Дивізія "Галичина". Історія - Боляновский А.

Автор: Боляновский А.

Теги: історія україни друга світова війна визвольний рух українська армія

ISBN: 966-02-1635-1

Год: 2000

Похожие

Українські військові формування в збройних силах Німеччини: (1939-1945)

Народ збурений: національно-визвольний рух в Украіні й національні рухи опору б Білорусії, Литві, Латвії, Естонії у 1940-1950-х роках

Волинська трагедія 1943-1944 рр

Убивство польских учених у Львові в липні 1941 року: факти, міфи, розслідування

Текст

АНДРІЙ БОЛЯНОВСЬКИЙ
ДИВІЗІЯ
"ГАЛИЧИНА"
ІСТОРІЯ

АИОКІУ ВОІУАНОУЗ'КУІ
Тіїе Оіїізіоп “баїїсіа”.
№ Ніхіогу
АМОРН ВОІАМОУУ5Ю\І
Оіе Оі«І$іоп “баїїхіеп”.
6е$сіНсМе
ЕУІУ,2ООО
АНДРІЙ БОЛЯНОВСЬКИЙ
ДИВІЗІЯ ГАЛИЧИНА”.
ІСТОРІЯ
ЛЬВІВ 2000
УДК 94](4+430+477.8)“1943-1945”
А шгЬиІепі Ьізіогу ої Ле Віуізіоп “Оаіісіа" - Ле Рігзї ІІкгаіпіап Віуізіоп ої Ле
ІІкгаіпіап Маїіопаї Акту (І5ІШ) ІЖА) із ехатіпей іп Ліз \уогк. Зресіаі аНепйоп із
деуоїед Ю Оегтап роїісу аз Іо сгеаііоп апд їогтайоп ої Ліз тіїкагу ипіс ТЬіз Ьоок
із а зсЬоІагІу \уогк, іп \уЬісЬ Ле аиЛог ргезепіз ап оЬ]єсііує аззезтепі ої ріасе апд
гоїе оїЛе діуізіоп іп сопіехі оїЛе ІІкгаіпіап ІіЬегаїіоп тоуетепі дигіп£ Ле 8есопд
ХУогІд \Уаг. А хуеаІЛ ої ІІкгаіпіап апд їогеі^п зоигсез \уєгє ипіігед.
Іп дег АЬЬапдІип§ ізі баз зсЬ\уієгі§є ЗсЬіскзаІ дег Віуізіоп “Оаіігіеп" - дег Егзіеп
ЦкгаіпізсЬеп Ціуізіоп дег ЦкгаіпізсЬеп Майопаїагтее (діє 1. ІД) дег ІЖА) егїогзсЬі.
Еіпе Ьезопдеге Аиїтегкзаткек із( аиї діє ВеиізсЬІапдзроІкік Ьегй^ІісЬ діє
АиїзіеІІипз ипд АизЬіІдипз діезег Міікагеіпкек зегісЬіеі. Піезез А¥егк ізі діє егзіе
\¥І88епзсЬаїг1ісЬе АгЬеіГіп дег ІІкгаіпе, Л \Уе1сЬет діє 8іе11е ипд діє Коїіе дег Віуі-
зіоп іп КопІехС дег икгаіпі^Ьеп Веітеіип§зЬе\Уе§ип§ \уаЬгепд дез 2\уєіієп 5¥е11кгіе£Є8
оЬ]екІІУ еіп§е8сЬаІ2С \уогдеп ізі. ХаЬІгеісЬе икгаіпізсЬе ипд аизІапдізсЬе Риеііеп
\уигдеп Ьепиїхі.
Відповідальний редактор:
доктор історичних наук, професор
Львівського Національного університету ім. І. Франка
Михайло Швагуляк
Рецензенти:
доктор історичних наук,
професор Рівненського інституту слов’янознавства Київського
інституту „Слов’янський університет” •
Сергій Трояк;
доктор Іван Химка (іойп-РаиІ Нітка),
професор історії Альбертського університету (Канада)
Надруковано за ухвалою вченої ради історичного факультету
Львівського Національного університету імені Івана Франка
І8ВМ 966-02-1635-1
© Боляновський А., 2000
ЗМІСТ
вступ.................................................................7
РОЗДІЛ І. ІДЕЯ СТВОРЕННЯ І ПОЗИЦІЯ
НІМЕЦЬКИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ
1. Заходи українських політиків у справі організації
Української Національної Армії..........................12
2. Ставлення німецьких урядових кіл до проектів створення
українських військових частин
а) Позиція вищого керівництва Третього райху............19
б) Ініціатива окупаційної адміністрації в Галичині і вирішення
справи української дивізії..........................24
РОЗДІЛ II. ФОРМУВАННЯ
1. Реакція української громадськості Галичини
на ідею створення дивізії
а) Набір добровольців і позиція українців...............53
б) Дивізія і український національний рух Опору.......101
2. Організаційне становлення
а) Вишкіл................................................109
б) Військова Управа. Соціальна опіка родин добровольців.148
в) Оформлення військової структури....................164
РОЗДІЛ III. УЧАСТЬ У ВОЄННИХ ДІЯХ
1. Перші випробування
а) Бойова група Баєродорфа...............................206
б) 4-ий та 5-ий полки галицьких добровольців..........216
2. Битва під Бродами....................................224
РОЗДІЛ IV. ДРУГЕ НАРОДЖЕННЯ
1. Реорганізація.........................................255
2. Переведення до Словаччини............................268
РОЗДІЛ V. ТРАНСФОРМАЦІЯ В ПЕРШУ УКРАЇНСЬКУ ДИВІЗІЮ
УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ АРМІЇ
1. Зміна в східній політиці Німеччини
і створення Українського Національного Комітету........282
2. Перша регулярна дивізія українських збройних сил....325
3. Останні бойові дії..........з.......................343
РОЗДІЛ VI. ПОЛОН
1. Перебування в Італії.................................354
2. Переведення до Англії та звільнення. Участь вояків дивізії
в українському суспільному житті на еміїрації.......376
ВИСНОВКИ.............4..............................................390
Додатки.............................................................396
Зішнпагу............................................................420
Хп$аттепГа$$ипв.....................................................429
Використані джерела та література...................................438
Перелік основних використаних скорочень.............................460
Іменний покажчик....,...............................................497
Географічний покажчик...............................................516
СопіепЬ........................................................... 524
ІпЬаК............................................................. 526
вступ
II історію України періоду Другої світової війни окрему
сторінку вписала дивізія "Галичина”, відома також як Перша
Українська дивізія Української Національної Армії (1-ша УД УНА).
Поряд з іншими національними військовими формуваннями того
часу вона стала однією з ланок у вікових змаганнях українців за
створення власної збройної сили. Втім, історія дивізії протягом
усього повоєнного часу залишалася однією з найконтроверсійніших
проблем вітчизняної історичної науки.
Попри існування широкої джерельної бази з цієї теми протягом
майже половини століття в Україні не було її досліджень — за
винятком окремих згадок в підпорядкованих ідеологічним сте-
реотипам публіцистичних творах, що мали суто пропагандистський
характер. Прогалину вітчизняних досліджень, присвячених даній
темі, деякою мірою заповнила українська еміграційна історіографія*.
Перший нарис історії дивізії, написаний Миколою Капустянським,
опубліковано окремим розділом у 1953 р. в Мюнхені у колективній
праці під назвою "Історія українського війська”. Загальні передумови
утворення дивізії розглянув Василь Дмитрйшин у статті під заголов-
ком "Нацисти і добровольча дивізія СС "Галичина”, надрукованій
у 1956 р. в "Американському слов’янському східноєвропейському
огляді”. У 1961 р. Інформаційно-видавничий інститут в Буенос-
Айресі (Аргентина) видав іспанською мовою книгу колишнього
офіцера дивізії Юрія Тис-Крохмалюка "Війна і воля”, поява якої
стала важливим доробком у висвітленні теми. У ній стисло охаракте-
ризовано причини й процес створення дивізії, основні етапи
бойових дій цієї частини, опис яких доповнено споминами їх
учасників. На згадку заслуговують публікації Романа Крохмалюка
(мемуарного характеру "Заграва на Сході”; Торонто—Нью-Йорк,
1978), Василя Вериги ("Дорогами Другої світової війни”; Торонто,
1980) та Романа Колісника ("Українська дивізія і Військова Управа
"Галичина”; Торонто, 1990). Професор Ратгертського університету
(США) Тарас Гунчак присвятив досліджуваній темі книгу "У
Список використаних джерел і літератури див. після
основного тексту праці.
7
мундирах ворога” (Київ, 1993). Значний фактичний матеріал навів
у праці "Дивізія "Галичина” Михайло Логуш (Атґлен (США), 1997).
Із західноєвропейських дослідників першим автором ґрунтовної
праці з історії дивізії "Галичина” виступив колишній начальник
оперативного відділу штабу дивізії, майор німецьких збройних сил
Вольф-Дітріх Гайке. У книзі, присвяченій історії дивізії й виданій
українською (1970 р.), німецькою (1973 р.) і англійською (1988 р.)
мовами, він ґрунтовно охарактеризував участь українського з’єд-
нання у воєнних діях. В ряді праць німецьких, британських та
американських авторів (Річард Ляндвер, Олександр Даллін, Девід
Літтлджон, Джон Армстронґ) історія дивізії "Галичина” розгля-
дається під кутом зору зміни німецької східної політики, в інших
(Курт Клітман, Генріх Нойлєн, Рольф Міхаеліс, Карлос Кабальєро
Юрадо, Роджер Бендер та Г’ю Тейлор) — у контексті існування
інших національний збройних формувань, котрі діяли на боці
вермахту в роки Другої світової війни. Варто згадати також і
численні популярні видання, присвячені цій тематиці'.
Втім, проведегіа дослідницька праця не вичерпує всіх питань і
аспектів даної проблеми. Відчувається, зокрема, брак спеціальних
синтетичних видань на цю тему в Україні. Автор поставив собі за
мету, використовуючи всі доступні йому документи, опубліковані
праці та спогади, дати докладний опис історії дивізії "Галичина”.
У пропонованій праці розглянуто передумови створення україн-
ського бойового з’єднання, показано процес його організації,
охарактеризовано участь дивізійних відділів у воєнних діях, просте-
жено еволюцію дивізії "Галичина” від збройної частини німецьких
військ до 1-ої УД У НА.
Предметом даного дослідження є історія найбільшої української
регулярної військової частини, що діяла в роки Другої світової
війни. Її власна назва змінювалася кілька разів. Під час формування
вона була іменована дивізія "Галичина”, від листопада 1943 р. до
середини листопада 1944 р. — галицька дивізія, наступного пів
року існування — Перша Українська дивізія й останній місяць
участі у фронтових діях — 1-ша УД УНА. Саме тому у різних
розділах книги вживається та назва, що була притаманна дивізії
на певному етапі її існування, і для загального визначення — її
перша або подвійна назви.
Див., наприклад, про дивізію в ”Інтернеті”:^\у.іпґоике8.сот/§а1ісіадіуі8іоп/
Є88ау/
8
Необхідність грунтовного дослідження проблеми спонукала
автора до пошуку, вивчення й опрацювання якомога ширшого
кола джерел. Значна кількість документів, що стосуються дивізії
"Галичина”, зберігаються в Центральному державному архіві вищих
органів влади та управління (ЦДАВО) України в Києві. Важливе
значення мають, зокрема, документи командування дивізії та
матеріали дивізійної Військової Управи (ВУ) за травень 1943 —
липень 1944 рр. (фонд № 3971). Певний інтерес становлять звичайно
розглянуті в критичному плані документи радянських державних
органів, що містяться в Центральному державному архіві громад-
ських об’єднань (ЦДАГО) України в Києві. Деякі дані про форму-
вання дивізії виявлено у фондах Центрального державного історич-
ного архіву (ЦДІА) України у Львові, Державного архіву Львівської
області (ДАЛО), Державного архіву Тернопільської області (ДАТО)
та музею 1-ої УД УНА у Львові. Серед матеріалів зарубіжних
архівосховищ на спеціальну увагу заслуговують фонди Федерального
архіву в Коблєнці (ВипсІезагсЬІУ іп КоЬІепх, ФРН), Національного
архіву Сполучених Штатів у Вашингтоні (ТЬе Наііопаї АгсЬіуев оїйіе
Опііесі Зіаіе» іп У/а8Йіп£іоп) та архіву 1-ої УД УНА при Українсько-
канадському дослідчо-документаційному центрі (УКДДЦ) в Торонто
(АгсЬіує ої Ле І8І ІТО ІЖА Ьу іЬе ІІкгаіпіап-Сапасііап Ке8еагсЬ апд Воситеп-
Саііоп Сепіге (ІЗСКВС) іп Тогопіо. ТТіе таїегіаіз <1еа1іп§ хуійі іЬе Віуівіоп, Кана-
да). У Федеральному архіві в Коблєнці зосереджено листування
та директиви німецьких політичних та військових владних органів,
що вирішували питання, пов’язані з формуванням дивізії та
залученням її підрозділів до воєнних дій. Серед матеріалів архіву
1-ої УД УНА при УКДДЦ — повідомлення, обіжники та інструкції
дивізійної Військової Управи, листи і звернення командира дивізії,
передані для УКДДЦ колишніми вояками дивізії. Деякі копії
документів з історії дивізії "Галичина” — 1-ої УД УНА зберігаються
в Українському дослідчо-документаційному центрі (УДДЦ) Україн-
ського інституту США в Нью-Йорку (ІЛсгаіпіап КекеагсН ап<1 Воси-
тепіайоп Сепіге оПЗкгаіпіап Іп8(ііиіе оїіке 118А іп Мєху ¥огк). Окремі дані
про дивізію виявлено в архівах Польщі — Архіві Нових актів у
Варшаві (АгсЬіхуитАкіМохуусЬ(ААМ)ху5Уаг82ахуіе) та Державному архіві
в Кракові (АгсЬіхушп Рапзіхуохуе XV Кгакохуіе). Цінну інформацію з історії
творення дивізії "Галичина” знаходимо на сторінках української
преси часів війни (газет "Львівські вісті”, "Краківські вісті”, "Рідна
земля”, "Голос Підкарпаття”, часопису для родин вояків дивізії
”До перемоги”).
З-поміж мемуарних видань слід згадати спогади Володимира
Кубійовича, Костя Паньківського, Павла Шандрука, а також інших
9
сучасників тих подій, вміщені в українській еміграційній періодиці.
Згадані спомини стосуються переважно формування або лише
деяких окремих подій з історії дивізії "Галичина” — 1-ої УД У НА
і тому тільки частково висвітлюють побут і участь у бойових діях
дивізійних вояків. Перебуванню вояків дивізії в полоні присвячено
цілий ряд мемуарних досліджень, в тому числі ”Під сонцем Італії”
Василя Вериги (Торонто—Нью-Йорк—Париж—Сидней, 1984),
"Беллярія, Ріміні, Англія” Євстахія Загачевського (Чікаго, 1968)
та колективний збірник ” Ріміні, 1945-1947”, виданий під редакцією
Всеволода Будного (Нью-Йорк, 1979). Важливим позитивним
надбанням цих публікацій є особисті відгуки та враження учасників
тодішніх подій.
В основу сюжетної лінії праці покладено хронологічно-проблем-
ний метод викладу матеріалу. У першому розділі з’ясовано переду-
мови творення дивізії "Галичина”, показано цілі провідників
українських політичний угруповань та позиції німецьких урядових
відомств і окупаційних влад щодо українського військового з’єд-
нання. У другому розділі охарактеризовано хід акції прийому
добровольців, вишкіл та організаційне становлення з’єднання
"Галичина”, розглянуто процес формування українського стрілець-
кого і офіцерського корпусу дивізії та її військової структури. У
третьому розділі описано використання добровольців дивізії в
бойових діях і, зокрема, їх участь у битві під Бродами й розглянуто
різні її етапи. В четвертому розділі йдеться про відродження дивізії
та перебування її підрозділів у Словаччині. Зміна німецької східної
політики, реорганізація дивізії "Галичина” в 1-шу Українську дивізію
Української Національної Армії, бойові дії дивізії в останні тижні
війни знайшли відображення в п’ятому розділі. Шостий розділ
присвячено долі українських вояків 1-ої УД УНА у полоні в
британських таборах в Італії та американських таборах у Німеччині
й після їхнього звільнення.
У додатках до праці вперше публікуються виявлені в архівах
документи з авторським перекладом українською мовою. Документи
опубліковано зі збереженням мови оригіналу (за винятком виправ-
лених граматичних помилок).
При ілюструванні монографії вперше використано копії фото-
документів, оригінали яких зберігаються в Центральному держав-
ному архіві кінофотодокументів (ЦДАКФ) України у Києві, ДАЛО
та ЦДІА України у Львові.
Задля того, щоб якомога краще передати мову й обставини, за
яких відбувалося формування дивізії "Галичина”, у праці вжи-
10
ваються ті українські відповідники німецьких термінів та рангів,
які неофіційно вживали українці у цьому бойовому з’єднанні. Там,
де це було необхідно, подано паралельно українські й неукраїнські
назви і там, де було доцільно для кращого розуміння сучасними
читачами — ті терміни, що використовуються у теперішній україн-
ській військовій термінології.
Автор висловлює свою глибоку вдячність усім відповідальним
керівникам та співробітникам перечислених вище архівів і наукових
установ за сприяння в опрацюванні документів й матеріалів,
необхідних для написання праці.
Особлива подяка відповідальному редактору праці, професорові
Львівського Національного університету імені Івана Франка, доктору
історичних наук Михайлові Швагуляку.
Автор щиро дякує також професорам доктору історичних наук
Сергієві Трояну та доктору Іванові Химці (Канада) за згоду дати
свої рецензії на дану монографію.
Окрема вдячність дослідникам історії дивізії "Галичина” — 1-ої
УД УНА Романові Коліснику та докторові історичних наук Василеві
Веризі за висловлені ними цінні зауваження фактологічного харак-
теру, враховані автором при завершенні роботи над книгою.
11
РОЗДІЛ І
ІДЕЯ СТВОРЕННЯ І ПОЗИЦІЯ
НІМЕЦЬКИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ
1. Заходи українських політиків у справі організації
Української Національної Армії
^^агатовікова історія України супроводжувалася безперервною
боротьбою народу проти агресивних сусідів та понево-
лювачів й одночасними спробами українців перед усім світом
довести право на національну незалежність. Здобуття й закріплення
державності, захист її від зовнішніх ворогів залежали від позитивного
вирішення справи утворення власної збройної сили, організація
якої набувала різних форм у процесі становлення й розвитку
українського визвольного руху. Пропорційно до його зміцнення
ця проблема української національної політики актуалізувалася у
зламні моменти європейської історії, особливо від середини XIX
століття. Важливу роль у вирішенні цього питання відігравала
Галичина, де під час "весни народів” у 1848-1849 рр. знайшли своє
втілення перші спроби створення українського збройної сили.
Заснована тоді у Львові Головна Руська Рада як репрезентативний
орган українців організувала у деяких містах національну гвардію,
виставила батальйон гірських стрільців з синьо-жовтим прапором
й допомогла організувати на Підкарпатті селянську самооборону.
Другий експеримент створення національної збройної сили припадає
на час Першої світової війни. Заснована у серпні 1914 р. Головна
Українська Рада сформувала на базі довоєнних молодіжних пара-
мілітарних організацій легіон Українських Січових Стрільців (УСС).
Згідно із далекосяжними задумами його організаторів, українці мали
використати воєнно-політичну кон’юктуру для досягнення своєї
найвищої національної мети — відродження державності й легіон
мав послужити початком власної масової національної армії. На
завершальній стадії війни склалися сприятливі умови для реалізації
цих розрахунків. Старшини УСС відіграли головну роль у здійсненні
12
“першолистопадового чину” 1918 р., створенні Західноукраїнської
Народної Республіки (ЗУНР) і в організації її збройної сили —
Української Галицької Армії (УГА).
Закономірним наслідком багатовікових прагнень українського
народу до національної незалежності була поява у 1918 р. в Європі
нового політичного утворення — Української держави, що за
чисельністю населення та розмірами своєї загальної площі мало
чим поступалася Франції. Україна здобула визнання у світі,
задекларувала прагнення до єдності усіх етнічних земель, встановила
дипломатичні стосунки з іншими країнами, почала налагоджувати
своє економічне життя й формувати власні збройні сили. Січове
стрілецтво було одним з ініціаторів першої спроби соборності
українських земель — злуки ЗУНР з Українською Народною
Республікою (УНР), а УГА ввійшла до складу об’єднаних збройних
сил України.
Поразка національної революції, однак, не зупинила прагнень
українців до власної державності. Важливе значення для її від-
новлення мала справа пошуку союзників визвольного руху за
незалежність України. Рішення країн Антанти, яке перешкодило
об’єднанню українського народу, сприяло тому, що лідери його
політичних угруповань, котрі не змирилися з втратою державної
незалежності, надовго перестали сподіватися на допомогу від урядів
Франції, Англії та США. Цю ж боротьбу постійно придушував
створений під егідою Росії Союз Радянських Соціалістичних
Республік — СРСР (Союз Советских Социалистических Республик
— СССР). Підтримка руху за відновлення суверенітету України
виглядала реальною тільки з боку Німеччини — країни, що першою
на найвищому дипломатичному рівні у січні 1918 р. визнала
українську державну незалежність і у міжвоєнний період, подібно
до українських політиків на еміграції, прагнула перегляду умов
Версальської системи договорів. Сподівання українських політичних
діячів на цю підтримку не змінило встановлення у Німеччині
гітлерівського режиму. До середини 1941 р. і СРСР, і західні
демократичні держави у різні роки більшою чи меншою мірою
підтримували тісні зв’язки з цим режимом, "вибачали” йому анексії,
та були готові ділити з ним сфери впливу й території цілих країн.
Напередодні німецько-радянської війни переважна більшість
українських політичних угруповань на еміграції розробляли власні
плани відновлення української державності. Однією з головних
передумов до цього вони вважали створення українських збройних
сил, передбачаючи використання військового потенціалу Третього
із
райху лише як засобу досягнення власної мети. Першою результа-
тивною спробою у цій справі стало створення Карпатської Січі
після проголошення національної автономії Карпатської України
восени 1938 — у березні 1939 рр. Другою спробою було формування
навесні 1941 р. з ініціативи Організації Українських Націоналістів
(ОУН) під проводом Степана Бандери (ОУН-Б) й завдяки підтримці
німецьких військових кіл куреню (батальйону) імені Євгена Коно-
вальця "Соловей” (НасЬііеаІІ) та куреню "Роланд”. Ці підрозділи,
відомі також як легіон Дружин українських націоналістів (ДУН),
згідно з планами керівників ОУН-Б, повинні були стати кістяком
майбутньої української армії. Існування цих формацій не було
довготривалим. Вище керівництво нацистської партії, що репрезен-
тувало урядові кола Третього райху, негативно сприйняло спробу
ОУН-Б відновити українську державність ЗО червня 1941 р. (а тим
самим і формування українського війська), й невдовзі обидва
військові підрозділи було розформовано.
Звичайно, плани як відновлення української державності, так
і створення української збройної сили розроблялися не лише в
еміграції. Вже впродовж перших тижнів німецько-радянської війни
фракції ОУН-Б і ОУН Андрія Мельника (ОУН-М) скерували на
територію України Похідні групи ОУН, що повинні були забезпе-
чити створення на місцях тимчасових цивільних органів влади та
бойових самооборонних відділів з метою захисту мешканців від
свавілля зовнішніх сил у воєнний час. Підтримку згаданих груп
мало забезпечити законспіроване підпілля обидвох фракцій ОУН
і місцеве населення. Подібно до цього, у липні 1941 р. на Волині
під командуванням Тараса Боровця (псевдо "Тарас Бульба”)
створено збройні формування під назвою "Поліської Січі”, головним
завданням яких була боротьба проти радянських партизанів. Проте,
на перешкоді до їх існування постали проблема технічного забезпе-
чення й значний вплив центральних установ райху в Берліні на
розвиток подій в Україні. За таких умов створення української
армії багатьом українським політикам видавалося реальним лише
за підтримки вищого керівництва Німеччини.
З початком німецько-радянської війни спроба створити україн-
ські збройні формування знайшла свій прояв у чисельних звер-
неннях лідерів українських політичних угруповань до керівництва
Німеччини з пропозицією створити Українську Національну Армію
(УНА). З українського боку ці сили (за винятком ОУН-Б, шо
переслідувалася німецькими органами безпеки і перейшла на
нелегальне становище) були неоднорідними й з них особливо
14
виділялися активністю три групи: 1) націоналісти, які належали
до ОУН-М; 2) республіканці — прихильники уряду УНР в екзилі
на чолі з президентом Андрієм Лівицьким; 3) монархісти — прибіч-
ники гетьманського руху на чолі з колишнім гетьманом України
Павлом Скоропадським. Інші українські політичні та громадські
угруповання, що діяли в еміграції на території Третього райху,
поділяли політичні переконання, подібні до тих, яких дотримувалися
прибічники згаданих рухів.
З проектами створення УНА до рейхсканцлера Німеччини
Адольфа Гітлера та до Верховного командування німецьких зброй-
них сил (вермахту) — ОКВ (ОЬегкотшаїкІо дег ХУеЬгтасЬі - ОЮ¥)
відразу ж після початку війни майже одночасно звернулися А.
Мельник і П. Скоропадський. ЗО червня 1941 р. Українська
Генеральна Рада комбатантів (фронтових бійців — А. Б.) на чолі
з колишнім генерал-полковником армії УНР Михайлом Омеля-
новичем-Павленком у Празі надіслала Гітлерові телеграму з цим
же проханням. За необхідність створення українських бойових
з’єднань висловився Володимир Кубійович, провідник Українського
Центрального Комітету (УЦК) в Кракові — головного пред-
ставницького органу українців у Генеральній губернії, створеній
на території окупованих Німеччиною переважно польських та
окремих етнічних українських земель. 7 липня 1941 р. він надіслав
листа генерал-губернаторові Гансові Франку з проханням сприяти
формуванню УНА1.
Хоча вище керівництво Німеччини не йшло на.поступки у
справі формування УНА, лідери українських суспільно-політичних
рухів на еміграції продовжували відстоювати перед німецьким
урядом думку про необхідність створення українських збройних
сил. При цьому з метою організації єдиного фронту українських
патріотичних сил представники уряду УНР в екзилі на зламі 1941-
1942 рр. провели переговори із діячами кількох політичних течій
— починаючи від націоналістів ОУН-М й закінчуючи анархістами2.
Прибічники уряду УНР виступили за згуртування українських
політичних рухів, щоб скоординувати дії, спрямовані на відновлення
української державності й створення власних національних збройних
сил. Відлунням цих переговорів став спільний меморандум окремих
суспільних діячів до Птлера з осудом німецької окупаційної політики
Додатки. — Док. №1.
Центральний державний історичний архів України у Львові (далі -
ЦДІА України у Львові). — Ф. 201 -* Греко-католицька митрополича
консисторія, м. Львів. - Оп. 1. — Сйр. 223. Арк. 6-7.
15
в Україні, під яким поряд з іншими свої підписи поставили А.
Лівицький та А. Мельник. Висловлюючи невдоволення з приводу
недопущення "українців до участі у збройній боротьбі проти
споконвічного ворога, пліч-о-пліч з німецькими та союзними
військами”, автори датованого 14 січня 1942 р. меморандуму
вказували, що це "позбавило антибільшовицький табір важливого
морально-політичного фактору”3.
Ідею сформування українських збройних сил із німецькою
військовою допомогою послідовно відстоював провідник однієї з
двох фракцій ОУН, колишній командир сотні легіону УСС А.
Мельник. Протягом 1941-1943 рр. він неодноразово заторкував цю
тему в адресованих представникам німецького уряду зверненнях.
Одне з них, написане з приводу річниці німецько-радянської війни,
було датоване 22 червня 1942 р. й надіслане райхсміністрові
окупованих східних територій Альфредові Розенбергу. В апеляції
йшлося про "признання Україні права на самостійне національне
життя у політично-державних формах” та "організування українських
сил у формі Української Національної Армії, яка стояла би на
службі української справи”. У випадку ж "неузгляднення цієї справи
або спізнення її видвигнення”, як вважав Мельник, "повстала би
непомірна шкода” не лише для України, а й для самої Німеччини4.
Не дочекавшись відповіді від Розенберґа, 6 лютого 1943 р.
Мельник написав новий меморандум, адресований "Панові генерал-
фельдмаршалові Кайтелю, шефові Верховного командування зброй-
них сил у Берліні”. Обґрунтовуючи необхідність створення УНА,
Мельник писав: "Питання щодо залучення українських збройних
сил до боротьби проти Москви все ще залишається невирішеним.
Проте ніколи воно ще не було настільки актуальним, як тепер”.
”Нам здається, — продовжував Мельник, — що тепер настав
найвідповідніший момент для залучення України до антибільшо-
вицького фронту. Поза будь-яким сумнівом, боєздатність україн-
ського народу в боротьбі проти Москви та боєздатність українських
збройних сил буде мати вплив також на ставлення Німеччини до
ТЬе Маїіопаі АгсЬіуєз ої Йіе ипііесі Зіаіез іп ^азЬіп^іоп (МА135). - Місгосору N0
Т-454 - Кесогда ої Йіе КеісЬ Міпізігу їог Йіе оссиріед Еааіегп Теггіїогіез, 1941-1945
(КеісЬзтіпізІегіит Діг діє Ьезеїгіеп ОзІдеЬіеІе). - Коїі 92. - Ргатек 000 715 - 000 717.
4 Центральний державний архів вищих органів влади та управління
України у Києві (далі — ЦДАВО України). — Ф. 3833 — Краєва
Екзекутива Організації Українських Націоналістів на Західноукраїнських
землях (ЗУЗ). Оп. 1. Спр. 73. — Арк. 5.
16
української проблеми”. Вказуючи, що "українці готові зробити все
від них залежне у боротьбі проти Москви, якщо б вони були
переконані у тому, що за ними буде визнане право на існування
як народу та держави; що однією з цілей війни є цілковите
звільнення України від російського панування” і що Україна ”займе
належне їй місце” серед вільних народів Європи, Мельник зазначав:
” Використання українських з’єднань на фронті без попереднього
виконання вказаних умов не викличе серед українців жодного
натхнення, а, навпаки, викличе озлоблення за те, що вони проли-
вають кров за чужі інтереси й не можуть поставити питання про
використання українських частин. Мова фактів не може бути
замінена жодною пропагандою. Тому для створення боєздатних
українських збройних сил потрібна радикальна зміна існуючого
до сих пір політичного курсу в Україні. Проте здійснення таких
великих завдань вимагає часу. За останні два роки, на жаль,
втрачено великі можливості. Для того, щоб їх поновити, питання
повинно бути вирішено й розв’язано без жодних зволікань та втрати
часу”. "Українські відповідальні кола, зокрема військові, — закін-
чував своє звернення Мельник, — готові після вирішення цього
питання, що буде мати величезне значення для закінчення боротьби
проти Москви, взяти у ній участь й з цією метою надати себе у
розпорядження Верховного командування збройних сил”5.
Подібної тактики дотримувався й лідер українського монар-
хічного руху, колишній гетьман України Павло Скоропадський,
який також перед урядом Німеччини послідовно наполягав на
необхідності створення українських збройних сил. Свою позицію
він чітко виклав ЗО серпня 1942 р. у Берліні на другому з’їзді
прогетьманського об’єднання українських емігрантів — Української
Громади у Німеччині. Вказавши, що гетьманський рух "старається,
щоб німці нарешті визнали, що українське військо потрібне”,
Скоропадський відзначив: "Треба всіми силами здобути своє
військо, а здобувши його, віддати йому всі найкращі свої сили і
всю нашу до нього любов і повагу”. Заторкнувши це ж питання
16 травня 1943 р. на святкуванні 70-річчя свого дня народження,
Скоропадський заявив: ” Головне наше нещастя це те, що в нас
немає своєї армії, що спиралася б на свій народ, на свою владу,
Центральний державний архів громадських об’єднань України у Києві
(далі - ЦЦАГО України). - Ф. 166 — Комісія з написання історії
Великої Вітчизняної війни при АН Української РСР. - Оп. 2. —
Спр. 115. - Арк. 39-40.
17
тепер, хоча б на початках свого існування. Досі, без огляду на всі
наші безнастанні заходи, ми дозволу на це не одержали. Я не
стратив ще надії його одержати. При додержанні певних умов,
вістка про створення Української Національної Армії сколихнула
б українство Й викликала б у нього вибух захоплення, бо це був
би дійсно початок творчої співпраці Німеччини з Україною”6.
Отже, за перші два роки німецько-радянської війни українські
політики, які перебували на території Німеччини та окупованих
нею країн, у своїх планах розраховували на зміну політики урядових
кіл райху щодо України й створення з військовою допомогою
вермахту українських збройних сил. Потреба формування з українців
військових частин при німецькій армії, втім, виявилась особливо
актуальною ДЛЯ керівництва Німеччини лише на початку 1943 р.
’ ЦД1А України у Львові. - Ф. 201. - Оп. 1. - Сир. 268. - Арк. 21, 140.
2. Ставлення німецьких урядових кіл
до проектів створення українських військових частин
а) Позиція вищого керівництва Третього райху
Тривалий час плани окремих українських політиків щодо
створення національних збройних сил не знаходили жодної під-
тримки керівництва Третього райху. Багато у чому це обумовлю-
валося особистою позицією рейхсканцлера Німеччини Адольфа
Гітлера, який вже у перші тижні німецько-радянської війни
висловився категорично проти підтримки планів українських
політичних емігрантів щодо створення української армії. Свої
судження з цього приводу він виклав 16 липня 1941 р. під час
наради у присутності шефа райхсканцелярїї Ганса Ламмерса,
райхсмаршала Германа Ґерінґа, Вільгельма Кайтеля, А. Розенберга
та шефа канцелярії нацистської партії Мартіна Бормана. "Навіть
якщо б найближчим часом нам здавалося би набагато легшою
справою залучити будь-які чужі, підпорядковані нам народи до
збройної допомоги, — заявив Гітлер, — це було б неправильно.
Це одного чудового дня неодмінно й неухильно повернулося би
проти нас самих. Тільки німець має право носити зброю, а не
слов’янин, не чех, не козак і не українець”7.
Після невдачі німецького наступу під Москвою й великих
людських втрат у східній кампанії, під тиском командування
німецьких збройних сил (вермахту) питання утворення великих
слов’янських військових формувань почало все частіше обгово-
рюватися в урядових колах у Берліні. Проте, воно досить повільно
вирішувалося через все таке ж негативне ставлення до цієї справи
Гітлера, який, зокрема, у січні 1942 р. відхилив поданий йому
фельдмаршалом Вальтером фон Райхенау проект сформування
українських та білоруських дивізій8. До весни 1942 р. ця позиція
Гітлера практично не зазнала змін. "Найдурніше, що можна зробити
на окупованих територіях — це видати підкореним народам зброю,
— заявив він 11 квітня 1942 р. у вузькому колі найближчих спів-
робітників. — Історія вчить нас, що народ-пан завжди був при-
речений до смерті після того, як він дозволяв підкореним ним
Преступньїе цели — преступнме средства: Документи об оккупационной
политике фашистской Германии на территории СССР (1941-1944 гг.).
3-є изд. — Москва: Зкономика, 1985. — С. 48-49.
Турнак Ю. Беларусь пад нямецкай акупацьіяй. — Минск: Беларусь,
1993. - С. 122.
19
народам носити зброю”9. Тим не менше, під тиском радше обставин,
аніж аргументів з боку німецьких військових кіл, Гітлер з огляду
на потребу допоміжних сил для продовження війни на Сході
еволюціонував у своїх поглядах. Зокрема, він дозволив використо-
вувати при вермахті радянських військовополонених у формі
створення відділів так званих ”допоміжних добровольців”, скорочено
”гіві” (Ні1Ї8¥Уі11і§еп - Нім/і) та організовувати охоронні батальйони,
скорочено ”шума” (ЗсЬиігтаппзскайзЬаіаіІІопеп - 8сйита). Згадані
формування спершу не брали участі у боях на фронті й виконували
переважно господарські та охоронні функції, а з часом залучилися
також до боротьби проти радянських партизанів. З цією метою
навіть було організовано спеціальні вишколи окремих груп офіцерів-
українців. Протягом січня-лютого 1942 р., наприклад, військове
навчання у Франкфурті над Одрою проходили старшини легіону
Дружин Українських Націоналістів (ДУН), створеного на основі
куреню ”Роланд” та ^уреню ім. Є. Коновальця (німецька назва —
батальйон ”Нахтіґаль”). У березні цей легіон перейменовано на
охоронний батальйон № 201 й переведено до міста Мінська на
територію райхскомісаріату Остлянд10.
Суттєвий відхід рейхсканцлера Німеччини від його попередньої
позиції щодо організації збройних формувань з ненімців проявився
у схваленні ним директиви ОКВ від 18 серпня 1942 р., що санкціо-
нувала створення на Сході з місцевих мешканців військових
підрозділів під егідою вермахту або зброї (військ) СС (\Уаїїеп-88).
Протягом 1942 р. усі подібні з’єднання, що з часом отримали
загальну назву "Східних військ” (ОвПпірреп), не були реальною
військовою силою. Вони переважно перебували на стадії форму-
вання, при різних німецьких арміях й, до того ж, не мали чітко
окресленого зовні національного характеру. Відсутність з боку
німецького уряду політичних поступок для народів, представники
яких воювали у цих відділах, ставила під сумнів доцільність їхньої
боротьби на боці Німеччини й, разом із тим, вже самого по собі
їхнього існування.
З-поміж вищих посадових осіб Третього райху, які усвідомлювали
необхідність надання певних політичних поступок східноєвропей-
Дашичев В. Банкротство стратегии. германского фашизма: Ист. очерки.
Документи и материальї в 2-х тт. — Т. 2. — Москва: Наука, 1973. —
С. 67; Пикер Г. Застольньїе разговорьі Гитлера. — Смоленск: Русич,
1993. - С. 199.
ЦДІА України у Львові. — Ф. 201. — Оп. 1. — Спр. ЗО. — Арк. 14.
10
ським народам для залучення їх до боротьби проти Радянського
Союзу, найпослідовнішим прихильником ідеї створення союзної
Німеччині Української держави був райхсміністр окупованих східних
територій А. Розенберґ. Одним із чинників скорішого втілення цієї
ідеї він вважав створення українських національних збройних
формувань, що на його думку, цілковито відповідало інтересам
Німеччини й мало стати головною запорукою її перемоги у війні.
18 грудня 1942 р. в центральній установі очолюваного ним міністер-
ства відбулася розширена міжвідомча нарада за участю представників
вермахту, на якій обговорювалася справа формування слов’янських
військових з’єднань. Конкретні принципи їхнього комплектування
були окреслені полковником штабу групи армій ”Б” Ґільгаузеном.
"Головне питання, — стверджував він, — полягає у тому, чи будуть
у майбутньому на території України німці самі чи спільно з
українцями оплотом проти Азії. Потрібно поставити перед місцевим
населенням ідейну мету. Зокрема: 1) Потрібно повністю відновити
приватну власність, що буде стимулом до боротьби проти більшо-
визму. З цього випливає гасло: "Захист землі Батьківщини”.
2) Фактичне втілення в життя земельної реформи”. Промовець
також рекомендував встановити відповідну платню воякам-україн-
цям. Саме ж формування українських військових підрозділів
повинно відбуватися паралельно із зміною жорсткої лінії німецької
політики в Україні. "Поводження у всіх областях з місцевими
мешканцями повинне бути як поводження із союзниками”, — додав
інший представник групи армій ”Б” капітан Паульс, коментуючи
слова Ґільгаузена. Наприкінці наради Розенберг пообіцяв присутнім
обдумати їхні пропозиції й особисто запропонувати це питання
на розгляд Гітлерові".
Проте, Розенберґ отримав санкцію на проведення лише деякої,
умовно кажучи, "лібералізації” німецької господарської політики
на території українських земель, що опинились у складі райхс-
комісаріату Україна (РКУ). 15 лютого 1943 р. було видано постанову
райхсміністерства окупованих східних територій, згідно з якою
селяни РКУ повинні були отримати у приватну власність 1 гектар
ґрунту на одну людину. В результаті цієї реформи, за підрахунками
співробітників згаданого райхсміністерства, до кінця 1943 р. при-
наймні 1 300 000 осіб в Україні повинні були приватизувати землю12.
N АІІ8. - Т-501 - Кесогдз оГ Оегтап Ріеід Соттапдз, Веаг Агеаз, Оссиріед іеггііо-
гіе8 апд ойіега (ВегісЬіе деиізЬеп Нееге8§гирреп, Киск^апі^еп ОеЬіеІеп, Ьезеїгіеп
ОеЬіеіеп ипд апдегеп). - Коїі 23. - Ргате8 000 931 - 000 935.
ІІкгаіпе дап8 ГЕигоре // ГІпГогтаїеиг ди Соттегсе еі де ГІпди8ігі. - 19 Лиіі 1943.
21
Втім, аграрна реформа впроваджувалася вкрай незадовільно; ще
гірше виглядала справа загальної зміни німецької східної політики.
Ігноруючи аргументи прибічників зміни української політики
райху, Гітлер не схвалив жодного вагомого починання окремих
представників ОКВ та керівників відділів очолюваного Розенберґом
відомства (зокрема Отто Бройтігама, Фрідріха Маркуля, професора
Ґергарда фон Менде, Вільгельма Кінкеліна), які розробили кілька
проектів зміни німецької східної політики. Безпосереднім приводом
до їхньої появи стала проведена 4 січня 1943 р. нарада між
представниками німецького військового командування і Східного
міністерства. На ній зроблено висновок, що в разі подальшого
проведення тогочасного курсу політики на Сході Німеччина має
усі передумови для того, щоб програти війну. Нарада одностайно
виступила за те, щоб німецький уряд видав звернення за підписом
Гітлера до українського народу й проголосив, що українці є
союзниками Німеччини у боротьбі проти Радянського Союзу13.
Розроблений невдовзі йісля цього проект декларації від імені Гітлера
до українського народу від 25 січня 1943 р. передбачав негайну
докорінну зміну стратегічного курсу німецької східної політики й
створення представницького органу під назвою "Українська Націо-
нальна Рада”. Спільно зі Східним міністерством цей представ-
ницький орган повинен був підготувати "відновлення ліквідованої
більшовизмом в 1920 р. державної незалежності України на підставі
німецько-української мирної угоди 1918 року”14. Гітлер, однак, не
затвердив ані тексту цієї декларації, ані проекту створення Україн-
ської Національної Ради в Києві, що у майбутньому мала’ стати
центральним керівним органом в Україні15.
Незважаючи на те, що сформовані з українців військові з’єд-
нання при німецькій армії продовжували діяти, Гітлер не бажав
йти на зміну політики й створення української армії. Про негативне
ставлення Гітлера та частини генералітету до проектів відновлення
української державності й формування українських збройних сил
неспростовно свідчать витяги зі стенограми наради у гірській
резиденції нацистського фюрера у Берхтесґардені від 8 червня
1943 р. На нараді були генерал-фельдмаршал В. Кайтель, генерал-
лейтенант Шмундт, генерал Курт Цайцлер та полковник Шерф.
Коваль В. С. Міжнародний імперіалізм і Україна 1941-1945. - К.:
Наукова думка, 1966. — С. 94.
КАІІ8. - Т-454. - Коіі 21. - Ргатез 000 843 - 000 848,000 850.
Аггп8(гоп§ і. икгаіпіап №ііопа1і$т. Зесопсі Ейіііоп. - Ьіпіеіоп, Соїогадо: Іікгаіпіап
Асадетіс Рге$5,1980. - Р. 168-169.
22
’Тітлер: Не потрібно припускати навіть гіпотетичної думки про
те, що ми хотіли б знайти, скажімо, компромісне рішення. У цьому
розумінні ми, я недвозначно вже вказував на це, мали трагічний
урок вже у Першій світовій війні стосовно Польщі, де мала місце
аналогічна обставина завдяки обхідному маневру польських легіоне-
рів, які з’явилися тоді на сцені й спочатку мали зовсім сумирний
характер. Це треба собі добре усвідомити... Тепер у нас достатньо
людей. У відомстві Розенберга їх безліч. Це колишні балтійські
шляхтичі та інші балтійські німці. Є, однак, також українські
емігранти, які з часом обжились у Німеччині, частково, на жаль,
навіть набули громадянство і які, природно, дивляться на німецьку
визвольну кампанію з великою радістю. На фоні подій, проте, вони
бачуть не наші національні цілі, у перспективі вони бачуть свої
власні цілі. Кожен народ думає про себе і ні про що інше. Всі ці
емігранти та радники хочуть лише підготувати свої позиції на
майбутній час... Однак нам потрібно рішуче уникати навіть виникнен-
ня такої думки: можливо, наступить день, коли справи в нас підуть
погано, й нам потрібно лише створити Українську державу, тоді
все буде в порядку, тоді ми отримаємо один мільйон солдатів, Ми
нічого не отримали б, жодної людини! Це така сама фантазія, як і
тоді. Ми зробили б величезну дурницю... Все це є теоретизуванням
в хмарах, без жодного врахування тієї обставини, що ми зовсім не
збираємося тут ставити перед собою завдання на далеке майбутнє.
Жодних віддалених цілей я заплановувати не можу в розумінні
створення незалежних держав. Бо справа починається й завжди вона
закінчується незалежною державою. Це цілком ясно, таким буває
останній акорд пісні. Тут потрібно поставити питання з усією
гостротою, щоб в нас не виникало жодних помилкових уявлень...
Кайтель: Я це питання ще раз поставив перед Роземберсом
зовсім чітко... Його відповідь: зведення цих добровільних поміч--
ників (так він їх називає) та російських, українських, кавказьких,
татарських бойових з’єднань в єдину "російсько-українську ви-
звольну армію”, а також, додам від себе, використання цієї акції
з пропагандистськими цілями. Тут ми маємо справу не лише із
використанням з метою пропаганди, але і особливого роду зо-
середженням. А це саме те, чого фюрер не бажає.
Цайцлер: Цього ми зовсім ие робимо... Зосередження я вважаю
зовсім неправильним засобом, і вже ні в якому випадку у формі
дивізій...
Гітлер: Створення ще нових формувань є вже небезпечним.,.
Покладатися на них не можна... Ми не повинні ці з’єднання готувдам
23
для когось третього, хто прибере їх до своїх рук і скаже: сьогодні
ми з вами разом, а завтра — ні. Одного чудового дня ми почуємо
щось на зразок страйкового гасла. Воно обійде весь фронт і тоді
вони виявляться організованими й почнуть займатися шантажем”16.
Таким чином, протягом перших двох років німецько-радянської
війни окремі українські політичні кола^прагнули, використовуючи
німецький військовий потенціал, створити збройні сили для суто
власних національних інтересів. Безсумнівно, що під час організації
вже перших сформованих з українців військових підрозділів при
вермахті українці та німці (хоча їх, здавалося б, повинна була
об’єднати боротьба проти спільного ворога — сталінської Росії)
переслідували діаметрально протилежні цілі: перші — відновлення
незалежної Української держави, другі — встановлення світового
панування Третього райху. Витяги зі стенограми червневої наради
1943 р. в Гітлера виразно вказують і на існування серйозних
перешкод, які вищі німецькі можновладці ставили на шляху до
намагань українців,.створити власну армію, маючи усі підстави
сумніватися в лояльності й симпатіях українців до гітлерівської
Німеччини. До середини 1943 р. окупаційна адміністрація райху
в Україні поводила себе переважно з позиції сили й встигла
відштовхнути більшу частину місцевого населення від добровільного
співробітництва з німецькими інстанціями. Одним з небагатьох
винятків були галицькі землі, що з початком німецько-радянської
війни опинилися у складі Генеральної губернії як її п’ята адміністра-
тивно-територіальна область під назвою "дистрикт Галичина”.
6) Ініціатива окупаційної адміністрації в Галичині і
вирішення справи української дивізії
Сформовані з українців протягом 1942 р. військові підрозділи
при різних частинах вермахту на початку 1943 р. умовно окреслю-
вались як "Українське Визвольне Військо” (УВВ). За чисельністю
це, як правило, були батальйони. Усі передумови для створення
значно більшої української військової частини на початку 1943 р.
визріли в Галичині, де ще досить сильними були ілюзії щодо
можливості підтримки німецьким урядом відновлення Української
держави. Це обумовлювалося насамперед тим, що німецький окупацій-
ний режим був тут, порівняно з іншими українськими землями,
менше суворим — на відміну, зокрема, від РКУ, де щодо українців
проводилася брутальна політика райхскомісара України Еріха Коха.
Особливо відчутно ця відмінність проявилася, коли німецьким
губернатором дистрикту Галичина у лютому 1942 р. став Отто Густав
Колесник А. РОА — власовская армия: судебное дело генерала
А. А. Власова. — Харьков: Простор, 1990. — С. 24-29, 32.
24
Вехтер (ХУасЬіег). Син австрійського генерала з часів Першої світової
війни, Вехтер вважав, що Галичина повинна займати особливе місце
в системі німецької окупаційної політики. Це, на його думку,
зумовлювалося майже 150-річним перебуванням Галичини у складі
Австрії від 1772 до 1918 р., що справило певний вплив на менталітет
мешканців краю17. Поновити австрійські та німецькі впливи в
Галичині Вехтер розраховував за допомогою домінуючого тут україн-
ського населення, якому у зв’язку з цим було надано деякі обмежені
можливості для національно-культурного розвитку.
З призначенням Вехтера галицьким губернатором організацією
українського суспільного життя в Галичині зайнявся Український
Центральний Комітет (УЦК) та його осередки на місцях — Україн-
ські Допомогові Комітети (УДК), відомі в Галичині також під назвою
Українських Окружних Комітетів (УОК). Згідно із затвердженими
німецькими окупаційними органами влади вказівками для роботи
УДК, їхні філії здійснювали допомогу українському населенню в
галузі підтримки наукових досліджень та матеріального відшкодування
при стихійних лихах, догляду за розвитком українського спорту й
статистики, сприяли організації закладів догляду за дітьми і т.п.18
Головний тягар культурно-освітньої роботи перебрали на себе створені
в організаційній структурі УДК Українські Освітні Товариства (УОТи).
Під час німецької окупації на території Галичини діяло також чимало
українських об’єднань та спілок при УЦК, які готували професійні
кадри, а саме: Об’єднання праці українських студентів (ОПУС), що
навіть видавало свій друкований орган під назвою "Студентський
прапор”; Виховна Спільнота Української Молоді (ВСУМ), Спілка
українських акторів (СУА) тощо. На думку лідерів УЦК, кадри
адміністративних службовців, сформовані під егідою німецької влади,
у майбутньому могли стати кістяком управлінських структур Україн-
ської держави’.
НАІЇ8. - Місгосору по. Т-175 - КесогД» ої Діє Регеопаї 8іаЬ ої КеісЬ ЬеаДег оїйіе 88
апД СЬіеї оГ Діє Оеітпап Роїісе (РегебпІісЬег 8іаЬ Де» К.еісЬ8ЇШігег8 88 ипД СЬеГ Дег
ОеиІзсЬеп Роїігеі). - Коїі 74. - Ргате 2 592 417.
АгсЬі\уит РапзМохуе Кгакодаіе. - 8у§паіига тіазіа Кгакохуа 745. - 8у§пашга ак*
436.-8.27-28.
Характерно, що з часом це визнали навіть керівники сталінських органів
безпеки — Народного комісаріату державної безпеки (НКДБ). Як
вказувалося у цілком таємній довідці начальника управління НКДБ
Львівської області Вороніна від 29 серпня 1944 р., створені УЦК
об’єднання вважали своїм головним завданням виховання кадрів
національної інтелігенції ”для керівної ролі у майбутній українській
державі” (Державний архів Львівської області (далі - ДАЛО). - Ф. П-3
— Львівський обласний комітет Комуністичної Партії України. - Оп. 1.
- Спр. 69. — Арк. 87).
25
Український Центральний Комітет, що здійснював власну
діяльність в умовах жорсткої нацистської окупації, своїм головним
завданням вважав обстоювання українських національних інтересів
перед німецьким управлінням. Тому, як найвищі керівники УЦК,
так і українські службовці на місцях (часто приналежні до його
філій — УДК) неодноразово виступали на захист українського
населення. Наприклад, у лютому 1943 р. в листі генерал-губерна-
торові Г. Франку провідник УЦК Кубійович висловив свій протест
проти брутальних дій німецької адміністрації в Галичині та спричи-
нених нею неприємних подій, що, за його словами, "викликали
надзвичайно важке становище українського населення в Генеральній
губернії”. ”3а наявних умов, — писав Кубійович, — українці не
впевнені як у своїй власності, так і житті. Нелюдське поводження,
дике вербування робочої сили, необгрунтовані арешти й, врешті,
масоці розстріли — не зовсім рідкісні явища”19. Втім, подібні
протести не завжди допомагали — униканню арештів та смертної
кари місцевих мешканців в окремих випадках більше сприяли
українські урядовцігпатріоти на місцях. Типовим прикладом такого
патріота можна вважати уродженця Стебника що на Дрогобиччині
Петра Вербича, який від листопада 1941 р. до березня 1943 р.
працював старостою цього населеного пункту й шляхом подання
позитивних характеристик окупаційній владі домігся звільнення
з-під варти 17 українців, затриманих німецькими карально-поліцій-
ними органами20.
Шкільництво в Галичині отримало державний статус й фінан-
сувалося на кошти німецької адміністрації, а фахові курси у Львові
значною мірою забезпечували вищу освіту. Тут же поширювалися
сотні книг українською мовою, що тисячними тиражами видавалися
"Українським видавництвом” у Кракові. Щоб не викликати опір
окупаційній адміністрації з боку українського населення Галичини,
німецькі карально-поліційні органи якийсь час не проводили
масових репресій — за винятком переслідування політичних ворогів
гітлерівського режиму, в тому числі ув’язнення членів ОУН-Б. їхні
арешти, втім, санкціонували не так місцеві поліційні інстанції, як
Головне управління безпеки райху — РСГА (КеісІі88ІскегНеіі8каирїаті
-К8НА). Відносно незалежно в Галичині діяла Українська Греко-
Нюрнбергский процесе. Сборник материалов в трех томах. - Т. 2. —
Москва: Юридическая литература, 1966. — С. 248-249.
ДАЛО. — Ф. П-5001 — Дрогобицький обласний комітет Комуністичної
Партії України. — Оп. 6. — Спр. 46. - Арк. 237-238.
26
Католицька Церква (УГКЦ) на чолі з митрополитом Андреєм
Шептицьким, який, навіть не зважаючи на панівний в офіційній
ідеології Третього райху антисемітизм, не побоявся клопотати про
реабілітацію осіб єврейської національності перед керівництвом
німецької адміністрації в Галичині21.
Втілюючи стратегічний політичний курс Третього райху на Сході,
Вехтер, разом із тим, сподівався шляхом деяких тактичних поступок
українцям привернути їх до співпраці з німецькою адміністрацією
в Галичині. З огляду на те він подекуди проявляв ініціативу без
попереднього узгодження зі своїм номінальним шефом, генерал-
губернатором Гансом Франком. Цьому сприяв безпосередній вихід
галицького губернатора на Берлінські інстанції й певна підтримка
його як группенфюрера СС райхсфюрером СС Генріхом Гіммлером.
Гнучка політика Вехтера в Галичині відчутно контрастувала з
антиукраїнською злочинною політикою терору райхскомісара Коха
в РКУ, що викликала періодичні протести навіть з боку керівництва
вищих інстанцій СС22. Вирішивши скористатись цим невдово-
ленням, Вехтер розраховував довести необхідність проведення
еластичнішої політики щодо українців й, водночас, збільшити
власний політичний престиж в очах свого Берлінського керівництва.
В разі успіху Вехтер, правдоподібно, сподівався запропонувати
власну модель окупаційної політики для інших окупованих східних
територій і успіхом власних починань сприяти утвердженню своєї
тактики в німецькій східноєвропейській політиці.
Обстоюючи "особливе місце” Галичини в системі окупованих
Німеччиною земель, Вехтер висунув проект створення бойового
з’єднання, що сприяло б захистові у Берліні справи "окремого
статусу” галицького регіону. Він виступив із концепцією оформ-
лення цього з’єднання у формі стрілецької добровольчої дивізії.
Інформований про наміри галицького іубернатора, співробітник
відділу у справах населення й опіки дистрикту Галичина Альфред
Бізанц на початку березня 1943 р. обмовився керівникам УЦК,
що Вехтер нібито створить дивізію, не зважаючи на бажання чи
опір українців23. Втім, у доцільності заручитися підтримкою українців
ЦЦІА України у Львові. — Ф. 408 — Греко-католицька Богословська
академія, м. Львів. — Оп. 1. — Спр. 93. — Арк. 6.
Ьап§ І. МаПіп Вогтапп. - ХУагкга^а: Ойсупа хуусіа^пісга гуїт, 1995. -
8. 190.
Стеткевич Л. Чому ми йшли до української дивізії "Галичина” ? //
Вісті Комбатанта. — 1986. — Ч. 1. - С. 75.
27
Вехтер переконався, зважаючи на незначні наслідки рекрутування
галицьких українців до німецьких військ СС восени 1941 р.
Вперше питання про використання українців у бойових підрозді-
лах, сформованих в рамках військ СС, обговорювалося коман-
дуванням цих військ у Берліні весною 1941 р. Тоді воно не
вирішувалося позитивно. Расово упереджений до слов’ян, райхс-
фюрер СС Гіммлер, якому підпорядковувалися усі підрозділи СС
і військ СС, не вважав українців ”расово відповідними для того,
щоб їх могли навчати німецькі інструктори зброї СС”. Після запиту
від 28 квітня 1941 р., зробленого з цього приводу Гіммлеру, шеф
Головного управління СС — ССГА (88-НаирІатС - 88НА) группен-
фюрер СС Ґоттльоір Берґер, який відав кадровими справами військ
СС, отримав 3 травня того самого року таку офіційну відповідь
ад’ютанта особистого штабу райхсфюрера СС: "Вашого листа від
28.4.1941 про українців я передав райхсфюрерові СС до відома.
Райхсфюрер СС не згоден зараз будь-що розпочинати для військо-
вого навчання цих Людей”. Втім, потреба для Німеччини нових
військових резервів спонукала Гіммлера восени 1941 р. Змінити
свою думку й дозволити вербування до військ СС деякої кількості
галицьких українців ("расово придатними” для цього були визнані
переважно уродженці Поділля, Покуття та Гуцульщини). З україн-
ського боку до акції вербування було залучено Український Краєвий
Комітет (УКрК), що діяв у Галичині від серпня 1941 р. до реоргані-
зації його осередків у філії УЦК в березні 1942 р. У звіті про
наслщки цієї акції відділу опіки над молоддю УКрК від 25 листопада
1941 р. констатувалося: ”Дня 18 жовтня 1941 р. доручено Відділові
Опіки над молоддю Українського Краєвого Комітету зайнятися
пропагандою справи набору молодих українських добровольців до
Ваффен СС. З цією справою звернувся до Українського Краєвого
Комітету СС гауптштурмфюрер [Вальтер] Шенк, (керівник ПІ-го
управління команди німецької поліції безпеки і служби безпеки,
скорочено СД (8ісЬегЬеіі8<ііеп8Г- 80) дистрикту Галичина — А.Б.). У
розмовах визначено число набору спершу на 500, а відтак на 1 000
людей. Набір мав відбутися у таких округах: Львів, Стрий, Калуш,
Станиславів, Коломия, Городенка, Чортків, Бережани, Тернопіль”.
Для добровольців передбачалися такі вимоги: національність —
українець, вік — від 17 до 35 років, зріст — не менше 1 м 70 см,
відсутність судимості (за винятком колишніх політичних в’язнів),
добрий стан здоров’я. Однак цей набір не мав популярності —
головним чином, через відсутність політичних гасел при його
організації й неучасть у ньому відомих українських громадських
діячів. Переважна більшість української молоді відмовилась йти
28
до військ СС, до яких зголосилися, головним чином, лише добро-
вольці з родин колишніх військовослужбовців австрійської армії24.
Усвідомлюючи, що майбутня дивізія не матиме належних
військовій частині такого типу 20 000 добровольців без допомоги
українців, Вехтер не уявляв її створення без їх сприяння. Саме
тому в цій справі він вирішив звернутися за підтримкою до УЦК.
Його провідник В. Кубійович саме незадовго до цього, 6 березня
1943 р., вислав листа генерал-губернаторові Г. Франку з про-
позиціями створення українського бойового з’єднання. У ньому
Кубійович заявив Франку про готовність українців Генеральної
губернії взяти активну участь в боротьбі проти більшовизму і при
цьому покликався на свою аналогічну заяву від 7 липня 1941 р.25
У відповідь на прохання підтримки концепції дивізії Кубійович
та інші представники українського репрезентативного органу
висунули ряд попередніх принципових вимог, серед них сім
основних:
1) українська дивізія має бути призначена тільки для боротьби
проти Радянського Союзу і залучатися до воєнних дій лише
на Східному фронті;
2) назва та відзнаки дивізії мають бути українськими;
3) дивізія попередньо має стати складовою частиною вермахту;
4) старшинський склад дивізії має бути українським;
5) у майбутньому дивізія має стати основою української армії,
до складу якої вона має увійти;
6) воякам дивізії гарантується релігійна опіка з боку українських
капеланів;
7) родини вояків отримають належне матеріальне забезпечення26.
У відповідь на це Вехтер заявив провідникові УЦК, що за
офіційним статусом майбутня дивізія може трактуватися лише як
"українсько-німецька симбіоза”27. З огляду на те з німецького боку
для неї схвалено нейтральну назву "Галичина”, а не "Українська
дивізія”. В результаті цього з висунутих УЦК вимог було виконано
лише три: по перше, родини вояків дивізії отримували необхідне
ЦЦАВО України. - Ф. 3951 — Український Центральний Комітет,
м. Львів. — Оп. 1. — Спр. 72. - Арк.1-2; ДАЛО. — Ф. П-3. — Оп. 1.
— Спр. 67. — Арк. 15.
ЦЦАВО України. — Ф. 3971 — Українська добровольча стрілецька
дивізія СС "Галичина”. - Оп. 1. - Спр. 12. - Арк. 77.
Крохмалюк Р. Як прийшло до створення Першої Української Дивізії
"Галичина” // Вісті. - Червень 1963. - Ч. ПО. - С. 42.
ЦЦАВО України. — Ф. 3971. — Оп. 1. — Спр. 7. — Арк. 13 зв.
29
матеріальне забезпечення, по друге, з’єднання мало бути бойовою
частиною з українськими капеланами й, по третє, воно ніколи не
повинно діяти проти західних союзників Радянського Союзу —
зокрема, проти Англії та США. Згідно з планами німецьких ініціаторів,
дивізія мала стати однією з іноземних частин при військах СС, які
б використовувалися лише у бойових діях і ніколи б не належали
до нацистських охоронних підрозділів СС (ЗсЬиіхзіай'еІ - 88)*.
Статус дивізії "Галичина” суттєво відрізнявся від становища
аналогічних німецьких з’єднань, про що свідчила вже сама її назва.
Тоді як суто німецькі частини такого роду мали назву "дивізія
СС” (88 Віуівіоп), у титулі "Галичини” значилося "дивізія зброї
(військ) СС” (Віуікіоп бег 5¥айеп-88). Це означало, що вона не є
німецькою, а складається з вояків інших національностей. З
міжнародно-правової точки зору Німеччина не могла створювати
у складі власних збройних сил нові з’єднання, сформовані з
мешканців окупованого Сходу, котрі не мали німецького громадян-
ства. В Україні чи інйіих окупованих Третім райхом країнах тільки
добровольців приймали до таких з’єднань, що підпорядковувалися
лише військам СС. Це, однак, було тільки формальне обгрунтування
потреби підпорядкування "Галичини” військам СС. Насправді
неофіційно нацисти найменше звертали увагу на міжнародні закони,
одним із проявів чого стало створення на той час цілих полків
Східних військ при вермахті. Згідно з розпорядженнями особистого
штабу райхсфюрера СС, у 1943 р. виокремлено три секції військ
СС: 1) німецькі (ВеіИксЬе) та Германські (Оегтапеп), вояки яких були
членами СС і у назві яких фігурувало окреслення ”дивізія СС”;
2) німецькі та германські, задіяні до бойової служби в армії як
добровольці СС (88-Ргеі\уі11і£е); 3) ненімецькі й неґерманські, в
офіційній назві яких було окреслення "Ваффен”. Українці зарахо-
вувалися до третьої категорії28.
Відмінність між СС і військами СС 27 липня 1942 р. однозначно
визначив під час розмови з М. Борманом сам Гітлер, який, зокрема,
заявив: ”В жодному разі не можна однаково оцінювати того, хто
зачислений до військ СС і того, хто служить в підрозділах СС,
безпосередньо підпорядкованих партії. Нині тих осіб, які зачислені до
військ СС, потрібно перш за все оцінювати як вояків; такий підхід
збережеться у майбутньому й, мабуть, так і буде” (Пикер Г. Застольньїе
разговорьі Гитлера... - С. 226).
28
Вій! XV. Цкгаіпіапз іп ійе Агтед Рогсев оГ іЬе Кеісй: ТЬе 14± 5¥айеп Огепадіег Оіуібіоп
оГ Ші? 88 // Оегліап-Икгаіпіап КеІаііопБ іп Нізіогісаі Регзресііуе. Едіїед Ьу Нап§-
ІоасЬігп Тогке апд ІоЬп-РаиІ Нігпка, - ШтопЮп-Тогопіо: Сапасііап Іішіике оШкга-
іпіап 8іидіе$ Рге88,1994. - Р. 146.
ЗО
Наважившись піти на формування дивізії з галицьких українців,
діячі УЦК схильні були вбачати в дивізії "Галичина” початкову
форму зародку корпусу, а згодом й армії майбутньої Української
держави, навколо якого з часом повинні були об’єднатися нові
українські військові частини* . Очевидно, що це усвідомлював й
Вехтер, коли визначив за доцільне заручитися підтримкою УЦК
при створенні дивізії. Після кількох розмов із провідником УЦК
В. Кубійовичем та шефом правління дистрикту Галичина Отто
Бауером Вехтер врешті-решт вирішив, що справа організації
військової частини з галицьких українців дозріла до обговорення
у Берліні, де для цього тоді виникли сприятливі передумови.
Ще у 1940 р. шеф ССГА Ґ. Берґер виступив з концепцією
створення під егідою військ СС "європейської армії” як еліти
збройних сил і контрольного органу майбутньої "Нової Європи”.
З часом це дало підстави трактувати війська СС як "європейський
добровольчий рух” і першу спробу реалізувати ідею об’єднаної
Європи (насамперед об’єднання навколо Німеччини розташованих
на Захід чи Північ від неї країн — Франції, Голландії, Норвегії та
суміжних держав)29. Проте, з огляду на відсутність підтримки цієї
ідеї з боку вищого керівництва Німеччини, плани Берґера не
реалізувалися. Не зважаючи на це, група ініціативних членів
нацистської партії на чолі з оберштурнбанфюрером Францом
Рідвеґом та штандартенфюрером Еріхом Шпарманом почали групу-
вати прихильників ідеї Бергера в самому ССГА. При цьому вони
залучили до співпраці опонентів сповідуваної верхівкою нацистської
партії расової теорії про вищість німецького народу й нижчість
інших народів. Втім, допоки Німеччина перемагала на фронтах
Характеризуючи основну мету діяльності УЦК, один з активних діячів
Львівського УДК Дмитро Бойко, затриманий наприкінці 1944 р. у Львові
органами НКДБ, свідчив: "Центральним завданням, яке ставив перед
собою Український Комітет, було створення самостійної України;
здійснення цього завдання планувалося провести при підтримці німців
у боротьбі проти більшовизму шляхом проведення антирадянської
пропаганди усно і в пресі, створення своєї збройної сили, у даному
випадку дивізії СС "Галичина” (ДАЛО. — Ф. П-3. - Оп. 1, — Спр. 67.
— Арк. 173). Зроблена під час допиту в застінках управління НКДБ,
ця смілива заява безпосереднього учасника описуваних подій зайвий
раз підтверджує, що керівники українських суспільних об’єднань
Галичини протягом німецької окупації послідовно намагались обсто-
ювати національні інтереси свого народу.
Грунтовніше про це див.: НаимстР. 1¥аіїеп-§8 йп Еішаіх. -<36Иіп£еп: Р1е««с
Уегіа£К.\У.$сЬШг, 1953.
31
Другої світової війни, їхні зусилля були марними. Великі втрати
вермахту в Північній Африці у грудні 1942 р. та поразка військ
фельдмаршала Альфонса Паулюса під Сталінградом на початку
лютого 1943 р. похитнули серед німецьких урядових кіл віру в
непереможність збройних сил Третього райху. Воєнні невдачі
вермахту змусили окремих нацистських діячів шукати нові приховані
резерви для подальшого ведення війни й у зв’язку з цим дещо
скорегувати німецьку східну політику на новий курс. Відповідно
до нього, усі ненімецькі народи повинні були самі завоювати собі
місце у майбутній Європі, керівна роль у якій мала б належати
Німеччині. У рамках реалізації проекту Берґера ще у квітні-травні
1940 р. з’явилися^накази Гітлера про створення з представників
скандинавських народів підрозділів ”Штандарте Нордлянд” (8(ап<1агіе
Мопііаїкі) та ”Штандарте Вестлянд” (Зіапсіагіе У/ехСІаікі), а в грудні
1941 р. Германське керівне бюро (ОегтапізсЬе Ьеіізіеііе) при ССГА
організувало у складі; військ СС добровольчі підрозділи з представ-
ників так званих Германських народів: голландців, норвежців та
данійців для боротьби проти СРСР30. У 1942 р. вище керівництво
ССГА та райхскомісаріату Остлянд звернуло увагу Гіммлера на
доцільність співпраці також із балтійськими народами і боєздатність
у вермахті та з’єднаннях зброї СС балтійських вояків, які відкрито
або таємно зголошувалися до німецьких збройних формувань. У
результаті цього на початку 1943 р. Гіммлер погодився сформувати
в структурі військ СС дві балтійські добровольчі бригади —
естонську (ЕзІпізсЬе 88-Ргєідуі11і§є Вгі§а<1е) та латвійську (ЬеІІівсЬе 88-
Ргеі\уі11І£е Вгі§а<1е)31. Вони мали право носити німецькі військові
відзнаки, а не Східні медалі, запроваджені для Східних військ.
Гіммлер планував здійснити мобілізацію до цих частин мешканців
Балтії. У відповідь ініціатори створення згаданих частин звернули
увагу райхсфюрера СС на те, що мобілізувати населення може
тільки своя суверенна держава. Тому балтійським народам плану-
валося надати певну автономію, але через опір вищого нацистського
керівництва ці плани не втілилися в життя32.
ОеппапізсЬе Ргеі\уі11і§е. N606 ЕіпЬеііеп іп дег Аиї$іе11ип£ // Паз РеісЬ. - Вегііп, деп
5Аргі1 1943.-№.17.-8.4.
Докладніше про це див.: НбЬпе Н. ТЬе Огбеп оГіЬе ВеаіЬ’з Неад: ТЬе 8іогу ої
Нкіег’з 88. - Ьопбоп: Рап Воокз, 1972; 8іеіп О. Н. Ніііег’з Еіііе Оиагб аі ХУаг 1939-
1945. ТЬе ХУаіїеп 88. - ¥огк: Сотеїі ІІшуегзііу Ргезз - ПЬаса, 1966; Теззіп О.
УегЬапбе ипб Тгирреп дег беиізсЬеп ^еЬгтасЬі ипд ХУаЯеп 88 іп 2\уеі(еп \Уеккгіе§
1939-1945. - ОзпаЬгйск: ВіЬІіо Уег1а§, 1965.
Кіеізі Р. Х\уІ8сЬєп Ніііег ипб 8іа1іп, 1939-1945. - Вопп, 1950. - 8. 166.
32
Організацією іноземних формувань в рамках військ СС відав
згадуваний раніше шеф ССГА, на той час за рангом вже обер-
группенфюрер СС Ґ. Бергер. Саме з ним, а також із райхсфюрером
СС Гіммлером, Вехтер мав кілька розмов, у результаті яких
наприкінці березня 1943 р. отримав принципову згоду свого
керівництва на формування військової частини, що мала складатися
з галицьких українців33. Разом із тим, неврегульованими залишилися
питання статусу дивізії та політичних концесій для населення
регіону, серед якого передбачалося провести набір до лав майбут-
нього бойового з’єднання. Лише 28 березня Вехтер отримав
відповідь на запит, зроблений ним з цього приводу райхсфюрерові
СС 4 березня. Гіммлер повідомив німецького губернатора Галичини
про те, що майбутня дивізія буде гренадирською в складі військ
СС. З метою заохочення вступу добровольців до її лав він обіцяв
дозволити приватизувати земельні ділянки тим селянам Галичини,
котрі здали призначені окупаційною адміністрацією контингенти
— норми сільськогосподарської продукції для німецьких господар-
ських інстанцій (не скасовуючи при цьому свої попередні плани
колонізації окремих місцевостей галицького регіону німецькими
поселенцями). Конкретні деталі щодо створення ЦІЄЇ ВІЙСЬКОВОЇ
частини Гіммлер радив Вехтеру обговорити з шефом ССГА Берґером
й вищим керівником СС і поліції Сходу в Генеральній губернії,
обергруппенфюрером СС та генералом поліції Фрідріхом-Віль-
гельмом Крюгером.
Отримавши 2 квітня повідомлення райхсфюрера СС, датоване
28 березня, Вехтер відразу ж надіслав листа-відповідь, в якому
просив свого берлінського шефа схвалити реприватизацію земельних
наділів селян Галичини без змін й прийняти його до 15 квітня —
дня, коли, як передбачалося, повинен був розпочатися запис
добровольців до майбутньої дивізії34. Зважаючи на рекомендацію
Гіммлера, 6 квітня Вехтер повторно зустрівся із Берґером і остаточно
домовився про своє звернення до українського населення Гали-
чини35. Невдовзі після цього галицький губернатор відвідав Крюґера,
якому висловив своє негативне ставлення до планів Гіммлера
створити незалежно від дивізії "Галичина” кілька окремих полків
” ЦДАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 34. - Арк. 144;
Самостійна Україна. — Чікаго—Нью-Йорк, Липень 1962. — Ч. 7 (161).
- С. 10.
34 НАШ. - Т-175. - Коїі 74. - Егатез 2 592 493 - 2 592 496.
35 ІЬід. - Ргате 2 592 476.
33
з українців Люблінського дистрикту, що мали номінально підпорядко-
вуватися поліції порядку36.
Хоча, відповідно до рекомендації Гіммлера, Вехтер й обговорив
із Бергером та Крюгером справу дивізії, це не прискорило вирішення
питання її назви. Як і раніше, в різних документах ССГА і
особистого штабу райхсфюрера СС при цазві майбутньої військової
частини вживалося кілька варіантів окреслень, а саме: "фенадир-
ська”, "стрілецька” або просто "добровольча”. Крім того, на початку
другої декади квітня 1943 р. серед вищого керівництва інстанцій
СС почали поширюватися чутки, нібито у майбутньому дивізія
"Галичина” буде поліційним з’єднанням. Появі такої неперевіреної
інформації серед керівників інстанцій СС певним чином сприяло
побоювання того/ що інструкторів військ СС може виявитись
недостатньо для військового навчаня вояків дивізії, для якого відтак
видавалося доцільним використати вишкільні бази поліції порядку.
Іншою причиною та^цх чуток було рішення Гімлера створи™ поряд
з дивізією ”Галичина” під німецьким командуванням поліційні
стрілецькі полки з українців Генеральної губернії, до поліційної
служби в Галичині відбувалося весною 1943 р.37
Однак Гіммлер не мав намірів санкціонувати створення дивізії
"Галичина” як поліційного з’єднання. 13 квітня він підтвердив,
що вона буде звичайною військовою частиною і не матиме нічого
спільного з поліцією порядку38. Це ж Гіммлер дав зрозуміти під
час зустрічі з шефом німецької поліції порядку, обергруппен-
фюрером СС Куртом Далюге (Оа1ие§е). Інформуючи в листі від 14
квітня про неї свого підлеглого, шефа командного управління
(Копмпашіоаті) поліції порядку, группенфюрера СС і генерал-
лейтенанта поліції Отто Вінкельмана (У/іпкеІтапп), Далюге по-
відомляв, що поряд із латвійськими та естонськими іноземними
з’єднаннями під егідою військ СС буде створено бойову частину
з українців Галичини. Чисельність її бойового складу мав визначити
группенфюрер СС Ґ. Берґер. При цьому Далюґе вказав на те, що
до формування дивізії заборонено допуск представників ОУН-Б.
"Райхсфюрер це Принципово забороняє, — писав Далюге. — Він
ще дуже добре пам’ятає про воєнний час з 1917-18 років, коли
ІЬМ. - Ргаше 2 592 475.
П>М. - Ггате 2 592 45; ДАЛО. - Ф. Р-54 — Управління праці у Львові
(АгЬеіьаті ЬетЬег^). — Оп. 1. - Спр. 16. — Арк. 4; Ф. Р-185 —
Український Допомоговий Комітет на округу Львів-повіт (икгаіпіксіїе
НіНУсоттіїее Йіг ЬетЬеі£-Ілгкі); — Оп. 1. “ Спр. 11. — Арк. 1.
МДШ. -Т-175. - Коїі 74. - Ргате 2 592 475.
34
німецькі інстанції намагалися створити самостійну Україну. Як
тільки з’явився успіх, тоді провідні кола українців, до яких здебіль-
шого належали також люди Бандери (у даному випадку це є
типовим доказом незнання історії України вищим керівництвом
нацистської Німеччини; Далюґе, очевидно, мав на увазі усіх
радикальних українських націоналістів — А. Б.) так виявили схва-
лення і вдячність німцям, що почали стріляти в німецьких офіцерів
та солдатів”39.
Наступного дня після цього повідомлення, 15 квітня 1943 р.,
Далюґе по телефону передав вищому керівникові СС і поліції Сходу
Крюґеру наказ Гіммлера, в якому стверджувалося: "Створення
добровольчої дивізії "Галичина” є справою виключно зброї СС.
Необхідні для її створення кадри надає зброя СС”. Висловлюючи
свої міркування з приводу цього наказу, Крюґер в листі райхс-
фюрерові СС від 16 квітня висловився за необхідність призупинення
справи створення дивізії до остаточного врегулювання пов’язаних
з її формуванням організаційних питань40. Однак того ж дня шеф
ССГА Г. Берґер повідомив Гіммлера про те, що підготовча робота
щодо проголошення створення дивізії вже розпочалася в Галичині
й призупинення цієї праці може викликати лише непотрібні для
німецької адміністрації регіону хвилювання41. Зважаючи на аргу-
менти Берґера, Гіммлер вирішив за доцільне не відкладати про-
голошення цієї події на території галицьких земель. Зі свого боку
він прийшов до висновку про те, що поки неварто з’ясовувати
пов’язаних з нею далекосяжних політичних намірів. Саме тому
райхсфюрер СС відмовився прийняти і вислухати німецького
губернатора Галичини (прохання про що Вехтер висловив Гіммлеру
в листі від 2 квітня й повторив у телеграмі від 19 квітня)42.
Всупереч усім намаганням, перед проголошенням створення
дивізії Вехтеру не вдалося переконати Гіммлера у доцільності
покращення політики щодо українців Галичини задля заохочення
їхнього вступу до цієї військової частини43. Поряд із расовим
АгсЬіує оіТЬе І8І ІД) ІЖА Ьу Йіе 1}кгаіпіап-Сапа<ііап КезеагсЬ алд Оосшпеліаііол
Селіте (ІІСВВС) іп Тогопіо. -ТЬе таїегіаіз <1еаІіп§ \уііЬ іЬе Віуізіол. - Ргопі Оліїв. -
Оос. N0 1.
НАШ. - Т-175. - Коїі 74. - Ргашез 2 592 465 - 2 592 466.
ІЬід. - Ргате» 2 592 462 - 2 592 464.
ІЬі<1. - Ргате 2 592 459.
Колісник Р. Українська дивізія і Військова Управа "Галичина”. Німецька
політика відносно українського національного війська 1941-1945. -
Торонто: Вид-во НТШ в Канаді, 1990. - С. 20.
35
упередженням райхсфюрера СС цьому сприяло негативне ставлення
нацистського фюрера до організації українських бойових з’єднань,
що могло стати передумовою зміни німецької політики щодо
України. Вказуючи на це в одній із розмов з Гіммлером, Гітлер
заявив, що його згода на створення дивізії з мешканців Галичини,
” котра протягом 150-ти років належала до Австрії — це зовсім
інша справа”44. Небажання ж вищого керівництва Німеччини
формально визнати той факт, що дивізія буде українською націо-
нальною військовою частиною, зумовлювалося упередженістю та
недовірою верхівки нацистської партії до організації подібних
бойових з’єднань.
Не розглядаючи українців як можливих політично надійних
союзників, Гітлер та Гіммлер утрималися від надання мешканцям
Галичини будь-яких політичних обіцянок та гарантій у зв’язку із
створенням дивізії45. Беручи до уваги цю позицію й не бажаючи
псувати стосунків зі своїм вищим керівництвом, Вехтер не зважився
йти всупереч його волі. У зв’язку з цим варто вказати такий факт:
на 28 квітня — день, на який було призначене проголошення
створення дивізії —/він підготував таємні вказівки для представників
окупаційної адміністрації галицького регіону. В них Вехтер рекомен-
дував у виступах перед українцями уникати політичних заяв щодо
їхнього майбутнього. З тексту цих вказівок випливало, що Німеч-
чина не здійснюватиме позитивних змін в українському питанні,
доки дивізія "Галичина” не проявить себе належним чином у
бойових діях46.
Напередодні урочистого оголошення прийому добровольців до
дивізії Вехтер підтримав запропонований керівництвом УЦК склад
допоміжного органу при її створенні — Військової Управи (\УеЬг-
аиззсЬизз), скорочено ВУ. Цей орган повинен був займатися задово-
ленням культурних потреб укомплектованої з галицьких українців
військової частини й опікою над родинами її вояків. За деякий
час до цього було заготовлено німецькомовні бланки актів затвер-
дження призначених членів ВУ з проставленою заздалегідь датою
офіційного проголошення формування дивізії — 28 квітня 1943 р.47
Міезі^сгпік Ьііегаскі. - 1988. -№7.- 8.103.
Про ставлення вищого нацистського керівництва до концепції дивізії
"Галичина” див.: ОтуїтузсЬуп В.ТЬеИагіз апд іЬе 88 УоіипіеегВіуізіоп ‘Т)іуі-
зіоп” //Атегісап 81ауіс апд Еа8І Еигореап Кєуієху. - Уоі. XV, 1. - Ме\у ¥огк, 1956. -
Р.1-10.
ІІкгаіпіап К.е8еагсЬ апд Ооситепіаііоп Сепіге оПІкгаіпіап Іп8ііш< (ШФСШ) оГ іЬе
ІІ8А іп ¥огк. - Оегтап Воситепі8 1. - N0. 96; ЦЦАВО України. —
Ф.3833. - Оп. 1. - Спр. 235. - Арк. 1.
ДАЛО. — Ф. Р-35 — Губернатор дистрикту Галичина (Оег Ооиуегпеиг
де8 ВІ81гікі8 Оаіігіеп). — Оп. 13. — Спр. 66. — Арк. 336-337.
36
Головою ВУ став галичанин німецького походження, колишній
підполковник Української Галицької Армії (УГА), один з реалізаторів
так званої Чортківської офензиви (наступу) УГА, референт україн-
ських справ відділу в справах населення і опіки дистрикту Галичина,
німецький полковник А. Бізанц. Заступником голови ВУ став також
галицький німець, за фахом правник та аґроном, Северин Байґерт,
який за часів існування УГА був шефом штабу 7-ої української
бригади під командуванням А. Бізанца48. Почесним головою ВУ
було призначено колишнього генерала штабу УГА й свого часу
секретаря військових справ західної області УНР Віктора Курма-
новича. Загалом же ВУ складалася з двох німців та дванадцятьох
українців, лише четверо з яких не були раніше старшинами УГА.
До ВУ, зокрема, увійшли колишні:
— капелан УГА, отець Василь Лаба як духовний опікун вояків;
— сотник УГА, свого часу директор видавництва "Червона
Калина” Осип Навроцький як шеф канцелярії ВУ;
— сотник УГА, інженер Михайло Хронов’ят як референт набору
вояків дивізії;
— сотник УГА Любомир Макарушка як референт набору військо-
вих старшин;
— сотник УГА, лікар Володимир Білозор, як керівник відділу
здоров'я;
— сотник УГА Іван Рудницький як референт правного відділу;
— поручник УГА, інженер Андрій Палій як референт допомоги
родинам добровольців;
— хорунжий польської армії, інженер Юрій Крохмалюк як
референт військово-історичного відділу.
Заступником шефа канцелярії ВУ був затверджений інженер Євген
Пиндус, культурно-освітнім референтом — магістр Михайло Кушнір
й референтом молоді — професор Зенон Зелений. Окрім того, у
всіх округах та повітах Галичини призначено уповноважених ВУ49.
Відповідно до двомовного (німецько-українського) статуту ВУ,
затвердженого Вехтером напередодні її створення, робота ВУ, що
повинна була проводитися ”в тісному порозумінні” з УЦК, стосува-
лася, головним чином, матеріальної та культурно-освітньої опіки
добровольців. Стосовно останнього завдання у статуті відзначалося:
"Військова Управа приготовляє побіч набірного матеріялу також
Там само. - Ф. 1 — Львівське воєводське управління. - Оп. 52. -
Спр. 76. - Арк. 9.
До зброї! (Одноднівка). — Станиславів, 15 травня 1943. — С. 3.
37
освітній та научний матеріал для відділу в українській мові. Вона
виконує всі функції, зв’язані з опікою війська. Рівно ж організація
релігійно-духовної опіки, як також допоміжні мірила в санітарній
службі зачисляються до цього”. У рамках психологічної підготовки
майбутніх вояків дивізії до військової служби окружні та повітові
уповноважені ВУ мали проводити збори'добровольців для роз’яс-
нення їм їхніх прав та обов’язків. Як передбачав один із пунктів
статуту, ВУ в перспективі могла виконувати й інші завдання, ”якшо
це покажеться конечним для успіху її праці”. Повітові уповноважені
ВУ підлягали окружним уповноваженим ВУ, окружні — безпосеред-
ньо ВУ, що офіційно підпорядковувалась особисто Вехтерові50.
Формально ВУ поділялася на сім основних відділів: відділ набору
і доповнення, відділ опіки над добровольцями та їхніми родинами,
відділ здоров’я, відділ душпастирської опіки, відділ культурної опіки
й пропаганди, відділ зв’язку із збройними силами (який, втім, так
і не було створено) і'а військово-історичний відділ. Вже з цього
поділу видно широку панораму завдань, що постали перед ВУ.
До її функцій, зокрема, належало: проведення підготовки і організа-
ція прийому добровольців до дивізії, підтримування подальшого
зв’язку із новостворюваною військовою частиною, проведення
пропаганди за вступ до дивізії та спростування пропаганди проти
неї, надання соціальної опіки родинам її вояків та підтримування
тісного зв’язку з дивізією на фронті51. Поряд із цим одним з
головних завдань ВУ було не допускати виникнення непотрібних
для німецької адміністрації ексцесів на території Галичини. Для
цього її представники повинні були співпрацювати з німецькими
органами влади та філіями УЦК на місцях. Це, поряд з іншими
вказівками, визначали адресовані керівникам німецької окупаційної
адміністрації Галичини директиви Вехтера за 28 квітня 1943 р. Вони
регламентували дії ВУ й корегували попередні положення щодо
характеру діяльності ВУ, надаючи її працівникам лише деякі
обмежені права та повноваження.
З одного боку, відповідно до директив Вехтера, для окупаційних
інстанцій ВУ повинна була офіційно вважатися органом німецького
губернатора Галичини ”в середовищі українського населення”. З
Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника Національної академії
наук України (далі — ЛНБ НАН України). - Фонд листівок. -
№ 14 660. - Арк. 2-4.
Краківські вісті. Український щоденник. — Краків, 24 травня 1943. —
Ч. 112 (850). - С. 2.
38
другого, Вехтер визнавав, що ВУ — це "відносно незалежний орган”
й рекомендував представникам німецьких владних установ у
виступах перед мешканцями Галичини уникати висловлювань, що
викликали б враження, ніби ВУ є органом лише німецького
управління або інституцією, тісно пов’язаною з УЦК. У той сам
час українці, призначені членами ВУ, дивилися на свою майбутню
діяльність у цій інстанції як на сприятливу нагоду для пропагування
ідей українського національно-визвольного руху. Керівники відділів
та уповноважені ВУ вбачали в цьому органі установу, що з часом
повинна була б перебрати на себе усі справи, пов’язані з дивізією.
Однак, наділена великою кількістю обов’язків й позбавлена багатьох
прав, у дійсності ВУ виявилась лише зв’язковою установою між
дивізією та українським населенням, функції якої поступово було
зведено в основному до опіки над дивізійними вояками та їхніми
родинами.
Згідно з директивами Вехтера, німецькі владні органи галицького
регіону на всіх рівнях повинні були виявляти ВУ необхідну
підтримку. Представникам ВУ мали надаватися усі потрібні у їхній
роботі допоміжні засоби, а саме: транспортні засоби, приміщення
для проведеная зборів, канцелярські приладдя тощо. Члени ВУ
повинні були тісно співпрацювати з комісіями, що здійснювали
попередню реєстрацію добровольців до дивізії ”Галичина” й брати
участь у засіданнях цих комісій. Щоб не принизити морально-
політичного значення акції вербування добровольців, протягом її
проведення, відповідно до директив Вехтера, не допускалося ”будь-
яке застосування примусу, як також будь-який моральний тиск”.
Ініціативи членів ВУ, що сприяли б збільшенню кількості людей,
бажаючих стати до лав дивізії, мали бути обов’язковими для
виконання усіми старостами та війтами Галичини52. Незабаром після
появи директив галицького губернатора визначені Вехтером функції
ВУ були підтверджені її головою, полковником Бізанцем53.
У дечому повноваження ВУ нагадували функції Бойової Управи
УСС (БУ УСС), що займалася переважно організаційно-про-
пагандистською та видавничою працею, зміцнюючи морально-
патріотичне виховання вояків-українців, котрі воювали на боці
Австро-Угорщини у роки Першої світової війни. Паралелі та спільні
риси між цими двома управами прослідковуються навіть у їхній
ІЛЮСІЛ оГ іЬе ІІ8А іп Неї* Уогк. — Оенпап Оокитепй 1. — N0 96.
ДАЛО. - Ф. Р-37 — Львівське міське староство (ЗшдіЬаирітаппзсИай
ЬетЬегв). - Оп. 4. — Спр. 911. - Арк. 1-2.
»
чисельності: у той час, коли БУ складалась з 11 осіб54, до ВУ, як
вже згадувалося, від початку її створення належало 14 осіб. Тим
не менше, між ними існували й суттєві відмінності. Тоді як БУ
УСС, утворена з ініціативи міжпартійної організації — Головної
Української Ради — могла відкрито і відносно незалежно підтри-
мувати політичні гасла, ВУ не могла робити жодних політичних
заяв без попереднього узгодження з німецькими установами.
Перші кроки щодо створення дивізії "Галичина” зроблені у
той час, коли Третій райх взяв курс на тотальну війну проти
Радянського Союзу. Її суть викладено у директиві райхсміністра
пропаганди Йозефа Ґеббельса під назвою ”Про пропагандистську
обробку європейських народів” від 15 Лютого 1943 р., у якій,
зокрема, говорилося: ”Для перемоги мають бути мобілізовані не
лише усі наявні у розпорядженні сили німецького народу, але й
тих народів, які заселяють країни, зайняті або завойовані нами до
сих пір протягом в^йни”55. Керуючись цією директивою, для
заохочення добровільного вступу до дивізії української молоді
німецькі пропагандистські інстанції в Галичині розпочали прове-
дення великої агітаційної кампанії. Її метою було привернення
місцевої української громадськості до тіснішого співробітництва з
німцями. Одним із перших конкретних кроків, зроблених окупацій-
ними інстанціями задля заохочення галицьких українців до спів-
праці, було видане напередодні проголошення створення дивізії
розпорядження уряду Генеральної губернії від 24 квітня 1943 р. У
ньому проголошувалося відновлення в Галичині приватної власності
на сільськогосподарські земельні ділянки, націоналізовані за
радянської влади56. Поряд із цим видано кілька директив щодо
проведення пропаганди під час набору добровольців до дивізії.
Для німецьких агітаторів основним інструктажем щодо пропаганди
вступу до цієї військової частини були розроблені головою ВУ
Бізанцом спеціальні вказівки для промовців у вербувальних комісіях,
розіслані усім вербувальним комісіям 28 квітня 1943 р. Директиви
у рожевих барвах змальовували політику Третього райху, але не
містили жодних політичних обіцянок для українців57. Це проявилося
Українські січові стрільці 1914-1920. - Львів: Видавництво І. Тиктора,
1935. - С. 14.
Мюллер Н. Вермахт и оккупация (1941-1944). Перевод с нем. -
Москва: Воениздат, 1974. — С. 378.
ДАЛО. — Ф. Р-24 — Львівське окружне староство (КгеізЬаирітаппзсЬаЙ
ЕетЬег§). — Оп. 3. — Спр. 22. — Арк. 8.
ДАЛО. - Ф. Р-35. - Оп. 6. - Спр. 62. - Арк. 1-4.
40
у тому, що українці не отримали дозволу на запровадження в дивізії
української національної символіки — синьо-жовтого прапора і
тризуба.
З німецького боку єдиним своєрідним компромісом на користь
українців було поєднання синьої та жовтої барв на остаточному
варіанті емблеми дивізії. Нею став синій герб із зображенням
золотого лева з трьома коронами. Таке поєднання обгрунтовувалося
тим, що герб із зображенням лева, як один з давніх українських
гербів, мав за собою довгу і заслужену історію кількох століть
(цей галицький лев, до речі, фігурував на військовій емблемі легіону
УСС і державному прапорі ЗУНР), а три корони були зображені
на гербі, наданому австрійською імператрицею Марією-Терезією
Галичині невдовзі після приєднання цього краю до габсбурзької
монархії58. Якийсь час можна було прогнозувати, що ця емблема
стане регіональним гербом Галичини. Про це свідчить те, що якийсь
час планувалося зробити її офіційною емблемою протиповітряних
(протияйунських) з’єднань українських юнаків Галичини при
військово-повітряних силах Німеччини (ЬиїЬуаїїе), а у травні 1943 р.
під її зображенням відбулася виставка української преси в Галичині
XIX — першої половини XX століть59. Втім, у кінцевому результаті
ця емблема офіційно стала лише нарукавною відзнакою вояків
дивізії "Галичина”.
Організацію агітації вступу до дивізії проводила референтура
активної пропаганди (КеГегаї Акііуе Ргора§ап<іа), що діяла у складі
відділу народної агітації і пропаганди дистрикту Галичина. Серед
інших заходів їй була доручена підготовка урочистостей, пов’язаних
із реєстрацією добровольців до майбутньої військової частини. Для
проведення агітації спеціально виготовлено десятки тисяч екземпля-
рів плакатів із зображенням емблеми дивізії та інші атрибути, що
заохочували б вступ українського чоловічого населення до лав цього
бойового з’єднання. З цією метою лише протягом 17-23 червня,
наприклад, референтові активної пропаганди відділу народної агітації
і пропаганди дистрикту Галичина було передано 18 000 примірників
гербів із зображенням галицького лева з трьома коронами та 150
портретів історичних діячів — українських політичних лідерів
переважно першої третини XX століття. Дивізія популяризувалася
Львівські вісті. Щоденник для дистрикту Галичини. — Львів, 5 травня
1943. - Ч. 98 (518). - С. 2; Краківські вісті. - 7 травня 1943. - Ч. 95
(833). - С. 4.
ЦДІА України у Львові. — Ф. 408. — Оп.,1. — Спр. 1180. — Арк. 24.
41
в часописах Галичини, особистий нагляд за чим здійснював шеф
преси в правлінні дистрикту Галичина Ґеорг Лєман60. Сам же відділ
народної агітації та пропаганди Галичини, підпорядкований Голов-
ному відділові народної агітації і пропаганди Генеральної губернії
у Кракові, виконував лише координаційні дії щодо організації
роботи, пов’язаної з формуванням дивізії. При цьому обидві
інстанції надавали важливого значення заохоченню вступу добро-
вольців до цієї військової частини. Окреме місце відводилось цьому
питанню у плані роботи Головного відділу пропаганди Генеральної
губернії від ЗО червня 1943 р., переданому його філії у Львові.
Певна увага акцентувалася на організації для українського населення
спеціальних днів стрілецької дивізії "Галичина”. Водночас у плані
заходів Головного відділу пропаганди Генеральної губернії на 1943 р.
передбачався такий засіб агітації, як видані газетним друком у
Львові плакати УЦК61 (котрий поряд з відділом культурної опіки
і пропаганди ВУ зайнявся проведенням пропаганди за вступ до
дивізії). З початком формування дивізії "Галичина” їх основний
зміст зводився до закликів вступати у цю військову частину. Вони
містили або звичайні звернення (типу "Ставайте в ряди СС
Стрілецької Дивізії Галичина для захисту своєї Батьківщини в
братерстві зброї з найкращими вояками світу”), або певну інформа-
цію про запланований хід організаційних заходів щодо створення
дивізії (як, наприклад, "Вказівки для охотників (добровольців —
А.Б.)”). Переважна більшість цих, як правило, пропагандистського
характеру плакатів, оголошень та листівок видавалася Другим
Львівським друкарським заводом62. На організацію масових агітацій-
них заходів, спрямованих на приплив добровольців до дивізії,
німецькі органи влади виділили значні кошти. Як свідчать бух-
галтерські звіти про облік рахунків відділу народної агітації і
пропаганди при губернаторі дистрикту Галичина, від ЗО квітня
1943 р. до ЗО квітня 1944 р. на їх проведення витрачено сотні
тисяч окупаційних злотих63.
Потреба організації агітаційної кампанії за вступ до дивізії для
німецьких владних органів диктувалася активізацією українського
національного руху Опору. З цього приводу в листі від 9 липня
1943 р. райхсміністерству пропаганди референт його відділу "Схід”
ДАЛО. - Ф. Р-35. - Оп. 6. - Спр. 32. - Арк. 20, 29, 44.
Там само. — Оп. 7. - Спр. 22. - Арк.7.
Там само. — Фонд листівок. - № П-172, П-29.
Там само. - Ф. Р-35. - Оп. 6. - Спр. 52. - Арк. 1-12.
42
Гілен вказував: "Пропагандистська акція також особливо необхідна
тому, що український націоналістичний партизанський керівник
Тарас Бульба зі свого боку іноді намагається затягнути до партизанів
боєздатних молодих українців”64. Ця обставина спонукала окупаційні
пропагандистські інстанції при створенні дивізії "Галичина” задля
більшої ефективності та результативності своєї роботи перебрати
окремі гасла українського визвольного руху. Саме у цей час, за
словами провідника УЦК Кубійовича, німецькі владні органи
"свідомо, хитро й обдумано” використовували "ідею звільнення
України, спекулюючи на психології українського народу, що прагнув
звільнення українських земель з-під большевицького режиму”65.
Щоб підсилити пропагандистську кампанію за вступ до дивізії,
німецькі інстанції дедалі частіше згадували про червоний терор,
закликаючи українців збройною боротьбою в лавах стрілецької
дивізії відплатити сталінському режимові за вбивства своїх ні в
чому не винних братів та сестер, які здійснював Народний Коміса-
ріат внутрішніх справ — НКВС СРСР (Народний Комиссариат
внутренних Дел — НКВД СССР). У перші дні після проголошення
створення військової частини "Галичина” німецькі пропагандисти
постійно вказували на масові вбивства українців Галичини в
застінках НКВС у червні 1941 р., але вже від травня 1943 р. почали
наводити інший приклад. Ним був щойно тоді встановлений факт
здійснених радянськими каральними органами в 1937-1938 рр.
розстрілів українців у Вінниці, де було страчено до 10 000 осіб66.
Хід розслідування злочинів у Вінниці спеціальною комісією в
присутності представників міжнародного Червоного Хреста ви-
світлювався на сторінках популярних в Галичині часописів (таких
як "Львівські вісті”, "Краківські вісті” та інших) з відповідними
ілюстраціями приблизно такого змісту: "Одна з 12 000 жертв НКВД.
Українці ніколи не забудуть звірства у Вінниці”67. І, слід визнати,
поряд з іншими чинниками, ця пропагандистська акція дала
Випс1е$агсЬІУ (ВА) іп КоЬ1епг.-Н8 19.-Рег8бп1ісЬег8іаЬКеісіі8£йг88.-АкІ. 1785.
-Рої 1.
Крохмалкж Р. Заграва на Сході. Спогади й документи з праці у Військовій
Управі "Галичина” в 1943-1945 роках. — Торонто-Нью-Йорк: Накладом
Братства кол. вояків 1-ої Української дивізії УНА, 1978. - С. 268.
Докладніше про це див.: Злочини комуністичної Москви в Україні вліті
1941 року. — Нью-Йорк: Пролог, 1960; ІпУЄ8Іі§аііоп оГ СоттипІ8і іаке оуєг
апдОссираііопо£іЬеКоп-Ви88Іаппаііоп8оГіЬе ІІ.8.8К. -ОД8Іііп£іоп, 1954; Вінниця:
злочин без кари. Документи, свідчення. - К.: Воскресіння, 1994.
ЦДІА України у Львові. - Ф. 764 — Колекція фотодокументів. -
Оп. 1. — Спр. 59. — Арк. 1.
43
очікувані її організаторами результати — викривання німецькими
інстанціями злочинів НКВС сприяло масовому напливові добро-
вольців до дивізії. Це визнав з часом й генерал-губернатор Г. Франк,
який у листі до А. Гітлера від 19 червня 1943 р. зауважив, що
встановлений у той самий час факт масових розстрілів польських
офіцерів співробітниками НКВС в Катані та переживання під
більшовицькою владою не навчили поляків до такої міри, як українців,
котрі почали організовано вступати до дивізії "Галичина”68.
У рамках духовної опіки над добровольцями з німецького боку
дозволено делегувати до дивізії групу священиків УГКЦ. З одного
боку, вищі можновладці Третього райху були зацікавлені в позитив-
ному ставленні авторитетного релігійного діяча А.Шептицького до
утворення сформованої з галицьких українців військової частини.
Водночас, керівники РСГА побоювалися, що греко-католицький
митрополит зможе скерувати дивізію до українського національного
руху Опору. Висловлюючи з цього приводу стурбованість, шеф
німецької поліції безпеки і СД обергруппенфюрер СС Ернст
Кальтенбруннер писав 28 червня 1943 р. у листі райхсфюрерові
СС Гіммлеру, що священики УГКЦ можуть стати знаряддям
митрополита Шептицького в дивізії69. У відповідь на це Кальтен-
бруннер отримав 16 липня офіційного листа з особистого штабу
Гіммлера, що розставив акценти у цій справі. "Райхсфюрер СС,
— говорилося у ньому, — розглянув Вашого листа від 28.6., у якому
Ви розмірковували про вступ греко-католицьких священиків до
стрілецької дивізії СС та пов’язану з цим небезпеку. Я можу Вам
повідомити, що райхсфюрер СС дозволив на вступ священиків.
Найкраще буде, коли обергруппенфюрер СС Бергер викличе
митрополита і повідомить йому, що допоки священики матимуть
добрий вплив на військо, вони залишаться. Якщо вони діятимуть
інакше, ми їх усунемо, а провину за це перекинемо на митрополита.
На думку райхсфюрера СС, вступ священиків до стрілецької дивізії
СС ” Галичина” справить позитивне враження170.
Розраховуючи використати у своїх цілях вплив на галицьких
українців очолюваної Шептицьким релігійної конфесії, райхсфюрер
СС, втім, проігнорував застереження Кальтенбруннера. Гіммлер
дозволив на допуск українських капеланів до дивізії "Галичина”,
ВА іп КоЬІепг. - К 52. - Капгіеі де8 Оепега1§оиуегпеигз. ВегісЬіе де« Оепегаї-
§оііуегпеиг8 1943-1944. - П/12 а. - Рої. 1.-8. 13; Тгіаі оїіЬе Ма]ог ХУаг Сгітіпаїз
ЬеГоге (Ье Іпіетаїіопаї Мііііагу ТгіЬипаІ. - МигетЬег£, 1947. - Уоі. XXVII. - Р. 28.
КАІІ8. -Т-175. - Коїі 74. - Ргате 2 592 442.
ІЬід. - Ргате 2 592 428.
44
більшість майбутніх вояків якої були глибоко віруючими парафія-
нами УГКЦ. З цією метою при створеній ВУ засновано відділ
духовної опіки. Його очолив наближений до митрополита віце-
ректор духовної семінарії у Львові, професор Львівської Богослов-
ської академії, доктор теології В. Лаба, котрий з того часу під-
писувався у діловій документації ВУ як "референт душпастирства
при Головній Бойовій Управі стрілецької дивізії "Галичина”71.
Сказану ним 28 квітня 1943 р. в соборі Святого Юра у Львові
проповідь з приводу проголошення створення дивізії було записано
на платівку й передано губернаторові Вехтеру. В листі шефові
особистого штабу Гіммлера оберштурмбанфюреру Рудольфові
Брандту від 23 травня галицький губернатор пообіцяв переслати
цю проповідь на чотирьох платівках в Берлін. У результаті здій-
снення цієї обіцянки 13 липня згадані платівки передано шефові
ССГА, який 22 липня переслав їх шефові особистого штабу Гім-
млера. Вказуючи на наявність в проповіді деяких політично
небажаних моментів — малася на увазі згадка Лабою факту ство-
рення дивізії як відновлення УГА — Берґер наголосив: ”У промові
є деякі небезпечні мовні звороти; але ми "вирвемо зуба”!” Після
прослуховування Гіммлером проповіді Лаби з німецьким перекла-
дом були повернені Вехтеру; при цьому дивізія була названа як
"колишня українська” в сенсі того, що такого окреслення на той
час вже не було в її назві72. Після цього Лаба виїхав до Берліну на
призначену на 26 липня зустріч із Берґером як представник митро-
полита (котрий не зміг виїхати до столиці Німеччини через частковий
параліч). Він особисто повідомив Щептицького про те, що усіх
капеланів у дивізії має бути 12, а їхній вишкіл відбудеться від 20 серпня
до 3 жовтня 1943 р. у навчальному таборі в Зеннгаймі (ЗеппЬеіт),
що містився в Ельзасі (Еізазз). Поінформований про це, Брандт
31 липня в листі шефові ССГА наголосив, що "райхсфюрер СС
жодним чином не погоджується на менший експеримент в напрямку
національної України чи для подібних прагнень”73.
Між тим сподівання ініціаторів формування дивізії "Галичина”
на те, що її створення сприятиме зацікавленню українським
питанням німецькими владними органами, поступово здійсню-
валося. Зокрема, на дивізію "Галичина” як на підґрунтя для зміни
політичного курсу Третього райху в Україні почали дивитися
найближчі співробітники райхсміністра окупованих східних терито-
71 ЦЩА України у Львові. — Ф. 201. — Оп. 1. — Спр. 163. — Арк. 49.
72 КАІЇ8. -Т-175. - Коїі 74. - Егатея 2 592 419,2 592 422 - 2 592 426.
73 ІЬісІ. - Ггатез 2 592 420 - 2 592 421.
45
рій А. Розенберга. При цьому серед урядовців Східного міністерства
не існувало єдиної оцінки умов створення дивізії. Так, наприклад,
співробітник його 2-го Головного відділу Вільгельм Лабс, аналізуючи
політику райху щодо України від початку німецько-радянської війни,
критично оцінював обставини, за яких створювалася "Галичина”.
У проекті під назвою "Нове влаштування управління у знову
зайнятих східних областях” він негативно розцінив жорстку полі-
тичну лінію Німеччини щодо українського населення на час
проголошення створення дивізії "Галичина” наприкінці квітня
1943 р. — малися на увазі примусове вивезення мешканців на
працю до райху, брутальне поводження з місцевими мешканцями
і т.п. ”Незалежно> від цих подій, — констатувалося у проекті, —
війська ПіУайеп] СС створили одну західноукраїнську дивізію, до
якої не приймали східних українців і щодо якої не було висловлено
жодних політичних побажань”. Першим ефективним кроком до
зміни існуючого незадовільного стану німецько-українських стосунків
автор проекту вважав реформування організційної структури управ-
ління окупованих/східних територій до тієї міри, щоб максимально
залучити українство [икгаіпепшп] до боротьби проти більшовизму74.
Значно радикальніші плани зміни німецької політики щодо
України пропонувалися в іншому проекті від 6 травня 1943 р.,
переданому керівникові 1-го Головного відділу Східного міністерства
Ґеорґу Ляйббрандту; його автор — керівник правного відділу цієї
ж установи Ф. Маркуль. На відміну від згаданого вище плану, у
цьому проекті критикувалася лише окупаційна політика в райхс-
комісаріаті Україна, тоді як загальний напрям німецької політики
в Галичині щодо українців оцінювався позитивно і навіть ставився
за приклад. Цей напрям виявився настільки ефективним, що
"сьогодні там навіть можливо створювати дивізію СС”. Автор
проекту пропонував на той час значно розширити "статутно
обмежену до опіки” сферу компетенції УЦК й прийняти його
структуру за модель для створення Українського Національного
Комітету (УНК), що мав бути загальноукраїнським представницьким
органом, котрий сприяв би зміні загального складного стану
німецько-українських стосунків75.
Подібних думок щодо необхідності перегляду німецьким держав-
ним керівництвом політики в українському питанні дотримувалися
окремі впливові представники військового командування (діячі
74 ІЬід. “ Т-454. - КоІІ 104. - Ггатй 000 118 - 000 170.
” ІЬісі. - КоІІ 94. - Ргате? 000 459 - 000 461.
46
відділу пропаганди ОКВ, командувачі армій вермахту в Україні,
шеф військової розвідки й контррозвідки Вільгельм Канаріс та
інші). Віддзеркалюючи їхні погляди, журналіст Едвін Еріх Двінгер
в меморандумі верховному командуванню сухопутних сил Німеч-
чини у той час відстоював тезу про доцільність зміни німецької
східної політики. Реальним проявом такої зміни мало стати ство-
рення національних збройних формувань східних народів для
боротьби на боці райху76. У цьому контексті лише негативно міг
розцінюватися той факт, що поряд з проведенням прийому добро-
вольців до стрілецької дивізії в Галичині, формування військових
підрозділів з українців у райхскомісаріаті Україна призупинилось.
Проте, усі наполягання Східного міністерства і німецьких
військових кіл змінити ситуацію в Україні наштовхувалися на
нерозуміння й відсіч райхсканцлера Гітлера, який вважав недоціль-
ним відмовлятися від вже обраного ним курсу політики на Сході.
Він відверто заявив про це 19 травня 1943 р. у розмові з райхс-
міністром Розенбергом, що відбулася у присутності райхскомісара
України Е. Коха, райхсляйтера М. Бормана та шефа райхсканцелярії
Г. Ламмерса. Гітлер наголосив, що звернення до населення окупо-
ваних східних територій може бути видане лише ним, а не будь-
ким із представників німецького військового командування. Він
заявив, що успішні результати акції прийому добровольців до дивізії
"Галичина” не можуть бути вагомим доказом прагнення українців
співпрацювати з німцями, позаяк рекрутування "галицьких русинів”
(§а1ігізсЬе КиїЬепеп) стосується лише колишньої австрійської Гали-
чини, що не має нічого спільного з російською Україною. Вказавши,
що експеримент німецького командування не дає підстав робити
жодних серйозних висновків, нацистський фюрер нагадав своїм
співрозмовникам досвід історії, згідно з яким поневолені країни
ніколи не ставали союзниками країни-поневолювача. "Зважаючи
на усі ці вимоги, ми не можемо очікувати того, що українці ще
також захочуть вмерти за нас!” — наголосив Гітлер77.
Подібні застереження щодо відданості Німеччині вояків гіпо-
тетичних українських військових частин висловили діячі Україн-
ського Народного Козачого Руху (УНАКОР). Його лідер Іван
Полтавець-Остряниця стояв осторонь від керівників інших україн-
ських політичних організацій, не підтримував концепції формування
УНА й відновлення української державності. Натомість, він об-
ВА іп КоЬІепг. - Вевіаші КН 2 - ОКН / ОепегаїзіаЬ дек Неегез. АЬіеіІііп& Ргешйе
Нееге О8і. - V. 2558. - Е 121.
ІЬід.-В58-КеісЬв8ІсЬегЬек8Йаиріатс.-А1« 1005.-Рої. І.-3.2-7.
47
ЛЬваЮгіПе
рег ОеЬіеівкоивіаваг
V І 91/43 £вЬ>
Ап Леп
Негга Оелеггікаааівеаг
Ліг ОД&уаівв шх4 Ровоііеп
зп Ь и і к ,
Зеіівав £ег Ппаког жегаеп €е£вп|1іе і^віеіійпя еіпег. пкг< іНЙГ*
уізіол і» Са1І2іеа.*Веаепк«п *Мап/«а<& аіі^ежеіп,
дієве двпаеІЬеп г*вск *іе 191в« іпаеп вів аісЬдіе
тгаХХвп ахшії&паі^яп ІІіввеп, <1іе вів аахшС сиг £в#еЬепеп 2еіі
аіе ПеиівоПеп гісЬІвц <ега«п<
Іск Ьіііе, дієве СМапкеп 4еп тив*&і4івеа Зівіїеп пііка1;еі1еп«
&*£•> КМПег.
Рег Сеиегжікошівваг
Ліг ІГоІМрхіеп ипд Ройоїїеп
V І 291/43 8*
Ал аеп
Негга іта ВоІігеіІИНгег
іп ь и в к ♦
Іигк, деп 29*, №пі 1943
(нкЬеіт
Уотяіекепав ЛЬвскгіГі йЬетвеп4в ісЬ оіі йег Віііе я» Кепп'Ьг
піздаНте»
Іт АиТітаяв і
Записка ґебітскомісара в Горохові щодо створення дивізії „Галичина”
48
стоював перед Розенбергом ідею комплектування 2-мільйонної
козацької армії й авантюрний задум створення великої держави
”Козакії” (чергові пропозиції цього передано ним Східному міністер-
ству 18 лютого 1943 р., тобто майже напередодні проголошення
створення дивізії ”Галичина”78). Характеризуючи позицію учасників
цього напівлегального руху на Волині, обласний комісар (гебітс-
комісар) в Горохові Гертер 19 червня в листі, копія якого була
переслана керівникові СС і поліції в Луцьку Гюнтеру, доповідав
своєму шефові, генерал-комісарові Волині та Поділля Генріхові
Шене: ”3 боку УНАКОР висловлюються сумніви щодо створення
української дивізії СС в Галичині. Загалом кажуть, що вона буде
прагнути до тієї самої мети, як в 1918 році, коли вони (українці
— А. Б.) у сприятливий час повернули дану їм зброю проти німців”.
Після того, як записку Гертера отримав вищий керівник СС і
поліції для України, обергруппенфюрер СС та генерал поліції Ганс
Прюцман (Ргііігтапп), її копію він переслав Гіммлеру. Коментуючи
це повідомлення, Прюцман висловив прохання, щоб ”райхсфюрер
СС видав наказ, у якому з’ясував би, що галицька дивізія обмежена
до території Галичини і принципово заборонив би вживання
українських окреслень”. У відповідь на це 14 липня Гіммлер видав
для установ СС лаконічний таємний наказ № 48/10/43 ґ, у якому
підкреслив: ”При згадуванні галицької дивізії я забороняю будь-
коли говорити про українську дивізію чи українську народність
[Веі дег ЕпуаЬпип§ дег §а1ігІ8с1іеп Оіуізіоп уєгЬієіє ісЬ, ]етаІ8 уоп еіпег икгаі-
пІ8сііеп ВіуІ8Іоп одег уоп икгаіпІ8сЬеп Уоікзіитз ги 8ргес1іеп]”. Наказ було
розіслано шефам усіх філій ССГА та редакторові офіційного
пресового органу СС ”Дас шварце корпс” Гюнтеру д’Алькуену та
пресовому відділу особистого штабу райхсфюрера СС. Однак, проти
цього розпорядження рішуче виступив Вехтер у листі до Гіммлера
від ЗО липня, вказуючи, що упереджене вживання щодо дивізії
назви "галицька” недвозначно вказуватиме на мету денаціоналі-
зувати цих людей. На думку губернатора галицького дистрикту,
окреслення "українська” щодо дивізії було доцільним вже хоча б
тому, що в Галичині з ним діяли інші українські установи — в
тому числі УЦК як представницький орган, легальні українські
громадські об’єднання, українська поліція тощо. Розвиваючи свої
думки у цьому напрямку, Вехтер рекомендував використати україн-
ську національну свідомість для формування на її основі "нової
свідомості райху”79. Хоча й не повністю, але позицію Вехтера у
КАШ. -Т-454. - КоІІ 93. - Ргатез 000 321 - 000 374.
ІЬід. - Т-175. - Коїі 74. - Ргатез 2 592 419.
49
цьому питанні в листі до Гіммлера від 5 серпня під впливом поразок
вермахту на Східному фронті підтримав вищий керівник СС і поліції
Сходу в Генеральній губернії Крюгер80. Посереднім чином Вехтера
підтримав також генерал-губернатор Г. Франк. 16 вересня 1943 р.
у листі А. Розенбергу він назвав зразковим німецький політичний
курс щодо українців Галичини, завдяки якому стало можливим
формування дивізії "Галичина”. Водночас Франк засудив впроваджу-
ваний в райхскомісаріаті Україна політичний курс, Через який виник
активний український національний рух Опору гітлерівському
режимові, насамперед на Волині та Поліссі81.
Проте, як і напередодні проголошення створення дивізії "Гали-
чина”, так і під час вишколу її вояків, Гіммлер відмовився піти
на політичні поступки українцям галицького регіону, яких він
трактував як галичан, а дивізію — як "галицьку”, а не "українську”
(хоча при цьому й визнав, що не буде карати вояків цієї військової
частини, якщо вони називатимуть себе українцями82). Прилюдно
не афішована, ця позиція з часом виявилася очевидною не лише
для Вехтера та його оточення, а й для більшості українських
суспільних діячів.'' У доповідній записці президії губернатора
дистрикту Галичина про суспільно-політичні відносини в Галичині
за час німецької окупації в 1941-1943 рр. з цього приводу конста-
тувалося: "Спочатку сформована у 1943 р. стрілецька дивізія СС
"Галичина” розглядалася лише як перший крок на шляху до
вирішення проблеми створення української армії. Однак, на даний
момент ця дивізія створена без яскраво окресленої української
національної назви. Тому вона сприймається як великий приваб-
ливий захід для української молоді”83.
Політичні поступки галицьким українцям, зроблені з німецького
боку, зводилися, головним чином, до того, що під час прийому
добровольців до дивізії в Галичині безперешкодно вивішувалися
українські синьо-жовті прапори, а у вересні 1943 р.. до найбільшого
вишкільного табору дивізійних вояків у Гайделяґері поряд з
емблемою дивізії дозволено переслати герб-тризуб — реальне
підтвердження її українського характеру84. На цьому справа зупини-
ІЬМ. - Ргате* 2 592 420 - 2 592 421.
В А іп КоЬІепг. - N8 19/(пеи) 1433,-РоІ. 1.-8.55.
КАШ. - Т-175. - КоІІ 108. - Ргате 2 631 294.
ДАЛО. - Ф. Р-35. - Оп. 13. - Спр. 253. - Арк. 4.
ЦДАВО України. — Ф. 3971. - Оп. 1. — Спр. 18. — Арк. 5, 13.
50
лася — подальші спроби Вехтера змінити німецьку політику в
Галичині закінчилися безрезультатно. У першій декаді грудня 1943 р.
Вехтер навіть не отримав аудієнції в Гіммлера, з яким планував
обговорити пов’язані з дивізією політичні питання (офіційним
приводом для відмови прийому в райхсфюрера СС стало авіа-
бомбардування Берліну в ніч перед цим літаками західних союзних
країн антигітлерівської коаліції, у результаті чого були пошкоджені
будівлі більшості міністерств райху)85.
Не знайшовши підтримки в Гіммлера, Вехтер разом із тим
зміг заручитися підтримкою шефа ССГА Ґ. Берґера, який в листі
Гіммлеру 10 грудня засудив негативне ставлення до дивізії Е. Коха
після успішного сформування дивізії ” Галичина” не відкидав
можливості комплектування нових військових частин з галицьких
українців. У результаті цього 23 грудня 1943 р. під час розмови з
керівниками відділів ВУ шеф правління дистрикту Галичина О. Бауер
поспішив офіційно заявити, що керівництво СС (Веісй8Їй1іпіп§ 88)
(ССГА і РСГА) планує створити цілий корпус з добровольців
Галичини86. Корпус мав складатися крім "Галичини” ще з двох
дивізій — танкової "Львів” (ЬетЬег§) та гірської "Карпати”
(Каграіеп)87. Його створення, на думку керівників німецької адмі-
ністрації Галичини, повинно було привернути увагу урядових кіл
Третього райху як до галицьких українців зокрема, так і до
українського питання загалом. Однак Гіммлер заборонив створення
поряд з дивізією ” Галичина” нових військових частин, сформованих
з українського населення галицького регіону. Причиною цього
продовжувала бути постійна недовіра райхсфюрера СС до східних
народів, які він трактував як засіб для досягнення мети світового
панування Третього райху. Подібними експансіоністськими планами
Гіммлер виявляв цілковиту прихильність зовнішньополітичній
програмі А. Гітлера. ”Все, що є кращого в інших народів, ми
візьмемо в них, віднімаючи при потребі їхніх дітей і виховуючи їх
серед нас”, — заявив райхсфюрер СС, виступаючи 24 жовтня 1943 р.
перед вищими чинами СС у Позені (Познані). При цьому Гіммлер
ще розраховував на можливість німецької колонізації окупованих
райхом східних територій. "Якщо СС разом з селянством проведе
Там само. — Спр. 7. — Арк. 19.
Там само. - Спр. 37. — Арк. 27.
Міщук Ч. Лист до редакції // Вісті Братства... — Липень-серпень 1955.
- Ч. 7-8 (57-58). - С. 24.
51
поселенську акцію на Сході з великим розмахом і без жодних
затягувань, — говорив він, — то за двадцять років кордони нашого
народу будуть перенесені на п’ятсот кілометрів на Схід”88.
Далекосяжних експансіоністських планів Гіммлера не змінили
навіть його короткочасні відвідини у жовтні 1943 р. військово-
навчального табору в Гайделягері, у якому перебували на вишколі
добровольці дивізії89. Тому, як напередодні, так і протягом форму-
вання дивізії "Галичина”, фактично незмінним залишився німець-
кий політичний курс щодо населення України і того її регіону, з
мешканців якого укомплектовувалась ця військова частина. Крім
того, створення дивізії "Галичина” сприяло збільшенню тієї категорії
осіб, які належали до німецьких владних кіл, виступали за норма-
лізацію незадовільного стану німецько-українських стосунків й
усвідомлювали, що брутальне поводження з населенням окупованих
райхом земель обов’язково викличе його опір і неминуче сприятиме
поразці Німеччини у Другій світовій війні. Проте, вплив цієї частини
представників німецьких органів влади на формування політики
райху залишався незначним, допоки райх становив собою потужну
світову країну, в розпорядженні якої перебував великий військово-
економічний потенціал окупованих територій та союзних країн.
За таких обставин як ця безсила змінити ситуацію група німецьких
урядових діячів, так і українські організатори дивізії "Галичина”
могли сподіватися тільки на деяке корегування політичного курсу
Німеччини щодо українців — та й то лише після успішного
залучення дивізії до воєнних дій, тобто відповідної перевірки її
реальної сили та боєздатності. З огляду на це можна стверджувати,
що на завершальному етапі формування дивізії пов’язані з нею
актуальні питання з політичної площини поступово перейшли у
суто військову.
Кеде де8 КеісЬзЯіЬгег-ЗЗ НеіпгісЬ Ніттіег апІаззІісЬ дез “Та§е8 дег РгеіЬеіІ” ат 24.
ОкіоЬег 1943 іп Ровеп // ІЧАН8. -Т-175. - Кої! 94. - Ргатез 2 614 708 - 2 614 730;
НеіпгісЬ Ніттіег. ОеЬеітгедеп ипд апдеге АпвргасЬеп. - Ргапкйігі ат Маіп ,1974.-
8.146.
Протоколи Військової Управи "Галичина”. Впорядкував Роман Коліс-
ник. - Торонто: Видавництво Братства колишніх вояків 1-ої УД УНА,
1993. - С. 22.
52
РОЗДІЛ II
ФОРМУВАННЯ
1. Реакція української громадськості
Галичини на ідею створення дивізії
а) Набір добровольців і позиція українців
ТХ априкінці квітня 1943 р. основні приготування до
ж повідомлення галицьких українців про початок формування
дивізії "Галичина” в основному завершилися. Відповідно до рішення
Вехтера це повідомлення мало відбутися у більшості міст (передовсім
центрах округ) Галичини на урочистих зборах, підготовка до яких
розпочалася незадовго до 28 квітня 1943 р. — дня, що повинен
був стати офіційною датою проголошення створення дивізії. У
телеграмі з цього приводу, розісланій 24 квітня 1943 р. німецьким
адміністративним керівникам усіх 14-ти округ Галичини шеф
правління галицького дистрикту Бауер наказав: ”У ході виконання
мого попереднього усного розпорядження від 21. 4. 43 я прошу
Вас провести 28 квітня урочисті засідання у двох частинах. Це,
насамперед, урочисті збори в присутності усіх визначних пред-
ставників держави, партії та збройних сил, а також представників
українського населення, де буде повідомлено про рішення щодо
створення добровольчої дивізії. Пізніше в рамках службової наради
буде повідомлено про подробиці. Детальні вказівки буде передано
28 квітня у Львові”90.
28 квітня 1943 р. у колишній Палаті намісників у Львові
відбулося засідання представників німецької адміністрації та україн-
ських об’єднань Галичини, організоване Вехтером та УЦК. На
ньому, зокрема, були присутні колишній генерал УГА В. Курмано-
вич, провідник УЦК В. Кубійович, колишні офіцери УГА та
австрійської армії, голови УОК, представники преси. Від колиш-
нього коменданта другого корпусу УГА генерала Антона Кравса
надійшов лист з вибаченням за вймушену відсутність. Після
ДАЛО. - Ф. Р-35. - Оп. 2. - Спр. 53. - Арк. 1.
53
вступного привітального слова Бауера виступив Вехтер, який
повідомив присутніх про дозвіл урядових кіл Німеччини на фор-
мування стрілецької дивізії "Галичина”. Галицький губернатор
оголосив, що вояки цієї військової частини будуть боротися проти
Радянського Союзу, каральний апарат котрого НКВС (НКВД) —
знищив сотні тисяч українців. Вказуючії на санкціоновану керів-
ництвом НКВС організацію його співробітниками "масових вбивств
та заслань незчисленних тисяч” мешканців Галичини у жовтні 1939
— червні 1941 рр., Вехтер наголосив: "Понад 300 000 людей цього
краю — українців і поляків — впродовж двох років заслано на
Сибір, старшин і священиків, громадян усіх станів, а також чимало
робітників та селян. Незчисленні масові гроби покривають цей
край і ми всі нагадуємо собі з огидою вбивства тисяч галицьких
людей найкращої крові, як тоді німецький вояк приступом взяв
місто Львів”. Інший промовець, провідник УЦК Кубійович під-
креслив, що цей день'справді історичний для українців Галичини,
бо "здійснюється одно із найщиріших побажань українського народу
— зі зброєю в руках взяти участь в боротьбі з большевизмом. Це
бажання, висловлюване при різних нагодах від 22 червня 1941
року, було вислідом переконань не лише провідних кіл, але й
цілого народу, що большевизм є нашим найбільшим ворогом, який
несе нам не лише матеріальну й духовну руїну, але також національ-
ну смерть”. Від імені учасників українських визвольних змагань
1914-1920 рр. виступив член ВУ Михайло Хронов’ят. Він заявив,
що колишні вояки УГА готові масово вступати до дивізії "Гали-
чина”, боротьбу в лавах якої вони розглядають як "змогу помститися
за мільйони невинних жертв, замучених НКВД, в Сибірі або
вигублених зорганізованим голодом”91.
Наступного дня, 29 квітня, урочисті збори з того самого приводу
відбулися в приміщенні німецької адміністрації Львівського окруж-
ного староства. У святково прикрашеному українськими націо-
нальними прапорами залі зібралися чотири повітові комісари, члени
окружного правління на чолі зі старостою бароном Йоахімом фон
Ляєном і українські службовці й представники Львівського УОК,
очолювані інженером Левом Яцкевичем. Після того, як пролунав
український марш, Ляєи повідомив про створення галицької дивізії,
що "має творити зав’язок української збройної сили” та вказав
на переломне значення цієї події для розвитку німецько-українських
До зброї! (Одноднівка). — Станиславів, 15 травня 1943. — С. 3; Львівські
вісті. - 29 квітня 1943. - Ч. 93 (513). - С. 1-2.
54
стосунків. Водночас більшість галицьких українців вважали, що
майбутня дивізія буде на першим кроком на шляху до організації
власних національних збройних сил. Про це красномовно свідчить
факт численних святкових зборів у містах та селах Галичини у
зв’язку з проголошенням її формування, що проходили під україн-
ськими національними прапорами та гаслами ”Хай живе українська
армія”92. Паралельне інформування про цю подію відбулося в
Станіславові (нині Івано-Франківськ), Кам’янці-Струмиловій (нині
Кам’янка-Бузька), Чорткові, Коломиї, Раві-Руській, Золочеві та
інших центрах округ Галичини.
Наприклад, у Станіславові про створення галицької дивізії
вперше повідомлено 28 квітня, а через два дні Станіславівський
УОК влаштував для широких кіл громадянства святкове проголо-
шення її формування; відання справами прийому добровольців до
цієї військової частини перейшло до рук колишнього стрільця
легіону УСС, референта місцевого УОК Олекси Катамая. У Кам’янці-
Струмиловій 29 квітня урочисті збори з нагоди створення дивізії
відкрив окружний староста Йоахім Нерінг, який згадав історичні
традиції збройних формувань Галичини від княжих часів до легіону
УСС. Після виступу голови Кам’янко-Струмилівського УОК Михайла
Шахнрвича присутні виконали гімн ”Ще не вмерла Україна”.
Повсюдно засідання відбувалися при великій кількості присутніх.
Так, в одному лише Золочеві проголошення створення дивізії
відбулося у переповненому залі колишньої організації ”Сокіл” в
присутності приблизно 700 осіб. За останні два дні квітня — перші
два дні травня подібні збори відбулися у Бродах, Городку, Пере-
мишлянах, Радехові, Бібрці, Судовій Вишні, Теребовлі та багатьох
інших центрах повітів Галичини93.
ЗО квітня на зборах місцевих мешканців у Рогатині повітовий
староста Вернер Бекер, наголосив, що німці не примушують чужі
народи кривавитися за власні інтереси, як це роблять деякі воюючі
країни, а боряться проти ворога разом із народами-приятелями.
"Тому, — зазначив Бекер, г- просто смішною є ворожа пропаганда,
що твердить, ніби німці хочуть українців використати на гарматне
м’ясо”. Представник населення Рогатинщини війт Микола Горечко,
який виступив після Бекера, висловив сподівання, що укомплекто-
Львівські вісті. - 1 травня 1943. — Ч. 95 (515); 6 травня 1943. — Ч. 99
(519). - С. 3; Воля Покуття. Український популярний тижневик для
Коломийщини. — Коломия, 22 серпня 1943. - Ч. 34 (99). — С. 4.
Львівські вісті. - 5 травня 1943. — Ч. 98 (518). - С. 1.
55
ване з українців майбутнє бойове з’єднання перейме кращі традиції
легіону УСС. "Треба взяти до уваги, — зауважив він, — що січових
стрільців було спершу всього 2000. А все-ж-таки вони незабутньо
вписалися в історію українського народу”. Доповідач красномовно
закінчив свій виступ словами пісні "Вернуться ще тії стрільці січовії”94.
В неділю, 2 травня, у великому залі Інституту народної творчості
у Львові відбулася велика нарада учасників українських визвольних
змагань 1914-1920 рр. в справі створення дивізії "Галичина”.
Присутніх (ними були переважно колишні вояки УСС, УГА та
армії УНР) виявилося так багато, що були зайняті не лише усі
місця, але й велика кількість присутніх опинилися в сусідніх залах
і навіть на подвір’ї .біля будинку. Серед інших відомих учасників
українських визвольних змагань на зборах була присутня також
колишня хорунжа легіону УСС Олена Степанів. Після урочистої
частини, що супроводжувалася виконанням українських пісень,
виступило кілька колишніх вояків українських армій, першим з
яких голова ВУ А. Бізанц. Останнім доповідачем був Член ВУ
А. Палій, який критично висловився з приводу того, що у назві
дивізії офіційно немає окреслення "українська”, але, тим не менше,
закликав усіх присутніх стати до лав майбутньої дивізії. Як відгук
на це пролунав марш легіону УСС "Гей у лузі червона калина” і
колишній сотник легіону УСС О. Навроцький повідомив про
процедуру та місце реєстрації добровольців. Першим до списків
добровольців вписано колишнього стрільця УГА, провідника УЦК
В. Кубійовича; відтак вписано усіх членів ВУ, голів культурних та
господарських установ при УЦК, представників студентства і ще
понад сто присутніх95.
Розраховуючи збільшити кількість вояків дивізії, керівництво
німецької адміністрації Галичини вже від перших днів запису
добровольців пішло на відповідні кроки, що мали сприяти напливові
українців до вербувальних комісій. З огляду на майбутнє форму-
вання дивізії військами СС, із санкції ССГА якийсь час планувалося
проводити расову перевірку чоловіків, котрі зголошувались до дивізії
(подібно до відбору українців Галичини у відділи зброї СС у жовтні-
листопаді 1941 р.). Втім, окремих "расових” комісій при наборі
добровольців до дивізії "Галичина” так і не було створено. Питання
Краківські вісті. — 8 травня 1943. - Ч. 96 (833). — С. 2.
Львівські вісті. - 4 травня 1943; ЦЦАВО України. - Ф. 3971. — Оп. 1.
— Спр. 34. — Арк. 2; Краківські вісті. — 7 травня 1943. — Ч. 94 (832).
- С. 1-2.
56
"расовості” вояків дивізії остаточно вирішилось Вехтером вже на
першому засіданні правління дистрикту Галичина, присвяченому
справі дивізії, що відбулося ще 12 квітня 1943 р. у Львові. На
ньому, зокрема, вирішено приймати представників перших чотирьох
груп із п’яти расових, визнаних в нацистській Німеччині — інакше
кажучи, практично усіх мешканців Галичини, позаяк до п’ятої
расової групи належали люди позаєвропейського походження, які
народилися від змішаних шлюбів. Тоді ж було вперше передбачено,
що до дивізії можуть зачислятися лише чоловіки зростом не менше
165 см96. Проте, коли на підставі перших днів запису добровольців
виявилося, що багато бажаючих не буде прийнято через цю умову,
вимогу щодо зросту знизили до 160 см.
Спершу до лав дивізії планувалося приймати і службовців
української поліції та інших місцевих мешканців, які працювали
при команді німецької охоронної поліції краю. У терміновій
телеграмі ВУ усім філіям вербувальної комісії Львова від 4 травня
1943 р. з цього приводу говорилося, що до дивізії можуть бути
зачислені "службовці української поліції міста Львова, а також
службовці протиповітряної допоміжної служби, прикріплені до
команди охоронної поліції Львова”97. Проте, через масовий запис
інших категорій мешканців галицького регіону до майбутнього
українського бойового з’єднання цього не відбулося, і службовців
української поліції почали приймати до дивізії лише через рік,
коли у Галичину вступала Червона армія.
Згідно санкції Вехтера, керівниками німецької адміністрації
Галичини було оголошено, що кожен, хто зголоситься до дивізії,
не підлягатиме обов’язку праці на переважно дорожних та будівель-
них роботах в рамках так званої Української Служби Батьківщині
(УСБ). До того часу подібного в інших дистриктах не було: так,
відповідно до директиви командира поліції безпеки і СД дистрикту
Краків від ЗО березня 1943 р., українці, які добровільно зго-
лошувалися до військ СС, автоматично не звільнялися від обов’язку
праці98. Натомість у виданій ЗО квітня 1943 р. об’яві під заголовком
”Про огляд до використання до праці” за підписом старости
Львівської округи Гельда при перечисленні категорій осіб 1920-
1925 років народження, які звільнялися від згаданої повинності,
Львівські вісті. - 4 травня 1943; 6 травня 1943.
ЦЦАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 34. - Арк. 25.
ВАіпКоЬІепг.-N8 19/пеи.-Акі. І706.-Ро1.1.-8.41.
57
УогШиїідег АппаЬтевскеіп
АипаІітсвеЬеіп
Посвідка прийому
......йм................. ................
ІМАА..<Шп ряиЬМ. Ег М 4М
..........................В»ме4«г амгімйммінім «і» імДО И-
9айя яй «ДОЖІ? кювета *»«4«й. & їм кЛ «& Л ЯЛ* віму, 4». '«мл-
ій» *» вМй« ИГоЛея «М«и мМ«гК« м йііч. Ь 1л тмкмВмі» «мм 4я ЕЛЬ
«Оіі*»«*яНА мім м^йіБсЬ*» ЛЗД»к>$етМі«а мімі
іж йм 4жг УммАиаі; *Ьст Л» мйіМДОЬі іи ЛЛ/Ш^Лп *«г$8ма«
..»,! ІЯ» (гакю Яй» <! 4и< ал ЬШм Й«м» *мДО»-« ліийтигіїїімім
ММм» мили» 4м МміНц.............
Шсмв......................ИЙ віск» имфМДО »«4л.
. . . .,4м ...ла
ІМ Мйг 4сг ДмгіимЬммМа
Посвідчення про прийом
58
зазначалося: ”Ті галицькі українці вище наведених річників, котрі
можуть предложити (тимчасове) засвідчення прийняття до СС
Стрілецької Дивізії "Галичина”, не будуть втягнені через переглядну
комісію до обов’язку праці”99. Аналогічні повідомлення були видані
й іншими окружними та міськими німецькими старостами Гали-
чини. "Звертається на увагу, — говорилося, наприклад, у виданому
на початку травня оголошенні старости Станіславівської округи
Гайнца Альбрехта, — що мужчини, які будуть прийняті як добро-
вольці до СС Стрілецької Дивізії "Галичина”, будуть звільнені від
обов’язку праці”100. З травня вийшло подібне "оповіщення” старости
Львова, Егона Геллера про перегляд зобов’язаних до праці чоловіків
вже згадуваних років народження. "Українців вищенаведених
річників, які преддожать переглядовій комісії посвідку їх добровіль-
ного успішного зголошення до СС Стрілецької Дивізії "Галичина”,
— говорилося у ньому, — звільниться від покликання до праці”101.
Такий крок німецької цивільної адміністрації щодо заохочення
вступу місцевих мешканців галицького регіону до дивізії "Галичина”
дав аж занадто добрі результати. До вербувальних комісій вже в
перший тиждень реєстрації добровольців розпочався масовий наплив
не лише зобов’язаної окупаційними інстанціями до праці молоді,
а й тисяч українців Галичини, які до того часу уникали праці в
УСБ102. Чимало з цих людей, опинившись перед перспективою
примусових робіт, надали перевагу вступові до дивізії. Не готовий
до такого перебігу подій, губернатор Вехтер вирішив усунути вже
в самому зародку небезпечну для окупаційних інстанцій тенденцію
зриву мобілізації робочої сили для праці на воєнну економіку райху.
5 травня він видав спеціальне розпорядження. У ньому повідом-
лялося: того, хто був мобілізований на роботу й без дозволу свого
керівництва залишив місце праці, щоб зголоситися до дивізії,
вербувальна комісія не прийме. Усім особам, які дезертирували з
УСБ, наказано повернутися до 15 травня — у разі своєї появи до
цього дня включно вони не несли жодної судової відповідальності
за власну відсутність. Той же, хто б не повернувся протягом чітко
встановленого терміну, підлягав суворому покаранню — щонай-
ДАЛО. - Ф. Р-35. - Оп. 6. - Спр. 228. - Арк. 2.
До зброї! — Станиславів, 15 травня 1943.
ДАЛО. - Ф. Р-35. - Оп. 6. - Спр. 228. - Арк. 16.
ЦДАВО України. - Ф. 3959 - Український Центральний комітет,
м. Краків. — Оп. 1. — Спр. 5. - Арк. 5; Державний архів Тернопільськім
області (ДАТО). - Ф. П-319 - Партійний архів Тернопільського обкому
Компартії України. - Оп. 4. - Спр. 2. — Арк. 58.
59
менше депортації до табору примусових робіт. Для заохочення
Вехтер запевняв утікачів, що через кілька місяців після добро-
вільного зголошення й сумлінної праці вони будуть у першу чергу
прийняті до дивізії "Галичина”, зачислені кандидатами до її корпусу
підстаршин та старшин і у тому ж напрямку вишколюватися у
рамках праці в УСБ103. Того самого дня', 5 травня, подібне розпо-
рядження видав шеф правління дистрикту Галичина О. Бауер.
"Активні службовці Служби Батьківщині, — говорилося у ньому,
— не будуть зачислені до стрілецької дивізії СС”. Приблизно
місяцем пізніше, 8 червня 1943 р., Бауер видав циркуляр № 425/43.
Відповідно до нього вербувальним комісіям суворо заборонялося
приймати до дивізії тих мешканців Галичини, котрі були вивезені
на роботу до Німеччини і дезертирували "зі свого робочого місця
в райху або лише тимчасово відпущені на Батьківщину”104.
Опинившись перед перспективою утворення дивізії "Галичина”,
керівництво УЦК вирішило якомога більше використати її форму-
вання для українських національних інтересів, що в тих умовах
зводилося до покращення становища українського населення
Галичини та прилеглих до неї українських земель, окупованих
Німеччиною. При цьому, з боку УЦК перед окупаційними інстан-
ціями поряд з іншими вимогами було висунуто домагання звільнити
українських політичних в’язнів — передовсім старшин та вояків
колишнього легіону ДУН, незадовго до того заарештованих карально-
поліційними органами райху. Німецькі інстанції задовольнили цю
вимогу, вважаючи, що звільнені — переважно прибічники ОУН-Б
— вступлять до дивізії ” Галичина”105. Проте, з 20 українських
офіцерів легіону ДУН до дивізії зголосилося лише дев'ять, четверо
відмовилося, а семеро інших взагалі перейшли в підпілля106. Загалом
же до дивізії зголосилося 14 членів ДУН (див. табл. 1).
Керівництво УЦК вирішило також використати створення дивізії
для прискорення звільнення з німецького полону українських бійців
Червоної армії (продовжуючи власну ініціативу надання допомоги
та опіки тим українцям, які воювали на боці СРСР й потрапили
Краківські вісті. — 13 травня 1943. — Ч. 99 (837). — С. 5.
ЦДАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 34. — Арк. ТІ.
Бедрій А. ОУН і УПА. — Нью-Йорк—Лондон—Мюнхен—Торонто:
Українська Центральна інформаційна служба, 1983. — С. 28; СтецькоЯ.
ЗО червня 1941. - Торонто—Нью-Йорк—Лондон, 1967. — С. 140.
Бойцун Р. Легіон ДУН (Дружин Українських Націоналістів) // Вісті
Комбатанта. - 1982. - Ч. 5-6. - С. 51.
60
Члени ДУН, які служили в дивізії "Галичина”107
Таблиця 1
Прізвище та ім’я Рік народ- ження Військовий ступінь Особисті дані
в ДУН і назва куреня в дивізії
Бачинський Роман 1912 старшина ”Нахтіґалю” поручник був вбитий під час авіаційного обстрілу в Австрії 20. 02. 1945 р.
Бойцун Роман 1920 сотник ”Нахтіґалю” сотник
Бриґідер Михайло 1908 старшина ”Нахтіґалю” сотник командував куренем під Бродами
Городиський Микола 1916 старшина ”Нахтіґалю” поручник поранений під Бродами, після чого залишився в Україні
Дурбак Іван- Всеволод 1910 капелан капелан був з вояками дивізії під Бродами
Малецький Мирослав 1918 старшина; ”Нахтіґалю” сотник учасник Похідних груп ОУН
Малий Карл 1917 старшина ”Нахтіґалю” хорунжий після полону під Бродами вдалося втекти на Захід
Мартинець 1911 старшина сотник у вересні 1939 р. опи-
Мирослав Масляк Олександр ”Нахтіґалю” підстаршина ”Нахтіґалю” хорунжий нився в німецькому полоні як польський офіцер
Матковський Осип підстаршина ”Нахтіґалю” хорунжий доктор права
Ортинський Любомир 1919 старшина ”Роланду” поручник після закінчення вій- ни був членом Закор- донного Представ- ництва Української Головної Визвольної Ради (ЗП УГВР)
Побігущий Євген 1901 майор ”Роланду” майор командир дивізійного куреня
Тихоліз Володимир 1897 старшина ”Роланду” хорунжий загинув під Бродами
Хом’як Михайло 1894 старшина ”Роланду” хорунжий звільнений з дивізії за станом здоров’я
Складено на підставі: Бойцун Р. Легіон ДУН (Дружин Українських
Націоналістів) // Вісті Комбатанта. - 1982. - Ч. 5-6. — С. 51; КальбаМ.
”Нахтіґаль” (Курінь ДУН) — у світлі фактів і документів. - Денвер
(США), 1984.
61
в полон до вермахту108). При цьому головну увагу німецької
адміністрації керівники УЦК акцентували на тому, що після
звільнення багато полонених добровільно вступить до дивізії
"Галичина”. Таке залучення до неї полонених українців було
необхідним вже тому, що існувала загроза поповнення ними
російських підрозділів генерала А. Власова, котрі комплектувалися
німецьким командуванням з радянських військовополонених для
боротьби проти СРСР109; це загрожувало подальшим розкиданням
українців по різних військових частинах, а не зосередженням їх в
одній — дивізії "Галичина”, як планували керівники УЦК. Завдяки
наполяганням з боку УЦК, із початком 1943 р. прискорився процес
звільнення німецькими інстанціями військовополонених радянської
армії, Які були українцями за національністю і, як правило,
уродженцями галицьких земель. Справами звільнення цієї категорії
осіб відав співробітник німецької поліції Ортманс, вирішувалися
вони з санкції командира поліції безпеки і служби безпеки (СД)
дистрикту Галичина Йозефа Вітіски110. Вже на середину 1943 р.
звільнено далеко це один десяток українців, що багато в чому
стало заслугою референтури справ полонених, котра діяла при УЦК.
В середині липня 1943 р. вона видала звернення, що закликало
усіх зацікавлених висилати точні дані про тих, котрі ще залишалися
у полоні, щоб прискорити процедуру їхнього звільнення1'1. Ана-
логічні кроки з боку УЦК та її філій було здійснено й щодо
звільнення українців із нацистських концтаборів — наприклад, лише
24 грудня 1943 р. заходами Львівського УДК з табору примусової
праці у Львові звільнили 41 українця112.
Безпосередню участь в популяризації концепції дивізії "Гали-
чина” взяв провідник УЦК Кубійович, який одним із перших
написав заяву про вступ до дивізії, а на початку травня видав
звернення, закликаючи молодь та колишніх вояків легіону УСС і
УГА масово зголошуватися до лав цієї військової частини. Цілком
очевидно, що Кубійович та інші керівні службовці УЦК, взявши
ЦДІА України у Львові. — Ф. 358 — Граф, митрополит Андрей
Шептицький. — Оп. 3. - Спр. 162. — Арк. 1-6.
ДАЛО. - Ф. Р-35. - Оп. 13. - Спр. 66. - Арк. 264.
110 Там само. - Ф. Р-24. - Оп. 1. - Спр. 130. - Арк. 1-21; Спр. 131. -
Арк. 1-4, 11-19.
111 Львівські вісті. — 16 липня 1943. — Ч. 158 (578). - С. 4.
ДАЛО. — Ф. Р-58 — Дирекція поліції уЛьвові (РоІігеіОігекііоп ЬетЬег§).
Оп. 3. — Спр. 997 а. — Арк. 32.
62
участь у створенні дивізії, дещо наївно розраховували на зрозуміння
політичних прагнень та справедливість з боку західних союзних
країн антигітлерівської коаліції стосовно вирішення українського
питання в разі поразки Німеччини. Відзначаючи, що до усвідом-
лення потреби створення дивізії він прийшов ”з загальнополітичних
міркувань та з низки практичних моментів”, сам Кубійович згодом
так визначив своє тодішнє розуміння подій:
”В момент творення дивізії була для мене ясна поразка Німеч-
чини. З другого боку всі ми, що прикладали зусилля для зреалізу-
вання ідеї української дивізії, мали надію, що поразка Німеччини
не буде рівнозначною з перемогою Совєтів та, що на терені Східної
Європи постануть такі умови, що поневолені німцями й больше-
виками народи могтимуть стати до боротьби за свою незалежність.
Для того потрібна була наша армія, а її зав’язком мала бути
українська дивізія. Лише шляхом творення української дивізії в
рамках німецької збройної сили могли тисячі молодих українців
перебувати зразковий вишкіл, а сотні з них стати старшинами.
Не маловажні були й безпосередні користі із створення дивізії.
Ми жили в режимі німецького терору. Створення дивізії авто-
матично зменшувало цей терор. Звільнено сотні українців з арештів
і концентраційних таборів, з другого боку сотні врятувалися перед
арештуванням, тікаючи до дивізії. Вишкіл дивізії був придатний
для українського підпілля, що в тому часі виступало збройно проти
німців, бо деякі з членів дивізії перейшли до нього. З другого
боку, якщо українці, в тому числі й я, не поставилися б позитивно
до справи творення української дивізії, то німці і так набрали б
примусово українців до своїх відділів, але це не була б окрема
військова формація, і людей цих можна б кинути і до боротьби
проти партизанів (УПА), і на Західний фронт проти західних
альянтів (союзників — А. Б.). Щоби осягнути наведені вище користі
й охоронити наших людей, треба було німцям заплатити”113.
З метою сприяти вступові чоловіків-українців до дивізії "Галичи-
на”, протягом першого місяця акції прийому добровольців перед
українським населенням галицького регіону із закликом зголо-
шуватися до цієї військової частини кілька разів особисто виступив
Кубійович. Аналогічний заклик містився у зверненні з його під-
Ортинський Л. Перша Українська Дивізія на тлі політичних подій другої
світової війни // Броди. Збірник статей. Нариси за редакцією Олега
Лисяка. — Мюнхен: Видання Братства кол. Вояків Першої УД УНА,
1951. - С. 28-29.
63
писом, копії якого в Галичині розсилалися для більшості колишніх
старшин українських та інших армій. ”На основі даних, одержаних
з Військової Управи, — говорилося у цьому зверненні, — немає
у списках добровольців, зголошених до дивізії "Галичина”, Вашого
прізвища. В зв’язку з цим звертаємо Вашу увагу на те, що у нас
з відомих причин відчувається недостача старшин. Загально відомо,
що дух і зміст збройної сили залежить у великій мірі від старшин-
ського корпусу, тому ми заступаємо думку, що всі колишні
старшини повинні голоситися до бранки (боротьби — А. Б.) — не
дивлячись на те, чи вони опісля, як необхідні, будуть реклямовані
(звільнені від військової служби — А.
Заходи Кубійовича дали відчутні наслідки. Зацікавлення україн-
ського населення у створенні дивізії "Галичина” відбилося на усіх
ділянках суспільного життя. Вже 3 травня, у зв’язку з початком
набору добровольців до цієї військової частини в один і той сам
час відбулися зборів чисельних організацій українських фахівців
при УЦК: Об’єднання праці українських інженерів і техніків,
Об’єднання праці, українських купців, Українського учительського
Об’єднання праці та інших професійних спілок115. 6 травня у Львові
відбулися збори Медично-Санітарного Об’єднання праці (МСОП),
на яких гурток медсестер прийняв таку постанову, адресовану ”До
Української Військової Управи Галицької Стрілецької Дивізії”:
"Коли на наших землях твориться ... стрілецька дивізія, яка має
взяти участь у боротьбі за краще майбутнє нашої Батьківщини,
гурток гігієн. сестер Українського медичного санітарного об’єднання
праці при УЦК рішив одноголосно віддати до розпорядження
Української Військової Управи всі свої фахові сили і в цей спосіб
активно причинитись до спільного діла. Ми готові на поклик
Української Військової Управи. Голова гігієністок-медсестер Д. Лука-
шевич, голова Українського Медичного Санітарного Об’єднання
д-р Р. Осінчук”116. У Львові відбулися також збори українських
лікарів, які прийняли таку постанову: "Сходини лікарів рішили
одноголосно віддати до розпорядимости Української Військової
Управи всі свої фахові сили і бути готовими на кожний її поклик”.
6 та 9 травня відбулися зібрання учасників об’єднань праці українських
залізничників, друкарів, письменників та фармацевтів, під час яких
ДАЛО. - Ф. Р-185. - Оп. 1. - Спр. 2. - Арк. 26.
Львівські вісті. — 2/3 травня 1943. - Ч. 96 (516). — С. 3; 6 травня 1943.
Там само. — 9 травня 1943. — Ч. 102 (522). — С. 1.
64
прийнято аналогічні резолюції117. Подібні збори стали регулярними
й відбувалися в Галичині до завершення формування дивізії.
Зважаючи на політичні розрахунки та діяльність очолюваного
Кубійовичем представницького органу, можна прийти до висновку,
що участь УЦК в акції заохочення вступу добровольців до дивізії
"Галичина” була логічним наслідком усієї його попередньої діяльності.
З-поміж іншого ця участь проявилася в агітаційно-роз’яснюваль-
ній роботі серед широких кіл української громадськості Галичини.
Щоб не викликати арештів та репресій з боку окупаційної влади,
у виданій 5 червня 1943 р. власного друкарнею брошурі під
заголовком "Чому здавати контингенти”, УЦК закликав селян
здавати сільськогосподарські норми продуктів (контингенти) для
німецьких військ. Заклик аргументувався тим, що до створюваної
при них дивізії стають "тисячі і все нові тисячі українських вояків,
які боряться поруч з німецьким вояком за наше щастя й долю”"8.
Цим самим УЦК давав зрозуміти не так факт налагодження дружніх
українсько-німецьких стосунків, як факт того, що здані контингенти
підуть у першу чергу для дивізії "Галичина”, а не для німецької
армії. Подібна тенденція позитивної оцінки створюваної з галицьких
українців військової частини домінувала у всіх без винятку інструк-
ціях УЦК. У розісланому УЦК усім його окружним осередкам
(УОК) спеціальному листі під заголовком "Наше ставлення до
становища в краї” від 4 серпня 1943 р. керівництво УЦК на-
голошувало, що українці "в дивізії — показники нашої сили і
правопорядку”119. У складених в жовтні "Тезах УЦК для акції за
вдержання українського правопорядку в Галичині”, що також були
розіслані службовцям УЦК, рекомендувалося повсюдно доводити
доцільність створення дивізії "Галичина” й всіляко засуджувати будь-
які виступи проти неї. "Хто виступає проти галицької дивізії, той є
союзником наших ворогів”, — вказувалося в тезах120. Підсумовуючи
роль і місце справи дивізії у суспільному житті українців Галичини,
провідник УЦК Кубійович на засіданні ВУ ЗО жовтня 1943 р. визнав:
"Дивізія — це справа політична... Справді — дивізія має своє
політикум: усюди в нас на домах і за кордоном вона має місце”121.
117 Краківські вісті. - 12 травня 1943. - Ч. 98 (836).
1,8 ДАЛО. - Ф. П-3. - Оп. ). - Спр. 67. - Арк. 17.
Там само. - Арк. 18.
120 ДАТО. - Ф. П-319. - Оп. 4. - Спр. 2. - Арк. 57-62.
121 ЦДАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 7. - Арк. 13 зв.
65
Активна агітація за вступ добровольців до лав "Галичини”
проводилася спільно осередками УЦК та уповноваженими ВУ від
28 квітня до самої осені 1943 р. — часу, коли переважна більшість
добровольців вже перебувала на військовому навчанні. Подібна
агітація була потрібна значною мірою як контрзахід до дій радян-
ської пропаганди і, особливо, пропаганди діючого в Галичині
нелегального представництва польського уряду в Лондоні, що
намагалися перешкодити успішному проведенню акції прийому
добровольців111.
Характеризуючи спрямовані проти створення військової частини
"Галичина” зусилля польського підпілля, учасники якого претенду-
вали на приєднання, західноукраїнських земель до Польщі, колишній
доброволець дивізії "Галичина” Орест Корчак-Городиський писав:
"Нагадування і дораджування (вони мусили бути дуже закон-
спірованими...) українцям не творити військової сили у формі
"Галицької дивізії" треба розглядати в першу й єдину чергу як
страх поляків перед українською збройною силою, яка при всяких
можливих обставинах стане в обороні української землі й україн-
ського населення. Як українці, так само й поляки брали під увагу
можливість упадку Німеччини і СССР, а тому тільки власні збройні
сили рішали б долю країни”123. Звернення представництва поль-
ського еміграційного уряду у Варшаві до українського народу від
ЗО липня 1943 р. засуджувало створення "Галичини” і закликало
українців до об’єднання з поляками й боротьби проти Німеччини
як спільного ворога124. Вже 31 серпня 1943 р. команда української
поліції Галичини доповіла з цього приводу командирові поліції
безпеки і СД галицького дистрикту про польську агітацію проти
дивізй. Поряд із згаданим повідомленням, як вказувалося у доне-
сенні, надсилалися "для подальшого розслідування вірші та їхній
переклад. Вірші написані польською мовою й спрямовані проти
стрілецької дивізії СС "Галичина”125. Водночас до рук керівництва
Львівська Обласна Команда польської прокомуністичної організації
"Гвардія Людова”, наприклад, поширила листівку проти дивізії вже у
травні 1943 р. (Агсііітеияі Акі ІЯотеуєЬ (ААИ) те''Уагегатеіе. - Агтца Кгартеа.
Котежіа ОЬвгага. Гтебте. - $у§в. 2ОЗ/ХУ-7. - 5.122).
Корчак- Городиський О. Замість вигадок. Українська проблематикам
західних політико-дипломадичних джерелах. Документи, рецензії,
спогади. — Івано-Франківськ, 1994. - С. 17.
ДАЛО. — Ф. Р-12 — Команда української поліції у Львові (Котптпап&>
ДггвкгайняеЬеРо&веі іпкеяЬст^). ~ Оп- Г ~ Спр. 19. — Арк. 15-15 зв,
№ Там само. — Сйр. & — Арк. 20.
66
УЦК і ВУ у Львові потрапила таємна інструкція польського
національного підпілля, в якій його учасникам рекомендувалося
вжити всіх заходів з метою зірвати акцію вербування добровольців
до дивізії "Галичина”126.
Оскільки прийом добровольців до майбутньої української дивізії
відбувався, окрім галицького, на території інших (особливо краків-
ського й варшавського) дистриктів Генеральної губернії, польська
пропаганда проти цієї військової частини могла якоюсь мірою
пошкодити тут записові українців до її лав. Проте, перебування у
Кракові головного центру УЦК й координування акції прийому
добровольців з підзвітними йому філіями на території цих дистрик-
тів127 полегшили тут проведення української пропаганди за вступ
до дивізії. Відтак, багато у чому завдяки праці УЦК, підтримана
українською громадськістю акція прийому добровольців до дивізії
"Галичина” пройшла успішно. Відігравши помітну роль при наборі
добровольців до військової частини "Галичина”, агітація УЦК все-
ж-таки лише незначною мірою підштовхнула зголоситися до лав
дивізії багатьох українців» позаяк вони і без того готові були взяти
в руки німецьку зброю з надією створити власну національну армію
і вибороти Україні державну незалежність. Очевидно, що далеко
не останню роль відіграв тут і суто психологічний момент: обурені
організованим більшовиками штучним голодом в Україні у 1932-
1933 рр. і злочинами сталінського режиму, добровольці дивізії
вважали радянську систему злочинною й свідомо вирішили боротися
проти неї. "Перспектива, що Червона армія знову "визволить” їх,
на те, щоби — як і в минулому — винищити, перспектива поділити
долю євреїв, винищуваних нацистами, причинилась у великій мірі
до рішення українців взяти зброю від нацистської Німеччини, —
справедливо зауважив з цього приводу професор історії Східного
Іллінойського університету Степан Горак128.
Одним із найважливіших аргументів, який під час Другої світової
війни говорив на користь концепції створення з німецькою вій-
ськовою допомогою окремого українського бойового з’єднання,
було схвалення цієї справи визнаним авторитетом серед широких
кіл української громадськості Галичини, митрополитом УГКЦ
Додатки. - Док. №2.
ЦДІА України у Львові. - Ф. 609 — Український Допомоговий Комітет
в Перемишлі. — Оп. 1. — Спр. 8. — Арк. 8.
Горак С. Вони хотіли свободи: історія Української Дивізії // Вісті
Комбатанта. - 1974,- Ч. 3-4. - С. 71.
67
А. Шептицьким, з яким підтримували тісні зв’язки керівники УЦК,
особливо В. Кубійович. ”Прошу Вас, Ексцеленціє, бути певним у
тому, що я свідомий відповідальности, яку несу перед українським
громадянством, сповняючи мій уряд, — писав він 29 липня 1942 р.
в листі Шептицькому. — Почуття цієї відповідальности й вимоги
добра українського народу, добра, понятого в згоді з мораллю
католицької церкви, є для мене дороговказом в моїй праці”129. На
початку квітня 1943 р. провідник УЦК спеціально зустрівся з
українським митрополитом, щоб дізнатися його думку про утво-
рення дивізії, що могла стати ядром збройних сил України. Згадуючи
про це у своїх мемуарах, Кубійович писав, що після розмови з
Вехтером та Бауером з приводу її формування першу розмову він
” відбув з найвищим для українців авторитетом — митрополитом
Андреєм, і почув з його уст: "Немає майже ціни, яку не треба б
дати за створення української армії”130.
Після розмови з '.Кубійовичем Шептицький дав єпископату
УГКЦ вказівку в усіх єпархіях підтримати створення дивізії, що
почала виконуватися буквально у перші години після проголошення
створення цієї військової частини. Вже 28 квітня 1943 р., після
закінчення урочистого засідання з цієї нагоди у Львові, у храмі
святого Юра відбулося урочисте Богослуження, яке відправив
високопреосвященний Йосиф Сліпий разом із крилошанами Митро-
поличої Капітули Гавриїлом Костельником та Романом Лободичем.
Опісля тривалу проповідь виголосив отець Василь Лаба. "Після
того, як продзвеніли Великодні дзвони, — говорив Лаба, — як
прогомоніли воскресні пісні, ми знову вертаємося до тієї церковної
пісні, яка каже: ”Сей день, єго же сотвори Господь, возрадуємося
і возвеселімся в онь”. Чому ж маємо радіти в цей такий важкий
воєнний час? Бо ... ми одержуємо змогу створити стрілецьку дивізію.
А це воскресення Української Галицької Армії, це нав’язування
до нашої військової традиції”. ”Це, — красномовно підсумував
проповідник, — є єдиний засіб здобути волю”131.
Після перших успішних наслідків акції прийому добровольців
8 липня 1943 р. митрополит Шептицький прийняв на тривалій
аудієнції Військову Управу, що з’явилася у повному складі в
митрополичих палатах на Святоюрській горі під проводом свого
ЦДІА України у Львові. — Ф. 201. - Оп. 1. - Спр. 222. - Арк. 140.
Кубійович В. Мені 70. — Париж—Мюнхен: Видавництво НТШ, 1970.
До зброї! — Станиславів, 15 травня 1943. — С. 1-3.
68
голови, полковника Бізанца. Голова ВУ в короткій промові висловив
подяку Шептицькому за доброзичливе ставлення його та підлеглого
йому духовенства до справи створення стрілецької дивізії "Гали-
чина”. Митрополит подякував за промову та візит, після чого був
поінформований про хід робіт, пов’язаних із формуванням дивізії.
"Мені, було дуже приємно ствердити, — підсумував пізніше резуль-
тати цієї зустрічі Бізанц, — як живо інтересується Ексцеленція
Митрополит справою дивізії і як докладно він про цю справу
поінформований. У Святоюрській катедрі з Богом починали ми
нашу справу і на Святоюрську гору знову прийшли, закінчивши
першу фазу праці — набірну акцію, стоячи перед початком другої
фази — військового вишколу”132. Про підтримку Шептицьким
концепції створення української військової одиниці на базі стрілець-
кої дивізії "Галичина” згадував також її старшина Євген Побігущий,
який 18 липня 1943 р., за його словами, був ”з делегацією в Кир
Андрея”, котрий дав "благословення для дивізії”. "Тоді, — писав
пізніше Побігущий, — погодився наш Князь церкви зі мною, що
маємо прекрасний вояцький елемент”133.
Втім, хоча й підтримуючи формування дивізії "Галичина”,
Шептицький навряд чи симпатизував запропонованому коман-
дуванням військ СС у Берліні її регіональному характерові. Можна
з усією впевненістю стверджувати, що митрополитові УГКЦ, нато-
мість, імпонувала ідея створення української армії на основі кількох
дивізій, укомплектованих з українців і озброєних німецьким
командуванням. Це підтверджує таємний рапорт, підготовлений
референтом райхсміністерства пропаганди на підставі доповіді
німецькому Міністерству закордонних справ у Берлін від 19 вересня
1943 р. французького професора Рене Мартеля. Виступаючи під
псевдонімом "доктор Фредерік”, влітку 1943 р. він відвідав Львів,
де розмовляв із митрополитом. На підставі його розмови 24 травня
1944 р. було складено донесення керівникові групи Головного
відділу "Політика” райхсміністерства окупованих східних територій.
Згідно з цим донесенням, засудивши гітлерівський антисемітизм
й назвавши нацизм більшим злом, ніж комунізм, Шептицький,
— за словами Мартеля, "великий діяч”, "який має в Галичині
колосальний вплив”, — підтримав ідею комплектування українських
Львівські вісті. — 10 липня 1943. — Ч. 153 (573). — С. 1; 14 липня
1943. - Ч. 156 (576). - С. 2.
Побігущий Є. Дружини Українських Націоналістів у Білорусі // Дружини
українських націоналістів у 1941-1942 роках. — Мюнхен: Наша книго-
збірня, 1953. — С. 39.
69
національних збройних сил з допомогою німецьких військ. ” Мон-
сеньйор Шептицький, — говорилося у донесенні, — схвалив і
підтримав ідею створення української армії. Ця армія має складатися
з дивізій СС, зосереджуваних із метою набуття навичок у навчальних
таборах. Брат митрополита (Станіслав Шептицький — А. Б.) у
зв’язку з цим зауважив, що добровольці такої армії не будуть
добровольцями у прямому розумінні цього слова й що вони,
очевидно, будуть насильно рекрутуватися німецькою владою”.
Митрополит заявив, що, на його думку, "створення української
армії є необхідністю”. "Якщо німці, — додав він, — і далі будуть
зазнавати поразок й наступить час анархії та хаосу, то ми будемо
дуже раді мати у своєму розпорядженні національну армію, що
буде підтримувати порядок та класти край будь-яким безчинствам”134.
Дещо забігаючи наперед, слід відзначити, що протягом наступ-
ного року така позиція Шептицького не зазнала змін. Через рік
після його розмови з Мартелем це підтвердив завербований з числа
мешканців Галичини агент радянських органів безпеки (НКДБ)
"Вишняков”, котрий як приватна особа відвідав главу УГКЦ у
серпні 1944 р. Йому митрополит (так само, як і за рік до цього
Мартелеві, не підозрюючи, що його слова стануть відомі комусь
ще) відверто виклав своє бачення недавніх подій. Датоване ЗО серпня
1944 р. й помічене грифом "Цілком таємно” повідомлення про
це було переслано до Києва полковником НКДБ Сергієм Каріним
керівникові НКДБ УРСР Сергієві Савченку та начальникові 2-го
управління цієї ж інстанції Медведєву. Його автор при цьому, так
само, як свого часу Мартель, не забув згадати про величезний
вплив Шептицького на громадське життя західних українців. "Вплив
митрополита Шептицького і авторитет серед віруючих та духовенства
— величезні, — доповідав Карін. — Можна без перебільшення
сказати, що такого безапеляційного авторитету й впливу не має
жоден глава церковної течії в СРСР”. "Шептицький, — писав
Карін, — у розмові з нашим агентом "Вишняковим”, який відвідав
його, кажучи про поразку німців, заявив: "Ще у серпні 1943 року
можна було вже зовсім ясно передбачити поразку німецьких військ
і прихід до Львова радянської армії. Німці програли цю війну в
результаті своєї ідіотської внутрішньої, особливо національної
політики”. Гостро критикуючи нацистський окупаційний режим,
Шептицький разом з тим схвально відгукнувся про спроби деяких
українських суспільно-політичних діячів (а особливо ж керівників
КАШ. - Т-454. - В.ОІІ 24. - Ргате$ 000 810 - 000 822.
70
та симпатиків ОУН-М) створити з допомогою німецьких військ
Українську Національну Армію. Митрополит, між іншим, зауважив:
"мельниківців та людей, які перебувають в дивізії ”СС-Галичина”
— виправдовую. Наміри їхні були добрі...”135.
Позитивне ставлення Шептицького до створення дивізії "Гали-
чина” виразно проявилося у делегуванні ним до її лав українських
душпастирів для відправлення Богослужень. Німецькі інстанції
погодилися на це не дуже охоче, позаяк у бойових з’єднаннях СС
не було капеланів. "Релігійне піклування добровольцями спочи-
ватиме в руках українських священиків”, — зрештою визнав
губернатор Вехтер у зверненні до галицьких українців від 28 квітня
1943 р. з нагоди проголошення створення дивізії136. А вже через
тиждень після цього, наприкінці першої декади травня, завдяки
повідомленням преси Галичини стало відомо, що Шептицький
"визначив для потреб дивізії” 10 священиків137. Після заклику
митрополита багато священиків УГКЦ виявили таку саму духовну
підтримку акції набору добровольців до дивізії, як свого часу
формуванню легіону УСС у складі австрійської армії в 1914 р. й
пізніше організації УГА. Добровольцями до дивізії навіть записалися
священики Іван Галибей, у минулому капелан УГА, Роман Голо-
ватий, Іван Дубчевський, Роман Косович138. Також виявили бажання
піти до дивізії 23 абітурієнти Малої Духовної семінарії у Львові139;
серед них були Скасків з Рогатинщини, Михайло Демчишин зі
Львова та інші140. Характеризуючи підтримку з боку УГКЦ ідеї
створення української дивізії, 31 травня 1944 р. шеф правління
губернатора дистрикту Галичина Карл Нойман писав уповнова-
женому Міністерства закордонних справ Німеччини при генерал-
губернаторі Шумбургу: ”3 приводу створення українського з’єднання
СС священицгво усієї церковної ієрархії закликало до добровільного
зголошення до нього”. Усвідомлюючи намагання Шептицького
послідовно відстоювати національні інтереси українців, Нойман
вказував при цьому, що глава УГКЦ, який від Першої світової війни
ДАЛО. - Ф. П-3. - Оп. 1. - Спр. 71. - Арк. 29, 18.
Там само. — Фонд листівок. — № П-175.
Львівські вісті. — 18 травня 1943. — Ч. 111 (531).
Не забудеться, не проститься / В. В. Вернюк, М. І. Легейда, В. М.
Виноградський та ін.; передм. і упоряд. М. П. Давидова. 2-е вид.,
перероб. і доп. - Ужгород: Карпати, 1988. - С. 53.
Добричев В. В тіні святого Юра. - Львів: Каменяр, 1970. — С. 156.
ЦДІА України у Львові. - Ф. 408. — Оп. 1. - Спр. 134. — Арк. 1, 9.
71
активно не підтримував жоден з владних режимів у галицькому регіоні,
зберіг нейтралітет також щодо адміністрації райху в Галичині. ”3
огляду на це, — зазначалося в листі, — митрополит не може характе-
ризуватись ні як ворожий до німців, ні як дружній до німців”141.
Паралельно з оголошенням про створення військової частини,
сформованої з галицьких українців, у санкціонованих керівництвом
УЦК. численних зверненнях, промовах та публікаціях місцевої преси
виразно наголошувалося, що вона успадкує кращі традиції легіону
УСС і УГА. Одне з перших таких звернень, виданих на початку
травня 1943 р., закликало українське громадянство та молодь
"продовжувати дальше ділом нашу лицарську традицію, воскресити
її з пороху проклятих років, створити підвалини власної армії”. А
ось що говорилося у статті під заголовком "Піднести червону
калину!”, вміщеній в часописі "Львівські вісті” від 2/3 травня:
"Українська молодь має змогу воскресити давню військову традицію
нашого краю, якого сини в 1914-1918 рр. своєю кров’ю добували
славу і волю. Прийшов час піднести червону калину, заквітчати
нею стрілецький шолом і твердим кроком рушити у бій, кривавий
бій”142.
4 травня виголосив по радіо патріотичну промову колишній
генерал УГА, почесний голова ВУ В. Курманович, текст якої
надруковано в пресі Галичини. Звертаючись до молоді та колишніх
вояків УГА, Курманович сказав: "Минає 22 роки, як УГА зложила
зброю, переможена відвічним ворогом у нерівних змаганнях,
залишаючи велике діло незавершеним. Війна була програна не
зважаючи на завзяття, на посвяту, на жертви. Ще ніяка армія не
виграла війни без зброї, амуніції, виряду, ліків, окружена звідусіль
переважними силами ворога. І оце, після 22-ох років примусового
безділля, прийшов момент, на який українська молодь Галичини
так довго та з тугою чекала. Тепер має вона змогу знову взяти
зброю в руки і в останнім, вирішнім бою, помстити кров міліонів
замучених і заголоджених ворогом наших братів на рідній землі і
в ворожих тюрмах, щоб ... остаточно добити червону потвору, яка
випила стільки української крови та яка хоче змести наш нарід з
лиця землі”. Промовець вказав, що боротьба проти того самого
ворога тепер буде відбуватися у зовсім інших умовах, оскільки
гарантовано "галицьким українським добровольцям модерний
вишкіл, озброєння” та опіку і поранені не будуть гинути без
ДАЛО. - Ф. Р-35. - Оп. 1. - Спр. 45. - Арк. 1.
Львівські вісті. — 2/3 травня 1943. — С. 3.
72
належної допомоги, ”як було тоді, під час тих геройських, а таких
нерівних змагань”. Курманович закінчив промову з переконанням,
що усі, хто ”ще в силі втримати в руках кріс”, усі як один вступлять
до лав дивізії "Галичина”143. Наступного дня після виступу Курмано-
вича, 5 травня, часопис "Львівські вісті” опублікував статтю під
заголовком ”А ми тую червону калину піднімемо”, у якій її автор,
колишній сотник УСС і УГА Жигмонт Олексин відзначив, що
"українські стрільці так, як у попередній війні спільно з австрій-
ською армією та опісля у боротьбі за власну державність не
сплямили свого прапора, так і тепер стрілецька дивізія буде боротися
до остаточної перемоги над большевизмом, щоб у той спосіб
помститися за міліони невинних жертв, замучених НКВД”.
Такого роду звернення та статті спричинили те, що з перших
днів набору добровольців до вербувальних комісій почали йти цілі
групи добровольців із дбайливо збереженими стягами легіону УСС
і УГА. Ще 29 квітня на урочистому святі в Кам’янці-Струмиловій
священик Ігнатій Цегельський передав у руки місцевого пред-
ставництва ВУ (до якого увійшли колишні підстаршини УГА сотник
Кульчицький, чотар Сокіл та чотар Яримович) прапор організації
"Сокіл”, на якому на вірність Україні присягали вояки УГА ще у
1918-1919 рр. 2 травня до рук добровольців у м. Мостиське пере-
йшов колишній прапор легіону УСС, дбайливо збережений і
переданий їм місцевими мешканцями з надією на те, що він стане
прапором майбутньої української дивізії144.
Незадовго до того, як у Галичині на стовпах для об’яв з’явилися
перші оголошення вербувальних комісій із закликами вступати до
дивізії "Галичина”, для бажаючих опинитися в її лавах було
встановлено віковий ценз. Згідно з ним, до дивізії без огляду на
вік могли зараховуватися колишні військові старшини, далі ті, які
служили у будь-якій армії й були переважно 1900-1925 рр. на-
родження та усі особи чоловічої статі з добрим станом здоров’я,
котрі доти не служили у війську і народилися до 1908 р. включно145.
Серед перших сотень добровольців, які зголосилися у травні-червні
1943 р., були доволі змішані контингенти, в тому числі колишні
вояки українських армій. Ними були переважно ті люди, які в
легіоні УСС, УГА або армії УНР служили лише кілька років
починаючи від стрільців, не встигли дослужитися до старшинських
Краківські вісті. — 12 травня 1943. — Ч. 98 (836). — С. 2.
Львівські вісті. - 6 травня 1943. - Ч. 99 (519). — С. 3; 4 травня 1943.
- Ч. 97 (517).
Там само. — 4 травня 1943.
73
ступенів й отримали в їхніх лавах тільки нижчі підстаршинські
ранґи. Загалом з-поміж колишніх вояків, які зголосилися до дивізії,
найбільше було колишніх військовослужбовців польської армії,
декілька таких, які побували після української в польській армії
та одиниці таких, які побували у трьох і більше арміях — австрій-
ській або російській, згодом в УГА або армії УНР, відтак у польській
і врешті-решт, німецькій. У середньому майже на кожних 250
добровольців припадало приблизно 5 колишніх вояків легіону УСС,
5 — УГА (які згодом також служили в армії УНР або польській
армії), 15 — польської армії і 1 — радянської. Як свідчать архівні
справи-картотеки, з однієї із перших груп загальною чисельністю
217 добровольців, наприклад, 10 служили в легіоні УСС, 4 в УГА,
16 — у польській армії, 1 — в радянській. З іншої групи 288
добровольців, наприклад, 6. були колишніми вояками легіону УСС,
4 — УГА, 19 — польської армії, 1 — радянської. Переважна ж
більшість добровольців до служби в дивізії не діяли у жодній армії
і не перебували на військовій службі взагалі146.
Однак, бажаючцх вступити до дивізії виявилося набагато більше
від тих, хто підпадав під вимоги до її вояків. Особливо цьому
сприяло ототожнювання дивізії військ СС "Галичина” з легіоном
УСС. Як згадував пізніше член митрополичої Капітули УГКЦ
Гавриїл Костельник, "часто-густо на запитання, що означають літери
”СС”, вербувальники відповідали, що це традиційна назва — січові
стрільці”147. Завдяки цьому до дивізії зголосилося кілька десятків
колишніх вояків легіону УСС (див. табл. 2).
Акцентування уваги на тому, що дивізія "Галичина” стане
історичною правонаступницею легіону УСС, викликало серед
старшого покоління та молоді велику хвилю патріотичного підне-
сення, яка вилилася у численні маніфестації та масові зголошення
добровольців у містах та селах Галичини. Наприклад, лише у Львові
4 травня в студентській маніфестації з приводу проголошення
створення дивізії взяло участь 1 500 студентів, а наступного дня
—- 5000 осіб у маніфестаційному поході, що супроводжувався
виконанням пісень січових стрільців й закінчився виконанням
українського національного гімну148.
ЦЦАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 11. Арк. 1-217; Спр. 12.
- Арк. 1-293; Спр. 13. - Арк. 1-301.
Даниленко Т. Дорогою ганьби і зради. Історична хроніка. — К.: Наукова
думка, 1972. - С. 214.
Краківські вісті. — 7 травня 1943; 8 травня 1943. - Львівські вісті. —
7 травня 1943. - Ч. 100 (520). - С. 3.
74
Таблиця!
Колишні вояки легіону УСС,
які зголосилися до дивізії „Галичина”*149
Прізвище та ім’я Дата народ- ження Місце народження Військовий ступінь в легіоні УСС
Гайманович 1895 Сковятин, Борщівщина підхорунжий
Ярослав
Гарвасюк Семен 1.05.1899 Семаківці, Коломийщина десятник
Голоднюк 16.06.1 897 Гарасимів, Коломийщина вістун
Михайло
Грилюк Микола 23.04. 1898 Коломия вістун
Добрянський 1894 Знесіння, Львівщина хорунжий
Аґатон
Когуч Дмитро 3.10.1898 Павельче, СтаніславІвщина підпоручник
Макар Микола 17.05. 1885 Жовтянці, Львівщина старший десятник
Маланяк Антін 29.05. 1899 Наконечне, Самбірщина хорунжий
Матус Теодор 2.02.1900 Деревляни, Львівщина вістун
Мацкевич Петро 6.09.1892 Заяуква, СтаніславІвщина старший десятник
Мельник 30.03. 1900 Брагівці, Стрийщина десятник
Михайло
Мельник Семен 27.05. 1898 Камінопіль, Львівщина десятник
Мисак Гавриїл 24.07.1 897 Перевалочна, вістун
Золочівщина
Нечисляк Олекса 28.03. 1897 Пересль, СтаніславІвщина вістун
Олексюк Василь 4.02.1895 Долина, Коломийщина підхорунжий
Паліїв Дмитро 17.04. 1896 Перевозець, Рогатинщина хорунжий
Пестрак Михайло 17.04. 1888 Лубича, СтаніславІвщина поручник
Хлипавка Олекса 26.03. 1896 Фейсарів, Стрийщина вістун
Чиревський 5.01.1894 Ценів, Бережанщина старший стрілець
Степан
У даній таблиці для прикладу вибірково наведено особисті дані лише
про 19-ох колишніх вояків легіону УСС, які зголосилися до „Галичини”
вже у травні 1943 р. Не згадано тих „усусусів”, котрі служили також
в УГА і вступили до дивізії не як колишні легіонери УСС, а як колишні
вояки УГА (див. про них табл.З). Імена багатьох зголошених колишніх
вояків легіону УСС, втім, залишилися невідомими з тієї причини, що
багато з них під впливом чуток про невизнання німецьким команду-
ванням їхніх українських рангів вказали у вербувальних комісіях лише
на перебування в австрійській армії й натомість не згадали про службу
в легіоні — А. Б.
149 ЦДАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 11. - Арк. 101, 111, 137,
140, 150, 151, 161, 180; Спр. 13. - Арк. 44, 56, 170, 185, 279.
75
Набір добровольців супроводжувався великим ентузіазмом,
передовсім молоді. У вербувальній комісії на місто Львів у травні
молодь становила 90% усіх добровольців. У Бучачі масово зголоси-
лася шкільна молодь. В травні бажання вступу до дивізії виявив
майже весь восьмий клас української гімназії в Станіславові150. У
кінцевому підсумку в Станіславові та СоКалі до дивізії зголосились
усі учні сьомого та восьмого класів. У Самборі до вербувальної
комісії прийшов великий відділ учнів з місцевої школи під проводом
доктора Марганця, в Коломиї — цілі три вищі класи місцевої гімназії
(як і в Дрогобичі), у Львові — понад 500 учнів середніх та фахових
шкіл. 7 травня у Чоргкові усі абітурієнти місцевої гімназії заявили
про своє рішення вступити до стрілецької дивізії "Галичина”151.
Не менш вагомою стала підтримка створення дивізії учасниками
українських визвольних змагань 1917-1920 рр. В одному лише Львові
на 11 травня через приймальні комісії пройшло понад 300 колишніх
старшин та підстарші^ переважно УГА і армії УНР, у Тернополі
на цей сам час — понад 400 колишніх старшин та підстаршин
українських армій. Ними здебільшого були свого часу підстаршини
УГА, серед яких колишні: чотар Володимир Мурович, поручники
Михайло Босавів, Михайло Ганкевич та Василь Прохурський,
сотник Василь Заяць152 (див. табл.З). При цьому в дивізії прагнули
служити чимало чоловіків, які вже відсвяткували полудень віку.
Так, в с. Ляховичі на Стрийщині 7 травня до вербувальної комісії
прийшов 61-річний колишній підстаршина артилерії австрійської
армії Василь Найда, який виявив бажання вступити до лав створю-
ваної стрілецької дивізії. 22 червня перед іншою вербувальною
комісією з’явився 54-річний колишній бунчужний австрійської, а
згодом й української армій Теодор Кузик з Нового Села (поблизу
Любачева), який заявив, що добровільно вступає до дивізії153.
Оголошення прийому до дивізії жінок для санітарної служби
й зв’язку віком не молодше 20-ти років зумовило активність украї-
нок жінок Галичини. Першими жінками, які добровільно зголоси-
Львівські вісті. - 23/24 травня 1943. - Ч. 114 (534). - С. 1.
151 Там само. — 7 травня 1943; Краківські вісті. — 13 травня 1943. - Ч.
100 (838); Рідна земля. Український популярний часопис. — Львів, 23
травня 1943; Краківські вісті. - 9 травня 1943. - Ч. 96 (834); 16 травня
1943; 13 травня 1943.
152 ЦЦАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 34. - Арк. 63.
153 Краківські вісті. — 14 травня 1943; Львівські вісті. - 30/31 травня 1943;
1 липня 1943.
76
лись до дивізії, були Романа Рородиловська, Люба Чайковська та
Ольга Горбаль154. Особливо активно відгукнулися на заклик вступати
до створюваної з галицьких українців військової частини жінки
Тернопільщини. У самому Тернополі вже впродовж перших днів
роботи приймальної комісії до дивізії зголосилося кілька жінок,
серед яких були тогорічні випускниці та учениці місцевої гімназії155.
Позитивно зустріли формування дивізії "Галичина” представ-
ники української інтелігенції, які масово відпускали до її лав своїх
синів. Нерідко батьки віддавали до дивізії двох своїх синів — як,
наприклад, член Митрополичої Капітули Гавриїл Костельник, парох
церкви Преображення з с. Грімно Комарнівського повіту Ярослав
Пасічинський, доктор юридичних наук Євген Давидяк, композитор
Василь Барвінський та інші156. До дивізії зголосилися брати Степан
та Петро Благі з с. Уїзд і брати Євген та Мирон Смики з с. Жовчева
Рогатинського повіту; Василь та Петро Беї з с. Григорів Бучацького
повіту на Тернопільщині; Василь та Микола Гали зі Скнилова під
Львовом. Серед добровольців були брати Михайло та Олекса Гнатіви
з с. Остоловичі на Золочівщині, Богдан і Пилип Филипчуки з
Коломийщини. Траплялися випадки, коли до дивізії з окремих
родин йшли відразу три сини. Серед них, наприклад, були: Яків,
Дмитро і Теодор Андрейчуки з с. Середній Майдан зі Станіславів-
щини, Лев, Богдан та Василь Мурські й Святослав, Ростислав та
Дионізій Петрови зі Львова, Орест, Володимир і Ярослав Яримовичі
з Тернополя157. Подекуди до дивізії вступали відразу батько й син.
У травні до неї зголосилися водночас батько Михайло Сорока та
його син Роман, прибічник гетьманського руху Порфірій Силенко
та його єдиний син Володимир, колишній десятник УГА Петро
Сокольський та його син Остап, колишній майор польської армії
Микола Палієнко та його 16-річний син Василь. На початку травня
бажання вступити до лав дивізії виявила ціла родина колишнього
старшини УГА з Бережан Володимира Яремовича: він, його дружина
Олена та двоє синів — студент Роман та учень 8-го класу місцевої
гімназії Юрій. 12 травня добровольцями зголосилося відразу двоє
Краківські вісті. - 18 травня 1943.- Ч. 105 (843).
Львівські вісті. — 19 травня 1943. — Ч. 112 (532); 18 травня 1943. —
4.111(531).
ДАЛО. - Ф. П-3. - Оп. 1. - Спр. 69. - Арк. 86, 91.
ЦЦАВО України. — Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 13. - Арк. 38-39, 146-147;
Львівські вісті. — 7 травня 1943. — Ч. 100 (520). — С. 3; Краківські
вісті. - 8 травня 1943. - Ч. 95 (833). - С. 2.
77
Таблиця З
Відомі вояки УГА, які служили в дивізії "Галичина” — 1-ій УД У НА*158
Прізвище та ім’я Рік народ- ження Військовий ступінь Короткі особисті життєписні дані
в УГА в дивізії
Березовський Арсеній Василь 1894 хорунжий хорунжий загинув під Бродами
Бойчук Степан Босавів 1892 чотовий поручник хорунжий звільнений за станом здоров’я
Михайло
Вербицький Іван 1892 хорунжий 13 років провів у польській в’язниці
Вербицький Михайло Галибер Іван 1899 хорунжий хорунжий брав участь в боях за Львів наприкінці 1918р. в УГА був капеланом
Ганкевич Михайло 4
Гарасимів Юрій Герасим’юк Гнатів Олекса Головко 1898 4.03. 1900 старшина чотар вістун старшина хорунжий хорунжий за фахом адвокат з огляду на вік звільнений
Грицина Антін поручник поручник звільнений за станом здоров’я
Ґалярник сотник хорунжий
Давибіда 1893 майор сотник з огляду на вік звільнений
Михайло
Дайко Антін 3.02. 1901 артилерист
Децик Іван старшина хорунжий з огляду на вік звільнений
Дідик Олексій 1897 старшина хорунжий
Долинський Роман 1899 старшина сотник служив командиром кавалерійських частин дивізії
Дорик Теодозій 30.04. 1899 хорунжий
Через технічну складність перечислення усіх колишніх вояків і, зокрема,
стрільців УГА в дивізії за весь час її існування (кількість яких сягнула
за 100 осіб), у даній таблиці наведено дані лише на тих 70 колишніх
переважно старшин й підстаршин УГА, більшість яких було зараховано
до ’Таличини” вже на осінь 1943 р. При цьому не згадано тих вояків
УГА, які тривалий час служили в армії УНР. В таблицях колишніх вояків
УГА і армії УНР в дивізії перші і другі згадуються лише в одній таблиці
стосовно тієї армії, в лавах якої вони були довше — А.Б.
ЦДАВО України. — Ф. 3971. — Оп. 1. — Спр. 34. — Арк. 63, 64, 69; Спр. 11.
- Арк. 27, 41, 42, 51, 66, 68; Спр. 13. - Арк. 39, 84, 106, 154, 257.
78
Таблиця З (продовження)
Відомі вояки У ГА, які служили в дивізії "Галичина” — 1-ій УД У НА
Прізвище та ім’я Рік народ- ження Військовий ступінь Короткі особисті життєві дані
в УГА в дивізії
ІЛЬКІВ 8.2. старший служив також у польській
Михайло 1901 стрілець армії
Заяць Василь сотник
Заяць Матвій 1895 хорунжий хорунжий
Кіящук хорунжий
Михайло
Ковалюк капелан спершу в УГА,
Данило згодом в дивізії
Коверко 21.6. вістун служив також у польській
Семен 1901 армії
Когут 22.5. старший служив також у польській
Володимир 1896 десятник армії
Колянківськів- 1896 старшина поручник священик
ський Степан
Комарниць- 1891 поручник поручник
кий Євстахій
Котиль 1887 майор сотник •
Степан
Кравчук 1897 капельмейстр дивізійного
Андрій оркестру
Кравчук 26.10. старшина хорунжий звільнений за станом
Володимир 1896 здоров’я
Крамарчук поручник поручник пропав без вісті під
Антін Бродами
Кузик Теодор 1889 бунчужний
Кшик Степан 3.6. вістун служив також у польській
1901 армії
Лаба Василь 1887 майор майор начальний капелан спер-
шу УГА, відтак в дивізії
Лакуста 10.4. стрілець
Петро 1901
Лободич капелан спершу в УГА,
Роман згодом в дивізії
Ломиковськи 20.03. срілець стрілець
й Григорій 1901
Лучаківський 1892 поручник працював у відділі
Григорій розвідки
Ляхоцький 1903 хорунжий ад’ютант генерала М.
Володимир Крата
Макарушка 1899 старшина сотник навчався у польській
Любомир військовій академії
Мартинюк > 1887 поручник хорунжий
Володимир
79
Таблиця З (продовження)
Відомі вояки УГА, які служили в дивізії "Галичина” — 1-ій УД УНА
Прізвище та ім’я Рік народ- ження Військовий ступінь Короткі особисті життєві дані
в УГА в дивізії
Мельник Константан Мурович 1887 поручник чотар хорунжий за фахом адвокат
Володимир
Мусій Євген хорунжий хорунжий
Особа Іван 1894 сотник хорунжий
Панашій Володимир Перфецький 1896 1900 чотовий поручник був також старшиною армії УНР воєнний художник в дивізії
Леонід
Питлик 1893 хорунжий старшина
Богдан
Поспілов- ський Ігор Прохурський Василь роручник поручник поручник згодом поручник армії УНР
Рудницький 1902 хорунжий хорунжий
Лев
Сак Василь 1888 старшина поручник звільнений з уваги на стан здоров’я
Сенчина 1895 хорунжий хорунжий
Ярослав
Сліпий Родіон Сокольський 1897 поручник десятник поручник поручник дивізійний лікар
Петро
Стефанів 1894 поручник поручник доктор права
Антін
Стефанів Гнат полковник
Сухий Василь 1899 поручник хорунжий служив також у 22-му Запорізькому полку 8-ої дивізії армії УНР; потрапив у полон під Бродами, загинув на засланні в 1954 р.
Тарнович Олександр поручник поручник загинув внаслідок нещасного випадку наприкінці 1943 р.
Темник Юліян 1896 сотник сотник командир куреня 13-го полку VI 1-ої Львівської бригади УГА
80
Таблиця З (закінчення)
Відомі вояки УГА, які служили в дивізії "Галичина” — 1-ій УД УНА
Прізвище та ім’я Рік народ- ження Військовий ступінь Короткі особисті життєві дані
в УГА в дивізії
Федак Степан 1901 сотник поручник брав участь в організації невдалого замаху на Й. Пілсудського у 1922 р.; закінчив Вищу Військову школу
Угрин- Безгрішний Микола Харченко 1883 сотник хорунжий поручник автор тексту пісні ”Дивізіє, гей рідна мати”; працював у VI-му відділі штабу дивізії (психологічна служба)
Хмара Олександр Хмеленко Семен Хом’як Михайло 1895 30.10. 1898 1894 сотник старший десятник старший десятник сотник звільнений за станом здоров’я служив спершу в УГА, згодом в армії УНР спершу служив у 6-ій сотні 1-го полку УСС
Яворський Олекса Яремович Ярослав Яремович Володимир 1896 1901 поручник стрілець старшина підстар- шина поручник брав участь у 1-му Зимовому поході армії УНР, у міжвоєнний період був українським послом до польського парламенту
Яськевич Савелій 1895 сотник сотник згодом був майором армії УНР; після закінчення Другої світової війни наказом еміграційного уряду УНР підвищений до рангу генерала
81
батьків із синами — кравець Василь Рибчак та його син, теж Василь,
І директор Першої української гімназії у Львові Радзикевич (який
з розумінням поставився до згрлошення своїх учнів до дивізії й
навіть обіцяв їм полегшити отримання атестату зрілості) та його
син Мирослав*59,
Про своє бажання вступити до дивізії, "Галичина” заявили цілі
групи людей з найрізноманітніших українських установ. Заслуговує
на увагу згадка про збори українських акторів із приводу все того
Ж проголошення створення дивізії, що відбулися 7 травня у
Львівському Оперному театрі за сприянням його дирекції та Спілки
праці українських акторів. Після виступу члена ВУ А. Палія, який
привітав присутніх від імені ВУ й закликав їх наслідувати кращі
традиції легіону УСС і УГА (що на подібних зібраннях з цієї ж
нагоди вже починало ставати своєрідною традицією), виступив
КОЛИШНІЙ хорунжий УСС, свого часу в’язень радянського Соловець-
кого табору особливого призначення Осип Гірняк, Він заявив, що
українські актори готові йти в перших рядах дивізії і в хвилини
відпочинку на фронті своїм мистецтвом зміцнювати бойовий дух
товаришів по зброї. Відтак усі актори за одностайною згодою
виявили бажання вступити до військової частини "Галичина”. Цей
випадок Не був єдиним прикладом масового зголошення українців
до створюваної дивізії. На 8 травня заяви про вступ до неї подали
чотири українські купці: Ляхович, Петро Щудрак, Василь Надиць-
кий та Іван Богачевський. Або ще промовистіший факт; того самого
дня аналогічні заяви подали понад 20 працівників концертного
бюро УЦК та учасників хору під керівництвом Василя Осташев-
ського, які у письмовій формі виявили побажання залишатись разом
у зв’язку із прагненням ”як тепер, так і перед лицем ворога з
крієом в руках стояти один за всіх, всі за одного”160.
Хвиля ентузіазму прокотилася по переважній більшості міст і
сіл Галичини, 3 травня, з початком реєстрації добровольців у Косові,
першим виявив бажання вступити до дивізії колишній хорунжий
УГД Михайло Кіящук- Незабаром через масовий наплив добро-
вольців для реєстрації, окрім двох наявних, було принесено 8
додаткових друкарських машинок й запрошено 15 осіб для фіксації
кількості зголощених. У Калуському повіті найбільше бажаючих
записатися до дивізії виявилося в с. Керниці. У Золочівському повіті
лише протягом 8 зрання до повітового центру з с. Утішкова прибуло
Львівські, віст». _ 20 травня 1943; 7 травня 1943; Краківські вісті. - 13
травня 1943; Мстнедавоць О, ПІД чужими прапорами. - Нью-Йорк:
Видання “Ліги американських українців”, 1946. - С. 87,
Львівські вісті, ” ІЗ травня 1943; Краківські вісті. ~ 13 травня 1943.
8%
відразу 40 хлопців-добровольців на чолі зі сільським парохом Беєм.
У Бібрецькому повіті найактивнішими виявилися волості Бібрка
та Підгородище, а в деяких селах (як, наприклад, Звенигороді та
Серниках) до дивізії пішло усе боєздатне чоловіче населення. На
Бережаншині у ряді таких сіл, як Рай, Лісники, Лапчин, Вівся та
Золота Слобода добровольцями зголосилися усі чоловіки 1920-
1925 рр. народження. На 6 травня до дивізії записалося 20%
українського населення Мостиськи. Були й цілі волості, де до
"Галичини” забажали піти усі здорові мешканці 1908-1925 рр.
народження (як, наприклад, Мислятичі на Мостищині). Протягом
роботи вербувальної комісії у Жовкві, що тривала три дні (26-28
травня), крім колишніх вояків та старшин легіону УСС і УГА,
бажання вступити до дивізії виявили селяни, службовці, учні та
вчителі місцевої торгівельної школи тощо — контингент добро-
вольців, як видно, був досить широким161’.
Огляд ставлення українського населення до створення дивізії
був би неповним, якщо б не було згадано про реакцію на цю
подію тих українців, які вимушено опинилися на окупованих
Німеччиною землях Чехії та Польщі. На території ж самого райху
акція набору до дивізії "Галичина” не популяризувалася, хоча й
тут добровольців не бракувало (достатньо сказати, що лише у травні
1943 р. виявили бажання вступити до її лав відразу 17 українців,
випущених із концтабору Ґросс-Розен у Нижній Сілезії162). Вже
перші тижні підтримки місцевим населенням Галичини справи
створення майбутньої стрілецької дивізії викликали в німецьких
владних органів побоювання, що до неї зголосяться вивезені на
працю до Німеччини українці, і військова економіка райху втратить
деякий відсоток потрібної робочої сили. Тому німецькі інстанції
не лише обмежили вступ добровольців до цього бойового з’єднання,
а й заборонили приймати до нього українських робітників із райху,
котрі прибували на територію Галичини у відпустку163. 20 травня
1943 р. у берлінському часописі для українських робітників з
Генеральної губернії та Галичини "Вісті” з цього приводу з’явилося
Львівські вісті. — 7 травня 1943. — С. 3; 11, 19, 9/10, 18, 23/24, 22
травня 1943; 3 червня 1943.
Цікаво, що серед прийнятих до дивізії добровольців буди навіть два
колишні депутати Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної
Республіки (УРСР), обрані восени 1939 р. в Станіславові, Зокрема
працівник залізниці Колодій (згодом підстаршина-артилериет в дивізії)
та Мирослав Борисюк (Вісті Комбатанта. — 1988. — Ч. 4. — С.99).
ЦДАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 1. - Арк. 15.
Голос Підкарпаття. - 29 серпня 1943.
83
повідомлення про те, що до дивізії "Галичина” "добровільні
зголошення робітників поки-що неможливі”164. Запізніле про-
голошення створення дивізії та відсутність достатньої інформації
про неї не сприяли популяризації цієї військової частини серед
українців, котрі перебували на території райху. В листі ректорові
Богословської академії у Львові Йосифу^Сліпому із Ляйтмеріц від
23 червня 1943 р. священик Микола Волховський з цього приводу
писав: "Галицька дивізія не зробила тут на наших людей якогось
замітного вражіння. Хотя я й особисто, то дуже здивувався, що так
несподівано прийшла ся організація дивізії, котру перед 2-ма роками
був би наш загал прийняв з небувалим ентузіазмом, і напевно не
було би контра-, якоїсь, ближче незнаної тут, ворожої пропаганди”165.
Тоді як з боку широкого загалу українців в райху не спостеріга-
лося відчутної реакції на організацію дивізії "Галичина”, про своє
позитивне ставлення до її створення від імені української еміграції
вважали за потрібне заявити колишні вояки УГА та армії УНР.
Наприклад, у листі почесному голові ВУ Курмановичу від 16 травня
1943 р. з Сосновіц активісти місцевого осередку Українського
Національного Об’єднання (УНО), центр якого містився в Берліні,
писали: ”Ми, старі емігранти й заточенці (політичні біженці — А. Б.),
комбатанти обидвох українських армій, щиро радіємо з факту
започаткування творення Української Збройної Сили, яка по боці
Великонімеччини, разом з нею та й з іншими європейськими
народами, візьме участь в боротьбі з нашим відвічним ворогом —
большевиками. Просимо прийняти, пане генерале, наші сердечні
побажання щасливої, хосенної праці в організуванні цієї першої дивізії,
які пересилаємо для Вас, для пана полковника Бізанца та для усіх
членів Військової Управи”. Як "старі комбатанти, учасники визвольної
боротьби за Україну в 1917-1920 роках”, автори звернення закінчували
свого листа сподіванням, що дивізія "Галичина” ”є лише початком
творення більшої української збройної сили”166. Серед багатьох відомих
українців свою підтримку створення дивізії задекларував колишній
діяч уряду ЗУНР Іван Боберський, який проживав у Відні167.
Вісті. Тижневик для українських робітників з Ген. Губернаторства (вкл.
з Галичиною). — Берлін, 20 травня 1943. - Ч. 20. — С. 3; З червня 1943.
- Ч. 21. - С. 3.
ЦДІА України у Львові. - Ф. 201. - Оп. 1. - Спр. 6123. - Арк. 75.
ЦДАВО України. — Ф. 3971. — Оп. 1. — Спр. 18. — Арк. 1-1 зв.
Надавець: Мешпагкії-Тггіс, Каетіеп, Уіііа ат ІЛег, ІоЬапп V. ВоЬегекуі, 24. XI1943.
Прийомець: ЬетЬеі^-Львів, Рагкзігаззе 10. П. Т. Військова Управа
"Галичина” на руки ВП, П. сотника Осипа Навроцького. // АгсЬіуєоі
іЬе 181ІТОІЛЧА Ьу Йіе ІІСИЗС іп Тогопіо. - Піе пшегіаіз деаііп§ \уійі іЬе Віуізіоп.
- Мііііагу Воагсі (Уцвкоуа Ііргауа). а) Оепегаї. - Рос. по. 15.
84
надавець: «єитякти-тя2іс,КАЄНг4ТЕк,уіьиА дм цгек, иондки у. зовнязкуз^гії *хг
ПРИЙОМЕЦЬ: ЦЕМВЕЯС- ЛЬВІВ» ЯДЕКСАВВЕ (0. П.Т.ВІЙСЬКОВА УПРАВА “ГАЛИЧИНА"
„ НА РУКИ 8Ґ|. Л. СОТНИКА осипа кавроцького.
, л и/
' і х СВІ ТЛ0І ПРОВОДЕ -•
пишу вам відповідь на ваше письмо.
ТЕМНІ І МЛИ ОБКУТАЛИ ВЕРХИ ГІР. НЕ. ВИДНО АЖ
ОСТРОГО СТОРЖиЧА, АНІ ПОДОВГАСТОЇ КОШУ ТИ, АНІ ТРИГОЛОВОГО*
ТРИГЛАВУ. АЛЕ ВОНИ СТАВЛЯТЬ ОПІР ІМЛИСТІЙ ЯЗВІ . «НЕ ДАЮТЬСЯ
ПРИГНОБИТИ , АЖ БЛЕСК СОНЦЯ ЗМЕТЕ НЕПРИВІ ТНМйМРДКТи -
ЖИТТЯ ПСКОВУ# ВОЯЦУ МЕРТВОТУ І ЮТР&їйТЬ до
СВІТЛА Й Ж РУХУ. ЖИТТЯ ВІДВАЖНЕ І» ПЕРЕМОЖНЕ. НЕ ЛЯКАЄТЬСЯ
НЕБЕЗПЕК. ПОБОРЮ^ IX НС^ЛІД СВОЇ НОГИ.
£ ДЯКУЮ ЗА ЗГАДКУ, ШО Я БАЖАВ ДЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ
МОЛОДІ БО^ВИТОСТИ І.ДАВАВ РАДИ , ЯК ВІДВАГУ СКРІПЛЮВАТИ » ШОБ
ВОНА СТАЛА ХОРОБРІСТЮ. . Л
/ руховик пізна/, яку напругу міг покопати
З ПОЧАТКУ*;/ДО ЯКОЇ СПРАВНОСТИ ДОХОДИТЬ ЛО ПЕРЕЗУТИХ ВПРАВАХ.
^^^^МНЕДРВіР^тУПАЗ 6 БУДИТЬСЯ ВІРА^В СВОЮ ЗМОГУ, БО ЗБІ ЛЬШУ-
ЮТЬСЯ СИЛИГ ЬНАВІ ТЬ ВЕЛИКІ СТА$ ЛЕГКИМИ ПОГІДНИЙ
НАСТРІЙ. СВНАЗ ПО ПРИГНОБЛЕННІ , НЕНАЧЕ РАНОК ПО ТЕМНІЙ НОЧІ.
ДОРОГА ДО ПЕРЕМОГИ СТЕЛИТЬСЯ ^ДОВІРЛИВИМ.
ЛЮДИ, йоХОб’і ТА ДРУГИМ ХСГҐАВЛЯфТЬ ЗА ВИСО-
КІ ЗАДАЧГ31Е;РЕКОНУЮТЬСЯ ПРИ РУХАННІ ЗАЗДАЛЕГІДЬ ДЕ 3 41
УРОЗНОІ МОГУНРС.ТИ . ЗОНИ ЗМІРЯТЬ СВОЇ ЗАМИСЛИ ПРИ ХОДІ ,ЯЕИ
біЗй ,прйЧкОш-; при аіеті » при розмаяна Приладахх зачнуть
И******’**< числитись Змовинами Дійсносги . коли4ходитиме не о гірке
РОЗЧАРОВАНИЙ /АЛЕ V ПРАВДИВИЙ УСПіХ НАМІЧЕНОГО ЛЛЯНУ.
основа Хоробрості ке лежить в пустій бала-
канині , АЛЕ в докладай і правочасАй ЗАПРАВІ сил. "
НЕБЕЗПЕКАМ ОПЕРТИОЬ^ПЕРЄМОЖЖГЙоТРАСиіЬ^ «є
СУМОВИТИЙ, БЕЗСИЛИЙ 1 НЕЗГІДЛИВИЙ НАР&Д.АЯЕ бяДворе, міцне
-КАРНЕ ГР0МаДЯ.НС4В< що дбав про СИПУ ТІЛА .а ЗМАГОМ ГАРТУ-
СИЛУ СВОГ<Г~ДУХА. КОЛИ хтось легковажить с^так свого ТІЛА
Й УМА , ЗІНЗМЕЖІУЗ ВІДПОРНіСТЬ ГРОМАДИ всюди, т зчеаидь
ПРИСТУПИТЬ . ДО ПОВІРЕНОЇ ЙОМУ ПРАЦГ:чЛ^НЬЦУ^Р8Є1ьСЯ на
НДИСЛаБШІМ 8В$и. РіХа РОЗРиВАО ГРЕБЛКНГАМ^, ДСВОНА НАЙ СЛАБ-
ША. ВОЄННУ ЛІНІЮ ЗАЛОМЛЮЗ ПРОТИВНИК НА ЗАКОЛІХ НАЙ, НЇКГ
ШОГС ПОЛКУ. А ЩО” СТАНЕТЬСЯ, кОЛИБ )ВСІ ПОЛКИ БУЛИ ТКО
КОЖНИЙ ГРОМАДЯНИН #а£ право ДО ЗД0Р08ЛЯ Г
ДО Сили» І ГРОМАДЯНСТВО МАЗ ПІ ЙТИ $ОМУ В ТІМ НАПРЯМІ . НА РУ-
КУ, АЛЕ НІХТО З ГРОМАДЯН НЕ См» З ПЕРЕЙТИ СВОГО ОБОВЯЗКУ ДБА-
ТИ ПОСТІЙНО ПРО СВО$;ЗД0РОВЛЯ І ЖВАВІСТЬ ДУХА, 60 КОЖНА
Сильна одиниця збільо/лз силу народу, а кожна слаба одиниця
£ СЛАБИМ МІСЦЕМ В НАРОДНІЙ ТВЕРДИНЬ \ ЯКЕ ВОРОГ ВИХІ СК'АВ
НА ЗЛОМ.
ПРИГОТОВЛЯТИ сили ЯК СЛІД ДО НАМІРЕНОГО
ТРУДУ , ЩО МА^ ПРИНЕСТИ УСПІХ, і лйшаВ-ться ПОСТІЙНОЮ про-
відною ДУМКОЮ.НАРОДУ , .ЩОБ МІ Г ОСЯП&ТИ ДОБРОБУТ І ПОТРА-
ПИВ оборонити крісом: свою землю 1 і волю.
Я-.05РЄОИЛЛЮ СЕРДЕЧНИЙ ПОЗДОРОВ.
Л жйнюї запоплдлизости І незломноі виїр:
--- -------- -----УСПІХ.
МЕЯАЮ ї
ВАЛОСТИ 8 РОБОТІ • ЗАВЗЯТТЯ
ГАРАЗДІ
ПРИНОІ
НЕЦМАЯХТЬ
«4 МРЕН
ВАН
Лист І. Боберського в канцелярію ВУ
з побажанням успіхів у роботі
85
У Чехії факт початку створення дивізії ”Галичина” став відомим
вже у перші дні травня й справив однозначно позитивне враження
на колишніх українських військових старшин168. їхній осередок у
Празі очолював голова Союзу українських комбатантів, голова
Колегії пропам’ятної відзнаки УГА, колишній генерал-поручник
та начальний вождь УГА в Галичині М.Омелянович-Павленко.
Саме він разом зі своїми помічниками Андрієм Галькою та Яро-
славом Олексенком 5 травня 1943 р. вислав з Праги вітального
листа ”До Української Військової Управи у Львові”, першим якого
отримав шеф канцелярії ВУ О. Навроцький. ” Вістка про утворення
СС Стрілецької Дивізії "Галичина”, — писали вони, — наповняє
нас невимовною радістю, а особливо факт, що нав’язується на
традицію нашого походу проти більшовиків в роках 1918-1920 та
що дається українським комбатантам можливість продовжувати
ними розпочате велике діло. Прийміть наші найщиріші побажання
найкращого успіху. Слава українському військові!”169
У Празі, що впродо'вж Другої світової війни залишалася важ-
ливим осередком української політичної еміграції, знайшлося чимало
прихильників створення дивізії "Галичина”, а окремі з них виявили
бажання вступити до її лав. Українські студенти в Чехії для цього
повинні були отримати спеціальний дозвіл' керівництва вищих
учбових закладів, у яких вони на той час навчалися. 27 травня
1943 р., наприклад, такий дозвіл був наданий ректором Празького
університету Осипові Мокрицькому (у відповідь на його клопотання
від 17 травня) для "вступу до української формації СС”170.
Свій внесок у створення дивізії "Галичина” зробило також
українське населення земель, що тоді перебували у складі німецької
Генеральної губернії, особливо її краківського дистрикту. Першим
кроком до цього стала організована у Львові в середині травня
перша краєва нарада ВУ, в якій, поряд з уповноваженими ВУ
всіх 14 округ Галичини, були присутні представники трьох округ
Про ставлення українців у Чехії до створення дивізії див.: Кущинський А.
Настрої серед українців у Празі до дивізії "Галичина” // Вісті Братства
кол. Вояків 1 УД УНА. - Мюнхен, 1963. - Ч. ПО. - С. 69-70.
У радянській публіцистичній праці Т. Ржезача та В. Цуркана "Роз-
шукуються...” цей лист цитується зі словами ”Хайль Гітлер!” (Ржезач
Т., Цуркан В. Розшукуються... - К.: Видавництво політичної літератури
України, 1989. - С. 103). Насправді цих слів ніколи не було в тексті
згаданого листа. Див. його оргигінал: ЦЦАВО України. - Ф. 3971. -
Оп. 1. - Спр. 19. — Арк. 1.
ЦЦІА України у Львові. — Ф. 201. - Оп. 1. - Спр. 223. - Арк. 96.
86
дистрикту Краків (з Сянока, Ярослава та Перемишля)171 *. Показовий
вже сам по собі прийом добровольців у Сяноці, що розпочався
15 травня. Першим бажання вступу до дивізії "Галичина” вИЯВИв
місцевий уповноважений ВУ, колишній Полковник УГА Гнат
Стефанів, опісля комбатанти, шкільна молодь та інші Категорії
українського населення. Вже першого дня прийому до комісії
прибули майже всі боєздатні чоловіки української національності
з м. Сянока, в тому числі й директор місцевої торговельної Школи
Махалевич з усіма своїми учнями. 17 травня тут Же відбувся великий
маніфестаційний похід до Приймальної комісії добровольців з усіх
сіл Сяноцької волості під проводом колишнього стрільця легіону
УСС Подубинського. В Ярославі великий відсоток добровольців
становили колишні українські військові старшини (одним з них,
наприклад, був Аґатон Добрянський, який спочатку воював у складі
2-ої сотні легіону УСС, опісля був комендантом залізнично-
дорожного батальйону 22-го полку армії УНР в Умані, пізніше
командиром 19-ої піхотної дивізії, відтак командиром бригади
прикордонної охорони української армії в Могилеві)173. Подібний
набір добровольців відбувся у Перемишлі.
З боку ВУ також була заініційована спроба залучення ДО лав
дивізії "Галичина” українського населення люблінського та варшав-
ського дистриктів Генеральної губернії. Характеризуючи цю спробу,
шеф відділу внутрішнього управління дистрикту Люблін Гассе (Йавзе)
доповідав 23 травня 1943 р. керівникові Головного відділу внутрішніх
справ Генеральної губернії, колишньому віце-губернаторові Галичини
Людвігові Льозакеру: "Вчора відбулася нарада, у якій взяли участь
представники ВУ зі Львова і місцевого осередку СД. На нараді
були присутні також місцеві українці та професор Кубійович”. "Було
досягнуто одностайної думки про те, що вербування до стрілецької
дивізії СС буде загалом можливе”, — повідомляв Гассе, підводячи
підсумки наради173. Місяцем пізніше, 25 червня, у Варшаві відбулий®
збори з приводу створення дивізії "Галичина”, на яких були
присутніми майже 800 осіб — переважно колишні старшини Та
підстаршини української армії і члени варшавського осередку Союзу
українських комбатантів; вже першого дня прийому у Варшаві до
Рідна земля. - ЗО травня 1943.
Там само. - 23 травня 1943; Краківські вісті. - 29 червня 194$.
ЦЦАВО України. - Ф. 4628 — Колекція трофейних документів .
співробітництво українських націоналістів та керівництва УЙА з
німецько-фашистськими окупантами. — Оп. 1. — Спр’. 10. — Арк. 351.
87
"Галичини” записалося 170 добровольців174. Упродовж травня-червня
бажання вступити до цієї військової частини тут виявили 22
прихильники гетьманського руху (в тому числі Порфірій Силенко
та Варфоломій Євтимович)175 і 80 колишніх старшин та підстаршин
армії УНР, серед яких учасники бою під Кругами і 1-го та П-го
Зимових походів армії УНР (див. табл. 4)- 3 них 50 прийняли до
дивізії (за винятком Михайла Поготовка з огляду на те, що він
займав відповідальну посаду провідника УДК Варшавської округи,
та інших осіб, звільнених з військової служби за станом здоров’я).
Проте, на відміну від галицького та краківського дистриктів,
люблінський та варшавський дистрикти Генеральної губернії не
дали суттєвого поповнення лав вояків дивізії "Галичина”.
Таким чином, потребу спеціальних заходів заохочення вступу
мешканців Галичини до створюваної дивізії перекрила необхідність
певного регулювання й навіть стримування напливу добровольців
із тих категорій населення, які працювали на економіку Німеччини.
Втім, накази та розпорядження, що обмежували прийом до дивізії
окремих груп населення, суттєво не зменшили кількості осіб, котрі
подали у приймальні комісії заяви про вступ до дивізії "Галичина”.
Позаяк подиву гідний нестримний ентузіазм галицьких українців
зробив свою справу, будь-які німецькі заходи стимулювання
збільшення кількості добровольців виявилися зайвими. Наслідки
проведення вербувальними комісіями приймальної акції пере-
вершили усі сподівання й очікування її організаторів.
Від перших днів набору добровольців у Галичині чотири головні
пункти вербувальних комісій діяли у Львові, Коломиї, Тернополі
та Дрогобичі. В ході їхньої роботи окружні уповноважені ВУ
перебували у постійному телефонному зв'язку з повітовими староста-
ми, від яких вони отримували повідомлення про кількість поперед-
ньо прийнятих до дивізії чоловіків. Упродовж усієї акції реєстрації
добровольців, дані про їхню чисельність централізовано передава-
лися до відома головному осередку ВУ у Львові. Однак, коли згодом
німецькі інстанції без повідомлення про це ВУ почали здійснювати
Краківські вісті. — 2 липня 1943; До Пана Керівника Військової Управи
Галичина. Військова Канцелярія. На ч. П/П. — 21. VI. 1943. Варшава,
дня 26. VI. 1943 р. // АгсЬіує оГ Ше 1Я ІГО ІЖА Ьу іЬе ІІСКОС іп
Тогопіо. — Піе шаіегіак <1еа1іп§ хуіЙі іЬе Піуізіоп. — Міїйагу Воапі (Уузкоуа
ІІргауа). а) Оепегаї. - Пос. по. 8.
Силенко П. Ще до ставлення гетьманців до творення дивізії "Галичина”
Ц Вісті. - Червень 1963. - Ч. 110. - С. 64.
88
Таблиця 4
Колишні старшини та підстаршини армії УНР, які зголосилися
до дивізії "Галичина” — 1-ої УД УНА*176
Прізвище та ім’я Рік народ- ження Військовий ступінь Рід військ / частина в армії УНР; доля в дивізії
в армії УНР в дивізії
Базилевич * Борис Баранецький 1887 сотник хорунжий поручник артилерія / полк жандармерії; звільнений за станом здоров’я піхота / відділ постачання
Віктор
Байбарак 1895 поручник хорунжий
Василь
Барвінський 28.10. підпол- сотник піхота; за службу в дивізії
♦ Борис 1888 ковник підвищений еміграційним урядом УНР до ступеню генерал-хорунжого
Варто щук ♦ Родіон Бличенюк поручник поручник хорунжий поручник учасник боїв під Кругами у січні 1918 р. і ІІ-го Зимового походу армії УНР
Сидір
Болдирів * Олександр 1895 підпол- ковник
♦ Василів Леонід сотник поручник кіннота / 3-ій кінний полк 3-ої ”3алізної” дивізії; з ” Галичини” невдовзі звіль- нений за станом здоров’я
Винник Теодор (Федір) сотник хорунжий учасник 1-го Зимового походу армії УНР
Волинець поручник поручник служив також УГА
Степан
Гавриленко * Петро Гагаринський 1900 сотник поручник хорунжий піхота / залізнична охорона
Борис
Гамонів * Дмитро 26.10. 1898 сотник піхота / служив також в УГА, учасник бою під Кругами і 1 та П-го Зимових походів армії УНР
Знаком ” ” помічені ті колишні вояки армії УНР, щодо яких на підставі
документів та спогадів підтверджено факт їхнього прийому до дивізії
- А. Б,
ЦЦАВО України. - Ф. 3971. — Оп. 1. — Спр. 34. — Арк. ЗО, ЗО зв,
31 зв, 62, 67, 79.
89
Таблиця 4 (продовження)
Колишні старшини та підстаршини армії УНР, які зголосилися
до дивізії "Галичина” — 1-ої УД УНА
Прізвище та ім’я Рік народ- ження Військовий ступінь Рід військ / частина в армії УНР; доля в дивізії
в армії УНР в дивізії ’
Герасименко Володимир* Герпілевич Олександр Глухов’яків Олександр Головін Олександр полковник сотник капітан хорунжий командир Українського Легіону Самооборони, в дивізії від березня 1945 р. піхота / "Залізна” дивізія піхота / охоронні відділи піхота / Запорізька дивізія
Гончаренко * Аверкій Горошко Антін Гребінник Антін * Гуля Григорій 1896 полковник і поручник сотник поручник сотник артилерія / працював у штабі Головного отамана армії УНР Симона Петлюри піхота / 3-тя кулеметна бригада піхота / повстанський загін піхота / командир 4-ої Київсьої стрілецької сотні й учасник Зимових походів армії УНР
♦ Гуня Іван * Ерофеїв Юрій Євтушенко ♦ Кузьма 1891 сотник сотник поручник поручник після закінчення Другої світової війни був правос- лавним священиком учасник бою під Кругами
* Іванів Андрій Качмарський Володимир Козар Льонгин Козачинський Агатон Коломенський Олександр 1901 хорунжий значковий сотник СОТНИК сотник учасник 1-го Зимового походу армії УНР піхота / корпус Січових Стрільців піхота кіннота / 3-тя Запорізька дивізія кіннота / кінна дивізія
90
Таблиця 4 (продовження)
Колишні старшини та підстаршини армії УНР, які зголосилися
до дивізії ’Таличина” — 1-ої УД УНА
Прізвище та ім’я Рік народ- ження Військовий ступінь Рід військ / частина в армії УНР; доля в дивізії
в армії УНР в дивізії
Королюк Мирослав * Крат Михайло 1892 поручник генерал- полков- піхота / 5-та Херсонська дивізія командир дивізії в полоні
Литвиненко * Микола Личманенко * Василь Ліщинський 1904 хорунжий поручник полковник ник хорунжий сотник поручник й командант табору в Ріміні у 1946-1947 рр. після битви під Бродами у
* Михайло Лозовський Микола Луговий ♦ Василь Макаревич Петро * Малець Віктор 1902 1896 поручник сотник старшина підполков- поручник сотник штабі дивізії піхота / 3-тя Запорізька дивізія брав участь у бойових діях на боці УГА піхота / Запорізька дивізія
Мамчур * Теодор Мартинюк Леонід* Навроцький 1895 1902 ник сотник чотар майор поручник доктор; в дивізії ветеринар 4-та Київська дивізія
Єлисей Нечанів * Микола Нікітін Євген 1873 1892 майор підпол- поручник кавалер російського
* Олександр Огарів Микола Олинець Іван Онищук Василь Орихівський Юрій Орищин ковник сотник поручник поручник поручник сотник Хреста Святого Георгія технічні війська / 6-та стрілецька дивізія піхота піхота / 6-та стрілецька дивізія
Степан Павленко Іван поручник піхота / 5-та сердюцька дивізія
91
Таблиця 4 (продовження)
Колишні старшини та підстаршини армії УНР, які зголосилися
до дивізії "Галичина” — 1-ої УД УНА
Прізвище та ім’я Рік народ- ження Військовий ступінь Рід військ / частина в армії УНР; доля в дивізії
в армії УНР в дивізії к
Палієнко * Микола ♦ Пасненко 1896 підпол- ковник полковник майор поручник артилерія / випускник Вищої Військо. Школи у Варшаві
Пастушенко Михайло* 1881 сотник сотник
Петруняк Михайло* 1897 старшина сотник до служби в армії УНР перебував в УГА
Піменович 1899 підпол- поручник учасник бою під
Сергій* Поготовко ковник підпол- Кругами і 1-го Зимового походу армії УНР охорона / відділ жан-
Михайло ковник дармерії; до дивізії не прийнятий через зай- ману посаду голови УДК Варшавської округи
Поляків- Сквирський * Остап 1903 поручник хорунжий учасник 1-го Зимового походу армії УНР
Пороховник Петро Пушкевич * Митрофан Радченко Василь підпол- ковник сотник хорунжий охорона / відділ жандармерії
* Ремболович Іван * Рибак Євген Різник Яків 1897 сотник сотник хорунжий сотник „Залізна” дивізія піхота піхота / 3-тя Запорізька дивізія
* Рожанець Петро * Рудичев Сергій 11. 06. 1899 сотник сотник поручник в українській армії від 1. 01. 1918 до 31. 01. 1920 р.; в дивізії від 1.11.1943 р., загинув під Бродами
* Сакович Андрій 1899 майор сотник
Силенко * Порфірій Сенкевич Дмитро 1893 підпол- ковник поручник сотник начальник штабу Кінної дивізії піхота
92
Таблиця 4 (закінчення)
Колишні старшини та підстаршини армії УНР, які зголосилися
до дивізії "Галичина” — 1-ої УД УНА
Прізвище та ім’я Рік народ- ження Військовий ступінь Рід військ / частина в армії УНР; доля в дивізії
в армії УНР в дивізії
Смовський * Костянтин 1892 генерал- хорунжий полковни к в штабі генерала П. Шандрука
Сосідко * Григорій Степаненко ♦ Микола Сувчинський Микола Сумароків * Павло Тимченко Олександр Тищенко * Степан 1893 1893 підпол- ковник сотник підпол- ковник сотник поручник сотник хорунжий піхота / Запорізька дивізія, учасник походу на Крим голова державного центру УНР в екзилі ”Сіра” бригада 3-ої Запорізької дивізії піхота / 4-та стрілецька дивізія, учасник 1-го і II- го Зимових походів армії УНР піхота / Харківська дивізія технічні війська / технічний курінь 1-ої Запорізької дивізії
Феркуняк * Дмитро Фрайт-Харів * Михайло Чернівський Петро 2.08. 1892 чотар майор сотник поручник сотник відділ жандармерії Херсонської дивізії; працював в контррозвідці 22-ий Запорізький полк "Залізної” дивізії, діяв також в УГА піхота / важка батерія Запорізької дивізії
Шандрук- Шандрукевич * Олександр Шийко Петро Ш утаїв Михайло 1895 полковник сотник полковник хорунжий піхота / Запорізький корпус кіннота / штаб армії піхота / командир тилового відділу
93
призов новобранців, керівництво ВУ виявилося непоінформованим
про точну кількість призваних до дивізії осіб із різних окружних
старосте.
Дані про результати зголошення добровольців й кількість тих
осіб, які були попередньо визнані придатними до військової служби,
регулярно надсилалися .німецькими окружнгіми старостами на ім’я
особисто губернатора Вехтера. Наприклад, у повідомленні старости
Калуської округи галицькому губернаторові від 29 травня 1943 р.
говорилося: ”У результаті завершення прийому добровольців до
стрілецької дивізії СС "Галичина” було зареєстровано 850 зголо-
шених. Попередньо допущених — 623”. При цьому окружний
керівник німецької адміністрації звертав увагу Вехтера на факт
зголошення до дивізії колишніх вояків та старшин УГА — "україн-
ців, які добровільно зголосилися у Калуському окрузі до війська
в 1914 і 1918 роках”177. Подібно до Калуського округу, відсіювання
добровольців у результаті лікарського огляду відбулося в інших
округах Галичини і переважно заселених українцями повітах
Ярославщини, Надсяння та Перемишльщини в дистрикті Краків.
З Коломийської округи, наприклад, із 1 545 осіб, які повинні були
виїхати на військове навчання, на вишкіл виїхало лише 967
добровольців178. На Ярославщині з 2 500 чоловіків, які зголосилися
до військово-медичних комісій, лише 1 424 особи були визнані
придатними до військової служби179. Багато з колишніх військово-
службовців-українців своїм записом до дивізії "Галичина” дали
приклад для наслідування молодому поколінню. Однак, прий-
мальними комісіями звільнялись від військової служби (рекламовані)
ветерани української визвольної боротьби 1917-1920 рр., яким
виповнилося 60 і більше років. Задля того, щоб набір добровольців
до дивізії не відбився негативно на суспільному житті українського
населення Галичини, УЦК сприяв рекламації частини добровольців
— переважно юнаків, котрі не закінчили навчання, та потрібних
у громадській праці людей. До категорії звільнених від військової
служби осіб, які виявили бажання бути вояками дивізії "Галичина”,
належали перш за все вчителі, нестача яких тоді відчувалась у
галицькому регіоні, а також службовці, підготовка заміни котрих
вимагала тривалого часу180. Найбільшу кількість осіб, які виявили
ДАЛО. - Ф. Р-35. - Оп. 13.
ЦДАВО України. - Ф. 3971.
Краківські вісті. - 13 травня
ДАЛО. - Ф. Р-35. - Оп. 13.
— Спр. 103. — Арк. 88.
— Оп. 1. — Спр. 23. — Арк. 22.
1943.
— Спр. 70. - Арк. 60, 61.
94
бажання вступити до "Галичини”, рекламовано у Станіславівській
та Коломийській округах181.
Акція прийому добровольців до лав "Галичини” не стала подією
суто локального масштабу й знайшла відгук в іноземній пресі (у
першу чергу в газетах Німеччини та її союзників). 31 травня 1943 р.
інформацію про неї вмістив німецький часопис ”Фелькішер Беобах-
тер”, що опублікував допис свого військового кореспондента
Вальтера Мюллера під заголовком "Марширують українські добро-
вольці. З приводу створення стрілецької дивізії СС "Галичина”. У
ньому, поряд із описом урочистостей навколо цієї події, констату-
валося, що вже пройшло чотири тижні від часу проголошення у
Львові створення дивізії "Галичина”, й що кількість бажаючих
стати її вояками зростає не лише із дня на день, а й з години на
годину182. Неодноразово інформувала своїх читачів про прийом
добровольців до стрілецької дивізії в Галичині балканська преса.
На початку червня 1943 р. низка болгарських, сербських, словацьких
та угорських часописів опублікувала таке повідомлення з Берліну,
датоване 31 травня: "Цими днями відбулися у Львові урочисті
Богослуження на честь українських добровольців. Як нас інфор-
мують з довірених джерел, чисельність цього активного руху проти
більшовизму постійно зростає... Український військовий рух в
Галичині, що стоїть під знаком галицького лева, не має нічого
спільного з рухом російського генерала Власова”. Повідомлення
про створення дивізії "Галичина” вмістили також деякі італійські
газети. В ”Іль Попольо ді Рома”, наприклад, вказувалося, що
кількість тих осіб, які бажали поповнити "український легіон, вже
тепер нараховує 62 тисячі чоловіків”. В ”Іль Джорнале д’Італія”
повідомлялося, що проголошення створення дивізії "Галичина”
"дало привід виявам великого ентузіазму” і, що не лише з галицьких
гір посходили тисячі добровольців, але й зі студентських лав
зголосилося чимало до лав дивізії183. Поява у європейській пресі
перших новин про створення дивізії "Галичина" дала її добровольцям
та прихильникам ґрунт для чергових сподівань на те, що вона у
недалекому майбутньому зможе стати важливим чинником націо-
нально-визвольних змагань українців й українське питання завдяки
їй зможе виринути із забуття на арену міжнародної політики.
ЦЦАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 37. - Арк. 4.
’К2 Мйііег икгаіпізсЬе Егеі\¥І11і§е тагзсЬіегеп. Тдіг АиіьІе11ип§ еіпег 88-8сЬйиеп-
Оіуізіоп Оаііхіеп // УбІкізсНег ВеоЬасЬіег. - Вегііп, 31 Маі 1943. - №. 150. - 8.3.
,аз Краківські вісті. - 17 червня 1943; 18 червня 1943.
95
В в ґ 1 с
Я'Ьвг дів 'Ьів 2<3охі1 1943< еіпзсЬНеззІісЬ»
^іаожа^мя^кУгяаа<й<іі»ж«>іми^«Ш’Мяім >»иі«»кцт>г?з*т>аї«ммц'цж аииііцгюдиж^^»^^
X т в Х в О^лехав^ Ьів 2.Дияі 1943* А^епстожд АЬ&еХеЬп*
ІфВхвекйФПУ 3567 2731 836
г.РгоьоЬуоа 2195 2085 110
3<Д1о сенат 2476 2312 164
4*Кздйоз&« 5$г« 21X2 2012 100
ЗеОоуа Низїа 2579 1777 232
6*КоІ053еа 11325 8537 2788
7>5азйЬог 2894 1640 454
Вг^ии&зі&и 8827 6276 2581
9»Сгог€к<а? 7343 5978 2568
ІОЛат порей 3118 174$ 1389
ХХфКаХив» , 850 623 22?
Ш5*гу$ 2690 1694 1986
ХЗ*ЬшЬег§ ЗДед* Ж 2892 113
14*Ь«аЬвх& Ь&ад -тг 1О9О5Ґ 8719 2199
31во4 іп »ХМг<О*иаіеаг
4«2>6<43> 63000 47936 ... 15064.
За^еосяятеи Іп &!$&?•
СаХігіеп 6*2*6«43* 21 20 1
15<?г2Єі«уаХ 1ВП 1429 . 398
1в«^«ГОВІ8Ц 2732 1502 1230
17*8апок Х4446 2008 12438
8£ахИ 5л В1МГ>Кгакзи
а>2<6*43> 18999 4939 14080
2и#еп&азіеп іп ЗІ&&Г*
&гаК&и.а«2*6»43«» М8 83 665
Хпз^виияЛ' іж Ьеібеа
МзггіЗДзд віа?| 82873 29124
Ьсд^ег^Аеп 3«ЛтХ 1ЗДЗ*
Звіт ВУ про результати акції набору добровольців
станом на 2 червня 1943 р.
96
У результаті вже першого місяця акції прийому добровольців
кількість людей, які подали заяви з проханням зачислити їх до
"Галичини”, виявилася достатньою для того, щоб сформувати не
одну, а щонайменше чотири мобільні дивізії. Внаслідок хвилі
національного піднесення і проведеної УЦК роз’яснювальної
роботи, менше як за місяць, до дивізії "Галичина” зголосилося
понад 70 тисяч осіб184. Перші повідомлення про це зроблено
31 травня 1943 р. у Кракові під час службової конференції уряду
Генеральної губернії на тему стану справ у дистриктах. Зі спеціаль-
ною доповіддю на ній виступив державний секретар Йозеф Бюлер,
котрий сказав, що на той час до дивізії "Галичина” виявили
бажання вступити 60 000 чоловіків. Інший високий урядовець
Генеральної губернії, вищий керівник СС і поліції Сходу Ф.-В. Крю-
ґер, який виступив наступним, поправив свого попередника і заявив,
що в Галичині ”до активної боротьби з більшовизмом добровільно
зголосилося вже 73 000 добровольців”185. Загалом же, згідно з
офіційними даними ВУ, на 2 червня 1943 р. до дивізії виявили
бажання вступити і подали про це відповідні заяви 81 999 добро-
вольців, з яких 52 875 були визнані придатними й 29 124 —
непридатними для проходження військової служби186. Тим не
менше, внаслідок подальшого відсіювання кількість попередньо
визнаних придатними до участі в бойових діях з неповних 53-ох
тисяч зменшилась ще приблизно вдвічі — головним чином, через
відсутність дозволу на залишення місця праці, невідповідний вік
або незадовільний стан здоров’я (див. табл. 5).
Таким чином, обумовлене ідеалістично-романтичним й разом
з тим прагматичним менталітетом галицьких українців їхнє тракту-
вання дивізії "Галичина” як зародку української армії зробили свою
справу. "Тепер організовується зав’язок рідної армії, — писав у
середині травня 1943 р. в одному з українських часописів Галичини
НАШ. -Т-175.- Коїі 74. - Ргате 2 592 441.
Окирада і гисЬ Ороги уу Охіеппіки Напза Ргапка. -Т. 2. - 'Уагзгахуа Кзі^гка і 5¥іедга,
1970.-8.143,154.
ВегісЬі йЬег діє АУегЬеакиоп Ьіз 2. Іипі 1943 еіпясЬІіеязІісЬ. ЬетЬег§, деп 3. Іипі 1943.
// АгсЬіує оґ Йіе 181ІЛ) ІЖА Ьу іЬе ТІСІУЗС іп Того то. - ТЬе таїегіаіз деа1іп§ ууііЬ
Йіе Віуіаіоп. - Мііііагу Воагд (Уцвкоуа Ііргауа). а) Оепегаї. - Бос. по. 6. - 8ЬееІ 20;
Крохмалюк Р. Заграва на Сході. Спогади й документи з праці у
Військовій Управі "Галичина” в 1943-1945 роках. — Торонто—Нью-
Йорк: Накладом Братства кол. вояків 1-ої Української дивізії УНА,
1978. - С. 318.
97
Таблиця 5
Кількість добровольців, які прибули на призовні пункти дивізії
і виїхали на вишкіл станом на ЗО жовтня 1943 р.187
Округа Кількість
Переглянуто Не з’явилйся на призовні пункти Підлягали призову Викликано на вишкіл
Дрогобицька 1 530 42 * 730 758
Золочівська Кам’янко- 2 000 150 1 200 600
Струмилівська 1 165 98 52 1 015
Коломийська 4 200 275 1 225 2 700
Львів-місто 2 200 898 522 780
Львів-повіт 2 800 300 200 2 300
Стрийська ) 510 630 150 730
Станіславівська 4 000 700 1 100 2 200
Сяноцька 2 000 900 11 270
Тернопільська 930 540 15 375
Чортківська 2 936 120 1 300 890
Ярославська 700 200 115 385
Разом 25 971 4853 6 620 13 001
сучасник тих подій Василь Баричко у статті "Військо і нарід”. —
Ми повинні, — закликав він, — всеціло використовувати цю рідку
нагоду і масово вступати в ряди стрілецької дивізії. Створюючи
рідну армію, ми дістанемо не лише зразковий вишкіл у всіх родах
зброї, але також научимо себе веденню війни найновішими спо-
собами воєнної техніки та штуки (мистецтва — А. Б.). Ми мусимо
бути пам’ятні того, що наші визвольні змагання завалились між
іншим через те, що хоч був бойовий дух, овіяний козацькою
традицією, але не було вишколених військовиків”188.
Дещо іншим, ніж у 1943 р., виявилося вербування новобранців
для резервів "Галичини” у 1944 р. У лютому 1944 р., зокрема,
німецькі інстанції вирішили провести додатковий набір до дивізії
мешканців Галичини. Найбільша активність цієї акції припала на
другу половину травня того року. Саме в цей час у містах та селах
галицьких земель з’явилися оголошення, в яких українці засте-
рігалися перед наступом радянських військ та можливими негатив-
ними наслідками від цього і тому закликалися зголошуватися ”як
добровольці до 14-ої СС-добровольчої дивізії ” Галичина”189. Найбіль-
ЦДАВО України. — Ф. 3971. — Оп. 1. — Спр. 7. — Арк. 14.
Воля Покупи. - 16 травня 1943. —' Ч. 20 (85). — С. 4; Голос Підкарпатгя.
г 16 травня 1943.
Бібліотека ЦДІА України у Львові. - Фонд листівок. - № 7628.
98
ший відгук подібні звернення продовжували знаходити серед учнів
старших класів загальноосвітніх та фахових шкіл. Так, за сприянням
директора Львівської комерційної школи Ковалиська до дивізії
зголосились усі учні старших класів цього навчального закладу190.
На середину червня 1944 р. більшу частину добровольців Дрого-
бицького округу, які виявили бажання вступити до дивізії, становили
випускники середніх шкіл та студенти фахових шкіл191. Не впев-
нений у тому, що усі вони можуть бути зараховані до дивізії
"Галичина”, голова ВУ Бізанц звернувся з цього приводу зі
спеціальним запитом до її командира Фрайтага. У листі-відповіді
від 6 червня Фрайтаґ повідомив Бізанца, що на підставі наказу
№443 від 11 серпня 1943 р. райхсміністра у справах науки,
виховання та народної освіти передбачено зарахування до служби
у підрозділах при німецьких військах лише колишніх учнів ”шкіл,
які отримали атестати про закінчення старших класів дев’ятирічної
школи, або атестати про закінчення восьмого класу восьмикласної
школи”. Цей наказ, за словами Фрайтага, стосувався "також
галицьких школярів, які добровільно виявили бажання вступити
до дивізії”192. Проте не всі вони потрапили до дивізії "Галичина”.
Частина з них, всупереч власним прагненням, протягом червня-
липня 1944 р. опинилися у лавах так званих ”Юнаків СС” (88-
їи§епд) — формувань протиповітряної оборони при німецьких
військово-повітряних силах (люфтваффе), відомих також як поміч-
ники військової авіації (діє Ьий^айепйеІЇег) або помічники зенітної
артилерії (діє РІакЬеИег). Більшість з них пішли до "Юнаків СС”
лише тоді, коли з німецького боку їм дали зрозуміти, що після
закінчення свого вишколу вони зможуть стати підстаршинами та
старшинами дивізії "Галичина”. На думку про це наводили й перші
заклики вступати до лав "Юнаків”, на яких фігурували емблема
дивізії "Галичина” (з часом для українських юнаків Галичини вона
набула ромбовидної форми — з левом, але без трьох корон199) та
підписи членів ВУ194. Насправді ж ці підписи з’явились на звер-
неннях без відома членів ВУ, які негативно поставилися до
залучення на військову службу і психологічно і фізично ще
неготових до цього українських хлопців. Поставлені перед фактом,
Мстиславець О. Під чужими прапорами... - С. 86.
Рідна земля. - 2 липня 1944.
ЦДАВО України. - Ф. 3971. - Оп. Г. - Спр. 18. - Арк. 25.
ЦДАГО України. — Ф. 166. — Оп. 2. — Спр. 152. — Арк. 13-Г4-.
Краківські вісті — 2®. червня; 1944.
94
ВУ та УЦК вимушені були тільки змиритися із заініційованим з
німецького боку кроком і не протидіяти йому — але висунули
при цьому умову не проводити примусового набору як до цих
формувань, так і до дивізії "Галичина”. Однак, і цю умову не
було дотримано німецькими інстанціями, які поступово перейшли
від добровільного до мобілізаційного принципу вербування україн-
ської молоді на військову службу — особливо до дивізії "Галичина”
в останні тижні нацистської окупації галицького регіону України.
Просування Червоної армії на територію Галичини, гарячкова
евакуація німецьких установ з краю і активізація українсього руху
Опору свідчили про наближення краху окупаційного режиму в
регіоні. Все це сприяло тому, що, на відміну від досить спокійних
для краю травня-червня 1943 р., у травні-червні 1944 р. було
небагато українців, охочих іти на Східний фронт або взагалі будь-
яку німецьку службу. За таких обставин, зацікавлені у проведенні
швидкої мобілізації Чоловічого населення для боротьби на боці
вермахту, німецькі владні органи в Галичині вдалися до не-
популярних примусових методів рекрутування української молоді
до військових частин при німецькій армії і, зокрема, до дивізії
"Галичина”195. У ряді випадків до цього залучалися загони німецької
поліції, які влаштовували облави на вулицях, базарах, та в інших
громадських місцях, затримуючи здатних до військової служби
українців і під охороною везли їх у вантажних автомашинах до
вербувальних комісій. Там їм пропонували давати розписку про
зголошення протягом кількох днів на мобілізаційні пункти для
подальшого відправлення на вишкіл.
Факт застосування примусового набору галицьких українців др
дивізії "Галичина” підтверджено на засіданні ВУ, що відбулося 13
червня 1944 р. Присутній на ньому провідник УЦК В. Кубійович
визнав: "Дивізія стягала новобранців й через гестапо, а воно кликало
осібняка й казало: можеш не йти — не змушуємо тебе”. ”Я проти
того!” — гостро виступив Бізанц, висловлюючи свою незгоду з
подібними методами вербування. Проте, ці провідник УЦК, ні
голова ВУ не змогли змінити рішення німецьких інстанцій провести
примусовий додатковий набір українських чоловіків до дивізії
"Галичина”. В його організації того ж дня пообіцяв надати свою
підтримку шеф СД дистрикту Галичина Вальтер Шенк196.
ДАЛО. — Ф. Р-2042 — Дрогобицьке окружне староство (КгеівЬаирітапп-
зсЬай ОгоЬоЬусг). — Оп. 1. — Спр. 45. — Арк. 113-114.
ЦЦАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 7. - Арк. 55.
100
У результаті застосування як німецьких мобілізаційних заходів,
так і агітаційних заходів уповноважених ВУ на місцях протягом
наступного місяця до дивізії "Галичина” завербували понад тисячу
галицьких українців, в тому числі кілька сотень у Бережанській
окрузі й 320 осіб у Калуській197. З них кількість забраних приму-
сово навряд чи перевищила кілька відсотків від загальної чисельності
вояків дивізії "Галичина”, котрі за власним бажанням вступили
до її лав. Цікаво, що навіть у червні 1944 р. щоденно в середньому
по 50 переважно молодих добровольців виявляли бажання вступити
до дивізії198. 19 червня на вишкіл виїхали перші групи додаткових
новобранців з Перемишльської округи, 23 і 28 червня — з Дрого-
бицької, у середині липня — зі Станіславівської199. Більшість з
них опинились у військово-навчальному таборі під Франкфуртом
над Одрою, де комплектувався резервний полк дивізії "Галичина”.
6) Дивізія "Галичина” і український національний рух Опору
Організовуючи громадське життя, керівництво УЦК прагнуло
"зверху” створити потужний національний сектор, що мав би вплив
на розвиток подій на українських землях. На відміну від цього,
лідери радикального українського націоналістичного підпілля ОУН-Б
вважали можливою тодішню зміну стану речей в Україні лише
шляхом організації руху Опору. Цим детермінувалося різне бачення
керівниками УЦК і ОУН-Б шляхів створення української збройної
сили. Тоді як В. Кубійович та його співробітники вважали це
можливим у формі організації "зверху” дивізії "Галичина”, провід-
ники бандерівського націоналістичного підпілля розраховували на
реалізацію цього плану шляхом сформування повстанських відділів
"знизу”. Такі розбіжності в питанні створення збройної сили
значною мірою відбилися на внутрішньополітичному житті бан-
дерівської ОУН. Це призвело до того, що у перші місяці після
проголошення в Галичині вербування добровольців до галицької
дивізії однозначного ставлення українського націоналістичного
підпілля до створення цієї військової частини не було. З одного
боку, проти її формування виступили прибічники радикального
антинімецького курсу українського руху Опору. Ними були пред-
ДАЛО. - Ф. Р-35. - Оп. 13. - Спр. 46. - Арк. 116.
ЦЦАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 7. - Арк. 54.
Рідна земля. — 2 липня 1944. — С. 3; 16 липня 1944. — С. 3.
101
ставники бандерівського Краєвого проводу (КП) ОУН на Північно-
Західних українських землях (ПЗУЗ) і командир Української
Повстанчої Армії (УПА) Дмитро Клячківський (псевдо ”Клим
Савур”) та шеф штабу УПА на Волині Леонід Ступницький (псевдо
"Гончаренко”). їхні погляди зумовлювалися здебільшого місцевими
умовами гітлерівського окупаційного режиму на волинських землях,
де німецька адміністрація застосовувала брутальніші методи оку-
паційної політики, ніж у Галичині. Позицію цих представників
керівництва українського руху Опору на суміжних з районами
Волині землях Галичини підтримали окремі повітові осередки
ОУН-Б. На засіданні одного з них 20 травня 1943 р., наприклад,
навіть було прийнято постанову "зірвати зв’язки з усіми, що
зголосилися” до дивізії200.
У той сам час інша група діячів ОУН-Б — переважно колишні
вояки — демонстративно записалися в приймальних комісіях до
дивізії201. Одним із них був колишній вояк УГА і армії УНР Лев
Шанковський, який протягом травня опублікував у поширюваній
в Галичині пресі чотири статті на тему дивізії під заголовками:
"Що таке модерна стрілецька дивізія?” й ”Що вартий добрий
військовий вишкіл” у "Львівських вістях” і "Значіння військової
освіти” та "Історичні аналогії” у "Краківських вістях”202. Популяр-
ність ідеї створення дивізії була настільки великою, що влітку
1943 р. під впливом агітації ОУН-Б з кількох тисяч добровольців
лише кілька десятків українців, які подали в приймальні комісії
заяви про вступ до цього військового з’єднання, не з’явилися на
призовні пункти після отримання повісток про виїзд на вишкіл.
Після розпорядження команди української поліції Галичини своїм
комісаріатам 24 серпня 1943 р. з’ясувати причини неприбуття цієї
частини добровольців, було встановлено, що більшість з них вже
виїхали на військове навчання203.
ЦДАВО України. — Ф. 3836 — З’єднання західних груп УПА (”УПА-
Захід), 1942-1945. - Оп. 1. - Спр. 25. - Арк. 1-4.
Пелех Т. Мої молоді літа у вирі боротьби. - Мюнхен—Торонто:
Українське Видавництво, 1988. - С. 166.
Шанковський Л. Що таке модерна стрілецька дивізія? // Львівські
вісті. - 6 травня 1943. — Ч. 99 (519). — С. 1-2; 7 травня 1943. — Ч. 100
(520). - С. 2; Його ж: Що вартий добрий військовий вишкіл? //
Львівські вісті. - 26 травня 1943. - Ч. 116 (536). — С. 1-2; Його ж:
Значіння військової освіти. З приводу від’їзду старшин і підстаршин
на вишкіл охотників Галицької Дивізії // Краківські вісті. - Краків,
18 липня 1943. - Ч. 154 (892). - С. 3.
203 ДАЛО. - Ф. Р-12. - Оп. 1. - Спр. 12. - Арк. 36, 44, 46-49.
102
Хоча розбіжні погляди на дивізію — від критики до схвалення
— домінували серед діячів ОУН-Б протягом усього літа 1943 р.,
вище керівництво українського націоналістичного підпілля одно-
значно засудило створення цього бойового з’єднання. З перших
днів вишколу добровольців дивізії "Галичина” офіційне ставлення
українського національного руху Опору до формування військової
частини, що мала воювати на боці Німеччини, було відверто
негативним. Справа дійшла до того, що спершу командування УПА
заперечувало сам факт комплектування дивізії, яке нібито було
проігнороване українцями Галичини. "Дивізії СС "Галичина” не існує,
бо вона не має підтримки серед народу”, — стверджувалося в
пресовому органі УПА під назвою "Вільна Україна” у серпні 1943 р.204
Вкрай негативно формування дивізії "Галичина” сприйняла
більша частина членів проводу ОУН-Б, яка здійснювала політичне
керівництво відділами УПА. Обстоюючи думку про необхідність
організації Опору всім окупантам України, вони вважали, що усе
здатне воювати чоловіче населення українських земель потрібно
підпорядкувати єдиному політичному керівництву, щоб скерувати
цей величезний потенціал в русло боротьби виключно за власну
національну та державну незалежність. Офіційна позиція ОУН-Б
з цього приводу викладалася восени 1943 р. у вміщеній в бюлетні
бандерівського КП ОУН на Західноукраїнських землях (ЗУЗ) статті
під заголовком "Довкруги СС Стрілецької Дивізії "Галичина”. У
ній, зокрема, наголошувалося, що "без української держави, без
українського уряду не може бути й української армії. Те, що
планують німці — це загальний визиск цим разом фізичної сили
народу, це дальше його нищення і ставлення наше до цього у
тому випадку може бути тільки негативне”205.
Але події розгорталися прискореним темпом і вирішення
проблем загальнонаціонального масштабу вимагало далекоглядності
й зваженої оцінки ситуації, що склалася. Тисячі молодих людей
виявляли готовність брати участь в українському національно-
визвольному русі, але для них не було зброї, оснащення та
досвідчених керівників, щоб навчати основам військової науки,
відповідної вимогам часу. Як ніколи актуальними у даній ситуації
виявилися слова французького імператора Наполеона Бонапарта:
Вільна Україна. [Пресовий орган УПА]. — Серпень 1943. — Я. 7. —
С. 7.
Бюлетень. Видання Краєвого Проводу Організації Українських Націо-
налістів Самостійників-Державників. - 1943. - № 11. - С. 1.
ЮЗ
”Для нації є дуже важко створити армію, якщо вона не має готового
корпусу старшин і підстаршин, які створили б основу цієї армії”.
Зважаючи на це, окремі впливові провідні члени ОУН-Б, які
водночас належали до вищого командного складу У ПА, вирішили
використати в інтересах українського руху Опору можливість
вишколу німецькими інструкторами добровольців дивізії "Галичина”
з тим, щоб у майбутньому поповнити ними як висококваліфіко-
ваними старшинськими кадрами офіцерський склад УПА.
План використання дивізії як засобу для вишколу майбутніх
старшин та підстаршин повстанських формувань висунув головно-
командувач УПА з листопада 1943 р., провідник бандерівської
фракції ОУН в Україні, майор Роман Шухевич (не зважаючи на
протести більшості членів проводу цієї організації, які виступили
проти будь-яких зв’язків із дивізією). До його задумів якийсь час
навіть входило, щоб на кожних сім вояків "Галичини” був при-
наймні один член або'симпатик ОУН-Б — для впевненості, що
німецьке командування не використає цю військову частину проти
українських повстанців й задля забезпечення серед її вояків впливу
українського підпілля. Однак, виявлення й арешти з німецького
боку частини відряджених до дивізії членів організації обумовили
звуження цих планів. Започатковане Шухевичем відсилання учасни-
ків націоналістичного руху до "Галичини” незабаром припинилося
— в її лавах залишилася лише група членів українського визвольного
підпілля, добре законспірованих і відісланих до німецьких вишкіль-
них таборів ще у перші місяці формування дивізії. Більшість з
представників цієї групи стали дивізійними підстаршинами й
старшинами і через делегованих командуванням УПА осіб під-
тримували періодичний зв’язок із Шухевичем. Серед них були
військовослужбовці дивізії: сотники Святослав Левицький, Мирослав
Малецький, Богдан Підгайний, поручники Михайло Качмар і
Григорій Ґоляш та інші206.
Неготовність бандерівської ОУН в Галичині прийняти велику
кількість утікачів з дивізії і загроза розконспірування впроваджених
до її лав членів націоналістичного підпілля змусила їх припинити
серед дивізійних вояків активну пропаганду ідей українського руху
Підгайний Б. Два шляхи — одна мета // Броди... - С. 59-60;
Малецький М. Мої зв’язки з підпіллям (До історії 1-ої УД УНА) //
Вісті Братства... — Вересень-жовтень 1953. — Ч. 9-10 (35-36). — С. 2;
Содоль П. Українська Повстанча армія, 1943-49. Довідник. — Нью-
Йорк: Пролог, 1994. - С. 78.
104
Опору. Дезертирство, викликане цією агітацією, на той момент
виявилося недоречним для командування українських повстанських
загонів у галицькому регіоні. Восени 1943 р., внаслідок пропаганди
ОУН-Б проти дивізії, після отримання призовних викликів на
вишкіл не з’явилася частина тих українців, які спершу виявили
бажання вступити до "Галичини”. Проти таких дій виступив
Шухевич, який вважав доречним перехід на бік українського руху
Опору лише тих вояків дивізії, які пройшли належний вишкіл.
Саме це він дав зрозуміти у розмові з уповноваженим ВУ Львів-
ської округи Романом Крохмалюком, що відбулася на початку
жовтня 1943 р. ”До відділів підпілля зголошується багато невідповід-
ного матеріалу”, — зауважив Шухевич. Вважаючи, що паралельне
існування дивізії та бойових формувань українського руху Опору
є необхідним, він висловився за те, щоб усі, хто виявив бажання
вступити до "Галичини” і пішли у підпілля, повернулися додому,
зголосившись до дивізії207. Ця позиція Шухевича багато у чому
зумовлювалася тим, що він розглядав її вояків та українських
організаторів як виразників української національної ідеї. ”Цих
людей, — писав він згодом з цього приводу, — об’єднували більш-
менш однакові, виразно пронімецькі, погляди на завдання і методи
української визвольної політики в умовах німецької окупації.
Комбатанти колишньої УГА задумали в цьому випадку повторити
експеримент з Першої світової війни і так, як тоді через оформлення
Українських Січових Стрільців, так тепер через дивізію "Галичина”
дійти до утворення української військової сили, яка при сприятливій
політичній обстановці змогла б повести боротьбу за Українську
Самостійну Державу”208.
Шухевич усвідомлював недоцільність штучного виникнення
прірви між прибічниками створення дивізії і українським націо-
налістичним підпіллям, що не сприяла би об’єднанню сил україн-
ського визвольного руху, послаблювала б його і була на користь
лише його ворогам. Позицію Шухевича щодо дивізії поступово
підтримала більшість членів Проводу ОУН-Б. Щоб не йти на
конфлікт із меншістю, було прийнято компромісне рішення:
керівництво українського руху Опору продовжувало офіційно
критикувати концепцію військової частини ”Галичина”, але, разом
Крохмалюк Р. Заграва на Сході... — С. 40-41.
Мірчук П. Від ДУН до УПА // Вісті Комбатанта. — 1992. — Ч. 5-6. —
С. 77.
105
з тим, припинився бойкот акції набору добровольців до її лав й
агітація серед них із закликами залишати дивізію209. Віддзеркаленням
цього рішення став відкритий лист КП ОУН-Б ЗУЗ до губернатора
Вехтера від 1 жовтня 1943 р., авторами якого були Іван Гриньох
та Федір Коваль, котрі підписалися під вигаданими прізвищами
як ’Терасимівський” та "Мороз”. Копії Цього листа, з критикою
німецької окупаційної політики в Галичині й здебільшого райхс-
комісаріаті Україна, адресувалися з-поміж інших керівників німець-
ких урядових структур райхсфюрерові СС Гіммлеру, фельдмаршалові
Кайтелю, райхсміністрові Розенбергу і генерал-губернаторові Франку.
З тексту відкритого листа напрошувався висновок про цілковиту
інертність та непричетність ОУН-Б до випадків дезертирства з
дивізії. Головною їх причиною називалося недостатнє харчування
в найбільшому місці зосередження добровольців у Гайделяґері,
оскільки хтось з німецького персоналу вишкільного табору крав
харчі, призначені для українських вояків210. Насправді ж втечі вояків
"Галичини” з військового навчання частими були через зростання
серед них популярності збройних формувань українського руху
Опору, а пояснення їх крадіжками безпідставне (в дійсності це
було малоймовірним навіть тому, що у військах СС розстрілювали
за найменшу крадіжку, навіть цигарок; німецькі порції були просто-
напросто недостатніми для українців).
Свої плани щодо сформованої з галицьких українців військової
частини розробляли також члени проводу ОУН-М (не випадково
один із них, В. Курманович, як вже згадувалося, став почесним
головою ВУ дивізії "Галичина”). До їхніх розрахунків входило
сприяння формуванню дивізії з тим, щоб у сприятливий момент
зробити її основою регулярних українських збройних сил — у цьому
плані їх позиція співпала з поглядами керівників УЦК (більша частина
яких, зрештою, були прихильниками або, принаймні, симпатиками
А. Мельника — в тому числі провідник УЦК В. Кубійович).
Можна стверджувати, що схвалення Мельником ідеї формування
дивізії "Галичина” було логічним наслідком його домагань перед
німецьким урядом щодо створення українських збройних сил з
німецькою військовою допомогою. Мельник, постійно перебуваючи
у Берліні, особисто не брав участі в пов’язаних із цим бойовим
з’єднанням подіях на українських землях. Однак, у той чи інший
209 ЦІанковський Л. УПА й дивізія // Америка. — Філадельфія, 12-16
липня 1954.
210 ЦДАГО України. - Ф. 166. - Оп. 3. - Спр. 149. - Арк. 43-44.
106
спосіб з дивізією мала справу більшість членів мельниківського
Проводу українських націоналістів (ПУН), які перебували у Львові.
Наприклад, голова ПУН в Україні Олег Ольжич, хоча й однозначно
не схвалив концепції створення цієї військової частини, нелегально,
мешкав у квартирі члена ОУН-М Остапа Чучкевича, який вступив
добровольцем до дивізії211. Виразно не дала про себе знати й
підтримка формування дивізії секретарем ПУН Ярославом Баранов-
ським, який збирався брати участь в підтримці творення дивізії,
але вже 11 травня 1943 р. загинув при нез’ясованих обставинах
(на думку про імовірного вбивцю наводить факт, що невдовзі після
вбивства Барановського радянським та польським підпіллям було
надіслано погрози смерті кільком з добровольців дивізії, а двох із
них навіть вбито)212. Натомість, відчутно проявилося позитивне
ставлення до створення дивізії членів ПУНу генерала Миколи
Капустянського та полковника Романа Сушка, які. встановили
постійні контакти з головою та керівниками відділів ВУ. ”Ми з
полковником Сушком, — згадував пізніше Капустянський, —
змагали (намагалися — А. Б.) облегшити тяжку долю нашим воякам
дивізії ” Галичина” і тому радили колишнім старшинам української
армії обов’язково включатися в склад дивізії, коли вона почне
формуватись, щоб послужити своїм досвідом і авторитетом нашим
молодим воякам”213. Втім, контакти Р. Сушка з керівництвом ВУ
не були тривалими — 14 січня 1944 р. він також загинув при
таких самих нез’ясованих обставинах, що й Барановський.
Як і в діячів ОУН-Б, єдиного ставлення мельниківців до ство-
рення дивізії "Галичина” також не було. За словами М. Капустян-
ського, більшість керівників мельниківської фракції ОУН вважали,
що декларація Вехтера від 28 квітня 1943 р. — це ”акт військового
характеру без політичних програм”, який ”не покривався з полі-
тично-стратегічними постулятами у вище поданій концепції ОУН.
Цим ускладнювалося наше ставлення до бранки (набору — А. Б.)
в дивізію. Тому наша військова еліта не могла брати активної
участи ні в нарадах, ні в творенні дивізії”214.
211 Книш 3. На порозі невідомого (спогади з 1945 року). — Париж: Видання
Першої Укракарні у Франції, 1955. - С. 8.
212 ДАЛО. - Ф. П-3. - Оп. 1. - Спр. 67. - Арк. 15; Ф. Р-35. - Оп. 13.
- Спр. 69. - Арк. 18-20.
213 Капустянський М. Перша Українська Дивізія і ОУН // Вісті Комбатанта.
- 1967. - 4.1. - С. 8-9.
214 Там само. - С. 8. Стриману позицію щодо дивізії зайняли теж деякі
інші українські старшини — як, наприклад, полковник Роман Дашкевич.
107
Одні учасники ОУН-М, не підтримавши створення дивізії
"Галичина”, поступово перейшли від пасивної опозиції окупацій-
ному режимові до активного Опору, організували власні збройні
загони й з часом приєдналися до УПА. Більшість з мельниківців,
однак, критикуючи ставку бандерівців на повстанську тактику
українського визвольного руху, вважали, що саботаж справи
формування з українців регулярної військової частини позбавить
їх у майбутньому можливості керувати власною долею й буде лише
в інтересах радянського та польського підпілля. Тому, задля забезпе-
чення впливу своєї організації, члени проводу ОУН-М у той самий
час, що й Шухевич, відіслали до дивізії групу власних активістів,
багато з яких стало нідстаршинами та старшинами дивізії. Серед
них були хорунжі Іван Вербицький та Федір Карасевич, поручники
Олекса Бабій, Богдан Онуфрик, Остап Рудакевич та інші215. Однак,
плани мельниківської фракції ОУН щодо дивізії перервано німець-
кими органами безпеки'іарештами у січні 1944 р. більшості членів
проводу цієї організації включно з Мельником у відповідь на їхні
спроби встановити ділові контакти з урядовими колами західних
країн антигітлерівської коаліції216. Примітно, що під час допиту
Мельника співробітники німецьких карально-поліційних служб серед
іншого цікавилися, де і яким чином очолювана ним фракція ОУН
виявляла своє позитивне ставлення до дивізії "Галичина”217.
Наприкінці німецької окупації незгідні з концепцією створення
дивізії представники керівництва ОУН-М в краї, опинившись перед
перспективою відновлення сталінського режиму в Галичині, змінили
своє ставлення до цього з’єднання, трактуючи його як єдиний
засіб вишколу військових сил для боротьби за незалежність України.
Про це, зокрема, свідчить суспільно-політичний звіт ОУН-Б на
Львівщині від 3 травня 1944 р., в якому говорилося: "Провід
[ОУН-М] дав наказ своїм низам частинно голоситись до СС-дивізії
"Галичина”, частинно переїхати на терен Ярославщини і Сяніччини,
де має переводитись німцями мобілізація і перевишкіл їхніх сил”218.
Верига В. Втрати ОУН в часі Другої світової війни або "Здобудеш
українську державу або згинеш у боротьбі за неї”. 2-ге виправлене
видання. - Торонто: Новий Шлях, 1991. - С. 133-138.
Гайвас Я. Коли кінчалася епоха. — На чужині: Накладом Українсько-
Американської Видавничої спілки в Чікаго, 1964. - С. 125-126.
Спогади про Андрія Мельника. - [Нестерів, 1990]. - С. 63.
ЦДАВО України. - Ф. 3833. - Оп. 1. - Спр. 126. - Арк. 74-76.
108
2. Організаційне становлення
а) Вишкіл
В умовах завершення першої фази творення дивізії — набору
добровольців та їхнього огляду військово-медичними комісіями —
розпочалася друга фаза. Нею було військове навчання майбутніх
вояків дивізії. Час між зголошенням і офіційним призовом добро-
вольців на вишкіл не минув для них надаремне. У травні-червні
1943 р. в Галичині відбулися їхні перші збори, протягом яких
виконувалися переважно військові вправи; такі збори відбулися у
Кам’янці-Струмиловій, Золочеві та інших галицьких містах219. Філія
ВУ в Станіславівському окрузі вирішила використати час до
покликання новобранців для передвишколу, що проводився раз
на тиждень і полягав у поєднанні фізичних вправ та теоретичного
навчання. Ця акція мала на меті зближення майбутніх офіцерів та
вояцького складу дивізії з тим, щоб викликати у нього довіру до
своїх старшин. З самого початку планувалося поділити новобранців
на сотні, чоти й рої з відповідним керівництвом і проводити в
малих групах виховну роботу в формі роз’яснень та відповідей на
запити добровольців, а також плекати у їхніх рядах пісню220.
Паралельно, у червні-липні відбулися аналогічні масові збори
визнаних придатними до військової служби добровольців Дрогобича,
Самбора, Тернополя та багатьох інших міст й сіл Галичини, а
також Перемишля і Варшави221. Як правило, вони супроводжувалися
проведенням днів дивізії, на що німецькі інстанції виділили досить
значні суми. Наприклад, на проведення лише одного такого
святкового дня у Станіславові у червні 1943 р. витрачено 18 000
окупаційних німецьких злотих, що перебували в обігу на території
Генеральної губернії222.
У Львові 6 червня в присутності членів та голови ВУ відбулися
перші збори майбутніх старшин, підстаршин та вояків дивізії223,
13 червня — другі, що супроводжувались масовим походом, який
очолили колишні офіцери УГА; учасники походу пройшли від
Святоюрського собору до Янівського цвинтару. На могилах голови
Львівські вісті. — 2 червня 1943; 3 липня 1943.
Станиславівське слово. — 11 липня 1943.
Львівські вісті. — 23 червня 1943; 25 червня 1943; Краківські вісті. —
9 липня 1943.
ДАЛО. - Ф. Р-35. - Оп. 6. - Спр. 51. - Арк. 7.
Голос Підкарпатгя. — 13 червня 1943.
109
державного секретаріату ЗУНР Костя Левицького та генерала УГА
Мирона Тарнавського колишній сотник УГА М. Хронов’ят виступив
з промовою, яку закінчив заявою про те, що усі присутні готові
битися, а як потрібно, то й загинути за ті самі ідеали, за які
полягли вояки, котрі спочивають на цьому цвинтарі224.
Святкові зібрання мешканців Галичини, організовані з метою
пропагування дивізії, відбувалися до осені 1943 р. Вони проводилися
зазвичай під відкритим небом за участю хорів, з промовами членів
УЦК і вистуцами уповноважених ВУ. Найурочистішим було таке
зібрання 18 липня у Львові, на відправі Служби Божої на вулиці
Пельчинсьцій в присутності не лише німецьких урядовців та
офіцерів, а й представників інших держав (зокрема, японського
консула у Німеччині). Того дня, на який припав від’їзд перших
відділів добровольців зі Львова, відбувся великий маніфестаційний
похід місцевих мешканців до Оперного театру. На його чолі, поряд
з відділом добровольців, йшов окремий полк майбутніх вояків дивізії
під командуванням майора Євгена Побігущого225. Для людей, які
тоді виїздили на вищкіл, єдиною неприємною подією виявився
виступ перед ними польських керівників німецької будівельної
служби (ВаидіепхО в Галичини Звертаючись на Львівському вокзалі
до українців, вони заявили, що, не зважаючи на свій від’їзд на
військове навчання, з часом дивізійні добровольці обов’язково
повинні будуть попрацювати на будівельних, дорожних чи інших
роботах226. З серпня у Львові представники ВУ провели на вишкіл
Першу пропагандистську чоту дивізії, до складу якої входили
здебільшого журналісти, фотографи, кінооператори, художники та
радіотехніки — майбутні військові кореспонденти. Як і попередні
групи добровольців зі Львова, вони повинні були проходити вишкіл
у Німеччині227.
Конкретні місця вишколу на час його проходження дивізійними
добровольцями не були відомі переважній більшості населення
Галичини. В інтерв’ю, даному в липні 1943 р. часописові "Голос
Підкарпаття”, голова ВУ Бізанц, розповідаючи про військове
навчання вояків дивізії, заявив: "Вишкіл буде інакший для давніх
старшин і підстаршин, інакший для кандидатів на старшин і
Рідна земля. — 20. червня 1943.
Краківські вісті. — 21 липня 1943.
226 ДАЛО. - Ф. Р-35. - Оп. 13. - Спр. 21. - Арк. 28.
227 Львйські шсгі. — 7 серпня 1943. — Ч. 177 (597). — С 7; Голос Підкарпаття.
- 22 серпня 1943.
Ш
підстаршин... Ясно, що ця праця не відбувається на вулиці; про
неї мало хто знає, хоч зайняті при ній десятки службовців. Так
само ходу праць над приготуванням вишкільних праць не можемо
подавати до відома. Все це речі самозрозумілі для кожної людини,
що має хоч би найменше поняття про військову організацію”228.
На сторінки місцевої преси Галичини потрапила тільки інформація
загального характеру про місця розміщення таборів вишколу. Кілька
часописів ("Львівські вісті”, ” Гол ос Підкарпаття”, "Рідна земля”)
згадали про військове навчання майбутніх вояків дивізії "Галичина”
на півдні Франції та у Німеччині229. Пресовий орган підпільної
прокомуністичної організації "Народна гвардія” під назвою "Бороть-
ба” писав, що добровольців дивізії закликано на вишкіл до Штетгіна
(Щеціна), Голландії та в Моравію230. У дійсності ж добровольці
Галичини проходили військове навчання на території шести країн.
До осені 1943 р. новобранцями поповнилися виділені для добро-
вольців дивізії "Галичина” німецькі вишкільні табори на території
Німеччини, Франції, Голландії, приєднаної до райху Австрії і
окупованих землях Чехії й Польщі.
З рекрутуванням кожен новобранець одержував "пізнавальний
знак” (Егкеппип§8тагке) — бляшану відзнаку, одна половина якої в
разі смерті вояка залишалася при тілі, а друга пересилалася до
штабу дивізії. При цьому, з метою негайного надання медичної
допомоги в разі поранення на фронті, кожен з призовників отри-
мував знак під лівою рукою відповідно до групи крові (А, В, О),
що не практикувалося серед покликаних пізніше груп. Відповідно
до розпорядження штабу формування дивізії "Галичина” від
15 липня 1943 р. усіх її добровольців після виклику до Львова та
реєстрації поділено на декілька категорій й 18 липня скеровано
на вишкіл до таких місцевостей:
1) колишні старшини, випускники вищих і середніх шкіл — Брінн
(Вгііпп) (нині Брно),
2) лікарі (дантисти, аптекарі, ветеринари) — Штеттін (Згеіііп),
3) колишні підстаршини — Штральзунд (Зсгаїкипсі).
Усі добровольці, які прибули скоріше, 19 липня скеровувалися
на початковий вишкіл у виділений для дивізійних вояків найближ-
Голос Підкарпаття. — 18 липня 1943.
Львівські вісті. — 10/11 жовтня 1943; Голос Підкарпаття. — 26 грудня
1943; Рідна земля. — 23 квітня 1943.
Боротьба. - 15 липня 1943.
Ш
чий до галицьких земель військово-навчальний табір в Гайделягері
(Неідеіацег) поблизу Дембіци у Польщі231. З цієї кількості мали
виїхати:
1)300 колишніх офіцерів та 48 лікарів на вишкільні курси до
Німеччини;
2) 1 300 колишніх підстаршин та 800 кандидатів на старшин для
подальшого вишколу до німецьких старшинських шкіл;
3) 2 000 добровольців до вишкільного куреню в Гайделяґер для
створення першого галицького добровольчого полку;
4) 12 000 осіб до галицьких добровольчих полків № 4-8 під
командуванням офіцерів німецької поліції232.
Втім, окремі розпорядження щодо формування дивізії не були
виконані повною мірою через практичну неможливість їхньої
реалізації. Так, на військову службу не призвано відсутніх на той
час 300 офіцерів та 48 лікарів, а з планованих 1 300 підстаршин та
800 абітурієнтів на вишкіл післано 2 000 осіб (в тому й згаданих
абітурієнтів). У той же час на вишколі опинилися тих майже 10000
осіб із загальної кількості добровольців, яких німецькі владні органи
спершу планували скерувати на роботу до райху233.
До військово-навчального табору в Гайделяґері, де зосередилося
найбільше майбутніх вояків, з перших тижнів вишколу періодично
почали приїжджати уповноважені ВУ, а по суботах і неділях —
члени родин новобранців. Через кілька днів після від’їзду перших
двох груп добровольців їхній табір в Гайделягері відвідали Бізанц
та Макарушка. Опісля Макарушка визнав: "Признаюся, я був
приємно вражений уважливістю та повним зрозумінням психіки
українського вояка, яку виявили генерал — командант табору та
майор, командант вишкільного куреня (Бартельт — А.Б.). Вони
обидва живо інтересувалися українською проблемою та просили
прислати їм відповідну інформаційну літературу. ”Я хочу пізнати
психіку, історію та змагання народу, що його синів я маю вишколю-
вати!” — говорив генерал. Сам він просив, щоб прислати охотникам
(добровольцям — А. Б.) часописи, книжки, щоб дістати для них
фільми з українськими написами, українські грамофонові платівки
тощо. Зокрема, він просив, щоб до табору приїхав український
Штаб Формування СС Стрілецької Дивізії Галичина. Львів, дня 15 липня
1943 р. Денний наказ для добровольців СС Стрілецької Дивізії Галичина
/І Ц ДАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 5. — Арк. 5.
232 КАП8. - Т-175. - Коїі 74. - Ргаше 2 592 442.
233 ВА іп КоЬІепг. - N8 19/1785. - Рої. 1.
112
театр. Аж дивно, що в так короткому часі зумів цей командант
табору пізнати вдачу українського вояка”234.
Влітку 1943 р. у Гайделяґері, де опинилося найбільше майбутніх
вояків дивізії, створено спеціальний робочий штаб у справах
комплектування дивізії "Галичина”, що видавав накази добро-
вольцям, звернення до стрільців та офіцерів дивізії, призначав на
командні пости на час вишколу вояків української національності235.
Було затверджено список обов’язкових військових ступенів у дивізії
і прийнято проект для команд вишколу про підвищення дивізійних
вояків до старшинських рангів236. Для старшин дивізії було видано
інструкції про впоряд, озброєння і т.п.237 Поступово у військово-
навчальному таборі в Гайделяґері розпочалося комплектування 12-
ти вишкільних сотень, кожна по 150 осіб (загалом приблизно 1 800
добровольців, кількість яких упродовж місяця сягнула 2 500 осіб),
з яких 4, 8 і 12-та сотні мали отримати забезпечення важкою
зброєю. Заздалегідь передбачалося розділити їх на три піхотні полки
(Сгепадіег-Ке^ітепіе), але з огляду на відсутність достатньої кількості
інструкторів вони разом із фюзилерським куренем були об’єднані
в один курінь, яким спершу командував Євген Побігущий. Разом
вони становили ” 14-ий вишкільний курінь СС (до особливого
застосування)”, німецька назва ”14-88 АизЬіИип^зЬаіаіІІоп “ОаІігіеп”
г.Ь. V. (гиг Ьеаопдегеп Уепуепдип§)”, трактований також просто як
"курінь особливого призначення”, скорочено "цетбефау” (2еіЬеуаи).
Станом на 1 вересня 1943 р. у складі вишкільного куреня ”цетбефау”
нараховувалося 177 старшин, 422 підстаршин, 3 026 стрільців або
разом 3 625 вояків, до яких також було скеровано ЗО етнічних
німців (фольксдойче) з Угорщини, Хорватії та Словаччини. Згодом
на його основі було сформовано 1, 2 і 3-й піхотні полки "Галичини”
(на початку 1944 р. перейменовані відповідно на полки №29, 30
та 31). Одночас формувалися 4, 5, 6, 7 і 8-ий полки галицьких
добровольців, вояки яких проходили вишкіл на території Німеч-
чини238. Поряд з цим групи добровольців різної чисельності були
скеровані на попередній короткочасний стрілецький вишкіл до
окремих німецьких військово-навчальних таборів ще перед їхнім
Краківські вісті. - 31 липня 1943.
ЦДАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 5. - Арк. 1-5; Спр. 7.
— Арк. 16 зв.
ЦДІА України у Львові. - Ф. 201. - Оп. 1. — Спр. 271. - Арк. 11.
Там само. — Арк. 7.
ЦДАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. — Спр. 7. - Арк. 16 зв.
113
розподілом до окремих полків. В Маннгайм, зокрема, для май-
бутнього поповнення дивізійних з’єднань важкої артилерії було
скеровано 12 добровольців, в Гамбург для вишколу вояків дивізійних
частин зв’язку — 240, в Ольденбурґ з метою оволодіння технікою
стріляння й обслуговування піхотних гармат (Іпґапіегіе-безсЬШге -
ІО) — 200 і т.д.239 >,
Стараннями українців у вишкільних таборах велась культурно-
просвітницька робота. З їх ініціативи тут з’явилися написані від
руки газети. У військово-навчальному таборі в Гайделяґері, на-
приклад, виходила газета "Сурми грають”240; подібні газети (часто
настінні) видавалися навіть в місцях короткочасного перебування
добровольців (як, ^приклад, у Брно241, де їх упродовж двох тижнів
одягнено, споряджено й перевезено до Гайделяґеру). В Гайделягері
вояки дивізії мали також переслані з Галичини часописи і свою
українську бібліотеку, для якої за сприянням ВУ до грудня 1943 р.
було вислано 2 484 діримірники книжок,, а на середину грудня
підготовлено для відсилання ще 571 книгу242. Від самого початку
формування дивізії у її лавах плекали українську пісню. В Гайде-
ляґері, зокрема, було організовано хор, який очолив відомий
український диригент Галичини В. Осташевський. Після того, як
у травні 1943 р. група перших добровольців прибула на вишкіл до
Німеччини, при дивізії було створено музичну чоту (Ми5ікепги§),
ЩО увійшла до офіційного складу дивізії. З метою закупівлі музичних
інструментів для 42-ох осіб її керівник спеціально їздив до Львова,
де його підтримали професор Северин Сапрун та члени ВУ. Крім
постійного оркестру при музичній чоті організовано відділ учнів,
що Складався з 12-ти юнаків, яких можна було у будь-який момент
взяти на доповнення до оркестру243.
Одними з перших своє навчання розпочали кандидати на вій-
ськових кореспондентів. Вишкільний курс для дивізійної чоти
воєнних звітодавців тривав від липня 1943 р. у Берліні при централь-
ному пункті відділу воєнних кореспондентів ВІЙСЬК СС (88-КгІЄ£8-
ЬегісІКег-АЬгеіІип^ - 88-КВА), згодОм перейменованого в "Пункт
воєнних кореспондентів СС імені Курта Еґґерса” (88-8іап<1аПе “Кип
Там само. - Арк. 47 а; Спр. 37. - Арк. 37.
Там само. - Спр. 34. — Арк. 57.
М1 ЦДЇА України у Львові. - Ф. 201. - Оп. 1. - Спр. 271. - Арк. 6, 7.
242 ЦЦАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 37. - Арк. 5 зв, 21.
Там само. — Арк» 7-7 зв; Голос Підкарпатгя. — 8 серпня 1943; Краківські
Вісті. — 16 грудня 1943. Детальніше див.: АВ. Музична чота 1-ої УД //
Вісгі Братства... Серпень=-вересень 1952. “ Ч. 7-8 (22-23). “ С. 10-12.
114
М-АзаМИода-ВаїІ. г.Ь.У. ДОг.СЬ.РІЛаІйеІадег, йап 1.9.19*51
“Заіігіеа") Роа% Ризькая, Вівкг.Кгакаи.
ІІЬ Аг.» 9», Т8^-Хг.89/43 деп. нг.
Вц^г.л ИОПДЇІІСЙЗ ««агкваеИийв йог ТеіІпаЬаар аа Лсг УвІОровк-Ьаі».
й-ліи^мї. .
Вогид», Н~¥егогйг.ипагЬ1аег 5г. 15 V.1.3.42, ІІ.ЇІ, 262»
Аа ***’ ’ /// а і_ . |
АЬк.їеіііровІяаоеп6
ХасЬзееЬопа ««14г* <Ьа й~АиоЬ114апвз-Ва£1< &Л>Л* 41с 4<>*я£агке
ГЦі* йеп Мсаа* Ли^изі 19^51
ГйЬгог ип1ог£СЬі>ог МалпзеЬаХІеп 4игсЬмЬаіги«
Зайзіагкс
177 *22 5ОЙ6 ! 5625*
рКсксЬ$пац1а0$цс$і^гк<?п хогйап Гйг У> УоІкв^ои^асЬо аиз Ипяагіц
КгоаНов ип4 4ог Зіоетаксі Ьсп^І^»
□а 41е уос 4ог Іо&ггеа Алґогйагипй посП лісаі:
сіп^Бап£еп піна, 4аа Й-АиоЬ.-Ва$1< г.Ь.У», 41еес хій жи СЬС5>*
^0І50П*
>-у‘ (Ж
$У*Наи{йа»€игаГйЬгег«
Звіт про кількість добровольців дивізії на вишколі у Гайделяґері
станом на 1 вересня 1943 р.
115
Ец£егх“). Названий на честь німецького військового поета, цей відціл
брав участь у підготовці призначених для Німеччини та Східної
Європи пропагандистських програм, спрямованих проти Радян-
ського Союзу. На перші вишкільні курси для дивізійних звітодавців-
українців були зараховані 13 осіб: Володимир Заворотюк, Степан
Конрад, Ярослав Кецало та Іван Марчук як репортери групи
"Слово” (\Уоп); Юліан Волянюк, Мирослав Левицький та Михайло
Михалевич як художники-репортери (діє ВіИЬегісЬіег); Станіслав
Кравчишин як радіорепортер (КипдїипкзргесЬег); Володимир Ратич
як кінорепортер (РіІтЬегісксег), а також Володимир Давидяк, Олександр
Совко, Роман Тилявський та Богдан Макогін. Описуючи свої
враження від вишколу, з приїздом у Берлін вони склали колектив-
ного листа для ВУ, в якому, зокрема, писали: ”Тут ведеться нам
поки що дуже добре. їсти маємо багато. Саме побудовання будинку
та його положення, дисципліна і товариськість інших воєнних
пропагандистів, які зібралися тут з усіх країн Европи — все те
робить на нас велике’ і додатне враження”244. Другу групу чоти
воєнних звітодавців склали Олег Лисяк та Олександр Луцький як
кореспонденти (діеУ/опЬегісІНег), Олександр Білан та Богдан Гладій,
котрий згодом очолив кур’єрський пункт (КигіегзіеПе) у Відні, а
також водії автомашин Осип Гарасевич, Дмитро Дзьобай, Юрій
Копистянський, Богдан Кушнір, Юрій Одинець, Михайло Онишко
та Михайло Федак. їхній вишкіл тривав до ранньої весни 1944 р.,
коли вони були розподілені до різних бойових частин дивізії, а
С. Конрад, С. Кравчишин та О. Лисяк — відряджені до команди
воєнних кореспондентів "Львів” (ЬетЬег§) під керівництвом Фріца
Менерта і Карла Ваєра (\¥еуег)245. До сформованої вже під час участі
дивізії у фронтових боях третьої групи чоти звітодавців увійшли
Олександр Гай-Головко, Микита Глинський, Зенон Рубчак та інші.
Всупереч запевненням з німецького боку, окремого фахового вишколу
для звітодавців не було — за винятком лише кількох осіб (у тому
числі В. Ратича, який знімав на кінокамеру футбольні змагання в
Берліні). Вишкіл військових кореспондентів-українців виявився
звичайним німецьким піхотинським вишколом з особливим акценту-
ванням уваги інструкторів-німців на польових вправах246.
Лист до ВУ чоти воєнних звітодавців, липень 1943 р. // АгсЬіує оїйіе
І8ІЦОІЖА Ьу іЬе 11СКОС іп Тогопіо. -ТЬе таїегіаіз деаііп^ хуііЬ Йіе Віуізіоп. -
Мііііагу Воапі (Уузкоуа Ііргауа).
245 ЦДІА України у Львові. - Ф. 764. — Оп. 1. — Спр. 22. — Арк. 1,9,14, 24.
246
Конрад С. Українські воєнні звітодавці 1 УД // Вісті Братства... —
1951. - Ч. 4-5 (18-19). - С. 8-9; Вісті Комбатанта. - 2000. - Ч.З.-
С.70-71.
116
На значні труднощі упродовж першого етапу вишколу на-
штовхнулися медики, які зголосилися до дивізії. Спершу, ще у
серпні 1943 р., Кубійович від імені УЦК, звернувшись до україн-
ських лікарів галицького регіону, заявив: ”Ми заступаємо думку,
що всі лікарі, здатні виконувати відповідну лікарську службу,
повинні зголоситися до дивізії”247. Проте, навіть з 15-ти лікарів,
потрібних на той час для дивізії, німецькі інстанції спершу дозво-
лили скерувати на військове навчання лише трьох. Ще гіршою
виявилась ситуація з ветеринарами — 4 з них, які опинилися у
Штеттіні, протягом трьох місяців проходили вишкіл як звичайні
стрільці й не залучались до теоретичного й практичного вдоскона-
лення своїх знань. Окрім того, після відбору багатьом лікарям не
визнано їхніх фахових ступенів. У результаті цього багато з них
стали звичайними санітарами на вишколі добровольчих полків у
Франції. Тут на кожних 600 дивізійних вояків припадало по 4
лікарі, що виявилося забагато й з часом частину з них перевели
до Гайделягеру, де до кінця 1943 р. опинилося. ЗО лікарів. Лише
після втручання з боку ВУ частину медиків-добровольців скеровано
на закінчення медичного навчання з метою поповнення дивізії
дійсно фаховими українськими лікарями248.
Перебування українських дивізійних добровольців на німецькому
військовому навчанні мало чим відрізнялося від становища вояків
інших національностей, які проходили вишкіл паралельно з ними
і в роки Другої світової війни воювали на боці Німеччини. Різниця
між ними відчувалася лише у перші тижні вишколу, протягом яких
дивізійні вояки не мали на уніформах емблем із зображенням
галицького лева. Так, згідно з листом добровольця Маковського
керівництву ВУ у Львові від 16 серпня 1943 р., у німецькій
військовій школі в Бенешово, поряд із хорватами та литовцями,
проходили вишкіл українці без будь-яких дивізійних відзнак (всього
ЗО старшин та 120 підстаршин)249.
Із наближенням завершення трьохмісячного вишколу вояків
дивізії на початку листопада 1943 р. врешті-решт стала відомою
точна кількість відсіяних призовними комісіями добровольців і
зарахованих до дивізії "Галичина” українців, з яких:
1)на заклик ставати до лав дивізії зголосилося 80 000;
2) придатними до призову визнано 53 000;
ЦЦАВО України. — Ф. 3971. — Оп. 1. - Спр. 18. — Арк. 4.
Там само. - Спр. 7. — Арк. 36, 38.
Там само. - Спр. 37. - Арк. 16.
117
3) до списків призовників зачислено 42 000;
4) викликано до призовних комісій 27 000;
5) не допущено до призову 1 400;
6) отримали призовну повістку 25 000;
75 призвано на військову службу 19 047;
8) до призовних комісій дійсно з’явилося 13 245;
9) з вишкільних таборів звільнено
через хвороби 1 487;
10) перебувало на військовому навчанні 11 758;
11) повинні були з’явитися у вишкільних
таборах між 1 і 13 листопада 6 150;
12) підлягали призову зі Львова .. 403.
Всього наприкінці першої декади листопада 1943 р. свій вишкіл
закінчувало приблизно 12 000 українських добровольців250. Протягом
військового навчання вони набули знань з восьми видів зброї і
вивчили бойові властивості гвинтівки, пістолету, автомату, різних
родів ракет, протипіхотних та протитанкових мін, своєї спеціалізо-
ваної зброї (наприклад, протиповітряної гармати), навчилися
переходити так званою лисячою ходою заміновані поля та колючий
дріт і т.п. У найскладніших обставинах під час вишколу, безумовно,
опинилися звичайні стрільці дивізії "Галичина”, які терпляче
зносили усі навантаження й труднощі лише заради того, аби здобути
і закріпити військові знання. У цілому ряді випадків окремим групам
дивізійних стрільців довелося на собі відчути відверто байдуже
ставлення німецького командного складу, котрий нерідко вико-
ристовував своє керівне становище для того, щоб зробити власну
кар’єру. Водночас не можна не відзначити й того факту, що в
дивізії німецьким інструкторам та командирам заборонялося навіть
пальцем доторкнутися до тіла стрільця, чи взагалі будь-яким чином
зневажливо поводитися з підлеглими. Поширене в радянській армії
під назвою "дідівщини” моральне й фізичне знущання над солда-
тами (про яку вояки "Галичини” взагалі не знали її не чули)
каралося німецькими польовими судами. Втім, із стрільцями дивізії
німці, які були на вищих постах, як правило,' безпосередньо рідко
коли щось мали до діла.
Внаслідок невтручання німецького персоналу до життя добро-
вольців поза вишколом, стрільці дивізії отримали можливість
святкувати між собою пам’ятні події української визвольної боротьби,
на яких відверто сповідувалися ідеї українського, національно-
Там само. — Спр. 7. — Арк. 15-15 зв. •
118
визвольного руху. Наприклад, у підготовленій до святкового наказу
31 жовтня 1943 р. промові з нагоди 25-ої річниці 1 листопада 1918 р.
(дня утворення ЗУНР) для зачитання українським добровольцям
дивізії "Галичина” у Гайделягері вказувалося: "Сьогодні, в двадцять
п’яту річницю великого здвигу українського народу до збройного
чину для здобуття волі та власної державності, ви станули тут в
струнких лавах, щоб, єднаючись духово з цілим українським
народом, ушанувати ці пропам’ятні хвилі. Як тоді в ніч з 31-го
жовтня на 1-ше листопада 1918 року станули до бою на західних
землях України найкращі сини нашого народу, так і ви сьогодні,
духові наслідники цих славних борців, шикуєтесь до бою за ці
самі ідеали: щоб і волю, і славу, і честь рідний краю добути тобі!
В наших лавах бачимо борців з-перед 25-ти літ, а незчисленні
могили на наших землях бережуть спокій тих найліпших, що
найвищу жертву за волю України склали. Нехай же прикладом
нам буде чин наших попередників у боротьбі за волю і честь
України, котра, обстоюючи свої права та, боронячи свої землі від
навали зі Сходу, тим самим боронить і цілу Європу”. Подібна
можливість для українців на військовому навчанні вголос висловлю-
вати свої думки про призначення дивізії стати основою української
армії сприяла тому, що серед більшості добровольців дивізія
сприймалася не інакше, як українська військова частина, факт
чого було не в стані заперечити її німецьке командування251.
Рекрутський вишкіл перших новобранців в Гайделягері й у
полках №4-8 проводили інструктори-німці, котрі, як правило,
поводили себе з українськими вояками гідно і коректно. Під час
відвідання вишкільних таборів членами ВУ та Вехтером у Франції
в грудні 1943 р. дивізійні стрільці 7-го полку в По визнали, що
німці трактують їх дуже добре, а їхні німецькі інструктори заявили,
що хочуть з українцями йти на фронт — тільки не на Західний,
а лише на . Східний252. Згадуючи про вишкіл українців 6-го полку
восени 1943 р. у Ґраєво в Польщі, доброволець Михайло Процакевич
Промовистий вже сам по собі такий випадок: коли стрілець Богдан
Жулківський з нагоди Різдва 6 січня 1944 р. у виступі перед представ-
никами вищого німецького командного складу назвав дивізію ”наша
1-ша українська дивізія”, це не викликало їхнього заперечення, а,
промовець навіть був скерований для навчання у старшинську школу
(Промова стр. Жулківського Богдана // АгсЬіуєоГйіє І8СІЛ)ЦКАЬу<Ье
ІІСКЛС іп Тогопіо. - ТЬе таїегіаіз сіеа1іп§ ууіЙі йіе Віуіяіоп. Мііііагу Воап! (Уувкоуа
Бргауа). а) Оепегаї. - Г)ос. по. 21).
ЦЦАВО України. - Спр. 7. — Арк. 19-20 зв.
119
згадував: "Відношення німецького персоналу до нас було добре.
Сніданки й обіди ми їли разом з старшинами й підстаршинами,
на тарілках. Миття посуду та інші кухонні роботи виконували
цивільні робітники. Хоч вишкіл був важкий, відношення сотенних
до нас було батьківське. Фізична заправа проводилася переважно
в довгих бігах, стрибках у височінь і довжінь та боротьбі "дзюдо”
й на ножі, та, очевидно, у бойовому вишколі з крісами”253. У
відповіді на лист щодо ставлення німецьких інструкторів до
українських добровольців на вишколі начальник канцелярії ВУ
О. Навроцький у ті дні писав: ”3 листів наших добровольців і з
усних розмов із ними ми знаємо, що справа мається так, що
німецький командний склад, від гори до долини, наставлений до
наших добровольців прихильно і напевне менше жорстко, як це
водиться в німців. Так що стрільці, які знають і розуміють, що це
таке військове звання, заявляють, що брутально з ними не обхо-
дяться на вишколі. Мржуть бути деякі виїмки (винятки — А. Б.)
жорсткості, але її, по наказу вищої команди, усувають. Взагалі
жорсткість не входить у систему вишколу у нашій дивізії”254.
Згодом, вже на завершальному етапі комплектування дивізії'
"Галичина”, вишкіл і бойові вправи з її вояцьким складом прово-
дили як німці, так і українці зі своїми одиницями, якими вони
командували •=- а саме роями, чотами та сотнями й кількома
полками. Зокрема, від січня до лютого 1944 р. командування полків
№ 29, ЗО та 31 в Гайделягері на час їхнього комплектування було
доручено відповідно Є. Побігущому, Борисові Барвінському та
Степанові Котилю. Виступаючи з цього приводу 16 січня 1944 р.
перед українськими старшинами та підстаршинами, призначений
командиром дивізії полковник військ СС Фріц Фрайтаґ заявив:
"Початкова стадія творення нашої дивізії вже минула. Також
чисельно наближуємося до стану дивізії. Досі ми посвячували
найбільше часу на організаційну роботу, а тепер в найближчих
тижнях спрямуємо усі наші сили на вишкіл. Половина підстаршин
і стрільців дивізії перебуває на вишколі в райху. Як звітують
вишкільні частини, вишкіл добровольців проходить задовільно. По
закінченні вишколу вернуться додому ці мужі до нас уже вишко-
леними вояками. Тепер є нашим завданням підняти добровольців
в Гайделяґері вишкільно на рівнорядний ступінь, щоб запевнити
Процакевич М. Поліційні полки // Вісті Комбатанта. - 1970. — Ч. 3-
4. - С. 34.
254 ЦДАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 7. — Арк. 10.
120
\ дивізії одноцілий вишкіл. Справою старшин, отже завданням
кожного з Вас, є осягнути ту ціль. Завдання це є важке, бо, не
дивлячись на те, що кожний навчився в останньому півріччі, того
ще мало, щоб дати дивізії військовий стрижень і моральну опору,
якої вона потребує, щоб встоятись перед ворогом. Це можна
осягнути при допомозі старшинського корпусу, себто кожного з
Вас зокрема”255. Час командування українців полками дивізії, проте,
був дуже нетривкий і обмежувався лише початком формування
цих полків. Недостатнє знання українськими старшинами новітніх
на той час методів ведення війни німецьке командування вважало
обґрунтованим приводом для того, щоб не призначати українців
на високі командні пости в дивізії. Тому дуже скоро усі полки
цієї військової частини опинилися в руках німців — у тому числі
29, ЗО і 31-ий полки, майже піврічне перебування яких під
командуванням українців розглядалося з німецького боку лише
як експеримент256. Рівня військової теоретичної і бойової практичної
підготовки українських добровольців з Галичини виявилося достат-
ньо лише для командування переважно батальйонами та меншими
військовими підрозділами дивізії "Галичина” (командирами одних
із перших укомплектованих батальйонів дивізії, наприклад, стали
майор Є. Побігущий та сотник Михайло Бриґідер).
Поряд із добровольцями на вишкіл вояків дивізії були спрямо-
вані 12 священиків Львівської архиєпархії УГКЦ: колишній капелан
куреню імені Є. Коновальця Іван-Всеволод Дурбак, завідатель в
Лучинцях; Емануїл Кордуба, завідатель у Містках на Самбірщині;
Василь-Всеволод Лещишин, студит чину Святого Теодора; Роман
Лободич, крилошанин Митрополичої Капітули; Юрій Ванчиць-
кий, завідатель у Середопільцях; Ісидор Нагаєвський, завідатель у
Білявцях; Данило Ковалюк, катехит з м. Сколе; Северин Сапрун,
завідатель у Львові; Михайло Левенець, священик з Львівщини;
Осип Карпінський; Йосиф Кладочний; Іван Голойда. За поданням
і проханням митрата Василя Лаби протягом липня — першої
половини серпня 1943 р. ці священики були відпущені Митро-
поличим Ординаріатом УГКЦ на польових духовників257, а з часом
до них як капелан приєднався також Богдан Левицький. До
першочергових функцій майбутніх капеланів належало пропові-
дування та відправлення Богослужень у вишкільних таборах, в яких
Там само. - Спр. 5. - Арк. 31.
Там само. — Спр. 37. — Арк. 27.
ЦДІА України у Львові. - Ф. 201. - Оп. 1. — Спр. 163. — Арк. 49-51.
121
навчалися вояки дивізії’. Для відправлення ними обрядів УГКЦ у
воєнних умовах, як свідчить лист апостольського візитатора україн-
ської церкви у Німеччині Петра Вергуна митрополитові Шептиць-
кому, за якийсь час до цього запроваджено антиміс — освячену
скатертину, що замінювала вівтар* 258. Сам же о. Лаба розпочав роботу
над опрацюванням та підготовкою до друку* спеціального молитов-
ника для вояків дивізії259. Поряд із цим за його дорученням капелан
М. Левенець склав вказівки для польових духовників дивізії. Вони
зобов’язували капеланів щонайменше двічі на тиждень проводити
з дивізійними вояками розмови, що виробляли б серед них характер,
підтримували дух, виховували чесноти побратимського спільного
життя, готовність жертвувати власним житттям на благо інших і
т. п. Обов’язком капеланів також було закликати вояків бути
охайними й зберігати військову таємницю, застерігати від саботуван-
ня обов’язків й утримувати від невиконання наказів їхніх старшин260.
Зрозуміло, що ті священики УГКЦ, котрі стали військовими
душпастирями дивізії, яка повинна була воювати на боці Німеччини,
зовні мусіли виявлятц своє лояльне ставлення до Третього райху.
В протилежному випадку саме їхнє перебування в дивізії поставало
б під знак питання і вони могли опинитися перед перспективою
переслідування (якщо не арешту) німецькими органами безпеки.
Разом із тим вони не полишали надії на створення власної держави
і вірили у те, що стрільці та старшини сформованої і озброєної
німецьким командуванням дивізії незабаром стануть вояками
майбутнього українського війська, а польові духовники "Галичини”
— його капеланами. Саме віра у цю перспективу і спонукала
багатьох українських патріотів вступити до лав дивізії. З огляду
на це, цілком природнім слід вважати те, що одними з перших
священиків, які виявили бажання стати військовими душпастирями
дивізії "Галичина”, були саме колишні капелани та офіцери УГА:
митрат В. Лаба, соборний крилошанин Р. Лободич, катехит Д. Кова-
В листі від 7 листопада 1943 р. шефові оперативного відділу 1-го
командування військ СС оберштурмбанфюрерові Руоффу ад’ютант
Гіммлера штурмбанфюрер Вернер Гротман остаточно повідомив, що
райхсфюрер згоден з рішенням від 6 листопада 1943 р. у справі затвер-
дження згаданих осіб "польовими духовниками Галицької добровольчої
дивізії” (Ал 88-ЕЬа, Іа 88-ОЬег8(игтЬаппГйЬгег Киой". Вегііп, 7. 11. 1943. Веіг.:
Ре1с1§еІ8і1ісЬе Оаііг. 88-Ргеі\у. Оіуібіоп. §ег.: ОгоЙїтапп. 88-8іигтЬаппїйЬгег ипд
АсЦиіапі КР88.).
258 ЦДІА України у Львові. - Ф. 358. - Оп. 3. - Спр. 139. — Арк. 1.
259 ЦДАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 19. - Арк. 37.
260 Музей 1-ої УД УНА у Львові. — Колекція документів. — Док. № 1930.
122
Отабгісіи 1 і п і е п
і й т й і е ?е1д£бів11ісЬеп дет Оітієіоп.
1/ и'ебеп Зоппіаз нігб £іипбзаіз1ісЬ бет Ре1б£оііебдіеп$1 вії РтебіяЬ
аЦеііаІЛепЛепп сіє Еіайеіі зісЬ зи яеіі уоп се™ їйт сег. Ооггез -
біепеХ Ьеєііашіїеп ОЛ 'оеїіпдег,зо11 зіе бек гоя.-каіЬоІізсаеп Ооі-
ЬезбіеЕзг ас Оті Ьеі«сЬпеп,Уогаи5йЄ8еІ7Л,сз83 бет »е1д£еізШсЬе
бісі: усгЬєг гаіі зизіапбідра» ЗгЬІісЬез Рїахгет іп ¥етЬіпбипг ге -
есізі и.бейзеГоеп кеппеп £е1епй ЬаЬ.Дцбзехсєи ізі бет УеіЗгеіаІ-
ІісЬе геірПісЬіеі,/иі1 СепеіМдлій без ЬеігвПепаеп ЕіпЬбігейіІп-
тетє/аа АІІіае іп беп Ргйшог^епзгиг.беп.сппе беп поішаїеп Оіепзі
зи є-Ьбтвп, :?иг аіезе БіпЬєіІ сеп СоНеєдіепеІ вії ?гсбі£і агзиИаІіеп.
2/ Ез пітб баїііг Зогйс яе-Ьтадеп.базє Кіт діє зісЬ із НеісЬ їюїіпбепаеп
іп Ута^с когпепсеп Раті1ієпап8ЄЬотіа;еп бет УгвіпіНідеп дот і)іуі-
зіоп ехп АгЛгая аиї Еанііівшпїеійаіі апдвіейі ипб ап. діє цвігед-
іепсіе поїжте Оїеавіеіеііе еіп£егеісііі тті'гд.
З/ Веі-Еа1д@еіз±1іс1’е.ізі бази ’/отрПіспіе^зісЬ вії сеп їаппзсЬаїіеп
г.-епіязіепз зтгеі 1Й1 іп детІодЬз йЬех’беп шіІііатіБсії етзіепетізсЬоп
Зьоїї зи ипіеткаІЬеп /Отгакіегр£1Є£Є,Тиееіхіеп без боїдаіеп, Ор?е-
тип§босгоіі8<±аГі,кавегадзсііаїііісйез ЗизаЕЕепІеЬєп.Каврхйзізт из»./
4/ Аііегіеі клііигеїіе ипд аиїкІахізсЬе Зеіаіізипй сії сет Тхиосе ізг
кйпзскепзкеті; /ргевее,СЬог,Кігс&епйЄзаг^,Ка№гадзсЬаТі8аоеп<1е ибаї./
Зіе УетзіЗваійЦПй зі! беа ЕіпЬеіІзіиптет ипд Васкзіскі аиї сіє
Кгіе£8ишзІап(іе іп аііеп деп Гаїїеп зіпд тогзиЬспаИепі
5/ Ез іві еіпе їїоспеЕиЬзгзісйІ бет Ртеззе тотгиЬегеііеп.КаІІз діє икт.
Ееіиіпяеп піскі тог’г.апйеп зіпд.зоН деп КЙппетп тепійзіепа зебеп
звеігес Тая бет їїекгвасЬІзЬегісЬІ іп иктаіпігсЬег ЕртасЬе ги^апа-
ІісЬ аетаспЬ кегдеп.
6/ Зіе РПісЬІ без ?е1д§еіб11ісЬеп І5І,біе Маппет йЬет с'гв Зег.еЬпеп
геяепизет бет гітаІЬетоІкетипй^иЬег еаЬоіаяе-АЬїя&г.йосг Вепаїїеп
сет Єепеіапіззе ипд $й'.иеійепл-оппеп,ОЬет діє ипЬетіптпзії без
Ргіуаіеіаепіишв изп. зіапдіз зи ЬеІеЬтеп.
7/ А11е Бепйіаіг^п без Ре1д£еізг1ісї'.єп декеп дайіп.зісН Уетітаиєп сет
Маппет зи яетіппеп.дегеп. $еє1е ипд (Ьатакіет зепгиезіепв кеппеп
зи іетпеп.савіі ет іп епІзсЬеідспдеп Мокепі яетЛіпзс’піеп ЕіпДизз
аиї діє Тгирре аивиЬеп ипд два Конпапдеиг ЬепіІЇІісп зеіп капп,
діє ЕіпЬеіІ зиа етзІгеЬіеп Хяеск зи їиптеп.
Розроблені М. Левенцем вказівки про діяльність капеланів
123
люк та інші священики. Зараховані до дивізії як капелани з
офіцерським утриманням, вони з благословення митрополита
Шептицького гідно виконували свої обов’язки і у найважчі дні
існування та бойових дій дивізії не залишали її вояків без духовної
опіки, потрібної для морально-психологічної підтримки у важкі
години воєнного лихоліття. Про це, серед іншого, свідчить той
факт, що від перших тижнів військового навчання добровольців дивізії
водночас із ними вишкіл проходили дивізійні українські капелани.
Характеризуючи перебування вояцьких душпастирів у Зеннгаймі, один
з них, Осип Карпінський, в листі від 29 серпня 1943 р. повідомив
митрополитові Шептицькому: "Перебуваючи тепер у місці призна-
чення, мешкаємо всі одинадцять в одній кімнаті та переходимо
вишкіл, з яким польовий духовник необхідно мусить бути обізнаним,
та призвичаюємося до військової дисципліни, яка не справляє нам
найменшої трудності. На загал поводиться нам незле, трактування
нас з сторони старшин зовсім коректне, багато маємо уступок та
удогіднень... Наш вишкіл буде тривати до 1 жовтня, а після будемо
призначені до поодиноких частин дивізії... Кожного дня маємо
теоретичне навчання, як також вправи з військового впоряду”261.
Після закінчення прискореного вишкільного курсу українські
капелани розпочали свою діяльність в дивізії "Галичина” ще під
час завершального етапу початкового вояцького вишколу. Від осені
1943 р. вони щонеділі правили Службу Божу у вишкільних таборах
для вояків "Галичини” і проповідували до зібраних стрілецьких
мас, при чому на Богослужбах поряд із вояками дивізії подекуди
були присутні члени їхніх родин, які приїздили відвідати добро-
вольців262. Між тим, 12 грудня 1943 р., Шептицький знову прийняв
на приватній аудієнції делегатів ВУ О. Навроцького та С. Волинця
й від дивізії поручника М. Угрина-Безгрішного і висловив зацікав-
леність долею дивізії, про що на засіданні ВУ 26 січня 1944 р.
поінформував керівник відділу душпастирської опіки ВУ В. Лаба.
При цьому, за словами Лаби, Шептицький дав високу оцінку
добровольцям дивізії і заявив: "Таких ентузіастів я не бачив”.
"Митрополит дуже цікавиться, все знає — до нього пишуть
стрільці”, — підсумував він263.
І дійсно, як українські капелани, так і офіцери та вояки дивізії
"Галичина” не забували під час вишколу складати шану митро-
ЦДІА України у Львові. - Ф. 201. - Оп. 1. - Спр. 163. — Арк. 52.
Голос Підкарпаття. - 21 листопада 1943.
ЦЦАВО України. — Ф. 3971. - Оп. 1. — Спр. 37. — Арк. 12 зв; Спр. 5.
- Арк. 36.
124
политові Шептицькому. 2 січня 1944 р., наприклад, з нагоди Різдва
Христового вітального листа главі УГКЦ переслали польовий
духовник 29-го полку дивізії М. Левенець та командир цього полку
впродовж його формування Є. Побігущий. ”В цю святочну хвилину
Христового Рождества, — писали вони від імені усіх вояків полку,
— старшинський корпус, підстаршини та стрільці 29 полку СС.
Добровольчої Дивізії "Галичина” приєднюються до голосів Великої
Української Громади та висловлюють свої синівські побажання.
Хай народжене Боже Дитя ще довгі літа кріпить Ваші сили,
благословить Ваші задуми та почини та допоможе здійснити Вашу
велику ціль поєднання всього Українського Народу в одному
винограднику Христа під Вашим, Ексцеленціє, проводом”264. У
відповідь Шептицький 25 лютого 1944 р. надіслав листа з благо-
словенням та вибаченням за деяке запізнення з його написанням
через свою хворобу. "Перепрошую Вас за таке спізнення і буду
старатися надолужити мій довг молитвами за Вас і Ваші родини,
— писав митрополит. — Нехай Бог дасть Вам усім віднести з того
вишколу багато хісна, а ніякої втрати на душі, ні на тілі. Дякую
Вам особливим способом за Вашу так добру пам’ять. Нехай Вам
Бог благословить за добре серце”265.
Закінчення вишколу вояків дивізії супроводжувалося певним
невдоволенням діями її німецьких організаторів з боку як стрільців
"Галичини”, так і причетних до її створення діячів УЦК і ВУ.
Так, здивування і несприйнятгя в них викликало рішення Гіммлера
сформувати з добровольців дивізії п’ять підзвітних поліції порядку
полків (№4-8), офіційно названих "галицькими добровольчими
полками СС” (діє ОаІігізсИе 88-Ргеіи,іПі§е Ке§ітеп1ег)266. З метою отри-
мання потрібних для їх створення вишкільних кадрів розпущено
поліційний стрілецький полк (Ро1І2еі-СЬиігеп-Ве§ітепі) №32, під
керівництвом офіцерів якого проходило військове навчання у цих
підрозділах. Тоді, як у Гайделягері зосередилася відносно невелика
частина добровольців дивізії, основна їх кількість опинилися на
вишколі галицьких полків. Зокрема, вже ЗО жовтня 1943 р. у
Гайделягері перебувало 3 208 чоловіків, в тому числі 1 139 абіту-
рієнтів. У той сам час на вишколі в згаданих добровольчих полках
опинилося 7 598 добровольців, відповідно така кількість: 1 264 (полк
ЦДІА України у Львові. - Ф. 201. - Оп. 1. - Спр. 223. - Арк. 158.
ЦДАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 34. - Арк. 37.
19АІІ8. - Т-175. - Коїі 74. - Ггате 2 592 454; ДАЛО. - Ф. Р-185. -
Оп. 1. — Спр. 2. — Арк. 99-100.
125
№ 4), 1 372 (полк № 5), 1 293 (полк № 6), 1 671 (полк № 7),
1 573 (полк № 8) і 425 (галицький запасний полк у Гайденгаймі)267.
Проте, ці полки ні в адміністративному, ні в оперативному відно-
шенні не належали до дивізії. На час вишколу духовну опіку в
них відповідно до нумерації полків здійснювали дивізійні капелани
О. Карпінський, І.-В. Дурбак, І. Голойда, Д. Ковалюк та І. Нагаєв-
ський. Станом на січень 1944 р. загальна чисельність людей в цих
полках сягнула 9 710 стрільців, у тому числі:
4-ий полк — 2 000 у Фершвайлері біля Трієру в Саарбрюкені
та 1 964 у Цаберні;
5-ий полк — 1 372 в Аддергорсті поблизу Ґдині;
6-ий полк — 2 000 в По і Тарбі;
7-ий полк — 2 5’00 в Ортезі та Сальє де Беарн;
8-ий полк — 1 573 у Вандерн-Ґросскіршбаумі біля Франкфурту
над Одрою*.
Разом із тим, на цочатку 1944 р. в Гайделягері зосередилося
лише 4 000 вояків, що було недостатнім для дивізії, бо навіть її
попереднє комплектування вймагало ще щонайменше 1 500 вояків
і 2 000 вояків для резервів268. Тому, на рішучі домагання керівництв
УЦК і ВУ, які виступили проти створення на основі частини
призваних до дивізії українців окремих військових підрозділів
(побоюючись, що німецьке командування використає їх на Захід-
ному фронті), 4, 5, 6 та 7-ий галицькі добровольчі полки роз-
ЦДАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 23. - Арк. 66.
Там само. — Спр. 5. — Арк. 37.
8-ий полк, який розпочали формувати на основі залишків 4 та 5-го
полків й резервної команди ЩасЬкоіптапдо) 6 та 7-го полку, так і не
був створений. Він був реорганізований в запасний курінь дивізії й
остаточно увійшов до складу запасного полку (Егеаіг-Ке§ітепі). Ще перед
тим, у січні 1944 р., розпущено 6-ий та 7-ий полки, більшість вояків
яких переведено до Гайделягеру. Поряд із ними до дивізії переведено
призначений спершу до розпорядження поліції порядку український
охоронний батальйон № ,204 (набір добровольців до якого відбувся на
Львівщині ще майже за два місяці до офіційного проголошення
створення дивізії). Сформований у таборі військових вправ зброї СС
у Дембіці поблизу Тарнова неподалік Гайделягеру, на 25 червня 1943
р. він нараховував 500 осіб, а у наступні тижні за рахунок поповнення
дивізійними добровольцями його кількість зросла майже до 800 осіб
(ЦДАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 5. - Арк. 41-42;
Вегігкаіпкрекііоп ЬетЬег^-ЗіадІ ипд Ьапд. Акіепуегтегк Гйгдеп Негт РіІтгеГегепіеп
дег АЬіеіІипз Ргора§апда іп ЬетЬег§. Веіг.: КикигеІІе Веігеиип§ де$ ЗсЬиІгЬаіаіІІопз
іп ОетЬііга. ЬетЬег§, деп 25. VI. 1943 //АгсЬіує оСЛе І8СІЛ> ІЖА Ьу Ле ІІСКОС
іп ТогопЮ. -ТЬе таїегіаіз деа1іп§ \уіЛ Ле Віуізіоп. - Мііііагу Воагд (Уувкоуа Оргауа).
а) Оепегаї. - Вос. по. 6).
126
формували. їхніх вояків поступово перевели у Нойгаммер й
розподілили по підрозділах "Галичини”.
Безумовно, що під час вишколу виникали проблеми, які вима-
гали вирішення. Однією з них — мовна проблема. На початку
навчання багатьом із дивізійних стрільців додаткових труднощів
завдавало незнання німецької мови, запровадженої при вишколі
всупереч попереднім обіцянкам німецького командування проводити
військове навчання добровольців-українців їхньою рідною мовою.
Проте, навіть після втручання ВУ, цю проблему вирішено лише
частково — від перших тижнів вишколу навчальні матеріали для
вояків та звернення командування дивізії до українських добро-
вольців почали видаватися паралельно двома мовами — німецькою
та українською, але командною залишилася німецька.
Іншою проблемою під час вишколу українських вояків дивізії
"Галичина” було харчування. Згадуючи про неї, начальник оператив-
ного відділу штабу дивізії "Галичина”, майор німецьких збройних
сил (вермахту) В.-Д. Гайке відзначив у своїх спогадах: "Українці,
за звичкою, багато іли, головне масних страв. Тому їм звикати до
поживних, але малих військових порцій доводилося дуже важко”269.
Про харчову проблему можна, наприклад, судити з листа стрільців
одного з військово-навчальних таборів ”До Боєвої Управи Стрілець-
кої Дивізії "Галичина” від 19 вересня 1943 р., в якому вони
скаржилися,-що ”за півтора місяця всього яйця дістали один раз,
два рази солоджену каву”270. Втім, слід сказати, що причини
подібних скарг бували досить курйозними — відсутність окремих
продуктів у вишкільних таборах насправді часто пояснювалася
незручністю їхнього транспортування (яєць, скажімо, в раціоні
дивізійних добровольців не було з тієї простої причини, що вони
швидко псувалися й билися і тому доволі проблематично тран-
спортувалися до віддалених таборів чи казарм). У листі-відповіді
19 жовтня 1943 р. на скаргу з приводу харчової проблеми в дивізії
начальник канцелярії ВУ О. Навроцький писав: ”3асадничо: ще
ніколи не було — і то в час миру, а не на п’ятому році війни! —
щоб вояк, а зокрема рекрут, був колись ситий. Дальше: чи вояк
ситий, чи голодний — то це явище індивідуальне. Бо приїзжають
до нас, майже щоденно, в справах службових вояки, молоді і старші
(ці другі наші знайомі й приятелі з часів війни 1914-1921 р.) й
Неіке \У.-В. ТЬе Цкгаіпіап Оіуізіоп “Оа1ісіа“, 1943-45: А Метоіг. Тгапзіаіед Ьу А.
\Ууппуску), ап іпігосіикііоп Ьу І. АгтзІгоп§. -ТогопІо-Рагіз-МипісЬ: Есіііед Ьу
УигуВозЬук, 1988.-Р. 12.
ЛНБ НАМ України. ~ Фонд листівок. - № 277-С.
127
розказують нам, що харчі в таборі скромні, але все-таки вистарчаючі.
Свіжість і здоровий вид кожного вояка це потверджує. Зокрема,
в таборі Гайделяґер, де кожної неділі сотки , членів родин довозять
їм харчі. Крім цього, ми вислали до Гайделяґру три вагони картопель
і пів вагона городовини. Крім цього, як це водилося й колись за
останньої війни, до кожного вишкільного табору можна висилати
харчові пачки”271.
Загалом же умови утримання дивізійних добровольців на вій-
ськовому навчанні були досить добрі. На той час, як правило, усі
німецькі військово-навчальні табори, в яких проходили вишкіл
українські добровольці Галичини, мали першокласні житлові умови,
технічне обладнання й медичне обслуговування включно з санітар-
ною опікою, залами, їдальнями і т.п.272 В одній з підстаршинських
шкіл, наприклад, вояки дивізії жили по 9-12 осіб в просторих
кімнатах з центральним опаленням і електричним освітленням;
була тут і сотенна канцелярія, і кабінет сотника, і кімнати для
здобуття військової освіти, і підземелля зі складами зброї, приладів
протиповітряної оборони, обмундирування, зимової та літньої
білизни тощо. Тут же була майстерня для ремонту зброї та спо-
рядження, пекарня, пральня, лазня з холодною і гарячою водою;
широкий вибір продуктів був на харчовому складі273.
Набагато серйознішою проблемою, ніж мовна та харчова,
впродовж вишколу добровольців дивізії "Галичина” було повільне
вирішення питання підготовки її українських офіцерських кадрів.
З початком акції прийому добровольців передбачалося, що на
військову службу до неї відбудеться покликання (ЕіпЬегиїип§)
старшин та підстаршин, а також будуть організовані курси для
молодих аспірантів на старшин (ОЇТіхіегзахрігапіеп). Проте цю справу
не було остаточно вирішено у Берліні до червня 1943 р.274 Хоча з
ЦЦАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 7. - Арк. 9-10.
Побут добровольців дивізії на рекрутському вишколі описано в спогадах
його учасників, а саме: Кульчицький О. Вишкіл піхотинської важкої
зброї // Вісті Комбатанта. — 1993. — Ч. 4. — С. 93-95; Загорода В. На
вишколі піонерів // Вісті Комбатанта. — 1995. — Ч. 2. — С. 84-86 та
у багатьох інших публікаціях мемуарного характеру, вміщених у журналі
"Вісті Комбатанта”.
Рідна земля. — 20 лютого 1944.
ОДЬпш88сЬи88 Оаіігіеп. Кеїегаї: УегЬіпдип§ тії сіеп \УекгтасЬі88іеІІеп. Акіепуегтегк
Гйг «іеп Негт Ьеііег дез У^еЬгаизясЬиззез. Веіг.: ЕіпЬепіїип§ дег ОіТігіегзазрігапіеп.
ЬетЬег§, 22. VI. 1943.//АґсЬіуєоїіЬє І8ІІЛ)ЦКАЬуіЬеІІСКВСіпТогопіо.-ТЬе
таїегіаіз деа!іп§ ууііЬ діє Віуізіоп. Мііііагу Воагд (Уцзкоуа ІІргауа). а) Оепегаї. - Пос.
по. 7.
128
німецького боку того місяця й започатковано виїзд перших сотень
добровольців на рекрутський вишкіл, військове навчання старшин-
українців, не зважаючи на протести з боку ВУ, ще деякий час
затягувалося. Це однаковою мірою стосувалося як колишніх вояків
австрійської, українських чи польської армій, так і щойно зголо-
шених молодих українців — потенційних кандидатів на старшин.
Усі колишні старшини та підстаршини українських або інших
армій при зголошенні до дивізії проходили через очолювану
Віктором Мальцем та Дмитром Паліївим верифікаційну комісію
ВУ, що на підставі документів чи свідків перевіряла, які ранґи ті
мали раніше. Після попередньої перевірки 18 липня вони виїхали
з іншими дивізійними добровольцями зі Львова на два тижні до
Брно у Чехії. Звідти їх перевезено до Гайделяґеру, де вони спосте-
рігали за вишколом солдат-українців, й іноді були задіяні до
формування невеликих з’єднань дивізії (колишній старшина УГА,
поручник і командант однієї з сотень дивізії Олександр Тарнович,
наприклад, восени 1943 р: навіть брав участь у підготовчій роботі
щодо комплектування одного з підрозділів 1-го піхотного полку
стрілецької дивізії "Галичина”275). З Гайделяґеру на перевишкіл
артилеристів переведено у Бенешово, а піхотинців — у Лєшани в
Чехії, підстаршин — в інші місцевості, де у німецьких курсантських
школах проходили вишкіл окремі групи вояків дивізії. Поручник
дивізії, колишній чотар УГА Степан Федак у листі від 31 жовтня
1943 р. заступникові провідника УЦК Костеві Паньківському до
Львова з Буссуму (Голландія) ситуацію, що склалася з вишколом
старшин, характеризував таким чином: ”...по всякій правдо-
подібносте, радше по заповідженій програмі, ми повинні остати
тут ще повні три тижні. Пощо, то я сам не знаю, бо старшинського
вишколу ми тут не дістаємо, а рекрутський вже аж вухами лізе...
Ясно, що події на східному фронті діють детермінуючо на нас, бо
знаємо, які небажані наслідки викличе це, спеціально щодо нарибку
нашої дивізії (щодо приналежності дивізії до військ СС — 4- Б.)
... Виписки з краю маємо докладні, бо всі обмінюються вістками
з листів. Газети від трьох тижнів таки правильно приходять. Не
знаю, чи ти маєш що спільного з нашою дивізією, але знаю, що
Військова Управа певно не має спокійного сну, бо з одної сторони
великі претензії, а з усіх сторін перепони. Тому напевно ми в
кращому положенні, бо маємо куди простіші речі, а тяжке ще
перед нами”276.
ЦДАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 6. - Арк. 2-3.
ЦДІА України у Львові. - Ф. 374 — Кость Паньківський, адвокат.
- Оп. 1. — Спр. 21. — Арк. 12.
129
Після закінчення перевишколу старшин рівень їхньої фахової
військової підготовки оцінювали німецькі інструктори, котрі надава-
ли колишнім офіцерам-українцям звання, відповідні їхнім військо-
вим знанням та виявленим здібностям до командування — як
правило, за рангом нижчі від тих, котрі вони мали раніше277. Поряд
із колишніми старшинами УГА, польських, австрійських або
російських військ між ними, як вже згадувалося, були 70 колишніх
старшин армії УНР, скерованих до дивізії "Галичина” керівником
військових справ уряду УНР в екзилі полковником Михайлом
Садовським з санкції еміграційного президента А. Лівицького. Серед
них поручники дивізії, колишні сотники армії УНР Петро Гавриленко,
Аверкій Гончаренко? Юрій Ерофеїв та Степан Тищенко, колишні
поручники цієї ж армії Борис Базилевич, Сидір Бличенюк, Антін
Горошко, Григорій Гуля, колишні підполковники армії УНР Євген
Рибак, Микола Палієнко та Борис Барвінський278. Найвищим для
колишніх старшин інші» армій, які закінчили перевишкіл в дивізії,
був ранг майора. Його отримали тільки двоє особливо відзначених
випускників старшинських шкіл, а саме Є. Побігущий, котрий брав
участь у вишколі 29-го полку дивізії, та М. Палієнко, який згодом
командував дивізіоном важкої артилерії; більшість же старшин-
українців після перевишколу отримали ранги сотника або поручника
(й стали майорами вже у полоні дивізії в Італії, де було створено
верифікаційну комісію для перегляду рангів).
Всього із загальної кількості 600 кандидатів на старшин,
висланих з дивізії до німецьких військових шкіл, 256 були раніше
офіцерами різних армій, починаючи з часу Першої світової війни279.
Втім, не зважаючи на прийом до дивізії багатьох колишніх україн-
ських старшин, проблема нестачі українських офіцерів в дивізії
"Галичина” відчувалася досить гостро. Багатьох недавніх офіцерів
українських та інших армій просто-напросто не допускали до
командних посад й звільнили з огляду на старший вік або не-
задовільний стан здоров’я після перевірки їхніх офіцерських якостей
у вишкільно-запасному полку (що спершу діяв окремо і лише
восени 1944 р. підпорядкувався дивізії). З німецького боку цю
проблему передбачалося вирішити на основі німецької практики,
ЦДАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 7. - Арк. 33.
278 Там само. - Спр. 6. — Арк. 65, 67, 78-79, 81.
279
Побігущий-Рен Є. Мозаїка моїх споминів. — Мюнхен—Лондон: Накла-
дом автора й Об’єднання бувших Вояків Українців у Великій Британії,
1982. - С. 145.
130
відповідно до якої лише той, хто пройшов фронтове випробування
(РгопіЬеи/аИгипц), міг бути скерованим до старшинської школи. Втім,
навіть німецьке командування зрештою переконалося, що єдиним
виходом з даної ситуації на той час могло бути вислання кандидатів
на старшин на старшинське військове навчання без фронтової
служби. Скеруванню українців на старшинський вишкіл сприяла
комплексна проблема нестачі кваліфікованих кадрів для усіх
іноземних дивізій військ СС, доцільність вирішення якої особисто
підтримав райхсфюрер СС Г. Гіммлер. Звертаючись до Й. Ґеббельса
на з’їзді керівників управлінь пропаганди райху (КеісЬзргора^апсіааті-
Ьеісег (КРА-Ьеііег)) 28 січня 1944 р., він підмітив той факт, що проти
СРСР на боці Німеччини виявили бажання воювати сотні тисяч
добровольців — громадян інших держав. Райхсфюрер СС згадав
насамперед 40 000 мешканців Нідерландів, Норвегії та Фландрії й
продовжив: ”Далі пішли 25 000 галичан, 30 000 боснійців, 20000
естонців та 4 000 латвійців. їхня загальна кількість сягнула понад
300 000. Цю цифру взято станом на 1 січня цього року. Між тим,
однак, ми маємо великі резерви в Естонії, Латвії та Галичині. Тут
кількість добровольців сягнула 180000. 300 000 людей, мої панове,
— це приблизно 20 дивізій, які додатково були зараховані до складу
німецьких збройних сил! Однак, на жаль, ми не маємо для цих
300000 людей такого необхідного підстаршинського й старшин-
ського корпусу, який є при німецьких дивізіях”, Гіммлер наголосив
на доцільності збільшити стрілецький та офіцерський склад усіх
іноземних дивізій військ СС. Він відзначив, що власне дивізіями
СС можуть вважатися лише частини, сформовані з представників
германських народів, зокрема дивізія СС ”Вікінг”. Відтак Гіммлер
зауважив, що при формуванні цих з’єднань не слід забувати про
"велику німецьку мету” — створенння Великонімецького райху й
доведення чисельності німців до 120 мільйонів осіб280.
Також, на домагання ВУ, із закінченням стрілецького військо-
вого навчання, що в німецьких таборах тривав три місяці, кращих
вояків дивізії "Галичина” — із закінченою принаймні середньою
освітою — перевозили до різних німецьких підстаршинських шкіл.
Згідно з планами ВУ, спершу їхній вишкіл повинні були проводити
німецькі інструктори, але з часом на їхнє місце мали прийти
українські офіцери. Однак намірам ВУ не судилося здійснитися
через опір цим планам німецького командування. Єдиним, чого
вдалося домогтися ВУ, було спрощення підбору претендентів до
КАШ. -Т-І75. - Кой 94. - Ггашея 2 614 799 - 2 614 837.
131
офіцерського корпусу дивізії і відповідних вимог до них. Від
кандидатів до підстаршинської школи, зокрема, не вимагалося
атестату зрілості; окремі винятки зроблено також для кандидатів
до старшинських шкіл. Навчання підстаршин та старшин дивізії
мало тривати не більше трьох місяців, після чого вони мали
повернутися до координуючого центру формування дивізії, звідки
розприділялися до полків або окремих її підрозділів з різним
озброєнням та призначенням. Після численних наполягань з боку
ВУ до німецьких офіцерських шкіл врешті-решт було вислано 250
лише молодих підстаршин-українців281 (оскільки дивізійні старшини
старшого віку на той час здебільшого вже закінчили свій вишкіл).
Наприкінці серпня 1943 р. з одного із німецьких вишкільних таборів
ВУ отримала першого листа старшин дивізії "Галичина”, які,
описуючи своє військове навчання, писали: "Переходимо вишкіл,
як новобранці, у належній воякові строгості. Це вступ до старшин-
ського перевишколу. Йиділено вже менше, як половину з нас до
поодиноких родів зброї. Виділені в скорому часі від’їдуть. Наш
день праці від год. 5-ої рано до 18-ої вечір”. "Розпорядки внутріш-
ньої служби, — говорилося у листі далі, — передаються в німецькій
і українській мові. Появиться стінний український часопис. Ми
одержали перший вояцький льон (платню (нім.) — А. Б.) по 25 нім.
марок. Цей перший льон рішили ми віддати на допомогу сиротам
по батьках і матерях, замордованих ворогами України... Наші думки:
”Найскоріше здобути військове навчання, потрібне для оборони
України...”282
Окремі підстаршини й старшини дивізії проходили вишкіл в
десяти основних військово-навчальних таборах різних родів зброї.
Піхотинські курси для підстаршин дивізії, наприклад, відбувалися
у двох місцевостях — в Ляуенбурзі (тепер місто Лєборк у Польщі),
де навчалося 180 українських добровольців, та у Радольфцелі в
Німеччині. Тут вони проходили такий самий вишкіл, як і німецькі
вояки. Зв’язковими між німецькими викладачами та українськими
курсантами при цьому були старшини-українці (у Ляуенбурзі,
наприклад, функції такого зв’язкового офіцера виконував поручник
Карпинець). В окремих випадках при їхньому вишколі перебували
українські інструктори, переважно колишні старшини армії УНР
або УГА. У Варшаві, наприклад, інструктором кавалерійського
ЦЦАВО України. — Ф. 3971. — Оп. 1. — Спр. 34. — Арк. 143.
Львівські вісті. - 6 серпня 1943. - Ч. 176 (596). - С. 1-2; Голос
Підкарпаття. - 22 серпня 1943.
132
^•АгІіПегіе*5сЬіііе П
ІеЬгдгсрдо V.
12 X -НЛ,.
Вспс^сЬаи. »>п . ..Л.<т4
СЕНЕШІ
АЬ&ап§8геи£ПІ8
<!<?.? ДО-А ггі II егіе • 8сИ иІс II
Оег .......Оіекза
{Оіеа*і<га4| іХагс*. Ум.’Азахі
14-.. Л $тЙсєЬ«>.і)іу» "Оаііяіев*’
(сам«аіе*с«
З^ЛЗГІЗ_________
(О»Ьшми$)
Ьаі луаЬгепЗ Зе«
Кгіе§5 -КезегУсГмЬгегап^аКег • ЬеЬг^ап^ ап Нег ДО-АгІіІІегіе - 8<;1іи1е II
уот......................... пі$....9*8ерЛаюЬег 1£44—
Мхе таї Рдп&е
>. ?л </лг ІРеІшкюіайІісІї&і $с!жип£ ....?........□.----------А9-...
2. сі/ іп. іїіг Такіїк ап4 Сєі&Жмія&і............ £______.^.| у,„....,__
і/ Лгі.-ТакіЯ....................... . . . _6.......ік..^..._.._.^..,..
З іт Мсеги?с$т............................ ♦ • .....--------------
4. іт Іп/.-&/*<:Ь(зАіт$і «. ГсгтаіаизЬіІіІ.) д______2____________ХСІ—
5. іп <і^г ІРа&сппи$ЬіІ(іип£ {С&е?ійії<1іаи$ . . . _б 3_ іа.
6. Іл с/ег іГа//<іа:екг& Є 2 12
7. іп <кг Ріапіегіеіігп І 53^ ? ! 1 с
8- іп &т ІЇааігіСіїієпІсяге " ""'С? " і2_
9. Іт КгаІЇ№і(мс$еп < ... . ...5. 2
Ю. іп ІмЬе$егііеІіпп£ ЙП 2 м»} г

