ама назва слов’янської общини-верві. Лінійні
-озташуванні житлових будівель зумовлені
оебами общини-верві для встановлення на ви-
падкоємності, ступеня спорідненості членів
’ьної сім’ї, що займала окрему групу жител
пиміщеннями.
таки поселення Рашків І на Середньому Дністрі
93
Житла Райковецької культури - це підквадратні напів-
землянки площею 7-16 кв. м з піччю-кам’янкою, в окремих
випадках глиняною піччю, нижня частина якої вирізана в
материку. Вона завжди стояла в одному з кутів житла, пере-
важно в його північній частині. Стінки житла зрубні або на
стовпах, дах двоскатний (фото 9-10).
Такі житла-напівземлянки з піччю, складеною з каменю,
з’являються в IV ст. на Дністрі й існують тут до ХП ст. включно.
Наприклад, у давньому Галичі, столиці Галицько-Волинської
держави, виявлено понад тридцять таких жител ІХ-ХП ст.
Могильники Райковецької культури досліджені значно
слабше. Основним типом поховання, як і в попередні епохи, і
надалі залишалося трупоспалення. Зменшилася кількість без-
курганних поховань, зростала кількість поховань з насипни-
ми курганами. Курганні поховання започатковані в середо-
вищі Празько-Корчацької культури Волині. Як у безкурган-
них, так і в підкурганних похованнях спалені останки покла-
дали безпосередньо в ями або засипали в урну, яку ставили в
яму. Інвентар досить бідний: бронзові прикраси, астрагали,
пастові намистини, ножі, наконечники стріл тощо.
Переважну кількість знахідок на поселеннях і городищах
становить глиняний посуд. За технікою виготовлення він
поділяється на дві частини: посуд, виготовлений вручну, і по-
суд, обточений за допомогою гончарного кола. Ліпний посуд
представлений горщиками, сковорідками, конічними миска-
ми та великими плоскими жаровнями для сушіння зерна
(мал. 21). Гончарний посуд представлений горщиками, форма
яких повторює відповідні ліпні посудини (мал. 22). На біль-
шості пам’яток гончарний посуд становить лише 5-20 % усієї
виявленої кераміки.
Ліпні посудини часто орнаментовані нарізками по краю
вінчика, пальцевими вдавленнями. Гончарні горщики рясно
прикрашалися багаторядними лінійно-хвилястими орнамен-
тами, нерідко по всьому корпусу посудини (мал. 22).
За формами посуд має свої прототипи в празько-корчаць-
ких старожитностях. На окремих райковецьких поселеннях
Подніпров’я зустрічається незначна кількість амфорного ма-
теріалу імпортного причорноморського походження. Порівня-
но з Празько-Корчацькою культурою на етапі Райковецької
культури збільшилася кількість землеробського та ремісничо-
го інвентарю, поліпшилася його якість. Він представлений
94
Мал. 21. Ліпний посуд Райковецької культури
95
наральниками, серпами, косами, мотикам
рами, теслами, долотами, токарними різц
глиняні та кам’яні відливні форми, лляі
зустрічається досить рідко. Прикрасами с.
дротяні кільця, підковоподібні фібули,
скляні намистини тощо.
Змінювався склад монетних надходжень, х.
монет додаються численні арабські диргем
УПІ-Х ст.
Райковецька культура вкладається в хронс.
кінця VII - початку X ст. Її поділяють на два хро,
пи, перший датується кінцем VII-VIII ст., другі*.
96
Волинцівська культура_____________________________
Якщо Райковецька культура була безпосередньою спад-
коємицею Празько-Корчацької культури, то Волинцівська та
Роменська культури на Лівобережжі сформувалися в більш
складних умовах, зумовлених проникненням сюди правобе-
режних слов’ян, а також населення з Хозарського каганату.
Волинцівська культура займала західну частину Лівобе-
режжя з виходом у районі Києва на правий берег Дніпра.
Роменські пам’ятки займають значно більший регіон,
піднімаючись у басейнах Десни і Сейму до північно-західного
кордону Брянської області (табл. 13).
Початок археологічного дослідження волинцівських
пам’яток пов’язаний з іменем М. Макаренка. Свою назву куль-
тура одержала за назвою поселення та могильника, розкопа-
них біля с. Волинцевого Путивльського району на Сумщині.
Пам’ятки Волинцівської культури представлені неукріпле-
ними поселеннями і безкурганними могильниками. Поселен-
ня займали підвищені ділянки перших надзаплавних терас,
лише зрідка, і то переважно пізні, влаштовувалися на більш
високих місцях. їхня топографія повторює топографічні схе-
ми пам’яток попередніх слов’янських культур.
На розкопаній площі волинцівського поселення розміром
близько 6000 кв. м виявлено понад 50 жител. Основний тип
житла - це квадратна або прямокутна напівземлянка, пере-
важно стовпової конструкції, площею 12-25 кв. м, характерна
для всіх південно-західних груп слов’ян. Етнографічною особ-
ливістю всіх житлових споруд волинцівських поселень і на-
ступних роменських можна вважати своєрідність печей. Вони
майже всі вирізані в материковому останці або в масиві
спеціально нанесеної спондилової глини, якщо піщаний ґрунт
був для цього непридатний (мал. 23). Цей тип печі був занесе-
ний сюди з Волині, де такі печі відомі з V ст. н. е.
Похоронний обряд носіїв Волинцівської культури відомий
переважно за 17 безкурганними похованнями із самого Волин-
цевого. Поховання - урнові трупоспалення. В урну зсипалися
кальциновані кістки, очищені від решток вогнища. У поховання
потрапляли і металеві предмети з вбрання покійних, спалених
за межами могильника, на стороні. Поховання здійснювалися
в неглибоких ямах, присипаних зверху землею і прикритих
дерном. Курганних поховань у період Волинцівської культури
4 5-309
97
Мал. 23. Типи жител Волинцівської та Роменської культур
98
Мал. 24. Гончарний посуд Волинцівської культури
(за О. Сухобоковим, С. Юренко)
99
Мал. 25. Ліпний посуд Волинцівської культури
(за О. Сухобоковим, С. Юренко)
100
на Лівобережжі не виявлено. Локальною ознакою волинців-
ських трупоспалень слід вважати наявність поряд з урнами
приставок стравниць. Ця традиція могла передатись від
слов’янських носіїв Черняхівської культури.
Серед інших старожитностей Лівобережжя волинцівські
пам’ятки виділяються своєрідністю гончарної кераміки, яка в
житлових комплексах супроводиться ліпним посудом. За
кількістю вона становить трохи більше 10 % керамічного
комплексу (мал. 24).
Гончарний комплекс Волинцівської культури характери-
зується високими технологічними якостями та вигадливим
пролощеним орнаментуванням. Він не має місцевих тра-
дицій у середовищі ранньосередньовічних слов’янських ста-
рожитностей і є імпортом із сусідньої Салтівської культури
хозарів.
Основну групу кераміки становили ліпні кухонні товсто-
стінні посудини, представлені горщиками, сковорідками та
мисками, що становлять 90 % усього керамічного комплексу
(мал. 25). Більшість їх прикрашена пальцевими вдавленнями
і нарізками по краю вінчика. Лише поодинокі ліпні горщики з
високими циліндричними вінчиками виготовлені за зразками
гончарних. Вони найчастіше слугували урнами.
Переважна кількість товстостінних ліпних посудин має
аналогії в комплексах Райковецької культури.
Місця розташування волинцівських селищ на родючих
ґрунтах, наявність землеробських знарядь праці (вузько- та
широколезові наральники, коси, серпи), різноманітний асор-
тимент зернових культур (просо, озима та яра пшениця, жито,
горох, сочевиця, конопля) визначають землеробський харак-
тер господарства. Крім землеробства, займалися й скотар-
ством. У стаді переважала велика рогата худоба.
Розвивались і ремесла. Зокрема, залізоплавильна справа,
засвідчена залишками сиродутних горнів. У ковальських
виробах широко застосовувалися технологія цементації та
вварення сталевих смуг. Побутові предмети представлені но-
жами, шилами, пінцетами, пряжками тощо, зброя - наконеч-
никами списів і стріл, окуттями щитів, а спорядження воїна -
шматками кольчуги, ювелірне виробництво - ллячками
і тиглями, а також інструментами для обробки кольорових
металів.
101
Роменська культура_______________________________
Пам’ятки Роменської культури відкриті на початку XX ст.
М. Макаренком. Перше городище розкопане біля м. Ромни,
що дало назву культурі, яка фактично є подальшим продов-
женням волинцівських старожитностей.
Топографія Роменських поселень збагачує топографічну
схему поселень Волинцівської культури. їх часто будували на
крутосхилих берегових останцях, максимально пристосова-
них для оборони. Цьому слугували і високі дюни, і пагорби в
болотистих долинах. Тепер Волинцівські неукріплені поселен-
ня доповнюються значною кількістю городищ, які домінують
на Лівобережжі у УПІ-ІХ ст. Форма городищ залежала від
конфігурації мисових останців. Вони в долинах укріплювали-
ся кільцевою системою ровів і земляних валів з дерев’яною
стіною або частоколом. На окремих городищах слов’яни впер-
ше використали кам’яну кладку для укріплення земляного ва-
лу. Збільшення кількості укріплених городищ свідчить про
посилення небезпеки з боку степового населення.
Житла Роменської культури - підквадратні напівземлянки
площею 9-12 кв. м, а в окремих одиничних випадках і до
ЗО кв. м. Дерев’яні стіни стовпової та зрубної конструкцій.
Піч глиняна, вирізана в материковому останці. Інші типи жи-
тел зустрічаються дуже рідко (мал. 23).
Крім своєрідної конструкції печей, прототипом яких є печі
Празько-Корчацької культури Волині, звертає на себе увагу
наявність досить великої кількості напівземлянок з підваль-
ними ямами. Ця особливість має своє підґрунтя в пам’ятках
Празько-Корчацької та Черняхівської культур. Житла з
підвальними ямами відомі й на поселеннях Райковецької
культури.
Не можна оминути ще однієї деталі в інтер’єрі окремих жи-
тел Волинцівської й Роменської культур, яка має місце в жит-
лах празько-корчацьких поселень Західного Побужжя та рай-
ковецьких поселень Волині. Це пристінні виступи-прилавки,
вирізані у материковій глині. Таким чином, житлобудівницт-
во Волинцівської і Роменської культур своїми витоками сягає
празько-корчацьких старожитностей Правобережжя. Місцеві
пеньківські риси у житловому будівництві простежуються
слабше. Усе це є незаперечним свідченням переселення якоїсь
групи правобережних слов’ян на лівий берег Дніпра.
102
Мал. 26. Ліпний посуд Роменської культури
(за О. Сухобоковим, С. Юренко)
103
Подібними є і форми керамічного посуду. Кераміку можна
поділити на дві групи. Це ліпні посудини і обточені на
примітивному гончарному крузі, які з’являються лише в X ст.
Група ліпної кераміки представлена горщиками, сковорідка-
ми і мисками. Орнамент - нарізи або вдавлення по краю вінець,
відбитки шнурового або гребінцевого штампу по плечиках. Так
само прикрашали і мископодібні посудини (мал. 26).
Металеві, кам’яні та кістяні вироби не виділяються в Ро-
менській культурі серед інших слов’янських культур. Із зем-
леробських знарядь знайдено наральники, серпи, коси; вироб-
ничі та побутові: ножі сокири, тесла, ложкорізи, шила, пряж-
ки, кресала; зброю: наконечники стріл, навіть уламки меча та
ін. Із кольорових металів виготовляли прикраси: скроневі
кільця, браслети, шийні гривни тощо. Незначна частина цих
речей зроблена зі срібла.
Поховальний обряд продовжує традиції попередніх
слов’янських культур. Серед найбільш ранніх поховань ще є
трупоспалення на стороні із захороненням урн у неглибоких
ямах без курганних насипів, як у Волинцівській культурі.
Починаючи з IX ст. поховання здійснюються в курганах.
На Лівобережжі поховальний обряд зазнає деяких змін
порівняно з Правобережжям. Якщо на Правобережжі останки
спаленого покійника ховали в ямі під давньою поверхнею або
в ямі під курганом, то на Лівобережжі населення Роменської
культури спалені кістки, складені в урну, розміщало в самому
насипі кургану. Лише зрідка трапляються поховання на горизонті.
Датується Роменська культура УПІ-Х ст.
Запитання та завдання до п’ятого розділу:
1. Якими ознаками можна схарактеризувати слов’ян-
ський світ у УІІІ-Х ст. після Великого розселення слов’ян?
2. Чи можна Райковецьку культуру вважати спадкоємни-
цею празько-корчацьких пам’яток на території України?
3. Доведіть, що Волинцівська і Роменська культури — ре-
зультат інтегративних процесів носіїв ІІразько-Корчаць-
кої та Пеньківської культур.
в Археологічні
кїльтїри і
слов'янські племінні
об'єднання
в І тисячолітті н. е.
охеологічні матеріали в міру їх нагромадження розши-
___джерельну базу для вивчення особливостей слов’ян-
хих літописних племен та їхніх об’єднань.
На межі ер слов’янські компоненти відомі лише у двох
-культурах: Зарубинецькій на території України і Білорусі, де
_.они були основними, і Пшеворській на території Польщі, де
юновним був германський компонент.
У наступних століттях (друга половина І—III ст.) слов’яни-
зенеди на території України представлені пізньозарубинець-
кими і волино-подільськими (зубрицькими) пам’ятками.
У III ст. н. е. в середовищі слов’янських племен - венедів -
зиникли культурно-етнічні групи, які надалі, до утворення
київської держави, розвивалися самостійно. Серед них -
’-Сиївська культура у Верхньому Подніпров’ї та велика за
:воєю територією багатоетнічна Черняхівська культура між
Прип’яттю та Десною на Півночі, Чорним морем і Дунаєм на
Півдні. Ці культури завершили венедський період в історії
їлов’ян на території України.
Наприкінці IV ст. н. е. на історичній арені з’являються
зазви ще двох слов’янських племінних об’єднань - склавинів
"а антів. Назва склавини - це латинізована форма самоназви
їлов’ян, яка поступово поширювалася на всі слов’янські
длемінні об’єднання, у тому числі й на антів.
У результаті інфільтрації склавинів в ареал Пеньківської
культури антів та інтеграційних процесів уже в першій поло-
_>ині VII ст. назва «анти» замінюється назвою «слов’яни».
Цьому сприяли і спільні походи на Візантію, і переселенські
дроцеси, і боротьба з аварами. Від назви «анти» залишилася
лише традиція, яка, за Літописом, відродилась лише у XII ст.
у формі «Україна».
Археологічно ці дві групи племен виражені Празько-Кор-
шцькою та Пеньківською культурами, які виникли на основі
105
слов’янської частини носіїв Черняхівської культури на тери-
торії України в V ст. н. е. у поєднанні з Київською.
Носії Київської культури Верхнього Подніпров’я не отри-
мали писемного етнонімного виразу. Більше того, ми не знаємо
імені племінного об’єднання, яке утворилося в У-УП ст. на їх
основі. Воно в археології отримало назву Коломийської куль-
тури, спадкоємниці Київської.
В історії східних слов’ян І тис. н. е. простежуються дві лінії
розвитку. Перша характеризує південну групу племен, що ме-
жує з провінціями Риму, а потім Візантії, друга, північна,
верхньодніпровська, рух якої веде на північний схід у межі
сьогоднішніх Білорусі та Росії, а тодішніх - балтських та угро-
фінських племен. Цей поділ зумовлений розколом на дві час-
тини волино-подільської та зарубинецької груп з приходом
готів наприкінці II ст. н. е. на територію України.
Які ж процеси визначали розвиток східнослов’янських пле-
мен у УПІ-ІХ ст., напередодні утворення Київської держави?
На території України замість трьох етнокультурних груп
(празько-корчацької, пеньківської, коломийської) виникає
лише дві споріднені культури: Райковецька та Волинцівсько-
Роменська. Основою виникнення цих груп була Празько-Кор-
чацька культура склавинів у інтеграції з Пеньківською куль-
турою антів. Це культури правобережних племен (волинян,
деревлян, полян, уличів, тиверців, хорватів) і сіверян Лівобе-
режжя, що стали предками українського народу.
Коломийська група слов’яно-балтських старожитностей у
процесі подальшого розселення слов’ян на північ і північний
схід у верхів’я Волги стає основою створення північно-східних
балто- та фінно-слов’янських угруповань у процесі їхньої
слов’янізації. Це предки російського народу. Частина носіїв
Коломийської та Банцерівської культур, а також Райковець-
кої, слав’янізуючи балтів, стала основою створення північно-
західної групи слов’ян - предків білоруського народу.
За даними мовознавства, після того як східні слов’яни у
УІІ-ІХ ст. розселилися на великих просторах від Карпат до
Волги, їхня мова розчленувалася на три великі діалектно-те-
риторіальні групи: північнослов’янську, східнослов’янську і
південнослов’янську, що стали підґрунтям для формування
відповідно трьох східнослов’янських мов: білоруської, росій-
ської, української.
Нині документально доведено, що У-УП ст. - це період антів
та склавинів, про що сказано вище. До приходу варязьких дру-
106
жин у Подніпров’я тут не було слов’янських прарусів чи русів.
Отже, мова склавинів та антів у У-УП ст. - це не мова русів і
не мова всіх східнослов’янських племен, а лише їхньої півден-
ної частини. Видатний український вчений-історик М. Гру-
шевський вважав, що анти, а сьогодні доведено, що і склавини,
були предками південно-західної групи східних слов’ян, яка
стала предком українського народу.
Північно-східну окраїну східнослов’янського світу сло-
в’янські племена поступово почали займати з кінця У-УІ ст.,
хоч окремі елементи слов’янської матеріальної культури в
балто-фінському середовищі простежуються і в більш ранній
час. Вивчаючи процеси розселення слов’ян із лісостепової час-
тини межиріччя Дніпра та Дністра на південь у Подунав’я, а з
Верхнього Подніпров’я на північний схід у верхів’я Волги,
можна дійти висновку, що вони характеризуються приблизно
однаковими історичними закономірностями. Слов’янське на-
селення осідало на чужі місцеві культури та інтегрувалось у
місцеве середовище. Поступово поглинаючи його, слов’янські
групи самозмінювалися, творили свої окремі культури та мови.
На відміну від південно-західних племен, що у УПІ-Х ст.
формувалися на місці, на своїй корінній території в межиріччі
Дніпра і Дністра на основі місцевого склавино-антського насе-
лення, на нових землях у зв’язку з поглинанням місцевих
субстратів формувалися нові етнічні групи з новим етно-
графічним забарвленням. Фактично народжувалися нові на-
родності. За археологічними матеріалами, спостерігається ви-
разна закономірність, яка полягає в тому, що етнографія
слов’янських племінних об’єднань УШ-Х ст. втрачає своє
первісне обличчя в міру віддаленості від отчих земель і за-
своює багато культурних рис чужого населення.
Важливим питанням етнокультурної карти Східної Європи
останньої чверті І тис. н. е. є визначення культурних ознак
племінних союзів та племен, згаданих Літописом.
їх вважали територіальними об’єднаннями, окремими
етнічними та етнографічними групами, політично-геогра-
фічними утвореннями. Виходячи із сучасних археологічних
джерел, які фіксують окремі великі культурні ареали, що ха-
рактеризуються спільними етнографічними рисами, можна
вважати, що вони відображають великі етнополітичні
об’єднання певних груп літописних племен, своєрідні союзи
племен княжіння напівдержавного типу. Це стосується, зок-
рема, Райковецької культури, яка покриває все Правобереж-
107
жя від Дніпра до Західного Бугу і Сяну, де, за Літописом, жи-
ли дуліби та похідні від них бужани, волиняни, деревляни,
хорвати, тиверці, уличі, поляни. Вони разом із Лівобережни-
ми сіверянами становили одну етнокультурну, мовну і
політичну групу, яка і економічно тяжіла до Подунав’я, на
відміну від північно-східної групи слов’ян, що разом з балтами
і фінами була зорієнтована на Балтику (табл. 14).
Одним із найдавніших східнослов’янських племінних
об’єднань напівдержавного типу, яке утворилося вже в VII ст.,
тобто на етапі Празько-Корчацької культури, є дуліби. Літо-
писець згадує їх у зв’язку з нападом на них аварів. Дуліби, а
потім теж саме населення під назвами бужани і волиняни за-
ймали територію Західної Волині та Верхнього Подністров’я.
Вони у VI-VII ст. становили стрижень склавинської спільноти
на території українського Правобережжя.
Справедливо вважають, що назви «бужани», «волиняни»
утвердилися пізніше, ніж назва «дуліби», і означають одне й
те саме плем’я. Коли саме змінилася назва, сказати важко.
У всякому разі раніше IX ст., оскільки історичні джерела на
цей час на згаданій території вже знають волинян.
Багато спеціальних досліджень присвячено визначенню те-
риторії, яку займало об’єднання дулібів. Нині історичні відо-
мості та дані топоніміки доповнюються новими археологічни-
ми дослідженнями. Порівняння всіх цих даних дає підстави
говорити про єдність матеріальної культури всіх правобереж-
них східнослов’янських племен, котрі Літопис розміщає в ме-
жах території, яка на півночі сягає Прип’яті, на заході займає
басейн Західного Бугу і Сяну, на сході доходить Дніпра, на
півдні заходить у басейн Верхнього та Середнього Дністра та
верхів’я Пруту (табл. 13; табл. 14).
Якщо спиратися на топонімічні дані, то назва «дуліби» і
похідні від неї зустрічаються на цій же території (табл. 15).
Ряд вчених, спираючись на писемні повідомлення араб-
ських авторів, зокрема Аль Масуді, дійшли висновку про існу-
вання з VI ст. на території Волині й Прикарпаття племінного
союзу східнослов’янських племен, що об’єдналися навколо
дулібів-волинян. Цей союз можна вважати початком держав-
ності східних слов’ян - предків українців.
Археологічні дослідження на Волині й Поділлі вказують,
що на цій території вже тоді існували такі соціально-еко-
номічні передумови, за яких виникнення племінних напівдер-
жавних об’єднань було можливе.
108
Табл. 14. Археологічні культури УПІ-Х ст. на території України
І - Райковецька; II - Волинцівська; III - Роменська) та слов’янські
літописні племена
109
Табл. 15.
Дулібське племінне об’єднання не було довготривалим. Во
но розпалося на окремі племена, так і не досягнувши своєї деі-
жавної завершеності. Але близька етнічна спорідненістг
дніпро-дністровських племен незаперечна. Вона ілюструється
входженням до однієї культурної зони, що в УІ-УП ст. хараь
теризується Празько-Корчацькою, а в УПІ-ІХ ст. Райковецг
кою культурами, які виростають одна з одної.
На окрему увагу серед племен, що входили в дулібськя
племінне об’єднання, заслуговують хорвати, які після йог<
розпаду утворюють у Прикарпатті великий племінний союз
Археологічно вони також представлені пам’ятками Райкс-
вецької культури. Географія хорватських городищ та м<-
гильників значною мірою збігається з регіоном Прикарпаття
та Подністров’я, який пізніше іменувався Галицькок
Землею.
Серед східнослов’янських племен південної групи слід
виділити полян. Вони користуються особливою симпатіє»
літописця. Поляни «...мужи мудри и смьіслени». Вони, Зс
літописними даними, дали перших київських князів Кия г
110
його братами Щеком і Хоривом, сестрою Либіддю, почали
будівництво Києва, що отримав назву на честь старшого брата.
Кий був прийнятий з почестями візантійським імператором у
Константинополі. Навіть першу данину Хозарському кагана-
ту поляни дали не хутром, не зерном, а мечами. Це було натя-
ком на те, що останні в майбутньому платитимуть данину по-
лянам. Так воно і сталося, підсумовує літописець. Звертає на
себе увагу відсутність літописних даних, які окреслювали б
регіон проживання полян. Там лише сказано, що вони «...сіли
по Дніпру і назвалися полянами...», бо «в поле сидяху» (Літо-
пис Руський, 1989, с. 2). Дослідники розміщують їх у різних
місцях, але всі ці місця пов’язані з Дніпром навколо Києва.
Якщо звернутися до археологічних даних, то на Правобе-
режжі, де повинні жити поляни, поселення, городища та кур-
гани становлять цілковиту аналогію всім іншим пам’яткам
Райковецької культури. Тобто правобережна культура полян є
складовою частиною цієї культури, і лише літописні дані нага-
дують нам, що під Києвом і в Києві жили не тільки деревляни
й сіверяни, а й поляни. Перше слов’янське поселення на Ста-
рокиївській горі було закладене ще деревлянами, а поляни
укріплюють його і перетворюють на городище.
Літописні тексти щодо полян рясніють похвалами їхньому
благородству і вартим наслідування традиціям, протиставля-
ють їх іншим східнослов’янським племенам.
Уже на 14-й сторінці Літопису його автор обирає з-поміж
східнослов’янських племен саме полян, щоб сказати, що вони,
хоча «нині», тобто в XI ст., звуться «Русь», такі ж слов’яни,
як і всі інші, що сиділи по Дунаю: «...і морави, і чехи, і ляхи».
«Був же один народ слов’янський» (Літопис Руський, 1989,
с. 14). Отже, поляни особливі серед східнослов’янських пле-
мен, але вони все ж таки слов’яни, як і дунайські, і західні, хоч
і «прозвашася Руссю». «Аще і поляне звахуся, но словенская
речь бе.» (ПВЛ, ч. 1, с. 23). Чому потрібно було підкреслювати,
що поляни також слов’яни? Чи не тому, що вони наприкінці
XI ст., коли був започаткований Літопис, «прозвашася Рус-
сю», назвою, привнесеною, за Літописом, норманами-русами?
У Х-ХІ ст. полянська земля була невеликою. На північному
заході її крайніми містами були Білгород на Ірпіні та Вишгород
на Дніпрі, на півдні - Родень у гирлі Росі, на сході поляни за-
ймали вузьку смугу на лівому березі Дніпра. У VI ст. тут жили
анти, представлені поселеннями Пеньківської культури, які
вже у VII-VIII ст. внаслідок інфільтрації сюди склавинів
111
замінюються пам’ятками Празько-Корчацької культури і
похідної від неї Райковецької культури з курганними похован-
нями, не відомими до того антам. Тому цілком логічним можна
вважати включення полян до дулібського племінного союзу.
Але якщо в УП-УПІ ст. південну групу слов’ян очолювали
князі дулібів, волинян, то в IX ст. цю роль взяли на себе поля-
ни. Саме поляни, а не руси. Як було вже доведено, слов’ян-
ських русів до останньої чверті IX ст. в Середньому Подні-
пров’ї не було. У VI-VII ст. тут жило змішане анто-склавин-
ське населення - безпосередні предки південної групи східно-
слов’янських племен, до якої належали і поляни. Знайдені
скарби VII - початку VIII ст. свідчать про появу серед полян
прошарку заможних людей - дружинників, купців, ремісни-
ків, здатних до державотворчої діяльності. Полянська верхів-
ка, за Літописом, виділялася особливою активністю, очолив-
ши відносини південних слов’янських груп з хозарами, а з
IX ст. - з норманами.
Отже, поляни - це не стільки територіально-політичне, як
соціальне об’єднання дніпровських слов’ян. Але поляни - це не
руси і не хозари УІ-ІХ ст. Хозарами вони ніколи не були, а ру-
сами стали називатися лише після захоплення в останній чверті
IX ст. норманською династією Рюриковичів - русів - київсько-
го княжого престолу. У культурно-мовному відношенні поляни,
які тепер стали найближчими до київських князів, належали до
південної групи племен - предків українського народу.
* * *
Таким чином, у УІП-ІХ ст., за писемними та археологічни-
ми даними, південну групу східнослов’янських племен,
включно із сіверянами, можна вважати етнічно-політичним
утворенням, корені якого сягають ранньосередньовічного та
римського часу на цій же території. Північну і північно-східну
групи (дреговичі, в’ятичі, кривичі, радимичі, ільменські сло-
вени), які сформувалися в процесі довготривалого розселення
слов’ян на балтські та угро-фінські території та слов’янізації
місцевого населення, слід вважати пізнішими новими етно-
культурними утвореннями. Вони вже в цей час становили ок-
ремі етнокультурні групи, що стали основою, на якій остаточ-
но сформувалися після розпаду Київської держави три різні
слов’янські народи.
Поділ східних слов’ян на південну, північно-західну та
північно-східну групи окреслився вже наприкінці II - на по-
112
чатку III ст. н. е. Він зберігся до утворення Київської держави,
виникнення якої відкриває новий етап в історії східнослов’ян-
ських етноплемінних груп.
Таким чином, ми простежили розвиток слов’янських етно-
культурних груп на території України протягом всього І тис. н. е.
від венедів до літописних племен. Усе це дає змогу поділити
слов’янський період в історії України на три хронологічні етапи.
Перший етап доцільно було б назвати праслов’янсько-ве-
недським. Хронологічно він визначається І-ІУ ст. н. е і
відповідає римському періоду в історії Європи. Нижню дату цьо-
го етапу визначає поява в римських джерелах перших писемних
згадок про венедів Сарматії (Пліній Старший, Тацит, Птолемей).
