9 і. 2
НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО ІМЕНИ ШЕВЧЕНКА
ПРАЦІ КОМІСІЇ ШЕВЧЕНКОЗНАВСТВА
ВИПУСК II.
9/83
ІЛЬКО БОРЩАК
ШЕВЧЕНКО У ФРАНЦІЇ
НАРИС ІЗ ІСТОРІЇ ФРАНЦУЗЬКО-УКРАЇНСЬКИХ ВЗАЄМИН
ЕНЕ ВОК8СНАК
8ЕУСЕКК0 ЕN ЕВАМСЕ
У ЛЬВОВІ

9183 укі/і
НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО ІМЕНИ ШЕВЧЕНКА
ПРАЦІ КОМІСІЇ ШЕВЧЕНКОЗНАВСТВА
ВИПУСК II.
ІЛЬКО БОРЩАК
ШЕВЧЕНКО У ФРАНЦІЇ
НАРИС ІЗ ІСТОРІЇ ФРАНЦУЗЬКО-УКРАЇНСЬКИХ ВЗАЄМИН
ЕЬІЕ ВОК5СНАК
8ЕУСЕЖ0 ЕК ЕКАМСЕ
У ЛЬВОВІ
З ДРУКАРНІ НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ІМЕНІ! ШЕВЧЕНКА
— Анатоль Леруа-
Барон Адольф д’ Аврі Авріля на українське уривків із Шевченка, н „Кеуие йез Веих Мої Рамбо, Сюллі-Прюдом.	ль. Його зносини з Вол. Тсрлецьким. — Погляд питання. Подорож його по Україні. — Переклад — Еміль Дюран. Заходи для появи його розвідки ісіез". — Турґєнєв, Едмоп Абу, Марселен Бертельо, Текст статті Дюрана. — Рецензія в Доитпаї <іез ВеЬаІз" і в „Тетрз".
Перша згадка про Шевченка на французькій території на-
лежить не французові, а полякові: є то анонімний допис із Ки-
ївщини про відомий арешт Шевченка в 1859 році й появився
він в еміграційному виданню „Ргхе^іцсі Кгесгу РоїзкісЬ"1). У 1868
році з’явився в Парижі перший журнал, присвячений націо-
нальностям Европи, за редакцією Антуана В ер’є (Уеггіег,
1832—1889), відомого за своїх часів французького етнографа-').
У цьому журналі є вельми коротка згадка про „українського
поета Шевченка, що тішиться великою славою у своїй країні"
(с. 149). На цей рік і на наступний припадають голосні виступи
в українській справі Казимира Д еля мара (1797—1870),3) але
’) Кок 1861. Рагух \у Пгикаті Ь. Магііпеі, Ргху иіісу Мі&поп, 2. Про
цей допис гл. „Збірник Ленінградського при УАН Товариства" за ред.
акад. В. Перетца. 1928. Першою взагалі, на нашу думку, згадкою про
Шевченка в Західній Европі була рецензія на „Гайдамаки", що з’явилася
в 1843 році у ,Да1ігЬйсЬег Ніг зіауізсйе Ьііегаїиг, Кинзі ип<1 ХУіззепзсІїаїІ",
Віпсіег. 8‘. На 81 стор. цього видання читаємо: „Оіс Наі<іатакеп. СІегІісЬі
уоп Т. 5сЬе«схепко РІгЬз Зусхеу. 8". 131 3. Ііп кІеіп-гиззізсЬеп ріаіекі §е-
хсЬгіеЬеп, иеісЬег Ьеі уіеіеп ЗсЬгіГиіеІІегп ііптег теїіг Апкіапк Нпсіеі. ОосЬ
ізі уогііегеїкіез еіпез <іег шепізег хеіиіщепеп Ргойикіе; сіенп Ніс Уегзе зіпсі
игеІсЬе зісЬ <1іе ЬізЬегігеп ОісЬіиіщеп ипсі ЕгхаИІип^еп іп сіісзег Мипгіагі уот-
ІеіІЬаН аизхеісЬпсіеп. Вег Уегїаззет зсЬеіпі Иіет зсіпеп егзіеп АизНіщ ксууііяі
хи ііаЬеі:; На ег зопзі ипЬекаппі." Пор. також „Сазоріз йезкеію Мизеа"
1845. Ш, .=03.
) Вез Наііопаїііез. Рпуие сіЬпозгаріїіцие. Тоше Ргегаіег, Мотсі еі селіте
сіє ГЕиторе. 8", р. 314. Ті „кн цей том і вийшов.
я) Член законодатного корпуса й начальний редактор впливової за
він ані разу не згадує про Шевченка. Делямар, хоч і знав дещо
про Шевченка, а не згадав свідомо, під впливом славнозвісного
Духінського, якого Делямар був сліпим іноді учнем і який в пев-
ній мірі інспірував українські виступи Делямара. Духінський не
любив Шевченка й цим, на нашу думку, пояснюється відсут-
ність навіть імени поета у виступах Делямара.
16 жовтня 1857 р. Шевченко обурювався у свому щоден-
нику „підлостями Ее ІЧогсі"'*), ледви гадаючи, що якраз оця офі-
ціозна газета5) тепло згадає 14 травня 1870 р. „поезію та пісні
визначного поета з київської України Шевченка, що саме не-
давно помер"11). Три роки пізніше, в 1873 р., зустрічаємо два
визначні французькі голоси про Шевченка. Перший — то голос
Анатоля Леруа-Больє (1842—1912), відомого французького
професора й публіциста, що саме тоді розпочав друкувати свої
часів Другої Імперії газети „Ба Раігіе", Деламар був близький до Наполе-
оне ПІ, в 1855—1856 рр. вів енергійну пресову кампанію за активну допо-
могу народам, що їх гнітила Росія, між якими відмічав і Україну. У 1868 р.
з'явилася його брошура „ЕІп ріигіеі роиг ип зіп§иііег, еі Іе Рапзіауізте езі
уегпетепі сЬаггез сіє 1а деїепзе сій Вид&еІ, еі А М. М. Іез дериісз <1и Согрз
Ье^ізіаіії, раг С. Иеіатаггс, МетЬге сіє 1а Соттіззіоп Сепігаїе сіє Іа Зосіеіе
сіє 8-ео£гарЬіе сіє Рагіз еі де Іа Зосіеіе дез есопотізіез", Рагіз, Е. Оепіи, 8',
менту; в ній протестував против того, що, починаючи з 1840 р., в в „Сої-
І.^е де Ггапсе” єдина катедра „слов’янської мови й літератури", чим тво-
риться фікція існування єдиної слов’янської мови. В дійсності є кілька
слов'янських мов і це дає нагоду Дслямарові відрізняти українців від
” '	”	його ж брошура „Біп Реиріе Еигорееп де
сіапі ипе геіогте сіапз Гепзеіхпетепі де ГЬізіоіге", Рагіз, Атуоі, 8", р. 24.
(Цей „забутий нарід"— українці). Про ці виступи в новіші часи див. ТИ.
ЗауісЬепко. „Ее дгоіі де ГОкгаіпе", Рагіз, 1918, 16", р. 8; І. Борщак. „Ідея
соборної України в Европі"... с. 22—24; М. ]егеті]ееу. „Ба циезііопе исгаіпа
аІГероса деі Кізогуітепіо ііаііапо" [„Б’ Еигора Огіепіаіе", Кота, 1928, IX—X].
Виступи Делямара, за новими даними, обговоримо в іншому місці, але
іоигапз". Рагіз, Р. Кііпскзісск, 1864, 8', р. БХУПІ, 186; „Іпігодисііоп А ГеіЬпо-
Іогіе сіез реиріез гап^ез аи потЬге сіез Зіауез" раг М. ОисЬіпзкі („Виїїеііп
сіє 1а Зосіеіе д'АпігороІогіе, і. II, 2е зегіе, аугіІ-]иі11еі 1867]. Оці дві праці
були перед Делямаром, коли писав свої брошури.
*) Стр. 116 Академічного видання.
') „Ее Могсі. ]оигпа! чиоіідіеп", закордонний орган російського Уряду,
що почав виходити 21 червня 1855 р. у Брюселі, бо тоді була кримська
с) Стаття називалася „Без КиїЬепз еп Саіісіе". 
Люі Леже
(Із збірки І. Боріцака).
5
вражіння з Росії, з яких зложилася пізніше клясична праця
„Ь’Етріге без Тзагз". Обговорюючи українське питання, Леруа-
Больє твердить, що „поета Шевченка запідозрили в намірі пере-
творити Малоросію в державу, незалежну одночасно від Росії
й від Польщі"’). Чотири роки опісля він же в тому ж журналі
„Кєупє сіез Оеих Мопсіез"8) назвав Шевченка: „національним
генієм, найбільш богатим генієм і, може, найбільш Граціозним".
Той же 1873 рік побачив першу українознавчу статтю Луі
Л еже (1844—1923), основника французької наукової славістики,
пізніше професора славістики в Сорбоні, СоПе^е Не Ргапсе,
Школі східніх мов, Військовій Академій. Леже сам — це ціла
сторінка в історії французько-українських взаємин; ми нераз
ще з ним будемо зустрічатися тут, але виключно в зв’язку
з Шевченком"). Перша ця українознавча стаття Леже з’явилася
23 серпня 1873 р. в „Кеуие сгіїіцие сі'Ьізіоіге еі Не Іійбгаіиге"11'),
як рецензія на славетне видання Драгоманова „Моуітепіо Іейе-
гагіо Риіепо", що вийшло у флорентійському місячнику „Кіуізіа
Еигореа"11). Леже знаходить, що „двох сторінок, присвячених
Шевченкові замало, а міжтим Шевченко — це цікава постать,
якої варт було б дати рельєф." Леже, видно, вже тоді слідив за
тим, що писано про Шевченка, бо звертає увагу Драгоманова
на прогалину в його праці — на студію про Шевченка в че-
ському журналі „Оєубіа" (1872 рік, А- 9, 11).
У 1875 році вийшла голосна на свій час праця: „Історія
сучасної літератури в Росії"11). Автор її Келестин Кур’єр
(1843—1907), французький славіст, жив довго на Україні, де мав
’) „Ье роеіе ЗсЬєусЬєпісо а еіе зоирсоппе Де зоп^ег А егі^ег Іа Реіііе
Киззіе еп паііоп еваїешепі іпдерепсіапіе сіє 1а Киззіе еі сіє 1а Роїогпе" [,,Ке-
уие сіез Оеих Мопсіез", 15 ЗетріетЬге 1873).
“) 1 лютого 1877, стр. 714.
’) Про відношення Леже до України гл. наше „Україна в творах Луі
Леже" [„Життя й Революція", Київ, 1929, II, стр. 178—186]. Там же й наші
особисті спомини про Леже. Стаття ця була зреферована проф. Рене Мар-
телем у паризькому журналі „Ье Мопсіе 81ауе“ (1929, XI, 317—320) під на-
звою „Цп Ьотша^-е икгаіпіеп а 1а тетоіге сіє Ьоиіз Ье^ег". Гл. змістовний
некролог Леже в „Кеуие сіез Еіисіез Зіауез", 1923, ПІ, 127—132, пера Поля
Буае, відомого французького славіста.
'") ЗЙ 34, стр. 133—135.
*') Гл. наше „Драгоманов у Франції" [„Українські Вісти", Лї 33, 18
червня 1927 р.]. Передрук: „Світ" Львів, 1927, 16 12.
’) Нізіоіге <іе 1а Ііисгаіиге сопіетрогаіпе еп Киззіе раг С. Соиггіеге.
РагІз, СЬагрепІіег еі с“., 8", р. VIII, 442.
6
навіть маєток на Волині, а знав особисто В. Антоновича1’). Ось
що -знаходимо тут про Шевченка:
„Малоросія, ця колиска народніх пісень, мала також свого
поета: Шевченка. Життя його досить цікаве. Син кріпака, він
провів свої молоді роки в цьому невольничому стані. Поетич-
ний талант вирвав його з цього принижуючого життя. Уродже-
ний на Україні, він оспівує виключно свою батьківщину.
Коли питання незалежности української літератури піднесено
в пресі, Шевченко взяв активну участь у цій полеміці в жур-
налі „Основа" (1861), що він заснував (зіс! 1. Б.). Поезія його
частинно історична, частинно малює життя малоросів" (стр. 400).
Наступний, 1876 рік — визначний рік у шевченкознавстві
у Франції. Передусім маємо тут перший голос Адольфа д’Авріля.
Барон Адольф д’Авріль (1822—1904) був французький
дипломат, що провів свою службу головно на Балканах. Заці-
кавившися слов’янськими проблемами, д’Авріль почав студію-
вати слов'янські мови й з нього виробився досить добрий сло-
в'янознавець. Між іншим він був одним з основників „АПіапсе
Ггап<;аізе“.'4) Україною д’Авріль зацікавився досить рано, а на-
вернув його на українство відомий Володимир (в світі Іполіт)
Терлецький (1807—1888), якого в новіших часах пригадав І. Кре-
вецький в прекрасній статті „Від апостольства до апостазії"’-'1).
В нашій книгозбірні мається дуже рідка брошура під наз-
вою „Аппаїез сіє 1а Зосі&б Огіепіаіе роигз ГІІпіоп сіє іоиз Ієн
сЬгеііепз «ГОгіепі"'“). З цієї брошури довідуємося, що 1 липня
1847 р. відбулося в Римі перше зібрання „Східнього Товариства"
під головуванням кардинала Франзоні, префекта Пропаганди,
а б січня 1848 р. папа Пій ЇХ енциклікою „Іп Зиргеша Реігі"
оголосив відкриття товариства. „Внаслідок подій 1848 року —
|3) Він переклав на франц. мову „Смерть Івана Грозного" Олекс.
**) Гл. його некролог у „РоІуЬіЬІіоп", 1904, XII, стр. 538—539. Там же
його бібліографія. Книгозбірня д’Авріля з усіма його паперами перехо-
вується в міністерстві закордонних справ. Маємо надію занятися нею, бо
гадаємо, що знайдемо там цікаві ІІсгаіпіса. Пор. також коротку некроло-
гічну замітку в „Кеуие Нізіогіцие", 1904, уоі. ЬХХХУПІ, стр. 23.
|6) „Нова Зоря” 1929, ЛІ 45. Гл. також: Я. Гординський. „Україна й
Італія" [Відбитка зі збірника Комісії УАН заходнознавства]. стр. 54—56.
Кие Не ВаЬуІопе, 69, 8", р. 40. [Ми не знайшли цього видання в Націо-
нальній Бібліотеці.]
7
читаємо тут же — пан абат Терлецький, один із головних фун-
даторів товариства мусів опустити Рим і прибув до Парижа, де
З січня 1850 р. опублікував маніфест, в якому сповістив про
заснування греко-католицької каплиці". Товариство теж пере-
несло свою діяльність до Парижа й зі статутайого, доданого до
вищезгаданої брошури, довідуємося, що поруч із Терлецьким,
віцеголовою, фігурував у відділі також барон д'Авріль. Він був
ціле життя переконаним католиком і спеціально цікавився уніон-
ним рухом. Коли в кінці 60-их років, або в початку 70-их, одві-
дав Львів, поспішився бути на Службі у св. Юрія; знав навіть
добре постанови Замойського синода з 1721 року1’).
Вже в 1868 р. д’Авріль озвався в українській справі. Того
року з’явилася його брошура „І-ез рориіаііопк сіс ГЕигоре Огіеп-
Іаіе""’), де знаходимо такі знамениті рядки : „Русини мало є ві-
домі в Европі, бо їх замаскували московити й поляки. Одначе
вони уявляють із себе компактну масу від Карпат дуже далеко
на Схід, де під назвою „Україна" займають обидва береги Дні-
пра... Українське питання одно з найсеріозніших для будуччини
Східньої Европи, але також одно з найскладніших... Поляки твер-
дять, що русини є поляками; росіяни кажуть, що це росіяни.
Але що кажуть самі русини? Якби вислів такого почуття не
був ретельно придушений у Росії, було б легко відповісти на
це питання. Найкращі покажчики твердять, що русин уважає
себе відмінним від ляха (ЕесЬ) і москаля (Мозкаї), що він уяв-
ляє з себе окремий нарід між Польщею та Росією й що він
волів би свобідно виявити своє самовизначення“|!>).
Після цього всього немає нічого дивного, що д’Авріль за-
цікавився Шевченком. У 1876 р. вийшла в світ гарно видана
книжка його, підписана „Кирил", під назвою „Сентиментальна
подорож по слов’янських країнах"”'). З IX розділу [„Море та
степи. Погляд на Україну"] дізнаємося, що автор одвідав і Ве-
лику Україну — „поетичну та легендарну країну слов’янського
”) „Уоуаге Ееп(ітеп(аІ", стр. 208.
”) Раг ип Егап^аі’з (3 огляду на своє офіціальне становище д’Авріль
передрук із „Кечие би Мопсіе СаіЬоІічие". Є друге, збільшене видання
з 1869 р., 8", р. 87.
”') Стр. 10—12 першого видання. Там же, на стр. 53—54 промова
митрополита Литвиновича у віденському парламенті з 28 травня 1868 р.
’“) Уоуа^е зепіітепіа! Запз Іез рауз Зіачез раг Сугіїїе. Оаішаїіе-Моп-
іепезто-НеггеЕОУІпе-СгоаІіе-ЗегЬіе - Виїдоге- Саіісіе - ВоЬете - Зіочепіе. Ра-
гіз, ІіЬгаігіе Раїте, 8", р. 311.
8
світу". Мандруючи по Україні від Одеси до Львова, Ддольф
д'Авріль часто згадував „найславнішого українського поета
Тараса Шевченка, сина кріпака й кріпака самого". Тут же д’Ав-
ріль подає переклад уривків із Шевченка („Тарасова ніч"). Ми
й зацитуємо їх інтегрально, не входячи в критику ані з пое-
тичного погляду, ані з філологічного, бо це виходить поза обсяг
цієї розвідки:
„О та теге, та реіііе тегеї
Топ зоиуепіг, б топ рауз,
Ме їаіі Іапдиіг Іе соеиг.
НеІазІ ой зопі іез Ьгауез созачиез
Еі Іеигз гоидез іипідиез?
Ои’езі беуепие 1а НЬегіе?
Еі Іез циеиез бе сЬеуаІ81) еі Іез аіатапз?
Ои'езі беуепие... Тоиі а Ьгиіе!
ЕЬ! 1а тег агигее п’а-1-е11е раз аиззі
Моуб іез топіадпез еі Іез діогіеих іотЬеаих?
Ьез топіадпез зе іаізепі. — Еа тег сопііпие бе іоиег,
Еез іотЬеаих геуепі Іеигз сЬадгіпз.
Еі зиг Іез Піз без созациез
Вотіпепі Іез Іпіібеїез.
]оие бопс 6 тег. — Сагбег 1е зііепсе, топіадпез
СЬатрз, гєуєх іоиіоигз!
Еі «оиз, епіапіз без Ьгауез созациез,
Ріеигег, — саг с’езі уоіге зогі".
Дав нам д’Авріль і уривок з „Гамалїї", але його тут не
подаємо, бо про той переклад „Гамалїї" ще матимемо нагоду
говорити.
Книга д’Авріля вийшла з друку в початку травня, а 15
червня того ж року найбільший французький журнал „Кеуие без
Веих Мопбез" приніс відому статтю Еміля Дюрана. Еміль-
Олекс.андер Дюран [Етіїе-Аіехапбге Вигапб] наро-
дився 13 IV 1838 в Монпельє; у 60-х роках був лектором фран-
цузької мови в Петербурзі. Дружина його була за своїх часів
досить відомою письменницею’8), і в їх родині, в Петербурзі,
81) Бунчуки.
”) її некролог подав Франко в ЛНВ, т. XVIII, кн. 6, стр. 48 [Гл. В. До-
9
збиралось багато письменників, росіян і українців. Сам Дюран
студіював українську мову. Помер він десь у 90-х роках мину-
лого століття.
Тепер відомо, що матеріял для своєї статті Дюран дістав
від С. Ф. Русової, що тоді перебувала зі своїм чоловіком у Празі,
де друкувався так званий Празький Кобзар28). Вона переклала
низку маленьких віршів Шевченка, переказала зміст більших
і склала біографію поета. Зв'язалася С. Русова з Дюраном через
Турґенєва.
Та з архіва редакції „Кеуие без Оеих Мопсіез" видно, що
справа зі статтею йшла мабуть не так швидко, коли потрібно
було інтервенції Турґенєва, Едмонда Абута, Марселена Бертельо
та Сюллі-Прюдома24). Дійсно, в квітні 1876 р. Турґенєв нагадує
тодішньому головному редакторові та основникові журнала Бю-
льозу (1804—1877) „обіцянку вмістити докладну статтю про ве-
ликого малоросійського поета" [цитуємо з листа лише те, що
в'яжеться з нашою темою].
Візитівка відомого тоді літератора й публіциста Есітопсі
АЬоиІ (1828—1885) „гарячо рекомендує п. Діорама, що має
спеціяльну компетенцію в літературних російських справах". Ві-
зитівка, як і інші, не датована, але видно зі змісту, що вона,
мабуть, надіслана була негайно по посилці рукопису, або ще до
неї. Абу ніякого відношення до слов’янських літератур не мав,
але був приятелем Турґенєва й цим пояснюємо його інтервенцію.
Великий французький вчений МарселенБертельо (1827—
1907), якого ювілей недавно святкував цілий учений світ, теж
залишив свій слід у справі статті Дюрана, також візитівку до
Бюльоза: „Дорогий Друже, п. Рамбо нагадує мені за статтю
про українського поета, яку вже, певно, маєте. Здається, що
негайна поява її має якесь своє значіння".
Ця візитівка каже думати, що Бертельо тільки переказав
прохання Рамбо, хоч Рамбо й сам був співробітником журнала,
та цієї точки не можемо вияснити. Проте ім’я Рамбо, мабуть,
дійсно виявило тут свою вагу. Відомий французький історик
і політичний діяч Альфред Рамбо (1842—1905) був на слав-
ному київському археологічному конгресі 1874 р., на тій великій
!3) Стаття Е. Вирового у „Наша Беседа". Варшава 1926, Зй 6.