Ік іп. 4ег АгііІІчііеЛлІт . 7 3 23_
12. іп АП.ЛІП1ЄПІСПІ шиї Атк’СЬип^п . . . . . 7І _. 4 ?я
ІЗ. іт $сЛ<и/?сНі^еп 5 5 25„,
11. іп <іег П>а//£п-і Сїг&г. МшпіїопАїипае . . Ї5? 2 іл...?мігі!!
Сяат!$ипг.ігіАіІ газ
еггеісін ипН 5ошіі аіс ЗсІйиВргйГипц.-.....Ье&ІапсІеп.
2ит ВезШівп йег Ргиїил^ егї'огаегііске м±ааесЬрип1Л2аЬ1:5 2$о *ГипкЬе»
Атестат з результатами іспитів кандидата на старшину
в офіцерській школі у Бенешові
133
перевишколу 12-ти старшин та 75-ти підстаршин дивізії був
колишній поручник армії УНР Сидір Бличенюк283.
Після закінчення офіцерських курсів українські добровольці
— щоправда, ще без старшинських рангів — були переведені до
військового полігону (ТпіррепШ>ип§8р1аіг) Нойгаммер (Кеийаттег) біля
міста Заґан у Нижньому Шлезьку (нині місто Свєнтошкув Зелено-
горського воєводства Польщі). Підстаршини й старшини дивізії,
призначені для піхоти й до використання важкої піхотинської зброї,
навчалися у Кіншлазі (Просєчніце) під Прагою (200 молодих
старшин), для артилерії — в Бенешові, а для саперських робіт
(піоніри) — в Піковіце у Чехії; для зенітної артилерії — у Мюнхені,
для військової інтевдантури — у підстаршинській школі в Дахау
та старшинській школі в Арользені під Касселем у Німеччині.
Підстаршинський вишкіл з особливим вивченням легких піхотних
гармат відбувався в місцевості Лісса міста Бреслау (Вге8Іаи-Ьі88а)
(тепер місто Вроцлав $ Польщі). 140 вояків дивізії з Нойгаммеру,
підбором яких займалися звичайно командири сотень, проходили
вишкіл у старшинській школі в Трескау під Познанню (Позен-
Трескау), а з часом до них приєдналося ще 80 щойно вишколених
підстаршин284. Після закінчення цієї школи 80 її випускників виїхали
на додаткові курси до Чехії в місцевості Лєшани поблизу Праги
й були скеровані до дивізії лише в останні тижні її існування. 14
з них рекомендувалися на вишкіл до Ґрацу, звідки двома групами
поповнили дивізію та розташований в місцевості Дойчляндсберґ
дивізійний вишкільно-запасний полк, що нараховував на той час
6 000 рекрутів. Інші групи посилалися до підстаршинських шкіл у
Ляуенбурзі (спеціальність — важкі кулемети (ЗсИадеге МазсЬіпеп-
ОедаеЬге - 8М6)) чи інших місцевостях, а згодом підстаршинський
вишкіл відбувався в місцях зосередження основних з’єднань дивізії.
В польово-запасному курені дивізії пізніше також проводився
старшинський перевишкіл для старшин з інших армій.
Однією з важливих передумов зачислення кандидата на курси
до німецьких військових шкіл було знання німецької мови. Для
кожного претендента на старшину (РиЬгегЬедаегЬег) в дивізії "Гали-
чина” у німецьких офіцерських школах на піхотинському вишколі
обов’язкових предметів вивчення незалежно від роду зброї було
ЦДАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 37. - Арк. 7.
Чорній Ю. Вишкіл старшин у 1. УД. (Другий і останній випуск старшин
1. УД УНА) // Вісті Братства... — Вересень—жовтень 1953. — Ч. 9-10
(35-36). - С. 5-7.
134
їжо МАГРЕН-ЛІМКЕКЗСНІНЕ „ВИДІ) И$СН¥/ЕІ О"
(РО$£Н ЛЯЄ5ХДІЛ
АЬдапдххеидпіх
0<г .....
. 5 иЛХ*^«~<^ХХ-?
0>Чп«1|>*а4
К»і«М.' Уммтг
»*<•
Ьаі иЗЬгсзсІ <к* 15» Я4Сги£«|ияиг1«Нг$аа§$ ап <зсг пай ^аНеп4«лНг*сИіНе ч.8гз»т«сІте»$м
чот . 15...Жі.. м$ 15.. ЗеаегсЬсгг 19^4
і. іп (кг ^ГЗД$сЬ<нНкЬ«п $€!шіип$ . . зіеюИсЬ
2. ій <к? Тдк?ік ип^ СН2п&кг;«£е . . . хЛеяИс?4 $\ґ;е
3. >т «па Рошздт 2х;Є«5ІіСЛ
4» »ів Непп$’е>нп * . «'»«.-.» . £иі;е
5. »ш Тгирї'сябіей$г
б. іп «Іег І.сіЬ«СГ«ісЬиа£ .... «іетіісь фіге
7. іп скг ^асЬгкЬкяет$з«кЬ.'е .... хІегЛіеЬ §игл?
8. іп» \уз(кп1есМн$еЬ«й МпісгпсЬі . . .
9. іп 4ег РлакгІеЬге £11-е
ЗО. & 4сг КтзШаЬгкЬтс . *
33. іт Йеііеп, »п Ліс ижі ГіЬНсЬгс . аіетІІсИ
Кепп«ліб$с Ь«*адне$<8 ип4 <«>й>й <Я« $еЬМр<0й«$ - « - Ь«Гапікп.
Оег Ко«птап4еде <і<*г ІеН^пірре %
ЧІЙиаЙ^
^5Шп&апп£йЬгег
Атестат з результатами іспитів кандидата на старшину дивізії
в офіцерській школі у Позен-Трескау
135
одинадцять. З них основних дев’ять: 1) тактика та вміння орієнтува-
тися на місцевості (Такіік ипсі Оеіапдекшкіе); 2) військова справа
(Неегоезеп); 3) вивчення зброї (У/аіТепІейге); 4) саперне навчання
(Ріопіегіейге); 5) тілесне виховання (ЬеіЬе8Єггіе1іип§); 6) знання зв’язку
(№сйгісІііеп1еііге); 7) дуже побіжно основи водіння автомашин (КгаП-
їаЬп¥Є8еп), якому не вчили; 8) спорт; 9) рукопашний бій (в тому числі
нищення танків з близької віддалі мінами та "фаустпатронами”).
Окрім згаданих предметів, у кожній з німецьких старшинських
шкіл вояки дивізії "Галичина” здобували знання з таких самих
предметів, що й німецькі. У Кіншлазі, наприклад, ними були
боротьба або бойовий вишкіл (СеїесІЧаизЬіІсіипц), окремий або
звичайний вишкіл (ЕіпхеІаизЬіІдип^), командування чотою (2и§ШИ-
гип§), вишкіл рукопашного бою (МаЬкатрїааизЬіШип^), протитанкові
дії (РапгегЬекатрГип§) та формальне навчання (РогтаІаивЬіИип^), до
якого належали стрільби з автоматичної зброї, важкої протитанкової
зброї (ПАК) і т. п. (8сЬ}Є88еп тії Ма8сЬіпеп§е\УеЬге, Рапгег-АЬшекг-Капопе
-РАКи.а.). У Позен-Тр'ескау поряд із згаданими 7-ма предметами,
вояки дивізії вивчали знання технічної зброї (АУаДепіесЬпізсЬеге
Ппіегтісіїї) та кінний'спорт (Кеііеп-,Кей- шкіраіігіеііге); у Бенешові —
артилерійську тактику, заняття та вправи (Агііііегіе-Такйк, Цпієітісііі
шкШЬші^еп), піхотну бойову службу (Іпґапіегіе-6еїес1іі8<ііеп8І(Оеїес1іі8-
ипй РогтаІаиаЬіІйип^)), знання зброї, займалися гімнастикою та
вивчали властивості боєприпасів (\Уаіїеп-,Оегаіе-ипс1Мипійоп8кип(1е),
оволодівали майстерністю влучної стрільби (8сЬагЇ8с1ііе88еп). На курсі
перевишколу старшин в Лєшанах у вересні 1943 р. добровольці
від 7-ої до 18-ої години по півтори години вивчали теренознавство,
тактику і картографію, властивості зброї в теорії та на практиці й
займалися фізичними вправами285.
Окремим предметом на підстаршинських і старшинських курсах
для українських вояків дивізії "Галичина” було "світоглядове
навчання” (У/е1іап8сйаи1іс1іе 8сЬи1ип§). На перші його заняття деякою
мірою наклала свій відбиток нацистська ідеологія, що, втім, не
сприймалася і не відповідала національним прагненням ненімецьких
вояків в іноземних формуваннях військ СС. Під час таких занять
німецькі інструктори говорили про расову вищість німецького
народу над іншими народами й про те, що треба бути вдячними
Гітлеру за службу у сформованій військами СС дивізії "Галичина”,
кожен офіцер (88-РііЬгег) якої отримає у власність маєток в Україні
і т. п. Проте, коли виявилося, що суто нацистське ідеологічне
ЦДАВО України. — Ф. 3971. — Оп. 1. — Спр. 5. — Арк. 9-9 зв.
136
АІІ£ел)еіпе Веипейип^ аег Регзбгіїісакеіи
Н. хай Соїізіег. Ег з$апг± аиз аг^еп Ьаивхіісіїеп ТехЬМІШіяяеп*. Таідо:
Ваиег, 75 маИге а1£» Сезсіг/іпйсг: 2 ВгиЗег, 1 ЗДхягезеог» ВегиХі ЗШЛоІ-
зсЬиІІекгег^
Уоікзаскиїе, Суітз^іип,>^ЬіЬіг>, ийіуегзі±а£ (з1аю* ипй ^тпапізсЬо
РЬіІоІогіе)» Іп НепЬзй 1$4о іп. йівНо-Ье Атее еіпвезобеп ипй іп НепЬз!;
^941 ги ’йеп вєи-ЬвсЬеп Фгирреп ііЬе2^е1аи?ехь ЯгаохЬопег Віавз*2таа, іп
с.ег Йо1/Єп Атее: 5ег£оап-Ь. ВіїЛгііг іп віз %8і£еа-Ці *17»7Л945* Аиз-
Ьі1сцп£ іп Неіаеіа^ег. Веліла Мп4оЛ1Л945. апзсЬІІеЬепі НпзсПиіипоз-
ЬоЬг^апє ап йет 4МЛ±11згіе~8сїхиїо П» ВапезсЬаи Ьіз Топ
1МЛЖ Ьіз‘ 1^5Л9^ ^- іп аег;у9»Л^ЗТеі^ЖВЛ4.
лпСТеп^іґмипс: АпбіНегіе»
Н. ізі; еіле сгоВе ипсї ктЗЙ^іее-^гзсЬеіхтпз. еітоаз зсВкехЗаХІІз» Зг із*
ІеісїгопБзГаЬі^ез. ТеЬ1$ ІЬп ЗейосІ аіе пойїде НагЬе БЄ&еп зісЬ зоГозіц
их ^^уеАпз^гепрапеиЬтзи иЬех^іпаеп^. Нп1Шп§ йвй Аи£і;геї;еп зідй еіхь
гипа£геі» Вг‘±з& ехп гитеті&взізод»; зйхеЬзапег ЗепзсЬ~а±Ь еіпел аи£~
гісМ;1сеп ипй зе!'азі;ЬетіІі’Єеп .ЗДат&Ьег* Зеіп Пезеп ізЬ ЬеЬестзсЬЬ ип&
ІШБІП&1ІСІ1. Вг Т>азГб2Л. еіп* £єзиза<ез СоІішсезЬеаиг^піз, охдпеЬ зісЬ.
£и£ шг&ег, ізй ^зеІ'ЬяЬзіскег, Ьезб&гзЬ, £е&осЬ тоепі£ епег^ізсії. Зеіх»
Ь’пи^апзз^ог^еп зіпа. аиЬ^ ^ебоса Лмх?аг£ ег аЬ шй ги йог ЕхпаЬпипє<
Н» Ьа$ хзіххг іаодІізЗДзсЬо ІюЬопзеіпзЬоІІипз, Ьезі'ігзЬ еіп ип£аззеп<1ез
♦їіззеп йп£ еіпе еийе А11$етеіпЬіІ&іп&г ІпзЬезоп&зго Иізногізсіїе ипсі
; рЬНозорЬізсІїе Кєпг.іпіззєі. ЗеІп жй^ах^сЬайІхсІїеа'Веиг^еіІипбЗ^егтб^и
ізі; кіаг ипа аиз$ег<зії1;, Ввзопйсге Іп^егоззепбоЬіоЬе: Зргасітяіззеп-
= зсіїаЛеп^ РЬі1озорЬіе<
Сеізгі§ ізі; ег х^гаипсЬзсЬпііЛІійі тегапіез** £аВ* зеЬг зсЬпоІІ аи?$
і ей іп Впх^х^сІї^пеІ^іЬ^еге^іаіі; ип£ ХеЬепоіз* 5еіп Вепкуестіозеп
ізі; диі; еп&тісХ’еІЛ;». зеі2тЯІі1;оі1§¥лхЕібвеп кіаг ипб '&тє££зісЬйг< Зеіпеп
ВісязЬ ^сгзіеЬії от МІ; ^поВеп Іх&'ф&ю пай тохапШогІдхп^гоІІ. Віє
оугєііеп,
Зеіп Аиз*£го1;ег уоз? йег ?гоіЛ ізі; оітказ здеісЬ, зеіп© КссгппаозргасЬо
кіаг шзі усгз^апаІісЬ, аЬег ги ттег.іє ті'ЬгеіИезі» Іп Категзіепкгеіз із!;
сг Ьі1£зЬегоіі; ипй кппоіпазсЬаГ^ІісІї ипі капп зісЬ Цп*еггеЬепеп $е&ев-
иЬезг аигсїизе-Ьгеп иМ Із-Ь зеіпеп Топєезейгпеп "фзеопйЬєг йакШ>І1<
2ип Рйіігзг йот Яа££еп-Н воеідпсі; І
2г иіїЄ г.иг Уегзепаизз аів Ва«г.-0ГГ2. Оа КвятеаІІҐІ!Г л, ^,в,в^ ;
усгбоєс?-1азоп<
А*ля;«дл«с:г гаг Зсіііііі 11
ОЬої^игпЬапп?иНг&х>*
Загальна характеристика кандидата на старшину
137
виховання не підходить для усіх створюваних військами СС
з’єднань, для кожної національної групи у зброї СС (в тому числі
й українців у дивізії) у 1944 р. почали опрацьовуватися окремі
програми ідеологічного виховання, якому навчали українські
старшини286. Незалежно від "світоглядового виховання” українські
дивізійники засвоювали кращі вояцькі традиції, прищеплювання
яких рекомендували окремі військові інспекції німецького коман-
дування, котрі відвідували місця вишколу добровольців "Галичини”.
Такі рекомендації, наприклад, містилися в залишеній для штабу
формування дивізії "Галичина” записці очолюваної штандартен-
фюрером Ґутберлєтом інспекції артилерійських та зенітних під-
розділів Головного командного управління СС — СС-ФГА (88-
РііЬгип§8Ьаир(ат( - 88-РНА. ІпзрекйопсіегАпіІІегіеипдРІак). У ній воякам
під час військового вишколу поряд із знаннями про властивості
зброї рекомендувалося прищеплювати "основи виховання фронтових
вояків”, а саме такі якості як фізичний гарт, душевну зрілість, бойове
побратимство, здатність'митгєво приймати необхідні рішення і т. п.287
Старшинська система навчання вояків дивізії суттєво від-
різнялася від систему підстаршинських шкіл. Зокрема, у німецьких
офіцерських школах не було курсів на зразок тих, які вояки дивізії
проходили у підстаршинських школах. Тут, як правило, оцінювали
всесторонні знання кандидатів на старшин, в тому числі сферу
культурних знань претендента на першому так званому іспиті
інтелігентності (ІтеПізепгргййіпй), що відбувався через два тижні
після перебування в старшинській школі. Після нього кандидат
отримував ступінь військового юнкера (\¥аіїеп-Іипкег). У середині
вишколу, через три тижні від його початку, відбувався другий,
цього разу письмовий іспит — так званий відбірковий чи проміжний
(2\уІ8сйепргііїип£). Він складався з таких предметів: військова справа,
тактика, знання і оцінка місцевості, історія та світогляд. Втім,
його через недостатнє знання німецької мови не здав великий
відсоток кандидатів (приблизно 40%), яких відіслали до місць
комплектування з’єднань дивізії лише як підстаршин. Ті, котрі
здавали іспит, отримували ранг штандартенюнкера (Зіапдалещипкег)
і окремі завдання й відтак майже всі успішно складали остаточний
письмовий іспит, оцінювання якого (Веийеі1ип§) надсилалося до
СС-ФГА в Берлін, а копія до штабу дивізії; курсанти відповідно
Колісник Р. Німецька окупаційна політика і зброя СС під час 2-ої
світової війни // Вісті Комбатанта. - 1976. — Ч. 2. — С. 38.
88-РйЬгип§8Ьаиріаті. Іпарекііоп дег Агііііегіе и. РІак. Вегііп-5¥і1теге<1оії, <іеп [Іапиаг
1944]. Аг.: 34/Т§Ь. №. 320/44. Миг іїіг Віеп8і§еЬгаисіі. МегкЬІаИ Йіг <3іе АизЬікіип§.
// ЦЦАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 27. - Арк. 67-67 зв.
138
Н- Ц. *Л^£М-ШМКЄК$Сниі.£
ВКАІЖ$СН№ІО
(гоин. гяикли)
Ап <йл
№Н«м>*]ип1(ег
«*Ьо<ст 24.9.1922
И» о«{6яіе?« $<♦ тії Ж<Ншп4 «ом 1.10.1944
хиш
\УАЕЕЕН-$ТАМОАКТЕНІІІМКЕК.
х.2. Ро<«п*Т'«${с4и. <йп 1.19.1944
:ЗДх1ДОйеЗДЬЗДГ ЯВІ
Сйпегаїжа^ог 4*г
оі« коммлмошя
оев /І-«. жлтк-іинсшснми
/ »«*им5<нл*Лс
Я'ікйІкипдвОпиіяапн
О$сГ е*й ОЬис» XI
Лп »ел
©ГйпіасгспіипГег &. КеГ. Ьес ПОпЯеп/Я
ЬилуНгку 3 ( ^а^ов1аи
И/Лг. «е». 26.6.1926
7Й мде«се Фе ти НАсГилд мій 1^.12.1944
Зат
©гапйаДепокпипІ’еі’ й. Ке(.
йес 1Юа|Теп>Я
«егііп, 10.12.1944
Грамоти про надання ступенів
військового штандартенюнкера
і штандартеноберюнкера
Н-ЯІАГ4МПСІ.
Й-ЬгіСиаеГііІігег
шкі Оелег&іха^ог Дег *'аґ£ел-й
139
до встановленого порядку не знали результатів цього іспиту. Кожен,
хто здавав згаданий іспит, отримував ступінь військового штан-
дартенюнкера (5УаДеп-8(апбагіеп)ипкег). По закінченні курсу деяка
частина офіцерів-українців скеровувалася на 5-тижневий навчальний
курс для командирів сотень. В Кіншлазі, зокрема, відібрано 28
кращих курсантів для вишколу командирів сотень (Котрапіе-
Дікгег1еЬг§ап§), в Бенешові — 12 на курс командирів батерій (батарей)
(ВаНегіейіЬгег1е1іг§ап§); всі випускники цих курсів опинилися в
дивізії288.
Із закінченням навчання й успішного складання іспиту (що
оцінювався на пункти, кількість яких мала бути не меншою від
230) випускник заповнював анкету для зарахування на пост стар-
шини (Еіп8іиГип§$апіга§). Після цього на кожного українського
курсанта дивізії "Галичина” складалася "Загальна оцінка осо-
бистості” (АП§етеіпеВеш1еі1ип§<іегРег8бп1ісЬкеіі) за підписом керівника
навчальної групи. У ній, як правило, вказувалися військові здібності
й навички, помічені в претендента на офіцерський ранг в ході
навчання. В цій характеристиці переважно зазначалися інтелекіуаль-
ні дані, у тому числі загальні знання (АП§етеіпеЬі1<1ип§); риси
характеру, в тому числі вміння себе тримати (Накипу) та вміння
приймати рішення; особливі сфери інтересів (Везопсіеге Іпіегекзеп-
§еЬіеіе) тощо і, врешті-решт, рекомендація про надання курсантові
старшинського ступеня289. Після закінчення вишколу кожному
воякові дивізії (як підстаршині та старшині, так і звичайному
стрільцеві) видавалася двомовна німецько-українська "Військова
книжка, заразом особиста виказка” (8о1<1ЬисЬ,2и§1еіс1іРег8опа1аи8Ч'еі8),
в якій, поряд з прізвищем та ім’ям, вказувалися службовий ступінь,
особистий номер, зазначений у "пізнавальному знакові” (Егкешшп§8-
тагке) тощо.
Шипайло Е. Старшинські вишколи. Курси в ВепезсЬаи-Нгасіізскко-
Кіеп8сЬ1а§, травень—вересень 1944 // Вісті Комбатанта. — 1992. - Ч. 3.
- С. 92.
Про військове навчання підстаршин і старшин дивізії "Галичина”
докладніше див.: Підстаршинська школа в Радольфцель // Вісті Комба-
танта. — 1971. - Ч. 3-4, — С. 71-74; Сірський В. В школі перекладачів в
Ораніснбурґу /І Вісті Комбатанта. — 1981. — Ч. 3. — С. 71-72; Д-ський Г.
На вишколах господарників інтендантів 1 УД УНА // Вісті Комбатанта.
- 1991. - 4.2. - С. 73-74; Шипайло Е. На вишколі "модерної зброї”
Вісті Комбатанта. - 1993. - Ч. 1. - С. 87-88; Кульчицький О. Вишкіл
піхотинської важкої зброї І І Вісті Комбатанта. — 1993. — Ч. 4. — С. 93-
95; Падик В. Спомини з Української дивізії. Підстаршинська школа //
Вісті Комбатанта. — 1995. — Ч. 3. — С. 100-104; Гамула С. На медичному
навчанні в Українській дивізії // Вісті Комбатанта. — 1996. Ч. 2. — С. 82-
84; Малкош В. На підстаршинському вишколі протитанкової зброї //
Вісті Комбатанта. — 1997. — 4.2. — С. 99-102.
140
Військовий юнкер
Військовий штандартенюнкер 0
Військовий штандартеноберюнкер
Відзнаки на комір та погони кандидатів на підстаршин
ЗокІЬисІг
Військом книжка
шцгодом мсп(»«»<?тя йякнзка
Військова книжка
141
Важливо наголосити, що ані з боку німецького командування,
ані з боку самих вояків дивізії її військовослужбовці української
національності ніколи не називалися ”есесівцями” — це стереотипне
тавро застосовувалося щодо них лише радянською та польською
пропагандою й публіцистикою. ”В той час, — згадував пізніше
колишній дивізійник Михайло Березовський, — газети в Галичині
не вживали іншого терміну, як тільки "наші ес-еси”290 (що в
галицьких українців у першу чергу асоціювалося з січовими
стрільцями, а не нацистськими охоронними підрозділами). Втім,
навіть назва ”ес-еси”, що певним чином нагадувала нав’язуване
радянською публіцистикою кліше, не була достатньо обірунтованою
і правомірною стосовно українських вояків дивізії "Галичина”,
умовна приналежність якої до військ СС навіть формально не
акцентувалася з німецького боку. На це вказує той факт, що після
закінчення вишколу дивізійні стрільці отримували звання "вій-
ськовий ґренадир” (У'/ай'еп-Огепайіег), а не "есесівець” (88-Мапп),
яке могли мати лише німці, представники расово тісно споріднених
з ними , народів та/члени нацистської партії. Паралельно з цим
кожен вояк дивізії "Галичина”, із класифікований як аспірант на
старшину, з початком вишколу без огляду на його ранґ вважався
військовим юнкером (ХУаїїеп-їипкег) — тоді як на початку такого
самого навчання кожен німецький курсант трактувався як юнкер
СС (88-Дипкег). Через два місяці кожен українець після успішного
"проміжного” іспиту отримував ступінь військового штандартен-
юнкера (Х¥айеп-8іап<іаіїепіипкег). Ще через два місяці після цього з
санкції штабу командування військ СС — СС-ФГА у Берліні —
кращі курсанти-українці, які продовжили навчання, отримували
ступінь військового штандартеноберюнкера (ХУаіїеп-ЗіагкіаііепоЬедипкег).
Характерно, що німці після аналогічного вишколу в тих самих школах
отримували відповідно ступінь штандартенюнкера СС (88-8іапдайеп-
]ипкег) та штандартеноберюнкера СС (88-8їап<ІаПепоЬег]ипкег). Втім, в
окремих випадках при закінченні навчання в деяких німецьких
офіцерських школах вояки дивізії "Галичина” отримали занижені
ступені. Випускники старшинської школи адміністративної служби
(РиЬгегасЬиІедез УепуаІШп^мііепвіез) в Арользені, зокрема, отримали давні
рідко вживані ступені для старшинських аспірантів резерву — чотового
старшинського аспіранта (ОЬегасйагШІїгегКезегуеРиІігегапи'агіег)291.
Березовський М. "Йдемо до дивізії!” // Вісті Комбатанта. - 1995. -
Ч, 1. - Є. 97.
Чолкан Р. Вишколи українських старшин і підстаршин інтендатури і
їхня служба в дивізії // Вісті Комбатанта. - 1992. - Ч. 4. - С. 89.
142
Процес навчання добровольців дивізії "Галичина” проводився
у різних місцевостях й за різних обставин. Вишкіл одних під-
старшин, наприклад, відбувався в бойових умовах у Ляйдшендамі
на фронті в Голландії292. Друга група добровольців, повертаючись
до дивізії з вишколу в Тарбі у Франції як резервна команда
(Насйкоттапдо), потрапила під авіабомбардування й, скориставшись
цією нагодою, перейшла до ”Макі” — збройних формувань фран-
цузького руху Опору (на боці якого ініціатор їхньої втечі Осип
Круковський невдовзі отримав ранг капітана)293. Третя група, яка
виїхала на вишкіл пізніше від інших добровольців, опинилася у
старшинській школі в Трескау під Познанню, де у різний час
загалом пройшли військовий вишкіл 2 групи вояків дивізії, останню
з яких взяли звідти відразу на фронт294. У підстаршинській школі
у Ляенбурзі до осені 1944 р. відбулося три курси: випускники
першого перейшли до старшинської школи в Кіншлаґ, а 50%
поповнили лави дивізії й у липні 1944 р. були скеровані на фронт;
50% випускників другого, що відбувся протягом квітня — липня
1944 р.) були переведені до Позен-Трескау, а інші 50% поповнили
дивізію разом з випускниками третього курсу лише восени 1944 р.295
Нерідко українські добровольці дивізії опинялися на вишколі в
тих околицях, де перебувала основна частина вояків, з котрих мав
формуватися той чи інший підрозділ. Так, наприклад, добровольці,
котрі скеровувались з метою утворення основи 7-го полку в Біаріц
у Франції, були розміщені в таких місцевостях поблизу цього міста,
як Байонн (Вауоппе), Камба (СатЬа) та Устаріц (Шіагііг)296.
Перші групи стрільців, підстаршин та старшин дивізії "Галичина”
закінчили своє військове навчання вже до кінця листопада 1943 р.297
Бондарук М. Підстаршинський вишкіл в Голландії // Вісті Комбатанта.
- 1992. - Ч. 2. - С. 90-91.
Детальніше про це див.: Небелюк М. Під чужими прапорами. — Париж—
Ліон: Перша Українська Друкарня у Франції, 1955.
Мотика В. Старшинський вишкіл в Рскеп-Тгезкаи. Липень-грудень 1944
// Вісті Комбатанта. - 1992. — Ч. 4. - С. 95.
Козак О. Дорога під Броди // Вісті Комбатанта. — 1994. — Ч. 3. - С. 99.
ЦДАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 23. - Арк. 22.
88-Агіі11егіе8сЬи1е 1,1 а. Оіаи Ьеі ТгеЬЬіп, деп 28. ОкіоЬег 1943. Т§Ь. №.: Іа/148/43/
£. Веіг.: Веііеипдзтаіегіаі Ніг діє 88-Рпу. дег 88-Ргеіи'. Ріу. “Оаіігіеп”. Ап 5А/еЬ-
гаи88сЬи88 Оа1І2Іеп,\УеЬгкапг1еі ЬетЬег§. 88-ипІег8іиппГііЬгеги. ОгдоппапгоЛігіег;
5¥аЙеп-88 88-Агіі1Іегіе-8сЬи1е П, ЬеЬі£гирре П. Рг/Рг. ВепевсЬаи, 28. ОкіоЬег 1943.
Ап дег 5¥еЬгаи88сЬи88 “Оаіігіеп** ЬетЬеі^. Веіг.: АпзсЬгіЙепУегапдегипд. Рег Кощ-
тапдеиг дег ЬеЬг§гирре П, 88-Наир(8сЬіштпПіЬгег и. а. // АгсЬі ує оГ (Ье 1 «і ІЛ> ЇЖА
Ьу іЬе ІІСВВС іп Тогопіо, - ТЬе таіегіаіз деаііпв »ііЬ іЬе Ріуібіоп. - Мііііагу Воагд
(Уувкоуа Цргауа). а) Оепегаї, - Рос. по, 12.
143
Таблиця 6
Місцевості, в яких у 1943-1945 рр. проходили вишкіл вояки дивізії
"Галичина”— Першої Української дивізії УНА298
Місцевість / країна Німецька назва місця вишколу Рід військ, підрозділ
Адлергорст біля Ад1егЬог8і Ьеі ОоіепЬаГеп, штаб та 1-ий курінь
Ґотенгафену (тепер Орлово біля ҐДИНІ), Польща Ьа£ег дег О.Р., Оа1ігІ8сЬе 88-Ргєіууі11і£є Ке£ІтепІ 5 5-го полку
Амстердам, Голландія Атзіегдат / Ноііапд вишкіл командирів дивізіонів
Антверпен, Голландія Ап№егреп старшинські курси (весна 1944)
Арользен, Німеччина АгОІЗЄП / НЄ88ЄП г РйЬгегасЬиІе дез УеПУа1ІиП£8СІІЄП8ІЄ8 старшинський вишкіл військової адміністрації дивізії (весна 1944)
Бенешау (Бенешів), Чехія ВепезсЬаи (Вєпє§оу), артилерія — вишкіл
88-Агіі11егіе8сЬи1е II, Ьеііг£гирре П старшин і підстаршин (осінь 1943)
Берлін-Доберіц, ВегІіп-ОоЬегііг, піхотні гармати —
Німеччина ТгиррепиЬип£8р1аіг вишкіл підстаршин і старшин
Берлін-Целендорф, ВегІіп-ХеЬІепдогГ, вишкіл військових
Німеччина 88-Кгіе£8ЬегісЬіег-АЬіеі1ип£, 8раСег 8іапдаПе "Кий Е££ег8", зраіег Ьеі Ргора^апдаеіпЬеіі 88-8іапдайе звітодавців (кореспондентів), (липень 1943, згодом у Гайделягері), військово- інформаційний вишкіл
Біаріц, Франція Білефельд, Німеччина Віагііг / Еізазз, 88-Аи8Ьі1(іип£8Іа£ег ВіеІеГеїд / \Уе8ГЇа1еп 7-ий полк
Бінґен, Німеччина Віп£еп / КЬеіпІапд вишкіл зв’язківців
Бреслау-Лісса (Вроцлав), Вге8Іаи-ЬІ88а, 88-1.0. піхотні гармати —
Польща АизЬіІдип^- ипд Егааїг- Ваіаіііоп І (Оа1І2І8сЬег ЬеЬг£ап£) перевишкіл і вишкіл підстаршин (осінь 1943, згодом у Гайделягері)
Брін (Брно), Чехія Вгйпп (Вто) розподільний табір
Складено на підставі: ЦДАВО України. — Ф. 3971. — Оп. 1. - Спр 1-
34; В А іп КоЬІепх. - Акіе дег Везіапд К.8 5 - Егзаіх- ипд Аи8Ьі1дип§8еіпЬекеп, ЗсЬиІеп,
Ег§апгип§8- ипд Рйг8ог§едіеп8і8Іе11еп дег \Уаїї*еп-88.
144
Таблиця 6 (продовження)
Місцевості, в яких у 1943-1945 рр. проходили вишкіл вояки дивізії
"Галичина” — Першої Української дивізії УНА
Місцевість / країна Німецька назва місця вишколу Рід військ, підрозділ
Буссум, Голландія Ви85шп, 3 Рапгег!Іа£ег Аи5Ьі1с!ип£-АЬіеі1ип£ 2 протитанкові гармати — вишкіл підстаршин і старшин
Вандерн- Ґросскіршбаум, Німеччина \Уапсіегп-6го88кіг8сЬЬаит Ьеі Ргапкїші а/ОсІег 8-ий полк
Варшава, Польща ХУагзсЬаи, 88-Кауа1егіе Аи5Ьі1с!ип£- ипс! Егзаїх- АЬіеі1ип£ кавалерія
Гайделяґер, Польща Неідеіа^ег, 1 88-Ргєіууі11і£єп- бгепадіег-В аіаіііоп 88-Аи8Ьі1с!ип£8-Ва!:аі1Іоп-г.Ь.У. піхота — рекрутський вишкіл, 1-ий галицький добровольчий гренадирський курінь, згодом 3 полки
Гайденгайм, Німеччина НеідепЬеіт (Вгепг), ОаІіхівсЬе 88-Ргеі\УІ11І£епп-Ег8аіг-ВаіаіПоп 4 і 5-ий полки
Гамбург-Ральст, Німеччина НатЬиг£-КаЬІ8І, МасЬгісМепдіепзі вишкіл зв’язківців
Гільверсум, Голландія НІ1\УЄГ8ШП, 88-Рапгег-Іа£ег-Аи8Ьі1с!ип£- АЬіеі1ип£ 2 протитанкові гармати — вишкіл 100 підстаршин (осінь 1943)
Градішко, Чехія НгасІізсЬко, Ріопіег-ЦЬип£8р1аи піоніри — вишкіл старшин
Ґлязгітте-Т рагітте під Ґрацем, Австрія ОІазЬіКе-ТгаЬіКе Ьеі бгаг підстаршинський вишкіл, скорочений курс
Ґлау, Німмеччина Оіаи Ьеі ТгеЬЬіп, 88-АпіПегіе8сЬи1е 1, Оаі. А.У.Т. артилерія — вишкіл стрільців (осінь 1943)
Ґраєво, Польща Ога]е\уо, О8І РГЄ1188ЄП, 88-Ргєіууі11і&є Вертепі 6, ШПВаіаіПоп 3-ій курінь 6-ого полку (згодом переведений до Тарбу)
Ґрац, Австрія Огах, 88-АгхіІісЬе Акасіетіе, К.Є8егуе-Рйкгег1еЬг£ап£ дег икгаіпізсЬе Аггіе лікарі — старшинський вишкіл
Дахау, Німеччина ОасЬаи / Ваует військово-господарська адміністрація (вишкіл підстаршин)
Зеннгайм, Франція ЗеппЬеіт / Еізазз, 88-Аи8Ьі1дип£8Іа£ег вишкіл капеланів
145
Таблиі^я 6 (продовження)
Місцевості, в яких у 1943—1945 рр. проходили вишкіл вояки дивізії
__________„Галичина” — Першої Української дивЬії УНА___________
Місцевість / країна Німецька назва місця вишколу Рід військ, підрозділ
каннштадт Карлсруе, Німеччина Кассель Кельн- Вестгафен, Німеччина Кенсберг Кеслін (Кошалін), Польща Кінцілаґ (Просєчніце) Чехія Коблєнц, Німеччина Кольберг, Німеччина Лєшани, Чехія Ляйдціендам, Голландія Ляуенбурґ (Лєборк), Польща Маастріхт, Голландія Маннгайм, Німеччина Мерхінген, Франція Мец, Франція Мюнхен, Німеччина Нойгаммер (Свєнтошкув), Польща Нюрнберг, Німеччина Олщецйург, Німеччина Орацієнбург, Німеччина Капп8(аф КагізгиЬе Каззеї Кб1п-\Уе5Йіаїеп Кеп$Ьег£ Кбзііп Кіеп5сЬ1а§ (Ргозеспісе) Ьеі Теіпі1га.сі.8а8аи; 88-Рапгег- бгепасііег 8сЬи1е, ОЬег]ипкег1еЬг£ап& ипс! ^аПеп1екг£ап£ КоЬІепх КоИ1Ьег£ ЕезсЬап (Ье§апе), 8$-Рапгег-Огепас!іег-8сЬи1е,1 ОаІігізсЬе ОіТіхіеге ЬеЬг§ап§ ЬеісізсЬепсІат, Ноііапсі ЕаиепЬиг£, Роттегп МаазІгісЬі / НоІІапсі; АЬ\¥Іск1ип§88(е11е <іег Роїігеі- \¥аГТеп8ски1е МаппЬеіт МагсЬіп§еп, ЕІ8388 Меи /Ьойігіп£еп, МасЬгісЬіеп- 8сЬи1е дег \УаЯеп-88 МйпсЬеп, 88-Р1ак Аи8Ьі1сІип£8- ипсі Егааи-Ваїаіііоп КеиЬаттег / ЗсЬІіезіеп, ТгцррепіДшп£8р1аіг ИйтЬег£, 8 88-1Ч-Е-Ке£і. 0ИеяЬиг£ ОгапіепЬигя К Вегііа ВИШКІЛ 164 водіїв і механіків 3-ій курінь 5-ого полку піхота і важка піхотна зброя — вишкіл старшин вишкіл зв’язківців піхота — перевишкіл старшин (осінь 1943, згодом переведені до Гайделягеру) підстаршинський вишкіл 74 вояків піхота — вишкіл підстаршин 8-ий полк важка артилерія вишкіл зв’язківців (радистів і телеграфістів) старшинський вишкіл зв’язківців (осінь 1943) протиповітряні гармати — підстаршинський вишкіл завершення комплек- тування весною, реор- ганізація восени 1944 вишкіл зв'язківців піхотні гармати — вишкіл стрільців вишкіл перекладачів
Таблиця 6 (закінчення)
Місцевості, в яких у 1943—1945 рр. проходили вишкіл вояки дивізії
"Галичина” — Першої Української дивізії УНА
Місцевість / країна Німецька назва місця вишколу Рід військ, підрозділ
Ортез, Франція ОїіЬех 7-ий полк
Піковіц (Піковіце), РікоАУІи, 3 88-Ріопіег піоніри (сапери) —
Чехія Аи8Ьі1с!ип£-Ваіаі11оп 2 старшинський перевишкіл, вишкіл підстаршин
По, Франція Рай 6-ий полк (об’єднаний з 7-им у Тарбі)
Пожічі під Прагою, Р02ІС2Є артилерія — старшинський
Чехія вишкіл
Позен-Трескау Ро8еп-Тге5каи (Озхуіпзка), 88- піхота — старшинський
(Освіньска), Польща \Уаіїеп-Іипкег8сЬи1е “Вгаип8сИ\¥еІ£“ вишкіл
Поршіц, Чехія РОГ8СЬІІ2 піхота — підстаршинський перевишкіл
Пютніц, Польща Рйіпііг (Рогптегп) вишкіл медсестер
Радольфцель, ВасІоКгеІІ / Васіепзее піхота — вишкіл
Німеччина підстаршин
Радом, Польща Вайот
Рендсбурґ КепсІ8Ьиг£, 8М6 Ьа&ег батерія легкої артилерії
Сааральбен, Німеччина 8аага1Ьеп / 8аагЬгискеп, штаб та 1-ий курінь 4-го
Магоккапегказете, 6а1ігІ8сЬе 88-Ргеі ууіПі^е Вертепі 4 полку
Сальє де Беарн, 8а1іе8-с!е-Веат 7-ий полк
Франція
Страсбург, Франція 8іга88Ьиг£ / Еізазз артилерія і зв’язок —
вишкіл вояків
Тайніц, Чехія Теіпііг, Вокетіа
Тарб, Франція ТагЬез 6 і 7-ий полки
Торн (Торунь), ТЬот (Тогип) 2-ий курінь 5-го полку
Польща
Фершвайлер, Рег8сй\¥еі1ег Ь. Тгіег 3-ій курінь 4-го полку
Німеччина ЬиЙл¥аіїепЬагакеп-Еа£Єг
Цаберн, Франція 2аЬет, ЕІзазз 2-ий курінь 4-го полку
Штіховіц (Штіховіце), 8іІСІ1ОУУІЇ2 2-ий курінь 4-го полку
Чехія піоніри — підстаршинський вишкіл
Штральзунд, 8ігаІ8ипс1 піхота — перевишкіл
Німеччина підстаршин
И7
При формуванні ж резервів "Галичини” вишкіл нових груп її
стрільців та періодичні курси для них відбувалися до останніх
місяців існування дивізії (див. табл. 6). У грудні на землях Галичини
через Львів тривав від’їзд на вишкіл все нових груп людей, які
виявили бажання вступити до цієї військової частини, в тому числі
З грудня 1943 р. — ЗО осіб, 7 грудня — 170 колишніх службовців
УСБ, 15 грудня — 107 мешканців Станіславівщини299. Серед тих,
хто зголосився у той час до дивізії, були також українські вояки
РОА Олекса Бандура, Іван Перегінець та інші300. При цьому тривали
спроби залучити до дивізії людей з таборів для інтернованих осіб301.
6) Військова Управа.
Соціальна опіка родин добровольців
Велика організаційна робота під час вишколу добровольців з
українського боку здійснювалася, головним чином, відділами ВУ.
До неї увійшли колишні члени кількох партій та політичних орга-
нізацій, які, без огляду на минулі розбіжності, почали діяти спільно,
усвідомлюючи потребу єднання під час формування військової
частини, що могла стати зародком українських збройних сил.
Характеризуючи склад ВУ, доцільно зазначити, що до нього
належали переважно прихильники ОУН-М або демократичної
частини українського політичного спектру. До ВУ, зокрема, увійшли
колишні члени Фронту Національної Єдності (ФНЄ) Степан
Волинець, Юрій Крохмалюк, Михайло Кушнір, Андрій Палій та
Михайло Хронов’ят; члени ОУН-М Зенон Зелений, Іван Рудниць-
кий та Осип Навроцький — свого часу активний діяч Української
Військової Організації (УВО) й у 1926-1939 рр. один з провідників
Української Соціал-Радикальної Партії (УСРП), а також один із
колишніх керівників Українського Національно-Демократичного
Об’єднання (УНДО) Любомир Макарушка302. Залишаючись аполі-
тичним утворенням, ВУ, тим не менше, активно цікавилася
політичним життям в Україні. Про це свідчить той факт, що в
архіві ВУ опинилися тексти промов гетьмана П. Скоропадського
та кодекс гетьманця, комунікати ОУН, відвертий лист командувача
Української Народно-Революційної Армії (УНРА) Т. Бульби-Боровця
до бандерівців, пропагандистські листівки УПА, ОУН-Б, ОУН-М,
ЦЦАВО України. — Ф. 3971. — Оп. 1. — Спр. 37. — Арк. З, 6, 16.
Там само. — Спр. 7. — Арк. 15 зв.
Там само. — Арк. 20.
Крохмалюк Р. Заграва на Сході... — С. 31.
148
польського підпілля, радянської пропаганди і навіть РОА російського
генерала А. Власова303.
Характер діяльності ВУ визначило те, що вона не була політич-
ним органом. Німецькі інстанції суворо обмежили можливості ВУ
робити будь-які власні політичні оцінки подій. Особливо виразно
це проявилось під час інциденту між німецьким керівництвом
галицького дистрикту і українськими референтами ВУ, які намага-
лися вже влітку 1943 р. трактувати дивізію "Галичина” як українські
збройні сили.
Вже через три місяці після створення ВУ її член Л. Макарушка
підготував і подав командирові вишкільного ґренадирського полку
№ 1 дивізії "Галичина” Бартельту спеціальну записку (Акіепуегтеїк).
У ній, віддзеркалюючи погляди українських керівників відділів та
уповноважених ВУ, Макарушка трактував бачення українцями дивізії
"Галичина” як продовження українських збройних сил. Ця позиція
неабияк схвилювала керівництво галицького дистрикту, яке побоюва-
лося, що цей запис потрапить у Берлін і викличе масу неприємностей
та гострої критики стосовно німецької політики щодо українців
Галичини. Тому шеф правління галицького дистрикту Бауер 18 серпня
1943 р. надіслав голові ВУ Бізанцу для виконання і шефові СД
Галичини В. Шенку для ознайомлення окреме розпорядження. У
ньому вказувалося на необхідність уникання українськими членами
ВУ політичних заяв на зразок тієї, яка була зроблена в записці
Макарушки. ”Так, — зауважував Бауер, — слід, наприклад, відмо-
витися від терміну "Українські збройні сили”. Панові Макарушці
було доручено повідомити членів Військової Управи про те, що вони
не повинні письмово надавати Військовій Управі політичного зна-
чення, поки не повідомлять про це шефа правління чи пана полков-
ника Бізанца. Про цю точку зору правління дистрикту буде намагатися
поінформувати штурмбанфюрера Бартельта (командира куреню до
особливого застосування у Гайделягері — А. Б.)”304 *.
ЦДІА України у Львові. - Ф. 201. - Оп. 1. - Спр. 271. - Арк. З, 5,
8, 10, 14.
СЬеї<1е8 Атіе8. Уегтегк. Веіг.: ''УеЬгаивзсЬизз Оаіігіеп. 1) 88-8ПігтЬаппйіЬгег ЗсЬепк,
2) Ап деп Ьеііег <ІЄ8 ^УеЬгаизясЬиззез Оаіігіеп Негт ОЬегеі Візапг іт Наизе. ЬетЬеі^,
деп 18. Аи§изі 1943 // АгсЬіує ої Йіе 181ІЛ) ЇЖА Ьу іЬе ІІСКІХ? іп Тогопіо. - ТЬе
таіегіаіз <1еа1іп§ жіЙі (Ье Віуізіоп. - Мііііагу Воагд (Уцзкоуа ІІргауа). а) Оепегаі. -
Вос. по. 9.
Відомо, що записка Макарушки, не зважаючи на побоювання керів-
ників німецької адміністрації Галичини, таки потрапила до Берліну.
На велике здивування Макарушки, коли згодом він був викладачем
"світоглядового виховання” вояків дивізії в старшинській школі у
Просєчніце, йому було передано його-ж-таки записку, яку до цієї школи
прислали з Берліну як інформацію про українців — А. Б.
149
сне Т А Є 8 А Йі1 Є 5
ХегіЬезд, Деа 16* Лодолг 1943
V е г в е гк
Веіг.: \ГеНхаи55сЬиВ ваіізіеа*
МасЬ МХ*іеі1іт< 4е$ Неггд От» МакапізсКка уот ШеЬзрДавжоЬие
Саіігіеп і$* Дег №11і®в*аА® Акіеагегжвгк ап Деп КеивапДвиг
ДЄ5 5$*Гх^*^111^Єі>^х^хтаівг-Пев^п^ * * 5*итпЬаппОД-
гег Вагіеіі» иЬводеЬеп жогйвгі.
Егяі пайІіДел Діод деаоЬеЬеа мшг ягагйе •* ЗДІМВІХоЬ Дег ОЬегдаЬе
ап Яг» Кешит — Дег Р1в1;гікізУеп»а1Шзв ^1® Ежізіеюя ііезов
Уегтеткв Ьекаад^* Ег епіаргісігь ііеДег Дет 2^еск * Дідеег
1ІЄЄ* аІХет; Іп Дег Ааіеііипє Д®з ипіегвп ливЬіІДипвз-»
РЄХ50Д2І5 ** повії епівргіаМ ег ЬіпзіоЬеііоЬ. Дег роїікіеоь
ігаяепїіівіїсхґ АипАгІІбке деп СгилІяйКаеп Дег Візітікіегяг^аі-
іипа» ШШ «ІПагаХпівоІіе ШшвжйЛ* і&єеіеїшл пягаеп.
Могг Вг» ііаказпізсНка шйе єяЬеіеп, Деп АпдоьЗгіевп ае$ >гоьг*
аи$5сНи$£Є5 М^ха^еіХеп» Дав ЗокгіТ^иске топ роІНізскег
ВеАеиіипє МГеИгапаесЬив пісЬ£ Ьегаиздедо Ьеп ^егДвп зоїіеп,
еИе 5іе Деяі СЬеТДея Апіев оДог Ногт ОЬегзг Візаях хиг
Кеппіпіз СЄІапй'Ь $іпй.
Ва угаМе У£Г&иск€> 51игшЬаппТШігег Ввгіеіі /еходбсЬДІівЬ йЬег
Діезе Ахі£Ха$вип& Дег ЗДоігШзуегкаїгипв за шгкеггІсЬІоіи Бг
Ьа*и$деН ^еіоеК ЬогеіЛз ипіег Міїшйт йе$ Уохтооткз пасії
Вегііп ЬеееЬеп* Вег АД^иіапі шгДе ае*е*оч Діє Мііеііипє
КЄІІЄГ2ПЄЄЬЄП<
1а) 35-3*иг)’іЬаппі'иь.гег ЗсПепк • мн<^^'4|(Ваиег)
Ап С<я*
Ьеіісі* сез ЖеЬі'аиз4<:>іиіп
Д '4 з п
Наизе
Сег Ві'і'іс, йіс Міт&ііесег УеЬгзиг^сЬи.4
Зіппс пссЬпа.15 елг.пол*лД гс лпсгнсШп.
С_>г>!П
(5Г
Лист О. Бауера із забороною членам ВУ робити заяви політичного
значення без узгодження з німецьким керівництвом
150
Отож, хоча ВУ була створена як відносно незалежний орган
українського населення, українські керівники її відділів не могли
з власної волі прискорити перебіг подій і добитися офіційного
визнання з німецького боку дивізії "Галичина” суто українською
збройною формацією. Позбавлена можливості політичної ініціативи,
ВУ була вимушена зосередити свою діяльність у першу чергу на
організаційних справах. З перших місяців існування ВУ її ком-
петенція зводилась, головним чином, до культурно-освітньої сфери.
Поряд зі сприянням створення при дивізії військового оркестру
одним із перших організаційних заходів ВУ стало проведення за
її піклуванням у вересні 1943 р. для вояків "Галичини” великого
радіо-концерту українських пісень, присвяченого добровольцям.
Концерт здобув визнання і численні письмові подяки для ВУ від
стрільців дивізії (наприклад, під одним лише листом 7-ої сотні
вишкільного батальйону в Гайделяґері стояло 177 підписів вдячних
вояків305). У рамках культурної опіки над добровольцями від 22
листопада до 4 грудня 1943 р. ВУ організувала поїздку групи
українських митців до таборів вишколу стрільців дивізії "Галичина”
у Південній Франції, де відбулося 16 виступів. Ця група під
проводом голови ВУ Бізанца складалася з п’ятнадцяти співаків-
солістів, музикантів, вокального квартету та артистів естради й
цирку306.
При виконанні великого обсягу організаційної роботи ВУ
проводила постійні наради та засідання, на яких обговорювалися
найрізноманітніші питання307. Одним з найголовніших залишалася
справа підтримки зв’язку між добровольцями і їхніми сім’ями. Хоча
з німецького боку спілкування вояків дивізії з родичами під час
вишколу всіляко обмежувалося (аргументувалося це перевантажен-
ням залізниці та ймовірністю передавання інфекційних захво-
рювань), завдяки старанням ВУ, її окружні представники у серпні
1943 р. отримали право видавати родинам військовослужбовців
дивізії — щоправда, в дуже обмеженій кількості — спеціальні
посвідчення ВУ з дозволом на відвідини вишкільних таборів308.
Характеризуючи діяльність ВУ, не можна залишити поза увагою
роботу жіночих комісій при ВУ, що зробили свій істотний внесок
у справу опіки над добровольцями. 15 жовтня 1943 р. на спеціаль-
Львівські вісті. - 3 липня 1943; 10/11 жовтня 1943.
Голос Підкарпаття. - 12 грудня 1943.
ЦДАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 7.
Краківські вісті. — 22 серпня 1943.'
151
ГАЛИЦЬКІ УКРАЇНЦІ!
Рідна після — найкращий І нзйглибіиий а;»!» вашої духоваєги, дона — кайпіріашя суч5ба*
відшши цілого нашого жагтя. вона цліігасмніша ! иайживіціа сполука українських душ.
І таким йвяпом нашої духової сіюлукя булс
» середу, 15 вересня 19-13 р. у Львівському Оперному Театрі
за участю українських хлсгійз
ВЕЛИКИЙ РАДІЄВИЙ КОНЦЕРТ
ВИБРАНИХ ПІСЕНЬ
присвячений
ДОБРОВОЛЬЦЯМ Н-СТІ>ІЛЕЦЬКОЇ ДИВІЗІЇ „ГАЛИЧИНА'
Цей кониерт улаштовує Львівське Радіо І буде його перед.звзпі в вівторок, 21 вересні!
НИЗ р.. о год. 19.00, Тому беї матимуть змогу його слухати, Ваші батьки, бпл;и, чоловіки
й енші. що як Добровольці СС-Стрілсцької Дивізії „Галичина”, саме тепер відбувають свій
військовий вишкіл.
З цією метою складено велику програму пісень і музичних творів, а з ішх усі можуть
довільно вибрати апйкрзшу пісню та присвята ги її виконання комусь із своїх близьких —
Добровольців. Хто таку пісню вибере, той складе добровільно свою грошеву пожертву на
опіку над Добровольцями СС-Сгрілепької Дивізії „Галичина” Виконані будуть ті пісні, що-
ка них складається у загальному найвища сума пожертв.
Організацію кієї збірки проведуть уповаоважнені представники Українських Окружних
(Дспомаговкх) Комітетів у краю та у Львові. Висліди цієї збірки пожертв в поодиноких
округах Галицької Обпасти та визначніші пожертви поодиноких українських громад — про*
голосіігься до загального відома на цьому ж така концерт:.
УКРАЇНЦІ!
Нашими щедрими жертвами з нагоди нього Концерту Вибраних Пісень — усі ми ігкшд'
чямо нашу глубоку духову сполуку з найкращими Синами нашого Народу, ззевідчнмо тісішА
Звязсж нашої Країни з фронтом протибольшеакиької боротьба.
Ціла сума пожертв Ь призначенням на згадану ціль буде вручена в день Концепту Укра-
їнській Військовій Управі.
Львів, дня 10 серпня 1943.
Керманич
Відділу Культурної Праці
(Мґр. Михайло Кушнір) *
Голова Львівського Відділу
Укр. Центрального Комітету,
(Ар. Кость Памьківський)/
димл. — з»». ~ о. х&змаа
Оголошення про проведення радіоконцерту для добровольців
152
йому засіданні ВУ під головуванням Бізанца було прийнято рішення
про "створення при Військовій Управі Комісії пань”, яку очолив
В. Лаба309. Невдовзі після цього затверджено проект положення про
жіночі колегії для співпраці з ВУ у Львові310. Місяцем пізніше,
17 листопада 1943 р., на засіданні ВУ під головуванням все того
ж Бізанца і під співголовуванням референта опіки над добро-
вольцями та їхніми родинами А. Палія офіційно засновано Головну
Жіночу комісію для співпраці з ВУ (зокрема, з референтом громад-
ської опіки ВУ)311. Поряд із загальною опікою над родинами
добровольців українські жінки організували акцію збирання різдв’я-
них подарунків для вояків "Галичини”312. Наприклад, одна лише
жіноча секція у Львові на початку січня 1944 р. зібрала 450 пакунків
різдв’яних подарунків для вояків дивізії, а Жіноча комісія при ВУ
в Самборі — 640 пакунків313. Всього ж Головна Жіноча комісія
при ВУ та її філії в Галичині у січні 1944 р. зібрали й переслали
добровольцям дивізії "Галичина” понад 10 тисяч пакунків з
різдв’яними подарунками314. Паралельно з цим керівництвом ВУ
серед українського населення Галичини було зібрано 200 000 злотих
для вояків дивізії, по 50 000 злотих з яких переслано до Гайделяґеру
і до 4-го та 5-го полків, 60 000 злотих до 6-го полку і 40 000 злотих
до 7-го полку галицьких добровольців315.
Особливо активну діяльність планував розгорнути очолюваний
Юрієм Крохмалюком військово-історичний відділ ВУ, в складі якого
було створено два підвідділи (референтури): військової історії і у
справах видання військових підручників. Перший підвідділ вів
хроніку подій в окремих вишкільних таборах, збирав звіти від
воєнних звітодавців та листи добровольців дивізії (вже на середину
листопада 1943 р. він зібрав 3 210 документів, у тому числі 1 349
фотографій), організував військову бібліотеку ВУ (в якій нарахову-
валося понад 1 000 томів), передбачав видати історичні портрети
німецьких старшин, які могли би бути прикладом для українців
(як, наприклад, генерали УГА А. Кравс та Ґустав Ціріц). Він також
планував сприяти написанню й виданню книжок із виховним
ЦДАВО України. — Ф. 3971. — Оп. 1. — Спр. 7. — Арк. 8.
Там само. — Спр. 4. — Арк. 1-9.
11 Краківські вісті. - 26 листопада 1943.
312 КАІІ8. - Т-175. - Коїі 74. - Ргатез 2 592 406 - 2 592 414,2 592 422 - 2 592 426.
Рідна земля. — 4 січня 1944; Голос Підкарпатгя. — 13 лютого 1944.
314 Паньківський К. Роки німецької окупації 1941-1944. - Нью-Йорк—
Париж—Сидней—Торонто: Видавництво НТШ, 1983. - С. 246.
315 ЦДАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 5. - Арк. 22.
153