Верхню межу замикають гунська навала, антсько-готські війни
наприкінці IV ст. і поділ венедів ще на дві групи, які фіксують
виділення в межах венедської спільноти антів і склавінів, що, за
Йорданом, «походять від одного кореня». Ця теза Йор дана одно-
часно визначає праслов’янську належність венедів Сарматії.
Основні джерела - археологічні та лінгвістичні. Писемні
джерела лаконічні та невиразні. Римські автори краще знали
германців - безпосередніх сусідів Римської імперії. Серед них
вони називають велику кількість різних германських племен.
Назви племен, що входили у венедську спільноту, їм невідомі,
принаймні вони їх не згадують. Навіть ім’я «венеди» - це
зафіксована в римських писемних джерелах І—II ст. назва
праслов’ян, яку германці перенесли зі своїх західних не-
слов’янських сусідів на східних сусідів - праслов’ян.
Археологічно певні групи венедів входять одним із компо-
нентів у багатоетнічну, в основі германську, Пшеворську
культуру межиріччя Вісли та Одри. Інші становлять етно-
графічну основу зарубинецьких старожитностей межиріччя
Вісли та Дніпра, яка також не позбавлена балтських та гер-
манських елементів. Пшеворська культура доживає до середи-
ни V ст. н. е. Зарубинецька в другій половині І ст. н. е. транс-
формується в Пізньозарубинецьку у Подніпров’ї та частково
входить до Волино-Подільської культури в Подністров’ї,
інтегруючи її слов’янські елементи із Пшеворської та Липиць-
кої культур. Наприкінці II - на початку III ст. н. е. на Волинь
приходять германські племена готів - носії Вельбарської куль-
тури. Вони розколюють ці дві культурні групи на дві окремі
частини. Створюється підґрунтя, що назавжди консервує
окремий розвиток слов’янського населення двох природних
зон - південної лісостепової та північної лісової. На основі
113
Пізньозарубинецької культури в III ст. н. е. формується
північна Київська культура, а Волино-Подільська входить од-
ним із компонентів у південну Черняхівську культуру. Обидві
культури (Київська та Черняхівська) існують до рубежу IV-V ст.
Усі ці старожитності, зокрема і слов’янські групи пам’яток у
багатоетнічних культурних провінціях, мали ще дрібніші ло-
кальні прояви, що вказує на глибоку диференціацію тогочас-
ного праслов’янського світу. Різні за кількістю населення
групи слов’ян займали різні райони Східної та Середньої
Європи, контактуючи з балтами, іраномовним населенням
степу, фракійцями та германським світом. «Чисто» сло-
в’янської культури в римський період ще не існувало (Славя-
не Юго-Восточной Европьі... К., 1990, с. 165-107). Цей етап
відзначається стабілізацією та піднесенням економіки пра-
слов’янського населення, особливо тієї частини, що входила
до складу багатоетнічної Черняхівської культури, створеної
за участю готів і тісно пов’язаної з причорноморськими і ду-
найськими римськими провінціями. Б.О. Рибаков справед-
ливо зазначає, що саме тоді в обмін на слов’янське зерно в лісо-
степ Подніпров’я (тобто сучасної України) «широким потоком
потекло римське срібло в монетах і виробах... слов’яни прийня-
ли римську міру квадрантал-четверик» (Рибаков 1981, с. 560,
982). Можливо, не позбавлена сенсу дотепна версія Б. Рибакова
про щасливі «віки трояні» в поемі «Слово про похід Ігоря».
Це - епічний відбиток тих часів, коли римляни, завоювавши
Дакію, стали близькими сусідами племен, які створили яск-
раву і багату Черняхівську культуру. М. Брайчевський нази-
ває час існування Черняхівської культури «третім періодом
соціальної статики» (Брайчевський, 1995, с. 74). Незважаю-
чи на багатоетнічний склад цієї культури, саме в ній були
представлені предки антів та склавинів, перші з яких, за
М. Грушевським (а як тепер з’ясувалося - і другі), стали
рушіями процесів, що привели до утворення українського
народу.
Другий етап вкладається в хронологічні рамки У-УП ст.
У ньому закріплюється поділ венедів на три окремі групи: ве-
недів, антів і склавинів. Етнонім 8к1ауе (склавини) - латинізо-
вана форма самоназви «слов’яни», що визначає рівень їхньої
самосвідомості і починає поширюватися на всі слов’янські
племена. Верхня межа другого етапу позначена появою три-
надцяти нових племінних груп на території Східної Європи і
багатьох таких же груп у Середній Європі, відомих київському
114
автору «Повісті минулих літ». їхня кристалізація вже відно-
ситься до третього етапу. Знаменним в історії слов’ян того часу
було їх велике розселення за межі історичної прабатьківщини,
що стало основою формування нових слов’янських груп,
замішаних на субстратах захоплених регіонів - зародків май-
бутніх слов’янських, в тому числі і східнослов’янських народів.
Другий етап позначається великою активністю слов’ян на
історичній арені Європи. «Через гріхи наші вони тепер бушу-
ють повсюдно» (Йордан, 1960, с. 90). Візантійські автори, зок-
рема Йордан і Прокопій Кесарійський, не тільки називають
три великі союзи племен: венедів (у вузькому розумінні),
склавинів та антів, а й визначають місця їхнього проживання.
Це дає можливість пов’язати їх з певними конкретними архео-
логічними культурами.
Археологія для цього етапу знає п’ять археологічних куль-
тур, три із яких - Дзєдзіцька, Празько-Корчацька та Пеньків-
ська - належали відповідно венедам (у вузькому розумінні) -
предкам лехітів, склавинам (слов’янам) та антам, що у При-
карпатті, на Волині та Подніпров’ї стали предками українців,
на Балканах - предками сербів, болгарських слов’ян, хор-
ватів, словенців та інших, а склавини в Середньому Подунав’ї
були біля витоків предків словаків, морав’ян, чехів та півден-
них слов’янських груп на території Німеччини. Носії Коло-
чинської та Іменьківської культур, асимілюючи балтський та
угро-фінський субстрат, створюють фундамент для формуван-
ня предків білорусів та росіян. Остання група була найвід-
даленішою від римських та візантійських провінцій, тому її
конкретна тогочасна етноназва залишилася невідомою для
візантійців, а відтак і для нас.
Отже, за археологічними матеріалами, диференціація
слов’ян на початку та у середині І тис. н. е. дещо розмаїтіша,
ніж за писемними джерелами. Разом з тим, сьогодні стало оче-
видним, що ранньосередньовічні слов’янські культури вже у
УІ-УП ст. визначили всі ті регіони на території Середньої та
Східної Європи, де почались процеси зародження сучасних
слов’янських народів. Вони у поєднанні з лінгвістикою визна-
чають шляхи їхнього визрівання та спорідненості. І як би сьо-
годні не дискутувалось питання походження та етноплемінної
приналежності перших слов’янських ранньосередньовічних
культур У-УП ст. н. е., вони мають свої різні підоснови і пред-
ставляють різні групи слов’янства, кожна з яких проходить
свій шлях історичного розвитку.
115
Перехід від першого до другого етапу позначено досить різки-
ми змінами характеру матеріальної культури. Розпад Римської
імперії, поява тюркського населення в українських степах на
зміну іраномовному, відхід германських готів - усе це змінює
систему економічних і політичних зв’язків. Деяке збіднення
слов’янських культур раннього середньовіччя, тимчасова втра-
та технології виробництва високодосконалого гончарного посу-
ду відображають певний розрив у надходженні культурних
імпульсів з античних провінцій. Римські впливи припинилися,
а візантійські ще не набули достатньої інтенсивності.
На цей етап припадає початок боротьби південної групи
східних слов’ян з тюркськими кочовиками придніпровських
степів, поразка антів у боротьбі з аварами, їхня інтеграція зі
склавинами і зникнення з писемних джерел їхнього імені -
антів (окраїнних). Цей етнонім з’явився лише через п’ять
століть у 1187 р. вже у формі «Україна». «За ним же (переяс-
лавським князем Володимиром Глібовичем) Україна багато
потужила» (Літопис Руський, 1989, с. 393). Літопис пам’ятає
про пригнічення аварами дулібів, які започаткували перший
міжплемінний союз на землях Північного Прикарпаття та
Волині з центром на Зимнівському городищі УІ-УП ст. н. е.
Саме цей союз, про який пише аль Масуді, а не надуманий ка-
ганат слов’янських русів, був зародженням тих державотвор-
чих процесів на хронологічному зрізі склавинів, які в наступ-
ний період, пройшовши через склавино-антські племінні
об’єднання, завершились утворенням Київської держави, хоч
не без допомоги норманських князів - Рюриковичів.
Третій етап в історії слов’ян датується УПІ-Х ст. Він позна-
чається утвердженням їхньої самоназви в історичній літера-
турі . Тепер дуже рідко вживається етнонім « венеди ». Історичні
джерела називають велику кількість конкретних племен. їхні
поселення та городища густо вкривають значну частину Євро-
пейського континенту від верхів’їв Дніпра, Дону і Волги на
північному сході до Подунав’я та Балканського півострова на
півдні; на заході сягають окраїн Північної Балтики (м. Любе-
ка, у гирлі Ельби).
Незважаючи на глибоку диференціацію слов’янського
світу, племена були свідомі свого слов’янського походження.
Слов’янами їх називають майже всі тогочасні писемні джере-
ла. Найзнаменнішою віхою в історії слов’ян того часу було ви-
никнення слов’янських держав. Причому першими з’явля-
ються слов’янські держави не на корінній слов’янській тери-
116
торії, а в регіонах, де слов’яни оселилися на римський лімес
(Болгарія, держава Само, Велика Моравія), що є незаперечним
доказом впливу античних центрів на державотворчі процеси
європейських народів, у тому числі і слов’ян. Ці процеси коре-
люються з аналогічними процесами загальноєвропейського
масштабу. Саме в цей час, переважно у ІХ-Х ст., на Європей-
ському континенті виникає ряд держав, зокрема французька і
німецька внаслідок розпаду імперії Карла Великого, англій-
ське Королівство та ін.
Серед історичних джерел на перший план виходить фунда-
ментальна праця монаха Києво-Печерської лаври Нестора
«Повість минулих літ». Літописець уже не ззовні споглядає
слов’янський світ. Для нього колонізаційні рухи слов’ян, не-
залежно від того, правильно він позначає їх напрямки, чи ні,
вже не дії «грабіжників, паліїв та вбивць», а природні процеси
розселення і перегрупування слов’янських племен, що влива-
ються у загальний потік переселення народів. Основною тур-
ботою автора є розкриття процесів історичного розвитку
східнослов’янського світу, виникнення слов’янських держав-
них утворень, особливо Київської держави. Ця праця стає ос-
новним джерелом для висвітлення історії східних слов’ян на
порозі виникнення державності, зокрема їхніх південно-
західних і північно-східних угруповань. Арабські та західно-
європейські джерела ІХ-Х ст. тепер в основному стають допов-
ненням до літописних даних.
Археологічні культури, що однозначно визначені як
слов’янські, представляють майже всі групи слов’янських
племен: південну, північно-західну і північно-східну на тери-
торії Східної Європи, слов’янські племінні групи на Балкан-
ському півострові, в Подунав’ї та межиріччі Вісли й Ельби.
На території України відомі дві близькі за своїм характером
археологічні культури того часу. Це Райковецька (в літературі
відома під назвою Лука-Райковецька) з пам’ятками сахнів-
ського етапу та Волинцівсько-Роменська з її борщівсько-дон-
ською та окською групами. Вони досить чітко відрізняються
від навколишніх - західних, північних і північно-східних та
південних (балканських і дунайських) - слов’янських старо-
житностей, що утворилися в результаті Великого розселення
слов’ян і осідання на чужі різноетнічні субстрати. Можна вва-
жати, що відмінності існували не тільки в матеріальній куль-
турі, а й у мовній системі. Тут з’являються лексичні новації,
відбуваються певні зміни у морфології та фонетиці. Практич-
117
но, слов’яни, які у другій половині І тис. н. е. зайняли вели-
чезні простори у північно-східній, південній і західній Європі,
і ті їхні групи, що залишились на корінних слов’янських зем-
лях, ставали різними культурно-мовними одиницями.
Відома велика кількість археологічних ранньосередньо-
вічних культур, меншою чи більшою мірою пов’язаних з тими
племінними союзами слов’ян, що розселилися в УІ-УП ст. у
Подунав’ї, на Балканах, у межиріччі Одри та Ельби. Ніхто із
дослідників не відмовляє їм у самостійному соціально-еконо-
мічному та етнічному розвитку, усі визнають виникнення на
цій основі багатьох слов’янських народів та їхніх держав.
Інше ставлення в історичній та археологічній літературі
нерідко спостерігаємо стосовно східнослов’янських племінних
груп, що існували напередодні виникнення Києво-Руської дер-
жави. Розбіжність поглядів щодо того, чи вони розвивалися за
загальноєвропейськими історичними закономірностями, чи
справді, на відміну від західних та південних груп слов’ян,
у своєму розвитку пройшли стадії від східнослов’янської
спільноти до давньоруської народності, розглянемо у наступ-
ному розділі.
Запитання та завдання до шостого розділу:
1. Що ви можете розповісти про східнослов’янські племена
у VI11-ІX ст. напередодні утворення Київської держави?
2. Які східнослов’янські племена або їхні союзи представ-
лені пам’ятками Райковецької та Волинцівсько-Ромен-
ської культур?
3. Чи можна вважати дулібо-волинський союз племен пер-
шим східнослов'янським напівдержавним утворенням?
4. У чому полягає історична роль полян у процесах україн-
ського державотворення?
5. Скільки хронологічних етапів можна виділити в етно-
культурному розвитку східнослов’янських племен на те-
риторії України в І тис. н. е.?
Утворення
Києво-Руської
держави
та етнокультурні
процеси
априкінці ІХ-Х ст. племінний устрій на східнослов’янських
-емлях поступово набирає державотворчих обрисів. Виник-
нення Києво-Руської держави змінило етнокультурну ситу-
іцію. У межах етнічного східнослов’янського простору
/являється новий норманський («варязький») компонент -
зарязькі дружини та їхні князі. їхня присутність засвідчена
писемними та археологічними джерелами. В історичній,
ірхеологічній, лінгвістичній літературі вже понад двісті років
тоїть питання, за яких умов і ким була створена східно-
слов’янська держава - Київська Русь. Чи вона виникає
знаслідок поступового еволюційного економічного і суспіль-
ного розвитку шляхом об’єднання вже існуючих на той час
слов’янських племінних союзів, чи державність привнесена
ззовні, чи діяли обидва - внутрішній і зовнішній фактори?
Як вони взаємовідносилися між собою? Коли і як на просторах
східнослов’янської рівнини з’явився новий етнонім «русь»?
Чи його утвердження в умовах східнослов’янської держав-
ності одночасно означало утворення давньоруської народності,
іка розпалася на окремі східнослов’янські народи після за-
непаду Київської держави? Чи білоруський, російський та
жраїнський народи, як і західно- та південнослов’янські, а
”акож більшість європейських народів сягають своїми витока-
ли додержавних часів?
Першим питання про походження східнослов’янської дер-
кави - Київської Русі - поставив літописець Нестор:
...Звідки пішла Руська земля і хто в ній почав спершу кня-
кити, і як Руська земля (держава) постала?» (Літопис Русь-
кий, 1989, с. 1).
Київський літописець чітко, впевнено і однозначно вислов-
пює свою позицію з цього питання. Він знає варягів-«русів»,
до яких належить і династія київських князів Рюриковичів,
119
називає племена, які посилали до них посольства із запрошен-
ням на княжіння. Оскільки в часи літописця князі вже
ослов’янилися, а очолена ними держава, отримавши від них
назву «Русь», поступово поширювала свою владу, а отже і на-
зву на всі племінні об’єднання, що входили до неї («поляне
иже ньше зовомая Русь...»), то він, ніби передбачаючи по-
леміку, вважав за необхідне не тільки довести, що в державо-
творчих процесах на східнослов’янських землях брали участь
варяги-руси, але і пояснити нащадкам етнічне походження
князів і цієї назви. Називаючи всі чотири північно-східні пле-
мена (чудь, словени, кривичі та весь), які посилали посольства
«...за море, до варягів, до русі», літописець пише: «Бо так зва-
ли тих варягів-русь, як ото одні звуться свеями, інші урмани,
англяни, інші готами, отак і ті...» (Літопис Руський, с. 12).
Ще одним, на думку багатьох дослідників, заслуговуючим на
увагу джерелом є «Бертинські анали»*. У них йдеться під
839 р. про прихід в Інгельгайм до франкського короля Людо-
вика Благочестивого візантійських послів. З ними в Інгель-
гайм прийшли люди, яких направив візантійський імпера-
тор Феофіл. При візантійському дворі вони називали себе ру-
сами і повідомили імператора, що послав їх у Константино-
поль каган Ради дружби. Людовику Благочестивому в
Інгельгаймі зізналися, що вони - нормани, шведи (Грушевсь-
кий, 1904, с. 591). Дві згадки про норманів-русів залишив
кремонський єпископ Ліутпранд, що у X ст. двічі побував
послом у Константинополі. У його записках читаємо: «На
північ від Константинополя живуть: угри, печеніги, хозари,
руси, котрих ми інакше називаємо норманами... це народ,
що живе на півночі, греки називають їх русиос (гизіоз), тобто
світлими (русявими) за особливостями їхнього тіла, а ми на-
зиваємо їх норманами за їх. місцезнаходженням...» (Ковач,
1973, с. 104). Отже, етнонім «нормани-руси», чи за Літопи-
сом «варяги-руси», тоді означав одну й ту ж етнічну групу.
«А слов’янський народ і руський один; од варягів, бо прози-
валися вони руссю, а спершу були слов’янами...» (Літопис
Руський, с. 16).
Літопис, «Бертинські анали» і перші договори київських
князів з Візантією, у тексті яких переважають норманські іме-
на, на наш погляд, дають найбільш виразний джерельний ма-
” Назва джерела походить від місця знахідки рукопису в абатстві
Св. Бертина, на півдні Франції.
120
теріал для розуміння складних процесів міжетнічних відно-
син напередодні виникнення східнослов’янської державності.
За Літописом, слов’янські племена, зокрема і східно-
слов’янські, у ¥ПІ-ІХ ст. являли собою мозаїку численних ет-
нокультурних груп і союзів. Усі вони «мали свої обичаї і зако-
ни предків своїх і заповіти, кожне свій норов» (Літопис Русь-
кий, с. 8). За археологічними матеріалами, у УПІ-ІХ ст. пів-
денна група правобережних племен, до якої входили волиня-
ни, деревляни, поляни, уличі, тиверці, хорвати, що на якийсь
час знаходились у дулібо-волинському племінному союзі, пред-
ставлені однією Райковецькою культурою. Сіверян, які утвори-
ли на Дніпровському Лівобережжі свою Волинцівсько-
Роменську культуру, пов’язують з Правобережжям їх спільні
етнокультурні витоки, що сягають празько-корчацьких та
інтегрованих з ними пеньківських старожитностей. Маючи
значною мірою спільні корені, ці культури дуже близькі за ха-
рактером поселень, жител, поховального обряду і, зокрема,
ліпного посуду. Вони засвідчують існування на обох берегах
Дніпра єдиного етноплемінного простору. Були зроблені навіть
спроби (І. Ляпушкін) розглядати старожитності ¥ІП-Х ст. Ліво-
бережжя та Правобережжя Дніпра як одну культуру. Етнокуль-
турна єдність сіверян і правобережних племен та спільність
їхніх витоків документуються дедалі новими матеріалами.
Окрему етнокультурну групу становлять північно-східні
племена Поволжя, представлені своїми культурами (довгі кур-
гани, сопки та ін.). Ні Літопис, ні будь-які інші писемні дже-
рела не знають на теренах східнослов’янського етнічного прос-
тору до утворення Києво-Руської держави ні племені русів, ні
«Руського каганату». Тим більше, його неможливо довести з
допомогою археологічних джерел, як це спробував зробити
останнім часом В. Сєдов, який перетворив плем’я сіверян у
Руський каганат (Сєдов, 1999, с. 50-90).
В історичній реконструкції В. Сєдова це виглядає так: час-
тина черняхівського слов’янського населення в симбіозі з сар-
матами під тиском гунів наприкінці І¥-¥ ст. переселилася з
Північного Причорномор’я у далеке Самарське Поволжя. Тут
вона створює Іменьківську культуру. У кінці ¥11 - на початку
¥111 ст. носії Іменьківської культури вже в зовсім іншій іпо-
стасі переселяються у Середньодніпровське Лівобережжя та
створюють тут «Каганат русів», представлений археологічно Во-
линцівською культурою. Типологічний зв’язок між Іменьків-
ською та Волинцівською культурами пояснюється В. Сєдовим
121
О. Назаренко, як і Г. Ловм’янський, Й. Геррманн та ін.,
розділяє етноназви на групи за торговими магістралями (Наза-
ренко, с. 13-15). Він зводить їх до чотирьох груп, позначаючи
цифровою нумерацією. Перша група з першої частини списку
(№ 3-17) веде свій перелік з півночі на південь уздовж кордо-
ну Франкської держави; друга - сілезько-лужицька група
(№ 54-64); третя - група, що відповідає балтійсько-волзькому
торговому шляху (№ 42-48) з можливим північно-причорно-
морським продовженням (№ 49-53). Через велику кількість
не ідентифікованих назв велика центральна група сіуііаіез
(№ 18-40) не може бути підведена під будь-яку закономірність.
Для нашої теми найважливішою є третя група етнообластей
(сіуііаіез), прив’язана до балтійсько-волзького торгового шля-
ху. За О. Назаренком, сюди входять етнообласті від назви
Прішани (Ргіззапі) до назви Угри (Ип^аге). Ідентифікація
двох перших (Ргіззапі, Уеіппгапі) не зовсім ясна, але після них
вписана назва Вгпзі (Пруси), тому їх локалізація на північно-
му торговому шляху припустима. Четвертий за порядком
списку етнікон Вісунбейри (УеізіпЬеіге). Він приблизно визна-
чається О. Назаренком як весь. Отже, його відношення до
балтійсько-волзького шляху також зрозуміле. (В. Сєдов цей
етнікон визначає як волинян).
Безсумнівно, з волзьким шляхом пов’язані Сагігі (хозари),
а між ними та уграми (Ип^аге), що у IX ст. кочували в Причор-
номор’ї, стоять у списку Киггі (руси), Еогвсіегеп, Ьіпсіі, Ггезііі,
йегауісі, Ьпкоіапе. Усі спроби ідентифікації останніх п’яти
етніконів, на нашу думку, безуспішні. Навіть Ьпкоіапе, якщо
їх співвідносити з лучанами, випадають із групи, поєднаної
назвами хозар та угрів. Тому визначати за ними локалізацію
русів на Лівому березі Середнього Дніпра, перетворивши ос-
танніх на «Руський каганат», як це робить В. Сєдов, неприпус-
тимо. До їх однозначної'ідентифікації вони ніяк не можуть
служити історико-географічними реперами.
О. Пріцак, який присвятив лінгвістичному та історичному
аналізу «Баварського географа» як джерела багато сторінок
праці «Походження Русі», повністю заперечує, що тут ідеться
про слов’янських русів із Середнього Подніпров’я. На його
думку, в останній чверті VIII ст. цю назву перенесла до
Північно-Східної Європи Рутено-фризько-норманська торго-
вельна компанія, що сформувалася в Галії під назвою «Русь».
Саме цих русів фіксує «Баварський географ», що складений в
імперії Каролінгів (Пріцак, 1997, с. 53).
124
Отже, етнікони із етнообластей, де велика кількість їх не
піддається перевірці та не може бути визначена, дуже ризикова-
но, а то й просто неприпустимо ставити в основу відповідаль-
них історико-археологічних реконструкцій.
Уже сам факт того, що В. Сєдов поселяє русів IX ст. у ліво-
бережному Середньому Подніпров’ї, Й. Геррманн та О. Труба-
чов - в Азовсько-причорноморському регіоні, а О. Пріцак - у
регіонах, де діяла Рутено-фризько-норманська торговельна
компанія, свідчить про рівень невизначеності багатьох етнооб-
ластей «Баварського географа» як історичного джерела. Якщо
вважати ймовірною спробу О. Назаренка пов’язати ідентифі-
ковані етнікони «пруси», «хозари», «руси», «угри» з балтійсь-
ко-волзьким торговим шляхом (навіть при тому, що він повер-
тає вбік Причорномор’я), то це не означає, що руси середини
IX ст. — це слов’яни і що жили вони в цей час, до приходу нор-
манських князів - Рюриковичів, у Середньому Подніпров’ї.
Це настільки ж очевидно, як і те, що виникнення Волинців-
сько-Роменської культури жодною мірою не пов’язане з при-
ходом у регіон Дніпровського Лівобережжя населення з По-
волжя і що саме воно тут стало русами.
Відсутність будь-якого спадкоємного зв’язку між Іменьків-
ською культурою на Волзі та Волинцівсько-Роменською на
Дніпрі одночасно спростовує спроби поєднати неіснуючих в
той час слов’янських русів з пізнішою літописною «Руською
землею» на Дніпрі. Назва «Русь», «Руська земля» з’являється
лише у кінці IX ст. з приходом до Києва князів Рюриковичів.
На думку більшості лінгвістів, ці назви скандинавського
походження (Ономастика України, 1992, с. 37).
Топонім «Руська земля» стосується передусім Київської,
Чернігівської та Переяславської областей, де осідали варяги,
які були опорою княжої влади. Згодом «Русь» стає офіційною
назвою держави Рюриковичів і вже як політонім поступово
сприймається її оточенням. Це знаходить відображення в до-
кументах і писемних джерелах. До 60-х рр. IX ст. загально-
вживаними були назви «слов’яни» і племінні назви («поляни»,
«сіверяни», «деревляни» та ін.), які в додержавний період
слід розглядати як окремі етнічні одиниці. При цьому загаль-
на назва «слов’яни» визначала всіх слов’ян, усю загально-
слов’янську різноплемінну сім’ю, що у УПІ-ІХ ст. зайняла
ряд суцільних регіонів між Ельбою та Волгою, Прибалтикою,
Подунав’ям та Балканським півостровом. Лише у Х-ХІ ст.
125
«Русь» як назва державного утворення східних слов’ян посту-
пово починає закріплюватися на землях тих племен, яких
підкорили і обкладали даниною київські князі. За Володими-
ра Святюславича та Ярослава Мудрого вона як політонім
поширюється на весь етнічний простір східної частини
слов’янства. Тепер назва «Руська земля», а також «руські лю-
ди» визначають їх приналежність до Києво-Руської держави
Рюриковичів, ким би ці племена себе не усвідомлювали, чи
деревлянами, чи словенами, чи іншими. Питома вага
племінних назв у документах ХІ-ХП ст. зменшується, хоча
повністю не зникає. У ряді випадків давні племінні назви пе-
реходять у назви земель («Древлянська земля», «Волинська
земля»). У період роздробленості після смерті Ярослава Муд-
рого кількість князівств-земель значно збільшується. Тепер їх
територіальні назви «Київська земля», «Галицька земля»,
«Ростово-Суздальська земля» тощо засвідчують докорінні
зміни в політичному та етнокультурному розвитку того насе-
лення, яке ще недавно входило в могутню державу Рюрико-
вичів. Вони поступово формуються в ще ширші етнотери-
торіальні об’єднання як на півдні, так і на півночі Русі й фак-
тично визначають етнічний розвиток тих східнослов’янських
народів, ембріони яких як на півночі, так і на півдні з’явили-
ся ще в УІ-УПІ ст. у часи великої міграції слов’ян. З цього ви-
пливає, що центральна великокняжа київська влада, для якої
назва «Русь» була етнонімом, успішно забезпечила його поши-
рення як політоніма на всю державу, але для перетворення його
в етнонім, який би об’єднав у єдиний етнос все її населення,
часу забракло. На думку Б. Трекова, «время уделов нельзя
називать киевским, хотя бьі по той причине, что Києва как по-
литического центра уже тогда не бьіло, он стушевался и реши-
тельно затерялся среди других местньїх центров... Политичес-
кого единства, хотя бьі в относительной форме Древнерусского
государства, в зто время уже не бьіло» (Греков, 1953, с. 9).
Безмежні простори, природні перешкоди (величезні ліси,
болота) слабкість комунікацій, постійні міжудільні війни, а
також різні торгово-економічні, політичні, навіть етнічні та
зовнішні чинники були непереборною перешкодою на шляху
перетворення політичної консолідації в етнічну. Найбільшим
досягненням на цьому шляху було прийняття єдиної право-
славної віри. Однак єдність культу жодною мірою не означає
створення єдиного етносу.