подяку вельми шановному Рене Думікові, неодмінному секретареві Фран-
цузької Академії та нинішньому начальному редакторові „Кеуие сіез Оеих
Моїкіз" за ласкавий дозвіл використати ці невидані матеріали.
10
українській маніфестації. Рамбо мав нагоду в Києві добре по-
знайомитися з Антоновичем, Драгомановим, Житецьким та вза-
галі серіозно вистудіювати українське питання. Повернувши за-
хоплений до Парижа, Рамбо присвятив низку статей тому, що
бачив і чув2-'1). Київ очарував його, й він згадував Мазепу „того,
останнього чемпіона національної незалежносте.“ А про укра-
їнський нарід Рамбо писав, що він „один із найменш знаних
на Заході. Це без сумніву пояснюється тем, що він впродовж
двох століть зв’язав свою долю з другим, більш могутним наро-
дом ; це пояснюється також тим, що той нарід є поділений між
трьома ріжними коронами" (Петербург, Відень, Будапешт)2'1).
Очевидно, що Рамбо знав і Шевченка, якого твори в празькому
виданню маються в книгозбірні французького, історика.
Не забудемо й того, що пізніше, коли в 1878 р. Драго-
манов приїхав у Париж, захищати українську літературу на між-
народньому літературному конгресі, Рамбо дуже добре прийняв,
українського лідера, увів його в кола впливових людей, реко-
мендуючи „вченого й невтомимого українського патріота".27)
Після цього всього не дивно, що ім’я Альфреда Рамбо зв’язано
з першою французькою розвідкою про Шевченка.
Поет БиІІу-РгисіИотте (1839—1907), з невідомих нам
причин, теж післав до Бюльоза свою візитівку: „Дорогий мій
редакторе, сподіюся, що зробите все можливе для п. Дюрана,
мого друга." Мабуть, ця інтервенція пояснюється якимись осо-
бистими зв'язками поета з Дюраном.
Насовується цікаве питання: чому саме потрібно було
стільки інтервенцій та чому тяглася справа зі статтею Дюрана ?
Чи це пояснюється просто технічними причинами, чи якимись
політичними,
що не є виключене? В цьому напрямі потрібні
2г) „Кіеі еі 1е Соп&гез агсіїеоіозїчие" [„Кеуие без Оеих Мопбез" 15 XII
1874]; непідписана стаття в „Тешрз" від 9X1874; „Ь'ІІкіаіпе еі зез сЬапзопз
Ьізіогіяиез" [„Кеуие без Оеих Мопбез" 15 VI 1875, етр. 801—836]. Див. наше
„Ье тоиуешепі паїіопаї икгаіпіеп аи XIX" зіесіе", Рагіз, Геїіх АІсап, етр.
71-72 [„Ехігаіі би Мопбе 51ауе, ОсІоЬге-МоуетЬге-ОесешЬге 1930]. Книго-
збірня й папери Рамбо перейшли до його зятя, емеритованого професора
Сорбони Романа, що теж займається Укоаїною. Маємо надію подати дещо •
2,і) „1-а Реіііе Киззіе" в „Кеуие роїіііцие еі Ііііегаіге" 9 XII1876. Того ж,
1876 р., з’явилася капітальна праця Рамбо: „Еа Киззіе еріцие" (Рагіз, Маізоп-
пеиуе, 8", р. XV, 506), де мається окрема студійка „Ь'ерорее реіііе-гиззіеппе"
(стр. 435-487).
”) Докладно гл. наше „1-е тоиуешепі паїіопаї..." ст. 83—84.
11
ще розшуки.58) Треба ще тут звернути увагу на один вираз
Бертельо: „здається, що негайна поява статті має якесь своє
значіння". Не забудемо, що ми в 1876 році, в році Енського
указу, який київське українство вже передбачало. Дуже мож-
ливо, що статтею про найбільшого українського поета в найпо-
важнішому французькому журналі українство думало відсунути
грізні хмари, що збиралися над українською культурою. Неда-
ремно після появи статті Дюрана російська реакційна преса
піднесла галас, припускаючи навіть, що під Дюраном заховався
якийсь українець.8”)
Стаття Дюрана має наголовок: „Ее роеіе паїіопаї сіє 1а Ре-
іііе-Киззіе. СЬеуїсЬепко. Ее КоЬгаг, роезіез сотріеіез сіє Тагазз
СгщогієуіісЬ СЬеуїсЬепко. 2 уоі. 8". Рга§-ие. 1876".’")
„В нижній своїй течії Дніпро перетинає велику й родючу кра-
їну, колись незалежну, що ніколи не мала добре зазначених кор-
донів, ані навіть постійної власної назви, бо назви „Малоросія",
що її приняли мешканці, та „Південна Росія", що її воліють
деякі російські історики, пояснюють тільки сучасну ситуацію
краю в відношенні до великої імперії, яка політично асимілю-
вала цю країну вже коло двох століть. Те, що зв’язує з собою
малоросів, є спільна мова, досконало схарактеризований сло-
в’янський діялект, хоч і близький до російського родич. Хоч на
цьому слов’янському діялекті сьогодні розмовляє 14 міліонів,
які не володіють ніякою іншою мовою, він перейшов на рангу
наріччя. Його вже не навчають у школах, він давно вже за-
ступлений російською мовою в вищій верстві населення та в ад-
міністрації, вкінці — й це більш вимовне — автор, якого твори
займають найпочесніше місце в російській літературі, є якраз
малорос, автор '„Мертвих душ", Микола Гоголь. На підставі
оцих загальних фактів можна було б зробити висновок, нібито
-') Цікаво було б познайомитися з архівами російської амбасади в ГІа-
в „Новом Времени" ...обнаружил достаточную безтактность, допустив
в своей газеті подглядьіванія, точноли француз, а не малорусс писал
статью о Шевченкі в „Кетче сіез ІЗеих Мопсіез" (при большом знаній діла
сейчас бьі можно бьіло замітить, что статью писал иностранец, да еще
именно набігавшій политической и исторической сторони предмета)".
М. Драгоманов. „По вопросу о малорусской литературі". Віна, 1876. Ци-
туємо за „Собраніе политичсских сочиненій М. II. Драгоманова", т. II,
стр. 163—164. Париж 1906.
3) Було зроблено й 50 відбиток, але ніде досі ми не знайшли ніодної.
12
Малоросія під літературним оглядом повинна бути в відношенн
до Росії тим самим, чим Провансу відношенні до нашої країни.
Природно було б думати, що народній поет у ній мусить грати
ту ж ролю, що в нас Містраль, чи Руманіль (КошпапіНе); але
наші поети модерного Лянґдону є люди освічені й літерати,
що не зовсім виповзли з-під впливу сучасної літератури. їх
твори, по волі чи по неволі, звернені радше до французів, які
знають мову Прованса, ніж до селян, які не знають французь-
кої мови.
„Зовсім не те в Шевченка. Поет, що помер вже перед 15
роками і якого постать ми хочемо тут освітити, то народній
поет у самому широкому значінню цього слова. Всі селяни ма-
лороси знають на пам'ять добру скількість його віршів і співа-
ють їх всуміш із тими, які передали їм батьки, або які вони
самі зібрали з уст останніх кобзарів. Ім’я поета їм рідне, він для
них — відродження споминів минулого. Дійсно, вже давно, з по-
коління в покоління їх народня поезія почала вгасати, зника-
ючи з пам’яти у всіх: зникала строфа, потім ціла пісня, вкінці
цілий фрагмент поеми. Ерудити, які запізно прийшли, щоби зі-
брати те, що залишилося, незабаром зауважили, як мало було
вже цієї поезії. Ну, що ж 1 Шевченко створив, так мовити, ціл-
ком новий цикл.
„Одна з обставин, яка найбільше сприяла виключно народ-
ньому характерові творів Шевченка, — це, певно, скромне по-
ходження поета. Він не мав майже ніякого початкового вихо-
вання. Обов’язкове клясичне виховання, яким ми всі перемішані
в Европі від Ренесансу, залишає в глибині кожного з нас вельми
корисний елемент, навіть, як хотять, незамітний, але трохи штуч-
ний ; тому наші поети, найбільш палкі, з найбільшим надхнен-
ням, — є одночасно вчені критики. В разі, якби Шевченко
отримав клясичне виховання, він міг би загубити свою дорого-
цінну інтуїцію до примітивних красот: пісні та оповідання ми-
нулого були б у нього, без сумніву, нічим більше, як сюжетом
імітації. Він фабрикував би штучні квіти, досить подібні до квітів
минулого, щоб із першого погляду обманутися, — але все ж
мертві квіти. Зате, через майже абсолютну відсутність почат-
кового виховання, Шевченко залишився наївним учнем надхнення
й почуття. Процес творення був у нього вибухом майже несві-
домим. Квіти минулої поезії, зібрані в його памяті й відігріті
в проміннях його скромного генія, пустили пень на цьому спри-
ятливому ґрунті й породили новий квітник, тим разом, справді
13
живий і додамо — більш блискучий, ніж старий. Порівняння
наше відповідає дійсності: це, справді, ті самі квіти, що стали
гарніші; це те ж саме надхнення, та ж сама мова, ті ж поетичні
засоби, вже рідні селянам і кобзарям. Подвиги козаків, скарги
дівчат, картини природи Малоросії, — все те, що творило основу
стародавньої поезії, віднаходиться в творах модерного поета.
Тільки тому, що в нього більший ніж у його попередників геній,
він їх значно перевищує й інтересом своїх оповідань і блиском
своїх фарб.
„Не бажаючи робити натяганого порівняння й рахуючися
з величезною віддаллю, що їх розділює, нам здається можли-
вим зауважити, що Гомер мусів обробляти майже тим самим спо-
собом, як Шевченко, народні матеріяли, створені його попе-
редниками...
„Шевченко не тільки народній поет, він одночасно й на-
ціональний поет. Очевидно, мова тут не про вимогу національ-
ности під політичним оглядом; але малороси відчувають потребу
притиснутися один до другого, додати до єдности мови іншу
єдність, не менш ідеальну, єдність навколо імени всіма шано-
ваного. Шевченко зробився для малоросів якимсь Палладіумом,
до якого всі вони звертаються в один і той же час. Чи два за-
кохані, що задивляються на одну зірку, не почувають себе
ближче один до другого?
„В одній зі своїх думок поет прохав, щоб, коли помре, по-
ховати його на березі Дніпра, на горі одного з тих таємних
курганів, якими усіяна його рідна країна. Чи це було звичайне
бажання бути між своїми, починати вічним сном поміж співгро-
мадянами? Ні, це бажання мало інше джерело: поет відчував,
що його імені призначено ще рости й що, як сам писав: „історія
мого життя буде сторінкою історії рідного краю". Так думаючи,
Шевченко не помилився, бо його могила зробилася місцем па-
ломництва для малоросів. Кожний освічений француз, мандрів-
ник або турист, проїжджаючи в околицях Ферня, вважає обо-
в’язком звернути зі свого шляху, або кинути погляд пошани на
домівку, в якій жив Вольтер, на садок, якого любив луку, на
алею великих дерев, що веде до його скромного замку. Те,
що роблять у нас освічені французи для Вольтера, всі — вклю-
чаючи й найбідніших, особливо найбідніші, — роблять у Мало-
росії для вшанування Шевченка. Ніколи могила поета не зали-
шається самотня. Як тільки під першим, і проміннями весняного
14
сонця розтає сніг, новітні паломники, світські паломники, збі-
гаються зі всіх боків і зупиняються у підніжжя Кургана, щоби
провести тут день. Снідають на свіжому повітрі, бесідують по
братерськи й кожний у свою чергу, як підскаже йому вільна
фантазія, співають найкращі пісні поета під акомпаньямент бан-
дури, з якою більшість із них не розлучається.
„Дуже важко знайти у всій модерній історії щось подібне
до цього літературного відродження, яке рушить найглибші
шари численного населення й даремно шукатимуть деінде поета,
якому темна, майже анальфабетна юрба віддає почести, зви-
чайно належні тільки святилищам і святим. Одначе можливо
зрозуміти цей феномен. Поміж причинами, що його пояснюють,
є одна, яка, здається нам, панує над усіма іншими."
Тут Дюран робить екскурс в історію України — „краю,
якого природний розвиток був припинений, краю, що раптом
вийшов із героїчного й свобідного віку, щоби негайно підпасти
під залежність нації, де розквітало кріпацтво (Росія). Мате-
ріально, нібито сталася асиміляція між цими двома країнами,
вона є навіть надто повна в очах кількох „українофілів", що
мріють зв’язати минуле своєї країни з майбутнім; але морально,
невелика різниця мов була достаточною причиною, щоби се-
ляни Малоросії заховали почуття примітивної поезії, себто єди-
дий слід стародавнього, героїчного віку, якого не можна їх
позбавити.
„...Треба також признати, що Україна знаходилася в вельми
кепській географічній ситуації, не маючи точно зазначених кор-
донів і, значить, відчинена всім замахам, вона була загорожена
трьома могутніми сусідами: мусулманською Туреччиною, като-
лицькою Польщею й Росією. Вона боролася з одчаєм, щоби
заховати свою свободу. [ЕПе Іийа дезезрегетепі роиг сопзегуег
за ІіЬегіб]. Коли хто й міг би її врятувати, — це був тільки
гетьман Богдан Хмельницький, людина надзвичайного політич-
ного розуму, що пробував бити поляків всіма засобами... І все ж
поляки заняли майже ціле Правоберіжжя. Щоби врятувати Лі-
вобережну Україну, необхідно було вибрати протектора. Хмель-
ницький якийсь час вагався між турками й росіянами. Воліти
турків ніж поляків! Невірних воліти ніжхристіян! Рішення ніби
на перший погляд дуже дивне, одначе воно пояснюється. Мимо
козацьких хрестових походів, мимо 'жорстокостей та взаємної
різанини турки мали за тих часів справжній престіж: на них
дивилися, як на людей лютих, але справедливих і така слава не
15
була абсолютно безпідставна... Здавалося, що можна було здо-
бути російську протекцію, не платячи за це надто дорого. Так
міркував без сумніву Хмельницький. З його поради козаки при-
нялй в 1654 р. протекцію Росії, на певних, окреслених умовах,
зазначених у грамотах, згідно з якими їх внутрішня свобода
мусіла зберегтися. Але хоч трохи знаючи людську вдачу, можна
вгадати, що сталося: чи могла Росія стриматися від спокуси
заволодіти цією багатою країною?..."
Дальше Дюран розповідав про скасування української ав-
тономії й кріпацтво. Українці, „підчинені жорстокому режімові,
занепавши в їх власних очах, стратили дух ініціативи навіть що-
до матеріальних інтересів. Поза всім іншим невичерпана родю-
чість їх грунту здавалася чинником багатства, якого ніхто не міг
у них відібрати, а одначе ціла їх торговля незабаром перейшла
в руки російських і жидівських крамарів, що оселилися в них.
Таке захоплення торговлі чужинецькими елементами, звичайно,
є наслідком безперечної переваги чужинецької культури. Але
в тому випадкові немає цього: зате прогрес Малоросії був
значніший, ніж у Росії. Довгі часи Київська Академія була єди-
ною вищою науковою інституцією на всіх землях від Білого до
Чорного моря. Це звідти вийшли вчені, потім гордощі москов-
ського двора, це там одержали освіту перші помічники Петра
Великого, це на Україні з’явилися перші друкарні, перші книжки,
перші театри. Це через південь розпочалися культурні зносини
з заходом... Правда, що кріпацтво мало страшний руйнуючий
вплив на розвиток освіти, як на все інше. За старих часів у двох
полках Чернигівщини було шкіл 371, а сьогОдня на всю Черни-
гівщину — 263... Селянин на земських засіданнях володіє одна-
ковими правами, але не має змоги їх використати: як може
селянин брати участь в урядуванню своїх власних справ на зі-
браннях, де розмовляють на мові (російській) ледви йому зро-
зумілій і якою він зовсім не говорить... 1 так сталося, що
нарід, який колись сам вмів урядувати, сьогодня не в силі ви-
користати навіть оплаканих льокальних свобод, що йому їх да-
рували... Фалшиве становище народу не дає йому змоги вия-
вити свої здібності... Він зробився сонливим, ледачим, недовір-
чивим, заховався в собі, й більшість людей надали його природі
хиби, що були результатами тільки обставин. І тільки в інтим-
ному життю, в поезії, треба шукати малороса, якщо хотять
пізнати справжній його характер, бо це тут, так мовити, він
цілий заховався; це тут він міг розвинути майже всі свої здіб-
16
ності й частинно продовжувати свою перервану еволюцію.
Кілька письменників навчили шанувати й поважати мову рід-
ного краю. Між ними Шевченко блистить у першій ранзі, як
своїм генієм, як своєю надзвичайною популярністю, так і, на
жаль, нещастями, що утворили з його життя сумний та болючий
роман. Життя це заслуговує, щоби його розповісти докладніше."
II. •
Тут Дюран подає докладну біографію Шевченка, так, як
її знали за тих часів. Розповідаючи, як із Тараса зробили ко-
зачка, французький письменник обурюється: „це є польська
вигадка, яку дуже швидко перебрала російська шляхта (тобто
зросійщена й спольщена українська шляхта І. Б.). Дітей одя-
гали, подібно льокаям, в убрання їх батьків, колись вільних
і славетних, і вони для потіхи панів грали ролю блазнів. І це
називалося „протегувати українську національність".
...„Найкраща частина творів Шевченка або бодай найбільш
людська, найбільш легка для перекладів на всі мови явилась
як надхнення почуття глибокого жалю для слабих і при-
гнічених, змішаного з неменш жвавим почуттям ненависти до
гнобителів. Його політичні змагання мали те ж саме джерело.
Мріючи про знову вільну й славетну Україну, Шевченко скла-
дає ідеальні проекти федеративної республики всіх слов’янських
народів, відки не виключав і Росії... Ох, які потрібні заверюхи,
скільки потрібно віків, щоби подібна мрія стала не тільки ре-
альністю, а хочби звичайною можливістю 1“
...„На щастя, Шевченко мав прикмету, що заступала студії:
він жваво відчував, ліричний фібр звучав у ньому при наймен-
шому ударі"...
Ось уривок „Гамалії" в перекладі Дюрана:
„О топ Оіеиі топ Оіеиі риапсі теше сез пе поиз сієііугє-
гаіепі раз, атепе — Іез роигіапі ісі! Уоіг ЬгіПег епсоге ипе Гоіз
1а д-іоіге, 1а §1оіге созацие, еі риіз тоигіг!.. Аіпзі сЬапіаіепі Іез
ргізоппіегз еп уегзапі дез Іагтез. Ье ВозрЬоге ІгеззаіИіі, саг де
за уіе іі п’ауаіі епіепди 1а ріаіпіе сГип созадие. Зесоиапі за уазіе
сіїеуеіиге §-гізоппапіе, іі роизза зез Ноіз д-етіззапз уег 1а тег Ьіеие,
Ьіеп Іоіп, Ьіеп Іоіп, 1а тег герйіа еп дтопбапі 1а ріаіпіе би Воз-
рЬоге, еі Гаррогіа аи Ьітап, дні ігапзтіі аи Опіерег се тезза^е
доиіоигеих без саріііз. Еі 1е Опіерег (игіеих гіщіззапі дії а 1а
зіерре: — Епіепдз — іи?... Еі 1а зіерре геропдіі: ]'епіепдз!
І'епіепсізі" [Плач невольників у Скутарі.]
17
„Шевченко не тільки мав подобу справжнього козака,, він
мав і душу козацьку. Талант його ще багатіший у довгій поемі
„Гайдамаки", якої один із найкращих епізодів малює сумну кар-
тину „освячення ножів" для нової Вартоломеївської ночі, яку
доведений до одчаю народ доконав у 1768 р. з допомогою ко-
зацтва в Умані... Шевченко, як видно загалом із його творів, ува-
жав, що має спеціальну місію, й поезія була для нього формою
соціальної проповіді... Він вертає в своїх працях з особливою
любов'ю до історій молодих селянок, збезчещених людьми ви-
щої кляси. Він викупає очевидну монотонність сюжета родючою
імагінацією, майже невичерпаною." Ось сцена з „Катерини",
коли вона йде шукати москаля:
„Оиапд еііе Іиі ип реи Іоіп сій уі11а§-е, — 1е соеиг Ьгізе —
еііе ге&агде еп аггіеге, — риіз зесоиа 1а іеіе — еі зе тії а ріеи-
гег. — ЕПе гезіа іттоЬіІе сотте ип реирііег, — дапз Іа ріаіпе,
ргез би сЬетіп Ьаііи. — ]изци’аи соисЬег би зоїеіі, зез Іагтез, —
зетЬІаЬІез а Іа гозее, соиіегепі... ЕПе зеггаіі зоп Віз сіапз зез
Ьгаз, — 1е Ьаізаіі еп ріеигапі, — еі Іиі, сотте ип реііі ап§-е —
іппосепі, де зез реіііез таіпз — сЬегсЬаіі 1е зеіп де за теге. —
Ье зоїеіі дезсепдіі. Веігіеге 1а сЬепаіе — 1е сієї деуіпі гоиде: —
еііе еззиуа зез уеих, зе геіоигпа, — еі рагііі, 1а тогі дапз Гате."
[„Пішла селом,
Плаче Катерина;
На голові хустиночка,
На руках дитина..."]
„...Шевченко мав відвагу описати наївною простотою най-
більшу подію людства, ми хочемо сказати, народження Христа,
в своїй поемі „Марія". Це оповідання він зложив виключно під
оглядом людським, без усякого сліду чудес і можна догадатися,
як такий засіб розглядати річі мусів вразити релігійне право-
слав’я, розбудити, значить, образливість цензури... врешті його
політичні поезії мають менший інтерес для нас, ніж для мало-
русів або чехів. В „Марії" поет віднайшов спосіб перевернути
свій сюжет може бути й фалшивою ідеєю, але глибокою й
людською...