.................._шчйь ..у^ , ЧІ<
........................................................_ АЛ *м^Л.ММК ^^Луї’їммл > 5 ^ІмДЛЖ {МЯ.чГс~,
и<^ хі^Луи ^лд^кхцц).-- Зж ижЬА»/4К
.................^4хІ^ч^оал^л1> мх & М&^, й^кь^ічїь к«#и! *|
............................................................................. ;. ІІмйД> ^Лм£\ с^^д^дцЬел. >иши^цц»; і <55$^*- л
- —0ЧГ фл4»***5 • *£ «Л'.«л*в^,..................- ~...,—.
, ^$^Ге|хУ4іи<>|д-, В у/лМ^ <щ*лкімх <^Л X ? <г или
ді ?«дЯ. аЗлД*Лк*Л ф Ь|)
......................„..'..__....___________...□
1\& <^<’£я,уу Л»»І'ІтОИї ллуз^мл^ ОСоДН^’^Ми^ ЗмНмм-Н
^ОАг ^М^іМІММ. ^и^Мк^Дм, Ьо <ІД До- 4^|ЩЛ^кМхЧ А* ^С|кЬ‘ 1
ЧчДіціІ. 5^^^оиХ«Хи^ и^
ю^Бх їдиш | \м^вй&м»Ьі>. <>>^ді^иіиДк |
ЧйхдКииУ- І
№^|Ч^4Л&ОД£У^ Мдід,! ЗДь С^»^»^М»^Х^МЛкХ ^6о>. І
<Ь*Д\уГ. ^А&чХЬ ь^Д0\ и5ь*о * ^Ш^иЛ«^4и |^Д^ч*»-
|^дХлиОЦх& ч с^іу^ам^ ,*- <^в АЯши блІ*Дл^умМ^Д
}/м^1с1У^л*^ех ^^іимлмя*» .^Іаи^Ндд^’
3 я*. **’<у**^*
«ллклПЯ.ДДа.’^хК»’. 15ммкШ ДАх^., фХ^НЛииЧ ТАамдЛ
с^мих.^Ць «Д4ДЛ <^м£Й) '................ |
^ммЬцДиї Члт^х ШМЗД^<^о$^ЬьлЬМ^І» «уг. ^Ди«Лм..
%кЛ»чХци^чк. Ц
и£&ОД^<9^М«*,%' 1
............*\ *&*\)*{^ ^тшми ^Оіаєші : *«м^иЛ«м^ {иидк ,|
.......^4&а^^в<хд.^*®г. 0ЛМ0(»Г. улкК^І^» І Ли||Л&яуЕ' ОДШк ^Ц^Д«ЛМф!
__________ .. 4№^мц ^«мМмдок А ихмл^ц^аими* ^мшДІхлЛіияХ..?
________К'^ЯчЦІо ¥Ак^<мучмД АкмГодіт^ аЛи^Л*-^
_________АиА СолЩІ* ^иі^ли. мідех $№ь& ^хД^&,~Л^ОД&
........... 6 О^еМ^Ки^. СгЛмД ццщм»МДІ>{ч^. 4мН>м*^<ж шЦ&ум&Ьі
............сМ^І^Л утім», їм, ^л/\4й.млм^ ^4дм<4Мміі, иАІа*
.............ОьА^сцри» м&^-^млиЬ
.. ..........^хмл лх^дму^л* ♦ ««-

Витяг з протоколу засідання ВУ від ЗО жовтня 1943 р.
154
змістом — таких як військовий лексикон, доповіді для молоді й
стрільців та історія УГА (з планованим об’ємом понад 1000 сторінок),
До написання її історії було задіяно відомих науковців Івана Крип’яке-
вича, Богдана Гнатевича, Івана Ґежу, художника-баталіста Івана
Іванця, редакторів Степана Волинця та Михайла Островерху, а також
старшин полковника Йосипа Мандзенка, полковника Варфоломія
Євтимовича, полковника А. Бізанца та сотника Івана Карпинця.
Другий підвідділ мав займатися "підвищенням ідеологічного рівня
добровольців і росту військової думки серед української молоді”.
Задля цього передбачалося видати праці з історії українсько-німецьких
стосунків, історію галицьких полків в Австрії та українських баталь-
йонів у Галичині, створених у 1848 році, монографії українських
полководців тощо316. З ініціативи керівництва ВУ при окружних
уповноважених ВУ організовано військово-історичні підвідділи,
головним завданням яких було пропагування серед добровольців
кращих українських військових традицій317. Переважна більшість
проектів військово-історичного відділу ВУ, втім, залишилися нереалі-
зованими через просування лінії радянсько-німецького фронту на
територію Галичини. Впродовж другої половини 1943 — весни 1944 рр.
йому вдалося реалізувати лише незначну частину власних планів.
Під час вишколу добровольців ВУ активно займалася вирішенням
питань щодо їхнього постачання україномовними часописами та
книжками. З цією метою, зокрема, у жовтні 1943 р. ВУ звернулася
за підтримкою до українського населення Львова із закликом
приносити прочитані газети та журнали в канцелярію ВУ, звідки
вони пересилалися безпосередньо у вишкільні табори для вояків
дивізії ”Галичина”318. За сприянням ВУ до табору в Гайделяґері вже
у листопаді почало надходити по 1 000 екземплярів газет "Львівські
вісті” та "Рідна земля”319. У справі отримання інших часописів для
Звіт, виголошений 19/11 43 на засіданні з командиром див. оберфюрером
Фрайтагом. - Арк. 1-4; Протокол з наради Військово-Історичного
Відділу Військової Управи "Галичина” та запрошених на неї гостей б.
членів У.Г.А. у Львові, дня 15.ХІІ.43. в приміщенні Військової Управи
год. 17 // АгсЬіує о£ діє 181ЦО ІЖА Ьу іЬе ІГСКОС іп Тогопіо. -ТЬе таїегіаіз
деа!іп§ чл'ііЬ (Не Ціуізіоп. - Мііііагу Воагд (Уцзкоуа Цргауа). Ь) Нізіогісаі Зесііоп. -
Цос. по. 7. - 8ЬееІ8 5-9.
ЦДАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 8. - Арк. 12.
Львівські вісті. — 8 жовтня 1943.
Ьеііег дез 5УєЬгаи88сЬи88Є8 Оаіігіеп іп ЬетЬег§. №. 5740/43. Весі. ^//К. Ап деп Негт
Веаийга§іеп де8 РгеззесЬеЕз дег Ке§іегип§ йіег деп Оізігікі Оаіігіеп Оеог§ ЬеЬтап
іп ЕетЬег§. Веігійї: 2еіІип§8Ьеігеиип§ дег Ргеі\УІ11і§еп дег 88-8сЬиеіхеп-ЦІУІ8Іоп
Оаіігіеп. // АгсЬіує оГ діє 181ІЛ) ІЖА Ьу діє ЦСВОС іп Тогопіо. - ТЬе таїегіаіз деа1іп£
ууііЬ Ле Ціуізіоп. - Мііііагу Воагд (Уузкоуа Цргауа). - а) Оепегаї. Оос. по. 14.
155
ЗВІТ
з Лія;:ьностл В і й с ь к о в о - І с 7 о р и ч і-, о г о
Відділу Військової Управи "Галичина” в часі від 19.XI.
до ЗІ.XI І..1943.
За цей час діяльність Військово-Історичного Відділу
зосереджувалася в двох підвідділах;
а/ Військово-Видавничім
б/ ВійськовоНсторичнім.
Діяльність першого підвідділу полягала головно на праіі
в ділянках: видавничо-редакційніи, тобто видавання, реда-
гування й перклад військових підручників /головно німець-
ких/ і термінологічній, тобто творенні українсько? військової
термінології.
З ділянці видавничо-редакційній у вище наведеному часі
пророблено слідуючі праці:
І/ приготовано до друку й технічного оформлення поштові
значки і поопамятні листівки Св-Добровольчої Дивізії Гали-
чина, які зараз виконуються;
2/ Оправлено термінологічно й передано до друку німецько-
український тактичний словничок, зладжений старшинами Дивізії;
З/. Передано до друку підручники /переложені вже на україн-
ську мову/;
4/ Клявз^віц: "Фон Кріґе",
Дембскі: "Дас Екзерцісен".
4/ Передано до перекладу:
Кохенгавзен:"1актіпіес Гандбух фір ден Труппенфірер"
Шватльо Гесрердінґ: "Оффіцірстгемен*
" * : "Унтрпоффіцізстгемен"
Кюльвайн: "ді Группе ім тефехт"
Квекбернер:"Ді Шіценкомпані".
З ділянці термінологічній, крім праць над оправлен-
ням й термінологічним оформленням вище згаданого словника
і книжечки з впооядом /"Дас Екзерцірен/ на ламах дивізій-
ного тижневика "До деремоги" створено термінологічно-диску-
сійний куток, закликаючи до співпраці всіх військовиків,
яким лежить на серці створення української військової термі-
нології. Цей куток був би вихідною точкою опертя для ложці
проектованої термінологічної комісії, яка має створитись
при Військовій оправі.
Діяльність другого підвідділу базувалася головно
в слідуючих ділянках: архівній, бібліотечній, хронічній.
До архіву ^призбирано за цей час біля 127 зразків
різного рада хатеріялів головно з життя Дивізії чи загаль-
ного. Зразки, чи колії розділювано й відсилано до неоеховання
в таких установах: Національний Ійузей Н.Т.Ш.
Створила бібліотека числить зараз 643 томи книжок
військової літератури, з того позичених є зараз 80 книжок.
6 проект, доповнивши зараз запас книжок тими, які находяться
в Н.Т.Ш. створити учбову і підручіф бібліотеки /перша для
вжитку ширшого загалу військовиків, а друга для оізних праців-
ників, чи комісій/.
Рівною послідовно ведеться "Хроніка" яка обіймає
по змозі цілість життя і всего того, що заторкує Формування
Добрвольчої Дивізії "Галичина", чи підложжя й обставини,
в яких згадана Дивізія твориться.
Фрагмент звіту про діяльність військово-історичного відділу ВУ
156
дивізійників військово-історичний відділ та канцелярія ВУ листу-
валися з керівництвом УЦК, а також з редакціями українських
газет у Берліні — зокрема, таких як "Голос”, "Вісті”, "Український
Доброволець”320. Починаючи від осені 1943 р. військово-історичний
відділ ВУ сам розпочав видавничу діяльність. У цей період він,
зокрема, проводив роботу з підготовки учбових матеріалів (лекцій
та вправ) передовсім для українських старшин в німецьких офіцер-
ських школах військ СС у Бенешові та Позен-Трескау321.
Непричетність дивізії "Галичина” до німецьких дивізій СС
яскраво проявилася при забороні владними інстанціями райху в
Берліні вміщувати відзнаки СС на першу сторінку друкованого
органу ВУ ”До перемоги”, перший номер якого мав побачити світ
19 грудня 1943 р. Його редактор Михайло Островерха з цього
приводу записав 20 грудня 1943 р. у власноручно конспектованій
ним "Хроніці” дивізії "Галичина”: "Справа виходу часопису ”До
Перемоги” знову затягнулася тому, що німецька головна цензура
закваліфікувала ”головку” (заголовок), де є вигравірований стрілець
з відзнаками 88. Але тому, що ще не затверджено, що носитиме
галицька дивізія — 88 чи тільки льва, тризуб, то хоч й називається
88, однак знаку 88 поки що не може вживати ні на передовиці
чи рисунку свого тижневика. То значить, що планований випуск
на 19-го грудня знову перенесено на кілька днів”322. З санкції
командування військ СС у Берліні часопис ВУ отримав офіційний
підзаголовок без вказування на приналежність дивізії "Галичина”
до з’єднань СС, а саме: "Тижневик Військової Управи Галичина
для добровольців Стрілецької дивізії "Галичина”. Таким чином,
після деяких перипетій 21 грудня 1943 р. для вояків дивізії "Гали-
чина” та їхніх родин врешті почав виходити щотижневий пресовий
орган ВУ під назвою "До перемоги”. Матеріали перших номерів
цього часопису були укомплектовані виключно українською редак-
цією в складі семи осіб, формально підпорядкованою відділові
пропаганди ВУ під керівництвом Степана Волинця323. Внаслідок
цього відділ пропаганди ССГА піддав гострій критиці друкований
орган ВУ й навіть передбачалося припинити видрук його наступних
номерів. Подальший вихід газети виявився можливим лише після
прохання не закривати часопис, зробленого з цього приводу
ЦДАВО України. - Ф. 397Ь - Оп. 1. - Спр. 18. - Арк. 1-31.
Там само. - Спр. 27. - Арк. 1.
Там само. - Спр. 37. - Арк. 25.
Там само. — Арк. 8 зв., 12 зв.
157
керівником пропагандистської команди з Галичини Ваєром, який
у січні 1944 р. відвідав Берлін324.
Видання часопису ”До перемоги” входило до системи заходів
ВУ щодо впорядкування відповідної інформації для майбутнього
написання історії дивізії "Галичина” — поряд із створенням архіву
ВУ й записами в канцелярії ВУ постійної хроніки дивізії325.
Паралельно з цим у січні 1944 р. в "Українському видавництві”
побачив світ перший україномовний 47-сторінковий випуск видань
ВУ для вояків дивізії під назвою "Муштра і командування. Пра-
вильні команди і накази. Військовий вишкіл з крісом і без кріса
та муштрування відділу”326; невдовзі після його появи з друку
вийшов другий військовий посібник ВУ під заголовком ” Муштра
і виховання”327. Значну підтримку у своїй роботі цей відділ ВУ
отримав від УЦК, за підтримки якого навіть було видано кілька
книжок для вояків дивізії. Так, наприклад, для стрільців дивізії у
лютому 1944 р. тиражеі|і 5 000 примірників відділом культурної праці
при УЦК видано збірник "Похідні пісні”, до якого увійшли
переважно козацькі переспіви та пісні легіону УСС328.
Спеціально для добровольців на прохання військово-історичного
відділу ВУ було написано марш дивізії, автор віршів якого Дмитро
Свіченко, а музики — Ярослав Ярославенко. За змістом та манерою
виконання він деякою мірою нагадував пісні січових стрільців:
Що то за прапор лопотить
На вітрі під горою,
Що ж то за пісня знов дзвенить:
"Ми йдем, ідем, ідем до бою!”
За рідний край свій дорогий
Ставай у нашу лаву.
Ми йдем у бій, у бій святий,
У бій за волю і за славу!
— так звучали перші дві строфи маршу329.
Одним із найпрактичніших заходів ВУ стало видання 200-
тисячним накладом пам’ятних марок дивізії "Галичина”, проект
яких виконав відомий український графік Святослав Гординський.
Там само. — Арк. 34.
325 Там само. — Спр. 23, 37.
Там само. - Спр. 19. - Арк. 42-66.
Там само. — Спр. 20. - Арк. 1-2.
328 ДАЛО. - Фонд листівок, _ № П-755.
’ Львівські вісті. - 18/19 липня 1944.
158
їх видруковано в перші дні березня 1944 р. за старанням військово-
історичного відділу ВУ. Марки були нормальної величини, двох
видів: на одній зображалась постать стрільця до поясу з крісом в
яскраво-синій барві, на другій — голова стрільця у шоломі (як і
на першій), але в бронзових барвах. На обидвох марках фігурувала
військова емблема дивізії "Галичина”330.
Визнаючи певні успіхи в діяльності ВУ, не можна ігнорувати
й того факту, що їй доводилося працювати у складних умовах
німецької окупації Галичини й часто наштовхуватися на нерозуміння
з боку окремих вищих німецьких керівників, які постійно під-
креслювали свою зверхність у ставленні до представників інших
національностей. Відомо, що через заборону 8 серпня 1943 р. віце-
губернатором Галичини "відвідування ненімцями касино дистрикту
(їдальні для німецьких службовців дистрикту — А. 2>.)”331, 15 жовтня
того ж року ВУ навіть була змушена прийняти рішення Про
"утримання касина для вужчого кола членів ВУ”332. Однак найбільше
непорозуміння між членами ВУ і німецьким керівництвом проявилися
під час встановлення опіки над добровольцями та їхніми родинами.
Вже у першому зверненні до української молоді із закликом
вступати до стрілецької дивізії "Галичина” галицький губернатор
Вехтер гарантував добровольцям та їхнім сім’ям соціальну допомогу
з німецького боку. "Кожний вояк цієї дивізії, — зазначалося у
зверненні, — одержить виряд, плату, харч і забезпечення своєї
родини нарівні з німецькими жовнірами”333. З метою втілення цієї
обіцянки в життя видано цілий ряд постанов. Згідно із роз-
порядженнями уряду Генеральної губернії в Кракові від 3 травня
та губернатора Галичини Вехтера від 29 травня 1943 р. взагалі усім
українцям, зачисленим до військових частин при вермахті або
військах СС виділено "родинне утримання за тими самими закон-
ними постановами і в такій самій формі, як німцям”334. Кожен
стрілець отримував 10 марок на десять днів, кожен вояк ступенем
вище відповідно ще плюс дві марки. 8 липня спеціальну директиву
стосовно допомоги родинам вояків дивізії "Галичина” видав шеф
правління дистрикту Галичина Бауер335. Інстанціями середньої ланки
ЦДАВО України. - Ф. 3971. — Оп. 1. — Спр. 7. — Арк. 48; Львівські
вісті. — 12-13 березня 1944.
ДАЛО. - Ф. Р-35. - Оп. 6. - Спр. 100. - Арк. 201.
ЦДАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 7. - Арк. 8.
Там само. - Спр. 3; ДАЛО. - Фонд листівок. - № П-175.
ЦДАВО України. - Ф 3971, - Оп- 1. - Спр. І- - Арк. 18.
ДАЛО. ” Ф Р>35. - Оп, 2. - Спр. 53, - Арк, 4,
159
ВІЙСЬКОВА УПРАВА ГАЛИЧИНА
Військова Канцелярія в Криниці
6/Мх
Криниця, 20.5. 1944
іііі і'
$ана Дир.Ч о т и к а Миколи
Повновласника Військ.Управи
«Ярославі
При. цьому пересилав для поширення в Вашому районі
10.000 памяткових марок СС.Дивізії 'Галичина" на суму 10.000 зл.
В мірі продажу марок переказ належности за них, незалежно
від сум, зарядку» робити на кожне 1,10 і 20 число місяця.
В звязку 8 евакуацією родин добровольців 8 теренів
Галичини сильно зросли, видатки, непередбачені в бюджеті Вій-
ськової Управи, джерелом для покриття яких являється дохід саме
відпродану памяткоуих марок.
Як досвід показав, то успішне поширення марок,при висо-
кій національній свідомості українського громадянства та при
його випробуваній, залежить виключно від енергії, 8 якого їх
поширюється.
Тому заряджу» як-найенергічніше поширення марок всіми
доступними Вам легальними засобами. .
Підполк.^Да н д 8 е н к о Осип/
3-к Н-ка Військової Канцелярії
в Криниці.
Лист канцелярії ВУ про поширення пам'ятних марок дивізії
160
німецької окупаційної адміністрації Галичини були видані постанови
щодо порядку надання цієї допомоги. В інформаційному листку
для міського старости Львова від 7 вересня 1943 р. з цього приводу
говорилося:
”1.Для покликаних військовослужбовців дивізії надалі випла-
чується утримування або платня на тих самих засадах, що діють
для німецьких військовослужбовців дивізії після їхнього призову
збройними силами. Для розрахунку місця виплати платні заводів
або підприємств зв’язуються з персональним управлінням —
ненімецьким референтом. 2. Особи, які підлягають призову, з
повідомленням про покликання йдуть в управління суспільної опіки
на вулиці Академічній. Там вони отримують: а) посвідчення про
право на отримання додаткових засобів для існування, б) посвід-
чення про право на оплату для утримання сім’ї”336.
Таким чином, родинам мешканців Галичини, котрі через вступ
до дивізії залишили своє місце праці, тимчасово мала надаватися
соціальна допомога з боку підприємств, які залишали добровольці.
22 липня 1943 р. відділ юстиції галицького дистрикту видав
спеціальні інструкції та вказівки про виплату матеріальної підтримки
родинам осіб, покликаних до лав дивізії "Галичина”337. Розміри
грошової допомоги сім’ям вояків дивізії становили: для матерів
або дітей від 60 до 90 злотих, а для жінок після 16-ти років чи
батьків — від 125 до 180 злотих на місяць338.
Протягом другої половини 1943 р. головним відділом харчування
та сільського господарства при уряді Генеральної губернії для родин
військовослужбовців дивізії "Галичина” видано споживчі картки
на харчові продукти339. Допомога харчами сім’ям українських
добровольців загалом дорівнювала подібній допомозі членам родин
німецьких вояків вермахту та військ СС. Одноразовий продовольчий
пайок за споживчими картками щомісяця на людину становив: 10 кг
хліба, 1 кг муки, 250 г кавового замінника, 750 г мармеладу, 500 г
цукру (для дітей до 16 років — 300 г), 1 200 г м’яса (для дітей
800 г), 600 г жирів (для дітей 250 г), 200 кг картоплі на рік і т. п340
На практиці, однак, німецькі постанови про соціальну опіку
дивізійних добровольців втілювалися в життя дуже мляво — та й
Там само. — Ф. Р-37. — Оп. 4. - Спр. 7. — Арк. 50.
Там само. — Ф. Р-268 — Золочівський міський суд (8іаді§егісЬі2о1осге\¥).
— Оп. 7. — Спр. 136. — Арк. 5.
ЦДАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 1. - Арк. 19.
Там само. - Арк. 9; ДАЛО. - Ф. Р-35. - Оп. 9. - Спр. 63. - Арк. 5.
ЦДАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 1. - Арк. 9.
161
то, головним чином, завдяки ентузіазму членів ВУ. Стараннями
керівника відділу опіки над родинами вояків ВУ А. Палія на початку
жовтня 1943 р. у Львові для військовослужбовців дивізії "Галичина”
та їхніх родин відкрито окремі крамниці, де лише для них реалізо-
вувалися товари за харчовими картками341. Проте, наприкінці
1943 р., як згадував згодом уповноважений ВУ Роман Крохмалюк,
"ситуація на фронті погіршилася до того ступеню, що акція
допомоги родинам почала нагло заломлюватися. Причиною цього
став цілковитий брак товарів, що їх забирали безправно німецькі
військові одиниці”342.
Не зважаючи на протести ВУ, німецькі органи влади не вико-
нували своїх обіцянок щодо опіки родин українських добровольців
й нерідко нехтували як допомогою сім’ям вояків дивізії, так і їх
подальшою евакуацією з територій поблизу лінії радянсько-німець-
кого фронту, що просувалася на землі Галичини. Німецькою
цивільною адміністрацією родини військовослужбовців дивізії часто
просто-напросто кидалися напризволяще. Характерну картину
їхнього скрутного становища дає передане для ВУ повідомлення
”з побуту родин добровольців” за 27 квітня 1944 р. ”В Тимичі,
повіт Новий Санч, — говорилося у ньому, — перебуває 18 родин
добровольців Дивізії СС в числі 52 особи. Є це переважно родичі
й жінки добровольців з дрібними дітьми. По професії учителі,
урядники й селяни. Сливе (майже — А. Б.) всі без майна й грошей.
Мешкають у сільських примітивних хатах, деякі в житлах без
долівки. Харчуються вдома. Купують по 2 зл. обіди (юшку) в кухні
УДК в Криниці. Через нестачу грошей багато з них не користає
з обідів”343. В пересланих невдовзі після цього для ВУ колективних
свідченнях родичів вояків дивізії ”Галичина”, евакуйованих із
прифронтових смуг, констатувалося:
”Фір родинам СС-ів не давали. Жінку СС-а Марію Павлів з
Поморян евакуювали, не даючи помічі [для] 4-ох дітей, найменше
по дорозі померло з голоду, бо мало 6 місяців, грудей не ссало,
а корову німці забрали в селі, як і іншим... Курей не дозволяли
зарізати на дорогу, бо казали, що то германські. Так було у Варвари
Курцевої з Пониковець, Микитюк Ірини (Помірці), Палагни
Фербатої і т. д. Ні одної курки не позволили взяти. Палатну Фербату
копнули, коли просила хоч одну курку на дорогу. Василеві Бегові
Львівські вісті. - 8 жовтня 1943.
342 Крохмалюк Р. Заграва на Сході... — С. 47.
345 ЦДАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 34. - Арк. 131.
162
не позволили зі Совалуски взяти 5 кірців збіжжя. Іванові Ральському
не позволили взяти кожуха і подушки та перину. На Марії Іванишин
маму на ім’я Параску Олексевич, яка гнала корову і пакунок на
корові, військовий накричав — мати впала під корову, зламала ногу,
її відлучили до придорожної хати і не позволили довше зістати і
заопікуватися. Чоловіків і синів забрали до окопів, а жінок з дітьми
вигнали, а працю забрали”, — гірко підсумовували автори свідчень344.
Отже, ситуація із соціальною опікою українських добровольців
з німецького боку, м’яко кажучи, безумовно залишала бажати
кращого. Вирішуючи цю та інші найрізноманітніші проблеми, що
стосувалися здебільшого повсякденного життя та побуту вояків
дивізії "Галичина”, ВУ нерідко наштовхувалася на нерозуміння, а
подекуди й брутальне ігнорування з боку німецьких інстанцій. Тим
не менше, послідовно долаючи перепони й труднощі на своєму
шляху, ВУ наполегливо вирішувала більшість питань, пов’язаних
із вихованням в патріотичному дусі й культурною та соціальною
опікою дивізійних вояків (у результаті домагань ВУ, наприклад,
урядом Генеральної губернії 5 квітня 1944 р. видано розпорядження
про виконання вказівок щодо опіки над родинами вояків дивізії
"Галичина”, а 1 червня 1944 р. — розпорядження про покращення
їхніх життєвих умов345). При цьому українські керівники відділів
та уповноважені ВУ вірили, що дивізія "Галичина” стане зародком
збройних сил майбутньої Української держави. В одному із звернень
ВУ, що на початку жовтня 1943 р. через свій занадто прозорий
зміст опинилося в руках керівників німецької команди поліції
безпеки і СД дистрикту Галичина, вказувалося, що без армії, ядром
якої повинна стати дивізія "Галичина”, ”не збудуємо ніколи власної
держави” й "іншим шляхом не добудемо власної Української Держа-
ви”346. Не потребують коментарів також сказані перед двома тисячами
українців у Дрогобичі такі слова одного з представників ВУ: "Дивізію
творимо для себе і тільки для себе. Прийде час, коли наїзників
одного по однім не стане, і. на те нам потрібна власна збройна
сила. Волі ніхто нам не дасть. Її треба самому здобути”347.
ДАЛО. - Ф. Р-35. - Оп. 12. - Спр. 62. - Арк. 2.
ЦЦАВО України. - Ф. 397 Е - Оп. 1. - Спр. 2. - Арк. 10; Спр. 7. -
Арк. 52 зв.
ДАЛО. — Ф. Р-36 — Командар поліції безпеки і служби безпеки
(СД) дистрикту Галичина (Котгпапдо дег ЗісЬегЬеіізроІігеі ипд 8В Йіг дет
Ьізігікі Саіігіеп). — Оп. 1. — Спр. .13. — Арк. 142.
Хронов’ят М. Паралеля між визвольною боротьбою українців у двох
світових війнах // Броди... - С. 36.
163
в) Оформлення військової структури
Починаючи від осені 1943 р. поступово наближався до кінця
процес військово-організаційного та структурного оформлення
сформованої з галицьких українців дивізії, що була 14-ою з-поміж
38-ми дивізій, створених і озброєних військами СС348 (17 з яких
були сформовані майже з 500 000 ненімецьких добровольців, яких
об’єднувало негативне ставлення до Радянського Союзу). З німець-
кого боку її створення здійснювалося на підставі наказу Гіммлера
про формування та застосування іноземних добровольчих з’єднань
(аизіаїкіізсіїег Ргеіхуі11і§еп-УегЬап<іе) від 6 листопада 1941 р., що ЗО
липня 1943 р. підтверджувалось офіційним наказом шефа штабу
СС-ФГА у Берліні вбергруппенфюрера СС та генерала військ СС
Ганса Ютнера. Тим самим визначалося, що дивізія "Галичина”
матиме статус іноземного з’єднання в структурі німецьких військ.
Пункт № 12 наказу від 30 липня 1943 р. також передбачав, що
добровольці Галичини’отримають уніформу німецьких військ без
відзнак ”СС”. Цим в черговий раз давалося зрозуміти, що дивізія
"Галичина” не буде вважатися німецьким з’єднанням СС349. У
розроблених для дивізійних пропагандистів офіційних "напрямних
темах”, в свою чергу, добровольці дивізії трактувалися не як
"есесівці”, а лише як вояки військ СС350. Дивізія створювалась як
"запряжена” (Ьезраппі), тобто кінна, а не напівмоторизована військо-
ва частина — хоча, очевидно, що для деяких її гармат передбачалися
спеціальні тягачі, а для штабів автомобілі. При тому, формальна
назва цієї частини упродовж її формування в офіційних німецьких
документах до червня 1944 р. змінювалася п’ять разів. Відома з
квітня 1943 р. як Добровольча дивізія "Галичина" (Ргеіу/і11і§еп-Оі-
уі8іоп Саіігіеп), а з травня як Стрілецька дивізія СС "Галичина”
(88-8сЬйІгеп-Оіуі8іоп Оаіігіеп), 30 липня того ж року вона офіційно
була названа "Добровольча дивізія СС "Галичина” (88-Ргєіхуі11і§єп-
ВіуівіопСаІігіеп), 22 жовтня — ”14-та Галицька Добровольча дивізія
СС” (14Са1і2І8сЬе88-Ргеі\УІ11і§епВіуі8Іоп), а 27 червня наступного року
— ”14-та Ґренадирська дивізія Зброї СС” (галицька 4.1) (145¥айеп
Сгепа<ііег-ВіуІ8Іоп дег 88 (§а1ігі8сЬе №. І))351.
8іеіп О. Н. Ніііег’з Еіііе Оиагд а( ХУаг 1939-1945. ТЬе ОДЯеп 88. — №>* ¥огк: Сотеїі
Ппіуегеііу Ргезз - ІіЬаса, 1966. — Р. 296-298.
МАи8.-Т-175.-Ко111О8.-Ргате8 2 631 292 - 2 631 293.
ДАЛО. - Ф. Р-35. - Оп. 13. - Спр. 115. - Арк. 20-21.
Там само. — Оп. 2. — Спр. 53. — Арк. 1; Оп. 13. — Спр. 103. - Арк. 87;
Кііеїтапп К. С. Віє ХУаіїеп 88: еіпе Вокитепіаііоп. - ОзпаЬгйск: Е>ег Ргеі\УІ11і§е,
1965.-8.183.
164
Зважаючи на наявність в ” Галичині” як українських, так і
німецьких вояків, від перших днів формування дивізії серед її
українських добровольців побутувала неофіційно запроваджена
подвійна військова термінологія. Так, наприклад, щодо німецьких
слів ”ґренадир” (бгепадіег) чи "солдат” (ЗоШас) українці в дивізії
вживали термін "вояк” або "стрілець”, щодо німецького "шютце”
(Зсййіге) — "стрілець”. Подібна ситуація склалася також від нижчих
підстаршинських до вищих старшинських рангів. Німецьким ступе-
ням "штурман” (Зіигтапп), "роттенфюрер” (КоНепйіЬгег) та "унтер-
шарфюрер” (ипіегесЬагйіЬгег) в дивізії відповідали адекватні українські
ступені "вістун”, "старший вістун” і "десятник”, німецькому
ступеневі "штабсшарфюрер” (ЗіаЬвзсйагіШігег) — український ступінь
"бунчужний”. Якщо до німецьких підстаршин в дивізії "Галичина”
стрільці зверталися часто без означення їхньої приналежності до
СС просто "обершарфюрер” (ОЬегесЬагіиЬгег) або ”гауптшарфюрер”
(НаирізсЬагйіЬгег), до українців таких самих рангів — "пане чотовий”
або ”пане булавний”. Отриманим курсантами дивізії в німецьких
старшинських школах ступеням відповідали такі українські ранґи:
— військовий юнкер (''Уаїїеп-Іипкег) — десятник-підхорунжий;
— військовий обер юнкер (АУаДеп-ОЬеципкег) — підхорунжий;
— військовий штандартенюнкер (ЇУайеп-8іап<іагіеп]ипкег) — хорунжий;
— військовий штандартеноберюнкер (ХУаіїеп-ЗіапдаПепоЬегїипкег) —
чотовий підхорунжий (надавався не після закінчення старшин-
ської школи, а лише на додатковому вишколі).
Застосовуваному у військах СС щодо старшин німецькому
терміну ”РйЬгег” (у вермахті відповідно "Оіїіхіег”) в дивізії відповідав
український термін "старшина” або "офіцер”, німецькому терміну
”ІІпіегїиЬгег” (у вермахті відповідно "ипіегойїгіег”) — український
термін "підстаршина”. Офіційно запровадженим в дивізії офіцер-
ським ступеням військ СС відповідали такі історично усталені
українські військові ранґи:
— унтерштурмфюрер (Ііпіегеїигтїйіігег) — хорунжий, чотар;
— оберштурмфюрер (ОЬегзШгтПікгег) — поручник;
— гауптштурмфюрер (НаирШигтйіЬгег) — сотник;
— штурмбанфюрер (ЗіиппЬапйіЬгег) — майор;
— оберштурмбанфюрер (ОЬегзІигшЬапїйЬгег) — підполковник;
— штандартенфюрер (ЗіаїкіалепйіЬгег) — полковник;
• — бриґадефюрер (Вгі§а<іеіїі1ігег) — генерал352.
352 Капустянський М. Перша Українська Дивізія Української Національної
Армії // Історія українського війська. - Мюнхен: Видання Івана
Тиктора, 1953. - С. 610.
165
У військовому плані "Галичина” формувалася не як танкова
дивізія (Рапгег<ііуІ8Іоп) (на що розраховували українські організатори
дивізії), а як напівмоторизована піхотна дивізія (бгепадіег-Оіуізіоп),
організована за зразком німецьких так званих "гужових з’єднань”
(Ьезраппіе ЕіпЬейеп). Її організаційна схема базувалася на розробленій
Верховним командуванням німецької армії (ОЬегкоттаїкіо дек Неегез)
"Характеристиці воєнного складу” (Кгіе§88іагкепас1пуеі8) від 15 червня
1943 р. Згідно їй, офіційно дивізія була дивізією типу № 44 (на
той час сучасна піхотна дивізія) й поділялася на структурні
підрозділи з німецькими окресленнями. Втім, подібно до військових
рангів, в дивізії була запроваджена подвійна українсько-німецька
термінологія назв її військових підрозділів. Так, зокрема, поряд із
німецькими назвами з’єднань дивізії, українці вживали відповідні
українські найменування, а саме: К.е§ітепі — полк,. АЬ(еі1ип§ —
дивізіон, Ваіаіііоп — курінь, Котрапіе — сотня, — чота, Ошрре
— рій.
Загалом до "Галичини”, сформованої за зразком тодішніх
німецьких піхотних дивізій, належали такі з’єднання: три піхотні
полки; один артилерійський полк; курені (батальйони): фюзилерів
(моторизованої піхоти); зв’язку; протитанкової (протипанцирної)
оборони, скорочено ”ПАК” (РАК)353; зенітної артилерії, скорочено
”ФЛЯК” (РІіе^ег-АЬууеЬг-Капопе-РЬАК)354; піонірів — тобто саперів
(від нім. Ріопіег — сапер); польовий запасний (Реід-Егзаьг-Ваіаіііоп),
а окрім них також вишкільно-запасний полк, механічна сотня
(У/егкзіаи-Котрапіе), кавалерія і деякі спеціальні частини (див.
схему 7).
Піхотні полки дивізії складалися з двох куренів (батальйонів)
до середини 1944 р., відтак з трьох куренів. До курінного штабу
дивізії належали ланка (Зіаїїеі) у складі курінного командира,
ад’ютанта і старшини для особливих доручень, курінного лікаря,
двох кінних вістових та двох вістових колісних валок355. У військово-
структурному плані дивізійний курінь поділявся на три легкі піхотні
Про підрозділи протитанкової оборони дивізії див.: Трач П. Організація
протитанкової зброї в 1 УД // Вісті Братства... — Лютий-березень
1952. - Ч. 2-3 (16-17). - С. 6.
Про курінь протизенітної артилерії див.: Гаєцький Р. Дивізіон зенітної
артилерії в 1 УД // Вісті Братства... — Квітень-травень 1952. — Ч. 4-
5 (18-19). — С. 5; Ревіляк М. Дивізіон зенітної артилерії УД // Вісті
Комбатанта. - 1997. — Ч. 4. — С. 89-91.
Школа СС-Панцир-Ґренадирів. І. Курс Галицьких старшин. Лєшан,
дня 14. 9. 1943. Курінний Штаб в боєвій акції. // ЦДАВО України. -
Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 27. - Арк. 12.
166
\
Загальна організаційна структура дивізії "Галичина”
(листопад 1943 — травень 1945 рр.)
Схема 1
У складі дивізії лише після її переведення до Словаччини.
В дивізії лише до битви під Бродами.
Включений до дивізії після битви під Бродами.
1«7
гарматні (тяглові) сотні, на озброєнні в кожної з яких були по дві
легкі піхотні гармати й одну важку сотню, на озброєнні в якої
були дві важкі піхотні гармати, кулемети та два Гранатомети
(міномети). Стрілецька сотня дивізії до середини 1944 р. складалася
з трьох чот, кожна по чотири рої; кожна сотня також мала один
рій гранатометів (калібр 8 см) з возом на амуніцію та одним конем.
Як правило, кожна сотня поділялася на окремі чоти, переводилася
до складу піхотних куренів й, залежно від ситуації чи завдання,
мала підпорядковуватися їм, або діяти спільно з ними. Сотня важких
піхотних гармат від самого початку бойових дій постійно під-
порядковувалася полкові, що наказував застосовувати цю частину
в бойових діях під командуванням команданта сотні або сотника356.
Кожен полк, крім піхотних сотень, мав одну (13-ту) сотню піхотної
артилерії (що мала на озброєнні 2 легкі та 4 важкі гармати) та
сотню протитанкової оборони (14-ту). При цьому, частина вій-
ськових підрозділів була комбінованою й мала на озброєнні як
легкі, так і важкі гаркати. Так, наприклад, у складі 13-ої сотні
були 3 легкі чоти, кожна з яких озброєна двома легкими гарматами
(калібр 7,5 см), та одна чота з двома важкими гарматами (калібр
15 см)357. Для виконання спеціальних завдань — диверсійних дій
на ворожих тилах та розвідки — при деяких полках і окремих
куренях були створені самостійні відділи. Кожен з них мав назву
"мисливська чота” (їа§<іги§) й складався з трьох роїв чисельністю
по 11 стрільців й 4-ох старшин, разом 37-ми вояків; на озброєнні
рою був кулемет358. У той сам час при вишкільно-запасному полку
була створенна чота кінноти, що складалася з 35 людей і перебувала
під командуванням поручника Клевчука359.
Артилерійський полк складався з трьох дивізіонів легких польо-
вих гаубиць (1-9-та батеріі) та четвертого дивізіону важких польових
гаубиць (батеріі № 10-12). На кожну батерію припадало по чотири
гармати, 195 вояків й 30-60 коней360. До артилерійського полку
14. ОаІігізсЬе 88-Ргеі>у. Оіуізіоп, і а. Оіу. 81. Ои., 4.4. 44. Миг Гйг Оіеп8І§еЬгаисЬ.
пш88 дег РйЬгег уоп ІпЕ 6е8сЬ. >¥І88еп?// ЦЦАВО України. — Ф. 3971.
- Оп. 1. - Спр. 5. - Арк. 38.
357 Шипайло Е. 13-та сотня ”ІҐ” // Вісті Комбатанта. - 1994. - Ч. 2. - С. 96.
Процакевич М. "Мисливська чота” в дивізії УНА (”Ягдцуґ”) // Вісті
Комбатанта. — 1974. - Ч. 2. - С. 39.
Ґоцький В. Маловідоме — вимагає вияснень // Вісті Комбатанта. —
1978. - Ч. 1. - С. 38.
Горбач О. Артилерійський полк // Вісті Комбатанта. — 1992. — Ч. 5-
6. - С. 105.
168
також належали штаб, чота зв’язку та вимірювальна чота. Три батерії
по 4 гаубиці разом із чотою зв’язку та вимірювальною ланкою
були легким гарматним відділом, тоді як важким вважався підрозділ
у складі трьох батерій, які мали на озброєнні 150 мм гаубиці. Важка
артилерія була частково моторизована. Крім того, до складу
дивізійної артилерії входили моторизований відділ протитанкової
(проти панцирної) артилерії у складі трьох батерій по 12 гарматок
кожна, протиповітряна легка й важка артилерія для боротьби проти
літаків й танків противника та відділ артилерійських вимірювань
(помірів) у складі штабу, ланки зв’язку, друкарської ланки, метеоро-
логічної чоти, світловимірної, звукомірної та вимірювальної (помір-
чої) батерії та батерії військових балонів361.
До фюзилерського куреню належали три піхотні сотні, одна
важка сотня, одна чота, група зв’язку та санітарний пункт; фюзилери
не були моторизованими й лише одна їхня сотня мала велосипеди362.
У той сам час піонірський курінь складався з трьох сотень (кожна
чисельністю 182 вояки), в тому числі "швидкої сотні” на вело-
сипедах із моторизованим постачанням, кухні та мостової колони
— готового розкладного дерев’яного мосту, який можна було
вживати для негайного переходу річок чи ярів363. Як визначалося
вже у жовтні 1943 р., формально до піонірського куреню дивізії
” Галичина” належали три сотні (кожна з яких містила у собі по
три чоти), транспортна (машинова) команда і команда боєприпасів
(муніційна), бойові валки № 1 і 2, лаштункова валка та харчова
валка364. Озброєння та оснащення цих частин залежало від призна-
чення підрозділу й було достатнім для його участі в бойових діях.
Курінь піонірів, наприклад, мав на озброєнні 38 пістолетів марки
”Вальтер”, 42 автомати, 3 протитанкові та 2 зенітні гармати, різного
роду міни, 1 автомашину, 3 вантажні машини для перевезень, 5
польових кухонь. Разом із тим не створено самостійного^куреню
розвідки (АиїкІагип^ЬаІаіІІоп), окремими підрозділами якого було
поповнено різні з’єднання дивізії, особливо фюзилерів.
Шанковський Л. Що таке модерна стрілецька дивізія? (Докінчення)
І/ Львівські вісті. — 7 травня 1943. — Ч. 100 (520). - С. 2.
Бойцун Р. Фюзілерський курінь // Вісті Комбатанта. - 1992. - Ч. 2.
— С. 88. Див. також: Гуляк С. Фюзилірський курінь // Вісті Братства...
. — Лютий-березень 1952. — Ч. 2-3 (16-17). — С. 6.
Кутний Б., Качмарчук Т. Піонерський курінь // Вісті Комбатанта. -
1992. - Ч. 3. - С. 96.
ЗМ ОІіе<іегип§ДехРі. Вії. “Оа1ігіеп”.Ье8сЬап,Окі. 1943// ЦДАВО України. — Ф.
3971. - Оп. 1. - Спр. 27. - Арк. 61.
169
Окреме місце в структурі дивізії посідали спеціальні частини.
До них належали частини зв’язку (КасЬгісЬіеп-ЕіпЬеігеп), частини
постачання (ІЧасЬзсЬиЬ-Тгирреп), господарський курінь ОУігйсЬайз-
Ваіаіііоп), санітарні частини (ЗапііаГк-Тгирреп) та ветеринарна сотня
( Уеіегіпаг-Котрапіе).
Приналежні до частин зв’язку люди мали бути передовсім
вояками, але водночас і техніками, радіотелеграфістами та теле-
фоністами; мусили бути готовими до участі у діях бойового значення
й зобов’язувалися дотримуватися військових таємниць. Ці частини
були командними з’єднаннями — тобто з’єднаннями, за допомогою
яких командування мало якнайшвидше і найоперативніше за усіх
обставин залучити до дій цілу дивізію. Частини зв’язку дивізії
"Галичина” умовно поділялися на дві групи: власне частини зв’язку
та відділи зв’язку окремих з’єднань (Тгирреп МасЬгісЬіепуегЬапде).
Першу групу утворювали моторизований дивізіон зв’язку дивізії
(діє Віуі8іоп8-НасЬгісЬіеп|-АЬіеі1ип§) з моторизованим штабом, част-
ково моторизована сотая телефоністів, моторизована сотня радіо-
телеграфістів та частково моторизована легка колона зв’язку. До
другої групи дивізійних частин зв’язку належали: 1)чоти зв’язку
(діє МасЬгісЬіеп-Хіі§е) в штабах сотень ґренадирських полків, штабах
батерій артилерійського полку і артилерійського дивізіону та штабах
батерій зенітної артилерії; 2) штафети зв’язку (діє МасЬгісЬіепвіаДеІп)
при куренях штабів гренадирських полків, фюзилерському курені,
піонірському курені та при батеріях артилерійського полку; 3) коман-
ди зв’язку (діє КасЬгісЬіеп-Тгирре) при кулеметних сотнях, піхотних
гарматних сотнях і "мисливських” чотах ґренадирських полків й
батеріях протизенітного дивізіону; 4) радіотелеграфісти та вістуни
(діеРипкегипдМеїдег) при сотнях гренадирських полків, фюзилерському
курені та піонірському курені. Приналежні до третьої та четвертої
категорій частин зв’язку вояки, крім своїх завдань як радіотелеграфісти
і телефоністи, виконували службу як стрільці та вістуни365.
Основні функції матеріального забезпечення усіх підрозділів
дивізії "Галичина” припадали на відділи постачання, підпорядковані
відділові 1 б штабу цієї військової частини. До них належали: штаб
командира дивізійного відділу постачання з управою боєприпасів
(8іаЬ/Кдг. Оіу. НасЬзсЬиЬ-Тг. тііМипйіоп-Уепуа1Шп§), сотня постачання
включно з однією чотою на велосипедах (ІЧасЬзсЬиЬ-Котрапіе - З
14. ОаІігізсЬе 88-Ргєі\у. Оіуізіоп, І а. Біу. 8і. Ои., 5.4.44. Мит Ніг Віепхі§еЬгаисЬ.
5¥а8ти88дегРйЬгегуопдегМасЬгісЬ(епІгиррепхуІ88еп?// ЦДАВО України. —
Ф. 3971. — Оп. 1. — Спр. 27. — Арк. 21. Про частини зв’язку в дивізії
"Галичина” див. також: Кордуба Ф. Дивізіон зв’язку 1. УД УНА //
Вісті Братства... - Грудень 1951 — січень 1952. — Ч. 12 (14) — 1 (15).
- С. 14.
170
2іі§е,дауопеіп2и§аиГРаЬп'адет), моторизована сотня з трьома чотами
по 30 т та мала ремонтна команда (Кгай£аЬікотрапіе-3 2й§е]е30і
ипд еіп кіеіпег Іп$іапд8Оігип@$ігирр), 2 швадрони (ескадрони) возів по
4 чоти, кожен швадрон місткістю 60 т (2РаЬг8сЬм/адгопеп-)е4 2й§е,
Іе ЗсЬїгадгоп 60 іЬадегашп), а також обози частин (Тгоззе дегБіпЬеііеп).
Для діяльності цих частин та керівництва ними у розпорядженні
відповідального за них командира відділів постачання дивізії
перебував старшина для особливих доручень, ад’ютант, старшина-
ординарець, старшина управи боєприпасів у справах постачання,
старшина-санітар для опіки над відділом та старшина-ветеринар
для опіки над кіньми. Протягом походу частини перевозили певну
кількість боєприпасів та технічного обладнання дивізії. Довезення
усіх засобів постачання здійснювалося з пунктів армії або з бази
групи армій, яким підпорядковувалася дивізія. Частини сотень та
ланок возів використовувались як сигнальні одиниці, котрі до
бойових завдань збирав і скеровував командир відділів постачання.
Однак, вони не повинні були застосовуватись як резерви для
заповнення нестачі вояцького складу на фронті. При залученні
дивізії до широкомасштабних бойових дій відділи постачання мали
розташовуватися не ближче, ніж за 10-15 км від лінії фронту. Поряд
із суто організаційними функціями забезпечення, на них поклада-
лося виконання найрізноманітніших завдань та доручень, а саме:
1) бойові завдання — забезпечення та оборона власних місць
розміщення та споруд від нападу ворога в тилу дивізії; 2) функції
підтримування безпеки — забезпечення місць розміщення та споруд,
а також захисні дії проти повітряних нападів, артилерійського
обстрілу, парашутистів та диверсійних груп супротивника і т. п.;
3) саперні роботи — розбудова доріг, мостів, приміщень, окопів
та загороджень; 4) завдання в тилу дивізії — створення пунктів
постачання дивізії, розбудова шляхів та доріг в тилу дивізії, усування
снігу, вирубування дерев і перепалювання деревного вугілля,
організація та впорядкування бараків, лагодження зимового одягу,
забезпечення складів й розповсюдження товарів з них серед вояків,
початковий контроль за полоненими, охорона автомашин і тран-
спортів на залізниці, охорона транспортів із пораненими, впоряд-
кування складів приладдя та місць відпочинку, сільськогосподарські
завдання щодо покращення харчової продукції (заготівля зелені
та овочів тощо), заготівля сіна, картоплі, збіжжя та худоби для
забою366.
14. ОаіігізсЬе 88-Ргєпу. Віуізіоп, І а. Віу. 8(. ()и., 11.4.44. ІЛГаз тизз дег Рйіігег уоп
деп МасЬвсЬиЬ-Тгарреп хуіззєп?// ЦЦАВО України. — Ф. 3971. — Оп. 1. —
Спр. 27. — Арк. 24. •
171
До господарського куреня дивізії, яким керував дивізійний
інтендант (Віуізіоп-ІпіеікіапО, належали такі підрозділи, як: дивізійне
управління харчування (уряд прохарчування) (Оіуі8іоп-УегрЯе§ип§8ат(),
сотня пекарів (Васкегеі-Котрапіе) та м’ясарська сотня (ЗсЬІасЬіегеі-
Котрапіе). Перший з них відав справами забезпечення харчами
військових частин, що підлягали дивізії і був свого роду посеред-
ником між німецькою армією і підпорядкованими їй польовими
кухнями частин дивізії. Сотня пекарів, яка щоденно випікала
потрібну кількість хліба для дивізії, мала 10 пекарських печей і
могла впродовж 24 годин випекти 9600 хлібів по 1,5 кг кожен.
Сотня пекарів була моторизованою, що робило можливим її тривале
перебування на одному місці й постачання хліба дивізійному
управлінню харчування навіть з далекої відстані при тому, що
пекарське оснащення могло тривалий час безперервно працювати
в одному постійному місці. М’ясарська сотня здійснювала прийом
худоби, призначеної дл'я забою, нагляд за нею, облік та розподіл
м’яса, а також виготовлення потрібної кількості ковбас для харчу-
вання вояків ДИВІЗІЇ3/67.
Головним завданням санітарних підрозділів дивізії були підтри-
мування бойової сили вояків шляхом їхнього забезпечення відпо-
відними гігієнічними засобами від хворіб та інфекцій, лікування,
лікарська опіка над пораненими й транспортування поранених до
тилових установ. Санітарні частини військової частини "Галичина”
репрезентував дивізійний лікар — керівник відділу IV б у штабі
дивізії і водночас радник командира в санітарних справах, який
здійснював нагляд за лікарями в частинах. Полкові, курінні та
дивізіонні лікарі також були лікарськими дорадниками командирів
своїх підрозділів, котрим вони дисциплінарно підпорядковувалися.
У з’єднання для виконання лікарських службових обов’язків
скеровувались санітарні старшини та стрільці. Кожна сотня мала
одного санітара й одного або двох носильників, для допомоги яким
в разі потреби відбиралися з підрозділів допоміжні носильники.
Власне до санітарних частин дивізії належали дві санітарні сотні
(2 Запіі. Котрапіе), одна сотня санітарних автомашин (Кгапкеп-
Кгаїї\уа§еп Котрапіе) та одна чота дезинфекції, а також польовий
шпиталь (дав РеІШагагеп). Тоді як кожна санітарна сотня створювала
один головний перев’язувальний пункт й при фронтових умовах
14. ОаІігізсЬе 88-Ргєіуу. Оіуівіоп, І а. Віу. 81. Ои., 5.4.44. ХУаз тизз сіег РйЬгег уош
\Уігі8сЬаЙ8-Ваіаі11оп \*І88еп?//Ц ДАВО України. — Ф. 3971. — Оп. 1. —
Спр. 27. — Арк. 7.
172
одну місцеву кімнату хворих, сотня санітарних автомашин повинна
була транспортувати поранених із місця перебування цих автомашин
в тил, а чота дезинфекції при цьому мала допомагати на головному
перев’язувальому пункті. У польовому шпиталі здійснювалилися
усі потрібні операції й перебували до виздоровлення поранені та
хворі вояки дивізії. Вони транспортувалися у воєнний шпиталь, а
в разі затяжного одужання — далі до запасного шпиталю в тил368.
До створеної в рамках санітарних з’єднань ветеринарної сотні
(функціями якої були приймання та годування хворих та поранених
військових коней і опіка над ними) належали: група комендантів
(діє Сгирреп-Ріііігег), збірний відділ (діє Заттекіайеі), шпитальний
відділ (діє Ьахагеііксайеі) для 130 коней та запасний відділ (діє
Уоггаі88іай'е1), в якому перебувало до 90 запасних коней. Під час
походу ця сотня була складовою частиною маршової колони,
просувалася вперед при моторизованих частинах, згідно з при-
значеною дивізією черговістю руху учасників колони, й в бою
розташовувалася за 20-30 км від лінії фронту, поблизу постачання369.
Не зважаючи на попередні плани змішаного німецько-україн-
ського командного складу дивізії "Галичина”, німці зайняли усі
головні командні пости цієї військової частини, починаючи від
командира й закінчуючи командирами перших двох полкових куренів,
а подекуди й сотень (подібно до того, як командні посади в
сформованих з українців підрозділах Червоної армії на той час займали
здебільшого росіяни). На час вишколу, 15 липня — 19 серпня 1943 р.,
тимчасовим командиром дивізії був бриґадефюрер і генерал-майор
військ СС Вальтер Шімана (Зсйітапа). Після нього, 20 жовтня 1943 р.,
постійним командиром дивізії призначений колишній командир полку
4-ої танкової дивізії СС Фріц Фрайтаг (Ргеііа§).
Фрайтаґ народився 28 квітня 1894 р. Алленштайні (АПепзіеіп)
у Східній Прусії. Від 1 квітня 1914 до 17 грудня 1918 рр. у роки
Першої світової війни перебував на військовій службі, а з 2 лютого
1920 р. — на службі у поліції. З травня 1933 р., майже відразу
після приходу Гітлера до влади, Фрайтаґ вступив до нацистської
партії, а 1 вересня 1940 р. — до СС. Упродовж перших чотирьох
років Другої світової війни він був нагороджений кількома орде-
14. ОаІігізсЬе 88-Ргеі\у. Оіуіаіоп, І а. Оіу. 8і. (}и., 5.4.44. ХУах тіі88 дег РііЬгег уот
8апііа(5\уе8еп хуі88єп?// ЦЦАВО України. — Ф. 3971. — Оп. 1. — Спр. 27.
— Арк. 17.
14. (ЗаІігіасЬе 88-Ргеі\у. Оіуівіоп, І а. Оіу. 8і. Ои., 5.4.44. \Уа8 ти88 дег РііЬгег уоп
дегУеіегіпаг-Котрапіе>УІ88еп?// ЦЦАВО України. — Ф. 3971. — Оп. 1. —
Спр. 27. - Арк. 21.
173
нами (5 лютого 1942 р. Залізним хрестом ІІ-го класу, 6 березня
1942 р. цією ж відзнакою першого класу й ЗО липня 1943 р. —
Залізним золотим хрестом). Від 4 січня до 20 квітня 1943 р. Фрайтаґ
перебував при штабі 8-ої кавалерійської дивізії СС ”Флоріан Ґеєр”
й командував 2-ою піхотною бригадою дивізії СС з 20 січня до 10
серпня 1943 р., коли отримав ранг полковника (оберфюрера) СС370.
Фрайтаґ розпочав ознайомлюватися із справами дивізії "Галичина”
від перших тижнів призначення її командиром (19 листопада, на-
приклад, він зустрівся з ініціатором створення з’єднання "Галичина”
Вехтером та Бауером і Бізанцом, після чого взяв участь у нараді
ВУ (на якій було зачитано реферати М. Хронов’ята про справи
резервів, Л. Макарушки про співпрацю ВУ з дивізією, А. Палія
про опіку родин добровольців, М. Кушніра про культурну опіку
та Ю. Крохмалюка про справи архіву ВУ), а наступного дня зустрівся
з офіцерами дивізії й ознайомився із- справами пропаганди у цій
військовій частині371). *Втім понад 10-літній стаж перебування в
нацистській партії й цілковите поділяння Фрайтаґом ідей Гітлера
про зверхність німці? над іншими народами, відсутність належного
розуміння ним політичного характеру дивізії, особливостей характеру
й проблем українців виявили те, що він не відповідає вимогам
командира іноземної дивізії. Не зважаючи на це, командиром дивізії
призначили саме його, й велику кількість допущених згодом
помилок у поводженні з вояками-українцями довелося виправляти
як самим українським дорадникам, так і окремим проукраїнськи
настроєним німецьким офіцерам штабу дивізії372.
Дивізійний штаб та командування полками піхоти і артилерії
й майже всіми великими підрозділами дивізії опинилися в руках
німецьких офіцерів. Ними були здебільшого вихідці з Німеччини,
а також частково німці словацького та польського походження,
трактовані тоді як етнічні німці — "фольксдойче”. Деякі з них
88-РііЬгап§8Ітоп(. Аті У/АЬі.Па/КеГ 2. аг.: 21 с. 24 Ри. Р. Рг. Огеп. Вегііп—
ЧУіІтегадогї, деп 29.1.44. Рег8опа1уегїй§ип§ дег 88-ОЬегйіЬгег Ргеііа§, Ргіїг. 88-
№. 393 26б.§ег.: ІиПпег,88-ОЬег§гиррепГйЬгегипдОепегаІдегУ?ай'еп-88 // Музей
1-ої УД УНА у Львові. — Колекція документів і матеріалів. — Док.
№ 1933.
Ргодгаттіоі^е гит ВезисЬе де8 Коттапдеигз дег 88-8сЬЦігеп-ВІУІ8Іоп (Заіігіеп 88-
ОЬегПіЬгег Ргеі(а§ ат 19/20 №>уетЬег 1943 // Там само.
Див. про це спомини В.-Д. Гайке, а також: Долйнський Р. Боєва група
Баєрсдорфа (Причинок до історії 1. Укр. Дивізії УНА, кол. Дивізії
"Галичина”) І І Вісті Братства,.. — Листопад 1957. — Ч. 7-10 (78-81). —
С. 7; Тис-Крохмалюк Ю- Командир дивізії // Вісті Комбатанта. -
1983. - № 3. - С. 51-56.
174
були кадровими військовими офіцерами 1901-1920 рр. народження.
Шеф оперативного відділу (планування, вишкіл, військові операції)
штабу дивізії "Галичина” В.-Д. Гайке, наприклад, народився в сім’ї
професійного військового старшини, закінчив військову академію
у Мюнхені й з початком Другої світової війни у складі 30-ої піхотної
дивізії вермахту брав участь у бойових діях проти польських військ
і на Західному фронті. З 17 серпня 1941 р. до 31 серпня 1942 р.
він був штабним офіцером 110-ої піхотної дивізії, від 1 вересня
до 18 жовтня 1942 р. — 15-ої танкової дивізії. Гайке брав участь
у воєнних приготуваннях німецького Генерального штабу під
Москвою, від 15 березня до 26 червня 1943 р. перебував на курсах
Воєнної академії (Кгіе£$ака<1етіе) у Берліні. Від 25 червня до 6
грудня 1943 р. він перебував при штабі 122-ої піхотної дивізії й
1 січня 1944 р. як майор вермахту був скерований до дивізії
” Галичина”373.
Лише частина німецьких офіцерів, переведених до дивізії,
володіли достатнім військовим досвідом; на час прибуття до
"Галичини” вони були здебільшого військовими інструкторами.
Так, наприклад, командир піонірського куреню дивізії "Галичина”
Йозеф (Зепп) Ремберґер народився у 1903 р. у Штайнберзі поблизу
Реґенсбургу, від лютого 1921 р. був активним вояком збройних
сил Ваймарської республіки (райхсверу) й у грудні 1932 р. отримав
підстаршинський ступінь, після чого викладав спорт на військових
навчаннях. Від 1939 до 1940 рр. він був ад’ютантом однієї з
військових частин у Мюнхені, у червні 1941 р. призначений
командиром саперної сотні на Сході, у січні-квітні 1943 р. навчаль-
ним інструктором вишкільно-запасного куреню саперів у Дрездені,
від травня 1943 р. брав участь у бойових діях на Східному фронті,
за які отримав 6 військових нагород. Подібні біографії були в
багатьох німецьких командирів куренів дивізії "Галичина”. Серед
них були як справжні фахівці, так і офіцери, котрі не відповідали
вимогам виконання службових обов’язків в дивізії з іноземним
національним складом.
Втім, зважаючи на закінчення першими групами добровольців
дивізії старшинського вишколу, вже весною 1944 р. дивізію почали
поповнювати українські старшини, чисельність яких у кілька разів
перевищила кількість офіцерів-німців. Так, для прикладу, в 29-му
піхотному полку дивізії "Галичина” на 1 червня 1944 р. було 34
[ОйІ2ІегЬисЬ<1ег]%'дИ-ВіеігісЬНеіке.’й'е1ипиттегІУА.В. ЗО // Музей 1-ої УД
УНА у Львові. - Колекція документів і матеріалів. - Док. № 1934.
175
українських старшин і лише 8 німецьких. Подібне співвідношення
було типовим для усіх з’єднань дивізії до липня 1944 р. — часу,
до якого в дивізійних сотням взагалі не було офіцерів-німців, які
доти не займали посад нище командира батальйону374. Українці
не допускалися до відділу 1 а, що здійснював оперативне плану-
вання бойових дій. Разом з тим, в середньому по три українці —
переважно вояки та підстаршини — скеровувалися (хоча й на
другорядні пости) до всіх інших відділів штабу дивізії "Галичина”375.
Таким чином, із закінченням комплектування "Галичини”
німецькі старшини й підстаршини не зайняли підстаршинських
командних постів у цій військовій частині, хоч і утворили основний
командний склад, так званий "рамовий персонал” (КаЬтепрегаопаІ)
в дивізії (див. табл. 7). Все це дозволяє стверджувати, що наприкінці
свого формування дивізія "Галичина” була створена як українська
військова частина лише з вищим німецьким командним складом.
Авторитетний дослідник історії військових формувань періоду Другої
світової війни Ернст-Ґюнтер Кречмер з цього приводу визнав, що
бойова частина "Галичина”, створена як 14-та дивізія військ СС,
"була українською формацією з німецьким рамовим персоналом
передовсім у штабах”376. Станом на 28 червня 1944 р. командним
складом остаточно укомплектовано усі підрозділи дивізії — за
винятком резервних частин й третіх полкових куренів, які на той
час ще не були створені.
Окрема увага при формуванні дивізії зверталась на морально-
психологічну підготовку її вояків. Значну роботу при завершенні
комплектування дивізії та її підготовці до фронтових випробувань
виконувала соціально-психологічна служба, діяльність якої була
однією з найважливіших умов забезпечення ефективних бойових
дій та військових якостей підрозділів "Галичини”. Суттєве значення
при її праці приділялося формуванню світогляду дивізійних вояків.
Безперервний вплив серед вояків дивізії здійснював УІ-ий відділ
її штабу (психологічна служба), що забезпечував організацію
виховної роботи в період вишколу військової частини та її під-
Ортинський Л. Піхотний полк 1. УД. Організаційна схема і завдання
поодиноких функцій // Вісті Братства... — Грудень 1951 — Січень 1952.
- Ч. 12 (14) - 1 (15). - С. 13.
Е. С. Штаб 1. Української Дивізії. Організаційна схема — завдання і
особовий склад // Вісті Братства... — Січень-лютий 1954. - Ч. 1-2
(39-40). - С. 22.
КгаізсЬтег Е.-О. Віє Кійегкгеигіга§ег дег \Уайеп-88. - Обиіп§еп: РІЄ88Є УегІа§, 1956.
-8.361.
176
Таблиця 7
Основний старшинський і підстаршинський склад дивізії "Галичина”
(станом на 28.06.1944 р. за даними дивізійного штабу)377
Дивізійний штаб (Вігізіоп-ЗіаЬ)
Відділ Прізвище та ім’я Ступінь керівника відділу Місце і дата народження
Фрайтаг Фріц бриґадефюрер СС, Адленштайн,
командир дивізії 28. 04. 1894
І а (оперативний Гайке (Неіке) майор вермахту, Ґрауденц,
відділ) Вольф-Дітріх шеф відділу 27. 06. 1913
Нодінар (Мосііпаг) обершарфюрер Ульм, 6.
Карл 07. 1912
І б (постачання) Шааф (ЗсЬааЛ гауптштурмфюрер
І ц (розвідка і контррозвідка) Нірман (Міеппапп) гауптштурмфюрер
11 а (персональний Мюллер (Мйііег) оберштурмбанфюрер Гаттінген,
відділ старшин) Еріх 18. 03. 1915
Паліїв Дмитро сотник, керівник ук- с.Перевозець
раїнського підвідділу 17. 04.1896
II б (персональний відділ для підстар- Штайнґгорст (8ІЄІП£ІТОГ8і) оберштурмбанфюрер
шин і стрільців)
III (польовий суд) Ціглер (Хі£Іег) штурмбанфюрер
IV а (відділ Зульцбах штурмбанфюрер Дармштадт,
харчування та устаткування) (ЗиІгЬасЬ) Отто 18. 05. 1909
IV б (санітарний Шпехт (8ресЬї) оберштурмбанфюрер Лемколь,
відділ) Максиміліан 8. 11. 1898
IV ц (ветеринарний Копп (Корр) штурмбанфюрер Кіршнуфен,
відділ) Оскар 30. 05. 1910
V (відділ моторного Берндт (ВеЬпміО штурмбанфюрер Брауншвейг,
постачання) Гайнц 20. 07. 1909
VI (відділ психоло- Цоґляуер гауптштурмфюрер Інсбрук,
гу гічної служби) (Хо£Іаиег) Карл 3. 07. 1907
Складено на підставі: 14 АУаїїеп-Огепадіег Оіуізіоп дег 88 (§а1. №. 1). Еіпзаїх:
О8іітот,8идаЬ8сЬпі«,деп 1.8.1944.Уег1еіпип§8ІІ8Іе№. 1 ГйгЕІ8етеКгеиге2.К1а88Є
І І Музей 1-ої УД УНА у Львові. — Колекція документів і матеріалів.
- Док. № 2 000; Тж> Крохмалюк Ю. Організація 1 УД УНА // Вісті
Комбатанта. - Ню Йорк, 1963. - Ч. 3. - С. 15-19; Феркуняк Д.
Командний склад штабу дивізії // Вісті Комбатанта. - 1965. - Ч. 4.
- С. 25-29; Броди... - С. 62, 111, 114, 148, 149, 157.
До відділу належала секція пропаганди (6 військових кореспондентів,
2 художників, 2 фотографів, 1 кінооператор, 1 радіорепортер, 2 радіо-
техніки та 6 водіїв автомашин).
177
Ґренадирський полк зброї СС № 29 (галицький № 1)
(А^а££еп-Сгепайіег-Ке^теп129 сіег 88 (§а1ігізсЬе$ Мг. 1))
Службова частина (Оіепзізіеііе) Прізвище та ім’я Ступінь / посада (Оіеп$І£га<і) Місце і дата народження
Дерн (Оегп) Фрідріх штандартенфюрер, командир 5.03.1896
Штаб Вайс (\Уеі$$) Ґюнтер оберпІтурмфюрер Ґайсен, 28. 09. 1916
Тессель (ТЙЄ88ЄІ) ГаЙнц унтерштурмфюрер Дрезден, 18. 07. 1907
Левенець Михайло хорунжий, капелан Броди, 26. 09. 1911
1-ий курінь Бриґідер Михайло сотник, командир 1908
1-ша сотня Герман Омелян поручник, командир
2-га сотня Ортинський Любомир поручник, командир 1919
3-тя сотня Ліщйнський Михайло поручник, командир 1904
4-та сотня Вайс (Х¥еі8$) оберштурмфюрер, командир
2-ий курінь Аллеркамп (Аііег- кашр) Вільгельм гауптштурмфюрер, командир
5-та сотня Рудичев Сергій сотник, командир
6-та сотня Яськевич Савелій поручник, командир 1895
Ґренадирський полк зброї СС № ЗО (галицький № 2)
Службова частина Прізвище та ім’я Ступінь / посада Місце і дата народження
Штаб Форстройтер (Еогаігеиіег) Ганс Траутфеттер (Тга- оберштурмбанфюрер, командир оберштурмфюрер Ляуха,
ійуєПєг) Вальтер Кладочний Йосиф капелан 9. 05. 1903
1-ий курінь Кльокер (Кіоскег) гауптштурмфюрер, Відень
1-ша сотня Рожанець Петро командир сотник командир Чернігів,
2-га сотня Березовський поручник, командир 11.06. 1899
3-тя сотня Леонт Під гайний Богдан поручник, командир Полоничка,
4-та сотня ПослІловський поручник, командир 2.01.1900
2-ий курінь Ігор Віттенмаєр (ХУіиеп- гауптштурмфюрер,
теіег) Фрідріх командир
178
5-та сотня
6-та сотня
7-ма сотня
8-ма сотня
Юриняк
Сумароків Павло
Малецький
Мирослав
Макаревич Петро
поручник, командир
сотник, командир
поручник, командир
поручник, командир
1918
Ґренадирський полк зброї СС № 31 (галицький № 3)
Службова частина Прізвище та ім’я Ступінь / посада Місце і дата народження
Гермс (Негтз) Пауль оберштурмбан- фюрер, командир
Штаб Вурт (\УипЬ) Карл унтерштурмфюрер Кельн, 22. 07. 1909
Рогде (КоЬсіе) Ґергард оберштурмфюрер Мемель, 18. 04. 1912
Функ (Рипк) оберштурмфюрер Шаттгаусен,
Гельмут 27. 11. 1910
Темник Юліян поручник с. Бережанка
(Самбірщина), 3. 06. 1886
Левицький Богдан капелан с.Лукавиця Ви- жня (Стрий- щина), 1910
1-ий курінь Курцбах (КигхЬасЬ) Боринець штурмбанфюрер, командир хорунжцй, старшина для окремих доручень
2-ий курінь Шольц (БсЬоІг) штурмбанфюрер, 6.06.1908
Елемер (Еіетег) командир
5-та сотня Романик Нестор поручник, командир Ярослав, 9.11.1923
6-та сотня Яворський-Коза- чевич Михайло сотник, командир
Артилерійський полк (АггіПегіе Ке^ішепі)
Службова частина Прізвище та ім’я Ступінь / посада Місце і дата народження
Штаб Баєрсдорф (Вауегздоії) Фрідріх Штоллє (Зїоііе) Герман Лещишин Василь- Всеволод оберштурмбанфюрер, командир унтерштурмфюрер капелан 9.08Л892 Вензе, 21. 12. 1904
179
2-ий дивізіон Шутеценгофер штурмбанфюрер, 16.07.1898
(ЗсЬиїеіхепЬоГег) Альфред командир
3-ій дивізіон Ваґнер (ХУа^пег) Ганс гауптштурмфюрер, 5.08.1898
командир
4-ий дивізіон Палієнко Микола майор, командир Сквира, ЗО. 08. 1896
Піонірський курінь (Ріопіег-Ваїаіііоп)
Службова частина Прізвище та ім’я Ступінь / посада Місце і дата народження
Штаб Ремберґер (КетЬеґ£ег) Йозеф (Зепп) Ґльокнер (Оібскпег) штурмбанфюрер, командир унтерштурмфюрер, Штайнберґ, 9. 06. 1903
1-ша сотня Г9рст Бальцарек (Ваїхагек) Заборовський Павло Мартинюк Леонід Краузе (Кгаизе) Гайнц ад’ютант старшина для особливих доручень поручник, перший керівник відділу управління хорунжий, другий керівник відділу управління оберштурмфюрер, Берлін, 4. 11. 1920 Гаммерслебен
2-га сотня Дзілюм (Еїхіїїит) командир оберштурмфюрер, 7. 11. 1920
3-тя сотня Вільгельм Дигалевич командир поручник, командир
Фюзилерський курінь (Ризіїіег-Ва^іііоп )
Службова частина Прізвище та ім’я Ступінь / посада
Бріштот (Вгізіоі) Карл штурмбанфюрер командир
Штаб Штрассер (Бігаззег) Карл Григорович Кость унтерштурмфюрер, ад’ютант хорунжий зв’язковий старшина
1-ша сотня Городиський Мирослав, згодом Зарицький Григорій поручник, командир сотник, командир
2-га сотня Михайло Дуда, згодом Кравс поручник, командир хорунжий, командир
3-тя сотня Гуляк Степан поручник, командир
4-та сотня Бойцун Роман поручник, командир (нар. 14. 08. 1920 у Золочеві)
180
Дивізіон зв’язку (МасЬгісЬїеп-АЬїеіІипз)
Службова частина Прізвище та ім’я Ступінь / посада
2-га сотня Вутіґ (\Уиіі£) Вольфганґ Коппан (Коррап) Лотар гауптштурмфюрер, командир оберштурмфюрер, командир
І^ісце і дата
уродження
"32.10.1915
рвельберґ,
23. 09. 1919
Протитанковий дивізіон (Рапхег^а^ег-АЬґеіІип^)
Службова частина Прізвище та ім’я Ступінь / посада ^{сце і дата вродження
Кашнер (КазсЬпег) Герман гауптштурмфюрер, командир —іі7.11.1914
Зенітний дивізіон (Р1ак-АЬ1еі1ип§)
Службова частина Прізвище та ім’я Ступінь / посада Мі^е' дата ^дження^
Кюстер (Кйзіег) Серґ фон (8еГ£Є> гауптштурмфюрер, командир Петербург, ^,12.1895
Дивізіон зброї СС (Запіїаґз-АЬґеіІип^)
Службова частина Прізвище та ім’я Ступінь / посада мірце і дата н3родження
1-ша сотня Дурбак Іван-Всеволод Штрідле (8с1іігіск11е) капелан штурмбанфюрер, 00гірянка, 2Д.03.1911 2^.12.1893
2-га сотня Герард Шміт (8сЬтік) Гельмут командир доктор, командир 1^.05.1910
Виїикільно-запасний полк (Аіх$Ьі1сІи£- ипй
Службова частина Прізвище та ім’я Ступінь / поса^Я- •
1-ий курінь 2-ий курінь 3-ий курінь Маркс (Магкз) Кардт Бартельт (Вагіек) Побігущий Євген Шрам (ЗсЬгатт) штурмбанфюрер, коИандир штурмбанфюрер, коНавдир майор; команді гауптштурмфюрер, ко^аНДИр
Офіційно переведений до складу .дивізії восени 1944 р.
181
Польово-запасний курінь (ГеМ-Еїхаґг-ВаіаііІоп)
Службова частина Прізвище та ім’я Ступінь / посада Місце і дата народження
Кляйнов (Кієіпоху) Йоган гауптштурмфюрер, командир 10.02.1901
Дивізійні частини постачання (Піуізіоп-МасЬзсЬиЬ-Тгирреп)’
Службова частина Прізвище та ім’я Ступінь / посада Місце і дата народження
Штаб Мйіль (Ма^іІІ) Франц Цег (2еЬ) Ганс Силенко Порфірій оберштурмбанфюрер, командир штурмбанфюрер сотник 22.09.1900 Дрезден, 1. 12. 1904
готовки й залучення до бойових дій. Основна його діяльність
організовувалася й приводилася на підставі вказівок та санкцій
дивізійного командира, рекомендацій СС-ФГА щодо психологічної
роботи в іноземний з’єднаннях військ СС й тих розпоряджень
цієї ж інстанції для німецьких дивізій, що могли бути використані
для "Галичини”. Її УІ-ий штабний відділ повинен був проводити
активну роз’яснювальну роботу серед вояків, сприяти виконанню
ними завдань військової служби, забезпечувати сприятливі умови
для їхнього ефективного залучення до бойових операцій та здій-
снювати перевірку моральної здатності військовослужбовців до
проведення усіх видів воєнної діяльності. Загальний характер
діяльності дивізійної психологічної служби визначали трактування
командуванням військ СС частини "Галичина” як військового
з’єднання німецьких збройних сил й разом з тим відсутність
належного розуміння німцями специфіки її українського вояцького
складу. Участь українців у роботі цього відділу сприяла виробленню
подвійних стандартів у його підходах до німецьких вояків з одного
боку і українських з другого. До штабу дивізії та кожного з її
полків поряд з капеланами було додано по одному старшині для
Подібним німецьким керівним складом забезпечено усі спеціальні
з’єднання дивізії, а саме: технічну (верстатну) сотню ОУегкзіаіі-Котрапіе),
ветеринарну сотню (Уеіегіпаг-Котрапіе) та комбінований дивізіон
(Уег8ог§ип§-Тгирре-АЬіеі1ип§), до складу якого належали управлінська
сотня, пекарська сотня і деякі інші підрозділи. Незважаючи на те, що
командири досить часто змінювалися (особливо в сотнях), німецький
персонал дивізійного офіцерського складу залишався домінуючим в
командному корпусі дивізії до останніх днів її існування.
182
політичного виховання ^8-РйЬгип§8ойЇ2іег); останні, однак, не мали
відчутного впливу на вояків-українців. Нерозуміння пов’язаних з
проблемами України справ керівником УІ-го відділу дивізійного штабу
К. Цогляуером зумовило потребу негайного залучення українців до
психологічної роботи з вояками. А це сприяло вихованню українських
військовослужбовців дивізії на традиціях визвольної боротьби 1917-
1921 рр. й всебічному зміцненню серед стрільців авторитету офіцерів-
українців, прищеплюванню воякам почуття взаємопідгримки, вірності
своєму народові та волі до перемоги. Це забезпечило передання
військових традицій старшого покоління молодшому й сприяло
швидкому налагодженню безперервної психологічної опіки україн-
ських старшин й підстаршин над стрільцями. Німецьке керівництво
УІ-го відділу штабу дивізії за таких умов зберігало за собою лише
суто контрольні функції й паралельно — монополію на проведення
пронімецької агітації серед дивізійних вояків.
На завершальному етапі вишколу природне невдоволення в
українських організаторів дивізії незмінно продовжувало викликати
гальмування німецьким командуванням зростання чисельності
українських офіцерів в дивізії. Та основним, що у більшості
українських добровольців викликало незадоволення, стало прийняття
ними присяги на вірність Гітлеру — таку присягу, зрештою, повинні
були складати усі військовослужбовці з’єднань зброї СС378. Вояки
вермахту складали таку присягу Гітлеру як керівникові (канцлерові)
держави та головнокомандувачеві німецької армії. Військово-
службовці суто німецьких з’єднань зброї СС брали на себе зобов’я-
зання бути до смерті вірними А. Гітлеру як "фюрерові (вождеві)
Великої Німеччини” і бути готовими за нього вмерти. Іноземні ж
— в тому числі українські — солдати та офіцери військ СС, які
не були громадянами Німеччини, повинні були присягати Гітлеру
лише як головнокомандувачеві німецьких збройних сил із додатком
”в боротьбі проти більшовизму”.
Можна сказати, що у даному конкретному випадку історія
повторилася. Коли добровольці легіону УСС повинні були скласти
присягу вірності імператорові Австро-Угорщини Францові-Йосифу,
вони відреагували на це з таким самим невдоволенням, як згодом
і вояки дивізії "Галичина” на перспективу присяги Гітлеру, й
відмовилися, аргументуючи це по своєму: ”Ми йдемо виборювати
незалежну Україну, а не боронити Австрію”. Австрійське коман-
дування відреагувало адекватно: у разі відмови українців присягати
Аскегтапп І. НеіпгісЬ Ніттіег... - 8.150.
183
цісареві легіон УСС буде розпущено. Січовим стрільцям не залиша-
лося нічого^ іншого, як у вересні 1914 р. скласти присягу на вірність
Францові-Йосифу379. Втім, для добровольців як легіону УСС у роки
Першої світової війни, так і дивізії "Галичина” у роки Другої
світової війни головним при складанні присяг було прагнення
захисту свого народу та рідної землі, щод<? яких вони психологічно
відчували свій патріотичний обов’язок. Натомість, як для перших,
так і для других на задній план відступали слова присяги про
вірність главі держави, інтереси та цілі якої були для них чужими
(так, наприклад, характеризуючи ставлення українських вояків
дивізії до складеної наприкінці 1943 р. присяги, колишній добро-
волець дивізії Леонід Муха визнав у своїх спогадах: "сама присяга
не мала для нас в моральному аспекті великої ваги — головне
було не те, що ми говорили, а що було в наших серцях”380). Сама
ж відмова галицьких українців від складання присяг нічого б не
вирішила, лише викликала б проти них репресивні заходи з боку
іноземних організаторів цих формувань й прирекла на смерть саму
можливість створення мобільної військової частини, що з часом
могла б стати ядром української армії.
Разом із тим, долі українців Галичини, які діяли у складі легіону
УСС і дивізії "Галичина”, суттєво відрізнялися на фоні подій
Першої та Другої світових воєн. Так, коли легіон УСС воював на
боці Австро-Угорщини, на території Галичини діяли українські
політичні організації й існували реальні підстави сподіватися на
поступове вирішення українського питання. Натомість, дивізія
"Галичина” формувалася командуванням військ Німеччини —
країни, політика якої у той час в Україні не обіцяла перспектив
стабільного розвитку її місцевому населенню, а злочинний аспект
цієї політики навіть викликав антинімецьку діяльність підпілля
обидвох відламів ОУН і у кінцевому підсумку призвів до виникнення
збройного національного руху Опору, учасники якого консо-
лідувалися у лавах УПА.
Зважившись на створення дивізії "Галичина” в умовах активізації
діяльності підпілля ОУН-Б, відповідальні за її формування керівники
німецьких владних структур розраховували ізолювати українську
молодь від впливу ідей українського національного руху Опору. У
перші місяці акції прийому добровольців до дивізії, коли форми
Гордієнко В. Українські січові стрільці. — Львів, 1990. — С. 12
Муха Л. Тривожна молодість. Спогади 1939-1956 років. Машинопис.
— Миколаїв, 1994. — С. 20.
.184
діяльності ОУН-Б в Галичині ще не набули гострих антинімецьких
проявів, окупаційна цивільна адміністрація краю уникала різких
випадів в бік українського націоналістичного підпілля. Однак
ситуація дуже скоро змінилася. Посилення жорсткого курсу оку-
паційних органів влади в Галичині викликало в місцевих українців
невдоволення політикою Третього райху і сприяло закономірному
зростанню популярності ідей українського національного руху
Опору. Ці обставини — як також перспектива складання присяги
Гітлеру і не завжди достатнє забезпечення харчами — спонукали
частину добровольців дивізії залишити військово-навчальні табори,
використовуючи свої відпустки.
Усі новобранці, які не з’являлися до чітко визначеного дня
(про що вони давали письмове зобов’язання перед відпусткою),
автоматично ставали дезертирами і, згідно із законами воєнного
часу, підлягали смертній карі. Крім них, на вишкіл не з’явилися
ті добровольці, які не прибули до призовних пунктів. З боку дивізії
їхнім розшуком займалася транспортно-вартівнича служба "Галичи-
ни” — жандармерія чи так звана дивізійна ескорта (Ве§1еііип§8-
Коштаїкіо)381 *. З німецького боку до їхнього розшуку теж залучалися
галицькі пункти очолюваного гауптштурмфюрером Карлом Шульце
Бюро доповнень зброї СС (Ег§апгип§8атГ дег \Уаіїеп-88) у Львові,
німецькі поліційні органи, а також служби окружних та міських
старосте Галичини. Протягом серпня-жовтня 1943 р. повідомлен-
нями зі списками нових осіб, які не з’явились до призовних пунктів
(зміст яких — "розшук добровольців стрілецької дивізії СС ” Гали-
чина”) регулярно обмінювалося керівництво усіх згаданих інстанцій.
З уваги на факти дезертирства для усіх тих осіб, які залишалися
на військовому навчанні, було призупинено надання відпусток для
виїзду з військово-навчальних таборів до Галичини383'.
ЦДАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 37. - Арк. 6.
ДАЛО. - Ф. Р-58. - Оп. 1. - Спр. 16. - Арк. 1-7.
Гриньох І. Дивізія "Галичина” й українське підпілля // Броди... —
С. 47; Лебедь М. УПА. Українська повстанська армія. Її генеза, ріст і
дії у визвольній боротьбі українського народу за Українську Самостійну
Соборну Державу. 1 частина. Німецька окупація України. - Дрогобич:
Відродження, 1993. — С. 83.
Використовуючи відпустки, з дивізії в цей час змогли дезертирувати
лише десятки, а з самого ж вишколу тільки одиниці новобранців.
Зокрема, станом на ЗО жовтня 1943 р. з Гайделяґеру дезертирувало 70
дивізійних вояків-українців вже в уніформах (ЦДАВО України. —
Ф.3971. - Оп. 1. - Спр. 7. - Арк. 13 зв;).
185
ОДіпгипдзаті йет !Уайвп-«
едоадоШе «**• 1«І)
НеН««*Нк кММгц
йоамгцйп ?о. Ливиьі 1945
Ого*»»/*
Втг.; УзНп4м0в пас’л РгаЬЩЗхіап Нат $-&№КздпОДуі9іоп *$аН
ВНаВ^е^О^егпаигз. "*** ***
Ап авп й>. •
Нбгт $1асНПаи^папп р '
ЬЛ~*ЛХЛЛ Плкр.'-
Лп1і«£епа ч>іг<? еіпе Ьіаіе ^оп РхеІхіПцсп
2ІЄЛИ Ліе ОЯ 19,7' 4) ЖНгет £іпЬеги/ип£5Ь*17>гД пісм плак^сквитки 2ЙИ.
юіЄ даг Віїїе мвегзапаї:» ію ЛтгсНІиВ ай Неп ЕгІаЯ фе$ Неггп С<шуе*псцг?,
СЬе£ іб» Л^іез, пас’л веп Сепаипіеп ги ІаЬпясп, Удоеп йсг ги «1»?п Еіп>
ЬетиГигц^сипіпеп гит 2>.?. ипа Зо.7. пісЬі Ег&еЬіепепеп ™ег4с?> іп Кигге
поск паскдегИсЬІ.
ч, зм.кз
>нмй '«яв
Вег Ьеііег Аег/Х*кеп?іс11е Ь^пЬсгк
$ег £г$ЗДш)ДО^І^аг<Ьс (XXI) сіег ^аГГспЧ^
<А -Наир^зх цт« ІідЬг с г
А!7Ь
Е '!
Егдапгипд$ат1 йегУУаїїеп-И
ОДмдеДОІИ ШвгШС |ХЮ|
кеЬ#я:«а» ивйоу
¥.0.
ип«*«? и 4 0 4 1
гаїя.'» «і * • «7 • * 4
ВсЬУ, і ЗДНп4Ш)£ песо Й«п Яг
Вегйе: КгІвБ Нетто Соіху<
ЛПІй»‘ 1 Аи’ГвіфЦип^.
Ап й«п
Неггл ЗД&аїйацргіпапп іп
1 • я ь е ? х:
ЛпІІе^епВ 1ГІЇЧІ сіпа ж«і
„_а^Ин£ег й*^сЬиігепаі*і»і0п мба11хіеп,‘.
|«]^’и^Ш(ЕИ8£ІЙ
Ц Т0$В>П94>
Аіу19іоп “Саііхіеп*, Йе ап 30.7.43 > п^Лісьї^пиьї
*іп4> лН а*г Мііейьегваш. х» лпвсаіий ап Агп тав
аез Ье*хл О<мхует«игз, СЬе£ 4«3? Авгіті, пасН Сепаппгеп ГаНтИсп
йог ІеіЬгг вег НеЬспзі сі За Ьетксгі;
*вг її^ятятеНе *агіИе (XXI) ает ¥а£*еп-Н
«•В- <1аи5.
Т»Ь. Нгл
? О |Д X ЕІ0ІЯЄКТЮН
«о іімаіж® клл^
ю ж®*3
ЄІ*5>лБ .. -л-
‘СЙагТііНгег
* оигєіоііиктіон
и имш$
£ЬСа^
* ...гияниі.и !>*,
•^.гіг.^^/^......