126
Натомість сама княжа династія слов’янизується досить
швидко. Уже в третьому поколінні князі починають прибира-
ти слов’янські імена (Святослав). При збереженні свого ет-
ноніма вони втрачають свою норманську самосвідомість і, нав-
паки, у різних кінцях Києво-Руської держави населення
приймає привнесений етнонім «Русь» в якості політоніма, але
зберігає свою самосвідомість, почуваючи себе мешканцем
своїх князівств-земель. Це й стало вирішальним чинником ет-
нокультурного розвитку Київської Русі й визначило його оста-
точний результат - утворення трьох східнослов’янських на-
родів. Це відображено і у писемних джерелах. «Русь», «Русь-
ка земля» наводилися Літописом у двох значеннях: вузькому і
широкому. У вузькому значенні ця назва стосувалася лише
Київщини і Чернігівщини разом з Переяславом Руським, що,
за Константином Багрянородним, ще називалися «Внутрішня
Русь». У широкому значенні це була офіційна загальнодер-
жавна назва, яка, однак, не усвідомлювалась у всіх кінцях
імперії Рюриковичів як етнонім, а означала поняття піддан-
ства, приналежності до держави русів. Так, проти Святополка
й польського короля Болеслава Хороброго «Ярослав же сово-
купивь Русь, й варяги, й словень» (ПВЛ, т. 1, с. 96), тобто
об’єднав варягів і слов’ян у руську дружину. У літописних
текстах знаходимо приклади, коли князі з периферійних зе-
мель добивалися частки для себе або своїх дітей у «Руській
землі». Відомий вислів володимиро-суздальського князя
Юрія Долгорукого: «Тако ли мне части нету в Руской земли й
моим детемь?». У Київ або Переяслав, тобто у «Русь» з різних
кінців Київської держави ходили духовні чи державні чини,
посольства, дружини. Наприклад, із Новгорода «йде в Русь
(Київ. - Лет.) архієпископ Нифонтт.» (Полное собрание рус-
ских летописей, 1962, т. 2, с. 308).
Отже, «Русь», «Руська земля» виділяється літописом як ос-
новна центральна, столична частина Київської держави, де
оселилися перші князі-руси із варязькими дружинами.
Слов’ян і русів на початку створення Київської Русі слід роз-
глядати як дві різні соціальні та етнічні групи. Це, зокрема,
характеризує розповідь Літопису про взаємовідносини пле-
мені деревлян «Деревской земли» і київських князів - Рюри-
ковичів. Ще за княжіння Ігоря деревляни, які мали свого князя
- Мала і свої... «лучшие мужи нарочитьі, иже держали Дерев-
ску землю», протиставляють себе «Русі». Вони, як і інші
східнослов’янські племенні об’єднання, за свідченням автора
127
X ст. Константина Багрянородного, щороку платять їй дани-
ну, являються «пактіотами» (данниками) «Русі». За словами
Літописця, вкладеними в уста деревлян, князь Ігор з дружи-
ною «...аки волк, восхищая и грабя..., рискає по земле дерев-
лянській». Її мешканці, що усвідомлюють себе деревлянами -
слов’янським плем’ям, не вважають себе русами. Убивши Іго-
ря, вони кажуть: «...се князя убихом руского». Можна не сум-
ніватися, що так сприймали князів-русів й багато інших пле-
мінних груп.
Ліквідація племінних союзів-княжінь у другій половині
X ст. відбувалася насильно і болісно. Давалося взнаки нор-
манське походження князів. Потрібен був час і мудрість по-
колінь правлячої княжої династії, щоб адаптуватись до умов
місцевого східнослов’янського середовища і продовжити дер-
жавотворчі процеси.
Візантійські джерела також чітко виділяють норманів-
русів із славіній. Описуючи полюддя, Константан Багрянород-
ний розглядає його як наїзди «русів» на залежні від них землі
східнослов’янських племен, що знаходились за межами
«Руської землі». «...Коли прийде місяць листопад, тоді їх ар-
хонти виходять з усіма русами із Києва і відправляються за
полюддям, що іменується «кружінням», а саме - у славінії
вервіанів (волинян), драгувітів (дреговичів), кривичів, сіверян
та інших слов’ян, які є пактіотами (данниками) русів». Збира-
ючи данину, княжа дружина, ядром якої у X ст. ще були варя-
ги-руси, «насиляше» слов’янське населення (Развитие зтни-
ческого самосознания.., 1982, с. 273).
У науці навіть прийнято поділяти дослідників східних
слов’ян на норманістів - тих, хто вважає, що Києво-Руську
державу створили нормани-руси, та антинорманістів - тих,
хто це заперечує й надає перевагу місцевим факторам.
Найбільш всебічно розглянув позиції засновників нор-
манської теорії та їхніх противників М. Грушевський у
спеціальній роботі, уміщеній в примітках до першого тому
«Історії України-Руси» (Грушевський, 1904, с. 578-602).
Історіографію норманської теорії він починає з «Повісті вре-
менних літ», «бо її автор (чи автори) виходив з переконання,
що русь - то один з варязьких народів, а варяги - се північно-
германські народи на Балтійському побережжі». Далі йде
цитата з Літопису: «Си це бо звахуся Свее (шведи), друзии же
Урмани (нормани), Аньгляне, инии Готе (Готлянд) - так й
си» (Грушевський, 1904, с. 579). М. Грушевський стверджує:
128
«Варягами на Русі в Х-ХІ ст. звалися дружини, зложені пере-
важно чи виключно із скандинавів», які автор Літопису чітко
відрізняє від слов’ян. На його думку, у XVIII ст. оповідання
Літопису про призвання варязьких князів-русів «...прийнято
просто як канонічне». Незважаючи на критичну оцінку тексту
Літопису щодо процесів слов’янського державотворення,
М. Груїпевський деякі докази А. Шлецера і, зокрема, Г. Байє-
ра на користь літописної версії про норманів-русів називає
важливими. Серед них він виділяє звістку «Бертинських
аналів» про зв’язок варягів із скандинавськими «Уегіп^ату»,
про переважаючу кількість норманських імен у договорі Олега
з Візантією в 911 р., назви дніпровських порогів у Констан-
тина Багрянородного, які звучать і слов’янською, і герман-
ською. «Норманство, будь-що-будь, оперте на деяких фак-
тах», - робить висновок автор «Історії України-Руси». Кри-
тично аналізуючи аргументацію норманістів (А. Куника,
М. Погодіна), М. Груїпевський не менш сувору оцінку дав
багатьом представникам антинорманізму: Г. Еверсу за хо-
зарське походження київських князів і «...притягнення до
Русі біблійного Роїла* та сарматів-Роксоланів», С. Гедеонову
за те, що вбачав у варягах «балтійських слов’ян», а теорію
Д. Іловайського про те, що «...роксолани - це Русь, а гуни і
болгари - слов’яни», вважав «безвихідною». Зрозуміло,
М. Груїпевський не приймав і готської теорії походження
русів А. Куника.
Основною засадою, з якої виходив М. Груїпевський у кри-
тиці Літопису і прихильників привнесення східним слов’янам
державності ззовні, було в принципі правильне розуміння ним
процесів історичного розвитку, які у своїй модифікації пере-
живали й слов’яни. Він пише: «Може тепер кожний приймати
на віру чи не приймати літописну легенду (про походження
Русі. - Авт.), але не може будувати свою концепцію виключно
на її основі, мусить шукати глибших основ в самім народі, в
фактах побуту, права, культури і т. ін.» (Грушевський, 1904,
с. 590).
Не менш дискусійним залишається питання про спад-
коємність Києво-Руської держави. М. Грушевський, всупереч
офіційній історіографії, не визнавав східнослов’янської
єдності та єдиної східнослов’янської мови, якої «ніколи не
існувало» (Грушевський, 1904, с. 4). Основними творцями
* «Народ Рош» - народ-чудовисько у «Книзі пророка Єзекіїля».
5 5-309
129
Києво-Руської держави він вважав південну групу східних
слов’ян - предків українського народу, на землях яких вона
була створена. Північно-східні землі Київської Русі, де жили
предки росіян, М. Грушевський розглядав як провінції,
подібні до Дакії або Галії, що були у складі Римської імперії.
«Від часів слов’янського розселення історія українсько-русь-
кої території стає історією українсько-руського народу» (Гру-
іпевський, 1904, с. 6).
Близькі концепції, хоч і не так вичерпно висловлені, існу-
вали й до М. Грушевського. Ще на початку XIX ст. Д. Бан-
тиш-Каменський, що Київську Русь розглядав як «вітчизня-
ну колиску», в політичному відношенні саме Малу Русь
(Україну) вважав спадкоємницею основної частини руських
князівств (Бантьпп-Каменский, 1822, с. X). М. Маркевич,
визнаючи великоросів молодшими братами, вважав, що вони
походять від іншої основи і виникають з переселенців Пів-
денної Русі (Маркевич, 1842. - т. 1, с. 6). О. Шафонський вва-
жав, що більшість слов’янських народів - це нащадки різ-
них слов’янських племен, що вийшли з території України”
(Шафонський, 1951, с. 41).
Цікава позиція М. Костомарова. Він виділяв аж шість го-
ловних народностей у києво-руський період, зокрема в часи
існування удільних князівств: південноруську, сіверську, що
була близькою до південної, великоруську, білоруську, псков-
ську і новгородську (Костомаров, 1872, с. 21). Цей поділ близь-
кий до політичної структуризації тих східнослов’янських пле-
мінних союзів, які склалися напередодні виникнення Київ-
ської держави. Він не суперечить трьом основним напрямам
розвитку східнослов’янських племен, що чітко вимальовують-
ся у світлі археологічних джерел УІ-Х ст. Це південна, північно-
західна і північно-східна групи. «Південноруську народність»
М. Костомаров розумів у «...тому вигляді, який був прообразом
сучасного» (Костомаров, 1872, с. 58), тобто як предків українсь-
кого народу, котрі, розвиваючись, поступово набували тих етно-
графічних рис, які були властиві українцям XIX ст.
У російській історіографії проблему спадкоємності загост-
рив М. Погодін. Він, з одного боку, рішуче підтримав прихиль-
ників норманської теорії, що створювало видимість його
об’єктивності навіть в очах представників європейської істо-
* Розселення слов’ян з території України нині багатократно підтвер-
джене археологічними матеріалами (див. попередні розділи).
130
ричної науки, з другого боку, він усупереч будь-яким історич-
ним фактам, археологічним та лінгвістичним даним оголосив
Середнє Подніпров’я землею предків росіян. Останніх нібито
прогнали з Подніпров’я монголо-татари. І лише тоді їхнє місце
у Подніпров’ї зайняли нові поселенці, що прийшли сюди з Во-
лині та Галичини. Висновок напрошується сам собою:
первісними мешканцями і творцями Київської Русі, за М. По-
годіним, було придніпровське населення - предки росіян - та
нормани-руси. Звідси - Російська імперія є безпосередньо
спадкоємницею Київської держави.
Аналогічну позицію щодо слов’ян і Русі підтримував С. Со-
ловйов. Для нього історія східних слов’ян і Русі - це історія
Росії, хоча він також не сумнівався в правдивості Літопису про
покликання варягів-русі.
Отже, згадані автори єдність східних слов’ян і виключну
спадкоємність від Русі до Росії декларували без слов’янських
русів і «Руського каганату» на Дніпрі у УПІ-ІХ ст.
Цікавим у цьому аспекті є визнання В. Ключевським неко-
ректності вживання стосовно східних слов’ян додержавного
періоду, до IX ст., термінів «руси», «русь» і похідних від них.
Не сумніваючись у тому, що русь - це нормани, він, як і його
попередник, зокрема його учитель С. Соловйов, вживав щодо
східних слов’ян перед утворенням Київської Русі терміни
«русские славяне», «русские купцьі», «Русь», «русская рав-
нина», «ЮжнаяРоссия», «русскаястепь» таінші, «пользуясь,
за його висловом, «привьічньїм словоупотреблением». Разом
з тим, В. Ключевський визнає, що «...о Руси среди восточньїх
славян в VIII в. совсем не сльїшно, а в ІХ-Х вв. Русь среди вос-
точньїх славян - еще не славяне, отличаясь от них как
пришльїй й господствующий класе от туземного й подвластно-
го населення» (Ключевский, 1987, с. 142). «Привьічньїе слово-
употребления» також не такі вже й безневинні. Ці терміни
вживалися російськими, а пізніше нерідко і радянськими вче-
ними цілком свідомо, з метою сформувати загальну громад-
ську думку про споконвічність неподільності східного слов’ян-
ства, а значить - неподільності імперії.
Спроби М. Погодіна підмінити мешканців Подніпров’я -
предків українців предками росіян розкритикував М. Макси-
мович. Вважаючи південноруську та північноруську мови
братніми, він не сумнівався, що вони вже були окремими в до-
татарський період (Максимович, 1880, с. 189-190).
131
Його підтримав В. Антонович, який обстоював безпе-
рервність розвитку місцевого населення Середнього Придні-
пров’я, що зараз фундаментовано археологічними матеріалами.
Він різко виступив проти надуманих і нічим не обґрунтованих
спроб М. Погодіна і О. Соболевського та деяких інших
істориків пов’язати історичний розвиток Подніпров’я з
російським населенням, що нібито під тиском монголо-татар
відійшло в Росію, а на його місце в XIV ст. прийшли українці
з Галичини і Волині. З іншого боку, В. Антонович повністю
відхилив твердження деяких польських дослідників про ко-
лонізацію Середнього Подніпров’я поляками з Повіслення
після татарської навали. Він зайняв цілком чітку позицію,
згідно з якою носієм державотворчих зрушень у Подніпров’ї
було місцеве населення (Антонович, 1885, с. 225).
Історики радянського періоду в Україні, Росії та Білорусії:
Б. Греков, М. Тихомиров, Б. Рибаков, В. Довженок та інші
дотримувалися офіційної антинорманської точки зору на ви-
никнення Києво-Руської держави. Вони з офіційного подання
розглядали цю проблему в плані політичної та етнічної єдності
східного слов’янства.
Питання існування давньоруської народності не втрачає
своєї актуальності й сьогодні. При цьому воно, як і раніше,
несе певне політичне навантаження.
У нових роботах ми знаходимо і росомонів-русів за Б. Риба-
ковим, і спроби знайти слов’янських русів в інших джерелах,
поминаючи сарматів-росомонів (Сєдов, 1999).
Такі настійливі пошуки етнотворчої сили, яку має станови-
ти феномен русів ще задовго до утворення Київської Русі,
зумовлені тим, що інакше неможливо довести «етнічну мо-
нолітність» східних слов’ян у період племінного устрою.
Якщо такого слов’янського племені чи союзу племен, тим
більше «Руського каганату», що поглинув усі інші східно-
слов’янські племена, не існувало, то всі доцентрові об’єдну-
вальні сили, які діяли в Києво-Руській державі менше сотні
років, не могли забезпечити утворення єдиної давньоруської
народності. Тому прихильники ідеї споконвічної єдності
східних слов’ян і давньоруської народності нерідко підміня-
ють поняття державно-політичного союзу поняттям етнічної
єдності, хоча ці поняття можуть визначати різні, навіть кар-
динально різні історичні процеси.
Окрему позицію щодо норманської теорії походження Русі та
спадкоємності Київської держави зайняв відомий український і
132
американський вчений О. Пріцак. У своїй фундаментальній
праці «Походження Русі», виданій англійською мовою у 1981 р.
і перевиданій у 1997 р. - українською, він розглядає ці пробле-
ми на широкому історичному тлі, у контексті загальноєвро-
пейських та євразійських історичних процесів.
Викладаючи свої методологічні засади щодо державотвор-
чих процесів, О. Пріцак у передмові пише, що держава вини-
кає «не спонтанно, а запозичується у народів, в яких уже
існує... Погано організованим, язичницьким, неписьменним
селянським громадам Східної Європи у УП-Х ст. було немож-
ливо створити державу, яка є однією з найвизначніших ідей і
найвищих досягнень розвинутої урбаністичної цивілізації».
«Лише історично свідомий народ здатний принести історію на
території, де такої свідомості не існує» (Пріцак, 1997, с. 72).
Звідси робиться висновок про потребу звільнитися від
емоційних доказів про «...спроможність слов’янських народів
створити державу».
Викладені методологічні принципи при нігілістичному
ставленні автора «Походження Русі» до археології та
лінгвістики не позбавлені суперечностей. Не можна не при-
йняти справедливого постулату О. Пріцака, який перегукуєть-
ся з методологічними засадами М. Грушевського і багатьох
інших дослідників, що «.. .держава, зокрема Русь, не могла на-
родитися зненацька і не може пояснюватись якимось одним
чинником або явищем... не може зводитись до діяльності
якоїсь жменьки героїв». Про наявність високої структурованої
організації слов’янських племен свідчать масштаби їхнього
великого розселення. Без військових дружин і виділення
керівної верхівки захоплення та освоєння таких значних прос-
торів Подвіння, Подоння й Поволжя, суцільних регіонів у По-
дунав’ї та на Балканах, у межиріччі Одри та Ельби, які в бага-
то разів перевищували їхні корінні землі, було б нездійсненне.
Саме археологія, яку О. Пріцак не хоче вважати праісторією,
дає незаперечні факти досить високого економічного розвитку
та соціальної організації східнослов’янських племінних груп,
особливо у Подніпров’ї, принаймні за 600-700 рр. до виник-
нення Київської держави. Уже в часи Черняхівської культури
(ПІ-ІУ ст.) слов’яни-венеди, переможені та підкорені готським
«рексом» Германаріхом, перебували у складі його держави, бра-
ли участь у Маркоманських війнах з Римською імперією. На-
прикінці IV ст. Бож - князь слов’янських антів - зробив спробу
звільнитися від готів, ослаблених гунами. Крім готської, пів-
133
денно-східні слов’яни пройшли гунську, аварську, хозарську
«школи», доки досягли того соціально-економічного та куль-
турного рівня, за якого можна було підійти до створення своєї
Київської держави, хоч і не без допомоги варязьких князів.
Досить швидка слов’янізація князів з династії Рюрико-
вичів, прийняття окремої від інших скандинавських народів
православної віри є безсумнівним доказом політичної актив-
ності місцевої східнослов’янської еліти, здатної впливати і на
державотворчі процеси. До цих процесів причетні й широкі
верстви боярства та навіть міщан, про що свідчить дієвість
вічових структур на Русі. Нерідко боярство і населення сто-
личних центрів земель-князівств, зокрема Києва, Галича та
інших, запрошували або проганяли своїх князів. Наведені
нами приклади не дозволяють ігнорувати внутрішні фактори
утворення східнослов’янської державності.
Утворення держави здійсниме лише за умови, що саме
суспільство вже досягло відповідного економічно-соціального
і культурного рівня та було готовим до цього. Як відомо, за
Літописом та іншими писемними джерелами, Рюрику у
північно-східних регіонах на Волзі не вдалося створити
справжніх державних структур, до яких це населення ще не
було готовим. Спираючись на військові варязькі дружини, він
фактично обмежився підкоренням племен і збиранням дани-
ни. Лише його сподвижники (Олег) та нащадки, що перебра-
лися на Дніпро, до Києва, знайшли тут середовище, підготов-
лене для утворення державного організму. За археологічними
матеріалами, рівень соціально-економічного розвитку півден-
но-східних племінних груп був вищий порівняно з північно-
східними, які освоювали нові землі, заселені ще більш відста-
лим угро-фінським населенням.
Усе це дає змогу вважати, що в утворенні держави східних
слов’ян - Київської Русі - діяли два фактори: внутрішній -
сам народ, його племінна еліта, що досягла розуміння не-
обхідності державної організації, і зовнішній - варязькі князі
з військовими дружинами, які поступово, підпорядковуючи
північно-східні приволзькі, а потім південні дніпро-дністрян-
ські племінні об’єднання слов’ян, підняли державотворчий
процес на той вищий надплемінний рівень, який забезпечував
діяльність державних інститутів.
Чи створення Києво-Руської держави привело до виникнен-
ня «давньоруської народності»? Це питання сьогодні гостро
стоїть як в лінгвістичній літературі, так і в історико-архео-
134
логічній. Воно тісно пов’язане з формуванням східносло-
в’янської держави, зокрема визнанням факту участі в держа-
вотворчих процесах поряд із внутрішніми і зовнішніми фак-
торами. Поява варягів-русів на східнослов’янському етнічному
просторі не тільки прискорила державотворчі процеси, а й
«принесла» і поширила свою назву «Русь», що стала офіцій-
ною назвою новоствореної держави.
Хід подій напередодні та в процесі східнослов’янського дер-
жавотворення піддається історичній реконструкції.
Як відомо, північно-східна група східнослов’янських пле-
мен, як і угро-фінське населення - весь, чудь, меря та інші,
платили данину норманам до покликання князів. Нормани
поступово оволодівали такими їхніми центрами, як Ладога,
Ізборськ, Новгород та інші, втягуючи їх дедалі більше в
балтійську торгово-економічну зону. «В льето 6367 (859) имя-
хо дань варязи изь за моря на чуди и на словенех, на мери и на
всехь кривич'ьх», - пише літописець (Повесть Временньїх Лет,
М., 1950, ч. І, с. 18). Нормани контролювали Волзький торго-
вельний шлях у Каспійське море, де постійно мали сутички з
хозарами.
Разом з тим, з полян і сіверян, що належали до південно-
східної слов’янської групи, а також зі східних в’ятичів збира-
ли данину хозари: «А хозари имяху (дань) на поляньх, и на
северьх й на вятичьх» (ПВЛ, 1950, ч. І, с. 18). У політичній за-
лежності від них перебувала низка об’єднань Степу.
Отже, напередодні виникнення Київської Русі сфери впли-
ву у Східній Європі були поділені на дві зони. Балтійську зону
з її торговельними ринками і шляхами контролювали варяги -
нормани, а південну - Каспійсько-Причорноморську - Хо-
зарський каганат. Послаблення варязького впливу (коли ва-
рягів проганяли «за море») відразу ж зумовлювало посилення
тиску кочовиків. Цим, очевидно, і пояснюється факт покли-
кання варязьких князів. Промовистий і склад посольства до
варягів. Це чудь, словени, кривичі і весь (Літопис Руський,
1989, с. 12). Не згадується жодне з племен із південної групи
слов’ян, що підтверджує різну політичну орієнтацію племінних
груп - північно-східної та південної. Варто також звернути
увагу, що з чотирьох племен, що посилали посольства до ва-
рягів, були два угро-фінські, для яких норманські князі були
не більш чужі, аніж слов’янські.
Таким чином, Рюрик з братами, за Літописом, був поклика-
ний змішаним слов’яно-угро-фінським населенням, для якого
135
балтійська зона була вже освоєним середовищем і який не
відчував особливої відчуженості від заморських скандинав-
ських сусідів. Коли варязькі дружини перебільшували з дани-
ною, то їх проганяли «за море», а потім у зв’язку із загрозою з
боку степових тюрків запрошували знову. Очевидно, такі
настрої у відносинах з варягами передавалися й населенню
південнослов’янської дніпровської групи. «Мудрі» поляни,
що займали тут елітне становище, варязьких князів у Київ не
запрошували. Вони мали своїх князів. Один із них - Кий,
який потрапив на сторінки недатованої частини «Повісті ми-
нулих літ», навіть налагоджував відносини з Візантією. По
смерті Кия, в умовах підпорядкування Хозарському каганату,
поляни з легкістю впустили в Київ варязькі дружини Асколь-
да і Дира, а коли ситуація змінилася, з такою ж легкістю від-
крили міські ворота перед Олегом і малолітнім Ігорем.
Отже, варязькі князі в боротьбі за «путь із варяг у греки»
повинні були подолати опір хозарів, і вони це зробили не без
допомоги полян, поневолених останніми. Поява династії Рю-
риковичів на тривалий час визначила шляхи розвитку всього
східного слов’янства. Нові київські князі, спираючись на
військові дружини, стрижнем яких первісно були варяги, по-
ступово, одне за одним, підпорядковують південно-східні пле-
мена й накладають на них данину. Непокірних проганяють з
насиджених місць (уличів) або повністю розгромлюють (дерев-
лян, в’ятичів і прикарпатських хорватів). У період стабіль-
ності (XI - 30-ті рр. XII ст.) усі східнослов’янські племінні гру-
пи опинилися у складі держави-імперії Рюриковичів.
Уже син Ігоря, Святослав, розгромив Хозарію. Київська
Русь стала основною політичною та воєнною силою у Східній
Європі: здійснювала успішні походи на Візантію, укладала з її
імператорами торговельні договори. Київські князі встанов-
лювали династичні зв’язки з багатьма наймогутнішими ко-
ролівськими родинами Європи. Літописець пов’язує їх з варя-
гами-русами. Оскільки Літопис складався при живих князях
Рюриковичах, а його автор був істориком княжої правлячої
династії, то важко уявити, що він міг неправильно подати
їхнє етнічне походження, якщо б самі князі не підтверджува-
ли свого норманства. Візантійські джерела X ст. (наприклад,
Константин Багрянородний) також чітко розрізняють слов’ян
і русів і навіть протиставляють їх як два соціально та етнічно
різні прошарки.
136
На кого ж спиралася київська княжа династія в XI ст. та
наступних століттях? Виходячи з Літопису, вона змінила свою
політичну орієнтацію з варягів, що тепер стали лише найман-
цями, на слов’ян. Останні прийняли привнесену в Київ назву
Русь. Розповідаючи про прихід Олега до Києва, літописець пи-
ше: «..беша у него (Олега) варязи й словени, й прочи, прозва-
шася Русью». Це початок Київської Русі та «Землі Руської» як
у вузькому, так і в широкому розумінні. Руська земля у вузь-
кому розумінні - це Київське і найближчі до нього Чернігів-
ське та Переяславське князівства, де жили варязькі дружинни-
ки-русичі.
Якщо місцевої «слов’янської Русі», а тим більше «Руського
каганату» до приходу династії Рюриковичів не існувало, а це
безперечний факт, то вона прийшла ззовні та привнесла свою
назву, прийняту слов’янами. І вже не так важливо, чи праві ті
наукові школи, що русів, зокрема київських князів, вважають
норманами, чи ті, що варягів вважали рутенськими воїнами-
купцями із Галії, чи князями данського, чи шведського похо-
дження. Принципова важливість полягає в тому, що серед
придніпровських племен, перелічених Літописом, немає
русів, і що вони ніколи не поглинали всі інші племінні союзи,
що нібито зумовило виникнення спочатку слов’янської етно-
мовної спільноти, а в умовах державності - давньоруської на-
родності. За умов існування багатьох східнослов’янських
племінних союзів-князівств і принаймні двох окремих тор-
говельно-економічних зон: північної - Балтійської - та півден-
ної - Дунайсько-Причорноморської, до яких належали різні
частини східного слов’янства, сформовані на етнічно різних
субстратах, політично та економічно залежні від двох
різних сусідів - норманів і Хозарського каганату, а також існу-
вання виразних культурно-мовних відмінностей, корені яких
сягають принаймні Великого розселення слов’ян, такої
єдності не було і бути не могло.
Безперечно, утворення імперії Рюриковичів під назвою
Київська Русь, поки діяло всесильне центральне управління
на чолі з сильним вольовим великим київським князем, спри-
яло політичній консолідації різних слов’янських племінних
союзів-князівств і навіть неслов’янських племінних груп.
Цьому сприяло також створення державного економічного
простору, єдиної православної церкви, уживання у писемних
творах церковнослов’янської літературної мови, культурного
впливу міських центрів та деякі інші фактори. Маються на
137
увазі державно-політична спільність і спільність економічних
інтересів до періоду роздробленості, що розпочався після
смерті Ярослава Мудрого. Ці фактори не можуть бути доказа-
ми етнічної спільності, а тим більше утворення в межах вели-
чезної держави-імперії єдиної давньоруської народності. На
думку бельгійського вченого Ж. Бланкофа, «... концепція ча-
сом перебільшена та ідеалістична єдності Русі до процесів
роздрібнення другої половини ХІІ-ХШ ст. має бути уточнена:
не заперечуючи відносної єдності Київської Русі з кінця X ст.
до середини XII ст., зазначимо, що з часом дедалі більше да-
ються взнаки щонайменше дві географічні та економічні, коли
б не сказати етнічні та політичні зони, що складали Київську
Русь часів розквіту. Зона південна та північна, обернена біль-
ше до Балтики, до важливих центрів цього моря» (Бланкоф,
1992, с. 7). При цьому не можна лишати поза увагою й різне
субстратне середовище та етнічне оточення.
Як напередодні, так і в час формування східнослов’янської
державності, етнічно диференційовані групи східнослов’ян-
ських племен поглинали етнічно різні групи «чужого» сусідньо-
го населення. На півдні, де жили предки українців, це було
тюркомовне населення (торки, печеніги, чорні клобуки, по-
ловці), на північному сході предки росіян поглинали угро-
фінські племена - чудь, мерю, весь та багато інших, на
північному заході предки білорусів змішувались з балтами.
Фактор різного етнічного оточення східнослов’янського світу
посилював уже існуючі, принаймні з доби Великого переселен-
ня народів, етнічні відмінності в його різних регіонах. Тим па-
че, що південна група слов’ян була лише сусідом тюркських
номадів, з якими мирні відносини чергувалися з війнами.
Переважно асимілювалися ті групи тюркського населення,
які самі осідали на землю та ставали землеробами, вливаючись
у слов’янські общини, або ті, яких землею наділяли київські
князі у південних порубіжних районах. На північному сході та
північному заході з періоду Великого слов’янського розсе-
лення відбувалося поступове освоєння раніше угро-фінських
та балтських територій і поглинання великої маси різних
груп місцевого населення. І тут у процесі змішування, за
культурно-економічної та політичної переваги слов’ян, вини-
кав новий слов’янський етнос.