„Якби Шевченко написав лише поеми в 300, або 1000 вір-
шів, він був би без сумніву менше популярний сьогодні, бо ці
довгі твори гуди тяжче залишились би в памяті селян, але він
поза цим написав силу невеличких по . часом ліричних, часом
описових, в яких маються всі ґами приступні с лянству. Це
18
якраз його Думки можемо знайти на устах усіх паломників
до могили Шевченка."
Ось уривок Дюрана з „На-що мені чорні брови?":
„А циоі Ьоп тез зоигсіїз поігз — еі тез уеих Ьгипз — еі
тез іеипез аппеез — Не іоуеизе їіііеіе? — Мез іеипез аппсіез —
зе регбепі ігізіетепі, — тез уеих ріеигепі, — 1е уєпі есіаігсії тез
зоигсіїз поігз; — топ соеиг зе іапе, ріеіп сі’апд'оіззе, — сотте
ип оізеаи сарііі..."
Садок вишневий коло хати.
Ип іагсііп сіе сегізіегз епіоиге 1а таізоп;
Ьез Ьаппеїопз Ьоигсіоппепі аи сіеззиз без агЬгез;
Ьез ІаЬоигеигз ауес Іеигз сііаггиез,
Еез іеипез їїііез ауес Іеигз сЬапзопз, гепігепі,
Еі Іез тегез Іез аііепбепі роиг 1е зоирег.
Ьа (атіїїе ргепсі зоп гераз аиіоиг сіє 1а таізоп;
А ГЬогігоп Ьгіїїе Гаигоге сій зоіг
Еа Гіііе ргезепіе Іез теіз сій зоирег;
5а теге уоибгаіі Іиі сіоппег сіез сопзеііз;
Маіз 1е гоззід-пої Геп етресіїе.
Еа теге, аиіоиг сіє 1а таізоп
Асоисіїе Іез реіііз епїапіз;
ЕПе — тете сіогі ргез сі’еих.
Тоиі Ьгиіі з'Йеіпі... зеиіз, 1а іеипе НПе
Еі 1е гоззідтюі уеіііепі епсоге.
„Щоби дати точне відображення манери Шевченка, ми га-
дали, що варт було подати майже в цілості одну з його поезій
і ми вибрали для цього „Магіаппе" (Мар’яна Черниця)."
Дійсно, вона подається майже текстуально так, як знали
в той час цей твір, бо, як відомо, вперше друковано було цю
поему дуже несправно в „Основі" (1861), а тільки недавно на-
друковано поправний текст. [„Записки Істор.-Філ. Відділу УАН“,
т. IV, 1924 р.]
Ось початок „Мар'яни черниці" в перекладі Дюрана:
„11п сіітапсіїе, сіапз 1а ргаігіе, — Іез іеипез Шіез зе рготе-
паіепі, — ріаізапіаіепі ауес Іез дагропз — реіе-теїе, еііез сЬап-
іаіепі — Гаигоге би таїіп еі би зоіг, — еі соттепі 1а тбге Ьаііаіі
за Еіііе — роиг Гетресіїег сГаїїег ауес ип Созарие. — Огсііпаіге-
ипепі Іез Гіііеііез — сЬапіепІ се циі Іез сопсете; — с’езі се с;и'еІІез
зауепі 1е тіеих.
19
Еі уоііа ци’ип уієіі ауеи§-1е, — ауес ип реііі д’аг^оп, — аггіуе
сГип раз сЬапсеїапі Сап® 1е уіііазе, — зез зоиііегз а 1а шаіп, —
ип зас сі’есогсе сіє ііііеиі — зиг Гераиіе... Ке^агсіег, Иіейез, —
1е коЬгаг! уоііа 1е коЬзаг! —“
„Це граціозне тізе еп зсепе, ціле в дусі Гомера, цей діялог
між кобзарем і дівчатами, ця проста історія любови, якої роз-
в'язка губиться в безмірі й яка траплялася тисячу разів у всіх
країнах... Це все чи не наповнене чудовою поезією?... Коли при-
пустити гіпотезу, яку може час зреалізує частинно, що твори
Шевченка призначені зникнути та що лиш один із них повинен
бути вибраний, щоби пережити, то здається нам, що не поми-
ляться, вибравши „Маріянну", як картину найвірнішу й як зразок
найбільш Граціозний малоруської поезії.
На цьому кінчаємо цю розвідку й цю низку цитат, якої
досить, щоби довести, що Тарас Шевченко, якщо не має того
значіння, що йому надають деякі з його співгромадян, є все ж
досить великим поетом, щоби його слава перетяла кордони його
країни й розширилася по Европі."
Газети, що подають зміст журнальних статей, здебільшого
відмітили розвідку Дюрана, але тільки „}оигпа! сіез ОеЬаіз"
і „Тетрз" торкнулися самої суті розвідки. Перша, з дня 19
червня 1876 року, писала: „Ми мало знаємо Росію, а ще менш
знаємо культуру й життя різноманітних народів, що складають
царську імперію. Хто знає в нас поета України, який був без
сумніву неабияким поетом, коли міркувати по гарно удоку-
ментованій розвідці п. Дюрана? Маємо на увазі Тараса Шев-
ченка, що, видно, для малоросів є своїм Дайте. Тільки чи до-
сягне він колись такої слави на Заході, як Дайте? Сумніває-
мось, а головною перепоною є мова українського барда. Бо
коли з'явиться в нас переклад цього поета? І чи перекладач
його матиме все потрібне, щоби ми відчули силу оригіналу, якої
швидше здогадуємося по уривках п. Дюрана?"
„Тешрз“ з дня 21 червня писав:
„Найцікавіша для нас в останньому зшитку „Кеуие без
Оеих Мопсіез" є, без сумніву, розвідка п. Дюрана, що відкрив
нам нового поета слов’янського світа, а, може, не тільки цього
світа. Це Тарас Григоревич Шевченко, національний поет Укра-
їни, якого твори оце з’явилися в Чехії. Ми мали слабе поняття
про цього поета, який втілює в собі творчість цілого народа.
Завдяки п. Дюранові можемо з’орієнтуватися краще в життю
20
й творчості Шевченка, але не більше. Уривків із його творів
подано за мало, а, головне, нехай вибачить нам п. Дюран, ге-
ніальний поет, а Шевченко, видко, був генієм, потрібує не менш
геніального поета перекладача. Особливо, коли маємо діло
з мовою, що її ледви чи найбільш освічені французи знають"...
Останнє твердженна анонімного рецензента великої франц.
газети варто запам’ятати. Майже через півстолітта ми зувстрі-
немо це твердження під пером українського критика, що, певно,
не знав статті „Тетрз" з 21 червня 1876 року.
Нові згадки Кур’єра й д’Авріля. — Бенуа Мальон. — Зносини з Драгома-
новим. — Шевченко в його „Історії соціалізму". —Невиданий лист Мальона
до Драгоманова в справі перекладу Шевченка. — Віктор Тіссо. — Лев Ті-
хоміров і передрук у „]оигпа1 без ОеЬаіз". — Замітка Федора Вовка. —
Згадка газети „Рагіз” про якийсь евентуальний переклад Шевченка. —
Ернест Комб. — Студія д’Авріля про Шевченка (1896 р.). — Його переклад
„Гамалії”. — „°елика французька енциклопедія” й барон де Бей про
Шевченка.
Розвідка Дюрана, не вважаючи на її значні недостачі у пе-
рекладах, яких тут не розглядаємо, бо це виходить поза межі
нашої розвідки, — була для тих часів, особливо на Заході, неаби-
яким явищем, але, дивна річ, вона майже не вплинула на пізніші
французькі голоси про Шевченка. Чому саме, не знаємо.
У 1879 році знаний вже нам Кур’єр видав свою „Нізіоіге
сіє 1а Ііііегаїиге сопіетрогаіпе сЬех Іез Біауез".31) Тут є цілий
розділ про українську літературу, але тільки в Галичині.32) Про
Велику Україну тільки кілька рядків: „Малоросія могла б мати
свою літературу, якби вона знаходилась в інших політичних
умовинах. Вона має лиш національних поетів, як Шевченка."33)
Рік пізніше, з нагоди смерти Броніслава Залеського, відо-
мий тоді розкішно видаваний бібліофільський місячник „Ье
Ьіугє"34) згадав, що Залеський „наблизився до славетного ма-
лоруського поета Шевченка, його товариша по злиднях і за-
сланню."3'')
Під 1884-м роком можемо відмітити три французькі голоси
про Шевченка. Перший — це голос барона д’Авріля. Обгово-
рюючи становище слов’янських народівЗІІ) та їх експльоатацію
ЗІ) Раг С. Соиггіеге, тетЬге би сотііе ЗІауе бе Кіеч. Рагіз, СЬагреп
Ііег, 8", р. XXIII, 553.
3!) Р. 229—314: Ьіііегаїиге реіііе-гиззіеппе еп Саіісіе.
31) Кеуие МепзиеІІе. Ргсіпіег уоіите. Рагіз, 1880. Веихіете Ііугаізоп,
10 Реугіег, р. 160.
33) ,,5’у Ііа ауес Іе сеІеЬге роеіе реііі-гиззіеп БсЬеуІсИепко, зоп сата-
”') Ьез ЗІауез беуапі 1е топбе Іаііп раг М. 1с Ьагоп б'Аугії. [„Кеуие би
Мопбе Ьаііп". Тоте Тгоізіете, 1884, таї—аойї. Рагіз, 8’.]
22
німцями, д’Авріль на доказ німецької експанзїї пригадує: „укра-
їнський поет казав:
„Мез зіеррез зоні уєпсіпз
Аих }иі!з еі аих АПетапсІз.
Мез Яіз, рагті Іез еігап^егз,
Тгауаіііепі роиг Іез аиігез."
[„Ее ТотЬеаи Іоиіііе".]
Другий голос належить Бенуа Мальонові.37) Видатний тео-
ретик соціялізму, один з основників французької соціялістичної
партії, бувший член комуни й член екзекутиви Другого Інтер-
націоналу, шляхетна людина, що її шанували у всіх політичних
верствах всіх країн, Бенуа Мальон (1841—1893) * 3°) був прияте-
лем Драгоманова, Подолинського, яких знав особисто, і вза-
галі пильно слідкував за діяльністю женевської української
групи. В журналі, заснованому й керованому Мальоном, „Кеуие
Босіаіізіе", якого роля є епохальна в історії розвитку теоре-
тичного соціялізму, з’явилася важлива стаття Драгоманова: „Без
ІЧаііопз сіе ГЕигоре огіепіаіе еі 1е зосіаіізте іпІегпаІіопаГ1.3'’) Сам
Мальон дав бібліографічний огляд українських публікацій Драго-
манова в Женеві.4')
В 1884—1885 р. з'явилися п’ять томів знаменитої „Історії
соціялізму" Мальона, які десятки років мали великий відгук.41)
На основі матеріалів Драгоманова Мальон обговорює тут і укра-
їнську справу під соціялістичним оглядом.43) „У Москві — пише
„Степи мої запродані
Жидові, німоті;
Сини мої на чужині,
На чужій роботі."
3») М12, 20 аойі 1880, р. 501—50? та
іііг Зосіаіийззепзсіїаіі иікі Зосіаіроіііік" Ьегаизв’ехеЬеп уоп Вегпзіеіп. ХигісЬ,
1880. Укр. переклад у збірці М. Гру шевського „З починів укр. соціалістич-
ного руху, Мих. Драгоманов і женевський соціялістичний гурток". Відень,
1922, стр. 161—169.
*°) „Еа Кеуие Зосіаіізіе" Лі 3, 20 тагз 1880," Рагаіззапі 1е 20 сЬацие тоіз.
АЗтіпізігаііоп еі Несіасііоп М. Еесіизе, гие Коуаіе, 28 а Зі СІоиб Ргез Рагіз.
Ьуоп, Ітргітегіе іуро&гарйіцие Н. АІЬегі 6, циаі <іе 1а хиіііоіїеге, стр.
240—241.
4|) Нізіоіге би Зосіаіізте. Раг Вепоїі Маїоп. Рагіз. йегуеаих Есіііеиг,
1884, 4", р. 1619.
Бенуа Мальон
(Репродукція з портрету, що вміщено в книзі
„Егаіщоіз Зітоп. Вепоіі Маїоп. За уіе, зоп
оеиуге" Рагіз 19'6.)
23
мі» іншим Мальон — в минулому абсолютизм і відсутність сво-
боди. Україна ж має славетну добу волі; її сини впродовж
вісьмох століть звалися вільними козаками й столиця Київ була
інтелектуальним центром всіх слов'янських народів." Знає Мальон
і кирило-методїївців, твердячи, що „Шевченко й Костомаров
не допускали в своїй програмі релігійної нетерпимости й геге-
монії одного народа над іншими, в той час, як обидва ці еле-
менти були в думках всіх московських панславістів. Українська
ідея добре виявлена в Шевченка, в його „Івані Гусі":
„Щоб усі слав’яни стали
Добрими братами..."
Порівняйте цю ідею з апотеозою московського орла в Хо-
м'якова, що має диктувати закони всьому світові, й ви тоді зро-
зумієте цілу відмінність думок Києва та Москви..."
Спеціяльно про Шевченка: „...Народній поет, бувший крі-
пак, Шевченко в ніжній малоруській мові виспівував стародавні
військові змагання козаків, визволення всіх кріпаків, всесвітню
справедливість, кінець злиднів, панегірики жінці... В безсмерт-
них віршах він оплакував людську біду.’*1)
„Шевченко мав непохитну ненависть до привілеїв панів
і до невільництва у всіх його формах. В своїх віршах
„Од молдаванина до фінна..."
Шевченко осуджує політику завоювання й пригнічення
народів. Була це релігійна людина, але це не була релігія пра-
вославно - візантійського чину, а скорше христіянство в дусі
Лямене".'*'’)
Та поза цим друкованим голосом Мальона ми можемо
сьогодні відчинити й невидану сторінку, що кидає нове світло
на відношення Мальона до Шевченка. У нас є невиданий лист
Мальона до Драгоманова, що звучить:
„Риіеаих4")
6-го березня 1885 р.
Громадянине,
Вибачте за запізнену відповідь, але причиною того недуга, * •*)
”) Ь. с. 1109.
**) Ь. с. 1'239. Лямене (1782—1854) франц. філософ і теолог, був теоре-
В творі Мальона мається й відомий портрет Шевченка в шапці (V, 121).
•*) Околиця Парижа.
24
що не давала мені’ змоги негайно відписати. А хотів я відпи-
сати Вам негайно, лише прочитав, умить Ваш зошит із творами
Шевченка. Це зворушливий зошит! (с’езі ип саЬіег бтоиуапі І).
Навіть крізь французьку мову відчуваєте величність Вашого
національного поета, що мусить стати поетом усіх покрив-
джених долею. А мені особисто його біографія каже так ба-
гато : я теж пас гусей, сидів теж у в’язницях. Але моя доля,
щасливіша, бо можу тепер вільно працювати на користь
пригнічених... Яка шкода, що немає в мене поетичного хисту,,
але не бачу сьо.годня нікого в нас, хто здібний був би пе-
редати вірші Шевченка французам із силою оригіналу. Все ж
ужию .всіх зусиль, щоби зробити якнайкраще переклад. Він
займе добру брошуру,, що її ми видамо під фірмою журнала.411)
Французьке робітництво, а разом із ним і всі ті, що читають
французьку мову, дістануть твір такого могутнього протесту,
що нам і не снилося, хиба, що з цим можна порівняти твори
Томаса Мюнцера.1’) Очевидно, що я заховаю всі Ваші вельми
вчені примітки, що були й для мене дуже повчаючі.
Писатиму Вам, як поступає праця.
Із сердечним привітом Вам і Вашій родині
Б. Мальон".
Отже Мальон мав у співробітництві з Драгомановим видати
виїмки з творів Шевченка, з біографією й примітками. Та це
видання не побачило світа. Чому, не знаємо. Також досі не
вдалося нам віднайти зшитка Драгоманова, але наші розшуки
в цьому напрямку ще не закінчені. Може якісь сліди цього
епізоду заховалися в архіві Драгоманова?..
Третій французький голос під 1884-м роком є голос Вік-
тора Тісо (Уісіог Тіззої 1844—1917), письменника й досить
відомого за своїх часів журналіста. Він відвідав Україну від
Збруча до Харківщини, наслідком чого' з’явилася розкішно
видана книга „Росія й росіяни. Київ і Москва. Вражіння з по-
дорожі".1")
„Історія Шевченка, — читаємо тут — безсмертного кобзаря,
в „РоІуЬіЬІіоп" • ХУЬІ, 522—524). Україні присвячена ціла перша частина
(стр. 1—229). Цікава іконографія.
25
як його називають у Малоросії, — це історія народа, який він
оспівував, довга боротьба й страждання". Опісля йде коротка
біографія: „один із перших він відважився кликати до свободи,
описуючи картину поганого поводження панів із бідними селя-
нами України... Він задумував план гордої епопеї національної
„Гайдамаки"... В засланню мстива муза дала йому надхнення
до ще відважніших пісень, які ходили в рукописних летючках,
із рук у руки по цілій Україні... Малоруська мова більш гармо-
нійна, більш експресійна, більш кольорова, ніж російська та
польська. Руська мова займає середнє місце між польською
й чеською".
Вкінці Тісо стисло передає зміст поеми „Утоплена" („Вітер
в гаї не гуляє"...), яку називає „Оеих Моубез“.'іа)
11-го листопада 1886 р. „Доигпаї без ОеЬаіз" приніс непід-
писаний невеличкий фейлетон під назвою „Шевченко й українські
націоналісти".Там читаємо: „...могутня постать славетного
поета Шевченка нерозривно зв’язана з українським національним
рухом... Це був козак до стрижня костей. Вірші його червоні
від полум’я пожеж, крови масакр, але не вважаючи на свого
генія, Шевченко залишається й досі майже ізольований на своїй
батьківщині. Сучасні українські націоналісти воліють автономію
України від автономії українців... Вони самі визнають, що нарід
більше не пам’ятає козацької держави, що була майже створена
за часів гетьманів..."
Але при ближчих розшуках виявляється, що цей фейлетон
французької газети не є оригінальний, а витягнений із праці
Льва Тихомірова, відомого терориста - народовольця, що
кінчив реакційним ренегатом, яка з’явилася в тому ж 1886-му
році під назвою „Політична й соціяльна Росія".“‘)
Після того до 1893 року не знаходимо слідів Шевченка
у Франції. В цьому році вийшло нове, дуже змінене й допов-
*•') Стр. 126—130. Уривок із праці Тісота, присвячений Україні, з’я-
вився італійською мовою: „Ь'Цсгаіпа—Кіе«". Мііапо, Зопхокпо, 1899, 8“, р. 32.
г,!) 1_. ТікЬотігоу. „1-а Киззіе Роїіііцие еі зосіаіе". Рагіз, 1886, Е. Сігаисі,
8", р. ЬУ, 560; англ. мовою: „Киззіа роїііісаі апгі Зосіаі" Ьу... Тгапзіаіесі ігош
ІЬе ГгепсЬ Ьу Е<1«'агс1 Ачеііпз Ьопсіоп, Ьо«<геу, 1888, 2 уоі. 8°.
Про укр. справу: стр. 55—58 франц. видання. 12 вересня 1886 р. Дра-
гоманов писав до Франка з приводу цієї книги: ....поверховна, але зручно
написана.....хвалить мене особисто, але каже, що я ніякого відзвуку не
маю в Україні й що український рух не має в собі нічого політичного"
26
мене видання відомого словника В о и і Не і5’), що його перше
видання відноситься аж до 1842 р. Українські моменти в цій
енциклопедії історико-географічній належать Федору Вовк у.63)
Очевидно, тут11'1) Шевченко фігурує, як „український поет...
він писав українською мовою (еп 1ап£ие икгаіпіеппе) вірші, що
викликали величезний ентузіазм поміж його співгромадянами...
Між його творами можна зауважити як найкращі: „Катерина",
„Гайдамаки", „Іван Гус“, „Марія", „Сон“, „І мертвим і живим..."
„Заповіт"... Багато його поезій перекладано на мови: польську,
чеську, болгарську, сербську, німецьку (Боденштедтом і Об-
рістом)."
Статейка Вовка мала велике значіння, бо словник ВоиіІІеІ
був десятки років, та ще й тепер, настольним справником
освічених верств Франції.
Під цим же роком, в поширеній тоді газеті „Рагіз"
від 18 грудня є стаття невідомого нам ближче автора „МісЬеІ
Оеііпез" під заголовком: „Сгапсіе Киззіе еі Реіііе Киззіе".
Стаття мало варта, але цікава є згадка, що „як нам відомо,
в Парижі має вийти незабаром збірка творів Шевченка". Що
було підставою такої згадки, яка не здійснилася, годі сьогодні
дізнатися. Всі наші розшуки щодо особи автора статті в „Рагіз"
(газета вже давно не виходить) скінчилися невдачею.
Три роки пізніше Ернест Комб, професор колежа Ста-
ніслава, видав книжку „Профілі та типи російської літератури"."6)
Автор ледви чи знав навіть російську мову, професорував він
у суто католицькому, єзуїтському закладі — й це все треба взяти
під увагу, читаючи його шевченковіяна.
„Шевченко малює в своїх „Гайдамаках" („Ргапсз-Тігеигз")
драматичну й сумну картину війни між поляками й малоросами...
Зрештою сила малоруських пісень увіковічнили злобу супроти
нахабних і грабіжницьких поляків, супроти їх ксьондзів, що
хотіли навернути малоросів на католицтво, супроти жидів гри-
зунів" (стр. ПІ).
м) М. N. ВоиіІІеІ. „Оісііоппаіге ипіуегзеї сі'ЬіяІоііе еі Не геозгарНіе"...
МніуєПє едіііоп епііегстепі геїопііие зоиз 1а «іігесііоп Не Ь. С. Соштаі?пе.
Рагіз НасЬеІІе, 1893, 4°, р. 2079. Це ХІП-е видання.