^ОІІІЕіГі^ктюч
^Нг/ 145

о
Е
V
Повідомлення бюро доповнень військ СС
про розшук добровольців З ДИВІЗІЇ
186
З’ясування причетності до дезертирства дивізійників українського
національного руху Опору співпало із загостренням курсу німецької
окупаційної політики в Галичині. Головним проявом нового
жорсткого курсу цивільної адміністрації стало запровадження у
регіоні фактичного надзвичайного стану шляхом впровадження від
жовтня 1943 р. інституту заручників, яких страчували у відповідь
на будь-які антинімецькі дії українського, польського чи радянського
рухів Опору384. Німецька адміністрація галицького регіону умовно
поділила українців краю на дві основні категорії: тих осіб, які
виступали на боці Німеччини у лавах дивізії "Галичина” і тих
людей, котрі не бажали миритися з окупаційним режимом й
поділяли антинімецьку позицію ОУН-Б. При такому поділі керів-
ництво галицького дистрикту сподівалося поступово схилити на
свій бік усіх місцевих українців. Цими планами губернатор Галичини
Вехтер відверто поділився з німецькими офіцерами дивізії "Га-
личина” під час відвідин в середині грудня 1943 р. одного з
вишкільних таборів у Південній Франції, в якому перебували на
військовому навчанні українські добровольці. Мотивуючи причини
посилення жорсткого курсу німецької політики в Галичині, Вехтер
вказав, що спрямована проти українського націоналістичного
підпілля акція була неминучою, ”бо є українці, з якими ми всіляко
пробували, але вони непоправні й тому таке тепер є, а по цій
акції прийде повне співжиття”. Разом із тим, спілкуючись з
українськими добровольцями, німецький губернатор Галичини мав
змогу особисто переконатися у тому, що більшість з них перебували
під впливом "бандерівської пропаганди”, відголоском чого стало
поширення серед вояків дивізії популярної пісні українських
повстанців385.
Зростання популярності радикальних ідей ОУН серед вояків
дивізії — і тим самим випадків їхнього дезертирства — змусило
окупаційну адміністрацію галицького регіону вжити заходів для
применшення впливу пропаганди українського руху Опору і разом
з тим підвищення ролі дивізії в краї, на територію якого вона
невдовзі мала передислокуватися. До агітаційної роботи у цьому
напрямку вирішено залучити ВУ. З цією метою взимку 1943-1944 рр.
на засіданнях ВУ виступили кілька представників німецької адмі-
ністрації з критикою діяльності ОУН-Б і УПА. Так, наприклад,
Бібліотека ЦДІА України у Львові. - Фонд листівок. — №7820. —
Арк. 1.
ЦДАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. — Спр. 7. - Арк. 20 зв., 21.
187
23 грудня 1943 р. на одному з них виступив керівник відділу
народної агітації і пропаганди дистрикту Галичина Карл Фергоуц
(УегЬоиг). "Бандерівський рух, — заявив він, — це безвідповідальні
люди, які, висуваючи національні мотиви, творять нісенітниці”386.
Під час іншого засідання ВУ, котре відбулося 18 січня 1944 р.,
виступив Бізанц, який зауважив, що усі, >$то співпрацює з німець-
кими інстанціями, ”не будуть залишені напризволяще. Але хто
ширить паніку, втікає — буде суворо покараний”. На тому ж
засіданні з критикою зловживань окупаційної адміністрації і разом
з тим антинімецьких дій УПА виступив представник колишніх
офіцерів німецької національності в УГА, новий член ВУ Рудольф
Мюллер. ”Я питав німців — що ви робите? — говорив він. — Питав
бандерівців — чи ви зйар’ювали? Ви не бачите, що дієте?” Обстоюючи
думку про недоцільність загострення й виступаючи за покращення
українсько-німецьких стосунків, доповідач навів як доказ можливості
їхньої нормалізації факт створення дивізії "Галичина”387.
Після організації р^цу виступів представників німецької адмі-
ністрації на засіданнях ВУ 12 лютого 1944 р. керівник відділу
народної агітації і пропаганди дистрикту Галичина Фергоуц розіслав
окружним старостам та повітовим комісарам регіону вказівки з
рекомендаціями при кожній нагоді залучати до агітаційної роботи
в німецьких інтересах співробітників ВУ та структур УЦК388. Однак,
подальші три тижні довели, що члени ВУ і комітетської системи
не виявили особливого бажання критикувати український націо-
нальний рух Опору й протиставляти йому дивізію. Це спонукало
Фергоуца 3 березня 1944 р. знову звернутися до окружних старост
і повітових комісарів із закликом проведення пропаганди — але
тепер вже без рекомендації залучення до неї співробітників ВУ та
УЦК. У таємних інструкціях Фергоуц радив представникам оку-
паційної адміністрації наполегливо критикувати діяльність УПА й
у різних аспектах протиставляти їй дивізію "Галичина”. Для цього,
між іншим, він рекомендував скористатися з пропагандистською
метою листами і відгуками українців, які служили в стрілецькій
дивізії "Галичина”389. Водночас у галицькому регіоні розповсюджу-
валися німецькі агітаційні листівки, що прославляли цю військову
частину й паралельно засуджували дії УПА390.
Там само. — Арк. 22, 23.
Там само. — Арк. 27-28.
ДАЛО. — Ф. Р-35. — Оп. 12. — Спр. 46. — Арк. 5 зв.
Там само. - Оп. 13. - Спр. 49. - Арк. 45.
Бібліотека ЦДІА України уЛьвові. — Фонд листівок. — № 7628. — Арк. 1.
188
Осторонь акції популяризації дивізії "Галичина” не залишився
й головний ініціатор її створення з німецького боку, губернатор
Вехтер. У зв’язку із прибуттям до Львова й маршируванням через
місто перших підрозділів дивізії, він виступив перед ними 22 лютого
1944 р. У своїй промові Вехтер привітав вояків із закінченням
вишколу й відзначив, що своєю присутністю в регіоні вони
спростовують різні неправдиві чутки, поширювані тими, хто
виступав проти створення дивізії. ”Ви, — зауважив Вехтер, — знаєте
цю брехню, а саме: німці хочуть Вас використати як гарматне
м’ясо, після кількох тижнів Вас невишколених кинуть на фронт.
А тим часом Ви стоїте тут, після кількамісячного ґрунтовного
військового навчання добре вправлені, відбувши тривалий вишкіл,
як кожен німецький вояк. Брехуни говорили ще: німці використають
Вас далеко від Батьківщини на Півдні або на Балканах і скажуть
Вам проливати кров далеко від рідного краю. Тепер Ви гордо
маршируєте безпосередньо через Вашу Батьківщину, щоб твердо
й рішуче стати перед цією Батьківщиною, перед Вашими батьками,
матерями, Вашими дружинами й дітьми. Ось що кричали поговір-
ники: Вас будуть зле харчувати й одягати, заженуть Вас до невіль-
ничої служби, а стоїте перед нами здорові та сильніші, ніж перед
тим, чисто одягнені й добре озброєні, як справжні, горді вояки”391.
Позитивно оцінивши вступ тисяч українців за власним бажанням
до дивізії "Галичина”, Вехтер у зв’язку із потребою резервів для
цієї військової частини водночас наважився відступити від добро-
вільного принципу її комплектування. Наступного дня після свого
виступу перед дивізійними вояками Вехтер видав для керівників
німецької адміністрації галицького регіону таємний циркуляр із
закликом протиставляти дивізію формуванням УПА392. В переданих
разом з ним інструкціях під заголовком "Додаток 2. Директивні
вказівки” Вехтер наказував скласти і подати йому до 15 березня
1944 р. списки усіх придатних до військової служби в дивізії
чоловіків краю 1921-1925 років народження. До проведення заплано-
ваних щодо них мобілізаційних заходів він рекомендував німецьким
установам залучати українських співробітників цивільної адміністра-
ції регіону: окружних та повітових уповноважених ВУ до складання
цих списків, службовців української поліції для переведення груп
мобілізованих чоловіків до Бюро доповнень зброї СС у Львові й
ДАЛО. - Ф. Р-35. - Оп. 12. - Спр. 14. - Арк. 22.
Там само. — Арк. 28-30.
189
до їхнього медичного огляду — "українських відомчих лікарів з
огляду на нестачу німецьких військових лікарів”. Даючи зрозуміти,
що поряд з добровільним буде використано примусовий принцип
вербування чоловіків для резервів дивізії, Вехтер вказував, що
"призов до зброї СС повинен відбуватися не лише на підставі
добровільних - зголошень, а й, особливо,' на підставі особливих
розпоряджень німецької влади”®3.
Отже, з набором більшості потрібних для дивізії "Галичина”
добровольців й фактичним створенням її без особливих труднощів,
керівництву німецьких владних структур галицьких земель такою
ж простою справою видалася мобілізація частини чоловічого
населення регіону як резерву до цього військового з'єднання. Тому
від початку 1944 р. у Галичині проводився здебільшого примусовий
набір здатних до військової служби українців до 1930 року народ-
ження включно394. Паралельно передбачалася мобілізація робітників
УСБ, які, за попередні^ планами, мали скласти основу майбутньої
другої галицької дивізії, але цього не відбулося395. Більшість же
мобілізованих чоловіків, всупереч планам їхнього скерування до
дивізії "Галичина”, поповнили вояцький склад дивізій військ СС
"Вікінг” і ’Тогенштауфен”, німецьких військових частин ’Тоффен”,
’Терман Ґерінґ”, ”Дойчлянд” та інших з’єднань396.
У цей сам час посилився пропагандистський наступ на "бандит-
ський” у баченні нацистів український рух Опору, що офіційно
виступав як проти мобілізації до військових частин райху українців,
так і проти їхньої боротьби на боці Німеччини в лавах дивізії
"Галичина”. Щоб не допустити інформування вояків дивізії про
боротьбу УПА в Україні, вже у січні 1944 р. на вишколі офіційно
заборонено відвідування добровольців членами їх родин — під
приводом боротьби проти поширення захворювань, зокрема пля-
мистого тифу397. Водночас в умовах зростання популярності УПА,
з метою доведення ваги дивізії "Галичина” для українців серед її
стрільців, УІ-ий відділ (психологічна служба) дивізійного штабу
Там само. — Арк. 14-27.
3,4 Там само. — Оп. 13. — Спр. 49. — Арк. 166; Історія Львова в документах
і матеріалах. Збірник документів і матеріалів. — К.: Наукова думка,
1986. - С. 225.
3,5 ЦДАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 7. - Арк. ЗО.
3,6 Список поляглйх воЯків 1-ої Української дивізії УНА та українців інших
ВІЙСЬКОВИХ формацій В П-ій СВІТОВІЙ ВІЙНІ. - Нью-Йорк: Видання
братства "Броди-Лев”, ІНК, 1992. - С. 12.
397 Львівські вісті. “ 5 січня 1944. - Ч. З (722). - С. 2.
190
організував ряд заходів пропагандистського характеру. Протягом
другої декади січня 1944 р., наприклад, він провів конкурс письмо-
вих робіт на тему ”Чому я в добровольчій дивізії?”, що мали бути
написані до 5 лютого; для відзначення кращих творів Фрайтаґ
виділив ЗО нагород39*. Паралельно спроби не допустити проникнення
радикальних настроїв в дивізію було зроблено шляхом осуду
формувань УПА, обраним німецькою адміністрацією галицьких
земель. Вже 17 січня 1944 р. підвідділ 1 ц Уї-го відділу штабу дивізії
ознайомив її українських вояків зі спеціальним рефератом під
заголовком ”Як діє ворожа пропаганда?” У ньому вказувалося,
що антинімецькі листівки УПА начебто видано радянськими
інстанціями. "Навіть Бандеру, — вказувалося далі, — героєм
Совєтського Союзу іменували і во всю прославляють його і тих,
що під фірмою Бандери з німцями б’ються”399. Проте, поінформо-
вані про діяльність УПА в Україні, українські вояки "Галичини”,
як правило, ігнорували подібну неправдиву інформацію, що не
робила на них враження, бажаного для німецького командування.
Зважаючи на це, німецьке командування розраховувало уникнути
радикалізації настроїв серед українців також шляхом усунення
психологічного бар’єру між німецькими офіцерами та українськими
вояками, що виник вже під час вишколу. З цією Метою підвідділ
1 б УІ-го відділу дивізійного штабу склав й передав усім щойно
відрядженим до дивізії німецьким офіцерам спеціальні таємні
інструкції від 1 лютого 1944 р., що ознайомлювали їх з Особли-
востями командування українськими вояками.
"Німецький офіцер СС Галицької Добровольчої дивізії СС, —
зазначалося в інструкціях, — сьогодні постає, безсумнівно, перед
нелегким завданням. Не кажучи вже про суто військові та мовні
труднощі, що пов’язані з приналежністю вояків дивізії до іншого
народу, ними є питання щодо командування вояками, яке ви
повинні будете вирішувати у першу чергу. Офіцер не матиме досвіду
вирішувати не лише військові, а Й важливі політичні завдання.
Відтак тому нам необхідно сьогодні, коли райх та вермахт вирішують
широкомасштабні завдання на Сході, сформувати думку про землю
та людей України, що становить собою сектор території саме цього
Сходу. Особливе питання, що нас цікавить, це яку роль Україна
ЦДАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. *- Спр. 22. - Арк. 27.
14. Оаіігізсіїе 88-Ргеі*. Віу., VI, 1с. Віу. §1. Оі!., 17. 1.44. ВеігЛ ЗУіе агЬейеі Ліс
РеіпЛрпюа^аїкіа?// ЦДАВО України. — ф. 3971. “ Оп. і. — Спр. 5. —
Арк. 34 зв.~ 36.
І9І
^4. баїіаіясЬе Н-Угєіж.Віу. Ріу.5Ь.©ц., Деп 1.2.44
Ап аІІеДеиЬаскеп РііЬгег Дег РІУівіопІ
Аи€з*е11ипв ай? і*«6«*т8<йМй» ИнїТеі*і11і«вп
<іг Кеісіш- ипД Уо.ІкбДеДОвсИеп, Діє «1» аиС бкшв Дієве» ВеіеЬІв'
гиг РІУівїопуеїзеЬгІ; віпД, іпііввеп жівзєпі шеІОЬе Аи^еаЬе ипв
Ирші-Ь Де» РШирвг ііЬегФгавеп Ьаі.
Еіпеш еигораІееИеп Сгепхиоїк Ьеб «аііеіЛесІїпівоЬе Кбппеп. зяі егіегпеп,
іЬя Дай пиг айв РГІісЬіеп ЬенЬвЬехкІЬ£о1Даі/ЄійеЬеп УоггиІеЬеп, іііі
іЬя Діб квіДОяевсЬІоввепє СевеіпзсІїаЛ. жи ЬіІДєп. «геХсЬе аіе Огап&«
Іаве ги аііеп воІДаЬівсЬвп Етіоігеп гДО.
УогаиввДОгипя НіеггиібЬ Діє. КавегаДвДОаЗД. Ие- КваДОаДвскаЗД ег~
іотДеДО УегвейпДпів гип Мепвсаеп, ги веіпет УоІкДОит ипД веіпег
СевскіоЬЬе.
ріе Піуівіоп івЬ іп ІЬгег 2иважюпаеЬ«ипв Дитсії'вевв уоп ЦДппегп Де»
икгаіпізсЬеп УоІкзЬишв айв Деп доіігібздпх Ж» вєЬІІДег. ^еГ
ДеиСвске 5^-КйЬгег Дег СаІігівоЬеп ІЬЕгеіміІіївеаРІУІбіоп зЬеЬЬ
ЬеиЬе гвеііеііоз кеіпе» Іеісотеп АиІдоЬе КебейІЬег. АовевеЬеп уоп
аеп геіп тіІІЬагізсЬеп ипД вргаскііопеп &&месіДОеіІеп. Діє вісь
айв Дег 2ибеЬбгієкеіі; еіпег апДегвуЗІківеК гиваигепйєвеігіеп Оіуі-
зіоп егкеЬеп, віпД ев іп егаЬег ВеІДм Діє ігздвеп «<й* МепзсЬепійЬ-
гип£, діє уоп ІНв сєібві; швгДеп йиевеп. Маїві ДОЙД до аісДО бЬег
Діє ргакЬівсЬеп ЕДОДОгипвєп ▼охСД&ет, Діє ІЬ® Ййг ОДгокНіктипе
еіпег воІсЬ.еп , піоЬВ аііеіп воіДаШсЛед. зрпДот ДОСЬ ЬосЬроДі-
гівсЬеп Аиіва'Ье ехпб£І1с>іеп« УпвО <&1п|ДО>а|.до ЇДО «» Дакец, ДДО міг
ипв ЬеДОе, мо Діє уот ПеісЬ йпй меЬхаасДО іт ОДОДО яи. ІбвепДеп
АиіеаЬеп ипееЬеиеге АивтаВе апвепопиеп ЬаЬ«п>е^Д^г13вві£ез
ЦгВеіІ йЬег ІапД ипД Ьеике Дег Цкгаіпе бІІДьи. ДІЄ еІПеп* ве*а1іівеп
ЗеЗДог еЬеп Діевев Оз^гаипеВ ЬііДеІ;. ІпзЬевоп&ДОЄ.мІга ипв Діє
Ггаее іпРегеввіегеп, шеісНе Йоііе ДіеШавіПО. 1М КаДОІ Дав АЬепД-
ІапДев весрп Мовкаи, Д.Ь. Азіеп веДОіШ; МДО ипД Інвіе^еі! віє
аеиВвсИегвеіВз кіеДег іп еіпея воіспеп Кадрі ДІЯДОаДОг* «егДеп
капп. Мап Дагі ДаЬеі шеДег УОгНапДепе УвІкіВСІїе бсИ&асЬеп йЬег-
аеНсп, посЬ сезїеЬепДе ЗСЗгкеп кегіпвасЬКїаеп. Іп Дет Аи^епЬИск,
жо мі г егкапгл ПаЬеп Дав іт Овсеп ипД іп вепЄііївалег АгЬеіЬ тії;
бет О$іеп Діє КовИсЬкеііеп £иг еіпе ЬДвввпе ЗДкипДО Еигорав Ие&вп-
копвеп міг оЬпе бгйпДІіске Кеппіпів Дев ХапДеа ітДгДег МепвсПеп
пісМ теЬг айв. Ез хігД поімепДіз зеїп, акІФ УЇЄІеП ІавДІ&иІієеп
Гаївспеп ЗевгііГеп ЗсЬІий ги таскеп, іпвЬевопДеге піі Дег Ааі-
гавзипк, Дай ев віск Ьеі Дег Веу31кегип£ Дей .Овігаияез Дигскмгеб
илі',Кибвеп,’ЬапДе1і;. Ріеаез ВевігеЬеп мігД єЬєпвоуієі Нагіегміе Тм.«
егГогДег::; єЬєпвоуієі ХгаїЧуоіІеп Іїіііеп, шіе тепзеЬІІсЬев Еіп-
ІйЬІипєвУегтУееп. ОНпе аеп зпДегеп, іп ДІЄВО® Раїїе Деп Ркхаіпег
ги УсгвіеЬеп, шігд. тап ЇЬп пісМ іиЬгеп ипД ІеіФеп коппеп,
НосЬзіепз ЬекеггзсЬеп, ипД Діез $епйєІ гиг ВемаїЛі^ипк Діезег
Кемаїіікеп Аиі'еаЬе Ьеі еіпег есгіпєеп гиг Уєг£іі£ше зіеЬепДеп
Апгакі Деиізскег ГйНгег пісЬі. УпД іп ІеігіДгеп УаІІе мегДеп Ьеі
УІеІІеісЬк зопзі ЬіпгеіскепДег гаіІііїгізсНег АизЬіІбипє Зегзеігші
егвсЬеіпипвеп пісМ аизьезсЬІоззеп егзскеіпеп. ІпзЬезопДеге аЬег
*ігД пап - оЬпе еіпеп Вііск іп Діє СезскісМе Дег Цкгаіпе ги іиг
Діє Ьеиіе іп иктаіпізскеп Ргеі«і11ібеп Дег СаІІхізсЬеп-44-Ггеі-
міііівеп Ріуізіоп мігкепДеп КгаТіе піскі уегвіеЬеп коппеп.
Перша сторінка інструкцій УІ-го відділу дивізійного штабу німецьким
офіцерам дивізії від 1 лютого 1944 р.
192
відігравала у боротьбі Заходу проти Москви, тобто Азії, і якою
мірою войа може бути знову використана у цій боротьбі на
німецькому боці. При цьому не можна ані недобачати народні
слабкості, ані принижувати наявні позитиви. В момент, коли ми
знаємо, що на Сході й у спільній роботі зі Сходом лежать мож-
ливості для кращого майбутнього Європи, ми недалеко зайдемо
без ґрунтовного знання його землі та людей”.
Подаючи спрощену психологічну характеристику українців й
загальні дані з історії України, інструкції серед іншого критично
оцінювали діяльність ОУН напередодні Другої світової війни.
Особлива увага акцентувалася на доцільності недопущення впливу
ідей ОУН в дивізію шляхом приділення німецькими офіцерами
більшої уваги воякам, щоб не давати їм вагомих підстав для
невдоволення. ”У цьому розумінні, — говорилося далі, — гасло
німецьких офіцерів щодо їхніх завдань у Галицькій Добровольчій
дивізії СС має бути таким: обов’язкова твердість та відчування
людей. В німецькому середовищі відокремленість і несміливість
не завжди мають сприйматися як неповноцінність. Комплекс
меншовартості, притаманний усім тривалий час пригнічуваним
народам, повинен розпізнаватися та усуватися. їхня природна
недовіра до сильних та старанних людей може поглиблюватися
брутальним ставленням. Про що йде мова, знає кожен офіцер зброї
СС. Кожен вояк має допомагати своєму товаришеві у солдатському
житті, але має існувати дуже чітка межа між суворістю і сердечністю,
між конкретним і загальним. При цьому слід ретельно пам’ятати,
що завданням офіцера СС нашої дивізії є не допустити до пору-
шення цієї межі. У результаті ж її порушення часто на особистому
досвіді можна пересвідчитися у схильності людей Сходу до ворожої
пропаганди”. Німецькі офіцери попереджувалися, що "поведінка,
якою суто німецький критерій прикладається до українців”, може
викликати серед них невдоволення, й робився висновок: ”При
чуттєвості до особистих образ за таких обставин існують тенденції
легко схилити східних людей до змов або, принаймні, скерувати
до пасивного опору”. Наприкінці вказівок психологічної служби
штабу дивізії відзначалося, що найкращі плоди для німецьких
офіцерів принесуть лише усвідомлення ними народної своєрідності
дивізійних стрільців й товариське ставлення до українських вояків,
котрі повинні справляти добре враження і відчувати себе так само,
”як німецьке вояцтво”400. Спроби керівництва штабу дивізії викликати
ЦДАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 34. - Арк. 42-45.
193
повне взаєморозуміння між німецькими офіцерами і українськими
вояками не увінчалися успіхом через відмінність рис характеру
військовослужбовців двох різних національностей. Існування психо-
логічного бар’єру між ними лише сприяло зростанню популярності
ідей ОУН серед українських добровольців.
Одночасно нові проекти щодо "Галичини” розробляло керівниц-
тво ОУН-Б. Згідно з ними, дивізія мала використовуватися як
допоміжний фактор у системі підрозділів УПА. В Галичині вони
були створені на базі існуючих тут у другій половині 1943 р. відділів
Української Народної Самооборони (УНС). Виконання цих планів,
узгоджених між Центральним Проводом (ЦП) бандерівської фракції
ОУН і КП ОУН-Б ЗУЗ (що поширював свої дії на галицький
регіон), прискорила поява в Галичині у другій половині лютого
1944 р. перших підрозділів дивізії. Поінформований про їх появу
організаційний референт КП ОУН-Б ЗУЗ розіслав усім її обласним
керівникам на місця інструкцію № 7/44 від 29 лютого 1944 р., у
якій, зокрема, наказував:
”На терени ЗУЗемель прибули малі частини СС Дивізії "Гали-
чина”. На підставі'' деяких відомостей і промов Вехтера та інж.
Пиндуса (дня 22. II) можна здогадуватися, що [німецька] влада
уживає ”СС Дивізію Галичина” до боротьби з партизанами на
ЗУЗемлях. У зв’язку з тим поручую:
а) Нав’язати сталий і добрий зв’язок з частинами "Дивізії Галичи-
на”, приміщеними на ЗУЗ, головно із організованими людьми.
В порозумінні з реф[ерентом] військових] справ Організації
визначити до цеї цілі окрему фахову авторитетну людину.
б) Не допустити зразу до дезерції під загрозою цілковитого
роззброєння і замкнення всіх відділів в таборах.
в) Використовувати ”СС Див. Галичина” до боротьби з большевиць-
кою партизанкою й польськими баццами на українських землях.
ґ) При помочі зв’язків ”СС Див. Галичина” збільшувати боє-
припаси організації.
д) В разі відступу німців з Українських Земель, в разі евентуаль-
ного розбруження (можливого роззброєння — А. Б.) чи ви-
везення ”СС Див. Галичина” поза землі України належить
усі частини долучити до УНС-у (УПА). Забрати в ліс”401.
Зі свого боку, українські офіцери дивізії вирішили встановити
зв’язки з підпіллям ОУН та збройними формуваннями УПА в
Галичині. Спершу німецькі представники ВУ виступали проти
Там само. - ф. 3&33. - Он. 2. - Спр- 3. - Арк.. 42—43.
194
українських повстанських формувань, а її член Р. Мюллер на одному
із засідань ВУ у січні 1944 р. навіть рекомендував "уважати на
тих, що з лісу йдуть до дивізії”402. Однак, розбіжності у поглядах
на дивізію з боку її українських організаторів і керівників руху
Опору не призвели до виникнення між ними нездорового супер-
ництва. Доведення першими важливої ролі дивізії для перспектив
розвитку української національно-визвольної боротьби й бачення
другими "Галичини” лише як допоміжного чинника в системі
діяльності УПА не викликало між ними серйозного антагонізму.
Офіційно критикуючи тактику формувань УПА у зверненні до
молоді Галичини403, керівники відділів ВУ водночас прихильно
сприйняли звістку про налагодження тісних зв’язків між вояками
підрозділів УПА і українськими добровольцями дивізії. 7 березня
1944 р. про це було повідомлено на засіданні ВУ тими українськими
керівниками її відділів, які відвідали місця перебування куренів
4-го полку галицьких добровольців, дислокованих у той час на
території Радехівського, Бродівського та Збаразького повітів Гали-
чини. 3. Зелений, наприклад, заявив, що відділи ”УПА не є проти
[вояків] дивізії, але входять з ними в контакт”. М. Хронов’ят після
нього підтвердив: український рух Опору "вдоволений, що прийшли
СС-и і ”ліс” за тим, щоб СС-и трималися в дисципліні”, а відтак
навіть запропонував при нагоді запитати в повстанців, чи пого-
дилися б вони вступити до дивізії, якщо б з німецького боку їм
оголосили амністію404.
У той час, коли контакти між підрозділами УПА і дивізії
налагоджувалися без перешкод, значно складнішим для керівництва
українського націоналістичного підпілля виявилося вирішення
проблеми втеч вояків "Галичини” до повстанців. Командування
УПА не було готовим відразу прийняти й утримувати понад
10-тисячну регулярну військову частину, а зростання дезертирства
могло призвести лише до роззброєння та передислокації її добро-
вольців з галицького регіону. Це робило нереальною можливість
поповнення запасів зброї УПА з їх допомогою.
З огляду на усі ці причини й під впливом поширюваних з
боку ВУ чуток про можливу амністію, деякі керівники українського
руху Опору якийсь час схилялися до думки про доцільність
поверненння з УПА перебіжчиків "Галичини” назад до дивізії.
Там само. — Ф. 3971. — Оп. 1. — Спр. 7. — Арк. Зі.
ДАЛО. — Ф. П-3. — Оп. 1, — Спр. 70. — Арк. 41.
ЦДАВО України. — Ф. УУ71. ~ Оп. І. — Спр. 7. — Арк. 42, 43 зв.
И»
Це питання заторкувалося під час переговорів представника ре-
ферентури зовнішніх зносин (кодова назва Р-33) ЦП бандерівської
ОУН І. Гриньоха (котрий виступав під своїм давнім псевдонімом
як ’Терасимівський”) з командиром поліції безпеки і СД дистрикту
Галичина Й. Вітіскою. Впродовж санкціонованих з німецького боку
керівництвом РСГА таємних переговорів* Гриньох висунув вимогу
звільнити заручників, які страчувалися у відповідь на антинімецькі
дії руху Опору, Вітіска — вимогу припинити повстанцями "будь-
який розклад української дивізії” та "вплив на українську поліцію”.
Під час однієї із зустрічей з Вітіскою 21 квітня 1944 р. Гриньох
натякнув, що ЦП бандерівської ОУН готовий наказати загонам
УПА повернути усіх перебіжчиків дивізії в їхні підрозділи, якщо
німецькі органи безпеки гарантують дотримання умови відміни
смертної кари за дезертирство. У зв’язку із цим Вітіска підготував
спеціальний запит до командира дивізії "Галичина” Фрайтага,
потреба відсилання ямрго відпала вже наступного дня. 22 квітня
1944 р. представник командування військ СС в Галичині оберфюрер
Бурґ заявив у відповідь Вітісці, що "дезертирство у будь-якому
випадку карається смертю й що відступів від цього положення
бути не може”, про що був відповідно поінформований Гриньох405.
Вживаючи конкретних заходів для боротьби проти дезертирства,
у квітні Фрайтаґ викликав до Нойгаммеру з Берліну спеціальну
групу співробітників німецьких органів безпеки, яку очолював
гауптштурмфюрер СС Вінс. Внаслідок проведеного розслідування,
за поданням Вінса було засуджено окремих українських офіцерів
нижчих рангів за сприяння у висланні до підпілля ОУН-Б кращих
вояків з дивізії406.
За таких обставин, якщо окремі керівники українського руху
Опору спочатку і схилялися до думки повернути перебіжчиків дивізії
"Галичина” у їхні підрозділи, відмова з німецького боку в амністії
дезертирів змусила їх забути про цей план'. Утікачі з дивізії
Там само. — Ф. 4628. — Оп. 1. — Спр. 10. — Арк. 247.
Нагаєвський І. Спогади польового духовника. - Торонто: Українська
Книжка, 1985. - С. 71-72.
У публіцистичній книжці полковника радянських органів безпеки
С. Даниленка-Каріна з метою дискредитації дій Гриньоха вказувалося
на згадану ним при переговорах можливість повернення з УПА
дезертирів "Галичини” назад до дивізії майже як про доконаний факт.
Натомість, жодним словом не згадувалося про офіційну відмову у цьому
випадку з німецького боку надати амністію перебіжчикам, що робило
неможливим їх повернення (Даниленко С. Дорогою ганьби... — С. 236).
196
приймалися до УПА і під час переговорів Гриньоха, хоча він
намагався переконати Вітіску в протилежному, розраховуючи таким
чином прискорити звільнення заручників. Про це неспростовно
свідчать звіти командира поліції безпеки і СД дистрикту Галичина
з грифом ”Таємна справа райху” (Оейеіте Веісіїззасйе), адресовані
керівникові ІУ-го управління (гестапо) РСГА, группенфюрерові
СС і генерал-лейтенантові поліції Генріхові Мюллеру в Берлін.
"Дезертири та перебіжчики добровольчої стрілецької дивізії СС
"Галичина”, як і раніше, приймаються до загонів УПА і не
повертаються назад”, — писав Вітіска в одній з таких доповідей
від 15 квітня 1944 р.407 Вказуючи на неузгодженість запевнень
Гриньоха з дійсним станом справ, він зазначав у іншому звіті від
21 квітня, що представник ЦП бандерівської ОУН обіцяв, нібито
його організація "припинить будь-який негативний вплив на україн-
ську поліцію та добровольчу дивізію СС "Галичина”. Проте, з
німецького боку потрібно констатувати, що, як і раніше, ... УПА
приймає поліцаїв та добровольців дивізії СС "Галичина”. В поліції
безпеки тому складається враження, що ОУН не бажає чесно
співпрацювати з поліцією безпеки”408. Наступного дня, 22 квітня,
у телеграмі № 10200, підтверджуючи свою попередню інформацію,
Вітіска доповідав Мюллерові, що розташовані на галицьких землях
підрозділи дивізії "Галичина”, будівельна служба та українська
поліція "значною мірою розкладені і надалі УПА стає дуже
ненадійним чинником в Галичині й при подальшій безперешкодній
діяльності може залучити всю українську молодь до так званої
"лісової ідеї”409.
Отож, як було з’ясовано німецькими органами безпеки, навесні
1944 р. керівництво бандерівської ОУН не відмовилося від планів
використання дивізії "Галичина” у своїх цілях (що не пошкодило
здібному дипломатові Гриньоху добитися під час переговорів із
Вітіскою звільнення з німецьких в’язниць частини українських
політв’язнів у Львові, Золочеві та Тернополі410). Більше того, в
той сам час у Берліні стало відомо про відрядження команду-
ванням УПА своїх вояків до дивізії. У повідомленні шефа СД
дистрикту Галичина В. Шенка, пересланому 1 квітня 1944 р. через
вищого керівника поліції безпеки і СД у Генеральній губернії для
ЦЦАВО України. - Ф. 4628. - Оп. 1. - Спр. 10. - Арк. 231.
ДАЛО. - Ф. П-3. - Оп. 1. - Спр. 67. - Арк. 87.
Там само. — Арк. 98.
Гриньох І. Аби спасти людей // Поклик сумління. — Вересень 1992.
- № 34. - С. 2.
197
РСГА, констатувалося, що вояки УПА не ухиляються від вступу до
дивізії. "Більша частина вояків дивізії "Галичина” є військовослуж-
бовцями УПА [6го88е Теііе дег Оіуізіоп Саіігіеп зеіеп ІІРА-Ап§еЬбгі§е]”,
— стверджувалося у ньому4". Подібні перебільшені повідомлення
посилили інстинктивну недовіру керівництва РСГА до дивізії "Гали-
чина” — недовіру, що виникла з появою вже самої ідеї формування
військової частини з галицьких українців. Після закінчення Другої
світової війни колишній заступник шефа відділу українських справ
в РСГА штандартенфюрер СС Генріх Вольф визнав: ”Ми в РСГА
були проти творення дивізії, не вірячи в українську щирість відносно
співпраці з німцями. Для нас було очевидне, що вишколюємо своїх
ворогів, які скоріше .чи пізніше пристануть до УПА”411 412.
Переважна більшість українських вояків все ж не збиралися
залишати дивізію "Галичина”, вбачаючи в ній українську військову
частину з тимчасовим німецьким командуванням, котре у май-
бутньому неодмінно заміниться українським. У дивізії головним
сповідувачем подібних Поглядів був колишній сотник легіону УСС
і УГА, свого часу член УВО і голова автократичного Фронту
Національної Єдності (ФНЄ), зв’язковий між УЦК і дивізією
Дмитро Паліїв. Після закінчення курсів командирів артилерійських
дивізіонів у Амстердамі він став не лише керівником персонального
підвідділу для українських старшин відділу II а штабу "Галичи-
ни”, а й політичним дорадником командира дивізії Фрайтага, перед
яким наполегливо обстоював інтереси українців. Дуже скоро він
проявив себе як ідеолог дивізії413. Свої погляди він виклав у
численних статтях, що з’явилися спершу в галицькій пресі, а відтак
у виданнях дивізійної психологічної служби для українських вояків.
Так, у статті "Продовження” вже у травні 1943 р. Паліїв твердив,
що дивізія "Галичина” стане першим кроком на шляху до віднов-
лення державної незалежності українського народу, оскільки ”під
час війни тільки зорганізована збройна участь рішає, чи хтось є
підметом подій та матиме право партиципувати в останньому
акті”414. "Німці, — писав Паліїв роком пізніше у статті для дивізій-
них вояків під заголовком "Наші обов’язки та завдання”, — дають
411 ЦДАВО України. — Ф. 4628. — Оп. 1. — Спр. 8. — Арк. 1.
412
Ортинський Л. Перша Українська Дивізія на тлі політичних подій Другої
світової війни І І Броди ... - С. 26.
Детальніше про Паліїва як ідеолога дивізії див.: Стахів М. Політична
плятформа Галицької Дивізії // Вісті. - Червень 1963. - Ч. ПО. -
С. 38-40.
Краківські вісті. - 9 травня 1943.
198
нам змогу творити дивізію, помагають нам в цьому фаховими
силами, матеріалом, досвідом. Наш обов’язок доказати, що ми
справді заслуговуємо на те, щоб нам помогли німці створити не
одну, але десять дивізій”415. Вишкіл в дивізії, на думку Паліїва,
давав українцям Галичини можливість навчитися ”тієї найбільшої
в житті штуки (мистецтва — А. Б.), передумови всякого успіху:
солідарності й послуху”416. Паліїв негативно ставився до переходу
добровольців дивізії на бік УПА, оскільки, зважившись на такий
крок, вони втрачали нагоду перейняти військові знання та бойовий
досвід від німецьких інструкторів і офіцерів. Звертаючись до вояків
дивізії "Галичина” ЗО травня 1944 р. з рефератом на тему "Історичні
досвіди”, Паліїв вказав, що не допустити поновлення радянської
системи в Україні неможливо лише силами УПА. ”Не тому, щоби
УПА не хотіла. Ні, я вірю, що молоді хлопці і такі ж їхні коменданти
хотіли би спинити большевиків”, — наголосив Паліїв. У його
подальшому виступі водночас спостерігалася тенденція до визнання
потреби паралельного існування легального та нелегального секторів
українського визвольного руху; розмови про доцільність збереження
лише одного з них Паліїв вважав шкідливими для розгортання
боротьби за незалежність України. "Інколи, — вказав Паліїв, —
ставиться у зв’язку з існуванням УПА та доволі численними
дезерціями з 4 і 5 полків питання: А що буде, як дивізія пішла би
на фронт там, де діє УПА? Чи дивізія перетягне УПА, чи УПА
дивізію? Панове товариство! Що таке питання взагалі ще стоїть
на порядку денному, це вже само по собі трагедія не лише дивізії,
але цілого народу”417. Втім, не зважаючи на критичну оцінку
реального суто військового потенціалу українського руху Опору,
Паліїв та прихильники його поглядів у дивізії ніколи не займали
ворожої позиції щодо ОУН-Б чи УПА. Це підтверджує останнє
звернення Паліїва до вояків дивізії перед їхнім виїздом на фронт,
у якому цін визнав: ”Коли ми стоятимемо на фронті, УПА буде
хоронити наші боки й тил”418.
Паліїв Д. Наші обов’язки та завдання. — [Нойгаммер: видання інформа-
тивної служби дивізії "Галичина”]. — 15 травня 1944.
Кілька думок сот. Д. Палієва про Українську Дивізію із доповіді,
виголошеної в червні 1944 р. перед виходом Дивізії на фронт // Вісті
Комбатанта. — 1968. — Ч. 5-6. - С. 108.
ЦЦАВО України. — Ф. 3971. — Оп. 1. - Спр. 5. — Арк. 42-43 зв.
Грицак П. Вежі і кулемети (Спогади з Дивізії і большевицького полону).
- Мюнхен: Видання Братства кол. вояків 1-ої Української Дивізії УНА,
1959. - С. 50.
199
Українці, що находитесь в лісі!
Москаль, вічний ворог України, знов у Вашій Батьківщині. Мер’
дує, палить, винищує Ваших мущнк, жінок та дітей. Насильно
забирав Вашу молодь до війська та кидав іі після короткого
недбалого вишколу на фронт як гарматне мясо.
Численні німецькі дивізії боряться знову на Вашій рідкій землі
проти нахабного каіздника. Німецький вояк кровавиться і вчи-
рає також за Вас, за Вашу рідню, за Вашу землю.
Деж Ви в?
Ви вважаєте себе націоналістами та ворогами большепнзму.
Одначе, як Ви то доказуєте?
Підчас коли німецький вояк бореться та вмирав на фронті, Вн
палите в запіллю села та хати, вбиваєте безборонних мущнк,
жінок та дітей, винищуєте маєтки. В той спосіб бурито ціляй
порядок, збудованими таким трудом в двох коротких роках.
Нищите робочу силу і майно, які служать Вашій власній Бать-
ківщині та воякагі, що боряться на фронті.
Як довго хочете продовжувати ті негідні діла? Чи думаєте
справді в той спосіб помогти свойому народові? Якщо Ви лиш
в те вірите, то Ви дуже помиляєтеся, але як Ви свідомі своїх
вчинків —тоді Ви злочинці! Злочинці і зрадники передусім су-
проти свойого Українського народу, якого імя опоганюєте
своїми ділами, а дальше супроти вояка, що бореться на фронті.
Та прийде день, коли Ваш народ зажадає від Вас розрахунку.
Тоді сшггає Він, де була Ти, Українська Молоде, в той час, як
на Твоїй рідній землі рішалась Твоя доля, як десятки тисяч ні-
мецької молоді кровавилось в одвертій боротьбі?
При такому питанні лцш деякі могтимуть піднести гордо голову
до тори.
А саме ті, що ям Добровольці боролись чесно в рядах Ухраінсь- ;
кої Галицької Дивізії.
А Ви, люди в лісі, будете мусіли через ціле Ваше життя носити .
зі аспідом перед Вашими земляками проклін ганьби та зради.
Зведена на манівці Українська Молоде! Люди в лісі! Завер-
шіть, доки ще ке запізно! Іван Бохун.
Німецька фальшивка листівки повстанського командира Богуна
з пропагандою дивізії і критикою антинімецьких дій УПА
200
З німецького боку запобігти поширенню пропаганди ОУН-Б
серед вояків дивізії й викликати особливий пропагандистський ефект
мав візит у дивізію "Галичина” та виступ перед її офіцерами-
українцями райхсфюрера СС Гіммлера. 16 травня 1944 р він прибув
до Нойгаммеру для інспектування бойових маневрів дивізії, що
відбулися за участі підрозділів усіх родів зброї. В своїй промові
райхсфюрер СС заторкнув багато важливих питань, пов’язаних з
дивізією й, перш за все, спробував переконати українців у тому,
що у відсутності в її назві окреслення "українська” немає жодного
політичного упередження. ”Я знаю, — сказав Гіммлер, що декого
з Вас пригнічує те, що ця дивізія називається галицькою, що дуже
часто Вас називають галичанами. Для мене само собою зрозумілим
є, що такі як Ви, мешканці Галичини, є українцями. Подібно до
цього, і у Німеччині німець, який мешкає на Помор’ї, називається
поморянином, або який мешкає у Баварії, називається баварцем”.
Зауваживши, що він знає "сумну історію” століттями гнобленого
Росією і Польщею українського народу, Гіммлер позитивно оцінив
рішення Гітлера приєднати Галичину до Генеральної губернії у
серпні 1941 р. "Та, — визнав він, — були такі з Вашого народу,
які з найкращої любові до свого народу очікували від Німеччини
більших дарів та більших прав”. Виконання подібних побажань
Гіммлер назвав передчасним, позаяк воно могло відбутися лише з
часом й відповідно до волі фюрера. "На мою думку, — продовжував
він, — для нас є найкраще дочекатися на його рішення щодо
порядку народів у Європі аж до кінця війни”. При цьому Гіммлер
не дав офіцерам дивізії жодних обіцянок стосовно зміни німецької
політики щодо України. Говорячи безпосередньо про дивізію
"Галичина”, Гіммлер назвав її вояків "славою для свого народу,
носіями ладу, носіями наказу і послуху” й водночас засудив тих,
хто виступав проти її формування, прозоро натякнувши на україн-
ський рух Опору. ”Є величезна різниця у тому, — заявив він, —
чи йду я в ліс, чи йду я на фронт у бій на боці дивізії. З-за куща
стріляти і з-за куща кидати образи може кожен дурень. Хто ,так
чинить, той не є патріотом. Але хто вправляється в дисципліні,
муштрується, вчиться воєнного ремесла, вишколює сам себе і своїх
стрільців, той дійсно щось приносить для свого народу”. Відтак
Гіммлер вказав, що він розуміє те, що українцям не все подобається
в дивізії, і відверто провокаційно зауважив: ”Я знаю, що коли б
я дав дивізії наказ: ” Винищіть в одній чи другій околиці поляків”
— о, тоді був би я у Вас дуже милим чоловіком”. Проте, спрямоване
на загострення українсько-польських стосунків, відверто про-
201
вокаційне зауваження Гіммлера не знайшло жодного схвалення з
боку українських офіцерів, які зголосилися до дивізії "Галичина”
не для антипольських дій, а виключно для боротьби проти сталін-
ської Росії". На закінчення виступу райхсфюрер СС поставив перед
офіцерським корпусом "Галичини” вимоги не проводити серед її
вояків жодної політичної агітації, ретельно виконувати накази її
командування, дотримуватися у всьому порядку і підтримувати
товариські стосунки між українцями та німцями. ”Я вимагаю від
Вас, мої німецькі старшини і стрільці, — звернувся він відтак до
німецького командного складу, — щоб Ви пораненого українського
друга виносили з поля бою так само, як свого брата”41’.
Загальний привітний тон виголошеної райхсфюрером СС промо-
ви значною мірою був викликаний постійними аргументами Вехтера
щодо необхідності зміни Гіммлером його зверхнього ставлення до
східних народів. Проте, такий тон був наслідком не докорінного
перегляду, а лише "косметичного” корегування політичних поглядів
Гіммлера, який аж ніяк не збирався поступатися претензіями
верхівки нацистської партії на панування Німеччини над світом.
Виступаючи 25 травня 1944 р. у Кохені, він висловив сподівання,
що після закінчення війни у Європі буде створено "Велико-
німецький райх”, з метою чого потрібно збільшити людські резерви
Німеччини від 90 до 120 мільйонів осіб і, таким чином, розширити
мобілізаційну базу для армії420. При цьому Гіммлер чітко розмежо-
вував дивізії, сформовані командуванням військ СС з німців і з
представників інших народів. Дивізію "Галичина” він ніколи не
вважав дивізією СС у повному розумінні цього слова, а її україн-
Після промови Гіммлера слово для доповіді від імені українських офіцерів
отримав Дмитро Паліїв, який в присутності штабних старшин дивізії та
офіцерів з Берліну, що супроводжували Гіммлера, серед іншого наважився
заявити:”Нехай мені буде вільно ось тут, у Вашій присутності, райхсфюрер,
заявити, що ми, українці, не збираємось "різати поляків”, і не тому ми
добровільно зголосились у ряди дивізії "Галичина”. Але, обсервуючи
вашу німецьку політику на Сході Європи, ми ніяк не можемо не завважити
як ви, німці, наставляєте нас проти поляків, а поляків проти нас. Мені
доводиться з прикрістю ствердити, що ваша політика на Сході Европи
не правильна і вона до добра не веде. Пробачте за неприємне ствердження,
але так воно є” (Верига В. Дмитро Паліїв — воїн і патріот (1896-1944)
// Вісті Комбатанта. - 1968. - Ч. 5-6. - С. 42).
ЦДАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 34. - Арк. 142 зв.,
143зв., 144 зв., 145 зв.
Аскеппапп І. НеіпгісЬ Нішшіег аіз І<іеоІо§е. МасЬ Та§еЬіісЬет, зіепо^гарЬізсЬеп
Моїігеп, ВгіеГеп шкі Ве<1еп.-(ЗбПіп§еп-2игісЬ- РапкйіП: МиаіегесЬтіді Уег1а§, 1970.
-8.190.
202
ського офіцера чи стрільця не називав "есесівцем”, а лише вій-
ськовослужбовцем ”в спільноті європейських дивізій зброї СС”421.
У виданому в зв’язку із цим циркулярі для шефів німецької поліції
безпеки на місцях від 28 травня 1944 р. Гіммлер вказував, що
вживання назви "есесівець” (88-Мапп) на адресу вояка української
національності бойової частини військ СС є неправильним і слід
говоритй: "українець, який служить у з’єднанні зброї СС [88-
ХУайепуегЬапсі]”. "Прошу звернути особливу увагу на те, — вказував
далі Гіммлер, — щоб високовартісна та поважана назва "есесівець”
вилучалася з усіх офіційних, а також неофіційних повідомлень, в
яких буде йти мова про численних представників іноземних національ-
ностей, котрі сьогодні служать під командуванням організацій СС”422.
Таким чином, головною метою перебування Г. Гіммлера 16-
17 травня у Нойгаммері було лише намагання піднести вагу дивізії
"Галичина” в очах її вояків, протиставити цю частину формуванням
УПА і переконати дивізійників у можливості нормалізації україн-
сько-німецьких стосунків, щоб таким чином спонукати їх до актив-
них бойових дій на боці Німеччини. Однак, хоча українські
повстанські відділи створювалися в Галичині водночас із форму-
ванням підрозділів дивізії, між їхніми вояками ніколи не виникало
взаємної конкурентної боротьби. Істотним доказом ц відсутності
може бути факт вагомої допомоги зброєю та технічним споряд-
женням повстанським формуванням з боку добровольців "Гали-
чини”. Тут достатньо згадати вже той факт, що вони озброїли й
забезпечили амуніцією два повстанські курені, спрямовані команду-
ванням УПА в суміжні з місцями їх дислокації райони, щоб
допомогти їм при потребі у повному складі перейти на бік збройних
формувань українського руху Опору. Цьому сприяло виразне
бажання головнокомандувача УПА Щухевича, щоб між повстанцями
і українськими військовослужбовцями дивізії запанувала щира
дружба423. Звичними стали зустрічі між вояками УПА і галицькими
добровольцями — одна з них, наприклад, відбулася на початку
березня 1944 р. під Золбчевом й закінчилася обміном між ними
розвідувальними даними (а через два місяці навіть була описана
в окремій публікації часопису "Львівські вісті”, поява якої викликала
ЦЦАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 34. - Арк. 14.
ВА іп КоЬІепг. - N8 19. - Кот. ВеГеЬІ 14.-8.258.
Бедрій А. Роман Шухевич — провідник революційної ОУН, 1943-1950
// Визвольний Шлях. Суспільно-політичний і науково-літературний
місячник. — Мюнхен, січень 1981. — Кн. 1. — С. 15.
203
зацікавлення німецьких органів безпеки)424. Подібно, як свого часу
підрозділи дивізії збільшилися за рахунок учасників націоналістич-
ного підпілля, так само багато вояків "Галичини” поповнило лави
УПА, особливо при відступі дивізії з галицьких земель. Подекуди
українські вояки дивізії відверто солідаризувалися з діями вояків
підрозділів УПА у їхньому опорі окупаційній адміністрації — підпалі
німецьких "нерухомих маєтків” (ліґеншафтів), відсічі у відповідь
на примусове вилучення німецькими поліційними загонами сіль-
ськогосподарської продукції в селах тощо. Вказуючи на це у звіті
від 15 квітня 1944 р., керівник Тернопільського пункту німецьких
органів безпеки Вільгельм Крюґер доповідав у Львів своєму шефові
Й. Вітісці "відносно йоведінки українського руху Опору”, що однією
з його акцій було спалення ліґеншафту в населеному пункті
Фірлеївка під Рогатином. ”Це, — підсумовував Крюґер, — відбулося
при байдужому спостереженні військовослужбовців добровольчої
дивізії СС "Галичина^425'. Така ситуація призвела до того, що
врешті-решт командир "Галичини” Фрайтаґ у квітні 1944 р. визнав:
”Я думаю, що УПА'має більшу притягуючу силу для української
молоді, ніж дивізія [ІсЬ§1аиЬе, діеЦРАііЬіаиГ<ііеикгаіпІ8с1іе 1и§епсіуіе1
теЬг зіагке Апгіе1шп§8кгай аиз, ак діє Віуізіоп]”426.
На кінцевому етапі німецької окупації Галичини під тиском
аргументів командування УПА таки щезло негативне ставлення
керівництва українського руху Опору до перебування українців у
дивізії. Це ставлення нагадувало позицію ОУН невдовзі після її
створення у 1929 р. щодо мобілізації до польської армії українських
юнаків. Тоді вони закликалися в одній з націоналістичних листівок
Конрад С. Вперед, на ворога! // Львівські вісті. — 10 травня 1944. —
Ч. 105 (824). — С. 2; Конрад С. Незвичайна зустріч. До історії одного
воєнного репортажу // Вісті. — Липень—серпень 1953. — Ч. 7-8 (33-
34). - С. 13-14.
ДАЛО. - Ф. Р-36. - Оп. 2. - Спр. 7. - Арк. 9.
Ще одним яскравим прикладом солідаризації дивізійників з УПА є їх
помста нацистським карателям за страту українських патріотів в Стрию.
За свідченням очевидців тих подій, 2 квітня 1944 р. група добровольців
дивізії "Галичина”, які вирушили до Нойгамеру, розстріляли 10
службовців німецької кримінальної поліції (переважно осіб німецької
національності - фольксдойчерів), які за день до цього повісили у
місті 10 українців, затриманих за підтримку ОУН або участь в УПА
(Пастух Р. За смерть українських патріотів німецькі ”кріповці” попла-
тилися своїм життям // За вільну Україну. — Львів, 9 червня 2000. -
4.42-43 (1611-1612)).
Грицак П. Вежі і кулемети... - С. 39.
204
”не дезертирувати, вчитися володіти зброєю, ознайомлюватися з
усім, що могло б колись придатися українській армії й не зважати
на офіційну присягу, а скласти у своєму серці "другу присягу:
боротьби за волю українського народу!”427 Подібно до цього, майже
через п’ятнадцять років, видана у липні 1944 р. листівка бандерів-
ської ОУН закликала українських вояків дивізії "Галичина” та
усіх, "кого зловлять вороги в свої руки і пошлють насильно "добро-
вольцем” в німецьку армію”, "використати свій побут в ній на
те, щоб навчитися військової справи”. ”Він, — говорилося в
листівці, — у слушний час прийде зі зброєю в руках в повстанчі
лави битися за перемогу Української Національної Революції”428.
ДАЛО. - Ф. 121 — Львівське воєводське управління державної поліції.
— Оп. 1. — Спр. 357. — Арк. 212.
Там само. - Ф. П-3. - Оп. 1. - Спр. 70. - Арк. 7.
205
РОЗДІЛ III
УЧАСТЬ у ВОЄННИХ ДІЯХ
1. Перші випробування
а) Бойова група Баєрсдорфа
звершення структурного оформлення галицької дивізії
наприкінці 1943 р. в основному співпало із закінченням
першого етапу вишколу і початком забезпечення її вояків необхід-
ним оснащенням та озброєнням429. Розкидані по різних військово-
навчальних таборах, у лютому 1944 р. вояки дивізії зосереджувалися
переважно на площі для військових вправ в Нойгаммері, де вони
пройшли другий, грунтовніший етап вишколу, готуючись до воєнних
дій. При завершенні військового навчання основної маси дивізійних
вояків німецькі інстанції прийняли рішення про залучення окремих
вже сформованих з її добровольців з’єднань до бойових дій в
суміжних з Галичиною областях. Переведення дивізійних підрозділів
із місць вишколу на згадані землі припало на невизначений час
закінчення комплектування дивізії. 13 лютого, реагуючи на поба-
жання Гіммлера посилити боротьбу проти радянських партизанських
загонів, вищий керівник СС і поліції Сходу обергруппенфюрер
СС Вільгельм Коппе видав наказ вислати військове з’єднання в
складі двох куренів з Гайделягеру на Грубешівщину. У відповідь
командування дивізії повідомило, що це неможливо з огляду на
незавершеність вишколу та відсутність належною мірою готових
такого типу з’єднань. Проте, через короткий час приблизно з
півтори тисячі вояків дивізії все ж було створено необхідне військове
з’єднання. 15 лютого надійшов другий наказ організувати його
протягом 48-ми годин430. За складом воно було наближене до
посиленого куреня й спрямоване в район Любачова, але мало довго
не затримуватися там і звідти розпочати бойові операції. З’єднання
Голос Підкарпаття. — 26 грудня 1943.
Длябога М. Бойова група Байєрсдорфа // Вісті. - 1968. — Ч. 131. —
С. 101.
Ж
отримало назву бойової групи Баєрсдорфа (КатрЇ£гирре ВеуегесіогГ),
скорочено БГБ. Вона була названа так за прізвищем її командира
Фрідріха Баєрсдорфа, який на той час був заступником командира
дивізії. БГБ сформовано вже на місці й скеровано в північно-західні
місцевості України та північно-східні райони Польщі для бойових
операцій проти підрозділів радянської 1-ої Української партизанської
дивізії під командуванням підполковника Петра Вершигори.
Як і будь-яка бойова група, створена німецькими збройними
силами, БГБ мала особливе тимчасове завдання, після виконання
якого зачислені до неї з окремих полків вояки мали знову поверта-
тися до своїх з’єднань. Вона повинна була діяти на Холмщині та
Підляшші узгоджено з трьома бойовими групами німецьких дивізій,
скерованими проти радянських партизанів. В оперативному відно-
шенні їхню акцію підпорядковано штабові командування Східної
ділянки фронту. БГБ укомплектовано з вояків усіх частин галицької
дивізії, а дивізійне командування при підборі кандидатів до цієї
групи спеціально набирало колишніх польських або радянських
військових старшин, які вже закінчили свій початковий фаховий
перевишкіл. Тому вік вояцького складу групи був досить різноманіт-
ний — від 24-30 років в підстаршин до 30-50 років в старшин.
Начальником штабу групи був призначений штурмбанфюрер
Й. Кляйнов, командиром її першого куреню — Карл Бріштот,
другого — сотник Іван Ремболович, прикріпленої до групи батерії
артилерійського дивізіону — майор Микола Палієнко, кінно-
розвідувального відділу — сотник Роман Долинський, частини
постачання — поручник Остап Поляків-Сквирський, частини зв’язку
— хорунжий Андрій Демчук і капеланом групи — Іван-Всеволод
Дурбак. Ад’ютантом командира БГБ став поручник М. Качмар й
деякий час в штабі групи перебував також Д. Паліїв. До групи
належали: 50 осіб до штабу з ескортою та охороною, по 500 до 2-
ох збільшених куренів, 300 до дивізіону польової артилерії, 120 до
кінно-розвідувального відділу, 75 до відділу зброї та боєприпасів, 35
до польового шпитального відділу, 35 до польового телефонного
відділу, 15 до ветеринарного відділу й приблизно 100 до постачання,
обслуговування тощо. Хоча в групі й не було дивізіону важкої
артилерії, її успіхам частково сприяли кілька гармат невеликого
калібру, що використовувалися як протитанкові (ПАК). Дії групи
також забезпечували 32 кулемети МҐ-34 і 42 легкі кулемети (котрі
завдяки своїй конструкції могли діяти як важкі), 16 легких та середніх
гранатометів, а також вислані їй навздогін з Гайделяґеру 4 танки.
Усі перечислені підрозділи групи Баєрсдорфа загальною чисельністю
2Г7
понад 1 300 осіб при переході по суміжних із Відгораєм місцевостях
взяли участь у короткочасних і незначних зі стратегічної точки зору
бойових діях проти радянських та польських партизанських загонів,
головним завданням яких було нищення шосейних та залізничних
шляхів і ліній військового постачання431.
Групу було завантажено в транспорт маршрутом Дембіца—Рава-
Руська—Томашів. По дорозі, однак, маршрут змінено на Любачів
як кінцевий збірний пункт тому, що радянські партизани підірвали
міст у районі Рави-Руської. Протягом тижня групу було укомплекто-
вано в Любачеві, звідки вона розпочала свій рейд по лінії Чесанів
(Цєшанув)—Тарногород—Відгорай, при чому в Тарногороді два
курені роз’єднано: ^курінь Ремболовича вирушив до Уланова на
стику річок Танева та Сяну, де за радіоповідомленнями розвідки
був сильний опорний пункт партизанів, тоді як курінь Бріштота
вирушив у напрямку Звіржинця, за яким починалося Щебжинецьке
плоскогір’я. Штаб БГ»р з рештою частин та приєднаними вже до
них танками вирушив у напрямку Відгораю. Група особливо
відзначилася вздов^ лінії Чесанів—Тарногород—Відгорай—Красно-
став на Холмщині/де вона перебувала неповні два місяці432. Хоча
радянська публіцистика та польська трактували поведінку дивізійних
вояків цього підрозділу як злочинну щодо цивільного населення,
насправді БГБ не брала участі в жодних каральних операціях —
будь-які такого типу дії заборонялися виданим особисто командиром
групи Баєрсдорфом спеціальним наказом від 27 лютого 1944 р.,
недотримання якого загрожувало суворим покаранням до смертної
кари включно (у ньому вказувалося, що ”в ніякому випадку не
вільно затриманих бити і знущатися над ними” і, серед іншого,
суворо заборонялося ”засадничо проводити арештів цивільного
населення на власну руку” й "нищити майно або здійснювати за
власною ініціативою реквізиції”, а стріляти в цивільних осіб
дозволялося "тільки у випадках, якщо вони мають зброю і на-
магаються її вживати, або якщо вони, не зважаючи на наказ
затриматися, втікають”)433. Про високе почуття вояцької честі в
українців може свідчити такий факт: після поодинокого випадку
ЦЦАВО України. — Ф. 3971. — Оп. 1. — Спр. 23. - Арк. 115.
Долинський Р. Боєва група Баєрсдорфа (Причинок до історії 1. Укр.
Дивізії УНА, кол. Дивізії "Галичина”) // Вісті Братства... — Березень—
червень 1957. - Ч. 3-6 (77-80). - С. 12.
ЦЦАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 27. - Арк. 73; Спр. 5.
- Арк. 37.
208
самочинної реквізиції худоби місцевих мешканців кількома стріль-
цями свого відділу, керівник окремої чоти цієї групи поручник
Соболевський заради уникнення розголосу й плямування честі
українських вояків дивізії взяв усю провину на себе й застрілився434.
Загалом же український вояцький склад цього з’єднання не брав
участі в жодних діях, крім бойових.
Військові дії БГБ умовно можна поділити на три етапи, кожен
з яких був незалежний один від одного й мав самостійний характер.
Географічно вони співпали з ділянками: 1) Чесанів—Тарногород;
2) Тарногород—Білгорай і 3) Білгорай — кордон Щебжинецького
плоскогір’я, де відбувся останній вирішальний бій, яким завершено
акцію. На першому етапі група провела тиждень в Любачеві, під
яким наштовхнулася на розвідку радянських партизанів, котрі
почали спішно відступати й перекидати свої сили в район Білгорай-
ських лісів, сподіваючись, що БГБ не піде вглиб лісових масивів
й буде дотримуватися німецької тактики утримування від про-
чісування лісів. Однак, ці розрахунки виявилися хибними й 28
лютого БГБ із запізненням виступила в рейд, маючи відомості,
що партизанські загони вирушили в напрямку Чесанів—Тарногород,
але не вв’язувалася в бої й мала завдання лише виявити противника.
На другому етапі курінь Ремболовича взяв курс у південно-західному
напрямку на Уланів, щоб переслідувати партизанський відділ, який
був в Тарногороді, а решта групи — в напрямку Білгораю. На
останньому етапі після довгих й затяжних розвідок наприкіці лютого
визначено термін для остаточного рейду-наступу. Одночасно з
трьома іншими бойовими групами БГБ здійснила наступ на просторі
радіусом приблизно 50 км. Група не встигла відрізати радянські
партизанські підрозділи від Щебжинецького плоскогір’я й дала їм
можливість опертися на нього одним крилом, завдяки чому в разі
потреби вони мали можливість відходу, що й сталося, позаяк вони
були розбиті та розсіяні як бойові одиниці, але не знищені. БГБ
була зосереджена у районі входу до Щебжинецького плоскогір’я
із завданням підтримувати в разі потреби вогонь по відступаючих
партизанах та переслідувати ті їхні групи, які вирвалися з кільця.
Підсумовуючи участь БГБ у військових діях, слід відзначити,
що перехід через села виявився доволі складним і відносно повіль-
ним для групи, оскільки разом із нею просувалися обози, артилерія
та пересувні кухні, що часто грузнули в снігу. В кількох сотень
434
Там само. — Спр. 23. - Арк. 112, 116.
209
радянських партизанів, що діяли у районі переважно густо заселених
6-ти повітів (Любачівського, Чесанівського, Тарногородського,
Білгорайського, Замостівського та Томашівського), порівняно з
групою була відчутна тактична перевага. По перше, місцеве польське
населення підтримувало їх й інформувало про пересування групи.
Завдяки цьому вони вдало використовували його з допомогою
антинімецької та антиукраїнської пропаганди на території, де були
завжди загострені польсько-українські відносини. Радянські парти-
зани у тісній співдії з відділами польської Армії Крайової (АК)
(до речі, і перші і другі були на той час ворогами загонів УПА)
контролювали 12 повітів і в разі потреби могли збільшити свої
загони до кількох, тисяч осіб. Ось що писав з цього приводу
радянський історик В. Зєболов: ”6 березня 1944 року підрозділи
[радянської 1 -ої Української] партизанської дивізії розташувалися
в селах Кособуди, Заріччя та Верховина. З наступом світанку наспілі
в цей район частини голландської дивізії СС ”Вікінг”, 14-ої дивізії
"Галичина” (мається на увазі БГБ — А. Б.) та 8-ої дивізії СС
оточили село й намагалися знищити партизанів. Зробити цього
їм не вдалося. Допоміг 57-річний поляк Станіслав Сажинський з
с. Кособуди. З наступом темноти він провів колону партизанів по
лісовому й пагорбистому маршруту й тим самим врятував їх від
великих втрат”435.
По друге, радянські партизани були озброєні переважно легкою
автоматичною зброєю, завдяки чому значно полегшувалася їхня
маневреність й вони легко проходили далекі відстані лісами та
сніговими дорогами, часто використовуючи при тому коней та
сани, що не загрузали в снігу. Внаслідок цього забезпечені важкою
зброєю підрозділи БГБ, довідавшись від своєї розвідки про зупинку
радянських партизанів у тому чи іншому населеному пункті, інколи
з’являлися у місці їх виявлення із запізненням на кілька годин
після того, коли ті залишали ці населені пункти. Тому БГБ мусила
бути постійно готовою до оборонних і наступальних боїв. Разом
із тим успішним діям БГБ сприяли військові літаки, які скидали
їй виявлену інформацію про розташування ворога в повідомленнях
у металевих бляшанках. При їх падінні на землю вибухала капсула
й давала помітний здалеку димовий знак з місця, на яке падала.
Вершигора П. П., Зєболов В. А. Партизанские рейдьі (из ИсторИИ
партизанского двйжения в годЬі Великой ОтечесТвенноЙ войньї Совет^
екогО Союза 1941-1945 гг.), — Кишинев: Издательство "Штиинца”
Акалемии наук Молдавєкой ССР, 1962. - С. 92.
210
Окрім цього, забезпечення групи важкою артилерією надало їй
перевагу в боях на рівнинах, забезпечувало просування піхоти й
змушувало радянських партизанів постійно відступати в ліси436.
З перемінним успіхом бої між добровольцями дивізії і під-
розділами радянських партизанів тривали до кінця березня 1944 р.
Одним із них, зокрема, було сформоване з допомогою органів
НКВС з’єднання І. Артюхова радянського партизанського загону
імені Семена Будьонного, котрим, як свідчить його звіт ”Про
розвідувальну роботу”, після 26 лютого "викрито й знищено” 9
вояків дивізії "Галичина”437. Іншим було радянське партизанське
з’єднання М. Шукаєва, яке, прориваючись в район Львова, потра-
пило в оточення дивізійних добровольців, з якими, за оцінками
радянських істориків, вимушене було витримати ряд важких боїв438.
Під Фрамполем, наприклад, БГБ втратила 25 вояків, а найбільший
бій, в якому вона брала участь, відбувся під Хмєлєком, розташо-
ваним між Білгораєм і Тарногородом. Під час дій групі довелося
зіткнутися з радянським загоном чисельністю приблизно 400 осіб.
БГБ захопила в полон майже 200 радянських партизанів, загальні
втрати котрих становили до 700 осіб, половину з яких вбито або
поранено, а відступило й врятувалося лише 150 партизанів. 30
березня 1944 р. групу розформовано, її вояки повернулися до дивізії,
а на їх місце прибули частини дивізії СС "Вікінг”439. У ході боїв
з підрозділів БГБ особливо відзначилася підпорядкована групі
батерія дивізіону важкої артилерії галицької дивізії під команду-
ванням майора М. Палієнка. За високу військову майстерність,
проявлену на території Холмщини (в районі місцевостей Любачева—
Білгорая), її навіть нагороджено німецьким орденом Залізний хрест
(Еізете Кгеих). Загалом нагороди отримали понад сто вояків групи,
переважно німці440.
Поява окремих дивізійних підрозділів у радіусі дій радянських
партизанських загонів схвилювала командування Червоної армії,
Стеткевич Л. Як з Бережан до кадри. Спогади з дивізії. — Тернопіль:
Джура, 1998. - С. 31.
Чайковський А. Невідома війна (Партизанський рух в Україні 1941-
1944 рр. мовою документів, очима історика). — К.: Україна, 1994. —
С. 60.
Вершигора П. П., Зеболов В. А. Партизанские рейдьі... — С. 80.
ЦДАВО України. - Ф.3971. - Оп.1,- Спр. 23. - Арк. 109.
Зарицький Б. Спогади учасника боїв під Бродами, червень-липень
1944 р. // Вісті Комбатанта. - 1994. - Ч. 3. - С. 97; Долинський Р.
Боєва група Баєрсдорфа (закінчення) // Вісті Братства... - Листопад
1957. - Ч. 7-10 (78-81). - С. 9.
211
яке розраховувало використати ці загони для підтримки її широко-
масштабного наступу в напрямку Львова. Підставою для хвилювання
були різні інформаційні зведення про дивізію, в котрих, поряд з
правдивими, часто наводилися неперевірені дані. Прикладом такої
некомпетентності є складена наприкінці 1943 р. Героєм Радянського
Союзу, генерал-майором Сидором Ковпакам довідка під заголовком
”СС дивізія "Галичина”. "Організація німцями спеціальних україн-
ських військ у цій війні має свою історію”, — писав у преамбулі
Ковпак. Договорившись до того, що вищі можновладці Третього
райху на початку німецько-радянської війни нібито "дозволили
Бандері організувати 100000-ну українську армію”, Ковпак ствер-
джував, що формування українських збройних підрозділів при
вермахті закінчилося безрезультативно для українських націоналістів,
верхівку радикального крила яких заарештували німецькі каральні
органи. Причиною цього стало те, що німці, як говорилось у довідці,
захопилися "своїми тимчасовими успіхами”. "Всі спроби правого
крила націоналістів (мельниківців) добитися озброєння зазнали
краху”, — зазначалося далі. При цьому вказувалося на невдалі
намагання створити українські збройні сили при німецькій армії
на початку 1943 р. ”У червні-липні цього року питання це виникло
вже у Львові у вигляді організації СС дивізії "Галичина”, —
продовжував Ковпак. Згадуючи про завершення акції прийому
добровольців, він підмічав, що ”на навчання їх відвозили до
Німеччини”. Наприкінці довідки Ковпак згадував про рейд в
Галичину очолюваного ним партизанського з’єднання у липні —
на початку серпня 1943 р. ”В боях з нами, — підсумовував він, —
вже до кінця карпатських боїв брали участь невеликі групи цієї
дивізії, які, очевидно, відігравали роль провідників і кидалися у
місцевість, їм добре відому”441 (насправді ж проти з’єднання Ковпака
влітку 1943 р. діяли окремі загони української поліції — дивізії
"Галичина” на той час просто-напросто ще не існувало, позаяк
лише починався вишкіл перших тисяч її добровольців).
Поряд із подібною неточною інформацією загального характеру
навесні 1944 р. командування Червоної армії володіло вже досто-
вірнішими й конкретнішими даними про галицьку дивізію. Цьому
сприяла інтенсифікація діяльності радянської військової контр-
розвідки та політичної розвідки органів безпеки (НКДБ) на землях
ЦДАГО України. — Ф. 63 — Перша Українська Партизанська дивізія
ім. двічі Героя Радянського Союзу С. А. Ковпака (Сумське партизанське
з’єднання), 1941-1944. - Оп. 1. - Спр. 53. - Арк. 117.
212
Галичини. 25 березня 1944 р., наприклад, начальник радянського
Українського Штабу Партизанського руху (УШПР), комісар держ-
безпеки Тимофій Строкач доповідав Військовій Раді радянського
1-го Українського фронту у зведенні ”Про становище в районі
Львів—Броди—Володимир-Волинський”: ”3а даними з’єднання
Наумова, німецька дивізія ”СС-Галичина” у другій декаді березня
зайняла оборону на ділянці Броди—Сгоянів, 50 кілометрів північно-
західніше м. Броди на старому австро-угорському кордоні”442.
Впродовж наступних трьох тижнів і пізніше інформація про
залучення добровольців дивізії "Галичина” до бойових дій на
прифронтовій лінії неодноразово підтверджувалася в інших радян-
ських оперативних зведеннях про воєнну ситуацію. 17 квітня в
одному з них під грифом "Цілком таємно” заступник начальника
управління НКДБ Львівської області, підполковник держбезпеки
Рєпінський про це поінформував секретаря Львівського обкому
КП(б)У, генерал-майора Івана Грушецького. "Згідно з отриманими
даними у штабі 209-го с[трілецькогб] п[олку] 162-ої с[трілецької]
д[ивізії] станом на 8/ГУ 1944 року противник на Лопатинську ділянку
фронту перекинув одну танкову дивізію і одну дивізію СС”, —
повідомляв він вже на початку доповідної (при цьому, очевидно,
мався на увазі прийнятий за дивізію 4-ий Галицький добровольчий
полк, який насправді ніколи не був у складі "Галичини”)443.
Перевірка даних про присутність, численність та реальний
бойовий потенціал окремих підрозділів дивізії "Галичина” на
Східному фронті дещо заспокоїла командування Червоної армії,
яке прийшло до висновку, що вони не становлять собою реальної
військової сили. Водночас не зменшилася стурбованість керівництва
радянських партійно-військових владних органів, котре небез-
підставно побоювалося небажаного пропагандистського ефекту, який
могли викликати відділи цієї збройної формації. Цілком імовірним
видавалося те, що перебування поблизу самої лінії фронту сформо-
ваної з українців дивізії ” Галичина” могло сприяти переходу на її
бік військовослужбовців української національності з Червоної армії.
Вже у травні 1944 р. цьому мала сприяти розповсюджена повітряним
шляхом ндц місцями дислокації радянських військ на Тернопільщині
пропагандистська листівка УІ-го відділу штабу дивізії "Галичина”
Там само. — Ф. 57 — Колекція документів з історії Комуністичної
партії України. — Оп. 4. - Спр. 37. - Арк. 268.
ДАЛО. - Ф. П-3. - Оп. 1. - Спр. 67. - Арк. 21.
213
із заголовком-зверненням "Українці у Червоній армії!”. У ній,
зокрема, вказувалося на замовчування радянськими владними
органами факту існування при німецьких військах сформованих з
тисяч добровольців-українців українських військових частин, однією
з яких була дивізія "Галичина”. ”Це, — зазначалося у листівці, —
найкраще ядро української визвольної армії. Це не гарматне м’ясо,
цих молодих мужчин вишколено під рукою українських офіцерів
і командирів не 14 днів (як на той час це було в радянській армії
— А. Б.), тільки 8 місяців, тобто 244 дні з найбільше модерною
німецькою зброєю. Це передовики українського народу. Крім них
є чимало полків національних українців, готових до боротьби за
визволення свого краю від ярма Совєтів”. "Вони, — говорилося
далі, — готові до боротьби проти совєтських насильників за волю
Вашої і своєї Батьківщини, за Вашу і свою власність, за кінець
колгоспів, за Ваших і своїх жінок і дітей. Чи схочете покористу-
ватися зброєю проти визвольників? Чи схочете вбивати своїх
товаришів? Ви ж не знаєте, чи в рові навпроти не лежить батько,
син, брат чи приятель. Кінчайте війну. Таким чином прислужитесь
волі свого народу”44^.
Щоб не допустити до переходу українських бійців з Червоної
армії на бік дивізії, а, навпаки, сприяти дезертирству вояків галицької
дивізії на бік радянських військ, за дорученням секретаря Львівського
обкому КП(б)У Грушецького відділ пропаганди обкому вирішив
поширити спеціальну листівку-звернення ”До солдатів та офіцерів
так званої ”СС дивізії "Галичина”. Поряд із твердженням, нібито
Гітлер хоче скерувати проти України зброю дивізійних вояків, у ній
містився заклик до стрілецького та старшинського складу "Галичини”
масово повертати зброю проти німців і переходити на бік Червоної
армії — у цьому випадку їм гарантувалося цілковите прощення і
"можливість повернутись додому, на свою рідну землю, в свою
сім’ю”* 445. Відразу ж після появи цієї агітаційної листівки Грушецький
надіслав 18 травня 1944 р. листа з проханням негайно зайнятись її
розповсюдженням членові Військової Ради радянської 13-ої армії
Козлову. "Львівський обком КП(б)У, — писав він, — просить Вас
дати вказівку про викид з допомогою авіації листівки ”До солдатів
та офіцерів так званої дивізії СС "Галичина”. Бажано викид листівок
здійснити на території дислокації дивізії СС "Галичина”446.
ЦДАВО України. — Ф. 3971. — Оп. 1. — Спр. 28. — Арк. 13 зв.
445 ЦДАГО України. - Ф. 57. - Оп. 4. - Спр. 37. — Арк. 209-211.
444 ДАЛО. - Ф. П-3. - Оп. 1. - Спр. 93. - Арк. 38.
214
< Однак запланований Грушецьким захід на якийсь час довелося
відкласти, позаяк дивізію у повному складі до липня 1944 р. так
і'і не перевели на територію Галичини. Втім, вже навесні 1944 р.
почалися переслідування сталінськими каральними органами ди-
візійних вояків, котрі залишилися у суміжних з Волинню районах
Галичини, які зайняла радянська армія. Із змісту затвердженої
керівником НКВС УРСР Василем Рясним довідки про діяльність
УЦК від 15 квітня 1944 р. напрошувалося, що вояки дивізії
"Галичина” і причетні до її формування українські громадські діячі
були одними з найбільших ворогів радянської влади в Західній
Україні447. З огляду на це органи НКВС і НКДБ в Галичині, поряд
з переслідуванням учасників ОУН і УПА, зайнялися розшуком
цієї категорії осіб, що з часом дало перші результати. Вже 16 травня
1944 р. секретар Лопатинського райкому КП(б)У Шпитяк інформу-
вав Грушецького у політичному донесенні про те, що від 29 квітня
до 15 травня у районі шляхом облав і прочісувань заарештовано
27 осіб, частина з яких мали те чи інше відношення до дивізії
"Галичина”. Серед них, наприклад, виявилися два дивізійні добро-
вольці, а також вчитель із с. Стремильче, котрий, як зазначалося
у донесенні, ”був інструктором з вербування добровольців до 14-ої
дивізії СС "Галичина” у Кам’янко-Струмилівському, Радехівському,
Лопатинському та Сокальському районах”448. Подібне переслідування
органами НКВС і НКДБ вояків дивізії та причетних до її створення
людей тривало ще довгі роки після поновлення сталінського режиму
в Галичині.
Після участі в кількох сутичках з радянськими та польськими
партизанами вояки дислокованих в Галичині підрозділів дивізії
були переведені до основного місця її комплектування у Нойгаммер,
де їх загальна чисельність перевищила 13 000 осіб. Тут її командир
Фрайтаґ 20 квітня 1944 р. отримав звання бригадефюрера СС (що
відповідало ранґові генерала військ СС, через що досить часто
при звертанні до нього як українці, так і німецькі офіцери називали
його "генерал”). Звертаючись того дня до вояків підпорядкованого
йому з’єднання, Фрайтаґ закликав стрілецький, підстаршинський
та старшинський склад цієї військової частини докласти усіх зусиль
"для того, щоби наша дивізія скоро стала готовою до акції” та
”для боротьби з більшовизмом, для охорони Вашої Батьківщини,
Там само. — Спр. 67. — Арк. 16.
Там само. - Спр. 66. - Арк. 108-109.
215
Німеччини та Європи”449. У зв’язку із зосередженням більшості
підрозділів "Галичини” в одному місці 24 квітня разом з делегацією
від ВУ дивізію відвідав губернатор Вехтер. Коментуючи свої
враження від поїздки, 12 травня 1944 р. він поінформував губерна-
торів інших дистриктів Генеральної губернії на засіданні її уряду,
що галицька дивізія ”у повному складі ще не була спрямована до
акції, оскільки більша її частина ще проходить вишкіл”450. Того
самого дня на прийомі представників преси (в тому числі й кореспон-
дентів Німецького Інформаційного Бюро з Берліну) Вехтер схвально
відгукнувся про людей, які зголосилися до дивізії; це, за його словами,
стало яскравим підтвердженням того, що молодь Галичини ”все
більше схиляється йа користь європейської спільноти”451.
б) 4-ий та 5-ий полки галицьких добровольців
Після першого н'абору добровольців до дивізії "Галичина”
частину з них було вислано на рекрутський вишкіл поліції порядку,
що сформувала так звані поліційні Галицькі добровольчі полки
СС № 4-8452. Гіммлер особисто прослідкував за належним забезпе-
ченням їх усім необхідним, чому передував цілий ряд переданих
ним директив шефові адміністративного управління Головного
управління поліції порядку группенфюреру Вернерові Брахту (ВгасЬі).
("Райхсфюрер СС просить дозволити, щоб галицькі добровольчі
полки СС негайно отримали другий комплект взуття”, — гово-
рилося, наприклад, в одній з них від 31 грудня 1943 р.)453.
Поряд з БГБ німецькі інстанції вирішили задіяти до бойових
дій згадані полки галицьких добровольців, які на той час отримали
вишкіл за стандартами вермахту. 8-ий полк не був повністю
сформований, а полки № 6 та 7 (командирами яких були відповідно
оберштурмбанфюрери Кун (КиЬп) та Губер Ґуберт (ОиЬеп)) відразу
ЦДАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 27. - Арк. 34.
Окирада і гисЬ Ороги... - Т. 2. - 8.485.
ЦЦАГО України. — Ф. 62 — Український Штаб Партизанського
Руху. - Оп. 1. - Спр. 220. - Арк. 109.
Див. детальніше: Петровський В. До історії ”4-го поліцїйного полка”
// Вісті Братства... - Червень-липень 1952. - Ч. 6-7 (20-21). - С. 8;
Тис-Крохмалюк Ю. Про так званий 5-й поліційний полк СС // Вісті
Комбатанта. - 1977. - Ч. 2. - С. 20-22.
Про галицькі добровольчі полки див. також: Горбач О. Піхотні полки
чч. 5-8 Ц Вісті Комбатанта. - 1993. - Ч. 1. - С. 89.
216
\ ж після закінчення вишколу в січні 1944 р. розформовано, а їх
' вояків переведено до дивізії. Тому на початку лютого Гіммлер
\ дозволив залучити до бойових дій лише 4-ий та 5-ий полки454.
'(Дізнавшись про це, Вехтер вирішив використати їх з пропаган-
дистською метою. У переданій Гіммлерові через оберштурмбан-
фюрера СС Р. Брандта телеграмі ”№ 491/44 таємно” від 14 лютого
Ґ. Бергер з цього приводу писав: "Бригадефюрер Вехтер просить,
щоб один з маршируючих через Львів поліційних батальйонів 4-го
галицького добровольчого полку СС затримався у Львові 1-2 дні,
щоб взяти участь у великій маніфестації. Це виявить велику
допомогу для теперішньої ситуації не лише психологічно, а й також
дасть вихідний пункт для зголошення численних нових добро-
вольців. Головне управління поліції безпеки зможе дозволити
призупинити від’їзд 2-ох батальйонів, якщо райхсфюрер СС дасть
на це дозвіл”. У відповідь на прохання вирішити це питання 17
лютого Берґер отримав телеграму (копію якої було також переслано
вищому керівникові СС і поліції Сходу в Генеральній губернії
В. Коппе) з особистого штабу Гіммлера. У ній вказувалося, що
”райхсфюрер СС погоджується на застосування обидвох полків
СС” також для "пропагандистського походу галйчан” і вважає
"необхідним і правильним використання їх у боротьбі проти банд”.
Коппе розцінив побажання Гіммлера як наказ й вирішив залучити
4 та 5-ий полки до бойових дій на території галицького регіону та
суміжних земель. У другій половині лютого до Галичини почали
прибувати очолювані німецькими командирами підрозділи 4-го
полку галицьких добровольців. Він розташувався на північно-
західних землях Галичини (перший курінь на Радехівщині, другий
у районах Городів на Бродівщині, третій на Збаражчині й штаб
полку в Золочеві, а окремі підрозділи також тимчасово у Любачеві
та Сокалі). У той сам час курені 5-го полку опинилися на суміжних
з Галичиною землях Холмщини (в околицях Любліна, а також на
Грубешівщині)455.
З огляду на поліційну підзвітність 4-го та 5-го полків вони
були підпорядковані не військовому, а поліційному німецькому
керівництву, а саме вищому керівникові СС і поліції Генеральної
РегпзсЬгеіЬеп: СЬе£ дег Огдпип^роіігеі К<Ю., О. І-Іа (1). №. 1020 ІІ/43/(§) V. 9. 2.
1944 Ьеіг. УегІе§ип§ дег Оаі. Ргеіму. 88-Ке§ітепі 4 и. 5 // ВА іп КоЬІепг. - В 19. -
Наиріаті Огдпип§8роІігеі. - Акі. 326.
ЦДАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 23. - Арк. 82, 94.
217
губернії. Він наказав залучити до боротьби проти радянських та
польських партизані? насамперед 4-ий полк, яким командував. ,
штурмбанфюрер Бінч (Віпх). Відразу ж після участі в маніфестації, /
що відбулася 22 лютого у Львові, окремі його підрозділи розпочали/
перші військові виступи. Бойове хрещення галицьких добровольчих
відділів припало на час атаки стрільців другого куреню 4-го полку
на польське село Гуту Пеняцьку (Бродівщина). Цей населений
пункт польські прорадянські підпільники перетворили на свій
опорний пункт, з якого при підтримці радянських партизанів
поширювали на сусідні села антиукраїнську діяльність. Внаслідок
дій боївкарів з цього поселення, наприклад, серед інших мирних
мешканців загинула-група українських селян, а українському
священикові після тривалих фізичних знущань вирвано щелепу456.
В результаті атаки українських вояків полку на Гуту Пеняцьку 23
лютого 1944 р. двоє з них загинуло. Підрозділ відступив під
наступом польських партизанів, які, втім, з флангу зазнали удару
з боку місцевого відділу УПА, поінформованого про присутність
у місцевості українських галицьких добровольців457. Ним був
повстанський курінь особливого призначення "Сіроманці”, яким
командував Дмитро Карпенко (псевдо "Яструб”). Після цього
німецький каральний підрозділ спалив цей населений пункт і
знищив більшість його мешканців (хоча польська і радянська
публіцистики безпідставно приписували ці дії українцям458). Свідок
бойового наступу українських вояків М. Хронов’ят так характери-
зував його наслідки під час виступу на засіданні ВУ 7 березня:
"хлопці наші відійшли, лишились тільки німці — окремий відділ,
які спалили село”459. Відгомоном пробної атаки українських вояків
став похорон 2 березня у Бродах в присутності українських свяще-
ників, представників УЦК, губернатора Вехтера та голови ВУ
Бізанца двох перших поляглих від ворожих куль добровольців дивізії.
Ними були Олекса Бобак та Роман Андрійчук (обидва походили
зі Станіславова), а невдовзі після них загинув ще один доброволець
Там само. — Спр. 7. — Арк. 43.
Там само. - Спр. 23. - Арк. 90.
Згсгезпіак АВ., 8гоіа XV. 2. Вго§а до пікфі. Вгіаїаіпохс Ог§апігас]і икгаіпзкісЬ пасіо-
паїізібху і ]еі Іікхуідасіа XV Роїхсе.-^агегахуа: Міпіаі. ОЬгопу Магодохуе], 1972.
-8.127; Матла О. Справа Гути Пеняцької і джерела // Вісті Комбатанта.
- 1978. — Ч. 1. — С. 55-61; Давиденко В. "Українська повстанча армія”:
шлях ганьби і злочинів. - К.: Т-во "Знання” УРСР, 1989. - С. 20.
ЦЦАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 7. - Арк. 43.
218
— Юрій Ганусяк460. Згідно з даними ВУ, загалом у результаті дій
підрозділів 4-го полку в третій декаді лютою в боях з польськими
та радянськими партизанами також поранено 12 українських вояків.
Це ж підтверджує звіт польської АК про бій під Гутою Пенянькою
23 лютого. Згідно з ним, українські вояки брали участь лише у
військових діях, внаслідок яких поляки вбили спершу 2 атакуючих,
6 поранили й загалом вбили 18 осіб (у тому числі 12 українців).
Після цього підрозділи 4-го полку деякий час не залучалися .до
бойових виступів через недостатнє озброєння його вояків (кожен
з яких отримав лише 80 патронів і одну фанату)46*.
Поряд з командуванням українських повстанських відділів за
прибуттям на територію Галичини полків галицьких добровольців
уважно слідкувало польське підпілля. Його керівники розуміли,
що хоча й створена для боротьби проти більшовицької Росії,
галицька дивізія при нагоді зможе стати вагомим чинником на
заваді до їх намагань поновного приєднання Західної України до
Польщі після закінчення Другої світової війни. Розвідка АК виявила
особливу зацікавленість в отриманні інформації про ці полки і
можливість їх взаємодії з УПА проти польських збройних форму-
вань. Внаслідок проведеної роботи її агентам вдалося зафіксувати
зустрічі між українськими офіцерами цієї дивізії та членами ОУН.
У звіті команди АК на Львівщині від 23 лютого 1944 р., наприклад,
констатувалося, що 1 березня в ресторані ”Одеса” на площі Ринок
у Львові до старшини української дивізії підходили ”різні члени
ОУН” й вказувалося на доцільність "здобути відомості стосовно
української дивізії”. У звіті цієї ж команди АК від 24 лютого
згадувалося про вербування добровольців до резервів "Галичини”
й серед іншого стверджувалося, що ”до поновного набору до
української дивізії СС "Галичина” з терену Стрийського повіту
зголосилося біля 280 людей”. У звіті від 10 березня було зафіксовано,
що "українська дивізія "Галичина” є розміщена батальйонами і
полками в місцевостях на лінії: Зборів—Заложці—Підкамінь—
Броди”. Далі вказувалося, що "підтверджено також спільні дії
відділів української дивізії” при нападах загонів УПА на Олеївці
Львівські вісті. — 4 березня 1944. - Ч. 50 (769). - С. 1; ЦЦАВО України.
- Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 23. - Арк. 90.
Аппіа Кга]о\уа V/ ДокшпепіасЬ 1939-1945. - Т. III. Кхуіесіеп 1943 - Ііріес 1944. -
^госіаху—ХУагегахуа-Кгакбху: Хакіаб пагскіохуу ітіепіа О$$о1іп$кісЬ, хмубахупісіхуо
[Оюоііпешп], 1990.-8.351; ЦДАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 23.
- Арк. 90,100.
219
та Тростянець, де розмістилися опорні пункти польського підпілля.
"Цими відділами командували здебільшого німецькі офіцери”, —
говорилося далі. Поряд з достовірною інформацією подібні звіти
доволі часто містили також непідтверджену, а подекуди й неправдиву
інформацію про діяльність галицьких добровольців, що базувалася
переважно на неперевірених чутках і припущеннях462.
5-ий полк (поблизу якого розташувалися відділи дивізії СС
” Вікінг”) прибув замість БГБ в район її операцій для короткочасної
дислокації. До його складу як 1-ий курінь увійшов окремий
батальйон розформованого 32-го полку охоронної поліції. На
початку лютого за наказом Гіммлера 5-ий полк, яким командував
колишній командир 32-го полку оберштурмбанфюрер Франц
Лехтгалер (ЬесЬіЬаІег), було підпорядковано командирові поліції
порядку в Кракові й перевезено в район Любліна—Грубешова—
Холму. 2-ий курінь 5-го полку взяв участь в бойових діях вже 24
лютого в районі Крафник—Білгорай—Замостя. Від 20 лютого до
22 червня він був дислокований вздовж тодішнього кордону
Генеральної губернії та райхскомісаріату Україна з метою розбудови
другої лінії Східного фронту. Його штаб розмістився у Холмі, курінні
штаби відповідно: 1-го куреня в Холмі, 2-го куреня у Грубешові,
3-го куреня у Білій Підляській на Підляшші. На Грубешівщині 3-
6, 11, 13-14, 17, 24 та 28 березня і 5-6 квітня полк взяв участь у
бойових діях проти радянських партизанів й, здебільшого, польських
збройних формувань, які розгорнули на цих землях активний
антиукраїнський терор (в результаті їхніх дій, наприклад, лише
між Грубешовом і Кристинополем у лютому 1944 р. спалено 14
українських сіл)463.
За прибуттям на галицькі землі та діями 4 і 5-го полків ретельно
спостерігало керівництво українськрго руху Опору, що фіксувалося
у повідомленнях ОУН-Б на Львівщині. У цих звітах вони, втім,
помилково називалися полками дивізії завдяки тому, що німецькою
адміністрацією в Галичині з пропагандистських міркувань було дано
зрозуміти, що полки № 4-7 нібито належать до складу дивізії
"Галичина”. У повідомленні КП ОУН-Б ЗУЗ від 1 березня з цього
приводу вказувалося:
”Дня 23. II. 44 р. до Радехова прибув один курінь в числі 720
людей СС Стрілецької Дивізії Галичина. З початку примістили їх
ААМ. - Аппуа Ктар^а (АК). - 8у§п. 203/ХУ-13. - 8.88,186; 8уеп. 203/ХУ-14. -
8.38.
ЦЦАВО України. - Ф.3971. - Оп. 1. - Спр. 23. - Арк. 109, 116.
всіх в Радехові, а по привітанні, яке відбулося в дні 24 лютого
1944 р., розіслали частинно по терені. На привітанні до них
промовляв їхній командант, крайсгавптман і представник УЦК зі
Львова. Радехівські комітетники в тім участі не брали зовсім та
казали, що це мав бути протест за арештованим головою. Всі три
промови зводились до одного: ”Чесно боротися зі всіма бандами,
обороняти від них свої родини і в цей спосіб будувати ”Нову
Європу”, де вони по війні мають обняти провідні місця”. На
закінчення СС-и заспівали ”3 піснею на устах” та розійшлися по
квартирам. Завданням СС-ів є боротися з всякими бандами. їхній
командний склад є німецький за виїмком кількох підстаршин-
українців. Узброєння мають дуже добре. Умундирування мають
німецьких СС-ів. На ковнірах і нарукавниках не мають Львів.
Настрої серед хлопців для нас сприяючі. Хлопці з місцевого
терену домагаються пов’язати їх з місцевою сіткою. Рівно ж згори
заявляють, що на випадок, якби їх забрали з Галичини, всі
повтікають. Наразі вони є розміщені в Радехові, Сішні і Лопатині.
Терен домагається, де кватерують СС-и, щоби до них видати
спеціальні відозви та інструкції”464.
У "Надзвичайному звіті ч. 2/44” для КП ОУН-Б ЗУЗ від 8
березня, в свою чергу, констатувалося: ”Дня 24. II. до Золочева
приїхало дві сотні СС-Д. Галичина. Закватирувала в селах: Зарва-
ниця, Фільварки”. У повідомленні теж йшлося про здійснений
того ж дня вермахтом наступ на польське село Майдан. ”В акції
цій мали б брати участь ССДГ. Точних даних нема”, — під-
сумовувалося у звіті. В підготовленому через кілька днів після цього
"Надзвичайному звіті ч. 3/44” констатувалося: "Дня 26. II. 1944 р.
насунули зо заходу та півночі большевицькі банди на терен
Любачівщини в силі 9000 людей. Німці вже стягнули в той час
на ліквідацію банд полк СС-Див. Гал. (2 000 людей) та близько
4 000 німецького шупо (охоронної поліції — А. Б.) та вермахту”465.
Припускаючи можливість переходу дивізійних добровольців на
бік УПА, керівництво німецьких поліційних органів висловилося
проти залучення галицьких полків до бойових операцій у радіусі
дій повстанців. "Застосування підрозділів галицького 4-го полку
добровольців СС на території Підкаменю (де на той час прибув
відділ УПА чисельністю 1 200 вояків — А. Б.) я вважаю ризикованим
Там само. — Ф. 3833. — Оп. 1. — Спр. 8. — Арк. 1.
Там само. - Спр. 126. - Арк. 53, 51.
221
через можливість виявлення зворотньої дії на війська”, — писав
з цього приводу 15 березня командант поліції порядку Генеральної
губернії вищому керівникові СС і поліції Сходу В. Коппе466. Подібні
застереження виявилися небезпідставними. Поставлене перед
керівниками визвольного підпілля у повітах та командирами
локальних загонів УПА завдання встановлення ділових стосунків
з українськими добровольцями "Галичини” (без відома їхнього
німецького командування) вирішено без зволікань. Найтісніші
зв’язки представників українського руху Опору встановлено з
підрозділами 4-го та 5-го добровольчого полків, чому сприяло
незадоволення їхніх українських вояків тим, що вони опинилися
не в дивізійних полках, а в німецькому поліційному підпорядкуванні.
Внаслідок цього вже у другій половині травня 1944 р. 5-ий полк
усім українським складом був готовий перейти до УПА467. ”Холм-
Ська округа ОУН, — згадував з цього приводу доброволець дивізії
Чеслав Міщук, — старалася підготувати ґрунт до переходу нашого
5-го полку до УПА або, коли б не вдалося перевести його в цілості,
то бодай поодиноких куренів, сотень, чот, роїв чи поодиноких
стрільців. Контакт між полком і підпіллям було нав’язано якнай-
краще... Перехід не відбувся виключно через те, що не прибув по
вояків підпільний зв’язковий, який мав провести їх через застави
з Холма до південної Грубешівщини, в т. зв "республіку УПА”,
або на правий бік Буга”468. Не зважаючи на це, німецькі інстанції
оманою добровольців (тобто включенням їх замість дивізії до так
званих поліційних з’єднань з підпорядкуванням не військовому
командуванню, а поліції порядку) спровокували дезертирство
полкових вояків. Як свідчать щоденні звіти німецької поліції
Люблінського дистрикту, упродовж весни 1944 р. найбільша кіль-
кість українців, котрі зголосилися до дивізії "Галичина”, дезерти-
рували саме з 5-го полку галицьких добровольців — разом 136
осіб, які переважно перейшли до УПА. Зокрема, у Холмській окрузі
в Ніч на 7 березня дезертирувало 13 вояків з гвинтівками й двома
автоматами, а ранком 13 березня 23 українців з 19 гвинтівками,
21 кулеметом й 2 автоматами; 14 березня з Грубешова — вояки
Там само. Ф. 4628. — Оп. 1. - Спр. 9. — Арк. 7*8. .
Хоміцький Р. На Холмщині //Вісті Комбатанта.— 1999. — Ч. 5-6. —
С. 68.
Міщук Ч. Лист до редакції // Вісті Братства... - Липень-серпень 1955.
- Ч. 7-8 (57*58). “ С. 24.
222
Василь Бабій, Володимир Білинський та Михайло Ротащук з З
гвинтівками й револьвером, 19 квітня — 10 українців з укріпленого
пункту в ГнишовІ, а в ніч на 20 травня — 42 з укріпленого пункту
Рожанка й 38 з укріпленого пункту в Заґорнику469. Зважаючи на
таку ситуацію, у червні 1944 р. німецьке командування, що плану-
вало перевести цих вояків до галицької дивізії, вимушене було
провести додатковий набір добровольців до її лав на Холмщині470.
Лише після кількох тижнів перебування й участі в протипарти-
занських діях у районах північно-західної Галичини та Холмщини
(в околицях міст Любачова, Чесанова, Тарногороду, Білгораю,
Томашова та Замостя) полки розформовано і їхні українські вояки
виїхали до центрального пункту комплектування дивізії в Нойгам-
мер471. Незадовго до цього окремі полкові підрозділи залучено до
перших фронтових боїв. Упродовж весни 1944 р. у бойових діях
проти Червоної армії взяв участь, зокрема, третій курінь 4-го полку,
що деякий час був розташований у Заложцях, Доброводах та
Шельпаках і займався переважно зміцненням бойових укріплень:
Ця військова одиниця була першим підрозділом галицьких добро-
вольців, котрому випало стати віч-на-віч проти регулярних радян-
ських військ, що прорвалися з Шепетівки на Тернопіль — місто,
яке Гітлер прагнув будь-що утримати і проголосив "твердинею”472.
5 березня вояки однієї з сотень цього підрозділу опинилися в
оточенні і, здебільшого, загинули у воєнних діях (всього у її складі
було 3 старшин, ЗО підстаршин і 120 вояків з 4-го полку473). Поряд
із халатністю німецького командування однією з причин цього
стало недостатнє озброєння третього куреню 4-го полку (так;
зокрема, протягом участі в боях за Збараж474 та Тернопіль його
469 Колісник Р. Дії 5-го полку у звітах // Вісті Комбатанта. - 1999. -
4.5-6. - С. 71.
470 В А іп КоЬІепг. - К 102ІІ/11. - 8.73.
471 ЦДАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 23. - Арк. 109.
472 ВисЬпег А. Озіііопі 44. - РгіедЬег^: Ройгип-Раііах Уег1а§, 1974. - 8.95.
473 Детальніше про участь вояків 4-го полку в боях під Тернополем й
радянську облогу цього міста див.: ”Ре8іегР1аіг”Тегпоро1-1944.-РгеіЬиг§:
ОепРгіскеІ&КотЬас1іОтЬН-Уег1а§Ьаи8,1991; Федорович В. Тернопільська
твердиня // Вісті Комбатанта. - 1988. - 4.4. — С. 25-30; КачмарчукТ.
Забороло^Тернопіль, 1944 // ВієТі Комбатанта. - 1993. - Ч. 2< - С. 90-91.
474 Про перебування Підрозділів 4-го ПоЛку й ЦЬОМУ Місті дИв.; КрОкма-
люкЮ. У Збаражі // Вісті братства^ — Квітень-травень 1952; — 4.4-
5 (18-19). - С; 15=16;
Ш
українські стрільці мали на озброєнні тільки по одній гранаті й
по ЗО патронів і 1-2 кулемети на кожну сотню475). Врятувалися
лише кілька десятків вояків, з яких одні перейшли на бік групи
”УПА-Захід”, де стали основою відділу ”Лисоня”, і тільки 37 осіб
повернулися до дивізії476. Загалом з вояків 3-го куреня 4-го полку,
які брали участь в бойових діях у Тернополі, живими залишилося
лише 130 українських вояків477, чотирьох з яких (Григорія Бобеля,
Василя Білецького, Василя Виклюка та Осипа Юника) наприкінці
квітня 1944 р. за хоробрість нагороджено Залізними хрестами 2-
го ступеня478. Між тим 24 квітня видано наказ про переведення 4
та 5-го полків до галицької дивізії. Проте, лише 9 червня ці полки
розпущено, їхніх українських вояків переведено до дивізії, а
німецький персонал-повернено до тих частин, з яких він прибув,
або скеровано до інших німецьких резервних з’єднань479.
Таким чином, поряд з БГБ перших військових успіхів й невдач
зазнали також 4 та 5-ий полки галицьких добровольців. У бойових
діях на Холмщині, Радехівщині та в околицях й на лінії міст Збаража—
Тернополя курені цих полків опинилися не за наказом й не з волі
командування дивізії. Хоча вони й складалися з добровольців, які
зголосилися до "Галичини”, вони ніколи не перебували у її складі.
Вони не перейшли до неї як полки і лише після розформування
цих з’єднань їхні вояки були переведені до дивізії.
2. Битва під Бродами
На початку липня 1944 р. розпочалося скерування дивізії у
повному складі до фронтових дій на боці німецьких військ,
становище яких в Західній Україні залишалося вкрай напруженим.
Під тиском Червоної армії вермахт відступив на лінію Ковель—
Броди—Коломия, у результаті чого фронт опинився за 80 км від
Львова. Радянські війська зайняли Рівне, Луцьк, Чернівці, а у
середині квітня вступили до Тернополя480. Лише перекидання в
ЦЦАВО України. — Ф. 3971. — Оп. 1. — Спр. 23. — Арк. 104.
Там само; Ф. 3836. - Оп. 1. - Спр. 63. — Арк. 31.
Там само. - Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 23. - Арк. 100.
Краківські вісті. — 7 травня 1944.
ЗсЬпеІІЬгіеї: СЬеї Огдпип§8ро1ігеі КдО. І Ог§.(3). №. 104/44 уот 9. 6. 1944 Ьеіг.:
ОЬегйіЬгип§ дег Оаі. 88-Ргеі\у. Ке§ітепі 4 ипд 5 іп діє ІА/айеп-8811В А іп КоЬІепг. -
К 19/326; Теззіп О. Віє ОезсЬісЬіе дег ОеиізсЬеп Огдпип^зроіігеі 1936-1945. -Теіі
II. - ОзпаЬгііск: ВІЬІіо Уег1а§, 1965.-8.52-53.
ДАТО. — Ф. П-1 — Тернопільський обласний комітет Комуністичної
партії України. - Оп. 1. - Спр. 101. - Арк. 51.
224
Галичину великої кількості сил із Західної Європи дозволило
військам Німеччини призупинити наступ Червоної армії. Однак
відкриття 6 червня країнами антигітлерівської коаліції Другого
фронту у Франції спонукало німецьке командування повернути
значну частину із цих з’єднань на Захід. Натомість в Галичині
сконцентровано кілька інших військових частин, що, порівняно з
перекинутими на Захід дивізіями, були здебільшого не повністю
укомплектовані й не мали належної підтримки техніки (зокрема,
танків й літаків).
Наприкінці червня галицький регіон став основним місцем
дислокації німецької групи армій "Північна Україна” (Нееге8§гирре
Мопіикгаіпе), яку з 28 червня очолював командувач 4-ої танкової
армії генерал-полковник Йозеф Гарпе (Натре). Підпорядковані йому
сили поступалися радянським майже у 2 рази в людях і більше як
у 2,5 рази в бойовій техніці. Група армій "Північна Україна” мала
у своєму розпорядженні 41 дивізію або приблизно 600 000 осіб
бойового складу, 6 300 гармат і мінометів, 900 танків та штурмових
гармат і 700 бойових літаків. У той сам час готовий до зіткнення
з нею радянський 1-ий Український фронт мав 82 дивізії або
1002200 осіб бойового складу, 16 257 гармат і мінометів, 2 206
танків та самохідних гармат і 3 000 бойових літаків481.
За такого несприятливого для німецьких військ співвідношення
сил головний удар радянських армій готувався на ХІП-ий армій-
ський корпус генерала Артура Гауффе (Наий'е) 4-ої танкової армії,
до складу якого належали такі дивізії: 349-та піхотна, якою коман-
дував генерал Оскар Ляш (Ьавсії); 361-ша стрілецька генерала Ґеорґа
Ліндемана (Ьішіетапп), 458-ма польової безпеки, якою командував
генерал-майор Й. Нетвіґ (Ме№і§) і корпусний відділ ”Ц” (Когрз-
АЬіеі1ип§С) генерал-лейтенанта Вольфґанґа Лянґе (Ьап§е), у складі
якого були залишки 183, 217 і 339-ої піхотних дивізій. Саме цьому
корпусові було підпорядковано сформовану з галицьких українців
дивізію. Спершу передбачалося, що вона займе оборону на досить
спокійній південно-східній ділянці фронту в районі Станіславова—
Коломиї, де активно діяли відділи українських повстанців. По-
інформовані про це, представники ВУ і українських старшин дивізії
Полушкин М. На сандомирском направленим. Львовско—Сандомирская
операция (июль-август 1944 г.). - Москва: Воениздат, 1969. — С. 12-
13, 16; Гриф секретносте снят: Потери Вооруженнмх сил СССР в
войнах, боевьіх действиях и воєнних конфликтах: Статистическое
исследование. - Москва: Воениздат, 1993. - С. 205.
225
зустрілися з представниками командування УПА, з якими було
домовлено підтримувати радіозв’язок й навіть узгоджено для цього
спеціальні позивні гасла. Проте, побоюючись переходу дивізії на
бік повстанців, німецьке командування вирішило скерувати її під
Броди — найімовірніше місце удару радянських військ. Втім, дивізія
не була готова до виїзду на фронт з огляду на відсутність достатнього
офіцерського складу, а саме нестачу 134 старшин й 1 456 підстаршин
(всього в дивізії мало бути 480 старшин, 2 587 підстаршин і 11 682
стрільців з 1 854 допоміжними, але насправді станом на ЗО червня
1944 р. у ній було лише 346 старшин, 1 131 підстаршина й 11 822
стрільці). На час відходу на фронт у складі дивізії були482:
І) Штаб дивізії»
II) Розвідувальний відділ — елітарна одиниця, призначена для
потреб бойової розвідки та для ризикованих завдань за наказом
дивізійного командира. До неї належали: командир зі штабом, З
сотні бойової розвідці (1 наколесна (велосипедна) і 2 стрілецькі)
у складі сотенного, сотенної чоти, трьох стрілецьких чот (до кожної
з яких входили чртовий, чотовий відділ, 3 стрілецькі рої по 10
вояків, 1 протитанкова секція, два вояки з "п’ястуками” (”панцер-
фаустами”) і 22 обозні вози). Забезпечена важкою зброєю ("важка”)
сотня складалася з сотенного, сотенної чоти, однієї моторизованої
секції важких гранатометів калібру 120 мм та трьох секцій, що
мали на озброєнні 4 важкі кулемети. Кожна сотня мала у своєму
складі 148 осіб і 33 коні, "важка” сотня — 230 осіб і 57 коней.
III) Піхотні полки № 29, ЗО і 31, у складі кожного з яких були:
1) командир зі своїм штабом (ад’ютант, зв’язковий старшина,
2 старшин-ордонансів (для доручень), 1 господарський старшина
і капелан);
2) полкова сотня і чоти: полкова, стрілецька, зв’язку, піхотних
саперів, гірської розвідки, допоміжні служби;
3) три стрілецькі курені кожен з 25-ма старшинами і 850-ма
підстаршинами та стрільцями, в тому числі курінний штаб, чота
зв’язку, 3 стрілецькі сотні (у кожній сотенний, сотенна чота, З
стрілецькі чоти (у кожній чотовий, 3 рої по 11 вояків і 1 рій з
4-ма легкими кулеметами), кожна з яких мала на озброєнні 24
гранатомети калібру 50 мм і 21 кулемет МҐ-34 і МҐ-42;
4) "важка” сотня, до якої належали сотенний зі штабом, чота
зв’язку, 3 чоти з 4-ма важкими кулеметами кожна, 1 чота з 3-ма
гранатометами калібру 81,4 мм;
Побігущий-Рен €. Мозаїка моїх споминів... - С. 155; КрохмалюкЮ.
Організація 1 УДУНА... - С.16-19.
224
5) сотня піхотної артилерії (сотенний зі штабом, 3 чоти, озброєні
двома легкими польовими гарматами калібру 75 мм і 1 "важка”
чота з двома важкими польовими гарматами калібру 150. мм;
6) протитанкова сотня, до якої належали сотенний зі штабом,
важка чота, 3 протитанкові гармати (ПАК) калібру 75 мм з 2-ма
роями кулеметів і роєм протитанкових ракет (”панцерфауетів”), 1
"середня” чота з 3-ма протитанковими гарматами калібру 50 мм,
2 кулеметні рої і 1 рій з "п’ястуками”, а також 1 "легка” чота з
4-ма роями, озброєна 5 "п’ястуками” і важкими кулеметами.
IV) Полк польової артилерії: командир зі штабом, штабна
батерія, 1 помірний відділ, 3 дивізіони легких гармат (у кожному
командир зі штабом, штабна та помірна батерії і 3 батерії чисель-
ністю 148 осіб, які мали на озброєнні 4 гармати калібру 105 мм,
а також організований як "легкий” 1 дивізіон важкої артилерії у
складі 168 осіб, озброєних гарматами калібру 155 мм.
V) Дивізіон протиповітряної артилерії, у складі якого були
командир зі штабом, батерія командування і 3 батерії, в тому числі
"легка” (4 чоти, озброєні кожна 3-ма гарматами калібру 20 мм і
6-ма "важкими” кулеметами) та "середня” (в такому ж складі за
винятком гармат калібру 37 мм) чисельністю по 200 осіб кожна і
"важка” чисельністю 180 осіб, озброєних протиповітряними гарма-
тами — двома калібру 88 мм і двома — калібру 20 мм.
VI) Курінь саперів: командир зі штабом, сотня куреня і служби,
З сотні саперів по 200 осіб кожна.
VII) Відділ зв’язку: командування і штаб, сотня відділу, теле-
фонна сотня (253 осіб), радіосотня (165 осіб), сотня бойових собак
(в якій було також 104 особи), "легка” сотня (45 осіб) і обоз.
VIII) Дивізіон протитанкової артилерії, у якому поряд з команду-
ванням та службами були чота командування, 4 протитанкові чоти
у складі чотового й трьох гармат ПАК 75 мм, при кожній з яких
були підстаршина, 5 вояків, 2 вояки з кулеметом МҐ 42 і водій з
автом та обоз.
IX) Запасний курінь: 3 сотні, з яких для кожного полку одна
була "змішана” й складалася з двох чот артилерії, чоти саперів і
чоти зв’язку.
Починаючи з 28 червня частини галицької дивізії впродовж
кількох днів 96-ма ешелонами в "темпі 4” (тобто кожного дня по
4 потяги) були перевезені з Нойгаммеру на залізничну станцію
Ожидів. На початку липня вони зайняли бойові позиції у другій
оборонній лінії ХІП-го армійського корпусу під Бродами на ділянці
фронту довжиною понад 30 км і шириною майже 60 км. Вона
227
мала форму трикутника, впоперек якого на так званій лінії Зіґфріда
розмістилися підрозділи дивізії. 4 липня їм наказано сконцентруватися
у лісі на схід від Ожидова в околиці с. Баймаки, а 10 липня —
знову передислоковано у різні місцевості. Дивізійний штаб розмістився
у лісі поблизу с. Підгірці, а господарський курінь — ус. Красне,
розташованому в тилу за 60 км від осндвних частин дивізії483.
У зв’язку з прибуттям дивізії на фронт 4 липня перед її
старшинами, підстаршинами та стрільцями з патетичною промовою,
що мала піднести патріотичні настрої українських вояків, виступив
дивізійний командир Фрайтаґ. "Дивізія, — вказав він, — зайняла
остаточно її бойову позицію і стала твердо на Вашій рідній землі.
Ваше бажання, щобй ви зі зброєю в руках могли бути учасниками
боротьби за визволення Вашої Батьківщини, здійснилося... Будьте
кожної хвилини свідомі, що ви боретеся за свободу Вашої Батьків-
щини, і ця свідомість, хай буде завжди провідною ниткою Ваших
дій”. ”Ніщо, — заявий Фрайтаг, не може нас спиняти у нашому
бою, ані звести нас з призначеного нам Провидінням шляху, який
провадить у вільну Україну”484.
Сподіваючись призупинити наступ радянських військ, німецьке
командування зосередило під Бродами загалом 8 дивізій, одна
половина яких перебувала у складі ХШ-го, інша — УІ-го армійських
корпусів. У найнесприятливіших у стратегічному відношенні умовах
опинився ХШ-ий корпус, якому підпорядковано галицьку дивізію.
Його лінія оборони, зміцнена системою польових укріплень під
назвою "позиція принца Ойґена” (Ргіпх Еи§еп 8іе11ип§), на той час
ще перебувала у стані розбудови. З важкої зброї корпус мав лише
важку артилерію — на відміну від інших корпусів групи армій
"Північна Україна”, які мали більшу кількість танків та літаків.
Зважаючи на складну для німецького командування ситуацію під
Бродами, Йосиф Сталін як головнокомандувач збройних сил СРСР
ще 24 червня 1944 р. дав командувачеві радянського 1-го Україн-
ського фронту маршалу Іванові Конєву наказ підготувати Львівсько-
Сандомирську наступальну операцію і розгромити групу армій
"Північна Україна”.
Галицьку дивізію було перекинуто на ділянку ХІП-го армійського
корпусу, що мав форму видовженого саку з найглибшим і найваж-
ФеркунякД. Спомин з життя дивізії "Галичина”. — [Машинопис, б. м.]
- С. 25.
14. Галицька СС-Добр. Див., Командир. Постій, дня 4. 7. 44 // ЦДАВО
України. - Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 5. - Арк. 53.
228
чим його дном саме під Бродами. Частина командирів передових
частин вермахту виявилися налаштованими не на тривалу боротьбу,
а на відступ до Німеччини, відчуваючи себе в Галичині лише
"тимчасовими гістьми”. За таких умов дивізійні старшини-українці
не були в стані зробити нічого більше, ніж посилити сумлінне
ставлення до власних обов’язків й подвоїти увагу до своїх стрільців.
Упродовж 7 і 8 липня дивізія зайняла бойові позиції на першій
лінії оборони. На значній її довжині дивізійні сотні застали оголену
ділянку фронту, покинуту перед тим німецькими військами або
навіть зайняті противником становища. Між тим 8 липня ХІП-ий
армійський корпус (а разом із ним і галицьку дивізію) підпоряд-
ковано генерал-полковнику Ергардові Раусу (Каиз) — командувачеві
1 -ої танкової армії, до якої входили також 48-ий танковий корпус
генерала Германа Валька (Ваіск), 24-ий танковий корпус, 59-ий
корпус і 3-ій танковий резервний корпус, до якого належали 1-
ша і 8-ма танкові дивізії. Частини дивізії, неочікувано й без
підготовки, вимушені були вступити в бій з радянськими під-
розділами. Старшинам-українцям та стрільцям дивізії довелося і
вдалося опанувати й утримати призначену для них бойову лінію.
Від того часу розпочався безперервний бій проти переважаючих
радянських сил, що розпочали наступ на усій лінії фронту з метою
будь-якою ціною знищити німецькі армії й галицьку дивізію.
Після тритижневих приготувань радянські війська 13 липня
розпочали наступ у напрямку на Раву-Руську. Проте того дня
передові батальйони радянських 38-ої та 60-ої армій генералів
Кирила Москаленка і Петра Курочкіна не осягнули успіху в наступі,'
внаслідок чого їх просування для захоплення Львова призупинилося
на 4 дні485. Цьому сприяло й те, що частини 29-го полку дивізії
"Галичина” сильним контрударом розбили згадані батальйони ще
впродовж їхнього наступу на позиції486. Хоча дивізія зайняла лише
резервні позиції під лісом, її опір виявився відчутним487. 30-ий
полк залишив позиції й почав просуватися від Кадовбищ до
История Великой Отечественной войньї Советского Союза 1941-1945.
В 6-ти тт. Ред. комис. Поспелов П. Н. (пред.) [и др.] — Т. 4. — Москва:
Военное издательство Министерства Оборони СССР, 1962. — С. 212.
Лішинськйй М. Наступ совєтської армії і бої під Бродами // Сурмач.
- 1968. - Ч. 1-4. - С. 24.
МеІІепіЬіп Е \У. Рапгег Вапіез. А Зійду ої Йіе Етріоутепі ої Агтоиг іп Йіе Зесопд
\УогМ Х¥аг. Тгапзіаіед Ьу Н. Веігіег. Едіїед Ьу Ь. С. Р. Титег. - Ьопгіоп: Риіига РиЬІі-
саііопз Ьітіїед: А Риіига Воок, 1954. - Р. 285.
229
Підгірців під Опаки до Кругова та Лукавця для атаки, що закінчи-
лася пораненням полкового командира й першими великими
втратами вояцького складу. 31-ий полк зайняв більшу площу на
лінії Тур’є—Соколівка—Одесько і перейшов у наступ на півночі в
секторі атаки ЗО-го полку між Гутою Пеняцькою і Верхобужжям,
29-ий полк подолав дистанцію від Ясенова ію Майдану, а дивізійний
артилерійський полк дав ефективну вогневу підтримку зусиллям
згаданих полків. Це, однак, не спинило просування радянських
армій, які розпочали рухатися у напрямку Львова. Учасник тих
подій і автор праці з військової історії Другої світової війни,
німецький генерал Курт Тіппельскірх так характеризував перебіг
воєнних дій під Бродами: "Проти групи армій "Північна Україна”
росіяни перейшли в наступ 14 липня. Війська 1-го Українського
фронту прагнули вийти до Вісли в середній її течії, форсувати
річку Сян й відкинути 4-ту танкову армію до Карпат. Наступ
розпочався у районі Брддів й через два дні армії Конєва вже вийшли
до верхнього Бугу північніше Львова”488 489.
Сильний удар радянських військ змусив командувача німецької
групи армій ” Північна Україна” 15 липня перемістити галицьку
дивізію з другої оборонної лінії на розташовану за 10-12 км від
неї першу лінію фронту. Тут її розтягнуто на 35 км, що суперечило
загальноприйнятим нормам, фізичним та технічним можливостям
військової частини такого типу (звичайна дивізія навіть в критичних
умовах могла обороняти ділянку фронту довжиною не більше 12 км
при завчасно побудованих для неї опорних пунктах, надійно
забезпечених вогневою силою). Не зважаючи на застереження з
боку командування дивізії, вона скеровувалася до бойових дій
частинами й під керівництвом німецьких офіцерів. На доповнення
до всього цього її нове розташування було таким, що вона у будь-
який момент могла опинитися в оточенні радянських військ. Про
це дивізійних старшин-українців вирішили попередити представники
командування куреню УПА "Дружинники”, дислокованого непода-
лік Бродів. "Від них, — згадував пізніше вояк дивізії М. Хома, —
ми довідалися про пересування ворожих сил і згромадження
панцерних з’єднань, якраз навпроти нашого відтинку (ділянки —
Ьагкі\¥еЬг К. Рі§Ьііп§ £ог Ргеедош: ТЬе Цкгаіпіап Уоіипіеег Оіуіаіоп о£ Йіе ''Уайеп-88.
- 8і1уег 8ргіп§ (Магуїапд): ВіЬІ іорЬЇІе Ье^іоп Воока, Іпс., 1985. - Р.72-76; Т иппель-
скирх К. История второй мировой войньї. — Москва: Издательство
иностраной литературьі, 1956. - С. 450.
489 Хома М. Ми під Бродами // Вісті. — Липень 1965. - Ч. 118. - С. 50.
230
А. Б.) ... На наш відтинок большевики кинули приблизно тисячу
танків. Ці відомості штаб дістав від УПА, а військова розвідка їх
підтвердила”489.
У праці з історії дивізії Михайло Лоґуш, описуючи її участь у
битві під Бродами, писав: ”В той момент, коли дивізія зайняла
свій сектор в межах оборонної "позиції принца Ойгена”, місцеві
командири УПА попередили деяких дивізійних старшин, що група
армій "Північна Україна” свідомо чи несвідомо помістила дивізію
у "мішок”. Розвідка УПА мала повні відомості про два основні
радянські центри сконцентрованості, розміщені на північний схід
і південний схід від. Бродів”490. Розвиток воєнних подій підтвердив
прогноз, зроблений командуванням УПА, яке поряд із застере-
женням про загрозу знищення дивізії пообіцяло її офіцерам-
українцям надати у разі потреби будь-яку можливу допомогу. Проте
повстанці цього зробити не встигли й не змогли через відсутність
важкої зброї.
Галицьку дивізію залучено до бойових дій зранку 15 липня на
ділянці Колтова та Зборова поряд із 349-ою і 361-ою піхотними
німецькими дивізіями, що становили собою оперативний резерв
угруповання вермахту під Бродами. Після зайняття нових позицій
підрозділам "Галичини”, що навіть не встигли як слід освоїтися з
фронтовою дійсністю, довелося прийняти на себе вогонь радянських
сил, котрі значно переважали німецькі, особливо на цій ділянці
воєнних дій. На той час у результаті перегрупування власних військ
командуванню 1-го Українського фронту в напрямках головних
ударів вдалося досягнути абсолютної переваги над вермахтом у
бойовому складі та засобах: в людях у 3-5 разів, в зброї та мінометах
у 6-7 разів, в танках та штурмових гарматах у 3-4 рази.
Перший концентрований наступ проведено підкріпленими
сильною артилерією радянськими 38-ою та 60-ою арміями проти
німецьких Ьої та 8-ої танкових дивізій на лінії розташування
галицької дивізії з метою відрізати її від частин ХШ-го армійського
корпусу. Цей удар був підкріплений з повітря 2-ою радянською
повітряною армією, бомбардувальники та штурмовики якої у другій
половині дня 15 липня здійснили приблизно 2 тисячі бойових
вильотів. Завдяки підтримці авіації 16 липня частини 60-ої армії
прорвали німецьку оборону в глибину 18 км і на 4 км в ширину
й організували вузький коридор прориву шириною до 6 км між
Ьо§изг М. ВеЦуееп Тхуо Натшеге: Оаіісіа’з Ігоп Ьіопз аікі Піеіг Оиезі Гог Ргеегібт.
-Тогоїйо: Ргіпіесі Ьу Везкуд ОгарЬісз ЬЙ, 1994. - Р. 17.
231
Колтовом і Малим Тростянцем. Названий через розташування
поблизу Колтова ”Колтівським”, цей коридор радянське коман-
дування вирішило використати для залучення до бойових дій 3-ої
гвардійської танкової і 6-ої танкової армій генералів Павла Рибалка
і Дмитра Лелюшенка. Вони мали зайти в тил німецьких військ і
взяти в кільце оточення угруповання вермахту під Бродами491. На
ділянці розміщення галицької дивізії при цьому наступали такі
радянські частини: 68-ма гвардійська й 99-та стрілецька дивізії, 6
та 7-ий гвардійські танкові й 9-ий кінно-механізований корпуси,
а також підрозділи 13, 15, 17-го (гвардійського), 23, 52 та 102-го
стрілецьких корпусів (в тому числі 336, 322 і 148-а стрілецькі дивізії).
Вже прориваючи .смугу оборони під Бродами, радянські війська
розгромили частину сил німецьких дивізій та співдіючих з ними
підрозділів галицької дивізії. Тоді як 29 і 31-ий полки продовжували
утримувати зайняті позиції, 30-ий полк після великих втрат
перемістився під ліс на північний захід від Колтова й фактично
став фронтовим резервом дивізії. Силкуючись не допустити до
розгортання подій у, несприятливому для себе напрямку, німецьке
командування у відповідь на це при підтримці танків й рештків
дивізій вермахту і галицької дивізії вирішило перерізати "Коліїв-
ський коридор” й зірвати введення в прорив радянської 3-ої
гвардійської танкової армії492. З метою не допустити радянські
відділи у долину Сасова й на тили групи армій "Північна Україна”,
29 і 30-ий полки отримали наказ зупинити розширення цього
коридору, закрити його і приєднатися до 31-го полку.
Тоді як бої німецьких з’єднань під Бродами мали переважно
характер зустрічних, воєнні дії галицької дивізії проводилися
контрнаступами й мали на меті стримати або принаймні призупи-
нити просування радянських військ на Захід493. Співдіючи з 361-
ою та 454-ою німецькими дивізіями, її 29 і 30-ий полки обороняли
власні бойові становища перед радянськими 68-ою гвардійською
і 99-ою стрілецькими дивізіями й паралельно очікували наказу
про відступ494. Найстійкіше галицька дивізія утримувала свої позиції
16 та 17 липня, коли 31-ий полк та рештки 30-го пішли в наступ
Конев И. Записки командующего фронтом, 1943-1945. - К.: Политиздат
Украиньї, 1987. - С. 253-256.
492 Ананійчук В. Визволення західних областей України від німецько-
фашистських окупантів. - К.: Політвидав України, 1969. — С. 80-82.
493 Ліщинський М. Мої зауваги до книжки "Українська Дивізія "Галичина”
І/ Сурмач. - 1971-1972. - Ч. 1-4. - С. 55.
494 ВисЬпегА.ОзіГгопі 44... -8.227.
232
на Кругів, а 29-ий — на Голубицю, Пеняки, Пеняцьку й Верхо-
бузьку Гути. Згадані підрозділи зазнали при цьому значних втрат,
оскільки вояки-українці ще не мали достатнього досвіду участі у
бойових діях на лінії фронту. Відчуваючи загрозу оточення бродів-
ського угруповання вермахту, німецьке командування зосередило
південніше ”Колтівського коридору” великі сили піхоти й танків.
З цією метою в ніч на 17 липня дивізію знову переведено на
іншу ділянку фронту — цього разу на праве крило ХІП-го армій-
ського корпусу, де їй знову-ж-таки довелося нашвидкоруч зайнятися
розбудовою бойового становища. Нові позиції виявились укріпле-
ними недостатньо й позбавленими забезпечення піхотою на флангах
— тобто тими німецькими частиними, з якими межувала дивізія.
Не зважаючи на це, вона впродовж доби відбила кілька атак
радянських з’єднань, а її 30-му полку навіть вдалося захопити в
полон групу їх бійців, частина з яких виявилися українцями.
Дивізійний сотник Михайло Длябога згадував у своїх спогадах:
”Від полонених українців з Кам’янця-Подільського довідуємося
про мету большевицького наступу та про настрій і обставини їх
війська. На фронт женуть їх, як худобу, цілими гуртами їхні
командири з пістолями в руках. Військового виряду майже немає.
Набої, хліб, крупи мали в кишенях, гвинтівки не на ременях, а на
шнурках, черевики і убрання (одяг — А. Б.) на них подерті. Коли
ми запиталися, за що вони б’ються і чому не перейшли до нас,
одержали відповідь, що вони не знали, що тут українці, а до німців
не хотіли йти, бо бачили, як німці поводяться з полоненими”495.
Оборонні успіхи дивізії, тим не менше, виявилися коротко-
часними, чому сприяла невдала спроба вермахту ліквідувати прорив,
утворений 3-ою гвардійською танковою армією, й перехопити її
комунікації. На той час, за твердженням учасника битви під
Бродами, генерала В. Лянґе, дивізія "Галичина” відступала, прикри-
ваючи на тилах наступаючі німецькі частини496. Втім, завдяки
цілковитому пануванню в повітрі й підтримці танкових з’єднань
радянським військам протягом 17-18 липня вдалося розбити УІ-ий
Длябога М. В артилерійському полку // Броди... — С. 115.
Тис-Крохмалюк Ю. Бій під Бродами в насвітленні німецького генерала
// Вісті Комбатанта. — 1962. — Ч. 3-4. — С. 34. Детальніше див.: Ьап§е XV.
Когр$аЬіеі1ип§ С уош Впіерг Ьіз пасЬ Роїеп, МоуетЬег 1943 Ьів Іиіі 1944. (8егіе “Віє
іУеЬгтасЬі іт КатрГ, ЗсЬІасЬіеп ипд РгоЬІете <1е$ 2.ХУе1ікгіе§е8“. Всі. 28.) -
14ескаг£етйпсі: КиП Уохуіпкеї Уег1а§, 1961. - 8.133.
233
Мірило І : 250000
ф Центри округів
О Села
ггх Шляхи
Лис Залізничні шляхи
'О< Позиції дивізії 7.УП.-20.¥П
V.* Оточення дивізії 21-22.VII, 1944
Е Командний пункт і
129 номер дивізійного полку
' - • • Позиції вермахту
оо« Позиції падяцських армій
Командний пункт
артилерійського полку
Відділи штабу дивізії
к Курені: ^протитанковий
?фюз фюзелів зв'язку
У саперів _4 ^польово-запасний
сотня саперів
>> :<* Мадасі ирок
і51 ґа диЬҐНя ^ухчьово
*|а ІАНКОБА АРМІЙ?*,
у д а Б рід е ь х <і ’

ілепька -Ли^^
БРОДИ
X ‘тх-.«х1 ххСтарі Броди
-.-А4* " <Га» і-«Диб^с’Л1*'
ГоЛі&'Авиий /.• \\>*. Те
^^исоцька. ХХХ
: і Л ГьхА** _ * МиХп я о .чи ’ *
ч’хоноля
0
х раси

СНИ ЛІ В*
...
ГРУПА АР,VIІЙ ^ияже^гА;
” П І В НІЧ Н А У К Р А ї Н А "А. <, X
Олес ько
Дуб
ЙскЗГки х.іі.
&
К і} (Л
--__ /ДІідкамінь
ІХІН * т и
“срТо бузька ” Й2‘л V, ,
........_ Н 349 та піхотна ві ч и <Х2? ,« \:ДІ38еірбіичик
^^ОЛГКрпаки Всрхооуж г/§ ;
ч,<* ... Гп-мпЛ‘гї ч ї<;' \А.ВИАПДЬ * •
І 1 'іпвсьІча Л/йзнеціЯг0Мар%ч»>иілі,/-.
\ЧХ\>Л н ’ч/О-ІЧВ « \ X
О Я О Ч1 в о г р (Ґс г янгггь..-.^
’Ляиькс ТАНКОВА АРМІЯХ"^
Т' у О ;і

Дивізія у битві під Бродами
та ХІП-ий армійські корпуси, що прикривали фланги дивізії, й
вийти у її тил, скеровуючи свій обхідний маневр з півночі на
Бузьк і з півдня на ділянку Зборів—Золочів. Спроби німецького
командування перекинути на допомогу їй резервні 8-му танкову
дивізію з Сасова й 20-ий піхотний полк із району Бережан
закінчилися безуспішно. Критичне становище дивізії довершили
мало сприятливий для оборони рельєф під Бродами, нестача
оперативних резервів й неможливість їхнього підвезення через
відсутність потрібних транспортних засобів. Хоча дивізійна артилерія
при цьому й не могла маневрувати через брак механічної пересувної
сили, все ж, у міру власних можливостей, вона цілком задовільно
підтримувала свою піхоту аж до наступу радянських танків497.
Узгоджені дії авіаційних й танкових з’єднань та об’єднання
наступальних сил із півдня та півночі в околицях Бузька дозволили
радянському командуванню вже 18 липня завершити оточення під
Бродами німецьких військових частин та галицької дивізії. Станом
на 19 липня весь ХІП-ий армійський корпус опинився в замкненому
перстені таких населених пунктів, як Бузьк, Ожидів, Одесько, Гута
Верхобузька, Майдан, Опаки, Хильчичі, Княже, Красне. В ніч з
19 на 20 липня перстень стиснувся ще більше, пересуваючи свій
центр до місцевості Білий Камінь. Це деморалізувало багатьох
німецьких офіцерів дивізії. Достатньо сказати, що навіть її командир
Фрайтаґ готовий був відмовитися від командування нею (мотивуючи
це втратою зв’язку з дивізійними частинами і, як наслідок, прак-
тичною неможливістю командування ними) й того самого дня
фактично залишив напризволяще власне з’єднання, котре перебрав
під своє командування генерал Ліндеман. На плечі українських
вояків ліг весь тягар оборони, основна ділянка якої тоді була на
Схід від Золочева.
20 липня виявилося днем остаточного оточення ХШ-го армій-
ського корпусу й разом із ним також дивізії. Після того, як німці
покинули свої позиції, з її стрільцями залишилися тільки українські
старшини, багато з яких на той час загинуло. Поразку дивізії
прискорили припинення існування загального корпусного команду-
вання й розрив зв’язку між дивізійними частинами, що відбувся
незадовго до того. Вони опинилися у пекельному котлі оточення.
Шандрук П. Фактичний стан і тактичне положення 1 УД УНА під
Бродами // Порив. Правда про Першу Українську дивізію "Галичина”
(УНА). Статті, нариси, спогади. - Львів: Основа, 1994. - С. 142-143.
235
Головними винуватцями цього були дві німецькі танкові дивізії,
що мали вдарити ззовні й розірвати оточення, але не наважилися
піти на це. Перемішані із залишками німецьких частин, дивізійні
підрозділи ціною великих втрат ще два дні стримували прорив
радянських відділів. Проте, подальше стримування ними звужування
кільця оточення видавалося — й насправді виявилося — фізично
неможливим. 31-ий полк, що воював на півночі Сасова, почав
розпадатися після загибелі його командира. З великими зусиллями
його курені було зібрано й підпорядковано сусіднім з’єднанням.
Вцілілим воякам дивізії і ХШ-го армійського корпусу заради
уникнення знищення залишався лише один вихід — прорвати кільце
зсередини. У такій критичній ситуації вони розпочали прступовий
відступ лише тоді, коли почала відчуватися нестача боєприпасів і
в них вже не було сил для ведення наступу під атаками радянських
авіаційних з’єднань і танкових колон.
В ніч з 20 на 21 Липня разом із розпорошеними частинами
вермахту в напрямі Золочева відступали також вцілілі вояки дивізії,
яким вдалося вирватися з оточення. Більшість з них, виснажених
майже двотижневими безперервними боями, а також легко поранені,
збиралися у лісі Гавареччина. Тут старшини-українці нашвидкоруч
встигли організувати невеликі групи для прориву, окреслені самими
дивізійниками як "пробоєві групи”. На світанку 21 липня вони,
об’єднані разом, вирушили у напрямку населених пунктів Білий
Камінь та Почали. Відсутність лісових масивів на цих територіях
за умови панування в повітрі радянської військової авіації викликала
нові жертви з боку груп прориву498. Зранку 22 липня, знову-ж-
таки з величезними втратами й зусиллями, їм вдалося прорвати
оточення між селами Княже на вузькій ділянці з 200 м, поступово
розширеній майже до 800 м. Постійно атаковані меншими відділами
радянських армій, рештки дивізії загальною численністю приблизно
З 000 вояків, залишивши всю артилерію та обози, змогли пробитися
на південний захід. Через ряд населених пунктів (Перемишляни,
Підкамінь, Ходорів, Жидачів, Стрий, Дрогобич, Самбір й Турку)
вони дійшли до Закарпаття, де під селом Середнім між Ужгородом
і Мукачевом зібралася більшість вцілілих дивізійних вояків. Основна
ж частина дивізійників — до семи тисяч з-поміж одинадцяти тисяч
або приблизно 2/3 від загальної кількості військовослужбовців
Кравець П. [Малець В.] Дивізія "Галичина” (причинки до історії дивізії
"Галичина”). - Ріміні (Італія): Табір українських полонених, 1947. *-
С. 8-9.
236
дивізії, транспортованих під Броди — загинули в битві й менша
частина — потрапили у полон.
Наслідком завершеного 22 липня 1944 р. розгрому під Бродами
німецьких з’єднань та галицької дивізії стало зайняття Львова
радянськими військами 27 липня, за що того дня командувач
радянського 1-го Українського фронту Конєв отримав подяку
особисто від Сталіна499. Усього ж, згідно із значно перебільшеними
офіційними радянськими даними, під Бродами було вбито до ЗО
тисяч й захоплено у полон понад 15 тисяч військовослужбовців,
які воювали в складі групи армій "Північна Україна”500. Насправді
ХІП-ий армійський корпус не міг зазнати таких великих втрат,
оскільки мав. всього щойнайбільше 35 000 вояків основного бойового
складу разом із резервами й тиловими підрозділами, серед яких
були також з’єднання дивізії, сформованої з галицьких українців.
У самому ж оточенні під Бродами опинилося 4 дивізії і корпусний
відділ ”Ц”, який у своєму складі нараховував три розбиті дивізії,
що разом складали силу однієї дивізії, але, щоб ввести в оману
супротивника, їхнє об’єднання призупинилося. Якщо поділити в
середньому радянські дані про втрати навіть між 7-ма розбитими
дивізіями, неважко підрахувати, що з боку галицької дивізії, за
дуже приблизними підрахунками, загинуло понад 4 тисячі вояків
і майже 2 тисячі опинилися в радянському полоні*. На полі бою
залишилися справжні ентузіасти дивізії, в тому числі командир
важкого дивізіону артилерії майор М. Палієнко, сотник Д. Паліїв,
військовий кореспондент В. Ратич, прибічник гетьманського руху
Сергій Євтимович, поручник Ігор Поспіловський.
Підбиваючи підсумки участі галицької дивізії у битві під
Бродами, слід відзначити, що напередодні воєнних дій її стрільці
були достатньо вишколені, мали найновіше на той час спорядження
та озброєння і в аспекті бойової готовності мало чим поступалися
солдатам тодішніх такого типу військових частин вермахту. Однак
належно проявити свої здібності воякам-українцям перешкодила
ЦДАГО України. - Ф. 57. - Оп. 4. - Спр. 37. - Арк. 304-306.
500 Воробьев Ф., Кравцов В. Победьі Советских Вооруженньїх Сил в
Великой Отечественной войне 1941-1945 (краткий очерк). — Москва:
Воениздат, 1953. - С. 308.
Факт того, що в радянському полоні опинилося 2 000 вояків дивізії
’Таличина”, зокрема, підтвердив у своїх споминах "Табірний триптих”
полонений під Бродами десятник Олег Пушкар, посилаючись на
прочитане ним повідомлення про це у радянській пресі — А. Б.
237
низка чинників. Зокрема, їм припали дуже невигідні позиції з
багнистою й непридатною для оборони місцевістю, а дивізійні
підрозділи виявилися розкиданими на різних ділянках фронту й
позбавленими єдиного оперативного керівництва з боку коман-
дування. Крім того, дивізія не отримала очікуваної підтримки на
флангах від німецьких з’єднань ХШ-ґо армійського корпусу,
котрому бракувало авіації, а його танковим частинам — палива,
спеціально знищеного при відступі в лісах неподалік Білого Каменю.
Немає потреби зайвий раз акцентувати увагу на чисельній перевазі
кинутих проти цього з’єднання радянських військ. Врешті-решт,
воно відразу опинилося на фронті. Більшість дивізійних підрозділів,
сформованих з молодих, недосвідчених й незагартованих у фронто-
вих діях вояків-українців, швидко зазнали поразки. Якби дивізія
опинилася в кращому для оборони місці й за сприятливіших
обставин, лише тоді вона не зазнала б таких великих втрат, як у
Бродівських боях.
Осмислюючи місце та роль галицької дивізії у битві під Бродами,
важко оцінити велич і водночас трагедію її вояків-українців, які
воювали й загинули, обороняючи власну Батьківщину і не бажаючи
допустити відновлення на рідній землі сталінського режиму.
Боролися та вмирали, внутрішньо пов’язані з традиціями визволь-
ного руху українського народу і його трагічною боротьбою за
самостійну Українську державу, в якій себе також хоробро проявили
вояки дивізії "Галичина”. Готові на самопожертву в ім’я свого
народу, загинули, впевнені у тому, що стануть уособленнням
сподівань на втілення заповітних мрій своєї нації і зроблять власний
символічний внесок до визвольної боротьби українського народу,
кінцевою метою якої завжди залишалася його національна та державна
незалежність. Полягли на полі бою з вірою в те, що стануть для
нащадків героїчним прикладом борців за незалежність й своїми діями
створять тип українського патріота-дивізійника, який високо підняв
прапор бойової честі й національної гордості. Загинули, переконані
у тому, що поряд із смертю вояків легіону УСС на Маківці у 1915 р.
та українських студентів, які обороняли Крути під Києвом у 1918 р.,
їхня самопожертва не є даремною й стане дороговказом до волі для
сучасних їм та прийдешніх поколінь українців.
По різному склалася доля полонених вояків дивізії. ”В оточеному
в районі Броди угрупованні німців виявилася деяка кількість росіян,
українців та [представників] інших національностей”, — доповідав
Сталіну 26 липня 1944 р. перший секретар ЦК КП(б) У Микита
Хрущов. Згадавши при цьому про дивізію "Галичина”, він зауважив:
238
"Деякі солдати з цієї частини розбіглися, переодягнулися і сховалися
в селах”501. Аналогічну інформацію було зафіксовано також учасни-
ками ОУН-Б, про що свідчить звіт осередку цієї організації на
Львівщині від 2 серпня 1944 р.: ”В Брідчині Ч. А. при дуже сильній
підтримці летунства й великій кількості танків окружила й знищила
чи забрала в полон нім. частини і СС див. Галичина. Там німці
й СС див. Галичина понесли повну поразку. Багато перебралось
в цивільні одяги і окривалось чи втікало у ліси чи різні околиці.
Ч. А. бере німців загально в полон. До українців, а передусім до
народів Сходу, ставляться з ненавистю та їх вбивають”502. У цей
сам час розвідкою українського руху Опору встановлено, що
радянські органи безпеки захопили картотеку перших сотень
добровольців дивізії "Галичина”, яку ВУ не встигла вивезти зі
Львова. Про це, зокрема, свідчить "Надзвичайний суспільно-
політичний звіт” проводу ОУН-Б міста Львова про події за час
від 10 липня до 3 серпня 1944 р. У ньому констатувалося, що у
Львові з’явилися "численні відділи НКВД, які заняли майже всі
давніші приміщення поліції (української, кріпо, гестапо) ... Між
іншим у їх руки попали списки СС-ів на терені Львова, які знайдено
на Чарнецького”503.
Багатьох захоплених в полон дивізійників без суду й слідства
розстріляли спецпідрозділи відділу контррозвідки "Смерш” ("Смерть
шпионам”) Народного Комісаріату оборони СРСР. Уривчасті
свідчення про це збереглися в окремих звітах розвідки групи армій
"Північна Україна”. Вони базувалися на спостереженнях німецьких
вояків та українців, які, рятуючись від переслідувань з боку
сталінських каральних органів, перейшли через лінію радянсько-
німецького фронту. Ось лише кілька з них: ”Тут ті, які заявили,
що вони українці з дивізії СС "Галичина”, були відокремлені (від
німецьких військовополонених — А. Б.) і розстріляні. Наскільки
мені стало відомо, їх було сорок сім” (дані станом на кінець липня
1944 р. з місцевостей Броди — Золочів). ”31 липня 1944 року на
станції пролунало два вистріли з револьвера. Коли я підійшов до
вікна, то побачив, що пострілом в потилицю замордовано двох
вояків дивізії СС "Галичина”. Я виразно бачив відзнаки дивізії
ЦДАГО України. — Ф. 1 — Центральний Комітет Комуністичної партії
України. — Оп. 23. — Спр. 937. - Арк. 34.
ЦЦАВО України. - Ф. 3833. - Оп. 1. - Спр. 126. - Арк. 92.
Там само. — Арк. 99.
239
"Галичина” на рукавах сірого мундиру” (повідомлення початку
серпня з округу Сянок). "Десятьох колишніх вояків дивізії СС
"Галичина” розстріляно” (інформація від 25 жовтня зі Стрия)504.
Дещо пізніше, 12 грудня 1944 р., керівник відділу народної агітації
та пропаганди Генеральної губернії Ганс Куят передав для генерал-
губернатора Г. Франка через державного секретаря Й. Бюлера
інформацію про переслідування радянськими каральними органами
також сімей вояків дивізії "Галичина”. Характеризуючи ситуацію
на зайнятій радянськими військами території Західної України, він
писав: ”...Совєтам відомо, що стрілецька дивізія "Галичина” бореться
на німецькому боці проти більшовиків. Членів родин стрілецької
дивізії СС затриману, ув’язнено, повішено або розстріляно”505.
Переважна більшість дивізійників, котрі опинилися в радян-
ському полоні, як правило, засуджувалися за службу при німецьких
військах й депортувалися здебільшого в концтабори у північні
області Росії. Уникнули самосуду з боку фанатиків-сталіністів їм
вдалося, мабуть, завдяки втручанню офіцерів радянської армії
української національності, багато з яких було на вищих командних
постах військ 1-го Українського фронту під Бродами506 (як згадува-
лося, 38-ою армією командував генерал К. Москаленко, 3-ою
гвардійською танковою армією — генерал. .П. Рибалко, 4-ою
танкаБоїд армією"—"генерал Д. Лелюшенко507). Решта вцілілих під
Бродами вояків галицької дивізії — загалом кілька сотень —
залишилися і "розчинилися” серед населення, перебуваючи спершу
на нелегальному становищі (у Глинянському районі, наприклад,
окремі дивізійники переховувалися в настоятельки Якторовського
жіночого монастиря Є. Канюки, яка забезпечувала їх харчами та
одягом). З часом одні з них були виявлені й мобілізовані радян-
ськими військовими комісаріатами на службу до збройних сил
СРСР50* і вислані на фронт під Дуклю або під Тарнів509. Інші —
таких була більшість — перейшли до УПА й ще протягом кількох
Сокольський О. Дивізійники в совєтській неволі // Вісті Комбатанта.
- 1989. - Ч. 1. - С. 75.
505 ВАіпКоЬ1епг.-К 5211/260.-Рої. 1.-8.10.
Крохмалюк Р. Заграва на Сході... - С. 292.
Конев И. Записки командующего фронтом... — С. 245.
Верига В. Дорогами Другої світової війни. Легенди про участь українців
у придушенні Варшавського повстання 1944 р. та Українську Дивізію
"Галичина”. — Торонто: Новий Шлях, 1980. — С. 163.
509 Ґоцький В. Маловідоме — вимагає вияснень І І Вісті Комбатанта. —
1978. - Ч. 1. - С. 38.
240
років брали участь в національно-визвольній боротьбі проти
сталінського режиму.
Після того, як основні сили дивізії "Галичина” було розбито
радянськими військами у битві під Бродами, цілі угруповання її
вцілілих вояків-українців ще приблизно протягом місяця (останньої
декади липня — початку вересня) переходили на бік УПА. Усього
.7 цей період повстанські збройні формування поповнило понад
ЛОО дивізійників. Найбільша їх кількість — щонайменше дві-три
чоти (приблизно 80 осіб) — на початку третьої декади липня
перейшли на бік сотні "Дружинники”, що діяла під командуванням
Михайла Марущака (псевдо "Черник”) в околицях Бродів на
території 4-го військового округу (БО) "Буг” групи ”УПА-Захід”.
Інші військові підрозділи українського руху Опору поповнили
чисельно значно менші угруповання стрільців дивізії. Так, напри-
клад, майже у той сам час до сусідньої "Дружинникам” сотні групи
”УПА-Захід” перейшло 11 дивізійних вояків, котрі як новобранці
відразу ж отримали загальнообов’язкові серед повстанців різні
псевда510. Окрему чоту з колишніх дивізійників створено в складі
куреню під командуванням Василя Мізерного (псевдо ”Рен”). У
датованому 11 вересня 1944 р. "наказі ч. 11/44” під грифом
"Таємно” виконувача обов’язків командира групи ”Буг” Василя
Левковича (псевдо "Вороний”) та виконувача обов’язків її началь-
ника штабу "Черняви” з приводу масового переходу до УПА вояків
дивізії після битви під Бродами зазначалося: "Командири відділів
позвітують, яке число українців б[увшої] СС-Дивізії прийнято до
УПА, їх моральний і технічний стан і т. д. Зокрема, подати всі
дані (правдиві прізвища) про старшин цієї розбитої одиниці, хто
ще з них снується по терені чи в самооборонах. СС старшини є
в першій мірі в розпорядженні УПА, до неї мають включитися,
якщо, очевидно, морально себе виправдують”511.
Саме під псевдонімами в УПА залишилися відомими багато
колишніх дивізійників. Один із них, повстанський поручник під
псевдом "Барон”, наприклад, став командиром сотні "Ударники 6”,
з якою брав участь у Карпатському рейді УПА й загинув у великій
наступальній акції на с. Кузьмину 22 жовтня 1944 р. Серед дивізій-
них вояків в УПА були хорунжий "Василь” і вояк ”Найда”, який
ЦДАВО України. - Ф. 3836. - Оп. 1. - Спр. 20. - Арк. 1.
ДмитрикІ. У лісах Лемківщини. Спомини вояка УПА. — Нью-Йорк:
Сучасність, 1976. - С.24; ЦДАВО. - Ф. 3833. - Оп. 2. - Спр. 3. -
Арк. 3.
241
потрапив до радянського полону під Будапештом, але зумів втекти
через Карпати до УПА; 4 рази поранений в боях "Терен” і вбитий
на Бойківщині хорунжий ”Птах”, котрий загинув у 1947 р.; чотовий
”Лис” у сотні "Гордієнка” і сотник ’Тунька”; ”Кутик”, котрий
загинув в сутичці з польським військовим підрозділом і повстанець
"Іменний”, який поляг на полі бою під чає рейду на Захід у 1947 р.;
"Вихор”, а також повстанці ’Трізний”, "Луговий”, "Чорнота” і
”Човен” у сотні "Веселого” та багато інших.
Чимало вояків дивізії, які поповнили лави УПА у другій
половині 1944 р., стали видатними діячами і командирами бойових
загонів українського національного руху Опору в Галичині (див.
табл. 8). Кілька колишніх старшин дивізії "Галичина”, наприклад,
викладали в розташованій за 25 км від міста Болехова старшинській
школі "Олені”, що була вишкільним і організаційним центром
УПА512. Після приходу вояків дивізії до українських повстанських
з’єднань боєздатність ірупи ”УПА-Захід” зросла, оскільки звичайно
"хребет” у кожному її відділі становили колишні дивізійні військово-
службовці. Згідно зі свідченням колишнього командира батерії
артилерійського полку дивізії, згодом поручника УПА Святослава
Левицького, після битви під Бродами серед з’єднань групи ”УПА-
Захід” не існувало жодного відділу, в якому не перебувало хоча б
кількох людей, які свого часу були дивізійними вояками*. Найбільше
з них опинилося на території 3-ої (Тернопільщина), 4-ої (Стані-
славІвщина) та 6-ої (Лемківщина, Перемишльщина та Ярославщина)
Воєнних округ (ВО) цієї армійської групи. Вони поповнили сотні
’Талайда І”, ’Талайда П”, ”Вовки І”, "Вовки П”, ”Лисоня”,
"Буйні”, "Бурлаки”, "Голки”, "Рубачі” та інші513.
Згсхезпіак А. В.,8гоіа 2. Вго§а до піЦд... - 8.154.
Через відсутність загальних списків вояків УПА неможливо встановити
стовідсотково точну кількість дивізійних військовослужбовців, які перей-
шли на бік українського руху Опору. З цієї причини чисельність згаданої
категорії людей обростала різними фантастичними домислами й непід-
твердженими фактами. На міжнародній науковій конференції у Києві,
присвяченій участі України у Другій світовій війні, у 1993 р. було
навіть вказано, що до УПА перейшло 3 000 вояків дивізії „Галичина”.
Однак цю цифру, очевидно, було завищено. Втім, на підставі співстав-
лених окремих документів та численних спогадів учасників тих подій
без перебільшення можна стверджувати, що у різні періоди за весь
час існування дивізії „Галичина” — 1-ої УД УНА (від вишколу до
останніх бойових дій упродовж літа 1943 — весни 1945 рр.) на бік
українських повстанців перейшло навряд чи менше, ніж 1000 добро-
вольців та вояків цієї військової частини.
5,3 ТиС’Крохмалш КХ Вояки дивізії ^Галичина” в Українській Повстан”
ській Армії // Вісті Комбатанта. - 1975. - Ч. б. - Є. П
242
Характерно, що до УПА разом із вояками дивізії перейшли
навіть популярні дивізійні пісні, що відтоді почали вважатися
піснями українських повстанців. Найпопулярнішими з них були
написана Романом Купчинським маршова пісня для дивізійників
"Марширують добровольці, як колись ішли стрільці” (в УПА перші
слова цієї пісні були перероблені на слова "Марширують вже
повстанці”) та пісня дивізійного поручника Ярослава Яримовича
"Розпрощався стрілець зі своєю ріднею”514. Отже, з усією впевне-
ністю можна стверджувати: сподівання головнокомандувача УПА
Р. Шухевича на те, що дивізія поповнить лави УПА кваліфікованими
українськими кадрами, цілковито виправдалися.
Факт збільшення лав УПА за рахунок вояків дивізії "Галичина”
після битви під Бродами з часом став відомим керівництву органів
НКВС в Галичині, залучених тут до боротьби проти українського
руху Опору. Про це, зокрема, говорилося у переданій секретареві
Львівського обкому КП(б)У Грушецькому довідці від 16 вересня
про результати боротьби проти підпілля ОУН та відділів УПА,
складеній начальником управління НКВС Львівської області Євге-
ном Грушком. Згідно з нею, в загонах УПА опинилося багато
"учасників розбитої дивізії СС "Галичина”, котрі, за словами
Грушка, залишилися ”в оточенні у лісових масивах при розгромі
нашими військами в липні ц. р. німецького угруповання на
Львівському напрямку”515; Окрема згадка про це ж містилася у
доповідній записці від 7 жовтня начальника штабу військ НКВС,
які охороняли тил радянського 4-го Українського фронту, генерал-
майора Фадєєва. Повідомляючи про події за вересень на території
дислокації підпорядкованих йому військ, Фадєєв писав, що з
наступом Червоної армії в Західну Україну загони УПА "значною
мірою розсіялися, спустилися в передгірські села”, де розпочали
формування нових озброєних підрозділів ”з числа солдатів, які
служили в противника у Військах СС "Галичина”516. Це також стало
відомо німецьким військовим, а відтак й урядовим колам. Про
це йшлося у переданій представникові Східного міністерства,
професорові Ґ. фон Менде офіцером німецької фронтової розвідки
Левицький Р. Спомин про сотника Дмитра Палієва П Америка. -
Філадельфія, 18 вересня 19/9. — Ч. 134.- — С. 4; Яримович Я. Розпрощався
стрілець // Вісті. — Грудень 1952. — Ч. 12 (26). — С. 22.
ДАЛО. - Ф. П-3. - Оп. 1. - Спр. 67. - Арк. 139.
Пограничнме войска СССР в Великой Отечественной войне, 1941-
1945. Сборник документов. — Москва: Наука, 1968. - С. 589.
243
записці від 2 листопада 1944 р. під заголовком ”ОУН-УПА”. У
ній констатувалося, що з боку окремих представників ОУН-Б
бажаючим вступити до УПА "молодим людям призовного віку
пропонувалося спочатку поступати на службу в дивізію СС "Гали-
чина” з тим, щоб отримати там ґрунтовну військову підготовку”.
В результаті цього, як підсумовувалося у дЬвідці, "шляхом вишколу
ненавчених новобранців” в дивізії "Галичина” керівництво україн-
ського руху Опору частково вирішило проблему нестачі середнього
й молодшого командного складу в УПА517.
Втім, як вже вказувалося, значна частина дивізійних вояків не
перейшли до УПА, хоча мали для цього можливість, зустрічаючись
в Карпатах із загонами УПА. Підстаршина галицької дивізії Еріх
Керн описав у своїх споминах епізод, що стався з однією із груп
дивізійників, які разом з ним прорвалися з оточення під Бродами:
”3 групою українців і я досягнув Карпат. Зненацька перед нами
стало кілька озброєний; "до зубів” людей із готовими до стрільби
гвинтівками. "Куди?” "До Угорщини”. "Віддайте зброю. Ми
бандерівці”. Мої українці відповіли, що вони також боряться проти
більшовиків. Командир повстанців здригнувся, коли впізнав перед
собою українців. Почав їх у чомусь переконувати, але вони
відмовилися. Він відпустив нас із зброєю”518.
Виникає питання: чому до лав УПА влилися не усі вцілілі у
"мішку” під Бродами українські вояки галицької дивізії, котрі мали
для цього можливість, а лише порівняно невелика їх частина? Існує
кілька пояснень цього. Передовсім у технічному плані до цього
виявився неготовим Головний Військовий Штаб (ГВШ) УПА, основна
увага якого зосереджувалася на організації переведення на нелегальне
становище місцевих боєздатних чоловіків-українців, щоб не допустити
їхньої мобілізації Червоною армією. За таких обставин не існувало
об’єктивних передумов для того, щоб командування повстанських
загонів могло перебрати в своє підпорядкування і утримувати у стані
боєготовності відразу кілька тисяч вояків дивізії, до всього іншого
позбавлених придатного для воєнних дій оснащення та важкого
озброєння, що залишилися на полі битви під Бродами. Другою
причиною було те, що з оточення під Бродами більшість дивізійних
вояків, котрим вдалося вціліти, виходили здебільшого спільно з
німецькими військовими частинами, самовільне залишення яких,
КА118. -Т. 454. - Коїі 15. - Ргатез 000 614,000 610.
Кет Е. Вег Ого88Є КаихсЬ. - Еіпе Керогіа§е уоґп Киз8Іапґек1ги§ 1941 -45. - 2і1гісЬ:
ТЬота8-Уег1а§, 1948.-8.165.
244
згідно із законами воєнного часу, загрожувало українцям розстрілом
на місці. Третя, мабуть все-ж-таки визначальна причина та, що серед
вцілілих стрільців дивізії все ще жевріла віра у створення на її
основі регулярної української армії.
Хоча основні сили галицької дивізії були розбиті, про неї
пам’ятали як її нікіец^кі організатори, так і радянські та польські
опоненти самої койцегіції дивізії. Не зважаючи на майже цілковитий
розгром цієї військової частини у битві під Бродами, окремі
незацікавлені в польсько-українському зближенні сили намагалися
використати вже саму її назву для загострення українсько-польських
стосунків під час антинімецького виступу польського підпілля у
серпні 1944 р. Безпосередній очевидець цього повстання Лев
Биковський згодом згадував: „Напередодні повстання розповсюджу-
валися поголоски про те, що німецьке військо має вийти з Варшави,
а його замінять дві українські дивізії СС-ів”519. Подібні чутки,
поширювані польським підпіллям, викликали згодом безпідставну
легенду про нібито придушення Варшавського повстання дивізією
„Галичина”, яка в той час насправді вже не існувала і навіть
гіпотетично не могла брати участі в його придушенні520.
Биковський Л. Польське повстання у Варшаві 1944 року: Спомини
очевидця. - Лондон, 1963. - С. 11.
Легенду про нібито участь дивізії "Галичина” у придушенні повстання
в окупованій Німеччиною Польщі було однозначно спростовано ще у
1964 р. в присвяченій цьому питанню книзі німецького дослідника
Ганса фон Краннгальса під назвою "Варшавське повстання 1944”.
Ретельно перечисливши і належним чином класифікувавши усі німецькі
з’єднання, що брали участь у ліквідації згаданого анти нацистського
виступу, автор не виявив жодного факту про участь у цій акції дивізії
"Галичина” чи хоча б найменшого її підрозділу (див.: КгаппЬак Н. Иег
АМагзсЬаиег Аиїзіапд 1944. - Ргапкґші ат Меіп: АиЛа§е Ветагд & Огаеїе, 1964. -
8.120-128. Перегляд використаних цим автором матеріалів з історії
Варшавського повстання див.: ВА іп КоЬІепг. - 122/37. - Рої. 1. - 8.1-
22). З часом це підтвердив також В. Верига в праці "Дорогами Другої
світової війни” (Торонто, 1980). У свою чергу, у 1981 р. слушність й
обґрунтованість положень кнйги Вериги визнав польський дослідник
Р. Тожецький. Див., зокрема: ТогхескіК.Весепх]ак8І02кі^.5А/егуЬу“ПогоЬаті
дгиЬО'іі Бмііожф мЦпу. Ье§епду рго исгазґ икгаіпсі\у \Уаг8ха\у$кети ро\У8іапіи
1944 (а рго ІІкгаіпбки Пу\уіх]и “Наїусхупа”, Тогопіо 1980 // Игіе]е Ма]по\У8хе. -
ХУаг8га\уа, 1981. - Иг. 4. - 8.206-211.
245
Таблиця 8
Відомі вояки дивізії, які перейшли до У ПА ** 521
Прізвище та ім’я Псевдо Біографічні дані, військовий ступінь та час перебування в УПА
Андрійчук Іван Баб’як Степан Багнюк Василь Вихор сотник 4-ої ВО у 1945-1946рр. сотенний санітар брав участь у Прориві груп УПА на Захід у 1947 р., під час якого загинув
Барановський Іван Бахмач Михайло Крук хорунжий, загинув під час оточення у 1948 р. командир сотні, важко поранений в бою
Бахтальський Зенон Баюс Константан Зенон спершу чотовий, закінчив школу старшин "Олені”, згодом командир школи підстаршин на Закерзонні та член штабу Тактичного Від- тинку ”Лемко”; учасник рейду УПА на територію Чехії в 1947 р., затриманий і засуджений у Польщі на тривалий термін ув’язнення у 1946 р. відступив на Захід
Бибик Тарас і переданий англійським командуванням орга-
нам НКВС і засланий; зумів втекти до УПА, але невдовзі після цього був знову захоплений і заарештований
Подано список лише тих 158-ох вояків дивізії в УПА, про яких вдалося
встановити точні дані (імена, прізвища, псевдоніми й певну інформацію)
- А Б.
521 ЦЦАВО України. - Ф. 3836. - Оп. 1. - Спр. 20. - Арк. 1; ЦЦАГО
України. - Ф. 1. - Оп. 23. - Спр. 5681. - Арк. 314; Ми8Ііп8кі8.8ігга1у
родСІ8па.-5Уаг8га\¥а, 1971.-8.100; Вісті. — 1974. - Ч. 140. - С. 23; Вісті
Комбатанта. - 1975. - Ч. 5. - С. 18-19; Літопис УПА. Т. 14. Пере-
мищина: Перемиський курінь УПА. Книга перша. Денник відділу
”Крилача”, „Ударники” 6, 96 А. Під ред. Є. Штендери і П. Потічного.
- Торонто: Літопис УПА, 1987. — С. 222; Сірський В. Дивізійники в
УПА — десятник Євген Смик // Вісті Комбатанта. - 1990. - Ч. 1. -
С. 76; Євген. Участь дивізійників в УПА // Вісті Комбатанта. - 1991.
- Ч. 2. - С. 69; Веременчук А. Броди-полон-УПА // Вісті Комбатанта.
- 1993. - Ч. 2. - С. 70-74; Мотика В. Дивізійники в УПА // Вісті
Комбатанта. - 1994. - Ч. 2. — С. 102; Сокольський О. Дивізія
„Галичина” та Українська Повстанська Армія // Вісті Комбатанта. -
1995. - Ч. 1. - С. 87-89; Стоцький Я. До проекту ”дивізія Галичина”
// Вісті Комбатанта. — 1995. - Ч. 5-6. - С. 71; Вісті Комбатанта. -
1996. - Ч. 4. — С. 65; Малкош В. Ще про долю полк. Івана Рембаловича
// Вісті Комбатанта. - 1998. - Ч. 1. - С. 93; Моіука О. Од ХУоІупіа до
акс]і’Ч¥І8Іа”//АУіег.-Маггес 1998.-8.118;Українська думка. - Лондон, 24
вересня 1998; Савка Б. Забути не маємо права. - Тернопіль, 1998. -
С. 79; Літопис Голготи України. — Дрогобич, 1998. - С. 664. Прізвища
та імена частини відомих лише за псевдами дивізійників в УПА
встановлено на підставі: Содоль П. Українська Повстанча армія 1943-
1949. Довідник. - Нью-Йорк: Пролог, 1994. - С. 138-188.
246
Таблиця 8 (продовження)
Відомі вояки дивізії, які перейшли до У ПА
Прізвище та ім’я Псевдо Біографічні дані, військовий ступінь та час перебування в УПА
Білас Богдан Блавацький Дмитро Бойчук Василь Бумбар Іван Вахняк Олександер Вергун Михайло Веременчук Аркадій Верхоліта Іван Винник Василь Свист поручник, діяв зі своїм загоном в околицях Калуша. Після закінчення Другої світової війни потрапив у радянський полон і засуджений на 18 р. каторжних робіт на Воркуті загинув у сотні „Підкови” в УПА від 1 до 15.04. 1944 р., коли загинув загинув у 1947 р. хорунжий, після захоплення 15. 11. 1944 р. органами НКВС засуджений на 25 р. табірного ув’язнення; у 1956 р. звільнений загинув у 1946 р. народився 25.05.1922 р. в с.Голобутів під
Вічковський Осип Войтків Євстахій Крига Стриєм, стрілець загинув у 1946 р. народився у 1924 р., загинув у 1946 р.
Волинець Любомир Гавриш Ілля Гадиняк Іван Чумак у другій половині 1944 р. зв’язковий УПА у напрямку Тернопіль—Львів, згодом сержант Червоної армії; за участь у битві під Бродами засуджений на 25 р. табірного ув’язнення на Півночі Росії; після амністії у 1955 р. повернувся на Батьківщину захоплений і засуджений органами НКВС старший стрілець сотні "Ударники” 6-ої ВО
Галуга Ярослав Зенон під командуванням Я. Коцьолка (”Крилача”), загинув у 1947 р. в бою з відділом Війська Польського у лісі під Тростянцем в УПА від серпня 1944 р.
Гальо Михайло Коник майор УПА, командир вишкільної сотні
Ганкевич Богдан Нестор УПА ”Олені”, згодом командир Перемишльського куреня УПА і заступник командира 26-го Тактичного Відтину УПА ”Лемко”. Загинув 7. 01. 1946 в бою із загоном Війська Польського у місті Бірча за ЗО км від Перемишля, хорунжий, загинув у 1948 р.
Гвоздецький Богдан Емір хорунжий, зв’язковий при Головному
Гладій Ярослав Кора Військовому Штабі УПА, загинув 16. 05. 1945 в бою з'відділом НКВС після закінчення війни жив в Україні
247
Таблиця 8 (продовження)
Відомі вояки дивізії, які перейшли до У ПА
Прізвище та ім’я Псевдо Біографічні дані, військовий ступінь та час перебування в УПА
Глива Теофіль Головач Ів<диц Голуб Юрій-Ростислав прорвався на Захід з рейдуючими групами УПА; жив в Австралії перейшов до УПА з бойової групи Баєрсдорфа, загинув 11 квітня 1944 р. поручник
Гошка Володимир Мирон командир 92-ої сотні УПА відділу ”Булава”, командир другого рейду УПА до Словаччини у квітні 1946, загинув у Карпатах в 1948 р.
Гуменний Петро Жмут народився у 1923 р., загинув у 1946 р.
Гуменюк Олесь- Д митро захоплений і був багаторічним в'язнем сталінських концтаборів
Гусак Михайло Сомко народився у 1923 р., загинув у 1947 р.
Гутюк Іван Сич народився 15.03.1920 р. в с. Пашиха під Дубном, член ОУН-Б, поручник, командир сотні „Чорноморці” (Чортківщина) 3-ої ВО групи ”УПА-Захід” в 1945 р.
Ґазда Іван Ґаляс в УПА був 7 років підстаршина
Ґоляш Григорій Ґоть Ярослав Бей, Шолом командир сотні на Бережанщині, з 1946 р. як член ЦП ОУН-Б мешкав у Львові, де загинув 27. 04. 1950 р. при спробі його затримання співробітниками радянських органів безпеки
Ґулькевич Володимир Рубач ройовий, діяв у сотні ’Троменка”. У 1947 р. відступив на Захід при прориві груп УПА
Дашко Володимир Демчук Роман > Длугош Григорій Марко чотовий, діяв у сотні ” Бурлаки”, у 1947 р. з рейдуючим відділом залишив українські землі й залишився на еміграції захоплений і засуджений органами НКВС на 10 років табірного ув’язнення перейшов до УПА на Лемківщині, був захоплений польськими каральними органами й засуджений до тюремного ув’язнення
Долішняк Юрій Дубецький Василь Думка Михайло Білий у другій половині 1944 р. діяв у сотні ”Бурлаки”, у 1945-1948 рр. очолював сотню ”Сурма” 6-ої ВО на Гуцульщині підстаршина, перейшов до УПА зі Словаччини; загинув 29. 05. 1946 р.
Дусановський Василь Голенко поручник, помічник сотника ”Єфрема” на Поділлі, загинув 29. 06. 1947 р. в бою над р. Стрипою
Жидачук Степан 248 Ярошенко народився 9.01.1925 р. в с. Гута Стара під Равою Руською, стрілець
Таблиця 8 (продовження)
Відомі вояки дивізії, які перейшли до У ПА
Прізвище та ім’я Псевдо Біографічні дані, військовий ступінь та час перебування в УПА
Жук Семен Загоруйко Роман Замужний Йосиф перейшов до УПА з бойової групи Баєрсдорфа, загинув 25. 4. 1945 р. хорунжий, в УПА від липня до листопада 1944 р., коли повернувся до дивізії
Зборовський Богдан Зінич Петро Зушман Дмитро Іваницький Олекса Ясний народився 25.01.1926 р. в с. Пашиха під Дубном загинув восени 1945 р. в УПА від липня 1944 р. до 1948 р.; загинув в бою член штабу сотні УПА, що діяла в районі Кам’янки-Бузької, загинув на початку 1945
Івасиків Ярослав Каліщук Михайло Гарматій десятник, загинув в бою на Бойківщині загинув у 1946 р.
Карванський Дмитро Качор Мирослав Кечур Гаврило Кер сотник, командував сотнею ”Ударники 2”; загинув 6. 01. 1946 у бою під Бірчею загинув у 1945 р. загинув у криївці разом з 8-ма вояками УПА
Кипун Осип Кіналь Михайло Клиско Іван Клочник Павло Когут Василь Голка народився 29.12.1923 р. в с. Вороблевичі під Дрогобичем, десятник загинув в бою із загоном НКВС захоплений і засуджений у Польщі на 8 років ув’язнення хорунжий, вбитий в бою із загоном польських військ поранений потрапив до рук співпрацівників НКВС, засуджений до табірного ув’язнення
Козеринський Іван Кознарський Євген Копдо Микола Бір командир сотні, у складі якої було ЗО колишніх вояків дивізії "Галичина”. Загинув у вересні 1947 р. під час спроби очолюваної ним сотні перейти польсько-радянський кордон загинув 19. 04. 1946 р.
Коржак Михайло Котелюк Ярослав Крилач поручник, один з найстарших старшин- командирів Чорного лісу на Станіславівщині, загинув в бою ЗО. 09. 1949 р. хорунжий, загинув 13. 06. 1947 р.
Котик Мирон Чорномо- народився 5.06.1926 р. в м. Підгайці
Кузик Ілько рець політичний виховник (Городок—Миколаїв) 2-ої ВО групи ”УПА-Захід” захоплений органами НКВС і засуджений до табірного ув’язнення, після якого повернувся додому
249
Таблиця 8 (продовження)
Відомі вояки дивізії, які перейшли до УПА
Прізвище та ім’я Псевдо Біографічні дані, військовий ступінь та час перебування в УПА
Кульчицький Роман Біс бунчужний, діяв у сотні ”Бурлаки”
Купчик Куропась Євген Кучер Іван Вільха, Бунчужний фельдшер загинув у 1945 р. брав участь в організації замаху на польського генерала Кароля Свєрчевського, загинув у 1947 р.
Кучер Михайло Яр поручник, засуджений польським судом до смертної кари
Лаврушко Володимир Лазор Петро Беркут народився у 1923 р., загинув у 1947 р. загинув під час наступу підрозділу УПА на м. Сколе
Левицький Володимир Свєнтик в УПА у другій половині 1944 — 1946 рр. У 1947 р. з рейдуючими загонами УПА перейшов польський кордон і залишився на еміграції
Левицький Святослав Левко Григорій Міко поручник, в УПА до серпня 1945 р., коли з рейдуючою групою УПА перейшов на Захід сотник
Девко Осип Левко Петро Лещик Степ чотовий, підстаршина штабної сотні 29-го полку заарештований польськими каральними органами у 1947 р. діяв у сотні ” Веселого” на Лемківщині
Липенький Володимир Влодко командир відділу (Рогатинщина) 3-ої ВО групи ”УПА-Захід” восени 1944 р.
Лужецький Григорій Довбуш чотовий сотні ”Орли” 3-ої ВО ”Лисоня”
Лукашевич Маріян Мадовський Олександр Мазур Григорій Максимів Іван Ягода, Черник сотник групи ”Вовки” на Холмщині (половину якої становили колишні дивізійні вояки), пізніше очолив групу ”Пролом” на Закерзонні, згодом командир куреню Тилового Відтинку (ТВ) ”Данилів”, загинув 17. 09. 1945 в бою у Снятині старшина, загинув 28. 9. 1945 р. хорунжий, брав участь у рейді груп УПА на Захід у 1947 р.; затриманий чеськими органами безпеки й переданий польській владі у Явожно стрілець, загинув 26. 04. 1946 р.
250
Таблиця 8 (продовження)
Відомі вояки дивізії, які перейшли ДО УП А
Прізвище та ім’я Псевдо Біографічні дані, військовий ступінь та час перебування в УПА
Малецький Михайло Малкош Володимир підстаршина; у 1946 р. захоплений і заарештований органами НКВС й засуджений на 15 років ув’язнення
Мамчур Іван був захоплений і засуджений
Мартинюк Ігор Марчак Іван Масляк Богдан Мацько Дмитро Медвідь Микола Мельничук Музика Мурський Юліян Никифорук Олег Нитка народився 6.06.1925 р. в Дрогобичі, стрілець захоплений і засуджений у 1947 р. до смертної кари в УПА у 1944-1947 р., загинув у 1947 р. загинув 21. 04. 1946 р. був захоплений і засуджений органами НКВС до ув’язнення захоплений польськими каральними органами поручник, перейшов до УПА як чотовий 3- ої сотні піонірів разом із сотнею вояків дивізії після битви під Бродами, направлений до офіцерської школи в Чехії, із закінченням якої у січні 1945 р. був скерований на фронт під Познань. Після поранення й втрати ока вдалось повернутись в Західну Україну. У Львові відшукав знайомих і разом з поручником (псевдо ”Вітер”) пішов до УПА, де був чотовим командиром в сотні ”Хріна”. Заарештований у Загір’ї за доносом про зв’язок з УПА. Через відсутність доказів цього засуджений за навчання у німецькій офіцерській школі на
Ничка Теодозій Олексі в Михайло 10 років табірного ув’язнення. Спочатку перебував у Печорі, де захворів на цингу, опісля скерований у ”Южкузбаслаг” в Кемеровську область СРСР, звідки звільнений у 1957 р. Тривалий час ніде не був прописаний і ще 5 років перебував на засланні. Таким чином потрапив до Киргизії, де і поселився й працював на будівельних роботах. Проживав у м. Кара- Балта поручник, діяв у Копичинецькій боївці, загинув у вересні 1944 р. в УПА у 1944-1947 рр.; у 1947 р. заарештований і засуджений на 15 років ув’язнення
251
Таблиця 8 (продовження)
Відомі вояки дивізії, які перейшли до У ПА
Прізвище та ім’я Псевдо Біографічні дані, військовий ступінь та час перебування в УПА
Олесницький Яромир Онишко Степан Онуфрик Богдан Онуфрик Петро Панькуш Михайло Пархуць Микола Петрила Іван Ярий поручник, перейшов до дивізії 18. 07. 1944 р. з 14-го польово-запасного куреня. Заснував шпідталь УПА, у якому організував курси медсестер. Загинув в ніч з 2 на 3. 03. 1945 р. захоплений і засуджений до кари смерті поручник; в УПА — сотник старшинської школи „Олені” біля Болехова, член штабу 26-го тактичного відтинку УПА ”Лемко”, відтак курінний командир на Перемишльщині. Загинув 7. 01. 1946 р. під час вуличних боїв за м. Бірчу до УПА перейшов зі Словаччини на початку 1945 р.; загинув на чехословацькому кордоні під час рейду загонів УПА на Захід у 1947 р. підстаршина, загинув в бою загинув 19. 09. 1946 р.
Петрів Святослав Петрович Григорій Петровський Богдан Коко хорунжий, перейшов зі Словаччини через Карпати до УПА в січні 1945 р. з чотою дивізійних вояків як чотовий 2-ої сотні 31- го полку дивізії. Захоплений загоном НКВС; у 1946-1964 рр. в радянських концтаборах загинув у 1944 р.
Пітуля Михайло Плешкевич Іван Плотка Осип Повідайко Михайло Поляків-Сквирський Остап Порада Василь Пришляк Мирослав Криворуч- ка народився 1. 10. 1903 р. в с. Малковині під Перемишлем, старший стрілець діяв на боці УПА з серпня 1944 р., від 1947 р. на еміграції в Канаді в УПА з травня 1944 р., загинув 29. 05. 1946 р. на початку 1945 р. повернувся на Україну і перебував у підпіллі до 1947 р., коли перейшов на Захід загинув 22.12. 1945 р. загинув 21. 11. 1947 р.
Пшеп юрський Всеволод І кар зв’язковий українського підпілля у Варшаві до 1947 р.; заарештований на 9 років ув'язнення в сталінських концтаборах; після звільнення у 1955 р. жив у Польщі
252
Таблиця 8 (продовження)
Відомі вояки дивізії, які перейшли до У ПА
Прізвище та ім’я Псевдо Біографічні дані, військовий ступінь та час перебування в УПА
Ремболович Іван Різник Василь Рудий Осип Кропива після закінчення саперної школи отримав звання сотника, командував сотнею, згодом куренем. У липні 1944 р. поранений під Бродами, після чого перейшов у підпілля. Організував в Карпатах 3-4-місячні курси старшинської школи, що дала 4 випуски курсантів. Був поручником УПА на Коломийщині до 1949 р. Захоплений і 17. 05. 1950 р. засуджений до розстрілу військовим трибуналом Прикарпатського Військового округу за статтями 54-а, 54-11 кримінального кодексу УРСР стрілець, загинув 26. 04. 1946 р. підстаршина, загинув в бою як поручник УПА
Свістель Данило Сендзік Зенон Сиван Павло Скобельський Петро Веселий поручник на Лемківщині, очолював сотню 6-ої ВО групи ”УПА-Захід” восени 1944 — у 1945 рр. старшина, був в УПА до 1948 р. потрапив у радянський полон, після відбуття якого вступив до УПА хорунжий, загинув у шпиталі УПА 1. 05. 1945 р.
Смик Євген Солій Степан Солодуха Григорій Співак Євген Срачик Іван Станько Омелян Стель Михайло Вій десятник, керівник надрайонового проводу ОУН, загинув у 1951 р. на Рогатинщині перешов до УПА з Бойової групи Баєрсдорфа 3. 04. 1944 р. загинув 25. 07. 1946 р. в УПА від лютого 1944 р., загинув 26. 02. 1946 р. перейшов зі Словаччини до УПА у січні 1945 р., захоплений польськими каральними органами й засуджений на відбуття покарання у польській в’язниці загинув в бою загону УПА 17. 03. 1945 р. в УПА діяв у сотні командира ”Хріна” загинув на Любачівщині
Сторож Віктор Стрихацький Андрій в УПА від травня 1944 р., загинув 26. 02. 1946 р. хорунжий
253
Таблиця 8 (закінчення)
Відомі вояки дивізії, які перейшли до УПА
Прізвище та ім’я Псевдо Біографічні дані, військовий ступінь та час перебування в УПА
Струмінський Михайло Стебницький жив у Польщі хорунжий і ^доктор медицини, загинув як лікар УПА
Тарнавський Зиновій Угрин Володимир Покотигоро- шок син генерала УГА Мирона Тарнавського загинув в УПА
Фалас Григорій Федик Богдан Вістун вістун, загинув 29. 03. 1945 р. загинув на Чортківщині
Хандрій Дмитро Боксер хорунжий
Хома Осип Цибульський Євген поручник, бунчужний сотні ”Ударники-5” 6-ої ВО групи ”УПА-Захід” в 1945-1946 рр. загинув на Чортківщині
Цибульський Іван Лютий । народився 5. 06. 1912 р. у м. Підгайці, чотар сотні ”Залізні” (Станіславівщина) 4- ої ВО групи ”УПА-Захід”
Чайковський Роман Чорнкж Чума Василь Шугай Михайло Трач поручник, згодом сотник куреню ВО ”Заграва” діяв у сотні ’Троменка” бунчужний, у 1947 брав участь в рейді відділу групи ”УПА-Захід”, з якою перейшов через Дунай і альпійські гори й був інтернований в таборі переміщених осіб у Міттенвальді перейшов до УПА в Карпати; пропав без вісті
Юзьвак Теодор Юркевич Володимир Верховинець народився 16. 03. 1921 р. в с. Лукирчичі (Самбірщина), член ОУН-Б; бунчужний, у 1947 брав участь в рейді відділу групи ”УПА-Захід”, з якою перейшов через Дунай і альпійські гори й був інтернований у таборі переміщених осіб в Міттенвальді підстаршина, брав участь у рейді груп УПА на Захід в 1946 р.
Ям’як Іван Кордик стрілець у сотні ”Бурлаки”
Я київський Григорій Япняк Іван Ластівка хорунжий, командир сотні, командант підстаршинської школи для кадрів відтинку ”Лемко”. Загинув 4. 06 (за іншими даними 3.07) 1947 в районі Лещави Долішньої на Перемишльщині загинув у 1946 р.
254
РОЗДІЛ IV
ДРУГЕ НАРОДЖЕННЯ
1. Реорганізація
Внаслідок участі у битві під Бродами галицька дивізія втратила
більшу частину свого стрілецького та офіцерського складу. На
початку серпня 1944 р. поблизу міста Середнього у південних
Карпатах зосередилося лише приблизно три тисячі її вояків — в
тому числі технічна і ветеринарна сотні й більша частина стрільців
запасного куреня (1 200 осіб), які не були у Бродівському ”мішку”522.
У своїх споминах з цього приводу підстаршина Е. Керн згадував:
”У Середньому був збірний пункт дивізії. Настрої були погані.
Німецькі офіцери скаржилися на українських добровольців. Мабуть
за те, що вони не зробили того, що повинні були зробити німецькі
офіцери”523.
Ще 23 липня 1944 р. командувач 3-ої танкової армії генерал-
полковник Е. Раус за поданням командування військ СС письмово
рекомендував німецькому командуванню присвоїти Лицарський
хрест командирові галицької дивізії. При цьому він зауважив у
"шитому білими нитками” клопотанні, що не може дати повної
оцінки Фрайтага, оскільки дуже короткий час перебував у складі
1-ої танкової армії. Відзначаючи його позитивні якості, Раус, втім,
свідомо оминув увагою проявлену в битві за найважчих умов
жертовність українців й натомість дав зрозуміти, що той не здобув
більших успіхів, бо командував переважно українцями, а не
німцями524. Через схильність німецького командування приписувати
провину за розгром дивізії українським воякам, не зважаючи на
проявлені ними в ході битви бойові якості, з вцілілих вояків дивізії
за хоробрість під Бродами було нагороджено лише невелику
кількість українців. Із відзначеної 1 серпня 1944 р. групи дивізійних
Феркуняк Д. Спомин з життя дивізії "Галичина”. — [Машинопис,
б. м.] - С. ЗО.
Кет Е. Бег бгавше КаизсЬ... - 8.165.
Городиський О. Лицарський хрест у військах СС // Вісті Комбатанта.
- 1999. - Ч. 4. - С. 81.
255
вояків, наприклад, Залізний хрест 2-го класу отримало 79 німців
і лише 22 українці, в тому числі поручники Володимир Козак та
Остап Чучкевич525.
Інформований про те, що частині дивізійних вояків вдалося
вирватися з оточення під Бродами, Гіммлер 7 серпня 1944 р. видав
розпорядження про негайне формування на їх базі нового бойового
з'єднання526. Згадуючи про його втрати ”в оточенні району північно-
українського фронту”, Гіммлер несправедливо "забув” згадати про
українців, примітив хоробрість лише дивізійних офіцерів-німців й
вказав: "Командир дивізії та німецькі командири поводилися й
боролися зразково. Частина дивізії пробилась з оточення. Наказую
сформувати нову дцвізію з ядром цієї частини”527.
Відповідно до цього рішення друге формування галицької дивізії
мало відбутися у військово-навчальному таборі в Нойгаммері. У
розташованому на південь від нього таборі, ’Тінденбурґ” (Ніпбеп-
Ьиг£Іа§ег) зосередилася, основна частина вцілілих дивізійних вояків.
У серпні 1944 р. в Нойгаммері під керівництвом майора Є. Побігу-
щого створено Ліквідаційне бюро (АЬу/іск1ип£88іе11е) розбитої дивізії,
що збирало з полків усі дані про те, хто загинув і пропав без
вісті528. Ці дані повинні були співставлятися зі списками сотень
дивізійних полків та куренів (Кгіе§88ІагкеНас1і\¥еі8ип£-К8ЬІ) станом
на кінець травня 1944 р. і на їх підставі мали бути встановлені
втрати дивізії й кількість її вояків на час нового формування. У
кінцевому підсумку збору інформації Ліквідаційним бюро, втім,
достовірно підтверджено смерть лише невеликої кількості вояків,
які загинули під Бродами. Прикладом цього може бути інформація
про стан ЗО-го полку після згаданої битви. Під Броди він виїхав
у складі 34 старшин (в тому числі 14 німців), 116 підстаршин ( в
тому числі 35 німців) та 1 753 стрільців (серед яких було лише 5
німців), разом 1 903 вояків — не враховуючи 14-ої сотні проти-
танкової зброї, що перед битвою під Бродами мала одних лише
стрільців понад 200 осіб. Згідно з перевіреними даними, на полі
бою загинуло 3 старшин-українців, 2 підстаршин, 24 стрільців (в
тому числі 1 німець). Без вісті пропало 17 старшин (серед них 4
Городиський О. Відзначування кол. членів 1 УД // Вісті Комбатанта.
- 1974. - Ч. 5. - С. 28, ЗО.
Вепдег К. О.,Тау1ог Н. Р. СІпіїбгтз, Ог^апізаііоп агкі Нізіогу ої\Уайеп 88. - Уоі. 4. -
8ап ІО8Є (СаІіГотіа): Ко§ег І. Вепдег РиЬ1і$Ьіп§, 1976. - Р. 37.
Тис-Крохмалюк Ю. Командир дивізії // Вісті Комбатанта. — 1983. —
№ 3. - С. 54-55.
Верига В. Наша воєнна мемуаристика // Вісті Комбатанта. — 1984. —
Ч. 3. - С. 81.
256
німці), 56 підстаршин (між ними 14 німців) та 1 369 стрільців (в
тому числі 3 німці). Інакше кажучи, стало відомо, що з 1 903 вояків
30-го полку, які виїхали під Броди, загинуло 29 осіб, пропало без
вісті 1 442 особи і повернулося до місця нового комплектування
дивізії 432 особи529. Звичайно, що ці цифри не були остаточними
й через деякий час полк восени 1944 р. поповнився ще кількома
десятками вояків, які дісталися до Нойгаммеру. У подібному
становищі опинилися інші полки дивізії. Як було встановлено у
результаті роботи Ліквідаційного бюро, всього у Нойгаммері з 15 300
її вояків станом на ЗО червня (в тому числі 1 480 старшин і
підстаршин) залишилося на 4 вересня лише 5 087 вояків (в тому
числі 670 старшин та підстаршин)530. Поступово потрібну кількість
стрільців поповнено за рахунок дивізійних резервів. На вересень
1944 р. основний контингент дивізії можна звести до трьох головних
категорій: 1) стрільці, підстаршини й старшини, які пробилися з
оточення під Бродами; 2) кадрова частина, що залишалася у Нойгам-
мері для вишколу новобранців; 3) вишкільно-запасний полк, переве-
дений у Нойгаммер з Вандерну поблизу Франкфурту над Одрою.
Формування основної структури сотень, куренів, полків нової
частини здійснювалося на основі полкових третіх куренів та інших
резервних дивізійних підрозділів, які перебували в Нойгаммері.
Поповнення відбувалося також за рахунок молодих старшин із
старшинських шкіл. Колишні офіцери проходили вишкіл без рангів
й лише згодом отримували їх після успішного закінчення курсу;
але ті, які за віком, здоров’ям чи знаннями не відповідали вимогам,
звільнялися. Водночас повторне комплектування вимагало прове-
дення вербування нових добровольців. До цієї акції залучалися
структури ВУ, діяльність яких після відступу вермахту з території
Західної України зосередилася здебільшого на землях Німеччини
і окупованих нею землях Польщі. Саме у цей час, довідавшись
про рішення головного командування військ СС сформувати нову
галицьку дивізію, 10 серпня з Кракова до ВУ із побажаннями
успіхів у роботі звернувся колишній губернатор Галичини Вехтер.
З огляду на відступ вермахту з території Західної України у першій
декаді серпня його було призначено шефом німецького військового
управління в Італії.
”У ці дні, — писав у своєму листі Вехтер, — коли невблаганний
хід війни вже так важко заторкнув Галичину, я дуже хочу бути
Верига В. І знову Нойгаммер // Вісті Комбатанта. — 1978. — Ч. 4. —
С. 71.
Тоггескі К. Кхуезііа икгаіпзка V/ роїііусе III Кгесгу. - \Уагзга\уа: Кзцгка і У/іедга,
1972.-8.332.
257
поряд з моїми випробуваними українськими співробітниками. На
жаль, це неможливо, оскільки під тиском необхідності мені доручено
присвятити себе новим завданням”. Вехтер висловив сподівання,
що Військова Управа своєю роботою протягом наступних місяців
буде "посилювати і внутрішньо зміцнювати дивізію”.
Від’їзд Вехтера до Італії і віддаленість від дивізії — й тим самим
неможливість політично впливати на її реорганізацію — мали
негативні наслідки для українців при новому формуванні цієї
військової частини. 5 вересня з’явилося розпорядження організацій-
ного відділу 1 а П-го управління СС-ФГА, яке містило два не-
вигідних для українців положення. Зокрема, дивізія мала бути заново
сформованою у вкрай стислий термін: її нове формування мало
завершитися до 31 грудня, а навчання основного підстаршинського
й старшинського складу — до 15 листопада. Крім того, штаби
Полків, куренів та інших військових підрозділів дивізії повинні
були забезпечуватися Німецьким персоналом і лише нижчі службові
посади (водіїв, конюхів тощо) — українцями531. У результаті цього
офіцерський персонал дивізії до визначеного терміну складався
майже виключно з німців — частково тих, які Займали свої посади
від початку ЇЇ формування, частково нових, котрі замінили старшин-
німців, які загинули або пропали без вісті після битви під Бродами
(див. піабл. 9).
За таких несприятливих умов керівництву ВУ довелося присту-
пити до роботи, що стосувалася нового комплектування дивізії і,
головним чином, поновлення ЇЇ вояцького складу. У зв’язку з цим
за узгодженням із керівником відділу в справах населення та опіки
при Головному відділі внутрішнього управління Генеральної губернії
Тюрком голова ВУ Бізанц 14 вересня 1944 р. розіслав уповно-
важеним ВУ на території райху та окупованих ним областей
спеціальне повідомлення. Відповідно до нього переведений влітку
1944 р. зі Львова до Криниці головний осередок ВУ перенесено в
Любен (ШЬеп). При ньому засновано Бюро зголошень (Аиххуеісіїхіеііе)
і три його представництва: у Відні очолене М. Хронов'ятом перше,
що поширювало свою компетенцію на землі Австрії і Чехії (про-
текторату Богемії та Моравії), у Берліні під керівництвом Є. Пиндуса
друге, що діяло на території Німеччини, й у Кракові під керів-
ництвом Юрія Дацишина третє, що охоплювало своїми діями
Генеральну губернію. До функцій цих осередків ВУ належали,
головним чином, опіка евакуйованих родин вояків галицької дивізії
МАШ.-Т-175.-КО11 141.-ЕгатЄ8 2 669182-2669 183.
258
Таблиця 9
Офіцерський склад 1-ої Української дивізії зимою 1944-1945 рр.532
________ Дивізійний штаб
Відділ Прізвище Ступінь / посада (Оіепзс^гад)
І а Фрайтаг Ґебгардт (ОеЬЬагдї) Хрістль (СЬгізб) Ґеоргі (Оеог§і) Міхель (МісЬеІ) Рувенов (Вівуєпоуу) Шенкер (ЗсЬепкег) Драппац (Огарраіг) Боґенер (Во§епег) Гайке (Неіке) бригадефюрер СС, командир оберштурмфюрер, командант штаб-квартири (Коттапдапі дег 8іаЬ-9иагїіег) гауптштурмфюрер; відповідальний за постачання зброї та боєприпасів штурмбанфюрер, офіцер для особливих доручень при командирі дивізії (ОіТіхіегхиг Ьезопдеге Уег\¥епдип§) оберштурмфюрер, 1-ий офіцер для доручень (Огдоппапг-ОПЇгіег 1) оберштурмфюрер, 2-ий офіцер для доручень (Огдоппапг-Оїїїгіег 2) оберштурмфюрер, 3-ій офіцер для доручень (Огдоппапг-ОЛігіег 3) оберштурмфюрер, керівник польової жандармерії (Ре1д§епдагтегіе) унтершарфюрер, керівник картографічної секції (Каїїепзїеііе) майор, 1-ий офіцер Генерального штабу
І б Шнайдер (8сЬпеідег) Шааф (ЗсЬааГ) (Марг, 1.6епегаІ-$(аЬ-0їїїгіег) оберштурмбанфюрер гауптштурмфюрер
1 б/Б Фокенрот (УокепгоіЬ) Ґюнтер (ОіітЬег) оберштурмфюрер; відповідальний за забезпечення зброєю та боєприпасами (ХУаіїеп-Мипкіоп) старший лікар (ОЬегагїг)
1 ц Нірман (Иіегтапп) гауптштурмфюрер
1 Ц/А Ваховський (У¥асЬо\У8ку) Лисяк Олег ВІНС (\УІЄП8) гауптштурмфюрер чотовий підхорунжий гауптштурмфюрер
II а Фіндер (Ріпдег) гауптштурмфюрер
Складено на підставі: Неіке Ойїгіег-8іе11епЬе8еиип§ дег 1. ЦкгаіпізсЬеп
Ві уізіоп ХУепде 1944/451І АгсЬі ує ої діє 18(ІЛ) ІЛ4А Ьу Йіе ІІСКВС іп Тогопіо. - ТЬе
та(егіаІ8деа1іп£\уі±іЬеОіуі8іоп. Не подано склад сотень та чот, який постійно
змінювався. У першому курені 30-го полку після Бродів, наприклад,
новими командирами були: командиром 1-ої сотні — Роман Гарасимович,
командиром 2-ої — Степан Голуб, 3-ої — Микола Оглюк, 4-ої — Кормило
Медвідь. Аналогічна ситуація була в інших сотнях — А. Б,
Дивізійний штаб (продовження)
Відділ Прізвище Ступінь / посада
III Ціглер (2іе§Іег) Германн (Неггтапп) штурмбанфюрер гауптштурмфюрер
IV а Зульцбах (ЗиІхЬасЬ) Отто полковник інтендантської служби (ОЬег8ІіпІепдапі) _
IV б Шпехт (8ресИ1) старший польовий лікар (ОЬегГеИаггО
IV б/ц І2І Колдевай (КоШе\¥ау) гауптштурмфюрер
IV ц Іс] Копп (Корр) Оскар старший штабний ветеринар (ОЬег8іаЬ8УеІегіпаг)
IV ц М Маєр (Меуег) оберштурмфюрер
V Берндт (ВеЬгпді) Гайнц штурмбанфюрер
VI Цоґляуер (2о§1аиег) Карл Ленгардт (ЕепЬагсИ) Шульте (Зсіїике) Макарушка Любомир Левенець (Ьеууепеіг) Михайло Тіссен (ТЬіе88еп) Йозеф гауптштурмфюрер оберштурмфюрер гауптштурмфюрер сотник капелан (Рїаггег) штандартеноберюнкер, керівник музичної чоти
Артилерійський полк
_______Прізвище__________
Баєрсдорф (Вауегзсіоії)
Броун (Вгоип)
Лещишин Василь-
Всеволод
__________Ступінь / посада (
оберштурмбанфюрер, командир
унтерштурмфюрер, ад’ютант командира
капелан
Ґренадирський полк зброї СС № 29
Службова астина Прізвище Ступінь / посада
1-ий курінь Дерн (Пеегп) Діце (Піеїхе) Нагаєвський Ісидор Вільднер (ХУіНпег) штандартенфюрер, командир гауптштурмфюрер, ад’ютант командира полку капелан оберштурмбанфюрер, командир
2-ий курінь Карл Бланкенгорн штурмбанфюрер, командир
3-ій курінь (ВІапкепЬогп) Зальцінґер (8а1хіп§ег) гауптштурмфюрер, командир
260
Ґренадирський полк зброї СС № ЗО
Службова частина Прізвище Ступінь / посада
1-ий курінь 2 -ий курінь 3-ій курінь Форстройтер (Рог8ігеікег) Курковський (Кигко\У8ку) Ратушинський* Михайло Кльокер (Кіоскег) Чермін (Сгегтіп) Віттенмаєр (ХУіИептеуег) штандартенфюрер, командир гауптштурмфюрер, ад’ютант командира полку капелан гауптштурмфюрер, командир штурмбанфюрер, командир штурмбанфюрер, командир
Ґренадирський полк зброї СС № 31
Службова частина Прізвище Ступінь / посада
1 -ий курінь 2-ий курінь 3-ий курінь Панір (Раппіег) Рудольф Вайс (ХУеізз) Левицький Богдан Курцбах (КиггЬасЬ) Шольц (ЗсЬоІг) Подлеш (РосПезсЬ) штандартенфюрер, командир оберштурмфюрер, ад’ютант командира полку капелан штурмбанфюрер штурмбанфюрер штурмбанфюрер
Виїпкільно-запасний полк
Службова частина Прізвище Ступінь / посада
1-ий курінь 2-ий курінь 3-ий курінь запасний курінь Маркс (Магх) Роґґенкамп (Во§§епкатр) Ковалюк Данило Гартунг (Нагшп§) Пегле (РбЬІе) Шрам (ЗсЬгатт) Губер (НиЬег) штандартенфюрер, командир гауптштурмфюрер, ад'ютант капелан гауптштурмфюрер, командир гауптштурмфюрер, командир гауптштурмфюрер, командир оберштурмбанфюрер, командир
Фюзилерський курінь
Прізвище та ім’я
Бріштот (Вгізіоі) Карл
Шміттен (БсИтіИеп)
Ступінь / посада (Ріеп8І§гад)
штурмбанфюрер, командир
оберштурмбанфюрер, ад’ютант
261
Винищувально-протитанковий дивізіон
Прізвище Ступінь / посада
Кашнер (КазсЬпег) Кельнер (Кеііпег) гауптштурмфюрер, командир унтерштурмфюрер, ад’ютант Санітарні частини (ЗапіШіз-Тгирреп)
Службова частина (РІЄП8І8ІЄІ1е) Прізвище Ступінь / посада (Піеп8і£га(і)
1 -ша сотня 2-га сотня польовий шпиталь Шпехт (ЗресЬі) Тюнтер (ОііпіЬег) Томашівський Іван Штрідл (ЗсЬігіскіІе) Ґерард ІІГміт (Зсктіск) Гельмут Шміт (ЗсЬтіп) старший польовий лікар, командир старший лікар капелан старший штабний лікар штабний лікар старший штабний лікар
Піонірський курінь
________Прізвище та ім’я
Ремберґф (КетЬег§ег) Карл
Ґльокнер (Оібскпег)
Краузе Гайнц
Дзілюм Вільгельм
фон Домбровскі (уоп ПотЬгоуузкі)
Альфред
_____Ступінь / посада (Ріеп8і§гад)
штурмбанфюрер, командир
унтерштурмфюрер, ад’ютант
оберштурмфюрер, командир 1-ої сотні
оберштурмфюрер, командир 2-ої сотні
оберштурмфюрер, командир 3-ої сотні
Дивізіон зв'язку
Прізвище Ступінь / посада (Ріепзі^гад)
Гайнц (Неіпх) Кауфман (Каиїїтапп) гауптштурмфюрер, командир унтерштурмфюрер, ад’ютант
Дивізійні частини постачання
Прізвище 1 Ступінь / посада (Оіеп8і£габ)
Магіль (Ма§і11) Франц Гаасе (Наазе) । штандартенфюрер штурмбанфюрер, ад’ютант
262
Польово-запасний курінь
Прізвище
Кляйнов (КІЄІПО\¥)
Райхенбах (ВеісЬепЬасЬ)
Габрусевич Юліян
Ступінь / посада
_______ (Ріеп8і§гасі)_______
оберштурмбанфюрер, командир
унтерштурмфюрер, ад’ютант
капелан
Дивізійні частини управління *
Прізвище
Зульцбах (8и1хЬасЬ)
Маєр (Мауег)
Ступінь / посада (Ріеп8І§гасі)_____________
старший інтендант штабу (ОЬег8ІаЬ8ІпІепс1апІ)
оберштурмфюрер, ад’ютант
й вербування нових добровольців533. При цьому вдалося відновити
діяльність військово-історичного відділу ВУ, який за час від 1
жовтня до 15 листопада спромігся підготувати матеріали для видання
військово-історичних праць, започаткувати роботу щодо впорядку-
вання української військової термінології, підготувати 73 сторінки
роботи „Стрілецькі сотні” й зібрати кілька десятків військових
фотографій534. Втім, робота ВУ налагоджувалася дуже повільно.
Достатньо сказати, що вперше після евакуації з Галичини ВУ
зібралася на нараду в повному складі лише 27 та 28 жовтня 1944 р.
у Любені, про що Бізанц в листі особисто інформував Вехтера535.
Такий самий німецький командний склад знову отримали інші під-
розділи дивізії, а саме у ветеринарній штабний ветеринар доктор
Андерсен, на польовій пошті оберштурмфюрер Гільшер (НіксЬег).
Винятком була верстатна сотня, що перебувала під керівництвом сотника
Леоніда Мартинюка — А. Б.
Рег Ьеііег де8 А¥еЬгаіі88сІШ88Є8 Оаіігіеп ОЬегзІ Візапг, Рег Ьеііег сіег УУеИгкапхІеі
дез XV. Оаііхіеп Наирішапп а. В. Маитоску]. ВипсІзсЬгеіЬеп. Ап сііе Веаийга^іеп де8
\¥екгаи88ски88Є8 Саіігіеп іт КеісЬ8§еЬіеІ ипсі 6епега1§оиуететепІ. Кгакаи, деп 14
8ерІетЬег 1944 // АгсЬіує оГ іЬе 1біІЛ) ІЖА Ьу іЬе ІІСКРС іп Тогопіо. - ТЬе таїе-
гіаІ8 с!еа1іп§ 5уііЬ іЬе Ріуівіоп. - Мііііагу ВоагсІ (Уцзкоуа ІІргауа). а) Оепегаі. - Рос.
по.38.
ВегісЬі Кгіе§8§е8сЬісЬі1ісЬе АЬс. аиз сіег Теіі у. 1. X. ЬІ8 15. XI. 19441І АгсЬіує оГ іЬе
І8І ІІР ІЖА Ьу іЬе ЦСВРС іп Тогопіо. - ТЬе таіегіаіз деаІіп§ \уііЬ іЬе Ріуізіоп.
Мііііагу Воагд (УЦзкоуаПргауа). Ь) НІБІогісаІ Зесііоп. - Рос. по. 18.
Рег Ьеііег с1е8 \УеЬгаи88сЬи88Є8 Оаііхіеп. г. 2і. ЬйЬеп, сіеп 28. ОкІоЬег 1944. Негт
боиуетеиг 88-ОгиррепШЬгег Рг. ХУасЬіег, Реіс1ро8І-№. 29 2 46 М // АгсЬіує оГ іЬе
І8І ЦР ІЛЧА Ьу іЬе (іСКРС іп Тогопіо. - ТЬе таїегіаІБ деаііп§ \уііЬ іЬе Ріуізіоп. -
Мііііагу Воагд (Уузкоуа Рргауа). а) Оепегаі. - Рос. по. 43.
263
Завдяки співпраці структур ВУ з німецькими військовими
установами доповнення (Ег§апгип£88іе11еп) протягом двох місяців
(вересня та жовтня) здебільшого з середовища українців-біженців
до галицької дивізії завербовано: в межах Генеральної губернії 550
чоловіків, на території райху 600, всього — 1 150 осіб. Формально
вони зголошувалися добровільно, фактично — під тиском обставин.
З них 300 новобранців відійшли на бойове навчання до піхоти,
200 до протитанкового дивізіону, 210 до зв’язку, решта — до куреня
саперів536. Проте за їхній рахунок заново створюване з'єднання
відчутно не поповнило своїх лав, позаяк у вересні з нього вислано
кілька сотень непридатних до військової служби новобранців до
вартівничих куренів під Гамбург і до Кобурґу. Паралельно з цим
за наполяганням Фрайтага до дивізії було переведено кілька сотень
німецьких офіцерів, за рахунок яких значно зріс її командний склад;
у вересні 1944 р. до Нойгаммеру навіть прибула група у складі 38
випускників румунської військової школи, які мали виконувати
функції помічників інструкторів у сотнях вишкільно-запасного
куреня, але через незнання української та німецької мов не змогли
ними стати537. Подібні кроки німецького командування стримували
збільшення в дивізії кількості старшин-українців. Внаслідок цього
понад 200 українських кандидатів на старшин, які влітку 1944 р.
перебували на військовому навчанні, восени того ж року все ще
залишалися у Позен-Трескау, де вишкіл першої групи дивізійних
вояків відбувався упродовж 15 липня — 12 грудня 1944 р. Не зважаючи
на невдоволення українців, дивізійна служба зв'язку у той сам час
також доукомплектовувалася німцями, для професійної підготовки
яких у збройних силах Німеччини в роки Другої світової війни
існували спеціальні військові частини зв’язку (КасЬгісЬіепіпірреп)538.
Частина ж українців, які мали поповнити службу зв'язку чи окремі
дивізійні підрозділи, переводилися до інших військових відділів.
Отже, на початковому етапі нового формування галицької дивізії
її українські вояки, позбавлені зв’язку з рідним краєм, опинилися
у вкрай невигідному становищі порівняно з німецьким персоналом,
який остаточно утвердився на командних постах в дивізії. Цей
Протокол засідання Військової Управи. XI. 1944//АгсЬіує оіЧЬе ІзіГГО
ІІЙА Ьу (Ье ГІСШ9С іп Тогопіо. - ТЬе таїегіак деа1іп§ ууііЬ іЬе Віуізіоп. - Мііііагу
Воапі (Уузкоуа Ііргауа). а) Оепегаї. - Бос. по. 45.
Гоцький В. Маловідоме — вимагає вияснень // Вісті Комбатанта. —
1978. - Ч. 1. - С. 38.
ВА іп КоЬІепг. - В.Н 44 - УегЬапде дег НасЬгісЬіепігирреп.
264
ЛЬзсЬгіГЕ
Оег Ьеійег
Дез УеЬгаиззсЬиззез Саііхіеп
ОЬегзг а*В« Візадз
Оег І,еіХег
Дег ШеЬгкапгІеі Дез л»10. ОаНгіеп
Наирхгеапхх а. В. Малгоскуі
Кгакаи» Сгйпез’Ьгаззе 26»__________
Л2»Кг. /О9-00/44, 1
К г а к а и, Деп І4.8ер1епЬег 1944
Я и п Д а с Ь г е_і Ь е п»
Ап Діє
ВеаиТггае'Ьеп Дез КеПгаиззсЬиззез Саііхіеп іт КеіскзвеЬіеІ;
ипД ОепегаІ&оиуегаетеа’С >
ВеггіГП;: Веги£ипв Веаи£1га$іег Деа ШеИгайззсЬиззез*
лиГ СгшіД Дез ФаЬгаиззсЬизв—ВезсЬІизвбз уот 12«5ері;е(пЬег
19*4 огДпе ісН Ьіегтії ГоїєепДез ап:
1» Ліз Аив^еіДЬвкеХІе Дез ШГ.А. ’шігД іп ЬпЬеп N/3 еіпе ХеггСгаІ
Ьеі*біепзгз'Ье11е?£йг Діє ЕгІаззипе ипД Йе1геиип& Дег Раюіііеп-
апееЬорібеп Дег Ргеіеіііівеп Дег ЗВ-Віуізіоп баїігіеп еішгег*
гісЬгег»
2ига Ьеііег Діезе? гепігаїеп ОіедегаЬеІІе игігД Іп$. ЛпДгеаб
Раї і 4,МІ£&1іеД Дез. А»К»‘баїізіеп ЬезгілМ»
Ріезег 2епгга1Діедз€8іе11е агігД біеіскхе’і^іб Діє ишпіїїіеі-.
Ьаге Ег£аззші£ идД Ве€геиип& айв Де» ЄеЬіеіе Дег Саие ОЬег- илД
КіеДегзсПІезіеп йЬег€габЄП»
2» Рйг Дав СеЬіег Дег Озітагк ипД Дез Ргоіек^огайз ВбВтеа ипД
МаДгеп иДгД вів ВеаиГїга&Ьег Двз У.А. Іде* МісЬаеІ СЬходошіаі
іи Ш і е а» XXII* Нігіїї^вг-Каі Йг» !• еіпєезеїяг»
5» Рйг Діє иЬгі^еп 6еЬіе!>е Дез НеісЬез юигДе Хвв» Еидоп
РупДиз* Міг&1іеД Дав УеЬгаивзсЬиззез піі Дет Зііх іп Вегііп 93&
3!;апДаг1;еп8$та$$е 14 ЬегиГеп» --
4» Міі ДепзеІЬед АиІваЬеп £йг Дав Сепегаївоиуегпепепі; «ігД
Дег Ьів1іегІ5е КгеізІзваиІСгавге Дез ^.А» Іп£. Сеог& СааувсЬуп
іп Кгакаи» бгипезггавзе 26 Ьеггаи£«
Віе (хепашійеп Неггеп ЬаЬеп хит Хивске Дег СигсНІііЬгипє ІЬгег
АиґзаЬеп 1т ВіпуегпеЬгаеп зі* Деп аизгапДі&еп ДеиХзсіїеп Оіепз^*
з^еііеп епгзргесЬепДе Вйго-Оіепзїзьеііеп еіпгигісБвеп шзД Дав
ег£огДег1ісЬе Віігврегвопаї віпгизіеііед»
2шп ТагівкеіізЬегеісЬ Дег ВеаиЛ;га€*еп кеНбгеп:
!• Бт£аззипб Дег Годіїіепап&еіібгієеп Дег. РгеІшШівеп аів
Уогаиззе-Схипб иаД &гипД1а^е £йг Діє АизхаЬІипв Дез Раті-
1іешіп€егйа1€еб ДигсЬ РйНгиПб еіпег Каг%еі»
2« £ДОеі1ипб топ АизкидИ ипД ВегаЗДШб йіхіьісЬіІісЬ Дег.Р»Ц»«
ХгіеввЬе8о1Дшів»Кг1еввЬе$сЬаД5<Ьеп-. ипД Ніл^егЬІіеЬепеп-
Тегзогвипе» ІеЬепьтіЬІеІкагХепг- ипД ВехивзсЬеіхй*2и1;еі1ипвв
Ьеіг.АгЬеі^зеіпва'Ьа* ВпіеткшДО и«Дг£І«.
Повідомлення про заснування осередків ВУ
в Любені, Відні, Берліні та Кракові
265
разючий дисонанс всередині військової частини відчутно доповнив
психологічний бар’єр між українським і німецьким складом.
Яскравим доказом цього непорозуміння, посиленого мовним
бар’єром, може бути позиція дивізійного командира Фрайтаґа,
котрий після битви під Бродами деякий час відмовлявся від
командування українцями, щоб натомість перебрати під своє
командування відповідну суто німецьку частину539. До всього цього
додавалася нездорова атмосфера поспіху, з яким відбувалася
підготовка нового вояцького складу. Прискорений інтенсивний
вишкіл вояків-українців не йшов у жодне порівняння з військовим
навчанням під час першого формування "Галичини”, протягом
якого тисячі добровольців пройшли майже однорічний вишкіл перед
бойовими діями. За таких обставин актуалізувалося питання про
те, куди переводити її для бойових дій. Його вирішенню певним
чином сприяв Вехтер, кандидатура котрого на той час обгово-
рювалася в кулуарах нацистської владної еліти як найімовірнішого
претендента на посаду посла райху в Словаччині*. Хоча губернатор
Галичини і не був призначений на цю посаду, з ним консультува-
лися в словацьких справах вищі посадові особи Німеччини і,
очевидно, саме він порекомендував перевести до Словаччини
галицьку дивізію. 28 вересня організаційний відділ 1а П-го управ-
ління СС-ФГА видав відповідне розпорядження540. Згідно з ним,
галицька дивізія з вишкільно-запасним полком мала передислокува-
тися з Нойгаммеру до Словаччини для продовження нового
формування і паралельних бойових дій проти прорадянських
партизанських загонів, що діяли на словацькій території. Від-
повідальним за її постачання усім необхідним на місці був Герман
Гефле (НоеПе), якому підпорядковувалися всі німецькі військові
частини у Словаччині. У жовтні-листопаді 1944 р. підрозділи дивізії
підпорядковано тиловим штабам діючої німецької армії541.
Ьапдадейг К. ЕіеЬііпе Гог Ргеедот... - Р. 130.
17 вересня Г. Франк звернувся до Гімлера з листом, у якому рекомен-
дував призначити Вехтера як визнаного "знавця східно-європейського
простору” послом у Братіславу (тодішня німецька назва Пресбург), на
що погодився теж райхсміністр закордонних справ Йоахім фон Ріббен-
троп. Франк наголосив, що "ім'я Вехтера має у Словаччині добрий
відгомін” і дозволить прихилити до співпраці з Німеччиною "позитивно
налаштовані до райху елементи” (МДЦ8.-Т. 175.-Во11125.-Ргатев2650 871
-2 650 872).
540 КАи5.-Т-175.-Во1! І41.-Ргате2 669 282.
Мюллер-Гиллебранд Б. Сухопутная армия Германии, 1933-1945. - Т.
III. Война на два фронта. — Москва: Воениздат, 1976. — С. 407.
266
ПОРАДИ
В СПРАВІ ОПІКИ Й ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
РОДИН УКРАЇНСЬКИХ ДОБРОВОЛЬЦІВ ^-ДИВІЗІЇ
?Ьммм гчяОДДО» 4И*Н*ДО* ЙМД**
X <У ДО4ДОИ НІ ОДОД І*ОДГ> « М»
«« ідоі^мийДО «шйиті» ьМ '
ЖЖИЖ А «ЙМЙШМІЖІШЬ. 4МЛ АМЦШММІМЬ & Ж*н> ;
♦ цммшвл З »й мгамме мшм№*:
до» дойдо шжт м «до до
дому» ууодякурДО X*
кн «дойдо».
Н* вгдо >в*адг « мдожійе ДО» ДОм
л 9ММШМ »КДОН|Й*І ОД «МОД *Ж*
4#- *«¥»1*в«»и1*м* Ікйім» Лмі'Н№й&
♦ж ІДЙ* Х«К УН|Н«М*
Ту* йитйти «гадом мммпм
Нив ОДдомОД Фаіин* НАДО Д»ДО-
МП»АЖ ШнДОа у ««моду М«ДО ж»
1Ч#«< «ВМ&» АИІМІМ м МКІШІІМИОМ
детнгаммм 0- У» А ІШ»*ХИ «М
ОДм «гаСуту- чі до мита
З гвДОв ДО< чМ МОДшкк»м №
ч&м ЙІЇЬ, ОД«гмі»*га< ОДьк* лмм№«
£*.
З *€><*» &ІМН&, УМЙДОІ Одяга
іодж <«м) \ум т юігаде од »>
гмигам» л ** <Ййфі<
З иН ідос мінй >одуі і<і «ній
и\ »х *ьмміга*ган І*. ОДИДОйе 4н
клиям&ии» 8іОДн\
«1 гейм МДОга <МОВ «ПМОДЛНИ
Мтн >« «фшигаї а «ганга у *е* «док*
нх мнем** ШМ» И>й<
Згаю* ям ігім* дот м*
км>ьй> «мм«м».га ДОдочидо м
«ьжугаммд «мм »«к* ми дога*» га*
р;н>міЙ ЛЗ Л*Ц*# ш док «мита*
а^чм».
♦>$ДО< М»К«« Н «ДО. Я» « Ж»Н* -»МИ «« 4Н«Ш мод»» «*Ш<> 1 *«***•
у гажедосОД уяОДИжН* А* !*»► ДОАДОМ;
«до І
ІСОДДОДО» *»* МДООД М- ДОДО* *
«% ОД видо м «О*» «та » » ДОгім
»«И ДОДООД «ДОДООД ОД»ДО »Н
<49* (ОДДОгаЙДОЙ >♦ МДОДОДОН
ОДММЦРВДОДО*? |
Х<ХИ»ММ* ДО» М Д*ДОДО*»С«ДО*'
жжиия ДОНМ& Ч« «♦ ИШК <4 *****
МгаДОийК
<*й < ДОДО «МДОЙЗДОСЛ Й &МДО
«ммммг гв *(* гаДОДОо» «ДОНУ
ДОДОН Ж» гчимзмж» і «в»
і РдоДОйііі дою* дом до 4«нт«
гам МДОк
ІІ9М* А ’еЛі’лмй рел» яИДОмОДЙ
К» ею*од додомдо ОДьвга&ти 8*у^
мйуиеи «он Ове ОДДОМик 4н імга*
«ж »~ДОИгіДО ЗиШ, І& І <€ НДО<
добгадоОД #»Д*«ИЗ юймдо « додо
««ЖЙХДОХ 4 ДОПММ» ЙЖ<ДОМС ДОЙДО
«ДОДОГ
І,Пдог 1» шдо доедикг ніют до
те. ф *«ш мдоуга* ЛДОшДО «і
«одягав* »♦ мгаввии й гадо#*. «ДО
♦Зя»»га« і ОДх>«
£У ОДМТІ >, ГИМММИ»> І*ГіН вдодо »«Н
АквДО » «МДОН »« «ІДОІИКІ ІДО*
«ОД КІ УОДДООД МІйОД ннличг»»'»»*
<ж га«ч*до ОДДОга* «ДО*.
ХИ #>ж<#1 X ДОДОМ* ДО та» ОД *•
МОД мбдоммОД МІ ОДОДГІОД ІЙ»
»ІЦ ОД*М««» «Мй»М &ТДО»
МЖЯЯ& шик* «ДО, Я» «МОДИ» ОДЧДОЬ
ДОІКДОМ «НДО І«МММ ММНммні
Ж» ▼гаи^жгі
<дой* чий?#» доган*
«| >шм» доОДмга* ) «гагаямиж ^и*
ДО** ДОММ* *^4<*»«МИИМ! «ДОГ
ТЩуЕУ
жУПгаод* <«♦
о домод до до* дододой до-
ОД <Г мкнгау »#нгаОДХ