Не можна повністю прийняти концепції виняткової ролі
давньоруських міст як центрів уніфікації виробництва і мов-
но-культурного розвитку на всій території Київської держави,
138
а також єдиної дружинної культури. Із Літопису відомо, що,
крім дружини великого київського князя, існували племінні
дружини. Археологія знає курганні дружинні поховання,
відкриті в Гніздові, Шестовиці, Чернігові та інших місцях, де
поховані різні групи міського населення: слов’янські дружин-
ники, скандинавські варяги, вихідці з угро-фінського середо-
вища. Представники різних етносів дотримувалися власних
поховальних звичаїв, власних народних традицій. І якщо в
Старій Ладозі чи в Ізборську жили ільменські словени, кри-
вичі, чудь, балти і варяги, то це аж ніяк не свідчить про їхню
одноетнічну руську громаду.
Погоджуючись з тим, що міські центри здійснювали пев-
ний нівелюючий вплив на міжплемінні союзи, слід звернути
увагу на те, що у Х-ХІ ст., коли міські центри позитивно впли-
вали на оновлювальні процеси, їх було, за підрахунками вче-
них, лише 25 на тисячі поселень. їхня чисельність значно
зростає за роздробленості, у XII ст. - 224, а у першій половині
XIII ст., перед татарським розгромом їх налічується уже близь-
ко 300 (Тихомиров, 1956, с. 19-43). Починаючи з XII ст.
за умов міжусібних князівств міські центри разом з удільними
князями та боярством, також зосередженим у містах, уже
діяли не як доцентрові, а як відцентрові сили. Саме у містах
утворювалися центри удільних князівств, що проявляли тен-
денції сепаратизму. Можливо, таке швидке зростання
кількості міст у ХП-ХПІ ст. перед татарською навалою й пояс-
нюється виникненням потреби зміцнювати в політичному,
економічному та оборонному відношеннях нові державні утво-
рення - князівства, які нерідко свої суперечності, зокрема те-
риторіальні претензії, вирішували за допомогою зброї.
Безперечний позитивний вплив на об’єднавчі процеси мало
прийняття християнства. Воно привнесло писемність, нові
культурні цінності, сприяло освіті та створенню літературних
творів. З’являються такі історико-літературні шедеври, як
«Повість минулих літ», «Слово про Ігорів похід» та інші.
Церква сприяла зміцненню великокнязівської влади. Разом з
тим, спільна писемна церковнослов’янська мова, якою корис-
тувалося духовенство та представники елітної частини
суспільства, що володіли грамотою, за наявності різних народ-
них східнослов’янських мов та їхніх діалектів, як зазначають
лінгвісти, не вирішують питання про існування єдиної етно-
мовної спільності та давньоруської народності. Як відомо,
візантійське православ’я не привело до злиття в один етнос
139
усіх народів, що його сповідували, хоч єдина віра позитивно
впливала на їхні взаємовідносини. Також і літературна лати-
на, якою писала вся римо-католицька Європа, і католицька
віра не привели до утворення єдиного європейського етносу. Ця
загальна закономірність, властива для усієї середньовічної
Європи, немає виключень і на Сході. Таким чином, уся сума не-
заперечних фактів спростовує усі спроби поставити під сумнів
розробки та висновки лінгвістів (О. Шахматова, А. Кримсько-
го, Є. Смаль-Стоцького, Ю. Шевельова, О. Стрижака, Г. Півто-
рака та ін.) про зародження трьох східнослов’янських мов за-
довго до утворення Київської держави. Вони з певними
відмінностями збереглися і в часи Київської Русі, навіть у
період її розквіту, який тривав менше одного століття.
Лише Володимир Святославич завершив процеси об’єднан-
ня племен, силою підкоривши останніх із них - хорватів і
в’ятичів, і запровадив на Русі єдину християнську віру. Його
син Ярослав Мудрий визначив територіальні межі Київської
Русі та заклав правові основи держави. А вже їхні діти та ону-
ки почали міжудільні війни, які призвели до роздробленості
Києво-Руської держави. Імперія Рюриковичів - Русь - розпала-
ся на 15 окремих самостійних князівств, що в ряді випадків
територіально співпадали з колишніми племінними об’єднан-
нями. Ті сили, зокрема міські центри, що в Х-ХІ ст. були кон-
солідуючими факторами, у ХІІ-ХШ ст. діяли у зворотному
напрямі, про що йшлося вище. У період міжкнязівської во-
рожнечі поступово втрачають свою об’єднавчу силу динас-
тичні зв’язки, розпочинається процес переформування полі-
тичних, а за ним економічних та культурних полюсів.
Монголо-татарські хани, зорієнтувавшись у політичній обс-
тановці, по частинах розбили Русь. Спочатку вони розгромили
та підкорили північно-східні руські землі, якими вже мало
цікавилися південні княїзі, а потім - Південну Русь.
Остаточний поділ імперії Рюриковичів на північно-західну,
північно-східну та південно-західну сфери пояснюється не
монголо-татарськими завоюваннями. Він має глибші корені,
що сягають доби Великого розселення слов’ян і племінного
періоду. Незворотність поділу визначилася, коли з-під влади
київських князів виходить Полоцька земля зі Псковом і Смо-
ленськом, а дещо пізніше — Суздальська та Ростовська землі,
що стали осередком не зародження, а визрівання відповідно
білоруської та російської народностей. Не татари, плюндруючи
Київ, встановили остаточний рубіж між південною й північно-
140
східною частинами Русі, що в часи стабільності київського
центру становили політичну (не етнічну) спільність. Цей
рубіж був встановлений у 1169 р., коли Київ зруйнував і не за-
лишився в ньому суздальський князь Андрій Боголюбський,
який почав будівництво на північному сході своєї окремої не-
залежної держави. Київ для нього втратив сенс як об’єдну-
вальний центр і центр зосередження верховної влади.
У ХІІ-ХШ ст. ще одним таким віддаленим від Києва цент-
ром був Галич - столиця Галицько-Волинського князівства.
Галицько-Волинське князівство перед монголо-татарською
навалою досягло Києва. Але тут дії князів визначалися не
тільки політичними та економічними зв’язками, як це було в
попередніх випадках, а й етнічними. Тому галицько-во-
линські князі дотримувалися в цей тривожний для Русі час
об’єднавчих тенденцій стосовно Києва та Київської землі.
Воєвода Данила Галицького Дмитро не руйнував Києва, а зна-
ходився в лавах його оборонців у фатальні дні грудня 1240 р.
Сам результат розпаду Київської Русі, що остаточно визна-
чився після монголо-татарського завоювання і призвів до відок-
ремлення білоруського, російського та українського народів,
вказує на те, що етнічні процеси в середовищі окремих куль-
турно-мовних груп, навіть у період існування одної держави,
були міцнішими і діяли стабільніше, ніж загальніші політико-
економічні. Східні слов’яни, розкидані на величезних просто-
рах, роз’єднані непрохідними природними бар’єрами, за від-
сутності суходольних шляхів, ніколи не відчували себе однією
етнічномовною спільнотою і ніколи її не обстоювали. Прикла-
дом може служити пасивність Південної Русі в час монголо-
татарських завоювань північно-східних земель і цілковита
байдужість північно-східних князівств до факту включення
північно-західних і південних земель колишньої Русі до Ли-
товського князівства, а потім - Польсько-Литовського ко-
ролівства.
Підсумовуючи, перефразуємо справедливий вислів М. Гру-
шевського: «Не було общеруської народності - немає «обще-
руської» історії». Кожний із східнослов’янських народів має
свої глибокі додержанні витоки і право лише на частину
східнослов’янської спадщини і на ту частину східнослов’-
янських земель, корінних або освоєних у процесі розселення,
де жили його безпосередні предки. А жили вони в різних гео-
графічних межах, у різних економічно-політичних нішах, у
різному етнографічному середовищі. Незважаючи на періоди,
141
коли їхньою долею розпоряджалися київські князі чи мос-
ковські царі, кожний з них творив свою історію.
Із викладеного вище також випливає, що ні в додержавний
період, ні в часи державності не було якогось єдиного етнічно-
го стовбура, від якого б відгалужувалися предки окремих
слов’янських, зокрема східнослов’янських, народів. Були
різні хронологічні стадії етнічного розвитку слов’ян, різні гру-
пи яких у різний час і в різних районах Європи формувалися в
народи, а потім у нації. Ця історична закономірність стосуєть-
ся всіх слов’янських народів, незважаючи на те, через які
політичні форми вони проходили на шляху до своєї етнічної
зрілості.
Запитання та завдання до сьомого розділу:
І.Які внутрішні та зовнішні фактори сприяли утворенню
Києво-Руської держави?
2. Коли і як на просторах східнослов’янської рівнини
з’явився новий етнонім «Русь»? Позиція літописця Несто-
ра з цього питання.
3. Чим виділяється «Руська земля», або «внутрішня» Русь?
4. Що ви можете сказати про позицію видатного українсь-
кого вченого-історика М. Грушевського з питання спад-
коємності Києво-Руської держави?
5. Чи існувала в період Київської держави давньоруська на-
родність?
6. З’ясуйте, які доцентрові та відцентрові сили діяли в
умовах східнослов’янської державності? Яким був їхній
вплив на завершення процесів утворення українського,
білоруського та російського народів? Чи можна Галицько-
Волинську державу вважати спадкоємницею Київської
Русі?
ИБіля
джерел
українського
народу
IX. ЯПХРОЛОГІЧНИХ та лінгвістичних дже-
опередніх розділах, випливає, що в середині
лоттесі розселення слов’янських племен та
>вих землях, віддалених на тисячі кілометрів,
люється їхня диференціація та реструктури-
лжерела середини VI ст. (Йордан, Прокопій Ке-
зиділяють лише дві східнослов’янські групи:
і антів, і визначають їхнє місцерозташування.
чись V Дунайські провінції Візантії, вони зумовлю-
ованість візантійського імператорського двору і
на сеое увагу візантійських істориків. Північні гру-
.... не менти активні у своїх регіонах, були за межами
ських політичних інтересів, тому залишалися поза
гвагою.
зазначає, що осілі склавини займають територію,
зночі сягає Дністра та Верхньої Вісли. Прокопій у По-
називає і антів. Візантійські автори кінця УІ-УП ст.
оють і поглиблюють відомості Прокопія та Йордана. За
л ланими, слов’яни осідають тут поруч з фракійським ро-
зованим різноплемінним населенням, яке, врешті-решт,
зоиторії сучасної Румунії їх асимілює, або германськими
.мінними об’єднаннями гепідів, герулів, лангобардів, яких
,'ни поступово витискають, а частково поглинають.
Писемні джерела доповнюються археологічними ма-
теріалами. Останні не тільки збільшують джерельну базу. У
зяді випадків вони навіть змінюють наші уявлення про етно-
графію слов’янських угруповань і проливають нове світло на
•аму суть їхнього історичного розвитку. Ранньосередньовічні
:лов’янські культури У-УП ст. н. е. набувають усталених рис,
ікі виразно виділяють слов’ян серед неслов’янських сусідів,
посилюють можливості встановлення їхньої диференціації, а у
шівставленні з писемними джерелами дають змогу визначити
143
регіони проживання різних слов’янських племінних груп.
Вони також розкривають внутрішні взаємовідносини між
слов’янськими племінними союзами (інтегративні або проти-
лежні процеси), дають можливість встановити слов’янську
приналежність поселень у регіонах їхнього осідання на нові
землі, виділити слов’янський компонент у тих північно-
східних культурах Верхнього Подніпров’я, Подвіння, Подон-
ня та Поволжя, що не мають писемних визначень.
Унікальність ранньосередньовічних слов’янських старо-
житностей V—VII ст. полягає ще і в тому, що вони, з одного бо-
ку, уможливлюють ретроспективне виділення слов’янського
етнографічного компонента у попередніх синкретичних куль-
турах першої половини І тис. н. е., а через них - у більш
ранніх. З іншого боку, вони становлять підґрунтя, з якого ви-
ростають усі наступні слов’янські культури, що репрезенту-
ють уже ті слов’янські племінні групи і союзи другої половини
І тис. н. е., у середовищі яких зароджуються ембріони сучас-
них слов’янських народів.
Усе це означає, що кожна із ранньосередньовічних
слов’янських культур У-УП ст. (Дзєдзіцька, Празько-Кор-
чацька, Пеньківська, Колочинська, Іменьківська) вже з само-
го початку представляє конкретні племінні утворення:
західнослов’янські, східно- і південнослов’янські, північно-
слов’янські, кожне з яких у своєму культурно-етнографічному
середовищі починає свій самостійний етнічний розвиток.
«Накладення» археологічних карт на слов’янські спільно-
ти, згадані писемними джерелами, довели, що склавини, які
однозначно визнані носіями Празько-Корчацької культури,
займали не тільки землі між Дністром і Дунаєм, як про це
свідчить Йордан, а й все Верхнє та частину Середнього
Подністров’я та Волинь до Прип’яті та Дніпра, з Києвом
включно. На південь від них на Південному Побужжі й у
нижній частині Середнього Дністра та Дунаю жили анти,
представлені Пеньківською культурою, що займала й пору-
біжні райони зі степом Дніпровського Лівобережжя. Ці племе-
на інтегруються і в межах українського Лісостепу, утворюють
етнокультурний симбіоз, представлений у УПІ-Х ст. Райко-
вецькою та Волинцівсько-Роменською культурами. Остання
стає основою зародження української народності.
На основі аналізу писемних джерел М. Грушевський вису-
нув припущення, що предками українського народу можна
вважати наддніпрянський союз східних слов’ян, відомий
144
візантійським авторам VI ст. під іменем антів (Грушевський,
1904, с. 154, 157).
Виходячи з археологічних джерел, які в часи М. Грушевсь-
кого були ще відсутні, витоки культури предків українців слід
шукати не тільки в пеньківських старожитностях Подніпров’я,
залишених антами, а й у празько-корчацьких на території
Верхнього та Середнього Подністров’я й Волині, де відкриті
численні поселення склавинів. Це тим більш можливо, що вже
у УПІ-Х ст. пам’ятки Райковецької культури, що виростають
на основі Празько-Корчацької, не тільки займають все Право-
бережжя від Дніпра до Вісли і від Прип’яті до Карпат і Буко-
вини, але на сахнівському етапі стають одним із вагомих
компонентів Волинцівської та Роменської культур Дніпровсь-
кого Лівобережжя. Таким чином, усі літописні племена
УПІ-Х ст. на Правобережжі Дніпра вписуються в межі Райко-
вецької культури, а лівобережне плем’я сіверян виникає на
змішаній склавино-антській основі.
Усе це визначає місце склавинів у тих історичних процесах,
які привели до зародження етнокультурної спільноти, яка в
кінцевому своєму розвитку стає ядром українського народу.
У УПІ-ІХ ст. відбувається перегрупування племен. Деякі із
них (сіверяни, поляни) потрапляють у залежність від хозарів.
Але ми не знаємо таких екологічних, воєнних або соціальних
катаклізмів, що призвели б до зміни населення лісостепової
частини України. Населення цього великого регіону, незалеж-
но від внутрішніх змін племінних структур та їхніх кордонів,
що зумовлювались, насамперед, причинами соціально-еко-
номічного розвитку, поступово стало рушійною силою про-
цесів, що привели до утворення Київської держави, а в умовах
розпаду імперії Рюриковичів - до завершення процесів форму-
вання української народності. Корені цих процесів сягають
пізньоримського та ранньосередньовічного часу, коли старо-
житності склавинів стали підосновою матеріальної культури
всіх східнослов’янських племен межиріччя Дніпра, Дністра й
верхів’їв Вісли та в інтеграції з пеньківськими пам’ятками
антів - Волинцівсько-Роменської культури сіверян.
Отже, інтеграція антів і склавинів, їхнє розселення та пере-
групування приводить до виникнення, а потім і до відокрем-
лення тієї групи східнослов’янських племен, що в майбутньо-
му склали основу утворення українського народу.
Сучасний стан археологічних досліджень дає змогу також
упевнено твердити про відплив, починаючи з VI ст., частини
145
антського населення на Балкани, а склавинів - на Середній і
Верхній Дунай та у межиріччя Ельби і Заале, де і зафіксували
їх писемні джерела, а також археологія. Очевидно, цим пояс-
нюється і наявність спільних племінних назв по обидва боки
Карпат (дністро-волинські дуліби, чеські дуліби, панонські
дуліби, хорвати північнокарпатські, білі хорвати, чеські хор-
вати, балканські хорвати).
Поглинаючи різноетнічні місцеві субстрати, або інтегрую-
чись із ними, носії Пеньківської культури - анти - на Балканах
створюють нові етнокультурні утворення, які стали предками
болгарської, сербської, словенської та інших етнічних груп
південних слов’ян, а склавини у Верхньому Подунав’ї - сло-
ваків, морав’ян і чехів. Поляки або літописні «ляхи» Середньої
та Північної Польщі сягають своїми витоками Дзєдзіцької
культури. Якась частина носіїв Дзєдзіцької культури, що
відселились у прибалтійські регіони межиріччя Одри та Ель-
би, утворила тут різні племінні групи ободритів, яких у
ХП-ХПІ ст. поступово асимілює місцеве германське населен-
ня. Слов’янська племінна група Верхнього Подніпров’я, відо-
ма за пам’ятками Пізньозарубинецької та Київської культур,
поступово займає території з балтським та угро-фінським насе-
ленням. Так утворюються Колочинська, Тушемлинсько-Бан-
церівська культури, а у Верхньому Поволжі - Іменьківська,
носіїв яких можна розглядати як майбутніх предків білорусь-
кого та російського народів, враховуючи місцевий балтський
та угро-фінський компоненти, а також приплив якоїсь кіль-
кості населення з південних регіонів Волині на північний
берег Прип’яті та з прибалтійських ободритських регіонів і
«от ляхов» у Поволжя. Ми вилучаємо з етнокультурних про-
цесів такі нереальні утворення, як «Руський каганат» навколо
Києва, вигаданий С. Лебедєвим та В. Сєдовим (Лебедев, 1985,
с. 199-266; Седов, 1999, с. 50-91), оскільки немає джерел, які
підтверджували б його існування у УП-Х ст. за участю нор-
манів (за С. Лебедєвим) або сарматів (за В. Сєдовим). Економічне
піднесення цього регіону у УПІ-ІХ ст. і деякий блиск
Волинцівської культури на Лівобережжі та виникнення на по-
лянських землях Правобережжя таких крупних центрів, як
Пастирське городище, пов’язані з впливами Хозарської держа-
ви, якій населення цього регіону (сіверяни і поляни) сплачувало
данину. Матеріальну культуру цього регіону визначають
хозарські впливи і торгівля з Подунав’ям, а не переселенські
потоки слов’ян з Подунав’я на Дніпро.
146
На нашу думку, і походження назви «Україна» сягає другої
чверті І тис. н. е. Як відомо, етнонім «анти» не слов’янського,
а іраномовного походження. Антами називали порубіжне зі
Степом слов’янське населення іраномовні степові скіфо-сар-
мати. Ця назва з індо-іранської означає «крайні», «окраїнні».
Вона була прийнята в іраномовному звучанні візантійськими
писемними джерелами, але втрималась у них лише до початку
VII ст. Надалі етнонім «анти» зникає з писемних джерел, як зни-
кають із Північного Причорномор’я іраномовні племена. І все
ж він не загинув безслідно, а залишився в народній традиції та
був заново зафіксований Літописом під 1187 р. у формі «Ук-
раїна». Ця літописна згадка стосується тієї ж порубіжної зі
Степом слов’янської території, де раніше існували поселення
антів. Причиною запису була хвороба та передчасна смерть пе-
реяславського князя Володимира Глібовича, який повертався
з походу на половців. «У тім же поході розболівся Володимир
Глібович недугою тяжкою, од якої він і скончався. І принесли
його в город його Переяславль на носилицях, і тут приставив-
ся він в місяці квітні у вісімнадцятий день, і покладений був у
церкві святого Михайла, і плакали по ньому всі переяславці.
Він любив і дружину, і золота не збирав; майна не жалів, а да-
вав дружині, був же він князь доблесний і сильний у бою, і
мужністю кріпкою відзначався, і всякими доброчесностями
(був) сповнений. За ним же Україна багато потужила» (Літо-
пис Руський, 1989, с. 343).
Як інтерпретувати ці дві згадки - «анти» та «Україна»: без-
перечно пов’язані територіально, але розділені значним про-
міжком часу? Якщо анти щодо римського, а потім візантій-
ського Причорномор’я у сприйманні їх безпосередніх сусідів-
скіфів і сарматів були «крайніми», «окраїнними», то такими
ж залишились і їхні нащадки щодо Візантії та її дунайсько-
причорноморських провінцій, незалежно від того, яких
внутрішніх перетворень вони зазнали. Тепер від останніх їх
відділяли тюркські народи, що в середині І тис. н. е. витісни-
ли з українських степів іраномовне населення.
Можна вважати, що так само, як етнонім «анти» («крайні»,
«окраїнні») стосувався населення всього слов’яно-номадсько-
го порубіжжя, так і етнонім «Україна» означав не край Пере-
яславської землі, а всю порубіжну зі Степом територію.
Антські поселення Пеньківської культури від Сіверського
Дінця до Дунаю дугою з півночі та північного заходу охоплю-
вали північну частину Степу (табл. 9). Саме ця частина
147
східнослов’янської території разом з населенням може бути
підведена під назву «Україна». Це посилює і наступна літопис-
на згадка назви «Україна Галицька» під 1189 роком. Покли-
каний галицькими боярами на княжіння в Галич князь Рос-
тислав Берладник «...приїхав до України Галицької і взяв два
городи галицькі, а звідти пішов до Галича за їх (галичан) ра-
дою» (Літопис Руський, 1989, с. 347). У цей період галицька
земля на південному сході сягала задністровських степів, от-
же «Галицька Україна» - це також порубіжний зі Степом
регіон. На означення північнокарпатського регіону як
«країни» вказує і ще одне джерело, а саме праця Константина
Багрянородного «Про управління імперією», написана у
948-952 рр. За Константином Багрянородним, етнонім «хор-
вати» виводиться від грецького слова «хора» — «країна», «зем-
ля». 31-й розділ своєї роботи автор назвав «Про хорватів і про
країну, в якій вони зараз живуть». Уже в самому заголовку
вжиті обидва співзвучні терміни «чсщвбфщх» (хорвати) і «чсщв»,
(країна). Отже, хорвати - мешканці країни, що перегукується з
«Галицькою Україною». Третя літописна згадка під 1213 роком
відноситься до волинської землі: «Данило... з братом (Василь-
ком) забрав Берестій і Угровськ, і Верещин, і Столп’є, і Комів,
і всю Україну» (Літопис Руський, 1989, с. 375). Очевидно, тут
маються на увазі пограничні із Польщею райони.
Таким чином, у просторовому значенні усі ці назви, що ма-
ють відношення до етноніма «Україна», стосуються всіх півден-
них, південно-західних і західних земель Київської держави від
Переяславського до Галицько-Волинського князівства.
Якщо етноніми «анти» і «хорвати» - це власні назви (хоч і
не самоназви) конкретних племен або племінних союзів, то
«Україна», «Україна Галицька», «вся Україна», «Україна Бе-
рестейська» - це територіально-етнографічні назви країв, що
мали спільний кордон з номадським степом і Польщею. Вони
вживались населенням того часу паралельно з назвами
«Русь», «Земля Руська», «Галицька Русь» тощо, поряд з конк-
ретними назвами князівств або земель («Переяславське
князівство», «Галицько-Волинське князівство», «Галицька
земля»). При цьому, на відміну від назв племен («анти», «хор-
вати»), привнесених ззовні, назви «України» можна вважати
самоназвами, донесеними до літописців місцевими інформато-
рами, що вважали себе їх мешканцями. Саме на таке
розуміння семантики терміна «Україна» наштовхує нас літо-
писна згадка 1268 р. Розповідаючи про воєнні сутички з поля-
148
ками на Холмщині, літописець пише: «... і стали ляхи пусто-
шити навколо Холма... Але не взяли вони нічого, бо (люди)
повтікали були в город, тому що вість їм подали були ляхи-ук-
раїняни» (Літопис Руський, 1989, с. 426). Тут «ляхи-україня-
ни», подаються як українці, що жили в Польщі, польські ук-
раїнці, а не як «українні», тобто порубіжні, поляки, які, оче-
видно, у цьому контексті належали до тих, що пустошили
Холмщину. Отже, якщо були польські «украинянь», то чому
нам відкидати можливість народного розуміння себе як Русь-
ких чи Галицьких «украинянь», які таким чином відокрем-
лювались від інших русів. Тим більше, що «Русь» - це була
хоч і офіційна, книжна, але чужа політична назва Києво-Русь-
кої держави, принесена на береги Дніпра й Дністра норманами-
русами. У наступних літописних звістках (1280, 1282 рр.)
йдеться про спільні пограничні з Польщею землі. Літописець їх
розуміє як територію «України Галицької». «І спом’янув Воло-
димир (Василькович) - князь волинський, що раніш Лестсько
Чорний, пославши люблинців, узяв був у нього село на
Вкраїниці за назвою Воїнь» (Літопис Руський, 1989, с. 434).
У хроніці Литовській і Жмойтській під 1256 і 1263 рр. йдеть-
ся про «Країни Руські» від Вільно до верхів’їв Німана, а під
1332 р. назва «всі Країни руські» охоплює південно-західні
землі Русі. «По смерті Радивиловій Микгайло, сьін его, всту-
пил на князство Новгородское й Подляскоє, также й всь краи-
ни русские от Бильна аж до жродел Неманов отчистим держал
правом». Під 1332 р. записано, що князь Ольгерд «вси краини
русские с Подольем поручил... сьіновцам своим».
З цього випливає, що у XII - на початку XIV ст. зафіксова-
на в писемних джерелах назва «Україна» стосувалася майже
всіх земель Південної Русі від Дніпра до Дністра й Вісли.
Особливо збільшується вживання назви «Україна» у нас-
тупні століття. Польський король Стефан Баторій в універсалі
1580 р. звертається до населення України Руської, Київської,
Волинської, Подільської та Брацлавської, а в Густинському
літописі під 1517 р. король Зигмунд посилає посла Прецлава
Лянцкоронського на Україну «собирати люду». Отже, в XVI ст.
«Україна» як назва виступає в сучасному етнографічно-гео-
графічному розумінні. Й. Верещинський, католицький єпис-
коп Києва, у 1594 р. писав, що Україна «...є довша і ширша,
ніж Велика і Мала Польща». П.П. Толочко знаходить для
XVII ст. цю назву у більше як у 30-ти документах (Толочко,
1995, с. 51-64). Вона приймається населенням і як означення
149
окремої країни, землі, і як окремого, хоч і руського в широко-
му розумінні, народу. Поняття «Русь» поступово втрачає свій
попередній етногеографічний і політичний зміст і замінюється
назвою «Україна». Це незаперечно ілюструють описи та
карти, виконані для Франції у 1572 р., де назва «Икгаіпе»
охоплює Правобережжя та Лівобережжя Дніпра, та, зокрема,
«Опис України» з картами француза де Боплана. Останній
17 років працював в Україні й зафіксував реальну етногео-
графічну картину XVII ст. на основі не книжної традиції, а
живого спілкування з людьми, її мешканцями. Це сприяло
утвердженню назви «Україна» у географічній і політичній но-
менклатурі Західної Європи.
Усе це дає змогу вважати, що літописні «України» слід ро-
зуміти не тільки як порубіжжя, порубіжні землі, порубіжні
міста, порубіжне населення, а й як синоніми понять «країна»,
«край», похідних від праслов’янського «кгаі», тобто «відділе-
ний шматок землі», «відділена частина території», ширше -
«певна територіальна одиниця» (Шелухин, 1926; Яковенко,
1997, с. 11).
Отже анти - окраїнні, хоч і інтегровані склавинами, зали-
шають свій виразний слід в назві «Україна», яка, проіснував-
ши поряд з офіційною книжною назвою «Русь», переживши
декілька етапів свого відродження та спаду, повністю витісняє
її і стає визначальною для окремого слов’янського народу,
другого за кількістю населення.
Таким чином, літописна назва «Україна» не виникла сама
собою із нічого, а була породжена народною традицією, що ве-
де свій початок з глибокої давнини. Вона була зафіксована
Йорданом, автором VI ст., під іменем антів («окраїнних»), од-
них із трьох слов’янських племінних об’єднань, відомих в ті
часи у Візантії.
Як і назви «Русь», «Київська Русь» у вузькому та широко-
му прочитанні, що з’явилися на теренах Східної Європи лише
в IX ст. разом із норманами-русами, так і назва «Україна» бу-
ла започаткована в IV ст. скіфо-сарматським іраномовним на-
селенням, що називало своїх північних численних слов’янсь-
ких сусідів «антами» (окраїнними). Обидва ці етноніми «анти» і
«Русь» є для слов’ян привнесеними ззовні. Та, мабуть, не ви-
падково назва «Україна» насамперед утверджується у тих
регіонах східних слов’ян, де вона виникла, а «Русь» через ве-
лике Московське князівство переходить у назву «Росія» там,
де вперше з’явилися нормани, яких угро-фінське населення, а
за ним і північні, змішані з ними слов’яни, називали русами.