•,3) В передмові він фігурує в листі співробітників: Тії. Уоікоу, тешЬге
Не 1а Зосіеіе Ітрегіаіе гиззе Не уеохгарЬіе.
м) Стр. 406—407.
и)	„РгоНІз еі іурез Не Іа Ііііегаіиге гиззе" раг Егпезі СотЬез, ргоіеззеиг
Ни со11е&е Зіапізіаз Рагіз. РізсЬЬасЬег, 1896, р. 406.
27
„Я був захоплений зворушливими історіями Шевченка,
поета України, що будучи нещасний, жалів нещасних, якби...
але зрезюмуємо спершу одну чи дві з цих історій".
Далі зміст „Наймички" та „Катерини" і: „Ці історії — казав
я — були б чудові, якби вони менш протиставляли багатого бід-
ному, жертву катові. Терплять у всіх соціяльних умовинах і скрізь
роблять помилки... Шевченко є національний поет Малоросії,
яка шанує в ньому ліберальний дух визволителя. Це була
зрештою чесна людина, приятель божественної пляшки, який
не завжди судив справедливо" (стр. 357).
Та в цьому ж 1896 році з’явилася справжня студія знаного вже
нам барона д’Авріля про Шевченка в збірці: „ВіЬІіоійбдие 51ауе
Еіхеуігіеппе. XIII. Зіауу Осега. СЬоіх сіез Роезіез Зіауез гесиеііііез
раг Абоїріїе Н’Аугіі. 1-е Кеуеіі сіє ГІПугіе. — Магко КгаІеуіїсЬ...
Еп ІІкгаіпе. Ауєс 1е роНгаіі бе СЬеуісЬепко... Рагіз, Егпезі Ьегоих",
12°, р. Х + 166. Збірка ця, розкішно видана, вийшла в обмеженій
кількості примірників і геть давно вже зробилася раритетом.
Студія про Шевченка поставлена тут на широкому тлі
України, очевидно в обсягу українознавства д’Авріля, який, не
забудьмо, не був цеховим ученим. Під заголовком загальним
„Еп ІІкгаіпе" (стр. 117—166) знаходимо кілька розділів. Насам-
перед: „Природа й люди" (стр. 117—121).
„Історія, навіть легендарна, — починає д’Авріль — України
є надто ніжна тема, щоби підходити до неї випадково, й не
зважаючи на всі перестороги, ризикуєш розбитися об усе
й з усіх боків. Може я й спробую це одного дня, певний
заздалегідь, що поверну пошматований праворуч і ліворуч,
ззаду як спереду. Це зрештою не буде перший раз, але будемо
говорити про природу; вона є добра дівчина й усміхається всім".
Тут д’Авріль подає опис природи України, козаччини та
її історії, підкресливши, що „Україна грала, може, рішучу ролю
в долі Польщі та Росії".
Другий розділ (стр. 121—134) присвячений „Поезії". Маємо
тут і Гоголя й відомі вірші Олекс. Тблстого й Марка Вовчка
й українську школу в польській поезії та нарешті „Полтаву"
Пушкіна. З останнім д’Авріль починає цікаву полеміку. Він за-
кидає великому російському поетові „рідку суворість супроти
переможеного ворога. Невже Мазепа такий був огидний тому,
що бажав незалежпости України?1'")
Магерра сІаИ-іІ сіопс зі деІезіаЬІе, роиг аї-> уоиіи 1' іп<1ереп<1апсе
28
„Обов’язки (Росії) 1654 року не були ще такі давні, щоби
Мазепа не міг вимагати для козаків незалежности, що їм тоді
була гарантована й решту якої Петро Великий загрожував уже
знищити... Якби Мазепі вдалося, з нього зробили б велику лю"
дину, хоч який злочин чи жорстокість він міг би раніш доконати,
як було з Ромулем, що почав тим, шо вбив свого брата".
Пушкін — твердить д’Авріль — захоплений переможцем
Петром, а Мазепа в нього грішник і апостат, „одначе Мазепа
не був так собі звичайний бунтар. Несправедливо трактувати
Мазепу, як якогось простого Стєньку Разіна чи Пуґачова".
„Але ось прийшов українець (ип Іікгаіпіеп) з голови до ніг,
виключний і розлютований: Тарас Шевченко. Погляньте на
„Розриту могилу", для нього однаково: „москаль" і „лях", або
„Могили сумують,
А над дітьми козацькими
Поганці панують 1“ “’)
Я бажав би думати, що під „поганцями,, Шевченко має на увазі
німців і жидів, яких з’єднав одною думкою вже в „Розритій
могилі", але я в цьому непевний: можливо, що це „ляхи" (Іез
ЬесИз) і „москалі" (Іез Мозкаїз). Коли хто написав „Кавказ"
і „Сон", — той здібний на все.
„Я маю намір познайомити з творами українця Шевченка
й показати його як людину. Шевченко написав свою біографію,
яку читач далі знайде. Це не тільки біографія, але. картина
суспільства в початку цього століття, картина, яка не буде
вірна сьогодні. ...оповідання, що наступає, належить людині,
що найкраще знала Шевченка, людині, що його найбільше
любила, не вважаючи на безодню, що їх відділяла: Броніславу
Залеському..."
Після короткої характеристики Залеського, читаємо: „...Що-
до Шевченка, не вважаючи на його припадки лютости проти
цілого світа, я підозріваю, що якби поскребти сектанта, ще
віднайшли б просту й симпатичну природу малоруського селя-
нина. Коли люди такого гарту зустрічаються в глибині Азії,
під одною салдатською шинеллю, треба щоби вони любили
один другого, або щоби поїдали один другого. Вони любили
один другого".
к)	Ьез іотЬеаих гєуєпі Іеигз сііакгіпз
Оотіпепі Іез Іпіісіеіез.
29
Далі маємо репродукцію Шевченкового портрету, що ви-
конав Залеський, й добрий переклад цілого тексту — знаменитої
Шевченкової автобіографії: „Письмо к редактору „Народнаго
Чтенія"48) (1860 р., кн. II, стр. 229—236). Потім міститься пе-
реклад споминів Залеського про Шевченка.61*)
„...Мені залишається говорити про твори поета, що їх я дам
кілька зразків у перекладах із цінною допомогою небіжчика
доктора Коперницького й Леонара Ретеля".00) На цьому місці
д’Авріль розповідає за чеською книгою роман Шевченка
із Варварою Рєпніною.01)
П'ятий і останній розділ присвячено творам поета (стр.
153—156):
„Творчість Шевченка є різноманітна й нерівна. В ньому
завжди почувається поетичний подув і сила; але основа — іноді
неясна, фантастична й деклямаційна. „Сон“ і „Кавказ" — це
памфлети проти суспільного ладу, проти релігії, проти всякої
влади й памфлети недоладні та розтріпані, викинуті без порядку
й логіки під неохайною формою, часом грубіянською, в пога-
ному байронівському жанрі. „Сон“ це кошмар. Шевченко має
безперечно більш вартости в історичному жанрі. В цих творах,
де іесії іп<іі§-па1І8 уегзшп, є ясні ідеї, надхнення, почування.
Із своїм запалом Шевченко має заразливий жар, що волею чи
неволею вас уносить на коні в степ, або на чайці в Чорне Море.
Одночасно його алюр оригінальний й безпосередній. Гей, пегас
українського барда не є звичайною конякою академічного ма- * З
“) „Ьа уіе Зе СІїеуїсІїепко гасопіее раг Іиі-тете“, сгр. 135—143.
га) Стр. 143—151, із „Косзпік’а Тои’агхузіига Ьізіог. і Іііегаск. » Рагухи'
1867.
Ретель (1811—1885), повстанець 1831 р., потім емігрант у Парижі.
З „Виїїеііп Роїопаіз" із 20 листопада 1887 р. (Париж) дізнаємося, що у Фрації
Ретель склав збірник „Поезія на Україні". Це мав бути переклад укр. народи,
пісень і творів Шевченка разом з історико-літературно-етнографічними
примітками. В 1887 р. рукопис Ретеля був у руках Вальмора, сина відомої
французької поетки ОезЬоНез -Уаішоге (1785—1859), який збирався видати
цей рукопис. Але з невідомих нам причин збірник Ретеля ніколи не по-
бачив світа. Нам також не довелося дізнати, де саме тепер перебуває цей
рукопис, як він взагалі не зник.
Щодо Коперницького, це мабуть той самий, що друкував у 1869 р.
„Циеіциез оЬзегчаІіопз серйаіотсігіциез зиг Іез Киіііепез, Іез Киззез еі Іез
622-631, Рагіз 1869.
6І) 2епу а Мііепку зІочапзкусЬ Ьазпікй, Іііегагпі сгіу, о<1 Ггапіізка Кча-
рііа Рга^ие, 1893.
зо
нежа, але — козацьким конем, норовистим, капризним, що-
весь час стає на диби. З того боку я зацитую „Великий льох"
і „Розриту Могилу", але я волію одначе поему „Гамалія", де не-
має вищезгаданих хиб, а поет легко розгортає всі свої блискучі
можливості. Він там злітає з таким же захопленням і емоцією,
як легендарні козаки, коли в своїх маленьких чайках відважно
пускалися в Чорне Море, щоби пімстити хрест проти невірних
і щоби здобувати багату добичу. Не завжди легко схопити
думку нашого поета, а ще менш легко — спрецизувати її.’
в іншій мові. Той, хто пробував перекласти якусь поезію такого
розтріпаного ритму, певно, наштовхнувся на ті ж труднощі.
Я був би дуже здивований, якщо мій переклад не мав би чи-
сленних недосконалостей, для яких прохаю ласки, бажаючи
іншим зробити краще: це мабуть, не буде їм важко".
А далі маємо повний переклад „Гамалїї", що викликав
захоплення в літературному додатку „Гі^аго" з 9 листопада 1896,
де цілий переклад передруковано під заголовком: „Поетична
ревеляція". Більше того, майже одночасно хтось пристосував
„Гамалію" до музики, але, на превеликий жаль, нам не вдалося,
відшукати цей музичний твір.
Переклад „Гамалїї" має такий вигляд:
НАМАЬІА.
ОЬ! іі п’у а раз, і! п’у а пі уепіз, пі йоіз
Ое поіге ІІкгаіпе!
¥ беїіЬеге -1 - оп соттепі зе зоиіеуег сопіге Іе Тигс?
Моиз п’еп епіепбопз гіеп а Гбігап^ег.
ОЬ! зоийіе, зоийіе, поіге уепі а Ігауегз 1а тег,
Еі би сбіе би Сгапб-Еид';1)
ПеззесЬе поз Іагтез, еіоийе 1е Ьгиіі бе поз Іегз,
Пїззіре поіге еппиі.
ОЬ! іоие! ]оие! реіііе тег Ьіеиаіге,
5оиз сез пауігез 1а,”)
Оиі рогіепі Іез созациез, бопі Іез Ьоппеїз
Уегз поиз зсіпІіПепІ.
О поіге Оіеи, Ьоп Віеи, диапб тете се пе зегаіі раз роиг поиз,.
Атепе — Іез бе Гіікгаіпе.
') Запорозький острів біля гирл Дніпра
2) Байдак — маленьке
Примітки д’Авріля.
вітрильне судно,
звичайно кажуть „чайка"..
31
Моиз епіепбгопз геіепіг Іа д-Іоіге, 1а §-1оіге созацие,
Моиз Гепіепбіопз, еі регігопз аргез, з'іі Гаиі.
II
С’езі аіпзі, чи'а Зсиіагі сЬапіаіепі Іез созачиез ргізоппіегз;
11з сЬапіаіепі Іез раиугез сЬегіз, еі Іеигз Іагтез соиіаіепі,
Ьез Іагтез созачиез соиіаіепі, тагдиапі Іеиг сЬа§гіп.
Возріюге еп ігбтіі, п'ауапі іатаіз епіепби
Ее ріеиг без созачиез; іі §"6тіі, 1е Іагд-е,
Ее заиуа£е іаигеаи; іі зесоиа за реаи,
Еі, еп ги^іззапі, епуоуа зез уад-иез,
Ьез сЬаззапі зиг зев сбіез, Іоіп бапз 1а тег
Еі 1а тег ти§-іі а зоп іоиг Іа рагоіе би ВозрЬоге,
Еа роизза уегз Еітап, еі Еітап ігапзтіі зиг зез уа§'иез
Се Іапд-ад-е бе боиіеиг, іизци’аи Опіерег.
II есіаіа бе гіге, поіге уіеіііагб д'ід'апіезцие,
Тапі чиє Гесшпе з'бсоиіа зиг за тоизіасЬе.
„Оогз-іи бопс? І’епіепбз іи, Ггбге Сгапб Вид-?
„Ма зоеиг КЬогіусіа, Гепіепбз-іи ?“
Зіерре еі КЬогіусіа геропбігепі: „5е Гепіепбз,
Ле І’епіепбз 1“ Еі Опіерег зе соиуге бе реіііе пауігез.
III
Еі Іез созачиез роиззепі Іеиг сЬапі:
„СЬег Іез Тигдиіпз, бе Гаиіге сбіб,
„Еа таізоп езі ріапсіїеіее.
„Наі, Ьаі! тег, ]оие,
„Сгопбе еі Ьгізе Іез габез!
„АНопз еп уізііеі
„СЬег Іез Тигциіпз Іез росЬез зопі ріеіпез
„Ое бисаіз еі б’есиз,
„Ноиз п’аііопз раз уібег Іез росЬез,
„Маіз бд’огд'ег еі теііге А Гей,
„Оєііугєг поз Ігегез!
„Еез Тигдиіпз опі без іапіззаігез
„Еі без расЬаз зиг Іеигз Ьапсз.
Ноб! Ьі! еппетіз!
„N0118 зоттез запз Ьезііаііоп І
„Сіоіге еі ІіЬегіб а поиз!"
Ііз уо^иепі еп сЬапіапі;
Еа тег геззепі Іе уепі.
32
Натаїіа а 1а іеіе
Оігі^е 1е пауіге.
А Натаїіа Ьаі 1е соеиг;
Еа тег з’езі епгад-ее.
Раз сіє реигі Еі Іез уоііа
СасЬез сіапз сез топіа^пез, сіапз Іез уа^иез.
IV
ЕПе зоттеіііе сіапз 1е Ьагет, сіапз зоп рагасііз, 1а Вугапсе,
Еі Зсиіагі зоттеіііе аиззі; ВозрЬоге Ьоиіііопе,
Сотте епга^е іапібі £етіі, іапібі ги^іі;
II уеиі гйуєііієг 1а Вугапсе епсіогтіе.
— „Не 1а гбуеіііе раз, ВозрЬоге: їй еп сіигаз реиз сіє таї,
„Саг*зегопі епзеуеііз іез ЬІасЬез сбіез сіапз 1е заЬІе,
„Еі епіопсе іоі-тете сіапз 1а уазе, — Іліі ти§іі 1а тег Ьіеие;
— „Езі се чиє іи іртоге циеіз сопуіуєз ]е рогіе
„Аи зиііап?" С'езі аіпзі цие 1а тег зе саїта
(Саг еііе аітаіі сез асЬагпез зіауез Ьиррез).
ВозрЬоге зе геііпі. Ьез Тигчиіпз зоттеіііаіепі,
Аиззі 1е ІасЬе зиііап зоттеіііаіі аи Ьагет.
Се п’єзі чи’а Зсиіагі цие уеіііепі сіапз Іез сасЬоіз
Ьез сЬегз раиугез созациез. Еі чи’езі се ди’ііз аііепсіепі?
ЕпсЬаїпбз, сіапз Іеиг 1ап§;а^е, ііз ітріогепі 1е Ьоп Віеи
Еі Іез уа^иез з’епіиіепі, гид-іззапіез уегз Гаиіге Ьогсі:
„О сЬег Оіеи сіє Шкгаіпе!
„Не Іаіззе сіопс раз рбгіг а Геігап^ег
„Еі еп сарііуііе, поиз, ІіЬгез созачиез 1
„Саг І1 поиз зегаіі Ьопіе, ісі, сотте 1а,
„О'еіге геззизсііез сі’ип сегсиеіі еігапв'ег
„Роиг аррагаїіге а іоп ]и§-етепі.
„II зегаіі Ьопіе а ип созацие
„О’у аррогіег сіез таіпз епсЬаїпеез,
„Еі сі’аррагаїіге ауес сіез (егз сіеуапі іоиі 1е топсіе".
V
„Е§-ог£Є еі Ггарре! таззасгег Гіпіісіеіе
„Воизоигтапі Оп сгіе сіеггібге Іез тигз;
„Оиі езі 1а?“ А Натаїіа 1е соеиг Ьаі.
Зсиіагі езі регсіи!
„Едюг^ег, таззасгег!" Зиг 1е гетрагі
Соттапсіе Натаїіа.
33
Зсиіагі дтопсіе сіє іоиз зез сапопз,
Е’еппеті пцрі еі з'асЬате.
Маіз Іез созаяиез з’епіопсепі запз реиг
Еі Іез іапіззаігез гоиіепі раг іегге.
Натаїіа а Зсиіагі
5е ге]’оиіі сіапз сеі епіег;
II епіопсе Іиі-тете Іез рогіез сіапз 1а ргізоп
Еі Ьгізе Іиі-тете Іез Іегз:
„Уоіег сіеЬогз, тез оізеаих заиуа^ез,
„Аи Ьахаг, а уоігє Ьиііп 1“
Пз Ьайепі сіез аііез, Іез реіііз іаисопз,
Саг іі у а Іопдіетрз, ди’ііз п’епіепсіігепі раз
Се Іап^а^е Ьаріізб. Еі Іа пиіі
ЕПе тете з’буеіііе еп зигзаиі:
Саг Іа уіеіііе теге п’а іатаіз епсоге уи
Еез созациез, соттепі ііз рауепі —
ІЧ'аіе раз реиг еі ге^агсіе
Се Ьапциеі созацие:
II Гаіі зотЬге, сотте ип }оиг огсііпаіге
Тапсііз ^ие с’езі ипе іеіе, еі диеііе іеіе!
Зопі-Пз сіопс сіез уоіеигз роиг тап§-ег еп сасЬеііе,
Ауєс Натаїіа, іеиг Іагсі запз скасЬбІічие
Есіаігопз-поиз І Зсиіагі Ьгіїїе іизци’аих пиад-ез
Мізе еп Йаттез ауес зез уаіззеаих еі Іеигз таіз.
VI
Вухапсе з’езі геуеіііее,
Гаіі сіє дгапсіз уеих,
Аггіує еп па^е аи зесоигз,
Тоиі дтіпоапі сіез сіепіз.
Вухапсе ги§іі еі з’аскагпе,
Тепсі зез таіпз уегз 1а гіує;
ЕПе Іа заізіі, еііе, з’арриіе,
Зе ієує, — еі іотЬее зоиз Іез соиіеаих,
Зе іаіі, поуее, сіапз зоп зап£.
Зсиіагі Ьгйіе сотте ип епіег,
Ье зап§- соиіе сіапз Іез Ьагагез
Еі іотЬе сіапз 1е Іагд’е ВозрЬоге.
Рагеііз аих оізеаих поігз сіапз ип іогеі
Еез созачиез уоііі^епі; регзоппе пе Іеиг бсЬарре,
Ье Гей тете пе іез Ьгиііе ріиз, сез £епз ігетрез аи Геиі
З
34
Ьез созадиез гиіпепі Іез тигз, еі етрогіепі
Оапз Іеигз Ьоппеїз 1’ог еі Гагдопі.
Пз еп гетрііззепі Іеигз реіііе пауігез.
Зсиіагі Ьгйіе, 1е ігауаіі аггіуе аи Ьоиі;
Ьез Ьгауез £аг9опз зе газзетЬІепі, ііз зопі іоиз;
Пз аііитепі іеигз рірез а ГіпсепНіе еі з’етЬагциепі
Зиг Іез реіііз пауігез. — Пз з’еп уопі
Еп Гепдапі Іез уа^иез, топіадпез гоид-ез.
VII
Пз уооиепі ІіЬгетепі сотте з'ііз уепаіепі
Ое сЬех еих, — сотте з’ііз з’атизаіепі
Еі сотте іоиіоигз сііег Іез Харого^иез,
Пз сЬапіепі сЬетіп Іаізапі:
„ЬІоіге аіатап, Натаїіа,
Ь'аіатап асЬагпе,
КаззетЬІе зез Ьгауез еі з’еп уа
5е рготепег еп тег.
П уа сЬегсЬег 1а §-Іоіге
Еі сіє 1а сарііуііе іигцие
Оєііугєг зез Ггегез.
ОЬ! іі аггіуе, Натаїіа,
Дизци’а сейе Зсиіагі,
Ой поз (гегез Іез Харого^иев
Аііепгіепі 1е зирріісе.
— О1і! з’йсгіе Натаїіа,
ІЧоиз уіугопз, тез Ггйгез,
Моиз уіугопз роиг Ьоіге 1е уіп
Еі Ьаііге 1е їапіззаіге
Еі ауес сіез іаріз еі (іез уеіоигз
Огарег поз саЬапез!
— Пз з’еіапсегепі, Іез 2арого&иез,
Аи сЬатр соирег 1е звіріє,
Пз соираіепі 1е зеІ£Іе еі 1е теііепі еп теиіез
Еі сЬапіаіепі еп сЬоеиг:
Сіоіге а іоі, Натаїіа,
Раг іоиі 1е уазіе топсіе,
Раг іоиіе ГІІкгаіпе,
Роиг п’ауоіг раз Іаіззе регіг
Ьез сатагасіез саріИз!“
35
VIII
— Ііз уо^иепі еп сЬапіапі; еі раг сіеггіеге
Уой'ие ГасЬагпе Натаїіа: оп йігаіі
ІІп аі^Іе чиі уеіііе зиг зез аі^іопз,
Ье уепі зоиїїіе сіез ОагсіапеІІез,
Маіз Вугапсе пе Іез роигзиіі раз.