мпг яшкимм £> м«м»> «йммл»
♦Н*гх
»> ймаїдо кн У «оимммА
УМИК
У ямншх Й<»У Й« «мкак > ф*ш»и
Міннії дій гМкмімі «м» «ший<і де»
мдеямя «<<ім<»г кіідейім шбзд м«»
ОМИ іЖМнмШНІН# ІИШ*Нк І* МИІ
«тешім сйж««н>
Як»» дшм« м> нивфтні Шагам*
мунйі ЙСН’НМІ* 4ММ. Ф«Й мноайися
« ий Й ШМнМ ІМ4НЯ Мй іелю
1М 1» 1ЙМ«МИ ІМШМйи г Кгжнйгік Вг»
Имиимммі Лн & №•*№ ГОД**»
ЄН» С ІЧтйнЬ од
Аодні киліМ «і ним*** ** як <«*
9ЙИ*м«а же оди* <Т і #Ід.*и имчуиці?
«ми км*ш>я«тмга» м ВкУ.іоЛк
Ом « шімини м м
<ж гаиуК с «жум»» мгмшкен м**
«МЙИММАМЙк і^сОк » «Миммйщ #|мж*у*
♦ НШ ЧфШЖМЙк.
З мм» ЖМЙМЖЧ М» ДОН** лйм*
♦»<нй агам* м»>
*^агм^^
(ймі <мм > *’М£т< «► ЙІ Жни**
«9» <т» »*««ма«к» га ви* і М гай
ШМШіМ кв » М «Нйь *»$<•*» <4*~
«г«ммг ор*4 * вндот* мит ш*ЗД»
тгг ейл«#н» «• >»м<н> ЙДО*** <*
я* ЙМ«Ж*.
Ж« дДипк з» даіниму га у«ужшгаімі
♦4 ІжцД туга**»! сжЬгмнжя^ зжкожмі
і > ЙЙСДОДО СЯГМЙМ »МДО ДОЯМИІ
І Дмегаа й тгайм іимгдоь де»*
у9£ммммммЯі 4^ЙЙ^ШМЦЙЙЛ
і а ДЮМ*МЄМ»НШММ№№«^
4ф С^ЙфФЄЛИ« *Й» £ЗДММ*МІ 4МЯЯНЖ
г ♦МІН»0»ЙІ»#<ИИ4«ЧЯ4<^
• !*Ч»Ж мм И*м НмшіЖг
«не# і *гфч шч» нм Ш «т*а
їй» л*л* •> 4ШМММММ * «мм£ «ИЯ*
#м*<ч*#»
> ЛйГ4й*«* І ДЙ» М^ДГ«М* Н»*Ж ГФ»
► «ЙЙМ Ом 4#м«м*> лнііг* мн *М* «дек
М МММНЙЙ )гй>имм# линями^
«»ЙМ | 4<* яН.«4^ «4 Г» «Ммму *•**'
№ч» »од»«к
1 Зам чий* МДОІ ГІН» И<*И* доми*
лмм»іу М РИМ'їМ <ЙМ« «ш£ М9ММ
4^ни»м М йНн* 4ИШШ» Юі>*>
мни Шнмйя* Ним» «ЇМ Нчмм »Г
' 9ШМФН» *Ц %>«І жмя яе*лні ЙЬЮІ
« «ми нмшя;
М ПМ4ШННІ 4* І*М* 4< /цими 4п«>
КМ ГО»ІН»Н лм» ««й$ их> тик
П4М4НННИ Ш4 ММ«» М»«НМЙ >ф
Ш«А
ІЖАаимма^і^дй
«пгсжт^рвяріі
Ялк. («Й'ЧИМ» Здм* «ИНМЯЙІ» *н**
«ГНИ* «до* «ш мммж
» ич ядонеи # «йм «жидом» м»
лдеж рФЛЛЧ >ед«іМНН М МЖ*4*»К
ЛММММ М >Ф«М«м4
’Кіоаимн^ > ииняи* й»гм<*
«ц *»»» і *л д>
1Л«Ч іммод А«у ш*мим#к мита
нн ммиу »> ижу дойжмна
ілщчяимимт* ♦м*нп*Мі
«. ЬіаІ Чжиі» МАМ** ЯОДЧШ А« АЖ-
мігм м пдонм и І* здшн»*»
З ЖМ*МН4^
«> пмм Н »«« ХММ'М ЖМ 6»к
»*
0) фФЙН М»Х<» И Й*Ь« МІ ЖМНЖЛ»М"Г*"П* ^Ж Л>»'Ж»‘ЛУЖ «•ЖГЇЯ-^ЖСН» ”""'’
> мсмдіютн у<рммімг« ДО д^іимеимідм иЬи І*И^ О$4»«м уріХй ЛН~| 4> км» ШМ»« М мгашив! АМ'&ММ?
Кйжмк ІмщвжІ Юіфтймг, Ж «Ом*»* СНВв 0#л*л «мін» «бг «і» ОДмт»
Фрагмент порад референта ВУ у справах опіки і забезпечення
родин добровольців від 11 жовтня 1944 р.
267
2. Переведення до Словаччини
У міру послаблення Третього райху частина політичних та
військових діячів формально самостійної (але насправді залежної
від Німеччини) Словацької держави все більше орієнтувалися на
чехословацький еміграційний уряд у Лондоні. Влітку 1944 р., коли
до кордонів Словаччини почала наближатися лінія радянсько-
німецького фронту, вони в останній момент вирішили зробити
державний переворот і перейти на бік західних країн антигітлерів-
ської коаліції. Це, однак, не збігалося з політичними планами
керівництва Радянського Союзу, що намагалося закріпити тут свої
впливи й викликати загальне антинімецьке повстання. З цією метою
після укладення угоди про дружбу та взаємну допомогу між
Сталіним і прем’єром уряду Чехословаччини Едуардом Бенешем
розпочалося перекидання у Словаччину партизанських загонів,
вишколених і керованих офіцерами НКВС різних рангів (тут
достатньо згадати керівників цієї акції, заступника начальника
Центрального штабу партизанського руху Т. Сергієнка та начальника
УШПР Т. Строкача — перший очолював НКВС УРСР, другий
був його заступником у цьому відомстві). Про підпорядкованість
та ідеологічну підготовку подібних формувань виразно говорять
їхні назви: партизанський загін імені Лаврентія Берії (який на
той час очолював НКВС СРСР), Чехословацька бригада імені
Сталіна і т. п.542 У червні 1944 р. УШПР, що на той час підготував
диверсантів для дій поза межами СРСР, вислав у Словаччину перші
змішані загони, сформовані з 220 чехів та словаків і 450 радянських
партизанів. До кінця серпня у Словаччині діяли вже понад 10 000
радянських партизанів, у тому числі майже 3 000 в партизанському
загоні імені Сталіна під командуванням М. Шукаєва, приблизно
по стільки ж у першій партизанській бригаді ім. Сталіна під
командуванням капітана О. Єгорова та комісара С. Мильнікова й
другій партизанській бригаді ім. Сталіна під командуванням І.
Дібрави543. Поряд із органами НКВС свій внесок у розпалювання
словацько-німецького протистояння зробили й сталінські органи
політичної безпеки. Здебільшого протягом другої половини 1944 р.
— весни 1945 р. один лише НКДБ УРСР підготував 769 оперативних
співробітників, найбільша кількість з яких (345 осіб) працювали
ЦЦАГО України. - Ф. 166. - Оп. 2. - Спр. 127; Спр. 162.
Там само. — Оп. 3. — Спр. 136. — Арк. 1-65; Кгоріїак М. Зіоуепзке паккіпі
роузіапї.К ЗО-уугобі]еЬо угпіки.-РгаИа: ОгЬіз, 1974.-8.136-137,142.
268
на землях Чехії і Словаччини, що становили собою важливий
плаццарм для майбутнього просування Червоної армії в Європу
(для порівняння: з вказаної загальної кількості підготовлених
співробітників у той час на території Польщі працювало 203 особи,
України — 140, Румунії — 65, Болгарії, Австрії та Румунії —
лише по 2)Я4.
Хоча й готові під впливом антинімецьких настроїв до повстання,
більшість офіцерів словацької армії вважали антинімецький виступ
передчасним, приреченим на поразку й вигідним лише для СРСР.
Саме у цей час, завдяки вагомій підтримці з боку Радянського
Союзу, ЗО серпня 1944 р. по селах Словаччини прокотилася хвиля
стихійних виступів переважно прорадянських партизанських форму-
вань. До 15 жовтня їм надало допомогу понад 100 радянських
літаків, що рейдували сюди з вантажами загальною масою понад
360 т, серед яких були 2 639 автоматів та кулеметів, 256 протитанко-
вих гвинтівок й велика кількість вибухових речовин та боєприпасів.
Не всі однаково сприйняли повстання й з боку значної частини
мешканців можна було почути, що виступ словаків проти власної
держави, відновлення якої вони так прагнули, суперечить здоровому
глуздові* 545. До виступу приєдналися лише деякі підрозділи збройних
сил Слбваччини, спровоковані словацькими комуністами, які були
головними організаторами виступу поряд із представниками радян-
ської військової місії в центрі повстання — місті Банська Штявниця
(Вапхка Зіїаупіса), німецька назва Шемніц (ЗсЬетпііг)’. Щоб не
допустити до подальшого розгортання значною мірою інспірованого
ЦДАГО України. - Ф. 57. - Оп. 4. - Спр. 199. - Арк. 15.
545 Історія Української РСР. У восьми томах, десяти книгах. — Т. 7.
Українська РСР у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу (1941-
1945). — К.: Наукова думка, 1977. — С. 452-453; Моуйк V., СЬагоиз Е. Сіепі
о «Іоуепїкеш папхіпіт роузійпі. - РгаЬа: 8Шпі реда§о£Іске пак1а<іа(еІ8(УЇ, 1974. - 8.59.
Активний учасник повстання, командир радянської особливої парти-
занської бригади імені Климента Ґотвальда В. Квітинський з цього
приводу згодом згадував: "Слід відзначити, що головним організатором
Словацького національного повстання була Комуністична Партія
Словаччини (КПС), яка, легалізувавшись, розгорнула бурхливу діяльність
по створенню нових організацій і випуску своїх друкованих видань.
Програму майбутнього суспільно-політичного і державного устрою по
створенню нової Чехословацької республіки КПС оголосила вже 2
вересня” (Квітинський В. А. Партизанські Татри. — К.: Політвидав
України, 1982. - С. 119). Про роль радянських диверсійних з’єднань
в організації повстання у Словаччині див. також: Свобода Л. Від Бузулука
до Праги. Спогади президента Чехословацької Соціалістичної Респуб-
ліки. — К.: Політвидав України, 1968; Низак О. 8ує4єсіуі о Зіоуепзкет
пагосіпіт роузійпі. - РгаЬа: Мазе уо]'зко - 8уоЬода, 1974.
269
з Москви повстання, президент Словаччини Йосиф Тісо закликав
до країни німецькі війська. Серед них були танкова дивізія ”Татра”
генерала Фрідріха-Вільгельма фон Льопера (Ьоерег), 18-та танкова
гренадирська дивізія СС "Горст Вессель” (88-Рап2ег-Огепасііег-Віуі-
зіоп Ногаі 5¥е88е1) бриґадефюрера Авґуста Вільгельма Трабандта
(ТгаЬапсії) й виокремлена з неї бойова група штурмбанфюрера Ернста
Шефера (8с1іаеїег), танковий гренадирський полк СС "Шілл” (88-
Рапгег-Огепадіегге§ітепі 8сЬі11) оберштурмбанфюрера Клоца (Кіоіг),
штурмова бригада СС "Данія” (88-8іигшЬгі§аде Вапетагк) й 208-ма
і 209-та дивізії "фольксґренадирів”. Разом із ними на словацькі
землі прибула галицька дивізія. Її штаб розмістився в Жиліні
(Хіііпа), німецька назва Зілляйн (8і11еіп) у північному напрямку від
цього міста — 29-ий полк, у західному напрямку — 30-ий полк,
у східному напрямку — 31-ий полк і поблизу міста Чадца (Садса)
— вишкільно-запасний полк. При цьому, як для умов бойової
дислокації, загальні умови проживання дивізійних вояків у Словач-
чині виявилися не гіршими, ніж в Нойгаммері. Разом із тим,
внаслідок надходження нових контингентів новобранців відчувався
брак спорядження та одягу й інші труднощі у вишкільно-запасному
полку, вояки якого були розквартировані гірше, ніж стрільці інших
підрозділів. У Чадці, зокрема, лише в одному будинку ткацької
фабрики вимушені були ночувати майже 1 500 українських рекрутів546.
Вже на початку жовтня 1944 р. до бойових дій на території
Словаччини залучалися добірні підрозділи галицької дивізії. Першим
був третій курінь 29-го полку (в складі чотирьох сотень) під
командуванням оберштурмбанфюрера Карла Вільднера. Він наро-
дився 17 грудня 1897 р. у Кеніґсгофі, був професійним військо-
виком, служив у міжвоєнний період в чехословацькій армії і володів
українською мовою. Після загибелі командира 29-го полку Дерна
на початку квітня 1945 р. Вільднер командував усім цим полком.
Його курінь, посилений легкою артилерійською батерією й 2-ма
протитанковими і 2-ма саперними сотнями (як також відділами
зв’язку й постачання), відзначився високими бойовими якостями.
Він був головною бойовою групою, створеною ще в Нойгаммері,
що наступала на м. Банська Бистриця (Вапака Вузігіса) (німецька
назва Нойзоль (НеизоЬІ)) і брала участь у військових діях приблизно
два місяці547. 18 жовтня 1944 р. група чисельністю до 1 500 вояків
М-ак В. Із записок спізненого дивізійника // Сурмач. — 1989. — Ч. 1-
4 (94-98). - С. 38.
Кульчицький О. Спомини учасника бойової групи Вільднера на
Словаччині // Вісті Комбатанта. - 1990. - Ч. 4. - С. 69-76.
270
відзначилася в бойових діях проти очолюваного Віктором Карасьовим
радянського партизанського з’єднання імені Олександра Нев-
ського548. Описуючи її діяльність, сучасник тих подій Василь Яшан
згадував: ”В половині жовтня 1944 року бої проти партизан були
настільки успішні, шо звільнено Банську Щавницю (Штявницю
— А. Б.). В тому місті знаходилася команда даного відтинку фронту,
а також була команда одного куреня дивізії, який тримав фронт
у безпосередньому сусідстві Банської Щавниці”549. Значною мірою
успішним бойовим діям групи Вільднера сприяло позитивне
ставлення її командира до українських стрільців, котрі називали
його "батько Вільднер”. Характеризуючи це ставлення, офіцер дивізії
Б. Підгайний підмітив у своїх споминах: "Вільднер розумів наших
вояків краще, ніж всі інші німці в нашій дивізії”550. У Словаччині
курінь Вільднера був від 27 вересня 1944 р. до 8 лютого 1945 р.
загалом 145 днів (в тому числі 46 днів в походах, 48 у бойових
діях, 45 в казармах у Жиліні і 6 на відпочинку). Він пройшов за
цей час разом 1 598 км (в тому числі 1 061 км пішки, 625 км в
бойовому поході, 252 км на автомашинах, 285 км потягом, долаючи
при тому кожного дня в середньому 35 км)551.
Паралельно із залученням до бойових дій групи Вільднера у
Словаччину переведено 30-ий полк дивізії, що розквартирувався в
селах навколо Повазької Бистриці, а відтак й більшість решти
дивізійних підрозділів. Незабаром, на початку листопада, на основі
другого куреню 30-го полку створено бойову групу під команду-
ванням гауптштурмфюрера Фрідріха Віттенмаєра — командира цього
куреню, що після повернення у полк став третім куренем. Ця група
у складі трьох посилених куренів загальною чисельністю майже 3.000
вояків відтіснила партизанів від залізничного шляху міста Ружомберок
(Ки/отЬегок) у східному напрямку. Згодом, під кінець грудня, дивізія
вислала ще одну бойову групу під командуванням Ф. Дерна в силі
підкріпленого полку на фронт, щоб зупинити прориви радянського
2-го Українського фронту в районі Банської Штявниці. Наприкінці
1944 р. вона також взяла участь в бойових діях проти радянського
Касаткін М. Імені Олександра Невського. — К.: Видавництво політичної
літератури України, 1974. — С. 56.
Яшан В. Стрілецька Дивізія "Галичина” і Станіславівська округа в
роках 1943-44 // Вісті Комбатанта. - 1968. - Ч. 5-6. - С. 59.
Підгайний Б. Кінець війни 1945 р. і початок табору полонених в Італії
// Вісті Комбатанта. — 1979. — Ч. 1. — С. 65.
Матчак М. З боїв куреня Вільднера // Сурмач. - 1986. - Ч. 1-4 (86-
89). - С. 30.
271
партизанського з’єднання імені О. Невського, що намагалося
прорватися до берегів річки Західного Бугу, але це змогла здійснити
лише одна частина, бо іншу розгромили552.
Наприкінці жовтня 1944 р. за проявлену хоробрість й зразкову
поведінку з’єднанням галицької дивізії й окремим німецьким
частинам висловив подяку особисто президент Словаччини Й.
Тісо553. Приблизно через місяць, 21 листопада 1944 р., про дії
бойових груп під командуванням Вільднера та Вітгенмаєра у промові
перед українськими вояками особливо схвально відгукнувся коман-
дир галицької дивізії Фрайтаґ. "Зокрема, — відзначив він, —
товариші бойових груп Віттенмаєра і Вільднера билися зразково”554.
У цьому випадку стрільців реорганізованої дивізії спіткала доля
вояків попереднього складу "Галичини”. Подібно, як у лютому
1944 р. БГБ й 4-ий та 5-ий полки, так і тепер проти радянських
партизанів скеровувалися об’єднані в окремі бойові групи підрозділи,
укомплектовані з куренів 29-го та 30-го полків, сформованих з
українських добровольців Галичини. Паралельно з вишколом
основної частини українського стрілецького, підстаршинського й
старшинського складу дивізії напередодні її спрямування на фронт
вони були скеровані до боротьби проти тих партизанських загонів,
які своїми діями сприяли реалізації планів Сталіна у Східній Європі.
При цьому, тоді як у Західній Україні вояки дивізії боролися проти
об’єднаних сил польського й радянського партизанських рухів, на
території Словаччини вони не з власної волі брали участь у бойових
діях не лише проти прокомуністичних сил, а й проти тих спровоко-
ваних на повстання місцевих воєнізованих формувань, котрі
намагалися звільнитися від німців й захопити владу в країні до
приходу на її землі Червоної армії. Проте, на думку американського
професора Джона Армстронґа, в тих умовах ”ані вермахт, ані
українські офіцери не могли збагнути складності ситуації. Перед
ними був наказ здавити повстання і це все. Правдоподібно, вони
вели свої дії з якнайбільшою турботою про добро братнього
слов’янського населення Словаччини”555.
Касаткін М. Імені Олександра Невського... — С. 8.
“ЕЬге дет ВезсЬііігег”. Віє АпзргасЬеп сіез Зіааізргазісіепіеп Вг. ІовеїТізо. Ні§еп-
ЬегісЬі де» “ОгепхЬоіеп”. МеивоЬІ, 31 ОкіоЬег [1944] // ОгепгЬоіе. -1.11. 1944. -
8.2.
14. Ґрен. Див. Зброї СС (гал. ч. 1). VI. Див. Шт. Кв., дня 21. II. 44.
// АгсЬіує оїіЬе 1 зі ЦВ ГЕМА Ьу іЬе ІІСКВС іп Тогопіо. - ТЬе таїегіак деаііууііЬ
іЬе Віуізіоп. - Ргопі ипі(8. - Вос. по, 55.
Армстронг Дж. Чи "легіонова політика” така безнадійна? // Українська
дивізія "Галичина”. - К.-Торонто, 1994. - С. 88.
272
Військові дії бойової групи Вільднера у Словаччині
29.09. - 26.10.1944 р.
273
Характерно, що перебування дивізії у Словаччині негативно
інтерпретувалося у цілому ряді творів публіцистики. В одних
твердилося, що рекрутовані після битви під Бродами нібито з числа
кримінальних злочинців вояки цієї військової частини тут чинили
всяке; інші приписували дивізії ледве не головну роль у придушенні
партизанського виступу, відомого під назвою Словацького націо-
нального повстання та активну участь у каральних операціях проти
мирних місцевих мешканців556. Зерна цих обвинувачень були посіяні
ще наприкінці 1944 р. тими німецькими з’єднаннями військ СС,
котрі дійсно вчинили злочини проти цивільних осіб протягом
придушення антинацистського партизанського руху в Словаччині.
Ними були Східнотурецьке військове з’єднання СС (ОзйіігкізсЬег
\УайепуегЬапсі<іег88)'штандартенфюрера Вільгельма Гінтерзаца (Ніпіег-
заіг) (який називав себе "принц Гарун-аль-Рашид”) та бригада
бригадефюрера Оскара Дірлевангера фіг1е\уап§ег) — сформована
здебільшого з кримінальних елементів спеціальна карна частина,
у якій перебували вояки, переважно покарані за порушення воєнних
законів557. Здійснюючи каральні акції проти цивільного населення,
вони приписували свої дії українцям, на яких сподівалися пере-
кинути відповідальність за власні злочини. Насправді ж стрілецький
та офіцерський склад дивізії ” Галичина” ніколи не брав участі у
каральних операціях проти мирних мешканців. На безпідставність
подібних закидів вказує й той факт, що в повідомленнях радянського
інформбюро, яке з просуванням в Європу Червоної армії постійно
видавало повідомлення про німецькі злочини на цих територіях,
ніколи не згадувалося про участь в них української дивізії. У
Словаччині, зрештою, залучення усіх дивізійних підрозділів до
бойових дій було неможливим вже хоча б з тієї простої причини,
що дивізія не мала на той час потрібної кількості зброї та належно
вишколеного вояцького складу. Більше того, її українським воякам
швидко вдалося налагодити дружні взаємовідносини з мешканцями
Словаччини. Це відбулося, не зважаючи на особисту заборону
Фрайтага, який побоювався, що подібні контакти можуть призвести
до залучення дивізійників під вплив опозиційних до німців словаків
(внаслідок цього, наприклад, дивізійний стрілець Орлов розпочав
Ржезач Т., Цуркан В. Розшукуються... — С. 161; Покальчук Ю. Баядера,
Лебідь та інші // Київ. - 1991. - № 1. — С. 108.
557
АцегЬасЬ Н. Ріе Еі пЬеіІ РігІ^ап^ег І І УіеПе1]аЬге8Ііейе Гцг Хек§е$сИіс1і(е. - МипсИеп,
1962.-ИгЗ.-8.251-252; Гайке В.-Д. Українська дивізії ’Таличина”. Історія
формування і бойових дій у 1943-45 роках. - Торонто-Париж-Мюнхен:
Накладом Братства кол. Вояків 1-ої Української дивізії УНА, 1970. -
С.132-133.
274
співпрацю з радянською розвідкою і разом з іншим стрільцем
Прокоп’яком перейшов на бік словацьких партизанів, але невдовзі
їх обидвох затримано німецьким військовим загоном і страчено
за дезертирство558). Висунуті проти дивізії звинувачення спростував
колишній начальник оперативного відділу штабу "Галичини”
В.-Д. Гайке через кілька років після цього в окремій праці і в
спеціальній заяві майже через пів століття після її перебування у
Словаччині. У зробленій з нагоди проголошення декларації про
суверенітет України в липні 1990 р. заяві він вказав, а в разі потреби
виявив готовність під присягою підтвердити, що ”ані дивізія, як
цілість, ані її поодинокі підрозділи не були вжиті для інших завдань,
аніж суто військового призначення”559. Характеризуючи стосунки
між українськими вояками дивізії та народом Словаччини, колишній
офіцер армії УНР, згодом дивізійний сотник В. Малець пізніше
згадував: ”По тижневім перебуванні дивізії у Словаччині скрізь
запанували найсердечніші й братні стосунки між населенням і
вояками так, що вони чулися, неначе у власному краю... На тлі
братерських українсько-словацьких стосунків німці не могли навіть
проявити питомої їм брутальності й здирства у відношенні до
місцевого населення”560. Інший дивізійний вояк Корнило Медвідь
з цього приводу писав у своїх спогадах: "Лицарська поведінка
українського вояка в боях, а дружня супроти цивільного населення,
багато допомогла пізніше рейдуючим відділам УПА, бо українцям
вони (словаки — А. Б.) вже довіряли”561.
Здавалося б, залучення перших груп реорганізованої дивізії —
а в перспективі й решти її підрозділів — до бойових дій повинно
було сприяти прискореному отриманню нею нового оснащення
та військової техніки. Тим не менше, зброя та спорядження для
її вояків і у Словаччині надходили вкрай повільно*, так що у
5” Маслій П. Чи вартувало? // Сурмач. - 1968. - Ч. 1-4 (38-41). - С.43-
44; Харон. ”Енігма” // Вісті Комбатанта. - 1993. - Ч. 2. — С. 68-69.
559 Вісті Комбатанта. — 1990. — Ч. 1. - С. 108.
Кравець П. [Малець В.] Дивізія "Галичина”... — С. 14.
561 Корнило М. На Словаччині І І Вісті. — Червень 1964, — Ч. 114. »- С. 41.
Недостатнім на фоні інших дивізій військ СС було навіть забезпечення
вояків дивізії предметами особистого користування. Так, скажімо, якщо
станом на 29 листопада 1944 р. в кожній з перших дванадцяти дивізій
зброї СС їхні військовослужбовці мали по 750 кишенькових та 140
ручних годинників, і 115 будильників, вояки української дивізії у той
сам час — лише 200 кишенькових та 40 ручних годинників і 25
будильників (Вег СйеїДез 8§-А¥ігшЬаЙ5Уепуа1Шп£8Ьаиріапііе8. Уєпу. /КеіпЬУРц/
Но. ОеЬ, Т^Ь. №. 91/44, Вегіїп. Деп 29.11,44. Веіг.: ІІЬгєпуєПєііцпй ап АпдеЬагійе
Дег ^УаіТеп-85, рг, РоЬІ, ВЯ’ОЬедгиррепйЬтег удД Сеїшгаї Дег \¥айеп-88).
11$
зверненні до них 14 жовтня 1944 р. Фрайтаґ був вимушений
визнати: ”До повного нашого озброєння ще багато бракує; най-
необхідніші речі щойно треба отримати. Це дасться, очевидно, в
перших тижнях тут особливо відчути тому, що у нас нема ніяких
постійних уладжень (кухонь, пекарень, магазинів (складів — А. Б.),
виряду і т. ін.), як це звичайно годиться у вишкільних таборах”562.
Лише після захоплення значної кількості полонених (котрі тракту-
валися як військовополонені відповідно до міжнародних норм
ведення воєнних дій) дивізійникам вдалося забезпечити себе
достатньою кількістю трофейної зброї переважно радянського та
чеського виробництва.
Поряд із повільним надходженням в Словаччину оснащення
та озброєння для'1 галицької дивізії ще повільніше відбувалося
поповнення її українським командним складом. Воно здійснювалося
з числа колишніх офіцерів-українців, прикликаних до вишкільно-
запасного полку дивізії відповідно до прийнятої ще 10 липня 1944 р.
спільної постанови ВУ і УЦК про покликання до військової служби
усіх колишніх старшин та підхорунжих УГА (що, втім, не виконалася
повною мірою)563.хПісля закінчення курсів перевірки (иЬегргііГип§-
8ІеЬг§ап§) фізичних і психологічних якостей та оцінки можливостей
їх застосування вони повинні були отримати свої попередні військові
ступені. Насправді ж багатьох колишніх офіцерів УГА визнано
непридатними для займання ними їхніх попередніх старшинських
посад в нових воєнних умовах і зведено до стану звичайних
стрільців. Пониження в рангах українців супроводжувалося не-
справедливим ставленням до них німецького персоналу. Одні з
таких курсів перевірки відбулися протягом 27 вересня — 27 жовтня
1944 р. за участю 35-ти колишніх старшин різних армій та п’ятьох
священиків’. їхній вишкіл виявився досить суворим і супровод-
жувався образами на адресу рекрутів й виразно зверхнім ставленням
АгсНі ує ої Ле 1 «І ІЮІЖА Ьу Ле ІІСКДС іп Тогопіо. -ТЬе таїегіаіз деа1іп§ ууіЛ Ле
Віуіхіоп. - Міїйагу Воагд (Уцзкоуа ІІргауа). а) ОепегаІ. - Е)ос. по. 55. ї) Ргосіата-
ііоп8 апд арреаїз.
ЦДАВО України. - Ф. 3959 — Український Центральний Комітет,
м. Краків. - Оп. 2. - Спр. 31. - Арк. 1.
Після того, як призначений духовником в дивізійний штаб Володимир
Стецюк був розстріляний німецьким офіцером за відмову виконувати
його наказ під Бродами, а І.-В. Дурбак, В.Лещишин і Й. Кладочний
там само пропали безвісті, О. Карпінського звільнили з дивізії. Новими
дивізійними капеланами були призначені: Юліан Бабрусевич, Любомир
Сивенький, Олександр Бабій, Іван Томашівський, Михайло Ратушин:
ський та Олександ Маркевич (Лаба В. Духовна опіка над стрільцями
1-ої УД І і Вісті Братства... — Жовтень-листопад, 1952. — Ч. 10-11 (24-
25). - С. 8.
276
до них німецьких інструкторів — переважно колишніх поліційних
старшин. Описуючи проведення цих курсів, їхні учасники 29 жовтня
в колективній скарзі поінформували керівництво ВУ про те, що
німецькі інструктори ставилися до них "погано і ординарно”. Поряд
із особистими образами це проявилося у тому, що, як викладалося
в скарзі далі, ”до службових обов’язків лікарів, священиків і деяких
старшин” серед іншого належало також чищення картоплі й
"особиста обслуга підстаршин (миття підлоги в їх кімнатах, замітан-
ня і т. п.)”564.
На довершення до цього, не зважаючи на обіцянки німецького
командування, у Словаччині дивізія не поповнювалася українськими
військовими медиками та медсестрами. При застосуванні мобі-
лізаційних засобів поповнення вояцького складу "Галичини” навесні
1944 р. не всі українські лікарі хотіли вступати до дивізії. Проте,
таке бажання все ж виявила деяка частина тих осіб, які на той
час перебували на фаховому навчанні в німецьких університетах.
Втім, лише 14 українських медиків відразу ж скеровано до дивізії.
У результаті цього українці поступово стали майже усіми лікарями
й дантистами в підрозділах дивізії; решта виїхали на одномісячну
практику до шпиталів розгалуженої сітки німецьких санітарних
військових частин (ЗапіШзігирреп). Однією з причин цього стало
те, що у Словаччині чисельність німецьких лікарів та стоматологів
в дивізії перевищила необхідну їх кількість для такого роду вій-
ськової формації. Хоча поряд із фахівцями на військових лікарів
у той сам час зголосилося багато дівчат на санітарок, з них відібрали
небагатьох. Вже 3 червня 1944 р. в Криниці відкрилися одномісячні
курси медсестер дивізії "Галичина”565, які закінчило тільки 40
медсестер. Вони мали відбути одномісячну практику у лікарні (не
обов’язково військовій), але усі місця у новоствореному невеликому
дивізійному шпиталі тоді виявилися вже зайнятими, а словацькі
шпиталі не хотіли їх прийняти. Та, насправді, багато у чому штучні
труднощі з розміщенням українських медсестер викликалися не
відсутністю місць для них, а німецькими постановами, котрі
забороняли брати на фронтову службу санітарками жінок. Німецьке
законодавство забороняло жінкам виконувати службу санітарів на
першій лінії фронту, як це практикувалося в радянській армії.
Протокол, списаний дня 29 жовтня 1944 в домівці Військової Управи
в Кракові при вул. Зеленій 26 з п. Гойдало Петром, що прибув
звільнений з СС Дивізії Галичина по закінченню "Іберпріфунгслергангу”.
// АгсЬіує ої (Ье 18( ЦЮ СІНА Ьу іЬе ІІСКВС іп Тогопіо. - ТЬе таїегіаіз деаііп§ \уіЙі
ІЬе Біуізіоп. - Мііііагу Воагд (Уцакоуа Ііргауа). а) Оепегаї. - Бос. по. 44.
Краківські вісті. — 2 липня 1944.
277

Криницяі
XXX
20/Л
БЛх.
Українського Центрального Комітету
вКракові
Дня І .$1944 закінчується теоритична частина Курсу для
Медсестер Дивізії “Галичина* організованого у Криниці за по-
чином Військової Управи - Відділом Молоді УЦК при допомозі
Відділу Суспільної Опіки УЦК*
Згідно з програмою учасники курсу мають відбути
групами по 12-ть учасниць одкомісячну практику в лікарнях ,
у сяноці ^Самборі Дрогобичі евен, у Львові/Українська Лікарня/.
На протягу практики конечно забезпечити курсантки ,на місцях:
Іг Гуртожитком /в бурсах в часі вакацій/
2/ Добрим прохарчуванням»
З огляду на пекучу потребу мояливости по кінчений
курсу Військова Управа •Галичина* просить Український Цен-
тральний Комітет щиро допомогти згаданій справі і видати від*
црвідні зарядження відносним УДК у Синоді, Самборі, Дрогобич і
та Львові .
/Др. Біло з^о р/>
Сак»? еф. Військово і Управи:
/Степан Волинець/
Набавник Військової Канцелярії
в Криниці.
Лист ВУ керівництву УЦК у справі проходження практики
для медсестер дивізії
278
Внаслідок цього частина медсестер перейшли до українських юначок
протиповітряної оборони. Щоправда, у жовтні 1944 р. до Словач-
чини прибуло 45 українських медсестер, серед яких було дві групи.
До першої групи помічниць-медсестер належали 17 зі Східної України,
5 із Західної України і 3 родом з Латвії. До другої групи увійшли
дівчата, які закінчили курс медсестер у Криниці; їх відвідувало 42
дівчат, закінчило 40 медсестер і лише 32 з них виїхали до Словаччини.
Втім, у кінцевому підсумку жодна дівчина з курсів у Криниці не
опинилася в шпиталі дивізії у Словаччині. їхнє розміщення тут на
практику виявилося неможливим і 24 з 25 медсестер мусіли перейти
до українських юначок протиповітряної оборони566.
Як свого часу з боку радянського та польського рухів Опору в
Галичині, так само з боку комуністів у Словаччині вояків галицької
дивізії очікував цілий потік пропагандистських листівок, що
закликали переходити на бік антинімецьких сил. Листівки лише
позитивно характеризували радянських партизанів, які насправді
самі вдавалися до свавілля щодо цивільного населення*. Українці,
за незначними винятками, не реагували на цю пропаганду. Відомо,
що у Словаччині відбулося групове дезертирство лише двох під-
розділів дивізійних вояків до радянських партизанів. Восени 1944 р.
в Раєцьких Тепліцах на бік радянського партизанського загону
перейшла ціла чота 1-ої санітарної сотні галицької дивізії —
ВА іп КоЬІепг. - ВН 50 - 8апі(а(8(пірреп, ЬагагеИе; \У-О8іиї. МакапюсЬка ЬиЬотіг,
VI. Віу. Зі. (}и., Деп 15.11.44. ВегісЬі. Веіг.: Віє НіІ(88сЬхуе8(ет; В. II., Деп 16 N0-
уетЬег 1944. Акіеппойг. Веіг.; Ве»ргесЬип§ Де$ Віу. Агх(є8 тії Деп ЬеііепДеп Аггі
уот икгаіпі$сЬ-^¥еЬгаи$8сЬи$$ Вг. Вікюог У/оІоДутуг II АгсЬіує ої (Ье 1Я ІЛ> ІЛ4А
Ьу (Ье ВСКВС іп ТоґопГо. - ТЬе таїегіак Деа1іп§ \уі(Ь (Ье Віуіаіоп. - МіІі(агу ВоагД
(¥і)8коуа Ііргауа). а) Оепегаі. - Вос. по. 48; 1. К. Санітарна служба в 1-ій
УД. До історії польового шпиТаля // Вісті Братства... — Грудень 1952.
- Ч. 12 (26). — С. 9-11; Прокопович В. Медично-санітарна служба в
1 УД // Вісті Братства... - Січень-лютий 1955. - Ч. 1-2 (51-52). -
С. 3-5; Турко Р. Спомин про лікарів дивізії // Вісті Комбатанта. -
1983. - Ч. 3. — С. 59-60; Тодосійчук Д. Медичний вишкіл дивізійників
// Вісті Комбатанта. - 1992. - Ч. 1. - С. 82; Маців-Балагутрак С.
Спогад медсестри І І Вісті Комбатанта. — 1994. — Ч. 2. — С.-91-93.
Сучасник тих подій радянський партизан П. Велйчко у своїх мемуарах
Згадав про один з таких випадків, коли на початку листопада 1944 р.
партизани загону під командуванням Хвостікова, що діяв у Словаччині,
у військовому таборі Лешть та на околиці Окремового Лазу ліквідували
дві групи осіб (Велйчко П. О. Татри пам’ятають (літ. запис І. П. Фостя).
- К.: Політвидав України, 1983' - С. 222). Натомість автор замовчав
факт того, що у складі цих ліквідованих груп були цивільні мешканці
— інтерновані біженці, які втекли на Захід від переслідувань радянських
каральних органів й незадовго до того були звільнені дивізійними
українськими вояками (Муха Л. В бойовій групі. (Машинопис.} —
Миколаїв, 1994. - С. 5).
279
приблизно 20 вояків, а згодом у січні 1945 р. з наміром прорватися
через Карпати до УПА — чота 2-ої сотні 31-го полку під команду-
ванням хорунжого Святослава Петріва567. Втім, переходом на бік
радянських партизанів, вони здійснили фатальну помилку —
невдовзі після цього всі опинилися в концтаборах НКВС568. Від
необдуманих кроків дезертирства переважну більшість українського
вояцького складу стримала психологічна служба (УІ-ий відділ) штабу
дивізії. У її вказівках для ознайомлення вояків від 6 листопада
1944 р. цілком слушно зазначалося, що той, хто вірить в обіцяне
радянською пропагандою безперешкодне повернення в Україну
перебіжчиків "Галичини” до партизанів, ”сам підписує собі смерт-
ний вирок”569. Втім, недопущенню дезертирства й усуненню не-
задоволення українцями в дивізії німецькою політикою могла
ефективно сприяти лише якісна зміна її курсу щодо українців.
567 ГайкеВ.-Д. Українська дивізія... - С. 136.
У 1990 р. в „Літературній Україні” з’явилася стаття С. Тельнюка, який
писав, що окремий підрозділ дивізії „Галичина” у повному складі допоміг
партизанам розбити німецький підрозділ і погодився здатися загонові
імені Олександра Суворова, яким командував Герой Радянського Союзу
Дмитро Резуто. За твердженням автора, з метою отримання інструкцій
Резуто по рації зв’язався з Центральним Штабом Партизанського Руху
(ЦШПР) в Москві, звідки отримав категоричну директиву не брати в
полон українців. Однак на той час перехід на радянський бік вояків
дивізії був доконаним фактом й Резуто знайшов лише один вихід з
ситуації, що склалася: післати перебіжчиків на явну смерть. Він наказав
дезертирам з дивізії захопити сильно укріплену німецьку фортецю з
великим гарнізоном на неприступних горах. Незважаючи на те, що це
було майже неможливо, українці оволоділи фортецею практично без
жертв, а весь її гарнізон було роззброєно і переведено до партизанів.
Після цього Резуто наказав командирові підрозділу колишніх дивізійників
відвести весь німецький гарнізон за лінію фронту у розпорядження
радянських військ. Хоча по дорозі вони неодноразово могли бути
розгромленими якщо не німецькими, то радянськими військами, утікачі
з дивізії знову вчинили неможливе: перевели у розташування Червоної
армії полонених, яких відтак було скеровано до табору для військово-
полонених. На цьому допомога колишніх вояків дивізії радянським
військам трагічно обірвалася — сталінськими каральними органами вони
були проголошені „зрадниками Батьківщини” за боротьбу проти СРСР,
заарештовані і здебільшого депортовані у північні райони Росії (Тельнюк
С. Незакінчена поема про Руднєва // Літературна Україна. - К., 31
травня 1990. - № 22. - С. 8). С. Тельнюк у своїй статті вказує на
дезертирство нібито цілого куреню (батальйону), про що у своїх споминах
не згадує ніхто з дивізійних вояків — подібна подія зробила б неабиякий
розголос й навіть могла призвести до розформування усієї дивізії й
перетворення її підрозділів на штрафні батальйони.
АгсЬі ує оГ іЬе 181 ПО ІЖА Ьу іЬе ИСКПС іп То гоп (о. - ТЬе таїегіаіз деаІіп§ ууііЬ іЬе
ПІУІ8ІОП. - Ргопі ипііз. - Пос. N0 14.
280
Ік.Фаііеп-Сгеп.ВІУ. дог “ (єаІіг.Кг.1)
__________________УХ................
Віу.8*.0ц, ,6.6.11 .ЦЬ
Ве*г.х РеіпаїісЬе Ргора^апіа (віз ЬеЬгз*оГГ ги уепугепдеп).
ВоізскеїиізУізсЬе А&еп*еп уег*еі1ен івшіег теіейег В1и£Ь.1$**ег» ІЬг Іп-
каї* із* іт у/езеп*1ісЬеп іштег аегзеІЬе» Уоп Іп*егез$е зіпб пш? Тої пен-
сіє РипкЬе:
1 .) Іп. аеп У1ийЬ1а**егп у/іга тседег ает Копнпипізшиз посЬ. діє 11.6.5.8*11.
егпаЬп** їп іЬгег Ргора$апда зрпесЬеп аіе Во1зсЬеюіз*еп ^ебог йЬег
ВоізсЬешізтиз посЬ йЬег аіе ЬоІБсЬеу/із*ізсЬд Аттее, зіе зсЬгеіЬеп
ВиВІапб ипа тиззізсЬе Агиее.
Віез із* і Еге Тагаипв &с£ЄпйЬег Уоікег, аіе зісЬ ает Коттипізшиз ^е-
зепйЬег аоіеЬпепб \гегЬа1*еп ЬаЬеп. 2и біезеп гаЬІ* -аисЬ. ааз Ьіезі£е
зіоілгакізсЬе ¥о!к. Віє 81о\макеп зіпб з*агк ап аіе ЗеЬоІІе шід ап іНге
Кеіівіоп веЬипбеп. БІотеакізсЬе УоІкзГШігег зіпб йЬегаіе£Єп6 Сеіз*1ісЬе»
Ез ^ІЬ* кеіпе 5гоВз*аа*е ипа кеіп Рхю1е*агіа* іт Ьо1зспе«із*ізсЬеп
Бігше. її. аііеепеіпеп ЬегпзсЬ* еіп єєутіззог ФоЬІ8*ап6, бигсЬ. угеїсЬеп
діє Веубікегипд 1т 6езепза*г гит Коттипізтиз з*еЬ*. Аиз ііезет Сгипіе
з*е11е'п 61 з Бо1зсЬе\тіз*еп іЬге коттипі8*ізсЬе Ргора^апба іп аеп Ніп~*
'Ьег^гипа ипа уєгЬгєі*єп іЬге Ргора$ап6а ип*еу ает Весктап*е1 без Рап-
зіауізтиз* Ваз Зіві із* баз &1оісЬе ^еЬІіеоепі: ЕггісЬ*ип£ ЬоІзсЬе**
гчіз*ізсЬеп НетзсЬа** йЬег ааз зІОУ/акізсИс Ьапа ипа зеі ез аисЬ йЬег
аегеп ЬеісЬеп, ип у?еі*ах? паск Еигора уохахіп^еп ги коппеп.
2 .) ОеЬеп зісЬ сіє Во1зсЬеуа.8*еп аів діє Ве**ег аег еигораізсЬеп ¥61-
кег аие< ПйиВ1апа всЬІае* аеп Геіпа 8сЬи1*ег ап 8сЬи1*ег ті* аеп ¥61-
кегп Вигорав ипа Атегіказ". Мі* угеІсЬеп Мі**е1п аіе ¥61кег гит Кашр£
говоп ипа уехга*оп ипа єеглуип^вп кехаеп, із* ипз сепи^епа Ьекапп*» й’іе-
аегит єІаиЬеп аіе Во1зсЬе’ліз*сп аіе еигорбізсЬеп ¥61кег ип*сі' аеп
ВеакпапЬеІ "ЙиВІапа” йЬегйдІреКп ги коппеп. "іе ВоІ£Єп зіпа?.
Нип£ег, СЬаоее ¥егпісЬ*ип£.
Ваз у/іззеп. тг гш? зепи^е аиз аеп ОезсЬіЬсЬЬе аез икгаіпізспеп Уоікез.
Аиї діезе Аг* зіпд діє Маппег дег икгаіпізсЬеп Агтее іп аеп ^аЬгеп
1919-И92О Ье*гоееп тогаеп, ез улітає діє ЕгеіЬеі* ”Ьіз гиг ДЬ*гептт£
топ Мозкаи Ье^і11і$*“. Фаз ^едосЬ кат, ЬаЬед^ 5лгіх> аііе зеІЬз* тез>»
зрйііг*.
З») Іп деп ї1и§Ь1а**егп ипд уоп аеп Ьо1зсЬешіз*ізсЬеп А@еп*еп уигд ез>
кіаг*, дав, шег уоп ипз іп зеіпеп Неіта*от* гитйсккеЬтеп тсіїї, капп ез
оЬпе угеі*егез *ип.
Фаз із* ЗеіосЬ діє ФаЬгЬеі*?
А11е Маппег іт А1*ег уоп *1б-50 іГакге угегіеп іп деп уоп деп ВоізсЬєуі-
з*еп Ьезе*г*еп ОеЬіе*еп іп діє гс&е Аітее £вргеВ*» А11е Маппег, Вегеп
діє го*еп Вапді*еп Ьіег ЬаЬЬаГ* гоепаеп, жгеїаеп гит КатрІ єев4п ипз ®е-
гюип^еп. ЯасЬ ВехісЬ*еп егз* ^е*г* ги ипз єекоттепег Маппег тдігдеп
зіе пасЬ .5 *а£Ієег АизЬііаип^ *гп діє Егоп* £ез*е11*«
Фех? діезеп Г1и£Ь1а**егп, жеп діезеп А^еп*еп §1аиЬ*, аеп иптегзсЬгеіЬ*
зеІЬз* веіп Тоаезиг*еі1!
Уег*еі1ег: І чь ху
Інформаційні матеріали УІ-го відділу дивізійного штабу
з критикою радянської пропаганди
281
РОЗДІЛ V
ТРАНСФОРМАЦІЯ В ПЕРШУ УКРАЇНСЬКУ ДИВІЗІЮ
УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ АРМІЇ
1. Зміна в східній політиці Німеччини і створення
Українського Національного Комітету
вересні 1944 р. Німеччина опинилася у вкрай
несприятливому воєнному становищі. На той час Червона
армія зайняла майже всю територію України, а війська західних
країн-союзників антигітлерівської коаліції поступово, але впевнено
наближалися до німецьких кордонів. Лише за таких критичних
умов у штабі Г. Гііймлера дозріла до реального втілення в життя
концепція організації під керівництвом генерала А. Власова спіль-
ного антибільшовицького фронту народів Радянського Союзу, що
мав охоплювати росіян, українців, білорусів та людей інших
національностей. Натомість А. Розенберґ та службовці його штабу,
як і раніше, обґрунтовували ідею організації на території райху
окремих національних комітетів — представницьких органів тих
народів, які прагнули створити власні держави, незалежні від
російського домінування. Хоча обидві концепції переслідували одну
мету — а саме, використання для боротьби проти СРСР робітників,
військовополонених та утікачів зі Сходу — шляхи їх реалізації
принципово відрізнялися. Гітлер, який вирішальним чином впливав
на політику Німеччини, в нових реаліях не зайняв чітко окресленої
позиції — він не підтримав і не виступив проти ініціатив Гіммлера
та Розенберґа, не приділяючи їм особливої уваги.
Бачення оточенням Розенберґа шляхів вирішення східних питань
поділяли також керівник та співробітники ССГА. Про це свідчило
створення в складі його управлінської групи ”Д” (Атіз^гирре В) у
червні 1944 р. спеціального відділу під назвою "Керівне бюро
добровольцями Сходу” (Ргеіи'і11і§еп1еі(8Ге11е О$і), завданням якого була
організація східних військових формувань. Його очолив штурмбан-
фюрер Фріц Арльт (Агіі), котрий поділив цей Відділ на окремі
282
національні підвідділи570. Серед них утворено також українську
секцію під керівництвом оберштурмбанфюрера Людвіга Вольфа
(У/оИ), звільненого незадовго до нового призначення з посади
керівника округи в Лодзі за сумніви щодо потреби брутального
курсу німецької політики571. Поряд із цим у складі Східного
міністерства були створені окремі секції або керівні бюро (Ьеіімеїіеп),
котрі мали займатися наглядом за ненімецькими національними
організаціями, що перебували в райху. Відповідно до узгодженої
на початку жовтня 1944 р. між цим міністерством та ССГА угоди,
секції першого відомства повинні були зосередити свою увагу на
підтримці проекту організації національних комітетів окремих
народів. У той сам час національні підвідділи очолюваної Арльтом
інстанції мали вирішувати політичні проблеми, пов’язані зі східними
військовими підрозділами при військах СС572.
Перші конкретні кроки у напрямку підтримки проекту створення
Українського Національного Комітету (УНК) з німецького боку
зроблено після звільнення з-під ув’язнення лідерів українських
націоналістів Бандери та Мельника, що відбулося в результаті
домовленості 25 вересня 1944 р. між А. Розенберґом та шефом
німецької поліції безпеки і СД Е. Кальтенбруннером. На даному
етапі першочерговим завданням, що вимагало негайного вирішення,
став пошук претендента на голову згаданого комітету. З німецьких
політичних експертів вивченням пов’язаної з цим ситуації зайнявся
заступник керівника політичного відділу Східного міністерства О.
Бройтіґам. Свої міркування у цій справі він виклав 28 вересня в
записці про "сучасний стан українського питання”. Найімовір-
нішими претендентами на голову УНК, за його словами, були
гетьман П. Скоропадський та С. Бандера. Перший, на думку автора
записки, підходив на цю посаду завдяки своїй лояльності до
Німеччини та імовірній підтримці співробітниками штабу Гіммлера,
які розраховували на його згоду підпорядкувати УНК російському
комітетові Власова (оскільки у минулому в листопаді 1918 р. гетьман
вже погодився на конфедерацію Української держави з Росією).
Аг1( Е Роїеп-, икгаіпег-, Іидеп-Роіііік іт Оепега1§оиуететепі Ніг діє Ьезеігіеп
О8(§еЬіе(е 1939/40 ипд іп ОЬег8ск1е8Іеп 1941/43 ипд іт Вгеікеі&катрГ дег ипіег-
дгйскїеп Озіуоікег. Оокитепіе, Аи88егип§еп уоп Роїеп, ІІкгаіпет ипд Іидеп; КісЬ(І£-
8їе11ип£еп уоп РаІ8сИип§еп; Егіппегип^еп еіпе8 Іп8Ідег8. - ЕіпдкогзС \¥І88еП8сЬаН-
ІісЬег Вискдіеп8І НегЬеП Тае§е, 1995. - 8.105.
Ткопуаід 1.11иг]а. Хоіпіегхе гадгіессу \у агтіі Нідега. - \Уаг82а\уа-Кгакб\у; АА/уда\у-
пісПуо Маико\уе Р5¥ЬЇ, 1994. - 8.252.
МАІІ8. - Т-454. - Коїі 104. - Ргате8 000 911 - 000 912.
283
Проте непопулярність Скоропадського серед широких кіл молоді
в Україні не сприяла підтримці його кандидатури. Перспективнішим
претендентом на голову УНК видавався авторитетний серед молодої
генерації (особливо Західної України) політичний лідер радикального
крила українських націоналістів Бандера. З другого боку, проти
його постаті говорила безкомпромісність очолюваного ним визволь-
ного руху, учасники якого під час німецької окупації в Україні,
за словами Бройтіґама, були настроєні "більше проти Німеччини,
аніж проти більшовизму”. Відтак обидві кандидатури відпали і
єдиного претендента на голову УНК, котрий задовольнив би усі
українські політичні угруповання у Німеччині й проти якого не
заперечували б німецькі інстанції, визначено не було573.
Характерно, що тоді ж німецькі урядові кола остаточно визнали
на офіційному рівні лідером опозиційних режимові Сталіна росій-
ських сил генерала Власова. 29 вересня його прийняв і мав з ним
тривалу розмову особисто Гіммлер574. Паралельно конкретні питан-
ня, пов’язані зі створенням УНК, так і не вирішилися. Втім,
готовність керівних-'інстанцій Третього райху іти на переговори з
українськими політиками викликала в частини українців у Німеч-
чині враження того, що ця країна врешті-решт змінить свій
політичний курс щодо українського питання.
Початок повільного потепління в німецько-українських стосун-
ках безпосередньо заторкнув галицьку дивізію. Питання того, коли
її офіційно назвуть українською, залишалося лише питанням часу.
Розуміючи це, дивізійний командир Фрайтаґ поспішив випередити
події. Уже 19 жовтня у виступі з нагоди отримання Лицарського
хреста (Кіпегкгеиг) за хоробрість дивізії під Бродами він звернувся
до її українських військовослужбовців як до вояків першої україн-
ської дивізії. Згадуючи про "відважні подвиги українців” й "збройну
участь українців у бою за їх нарід і Батьківщину”, Фрайтаґ виразно
наголосив: ”Я носитиму це високе відзначення за всіх сміливих і
зразкових німецьких та українських старшин, підстаршин і стрільців
моєї дивізії, які в пам’ятних важких днях під Бродами високо
підняли вояцьку честь своєю особистою відвагою, поставою та
характером і створили цим традицію першої української дивізії”575.
ІЬід. - Коїі 98. - Ргатез 000 570 - 000 572.
ІЬід. - К.ОІ1 22. - Ргате 000 068.
14. Ґрен. Див. Зброї СС (гал. ч. 1). VI. Див. Шт. Кв., дня 19. 10. 44.
І/ АгсИіує о( (Ье 151ІЮІІИА Ьу Ле ІІСКВС іп Тогопіо. - ТЬе таїеіїаіз <1еаІіп§ хуіЛ
Ле Віуіїіоп. - РгопІ ипі(8. - Вос. по. 55 Г.
284
Повільний поворот німецького політичного курсу щодо українців
відбився на впорядкуванні організації матеріальної і моральної
допомоги тим родинам українських вояків дивізії, які виїхали на
Захід із відступом вермахту з території Галичини. На підставі
розпорядження Міністерства внутрішніх справ Німеччини від 15
серпня 1944 р. родини українських вояків дивізії в основному
прирівняли в правах до родин німецьких громадян576. На початку
третьої декади жовтня осередками ВУ було зареєстровано 2 000
членів сімей дивізійних військовослужбовців-українців, які залишили
свій рідний край — відносно невеликий відсоток порівняно із
загальною кількістю утікачів з Галичини, чисельність яких на той
час перевищила 80 000 осіб. Тоді ж на території райху, за даними
УЦК, у кінцевому підсумку опинилося до 600 000 українських
робітників з Галичини, які прибули сюди переважно напередодні
та в роки Другої світової війни. Культурною та соціальною опікою
над ними займалися, в основному, Українська Установа Довіри
— УУД (Пкгаіпіксіїе УеіігаиепккГеІІе-иУЗ) у Німеччині і на окупованих
нею польських землях УЦК та створена тут 20 жовтня у зв’язку
з напливом біженців Установа суспільної опіки для українців в
Генеральній губернії577. Поряд із виконанням інших справ, вона
сприяла виплаті грошового утримання дивізійним воякам та їхнім
родичам. Згідно з офіційним положенням про соціальне забезпе-
чення українських вояків на однаковому рівні з німецькими, одна
частина платні їм виплачувалася під час служби, а інша вкладалася
у банки, з яких вони могли поступово отримувати гроші в разі
потреби. Відповідно до подання німецьких військових інстанцій
Українбанк у Кракові з листопада 1944 р. до березня 1945 р.
виплачував грошову допомогу воякам "Галичини” або їхнім родинам
(залежно від того, хто був власником банкового конто). Після
здійснення переказу їх грошей з польського банку (ВапкРоккі) в
Кракові до Союзу кредитних банків (КгедіІапзіакЬапкуегеіп) у Відні
частковим матеріальним забезпеченням дивізійників відав директор
згаданого Українбанку Олександр Молодецький, функції якого щодо
них обмежувалися виплатою грошей воякам дивізії чи їх родинам578.
14. Ґрен. Див. Зброї СС (українська ч. 1). VI. Див. Шт. Кв., дня 27.
10. 44. Відн.: Підмога родинам // АгсЬіуєоїйіє кіІЮІЖАЬу йіе ІІСМЗС
іп Тогопіо. - ТИе іпаїегіак деа1іп§ ууііНгіИє Біуізіоп. - Ргопі ипііз. - Вос. по. 9.
Краківські вісті. - 21 жовтня 1944. — С. 4.
Відпис. Вияснення д-ра О. Молодецького. Вільсбург, 12 липня 1946
11 АґсЬіує ої іЬе 181ІЮІЖА Ьу Йіе ІІСКВС іп Тогопіо. - ТЬе таїегіаіз 4еа1іп§ ууііИ
іИе ВІУІ8ІОП. - Мііііагу Воагд (Уцзкоуа ІІргауа). а) Оепегаї.- Бос. по. 54.
285
Сподіваючись використати у воєнних діях проти Червоної армії
частину цієї великої маси українців з Галичини в райху, шеф ССГА
Ґ. Берґер розглянув спершу таку можливість на прикладі однієї з
їх категорій — робітників формально української фабричної служби
(ЦкгаіпіасЬеХУегкбіепзі), що нараховувала до ЗО 000 осіб. З цією метою
особистий референт Берґера розробив проект створення на базі
фабричних службовців-українців окремої української дивізії військ
СС, або, принаймні, поповнення ними вояцького складу галицької
дивізії. Обидві ці пропозиції у третій декаді жовтня Берґер подав
на розгляд Гіммлеру в присутності ґауляйтера Е. Коха. Однак, з
огляду на протест райхскомісара України проти таких, на його
думку, невигідних для воєнної економіки райху планів, дивізія
так і не поповнилася українськими робітниками579. Поряд із цим
частково вирішувалося питання про переведення до дивізії тих
галицьких українців, які зголошувалися до "Галичини”, але опини-
лися при інших військових з’єднаннях. Лише після численних
домагань з боку ВУ та дивізійного штабу німецьке командування,
під оперативним керівництвом якого тоді перебували протиповітряні
формування у складі 6 547 українських юнаків з Галичини, пого-
дилося перевести до дивізії тільки 250 з них580 (до того перевезених
через Неполомніце до вишкільного табору в Мальті (Австрія) для
8-тижневого навчання поводженню із зенітною артилерією581).
Більшість з них скеровано на підстаршинський вишкіл до Ляуен-
бурґу582. Дещо успішнішою виявилася справа повернення до "Га-
личини” з 5-ої дивізії СС "Вікінг” кількох сотень дивізійних
добровольців переважно з Бережанського, Підгаєцького, Рогатин-
ського та Бучацького повітів Галичини.
Із закінченням основного вишколу в Ґросс-Кіршбаумі та
Нойгаммері відповідно 4 сотні і 6 сотень вояків дивізії з полігону
в Коглові (Ко1і1о\у) поблизу Вандерну під Франкфуртом над Одрою
наприкінці липня 1944 р. виїхали під Дебречин до Угорщини нібито
до кавалерійських частин "Галичини”. Насправді ж після коротко-
часного перебування в угорських містах Тото, Комаром, Лепшин
МАШ. - Т. 454. - КоІІ 104. - Ргатез 000 938 - 000 939.
Бокитепіе гиг деиізсЬеп ОезскісЬіе 1942-1945. Нг8§. уоп XV. Ки§е игкі ЗсЬитапп.-
Вегііп: ВеиізсИегУегІ. дегХУІ88еп8сИаГ(еп, 1977.-8.91; Пільків П. Українське
юнацтво в дивізії // Вісті Комбатанта. - 1995. — Ч. 2. - С. 78-79.
Крохмалюк Р. Вишкільний табір українських юнаків у Мальті (Каринтія)
// Вісті Комбатанта. - 1978. - Ч. 4. - С. 52-55.
Гоцький В, В запасному полку дивізії // Сурмач, - Січень-травень
1963. - Ч. 7-8 (21-22). - С. 28.
286
та інших місцевостях цю тисячу українців без їхньої згоди пере-
ведено до полків "Германія”, "Вестлянд” і "Тотенкопф”, що
перебували в складі дивізії ”Вікінґ”. Після короткочасного рекрут-
ського вишколу їх кинуто у важкі, затяжні бої під Будапештом, де
20-28 жовтня вони потрапили в оточення військ радянських 4-го і
2-го Українських фронтів. Пробиваючись з оточення через ріку Дунай
під обстрілом важкої гарматної зброї, лише кільком сотням україн-
ських вояків вдалося вирватися живими583. Описуючи 24 жовтня в
листі командиру дивізії "Вікінг” штандартенфюрерові СС Ульріху
долю, що спіткала цих українців, галова ВУ Бізанц писав:
”До дивізії СС ”Вікінґ” свого часу із запасного полку 14-ої
Ґренадирської дивізії Зброї СС (галицької № 1) було переведено
тисячу добровольців-українців з Галичини. Оскільки ці добровольці
зголосилися не до дивізії ”Вікінґ”, а до дивізії "Галичина”, з цього
приводу можуть виникнути непоправні труднощі, викликані тим,
що в дивізії "Галичина” україномовні добровольці мають можливість
бути підстаршинами та старшинами, а також пройти курс навчання
і отримати необхідне озброєння”. "Також тут добровольці отримують
духовну опіку і пропаганду своєю рідною мовою”, — зауважував
Бізанц, після чого вказував, що водночас українці в дивізії СС "Вікінг”
не мають такої опіки. "Багато з них, — продовжував голова ВУ, —
в листах як до членів своїх родин, так і до Військової Управи
висловлюють нерозуміння того, чому вони не перебувають в дивізії
"Галичина” і чому все те, що їм, як вже згадано, обіцяно при
вербуванні, не виконано”. До остаточного вирішення питання про
їхнє переведення до "Галичини” Бізанц прохав Ульріха підтримати
організацію духовної опіки над українцями в дивізії СС ”Вікінґ”
делегованим до неї Військовою Управою капеланом Юліаном Габрусе-
вичем584. Та це виявилося зайвим — через півтора тижня після листа
Бізанца за наполяганням ВУ 3 листопада Гіммлер наказав перевести
з дивізії СС "Вікінг” до галицької дивізії усіх українців. Проте до
того часу більша половина з них вже трагічно загинули в бойових
діях у складі "Вікінгу” в Пусткові під Варшавою та під Будапештом585.
Горбатюк В. І про них ми не сміємо забути! // Вісті Комбатанта. -
1977. - Ч. 3. - С. 54-55; Гоцький В. Маловідоме — вимагає вияснень
// Вісті Комбатанта. - 1978. — Ч. 1. - С. 36.
Бег Ьеііег без \УеЬгаи88сЬи85Є8 баїігіеп. Кгакаи, деп 24.10.1944. Ап дав Коттапдо
дег 5-іеп 58-Віуізіоп ХУІКШб. Ве(г.: Оіуізіопрїаггег Зиііап НаЬгизеууусг // АґсЬіує
ої іЬе 1 зі ІЮІЖА Ьу іЬе ІІСРФС іп Тогопіо. - ТЬе таіегіаіз деаііп^ идіЬ іЬе Віуі-
8Іоп. - Мііііагу Воагд (Уцзкоуа ІІргауа). а) бепегаї. - Г)ос. по. 40.
Гоцький В. Маловідоме — вимагає вияснень // Вісті Комбатанта. -
1978. - Ч. 1. - С. 37.
287
А Ь і с 11 ґ 1 І і
(«то
8*53 Рапїог ОІУІвіоа
\и к і м
Коашалсіеаг
ЗДУ'&ЬЗг^ббп 4»ИЛ944.
ВІУі&Іоп - ЗолдегЬоІеНІ
жгвгаж^т*иае5«азяілслс«г=»втсїг’жгжтаітвг»гж
/ялі* 4ог УегаЬ»сЛІо4цп£ 4вг £аі»
ИаХ ип-Ш1Н£ед ал 3»11*44»/
Рг<з1^і11І£О К'АгарІвг >£Є£ОП 4од Во 1 всЬеУІ вли> :
Вгеі ШосПоп зсПксгзіеп Огоязкалфіев 1іа&оп Піпіег ила»
Піг ЬаЬі> ]е<!сг ал всі папі Рідів, Писге РІНсІгі £віап ип4
4а<ЗигсП ЬеІ£еІгд£еп Дав діє Вгоді &е£вп щоІіґХасИс ВЬегтасИі
яеіідііеп хл>г4еп коппівя
Оег НечсЬвГЇкгег - 53 Ііаі пипплкг Биего Негагі$1о$ип£ а«з
4ег Ві уі з іон іш<1 ХаіЙЬгцц£ гаг £д1*58«-Ггс іу^Оіу із і од ЬеіоЬІса
ІсЬ Йапко Еисй І&г £аагсд Ьє^ісяелсп ^ІИсп гоя: Кдіпрі £в£еп
4сп ВоІзсЬетеіздша іш4 тстзсію Еасії іп 4еп ЯеіЬеп 4ег £а1Іг»
3$ Ггеіз*» Віуібіоп. 5о1даіед£1Вск Ь1* *шп Еп<£гіе£ &Ьог сіпав геп
ЕгМеіпй пВо1»сЬеуІмалп*
0 1 Ґ і € Ь
$8 $іад4агіепі&Ьгег сиОіУ-ГЗіїгег
Кґдкдц» 4оп &«Ко¥»яЬоґ 1944«
Копія наказу командира 5-ої дивізії військ СС ”Вікінґ”
про переведення її вояків-українців до галицької дивізії
288
Всього з дивізії ” Вікінг” до дивізії ” Галичина” повернулося лише
375 українських вояків586. У зв’язку з їхнім переведенням командувач
дивізії СС "Вікінг” Ульріх 4 листопада видав особливий наказ, у
якому високо відзначив бойові якості українців587.
Подібні поступки з боку командування військ СС були викли-
кані потребою створення сприятливого ґрунту для переговорів між
представниками урядових кіл райху і українських політичних
угруповань у Німеччині, що проводилися у той час у Берліні й
стосувалися організації УНК. В адресованому Фрайтаґові листі від
8 листопада голова ВУ Бізанц писав: ”Ви знаєте, що у Берліні
створюється Українська Національна Рада (мався на увазі УНК
— А. Б.) й, отже, з’ясовується і обговорюється багато політичних
питань, які завжди особливо стосувалися дивізії. Тому необхідно
ще більше, аніж раніше, постійно мати на увазі політичний аспект
дивізії”. Голова ВУ висловлював сподівання, що за нових обставин
багато німецьких підстаршин, котрі не завжди належним чином
поводилися з українцями і котрі "належали не до [військ] СС, а до
поліційних установ, знайдуть правильний тон з людьми”. "Тому я
сподіваюся, — звертався Бізанц до Фрайтаґа, — що Ви, пане генерале,
з Вашою енергією та з Вашим політичним розумінням, які супро-
воджували дивізію від початку її існування, у теперішніх важких
умовах знайдете шлях до того, щоб зміцнити бойові сили дивізії”588.
Тим не менше, хоча штаб дивізії і зробив для її вояків деякі
незначні поступки, вага їх применшувалася образливою поведінкою
щодо українців з боку окремих німецьких підстаршин, і, особливо,
відсутністю реального підтвердження відмови уряду Німеччини від
попереднього політичного курсу в українському питанні589. Зважаючи
Бабій Л. Група вояків дивізії "Галичина” на вишколі й фронті у дивізії
"Вікінг” 1944 року // Вісті Комбатанта. — 1994. — Ч. 5-6. — С. 116.
Додатки. - Док. № 3.
Вег Ьеііег деа 5УеЬгаи88сЬи88Є8 Оаііхіеп. г. 2і. Кгакаи, деп 8 МоуешЬег 1944. Ап деп
Вгі§аде йіЬгег ипд Оепега1та)ог дег УУа£Геп-88 Ргеі(а§, Ре1дро8(питтег 15 000 //
АгсЬіує ої (Ье 181 ІГОІЛЧА Ьу (Ье ПСШЗС іп Тогопіо. - ТЬе таїегіак деаііпд хуііЬ (Ье
Віуізіоп. - Мііііагу Воагд (Ууакоуа Пргауа). а) Оепегаї. - Оос. по. 46.
У Словаччині цьому певною мірою сприяла недостатня робота УІ-го
відділу (психологічної служби) дивізійного штабу, в якому до середини
жовтня навіть не було жодної друкарської машинки з українським
шрифтом (\у-П8(иГ. КгосЬтаїик Оеог§, VI. <2., 11., деп 14. 11.44. ВегісЬі. Веіг.:
ВеаисЬ дев Мі(§1іеде8 дез 5¥еЬгаи88сЬи88Є8 Оаіігіеп ІМЯупес 8(е(ап ипд \¥-ІІ8(иГ.
КгосЬтаїик Оеоі^’8 Ьеі деп ЕіпЬеііеп ат 12. и. 13 ІЧоуетЬег 1944 // АгсЬіує оГ діє
18( ІЛ) ШЧА Ьу (Ье 11СЮС іп Тогопіо. ТЬе таіегіаіа деа!іп§ \уійі діє йі уізіоп. - Мііі-
іагу Воагд (Уцвкоуа Ііргауа). а) Оепегаї. - Е>ос. по. 47.
289

в»гі< Кгакаи, аеп в.ВотетЬег 1944
Ап Лей
Вгіеа<іе£иИтет ипа ОепегаІлаЗох
4ет ’ЯаТТеп-ЗЗ > г е а ?
Ееіаровіпиднаїег 19 000
Зеїіг ▼егеіігіег Негг Сепегаї!
Уоп еіпег Та&ип& 4ез ТУекХ'аиззсПиззе^ ЬаЬеп «гіг ипо егІаиЬі,
ІИпоп ОіисЬгіІпзсІїе гиг Уех1еі1тип£ аезННіегктеигез ви
зсп<1е»г; йа« ЗсЬтеіЬеп есИіске ІЄН Ікпеп іпйег Апіа^е дії.
Яеішеп Зіе, Ветт Сепегаї, поок гоп літ. регоЬаІісЙ аііео
Вез 1е ипй Сиіе епібев'еп, іоЬ ЬаЬс тісії ае>.г &е±геиі, йааз
Іііпеп аіезд ІюЬе Лиагеїсіїпип^ топі РЦЬтех тсгІісЬсп тагйе.
Наиріаапп Ваїтеоску^, 4ег гиг йаЕа1і&епЗеіі "Ье! йезФіті-
зіоп кеіііе» Ьаі тіг зо папсйез діівоіе.111» ипа жі*Пет-
ите Не «опдепаіе Ьеіаеп Нсггоп без адітаиззсіяхззеа,
МакатизсНка ипй Іп§. КгоеЬпіаІик, аіе хЗДН Зіе аісЬ гиа Віті-
зіопзз'ЬзЬ &епошізеп ИаЬеп, оо тепсЬеа Ьегіс’л^оп, теаз ЇЧіг
аі<? З'Итжип^ ила На1іип'& Йет Вітізіоп топ £«пг Ьезолдетег
'ПсНМзкеіІ; ізі. ІсЬ ЬоТГе, йааз зеіі ипзететп Іеіаіеп Ве-
зись. зісії гаапскез ЬеИоЬеп отепп і сії асіжет йагап ^Іаи-
Ье, Д££Ш йіс тіеіеп ипйегіІіЬгеГ, аіе ПІСНІ Зег 5$ еПІ-
в'Ьатлеп, вопаетп Ьіе4еге Воіікеїкеатіе итагеп, Леп тесИіеп
Топ шІ’І Лап’ Ьеиіеп £іпйеп теегаеп* ВеішосИ Ьо££е ісЬ, дат»а
Зіе, Нетт Оепегеї, шіі ІНгег д5Пег£Іе ипі »1Л ІЬгея роїі-
±1зс1іеп 7вгз-&&паііівг "угаз ^а Діє Вїтізіоп тспДп£ап$ пп "ЬгаисЬ-
іе, Аеп \?о&А£ЇП(Геп иготйеп, тат іп йеп Зе^яі^еп асішіегізеп
УегИ^І'ІпіавсП «Це Кажрлкгаґі АетВІтІвІоп *и згоі^ет»
81е їті^аеп, ез и?ігб Іп Ветііп Лет ЦктаігДасЬе~2Ьгіогл1та1
есЬііае'Ь ппа ао шапсЬе роІІЛІзскоп Уга^еп, аіе~ $а аіе~2і-
тігзіоп ^апз ‘Ьезопдегз ап^еИеп* сгІКиіеті игЛ ке&ргоскеп*
БезІїаІЬ іаі ев посИ тсііг поШ>пйі§, аіс^з віє роІНізсйе
5еі1>е і» Аи&е аи ЬаЬеп,
Ха ВотепЬег тгіїї діє Хе£Іегхйі& веп Наирййиїїзсіїизз ипа веп
\Тйіігйио5спиоо ги еіпег Та^ипс пасІгКг&каи с^пЬегиТеп,
йПІІіззІіеП &св ЇІІпГЗіШгі^еП Веа^еПепа йео Оепегаї^оитотпе-
пепіз «111 бег Оепегаї^оитетсих а$п Вктаіпегп Тйт ІЬгб
ітет ровіїіте Мііагкеіі йяпкеп. їей «Зге ЇМпеп
сект вапІсЬаг, «епп Зіе аіе Ьеївеп УШітег, 41 е ЗйМб1іе4ет
4ес ШИтаиозскиззев віпй, От* МакатизсЬка ип<1 1п&.Ктоспта1ик,
аи± зугєі Та$е пасії Кгекаи ги вет Уетєшатіипк Ьеигіаикеп '
чгВгйеп, воЬоіа йіе ’ВіпІаашіз 1ІЬег ваз Зг£&п2ип£зав1; ап зіе
ІЬпеп, Йегг Оспегаї, ипа аетВітіаІоп аііее Спіє игипзсЬепД*
гегЬІеіЬе Іск яіі
Н*І1 ЕіП"Т1
І11Г
т.а*я<а.лкгскгі±*
Віеепг
Лист голови ВУ командиру дивізії Фрайтаґу від 8 листопада 1944 р.
290
на це, 28 жовтня Фрайтаґ звернувся до офіцерського складу дивізії
із закликом налагодити політико-виховну роботу серед стрільців
дивізії590. У рамках виконання цього розпорядження й з метою
організації соціально-психологічної праці дивізійного штабу у першій
половині листопада 1944 р. серед українських вояків дивізії про-
ведено різні заходи. Зокрема, на рівні офіційного свята в частинах
дивізії урочисто відзначено 26-ту річницю подій 1-го листопада
1918 р. — дня, коли українські військові формації зайняли Львів
і з ініціативи провідних західноукраїнських політиків проголошено
утворення ЗУНР591. На початку другої декади листопада на урочистих
Богослужбах в дивізії вшановано пам’ять митрополита УГКЦ А.
Шептицького, який пішов з життя 1 листопада 1944 р. у Львові592.
Однак, подібні заходи не дали відчутних наслідків. Так само, як
і під час німецької окупації Галичини, питання державної самостій-
ності України в ідеологічних матеріалах психологічної служби штабу
дивізії або оминалося, або розглядалося в контексті пристосованої
до нових умов німецької концепції "Нової Європи”. Провідні думки
на цю тему було викладено у поширюваному серед вояків "Гали-
чини” восени 1944 р. ілюстрованому журналі під назвою ”3а Нову
Європу” — пресовому органі відділу пропаганди ССГА для україн-
ців, які служили у військових, частинах при військах СС та
охоронних відділах при німецькій армії593. В інформації на цю тему
відзначалося, що "поневолюючому народи імперіялізмові” в Новій
Європі буде протиставлено символ об’єднання та співробітництва
народів. ”Не утиск, безправство, визиск і гніт, але усуспільнення,
самоуправа, самоврядування, спільний порядок і співпраця, взаємне
скріплення сил — будуть в силі”, — говорилося у цьому самому
документі. Згідно з модернізованим трактуванням німецької про-
паганди, за внесок до перемоги райху українці у майбутній Новій
Європі могли отримати те, за що боролися усі їхні попередні
14. \Уайеп-Огеп. Віу. дег 88 (§а1І2. №. 1). Коттапдеиг. Віу. 8і. Ои., д. 28. 10.44.
Веіг.: РоїііізсЬе РиЬгип§ <іег Тгирре II АгсЬіує оГ (Ье 1 зі ІЛ) ІЛ4А Ьу іЬе ЕІСВВС іп
Тогопіо. - ТЬе таіегіаіз деа1іп§ іуііЬ Йіе Віуізіоп. - Ргопі ипііз. - Е)ос. по. 10.
14. АУаЛеп-Огеп. Віу. дег 88 (§а1І2. №. 1), VI. Віу. 8і. Ои., д. ЗО. 10.44. Веіг.: 2ит
Оедепкеп ап деп 1. МоуетЬег // АгсЬіує оґ Йіе 1 зі ІЛ) ІЛЧА Ьу іЬе ВСКЕ>С іп То-
гопіо. - ТЬе таіегіаіз деаііпд іуііЬ іЬе Віуізіоп. - Ргопі ипііз. - Вос. по. 11.
14. ^айеп-Сггеп. Віу. дег 88 (§а!іг. №. 1), VI. Віу. 8і. <2и., д. 10. 11.44. Веіг.: 2ит
Оедепкеп деп Меігороіііеп 8сЬеріуску] II АгсЬіує ої іЬе 1 зі ЦВІЖА Ьу іЬе ЧСКВС
іп Тогопіо. - ТЬе таіегіаіз деа1іп§ \уііЬ Йіе Віуізіоп. - Ргопі ипііз. - Вос. по. 15.
ЦДАВО України. - Ф. 4465 — Колекція окремих документальних
матеріалів українських національних емігрантських установ, організацій
і осіб. — Оп. 1. — Спр. 571. — Арк. 6.
291
покоління: волю та "самостійність у власному державному орга-
нізмі”594. Проте восени 1944 р. гасло "Нової Європи” не знаходило
жодної підтримки серед вояків дивізії. Відсутність ж політичних
концесій українцям з боку вищого керівництва Німеччини стала
визначальною причиною поновлення втеч вояків з галицької дивізії
і переходу їх до УПА. Певний відгук серіед дивізійників мала тільки
критика психологічною службою дивізії спроб радянської про-
паганди взяти на озброєння ідею панславізму для використання
слов’янських народів в інтересах СРСР595.
Підкріплена участю добровольців "Галичини” у бойових діях
на українських землях, їхня віра у створення на основі дивізії
української армії, однак, поза межами України серйозно послаби-
лася. Небажання найвищого керівництва Німеччини оновити свою
політичну позицію в українському питанні викликало песимізм і
навіть зневіру в можливість кращих змін, що запанували у серцях
багатьох українських'стрільців після розгрому дивізії під Бродами.
У рапорті "Про розмови в підрозділах” (’МогиЬег зргісЬідіеТгирре),
підготовленому в Словаччині поручником Б. Підгайним для штабу
ЗО-го полку, з цього приводу вказувалося: "Українські вояки все
ще обурюються фактом, що Німеччина звела нанівець надії україн-
ського народу, не дотримавшись обіцянок про самовизначення...
Вояки розповідають, що відступаючі із Східного фронту німці
спалили й сплюндрували цілі області України. Кілька разів було
чути скарги на те, що членів родин вояків дивізії німці прилюдно
вішали на ринку Стрия у той час, коли дивізія вже перебувала на
вишколі (малися на увазі страти заручників у відповідь на анти-
німецькі дії УПА — А. Б.)”596.
У Словаччині подібні гнітючі настрої підсилила перспектива
залучення дивізійного вояцького складу до боротьби не лише проти
суто комуністичних партизанів, а й проти словацьких національних
партизанських загонів. Все це сприяло тому, що поновилися
14. Ґрен. Див. Зброї СС (українська ч. 1) VI. Див. Шт. Кв., дня 7. 12.
44. Відн.: Напрямні для світоглядового виховання в 14. Ґрен. Див.
Зброї СС (українська ч. 1)) від 9. 9. 44. Тема: Райх як провідна потуга
в Европі Нова Европа) // АгсЬіуєойЬє І81ІЮІЛ4АЬуіЬеИСІШСіпТогопіо.
- ТЬе шаіегіак <1еа1іп£ хуііЬ іЬе Віуізіоп. - Ргопі ппіІ8. - Бос. по. 18.
14. іУайеп-Огеп. Віу. дег 88 (§а1іг №. 1). Віу. 8і. (}п., 411.44. Веіг.: Рапзіаууівтік //
АгсЬіує оГ іЬе 1 81 ІЮ ОМА Ьу Йіе І7СКВС іп Тогопіо. - ТЬе таїегіаїв деа1іп§ хуііЬ іЬе
ВІУІ8ІОП. - Ргопі ипіІ8. - Бос. N0 13.
Вашкович В. Ще про дивізію "Галичина” // Вісті Комбатанта. - 1975.
- Ч. 1. - С. 68.
292
самовільні втечі з дивізії українських вояків, які розраховували
пробитися через Карпати до УПА. Усього під час перебування у
Словаччині з дивізії дезертирувало майже 200 вояків-українців.
Характеризуючи ситуацію, в якій опинилася дивізія через неви-
рішеність пов’язаних із нею політичних питань, керівник культурно-
освітнього відділу ВУ М. Кушнір відверто заявив на засіданні ВУ,
що відбулося 2 листопада 1944 р.:
”3агал очікував з днем включення до боротьби політичних
концесій. Дивізія творилась під кличем боротьби проти больше-
визму, але й проти режиму німців в Україні, який зможе з часом
поправитись, коли дивізія почне діяти. Дивізія мала бути тільки
першим ступенем до творення української армії. Сама дивізія була
для нас школою для молоді. Підйом спочатку був великий (80 000
зголошених), але захоплення з ходом подій і без еволюції поглядів
на українську справу з німецького боку все щораз падало. Гасло
”Нова Європа” для нас без змісту. Всі обіцянки не мали ніякої
підстави (це проявилося, наприклад, в офіційному вживанні назви
"галичани”, а не "українці”). Ніколи не було і згадки в офіційній
[німецькій] пресі, що це кривавляться українці. Галичина була на
з’їдження. Роблено тільки на те, щоби планка німецьких урядовців
піднялася вище. Це все проникло поволі до свідомості стрілецтва.
Почалася дезерція. їй сприяли ловлення людей в прифронтових
смугах і поведінка німецьких старшин і підстаршин... Директиви
мусять прийти до нас, до стрілецтва згори, з українського центру!
Шкода думати про виставлення нових частин в таких умовах, які
є зараз. Нині, після звільнення опозиціонерів (лідерів обидвох
фракцій ОУН — А. Б.), приступання до УПА набуває ореолу
геройського вчинку. До цього причиняється ще нестерпне посту-
повання (поводження — А. Б.) команди німецького складу”597.
Подібні оцінки та критика дійсного стану справ з боку стрільців-
українців та керівників ВУ поряд з іншими чинниками сприяли
офіційному перейменуванню вищим політичним керівництвом
військ СС галицької дивізії в українську (якою вона насправді
була від початку свого існування й факт чого усвідомлювало й
вимушене було зрештою де-юре визнати її німецьке командування).
Паралельно з цим відбулася зміна у ставленні командування дивізії
до діяльності УПА. Ще 16 вересня 1944 р., з огляду на відступ
Протокол засідання Військової Управи. XI. 1944 // АгсЬіує оїіЬе 1 зі ІЛ)
ІЖА Ьу (Ье ІІСнЬс іп Тогопіо. - ТЬе таїегіаіз деа1іп§ \уі(Ь (Ье Віуізіоп. - Мііііагу
Воагд (Уцзкоуа ІІргауа). а) Оепегаї. - Бос. по. 45.
293
вермахту з території України і тим самим припинення анти-
німецьких бойових дій УПА, райхсфюрер СС Гіммлер дозволив
встановлювати "зв’язок з національними українськими парти-
занами” "для їхньої підтримки у боротьбі проти Совєтів”598. З
німецького боку одним із демонстративних підтверджень прагнення
до такого роду військових контактів і всїдночас реальним доказом
підтримки українського визвольного руху мало стати надання
галицькій дивізії характерних зовнішніх українських національних
ознак. Через два місяці після згаданого дозволу в її офіційній назві
з’явилося окреслення "перша українська” (далі — 1-ша УД).
На пропозицію Фрайтага й згідно з наказом Гіммлера в середині
листопада галицькій дивізії надано нову офіційну назву — 14-та
Ґренадирська Дивізія Зброї СС (українська ч. 1) (14.У/аіїеп-Огепа-
діегВіуІ5Іоп(іег88(икгаіпі8сЬеМг. І))599. Відразу ж після ознайомлення
з наказом Гіммлера про нову назву дивізії Фрайтаґ виїхав до Берліну
для отримання вказівок щодо подальшої політичної лінії у військовій
частині, що перебувала під його командуванням. З поверненням
у Словаччину Фрайтаг викликав до себе колишніх керівників відділів
ВУ Ю. Крохмалюка та Л. Макарушку. На подану керівництву ВУ
вимогу Д. Паліїва прислати до дивізійного штабу двох старшин
вони добровільно зголосилося до дивізії й перебували у запасному
курені у битві під Бродами, після якої були скеровані до УІ-го
відділу штабу, де Макарушка після смерті Паліїва став політичним
дорадником командира 1-ої УД. У розмові з ними, як згадував
згодом Крохмалюк, Фрайтаґ заявив, що "німці не думають окупу-
вати у майбутньому української території, а метою дивізії є збройно
допомогти при створенні Української держави. Запропонував
подумати про відзнаки української дивізії з тризубом і левиком,
завести українізацію старшинського складу як базу до корпусу і
підготувати проект прапору”600. З-поміж запланованих атрибутивних
змін найшвидшою стало запровадження поряд із новою назвою
дивізії нової присяги для її українських вояків, текст якої німецькою
та українською мовами вклеювався до військової книжки усім
ИАІІ8. - Т-454. - Коіі 22. - Ргате 000 476.
Риаггіе В., 8іерИеп8 Р. Ніііегз Затигаі. ТЬе \Уаіїеп-88 іп асііоп. Кєуізєсі 3-д Едіїіоп.
- Иєху ¥огк: багсіеп Сііу Рге88,1986. - Р. 32,34.
Тис-Крохмалюк Ю. Командир дивізії Ц Вісті Комбатанта. — 1983. —
№ 3. — С. 54. Детальніші спогади Юрія Крохмалюка опубліковано в
книзі: Туз-КгокЬтаїіик (КгокЬтаїіик) ¥. Оиегга у ЬіЬегіасі. Ніаіогіа сіє 1а Біуізіоп
“НаІусЬупа" сієї дегаііо МасіопаІ Цкгапіо. - Виепов Діге8 (Аг§епйпа), 1961.
294
дивізійним воякам — і тим, котрі присягали раніше, і тим, котрі
проходили вишкіл у Нойгаммері та Словаччині після битви під
Бродами. ”Я присягаю святочно перед Богом, що в боротьбі проти
большевизму, для визволення мойого Українського Народу, моєї
Української Батьківщини, виявлятиму безумовний послух Най-
вищому командувачеві Німецьких Збройних Сил і всіх борців
молодих європейських народів проти большевизму”, — такі слова
з’явилися у новому тексті присяги601.
Безпосередній вплив цих впроваджень на розгортання діяльності
УПА в Україні вже 17 листопада спрогнозовано у двох виданих
УІ-им відділом штабу дивізії інформаційних роз’ясненнях для її
вояків під заголовком "Світоглядове виховання” (ХУейапзсЬаиІісЬе
Ег2ІеЬип§). ”Ми тут, в українській дивізії, — говорилося у першому
з цих повідомлень, — будемо ще більш жваво прикладатися до
вишколу, щоб після бойових успіхів, після зломання большевизму,
стати елітою української армії. Події останніх днів скріплять на
силах і енергії теж і борців поза большевицьким фронтом. Ці
скріплять свій вишкіл, своє озброєння, а з тим і підвищать свою
бойову вартість”602. У другому роз’ясненні після аргументації
перейменування дивізії фактом поповнення її лав вихідцями з усіх
земель України (а тим самим соборницьким всеукраїнським харак-
тером) вказувалося: ”Так, як наші ряди в дивізії з дня на день
сильнішають, так і прибирає кожного дня на силі повстанчий рух
в українському запіллі”603.
За таких змін керівництво українського визвольного підпілля,
яке ніколи не переставало цікавитися дивізією, знову розглянуло
питання подальшої долі цієї військової частини та її використання
в українських національних інтересах. Створений на основі референ-
тури зовнішніх 'зносин ЦП ОУН-Б Генеральний Секретаріат
закордонних справ (ГСЗС) Української Головної Визвольної Ради
(УГВР)’ враховував можливість висадки на Балканах військ західних
Колісник Р. Українська дивізія... — С. 155.
602 14. ХУайеп-Огеп. Віу. дег $8 (икгаіп. №. 1), VI. Віу. 8і. <2и., <1. 17. 11.44. Веіг.:
5¥е1іапзсЬаи1ісЬе ЕггіеЬип§. 2и$аттепГа$$ип§ дег Уоікег дев еЬета1і§еп гиззізсЬеп
КеісЬез гит Кагорі §е§еп деп ВоІзсЬешізтиз. // АгсЬіує оі діє 181ЦВІЖА Ьу Йіе
ИСКВС іпТогопіо. -ТЬе таїегіаіз деаііпд дуііЬ діє Віуізіоп.-Ргопі ипііз. - Вос. по.17.
603 Додатки. — Док. № 3.
УГВР — найвищий політичний орган українського національно-
визвольного руху, створений у липні 1944 р. поблизу селища Сприня
на Самбірщині.
295
країн антигітлерівської коаліції. У такій ситуації в разі потреби
могло відбутися об’єднання УПА та дислокованої у Словаччині
1-ої УД в єдині українські збройні сили. Тому зацікавлений в
існуванні регулярної української дивізії, керований Миколою
Лебедем ГСЗС УГВР не схвалив здійснюване окремими дивізійними
вояками дезертирство з метою поповнення повстанських відділів
в Україні. У результаті переговорів старшин дивізії з його пред-
ставниками в листопаді 1944 р. лише в одному випадку до УПА
переведено сотню вишколених у німецькому військовому таборі
українців, очолюваних сотником 1-ої УД М. Бриґідером604 (що
значною мірою інспірувалося зацікавленим у контактах з УПА
8-им управлінням РСГА (військовою розвідкою)’, у розпорядження
якої Бриґідера було переведено 28 листопада з санкції дивізійного
командування). Добре розуміючи мотиви, якими керувалися втікачі,
керівництво українського визвольного руху, втім, не заохочувало
самовільні переходи Хо повстанських відділів інших вояків 1-ої
УД, оскільки такими вчинками вони подавали приклад дивізійникам
і тим самим знижували рівень боєздатності дивізії.
У той же час самі вояки УПА в Україні, як і раніше, не
відмежовували себе від стрільців дивізії, а, навпаки, розраховували
на їхню підтримку в боротьбі за державну незалежність України;
про це знали навіть сталінські органи безпеки. Окрему увагу цьому
приділялося в спеціальному повідомленні про активізацію діяльності
УПА від 19 листопада 1944 р., складеному начальником управління
НКДБ Львівської області, комісаром держбезпеки 3-го ранґу
Вороніним для секретаря Львівського обкому КП(б)У Грушецького.
Доповідаючи про інтенсифікацію визвольного руху, Вороній вка-
зував на поширення серед повстанців чуток про майбутню підтримку
українською дивізією широкомасштабного виступу УПА проти
військ НКВС. ”Так, — писав він, — активний учасник УПА у
Жовківському районі Найда Ярослав з цього питання заявив, що
вони скоро отримають наказ про займання міст... До того часу
німці обіцяють підкинути допомогу на парашутах у кількості трьох
дивізій СС-’Таличан”605.
ЦДАГО України. — Ф. 57. — Оп. 4. — Спр. 340. — Арк. 66; Гриньох І.
Дивізія "Галичина”... - С. 53.
8-ме управління РСГА створено у 1944 р. на базі колишньогр абверу
— центрального військово-розвідувального органу збройних сил Німеч-
чини у 1933-1943 рр. — А. Б.
ДАЛО. - Ф. П-3. - Оп. 1. - Спр. 67. - Арк. 165.
296
Хоча насправді підтримка УПА в таких масштабах з боку
німецького командування не передбачалася, зацікавлений у при-
пиненні дезертирства Фрайтаг спробував особисто переконати вояків
1-ої УД в тому, що її штаб підтримує безпосередній зв’язок із
лідерами повстанчого руху, які засуджують втечі українців з дивізії.
З цією метою він звернувся 21 листопада до українських вояків
1-ої УД, яким заявив: "бойовики у Вашім запіллю запевняють,
що відтепер кожного з Вас, хто віддалиться від дивізії, будуть так
само трактувати, як і зрадника у своїх рядах”. Відтак Фрайтаг
закликав українських вояків докласти усіх зусиль до того, щоб
завдяки своїм бойовим якостям створити мобільну військову
частину, що найближчим часом змогла б "стати добірною частиною
української армії”606.
Підґрунтям для таких тверджень Фрайтага про позицію політич-
ного керівництва УПА та майбутнє створення на основі дивізії
української армії стало врешті-решт офіційне трактування німецьким
командуванням дивізії відділів УПА.як невід’ємних збройних
формувань українського визвольного руху, а 1-ої УД як його
регулярної військової частини. Це визнання прискорювалося
подоланням інформаційного вакууму щодо діяльності повстанських
з’єднань, що існував в дивізії до осені 1944 р. Вже у другій половині
листопада 1944 р. командирові 1-ої УД надійшло відразу кілька
базованих на різних джерелах повідомлень про діяльність УПА.
Одне з них, передане 21 листопада для ознайомлення Фрайтаґові,
було складене керівником відділу світоглядного виховання штабу
дивізії Цоґляуером на підставі свідчень українського вчителя Шпака
з Радомишля під Києвом. Рятуючись від репресій НКВС за своє
вчителювання під час німецької окупації, він з часом опинився у
Модранці під Трнавою в Словаччині.
"Вчитель розповів, — зазначалося у повідомленні, — що на
початку жовтня він пішов з Києва і вже за 20-25 км поза міськими
межами Києва зустрівся з відділом Української Повстанчої армії
(УПА). З цим відділом він перейшов до другого відділу УПА. Таким
чином він добрався аж до Карпат. Останній відділ, з яким він мав
справу, був відділом відомого Різуна (псевдо) зі Станіславова. Відділ
складався із чоловіків зі Станіславівського району. Поблизу Турки
він побачив на власні очі, як повстанці розпаковували в лісах великі
алюмінієві ящики (сховища бомб). По дорозі він чув, що окремі
АгсЬіує оі іЬе 1«іІЛ) ІЖА Ьу іЬе І7СКОС іп Тогопіо. - ТЬе таїегіаіз <1еа1іп§ \уіЙі іЬе
ВІУІ8ІОП. - Ргопі 11ПІІ8. - Бос. по. 20.
297
14<НаХ£еп-Озееп«РіУеДег й (икгаііиКгИ)
_______________
ій*л^фи>2’иті №
Ве£г« : Дпева&аа еіпов икгаіпіесЬеп іаНгєгз іха>
Кепп*йівааЬае Дег ХоакааДеиге,
їли* Дизза^еа іеа ВеаиІіжафеп Де» ТСеЬгаиазаЬхевев 1л РгаЬЬиг^,
Яехзд В & $ 8 с Ь у п з к у $ * ізЬ ш б< НоуойЬєг 09Є4 еіп
иктаІМасЬет ХеЬгег піиаапа $ о Ь р а к аиа ЯаДасуесЬІ Іххі КХеет
$екоа»ев,
рег ХеЬгег еДЬЬ ап, ег оеі АпГопя ОкСоЬег аиз Кіе^ аЬаагзеМегІ; ипД
раЬе Ьегеіге 20-25 ка аиВегЬаІЬ Дег ЗгаД1?£Гепае уоп Кіе^г діє АЬ-
ЧіеіХипвеп Дег ПкгаіпіпсИеп АиіаШхДіееп Дтоее (ОРД) ап&еШ>2£ехи
Оег ЬеЬхег ешйе уоп еі!^ег АЬ^еіІип* Дег ЦРА ап Діє апДгпе Ш>ех$&*хи
Дд£ діезе Жеіее доХапДО вг Ьіа іп аіе КаграЬеп*
Віє Хе-иье АЬЬеіХип$ ші* аез* ег еі^ав пи Ші Ьаі^е. одг Дів АЬіеі-
1ид$ бідо» додеидоь $ 1 в и а (ВескпаЬше) ш. ЗЬапівІаи. Иіе АЬгеі-
Іап& ве-С^е вісЬ аш Малп$хп Дег Зіодізі&иег ве&одД одбшшехи
Хп Дег КаЬе уоп £ихка еаЬ Дг иіЛ еі&епеп Аи^еп, \тіе уоп Деп АмХз^взх^
Дідаси Ап Деп ЯаІДега А1 Іипі піиаШуПіюг СГегрПокцпееЬоп-
Ьед) аизвеваеМ «ихДеп.
РпгехФЄ£8 Ьаг ег есЬогІ;, ОаВ еіпі^е Осаегаїе шД аеЬхеге ОІІіеіеге
Дег Нойоп Ахзпее, Діє икгаіаіасЬег УоХквзи^еЬЬхівкеі^ ’&адщц, лісЬ
'ЬегоіЛв Ьеі Деп АиГ&ЬЗпбібШ ЬеХівДоп,
Уоп КахзсЬаІХ ТуиовсЬапко ЬаЬ вг пісЬЬе $е1іогЬ«
Віє Ргопі? ЬаЬ ог іп Дег НаЬв уоп Ьиркотг р&заіегЬ#
Рег допаппЬе ХоЬгег ч»фЬпЬ веРзЬ іп Дег 51от?акех* МоДгапка Ьеі
Тгпажь Вг іаЬ ДигсЬ Деп Хпв« ЗДЬЬдеЬепко» КегезШо Ьеі Тгпата
ви схтеісЬеги
УехіеіХег ІеХХ
ЗДг Дає ОІУіяіопзковхзі&пДо
Дег ВШзхог ХДг Діє шеХішесЬаиІіаЬо ^СгхіеЬип^
4Н5Ьих^аш1Ши?а^ /
Повідомлення штабу дивізії про діяльність УПА
від 21 листопада 1944 р.
298
генерали та багато офіцерів Червоної армії, які за національною
приналежністю є українцями, вже перейшли до повстанців”607.
Детальніше про діяльність УПА інформували передані для штабу
1-ої УД зведення, складені за матеріалами німецької розвідки. Так,
в одному з таких повідомлень під заголовком "Становище в
зайнятих Совєтами областях” говорилося про дії українських
повстанчих загонів та інші події в Україні за час від 15 серпня до
10 листопада 1944 р. При описі загального становища на вказаній
території окремо згадувалися факти здійснених органами НКВС
депортацій з Галичини родин вояків 1-ої УД та розстрілів ненімець-
ких вояків збройних формацій при військах СС. Відтак дві з шести
сторінок повідомлення висвітлювали питання діяльності УПА.
"Червоній армії в її вільному пересуванні постала на заваді робота
УПА. Совєти мають владу в місті, а на селі панує УПА, так що
червоні підрозділи, чисельно менші за 50 чоловіків, не заходять в
села”, — констатувалося на початку розділу про дії українських
повстанців. Хоча, як твердилося далі, особливу активність відділи
УПА розгорнули у Володимир-Волинській, Львівській, Станіславів-
ській та Житомирській областях, також ”у Східній Україні зросло
прагнення населенням української самостійності”. Згідно з інфор-
маційним зведенням, старшинське та підстаршинське навчання
повстанських кадрів відбувалося в особливих таборах, а дисципліна
в УПА була такою самою суворою, як і в німецькій армії. На
відміну від інших донесень німецької розвідки, у цьому повідомленні
особлива увага акцентувалася на пошуках контактів із урядовими
колами Англії з боку політичного керівництва УПА, численність
вояцького складу якої сягнула 100 000 стрільців та офіцерів.
"Багаторазово підтверджено, — вказувалося у повідомленні, — що
національна українська Організація намагається здобути вплив в
Англії; український лідер Лебедь у серпні цього року з метою
переговорів про співпрацю виїхав через Іспанію до Англії. Серед
політичних українських кіл побутує думка, що через Балкани та
Дарданеллівське питання потрібно враховувати можливість кон-
флікту між Англією і Совєтами”608.
14.\¥айеп-Огеп.Віу. сіег 88 (§а1іг. №. 1),УІ. Біу. 8і.(2и., 21.11.44. Веіг.: Аиззадеп
еіпез икгаіпізсЬеп ЕеЬгегз гиг КеппіпізпаЬше сіег Коштапсіеиге І І АгсЬіує оГ іЬе 1 зі
1Л) ІЖА Ьу іЬе ІЮВВС іп Тогопіо. - Піе таіегіаіз деа1іп§ \уііЬ іЬе йі уізіоп. - Ргопі
ипііз. - Бос. по. 20.
УегіЬаІіпіззе іп деп уоп деп 8о\уіеіз Ьезеігіеп ОеЬіеіеп //АгсЬіує оС іЬе 1 зі 1Л) ІЖА
Ьу іЬе ЕІСКВС іп Тогопіо. - ТЬе таіегіаіз <1еа1іп§ іуііЬ іЬе Віуізіоп. - Мііііагу Воапі
(Уцзкоуа Еіргауа). а) Оепегаі. - Бос. по. 51.
299
Уех'ЬаІШізсо іл аел уод іоа Зош^оііє ЬесеЬ/Лса СеЬіо^ед
1. АН^сдаіаез
25*9 *44 ї>. е лізспЬелп яшіасЕсп Кіеш ипа Ргхеаіуаі іа€ сіп^Деібіс
шіоаегЬвгзсдгеІІІ; іді4 жйг два Уогкекг Ггоі^с^еЬсг.» аеа-
БІеісЬоп Оіе АІБЄґ-Ьаііііа^геСке £оше1-С1ю1д иді Ко\?о1-
ЬиЬІіп.
Віе Зо^еів ЬвізйЬеп еіеЬ іт аіікотеіпсп ит від ^игез
Аизковаеп шЛ <1ег Воудікегип^, Вівхір1іп1Лозізке11;сп
аст Тг/ирред шогісп ЬеоггаІІ;, £и$еа Уогіїаіихіс ги Ьскиів
ип4 КігсЬа.
6.9.44 Раз Аисггаіізско Ро1;о Кгеих соіі іп ІотЬсг^ еіпо Уегкаи£&-
отєапіааігіоп тії; икг еизигаїізсЬет Регзопаї еіодетісь^еі;
паЬєп, Оів ЬеЬеп злігші ипі СеЬгаисЬззезепзІйпае ап аіо
21УІ1ЬеУб1кегип£ Уегкаиіе, ноЬоі* оі'пе зеотіазе Копьпоііе,
іизз пій 4оп иагеп кеід ВсЬІеісЬЬапаеІ ге^ісосп мірі,
уогЬаліеп ів$> Ргеіяе: 1 к{$ ДеЬІ -.50 21.; 1 кд 2искег
1.20 21; 1 кй-НдіГее’10.-21; 10. & Теє -.20 21.;?гаиеп-
зсЬиЬе 10.-21.; 1 п ЗеіаепагЗДзег Бйоії £йг Ргаиепкіоі-
аог 2.- 21.
Аи± Огиді еідез апіегеп ЗехісЬ£са ЗеіосЬ зоіі .іп ьеяЬегя
29.9.44 аіе УегрІІедипд пісЬі ог^іілізієгі; зеіп ипа 2ип&єх кеггзоЬеп,.
2иіед шігі ^ешЬеге Іоег, 4а аііев аие^езіесІедЛ ^іга, Оіе
Каххйег хиг Агпее, діє Ргаиеп хш ЛгЬеіЛаеіпаайх іт Осі;сії.
25»9»44 Уох\)г4пип£ дег ВоІвсЬеиікеп іп Саііхіеп; А11с икгаіпізсЬеп
І'гаисп іл АГЬег уоп 18-30 ааЬгеп МЬеп аіс'п ги зиеїіеп.
£іе ттегвеп хип 8апіі;еі;заіейє1; еіПЕогоесп. Зелхоіг зіпсі
ІесІІЕІІсЬ Ргаиеп тії; кіеіпеп Кіпаст. КеПгсиепзідщ^аиз-
ІісЬо ілеппег (Окгаіпог ипй Роїеп юп 18*36 <>аЬгса зіпа
еіпзехо^еп нохасп) ипа кіпаегідсо Егаиеп г;сгазп хип Лг*.
Ьеііїзеіпбаіх іп аеп СопЬаз ипй пасЬ ЗіЬігісп яезсЬіскі;,
аезЗІоісЬеп діє Ап£сЬюгісєп уоп ЦЬегІаиГст ипа ЦрД-Ап^о*
йогівеп.
СЬегаїї Ьіписг- аех* НХ1 хгігі бессЬдалхІ;.
13,9,44 Іп ЬепЬегв Ьа* Оіе КОІ) іЬге АгЬвіг аиїзепотзеп ипа и.а.
діє Наистеівїог гиг п&сЬгісЬхепаїєпзгіісЬеп лгЬеіЛ уєг-
рПісЬксІ;. Віеае здзз€еп Еіп«о?іД<зг1іп1;ол ипй Зрегіаііізреп
уоп іп Оеп Наизегп ггоИпепаеп ОІЇіхіегоп ипа ЗоіасЛеп аег
АК, еоюіе Роїіхеі- ипй зпаегеп Везтися апІсгБі^еп. Аи£-
&гипа Оіесег Зрегіаіііаіивп віпі Мзіо УегЬа£1;цпссп усгкє-
потпеп 'когаепсипа аіе і&Е2де£&а£г ГезйіХепап^оШігіееп аег
УсгЬм£1;с1;еп пасіх ВгоОу аЬХгапзрогйіегІ; когасп. И&аігоісЬе
аег Іп^еііісепг апбаЬбгі^е Окгаіпег ипі Роїеп біпі еЬеп-
Гиііс Іев^вепотдеп гсогаеп.х
Віє 21огуі»5Игип2 Із* аи££ЄІіоЬеп тогйеп, пиг аеп НиЬої £І1*.
15.8.44 Іп ЬезїЬегг £ап8 аиї ает Вегпксхаіпегр1ь*2 еіпо Огоззкипа-
ЗеЬипз Гиг Оіе Ьс£гоіиа$ Овг Кгвз1лікгаіпо з*а**» уоп бог
еіп Рвпкігвіезга&ш ап Виаііпя єовипаї; шахів. Віо Роїеп
-2-
Фрагмент переданого командуванню дивізії інформаційного звернення
про становище на території, зайнятій радянськими військами
300
Хоча й не в такому обсязі, інформація про дії українських
повстанців поступово з’являлася також на шпальтах друкованих
видань, що надходили для ознайомлення воякам 1-ої УД. Це
питання розглядалося в огляді іноземної преси під заголовком
"Протибольшевицький рух в Україні”, опублікованому в окремому
номері фактичного пресового органу УЦК "Краківські вісті” від
29 листопада. Незадовго до того шведська газета ”Веген Фрамат”
вмістила допис про активізацію діяльності відділів "української
націоналістичної організації”, яка діє за політичною ідеологією,
протиставленою більшовицькій доктрині. Французький часопис ”Ля
Франс” вказував на розгортання заколотів антибільшовицьких
партизанів, які виступали проти представників сталінського режиму
і завдавали чимало клопотів радянському командуванню тим, що
здійснювали диверсії в тилу Червоної армії. На початку грудня
цій темі присвячувалася стаття П. Безродного "Україна бореться”,
надрукована в газеті "Голос Правди”. Незважаючи на те, що, як
вказувалося у ній, радянська пропаганда називає УПА "таємною
армією Гітлера”, "кожний українець знає, що цей рух не має нічого
спільного з німцями і бореться тільки за своє багатовікове змагання
бути господарями на своїй землі”609. Повідомлення про дії україн-
ських повстанців друкувалися також у німецьких урядових часо-
писах. В офіціозі Міністерства закордонних справ Німеччини під
назвою "Дойче Альгемайне Цайтунґ” від 5 грудня вказувалося,
що після відступу вермахту з України тут ожили відділи УПА, в
лавах яких об’єдналися найактивніші сили українського народу.
Вони є загрозою для СРСР, і їхня бойова діяльність ”не обмежується
лише засобами партизанської війни”610. Подібну інформацію про
УПА тоді ж містили і словацькі часописи.
Схвальна оцінка дій українських повстанців у пресі, переданій
воякам 1-ої УД, сприяла тому, що з метою потрапити зі Словаччини
в Україну до УПА на початку грудня з дивізії знову втекла група
військовослужбовців-українців. Це змусило Фрайтага 7 грудня —
вдруге після 21 листопада — звернутися до вояків із закликом
припинити дезертирство. Піддаючи осудові вчинок утікачів, дивізій-
ний командир вказав, що політичні лідери УПА ”не виявляють
найменшого зацікавлення” в дезертирстві стрільців, підстаршин й
старшин з 1-ої УД. ”Що вимагають від нас борці в українському
Голос Правди. — 2 грудня 1944. — Ч. 83.
ВеШїсЬе А11§етеіпе 2еішп§. - Вегііп, <іеп 5 ОегетЬег 1944.
ЗОЇ
запіллі, — зауважив він, — це створити сильну бойову одиницю,
яка зможе вступити в бій з большевицькими з’єднаннями, перед
якими вони самі там мусять поступатися щораз дальше в ліси. А
до цього належить бути бойовою частиною, яка розпоряджає
тяжкою зброєю і вміє з нею обходитися. Що вимагає від нас
Батьківщина — це створити підвалини для майбутньої національної
армії. Від Вашого знання залежить її дальший розвиток”611. Реальне
підкріплення слів Фрайтаґа повільною зміною німецької політики
в українському питанні поступово зменшило випадки дезертирства
і звело їх до рідкісних спроб окремих вояків з власної ініціативи
залишити лави 1-ої УД. Переважна ж більшість тих військово-
службовців дивізії, які дезертирували з неї протягом другої половини
1944 р., взяли активну участь у національно-визвольній боротьбі
в Західній Україні. Численні докази цього містять тодішні звіти
про діяльність в Галичині обласних відділів НКВС і НКДБ, котрі
займалися виявленням,й "знешкодженням” (тобто депортацією до
радянських концтаборів або фізичною ліквідацією) колишніх вояків
дивізії, цілі родини ,яких були задіяні у національно-визвольному
русі Опору радянській системі в Україні. Наприклад, у Перегінську
працівниками радянських каральних органів був затриманий колиш-
ній дивізійний капелан І.-В. Дурбак, сестра якого Марія була
зв’язковою Р. Шухевича^ племінниця Марта — учасницею ОУН-Б
й дружиною провідника Калуського окружного проводу ОУН-Б
Петра Федюшка612.
Відразу ж після зайняття Червоною армією території Галичини
(Тернопільської, Львівської, Дрогобицької та Станіславівської
областей) обласні та районні управління сталінських каральних
органів дали своїм відділенням завдання фільтрації затриманих під
час облав та бойових операцій НКВС-НКДБ осіб на учасників
ОУН, УПА та військовослужбовців дивізії "Галичина”. Впродовж
майже двох наступних років чисельність затриманих радянськими
органами безпеки осіб третьої категорії не перевищила 100 чоловіків
(з них найбільшу кількість колишніх вояків дивізії "Галичина” —
ЗО осіб — станом на 1 травня 1946 р. було затримано сталінськими
органами безпеки у Львівській області613). Така порівняно невелика
14. Ґрен. Див. Зброї СС (укр. ч. 1). VI. Див. Шт. Кв., дня 7. 12. 44.
І/ АгсЬіує оГіЬе 1 -81 ІЛ) ІЛЧА Ьу ІЬе ОСЕЛС іп Тогопіо. - ТЬе таїегіаіз <1еа1 іп§ хуііЬ
іЬе ВІУІ8ІОП. - Ргопі ЦПІІ8. - Е>ос. по. 21.
Не забудеться, не проститься... — Ужгород, 1988. — С. 55-56.
ДАЛО. - Ф. П-3. - Оп. 1. - Спр. 422. - Арк. 10.
302
Ї4. Грен ►£::». Зброї СС (українська ч.І}
— І -У.-Г,т, . - ---- - .. УХ • ____
Лкв.Шт.Кв. ,дмя 7.12.44.
Вояки Дивізії!
Останніми днями хвилюють Вас різні вістки про поважні яовстакчі пухи в Укра-
їні. Всі ці вістки,со їх приносить українська,німецька і словацька преса,ви-
кликують поміж Вами,зовсім зрозуміло,живий відгомін.
Вояки!Вірте,«о теж Важ лровід<чи то ми в дп81зії,чя політичні українські ді-
ячі в Райху,слідить за усімн цими справами дуже докладно.Вее,що є певне і ;
корисне,подаємо Вам своєчасно до відома.Але не всі з Вас уміють розрізняти
дійсні події 81д пропаганди,потрібної часом не так для нас,як для інших.
Саме,коли б Ви мали нагоду як фахівці реєструвати всі ці вістки преси,Ви б
знали відрізнити дійсні звідомлеикя від .тенденційних.Ви ж добре знаєте із
світогяядового навчання,скільки зусиль присвячують нас! противники прсцн-
ганді«жому й ми мусимо використовувати цей засіб боротьби.Вчіться розріз-
няти ціль таких. ззідомлень,бо інакое покажете себе нестійкими в боротьбі
за батьківщину- Й за народ Г прийдсться ствердити,що Ви дали себе зле повес-
ти власній пропаганді.Не хвилюйтеся непотрібно,як гістернчиі жінки!Або на
зразок колишніх каваряяяих політиків.Такий підхід до справи ке принесе ко-
ристей в боротьбі проти бсльсевизму мі тут,ні по той бік,у Вевій батьківщині.
Сетамкім часом недозрілі політично особи,до яких так підходить вислів **ка«ар-
няні політики*,‘з незнання справжнього положення згуртували довкола себе стрі-
ль-ців і,локликуючись на повстанні рухи в Україні,взялись розясняти.ао вию-
хід у дивізії не є потрібний і намовили кількох до втечі з дивізії♦Власти-
ва ж причина була та,що ці проводирі не хотіли перенести напруги нормально-
го військового вишколу.Бойовики з батьківщині мусять зносити зовсім інші
труднощі і,як тамошній провід запевняє,не виявляють найменшого* зацікавлення
такими прачками.
Що вимагають від мас борці в українському запіллі - це творити сильну бо-
йову одиницю,яка зможе вступити в бій з бояьшевицькими зєдпаикями,перед я-
киии еони самі; там мусять поступатися щораз дальше в ліси .А до цього на-
лежить бути бойовою частиною,яка розпорядкам тяжкою зброєю і вміє з нею об-
ходитися .
3$о вимагає бід нас батьківщина - це створити підвалля для майбутньої яа-
Ніональксї армії.Від Волого знання залежить її дальший розвиток.Ви мусите х
бути скалою,на якій* батьківщина зможе будувати.
Хто виключає себе з наших рядів,виключає себе тож з рядів борців у батьків-
щині.Він розєдкусться з українським народом,бо нарід його відпихає.Вія по-
казує себе заслабим з природи до життєвої боротьби свого народу і ясзахску
природи гине.
Ми однак яезгя^ти працюємо над диигяенням велхчкьої будівлі вольместн укра-
їнського народу,для якої ми всі посвячуємо свою крон і своє життя.
Роздільник: кім*:І+ІУ
укр.по 10 прим.на сотню.
За згідність перекладу:
підп.Фрейтаг
СС-Брігадефюрер
1 Генерал-Ма-йор Зброї СС
Командир дивізії
Український текст звернений Фрайтага до дивізійних вояків
з приводу активізації дій УПА в Західній Україні
ЗвЗ
цифра пояснюється тим, що запроваджений обласними управ-
ліннями НКВС і НКДБ поділ учасників українського визвольного
руху в Галичині на учасників ОУН та УПА і військовослужбовців
дивізії "Галичина” був досить умовним. Часто при "знешкодженні”
повстанців організаторами придушення національного руху Опору
відсувався на задній план добре відомий їм факт того, що багато
з повстанців свого часу були вояками української дивізії. Особлива
увага на цьому, наприклад, акцентувалася в переданій керівництву
управління НКВС Львівської області "Короткій доповіді про
операції по боротьбі з бандерівцями, проведені за рішенням
Військової Ради Львова від жовтня 1944 року до 10 квітня 1945
року частинами 43-ої запасної стрілецької дивізії”. Як зазначалося
на її сторінках, діючі в той час у Львівській області загони УПА
поряд з іншими категоріями осіб складалися з вояків сформованої
військами СС дивізії "Галичина”. ”У районі Кам’янки-Бузької, —
як на приклад вказувалося при цьому, — було розгромлено штаб
керівництва УПА. Серед вбитих полонені розпізнали Іваницького
Олексія Федоровича, який при німцях служив в [дивізії при
військах] СС”614.
Паралельно з деякою зміною німецької політики щодо 1-ої
УД поступово вирішувалася справа організації УНК. З українського
боку формування поглядів на його створення відбувалося в умовах
складних суперечок й зіткнення різних точок зору. Восени 1944 р.
справа створення УНК (і комплектування УНА) мала усі підстави
зайти в глухий кут через відсутність єдиного кандидата на голову
згаданого представницького органу. Після численних дебатів навколо
цього питання багато причетних до його вирішення політиків
зрозуміли: на цю посаду міг би найкраще підійти авторитетний
військовий діяч з достатнім життєвим досвідом, котрий доти не
брав участі у будь-яких міжпартійних чварах. Тим самим при
очоленні нового громадського центру він не діяв би у вузько-
партійних інтересах лише одного українського політичного угрупо-
вання. Запропоновані кандидатури колишніх генералів армії УНР
М. Капустянського та Всеволода Петріва швидко відпали, позаяк
перший належав до проводу ОУН-М (й існувало застереження,
що він діятиме за вказівками переважно лише керівництва цієї
організації), а другий особисто відмовився брати на себе пов’язану
Там само. — Спр. 228. - Арк. 120, 122.
304
з головуванням в УНК відповідальність. А. Мельник спершу був
готовий очолити цей представницький орган, розраховуючи про-
тиставити його дотогочасній німецькій політиці щодо України й
створити з його допомогою єдиний український визвольний фронт,
але ці прагнення не дали бажаних результатів615. Мельник відмовився
від цієї пропозиції через неприйняття німецьким урядом його вимог,
головними з яких були негайне створення українських збройних
сил та офіційна відмова Німеччини від попереднього курсу політики
щодо України. Відтак з ініціативи президента уряду УНР в екзилі
А. Лівицького очолити УНК і від імені українських політичних
організацій проводити переговори у цій справі з представниками
уряду Німеччини запропоновано колишньому генералові армії УНР
Павлові Шандруку. В середині листопада 1944 р. на запрошення
Лівицького він прибув до Берліну з польського містечка Скернєвіце,
у якому перебував до того в фактичній політичній ізоляції.
Павло Євстахієвич Шандрук народився 28 лютого 1889 р. в
містечку Борсуках на Волині. Із закінченням у 1911 р. історично-
філософського інституту в Ніжині та у 1913 р. Олексивського
військового училища в Москві він служив у російській армії, на
боці котрої як підпоручник піхоти брав участь у Першій світовій
війні. Коли після революційних подій на території Російської імперії
у 1917 р. в Україні розпочалося формування власних національних
збройних сил, Шандрук у ранзі штабс-капітана повернувся на
Батьківщину, де понад пів року служив в армії Української держави.
Після цього з початком 1919 р. на боці армії УНР на північних
кордонах України біля Коростеня він брав участь у боях проти
радянських партизанів та регулярних частин Червоної армії; У
березні 1919 р. року Шандрука разом з військовою частиною
переведено до Галичини, де за бойові успіхи у боротьбі проти
польських військ він став полковником, а у червні — командувачем
9-го стрілецького полку 3-ої Залізної дивізії армії УНР. Після
короткочасного перебування в полоні з осені 1919 р., від квітня
1920 р. до 1923 р. він очолював сформовану на базі 9-го стрілець-
кого полку бригаду 3-ої Залізної дивізії. У 1923 р. Шандрук
повернувся додому, став одним із засновників військово-історичного
журналу "Табір”, був обраний дійсним членом Наукового товариства
імені Шевченка (НТІІІ) у Львові, якийсь час співпрацював у
військових справах з еміграційним урядом УНР. Незабаром як
ЦДАГО України. — Ф. 57. — Оп. 4. - Спр. 338. — Арк. 43.
305

'• - г
*&&>& .

З
Г
<5
//
ШгС
4кй^-Л*»£. .
А >^мх*ле>г
** <
І а < " / А \
гг<*^ <*^ -Л? -є

Фрагмент нотаток А. Мельника про участь
у переговорах щодо створення УНК
ж
громадянин Польщі зголосився до польської армії і поступив до
Військової академії Генерального штабу, котру закінчив напередодні
Другої світової війни. Впродовж перших тижнів німецько-польської
війни Шандрук командував польською 29-ою бригадою і потрапив
у полон, з якого був звільнений лише через важку хворобу. З
1940 р. по 1944 р. Шандрук не брав жодної участі в політичній
діяльності чи військових діях. Після закінчення Другої світової
війни за оборону Варшави він отримав найвищу військову нагороду
Польщі — орден ”Віртуті мілітарі”.
Зважаючи на потребу централізованої опіки над біженцями з
України та кількома мільйонами українських робітників в райху,
після деяких вагань Шандрук погодився на пропозицію Лівицького
очолити УНК. При цьому він вважав за доцільне підпорядкувати
цьому представницькому органові поступово реорганізовані в
Українську Національну Армію (УНА) усі сформовані з українців
бойові з’єднання при німецьких військах, командування яких могло
у будь-яку хвилину кинути ці з’єднання на небезпечні ділянки
фронту. Після проведених в листопаді 1944 р. попередніх розмов
з Бандерою, Мельником та Скоропадським у справі організації
УНК, Шандрук від імені українських політичних організацій
зустрівся із Ф. Арльтом, котрий, як згадувалося, очолював під-
порядковане ССГА Керівне бюро добровольцями Сходу, та з
керівником української секції цього бюро Л. Вольфом.
Визнаючи хибність дотогочасної німецької політики щодо
України, Арльт намагався навести Шандрука на думку про потребу
якомога тіснішого співробітництва українців із Німеччиною. З цією
метою він звернув увагу свого співрозмовника на факт існування
української дивізії як на підкріплене бойовою співдружністю двох
народів реальне підтвердження можливості нормалізації українсько-
німецьких стосунків. Готовий до цього Шандрук піддав гострій
критиці німецьку політику щодо сформованої з українців військової
частини. "Дивізія, — заявив він, — досі все ще називається "дивізія
"Галичина”, а майже усі її офіцери є німцями. Хочу лише споді-
ватися, що німці не чинять опору її добровольцям працювати для
себе, хоча люди в дивізії дивляться на свої ідеологічні цілі з різних
точок зору”. Колишній генерал армії УНР зауважив, що "оснащення
дивізії є поза межами будь-якої критики” і тому немає жодної
гарантії того, що дивізія не зазнає нових людських втрат подібно
до тих, котрі зазнала у битві під Бродами, "провина за що від
початку і до кінця лежить на німецькому командуванні”. Частково
погодившись із слушністю слів Шавдрука, Арльт закликав його
зробити свій внесок у справу дивізії і навіть запропонував йому
прийняти чин генерала військ СС. До нього першим із представни-
ків східноєвропейських народів на цю пропозицію погодився
колишній воєнний міністр Латвії Рудольф Банґерскіс (отримавши
ранґ бриґадефюрера СС і генерал-майора військ СС, а незабаром
группенфюрера СС і генерал-лейтенанта військ СС та звання
"генерал-інспектор латвійського добровольчого легіону СС” (Оепегаї-
іпзрекіеиг дег ІейізсЬег 88-Ргеі\уі11і§еп-Ье§іоп), тобто 15-ої латвійської
дивізії військ СС616). Однак Шандрук рішуче відхилив таку мож-
ливість. Перші переговори Шандрука з Арльтом та Вольфом
закінчилися тим, що співрозмовники лише прийняли взаємно
сказане до свого відома617.
Позитивним наслідком попередніх розмов окремих лідерів
українських політичних угруповань та Шандрука з представниками
німецьких урядових кіл стало остаточне усвідомлення на вищих
владних щаблях Третього райху того, що залучення українців до
співробітництва неможливе без відмови Німеччини від попередніх
нацистських імперіалістичних планів. У переданому керівництву
ССГА меморандумі від 21 листопада 1944 р. із розглядом варіантів
німецько-українського порозуміння вказувалося, що першою пе-
редумовою до широкомасштабної співпраці українців з німцями
може бути лише визнання німецьким урядом постулату державної
незалежності України618.
Разом із тим, єдина позиція усіх німецьких установ у питанні
проведення нової східноєвропейської політики не визначилася. З
одного боку, передбачалося, що УНК діятиме окремо від російського
комітету генерала Власова. Восени 1944 р. між Арльтом і постійним
особистим представником Гіммлера при Власові, оберфюрером СС
Ергардом Креґером було погоджено, що УНК "повинен бути
створений так скоро, як це лише можливо”619. З другого боку, в
німецькій політиці щодо Східної Європи над лінією Розенберґа
брала верх концепція Гіммлера. Згідно з нею, навколо Власова
мали об’єднатися усі інші національні представництва, організовані
Озііапд. МопаїзсЬгіЙ без КеісЬзкоттіззагз йіг даз ОзІІапд т. Ь. Н. іп К.і§а, РеЬгиаг
1944.-№.8.-8.6.
ЗЬапдгик Р. Агтз оГ Уаіог. - Ке\у ¥огк: КоЬегі 8ре11ега & 8опз, 1959. - Р. 200-203.
Прокоп М. Українська політика ПІ. Райху в Другій світовій війні //
В боротьбі за Українську державу. Есеї, спогади, свідчення, літописання,
документи Другої світової війни. Зредагував Михайло Г. Марунчак. -
Львів: Меморіал, 1992. — С. 119.
6,9 КА118. -Т-454. - Коїі 98. -Ргате 000 570.
308
тими політичними угрупованнями східноєвропейських народів, які
не бажали перебування своїх народів у складі СРСР. Проявом
того, що ця концепція наповнювалася реальним змістом, стало
проведення 14 листопада в Празі установчих зборів російського
антибільшовицького руху, під час яких засновано Комітет Визво-
лення народів Росії — Комитет Освобождения Народов России
(КОНР). На цьому ж засіданні при КОНР створено національні
секції, у тому числі українську з дев’яти осіб. Її керівником став
колишній начальник санітарного поїзду в Корпусі січових стрільців,
заарештований на початку нацистської окупації за очолювання
Українського Червоного Хреста в Києві, чемпіон України з шахів
Федір Богатирчук, а його заступником — професор Володимир
Василацький620. Того самого дня на установчих зборах КОНР
затверджено для розповсюдження так званий "Празький маніфест”,
із тексту якого напрошувався висновок про готовність КОНР
перебрати на себе функції політично-громадського центру усіх
народів Радянського Союзу621. Дуже швидко інформація про цю
подію стала відома воякам української дивізії в Словаччині. Вже
17 листопада на зібранні вояків 1-ої УД повідомлено про створення
КОНР як "комітету східноєвропейських народів” і мету Власова
"збудувати нову вільну федеративну державність народів”622.
Такого роду дії та заяви Власова викликали незадоволення
українських політичних діячів у Німеччині, в тому числі П. Шандрука.
Коментуючи їхнє ставлення до створення КОНР, губернатор Люблін-
ського дистрикту группенфюрер СС Ріхард Венддер переслав 20
листопада 1944 р. Гіммлеру меморіал "Майбутня Східна політика
райху”. У ньому висловлювалися сумніви щодо можливості залучення
українських політиків до співпраці з Німеччиною в рамках акції
Власова. ”Я, — писав Венддер, — дозволю собі також зауважити,
що акція Власова, мабуть, буде відбуватися не так, як ти собі це
уявляєш, позаяк для усіх українців є неможливим співробітництво
чи навіть підпорядкування росіянинові, яким є Власов. Широкі
українські кола обурені з приводу того, що у Празі Власов говорив
також від імені українців. Провідні українські кола дізналися про
Василацкий В. П. Путь к правде // Известия. — Москва, 2 сентября
1962. - № 209.
АР КгакоМе. - 8шКг. 745. - 8у§паШга акі 209. - 8.344-347.
14. ХУайеп-Огеп. Віу. дег 88 (икгаіп. Г4г. 1), VI. Біу. 8і. Ои., д. 17. 11.44. Веіг.:
\¥еІіап8с1іаи1іс1іе Бггіеішп§. 2и$аттепГа$$ип§ дег Убікег де» еЬета1і§еп ги$$і$сИеп
КеісКез гит Кагорі §е£еп деп ВоІзсЬе'мзти» II АгсЬіує о! діє 1»і1Л) ІЛ4А Ьу Йіе
исклс іп Тогопіо. - ТЬе таіегіаі» деа1іп§ \уі± діє йі уізіоп . - Ргопі ипіі». - Оос. по.17.
309
це лише з газет. За таких умов про визнання Власова українцями
не може бути й мови. Ти можеш у цьому з певністю переконатися,
коли ознайомишся з аргументами, що були письмово сформульовані
провідними українцями для обергруппенфюрера СС Берґера”. 24
листопада Гіммлер отримав цього листа й подякував Вендлерові за
висловлені у ньому зауваження623. г
Позиція КОНІ* щодо України викликала застереження одна-
ковою мірою з боку як українських політичних угруповань у
Німеччині, так і тих легалізованих німецькою адміністрацією
українських організацій, які свого часу доклали багато зусиль до
створення 1-ої УД. Так, в неофіційному пресовому органі УЦК
"Краківські вісті” від 2 грудня була замітка під заголовком "Довкола
Комітету Визволення народів Росії”, у якій, зокрема, говорилося:
"Українське громадянство тривожиться одним, щоб той російський
почин не ускладнив собі та іншим намагання створити свобідне
та впорядковане життя народів Сходу Європи. Важно, щоб Комітет,
очолюваний генералсйи Власовим, не йшов слідами російських
генералів, наприклад, Денікіна. Адже Денікін, як відомо, замість
зосередити всі свої, сили і почини на боротьбу з большевизмом,
почав цілком непотрібну боротьбу з Україною, яка саме воювала
тоді з Совєтами. Таким способом можна тільки розпорошити свої
власні сили та допомогти большевикам, створюючи нові непотрібні
міжнаціональні суперечки й напруження”624.
Прогнозоване у "Краківських вістях” втручання Власова в
українські справи однозначно дало про себе знати в його інтерв’ю
кореспондентові офіціозу нацистської партії — газети "Фелькішер
Беобахтер”, опублікованому 7 грудня під заголовком "Українська
визвольна боротьба”625. Прагнення Власова бачити український
визвольний рух складовою частиною російського, висловлене в
інтерв’ю, свідчило про його наміри підпорядкувати собі майбутній
УНК та перевести 1-шу УД до складу РОА. Це спонукало українські
національні організації і українських офіцерів 1-ої УД відмежуватися
від акції колишнього радянського генерала. В самій дивізії жваву
діяльність у цьому напрямку розгорнув постійно діючий при її
штабі УІ-ий відділ у справах світогляду вояків. Його робота з суто
інформаційно-виховних функцій на той час перейшла, головним
чином, у політичну площину і фактично опинилася в руках
українців. 11 грудня Ю. Крохмалюк, який на той час в ранзі
хорунжого працював у згаданому відділі, підготував для командира
"3 ВА іп КоЬІепг.-N8 19 пеи/1509. - 8.1,3,7.
Краківські вісті. — 2 грудня 1944. - С. 2.
625
1}кгаіпі8сЬег ВеГгеіип§8катрї І І Уб1кІ8скег ВеоЬаскіег. - 7 ВехетЬег 1944.
310
1-ої УД спеціальний меморіал-відгук на опубліковане 7 грудня
інтерв’ю німецького кореспондента з Власовим.
"Ця стаття, на мою думку, адресована лише українцям, щоб
схилити їх на користь акції Власова”, — писав на початку меморіалу
Крохмалюк. За його словами, до недавнього часу, коли розпочалося
формування РОА, і від початку "розбудови більшовицькрїдержави
ще не доходило до того, щоб російський народ де-небудь із зброєю
в руках виступав проти більшовицького уряду”. При.цьому не
можна недооцінювати того факту, що саме український народ
"поряд з кавказцями на чолі народів Сходу вже тривалий час
бореться проти більшовизму”. "Українці, — продовжував Крох-
малюк, — повинні дивуватися тому, що про криваві виступи
українського народу говорить не українець, а росіянин, донедавна
високопосадовий більшовицький керівник, який вже з огляду на
свою позицію в Києві довгі роки боровся проти’ українського
визвольного руху. Цей факт відчуває як образливий не лише кожен
український вояк, а й кожен борець за волю поза російським
фронтом і кожен українець. Виглядає так, ніби великі криваві
жертви, які поклав український народ, йдуть прямо на рахунок
росіян, при чому генерал Власов проголошує "братерство та
об’єднання доль обидвох народів”. Саме ці слова вже роками є
відомими дослівними положеннями більшовицької української
політики "українізації України”, які Кремль використовує у всій
нищівній протиукраїнській діяльності”. Відзначаючи, що зроблені
Власовим в інтерв’ю висловлювання щодо українського минулого
"вказують на незнання історії або цілком свідому фальсифікацію
історії”, автор записки скептично оцінював проголошення на
першому засіданні КОНР "права на самостійність для усіх народів”.
"Це, — зазначив він, — знову повертає нас до часів російської
революції, коли більшовики визнали усі права на самостійність і
до сьогодні використовують статтю про це у більшовицькій консти-
туції для їхньої пропагандистської мети; У зв’язку із цим [україн-
ським] воякам цілком незрозуміло, чому саме боротьба проти
більшовизму повинна проводитися під російським керівництвом' І
чому українські військові частини повйнні підпорядковуватися
російським, коли водночас підрозділи інших європейських націй
можуть існувати самостійно”. Тому Крохмалюк рішуче відмежовував
український визвольний рух і 1-шу УД від акції Власова, яка
"буквально дослівно копіює російські більшовицькі методи”626.
У/-П8іиГ КгосЬтаїик Оеог&, VI,(2. (І., Деп 11.12.44. ,N0112. Веіг.: &еНип£паЬте гот
ІУІаззоіУ-ІпіепуІеуу іпУВ V.7.12.44//А'гйКіуєо€іЬе і&ЦВ(ЖАЬуіЬеЦСКВСіп
Тогопіо. -ТЬе таїегіаіз <іеа1іп§ \уііЬ йіе Віуізіоп. - МіНгагу ВоагД (Уузкоуа Цргауа).
а) Оепегаї.-Вос. по. 49. ‘ г
311
На території Словаччини плани Власова перевести українські
збройні підрозділи до РОА у той час видавалися нереальними й
не викликали особливого хвилювання серед стрільців, підстаршин
та старшин 1-ої УД. Такому спокійному ставленню дивізійних вояків
сприяла діяльність українських капеланів та референтів УТ-го відділу
штабу 1 -ої УД, котрі проводили роз’яснювальні розмови зі стріль-
цями з особливим наголосом на українському характері дивізії,
підкріпленому новими назвою та словами присяги627. Без серйозного
занепокоєння на спроби підпорядкувати РОА українців відреагували
також 85 кадрових українських офіцерів 1-ої УД, які в середині
грудня закінчили німецьку старшинську школу в Позен-Трескау.
Курсант школи Володимир Мотика з цього приводу згадував:
"Українці, очевидно, цього (намірів Власова щодо 1-ої УД — А. Б.)
взагалі не брали під увагу, але деякі спантеличені німецькі стар-
шини-інструктори казали: ”Як дістанете наказ, то всі підете [до
РОА]” — і якийсь ч^с робили на нас натиск”628.
Не відчуваючи у своїй діяльності жодних суттєвих перешкод,
пропагандисти КОНР продовжували готувати грунт для підпорядку-
вання Власову 1-6Ї УД. У рамках цієї акції наприкінці 1944 р. в
друкованому органі для курсантів шкіл РОА "Доброволєц” вийшла
стаття, в якій вказувалося на нібито допомогу українськими
повстанцями очолюваному Власовим рухові. ”Наші частини виз-
вольної армії, які висадилися поза лінією фронту, — говорилося
у ній — спільно з місцевими силами особливо успішно діють в
Україні і вже є серйозною загрозою для Києва”629. Після того, як
цю зумисно неправдиву інформацію передрукував один зі словаць-
ких часописів, Ю. Крохмалюк 10 січня 1945 р. підготував для штабу
1-ої УД новий меморіал із критикою дій власовських пропагандистів,
у якому говорилося:
”1) У словацькому часописі від 4. 1. 45 вміщено статтю, в
котрій вказано, що великі сили Власовської армії у російському
тилу в районі Києва—Тернополя боряться проти більшовиків. У
даному випадку мова може йти лише про з’єднання УПА. Вояки,
В-Уштуф. Левенець Михайло. Дивізійний духовник. Див. Шт. Кв., дня
18. 12. 44. Справа: Різдв’яні св’ята //АгсЬіуеоГЛеІяЦОЦМАЬуЛеиСЮС
іп Тогопіо. -ТЬе таїегіаіз деа1іп§ іуіЛ Ле 6і уізіоп. - Мііііагу Воагд (Уцзкоуа ІІргауа).
а) Оепегаї. - Бос. по. 50.
Мотика В. Старшинський вишкіл в Ровеп-Тгеакаи // Вісті Комбатанта.
- 1992. - Ч. 4. - С. 94.
629 МАШ.-Т-454.-Коїі 2ї.-Ргаше000900^
312
В-Уятуф,Левенець Михайло
Дивізійний духовних.
Дпв.Шт.Кв., дня 18.12» 44
Справа? Різдвяні Свята
Полеві духовкихи обговорять з командирами своїх полків і відділіз план
проведення Різдвяних Свят згідно з напрямними поданими з дивізійному
наказі 1 подбають про те«зоб святкування Різдва пройшло якхайвеличніше.
Заздалегідь належить подумати пре підготовку коляд,ео їх стрільці по-
винні співати спільно й хором підчас богослужекь.
Духовкики звяжуться з референтами відд.УІ і спільно з. ними доложать
старань,цсб по частикам відбулись у часі Свят імпрези,підготовані си-
лами частик ./Крім принагідної святочної промови - колядки,музичні про-
дукції І.Т.П./
На Свят-Вечір заливаються полеві духовними при своїх частиках /ке ко-
ристають з відпусток!/, засідають спільно зі стрільцями до святої Вечері
і вигодовують при цьому традиційне слово.
Яв перлий день Свят відправити Б'огослужехяя у трьох різких місцевостях,
де с назві частини /три Служби Вежі: о півночі,о 4.год~і в.год./
В передсвяточкому часі заохотити стрільців до св«оповід1 і призначити
на це відповідний час.
Використовую при цьому катоду і пригадую Полових Духовиикам,цоб повсяк-
час живо цікавились духовим життям вояків,щоб - як нога часто - перево-
дили зі стрільцями гутірки-розмови і,щоб безупинно діяли з метою запо-
бігати якідливик ророжим впливам.
Зокрема загострюється увагу духовкяків на ту обставину,ео стрільці до-
сить легкодушно приймають акт присяги.Виявллється,оо чимало стрільців
не здають собі справи з ваги присяги і наслідків недодержання цієї.
З цих міркувань доручається духовкикам виголосити в найближчу неділю
проповідь на тему кривоприсяги та перевести щонайменюе по дві гутірки
на цю тему.
дивізії.
Запис дивізійного капелана М. Левенця
про підготовку святкування Різдва серед вояків
313
які з цього приводу висловили мені свої зауваження, відзначили,
що ми ще особисто переконаємося у намаганні Власова підпоряд-
кувати собі нашу дивізію. 2) Піхотинець Франц Козьолковський
під час своєї службової поїздки до Бреслау, Ліґніц, у ці дні
розмовляв з багатьма офіцерами Власова. Вони заявили таке:
"Власов отримав дуже широкі повноваження. На підставі цих
повноважень дивізія "Галичина” належить до армії Власова. Це
вже визначено у Берліні. Коли будуть охоплені усі сили російського
народу, лише тоді відбудеться відокремлення українських військ”.
Для нас ця пропаганда є особливо несприятливою і шкідливою”630.
Через підтримку Власова вищим керівництвом Німеччини
виступи представників ВУ і штабу 1-ої УД проти його національної
програми виявилися безрезультатними. Серед іншого це знайшло
свій прояв у припиненні випуску тижневика ВУ "До перемоги”
за вміщення у ньому статей проти примусового вербування до
РОА українців та намагань Власова підпорядкувати собі національні
неросійські частини, що діяли на боці Німеччини. Останній 51-ий
номер цього тижневика вийшов 7 січня 1945 р., після чого офіційно
через нестачу паперу (а насправді через критику КОНР) цей
пресовий орган перестав виходити631, Паралельно з цим в середині
січня 1945 р. до Словаччини, на території якої тоді перебували 1-
ша УД, прибув з візитом шеф відділу преси та пропаганди КОНР
Георгій Жилєнков, котрий у розмові з представниками словацьких
урядових кіл обережно заторкнув українські справи. Його вислов-
лювання про підтримку Власовим українського визвольного руху
спершу викликало схвалення, але відтак — стриману реакцію
української громадськості у Словаччині632. Разом із тим чутки про
імовірне підпорядкування української дивізії Власову в Словаччині
взяли на озброєння радянські пропагандистські інстанції, в резуль-
таті чого у січні 1945 р. декілька її стрільців знову дезертирували
до УПА633.
Бажаючи утримати 1-шу УД від підпорядкування РОА, керів-
ництво ВУ і старшини-українці в дивізійному штабі насправді були
АУ-БзІиГ. КгосЬтаїик І., VI. 10.1.45. ІЧоІіх. Веіг.: УПа$оіургора£ап<іа // АґсЬіує оі
Йіе 1 зі Ш) ІЖА Ьу Йіе БСНБС іп Тогопіо. -ТЬе таїегіаіз деа1іп§ іуіііі іЬе Біуізіоп.
- Мііііагу Воагд (Уцзкоуа ІІргауа). а) Оепегаї. - Бос. по. 53.
Островерха М. ”До перемоги”, тижневик Дивізії // Вісті Комбатанта.
- 1972. - Ч. 5-6. - С. 71-75.
ВА іп КоЬІепг. - К 70 - РоІІ2еі<ііеп5І8Іе11еп іп еіп§е§ІіедеПеп ипд Ье8еІ2Іеп ОеЬіеіеп.
-Зіоууакеі 223.-8.30.
633 ІЬід. - 8.37-38.
314
неспроможними втілити в життя це бажання. Реально перешкодити
маніпулюванню 1-ою УД будь-якою іноземною силою міг лише
український громадсько-політичний центр, який діяв би виключно
в національних інтересах свого власного народу. Усвідомлення цього
факту керівництвом українських політичних організацій сприяло
прискоренню організації УНК і комплектування УНА, створення
котрих остаточно перекреслило плани Власова перевести 1-шу УД
до складу РОА.
Початок 1945 року виявився досить складним часом для україн-
ських політичних угруповань у Німеччині. Сучасник тих подій
Зиновій Книш влучно охарактеризував його в своїх мемуарах: ”Це
був якраз час переговорів у Берліні, де однією рукою подавали
пиріжок, а в другій помахували нагаєм”634. Інший очевидець, Осип
Бойдуник, не менш критично оцінив німецькі спроби порозумітися
з українцями: "Той крок німецького уряду не можна схаракте-
ризувати навіть відомим прислів’ям — "ліпше пізно, як ніколи”.
А вже напевно того прислів’я не можна примінити тут, коли взяти
до уваги, що навіть тоді цей уряд відмовився проголосити декля-
рацію, що визнає державницькі аспірації українського народу і
зрікається всяких претензій на українські землі”635.
Такий стан справ серед більшості українських суспільно-
політичних угруповань викликав сумніви в доцільності співпраці
з німецькими урядовими колами. Тому створення УНК і УНА
наштовхувалося не лише на зовнішні перепони — а саме, позицію
Гіммлера проти організації незалежних від КОНР національних
комітетів, заяву про що він зробив 8 січня 1945 р.636 На перешкоді
до сформування УНК постали, так би мовити, і внутрішні труднощі,
спричинені відмовою брати участь у пов’язаних із цим переговорах
з боку впливової в Україні ОУН-Б. Своєї згоди на входження до
УНК не дали також кілька відомих громадських діячів — біженців
з України. Серед них був український письменник та публіцист
Улас Самчук, із котрим 19 січня у Берліні зустрівся майбутній
голова УНК. У розмові з письменником генерал Шандрук розповів
про готовність німецьких урядових кіл сприяти українцям у
визвольному русі за державну незалежність.
Книш 3. На порозі невідомого... — С. 29.
Бойдуник О. На переломі. (Уривки спогадів). — Париж: Націоналістичне
видавництво в Європі, 1967. — С. 124-125.
Неиіеп Н.-\У Ап деиізсЬег Зеііе. Іпіегпаііопаіе Ргеі\УІ11і§е уоп ІУеЬгтасЬі ипдХУайеп-
88,-МііпсЬеп: Ппіуегаііаз, 1985.-8.313,458.
315
...» .<«> КгосПсаІнк 4,
VI.
І0. ІЛ5.
М0ТІ2.
ВеігЛІазоургораеепда.
1 ./ Іп £ІотгакізсЬег ,2еігип£ V. 4.1.45. ізі. еіп АгШеІ тегоіепШсЬі»
іп «єісЬое їздхде.дааа баз Охо$ дег ЗігеіХкгаГіе дггїіааоє-
Агшее ЬіпЬзг де® хоййійсНєп Ваші іш Яауоп Кіек-Тагпорої е*£іп діє
ВоїйсИекізіеп каюрЛ. ,
Ез калп зісЬ даЬеі пиг па діє ПМ-УехЬапде ЬапдеІп.Ш.еИе'пет,
діє пісЬ йагаиі аиГаегкваш аеоасЬг ЬаЬеп .НаЬеп Ьеаегкі.&зз кіт
посЬ егІеЬеп жехдей.дааа Жіазст апсЬ деп Еіпзаи шзегег Ріуізіоп
£йг 8ісЬ Ьийіеп нігд.
2 ./ %.0геп.Когіо1к<Я8кі Ртавз Ьаї «Шввпд аеіпег Оієпзікізе іп
діезеп Та§еп іп Віез1аи,1І£Пііг и.з.*. уіійіє і?1а»ои-0?£іхіеге §е-
зргосЬеп.Віезс Ьа1)еп Ґоізепдга егкіагіг^іазо* ’паі зеЬгЬіеійе
УоМсіасЬіеп ехЬаНеп.ОіУізіоп "Саіізіеп* @екогі гиТ Спад діезег
Ус11мсМ,еп г«г їїІазоя-Агоее.Ез ізі зсЬог. іп Вегііп Гезі^еІе^Ь.
мезп аііе ЗІгеіікгаТіе дег "піззізсЬ.єк Уоікег егїаззі «еїдеп,мгігд
егзі бат діє АЬзог.депіп^ бех икхаіпізсЬеп Ттирреп егГоІ^еп"
Оіезе Ртора^апсіа Ш Ійг ипз Ьеаопдеха ип^ііпзіі» ипЛ бсЬадІісЬ.
Записка ІО. Крохмалюка від 10 січня 1945 р. з критикою висловлювань
пропагандистів РОА щодо української дивізії
316
”1, між іншим, — згадував Самчук про цю зустріч у власних
спогадах, — німці пропонують генералові творити українську армію...
Генерал дав згоду: українці, мовляв, ніколи не відмовляться від
армії, навіть на один день і де б то не було. Мені пропонує відділ
пропаганди у тій затії. Я в душі лише посміхнувся, а назовні
висловив думку, що пропаганда такого роду вже існує при міні-
стерстві Сходу. Генерал зазначає, що такого роду пропаганда мало
йому імпонує, тепер, мовляв, потрібна інша, з іншими людьми. Я
дав зрозуміти, що в чуда не вірю, та ледве чи вірить у них і сам
генерал. Я відійшов без нічого”637.
Подібні спроби залучення українських громадсько-політичних
діячів до організації УНК стали ініціативою особисто Шандрука.
До неї не були жодною мірою причетні представники німецьких
урядових кіл, котрі навіть у той час зволікали з підтримкою його
зусиль. Головною передумовою для створення репрезентаційного
органу українського народу та представництв інших народів Східної
Європи продовжувало вважатися підпорядкування їх генералові
Власову. Тільки у третій декаді січня німецькі владні аналітики
почали справді серйозно вивчати конкретні можливості утворення
незалежних від КОНР національних громадсько-політичних центрів
та залучення їх до боротьби проти Радянського Союзу. Передумовою
цього стала формальна відмова Німеччини від попереднього курсу
окупаційної політики у Східній Європі, одним із доказів чого була
остаточна ліквідація евакуйованих до райху управлінських структур
райхскомісаріату Україна (які вище нацистське керівництво майже
без змін зберігало до кінця 1944 р., все ще розраховуючи на
повернення вермахту на українські землі)638. Відтак 25 січня 1945 р.
за дорученням Головного штабу політики Східного міністерства
його співробітникові Вільгельмові Кінкеліну доручено вивчити
імовірні варіанти майбутнього розвитку подій, ”щоб взагалі можна
було знайти рішення, чи існує можливість для залучення Націо-
нальних Комітетів”639.
Однією з причин відсутності належної підтримки генерала
колишньої армії УНР широкими колами українців у райху була,
врешті-решт, непоінформованість про заходи Шандрука як у
Німеччині, так і в союзних їй або окупованих нею країнах. На
це, зокрема, виразно вказують повідомлення в РСГА колишнього
Самчук У. П’ять по дванадцятій. Записки на бігу // Дзвін. — Львів,
1995. - № 4. - С. 99.
НАШ. -Т. 454. - Коїі 91. - Ргате 000 674.
ІЬід. -Ргате 000 581.
317
командира поліції безпеки і СД Галичини Й. Вітіски, якого восени
1944 р. призначено керівником німецьких органів безпеки у
Братіславі (німецька назва — ПресбурГ). Згідно з цими звітами,
на середину січня 1945 р. українська громадськість Словаччини,
де перебувала тоді 1-ша УД, взагалі не мала жодних інформацій
про заходи Шандрука щодо утворення УНК640. Викликане різно-
манітними причинами, повільне просування справи його створення,
однак, не зупинило Шандрука. З ентузіазмом та притаманним йому
молодечим запалом він і далі, попри значні труднощі, наполегливо
докладав усіх зусиль, щоб прискорити організацію українського
представницького органу.
Незважаючи на те, що опозиційні нацистському курсові політики
лідери українських націоналістів Бандера і Мельник відмовилися
бути формально причетними до організації УНК, у приватних
розмовах із Шандруком вони схвалили усі його починання, спря-
мовані на захист українських національних інтересів. Найвиразніше
це проявилося у їхньому одностайному несприйняТті домагань
КОНР підпорядкувати собі УНК. Під час розмови з Шандруком
27 січня ці домагання засудив Мельник, а наступного дня —
Бандера, який, окрім того, висловився за необхідність зустрічі
українського генерала з Власовим, аргументуючи це так: ”Ми не
боїмося, що він (Власов) Вас обкрутить, а говорити треба з ворогом,
щоб знати, чого він хоче”. Протягом самої ж зустрічі з російським
генералом, що відбулася ЗО січня, Шандрукові вдалось остаточно
покінчити з претензіями Власова на підпорядкування собі україн-
ського представництва і відстояти незалежність майбутнього УНК
від КОНР641. Разом із тим тривале втручання Власова у справу
створення українських військових формувань при німецьких військах
відчутно загальмувало процес створення українських збройних сил
у Німеччині. В результаті цього Власов при комплектуванні РОА
отримав підтримку німецьких урядових кіл ще у вересні 1944 р.,
тоді як Шандрук отримав реальну можливість формування УНА
лише через пів року після цього.
Перші успіхи Шандрука щодо створення УНК сприяли тому,
що якийсь час українські громадсько-політичні діячі у Німеччині
ВА іп КоЬІепг. - К 70. - Зіо^акеі 223. - 8. 29.
Шандрук П. Це було так! (Про мою розмову з генералом Власовим,
про Український Національний Комітет та про 1. Українську Дивізію)
// Розбудова Держави. Академічний журнал. — Осінь 1954. — Ч. З
(14). - С. 37-39.
318
виявили готовність об’єднати усі зусилля при створенні єдиної
національної репрезентації перед німецьким урядом. Одним із
проявів цього стало проведення 19 лютого у Ваймарі спільного
засідання представників українських громадських установ та політич-
них організацій. Головою засідання обрано заступника провідника
УЦК К. Паньківського. У нараді взяло участь 16 осіб. На про-
позицію одного з учасників, колишнього голови Українського
Громадського Комітету в Харкові Володимира Доленка, вирішено
створити спільне представництво. До нього увійшли К. Паньківський
як заступник Шандрука, доктор Євген Лабуцький як представник
німецького Східного міністерства та інженер Євген Пастернак від
УЦК. До цієї репрезентації увійшли також представники українських
політичних середовищ: від еміграційного уряду УНР — доктор Тарас
Олексіюк та полковник Михайло Садовський, від гетьманського
руху — полковник Борис Гомзин й від ОУН-М — Михайло
Мушинський. Не було тільки представника від ОУН-Б, який на
той час виїхав із Ваймару. Через два дні після цього засідання, 22
лютого, зібрання мало продовжитися, але його перервала повітряна
тривога та бомбардування642. Хоча подальші збори не відбулися,
23 лютого внаслідок взаємного порозуміння Розенберґ і Ґ. Берґер
погодилися на створення УНК. Наступного дня, 24 лютого,
Шандрук у присутності Арльта, Вольфа та штандартенфюрера
Е. Шпармана зустрівся з колишнім губернатором Галичини Вехте-
ром, який на той час став радником зі східноєвропейських питань
в ССГА. У розмовах із ними Шандрук зробив усне — а після
зустрічі й письмове — формальне викладення усіх концепцій щодо
створення УНК та УНА і висунув при цьому умови, що УНК:
1) визнає німецький уряд, акт про що підпише міністр закор-
донних справ Німеччини, позаяк Шандрук виступатиме від
імені України як офіційний представник українських політич-
ний організацій;
2) видасть свою політичну декларацію, а його представництва
отримають право проводити громадські зібрання та видавати
політичні звернення;
3) буде єдиним офіційним представництвом України в Німеччині
й тим самим українська секція в КОНР припинить своє
існування;
4) як представництва українського народу матиме екстратерито-
ріальні права у Німеччині;
Паньківський К. Від Комітету до Державного Центру. - Нью-Йорк—
Торонто: В-во ”Ключі“, 1968. — С. 59-61.
319
5) видаватиме акти і документи, котрі визнаватимуть усі цивільні
та військові органи влади у Німеччині й котрі будуть вважатися
офіційними документами;
6) матиме визнане право підтримувати стосунки з політичними
представництвами інших народів, пригноблюваних сталінським
режимом; 1
7) отримає право формування УНА на німецькій території і усі
українські частини та окремі вояки-українці, добровільно чи
примусово зачислені до німецької армії, будуть трансформовані
в УНА, чому сприятимуть усі цивільні та військові органи
влади Німеччини;
8) забезпечуватиме*ідеологічне керівництво УНА, що присягатиме
на вірність українському народові й буде діяти під українським
національним прапором і під власним українським коман-
дуванням;
9) матиме право легальної опіки над всіми українцями, котрі
опинилися на німецькій території як примусові робітники і котрі
отримають ті самі права, що й громадяни інших національностей.
Крім цього, Шандрук домагався, щоб йому було надано мож-
ливість інформувати командування американських та англійських
військ в Європі про створення УНК, у розпорядження якого мали
перейти усі вояки-українці — в тому числі й відкликані із Західного
фронту643. Після того, як німецькі урядовці прийняли більшість з
цих умов, Шандрук остаточно погодився очолити УНК й розпочав
його формування. У той час, однак, серед українських політиків
знову поновилися розбіжності у поглядах на створення УНК.
Опинившись в обставинах, за яких важко було передбачити усі
варіанти можливого розгортання подій, керівники ОУН-Б і ОУН-М
у Німеччині скептично розцінили факт організації офіційного
українського представницького органу та його дієздатності в країні,
критичне становище якої було для усіх очевидним. Це позбавляло
Шандрука при створенні УНК потрібної йому цілковитої підтримки
з боку політично впливових організацій, керівництву яких видава-
лося кращим стояти осторонь від подій і перечекати до остаточного
з’ясування військово-політичної ситуації. Така позиція пояснювалася
їхнім небажанням йти на легальну співпрацю з урядом райху, що
в разі його поразки могло використатися радянськоюлропагандою
для дискредитації перед світовою громадськістю цих політиків та
ЗИапсігик Р. Аптії оГ Уаіог... - Р. 225.
320
їхнього звинувачення в колабораціонізмі (злочинній співпраці) з
нацистами. Зважаючи на подібні мотиви при зволіканні україн-
ськими політичними діячами надання згоди на співучасть в орга-
нізації УНК, Шандрук після деяких роздумів змінив свої плани.
"Оцінюючи ситуацію, — згадував він пізніше, — я вирішив
(мусив був це рішення на власну руку прийняти, бо не було з
ким порадитися — всі виїхали на захід), що так в інтересі справи,
як і політичних організацій, від яких я одержав мандат, буде, коли
ті організації вже не будуть в тім часі втягнені в акцію і збережуть
свою, так би мовити, "політичну чистість”644. Керуючись цими
міркуваннями, Шандрук відмовився від свого початкового задуму
й зважився на створення УНК не на основі учасників різних
українських політичних угруповань, а на основі представників
окремих земель України. Відтак протягом 12-14 березня 1945 р. у
Ваймарі під час наради представників українських громадських
організацій остаточно оформлено суспільно-політичний пред-
ставницький орган українців у Німеччині. До його складу увійшли:
генерал Шандрук як представник давньої української еміграції і
голова комітету, професор Кубійович як представник Галичини і
перший заступник голови УНК, адвокат Олександр Семененко
як представник нової еміїрації зі Східної України і другий заступник
голови комітету та інженер Петро Терещенко як секретар УНК
від старої еміграції з Центральної України. У той час, коли у Ваймарі
визначився склад УНК на основі репрезентантів, умовно кажучи,
"емігрантського ключа”, Шандрука запросили до центрального офісу
Міністерства закордонних справ Німеччини у Берліні. На офіцій-
ному прийомі були присутні державний секретар цього міністерства,
барон Ґустав Адольф Штеенґрахт (ЗіеепегасЬі) фон Мойлянд, пред-
ставники Верховного командування вермахту та інших німецьких
урядових інстанцій. Тут же Шандрукові було передано заяву
Розенберґа про визнання УНК та підтримку концепції створення
УНА645. З цього приводу 14 березня 1945 р. німецький часопис
"Фелькішер Беобахтер”, свого часу редагований Розенбергом,
вмістив замітку під заголовком "Український лідер в Розенберґа”,
у якій говорилося: "Райхсміністр Розенберг прийняв уповноваженого
представника українських національних організацій, генерала
До Пана Генерал-хорунжого М. Крата, командира 1. Української дивізії
(для прочитання на зборах пп. старшин) // Музей 1-ої УД УНА у
Львові. — Колекція документів і матеріалів. — Док. № 1949. — Арк. 2.
Там само.
321
Шандрука. В процесі докладного обміну думок генерал Шандрук
повідомив райхсміністра про заходи для координування усіх націо-
нальних сил українського народу у великий фронт протибільшо-
вицької боротьби”646.
Відразу ж після визначення складу УНК 15 березня президент
еміграційного уряду УНР Лівицький* своїм наказом підвищив
генерал-хорунжого Генерального Штабу армії УНР Павла Шандрука
до рангу генерал-поручника і призначив його командувачем УНА.
Наступного дня, 16 березня, до складу УНК увійшов УЦК як
автономна частина з функціями культурної та соціальної допомоги
для усіх українців у Німеччині647. 17 березня прийнято декларацію
УНК, у якій, між іншим, проголошувалося: "Покликання до життя
Українського Національного Комітету — це нова сторінка в
суспільно-політичному житті українського громадянства, що, гли-
боко пройняте любов’ю до Рідної Землі, хоче бачити свою Батьків-
щину звільненою віД наїзника... Тому Український Національний
Комітет приступає до організації Української Національної Армії,
що має відновити боротьбу за українську державність. Українська
Національна Армія, в українській уніформі, під освяченими по-
передньою боротьбою бойовими національними прапорами, з
власним українським командуванням буде стояти під ідеологічно-
політичним проводом Українського Національного Комітету”648.
Перекладений німецькою мовою текст декларації УНК від 17
березня 1945 р. для ознайомлення переслано в особистий штаб
райхсфюрера СС, керівникові українського бюро при ССГА Л. Воль-
фу та іншим німецьким установам649.
Отже, протягом 12-17 березня відбулося формальне заснування
УНК. Факт його визнання не міністром закордонних справ Німеч-
чини, а керівником колишнього Східного міністерства Розенбергом
зовні комусь міг видатися новим доказом подальшого розгляду
німецьким урядом українського питання як внутрішньої справи
Третього райху. Однак, серед українських політичних діячів заява
Розенберга не викликала жодних ілюзій щодо особливої цінності
цієї заяви для майбутнього "визнання України” німецьким урядом.
ЦкгаіпізсЬег Ріііігег Ьеі КояепЬег^ П УбІкізсЬег ВеоЬасЬіег. - 14 Магг 1945.
Ком’юніке Українського Громадського Комітету. - 16 березня 1945. —
Я. 3.-С. 1.
Український Шлях (давніше "Краківські вісті”). — Відень, ЗО березня
1945. - Я. 1 (1402). - С. 1.
МАШ.-Т-454. - Поіі 37. - Ргатсз 000 587 -000 590.
322
І я< тчеш ЧІПШІ шлм і
7л- Чх г ж *ОЧ6*«* ч , .. «ж»
Перша сторіика часопису "Український шлях”
з вехяараяіею Уіфаїяемюго Наїаоиального Комітету
323
Важливим було інше, а саме факт офіційного задекларування з
боку УНК волі української громадськості до незалежного життя,
прагнення до державної самостійності та готовності українського
народу продовжувати визвольну боротьбу за національну незалеж-
ність. Головним наслідком цієї декларації стало правове закріплення
в Німеччині українського представницького органу, який своїм
основним завданням у цій країні визначив порятунок українців
від можливого фізичного знищення внаслідок воєнних дій. З цією
метою бюро УНК, що водночас мало стати штабом УНА, намагалося
через німецькі установи допомогти переїздові на Захід бажаючим
цього українцям. Побоюючись переслідування та репресій з боку
органів НКВС і НКДБ, вони не хотіли повертатися до Радянського
Союзу, вважаючи за краще опинитися в імовірній зоні окупації
англійських або американських військ. Однак допомога їм виявилася
досить складною справою. Згадуючи про це, Шандрук писав:
"Вимагання мої Та Штабу дати транспортні засоби відповідна
(німецька — А. Б.) влада подекуди сама саботувала; подекуди через
брак зв’язку з своїми функціональними органами була впрост
безпорадна; іноді її розпорядження саботували ті вищі органи,
подекуди не було тих транспортних засобів, або були поруйновані
залізниці — це відомий факт. А може в тому всьому найголовнішим
було, як мені самі німці виразно зазначили: ”ви вимагаєте рятувати
ваше громадянство, а забуваєте, що гине наша держава, що
залишаються на місці сотки тисяч наших не менш заслужених і
визначних громадян, яких ми теж хотіли б вивезти”. Я на це мав
звичайно свої аргументи, але одночасно розумів, що "своя сорочка
ближча до тіла” та що нема сили для змушення, однак не запереста-
вав своє робити, вишукуючи різні можливості. Де міг і як міг
зорганізував висилку наших громадян на захід, а при тім спеціально
звернув увагу на Прагу, де в тій цілі залишив своїх відпоручників
професора Орелецького та сотника М[артинюка]’,65°.
Поряд із організацією переїзду українців на Захід не менш
важливим завданням УНК стали невідкладні заходи, спрямовані
на те, щоб в радянський полон не потрапили сформовані з українців
військові частини у Німеччині й, насамперед, 1-ша УД. З тим,
щоб отримати реальні важелі для втілення цих заходів в життя,
Шандрук почав формування регулярних українських збройних сил,
які, на його думку, при сприятливих обставинах змогли б вибороти
Україні державну незалежність.
До Пана Генерал-хорунжого М. Крата... — Арк. 3.
324
2. Перша регулярна дивізія українських збройних сил
Ще під час переговорів у справі створення УНК з представ-
никами німецьких урядових кіл Шандрук домагався того, щоб до
складу майбутньої УНА увійшла 1-ша УД як найбільша сформована
з українців військова частина, що все ще діяла під оперативним
керівництвом командування армійських з’єднань Німеччини. Як
свідчать документальні докази, внаслідок послідовних наполягань
перед німецькими інстанціями Шандрукові вдалося добитися у
цьому успіху, й урядовці райху вимушено визнали неминучу
приналежність дивізії до українських збройних сил. Вже 15 січня
1945 р. командир поліції безпеки і СД у Словаччині Й. Вітіска у
рапорті керівництву РСГА в Берлін згадував про першу українську
дивізію, що раніше була відома як сформована військами СС дивізія
"Галичина”. Ця зміна у назві була повторена 17 січня в іншому
повідомленні Вітіски, у якому говорилося про першу українську
дивізію української армії651. Водночас непоінформованість про
творення УНА серед української громадськості на території пере-
бування дивізії у Словаччині вже у другій половині січня 1945 р.
компенсувалася поширенням чуток про майбутнє формування на
базі 1-ої УД чотирьох дивізій української армії652.
Завдяки спершу неофіційній, а відтак й офіційній згоді німець-
кого політичного та військового керівництва на створення україн-
ських збройних сил, у лютому Шандрук зробив перші кроки щодо
організації штабу УНА, до котрого увійшли переважно старшини
колишньої армії УНР. Серед них були генерал Олександр Вишнів-
ський, полковник Віктор Малець653 (який мав очолити резервну
бригаду УНА), хорунжий Ярослав Фартушний, офіцери для особли-
вих доручень сотник Л. Мартинюк і сотник Володимир Сердюк
та інші військові діячі, які свого часу відзначилися в боях за
незалежність України. Шефом штабу УНА Шандрук призначив
полковника Аркадія Валійського, шефом штабного інспекційного
відділу — майора Дмитра Бакума, а головою Військової Ради УНК
— генерала М. Омеляновича-Павленка, який підготував статут цієї
Ради й запропонував його на розгляд керівництву УНК654.
Гунчак Т. У мундирах ворога. — К.: Час України, 1993. — С. 121.
ВА іп КоЬІепх. — К 70. — Зіо^акеі 223. — 8. 27.
Костюк А Полк. Віктор Малець // Вісті Комбатанта. — 1969. — Ч. 5.
- С. 57.
Гунчак Т. У мундирах ворога... — С. 122.
325
Згідно із первісним задумом Шандрука, у розпорядження штабу
УНА мали перейти усі сформовані з українців військові підрозділи
у Німеччині. Однак, спроби підпорядкувати їх українському коман-
дуванню закінчувалися здебільшого безрезультатно. Це зумовлю-
валося позицією командування збройних сил Німеччини, яке,
зокрема, не погодилося перевести до УНА ні окремі українські
підрозділи, ні протилітунські загони українського юнацтва, що діяли
при німецьких військово-повітряних силах (люфтваффе)655. Все це
серйозно гальмувало організацію українських збройних сил.
Тоді як переведення до УНА вояків-українців з окремих під-
розділів німецьких військ стримувалося їхнім командуванням, на
заваді до створення нових українських збройних формувань постала
відсутність харчів, одягу та приміщень для їхніх військовослужбовців,
нестача транспорту для перевезення до належного району зосеред-
ження і т. п. Починаючи від третьої декади лютого, завдяки
старанням Шандрука вдалося організувати лише три бригади —
тактичні з’єднання різного призначення, кожна з яких за вояцьким
складом займала проміжне становище між полком і дивізією. Ними,
зокрема, були нерегулярна парашутна бригада під кодовою назвою
"Група ”Б” та регулярні протитанкова й піхотна бригади.
З німецького боку формування парашутної бригади УНА техніч-
но забезпечило диверсійне так зване Мисливське з’єднання "Схід”
Оа^сІуегЬапсіСМ), підпорядковане керівникові розвідувального відділу
”Ц” 8-го управління РСГА, штандартенфюрерові СС Отго Скорцені.
Командиром цього з’єднання був колишній батальйонний командир
полку особливого призначення ”Бранденбурґ-800” майор Аух, свого
часу нагороджений Залізним хрестом 1-го ступеня та відзнакою
”Для східних народів”, керівником загальноросійської групи —
майор Ебергард Гайнце. Керівником української секції цього
з’єднання вважався Т. Бульба-Боровець — колишній командир
Української Народно-Революційної Армії (УНРА), після арешту
якого німецькою поліцією безпеки наприкінці 1943 р. очолювані
ним повстанські формування здебільшого перейшли до УПА.
Невдовзі після свого звільнення восени 1944 р., починаючи від
третьої декади лютого 1945 р., він керував комплектуванням "Групи
”Б”, чисельність якої із запланованих 5 000 осіб через несприятливі
Про долю українського юнацтва в німецьких формуваннях проти-
повітряної оборони див.: Зелений 3. Українське юнацтво у вирі другої
світової війни. — Торонто: Видання Братства колишніх вояків 1-ої
Української дивізії УНА, 1965.
326
обставини була доведена лише до двох куренів або приблизно до
400 осіб. Із закінченням короткочасного вишколу в місті Яльтбур-
гунд Боровець мав намір весною 1945 р. спільно з бригадою
висадитися повітряним шляхом у районі річки Прип’яті й об’єдна-
тися із залишками загонів УНРА для боротьби проти сталінського
режиму. Однак виконати цю операцію (яку з німецького боку
передбачалося назвати кодовою назвою ”Маі§1бсксЬеп” ("Конвалії”))
не вдалося через все ті ж технічні причини — нестачу військових
літаків та перебої з їхнім забезпеченням паливом656.
22 лютого 1945 р. з санкції СС-ФГА почала формуватися Перша
протипанцирна (протитанкова) бригада "Вільна Україна” (Рапгег)а§с1-
Вгі^асіе Ргеіе Пкгаіпе) під командуванням колишнього офіцера армії
УНР, свого часу майора польської армії, полковника Петра Дяченка657.
З метою координування дій усіх українських військових частин
від початку формування цього з’єднання його командування
встановило через кур’єрів зв’язок з 1-ою УД65ІІ. 25 лютого перший
відділ бригади чисельністю приблизно 500 вояків перевезено з
Берліну в район української старшинської школи у місті Німек
(№теск) за ЗО км від столиці Німеччини для подальшого вишколу,
впродовж якого укомплектовувано три курені загальною чисельністю
до 1 500 осіб. Поряд із цією частиною під Берліном від початку
лютого інтенсивне військове навчання проходила піхотна бригада
під командуванням колишнього окружного команданта української
поліції Галичини, майора Володимира Пітулея. У містечку Бріллов,
за 5 км від Берліну, розмістився штаб цієї бригади, що була
розташована на відстані 80 км від бригади "Вільна Україна”. Бригада
під командуванням Дяченка складалася на 80% з вихідців зі Східної
України й на 20% з уродженців Галичини. Вона комплектувалася,
як і бригада Боровця, здебільшого з колишніх військовослужбовців
радянської армії, котрі опинилися у німецькому полоні, та з вояків
окремих українських підрозділів, що діяли на боці вермахту. Бригада
під командуванням Пітулея складалася на 70% з осіб родом із
Бульба-Боровець Т. Армія без держави. Слава і трагедія українського
повстанського руху. — Вінніпег (Канада): Накладом товариства "Волинь”,
1981. - С. 302-308; Жила В. Парашутна бригада Української Націо-
нальної Армії (спомин про спроби її формування) // Вісті Комбатанта.
- 1995. - Ч. 4. - С.63.
Дяченко П. Протипанцирна бригада "Вільна Україна” // Вісті Комба-
танта. - 1972. - Ч. 4. - С. 8.
Гончарук В. Дещо про бригаду "Вільна Україна” // Вісті Комбатанта.
- 1988. - Ч. 5-6. - С. 64.
327
Західної України та на 30% з українських вояків так званих Східних
підрозділів та охоронних батальйонів й української поліції (що за
німецької окупації діяла в Україні і у 1943-1944 рр. була однією
з баз поповнення лав УПА). З комплектуванням цих двох бригад
на їх основі почала формуватися 2-га УД УНА, до якої наприкінці
лютого 1945 р. розпочато набір добровольців серед українських
робітників у Німеччині659. Охочих стати до її лав виявилося небагато,
що було викликано перспективою швидкого краху Третього райху,
а тим самим і перспективою опинитися в руках сталінських
каральних органів. Внаслідок подібних настроїв у таборі для
українських робітників ”Ост” у Берліні до 2-ої УД УНА, наприклад,
записався лише один доброволець660. Тому, через своє запізніле
формування, 2-га УД УНА так і не була створена як повновартісна
бойова одиниця типу дивізії661.
На той час, коли три бригади УНА поповнювалися вояцьким
складом вкрай повільно, кількість вояків 1-ої УД суттєво зросла.
З метою їхнього прийому у вишкільно-запасному полку дивізії
створено спеціальний кіш реєстрації рекрутів (Кекгиіепрок). У Чадці
в Словаччині на початку січня 1945 р. він зареєстрував 15 000
новобранців, а вже через два місяці, незабаром після переведення
дивізії в Словенію — 20 000 вояків. Як згадував писар коша
Володимир Ґоцький, це відбулося тоді, коли добратися до дивізії
добровольцеві "належало вже до свого роду геройства, бо транспорте
майже не існували, а небезпека чигала на всіх шляхах; факт, що ми
реєструємо 20 тисяч новобранців, став подією великого значення”662.
Важливою віхою в історії дивізії стало переведення до її складу
6 березня 1945 р. Українського Легіону Самооборони — УЛС
(икгаіпівсЬе ЗеІЬзВсЬиІг-ЬеЕІоп-ШЬ). Цю збройну формацію створено
навесні 1943 р. за ініціативою Михайла Солтиса здебільшого із
симпатиків ОУН-М та еміграційного уряду УНР з метою захисту
українців Волині від провокаційних дій радянських та польських
Габа В. В українському юнацтві // Вісті Комбатанта. - 1970. — Ч. 6.
- С. 59.
Полтава Л. Спогад про дивізію "Вільна Україна” // Визвольний Шлях.
- 1981. - Кн. 6. - С. 751.
Титаренко П. Протипанцирна Бригада "Вільна Україна” // Вісті Братства
кол. вояків 1-ої УД УНА. - 1952. - Ч. 20-21. - С. 3-4; Гладич В. До
історії 2. УД УНА І І Вісті Комбатанта. - 1971. - Ч. 5. - С.73-76.
Гоцький В. З Перемишля до Ріміні (спомини, том II). - Лондон:
ВІаскЬшпз оїВокоп Ідеї, 1992. — С. 92.
328
партизанів і каральних акцій німецьких поліційних відділів проти
місцевих мешканців. Антинімецьку діяльність УЛС припинив лише
тоді, коли наприкінці 1943 р. із нацистських в’язниць Волині
звільнено кілька сотень українських політичних в’язнів, а легіонові
передано деяку кількість зброї й забезпечено можливість охорони
українського населення Волині від нападів з боку польських
боївок663. Цікаво, що до червня 1944 р. командиром УЛС був
згадуваний вже П. Дяченко, після якого легіон очолив колишній
полковник армії УНР Володимир Герасименко (псевдо ”Тур”); з
німецького боку в легіоні був лише окремий зв’язковий офіцер —
з лютого до липня 1944 р. ним був штурмбанфюрер Зіґфрід Асмус
(Аззтиз), а опісля штурмбанфюрер Біґельмаєр (Ві§е1теуег)664.
Німецькі спроби перейменувати це з’єднання на 31-ий охоронний
батальйон СД (31. ЗсЬиігтаппксЬаПкЬаїаіІІоп д. Ж) й залучити його
до антипольських дій спонукали керівництво УЛС у травні 1944 р.
піти на переговори із представниками групи ”УПА-Захід” з метою
зондування Грунту щодо можливого переходу УЛС на бік повстанців665.
Переведення легіону на територію Польщі й повернення йому
колишньої назви перервало проведення цих переговорів, але не
змусило окремих легіонерів відмовитись від намірів приєднатися
до УПА. Ці задуми актуалізувала перспектива підпорядкування
німецькому командуванню усіх військовослужбовців УЛС (майже
600 вояків) й можливість їхнього розподілу по окремих полках та
інших підрозділах 1-ої УД. Такі плани не викликали особливого
захоплення серед легіонерів, які до того часу діяли під власним
українським командуванням. Тому в ніч на 5 березня приблизно
250 стрільців та старшин цього з’єднання залишили місця розкварти-
рування поблизу дивізії з метою пробитися до УПА в Україну666.
Лише внаслідок німецького переслідування та переговорів з уповно-
важеним штабу 1-ої УД Л. Макарушкою легіонери погодилися
наступного дня повернутися на колишні місця дислокації й при-
єднатися до дивізії за умови, що нікого з втікачів не покарають667.
Данилюк (Блакитний) М. Повстанський записник. — К.: Видавництво
ім. О. Теліги Фундації ім. О. Ольжича, 1993. — С. 185.
Каркоць-Вовк М. Від Вороніжа до Українського Легіону Самооборони.
— Міннеаполіс, 1995. — С. 116.
ЦДАВО України. — Ф. 3833. — Оп. 1. — Спр. 72. — Арк. 2.
Гірняк К. Український Легіон Самооборони: причинки до історії. —
Торонто: Накладом старшин і вояків легіону, 1977. — С. 53.
Лисяк О. "Волинський Батальйон”. (З маловідомих подій в 1. УД) //
Вісті Братства... — Березень 1951. — Ч. З (5). — С. 2.
329
З німецького боку цю обіцянку виконали за єдиним винятком —
стратою ініціатора втечі, хорунжого Романа Кивелюка (псевдо
” Ворон”)668.
Із поповненням дивізії добровольцями з усіх регіонів України
й переведенням до її складу УЛС. 1-ша УД остаточно сформувалася
як загальноукраїнська військова частина. Тоді як у перші місяці
вишколу вояків дивізії до її складу увійшли десятки вихідців з
Наддніпрянщини — переважно колишніх офіцерів армії УНР,
після нового формування дивізія поповнилася сотнями уродженців
центральних та східих українських земель. Тепер же, напровесні
1945 р., у 1-ій УД перебувало вже біля тисячі українців зі Східної
та Центральної Укради, зосереджених здебільшого у вишкільно-
запасному полку, де вони отримали духовну опіку. Весною 1945 р.
Богослужби для православних вояків 1-ої УД відправляли право-
славні священики Паладій Дубицький та Йов Скакальський, котрі
перейшли до дивізії спідьно з УЛС. Характерно, що у лавах дивізії
перебували як добровольці православні священики Олександр
Новицький, згодом єпископ Української Православної Церкви в
Америці, і син учасника Першого зимового походу та протопресві-
тера армії УНР Павла Пащевського Н. Пащевський, який був у
дивізіоні зенітної артилерії й загинув у битві під Бродами669.
За дещо перебільшеним твердженням німецького дослідника
історії східних військових формувань періоду Другої світової війни
Йоахіма Гофмана, у результаті значного поповнення вояцьким
складом на першу декаду березня 1945 р. 1-ша УД майже напо-
ловину складалася з вихідців зі Східної та Центральної України
— хоча переважну половину її вояків становили галицькі українці670.
Соборницький характер, високі бойові якості та значна чисельність
1-ої УД говорили на користь того, що ця найбільша регулярна
українська військова частина безумовно повинна стати ядром
українських збройних сил. Тому Шандрук вирішив докласти усіх
зусиль задля недопущення того, щоб 1-ша УД залишилася в історії
лише як одна з іноземних дивізій в структурі німецьких військ
СС, подальше перебування в яких могло лише пошкодити україн-
ським воякам в разі капітуляції Німеччини.
Цимбалюк Ф. В боях і рейдах Українського Легіону Самооборони //
Вісті Комбатанта. — 1996. — Ч. 2. — С. 79.
Крат М. Українська Православна Громада // Ріміні, 1945-1947. Збірник
1. Упорядник Всеволод Б. Будний. - Нью-Йорк: Видання Головної
Управи Братства 1-ої УД УНА, 1979. — С. 252.
Хоффман Й. История Власовской армии. — Париж: УМСА-Пресс, 1990.
- С. 72.
330
15 березня 1945 р. президент еміграційного уряду УНР А.
Лівицький видав наказ про призначення Шандрука командувачем
УНА та її введення до складу армії УНР671. Легітимно затверджений
як командувач УНА, 17 березня Шандрук видав наказ про створення
української армії та переведення до її складу 1-ої УД. З моментом
появи цього розпорядження повинно було припинитися формальне
підпорядкування дивізії командуванню військ СС, з боку яких
дивізія надалі мала лише отримувати технічне забезпечення. Пара-
лельно передбачалася якнайшвидша підготовка українських старшин
для перебрання командування від німців, котрі повинні були
залишатися на місцях до часу формальної передачі своїх підрозділів
українським офіцерам. Шандрук вирішив за потрібне домагатися
у відповідних німецьких інстанцій переведення 1-ої УД в запілля
для організації українських військових частин. Для початку Шандрук
планував сформувати 4 дивізії: першу — з 1-ої УД, другу — на
базі її резервних з’єднань, третю — з протипанцирної бригади
"Вільна Україна”, що на той час перебувала на фронті під Ґерліцом,
і четверту — на основі українського полку та запасних частин, які
перебували у Мезінґені й були роззброєні німецьким командуванням
за відмову воювати на Західному фронті проти англійських та
американських військ. Мали також бути створені спеціальні вій-
ськові з’єднання — як, зокрема, авіація (літунство)672. Усі підрозділи
УНА передбачалося об’єднати для вирішення різноманітних завдань
у всіх видах боїв, а структуру з’єднань УНА розширити з метою
покращення її бойових властивостей. Проте воєнно-політичні події
не дозволили реалізувати цих намірів — найреальнішим виявилося
лише переведення до складу УНА насамперед 1-ої УД. Тому до
першочергових планів Шандрука входило перейменувати дивізію
на 1-шу УД УНА відразу ж, як для цього настане сприятливий
момент*73. Така нагода випала після постанови № 2 Президії УНК
18 березня про призначення генерала-поручника Павла Шандрука
командувачем УНА674 (чим підтверджено згаданий наказ, аналогіч-
ного змісту президента еміграційного уряду УНР Лівицького від
15 березня). Наступного дня, 19 березня, Шандрук наказав офіційно
Лисяк О. Ми присягали Україні. Спогад // Вісті Комбатанта. — 1995.
- Ч. 3. - С. 57.
Крат М., Малець В. Меморандум. М. п., дня 20 (18) травня 1945 року
// Вісті Комбатанта. — 1969. — Ч. 3-4. — С. 68-69.
ЗЬапсігик Р. Апті8 ої Уаіог... - Р. 235.
Український Шлях. - ЗО березня 1945. — Ч. 1 (1402). — С. 1.
331
називати колишню дивізію "Галичина” Першою Українською
дивізією Української Національної Армії (1-ою УД УНА)675.
Рішення назвати формування саме 1-ою Українською дивізією
УНА стало свого роду контракцією у відповідь на монопольні
спроби Власова об’єднати в РОА неросійські збройні формування,
що діяли на боці німецьких військ. Задумана з розрахунком на
перспективу, ця назва прийнялася з огляду на імовірність створення
у складі УНА іноземних збройних формацій. Так, зокрема, у той
час з’явилася можливість вступу до УНА сформованої при зброї
СС білоруської дивізії (30-ої за чисельністю дивізії військ СС) під
командуванням оберштурмбанфюрера Ганса Зіґлінґа, котра в разі
своєї приналежності до українських збройних сил могла отримати
назву ”1-ша Білоруська дивізія УНА”676. Проте, через незалежні
від штабу УНА обставини, цього не сталося. Більше того, над
самою 1-ою УД постала загроза розформування.
Характерно, що лиш& в цей час, у березні 1945 р., про існування
1-ої УД вперше дізнався А. Гітлер. Повідомлений навесні 1943 р.
про плани створення її як "галицької” дивізії, він не надав тоді
серйозної уваги цій військовій частині й не цікавився її подальшою
долею — за винятком тих випадків, коли про її існування йому
нагадували інші високі посадові особи райху (6 лютого 1944 р.,
наприклад, про неї фюреру під час розмови нагадав Г. Франк).
Так само і тепер, майже через два роки після проголошення її
формування, Гітлер проявив цілковите незнання українських справ,
підтверджене його попередньою політикою в Україні, що стала
однією з головних причин поразки Німеччини у Другій світовій
війні. Як на нараді 8 червня 1943 р., так і під час наради у своїй
ставці 24 березня 1945 р. Гітлер дозволив собі тільки легковажні
випади на адресу українців та сумніви щодо їхньої лояльності до
Третього райху. Попри несприятливий для Німеччини розвиток
подій, його думки на цю тему залишилися загалом незмінними.
Витяг із протоколу наради в головній ставці фюрера, що відбулася
24 березня 1945 р. між 2.30 і 3.49 годинами, свідчить про недовіру
Гітлера до 1-ої УД — навіть попри те, що з німецького боку вона
і далі формально належала до військ СС.
Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. — Париж—
Нью-Йорк—Львів: видання Наукового товариства імені Т. Шевченка,
1993. - С. 452.
Колісник Р. Про "першу” і "другу” Українську Дивізію та інші назви
// Вісті Комбатанта. - 1977. - Ч. 5-6. - С. 54.
332
” Гітлер: Ніхто не знає, що робиться навколо нас. На моє
здивування, я вперше почув, що раптово з’явилась якась українська
дивізія СС. Я абсолютно нічого не знаю про цю українську
дивізію СС.
Штурмбанфюрер СС Ґоглер (офіцер зв’язку зброї СС): Вона
існує вже тривалий час.
Гітлер: Однак про неї не було згадано на жодній з наших нарад.
Чи пригадуєте Ви, щоб коли-небудь про неї згадувалося?
Ґоглер: Ні, я не пригадую.
Гітлер: Можливо, що колись давно мені доповідали про неї
— я не знаю. Наскільки велика ця українська, дивізія СС ?
Ґоглер: Я дізнаюся про це.
Гітлер: Або вона є надійною, або ненадійною. У цей момент
я не можу створювати жодних нових. формацій у Німеччині,
оскільки не маю зброї. Тому ідіотизмом є надавати зброю україн-
ській дивізії, яка не є цілковито надійною. Тоді набагато краще
відібрати в неї зброю і створити нову німецьку дивізію. Я при-
пускаю, що та дивізія чудово озброєна, настільки добре, як, мабуть,
не є озброєні ті німецькі дивізії, котрі ми створюємо у цей момент.
Генерал Вільгельм Бурґдорф (головний ад’ютант вермахту при
ставці фюрера): Така сама справа тепер з 20-ою латвійською...
Треба, зрештою, зрозуміти це психологічно. Трохи забагато вимага-
ється від цих людей.
Гітлер: За що, власне, вони повинні воювати? Від своєї Батьків-
щини вони далеко... Це все взагалі безглуздя. Коли хтось має
забагато зброї, то може дозволити собі на подібні жарти з пропаган-
дистських мотивів. Однак, коли немає жодної зайвої зброї, тоді
подібні пропагандистські жарти є простою безвідповідальністю. Як
загалом виглядає справа з галицькою дивізією, чи вона ідентична
з українською дивізією?
Підполковник Боргман (ад’ютант армії при головній ставці
фюрера): Не можу про це нічого сказати.
Гітлер: Постійно натикається на галицьку дивізію. Чи вона
тотожна з українською? Бо, якщо вона складається з австрійських
русинів [Кисйепіепз], тоді не можна зробити нічого іншого, як лише
негайно відібрати в них зброю. Австрійські русини були пацифіс-
тами. Вони були вівцями, а не вовками. Вони були нещасливими
навіть в австрійській армії. Вся ця справа — це помилка...
Де Майцієре: Вона воювала в складі танкової армії в боях
поблизу Львова. Мені здається, що її оточили з ХІП-им корпусом
і вона повернулася лише частково. Від того часу, мені здається,
вона ще не воювала.
333
Гітлер: І від того часу постійно не брала участі в бойових діях?...
Чи має вона зброю?
Ґоглер: Українська дивізія повинна мати 11 000 вояків, а має
14 000.
Гітлер: Чому має більше, аніж повинна була б мати?
Ґоглер: Правдоподібно було так багато рекрутів, що їх перевели
до дивізії”.
Відтак на запит Гітлера один із учасників наради повідомив
про приблизну кількість зброї в дивізії: 2 100 пістолетів, 610
автоматів, 9 000 гвинтівок, 70 гвинтівок з оптичним прицілом, 65
ручних кулеметів МП-43, 434 легкі кулемети, 96 важких кулеметів,
58 легких мортир і 4 важкі мортири. У відповідь Гітлер роздратовано
зауважив, що такою кількістю зброї він міг би озброїти дві німецькі
дивізії. Після зауваження Ґоглера про те, що дивізія нібито "віддала
велику частину зброї для 18-ої дивізії СС” (що насправді лише
планувалося зробити), Гітлер так підсумував висловлену на нараді
інформацію про українську дивізію: "Перш за все, завтра зранку
я говоритиму з райхсфюрером. У будь-якому разі він зараз у Берліні.
Ми повинні з’ясувати, чого можна очікувати від цього з’єднання.
Якщо ми не можемо від нього багато очікувати, воно немає сенсу.
Такі формації є задоволенням, яке ми не можемо собі дозволити”677.
Внаслідок наради 24 березня командування військ СС видало
розпорядження роззброїти дивізію. Звістка про цей наказ викликала
серед багатьох українських вояків небажання виконувати волю
фюрера. "Настрій пішов такий, що ми зброї не здамо, — згадував
з цього приводу десятник 1 -ої УД Роман Лазурко. — Деякі частини
умудрювались зброю заховати, а інші просто вирішили не здати”678.
Тим не менше, наприкінці березня дивізія вимушена була віддати
велику частину своєї зброї для відступаючих з Італії німецьких
парашутних з’єднань. За розрахунками Гітлера навіть передбачалося,
шо 1-ша УД буде основою для формування 10-ої німецької парашут-
но-винищувальної дивізії (10. Ра1І8сЬігтіа§ег Віуізіоп)679. У відповідь
на такого роду плани і дії українські офіцери 30 і 31-го полку
1-ої УД наприкінці березня встановили зв’язок із представниками
Ніііегз Еа§еЬе8ргесЬип§еп. Оіе Рго(окоІИга§тепіе зеіпег тіїііагізскеп КопГегепхеп
1942-1945. Негаи8§е§еЬеп уот Неїтиі НеіЬег. - 5іиіі§агі: ОеиїБсЬе Уег1а§ап8іа1і,
1962.-8.345-348.
Лазурко Р, На шляхах Європи. Спогади; — Чікаго: Видавництво Братства
колишніх вояків 1 УД УНА, 1971, - С. 210.
Кііеішапп К.О. Оіе ЗУайеп 58: еіпе Оокптепіаїіоп... - 8.195.
334
українського визвольного підпілля та УГВР. За домовленістю між
ними серед можливих варіантів розгортання подій передбачалося
роззброїти німецьке командування, пробитися на Південь, зайняти
одне з портових міст на Адріатичному морі, утримувати його до
приходу британських військ і лише перед ними у повному складі
скласти зброю680. Подібні плани розробляло також керівництво
українського повстанського руху — ще 15 березня 1945 р., зокрема,
керівник ГСЗС УГВР М. Лебедь через майора УПА Івана Бутков-
ського передав членові ОУН-Б, дивізійному поручнику Б. Підгай-
ному вимогу перейменувати дивізію на "дивізію імені Івана Мазепи”
та здійснити її переведення на бік югославських партизанів. До
того, однак, не дійшло. Причиною цього було, по перше, запізніле
надходження цього домагання членам ОУН-Б, які були україн-
ськими старшинами 1-ої УД (наприкінці квітня 1945 р.)681. По друге,
після клопотань німецького ініціатора створення дивізії Вехтера
рішення Гітлера відмінили. Цьому сприяли дотогочасна успішна
оборона 1-ою УД словенської території від захоплення югослав-
ськими з’єднаннями Йосифа Тіто й прорив німецького фронту на
Півдні від Балатонського озера в Угорщині, після якого дивізію
передислоковано до Австрії.
У той час, коли перші підрозділи 1-ої УД переводилися до
Австрії, 28 березня 1945 р. Шандрук прибув у Німек, де прийняв
присягу на вірність українському народові вояків протитанкової
бригади 2-ої УД УНА. В присутності капелана митрата Олександра
Білецького українські вояки промовляли присягу: "Присягаю
всемогучому Богові перед Святою Його Євангелією і Животворящим
Хрестом, не шкодуючи ні життя, ні здоров’я, скрізь і повсякчас
під Українським Національним Прапором боротися із зброєю в
руках за свій народ і за свою Батьківщину — Україну. Свідомий
великої відповідальності присягаю, як вояк Українського Національ-
ного Війська, виконувати всі накази своїх начальників слухняно і
беззастережно, а службові доручення тримати в таємниці. Так нехай
мені допоможе Бог і Пречиста Мати”682. Наступною, згідно із
задумом Шандрука, таку присягу повинна була прийняти 1-ша
Підгайний Б. Кінець війни 1945 р. і початок табору полонених в Італії
// Вісті Комбатанта. — 1979. - Ч. 2. - С. 68.
Підгайний Б. УПА — Дивізія "Галичина” — німці // Вісті
Комбатанта. — 1990. — Ч. 3. — С. 69.
Присяга вояка Української Національної Армії // Літопис Червоної
Калини. - Львів, 1992. - № 6-7. - С. 45.
335
УД. З метою остаточно покласти край німецьким маніпулюванням
цією військовою частиною, на початку квітня український генерал
вирішив особисто поінформувати її командування та вояків про
офіційне переведення 1-ої УД до складу УНА. Тоді ж бригаду Дяченка
підпорядковано генералу графові Г. фон Штрахвіцу (БсЬігасІпуій) —
командувачеві танкових і протитанкових з’єднань групи армій "Центр”
генерал-фельдмаршала Фердінанда Шернера (ЗсЬоетег).
В останні дні свого перебування у Берліні, 5 і 6 квітня 1945 р.,
Шандрук переклав на існуючий у цьому місті штаб УНА функції
відділу опіки УЦК, службовці якого на той час виїхали зі столиці
Німеччини в західному напрямку на територію, що могла бути
окупованою англійськими або американськими військами. Завдяки
допомозі штабу, кілька сотень українських вояків, робітників та
їхніх жінок змогли завчасно виїхати, забезпечені при цьому не-
великою сумою грошей. Відтак 7 квітня, коли радянські війська
вже зайняли східні передмістя Берліну, Шандрук разом із Арльтом
та Вехтером виїхав через Прагу в напрямку дислокації 1-ої УД,
що тоді тримала лінію фронту в Австрії у районі Фельдбаху583.
Наступного дня, 8 квітня, в українському часописі "Голос —
Українські Вісті”, що повинен був стати офіційним друкованим
органом УНК, опубліковано відозву УНК до українського громадян-
ства у Німеччині. Свідомі обмежених можливостей своєї роботи й
труднощів, які очікуватимуть їх у повсякденній діяльності, орга-
нізатори УНК не відмовилися від взятих на себе зобов’язань щодо
створення УНА. Одним з найголовніших завдань у відозві до
українців УНК проголосив боротьбу проти більшовицького політич-
ного режиму як основної гальмівної сили на шляху до відновлення
української державності. В оприлюдненому того дня зверненні
Шандрука до українських вояків у Німеччині містився заклик вступу
до УНА. Тим самим українські вояки не втрачали можливості
продовження боротьби за повернення на Батьківщину і об’єднання
з учасниками українського визвольного руху, котрі, як вказувалося
у зверненні, "залишилися в Україні й продовжують боротьбу на
всіх землях”584.
Згадування командувачем УНА діяльності українських повстанців
було не випадковим. Як один із варіантів розвитку подій Шандрук
розглядав можливість зосередження усіх з’єднань УНА в районі
До Пана Генерал-хорунжого М. Крата... - Арк. 3.
Голос — Українські Вісті. - Берлін, 8 квітня 1945. - Ч. 20. - С. 1.
336
розташування 1-ої УД з тим, щоб після об’єднання вони продов-
жували бойові дії на Східному фронті й намагалися пробитися в
Україну до УПА. Така імовірність насправді була загрозливою для
самого існування УНА. Позбавлена відповідного технічного забезпе-
чення, вона могла бути дуже скоро знищеною чисельно більшими
радянськими арміями. Оскільки усі українські збройні формування
у Німеччині не вдалося перевести до Австрії, реальним виглядав
лише план здачі 1-ої УД в полон військам західних країн анти-
гітлерівської коаліції. Щоб підготувати для цього сприятливий грунт,
під час перебування у Празі протягом 10-12 квітня командувач
УНА зустрівся з досвідченим українським політиком, професором
Романом Смаль-Стоцьким. У цей момент той підтримував зв’язок
із представниками урядових установ США і Англії, яких на
прохання Шандрука поінформував про існування 1-ої УД. Окрім
цього, за сприянням члена ОУН-Б, поручника 1-ої УД УНА Б.
Підгайного, в дорозі до Шандрука приєднався член Закордонного
Представництва (ЗП) УГВР І. Гриньох. Невдовзі після цього про
1-шу УД довідалися українці, які в період між двома світовими
війнами емігрували до США. В американських газетах з’явилися
повідомлення про те, що 1-ша УД як частина незалежної української
армії відступає з боями, не бажаючи потрапити до рук німців чи
росіян, а хоче здатися англійцям685.
Свої дії щодо української дивізії активізував також колишній
губернатор Галичини Вехтер. На той час він працював в ССГА
політичним референтом з питань Східної політики райху, в рамках
обговорення якої зустрічався з А. Розенберґом. 19 березня 1945 р.
у доповідній записці про службову поїздку від 4 до 18 березня
один з підлеглих Гіммлера так описав дотогочасну діяльність
Вехтера: "Доктор Вехтер за терміновим проханням райхсфюрера
СС був викликаний до РСГА, щоб опрацьовувати там східні справи
й водночас німецькі справи. У нього виникли труднощі стосовно
того, щоб скерувати окремі російські народності для великоросійської
мети в єдиний визвольний фронт. При відвіданні Розенберґа Вехтер
заявивив йому, що він, власне, опрацьовує свої справи”686.
За наполяганням Вехтера, який запевнив Шандрука у швидкому
полагодженні справи входження 1-ої УД до української армії, в
середині квітня Гіммлер погодився на перехід Першої Української
Куропась С. Що українці в Америці знали про Дивізію? // Самостійна
Україна. - Квітень 1963. - Ч. 4 (170). - С. 15.
ВА іп КоЬІепг. - К 52 П/172. - Рої. 1.-8.28-29.
337
дивізії до складу УНА687. Подібною запізнілою зовнішньою під-
тримкою визвольних рухів українського та інших народів Східної
Європи райхсфюрер СС сподівався створити сприятливу атмосферу
для переговорів із представниками англійських та американських
урядів про сепаратний мир Німеччини із США та Великобританією
— з тим лише, щоб бойові дії на Сході тривали. З німецького
боку вирішальну роль у підпорядкуванні 1-ої УД командуванню
УНА відіграв поряд із Вехтером також Ф. Арльт. Характеризуючи
їхній внесок у цю справу, сучасник тих подій К. Паньківський
писав: ”У хвилині, коли ”їх” райх з усіми їхніми планами і надіями
на майбутнє валився, коли не тільки вожді, але сам Гітлер, утікали
різними шляхами,.від відповідальності, вони зберігали почуття
відповідальності за долю вояцтва дивізії і в найтяжчі вирішальні
хвилини намагалися робити все, що могли, щоб рятувати людей”688.
У товаристві Вехтера, Арльта і Бізанца 17 квітня Шандрук
з’явився у вишкільно-і^апасний полк дивізії у Фелькермаркт (Убікег-
тагкі), куди днем пізніше прибув штаб УНА. Разом із Шандруком
в дивізію на короткий час прибув також представник ЗП УГВР І.
Гриньох (факт візиту якого в підрозділи дивізії у випадку поразки
Німеччини й майбутнього воєнного конфлікту між СРСР з одного
боку і Англією та США з другого мав переконати англо-американ-
ське командування в тому, що штаб дивізії підтримує зв’язок З
ЦП ОУН-Б та УПА). Завдяки підтримці Арльта і Вехтера, який
на той час відав в ССГА справами іноземних частин при військах
СС, Шандрукові вдалося переконати дивізійного командира Фрай-
таґа в доцільності формального переведення 1-ої УД до складу
УНА. Поява командувача УНА з українськими військовими від-
знаками в 1-ій УД УНА викликала велике захоплення серед
українських вояків689. Крім того, вона остаточно усунула ґрунт для
кампанії психологічного розкладу, яку проти 1-ої УД проводили
пропагандистські інстанції військ радянського 3-го Українського
фронту, що опинилися по той бік барикад проти дивізії в Австрії.
Відтак 25 квітня Шандрук у супроводі ад’ютанта Романа Цьолко
спільно з дивізійним штабним капеланом М. Левенцем та хорун-
жими Романом Гавриляком і Романом Припханом прийняв від
Вепдег В. О.,ТауІог Н. Р. 1}піГогт8,Ог§апІ8а(іоп апд Нізіогу ої>¥айеп 88. - Уоі. 4. -
8ап Ґо8е (Саііґотіа): Ко§ег І. Вепдег РиЬ1і$Ьіп§, 1976.-Р. 46.
Паньківський К. Від Комітету до Державного Центру... - С. 100.
Припхан Б. Ми присягали Україні // Вісті Братства... — Квітень 1951.
- Ч. 4 (6). - С. 4.
33«
Погони (нараменники) старшин і підстаршин УНА
339
вояків 1-ої УД таку саму присягу, яку 28 березня склали стрільці,
підстаршими й старшини бригади ” Вільна Україна” 2-ої УД УНА.
Присяга, що викликала велике моральне піднесення серед україн-
ських вояків дивізії, відбулася у районі розташування ЗО-го полку
в присутності німецьких офіцерів та українських вояків усіх
підрозділів 1-ої УД. З прийняттям присяги на вірність українському
народові дивізія юридично вийшла з рамок військ СС і офіційно
стала 1-ою УД УНА690.
Відразу ж після того Шандрук здійснив інспектування окремих
сотень дивізії. Протягом наступного тижня, відвідуючи різні
підрозділи 1-ої УД на фронті, він замінив німецькі звання вояцтва
дивізії українськими військовими рангами й видав наказ про
усунення відзнак військ СС на уніформах вояків дивізії. Понад
чотири тисячі з них отримали привезені з Праги кокарди із
тризубами для шапок, а решта мали накласти національні стрічки.
При цьому звіти про стан бойової готовності підрозділів поряд з
українськими старшинами йому складали німецькі старшини —
як, наприклад, командир ЗО-го полку Віттенмаєр, командир 14-ої
сотні цього полку оберштурмфюрер Кельнер та інші691. Відтак
командувач УНА вирішив перейменувати 29, ЗО і 31-ий полки
1-ої УД на відповідно полки № 1, 2 і 3. Під впливом перших
негативних вражень (зокрема, через відсутність Фрайтаґа на присязі
й непривітну поведінку командира 14-го вишкільно-запасного полку,
оберштурмбанфюрера Карла Маркса) Шандрук також планував
усунути німців від командування дивізією й негайно призначити
командиром 1-ої УД УНА колишнього полковника армії УНР
Михайла Крата, а командиром ЗО-го полку — полковника Бориса
Барвінського. Втім, ознайомлення з ситуацією на місцях і ймовір-
ність саботування наказів українських офіцерів німецькими вояками
переконали Шандрука у доцільності в інтересах самої дивізії не
реорганізовувати структури і не замінювати командування 1-ої УД.
На це рішення командувач УНА погодився, однак, лише з тією
Факт переходу 1-ої УД в підпорядкування УНА однозначно визнано в
історичній літературі багатьма зарубіжними дослідниками, а, зокрема, в
книгах: 'ПтопуаМ І. ХУепп «іе уегсіегЬеп хуоіієп. Вегіскі дег §го88еп Уеггай. - 8іий§аП:
8(еіп£гйЬеп-Уег1а§, 1952. -8.572; Оаіііп А. бегтап Киїе іп Ки$$іа 1941-1945. А 8шду
оГОссираііоп Роїісіез. 2-д гсу. Едіїіоп. - Воиїдег (Сої.): ХУєяіуієуу Ргезз, 1981. - Р. 647;
Алп8(гоп§ І. Цкгаіпіап Магіопаїізт... - Р. 186 та в багатьох інших працях.
Загачевський Є. Спогади фронтовика. Одисея сірого "колаборанта”.
— Мюнхен: Видання Братства кол. вояків 1-ої Української Дивізії УНА,
1952. - С. 220-221.
340
умовою, щоб Фрайтаг прийняв цілий ряд його вимог. Внаслідок
цього у наказі штабу дивізії № 71 від 27 квітня 1945 р. визнавалося,
що дивізія ”є і залишається суто українським збройним з’єднанням”,
в якому перебуває лише 11% німців (понад дві тисячі), котрі після
заміни їх вояками-українцями будуть переведені до німецьких
дивізій. У наказі згадувався факт підтримки політичними дорад-
никами дивізії Вехтером та Арльтом зв’язку з уповноваженим штабу
Гіммлера обергруппенфюрером Карлом Вольфом, який проводив
переговори із представниками вищого керівництва Англії та
Америки про можливість укладення сепаратного миру між
Німеччиною з одного боку і США та Великобританією з другого.
Далі констатувалося, що у разі офіційної капітуляції Німеччини
1-ша УД УНА відразу ж повинна перейти на бік військ західних
країн антигітлерівської коаліції в Європі. Тут же вказувалося на
негативне ставлення вояків дивізії до прорадянського польського
уряду в Любліні й водночас відсутність в них упередження до
еміграційного уряду Польщі в Лондоні. Це було віддзеркаленням
планів Шандрука встановити без участі німців прямий зв’язок з
англо-американським командуванням через представників поль-
ського уряду в екзилі. У наказі також визнавалося, що Шандрук
є командувачем ”усіх українських з’єднань включно з 1-ою Україн-
ською дивізією”692. Проте, це твердження не було реальністю —
насправді Шандрукові підпорядковано лише до 38 000 з майже
250 000 вояків-українців, які на той час діяли на боці німецьких
військ693 (див. схему 2).
Шандрукові таки вдалося переконати в доцільності виведення
з фронту дивізії командира ІУ-го танкового корпусу військ СС
обергруппенфюрера Герберта Ґілле та командира 6-ої армії генерала
Г. Валька, в оперативне розпорядження яких дивізія перейшла в
середині квітня 1945 р. Передбачаючи кілька можливостей для
дивізії — тактичне або оперативне оточення, сильний фронтовий
удар та капітуляцію Німеччини — після інспектування окремих
підрозділів 1-ої УД командувач УНА повернувся до її штабу у
Фелькермаркт. Звідси 5 травня він делегував зі своїм офіційним
листом підвищеного до рангу підполковника Макарушку та Арльта
(який погодився бути перекладачем) для переговорів з представни-
Музей 1-ої УД УНА у Львові. - Колекція документів і матеріалів. -
Док. № 1944. — Арк. 1-4.
ЬіЦІеіоЬп 1. ТЬе Раїгіоііс Тгаііоге. А Ніяіогу оГ СоІІаЬогаїіоп іп Оеппап Оссиріед
Еигоре, 1940-1945. - Ьопсіоп: Неіпетапп, 1972. - Р. 329.
341
Схема 2
Загальна організаційно-бойова структура
Української Національної Армії (19 березня — 8 травня 1945 р.)
342
ками командування 11-ої шотландської дивізії в район Клагенфурту
про переведення дивізії під охорону англійських військ у район
Фелькермаркту. Водночас Шандрук скерував колишнього майора
польської армії, полковника Костянтина Смовського як делегата
штабу УНА встановити контакти із представниками урядів західних
країн антигітлерівської коаліції через його знайомого генерала
Владислава Андерса (який тоді командував польським армійським
корпусом в Італії). При цьому командувач УНА все ще припускав
імовірність війни між СРСР і Англією та США, на боці яких
могла опинитися УНА. Готуючись 6 травня до виїзду зі свого штабу
в Фелькермаркті на фронт до підрозділів 1-ої УД УНА з метою
прискорити її відхід на Захід, Шандрук дав її старшинам такий
наказ: ”У випадку, коли обставини розлучать генерала з дивізією,
слід якнайдовше й до останньої можливості зберігати організацію
дивізії та військову дисципліну й готовитися до участі в новій
війні, цього разу — поміж західними альянтами (союзниками —
А. Б.) та Москвою, що добровільно напевно не схоче відійти із
зайнятих під час останніх воєнних операцій земель Середньої
Європи”694.
3. Останні бойові дії
У третій декаді січня 1945 р. головні сили (а незабаром й усі
підрозділи) 1-ої УД переведено з півночі Словаччини через Бра-
тіславу та Східну Австрію у Словенію. Впродовж цього тривалого
пішого переходу колони дивізії часто опинялися під обстрілом
бойової авіації західних союзних країн антигітлерівської коаліції,
що змушувало їх марширувати вночі, а вдень відпочивати695. Між
тим, у цей час проводилися останні навчальні курси для українських
офіцерів дивізії, які не всі встигли закінчити. Четвертий за рахунком
курс навчання для українських підстаршин у Ляуенбурзі, наприклад,
розпочався наприкінці січня 1945 р., але не закінчився, оскільки
його курсантів скерували на Східний фронт на Помор’я й вони
вели бої за Славію та Кошалін. Невідомо, чи комусь з них вдалося
врятувати життя. На початку лютого 1945 р. в Позен-Трескау
відбувся другий вишкіл для українських старшин, які також, не
встигнувши його закінчити, через кілька днів воювали на Східному
г Крат М. У новій дійсності // Ріміні, 1945-1947. Збірник 1... — С. 36.
' ',5> Данилець 1. З побуту в Словаччині і Словенії // Сурмач. - 1988. -
Ч. 1-4 (90-93). - С. 48. ,
343
фронті в околиці Конік та Турек на Північ від Каліша. З них до
дивізії повернулося лише 50%. З 3 січня до 17 березня в Лєшанах
також відбувся другий вишкіл для 80-ох випускників першого курсу
навчання в Позен-Трескау, які після його закінчення були у
повному складі скеровані до дивізії. Після кінцевого іспиту 15 з
80-ти слухачів підвищено до ступеню хорунжого (итегкГигтїйИгег).
Паралельно з цим упродовж січня-березня в Лєшанах відбувся
другий після осені 1943 р. вишкіл нових українських старшин
дивізії696.
У Словенії в Сельніці поблизу Марібору (Марбургу) розмістився
штаб дивізії, Словенській Коньїці — 29-ий полк, Веленові — 30-
ий, Санкт Лоренц^ні — 31-ий, Дойчляндсберзі (ВеиисЬІапдкЬег^)
— вишкільно-запасний, а окремі відділи — вздовж річки Драви
на захід від Марібору та вздовж шляхів від цього міста і Дравоґраду
на південь до Цельє. Тут 1-ша УД брала участь в бойових виступах
проти комуністичних партизанів під проводом Й. Тіто, який
намагався анексувати німецькомовні райони навколо Клаґенфурту
та італомовні райони Трієсту, копіюючи методи Гітлера й Сталіна697.
Основні бойові операції 1-ої УД відбулися у березні в районах на
північ від словенської столиці м. Любляна (ЦиЬЦапа, німецька назва
ЬаіЬасЬ), в горах Меніна Планіна, районі Мозір’я (Могіце, нім.
назва Рга88Ьег§), Любна (ЦиЬпо, нім. ЬаиГеп), Сольчави (Зоїбауа, нім.
ЗикгЬасЬ) Й гірського масиву Босковець (Возкоуес) висотою до 1
500 м, а полк артилерії й курінь фюзилерів — на південь від р.
Драви. Таким чином, у Словенії українські вояки боролися проти
союзника їхнього головного ворога — Радянського Союзу. Упродовж
перших двох декад березня вони охороняли комунікаційні шляхи
на згаданих територіях і з тактичних міркувань переважно вночі
прочісували сусідні гірські околиці від тітовських партизанів, які
здебільшого уникали бойових зіткнень з вояками дивізії, внаслідок
чого великих сутичок між ними не було698. "Треба відмітити, —
згадував у своїх споминах майор 1-ої УД УНА Є. Побігущий, —
що часто тітовські партизани уникали відкритої боротьби з нашими
Мотика В. Старшинський вишкіл в Розеп-Тгезкаи. Липень-грудень 1944
І/ Вісті Комбатанта. — 1992. — Ч. 4. - С. 95.
697
Тоталітаризм лідера югославських комуністів Тіто багато в чому був
споріднений зі сталінізмом. Окремо ця спорідненість аналізується в
книзі: Джилас М. Лицо тоталитаризма. — Москва: Издательство
”Новости”, 1992. - С. 11-158.
/б9о
Березовський М. У Словенії. Спогад // Вісті Комбатанта. — 1992. -
Ч. 2. - С. 77-79.
344
частинами. Траплялися нераз випадки, що обидві сторони себе
не "бачать”. Це, зокрема, тоді, коли одна й друга сторона не були
певні, чи виграють такий несподіваний, зустрічний бій”699. Врешті-
решт активній участі підрозділів 1-ої УД УНА в бойових діях проти
партизанів перешкодили несприятливі територіальні умови. "Горис-
тий терен, — писав з цього приводу Ю. Крохмалюк, — не дозволяв
на потрібну глибину розвинути українські з’єднання до бою,
ступеневе розташування зброї згідно із засягом її дії було неможливе,
концентрація вогню утруднена. Постійні зміни перебування парти-
зан в терені не дозволяли на успіх далекосяжного вогню”700. На
фоні цього майже не відбувалося зіткнень дивізійних вояків з
антинімецькими й антикомуністичними партизанами-”четніками”,
яких очолював командувач збройних формувань еміграційного
монархічного уряду Югославії, генерал Драже Міхайлович. Більше
того, в "четніках” частина українських дивізійників вбачала своїх
можливих майбутніх союзників у боротьбі проти СРСР701.
Після того, як на початку березня 1945 р. від Верховного
командування вермахту до штабу 1-ої УД надійшов запит про її
готовність до участі у фронтових боях, дивізійний командир Фрайтаґ
повідомив, що з різних причин дивізія ще не готова до участі у
широкомасштабних бойових діях. У відповідь на це в третій декаді
березня за вказівкою Гітлера надійшло розпорядження, згідно з
яким 1-ша УД з огляду на свою неготовність до фронтових виступів
мала передати 80% свого озброєння німецьким фронтовим частинам,
а сама повинна була перейти в околиці Зальцбурґу для подальшого
вишколу. Проте, з огляду на небажання українців віддавати зброю
невдовзі це розпорядження анулювали, й дивізія не була позбавлена
свого основного озброєння. Після капітуляції угорських військ при
озері Балатон з метою контрнаступу і закриття прориву на Східному
фронті протягом останніх днів березня українську дивізію пере-
ведено до Австрії і 31 березня підпорядковано 2-ій танковій армії
генерала Максиміліана Анґеліса (Ап^еііз) першого кавалерійського
корпусу групи армій "Південь” генерал-полковника Лотара Рен-
дуліча (Кепдиіісг). їй припала роль ключової зв’язкової частини
між 2-ою танковою і 6-ою арміями. Таким чином було покладено
ПобігущИй-Рен Є. Мозаїка моїх споминів... — С. 197.
Тис-Крохмалюк Ю. Студії з тактики партизанської війни з досвіду
УПА і боїв 1 УДивізії проти комуністичних партизанів // Вісті Ком-
батанта. — 1965. — Ч. 4. — С. 33.
Трач П. Наші зустрічі з "четніками” // Вісті Братства ... — Квітень
1951. - Ч. 4 (6). - С. 5-6.
345
Розроблені В.-Д.Гайке картографічні схеми участі 1-ої УД УНА у битві
в місцевості Фельдбах — Ґляйхенберґер Коґель
346
край невизначеності майбутньої долі 1-ої УД й спростовано чутки
про її можливе розформування. 31 березня перші дивізійні з’єднання
здійснили перехід по лінії місцевостей Санкт Егіді (8с. Е§ісіі),
Шпільфельд (Зріїїеїд), Штрас (Зігазк), Вітмансдорф (ХУіішаппкдоії).
Ґнас (Опаз), Траутмансдорф (Тгаиітаппздогї), Ґляйхенберґ (СІеісЬеп-
Ьег§), Штраден (Зсгадеп)702. 1-шу УД розтягнено між Гофштеттеном
(Ноїзіанеп) і Вільгельмсдорфом (ХУіІНеІшзсіоії) на ділянці довжиною
10 км, а відтак й 13 км. Наступного дня підрозділи дивізії взяли
участь в контрнаступі, що мав стримати просування радянських
військ у прориві в околицях між Ґляйхенберґом і Фельдбахом
(РеІдЬасЬ), приблизно за 45 км на південний схід від міста Ґрац
(Огаг)703. До контрнаступу, зокрема, були залучені 29-ий та 30-ий
полки дивізії, тоді як неготовий до фронтової боротьби польово-
запасний курінь був кинутий на ліве крило наступу, а 31-ий полк
залишився в резерві. 29-ий полк, що першим пішов на фронт,
1 квітня здійснив перехід через м. Марібор. Прибувши прискореним
темпом зі Словенії, 1-ий курінь 29-го полку під командуванням
Вільднера зайняв оборонні позиції у Південно-Східній Австрії, на
лінії річки Мур, розташованої приблизно за 20 км від Марібору.
Курінь як основа 30-го полку спільно з окремими підрозділами
29-го полку вирушив на Штраднер Коґель (Зігасіпег Ко§е1) і після
невдалого наступу в його околицях взяв участь в обороні гори
Зульц704. З правого боку 1-ої УД УНА розташувалася німецька 3-тя
кавалерійська дивізія, з лівого — дивізія СС "Вікінг”705.
Наступ 1 квітня дав успішні результати. Внаслідок важких боїв
1-ша УД здобула стратегічно важливі укріплені гірські райони
Штраден Коґель та Ґляйхенберґер Коґель (ОІеісЬепЬег^ег Ко§е1), а
також замок Ґляйхенберґ706. З квітня дивізія розпочала наступ на
Вад Ґляйхенберґ і 7 квітня відвоювала його707. Після цього дивізій-
ним полкам довелося виконати не менш важливе завдання —
і
702
703