150
Обидві назви відіграли в історії східних слов’ян різні ролі.
Вони то схрещувались, то розходились, визначаючи в різні
періоди різні статуси того населення, якому належали. Зреш-
тою, як назви окремих етнічних груп (назва «Україна» ніколи
не поширювалася на північно-східні райони Русі), вони оста-
точно визначили окремішність двох найбільших східно-
слов’янських народів. Не маючи глибших коренів, ніж назва
«Русь», північні частини східних слов’ян залишилися з цим
етнонімом, додавши до нього «Біло» та «Велика» («Білорусь»,
«Велика Русь»), що також підкреслює окреме етнічне похо-
дження білоруського та російського народів. Назва «Мала
Русь», що якийсь час після розпаду Київської держави побуту-
вала поряд з «Великою» та «Білою» Руссю, поступово була
витіснена назвою «Україна». У часи найбільших народних
змагань за суверенність ця назва підкреслювала глибокі
історичні витоки українського народу, його прагнення до са-
моутвердження та право на самостійне державне існування.
Тому вона була прийнята у часи національного відродження
XIX ст., а в XX ст. стала офіційною, визнаною світом
національною назвою Української держави.
Запитання та завдання до восьмого розділу:
1. У яких джерелах найкраще розкриваються інтегра-
тивні процеси склавинів та антів, їх відношення до про-
цесів утворення українського народу?
2. Розкажіть про походження назв «анти» та «Україна».
Коли і в якій послідовності вони з’являються?
3. Назвіть основні фактори, що привели до зародження ук-
раїнського та інших слов’янських народів.
Питання
економічного
розвитку
східних слов’ян
у додержавний період
Землеробство та скотарство
Писемні джерела «застають» венедів-слов’ян на території,
де з глибокої давнини існували землеробсько-скотарські тра-
диції. У цю природну зону входить і лісостепова частина
України. Помірний клімат, родючі ґрунти, трав’янисті луки,
добре розвинута річкова система - усе це сприяло розвитку зем-
леробства і тваринництва. Змінювалися археологічні культу-
ри, а землеробське населення, принаймні якась його частина,
залишалося на своїх землях. Отже, венеди-слов’яни, згадані
римськими авторами І—II ст. н. е., повинні мати глибокі
місцеві підоснови. Уже Корнелій Тацит у І ст. н. е. звернув
увагу на осілість венедів, їхню відмінність від кочових сар-
матів та близькість за способом життя та поведінкою до зем-
леробських германців. Візантійські писемні джерела середи-
ни І тис. н. е. містять більш конкретну інформацію про харак-
тер господарства давніх слов’ян. У них зазначається, що
«слов’яни володіють великою кількістю худоби і плодів зем-
них, складених у скирди, особливо проса та пшениці». Відо-
мості візантійських авторів продовжують арабські джерела.
Вони свідчать, що більшу частину слов’янських посівів зай-
має просо, а самі вони пасуть свиней, як араби овець. Інший
автор пише, що слов’яни двічі на рік засівають поле і збира-
ють два врожаї.
Господарська діяльність слов’ян відображена й у лінгвістич-
ній термінології.
Найбільш ґрунтовні матеріали про господарську діяльність
давніх слов’ян дає археологія в поєднанні з палеоботанічни-
ми дослідженнями. Нерідко обвуглені зерна злаків удається
розчистити в господарських ямах-коморах або на долівці жит-
152
лових будинків. їх добувають шляхом промивання гумусного
заповнення житлових та господарських споруд. Палеобо-
таніки навіть встановлюють асортимент культурних рослин у
складі обпаленої глиняної обмазки із розвалу стін будинків та
кераміки. За даними їхніх досліджень, основними злаковими
культурами у лісостеповій і південній частині лісової зони бу-
ли просо, ячмінь, пшениця-двозернянка (полба). Вирощували-
ся й інші сорти пшениці, жито, овес, технічні культури: льон,
конопля. З городніх культур можна назвати горох, ріпу, редь-
ку, цибулю, часник. Звертає на себе увагу поступове кількісне
зростання вирощування голозерних пшениць та жита.
Встановлено, що набір зернових культур сусідніх із
слов’янами етнічних груп нерідко відрізняється як у
кількісному відношенні одних і тих же сортів, так і за асорти-
ментом. За цими показниками лісостепове слов’янське насе-
лення багатоетнічної Черняхівської культури культивувало ті
ж зернові культури (просо звичайне, плівчастий ячмінь, пше-
ниця-двозернянка, жито, горох, льон), що і носії Київської
культури. Проте черняхівське населення Лівобережного По-
дунав’я не вирощувало жита, гороху, льону, а у степових
регіонах Північного Причорномор’я носії тієї ж Черняхівської
культури надавали перевагу голозерним пшеницям, бобовим
культурам - гороху, виці, ервілії, чині. У цьому випадку ет-
нографічні відмінності, встановлені за характером ліпного по-
суду і жител, корелюються із певними відмінностями госпо-
дарської діяльності в різних регіонах черняхівського ареалу,
де переважало неслов’янське населення. Фракійське населен-
ня Українського Прикарпаття (Липицька культура і Культура
карпатських курганів) вирощувало досить значну кількість
чумизи та вівса.
Населення Лісостепу та Полісся у І тис. н. е. використовува-
ло під посіви заплави та перші, переважно низькі надзаплавні
тераси. З часом посівні площі розширюються за рахунок ос-
воєння чорноземних підвищених надзаплавних терас і плато.
Враховуючи наявні технічні засоби, слов’янське населення
у І тис. н. е. надавало перевагу легким для обробітку низинним
ґрунтам перед більш родючими, але важкими для оранки ми-
совими чорноземами. Обробіток чорноземів на мисових плато
помітно розширюється наприкінці І тис. н. е.
Землеробство було орним, але екстенсивним. Ділянки
експлуатувались до повного виснаження. їхня родючість
відновлювалася шляхом довготривалого або короткочасного
153
перелогу залежно від потреб господарства. Перехід до інтен-
сивного землекористування відбувся у VIII ст. Його поясню-
ють поліпшенням кліматичних умов і збільшенням народона-
селення. Невідривною складовою частиною обробітку ґрунтів,
особливо в Поліссі, була підсіка - засіб розчищення нових зе-
мель під посіви. Це підтверджує порівняно значна частина
посівів проса та ячменю - культур, що потребують незасміче-
них ґрунтів і дають найкращі врожаї на спалених підсіках.
У першій половині І тис. н. е., зокрема у першій чверті, пе-
реважали ярі культури (просо, пшениця-двозернянка, плівчас-
тий ячмінь). Це підтверджується наявністю відповідних
бур’янів - їхніх супутників. У другій чверті І тис. н. е. слов’-
янське населення, що входило до складу Черняхівської куль-
тури, певною мірою чергувало ярі та озимі культури. У ран-
ньому середньовіччі, особливо у УПІ-Х ст., ширше застосуван-
ня сівозмін та скорочення строків перелогу приводить до
двопілля. На поселеннях Райковецької та Роменської культур
збільшується асортимент сортів пшениці, з’являється насіння
бур’янів, характерне для озимих культур. Однак двопілля
повністю не витісняє перелогової системи та підсіки.
Прогрес у землеробстві супроводжувався вдосконаленням
сільськогосподарських знарядь праці.
Порівняльне їх вивчення за хронологічними періодами
свідчить про відповідність технічних засобів певним системам
землеробства. На рубежі нашої ери населення Зарубинецької
культури для зрихлення землі користувалось дерев’яним ралом.
Носії Черняхівської культури певною мірою користувалися
плужним ралом із залізним наральником та череслом. На чер-
няхівському поселенні біля с. Ріпнева Львівської області було
знайдено залізний наральник і чересло, що лежали поряд на
долівці господарської ями-комори (мал. 27-28). Систематичне
застосування залізних наральників на дерев’яних ралах почи-
нається з раннього середньовіччя. У УПІ-Х ст. збільшуються
їхні розміри, вдосконалюється конструкція для кращого
підрізання пласта, збільшується глибина оранки до 10-15 см.
Населення Зарубинецької культури збирало врожаї невели-
кими (10-24 см), асиметрично вигнутими залізними серпами із
бічною п’яткою. Переважно такі ж серпи відомі на черняхівсь-
ких і синхронних їм київських пам’ятках (мал. 28:1-П).
Ранньосередньовічні серпи більш досконалі. Вони довші,
мають відігнуту пряму ручку, ближчі до сучасних (мал. 28: III)-.
154
Мал. 27.
Знаряддя праці слов’янського населення другої чверті І тис. н. е.
155
Мал. 28. Землеробські знаряддя праці І тис. н. е.
(за Р. Терпиловським): І - Зарубинецька, Поеншеті-Лукашівська,
Липицька культури; II - Черняхівська та Київська культури;
III - Празько-Корчацька, Пеньківська, Колочинська культури;
IV - Райковецька, Волинцівсько-Роменська культури
156
У І тис. н. е. відомі й залізні коси. В одному із поховань чер-
няхівського могильника у с. Чернелів-Руський знайдено
п’ять серпів і чотири коси.
У І—II ст. на Середньому та Верхньому Дністрі з’являються
поодинокі ротаційні жорна, хоч основним засобом для мелен-
ня зерна та розщеплення його на крупу ще були зернотерки, а
для очищення від плівки - кам’яні ступи. Жорнові споруди на
спеціально обладнаних майданчиках досить широко викорис-
товувалися населенням Черняхівської культури, а в наступ-
них У-УП ст. жорнові камені нерідко трапляються на слов’-
янських поселеннях Празько-Корчацької та Пеньківської
культур. Масове використання жорен припадає на УПІ-Х ст.
Наприкінці тисячоліття вони повністю витісняють зернотерки
(мал. 28: І-П). Поряд із землеробством важливе місце у госпо-
дарстві східних слов’ян займало тваринництво й птахівницт-
во. Продукт цих видів господарства суттєво доповнював запа-
си харчування землероба, особливо взимку, коли заморожені
туші у господарських ямах-коморах зберігалися тривалий час.
Крім того, тварини (воли, коні) були основною тягловою си-
лою. Тому коси для збирання трави і заготівлі сіна використо-
вували разом із серпами. Уже в перших століттях нашої ери
відомі пружинні ножиці для стрижки овець. Коней викорис-
товували і для їзди верхи, про що свідчать знахідки кінської
збруї, зокрема вудил, а також залізних шпор.
Важливість тваринництва у господарстві найкраще визна-
чають знахідки тваринних кісток на поселеннях, які за
кількістю займають друге місце після кераміки. Перше місце
у слов’янських господарствах займає велика рогата худоба, на
другому місці - свиня і на третьому - мала рогата худоба.
Кінь займає переважно четверте місце. На окремих чер-
няхівських поселеннях на Верхньому Дністрі велика рогата
худоба та свиня представлені однаковою кількістю особин.
Незначна кількість кісток коней на поселеннях в усіх
слов’янських культурах свідчить про те, що конина порівняно
рідше, ніж м’ясо інших видів тварин, вживалася в їжу.
У південних районах Лісостепу друге місце після коней посіда-
ла дрібна рогата худоба. За складом тут домінують кістки вівці
та коня. Північні сусіди слов’ян - балти та фіни - віддавали
перевагу свині та коню.
Серед промислів найважливішим було мисливство, оскіль-
ки доповнювало продукти харчування, а також було одним із
засобів отримання хутра та шкур для пошиття одягу, взуття
157
чи окремих його деталей. Шкурки пухнастих звірів також час-
то використовувалися в обміні.
У зв’язку з тим, що обробка тушок хутрових звірів відбува-
лася на місці полювання, кісток диких тварин на слов’янсь-
ких поселеннях завжди менше, ніж свійських - переважно
10-20 % від усього остеологічного матеріалу. Види диких тва-
рин і птиці, м’ясо яких вживалося в їжу, представлені кістками
кабана, лося, оленя, тура, козулі, зубра, зайця, тетерева, ряб-
чика. Хутрові звірі — це ведмідь, вовк, борсук, лисиця, видра,
куниця та ін. У І тис. н. е. хутро було одним із ходових
товарів, яким торгувало слов’янське населення на причорно-
морських та прикаспійських ринках. Хозари отримували да-
нину від слов’ян також хутром. Мисливство та збиральництво
у господарстві слов’ян мало лише допоміжне значення, його
роль була дещо вищою у лісовій зоні.
На пам’ятках усіх слов’янських культур І тис. н. е. знай-
дені кістки та луска риб, а також рибальське спорядження:
гачки, остроги, важки для сітей тощо. Відомий широкий
спектр риб: щука, плотва, судак, сом, лящ, сазан, линки, осе-
тер. В археологічному відношенні слабо представлено бортниц-
тво, хоча у господарстві слов’ян воно займало помітне місце.
Лише на городищі Монастирьок у житлі УПІ-Х ст. знайдені
рештки обвугленого дупла із стільниками та медом, а на горо-
дищі Воргол на р. Сейм - залишки меду в одному з горщиків.
Ремесла___________________________________________
З піднесенням землеробства та тваринництва створюються
умови для розвитку ремесел. Вагоме місце серед них посідає
металургія. Нині спеціальні металографічні дослідження з ви-
користанням методів природничих наук мають значення не
лише для вивчення процесів розвитку металургії, а й більш за-
гальних проблем - соціальних і навіть етнокультурних. Зокре-
ма, у багатьох випадках простежено спадкоємність досягнень
у металургійному виробництві з першої половини І тис. н. е. до
раннього середньовіччя.
Металургійне виробництво одне із перших виділилося в ок-
рему галузь. Його значення в економіці та побуті слов’ян без-
перервно зростало. Постійно вдосконалюється і сам процес ви-
робництва заліза, який еволюціонує в напрямі до вужчих
спеціалізацій. У першій половині І тис. н. е. металургія була
158
на рівні, коли видобуток руди, підготовка її до плавки, отри-
мання металу у вигляді півтора-двокілограмових шматків
криці, її проковки для подальшого видалення шлаків та виго-
товлення з неї готової продукції було справою одного
спеціаліста. Лише з періоду раннього середньовіччя відбу-
вається відокремлення металургії від ковальської справи, ви-
никають невеликі виробничі осередки.
Як і в попередні часи, протягом І тис. н. е. залізо як сирови-
ну отримували сиродутним способом із болотяної руди. У пер-
ших віках нашої ери існувало два типи горнів: горни із назем-
ною або заглибленою в землю шахтою та переднічною ямою,
а також горни у вигляді ям зі шлаковипуском. Обидва типи
були стаціонарними спорудами багаторазового використання.
Населення Зарубинецької культури користувалося першим
типом горнів. Біля с. Лютіж Київської області відкрито 15 та-
ких горнів, а також близько 400 ям для випалювання та
зберігання деревного вугілля й накопичення болотяної руди.
Вочевидь, металурги цього осередку забезпечували залізом
кілька общин у найближчій окрузі, а може, і все плем’я. Такі
центри були відокремлені від землеробства. Сліди плавки
заліза виявлені майже на 20-ти зарубинецьких поселеннях.
На території Українського Закарпаття біля с. Ново-Клино-
вого та під Уманню на Черкащині відкрито центри з багатьма
горнами одноразової плавки.
У другій чверті І тис. н. е. також існували горни багаторазо-
вої та одноразової плавки, але на території України таких ви-
явлено лише одиниці.
У середині І тис. н. е. технологія залізовидобутку зали-
шається такою ж. Залізодобувне й залізопереробне виробницт-
во помітно зростає у УШ-Х ст., тобто в переддержавний
період. Для цього часу відомо ряд великих центрів залізопла-
вильного та залізоробного виробництва.
Невеликі виробництва забезпечували одну або групу сільсь-
ких общин, розташованих гніздами на невеликій відстані одна
від одної. Потужні виробництва обслуговували населення
цілого племені, навіть племінні об’єднання.
Для поліпшення якості залізних виробів широко викорис-
товувалась цементація заліза, наварювання сталі на робочі
частини залізних знарядь праці. З’являються чіткі ознаки
відокремлення плавки заліза від виготовлення залізних ви-
робів. Металографічний аналіз продукції ковалів дозволяє
визначити рівень технології металообробки.
159
Встановлено, що групи зарубинецьких племен від рубежу
ер до певної міри володіли технікою пластичної обробки мета-
лу. Зустрічаються предмети з цементацією леза, що пройшли
процес гартування та пакетування.
У другій чверті І тис. н. е. під впливом римських провінцій
дещо підвищується рівень металургійних технологій. При ви-
готовленні знарядь праці ковалі поєднують прийоми пакету-
вання, цементації та гартування. Дещо нижчий рівень ковальс-
тва спостерігається у північно-східних племен Київської
культури. Ремісники свою продукцію виготовляли на замов-
лення, а не на ринок. Асортиментна кількість залізних ви-
робів у період Зарубинецької культури становила 40 різних
видів, у черняхівському ареалі - 60. Помітно зросло виробниц-
тво землеробських знарядь, ремісничих інструментів та
предметів озброєння.
У період раннього середньовіччя (У-УІІ ст.) поглиблюється
процес дальшої спеціалізації металургійного виробництва.
З’являються спеціальні залізодобувні та залізообробні центри,
які концентруються на городищах, скарби дорогоцінних
речей, складені з предметів як чужого, так і місцевого слов’ян-
ського виробництва.
Вироби слов’янських ремісників У-УП ст. свідчать про
продовження технологічних традицій попереднього періоду.
У УПІ-ІХ ст. підвищується рівень ковальства, особливо на
Лівобережжі Дніпра. Тут під впливом Хозарського каганату
вперше з’являються вироби із використанням сталі, виконані
за технікою тричленного зварювання, переважно зі смугою ви-
соковуглецевої сталі, ввареної у залізний каркас. Значно зрос-
тає кількість залізних виробів, а в них частка інструментарію,
що збільшує потужність виробництва.
Продовжуючи традиції ковальства антсько-склавинських
часів, населення літопирнйх союзів племен дещо змінює свою
орієнтацію залежно від їхнього територіального розміщення.
Якщо правобережні племена, удосконалюючи виробництво,
зберігали традиції попереднього часу, то лівобережне населен-
ня сіверян широко використовує й нові технологічні здобутки
виробництва сталі, що надходили з південного сходу, зокрема
з Хозарії.
Кольорова металургія характеризується своїми спе-
цифічними рисами. Тут не було промислових запасів кольоро-
вих металів. Найімовірніше, мідь надходила до слов’ян із
сусіднього Семигороддя. Ремісники-ювеліри, а також ковалі-
160
універсали не тільки використовували злитки міді, а й підда-
вали повторній переробці старі попсовані предмети, що вийш-
ли з ужитку. Шматки бронзи як сировина зустрічаються май-
же на всіх слов’янських поселеннях І тис. н. е. Із кольорових
металів виготовляли прикраси, кінське спорядження й зрідка
посуд, що потребувало досить значної кількості сировини.
Оскільки ювелірні вироби як дорогоцінності мають більш
естетичне, ніж практичне значення, то й попит на них був об-
межений. Тому вони є рідкісними знахідками на рядових по-
селеннях. Значно більше їх на городищах, де жила слов’янсь-
ка общинна знать. Нерідко прикраси і металеві деталі одягу
(сережки, фібули, пряжки) зустрічаються в похованнях, особ-
ливо в багатих. На початку І тис. н. е. скарби переважно неве-
ликі, їхня кількість збільшується в другій половині І тис. н. е.,
особливо в період Великого розселення слов’ян.
Неоднорідність предметів у складі скарбів свідчить про
різні джерела їхнього походження. Проте безсумнівно, що
значна їхня частина виготовлена у місцевих слов’янських
майстернях. Характерним є те, що поряд із виробами знайдені
й форми для їхньої відливки і напівфабрикати. У УПІ-Х ст.
деякі типи жіночих прикрас дають змогу пов’язати їх з конк-
ретними групами літописних східнослов’янських племен.
У хронологічному вимірі не тільки зростає кількість
ювелірних виробів та їхній асортимент (мал. 29), а й підвищу-
ється технологія виробництва, з’являється більше прикрас,
виготовлених із дорогоцінних металів. На рубежі ер та в
перших століттях нашої ери зарубинецькі майстри виго-
товляли бронзові фібули, браслети, кільця, каблучки, різного
роду підвіски і проколки шляхом простого кування. ЗII ст. н. е.
з’являються відливні бронзові вироби, зокрема з виїмчастою
емаллю. Територія їхнього поширення величезна. Це вся При-
балтика, Білорусь, Прикам’я, Північна й Середня Україна.
Технологія цих виробів потребувала неабиякої майстерності.
Бронзові литі прикраси з геометричними, різної форми виїмка-
ми заливалися різнокольоровою емаллю. Це надавало їм ажур-
ного високохудожнього вигляду, що вражає нас і сьогодні.
Ранньосередньовічні слов’янські майстри на Середньому
Дніпрі та Дністрі виготовляли пальчасті фібули, що мали ши-
рокий попит не тільки на слов’янських ринках. Крім пальчас-
тих фібул, до комплексу ювелірних виробів слов’янських
майстрів входять браслети з потовщеними кінцями, пряжки,
сережки, прикрашені зерню, сканню, скроневі кільця, бляш-
6 5-309
161
Мал. 29. Бронзові (1-3, 5-11, 15-21) та залізні (4, 12-14) предмети
Празько-Корчацької культури
162
ки поясного набору та інші різноманітні нашивні бляшки, на-
конечники паска з карбованим чи прорізним орнаментом, лун-
ниці, різного роду підвіски, нашийні гривни тощо. Асортимент
виробів сягав сотень найрізноманітніших предметів.
Ранньосередньовічне ремесло базується на складній техно-
логічній основі. Дослідження кам’яних форм показало, що
відливання проводилось або безпосередньо у кам’яних формах
(мал. ЗО, 31), або по восковій моделі. Застосовувались прийо-
ми карбування або тиснення, зернь, орнаменти з привареного
дроту (скань), штампований орнамент, гравірування по
гладкій поверхні, інкрустація, позолота.
У ранньому середньовіччі поступово формується одяг та
кінська збруя племінної верхівки, дружинників, общинних
старійшин, жіноцтва різних соціальних рівнів і простих об-
щинників, що разом становило певний художній стиль, влас-
тивий для різних племінних груп східного слов’янства.
Важливе місце в комплексі археологічних знахідок посідає
кераміка, зокрема посуд. Доступність сировини (глини) і спо-
собів виготовлення, а також властивість довго зберігатись у
землі незалежно від стану вологості й температури, робить по-
суд найбільш масовим матеріалом на археологічних пам’ят-
ках. З’явившись у неоліті, він не втратив значення в житті
людини й сьогодні. Набір посуду, втілюючи естетичні смаки
людей, відображає етнографічні, а отже, й етнічні особливості
їх певних груп, племен, народів. Кераміку називають «прапо-
ром археологічної культури». Чимало етнокультурних спіль-
нот отримали свою назву за формою або характером орнамен-
тацій посуду («культура лійчастого посуду», «культура ма-
льованої кераміки», «культура шнурової кераміки»). Трива-
лий час посуд може зберігати свою традиційність. Керамічні
комплекси зазнають відчутних змін лише в період глобальних
суспільних криз та докорінних етнічних зрушень.
Керамічне виробництво розпочалося з виготовлення посуду
ручним способом, переважно жінками для своєї сім’ї. З поя-
вою гончарного круга та спеціалістів гончарів воно набуло ста-
тусу ремесла.
Найкращі художні зразки з лаковим покриттям поверхні
належать античній культурі. Ні до, ні після неї керамічне ви-
робництво вже не піднімалось до такого художнього рівня.
У І тис. н. е. у слов’ян існувало ручне виробництво глиняно-
го посуду. Існує припущення, що в Зарубинецькій культурі
з’являються майстри-керамісти, переважно жінки, які своїм
163
Мал. ЗО. Кам’яні ливарні форми для виготовлення кільцевих
ромбовидних, відеркоподібних підвісок, нашивок і петель-прикрас
(за Й. Винокуром)
164
Мал. 31. Кам’яні ливарні форми для виготовлення умбонів з двома
кільцями, кілець, кульок-нашивок і петель прикрас
(за Й. Винокуром)
165
посудом забезпечували потреби найближчих груп сусідніх
сімей. Вони вже почали використовувати поворотну підстав-
ку, що була зародком виробничо-керамічних вдосконалень.
Асортимент зарубинецької ліпної кераміки був досить різно-
манітним і досяг високого рівня. Основні форми - це горщики
для приготування їжі, корчаги для зберігання припасів, неве-
ликі чорнолощені горнятка, миски, кухлики і зрідка глеки сто-
лового призначення. Кухонний посуд грубий, з домішками
жорстви і шамоту в глині, а столовий виготовлений більш ста-
ранно, з дрібнішими домішками, гладкою, лискованою поверх-
нею.
Приблизно такого ж рівня ліпна кераміка виявлена на по-
селеннях Київської культури другої чверті І тис. н. е. і на
слов’янських пам’ятках раннього середньовіччя.
Інша картина спостерігається на території синхронної
Київській Черняхівської культури. На тих черняхівських по-
селеннях лісостепової зони України, що належали слов’янам,
ліпний посуд вживається лише для кухонних потреб. Для сто-
лових потреб використовується високоякісний гончарний по-
суд. Його виробництво з’являється на території України
близько середини І тис. до н. е. у грецьких містах Північного
Причорномор’я. У Закарпатську область гончарний посуд
приносять кельти. У перших століттях нашої ери у Верхньо-
му Подністров’ї виникає Липицька культура, носії якої ко-
ристувались гончарним посудом. У лісостеповій зоні на
слов’янських пам’ятках, що входили до складу Черняхівсь-
кої культури, гончарне виробництво приходить з римських
причорноморських та придунайських провінцій.
На території України в період Черняхівської культури
відомо близько 50 місцезнаходжень гончарних майстерень.
Гончар-майстер міг виробляти щоденно від ЗО до 80 посудин.
Гончарні горни різних розмірів являють собою цілковиті ана-
логії провінційно-римським і вміщали від 25 до 150 посудин.
Випалювали посуд у відновному режимі за мінімального дос-
тупу кисню, що надавало посудинам кольору від світло-сірого
до темного. Черняхівські гончарі виготовляли горщики та
піфоси — посудини для зберігання припасів, різноманітний
столовий посуд: миски, глечики, кухлі, келихи, триручні ва-
зи. Вони прикрашалися вигадливим орнаментом. Поширення
гончарного посуду в III—IV ст. набуло таких масштабів, що у
причорноморській зоні він витіснив ліпну кераміку.
У лісостеповій частині України, де жили слов’яни, поряд з
гончарним посудом на поселеннях ще зберігається традиційна
166
ліпна кухонна слов’янська кераміка, що сягає до 50 % усього
керамічного комплексу.
Черняхівська гончарна кераміка виготовлялася на ринок і
нерідко експортувалась у райони, віддалені від центрів її ви-
робництва, ліпний посуд виготовлявся для власних домашніх
потреб.
У середині І тис. н. е. відбуваються події загальноєвропей-
ського масштабу, які помітно знижують гончарне керамічне
виробництво. Основні причини — занепад Римської імперії та
Велике переселення народів, що призводить до варваризації
Європи.
В Україні гончарне виробництво не зникає зразу. У гунсь-
кий період (V ст. н. е.) на слов’янських поселеннях у невеликій
кількості (3-15 %) зустрічається сіроглиняний посуд, що
продовжує традиції Черняхівської культури. Сіроглиняна
гончарна кераміка в поєднанні з ліпним слов’янським посу-
дом виявлена нами в шести житлах V ст. на поселенні Празь-
ко-Корчацької культури в селі Рашкові на Буковині. Вона
відома і на ряді інших поселень цього часу на Дністрі та на
Дніпрі.
У комплексах слов’янських поселень УІ-УП ст. сіроглиняно-
го посуду вже немає. У цей період з VI до VIII ст., а в деяких ви-
падках до початку IX ст. слов’янське населення на території
України і Східної Європи знову користується лише ліпним посу-
дом.
Відродження гончарного ремесла на слов’янських теренах
Південно-Східної Європи починається лише в другій половині
VIII - на початку IX ст. Якщо порівняти керамічні вироби
цього періоду з посудом ПІ-ІУ ст., то неважко побачити, що
значно змінюються технологія, склад керамічної маси,
оформлення зовнішньої поверхні. Втрачається спосіб проло-
щення зовнішньої поверхні посуду, а також лощений сітчас-
тий орнамент на гладкій матовій поверхні, штампований ор-
намент та ін. Із давніх здобутків слов’янські майстри-гончарі
використовують лише хвилястий заглиблений орнамент. Він
став багатшим, нерідко покриває весь корпус посудини.
Крім гончарного посуду власного виробництва, лівобе-
режні групи слов’ян використовують гончарний високо-
якісний посуд своїх сусідів - хозаро-алано-болгарського насе-
лення Салтівської культури. Освоєння слов’янами гончарно-
го кола ще довго не витісняє ручного способу формовки посу-
дин. Ліпний посуд часто прикрашається по краю вінчика
пальцевими вдавленнями. Крім горщиків, виробляються
167
миски, цідилки з отворами для приготування сиру, ско-
ворідки з низьким бортиком. У Х-ХІ ст. виробництво гончар-
ного посуду помітно вдосконалюється та поступово витісняє
ліпну кераміку спочатку на городищах, а потім і на поселен-
нях.