ЕПе а реиг ци’ип ТсЬегпеіг*) Не поиуеаи
Не уіеппе аііиттег Саіаіа
Ои ци’ип аіаіпап Іуап Росікоуа
ІЧ’арреІе раз Іез созадиез еп тег.
Ііз уод-иепі ІіЬгетепІ еі рагдеззиз Іез Ноіз,
Ье зоїеіі гойнії Іез уа^иез.
Оеуапі еих 1а тег сЬегіе
Ми§іі еі Ьоиіііоппе.
— Натаїіа, 1е уепі зоийіе ргорісе,
Ьа уоііа, поіге тег!
Еі ііз зе сасЬепі деггіеге Іез уа#иез,
Оеггібге сез топіз гозез.
Після „Гамалії" д’Авріль під заголовком „(Легате" подає
уривок із „Тарасової ночі""2):
ІІкгаіпе, ІІкгаіпе!
О та теге, реіііе теге!
Топ зоиуепіг, о топ рауз,
Ме Гаіі 1ап§іііг 1е соеиг.
Неіаз! ой зопі Іез Ьгауез созациез,
Еі іез гои^ез іоирапз!
Ои’езі (Іеуепие Іа ІіЬегіб?
Еі іез ЬоипІсЬоикз еі іез Ьеїтапз,
Ои’езі (іеуепие?.. Тоиі а Ьгиіе І
— ЕЬ! Ьа тег агигбе п’а-і-еПе раз сіє теше
Иоуе іез топіз еі іез ^Іогіеих іотЬеаих?
Ьез топі зе іаізепі, — 1а тег сопііпие де іоиег;
Ьез ІотЬеаих геуепі Іеиг сНадтіп,
*) Натяк на великого Конашевича, що спалив Синоп, спустошив Га-
лату й на остатку свого життя пішов у манастир. Він жив ще в часі екс-
педиції Гамалії (вісі). Примітка д’Авріля.
и) ...Україно, Україно!
Серце мов, ненько!
Як згадаю твою долю,...
36
Еі зиг Іез Ніз сіез созациез
Оотіпепі Іез іпНсШез... І
_)оие сіопс, о тег, — зііепсе, топіа^пез!
Скатрз, геуех, Іои}оиг8.
Еі уоиз епіапіз сіез Ьгауез созациез,
Ріеигег, саг с'езі уоіге зогі.
16 квітня 1899 р. в ,Доита1 сіез ОеЬаіз" з’явився довгий
фейлетон п. з. „Сучасна російська (зісі) поезія. Тарас Шевченко".
Автором цього фейлетону був відомий за тих часів у Па-
рижі російський журналіст та перекладач, що підписувався „Іван
Странник" (Кап Зігаппік). Не вважаючи на всі заходи, нам не
вдалося встановити справжнє прізвище цього автора, що ма-
буть був якимсь політичним емігрантом.
Фейлетон написаний гарним стилем, у деяких місцях навіть
із поетичним нахилом. Після зворушливого опису природі?
України автор малює молоді роки Шевченка:
„Вільнолюбива й відважна натура, Шевченко народився
кріпаком. Гордий, він мусів переносити всі приниження, ніжний,
він був позбавлений материнської ласки".
Далі йде біографія поета. „Найбільш зворушливим і ха-
рактерним твором Шевченка" Іван Странник вважає „Наймичку"
й подає її докладну аналізу.
„Гайдамаки", за фейлетоном, написані „з успіхом. Сцени
вбивства й різанини на щастя супроводжуються ніжними
сценами. Це є епопея Малоросії".
„...Шевченко завжди залишається народнім поетом, не вва-
жаючи на тонкість і делікатність почувань, що їх він висловлює.
Він оспівує горе кріпаків, лихо невільництва, долю бідо-
лашніх дівчат, що їх пани беруть та потім кидають, але особливо-
він оспівує Україну".
Як зразок Іван Странник подає вірші про Оксану:
,Де сіетапсіе Ьіеп реи — а Оіеи, гіеп ди’ипе скаиті&ге — а 1а
Іізіеге сій Ьоіз, — еі деих реирііегз ргез сіє 1а сйаитіеге, — еі та
раиуге сЬбгіе, — іпа реіііе Окзапа, роиг роиуоіг ауес еііе ге§;агс1ег
Не 1а топіая’пе — 1е 1аг§е Впіерег, Іез уаііеез — еі Іез апсіепз
ІотЬеаих, — ге^агНег еі зоп^ег еі гєуєг : — Оиі Іез а єієуєз, сез.
ІотЬеаих? — еі циі гесоиугепі і1з?..“
Ось закінчення фейлетону:
„Переслідуваний поет одержує всю честь від батьківщини,
що її він оспівував, якій він мріяв дати більшу національну
37
свідомість. Але пам’ять його, як його життя, залишається са-
мотня: він не мав наслідувачів, він не створив школи. Він був
тільки великий поет мрій, ніжности та меланхолії".
Очевидно, не з цілим цим закінченням можна погодитися.
В тому самому 1899 році французький письменник Апсіге
Веаипіег відвідав Москву й Київ, а вражіння з тієї подорожі
опублікував в дуже вдумливій книзі в 1901 р., „ІЧоіез зиг 1а Киззіе"
(Рагіз, Тгісоп, еЛгіеиг. 1901, 8°, р. 302). Веаипіег був і на могилі
Шевченка, відбувши відому подорож із Києва пароплавом. Саму
могилу французький письменник знайшов „недосконалого смаку,
навіть бронзова медаль не є добра, але це не має значіння"
(стр. 297).
„Історія російських поетів сумна: між ними Шевченко був
один із найнещасливіших. Бо його переслідували не тільки за
лібералізм, а за те, що був одним з апостолів малоруського
руху. Нині він покоїться на березі Дніпра, якого очерети тихо
гнуться при шелестінню русалок, і його могила панує на і укра-
їнською землею, яку оспівував. Малороси ходять на його мо-
гилу, як на прощу" (стр. 300). Веаипіег цитує також вірші
Шевченка в перекладі Івана Странника, якого видно знав осо-
бисто, бо присвятив йому цілу свою книгу.
Із початком ХХ-го століття маємо непідписаний огляд про
Шевченка в „Ьа Сгапсіе Епсусіоресііе" (1902, уоі. ЗО, стр. 812):
„російський (зіс І) поет, що послідовно опублікував низку пое-
тичних творів, які придбали йому справжню славу на Україні,
його батьківщині та поміж російською освіченою публикою".
Коротка біографія, в якій підкреслюється рафінована жорстокість
заборони писати: „Поліція осягає мету, коли поет повернув
із заслання, душа його роз’ятрилася від лиха й вже більше не
тремтіла, як колись... Росія, а спеціяльно Малоросія, стратила
в ньому великого поета, якого запальні вірші мають цілу силу
й смак справжньої й глибокої народньої поезії".1”)
Рік пізніше барон де Бей (сіє Вауе), відомий фран-
цузький археолог і знавець Росії, що тепер у похилому віці
живе далеко від Парижа, видав книжечку своїх вражінь про
Україну, де кілька разів бував і де між іншими добре знався
з В. Антоновичем: „Еп Реіііе-Киззіе. Боиуепігз сі’ипе іпіззіоп".0'1)
•*} Припускаємо, що автором цих рядків був Люі Леже.
'") Раг 1е Вагоп сіє Вауе. Рагіз, ЬіЬгаігіе ІЧІІзоп, 1903, 8“, р. 46.
Інші праці того ж автора, що стосуються України: „Еіидез зиг Гаг-
сііеоіохіе де І’Цкгаіпе" (1895); „Ь’оеиуге де Уісіог УазпеІгоН" (1896): „Кієу„
38
Передусім знаходимо тут повний прозовий переклад з „Івана
Підкови" (стр. 33); з нього зацитуємо першу строфу:
„ Аиігеїоіз, еп ІІкгаіпе, Іез сапопз §топ<1аіепі; Іез Харогод-иез
уіуаіепі еп шаіігез, ііз пе сЬегсЬаіепІ чиє §-1оіге еі ІіЬегіе. Сез
Іетрз опі раззе. Вапз 1а зіерре, іі п’єзі гезіе цие сіез ІотЬеаих,
сіез ІотЬеаих чиі зе сігеззепі сотте сіез топіа^пез. Ьа зопі
соисЬйз Іез оззетепіз Ьіасіїіз без созакз.
„Сез ІотЬеаих циі поігсіззепі 1’Ьогігоп гасопіепі аи уепі Іез
Ьаиіз іаііз Зез дтіеггіегз ри'ііз гесоиугепі. Без Зезсепбапіз Зе сез
Ьегоз, еих циі рогіепі 1а (аих Ви тоіззоппеиг сеІеЬгепІ 1а д-іоіге
де Іеигз апсеїгез.
„Оиі, іадіз еп ІІкгаіпе, рагіоиі )оіе еі доиіеигз есіаіаіепі а 1а
(оіз. Ь’еаи-де-уіе еі Гііудготеї соиіаіепі аЬопсІаттепі Запз Іез
уеггез.
„Оиі, 1а уіє (иі Ьеііе Запз поіге ІІкгаіпе. Се зоиуепіг зоиіа-
дега поіге соеиг..."
Шевченко для автора „син народа, якого поеми, писані
малоруською мовою, е відгуком лиха й терпінь, що були уділом
селянським.. меланхолія є панівною нотою його творів, і ця
меланхолія, з чудовим наголосом, добре гармонізує з настроєм
цього сільського люду, в якого терпіння й лихо минулого за-
лишили такі глибокі сліди"/'5)
1а шбге без уіііез гиззез" (1896); „Зериііиге <1и Х-е зіесіе А Кіеу" (1896);
„Еп МоиуеІІе Киззіе" (1900); „Ііпе уізііе А Сауіопіху, ргез Роїіауа" (1902).
к) На стр. 44 подається клясичний портрет Шевченка, в шапці. Вауе
пише: „СЬеуїсЬепко".
III.
Слов’янська катедра в „СоП^е сіє Ггапсе” і Україна. — Люі Леже. Шев-
ченкіана його бібліотеки. — Курс Люі Леже про Шевченка. — Рауль Лябрі. —
Переклад Екземплярського „І мертвим і живим...” — Лист Ернеста Дені
про цей переклад. — Стаття М. Рудницького й переклади Мазада. — Панаіт
Істраті на могилі Шевченка. — „Єретик” французькою мовою.
На початку цієї розвідки ми стрінули голос Люі Леже про
Шевченка. Проминуло більш ніж ЗО років, за цей час Леже
зробився найбільшим авторитетом слов’янознавства у Франції
та в західній Европі взагалі. Українознавства Леже не залишав,
а, особливо, як видно з його бібліотеки, слідкував пильно за
шевченкознавством.
Коли події в Росії — перша революція — висунули й укра-
їнську справу, Люі Леже скористав із того, щоби вперше
у Франції та взагалі на заході дати науковий українознавчий
курс.
Цього часу Леже поміж іншими його вченими посадами
займав катедру слов’янознавства в „СоПе^е сіє Ггапсе", най-
вищій науково-дослідчій інституції у Франції, якої 400-річний
ювілей урочисто відсвяткували недавно.
Катедру слов’янознавства, першу в Европі, засновано
в „Соіієй’є сіє Ггапсе" в 1840 році для польського поега Міцкє-
віча,06) й всі професори цієї катедри так чи інакше займалися
українською справою. Вже сам Міцкєвіч, що очевидно не мав
жадної наукової підготовки, а „літературно" трактував слов’яно-
знавство,— немало місця присвячував Україні, ясно, в польському
дусі.67) Зрештою лекції Міцкєвіча незабаром перемінилися в по-
літичні мітинги й уряд мусів віддалити Міцкєвіча з катедри.08)
Його замінив етнограф Кипріян Робер (1807—?), надзви-
“) Див. декрет із цікавим поясненням у „Ье Мопііеиг Опіуегзеї” із 20
і 21 IV 1840 р.
“’) Між іншим його слухачем був молодий д’Авріль. Курс Міцкєвіча
вперше видано в 1845—1849 р.: „Ьез Зіауез. Соигз ргоїеззез аи Соїііке сіє
Ггапсе сіе 1840 а 1844 еі риЬІІез сГаргбз Іез поісз зіепокгарЬійез”. Рагіз, Сотоп,
5 уоі., 8".
“*) Див. С. МопоН. „Ьа уіє еі іа Репзее сіє МісЬеІеі”. Рагіз 1923.
40
чайно шляхетна людина, що займає почесне місце в історії
французько-українських взаємин.0") Опісля прийшов знову поляк
СЬосігко, що дав перший французький переклад українських
історичних пісень.70) І нарешті катедру славістики зайняв Люі
Леже, що тримав її майже до смерти.’1)
Офіційний щорічник „Со11е§’е сіє Егапсе" на 1904—1905 рік
сповістив, що „проф. Леже в своїх викладах, у четвер, викладає
граматику малоруської мови в її відношенню до інших слов’ян-
ських мов... Це вперше, що ця мова, яку колись ввжажали
звичайним наріччям, з’являється у викладах колежа. Професор
Леже пояснятиме текст Євангелії (укр. мовою) й працю п. Бар-
вінського про історію української літератури (Львів 1901). Він
має на увазі протягом 1905—1906 р. продовжувати інтерпретацію
цієї праці, додавши до цього праці великого українського поета
Тараса Шевченка..,“’!)
Таким чином, раніш ніж перейти до Шевченка, Леже
вважав потрібним присвятити рік українській мові взагалі, що
було зовсім слушно, особливо, як взяти під увагу, що його
слухачами в „Соіі&З’Є бе Ргапсе" були самі вже молоді вчені,
що закінчили свої студії: більшість із них це сьогодняшні
французькі славісти.
І дійсно, щорічник колежа на 1905—1906 р. дає нам пізнати,
що „виклади в четвер присвячено великому поетові української,
або малоруської літератури Тарасові Шевченкові. Це вперше,
що ця література мало відома, але яка, здається, покликана
до великої будуччини, студіюється у Франції в публичних
наукових викладах".7з)
Резюме викладів про Шевченка з'явилося в швайцарському
журналі: „ВіЬіоіЬбдие Опіуєгзєііє".74) Видання це, вельми поважне.
®) Докладно про українознавство Робера буде в іншій нашій праці
пор. також наше „Ідея Соборної України в Европі".... стр. 19—20.
’“) „Ьез сііапзопз Ьізіогіциез бе ГОкгаше"..., Рагіз, Ьегоих, 1879. Пе-
реклади мають немало п імилок, а Україну взагалі автор трактує у все-
польському дусі.
’) Тепер цю катедру займає Андре Мазон, відомий фраиц. славіст,
член НТШ.
’’) „Аппиаіге би Со11е£е бе Ргапсе". Рагіз, Ьегоих, 1905, стр. 99—100.
*3) „Аппиаіге"... 1906, стр. 108.
,1) „ВіЬІІоіЬ 'чис Цпіуегзеїіе еі Кеуие Зиіззе". Сепі-опгісте Аппее, Ж122,
Рєугієг 1906, Іоте ХЬІ, Ьаизаппе, р. 267—287; іоте ХЬІ, Лі 123, Магз 1906,
р. 510—522. Заголовок статті: „Ье Роеіе Паїіопаї бе Іа Реіііе-Киззіе Тата®
ЗсЬеуїсЬепко".
41
мало вже тоді більше, як 100 років існування, але головно
розходилося в наукових колах, і цим, мабуть, пояснюється, що
курс Леже не дійшов до широкої публики. Вдруге, в 1914 році,
Леже видрукував свій курс,7''’) але це було місяць по оголо-
шенню війни: не до того тоді було публиці. Ми й будемо
користуватися цими друками, зрештою ідентичними, але
в бібліотеці Люі Леже70) є рукопис курсу, дещо відмінний від
друку. Тому подаємо в дужках те, що є в рукописному конспекті
лекцій, а не увійшло в швайцарський журнал, ані в збірку 1914 року.
Бібліотека Леже показує нам також, як уважно французький
учений студіював Шевченка, його примірник „Кобзаря"’7) цілий
покритий нотатками, головно перекладом, при чому, видно, що
Леже не зразу знаходив той, чи інший потрібний французький
вираз. Особливо уважно студіював Леже „Історію літератури"
Огоновського, що має взагалі силу приміток Леже, нпр. до
сторінок про Котляревського Леже нотує: „Звідси починається
нова література, яка від нині має інтерес для всіх славістів".
Огоновський, мабуть, був головним джерелом у Леже для його
студій над Шевченком. До розділу Огоновського про „Кате-
рину" Леже нотує на полях: „Поет тут неначе в алегорії малює
долю України, пригнічену могутньою Москвою" (там же, стр.
543, IV том, видання 1891 р.); де йде мова про „Гайдамаки"
й де цитуються слова Франка про „помсту цілого українського
народа", Леже пише: „цілком справедливо".
Шевченковіяна бібліотеки Леже такі: Васильєв „К біографій
Т. Г. Шевченка" („Кіевск. Старина" 1896, II); праця О. Конись-
кого; М. Чальїй „Жизнь и произведенія Т. Шевченка"; Драго-
манов, „Шевченко, українофіли й соціалізм" („Громада", т. IV);
К. Обручев „К біографій Т. Г. Шевченка" („Кіевск. Стар." 1900,
II); „Письма Т. Г. Шевченка к Бр. Залеському (ІЬіВепі, 1882, І).
Як бачимо, праці, головно, джерельні й серйозні.
А тепер погляньмо, що саме Леже читав про Шевченка
в найвищій французькій науковій установі.
’*) В збірці: „Еа Киззіе ІпіеІІесіиеПе. Еіибез еі Рогігаііз". Рагіз, Іеап
Маізоппеиуе, 8’, р. 298. Про Шевченка на стор. 149—184. Рецензію на цю
книгу дав сам Леже (під підписом „Л. Л-рт>') в „Журнал. Министерства На-
родного ПросвЬщенія" 1915/1, стр. 62.
’6) Вона тепер у так званій „„ВіЬІіоіЬецие ТЬігз". Пор. наше: „Україна
в творах Люі Леже".
титульної сторінки.
не можемо сказати, бо нема
42
„Між численними проблемами, що їх поставлено перед Росією
20-го століття, одна з найцікавіших — це роля, яку мають грати
в офіціальному життю різні мови імперії... Малоруська мова
ще майже зовсім заборонена в політиці, церкві й навчанню...
Територія одначе цієї мови вельми велика. Нею розмовляють
у Росії, в губерніях: Волинській, Подільській, Київській, Черни-
гівській, Полтавській, Харківській, Катеринославській. Вона пе-
реходить у губернії: Воронізьку, Херсонську, Таврійську,
Люблинську, Гродненську, Минську, Курську, Донщину, Кубань,
де живуть нащадки славних запорожців; вона охоплює також
східню Галичину, північну Буковину й угорські комітати. Оче-
видно, що це наріччя, яке охоплює таку велику територію,
не має ще вигляду остаточно виробленої мови; воно розділю-
ється на місцеві діялекти, а ті, що пишуть ним, не завжди одної
думки щодо словника і щодо ортографії. Одні бажають набли-
зити його як можна більше до великоруського, другі — як можна
більше відділити його. Кількість населення, що розмовляє мало-
руським, не може бути точно обчислена, бо народи, політичні
території яких заселюють малороси, або русини, тобто росіяни,
поляки, мадяри, мають однаковий інтерес як можна більше
зменшувати кількість малоросів, чи русинів...
„Аж до останнього часу петербурзький уряд волів розгля-
дати малоруську мову як звичайне патуа. Цей погляд зрештою
поділяють навіть за кордоном деякі панславісти. Ще недавно
виходив у Відні панславістичний журнал, що його видавав га-
лицький русин, який писав свій журнал офіціяльною російською
мовою й ставив на обгорці назви всіх слов’янських мов, за ви-
нятком рідної мови. Співгромадяни вважали його зрадником,
і ми розуміємо їх обурення. Що скажуть бельгійці про свого
співгромадянина, що вважатиме фламандську мову німецьким
патуа?’8)
„Коли Росія матиме всі свої свободи, тоді побачать, чи
малоруська мова дійсно може жити абсолютно незалежно, як
це мріяв покійний Драгоманов, що саме недавно зробив із Же-
неви огнище української літератури. Цей золотий вік здається
мені ще досить далекий, бо навіть при абсолюній свободі нарід
не творить легко повного організму наукової мови. Здається
’») Не знаємо назви журнала, який має на увазі Леже. Певно якесь
43
мені, що ще не швидко повне навчання (в українській мові)
даватиметься в університетах Харкова й Києва в Росії, Львова
в Галичині... Зрештою, з уваги на історичні умови й на геогра-
фічну ситуацію, зовсім не виключене (а ми навіть певні в цьому),
що вразі, як малоруська мова визволиться від офіційної москов-
ської, їй ще прийдеться витримати жваву боротьбу в українських
землях із польською мовою, що змагає до відвойований в цих
країнах переваги, яку колись вона займала (поляки мало люблять
вчитися в історії).
........Малоруська мова в літературній формі дала особливо
твори імаґінації, романи, повісті, поеми, поміж якими твори
Тараса Шевченка займають, можна це сміло ствердити, перше
місце. Його ім’я це символ малоруської літератури, як у нас ім’я
Містраля — символ Провансу".
„Прізвище Шевченка ясно вказує плебейське походження
поета. Шевченко — це син шевця. Малоруська мова любить
давати прізвища, що походять від ремесла. Він народився 29 лю-
того 1814 року в селі Моринцях... Вихований у бідній хаті, він
був свідок і жертва всієї мізерії кріпацтва, яке пізніше змалював
із гіркою красномовністю... Його імаґінація (річ нерідка у ве-
ликих поетів) розбудилася рано під впливом оповідань батька
й особливо діда, що в час довгих зимних вечерів розповідав
жахливі сцени, яких Україна була театром у другій половині
18-го століття: все, що селяни терпіли від поляків і жидів,,
повстання, масакри, що їх супроводжували.
„Довго, довго (особливо у Франції) ми знали тільки мізерію,
що її поляки терпіли від росіян. Історія України показує нам річі
під іншим виглядом; столітній дід Шевченка був жвавою хро-
нікою минулого.