Т-ів В. Перші три дні на фронті під Фельдбахом (Спомини учасника)
І І Сурмач. - 1963. - Ч. 7-8 (21-22). - С. 33.
Смілка П. „Вона Вас збереже!” // Вісті Комбатанта. — 1970. - Ч. 5.
- С. 31.
Вашкович В. Під Ґляйхенберґом (квітень — травень 1945) // Вісті
Комбатанта. - 1972. — С. 41.
Про бої підрозділів під Штраднер Коґель див.: Загачевський Є. Спогади
фронтовика... - С. 208-220.
Характеристиці участі підрозділів 1-ої УД в битві під Фельдбахом
присвячено окремий нарис сучасника тих подій, майора дивізії Євгена
Побігущого: Рен Є. Українська Дивізія „Галичина” під Фельдбахом //
Сурмач. - 1973. - Ч. 1-4. - С. 21-24.
347
втримати здобуті позиції за умов вкрай несприятливого для 1-ої
УД становища на фронті. Через тактичне перегрупування сил
першого кавалерійського корпусу групи армій "Південь” 1-шу УД
переведено на праве крило, щоб утримати удар радянських військ.
Залучена доти лише до протипартизанських дій, дивізія не була
достатньо готовою до фронтової боротьби. Не зважаючи на це,
29-ий та 30-ий дивізійні полки при підтримці двох дивізіонів
артилерії з відчутними втратами вояцького складу відбили наступ
радянських військ на ділянці фронту в районі згаданих місце-
востей708. Втрати вояцького складу дивізії певним чином зумовилися
відсутністю підтримки цих полків 3 боку частин особливого
призначення, деякий час відокремлених від 1-ої УД. Зокрема, курінь
фюзилерів 1-ої УД взяв участь в оборонних діях у районі Рад-
керсбергу на боці 23-ої танкової дивізії, якою командував генерал-
майор Йозеф фон Радовіц (Кадоууіи). У її Складі перебувало дві
його сотні (1-ша і 4-та}та штаб, а 2-га та 3-тя — при гарматному
полку; курінь саперів 1-ої УД у той час укріплював Марібор. У
результаті важких боїв і відчутних втрат вояцького складу 29 і
30-ий полки переведено в тил й зміцнено частинами вишкільно-
запасного полку 1-ої УД. Після втрати вершин Штраден та Ґляйхен-
берґер Когель дивізія повинна була стримати наступ на ці пункти,
щоб уникнути подальших жертв. Це зумовлювалося тим, що обидві
височини на той час не мали жодного стратегічного чи тактичного
значення для операцій дивізійних з’єднань. Натомість підрозділам
1-ої УД вдалося втримати гору Ґляйхенберґ і розташований на
ній замок, що стримували ворожу лінію і були важливими пунктами
оборони для дивізії709. Особливу хоробрість в оборонних боях за
замок Ґляйхенберґ проявила сотня під командуванням поручника
Володимира Козака710. Завдяки особистій відвазі, вмілому ви-
користанню території й успішній атаці йому двічі вдалося відбити
цей важливий спостережливий пункт від радянських військ й
тривалий час утримувати його в своїх руках711. При цьому 29-ий
Каггег О., Ргазі 1.8о мгаг іп 1945 -50 ІаЬгеп уоп Епде без Кгіе§ез іп 8й<і-8іігіеп, 1945-
1995. - РеИЬасЬ, 1995. - 8. IV.
Про участь 1-ої УД у битві під Фельдбахом див.: Цимбалюк-Обиченко
Ф. Останній бій під Фельдбахом. З поміж фронтових дій // Вісті
Комбатанта. - 1971. - Ч. 5. - С. 33-44.
Тув-КгокЬтаііик ¥. Оиегга у ЬіЬегіасІ. Нізіогіа сіє 1а Віуізіоп “На1усйупа“ сієї дегейо
№сіопа1 Пкгапіо. - Виепоз Аігез (Аг§еп1іпа), 1961 .-8.156.
Лазурко Р. На шляхах Европи... - С. 250.
Козак В. Бої за замок Ґляйхенберґ // Вісті Братства... — Квітень 1951.
- Ч. 4 (6). - С. 2-3.
348
і 30-ий полки зазнали втрат командного складу — у фронтових
боях загинули курінні командири Кухта й Подлеш, а полкових
командирів Дерна й Паніра після поранення скеровано до шпиталю,
внаслідок чого їхні частини перебрали під своє командування
відповідно курінні офіцери Вільднер та Вітгенмаєр712. 4 квітня
визначальна роль в підготовці контрнаступу дивізійних з’єднань з
півдня під Ґляйхенберґом припала польово-запасному куреневі 1-
ої УД у складі 1 200 вояків, одна сотня якого була посилена
озброєнням гарматами калібру 7,62 см713.
Загалом упродовж дислокації в Австрії більшість боїв 1-ша УД
проводила проти регулярних радянських військ, що просувалися
у напрямку південно-східної частини Австрії. Хоч і далеко від своєї
Батьківщини, її вояки з точки зору українських організаторів дивізії
виконували своє призначення, воюючи проти Червоної армії і
здобуваючи при цьому новий бойовий досвід. Командир 24-ої
танкової дивізії особисто відзначив дії фюзилерського куреня 1-ої
УД, група прориву якої в районі на південь від Штрадена прорвала
в наступі дві добре укріплені позиції радянських бійців і зупинила
їх атаку під Траутмансдорфом. За оборону замку Ґляйхенберґ кілька
десятків українців отримали Залізні хрести 2-го класу й поручники
Володимир Козак та Остап Чучкевич — Залізні хрести 1-го класу714.
При цьому дивізія зазнала важких втрат — внаслідок участі у
фронтових боях 5 та 6 квітня 1945 р. було вбито або поранено
понад 1 000 її вояків715. Загалом же впродовж перебування 1-ої
УД в Австрії 729 дивізійних вояків загинули й були поховані в
місцевостях Ґнас, Бад Ґляйхенберґ, Бірбаум, Санкт Штефан (8і.
8(еїап) і Траутмансдорф716.
Незважаючи на те, що участю у воєнних діях 1-ша УД доказала
свою бойову вартість, з німецького боку вона продовжувала
Гайке В.-Д. Українська дивізія... — С. 183.
713 Рип1і§атї.-Р.Оґі8катрїатВеі8ріе1<іег8іаЛРе1<1ЬасЬіт ІаЬг 1945 //Тгиррегкііепзі.
-1989.-№. 1.-8.35. При описі боїв під Ґляйхенберґом автор цієї статті
присвятив окрему увагу 1-ій УД, яку він, втім, помилково назвав 14-ою
гренадирською дивізією СС "Україна”.
714 Городиський О. Відзначування кол. членів 1 УД // Вісті Комбатанта.
— 1974. - Ч. 5. — С. 28, ЗО; До Бою. Український вояцький часопис
Ґрен. Дивізії зброї СС. — 22 квітня 1945. — Ч. 8. — С. 1.
715 Феркуняк Д. Спомин з життя дивізії "Галичина”. - С. 32.
716 Список поляглих вояків 1-ої Української Дивізії УНА в ІІ-й світовій
війні в боях проти СССР в Австрії. — С. 7-12 // Музей 1-ої УД УНА
у Львові. — Колекція документів та матеріалів. — Док. № 1267; Гавірко А
Посвячення памятника поляглим дивізійникам // Вісті Комбатанта. -
1976. - Ч. 4. - С. 38-39.
349
вважатися неблагонадійною*. Цьому сприяло те, що під Ґляйхен-
берґом на бік радянських військ перейшла під командуванням
колишнього військовослужбовця Червоної армії Панькова чота
однієї з сотень ЗО-го полку, що складалася переважно з насильно
забраних до Німеччини робітників або хлопців, примусово мобілізо-
ваних до дивізії весною 1944 р.717 Ця подія стала однією з причин
того, що на 1-шу УД поширено накази командного штабу ХУІІІ-го
військового округу (РйЬгап£88ГаЬХУкг.-Коттапдо XVIII), якому деякий
час підпорядковувався польовий запасний курінь 1-ої УД. Згідно
з ними, усі вояки, котрі не виконували розпоряджень німецького
командування, підлягали розстрілові. Подібні розпорядження
певною мірою стримали групове дезертирство з 1-ої УД до УПА,
на бік якої зі Словаччини через Карпати в Україну на початку
1945 р. наважилася дезертирувати ще тільки одна дивізійна чота
(ЗО вояків) під командуванням хорунжого Святослава Петріва718.
Значною мірою цьдму сприяло різне бачення своїх завдань німцями
та українцями в дивізії. Тоді як німецькі офіцери беззастережно
виконували видані їхнім командуванням накази не зважаючи на їхній
зміст, українські вояки 1-ої УД УНА, там де це було можливо, схильні
були йти на виконання наказу лише в міру його доцільності. Згідно
зі свідченнями очевидців тих подій, сотник В. Козак, наприклад, не
виконав наказу німецького командування про знищення мостів та шляхів
при відступі з фронту, чим він заощадив значні можливі матеріальні
втрати для Австрії; він же своїми порадами та діями допомагав
цивільному населенню зберегти їхні оселі та майно, а в одному випадку
зберіг життя місцевого мешканця Йозефа Ґебля, якого збиралася
повісити військова жандармерія. Після закінчення Другої світової війни
у 1970-1980-х рр. ці свідчення зафіксовано в нотаріальних конторах
Німеччини (див.: Еіетег 8сЬокг, Ма]ог а. И., §еЬ. 6.6.1909, \УоЬпЬай іп ОЬегзі-
сіоїї, ХУаппаскегзІг. 6/23. Егк1агип§. ОЬегзШогГ, 4. Аргії 1973. ІІгк. Кпг. 717/1973 XV.
25. Моу. 1983; ЕідеззіааІІісЬе Егк1агип§. Уапзи1г,с1еп 28. ЕеЬгиаг 1984. Мала Вег^ЬоШ
11 АгсЬіує оГ іЬе І8ІШ) ІЖА Ьу іЬе ІІСКПС іп Тогопіо. - ТЬе таіегіаіз сіеа1іп§ \уііЬ
(Ье Віуізіоп).
Нагаєвський І. Спогади польового духовника... — С. 129.
Вісті Комбатанта. - 1988. - Ч. 5-6. - С. ПО. З радянських джерел
напрошується висновок про вдалий перехід згаданої дивізійної чоти
до УПА. На думку про це, зокрема, наводить передана у травні 1945 р.
начальникам управлінь НКВС і НКДБ Львівської області доповідна
записка щодо наслідків боротьби проти українського визвольного руху
на території області весною того року. З тексту цієї записки можна
було зрозуміти, що місцеві загони УПА в Галичині у квітні поповнилися
вояками-українцями, які припинили боротьбу на боці Німеччини й
„прийшли з Карпат”. Такий факт було встановлено на підставі донесень
агентури сталінських органів безпеки та розпізнання повстанців, вбитих
при каральних операціях НКВС і НКДБ (ДАЛО. - Ф. П-3. - Оп. 1,
- Спр. 227. - Арк. ЗО).
350
31.ЮІГХ 1945
1 В»іоЬ«1півип8’
Тогваїдег Віавег Вадеквіпіснав ЬЛ ЬагяоЬ4І£*, вЯа^ІІсЬа
Тговва ашвяикМма«П| ЛІатаіаЬвІїап «аЯвиЖаІІвп ш>Д Дієм аіи-
виве^яап о4«г Лав пМсЬЖаа УгопікаваааАо сша Иххва4в вшга£йЬгаіі|
аг і Ж Іатег ЬагеоЬМ^, боІВаІап, 41а аІоЬ ааіааа ВаГаЬІаа
«І4агве4ваа9 оваг вісЬ айв аиГвеЖеІЗДвп НахтваІпЬаІіап ипЬа-
гасЬ4ів^ апВГагпап, агасЬіеВеа ви Іаааап*
Маааг ВеГеЬІ ^114 Гііг б&л^ІісЬе ВаЬхшасЬІаІаіІа аіпвсЬІІаВ*
ИсЬ ІаїГап-Ц.
КіІЬгип&авЬаЬ Ве/аЬіеЬаЬаг Лг.-КЛо.ІУІІІ
1т^філїйі£^1п<п аіі 4ев ОЬехЬаТвЬІвЬвЬег
Наагаввшррв
*• Х#А*
ч \„ \ Миа4*а1аа4о9*
Поширене на 1-шу УД розпорядження німецького командного штабу
ХУПІ-го військового округу
351
До середини квітня дивізію поповнило приблизно 2 500 німець-
ких вояків із військово-повітряних сил (у тому числі приблизно
70 старшин ранґом від хорунжих до сотників і велика кількість
підстаршин), які не мали жодного піхотинського вишколу й
достатньої кількості зброї. Переведення їх до 1-ої УД УНА означало,
що 2 500 українських вояків мають віддати їм свою зброю, а самі
повинні перейти до робочих сотень. Така ситуація могла викликати
лише цілковиту недовіру українців до німецького командира дивізії.
Після тривалих роздумів Фрайтаґ відмовився від свого задуму й
вирішив, що перед переходом до дивізії ці німецькі вояки повинні
пройти піхотний вишкіл. З огляду на те, що вишкільно-запасний
полк був укомплектований, до нього перейшло тільки 1 500 із
згаданої кількості німецьких вояків, решту з яких розподілили по
різних відділах дивізії, а у складі дивізійного 30-го полку навіть
було створено третій батальйон з одних лише німців. Відомо, що
Фрайтаґ планував створити в полках четверті курені лише з німців,
але через організаційні труднощі та нестачу бойових матеріалів
відмовився від цього задуму. В результаті ж переведення німецького
персоналу з люфтваффе до запасного полку деяка кількість україн-
ських вояків перейшла до робітничих куренів для розбудови новцх
позицій в тилу дивізії. Цей план затвердив також генерал Шандрук,
розраховуючи що в робочих куренях ця частина українських вояків
уникне фронтових дій і стане основою для комплектування нових
підрозділів УНА719. Проте, це рішення не втілено в життя через
технічні причини, а саме недостатню кількість ручних засобів праці.
У середині квітня 1945 р. 1-ша УД УНА перейшла в розпоряд-
ження командира 6-ої танкової армії, що перебувала у складі ГУ-го
танкового корпусу Г. Ґілле. Таким чином, дивізія стала правим
крилом цієї армії, займаючи додаткові позиції, які сягали Фельдбаху,
включно до дороги і залізничного шляху, що вели із заходу на
схід. На цей час фронт був стабільний і з’єднання дивізії успішно
утримували свої позиції на лінії 20-ти кілометрів. Постачання діяло
безперебійно, але катастрофічним було забезпечення боєприпасів
для артилерії та важкої зброї, якими дивізія вимушена була
поділитися з іншими частинами, послаблюючи таким чином свої
бойові можливості. У результаті цього на початку травня в дивізії
було лише 10-15 набоїв на гармату, а її вояки отримали наказ
витрачати на один кулемет на день щонайбільше 2 000 патронів720.
Додатки. — Док. № 4.
Стеткевич Л. Як з Бережан до Кадри... — С. 105.
352
Не зважаючи на це, 1-ша УД УНА виявилася найкраще забезпе-
ченою з усіх частин 6-ої танкової армії.
2 і 3 травня 1945 р. командир 6-ої танкової армії Бальк скликав
нараду командирів, шефів штабів та ад’ютантів усіх підпорядкованих
йому дивізій. Бальк висловив своє задоволення бойовими діями
1 -ої УД УНА і передав плани майбутніх дій для кращих її відділів.
Проте, на той час війська західних країн антигітлерівської коаліції
вже перейшли на територію Австрії. Це були: 1-ша французька
армія, що наступала вздовж швейцарського кордону, 7-ма американ-
ська, що просувалася з Півночі (Мюнхен) в напрямі Інсбруку,
3-тя американська армія, що просувалася у напрямі Відня та 8-ма
британська, що пересувалася з Італії на Леобен. За таких умов
6 травня відбулася нарада командування дивізій з командиром 3-го
танкового корпусу, на якій за наказом корпусу наступного дня
весь фронт мав відступити, залишити усі споруди і припаси й
намагатися перейти на територію, зайняту західними союзниками.
7 травня мали відтягнутися усі з’єднання 3-го танкового корпусу,
а 1-ша УД УНА повинна була розпочати відступ 8 травня, тобто
на 24 години пізніше. По полудні 6 травня командира 1-ої УД
УНА викликали до командування 6-ої танкової армії, де генерал
Бальк повідомив про те, що в наступні дні буде проголошена
безумовна капітуляція Німеччини, і цілий фронт має в приско-
реному темпі просуватися на Захід. Місцем для просування і
перебування 1-ої УД УНА призначено район Фелькермаркту721.
В останні дні німецько-радянської війни Шандрук прийшов
до думки про доцільність переведення 1-ої УД УНА до Італії, де
вона мала би приєднатися до польського 2-го корпусу під коман-
дуванням генерала Владислава Андерса, що воював на боці Англії.
Цей проект підтримав Вехтер’ . Однак, на початку травня 1945 р.
загальне становище було настільки складним, що для дивізії дорога
через Альпи була непрохідною вже хоча б з технічної точки зору.
Єдине, що залишалося дивізії — скласти зброю перед найближчими
військовими частинами західних країн, які належали до анти-
гітлерівської коаліції.
Тис-Крохмалюк Ю. Останні бої // Вісті Комбатанта. — 1965. — Ч. 2.
- С. 33-38.
Особисті зв’язки Вехтера в Італії дозволили йому до самої смерті
переховуватися в одному з монастирів на території Північної Італії,
де він помер в шпиталі Милосердних Братів у 1949 р.
353
РОЗДІЛ VI
ПОЛОН
1. Перебування в Італії
^Інформований 8 травня Вехтером про капітуляцію Німеччини,
** Шандрук наказав Фрайтагові негайно відкликати усі підроз-
діли Ьої УД УНА з фронту і через річку Мур перевести їх на
Захід. ПІД загрозою командувача УНА в разі невиконання цього
розпорядження арештувати весь німецький склад дивізії й призна-
чити на його місце українців, всупереч власному бажанню Фрайтаг
поголився на вимогу Шандрука. Щоб сконцентруватися в одному
районі, розкидані до того часу по різних місцевостях підрозділи дивізії
поступово пересувалися у напрямку Юденбурґу. 8 травня вони
отримали наказ збиратися біля розташованого над річкою Дравою
міст» Шпиталь, де, як передбачалося, 1-ша УД УНА повинна була
екяает зброю. Проте наступ радянських танкових частин розділив
дивізію на дві частини — одна, більша, через Санкг Вейт пішла на
Фіддях й була інтернована англійськими військами, а друга рушила
на Тдмсвеґ, де була інтернована американськими військами і скеро-
вана до Маутендорфу й в Радштадт замість Шпиталю722.
Про наказ збиратися частинам дивізії біля Шпітталю, як
правило, здебільшого нічого не було відомо розпорошеним підроз-
ділам дивізії, які відступали на захід, щоб уникнути радянського
полону. До цього міста після шестиденного блукання в горах перейшла
тільки окрема випадково зібрана група загальною чисельністю 50
дивізійних вояків, які спромоглися перейти через Альпи й повністю
озброєні пройшли через місто на очах британських вояків, котрі на
той час вже зайняли місто. Після цього вже усі інші групи, які
перебралися до Шпітталю, скеровувалися до поспішно створеного
табору першої групи, де від українців відокремлено німецький
персонал, який на той час ше залишався з ними.
72»
Гор О. В американському полоні // Вісті Комбатанта. - 1961. - Ч. 4.
- С.17Д8.
Ж
8 травня більшість військових з’єднань дивізії перейшли через
демаркаційну лінію на територію, що належала до англійської зони
окупації Австрії723. На той час англійські армійські з’єднання, які
наступали з Італії, наблизилися до неслов’янських районів навколо
Югославії, котрі прагнув захопити Тіто. Задля досягнення цієї мети
лідер югославських комуністів був готовий піти на воєнний конфлікт
із британськими військами, що могло призвести до вибуху Третьої
світової війни. "Зовсім можливо, — писав з цього приводу Джон
Армстронґ, — що британці, роздратовані такою зухвалістю Тіта,
доручили українському зв’язковому офіцерові, який переговорював
в справі капітуляції, примістити дивізію в тому пункті, де могло
б дійти до конфлікту з партизанами Тіта. В кінцевому аналізі можна
прийти до висновку, що конфлікт дивізії з югославськими партиза-
нами полегшив їй перехід до західних альянтів”724. Певною мірою
прийняттю дивізії в полон сприяв також гетьман П. Скоропадський,
який незадовго до цього 24 квітня 1945 р. загинув під час бомбарду-
вання під Берліном. Ще 15 березня 1945 р. він доручив активістові
гетьманського руху Іллі Сапізі пробратися в район дій англійської
армії, зв’язатися з його сином гетьманичем Данилом Скоропадським
і передати тому вказівку докласти усіх зусиль для порятунку
українських вояків дивізії ”без різниці їхніх політичних переконань,
щоб звернув увагу на політичне збереження українців”. І син
гетьмана виконав наказ батька (й згодом саме Д. Скоропадському
належала виняткова заслуга у справі звільнення полонених вояків
1-ої УД УНА й убезпечення їх від загрози бути виданими радянським
репатріаційним інстанціям й загинути в Сибіру чи на Колимі)725.
Представники командування 1-ої УД УНА були прийняті в
головній штаб-квартирі 5-го англійського армійського корпусу під
командуванням генерала, лорда Чарльза Кейтлі, за вказівкою якого
було прийнято рішення про переведення дивізії з Австрії в Італію726.
До того часу українські вояки перебували в тимчасових таборах
для полонених у Шпітталі, Клагенфурті, Фельдкірхені та в кількох
інших місцевостях. Паралельно з цим вояки дивізії, які опинилися
ЗЬапдгик Р. Агт§ оГ Уаіог... - Р. 282.
Армстронг Дж. Чи "легіонова політика” така безнадійна? // Українська
дивізія ’Таличина”... - С. 89. . , ’
Білодід О. Помилявся я двічі. Про останнього гетьмана України та
військ козацьких Павла Скоропадського // Україна. Тижневий гррмад-
сько~дояітичннй, дітеї^і^рно-художній ілюстрований журншь ’-і .ЛС,
23 листооао 1991. - № 47, - С &
282.
в американській зоні окупації Австрії, були інтерновані здебільшого
в таборах для полонених у Радштадті та Ріґзее, звідки вони кілька
разів перевозилися з одних місцевостей до інших: з околиць
Вальгайму до Мурнау, звідти до Ауербаху та Регенсбурґу727 (тут
влітку 1946 р. усіх звільнено відповідно до міжнародної конвенції
про полонених, згідно з якою вони не могли перебувати в полоні
довше року; 35 з них (старших підстаршин) перевезено до табору
цивільних інтернованих у Дармштадт, а звідти до Людвіґсбурґу,
де також були звільнені 11 січня 1947 р.). Основними місцевостями
переходу й таборів вояків.. 1-ої УД УНА в американському полоні
були: Войтсберґ—Кольфах—Пак (Пакзаттель), Твімберґ — Бад Санкт
Леонард, Юденбурґ—Мюрау, Тамсвеґ—Маутерндорф, Тауерпасс—
Радштадт—Флахау (над річкою Енне), Кляйнарль—Ваґрайн (над
річкою Ваґрайнбах в долині Кляйнарльталь), Ваґрайн, Санкт Йоган
в Понґау, Розенгайм—Мюнхен—Вальхайм, Еберфінґ, Рігзее, Ауер-
бах, Реґенсбург, Дармштадт та Людвіґсбурґ728.
З переходом 1-ої УД УНА у розташування армійських з’єднань
антигітлерівської коаліції, за дорученням Шандрука протягом травня
командуванню англо-американських військ передано кілька мемо-
рандумів з характеристикою мети формування УНА. В одному з
них, складеному 8 травня полковником К. Смовським і переданому
штабові американської дивізії, що зайняла Зальцбург, зазначалося:
”Не зважаючи на факт існування Української Національної Армії
в складі німецьких збройних сил, вона не була організована під
аспектом допомоги Німеччині у війні. Ті українські політичні
чинники, які допомогли організувати Армію або санкціонувати її
існування, керувалися такими мотивами:
1. Під оглядом політично-військовим УНАрмія мала бути зав’яз-
ком української армії для майбутньої боротьби за визволення
України з-під російського комуністичного режиму. Сам факт, що
УНАрмія сформована в моменті, коли поразка Німеччини була
для всіх очевидна (кінець 1944 і початок 1945 р.) свідчить про те,
що організатори УНАрмії мали на увазі майбутню війну демократич-
ного світу з Совєтською Росією, в неминучість якої українські
політичні чинники вірили, знаючи агресивні плани Росії.
Окрему увагу перебуванню дивізії в американському полоні приділено
у спогадах: Григорович К. В американському полоні в Австрії // Вісті
Комбатанта. — 1992. — Ч. 5-6. — С. 92-95, 97; ПадикІ. В американ-
ському полоні // Вісті Комбатанта. — 1993. - Ч. 1. — С. 80-84.
Шипайло Е. Місцевості переходу й таборів в американському полоні
// Вісті Комбатанта. - 1999. — Ч. 5-6. - С. 86.
356
2. Одним з засадничих принципів військово-політичного ке-
рівництва УНАрмії була передумова, що Армію не використають
у боротьбі проти західних альянтів. У таємній інструкції для
командування УНА було устійнено (вирішено — А. Б.), що на
випадок, коли б УНА або її частини опинилися на західньому
протиальянтському фронті, вони мають зі зброєю перейти до англо-
американських сил.
3. До часу створення УНА багато українців, колишніх військово-
полонених з совєтської й польської армій, були використовувані
німцями для поповнення складу їхніх частин на західньому фронті...
Створення УНА дало можливість стягнути велику кількість україн-
ських вояків із західнього фронту”729.
Факт того, що дивізія неминуче опиниться в полоні західних
союзників антигітлерівської коаліції, вимагав інформування англо-
американського командування в Європі про мету створення та
історію 1-ої УД УНА. Це могло відбутися лише за умови, коли б
командувач УНА зі своїми найближчим оточенням залишив дивізію
напередодні складення нею зброї, не був ізольованим від зовніш-
нього світу й міг вільно пересуватися в зонах окупації англо-
американських військ. Необхідність перебування Шандрука при
цій військовій частині відпадала вже й тому, що він не був її
командиром. Після того, як 12 травня 1945 р. Ф. Фрайтаґ під
впливом капітуляції Німеччини закінчив життя самогубством,
Шандрук призначив командиром 1-ої УД УНА полковника Михайла
Крата і незабаром підвищив його до ранґу генерала-хорунжого730.
Це призначення відбулося незадовго до того, як 25 травня її вояків
з англійської зони окупації переведено до табору полонених у
Беллярії. З призначенням командиром дивізії в полоні Крат та
підполковник В. Малець 18 травня склали спеціальний меморандум
про 1-шу УД УНА і 20 травня передали його англійському команду-
ванню в Італії.
На початку меморандуму його автори висловлювали протест у
зв’язку ”з трактуванням частин Української Національної Армії
яко німецьких СС” і називали головними мотивами її формування
прагнення українців через її створення поступово відвоювати власну
національну і державну незалежність від СРСР з допомогою
Меморандум-протокол // Сурмач. Журнал Об’єднання бувших вояків
українців у Великій Британії. — Лондон, січень-травень 1963. — Ч. 7-
8 (21-22). - С. 42.
Шандрук П. Це було так!... — С. 3.
357
Німеччини. ”Про конфлікт Німеччини з іншими європейськими
державами крім Москви, — зазначалося тут же, — український
нарід знав, але рахував, що то є справа лише Німеччини, бо ж
український нарід ніяких конфліктів з тими народами не мав, не
має і не хоче мати”. При цьому особлива увага акцентувалася на
1-ій УД. "Дивізія, — вказували Крат і* Малець, — не тільки не
належала до СС-ів, а навіть був спеціяльний наказ німецької
команди про заборону воякам дивізії носити відзнаки СС”. ”Осяг-
нення старшинами і вояками 1-ої Дивізії та інших частин Української
Національної Армії чисто українських відзнак, — констатувалося
далі, — цілковито перевести в життя не вдається лише з причини
браку в Німеччині матеріялів на ці відзнаки. Заміна німецьких
відзнак на українські проводиться ступнево в міру придбання
потрібних на відзнаки матеріалів. Командуючий Українською
Національною Армією в сучасний момент перепроваджує пертракта-
ції з вищим командуванням аліянтів, тому тут на місці дається це
освідчення в його заступництві”. "Наведене вгорі освідчення, —
підсумовувалося наприкінці меморандуму, — хіба ясно доказує,
що в складі німецьких СС-ів ніяких українських частин немає і
не було; зарядження англійського командування про приєднання
до 1-ої Української Дивізії всіх вояків-українців з вермахту, поліції,
люфтваффен і т. д. вказує, що англійське командування вважає
1-шу Українську Дивізію неприналежною до німецьких СС-ів”731.
Невдовзі після цього, 11 серпня 1945 р., офіцери 1-ої УД УНА
склали спеціальний меморіал, що з’ясовував принципові й практичні
мотиви створення дивізії та,її відношення до військ СС. Його
копії передано головному командуванню британських збройних
сил, головному командуванню збройних сил США в Європі,
сотникові канадської армії українського походження Аквілеві
Капусті та Українському Конгресовому Комітетові США732.
Вже на початку меморіалу наголошувалося, що створення дивізії
повинно було стати черговим етапом в історії боротьби українського
народу за "відновлення незалежної та демократичної Української
держави”. Саме ця військова частина мала бути ядром УНА —
так само, як наприкінці Першої світової війни легіон УСС став
Крат М., Малець В. Меморандум. М. п., дня 20 (18) травня 1945 року
// Вісті Комбатанта. — 1969. — Ч. 3-4. — С. 68-69.
Меморіал про 1-шу Українську дивізію (11. 8. 1945) — головній команді
збройних сил США в Європі (ІІ8ТЕ), головній команді Британських
збройних сил (КЕРВ), сот. Капусті (Канада), Українському Конгресовому
Комітетові США // Вісті Братства... — 1967. — Ч. 26. — С. 68-70.
358
основою УГА, Автори документу підкреслювали, що українські
організатори 1-ій УД. УНА погодилися на створення девізи лийте
тому, що розраховували на пом'якшення брутальних проявів
німецької окупаційної політики в УкрЙні, про котрі говоримся
під час роботи Нюрнберзького трибуналу. Особливо виділився ТОЙ
факт, що німецькі центральні органи влади у Берліні а недовірою
поставилися до створення української Дивізії. Її причетність до
військ СС автори меморандуму називали тільки формальною,
оскільки українців, фактично, ніщо не могло об’єднувати з СС
як власне елітними формуваннями нацистської йарТЙ, до яких
приймати тільки осіб німецького походження, котрі беззастережно
поділяли ідеологію націонал-соціалізму. ”Українські добровольці,
— констатувалося в меморіалі, — не мали нічого ешльНОГо з
програмою Нацистської партії і під час своєї служби в Унрі^ЙСьКій
дивізії не вчиняли жодного злочину, який заплямував би Їхню
національну гідність або порушив би міжнародне право”. "Той
факт, —' говорилося далі, “ що Українська дивізія мата у своєму
складі військових капеланів, ще раз доказує цілковиту різдеиго
між нашою дивізією і німецькими нацистськими днвюіяяйі СС,
які не мали капеланів, оскільки програма нацистів СС
антирелігійною та антнхрмєтиянЄькою”733 734. Загальний зміст Мвморвн-
думу наводив на , що саме непричетність до водим* злочинів
сприяла добрмйімюму переходові до альянтів вошй» дивізії, котрая
нічого було боятися відповідальності за злочини, яких вони ніколи
не здійснювали.
19 та 26 травня перша й друга групи воящв» 1-ОЇ УД
УНА виїхали до яшрм для полонених в Удані, де пройшли доврйіь
щодо наявності зброї, йймх пер та різних "нейвезивЧййх іфмдщетіїґ,
2Ї травня звідти вонн виїхали до місцевості
де їм наказно переночувати в таборі, надажадкоруч "для форми*
обведеному колючим дротом. Упродовж иа&уммн дай» родййадодя
перевезення дивізійників я&ії у піедеяйому напряж? Ж»
Сюди, відповідно до союзницьких зобод^яаай^, якШеміе адмиву-
ванна повинно було допустити предстадникі» радянських ре-
патріаційних КОМІСІЙ ДЛЯ ТОГО,- ЩОб ВСІМЙ МЄИКЛІПЙЙМ іж'обймй
змусити вояків дивізії погодитися на виїзд до ?адя*»с*йодо Союз^,
Це мало відбутися згідно з укладеною протягом 5-13 р
угодою в Ялті між Сгалйййи, ярепгдентбм США Фроиюйт
7И Додатки. — Док, № 5,
734 Шанковєький Я. Нові крупинки нрадде яр» ди^й» "Гяммадмґ //
Шлях Перемоги, - Зі липня І9$3. — Ч, Я. -- С. З,
V»
Рузвельтом і прем’єр-міністром Великобританії Уїнстоном Чер-
чіллем. Відповідно до неї країни антигітлерівської коаліції зобов’яза-
лися сприяти репатріації (поверненню) на місце колишнього
проживання тих осіб, котрі станом на 1 вересня 1939 р. були
громадянами однієї з трьох союзних держав — Америки, Англії
або СРСР. Однак, вже перші спроби радянських владних структур
повернути вояків 1-ої УД УНА до СРСР наштовхнулися на їхній
рішучий опір. Від імені старшин, підстаршин та стрільців 1-ої УД
УНА в Австрії тимчасовий командант групи підполковник П. Силен-
ко вже 1 червня 1945 р. передав записку з протестом проти їхньої
передачі СРСР командантові табору полонених та інтернованих
поблизу Венеції.
”В зв’язку з відвідинами представника совєтської військової
місії у нашому місті побуту, — вказувалося у записці, — прохаємо
прийняти до уваги таку нашу заяву: 1) Представник совєтської
військової місії в розмові з нами заявив, що вважає нас підданими
Совєтського Союзу і тому ми будемо відтранспортовані до Совєт-
ського Союзу. У випадку, коли ми не погодимось добровільно
їхати, вжнеться до нас засобів примусу. 2) На це ми — старшини,
підстаршини і стрільці Української Армії, яка добровільно перейшла
на англійський бік і склала зброю — заявляємо таке: а) Майже всі
ми походимо з Галичини — краю, що до 1939 р. належав до Польщі
і як такі ми не були радянськими громадянами, б) В часи совєтської
окупації Галичини у 1939-1941 рр. Совєти допустились масових
злочинів на нашому народі і це стало причиною того, що ми почали
боротьбу проти Совєтського Союзу, в) 3 повищих причин ми всі
прохаємо запевнити нам право азилю (політичного притулку —
А. Б.) під англійською королівською опікою і дати нам можливість
на яку-небудь працю або організаційну службу. На закінчення
прохаємо передати вищому англійському командуванню, що ми
всі у випадку, коли б ми мали бути відтранспортовані до Совєт-
ського Союзу, були б примушені поповнити масове самогубство,
бо видача нас Совєтському Союзові не означала б для нас нічого
іншого, як масову смерть. Ми маємо тверду віру в англійську
гуманність, під охорону якої ми себе віддали”.
Своїх зусиль до того, щоб вояків дивізії примусово не перевозили
до Радянського Союзу, доклав також П. Шандрук. 28 травня він
склав звіт про свою діяльність на останніх зборах УНК, після
чого цей громадсько-політичний центр перестав існувати як такий,
що не мав можливості для подальшого функціонування735. Відтак
До Пана Генерал-хорунжого ... — С. 6.
360
за допомогою апостольського візитатора УГКЦ у Німеччині Микали
Вояковського Шандрукові вдалося передати листа українському
архиєпископові Іванові Бучку в Рим з проханням до Папи взяти
під свою особисту опіку вояків 1-ої УД УНА. Це відбулося тоді,
коли в середині червня більшість вояків дивізії було зосереджено
поблизу Беллярії в Італії у таборі № 5-Ц під назвою "Ворожі особи,
які здалися добровільно”, скорочено ”СЕП” (”8штгепсіегес1 епету
регзопз” - ”8ЕР”). У листі Бучку від 20 червня Шандрук між іншим
писав: "Головним своїм завданням я мав випровадити дивізію з
фронту протибольшевицького, щоб урятувати перед нещастям
передачі людей большевикам у випадку капітуляції Німеччини. Це
мені, мимо всіх труднощів, які ставили німці не так через злу
волю, як через свій побут до останньої хвилини, вдалося”736.
Наступним кроком Шандрука, спрямованим на впорядкування
справ колишньої 1-ої УД УНА, було створення Ліквідаційної комісії,
до якої увійшли підполковник Макарушка та колишній член ВУ
А. Палій. Її створено на підставі наказу командувача УНА № 9
від 1 липня 1945 р. "Ліквідаційна комісія, — вказувалося у наказі,
— перепровадить: а) впорядкування всіх актів та документів так
колишньої Військової Управи, як і самої дивізії, що мають історичне
значення (заснування дивізії, її бойова діяльність, внутрішні
стосунки в дивізії, по можливості-усталення бойового складу і
т. д.); акти ті й документи передасть комісія до відповідної Україн-
ської (історіографічного значіння) інституції на переховання;
б) усталення всіх матеріальних цінностей колишньої Військової
Управи та дивізії, що становлять з себе вартість на день 1.УІІ.
цього року”737 . Після створення Ліквідаційної комісії Шандрук
зосередив усю свою увагу на тому, щоб не допустити до передачі
англо-американським командуванням вояків дивізії радянським
органам влади. Шандрук та кілька його однодумців відвідали штаби
3-ої та 12-ої американських армій і суміжних з ними військових
корпусів. Цьому сприяло отримання українським генералом та його
найближчими співробітниками дозволу англо-американського
військового управління на пересування в межах тих зон окупації
в Австрії та Німеччині, що належали західним країнам антигітлерів-
ської коаліції738. Щоб українські стрільці, підстаршини та старшини
1-ої УД УНА уникнули долі солдатів та офіцерів німецьких дивізій
Шандрук П. До історії 1 УД УНА // Вісті. - 1967. - Ч. 126. - С. 67.
Музей 1-ої УД УНА у Львові. - Колекція документів і матеріалів. —
Док. № 1945.
Там само. — Док. № 1947.
361
СС, визначеної вироком Нюрнберзького трибуналу, Шандрук
вирішив особисто прибути на територію табору в Італії, де було
сконцентровано приблизно 10 тисяч вояків української дивізії. Проте
спроби командувача УНА та співробітників його штабу дістатися
до табору вояків 1-ої УД закінчилися інтернуванням Шандрука,
його перекладачки І. Лаврівської, водія1 Т. Косовича та капелана
дивізії М. Левенця до табору Агатенгоф поблизу Клаґенфурту,
Цікаво, що 1-ша УД УНА виявилася єдиною військовою
частиною, видачі якої на Потсдамській конференції домагався сам
Сталін. За його дорученням 22 липня 1945 р. на шостому засіданні
конференції про дивізію говорив народний комісар закордонних
справ СРСР В’ячеелав Молотов. На тому ж засіданні радянська
делегація повідомила про табір № 5 в Італії, після перевірки якого
радянським представником виявилося, що там не 150 людей (як
про це спершу заявило британське військове управління в Італії),
а 10 000 українців, з яких англійське командування укомплектувало
цілу дивізію. За повідомленням представництва СРСР, всього
організовано 12 полків та батальйон саперів, командирами яких
призначені переважно колишні офіцери армії УНР. Радянська
делегація вказала, що при появі радянського офіцера в таборі 625
полонених заявили про своє бажання негайно повернутися до СРСР.
Відтак між Черчіллем та Сталіним відбувся такий короткий діалог:
"Черчілль: Ми вітаємо будь-які спостереження з Вашого боку.
Я зажадав спеціальний рапорт телефоном. Можливо, що там було
багато поляків.
Сталін: Ні, там були тільки українці, радянські піддані.
Черчілль: Коли ж це приблизно відбулося?
Сталін: Ми сьогодні отримали телеграму, а відбулося це остан-
німи місяцями.
Черчілль: Я досі нічого про це не чув”.
Через день після цього, 24 липня наприкінці восьмого засідання
Потсдамської конференції між Черчіллем і Сталіним відбулася дещо
довша розмова у цій самій справі:
"Черчілль: У кількох словах ситуація у цьому таборі така. Дійсно,
у цьому таборі перебуває 10 тисяч людей. Однак потрібно зрозуміти,
що ми щойно взяли в полон 1 мільйон людей. Тими 10-ма тисячами
тепер займається радянська місія в Римі і ця місія має вільний
доступ до табору. Повідомлено, що особи, які є в таборі, це
переважно українці, які не є радянськими громадянами. У цьому
таборі є також невелика кількість поляків, котрі, як ми могли
підтвердити, жили в кордонах Польщі 1939 року. 665 осіб бажають
повернутися до Радянського Союзу і вживаються заходи,щоб їх
362
* ?» Зяйте ШйжХДтеіГ. П.1.4Ч.
жгае Скяиг»
ЗЗЗДеоі; г * 1&£^£^ОіУЗ£££д
Веівгепое 1«*Нт ЯВХ/0І/1/8Г/5425 ваіей 12 ЛЛ 45.
Ткіа 0іТіое кед каеп 1п£огаеЄ Ііші? СІ ЗесЗЮп (АОЗїКІЛ) Іп соп^шюіоп
\ть ЗМОО (КАК№5Н)> ііав гиіад ЬімЛ Садагаї 8НЛВ1Ж1КЖ ш& Віє разг&у
МИ геШші ГоггіжІІЬ» апа Ьу ікс тоді йЗДдеЬ гои£ег Ьо ЖШСН.
АаЬкогііу &Пй Ьу 081 (Ь)» Маіп й(?< 5 Согрд< 2>/>4Т2/1*
Тків аоситепі із 1о де* ав а равв Гог Оепегаі 2ЯАШЖШЖ аай Вів ратЬу^
1Г^, А ч П ГІлГ7$$£МВіГ »Г^Е Чб. 7^ 1
’Р’АззетЬІу Сепіге».,^™/....^.............бвф
И.Р. 8ес-і . п •««.... ~ ~ І
МгСгДАпзігіа;
'Пґке*^ О*А СХ а>«/<АЛи<м^ <4ч <х \/с>^К'«<и4 Г\
и/. н. 9^* **>9
Виданий Шандрукові та працівникам штабу УНА дозвіл військового
управління західних союзників на пересування по Австрії та Німеччині
відправити. Ми готові передати також усіх інших, які виявлять
бажання повернутися. Цих 10 тисяч людей піддалися майже як
суцільна військова одиниця, і ми зберегли її у такому самому вигляді
й під командуванням її власних командирів виключно з адмі-
ністративних причин. Ми були б раді, коли б генерал Голіков (на
той час керівник радянської місії в Римі — А. Б.) скерував свої
скарги до фельдмаршала Александера (головнокомандувача союз-
ними військами західних країн антигітлерівської коаліції на Серед-
земноморському театрі воєнних дій — А. Б.) або до його штабу.
Александер: Я нічого не можу додати до того, що сказав тут
прем’єр-міністр. Я хочу, щоб усім присутнім було відомо, що я
завжди залишав російським представникам в Італії цілковиту свободу
пересування, а також кожну можливість побачити те, що вони
хочуть. І я вважаю, що ця поведінка є слушною тому, що тоді,
коли в наших руках перебуває велика кількість російських солдатів,
поради відповідальних російських представників можуть виявитись
для нас дуже корисними. Думаю, що — якщо генералісімус (Сталін
— А. Б.) з цим згоден — я буду продовжувати поведінку в тому
самому дусі, що і досі.
Сталін: Ми зобов’язані у таких випадках, згідно з нашим
домовленням, виявляти собі взаємну допомогу і не робити перешкод
громадянам повернутися на Батьківщину, а, навпаки, допомагати
їм у тому.
Черчілль: Якщо Ваш представник пришле генерала або прийде
сам до штабу з цього питання, то все, що потрібно, буде зроблено.
Сталін: Добре. Я вважаю це питання вичерпаним”739.
Англійські військові органи влади вимушені були погодитися на
те, щоб радянські репатріаційні комісії мали доступ до полонених
вояків 1-ої УД УНА і мали змогу вербувати їх для добровільного
виїзду до СРСР. Очолювана генералом Федором Голіковим, радян-
ська репатріаційна комісія у справах повернення вояків 1-ої УД УНА
до СРСР діяла в таборі для полонених військовослужбовців дивізії
в Італії протягом усього літа — від червня до вересня 1945 р.740
Международная жизнь. Ежемесячньїй научно-политический журнал.
- Москва: Знание, 1966. - № 3. - С. 156; № 5. - С. 157-158;
Несторович В. Справа дивізії в Італії // Вісті Комбатанта. — 1975. -
Ч. 3-4. - С. 36-37.
Опис побуту вояків у полоні в Беллярії зроблено в книзі: Верига В.
Під сонцем Італії. - Вояки Дивізії "Галичина” — Першої Української
Дивізії Української Національної Армії в Бритійському таборі полонених
”5 Ц” у Беллярії. Італія, червень-жовтень 1945. — Торонто—Нью-Йорк—
Париж—Сидней: Видавництво Братства кол. Вояків 1-ої УД УНА, 1984.
364
Перспектива депортації до сталінських концтаборів за спрямовану
проти СРСР діяльність не викликала серед переважної більшості
вояків дивізії жодного бажання виїзду до Радянського Союзу. Один
зі стрільців 1-ої УД УНА відверто заявив членам репатріаційної
комісії, серед яких, до речі, не було жодного українця: ”Ви
намовляєте повертатися на Батьківщину, а вивезете в Сибір”. На
це член комісії лейтенант Н. Тарасов відповів: ”Ну что ж, в Сібірі
тоже люді живут”. Інший представник комісії, майор Голубєв,
оголосив полоненим українським військовослужбовцям дивізії, що
вважає їх радянськими громадянами й що їх перевезуть до Радян-
ського Союзу, а в разі їхнього опору репатріації йому наказано
застосувати силу. На це вояки-українці відповіли: ми "ніколи не
були громадянами СРСР; більшовики заподіяли стільки злочинів
українському народові, що ми з повною свідомістю підняли проти
них зброю”741. При зустрічі з полковими командирами 1-ої УД
УНА в полоні аналогічну реакцію зустрів особисто радянський
генерал Голіков. У повідомленні британського коменданта табору
”5-Ц” з цього приводу вказувалося: ”На запит генерала Голікова,
чому вони воювали на боці німців, полкові командири відповіли
таке: ”Ми воювали за свободу України. Але ми відкидаємо нацизм”742.
Спроби вищих радянських владних органів повернути 1-шу УД
УНА до СРСР співпали з роботою Міжнародного військового
трибуналу над головними нацистськими воєнними злочинцями у
Нюрнберзі. Впродовж його засідань представники Радянського Союзу
домагалися, щоб англійські та американські представники визнали
діяльність військ СС спрямованою проти людства. Внаслідок цього,
згідно з вироком Нюрнберзького трибуналу, під кримінальну відпо-
відальність підпадали, у першу чергу, поліційні службовці, які мали
офіційне звання "есесівець” (88-Мапп) і брали безпосередню участь
у вбивствах євреїв або військовополонених в концтаборах та масових
розстрілах мирних мешканців. Ця відповідальність не поширювалася
на тих приналежних до СС "осіб, які не здійснювали подібних
злочинів” та з-поміж з’єднань військ СС на так звані кавалерійські
з’єднання військ СС. Разом із тим під тиском представників СРСР
в Нюрнберзі Міжнародним військовим трибуналом було прийнято
рішення про оголошення СС злочинною організацією743 — але з
[Крат М.] Репатріація І І Ріміні, 1945-1947. Збірник 1... — С. 51, 49.
З тривожних днів // Сурмач. — Січень-травень 1964. — Ч. 1-2 (25-26).
- С. 37.
Нюрнбергский процесе. Сборник материалов. — Том II. — Москва: Госу-
дарственное издательство юридической литературьі, 1954. — С. 1038-1039.
365
тією умовою, що воно не давало юридичних підстав для суду та
вироку над цими організаціями чи їх членами без конкретних доказів
їх участі у діях, кваліфікованих як злочинні. Це, однак, створювало
для уряду Радянського Союзу передумову того, щоб вимагати
засудження вояків української дивізії як збройного з’єднання, що
формально належало до військ СС. ‘
Поряд із радянською репатріаційною комісією до табору поло-
нених дивізійних вояків 13 серпня прибула радянська місія під
керівництвом полковника А. Яковлєва. Домагання радянських
інстанцій здійснити примусове перевезення до СРСР вояків дивізії
викликало з їхнього боку рішучі протести. Від імені українських
вояків командант табору полонених військовослужбовців 1-ої УД
УНА в Італії підполковник П. Силенко 15 серпня передав англій-
ському військовому комендантові письмовий меморандум, що
закінчувався словами: ”Ми не були радянськими громадянами і в
майбутньому не хочемо ними бути. Таке наше ставлення ми вже
двічі з’ясовували більшовикам. Заявляємо ще раз, що ми ніколи
добровільно не поїдемо до Радянського Союзу, та що наше рішення
ми готові підтвердити нашою смертю”. Ознайомившись із цим
меморандумом та директивою англійського командування щодо
сприяння роботі радянської комісії, англійський офіцер капітан
Том Горріндж, який перебував при штабі комендатури табору для
вояків 1-ої УД УНА, висунув рішучий протест проти примусової
репатріації і поставив у разі її здійснення таку вимогу: "Якщо
директива повинна бути виконаною, прошу прислати групу копачів
для могил”744.
Переелання меморандумів українських офіцерів 1-ої УД УНА
і протесту Горрінджа Міністерству закордонних справ у Лондон
та головному командуванню британських збройних сил якоюсь
мірою сприяло тому, що вищі британські урядовці та військові
діячі виступили проти примусової репатріації вояків 1-ої УД УНА
до СРСР. Зокрема, англійський фельдмаршал Александер (повне
ім’я Гарольд Руперт Леофрік Джордж Александер), який спершу
погоджувався сприяти поверненню українських вояків з Італії до
СРСР, звернувся з цього приводу до урядових кіл західних союз-
ників зі спеціальним рапортом. У ньому Александер вказав, що
під контролем британських військ є багато людей, які з політичних
мотивів не можуть повертатися до СРСР, куди їх можуть вивезти
ТоївЮу N. ТЬе Всігауаі... - Р. 334.
366
лише силою як злочинців. При цьому в рапорті пропонувалося
не вживати щодо цих людей брутальної сили, визнати їх політич-
ними втікачами і надати політичний притулок. Такі ж думки
Александер висловив 18 серпня у розмові з радянським генералом
Васільєвим, якому британський фельдмаршал заявив, що не бажає
застосовувати силу для репатріації. У відповідь Васільєв висунув
вимогу дотримуватися укладених в Ялті угод, де не йшла мова
про бажання окремих людей, які підлягали репатріації. На це
Александер відповів, що в разі такого наказу він би виконав його,
й на пропозицію Васільєва погодився б надіслати у цій справі
запит до свого керівництва. Проте, британський фельдмаршал
особисто був проти передачі вояків 1-ої УД УНА радянським
інстанціям і в листі своєму керівництву пропонував ”не дати їм
більше, ніж належиться”745. Після численних домагань представ-
ництва СРСР про допуск радянської комісії до таборів інтернованих
вояків 1-ої УД УНА 20 серпня в Беллярію прибула очолювана
генералом Васільєвим додаткова радянська місія. Втім, зустрівши
вкрай неприхильне ставлення таборовиків (які заполонили в’їзну
дорогу до табору й не допустили місії), генерал разом з його
персональним штабом виїхав із Беллярії вже 25 серпня, Очолювана
Яковлєвим місія, що перебувала у таборі до вересня 1945 р., не
залишила англійським військовим інстанціям жодних звітів, за
винятком скарг про те, що нібито "меншість тероризує більшість”
вояків, не допускаючи їх до вивезення в СРСР.
Перебування майже десяти тисяч вояків 1-ої УД УНА в англій-
ському полоні на території Італії хвилювало вище керівництво СРСР
в Москві ще тривалий час. Після того, як його спроби примусово
повернути вояків дивізії до Радянського Союзу закінчилися безус-
пішно, воно вирішило використати для репатріації цілковито
залежний від сталінської Росії уряд УРСР, яким радянські лідери
маніпулювали на міжнародній арені в своїх інтересах. З цією метою
2 лютого 1946 р. на першій сесії Генеральної Асамблеї Організації
Об’єднаних Націй (ООН), що відбулася у Лондоні, від імені
української радянської делегації доручено виступити заступникові
Голови Ради народних комісарів УРСР Миколі Бажану. У своєму
виступі, домагаючись повернення вояків 1-ої УД УНА до СРСР,
Бажан згадав про те, що в Італії з "військовополонених українців,
які служили в німецькій армії, створене формування під керів-
ВеійсІІ N. ТЬе Ідеї бесгеї: РогсіЬІе Нерагаііоп Ю Яи$$іа, 1944-1947 - Ьопйоп: Ап4ге
ОеиївсЬ ІЛІ., 1974. - Р. 177-178,
367
ництвом полковника німецької армії Крата”. У свою чергу, представ-
ник СРСР в ООН Андрій Вишинський на пленумі цієї організації
в Нью-Йорку звинуватив Англію у тому, що вона переформовує
й озброює українську дивізію746. Однак виступи Бажана й Вишин-
ського не прискорили примусового перевезення вояків 1-ої УД
УНА до СРСР. До певної міри його стримало зроблене 20 лютого
на прохання українського архиєпископа І. Бучка в Римі звернення
Папи Римського Пія ХП-го до британського та американського
урядів із протестом проти насильної репатріації і відмови політич-
ного притулку. Цьому сприяв також той факт, що більшість вояків
дивізії станом на 1 вересня 1939 р. мали польське громадянство
й, отже, не булигромадянами Радянського Союзу.
Не в змозі домогтися примусового вивезення стрільців та
офіцерів 1-ої УД УНА до СРСР, радянські органи влади намагалися
дискредитувати українську дивізію в Україні і у світі. Радянські
засоби масової пропаганди звинувачували колишніх вояків дивізії
у здійсненні злочинів проти мирного населення й називали зрадни-
ками — українськими ”квіслінґівцями”. Ця назва походила від
прізвища лідера норвезьких націоналістів Відкуна Квіслінґа, котрий
з точки зору міжнародного права злочинною співпрацею (кола-
бораціонізмом) з нацистами зрадив національні інтереси власної
держави. Проте, прирівнювання українських вояків до квіслінґівців
неправомірне вже хоча б з огляду на те, що у роки Другої світової
війни українці не мали своєї справді незалежної держави, яку могли
б зрадити. Непричетність вояків 1-ої УД УНА до злочинів проти
мирного населення доведено компетентними британськими орга-
нами, які займалися вивченням діяльності української дивізії. Поряд
із меморіалами представників старшинського складу 1-ої УД УНА
все це дозволило англійському командуванню скласти об’єктивну
думку про українську дивізію, всупереч протестам Радянського
Союзу не розглядати її як колишню звичайну німецьку дивізію
СС й не видавати її радянській репатріаційній комісії. Певним
чином цьому також сприяв початок "холодної війни” між державами
західного демократичного блоку — країнами Західної Європи та
США з одного боку і СРСР та його сателітами з другого. У разі
можливого воєнного конфлікту між ними для урядів Англії та
Америки важливим мілітарним і політичним чинником у боротьбі
проти СРСР й для розвалу східноєвропейського комуністичного
Виступ тов. Бажана на Засіданні Комітету № 3. — Львів: Вільна Україна,
1946. - С. 12; Вісті Комбатанта. - 1969. - Ч. 3-4. - С.61.
368
блоку держав могло бути перебування вояків 1 -ої УД УНА в Європі
паралельно з існуванням УПА в Україні.
Внаслідок відчутних втрат стрілецького складу в боях на території
Словенії та Австрії, на час капітуляції Німеччини в 1-ій УД УНА
залишилося трохи більше як 15 000 військовослужбовців. Після
складення зброї дивізією понад 2 000 її німецьких вояків відокреми-
ли від українських стрільців та офіцерів й перевели до англійських
або американських таборів, у яких перебували здебільшого німецькі
військовополонені. На території американської зони окупації Австрії
та Західної Німеччини опинилося понад 1 500 колишніх українських
вояків 1 -ої УД УНА, тоді як в Італії зосередився основний стрілець-
кий та офіцерський склад дивізії — майже 11 000 її колишніх вояків.
Статус осіб, які здалися добровільно, виявився зручним для західних
союзницьких військ, котрі відтак не зобов’язувалися зважати на
міжнародні конвенції про полонених щодо вояцтва 1-ої УД УНА.
Вони не мусили платити офіцерам платні і не зобов’язувалися
рахуватися з комісіями Червоного Хреста — хоча такі комісії
відвідували табір дивізійників в Італії і вимушені були визнати
наявність у ньому зразкового порядку747. На територію таборів
перебування полонених українців з дивізії також було допущено
представників Санітарно-Харитативної Служби (СХС) У країнського
Червоного Хреста — громадської організації медичної допомоги
української еміграції, дозволеної командуванням англо-американ-
ських військ на окупованих ними територіях Німеччини, Австрії
та суміжних з ними країн. В результаті роботи СХС її працівники
встановили точну кількість дивізійних вояків, які склали зброю
перед арміями західних країн антигітлерівської коаліції. Восени
1945 р. у полоні, зокрема, перебувало 11940 українських вояків
1-ої УД УНА, в тому числі 1 342 особи на території Німеччини,
468 на території Австрії і 10040 на території Італії. В американській
зоні окупації Німеччини вони були розсіяні в таборах у місцевостях
Ансбах, Ауербах, Бад Айблінґ, Дахау, Вайден, Лянґ Вассер та
Плятлінґ, а в Австрії — в місцевостях Галяйн, Заафельден, Лінц
та Ебензее Штоєр748.
Наприкінці жовтня 1945 р. більшість вояків дивізії, які пере-
бували неподалік Беллярії майже п’ять місяців (з кінця травня до
17 жовтня), переведено на територію колишніх італійських авіацій-
Стеткевич Л. У світлі міжнародного права І І Вісті Комбатанта. — 1964.
- Ч. 2. - С. 19.
Санітарно-Харитативна Служба в Німеччині. Вісник. — Рік II. — Липень
1946. - Ч. 4-5. - С. 5.
369
них баз у заздалегідь збудовані бараки неподалік села Мірамаре,
за 5 км на південь від Ріміні — міста, розташованого на Адріатич-
ному узбережжі в Центральній Італії. Табір отримав назву "Ворожий
персонал, який здався (скорочено ”СЕП”) № 1” (Зштепсіегед епету
регеоппеї (8.Е.Р) N0.1). Із зосереджених у ньому українців 176 осіб
виявили бажання перейти до польської^ корпусу генерала В. Андерса.
Внаслідок роботи радянської репатріаційної комісії до СРСР виїхали
1 052 колишні вояки дивізії — частина мешканців Галичини й
здебільшого Центральної України, котрі, на відміну від решти
полонених, на початку Другої світової війни мали радянське
громадянство74’. Більшість з них були депортовані й лише після
кількох років примусових робіт поза межами України отримали
право на "спецгіоселення”. Примітно, що в 1949 р. до частини
репатріованих військовослужбовців 1-ої УД УНА, котрі перебували
на уранових копальнях під Ленінабадом у Таджицькій РСР, було
перевезено 400 колишніх вояків дивізії, які потрапили в полон
під Бродами й до того часу працювали на будові в Москві. Лише
в 1953 р. більшість з них змогли повернутися на Батьківщину750.
Соціальне становище вояків 1-ої УД УНА в умовно названому
"рімінським” таборі виявилося кращим, ніж у Беллярії, де для
них ще не було як слід налагоджено постачання харчів. Неподалік
Ріміні харчову проблему було вирішено — тут українці отримували
постійний пайок, хоча й скромний — 1 200 калорій на день, в тому
числі 125 г хліба та грудку масла. Крім цього таборовики, які
виконували будь-яку працю (їхня кількість у різні місяці коливалася
від 1 000 до 3 000 осіб), отримували на день додаткових 300 калорій
— за винятком м’яса та овочів, що йшли до "спільного казана”751.
Ті 9 500 українських стрільців та офіцерів, які залишилися в
Італії, розгорнули активну діяльність в освітній та культурній сферах
життя. Тут засновувалися різного роду школи і фахові курси,
створювалися читальні "Просвіти”, започаткували свою роботу
різноманітні гуртки, почали видаватися табірні часописи. Наприклад,
Верига В. Під сонцем Італії. - Вояки Дивізії "Галичина” — Першої
Української Дивізії Української Національної Армії в Бритійському
таборі полонених ”5 Ц” у Беллярії. Італія, червень-жовтень 1945. -
Торонто—Нью-Йорк—Париж—Сидней: Видавництво Братства кол.
Вояків 1-ої УД УНА, 1984. - С. 151.
Шпак С. Повернення дивізійників з англійського полону ”на Родіну”
// Вісті Комбатанта. - 1995. - Ч. 4. - С. 70-71.
Андрушко Т. О. Спомини з нагоди 40-ліття виїзду 1-ої УД з табору
Ріміні-Італія до таборів у Великій Британії // Вісті Комбатанта. -
1987. - Ч. 5-6. - С. 70.
370
вже 7 серпня 1945 р. в таборі полонених під Ріміні відбулися
засновні збори молодіжної організації "Студентська Громада”, до
якої увійшло 800 недавніх вояків дивізії — переважно колишніх
студентів та випускників гімназій752. Поряд із нею створено Літе-
ратурно-мистецький клуб, товариство "Просвіта”, для юнацтва
Пластові гуртки, а також об’єднання правників, учителів та інже-
нерів. Перебуваючи в англійському полоні, українці не марнували
часу, а здобували освіту й знання. Полонені педагоги організували
різні курси (у тому числі в сфері середньої, професійної і навіть
вищої освіти), а також бібліотеку для обслуговування читачів й
курсантів. Недавні українські стрільці й старшини видавали часо-
писи: щоденний "Життя в таборі” під редакцією Ореста Городись-
кого, щотижневий під назвою "Батьківщина” під редакцією Семена
Федюка, двотижневик "Юнацький зрив”, гумористично-сатиричний
двотижневик "Оса”, літературно-мистецькі та науково-популярні
журнали "Наш Шлях” і "Гроно”753.
З середовища самих же колишніх вояків 1-ої УД УНА налагод-
жено моральну й деяку матеріальну підтримку для хворих та
поранених українських вояків, які перебували в італійських шпи-
талях; ті з них, котрі померли в таборі, були поховані на військовому
цвинтарі в Чезарії. Водночас у таборі споруджено дві дерев’яно-
бляшані церкви — греко-католицьку і православну, де відповідно
колишні п’ять греко-католицьких і один православний капелани
відправляли Богослужби для українців. За власною ініціативою
полонені інженери збудували великий театр, у якому працювала
драматична трупа під керівництвом актора Степана Столярчука.
Колишні вояки організували джазовий та симфонічний оркестри,
два хори під назвами "Бурлака” і "Славутич”, один оркестр,
футбольну й баскетбольну команди. Крім того, тут було створено
верифікаційну комісію, що перевіряла ранґи дивізійних вояків —
колишніх старшин та підстаршин з армії УНР, УГА, польської чи
радянської армій — і повернула їм давні ранґи, якщо вони були
вищими за звання в дивізії; згадана комісія також надала вищі
військові ступені тим воякам, які виконували відповідальну службу,
але через бойові дії чи з інших причин не отримали відповідного
рангу в дивізії. Без перебільшення можна стверджувати, що на
території перебування вояків 1-ої УД УНА в Італії функціонувало
українське національне життя, розбудовуючи яке українці ніколи
Городиський О. Студентська Громада. В таборі полонених у Ріміні —
в Італії // Вісті Комбатанта. — 1964. — Ч. 2. — С. 31-35.
753 Гоцький В. Видавнича діяльність у Беллярії й Ріміні (1945-1947) //
Сурмач. - 1989. - Ч. 1-4 (94-98). - С. 33-37.
371
Маршрут дивізії _
пк до полону в Італії
Американські табори,
V в яких перебували вояки
1-ої УД УНА
Масштаб: 1см = 10км

^Дармштадт
Людвігсбург
О Штуттгарт
і.
Регенсбург
V Мюрнау
Бад Айблінґ
'Зальцбург
Мюнхен
О
Ауербах
Нюрнберг Й"
Ґлазенбах
Заальфельден ^Галляйн
Санкт Йоган
івенна
фЦервія
& Беллярія
^СгРіміні
^ан *Мармю

Феррар^.^
Лінц
Ф
Штейр
Ч Флахау'^Г ^адАусес^
1 Аіаутендорф
’аТамсвеґ
с^Мурай
іллях ^ЙЮденбург
ї Санкт
^ДЛеонард
Фелькермаркт о:Шмберґ
ХЗ» СкҐрац
Шлях відступу дивізії після капітуляції і табори полонених
в Австрії, Німеччині та Італії
372
не порушували табірного режиму, чим викликали повагу в англій-
ського складу табору754.
До того часу на території Західної України не зменшилася
активність українського повстанського руху, уповноважений делегат
якого, один із керівників ЗП УГВР І. Гриньох незмінно продовжував
цікавитися долею 1-ої УД УНА і прибув до Італії навесні 1946 р.
Статус Гриньоха як релігійного діяча дозволив йому безперешкодно
опинитися в Римі. Це спонукало командира 1-ої УД УНА у полоні
в Ріміні, генерала-хорунжого М. Крата у травні 1946 р. звернутися
до командувача УНА Шандрука із запитом щодо можливих завдань
українських вояків та за порадою, як ставитися до ЗП УГВР. У
відповідь на це влітку 1946 р. Шандрук через Український До-
помоговий Комітет в Бад-Кіссінґені надіслав у Ріміні Кратові
окремого листа для запитання перед стрілецьким та офіцерським
складом дивізії, в якому серед іншого писав:
"Питаєте мене, чи маєте радитись в справах загально-політич-
ного значення з закордонним представником УГВР в Римі. Звичай-
но, оскільки повстануть невідкладні справи загально-політичного
значення, треба часом радитися з кожним політично грамотним
українським громадянином... УПА існує і провадить боротьбу. Чи
можна її підсилити? То є проблема, яка вимагає взяти під увагу
моменти простору і часу і відносно якої я не є уповноважений
давати вияснення, бо, зрештою, не посідаю найменших інформації!.
Кожний, в залежності від тих чи інших даних, може мати свої
власні погляди. Правдоподібно і Ви їх маєте. Кожний, а вояк
зокрема, мусить пам’ятати про готовність виконати свій обов’язок
перед народом і Батьківщиною”755.
Якийсь час після цього листа Шандрук займався вивченням
планів використання української дивізії як основи УНА в можливих
воєнних діях на боці країн Заходу проти СРСР й навіть розробив
проект тимчасового штату майбутнього Українського Генерального
Штабу (див. табл. 10). Поряд з цим колишніми вояками 1-ої УД
УНА в Баварії у Німеччині з осередком у Мюнхені й в Італії у
Ріміні створено Корпорацію Українських Комбатантів "Листопад”,
Литвинович Б. Культурно-освітня й виховна праця в таборах полонених
в Італії // Вісті Братства... - Березень-квітень 1953. — Ч. 3-4 (29-30).
- С. 15-16; Травень—червень 1953. - Ч. 5-6 (31-32). - С. 20-21. Про
перебування вояків 1-ої УД УНА в таборах полонених див. також:
Загачевський Є. Белярія, Ріміні, Англія. Репортаж-спогад. (Бібліотека
"Листки "Червоної Калини”). - Чікаго: Видавництво Братства кол.
вояків 1 УД УНА, 1968.
Музей 1-ої УД УНА у Львові. - Колекція документів і матеріалів. -
Док. № 1949. — Арк. 7.
373
котра, як зазначалося в її платформі, претендувала на активну участь
у відбудові Української Національної Армії. "Український народ, —
говорилося у платформі цієї громадської організації, — не забув ще
власної державності. Проте, у розвитку воєнних дій останньої війни
створив він численні кадри збройних сил, які свою боротьбу проти
червоного окупанта продовжують до сьогодні, сформовані в Україн-
ську Повстанчу Армію, що опирається на моральній і матеріальній
підтримці українського населення*. Україна не мала досі змоги
виховати і вишколити одностайної, масової всенаціональної армії,
проте тому ми, пристосовуючись до історичного стану, хочемо
підготувати відповідні кадри військовиків, що при першій сприятливій
нагоді могли б дати, велику поміч воюючим братам. Всі свої зусилля
спрямовуєм на розбудову армійських кадрів, зокрема доброго старшин-
ського корпусу. Тільки українські збройні сили можуть бути запорукою
майбутньої Української держави, що до неї шлях веде тільки через
сильну духовно і фізцчно Українську Армію”756.
Однак, як радянські намагання здійснити репатріацію дивізії з
Італії до СРСР, так і плани залучення дивізійних вояків до
можливих воєнних дій у Європі виявилися нереальними після того,
коли британське командування прийняло рішення про переведення
полонених 1-ої УД УНА на територію Східної Англії. Цьому активно
сприяли представники організованої української громадськості на
еміграції, що відвідували дивізійників у полоні. Зокрема, 26 березня
1946 р. їх відвідав президент Комітету Українців Канади (КУК)
Василь Кушнір, 8 липня того самого року — голова об’єднаних
Українських Комітетів допомоги у США і Канаді Володимир Ґалан,
З квітня 1947 р. — директор Українського Центрального Допомого-
вого Бюро в Лондоні, сотник канадської армії Богдан Панчук та
посол канадського федерального парламенту Антін Глинка757.
Характерно, що солідаризація колишніх вояків дивізії в полоні з
українськими повстанцями не залишилася суто декларативною заявою.
Через п’ять років після закінчення Другої світової війни група колишніх
дивізійних військовослужбовців у складі Левка Баглая, Теодора Рача,
Книша, Малика, Ясінського та інших за сприянням ЗП УГВР були
скинуті в Україну для приєднання до дій українського збройного
підпілля. Проте вони не змогли виконати взятих на себе зобов’язань
й здебільшого полягли геройською смертю в результаті доносу про
їхню акцію радянським органам безпеки їх агента Кіма Філбі в Англії
(Сокольський О. Дивізія "Галичина” та Українська Повстанська Армія ...
- С. 89).
Плятформа (Програма) Корпорації Українських Комбатантів "Листопад”.
— Мюнхен, 1947. — С. 2.
Скіра І. Деякі дати з історії дивізії // Вісті Комбатанта. — 1973. —
Ч. 3. - С. 28.
374
Таблиця. 10
Проект тимчасового штату Українського Генерального Штабу758
№ Назва посади Ранг посади Зауваження
1 2 Начальник Генштабу Начальник канцелярії Начальник
3 1. Оперативно-розвідувальна Управа Начальник Управи V канцелярії проводить листування і дбає про справи зв’язку При цій Управі діє відділ
4 Начальник розвідувального відділу VI зв’язку
5 2. Управа організації наземних військ Начальник Управи V Управи організацій
6 3. Управа організації летунства Начальник Управи V окремих родів збройних сил займаються не лише
7 4. Управа організації флоту Начальник Управи V організаційними справами, а й дослідженнями з
8 5. Управа організації парашутних відділів та протиповітряної оборони (ППО) Начальник Управи V тактики та оперативних проблем
9 Начальник відділу ППО VI
10 6. Управа партизансько- повстанської діяльності Начальник Управи V
11 Начальники відділів (3) VI
12 7. Управа організації інженерних і протихімічних військ Начальник Управи V
13 8. Управа організації запілля Начальник Управи V Мобілізаційну Управу буде
14 9. Управа виховання і вишколеняя Начальник Управи V утворено пізніше. Наразі цими справами буде
15 10. Управа геодезійно- топографічна Начальник Управи V займатись сам начальник Генерального Штабу. Управи технічна і
16 11. Управа історична Начальник Управи V економічних досліджень складатимуться з відділів
17 12. Управа технічних досліджень Начальник Управи V досліджень, розроблених в тих галузях проблем.
18 13. Управа економічних досліджень Начальник Управи V
Музей 1-ої УД УНА. - Док. № 1950. — Арк. 1-2.
375
2. Переведення до Англії і звільнення. Участь колишніх вояків
дивізії в українському суспільному житті на еміґрації
На початку 1947 р. дивізійних вояків у Ріміні прослухала
спеціальна британська комісія перевірки біженців, про наслідки
роботи якої 21 лютого 1947 р. для англійського уряду склав спеціальне
повідомлення голова цієї комісії, керівник британської військової
місії в Італії Д. Галден Портер. Автор звіту правдиво передав тогочасне
становище, настрої та прагнення колишніх стрільців і офіцерів 1-ої
УД УНА. На початку звіту Портер поінформував, що станом на
16 лютого 1947 р. у побудованому на військовий зразок українському
таборі "відокремленого ворожого персоналу” розмістилося 8 272 вояки
1-ої УД УНА, середній вік яких становив ЗО років; з них 218 осіб
постійно працювали в "робочих командах” поза табором. У таборі
перебувала така кількість полонених:
1-ий піхртний полк 1 203;
2-ий піхотний полк 1 058;
3-ій піхотний полк 1 150;
артилерійський полк 938;
запасний рекрутський полк 2 230;
постачання 320;
сапери 305;
фюзилери 281;
санітарна сотня 221;
зв’язок 205;
протитанкова сотня 156;
дивізійний штаб 125;
робітнича сотня 76;
армійський штаб 4.
Для перевірки полонених британська комісія, лише один
представник якої розмовляв російською мовою, використала україн-
ських перекладачів з числа недавніх вояків 1-ої УД УНА. Коменту-
ючи у звіті враження членів комісії від розмов з українцями, Портер
вказав, що колишні українські вояки 1-ої УД УНА "вражають усіх
членів комісії” як відверті й чесні люди. Автор звіту наголосив на
тому, що дивізійники не є радянськими громадянами, бо місцем
їхнього народження і проживання "була Польща і тому, за нашим
(британським — А. Б.) визначенням, уникають російської кари за
допомогу ворогові й, правдоподібно, не підлягають покаранню
польських владних органів, бо ця частина країни більше не є
частиною Польщі”. При цьому керівник британської місії в Італії
рекомендував враховувати мотиви, котрими керувалися українці,
376
які зголосилися до дивізії. Головні з цих мотивів, за словами
Портера: "надія вибороти незалежну Україну”, вибір принципу
"меншого зла” ("менше з двох лих, аніж жити під Совєтами”) та
"нагода відплатити росіянам, яких вони називають "більшовиками”.
Автор звіту вказав, що поведінка дивізійників від часу складання
ними зброї перед британськими військами гідна наслідування. З
метою не допустити їхньої репатріації до Радянського Союзу Портер
у доповіді англійському урядові запропонував два можливі варіанти
поводження щодо українців у таборі в Ріміні:
1) надати їм статус "переміщених осіб” — ”діпі” (ця абревіатура
походила від скорочення англійської назви даної категорії осіб
— "Візріасесі Регаопз” — "Вірі”) або
2) перевезти їх до Англії з таким розрахунком, щоб, коли вступить
в силу угода про співробітництво Італії з СРСР, італійський
уряд не був би вимушений передати вояків 1-ої УД УНА
Радянському Союзові759.
Зважаючи на напруження стосунків з СРСР, британський уряд
прийняв обидві пропозиції Портера й не здійснив примусової
репатріації до СРСР вояків 1-ої УД УНА. Як визнав згодом
представник головного командування англійських військ у Казерті
Деніс Гілс, який здійснював перевірку українських вояків в Італії,
цьому остаточному рішенню сприяли три головні фактори, а саме:
1) плутанина серед британських урядовців щодо уточнення
географічної назви цих переважно сільських мешканців, регіон
народження яких (тобто Галичина) у Східній Європі був
об’єктом різних завоювань з постійними пересуваннями кордо-
нів та зміною влади;
2) небажання британського уряду бути об’єктом нових скандаль-
них домагань радянських репатріаційних комісій, які не
привезли з собою жодних переконливих матеріалів, що доказу-
вали б наявність серед вояків 1 -ої УД УНА воєнних злочинців;
3) висока національна свідомість вояків 1-ої УД УНА, котрі
вважали себе невід’ємною частиною Української Національної
Армії, що вирішила скористатися німецькою допомогою для
боротьби проти СРСР760.
КеЛі§ее 8сгеепіп§ СоттІ88Іоп: “Керогі оп ІІкгаіпіапз іп 8. Е. К. Сатр N0.374 ІіаІу“
11 ІЛааіпе <іипп£ ХУогІд ХУаг II: Нізіогу апд їй АЙ'егтаїЬ; А Зутрозіит. Есіііесі Ьу ¥игу
ВовЬук. А88І8іед Ьу Котап ІУазсЬик апсі АпОгіу ХУуппуску). - Едтопіоп: Сапасііап
Іп$(і(и(е оГІТкгаіпіап 8(и<ііе8, 11пІУег8І(у оїАІЬегіа, 1986. - Р. 233-240.
Ніік В. “¥ои аге (Ье §геу та88“ //ТЬе Зресіаіог. - 23-30 ВесетЬег 1989.
377
27 травня 1947 р. вояків 1-ої УД УНА переведено до Шотландії
в околиці м. Глазго, а відтак до табору Гаддінгтон неподалік
Едінбургу. Коли ПІД час засідання британського парламенту 18 черв-
ня 1947 р. з цього приводу один із депутатів Палати громад надіслав
запит про кількість перевезених до Англії вояків 1-ої УД УНА,
державний підсекретар Гектор Мек-Ніл йідповів: ”з Італії до цієї
країни перевезено приблизно 9 000 українців. Вони були військово-
службовцями 1-ої Української дивізії, що діяла у складі німецьких
збройних сил”761.
Всього з 9 000 українців, які станом на 17 грудня 1946 р.
перебували в Ріміні, 3 березня 1948 р. в Британії опинився 8 361
український дивізіййик, а у квітні їхня кількість сягнула 8 500
осіб762. В Англії колишні вояки 1-ої УД УНА скеровувалися спершу
до розташованого на півночі країни індустріального міста Шеффілд
графства Йоркшир у розподільний табір № 17 (17 Р. О. Сатр Ьо<1§е-
Моог - ЗЬейїеИ, УогкзЬіґв). Відтак, поділені на групи в середньому
по 500 осіб, вони розсіювалися по таборах №: 16 у Гаддінгтоні; 17
у Шеффілді; 51 в Аллінгтоні; 53 в Шерборні; 56 у Ботесдейлі; 79
у Таттершелл Торп; 82 у Фейкенгамі (в тому числі у місцевостях
Коклей Клей-Норіч, Ланітам і Матласк); 85 у Вікторії й околицях
Вест Торп, Шевелей та Сагам; 99 у Шарборо Парк тимчасово для
медичного огляду; 122 у Скрабс Лейн; 153 у Спалдінзі; 156 у
Веллингорі; 162 у Набирні (шпиталь); 231 у Редгрейв Парку; 232
у Блоклеї; 249 у Карбиртоні та 298 в Баронч Кемп763. У той час,
коли інших полонених британських військ звільнили з полону,
лише у цих таборах колишні вояки 1 -ої УД УНА отримали статус
власне військовополонених, скорочено ”ПОВс” (Ргізопеге ої \Уаг -
РОАУк). На підставі участі в бойових діях на боці Німеччини вони
працювали тільки за харчування офіційно в рамках відшкодування
за збитки, завдані Англії Третім райхом у роки Другої світової
війни. В перечислених таборах вояки 1-ої УД УНА перебували до
осені 1948 р., коли їх було звільнено з полону відповідно до
закріплених у міжнародних угодах зобов’язань союзних країн
антигітлерівської коаліції Про звільнення полонених до кінця того
ОгеаіВгііаіп РагІатепі.Нои8ЄОЇСоттоп8.Е)еЬаіЄ8.-УоІ.438.-Еопс1оп: Н.М.8.0.,
1947.-Р. 1980.
РапсЬик В. Негоез оїТЬеіг Оау: ТЬе Кетіп8сепсе8 оїВоЬгіап РапсЬик. Єдііед ап<1
ч'ііЬ ап іпіпхіисііоп Ьу ЬиЬотуг ¥. Ьисіик. - Опіагіо: ТЬе Миііісиїіигаї Нізіогу 8осі-
еіу, Опіагіо Негіса§е Еоипдаііоп, 1983. - Р. 139,158,148.
Верига В. Схема історії 1-ої Української дивізії УНА // Вісті Комбатанта.
- 1967. - Ч. 5-6. - С. 74.
378
року764. Після цього вони опинилися у перехідному таборі на час
звільнення в Бері Сейнт Едмундс, де нетривалий час отримували
підтримку з боку Союзу Українців Британії (СУБ) й Центрального
Бюро допомоги в Лондоні. 11 жовтня 1948 р. звільнено з полону
останню групу недавніх стрільців та офіцерів 1-ої УД УНА. З
отриманням статусу переміщених осіб частину дивізійників легально
допущено до імміграції в Канаду, США, Австралію та в інші західні
країни. Переважна ж більшість колишніх українських вояків (майже
8 тисяч) залишилися в Англії і почали працювати в промислових
центрах країни — Манчестері, Ковентрі, Бредфорді, Ноттінгемі765.
Підбиваючи підсумки перших неповних двох років проживання
колишніх вояків 1-ої УД УНА в Англії, у виступі в британському
парламенті наприкінці 1949 р. міністр внутрішніх справ Велико-
британії визнав: ”3 усіх національних груп, що поселилися у
Британії, українська група проявила себе найбільш дисципліно-
ваною, організованою та моральною і за два роки поселення не
мала випадку злочину чи порушення закону”766.
31 травня 1950 р. уряд Канади прийняв постанову про те, що
"українців, які тепер перебувають у Великобританії, можна допусти-
ти до Канади без огляду на їхню службу в німецькій армії; однак,
їх потрібно спеціально перевірити”. 5 червня 1950 р. канадське
міністерство у справах імміграції та надання громадянства передало
своєму бюро в Англії згадану директиву уряду Канади, вказуючи
при цьому на необхідність перевірки політичної надійності кожного
пропонованого іммігранта. Того самого дня міністр у справах
імміграції та надання громадянства Канади В. Гарріс виступив у
канадському парламенті із заявою про 1-шу УД УНА. ”Коли наші
війська в Італії взяли в полон Українську дивізію, — заявив він,
— тоді союзне командування визнало, що стосовно цієї дивізії
існували особливі обставини, позаяк її трактовано інакше, аніж
інших військовополонених... Ми перевірили дивізію як групу і
готові прийняти дивізійників за умови, що вони відповідатимуть
загальним імміграційним вимогам”767. У відповіді на зроблений
щодо вояків 1-ої УД УНА запит канадського Міністерства у справах
Стеткевич Л. У світлі міжнародного права... — С. 19.
Субтельний О. Україна: історія. - К.: Либідь, 1991. — С. 485.
Будний В. Б. Дивізія після війни // Вісті Комбатанта. - 1974. - Ч. 1.
- С. 65.
Комісія для розшуку воєнних злочинців (Комісія Дешена) // Вісті
Комбатанта. - 1987. - Ч. 2. - С. 46-47.
379
імміграції та надання громадянства, 4 вересня 1950 р. англійське
Міністерство закордонних справ повідомило:
”Під час перебування в Італії ці люди були перевірені радян-
ською та британською місіями і ні тоді, ні зараз, не було жодних
підстав кидати на них тінь обвинувачення у тому, що будь-хто з
них боровся проти західних союзників або був задіяний у злочинах
проти людства. їхня поведінка відтоді, коли вони прибули до цієї
країни, була доброю і вони ніколи жодним чином не виявляли’
того, що вони заражені характерними рисами нацистської ідеології.
Коли вони перейшли на бік союзницьких сил наприкінці війни,
вони були вояками 1-ої Української дивізії у складі німецьких
збройних сил. Вона була сформованою приблизно у вересні 1944 р.
і лише раз брала участь у воєнних діях (проти Червоної армії в
Австрії протягом квітня 1945 р.), перебуваючи на стадії вишколу
і здійснюючи захисні й оборонні функції в Австрії та Югославії
під час решти часу свого існування. Деякі з її військовослужбовців,
однак, перебували на службі в ранньому формуванні, відомому як
14-та Галицька ґренадирська дивізія. Це також було з’єднання
німецьких збройних сил, яке, очевидно, всупереч опорові самих
же українців, німці намагалися перетворити в дивізію СС. Ця
частина сформована приблизно у липні 1943 р. і розбита у битві
під Бродами у червні (насправді у липні — А. Б.) 1944 р.
Згідно з повідомленням спеціальної комісії, створеної військовим
міністерством для перевірки цих людей, з’ясовано, що вони добро-
вільно боролися проти Червоної армії з націоналістичних мотивів,
сильним поштовхом до виникнення яких була поведінка радянських
органів влади під час їхньої першої окупації Західної України після
нацистсько-радянського пакту. Хоча комуністична пропаганда по-
стійно намагається зобразити їх, подібно до інших біженців, як
”квіслінгів” та воєнних злочинців, цікаво відзначити, що радянським
чи будь-яким іншим урядом не було висунуто ніяких звинувачень у
воєнних злочинах проти будь-кого з членів цієї групи”768.
Внаслідок подібних позитивних відгуків британського уряду на
адресу української дивізії, канадський уряд прийняв рішення про
допущення в його країну колишніх стрільців, підстаршин та старшин
1-ої УД УНА без жодних обмежень. Цьому сприяли канадські
українці, які в роки Другої світової війни брали участь у воєнних
ІІкгаіпе <1игіп§ ХУогІсІ \Уаг II... - Р. 241-242; Ьисіик Ь. ¥., Когсіап В. 8. Ап§1о-Атегі-
сап Регаресііуе» оп Йіе ІІкгаіпіап (^иезііоп 1938-9151. А Воситепіагу Соїіесііоп. -
Кіп§$1оп (Опіагіо): ТЬе Ьітезіопе Ргезз, 1987. - Р. 233-234.
380
діях на боці західних союзних країн антигітлерівської коаліції і
першими доклали усіх зусиль до того, щоб колишні дивізійні вояки
отримали дозвіл на в’їзд до Канади. Таким чином, завдяки не-
упередженій оцінці діяльності 1-ої УД УНА британським урядом
та підтримці місцевої української діаспори, в Англії, Канаді, США
та Австралії колишні українські вояки швидко змогли приєднатися
до розбудови українського національного життя. При цьому становище
недавніх стрільців та офіцерів дивізії в англомовних і німецькомов-
них країнах не було однаковим, особливо наприкінці 1940-их років.
Навіть після звільнення не покращилися досить важкі правовий
статус та матеріальне становище тієї частини колишніх полонених
вояків 1-ої УД УНА, які перебували в Австрії та у Німеччині.
Вони вимушені були приховувати факт своєї недавньої служби в
дивізії, щоб не наражатися на прикрі наслідки. Наприклад, позбав-
лення місця праці, виселення з таборів для переміщених осіб, а у
перші повоєнні роки навіть арешт. Несприятливі умови проживання
у Німеччині й Австрії та спричинені непоінформованістю про
історію дивізії прикрощі навіть подекуди з боку власних табірних
рад обумовили те, що лише в 1947 р. тут було зроблено першу спробу
організувати об’єднання вояків 1-ої УД УНА (вперше подібне
об’єднання під назвою "Листопад”, як вже згадувалося, створено
незадовго до того в Ріміні). Проте, переведення полонених вояків
дивізії з Італії до Англії та інші труднощі перешкодили цій спробі.
Тільки протягом 10-11 грудня 1949 р. на скликаному в Ульмі
(Німеччина) з’їзді недавніх полонених конкретизувалася думка про
створення громадської організації, головним завданням якої були б:
1) роз’яснювальна робота серед українців поза межами їхньої
Батьківщини з метою інформування про історію 1 -ої УД УНА,
2) опіка над родинами добровольців дивізії як прояв їхньої
підтримки українською громадськістю,
3) надання моральної і матеріальної підтримки пораненим воякам
та інвалідам 1-ої УД УНА як форма визнання їхнього патріо-
тичного пориву при зголошенні до дивізії.
Створена в Ульмі Підготовча комісія скликала 29 квітня 1950 р.
у Мюнхені засновний з’їзд цієї організації, що отримала назву
"Братство колишніх вояків 1-ої УД УНА”. На з’їзді вибрано Головну
Управу і прийнято статут нового об’єднання, а також затверджено
основні напрямки його діяльності. У той сам час на території Англії
створено дві інші організації колишніх вояків 1-ої УД УНА, а
саме: Об’єднання бувших вояків-українців (ОБВУ) та Союз вояків-
українців (СВУ), які перебували в періодичному зв’язку з Братством.
381
Від перших днів власного існування Братство поширило свою
діяльність на усі країни світу (окрім, зрозуміло, СРСР), в яких
перебували колишні вояки 1-ої УД УНА. В державах, на території
яких опинилася більша кількість колишніх дивізійників (Німеччині,
Австрії, США, Канаді), вдалося організувати станиці Братства, а там,
де їх опинилося небагато (Іспанії, Бельгії^ Франції та інших країнах)
почали діяти уповноважені (відпоручники) Головної Управи. Жваву
діяльність розгорнули станиці Братства в Чікаго і, особливо, в Торонто,
куди з часом перенесено Головну Управу769.
Основним завданням Братства стало об’єднання усіх колишніх
вояків 1-ої УД УНА задля того, щоб вкладати спільні зусилля у
розвиток українського національного життя на еміграції і в будь-
який момент бути готовими віддати свої сили для відновлення
Української держави. До важливих функцій Братства належали
також плекання серед ветеранів 1-ої УД УНА українських військових
традицій, підтримка між колишніми вояками-українцями товарись-
кого зв’язку та публікація військових видань770. У 1950 р. Братство
розпочало видавати двомісячний часопис "Вісті Братства колишніх
Вояків 1 УД УНА”, редактором якого став голова Головної Управи
Братства, колишній поручник 1-ої УД УНА Любомир Ортинський.
Паралельно, починаючи з 1961 р., у Нью-Йорку з ініціативи
колишніх вояків 1-ої УД УНА та редакції органу Об’єднання бувших
вояків-українців (ОбВУ) в США "Голос Комбатанта” почав вихо-
дити щоквартальний журнал Братства під назвою "Вісті Комбатан-
та”. Його першими редакторами стали Іван Кедрин-Рудницький
та Л. Ортинський. Після них редактором "Вістей Комбатанта” був
колишній член Військової Управи, згодом хорунжий дивізії Юрій
Тис-Крохмалюк й співредактором — Олег Лисяк. У 1965 р. ви-
давництво "Вістей Комбатанта” перенесли в Торонто, де його як
український військовий журнал редагували І. Кедрин-Рудницький
та Василь Верига, а від 1973 р. І. Кедрин-Рудницький та М. Малець-
кий. Передбачалося, що журнал об’єднається з часописом, але цього
не сталося, і "Вісті” виходили окремо до самої смерті їхнього
редактора В. Стечишина у 1971 р. За час свого існування згадані
два пресові органи Братства вмістили тисячі науково-популярних
Календарець українського вояка на 1952. - Б. м.: Видання Братства
код. вояків 1 УД УНА 1952. - С. 58-59.
Статут Братства код. вояків 1. Української Дивізії Української Націо-
нальної Армії І І Вісті Братства... - Травень-червснь 1955. - Ч. 5-6
(55-56), ~~ С, ЗО,
38?
нарисів та спогадів про 1-шу УД УНА та інші українські військові
формування, що діяли у різні періоди історії. За сприянням Головної
Управи Братства також видано кілька десятків збірників спогадів
та мемуарів колишніх вояків української дивізії, а саме: майора
В.-Д. Гайке, майора Є. Побігущого, капелана І. Нагаєвського,
сотника М. Маленького, десятника Р. Лазурка та багатьох інших
людей — в минулому дивізійних вояків. Ще у 1949 р. Капітулою
Пропам’ятних відзнак, створеною з ініціативи колишніх вояків
дивізії, прийнято відзнаку 1-ої УД УНА та відзнаку про її участь
у битві під Бродами. На еміграції проводилися також численні
зібрання з метою вшанування ветеранів 1-ої УД УНА та пам’яті
її полеглих вояків.
Завдяки сприятливому збігові обставин більшість стрільців та
офіцерів української дивізії опинилися у набагато кращому стано-
вищі, аніж військовослужбовці інших збройних формувань, які
воювали проти СРСР на боці Німеччини і після закінчення
німецько-радянської війни були насильно перевезені до Радянського
Союзу. Так, наприклад, після невдалої спроби знайти політичний
притулок на території Швеції, урядом цієї країни, всупереч між-
народному праву, радянським репатріаційним комісіям примусово
передано усіх вояків латвійської дивізії, що формально була
іноземною 19-ою дивізією військ СС. При цьому, на знак протесту
багато військовослужбовців латвійської дивізії вчинили самогубство,
щоб не потрапити до рук сталінських каральних органів. Подібна
доля спіткала солдатів та офіцерів частково сформованих з українців
козацьких відділів генерала Петра Краснова та дивізій РОА генерала
Власова, а також українських підрозділів при вермахті; після
короткочасного перебування в англійському чи американському
полоні їх примусово вивезено до СРСР і засуджено до смертної
кари або тривалого ув’язнення771. У цьому контексті на особливу
згадку заслуговує доля українських юнаків, які на завершальному
етапі Другої світової війни діяли у складі німецьких військово-
повітряних формацій, сподіваючись приєднатися до 1-ої УД УНА.
В складі протиповітряних підрозділів на території Німеччини та
Проблемі примусової репатріації до Радянського Союзу вояків східно-
європейських національних збройних формувань, що воювали проти
СРСР на боці Німеччини, присвячено такі монографії: Ерзіеіп І. Орега-
ііоп КееІЬиІ: Ше Моїу оГСог8е4 герагаїіоп йот 1944 Ю ргекепі. г- 014 Огееп^ісй: Вєуіп-
АдаігСо., 1973; ВеійеІІ М.ТйеІ-амКесгеІ: РогсІЬІе Верагаїіоп Ю Вцваіа, 1944-1947.
- Ьоп4оп; Ап4ге Оеиївсй Ц4„ 1974; ЕІіоП М. Рй^п» ої ¥йій; §о¥І@1 йп4
Атегіса’а Коїе іпТйеіг КераіНжіоп. - ПгЬапа, ІІІіпоі»: Ппі уепфу оПНіпоЬ Ргезв, 1982.
383
окупованих нею країн вони, тоді 15-17 річні підлітки, відбивали
напади авіації та партизанів, а деякі з них на початку 1945 р.
перекваліфіковувалися в протитанкові загони й відправлялися на
передові ділянки фронтів. Після закінчення німецько-радянської
війни вояки цих формацій опинилися в таборах полонених пере-
важно західної зони окупації, впродовж кількох місяців були
примусово перевезені до СРСР й опинилися в Україні. Завдяки
своєму молодому вікові більшості юнаків вдалося пройти радянську
"фільтрацію” й повернутися додому. Однак, у 1946-1953 рр. їх
арештували, судили радянським воєнним трибуналом за § 1 а статті
№ 54 кримінального кодексу СРСР за ”зраду Батьківщини”. Так
само, як полонені під Бродами або репатріовані до СРСР вояки
української дивізії, юнаки були засуджені до ув’язнення терміном
від 15 до 25 років і лише тих, кому на час арешту не виповнилося
18, засуджено на 10 років позбавлення волі. У сталінських конц-
таборах чимало з них'втратили здоров’я, стали інвалідами, багато
загинуло від виснаження непосильною працею. Тавро "зрадник”
тяжіло не лише над ними, а й впливало на долю їхніх дітей і
родин аж до 1991 р. У 1960-их рр. за межами України розпочалася
акція підтримки ідеї того, щоб юнаки були членами Братства
колишніх вояків 1-ої УД УНА. У першу чергу ними стали ті
нечисленні колишні юнаки, які опинилися на еміграції, а з 1992 р.
усі «інші, котрі на той час проживали в Україні.
Характерно, що у перші десятиліття після закінчення Другої
світової війни в Галичині майже не залишилося чоловіків, які
народилися між 1920 і 1925 рр. — більшість з них загинули на
полях воєнних баталій. У той сам час причетні до створення дивізії
"Галичина” та її реорганізації в 1-шу УД УНА громадські діячі та
колишні дивізійні вояки зміцнили ряди української еміграції.
Колишній провідник УЦК В. Кубійович, який свого часу
активно підтримав ідею створення української дивізії, після закін-
чення війни був заарештований американськими окупаційними
органами, але невдовзі звільнений після виявлення його звітів
генерал-губернаторові Г. Франку з протестами проти політики райху
щодо українців, що використовувалися як доказ нацистських
злочинів на Нюрнберзькому процесі. У повоєнний час він зумів
зібрати навколо себе науковців-емігрантів і налагодити видавництво
"Енциклопедії Українознавства”, 15 томів котрої вийшли з друку
від 1949 до 1985 рр. Заступник провідника УЦК К. Паньківський
в 1945-1949 рр. жив у Німеччині, де був членом Української
Соборної Громадськості, згодом Українського Національно-Демо-
384
кратичного Союзу та заступником президента еміграційного уряду
УНР, а з переїздом до США в 1949 р. очолив Союз Українських
Національних Демократів та Представництво виконавчого органу
Української Національної Ради. І Кубійович, і Паньківський видали
на еміграції спогади, в яких окремі сторінки присвятили історії
створення української дивізії.
Свій останній обов’язок перед Вітчизною та дивізією виконав
командувач УНА Павло Шандрук, який написав мемуари й в 1959 р.
видав їх у перекладі англійською мовою. Згідно із заповітом все
своє майно вартістю понад 10 тисяч доларів після смерті дружини
Шандрук заповідав Братству колишніх вояків 1-ої УД УНА. На
його базі Головною Управою Братства засновано Видавничий фонд
імені генерала Павла Шандрука.
Несправедливо очорнювані на власній Батьківщині радянською
пропагандою, звільнені з полону вояки української дивізії своєю
діяльністю в 1950-1991 рр. зуміли завоювати загальне визнання і
добру славу в світі. Значною мірою завдяки їхній підтримці
українська еміграція спромоглася на власні кошти спорудити
історичний пам’ятник князеві Володимирові Святому в Лондоні.
Людей, які свого часу добровільно зголосилися до лав дивізії
"Галичина” — 1-ої УД УНА, після закінчення Другої світової війни
можна було знайти на провідних посадах у всіх громадських,
політичних, молодіжних, наукових, церковних та інших організаціях
української еміграції. Серед них були: Юліян Темник — голова
Головної Управи Української Стрілецької Громади (УСГ) у Канаді,
К. Фіцик та О. Гнатюк — керівники відділів Комітету українських
канадців (КУК), Михайло Ромах — президент Українського Націо-
нального Об’єднання (УНО) Канади в 1990-1996 рр., Василь Верига
— історик, голова слов’янської секції Бібліотеки Торонтського
університету в 1977-1987 рр., Генеральний секретар -Світового
Конгресу Вільних Українців (СКВУ) у 1988-1993 рр. і віце-президент
СКВУ у 1993-1998 рр.; Ярослав Соколик — Генеральний секретар
СКВУ в 1993-1998 рр.; Петро Микуляк — толова Української
Кредитової Ради Канади; адвокат Петро Саварин — канцлер
Альбертського університету, який в 1983-1988 рр. був президентом
СКВУ; Ростислав Росляк — суддя апеляційного суду провінції
Альберта (Канада); Іван Олексин — голова Українського Братського
Союзу (УБС) в США; Роман Данилюк — представник Української
Координаційної Ради та член контрольної комісії УБС; Олександр
Луцький — представник керівного складу Українського Конґресо-
385
його Комітету Америки (УККА); Микола Француженко — провідний
журналіст українського каналу "Голосу Америки”; Богдан Ясінський
— директор українського відділу в конгресовій бібліотеці СІІ1А у
Вашингтоні; Ярослав ДеримеНда — заступник голови центральної
управи Спілки української молоді (СУМ) у Великобританії, Леонід
Філь — голова товариства '‘Відродження’8 в Аргентині (а від 1983
до 1992 р. третій заступник президента СКВУ); Василь Косюк —
голова товариства "Просвіта” в Аргентині та багато інших.
Наприкінці 1970-их рр. колишні вояки 1-ої УД УНА посіли
керівні пости в українських національних угрупованнях не лише
в Канаді, США та великих розвинутих державах Західної Європи,
а й у відносно иевелйких порівняно з Ними країнах. Для прикладу,
ВОни висунулися на Провідні Посади в українських організаціях
Аргентини, де знайшли притулок понад сто військовослужбовців
дивізії; "Дивізійники 9ВОЇМ прикладом найбільш об’єднують наші
товариства в одну національну цілість. Дивізійники майже в усіх
товариствах займають дуже часто головні Пости”, — говорилося з
Цього приводу в журналі "Вісті Комбатанта” за січень 1977 р.772
Активна громадська Позиція колишніх вояків дивізії кілька разів
відзначалася урядовими установами тих країн, громадянство яких
ВОНИ набули. У 1980 р., наприклад, голові Українського Братського
Союзу (УВС) в Америці, колишньому дивізійному воякові І. Олексину
За ОСуД радянського вторгнення в Афганістан від імені колишнього
президента США Д. Картера було висловлено подяку його помічниці
Енн Уекслер.
Засуджуючи взаємне протистояння українських еміграційних
Політичних партій, дивізійне Братство сприяло подоланню існуючих
Між ними непорозумінь заради зближення та об’єднання усіх творчих
сил української еміграції. Одним з проявів цього стало проведення
спільних зібрань та святкувань українських національних і релігійних
свят колишніми вояками 1-ої УД УНА та ветеранами УПА.
Чимало вояків дивізії на еміграції доклало своїх зусиль для
розвитку української науки за кордоном. З лав колишніх дивізій-
ників вийшов Цілий ряд професорів Північної Америки і Європи,
авторів праць з різних ділянок науки. Тут згадаємо лише кількох
з НИХ* професори історії Василь Дмитришин та Степан Горак,
професор географії Роман Дражньовський (США), який у 1992—
1995 рр. був ректором Українського Вільного Університету (УВУ)
’75 'Вісті Комбатанта. - 1977. ~ Ч. 1. - С. 65.
38$
в Мюнхені; економіст Іван Коропецький, літературознавець Олек-
сандр Малицький; лінгвіст та гуморист Степан Музичка; медик
Богдан Роздільський; інженер Михайло Тарнавецький (який був
також головою Української Вільної Академії Наук (УВАН) у Канаді);
Богдан Вітошинський, котрий був викладачем курсів україно-
знавства, організованих УВУ в Мюнхені.
Окремі колишні вояки дивізії взяли участь в діяльності різно-
манітних українських церковних установ та релігійних організацій
на еміграції. Ось прізвища лише деяких з них: Іов Скакальський
— єпископ Української Православної Церкви (УПЦ) Південної
Америки, Олександр Новицький — єпископ УПЦ в США,
протоієрей УПЦ Степан Ярмусь, єпископ УГКЦ Михайло Кущак
в Лондоні, митрат Петро СтецюК в Торонто, В. Лаба та Р. Лободич
— провідні діячі Світського товариства "Братство українців-
католиків” (БУК) в Канаді, Іван Музичка — викладач філософії
Українського Католицького Університету (УКУ) імені святого
Климента в Римі, М. Левенець — керівник заснованого у травні
1955 р. в Лювені (Бельгія) Українського Християнського Руху (УХР),
Є. Побігущий — голова УХР на території Федеративної республіки
Німеччина (ФРН), Ярослав Гайманович — митрат у Монтреалі
(Канада), Мирон Бутринський — митрат у Чікаго (США).
Ветеранів дивізії можна було зустріти серед письменників, бізнес-
менів, журналістів, юристів, лікарів, професорів, вчителів тощо. З
середовища колишніх дивізійних вояків у США, Канаді й Англії
відомими диригентами хорів і композиторами стали Євген Пасіка,
Юрій Гнатюк, Ярослав Бабуняк, Степан Гумінілович; співаками
й бандуристами — Володимир Юркевич, Богдан Шарко, Ярослав
Щур; театральними артистами — Володимир Карп’як, Степан
Столярчук, Микала. Француженко (також поет і письменник); поети
— Андрій Шкандрій (псевдонім "Богдан Бора”), Андрій Ворушило
(псевдонім "Андрій Легіт”); письменники — Євстахій Загачевський,
Олег Лисяк, Володимир Молодецький, Любомир Рихтицький
(псевдо "Степан Любомирський”), Святомир Фостун; письменники-
гумористи — Степан Музичка, Роман Колісник; художники —
Мирон Левицький, Володимир Каплун, карикатурист Орест Слуп-
чинський (псевдонім ”Ґо-го”) та багато інших773.
Клопітка творча праця колишніх українських вояків викликала
роздратування у Москві. З боку радянських засобів масової про-
Верига В. Дивізійники в діаспорі // Вісті Комбатанта. - 1994. - Ч. 2.
- С. 66-71; Ч. 3. - С. 60-64.
387

Грамота Посольства України в Канаді з подякою
Братству колишніх вояків 1-ої УД УНА. Квітень 1995 р.
388
паґанди протягом 1950-1980-их рр. тривала розпочата ще в роки
Другої світової війни кампанія дискредитації вояків дивізії "Гали-
чина” — 1-ої УД УНА в очах світової громадськості. Під тиском,
серед іншого, цієї кампанії у 1985 р. в Канаді з метою виявлення
воєнних злочинців була створена так звана Комісія Юлія Дешена
(ВезсЬепев Сотті88іоп). Вона здійснювала перевірку діяльності україн-
ської дивізії і, як слід було очікувати, не знайшла жодних доказів
причетності її вояків до здійснення масових злочинів проти
людства774. В листопаді 1998 р. міністр юстиції Канади Анна Мак-
Леллан зробила висновок, що повністю збігся з висновками судді
Дешена: ніхто з воїнів 1-ої УД УНА не може бути звинувачений
у згаданих злочинах, оскільки для цього не існує жодних підстав775.
Різноманітні спроби дискредитації стрільців та офіцерів дивізії
"Галичина” — 1-ої УД УНА поза межами їхньої рідної землі, однак,
не перешкодили дивізійним ветеранам виконати свій моральний
обов’язок перед власним народом і зробити вагомий внесок у
розбудову українського національного життя на еміграції. З проголо-
шенням Акту про державну незалежність України вони також
активно підтримали державотворчі процеси на Батьківщині: зустріча-
лися з багатьма політичними та культурними діячами, надавали
доброчинну фінансову підтримку для різних установ (в тому числі
на закупівлю будинку для Посольства України в Оттаві, яке від
імені українського народу в квітні 1995 р. висловило неофіційну
подяку Братству колишніх вояків 1-ої УД УНА776).
Докладніше див.: Комісія для розшуку воєнних злочинців (Комісія
Дешена) /І Вісті -Комбатанта. — 1987. — Ч. 2. — С. 45-53.
ІІкгаіпіап-Сападіап Сі VI1 ЬіЬегііеа Аззосіаііоп. Іпзіісе Міпізіег сіеагз Цкгаіпіап Віуі-
8Іоп о£ апу \Уаг аугоп§<іоіп§. Рог ітшедіаіе геїеазе. Тогопіо І СаІ^агу. -19 МоуєппЬєг
1998 //АгсЬіує оГ іке І8і Ш) ІЛЧА Ьу іЬе ІСІШС іп Тогопіо.
Вісті Комбатанта. — 1995. — Ч. 3. — С. 65-66.
389
висновки
*
роки Другої світової війни українські землі опинилися на
зіткненні інтересів двох найпотужніших держав континенту
— Німеччини та Радянського Союзу. Стратегічні геополітичні
устремління гітлерівського та сталінського режимів у Європі були
суперечними з прагненнями українців до політичного самовиз-
начення і відродження власної державності. Не бачачи за наявного
розкладу воєнно-політичних сил реальних шансів для негайного
досягнення своїх Державницьких цілей, українські суспільно-
політичні угрупованню вважали за доцільне підготовляти грунт для
реалізації їх у найблйжчій перспективі. Тим дійовим чинником,
який за сприятливих міжнародних обставин мав відігратй вирішаль-
ну роль у визвольнйх змаганнях українства, могли стати національні
збройні сили. Реально мілітарні формування могли бути створені
на боці однієї з воюючих країн — подібно до сформованих
німецьким командуванням в роки Першої світової війни польських
збройних сил, які сприяли відновленню польської державності в
1918 р. За таких обставин актуальності набула концепція форму-
вання національного бойового з’єднання на території такої держави,
що готова була б сприяти навчанню українських військових кадрів.
З огляду на те, що Радянський Союз був головним ворогом
українського національно-визвольного руху, цим сприятливим
середовищем не могла бути Червона армія. Натомість реальною
уявлялася реалізація такого задуму з допомогою Німеччини. Бага-
тьом з українських політичних діячів, вихованим на традиціях не
лише української, а й австрійської та німецької культур, гітлерів-
ський режим видавався перехідним етапом в історії Німеччини,
що загалом ототожнювалася з європейською цивілізацією. Власне
у рамках таких міркувань в умовах німецької окупації українські
громадські лідери підтримали ідею створення національного бойо-
вого з’єднання, яке згодом дістало назву "Галичина”.
З німецького боку прибічниками ідеї створення української
дивізії та інших бойових з’єднань при німецьких військах із
представників слов’янських народів були ті особи з урядових кіл
Німеччини, які вважали за потрібне співпрацювати зі східноєвропей-
ськими народами. В міру власних можливостей вони намагалися
390
корегувати східну політику своєї країни, Але ці діячГпрагматики
усі свої проекти зміни німецької політики змушені буди пристосо-
вувати до поглядів та настроїв верхівки нацистської партії, що
володіла реальними важелями влади у Німеччині а роки Другої
світової війни. Саме тому задум німецького губернатора Галичини
О. Г. Вехтера організувати українську військову частину був втілений
в життя за рішенням його зверхників Гітлера і Гіммлера лише у
формі дивізії "Галичина”, назва якої говорила тільки про тери-
торіальну приналежність її вояків, а не про український характер
цього бойового з’єднання.
Провідники Третього райху розраховували використати "Гали-
чину” лише як інструмент німецької політики. До такого рішення
ЇХ спонукали, перш за все, несприятливий ДЛЯ Німеччини РОЗВИТОК
воєнних дій, потреба зміцнення німецьких військових резервів та
намагання послабити антинімецьку спрямованість українського
визвольного руху і використати його проти Радянського Союзу.
При цьому, за розпорядженням Гіммлера передбачалося, що виші
командні пости "Галичини” опиняться в руках офіцерів-німців.
Недовіра вищого нацистського керівництва до українських вояків
дивізії зберігалася до останніх місяців її існування.
Ідея формування української військової частини була запропоно-
вана керівництву німецької окупаційної адміністрації Галичини
провідником УЦК В- Кубійовичем. Рішення Берліна про створення
дивізії "Галичина” підтримали лідери тих українських політичних
та громадських організацій, які планували створити власні націо-
нальні збройні сили з військовою допомогою Німеччини. Хоча
керівники українського руху Опору й не схвалювали цей задум, в
разі організації української військової частини вони могли розгля-
дати її як резерв висококваліфікованих старшинських кадрів ДЛЯ
повстанських загонів, а за сприятливих обставин й використати
дивізію в українських національних інтересах.
Ті українські громадські діячі, котрі погодилися на участь в
організації дивізії, розглядали при цьому два імовірні варіанти
розгортання подій:
1) виснажена у воєнних діях Німеччина укладе із західними
країнами мир, змінить свою східну політику і визнає за українською
нацією право на державну самостійність;
2) Німеччина капітулює, після чого між західними союзниками
і СРСР виникне збройний конфлікт, ЩО допоможе поневоленим
сталінською Росією народам стати незалежними-
ж
При обидвох варіантах розвитку подій дивізія могла стати
основою українських збройних сил, які повинні були б вибороти
Україні незалежність й виступити на захист її національних інтересів.
На той час, однак, перший варіант виглядав малоймовірним —
поразка Німеччини була тоді з кожним днем все очевиднішою.
Зважившись на неминучу при організації дивізії військову співпрацю
з німецькими владними органами, причетні до її створення україн-
ські громадські діячі керувалися й суто прагматичними мірку-
ваннями: серед іншого використати формування окремого бойового
з’єднання для зміцнення позицій українців в адміністративному
апараті Галичини. За їхніми розрахунками, факт його існування
також повинен був .сприяти популяризації українського питання
на світовій політичній арені.
Середі українського населення Галичини звістка про організацію
дивізії, попри її регіональний характер, викликала віру в можливість
створення на базі цієї військової частини української армії — так
само, як в 1918 р. на основі легіону УСС було сформовано УГА.
Аналогічні сподівання спонукали підтримати ідею формування
дивізії митрополита УГКЦ А. Шептицького. Керуючись такими
самими міркуваннями, на хвилі патріотичного піднесення до лав
"Галичини” виявили бажання вступити десятки тисяч українців,
серед яких були сотні колишніх стрільців та офіцерів легіону УСС,
УГА або армії УНР. їхня готовність боротися проти СРСР була
закономірною реакцією на антиукраїнські прояви радянської
політики в Центральній та Східній Україні у 1930-ті рр. (організацію
штучного голоду в 1932-1933 рр., насильну колективізацію, арешти
та фізичне знищення української інтелігенції, масові необгрунтовані
репресії, примусову русифікацію в адміністративних та освітніх
закладах тощо) та в Західній Україні наприкінці 1939 — першій
половині 1941 рр. Не витримує критики теза радянської публі-
цистики про насильство як основний метод вербування вояків до
дивізії. Лише незначний відсоток її вояцького складу становили
ті люди, які вступом до цієї військової частини намагалися уникнути
примусової праці у Німеччині й ті, хто був мобілізований до її
лав здебільшого в останні місяці німецької окупації Галичини.
Переважна ж більшість вояків-українців опинилися в лавах дивізії
за власним бажанням, цілком усвідомлено зробивши свій вибір.
Роз’єднані сталінським та гітлерівським режимами, за умов відсут-
ності власних національних збройних сил українці в дивізії "Гали-
чина” — 1-ій УД УНА, такою самою мірою, як і українці в Червоній
армії, сподівалися виконати свій обов’язок щодо оборони рідної
392
землі — навіть тоді, коли негласно засуджували політичну систему
країни, від командування військ якої вони отримали зброю.
Дивізія "Галичина” була 14-ою з-поміж дивізій військ СС,
приблизно половину з яких було сформовано й укомплектовано
майже з 500 000 ненімецьких добровольців, котрих об’єднувало
негативне ставлення до Радянського Союзу. Меншу частину з них
становили мешканці окупованих Німеччиною або залежних від
неї країн Західної Європи і більшість — представники тих народів,
які на собі відчули сталінський режим. Завдяки статусові іноземного
збройного з’єднання при німецьких військах, дивізія "Галичина”
не була німецькою дивізією СС. Українські вояки дивізії "Галичина”
— 1-ої УД УНА не мали нічого спільного з каральними форму-
ваннями СС, імперіалістичними планами нацистів та їхньою
цілеспрямованою політикою расової дискримінації. Шовіністичні
засади ідеології німецького націонал-соціалізму були для них чужі.
Це підтверджує той факт, що серед загальної кількості дивізійних
вояків-українців, попри їхнє негативне ставлення до сталінського
режиму, не існувало ксенофобії або настроїв, що свідчили б про
їхню ворожість та упередженість щодо інших народів. Сформована
військами СС, дивізія "Галичина” такою самою мірою відрізнялася
від визнаних на Нюрнберзькому процесі злочинними німецьких
формувань СС, як діючі на фронтах саперні та будівельні відділи
військ НКВС відрізнялися від каральних відділів НКВС, скерованих
до боротьби проти УПА. Порівнюючи з існуючими тоді у світі
аналогами, за рівнем своєї військової підготовки й устаткуванням
дивізія "Галичина”, по суті, була чимось на зразок іноземного
легіону французької армії або корпусу морської піхоти в збройних
силах США. Створена як іноземне бойове з’єднання в структурі
військ СС, дивізія "Галичина” була приналежною до німецьких
елітних військових частин тільки формально. З огляду на це.літери
”СС” поза офіціними німецькими документами часто взагалі не
вживалися в її назві. Тому причетність дивізії до військ СС навряд
чи може вважатися істотним чинником впливу на оцінку її місця
в українському визвольному русі. "Нічого соромитись і нічого
відкидати до запечатаного архіву назву "Дивізія "Галичина”,
"Ґренадирська дивізія” чи термін ”14-та Галицька СС стрілецька
дивізія”, — писав свого часу з цього приводу Іван Кедрин-
Рудницький. За його словами, назви не змінюють суті справи, шо
дивізійні вояки "приймали разом з німецькою уніформою і німець-
кими вищими старшинами також потрібний їм новітній військовий
вишкіл і новітню зброю ... для боротьби з більшовицькою Росією”.
393
Тоді як весною 1943 р. статус дивізії не був чітко визначений,
вже восени того самого року командуванням військ СС було дано
зрозуміти, що з його боку дивізія буде вважатися німецькою
дивізією, сформованою з українців. Фактичний стан того, що дивізія
є українською національною військовою частиною з німецьким
командуванням в складі німецьких військ з боку урядових структур
райху офіційно було визнано лише через рік, в листопаді 1944 р.
Ще пізніше, на початку 1945 р., було засновано Український
Національний Комітет (УНК) — очолюваний генералом Шандруком
громадсько-політичний центр, котрий для його керівників створив
можливість перед усім світом летально задекларувати волю україн-
ського народу до державної незалежності. УНК перебрав на себе
політичну відповідальність за долю дивізії "Галичина”, реорганізо-
ваної в 1-щу УД УНА. Таким чином, плани українських організа-
торів дивізії здійснилися — подібно до того, як наприкінці Першої
світової війни легіон'’УСС став основою Української Галицької
Армії, наприкінці Другої світової війни дивізія "Галичина” стала
основою Української Національної Армії. За категоричним домаган-
ням українського командування й після досить гострого опору
німецької сторони 1-ша УД УНА присягнула на вірність україн-
ському народові. Характерно, що подібних присяг на вірність
власному народові не прийняли ні французький, ні бельгійський,
ні будь-який інший легіон, що діяв на боці німецької армії. Разом
із тим примітно, що, на відміну від України, Росії та Білорусії,
країни Балтії після відновлення незалежності вважали представ-
никами воюючої сторони, виплачували пенсії і надавали пільги за
віком тим своїм мешканцям, котрі у роки Другої світової війни
на боці Німеччини воювали проти СРСР (що фактично означало
прирівнення їхнього статусу до статусу ветеранів війни).
При оцінці факту існування дивізії "Галичина” слід відокрем-
лювати саму концепцію створення дивізії — щодо якої можуть
бути як позитивні, так і негативні думки — від дій українських
діячів та мети добровольців, які пішли до її лав з доброю вірою
боротися за українську державність. Оцінюючи історичну роль дивізії
"Галичина” — 1-ої УД УНА у контексті українського національно-
визвольного руху, слід відзначити, що для нього ця військова
частина мала не так бойову, як морально-політичну вартість, У
політичному аспекті дивізія впродовж свого існування була носієм
ідеї національного визволення України з допомогою збройної сили.
За час перебування в дивізії її українські вояки сповідували свої
військово-політичні ідеали, керуючись тими самими ідеалістичними
394
засадами, молодечим романтизмом та традиціями визвольної
боротьби 1917-1920 рр., яких дотримувалися й українські повстанці.
З вояками УПА дивізійних українських стрільців та офіцерів
розділяли не стратегічна мета, яка була для них єдиною — віднов-
лення української державності, — а лише різні шляхи, котрі вони
обирали для досягнення цієї мети.
Процес розбудови сучасних збройних сил України вимагає
всебічного знання історії усіх українських національних військових
формацій, в тому числі дивізії "Галичина” — 1-ої УД УНА. Тому
для вітчизняних військових спеціалістів необхідним і актуальним
є врахування досвіду її формування, внутрішньої організації та
участі у бойових діях її вояків, які виправдали себе у найважчих
обставинах жорстокої війни. Важливе значення при тому має також
врахування патріотичних традицій, на яких вони виховувалися.
393
ДОДАТКИ
ДОКУМЕНТИ,
1
АЬзскгіЙ.
ЦККАІМІ8СНЕК НАиРТАШЗСНШЗ
ККАКАІІ, ОК0КЕ8ТКА88Е 26.
РО8ТЕАХ 252
ЕЕКЖЦР: 117-93,260-9$, 227-17.
ВАМККОМТО:
ЦККАІМВАЖ, ККАКАИ, ОІШМЕ8ТК. 22
Р8АХУАК8СНАІ}, 2034
Веігіїїі:
Ап деп
Неггп Оепега1§оиуетеиг
Вг. Егапк
Кгакаи
Виг§
Кгакаи, деп 7 Іиіі 1941
Віє §е8скіск11іске ЕпІзскеідип§ дез Гйкгегз де8 Огозздеиізскеп Кеіскез йЬег діє
епд§йкІ£е АЬгескип§ тії деп епіаПеїеп Ое\уаккегг8скеп де8 Кгетк йЬег Мепзскеп ипд
Удікег, каї еіпе зропіапе І&акііоп дег §апгеп кикигеїіеп Мепзсккеіі, діє піскі ипіег дег
Іаизскепдеп ЕіпГІиззеп дег еп§1І8ск-атегікапізскеп Ріиіокгаїіеп ІеЬі, кегуог§егоГеп. Еіпе
§апхе Неіке уоп еигораізскеп Маїіопеп каЬеп діезе Кеакііоп дигск Ві1дип§ ипд Епізепдип§
дег Ггеі\УІ11і§епГогтаІіопеп гит КатрГ §е§еп діє Коїе Аппее іп дег уегЬйпдеІеп Кеікеп
дег Веиізскеп ХУекгтаскІ гит Аиздгоск §еЬгаскІ.
Ез ізізеІЬзІУегзІапдІіск, дазз діезе кеі!і§е 8аске ат ІеЬкаГіезІеп де8 икгаіпізске Уоїк
Ьегйкгі, да88 зеіі 1918 ипІегЬгоскеп ипд каПпаскі§ деп КатрГ §е§еп деії ІеиГІізскеп
Во1зске\уізти8 Гйкгі, дег да8 икгаіпізске ОеЬіеІ іп діє ГигскіЬагзіе Ниіпе уепуапдек каї,
ипд де8 икгаіпізскеп Уо1ке8 діє ипгак!і§е Меп§е уоп ЬеЬепзорГег пакт. Вагот каї діє
Маскгіскі уоп дет Кгіе§е тії деп ВоІ8ске\УІзІеп аііе Вкгаіпег іп дег \¥ек ЬІ8 іп ІіеГзіе
§е8скйІІеІ ипд Ьеі ікпеп деп ипйЬепуіпдІіскеп АУипзск зеІЬзІ тії ЬехуаГГпеїег Напд ап
діевет КатрГз Іеіігипектеп, кегУог§егиГеп. Аиск діє икгаіпізске Веуд1кегип§ іт
Оепега1§оиуететепІ \уигде уот егзіеп Аи§епЬ1іск де8 Кгіе§ез уоп деп еіпкеііііскеп ХУіІІеп
Ьекегг8скІ, іп деп КатрГ §е§еп е\уі§еп Реіпд дег икгаіпізскеп Маїіоп еіпгиігеїеп.
Ейг діезе Ап§е1е§епкеіІ Ьекат ипд Ьекотті поск кеиіе дег Вкгаіпізске
НаирІаи88ски88 аиз аііеп Ое§епдеп де8 60 \¥Є8еп8каГіе Іпіегреіаііопеп ипд АпГга§еп. Ва
\уіг еіпе тапске Ві1дип§ дег икгаіпізскеп АУекгтаскі дигск діє Іпіііаіі ує дег Ог^апізаііоп
[дег] икгаіпізскеп №ііопа1І8Іеп ипд де8 ОЬегкоттапдо дег ХУекгтаскІ УогаЬзеїгІеп, каЬеп
\уіг діезе Ап§е1е§епкеіІ уог Ікпеп, Негг Оепега1§оиуетеиг, піскі Ьегйкгі. Міі Кйскзіскі
]едоск аиГ діє Вгіп§1ісккеіІ дег Акііоп егіаикеп \уіг ип8 ги егаискеп, аііе по1\уепді§еп
Ветйкип§еп гивепдеп, датії еіпе Мб§1ісккеіІ §е§еЬеп \уігд, еіпе икгаіпізске Иаііопаїе
Аппее аиГ деп ЬеГгеііеп икгаіпізскеп ОеЬіеІеп ги Ьіідеп ипд дазз аиз деп икгаіпет іт
00 діє зе1ЬзІапді§еп МіІіІагГоппаїіопеп епізіекеп коппеп, ит діє Кеікеп дег епуакпіеп
Агтее ги уегуо11зіапді§еп.
Раїїз діє 8аске дег 6і1дип§ дег икгаіпізскеп Агтее аиГ Ьезопдеге 8ск\уіегі§кеі1еп
зіоззеп зоїке: зо Ьіііеп \уіг діє ЕгІаиЬпіз гиг 6і1дип§ дег икгаіпізскеп МіІіІагГоппаїіопеп
уоп икгаіпет аиз деп ОО еПеіІеп ги \уо11єп, діє зоГоії деп Кеікеп дег ІарГегеп Веиізскеп
ХУекгтаскІ ап^езскіоззеп \уегдеп коппеп.
396
Х¥іг 8Іпд дег Меіпип§, да даїїіг піскі пиг да8 паїйгііске Оезеїг ипзегег паїіопаїеп Екге
зргісЬі, 8опдегп аиск да8 тога1І8ске Іпіеге88е сіез Оеиізскеп Кеіскез, \уе1ске8 дадигск дав
§апге ІІкгаіпІ8ске Уоїк тії деп 8іагк8іеп Ре88е1п дег ХУаіТеп- ипд ВІиіЬгидегзскаІЇ: ап зіск
Ьіпдеп кдппіе.
\Уіг Ьіііеп дакег ипзег Апзискеп тії зоїскет 8ОІдаІІ8скеп Уег8ІапдпІ8
епІ§е§епгипектеп ипд е8 §еГа11і§8І дет Ейкгег ги иЬеггеіскеп ипд \¥оЬ1ж)к1епд ги
ипіегзійігеп. Рйг діє §йп8Іі§е ЕпІ8скеідип§ іп дег Ап§е1е§епкеіІ \¥Ігд да8 §апге икгаіпІ8ске
Убік дет Ейкгег де8 Ого88деиІ8скеп Кеіскез іп ОапкЬагкеіІ уегрЯіскІеІ 8еіп.
Ьеііег дез 17кгаіпІ8скеп
НаирІаи88ски88Є8
ІЛсгаіпіап Ке8еагск апд Ооситепіаііоп Сепіге оГ Цкгаіпіап Іпзіііиі
оГ іке 178А іп Ке\у ¥огк. - Оегтап ОоситепІ8 1. - N0.93.
УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТРАЛЬНИЙ КОМІТЕТ
Краків, Ґрюнештрассе 26
Поштовий індекс № 252
Телефони: 117-92, 260-93, 227-11
Банкове конто: Панові генерал-губернатору
Українбанк, Краків, Мюкльштрассе, 72 Д-рові Франку
ЦСА-Варшава, 6084 Краків
Зміст: Краків, 7 липня 1941.
Історичне рішення вождя Великонімецького райху про остаточну розправу
із звироднілою тиранією Кремля над людьми та народами викликало стихійну
реакцію усього культурного людства, яке не живе під хибним впливом англо-
американських плутократів. Ряд європейських націй виявили цю реакцію у
створенні та відправленні добровольчих формувань для боротьби проти
Червоної армії в об’єднаних лавах німецьких збройних сил.
Зрозуміло, що ця свята справа викликала пожвавлення українського
народу, який з 1918 року веде безперервну та наполегливу боротьбу проти
диявольського більшовизму, що перетворив українські землі в страшні
руїни і завдав українському народові незчисленну кількість людських жертв.
Тому звістка про війну з більшовизмом на усіх українців у світі справила
велике враження і викликала непоборне бажання із зброєю в руках взяти
участь у цій боротьбі. Також українське населення у Генеральній губернії
від початку війни одностайно було готовим приступити до боротьби проти
віковічного ворога української нації.
У цій справі ще сьогодні Український Центральний Комітет отримав
і отримує звернення та запити з усіх районів ГГ. Оскільки ми передбачаємо
швидке формування українських збройних сил за ініціативою Організації
Українських Націоналістів та Верховного командування вермахту, ми не
порушили цю справу перед Вами, пане генерал-губернаторе. Однак,
зважаючи на терміновість акції, ми дозволяємо собі запропонувати усі
необхідні зусилля для того, щоб нам було надано можливість створити
на визволених українських землях Українську Національну Армію, і щоб
з українців у ГГ можна було створити окремі військові формування у
лавах згаданої армії.
397
У випадку, якщо справа створення української армії наштовхнулася
б на особливі труднощі, ми просимо дозволу на створення українських
військових формувань з українців із ГГ, які відразу ж зможуть приєднатися
до хоробрих німецьких збройних сил.
Ми Дотримуємося тієї думки, що цього вимагає не лише природний
закон нашої національної честі, а також і моральні інтереси німецької
держави, яка тим самим братерством зброї та крові з великим успіхом
зможе привернути на свій бік весь український народ.
Тому ми просимо прийняти наше звернення з вояцьким розумінням
і, у свою чергу, передати його вождеві й доброзичливо підтримати. При
сприятливому вирішенні цієї справи весь український народ з вдячністю
буде зобов’язаний вождеві Великонімецького райху.
Провідник Українського
Центрального Комітету.
2
[Ьаіо 19431
Іп$ігикс]а врга^асЬ Ьуоггепіа Зулуігр икг.
Сеі, апаїіха, ріал, хуукопапіе, копігоіа.
Сеі: 6ех\ух£1едгіа акс]а рґора^апдо^а, ахеЬу акс]а піе идаїа 8І£.
Апаїіга: а) 8(ап ГакСусхпу, Ь) хатіагу хуго^а, с) пазге хатіагу.
а) 8(ап їакіусхпу: піетсу о§їо8І1 і паЬбг до Пудуігр “Оаііда” діа ихусіа ісЬ па Ггопсіе.
ЬісхЬа: 15 006 - 20 000.
Ь) Хатіагу \¥го§а: дакгу дохубд о8ІаЬіепіа піетсб>¥ і окге8у озІаЬіепіа ідео!о§ісхпе§о
кіегохупісхусії к<Я піетіескісЬ і ровхйкіхуапіа попуск 8о]ихпікб\¥. Иаіеху оЬа\УІас хе
Пу\Уіх]а ро кгбікіт музгкоіепіи хо8(апіе ихуіа ргхесі^ Роккі ХУаІсх^се], схе§о хуоЬєс
гасфо8сі \уго§а піе паїеху Іексехуахус. Нас і о паї. г ОІЖ ргахудородоЬпіе ргху]т$ Іеп
ргехепі, §дух тохе 8іас 8І$ таїегіаіпут іпвїгитепіет XV сЬи'іІіе карішіаср Ніетіес.
с) Иазсхе гатіагу: піе дори8сіє ха \¥8хе1к4 сеп$ і рорґо^адхіс ргора§апд$:
а) \^8гбд Ніетсб\у: ПІХ8ХО8С, піедузсір] і поцапіє, хдгад1і\УО8є і І. р.
Ь) х^8гбд Цкгаіпсб^: одпо8піе ОіЛЧ гоЬіс а1иг]е о тохпбзсі и§одо\уе] роїа^одхепіе
8рогу; XV ітеге8Іе Роккі ]е8і зііпа Окгаіпа, ІІкгаіпа ти8І тіес Оа1іс]$ і Каграскц ІЗкгаіп^,
2е Рокка ро^одхі 8І$ па Ііпіе Ви§-8іап. Одпозпіе пеиігаїпуск икгаіпсдху 8хегхус казіа о
гаЬипкасН і роксуаск икгаіксбиг піетсаті, зхегху тувіі, хе Пу\уіх]а Ь^дхіе ихуіа па гоЬоіаск
XV ЛіетсхесЬ.
с) 5У8ПХІ ЬоІ8хе\¥Ікб\¥ і котипІ8Ібиг: и^кахухуас па харгхес1а]по8с икгаіпсбху піетсот
і (Па іе§о (гхеЬа ^8гбд хуаісх^суск ргхесіхуко ЬіІІегухти одзіесху хуоЬєс икгаіпсб^ па §од!е
Нкіега.
Ріал: Акс)а ргора^апдот м/ тотепсіе роЬогу, гпцхіху котІ8]аті, XV сха8Іе ро^оіапіа,
XV сха8Іе зих и^огхопе] (Ьуе, ]Є8с піе да]е).
5¥укопапіе: ТгхеЬа зхегхус гоепє кі8іогу]кі. ІехеІІ сі$ хпа]$, хе ]е8іе8 роїакіет, іо
патіа^іа] до хУ8(^ріегііа до І)у\¥ІЕ]і. Мб^, хе іехеїі Ьу (ак роїакот да^аіі, (о \¥8ху8ікіе
рбзЙІ Ьу, іе Цкгаіпу пікі піе За хадагто і С р. РогііеШх икгаіпзкі еІетеШ ргутіїухупу,
рдІІіуєЕпк Піе^ущЬіопу, хуі^є хгоЬі ійасхер а о іо ргхесіеі: скодхЕ Моху, іе рапохуіе і рорі
, Ьо іо ісЬ Ігшеваек , & вргг&Ші екЬра егху тіїіопу ЕІтусЬ.
РгораріїЗа; * ЗаііуеЬ окоІісаеЬ пікі піе г^Іовії ві£.
398
Копігоіа: Маїегу докіадпіе теїдипкі о ііобсі г£Іо8гопуск, зкиїесгпозс акді, пазіпуе
1ис1по8сі, со Іийпозс тб\уі і і. р,
ЦДАВО України у Києві. - Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 23. - Арк. 34.
Інструкція в справах створення української дивізії»
Мета: безоглядна пропагандистська акція, щоб тієї мети не було
досягнуто.
а) Справжній Стан: Німці проголосили набір до дивізії „Галичина”,
щоб використати її на фронті.
Кількість: 15 - 20 000 [вояків],
б) Наміри ворога: подальше послаблення німців і прояви ідеологічного
послаблення провідних німецьких кіл та пошуки нових союзників. Треба
побоюватися, що дивізія після короткого вишколу буде використана проти
воюючої Польщі, із чим з уваги на завзятість ворога не треба легковажити.
Націоналісти з ОУН, правдоподібно, приймуть цей подарунок, бо він
може стати матеріальним інструментом на момент капітуляції Німеччини.
ц) Наші наміри: будь-якою ціною перешкодити цим намірам і провести
пропаганду:
а) Серед німців: звертати увагу на меншевартість, недисциплінованість,
зрадливість українців і т. п.
б) Серед українців: щодо ОУН робити натяки на можливість пом’як-
шення напруги шляхом укладання угоди. В інтересі Польщі існування
сильної України, Україна мусить мати також Галичину й Карпатську
Україну. В цьому розумінні треба пояснити, що Польща акцентує кордон
Буг — Сян. Між нейтральними українцями поширювати чутки про
грабування та побиття українців німцями, поширювати думку, що дивізія
буде Використана на роботах в Німеччині.
ц) Серед більшовиків та комуністів: звертати увагу на продажність
українців німцям. Тому мусять усі, хто бореться проти гітлеризму, бути
обережними щодо українців. Це є дальшим доказом, Що треба залишати
українців під пануванням Гітлера.
План: Пропагандистська акція в моменті призову, між комісіями, під
час покликання, під час вже створення (мовляв, вони б’ють і не дають
нічого їсти).
Проведення: Треба поширювати всякі поголоски. Якщо тебе знають,
що ти є поляком, то намовляй до вступу до дивізії. Кажи, що якщо би
полякам дали Таку можливість, то Всі пішли би, що України ніхто не
дасть задурно і т. і. Позаяк український елемент примітивний і політично
невироблений, він зробить якраз навпаки, а цього, власне, і Вимагається.
Говори, що пани й Попи хочуть дивізію, бо це в їх інтересах, і що вони
продали селян за 3 000 000 злотих.
Пропаганда: в даних околицях ніхто не зголосився ДО дивізії.
Контроль: Подавати докладні повідомлення про кількість зголоШЄнИХ,
успішність акції, настрої краян, що вони говорять і т, п.