Важливе місце у виробничій діяльності слов’ян займала
деревообробка. Поряд з глиною дерево - найдоступніший, при-
датний для виробництва матеріал. Дерево використовувалось
для будівництва житла і господарських споруд, укріплень,
для виготовлення деталей різноманітних знарядь праці,
зброї, меблів і побутових речей. Деревообробні інструменти
знайдені на поселеннях практично всіх археологічних куль-
тур, залишених слов’янами. На слов’янських поселеннях
Черняхівської культури виявлені сокири, тесла, струги, до-
лота, ложкоподібні свердла, а на поселенні ПІ-ІУ ст. у с. Бов-
шеві Івано-Франківської області та на городищі УІ-УП ст. у
с. Зимному на Волині - добре збережені різці від токарного верс-
тата. У Бовшеві знайдено і мергельне пряслице для веретена,
виточене на токарному верстаті. Токарний верстат, з’явив-
шись у ПІ-ІУ ст., більше не зникає з виробництва на території
слов’ян. Можливо, цим пояснюється і брак глиняного столо-
вого посуду в ранньому середньовіччі, який у той час був
замінений дерев’яним точеним, отже не зберігся, як інші ви-
роби з дерева.
На слов’янських пам’ятках І тис. н. е. виявлено чимало різних
предметів, виготовлених із кістки чи рогу тварин. Це про-
колки, голки, накладки луків, гребені та ін. Виробництво
більшості із цих речей здійснювалося в рамках домашнього
промислу. Виготовлення гребенів з художньо оформленими
орнаментованими спинками потребувало спеціальних умінь
та навичок. їх широке розповсюдження свідчить про те, що
більшість їх виготовлялась,на ринок. Віртуозності у виготов-
ленні гребенів досягли готські майстри.
Доступним матеріалом, хоч і нелегким для обробки, був
камінь.
Слов’яни використовували його для обкладання вогнищ, а з
IV ст. у тих регіонах Придністров’я, де поклади каменю заля-
гали неглибоко або виходили на поверхню, з нього почали
складати печі-кам!янки. У другій половині І тис. н. е. вони
поступово поширилися на все Правобережжя Дніпра, а також
під час Великого розселення слов’ян були занесені у Поду-
нав’я та на Ельбу. Нерідко печі-кам’янки існували поряд з
глиняними печами.
168
У перших століттях нашої ери з каменю виробляли зернотер-
ки і ступи, а з другої чверті в побут входять жорна. Жорнові ка-
мені виявлені на багатьох поселеннях і городищах як в культу-
рах раннього середньовіччя, так і на більш ранніх, їх виробляли
з різних порід каменю, а найбільше - з ефузивної туфоподібної
породи. Зокрема, таке виробництво відоме на Вінниччині.
М’який камінь, переважно мергель, широко використову-
вався для виготовлення ливарних форм, у яких відливали
прикраси з кольорових металів. Понад 60 таких форм знайде-
но на поселенні в Бернашівці на Дністрі (мал. ЗО, 31).
Із Середнім Подністров’ям пов’язані перші спроби
слов’янської кам’яної скульптури. На поселеннях Чер-
няхівської культури виявлені кам’яні ідоли із зображенням
поганських богів. Відомою чотиригранною скульптурою ран-
нього середньовіччя з каменю є так званий збруцький ідол -
Світовид, випадково знайдений у річці Збруч.
Такі види виробництва, як прядіння, ткацтво, обробка
шкіри та пошиття одягу і взуття в умовах натурального госпо-
дарства тривалий час залишалися домашніми промислами.
На слов’янських пам’ятках вони представлені багатьма пред-
метами (пряслиця до веретен, грузила для ткацького верстата,
деякі деталі одягу), які засвідчують ці види діяльності, не-
обхідної для життя.
Останнім часом установлено, що на багатьох слов’янських
поселеннях існували осередки по виправі шкіри та виробницт-
ву шкіряних виробів.
Запитання та завдання до дев’ятого розділу
1. Назвіть джерела, у яких найбільш повно розкриваються
процеси господарської діяльності давніх слов’ян.
2. Яке місце в господарстві давніх слов'ян займало землероб-
ство, скотарство, ремесла і промисли? Які археологічні
знахідки їх характеризують?
3. Коли на території України з’являється токарний верс-
тат? Якими знахідками він представлений?
Суспільний
розвиток
СЛОВ’ЯН
Ранній рід, пізній рід, лінідж, велика сім’я
Етнокультурний розвиток слов’янських племінних груп
значною мірою визначався їхнім соціальним розвитком. Утво-
рення держави тісно пов’язане з розвитком общини. Саме общи-
на стала зародком тих форм соціальної організації, які надалі
визначали специфіку та характер процесу державотворення.
Сучасна етнографія визначає дві фази в еволюції родової об-
щини. Община першої фази характеризується як ранньородо-
ва або родова комуна, побудована не на вертикальній (через
покоління), а на горизонтальній (у рамках одного покоління)
спорідненості, за принципом ланцюгового зв’язку: двоє людей
вважають себе братами, тому що є третя людина, яку кожний
з них вважає своїм братом. Усі члени роду вважають себе
сиблінгами (братами й сестрами), і символом їхньої кровної
спорідненості є тотем, який також вважається сиблінгом.
Друга фаза в розвитку общини пов’язується з появою пар-
ної сім’ї та визначається як пізньородова, або розвинуто-родо-
ва. Археологи співвідносять її з періодом мезоліту. Починаю-
чи з неоліту родова організація набуває сегментарного вигляду
- у ній з’являються ієрархічні щаблі зі своїми функціями.
Основними з них є рід і лінідж. При цьому рід об’єднує
унілінійну групу родичів, які ведуть своє походження від од-
ного предка і вважають символом своєї єдності одну і ту ж то-
темну істоту, але нездатні чітко продемонструвати свої генеа-
логічні зв’язки.
У свою чергу, лінідж - це прийняте в сучасній етногра-
фічній літературі визначення однолінійних споріднених
170
груп, в яких походження ведеться не від міфічного, а від ре-
ального предка, що може бути простежено і встановлено.
Таким чином, у лініджі, на відміну від роду, завжди реально
існують родинні зв’язки, тобто генеалогія.
Необхідність появи генеалогій пов’язана зі становленням
відтворюючого господарства.
Землеробство являє собою якісно інший спосіб виробництва
порівняно зі збиральництвом та мисливством і, відповідно, ви-
магає й якісно іншої організації виробників. Специфіка земле-
робських робіт зумовлює оптимальні розміри колективу, не-
обхідного для їх виконання, а також певну організацію діяль-
ності цього колективу, оскільки кінцевий результат цієї
діяльності - врожай - великою мірою залежить від зусиль
кожного члена колективу. У цій ситуації принцип зрівняльно-
го розподілу у своєму попередньому вигляді, як це було в часи
мисливства та збиральництва, не відповідав новим вимогам і
зазнав певної трансформації.
У пізньородових общинах землеробська продукція, як пра-
вило, вживалась усередині домогосподарств або окремих
сімей, у той час як мисливська або рибальська здобич роз-
поділялись поміж усіма общинниками. Отже, щодо першої,
таким чином, діяли нові норми, вироблені в умовах розвитку
відтворюючого господарства, а стосовно другої - давні тра-
диційні норми.
У цій ситуації роль родових стосунків зводиться лише до
формальної фіксації кола людей, пов’язаних відносинами
зрівняльного розподілу. Якщо раніше ці відносини охоплюва-
ли всіх родичів, то тепер вони зв’язують лише членів лініджу.
Оскільки розподіл відбувається усередині лініджу, то щодо
членів різних лініджів він виступає вже як розподіл за
працею. В компетенції роду залишається здійснення рівного
права всіх його членів на родову землю.
Оскільки всі, хто входив до різних лініджів, залишалися і
членами одного первісного роду, була потрібна нова форма
фіксації членів лініджу. Цією формою стали вертикальні ро-
динні зв’язки. Таким чином, усі члени лініджу залишаються
пов’язаними з іншими родичами горизонтальною спорідне-
ністю, але між собою, крім цього, їх пов’язує ще й вертикаль-
на генеалогія (діти - батьки - діди).
Таким чином, лінідж виявляє всю сукупність ознак, що
дають змогу розглядати його як осередок відокремленої влас-
ності.
171
Якщо узагальнити все сказане, можна зробити висновок,
що з виникненням відтворюючого господарства, яке потребу-
вало і якісно нової форми організації праці, рівень трудової
консолідації, а також мотивації до праці в ранньородовій об-
щині виявився недостатнім. Вихід із ситуації, що склалася,
було знайдено в диференціації відносин власності, що, у свою
чергу, зумовило диференціацію роду та общини на лініджі -
колективи, які стали носіями нових відносин власності. Але ці
нові відносини існували в рамках старої форми власності, че-
рез що члени різних лініджів, які були побудовані за новим -
родинним принципом, залишаються пов’язаними між собою
як у рамках колективу, так і поза ним, ще і за старим - родо-
вим принципом. Саме ці чинники зумовили таку структуру
пізньородової організації, коли на практиці зустрічаються її
дві основні ланки - рід (клан) і лінідж.
Сказане вище про лінідж цілком узгоджується з тим, що го-
вориться про велику сім’ю або домашню общину. Це невелика
група членів роду, що живуть разом і володіють правами на
землю та ведуть спільне господарство. Ця група - ядро вели-
косімейної общини, до якої приєднуються родичі за шлюбом.
Саме міра інтеграції родичів за шлюбом у спільне господар-
ство становить головну відмінність лініджу від великої сім’ї.
Це явище має дуже важливе значення, оскільки разом з вели-
кою сім’єю склалась і первісна сусідська община.
Спочатку становище родичів за шлюбом було двоїстим,
оскільки ці люди проживали на території одного лініджу, але
в коло зрівняльного розподілу входили в іншому - своєму
лініджі. Ця суперечність стала однією з причин появи, почи-
наючи з неоліту, поліродових общин, у земельний фонд яких
входили ділянки різних родів. За цих умов кожний із подруж-
жя обробляв землю, що належала його лініджу. Але така ситу-
ація, що існувала при матріархаті, не могла зберігатися довго,
оскільки вона суперечила завданням консолідації родинної
групи як єдиного господарського колективу. Кардинальним
виходом із неї став перехід до патріархату, а одним із пе-
рехідних етапів виступає авункулокальне поселення, яке оз-
начало, що діти жінки належали до роду матері й рано чи
пізно до нього поверталися, тоді як їхня мати залишалася в
сім’ї і роді чоловіка.
Таким чином, у складі кожного лініджу, за взаємно узго-
дженим принципом, на утриманні постійно знаходилася не-
працездатна частина членів іншого роду. Тобто по суті вони
172
включалися в коло розподілу усередині даного лініджу. Але
тим самим в це ж коло включалися й родичі за шлюбом, які
працювали у складі даного лініджу заради своїх дітей. Тобто
з’явилися найраніші форми великої сім’ї.
Залежно від кількості та статі дітей склад таких сімей був
різним, відповідно різними були і розміри ділянок землі, що
використовувалися. Користування нерівними наділами землі
могло закріплюватись за сім’ями в часі. Цьому сприяла й па-
нуюча ідеологія культу предків (це питання ми детально роз-
глянемо нижче). Оскільки, за переконанням первісної людини,
над земельними ділянками зберігався контроль з боку духів
їхніх попередніх власників, то й найкращі шанси у їх викорис-
танні мали нащадки останніх.
Отже, різні сімейні общини із покоління в покоління корис-
тувалися нерівними за розмірами ділянками землі, розпоря-
джатися якою міг тільки рід. Оскільки у складі кожної великої
сім’ї були діти, які належали до іншого роду, то забезпечення
такої сім’ї землею було вже актом не тільки внутріродових, а й
міжродових відносин. І ці відносини через наведені причини
об’єктивно не могли бути еквівалентними, як не був еквівалент-
ним і виробничий потенціал різних сімейних общин. Розв’я-
зання цієї суперечності також відбувалося у двох аспектах:
внутріродовому та міжродовому. При цьому існувало тверде
переконання членів роду в тому, що надлишковий продукт,
отриманий у результаті використання спільних родових ре-
сурсів, на відміну від необхідного продукту, повинен бути
рівномірно розподілений між усіма родичами.
У міжродових зв’язках ті ж функції виконував дарообмін,
при якому зростав престиж представників тих родів, подарун-
ки котрих були значнішими.
Конічний клан, протодержава-чіфдом
(вождівство)
У сучасній етнографії стало аксіомним розглядати станов-
лення систем лідерства і рангування в контексті процесу кла-
соутворення, на ранніх стадіях якого виникала протодержава-
чіфдом. Одним із найважливіших аспектів цього процесу було
становлення «конічного клану», етнографічно зафіксованого в
багатьох районах світу. Щоб зрозуміти суть цього процесу, ще
раз розглянемо коротко еволюцію роду.
173
Отже, на стадії ранньородової общини рід, що складався із
сиблінгів (родичів), являв собою горизонтальний ряд, який
утворювався, умовно кажучи, із точок - індивідуумів. Починаю-
чи з неоліту, відбувається сегментація первинного роду -
виникають генеалогічні групи - лініджі. З цього часу горизон-
тальний ряд первинного роду утворюють уже не точки, а вер-
тикальні лінії різної довжини. При цьому локалізовану части-
ну первинного роду (селище) репрезентує лінідж, тобто одна
або кілька таких ліній.
Етнографічні дослідження свідчать, що провідною тен-
денцією у процесі становлення конічного клану була сак-
ралізація найбільш успішного лідера (вождя), а надалі - і всіх
його генеалогічних родичів. У результаті цього виникала
нерівність різних родинних ліній, що утворювали тепер
«східці» зі строгою ієрархією ліній.
Уперше така соціальна організація, в якій відбувалося
постійне розмежування прямої та бічної родинних ліній, була
виявлена на о. Тікопія в Полінезії. Її назвали терміном «ре-
медж» - гілка, позначаючи подібність із генеалогічним дере-
вом. Це неекзогамна внутрішньо стратифікована однолінійна
генеалогічна група. Відстань від старшої лінії нащадків спіль-
ного предка служить критерієм стратифікації.
Таким чином, первинний рід уже не виступає як екзогамне
ціле, але це не виключає екзогамного характеру кожної із
його ліній окремо, тобто екзогамія роду перетворюється на
екзогамію лініджів.
Отже, кожну із ліній (лініджів), враховуючи їхню госпо-
дарську відокремленість, саму можна розглядати як рід, що
входить до конічного клану, який виник з первинного роду.
Якщо один або декілька таких родів-лініджів утворювали
селище, то їх ієрархія на практиці виглядала, як ієрархія
різних селищ і всередині кожного селища. Найкраще цей про-
цес вивчений на полінезійському матеріалі. У найбільш за-
гальних рисах проста полінезійська протодержава-чіфдом - це
територіально-адміністративне об’єднання групи сусідніх
ієрархічно структурованих общин на чолі з їхніми лідерами.
При цьому основний критерій ієрархії - міра наближення до
головної лінії розгалуженого конічного клану, який домінує в
даному кущовому об’єднанні общин. Цей принцип активно
функціонує вже на рівні общини: той, хто очолює провідну
кланову лінію, звичайно є і старійшиною, причому в рамках
внутрішньобщинної структури ранг, старшинство, навіть авто-
174
ритет у значній мірі визначаються ступенем лінійно-кланової
близькості до старійшини і представленої ним кланової лінії.
Для етапу великої сім’ї виділяються три типи общин:
мінімальні, медіальні і максимальні. Якщо мінімальну утво-
рює велика сім’я, то селище можна розглядати як общину
медіальну, а максимальну складають усі селища, де розселені
члени конічного клану, що утворюється. Слід підкреслити, що
вже медіальна община була самодостатньою економічно. Зна-
чить, максимальна виникала як реалізація прагнення до утво-
рення біологічно, а відповідно і соціально самодостатньої сис-
теми. Сукупність всіх цих ознак укладається в поняття
соціального організму.
Із усього сказаного можна зробити висновок, що в умовах,
коли родова земля, яка належить певній сукупності спорідне-
них родів, знаходиться в розпорядженні великих сімей, не-
еквівалентних за своїм виробничим потенціалом, економічно
відокремлених і розосереджених у різних селищах, виникає
об’єктивна необхідність у системі організації користування
цією землею і отриманою на ній надлишковою продукцією, на
яку претендують усі члени конічного клану. Саме як ре-
алізація цієї необхідності і з’являється протодержава-чіфдом.
Таким чином, якщо розглядати велику сім’ю як універ-
сальне явище в розвитку соціальної організації людства, то і
протодержава-чіфдом виступає в тій же якості. Чіфдом як
політична структура універсальна. Немає і ніколи не було та-
кої держави, яка у своєму поступальному розвитку від додер-
жавних форм не пройшла б через етап протодержави-чіфдому.
Вождівства у слов’ян______________________________
Описані вище закономірності розвитку первісного
суспільства мають універсальний характер. Але до останнього
часу дослідникам не вдавалося знайти сліди згаданих явищ в
археологічному матеріалі. Для цього необхідно було виявити
такі факти, які впевнено висвітлені на рівні суто археологічно-
го дослідження, були б також зафіксовані в писемних пам’ят-
ках та фольклорі. Ситуація змінилася з відкриттям системи
лінійних закономірностей.
Уперше їх було виявлено в результаті системного аналізу
повністю розкопаного слов’янського поселення Рашків І на
Дністрі, що належить до заключної фази Празько-Корчацької
175
та Райковецької культур. Тут було відкрито 80 жител, ЗО з
яких взаємно перекриваються. Чітка стратиграфія жител у
поєднанні з керамічними комплексами дала можливість
виділити на поселенні чотири будівельні горизонти (Баран,
2004, с. 6-46).
Усі житла поділяються на територіальні групи, що включа-
ють різночасові будівлі. Вивчення принципів взаєморозташу-
вання жител у групах засвідчило певні планувальні зако-
номірності (мал. 32).
Перша з них, названа системою діагональних прив’язок,
полягає в тому, що пізніші житла у більшості певним чином
планіграфічно пов’язані з ранішими. Вони орієнтовані так, що
лінія, проведена через кут, у якому розташована піч, і проти-
лежний по діагоналі кут, упирається в один із кутів ранішої
споруди. Тобто, при побудові нового житла розбивка цих двох
кутів провадилась за допомогою мотузки так, що вони були на
одній лінії з одним із кутів більш раннього житла — тим же
методом, яким при археологічних розкопках розбивають нові
квадрати. Таким способом на поселенні пов’язані 53 будівлі з
80. З них 35 належать до різних, але завжди послідовно вини-
каючих етапів (мал. 32).
Аналіз системи діагональних прив’язок, що пов’язували
пізніші житла з ранішими, дає підстави для висновку, що во-
на по суті фіксувала зв’язок між старшими й молодшими по-
коліннями - батьками й дітьми, тобто являє собою спосіб
фіксації прямої родинної лінії.
Цей висновок, поряд з розрахунками можливого терміну
існування слов’янської напівземлянки, надав можливість роз-
робити схему зміни поколінь відносно жител і два основні
варіанти заміни будівель. Зазначені розробки у поєднанні з ви-
явленими закономірностями в плануванні поселення Рашків І
лягли в основу планіграфічного аналізу та за допомогою архео-
магнітного датування дали можливість створити цілісну
шкалу мікрохронології житлових об’єктів поселення. У свою
чергу, мікрохронологія будівель виявила систему в інших
лінійних зв’язках, що охоплюють всі будівлі поселення, коли
на одній лінії виявляються кути або стіни кількох (але не мен-
ше трьох) одночасових або різночасових жител. їх розгляд у
вузьких хронологічних межах дав змогу зафіксувати постійне
повторення розташування груп жител у вигляді дуги, де всі
вони пов’язані лініями. Так була виявлена ще одна зако-
номірність, яка впливала на розташування будівель, її було
176
23
24
28
29
35
Група II
Група III
І
37/
39£
55354
56^55
62
12
48^47.
15
16 $
19 20
21
22
6
31
32
51 5
68
69
ІЙ63
Група IV
65
66
58
59
60
_61
Група V
з
О 80
Група VI
Група VII
Мал. 32. Рашків І. Групове розташування жител. Підсистема
діагональних прив’язок
т 5-309
177
названо системою лінійно пов’язаних дугоподібних структур
або лінійно-радіальною (мал. 33).
Перша з описаних закономірностей (система діагональних
прив’язок) шляхом певного взаєморозташування жител
фіксувала пряму родинну лінію, а друга, за тим самим прин-
ципом, - бічну лінію родинних зв’язків. Обидві разом вони яв-
ляють собою підсистеми - складові частини єдиної системи,
що зумовлювала розташування кожного житла щодо інших у
часі й просторі, визначаючи таку структуру забудови, яка бу-
ла по суті суворо фіксованою генеалогією. При цьому постійне
відтворення дугоподібних структур з трьох-шести жител,
мешканці яких були пов’язані лініями прямих та бічних
родинних зв’язків, вказує на те, що вони являли собою основ-
ну мікроструктуру суспільства - сім’ю. І це була так звана
велика сім’я.
Дугоподібні структури переплітаються між собою, злива-
ються, перетікають одна в одну, утворюючи одну нерозривну
тканину, складаючи неначе фігури візерунка на цій тканині
(мал. 33). При цьому кожна фігура має і самостійне значення,
але разом з тим втрачає сенс поза всім візерунком. Очевидно,
це порівняння більш-менш точно відображає становище вели-
кої сім’ї в рамках первісної сусідської общини, коли вона з од-
ного боку, безумовно, має важливе самостійне господарське
значення, але з іншого - тисячами ниток зв’язана з подібними
до себе, без яких її існування втрачає сенс.
Таким чином, лінійна система в цілому є свідченням
функціонування конічного клану, що є в основі тієї форми
соціальної організації, яку названо вождівством або протодер-
жавою-чіфдомом.
Система просторово-часової фіксації жител безпосередньо
пов’язана з домобудівною обрядністю. Зокрема, у житті
слов’ян надзвичайно важливу роль відігравали обряди,
пов’язані з житлом, що, передусім, зумовлювалось вірою в пе-
реселення душ та заступництво духів предків.
Про те, наскільки сильною була ця віра, свідчить широкий
спектр джерел і серед них численні свідчення, зібрані з історії
слов’янських народів, про ритуальні вбивства людей, покли-
каних просити в «іншому світі» у предків відвести біду - посу-
ху, бурю, неврожай або інше лихо. Під 1024 р. згаданий зви-
чай зафіксований в Іпатіївському літописі. Характерно, що, з
одного боку, ця обрядність тісно пов’язана з аграрними культа-
ми, а з іншого - з житловою сферою. Місцями відправлення
178
ашків І. Підсистема лінійно ув’язаних дугоподібних
структур у розташуванні жител
179
ритуалу в його розвинутій формі могли бути зернова яма, ко-
мора, погріб. У цьому зв’язку необхідно згадати про знахідку
чоловічого черепа в господарській ямі одного з жител на посе-
ленні Рашків ПІ, верхня дата якого - VII ст. н. е. Цей ритуал
пов’язується і з піччю, яка є одним із головних ритуальних
центрів житла, оскільки з нею асоціювався весь комплекс
уявлень про предків.
Враховуючи сказане, необхідно окреслити місце житла в
уявленнях слов’ян про світ.
Етнографія розглядає будинок як універсальну точку відра-
хунку в просторі, що ставить його в один ряд з такими об’єкта-
ми, як місто, храм, вівтар, котрим приписані суттєві власти-
вості світу і, перш за все, здатність визначати його центр.
Дуже важлива характеристика будинку як носія інфор-
мації, що активно сприяв формуванню уявлень про еталонні
зв’язки в системі світ-людина. Наскільки високим був
семіотичний статус будинку в стародавні часи, можна судити з
різноманітної обрядності, пов’язаної з багатьма аспектами
будівництва та функціонування житла. Будівельні обряди
відтворювали не тільки образ будинку, а й образ соціальної
групи (сім’ї), яка в ньому мешкала.
Цікаві звичаї пов’язані з вибором місця для нової споруди.
Як правило, конкретне місце визначалося з допомогою во-
рожіння. При цьому першим суттєвим моментом було марку-
вання кутів, тобто меж між будинком й оточуючим простором.
У цьому плані показове українське ворожіння, де просте-
жується ще й ієрархія кутів. Вибравши місце під хату, насипа-
ли у чотирьох кутах його невеликі купки жита в такому поряд-
ку: спершу насипали купку там, де буде святий кут хати,
потім там, де буде піч, далі - там, де сходяться причілкова і
глуха стіни, і, нарешті, у дверному куті.
Таким чином, у виборі місця для будівництва виражалася
ідея невідривності долі нового будинку від долі колективу. То-
му основною турботою цього колективу було включення дано-
го об’єкта в навколишній світ у суворій відповідності з діючою сис-
темою правил його освоєння.
Відповідно до цієї системи визначається й семіотика
внутрішнього простору житла. Найціннішою його частиною
вважався красний кут (покуття). Там знаходились ікони й
найбільш почесне місце в будинку. Красний кут був пов’язаний
з уявленнями про смерть предків і з поховальним обрядом. Своє
значення цей кут мав і в дохристиянські, язичницькі, часи.
180
Другим основним центром житла в ієрархії його внутрішньо-
го простору були піч і, відповідно, пічний кут.
У східнослов’янських народів етнографи виділяють чотири
типи планування будинку, які об’єднує одна спільна риса -
розташування переднього (красного) кута обов’язково по
діагоналі від печі.
Таким чином, орієнтуючи житло, людина тим самим
пов’язувала його зі своїми уявленнями про організацію світу,
«співвідносила» його з основними параметрами картини світу.
З цієї точки зору житло не просто будувалося: у міру його
будівництва, обживання воно обростало всіма необхідними
зв’язками з людиною, з одного боку, і зі всесвітом - з іншого.
Своєрідною віссю орієнтації житла якраз і була діагональ
красний кут - піч.
Отже, можна говорити про «діагональний» принцип ор-
ганізації житлового простору у слов’ян.
Обряд був одним із засобів збереження культурної традиції,
передача якої здійснювалася з допомогою певних культурних
моделей і зразків. Обряди, які супроводжували будівництво та
обживання житла, відіграли роль основних засобів передачі
традиційних схем освоєння світу.
Виявлена на археологічному матеріалі система просторово-
часової фіксації жител безпосередньо пов’язана з домо-
будівною обрядністю, а самі ці обряди, засновані на культі
предків, підтверджують існування у слов’ян у давнину того
типу соціальної організації, де надзвичайно важливе значення
мали родинні зв’язки. Саме такою соціальною організацією
було вождівство, в основі якого були генеалогічні лінії
конічного клану. У слов’ян фіксація генеалогічних зв’язків
відбувалась шляхом певного взаєморозташування жител, що
досягалось за допомогою вірьовки.
Сказане опосередковано підтверджує обряд, який викону-
вався в Білорусі при переході в новий будинок. При перших
входинах у новозбудований дім («піраходіни») через відкриті
двері туди кидається клубок ниток: тримаючись за нитку, чле-
ни родини входять у дім по старшинству.
Типологічно близькі аналогії цьому обряду можна знайти в
слов’янському фольклорі, у старих фразеологізмах «ходити по
верві» і «водити по верві», а також у відповідних виразах із де-
генерованих обрядів типу гри «вірьовочка», в якій той, хто во-
дить, шукає по вірьовці сховану річ.
181
Однак з вірьовкою пов’язана значно важливіша проблема,
оскільки слово «верв» має два значення: вірьовка, «саіепа»
(«ланцюг», «кайдани», «безперервний ряд») і верв, «сош-
шипе» («община»).
Вивчаючи етимологічні відповідності слову «верв» у
слов’янських мовах, лінгвісти дійшли висновку, що у кінцево-
му підсумку всі вони сходяться до індоєвропейського кореня
«цег», який найкраще відображений у литовському «уегіі»
(«нанизувати», «втягати нитку», «просмикувати») і латисько-
му «уегі».
Також було зроблено висновок щодо ідентичності форми
слів, які в слов’янських і балтійських мовах означають «ві-
рьовку», а в анатолійських: хетській і лувійській — «насіння»,
«потомство». Дослідники дійшли висновку, що всі ці значен-
ня можуть бути зведені до єдиного джерела. Наявність значен-
ня «община» як об’єднання людей за певним принципом у
слові «верв» і особливо слова типу «врвни», «врвник» із значен-
ням «член общини», «роду», «родич» дають змогу у межах
фактів слов’янських мов наблизитися до встановлення тотож-
ності: «родичі» - «покоління» - «потомство» та ін. Існує знач-
на кількість типологічних паралелей, у яких на матеріалі
слов’янських та інших мов індоєвропейського кола встанов-
люється семантичний зв’язок між позначенням «нитки»,
«вірьовки», «шнура», «ланцюга», з одного боку, і позначен-
ням «потомства» ~ з іншого.