„Рагіоіз, аргез ауоіг Іегтйе 1а уіе без Заіпіз еі Ьи ипе уегге
ауес 1е уоізіп, топ реге ргіаіі топ аїеиі сіе гасопіег 1е дтапсі
таззасге ци’іі у ауаіі еи Іогздие Хаіізпіак еі Нопіа сЬаііегепі Іез
Роїопаіз. кез уеих сій сепіепаіге еііпсеїегепі сотте аигогез; іі поиз
гасопіаіі соттепі Іез ЕекЬз регіззаіепі, сотте 5ті1а біаіі еп Наттез.
Ьез уоізіпз еіаіепі тиеіз Не іеггеиг. Еі тоі реііі, іі т’аггіуа ріиз
сі’ипе іоіз Не ріеигег. Еі регздппе пе гетагциаіі ди'ип реііі'епіапі
ріеигаіі Напз ип соіп. „Мегсі топ аїеиі Не се дие іи поиз а сопзегуе
44
сіапз Іа Іеіе сепіепаіге сез ехріоііз <іе созациез. Еі тої ]е Іез аі
таіпіепапі гасопійз а іез реіііз Й1з“.'“)
„Це майже Лямартін:
„Ось деревляна скамниця, де сідав мій батько, саля, де
агучав його мужний і суворий голос, коли згадуючи нам мізерію
й славу ешафоту королів, він розповідав нам історію; повний
великих боїв, де бився, він вчив нас чесноти, оповідаючи своє
життя.8")
„Це за оповіданнями свого діда Тарас пізніше написав
люту поему „Гайдамаки". Гайдамака — це зразу був пастух,
потім розбишака; селянин там поборює шляхтича, або поль-
ського пана, як жак французький, розлютований проти феодаль-
ного пана, як балканський гайдук у боротьбі проти турка.
„Лиха доля переслідувала майбутнього поета. 11-літній він
стратив батька і залишився відданий капризам своєї мачухи.
Його життя було дуже жорстоке; літом він пас череду, зимою
відвідував школу, що її тримав дячок Богорський. У тогочасній
Україні не було мови про світське виховання; учні вчилися
граматику, часослова й псалтирі. Шкільні успіхи молодого Та-
раса дали йому честь бути призначеним старшим у клясі й як
такий він, що стільки разів діставав різки, теж сам мав давати
ці різки тим із товаришів, що їх заслужили. Він не червонів
брати від них кілька копійок, щоби бити їх легше. Ці шкільні
дні залишили йому вельми гіркі спомини.
„Богорський, казав він пізніше, був перший деспот, якого
я зустрінув у свому життю. Він надхнув мене глибоким жахом
перед всяким насиллям, що вживає одна людина супроти другої.
„Іноді цей деспот піячив; щоби пімститися за його злість,
Шевченко користав із цих припадків, щоби в свою чергу бити
його. Завдяки свому знанню псалтирі Шевченко міг служити
в хорі на похоронах і таким чином трохи заробляв у більш за-
конний спосіб, ніж те, що діставав за свої функції ката. Від
”) Бувало в неділю, закривши Мінею,
По чарці з сусідом випивши тієї,
Еа заііе ой гезоппаіі за уоіх таїе еі збусге
Ьогзцие, поиз гарреіапі 1а тіЗеге еі 1а йіоіге,
Ое Гесіїаїаисі Зез гоіз іі поиз бізаіі 1’ЬізІоіге,
Батько Лямартіна був рояліст і багато терпів підчас революції.
45
сумних днів школи Шевченко волів краще дні, що їх посвятив
своїй череді, й чари, які він описав у чудових віршах;8’)
.Л’ауаіз ігеіге апз равзез; |е іаізаіз раїіге Іез а§-пеаих еп
сіеЬогз би уі11а§-е. Еіаіі-се рагсе дие 1е зоїеіі ЬгіПаіі? Ауаіз-|е
диеідие сЬозе? }е те ігоиуаіз Ііеигеих, Ьеигеих сотте ип сііеи...
Оп ауаіі сіеіа арреіе роиг 1е гераз. Еі тоі |е гезіе сіапз
1'ИегЬе, еі ]е ргіе Оіеи, еі ]е пе заіз раз роигдиоі ]’аі іапі сіє іоіе
аи соеиг. Ье сієї, 1е уіііад'е, Іез а#пеаих, іоиі те зетЬІе ]оуеих,
еі 1е зоїеіі те гесЬаиіїе запз те Ьгйіег.
Еі іоиі а соир ]е гедагсіе, 1е уіііаде езі іоиі поіг: 1е сіє] Ьіеи
би Ьоп Оіеи з’езі аззотЬгі. }е гед-агсіе тез ад'пеаих. Сез ад’пеаих
пе зопі раз а тоі. }е те геіоигпе уєгз Іез сЬаитібгез, |е п’аі раз
сіє сігаитіеге. Оіеи пе т’а гіеп сіоппе. Еі тез Іагтез опі соиіб,
сіе Іоигсіез Іагтез. Маіз зиг 1е Ьогсі сіє 1а гоиіе ипе |еипе Й11е
п'єзі раз Іоіп сіє тоі.
ЕПе т’епіепсі ріеигег, еііе чіепі, еііе те заіие, еііе еззиіе
тез Іагтез, еііе т’етЬгаззе. Еі 1е зоїеіі зе геїпеі а Ьгіїїег. Еі іоиі
сіапз 1е топсіе, іоиі езі а тоі, Іез ргез, Іез Ьозциеіз, іез іагсііпз.
Еі іоиз сіеих, еп ріаізапіапі, поиз сопсіиізопз поз адпеаих аи
гиіззеаи".
„...Тарас у Бильні. Енґельгардт любив багато мандрувати
й провадив вельми світське життя. Це був один із цих бру-
тальних баринів (Ьагіпез), що їх, ох, було багато в часі кріпацтва
й яких Турґєнєв описав у своїх перших оповіданнях... У Бильні
16-літній Шевченко вперше закохався. Він відважився піднести
•очі на особу, що не була кріпачкою, на модницю польку, це
почуття не було взаїмне, бо він був надто низько соціально
й своїм малоруським акцентом надто зле говорив по поль-
ському. Ця любовна пригода мала’ одначе добрий результат:
вона дала поетові змогу пізніше читати Міцкєвіча й Словаць-
кого в оригіналі"...
„Прийшло повстання в Польщі. Тарас мусів залишити
Варшаву й удатись за своїм господарем у Петербург. Але тоді,
як барин мандрував розкішно поштовими кіньми, кріпак зробив
подорож пішки. ...В Петербурзі Тарас стає учнем маляря Ши-
•ряєва, що не щадив ударів, але й навчив Тараса дечого. Бідо-
8|) Мені тринадцятий минало;
Я пас ягнята за селом...
46
лаха учень мав дуже мізерне життя; йому приходилося ходити
голими ногами й в лахміттях. На щастя він зустрінув співгро-
мадянина малороса Сошенка, що зацікавився ним, дав йому
корисні поради й зв’язав його з кількома столичними знамени-
тостями, між іншим із малярем Веневітіновим, поетом Жуков-
ським. В сальонах почали говорити про рідкий талант маляря
кріпака. Ніхто не підозрівав у ньому поета".
Тут Леже розповідає викуп Шевченка з кріпацтва й його
вступ до академії мистецтва.
„Студіюючи академічне мистецтво, Шевченко не міг забути
своєї України; він упивався свободою, якою тепер користу-
вався. Він мріяв про цю свободу для своїх співгромадян і для,
свого народу; він оспівував свої спомини молодости на степовій
мові. Він уважав себе малярем, а відкрив у собі поета. В 1840 р.
він опублікував у Петербурзі свою першу збірку віршів п. з.
„Кобзар". Гравюра, що супроводжувала назву цього видання,
що сьогодні щиро розшукується (очевидно, що його немає
в жадній паризькій бібліотеці), уявляла кобзаря, що сидить під
вербою. Том цей, між іншим, містив поеми: „Катерина", „Утоп-
лена", „Тарасова ніч", „Іван Підкова". Успіх їх був значний
поміж співгромадянами автора. Але книга нічого не принесла
поетові, що далі жив із малярства й жив досить кепсько. Часто-
йому дослівно приходилося помирати з голоду... Куди поділися
праці Шевченка-маляря ? Я не пам’ятаю, щоби їх бачив у Росії.
Але в чому я певний, це те, що малюнки Шевченка знаходяться
в ілюстрованих виданнях, н. п. у томі Полевого про російських
генералів є 12 портретів, гравірованих у Лондоні за Шев-
ченком.
„В 1843 р. Шевченко скінчив академію й повернув на
Україну, що її не бачив 14 років. Він там жив із свого малярства:
фотографії ще не винайшли, а широкі апартаменти будинків
могли легко вміщати навіть портрети у цілий ріст. Він, між іншим,
написав портрет генерал-губернатора Миколи Рєпніна й зв'я-
зався братерською та платонічною приязню з його дочкою,
Варварою Миколаївною. Шевченко відвідував і менш пристойні
товариства, беручи, між іншим, участь у гуртку гультайів, що
називався товариством мочемордів. Душа старого козака про-
будилася в поета. Одного дня він спіймав корчмаря жида, що
лаяв селянина, й вибив його. Проте другого разу він виголосив,
сувору вимову своїм співгромадянам, що залишили горіти хату
жида, не даючи йому жадної допомоги. Радість, яку відчував
47
поет, бачити рідний край, була, на жаль, стурбована гіркими
міркуваннями про кріпацтво, в якому були ще його родичі,
і видовищем злого поведення з тими, що ще недавно були
товаришами по мізерії. Шевченко мріяв про поліпшення їх долі,
про заснування товариства, що утримуватиме вчителів і школи
для трудящих. Для себе він бажав посади вчителя малювання
в київському університеті. В 1846 р. він був у Києві, малював
альбом для збірника, що мав називатися „Живописна Україна".
Він познайомився з двома письменниками, що зв’язали своє
ім’я з культурним відродженням Малоросії, Костомаровим і Ку-
лішем. Костомаров, якого я знав у старості, був, як Шевченко,
одною із жертв Миколи. Не вважаючи на його походження
й малоруські тенденції, більша частина його праць присвячена
історії Московської Руси. Він був син малоруської кріпачки
й батька москаля, що намагався здійснювати ліберальні принципи
18-го століття й якого вбили селяни через жорстокості, що до-
ковував над ними. Костомаров у літературі 19-го віка є свого
роду Оґюстен Тьєрі. Куліш, що прожив аж до 1897 року, був
одночасно поет, історик, романіст. Ціла його праця присвячена
ґльорифікації Малоросії.
„В 1846 році Костомаров задумав оснувати у Києві „Ки-
рило-Методїївське Товариство", що мало завданням політичний
союз слов’янських націй і визволення різних народів Росії,
особливо малоруського. Це товариство думало скликати сло-
в’янський конгрес, воно не здійснило свого проекту, але цей
проект знову піднесено в Празі у 1848 р. „Кирило-Методїївське
Товариство" хотіло спертися на принципах Євангелії, воно мало
печатку із словами: „Ув’Ьсте истину, и истина освободит вьі“.
Кожний із членів Товариства носив залізний перстень із літерами
„К. М.“. Ці ніжні панславістичні мрійники вимагали скасування
кріпацтва. Тарас Шевченко всім серцем віддався ділу Косто-
марова: він був надхнеиим поетом цього діла. Він висловив
шляхетні ідеї, що одушевляли Товариство, в двох поемах:
„І мертвим, і живим" та „Посланню" до одного з духовних
провідників чеської нації Шафаріка. У першій поемі Шевченко
запрохував співгромадян — у трохи туманній мові — прийти до
національної свідомости й знищити духове ярмо чужинців,
прийти до здорових традицій патріотизму:
„11 п’у а раз б’аиіге ІІкгаіпе аи топбе, іі п’у а раз б’аиіге
Опіерег, еі уоиз уоиз ргбсірііег а Г Йгапд-ег роиг сЬегсЬех 1е угаі
Ьіеп, 1е Ьіеп засгб, 1а ІіЬегіе, 1а Ггаіегпііб (гаіегпеїіе! Ои’ауег-уоиз
48
аррогіе «Тип рауз еігапд-еі ? Веаисоир <іе §тапсІ8 тоіз еі гіеп сіє
р1из“...8!)
Поет проповідує співгромадянам космополітам патріотизм
без фраз, український патріотизм:
„Кеуепег а уоиз, Ьоттез сіе§-епегез, епіапіз іпсіі^пез І Кед-агйег
8’ип соеиг ігапциіііе уоігє Пкгаіпе, аітег (Тип соеиг іепсіге сеііе
§тап<іе гиіпе. Етапсірех-уоиз, (гаіетізег І Ке скегсЬег раз еп рауз
вігап^ег се ци’іі п’у а раз тете сіапз 1е сієї. С’езі сіапз поіге
сЬаитіеге ци’езі 1а уегііб, 1а Іогсе еі 1а ІіЬегіе'1.88)
Шевченко закидає своїм співгромадянам, що вони по черзі
германофіли і слов'янофіли. Очевидно, що його серце йде до
останніх:
„Уоиз уоиз уапіег Не се цие уоиз ауех гепуегзе 1а Роїо^пе
еі за сЬиіе уоиз а есгазбз. N05 р&гез опі уегзб Іеиг зап£ роиг
Мозсои еі Уагзоуіе, еі а поиз Іеигз Шз опі 1е§-ие Іеигз сйаїпез
еі Іеигз й'іоігєз.* 81)
„Епбигегег — уоиз, б тез (гегез! цие уоігє теге зоиіїге,
уоігє теге бріогее? Вепіззег уоз епіапіз ауес без Ьгаз їогіз, Ьаізез
Іез сіє уоз Іеугез ІіЬгез еі оп оиЬІіега 1а Копіє «іез іеіпрз апсіепз,
еі еііе геуіуга, 1а §іоіге <1е Шкгаіпе".’5)
„Властиво кажучи, Україна, що хиталася між Польщею
й Москвою, ніколи не була одноцільною й справді незалежною
державою, як н. пр. Чехія. Видовище чеського відродження,
якого огнищем була тоді Прага, дало Шевченкові якісь ілюзії.
Він не є ерудит, але чув про праці Шафаріка, читав у російських
перекладах уривки „51оуапзке зіагохііпозіі" і „Зіоуапзку паго-
<1оріз“; він цікавився трагічною долею того Івана Гуса, що для
слов’ян є не тільки реформатором, але речником їх національ-
Немає другого Дніпра;
А ви претеся на чужину...
Діти юродиві!..
81) А чванитесь, що ми Польщу
Колись завалили!..
м) Благословіть дітей своїх
Твердими руками,
1 оживе добра слава,
Слава України,...
49
пости. В посланню до Шафаріка він. ґльорифікує вченого, що
працює над з’єднанням в одне море слов’янських рік. Він молить
Бога, щоби зробилися добрими братами й щоби вони забез-
печили світові свободу й славу. В іншій поемі, що її написав
саме передтим і яка кружила в рукопису, „Кавказ", Шевченко
висловив ідеї, що за часів царя Миколи мусіли безперечно
вважатися як руїнницькі й в першу чергу революційні.
„СотЬіеп сіє іетрз, б 5еІ£пеиг, богтігаз-іи ? Мойв сгоуопз
а іа Іогсе, а іа рагоіе уіуапіе. І,е сігоіі зе Іеуега, Іа ІіЬегіе зе Іеуега
еі сіеуапі Тоі зеиі зе соигЬегопі іоиіез Іез паііопз сіапз Іез зіесіез
сіез зіесіез. Оие сіє запд-І цие сіез Іагтез І II у аигаіі сіє риоі аЬ-
геиуег іоиз Іез етрегеигз. Ьез Іагтез сіез уіег§-ез, сіез т&гез еі сіез
регез зийігаіепі а іаіге СбЬогсіег 1’осбап. Сіоіге І Сіоіге аих сіііепз
еі аих ріциеигз, еі а поз регез Іез ТзагзГ‘?“)
III
„Такі вірші не могли кружляти безкарно. 5 травня 1847 р.
поета заарештували разом із дев’яти членами „Кирило-Мето-
діївського Товариства" і між ними Костомарова. Шевченка від-
везли до Петербурга й після поверхового слідства заслали до
Оренбурга, як звичайного салдата. Йому заборонили малювати
й писати". „...Там він наблизився до кількох поляків, засланих
як Шевченко, між іншим до Броніслава Залеського, якого я не-
давно знав кустосом польської бібліотеки в Парижі й якому
він присвятив одну із своїх поезій. Залеський мені показував
листи Шевченка (не знаю, де вони тепер), що їх видруковано
в 1883 році в Києві в журналі на жаль неприступному на заході
(„Кіевская Старина")..."
Далі Леже розповідає життя Шевченка в кірґізьких степах,
амнестію, приїзд до Петербурга, приязнь із Турґєнєвим.
„Але чари Петербурга не могли примусити поета забути
дорогу йому Україну. Він спішить туди повернути, як тільки
мав трохи свободи. Ця візита рідному краю ледви не кінчилася
для нього сумно".
Докладне оповідання про арешт 1859 року. Спроба Шев-
8в) Коли вона прокинеться?
Коли одпочити
Ляшеш, Боже, утомлений І
А сльоз? А крови? Напоїть
Всіх імператорів би стало...
50
ченка одружитися. „Він не мав надто тонкого смаку й як наш
Беранже, він казав би: „Я походжу від простого народа й така
є моя любов".
„Починаючи з кінця 1860 р., здоровля Шевченка погіршало.
Він стільки терпів! Він помер 24 лютого 1861 р. Смерть його
була для України національною жалобою. В одній із своїх поем
Шевченко казав: „Оиапсі ]е тоштаі, епзеуеііззег тоі аи Ііаиі
«Тип іитиіиз, аи тіїіеи сіе 1а зіерре, сіапз та сЬеге ІІкгаіпе". Ба-
жання це виконали. Шевченкові зробили спершу в Петербурзі,
потім у Києві урочистий похорон. Поміж промовцями, що за-
брали слово в Києві, були два молодики, що опісля грали значну
ролю в українській літературі: Володимир Антонович, пізніше
історик, археолог і вельми популярний професор київського
університету, та Михайло Драгоманов, що почавши істориком,
зробився великим політичним агітатором, жив кілька років
у Женеві й помер професором софійського університету".
Подавши зміст леґенд, що оточують між селянами пам’ять
Шевченка, французький вчений завважує: „Ці легенди є най-
кращою пошаною, що колинебудь була виявлена пам'яті на-
ціонального поета України".
IV
Шевченко почав з того, що був романтичним поетом,
інспіруючись Жуковським і Козловим, що самі інспірувалися
німецькими балядами, але незабаром Шевченко пішов до оригі-
нальних джерел життя й народньої поезії; він захоплюється мізе-
рією свого народа й славетними діями його минулого, подвигами
тих козаків, що почергово служили й били Польщу, що мали
чого скаржитися на її панування й кінчили тим, що з'єдналися
з Росією.
„У свому посланню до Квітки-Основ’яненка (що був одним
із тих, що відродили українську літературу) Шевченко згадував
героїчні пам’ятки України й оплакував минулу славу свого краю.
Твір цей датовано 1839 роком. Поет мав тоді 25 років:
„ЕПе пе геуіепйга ріиз, 1а созациегіе; ііз пе зе сігеззегопі ріиз,
Іез Ьеітапз, таіз поз сііапіз пе регігопі раз еі ііз їегопі уіуге поіге
£Іоіге, 1а £Іоіге сіє 1’ІІкгаіпе".
А в „Тарасовій ночі":
„Моиз еитез іасііз сіез Ьеітапз; іізпе геуіепбгопі ріиз. Поиз
Гитез іасііз Іез таіігез, поиз пе 1е зегопз ріиз. Маіз сеііе §-1оіге
созацие, поиз пе ГоиЬІіегопз іатаіз".
51
„Поет не забуває також терпіння свого народу, мізерію,
що він терпить від польських панів, що хочуть нав’язати пра-
вославним унію з Римом і фанатично переслідують націо-
нальне православ’я... Тарас Трясило кличе, обливаючись гіркими
сльозами: „О та раиуге ІІкгаіпе орргітее раг іез РоїопаізГ'.8’)
Безпереривно Шевченко вертає до лиха України й до польського
гніту"...
„Один із епізодів, що на ньому Шевченко найбільше на-
стоював, це той, що він описав у своїй великій поемі „Гайда-
маки". Цей епізод відноситься до останніх сторінок історії
Польської Республіки в 1768 р. Тоді, як барські конфедерати
гадали з’єднатися, щоби боротися проти Росії, православні
селяни України повстали проти них „за православну віру й за
церкви божі".
„Під керуванням двох полководців патріотів (я підкреслюю
цей патріотизм), Гонти й Залізняка, православні селяни зібралися,
їм відчитали фалшиву грамоту Катерини II, що, мовляв, дозво-
ляла масакру всіх поляків і всіх жидів. Це була жахлива жакерія,
підчас якої найогидніїпі страсті розвернулися у все. Повстанці
не щадили ні стариків, ні жінок, ні дітей. Вони бавилися тим,
що вішали на одній шибениці польського пана, жида й пса.
Людей ховали живими, жінкам розпорювали животи. Особливо
в Умані, на Київщині, народній гнів розперезався. Залізняк сам,
здається, велів перерізати 10.000 осіб. Ніколи не знатимуть
точної кількосте жертв, її обчисляють у 200.000.
„Катерина сама мусіла інтервенювати, щоби придушити ці
страхіття. У моїй молодості, коли нам розповідали історію
Польщі виключно під польським оглядом (навіть у французькій
мові), нам казали про конфлікти поляків із дисидентами. Ди-
сиденти — це були некатолики; отже в драмі Шевченка, де
відбуваються страшні сцени, ці некатолики є селяни Руси пра-
вославні, що одночасно задовольнюють свій релігійний фанатизм
та свої соціяльні вимоги.