з
14. ХУаРГеп-Єгеп. Біт. сіег 88 (икгаіп. №. 1) Біт. 81. Ои., сі. 17.11.44
VI
Веіг.: ХУеІІапзскаиІіске Еггіекип§.
Вег Кеіскзїйкгег-88 каї аиГУогзск1а§ дез Віуізіопз-Коттапдеигз діє ИтЬепеппип§
ип8егег Віуізіоп аиГ 14. АМаїїеп-Огеп. Віуізіоп дег 85 (икгаіпізске №. 1) ап§еогдпеІ.
Віє Ведеиіип§ діезез ВеГекІз ізі деп Маппет іт \Уе11апзскаи1іскеп Впіеггіскі паск
Го1§епдеп Кіскіїіпіеп ги егкіагеп:
1 .) Віє Віуізіоп ізі іт Оепега1§оиуететепІ іп дег Наирізаске уоп Маппет аиз дет
§а1ігізскеп Каит гизаттеп^езІеПі \уогдеп. Аиз діезет Огипде егкіеіі діє Віуізіоп діє
Вегеіскпип§ “§а1ігізске №. Г‘.
2 .) Іттег текг \уигде діє Віуізіоп тії дег 2еіІ еіп 8атте1Ьескеп икгаіпізскег Маппег
аиз аііеп ОекіеІзІеНеп дег ІІкгаіпе ипд зоїі аиск іп дег ХикипГі діє тіїііагізске Неітаї аііег
Вкгаіпег зєіп. Ватії і 81 дег Ве§гііТ“§а1іхізск“ ги еп§ §е\уогдеп ипд “икгаіпізск“ ипіег діезег
Уогаи88еігип§ уот КеіскзГйкгег-88 ЬеГокІеп.
3 .) Віє ВтЬепеппип§ зіекі іп еп§ет 2изаттепкап§ дег Уегзскаіїип§ дез КатрГез
§е§еп деп Во1зске\УІ8ти8 дигск дав §езат1е икгаіпізске Уоїк.
8о \уіє ипзеге Кеікеп іп дег Віуізіоп уоп Та§ ги Та§ зіагкег \уегдеп, зо уегзіагкі зіск
іт икгаіпізскеп Неітаїїапд діє АиГзІапдзЬе\Уе§ип§ 1а§1іск.
АУіг Ггеиеп ипз аііег Категадеп, діє уоп деп апдегеп Віуізіопєп дег \УаіТеп-88 ипд
уоп деп АгЬеіІззІаИеп де$ Веіскез ги ипз коттеп. 8іо1г зіпд \уіг, \уєпп \уіг кдгеп, \уіє дег
Віуізіопз-Коттапдеиг сіег Віуізіоп “А¥ікіп§“ ипзеге Категадеп тії Го1§епдеп ХУоПеп
уегаЬзскіедеіе:
“Ргеі\УІ11і§е КатрГег §е§еп деп Воізске^уізтиз!
Вгеі ХУоскеп 8ск\уегз1еп ОгоззкатрГез 1іе§еп кіпіег ипз. Ікг какі, ]едег ап зеіпет Ріаіг,
Еиге РЯіскі §е1ап ипд дадигск Ьеі§е1га§еп, дазз діє Ргопі §е§еп текгїаске ЦЬегтаскІ
§ека11еп \уегдеп коппіе. Вег КеіскзГикгег-88 каї пиптекг Еиге Негаиз1дзип§ аиз дег Ві-
уізіоп ипд 2иГйкгип§ гиг §а1.88-Ргеі\¥І11і§еп-Ві\¥Ізіоп ЬеГокІеп. Іск дапке Еиск уоп Еигеп
Ье\¥Іезепеп АУіІІеп гит КатрГ §е§еп деп Во1зске\уізтиз ипд \уйпзске Еиск іп деп Кеікеп
дег §а1іг. 88-Ргеі\УІ11і§еп Віуізіоп 8о1да1еп§1йск Ьіз гит Епдзіе§ ііЬег ипзегеп ЕгЬГеіпд
Во1зске\¥І8тиз“.
Міі дег ІІтЬепеппип§ ізі еіп 1ап§егзекп1ег АУипзск уоп ипз аііеп іп ЕгїШ1ип§ §е§ап§еп.
Ватії йкетектеп \уіг ]едоск аиск еіпе кеі1і§е УегрЯіскІип§:
“Віє Еіпкеіі дег Цкгаіпе ги \уакгеп!“
Віє Уогаиз8е1гип§ даги ізі, дазз \уіг аііе 6е§епзаІге Ьгйдегііск аиз§1еіскеп. Іедег, ]едет
ги кеІГеп уегзискі, \уо ез пиг по1\уепді§ ізі. Еіпе §гоззе категадзскаГіїіске ОетеіпзскаГі
Ьіідеп ипд дадигск Шг Уоїк ипд Неітаї діє по1\уепді§е КатрГ§етеіпзскаГі \уегдеп, діє
ипз іп діє Ьа§е уегзеїгі, аііе зск\уегеп КатрГе тії ипзегет ЕггГеіпд дет Во1зске\уізтиз
ги Ьезіекеп.
Іедег Ьгйдегііске 2\уізі г\уізскеп ДУезІ- ипд Озіикгаіпег каї іп дег зскдуегзіеп
8скіскза1зІипде ипзегез §езат1еп Уоікез ги ипІегЬІеікеп.
УеПеіІег І + IV
14. Ґрен. Див. Зброї СС (Українська ч. 1) Див. Шт. Кв., 17. 11. 44
VI
Відн.: Світоглядове виховання.
Райхсфюрер-СС зарядив на пропозицію командира дивізії переймену-
вання дивізії на 14. В-Ґрен. Дивізії Зброї СС (українська ч. 1).
400
Значення цього наказу з’ясувати стрільцям при світоглядовому навчанні
за такими напрямними:
1) Дивізію зложено в основі в Генеральній Губернії з людей із Области
Галичина. На цій основі одержала дивізія названня ”галицька ч. 1”.
2) 3 часом ставала дивізія щораз більше сукупністю українських людей
з усіх просторів України і має бути теж в майбутньому військовою
батьківщиною всіх українців. Тимто поняття "галицька” стало завузьке і
з цих міркувань райхсфюрер наказав перейменування на "українська”.
3) Перейменування стоїть у тісному зв’язку з загостренням боротьби
всього українського народу проти большевизму.
Так, як наші ряди в дивізії з дня на день сильнішають, так і прибирає
кожного дня на силі повстанчий рух в українському запіллі.
Ми раді всім товаришам, які приходять до нас з інших дивізій зброї
СС та з робітничих таборів райху. Ми горді з того, що — як довідуємось
— командир дивізії ”Вікінґ” прощав наших товаришів такими словами:
”Добровольчі бійці проти большевизму!
Три тижні великих щонайтяжчих боїв лежать за нами. Ви виповнили
кожний на своєму місці обов’язок і тим причинилися, що фронт проти
многократної переваги ворога міг бути вдержаний. Райхсфюрер-СС наказав
відпустити Вас з дивізії і перевести до добровольчої галицької дивізії СС.
Я дякую за Вашу виказану волю до боротьби проти большевизму і бажаю
Вам у рядах Галицької добровольчої дивізії СС жовнярського щастя аж
до перемоги над нашим відвічним ворогом — большевизмом”.
Через це перейменування сповнилося довголеліяне нами всіми бажання.
Але цим переймаємо на себе також святе зобов’язання:
”3берегти єдність України!”
Передумовою для цього є, щоб ми по-братньому усунули всі протиріччя.
Кожен кожному ладен допомогти, де лише заходить потреба. Створити
велику товариську спільноту і стати потрібною бойовою одиницею за
нарід і Вітчизну, спроможною встоятись у всіх важких боях з непри-
миримим ворогом — большевизмом.
Всі земляцькі розбіжності між західніми і східними українцями мають
зникнути в годині найважчої долі нашого всецілого народу.
Розподільник: І + IV
ЦДАВО України у Києві. — Ф. 4628. — Оп. 1. — Спр. 10. —
Арк. 349-349 зв.
4
[Оіу.81.Ои.,]27.IV.45. №091.
III. РоІ£ЄП НІГ СІІе ИІУІ8ІОП.
МіІіСагізсЬе Ро1§еп:
ТаїзасЬе: Піе Біу. І8( еіп Теіі дег Озійот ипд Ьаі іш КаЬтеп дег
О8ГЇЇОПІ и'еіїгегіїіп §е§еп деп ВоІ8сИе\УІ8пні8 ги катрїеп.
1 .) Иіе Иіу. і 81 ипд ЬІеіЬі еіп геіп икгаіп. ХУаіїеп-УегЬапд, іп дуеіскет пиг еіп §егіп§ег
Ргохеп&аіг деиІ8сЬег РйЬгип§ еіп§е§1іедеП І8і, деп діє ІІкгаіпег аиГ Огипд дег
АЬ8ск1аскШп§ іЬгег Іп1е11і§епх пісЬі ги 8(е11еп іп дег Ьа§е І8і.
401
2») Вег егГо1§геісЬе Каглр£ дег Віу. зіекі ипд ГаІІІ гйіс іЬгег ОезсЬІоззепЬеіі.
РоїііізсЬе Ро1§еп:
1 ч) Віє роІії. Вегаїег дег Віу. Оепегаї ЗсЬапдгиск
88*ОтрреПЇЙЬг. Вг. ХУасЬїег
ОШгзІ ВізаПХ
83‘ОЛ^ Вґ. Агк
ЬєГтдеп 8ІсЬ Ьеі дег Віу< одег ігеїеп іт епізсЬеіпдфпдеп Мотелі ги іЬг. АиГ аііє Раїїе
зіпд зіе іп дег епшЬеідепдеп 8ШпдЄ аіз діє роїіі. РдЬгег Ьеі дег Віу.
ВеГ Оейегаї ЗсІШдґиск ізі \УеіІегЬіП дег ОЬегЬеГеЬІзЬаЬег §аті1. икгаіп. УеґЬапде
еіпзсЬГ 1. икгаіп. ВіУізгот
ВіезЄЗ Ізі ЬбЗОПдєгз ОД ЬегііскзІсЬіі^еп ипд тизз А11§етеіП$иі дег Тгирре хУегдеп.
2 .) Вм кошті дагаиГ ап, діє ВІ^ дет 2и§гіЙ дез ВоІзсЬемзтиз ги епіхіеЬеп ипд віє
аіз £Є8СЬІО88> катр!кг&Йі|*еП ап(іЬоІ8сЬе\¥І8к АУаіТеп-УеґЬапд хи егИакеп.
3 .) УегНапдІип^еП ЬЄ2(і$к ЕґЬакйп§ дег Віу. іп деггекі^ег 2и8аттепзіе11ип£ аіз
атіЬоксЬе^ізі. Катр^ГЬапд зіпд тії дет аіііепеп Еа^ег іт Оап§е.
ВІЄЗе ГаІІЄП хизаттеп тк деп УегЬапдІип^еп иЬег діє ХикипЙ дег АУаїїеп-УегЬйпде
дег Козакеп, Каиказіеґ ипд беоіфег.
Віє Уег1іапд1ип£еП ^егдеп дигсЬ діє роїіі. РііЬгег дег Віу* ііЬЄґ дегі 88-
ОЬеі^гиррепАікг. ХУоІЇ 8о\УІегііЬег діє ЗсЬкуєіх ^еШЬп.
біе УєгЬаПдІип^еп Ьехй§1. Оеоґ^іет ипд Каиказіет зіпд §ипзіі£ аЬ^езеЬІоззєп. Віезе
ЬІеіЬеп ипіег ВеІй88ип£ іЬгег ШіЙеП ипд іЬгез деиізсЬеп 88-РііЬгег-Рег8опаІ8
\уаЙ‘еп(га|еііде апііЬоІзсЬе^ізі. УегЬапде.
4 .) Ез ізі ЬеаЬзкЬіІ£і, Ьеі АппаЬеГиП§ дег Атеґікапеґ £Є£еп діє еі§епе Озіігопі
Мкгєкі| УегМпдий| хуєіі ґйскху&їз тії діезеп аиГхипаЬтел. Йіегій 1іЄ£І айсЬ діє Ьевбпд.
Ведеиіий^ деа А. и. В.
& І8І пібМ ЬеаЬ8ІсЬй|(, даз А; и. Б. хи уег!е§еп, да Є8 аІ8 УегЬіпдиП^зЬІоск хит
Атегікапег £еі&п 8о11.
Агтее ипд Когра зіпд ііЬег діезе МаззпаЬтеп оНепііеїІ ипд ЬаЬЄП діезе уоІІ ипд |айх
£еЬіИІ£І>
5 .) йіе УегЬапдІип^еП зіпд аііегдіп^з пиг аи£ Гбі^епдег Огилд1а§е дигєННіЬгЬаг:
Віє Віу. ЬІеіЬі, 5¥Іе зіе ез ЬізЬег §є\ує8єп І81. еіпе геіп икгаіп. Віу. ипд 2^аГ діє 1. икгаіп.
Віуівюп дег тії ОепеЬті&ип£ дег Кеіск8ґе£іегип£ аи^ивіеііепдеп икгаіп. Кайопаї-Агтее,
ап дегеп 8рііхе дег ОеПегаІ ЗсЬапдгиск аіз ОЬеґЬеГеЬІзЬаЬег зІеЬі.
Ваз іп діє Віу. еІП£Є£ІієдегІе деиізске Регзопаї ізі 1еді§ІісЬ апГап§з егїогдегІісН
£е\УеЗЄЛ, ^еіі Ійг діє уоп дет деиізсЬ. РегзоПаІ Іппе§еЬаЬіЄп НіЬґепдеп §ІеІ1еп §Єеі§пеіе
икгаіп 4 РйЬгег ипд ипіЄгШЬГеґ пісЬі уогЬапдеп ауйгєп. Віезє ШЬгепде икгаіп. Іпіе11і§епг
\уаг.іп дег Маззе дигсЬ деп ЙоІзсЬе^ізтиз аЬ§езсЬ1асЬіеі.
Віє Иегаизпайте дез деиізсЬ^ Регзопаїз ізі пасЬ НіпеІпхуасЬзеп £ееі£пе(ег икгаіп.
РйЬгєг уоп Апїап£ ап ЬеаЬ§іскіі§і р^езеп.
Іп дег Віу. ЬеГтдеп зісЬ 11 % ВеиівсЬе.
Еіпе Еіп§1іедеґип$ дез ЕиЙіуаЙ‘еп-Рєгзопа1зі и^еІсЬез еіпе БгЬбЬип§ дез деиізсЬеп
Регзопаїз аи£ ЗО % Ьєдеиіеп \Уигде, ізі аиз УОґ^епалпіей рої її. Огйпдеп пісЬі іга^Ьаг.
Віє ВпіасЬеідипз СіЬег діє хуєіієгє Уег^епдип§ дез Иу-Регзопак ізі Ьеапіга§(. Віз хи
іЬгет ЕІпІґеЯеп тизз аи£ деґ ЗіеІІє £еіґеіеп и^егдеп.
ВаґиЬег Ьіпаиз каЬєпаЬєг діє Кдге дав ЙєєЬЕ зоісЬез Ш-РегзопаІ зоГОгі еіпхи£Ііедет,
\уе1скез іЬпеп Яіг ІЬге Тгирре ак £єеі$пеі егзсЬеіпі, оЬпе дазз Ьіегдигск даз ОеЙі^є ипд
діє &жтип£дегВіУ* ЬееітгісШці Шгдеп. 8Йпп1. агідегєп Е^Ап£е№£ЄП зіпд ^огегзі
іп АиаЬИдіт^біпішіїт таттепхиТазяеп, Ез и^кд аЬєг Шгі дайшГ§еІЄ£Е да&
у<»2(і|1іейе ММппег аиз дєг ШшаЙе ао^оп іп діє Тгирре Шжйоттеп
4(Й
ізі кіегЬеі <ііе Негаи88ігеіеЬип§ дег Таїзаске, дазз діє Оіу. еіпе \уез1-икгаіпізске, аізо тіїкіп
еіпе §а1іхізсЬе Оіу. ізі. Іп ікг зіпд пиг уегеіпхеїі ОзІ-ІІкгаіпег. Ез зіпд іп дег Оіу. кеіпе
Ииззеп. Ез Ьезіекі зотії ако кеіп Ое§епзаіх хи дег Ьопдопег Ро1епге§іегип£, аЬег еіп
зскаїїег Ое§епзаіх хи дег ЬиЬІіпег Ро1епге§іегип§.
Оіезе кіаге Негаиззігеіскип^ дег \уез1-икгаіп. Еі^епагі дег Оіу. І8І \уеі1егкіп §е£епйЬег
дет аи£ ап§1о-атегікап. 8еіІе катрГепдеп роїпізск. Когрз, еіп^езеїхі іп Ііаііеп, апдегз
еіїогдегііск. Оіезез Когрз ізі еЬеп£а11з апііЬоІзкеидзІізск.
Х¥іскІІ£ ізі, дазз діє Оіу. дег егзіе \уаЙепГга§епде икгаіп. УегЬапд дег Цкгаіп. №ііопа1-
Агтее ізі, ап дегеп Зріїхе ак ОЬегЬеГекІзкаЬег дег Оепегаі Зскапдгик зіекі.
IV. АУакгзскеіпІісЬкеііеп Гйг діє Оіуізіоп.
Екгепуоііе 2игуеіїй§ип§8іе11ип§ дег Оіу. дет коттепдеп апііЬоккехуізі. КатріЬІоск
ипіег Веіаззипд аііег АУаїїеп §І11 аіз ^езскіозз. КатріУегЬапд. ОагаиГ кіп ІаиГеп діє
Уегкапд1ип§еп діє апзскеіпепд §йпзі1іск зіекеп. НіегЬеі 1іе§1 ез іт Іпіегеззе дег а11§етеіпеп
8аске, дазз дез §езатІе деиізске Регзопаї (йЬег Ь\у. \уігд поск епізскіедеп) Ьеі дег ріу.
уегЬІеіЬі. Ез Ьезіекі аЬег аиск діє Мд£ІісккеіІ, дазз діє Оіу. окпе деиізскеп Регзопаї аиГ
діє 8еіІе дег Ап£Іо-Атегікапег Ігіа. Ьеїхіеге Мб£ІісккеіІ ізі аЬег паск Епі\уіск1ші£ дег
Ьа£е аіз £егіп£ апхизекеп.
Оезатіез деиізскез Регзопаї уєгЬієіЬі £Є8ск1оззеп Ьеі дег Оіу.
2иг Ега£е, \уіє \уігд еіп зоїскег 8скгіІІ Гйг даз деиізске Регзопаї аиз£ЄІЄ£І одег \уіє каї
зіск ]едег Оеиізске уог зеіпет еі£епеп Оеу/іззеп хи уегап1\уогіеп, ізі Гезіхизіеііеп:
а) Епізскеідепд ізі діє Егка11ип£ аііегпоск іг£епд\УІе катрікгаГіІ£еп ХУаіїеп-УегЬапде
хи дет тії 100 %-£Єґ 8іскегкеіі Ьеуогзіекепдеп ЕпдкатрГ £е£еп деп Воізскеидзтиз.
Оакег ізі ез РПіскІ еіпез ]едеп Ап£екбгІ£еп дег Оіу., £Іеіск оЬ Оеиізскег одег ІІкгаіпег,
діє Оіу. іп ікгег Оезскіоззепкеіі тії аііеп МіИеІп хи хуакгеп ипд аіз катрікгай.
апііЬоІзскехуізІ. УегЬапд аиігескі хи егкаїїеп. Іе еп£ег ипд Гезіег дег 2изаттепка11 іппегкаІЬ
дег Оіу. ЬІеіЬі, дезіо еіїоІ£геіскег ууігд дег Ьеуогзіекепде ипд хикйпіїі£е \УаіТеп§ап§ §е§еп
деп Воізскедуізт. ^уегдеп.
Ь) Ез кошті ипіег аііеп ІІтзіапдеп дагаиГ ап, даз поск уогкапдепе ауєіїуоііє Віиі,
дет дег Назз §е§еп деп Во1зске\уізтиз еіп§еітрїї хи егкаїїеп ипд хизаттепхикаїїеп.
с) Оіе Оіуізіоп іп ікгег 2изаттепзе1хип£ ипд х\уаг іп дет Іга^Ьагет Уегкаїїпіз дег
Оеиізскеп хи деп ІІкгаіпегп Ьіідеї еіпеп Аиз£ап§зрипкІ ипд еіпе іезіе Ь1и1таззі§
хизаттеп£езск\¥еІ88іе Огипд1а§е Шг діє зраіеге ХизаттепагЬеіІ Ьеідег Убікег.
д) Оаз УегЬІеіЬеп дег Оеиізскеп іп дег икгаіп. Оіуізіоп егГогдеП діє ВіИегІісккеіІ
§е£епйЬег деп іп дег Наирітаззе апзіапді^еп ІІкгаіпегп, діє Ігоїх 8ск\уагег Кйск$ск1а§еп
Ьіз хиг Іеїхіеп Рказе дез КатрГез іп кбскзіег Тгеие ап дег 8еі1е дез деиізскеп Яеіскез
£Є8Іапдеп каЬеп.
е) Оіе Уегїд1§ип£ дез ХУекпуоИ^едапкепз тизз \¥акт#і1х ЬІеіЬеп, да ]е£Ііскег КатрГ
ипд ЕхізІепхЬедіп§ип£еп Гйг еіпе зоїске ЕгеікеіІзЬе\Уе§ип£ §епоттеп зіпд. Еіпе
ІІпІегзІйІхип§ дег Ве\уе§ип§ уоп аиззеп кег ізі піскі §е£еЬеп. ЕіпеЛУекпУоИзЬе^е^ип^
ипіег деп £е£екепдеп Уогаиззеїхип^еп капп пиг аиГКозІеп дег Хі уі1Ьеуд1кегип§£Єкеп ипд
Віки Гйг деп Веігеї&пдеп зеІЬзІ хит Вапдіїепіит. АУеґ зіск аиз деп Нактеп дег Оіу.
аиззскеідеп \у іі 1, зіеііі зіск датії акзеііз дег ОетеіпзскаЇЇ. Ез капп аЬег пиг еіп £етЄіпзате8
8скіскза1 §екеп, уоп дет зіск кеіпег аЬзеіІз зіеііеп капп. *
І) Ез \уігд поск дагап кіп§е\уіезеп, дазз іп Атегіка 1 Мііііоп ІІкгаіпег икд іп Капада
600П000 ІІкгаіпег ІеЬеп.
§) Оаз деиізске Регзопаї, \уіє йЬегкаирІ діє §езатіе Оіу; Ьекаїїеп їт? Раїїе еіпег
ЇІЬегзіе11иП£ дег Оіу. ап діє апІіЬоІзскем/ізІ. Катріїгопі Ьіз аиГ хуегіегездіе ІІгііїогтдег
Х¥айеп88. ' '
2) Оаз Оеиізске Регзопаї зскеідеї уог еіпег ОЬегзіеИип^'дег Оі. аиз: Аиск діезе
Маззпакте тизз УогЬегеііеі зеіп. ' • '
403
Уог аііет зіпд аЬ зоГогі Еіікгег іп Епуа§ип§ ги хіеііеп, діє діє 8іе11еп дег аизвскеідепдеп
Веиізскеп зоГоП ги йЬетектеп каЬеп.
Ваз зотії ітеі\уегдепде деиізске Регзопаї каї зіск дапп зоіоП ипіег Рйктп§ дез Віу-
Коттапдеигз дет паскзіеп деиізскеп ХУаіїеп-УегЬапд, зо\уєіі тб§1іск 88-УегЬапд, гиг
Уеіїй§ип§ ги зіеііеп.
3) Раї Із дигск еіпе оіГігіеІІе Каріїиіаііоп дез деиізскеп Веіскез, діє акег каит ги
епуайеп зіекі, діє Озіітопі дет Воізскемзтиз аиз§е1ід£еп \уігд, зскіа^і зіск діє Віу. 8оГоП
ипд зскпеїізіепз паск гйскхуаПз ги деп Ап§1о-Атегікапет дигск.
НіегЬеі \уигдеп затіїіске Тгиррепіеііе іп хуєіі гйск^уагіз §е!е§епе 8атте1гаите
ЬеГокІеп. Віє Рйкгип§ \уйгде зодапп пиг поск дигск Рипк ипд Меідег егїд1§еп.
V. 8оГоП-Маззпактеп.
1) ХУеІІапзскаиІіскег Впіеггіскі.
Віє іт Уогзіекепдеп аиГ§еГйкПеп Оедапкеп тііззеп зоїдП дигск діє Коттапдеиге
іп даз Рйкгег- ипд Ппіеіїцкгег-Когрз (Веиізске ипд ІІкгаіп.) кіпеіпіга^еп хуегдеп. Ваз ізі
діє деггеіі. дгіп^епдзіе Маззпакте ипд уогдгіп§1іскз1е АиГ§аЬе дег Коттапдеиге.
Ез §іЬі пісків ги уегкеітііскеп, зопдет затіїіске Мд§1ісккеіІеп ипд Таїзаскеп віпд
кіаг кегаизгизіеііеп. Ев ізі кіегЬеі тії §гбзз1ет Наскдгиск ги Ьеіопеп, дазз діє Веиізскеп
дег Віу., діє ІЛсгаіпег іп кеіпег ХУеізе уегіаззеп, зопдет діє хуєіієгє 7икипГі тії ікпеп
§етеіпзат дигскзіекеп аиск зеіп та§, Ьезіекеп ЬІеіЬі. 1е Ьеззег даз Уегкаїїпіз г\уівскеп
Веиізскеп ипд икгаіпет ізі,']е Ьеззег ипд §Шск1іскег \уігд діє Зикипії зеіп. Іт Рйкгег-
Когрз капп к1аг§е1е§1 хуегдеп, дазз діє Уегкапд1ип§еп тії дет аіііегіеп Ьа§ег Ьегеііз іт
бап^е зіпд. Іт Ііпіеіїйкгегкогрз капп ез гиг АиГгескІка1іип§ дег Катр£§езск1оззепкеіІ
ап§едеиІеІ \уегдеп. Уогаиззеігип§ Шг даз Ое1іп§еп аііег Маввпактеп, діє г. Т. Ьегеііз іт
ЬаиГе зіпд, ізі, дазз діє Ргопі зекаїїеп дуігд.
Аиск діє Маппег тііззеп іп §ееі§пе1ег Рогт йЬег діє /икипГі еіп§е\уіезеп дуегдеп.
2) ХУіе 1ап§е дег деггеііі^е КатрГ Гиг діє Віу. поск даиегі, ізі піскі уогаизгизекеп; ег
капп киггГгізІі§ зеіп. Бтзо текг кошті ев ап, дазз діє поск гиг Уеіїй§ип§ зіекепдеп Та§е
даги аиз§епиігІ дуегдеп, ит деп уегдіепіеп Рйкгет, ипіеіїйкгет ипд Маппег уегдіепіе
Ве1окпип§еп ги §еЬеп. Вег Віу. віпд дакег ипіег Ап1е§ип§ еіпег аиззегогдепіііскеп
Х¥еіІкеггі§кеіІ ит§екепд ВеГдгдегип§5Уогзск1а§е ипд У6г8ск1а§е Ніг Аизгеіскпип§еп
уогги!е§еп. Віє Віу. \уігд Ьетйкі зеіп, затії. У6гзск1а§е \уеіі£екепд ги Ьегискзіск1і§еп.
*Ез \уігд Ьезопдегз дагаи£кіп§ед¥Іе8еп,даз8 зіск ]еде У6г1а§е уоп Уогзск1а§еп аііег Агі паск
8ПЇЇ§еп аиГ Огипд дег Уегкаїїпіззе уоп зеїкзі ег1еді§еп капп.
3) Міі Маскдгиск ізі Огдпип§ ипд Візгірііп іп дег Тгирре ги каїїеп. Віє Тгирре тизз
Тезі іп дег Напд ікгег Рйкгег ЬІеіЬеп.
4) Віє Тгирре тизз аііез даз Ьезск1аипі£і іп діє Напд Ьекоттеп, \уаз зіе зеїкзі
ІгапзроПіегеп капп ипіег дуеіі^екепдег Вегітіегип§ аііег Ьа§ег дег (Зиапіегтеізіег-
АЬіеі1ип§. Ніегги §екбп іп егзіег Ьіпіе, дазз діє Віу. іп §гд83іег пиг Іга§Ьагег Мб§1ісккеіІ
тії УегрЛе§ип§ аЬзоГой аиз£езіа11е1 \уігд. ВагйЬег кіпаиз каї діє Тгирре акег зо уієі Ми-
піїіоп тіїгиГйкгеп, дазз зіе ]едеггеіІ деп КатрГ тії дет бе^пег аиГпектеп капп. Міі
ИаскзскиЬ ап Мипіііоп ипд УегрЛе§ип§ ізі піскі ги гескпеп. Еізете РоПіопеп зіпд зоГоП
ап діє Тгирре аизги^екеп. \Уепп дег Мапп зеіпе Ропіоп зоїдп аиГіззІ, ізі ег зеІЬзі дег
ЬеідІга§епде. Егзаіг капп піскі ^езіеііі \уегдеп. Віезез тизз дег Тгирре акег кіаг уог Аи§еп
§еІйкП дуегдеп. 2
кіоск уогкапдепе АУазске, Век1еідип§ ипд Аизгйзіип§ зіпд зоГоП ап діє Тгирре
аизги§еЬеп. Ез хеи§1 уоп Уегзіапдзіозі^кеіі ]а 80§аг 8аЬоіа§е, хуєпп ауєПуоііє Векіеідип§
ипд Аизгйзіип§ дуеііегкіп іп Ьа§ет §екбгІеІ дуігд. Іедег Рйкгег дуігд зіапдгескіїіск
ак^еигіеііі, дег піскі зеіпе §апхе КгаЙ дагап зеїгі, діє Тгирре ипіег АиЯбзип§ аііег Ьа§ег
Ьезітб^ііск аизгизіаИеп. ВагйЬег кіпаиз даїї дег Тгирре пиг даз ги§еГйкП дуегдеп, дуаз
зіе аиск дуігкііск тіїТйкгеп капп. 8ск1еск1е Векіеідип§ ипд Аизгйзіип^ ізі ит§екепд дигск
404
діє Ьезіе Уогкапдепе аизхиіаизскеп. Віє Уепуакип§зіикгег каЬеп тії §гбззІег Х¥епді§кеіІ
ипд 8скпе11І£кеіі ги агЬеіІеп. Віє ТгиррепГйкгег ЬаЬеп §е§Г. деп еіїогдегііскеп Вгиск кіпіег
ікге Уеп¥акип§зГйкгег хи зеїхеп. Е8 дуігд Ьезопдегв дагаиГкіп§е\УІезеп, дазз еіпе Мііпакше
іг§епд\уе1скег Ьа§ег іп дег 7икипЙ піскі тб§1іск ізі,8опдет епі\уедег дег Везск1а§пектип§
одег дег Р1йпдегип§ дигск апдеге Тгиррепіеііе апкеіт Гаїїеп.
Віє хикйпїїі§е Ріікгип§ \уігд паскгіскІептаззІ£ уог аііет аиГ дет Рипкеіпзаїх Ьегикеп.
Віє РипкЬегеіІзскаїї, уоп дег Віу. кегаЬ Ьі 8 ги деп Кдп. ізі ги йЬегргііїеп. Вевопдегз кошті
ез аиГ діє Ве\уе§1ісктаскип§ дег Рипкзіеііеп. ВагйЬег кіпаиз 8Іпд йЬегаІІ діє Ьезіеп
Ипіеіїйкгег ипд Маппег аіз Меіде хи зіеііеп. Ве\уе§1ісктаскип§ \уеіі£екепд Ьегі11еп[ег]
8реггЬезіапде ап ВеігіеЬззіоїї хит АиЯадеп деп 8атт1ет 8Іпд уоп деп епізргескепд[еп]
Віепзізіеііеп хи Ьеапіга§еп ипд еіпхиіа^ет. Затії. Ракгхеи§е каЬеп Ьеіадеп Ьегеііхизіекеп.
Ва8 §ік аиск \УеіІтб§1іскзІ їйг деп Коїоппепгаит дег Віу. КаскзскиЬ. Віє ЕпШітреІип^
ізі кіегЬеі \уеі1егкіп тії Каскдгиск хи ЬеІгеіЬеп. Е8 кошті дагаиГ ап, аііез пиг иг^епі
епіЬекгІіске Оегаї хи Оипзіеп дег УегрЯе§ип§ ипд Мипіііоп акхи^еЬеп Віу. АЬі. ІЬ каї
8Іск кіегЬеі 80 еіпхигіскіеп, да88 8Іе йЬегаІІ киггГгізіі§ дегТгирре дав Оегаї аЬпіктІ. Віу.
АЬі. V каї зоГоП діє уогкапдепеп 8реггЬезІапде ап ВеІгіеЬззІоії аиГ Кеіск\уеі1е хи
йЬегргиГеп. Рііг затії. поск хидеіаззепеп К[га]ПіГакг]х[еи§е]. тііззеп 8Іск З V. 8. Ьеі дег
Тгирре ЬеГтдеп. Акіеп 8Іпд зоГоії \уеі1§екепдз1 хи епігитреіп ипд хи уетіскіеп. 8ат11.
Кгіе§зІа§еЬйскег 8Іпд аЬег \уеіІегхиШкгеп ипд аиГхикеЬеп. (Легат. Акіеп 8Іпд аиГхикеЬеп.
А. и. Е. В§1. каї діє іт Каит ІІпІегдгаиЬиг§ ипд МакгепЬегз 1іе§епде Уегрї1е§ип§
дег Віу. Ье8скаипІ£І хи йЬетектеп ипд Гйг діє Віу. хи коПеп. Апзопзіеп 8Іпд ваті. Ьа§ег
дег <2и. АЬі., діє \уєіі гйск\уйпз 1іе§еп, аиГхиІдвеп ипд іп деп Вегеіск дег катрГепдеп
Тгирреп хит А. и. Е. К§1 хи йЬеіїйкгеп. Огбввіег Хеіідгйск ипд §гбззІе Ве\уе§1ісккеі1 аііег
АЬі. Ьеііег дег ри. АЬі. \уігд §еГогдеП. Вигск діє Котапдеиге ізі затії. деиївскев Регзопаї,
дез аиГ Огипд Ьезопдегег Убгкоттпіззе іп еіпет зіагкеп Ое§епзаІх хи деп Цкгаіпег[п]
зіекі, 1ізіептаззі§ дег Віу. хи ІІЬег8Іе11ип§ ап даз Реідегз. Вії. хи те 1 деп. Регзопаї, \уе1скез
іт Назз хи деп ІЛсгатет зіекі, одег уоп деп Цкгаіпет ^еказзі \уігд, ізі піскі какЬаг. Ваз
Ре1дегз[аІх-]Ві1. аіз геіп деиізскег УегЬапд \уігд зіск уогаиззіскдіск ап деп Маззпасктеп
дег Віу. піскі Ьеіеі1і§еп, зопдега еіпеп апдегеп Х¥е§ Ьезскгеііеп. Уегеіпхекез Регзопаї аиз
дет 8іаЬ Р. Е. В. \уігд єуіі. поск іп діє Віу. еіп§е§1іедеП.
Міі Каскдгиск ізі діє уоііє Ве\уе§1ісккеі1 затії. Тгиррепіеііе кегхизіеііеп.
Музей 1-ої УД УНА у Львові. - Колекція документів і матеріалів. -
Док. № 1944. — Арк. 1-4.
27.ГУ.45 №091
/...* І "
III. Наслідки для дивізії.
Військові наслідки:
Справа: дивізія є частиною Східного фронту і має далі в рамках
Східного фронту боротися проти більшовизму.
1 .) Дивізія є і залишається суто українським збройним з’єднанням, в
котрому є лише незначний відсоток німецького командного складу, який
українці не в стані виставити через нестачу своєї інтелігенції.
2 .) Успішна боротьба дивізії залежить від її згуртованості.
Політичні наслідки:
1 .) Політичні дорадники дивізії генерал Шандрук,
группенфюрер СС д-р Вехтер,
полковник Бізанц,
405
оберштурмбанфюрер СС д-р Арльт
перебувають при дивізії або у вирішальний момент вступають до неї.
У всякому випадку, у вирішальну годину вони перебувають при дивізії
як політичні керівники.
Генерал Шандрук надалі є головнокомандувачем усіх українських
з’єднань включно з 1-ою українською дивізією.
Це особливо береться до уваги і повинно враховуватися для загального
добра війська.
2 .) Справа полягає у тому, щоб вивести дивізію з-під атак як згуртоване
боєздатне антибільшовицьке з’єднання.
3 .) З альянтським табором ведуться переговори щодо збереження дивізії
як оформленого на цей час антибільшовицького бойового з’єднання.
Вони відбуваються паралельно з переговорами про майбутнє збройних
частин козаків, кавказців та грузинів.
Переговори проводяться політичними керівниками дивізії через обер-
группенфюрера СС Вольфа, а також через Швейцарію.
Переговори стосовно грузинів та кавказців завершилися сприятливо.
Вони залишаються антибільшовицьким військовим з’єднанням, озброєним
своєю зброєю та з їхнШ німецьким командним складом СС.
4 .) При наближенні американців до власне Східного фронту заздалегідь
заплановано встановити з ними широкий зворотний зв’язок. При цьому
особливого значенні набуває також вишкільний та запасний полк.
Не передбачено переведення вишкільного та запасного полку, позаяк
він повинен вважатися блоком зв’язку з американцями.
Армія та корпус орієнтовані на ці заходи й повністю їх схвалили.
5 .) Зрозуміло, переговори проводяться лише на таких підставах:
Дивізія залишається, як і до сих пір, суто українською, а саме 1-ою
українською дивізією створюваної за згодою уряду райху Української
Національної Армії, на чолі котрої як головнокомандувач є генерал
Шандрук.
Німецький склад в дивізії був потрібний лише на початку, бо німецьким
складом керівні інстанції замінили відсутніх придатних українських старшин
та підстаршин. Ця провідна українська інтелігенція була масово винищена
більшовизмом.
Від початку був намір вилучати німецький склад після зростання
кількості придатних українських офіцерів.
У дивізії перебуває 11 % німців.
Включення складу військово-повітряних сил, яке означатиме збільшення
німецького складу на 30%, з вказаних політичних причин не може бути
здійсненим.
Подано клопотання з рішенням про подальше використання складу
військово-повітряних сил. Для свого здійснення воно повинно негайно
вступити в силу. Більше того, командири мають право відразу ж залучати
той склад військово-повітряних сил, який видається придатним для їхніх
військових підрозділів — тим самим не завдаючи шкоди структурі та
настроям дивізії. Всіх інших військовослужбовців військово-повітряних
сил треба спершу об’єднати в єдиний навчальний підрозділ. При цьому,
однак, слід зауважити, що визначені вояки з військово-повітряних сил
відразу ж переводяться до військової частини. При цьому важливо виділити
той факт, що дивізія є західно-українською, а, отже, разом з тим галицькою.
406
У ній є лише окремі східні українці. В дивізії немає росіян. Отже, таким
чином, не існує упередження до лондонського уряду Польщі, але, натомість,
є різке упередження до люблінського уряду Пальті.
Це ясне окреслення західно-українського характеру дивізії надалі
необхідне перед задіяним в Італії польським корпусом, що береться на
англо-американському боці. Цей корпус також є антибільшовицьким.
Важливо, що дивізія є першим збройним з’єднанням Української
Національної Армії, на чолі котрої як головнокомандувач є генерал
Шандрук.
IV. Можливі дії дивізії.
1) Дивізія як єдине бойове з’єднання почесне передана у розпорядження
командування майбутнього антибільшовицького бойового блоку. Згодом,
мабуть, мають відбутися сприятливі переговори. При цьому, в інтересах
загальної справи, щоб весь німецький склад (про військово’новітряні сиди
ще не вирішено) залишався при дивізії. Однак існує можливість тод», що
дивізія без німецького складу переходить на бік англо-амсриканців. Проте,
таку можливість розвитку подій треба розглядати як малоймовірну.
Весь німецький емзд живиетіїбя об’єднаним » диши-
Щодо питання, як трактувати такий крок ддя німецького складу, чи
як має діяти кожен німець, треба визначити:
а) Вирішальним є зберегти з ІОШчмо певністю усі ще боєздатні надій»
збройні з’єднання для майбутньої остаточної боротьби проти більщошюму.
Тому обов’язком кожного військовослужбовця дивізії, однаково ймш* ЧИ
українця, е усіми засобами зберігати її згуртованість і підтримувати в дас
боєздатне антибільшовицьке з’єднання. Чим тіснішою та міцнішою
залишається єдність всередині дивізії, тим успішнішим буде теперішній і
майбутній збройний рух проти більшовизму.
б) Справа полягає у тому, щоб за усіх обставин уберігати ще наявну
дорогоцінну кров, в яку впорскнута ненависть до більшовизму, яку треба
ПР^цТд'^^з^^^^^кладем, а саме завдяки посильному ставленню
німців до українців, є вихідним пунктом та надійно винробуваною «фвю’ю,
спільно створеною основою для подальшого спйробітннцтва обклада
народів.
д) Залишення в українській дщазй німців вимагає від них яямрвдю
щодо в основному порядних українців, які, не зважаючи на важкі удер*
в спину, до останньої фази боротьби стояли на боні німецькі дердемнк
е) Акцію ”Верводьф’' еліа вважати бежтддем» оаодьки немає комин»
вості для такого визвольного руху. Цей рух не отримує зедегінтиА
підтримки. За даних умов рух иВерводьф” може шйммтпма яка» на
кошти цивільного населення і приводить лише де> баеджгжзму. Хто хоче
залишити лави дивізії, той ним самим ставить себе депм єяймкиюде Аж
може бути спільною доля, від якої жоден не може бути ОСТОРОНЬ-
ф) Ще вказується на те, що в Дмери» живе мільйон украйші», » в
Канаді — 600 000 українців.
у) Німецький склад, як і загалом де» давкая, у дааажу перенесення
дивізії на антибільшовицький бойовий 4*енг поки ндееде зберігає ушфздму
Зброї СС.
2) Німецький склад вилучається до йєредмєяекайЖ дивЖ Цей здай»
також потрібно підготувати.
Перш за все командири мають перебрати місця тих німців, котрі
відходять.
Тим самим німецький склад, який звільняється, має негайно надійти
у розпорядження командира дивізії найближчого бойового з’єднання, по
змозі з’єднання [військ] СС.
3) У випадку офіційної капітуляції німецького райху, яку навряд чи
слід очікувати, коли Східний фронт буде передано більшовизмові, боєздатна
дивізія відразу ж і якнайшвидше переходить до англо-американців.
При цьому усім підрозділам військової частини при загальному переході
наказано перебувати в одному місці. Командування ними відтак здій-
снюватиметься лише через радіо та зв’язківців.
V. Негайні заходи.
1) Світоглядне навчання.
Викладені вище думки повинні командирами негайно бути передані
для старшинського та підстаршинського корпусу (німців та українців).
Це є терміновим невідкладним заходом і першочерговим завданням
командира.
Потрібно не приховувати, а ясно подавати усі можливості та факти.
При цьому, особливо наголошувати на тому, що німці дивізії, яким би
не було подальше майбутнє, залишаються з українцями.
Вирішальним є те — і це має проявитися у всіх теоретичних та
практичних заходах, — що згуртованість та зв’язок мають залишатися
всередині дивізії, яким би не було майбутнє. Чим кращі відносини між
німцями і українцями, тим кращим і щасливішим буде майбутнє. У
старшинському корпусі можна буде роз’яснити, що переговори з альянт-
ським табором вже відбуваються. Для підтримування бойової згуртованості
про це можна буде натякнути серед підстаршинського складу. Передумовою
для успіху усіх заходів, які вже здійснюються, є збереження фронту.
Стрілецький склад також повинен бути у відповідній формі поінфор-
мований про майбутнє.
2) Не можна передбачити, доки для дивізії ще триватиме теперішня
боротьба; вона може бути короткочасною. Відтак більше уваги звернути
на те, щоб ті дні, котрі ще є у розпорядженні дивізії, використалися для
надання гідної нагороди заслуженим старшинам, підстаршинам та стрілець-
кому складові. Тому дивізії з надзвичайною увагою треба подати пропозиції
про присвоєння чергових військових звань. Дивізія намагатиметься
далекосяжно врахувати усі подані пропозиції. Особливо вказується на те,
щоб кожне клопотання з всякими пропозиціями могло бути полагоджене
через 8 днів, залежно від самих обставин.
3) 3 наполегливістю треба підтримувати порядок і дисципліну у
військовій частині. Військова частина повинна постійно залишатися в
руках її командирів.
4) Військова частина повинна прискорено отримувати все те, що сама
може транспортувати, враховуючи значне скорочення усіх тилових складів.
Тут, у першу чергу, мається на увазі те, щоб дивізія при найсприятливішій
можливості відразу ж була забезпечена харчами. Більше того, військовій
частині має бути скерована така кількість боєприпасів, щоб вона могла
в будь-який час вступити в бій з противником. На постачання боєприпасів
та харчів не слід розраховувати. ”3алізні” порції негайно слід видати
військовій частині. Коли військовослужбовець відразу ж з’їдає свою порцію,
408
від цЬого страждає він сам. Її поповнення може не відбутися. Це, однак,
повинйо ретельно роз’яснюватися.
Військовій частині треба негайно видати ще наявні білизну, обмунди-
рування та спорядження. Як прояв відсутності розуміння чи навіть саботаж
буде розцінено ситуацію, коли обмундирування та спорядження надалі
продовжуватимуть залишатися на складах. Правомірно засуджуватиметься
кожен офіцер, який, враховуючи ліквідацію усіх складів, не застосовуватиме
усі свої сили для того, щоб найкращим чином забезпечити свою військову
частину. Більше того, військовій частині може бути надано лише те, що
вона й справді здатна вивезти. Погане обмундирування та спорядження
негайно слід замінювати на наявне найкраще. Адміністративні керівники
мають працювати енергійніше та швидше. Військові старшини повинні
здійснювати необхідний тиск на своїх адміністративних керівників.
Особливо вказується на те, щоб захоплення у майбутньому [ворогом] будь-
яких складів було неможливим і їх не конфіскували, пограбували або
розібрали інші військові частини.
Майбутнє керівництво ґрунтуватиметься, перш за все, на радіо-
сполученні. Відповідно до можливості перевірити радіоготовність починаючи
від командування дивізії до окремих фахівців. Це особливо стосується
мобільності радіостанцій. Окрім того, треба всюди рекомендувати підготовку
найкращих підстаршин та стрільців на зв’язківців. Мобільністю значних
гужових закритих паливних фондів слід турбуватися відповідним службовим
установам, яким ці фонди треба здавати теж на збереження. Це також
має якнайбільше значення для розташування колони дивізійного забез-
печення. При тому, з особливою увагою продовжувати займатися на-
веденням порядку. Йдеться про те, щоб терміново здавати всі зайві прилади,
необхідні для постачання продовольства та боєприпасів. Дивізійний відділ
16 при цьому має всюди організовувати перебрання інструментів для
військової частини. У-ий відділ дивізії відразу ж перевіряє на майбутнє
наявні закриті фонди на вироблені речі. На весь ще триваючий стан
війни при військовій частині повинні перебувати троє адміністративних
заступників. Документи відразу ж надалі розподіляти і знищувати. Однак
усі воєнні щоденники везти далі і знищувати. Українські документи слід
знищувати.
Вишкільний та запасний полк має прискорено перебирати і зберігати
для дивізії продовольче постачання, розташоване у місцевості Унтер-
драубургу та Маренбергу. Крім того, усі склади тилу, які лежать далеко
позаду, розпустити і перевести до розпорядження бойових загонів. Від
керівників тилових відділів розквартированих відділів вимагається більшого
зважання на час і більшої маневреності. Через командирів письмово
повідомити дивізію, що увесь німецький склад, який на підставі особливих
випадків перебуває у протиставленні до українців, готується для переведення
до польово-запасного батальйону. Склад, який ненавидить українців, або
який є зненавиджений українцями, не зберігається. Польово-запасний
батальйон як суто німецьке з’єднання, мабуть не братиме участі в заходах
дивізії, а йтиме іншим шляхом. Окремий склад з штабу польово-запасного
батальйону, залежно від обставин, включається до складу дивізії.
З особливою увагою слід встановити повну мобільність усіх військових
частин.
409
5
Роешпш і,
ЕХШЖІАЬ
оп Ше Гй Окгаіпйт Ріуізіоп.
ТЬе Іогтайоп оГ Ае 1 ’з( ІІкгаіпіап Ціуізіоп тизі Ье сопзісіегесі аз а сопііпиесі 8(ги§-
£Іе сії Ае ІЛд*аіпіап реоріеіог (Ье геезіаЬІізЬтепі оГ ап іпсіерепсіет ІІкгаіпіап 8ідіе.
ТЬаі із \уЬу Ае ІІкгаіпіапз Гогтесі аігеаду с!игіп§ Ае 1 ’зі \Уог14 Х¥аг а ІІкгаіпіап Ее-
§іоп, Ае зо саііесі ІІкгаіпіап ЗееісЬ БоШіегз, \уйо Гои^Ьі а§аіпзі Ае сагізі Киззіа. АЙег Ае
сіохУпГаІІ ої Ацз<гіа-Нип§агу Аіз Ьедіоп Ьесате а Ьазіз ої Ае ІІкгаіпіап Агту о( Оаіісіа.
АЙег Ае оіНЬгеак о£ Ае Киззіап К.еуоіц(іоп іп 1917 Ае ІІкгаіпіап реоріе ргоеіаітесі
ап іпдерешіепі ІІкгаіпіап 8(аіе: Ае ІІкгаіпіап Маііопаї КериЬІіс (II. N. В.) апсі ог^апігеН
Ае ІІкгаіпіап Агту. . >
ВоА Ае ІІкгаіпіап агтіез (йот Огеаі ІІкгаіпе апсі Іогтег АизСго-Нип^агу) Гогтесі а
ипйесі Цкгаіпіап Майопаї Агту апсі сопііпиесі Ще §ігц££І£ а^аіпзі Ае ВоІзсАемгізіз Аг Ае
ригрозе оГ таіпіаізіп£ Ае пеуу огсагед ІІкгаіпіап 8ше, іп ассопіапсе \уіА Ае у/ііі рі Ае
ІІкгаіпіап реоріе апсі Ап \уе11-кпо\уп ргосіатаііоп (зеИсіеіегтіпаСіоп оГ паіірпаїіііез) оГ
Ап II. 8. Ргезідепі \Уеесіго\у ^)зоп. ТЬе пє\у ІІкгаіпіап ІчГаІіопаІ КерцЬІіс ууаз гесрцпізесі
Ьу Еп^Іапд (8іг Ріеіоп Ва§е), апсі Ргапсе (Оепегаі ТаЬоиіз) е(е. ТЬе ІІкгаіпіап Агту
аисоиЬесІ, Ьоууєуєг, їо Ае ргеуаі1іп£ Гогеез ої (Ье Киззіап ВрІзЬе^ізШ, Ьеїоге аіі Гог Еадк
о£ агтз, сІоАез, тесіісатепСз, алеї іп сопзефіепсе оГ а^Ги! діезеазез іп Ае Агту.
ТЬе ІІкгаіпіап $ЗДе Ьауіп§ зисситЬесі (оппаїїу, сотіпцей Ае 8АЦ£§Іе ипЖ ШЙау
а!Аои§Ь Ае Реасе Тгеаіу рГ Уегздіїїез Ш4 поі геео^піхе Ае ЇІктІпІап Майопаі ВериЬІіе.
ТЬіз 8йп§§1е Іазіесі іііі Ае оиіЬгеак оґ Ае УУоНсІ ЧУаг Ц.
1. РрппдСіоп оГАе 1 ’зі ІІкгаіпіап Оіуізіоп.
Веіоге Ае оіПЬгеак ої Ае зесопААУогкІ 5¥аг іі зеетесі Ааі Ае ІІкгаіпіап дце^іірп доцій
Ье заАед реаееіиііу. ТЬе ріапз апсі ргасйсе оГКагі-Оегтапу сіигіп§ Ае 5¥аг П ргоуесі,
Ьохуєуєґ, Ааі Ае Оегтапз суізЬед іо орргезз ууЬоіє Еигоре апсі рссиру Ае ІІкгаіпе аз Аеіг
“ЕеЬеп8гаит”.ТЬе Оегтапз Ье§ап Іо аппіЬіІаіе Ае ІІкгаіпіапз апсі (о еоіопізе Ае ІІкгаіпе
іеггісогу Ьу Ае Оегтапз. ІІкгаіпе Ьас іо зиіТег ипдег а іеггіЬІе Махі-ге^іте о( (еггрг, а( Аіз
Але. Іп сопзедиепсе рГ Ьеауу Ьитап апсі таіегіаі Іоззез Ае ІІкгаіпіап УоиА ог^апігед а
§иегі11а \уагГаге дігесіесі а§аіпзі Ае Кагі-оссирапи. ТЬе та]огііу о£ Ае ІІкгаіпіап реоріе
хуаііед Гог Ае тотепі, \уЬєп і! \уоцШ Ье роззіЬІе со гісі ої Ае іеїтіЬІе уоке оГ Ае Оег-
тап сопдиегегз.
Томате! Ае епд рі 1942 апсі іп Ае Ье§іппіп| оГ 1943 іі ^уаз єуі4єпі Ааі Аіз тотепі
\уаз арргоасЬіп£. ТЬе іпеуіиЬІе сіеАаі ої Оегтапу іп Аіз Потісі ^Уаг ргоуесі Ьеїоге аі! Ае
ґоИо^¥Іп§ Гасіз:
а. 8іпсе Мау 1942 Аеге Ье§ап зузіепШіс аіггаШз оГ Ае ХМрзіегп АІІіез руег Оегтаву
\уіА ап ипЬеагс! зїгеп^Ь. ТЬе А11І4 рііоіз сс^иегесі Ае аіг оуєг Оегтапу. ТЬеу сіезГгоуй
Ае тіїйагу ро\уег ої Оегтапу, апсі (Ье тогаї гезізіапсе ої Ае Оегтап реоріе Ьесоте
хуепкег.
Ь. Оп Ае 23’гй рі ОкІоЬег 1942 Аеге \уаз зшпесі Ае хуєіі кпокуп АПій оіїєпзіує іп
АГгіса пеаг ЕІ-АІатеіп, іп соп^цепсе ої адАісЬ Ае Оегтапз Лесі ауіАіп 92 сіауз Йот
АІехапсігіа 011 Тгіроііз.
е. Іп МоуетЬег 1942 ті§Ьіу Агпегісап-ЕпвІізЬ цпйз АзетЬагкесі іп Аігіса іп Ае РгепсЬ
А1§егіа: Ае зо саНед Оегтап-ІШІіеп йот іп Айіса Апз Ііцціддіесі.
сі. Оп Ае 2’псі ої РеЬгиагу 1943, Ае б’А Оегтап Агту оГ §еп. Рапіцз зпггепсіегедаі
8іа1іп£гаА ТЬе Оегтапз Ье<ап (о Іеауе Ае 8руіє( ІІпіоп,
410
Цпкег зисЬ сігситзіапсез фе Оегтап актіпізігайоп ацфогіііез ргррозек (о фе гер-
гезепіаііуез о! Фе Цкгаіпіап Оепегаї Аік Соттііее, іп МагсЬ 1943,іоог§апіхе а Цкгаіп-
іап тіїкагу ипк соипкп£ поі тоге фдц опе кіуізіоп £ог Фе Фе ВоЙЙ®-
уізіз. ТЬе Оегтапз ргорозек Фе егеаііоп Фіз тіїкагу ипк \уіф<мМ азу рофіоі ряршжз
іо Фе Цкгаіпіапз.
А. Ргіпсіраї Моііуєз.
її \уа8 роззіЬІе Фаі еіФег: 1) Оегтапу \уои!к Ье аЬІе іо таке а реасе геіаіпіп£ Фе
Оегтап еФпеи^гарЬіс Ьоипкагіез апк \уои!к Іеауе (Ьиз Фе орргеззек зіаіез апк паііопз іо
Феіг оууп Гаіе, ог 2) Оегтапу хуоиік гезізі апк зисситЬ аі Іазі ипкег фе Ьеауу Ь1о\уз оі фе
Аіїіек ро\уег8, саизіпз а сопзікегаЬІе сЬаоз, езресіаііу іп Еазіет Еигоре.
Іп Фе Гігзі сазе Фіз тіїііагу ипк \уаз теапі аз ап етЬгоуеп ОЇФе Гиіиге Цкгаіпіап
Каііопаї Літу Гог Фе геаіізаііоп оГ Фе Цкгаіпіап Ьі§Ьезі ікеак Фе геезіаЬІізЬтет апк
зігеп§Фепіп§ оГ ап іпкерепкепі апк кетосгаііс Цкгаіпіап Зіаіе, аз іі у/аз доле іошаїкз фе
епк оГ Фе Г1Г8І ХУогІк \¥аг. ТЬе зєгуісє о! уоип§ теп іп Фіз тіїкагу ипк \уаз Фе опіу роз-
8ІЬ1е 1е§а1 тіїііагу ігаіпіп£.
Іп Фе Іаіег сазе Фе Цкгаіпіапз пеекек зиск а тіїкагу ймтаііоп (Ьесаизе Феу ^уізЬек
іо зауе Фе реоріе апк Феіг ргорегіу йот Фе кезігисііоп апк гоЬЬегу оГ Фе Оегтап кетог-
аіізек зоїкіегз аз \ує11 аз іо ргеуепі Цкгаіпе а^аіпзі роззіЬІе геуоіийопагу сЬаоз. Он араг-
аііеі Ііпе Фе Цкгаіпіап роїкісаі Іеакегз кесікек іо §еі зеєгеі сопіасі луіФ Фе Шезфт Афез
аігеаку аі фаі ііте, іп огкег іо ассеріФе Цкгаіпіап тіїкагу ипііз ипкегФеігкізрозаІТЬіз
ипк зЬоиІк аізо Ье изек аз Ьазіс тіїкагу Гогтаііоп Гог ІйШге Цкгаіпіап К.ериЬ1іс.
АП Фезе іасіз ргоуе Фаі Фе Цкгаіпіап реоріе кік пеіфег а§гее луЬііє оі^апігіп^ фе
Ціуізіоп \уіФ фе роїкісаі ріап оГ Фе Оегтап орргеззог пог \УІзЬек іо Ьеір Піт (о сопциег
Еигоре іпс1икіп§ Фєігохуп паііуе соцпігу Цкгаіпе: аз Феєоіопу. Ог§апізіп£ Фе Оіуізіон
(Ье Цкгаіпіапз кік поі таке апу роїкісаі а§геетепі \уіФ Оегтапз. Везікез, Фесгеайоп оГ
зисЬ ап іпзі§піГісап( тії ііагу цпіі, фаі аузз ]оіпек опіу їогтаїїу іо Фе Оегтап Алпу, соиік
Ье оГ по кесізіуе тіїкагу ітройапсе. АП Фе тоге іі \уаз фдке еуікепі: о\¥іп& іо Фе ахуфі
тіїкагу зііиаііоп оГ Оегтапу, ФаіОегтапу отоіФІ зооп зиггепкег апк Фе Ціоаіпіап Оі VI-
зіоп \уои1к поі Ье сотреііек іо раїЧісіраіе іп Фе хузг оп зіке оГ Оегтапу єуєп ФітаНу. Іі
із іо Ье етрЬазіге<і Фаі Фе сотреіепі Цкгаіпіап Іеакегз Ьак а^геек іо Фе їогтаііоп оГФе
Цкгаіпіап Шуізіоп \уіФ Фе гезегуаіюп асееріек Ьу іЬе Оеппап Соттапк Фаі фе заік
Цкгаіпіап Віуізіоп ууоиік Ье Ьу по теапз изек оп Фе АУезіет АПіек йот. ОФег Гогеі§п
Іе^іопз, Ьоууєуєг Ьауе Ьееп изек оп фе 5¥езіегп АПіек йот (е.. £• Фе Яиззіап Ье^іоп
0. А”). ТЬе оФег паііопз оГ Еазіет Еигоре (ІяФиапіапз, Таіуіепз апк Езіопіепз) хуєгє
сотреііек іо ск) Фе зате аз Фе Цкгаіпіапз кік, Ьееацзе, Феіг зііиаііоп кік поі кШег йот
оигз. ТЬе Ваіііа Зіаіез Ьауе Ьееп опіу іп а Ьеііег зкиайоп Ьауіп§ гЬеіг о\уп кіріотаііс гер-
гезепіаііуез іп ХУезіет Еигоре апк Атегіеа.
3. РгасСісаІ тоііуез.
1. ТЬе Піуізіоп луа8 сгеаіек айег а зиссеззйіі гаікої 8оуієі іпзиг^епіз ипкег {соттапк
оГ] Феіг Оепегаї Коїрак хуЬо ргоозекек ипііі Фе СаграФіап Моипіаіпз. ТЬіз Гасі ипкег-
тіпек Фе ргезіі§е оГ фе Оегтап агтек Ідгсез атоп£ фе Цкгаіпіап рориіаііоп.
Аі Фаі ііте Фе Цкгаіпіап §иегі11а-\уаіїаге а^аіпзі Фе Оегтапз аунз іпсгеазіп§ іп
Цкгаіпе,езресіаііу атоп§ Фе уоип§ Цкгаіпіапз. ТЬе Оегтап актіпізігаііоп хуазіїуіп^ *уіФ
ЬагзЬ теазигез іо ге^аіп Фе ргеуіоиз гезресі оїзиЬкиек реоріе. ТЬе Цкгаіпіапз \уеге зиз-
ресіек іо Ье іп соппесііоп \уіФ Фене іпзиі^епіз: Фе їатек Оезіаро Ьиті УІПа^ез о! Фе
реасеїиі Цкгаіпіап реоріе апк огкегек ехеоиііопз оі Цкгаіпіапз іп УІНа^ез апк іохунз ід
огкег іо кеіег Фет йот Фе Ьозійе аіікике (охуагкз фе Оегтапз.
Іп сопзедиепсе Фе Цкгаіпіап реоріе Ьак Іо ашіі а сотріеіек рЬузіса! аппіЬіІайоп
апк Фе Ііди ікаііоп оГ Фе іазі готпапіз о£ а 1е£а1 Цкгаіпіап ІіГе.
411
2. ТЬе Оептіапз зіайесі а ІеггіЬІе кипі айег Піе икгаіпіап реоріе сіезііпесі Гог сотриі-
зогу ІаЬог іп Піе Оегтап \уаг Гасіогіез (аз іі каз Ьееп аігеаду зіаіесі іп МйтЬеі^). Сопзе-
циепііу реоріе сііесі Ьу зіагуаііоп, ехкаизііоп ог \уєгє кіііесі сіигіпз іке аіггаісіз оГ Іке АПіез.
3.5¥е зкоиід Ііке Іо тепііоп ако Ікаї Піе Оегтапз іпігосіисед іп Піе Еазіет Цкгаіпе
ІЬе сотриїзогу зєгуісє іп Піе Оегтап Акту, езресіаііу іп Піе тіїііаіу Гогтаїіопз оГ 88. її
\уаз ехресіесі Ікаї Піе зате теазигез \уі11 Ье аррііесі аізо Іо Піе ХУезІет Цкгаіпе. Апсі ге-
аііу, іЬезе сотриїзогу теазигез \уєгє уегу іпіепзіуеіу йіігодисед іпіо ХУезІегп Цкгаіпе,
езресіаііу іп ІЬе Гігзі топНіз 1944. ТЬе Цкгаіпіап уоиік зеаИегесі іп сііНегепІ Оегтап тіїі-
Іагу ипііз апсі іп зиск а \уау [\уаз] сотреііед Іо сііе ипсіег Іке Гогеі§п Ьеппегз апсі Гог козіііе
іпіегезіз. Ткезе \уєгє іке геазопз Ікаї шоуєсі Іке та]огі1у оГ Цкгаіпіапз Гог Іке ог§апігаІіоп
оГ Іке аЬоуе тепііопесі Піуізіоп. ТкегеГоге іі із поі хуопПєг Ікаї зиск зІгоп£ ап1а§опізі оГ
МаІіопа1-8осіа1ізт аз іке Іаіе. Меігороііі ап Соипі 8керіуску], Іке Неасі оГ Іке Опіаіе
Саїкоііс Скигск оГ ІкеХУезІ Цкгаіпе §ауе кіз Ь1еззіп§ Іо Іке Гогтаїіоп оГ Іке заісі сііуізіоп.
Тке аііііисіе оГ Іке Цкгаіпіап реоріе \уаз саизесі аізо Ьу Ьесі ехрегіепсез дигіп§ Іке 8оуієі
оссираііоп оГХУезІега Цкгаіпе (Ікаї Ье1оп§ес1 Гогтегіу іо Роїапсі) іп 1939-1941: Іке Ііциі-
сіаііоп оГ аіі Цкгаіпіап сіетосгаїіс рагііез: зосіаіізіз-гасіісаіз апсі скгізііап-сіетосгаїз, па-
Ііопаї-Петосгаїз апсі зосіаі-сіетосгаїз, Го11о\уєс1 зооп аїїег Іке аггіуаі оГіке Кесіз; Ікеп Іке
акоііііоп оГ аіі Ьазіс сіетосгаїіс гі§к1з Іоок ріасе: Іке ітеедот оГргезз апсі Іке ІіЬеіїу оГ
ге1і§іоп сеазесі Іо ехізі іп АМез&гп Цкгаіпе.
Іп зиррогі оГ Іке аЬоуе тепііопесі зіаіетепіз аЬоиІ Іке тоїіуез \укіск сіесісіесі Іке ог-
§апІ2аІіоп оГ Іке Цкгаіпіаі) Оіуізіоп, \ує епсіозе Іке Ооситепі N0 2 Ігапзіаііоп Ггот а
ратркіеі риЬІізкес! Ьу Іке їогтег Роїізк тіпізіег Ма1изке\узкі “8кате ог §1огу”, ргіпіесі
іп Іегизаіет, 1945.
Тке Цкгаіпіап реоріе кауе ассеріесі Іке ог§апіга1іоп оГ Іке Цкгаіпіап Оіуізіоп аз ап
[писіеиз] оГ іке Гиіиге Цкгаіпіап Агту (ог Іке ригрозе оГ зеИПеГепсе апсі геаіізаііоп оГ Іке
Цкгаіпіап ісіеаі: іпдерепсіепі Цкгаіпіап НериЬІіс. Сопзіс1егіп§ аіі Ікаї \ує \уапІ Іо зіаіе Ікаї,
Іке уоіипіеегз Іо Іке Цкгаіпіап Оіуізіоп апсі атоп£ ікеп \уєгє аізо уеіегапз - оіГісегз (Міо
рапісіраіесі аі Іке Гігзі АУогІсІ \Уаг) аз \ує11 аз с!ег§утеп, \уєгє оГ Іке зате оріпіоп. Ткеу
\уеге уегу агсіепі раїгіоіз апсі ріпесі ІкегеГоге Іке Цкгаіпіап Оіуізіоп \УІІкоиІ кауіп§ оЬ-
Іаіпесі апу роїііісаі рготізез. Ткеу сіісі поікіп§ сіетапсі ігот Оегтапз Ьесаизе ікеу \уізкесі
опіу Іо §еІ агтз, \укіск Ікеу соиісі изе іп а ргорег Ііте Гог Іке сгеаііоп оГ Іке Цкгаіпіап
Маїіопаї Агту.
Ткіз \уаз Ікеіг ипіГогт рго§гатте їїпс1іп£ ііз ехргеззіоп іп Іке \уе11-кпо\уп хуогсіз: уоип§
теп - Іаке агтз іп уоиг капеїз И іі із оїїегесі Іо уои.
Ткезе геазопіп§ Іо Ье гі§кІ, аз сіигіп§ Піе Гогтаїіоп оГ Іке Оіуізіоп Піе тазз регзесиїіопз
апсі тазз аппікіїаііоп оГ Цкгаіпіапз \уєгє поі зо іпієпзіує \укі1е Іке Цкгаіпіап уоиік соиід
§о оп іп Іке реасеГиІ тіїііагу Пгі11іп§ сіигіп§ а \уко1е уеаг. П сап Ье по сіоиЬі Ікаї Іке Оег-
тапз ипсіегзіоосі Ікіз геаі аііііисіе оГ Іке Цкгаіпіапз Іо\уагсІ8 Іке Гогтаїіоп оГ [Іке] Оіуізіоп.
Ткіз \уаз Іке геазоп \уку Іке Гогтаїіоп оГіке Цкгаіпіап Оіуізіоп \уаз зирроПесІ опіу Ьу Іке
Оегтап Іосаі асітіпізігаїіоп \укі1е Іке сепігаї аиікогіїіез ІоокесІ аі Ікіз ехрегітепі \уіік
тіззігизі. Тке Ьезі ехатріез Гог іі аге: а) іп Іке Оегтап сепігаї ргезз Ікеге \уаз аітозі по
тепііоп оГ Іке сгеаііоп ої Іке Цкгаіпіап Оіуізіоп \укі1е оп Іке оікег капсі оікег зітіїаг Іііііе
Гогтаїіопз оГ сіііТегепІ паїіопз \уеге Ькжп ир Іо §геаІ аІГаігз оп Іке Гігзі ра§е, Ь) іп Іке
Цкгаіпіап Оіуізіоп Ікеге \уаз а §геаІ риг§е о£ Іке Цкгаіпіап зіаії: Іке Цкгаіпіап оіГісегз
гетаіпесі тозіїу опіу аз соттапсіегз оГ сотрапіез. Тке Цкгаіпіап тіїііагу ипії \уаз §ег-
тапіхед \укаІ ргоуосесі §геаІ ПіззаІізГасІіоп атоп£ іке Цкгаіпіап зоїдіегз. ТкегеГоге \уєгє
іпсіеесі іпсісіепіз зиск аз е. §. Ікаї зоте Цкгаіпіапз ипіізріпесі Іке Цкгаіпіап іпзиг§епіз (Іке
Цкгаіпіап раїїізапіз агту кпохуп іп Іке Цкгаіпіап аЬЬгеуіаІіоп аз “ЦРА”).
412
П. ТЬе 8иЬ]ипкііоп оГ ІІкгаіпіап Оіуізіоп іо іЬе Соттапд о£У/аіТеп 8.8.
ТЬе ІІкгаіпіап Уоіипіеегз епіізіед ехргеззіу іо (Ье ІІкгаіпіап Оіуізіоп апсі (Ье ІІкгаіп-
іап 1еадіп§ Сігсіез детапдед (Ье ІІкгаіпіап сЬагасіег оГ (Ье Оіуізіоп (ІІкгаіпіап ипіГогтз,
ІІкгаіпіап пайопаї етЬІетз, оаіЬ іо (Ье ІІкгаіпіап 8іаіе, ІІкгаіпіап соттапдіп§, ІІкгаіп-
іап Ї1а§ еіс.). Він аїїег (Ье сгеаііоп оГ (Ье Оіуізіоп (Ье Оегтапз геГизед (Ьезе ІІкгаіпіап
детапдз изіп§ уагіоиз зиЬіеіїи^ез: іЬеу аззегіед (Ьаі (Ье Оіуізіоп дуаз опіу а Іосаі Гогта-
ііоп (іЬегеГоге зЬоиІд Ьауе опіу Іосаі етЬІетз), (Ьаі ассогдіп§ (о (Ье іпіетаііопаї 1а\у йіе
зоїдіегз оГ (Ье Оіуізіоп соиід поі \уеаг ипіГогтз оГ а зіаіе Ьеіп§ поі аі \уаг. ТЬе Оегтапз
десіагед (Ьаі аіі Гогеі§п тіїііагу ипііз [тизі] зиЬогдіпаіе (о (Ье Соттапд оГХУаіїеп 88 апсі
(Ьаі (Ье ІІкгаіпіап Оіуізіоп саппоі Ье ап ехерііоп. ТЬегеГоге іі із еуідепі (Ьаі оиг Оіуізіоп
\уаз сотреііесі (о зиЬогдіпаіе (о (Ье Соттапд оГХУаіїеп 88 а§аіпзі (Ье \уі11 оГ (Ье ІІкгаіп-
іапз.
ТЬе ІІкгаіпіап Оіуізіоп \уаз, по доиЬі, дерегідепі оп (Ье Оегтап 8иргете Соттапд-
іп§ оГ (Ье ХУаїїеп 88 опіу Гогтаїїу, Ьесаизе іі Ьад по(Ьіп§ іп соттоп \уі(Ь (Ье Оегтап
тіїііаіу 88 Гогтаііопз, хуЬєгє Оегтап уоіипіеегз епіегед оп Ьазіз оГ іЬеіг тетЬегзЬір іп
(Ье рагіу апсі (Ьеіг Гогтег Магі-асііуііу. ТЬе ІІкгаіпіап уоіипіеегз Ьад поіЬіпз іп соттоп
\уі(Ь (Ье рго§гатте оГ (Ье Махі-рагіу, апсі (Ьеу дід поі соттіі а зіп§1е сгіте дигіп§ іЬеіг
зегуісе іп (Ье ІІкгаіпіап Оіуізіоп \уЬісЬ \уои1д дізЬопоиг (Ьеіг пайопаї ді§пііу ог уіоіаіе
(Ье іпіетаііопаї 1а\у.
ТЬе аііііиде оГ (Ье Оегтапз іп (Ьіз циезііоп із еуідепі ігот (Ье Го11о\уіп§ Гасіз:
1. ТЬе геаі Гогтаііопз 88 соикі ріп опіу реоріе оГ Оегтапіс огі§іп (е. §. Ьїопуе§іапз,
ОиісЬтеп, паііуез оГ Ріапдегз еіс.).
2. ТЬе Оіуізіоп дуаз саііед оїїісіаііу: 14 ХУаіїеп ОгепасІіег Оіуізіоп д. ХУаїїеп 88 (ІІкг.
1), іп (Ье Ве§іппіп§ (Оаі. 1), \уЬі1є (Ье Оегтап Гогтаііопз \уєгє саііед 88 Оіуізіопз. Іизі зо
(Ье Оегтап зокііегз, поп соттіззіопед оіГісег ог оГНсег \уєгє саііед “88 Мапп, 88
ІІпіеїТйЬгег, 88 ОЬеіїиЬгег” еіс., \уЬі1є оиг зоїдіегз \уєгє саііед опіу “АУаГГеп-Сгепадіег,
\УаіТеп-ІІп(еіїйЬгег, ХУайеп-ОЬегГиЬгег”.
3. ТЬе ІІкгаіпіап зокііегз оГ (Ье Оіуізіоп \уєгє поі регтіііед (о \уеаг (Ье тагк оГ
дізііпаііоп 88 оп (Ье соїіаг оГ (Ьеіг ипіГогтз аз (Ье Оегтап 88-теп дід іі.
4. ТЬе Гасі (Ьаі ІЬе ІІкгаіпіап Оіуізіоп Ьасі тіїііагу сЬарІаіпз іп іЬе зіаГГ ргоуез опсе
тоге ІЬе сотріеіе діГГегепсе Ьеідуееп оиг Оіуізіоп апсі (Ье Оегтап Магі-88 \уЬісЬ Ьад по
сЬарІаіпз, Ьесаизе ІЬе рго§гатте оГ іЬе Иахі-88 \уаз апііге1і§іоиз ипд апІі-сЬгізІіап.
III. ТЬе ІІкгаіпіап Оіуізіоп §оез оуєг іо іЬе АПіез.
Іп ассогдапсе \уііЬ а десізіоп оГ ІЬе ІІкгаіпіап Іеадегз іп 1945 Ю таке а сопіасі \уііЬ
іЬе АПіез - іі \уаз десідед іп РеЬгиагу 1945 іо \УІіЬдга\у ІЬе ІІкгаіпіап Оіуізіоп Ггот ІЬе
Нип^агіап Ггопі іо іаке оуєг іЬе Соттапд оГ іЬе Оіуізіоп апд іо §о оуєг іо (Ье АПіез, єуєп
Ьу Гогсе. Іп ГиИіІІі п§ (Ьіз аіт іЬе Оіуізіоп зисседед іп Ьеіп§ (гапзГеггед іо К1а§епГигі (Аиз-
ігіа). ТЬеп іп Аргії 1945, іЬе ІІкгаіпіап Оепегаі Раиі 8Ьапдгик Ьесате соттапдег оГ аіі
ІІкгаіпіап агтед Гогсез. Оепегаі 8Ьапдгик \уаз ап оіГісег оГ (Ье РоїізЬ £епега11 зіаГГ апд Ье
ЬітзеїГ Гои§Ьі а^аіпзі іЬе Оегтапз іп (Ье РоїізЬ Агту іп 1939.
Не іпзіапііу, айег Ьіз арроіпітепі, іоок оаіЬ оГ (Ье Оіуізіоп (ог (Ье ІІкгаіпіап КериЬ-
Ііс апд (Ье ІІкгаіпіап Иаііоп. Аі (Ье зате ііте Оепегаі 8Ьапдгик пе§оііаіед ауііЬ іЬе Сот-
тапд оГ (Ье АПіед Рогсез іп УіІІасЬ іп огдег іо §о оуєг іо (Ье АПіез. ТЬе Еп§1ізЬ соттапдег
а§геед \уі(Ь ргорозаі. ТЬиз (Ье ІІкгаіпіап Оіуізіоп хуєпі оуєг іо (Ье АПіез а§аіпзі (Ье \уі11 оГ
Оегтап 8иргете Соттапд апд ЬеГоге (Ье сарііиіаііоп оГ Оегтапу.
ТЬезе аге (Ье ГасізХуЬісЬ дує аге ргезепііп§ іо уои іо сіеаг ир (Ье Ьізіогу оГ (Ье Гогта-
ііоп оГіЬе ІІкгаіпіап Оіуізіоп ауЬозє оЯісегз апд зоїдіегз аге аі ргезепі тотепі АПіед ргіз-
опегз оГ дуаг.
413
Посшпепі 2.
ТКА1Ч8ЬАТІ(Ж
Ггот Йіе ратрШеї оТ І£пас МаІизЬеуузкі, Іогтег РоїізЬ тіпіаіег апО сЬіеГ
егїііог оІ оЙісіа! (Іаііу “Сагеіа Рокка” - епііііед “Зкате ог §1огу”,
риЬІкЬед іп Іегизакт, 1945 (ра§е 11 апсі 12).
ТЬе РоїізЬ тіпізіег сііез аз ГоІІо^з: *
“ТЬе Цкгаішапз рзіійед \уИЬ (Ье Го11о^іп§ аг§итеп(з (Ьеіг тіїііагу геїайопз \уііЬ іЬе
Оегтапз. ТЬезе аг§итеп(з ^еге зиЬтіПед Ьу іЬе ІІкгаіпіапз (о іЬе гергезепіаііуез оГ ІЬе
РоїізЬ ип<Іег£гоиікІ ог£апіха(іоп \уЬо \УІзЬед Со соипіегасі. І \уізЬ іо сііе іЬезе аг^итепіз
циііе ЬгіеЙу:
“\¥е Ьауе по оіЬег сЬоісе. \Уе аге [іп] дап§ег іо Ье зІаи^Ьіегед Ііке саіііе. \УЬа( іЬе
ІІкгаіпіапз Ьауе іо ехресі іп Оаіісіа (огі§іпа11у \угііієп Ьііііе Роїапд) зЬо\уєз іЬе ЬеЬауіоиг
оТ Киззіа іп 5оУіеі Икгате5. ВеГоге іЬе \Уаг аігеаду іЬеге \уєґє аппіЬіІаіед аіі Икгаіпіап
іпіеІІесіиак \уЬо азкед Гог а сиііигаї аиіопоту. ТЬе ргезепі ЬеЬауіоиг оГ іЬе 5оу]єі8 зЬо\уз
іЬаі іЬеу ріап ІЬе сотріеіе агіпіЬіІаііоп оГіЬе ІІкгаіпіап ігіЬе аз а \уЬо!є. Мііііопз аге Ьеіп§
ехесиіегі...
Во поі Ьєіієує іЬаі хує аге соНаЬогаііп£ м/ііЬ іЬе Оегтапз Гог Оегтапу ’з уісіогу. N0,
\ує зітріу до поі \уізЬ іЬаі іЬе УІеіогу оГЕп^Іапд - Атегіса аз \ує11 аз оГРоїапд оуєг НііІег
тау Гіпсі из іп ібпіЬз. ТЬегеГоге \ує зЬаІІ деіепд оиегзеїуез”.
Музей 1-ої УД УНА у Львові. - Колекція документів і матеріалів. -
Док. № 1948. ~ Арк. 1-6.
Документ 1.
МЕМОРІАЛ
про 1-шу Українську дивізію.
Формування 1-ої Української дивізії повинно розглядатися як продов-
ження боротьби українського народу за відновлення незалежної Української
держави.
Ось чому українці вже під час 1-ої світової війни сформували україн-
ський легіон так званих Українських Січових Стрільців, котрі боролися
проти царської Росії. Після падіння Австро-Угорщини цей легіон став
основою Української Галицької Армії.
Після вибуху російської революції в 1917 український народ проголосив
незалежну Українську державу — Українську Народну Республіку (У.
Н. Р.) і організував українську армію.
Обидві українські армії (з Великої України і колишньої Австро-
Угорщини) утворили об’єднану українську національну армію і про-
довжували боротьбу проти більшовиків з метою збереження новітньої
української держави відповідно до волі українського народу і добре відомої
декларації (про самовизначення націй) президента США Вудро Вільсона.
Нова Українська: Народна Республіка була визнана Англією (сером
ПІКТоном Бейджем), Францією (генералом Табуї) та іншими країнами.
Українська армія, однак, не змогла стримати переважаючі сили російських
більшовиків перш за все через нестачу зброї, обмундирування, медикаментів
та внаслідок жахливих хвороб в армії.
414
Українська держава, яка формально перестала існувати, продовжує
боротьбу До сьогодні, хоча ВерсаЛьськйй мирний договір не визнав
Українську Народну Республіку. Ця боротьба тривала до вибуху П-ої світової
війни.
1. Утворення Ьої Української дивізії.
Перед початком Другої світової війни видавалось, що українське
питання могло б вирішитися мирним шляхом. Проте плани та практика
нацистської Німеччини довели, що німці бажають підкорити всю Європу
і окупувати Україну як свій „життєвий простір”. Німці почали знищувати
українців і колонізувати українську Територію. У цей Час Україна страждала
під жахливим нацистським режимом терору. В результаті важких людських
та матеріальних втрат українська молодь організувала партизанську війну,
спрямовану проти нацистських оі^пантіВ; більшість українців очікувала
того моменту, коли можливим буде позбутись страшного панування
Німецьких загарбників^ Наприкінці 1942 р. і на початку 1943 р. було
очевидно, що цей момент Настав. Про неминучу поразку Німеччини у
цій світовій війні свідчили такі факти:
а. З Травня 1942 з нечуваною силою почалися систематичні повітряні
рейди західних альянтів над Німеччиною. Пілоти альянтів завоювали
повітряний простір над Німеччиною. Вони нищили її військову силу, і
Моральний опір Німецького Народу послабшав.
б. 23 жовтня 1942 в Африці, поблизу Ель-Аламейну, почався Добре
відомий наступ альянтів, внаслідок якого Німці Протягом 92 днів знйклй
з Території від Алекєандрії До Тріполісу.
ц. У листопаді 1942 велйкі американсько-англійські Військові частини
висадилися в Африці у французькому Алжирі; Так зВанйй німецько-
італійський експедиційний корпус був оточений і таким чином Ліквідовано
німецько-італійський фронт в Африці.
д. 2 лютого 1943 6-та німецька армія генерала Паулюса Оточена під
Сталінградом. Німці почали програвати на Користь Радянського Союзу.
За Таких обставин німецькі адміністраційНі органи влади у березні
1943 запропонували представникам Українського Центрального Комітету
організувати українську військову частину чисельністю не більше, Ніж
Одна дивізія для боротьби проти більшовиків; Німці Пропонували створення
цієї військової частини без будь-яких політичних обіцянок для українців.
А. Принципові мотиви.
Існувало дві можливості: 1) Німеччина могла б укласти мир* що зберігав
би німецькі етнічні кордони і, таким чином, пригноблювані нею держави
та нації змогли б самі вирішувати свою власну долю, або 2) Німеччина
чинила б опір і поступилася б нарешті під Важким тиском Ольянтськйх
сил, спричиняючи значний хаос* особливо у Східній Європі.
У першому випадку ця військова частина була призначена стати
зародком майбутньої Української Національної Армії для реалізації
Найвищого українського ідеалу: відновлення та зміцнення незалежної та
демократичної Української Держави, як це сталося наприкінці Першої
світової війНй; Служба МОЛОДИХ Чоловіків у цій війєьквій частині буЛа
єдиною можливістю летального військового вишколу.
У другому випадку українцям було потрібне таке військове формування,
оскільки вони хотіли рятувати народ та його майно від знищення та
Пограбувань з боку деморалізованих Німецьких солдатів, а також запобігти
тому, щоб Україна опинилася в можливому революційному хаосі. Паралель-
но з цим українські політичні лідери вирішили встановити таємний контакт
із західними альянтами вже у той час з метою передати українську військову
частину у їхнє розпорядження. Цю частину також мали використати як
основу військових формацій майбутньої Української республіки.
Усі ці факти свідчать, що український народ під час організації дивізії
не погоджувався з політичними планами німецьких гнобителів і не бажав
допомагати їм завойовувати Європу включно з його власною країною
Україною для перетворення їх в німецькі колонії. Організовуючи дивізію,
українці не уклали жодної політичної угоди з німцями. При цьому
створення такої незначної військової частини, що лише формально
належала до складу німецьких військ, не могло мати вирішального
військового значення. Тим більше, було цілком очевидним: внаслідок
жахливої воєнної ситуації, Німеччина незабаром капітулює, і Українська
дивізія не буде вимушеною навіть формально брати участь у війні на
боці Німеччини. Слід підкреслити, що компетентні українські лідери
погодилися на формування Української дивізії за прийнятої німецьким
командуванням попередньої умови, згідно з якою Українська дивізія не
могла бути використаноїр на Західному альянтському фронті. Інші іноземні
легіони, однак, використовувались на Західному альянтському фронті
(наприклад, російський легіон ”Р. О. А.”). Інші нації Східної Європи
(литовці, латвійці та Естонці) вимушені були робити так, як робили українці,
оскільки їхня ситуація не відрізнялася від нашої. Балтійські держави
опинилися у кращій ситуації лише у тому плані, що мали своїх власних
дипломатичних представників у Західній Європі та Америці.
3. Практичні мотиви.
1. Дивізія була створена після успішного рейду радянських партизанів
під керівництвом їхнього генерала Ковпака, які дійшли до Карпатських
гір. Цей факт похитнув престиж німецьких збройних сил серед українців.
У той час українська партизанська війна проти німців поширювалася
в Україні, особливо серед молодих українців. Німецька адміністрація
намагалась грубими заходами повернути колишнє ставлення підкореного
народу. Українці підозрювали, що це викликано українськими повстанцями:
відоме ґестапо спалювало села мирних українських мешканців і влашто-
вувало екзекуції українців у селах та містах з метою утримати їх від ворожого
ставлення до німців.
У кінцевому результаті український народ очікувало цілковите фізичне
знищення та ліквідація останніх проявів легального українського життя.
2. Потім німці розпочали жахливе полювання на українців, прирікаючи
їх до примусової праці на німецьких воєнних заводах (про що вже сказано
у Нюрнберзі). Тому люди вмирали від голоду, виснаження або гинули
під час повітряних рейдів альянтів.
3. Ми також хотіли б згадати, що німці запровадили в Східній Україні
примусову службу в німецькій армії, особливо у військових формуваннях
СС. Слід було очікувати, що такі самі заходи застосовуватимуться також
щодо Західної України. І, справді, ці примусові заходи дуже інтенсивно
запроваджувалися в Західній Україні, особливо у перші місяці 1944.
Українська молодь опинилася у різних німецьких військових частинах і
таким чином мусіла вмирати під іноземними прапорами і за ворожі
416
інтереси. Усі ці причини спонукали більшість українців до організації
згаданої вище дивізії. Тому не є дивом, що такий великий супротивник
націонал-соціалізму, як славної пам’яті митрополит граф Шептицький,
глава греко-католицької церкви Західної України, дав своє благословення
на формування вказаної дивізії. Позицію українського народу обумовив
також сумний досвід під час радянської окупації Західної України (що
формально належала до складу Польщі) у 1939-1941: ліквідація усіх
українських демократичних партій — соціалістично-радикальної, християн-
сько-демократичної, національно-демократичної та соціал-демократичної,
переслідуваних незабаром після прибуття Червоної армії. Тоді ж скасовано
усі основні демократичні права; свобода преси та свобода релігійного
віросповідання перестали існувати в Західній Україні.
Для підкріплення наведених вище тверджень про мотиви, які вирішили
справу організації Української дивізії, ми додаємо тут документ № 2,
перекладений з памфлету „Ганьба чи слава”, опублікованого колишнім
польським міністром Матушевським у Єрусалимі в 1945.
Український народ схвалив організацію Української дивізії як ядра
майбутньої української армії з метою самооборони та реалізації українського
ідеалу: незалежної Української республіки. Зважаючи на все це, ми хотіли
як добровольці зголошуватися до Української дивізії. Серед добровольців
були також ветерани-офіцери (які брали участь у Першій світовій війні),
а також священики, котрі дотримувались таких самих поглядів. Вони були
дуже палкими патріотами і тому вступили до Української дивізії без
отримання будь-яких політичних обіцянок. Вони нічого не вимагали від
німців, оскільки бажали тільки отримати зброю, яку могли б у певний
сприятливий момент використати для створення Української Національної
Армії.
Це була їхня постійна програма, що знайшла свій прояв у добре відомих
словах: молоді чоловіки, візьміть в свої руки зброю, якщо її вам дають.
Ці підстави давали право сподіватися, що під час формування дивізії
масові переслідування та масове знищення українців будуть не такими
інтенсивними в той час, коли українська молодь цілий рік проходитиме
спокійний військовий вишкіл.
Не може бути сумнівів, що німці зрозуміють цю реальну позицію
українців щодо формування дивізії. Це було підставою того, чому форму-
вання Української дивізії підтримувалося лише німецькою місцевою
адміністрацією в той час, коли центральні органи влади дивились на цей
експеримент з недовірою. Найкращими доказами цього є те, що:
а) в німецькій центральній пресі майже не згадувалося про створення
Української дивізії в той самий час, коли з іншого боку іншим подібним
невеликим формуванням різних націй присвячувалася велика увага на
перших сторінках,
б) в Українській дивізії відбулася велика „чистка” українського
персоналу і українські офіцери залишилися здебільшого лише командирами
чот. Українська військова частина була онімечена, що спровокувало велике
незадоволення серед українських вояків. Саме тому траплялись випадки
того, що деякі українські підрозділи приєднувалися до українських
повстанців (Української Повстанчої Армії, відомої в українському скоро-
ченні як „УПА”).
417
II. Ставлення Української дивізії до командування військ СС.
Українські добровольці вступали на військову службу саме до Україн-
ської дивізії і українські провідні кола вимагали українського характеру
дивізії (українських уніформ, українську національну символіку, присяги
на вірність Українській державі, українського командування, українського
прапора і т. п.). Проте, після створення дивізії німці проігнорували ці
вимоги, використовуючи найрізноманітніші відмовки. Вони заявляли, що
дивізія була лише локальним формуванням (а тому повинна мати лише
місцеву емблему), що, відповідно до міжнародного права, вояки дивізії
не могли носити уніформи держави, яка не брала участі у війні. Німці
заявляли, що усі іноземні військові частини повинні підпорядковуватися
командуванню військ СС, і що Українська дивізія не може бути винятком.
Тому очевидним є те, що наша дивізія мусіла підпорядковуватися коман-
дуванню військ СС проти волі українців.
Українська дивізія, безсумнівно, залежала від німецького вищого
командування військ СС лише формально, оскільки не мала нічого
спільного з німецькими військовими формуваннями СС, куди німецькі
добровольці вступали на підставі їхнього членства в партії та їхньої
колишньої нацистської/діяльності. Українські добровольці не мали нічого
спільного з програмою нацистської партії і під час своєї служби в
Українській дивізії не вчиняли жодного злочину, що заплямував би їхню
національну гідністі/, або порушив би міжнародне право.
Позиція німців у цьому питанні очевидна з таких фактів:
1. До справжніх формувань СС могли вступати лише народи германського
походження (наприклад: норвежці, датчани, уродженці Фландрії і т.п.).
2. Дивізія була названа офіційно: 14-та гренадирська дивізія зброї СС
(українська № 1), спочатку (галицька № 1), у той самий час коли німецькі
формування називалися дивізіями СС. Тому лише німецькі стрільці,
підстаршини та старшини називались ”88 Мапп,88ПпСегГіікгег,88ОЬеіїііІігег”,
а коли наші вояки називалися лише п\УаіТеп-Огепа(ііег, \Уаіїеп-ип(еіїйІігег,
ХУаіТеп-ОЬегШЬгег”.
3. Українським воякам дивізії не дозволялося носити відзнаки СС на
комірах їхніх уніформ, як це було в німецьких есесівців.
4. Той факт, що Українська дивізія мала у своєму складі військових
капеланів, ще раз доводить цілковиту різницю між нашою дивізією і
німецькими нацистськими дивізіями СС, які не мали капеланів, позаяк
програма нацистів СС була антирелігійною та антихристиянською.
III. Українська дивізія переходить до альянтів.
Відповідно до рішення українських лідерів у 1945 встановити контакт
з альянтами — це було вирішено у лютому 1945 при виведенні Української
дивізії з Угорського фронту, —- передбачалося перебрати командування
дивізії і перейти до альянтів, навіть із застосуванням сили. Задля здійснення
цієї мети дивізію було переведено до Клагенфурту (Австрія). Тоді у квітні
1945 український генерал Павло Шандрук став командувачем усіх українських
збройних сил. Генерал Шандрук був генералом польського Генерального
штабу і особисто боровся проти німців у польській армії в 1939 році.
Відразу ж після свого призначення він прийняв присягу дивізії на
вірність Українській державі та українському народові. У цей самий час
генерал Шандрук проводив переговори з командуванням альянтських сил
418
у Біллях з метою переходу дивізії до альянтів. Англійський командир
погодився на цю пропозицію. Таким чином, Українська дивізія перейшла
до альянтів всупереч волі німецького вищого командування і перед
капітуляцією Німеччини.
Це факти, якими ми тепер хотіли з’ясувати Вам історію формування
Української дивізії, офіцери та стрільці якої на теперішній момент є
альянтськими військовополоненими.
Документ 2.
ПЕРЕКЛАД
з памфлету Іґнаца Матушевського, колишнього польського міністра
та головного редактора офіційного щоденного часопису „Газета польска”,
під назвою „Ганьба чи слава”, опублікованого у Єрусалимі в 1945 (сторінки
Ні 12).
Польський міністр цитує таке:
„Українці виправдовували свої військові зв’язки з німцями такими
аргументами. Ці аргументи були подані на розгляд українцями для
представників польської підпільної організації, які хотіли їм заперечити.
Я хочу процитувати ці аргументи зовсім стисло:
”Ми не маємо іншого вибору. Нас очікує небезпека бути зарізаними
подібно до великої рогатої худоби. На те, що українців очікує в Галичині
(в оригіналі написано „Малопольщі”), вказує поведінка Росії в Радянській
Україні. Вже перед війною там знищено всю українську інтелігенцію,
яка домагалась культурної автономії. Теперішня поведінка Совєтів виглядає
так, ніби вони намагаються знищити все українське плем’я. Відбуваються
екзекуції мільйонів...
Не думайте, що ми співпрацюємо з німцями для перемоги Німеччини.
Ні, ми просто не хочемо, щоб перемога Англії і Америки, а також Польщі
над Гітлером змогла застати нас в трунах. Тому ми будемо себе обороняти”.
419
Зштшіагу
Ьіз зійду ої діє Цкгаіпіап Оіуізіоп “Оаіісіа”, хуЬісЬ хуаз а раП ої іЬе Оег
тап АУаїї'еп 88 іп АМдгІд А¥аг II, із Ьазед оп тетоігз, доситепіз, хугіїїеп
ассоипіз, апд оіЬег зоигсез їгот ІІкгаіпіап, Оегтап, Атегісап, Сападіап апд
РоїізЬ агсЬІУез.
Аі діє епд оїХУогІд ХУаг II ої іЬе 38 \¥айеп 88 діуізіопз 19 хуєгє сотрозед
таіпіу ої їогеі^п гесґйііз, питЬегіп£ арргохітаіеіу 500,000 теп. Еазіет Еиго-
реапз - АІЬапіапз, Веіагиззіапз, Возпіапз, Ви1§агіап8, Сгоаіз, Езіопіапз, Нип§аг-
іапз, Ьаіуіапз, Еотапіапз, Киззіапз, Цкгаіпіапз, апд еіЬпіс Оегтапз їгот Еазі-
егп Еигоре - таде ир ІЬе Іаг^езі сопііп^епі. ТЬе ІІкгаіпіап Оіуізіоп \уаз аі їігзі
патед 88-Ргеі\¥ІПІ£е-Оіхдзіоп “Оаііхіеп” (88 Убіипіеег Оіуізіоп “Оаіісіа”). Ргот
.Типе 1944 іі хуаз кпохуп аз 14. Ргеі\уі11І£е Огепадіег-Оіуізіоп дег \УаїГеп-88 (§а1і-
хізсЬе №. 1) (14іЬ Убіипіеег Сгепадіег Оіуізіоп оїХУадеп 88 (Оаіісіап №. 1));
іЬеп іп ІЧоуетЬег 1944 аз икгаіпізсЬе №. 1 (ІІкгаіпіап №. 1); Юу/агд ІЬе епд ої
іЬе хуаг, аз 1. ЦкгаіпізсЬе Оіуізіоп дег ЦкгаіпізсЬеп №ііопа1-Агтее (Ізі Цкгаі-
піап Оіуізіоп оїІЬе Цкгаіпіап Маїіопаї Агту (Ізі ЦОІЖА)).
Ап іпСгодисііоп Іо іЬе тіїііагу-ЬізІогісаІ \уогк деаіз хуііЬ а ригрозе ої гезеагск
апд діє Ьазіс риЬІісагіопз аЬоиІ діє Оіуізіоп “Оа1ісіа“ - діє 1 зі ЦО ЦКА Ьу діє
Ьізіогіапз апд Ьу іЬе реоріе іпуоіуед іп ог^апіхаСіоп ої діє Оіуізіоп, апд ііз зої-
діегз. ТЬе їігзі сЬаріег ехріаіпз геазопз, хуЬу іп діє Ье£Іппіп£ ої діє Оегтап-8о-
уієі У/аг тапу Цкгаіпіапз хуєгє геаду Іо їі§Ьі а^аіпзі діє 8оуієі Цпіоп оп діє зіде
ої діє бегтап агту. Іп іі іЬе аиіЬог ехріаіпз діє ригрозе апд аітз ої Іеадегз ої діє
Цкгаіпіап роїііісаі £гоирз аз іо аііііидез їог сгеаііоп ої Цкгаіпіап тіїііагу їогсез
хуііЬ Оегтап зиррогі іп 1941-1943. Оп діє £гоипд ої тапу доситепіз діє аиіЬог
ргоуідез атріе ргоої оїНідег’з і^погапсе іп тіїііагу апд роїііісаі таііегз реПаіпіп§
Іо діє Оіуізіоп.ТЬіз сЬаріег із аізо а зійду оїдіє геІаііопзЬір Ьєіхуєєп діє Оегтап
оссираііопаї адтіпізігаііоп іп Оаіісіа апд Оегтап £0Уеттепіа1 сігсіез аз Ю діє
тіїііагу ипіі “Оа1ісіа“ апд Ьоху іі аіїесіед діє їаіе ої діє Оіуізіоп. ТЬе зесопд
сЬаріег гесаііз діє геазопз хуЬу Цкгаіпіапз ріпед діє Оіуізіоп уоіипіагіїу, аЬЬои^Ь
іЬеу аігеаду кпеху іп 1943 іЬаі Оегтапу хуаз 1озіп£ іЬе \уаг. її \уаз іп огдег Іо Ьауе
а з1гікіп£ їогсе хуЬісЬ, іп іЬе єуєпі ої розі-хуаг сЬаоз іп діє Цкгаіпіап Іапдз, соиід
Ье иіііізед їог паїіопаї §оа1з. Іп іЬіз сЬаріег із аізо ргезепіед іпїогтаїіоп аЬоиі
Цкгаіпіап Сепігаї Соттіїее (Цкгаїпз’куі Сепігаїпуі Котіїеі - ЦСК) апд ііз раїї
іп сгеаііоп ої діє Оіуізіоп. Іп зігеззіп^ діє їасі іЬаІ діє Оіуізіоп “Оа1ісіа“ - діє
Ізі ЦО ЦМА хуаз діє їігзі ге^иіаг Цкгаіпіап тіїііагу їогтаїіоп зіпсе діє ипзис-
сеззїиі ЬіЬегаїіоп у/аг іп 1917-1920, діє аиіЬог сіїез діє £геаі зЬоху ої соига^е апд
420
ідеаіізт Ьу аіі Цкгаіпіап уо1ип(еегз ої Ліз ипк. ТЬе аи(Ьог аізо хугкез аЬоиі аиі-
(идез (охуагдз (Ье Оіуізіоп Ьу (Ье Ог§апіга(іоп ої ІІкгаіпіап На(іопа1із(8 (ОгЬа-
пігаїзііа Цкгаїпз’кусЬ №(зіопа1із(іу - ОШ4) апд Ьу (Ье ІІкгаіпіап Іпзиг£еп( Агту
(ІІкгаїпз’ка Роузїапса Агтііа - ЦРА). Іп (Ье рага^гарЬз аЬои( тіїкагу (гаіпіп£
апсі (Ье ог§апіха(іопа1 з(гис(иге ої (Ье тіїкагу ипк “Оа1ісіа“ (Ье аи(Ьог £Іуєз а
доситеп(агу таїегіаі оп (Ье їогтаїіоп ої (Ье Оіуізіоп’з ІІкгаіпіап зоїдіегз апд
оїїїсегз согрз апд і(з еп(іге ог§апіга(іопа1 з(гис(иге. Іп (Ьіз сЬар(ег Ье дезсгіЬез
(Ье сігситзіапсез ипдег хуЬісЬ (Ье Оіуізіоп хуаз їогтед іп 1943 апд (Ье ге1а(іопз
Ье(хуееп (Ье Оегтап соттапд ої Оіуізіоп апд кз Цкгаіпіап ог^апіхегз апд зої-
діегз. Іп (Ье (Ьігд сЬар(ег (Ье аи(Ьог їосизез оп (Ье їігз( тіїкагу ас(з ої (Ьіз зера-
га(е ІІкгаіпіап їогта(іоп хуі(Ьіп (Ье бегтап агту апд сі(ез ехатріез їгот (Ье ас(з
ої (Ье Оіуізіоп. Іп (Ье Ьоок із апаїухед (Ье раК ої (Ье Оіуізіоп іп Ва((1е оїВгоду
апд сотрагед (Ье уагіоиз рЬазез ої (Ьезе Ьіз(огіс єуєп(з. ТЬе аи(Ьог §іуєз Ьіз охуп
соттеп(з оп (Ье Ьа((1е, іп хуЬісЬ (Ье Оіуізіоп хуаз деїеа(ед Ьу (Ье оуегхуЬеІтіп£
епету їогсез, хуЬєп зеуегаї (Ьоизапд ої Цкгаіпіап зоїдіегз діед іп а з(апд-оії а^аіпзі
оуепуЬе1тіп£ 8оуіє( тіїкагу £гоирз. Іп (Ье їоиПЬ сЬар(ег аге дезсгіЬіп§ (Ье ге-
ез(аЬ1ізЬтеп( ої (Ье Оіуізіоп апд (Ье раг(ісіра(іоп ої і(з де(асЬтеп(з іп (Ье тіїі-
(агу ас(з іп Зіоуакіа. ТЬе їіїіЬ сЬар(ег §іуєз а Ьіз(огіса1 зигуеу ої (Ье сЬап^е іп
Оегтап Еаз( роїісу, (Ье сгеадоп ої (Ье Цкгаіпіап №(іопа1 Сотткіее (Цкгаїз’куі
Ма(зіопа1пуі Коті(е( - ІІИК) апд дезсгіЬез (Ье еп^а§етеп(з ої (Ье Оіуізіоп а^аіпзі
8оуіє( Агту іп (Ье їіпаї хуеекз ої Оегтап-8оуіе( ХУаг. ТЬе 1аз( сЬарІег деаіз хуііЬ
тапу дііГісикіез епсоип(егед Ьу (Ье Цкгаіпіап зоїдіегз ої (Ье 1з( ЦО ЦНА іп сар-
(іуі(у іп (Ье ВгкізЬ апд Атегісап Іп(еттеп(Сатрз іп І(а1у апд їа(ез ої (Ье їогтег
зоїдіегз ої (Ье Оіуізіоп “Оа1ісіа“ - (Ье 1з( ЦО Ц^ аї(ег (Ье ХУогІд Х¥аг II. Іп
аррепдіхез (Ье аи(Ьог §іуєз (Ье Ооситеп(з іп Оегтап, РоїізЬ апд Еп^ІізЬ апд іп
(гапз1а(іоп іп Цкгаіпіап 1ап§иа§ез апд аізо рЬо(о§гарЬіс та(егіа1 (о (Ье Ьіз(огу ої
(Ье Оіуізіоп “Оа1ісіа“ - (Ье 1з( ЦО ІЛЧА.
Аз еагіу аз 1940, ОоПІоЬ Вег^ег - у/Ьо Ьеадед (Ье гесгиі(теп( ої (Ье \УаїГеп-88
- (оуед хуі(Ь (Ье ідеа ої сгеа(іп£ а ти1(і-па(іопа1 тіхед Оегтап апд Еигореап Агту
ипдег Оегтап соп(го1. А1оп£ хуі(Ь Вег^ег, о(Ьегз аізо епсоига^ед (Ье гесгиі(теп(
ої їогеІ£П регзоппеї. Атоп£8( (Ьет хуаз по Іезз (Ьап НеіпгісЬ Ніттіег, (Ье
КеісЬзїиЬгег-88 - Іеадег ої аіі 88 ог§апіга(іопз. Оп (Ье Вег£ег’з ргорозаі Ніттіег
аї(ег Нкіег’з запс(іоп іп 1940 сопзеп(ед (о (Ье їогта(іоп ої (Ье тіїкагу ипкз ої
(Ье зо саііед “Оегтапіс па(іопз”: Оапез, Веі^іапз апд еагіу 1943 ої (Ье Ьа(уіапз
апд Ез(опіапз.
8Ьог(1у Ьеїоге (Ье іпуазіоп ої (Ье 8оуіє( Цпіоп (Ц. 8.8. К.) іп Іипе 1941 Вег^ег
ргорозед (о гаізе а Цкгаіпіап тіїкагу їогсе. Нохуєуєг, Ьесаизе ІЧагі гасіз( роїісіез
їогЬаде (Ье гесгиі(теп( ої 81ауз іп(о і(з тіїкагу, Вег§ег’з ідеа хуаз ге]ес(ед. Атоп§з(
(Ье сгігісз ої Вег£ег’з ідеа хуаз Ьіз Ьозз Ніттіег.
ТЬе зі(иа(іоп сЬап^ед дгата(іса11у акег (Ье Оегтап деїеа( ас 8(а1іп£гад оп
ЗгдоїІапиагу 1943, хуЬєп (ЬеОегтап тапрохуегпеедз Ьесате тоге аси(е. Цзіп£
421
іЬіз орроіїипііу Вг. Око Сизіаіу ХУасНіег, іЬе Ооуєгпог ої іЬе Візігісі Саіісіа ої
ІЬе СепегаІ£оиуегпетепІ, ргорозед Іо Ніттіег діаі іЬе Цкгаіпіап Віуізіоп Ье
сгеаіед. Не у/гоіе Ю Ніттіег ІЬаі іЬе сгеаііоп ої діє Віуізіоп іуоиід Ье оїЬізЮгі-
саі зі£піїісапсе їог іЬе Цкгаіпіапз аз іі іуоиід §іує іЬет ап орропипііу іо Гі§Ьі
іЬеіг £геаіезі епету - іЬе ВоІзЬеуізт. Ніттіег тепііопед іі Іо Адоії Ніііег хуЬо
арргоуед іі дезріїе зогїіе тіз£ІУІП£8.
Оп 14 Аргії, 1943, ІЬе сЬіеї ої Оегтапу’з огдег роїісе Кип Ваіие^е поііїіед
Оепегаї ОіЮ ХУіпкеІтапп діаі Ніттіег арргоуед ІЬе сгеаііоп ої іЬе Саіісіап Ві-
уізіоп (ОаІіхізсЬе Віуізіоп), Ьиі зігісіїу аз а їгопі Ііпе ипії апд поі аз а роїісе де-
іасЬтепІ. ТЬіз діуізіоп іуаз Ю Ье сотргізед опіу ої Сгеек СаіЬоІіс икгаіпіапз,
гезідіп£ іп Саіісіа. Аз Іо аіі оіЬег икгаіпіапз, езресіаііу ІЬе Сгеек ОпЬодох гезі-
депіз ої ІЬе ЬиЬІіп ге£Іоп, іЬеу у/еге ргоЬіЬіІед їгот ]оіпіп£ іЬе Віуізіоп. Ноіу-
єуєг, іЬеу соиід Ье гесгиііед іпіо роїісе деіасЬтепіз. РиПЬегтоге, Ніттіег рго-
ЬіЬіІед ІЬе гадісаі Цкгаіпіап паїіопаїізіз їгот ]оіпіп£ іЬе Віуізіоп, Ьесаизе Ье їеагед
іЬеу ті§Ьі іит а^аіпзі іЬе Оегтапз, аз \уаз ІЬе сазе іп 1918.
Ве^агдіезз ої ІЬе тацу аг^итепіз їог апд а^аіпзі іЬе гаізіп£ ої іЬе “Саіісіа”
Віуізіоп , оп 28 Аргії 1943, Ооуєгпог ХУасЬіег іззиед а ргосіатаїіоп їог ІЬе езІаЬ-
ІізЬтепі ої ІЬе “Саіісіа” Віуізіоп. іп а Іеііег їог іЬе Оегтап адтіпізігаїіоп іЬе
Ооуєгпог у/гоіє ІЬаі іЬе сгеаііоп ої ІЬе Віуізіоп із ої £геа1 зі^піїісапсе їог іЬе
Саіісіап Цкгаіпіапз, Ьесаизе іі §іуєз іЬет ап оррогіипііу Іо й§Ьі а^аіпзі ІЬе ВоІ-
зЬеуізт аз ІЬе £геаіез1 епету ої іЬе Цкгаіпіап реоріе. Апд іп огдег Ю ехредіїе
ІЬе гесгиіітепі ої уоіипіеегз Іо ІЬе Віуізіоп, ХУасЬіег езІаЬІізЬесі іЬе Мііііагу Воагд
(Уііз’коуа Цргауа).
Аі їігзі аз ІЬе Ьеад оїМіїіІагу Воагд \уаз ргорозед Вг. Ргої. Уоіодутуг КиЬі-
уоуусЬ. Не ууаз ап іпіетаїіопаїїу гесо£піхед зсЬоІаг іп £ЄО§гарЬу іуЬо Ьеадед
іЬе ИСК, а поп-роіііісаі ог^апігаїіоп їоипдед іп 1940, а гергезепіаііуе Ьоду ої
икгаіпіапз.
ІІ8 аіт у/аз Ю ргоуіде у/еіїаге Ю іЬе Цкгаіпіап рориіаііоп іп СепегаІ£оиуег-
петепі апд Ю аззізі ІЬе икгаіпіап геїи^еез їгот іЬе Ц88В. Ноу/єуєг, ХУасЬіег
арроіпіед Іо іЬіз розіїіоп Ьіз оу/п Ігизіед тап Соїопеї АІЇгед Візапх, а Оаіісіап
Оегтап іуЬо Ііуед Ьеїоге іЬе У/аг іп Саіісіа апд зегуед іп ІЬе Цкгаіпіап Оаіісіап
Агту (ЦОА) іп АУогІд АУаг І апд дигіп£ іЬе \уаг їог іпдерепдепсе ої 1918-1920.
Іп огдег Іо сгеаіе ІЬе Віуізіоп, Весгиіітепі соттіззіопз іуєгє езІаЬІізЬед іп
еасЬ Оаіісіап дізігісі. Нохуєуєг, Ніттіег геїіізед Ю гесо^піхе діє Віуізіоп аз а
Цкгаіпіап ипії; іЬегеїоге, ІЬе Оаіісіап Ьіоп, гаїЬег іЬап діє паїіопаї Тгідепі \уаз
адоріед аз ІЬе ЕтЬІет ої ІЬе Віуізіоп.
8іти11апеоиз1у, Ніттіег огдегед іЬаі іЬе Віуізіоп’з регзоппеї у/еге іо Ье ге-
їеггед іо аз “Саіісіап” гаїЬег іЬап аз “Цкгаіпіапз” (огдег ої 14 Лиіу 1943). Виї тозі
ітроНапі, іЬеге у/аз Іо Ье по Іаїк атоп£зі іЬе Віуізіоп’з уоіипіеегз ої Цкгаіпіап
зІаіеЬоод ог еіїдПз іо гєуіує діє Цкгаіпіап зіаіе.
Ап^егед Ьу Ніттіег’з дігесдуез,АУасЬіег іттедіаіеіу гезропдед Іо Ніттіег.
Везріїе АУасЬіег’з еїїоПз, Ніттіег геїизед Іо д&сизз діє таПег їиНЬег. Цпііі
422
ОсіоЬег 1944 (єуєп аї(ег Оаіісіа \уаз оссиріед Ьу 8оуіє( їогсез), \УасЬ(ег ргеззед
(Ье та((ег - Ьи( (о по ауаіі.
ІІкгаіпіап зиррогіегз ої (Ье “Оаіісіа” Оіуізіоп ууєгє Ьоріп§ (о и(і1іхе (Ье Оіуі-
зіоп аз а Ьазе їог (Ье ез(аЬ1ізЬтеп( ої (Ье ІІкгаіпіап Агту. Іп Ьіз дізсиззіопз \уі(Ь
(Ье бегтап ог^апіхегз ої (Ье Оіуізіоп, КиЬіуоуусЬ \уаз аЬІе (о оЬ(аіп сеіїаіп рго-
тізез. Дтоп£ (Ьет, (Ье тоз( ітрог(ап( хуєгє: їгеедот ої ге1І£Іоиз ргас(ісе, Цкгаі-
піап СЬарІаіпз ауііі Ье адті((ед іп(о (Ье Оіуізіоп (о ргоуіде ге1І£Іоиз зєгуісєз ((Ье
Оегтап ХУаіїеп 88 ипі(з дід по( Ьауе СЬарІаіпз), (Ьа( (Ье Оіуізіоп у/аз (о Ье и(і-
Ііхед з(гіс(1у оп (Ье Еаз(ет їгоп( а§аіпз( соттипіз( їогсез, (Ьа( (Ье Оіуізіоп у/аз
по( (о Ье игіїіхед їог апу оїИагі Оегтапу’з іп(ета1 зесигі(у (їог ехатріе: §иаг-
діп£ їас(огіез, У/аг р1ап(з, ргі8опег-ої-\¥аг’8 (РОХУ’з) сатрз, сопсеп(га(іоп сатрз,
е(с.), (Ьа( ІІкгаіпіап оіГісегз \уєгє (о Ье арроіп(ед (о (Ье Оіуізіоп соттапд роз(з,
(Ье зоїдіегз апд (Ьеіг їатіїіез \уеге (о Ье у/агдед ЬепеГкз зітіїаг (о (Ьозе гесеіуед
Ьу (Ье Оегтап зоїдіегз зєгуіп£ іп (Ье \УеЬгтасЬ( апд АУаїїеп 88, апд Цкгаіпіапз
Ьеїд іп ргізопз, сопсеп(га(іопз сатрз, іпс1идіп§ тетЬегз ої(Ье їогтег “Коїапд”
апд “МасЬ(І£аП” ипі(з, \уєгє (о Ье геїеазед.
Аз аскпоАУІед^ед Ьу КиЬіуоуусЬ іп (Ье аї(егта(Ь ої (Ье 8есопд ХУогІд ХУаг,
(Ье ІІкгаіпіап детапдз ауєгє, іп §епега1, те(. А1(Ьои§Ь (Ьеге \уєгє з(і11 зоте ге-
з(гіс(іопз, (Ье гізе ої (Ье “Оаіісіа” Оіуізіоп дід - (о а 1аг§е ех(еп( - Ьепеїі( (Ье
Цкгаіпіап рориіасе іп Оаіісіа апд, (о зоте де^гее, \уі(Ьіп Оегтапу ргорег.
АпитЬег ої їогтег Цкгаіпіап оіГісегз, зисЬ аз Оепегаї Уік(ог КигтапоуусЬ,
дід зиррог( (Ье ідеа ої гаізіп£ а Оіуізіоп. Ви( (Ьеге \уєгє аізо (Ье сгі(ісз. Атоп£8(
(Ьет У/еге Соїопеї Котап ОазЬкеуусЬ апд Оепегаї Мукоіа Каризгіапз’куі. Аз
по(ед Ьу Каризгіапз’куі, Ооуєгпог \УасЬ(ег пєуєг соуегед (Ье роїкісаі з(га(е§іс
уіе\уз зе( їог(Ь Ьу (Ье ОШЧ. Х¥асЬ(ег’з дес1ага(іоп ої 28 Аргії 1943 “\уаз з(гіс(1у
опе оїа тіїкагу сЬагас(ег, \¥І(Ьои( а роїкісаі рго^гат. ТЬіз сотр1іса(ед оиг уієау-
роіп(з (о\уагдз еп1із(теп( іп(о (Ье Оіуізіоп. Аз а гезик, оиг тіїкагу е1і(е соиід по(
(аке ап ас(іуе раг(ісіра(іоп пекЬег іп (Ье пе§о(іа(іопз, пог іп (Ье сгеа(іоп ої (Ье
[“Оаіісіа”] Оіуізіоп”.
А1оп£ ауі(Ь (Ьезе сгкісз,8(ерап Вапдега’з їас(іоп ої (Ье ОЦИ (0Ш4-В) аізо
уоісед і(8 8(гоп£ рго(Є8(. Ви( іп а зЬог( (іте, ІеадегзЬір ої Вапдега’з їас(іоп (оок
зисЬ а з(апд: \уЬі!є (Ьеу ууоиід по( оррозе (Ье Оіуізіоп зітикапеоизіу, (Ьеу ^уоиід
по( зирроії к. Меіпук’з їасгіоп ої (Ье ОЦМ, (Ье ОЦЬІ-М, їоипд кзеїї а( (Ье сгозз-
гоадз. 8оте ої і(з тетЬегз зирроПед (Ье сопсер( ої сгеа(іп§ (Ье “Оаіісіа” Оіуі-
зіоп \уЬі1є о(Ьег8 оррозед к. То (Ье епд, Меіпук’з їо11о\уєгз гетаіпед діуідед оп
(Ьіз іззие.
ТЬе ЦРА а( ЇІгз( оррозед (Ье сгеа(іоп ої (Ье Оіуізіоп ауі(Ьоп( роїкісаі аззи-
гапсез їог іпдерепдеп( Цкгаіпе, Ьи( і(з соттапд зооп геаііхед (Ьа( к соиід (аке
(Ье адуап(а§е ої (Ье Оіуізіоп. 1(8 соттапдег Ма]ог Котап 8ЬикЬеуусЬ огдегед
(о з(ор ЦРА оррозкіоп. РипЬегтоге, зоте ЦРА тетЬегз у/еге (оїд (о еп1із(, оЬ-
(аіп тіїкагу (гаіпіп£, §а(Ьег (Ье іпїогта(іоп апд а( ап орроііипе (іте (гапзїег (о
(Ье ЦРА \уеароп8, едиіртеп(, аттипкіоп, тедісаі зиррііез.
423
Оп 18 Іиіу 1943, (Ье їігз( уо1ип(еегз дерапед їгот Ьуіу їог (гаіпіп£. АкЬои^Ь
(Ье таргку дераг(ед (о (Ье Неідеіа^ег Тгаіпіп^ Вазе, о(Ьег уо1ип(еегз хуєгє сііз-
ра(сЬед (о уагіоиз зсЬооіз апсі (гаіпіп£ Ьазез (Ьгои§Ьои( Еигоре.
ТЬе (гаіпіп£ іп 1943 апсі еагіу 1944 хуаз, аз уегіГіед Ьу тапу, зирегЬ. ТЬе Гі-
пе8( тіїкагу агтз, ециіртеп( апсі ипіїогтз хуєгє ргоуідед. Оегтап іп8(гис(ог8 -
хуЬє(Ьєг їгот (Ье Х¥еЬгтасЬ( ог \¥аіїеп 88 - хуєгє £епега11у §оод. Оигіп§ (гаіпіп£
(Ье Цкгаіпіап гесгикз регїогтед Ье((ег (Ьап (Ье Оегтап соип(еграг(8. Іп8(гис(ог8
по(есі (Ье еп(Ьи8Іа*8гп8 апсі дедіса(іоп ої Цкгаіпіапз.
Аї(ег сотр1е(іоп ої(Ье Ьазіс (гаіпіп£ іп Неідеіа^ег зоте ої(Ье зокііегз хуєгє
8еп( (о поп-соттіззіопесі оїґісег’з (N00’8) 8сЬооІ8. Іп Мау 1944 (Ье їігз( соп(іп-
£еп( ої (Ьет хуаз зеп( (о (Ье оїНсег зсЬооІ іп ВоЬетіа пеаг Рга§ие акЬои^Ь (Ьеу
дід по( Ьауе (Ье їгоп( ехрегіепсе, аз і( хуаз §епега11у гециігед.
ТЬе їогтег оїїїсегз апсі N008 їгот о(Ьег агтіез, аї(ег уегіїіса(іоп, хуєгє зеп(
їог ге(гаіпіп£ апсі аї(ег (Ье зиссеззїиі сотр1е(іоп ої (Ье соигзез хуєгє §іуєп (Ье
арргоргіа(е оїґісегз гапкз, изиаііу опе гапк іохуєг.
Опсе (Ье Оіуізіоп хуаз аззетЬІед іп і(8 еп(іге(у іп МагсЬ 1944 іп №иЬаттег
(Ьохуєг 8і1езіа) апсі Ье§ап (о (гаіп іп еате8( аз а та]ог сотЬа( їогсе, з(гіс( (гаіпіп§
з(апсІагсІ8 хуєгє таіп(аіпед. Оп оссазіоп, Оегтап апсі Цкгаіпіап оїґісегз ог поп-
соттіззіопесі оїґісегз хуєгє гєіієуєсі ої с!и(у ії (Ьеу їаііед (о ас!ар( (о гі^огоиз тіїі-
(агу Ііїе ог хуєгє сіізтіззесі їгот (Ье зєгуісє ако§е(Ьег.
Іп 1а(е РеЬгиагу 1944, а Вакіе Сгоир (Катрї§гирре) хуаз їогтесі (о Ье де-
ріоуед іп (Ье ге£Іоп ої сиггеп( попЬхуез(ет Цкгаіпе асЦасеп( попЬеаз( (о РоїапсІ
апсі зои(Ьхуез( (о Веіагиззіа, Ьесаизе хуіп(єг (іте хуаз ої(еп а Ье((ег (іте ої (Ье уеаг
(о сопс!ис( ап(і-раг(І8ап орега(іопз. Аізо (о соп(аіп а з(гоп£ соттипіз( їогсе їгот
18( Коурак’з Цкгаіпіап РаПізап Оіуізіоп, ипсіег (Ье СоттапсІ оїЬеи(епап( Соїо-
пеі Ре(го УегзЬуЬога, (Ьа( тоуесі гарідіу їгот Веіагиззіа уаз( зхуатр апсі їогез(
ге£Іоп іп(о (Ьа( агеа. (Ьа(ег і( хуаз Іеатесі (Ьа( (Ье огсіег (о сгеа(е (Ье Ва((1е Сгоир
хуаз іззиесі оп (Ье іпі(іа(іуе ої (Ье Ні§Ьег 88 апд Роїісе оїґісег ХУіІЬеїт Корре іп
Сгасоху іп (Ье пате оїВеісЬзїйЬгег-88, хуі(Ьои( Ьіз кпохуіед^е.)
Соттапдед Ьу Соїопеї РгіедгісЬ Веуегзсіогїї, (Ье соттапдег ої (Ье аг(і11егу
ге£Ітеп(, (Ье Ва((1е Сгоир дід іпї1іс( зоте сазиакіез ироп (Ье 8оуіє( раг(ізапз,
зоте хуеаропз апд ециіртеп( а1оп§ хуі(Ь Ьіддеп са(Ьез хуєгє ипсоуегед. Цпїогїи-
па(е11у, а ипк хуаз атЬизЬед Ьу (Ье раг(ізапз апд 20 зоїдіегз хуєгє кіііед.
Оп МагсЬ 30(Ь, 1944, (Ье Ва((1е Сгоир геріпед (Ье Оіуізіоп, іп (Ье теап(іте
ге1оса(ед (о (Ье (гаіпіп£ Ьазе пеаг НеиЬаттег.
Іп тід-Мау (16-17) 1944, Ніттіег регзопаїїу іпзрес(ед (Ье Оіуізіоп. Іп а
зреесЬ (о (Ье Оіуізіоп’з оїїїсег согрз, Ніттіег ас(иа11у аскпохуіед^ед (Ьа( діє (егт
Цкгаіпіап (іпз(еад ої Саіісіап) зЬоиІд Ьауе Ьееп изед апд Ье адтіпед (Ьа( і(з
тетЬегз хуєгє Цкгаіпіапз. Ніттіег фо ргаізед (Ье Оіуізіоп апд іпїогтед і(з
Оегтап тетЬегз (Ьа( хуі(Ьіп (Ье Оіуізіоп Оегтапз апд Цкгаіпіапз аге ециаі.
Ніттіег єуєп етрЬазіхед Ьоху ії єуєг (Ьеу зЬоиІд їіпд (Ьетзеїуез іп сотЬа( апд
424
а ІІкгаіпіап із хуоипдед, іЬап іЬе бегтап із Іо саге їог Ьіт аз ії ІЬе ІІкгаііііап хуєгє
Ьіз ЬгоіЬег.
ІІпдег соде пате “Тетро 4” (їоиг Ігаіпз рег дау) іЬе Віуізіоп хуаз Ігапзропед
Ю іЬе Еазіет Ргопі, апсі хуаз розіед іо ІЬе ХУеЬгтасЬі’з ХПИЬ Агту Согрз іп уі-
сіпііу ої Вгоду. ТЬе Віуізіоп хуаз ріасесі іп іЬе зесопд їгопі Ііпе (“Ргіпх Еи§еп”
деїепзіуе Ііпе) апд огдегед Іо ассеїегаїе іЬе сопзігисііоп оїііз ріасетепіз апд тап
аз циіскіу аз роззіЬІе. ТЬе оЬ]єсііує ої іЬе ХІІПЬ Согрз хуаз Іо деїепд ІЬе агеа ої
Вгоду хуііЬ ііз гаіігоад апд Ьі^Ьхуау пеїхуогкз 1еадіп§ іо Ьуіу.
Аітозі аі тідпі^Ьі оп 13 Іиіу, іЬе Віуізіоп гесеіуед ап огдег Ю дізраІсЬ опе
ої ііз іпїапігу ге£ІтепІз іпіо а зоиіЬеазіет дігесііоп іохуагдз іЬе агеа ої Коіііу
апд Тгозііапеїз еазі ої ІЬе іохуп ої Зазіу; хуііЬіп Ьоигз, іп ІЬе еагіу тотіп£ ої 14
Іиіу, ІЬе ЗОїЬ Іпїапігу Ке^ітепі, а1оп§ хуііЬ а Ьаііаііоп ої агііііегу, зоте апіі-аіг-
сгаїї апд оіЬег зирроП, Ье§ап а їогсед тагсЬ Іо ІЬе Ьаіііе агеа. Ііз аззі^птепі хуаз
Іо сіозе ІЬе §ар оп іЬе гі§Ьі їіапк ої іЬе согрз.
Оп 16 Іиіу іЬе 29іЬ апд 31 зі ге^ітепіз, а1оп§ хуііЬ іЬеіг апіііегу зирроП ипііз
хуєгє огдегед іо ]оіп ІЬе ЗОїЬ Вертепі апд аззізі іі іп зеа1іп§ іЬе епету репеїга-
Ііоп. Іп ІЬе уісіпііу ої Коіііу, апд зооп іп апд агоипд іЬе уіііа^ез апд Юхупз ої
НоІиЬуїзіа, Репіаку, Ниіа Репіаїз’ка, Маідап, КгуЬіу, Ораку апд а Ьозі ої оіЬегз,
ІЬе Віуізіоп їои§Ьі оДепзіуеІу апд деїепзіуеіу а^аіпзі Зоуієі агту £гоипд їогсез,
14КУВ роїісе Ьаііаііопз, сгітіпаї репаї Ьайаііопз, рагасЬиІед раПізапз апд зре-
сіаііхед Ігоорз.
ТЬе епііге Согрз хуаз поху епсігсіед Ьу Зоуієі їогсез, апд ІЬе Віуізіоп хуаз §іуєп
уегу діЙГісик аззі^птепі: Іо деїепд іЬе їіапкз ої іЬе Согрз дигіп£ іЬе Ьгеак-оиі
їгот ІЬе епсігсіетепі.
АИЬои^Ь іЬе Віуізіоп хуаз хуеакепед сопзідегаЬІу Ьу Ьеауу сазиаіііез іп уі-
сіоиз апд оїіеп Ьапд-Ю-Ьапд ІЇ§Ьііп§, іі зиссеедед Ю Ьгеак оиі.
Виї ІЬе ргісе хуаз Ьі§Ь. АЬоиі 1,600 регзопз ої арргохітаїеіу 10,500 хуЬо хуєгє
деріоуед аі Вгоду хуєгє кіііед іп асііоп ог хуєгє зеуегеїу хуоипдед. Ву ЗерІетЬег 1944,
3,000 зоїдіегз хуєгє аззетЬІед іп Зегедпе, ап агеа оп іЬе зоиіИ зіоре ої ІЬе СаграіЬіап
Моипіаіпз. Ноху тапу епіегед діє ЦРА із ипкпохуп, Ьиі іі із езіітаїед ІЬаі ир Ю 1,000
дід зо. ОіЬегз аізо зиссеедед іп геіитіп£ Ьоте опіу ю Ье іп дие ііте алезіед. Зоте
хуєгє єуєп дгайед іпіо ІЬе Кед Агту. Зоте хуєгє розіед Ю ІЬе бегтап ипііз айег
Ьгеакоиі, Ьиі Іаіег тозі ої ІЬет геїитед Ю іЬе Віуізіоп. ТЬозе хуЬо хуєгє саріигед Ьу
ІЬе Зоуієіз хуєгє Іп1егго£а1ед Ьу 8МЕКЗН (тіїііагу іпІе11і&епсе), тапу хуєгє зЬої апд
оіЬегз хуєгє зепі іо іЬе сопсепігаїіоп сатр пеаг Мозсоху.
Іп ЗерІетЬег 1944 Ніттіег огдегед іЬе геїогтаїіоп ої ІЬе Віуізіоп . ТЬе деад-
Ііпе їог асЬіеуіп£ Ьаіііе геадіпезз хуаз зеї їог іЬе епд ої 1944.
Рог іЬе пєху їогтаїіоп ої ІЬе Віуізіоп іЬеге хуєгє пеагіу 3,000 геїитеез їгот
Вгоду апд 8,000 їгот іЬе Кєзєгує апд Тгаіпіп^ Ке^ітепі хуЬісЬ хуаз ігапзїеггед
Іо ИеиЬаттег іп Зиттег 1944. Аізо пєху уоіипіеегз хуєгє аггіуіп£. АпоіЬег 1,000
бегтап оіїісегз апд МСОз хуєгє іо Ье аззі^пед Ю іі аз хуєіі, іо сопзіііиіе зо-саііед
425
“зкеїеіоп-регзоппеї согрз”. Опіу ипсіег ікЄ8Є СОПдІІІОПЗ дід Ргеііа§ а§гее іо ге-
таіп а8 соттапсіег ої іке Оіуізіоп. Аз Іиск хуоиід кауе іі, іке оіїісегз ігаіпіп£
соигзе Іо хукіск Іке Оіуізіоп Над зепі 200 сапдідаїез кад ]изІ соте Іо ап епд, апд
ікеу хуєгє ауаіІаЬІе їог диіу.
Іп еагіу ОсЮЬег 1944 Іке Оіуізіоп гесеіуед ап огдег Іо Ігапзїег іттедіаіеіу
іо Зіоуакіа, хукеге ап іпзиггесііоп а^аіпзі Іке Оегтап оссираііоп кад Ьгокеп оиі.
Тке \¥екгтаскІ ипііз іп діє агеа кад Ьесоте еткгоііед іп зирргеззіп£ іі, Ьиі Ікеу
хуєгє пеедед аі Іке їгопі. Тке Цкгаіпіап Оіуізіоп хуаз зіаііопед іп ХУезІет Зіоуакіа
хуіік Іке гезропзікіїііу їог деїепсе, таіпіепапсе ої огдег апд сотЬаііп£ раПізапз
іп ііз дізігісі. її аізо сопііпиед ііз Ьаіііе Ігаіпіп£. Оигіп§ Іке зіау іп Зіоуакіа Іке
Оіуізіоп зиЯегед аітозі по сазиаіііез.
Тке Оіуізіоп хуаз аізо Іо їогт опе Ваіііе Огоир сотрозед ої а Ьаііаііоп зир-
роПед Ьу апіііегу, апіі-іапк апд заррег ипііз, соттапдед Ьу Ьіеиіепапі Соїопеї
Кагі ХУіІдпег, ап еікпіс Оегтап їгот 81оуакіа. її іоок раП іп Іке аззаиіі оп іке
сепіег ої іке іпзиггесііоп іп Вапзка Вузігіса.
Іп Зіоуакіа іке Оіуізіогіїїогтед а зесопд Ваіііе Огоир - іке Згд ВаИаІіоп ої
Іке ЗОїк Ве£ІтепІ, соттапдед Ьу Марг Ргіедгіск ХУіІІептеуег - іо їгее Іке таіп
гаіїхуау Ііпе апд гоадхуау їгот КихотЬегок Іо Іке еазі їгот раПізап сопігоі. А
Ікігд ВаІІІе Огоир хуаз аізо зіаііопед іп іке агеа зоиік оїКлііотЬегок, Ьиі дід поі
епсоипіег апу раПізапз; ікеу кад а11 дізрегзед Ьу Ікаї Ііте.
Оигіп£ ікеіг орегаїіопз, Іке Ігоорз таіпіаіпед а уегу согдіаі геїаііопзкір хуіік
Іке ЗІоуакіап рориіасе апд оп тоге Ікап опе оссазіоп, хуєгє асіиаііу §гееіед Ьу
]иЬі1апІ сіуіііапз хуко аізо оррозед соттипізі гиіе. Агтед ЗІоуакіап §иідез єуєп
аззізіед Іке Ьа111е£гоирз іп ікеіг орегаїіопз. Регкарз ікіз ехріаіпз хуку іп Іке соп-
с1идіп£ хуеекз ої Іке хуаг апд іп ііз аїіегтаїк хукеп а питЬег ої Цкгаіпіапз, хукіїе
зегуіп£ іп уагіоиз Схескозіоуакіап Агту ипііз апд ироп аггіуіп§ іо агеаз ргеуі-
оизіу оссиріед Ьу Іке Оіуізіоп, хуєгє іпїогтед Ьу Іке 81оуакіап рориіасе Ікаї Іке
Оіуізіоп’з Цкгаіпіап зоїдіегз Ьекауед согдіаііу, хуєгє гезресіїиі апд аззізіед Іке
ІосаІ рориіасе.
Іп аддіїіоп, зоте 1,000 зоїдіегз їгот ІкеТгаіпіп§ апд Веріасетепі Вертепі,
іп тід-5ерІетЬег, хуєгє деріоуед оп іке Еазіет Ргопі. То ікіз дау, іі каз пєуєг
Ьееп ргорегіу ехріаіпед аз Ю коху Ікіз Ігапзрігед. Ке^агдіезз, оп 8 Іиіу 1944, Іке
£гоир аггіуед аі Неідеіа^ег хукеге ргеуіоизіу іке Оіуізіоп кад ігаіпед ргіог Ю ііз
геїосаііоп іп Магск 1944 іо Меикаттег. Аїіег а зкоН 1гаіпіп§ регіод, Ікеу хуєгє
геїосаіед іо сопііпие Ікеіг Ігаіпіп£ аі Кокіоху Ьиі, аїіег зеуегаї хуеекз, хуєгє тоуед
іо Зігазесі. (Воїк агеаз аге іп Іке сиггепі Схеск ВериЬІіс.) Сопс1идіп§ Ікеіг Ігаіп-
іп£, Ікеу хуєгє дізраіскед Іо геіпїогсе Іке хуеак 5ік \Уаіїеп 58 “ХУікіп^” Оіуізіоп
оп іке Модііп-Ье^іопохуо Ргопі іп Роїапд поНк ої^агзаху.
Іп Іке їо11охуіп£ дауз апд хуеекз, іке Цкгаіпіап ігоорз Їои§к1 уаііапііу атоп§зі
Іке тіхед паїіопаїіііез ої Іке “\¥ікіп§” Оіуізіоп. А1оп§ хуіік Іке оікег ХУаіїеп 88
апд АУекгтаскі ігоорз оп ікаї їгопі, Іке Цкгаіпіапз зиссеззїиііу гереііед кеауу
426
аііаскз. Іп Іаіе ОсіоЬег, ікеу гесеіуед огдегз Іо геіигп іо Іке “Оаіісіа” Оіуізіоп.
Оп 4 ТЧоуєґпЬєг 1944, Соїопеї Шгіск, \уко соттапдед іке “^ікіп^” Оіуізіоп,
ехргеззед кіз ікапкз апд £гаііІидез іо Іке Ьгауе Цкгаіпіап теп \уко аззізіед кіз
діуізіоп. Ргот ікіз §гоир по тоге ікаі 400 геіитед іо іке Оіуізіоп іп Зіоуакіа.
Аїіег іке Ьаіііе ої Вгоду ікеге іуєгє зоте скап§ез іп іке Оіуізіоп. То Ье£Іп
\уіік, ііз ог^апіхаііоп \уаз зіі^кіїу діїГегепі Скап Ьеїоге. Рог ехатріе, діє Оіуізіоп
по 1оп£ег кад ап апіі-аігсгаїі Ьаііаііоп Ікаі іпсіидед ііз їоиг 88тт апіі-аігсгаїі
саппопз: аіі у/еге Іозі аі Вгоду апд пєуєг геріасед. Тке Оіуізіоп’з регзоппеї, \уко
аі їігзі сате ргітагіїу їгот Оаіісіа ргорег, по\у Ье§ап іо іпсіиде теп їгот уагі-
оиз ге£Іопз ої Цкгаіпе. Тке Оіуізіоп \уаз аізо аііоіуед іо таіпіаіп ііз о\уп їіеїд
козрііаі.
Ригікегтоге, іке роїііісаі зі£піїісапсе ої іке Оіуізіоп іпсгеазед іп зсоре: іп
Моуеткег 1944 ііз пате \уаз скап^ед іо “Цкгаіпіап”.
Оп Іапиагу 21,1945 іке Оіуізіоп гесеіуед іке огдег: іо ігапзїег іттедіаіеіу
іо 8іугіа, оп їооі.
Тоїуагд іке епд ої РеЬгиагу 1945 іке Оіуізіоп аггіуед іп ііз агеа ої деріоу-
тепі. Оп РеЬгиагу 28 іке тагск \уаз оіТісіаІІу оуєг. Тке Оіуізіоп оссиріед іке агеа
ої Ьоік зідез ої іке Ьогдег ої Аизігіа апд ¥и§оз1ауіа, таіпіу аі Іке Іаііег зіде оп
іке іеггііогу іпкаЬііед Ьу Зіоуєпєз. Аз іі кад Ьееп іп Зіоуакіа, зо поу/ іп Зіугіа іке
епііге дізігісі іо іукіск іке Оіуізіоп у/аз аззі§пед \уаз іізеїї діуідед іпіо зесигііу
зесіогз іп іукіск іпдіуідиаі зиЬ-ипііз ої іке Оіуізіоп у/єгє гезропзіЬІе їог таіп-
іаіпіп£ 1а\у апд огдег, зесигііу їог ітрогіапі зігаіе^іс оЬ]есіз, аз іуєіі аз їог ЇІ&Н-
ііп§ іке рагіізапз. Веіаііопз Ьеіу/ееп іке Цкгаіпіапз апд Зіоуєпєз у/єгє §оод їгот
іке зіагі.
Іп іке Оіуізіоп’з дізігісі ікеге хуєгє £гоирз оїТііо’з рагіізапз. Апіі-рагіізап
асііопз хуєгє регїогтед Ьу сотЬаі ипііз ої уагуіп£ зіхе. Іп зоте сазез, зтаїї де-
іасктепіз хуєгє изед. Іп оікегз, а тедіит зіхед їогсе. Ткеге хуєгє аізо тарг оре-
гаііопз іп хукіск іке епііге Оіуізіоп хуогкед хуіік оікег ипііз. Ої соигзе, іке рагіі-
запз у/еге пєуєг аппікіїаіед.
Іп РеЬгиагу 1945, іп ассогдапсе хуіік а ріал іо ипіїу аіі Цкгаіпіап тіїііагу
їогтаііопз іпіо іке Цкгаіпіап №ііопа1 Агту, а Ьаііаііоп ої Уоікупіап Цкгаіпіап
8е1ї-деїепсе Ваііаііоп аггіуед. Ткіз ипіі у/аз а їогтег “Зскийтаппзскай-Ваіаіііоп”
ікаі кад зееп асііоп іп Убікупіа апд іке Ккоїт ге£Іоп. її сопзізіед ої Цкгаіпіап
рагіізапз хуко кад Ьапдед іо£еікег іп іке Кгетепеіз агеа оїУоІкупіа іп Магск 1943
іо деїепд іке Цкгаіпіап рориіаііоп а^аіпзі Киззіап апд Роїізк рагіізапз, аз хуєіі аз
а^аіпзі іке Оегтапз.
Іп тід-Магск іке Оіуізіоп ипехресіедіу гесеіуед ап огдег уіа іке Агту Огоир
“8оиік” іо дізагт апд капд оуєг ііз хуеаропз апд едиіртепі іо Іке пехуіу сгеаіед
Оегтап діуізіопз.
Тке Оіуізіопаї зіаії іттедіаіеіу геасіед іп огдег іо гезсіпд ікаі огдег. Аїіег
тапу аііетріз апд хуіік іке кеір оїХУаскіег, хуко аггіуед їгот Ііаіу, іке Оіуізіоп
427
оЬіаіпед ап аиікогігаііоп поі іо раті \уіік апу у/еаропз. Апд оп Магск 1, 1945, іке
Ціуізіоп \уаз огдегед іо іке Еазіет Ргопі іп іке агеа ої Ре1дЬаск-С1еіскепЬег§ іо
сопіаіп а Ьгеакікгои^к ої іке Кед Агту. Іі \уаз деріоуед ікеге йіі іке епд ої іке \уаг.
Тоу/агд іке епд ої іке У/аг іке Ціуізіоп \уаз іпсогрогаіед іпіо іке пехуіу сге-
аіед Цкгаіпіап Маііопаї Агту, апд ііз пате У/аз скап^ед іп іке Ізі Цкгаіпіап Ці-
уізіоп ої іке Цкгаіпіап Каііопаї Агту. Оепегаї Рауіо Бкапдгик, іке пе\¥Іу арроіпіед
соттапдіп^ £епега1 ої іке Цкгаіпіап №ііопа1 Агту, оп Аргії 25,1945 з\уогє іке
Ціуізіоп іо іке а11е£іапсе ої іке Цкгаіпіап реоріе апд іззиед іке Огдег 71 зііриіа-
ііп£ іке скапає іп іке зіаіиз ої іке Ціуізіоп. Ву ікозе асіз іке Ціуізіоп їогтаїїу
сеазед іо Ье раті ої іке ХУаїїеп 88.
Іп іке сопс1идіп£ дауз ої іке \уаг, іке 1 зі Цкгаіпіап Ціуізіоп гетаіпед оп іке
їгопі Ііпе іп еазіет Аизігіа. Іпіііаііу, іі кеїд а зєуєп тіїе зесіог ої іке їгопі Ье-
і\уееп іке іо\¥П8 ої Ноїзіаііеп апд ХУіІкеїтздогї Ьиі зооп, \уаз ехрапдед іо а
їгопіііпе зесіог ої еі§кі тіїез. Неауу Гі§кііп§ іоок ріасе агоипд іке іо\уп ої Оіеі-
скепЬег£ Цогї апд езресіаііу іке Сазіїе ої О1еіскепЬег£. Оп 8 Мау 1945, іке дау
ої Оегтап сарііиіаііоп, іке Цкгаіпіап Ціуізіоп Ье§ап ііз у/іікдга\уа1. Іп іке уісі-
пііу ої Татз\уе§, іке Ціуіяідп Ье§ап іо зиггепдег іо іке Вгііізк 5ік Агту Согрз.
Арргохітаіеіу 10,000 зоїдіегз епіегед Вгііізк сарііуііу \укі1е апоікег 1,500 еп-
іегед Атегісап сарііуііу.
Ткозе саріигед Ьу іке Вгііізк у/еге зооп ігапзрогіед іо іке іоу/п ої Веііагіа оп
іке Адгіаііс 8еа соазі апд Іаіег ігапзїеггед іо іке сатр пеаг Кітіпі, а зеазіде ге-
зогі. Іп 1947 ікеу хуєгє ігапзрогіед іо Еп§1апд апд Ьу ОсіоЬег 1948 хуєгє геїеазед.
Мапу ої ііз ех-зоідіегз еті§гаіед іо Сапада, іке Цпііед 8іаіез, Аизігаїіа апд 8оиік
Атегіса.
428
2іі8апшіеп£а$$ип§
Паз Гої^епде АУегк зійігі зісЬ аиГ еіпе АпгаЬІ уоп Оокитепіеп аиз икгаі-
пізскеп, деиІзсЬеп, атегікапізсЬеп, кападізсЬеп ипд роїпізсЬеп АгсЬіуєп зоауіє
8о1даіепегіппегип£еп йЬег діє Оіуізіоп “Сгаїігіеп”, ауєісЬє іп деп Іеігіеп Мопаїеп
дез Тлуєіієп Х¥е1ікгіе§ез аисЬ аіз діє Егзіе ЦкгаіпізсЬе Оіуізіоп дег ІІкгаіпізсЬеп
№сіопа1агтее Ьекаппі \уаг.
Оіезез ХУегк копгепігіеп зісЬ аиГ діє Оіуізіоп Оаіігіеп. Вєуог діезе Оіуізіоп
оіТігіеІІ Епде 1944 деп Иатеп “Егзіе Цкгаіпізске Оіуізіоп” егкіек, хуигде 8іе
апГап£ІісЬ іт Кактеп дег деиізскеп ^айеп-88 аіз Егєіауі11І£Є Огепадіег-Оіуі-
зіоп оі^апізіегі. ІІпіег 38 деиІзсЬеп, ^етізскі деиізск/аизіапдізскеп ипд аизіап-
дізскеп Оіуізіопеп дег \¥аіїеп-88 \уагдіе Оіуізіоп Оаііхіеп діє уіеггекпіе; да аЬег
діє егзіеп дгеігеїт Оіуізіопеп дег \¥аіїеп-88 аііе аиз £ерапгегіег тоїогізіеПег
Іпїапїегіе одег аиз ОеЬіег^здІУІзіопеп Ьезїапдеп, \уигде діє 14. Оіуізіоп Оаіігіеп
діє егзіе у/акге Іпїапіегіеді уізіоп дег ^айеп-88.
Оіе Їо1£епдеп 8еііеп зіпд ипіеПеік. Оіе Еіпйі1тіп§ Ьекапдек уегзскіедепе
УегбйепІІісЬип^еп йЬег діє Оіуізіоп Оаіігіеп. Іт егзіеп Каріїеі ізі еіпе Егк1агип§
£Є£еЬеп, у/агит еіпе АпгаЬІ дег икгаіпізсЬеп Маппег ипд Ргаиеп аиз Сгаїігіеп ипд
апдегеп ОеЬіеІеп дез Ьапдез Ьегеіі \уагеп, зісЬ діезег уоп деп ОеиізсЬеп ипіег-
зійігіеп Ргопі-Оіуізіоп апгизсЬІіеззеп, еіпег Оіуізіоп, діє даги Ьезіітті у/аг, діє
зоудейзсЬеп 8ігеіІкгаіїе ап дег ОзіГгопі ги ЬекатрГеп. Оіезез Каріїеі ЬеЬапдек
діє деиІзсЬе ВезеІгип§ Оаіігіепз, деиІзсЬеп Ріале йіг діє АиГзіе11ип§ дег Оіуі-
зіоп Оаіігіеп; ипд ез ууєгдеп діє Тдуеске ипд Хіеіе дег ^аіігізск-икгаіпізскеп
Рйкгегзсіїай іп дег 8скаіїип§ еіпег зоїскеп Міікагкгай даг^езіеік. Оаз гууеке
Каркеї ЬезскгеіЬі: діє ипгегзскіедііскеп Мойує гиг Ап\уегЬип§ іп діє Оіуізіоп
Сгаїігіеп. Оег Аиіог зскгеіЬі аиск йЬег діє Накипу дег Ог^апізаСіоп дегикгаіпізсЬеп
Маїіопаїізїеп (ОгЬапізагца ІІкгазіпз’кусЬ Nа2Іопа1І8іі\¥ - ОІІТЧ) ипд діє Цкгаі-
пізсіїе Аиїзіапдізске Агтее (Цкга]іпз’ка Роуузіапсга Агтуа - діє ІІРА) іп Веги£
аиГ Оіуізіоп Сгаїігіеп. Оаз дгіИе Каркеї копгепігіеП зісЬ аиї діє КатрГегГоІ^е
дег Оіуізіоп ипд ікгеп Апіеіі ап дег 8сЬ1асЬі Ьеі Вгоду; іп діезет Катрї, дег іт
Лиіі 1944 зіаШапд, унігде діє Оіуізіоп уоп деп зоудеіізсіїеп МіІкаПгирреп уетіск-
Іеі. Іт уіегіеп Каркеї ізі діє №иаиїзіе11ип§ дег Оіуізіоп ипд Еіпзаіге дегеп
Еіпкекеп іп дег 81о\уакеі ЬезскгіеЬеп. Іт Яіпйеп Каркеї \уігд еіпе Уегапдегип£
дег деиізсЬеп Озіроіісік ипд еіп 5¥е§ дег Оіуізіоп уоп дег ЕіпЬеіі іт Вактеп дег
429
деиізскеп 8ігеі1кгайе гиг Егзіеп икгаіпізскеп Оіуізіоп дег икгаіпізскеп №ііопа-
Іагшее (Икгазіпз’ка Иагіопаїпа Агтуа - ІЖА) §ехеі£і. Паз йіпйє Каріїеі £ІЬі
АизкипЙ йЬег діє Епізіекип^ дез ЦкгаіпізсЬеп Наїіопаї-Котіїеез (Цкгарпз’куі
Nагіопа1пу^ Котіїеі - ІЖК) хуіє аиск хуєіієгє АизкипЙ йЬег діє Катрїгоііе дег
Оіуізіоп ап дег Озіїгопі. Паз зесЬзІе Каріїеі ЬезскгеіЬі даз 8скіскза1 ]епег Оіуі-
зіопзігирреп, діє зіск іп атегікапізсЬе ипд Ьгіїізске Кгіе£8£еїап£еп8скай ег^еЬеп
каїїеп. Еіп Апкап§ епікаїї іпз икгаіпізске йЬегзеІхІе Оокитепіе тії Віїдтаїегіаі
йЬег діє 14. Оіуізіоп Оаііхіеп - діє 1. ЦкгаіпізсЬе Оіуізіоп.
8скоп іт 1940 зріеііе боїіІбЬ Вег^ег, дег діє АтуегЬип£ іп діє Х¥аЙеп-88
Іеііеіе, тії дет Оедапкеп, еіпе тиіііпахіопаїе зетізскі деиізск-еигораізске Агтее
ипіег деиізскег Рйкгип§ ги §гйпдеп. Міі Вег^ег ипіегзійіхіеп аиск апдеге 8іаа1з-
таппет діє АпхуегЬип£ айзіапдізскеп Регзопаїз. Ипіег ікпеп хуаг аиск Неіпгіск
Ніттіег, дег Веіскзйікгег дег ^езатіеп 88. Епде 1940 Ье^аппеп аизіапдізске
Копііп£еп1е аиз Веі^іеп, Ргапкгеіск, деп ХУаІІопізскеп Вегігкеп, деп Мідегіапдеп,
аиз Мопуе£еп, 8ск\уедеп, Ріпіапд, Ьііаиеп ипд Езііапд аиїхиіаискеп. Віезе Коп-
Ііп£епіе їапдеп зіск зохуокі іп'дег деиізскеп ХУекгтаскІ аіз аиск іп дег\Уайеп-88.
Кигх уог дет Апїап§ дез деиізскеп Ап^гійз аиї діє ІІпіоп дег 8о\¥]е1ізскеп
8о2Іа1ізІізскеп КериЬІікеП (Ш88К.) іт Іипі 1941 зск!и§ Вег^ег уог, еіпе икгаі-
пізске Мііііагкгай ги £гйпдеп. Па ]едоск діє газзізіізскеп Ве£іепіп§8уогзскгійеп
дег Махіз діє Ап\УЄгЬип£ уоп 81а\уеп іпз Мііііаг уєгЬоієп хуигдеп, у/игде Вег^егз
Ідеє ак^еіекпі. ІІпіег деп Ое£пет Вег^егз Ідеє хунт кеіп апдегег аіз Ніттіег зеїкзі.
Маск дег деиізскеп Міедег1а§е Ьеі 8іа1іп§гад ат 31. Іапиаг 1943 уегзіагкіе
зіск дег ВедагШагідеиІзскІапдз ап Регзопаї. Оіе беїе^епкеіі хуактектепд, 1ги§
дег Ооиуетеиг уоп баїіхіеп ОіЮ бизіаху ХУаскІег іт Магх 1943 Ніттіег деп
Уогзск1а§ зохуокі тйпдііск хуіє аиск зскгійііск уог. Кигх дапаск епуакпі Ніттіег
аіз Адоії Ніііегз Ідеє Ігоїх £є\уіззєг Веїйгскіип^еп, діє Огйпдип£ дег 14. Х¥айеп-88
Оіуізіоп “Сгаїіхіеп” хи Ьехуі11і£еп.
Рйг еіпе Кеіке уоп 88-Рйкгет хуаг ез зскхуег хихи^еЬеп, дазз пип \Уаіїеп-88
КатрЙгирреп аиз “Ііпіегтепзскеп” §еЬі1деІ хуигдеп. Іп еіпет ВгіеГ ап Оепе-
гаїїеиіпапі Оііо АУіпкеїтапп іп Вегііп хуаг 88-ОЬег§гиррепйікгег Кшї Ва1ие§е
еіпег дег егзіеп оЬегеп Иагі-Ойїхіеге, дег \¥атип£еп уог дег 8скайип£ дег Оіуі-
зіоп Оаііхіеп аиззргаск. Іп зеіпет Вгіеї уот 14. Аргії 1943 §аЬ Иаіие^е ги, дазз
еіпе Ргопі-Віуізіоп Ліг діє 5¥айеп-88 ипд уоп дег Х¥айеп-88 аиГ^езІеІІІ \уігд, діє
аиз деп £гіескізск-каіко1ізскеп Цкгаіпет Ьезіекеп ипд хуакгзскеіпііск баїіхізске
Оіуізіоп кеіззеп хуігд; дазз діезе ІЛсгатег аиз Оаііхіеп зіаттеп. Ез £ІЬі поск
хуєіієгє Іпзігикііопеп, акег хуаз іп Оа1ие£ез Вгіеї Ьезопдегз Ьеіопі хуегдеп тизз,
ізі, дазз “дег Еіпзаїх паїіопаї-икгаіпізскег Іп1е11і§епг-Огирреп, аізо Вапдега, §аг
піскі іп Рга§е котті. Оег КеіскзЙікгег-88 уєгЬієієі діез §гипдза1х1іск, егіппеП
зіск поск зекг §епаи ап діе^еіі дез Кгіе£ез уоп 1917-1918, \уо діє деиізскеп
8іе11еп уегзискіеп еіпе зеІЬзІапді^е ІІкгаіпе хи зскайеп ипд ию дапп дег Егїо1§,
діє Апегкеппип£ ипд дег Рапк йікгепдег Кгеізе дег ІІкгаіпе - дахи £екдгіеп аиск
430
^гоззСепСеіІз діє Маппег Вапдегаз - сіагіп Ьезіапд, деиізске Оіїіхіеге ипд Маппег
хи егзскіеззеп”. Оа1ие§е Ьедіп^іе аиск, дазз Є8 §иі \уаге, у/єпп дег 88-Сгирреп-
їйкгег Вег§ег Ьезск1еипІ£І Їез1§езіе11і хуігд, \уіє зіагк діє Ьеідеп Огирреп уоп
ІІкгаіпет іт СепегаІ£оиуететепІ зіпд, ако сііе іп дег ^гіескізск-каікоіізскеп
(Саііхіеп) Огирреп ипд дег £гіескізск-оПкодохеп (ЬиЬІіп).
Окпе Вйскзіскі аиї діє уіеіеп Аг^итепіе Ліг ипд £е§еп діє АиїзІе11ип£ дег
Оіуізіоп Оаііхіеп §аЬ Ооиуегпеиг ХУаскІег ат 28. Аргії 1943 еіпеп Аиїгиї йЬег
діє АиїзІе11ип§ дег Оіуізіоп Саііхіеп кегаиз. Оег Аиїгиї уот 28. Аргії капп діє
СеЬиїї дег Оіуізіоп Саііхіеп £епаппІ у/егдеп. О1еіскхеі(І£ іп ХУаскїегз Вгіеї ап
Ніттіег ипд Вгіеї ап діє деиізске Уепуаіпт^ іп Саііхіеп егкіагіе дег Ооиуегпеиг,
дазз діє Аиїзіеііип^ дег Оіуізіоп Саііхіеп їйг діє §а1іхізскеп ІІкгаіпег уоп £гоз8ег
Ведеиіип£ зеі, да зіе деп Веууокпет Оаііхіепз діє Сеіе^епкеіі §еке, деп ікгеп
Наиріїеіпдез - Воізске^ізтиз - хи Ьекатрїеп. ІІт діє АтуегЬип£ уоп Рґєіауіі-
1І£еп іп діє Оіуізіоп хи Ьезск1еипІ£еп, £гйпдеіе ХУаскІег деп ХУекгаиззскизз Оаіі-
хіеп (АУцзкоуа ІІргауа - XVII).
Апїап^з 5¥игде аіз Ьеііег дез ХУекгаиззскиззез Ргоїеззог Ог. ХУоІодутуг Ки-
ЬЦо\ууІзск уог§езск1а£еп, еіп іпіетаііопаї апегкаппіегОеІекпег дег Оео^гаркіе,
дег £ІеіскхеіІІ£ дет Цкгаіпізскеп Наиріаиззскизз (ІІНА) уогзіапд, еіпег піскі-
роїііізскеп Ог^апізаііоп, ууеіске 1940 хит Тлуеск дег Рйгзог^е дег икгаіпізскеп
Веуд1кегип§ іп ОепегаІ£оиуететепі ипд Ніїїе Ніг діє икгаіпізскеп Рійскіїіп^е
аиз дег 8о\У]еіипіоп §е£гііпдеі \уогдеп у/аг. Дедоск діезе 8іе11ип§ \уигде уоп ОЬегзі
Аіїгед Візапх, еіпет Оеиізскеп аиз дег екетаїі^еп ІІкгаіпізскеп Саііхізскеп
Агтее (ІІСА), аиї ХУаскіегз Веїекі Ьезеїхі. ХУаскіег тіпзскіе еіпеп Ье\уакПеп
Мапп хи каЬеп.
ІІт діє Оіуізіоп аиїхизіеііеп, Ьгаискіе тап Ргеі\¥І11І£е. Ап\УЄгЬип£8коттіз-
зіопеп хуигдеп іп ]едет §а1іхізскеп Вехігк еггіскіеі. Дедоск хуоіііє Ніттіег піскі
деп икгаіпізскеп паііопаїеп Скагакіег дег Оіуізіоп апегкеппеп; дезкаІЬ \уигде даз
^аііхізске ХУаррепЬіІд дез Ьоауєп апзіеііе дез икгаіпізскеп 8іппЬі1дз, дез Огеіхаскз
аіз ОІУІзіопзаЬхеіскеп §е\уак1і.
С1еіскхеііі§ каііе Ніттіег зеІЬзі ЬеГокІеп, даз Оіуізіопзрегзопаї аіз “§а1і-
хізск” апзіаіі “икгаіпізск” хи Ьепеппеп, \уіє дигск еіпеп Веїекі уот 14. Диіі 1943
Ье\уіезеп ізі. Уог аііет дигїіе ез ипіег деп Ргеі\уі11і§еп дег Оіуізіоп кеіп Оегеде
£еЬеп йкег ВезігеЬип£Єп, деп икгаіпізскеп 8іааі АУІедег хи еггіскіеп.
Егхйті йЬег Ніттіегз Апу/еізип^еп, апіу/огіеіе ХУаскіег Ніттіег ит^екепд.
Тгоіх ХУаскіегз Ветйкип^еп \уеі£егіе зіск Ніттіег, діє 8аске ауєіієг хи дізки-
ііегеп. Віз ОкіоЬег 1944 (зо^аг поск паск дег Везеіхип^ Оаііхіепз дигск діє 8о-
\¥]еіз) уегїо1£іе ХУаскіег діезе Ап£е1е§епкеіі - аЬег егїоі^іоз.
Оіе икгаіпізскеп Уегїескіег дег Оіуізіоп Оаііхіеп коЯїеп, діє Оіуізіоп аіз Вазіз
їйг діє Огііпдип£ еіпег икгаіпізскеп №(іопа1агтее хи пйіхеп. Іп зеіпеп Везргескип-
£еп тії деп деиСзскеп Ог^апізаіогеп дег Оіуізіоп егхіекке КиЬуоуууізск §е\¥І38Є
Уегзргескеп. ОагипСег хуагеп діє \¥ІскіІ£зГеп; Ргеікек ге1І£Ідзег Ргахіз, аиззскііез-
431
зІісЬе ЕіпзеІ2ип£ дег Оіуізіоп ап дег Озіїгопі £е§еп деп ВоІзсЬехуізтиз, кеіп
СеЬгаисЬ дег Оіуізіоп Ліг Nа2Ідеи^8сЬ1апд8 іппеге ЗісЬегЬеіІ (д. Ь. гиг Ве\уасЬип§
уоп РаЬгікеп, Кгіе£8\уегкеп, Кгіе§з§еїап§епеп1а§ег, Копгепігаїіопзіа^ег, из\у.),
ТеіІпаЬте икгаіпізсЬег Оїїїгіеге ап дег ОіуізіопзїйЬгип£, С1еісЬзІе11ип§ іп Ве-
гаЬ1ип£ ипд апдегеп Уогіеііеп дег Зоїдаїеп ипд іЬгег Ратіїіеп тії Зоїдаїеп дег
ШеЬгтасЬі ипд \Уаіїеп-88, ипд Ргеііаззип^ уошикгаіпізсЬеп Сеїап£епеп аи8
ОеГап§пІ88еп ипд Копгепігаїіопзіа^ет, еіпзсЬІіеззІісЬ дег МіІ£Ііедег еЬетаІі^ег
ЕіпЬеіІеп “Воіапд” ипд “КасЬіі§а1Г.
\Уіе КиЬі]о\ууІзсЬ пасЬ дет 2. \Уеккгіе£ ги§аЬ, ууигдеп діє икгаіпізсЬеп
Рогдегип^еп іт а1І£етеіпеп егїиік. Тгоіг еіпі£ег уоп КиЬуо\ууІзсЬ аисЬ еіп£е-
гаитіеп ВезсЬгапкип^еп, пиігіе діє Аиїзіе11ип£ дег Оіуізіоп Саіігіеп іп ^гоззет
Маззе дег икгаіпізсЬеп Веуд1кегип£ іп Саіігіеп ауіє аисЬ гит Теіі іт еІ£еШ1ісЬеп
ОеиІзсЬІапд.
Біліле їгйЬеге £а1І2ІзсЬе Цкгаіпег, зо \уіє Оепегаї ^ікіог Кигтапо\ууІзсЬ,
ипіегзійігіеп діє Ідеє дег АиїзІе11ип§ еіпег діуізіопаїеп Катрїкгаїї.АЬег ез §аЬ
аисЬ Кгкікег. Оагипіег у/агеп ОЬегзІ Котап ОазсЬке\ууІзсЬ ипд Оепегаї Мукоіа
Каризііапзку]. ХУіе Каризііапзку] Ьетегкіе, епуаЬпіе Соиуетеиг ХУасЬіег піе діє
роїіІізсЬ 8ІгаіЄ£ІзсЬеп £іе1е, діє уоп дег Ог^апізаііоп дег ИкгаіпізсЬеп Каїіо-
паїізіеп (ОІЖ) аиї^езіеііі \уагеп.\УасЬіегз Уог^еЬеп уот 28. Аргії 1943 “\уаг зігікі
тіїкагізсЬеп СЬагакІегз ипд оЬпе еіпеп роїкізсЬеп Рго^гат. Оаз котрІігіеПе
ипзеге АпзісЬіеп йЬег деп Еіпігіїї іп діє Оіуізіоп. ОетгиїоІ£Є коппіе ипзеге
тіїііагізсЬе Еіііе хуедег ап деп УегЬапд1ип£Єп посЬ ап дег Диїзіе11ип£ дег Оіуі-
зіоп [Оаіігіеп] акііу ІеіІпеЬтеп”.
С1еісЬгеііІ£ тії діезеп Кгіїікет егЬоЬ аисЬ Зіерап Вапдегаз Зекііоп дег
ОІПЧ-В зіагкеп ЕіпзргисЬ. АЬег іп дег киггеп Теіі паЬтеп діє РйЬгег дег Вапдегаз
Зекііоп деп Зіапдрипкі еіп, зісЬ дег Оіуізіоп хуедег ги хуіедегзеїгеп, посЬ зіе ги
ипіегзійігеп.
ХУаз Апдгі] Меіпукз Зекііоп дег ОІІМ, діє ОІЛЧ-М, ап§еЬі, зо їапд зіе зісЬ
ап еіпет ууаЬгеп 8сЬеіде\Уе§. ЕіпІ£е іЬгег Міі£Ііедег ипіегзійігіеп даз Копгері
дег 5сЬайип£ дег Оіуізіоп Оаіігіеп, \уаЬгепд апдеге да§е£еп \уагеп. Віз гит
ЗсЬІизз ЬІіеЬеп діє №сЬГоі£Єґ Меіпукз іп діезег Рга§е £ЄІеік.
\¥аз діє ИРА ап§еЬі, зо \¥ІедегзеІ2Іе зіе зісЬ апГап^ІісЬ дег Оіуізіоп. Оа аЬег
£ЄА¥І88Є МіІ£Ііедег дег ИРА зоїоп еіпзаЬеп, дазз іп дег Оіуізіоп §гоззе Мд£ІісЬ-
кеііеп Ніг діє АизЬі1дип§ икгаіпізсЬег Зоїдаїеп Ьезіапдеп, коппіеп зіе деп ВеіеЬІз-
ЬаЬег дег ИРА, Марг Котап 8сЬисЬе\ууїзсЬ йЬеггеи§еп, деп ХУідегзІапд дег ИРА
£Є£Єп діє Оіуізіоп аиїги^еЬеп. МіІ£Ііедег дег ИРА, Ьезопдегз діє, \ує1сЬє іт
Диїк1агип£8діепзІ агЬеііеіеп, заЬеп діє Зііиаііоп Гої^епдегтаззеп: еіпі§е ХУідег-
зіапдзкатрїег дег ИРА ууйгдеп ипіег їаІзсЬет ІЧатеп дег Оіуізіоп Ьеіігеїеп. Зіе
\уйгдеп епізсЬеідепде копуепііопеїіе АизЬі1дип§ егЬакеп (ууаз іп ]едег
ХУідегзІапдзагтее іттег ВгаисЬ \уаг), ипд коппіеп £ІеісЬгеіІІ£ іЬге Напд аиї
^аїїеп, Мипіііоп, Аизгизіип^, тедігіпізсЬе Уоггаїе ипд АизЬі1дип§, \уіє аисЬ аиї
432
бекеітпаскгіскіеп 1е£еп, хуеіске аііе аиск уоп дег ЦРАдез Цпіег^гипдз ЬепбІІ£І
\уигдеп.
Ат 18. Іиіі 1943 геізіеп діє егзіеп Ргеі\уі11і£еп дег Оіуізіоп хиг АизЬі1дип§
аЬ. ОЬауоЬІ діє Мекгкеіі іп даз АизЬі1дип§з1а§ег іп Неідеіа^ег кат, \уигдеп апдеге
Ргеі\уі11і£е хи уегзскіедепеп Зскиїеп ипд АизЬі1дип§з1а§ег йЬегаІІ іп Еигора
^езскіскі. Тлітеізі у/игдеп діє, ауєісЬє ат 18. Іиіі ипд іп деп паскїо1§епдеп Мопа-
Іеп аЬйікгеп, ап еіпеп уоп дгеі ВезІіттип^зоПеп §езскіскІ: епКуедег іпз Неіде-
1а§ег Ліг 6гипдаизЬі1дип£, одег еіпе Оїїіхіегззскиїе, одег еіпе Цпіегоїїіхіегззскиїе.
Оіе АизЬіІдип^, \уе1ске діє Ргеіхуііі І£еп дег Оіуізіоп іп 1943 ипд Апїап§ 1944
егкіеііеп, \уаг паск дет 7еи§піз уієієг егзікіаззі^. Оіе Ьезіеп Мііііапуайеп, Аизгііз-
Іип§ ипд Кіеідип^ у/игдеп хиг Уеіїй§ип§ £ез1е111. Оіе деиізскеп АизЬіІдег - оЬ
уоп дег ХУекгтаскІ одег дег \УаіТеп-88 - катеп уоп деп оЬегзГеп хекп Ргохепі
дег Агтее. Аиї діє Етрїекіип^ ікгег АизЬіІдег \уигдеп уіеіе ІІкгаіпег паск ікгег
хауоіїЬіз УІеггекпХУоскеп 1ап£еп 6гипдаизЬі1дип£ іп Неідеіа^ег ап Ііпіегоіїіхіегз-
(дапп ап Ойіхіег-) Зскиїеп одег 8рехіа1-АизЬі1дші£ ^езскіскі. Уопушїє, дазз зіск
діє АизЬіІдег хи икгаіпізскеп Рґєіауі11І£ЄП пе^аіі у уогЬієієп , одег дазз діє АизЬіІдег
уоп дег газзізіізскеп Ідеоіо^іе дег N3x18 ап^езіескі \уагеп, ипд діє Цкгаіпег аіз
“Цпіегтепзскеп” апзакеп, зіпд уоіікоттеп їаізск. Оеиізскіапдз АизЬіІдег хеі^іеп
ікг Везіез. Цпд аіз діє Оіуізіоп егзітаїз іт Магх 1944 іп ікгег Оезатікеіі іп
№икаттег (Міедегзскіезіеп) уегзаттек \уаг, ипд егзіііск аіз еіпе ^гдззеге
Катрїеіпкеіі хи йЬеп Ье§апп, \уигдеп з(геп£е АизЬіІдип^зпогтеп аиїгескіегкаїїеп.
Сге1е£епї1іск \уигдеп деиізске ипд икгаіпізске Оїїіхіеге одег Цпіегоїїіхіеге ікгеп
РПіскіеп епІкоЬеп, \уєпп зіе зіск піскі ап діє Могтеп £екакеп каїїеп, ипд ез зіпд
аиск Раїїе уоп еіпїаскеп Зоїдаїеп Ьекаппі, діє паск Наизе ^езскіскі \уигдеп, ауєіі
зіе зіск піскі £еЬйкг1іск ап даз Мііііаг ап^ераззі каїїеп. ХУіе депп аиск зеі, Ьіз
Іипі/Іиіі 1944 \уигдеп зігікіе АизЬіІдип^зпогтеп дигск^езеїхі. Ез ізі ууіскіі£
кегуогхи£еЬеп, дазз іп Неідеіа^ег ипд зраіег іп №икаттег діє Ргеі\уі11і§еп оїі
Ьеззеге Ьеізіип£еп іп дег АизЬі1дип§ хеі£іеп, ипд дазз діє деиізскеп АизЬіІдег діє
Ве£еіз1егип£ ипд даз РЙіскіЬе^иззІзеіп дег Ргеіу/Ші^еп Оаііхіепз \уактактеп.
Епде РеЬгиаг 1944 \уигде еіпе КатрЇ£гирре аиї§езіе1к хит Еіпзаїх іп діє
Ое£епд дег кеиіі£еп погдууезіїіскеп ІІкгаіпе, апііе^епд ап даз погдбзіїіске Роїеп
ипд даз зйдууезіїіске АУеіззгиззІапд, да дег АУіпіег оїі діє Ьезіе Іакгезхеіі їйг
Орегаїіопеп §е§еп Раїїізапеп ізі. Еіп апдегег Огипд \уаг, дазз зіагке котти-
пізіізске КгаЙе уоп Ко\уракз 1. Цкгаіпізскеп Раїїізапеп Оіуізіоп ипіег дег Ьеііип£
уоп ОЬегзІІеиІпапі Реіго Уегзскукога зскпеїі аиз деп ауєіієп 8йтрїеп ипд АУаІдет
АУеіззгиззІапдз іп діезе Ое§епд еіпхо^еп. Оіе Катрї^гирре ипіег дег Рйкгип§ уоп
ОЬегзІ Ргіедгіск Веуегздоіії, дет Ве^ітепІзаПіІІегіеїйкгег дег Оіуізіоп, \уигде
КатрЇ£гирре іп еіпі^еп Хи^ІгапзроПеп еіп^еіадеі. Ат 28. РеЬгиаг Ье§апп діє
КатрЇ£гирре деп Еіпзаїх.
Оіе КатрЇ£гирре їй£іе деп коттипізіізскеп Кгаїіеп Уегіизіе хи; ипдХУаіїеп
ипд Аизгйзіип£ \уіє аиск уегзіескіе Уоггаїе хуигдеп епідескі. Цп^ійскііскепуеізе
433
еіпе Огпрре іп еіпеп уоп деп зоуудєіізсЬєп Рагіізапеп £ерІап(еп НіпіегЬак
ипд г\¥апгІ£ Зоїдаїеп Гіеіеп.
Ат ЗО. Мага 1944 уегеіпі^іе зісЬ діє КатрГ^гирре хуіедег тії дег Віуізіоп
аиі іЬгет пеиеп ТгиррепйЬип^зрІаи.
МШ Маі 06-17) 1944 іпзріхіегіе Ніттіег регздпІісЬ діє Віуізіоп. Іп еіпег
Кеде уог еіпет ТеіІ дез ОЇГіхіегкогрз дег ВіуЦіоп §аЬ Ніттіег (аізасЬІісЬ ги,
дазз діє ВегеісІйшп§ “икгаіпізсЬ” (апзїак “§аІігізсЬ”) ЬаНе §еЬгаисЬі хуегдеп
зоЙей, йпд дазз діє Міі§1іедег дег Віуізіоп ІІкгаіпег тгеп. Ніттіег ІоЬіе аисЬ
діє Віуізіоп ипд іп/огшіеПе діє деиізскеп Мк^ііедег, да88 іппегЬаІЬ дег Віуізіоп
ВеиїЗсЬе ипд Цкгаіпег §Іеіск§езІе1 її у/агеп. Ніттіег Ьеіопіе зо§аг, дазз дег Веи-
ІзеЬе “деп еіп УЄПУипдеіеп икгаіпізсЬ-^аІіхізсЬеп Категадеп £епаи зо аиз дет
беТесЬі Ьегаи$іШ$і аіз оЬ ег Еиег Вгидег Ауаге”.
Вег Тгапзрогі деґТЙУізіоп Оаігіеп \уигде іт “Тетро 4” ап дег Озійот дигсЬ-
£еТйЬп,д. Ь. Ш^ІісЬ хуегден 4ТгапзрогІе Ьеіадеп ипд^еГаЬгеп. Віє Віуізіоп тігде
дет Х1П. Аїтеекогрз (А. К.) дег АУеЬгтасЬі іп дег ЬїаЬе уоп Вгоду ипіегзіеік.
8іе Ьаі іп дет Каите Врду еіпе /У/еііе 8іеІ1ип§ (“Ргіпх Еи^еп” УеіГеіді&ип£-
зїіпіе) аизхиЬаиеп ипд ги Ьезеїгеп. Вет Оепегаї-Коттапдо XIII. А. К. 0111 іт
МаЬгПеп дег 4. Рапхег-Агтее діє АиГ§аЬе ги, еіпеп АЬзсЬпіЯ Ьеідегзеііз Вгоду
еіпЗсЬІіеззІісЬ дег Зідді ги уеПеіді§еп, ипд даз 8ігаззеп- ипд ЕізепЬаЬппеіг дез
ОеЬіеіез, МгекЬєз гиґ Йіаді ілуі^у ипд паск Роїеп ГііЬпе, аиГгесЬігиегЬакеп.
Ое§еп МШеІпасЬі ат 13. Іиіі егЬіек діє Віуізіоп деп ВеГеЬІ, еіпе іЬгег ІпГап-
іегіеге^ігЛеПіег іп зкдоздісЬе ЮсЬПіп§ іп діє Ое^епд уоп Кокну ипд Тгозііапех
(бзіїіск уоп Базіку) хи зсЬіскеп; ІппегЬаІЬ \уєпі£єг 8шпдеп, ат ГгііЬеп Мог§еп дез
14.1и1ЬЬе£апгі даз ЗО. ІпГатегіеге^ітепІ гизаттеп тії еіпег АгШ1егіеаЬіеі1ип£,
РІак, ипд апдегег ІІпіегзПИгип^, еіпеп 8скпе11тагзсЬ пасЬ Кокі^у ипд Тгозііапег.
Вег Аийга§ \уаг пип кіагег §езіе1к: діє зо^едзсЬе 60. Агтее апги&геііеп ипд іЬгеп
ВигсЬЬгиск аиГхиЬакеп.
Ані 16. Іиіі егЬіек дег Кезї дег Віуізіоп, дег зек дет 14. Іиіі аиГАЬгцГ \уаг,
деіі ВеІеЬІ зісЬ зкддзЙісЬ ги Ье\уе§еп, зісЬ дет ЗО. Іпіапіегіеге^ітепі апги-
зсЬІіеззеп, ипд дет ЗО. Ьеіт Зіеттеп дез ВигсЬЬгцсЬз ги ЬеІІеп. Іп дег Ое£епд
уоп Кокі^ ипд Ьаід аисЬ іппегЬаІЬ ипд Іп дег ІІт§еЬип§ уоп деп ВбгГет ипд
ЗШдїеП уоп НоІиЬухіа, Репіаку, Ниіа Репіагка, Маідал, КгуЬіу, Ораку ипд уіеіеп
апдегеп*кШпрїіе діє Віуізіоп іпАп|гИТ ипд УеПеідІ£ип£ дег зоидеизскеп Неегез-
ігирреп, НКЛУВ Роїігеі Вакаїіопз, 8ігайЬайа1іопз, зоудеіізсЬе еіп^езсЬІеиззСе
РаПізапеп- ипд 8регіакгирреп, Еіп^езсЬІоззеп уоп ЗоудеСктакеп хуагеп діє дгеі
Іпіапіегіеге^ітепіе дег Віуізіоп (Заіігіеп (29, ЗО, ипд 31) гизаттеп тії деп
айдегеп ЕіЬкекеП дег Віуізіоп пип хи еіпег зсЬхуіегі^еп Міззіоп £егімип£еп - дет
АкзЬтсЬдез ХШ. Когр$ ЬеіхиЬеІГ^.
Х¥аз діезе Міззіоп егзсЬ\Уегіе, ^уаг, дазз діє Віуізіоп зсЬоп дигск УегіизСе
^аг. Тгоидет &е!ап§ е§ дег Віуізіоп , іп зсідоегеп КйтрГеп ипд ЬДи-
10500
Епде Іипі / Дп£ап£ Іиіі еіп^езеіхіеп, катеті ип^еїакг 1 600 іт Катрї ^еїаііеп одег
зскхуег уепуипдеі. Іт 8еріетЬег \уагеп іп 8егедпе, еіпег Ое^епд ат \УезіЬап£
дег Каграікеп 3 000 уегзаттеїі. \¥іе уієіє дег ІІРА Ьеіігаіеп, ізі піскі Ьекаппі,
аЬег тап уегтиіеі Ьіз хи 1 000. Апдегеп £ЄІап£ ез, паск Наизе хигйскхикекгеп,
пиг ит паск кигхег Хеіі іп діє 8о\у]еіагтее еіп£ехо£еп хи хуегдеп. Еіпі§е дег
Оіуізіопзігирреп Гапдеп зіск Ьеіт АизЬгиск деиізскеп Еіпкеііеп хи^еіеііі. Иаск
еіпі£ег 2еіі катеп Газі аііе хиг Оіуізіоп хигйск. Віз хи Кгіе^зепде кекгіеп хи-
заіхііск 2 300 ВгодукатрГег хиг Оіуізіоп хизаттеп^єпоттеп Газі 5 300 Кйск-
кекгег хигііск. Оіезе Хакі зскііеззі ]едоск піскі ]епе еіп, діє поск іп дег ІІРА
діепіеп, діє зіск іп баїіхіеп уегзіескіеп, діє хуеііегкіп іп еіпег деиізскеп Еіпкеіі
діепіеп, ипд еіпі£е, діє пип іп дег 8о\У]еіагтее діепіеп. Еіпе Апхакі \уаг аиск іп
зоудеіізскег Кгіе£8£еГап§еп8скаГі.
Іт зеїкеп Мопаі (8еріетЬег 1944) ЬеГакІ Ніттіег діє МеиаиГзіе11ип£ дег
Оіуізіоп ипд Ьіз Епде ОехетЬег 1944 еіпзаіхЬегеіі хи зеіп. №ск дет АЬхи§ уоп
8егедп)е катеп діє Вгодукатріег дег Оіуізіоп паск Меикаттег. Оогі уегеіпі£іеп
зіе зіск тії деп дгеі ІпГапіегіеЬаііаІіопз дег Оіуізіоп, діє іт 8оттег 1944 піскі
еіп^езеіхі хуагеп. О1еіскхеііі£ Гапде зіск іп Меикаттег еіпе Кеіке уоп Ойіхіегеп,
ипіегоДіхіегеп ипд 8рехіа1ізіеп, ууеіске £егаде ікге АизЬіІдип§ аЬзскІоззеп. Еіпе
\уеііеге £гоззе РегзопаІцисНе кат уот АизЬі1дип§з- ипд Егзаіхте^ітепі дег Оі-
уізіоп, даз пип аиск іп Меикаттег зіаііопіегі \уаг. Міі зеіпег 8іагке уоп Газі8 000
Ьгаскіе даз АизЬі1дип£8- ипд Егзаіхге^ітепі піскі аиГ^еІдзі. Віз хшп Епде дег
Реіпдзе1І£кеііеп іт Маі 1945 зріеііе діезез Ке^ітепі еіпе іттег \уіскіі£еге Коїіе
іп дег ВезскаЙип§ уоп Регзопаї Шг діє Оіуізіоп.
Іт 8еріетЬег ^уигде діє Катрі^гирре ХУіІдпег іп.дег Зіохуакеі еіп§езеіхі, ит
еіпеп уоп Мозкаи егтиіі§іеп коттипізіізскеп Аиїзіапд іп дег 81о\уакеі хи ипіег-
дпіскеп. Ікг Коттапдеиг Каті АУіІдпєг хуигде Ьеі деп икгаіпізскеп Тгирреп кегх-
Ііск “Рара” А¥і1дпег £епаппі. Хизаіхііск пактеп ху/єі у/еііеге КатрГ§пірреп ап
діезег Орегаііоп Теіі, КатрГ^гирре “АУіііептеуег” (аиск еіп £еаскіеіег Кот-
тапдеиг) ипд еіпе уієі кіеіпеге КатрЇ£гирре “Оет” (^епаппі паск детКоттап-
деиг дез 29. Ке§ітепіез, дег регздпііскдіе Огирре ШкПе). Іп дег МШіе уоп Вапзка
Вузігіса ипд КихотЬегок еп^а^іеПеп ипд хегзідгіеп діє КатрГ^гирреп коттипь
зіізске КгаГіе.
Аиск уієі Аизгйзіип§ ууигдеп епідескі, хизаттеп тії еіпег Апхакі уоп “гоіеп”
Ріеідеп ипд Маиіезеїп. ОаТіеПгапзрогі іттег §еЬгаискі дуигде, катеп діє “Ьеігеі-
іеп” Тіеге дег Оіуізіоп зоГоґі ги пиіхеп. А^іідпегз Тгирреп Ьеепдеіеп ікге Орега-
ііоп іп дег Маке уоп Вгехпо, хуакгепд ^іііептеуегз Тгирреп діє уегзігеиіеп Аиі?
зіапдізскеп ііеГ іп діє зскпееЬедескіеп НоскЯаскеп ипд Вег^е дег оЬегеп ипд
піедегеп Таіга уеіїо1§еп. / * • •
Іп деп іеіхіеп Та§еп дез МоуетЬег 1944 кекгіе діє КатрГ&гирре “Шіііеп-
теуег” хиг Оіуійоп хжйек, Ой Юші^пфре ЛФепГ 5скоп.уоґЬег
2.йаи»г І945 ей.
43$
Ез ізі уоп ХУіскІі^кеіІ хи Ьеіопеп, дазз хуакгепд діезег Орегаїіопеп аііе дгеі
икгаіпізске КатрГ^гирреп зіск зІгеп£ ап діє іпіетаїіопаїеп Ке§еіп йЬег діє Ве-
Ьапд1ип£ уоп £еїап£епеп АиГзіапдізскеп кіеііеп. ХУакгепд ікгег Орегаїіопеп рЯе£-
іеп діє Тгирреп еіп ітеипдзскайііскез Уегкаїїпіз тії дег зіохуакізскеп Веуб1кегип£,
ипд хуигдеп іп дег Таї текг аіз еіптаї уоп ]иЬе1пдеп Еіпхуокпет, хуеіске аиск
£Є£Єп діє коттипізіізске НеггзскаГі хуагеп, Ье^ґйззі. Вехуаіїпеїе зіохуакізске
8ракег каїїеп деп КатрЯгирреп зо§аг іп ііігеп Орегаїіопеп. Оаз егкіагі уіеііеіскі,
хуагит іп деп Іеїхіеп ХУоскеп дез Кгіе§ез ипд дапаск текгеге іп уегзскіедепеп
Ізскескозіохуакізскеп Мііііагеіпкеііеп діепде ІІкгаіпег Ьеі ікгег АпкипЯ іп хиуог
уоп дег Оіуізіоп Ьезеїхіеп ОеЬіеІеп уоп дег зіохуакізскеп Веуб1кегип£ іпїогтіеії
хуигдеп, дазз діє икгаіпізскеп 8о1даІеп дег Оіуізіоп зіск їгеипдііск ипд апзіапді§
Ьепоттеп каїїеп, ипд дег дШіскеп Веуд1кегип£ £Є£ЄпйЬег кіИзЬегеіІ хуагеп.
Уіеііеіскі егкіап ез аиск, хуагит паск 2. \Уе11кгіе§ хуедег діє Ізскескозіохуакізске
поск діє зраіеге зіохуакізске Ве£Іегип£ ]е діє Аиз1іеїегип£ дег Оіуізіоп одег
іґ£епдеіпег ікгег МіІ£Ііедег ^еїогдеП каї.
2изаіх1іск хуигдеп хигії Еіпзаїх іп дег 81охуакеі Міііе ЗеріетЬег еіхуа 1 000
Зоїдаїеп дег Оіуізіоп ап дег Озіїгопі еіп^езеїхі. Оіезе Маппег хуагеп аиз дет
АизЬі1дип£8- ипд Егзаиге^ітепі аиз^езискі. Віз кеиіе ізі піскі §епаи £ек1агІ, хуіє
ез дахи кат. 8іе катеп ат 8. Іиіі 1944 іп Неідеіа^ег ап, хуо діє Оіуізіоп уоп ікгег
Уег1е§ип£ іт Магх 1944 паск Меикаттег аиз^еЬіІдеІ хуигде. Маск киггег АизЬіІ-
дип^зхеіі хуигдеп зіе іп дет Каит уоп Кокіоху уєг1є§і, ит ікге АизЬі1дип§ їоПхи-
зеїхеп, аЬег зіе хуигдеп паск хуєпі^еп ХУоскеп паск Зігазесі ^езскіскі. (Веіде
Огізскайеп зіпд іп дег кеиіі^еп Тзскескізскеп КериЬІік.) №ск ікгег АизЬіІдип^
хуигдеп зіе хиг Уегзіагкип^ дег зскхуаскеп 5.88-Оі уізіоп ”^ікіп§” ап дег Модііп-
Ьє£Іопохуо Ргопі іп Роїеп пдгдііск уоп ХУагзскаи еіп^езеїхі.
Іп деп Їо1§епдеп У/оскеп катрїіеп діє икгаіпізскеп Тгирреп Іарїег ипіег деп
£етізскІеп №ііопа1і1а1еп дег Оіуізіоп “^ікіп§”. Тлізаттеп тії апдегеп Тгирреп
дег ХУаЙеп-88 ипд дег ХУекгтаскІ зскіи^еп діє ІІкгаіпег еіїоі^геіск зскхуеге
Ап£ґііїе хигйск. Епде ОкІоЬег егкіеііеп зіе деп Веїекі хигйскхикекгеп, ипд зіск
дігекі іп дег Оіуізіоп Сгаїіхіеп хи теїдеп. Ат 4. ІЧоуетЬег 1944 дгйскіе дег
Коттапдеиг дег Оіуізіоп “^¥ікіп§” 8ск1апдаіїепїйкгег ІЛгіск деп іаріегеп икгаі-
пізскеп Маппет, діє зеіпег Оіуізіоп Ьеі^езіапдеп каїїеп, зеіпеп Оапк ипд зеіпе
Апегкеппип£ аиз. Уоп деп 1 000, діє аиз£ехо£еп хуагеп, катеп піскі текг аіз 400
хигйск. №ск еіпі^ег 2еіІ кекгіеп хуєіієгє 50 аиз ЬахагеИеп хигйск.
Маск дег 8ск1аскІ Ьеі Вгоду кат ез хи Апдегип^еп іп дег Оіуізіоп. Ікге Ог-
§апізаІіоп хуаг пип еіхуаз апдегз аіз уогкег. 2ит Веізріеі діє Оіуізіоп кане піскі
текг діє Р1акаЬіеі1ип£, еіпзскііеззііск уієг 88тт Ріаккапоппеп, діє аііе Ьеі Вгоду
уєгіогеп хуагеп. Оаз Регзопаї дег Оіуізіоп, даз игзргйп£Ііск ^гбззіепіеііз аиз Сгаїі-
хіеп кат, зскіозз аіітакііск Маппег аиз уегзскіедепеп ОеЬіеІеп дег ІІкгаіпе еіп.
Оіе Оіуізіоп каї ]єіхі аиї Огипд ікгез Ггетдудікізскеп Скагакіегз еіп Реідіахагеїі
Ьеапіга^і ипд діє АиїзСе11ип£ деззеІЬеп хуигде £епекті£і.
436
Уог аііет аЬег епуеіСегіеп зісЬ діє роїіСізсЬеп Аг^итепіе. Іп ІЧоуетЬег 1944
егЬіек діє Віуізіоп епдІісЬ діє оїїіхіеііе ВехеісЬпип§ “икгаіпізсЬ”. Іп деп Іеігіеп
Та§еп дез Кгіе£ез \уигде зіе іп діє пеиГогтіегіе ЦкгаіпізсЬе №ііопа1-Агтее аіз
1. ЦкгаіпізсЬе Віуізіоп еіп£Є£Ііедегі. Ат 25. Аргії Ьаі Оепегаї Раууіо ЗсЬапдгик,
ВеГеЬІзЬаЬег дег ЦкгаіпізсЬеп №ііопа1агтее, діє 8о1даіеп дег Віуізіоп аиГ діє
Тгеие гит ІІкгаіпізсЬеп Уоїк уегеіді£і ипд ат 27. Аргії 1945 егііезз ег деп ВеіеЬІ
№. 71, дег деп пеиеп 8іаіиз дег Віуізіоп Тогтеїі їезізеіхіе.
Іп деп Іеіхіеп ХУосЬеп дез Кгіе^ез ЬІіеЬ діє ІІкгаіпізсЬе Віуізіоп ап дег дзіег-
геісЬізсЬеп ОзЙгопі. АпГап^з Ьіек зіе еіпеп йЬег хеЬп Кііотеіег 1ап§еп АЬзсЬпііі
дег Ргопі тауізсЬєп деп Зіадіеп НоГзСаііеп ипд ХУіІЬеїтздогГ, аЬег Ьаід \уигде йЬег
еіпеп РгопіаЬзсЬпіСС уоп 13. Кііотеіег £ез1гескі. Везопдегз зіагке Катріе Гапдеп
іп деп дет Ваите уоп О1еісЬепЬег£, ипд уог аііет ОІеісЬепЬег^ег 8сЬ1озз зіаіі.
Ат 8. Маі 1945 Ье§апп діє ЦкгаіпізсЬе Віуізіоп іЬгеп Вйскхи^. Іп дег МаЬе уоп
ТатзЬеГ£ йЬег^аЬ зісЬ діє Віуізіоп дет ЬгііізсЬеп 5. Агтеекогрз. ІІЬег 10 000
Зоїдаіеп £егіеіеп іп ЬгііізсЬе Кгіе£3£ЄІап£ЄП8сЬай, ууаЬгепд йЬег 1 500 іп ате-
гікапізсЬе ОеГап^епзсЬай £егіеіеп. МапсЬе коппіеп діє ОеГап£епзсЬай уегтеідеп.
Віє Ое1ап£епеп дег Вгіїеп \уигдеп Ьаід пасЬ дет Ьа^ег паЬе Вітіпі, еіпет 8ееогі
Сгапзрогііегі. 1947 тігдеп зіе пасЬ Еп§1апд СгапзроПіеП ипд у/игдеп ОкіоЬег 1948
епііаззеп. Уіеіе уоп іЬпеп еті£гіегіеп пасЬ Канада, деп Ц8А, Аизігаїіеп ипд
8йдатегіка аиз.
437
3833
3836
3951
3959
3971
4465
4628
1
57
62
63
166
201
438
ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА І ЛІТЕРАТУРА
ДЖЕРЕЛА :
Центральний державний історичний архів вищих органів влади
і управління України у Києві (ЦЦАВО України),
Фонди:
— Краєва Екзекутива Організації Українських Націоналістів на
західноукраїнських землях;
— З’єднання західних груп УПА (”УПА-Захід”), 1942-1945;
— Український Центральний Комітет, м. Львів;
— Український Центральний Комітет, м. Краків;
— Українська добровольча стрілецька дивізія СС ”Галичина”;
— Колекція окремих документальних матеріалів українських
національних емігрантських установ, організацій і осіб;
— Колекція трофейних документів про співробітництво україн-
ських націоналістів та керівництва УПА з німецько-фашист-
ськими окупантами;
Центральний державний архів громадських об'єднань України
у Києві (ЦДАГО України).
Фонди:
— Центральний Комітет Комуністичної партії України;
— Колекція документів з історії Комуністичної партії України;
— Український Штаб Партизанського Руху;
— Перша Українська Партизанська дивізія ім. двічі Героя Радян-
ського Союзу С. А. Ковпака (Сумське партизанське з’єднання),
1941-1944;
— Комісія з написання історії Великої Вітчизняної війни при
АН Української РСР.
Центральний державний архів кінофотофонодокументів України
у Києві (ЦДАКФ України)
Центрсільний державний історичний архів України у Львові
(ЦЦІА України у Львові).
Фонди:
— Греко-католиііький митрополичий ординаріат, м. Львів;
358 — Граф, митрополит Андрей Шептицький;
374 — Кость Паньківський, адвокат;
408 — Греко-католицька Богословська академія, м. Львів;
609 — Український Допомоговий Комітет в Перемишлі;
764 — Колекція фотодокументів.
Бібліотека ЦДІА у Львові. Фонд листівок.
Державний архів Львівської області (ДАЛО).
Фонди:
1 — Львівське воєводське управління;
121 — Львівське воєводське управління державної поліції;
П-3 — Львівський обласний комітет Комуністичної партії України;
П-5001— Дрогобицький обласний комітет Комуністичної партії України;
Р-12 — Команда української поліції у Львові (Коттапдодегиктіпізске
Роїігеі ці ЬетЬег§);
Р-24 — Львівське окружне староство (КгеіхЬаиріпіаппзсЬаІЇЬетЬ^);
Р-35 — Губернатор дистрикту Галичина {ИетОоцу^пеиг дс^ОМг&й
Оаііхіеп);
Р-36 — Команда поліції безпеки і служби безпеки (СД) дистрикту
Галичина (Коттапдо дег ЗісЬегЬейзроІігеі ипд ЗО Ж дет Оізіпкі
Саійіеп);
Р-37 — Львівське міське староство (ЗїадсЬаиріюаппзскай ЬетЬег§);
Р-54 — Управління праці у Львові (АгЬеіі8апйЬетЬег§);
Р-58 — Дирекція поліції у Львові <РоІі2еідігекііоп ЬетЬеі^);
У* 185 — Український Допомоговий Комітет на округу Львів-повіт
(ІІкгатізсЬе НіІ&коткее їигБетЬеі^-Ілпд);
У-268 — Золочівський міський суд (Зсадс^єпсіа Тоїосхеад);
Р-2042 — Дрогобицьке окружне староство (Кіеі^аіфітаппзс^Ш^^сЕ).
Державний архів Тернопільської області (ДАНО).
Фонди:
П-1 — Тернопільський обласний комітет Комуністичноїпартії Уіфйш;
П-319 — Партійний архів Тернопільського обласного комітету Кому-
ністичної партії України.
Львівська наукова ім. В.Стефаника
Національні академії наук Укріяи (ЯН£ НАН України):
Фонд листівок.
А»
Львівський історичний музей
Музей 1-ої УД УНА у Львові.
Колекція документів і матеріалів.
Випсіезагскії іп КоЬІепг (ВАіп КоЬІепг).
ВезСапде:
N8 19 - Регзбпііскег 8іаЬ ВеіскзШкгег 88;
В19 - НаирСаті Огдпип§зро1іхеі;
В 52 - Капгіеі дез Оепега1§оиуегпеигз. ВегіскСе дез Сепега1§оиуетеигз 1943-
1944;
В 58 - ВеіскззісЙегкеіізкаиріаті;
В 70 - Роїігеідіепзізіеііеп іп еіп§е§1іедегіеп ипд ЬезеігСеп ОеЬіеіеп;
ВН 2 - ОКНІ СепегаїзіаЬ дез Неегез. АЬіеі1ип§ ргетде Нееге Озі;
ВН 44 - УегЬапде де? МасЬгісИїепІгирреп;
ВН 50 - 8апііаІ8Ігирреп, ЕагагеПе;
В8 5 - Акіе дег Егзаіг- ипд Аизкі1дип§зеіпкекеп, 8ски1еп, Ег§апгип§з- ипд Рйг-
8ог§едіеп8і8іе11еп дег \УаіТеп-88.
Тке Иаііопаї Агскікех о/ іке Ііпііей 8іаІез іп ]Ма5кіп$іоп (ИА118).
Місгосору по.:
Т-175 - Весогдз оГ Іке Регвопаї 8іаЬ оГ Веіск Ьеадег оГ діє 88 апд СкіеГ оГ Іке
Оегтап Роїісе (Регзбпііскег 8іаЬ дез ВеіскзГйкгегз 88 ипд СкеГ дег ВеиЬ
зскеп Роїігеі);
Т-454 - Міпізіегіит Гог Іке оссиріед Базі Іеггііогіез (Ваз Веіскзтіпізіегіит Шг діє
Ьезеігіеп Озі§еЬіеіеп);
Т-501 - Весогдз оГ Оегтап Ріеїд Соттапдз, Веаг Агеаз, Оссиріед Теггііогіез апд
о(кег8 (Вегіскїе деиізскеп Неегез§гирреп, Вйск^агСі§еп ОеЬіеіеп, Ьезеїгіеп
ОеЬіеіеп ипд апдегеп).
Агскіумшп Акі Иоучуск (ААИ) и> Жагзгамгіе
- Агтіа Кга]о^а. Котепда ОЬзгаги Е\уо\у.
Агсккушп Рап$іїїо\уе уи Кгакоуміе:
8у§паіига тіазіа Кгако\уа 745.
ІІкгаіпіап Ке^еагск апй Ооситепіаііоп Сепіге о/ ІІкгаіпіап Іпзгіґиґ
о/ґке 118А іп Нею ¥огк.
Оегтап Ооситепіз 1.
Агскіуе о/іке Ізі СЮ 11 N А Ьу іке Іікгаіпіап-Сапасііап Кезеагск апй
440
Ооситепіаііоп Сепіге іп Тогопіо.
ТЬе таіегіак деа1іп§ ауШі іке Віуізіоп.
- Ргопі ГІпііз;
Мііііагу Воагд (УЦзкоуа ІІргауа): а) Оепегаї. Ь) Нізіогісаі Зесііоп.
ОПУБЛІКОВАНІ ДЖЕРЕЛА
Виступ тов. Бажана на Засіданні Комітету № 3. - Львів: Вільна Україна,
1946. - С. 12.
Вінниця: злочин без кари. Документи, свідчення. — К.: Воскресіння, 1994.
- 333 с.
Гриф секретности снят: Потери Вооруженньїх сил СССР в войнах, боевьіх
действиях и воєнних конфликтах: Статистическое исследование.
— Москва: Воениздат, 1993. — 416 с.
Злочини комуністичної Москви в Україні вліті 1941 року. - Нью-Йорк:
Пролог, 1960. - 95 с.
З тривожних днів // Сурмач. - Січень-травень 1964. — Ч. 1-2 (25-26). -
С. 37-39.
Історія Львова в документах і матеріалах. Збірник документів і матеріалів.
- К.: Наукова думка, 1986. — 422 с.
Кілька думок сот. Д. Палієва про Українську Дивізію із доповіді, виголо-
шеної в червні 1944 р. перед виходом Дивізії на фронт // Вісті
Комбатанта. - 1968. - Ч. 5-6. - С. 107-109.
Комісія для розшуку воєнних злочинців (Комісія Дешена) // Вісті Ком-
батанта. - 1987. - Ч. 2. - С. 45-53.
Крат М., Малець В. Меморандум. М. п., дня 20 (18) травня 1945 року //
Вісті Комбатанта. - 1969. — Ч. 3-4. — С. 66-69.
Літопис УПА. Т. 14. Перемищина: Перемиський курінь УПА. Книга перша.
Денник відділу ”Крилача”, ”Ударники” 6, 96 А. Під ред. Є. Штен-
дери і П. Потічного. — Торонто: Літопис УПА, 1987. - 262 с.
Международная жизнь. Ежемесячньїй научно-политический журнал. —
Москва: Знание, 1966. - № 3. - С. 152-164; № 5. - С. 152-160.
Меморандум-протокол // Сурмач. Журнал Об’єднання бувших вояків
українців у Великій Британії. — Лондон, січень-травень 1963. —
Ч. 7-8 (21-22). - С. 42.
Меморіал про 1-шу Українську дивізію (11. 8. 1945) — головній команді
збройних сил США в Європі (П8РЕ), головній команді Британ-
ських збройних сил (КЕГВ), сот. Капусті (Канада), Українському
Конгресовому Комітетові США // Вісті Братства... - 1967. -
Ч. 26. - С. 68-70.
Нюрнбергский процесе. Сборник материалов. — Том II. - Москва:
Государственное издательство юридической литературьі, 1954. -
1 155 с.
441
Нюрнбергский процесе. Сборник материалов в трех томах. - Т. 2. -
Москва: Юридическай литература, 1966. — 799 с.
Пйкер Ґ. Застольньїе разговорьі Гитлера. — Смоленск: Русич, 1993. -
496 с.
Платформа (Програма) Корпорації Українських Комбатантів ”Листопад”.
- Мюнхен, 1947. — 4 с.
Пограничньїе войска СССР в Великой Отечественной войне, 1941-1945.
Сборник документов. — Москва: Наука, 1968. — 708 с.
Преступньїе цели — преступньїе средства: Документи об оккупационной
политике фашистской Германии на территории СССР (1941-
1944 гг.). 3-є изд. - Москва: Зкономика, 1985. — 328 с.
Присяга вояка Української Національної Армії // Літопис Червоної Калини.
- Львів, 1992. - № 6-7, - С. 45.
Протоколи Військової Управи "Галичина”. Впорядкував Роман Колісник.
- Торонто: Видавництво Братства колишніх вояків 1-ої УД УНА,
1993. - 196 с. '
Список поляглих вояків 1-ої Української дивізії УНА та українців інших
військових формацій в ІІ-ій світовій війні. - Нью-Йорк: Видання
Братства ”Броди-Лев”, ІНК, 1992. - 150 с.
Статут Братства кол. вояків 1. Української Дивізії Укрйнської Національної
Армії // Вісті Братства... - Травень-^ервень 1955. - Ч. 5-6 (55-
56). - С. ЗО.
АгтіаКга]о>уа XV докІїтепіасЬ 1939-1945.- Т. ПІ. Кхуієсієп 1943 -Ііріес 1944.-УУгос-
1а\у-ЛУаг8хахуа-Кгакб\у: 2ак1ад пагодои'у ішіепіа О88о1іп8кісЬ, \уудахупіспуо
[Оззоііпеит], 1990. - ХХХП. - 627 8.
Вокитепіе гиг деиІзсЬеіі ОезсЬіскіе 1942-1945. Нг8£. уоп XV. ки§е ипд ЗсЬитапп. -
Вегііп: ВеиівсЬег Уег1а§ дег \¥І88еп8сЬаї(еп, 1977.- 142 8.
Огеаі Вгіїаіп Рагіатепі. Ноизе оїСоттопз. ВеЬаіез. - Мзі. 438. - Еопдоп: Н. М. §. О.,
1947.-Р. 1980.
НеіпгісЬ Ніттіег. ОеЬеітгедеп 1933 Ьк 1945 ипд апдеге АпзргасЬеп. Нг$&. уоп Вгадіеу
Е 8тііЬ ипд А§пе§ Е. Реіегеоп. - ГгапкїиП ат Маіп, 1974. - 269 8.
НІІІЄГ8 Ьа§еЬе8ргесЬип§еп. Віє РгоіокоШга^тепІе 8еіпег тіїііагізсЬеп Копїегепхеп 1942-
1945. Негаи8£Є§еЬеп уот Неїтиі НеіЬег. (Оиеііеп ипд Ваг8іе11ип£еп гиг 2еіЬ
§е8с ЬісЬіе, 10.) - 8Ш^ш1: ВеШзсЬе Уег1а§ап8Іак51962. - 971 8.
ІпуЄ8(І£аПоп ої СоттипІ8( іаке оуєг апд Оссйраііоп ої (Ье Иоп-Кизвіап паііоп8 ої фе
Н.8.8Я.-^а8ЬІп§Єоп, 1954.
Окирада і гисЬ Ороги ху Вхіеппіки Напза Ггапка. - Т. 2. - \Уаг8ха>уа: К8ціка і ХУіедха,
1970. т 675 8.
Тгіаі ої (Ье Ма]ог \Уаг Сгітіпак Ьеїоге (Ье Іпіетаііопаї Мііііагу ТгіЬипаї. - МигетЬеі^,
1947.-Уоі. XXVII.
442
НЕОПУБЛІКОВАНІ ДЖЕРЕЛА
Кравець П. [Малець В.] Дивізія "Галичина” (причинки до історії дивізії
„Галичина”. — Ріміні (Італія): Табір українських полонених, 1947.
— 17 с.
Муха Л. Тривожна молодість. Спогади 1939-1956 років. Машинопис. —
Миколаїв, 1994. — 22 с.
Муха Л. В бойовій групі. [Машинопис.] - Миколаїв, 1994. - 68 с.
Феркуняк Д. Спомин з життя дивізії „Галичина”. - [Машинопис, б. м.]
— 46 с.
ПРЕСА
Боротьба. [Орган підпільної прокомуністичної організації „Народна
гвардія”]. 1943.
Бюлетень. Видання Краєвого Проводу Організації Українських Націоналістів
Самостійників-Державників. — 1943. — № 11. — С. Ь4.
Вільна Україна. [Пресовий орган УПА.] - Серпень 1943. — Ч. 7.
Вісті. Тижневик для українських робітників з Ген. Губернаторства (вкл.
з Галичиною). - Берлін, 1943.
Вісті Братства кол. вояків 1 УД УНА (від 1962 р. — Вісті. Орган військово-
політичної думки Крайової Управи Братства кол. вояків 1 УД
УНА в Німеччині). — Мюнхен, 1950-1974.
Вісті Комбатанта. Український військовий журнал. — Нью-Йорк, 1961-
1963; Торонто—Нью-Йорк, 1964-2000.
Воля Покуття. Український популярний тижневик для Коломийщинй. -
Коломия, 1943.
Голос — Українські вісті. - Берлін, березень-квітень 1945.
Голос Підкарпаття. — Дрогобич, 1943-1944.
До Бою. Український вояцький часопис 14. Української Ґрен. Дивізії зброї
СС. — 22 квітня — 6 травня 1945. - Ч. 8-10.
До Перемоги. Тижневик Військової Управи Галичина для добровольців
Стрілецької дивізії „Галичина”. - Львів, 1943-1944.
Краківські вісті. Український щоденник. - Краків, 1943-1944.
Львівські вісті. Щоденник для дистрикту Галичина. - Львів, квітень 1943
— липень 1944.
Рідна земля. Український популярний часопис. — Львів, 1943-1944.
Санітарно-Харитативна Служба в Німеччині. Вісник. — Рік II. - Липень
1946. - Ч. 4-5. - 37 с.
443
Станиславівське слово. — Станиславів, 1943-1944.
Український Шлях (давніше "Краківські вісті"). — Відень, ЗО березня
1945. - С. 1.
Ваз КеісЬ. ПеШзсЬе \М6сЬепхеіШп§. - Вегііп, 1943.
ПеіНзсЬе А11§етеіпе 7еіШп§. - Вегііп, 1944.
ОгепгЬоіе. - РгєззЬше, ОкіоЬег-МоуетЬег 1944.
Озііапд. МопаїзсЬгій без КеісЬзкоттіззагз Гііг даз Озііапд т. Ь. Н. іп Кі§а, 1943-1944.
Убікізсіїег ВеоЬасЬіег. - Вегііп, Маі 1943 - Аргії 1945.
СПОГАДИ
Андрушко Т. О. Спомини з нагоди 40-літгя виїзду 1-ої УД з табору Ріміні-
Італія до таборів у Великій Британії // Вісті Комбатанта. - 1987.
- Ч. 5-6. - С. 69-71.
Бабій Л. Група вояків дивізії "Галичина" на вишколі й фронті у дивізії
"Вікінґ” 1944 року І/ Вісті Комбатанта. - 1994. — Ч. 5-6. — С.
111-116.
Березовський М. У Словенії. Спогад // Вісті Комбатанта. - 1992. — Ч. 2.
- С. 77-79.
Березовський М. "Йдемо до дивізії!" // Вісті Комбатанта. — 1995. — Ч.
1. - С. 96-99.
Биковський Л. Польське повстання у Варшаві 1944 року: Спомини
очевидця. — Лондон, 1963. - 47 с.
Бойдуник О. На переломі. (Уривки спогадів). — Париж: Націоналістичне
видавництво в Европі, 1967. — 155 с.
Бульба-Боровець Т. Армія без держави. Слава і трагедія українського
повстанського руху. - Вінніпег (Канада): Накладом Товариства
"Волинь", 1981. - 328 с.
Вашкович В. Під Ґляйхенберґом (квітень—‘Травень 1945) // Вісті Ком-
батанта. - 1972. - С. 41-47.
Величко П. О. Татри пам’ятають (літ. запис І. П. Фостя). - К.: Політвидав
України, 1983. — 263 с.
Габа В. В українському юнацтві // Вісті Комбатанта. - 1970. - Ч. 6. -
С. 55-64.
Гончарук В. Дещо про бригаду "Вільна Україна" // Вісті Комбатанта. —
. 1988. - Ч. 5-6. - С. 64-66.
Гор О. В американському полоні // Вісті Комбатанта. - 1961. - Ч. 4. -
С. 17-22.
Гриньох І. Аби спасти людей // Поклик сумління. — Львів, вересень
1992. - № 34. - С. 2.
444
Грицак П. Вежі і кулемети (Спогади з Дивізії і большевицького полону).
- Мюнхен: Видання Братства кол. вояків 1-ої Української Дивізії
УНА, 1959. - 149 с.
Гоцький В. В запасному полку дивізії // Сурмач. - Січень—травень 1963.
- Ч. 7-8 (21-22). - С. 22-29.
Гоцький В. Видавнича діяльність у Беллярії й Ріміні (1945-1947) // Сурмач.
- 1989. - Ч. 1-4 (94-98). - С. 33-37.
Гоцький В. З Перемишля до Ріміні (спомини, том II). — Лондон: ВІаскЬигпз
оГВокоп Ш, 1992. - 228 с.
Данилець І. З побуту в Словаччині і Словенії // Сурмач. — 1988. - Ч. 1-4
(90-93). - С. 48-49.
Данилюк (Блакитний) М. Повстанський записник. - К. : Видавництво
ім. О.Теліги Фундації ім. О. Ольжича, 1993. — 192 с.
Длябога М. В артилерійському полку // Броди. Збірник статей. Нариси
за редакцією Олега Лисяка. — Мюнхен: Видання Братства кол.
вояків Першої УД УНА, 1951. - С. 110-125.
Д-ський Г. На вишколах господарників інтендантів 1 УД УНА І І Вісті
Комбатанта. - 1991. - Ч. 2. - С. 73-75.
Жила В. Парашутна бригада Української Національної Армії (спомин про
спроби її формування) // Вісті Комбатанта. - 1995. — Ч. 4. -
С. 62-69.
Загачевський Є. Спогади фронтовика. Одісея сірого ”коляборанта”. -
Мюнхен: Видання Братства кол. вояків 1-ої Української Дивізії
УНА, 1952. - 239 с.
Загачевський Є. Белярія, Ріміні, Англія. Репортаж-спогад. (Бібліотека
„Листки „Червоної Калини”). - Чікаго: Видавництво Братства
кол. вояків 1 УД УНА, 1968. - 319 с.
Загорода В. На вишколі піонерів // Вісті Комбатанта. - 1995. - Ч. 2. -
С. 84-86.
Зарицький Б. Спогади учасника боїв під Бродами, червень-липень 1944 р.
// Вісті Комбатанта. - 1994. - Ч. 3. - С. 94-98.
Зелений 3. Українське юнацтво у вирі другої світової війни. — Торонто:
Видання Братства колишніх вояків 1-ої Української дивізії УНА,
1965. - 280 с.
Каркоць-Вовк М. Від Вороніжа до Українського Легіону Самооборони.
- Міннеаполіс, 1995. - 170 с.
Касаткін М. Імені Олександра Невського. - К.: Видавництво політичної
літератури України, 1974. - 160 с.
КвітинСький В. А. Партизанські Татри. - К.: Політвидав України, 1982.
- 206 с.
Книш 3. На порозі невідомого (спогади з 1945 року). — Париж: Видання
Першої Української друкарні у Франції, 1955. - 239 с.
445
Козак В. Бої за замок Ґляйхенберґ // Вісті Братства... — Квітень 1951. -
Ч. 4 (6). - С. 2-3.
Козак О. Дорога під Броди // Вісті Комбатанта. - 1994. - Ч. 3. - С. 99-
102.
Конев И. Записки командующего фронтом, 1943-1945. - К.: Политиздат
Украйни, 1987. — 622 с. і
Корнило М. На Словаччині // Вісті. — Червень 1964. — Ч. 114. - С. 39-
43.
Крат М. У новій дійсності // Ріміні, 1945-1947. Збірник 1. Упорядник
Всеволод Б. Будний. — Нью-Йорк: Видання Головної Управи
Братства 1-ої УД УНА, 1979. - С. 35-46.
[Крат М.] РСпатріяція // Ріміні, 1945-1947. Збірник 1... - С. 48-62.
Крат М. Українська Православна Громада // Ріміні, 1945-1947. Збірник
1... - С. 243-253.
Крохмалюк Р. Заграва на Сході. Спогади й документи з праці у Військовій
Управі "Галичина” в 1943-1945 роках. — Торонто—Нью-Йорк:
Накладом Братства кол. вояків 1-ої Української дивізії УНА,
1978. - 352 с.
Крохмалюк Ю. У Збаражі // Вісті Братства... - Квітень-травень 1952. -
Ч. 4-5 (18-19). - С. 15-16.
Кубійович В. Мені 70. — Париж—Мюнхен: Видавництво НТШ, 1970. —
134 с.
Кульчицький О. Спомини учасника бойової групи Вільднера на Словаччині
І І Вісті Комбатанта. — 1990. — Ч. 4. — С. 69-76.
Кульчицький О. Вишкіл піхотинської важкої зброї // Вісті Комбатанта.
- 1993. - Ч. 4. - С. 93-95.
Кущинський А. Настрої серед українців у Празі до дивізії "Галичина” І
І Вісті Братства... - 1963. — Ч. ПО. — С. 69-70,
Лаба В. Духовна опіка над стрільцями 1-ої УД // Вісті Братства... -
Жовтень-листопад 1952. - Ч. 10-11 (24-25). - С. 8.
Лазурко Р. На шляхах Європи. Спогади. - Чікаго: Видавництво Братства
колишніх вояків 1 УД УНА, 1971. - 362 с.
Левицький Р. Спомин про сотника Дмитра Палієва // Америка. -
Філадельфія, 18 вересня 1979. — Ч. 134. - С. 4,
Литвинович Б. Культурно-освітня й виховна праця в таборах полонених
в Італії /І Вісті Братства... - Березень-квітень 1953. - Ч. 3-4
(29-30). - С. 15-16; Травень-червень 1953. - Ч. 5-6 (31-32). -
С. 20-21.
Лисяк О. "Волинський Батальйон”. (З маловідомих подій в 1. УД) //
Вісті Братства... - Березень 1951. - Ч, 3 (5). - С. 2.
Лисяк О, Ми присягали Україні. Спогад // Вісті Комбатанта. - 1995. -
Ч. з.-С 57,
446
М-ак В. Із записок спізненого дивізійника // Сурмач. - 1989. - Ч. 1-4
(94-98). - С. 38-42.
Маленький М. Мої зв’язки з підпіллям (До історії 1-ої УД УНА) // Вісті
Братства... - Вересень—жовтень 1953. - Ч. 9-10 (35-36). - С. 2.
Малкош В. На підстаршинському вишколі протитанкової зброї // Вісті
Комбатанта. - 1997. - Ч. 2. - С. 99-102.
Матчак М. З боїв куреня Вільднера // Сурмач. - 1986. — Ч. 1-4 (86-89).
- С. 28-30.
Маців-Балагутрак С. Спогад медсестри // Вісті Комбатанта. — 1994. —
Ч. 2. - С. 91-93.
Мотика В. Старшинський вишкіл в Розеп-Тгезкаи. Липень—грудень 1944 /
/ Вісті Комбатанта. — 1992. — Ч. 4. — С. 95.
Нагаєвський І. Спогади польового духовника. — Торонто: Накладом автора,
1985. - 185 с.
Небелюк М. Під чужими прапорами. — Париж—Ліон: Перша Українська
Друкарня у Франції, 1955. - 192 с.
Островерха М. ”До перемоги”, тижневик Дивізії // Вісті Комбатанта. -
1972. - Ч. 5-6. - С. 71-82.
Падик І. В американському полоні // Вісті Комбатанта. — 1993. - Ч. 1.
- С. 80-84.
Паньківський К. Від Комітету до Державного Центру. — Нью-Йорк^-
Торонто: В-во "Ключі”, 1968. - 284 с.
Паньківський К. Роки німецької окупації 1941-1944. — Нью-Йорк—Париж—
Сиднер—Торонто: Видавництво НТШ, 1983. - 480 с.
Пелех Т. Мої молоді літа у вирі боротьби. — Мюнхен—Торонто: Українське
Видавництво, 1988. — 282 с.
Підгайний Б. УПА — Дивізія "Галичина” — німці // Вісті Комбатанта.
- 1990. - Ч. 3. - С. 62-71.
Пільків П. Українське юнацтво в дивізії // Вісті Комбатанта. — 1995. —
Ч. 2. С. 78-79.
Побігуший Є. Дружини Українських Націоналістів у Білорусі // Дружини
українських націоналістів у 1941-1942 роках. - Мюнхен: Наша
книгозбірня, 1953. — С. 9-44.
Побігуший-Рен Є. Мозаїка моїх споминів. - Мюнхен-Лондон: Накладом
автора й Об’єднання бувших Вояків Українців у Великій Британії,
1982. - 239 с.
Покальчук Ю. Бандера, Лебідь та інші // Київ. - К., 1991. - № 1. - С.
94-113.
Полтава Л. Спогад про дивізію "Вільна Україна” // Визвольний Шлях.
Суспільно-політичний і науково-літературний місячник, —
Мюнхен, червень 1981, - Кн, 6, - С- 749/752-
447
Припхан Б. Ми присягали Україні // Вісті Братства... — Квітень 1951. —
Ч. 4 (6). - С. 4.
Прокопович В. Медично-санітарна служба в 1 УД // Вісті Братства... -
Січень—лютий 1955. - Ч. 1-2 (51-52). - С. 3-5
Процакевич М. Поліційні полки // Вісті Комбатанта. - 1970. - Ч. 3-4.
- С.33-36.
Процакевич М. „Мисливська чота” в дивізії УНА („Яґдцуґ”) // Вісті
Комбатанта. - 1974. - Ч. 2. - С. 39-41.
Ревіляк М. Дивізіон зенітної артилерії УД // Вісті Комбатанта. — 1997. -
Ч. 4. - С. 89-91.
Самчук У. П’ять по дванадцятій. Записки на бігу // Дзвін. - Львів, 1995.
І - № 4. - С. 94-105.
Свобода Л. Від Бузулука до Праги. Спогади президента Чехосл. Соц.
Республіки. - К.: Політвидав України, 1968. — 412 с.
Силенко П. Ще до ставлення гетьманців до творення дивізії „Галичина”
І/ Вісті. - Червень 1963. - Ч. 110. - С. 64.
Сірський В. В школі перекладачів в Оранієнбурґу // Вісті Комбатанта. —
1981. - Ч. 3. - С. 71-72.
Смілка П. „Вона Вас збереже!” // Вісті Комбатанта. — 1970. — Ч. 5. -
С. 23-34.
Спогади про Андрія Мельника. — [Нестерів, 1990]. — 115 с.
Стеткевич Л. Чому ми йшли до української дивізії „Галичина”? // Вісті
Комбатанта. - 1986. - Ч. 1. - С. 71-77.
Стеткевич Л. Як з Бережан до Кадри. Спогади з дивізії. - Тернопіль:
Джура, 1998. -172 с.
Тис-Крохмалюк Ю. Командир дивізії // Вісті Комбатанта. - 1983. - Ч. 3.
- С. 51-56.
Титаренко П. Протипанцирна Бригада „Вільна Україна” // Вісті Братства...
- 1952. - Ч. 20-21. - С. 3-4.
Т-ів В. Перші три дні на фронті під Фельдбахом (Спомини учасника) //
Сурмач. - 1963. - Ч. 7-8 (21-22). - С. 32-38.
Тодосійчук Д. Медичний вишкіл дивізійників // Вісті Комбатанта. — 1992.
- Ч. 1. - С. 82.
Трач П. Наші зустрічі з „четніками” // Вісті Братства... - Квітень 1951.
- Ч. 4 (6). - С. 5-6.
Турко Р. Спомин про лікарів дивізії // Вісті Комбатанта. - 1983. - Ч. 3.
- С. 59-60.
Хома М. Ми під Бродами // Вісті. - Липень 1965. - Ч. 118. — С. 49-52.
Хоміцький Р. На Холмщині Ц Вісті Комбатанта. - 1999. - Ч. 5-6. —
С. 67-69.
448
Цимбалюк-Обиченко Ф. Останній бій під Фельдбахом. З поміж фронтових
дій /І Вісті Комбатанта. - 1971. - Ч. 5. - С. 33-44.
Цимбалюк Ф. В боях і рейдах Українського Легіону Самооборони // Вісті
Комбатанта. - 1996. - Ч. 2. - С. 73-81.
Чолкан Р. Вишколи українських старшин і підстаршин інтендатури і їхня
служба в дивізії // Вісті Комбатанта. - 1992. - Ч. 4. — С. 84-
92.
Чорній Ю. Вишкіл старшин у 1. УД. (Другий і останній випуск старшин
1. УД УНА) 11 Вісті Братства... - Вересень—жовтень 1953. -
Ч. 9-10 (35-36). - С. 5-7.
Шандрук П. Це було так! (Про мою розмову з генералом Власовим, про
Український Національний Комітет та про 1. Українську Дивізію)
І/ Розбудова Держави. Академічний журнал. - Осінь 1954. -
Ч.З (14). - С. 2-47.
Яшан В. Стрілецька Дивізія „Галичина” і Станіславівська округа в роках
1943-44 // Вісті Комбатанта. - 1968. - Ч. 5-6. - С. 47-60.
Низак О. 8уедесІУі о 81оуепзк6т пагодпіт роузіапі. - РгаЬа: Мазе усузко - 8уоЬода, 1974.
-643 з.
Кегп Е. Вег Огоззе НаизсЬ. Еіпе Кероіїа§е уош КиззІапдГеІдхи^ 1941 -45. - ХйгісЬ: ТЬо-
таз-Уег1а§, 1948.- 199 8.
Кіеізі Р. 2\уізсЬєп Нкіег ипд 8(а1іп, 1939-1945. - Вопп, 1950. - 225 8.
Кгоріїак М. 81оуепзке пагодпі роузіапї. К 30-уугосі ]еЬо угпіки. - РгаЬа: ОгЬіз, 1974. -
271 з.
Ьап§е XV. КогрзаЬіеі1ип§ С уош Впіерг Ьіз пасЬ Роїеп, МоуетЬег 1943 Ьіз Іиіі 1944. (8егіе
“Віє ХУеЬгтасЬі іт КатрГ, 8сЬ1асЬіеп ипд РгоЬІете дез 2. А¥еккгіе§ез“.
Вд. 28.) - Мескаг§етйпд: КиП Уо\уіпке1 Уег1а§, 1961. - 144 8.
ІЧоуак V., СЬагоиз Е. Сіепі о зіоуепзкбт пагодпіт роузійпі. - РгаЬа: ЗіаГпі реда§о§іске
пакіадаїеїзіуї, 1974. - 219 з.
РапсЬик В. Негоез оїТЬеіг Вау: ТЬе Нетіпзсепсез оГВоЬдап РапсЬик. Едкед апд \уііЬ
ап іпігодисііоп Ьу ЬиЬотуг ¥. Ьисіик. - Опіагіо: ТЬе Микісикигаї Нізіогу
8осіеіу, Опіагіо Негка§е Еоипдайоп, 1983. - 168 р.
8Ьапдгик Р. Агтз ої Уаіог. - №\у ¥огк: НоЬеП 8ре11егз & 8опз, 1959. - 320 р.
449
ЛІТЕРАТУРА
Збірники
Броди. Збірник статей. Нариси за редакцією Олега Лисяка. — Мюнхен:
Видання Братства кол. вояків Першої УД УНА, 1951. - 268 с.
История Великой Отечественной войньї Советского Союза, 1941-1945. В
6-ти тт. Ред. комис. Поспелов П. Н. (пред.) [и др.] - Т. 4. -
Москва: Военное издательство Министерства Оборони СССР,
1962. - 728 с.
Історія Української РСР у восьми томах, десяти книгах. - Т. 7. Українська
РСР у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу (1941-1945).
- К.: Наукову думка, 1977. - 535 с.
Календарець українського вояка на 1952. - [Б. м.:] Видання Братства
кол. вояків 1 УД УНА, 1952. - 63 с.
Статті, монографії
А. В. Музична чота 1-ої УД // Вісті Братства... — Серпень-вересень
1952. - Ч. 7-8 (22-23). - С. 10-12.
Ананійчук В. Визволення західних областей України від німецько-фашист-
ських окупантів. - К.: Вид-во Київського ун-ту, 1969. — 184 с.
Бедрій А. Роман Шухевич — провідник революційної ОУН, 1943—1950 Ц
Визвольний Шлях. - Січень 1981. — Кн. 1. - С. 12-25.
Бедрій А. ОУН і УПА. — Нью-Йорк—Лондон—Мюнхен—Торонто: Україн-
ська Центральна інформаційна служба, 1983. — 64 с.
Білодід О. Помилявся я двічі. Про останнього гетьмана України та військ
козацьких Павла Скоропадського // Україна. Тижневий громад-
сько-політичний, літературно-художній ілюстрований журнал. -
К., 23 листопада 1991. - № 47. — С. 8.
Бойцун Р. Легіон ДУН (Дружин Українських Націоналістів) // Вісті
Комбатанта. - 1982. - Ч. 5-6. - С. 47-51.
Бойцун Р. Фюзілерський курінь // Вісті Комбатанта. — 1992. - Ч. 2. -
С. 88-89.
Будний В. Б. Дивізія після війни // Вісті Комбатанта. - 1974. - Ч. 1. -
С. 57-68.
Вашкович В. Ще про дивізію „Галичина” // Вісті Комбатанта. - 1975. -
Ч. 1. - С 66-69.
Верига В. Схема історії 1-ої Української дивізії УНА // Вісті Комбатанта.
- 1967. - Ч. 5-6. - С. 74.
450
Верига В. Дмитро Паліїв — воїн і патріот (1896-1944) // Вісті Комбатанта.
- 1968. - Ч. 5-6. - С. 35-45.
Верига В. І знову Нойгаммер // Вісті Комбатанта. - 1978. - Ч. 4. -
С.63-73.
Верига В. Дорогами Другої світової війни. Легенди про участь українців
у Варшавському повстанні 1944 р. та Українську Дивізію „Гали-
чина”. - Торонто: Новий Шлях, 1980. - 259 с.
Верига В. Наша воєнна мемуаристика // Вісті Комбатанта. — 1984. —
Ч. 3. - С. 79-84.
Верига В. Під сонцем Італії. — Вояки Дивізії ’Таличина” — Першої
Української Дивізії Української Національної Армії в Бритійському
таборі полонених ”5 Ц” у Беллярії. Італія, червень-жовтень 1945.
- Торонто—Нью-Йорк—Париж—Сидней: Видавництво Братства
кол. Вояків 1-ої УД УНА, 1984. - 252 с.
Верига В. Втрати ОУН в часі Другої світової війни або „Здобудеш
українську державу або згинеш у боротьбі за неї”. 2-ге виправлене
видання. - Торонто: Новий Шлях, 1991. - 208 с.
Верига В. Дивізійники в діаспорі // Вісті Комбатанта. - 1994. — Ч. 2. —
С. 66-71; Ч. 3. - С. 60-64.
Вершигора П. П., Зеболов В. А. Партизанские рейдьі (из истории партизан-
ского движения в годьі Великой Отечественной войньї Советского
Союза 1941-1945 гг.). — Кишинев: Издательство ”Штиинца”
Академии наук Молдавской ССР, 1962. - 136 с.
Воробьев Ф., Кравцов В. Победьі Советских Вооруженньїх Сил в Великой
Отечественной войне 1941-1945 (краткий очерк). — Москва:
Воениздат, 1953. - 432 с.
Гавірко А. Посвячення памятника поляглим дивізійникам // Вісті Ком-
батанта. - 1976. - Ч. 4. - С. 37-40.
Гаєцький Р. Дивізіон зенітної артилерії в 1 УД // Вісті Братства... —
Квітень—травень 1952. - Ч. 4-5 (18-19). - С. 5.
Гайке В.-Д. Українська Дивізія ’Таличина”. Історія формування і бойових
дій у 1943-45 роках. — Торонто—Париж—Мюнхен: Накладом
Братства кол. Вояків 1-ої Української Дивізії УНА, 1970. - 277 с.
Гірняк К. Український Легіон Самооборони: причинки до історії. -
Торонто: Накладом старшин і вояків легіону, 1977. — 181 с.
Гладич В. До історії 2. УД УНА // Вісті Комбатанта. - 1971. - Ч. 5. -
С. 73-76.
Горак С. Вони хотіли свободи: історія Української Дивізії // Вісті
Комбатанта. 1974.- Ч. 3-4. - С. 69-74.
Горбатюк В. І про них ми не сміємо забути! // Вісті Комбатанта. — 1977.
- Ч. 3. - С. 54-55.
451
Горбач О. Артилерійський полк // Вісті Комбатанта. — 1992. — Ч. 5-6. -
С. 104-106.
Горбач О. Піхотні полки чч. 5-8 // Вісті Комбатанта. 1993. — Ч. 1. —
С. 89.
Городиський О. Відзначування кол. членів 1 УД // Вісті Комбатанта. —
1974. - Ч. 5. - С.27-30.
Городиський О. Лицарський хрест у військах СС // Вісті Комбатанта. -
1999. - Ч. 4. - С. 81.
Гордієнко В. Українські січові стрільці. - Львів, 1990. — 39 с.
Григорович К. В американському полоні в Австрії // Вісті Комбатанта. —
1992. - Ч. 5-6. - С. 92-95, 97.
Гриньох І. Дивізія „Галичина” й українське підпілля // Броди... — С. 39-
58.
Гуляк С. Фюзилірський курінь // Вісті Братства... — Лютий—березень 1952.
- Ч. 2-3 (16-17). - С. 6.
Гунчак Т. У мундирах ворога. - К.: Час України, 1993. — 206 С.
Ґоцький В. Маловідоме — вимагає вияснень // Вісті Комбатанта. — 1978.
- Ч. 1. - С. 35-41.
Давиденко В. „Українська повстанча армія”: шлях ганьби і злочинів. —
К.: Т-во „Знання” УРСР, 1989. - 48 с.
Даниленко С. Дорогою ганьби і зради. — К.: Наукова думка, 1972. -
360 с.
Дашичев В. Банкротство стратегии германского фашизма: Ист. очерки.
Документи и материальї в 2-х тт. — Т. 2. — Москва: Наука,
1973. - 664 с.
Джилас М. Лицо тоталитаризма. — Москва: Издательство ”Новости”, 1992.
- 544 с.
Длябога М. Бойова група Байєрсдорфа // Вісті. — 1968. — Ч. 131. —
С.101-103.
Дмитрук К. Є. Приречені. Буржуазно-націоналістичні та уніатські провока-
тори на послугах фашизму та імперіалістичної реакції. — Львів:
Каменяр, 1981. - 327 с.
Добричев В. В тіні святого Юра. - Львів: Каменяр, 1970. — 214 с.
Долинський Р. Боєва група Баєрсдорфа (Причинок до історії 1. Укр. Дивізії
УНА, кол. Дивізії ’Таличина”) // Вісті Братства... — Березень—
червень 1957. - Ч. 3-6 (77-80). — С. 10-14; Листопад 1957. -
Ч. 7-10 (78-81). - С. 6-9.
Дяченко П. Протипанцирна бригада ”Вільна Україна” // Вісті Комбатанта.
- 1972. - Ч. 4. - С. 8-16.
Е. С. Штаб 1. Української Дивізії. Організаційна схема — завдання і
особовий склад // Вісті Братства... — Січень-лютий 1954. - Ч. Г-
2 (39-40). - С. 22.
452
Євген. Участь дивізійників в УПА // Вісті Комбатанта. — 1991. — Ч. 2. -
С. 69-70.
1. К. Санітарна служба в 1-ій УД. До історії польового шпиталя // Вісті
Братства... - Грудень 1952. - Ч. 12 (26). - С. 9-11.
Кальба Б. Старшинська артилерійська школа в Бенешово (останній випуск)
11 Вісті Комбатанта. - 1992. - Ч. 2. - С. 92-93.
Кальба М. ”Нахтігаль” (Курінь ДУН) — у світлі фактів і документів. -
Денвер (США), 1984. - 150 с.
Капустянський М. Перша Українська Дивізія Української Національної
Армії // Історія українського війська. — Мюнхен: Видання Івана
Тиктора, 1953. - С. 604-628.
Капустянський М. Перша Українська Дивізія і ОУН // Вісті Комбатанта.
- 1967. - 4.1. - С. 6-9.
Катусев А., Оппоков В. Движение, которого не бьіло // Военно-истори-
ческий журнал. - Москва: Красная звезда, 1991. ~ № 9.
Коваль В. С. Міжнародний імперіалізм і Україна 1941-1945. - К.: Наукова
думка, 1966. - 268 с.
Колесник А. РОА — власовская армия: судебное дело генерала А. А. Власова.
- Харьков: Простор, 1990. - 80 с.
Колісник Р. Німецька окупаційна політика і зброя СС під час 2-ої світової
війни І І Вісті Комбатанта. - 1976. - Ч. 2. - С. 33-44.
Колісник Р. Про „першу” і „другу” Українську Дивізію та інші назви //
Вісті Комбатанта. — 1977. — Ч. 5-6. - С. 53-55.
Колісник Р. Українська дивізія і Військова Управа ’Таличина”. Німецька
політика відносно українського національного війська 1941-1945.
- Торонто: Вид-во НТШ в Канаді, 1990. - 168 с.
Колісник Р. Дії 5-го полку у звітах // Вісті Комбатанта. - 1999. - Ч. 5-
6. - С. 70-71.
Конрад С. Українські воєнні звітодавці 1 УД // Вісті Братства... — Мюнхен,
1951. - Ч. 4-5. - С. 8-9.
Конрад С. Незвичайна зустріч. До історії одного воєнного репортажу //
Вісті. ~ Липень-серпень 1953. - Ч. 7-8 (33-34). - С. 13-14.
Кордуба Ф. Дивізіон зв’язку 1. УД УНА // Вісті Братства... — Грудень
1951 - січень 1952. - Ч. 12 (14) - 1 (15). - С. 14.
Корчак-Городиський О. Замість вигадок. Українська проблематика в
західних політико-дипломатичних джерелах. Документи, рецензії,
спогади. — Івано-Франківськ, 1994. — 200 с.
Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. — Париж—Нью-
Йорк—Львів: Видання Наукового товариства імені Т. Шевченка,
1993. - 660 с.
Крохмалюк Р. Як прийшло до створення Першої Української Дивізії
’Таличина” // Вісті. - Червень 1963. - Ч. 110. - С. 41-42, 44.
453
Крохмалюк Р. Ви шкільний табір українських юнаків у Мальті (Каринтія)
І/ Вісті Комбатанта. - 1978. — Ч. 4. - С. 52-55.
Куропась С. Що українці в Америці знали про Дивізію? // Самостійна
Україна. - Квітень 1963. - Ч. 4 (170). - С. 15.
Кутний Б., Качмарчук Т. Піонерський курінь // Вісті Комбатанта. - 1992.
- Ч. 3. - С. 96-99.
Лебедь М. УПА. Українська повстанська армія. Її генеза, ріст і дії у
визвольній боротьбі українського народу за Українську Самостійну
Соборну Державу. 1 частина. Німецька окупація України. -
Дрогобич: Відродження, 1993. — 208 с.
Ліщинський М. Наступ совєтської армії і бої під Бродами // Сурмач. -
1968. - Ч. 1-4. - С. 19-26.
Ліщинський М. Мої зауваги до книжки „Українська Дивізія „Галичина”
11 Сурмач. - 1971-1972. - Ч. 1-4. - С. 53-55.
Логуш М. Дивізія „Галичина”. Бої під Бродами, липень 1944. Розділ з
книги „ОаІісіаРіуізіоп”. - [Б. м.:] Накладом Братства кол. вояків
1-ої Української дивізії Української Національної Армії, 1998. -
144 с.
Малкош В. Ще про долю полк. Івана Рембаловича // Вісті Комбатанта.
- 1998. - Ч. 1. - С. 93.
Маслій П. Чи вартувало? // Сурмач. - 1968. — Ч. 1-4 (38-41). — С. 41-45.
Матла О. Справа Гути Пеняцької і джерела // Вісті Комбатанта. — 1978.
- Ч. 1. - С. 55-61.
Мірчук П. Від ДУН до УПА // Вісті Комбатанта. — 1992. — Ч. 5-6. —
С. 77.
Міщук Ч. Лист до редакції // Вісті Братства... — Липень—серпень 1955.
- Ч. 7-8 (57-58). - С. 24-25.
Мотика В. Дивізійники в УПА // Вісті Комбатанта. - 1994. - Ч. 2. -
С. 102.
Мстиславець О. Під чужими прапорами. — Нью-Йорк: Видання „Ліги
американських українців”, 1946. - 105 с.
Мюллер Н. Вермахт и оккупация (1941-1944). О роли вермахта и его
руководящих органов в осуществлении оккупационного режима
на советской территории. Перевод с нем. под ред. д-ра ист. наук,
проф. Юденкова А. Ф. — Москва: Воениздат, 1974. — 387 с.
Мюллер-Гиллебранд Б. Сухопутная армия Германии, 1933-1945. - Т. III.
Война на два фронта. - Москва: Воениздат, 1976. — 416 с.
Не забудеться, не проститься / В. В. Вернюк, М. І. Легейда, В. М. Виноград-
ський та ін.; передм. і упоряд. М. П. Давидова; 2-е вид., перероб.
і доп. - Ужгород: Карпати, 1988. - 190 с.
Ортинський Л. Перша Українська Дивізія на тлі політичних подій Другої
світової війни // Броди... - С. 13-33.
454
Ортинський Л. Піхотний полк 1. УД. Організаційна схема і завдання
поодиноких функцій І І Вісті Братства... - Грудень 1951 — Січень
1952. - Ч. 12 (14) - 1 (15). - С. 12-13.
Петровський В. До історії ”4-го поліційного полка” // Вісті Братства... —
Червень-липень 1952. - Ч. 6-7 (20-21). - С. 8.
Підгайний Б. Два шляхи — одна мета // Броди... - С. 59-64.
Підгайний Б. Кінець війни 1945 р. і початок табору полонених в Італії //
Вісті Комбатанта. - 1979. - Ч. 1. - С. 63-66; Ч. 2. - С. 67-73.
Покальчук Ю. Бандера, Лебідь та інші // Київ. - 1991. - № 1. - С 94-113.
Полушкин М. На сандомирском направлений. Львовско-Сандомирская
операция (Июль-август 1944 г.). - Москва: Воениздат, 1969. -
176 с.
Прокоп М. Українська політика III. Райху в Другій світовій війні // В
боротьбі за Українську державу. Есеї, спогади, свідчення, літопи-
сання, документи Другої світової війни. Зредагував Михайло Г.
Марунчак. - Львів: Меморіал, 1992. — С. 91-119.
Рен Є. Українська Дивізія „Галичина” під Фельдбахом // Сурмач. — 1973.
- Ч. 1-4. - С. 21-24.
Ржезач Т., Цуркан В. Розшукуються... - К.: Видавництво політичної
літератури України, 1989. - 234 с.
Сірський В. Дивізійники в УПА — десятник Євген Смик // Вісті Ком-
батанта. - 1990. - Ч. 1. - С. 75-77.
Скіра І. Деякі дати з історії дивізії // Вісті Комбатанта. - 1973. - Ч. 3.
- С. 26-29.
Содоль П. Українська Повстанча армія, 1943-49. Довідник. — Нью-Йорк:
Пролог, 1994. - 199 с.
Сокольський О, Дивізійники в совєтській неволі І І Вісті Комбатанта, -
1989. - Ч. 1. - С. 74-75.
Сокольський О. Дивізія ’Таличина” та Українська Повстанська Армія //
Вісті Комбатанта. — 1995. — Ч. 1. - С. 87-89.
Стахів М. Політична плятформа Галицької Дивізії // Вісті. Червень
1963. - Ч. 110. - С. 38-40.
Стеткевич Л. У світлі міжнародного права // Вісті Комбатанта, — 1964. -
Ч. 2. - С. 15-22.
Стоцький Я. До проекту "дивізія Галичина” // Вісті Комбатанта. - 1995.
- Ч. 5-6. - С. 69-76.
Субтельний О. Україна: історія. — К.: Либідь, 1991. - 512 с.
Тельнюк С. Незакінчена поема про Руднєва // Літературна Україна. —
К., 31 травня 1990. - № 22. - С, 8.
Типпельскирх К. История второй мировой войньї. ” Москва: Издательство
иностранной литературьі, 1956. — 607 с.
455
Тис-Крохмалюк Ю. Бій під Бродами в насвітленні німецького генерала
Ц Вісті Комбатанта. - 1962. - Ч. 3-4. - С. 33-36.
Тис-Крохмалюк Ю. Останні бої // Вісті Комбатанта. — 1965. - Ч. 2. -
С. 33-38.
Тис-Крохмалюк Ю. Студії з тактики партизанської війни з досвіду УПА
і боїв 1 УДивізії проти комуністичних партизанів // Вісті Ком-
батанта. - 1965. - Ч. 4. - С. 30-34.
Тис-Крохмалюк Ю. Вояки дивізії ’Таличина” в Українській Повстанській
Армії // Вісті Комбатанта. - 1975. - Ч. 6. - С. 32-34.
Тис-Крохмалюк Ю. Про так званий 5-й поліційний полк СС // Вісті
Комбатанта. - 1977. - Ч. 2. - С. 20-22.
Тис-Крохмалюк Ю. Ґенеза постання Української Дивізії ’Таличина” //
Дзвони. - Рим, 1978. - Ч. 1. - С. 39-65.
Трач П. Організація протитанкової зброї в 1 УД // Вісті Братства... —
Лютий-березень 1952. — Ч. 2-3 (16-17). - С. 6.
Турнак Ю. Беларусь пад нямецкай акупацьіяй. — Минск: Беларусь, 1993.
Українські січові стрільці 1914—1920. — Львів: видавництво І. Тиктора,
1935.
Феркуняк Д. Командний склад штабу дивізії // Вісті Комбатанта. — 1965.
- Ч. 4. - С. 25-29.
Харон. ”Енігма” // Вісті Комбатанта. - 1993. - Ч. 2. - С. 68-69.
Хоффман Й. История Власовской армии. - Париж: УМСА-Пресе, 1990.
- 382 с.
Хронов’ят М. Паралеля між визвольною боротьбою українців у двох
світових війнах // Броди... — С. 34-38.
Чередниченко В. П. Націоналізм проти нації. - К.: Політвидав України,
1970. - 191 с.
Чайковський А. Невідома війна (Партизанський рух в Україні 1941-1944 рр.
мовою документів, очима історика). - К.: Україна, 1994. — 255 с.
Шандрук П. До історії 1 УД УНА Ц Вісті. - 1967. - Ч. 126. - С. 66-68.
Шандрук П. Фактичний стан і тактичне положення 1 УД УНА під Бродами
/І Порив. Правда про Першу Українську дивізію ’Таличина” (УНА).
Статті, нариси, спогади. — Львів: Основа, 1994. — С. 139-143.
Шанковський Л. Що таке модерна стрілецька дивізія? // Львівські вісті.
- 6 травня 1943. - Ч. 99 (519). - С. 1-2; 7 травня 1943. - Ч.
100 (520). - С. 2.
Шанковський Л. УПА й дивізія // Америка. — Філадельфія, 12-16 липня
’ 1954.
Шанковський Л. Нові крупинки правди про дивізію ’Таличина” // Шлях
Перемоги. - 31 липня 1993. — Ч. 31. — С. 3.
456
Шипайло Е. Старшинські вишколи. Курси в ВепезсЬаи-НгадізсЬко-КіепзсЬІа^,
травень-вересень 1944 // Вісті Комбатанта. - 1992. - Ч. 3. —
С. 89-95.
Шипайло Е. На вишколі "модерної зброї” // Вісті Комбатанта. - 1993.
- Ч. 1. - С. 87-88.
Шипайло Е. 13-та сотня ”ІҐ” // Вісті Комбатанта. — 1994. — Ч. 2. —
С. 96-101; Ч. 3. - С. 105-108.
Шипайло Е. Місцевості переходу й таборів в американському полоні //
Вісті Комбатанта. - 1999. - Ч. 5-6. - С. 86.
Шпак С. Повернення дивізійників з англійського полону ”на Родіну” //
Вісті4 Комбатанта. - 1995. - Ч. 4. - С. 70-71.
Яримович Я. Розпрощався стрілець // Вісті. - Грудень 1952. - Ч. 12
(26). - С. 22.
Аскеппапп І. Ніттіег аІ8 Ідео1о§е. МасЬ Та§еЬйсЬет, зіепо§гарЬізсЬеп Моїігеп, ВгіеГеп
ипд Кедеп. - Од«іп§еп-2йгісЬ-ГгапкГиі1: МизіегзсЬтідС Уег1а§, 1970. - 317 8.
Агк Е Роїеп-, Цкгаіпег-, Іидеп-Роіідк іт Оепега1§оиуететеп( Гиг діє ЬезеШеп ОзІ§еЬіеІе
1939/40 ипд іп ОЬегзсЬІезіеп 1941/43 ипд іт ГгеіЬензкатрГ дег ипСегдгйскіеп
Озіубікег. Вокитепіе, Аиззегип§еп уоп Роїеп, икгаіпет ипд Іидеп;
Кіскд§зіе11ип§еп уоп Ра1зсЬип§еп; Егіппегип§еп еіпез Іп8Ідег8. - ЬіпдЬогзі:
ХУіззепзсЬаГдісЬег ВисЬдіепзі НегЬеП Тае§е, 1995.- 151 8.
Агт8ігоп§ ГА. Цкгаіпіап Мадопаїізт. 8есопд Едіііоп. - Ьіиіеіоп (Соїогадо): Цкгаіпіап
Асадетіс Рге88,1980. - 361 р.
АиегЬасЬ Н. Віє ЕіпЬеіі Віг1е\уап§ег П УіеіїеЦаЬгезЬеде Гиг Хеіі§е8сЬісЬ1е. - МйпсЬеп,
1962. -Ьк. 3.-8.251-252.
Вепдег К. О., Тауіог Н. Р. ЦпіГогтз, Ог§апіза(іоп апд Нізіогу оГХУаіїеп 88. - УдІ. 4. - 8ап
Іозе (Саііїдтіа): Ко§ег І. Вепдег РиЬ1ізЬіп§ Со, 1976. - 207 р.
ВеШеІІ N. ТЬе Базі 8есгеІ: РогсіЬІе Керагадоп Іо Еиззіа, 1944-1947. - Бопдоп: Апдге
ВеиІзсЬ Бід., 1974. - 224 р.
В і НІ XV. Цкгаіпіапз іп Іке Агтед Рогсез оГ діє КеісЬ: ТЬе 141Ь ХУаїїеп Огепадіег Віуізіоп
оГ діє 88 // Оегтап-Цкгаіпіап Неіадопз іп Нізіогісаі Регзресдуе. Едііед Ьу
Напз-ІоасЬіт Тогке апд ІоЬп-РаиІ Нітка. - Едтопіоп-Тогопіо: Сападіап Іп-
здШІе ої Цкгаіпіап 8Шдіез Ргезз, 1994. - Р. 138-162.
ВисЬпег А. Оздтопі 44. - РгіедЬег§: Родгип-Раііаз Уег1а§, 1974. - 250 8.
Ваіііп А. Оегтап Киїе іп Киззіа 1941-1945. А 8Шду оГОссирадоп Роїісіез. 2-д гєу. Еді-
доп. - Воиїдег: Ме\у ¥огк Цпіуегзііу Ргезз, 1981.-701 р.
ВтуїгузЬуп В. ТЬе Магіз апд діє 88 Удіипіеег Віуізіоп “Оаіісіа” //Атегісап 81ауіс апд
Базі Еигореап Кєуіє\у. - Уоі. XV, 1. - Ие\у ¥огк, 1956. - Р. 1-10.
Еііод М. Ра\упз ої¥ака: 8оуієі КеГи§еез апд Атегіса’з Коїе іп ТЬеіг Кераігіадоп. - Цг-
Ьапа, ІПіпоіз: Цпіуегзіїу оППіпоіз Ргезз, 1982. - 287 р.
Ерзіеіп 1. Орегадоп КееІЬиІ: іЬе зіогу ої Гогзед герагадоп їгот 1944 Іо ргезепБ - Оїд
Огєєп\уісЬ: Веуіп-Адаіг Со., 1973. - 255 р.
457
Наиззег Р. ХУаГГеп-88 іт Еіпзаіг. - Обиіп§еп: Ріеззе Уегіа§ К. XV. 8скйІх, 1953. - 272 8.
Неіке XV,-В. 8іе \уо!кеп діє Ргеікеіі. Віє Оезскіскіе дег Цкгаіпізскеп Оіуізіоп “Оаііхіа”
1943-1945. - Оогкеіт/Н.: Родхип-Уег1а§, 1973. - 256 8.
Неіке ХУ.-О. Тке ІІкгаіпіап Оіуізіоп “Оа1ісіа“, 1943-45: А Метоіг. Тгапзіаіед Ьу А. ХУуп-
пуску], \уіік ап іпігодикііоп Ьу І. АгтзІгоп§.- Тогопіо-Рагіз-Мипіск: Едіїед
Ьу ¥игу ВозЬук, 1988. - 160 р.
Ніііз О. “¥ои аге Іке §геу тазз“ 11 Тке 8ресіаІог. - 23-30 ОесетЬег 1989.
Ндкпе Н. Тке Огдеп оГіке Оеаїк’з Неад: Тке 8іогу оГ Ніііег’з 88. - Ьопдоп: Рап Воокз,
1972.-278 р.
ІигадоС.С. Вгеакіп§ іке Скаіпз. 14 ХУаіїеп-Огепадіег-ОІУІзіоп дег 88 апд Оікег Цкгаі-
піап Уоіипіеег Рогтаїіопз, Еазіет Ргопі, 1942-1945. - НаїіГах, ХУезі ¥огкзкіге
(ЦК): РиЬІізкесИЬу 8кеК Ьоокз Ьід. 1998. - 250 з.
Каггег О., Ргазі 1.8о у/аг іп 1945 - 50 Іакгеп уоп Епде дез Кгіе§ез іп 8йд-8іігіеп, 1945-
1995. - РеІдЬаск, 1995. - 173 8.
Кее§ап І. ХУаіїеп 88. Тке Азркаїї зоїдіегз. - №\у ¥огк: Ваііапііпе Воокз, 1971.
КІіеїтапп К. С. Оіе ХУаїїеп 8& еіпе Оокитепіаііоп. - ОзпаЬгйск: Оег Ргєі\уі11і§є, 1965.
-227 8.
Кгаппкаїз Н. Оег ХУагзскайег АиГзіапд 1944. - Ргапкїигі ат Меіп: АиЛа^е Ветагд &
ОгаеГе, 1964. - 447 8.
Кгаїзсктег Е.-О. Оіе Кіиегкгеихіга§ег дег ХМаїїеп-88. - Од11іп§еп: Ріеззе Уегіа§, 1956. -
440 8.
Ьапд\уекг В. Рі§кііп§ Гог Ргеедот: Тке Цкгаіпіап Удіипіеег Оіуізіоп оГ Іке У/аіїеп-88. -
8і1уег 8ргіп§ (Магуїапд): ВіЬІіоркіїе Ье§іоп Воокз, Іпс., 1985. - 224 р.
Ьап£ І. Маїїіп Вогтапп. - ХУагзхахуа: ОГісупа \ууда\упісха гуїт, 1995. - 492 з.
Ьііііеркп І. Тке Раїгіоііс Тгаііогз. А Нізіогу оГ СоїІаЬогаїіоп іп Оегтап Оссиріед Еигоре,
1940-1945. - Ьопдоп: Неіпетапп, 1972. - 390 р.
Ьо§изг М. О. Вєіхуєєп Т\уо Наттегз: Оаіісіа’з Ігоп Ьіопз апд Ткеіг <2иезІ Гог Ргеедот. -
Тогопіо: Ргіпіед Ьу Везкуд Огаркісз Ьід, 1994. - 114 р.
Ьо§изх М. О. Оаіісіа Оіуізіоп. Тке ХУаїїеп-88 14ік Огепадіег Оіуізіоп 1943-1945, - Аі§1еп,
РА (Ц8А): 8скі1Тег РиЬ1ізкіп§ Ьід., 1997. - 558 р.
Ьисіик Ь. ¥., Когдап В. 8. Ап§1о-Атегісап Регзресііуез оп іке Цкгаіпіап Риезііоп 1938-
1951. А Ооситепіагу Соїіесііоп. - Кіп§з1оп (Опіагіо): Тке Ьітезіопе Ргезз,
1987.-242 р.
Меііепікіп Е XV. Рапхег ВаИІез. А 8іиду оЕіке Етріоутепі оГАгтоиг іп Іке 8есопд ХУогІд
ХУаг. Тгапзіаіед Ьу Н. Веїхіег. Едіїед Ьу Ь. С. Е Титег. - Ьопдоп: Риіига РиЬ-
Іісаііопз Ьітіїед: А Риіига Воок, 1954. - 350 р.
Міскаеііз В. Цкгаіпег іп дег ХУаіїеп-88. Оіе 14.ХУаїїеп-Огепадіег-ОІУІзіоп дег 88 (Цкгаі-
пізске кїг. 1). - Вегііп: Мґскае1із-Уегіа§, 1999. - 127 з.
Моїука О. Од ХУоІупіа до акс|і “АУізІа” І І ХУіех. - Магхес 1998. - 8. 109-133.
Меиіеп Н.-5У. Ап деиізскег 8еі1е. Іпіетаїіопаїе Ргєі\уі11і§є уоп ХУекгтаскІ ипд ХУаіїеп-
88.-Мйпскеп: Цпіуегзіїаз, 1985.-518 8.
458
РоЬІ В. КаііопаїзохіаІізіізсЬе Іидепуеіїо1§ип§ іп Озі§а1іхіеп 1941-1944. Ог^апізаііоп ипд
ВигсЬГйЬгип§ еіпе8 зіааІІісЬеп МаззепуегЬгесЬепз.2 Аиї1а§е. - МііпсЬеп: К.
О1депЬоиг§ Ует1а§, 1997. - 455 8.
Рипіі§ат І.-Р. ОгізкатрГ ат Веізріеі дет 8іадІ РеІдЬасЬ іт ІаЬг 1945 //Тгиррепдіепзі. -
1989.-Кг. 1.-8.27-37.
(Зиаггіе В., 8іерЬепз Р. Ніііегз 8атигаі. ТЬе \УаіТеп-88 іп асііоп. Веуізед 3-д Едіііоп. -
Кеду ¥огк: багдеп Сйу Ргезз,1986. - 180 р.
8іеіп 6, Н. Ніііег’з Еіііе Оиагд аі ХУаг 1939-1945. ТЬе ХУаїїеп 88. - Ке\у ¥огк: Сотеїі
Цпіуегзіїу Ргезз - ІіЬаса, 1966. - 360 р.
8хсгезпіак А. В., 8гоіа XV. X. Цго^а до піЦд. Огіаіаіпозс Ог^апігаді икгаіпзкісЬ пасіопаїіз-
іо\у і ]е] Іікхуідада ау Роївсе. - Х¥агзха\уа: А¥-\уо Міпізі. ОЬгопу Кагодо\уе],
1972.-587 8.
Теззіп О. УегЬапде ипд Тгирреп дег деиізсЬеп АУеЬгтасЬі ипд 5¥аїїеп-88 іп 2\уеііеп
А¥еккгіе§ 1939-1945.-ОзпаЬгйск: ВіЬІіо Уег1а§, 1965.
ТЬопуаІд 1.5¥еп 8Іе уегдегЬеп \уо11єп. ВегісЬідег §гоззеп Уеггаїз. - 8ш«§аП: 8іеіп§гііЬеп-
Уег1а§, 1952.-602 8.
ТЬопуаІд І. І1их]‘а. Хоіпіегхе гадгіессу ау агтіі Ніііега. - Х¥агз2а\уа-Кгак6\у: \Ууда\упіс(\Уо
Каикоууе РХ¥К, 1994. - 429 8.
Тоїзіоу N. Уісіітз оГ¥ака. - Ьопдоп: Ноддег & 8іои§Ьіоп, 1977. - 496 р.
Тоїзіоу N. ТЬе 8есгеІ Веігауаі. - Ке\у ¥огк: СЬагІев 8сгіЬпег’8 8опз, 1978. - 406 р.
Тогхескі Е. К\УЄ8ііа икгаіпзка \у роїііусе III Кхесху. - ЧУагзхахуа: Квітка і АУіедха, 1972.
- 378 8.
Тогхескі К. Кесепх]а кзі^ікі XV. АУегуЬу “ВогоЬаті дгиЬо]і 8\уйо\уо]‘і \уі]пу. Ье§епду рго
исха8І’ ІЛсгаіпсі\у \у А¥аг8ха\У8кети ро\У8Іапіи 1944 іа рго 1)кгаіп8ки Ву\уіх]и
“Наіусхупа”, Тогопіо 198011 Вхіе]е Ка]по\У82е. - А¥аг8ха\уа, 1981. - Кг. 4. -
8.206-211.
іуз-КгокЬтаІіик (КгокЬтаїіик) ¥. Оиегга у ЬіЬеПад. НІ8іогіа де 1а Оіуізіоп “На1усЬупа“
деі дегзііо Касіопаї ІІкгапіо. - Виепоз Аігез (Аг§епііпа), 1961. - 186 8.
ІІкгаіпе дигіп§ АУогІд АУаг II: Нізіогу апд Из АЇЇегтаїЬ; А 8утрозіит. Едйед Ьу ¥игу
ВозЬук. Аззізіед Ьу Котап АУазсЬик апд Апдгіу АУуппуску]. - Едтопіоп:
Сападіап Іпзіііиіе оГ Цкгаіпіап 8іидіез, Цпіуегзііу оГ АІЬегіа, 1986. - ХУПІ,
291 р.
459
ПЕРЕЛІК
ОСНОВНИХ ВИКОРИСТАНИХ СКОРОЧЕНЬ
БГБ - ВУ - ГСЗС - ЗУНР - КП(б)У- НКВС - НКДБ - ОУН-Б— Бойова група Баєрсдорфа; Військова Управа; Генеральний Секретаріат закордонних справ УГВР; Західно-Українська Народна Республіка; Комуністична партія (більшовиків) України; Народний Комісаріат внутрішніх справ; Народний Комісаріат державної безпеки; Організація українських націоналістів під проводом Степана Бандери;
ОУН-М - Організація українських націоналістів під проводом Андрія Мельника;
РОА - РСГА - сд - СС - ССГА - СС-ФГА— УГА - УГВР - УГКЦ - УД - УДК - УНА - УНК - УНР - УОК - УПА - УРСР - УСС - УЦК - УШПР- цп - Російська Визвольна армія; Головне управління безпеки райху; служба безпеки райху; охоронні відділи райху; Головне управління СС; Головне командне управління СС; Українська Галицька Армія; Українська Головна Визвольна Рада; Українська греко-католицька церква; Українська дивізія; Український Допомоговий Комітет; Українська Національна Армія; Український Національний Комітет; Українська Народна Республіка; Український Окружний Комітет; Українська Повстанча Армія; Українська Радянська Соціалістична Республіка; Українські Січові Стрільці; Український Центральний Комітет; Український Штаб Партизанського Руху; Центральний Провід ОУН-Бандери.
460
Володимир Кубійович
Альфред Бізанц
о
Прощання з добровольцями в гіемирові
Святкування дня дивізії в Коломиї
Урочисте вручення прапору добровольцям
20 червня 1943 р. в Дрогобичі
Добровольці з волостей Запитів і Яричів Новий
Дімфоиольці Лмйемеї округо
Добровольці дивізії перед Львівським Оперним театром
Служба Божа в Сяноцькій церкві з нагоди створення дивізії
Набір добровольців у Стрию.
Прийняті студенти отримують посвідчення про зачислення
Набірна комісія в Ми говій
Проводи добровольців українським жіноцтвом
Маніфестаційний похід у Львові