Можна зробити висновок, що система лінійних зако-
номірностей, відкрита на археологічному матеріалі, відобра-
жає суттєві риси функціонування клітини соціального
організму, відомої в історії як община-верв, а сам термін
«верв» є однією із слов’янських назв для позначення кла-
нових зв’язків у рамках тієї форми суспільної організації,
котра в науковій літературі отримала назву «чіфдом», або
вождівство.
В Україні лінійні закономірності виявлені на пам’ятках За-
рубинецької культури, волино-подільської групи, північної
групи Черняхівської культури, Київської та Пеньківської
культур, а також на поселеннях Празько-Корчацької та Рай-
ковецької культур. Лінійні зв’язки фіксуються й на городищі
Новотроїцькому УПІ-ІХ ст., яке відноситься до Роменської
культури. Закономірності виявлені також при вивченні пла-
нування Східного городища УПІ-Х і ХП-ХПІ ст. біля хут. Мо-
настирка, де лінійно пов’язані практично всі житла.
182
Подальший аналіз планування поселень засвідчив, що
лінійні закономірності простежуються і на територіях роз-
селення західних слов’ян у Польщі, Словаччині, Чехії та
Німеччині. Саме на території Німеччини була розташована
найраніша пам’ятка, де виявлені лінійні закономірності. Це
поселення Перлеберг, яке відносять до південногерманської
культури полів поховань пізнього бронзового віку (початок
І тис. до н. е.).
Надалі ця система в більш чи менш вираженому вигляді
трапляється на багатьох поселеннях у Західній, Східній та
Північній Європі.
Якщо погодитися з дослідниками, які вважають культуру
полів поховань, до якої відносять і поселення Перлеберг, од-
ним із головних елементів, які становили основу кельтської
культури, то не виключено, що і до германців, і до слов’ян
лінійна система прийшла різними шляхами і в різний час, але
з одного й того ж джерела - від кельтів.
Залишається фактом, що лінійна система з’являється в
Україні вперше тільки на зарубинецьких пам’ятках, і саме ця
культура виявляє ознаки помітних латенських впливів.
Спроби виявити лінійні зв’язки на поселеннях і городищах
більш ранніх культур не дали позитивного результату. Однак
це зовсім не означає, що вождівство з’явилося на українській
території лише в слов’янський час.
Якщо виходити з того, що вождівство - це форма соціальної
організації, яка виникає разом з великою сім’єю, то вона з’яв-
ляється на території України ще в енеоліті. Інша справа, що
своєї фіксації у вигляді лінійної системи вождівства на цій
території набувають лише у венедо-слов’янських і ранньосе-
редньовічних культурах.
Таким чином, у момент своєї появи на історичній арені
слов’яни перебували на тому рівні розвитку, який характери-
зується як протодержава-чіфдом.
На думку дослідників, протодержава-чіфдом, на відміну від
попередніх форм суспільної організації, має централізовану
адміністрацію і суворо фіксовану спадкову наступність пра-
вителів та знаті. Для неї характерне поєднання знатності,
рангу, титулу і посади, причому в основі цього злиття був го-
ловний критерій конічного клану - ієрархічна нерівність
ліній.
Лідер чіфдому, як і його близькі, не тільки наділений владою
і мав право на привілейовані позиції у співволодінні об’єктами
183
власності колективу, а й легітимізував це своє право з допомо-
гою заступництва божеств.
Протодержава-чіфдом соціально стратифікована, має ієрар-
хічну адміністрацію, знайома з розподілом праці й обміном ді-
яльністю. Найважливішою функцією управителів є організа-
ція виробництва й централізована редистрибуція, хоча в певні
періоди на перший план виходить військова функція, яка в
будь-якому випадку може бути здійснена лише проти сусідів.
На відміну від держави, ця структура незнайома ще з ле-
галізованим примусом і насильством, як і взагалі з системою
кодифікованого закону, хоча і те, й інше поступово визріває в
її надрах.
Отже, розвиток політичної адміністрації (держави) за
відсутності або крайньої нерозвинутості приватної власності
був нормою.
Особливе значення цей висновок має для археологічних дослі-
джень. Ще недавно слов’янська община І тис. н. е. більшістю
вчених розглядалась як перехідна від великосімейної до власне
сусідської, в основі якої лежить приватна власність і мала сім’я.
Пошук археологічних критеріїв для виділення малої сім’ї -
носія приватної власності - став основною ідеєю більшості
праць з проблем слов’янської общини і, додамо, порогом спо-
тикання в суперечках про час появи державності на Русі.
Дослідники більш ранніх епох вважають, що майнове
відокремлення малих сімей - характерна ознака переходу до
сусідських форм общини - розпочалося ще в епоху бронзи у
II тис. до н. е. Таким чином склалася ситуація, коли різні й ду-
же віддалені одне від одного хронологічно суспільства на тери-
торії України, починаючи від трипільського і закінчуючи
слов’янським в епоху раннього середньовіччя, вчені розгляда-
ють на одному й тому ж стадіальному рівні - як переддень ут-
ворення держави.
Якщо ж виходити із теорії «вождівств», то більшість наяв-
них археологічних та історичних свідоцтв утворюють струнку,
логічну й несуперечливу схему. Саме в рамках дослідження
протодержави-чіфдому дослідники дійшли висновку, що еко-
номічно самостійна мала сім’я немислима поза державою, вона
виникає тільки в уже сформованій державі, і то не зразу.
Вождівства, як і інші, відомі історії соціальні інститути,
пройшли тривалий шлях розвитку від ранніх простих форм до
більш складних. На одній і тій же території вождівства вини-
кали, розвивалися, досягаючи найвищого розквіту, і розпада-
184
лися через різні несприятливі фактори безліч разів, перш ніж
виникала держава.
Наука ще має визначити всю сукупність умов, необхідних
для повної реалізації «зародку» державності, закладеного у
вождівстві. Значний хронологічний проміжок, що відділяє
перші власне слов’янські культури від виникнення Київської
держави, свідчить, який тривалий шлях розвитку потрібно бу-
ло пройти слов’янському суспільству, перш ніж воно досягло
рівня державності. На цей процес суттєво впливав і такий фак-
тор, як постійне пересування територією України кочівницьких
орд, а також інвазія германських племен у перших століттях
нашої ери.
У результаті всіх цих подій слов’яни на якийсь час опини-
лися під пануванням готів. Писемні джерела яскраво опису-
ють перипетії боротьби з ними. Однак у цій боротьбі зміцнюва-
лися й кристалізувалися структури слов’янських протодер-
жавних об’єднань, відбувався процес переростання простих
чіфдомів у складні. Свідчення Йордана про гото-слов’янські
війни IV ст. відображають структуру верхівки саме складного
чіфдому. Готський історик згадує вождя Божа, його синів і
70 старійшин - представників головної кланової лінії й менш
знатних. Якщо автор мав на увазі правителів простих
чіфдомів, то кількість старійшин свідчить про велике й потуж-
не протодержавне об’єднання слов’ян уже в IV ст., яким і
змальовуються анти, утім, як і склавини, на сторінках
візантійських джерел VI ст.
У зв’язку з цим варта уваги аналогія між антським союзом
IV ст. та «Славініями» VII ст. на території Балкан. Візантій-
ські джерела ІХ-Х ст., що розповідають про події VII-VIII ст.,
вживають цей термін тільки у множині й вказують на особли-
ву форму їхньої соціально-політичної організації. Оскільки
внутрішня структура Славіній у джерелах не розкривається,
учені зробили припущення, що на чолі кожної з них стояв
вождь зі спадковою вищою владою та підпорядковані йому
старійшини, частина з яких зберігала під своєю владою племе-
на, що входили до даного об’єднання.
Виходячи з результатів етнографічних та археологічних
досліджень, соціальну й політичну структуру Славіній можна
розглядати як типовий приклад чіфдому, осмислюючи в тому
ж контексті й значну кількість термінів, якими позначаються
у візантійських джерелах одні й ті ж представники слов’янсь-
кої чи аварської знаті. Цей факт пояснюється тією характер-
185
ною ознакою вождівства, що в одній особі можуть «поєднува-
тися» знатність, ранг, титул і посада.
Славінії на Балканах були результатом розселення там
слов’ян, що прийшли, як тепер загальновизнано, передусім з
території України. І ці утворення мали ту ж форму організації
й структуру, яка спочатку виникла на їхній прабатьківщині.
Сучасна наука розглядає війни і загарбування як одну із най-
важливіших функцій у процесі становлення складних чіфдо-
мів. Саме цей фактор зумовив активну участь слов’ян у «пере-
селенні народів». У У-УП ст. ареал слов’янських археологічних
культур значно розширюється. У другій половині VII ст. вони
вже відомі в усіх куточках Європи - від Греції та Балкан до бе-
регів Балтійського моря. Причому «державні» об’єднання
слов’ян у VII ст. виникають не тільки на півдні, а й у центрі
Європи. Одним із них була «держава» Само.
У світлі всіх цих фактів правомірно виникає запитання,
наскільки ті процеси, які генерували всі ці імпульси, проявля-
лися на самій території України.
У зв’язку з цим принципового значення набуває утворення
з приходом князів Рюриковичів слов’янського об’єднання
«Руська земля» в Середньому Подніпров’ї. Це класичний
приклад чіфдому, що надалі став державою. Цей висновок
підтверджує і «Повість минулих літ», де у розповіді про полян
і деревлян згадуються родові династії, які, на думку вчених,
виконували адміністративні функції. Це дуже точно відобра-
жає будову та функції конічного клану, що є в основі
вождівств, які стали складовими елементами «Руської землі».
Хронологія етапів розширення протодержавного об’єднан-
ня в Середньому Подністров’ї корелюється з даними літопису
про дулібів (інший слов’янський союз УІ-УП ст.), із якого
пізніше утворились волиняни, поляни, древляни і дреговичі.
З дулібами ототожнюються відомості арабського автора X ст.
Аль-Масуді про панування над іншими племенами племені во-
линян на чолі з царем.
Саме на Волині розташоване городище Зимно VI-VII ст. -
найбільш давній укріплений пункт в ареалі корчацької
кераміки. Вивчення речового інвентарю на цій пам’ятці дало
підстави для висновку, що городище являло собою адміні-
стративний чи політичний центр племені або племінного сою-
зу. На тих же підставах - зосередження ремесла, зброї,
престижних речей - кількість знахідок з металу в Зимному
приблизно дорівнює кількості металевих речей, знайдених на
186
всіх інших слов’янських поселеннях України того ж часу ра-
зом, городище Зимно можна розглядати як редистрибутивний
центр, а також осередок політичної адміністрації складного
вождівства.
Те ж саме можна сказати і про городище Пастирське, неза-
лежно від того, які клани - слов’янські чи степові, а може й
змішані, посідали там панівне становище. У будь-якому разі,
наявні відомості про антів, з територією яких ототожнюється
місце розташування вказаного городища, дають підстави вва-
жати, що вони брали активну участь у політичному житті цьо-
го вождівства.
Таким чином, усі наявні матеріали свідчать, що, починаючи
з VI ст., окремі вождівства у слов’ян сягають того рівня розвит-
ку, коли в них починається процес інституціоналізації адміні-
страції. Археологічно цей процес проявляється в появі горо-
дищ з ознаками престижного споживання.
Більш чітко характер вождівства у літописних племен
проглядається при вивченні писемних джерел.
Прикладом цього може бути опис слов’янської землі Ван-
тит, поданий у працях східних авторів ІХ-ХП ст. Тут знаходи-
мо яскравий і переконливий приклад складного вождівства.
Про це свідчить перш за все титулатура князя, якого назива-
ють «главою глав» - «князем князів». До того ж дослідження
філологів свідчать, що так міг іменуватися суверенний глава
племені, влада якого відрізнялася як від влади державця, так
і від влади старійшин.
У самому складному титулі «царя» явно відчувається і
складний характер його держави. Він - князь над князями
окремих племен, він - князь усього племінного союзу. Дуже
показовий і такий факт: називаючи цього царя «падишахом»,
джерело (Худуд ал-Алем) повідомляє, що «вони вважають
своїм обов’язком за релігією служіння падишаху».
Цей факт точно вписується в систему правління, характерну
для вождівств. Отримує своє пояснення і особиста участь князів
у збиранні полюддя, що широко практикувалося на Русі ще й у
X ст. Через відсутність у вождівствах легалізованого апарату
примусу для цього була необхідна сила харизматичного впливу
князя, що легітимувалася саме язичницьким світоглядом.
Таким чином, роботи східних авторів відображають заро-
дження феодальної ієрархії. Над князями окремих племен, які
у свою чергу панують над старійшинами родів, з’являється
вища влада - князь князів, глава глав. На момент появи фео-
187
дальних відносин ієрархія вже буде існувати, виростаючи із
надр племінного ладу.
Зі сказаного можна зробити висновок, що у феномені чіфдо-
му, з характерною для нього системою влади-власності, були
закладені принаймні два шляхи подальшого розвитку. Там, де
відбувалася диференціація влади і власності, виникали держави
європейського типу. Якщо ж влада-власність залишалася неди-
ференційованою, то після появи легалізованого апарату примусу
утворювались держави типу східних деспотій, де все, включаю-
чи й життя підлеглих, належало правителю.
Результати проведених досліджень доводять, що слов’ян-
ська культура своїми коренями тісно переплетена з давньо-
європейською культурою, є органічною частиною цієї куль-
тури, а тому не дивно, що розвиток слов’ян пішов першим
шляхом.
Слов’янська община-верв____________________________
Як було засвідчено вище, основні соціальні процеси, що ма-
ли визначальний вплив на появу державних інституцій, відбу-
валися на рівні вождівства (переважно складного) як соціаль-
ного організму, що складався з багатьох мінімальних та
медіальних общин. Мінімальна - великосімейна община була
основною господарською клітиною й одним з найтривкіших
інститутів пізньородового суспільства. На території України во-
на проіснувала десятки тисяч років у рамках багатьох етнічно
різних суспільств, створила економічну базу для появи держав-
ності у слов’ян і, як видно на прикладі общини-верві, у практич-
но незміненому вигляді увійшла в нові державні форми суспіль-
ного устрою.
Найповніше суттєві риси общини-верві розкриваються в
пам’ятках південнослов’янського права і, серед них, у Полиць-
кому Статуті.
Так, в одному хорватському судовому документі, що датується
1451 р., йдеться про судовий процес між вервними братами, які
судяться за виноградник.
Проблема розв’язується за допомогою вірьовки, яка сим-
волічно вказує шлях одному з братів від його хати до будинків
родичів, очевидно розташованих за лінійною системою. Таким
чином з’ясовуються їхні майнові права. На завершення проце-
су суд закликає завжди, дотримуючись закону, зберігати систе-
188
му фіксації родинних зв’язків, названих верв’ю, оскільки з
допомогою цієї системи легко можна встановити права сторін,
що ведуть тяжбу.
Цієї ж теми стосується і стаття 59а Полицького Статуту, у
різних варіантах якої слово «верв» виступає синонімом терміна
«право».
У статті визначаються правила розподілу лісу чи пасовиська
поміж мешканців села. При цьому пропонується ділити ліс
тільки за правильною верв’ю, коли верв протягнута від батьків-
ського подвір’я з будинком. Тобто у згаданій статті дається опис
все того ж способу встановлення або підтвердження майнових
прав членів верві, коли для визначення лінії спадковості не-
обхідно протягнути вірьовку від будинку найстаріших членів
верві до будинків представників молодших поколінь.
Отже, Полицький Статут вагомо свідчить на користь того, що
верв являє собою, передусім, систему правил функціонування со-
ціального організму або його структур, засновану на фіксації ро-
динно-генетичних зв’язків за територіальним принципом, як це
було простежено на поселенні в Рашкові (мал. 32, 33). Саме тому
в Полицькій общині небажання визнавати родинні зв’язки вва-
жалося злочином, каралося позбавленням майна на користь
інших родичів. У Київській Русі існування верві археологічно
простежується до XII ст., тобто ще довго після виникнення
держави. А на прикладі Полицької общини ми бачимо, що
норми старого права доживають до XV ст.
Таким чином, нова методика досліджень дає змогу зробити
важливі висновки про шляхи та форми розвитку общини й
становлення державності у слов’янських народів у контексті
європейського та світового цивілізаційного процесу.
Запитання та завдання до десятого розділу
1. Визначте основні закономірності соціального розвитку
давніх слов’ян. Вкажіть функції роду та лініджу.
2. Наскільки діагональні прив’язки та дугоподібні струк-
тури жител на давньослов'янських поселеннях фіксують
родинні зв’язки членів сільської общини?
3. На якому етапі соціального розвитку давніх слов’ян з’явля-
ються зародки державної організації, відомої під назвою чіфдо-
му, або вождівства? Розкажіть про походження назви
слов’янської общини-верві.
ПІДСУМКИ
Вивчення археологічних пам’яток рубежу та І тис. н. е. на те-
риторії України, а також суміжних регіонів, і їхнє порівняння з
писемними лінгвістичними та антропологічними джерелами
відкривають усю складність етнокультурних процесів на території
Південно-Східної та Центральної Європи, особливо в першій по-
ловині І тис. н. е. З одного боку, простежується безперервна засе-
леність та поступовий розвиток матеріальної культури автохтон-
ного слов’янського населення, з другого - наявність культурних
компонентів, привнесених ззовні іраномовним, фракійським,
германським, балтським, тюркським населенням. Складні, не
позбавлені драматизму взаємосплетіння економічних, політич-
них та культурних інтересів різноетнічних груп, поступова
асиміляція або витіснення місцевим слов’янським населенням
прийшлого - одна з важливих закономірностей історичного роз-
витку Південно-Східної Європи у середині І тис. н. е.
Можна вважати доведеним, що корінні місцеві мешканці
лісостепової зони України, починаючи з рубежу І тис. н. е., ко-
ли античні автори згадують венедів-слов’ян на схід від Вісли,
пережили всі інвазії і ніколи не були повністю витіснені з
місць свого проживання або знищені. Переселенські рухи гер-
манців з північного заходу і зустрічні їм потоки сарматів з
південного сходу та фракійців з півдня лише змінювали
політичну обстановку, приводили в рух місцеві племена, зу-
мовлюючи локальні переміщення та перегрупування, порушу-
вали стабільність слов’янських суспільних структур, привно-
сили свої, нові елементи в їхню матеріальну культуру, зміщу-
вали напрями економічних і політичних зв’язків.
Деякі дослідники припускали, що лісостепова частина Ук-
раїни після відходу готів наприкінці IV ст. н. е. до появи тут
населення, представленого ранньосередньовічними слов’ян-
ськими пам’ятками, протягом ста років була незаселеною. Ця
вигадана версія відривала старожитності ранньосередньо-
вічних слов’ян від давніших культур українського Лісостепу,
позбавляючи їх місцевих підоснов. Так підводилася база під
концепцію, згідно з якою слов’яни з’явилися тут дуже пізно,
190
лише у VI ст., з північних поліських регіонів, а до цього тут
жили германці та інші неслов’янські племена.
Проте така картина виявилася далекою від об’єктивної істи-
ни. На межі Лісу та Лісостепу слов’янські старожитності
виділяються принаймні з рубежу ер. Чужі вторгнення і навіть
утворення у IV ст. готської напівдержави Германаріха, про що
йшлося в оповіді про Черняхівську культуру, не припинили
їхнього еволюційного розвитку. У результаті вони трансформу-
ються у ранньосередньовічні слов’янські культури склавинів та
антів. Ця територіальна смуга позначається наявністю числен-
них слов’янських гідронімів і топонімів. Писемні джерела
перших століть нашої ери також не суперечать тому, що
слов’яни-венеди жили на Віслі та на схід від неї. Звідси випли-
ває, що цей регіон входить до зони формування тих племінних
груп венедів, які в середині І тис. н. е. вже самовизначаються як
історичні слов’яни. Саме у цій смузі, яка тягнеться від верхів’їв
Сейму та Псла до верхів’їв Дністра та Західного Бугу, розміщені
всі визначальні пам’ятки давніх слов’ян.
Цілком можливо, що в ранні періоди (II—І тис. до н. е.) пра-
слов’янські групи займали і деякі інші регіони Середньої та
Східної Європи, переміщуючись на просторах межиріччя
Дніпра та Одри.
У світлі останніх досягнень слов’янської археології є всі
підстави вважати, що підоснови слов’янських ранньосередньо-
вічних культур - Колочинської, Празько-Корчацької, Пень-
ківської та Дзєдзіцької - становлять місцеві слов’янські старо-
житності першої половини І тис. н. е. Київська культура пере-
ростає в Колочинську, а якісь незначні її елементи спостеріга-
ються в пеньківських старожитностях, в основі яких були
лівобережні черняхівські пам’ятки типу Хлопкова. Ще якась
частина населення Київської культури в процесі розселення
слов’ян у Верхнє Поволжя стає одним із компонентів
Іменьківської групи пам’яток. Слов’янські групи правобереж-
ного населення, які входили до складу носіїв черняхівських
старожитностей, стають одними з основних творців Празько-
Корчацької культури, а слов’янський - пшеворський - компо-
нент у ранньому середньовіччі дає дзєдзіцьку групу пам’яток,
хоч і не без впливу південних празько-корчацьких сусідів.
Уточнюючи межі території слов’янських етнічних груп на-
передодні Великого розселення слов’ян, необхідно зазначити,
що вони уже в V ст. н. е. займали широку порубіжну смугу
Лісу та Лісостепу Південно-Східної. Європи, ядром якої була
191
сучасна територія України (табл. 10). Крім того, на території
Середньої та Північної Польщі у VI ст. сформувалася власна
окрема група слов’янських пам’яток, які відрізняються від
своїх східних слов’янських сусідів і мають свої власні витоки.
Усе це є незаперечним свідченням того, що територіально-
культурний поділ слов’янського світу на венедів, склавинів та
антів розпочався з першої половини І тис. н. е. Із цих регіонів у
УІ-УП ст. і розпочалося Велике розселення слов’ян на
північний схід - у Подвіння, на Поволжя та південь у Поду-
нав’я і на Балкани. Воно зумовило їхній поділ на основні
групи, які у своєму подальшому розвитку стають основою фор-
мування сучасних слов’янських народів. Ця історична зако-
номірність однаковою мірою стосується всіх слов’ян - півден-
них, західних і східних. Інтеграція слов’янських різнопле-
мінних переселенців з місцевим населенням на нових землях,
поступове поглинення ними чужих, також різноетнічних,
субстратів привели до зародження нових слов’янських етносів
як на Балканах і в Подунав’ї, так і на Двіні, і на Волзі (табл. 16).
Слов’янські племена, що залишились на корінній території,
а це - український Лісостеп, а також Лівобережне Повіслення
(Середня Польща), набули щодо тих племінних слов’янських
груп, які переселилися в нові регіони, своїх культурно-мовних
статусів і також стали окремими етномовними одиницями, що
започаткували основу формування українського та польського
народів. Разом з тим, слід відзначити, що пам’ятки Празько-
Корчацької культури у Подунав’ї лежать в основі старожитно-
стей предків словаків, морав’ян і чехів. Тобто вони засвід-
чують, що у УІ-УП ст. предки українців, словаків, морав’ян і
чехів мали одну і ту ж археологічну культуру.
Не існує джерельного підтвердження існування в Середньо-
му Подніпров’ї до другої половини IX ст. племінного утворен-
ня слов’янських русів, а тим паче - «Руського каганату», які
нібито поглинули всі східнослов’янські племена, згадані Літо-
писом, і створили єдину східнослов’янську етнічну спільноту.
Поляни отримали свою нову назву «руси» лише з приходом до
Києва варягів-русів. Тому фраза з Літопису «...поляне еже
ньгни зовомая русь» ніколи не означала, що назва «поляни» -
це одвічний синонім назви «русь».
В історичній літературі до сьогодні деякі дослідники
нерідко перекручують зміст найважливіших сторінок чи
абзаців Літопису, викидаючи неугодні їм слова або частини
речень, що стосуються походження назви «Русь». Наприклад,
цитата із Літопису, де сказано, що назва «Русь», привнесена
192
варягами, звучить так: «Асловеньский язьік (літописець розу-
міє народ. - Авт.) и Рускьій одно єсть, от варяг бо прозваїпася
Русью. Аще и поляне звахуся, но словеньская речь бе. Полями
(полянами. - Авт.) же прозвани бьіша, зане в поли седяху, а
язмк Словеньски един» (ПВЛ, с. 14).
У праці одного з українських істориків, якому неодмінно
хочеться довести існування давньоруської народності, частина
цитованого нами речення: «От варяги бо прозваїпася Русью»
викинуті. Це цілком змінює зміст сказаного літописцем, авто-
ритетом якого прикривається автор (Котляр, 1998, с. 389).
Епоха після Великого слов’янського розселення (УШ-Х ст.)
характеризується перегрупуванням слов’янських племен на
території України; тоді відбулося поширення певної частини пра-
вобережного населення на Лівобережжя. Ці нові утворення, на
відміну від попередніх (У-УП ст.), які представляли на цій
території лише два великі слов’янські об’єднання - склавинів
та антів (відповідно Празько-Корчацька та Пеньківська культу-
ри), включають уже тринадцять різних племінних груп, відо-
мих за літописними даними. Ці групи об’єднувалися у великі
союзи-княжіння, створюючи передумови для виникнення
східнослов’янської державності. Після розгрому аварами дуліб-
ського об’єднання, в яке входили всі правобережні літописні
племена, основною рушійною силою стають поляни. Вони зай-
мають ключове місце у відносинах з хозарами, яким придніп-
ровські слов’яни якийсь час платили данину, а потім - з норма-
нами, яких впустили до Києва. З приходом останніх навколо
Києва формується східнослов’янська держава - Київська Русь.
Основою утворення Київської держави була південна група
східнослов’янських племен - предків українського народу, со-
ціально-економічний розвиток яких був вищим порівняно з
іншими східнослов’янськими племінними групами.
Норманська династія князів Рюриковичів, запрошена
слов’яно-угро-фінським об’єднанням Поволжя, уже в другому
поколінні перебирається на Дніпро і об’єднує північну при-
балтійську і південну причорноморську торговельно-еко-
номічні зони в одну державу - Київську Русь. Слов’янізую-
чись, вона в Х-ХІ ст. переважно силою поширює свою владу на
всі східнослов’янські племінні групи, піднімаючи таким чи-
ном державотворчі процеси на вищий надплемінний рівень. За
Володимира Святославича та Ярослава Мудрого Київська Русь
досягає рівня територіально-політичного та правового ор-
ганізму з ознаками федералізму. У літературі цю державно-
політичну ситуацію нерідко трактують як етнічну єдність, що
193
веде до утворення давньоруської народності. Однак це тільки
підміна понять, що не відображає об’єктивних реалій. Менше
ніж за сто років на величезних просторах від Вісли до Волги і
від Чорного до Балтійського моря за наявності непрохідних
природних бар’єрів і браку комунікацій, за існування різних
торговельно-економічних орієнтацій південної та північної
частин Русі місцеві етномовні й культурні відмінності різних
східнослов’янських племінних груп не були знівельовані.
Вони залишилися та найзначнішою мірою спричинили розпад
Київської Русі.
Розпад Київської держави розпочався вже після смерті
Ярослава Мудрого. Новоутворені князівства, незважаючи на
династичні зв’язки, в міжудільних війнах захищали та обсто-
ювали свої вотчини. Вони поступово згрупувалися навколо
певних культурно-економічних центрів (Полоцьк на Двіні,
Владимир-на-Клязьмі, Київ та Галич у Дніпро-Дністровсько-
му межиріччі), що в географічному відношенні накладаються
на колишні племінні землі. Тут найбільше збереглися свої ет-
номовні та етнокультурні традиції, витоки яких сягають ран-
нього середньовіччя. Вони і стають рушійними силами тих
процесів, що започаткували утворення трьох східнослов’янсь-
ких народів - українського, білоруського та російського. їхні
витоки сягають доби Великого переселення народів.
Виникнення етноніма «Україна» також сягає ранньосередньо-
вічного періоду, коли на інтегрованій склавино-антській основі
утворюється єдина дніпро-дністровська етномовна група східно-
слов’янських племен. Залишаючись назавжди слов’янами в ро-
зумінні свого походження від слов’янської сім’ї народів, а з
кінця IX ст. - слов’янами-русами за приналежністю до Києво-
Руської держави, вони з метою самоідентифікації поступово
відновлюють назву дніпровських племен антів («окраїнних»),
яка згодом набирає територіального та етнополітичного значен-
ня і трансформується в назви «Україна», «український народ».
Пройшовши низку стадій свого становлення та територіального
поширення у ХІХ-ХХ ст., назва «Україна» утверджується оста-
точно як етнонім окремого слов’янського народу, заміняючи
старі назви «Русь», «Мала Русь», «Червона Русь», що в пізньому
середньовіччі вирізняли його серед інших слов’янських народів,
зокрема східнослов’янських, з кореневими назвами «Русь»
(«Білорусь», «Велика Русь»). Сьогодні ця назва визначає суве-
ренну європейську державу - Україну - та її народ.