„Поет не знає дуже добре історії цього епізоду, що його в ті
часи ще не описали гідні довір’я історики, але в дитячих роках
він чув, що його дід розповідав кілька сцен драми. Імаґінація
поета зробила решту...
”) Бідна моя Україно,
Стоптана ляхами!
52
„У швидкому вступі Шевченко коротко малює історію
Польської Республіки, анархію шляхти та зусилля Станіслава
Понятовського зупинити цю анархію. Шляхта гляділа на Поня-
товського, як на зрадника й організувала конфедерації, вона
змовляється з жидами, щоби зруйнувати селянина. Тоді на
Україні виринають месники, гайдамаки. Герой поеми — бідолаха,
селянин Галайда, що служить у одного жида, який його стра-
шенно експльоатує. Оповідаючи лихо Галайди, Шевченко, певно,
нагадав собі лихо своїх молодих років. Бідолаха втішується
любов’ю гарної Оксани, дочки титаря у Вільшаній. Одного
дня, коли Галайда пішов відвідати свою кохану, конфедерати
напали на хату жида Лейби, вимагаючи від нього грошей. Він
не має, але вказує їм на титаря у Вільшані, що до того ще має
гарну дочку Оксану.
„Галайда пішов попрощатися із своєю коханою. Того ж
вечора він мусить бути в Чигирині, де зустрінеться з гайда-
маками, від яких дістане свячений ніж, щоби винищити жидів
і поляків. Поет виливається в лайках проти ворогів українського
народу: „ Ашеге ігопіе! Кед’агсіех, се зопі Іез сопіббегез, без £епз
циі зе зопі ипіз роиг Неіепсіге 1а ІіЬегіе! Еі ііз 1а сіеіепсіепі Ьіеп,.
Іез іпаисіііз 1 Маисіііз зоіі Іеиг теге, еі 1е іоиг еі Піеиге чиї Іез а уиз;
паїіге. Ке£аг<іе2 се чи’ііз (опі, Віз сіє Геп(ег“.88)
„Конфедерати атакують хату титаря, вбивають його, під-
палюють хату, церкву й уносять нещасну Оксану. Але їх злочин
швидко карається. Напередодні Маковея, в Чигирині, малороси
зібралися для свячення ножів, що повинні пімстити їх скарги..
На цьому місці поема набирає драматичного алюру, автор навіть
тут вводить прозові діялоги. Він інспірується Шекспіром і Бай-
роном.
„Масакра починається. Її виконують під командуванням
трьох провідників: Залізняка, Гонти й Галайди: „Х/оісі Іез Ьаїсіа-
таке; аи гесіі сіез зоийгапсез сіє ГІІкгаіпе, Іез аі§-1ез зопі аггіуез у
ііз аррогіепі 1е сЬаіітепі сіез Роїопаіз еі сіез ]иііз. Роиг 1е зап£
уегзб, роиг Іез іпсепсііез, ііз гепсігопі Гепіег аих Роїопаіз...89)
„Шевченко не претендує на христіянське милосердя й док-
Люди, що зібрались волю боронить!
Боронять, прокляті!.. Будь проклята мати...
►’ї Ото гайдамаки... На ґвалт України
Орли налетіли: вони рознесуть
Ляхам, жидам кару...
53
трина його не є доктриною прощення. З лютою насолодою-
він малює сумну картину скривавлених міст і сіл. Одначе він
оглядається й стогне на вид стількох братовбивств, доконаних
дітьми одної й тої ж матері, які повинні б жити в приязні й згоді:
„Аіпзі іоиіе Г ІІкгаіпе еіаіі а таї. С’еіаіі ріге цие 1’епіег. Еі
роигчиоі? Роищиоі Іез Ьоттез рбгіззаіепі-ііз ? ЕпГапіз б’ип тете
реге, ііз ауаіепі сій уіугє еп ігегез. Маіз ііз п’опі раз зи; ііз п’опі
раз уойїи. II (аиі сій зап§- Їга1егпе1...““)
„Деякі польські історики претендують, що їх країна ніколи
не знала релігійних війн. Ось слова, які дають цим історикам
жорстоке спростовання.
„Гайдамаки прибувають у Вільшану й шукають титаря
й його дочку Оксану. Даремно! Фурія лютує, масакра почина-
ється. Ніякий шляхтич, ніякий жид не залишається живий. Га-
лайда звертає загальну увагу своєю жорстокістю; він хоче
пімстити свою кохану. Гайдамаки п’ють і співають поміж руїнами.
Кобзар оживляє своїми піснями їх оргію. Раптом Галайда зу-
стрічає лицем до лиця свого бувшого господаря Лейбу, якому
обіцяє життя, якщо він йому скаже, де тепер Оксана. Галайда
дізнається, що її замкнули в польському замку. Йому вдається
врятувати її та з нею одружитися.
„Поема могла б на цьому кінчитися; але Шевченко не зібрав
ще досить страхіть. У самий вечір шлюбу Галайда залишає
свою молоду дружину, щоби разом із Залізняком і Гонтою
повернути до Уманя, де замкнулися поляки. Три товариші вди-
раються у місто, підпалюють його й організують масакру.
Раптом гайдамаки приводять до провідників двох хлопців. Це
два сини Гонти від польки католички. Отже Гонта присягнув
не щадити жадного католика. Він додержує слова й забиває
власноручно двох синів та наказує кинути їх без похорону.
„Скінчивши свою криваву працю, гайдамаки улаштовують
жахливий бенкет. Підчас їх оргії Гонта під впливом гризоти
йде розшукати трупи своїх синів, знаходить їх і ховає, стогнучи
над долею цих безвинних, України й своєю власною. І доко-
навши свого обов'язку, Гонта зникає в блиску пожеж.
„Так кінчиться ця поема, що стільки довгим зліпком жа-
За-що люди гинуть?..
54
хливих подій, що іноді оживляють ліричні інтермедії, які поет
поклав в уста кобзаря. Вона має додатком епілог, де Шевченко
згадує, як за своїх дитячих років слухав оповідання, що подає
нам сьогодні й де він оспівує славу гайдамаків, які посіяли
добре зерно на Україні, але не встигли зібрати врожаю. Треба
признати, що їх спосіб сіяти був трохи брутальний. Ми недавно
бачили цей спосіб, пристосований до цілої Росії, а щодо мене,
я вельми сумніваюся, щоби такий посів міг колись вродити
добрий врожай...
„Є багато фантазій і неточностей у поемі „Гайдамаки" й кри-
тика досить суворо їх відмітила. Епізод, що Шевченко розтягнув
на рік, у дійсності тривав лише два місяці й це ще надто багато.
У 1846 році такий же епізод бачили в Галичині...
„Для Шевченка рука, що піднесла меч, була рука гноби-
телів жидів і поляків. Ми не звикли під таким поглядом роз-
глядати історію нещасної Польщі, яку наші історичні традиції,
звичайно, малюють у формі абсолютно безвинної жертви, від-
даної на здобич і зажерливість гидких сусідів, прусака, австрійця
й москаля".
VI
„Менш брутальна й менш жахлива ніж „Гайдамаки" —
є поема „Катерина"; вона розповідає мізерію бідної дівчини,
збезчещеної й кинутої московським шляхтичем, який її від-
штовхує, не бажаючи її пізнати, коли Катерина приходить до
нього, гарного полковника на чолі свого полку. В цій Катерині
деякі коментатори бажали бачити символ бідної України, що
віддалася москалеві й що за свою відданість злу дістала нагороду.
„Шевченко черпає безпосередньо в чистому й багатому
джерелі народньої поезії. Деякі з його ідилій й елегій є тільки
літературною інтерпретацією, вченою транскрипцією націо-
нальних мотивів. (З того боку Шевченко є незрівняиий майстер.
Я не знаю другого такого в слов’янських літературах.) Дуже
важко оцінити в перекладі ці такі делікатні твори, ці думки,
короткі баляди, степові квіти, що так швидко в’януть, коли їх
збірають...
„Іноді поета інспірують його попередники, як н. пр. Квітка-
Основ’яненко, про якого ми згадували вище. Він не нехтує
й поетами Великороси, Пушкіном, Лєрмонтовим... Як Пушкін
і Лєрмонтов, Шевченко також зачепив тему, зрештою відому
55
в античному світі. Ця тема — величність поета й гідність поезії.
Відомо, як Гюґо розвинув цю тему.1") (Нею займався Пушкін,
Лєрмонтов і Міцкєвіч в ,,Огіа<1-ах“.)
„В поемі „Перебендя" Шевченко в свою чергу оспівує
чесноту поетичного слова, що піднімається в хмари як орел, роз-
питує сонце, море й гори.
„Перебендя — один із тих сліпих співців, тих кобзарів,
що недавно були ще досить численні на Україні, як гуслярі
в сербських землях. Він співає по корчмах одного разу веселі
мотиви, щоби розважати дівчат і хлопців, другого разу — тра-
гічні епопеї, де ґльорифікує подвиги й поразки стародавніх
козаків. Іноді він ізолюється на кургані в степу; він хоче, щоб
люди не могли його ані бачити, ані чути. Він розмовляє з Гос-
подом, він шепоче Його славу; його пісня, як сірий орел, до-
сягає блакитне небо, питається в сонця, в моря, в гори. Пе-
ребендя має рацію ізолюватися, бо люди цього не зрозуміють.
„Я тількищо порівняв Шевченка з Пушкіном, Лєрмонтовим,
Міцкєвічем. У французькій літературі є поет, якого тут треба
назвати — це Альфред де Віні (Аіїгесі <іе Уі^пу). Перебендя
Шевченка має неодну спільну рису з „Мойсеєм" Альфреда де Віні.
Польський критик Кавчинський вже підніс питання впливу
„Мойсея" Альфреда де Віні на Міцкєвіча, що безперечно слідний
у Конраді. Я гадаю, що Шевченко не читав, „Мойсея"; але він,
просто, мав щасливу долю зустрітися з Мойсеєм.
„Я не цитую віршів де Віні; вони в пам'яті у всіх:
„5еі$пеиг, уоиз т’ауех (ай риікзапі еі зоїііаіге,
Еаіззех тоі сіогтіг сій зоттеіі сіє 1а іегге".
Певно, що коли малий кріпак України слухав у корчмах
пісню кобзарів й коли прагнув незручно їх наслідувати, він не міг
передбачити, що одного дня він матиме за честь бути порівняний
із великими поетами Росії, Польщі й Франції, яких він тоді
навіть не знав імен".
Такий був курс про Шевченка найвидатнішого перед-
воєнного славіста на заході. Його безперечно й досі можна
вважати найсерйознішим на заході причинком до Шевченко-
II езі ГЬоїшпе сіез иіоріез,
Ьез ріесіз ісі, Іез уеих аіііеигз...
(„Ьез гауопз еі Іез отЬгез").
56
знавства, дарма, що неодне твердження Леже можна й навіть-
треба заперечити.02)
Далі аж до революції 1917 року не знаходимо слідів Шев-
ченка у Франції. 16 липня 1917 року поважний із літературного
боку „Мегсиге де Егапсе" приніс статтю під голосною назвою-
„Е’Окгаіпе еі «оп роеіе паііопаї СЬеуісЬепко".93) Автор — мо-
лодий тоді ще славіст — Рауль Лябрі (Каоиі БаЬгу) працював
у французькому інституті в Петербурзі та одночасно в пресо-
вому відділі французької амбасади.
Були часи після Першого Універсалу, конфлікт між Петер-
бургом і Центральною Радою, що не могло не відбитися на
статті Лябрі, в якій більше політики, ніж літератури. Видно, що
й про Шевченка автор написав випадково, на злобу дня; не
знає Лябрі й попередньої французької літератури °4): „...Навколо
Шевченка скристалізувалися українські змагання... Я зле читаю
малоруську мову, хоч мій побут на Балканах мене познайомив
із південо-слов’янськими мовами, з сербо-хорватською, до якої
вона (українська) подібна. Одначе перелистовуючи твори Шев-
ченка, я міг відчути їх зворушливу простоту й любов, яку вони
навівають до України. „Гайдамаки" зложені з горя гордого,
вільного степового народу, що змушений був стати осілим
і невольником. В цій поемі б’ється серце всієї Малоросії"...
Лябрі, правда, знайшов вкінці можливість відшукати в цитаті
з Шевченка аргумент проти передчасного мира України, бо
тоді „під ярмом Габсбурґів залишаться їх брати, що терплять
у Галичині".
Рік пізніше, в травневому числі першого „Бе Мопде 81ауе“,.
що його заснував славетний знавець центральної Европи й один
із будівничих Чехо-словацької Республіки Ернест Дені,05) з’я-
вився повний переклад „І мертвим і живим..." п. з. „ІІпе еріїге
»’) В 1907 р. Леже дав синтетичну працю „Нізіоіге Не Іа Ііііегаіиге
гиззе". Рагіз, Ьагоиззе, р. 82. Тут в короткий додаток про укр. літетуру
(р. 70—72). Про Шевченка сказано, що „іі гезіе іизци'ісі 1е ріиз. &гап<1 роеіе
зз) М 458. Т. СХХП, р. 371-375.
’•) Лябрі тепер займав високий уряд у франц. міністерстві освіти.
Є автором знаменитої праці: „АІехагкіге Іуапотіс Нсггеп. Еіийе зиг Іе <1е-
уеіорретепі <1е за репзее". Рагіз 1929.
м) Це було передостаннє число, журнал часово припинився й відно-
вився вже в 1924 р. під головною редакцією професора Сорбони Люі Ай-
зенмана.
Ернест Дені
(Репродукція з портрету, що вміщено
у виданню „Іпаикигаііоп ое І'іпзіііиі
В' ЕіиЗез Зіауез де Гііпіуєгзііє де Рагіз
17 ОсІоЬге 1923.")

57
Не Зеусепко", якого автором був Яків Екземплярський.”1)'
Із старої української священичої родини, Екземплярський по
скінченню духовної академії та університету вступив у російську
дипломатичну службу,"’) де зробив швидку кар’єру. Консул
у Львові до війни, він залишив цю посаду, не бажаючи під-
держувати москвофілів, в чому розійшовся з Сазоновим. Війна
застала його консулом у Парижі, а революція пробудила укра-
їнські почуття. Екземплярський стає віцеголовою Української’
Ради в Парижі,”8) в якій завдяки досконалому знанню мови
французької й політичного світа грав визначну ролю. До цього
часу й відноситься його переклад із Шевченка.”9)
В короткій передмові перекладач, за Єфремовим, пояснює
обстановку Послання. Віддаючи данину часові, перекладач
особливо настоює на германофобстві Послання.1”")
„А тез сотраігіоіез тогіз, уіуапіз еі а паїіге, диі зе ігоиуепі
еп ІІкгаіпе ои аіііеигз, топ ерііге атісаіе.
8і риеіри’ип сПі: і’аіте Оіеи,
еі ди’іі Ьаїззе зоп Ггеге, іі езі тепіеиг.
0еап, IV, 20)
Ье ]оиг зе ієує, 1е сгеризсиїе уіепі, — Еа іоигпее сіє Оіеи езі
ассотрііе, — Еі уоісі а поиуеаи Іез Ьоттез (аіі^иез — Еі іоиі,
еі іоиі зе герозе. — Моі зеиі, сотте ип таидіі, — ]’е ріеиге ]оиг
еі пиіі, — Аих саггеіоигз гетрііз сіє топсіе, — Маі.з пиі пе те уоіі. —
ІЧиї пе те уоіі пі пе те соппаіі; — Ііз зоні сіеуепиз зоигсіз, ііз
п’епіепвепі раз, — Ііз есЬап^епі епіге еих Іеигз сЬаїпез, — Ііз уепсіепі
1а іизіісе, — Ііз тапциепі сіє гезресі аи 8еі§пеиг, — Еп ітрозапі аих
Ьоттез без іои^з резапіз; — Ііз ІаЬоигепі Іеиг сЬатр ауес сій
таї, — Еі ауес сій таї, е^аіетепі, ііз Гепзетепсепі.
’6) Є в нас рідка відбитка (одна з десяти): )асциез Ехетріагзкі. „Цпе
ерііге сіє Зеусепко. 1918. Ехігаіі Ни „Мопсіе 81ауе", 1-ге аппее, п° 11, таі 1918
Рагіз 19/21, Кие Саззеііе, 8°, р. 8 (24-|-16).
”’) Ці відомості біографічні подаємо із слів небіжчика, з яким ми
зустрічалися в останніх роках його життя.
°8) Головою їі був Ф. Я. Савченко, тепер науковий співробітник І-.УАН.
у9) Пізніше Екземплярський, що стояв на основі федеративній, ві-
дійшов від активного українського політичного життя, але до останніх днів
вже залишився свідомим українцем. Залишив у рукописі переклади „Ілю-
строваної Історії" Грушевського та „Історії літератури" Єфремова. Помер
Не забуваймо, що то були часи німецької окупації. Екземплярський
каже: „Оапа Іез сігсопзіапсез цие поиз ігауегзопз, сез ігаііз асциіегепі ип гегаіп
еНгауапі сі’асіиаіііе".
58
Оиеі їгиіЬ роиззега? уоиз уеггег — Оиеііе зега 1а іпоіззоп! —
Кеуепег а уоиз, уоиз чиі п’еіез сіез котшез ци’а сіеті, — Епіапіз
іпзепзез1 — Сопіетріег уоігє сіоих рагасііз, — Уоігє СІкгаіпе; —
Таскег сі’аітег сіє іоиі уоігє соеиг — Еа §гапс1е гиіпе!
біег уоз скаїпез, сіеуепех їгегез І — Не сЬегсІїег раз, пе
сіетапсіег раз — Оапз Іез рауз еігапд-егз — Се циі п’ехізіе раз
теше сіапз 1е сієї, — Ноп зеиіетепі зиг 1е скатр сі’аиігиі... — Оапз
уоігє ргорге таізоп уоиз ігоиуегег 1а іизіісе — Еі 1а їогсе, еі 1а
ІіЬегіб 1
11 п’ехізіе раз аи топсіе ипе аиіге (Легате, — II п’ехізіе раз
ип аиіге Опіерг; — Маіз уоиз ргеззег уоз раз уегз Іез рауз
еігап^егз — Роиг у скегскег 1е Ьіеп, — Ьез Ьіепз засгйз, 1а ІіЬегіе,
1а ІіЬегіе, — Еа (гаіегпіій епіге їгегез... Уоиз ауег ігоиуе, — Уоиз
ауег етрогіе сій скатр еігап^ег — Еі аррогіе еп (Легате — Еа
§гапсіе Гогсе сіез §гапсіз тоіз, — Еі гіеп сіє ріиз... Уоиз ргосіатег —
Оие Оіеи пе уоиз а раз сгеез — Роиг риє уоиз уоиз іпсііпех
сотте раг 1е раззе, — Еі уоиз бсогсіїег а поиуеаи — Уоз їгйгез
і§-погап(з, зетеигз сіє заггазіп — Еі уоиз уоиз еіапсех іои]оигз
уегз Іез сопігеез аііетапсіез, — Сопігеез еігапз’егез, роиг у сіе-
соиугіг — Ее зоїеіі сіє 1а уегііе. Зі уоиз роиуіех етрогіег — Ауес
уоиз іоиз уоз Ьіепз, — Уоігє їогіипе уоіее раг уоз аїеих, —
Уоігє Опіерг гезіегаіі аЬапсіоппе — Ауєс зез топіадпез заегбез!
0111 уіеппе 1е іоиг ой уоиз пе гепігегег ріиз скег уоиз, —
Ой уоиз сгйуегех 1а ой уоиз ауег еі<5 йієубз І — Аіогз Іез епїапіз
сеззегопі сіє ріеигег, 1а тйге сіє зе Іатепіег, — Оп п’епіепсіга ріиз
уоз Ьіазркетез сопіге Оіеи, — Ее зоїеіі пе гескаийега ріиз 1а
роиггііиге риапіе — Зиг 1а іегге ргорге, уазіе, ІіЬге, — Еі Іез £епз
і§тогегопі риеііе еп§-еапсе уоиз еіез — Еі пе коскегопі раз 1а іеіе
а уоігє уие...
Кауізег-уоиз, сіеуепег коттез, — Саг аиігетепі, уоз зегег
Ьіеп таїкеигеих: — Віепіоі сеих С]иі рогіепі сіез скаїпез Уопі
Іез зесоиег; — Ь’ііеиге сій іи^етепі уіепсіга. — Ье Опіерг еі Іез
топіадпез соттепсегопі а рагіег, — Еі 1е запд- сіє уоз епїапіз
соиіега уегз 1а тег Ьіеие — Раг сіез сепіаіпез сіє гиіззеаих... еі іі
п’у аига регзоппе — Роиг уоиз аісіег; Ье їгеге гепіега зоп їгеге —
Еі 1а тйге зоп епїапі; — Еі 1а іитее, сотте ип пиа§-е, — Уоііега
1е зоїеіі сіеуапі уоз уеих, — Еі уоиз зегег таисіііз роиг 1’біегпііб —
Раг уоігє ргорге ргод-бпііиге.
Ригіііег-уоиз 1 На зоиіііег раз ауес сіє 1а Ьоие — Ь’ітад-е сіє
Оіеиі — Не іготрег раз уоз епїапіз еп Іеиг сіізапі — Ои'ііз пе
.зопі аи топсіе чиє роиг сіотіпег. Саг Іеиг оеіі іппосепі — Ре-
59
пеігега сіапз уоіге ате — Ргоіопдбіпепі, ігез ргоіопдетепі... Еі
ііз гесоппайгопі, Іез раиугез, — Оиі уоиз еіез еп гбаїііе, — ЕІ ііз
уоиз сопдатпегопі; Іез зітріез — Ь’етрогіегопі зиг іез зауапіз І
8і уоиз уоиііех Ьіеп уоиз іпзігиіге — Уоиз роззедегіех уоіге
зсіепсе а уоиз; — Маіз уоиз УОиІех езсаіасіег 1е сієї: — „N0113 пе
зоттез раз поиз; ]е пе зиіз раз тоі! — З’аі іоиі уи, |е заіз іоиі: —
II п’у а раз д’епіег пі де рагадіз, — П п’у а раз де Віеи; тоі зеиі
ехізіе, — Еі ауес тоі 1е реій АНетапд поиеих. — Еі ріиз гіеп“...