Служба Божа на вулиці Пельчинській у Львові з приводу свита дивізії
18 липня 1943 р.
Прощання з добровольцями.
Львів, ЗО липня 1943 р.
Емблеми
на комір і рукав
Вишкіл добровольців
Стрілець
Вістун
Десятник
польова Служба Ьожа в Гайделяґері
Вишкіл в Гайделяґері.
На передньому плані перший зліва Фріц Фрайтаґ,
другий зліва - Дмитро Паліїв
На вишколі. Піхотинська гармата
11 ід старшинська школа у Бреслау-Лісса. Практичні заняття
Сапери (піоніри) розбудовують міст
Вшпикувані лави добровольців
Дивізійний оркестр
Сотні на марші. Гдйделяґер, 29 серпня 1943 р.
Вишкіл у піхотній старшинській школі в Просєчиіце
Підстаріпинська школа у Радольфцеві
Галицькі добровольці в По (Франція)
Євген Побігущий в Лєшанах
Нойгаммер. Перед Службою Божою
Нойгаммер. Сотня велосипедистів
Вишкіл у Нойгаммері навесні 1944 р.
Бойові відзначення вояків (квітень 1944 р.)
Гіммлер під час відвідання дивізії 16 травня 1944 р.
Марки на честь дивізії
"Галичина”
Полонені радянські бійці. Броди
Розбита радянська гармата
Група старшин після прориву з-під Бродів у Линцях
біля Середнього на Закарпатті. 4 серпня 1944 р.
Сидять зліва: хорунжий Байрак, сотник Савелій Яськевич,
поручник Володимир Козак;
стоять зліва: сотник Михайло Бриґідер, хорунжий Богдан Панасюк,
сотник Аверкій Гончаренко, поручник угорської армії,
хорунжий Михайло Левенець і сотник Євген Нікітін
Вояки дивізії у Словаччині
Перемарш через Семерінґ.
Лютий 1945 р.
Поручник Володимир Козак
Командувач Українською
Національною Армією
генерал-поручник Павло Шандрук
Шандрук, Макарушка і Вехтер під час відвідання 1-ої УД УНА.
18 квітня 1945 р.
Ген. Шацдрук під час інспекції 1-ої УД УНА
(фото з газети ”До бою”)
АВСТРІЯ.
Перехід до англійського полону
Перша сотня 29-го полку.
8 травня 1945 р.
Генерал-хорунжий Михайло Крат
Табірна церква в Ріміні
Табірний театр в Ріміні
Команда табору полонених в Ріміні у 1945-1947 рр.
Сидять: майор Савелій Яцкевич, Євген Нікітін
та ген.-хорунжий Михайло Крат
Візит І. Бучка у табір
ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК
А
Александер Гарольд Руперт Леофрік
Джордж, англійський фельдмаршал
364, 366, 367
Аллеркамп Вільгельм, гауптштурмфюрер
і командир 2-го куреня 29-го полку 178
Альбрехт Гайнц, староста Станіславі в-
ського округу 59
Анґеліс Максиміліан, генерал і коман-
дувач 2-ої танкової армії 45
Андерс Владислав, генерал і командувач
польського армійського корпусу в Італії
343, 353
Андерсен, штабний ветеринар 263
Андрійчук Дмитро, Теодор і Яків, брати-
добровольці 77, 218
Андрійчук Іван, вояк 246
Андрійчук Роман, доброволець 218
Арльт Фріц, штурмбанфюрер СС і шеф
Керівного бюро добровольцями Сходу
282, 283, 308, 319, 336, 338, 341
Армстронґ Джон, американський
професор 8, 272, 355
Артюхов Іван, командир радянського
партизанського з’єднання 211
Асмус Зіґфрід, штурмбанфюрер СС і
німецький зв’язковий офіцер Україн-
ського Легіону Самооборони 329
Аух, майор і батальйонний командир
полку ”Бранденбург” 326
Б
Бабій Василь, вояк 223
Бабій Олекса, поручник дивізії 108
Бабуняк Ярослав, вояк, згодом компо-
зитор 387
Баб’як Степан, вояк дивізії, згодом
сотенний лікар в УПА 246
Багнюк Василь, вояк дивізії, згодом в
УПА 246
Баєрсдорф Фрідріх, оберштурмбанфюрер
і командир артилерійського полку, у
січні-квітні 1944 р. командир окремої
бойової групи 178, 205, 206, 260
Байбарак Василь, поручник 89
Байґерт Северин, заступник голови ВУ
36
Бажан Микола, заступник голови Ради
народних комісарів УРСР 67, 368
Базилевич Борис, поручник 89, 129
Бакум Дмитро, майор і шеф штабного
інспекційного відділу УНА 325
Бальк Герман, генерал і командувач
48-го танкового корпусу, згодом 6-ої
танкової армії 229, 353
Бальцарек, старшина для особливих
доручень 179
Бангерскіс Рудольф, воєнний міністр
Латвії і генеральний інспектор латвій-
ської дивізії військ СС 308
Бандера Степан, провідник ОУН-Б
14, 35, 189, 283, 284, 318
Бандура Олекса, вояк РОА і добро-
волець 147
Баранецький Віктор, вояк 89
Барановський Ярослав, секретар Про-
воду ОУН-М 107
Барвінський Борис, полковник армії
УНР і сотник дивізії, командир дивізій-
ного полку під час вишколу 89, 120, 130,
340
Барвінський Василь, композитор 77
Баричко Василь, журналіст 98
Бартельт, штурмбанфюрер і командир
вишкільного полку дивізії 180
Бартошук Родіон, хорунжий 89
Бауер Отто, шеф правління дистрикту
Галичина 31, 51, 53, 54, 60, 68, 148, 158,
173
Бахмач Михайло, вояк дивізії, згодом
командир сотні УПА 246
Бахтальський Зенон, вояк дивізії, згодом
очолив старшинську школу УПА 246
Бачинський Роман, поручник 60
Баюс Константин, вояк дивізії, згодом
в УПА 246
Безродний Петро, автор статті 301
Бей Василь та Петро, брати й добро-
вольці 76
Бекер Вернер, повітовий староста в
Рогатині 55
Бендер Роджер, дослідник військової
історії 8
Бенеш Едуард, прем’єр-міністр емігра-
ційного уряду Чехословаччини в
Лондоні 268
497
Берґер Ґоттльоб, шеф ССГА 28, 31-34,
44, 45, 51, 217, 286, 310
Березовський Леонтій, поручник і
командир 2-ої сотні 1-го куреня 30-го
полку 78, 178
Березовський Михайло, доброволець 142
Берендт Гайнц, штурмбанфюрер 177, 260
Бибик Тарас, вояк 246
Биковський Лев, очевидець подій 245
Бігельмаєр, штурмбанфюрер і німецький
зв’язковий офіцер в Українському
Легіоні Самооборони 329
Бізанц Альфред, голова ВУ 27, 36, 39,
40, 55, 56, 69, 84, 98, 99, 109, ПО, 112,
149, 151, 153, 155, 174;- 188, 218, 263,
287, 289, 338
Білан Олександр, військовий кореспон-
дент 116
Білас Богдан, вояк дивізії, згодом
поручник УПА 247 >
Білецькцй Василь, вояк 224
Біленький Олександр, /сапедан 335
Білий-Біленко Іґнат, полковник техніч-
них військ УНР і вояк дивізії 93
Боннський Володимир, вояк 223
Бідозор Володимир, керівник відділу
здоров’я ВУ 37
Бінц, штурмбанфюрер і командир 4-го
полку 218, 258
Блавацький Дмитро, вояк дивізії, згодом
в УПА 247
Благий Степан та Петро, брати й
добровольці 77
Бланкенгорн, штурмбанфюрер і коман-
дир 2-го куреня 29-го полку після битви
під Бродами 260
Бличенюк Сидір, поручник 89, 129, 134
Бобак Олекса, доброволець 218
Бобель Григорій, вояк 224
Боберський Іван, діяч уряду ЗУНР 84,
85
Бобинський Ярослав, десятник 177
Богатирчук Федір, керівник української
секції КОПР 309
Богачевський Іван, доброволець 82
Богун Іван (псевдо), повстанський
командир 200
Богенер, унтершарфюрер і керівник
картографічної секції штабу дивізії 259
498
Бойдуник Осип, член Проводу ОУН-М
315
Бойко Дмитро, діяч Львівського УДК ЗО
Бойцун Роман, сотник і командир сотні
60, 180
Бойчук Василь, вояк дивізії, згодом в
УПА 247
Бойчук Степан, хорунжий 78
Болдирів Олександр, вояк 89
Бонапарт Наполеон, імператор Франції
103
Боргман, полковник і ад’ютант ставки
Гітлера 333
Боринець, хорунжий 176
Борисюк Мирослав, депутат Верховної
Ради УРСР і вояк 83
Борман Мартін, шеф канцелярії
нацистської партії 19, 47
Боровець Тарас, командир Поліської Січі
й повстанських загонів Української
Народно-Революційної Армії (УНРА),
див. також Бульба-Боровець Тарас 14
Босавів Михайло, поручник УГА і
доброволець 76, 78
Брандт Рудольф, оберштурмбанфюрер
СС і шеф особистого штабу райхсфю-
рера СС 45, 217
Брахт Вернер, группенфюрер СС і шеф
адміністративного управління Головного
управління поліції порядку 216
Бригідер Михайло, сотник і командир
1-го куреня 29-го полку 61, 121, 178,
296
Бріштот Карл, штурмбанфюрер і коман-
дир 1-го куреня 29-го полку дивізії 180,
205, 206, 261
Бройтіґам Отто, заступник керівника
політичного відділу Східного міністерства
22, 283, 284
Броун, унтерштурмфюрер і ад’ютант
командира артилерійського полку 260
Будний Всеволод, редактор збірника з
історії 1-ої УД УНА 10
Бульба-Боровець Тарас, див. також
Боровець Тарас 43, 147, 326, 327
Бумбар Іван, вояк дивізії, згодом в УПА
247
Бург, оберфюрер і представник коман-
дування військ СС в Галичині 196
Бургдорф Вільгельм, генерал і головний
ад’ютант ставки вермахту 333
Бутковський Іван, майор УПА 335
Бутринський Мирон, вояк, згодом
митрат 387
Бучко Іван, архиєпископ УГКЦ 361, 368
Бюлер Йозеф, державний секретар 97,
240
В
Ваґнер Ганс, гауптштурмфюрер і
командир 3-го дивізіону артилерійського
полку 180
Ваєр Карл, керівник групи військових
кореспондентів 158
Вайс Ґюнтер, оберштурмфюрер і
командир 4-ої сотні 1-го куреня 29-го
полку 178, 261
Валійський Аркадій, полковник і шеф
штабу УНА 325
Ванчицький Юрій, священик 121
Василацький Володимир, професор і
член української секції КОНР 309
Василів Леонід, поручник 89
Васільєв, радянський генерал 367
Вахняк Олександр, вояк 247
Ваховський, гауптштурмфюрер 259
Вендлер Ріхард, группенфюрер СС і
губернатор дистрикту Краків 309
Вербицький Іван, хорунжий 78, 108
Вербицький Михайло, хорунжий 77
Вербич Петро, староста Стебника 26
Вергун Михайло, вояк дивізії, згодом в
УПА 247
Вергун Петро, апостольський візитатор
УГКЦ у Німеччині 120
Веременчук Аркадій, вояк дивізії, згодом
хорунжий УПА 247
Верига Василь, вояк, згодом доктор істо-
ричних наук і громадський діяч 10, 11,
382, 385
Верхоліта Іван, вояк дивізії, згодом в
УПА 247
Вершигора Петро, підполковник і
командир радянської 1-ої Української
партизанської дивізії 205
Вехтер Отто Густав, губернатор дис-
трикгу Галичина 25, 27, 28, 29, 31, 33-
35, 37, 38, 39, 45, 47, 49, 50, 51, 53, 54,
57-59, 68, 94, 103, 106, 107, 159, 174,
185, 187-190, 194, 201, 216, 257, 258, 263,
266, 335-338, 341, 353, 354, 391
Виклюк Василь, вояк дивізії 224
Винник Василь, вояк дивізії, згодом в
УПА 247
Винник Теодор (Федір), хорунжий 89
Вишинський Андрій, представник СРСР
в ООН 368
Вишнівський Олександр, генерал і член
штабу УНА 325
Вільднер Карл, оберштурмбанфюрер і
командир куреню 29-го полку 260, 270-
272, 349
Вінкельман Отто, генерал-лейтенант
поліції 34
Вінс, гауптштурмфюрер і співробітник
німецької поліції безпеки, офіцер штабу
196, 259
Вітіска Йозеф, командир поліції безпеки
і СД дистрикту Галичина 62, 194-197,
202, 204, 318, 325
Вітошинський Богдан, вояк і науковець
387
Вітгенмаєр Фрідріх, гауптштурмфюрер
(згодом штурмбанфюрер) і командир
куреня 29-го полку, згодом командир
бойової групи 178, 261, 271, 272, 340,
341, 349
Вічковський Осип, вояк дивізії, згодом
в УПА 247
Власов Андрій, генерал, голова КОНР
і командувач РОА 10, 62, 95, 149, 282,
283, 284, 308, 309, 310, 311, 312, 314,
317,318,383
Войтків Євстахій, вояк дивізії, згодом
в УПА 247
Волинець Любомир, вояк дивізії, згодом
в УПА 247
Волинець Степан, член ВУ, поручник і
редактор пресового органу ВУ ”До
перемоги” 89, 122, 148, 155, 157
Водогін, сотник армії УНР і вояк дивізії
93
Волянюк Юліан, військовий кореспон-
дент 116
Вольф Генріх, штандартенфюрер СС і
шеф української секції в РСГА 198
Вольф Карл, обергруппенфюрер СС 341,
402, 406 /
Вольф Людвіґ, оберштурмбанфюрер ОС
і керівник української секції в ССГА
308, 319, 322 X
Вороній, начальник управління
Львівської області 25, 296
о
Вояковський Микола, священик і апос-
тольський візитатор УГКЦ у Німеччині
84, 361
Вурт Карл, унтерштурмфюрер 179
Вутіґ Вольфґанг, гауптштурмфюрер і
командир дивізіону зв’язку 181
Г
Гаасе, штурмбанфюрер і ад’ютант коман-
дира дивізійних частин постачання 87,
262
Габрусевич Юліан, капелан 263, 287
Гавриленко Петро, сотник армії УНР і
поручник дивізії 89, 129
Гавриляк Роман, хорунжий 338
Гавриш Ілля, вояк дивізії, згодом в УПА
247
Гагаринський Борис, хорунжий 89
Гадиняк Іван, вояк дивізії, згодом
старший стрілець УПА 247
Гай-Головко Олександр, військовий ко-
респондент 116 /
Гайке Вольф-Дітріх, майор вермахту і
шеф оперативного відділу штабу дивізії
8, 126, 174, 175, 177, 259, 275, 383
Гайманович Ярослав, підхорунжий ле-
гіону УСС і доброволець, згодом митрат
в Канаді 75, 387
Гайнц, гауптштурмфюрер і командир
дивізіону зв’язку 262
Гайнце Ебергард, майор і керівник за-
гал ьноросійської групи німецької дивер-
сійної організації ”Яґдфербанд-Ост” 326
Гала Василь та Микола, брати і добр-
овольці 77
Галан Володимир, голова Об’єднання
Українських Комітетів Допомоги у США
і Канаді 374
Галибей Іван, священик і доброволець
71, 78
Галуга Ярослав, вояк дивізії, згодом в
УПА 247
Галярник, хорунжий 78
Галька Андрій, член Колегії пропам’ят-
ної відзнаки УГА 86
Гальо Михайло, вояк дивізії, згодом
майор УПА 247
Гамонів Дмитро, сотник армії УНР і
доброволець 89
Ганкевич Богдан, вояк дивізії, згодом
хорунжий УПА 247
Ганкевич Михайло, поручник 76, 78
Ганусяк Юрій, доброволець 219
Гарасевич Осип, вояк 116
Гарасимів Юрій, хорунжий 78
Гарвасюк Семен, десятник легіону УСС
і добр9волець 75
Гарпе Йозеф, генерал-полковник і
командувач 4-ої танкової армії 225
Гарріс В., міністр у справах імміграції
та надання громадянства Канади 379
Гартунг, гауптштурмфюрер і командир
1-го куреня вишкільно-запасного полку
261
Гассе, керівник відділу внутрішнього
управління дистрикту Люблін 87
Гауффе Артур, генерал і командувач
ХІІІ-го армійського корпусу 225
Гвоздецький Богдан, вояк дивізії, згодом
хорунжий УПА 247
Геллер Егон, міський староста Львова
59
Гельд, староста Львівського округу 57
Герасименко Володимир, полковник
армії УНР і командир Українського
Легіону Самооборони 90
Терасим’юк, хорунжий 78
Герман Омелян, поручник і командир
1-ої сотні 1-го куреня 29-го полку 178
Германн, гауптштурмфюрер 260
Гермс Пауль, оберштурмбанфюрер і
командир 31-го полку 179
Герпілевич Олександр, сотник армії УНР
і доброволець 90
Гертер, гебітскомісар Горохова 49
Гессель Гайнц, унтерштурмфюрер 177
Гефле Герман, обергруппенфюрер і
командувач німецьких військ у Словач-
чині 266
Гілен, референт відділу ”Схід” райхсміні-
стерства пропаганди 43
Гілле Герберт, обергруппенфюрер і
командувач ІУ-го танкового корпусу
військ СС 341, 352
Гільгаузен 21
Гільс Деніс, представник командування
англійських військ 375
Гільшер, оберштурмфюрер, в дивізії
відав справами польової пошти 263
500
Гіммлер Генріх, райхсфюрер СС 27-29,
32-36, 39, 43-45, 49, 50, 51, 52, 106, 123,
130, 164, 198, 201-203, 206, 216, 217, 220,
256, 282, 283, 284, 286, 294, 308, 315,
341
Гінтерзац Вільгельм, штандартенфюрер
274
Гірняк Осип, хорунжий легіону УСС і
доброволець 82
Гітлер Адольф, райхсканцлер Німеччини
15, 19, 20, 22-24, 36, 44, 51, 136, 173,
174, 183, 332, 334, 335, 344, 345
Гладій Богдан, військовий кореспондент
116
Гладій Ярослав, вояк дивізії, згодом в
УПА 247
Глива Теофіль, вояк дивізії, згодом в
УПА 248
Глинка Антін, посол канадського феде-
рального парламенту 374
Глинський Микита, військовий корес-
пондент 116
Глухов’яків Олександр, капітан армії
УНР і доброволець 90
Гнатевич Богдан, науковець 155
Гнатів Михайло, доброволець 78
Гнатів Олекса, вістун УГА і доброволець
78
Гнатюк О., керівник відділу Комітету
українських канадців (КУК) 385
Гнатюк Юрій, вояк, згодом композитор
387
Голіков Федір, радянський генерал
364, 365
Головатий Роман, капелан УГА і добро-
волець 71
Головач Іван, вояк дивізії, згодом в УПА
248
Головін Олександр, хорунжий 90
Головко, старшина УГА і доброволець
78
Голоднюк Михайло, вістун легіону УСС
і доброволець 74
Голойда Іван, капелан 121, 126
Голуб Юрій-Ростислав, вояк дивізії, зго-
дом поручник УПА 248
Голубєв, майор і представник радянської
репатріаційної комісії 365
Гомзин Борис, полковник української
армії, прибічник гетьманського руху 319
Гончаренко Аверкій, сотник 90, 129
Горак Степан, вояк дивізії й після війни
професор історії 67, 386
Горбаль Ольга, доброволець дивізії 77
Гординський Святослав, графік 158
Горечко Микола, війт 55
Городиський Микола, поручник 60
Городиський Мирослав, поручник і
командир сотні 180
Горошко Антін, поручник армії УНР і
доброволець 90, 129
Горріндж Том, капітан англійської армії
і представник штабу комендатури табору
для вояків 1-ої УД УНА в Беллярії 366
Гофман Йоахім, німецький історик 330
Гошка Володимир, вояк дивізії, згодом
командир сотні УПА 248
Гребінник Антін, сотник армії УНР і
доброволець 90
Григорович Кость, хорунжий 180
Грилюк Микола, вістун легіону УСС і
доброволець 75
Гриньох Іван, член ЦП ОУН-Б і пред-
ставник Закордонного Представництва
(ЗП) УГВР 106, 196, 197, 337, 373
Грицина Антін, поручник 77
Грушецький Іван, генерал-майор і секр-
етар Львівського обкому КП(б)У 243, 296
Грушко Євген, начальник управління
НКВС Львівської області 243
Губер, оберштурмбанфюрер і командир
запасного куреня вишкільно-запасного
полку 261
Гуля Григорій, поручник 90, 129
Гуляк Степан, сотник і командир сотні
180
Гуменний Петро, вояк 248
Гуменюк Олесь-Дмитро, вояк дивізії,
згодом в УПА 248
Гунчак Тарас, професор 7
Гуня Іван, сотник армії УНР і добро-
волець 90
Гусак Михайло, вояк дивізії, згодом в
УПА 248
Гутберлєт, штандартенфюрер 138
Гутюк Іван, вояк дивізії, згодом поруч-
ник і командир сотні УПА 248
Гюнтер, кернівник СС і поліції в Луцьку
49
501
Ґ
Ґазда Іван, вояк дивізії, згодом в УПА
248
Ґалярник, сотник УГА і хорунжий дивізії
78
Ґаляс, вояк дивізії, згодом підстаршина
УПА 248
Ґеббельс Йозеф, райхсміністр пропа-
ганди 40, 130
Ґебгардт, оберштурмфюрер і командант
штаб-квартири 259
Ґежа Іван, науковець 155
Ґеоргі, штурмбанфюрер і офіцер для
особливих доручень командира дивізії
259
Ґерінґ Ґерман, райхсмаршал і коман-
дувач військово-повітряними силами
Третього райху (люфтваффе) напередодні
й у роки Другої світової війни 19
Рілле Герберт, обергруппенфюрер і ко-
мандир ІУ-го танкового корпусу військ
СС 341, 352
Гльокнер Горст, унтерштурмфюрер 1
ад’ютант командира куреню саперів 180,
262
Ґоляш Григорій, вояк дивізії, згодом
командир сотні УПА 104, 248
Ґоть Ярослав, вояк дивізії, згодом в
УПА 248
Гоцький Володимир, писар рекрутського
коша вишкільно-запасного полку 328
Ґротман Вернер, оберштурмбанфюрер
СС і ад’ютант райхсфюрера СС 122
Ґулькевич Володимир, вояк дивізії, зго-
дом ройовий УПА
Ґюнтер, керівник відділі Іб/Б штабу
дивізії і старший лікар санітарного диві-
зіону 259
д
Давибіда Михайло, сотник 78
Давидяк Володимир, військовий корес-
пондент 116
Давидяк Євген, доктор юридичних наук
77
Дайко Антін, артилерист УГА і добро-
волець 78
Даллін Олександр, американський
історик 8
Далюґе Курт, обергруппенфюрер і шеф
німецької поліції порядку 34, 35
д’Алькуен Гюнтер, редактор пресового
органу СС ”Дас шварце корпс” 49
Данилюк Роман, вояк, згодом пред-
ставник Української Координаційної
Ради та член контрольної комісії Україн-
ського Братського Союзу в США 385
Дашкевич Роман, український полков-
ник 10/
Дашко Володимир, вояк 248
Двінгер Едвін Еріх, журналіст 47
Демчишин Михайло, абітурієнт Малої
Духовної семінарії у Львові і доброволець
71
Демчук Роман, вояк дивізії, згодом в
УПА 248
Денікін Антон, генерал і командувач
Російської Добровольчої армії в 1918-
1920 рр. 310
Дерименда Ярослав, вояк, згодом заступ-
ник голови Центральної Управи Спілки
української молоді у Великобританії 386
Дерн Фрідріх, штандартенфюрер і
командир 29-го полку дивізії 178, 260,
270, 271, 349
Децик Іван, хорунжий 78
Дешен Юлій, керівник канадської комісії
у справах виявлення воєнних злочинців
389
Дигалевич, поручник і командир 3-ої
сотні куреня саперів 180
Дібрава, командир другої Партизанської
бригади 268
Дідик Олексій, хорунжий 78
Дірлеванґер Оскар, бригадефюрер і
командир бригади 274
Діце, гауптштурмфюрер і ад’ютант
командира 29-го полку 260
Дзілюм Вільгельм, оберштурмфюрер і
командир 2-ої сотні саперного куреня
180, 262
Дзьобан Дмитро, вояк 116
Длугош Григорій, вояк дивізії, згодом
в УПА 248
Длябога Михайло, сотник 233
Дмитришин Василь, вояк, згодом про-
фесор історії 7, 386
Добрянський Агатон, хорунжий УСС і
сотник 74, 87, 88
Доленко Володимир, голова Українсько-
го Громадського Комітету в Харкові й
відтак член УНК 319
502
Долинський Роман, сотник 78, 205
Долішняк Юрій, вояк дивізії, згодом в
УПА 248
Домбровскі Альфред фон, оберштурм-
фюрер і командир 3-ої сотні куреня
саперів 262
Дорик Теодозій, хорунжий УГА і добро-
волець 78
Драбченко, сотник армії УНР і вояк
дивізії 93
ДражньовСький Роман, вояк, згодом
професор географії в США 386
Драппац, оберштурмфюрер 259
Дубецький Василь, вояк дивізії, згодом
в УПА 248
Дубицький Палладій, капелан 330
Дубчевський Іван, капелан УГА і добро-
волець 71
Дуда Михайло, поручник і командир
сотні 180
Думка Михайло, вояк дивізії, згодом
підстаршина УПА 248
Дурбак Іван-Всеволод, капелан 61, 121,
126, 181, 207, 302
Дусановський Василь, вояк дивізії, зго-
дом поручник УПА 248
Дяченко Петро, полковник армії УНР і
шеф штабу УЛС, командир протитан-
кової бригади ” Вільна Україна” 2-ої УД
УНА 327, 329, 336
Е
Ерофеїв Юрій, поручник 90, 129
Є
Євгимович Варфоломій, поручник і при-
бічник гетьманського руху 88, 155
Євтимович Сергій, вояк і прибічник
гетьманського руху 237
Євтушенко Кузьма, поручник армії УНР
і доброволець 90
Єгоров О., капітан і командир радян-
ської Першої партизанської бригади у
Словаччині 268
Ж
Жидачук Степан, вояк дивізії, згодом в
УПА 248
Жилєнков Георгій, шеф відділу преси
та пропаганди КОНР 314
Жук Семен, вояк дивізії, згодом в УПА
249
З
Заборовський Павло, поручник і перший
керівник відділу управління штабу куре-
ня саперів 180
Заворотюк Володимир, військовий ко-
респондент 116
Загачевський Євстахій, вояк і автор спо-
гадів 10, 387
Загоруйко Роман, вояк дивізії, згодом
в УПА 249
Зальцінґер, гауптштурмфюрер і коман-
дир 3-го куреня 29-го полку 260
Замужний Йосиф, вояк дивізії, згодом
в УПА 249
Зарицький Григорій, сотник і командир
сотні 180
Заяць Василь, сотник 76, 79
Заяць Матвій, хорунжий 79
Зборовський Богдан, вояк дивізії, згодом
в УПА 249
Зелений Зенон, референт молоді ВУ 37,
147
Зіґлінґ Ганс, оберштурмбаннфюрер і
командир 30-ої (білоруської) дивізії
військ СС 332
Зінич Петро, вояк дивізії, згодом в УПА
249
Зульцбах Отго, штурмбанфюрер (згодом
штандартенфюрер) і старший інтендант
штабу 177, 260, 263
Зушман Дмитро, вояк 248
І
Іванець Іван, художник-баталіст 155
Іваницький Олекса, вояк дивізії, згодом
в УПА 249, 304
Іванів Андрій, хорунжий армії УНР і
доброволець 90
Івасиків Ярослав, вояк дивізії, згодом
десятник УПА 249
Ільків Михайло, старший стрілець УГА
і доброволець 79
К
Кайтель Вільгельм, шеф штабу Верхов-
ного командування німецьких збройних
сил 16, 22, 23, 106
Кал і щук Михайло, вояк дивізії, згодом
в УПА 249
Кальтенбруннер Ернст, обергруппен-
фюрер СС та шеф німецької поліції
безпеки і СД 44, 283
593
Канаріс Вільгельм, шеф військової роз-
відки й контррозвідки Німеччини в 1935
— лютому 1944 рр. 47
Канюка Є., настоятелька жіночого мона-
стиря 240
Каплун Володимир, вояк, згодом пись-
менник 387
Капустянський Микола, генерал і член
Проводу ОУН-М 7, 105, 107, 304
Карасевич Федір, хорунжий 108
Карасьов Віктор, командир радянського
партизанського з’єднання ім. О. Нев-
ського 271
Карванський Дмитро, вояк дивізії, зго-
дом сотник УПА 249
Карін Сергій, полковник радянських
органів безпеки 70
Карпенко Дмитро, командир куреню
групи ”УПА-Захід” 218
Карпинець Іван, сотник 1^2, 155
Карпінський Осип, капелан 121, 126
Карп’як В., вояк, згодом театральний
артист 387
Картер Джеймс, президент США 386
Катамай Олекса, референт Станіславів-
ського УОК 55
Кауфман, унтерштурмфюрер і ад’ютант
командира дивізіону зв’язку 262
Качмар Михайло, поручник дивізії
104, 205
Качмарський Володимир, значковий
армії УНР і доброволець 90
Качор Мирослав, вояк дивізії, згодом в
УПА 249
Кашнер Герман, гауптштурмфюрер і
командир зенітного дивізіону 181, 261
Квіслінґ Відкун, лідер норвезьких
націоналістів 368
Кедрин-Рудницький Іван, редактор382
Кейтлі Чарльз, генерал і командир
англійського армійського корпусу 355
Кельнер, унтерштурмфюрер (згодом
оберштурмфюрер) і ад’ютант командира
дивізії (згодом командир сотні) 261, 340
Керн Еріх, підстаршина 244, 255
Кецало Ярослав, військовий кореспон-
дент 116
Кечур Гаврило, вояк дивізії, згодом в
УПА 249
Кивелюк Роман, хорунжий Українського
Легіону Самооборони 330
Кипун Осип, вояк дивізії, згодом в УПА
249
Кіналь Михайло, вояк дивізії, згодом в
УПА 249
Кінкел|н Вільгельм, співробітник Схід-
ного міністерства 22, 317
Кіящук Михайло, хорунжий УГА і
доброволець 79, 82
Кладочний Йосиф, капелан 30-го полку
121, 178
Клевчук, вояк 168
Клиско Іван, вояк дивізії, згодом в УПА
249
Клітман Курт, німецький дослідник вій-
ськової історії 8
Клоц, оберштурмбанфюрер 270
Клочник Павло, вояк дивізії, згодом в
УПА 249
Кляйнов Йоган, штурмбанфюрер (зго-
дом оберштурмбанфюрер) і командир
ви шкільно-запасного куреня дивізії 82,
205, 263
Клячківський Дмитро, командир УПА
у березні—жовтні 1943 р. 102
Кльокер, гауптштурмфюрер і командир
1-го куреня 30-го полку 178, 261
Книш Зиновій, провідний діяч ОУН-М
315
Ковалисько, директор Львівської ко-
мерційної школи 99
Ковалюк Данило, капелан 79, 121, 122,
126, 261
Коваль Федір, провідний діяч ОУН-Б
106
Коверко Семен, вістун УГА і добро-
волець 79
Ковпак Сидір, командир радянського
партизанського з’єднання 13
Когут Василь, вояк дивізії, згодом в УПА
249
Когут Володимир, старший десятник
УГА і доброволець 79
Когуч Дмитро, підпоручник легіону УСС
і доброволець 75
Козак Володимир, поручник і командир
сотні 256, 348
Козар Льонгин, сотник армії УНР і
доброволець 90
504
Козачинський Агатон, сотник армії УНР
і доброволець 90
Козеринський Іван, вояк дивізії, згодом
командир сотні УПА 249
Кознарський Євген, вояк дивізії, згодом
в УПА 249
Козьолковський Франц, піхотинець 314
Колдевай, гауптштурмфюрер і керівник
підвідділу ІУб/ц штабу дивізії 260
Колісник Роман, вояк, згодом пись-
менник і дослідник історії дивізії 7, 11,
387
Колодій, депутат Верховної Ради УРСР
і підстаршина-артилерист 83
Коломенський Олександр, сотник армії
УНР і доброволець 90
Колянківський Степан, поручник 79
Комарницький Євстахій, поручник 79
Конєв Іван, маршал і командувач радян-
ського 1-го Українського фронту 228
Коновалець Євген, провідник ОУН 14,
20
Конрад Степан, вояк УГА і військовий
кореспондент дивізії 116
Копдо Микола, вояк дивізії, згодом в
УПА 249
Копистянський Юрій, вояк 116
Копп Оскар, штурмбанфюрер і старший
польовий ветеринар 177, 260
Коппан Лотар, оберштурмфюрер і
командир 2-ої сотні дивізіону зв’язку 181
Коппе Вільгельм, керівник СС і поліції
Сходу в Генеральній губернії 217, 222
Кордуба Емануїл, капелан 121
Коржак Михайло, вояк дивізії, згодом
в УПА 249
Королюк Мирослав, поручник армії
УНР і доброволець 91
Коропецький Іван, вояк, згодом
економіст 387
Корчак-Городиський Орест, доброволець
66
Косович Роман, капелан УГА і
доброволець 71
Косович Т., водій автомашини
П. Шандрука та членів штабу УНА 62
Костельник Гавриїл, член Митрополичої
Капітули УГКЦ 68, 74, 77
Косюк Василь, голова товариства
”Просвіта” в Аргентині 386
Котелюк Ярослав, вояк дивізії, згодом
хорунжий УПА 249
Котик Мирон, вояк дивізії, згодом
політичний виховник в УПА 249
Котиль Степан, сотник 79, 120
Кох Еріх, райхскомісар України 24, 47,
49, 286
Кравс, хорунжий і командир окремого
підрозділу 179
Кравс Антон, генерал УГА 53, 153
Кравчишин Станіслав, художник-
репортер 116
Кравчук Андрій, колишній вояк УГА і
капельмейстр дивізійного оркестру 79
Кравчук Володимир, хорунжий 79
Крамарчук Антін, поручник 79
Краснов Петро, козацький генерал 383
Крат Михайло, полковник армії УНР і
командир 1-ої УД УНА в полоні 91,
340, 357, 358, 368, 373
Краузе Гайнц, оберштурмфюрер і коман-
дир 1-ої сотні піонірського куреня 180,
262
Крегер Ергард, оберфюрер СС 308
Кречмер Е., дослідник військової історії
176
Крип’якевич Іван, історик 155
Крохмалюк Роман, уповноважений ВУ
7, 105, 162, 174
Крохмалюк Юрій, хорунжий польської
армії і офіцер дивізії; див. також Тис-
Крохмалюк 37, 148, 153, 174, 294, 310,
311, 312, 345
Круковський Осип, поручник дивізії 143
Крюґер Фрідріх-Вільгельм, группенфю-
рер СС та вищий керівник СС і поліції
в Генеральній губернії 33-35, 50, 93, 202,
204
Кубійович Володимир, провідник УЦК
9, 15, 26, 29, 31, 43, 53, 54, 56, 62-65,
68, 87, 98, 100, 101, 106, 117, 321, 384
Кузик Ілько, вояк дивізії, згодом в УПА
249
Кузик Теодор, бунчужний УГА і добро-
волець 76, 79
Кульчицький, сотник 73
Кульчицький Роман, вояк дивізії, згодом
бунчужний УПА 250
Купчик, вояк дивізії, згодом фельдшер
УПА 250
505
Купчинський Роман, автор маршової
пісні дивізії 243
Курковський, гауптштурмфюрер і ад’ю-
тант командира ЗО-го полку 261
Курманович Віктор, почесний голова ВУ
36, 53, 72-73, 84, 106
Куропась Євген, вояк дивізії, згодом в
УПА 250
Курочкін Петро, генерал і командувач
радянської 60-ої армії 229
Курцбах, штурмбанфюрер і командир
1-го куреня 31-го полку 179, 261
Кухта, командир куреня 29-го полку 349
Кучер Іван, вояк дивізії, згодом в УПА
250
Кучер Михайло, вояк дивізії, згодом
поручник УПА 250
Кушнір Богдан, вояк 116
Кушнір Василь, президент^Комітету укр-
аїнців Канади (КУК) 374
Кушнір Михайло, культурно-освітній
референт ВУ 37, 148, 474, 293
Кущак М., вояк, згодом священик 387
Куят Ганс, керівник відділу народної
агітації та пропаганди Генеральної
губернії 240
Кшик Степан, вістун УГА і доброволець
79
Кюстер Сергій, гауптштурмфюрер і
командир протизенітного дивізіону 181
Л
Лаба Василь, капелан УГА і керівник
відділу духовної опіки ВУ, згодом про-
відний діяч світського товариства
”Братство українців-католиків” 37, 45,
68, 79, 121, 122, 124, 153, 387
Лабс Вільгельм, співробітник Східного
міністерства 46
Лабуцький Євген, працівник Східного
міністерства 319
Лаврівська І., перекладачка в штабі
командувача УНА П. Шандрука 362
Лаврушко Володимир, вояк дивізії,
згодом в УПА 250
Лазор Петро, вояк дивізії, згодом в УПА
250
Лазурко Роман, десятник 334, 383
Лакуста Петро, стрілець УГА і
доброволець 79
Ламмерс Ганс, шеф райхсканцелярії 18,
47
Лебедь Микола, керівник ГСЗС УГВР
335
Левенець Михайло, штабний капелан,
служив у УІ-му відділі штабу 121, 122,
123, 178, 260, 338, 362, 387
Левицький Богдан, капелан 31-го полку
119, 179, 261
Левицький Володимир, вояк дивізії,
згодом в УПА 250
Левицький Кость, голова державного
секретаріату ЗУНР 110
Левицький Мирон, вояк, згодом
письменник 387
Левицький Мирослав, військовий
кореспондент 116
Левицький Святослав, сотник дивізії,
згодом поручник УПА 104, 242, 250
Левко Григорій, вояк дивізії, згодом
сотник УПА 250
Левко Осип, вояк дивізії, згодом чотовий
УПА 250
Левко Петро, вояк дивізії, згодом в УПА
250
Левкович Василь, виконувач обов’язків
командира повстанської групи ”Буг” 241
Лелюшенко Дмитро, генерал і
командувач радянської 6-ої танкової
армії 232, 240
Ленгардт, оберштурмфюрер 260
Лехтгадер Франц, оберштурмбанфюрер
СС і командир 5-го Галицького добро-
вольчого полку 220
Лещик, вояк дивізії, згодом в УПА 250
Лещишин Василь-Всеволод, капелан 121,
179, 260
Лєман Георґ, шеф преси в правлінні
дистрикту Галичина 42
Липенький Володимир, вояк дивізії,
згодом в УПА 250
Лисяк Олег, чотовий підхорунжий (зго-
дом поручник) і військовий кореспон-
дент, згодом співредактор "Вістей
Комбатанта” 116, 260, 382, 387
Литвиненко Микола, хорунжий 91
Личманенко Василь, сотник 91
Лівицький Андрій, президент емігра-
ційного уряду УНР 15, 16, 331
506
Ліндеман Ґеорґ, генерал і командувач
361-ої стрілецької дивізії 225, 235
Літтлджон Девід, англійський історик 8
Ліщинський Михайло, поручник і
командир 3-ої сотні 1-го куреня 29-го
полку 91, 178
Лободич Роман, капелан, згодом провід-
ний діяч світського товариства ” Братство
українців-католиків” 68, 79, 121, 122, 387
Логуш Михайло, дослідник історії дивізії
8, 231
Лозовський Микола, поручник армії
УНР і доброволець 91
Ломиковський Григорій, стрілець 11
Луговий Василь, сотник армії УНР і
доброволець 91
Лужецький Григорій, вояк дивізії, згодом
чотовий УПА 250
Лукашевич Дмитро, голова Об’єднання
праці гігієністок-медсестер 64
Лукашевич Маріян, вояк дивізії, згодом
сотник УПА 250
Луцький Олександр, військовий коре-
спондент, згодом представник керівного
складу Українського конгресового Комі-
тету Америки (УККА) 116, 385-386
Лучаківський Григорій, поручник 79
Ляйббрандт Ґеорґ, шеф 1-го головного
відділу Східного міністерства 46
Лянге Вольфганг, генерал-лейтенант і
командувач армійського корпусу ”Ц”
225, 233
Ляндвер Річард, американський дослід-
ник військової історії 8
Ляєн Йоахім фон, староста Львівського
округу 54
Ляхович, доброволець 82
Ляхоцький Володимир, хорунжий 79
Ляш Оскар, генерал і командува 349-ої
піхотної дивізії 225
Льозакер Людвіґ, віце-губернатор Гали-
чини 87
Льопер Фрідріх-Вільгельм фон, генерал
і командир танкової дивізії ”Татра” 270
М
Магіль Франц, оберштурмбанфюрер, зго-
дом штандартенфюрер 182, 262
Мадловський Олександр, вояк дивізії,
згодом старшина УПА 250
Маєр, оберштурмфюрер і ад’ютант ко-
мандира дивізійних частин управління
260, 263
Мазур Григорій, вояк дивізії, згодом
хорунжий УПА 250
Макар Микола, старший десятник легіо-
ну УСС і доброволець 75
Макаревич Петро, поручник і командир
8-ої сотні 30-го полку 91, 179
Макарушка Любомир, сотник УГА і
дорадник командира дивізії 37, 79, 112,
148, 149, 174, 260, 294, 329, 341, 361
Маковський, доброволець 115
Макогін Богдан, військовий кореспон-
дент 116
Максимів Іван, вояк дивізії, згодом стрі-
лець УПА 250
Маланяк Антін, хорунжий легіону УСС
і доброволець 75
Малець Віктор, сотник 91, 128, 275, 325,
357, 358
Малецький Іван-Всеволод, сотник 62
Малецький Мирослав, сотник і коман-
дир 7-ої сотні 30-го полку, згодом редак-
тор ” Вістей Комбатанта” 104, 179, 382,
383
Малецький Михайло, вояк дивізії, зго-
дом в УПА 251
Малий Мирослав Карл, хорунжий 60
Малицький Олександр, вояк, згодом
літературознавець 387
Малкош Володимир, вояк дивізії, згодом
підстаршина УПА 251
Мамчур Іван, вояк дивізії, згодом в УПА
251
Мамчур Теодор, сотник армії УНР і
доброволець 91
Мандзенко Йосип, полковник УГА і
доброволець 155, 160
Марія-Терезія, імператриця Автрії 41
Маркс Карл, оберштурмбанфюрер (зго-
дом штандартенфюрер) і командир виш-
кільно-запасного полку 181, 261
Маркуль Фрідріх, керівник правного
відділу Східного міністерства 22, 46
Мартель Рене, французький професор
69, 70
Марганець, доктор 76
Марганець Мирослав, сотник 60
507
Мартинюк Володимир, хорунжий 79, 179
Мартинюк Ігор, вояк дивізії, згодом
стрілець УПА 251
Мартинюк Леонід, чотар армії УНР і
сотник 91, 180, 263
Марущак Михайло, командир сотні УПА
"Дружинники” 241
Марчак Іван, вояк дивізії, згодом в УПА
251
Марчук Іван, військовий кореспондент
116
Масляк Богдан, вояк дивізії, згодом в
УПА 251
Масляк Олександр, хорунжий 60
Матковський Осип, хорунжий 60
Матус Теодор, вістун легіону УСС і
доброволець 75
Махалевич, директор торговельної
школи і доброволець 85 /
Махалевич Михайло, військовий ко-
респондент 116
Мацкевич Петро, старший десятник
легіону УСС і доброволець 75
Мацько Дмитро, вояк дивізії, згодом в
УПА 251
Медвідь Корнило, командир сотні 1-го
куреня 29-го полку 259
Медвідь Микола, вояк дивізії, згодом в
УПА 251, 275
Мельник Андрій, провідник ОУН-М 14-
17, 106, 108, 283, 305, 318
Мельник Константин, хорунжий 80
Мельник Михайло, старший десятник
легіону УСС і доброволець 75
Мельник Семен, десятник легіону УСС
і доброволець 75
Мельничук, вояк дивізії, згодом в УПА
251
Менде Ґергард фон, професор і праців-
ник Східного міністерства 22, 243
Менерт Фріц, керівник команди військо-
вих кореспондентів 114
Мєдвєдєв, начальник 11-го управління
НКДБ УРСР 70
Микуляк Петро, голова Української Кре-
дитної Ради Канади 385
Мильніков С., комісар радянської парти-
занської бригади ім. Сталіна 268
Мисак Гавриїл, вістун легіону УСС і
доброволець 75
508
Мізерний Василь, командир куреню
УПА 241
Міхаеліс Рольф, німецький дослідник
військової історії 8
Міхайлович Драже, генерал і командувач
збройних сил еміграційного уряду
Югославії 345
Міхель, оберштурмфюрер 259
Міщук Чеслав, доброволець 222
Мокрицький Осип, доброволець 86
Молодецький Володимир, вояк, згодом
письменник 387
Молодецький Олександр, директор
Українбанку 285
Молотов В’ячеслав, народний комісар
закордонних справ СРСР 362
Москаленко Кирило, генерал і коман-
дувач радянської 38-ої армії 229, 240
Музика, вояк дивізії, згодом в УПА 251
Музичка Іван, вояк, згодом викладач
філософії в Українському Католицькому
Університеті (УКУ) Святого Климента
в Римі 387
Музичка Степан, доброволець, згодом
лінгвіст 387
Мурович Володимир, чотар УГА і
доброволець 76, 80
Мурський Богдан, Василь та Лев, брати
і добровольці 77
Мурський Юліян, вояк дивізії, згодом
поручник УПА 11
Мусій Євген, хорунжий 80
Муха Леонід, доброволець 184
Мушинський Михайло, представник
ОУН-М в УНК 319
Мюллер Вальтер, німецький військовий
кореспондент 95
Мюллер Генріх, генерал-лейтенант полі-
цій і шеф ІУ-го управління РСГА 197
Мюллер Еріх, оберштурмбанфюрер 177
Мюллер Рудольф, член ВУ 188, 195
Н
Навроцький Єлисей, майор армії УНР
і поручник дивізії 91
Навроцький Осип, шеф канцелярії ВУ
37, 86, 120, 124, 127, 148
Нагаєвський Ісидор, капелан 121, 126,
260, 383
Надицький Василь, доброволець 82
Найда Василь, підстаршина австрійської
армії і доброволець 76
Найда Ярослав, вояк УПА 296
Нерінг Йоахім, староста Кам’янко-
Струмилівського округу 55
Нетвіґ Йозеф, генерал-майор і командир
458-ої дивізії польової безпеки 225
Нечанів Микола, майор армії УНР і
доброволець 91
Нечисляк Олекса, вістун легіону УСС і
доброволець 75
Никифорук Олег, вояк дивізії, згодом
в УПА251
Ничка Теодозій, вояк дивізії, згодом
поручник УПА 251
Нікітін Євген Олександр, поручник 91
Нірман, гауптштурмфюрер і керівник
підвідділу 1ц штабу дивізії 177, 259
Новицький Олександр, капелан, згодом
єпископ Української Православної
Церкви (УПЦ) в США 330, 387
Нодінар Карл, обершарфюрер 177
Нойман Карл, шеф правління губер-
натора дистрикту Галичина 71
О
Огарів Микола, сотник армії УНР і
доброволець 91
Олинець Юрій 116
Олексенко Ярослав, член Колегії про-
лам’ятної відзнаки УГА 86
Олексин Жигмонт, сотник УСС і УГА
73
Олексин Іван, вояк, згодом голова
Українського Братського Союзу (УБС)
в США 385, 386
Олексів Михайло, вояк дивізії, згодом
в УПА 251
Олексіюк Тарас, доктор і представник
в УНК від уряду УНР 319
Олексюк Василь, підхорунжий легіону
УСС і доброволець 75
Олесницький Яромир, вояк дивізії,
згодом поручник УПА 252
Олинець Іван, поручник армії УНР і
доброволець 91
Ольжич Олег, провідник ОУН-М в
Україні 107
Омелянович-Павленко Михайло, гене-
рал-поручник і Начальний Вождь УГА
в Галичині 15, 16, 86, 325
Онишко Михайло, вояк 116
Онишко Степан, вояк дивізії, згодом в
УПА 252
Онищук Василь, поручник армії УНР і
доброволець 91
Онуфрик Богдан, поручник дивізії,
згодом поручник УПА 108, 252
Онуфрик Петро, вояк дивізії, згодом в
УПА 252
Орелецький, професор 324
Орихівський Юрій, поручник армії УНР
і доброволець 91
Орищин Степан, сотник армії УНР і
доброволець 91
Орлов, стрілець 274
Ортинський Любомир, поручник і ко-
мандир 2-ої сотні 1-го куреня 29-го
полку, згодом редактор ”Вістей Комба-
танта” 60, 178, 382
анс, співробітник німецької поліції
Осінчук Роман, голова Українського
Медично-Санітарного Об’єднання праці
64
Особа Іван, хорунжий 80
Осташевський Василь, диригент 82, 114
Островерха Михайло, редактор пресового
органу ВУ ”До перемоги” 155, 157
П
Павленко Іван, поручник армії УНР і
доброволець 91
Павлів Марія, жінка добровольця 162
Палієнко Василь, доброволець 77
Паліїв Дмитро, хорунжий легіону УСС
і сотник та дорадник командира дивізії
75, 128, 177, 198, 199, 205, 294
Палій Андрій, член ВУ 37, 56, 82, 148,
162, 174, 361
Палієнко Микола, майор і командор
артилерійського дивізіону 77, 92; 129,
180, 205, 237
Панашій Володимир, поручник
Панір Рудольф, штандартенфюре^ і ко-
мандир 31-го полку після битви під
Бродами 261, 349
Панчук Богдан, сотник канадськОШМ,
директор Українського Центр&М^го
Допомогового Бюро в Лондон^^В*
Паньківський Кость, заступник'ЩЙвіЛ-
ника УЦК, згодом заступник
УНК 9, 319, 338, 384, 385 \
509
Панькуш Михайло, вояк дивізії, згодом
в УПА 252
Пархуць Микола, вояк дивізії, згодом
підстаршина УПА 252
Пасіка Євген, вояк, згодом композитор
387
Пасічинський Ярослав, парох церкви
с.Грімно 77
Пасненко, поручник 92
Пастернак Євген, член УЦК 319
Пастушенко Михайло, сотник 92
Паулюс Альфонс, фельдмаршал 21, 32
Пащевський Павло, протопресвітер армії
УНР 330
Пегле, гауптштурмфюрер і командир
2-го куреня вишкільно-запасного полку
261
Перегінець Іван, вояк РОА і доброволець
148
Перфецький Леонід, вояк УГА і добро-
волець 80
Пестрак Михайло, поручник легіону
УСС і доброволець 75
Петрила Іван, вояк дивізії, згодом в УПА
252
Петрів Всеволод, генерал армії УНР 304
Петрів Дионізій, доброволець 77
Петрів Ростислав 77
Петрів Святослав, хорунжий і командир
чоти 77, 252, 280, 350
Петрович Григорій, вояк дивізії, згодом
в УПА 252
Петровський Богдан, вояк дивізії, згодом
в УПА 252
Петруняк Михайло, сотник 92
Пиндус Євген, заступник шефа
канцелярії ВУ 37, 192, 258
Питлик Богдан, старшина 80
Підгайний Богдан, поручник і командир
3-ої сотні 1-го куреня 30-го полку 104,
177, 271, 292, 335, 337
Пій ХП-ий, Папа Римський 368
Піменович Сергій, поручник 92
Пітулей Володимир, майор і командир
піхотної бригади 2-ої УД УНА 327
Пітуля Михайло, вояк дивізії, згодом в
УПА 252
Плешкевич Іван, вояк дивізії, згодом в
УПА 252
Плотка Осип, вояк дивізії, згодом в УПА
252
Побігущий Євген, майор і командир 2-го
куреня запасного (резервного) полку 60,
69, ПО, 113, 120, 121, 125, 130, 181, 256,
344, 383, 387
Повідаймо Михайло, вояк 252
Поготовко Михайло, підполковник армії
УНР і доброволець 88, 92
Подлеш, штурмбанфюрер і командир
3-го куреня 31-го полку 261, 349
Подубинський, стрілець легіону УСС і
доброволець 87
Полтавець-Остряниця Іван, лідер
УНАКОР 47
Поляків-Сквирський Остап, старшина
армії УНР, хорунжий дивізії, згодом в
УПА 92, 205, 252
Порада Василь, вояк дивізії, згодом в
УПА 252
Пороховник Петро, підполковник армії
УНР і доброволець 92
Портер Галден Д., керівник британської
військової місії в Італії 374, 375
Поспіловський Ігор, поручник і коман-
дир 4-ої сотні 1-го куреня 30-го полку
80, 178, 237
Припхан Роман, хорунжий 338
Пришляк Мирослав, вояк дивізії, згодом
в УПА 252
Прокоп’як, стрілець 275
Прохурський Василь, поручник УГА і
доброволець 76, 80
Процакевич Михайло, доброволець 117
Прюцман Ганс, обергрупенфюрер СС і
генерал поліції 49
Пушкевич Митрофан, хорунжий 92
Пшепюрський Всеволод, вояк дивізії,
згодом в УПА 252
Р
Радзикевич, директор 1-ої Української
гімназії у Львові 82
Радовіц Йозеф фон, генерал-майор і
командувач 23-ої танкової дивізії 348
Радченко Василь, сотник армії УНР і
доброволець 92
Ратич Володимир, військовий кінорепор-
тер 116
Ратушинський Михайло, капелан 30-го
полку 11
510
Райхенау Вальтер фон, фельдмаршал 19
Райхенбах, унтерштурмфюрер і ад’ютант
командира запасного куреню 263
Ратич Володимир, військовий кореспон-
дент 116, 237
Ратушинський Михайло, капелан 261
Раус Ергард, генерал-полковник і коман-
дувач 1-ої танкової армії 229, 255
Резуто Дмитро, командир радянського
партизанського загону ім. О. Суворова
280
Рембергер Йозеф (Зепп), штурмбанфю-
рер і командир саперного куреню 175,
180, 262
Ремболович Іван, сотник і командир 2-го
куреня 92, 205, 206, 253
Рендуліч Лотар, генерал-полковник і
командувач групи армій "Південь” 345
Рєпінський, підполковник радянських
органів безпеки 213
Рибак Євген, сотник армії УНР і добро-
волець 92, 129
Рибалко Павло, генерал і командувач
радянської 3-ої гвардійської танкової
армії 232, 240
Рибчак Василь, доброволець 82
Рихтицький Любомир, вояк, згодом
письменник 387
Рідвеґ Франц, член нацистської партії
31
Різник Василь, вояк дивізії, згодом
стрілець УПА 253
Різник Яків, хорунжий армії УНР і
доброволець 92
Рогда Ґергард, оберштурмфюрер 179
Роггенкамп, гауптштурмфюрер і ад’ютант
командира ви шкільно-запасного полку
261
Рожанець Петро, сотник і командир 1-ої
сотні 1-го куреня 30-го полку 92, 178
Роздільський Богдан, медик 387
Розенберґ Альфред, райхсміністр окупо-
ваних східних територій 15, 16, 17, 19,
21-23, 46-49, 106, 282, 283, 308, 321, 322,
337
Романик Нестор, поручник і командир
5-ої сотні 2-го куреня 31-го полку 179
Ромах Михайло, вояк, згодом президент
Українського Національного Об’єднання
(УНО) Канади 385
Рородиловська Романа, доброволець 77
Росляк Ростислав, вояк, згодом суддя
апеляційного суду 385
Ротащук Роман, вояк 223
Рубчак Зенон, військовий кореспондент
116 .
Рувенов, оберштурмфюрер і 2-ий офіцер
для доручень командира дивізії 259
Рудакевич Остап, поручник 108
Рудий Осип, вояк дивізії, згодом підстар-
шина УПА 253
Рудичев Сергій, сотник армії УНР і
сотник дивізії, командир 5-ої сотні 2-го
куреня 29-го полку 92, 178
Рудницький Іван, сотник УГА 37, 148
Рудницький Лев, хорунжий 80
Рузвельт Франклін, президент США 359,
360
С
Саварин Петро, вояк, згодом канцлер
Альбертського університету і президент
Світового Конгресу Вільних Українців
(СКВУ) 385
Савченко Сергій, народний комісар дер-
жавної безпеки УРСР 70
Садовський Михайло, полковник армії
УНР 129, 319
Сак Василь, поручник 80
Сакович Андрій, сотник армії УНР і
доброволець 92
Самчук Улас, письменник 315, 317
Сапіга Ілля, активіст гетьманського руху
355
Сапрун Северин, капелан 114, 121
Свістель Данило, вояк дивізії, згодом
поручник УПА 253
Свіченко Дмитро, поет 158
Семененко Олександр, адвокат 321
Сендзік Зенон, вояк дивізії, згодом ста-
ршина УПА 253
Сенкевич Дмитро, поручник армії УНР
і доброволець 92
Сенчина Ярослав, хорунжий 80
Сергієнко Тарас, заступник начальника
радянського Центрального штабу парти-
занського руху і керівник НКВС УРСР
268
Сердюк Володимир, сотник 325
511
Сиван Павло, вояк дивізії, згодом в УПА
253
Силенко Володимир, доброволець 77
Силенко Порфірій, сотник 77, 88, 92,
182, 360, 366
Скакальський Йов, капелан 330, 387
Скасків, абітурієнт Малої Духовної семі-
нарії у Львові і доброволець 71
Скобельський Петро, вояк дивізії, згодом
хорунжий УПА 253
Скоропадський Данило, гетьманич 355
Скоропадський Павло, гетьман України
15, 17, 148, 283, 355
Скорцені Отто, штандартенфюрер СС
326
Сліпий Йосиф, ректор Львівської Духов-
ної Семінарії УГК.Ц 68, 84
Сліпий Родіон, поручник 80
Слупчинський Орест, *вояк, згодом
художник-карикатурист 387
Смаль-Стоцький Роман, професор 337
Смик Євген, вояк дивізії, згодом
десятник УПА 77, 253
Смик Мирон, доброволець 77
Смовський Костянтин, полковник 90,
343, 356
Соболевський, поручник 206
Совко Олександр, військовий кореспон-
дент 116
Сокіл, чотар 73
Сокович Роман, вояк УГА і дивізії81
Соколик Ярослав, генеральний секретар
СКВУ 385
Сокольський Остап, доброволець 77
Сокольський Петро, поручник 77, 80
Солій Степан, вояк дивізії, згодом в
УПА 253
Солодуха Григорій, вояк дивізії, згодом
в УПА 253
Сорока Михайло та син Роман, добро-
вольці 77
Сосідко Григорій, сотник 93
Співак Євген, вояк дивізії, згодом в УПА
253
Срачик Іван, вояк дивізії, згодом в УПА
253
Сталін Йосиф, генеральний секретар
Центрального К омітету Всесоюзної Ко-
512
муністичної Партії (більшовиків) і го-
ловнокомандувач збройних сил СРСР
228, 237, 238, 268, 272, 284, 344, 359,
362
Станько Омелян, вояк дивізії, згодом в
УПА 253
Стебцицький, вояк дивізії, згодом
хоругіжий УПА 254
Стель Михайло, вояк дивізії, згодом в
УПА 253
Степаненко Микола, хорунжий 93
Степанів Олена, хорунжа легіону УСС
56
Стефанів Антін, поручник УГА і дивізії
80
Стефанів Гнат, полковник УГА і добро-
волець 80, 87
Стецюк Петро, вояк, згодом митрат в
Торонто 387
Стечишин Василь, редактор пресового
органу Братства колишніх вояків 1-ої УД
УНА ”Вісті” 382
Столярчук Степан, вояк, згодом
театральний артист 387
Сторож Віктор, вояк дивізії, згодом в
УПА 53
Стрихацький Андрій, вояк дивізії, згодом
хорунжий УПА 253
Строкач Тимофій, комісар радянської
держбезпеки і начальник радянського
Українського Штабу Партизанського
руху (УШПР) 213, 268
Струмінський Михайло, вояк дивізії,
згодом в УПА 254
Ступницький Леонід, шеф штабу УПА
на Волині 102
Сувчинський Микола, сотник армії УНР
і доброволець 93
Сумароків Павло, сотник і командир 6-ої
сотні 2-го куреня 30-го полку 93, 179
Сухий Василь, хорунжий 80
Сушко Роман, член Проводу ОУН-М
107
Т
Тарасов Н., радянський лейтенант 365
Тарнавецький Михайло, вояк, згодом
інженер 387
Тарнавський Зиновій, вояк дивізії,
згодом в УПА 254
Тарнавський Мирон, генерал УГА 110
Тарнович Олександр, доброволець 80,
128
Тейлор Г’ю, американський дослідник
8
Темник Юліян, поручник, згодом голова
Головної Управи Української Стрілецької
Громади (УСГ) в Канаді 80, 178, 385
Темник Юрій, голова Української Стрі-
лецької Громади в Канаді 11
Терещенко Петро, інженер і секретар
УНК 321
Тессель Гайнц, унтерштурмфюрер 178
Тилявський Олександр, військовий
кореспондент 116
Тимченко Олександр, сотник армії УНР
93
Тис-Крохмалюк Юрій, член ВУ, потім
офіцер дивізії, згодом редактор „Вістей
Комбатанта”; див. також Крохмалюк
Юрій 6, 382
Тихоліз Володимир, хорунжий 60
Тищенко Степан, поручник армії УНР
і доброволець 93, 129
Тісо Йосиф, президент Словаччини 270,
272
Тіссен Йозеф, штандартеноберюнкер і
керівник музичної чоти 260
Тіто Йосиф Броз, лідер югославських
комуністів і командир їхніх партизан-
ських з’єднань 335, 344, 355
Томашівський Іван, капелан 262
Трабандт Август Вільгельм, бриґаде-
фюрер і командир 18-ої танкової ґре-
надирської дивізії СС ’Торст Вессель”
270
Траутфеттер Вальтер, оберштурмфюрер
178
Троян Сергій, доктор історичних наук,
професор 11
У
Угрин Володимир, вояк дивізії, згодом
в УПА 254
Угрин-Безгрішний Микола, поручник
80, 91, 122
Ульріх, штандартенфюрер і командир
5-ої дивізії СС ”Вікінг” 287, 289
Ф
Фадєєв, генерал-майор і начальник
штабу військ НКВС радянського 4-го
Українського фронту 243
Фалас Григорій, вояк дивізії, згодом
вістун УПА 254
Фартушний Ярослав, хорунжий 325
Федак Михайло, вояк 114
Федак Степан, поручник УГА і дивізії
80, 129
Федик Богдан, вояк дивізії, згодом в
УПА 254
Федюшко Петро, провідник Калуського
окружного Проводу ОУН-Б 302
Фергоуц Карл, керівник відділу народної
агітації та пропаганди дистрикту
Галичина 186, 188
Феркуняк Дмитро, чотар армії УНР і
поручник дивізії 77, 93
Филипчук Богдан і Пилип, брати і
добровольці 77
Філь Леонід, вояк, згодом голова
товариства ” Відродження” в Аргентині
386
Фіндер, гауптштурмфюрер і керівник
підвідділу Па 259
Фіцик Константи н, вояк, згодом
керівник Комітету українських канадців
(КУК) 387
Фокенрот, оберштурмфюрер і служб-
овець відділу 16 штабу дивізії, відпо-
відальний за її забезпечення зброєю та
боєприпасами 259
Форстройтер Ганс, командир 30-го полку
178, 261
Фостун Святомир, вояк, згодом
письменник 387
Фрайт-Харів Михайло, сотник 93
Фрайтаґ Фріц, бригадефюрер і командир
дивізії 99, 120, 173, 174, 177, 191, 196,
198, 204, 215, 235, 272, 338, 340, 341,
352, 354, 357
Франк Ганс, генерал-губернатор
Генеральної губернії 15, 25, 26, 28, 44,
50, 106, 332, 384
Франц-Йосиф І, імператор Австро-
Угорщини 183, 184
Француженко Микола, вояк, згодом
театральний артист і провідний журна-
ліст українського каналу ” Голос
Америки” 386, 387
Функ Гельмут, оберштурмфюрер 179
X
Хандрій Дмитро, вояк дивізії, згодом
хорунжий УПА 254
513
Химка Іван, доктор, професор історії 11
Хлипавка Олекса, вістун легіону УСС і
доброволець 75
Хмара Олександр, сотник 81
Хмеленко Семен, старший десятник УГА
і доброволець 81
Хома М., вояк 230
Хома Осип, вояк дивізії, згодом
поручник УПА 254
Хом’як Михайло, хорунжий 61, 81
Хрістль, гауптштурмфюрер, у штабі
дивізії відповідальний за постачання
зброї та боєприпасів 259
Хронов’ят Михайло, сдоник УГА і член
ВУ 37, 54, 110, 148, 174, 195, 218, 258
Хрущов Микита, перший секретар ЦК
КП(б)У 238-239
Ц ,
Цайцлер Курт, німецький генерал 22,
23
Цег Ганс, штурмбанфррер 182
Цегельський Ігнатій, священик 73
Цибульський Іван, вояк дивізії, згодом
чотар УПА 254
Цибульський Євген, вояк дивізії, згодом
в УПА 254
Ціглер, штурмбанфюрер і керівник ПІ-го
відділу штабу дивізії 177, 260
Ціріц Густав, генерал УГА 153
Цоґляуер Карл, гауптштурмфюрер і
керівник УІ-го відділу дивізійного штабу
177, 183, 260, 297
Цьолко Роман, поручник і ад’ютант
командувача УНА П. Шандрука 338
Ч
Чайкрвська Люба, доброволець 77
Чайковський Роман, вояк дивізії, згодом
поручник УПА 254
Чермін, штурмбанфюрер і командир
куреня ЗО-го полку 261
Чернівський Петро, сотник армії УНР
і доброволець 93
Черчілль Уїнстон, прем’єр-міністр Англії
360, 362
Чиревський Степан, старший стрілець
легіону УСС і доброволець 75
Чорнюк, вояк дивізії, згодом в сотні
УПА 254
Чума Василь, вояк дивізії, згодом
бунчужний УПА 254
Чучкевич Остап, член ОУН-М і
поручник 107, 256, 349
Ш
Шааф, гауптштурмфюрер і керівник
відділу 16 штабу дивізії 176, 259
Шандрук Павло, генерал армії УНР і
командувач УНА 9, 305, 308, 309, 315,
317-322, 324-326, 330, 331, 335-338, 340,
341, 343, 352, 354, 356, 357, 361, 362,
373, 385
Шандрук-Шандрукевич Олександр,
хорунжий 93
Шанковський Лев, вояк УГА і армії УНР
99
Шарко Богдан, вояк, згодом співак 387
Шарф, гауптштурмфюрер 22
Шахнович Михайло, голова Кам’янко-
Струмилівського УОК 55
Швагуляк Михайло, доктор історичних
наук, професор 11
Шене Генріх, генерал-комісар Генераль-
ного округу Волині і Поділля райхс-
комісаріату Україна 49
Шенк Вальтер, керівник СД дистрикту
Галичина 28, 100, 149, 197
Шенкер, оберштурмфюрер і 3-ій офіцер
для доручень командира дивізії 259
Шептицький Андрей, митрополит УГКЦ
27, 44, 45, 68-71, 121, 123, 124, 291
Шептицький Станіслав, брат А. Шеп-
тицького 70
Шерман Гарасим, поручник армії УНР
і вояк дивізії 93
Шернер Фердінанд, генерал-фельдмар-
шал і командувач групи армій ”Центр”
336
Шерф, німецький полковник 21
Шефер Ернст, штурмбанфюрер 270
Шийко Петро, сотник армії УНР і
доброволець 93
Шімана Вальтер, бригадефюрер і
генерал-майор військ СС 172
Шміт Гельмут, старший штабний л|кар
і командир сотні санітарного дивізіону
181, 262
Шміттен, оберштурмбанфюрер і ад’ю-
тант командира фюзилерського куреня
514
Шмундт Рудольф, генерал-лейтенант 22
Шнайдер, оберштурмбанфюрер, служив
у відділі 1а штабу дивізії 259
Шольц Елемер, штурмбанфюрер і ко-
мандир 2-го куреня 31-го полку 79, 261
Шпак, вчитель 297
Шпарман Еріх, штандартенфюрер СС 31
Шпехт Макс, оберштурмбанфюрер, стар-
ший польовий лікар і командир санітар-
ного дивізіону 176, 260, 262
ШпИїяк, секретар Лопатинського
райкому Львівського обкому КП(б)У 215
Шрам, гауптштурмфюрер і командир
3-го куреня вишкільно-запасного полку
181, 261
Штайнгорст, оберштурмбанфюрер 177
Штеенґрахт Густав Адольф фон Мой-
лянд, державний секретар Міністерства
закордонних справ Німеччини 321
Штоллє Герман, унтерштурмфюрер 179
Штрассер Карл, унтерштурмфюрер і
ад’ютант 179
Штрахвіц Г. фон, генерал і командувач
танкових та протитанкових з’єднань
групи армій "Центр” 336
Штрідле Ґергард, штурмбанфюрер,
старший штабний лікар і командир сотні
санітарного дивізіону 181, 262
Шугаїв Михайло, полковник армії УНР
і доброволець 93
Шугай Михайло, вояк дивізії, згодом в
УПА 254
Шукаєв Микола, командир радянського
партизанського загону 268
Щульте, гауптштурмфюрер, служив у
VI-му відділі штабу дивізії 260
Шульце Карл, гауптштурмфюрер і керів-
ник Бюро доповнень військ СС у Львові
185
Шумбурґ, генерал 70
Шутеценгофер Альфред, штурмбанфю-
рер і командир 2-го дивізіону артилерій-
ського полку 180
Шухевич Роман, головнокомандувач
УПА 104, 106, 108, 203, 243, 302
щ
Щуцрак Петро, доброволець 82
Щур Ярослав, вояк, згодом співак 387
Ю
Юзьвак Теодор, вояк дивізії, згодом
бунчужний УПА 254
Юник Осип, вояк 224
Юрадо Карлос Кабальєро, іспанський
дослідник військової історії 8
Юриняк, поручник і командир 5-ої сотні
2-го куреня 30-го полку 179
Юркевич Володимир, вояк дивізії,
згодом підстаршина УПА 254, 387
Ютнер Ганс, обергруппенфюрер 163
Я
Яворський Олекса, підстаршина 81
Яворський-Козачевич Михайло, сотник
і командир 6-ої сотні 2-го куреня 31-го
полку 179
Яковлєв А., радянський полковникЗбб
Я м’як Іван, стрілець дивізії, згодом в
сотні УПА 254
Янківський Григорій, вояк дивізії,
згодом в УПА 254
Япняк Іван, вояк дивізії, згодом в УПА
254
Яремович Володимир, поручник УГА і
доброволець 72, 76, 79
Яремович Олена, доброволець 76
Яремович Орест, доброволець 76
Яремович Роман і Юрій, брати і
добровольці 77
Яремович Ярослав, поручник і автор
дивізійної пісні 81
Яримович Ярослав, чотар УГА 73, 243
Ярмусь Степан, вояк, згодом єпископ
УГКЦ 387
Ярославенко Ярослав, композитор 158
Ясінський Богдан, вояк, згодом директор
українського відділу в конгресовій
бібліотеці США 386
Яськевич Савелій, сотник і командир
6-ої сотні 2-го куреня 29-го полку 81,
178
Яцкевич Лев, керівник Львівського УОК
54
Яшан Василь, діяч УЦК на Станіславів-
шині 271
515
ГЕОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК
А
Австралія 379, 381
Австрія 25, 36, 111, 155, 183, 258, 269,
286, 335-338, 349, 353, 355, 356, 360, 361,
369, 379, 380, 382
Австро-Угорщина 39, 183, 185
Агатенгоф 362
Адлергорст біля Готенгафену (Орлово
біля Гдині), Польща 126, 144
Азія 193
Алленц Гайн (Східна Прусія) 173
Аллінгтон (Англія) 378 <
Альпи 353, 354
Америка, див. також США 330, 341, 360,
386
Амстердам (Голландія) 144,, 198
Англія, див. також Великобританія 13,
ЗО, 299, 337, 338, 341, 343, 353, 360, 377-
379, 381
Ансбах, м. 369
Антверпен (Голландія) 144
Аргентина 7, 386
Арользен (Німеччина) 134, 142, 144
Атґлен (США), м. 8
Ауербах, м 356, 369
Афганістан 386
Африка Північна 32
Б
Баварія (Німеччина) 201, 373
Бад-Айблінґ 369
Бад Ґляйхенберг (Австрія) 347, 349
Бад Кіссінґен 373
Бад Санкт Леонард 356
Байбаки, с. 228
Байонн (Франція) 143
Балатонське озеро 335
Балкани 189, 295, 299
Балтія 32
Банська Бистриця (Словаччина), м. 270,
273
Банська Штявниця (Словаччина), м. 269,
271
Баронч Кемп 378
Беллярія (Італія), м. 10, 359, 361, 367,
369, 370
516
Бельгія 382
Бенешів/нім. Бенешау/, Чехія 117, 129,
133, 134, 136, 140, 144, 157
Бережанц 28, 77, 235
Бережанська округа 98, 101
Бережанський повіт 286
Берлін 19, 27, 28, 45, 51, 69, 84, 106,
128, 138, 142, 149, 157, 158, 175* 196,
197, 258, 294, 305, 314, 315, 321, 325,
327, 328, 336, 355, 359, 391
Берлін-Доберіц 144, 157
Берлін-Целендорф 144
Берхтесгарден 22
Біаріц (Франція), м. 143, 144
Бібрка, м. 55, 83
Біла Підляська 220
Білгорай 208, 209, 211, 220, 223
Білгорайський повіт 210
Білефельд (Німеччина) 144
Білий Камінь, с. 234-236, 238
Білорусія 394
Бінген (Німеччина) 144
Бірбаум 349
Бірча 252
Блаклей (Англія) 378
Богемія 258
Болгарія 269
Болехів 242, 252
Борсуки (Волинь), м. 305
Бортків, с. 234
Босковець, гірський район у Словенії
344
Ботесдейл (Англія) 378
Братіслава (Словаччина), м. 273, 318, 343
Бредфорд (Англія) 379
Брезно (Словаччина) 273
Бреслау-Лісса /тепер Вроцлав/, Польща
134, 144
Британія 379
Брно /нім. Брін/ (Чехія) 111, 114, 129,
144
Броди, м. 10, 55, 213, 218, 219, 224, 227-
235, 237, 239-244, 251, 252-255, 256, 274,
284, 294, 295, 330, 370, 380, 383, 384
Бродівський повіт 195
Бродівшина 217
Буг, р. 222, 230
Будапешт 242, 287
Буенос-Айрес (Аргентина) 7
Бузьк, м. 235
Буссум (Голландія) 129, 145
Бучацький повіт 286
Бучач 76
В
Вавіна (Словаччина) 273
Ваграйн 356
Ваграйнбах, р. 356
Вайден 369
Ваймар 319, 321
Вальгайм 356
Вандерн (Німеччина) 126, 145, 257
Вановце (Словаччина) 273
Варшава 9, 66, 87, 88, 109, 132, 144, 245,
252, 286, 287
Вашингтон 9, 386
Веленов 344
Великобританія, див. також Англія 338,
341, 360, 386
Веллингор (Англія) 378
Венеція 359, 360
Вербівчик, с. 234
Верхобуж, с. 234
Вест Торп (Англія) 378
Взеніца (Словаччина) 273
Висоцька 234
Витча (Словаччина) 273
Вівся, с. на Бережанщині 83
Відень 84, 116, 258, 285, 353
Вікторія 378
Вінниця 43
Вітмансдорф 347
Войтсберг 356
Волинь 49, 50, 102, 305, 328, 329
Волоки, с. 234
Вотовце (Словаччина) 273
Вроцлав (Польща), див. також Бреслау
134
Г
Гаддінгтон (Англія) 378
Галичина, по усій книзі
Галяйн 369
Гамбург-Ральст (Німеччина) 145
Гайделягер (Польща) 50, 52, 106, 112-
114, 117-120, 125, 126, 128, 129, 144, 149,
151, 155
Гайденгайм (Німеччина) 145
Гамбург-Ральст (Німеччина) 145
Гільверсум (Голландія) 145
Гнишів 223
Голландія 31, 111, 143
Голосковичі, с. 234
Голубиця, с. 234
Городенка 28
Городок 55
Горохів (Волинь), м. 49
Гофштеттен 347
Градішко (Чехія) 145
Григорів, с. Бучацького повіту 77
Грімно, с. Комарнівського повіту 77
Грон, р. (Словаччина) 273
Гронец (Словаччина) 273
Гр}'бешів (Холмщина), м. 220, 222
Грубешівщина 220, 222
Гута Верхобузька, с. 233-235
Гута Колтівська, с. 234
Гута Одеська, с. 234
Гута Пеняцька (Бродівщина), с. 218, 219,
230, 233
Гуцульщина 28
Ґ
Глазго (Англія), м. 378
Ґляйхенберґ (Австрія) 347, 349, 350
Ґлязгітте-Трагітте під Ґрацем (Австрія)
145
Ґлау (Німмеччина) 145
Ґнас (Австрія) 347, 349
Ґраєво (Польща) 119, 145
Ґрац (Австрія) 134, 145
Ґросс-Кіршбаум (Німеччина) 126, 286
д .
Данія 276
Дармштадт 356
Дахау (Німеччина) 134, 145, 369
Дебречин (Угорщина) 286
517
Дембіца (Польща) 112, 208
Доброводи 223
Дойчляндсберґ 134, 344
Драва, р. 344, 354
Дравоград 344
Дрезден (Німеччина) 175
Дрогобич 88, 109, 163, 236, 251
Дрогобицька область 302
Дрогобицька округа 98, 101
Дукля 240
Дунай, р. 254, 286
Е
Ебензее-Штоєр 369
Еберфінґ 356
Ельзас (Франція) 45
Енне, р. 356 ,
Естонія 131
Є
Європа 193, 202, 216, 274, 320, 341, 358,
369, 386
Ж
Жар (Словаччина) 273
Жидачів 236
Жиліна (Словаччина) 270, 271, 273
Житомирська область 299
Жовква 83
Жовківський район 296
Жовчів, с. Рогатинського повіту 77
З
Заальфельден (Австрія) 372
Загір’я 251
Загори ик 223
Заґан (Польща) 134
Закарпаття 236
Закоморе 234
Заложці 219, 223
Зальцбург (Австрія) 372
Замостівський провіт 210
Замостя 219, 220, 223
Зарваниця, с. 221, 234
Захід 251
Західна Європа 225, 368, 393
Західна Україна 243, 257, 279, 302, 373,
380, 392, 215
Західний Буг, р. 272
Збараж 223, 224
Збаражчина 217
Збаразький повіт 195
Зборів 219, 231, 235
Звалені/ (Словаччина) 273
Звенигород, с. на Львівщині 83
Звижень 234
Зеннгайм (Франція) 45, 124, 145
Золота Слобода, с. на Бережанщині 83
Золочів 55, 109, 197, 203, 217, 221, 234-
236, 239
Золочівська округа 98
І
Інсбрук 353
Іспанія 299, 382
Італія 130, 131, 257, 258, 334, 343, 353,
355, 361, 364, 366, 367, 369-371, 373, 374,
376, 379, 381
Й
Йоркшир (Великобританія) 378
К
Кадовбищі, с. 230
Казерт (Італія) 377
Каліш 344
Калуська округа 94, 101
Калуш 28
Камба 143
Кам’янець-Подільський 233
Кам’янка-Струмилова (тепер Кам’янка-
Бузька) 55, 109
Кам’янко-Струмилівська округа 98
Кам’янко-Струмилівський район 215
Канада 11, 252, 374, 379, 381, 382, 385,
387
Каннштадт 146
Кара-Балта (Киргизія) 251
Карбиртон 378
Карлсруе (Німеччина) 146
Карпати 230, 242, 244, 252-255, 280, 293,
350
Кассель 134, 146 *
Катинь 44
Кельн-Вестгафен (Німеччина) 146
Кемеровська область 251
518
КеНсберг (Німеччина) 176
Керниця, с. Калуського повіту 82
Кеслін /тепер Кошалін/ (Польща) 146
Київ 7, 9, 10, 22, 70, 238, 297, 309, 311,
312
Киргизія 251
Кіншлаґ/тепер Просечніце/ (Чехія) 134,
136, 140, 143, 146
Клагенфурт (Австрія) 343, 344, 355, 362
Кляйнарльталь 356
Княже 234-236
Коблєнц (Німеччина) 9, 146
Кобурґ 264
Ковель 224
Ковентрі (Англія) 379
Коглов (Німеччина) 286
Коклей Клей-Норвіч (Англія) 378
Колима (Росія) 355
Коломийська округа 94, 95
Коломийщина 253
Коломия 28, 55, 76, 77, 88, 224, 225
Колтів 231, 232, 234
Кольберґ (Німеччина) 146
Кольфах 356
Конік 344
Коростень 305
Кособуди, с. 210
Кохен (Німеччина) 202
Кошалін (Польща), див. також Кеслін
343
Краків 9, 15, 26, 42, 57, 67, 87, 94, 97,
159, 220, 258, 285
Красне, с. 228, 235
Красник 220
Красностав 208
Криниця 162, 258, 279
Кристинопіль 220
Кругів 230, 233, 234, 238
Крупіна (Словаччина) 273
Крути 89, 92
Куги 234
Л
Лабач 234
Лангтам (Англія) 378
Лапчин, с. на Бережаншині 83
Латвія 131, 308
Лемківщина 253
Ленінабад 370
Леобен 353
Лешава Долішня 254
Лєборк (Польща), див. також Ляуенбург
132
Лєшани 129, 134, 136, 146, 344
Лінц 369
Лісники, с. на Бережанщині 83
Лісса 134
Лондон 268, 341, 366, 374, 379, 385
Лопатин 221
Лопатинський район 215
Лукавець 230, 234
Лукирчиці, с. 254
Луцьк 49, 224
Любачів 223, 206, 208, 209, 211
Любачівський повіт 210
Любачівщина 253
Любен 258
Люблін 34, 87, 217, 220, 341
Люблінський дистрикт 222
Любляна /нім. Ляйбах/ (Словенія) 344
Любно (Словенія) 344
Людвігсбург 132, 356
Ляйдшендам (Голландія) 143, 146
Ляйтмеріц 84
Лянґ Вассер 369
Ляуенбург /тепер Лєборк/ (Польща^ 132,
134, 143, 146, 343
Ляховичі, с. на Стрий шині 76
Ляцьке, с. 234
Львів 9-12, 26, 28, 42, 45, 53, 54, 57, 62,
64, 67-69, 71, 74, 76, 77, 82, 84, 86-88,
95, 98, 109, 110, 116-118, 121, 129, 147,
153, 155, 161, 162, 189, 197, 204, 211-
213, 217, 218, 221, 224, 229, 230, 237,
239, 251, 258, 291, 299, 304, 305, 333
Львів-повіт 98, 108
Львівська область 299, 302, 304 .
Львівщина 220, 239
М
Маастріхт (Голландія) 146
Майдан Середній, с. йа Станіейавййінині
77
5Ї9
Майдан, с. на Золочівщині 221, 230, 234,
235
Маківка 238
Малий Тростянець 232
Маляцки (Словаччина) 273
Мальковин, с. під Перемишлем 252
Мальта (Австрія) 286
Мангайм (Німеччина) 146
Манчестер (Англія) 379
Марібор 344, 347, 348
Маркопіль, с. 234
Матласк 378
Маутендорф 354, 356
Мезінген 331
Меніна-Планіна 344
Мерхінген (Франція) 146
Место (Словаччина) 273 \
Местре (Італія) 359
Мец (Франція) 146
Мислятичі, с. на Мостйщині 83
Мінськ 21
Мірамаре (Італія) 370
Містки на Самбірщині 121
Міттенвальд 254
Міява (Словаччина) 273
Могилев 87
Модранці 297
Мозір’я 344
Моравія 258
Москва 175, 193, 305, 343, 358, 367, 370
Мостиська 73, 83
Мукачево 236
Мур, р. 347, 354
Мурнау 356
Мюнхен, Німеччина 7, 134, 146, 175, 353,
356, 373, 381
Мюрау 356
Н
Набирн (Англія) 378
Наддніпрянщина 330
Надсяння 94
Нижня Сілезія (нім. Нижній Шлезьк)
83, 134
Нідерланди 131
Ніжин 305
520
Німеччина, по усій книзі
Нітра (Словаччина) 273
Нова Баня (Словаччина) 273
Нова Бистриця (Словаччина) 273
Нойгаммер /тепер Свєнтошкув/
(Польща) 127, 134, 146, 196, 201, 203,
206, 215, 223, 227, 257, 264, 266, 270,
286, 289, 295
Нойзоль, див. також Банська Бастри ця
270
Норвегія 31, 131
Ноттінгем (Англія) 379
Нюрнберг (Німеччина) 365
Нью-Йорк 7, 9, 10
О
Ожидів 227, 228, 234, 235
Олеївка 219
Одесько 230, 234, 235
Ольденбург (Німеччина) 146
Опаки 230, 234, 235
Оранієнбурґ (Німеччина) 146
Ортез (Франція) 126, 147
Осляни 273
Остоловичі, с. на Золочівщині 77
Оттава 389
П
Пак 356
Париж 10
Пеняки 233
Перевідза (Словаччина) 273
Перегінськ 302
Перемишляни 55, 236
Перемишль 87, 94, 109, 252
Перемишльська округа 101
Перемишльщина 254
Печора 251
Південна Франція 188
Підгаєцький повіт 286
Підгайці, с. 234
Підгірці, с. 228, 230
Підгородище, с. Бібрецького повіту 83
Підкамінь 219, 221, 234, 236
Підляшшя 220
Піковіц/тепер Піковіце/(Чехія) 134, 147
Піля (Словаччина) 273
Плятлінґ 369
По (Франція) 126, 147
Повазька Бистриця 271, 273
Поділля 28, 49
Пожічі під Прагою (Чехія) 147
Позен-Трескау, Трескау під Познанню
/тепер Освіньска/ (Польща) 134-136, 143,
147, 157, 264, 343, 344
Познань (Польща) 51, 143, 251
Покуття 28
Полісся 50
Польща 23, 83, 111, 132, 134, 201, 207,
219, 254, 257, 269, 329, 341, 360, 362,
376
Помор’я 201, 343
Поморяни 162
Понгау (Австрія) 356
Пониковиця 234
Поршіц (Чехія) 147
Почаїв 234
Почали 236
Прага 86, 134, 309, 324, 336, 337, 340
Пустков 287
Пютніц (Польща) 147
Р
Рава-Руська 55, 208, 225
Радехів 55, 220, 221
Радехівський повіт 195
Радехівський район 215
Радехівщина 217, 224
Радольфцель (Німеччина) 132, 147
Радом (Польща) 147
Радомишль 297
Радштадт (Австрія) 354, 356
Радянський Союз, див. також СРСР 13,
30, 40, 66, 131, 164, 268, 269, 282, 309,
317, 324, 344, 360, 362, 365, 366, 377,
383, 390
Раєцька Тепліца (Словаччина) 279
Рай, с. на Бережанщині 83
Регенсбурґ (Австрія) 175, 356
Редгрейв Парк (Англія) 378
Рендсбург 147
Ренів, с. 234
Рим 361, 362, 368, 373 -
Рівне 224
Ріґзее (Австрія) 356
Ріміні 10, 370, 371, 373, 376, 378, 381
Рогатин 204
Рогатинський повіт 71, 286
Рогатинщина 253, 254
Рожанка 223
Розенгайм 356
Росія 24, 201, 202, 219, 240, 283, 309,
356, 367, 394
Руда Брідська 234
Ружомберок (Словаччина) 271, 273
Румунія 269
С
Сааральбен (Німеччина) 147
Саарбрюкен (Франція) 126
Сагам (Англія) 378
Сальє де Беарн (Франція) 126, 147
Самбір 76, 109, 153, 236
Самбірщина 254
Санкт Вейт 354
Санкт Егіді 347
Санкт Йоган (Австрія) 356
Санкт Лоренцен (Словенія) 344
Санкт Штефан (Австрія) 349
Сасів 235, 236
Св’ятий Андрей (Словаччина) 273
Свєнтошкув (Польща) 134
Сельніца 344
Серед (Словаччина) 273
Середнє, с. 236, 255
Середня Європа 343
Середопільці 121
Серет, р. 234
Серники, с. 83
Сибір (Росія) 54, 355, 365
Сидней 10
Сілезія Нижня 83
Сішня 221
Сквалява 234
Скернєвіце (Польща) 305
Скнилів, міська дільниця Львова 77
Сколе 121
Скрабс Лейн (Англія) 378
Славія 343
521
Словаччина 10, 111, 253, 266, 268-274,
275, 277, 279, 292-294, 296, 297, 301, 309,
312, 314, 318, 325, 328, 343, 350
Словенія 328, 343, 344, 369
Словенська Коньїка 344
Снилів, с. 234
Сокаль 76, 217
Сокальський район 215
Соколівка 230
Сольчава /Зульцбах/ (Словенія) 344
Спалдінґ 378
СРСР, див. також Радянський Союз
301, 309, 360, 362, 364-366, 368, 373, 374,
383, 384
Сталінград 32
Станіславів 28, 55, 76, 109, 218, 225
Станіславівська область 29?, 302
Станіславівська округа 98, 101, 109
СтаніславІвщина 148, 254
Старі Броди 234
Стебник 26
Стоянів 213
Страсбург (Франція) 147
Стремильче, с. 215
Стрий 28, 236, 240, 292
Стрийська округа 98
Судова Вишня 55
Суходоли 234
Схід 191, 206, 282, 311, 317, 338
Східна Австрія 343
Східна Європа 272, 308, 317, 338, 377
Східна Україна 321, 327, 330
США, див. також Америка 7, 13, ЗО,
337, 338, 343, 358, 368, 374, 379, 381,
382, 385, 386
Сян, р. 208, 230
Сяніччина 108
Сянок 87, 98
Т
Таджицька РСР 370
Тайніц (Чехія) 147
Тамсвег (Австрія) 354, 356
Танів, р. 208
Тарногород 223
Тарб (Франція) 126, 143, 147
Тарнів 240
Тарногород 208, 209, 211, 223
Тарногородський повіт 210
Таттершелл Торп (Англія) 378
Тауерпасс (Австрія) 356
ТвімберН 356
Теребовля 55
Тернопіль 25, 76, 77, 88, 109, 197, 223,
224, 312
Тернопільщина 77, 98, 213
Тимичі (повіт Новий Санч) 162
Томашів 208, 223
Томашівський повіт 210
Торн /тепер Торунь/, (Польща) 147
Торонто 7, 9, 10, 382
Траутмансдорф (Австрія) 347, 349
Тренчін (Словаччина) 273
Трескау /тепер Освіньска/ (Польща), див.
також Позен-Трескау 143
Трієр (Франуція) 126
Трієст 344
Трнава 273, 297
Тростянець 220, 234
Турек 344
Тур’є 230, 234
Турка 236
У
Угорщина 113, 286, 335
Удіна (Італія) 359
Ужгород 236
Україна, по усій книзі
Ульм (Німеччина) 381
Уїзд, с. 77
Ужгород 236
Уланів 208
Умань 87
Устаріц 143
Утішків, с. Золочівського повіту 82
Ф
Фейкенгам (Англія) 378
Фельдбах (Австрія) 336
Фельдкірхен 355
Фелькермаркт (Австрія) 343, 353
Фершвайлер (Німеччина) 126, 147
522
Філлях 354
Фільварки 221
Фірлеївка під Рогатином 204
Фландрія 131
Флахау 356
Фрамполь 211
Франкфурт над Одрою (Німеччина) 20,
126, 257, 286
Франція 13, 31, 111, 117, 143, 151, 185,
225, 382
X
Харків 319
Хватів 234
Хильчичі 234, 235
Хмелєк (Польща) 211
Ходорів 236
Холм 220, 222
Холмщина 113, 207, 208, 211, 217, 224
Хорватія 11
Ц
Цаберн (Франція) 126, 147
Цельє (Словенія) 344
Центральна Україна 330
Ч
Чадца (Словаччина) 270, 273
Чезарія (Італія) 371
Черни Балог (Словаччина) 273
Черниця, с. 234
Чернівці 224
Чесанів 208, 209, 223
Чесанівський повіт 210
Чехія 83, 86, 111, 129, 134, 251, 258, 269
Чехословаччина 268
Чікаґо (США) 382
Чортків 28, 55, 76
Чортківська округа 98
Чортківщина 254
Ш
Шарборо Парк (Англія) 378
Шастій (Словаччина) 273
Швеція 383
Шевелей (Англія) 378
Шельпаки 223
Шепетівка 223
Шерборн (Англія) 378
Шеффілд (Англія) 378
Шотландія 378
Шпільфельд 377
Шпиталь 354, 355
Штайнберг поблизу Регенсбургу
(Німеччина) 175
Штетгін /Щецін/ (Польща) 111
Штіховітц /Штіховіце/ (Чехія) 147
Штраден 347-349
Штраднер Коґель 347
Штральзунд (Німеччина) 147
Штрас 347
щ
Щебжинецьке плоскогір’я 209
Ю
Югославія 355, 380
Юденбурґ 356
Я
Яльтбурґунд (Німеччина) 327
Ярослав 87
Ярославщина 94, 98, 108
Ясенів, с. 230, 234
Ясенівці, с. 234
523
Сопіепіз
ІІЧТКООІІСТКЖ.........................................................7
Скаріег І. ТНЕ ГОЕА ОГ ТЙЕ СКЕАТКЖ АГ® РО8ІТПЖ ОЕ
СЕКМ АГ4 АЦТНОКГПЕ8
1. Меазигев оГ іЬе Цкгаіпіап ро1іііс$ Гог іке сгеаііоп
о£ іке Цкгаіпіап Каііопаї Липу...............................12
2. АіШиде оГ Сеппап £ОУегпешепР$ сігс!е$ іо іке ріапз
оГ сгеаііоп о£ іке Цкгаіпіап тіїкагу <1еІасктепЄ$
а) Розіііоп о£ Нщкі Київ оГ Іке Ткігсі Кеіск.................19
Ь) Іпіііаііуе оГ іке оссираііоп аскпіп&гаііоп іп Саіісіа ап<1 зоїиііоп
оГ Ше цие&іоп оГ сгеаііоп оГ іке Цкгаіпіап Оіуізіоп...........24
Скаріегії. РОКМАТЮИ
1. Кеасііоп оГ іке Цкгаіпіап сошшипку іп аіютег іо Іке ідеа
о£ сгеаііоп оГ Іке Ціуібіоп
а) Тке Іеауу оГ уоіипіеегв апсі ровіііоп о£ Іке Цкгаіпіап».......53
Ь) Ціуіхіоп апд Іке Цкгаіпіап паїіопаї гевізіапсе тоуешепі.......101
2. Ог^апізаііоп’» езіакіізктепі
а) ЦгіІ1іп§...................................................
109
Ь) Тке Мііііагу Воагсі. $осіа! саге Гог іке уоіипіеег’» Гатіііе».148
с) Цеїїпкіоп оГ іке тіїкагу вігисіиге............................164
Скаріег Ш. РАЮТСІРАТЮИ № ТНЕ МІЬІТАКУ АСТ8
1. ЕІГ8І ІЄ8І8
а) А Міікагу Сгоир Веуегаіогї..............................206
Ь) Тке 4ік апд 5ік Ке£Ішепі$ оГ Саіісіап уоіипіеег»........216
2. Тке ВаШе пеаг Вгоку...............................................224
Скаріег IV. 8ЕСОМ) ВІКТН
1. Кеог^апігаііоп....................................................255
2. ТгапзГег іо 81о^акіа.......................................268
Сііаріег V. ТЮУЧ8ГОКМАТЮМ № ТНЕ ГІК8Т ЦККАІМАМ ОІУІ8ЮН ОГТНЕ
ЦККАІМАМ НАТЮНАЬ АКМ¥
1. Скапає о£ іке Сегшап Базі роїісу апсі сгеаііоп о£ Ше Цкгаіпіап
Иаііопаї Сотшііее...................................................282
2. Еігзі Оіуізіоп о£ Іке ге^иіаг Цкгаіпіап тіїііагу Гогсез....325
3. Тке Іазі соткаі асі$.......................................343
Скаріег VI. САРТІУГГУ
1.8о|оигп іп Ііаіу............................................354
2. Тгапзіег іо Еп^іапд апсі Іікегаііоп. Рагіісіраііоп о£ іке Гогтег
зоїдіегз о£ іке Оіуізіоп іп іке Цкгаіпіап паііопаї ІіГе іп еті£гаііоп.376
Сопсіизіоп........................................................ 390
Аррепдіхез..........................................................396
8иттагу............................................................4201
Зизаттепіаззшіб......... ...........................................429
Цзесі 8оигсез апд Ьііегаіиге........................................438
Тке таіп изед аккгеуіаііопз........................................ 460
Тке Натеіізі........................................................497
Тке §ео£гаркіса1 Іізі...............................................516
Сопіепіз............................................................524
Іпкаїі..............................................................526
Іпкак
ЕІМЕЦНЙІЖС..........;................................................7
Карііеі І. ГОЕЕ ВЕК АЦЕЗТЕЕЬІЖСІЖВ НАЕТІТІЧС
ВЕЖ ОЕЦТ8СНЕМ МАСНТОКСАМЕ
1. Маззпакшеп сіег икгаіпізскеп Роїкікег гиг баске дег
Огзапізаііоп дег ІІкгаіпізскеп №ііопа1агтее...................12
2. Накипу дег деиізскеп Ке£Іепіп£5кгеізе ги деп Ріапеп дег
АиГзІе1кіп§ дег икгаіпізскеп Міікагеіпкекеп
а) Розкіоп дег Нбкегеп Еекипз дез Вгікеп Кеіскз...........19
Ь) Іпкіаііуе дег Оккирадопадтіпізігаііоп іп Саіігіеп ипд
Ьбзипз дег Рга§е дез АиГкаиз дег икгаіпізске Віуізіоп......24
Карііеі II. АЦЕбТЕЬІЛЛЧС
1. Віє Кеакііоп дег икгаіпізскеп діїепііісккеіі аиГ діє Ідеє дег
ВіуізіопаиГзіеПип£
а) ГгеііуШІ£епапі¥егЬип§ ипд Накипу дег ІІкгаіпег.........53
Ь) Віуізіоп ипд діє икгаіпізске падопаіе \¥ідег8ІапдзЬемге£ип£.101
2. Ог§апізаііоп55іе11ип§
а) бскиіип£..................................................109
Ь) ОДкгаиззскизз. $огіаКіігзог§е дег Ргеімі11І£епГапіі1іеап£екбгІ£еп 148
с) Ві1дип£ дег Міікагзітикіиг.............................164
Карііеі III. ТЕПЛЧАНМЕ АИ ОІЕ ЕІИ8АТХЕ
1. Егзіе Ве^уакгип£зргоке
а) КашрГ^гирре Веуегздогї.................................206
к) 4. ипд 5. Ке£Ітепіег дег даіігізске Ггеі\¥І11І£еп......216
2. бскіаскі кеі Вгоду..............................................224
Каріїеі IV. ВІЕХІУЕІТЕЕМТбТЕІПЛЧС
1. Кеогзапізаііоп..................................:.........255
2. Уег1е£ип£ іп діє біомгакеі................................268
Каріїеі V. ТКАМ8ГОКМ АТЮИОІЕ ЕК8ТЕ БККАІМ8СНЕ
0ІУІ8ЮН ОЕК ПККАІМ8СНЕН НАТІОНАЬАКМЕЕ
1. Лпдегип£ іп ОзіроІЖк Оеиізскіапдз ипд Ві1дип£ дез
ІІкгаіпізскеп Маііопаїкошііеез.................................282
2. Егзіе Оіуізіоп дег ге£иШгеп икгаіпізскеп 8<теккгаЇЇе.......325
3. Оіе Іеігіеп Еіпзаіге.......................................343
Карііеі VI. СЕЕАІЧСЕ^СНАЇТ
1. УегЬІеіЬ іп Ііаііеп...............................................354
2. Уег1е£ип£ іп Еп£Іапд ипд Ег1б$ип£. Теііпакше дег екеша1І£еп 8о1даіеп
дег Оіуізіоп ат икгаіпізскеп оЯепІІіскеп ЬеЬеп іп ЕтІ£гаііоп.376
8ск1иззГоІ£егип£еп...................................................390
8итпіагу.............................................................396
2изаттепГаззип£......................................................420
Веі1а£еп.............................................................429
Аиз£епиігіе Оиеііеп ипд Ьііегаіиг....................................438
НаирШске Ьепиігіе НаирІаЬкиггип£еп...................................460
Натепіізіе......................................................... 497
Ке£Ізіег дег £ео£гаркізскеп Вепеппип£еп..............................516
Сопіепіз.............................................................524
Іпкаїі...............................................................526
Боляновський А. Дивізія „Галичина”. Історія. —
Львів, 2000. - 528 с.
У праці досліджено Ькладну долю дивізії „Га-
личина” — Першої Української дивізії Української
Національної Армії (1-ої УД УНА). Особливу увагу
приділено висвітленню німецької політики щодо
створення та формування цієї військової частини.
Дана книга є першою науковою роботою, в якій
на основі великої кількості українських та закор-
донних джерел об’єктивно оцінюється історичне
значення дивізії у контексті українського виз-
вольного руху під час Другої світової війни.
На обкладинці: „мисливська” чота дивізії перед
виїздом під Броди. Нойгаммер, червень 1944 р.
Авторські права застережено. Будь-який пере-
друк можливий лише з дозволу автора. При
використанні інформації посилання на книжку
обов’язкове
Редактор Марта Войтович
Художньо-технічний редактор Уляна Густей
Художник Федір Лукавий
Відповідальний за випуск Микала Литвин
Оригінал-макет підготовлено відділом наукових та інформативних видань
Інституту українознавства ім. І.Крип'якевича НАНУ
Здано до набору 19.09.2000. Формат 60x84 1/16. Папір офсетний.
У праці на основі українських
та зарубіжних джерел досліджено складну долю
дивізії "Галичина" - Першої Української дивізії
Української Національної Армії (1-ої УД УНА).
Особливу увагу приділено з'ясуванню політичних мотивів
та планів, що стояли за рішенням
німецьких владних органів про створення цієї військової частини.
У книзі показано місце та роль дивізії у контексті
українського визвольного руху в роки Другої світової війни.