Колочинська культура Іменьківська культура Дзєдзіцька культура Празько- Корчацька культура Пеньківська культура
Тушемля- Банцерів- щина Довгі кургани, Сопки та ін. Венеди Склавини Анти
Київська культура Пшеворська культура (слов’янська частина) Черняхівська культура (слов’янська частина)
Пам’ятки типу Бовшева, Черепина, Теремців Пам’ятки типу Хлопкова, Боромлі
"абл. 16. Схема взаємозв’язків археологічних культур доби Великого
розселення слов’ян. Ці взаємозв’язки лежать у підоснові
зародження слов’янських народів
195
СПИСОК СКОРОЧЕНЬ
АИМ АИНУ АЛЮР АП АС АСГЗ - Археолигические исследования в Молдавии - Археологические исследования на У крайнє - Археологическая летопись Южной России - Археологічні пам’ятки - Археологический сьезд - Археологический сборник Государственного Зрмитажа
вди ЗРАО ИАК КСИА МДАПВ - Вестник древней истории - Записки Русского археологического общества - Известия Археологической комиссии - Краткие сообщения Института археологии АН СССР - Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття та Волині
МИА ПВЛ СА САИ СЗ УАН РА 8А - Материальї и исследования по археологии СССР - Повесть временньїх лет - Советская археологии - Свод археологических источников - Советская зтнография - Українська академія наук - Ратіаіку агсііео1о£Іске - Зіоуепзка Агсйеоіо^іа
196
Література
Абашина Н.С., Обломский А.М., Терпиловский Р.В.
К вопросу о раннеславянских алементах культури на черняхов-
ских памятниках Среднего Поднепровья // Российская археоло-
гия. — № 4. — М., 1999.
Амброз А.К. Кочевнические древности Восточной Европьі и
Средней Азии У-УПІ вв. // Степи Евразии в зпоху средневековья.
-М., 1981.
Андроник М. Археологические исследования поселення Поли-
решть V в. н. з., уезд Сучава // Древнейшие общества землевла-
дельцев и скотоводов Северного Причерноморья Ув. дон.з.-Ув.
н. з. - К., 1991.
Антонович В.Б. Монографии по истории Западной й Юго-За-
падной России. - К., 1985.
Артамонов М.И. История хазар. - М., 1962.
Артамонов М.И. Болгарские культури Северного и Западного
Причерноморья // Доклади Географического общества СССР. -
Ленинград, 1970.
Артамонов М.И. Первьіе страницьі русской истории в археоло-
гическом освещении // Археология. - 1990. - № 3.
Ауліх В.В. Зимнівське городище. - К., 1972.
Бантьіш-Каменский Д. История Малой России. - М., 1822.
Баран В.Д. Славяне в середино І тьіс. н. з. // Проблеми зтноге-
неза славян. - К., 1978.
Баран В.Д. Ранні слов’яни між Дністром і Прип’яттю. -
К., 1972.
Баран В.Д. Черняхівська культура. - К., 1981.
Баран В.Д. Пражская культура Поднестровья (по материалам
поселений у с. Рашкова). - К., 1988.
Баран В.Д., Козак Д.Н., Терпиловський Р.В. Походження
слов’ян. - К., 1991.
Баран В.Д., Баран Я.В. Походження українського народу. -
К., 2002.
Баран В.Д. Давні слов’яни. - К., 1998.
Баран Я.В. Слов’янська община (за матеріалами поселення
Рашків І). Автореф. дис. канд. істор. наук. - К., 1992.
Баран Я.В. Слов’янська община. - К. - Чернівці, 2004.
Барсов Н.П. Очерки русской исторической географии //
География Начальной (Несторовской) летописи. - Варшава,
1885.
197
Беляшевский Н. Поля погребальних урн // АЛЮР. -
К., 1904.
Березовец Д.Т. Археологические памятники летописньїх севе-
рян // КСИА. - 1953. - Вьш. 3. - С. 25-26.
Березовец Д.Т. Поселение уличей на Тясмине // МИА. - 1963.
- № 108.
Березовец Д.Т. Слов’яни і племена салтівської культури //
Археологія. - 1965. - Т. XIX.
Березовец Д.Т. Могильники уличів в долині р. Тясмину //
Слов’яноруські старожитності. - К., 1969. - С. 58-71.
Брайчевський М.Ю. Коли і як виник Київ. - К., 1963.
Брайчевський М.Ю. Біля джерел слов’янської державності. -
К., 1964.
Брайчевський М.Ю. Походження Русі. - К., 1968.
Булкин В.А., Дубов И.В., Лебедев Г.С. Археологические па-
мятники Древней Руси ІХ-ХІ вв. - Ленинград, 1978.
Вакуленко Л.В., Приходнюк О.М. Славянские поселення
1 тис. н. з. в с. Сокол на Среднем Днестре. - К., 1984.
Винокур Й.С. Слов’янські ювеліри Подністров’я. - Кам’янець-
Подільський, 1997.
Гавритухин И.О., Обломский А.М. Гапоновский клад // РА. -
1995. - № 4.
Гамченко С.С. Раскопки в бассейне р. Случи // Трудьі XI АС. -
М., 1896. - Т. І.
Геррманн Й. Кц22І, Гогзсіегеп, Ьіисіі, Еуєзііі. К вопросу об ис-
торических и зтнографических основах Баварского Географа //
Древности славян и Руси. - М., 1988.
Геродот. - К., 1993.
Гончаров В.К. Райковецкое городище. - К., 1950.
Гороховский Е.Л. Хронология ювелирньїх изделий первой по-
ловини І тьіс. н. з. Лесостепного Поднепровья и Южного Побужья.
Автореф. дис. канд. истор. наук. - К., 1988.
Горюнов Е.А. Ранние зтапьі истории славян Днепровского Ле-
вобережья. - Л., 1981.
Горюнова В.М. О раннекруговой керамике на северо-западе
Руси // Северная Русь и ее соседи в зпоху раннего средневековья.
- Ленинград, 1982.
Греков Б.Д. Борьба Руси за создание своего государства. - М.,
1945.
Греков Б.Д. Киевская Русь. - М., 1953.
Грушевський М. Історія України-Руси. - Львів, 1904.
Гуслистьій К.Г. Вопросьі истории Украиньї и зтнического раз-
вития украинского народа. - К., 1987.
Даниленко В.М. Пізньозарубинецькі пам’ятки Київського ти-
пу // Археологія. - 1976. - № 19.
198
Державин Н.С. Славяне в древности. - М., 1946.
Ипатиевская летопись. - М., 1962.
Йордан. О происхождении и деяниях гетов «Сіеііса». -
М., 1960.
Килиевич С.Р. Детинец Києва первой половинні ІХ-ХШ вв. -
К., 1982.
Ключевский М.А. Курс русской истории. - М., 1987. - Ч. 1.
Кобьічев В.П. В поисках прародинм славян. - М., 1973.
Козак Д.Н., Терпиловський Р.В. Культурний процес на Ук-
раїні в першій половині І тис. н. е. // Археологія. - № 56. - К.,
1986.
Козак Д.Н. Пшеворская культура и вольїно-подольская груп-
па // Зтнокультурная карта территории УССР в І тьіс. н. з. - К.,
1985.
Козак Д.Н. Етнокультурна історія Волині І ст. до н. е. -
IV ст. н. е. - К., 1991.
Константин Багрянородньїй. Об управлений империей. - М.,
1991.
Костомаров Н.Н. Исторические монографии и исследования. -
Спб., 1872. -Т. 1.
Котляр М.Ф. Киевская Русь в исторических судьбах восточ-
ньіх славян // Древнерусское государство и славяне. - Минск,
1983.
Котляр М.Ф. Древнерусская государственность. - Спб., 1998.
Кримський А. Українська мова, звідкіля вона взялася і як роз-
вивалася // Історія української мови. - К., 1996.
Кухаренко Ю.В. Средневековьіе памятники Полесья // САИ. -
1961. -Вьш. ЕІ-57.
Липкинг Ю.А. Могильник третьей четверги І ТЬІС. Н. 3.
в Курском Посеймье // Раннесредневековьіе восточнославянские
древности. - М.-Л., 1974.
Літопис Руський (За Іпатіївським списком). - К., 1989.
Лебедев Г.С. Северньїе славянские племена (к постановке воп-
роса о связях внутри славянского мира) // Новое в археологии се-
веро-запада СССР. - Л., 1985.
Ляпушкин И.И. О датировке городищ роменско-боршевской
культурні // СА. - IX. - 1947.
Ляпушкин И.И. Городище Новотроицкое. - М.-Л. - 1958.
Ляпушкин И.И. Днепровское лесостепное Левобережье в епо-
ху железа // МИА. - 1961. - № 104.
Мавродин В.В. Основньїе етапні исторического развития рус-
ского народа // Вопросьі истории. - 1950. - № 4.
Макаренко Н.О. Отчет об археологических исследованиях в
Полтавской губернии // ИАК. - 1907. - Вьш. 22.
199
Макаренко Н.О. Городище Монастирище // Наук, збірн. істор.
секції УАН. - 1925. - Вип. 29.
Максимов Е.В. Среднее Поднепровье на рубеже нашей зрьі. -
К., 1972.
Максимов Е.В., Петрашенко В.А. Славянские памятники в
с. Монастьірек на Среднем Днепре. - К., 1988.
Максимович М.А. Собрание сочинений. Т. III. - К., 1880.
Маркевич М. История Малороссии. - М., 1842.
Матвеева Г.И. Жильїе и хозяйственньїе постройки Старо-
Майнского городища // Археологические исследования в По-
волжье. - Самара, 1993.
Махно Е.В. Памятники черняховской культурні на территории
УССР // МИА. - № 82. - М., 1960.
Мишулин А.В. Древние славяне в отрьівках греко-римских и
византийских писателей по VII в. н. з. // ВДИ. - № 1. - М., 1941.
Москаленко А.Н. Городище Титчиха. - Воронеж, 1965.
Назаренко А.В. Немецкие латиноязьічньїе источники ІХ-ХІ
вв. Текстьі, переводьі, комментарии. - М., 1993.
Насонов А.Н. Русская земля и образование территории древне-
русского государства. - М., 1961.
Некрасова А.Н. К вопросу о начальном зтапе распространения
черняховских древностей в Днепровском Левобережье // Охорона і
дослідження пам’яток археології Полтавщини. - Полтава, 1990.
Нидерле Л. Славянские древности. - М., 1956.
Обломский А.М. Зтнические процессьі на водоразделе Днепра
и Дона в 1-У вв. н. з. - Москва-Суми, 1991. - С. 135-147.
Пачкова С.П. Господарство східнослов’янських племен на
рубежі н. е. - К., 1974.
Пачкова С.П. Культура Поенешти-Лукашевка // Зтнокуль-
турная карта территории Украинской ССР в І тьіс. н. з. -
К., 1985.
Пастернак Я. Ранні слов’яни в історичних, археологічних та
лінгвістичних дослідженнях. — Нью-Йорк-Париж-Мюнхен, 1975.
Повесть временньїх лет. - Ч. І. - М., 1950.
Петрашенко В.О. Формування культури типу Луки Райко-
вецької у Середньому Подніпров’ї // Етнокультурні процеси в
Південно-Східній Європі в І тис. н. е. - Київ-Львів. - 1999.
Петренко В.Г. Культура племен Правобережного Среднего
Поднепровья в УІІ-ІУ в. до н. з. // МИА. - № 96. - М., 1961.
Петренко В.Г. Правобережне Среднего Поднепровья в V-
III вв. до н. з. // САИ. - Вьш. Д 1-4, М., 1967.
Петров В.П. Стецовка, поселение третьей четверти І тьіс. н. з. (по
материалам раскопок 1966-1968 гг. в Потясминье) // МИА. -
1963. - № 108.
200
Петров В.П. Етногенез слов’ян. - К., 1972.
Півторак Г. Коли ж виникла українська мова. - К., 1996.
Поболь Л.Д. Основньїе итоги изучения памятников позднего
атапа зарубинецкой культури в Белоруссии // Древности Бело-
руссии. - Минск, 1966.
Приходнюк О.М. Слов’яни на Поділлі УІ-УП ст. - К., 1975.
Приходнюк О.М. Археологічні пам’ятки Середнього Подні-
пров’я у УІ-ІХ ст. н. е. - К., 1980.
Приходнюк О.М. Пеньковская культура // Зтнокультурная
карта территории УССР в І тьіс. н. з. - К., 1985.
Приходнюк О.М. Антьі и пеньковская культура // Древние
славяне и Киевская Русь. - К., 1989.
Приходнюк О.М. Степове населення України та Східні
слов’яни (друга половина І тис. н. е.). Київ-Чернівці, 2001.
Приходнюк О.М., Падин В.А., Тихонов Н.Г. Трубчевский клад
антского времени // Материальї І тьіс. н. з. по археологии и исто-
рии Украиньї и Венгрии. - К., 1996.
Пріцак О. Походження Русі. - К., 1997.
Прокопий из Кессарии. Война с готами. - М., 1950.
Рафалович И.А. Славяне УІ-ІХ вв. в Молдавии. - Кишинев,
1972.
Развитие зтнического самосознания славянских народов в зпо-
ху раннего средневековья. - М., 1982.
Рьібаков Б.А. Ремесло Древней Руси. - М., 1948.
Рьібаков Б.А. Древние русьі // СА - 1953. - № 17.
Рьібаков Б. А. Язичество древних славян. - М., 1981.
Рьібаков Б.А. Древняя Русь й русские княжества ХІІ-ХШ ст. -
М„ 1982.
Русанівський В. Давньоруська мова: міф чи реальність? //
Історія української мови. - К., 1996.
Русанова И.П. Славянские древности УІ-УП вв. - М., 1976.
Русанова И.П., Тимощук Б.А. Кодьін - славянское поселение
У-УІП ст. на р. Прут. - М., 1984.
Русанова И.П. Компонентні пшеворской культурні // Трудні V
международного конгресса славянской археологии. - К., 1988.
Свод древнейших писнменнніх известий о славянах. - Т. І. -
М., 1991.
Свод древнейших писнменнніх известий о славянах. - Т. II. -
М., 1993.
Сєдов В.В. Происхождение и ранняя история славян. - М.,
1979.
Сєдов В.В. Славяне в древности. - М., 1994.
Сєдов В.В. Славяне в раннем средневековне. - М., 1996.
201
Сєдов В.В. Древнерусская народность. - М., 1999.
Сьімонович З.А. Городище Колочин І на Гомельщине // МИА.
- 1963. - № 108.
Славяне Юго-Восточной Европьі в предгосударственньїй пери-
од. -К., 1990.
Смаль-Стоцький С. Розвиток поглядів про сім’ю слов’янських
мов: Хрестоматія. - К., 1996.
Смаль-Стоцький С. Генеза української мови та її передісторич-
ний розвиток // Енциклопедія українознавства: Загальна части-
на. (Перевидання в Україні. - К., 1994).
Сміленко А.Т. Слов’яни та їх сусіди в степовому Подніпров’ї
(П-ХП ст.). -К., 1975.
Смиленко А.Т., Юренко С.П. Восточньїе славяне в УПІ-ІХ
вв. // Славяне Юго-Восточной Европьі в предгосударственньїй
период. - К., 1990.
Смішко М.Ю. Доба полів поховань в західних областях УРСР
// Археологія. - Т. 2. - К., 1948.
Смішко М.Ю. Карпатські кургани першої половини І тис. н. е.
-К., 1960.
Соловьев С.М. История России с древнейших времен. - Т. І. -
М., 1988.
Спицьін А.А. Древности антов // Сб. Отд. русского язьїка и
словесности АН СССР. - М., 1928.
Старостин Н.Н. Именьковский могильник // Культурні Вос-
точной Европьі в І тьіс. н. з. - Куйбьішев, 1986.
Стрижак О. Нова наукова концепція про окремі шляхи похо-
дження українського та російського народів і їхніх мов // Народ-
на творчість та етнографія. - К., 1998, № 5-6.
Стрижак О.С. Етнонімія Птолемеєвої Сарматії. - К., 1991.
Сухобоков О.В. Дніпровське Лівобережжя у УПІ-ХПІ ст. - К.,
1992.
Сухобоков О.В., Юренко С.П. Зтнокультурньїе процессьі на
территории Левобережной Украиньї в І тьіс. н. з. // Проблемні зт-
ногенеза славян. - К., 1978.
Терпиловский Р.В. Колочинская культура. Зтнокультурная
карта. - К., 1985.
Терпиловський Р.В. Слов’яни Подніпров’я у першій половині
І тис. н. е. Автореф. дис. ... докт. істор. наук. - К., 1994.
Терпиловский Р.В., Абашина Н.С. Памятники киевской куль-
турні. - К., 1992.
Тимощук Б.О. Слов’яни Північної Буковини У-ІХ ст. - К.,
1976.
202
Тимощук Б.А. Восточние славяне. От общини к городам. - М.,
1995.
Тимощук Б.А., Русанова И.П., Михайлина Л.П. Итоги изуче-
ния славянских памятников Северной Буковини У-Х ст. // СА. -
1981.-№2.
Тихомиров М.Н. Древнерусские города. - М., 1956.
Тойнбі А. Дж. Дослідження історії. Том І (скорочена Д.Ч. Сом-
мервілем версія томів І-VI). - К., Основи, 1995.
Толочко П.П. Історична топографія стародавнього Києва. -
К., 1972.
Толочко П.П. Древний Киев. - К., 1983.
Толочко П.П. Киевская Русь. - К., 1987.
Толочко П.П. Київська Русь. - К., 1990.
Толочко П.П. Походження назви «Україна» // Матеріали до
української етнології. - К., 1995. - Вип. І (4).
Толочко П.П. Етнічні процеси в часи Київської Русі // Етнічна
історія давньої України. - К., 2000.
Топоров В.И., Трубачев О.Н. Лингвистический анализ гидро-
нимов Верхнего Поднепровья. - М., 1962.
Третьяков П.Н. У истоков древнерусской народности. - Л.,
1970.
Третьяков П.Н. Финно-угрьі, балти и славяне на Днепре и
Волге. — М.—Л., 1966.
Трубачев О.Н. Зтногенез и культура древнейших славян. - М.,
1991.
Трубачев О.Н. К истории Руси (Наблюдения лингвиста). - М.,
1993.
Федоров Г.Б. Население Прутско-Днестровского междуречья в
І тис. н. з. // МИА. - 1960. - № 83.
Филин Ф.П. Образование язика восточннх славян. - М.-Л.,
1962.
Филин Ф.П. Происхождение русского, украинского и белорус-
ского язнков. - Л., 1972.
Хавлюк П.И. Раннеславянские поселення в бассейне Южного
Буга // Раннесредневековне восточнославянские древности. -
М.-Л., 1974.
Халиков А.Х. К вопросу об зтносе именьковских племен // Па-
мятники первобнтной зпохи Волго-Камья. - Казань, 1988.
Хвойка В.В. Поля погребений в Среднем Поднепровье //
ЗРАО. - 1901. - Т. XII. - Вип. 1/2.
Шафонский А. Черниговского наместничества топографичес-
кое описание. - К., 1851.
203
Шахматов А.А. Очерки древнейшаго періода исторіи русскаго
язьїка. - СПб, 1915.
Шахматов А.А. Краткий очерк истории малорусского (украин-
ского) язьїка // Украинский народ в его прошлом и настоящем. -
Петроград, 1916.
Шахматов А.А. Древнейшие судьбьі русского племени. - Пет-
роград, 1919.
Шевельов Ю. Чому общерусский язьік, а не вібчоруська мова.
З проблем східнослов’янської глотогонії // Історія української
мови. - К., 1996.
Шелухин С. Україна - назва нашої землі. - Прага, 1926.
Щукин М.Б. Семь миров древней Европьі и проблема зтноге-
неза славян // Славянский етногенез и зтническая история. -
Л., 1989.
Юренко С.П. Днепровское Лесостепное Левобережье в VII-VIII вв.
— Автореф. дис. ... канд. истор. наук. — К., 1983.
Яковенко Н. Нарис історії України з найдавніших часів до
кінця XVIII ст. - К., 1997.
Вагап V. Епізіеїшп^ ипсі АизЬгеііип^ сіег Ггйіізіаугізскеп
Киііигеп // 8іагІ£агс1-О1с1епЬиг£ еіп зІаугізсИеп Неггзскегзііг без
ГгйИеп МіИеіаІіегз іп Озіїїоізіеіп. - Мешпйпзіег, 1991.
Віаіекоуа П. Моує усазпозіоуепзке паіегу г іикогарасіпеїіо
Віоуепзка // 8А. — 1962. — X—1.
Вогкоузкі І. Віагозіоуапзка кегашіка ує Вігесіпі Еигоре. 8іи<1іе
к росаікаш зіоуапзке киііиг. — Ргака, 1940.
Висііпзкі-Кгіска V. Віоуепзке озісіїепіе па Веуего-уускосіпііп
Віоуепзки // 8Ь. - IX, 1-2. - 1961.
Сктіеіеугзкі 3., Загсігеугзкі К., Козіггеугзкі 3. Ргасігіеіе Роізкі,
ІУгосІауг 1965.
Сосіїоугзкі К. X Ьасіап пасі га^асіпіепіеш гогрггезіггепіепіа
зіоугіап уг У-УП уг. п.е. - Кгакоуг, 1979.
Сгоекгке С. Ггйкгеіі сіез Озізіауепіишз. - Пагшзіасіі, 1992.
Насіасгек К. Киііига сіоггесга Ппіезіги уг еросе сезагзіуга ггуш-
зкіе^о // Маіегіаіу йгскеоіо^ісгпе, апігороіо£Ісгпе, еіпо^гаїісгпе.
- Кгакоуг, 1912. - Т.І.
Непзеі АУ. Зкдсі рггузгіі зіоусіапіе. - АУгосІауг, 1984.
Неггшапп 3. Піе Віаугеп іп Пеиізскіапсі. - Вегііп, 1985.
Козіггеугзкі 3. УЧеІкороізка уг сгазаск рггесПйзіогусгпуск. -
Рогпап, 1914.
Кгй£ег В. Пеззаи - Мозі&каи. - Вегііп, 1967.
Кигпаіоугзка X. Віоугіапзгсгугпа Роїисіпіоуга. - УГгосІауг,
АУагзгауга, Кгакбу/, Скіапзк 1977.
ЬаЬисіа С. Ега^шепіу Згіеіоу/ Біоу/іапзсгугпу ХасИосІпіе]. - Рогпап,
1960.
204
ЬеИг-БрІау/іпзкі 3. О роскосігепіи і Ргао]сгугпіе зіоууіап. - Рогпап,
1946.
Еоу/тіагізкі Н. Росг^ікі Роїзкі. Т. - II. ХУагзгаїуа, 1964.
Міесіегіе Ь. Зіоуапзке зіагогуїпозіі. - Ргака, 1924.
Рагсгеу/зкі М. Каізіагзга Гага киїіигу у/сгезпозіоу/іапзкіеі \у Роїзсе. -
Кгакбіу, 1988.
Реігоуісі Е. Торопітісе зіауе (Тезі ре іегііогіиЕКериЬІісіі Рориіаге
Потале. І Торопітісе ргезепііпсі Н ргоуепі <ііп О. // Котапозіауіса. Уоі. IV,
Висиге§1і, 1960. - Р. 41-61.
Ріеіпегоуа І. Вгегпо. Уезпісе ргупіск Зіоуапи V зеуегогарабпіск
СесНасИ. - Ргака, 1975.
Роггегіпзкі А. Хазіесіїепіе Ротогга гасіїосіте^о уу VI-VII уу. уу
зууієііє (Іокусксгазоуууск у/упікбу/ Ьасіап агсЬеоІодіспусЬ // Зіауіа
АпНЧиа. - 1975. - Т.ХХІІ.
Вогууасіоуузкі 4. І^гук роїзкі. - АУагзгаууа, 1915.
КозІаПпзкі 4. О ріегууокпуск зіеЗгіЬаск і ^озроЗагзІууіе зіоу/іап уу
рггесіїїізкогусгпуск сгазаск. Вргаууогсіапіе-Акасіетіі ІЗтіе^іпозсі
1908. -Т. 13.
§аГагік Р. 81оуапзке зіагогійюзіі. - Ргака, 1837.
Вскиїсіі Е. Віє зіауізске Кегатік іп Мек1епЬиг£. - Вегііп, 1956.
8ігиуе К.-ЛУ. 2иг Еіпо^епезе сіег 81аууеп // 8кагі&аг(1-
О1сіепЬиг£. -№итйп8іег, 1991.
Згутапзкі 8ге1і§і росі Ріоскіет па росгсрки \усге8пе§о згесіпіоууіесга.
- ІУагзгаууа, 1967.
ТаскепЬег& К. 2и сіеп АУапсіегип^еп сіег Озк^егтапеп //
Маппиз, 22 Ьеіргі&, 1930.
ТеігаїЗ. К окагсе рбгсіпе гітзкусії зісПізк «21ескоУ8кекоТури» //
Асіа Мигеі Могаууіае. - 1989. - Т. ЬХХІУ.
Теосіог В. Тегііогіиі езк Сагракіо іп геасигііе У-ХІ е. п. - Заві,
1978.
Тутіепіескі К. Росг^ікі рапяруа Роїап // Ргге§1^<1 ківкогусгпу. -
1959.-Т. 50.
ІИоІрк З. 2ит 8іап<1 сіег Вівкиввіоп ит <1іе ІЗгкеітаі; сіег 81ауеп
// Веіїга&е 2иг МатепГогвскип^ № 7.-14. - 1979.
Уазтег М. Віє ІЛігкеітаІ; сіег 81ауеп // ОзіЗеиісИе УоІзкзЬаЗеп. -
Вгезіаи, 1926.
ІУегпег 3. біаууізске Вй§е1ГіЬе1п без 7 Закгкипсіегкз // Кеіпезке
Гезкз-скгіГіе. - Меіпг, 1950.
ІУегпег 3. Меиез гиг Гга£е сіег зіаууізскеп ВйдеІГіЬеІп аиз зйсіозіеи-
гореізскеп Ьапсіегп // Сіегіпапіа. Всі. 38, НеП 1-2, 1960.
2азіегоуа В. Ауагі а зіоуапе // Угпік а росаіку зіоуапи. - 1958.
- Т. II.
2етап Е. Меізкагзі 81оуапзкі озісіїепі Сесії // РА. - 1976. - N 1.
2етап Е. К ргоЬІетаНсе сазпозіоуапзке киїіиг^ уу бігесіпі Еигоре
// РА. - 1979. - ЬХХ.
ЗМІСТ
Вступ.............................................З
І. Перші писемні звістки про слов’ян..............15
II. Слов’яни на рубежі та в
першій половині І тисячоліття н. е.
за археологічними матеріалами....................23
Зарубинецька культура............................24
Черняхівська культура............................ЗО
Київська культура................................44
Пам’ятки типу Етулії ............................46
III. Археологічні джерела
до вивчення слов’ян V—VII століть ...............51
Празько-Корчацька культура склавинів.............51
Пеньківська культура антів.......................65
Колочинська культура .............................73
Іменьківська культура ............................75
Дзєдзіцька культура...............................76
Від венедів до історичних слов’ян ................78
IV. Велике розселення слов’ян ....................84
V. Слов’яни на території
України у VIII—X століттях........................90
Райковецька культура..............................91
Волинцівська культура.............................97
Роменська культура................................102
VI. Археологічні культури і слов’янські племінні
об’єднання в І тисячолітті н. е...................105
206
VII. Утворення Києво-Руської держави та
етнокультурні процеси.............................119
VIII. Біля джерел українського народу............143
IX. Питання економічного розвитку
східних слов’ян у додержавний період .............152
Землеробство та скотарство........................152
Ремесла...........................................158
X. Суспільний розвиток слов’ян ..................170
Ранній рід, пізній рід, лінідж, велика сім’я .....170
Конічний клан, протодержава-чіфдом (вождівство)...173
Вождівства у слов’ян..............................175
Слов’янська община-верв...........................188
Підсумки..........................................190
Список скорочень..................................196
Література ...................................... 197
Наукове видання
БАРАН Володимир Данилович
БАРАН Ярослав Володимирович
Історичні витоки
українського народу
Головний редактор Олександр Удод
Завідуючий історичною редакцією Анатолій Чердаклі
Редактор Валентина Мурзіна
Головний художник Павло Машков
Макет та художнє оформлення Юлії Ясінської
Технічний редактор Валентина Олійник
Коректор Лариса Леуська
Комп’ютерна верстка Олега Богдана, Миколи Рудика
Здано на виробництво та підписано до друку 11.08.2005 р.
Формат 60x84/16- Папір офсетний. Гарнітура Шкільна.
Друк офсетний. Умови, друк. арк. 12,09.
Умови, фарбо-відб. 12,09. Обл.-вид. арк. 12,5.
Вид. № 403. Наклад 1000 прим.
Зам. 5-309.
Видавництво «Генеза»,
04212, м. Київ-212, вул. Тимошенка, 2-л.
Свідоцтво про державну реєстрацію
серія ДК № 25 від 31.03.2000 р.
Віддруковано з готових позитивів на
ЗАТ «Білоцерківська книжкова фабрика»,
09117, м. Біла Церква, вул. Л. Курбаса, 4.
Свідоцтво про державну реєстрацію
серія ДК № 567 від 14.08.2001 р.