Ои’езі-іи допс, іоі ? — „ }е пе заіз раз — цие ГАПетапд 1е дізе!“
Уоісі соттепі уоиз уоиз іпзігиізех — Вапз Іез рауз бігап-
§-егз! — Ь’АПетапд діга: „Уоиз еіез Моп£о1з“ — „Оиі, Моп^оіз,
Моп£о1з, — Ьез реіііз-іііз тізегаЬІез — Ве Татегіап гесоиуегі
д'ог“. — Ь’АПетапд діга: „Уоиз еіез 51ауез“ — „Оиі, Зіауез,
Зіауез, — Ьез реіііз • іііз аЬ}есіз дез дгапдз еі сеІдЬгез аїеих" —
Уоиз Іізех Коїіаг ауес 1е ріиз £гапд хеіе, — Еі Заіагік, еі Напка, —
Еі Гаііез Іез ріиз дгапдз еіїогіз роиг деуепіг ЗІауорЬіІез, — Еі Іез
1ап£иез де 1а гасе 81ауе, — Уоиз 1е соппаіззег іоиіез, — 8аиі
1а уоіге І — „11п ]оиг — ІЧоиз рагіегопз поіге 1ап§чіе таіегпеїіе, —
Оиапд ГАПетапд поиз Гаига арргізе; — Еі еп тете іетрз, іі поиз
гасопіега поіге Ьізіоіге, — Аіогз, поиз тагсЬегопз!"
Еі уоиз ауех Ьіеп тагсіїб — Еп уоиз сопіогтапі а Гідеаі
аііетапд, — Еі уоиз ауех соттепсе а рагіег іеііетепі Ьіеп —
Оие тете ГАПетапд п’у сотргепдз ркіз гіеп, — Ьиі, уоіге іпайге
бій, — Запз рагіег дез д'епз огдіпаігез. — Маіз дие Ьгиіі! Еі С[ие11ез
уосііегаііопз І — „Ве ГЬагтопіе, еі де 1а Іогсе, — Ве 1а тизіцие,
іоиі зітріетепі!" — Еі ГЬізіоіге? — „С’езі 1е роете — В’ип
реиріе ІіЬге... Оие зопі а сдіе де поиз Іез раиугез Котаіпз! —
Вез £епз де гіеп... — С’езі поиз циі роззедопз Іез Вгиіиз еі Іез
Сосійз, — Ьез Іатеих, Іез іпоиЬІіаЬІез 1.. С’езі сЬех поиз ^иі уіуаіі
1а ІіЬегіе, — 8е Ьаі§-папі дапз 1е Вп]ерг. — ЕПе ауаіі Іез топіа§-пез
роиг огеіііег — Еі Іез зіеррез роиг соиуегіигеї"
ЕПе зе Ьаід-паіі дапз 1е запд- — Еі догтаіі зиг Іез топсеаих —
Ве садаугез дез ІіЬгез созадиез, — 8иг Іеигз садаугез дероиіііез!..
Вопс, ге§агдех Ьіеп. Кеіізех а поиуеаи ГЬізіоіге — Ве сеііе
§-1оіге, таіз Іізех-Іа — Мої раг тоі; — Не Іаіззех раз есЬаррег ип
зеиі іііге, — Раз 1е тоіпдге уіг^иіе, — Ветеїех іоиі, еі епзиііе
детапдех - уоиз а уоиз - тете: — „Оиі зоттез - поиз ? — Ве
циі зоттез-поиз Іез епіапіз? Ве циеіз рбгез? Раг С|иі, роигциоі
зоттез-поиз аіпзі епсЬаїпез?" — Еі уоиз уеггех се цие герге-
зепіепі — Уоз 8‘іоігіеих Вгиіиз: — Вез езсіауез, дез езсаЬеаих де
ріедз, де 1а Ьоие де 1а Мозсоуіє, — Вез огдигез де Уагзоуіе
60
зопі уоз зеідтіеигз, —Еез Неітапз зегбпіззітез 1 — Ое циоі Нопс
уоиз бпоггиеііііззег-уоиз, — Уоиз, Іез Йіз Не Іа раиуге ІІкгаіпе? —
Ое се цие уоиз тагсЬех зі Ьіеп зоиз 1е Іои§\ — Міеих епсоге
дие уоз дгапНз-регез п’ауаіепі тагсЬе ? — № зоуег раз Йегз: оп
іаіііе без Іапіегез сіапз уоігє реаи, — Еі сі’еих, аиігеіоіз, оп іопсіаіі
1е зиіН
Реиі-еіге еіез-уоиз Йегз Не се чиє 1а сопігегіе созацие —
Аіі НеіепНи 1а іоі — Ое се ци’еііе аіі Гаіі сиіге зез Ьоиіеііез —
Оапз іез еаих сій Зіпоре еі Не ТгбЬіхопНе — Уоиз ауех гаізоп;
уоз рбгез опі Ьіеп тапдб, — Еі сеіа уоиз теі аиіоигН'Ьиі еп ар-
рбііі. — СерепНапі, Напз 1а Зіб, 1е зад-е АІІетапН — Ріапіе Нез
роттез Не Іегге; — Еі уоиз, уоиз Іез асЬеІег — Еі Іез аЬзогЬех
^епіітепі, — Еі уоиз сбІеЬгег 1е рауз Нез Харого^иез.
Маіз циеі зап§- — А аЬгеиуе 1е зої — Оиі ргоНиіІ сез роттез
Не Іегге? — Реи уоиз ітрогіе, роигуи ци’еііез зоіепі Ьоппез —
Роиг уоігє роіад-ег!
Еі уоиз уоиз уапіег Н’ауоіг, аиігеіоіз, — СиіЬиіб 1а Роїо^пе. —
Уоиз ауег гаізоп, 1а Роїодпе езі ІотЬбе; — Маіз Напз за сЬиіе,
еііе уоиз а есгазез уоиз - тбтез І — Еі уоісі соттепі уоз рбгез
опі гбрапНи Іеиг запд- — Роиг Мозсои еі роиг Уагзоуіе, — Еі
соттепі ііз поиз опі ігапзтіз, а поиз Іеигз Кіз, — Ееиг сЬаїпез
еі Іеиг д-іоіге!
Е’Окгаіпе а Іиііе іизци'аи Ьоиі, — Еез ргоргез епіапіз 1а сги-
сіПепі таіпіепапі — Різ чиє Іез Роїопаіз, — Аи Ііеи Не Ьіеге, ііз
уегзепі 1е іизіе зап^ Не зез Папсз. — Ііз уеиіепі, Нізепі-ііз, —
Каїїитег зез уеих таіегпеїз — Ое іеих тоНегпез, — Еиі іаіге
зиіуге 1е зіесіе, — Еп 1а Іаізапі тагсЬег Неггіеге Іез АІІетапНз, —
ЕПе, раиуге ауеидіе ітроіепіе.
Зоіі, тепег-іа, ехрозег-іа 1 — С2ие 1а уіеіііе теге арргеппе —
Соттепі іі Гаиі зоі^пег — Сез поиуеаих епіапіз 1 — Ехрозег - 1а 1
Оиапі аи ргіх Не 1'арргепііззад’е, — Ие тагсЬапНех раз, се зега —
ІІпе Ьоппе рауе Не теге: — Е'ЗсаШе іотЬега — Пе уоз уеих
іпзаііаЬІез, — Еі уоиз уеггех 1а діоіге, — Еа уіуапіе діоіге Не уоз
дтапНз-регез — Еі Не уоз регез азіисіеих...
Іпзігиізег-уоиз, тез Ггегез, — Репзег, Іізех, — Арргепег Іез
сЬозез Не 1’&гап?ег, — Маіз пе НеНаід-пех ріиз сеііез Не уоігє
рауз. — Саг сеіиі циі оиЬІіе за тбге — Езі рипі Не Оіеи, — Еез
еігап&егз з’есагіепі Не Іиі, — № 1е Іаіззепі раз епігег Напз Іеиг
таізопз! — Зез ргоргез епіапіз Іиі зопі сотте Нез бігап^егз, —
61
еі 1е тесЬапІ — 8иг 1а іегге іпііпіе — Не ігоиуе раз ип зеиі ге-
Іи£Є Ьеигеих.
}е ріеиге чиапсі ]е те гарреііе — Ьез асііопз іпоиЬІіаЬІез —
Ое поз аїеих. Асііопз соираЬІез! Зі Гоп роиуаіі Іез оиЬІіег — }’у
боппегаіз 1а тоіііе сіє та уіе.
Теїіе езі сіопс поіге £Іоіге, 1а §-1оіге Се Шкгаіпе!..
І риіз, Іізех сеііе ерїіге, — Роиг цие Іоиіез сез іпіизіісез —
Не уоиз аррагаіззепі раз сотте ип гєує — Роиг цие, сіеуапі уоз
уеих, з’оиугепі — Без ІотЬеаих єієуйз, — Роиг чиє уоиз риіззег
бетапсіег аих тагіугз: — Оиі а еіб сгисіііб, чиапН, еі роигчиоі?
ЕтЬгаззег сіопс, тез їгегез — Ье тоіпсіге сі’епіге поиз, —
Роиг чиє 1а теге зоигіе епііп, — Ьа теге еріогее! — Вепіззег
уоз епіапіз — О’ипе таіп Іегте, — Еі, ригіїійз, Ьаізех-Іез — Ое
уоз ієугєз аНгапсЬіез.
Еі еііе зега оиЬІіее, ГЬеиге Ьопіеизе, — Е'Ьеиге Іоіпіаіпе, —
Еі 1а Ьоппе £Іоіге гепаїїга, — Еа £Іоіге сіє ГІІкгаіпе І — Еі 1а 1и-
ті&ге сій ]оиг, ипе Іитібге поиуеііе Іиіга...
ЕтЬгаззег-Уоиз, тез їгегез,
}е уоиз 1е сіетапсіе, ]е уоиз еп зиррііе".
Десь на передодні виходу числа „Мопсіе 31ауе“ в квітні
1918 р. з перекладом Екземплярського Ернест Дені писав остан-
ньому: „...Перечитав коректу Шевченка й ще раз вражений
цим твором, як змістом, так і формою. Зміст, тепер, коли ба-
чимо, що діється в Росії та на Україні, не може не викликати
подиву перед інтуїцією поета, таку інтуїцію може мати тільки
великий поет. А форма своєю простотою й легкістю чарує
навіть тих, що як я, не сильні в українській мові. Прийміть усі
мої компліменти за переклад; оскільки я можу розібратися
в оригіналі, а за оригінал прошу прийняти мою подяку, Ваш
переклад дасть нашим читачам повну уяву великого поета
України".‘"‘І
5-го березня 1920 р. „Егапсе еі Пкгаіпе", тижневик, що його
видавала дипломатична місія УНР, присвятив своє число Шев-
ченкові. Найцікавіше для нас тут — передова стаття Михайла
Рудницького й переклади. Оригінальна стаття Рудницького
пояснювала чужинцям життя й працю поета, виходячи з світо-
гляду французького інтелігентного читача: „...геніальний поет
у прозовому перекладі не дасться перенести, як великий прозовий
г") Не знаю, що сталося з паперами покійного, поміж якими повинен
бути цей лист. Свого часу Екземплярський дав нам зняти копію цього листу.
62
письменник, що його шкільники перекладуть на риму. Щоби
бути зрозумілим іншою мовою, такий поет вимагає перекладача
другого поета, рівного по силі"...
Ми вже бачили, що цю справедливу думку Рудницького
висловив „Тешрз" 21 червня 1876 р.
Переклади приніс відомий франц. поет-лірик Ф е р н а н д
М а з а д (Магабе), що народився у 1865 році й тоді працював
в українській місії. Мазад української мови не знав і його роля
виявилася в пристосованню до французьких віршів прозового
перекладу, що зробив хтось з українців.
Цікаво порівняти цей переклад „Садок вишневий..." з пе-
рекладом Дюрана.
Ее 5оіг.
С’езі 1а таізоп цие Іез сегізіегз епуігоппепі.
Аиіоиг без сегізіегз, Іез Ьаппеїопз Ьоигбоппепі,
Еез коттез сій ІаЬоиг геуіеппепі реи а реи;
Еі Іез їіііез еп сйоеиг скап ієні еі раріїїоппепі.
Серепбапі риє 1а теге аііепб беуапі 1е Гей.
Еа Гатіїїе езі бе]а г&тіе: еііе біпе,
Е’еіоііе би Ьег^ег аи Іеуапі з'іііитіпе.
Еіпе без НПез зегі 1а зоире еі риіз 1е раіп,
Еа теге уа ргескех 1а ріеизе босігіпе,
Еа уоіх би гоззі§по1 1а Гаіі іаіге зоибаіп.
Еез іоиі реіііз епіапіз опі зоттеіі, еі 1а теге
Еез соисЬе боисетепі бапз 1а пиіі ргезцие сіаіге
Еі з’епбогі еііе-тете а сбіе б’ип Ьегсеаи.
Еі зеиіз гезіепі епсоге зопогез, зиг 1а іегге,
Оез Шіез Іез скапзопз еі 1е скапі бе І’оізеаи.
Де п'оиЬІіегаі.
N1 1а зрасіеизе уаіібе,
N1 1а Ьаиіе іотЬе ізоіее,
N1 1е зоіг ігапдиіііе еі боге
N1 1а гєуєі іє епуоібе,
}е п’оиЬІіегаі.
А циоі зегі цие ]е те зоиуіеппе?
Ма уіе а іиі Іоіп бе 1а ііеппе,
Еі таіпіепапі Іез іоигз скегіз,
Еез іоигз бе та іеипеззе апсіеппе,
8е зопі Нбігіз.
63
N0113 ауопз уіеіііі зона Гергеиуе,
Моі Напз Гезс1ауа§-е, іоі уеиуе,
Еі поиз еггопз, іггезоіиз,
Еуоциапі 1’аиЬе циі іиі пеиуе
Еі риі п’єзі ріиз.' ")
Переклад „1-е 5оіг“ та ,,}е п’оиЬИегаі" підписано: „Тгасіиіі
де-ГПкгаіпіеп раг М. Гегпапб Махасіе". Це ім’я одного з най-
більших сучасних французьких поетів (дістав цього року велику
нагороду „Ргіх без Сепз Не Іеіігез"), із школи так званої „Ріеіасіе",
до якої належали чи належать: Сошіеззе сіє МоаїПез, }оасЬіт
Сазциеі (+), Хауіег сіє Ма»аІ1оп, Раиі Уаіегу.
Фернанд Мазад в 1920 р. працював в українській делегації,
де виправляв стиль французьких паперів. Тільки Мазад не знав
і не знає ані української, ані іншої слов’янської мови, а між
тим його переклади Шевченка — знамениті. Та річ у тому,
що ці переклади властиво належать двом авторам: Михайлові
Рудницькому, б. генеральному секретареві української делегації,
й Фернандові Мазадові, але підписав, незрозуміло чому, лише
останній.
В бібліотеці Люі Леже знаходиться це число „Ггапсе еі
ІІкгаіпе", при чому старий професор підкреслив статтю М.
Рудницького, а біля перекладу Мазада поставив знак запитання.
Останнє, мабуть, тому, що дивним здалося йому, яким чином
Мазад міг перекласти Шевченка.
Подаємо ці дані для майбутніх бібліографів.
Після цього 8 років не знаходимо шевченкіани у Франції.
У травні 1928 року відомий французький письменник Панаіт
Істраті, якого твори широко відомі в цілому світі, відвідав
могилу Шевченка у Каневі й описав цю подорож у паризькому
тижневику „Ее сгі без реиріез".10*)
„Бідний Тарасі Він не мав щастя Гоголя, цього другого
гіганта України. За винятком кількох посвячених мало численні
є ті, що знають його на Заході. Пам’ятаю клопіт ученого деле-
гата в Харкові перед портретом Шевченка підчас свят жовтневої
революції:
— Хто це? запитав мене цей вчений.
І0!) Ні широкую долину,
Ні високую могилу,...
|03) ЛЇ4, 20)иіп 1928, стаття: „1-а Геіе <1е Тагаз ЗсЬеуїсІїепко іі Капіеу"
Стаття датована з Києва.
64
— Син кріпаків, сто літ тому сам кріпак, що орудував
пером і пензелем так, як мало хто це вміє сьогодні. Вина його
була в тому, що співав терпіння свого народу й не подобався
тогочасним тиранам, що винагородили його в'язницею.
„Це все, що я сам знав, але я це знав із моїх дитячих
років завдяки російським революціонерам, емігрантам у нас,* 101)
що спопуляризували постать цього кріпака поета й маляря..
„Треба також визнати, що батьківщина Тараса, Україна,
вільна й багата сьогодні, не спішиться перекласти й видати на
якихсь великих мовах твори й зворушливу біографію її най-
могутнішого революційного поета. Я даремне шукав у Києві
такого перекладу, щоби при цій нагоді удокументуватися"...
Ось уривки „Заповіту", як їх подає Істраті: „Оиапсі ]е
шоиггаі... ціпе Гоп ш’епіегге... сіапз та сИеге Іікгаіпе... Оие 1а
соїііпе риі сіотіпе... іез уазіез зіеррез... зоіі та іотЬе... Бе-
розег-тоі дие ]е риіззе уоіг ... Іез ргаігіез еі Іез ґіуєз аЬгирІез...
...Оие ]е риіззе епіепсіге сотте Ьигіепі Іез уа^иев сій риіззапі
Опіерг... сотте соиіе зиг ГЕІкгаіпе 1е Яеиуе би зап# еппеті".
В 1929 році в новому виданню французького енциклопе-
дичного словника Ля руса100) вміщено біографію Шевченка,
„українського поета..., якого треба вважати „батьком української
національної літератури".
В 1930 році паризький місячник „Ее Мопбе 81ауе“ приніс
перший повний переклад Єретика пера Софії Борщак і Рене
Мар теля.100) Перекладачі подали коротку біографію поета,
обставини, при яких написано Єретика й історію цього твору
та додали голоси чеських будителів про українську справу.
Ось деякі уривки перекладу:
„Рагіоиі тепзоп^е еі зегуііисіе,
Ее реиріе тагіугізе зе іаіі,
Еі зиг 1е ігбпе сіє заіпі Ріегге
Ип тоіпе гери езі аззіз.
II ІгаНдие сій зап^ без Иоттез,
Меі 1е Рагабіз а Гепсап.
О гоі без сіеих,
Та іизіісе езі уаіпе
Еі уаіп іоп гоуаите.
,м) Істраті — румун із походження.
10і) „Ьагоиззе <1и ХХ-е зіесіе еп зіх уоіигпсз". РиЬІіе зоиз 1а Нігесііоп <іе
Раиі Дике.
•06) „І_е ]сап Низ Не Зеусепко" („Ее МопНе 81ауе“, Магз 1930, р. 371—389.)
65
Вез Ьапдііз зап§-иіпаігез
Опі уаіпси іа іизіісе.
І Із опі іоигпе еп дбгізіоп іа яіоіге,
Та Гогсе еі іа уоіопіе.
Еа іегге ріеиге сіапз Іез Гегз,
Сотте ипе теге зез епіапіз.
Регзоппе роиг готріге зез Ііепз!
Регзоппе диі зе ійує
Роиг дбіепдге І’Еуап^іІе де іа Уйгііб
N1 1е реиріе оЬзсиг!
Регзоппе! б Оіеи, б Оіеи!
II п’у аига сіопс регзоппе!
Моп І еііе аггіуега, 1а дгапде Ьеиге
Ое 1а уепд-еапсе сбіезіе.
ЕПез іотЬегопі Іез ігоіз соигоппез
Ве 1а ііаге огд-иеіііеизе,
ЕПез іотЬегопі! Вепіз роиг 1а уеп^еапсе,
Еі 1е тагіуге, Ьепіз, топ Оіеи,
Мез таіпз ігетЬІапіез..."
Аіпзі, дапз за сеііиде, 1е }изіе,
}еап Низ, репзаіі а готрге
Еез сЬаїпез де І’епіег...
Еі 1е тігасіе, 1е заіпі тігасіе, а 1е топігег,
Аих уеих риі пе гоуаіепі раз. „]е Іиііегаі,
Оіеи езі роиг тоі... Ои'іі еп зоіі аіпзі"...
Еі а 1а сЬареІІе де ВеіЬІеет
Ее Ьоп Низ аііа ргіег.
111
Ое Ьоппе Ьеиге а Сопзіапсе
Зоппегепі іоиіез Іез сІосЬез;
Еез сагдіпаих зе газзетЬІегепі,
Сгаз еі гои§-ез,
Теїз дез іаигеаих дапз І’епсіоз,
Еі ипе ауаІапсЬе де ргеїаіз,
Еі ігоіз рарез, еі Іез Ьагопз,
Еі Іез іеіез соигоппеез.
11з зе газзетЬІбгепі сотте дез Іидаз,
Роиг 1е іи^етепі іпідие
Сопіге _]езиз. Оиегеїіез, іитиііе.
66
Тапібі ііз ги£Іззепі, Іапібі ііз Ьигіепі,
Сотте без Ьогбез іаіагез аи сатр,
Ои без ^иіїз а Гйсоїе...
Еі зоибаіп іоиз ііз зе іигепі...
Нарешті, в тому ж 1930 році, автор цих рядків у тому ж
„Ье Мопбе 51ауе“ займався Шевченком,’и1) але виключно його
ролею політичною в зв’язку з Кирило-Методіївським Братством,
при чому ми подали низку уривків із Шевченка, головно з його
історичного циклу.
На цьому кінчаємо огляд шевченкіани у Франції.
у травні 1931 р.
Париж.
1И) Еііе Вогзсіїак. „Ье тоиуетепі паііопаі 1)кгаіпіеп аи ХІХ-е відсіє".
Ехігаіі сій „Моїіде 51ауе", ОсіоЬге-МоуетЬге-ВесетЬге 1930, р. 37—42.
4